Лекарства и БАД КРКА д.д., Ново место
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
1 206,00 грн
1 136,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.
Дозування: 500 мг Фасування: N32 Форма випуску таб. покриті плівковою оболонкою Упаковка: блістер Виробник: КРКА д. д.
1 328,00 грн
1 240,00 грн
Дозування: 500 мг Фасування: N64 Форма випуску таб. покриті плівковою оболонкою Упаковка: блістер Виробник: КРКА д. д.
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
470,00 грн
328,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкакларитроміцин таблетки, вкриті плівковою оболонкою 1 таблетка, покрита плівковою оболонкою, 250 мг/500 мг містить: Ядро: Діюча речовина: Кларитроміцин 250,00 мг/500,00 мг Допоміжні речовини: Крохмаль кукурудзяний, целюлоза мікрокристалічна (тип 101), целюлоза мікрокристалічна (тип 102), кремнію діоксид колоїдний, крохмаль прежелатинізований, полакрилін калію, тальк, магнію стеарат Оболонка плівкова: Гіпромелоза 6 cps, тальк, барвник заліза оксид жовтий (Е172), пропіленгліколь, титану діоксид (Е171)Опис лікарської формиТаблетки 250 мг: Овальні, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою світло-коричнево-жовтого кольору. Вид на зламі: шорстка маса білого кольору із шаром оболонки світло-коричнево-жовтого кольору. Таблетки 500 мг: Овальні, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою світло-коричнево-жовтого кольору. Вид на зламі: шорстка маса білого кольору із шаром оболонки світло-коричнево-жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаантибіотик – макролідФармакокінетикаВсмоктування Препарат швидко всмоктується з шлунково-кишкового тракту. Абсолютна біодоступність становить близько 50%. При багаторазовому прийомі дози препарату кумуляції практично не виявлено, характер метаболізму в організмі людини не змінювався. Їда безпосередньо перед прийомом препарату збільшувала біодоступність препарату в середньому на 25 %. Кларитроміцин може застосовуватися незалежно від часу їди. Розподіл, метаболізм та виведення In vitro Кларитроміцин зв'язується з білками плазми на 70% у концентрації від 0,45 до 4,5 мкг/мл. При концентрації 45 мкг/мл зв'язування знижується до 41%, ймовірно, через насичення місць зв'язування. Це спостерігається лише при концентраціях, що багаторазово перевищують терапевтичну концентрацію. Invivo Дослідження в умовах in vivo на тваринах показали, що кларитроміцин присутній у всіх тканинах, за винятком центральної нервової системи (ЦНС), у концентраціях, що у кілька разів перевищують плазмові. Найбільш високі концентрації (в 10-20 разів вище плазмових) виявлялися в печінці та легенях. Здорові добровольці При застосуванні кларитроміцину в дозі 250 мг 2 рази на день максимальна рівноважна концентрація (С mах ) кларитроміцину та 14-ОН-кларитроміцину в плазмі крові досягалася через 2-3 дні і становила 1 мкг/мл та 0,6 мкг/мл відповідно. Період напіввиведення (Т 1/2 ) кларитроміцину та його основного метаболіту склав 3-4 години та 5-6 годин, відповідно. При застосуванні кларитроміцину в дозі 500 мг 2 рази на день . 83 мкг/мл відповідно. Т 1/2 кларитроміцину та його основного метаболіту становив 4,5-4,8 години та 6,9-8,7 години, відповідно. З mах 14-ОН-кларитроміцину в плазмі крові не збільшувалася пропорційно прийнятій внутрішньо дозі кларитроміцину, у той час як Т 1/2 як кларитроміцину, так і 14-ОН-кларитроміцин мав тенденцію до подовження з підвищенням дози. Така нелінійна фармакокінетика кларитроміцину у поєднанні зі зменшенням утворення 14-гідроксильованих та N-деметилованих продуктів при високих дозах вказує на нелінійний метаболізм кларитроміцину, який стає більш вираженим при високих дозах. Нирками виводиться близько 37,9% після прийому внутрішньо кларитроміцину в дозі 250 мг і 46% після прийому кларитроміцину в дозі 1200 мг, через кишечник виводиться близько 40,2% та 29,1% відповідно. Пацієнти Кларитроміцин та 14-ОН-кларитроміцин швидко проникають у тканини та рідини організму. Є обмежені дані, що свідчать про те, що концентрація кларитроміцину в цереброспінальній рідині при внутрішньому прийомі незначна (т. Е. Тільки 1-2% від концентрації в сироватці крові при нормальній проникності гематоенцефалічного бар'єру). Концентрація в тканинах зазвичай у кілька разів вища, ніж у сироватці крові. У таблиці наведено приклади тканинних та сироваткових концентрацій: Концентрації (250 мг кожні 12 годин) Вид тканини Тканинні (мкг/г) Сироваткові (мкг/мл) Мигдалики 1,6 0,8 Легкі 8,8 1,7 Порушення функції печінки У пацієнтів із середнім та тяжким ступенем порушення функції печінки, але із збереженою функцією нирок, корекція дози кларитроміцину не потрібна. Рівноважна концентрація у плазмі крові та системний кліренс кларитроміцину не відрізняються у пацієнтів цієї групи та здорових пацієнтів. Рівноважна концентрація 14-ОН-кларитроміцину у пацієнтів з порушеннями функції печінки нижча, ніж у здорових добровольців. Порушення функції нирок При порушенні функції нирок збільшуються З mах та мінімальна концентрація (З min ) кларитроміцину в плазмі крові, Т 1/2 , площа під кривою «концентрація-час» (AUC) кларитроміцину та його метаболіту (14-ОН-кларитроміцину). Константа елімінації та виведення нирками зменшуються. Ступінь змін цих параметрів залежить від рівня порушення функції нирок. Пацієнти похилого віку У пацієнтів похилого віку концентрація кларитроміцину та його метаболіту 14-ОН-кларитроміцину в плазмі була вищою, а виведення повільніше, ніж у групи молодих людей. Однак після корекції з урахуванням ниркового кліренсу креатиніну (КК) не було відмінностей у обох групах. Таким чином, основний вплив на фармакокінетичні параметри кларитроміцину має функція нирок, а не вік. Пацієнти з мікобактеріальними інфекціями Рівноважні концентрації кларитроміцину і 14-ОН-кларитроміцину у пацієнтів з ВІЛ-інфекцією, які отримували кларитроміцин у нормальних дозах (500 мг 2 рази на день), були подібними до таких показників у здорових людей. Однак при застосуванні кларитроміцину у більш високих дозах, які можуть бути потрібні для лікування мікобактеріальних інфекцій, концентрації антибіотика можуть значно перевищувати звичайні. У пацієнтів з ВІЛ-інфекцією, які приймали кларитроміцин у дозі 1000 мг/добу або 2000 мг/добу на 2 прийоми, рівноважні значення С mах зазвичай становили 2-4 мкг/мл та 5-10 мкг/мл відповідно. При застосуванні кларитроміцину у вищих дозах відзначалося подовження Т 1/2У порівнянні з таким показником у здорових добровольців, які отримували кларитроміцин у нормальних дозах. Підвищення концентрації у плазмі крові та подовження Т 1/2 при застосуванні кларитроміцину у більш високих дозах пов'язане з нелінійною фармакокінетикою препарату. Комбіноване лікування з омепразолом Кларитроміцин по 500 мг 3 рази на добу в комбінації з омепразолом у дозі 40 мг на добу сприяє подовженню Т 1/2 та збільшенню AUC 0-24 омепразолу. У всіх пацієнтів, які отримували комбіновану терапію, у порівнянні з пацієнтами, які отримували один омепразол, спостерігалося підвищення на 89% AUC 0-24 та на 34% Т 1/2 омепразолу. У кларитроміцину С mах , C min та AUC 0 - 8збільшувалися, відповідно, на 10%, 27% та 15% порівняно з аналогічними показниками при застосуванні кларитроміцину без омепразолу. У рівноважному стані концентрації кларитроміцину в слизовій оболонці шлунка через 6 годин після прийому кларитроміцину в групі, що отримувала комбінацію, у 25 разів перевищували такі показники порівняно з пацієнтами, які отримували один кларитроміцин. Концентрації кларитроміцину в тканинах шлунка через 6 годин після прийому кларитроміцину та омепразолу в 2 рази перевищували дані, отримані у групі пацієнтів, які отримували один кларитроміцин.ФармакодинамікаКларитроміцин є напівсинтетичним антибіотиком групи макролідів і чинить антибактеріальну дію, взаємодіючи з 50S рибосомальною субодиницею та пригнічуючи синтез білка, чутливих до нього бактерій. Кларитроміцин продемонстрував високу активність в умовах in vitro щодо як стандартних лабораторних штамів бактерій, так і виділених у пацієнтів у ході клінічної практики. Виявляє високу активність щодо багатьох аеробних та анаеробних грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів. Мінімальні переважні концентрації (МПК) кларитроміцину для більшості збудників менше, ніж МПК еритроміцину в середньому на одне log 2 розведення. Кларитроміцин в умовах in vitro є високоактивним щодо Legionella pneumophila, Mycoplasma pneumoniae. Чинить бактерицидну дію щодо Helicobacter pylori, дана активність кларитроміцину вище при нейтральному pH, ніж при кислому. Крім того, дані в умовах in vitro та in vivo вказують на те, що кларитроміцин діє на клінічно значущі види мікобактерій. Enterobacteriaceae та Pseudomonas spp. так само як і інші грамнегативні бактерії, що не ферментують лактозу, не чутливі до кларитроміцину. Активність кларитроміцину щодо більшості штамів наведених нижче мікроорганізмів доведена як в умовах in vitro, так і в клінічній практиці при захворюваннях, перелічених у розділі «Показання до застосування». Аеробні грампозитивні мікроорганізми: - Staphylococcus aureus, - Streptococcus pneumoniae, - Streptococcus pyogenes, -Listeria monocytogenes Аеробні грамнегативні мікроорганізми: -Haemophilusinfluenzae, -Haemophilus parainfluenzae, -Moraxella catarrhalis, -Neisseria gonorrhoeae, -Legionella pneumophila Інші мікроорганізми: - Mycoplasma pneumoniae, - Chlamydia pneumoniae (TWAR) Мікобактерії: - Mycobacterium leprae, - Mycobacterium kansasii, - Mycobacterium chelonae, -Mycobacterium fortuitum, – Mycobacterium avium complex (MAC) – комплекс, що включає: Mycobacterium avium, Mycobacterium intracellulare. Продукція бета-лактамази не впливає на активність кларитроміцину. Більшість штамів стафілококів, резистентних до метициліну та оксациліну, мають стійкість і до кларитроміцину. Helicobacter pylori Чутливість Helicobacter pylori до кларитроміцину вивчалася на ізолятах Helicobacter pylori, виділених від 104 пацієнтів на початок терапії препаратом. У 4 пацієнтів були виділені резистентні до кларитроміцину штами Helicobacter pylori, у 2 пацієнтів – штами з помірною резистентністю, у решти 98 пацієнтів ізоляти Helicobacter pylori були чутливі до кларитроміцину. Кларитроміцин діє в умовах in vitro і щодо більшості штамів наступних мікроорганізмів (проте безпека та ефективність застосування кларитроміцину в клінічній практиці не підтверджена клінічними дослідженнями, і практичне значення залишається незрозумілим): Аеробні грампозитивні мікроорганізми: - Streptococcus agalactiae, - Streptococci (групи С, F, G), - Viridansgroupstreptococci Аеробні грамнегативні мікроорганізми: - Bordetella pertussis, – Pasteurella multocida Анаеробні грампозитивні мікроорганізми: - Clostridiumperfringens, - Peptococcusniger, - Propionibacteriumacnes Анаеробні грамнегативні мікроорганізми: – Bacteroidesmelaninogenicus Спірохети: – Borreliaburgdorferi, - Treponema pallidum Кампілобактерії: – Campilobacter jejuni Основним метаболітом кларитроміцину в організмі людини є мікробіологічно активний метаболіт 14-гідроксикларитроміцин (14-ОН-кларитроміцин). Мікробіологічна активність метаболіту така ж, як у вихідної речовини, або вдвічі слабша щодо більшості мікроорганізмів. Виняток становить Haemophilus influenzae, щодо якої ефективність метаболіту вдвічі вища. Вихідне з'єднання та його основний метаболіт мають або адитивний, або синергічний ефект щодо Haemophilus influenzae в умовах in vitro та in vivo залежно від штаму бактерій. Тест на чутливість Кількісні методи, що вимагають вимірювання діаметра зони придушення росту, дають найбільш точні оцінки чутливості бактерій до антимікробних препаратів. Одна з рекомендованих методик визначення чутливості використовує диски, імпрегновані 15 мкг кларитроміцину (диско-дифузійний метод Кірбі-Бауера), при інтерпретації тесту діаметри зон придушення росту корелюють зі значеннями МПК кларитроміцину. Значення МПК визначаються методом розведення у бульйоні чи агарі. З використанням цих методик звіт з лабораторії у тому, що штам є «чутливим», свідчить про те, що збудник інфекції, ймовірно, відповість на лікування. Відповідь «резистентна» вказує на те, що збудник, можливо, не відповість на лікування. Відповідь «проміжна чутливість» передбачає, що терапевтичний ефект препарату може бути неоднозначним або мікроорганізм може виявитися чутливим при використанні більш високих доз препарату. Проміжна чутливість також називається "помірною чутливістю".Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до кларитроміцину мікроорганізмами: інфекції нижніх дихальних шляхів (такі як бронхіт, пневмонія); інфекції верхніх дихальних шляхів (такі як фарингіт, синусит); інфекції шкіри та м'яких тканин (такі як фолікуліт, запалення підшкірної клітковини, пика); дисеміновані або локалізовані мікобактеріальні інфекції, спричинені Mycobacterium avium та Mycobacterium intracellulare; локалізовані інфекції, спричинені Mycobacterium chelonae, Mycobacterium fortuitum та Mycobacterium kansasii; профілактика поширення інфекції, зумовленої комплексом Mycobacterium avium (MAC) у ВІЛ-інфікованих пацієнтів із вмістом лімфоцитів CD4 (Т-хелперних лімфоцитів) не більше 100 за 1 мм3; ерадикація Helicobacter pylori та зниження частоти рецидивів виразки дванадцятипалої кишки; одонтогенні інфекції.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до кларитроміцину, інших компонентів препарату та інших макролідів. Одночасний прийом кларитроміцину з наступними препаратами: астемізол, цизаприд, пімозід, терфенадин (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Одночасний прийом кларитроміцину з алкалоїдами ріжків, наприклад, ерготамін, дигідроерготамін (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Одночасний прийом кларитроміцину з мідазоламом для внутрішнього застосування (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Одночасний прийом кларитроміцину з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази (статинами), які значною мірою метаболізуються ізоферментом CYP3A4 (ловастатин, симвастатин), у зв'язку з підвищенням ризику міопатії, включаючи рабдоміоліз (див. розділ "Взаємодія з іншими"). Одночасний прийом кларитроміцину з колхіцином. Одночасний прийом кларитроміцину з тикагрелором або ранолазином. Подовження інтервалу QT (вроджене або документально підтверджене придбане подовження інтервалу QT) на електрокардіограмі (ЕКГ) в анамнезі, шлуночкова аритмія, включаючи шлуночкову тахікардію типу «пірует». Гіпокаліємія (ризик подовження інтервалу QT на ЕКГ). Тяжка печінкова недостатність, що протікає одночасно з нирковою недостатністю. Холестатична жовтяниця/гепатит в анамнезі, що розвинулися при застосуванні кларитроміцину (див. розділ «Особливі вказівки»). Порфирія. Період грудного вигодовування. Вік до 12 років (ефективність та безпека не встановлені). Ниркова недостатність середнього та тяжкого ступеня. Печінкова недостатність середнього та тяжкого ступеня. Одночасний прийом кларитроміцину з бензодіазепінами, такими як алпразол, триазол, мідазол для внутрішньовенного застосування (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Одночасний прийом з препаратами, які метаболізуються ізоферментом CYP3A, наприклад, карбамазепін, цилостазол, циклоспорин, дизопірамід, метилпреднізолон, омепразол, непрямі антикоагулянти (наприклад, варфарин), хінідин, рифабутин, силденафіл, такролі. засобами»). Одночасний прийом з препаратами, що індукують ізофермент CYP3A4, наприклад, рифампіцин, фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал, препарати Звіробою продірявленого (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Одночасний прийом кларитроміцину зі статинами, які не залежать від метаболізму ізоферменту CYP3A (наприклад, флувастатин) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Одночасний прийом із блокаторами «повільних» кальцієвих каналів, які метаболізуються ізоферментом CYP3A4 (наприклад, верапаміл, амлодипін, дилтіазем). Пацієнти з ішемічною хворобою серця (ІХС), тяжкою серцевою недостатністю, гіпомагніємією, порушеннями провідності або клінічно значущою брадикардією, а також пацієнти, які одночасно приймають антиаритмічні препарати ІА класу (хінідин, прокаїнамід) та ІІІ класу (дофетилід, аміодарон, соталол). Вагітність.Вагітність та лактаціяБезпека застосування кларитроміцину при вагітності та в період грудного вигодовування не встановлена. Застосування кларитроміцину при вагітності (особливо в І триместрі) можливе лише у випадку, коли відсутня альтернативна терапія, а потенційна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Кларитроміцин виводиться із грудним молоком. При необхідності прийому в період грудного вигодовування годування груддю слід припинити. Протипоказаний особам віком до 12 років (ефективність та безпека не встановлені). Звичайна рекомендована доза кларитроміцину у дітей віком від 12 років – 250 мг 2 рази на день.Побічна діяКласифікація частоти розвитку побічних ефектів (кількість зареєстрованих випадків/кількість пацієнтів), рекомендована Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ): дуже часто ≥ 1/10 часто від ≥ 1/100 до < 1/10 нечасто від ≥ 1/1000 до < 1/100 рідко від ≥ 1/10000 до < 1/1000 дуже рідко <1/10000 частота невідома може бути оцінена з урахуванням наявних даних. Інфекційні та паразитарні захворювання: нечасто: целюліт(1), кандидоз, гастроентерит(2), вторинні інфекції(3) (у тому числі вагінальні); частота невідома: псевдомембранозний коліт, пика. Порушення з боку імунної системи: часто: шкірний висип; нечасто: анафілактоїдна реакція (1), гіперчутливість, дерматит бульозний (1), свербіж шкіри, кропив'янка, макулопапульозний висип (3); частота невідома: анафілактична реакція, ангіоневротичний набряк, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, лікарський висип з еозинофілією та системною симптоматикою (DRESS-синдром). Порушення з боку обміну речовин та харчування: Нечасто: анорексія, зниження апетиту. Порушення психіки: часто: безсоння; нечасто: занепокоєння, підвищена збудливість (3); частота невідома: психотичні розлади, сплутаність свідомості, деперсоналізація, депресія, дезорієнтація, галюцинації, порушення сновидінь («жахливі» сновидіння), манія. Порушення з боку нервової системи: часто: головний біль, дисгезія (перекручення смаку); нечасто: непритомність(1), дискінезія(1), запаморочення, сонливість, тремор; частота невідома: судоми, парестезія, агевзія (втрата смакових відчуттів), паросмія, аносмія. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто: вертиго, порушення слуху, дзвін у вухах; Частота невідома: глухота. Порушення з боку серця: нечасто: раптова зупинка серця (1), фібриляція передсердь (1), подовження інтервалу QT на ЕКГ, екстрасистолія (1), серцебиття; частота невідома: шлуночкова тахікардія, зокрема типу «пірует», фібриляція шлуночків. Порушення з боку судин: часто: вазодилатація; Частота невідома: кровотеча. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто: бронхіальна астма (1), носова кровотеча (2), тромбоемболія легеневої артерії (1). Порушення з боку травної системи: часто: діарея, блювання, диспепсія, нудота, біль у ділянці живота; нечасто: езофагіт(1), гастроезофагеальна рефлюксна хвороба(2), гастрит, прокталгія(2), стоматит, глосит, здуття живота(4), запор, сухість слизової оболонки порожнини рота, відрижка, метеоризм; частота невідома: гострий панкреатит, зміна кольору язика та зубів. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто: холестаз(4), гепатит, у тому числі холестатичний або гепатоцелюлярний(4); частота невідома: печінкова недостатність, холестатична жовтяниця. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто: інтенсивне потовиділення; частота невідома: акне, гострий генералізований екзантематозний пустульоз (ОГЕП). Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: нечасто: м'язовий спазм (3), кістково-м'язова скутість (1), міалгія (2); частота невідома: рабдоміоліз (2, *), міопатія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: частота невідома: ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит. Загальні розлади та порушення у місці введення: нечасто: нездужання(4), гіпертермія(3), астенія, біль у грудній клітці(4), озноб(4), підвищена стомлюваність(4). Лабораторні та інструментальні дані: часто: - відхилення лабораторних показників функції печінки; нечасто: підвищення концентрації креатиніну(1), сечовини(1) у плазмі крові, зміна відношення альбумін/глобулін(1), лейкопенія, нейтропенія(4), еозинофілія(4), тромбоцитемія(3), підвищення активності аланінамінотрансферази (AJIT), аспартатамінотрансферази (ACT), гамма-глутамілтрансферази (ГГТ)(4), лужної фосфатази(4) (ЩФ), лактатдегідрогенази (ЛДГ)(4) у плазмі крові; частота невідома: агранулоцитоз, тромбоцитопенія, збільшення значення міжнародного нормалізованого відношення (МНО), подовження протромбінового часу, зміна кольору сечі, підвищення концентрації білірубіну у плазмі крові. Пацієнти зі зниженим імунітетом У пацієнтів зі СНІДом та іншими імунодефіцитними станами, які отримують кларитроміцин у більш високих дозах протягом тривалого часу для лікування мікобактеріальних інфекцій, часто важко відрізнити небажані ефекти препарату від симптомів ВІЛ-інфекції або супутнього захворювання. Найчастішими небажаними явищами у пацієнтів, які приймали добову дозу кларитроміцину, що дорівнює 1000 мг, були: нудота, блювання, дисгевзія, біль у ділянці живота, діарея, шкірний висип, метеоризм, головний біль, запор, порушення слуху, підвищення активності ACT та АЛ плазмі крові. Також відзначалися випадки небажаних явищ із низькою частотою виникнення, такі як задишка, безсоння та сухість слизової оболонки порожнини рота. У пацієнтів із зниженим імунітетом проводили оцінку лабораторних показників, аналізуючи їх значні відхилення від норми (різке підвищення чи зниження). На підставі даного критерію у 2-3% пацієнтів, які отримували кларитроміцин у дозі 1000 мг щоденно, було зареєстровано значне підвищення активності ACT та АЛТ у плазмі, а також зниження кількості лейкоцитів та тромбоцитів. У невеликої кількості пацієнтів також було зареєстровано підвищення концентрації залишкового азоту сечовини у плазмі. *У деяких повідомленнях про рабдоміоліз кларитроміцин приймався одночасно з іншими лікарськими засобами (ЛЗ), з прийомом яких, як відомо, пов'язаний розвиток рабдоміолізу (статини, фібрати, колхіцин або алопуринол). (1) Повідомлення про дані побічних реакцій були отримані лише при застосуванні кларитроміцину у лікарській формі ліофілізат для приготування розчину для інфузій. (2) Повідомлення про дані побічних реакцій були отримані лише при застосуванні кларитроміцину у лікарській формі таблетки з пролонгованим вивільненням, покриті плівковою оболонкою. (3) Повідомлення про дані побічних реакцій були отримані лише при застосуванні кларитроміцину у лікарській формі порошок для приготування суспензії для прийому внутрішньо. (4) Повідомлення про дані побічних реакцій були отримані лише при застосуванні кларитроміцину у лікарській формі таблетки, покриті плівковою оболонкою.Взаємодія з лікарськими засобамиЗастосування наступних лікарських засобів одночасно з кларитроміцином протипоказане у зв'язку з можливістю розвитку серйозних побічних ефектів. Цизаприд, пімозід, терфенадин та астемізол При одночасному прийомі кларитроміцину з цизапридом, пимозидом, терфенадином або астемізолом повідомлялося про підвищення концентрації останніх у плазмі крові, що може призвести до подовження інтервалу QT на ЕКГ та появі серцевих аритмій, включаючи шлуночкову тахікардію (в тому числі шлуночкову та фібриляцію шлуночків (див. розділ "Протипоказання"). Алкалоїди ріжків Постмаркетингові дослідження показують, що при одночасному застосуванні кларитроміцину з ерготаміном або дигідроерготаміном можливі наступні ефекти, пов'язані з гострим отруєнням препаратами групи ерготамінів: судинний спазм, ішемія кінцівок та інших тканин, включаючи центральну нервову систему (ЦНС). Одночасне застосування кларитроміцину та алкалоїдів ріжків протипоказане (див. розділ «Протипоказання»). Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази (статини) Одночасний прийом кларитроміцину з ловастатином або симвастатином протипоказаний (див. розділ «Протипоказання») у зв'язку з тим, що дані статини значною мірою метаболізуються ізоферментом CYP3A4, і одночасне застосування з кларитроміцином підвищує їх сироваткові концентрації, що призводить до підвищення рабдоміоліз. Повідомлялося про випадки рабдоміолізу у пацієнтів, які приймали кларитроміцин одночасно з цими препаратами. У разі необхідності застосування кларитроміцину слід припинити прийом ловастатину або симвастатину на час терапії. Кларитроміцин слід застосовувати з обережністю у разі комбінованої терапії з іншими статинами. Рекомендується застосовувати статини, метаболізм яких не залежить від ізоферменту CYP3A (наприклад, флувастатин). У разі потреби одночасного прийому рекомендується приймати найменшу дозу статину. Слід контролювати розвиток ознак та симптомів міопатії. Мідазолам для прийому внутрішньо При одночасному застосуванні внутрішньо мідазоламу та кларитроміцину у формі таблеток (500 мг 2 рази на день) відзначалося збільшення AUC мідазоламу у 7 разів. Одночасний прийом кларитроміцину та мідазоламу для прийому внутрішньо протипоказаний (див. розділ «Протипоказання»). Вплив інших лікарських засобів на кларитроміцин Лікарські препарати, що є індукторами ізоферменту CYP3A (наприклад, рифампіцин, фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал, препарати Звіробою продірявленого) можуть індукувати метаболізм кларитроміцину. Це може призвести до субтерапевтичної концентрації кларитроміцину та, відповідно, до зниження його ефективності. Крім того, необхідно спостерігати за концентрацією індуктора ізоферменту CYP3A у плазмі крові, яка може підвищитися через інгібування ізоферменту CYP3A кларитроміцином. При одночасному застосуванні рифабутину та кларитроміцину спостерігалося підвищення концентрації рифабутину та зниження концентрації кларитроміцину в плазмі крові з підвищеним ризиком розвитку увеїту. Наступні препарати мають доведений або передбачуваний вплив на концентрацію кларитроміцину в плазмі крові, у разі їх одночасного застосування з кларитроміцином може знадобитися корекція доз або перехід на альтернативне лікування Ефавіренз, невірапін, рифампіцин, рифабутин та рифапентин Потужні індуктори системи цитохрому Р450, такі як ефавіренз, невірапін, рифампіцин, рифабутин і рифапентин можуть прискорювати метаболізм кларитроміцину і, таким чином, знижувати концентрацію кларитроміцину в плазмі крові та послаблювати терапевтичний ефект, і разом з тим кларитроміцину – метаболіту, який також є мікробіологічно активним. Оскільки мікробіологічна активність кларитроміцину та 14-ОН-кларитроміцину відрізняється щодо різних бактерій, терапевтичний ефект може знижуватися при одночасному застосуванні кларитроміцину та індукторів системи цитохрому Р450. Етравірін Концентрація кларитроміцину в плазмі знижується при одночасному застосуванні з етравірином, але підвищується концентрація в плазмі активного метаболіту 14-ОН-кларитроміцину. Оскільки 14-ОН-кларитроміцин має низьку активність по відношенню до інфекцій MAC, може змінюватися загальна активність щодо цих збудників, тому для лікування MAC слід розглядати альтернативне лікування. Флуконазол Одночасний прийом флуконазолу в дозі 200 мг щоденно та кларитроміцину в дозі 500 мг 2 рази на день у 21 здорового добровольця призвело до збільшення середнього значення мінімальної рівноважної концентрації кларитроміцину та AUC на 33 % та 18 % відповідно. При цьому одночасний прийом значно не впливав на середню рівноважну концентрацію активного метаболіту 14-ОН-кларитроміцину. Корекція дози кларитроміцину у разі одночасного прийому флуконазолу не потрібна. Рітонавір Фармакокінетичне дослідження показало, що одночасний прийом ритонавіру в дозі 200 мг кожні 8 годин та кларитроміцину в дозі 500 мг кожні 12 годин призвів до помітного пригнічення метаболізму кларитроміцину. При одночасному прийомі ритонавіру С(mах) кларитроміцину в плазмі збільшилася на 31%, C(min) збільшилася на 182% і AUC збільшилася на 77%. Було відзначено практично повне придушення утворення 14-ОН-кларитроміцину. Завдяки широкому терапевтичному діапазону кларитроміцину зменшення його дози у пацієнтів із нормальною нирковою функцією не потрібне. У пацієнтів з нирковою недостатністю доцільно розглянути наступні варіанти корекції дози: при КК 30-60 мл/хв доза кларитроміцину повинна бути зменшена на 50 %, при КК менше 30 мл/хв доза кларитроміцину повинна бути зменшена на 75 %.Ритонавір не слід одночасно приймати з кларитроміцином у дозах, що перевищують 1 г на добу. Подібні корекції доз повинні розглядатися у пацієнтів зі зниженою функцією нирок, якщо ритонавір використовується як фармакокінетичний «підсилювач» при застосуванні інших інгібіторів протеази ВІЛ, включаючи атазанавір та саквінавір (див. підрозділ «Двонаправлена взаємодія лікарських засобів»). Дія кларитроміцину на інші лікарські препарати Антиаритмічні засоби (хінідин та дизопірамід) Можливе виникнення шлуночкової тахікардії типу «пірует» при одночасному застосуванні кларитроміцину та хінідину або дизопіраміду. При одночасному прийомі кларитроміцину з цими препаратами слід регулярно проводити контроль ЕКГ щодо подовження інтервалу QT, а також слід контролювати сироваткові концентрації цих препаратів. У постмаркетинговому періоді застосування повідомлялося про випадки розвитку гіпоглікемії при одночасному прийомі кларитроміцину та дизопіраміду. Необхідно контролювати концентрацію глюкози крові при одночасному застосуванні кларитроміцину та дизопіраміду. Гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування/інсулін При одночасному застосуванні кларитроміцину та гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо (наприклад, похідні сульфонілсечовини) та/або інсуліну може спостерігатися виражена гіпоглікемія. Одночасне застосування кларитроміцину з деякими гіпоглікемічними препаратами (наприклад, натеглінід, піоглітазон, репаглінід та росиглітазон) може призвести до інгібування ізоферменту CYP3A кларитроміцином, внаслідок чого може розвинутись гіпоглікемія. Рекомендується ретельний контроль за концентрацією глюкози крові. Взаємодія зумовлена ізоферментом CYP3A Одночасний прийом кларитроміцину, який, як відомо, інгібує ізофермент CYP3A, та препаратів, що первинно метаболізуються ізоферментом CYP3A, може асоціюватися із взаємним підвищенням їх концентрацій, що може посилити або продовжити як терапевтичні, так і побічні ефекти. Кларитроміцин слід обережно застосовувати пацієнтам, які отримують препарати, які є субстратами ізоферменту CYP3A, особливо якщо ці препарати мають вузький терапевтичний діапазон (наприклад, карбамазепін) та/або препарати, які інтенсивно метаболізуються цим ізоферментом. У разі необхідності повинна проводитися корекція дози препарату, який приймається одночасно з кларитроміцином. Також, по можливості, повинен проводитися моніторинг сироваткових концентрацій препаратів, що первинно метаболізуються ізоферментом CYP3A. Метаболізм наступних препаратів/класів здійснюється тим самим ізоферментом CYP3A, що і метаболізм кларитроміцину: алпразолам, карбамазепін, цилостазол, циклоспорин, дизопірамід, метилпреднізолон, мідазолам, омепразол, непрямі антикоагулянти (наприклад, варфаніни рифабутин, силденафіл, такролімус, тріазолам та вінбластин. Також до агоністів ізоферменту CYP3A належать такі препарати, що протипоказані до одночасного застосування з кларитроміцином: астемізол, цизаприд, пімозід, терфенадин, ловастатин, симвастатин та алкалоїди ріжків (див. розділ «Протипоказання»). До препаратів, що взаємодіють подібним чином через інші ізоферменти в рамках системи цитохрому Р450, відносяться: фенітоїн, теофілін та вальпроєва кислота. Непрямі антикоагулянти При одночасному прийомі варфарину та кларитроміцину можлива кровотеча, виражене збільшення МНО та подовження протромбінового часу. У разі одночасного застосування з варфарином або іншими непрямими антикоагулянтами необхідно контролювати МНО та протромбіновий час. Омепразол Кларитроміцин (по 500 мг кожні 8 годин) досліджувався у здорових дорослих добровольців у поєднанні з омепразолом (по 40 мг щодня). При одночасному застосуванні кларитроміцину та омепразолу рівноважні плазмові концентрації омепразолу були збільшені (C(max), AUC(0-24) та Т(1/2) збільшилися на 30%, 89% та 34%, відповідно). Середнє значення pH шлунка протягом 24 годин склало 5,2 (при прийомі омепразолу окремо) і 5,7 (при прийомі омепразолу одночасно з кларитроміцином). Силденафіл, тадалафіл та варденафіл Кожен із цих інгібіторів фосфодіестерази метаболізується принаймні частково за участю ізоферменту CYP3A. У той же час, ізофермент CYP3A може інгібуватися в присутності кларитроміцину. Одночасне застосування кларитроміцину з силденафілом, тадалафілом або варденафілом може призвести до збільшення інгібуючої дії на фосфодіестеразу. При застосуванні цих препаратів одночасно з кларитроміцином слід розглянути можливість зменшення дози силденафілу, тадалафілу та варденафілу. Теофілін, карбамазепін При одночасному застосуванні кларитроміцину та теофіліну або карбамазепіну можливе підвищення концентрації даних препаратів у системному кровотоку. Толтеродін Первинний метаболізм толтеродину здійснюється через ізофермент CYP2D6. Однак у частині популяції, позбавленої CYP2D6, метаболізм відбувається через ізофермент CYP3A. У цій групі населення пригнічення ізоферменту CYP3A призводить до значно більших концентрацій толтеродину в сироватці крові. У популяції з низьким рівнем метаболізму через ізофермент CYP2D6 може знадобитися зниження дози толтеродину при одночасному застосуванні інгібіторів ізоферменту CYP3A, таких як кларитроміцин. Бензодіазепіни (наприклад, алпразолам, мідазолам, тріазолам) При одночасному застосуванні мідазоламу та таблеток кларитроміцину (500 мг 2 рази на день) відзначалося збільшення AUC мідазоламу у 2,7 раза після внутрішньовенного введення мідазоламу. Якщо одночасно з кларитроміцином застосовується внутрішньовенна форма мідазоламу, слід ретельно контролювати стан пацієнта для можливої корекції дози. Введення лікарського препарату через слизову оболонку порожнини рота, що дає можливість обійти пресистемну елімінацію лікарського препарату, швидше за все, призведе до взаємодії аналогічного до того, що спостерігається при внутрішньовенному введенні мідазоламу, а не при прийомі внутрішньо. Такі ж запобіжні заходи слід застосовувати і до інших бензодіазепінів, які метаболізуються ізоферментом CYP3A, включаючи триазолів та алпразолів. Для бензодіазепінів,виведення яких не залежить від ізоферменту CYP3A (темазепам, нітразепам, лоразепам), малоймовірно клінічно значуща взаємодія з кларитроміцином. При одночасному застосуванні кларитроміцину та триазоламу можлива дія на ЦНС, наприклад, сонливість та сплутаність свідомості. У зв'язку з цим у разі одночасного застосування рекомендується стежити за симптомами порушення ЦНС. Взаємодія з іншими препаратами Колхіцін Колхіцин є субстратом як для ізоферменту CYP3A, так і для білка-переносника P-глікопротеїну (Pgp). Відомо, що кларитроміцин та інші макроліди є інгібіторами ізоферменту CYP3A та Pgp. При одночасному застосуванні кларитроміцину та колхіцину інгібування Pgp та/або ізоферменту CYP3A може призвести до посилення дії колхіцину. Слід контролювати розвиток клінічних симптомів отруєння колхіцином. Зареєстровані постмаркетингові повідомлення про випадки отруєння колхіцином при одночасному прийомі з кларитроміцином, частіше у пацієнтів похилого віку. Деякі з описаних випадків відбувалися у пацієнтів із нирковою недостатністю. Як повідомлялося, деякі випадки закінчувалися летальним кінцем. Одночасне застосування кларитроміцину та колхіцину протипоказане (див. розділ «Протипоказання»). Дігоксин Передбачається, що дигоксин є субстратом PGP. Відомо, що кларитроміцин пригнічує Pgp. При одночасному застосуванні кларитроміцину та дигоксину інгібування Pgp кларитроміцином може призвести до посилення дії дигоксину. Одночасний прийом дигоксину та кларитроміцину також може призвести до підвищення сироваткової концентрації дигоксину. У деяких пацієнтів спостерігалися клінічні симптоми отруєння дигоксином, включаючи потенційно летальні аритмії. При одночасному прийомі кларитроміцину та дигоксину слід ретельно контролювати концентрацію дигоксину у сироватці крові. Зідовудін Одночасний прийом таблеток кларитроміцину та зидовудину внутрішньо дорослими ВІЛ-інфікованими пацієнтами може призвести до зниження рівноважної концентрації зидовудину в плазмі крові. Оскільки кларитроміцин впливає на всмоктування зидовудину при прийомі внутрішньо, взаємодії можна значно уникнути, приймаючи кларитроміцин і зидовудін з інтервалом в 4 години. Подібної взаємодії не спостерігали у ВІЛ-інфікованих дітей, які приймали дитячу суспензію кларитроміцину з зидовудином або дидезоксіїнозином. Оскільки кларитроміцин може перешкоджати всмоктуванню зидовудину при їх одночасному прийомі внутрішньо у дорослих пацієнтів, така взаємодія навряд чи можлива при застосуванні кларитроміцину внутрішньовенно. Фенітоїн та вальпроєва кислота Є дані про взаємодію інгібіторів ізоферменту CYP3A (включаючи кларитроміцин) з препаратами, які не метаболізуються за допомогою ізоферменту CYP3A (фенітоїн та вальпроєва кислота). Для цих препаратів при одночасному застосуванні з кларитроміцином рекомендується визначення їх сироваткових концентрацій, оскільки є повідомлення про їх підвищення. Двоспрямована взаємодія лікарських засобів Атазанавір Кларитроміцин та атазанавір є як субстратами, так і інгібіторами ізоферменту CYP3A. Існує свідчення двонаправленої взаємодії цих препаратів. Одночасне застосування кларитроміцину (500 мг 2 рази на день) та атазанавіру (400 мг 1 раз на день) може призвести до дворазового збільшення впливу кларитроміцину та зменшення впливу 14-ОН-кларитроміцину на 70 % зі збільшенням AUC атазанавіру на 28 %. Завдяки широкому терапевтичному діапазону кларитроміцину зменшення його дози у пацієнтів із нормальною нирковою функцією не потрібне. У пацієнтів з нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (КК 30-60 мл/хв) доза кларитроміцину повинна бути зменшена на 50%. У пацієнтів з КК менше 30 мл/хв дозу кларитроміцину слід зменшити на 75%, застосовуючи для цього відповідну лікарську форму кларитроміцину.Кларитроміцин у дозах, що перевищують 1000 мг на добу, не можна застосовувати одночасно з інгібіторами протеаз. Блокатори «повільних» кальцієвих каналів При одночасному застосуванні кларитроміцину та блокаторів «повільних» кальцієвих каналів, які метаболізуються ізоферментом CYP3A4 (наприклад, верапаміл, амлодипін, дилтіазем), слід бути обережним, оскільки існує ризик виникнення артеріальної гіпотензії. При одночасному застосуванні можуть підвищуватися плазмові концентрації кларитроміцину та блокаторів «повільних» кальцієвих каналів. Артеріальна гіпотензія, брадіаритмія та лактоацидоз можливі при одночасному прийомі кларитроміцину та верапамілу. Ітраконазол Кларитроміцин та ітраконазол є субстратами та інгібіторами ізоферменту CYP3A, що визначає двонаправлену взаємодію препаратів. Кларитроміцин може підвищити концентрацію ітраконазолу в плазмі, тоді як ітраконазол може підвищити плазмову концентрацію кларитроміцину. Пацієнтів, які одночасно приймають ітраконазол та кларитроміцин, слід ретельно обстежити на наявність симптомів посилення або збільшення тривалості фармакологічних ефектів цих препаратів. Саквінавір Кларитроміцин та саквінавір є субстратами та інгібіторами ізоферменту CYP3A, що визначає двоспрямовану взаємодію препаратів. Одночасне застосування кларитроміцину (500 мг 2 рази на день) та саквінавіру (у м'яких желатинових капсулах, 1200 мг 3 рази на день) у 12 здорових добровольців викликало збільшення AUC та С(mах )саквінавіру в плазмі крові на 177 % та 187 %, , У порівнянні з прийомом саквінавіру окремо. Значення AUC та С(mах) кларитроміцину були приблизно на 40 % вищими, ніж при терапії одним кларитроміцином. При одночасному застосуванні цих двох препаратів протягом обмеженого часу у дозах/складах, зазначених вище, корекція дози не потрібна. Результати дослідження лікарських взаємодій із застосуванням саквінавіру в м'яких желатинових капсулах можуть не відповідати ефектам,спостерігається при застосуванні саквінавіру в твердих желатинових капсулах. Результати дослідження лікарських взаємодій при терапії саквінавіром окремо можуть не відповідати ефектам, що спостерігаються при терапії комбінацією саквінавір/ритонавір. При прийомі саквінавіру одночасно з ритонавіром слід враховувати потенційний вплив ритонавіру на кларитроміцин.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від часу їди. Звичайна рекомендована доза кларитроміцину у дорослих та дітей старше 12 років – 250 мг 2 рази на день. Препарат Фромілід 500 мг 2 рази на день застосовують у разі більш тяжких інфекцій. Звичайна тривалість лікування становить від 5 до 14 днів. Виняток становлять позалікарняна пневмонія та синусит, які вимагають лікування від 6 до 14 днів. Дози для лікування мікобактеріальних інфекцій, крім туберкульозу При мікобактеріальних інфекціях рекомендована доза препарату Фромілід 500 мг 2 рази на день. Лікування дисемінованих MAC інфекцій у пацієнтів зі СНІД слід продовжувати доти, доки є клінічна та мікробіологічна ефективність. Кларитроміцин слід призначати у комбінації з іншими антимікробними препаратами, активними щодо цих збудників. Тривалість лікування інших нетуберкульозних мікобактеріальних інфекцій встановлює лікар. Для профілактики інфекцій, спричинених MAC Рекомендована доза препарату Фромілід для дорослих – 500 мг 2 рази на день. При одонтогенних інфекціях доза препарату Фромілід становить 250 мг 2 рази на день протягом 5 днів. Для ерадикації Helicobacter pylori У пацієнтів з виразковою хворобою, викликаною інфекцією Helicobacter pylori, препарату Фромілід® можна застосовувати по 500 мг 2 рази на день у комбінації з іншими антимікробними препаратами та інгібіторами протонного насоса протягом 7-14 днів, відповідно до національних та міжнародних рекомендацій. Helicobacter pylori. Пацієнти з нирковою недостатністю Пацієнтам з КК менше 30 мл/хв призначають половину звичайної дози кларитроміцину, тобто 250 мг 1 раз на день або при більш тяжких інфекціях по 250 мг 2 рази на день. Лікування таких пацієнтів продовжують трохи більше 14 днів.ПередозуванняСимптоми: прийом внутрішньо великої дози кларитроміцину може викликати симптоми порушень з боку шлунково-кишкового тракту. У одного пацієнта з біполярним розладом в анамнезі після прийому 8 г кларитроміцину описані зміни психічного стану, параноїдальна поведінка, гіпокаліємія та гіпоксемія. Лікування: при передозуванні слід видалити неабсорбований препарат із шлунково-кишкового тракту (промивання шлунка, прийом активованого вугілля та ін.) та провести симптоматичну терапію. Гемодіаліз та перитонеальний діаліз не мають істотного впливу на концентрацію кларитроміцину в сироватці крові, що характерно і для інших лікарських препаратів групи макролідів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиТривалий прийом антибіотиків може призводити до утворення колоній зі збільшенням кількості нечутливих бактерій та грибів. При суперінфекції слід призначити відповідну терапію. При застосуванні кларитроміцину повідомлялося про печінкову дисфункцію (підвищення активності «печінкових» ферментів у плазмі крові, гепатоцелюлярний та/або холестатичний гепатит із жовтяницею або без). Печінкова дисфункція може бути важкою, але є оборотною. Є випадки печінкової недостатності з летальним результатом, головним чином пов'язані з наявністю серйозних супутніх захворювань та/або одночасним застосуванням інших лікарських засобів. При появі ознак і симптомів гепатиту, таких як анорексія, жовтяниця, потемніння сечі, свербіж шкіри, болючість живота при пальпації, необхідно негайно припинити терапію кларитроміцином. За наявності хронічних захворювань печінки необхідно проводити регулярний контроль активності печінкових ферментів сироватки крові. При лікуванні практично всіма антибактеріальними засобами, у тому числі макролідами, описані випадки псевдомембранозного коліту, тяжкість якого може змінюватись від легкого до загрозливого життя. При лікуванні практично всіма антибактеріальними препаратами, у тому числі кларитроміцином, описані випадки Clostridium difficile-асоційованої діареї, тяжкість якої може змінюватись від легкої діареї до загрозливого життя коліту. Антибактеріальні препарати можуть змінити нормальну мікрофлору кишечника, що може спричинити зростання Clostridium difficile. Псевдомембранозний коліт, викликаний Clostridium difficile, необхідно підозрювати у всіх пацієнтів з появою діареї після застосування антибактеріальних засобів. Після проведення курсу антибіотикотерапії потрібне ретельне медичне спостереження за пацієнтом.Описувалися випадки розвитку псевдомембранозного коліту через 2 місяці після застосування антибіотиків. З боку серцево-судинної системи При лікуванні макролідами, включаючи кларитроміцин, спостерігалося збільшення часу реполяризації шлуночків серця та подовження інтервалу QT, що сприяло ризику розвитку серцевої аритмії та шлуночкової тахікардії типу «пірует» (див. розділ «Побічна дія»). У зв'язку з тим, що такі ситуації можуть призвести до збільшення ризику розвитку шлуночкових аритмій (у тому числі шлуночкової тахікардії типу «пірует»), кларитроміцин слід застосовувати з обережністю у таких пацієнтів: пацієнти з ІХС, серцевою недостатністю тяжкого ступеня, порушеннями провідності або клінічно значущою брадикардією; пацієнти з порушеннями водно-електролітного обміну, такими як гіпомагніємія. Кларитроміцин не слід застосовувати у пацієнтів з гіпокаліємією (див. розділ "Протипоказання"); пацієнти, які одночасно застосовують інші лікарські препарати, що призводять до подовження інтервалу QT (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Протипоказано одночасне застосування кларитроміцину з астемізолом, цизапридом, пимозидом та терфенадином (див. розділ «Протипоказання»). Кларитроміцин не слід застосовувати у пацієнтів із вродженим або документально підтвердженим подовженням інтервалу QT, а також із вказівками в анамнезі на епізоди шлуночкової аритмії (див. розділ «Протипоказання»). У ході епідеміологічних досліджень з вивчення ризику несприятливих серцево-судинних наслідків при застосуванні макролідів було отримано неоднозначні результати. У деяких короткострокових наглядових дослідженнях було встановлено ризик розвитку аритмії, інфаркту міокарда та смерті від серцево-судинних захворювань, пов'язаний із застосуванням макролідів, включаючи кларитроміцин. При призначенні кларитроміцину слід співвідносити передбачувану користь від прийому препарату з цими ризиками. Можливий розвиток перехресної резистентності до кларитроміцину та інших антибіотиків групи макролідів, а також лінкоміцину та кліндаміцину. Враховуючи зростаючу резистентність Streptococcus pneumoniae до макролідів, важливо проводити тестування чутливості при призначенні кларитроміцину пацієнтам із позалікарняною пневмонією. При шпитальній пневмонії кларитроміцин слід застосовувати у комбінації з відповідними антибіотиками. Інфекції шкіри та м'яких тканин легкої та середньої тяжкості найчастіше викликані Staphylococcus aureus та Streptococcus pyogenes. При цьому обидва збудники можуть бути стійкими до макролідів. Тому важливо проводити тест визначення чутливості до антибіотиків. Макроліди можна застосовувати при інфекціях, викликаних Corynebacterium minutissimum, захворюваннях acne vulgaris і бешихі, а також у тих ситуаціях, коли не можна застосовувати пеніцилін. У разі появи гострих реакцій гіперчутливості, таких як анафілактична реакція, тяжкі шкірні небажані реакції (ТКНР) (наприклад, ОГЭП), синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз та лікарський висип з еозинофілією та системною симптоматикою (DRESS- припинити прийом кларитроміцину та почати відповідну терапію. У разі одночасного застосування з варфарином або іншими непрямими антикоагулянтами необхідно контролювати МНО та протромбіновий час (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Застосування при хронічних захворюваннях: Протипоказаний пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю, що протікає одночасно з нирковою недостатністю. Застосовувати з обережністю пацієнтам з нирковою та печінковою недостатністю середнього та тяжкого ступеня. Пацієнти з нирковою недостатністю Пацієнтам з КК менше 30 мл/хв призначають половину звичайної дози кларитроміцину, тобто 250 мг 1 раз на день або при більш тяжких інфекціях по 250 мг 2 рази на день. Лікування таких пацієнтів продовжують трохи більше 14 днів. Вплив на керування транспортними засобами: Дані щодо впливу кларитроміцину на здатність до керування автомобілем та механізмами відсутні. Слід бути обережними при керуванні транспортними засобами та механізмами, враховуючи потенційну можливість запаморочення, вертиго, сплутаності свідомості та дезорієнтації, які можуть виникнути при застосуванні даного препарату.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
756,00 грн
328,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкакларитроміцин таблетки, вкриті плівковою оболонкою 1 таблетка, покрита плівковою оболонкою, 250 мг/500 мг містить: Ядро: Діюча речовина: Кларитроміцин 250,00 мг/500,00 мг Допоміжні речовини: Крохмаль кукурудзяний, целюлоза мікрокристалічна (тип 101), целюлоза мікрокристалічна (тип 102), кремнію діоксид колоїдний, крохмаль прежелатинізований, полакрилін калію, тальк, магнію стеарат Оболонка плівкова: Гіпромелоза 6 cps, тальк, барвник заліза оксид жовтий (Е172), пропіленгліколь, титану діоксид (Е171)Опис лікарської формиТаблетки 250 мг: Овальні, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою світло-коричнево-жовтого кольору. Вид на зламі: шорстка маса білого кольору із шаром оболонки світло-коричнево-жовтого кольору. Таблетки 500 мг: Овальні, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою світло-коричнево-жовтого кольору. Вид на зламі: шорстка маса білого кольору із шаром оболонки світло-коричнево-жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаантибіотик – макролідФармакокінетикаВсмоктування Препарат швидко всмоктується з шлунково-кишкового тракту. Абсолютна біодоступність становить близько 50%. При багаторазовому прийомі дози препарату кумуляції практично не виявлено, характер метаболізму в організмі людини не змінювався. Їда безпосередньо перед прийомом препарату збільшувала біодоступність препарату в середньому на 25 %. Кларитроміцин може застосовуватися незалежно від часу їди. Розподіл, метаболізм та виведення In vitro Кларитроміцин зв'язується з білками плазми на 70% у концентрації від 0,45 до 4,5 мкг/мл. При концентрації 45 мкг/мл зв'язування знижується до 41%, ймовірно, через насичення місць зв'язування. Це спостерігається лише при концентраціях, що багаторазово перевищують терапевтичну концентрацію. Invivo Дослідження в умовах in vivo на тваринах показали, що кларитроміцин присутній у всіх тканинах, за винятком центральної нервової системи (ЦНС), у концентраціях, що у кілька разів перевищують плазмові. Найбільш високі концентрації (в 10-20 разів вище плазмових) виявлялися в печінці та легенях. Здорові добровольці При застосуванні кларитроміцину в дозі 250 мг 2 рази на день максимальна рівноважна концентрація (С mах ) кларитроміцину та 14-ОН-кларитроміцину в плазмі крові досягалася через 2-3 дні і становила 1 мкг/мл та 0,6 мкг/мл відповідно. Період напіввиведення (Т 1/2 ) кларитроміцину та його основного метаболіту склав 3-4 години та 5-6 годин, відповідно. При застосуванні кларитроміцину в дозі 500 мг 2 рази на день . 83 мкг/мл відповідно. Т 1/2 кларитроміцину та його основного метаболіту становив 4,5-4,8 години та 6,9-8,7 години, відповідно. З mах 14-ОН-кларитроміцину в плазмі крові не збільшувалася пропорційно прийнятій внутрішньо дозі кларитроміцину, у той час як Т 1/2 як кларитроміцину, так і 14-ОН-кларитроміцин мав тенденцію до подовження з підвищенням дози. Така нелінійна фармакокінетика кларитроміцину у поєднанні зі зменшенням утворення 14-гідроксильованих та N-деметилованих продуктів при високих дозах вказує на нелінійний метаболізм кларитроміцину, який стає більш вираженим при високих дозах. Нирками виводиться близько 37,9% після прийому внутрішньо кларитроміцину в дозі 250 мг і 46% після прийому кларитроміцину в дозі 1200 мг, через кишечник виводиться близько 40,2% та 29,1% відповідно. Пацієнти Кларитроміцин та 14-ОН-кларитроміцин швидко проникають у тканини та рідини організму. Є обмежені дані, що свідчать про те, що концентрація кларитроміцину в цереброспінальній рідині при внутрішньому прийомі незначна (т. Е. Тільки 1-2% від концентрації в сироватці крові при нормальній проникності гематоенцефалічного бар'єру). Концентрація в тканинах зазвичай у кілька разів вища, ніж у сироватці крові. У таблиці наведено приклади тканинних та сироваткових концентрацій: Концентрації (250 мг кожні 12 годин) Вид тканини Тканинні (мкг/г) Сироваткові (мкг/мл) Мигдалики 1,6 0,8 Легкі 8,8 1,7 Порушення функції печінки У пацієнтів із середнім та тяжким ступенем порушення функції печінки, але із збереженою функцією нирок, корекція дози кларитроміцину не потрібна. Рівноважна концентрація у плазмі крові та системний кліренс кларитроміцину не відрізняються у пацієнтів цієї групи та здорових пацієнтів. Рівноважна концентрація 14-ОН-кларитроміцину у пацієнтів з порушеннями функції печінки нижча, ніж у здорових добровольців. Порушення функції нирок При порушенні функції нирок збільшуються З mах та мінімальна концентрація (З min ) кларитроміцину в плазмі крові, Т 1/2 , площа під кривою «концентрація-час» (AUC) кларитроміцину та його метаболіту (14-ОН-кларитроміцину). Константа елімінації та виведення нирками зменшуються. Ступінь змін цих параметрів залежить від рівня порушення функції нирок. Пацієнти похилого віку У пацієнтів похилого віку концентрація кларитроміцину та його метаболіту 14-ОН-кларитроміцину в плазмі була вищою, а виведення повільніше, ніж у групи молодих людей. Однак після корекції з урахуванням ниркового кліренсу креатиніну (КК) не було відмінностей у обох групах. Таким чином, основний вплив на фармакокінетичні параметри кларитроміцину має функція нирок, а не вік. Пацієнти з мікобактеріальними інфекціями Рівноважні концентрації кларитроміцину і 14-ОН-кларитроміцину у пацієнтів з ВІЛ-інфекцією, які отримували кларитроміцин у нормальних дозах (500 мг 2 рази на день), були подібними до таких показників у здорових людей. Однак при застосуванні кларитроміцину у більш високих дозах, які можуть бути потрібні для лікування мікобактеріальних інфекцій, концентрації антибіотика можуть значно перевищувати звичайні. У пацієнтів з ВІЛ-інфекцією, які приймали кларитроміцин у дозі 1000 мг/добу або 2000 мг/добу на 2 прийоми, рівноважні значення С mах зазвичай становили 2-4 мкг/мл та 5-10 мкг/мл відповідно. При застосуванні кларитроміцину у вищих дозах відзначалося подовження Т 1/2У порівнянні з таким показником у здорових добровольців, які отримували кларитроміцин у нормальних дозах. Підвищення концентрації у плазмі крові та подовження Т 1/2 при застосуванні кларитроміцину у більш високих дозах пов'язане з нелінійною фармакокінетикою препарату. Комбіноване лікування з омепразолом Кларитроміцин по 500 мг 3 рази на добу в комбінації з омепразолом у дозі 40 мг на добу сприяє подовженню Т 1/2 та збільшенню AUC 0-24 омепразолу. У всіх пацієнтів, які отримували комбіновану терапію, у порівнянні з пацієнтами, які отримували один омепразол, спостерігалося підвищення на 89% AUC 0-24 та на 34% Т 1/2 омепразолу. У кларитроміцину С mах , C min та AUC 0 - 8збільшувалися, відповідно, на 10%, 27% та 15% порівняно з аналогічними показниками при застосуванні кларитроміцину без омепразолу. У рівноважному стані концентрації кларитроміцину в слизовій оболонці шлунка через 6 годин після прийому кларитроміцину в групі, що отримувала комбінацію, у 25 разів перевищували такі показники порівняно з пацієнтами, які отримували один кларитроміцин. Концентрації кларитроміцину в тканинах шлунка через 6 годин після прийому кларитроміцину та омепразолу в 2 рази перевищували дані, отримані у групі пацієнтів, які отримували один кларитроміцин.ФармакодинамікаКларитроміцин є напівсинтетичним антибіотиком групи макролідів і чинить антибактеріальну дію, взаємодіючи з 50S рибосомальною субодиницею та пригнічуючи синтез білка, чутливих до нього бактерій. Кларитроміцин продемонстрував високу активність в умовах in vitro щодо як стандартних лабораторних штамів бактерій, так і виділених у пацієнтів у ході клінічної практики. Виявляє високу активність щодо багатьох аеробних та анаеробних грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів. Мінімальні переважні концентрації (МПК) кларитроміцину для більшості збудників менше, ніж МПК еритроміцину в середньому на одне log 2 розведення. Кларитроміцин в умовах in vitro є високоактивним щодо Legionella pneumophila, Mycoplasma pneumoniae. Чинить бактерицидну дію щодо Helicobacter pylori, дана активність кларитроміцину вище при нейтральному pH, ніж при кислому. Крім того, дані в умовах in vitro та in vivo вказують на те, що кларитроміцин діє на клінічно значущі види мікобактерій. Enterobacteriaceae та Pseudomonas spp. так само як і інші грамнегативні бактерії, що не ферментують лактозу, не чутливі до кларитроміцину. Активність кларитроміцину щодо більшості штамів наведених нижче мікроорганізмів доведена як в умовах in vitro, так і в клінічній практиці при захворюваннях, перелічених у розділі «Показання до застосування». Аеробні грампозитивні мікроорганізми: - Staphylococcus aureus, - Streptococcus pneumoniae, - Streptococcus pyogenes, -Listeria monocytogenes Аеробні грамнегативні мікроорганізми: -Haemophilusinfluenzae, -Haemophilus parainfluenzae, -Moraxella catarrhalis, -Neisseria gonorrhoeae, -Legionella pneumophila Інші мікроорганізми: - Mycoplasma pneumoniae, - Chlamydia pneumoniae (TWAR) Мікобактерії: - Mycobacterium leprae, - Mycobacterium kansasii, - Mycobacterium chelonae, -Mycobacterium fortuitum, – Mycobacterium avium complex (MAC) – комплекс, що включає: Mycobacterium avium, Mycobacterium intracellulare. Продукція бета-лактамази не впливає на активність кларитроміцину. Більшість штамів стафілококів, резистентних до метициліну та оксациліну, мають стійкість і до кларитроміцину. Helicobacter pylori Чутливість Helicobacter pylori до кларитроміцину вивчалася на ізолятах Helicobacter pylori, виділених від 104 пацієнтів на початок терапії препаратом. У 4 пацієнтів були виділені резистентні до кларитроміцину штами Helicobacter pylori, у 2 пацієнтів – штами з помірною резистентністю, у решти 98 пацієнтів ізоляти Helicobacter pylori були чутливі до кларитроміцину. Кларитроміцин діє в умовах in vitro і щодо більшості штамів наступних мікроорганізмів (проте безпека та ефективність застосування кларитроміцину в клінічній практиці не підтверджена клінічними дослідженнями, і практичне значення залишається незрозумілим): Аеробні грампозитивні мікроорганізми: - Streptococcus agalactiae, - Streptococci (групи С, F, G), - Viridansgroupstreptococci Аеробні грамнегативні мікроорганізми: - Bordetella pertussis, – Pasteurella multocida Анаеробні грампозитивні мікроорганізми: - Clostridiumperfringens, - Peptococcusniger, - Propionibacteriumacnes Анаеробні грамнегативні мікроорганізми: – Bacteroidesmelaninogenicus Спірохети: – Borreliaburgdorferi, - Treponema pallidum Кампілобактерії: – Campilobacter jejuni Основним метаболітом кларитроміцину в організмі людини є мікробіологічно активний метаболіт 14-гідроксикларитроміцин (14-ОН-кларитроміцин). Мікробіологічна активність метаболіту така ж, як у вихідної речовини, або вдвічі слабша щодо більшості мікроорганізмів. Виняток становить Haemophilus influenzae, щодо якої ефективність метаболіту вдвічі вища. Вихідне з'єднання та його основний метаболіт мають або адитивний, або синергічний ефект щодо Haemophilus influenzae в умовах in vitro та in vivo залежно від штаму бактерій. Тест на чутливість Кількісні методи, що вимагають вимірювання діаметра зони придушення росту, дають найбільш точні оцінки чутливості бактерій до антимікробних препаратів. Одна з рекомендованих методик визначення чутливості використовує диски, імпрегновані 15 мкг кларитроміцину (диско-дифузійний метод Кірбі-Бауера), при інтерпретації тесту діаметри зон придушення росту корелюють зі значеннями МПК кларитроміцину. Значення МПК визначаються методом розведення у бульйоні чи агарі. З використанням цих методик звіт з лабораторії у тому, що штам є «чутливим», свідчить про те, що збудник інфекції, ймовірно, відповість на лікування. Відповідь «резистентна» вказує на те, що збудник, можливо, не відповість на лікування. Відповідь «проміжна чутливість» передбачає, що терапевтичний ефект препарату може бути неоднозначним або мікроорганізм може виявитися чутливим при використанні більш високих доз препарату. Проміжна чутливість також називається "помірною чутливістю".Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до кларитроміцину мікроорганізмами: інфекції нижніх дихальних шляхів (такі як бронхіт, пневмонія); інфекції верхніх дихальних шляхів (такі як фарингіт, синусит); інфекції шкіри та м'яких тканин (такі як фолікуліт, запалення підшкірної клітковини, пика); дисеміновані або локалізовані мікобактеріальні інфекції, спричинені Mycobacterium avium та Mycobacterium intracellulare; локалізовані інфекції, спричинені Mycobacterium chelonae, Mycobacterium fortuitum та Mycobacterium kansasii; профілактика поширення інфекції, зумовленої комплексом Mycobacterium avium (MAC) у ВІЛ-інфікованих пацієнтів із вмістом лімфоцитів CD4 (Т-хелперних лімфоцитів) не більше 100 за 1 мм3; ерадикація Helicobacter pylori та зниження частоти рецидивів виразки дванадцятипалої кишки; одонтогенні інфекції.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до кларитроміцину, інших компонентів препарату та інших макролідів. Одночасний прийом кларитроміцину з наступними препаратами: астемізол, цизаприд, пімозід, терфенадин (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Одночасний прийом кларитроміцину з алкалоїдами ріжків, наприклад, ерготамін, дигідроерготамін (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Одночасний прийом кларитроміцину з мідазоламом для внутрішнього застосування (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Одночасний прийом кларитроміцину з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази (статинами), які значною мірою метаболізуються ізоферментом CYP3A4 (ловастатин, симвастатин), у зв'язку з підвищенням ризику міопатії, включаючи рабдоміоліз (див. розділ "Взаємодія з іншими"). Одночасний прийом кларитроміцину з колхіцином. Одночасний прийом кларитроміцину з тикагрелором або ранолазином. Подовження інтервалу QT (вроджене або документально підтверджене придбане подовження інтервалу QT) на електрокардіограмі (ЕКГ) в анамнезі, шлуночкова аритмія, включаючи шлуночкову тахікардію типу «пірует». Гіпокаліємія (ризик подовження інтервалу QT на ЕКГ). Тяжка печінкова недостатність, що протікає одночасно з нирковою недостатністю. Холестатична жовтяниця/гепатит в анамнезі, що розвинулися при застосуванні кларитроміцину (див. розділ «Особливі вказівки»). Порфирія. Період грудного вигодовування. Вік до 12 років (ефективність та безпека не встановлені). Ниркова недостатність середнього та тяжкого ступеня. Печінкова недостатність середнього та тяжкого ступеня. Одночасний прийом кларитроміцину з бензодіазепінами, такими як алпразол, триазол, мідазол для внутрішньовенного застосування (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Одночасний прийом з препаратами, які метаболізуються ізоферментом CYP3A, наприклад, карбамазепін, цилостазол, циклоспорин, дизопірамід, метилпреднізолон, омепразол, непрямі антикоагулянти (наприклад, варфарин), хінідин, рифабутин, силденафіл, такролі. засобами»). Одночасний прийом з препаратами, що індукують ізофермент CYP3A4, наприклад, рифампіцин, фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал, препарати Звіробою продірявленого (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Одночасний прийом кларитроміцину зі статинами, які не залежать від метаболізму ізоферменту CYP3A (наприклад, флувастатин) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Одночасний прийом із блокаторами «повільних» кальцієвих каналів, які метаболізуються ізоферментом CYP3A4 (наприклад, верапаміл, амлодипін, дилтіазем). Пацієнти з ішемічною хворобою серця (ІХС), тяжкою серцевою недостатністю, гіпомагніємією, порушеннями провідності або клінічно значущою брадикардією, а також пацієнти, які одночасно приймають антиаритмічні препарати ІА класу (хінідин, прокаїнамід) та ІІІ класу (дофетилід, аміодарон, соталол). Вагітність.Вагітність та лактаціяБезпека застосування кларитроміцину при вагітності та в період грудного вигодовування не встановлена. Застосування кларитроміцину при вагітності (особливо в І триместрі) можливе лише у випадку, коли відсутня альтернативна терапія, а потенційна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Кларитроміцин виводиться із грудним молоком. При необхідності прийому в період грудного вигодовування годування груддю слід припинити. Протипоказаний особам віком до 12 років (ефективність та безпека не встановлені). Звичайна рекомендована доза кларитроміцину у дітей віком від 12 років – 250 мг 2 рази на день.Побічна діяКласифікація частоти розвитку побічних ефектів (кількість зареєстрованих випадків/кількість пацієнтів), рекомендована Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ): дуже часто ≥ 1/10 часто від ≥ 1/100 до < 1/10 нечасто від ≥ 1/1000 до < 1/100 рідко від ≥ 1/10000 до < 1/1000 дуже рідко <1/10000 частота невідома може бути оцінена з урахуванням наявних даних. Інфекційні та паразитарні захворювання: нечасто: целюліт(1), кандидоз, гастроентерит(2), вторинні інфекції(3) (у тому числі вагінальні); частота невідома: псевдомембранозний коліт, пика. Порушення з боку імунної системи: часто: шкірний висип; нечасто: анафілактоїдна реакція (1), гіперчутливість, дерматит бульозний (1), свербіж шкіри, кропив'янка, макулопапульозний висип (3); частота невідома: анафілактична реакція, ангіоневротичний набряк, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, лікарський висип з еозинофілією та системною симптоматикою (DRESS-синдром). Порушення з боку обміну речовин та харчування: Нечасто: анорексія, зниження апетиту. Порушення психіки: часто: безсоння; нечасто: занепокоєння, підвищена збудливість (3); частота невідома: психотичні розлади, сплутаність свідомості, деперсоналізація, депресія, дезорієнтація, галюцинації, порушення сновидінь («жахливі» сновидіння), манія. Порушення з боку нервової системи: часто: головний біль, дисгезія (перекручення смаку); нечасто: непритомність(1), дискінезія(1), запаморочення, сонливість, тремор; частота невідома: судоми, парестезія, агевзія (втрата смакових відчуттів), паросмія, аносмія. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто: вертиго, порушення слуху, дзвін у вухах; Частота невідома: глухота. Порушення з боку серця: нечасто: раптова зупинка серця (1), фібриляція передсердь (1), подовження інтервалу QT на ЕКГ, екстрасистолія (1), серцебиття; частота невідома: шлуночкова тахікардія, зокрема типу «пірует», фібриляція шлуночків. Порушення з боку судин: часто: вазодилатація; Частота невідома: кровотеча. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто: бронхіальна астма (1), носова кровотеча (2), тромбоемболія легеневої артерії (1). Порушення з боку травної системи: часто: діарея, блювання, диспепсія, нудота, біль у ділянці живота; нечасто: езофагіт(1), гастроезофагеальна рефлюксна хвороба(2), гастрит, прокталгія(2), стоматит, глосит, здуття живота(4), запор, сухість слизової оболонки порожнини рота, відрижка, метеоризм; частота невідома: гострий панкреатит, зміна кольору язика та зубів. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто: холестаз(4), гепатит, у тому числі холестатичний або гепатоцелюлярний(4); частота невідома: печінкова недостатність, холестатична жовтяниця. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто: інтенсивне потовиділення; частота невідома: акне, гострий генералізований екзантематозний пустульоз (ОГЕП). Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: нечасто: м'язовий спазм (3), кістково-м'язова скутість (1), міалгія (2); частота невідома: рабдоміоліз (2, *), міопатія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: частота невідома: ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит. Загальні розлади та порушення у місці введення: нечасто: нездужання(4), гіпертермія(3), астенія, біль у грудній клітці(4), озноб(4), підвищена стомлюваність(4). Лабораторні та інструментальні дані: часто: - відхилення лабораторних показників функції печінки; нечасто: підвищення концентрації креатиніну(1), сечовини(1) у плазмі крові, зміна відношення альбумін/глобулін(1), лейкопенія, нейтропенія(4), еозинофілія(4), тромбоцитемія(3), підвищення активності аланінамінотрансферази (AJIT), аспартатамінотрансферази (ACT), гамма-глутамілтрансферази (ГГТ)(4), лужної фосфатази(4) (ЩФ), лактатдегідрогенази (ЛДГ)(4) у плазмі крові; частота невідома: агранулоцитоз, тромбоцитопенія, збільшення значення міжнародного нормалізованого відношення (МНО), подовження протромбінового часу, зміна кольору сечі, підвищення концентрації білірубіну у плазмі крові. Пацієнти зі зниженим імунітетом У пацієнтів зі СНІДом та іншими імунодефіцитними станами, які отримують кларитроміцин у більш високих дозах протягом тривалого часу для лікування мікобактеріальних інфекцій, часто важко відрізнити небажані ефекти препарату від симптомів ВІЛ-інфекції або супутнього захворювання. Найчастішими небажаними явищами у пацієнтів, які приймали добову дозу кларитроміцину, що дорівнює 1000 мг, були: нудота, блювання, дисгевзія, біль у ділянці живота, діарея, шкірний висип, метеоризм, головний біль, запор, порушення слуху, підвищення активності ACT та АЛ плазмі крові. Також відзначалися випадки небажаних явищ із низькою частотою виникнення, такі як задишка, безсоння та сухість слизової оболонки порожнини рота. У пацієнтів із зниженим імунітетом проводили оцінку лабораторних показників, аналізуючи їх значні відхилення від норми (різке підвищення чи зниження). На підставі даного критерію у 2-3% пацієнтів, які отримували кларитроміцин у дозі 1000 мг щоденно, було зареєстровано значне підвищення активності ACT та АЛТ у плазмі, а також зниження кількості лейкоцитів та тромбоцитів. У невеликої кількості пацієнтів також було зареєстровано підвищення концентрації залишкового азоту сечовини у плазмі. *У деяких повідомленнях про рабдоміоліз кларитроміцин приймався одночасно з іншими лікарськими засобами (ЛЗ), з прийомом яких, як відомо, пов'язаний розвиток рабдоміолізу (статини, фібрати, колхіцин або алопуринол). (1) Повідомлення про дані побічних реакцій були отримані лише при застосуванні кларитроміцину у лікарській формі ліофілізат для приготування розчину для інфузій. (2) Повідомлення про дані побічних реакцій були отримані лише при застосуванні кларитроміцину у лікарській формі таблетки з пролонгованим вивільненням, покриті плівковою оболонкою. (3) Повідомлення про дані побічних реакцій були отримані лише при застосуванні кларитроміцину у лікарській формі порошок для приготування суспензії для прийому внутрішньо. (4) Повідомлення про дані побічних реакцій були отримані лише при застосуванні кларитроміцину у лікарській формі таблетки, покриті плівковою оболонкою.Взаємодія з лікарськими засобамиЗастосування наступних лікарських засобів одночасно з кларитроміцином протипоказане у зв'язку з можливістю розвитку серйозних побічних ефектів. Цизаприд, пімозід, терфенадин та астемізол При одночасному прийомі кларитроміцину з цизапридом, пимозидом, терфенадином або астемізолом повідомлялося про підвищення концентрації останніх у плазмі крові, що може призвести до подовження інтервалу QT на ЕКГ та появі серцевих аритмій, включаючи шлуночкову тахікардію (в тому числі шлуночкову та фібриляцію шлуночків (див. розділ "Протипоказання"). Алкалоїди ріжків Постмаркетингові дослідження показують, що при одночасному застосуванні кларитроміцину з ерготаміном або дигідроерготаміном можливі наступні ефекти, пов'язані з гострим отруєнням препаратами групи ерготамінів: судинний спазм, ішемія кінцівок та інших тканин, включаючи центральну нервову систему (ЦНС). Одночасне застосування кларитроміцину та алкалоїдів ріжків протипоказане (див. розділ «Протипоказання»). Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази (статини) Одночасний прийом кларитроміцину з ловастатином або симвастатином протипоказаний (див. розділ «Протипоказання») у зв'язку з тим, що дані статини значною мірою метаболізуються ізоферментом CYP3A4, і одночасне застосування з кларитроміцином підвищує їх сироваткові концентрації, що призводить до підвищення рабдоміоліз. Повідомлялося про випадки рабдоміолізу у пацієнтів, які приймали кларитроміцин одночасно з цими препаратами. У разі необхідності застосування кларитроміцину слід припинити прийом ловастатину або симвастатину на час терапії. Кларитроміцин слід застосовувати з обережністю у разі комбінованої терапії з іншими статинами. Рекомендується застосовувати статини, метаболізм яких не залежить від ізоферменту CYP3A (наприклад, флувастатин). У разі потреби одночасного прийому рекомендується приймати найменшу дозу статину. Слід контролювати розвиток ознак та симптомів міопатії. Мідазолам для прийому внутрішньо При одночасному застосуванні внутрішньо мідазоламу та кларитроміцину у формі таблеток (500 мг 2 рази на день) відзначалося збільшення AUC мідазоламу у 7 разів. Одночасний прийом кларитроміцину та мідазоламу для прийому внутрішньо протипоказаний (див. розділ «Протипоказання»). Вплив інших лікарських засобів на кларитроміцин Лікарські препарати, що є індукторами ізоферменту CYP3A (наприклад, рифампіцин, фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал, препарати Звіробою продірявленого) можуть індукувати метаболізм кларитроміцину. Це може призвести до субтерапевтичної концентрації кларитроміцину та, відповідно, до зниження його ефективності. Крім того, необхідно спостерігати за концентрацією індуктора ізоферменту CYP3A у плазмі крові, яка може підвищитися через інгібування ізоферменту CYP3A кларитроміцином. При одночасному застосуванні рифабутину та кларитроміцину спостерігалося підвищення концентрації рифабутину та зниження концентрації кларитроміцину в плазмі крові з підвищеним ризиком розвитку увеїту. Наступні препарати мають доведений або передбачуваний вплив на концентрацію кларитроміцину в плазмі крові, у разі їх одночасного застосування з кларитроміцином може знадобитися корекція доз або перехід на альтернативне лікування Ефавіренз, невірапін, рифампіцин, рифабутин та рифапентин Потужні індуктори системи цитохрому Р450, такі як ефавіренз, невірапін, рифампіцин, рифабутин і рифапентин можуть прискорювати метаболізм кларитроміцину і, таким чином, знижувати концентрацію кларитроміцину в плазмі крові та послаблювати терапевтичний ефект, і разом з тим кларитроміцину – метаболіту, який також є мікробіологічно активним. Оскільки мікробіологічна активність кларитроміцину та 14-ОН-кларитроміцину відрізняється щодо різних бактерій, терапевтичний ефект може знижуватися при одночасному застосуванні кларитроміцину та індукторів системи цитохрому Р450. Етравірін Концентрація кларитроміцину в плазмі знижується при одночасному застосуванні з етравірином, але підвищується концентрація в плазмі активного метаболіту 14-ОН-кларитроміцину. Оскільки 14-ОН-кларитроміцин має низьку активність по відношенню до інфекцій MAC, може змінюватися загальна активність щодо цих збудників, тому для лікування MAC слід розглядати альтернативне лікування. Флуконазол Одночасний прийом флуконазолу в дозі 200 мг щоденно та кларитроміцину в дозі 500 мг 2 рази на день у 21 здорового добровольця призвело до збільшення середнього значення мінімальної рівноважної концентрації кларитроміцину та AUC на 33 % та 18 % відповідно. При цьому одночасний прийом значно не впливав на середню рівноважну концентрацію активного метаболіту 14-ОН-кларитроміцину. Корекція дози кларитроміцину у разі одночасного прийому флуконазолу не потрібна. Рітонавір Фармакокінетичне дослідження показало, що одночасний прийом ритонавіру в дозі 200 мг кожні 8 годин та кларитроміцину в дозі 500 мг кожні 12 годин призвів до помітного пригнічення метаболізму кларитроміцину. При одночасному прийомі ритонавіру С(mах) кларитроміцину в плазмі збільшилася на 31%, C(min) збільшилася на 182% і AUC збільшилася на 77%. Було відзначено практично повне придушення утворення 14-ОН-кларитроміцину. Завдяки широкому терапевтичному діапазону кларитроміцину зменшення його дози у пацієнтів із нормальною нирковою функцією не потрібне. У пацієнтів з нирковою недостатністю доцільно розглянути наступні варіанти корекції дози: при КК 30-60 мл/хв доза кларитроміцину повинна бути зменшена на 50 %, при КК менше 30 мл/хв доза кларитроміцину повинна бути зменшена на 75 %.Ритонавір не слід одночасно приймати з кларитроміцином у дозах, що перевищують 1 г на добу. Подібні корекції доз повинні розглядатися у пацієнтів зі зниженою функцією нирок, якщо ритонавір використовується як фармакокінетичний «підсилювач» при застосуванні інших інгібіторів протеази ВІЛ, включаючи атазанавір та саквінавір (див. підрозділ «Двонаправлена взаємодія лікарських засобів»). Дія кларитроміцину на інші лікарські препарати Антиаритмічні засоби (хінідин та дизопірамід) Можливе виникнення шлуночкової тахікардії типу «пірует» при одночасному застосуванні кларитроміцину та хінідину або дизопіраміду. При одночасному прийомі кларитроміцину з цими препаратами слід регулярно проводити контроль ЕКГ щодо подовження інтервалу QT, а також слід контролювати сироваткові концентрації цих препаратів. У постмаркетинговому періоді застосування повідомлялося про випадки розвитку гіпоглікемії при одночасному прийомі кларитроміцину та дизопіраміду. Необхідно контролювати концентрацію глюкози крові при одночасному застосуванні кларитроміцину та дизопіраміду. Гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування/інсулін При одночасному застосуванні кларитроміцину та гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо (наприклад, похідні сульфонілсечовини) та/або інсуліну може спостерігатися виражена гіпоглікемія. Одночасне застосування кларитроміцину з деякими гіпоглікемічними препаратами (наприклад, натеглінід, піоглітазон, репаглінід та росиглітазон) може призвести до інгібування ізоферменту CYP3A кларитроміцином, внаслідок чого може розвинутись гіпоглікемія. Рекомендується ретельний контроль за концентрацією глюкози крові. Взаємодія зумовлена ізоферментом CYP3A Одночасний прийом кларитроміцину, який, як відомо, інгібує ізофермент CYP3A, та препаратів, що первинно метаболізуються ізоферментом CYP3A, може асоціюватися із взаємним підвищенням їх концентрацій, що може посилити або продовжити як терапевтичні, так і побічні ефекти. Кларитроміцин слід обережно застосовувати пацієнтам, які отримують препарати, які є субстратами ізоферменту CYP3A, особливо якщо ці препарати мають вузький терапевтичний діапазон (наприклад, карбамазепін) та/або препарати, які інтенсивно метаболізуються цим ізоферментом. У разі необхідності повинна проводитися корекція дози препарату, який приймається одночасно з кларитроміцином. Також, по можливості, повинен проводитися моніторинг сироваткових концентрацій препаратів, що первинно метаболізуються ізоферментом CYP3A. Метаболізм наступних препаратів/класів здійснюється тим самим ізоферментом CYP3A, що і метаболізм кларитроміцину: алпразолам, карбамазепін, цилостазол, циклоспорин, дизопірамід, метилпреднізолон, мідазолам, омепразол, непрямі антикоагулянти (наприклад, варфаніни рифабутин, силденафіл, такролімус, тріазолам та вінбластин. Також до агоністів ізоферменту CYP3A належать такі препарати, що протипоказані до одночасного застосування з кларитроміцином: астемізол, цизаприд, пімозід, терфенадин, ловастатин, симвастатин та алкалоїди ріжків (див. розділ «Протипоказання»). До препаратів, що взаємодіють подібним чином через інші ізоферменти в рамках системи цитохрому Р450, відносяться: фенітоїн, теофілін та вальпроєва кислота. Непрямі антикоагулянти При одночасному прийомі варфарину та кларитроміцину можлива кровотеча, виражене збільшення МНО та подовження протромбінового часу. У разі одночасного застосування з варфарином або іншими непрямими антикоагулянтами необхідно контролювати МНО та протромбіновий час. Омепразол Кларитроміцин (по 500 мг кожні 8 годин) досліджувався у здорових дорослих добровольців у поєднанні з омепразолом (по 40 мг щодня). При одночасному застосуванні кларитроміцину та омепразолу рівноважні плазмові концентрації омепразолу були збільшені (C(max), AUC(0-24) та Т(1/2) збільшилися на 30%, 89% та 34%, відповідно). Середнє значення pH шлунка протягом 24 годин склало 5,2 (при прийомі омепразолу окремо) і 5,7 (при прийомі омепразолу одночасно з кларитроміцином). Силденафіл, тадалафіл та варденафіл Кожен із цих інгібіторів фосфодіестерази метаболізується принаймні частково за участю ізоферменту CYP3A. У той же час, ізофермент CYP3A може інгібуватися в присутності кларитроміцину. Одночасне застосування кларитроміцину з силденафілом, тадалафілом або варденафілом може призвести до збільшення інгібуючої дії на фосфодіестеразу. При застосуванні цих препаратів одночасно з кларитроміцином слід розглянути можливість зменшення дози силденафілу, тадалафілу та варденафілу. Теофілін, карбамазепін При одночасному застосуванні кларитроміцину та теофіліну або карбамазепіну можливе підвищення концентрації даних препаратів у системному кровотоку. Толтеродін Первинний метаболізм толтеродину здійснюється через ізофермент CYP2D6. Однак у частині популяції, позбавленої CYP2D6, метаболізм відбувається через ізофермент CYP3A. У цій групі населення пригнічення ізоферменту CYP3A призводить до значно більших концентрацій толтеродину в сироватці крові. У популяції з низьким рівнем метаболізму через ізофермент CYP2D6 може знадобитися зниження дози толтеродину при одночасному застосуванні інгібіторів ізоферменту CYP3A, таких як кларитроміцин. Бензодіазепіни (наприклад, алпразолам, мідазолам, тріазолам) При одночасному застосуванні мідазоламу та таблеток кларитроміцину (500 мг 2 рази на день) відзначалося збільшення AUC мідазоламу у 2,7 раза після внутрішньовенного введення мідазоламу. Якщо одночасно з кларитроміцином застосовується внутрішньовенна форма мідазоламу, слід ретельно контролювати стан пацієнта для можливої корекції дози. Введення лікарського препарату через слизову оболонку порожнини рота, що дає можливість обійти пресистемну елімінацію лікарського препарату, швидше за все, призведе до взаємодії аналогічного до того, що спостерігається при внутрішньовенному введенні мідазоламу, а не при прийомі внутрішньо. Такі ж запобіжні заходи слід застосовувати і до інших бензодіазепінів, які метаболізуються ізоферментом CYP3A, включаючи триазолів та алпразолів. Для бензодіазепінів,виведення яких не залежить від ізоферменту CYP3A (темазепам, нітразепам, лоразепам), малоймовірно клінічно значуща взаємодія з кларитроміцином. При одночасному застосуванні кларитроміцину та триазоламу можлива дія на ЦНС, наприклад, сонливість та сплутаність свідомості. У зв'язку з цим у разі одночасного застосування рекомендується стежити за симптомами порушення ЦНС. Взаємодія з іншими препаратами Колхіцін Колхіцин є субстратом як для ізоферменту CYP3A, так і для білка-переносника P-глікопротеїну (Pgp). Відомо, що кларитроміцин та інші макроліди є інгібіторами ізоферменту CYP3A та Pgp. При одночасному застосуванні кларитроміцину та колхіцину інгібування Pgp та/або ізоферменту CYP3A може призвести до посилення дії колхіцину. Слід контролювати розвиток клінічних симптомів отруєння колхіцином. Зареєстровані постмаркетингові повідомлення про випадки отруєння колхіцином при одночасному прийомі з кларитроміцином, частіше у пацієнтів похилого віку. Деякі з описаних випадків відбувалися у пацієнтів із нирковою недостатністю. Як повідомлялося, деякі випадки закінчувалися летальним кінцем. Одночасне застосування кларитроміцину та колхіцину протипоказане (див. розділ «Протипоказання»). Дігоксин Передбачається, що дигоксин є субстратом PGP. Відомо, що кларитроміцин пригнічує Pgp. При одночасному застосуванні кларитроміцину та дигоксину інгібування Pgp кларитроміцином може призвести до посилення дії дигоксину. Одночасний прийом дигоксину та кларитроміцину також може призвести до підвищення сироваткової концентрації дигоксину. У деяких пацієнтів спостерігалися клінічні симптоми отруєння дигоксином, включаючи потенційно летальні аритмії. При одночасному прийомі кларитроміцину та дигоксину слід ретельно контролювати концентрацію дигоксину у сироватці крові. Зідовудін Одночасний прийом таблеток кларитроміцину та зидовудину внутрішньо дорослими ВІЛ-інфікованими пацієнтами може призвести до зниження рівноважної концентрації зидовудину в плазмі крові. Оскільки кларитроміцин впливає на всмоктування зидовудину при прийомі внутрішньо, взаємодії можна значно уникнути, приймаючи кларитроміцин і зидовудін з інтервалом в 4 години. Подібної взаємодії не спостерігали у ВІЛ-інфікованих дітей, які приймали дитячу суспензію кларитроміцину з зидовудином або дидезоксіїнозином. Оскільки кларитроміцин може перешкоджати всмоктуванню зидовудину при їх одночасному прийомі внутрішньо у дорослих пацієнтів, така взаємодія навряд чи можлива при застосуванні кларитроміцину внутрішньовенно. Фенітоїн та вальпроєва кислота Є дані про взаємодію інгібіторів ізоферменту CYP3A (включаючи кларитроміцин) з препаратами, які не метаболізуються за допомогою ізоферменту CYP3A (фенітоїн та вальпроєва кислота). Для цих препаратів при одночасному застосуванні з кларитроміцином рекомендується визначення їх сироваткових концентрацій, оскільки є повідомлення про їх підвищення. Двоспрямована взаємодія лікарських засобів Атазанавір Кларитроміцин та атазанавір є як субстратами, так і інгібіторами ізоферменту CYP3A. Існує свідчення двонаправленої взаємодії цих препаратів. Одночасне застосування кларитроміцину (500 мг 2 рази на день) та атазанавіру (400 мг 1 раз на день) може призвести до дворазового збільшення впливу кларитроміцину та зменшення впливу 14-ОН-кларитроміцину на 70 % зі збільшенням AUC атазанавіру на 28 %. Завдяки широкому терапевтичному діапазону кларитроміцину зменшення його дози у пацієнтів із нормальною нирковою функцією не потрібне. У пацієнтів з нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (КК 30-60 мл/хв) доза кларитроміцину повинна бути зменшена на 50%. У пацієнтів з КК менше 30 мл/хв дозу кларитроміцину слід зменшити на 75%, застосовуючи для цього відповідну лікарську форму кларитроміцину.Кларитроміцин у дозах, що перевищують 1000 мг на добу, не можна застосовувати одночасно з інгібіторами протеаз. Блокатори «повільних» кальцієвих каналів При одночасному застосуванні кларитроміцину та блокаторів «повільних» кальцієвих каналів, які метаболізуються ізоферментом CYP3A4 (наприклад, верапаміл, амлодипін, дилтіазем), слід бути обережним, оскільки існує ризик виникнення артеріальної гіпотензії. При одночасному застосуванні можуть підвищуватися плазмові концентрації кларитроміцину та блокаторів «повільних» кальцієвих каналів. Артеріальна гіпотензія, брадіаритмія та лактоацидоз можливі при одночасному прийомі кларитроміцину та верапамілу. Ітраконазол Кларитроміцин та ітраконазол є субстратами та інгібіторами ізоферменту CYP3A, що визначає двонаправлену взаємодію препаратів. Кларитроміцин може підвищити концентрацію ітраконазолу в плазмі, тоді як ітраконазол може підвищити плазмову концентрацію кларитроміцину. Пацієнтів, які одночасно приймають ітраконазол та кларитроміцин, слід ретельно обстежити на наявність симптомів посилення або збільшення тривалості фармакологічних ефектів цих препаратів. Саквінавір Кларитроміцин та саквінавір є субстратами та інгібіторами ізоферменту CYP3A, що визначає двоспрямовану взаємодію препаратів. Одночасне застосування кларитроміцину (500 мг 2 рази на день) та саквінавіру (у м'яких желатинових капсулах, 1200 мг 3 рази на день) у 12 здорових добровольців викликало збільшення AUC та С(mах )саквінавіру в плазмі крові на 177 % та 187 %, , У порівнянні з прийомом саквінавіру окремо. Значення AUC та С(mах) кларитроміцину були приблизно на 40 % вищими, ніж при терапії одним кларитроміцином. При одночасному застосуванні цих двох препаратів протягом обмеженого часу у дозах/складах, зазначених вище, корекція дози не потрібна. Результати дослідження лікарських взаємодій із застосуванням саквінавіру в м'яких желатинових капсулах можуть не відповідати ефектам,спостерігається при застосуванні саквінавіру в твердих желатинових капсулах. Результати дослідження лікарських взаємодій при терапії саквінавіром окремо можуть не відповідати ефектам, що спостерігаються при терапії комбінацією саквінавір/ритонавір. При прийомі саквінавіру одночасно з ритонавіром слід враховувати потенційний вплив ритонавіру на кларитроміцин.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від часу їди. Звичайна рекомендована доза кларитроміцину у дорослих та дітей старше 12 років – 250 мг 2 рази на день. Препарат Фромілід 500 мг 2 рази на день застосовують у разі більш тяжких інфекцій. Звичайна тривалість лікування становить від 5 до 14 днів. Виняток становлять позалікарняна пневмонія та синусит, які вимагають лікування від 6 до 14 днів. Дози для лікування мікобактеріальних інфекцій, крім туберкульозу При мікобактеріальних інфекціях рекомендована доза препарату Фромілід 500 мг 2 рази на день. Лікування дисемінованих MAC інфекцій у пацієнтів зі СНІД слід продовжувати доти, доки є клінічна та мікробіологічна ефективність. Кларитроміцин слід призначати у комбінації з іншими антимікробними препаратами, активними щодо цих збудників. Тривалість лікування інших нетуберкульозних мікобактеріальних інфекцій встановлює лікар. Для профілактики інфекцій, спричинених MAC Рекомендована доза препарату Фромілід для дорослих – 500 мг 2 рази на день. При одонтогенних інфекціях доза препарату Фромілід становить 250 мг 2 рази на день протягом 5 днів. Для ерадикації Helicobacter pylori У пацієнтів з виразковою хворобою, викликаною інфекцією Helicobacter pylori, препарату Фромілід® можна застосовувати по 500 мг 2 рази на день у комбінації з іншими антимікробними препаратами та інгібіторами протонного насоса протягом 7-14 днів, відповідно до національних та міжнародних рекомендацій. Helicobacter pylori. Пацієнти з нирковою недостатністю Пацієнтам з КК менше 30 мл/хв призначають половину звичайної дози кларитроміцину, тобто 250 мг 1 раз на день або при більш тяжких інфекціях по 250 мг 2 рази на день. Лікування таких пацієнтів продовжують трохи більше 14 днів.ПередозуванняСимптоми: прийом внутрішньо великої дози кларитроміцину може викликати симптоми порушень з боку шлунково-кишкового тракту. У одного пацієнта з біполярним розладом в анамнезі після прийому 8 г кларитроміцину описані зміни психічного стану, параноїдальна поведінка, гіпокаліємія та гіпоксемія. Лікування: при передозуванні слід видалити неабсорбований препарат із шлунково-кишкового тракту (промивання шлунка, прийом активованого вугілля та ін.) та провести симптоматичну терапію. Гемодіаліз та перитонеальний діаліз не мають істотного впливу на концентрацію кларитроміцину в сироватці крові, що характерно і для інших лікарських препаратів групи макролідів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиТривалий прийом антибіотиків може призводити до утворення колоній зі збільшенням кількості нечутливих бактерій та грибів. При суперінфекції слід призначити відповідну терапію. При застосуванні кларитроміцину повідомлялося про печінкову дисфункцію (підвищення активності «печінкових» ферментів у плазмі крові, гепатоцелюлярний та/або холестатичний гепатит із жовтяницею або без). Печінкова дисфункція може бути важкою, але є оборотною. Є випадки печінкової недостатності з летальним результатом, головним чином пов'язані з наявністю серйозних супутніх захворювань та/або одночасним застосуванням інших лікарських засобів. При появі ознак і симптомів гепатиту, таких як анорексія, жовтяниця, потемніння сечі, свербіж шкіри, болючість живота при пальпації, необхідно негайно припинити терапію кларитроміцином. За наявності хронічних захворювань печінки необхідно проводити регулярний контроль активності печінкових ферментів сироватки крові. При лікуванні практично всіма антибактеріальними засобами, у тому числі макролідами, описані випадки псевдомембранозного коліту, тяжкість якого може змінюватись від легкого до загрозливого життя. При лікуванні практично всіма антибактеріальними препаратами, у тому числі кларитроміцином, описані випадки Clostridium difficile-асоційованої діареї, тяжкість якої може змінюватись від легкої діареї до загрозливого життя коліту. Антибактеріальні препарати можуть змінити нормальну мікрофлору кишечника, що може спричинити зростання Clostridium difficile. Псевдомембранозний коліт, викликаний Clostridium difficile, необхідно підозрювати у всіх пацієнтів з появою діареї після застосування антибактеріальних засобів. Після проведення курсу антибіотикотерапії потрібне ретельне медичне спостереження за пацієнтом.Описувалися випадки розвитку псевдомембранозного коліту через 2 місяці після застосування антибіотиків. З боку серцево-судинної системи При лікуванні макролідами, включаючи кларитроміцин, спостерігалося збільшення часу реполяризації шлуночків серця та подовження інтервалу QT, що сприяло ризику розвитку серцевої аритмії та шлуночкової тахікардії типу «пірует» (див. розділ «Побічна дія»). У зв'язку з тим, що такі ситуації можуть призвести до збільшення ризику розвитку шлуночкових аритмій (у тому числі шлуночкової тахікардії типу «пірует»), кларитроміцин слід застосовувати з обережністю у таких пацієнтів: пацієнти з ІХС, серцевою недостатністю тяжкого ступеня, порушеннями провідності або клінічно значущою брадикардією; пацієнти з порушеннями водно-електролітного обміну, такими як гіпомагніємія. Кларитроміцин не слід застосовувати у пацієнтів з гіпокаліємією (див. розділ "Протипоказання"); пацієнти, які одночасно застосовують інші лікарські препарати, що призводять до подовження інтервалу QT (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Протипоказане одночасне застосування кларитроміцину з астемізолом, цизапридом, пимозидом та терфенадином (див. розділ «Протипоказання»). Кларитроміцин не слід застосовувати у пацієнтів з вродженим або документально підтвердженим подовженням інтервалу QT, а також із вказівками в анамнезі на епізоди шлуночкової аритмії (див. розділ «Протипоказання»). У ході епідеміологічних досліджень з вивчення ризику несприятливих серцево-судинних наслідків при застосуванні макролідів було отримано неоднозначні результати. У деяких короткострокових наглядових дослідженнях було встановлено ризик розвитку аритмії, інфаркту міокарда та смерті від серцево-судинних захворювань, пов'язаний із застосуванням макролідів, включаючи кларитроміцин. При призначенні кларитроміцину слід співвідносити передбачувану користь від прийому препарату з цими ризиками. Можливий розвиток перехресної резистентності до кларитроміцину та інших антибіотиків групи макролідів, а також лінкоміцину та кліндаміцину. Враховуючи зростаючу резистентність Streptococcus pneumoniae до макролідів, важливо проводити тестування чутливості при призначенні кларитроміцину пацієнтам із позалікарняною пневмонією. При шпитальній пневмонії кларитроміцин слід застосовувати у комбінації з відповідними антибіотиками. Інфекції шкіри та м'яких тканин легкої та середньої тяжкості найчастіше викликані Staphylococcus aureus та Streptococcus pyogenes. При цьому обидва збудники можуть бути стійкими до макролідів. Тому важливо проводити тест визначення чутливості до антибіотиків. Макроліди можна застосовувати при інфекціях, викликаних Corynebacterium minutissimum, захворюваннях acne vulgaris і бешихі, а також у тих ситуаціях, коли не можна застосовувати пеніцилін. У разі появи гострих реакцій гіперчутливості, таких як анафілактична реакція, тяжкі шкірні небажані реакції (ТКНР) (наприклад, ОГЭП), синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз та лікарський висип з еозинофілією та системною симптоматикою (DRESS- припинити прийом кларитроміцину та почати відповідну терапію. У разі одночасного застосування з варфарином або іншими непрямими антикоагулянтами необхідно контролювати МНО та протромбіновий час (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Застосування при хронічних захворюваннях: Протипоказаний пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю, що протікає одночасно з нирковою недостатністю. Застосовувати з обережністю пацієнтам з нирковою та печінковою недостатністю середнього та тяжкого ступеня. Пацієнти з нирковою недостатністю Пацієнтам з КК менше 30 мл/хв призначають половину звичайної дози кларитроміцину, тобто 250 мг 1 раз на день або при більш тяжких інфекціях по 250 мг 2 рази на день. Лікування таких пацієнтів продовжують трохи більше 14 днів. Вплив на керування транспортними засобами: Дані щодо впливу кларитроміцину на здатність до керування автомобілем та механізмами відсутні. Слід бути обережними при керуванні транспортними засобами та механізмами, враховуючи потенційну можливість запаморочення, вертиго, сплутаності свідомості та дезорієнтації, які можуть виникнути при застосуванні даного препарату.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
904,00 грн
306,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: кларитроміцин 500 мг; допоміжні речовини: натрію алгінат, натрію кальцію алгінат, лактози моногідрат, повідон К25, полісорбат-80, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат, тальк; Оболонка плівкова: гіпромелоза, тальк, барвник заліза оксид жовтий (Е172), титану діоксид (Е171), пропіленгліколь По 5 або 7 таблеток поміщають у блістер із ПВХ/ПВДХ - алюмінієвої фольги (PVC/PVDC-Al). По 1 блістеру (блістер по 5 таблеток) або по 1 або 2 блістери (блістер по 7 таблеток) поміщають у картонну пачку разом з інструкцією по застосуванню.Опис лікарської формиОвальні, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою коричнево-жовтого кольору, з маркуванням U на одній стороні. Вид на зламі: шорстка маса білого або майже білого кольору з плівковою оболонкою коричнево-жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик-макролід.ФармакокінетикаВсмоктування Препарат швидко всмоктується з шлунково-кишкового тракту. Абсолютна біодоступність становить близько 50%. При прийомі повторних доз кумуляції практично не виявлено, і характер метаболізму в організмі людини не змінювався. Розподіл, метаболізм та виведення In vitro Кларитроміцин зв'язується з білками плазми на 70% у концентрації від 0,45 до 4,5 мкг/мл. При концентрації 45 мкг/мл зв'язування знижується до 41%, ймовірно, через насичення місць зв'язування. Це спостерігається лише при концентраціях, що багаторазово перевищують терапевтичну концентрацію. Здорові добровольці У пацієнтів, які приймають 500 мг кларитроміцину 1 раз на добу після прийому їжі, максимальна концентрація (Сmах) кларитроміцину та 14-ОН-кларитроміцину в плазмі крові становила 1,3 мкг/мл та 0,48 мкг/мл відповідно. Період напіввиведення (Т1/2) кларитроміцину та Т1/2 його основного метаболіту склали 5,3 години та 7,7 годин відповідно. При прийомі разової дози кларитроміцину в лікарській формі таблетки з пролонгованим вивільненням, покриті плівковою оболонкою, 1000 мг (500 мг 2 рази на добу), Смах кларитроміцину та його гідроксильованого метаболіту в плазмі крові становила 2,4 мкг/мл/мл мл відповідно. Т1/2 кларитроміцину при прийомі в дозі 1000 мг становив 5,8 години, тоді як аналогічний показник для 14-ОН-кларитроміцину становив 8,9 години. Час досягнення максимальної концентрації (ТСmах) при прийомі внутрішньо як 500 мг, так і 1000 мг кларитроміцину становить приблизно 6 годин. Стах 14-ОН-кларитроміцину в плазмі крові не збільшувалася пропорційно прийнятій всередину дозі кларитроміцину, у той час як Т1/2 як кларитроміцину, так і його гідроксильованого метаболіту мав тенденцію до подовження з підвищенням дози. Така нелінійна фармакокінетика кларитроміцину у поєднанні зі зменшенням утворення 14-гідроксильованих та N-деметилованих продуктів при високих дозах вказує на нелінійний метаболізм кларитроміцину, який стає більш вираженим при високих дозах. Нирками виводиться приблизно 40% прийнятої дози кларитроміцину. Через кишечник виводиться приблизно 30%. Пацієнти Кларитроміцин та його метаболіт (14-ОН-кларитроміцин) швидко проникають у тканини та рідини організму. Є обмежені дані, що свідчать про те, що концентрація кларитроміцину в цереброспінальній рідині при внутрішньому прийомі незначна (т. Е. Тільки 1-2% від концентрації в сироватці крові при нормальній проникності гематоенцефалічного бар'єру). Концентрація в тканинах зазвичай у кілька разів вища, ніж у сироватці крові. Порушення функції печінки У пацієнтів із середнім та тяжким ступенем порушення функції печінки, але із збереженою функцією нирок корекція дози кларитроміцину не потрібна. Рівноважна концентрація у плазмі крові та системний кліренс кларитроміцину не відрізняються у пацієнтів цієї групи та здорових пацієнтів. Рівноважна концентрація 14-ОН-кларитроміцину у пацієнтів з порушенням функції печінки нижча, ніж у здорових добровольців. Порушення функції нирок При порушенні функції нирок збільшуються Сmах та мінімальна концентрація (Cmin) кларитроміцину в плазмі крові, Т1/2, площа під кривою "концентрація-час" (AUC) кларитроміцину та його метаболіту (14-ОН-кларитроміцину). Константа елімінації та виведення нирками зменшуються. Ступінь змін цих параметрів залежить від рівня порушення функції нирок. Пацієнти похилого віку У пацієнтів похилого віку концентрація кларитроміцину та його метаболіту (14-ОН-кларитроміцину) у плазмі крові була вищою, а виведення повільніше, ніж у групи молодих людей. Однак після корекції з урахуванням ниркового кліренсу креатиніну (КК) не було відмінностей у обох групах. Таким чином, основний вплив на фармакокінетичні параметри кларитроміцину має функція нирок, а не вік.ФармакодинамікаКларитроміцин є напівсинтетичним антибіотиком групи макролідів і має антибактеріальну дію, взаємодіючи з 50S рибосомальною субодиницею і пригнічуючи синтез білка бактерій, чутливих до нього. Кларитроміцин продемонстрував високу активність в умовах in vitro щодо стандартних лабораторних штамів бактерій, так і виділених у пацієнтів під час клінічної практики. Виявляє високу активність щодо багатьох аеробних та анаеробних грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів. Мінімальні переважні концентрації (МПК) кларитроміцину для більшості збудників менше, ніж МПК еритроміцину в середньому на одне log2 розведення. Кларитроміцин в умовах in vitro є високоактивним щодо Legionella pneumophila, Mycoplasma pneumoniae. Чинить бактерицидну дію щодо Helicobacter pylori, дана активність кларитроміцину вище при нейтральному значенні pH, ніж при кислому. Крім того, дані, отримані в умовах in vitro та in vivo, вказують на те, що кларитроміцин діє на клінічно значущі види мікобактерій. Enterobacteriaceae і Pseudomonas spp., так само як і інші грамнегативні бактерії, що не ферментують лактозу, не чутливі до кларитроміцину. Активність кларитроміцину щодо більшості штамів, наведених нижче мікроорганізмів, доведена як в умовах in vitro, так і в клінічній практиці при захворюваннях, перелічених у розділі "Показання до застосування". Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Staphylococcus aureus, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Listeria monocytogenes. Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Moraxella catarrhalis, Neisseria gonorrhoeae, Legionella pneumophila. Інші мікроорганізми: Mycoplasma pneumoniae, Chlamydia pneumoniae (TWAR). Мікобактерії: Mycobacterium leprae, Mycobacterium kansasii, Mycobacterium chelonae, Mycobacterium fortuitum, Mycobacterium avium complex (MAC) – комплекс, що включає: Mycobacterium avium, Mycobacterium intracellulare. Продукція бета-лактамази не впливає на активність кларитроміцину. Більшість штамів стафілококів, резистентних до метициліну та оксациліну, мають стійкість і до кларитроміцину. Helicobacter pylori Чутливість Helicobacter pylori до кларитроміцину вивчалася на ізолятах Helicobacter pylori, виділених від 104 пацієнтів на початок терапії кларитромицином. У 4 пацієнтів були виділені резистентні до кларитроміцину штами Helicobacter pylori, у 2 пацієнтів – штами з помірною резистентністю, у решти – 98 пацієнтів ізоляти Helicobacter pylori були чутливі до кларитроміцину. Кларитроміцин діє в умовах in vitro і щодо більшості штамів наступних мікроорганізмів (проте безпека та ефективність застосування кларитроміцину в клінічній практиці не підтверджена клінічними дослідженнями, і практичне значення залишається незрозумілим): Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Streptococcus agalactiae, Streptococci (групи С, F, G), Viridans group streptococci. Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Bordetella pertussis, Pasteurella multocida. Анаеробні грампозитивні мікроорганізми: Clostridium perfringens, Peptococcus niger, Propionibacterium acnes. Анаеробні грамнегативні мікроорганізми: Bacteroides melaninogenicus. Спірохети: Borrelia burgdorferi, Treponema pallidum. Кампілобактерії: Campilobacter jejuni. Основним метаболітом кларитроміцину в організмі людини є мікробіологічно активний метаболіт 14-гідроксикларитроміцин (14-ОН-кларитроміцин). Мікробіологічна активність метаболіту така ж, як у вихідної речовини, або вдвічі слабша щодо більшості мікроорганізмів. Виняток становить Haemophilus influenzae, щодо якої ефективність метаболіту вдвічі вища. Вихідне з'єднання та його основний метаболіт мають або адитивний, або синергічний ефект щодо Haemophilus influenzae в умовах in vitro та in vivo залежно від штаму бактерій. Тест визначення чутливості Кількісні методи, що вимагають вимірювання діаметра зони придушення росту, дають найбільш точні оцінки чутливості бактерій до антимікробних препаратів. Одна з рекомендованих методик визначення чутливості використовує диски, імпрегновані 15 мкг кларитроміцину (диско-дифузійний метод Кірбі-Бауера); при інтерпретації тесту діаметри зон пригнічення зростання корелюють зі значеннями МПК кларитроміцину. Значення МПК визначаються методом розведення у бульйоні чи агарі. При використанні цих методик звіт з лабораторії про те, що штам є "чутливим", свідчить про те, що збудник інфекції, ймовірно, відповість на лікування. Відповідь "резистентна" вказує на те, що збудник, можливо, не відповість на лікування. Відповідь "проміжна чутливість" передбачає, що терапевтичний ефект препарату може бути неоднозначним або мікроорганізм може виявитися чутливим при застосуванні більш високих доз препарату (проміжна чутливість також називається "помірною чутливістю").Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до кларитроміцину мікроорганізмами: інфекції нижніх дихальних шляхів (такі як бронхіт, пневмонія); інфекції верхніх дихальних шляхів та ЛОР-органів (тонзиліт, фарингіт, синусит, гострий середній отит); інфекції шкіри та м'яких тканин (такі як фолікуліт, запалення підшкірної клітковини, пика).Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до кларитроміцину, макролідів та інших компонентів препарату. Одночасний прийом кларитроміцину з наступними препаратами: астемізол, цизаприд, домперидон, пімозід, терфенадин. Одночасний прийом кларитроміцину з алкалоїдами ріжків, наприклад, ерготамін, дигідроерготамін. Одночасний прийом кларитроміцину з мідазоламом для внутрішнього прийому. Одночасний прийом кларитроміцину з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази (статинами), які значною мірою метаболізуються ізоферментом CYP3A4 (ловастатин, симвастатин) у зв'язку з підвищенням ризику міопатії, включаючи рабдоміоліз. Одночасний прийом кларитроміцину з колхіцином. Одночасний прийом кларитроміцину з тикагрелором або ранолазином. Подовження інтервалу QT на електрокардіограмі (ЕКГ) (вроджене або набуте документально підтверджене подовження інтервалу QT) в анамнезі, шлуночкова аритмія, включаючи шлуночкову тахікардію або шлуночкову тахікардію типу "пірует" в анамнезі. Гіпокаліємія (ризик подовження інтервалу QT на ЕКГ). Печінкова недостатність тяжкого ступеня, що протікає одночасно з нирковою недостатністю. Холестатична жовтяниця/гепатит в анамнезі, що розвинулися при застосуванні кларитроміцину. Порфирія. Період грудного вигодовування. Вік до 18 років (за показаннями: тонзиліт, гострий середній отит), до 12 років (за іншими показаннями). Непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції. З обережністю: Ниркова недостатність середнього та тяжкого ступеня тяжкості. Печінкова недостатність середнього та тяжкого ступеня тяжкості. Одночасний прийом кларитроміцину з бензодіазепінами, такими як алпразол, триазол, мідазол для внутрішньовенного застосування або для нанесення на слизову оболонку порожнини рота. Одночасний прийом з препаратами, що метаболізуються ізоферментом CYP3A, наприклад, карбамазепін, цилостазол, циклоспорин, дизопірамід, ібрутиніб, метилпреднізолон, омепразол, непрямі антикоагулянти (наприклад, варфарин), хінідин, ріфабутін, силден. Одночасний прийом з препаратами, що індукують ізофермент CYP3A4, наприклад, рифампіцин, фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал, препарати Звіробою продірявленого. Одночасний прийом із блокаторами "повільних" кальцієвих каналів (БМКК), які метаболізуються ізоферментом CYP3A4 (наприклад, верапаміл, амлодипін, дилтіазем). Одночасний прийом зі статинами, які не залежать від метаболізму ізоферменту CYP3A (наприклад, флувастатин). Пацієнти з ішемічною хворобою серця (ІБО), тяжкою серцевою недостатністю, гіпомагніємією, порушенням провідності або клінічно значущою брадикардією, а також пацієнти, які одночасно приймають антиаритмічні препарати IA класу (хінідин, прокаїнамід) та III класу (дофетилід, аміодарон, соталол). Вагітність.Вагітність та лактаціяБезпека застосування кларитроміцину при вагітності та в період грудного вигодовування не встановлена. Застосування кларитроміцину при вагітності (особливо в І триместрі) можливе лише у випадку, коли відсутня альтернативна терапія, а потенційна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Кларитроміцин виводиться із грудним молоком. При необхідності прийому в період грудного вигодовування годування груддю слід припинити.Побічна діяКласифікація частоти розвитку побічних ефектів (кількість зареєстрованих випадків/кількість пацієнтів), рекомендована Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ): дуже часто ≥1/10; часто від ≥ 1/100 до Алергічні реакції: часто - шкірний висип; нечасто - анафілактоїдна реакція1, гіперчутливість, бульозний дерматит1, свербіж шкіри. кропив'янка, макулопапульозний висип3; частота невідома - анафілактична реакція, ангіоневротичний набряк, серйозні шкірні небажані реакції (наприклад, гострий генералізований екзантематозний пустульоз), синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, лікарський висип з еозинофілією та системною симптоматикою. З боку нервової системи: часто – головний біль, безсоння; нечасто - непритомність1, дискінезія1, запаморочення, сонливість, тремор, занепокоєння, підвищена збудливість3; частота невідома - судоми, психотичні розлади, сплутаність свідомості, деперсоналізація, депресія, дезорієнтація, галюцинації, порушення сновидінь ("жахливі" сновидіння), парестезія, манія. З боку шкірних покривів: часто – підвищене потовиділення; частота невідома – акне. З боку сечостатевої системи: частота невідома – ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит. З боку обміну речовин: нечасто – анорексія, зниження апетиту. З боку опорно-рухового апарату: нечасто – м'язовий спазм3, кістково-м'язова скутість1, міалгія2; частота невідома – рабдоміоліз2*, міопатія. З боку травної системи: часто – діарея, блювання, диспепсія, нудота, біль у ділянці живота; нечасто - езофагіт1, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба2, гастрит, прокталгія2, стоматит, глосит, здуття живота4, запор, сухість слизової оболонки порожнини рота, відрижка, метеоризм, холестаз4, гепатит, цел; частота невідома – гострий панкреатит, зміна кольору язика та зубів, печінкова недостатність, холестатична жовтяниця. З боку дихальної системи: нечасто – бронхіальна астма1, носова кровотеча2, тромбоемболія легеневої артерії1. З боку органів чуття: часто – дисгевзія; нечасто - вертиго, порушення слуху, дзвін у вухах; частота невідома – глухота, агевзія (втрата смакових відчуттів), паросмія, аносмія. З боку серцево-судинної системи: часто – вазодилатація1; нечасто – зупинка серця1, фібриляція передсердь1, подовження інтервалу QT на ЕКГ, екстрасистолія1, відчуття серцебиття; частота невідома – шлуночкова тахікардія, у тому числі типу “пірует”, фібриляція шлуночків, кровотеча. Лабораторні показники: часто – відхилення лабораторних показників функції печінки; нечасто - підвищення сироваткової концентрації креатиніну1, підвищення сироваткової концентрації сечовини1, зміна співвідношення альбумін/глобулін1, лейкопенія, нейтропенія4, еозинофілія4, тромбоцитемія3, підвищення активності аланінамінотрансферази (АЛТ), аспартатаміфтранс )4, лактатдегідрогенази (ЛДГ)4 у плазмі крові; частота невідома – агранулоцитоз, тромбоцитопенія, збільшення значення міжнародного нормалізованого відношення (МНО), подовження протромбінового часу, зміна кольору сечі, підвищення концентрації білірубіну у плазмі крові. Інші: дуже часто – флебіт у місці ін'єкції1; часто - біль у місці ін'єкції1, запалення у місці ін'єкції1; нечасто - нездужання4, гіпертермія3, астенія, біль у грудній клітці4, озноб4, підвищена стомлюваність4. Інфекційні та паразитарні захворювання: нечасто – целюліт1, кандидоз, гастроентерит2, вторинні інфекції3 (у тому числі вагінальні); частота невідома - псевдомембранозний коліт, пика. Діти Передбачається, що частота, тип та тяжкість небажаних реакцій у дітей така сама, як у дорослих. Пацієнти зі зниженим імунітетом У пацієнтів із синдромом набутого імунодефіциту (СНІД) та іншими імунодефіцитами, які отримують кларитроміцин у більш високих дозах протягом тривалого часу для лікування мікобактеріальних інфекцій, часто важко відрізнити небажані ефекти препарату від симптомів ВІЛ-інфекції або супутнього захворювання. Найчастішими небажаними явищами у пацієнтів, які приймали добову дозу кларитроміцину, що дорівнює 1000 мг, були: нудота, блювання, дисгевзія, біль у ділянці живота, діарея, шкірний висип, метеоризм, головний біль, запор, порушення слуху, підвищення активності ACT та АЛ плазмі крові. Також відзначалися випадки небажаних явищ із низькою частотою виникнення, такі як задишка, безсоння та сухість слизової оболонки порожнини рота. У пацієнтів із зниженим імунітетом проводили оцінку лабораторних показників, аналізуючи їх значні відхилення від норми (різке підвищення чи зниження). На підставі даного критерію у 2-3% пацієнтів, які отримували кларитроміцин у дозі 1000 мг щодня, було зареєстровано значне підвищення активності ACT та АЛТ у плазмі, а також зниження кількості лейкоцитів та тромбоцитів. У невеликої кількості пацієнтів було зареєстровано підвищення сироваткової концентрації залишкового азоту сечовини. * У деяких повідомленнях про рабдоміоліз кларитроміцин приймався одночасно з іншими лікарськими засобами, з прийомом яких, як відомо, пов'язаний розвиток рабдоміолізу (статини, фібрати, колхіцин або алопуринол). 1 Повідомлення про дані побічних реакцій були отримані під час клінічних досліджень, а також післяреєстраційного застосування кларитроміцину у лікарській формі ліофілізат для приготування розчину для інфузій. 2 Повідомлення про дані побічних реакцій були отримані під час клінічних досліджень, а також післяреєстраційного застосування кларитроміцину у лікарській формі таблетки з пролонгованим вивільненням, покриті плівковою оболонкою. 3 Повідомлення про дані побічних реакцій були отримані під час клінічних досліджень, а також післяреєстраційного застосування кларитроміцину у лікарській формі порошок для приготування суспензії для прийому внутрішньо. 4 Повідомлення про дані побічних реакцій були отримані під час клінічних досліджень, а також післяреєстраційного застосування кларитроміцину у лікарській формі таблетки, покриті плівковою оболонкою.Взаємодія з лікарськими засобамиЗастосування наступних лікарських засобів одночасно з кларитроміцином протипоказане у зв'язку з можливістю розвитку серйозних побічних ефектів. Цизаприд, домперидон, пімозід, терфенадип та астемізол При одночасному прийомі кларитроміцину з цизапридом, пимозидом, домперидоном, терфенадином або астемізолом повідомлялося про підвищення концентрації останніх у плазмі крові, що може призвести до подовження інтервалу QT на ЕКГ та появі серцевих аритмій, включаючи шлуночкову тахікардію (в тому числі шлуночкову тахікардію). ) та фібриляцію шлуночків. Алкалоїди ріжків Післяреєстраційні дослідження показують, що при одночасному застосуванні кларитроміцину з ерготаміном або дигідроерготаміном можливі наступні ефекти, пов'язані з гострим отруєнням препаратами групи ерготамінів: судинний спазм, ішемія кінцівок та інших тканин, включаючи центральну нервову систему (ЦНС). Одночасне застосування кларитроміцину та алкалоїдів ріжків протипоказане. Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази (статини) Одночасний прийом кларитроміцину з ловастатином або симвастатином протипоказаний у зв'язку з тим, що дані статини значною мірою метаболізуються ізоферментом CYP3A4, і одночасне застосування з кларитроміцином підвищує їх сироваткові концентрації, що призводить до підвищення ризику розвитку міопатії, включаючи рабдомі. Повідомлялося про випадки рабдоміолізу у пацієнтів, які приймали кларитроміцин одночасно з цими препаратами. У разі необхідності застосування кларитроміцину слід припинити прийом ловастатину або симвастатину на час терапії. Кларитроміцин слід застосовувати з обережністю у разі комбінованої терапії з іншими статинами. Рекомендується застосовувати статини, метаболізм яких не залежить від ізоферменту CYP3A (наприклад, флувастатин). У разі потреби одночасного прийому рекомендується приймати найменшу дозу статину. Слід контролювати розвиток ознак та симптомів міопатії. Мідазолам для прийому внутрішньо При одночасному застосуванні внутрішньо мідазоламу та кларитроміцину у лікарській формі таблетки (500 мг 2 рази на добу) відзначалося збільшення AUC мідазоламу у 7 разів. Одночасне застосування кларитроміцину та мідазоламу для прийому внутрішньо протипоказане. Вплив інших лікарських засобів на кларитроміцин Лікарські препарати, що є індукторами ізоферменту CYP3A (наприклад, рифампіцин, фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал, препарати Звіробою продірявленого) можуть індукувати метаболізм кларитроміцину. Це може призвести до субтерапевтичної концентрації кларитроміцину та відповідно до зниження його ефективності. Крім того, необхідно спостерігати за концентрацією індуктора ізоферменту CYP3A у плазмі крові, яка може підвищитися через інгібування ізоферменту CYP3A кларитроміцином. При одночасному застосуванні рифабутину та кларитроміцину спостерігалося підвищення концентрації рифабутину та зниження концентрації кларитроміцину в плазмі крові з підвищеним ризиком розвитку увеїту. Наступні препарати мають доведений або передбачуваний вплив на концентрацію кларитроміцину в плазмі крові, у разі їх одночасного застосування з кларитроміцином може знадобитися корекція дози або перехід на альтернативне лікування Ефавіренз, невірапін, рифампіцин, рифабутин та рифапентин Потужні індуктори системи цитохрому Р450, такі як ефавіренз, невірапін, рифампіцин, рифабутин і рифапентин можуть прискорювати метаболізм кларитроміцину і, таким чином, знижувати концентрацію кларитроміцину в плазмі крові, а також послаблювати терапевтичний ефект. ВІН-кларитроміцину - метаболіту, що також є мікробіологічно активним. Оскільки мікробіологічна активність кларитроміцину та 14-ОН-кларитроміцину відрізняється щодо різних бактерій, терапевтичний ефект може знижуватися при одночасному застосуванні кларитроміцину та індукторів системи цитохрому Р450. Етравірін Концентрація кларитроміцину в плазмі знижується при одночасному застосуванні з етравірином, а концентрація активного метаболіту 14-ОН-кларитроміцину в плазмі крові підвищується. Оскільки 14-ОН-кларитроміцин має низьку активність по відношенню до інфекцій MAC, може змінюватися загальна активність щодо цих збудників, тому для лікування MAC слід розглядати альтернативне лікування. Флуконазол Одночасний прийом флуконазолу в дозі 200 мг щоденно та кларитроміцину в дозі 500 мг 2 рази на добу у 21 здорового добровольця призвело до збільшення середнього значення мінімальної рівноважної концентрації кларитроміцину та AUC на 33% та 18% відповідно. При цьому одночасний прийом значно не впливав на середню рівноважну концентрацію активного метаболіту 14-ОН-кларитроміцину. Корекція дози кларитроміцину у разі одночасного прийому флуконазолу не потрібна. Рітонавір Фармакокінетичне дослідження показало, що одночасний прийом ритонавіру в дозі 200 мг кожні 8 годин та кларитроміцину в дозі 500 мг кожні 12 годин призвів до помітного пригнічення метаболізму кларитроміцину. При одночасному прийомі ритонавіру Сmах кларитроміцину в плазмі збільшилася на 31%, Cmin збільшилася на 182% і AUC збільшилася на 77%. Було відзначено практично повне придушення утворення 14-ОН-кларитроміцину. Завдяки широкому терапевтичному діапазону кларитроміцину зменшення його дози у пацієнтів із нормальною нирковою функцією не потрібне. У пацієнтів з нирковою недостатністю доцільно розглянути такі варіанти корекції дози: при КК 30-60 мл/хв. доза кларитроміцину повинна бути зменшена на 50%. У пацієнтів з нирковою недостатністю доцільно розглянути наступні варіанти корекції дози: при КК 30-60 мл/хв доза кларитроміцину повинна бути зменшена на 50%, при КК менше 30 мл/хв доза кларитроміцину повинна бути зменшена на 75%. Ритонавір не слід одночасно приймати з кларитроміцином у дозах, що перевищують 1 г на добу. Подібні корекції доз повинні розглядатися у пацієнтів зі зниженою функцією нирок, якщо ритонавір застосовується як фармакокінетичний "підсилювач" при застосуванні інших інгібіторів протеази ВІЛ, включаючи атазанавір та саквінавір. Дія кларитроміцину на інші лікарські препарати Антиаритмічні засоби (хінідин та дизопірамід) Можливе виникнення шлуночкової тахікардії типу "пірует" при одночасному застосуванні кларитроміцину та хінідину або дизопіраміду. При одночасному прийомі кларитроміцину з цими препаратами слід регулярно проводити контроль ЕКГ щодо подовження інтервалу QT, а також слід контролювати сироваткові концентрації цих препаратів. У післяреєстраційному періоді повідомлялося про випадки розвитку гіпоглікемії при одночасному прийомі кларитроміцину та дизопіраміду. Необхідно контролювати концентрацію глюкози в крові при одночасному застосуванні кларитроміцину та дизопіраміду. Гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування/інсулін При одночасному застосуванні кларитроміцину та гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо (наприклад, похідні сульфонілсечовини) та/або інсуліну може спостерігатися виражена гіпоглікемія. Одночасне застосування кларитроміцину з деякими гіпоглікемічними препаратами (наприклад, натеглінід, піоглітазон, репаглінід та росиглітазон) може призвести до інгібування ізоферменту CYP3A кларитроміцином, внаслідок чого може розвинутись гіпоглікемія. Рекомендується ретельний контроль концентрації глюкози у крові. Взаємодія зумовлена ізоферментом CYP3A Одночасний прийом кларитроміцину, який, як відомо, інгібує ізофермент CYP3A, та препаратів, що первинно метаболізуються ізоферментом CYP3A, може асоціюватися із взаємним підвищенням їх концентрацій, що може посилити або продовжити як терапевтичні, так і побічні ефекти. Кларитроміцин слід обережно застосовувати пацієнтам, які отримують препарати, які є субстратами ізоферменту CYP3A, особливо якщо ці препарати мають вузький терапевтичний діапазон (наприклад, карбамазепін) та/або препарати, які інтенсивно метаболізуються цим ізоферментом. У разі потреби повинна проводитися корекція дози препарату, який приймається одночасно з кларитроміцином; також по можливості повинен проводитися моніторинг сироваткових концентрацій препаратів, що первинно метаболізуються ізоферментом CYP3A. Метаболізм наступних препаратів/класів здійснюється тим же ізоферментом CYP3A, що і метаболізм кларитроміцину (але цей список не є вичерпним): алпразолам, карбамазепін, цилостазол, циклоспорин, дизопірамід, ібрутиніб, метилпреднізолон, мідазолам наприклад, варфарин), атипові антипсихотичні засоби (наприклад, кветіапін), хінідин, рифабутин, силденафіл, сиролімус, такролімус, тріазолам та вінбластин. До препаратів, що взаємодіють подібним чином через інші ізоферменти в рамках системи цитохрому Р450, відносяться: фенітоїн, теофілін та вальпроєва кислота. Непрямі антикоагулянти При одночасному прийомі варфарину та кларитроміцину можлива кровотеча, виражене збільшення МНО та подовження протромбінового часу. У разі одночасного застосування з варфарином або іншими непрямими антикоагулянтами необхідно контролювати МНО та протромбіновий час. Омепразол Кларитроміцин (по 500 мг кожні 8 годин) досліджувався у здорових дорослих добровольців у поєднанні з омепразолом (по 40 мг щодня). При одночасному застосуванні кларитроміцину та омепразолу рівноважні плазмові концентрації омепразолу були збільшені (Сmах, AUC0-24 та Т1/2 збільшилися на 30%, 89% та 34% відповідно). Середнє значення pH шлунка протягом 24 годин склало 5,2 (при прийомі омепразолу окремо) та 5,7 (при прийомі омепразолу одночасно з кларитроміцином). Силденафіл, тадалафіл та варденафіл Кожен із цих інгібіторів фосфодіестерази метаболізується принаймні частково за участю ізоферменту CYP3A. У той же час, ізофермент CYP3A може інгібуватися в присутності кларитроміцину. Одночасне застосування кларитроміцину з силденафілом, тадалафілом або варденафілом може призвести до збільшення інгібуючої дії на фосфодіестеразу. При застосуванні цих препаратів одночасно з кларитроміцином слід розглянути можливість зменшення дози силденафілу, тадалафілу та варденафілу. Теофілін, карбамазепін При одночасному застосуванні кларитроміцину та теофіліну або карбамазепіну можливе підвищення концентрації даних препаратів у системному кровотоку. Толтеродін Первинний метаболізм толтеродину здійснюється через ізофермент CYP2D6. Однак у частині популяції, позбавленої CYP2D6, метаболізм відбувається через ізофермент CYP3A. У цій групі населення пригнічення ізоферменту CYP3A призводить до значно більших концентрацій толтеродину в сироватці крові. У популяції з низьким рівнем метаболізму через ізофермент CYP2D6 може знадобитися зниження дози толтеродину при одночасному застосуванні інгібіторів ізоферменту CYP3A, таких як кларитроміцин. Бензодіазепіни (наприклад, алпразолам, мідазолам, тріазолам) При одночасному застосуванні мідазоламу та таблеток кларитроміцину (500 мг 2 рази на добу) відзначалося збільшення AUC мідазоламу у 2,7 раза після внутрішньовенного введення мідазоламу. Якщо одночасно з кларитроміцином застосовується мідазолам у лікарській формі розчин для внутрішньовенного введення, слід ретельно контролювати стан пацієнта для можливої корекції дози мідазоламу. Введення лікарського препарату через слизову оболонку порожнини рота, що дає можливість обійти пресистемну елімінацію лікарського препарату, швидше за все, призведе до взаємодії, аналогічної тому, що спостерігається при внутрішньовенному введенні мідазоламу, а не прийому внутрішньо. Такі ж запобіжні заходи слід застосовувати і до інших бензодіазепінів, які метаболізуються ізоферментом CYP3A, включаючи триазолів та алпразолів. Для бензодіазепінів, виведення яких не залежить від ізоферменту CYP3A (темазепам, нітразепам, лоразепам), малоймовірно клінічно значуща взаємодія з кларитроміцином. При одночасному застосуванні кларитроміцину та триазоламу можлива дія на ЦНС, наприклад, сонливість та сплутаність свідомості. У зв'язку з цим, у разі одночасного застосування рекомендується стежити за симптомами порушення ЦНС. Взаємодії з іншими лікарськими засобами Колхіцін Колхіцин є субстратом як ізоферменту CYP3A, так і білка-переносника Р-глікопротеїну (Pgp). Відомо, що кларитроміцин та інші макроліди є інгібіторами ізоферменту CYP3A та Pgp. При одночасному застосуванні кларитроміцину та колхіцину інгібування Pgp та/або ізоферменту CYP3A може призвести до посилення дії колхіцину. Слід контролювати розвиток клінічних симптомів отруєння колхіцином. Зареєстровані постреєстраційні повідомлення про випадки отруєння колхіцином при його одночасному прийомі з кларитроміцином, частіше у пацієнтів похилого віку. Деякі з описаних випадків відбувалися у пацієнтів із нирковою недостатністю. Як повідомлялося, деякі випадки закінчувалися летальним кінцем. Одночасне застосування кларитроміцину та колхіцину протипоказане. Дігоксин Передбачається, що дигоксин є субстратом PGP. Відомо, що кларитроміцин пригнічує Pgp. При одночасному застосуванні кларитроміцину та дигоксину інгібування Pgp кларитроміцином може призвести до посилення дії дигоксину. Одночасний прийом дигоксину та кларитроміцину також може призвести до підвищення сироваткової концентрації дигоксину. У деяких пацієнтів спостерігалися клінічні симптоми отруєння дигоксином, включаючи потенційно летальні аритмії. При одночасному прийомі кларитроміцину та дигоксину слід ретельно контролювати концентрацію дигоксину у сироватці крові. Зідовудін Одночасний прийом таблеток кларитроміцину та зидовудину внутрішньо дорослими ВІЛ-інфікованими пацієнтами може призвести до зниження рівноважної концентрації зидовудину в плазмі крові. Оскільки кларитроміцин може перешкоджати всмоктуванню зидовудину при прийомі внутрішньо, взаємодії можна значно уникнути, приймаючи кларитроміцин і зидовудін з інтервалом в 4 години. Подібної взаємодії не спостерігали у ВІЛ-інфікованих дітей, які отримують дитячу суспензію кларитроміцину з зидовудином або дидезоксіїнозином. Оскільки кларитроміцин може перешкоджати всмоктуванню зидовудину при їх одночасному прийомі внутрішньо у дорослих пацієнтів, така взаємодія навряд чи можлива при застосуванні кларитроміцину внутрішньовенно. Фенітоїн та вальпроєва кислота Є дані про взаємодію інгібіторів ізоферменту CYP3A (включаючи кларитроміцин) з препаратами, які не метаболізуються за допомогою ізоферменту CYP3A (фенітоїн та вальпроєва кислота). Для цих препаратів при одночасному застосуванні з кларитроміцином рекомендується визначення їх сироваткових концентрацій, оскільки є повідомлення про їх підвищення. Двоспрямована взаємодія лікарських засобів Атазанавір Кларитроміцин та атазанавір є як субстратами, так і інгібіторами ізоферменту CYP3A. Існує свідчення двонаправленої взаємодії цих препаратів. Одночасне застосування кларитроміцину (500 мг 2 рази на добу) та атазанавіру (400 мг 1 раз на добу) може призвести до дворазового збільшення дії кларитроміцину та зменшення дії 14-ОН-кларитроміцину на 70% зі збільшенням AUC атазанавіру на 28%. Завдяки широкому терапевтичному діапазону кларитроміцину зменшення його дози у пацієнтів з нормальною нирковою функцією не потрібне. У пацієнтів з нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (КК 30-60 мл/хв) доза кларитроміцину повинна бути зменшена на 50%. У пацієнтів з КК менше 30 мл/хв дозу кларитроміцину слід зменшити на 75%, застосовуючи для цього відповідну лікарську форму кларитроміцину. Кларитроміцин у дозах, що перевищують 1000 мг на добу, не можна застосовувати одночасно з інгібіторами протеаз. БМКК При одночасному застосуванні кларитроміцину та БМКК, які метаболізуються ізоферментом CYP3A4 (наприклад, верапаміл, амлодипін, дилтіазем), слід бути обережним, оскільки існує ризик виникнення артеріальної гіпотензії. При одночасному застосуванні можуть підвищуватися плазмові концентрації кларитроміцину та БМКК. Артеріальна гіпотензія, брадіаритмія та лактоацидоз можливі при одночасному прийомі кларитроміцину та верапамілу. Ітраконазол Кларитроміцин та ітраконазол є субстратами та інгібіторами ізоферменту CYP3A, що визначає двонаправлену взаємодію препаратів. Кларитроміцин може підвищити концентрацію ітраконазолу в плазмі, тоді як ітраконазол може підвищити плазмову концентрацію кларитроміцину. Пацієнтів, які одночасно приймають ітраконазол та кларитроміцин, слід ретельно обстежити на наявність симптомів посилення або збільшення тривалості фармакологічних ефектів цих препаратів. Саквінавір Кларитроміцин та саквінавір є субстратами та інгібіторами ізоферменту CYP3A, що визначає двоспрямовану взаємодію препаратів. Одночасне застосування кларитроміцину (500 мг 2 рази на добу) і саквінавіру (в м'яких желатинових капсулах, 1200мг 3 рази на добу) у 12 здорових добровольців викликало збільшення AUC і Смах саквінавіру в плазмі крові на 177% і 187% відповідно. окремо. Значення AUC та Сmах кларитроміцину були приблизно на 40% вищі, ніж при терапії одним кларитроміцином. При одночасному застосуванні цих двох препаратів протягом обмеженого часу у дозах/складах, зазначених вище, корекція дози не потрібна. Результати дослідження лікарських взаємодій із застосуванням саквінавіру у м'яких желатинових капсулах можуть не відповідати ефектам, що спостерігаються при застосуванні саквінавіру у твердих желатинових капсулах. Результати дослідження лікарських взаємодій при терапії саквінавіром окремо можуть не відповідати ефектам, що спостерігаються при терапії комбінацією саквінавір/ритонавір. При прийомі саквінавіру одночасно з ритонавіром слід враховувати потенційний вплив ритонавіру на кларитроміцин.Спосіб застосування та дозиВсередину. Таблетку слід ковтати повністю, не розламувати і не розжовувати. Дорослим та дітям старше 12 років – по 1 таблетці (500 мг) 1 раз на добу під час їжі. При тонзиліті та гострому середньому отиті: дорослим та дітям старше 18 років – по 1 таблетці (500 мг) 1 раз на добу під час їжі. При тяжких інфекціях дозу збільшують до 2 таблеток (1000 мг) 1 раз на добу під час їжі. Звичайна тривалість лікування від 5 до 14 днів. Виняток становлять позалікарняна пневмонія та синусит, які вимагають лікування від 6 до 14 днів. Порушення функції нирок Для пацієнтів з нирковою недостатністю важкого ступеня (КК менше 30 мл/хв) звичайна рекомендована доза становить 250 мг 1 раз на добу, у цьому випадку можливе застосування препарату Фромілід®, таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 250 мг. При більш тяжких інфекціях рекомендована доза становить 1 таблетка 500 мг із пролонгованим вивільненням кларитроміцину. У пацієнтів з нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (КК від 30 до 60 мл/хв) корекція дози не потрібна.ПередозуванняСимптоми: прийом внутрішньо великої дози кларитроміцину може викликати симптоми порушень з боку шлунково-кишкового тракту. У одного пацієнта з біполярним розладом в анамнезі після прийому 8 г кларитроміцину описані зміни психічного стану, параноїдальна поведінка, гіпокаліємія та гіпоксемія. Лікування: при передозуванні слід видалити неабсорбований препарат із шлунково-кишкового тракту (промивання шлунка, прийом активованого вугілля та ін.) та провести симптоматичну терапію. Гемодіаліз та перитонеальний діаліз не мають істотного впливу на концентрацію кларитроміцину в сироватці крові, що характерно і для інших лікарських препаратів групи макролідів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиТривалий прийом антибіотиків може призводити до утворення колоній зі збільшенням кількості нечутливих бактерій та грибів. При суперінфекції слід призначити відповідну терапію. Призначення кларитроміцину вагітним жінкам має проводитися при ретельній оцінці співвідношення ризику та користі, особливо протягом перших трьох місяців вагітності. При застосуванні кларитроміцину повідомлялося про порушення функції печінки (підвищення активності "печінкових" ферментів у плазмі крові, гепатоцелюлярний та/або холестатичний гепатит з жовтяницею або без). Порушення функції печінки може бути важким, але є оборотним. Є випадки печінкової недостатності з летальним результатом головним чином пов'язані з наявністю серйозних супутніх захворювань та/або одночасним застосуванням інших лікарських засобів. При появі ознак та симптомів гепатиту, таких як анорексія, жовтяниця, потемніння сечі, свербіж, болючість живота при пальпації, необхідно негайно припинити терапію кларитроміцином. За наявності хронічних захворювань печінки необхідно проводити регулярний контроль активності печінкових ферментів сироватки крові. При лікуванні практично всіма антибактеріальними засобами, у тому числі кларитроміцином, описані випадки псевдомембранозного коліту, тяжкість якого може змінюватись від легкого до загрозливого життя. При лікуванні практично всіма антибактеріальними препаратами, у тому числі кларитроміцином, описані випадки Clostridium difficile-асоційованої діареї, тяжкість якої може змінюватись від легкої діареї до загрозливого життя коліту. Антибактеріальні препарати можуть змінити нормальну мікрофлору кишечника, що може спричинити зростання Clostridium difficile. Псевдомембранозний коліт, викликаний Clostridium difficile, необхідно підозрювати у всіх пацієнтів, у яких після застосування антибактеріальних засобів розвинулася діарея. Після проведення курсу антибіотикотерапії потрібне ретельне медичне спостереження за пацієнтом.Описувалися випадки розвитку псевдомембранозного коліту через 2 місяці після прийому антибіотиків. При лікуванні макролідами, включаючи кларитроміцин, спостерігалося подовження серцевої реполяризації та інтервалу QT, збільшуючи ризик розвитку серцевої аритмії та шлуночкової тахікардії типу “пірует”. Оскільки такі ситуації можуть призвести до збільшення ризику розвитку шлуночкових аритмій (у тому числі шлуночкової тахікардії типу "пірует"), то: Кларитроміцин не повинен застосовуватися у таких категорій пацієнтів: у пацієнтів із гіпокаліємією; одночасне застосування кларитроміцину з астемізолом, цизапридом, домперидоном, пімозидом та терфенадином протипоказано; у пацієнтів із вродженим або набутим зареєстрованим подовженням інтервалу QT або наявністю шлуночкової аритмії в анамнезі. Кларитроміцин повинен застосовуватися з обережністю у таких категорій пацієнтів: у пацієнтів з ІХС, тяжкою серцевою недостатністю, порушеннями провідності або клінічно значущою брадикардією; у пацієнтів з електролітними порушеннями, такими як гіпомагніємія; у пацієнтів, які одночасно приймають інші лікарські препарати, пов'язані з подовженням інтервалу QT. У ході епідеміологічних досліджень з вивчення ризику несприятливих серцево-судинних наслідків при застосуванні макролідів було отримано неоднозначні результати. У деяких спостережних дослідженнях було встановлено рідкісний короткочасний ризик розвитку аритмії, інфаркту міокарда та смерті від серцево-судинних захворювань, пов'язаних із застосуванням макролідів, включаючи кларитроміцин. При призначенні кларитроміцину слід співвідносити передбачувану користь від прийому препарату з цими ризиками. Можливий розвиток перехресної резистентності до кларитроміцину та інших антибіотиків групи макролідів, а також лінкоміцину та кліндаміцину. Враховуючи зростаючу резистентність Streptococcus pneumoniae до макролідів, важливо проводити тестування чутливості при призначенні кларитроміцину пацієнтам із позалікарняною пневмонією. При шпитальній пневмонії кларитроміцин слід застосовувати у комбінації з відповідними антибіотиками. Інфекції шкіри та м'яких тканин легкого та середнього ступеня тяжкості найчастіше викликані Staphylococcus aureus та Streptococcus pyogenes. При цьому обидва збудники можуть бути стійкими до макролідів. Тому важливо проводити тест на чутливість. Макроліди можна застосовувати при інфекціях, викликаних Corynebacterium minutissimum, захворюваннях вугри вульгарні та пика, а також у тих ситуаціях, коли не можна застосовувати пеніцилін. У разі появи гострих реакцій гіперчутливості, таких як анафілактична реакція, серйозні шкірні небажані реакції (наприклад, гострий генералізований екзантематозний пустульоз), синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз та лікарський висип з еозинофілією та Систем симптом прийом кларитроміцину та почати відповідну терапію. У разі одночасного застосування з варфарином або іншими непрямими антикоагулянтами необхідно контролювати МНО та протромбіновий час. Спеціальна інформація про допоміжні речовини Препарат Фромілід уно містить лактозу, тому протипоказаний при таких станах: непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Дані щодо впливу кларитроміцину на здатність керувати транспортними засобами, механізмами відсутні. Слід бути обережними при керуванні транспортними засобами, механізмами, враховуючи потенційну можливість запаморочення, вертиго, сплутаності свідомості та дезорієнтації, які можуть виникнути при застосуванні даного препарату.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
546,00 грн
306,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: кларитроміцин 500 мг; допоміжні речовини: натрію алгінат, натрію кальцію алгінат, лактози моногідрат, повідон К25, полісорбат-80, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат, тальк; Оболонка плівкова: гіпромелоза, тальк, барвник заліза оксид жовтий (Е172), титану діоксид (Е171), пропіленгліколь По 5 або 7 таблеток поміщають у блістер із ПВХ/ПВДХ - алюмінієвої фольги (PVC/PVDC-Al). По 1 блістеру (блістер по 5 таблеток) або по 1 або 2 блістери (блістер по 7 таблеток) поміщають у картонну пачку разом з інструкцією по застосуванню.Опис лікарської формиОвальні, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою коричнево-жовтого кольору, з маркуванням U на одній стороні. Вид на зламі: шорстка маса білого або майже білого кольору з плівковою оболонкою коричнево-жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик-макролід.ФармакокінетикаВсмоктування Препарат швидко всмоктується з шлунково-кишкового тракту. Абсолютна біодоступність становить близько 50%. При прийомі повторних доз кумуляції практично не виявлено, і характер метаболізму в організмі людини не змінювався. Розподіл, метаболізм та виведення In vitro Кларитроміцин зв'язується з білками плазми на 70% у концентрації від 0,45 до 4,5 мкг/мл. При концентрації 45 мкг/мл зв'язування знижується до 41%, ймовірно, через насичення місць зв'язування. Це спостерігається лише при концентраціях, що багаторазово перевищують терапевтичну концентрацію. Здорові добровольці У пацієнтів, які приймають 500 мг кларитроміцину 1 раз на добу після прийому їжі, максимальна концентрація (Сmах) кларитроміцину та 14-ОН-кларитроміцину в плазмі крові становила 1,3 мкг/мл та 0,48 мкг/мл відповідно. Період напіввиведення (Т1/2) кларитроміцину та Т1/2 його основного метаболіту склали 5,3 години та 7,7 годин відповідно. При прийомі разової дози кларитроміцину в лікарській формі таблетки з пролонгованим вивільненням, покриті плівковою оболонкою, 1000 мг (500 мг 2 рази на добу), Смах кларитроміцину та його гідроксильованого метаболіту в плазмі крові становила 2,4 мкг/мл/мл мл відповідно. Т1/2 кларитроміцину при прийомі в дозі 1000 мг становив 5,8 години, тоді як аналогічний показник для 14-ОН-кларитроміцину становив 8,9 години. Час досягнення максимальної концентрації (ТСmах) при прийомі внутрішньо як 500 мг, так і 1000 мг кларитроміцину становить приблизно 6 годин. Стах 14-ОН-кларитроміцину в плазмі крові не збільшувалася пропорційно прийнятій всередину дозі кларитроміцину, у той час як Т1/2 як кларитроміцину, так і його гідроксильованого метаболіту мав тенденцію до подовження з підвищенням дози. Така нелінійна фармакокінетика кларитроміцину у поєднанні зі зменшенням утворення 14-гідроксильованих та N-деметилованих продуктів при високих дозах вказує на нелінійний метаболізм кларитроміцину, який стає більш вираженим при високих дозах. Нирками виводиться приблизно 40% прийнятої дози кларитроміцину. Через кишечник виводиться приблизно 30%. Пацієнти Кларитроміцин та його метаболіт (14-ОН-кларитроміцин) швидко проникають у тканини та рідини організму. Є обмежені дані, що свідчать про те, що концентрація кларитроміцину в цереброспінальній рідині при внутрішньому прийомі незначна (тобто тільки 1-2% від концентрації в сироватці крові при нормальній проникності гематоенцефалічного бар'єру). Концентрація в тканинах зазвичай у кілька разів вища, ніж у сироватці крові. Порушення функції печінки У пацієнтів із середнім та тяжким ступенем порушення функції печінки, але із збереженою функцією нирок корекція дози кларитроміцину не потрібна. Рівноважна концентрація у плазмі крові та системний кліренс кларитроміцину не відрізняються у пацієнтів цієї групи та здорових пацієнтів. Рівноважна концентрація 14-ОН-кларитроміцину у пацієнтів з порушенням функції печінки нижча, ніж у здорових добровольців. Порушення функції нирок При порушенні функції нирок збільшуються Сmах та мінімальна концентрація (Cmin) кларитроміцину в плазмі крові, Т1/2, площа під кривою "концентрація-час" (AUC) кларитроміцину та його метаболіту (14-ОН-кларитроміцину). Константа елімінації та виведення нирками зменшуються. Ступінь змін цих параметрів залежить від рівня порушення функції нирок. Пацієнти похилого віку У пацієнтів похилого віку концентрація кларитроміцину та його метаболіту (14-ОН-кларитроміцину) у плазмі крові була вищою, а виведення повільніше, ніж у групи молодих людей. Однак після корекції з урахуванням ниркового кліренсу креатиніну (КК) не було відмінностей у обох групах. Таким чином, основний вплив на фармакокінетичні параметри кларитроміцину має функція нирок, а не вік.ФармакодинамікаКларитроміцин є напівсинтетичним антибіотиком групи макролідів і має антибактеріальну дію, взаємодіючи з 50S рибосомальною субодиницею і пригнічуючи синтез білка бактерій, чутливих до нього. Кларитроміцин продемонстрував високу активність в умовах in vitro щодо стандартних лабораторних штамів бактерій, так і виділених у пацієнтів під час клінічної практики. Виявляє високу активність щодо багатьох аеробних та анаеробних грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів. Мінімальні переважні концентрації (МПК) кларитроміцину для більшості збудників менше, ніж МПК еритроміцину в середньому на одне log2 розведення. Кларитроміцин в умовах in vitro є високоактивним щодо Legionella pneumophila, Mycoplasma pneumoniae. Чинить бактерицидну дію щодо Helicobacter pylori, дана активність кларитроміцину вище при нейтральному значенні pH, ніж при кислому. Крім того, дані, отримані в умовах in vitro та in vivo, вказують на те, що кларитроміцин діє на клінічно значущі види мікобактерій. Enterobacteriaceae і Pseudomonas spp., так само як і інші грамнегативні бактерії, що не ферментують лактозу, не чутливі до кларитроміцину. Активність кларитроміцину щодо більшості штамів, наведених нижче мікроорганізмів, доведена як в умовах in vitro, так і в клінічній практиці при захворюваннях, перелічених у розділі "Показання до застосування". Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Staphylococcus aureus, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Listeria monocytogenes. Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Moraxella catarrhalis, Neisseria gonorrhoeae, Legionella pneumophila. Інші мікроорганізми: Mycoplasma pneumoniae, Chlamydia pneumoniae (TWAR). Мікобактерії: Mycobacterium leprae, Mycobacterium kansasii, Mycobacterium chelonae, Mycobacterium fortuitum, Mycobacterium avium complex (MAC) – комплекс, що включає: Mycobacterium avium, Mycobacterium intracellulare. Продукція бета-лактамази не впливає на активність кларитроміцину. Більшість штамів стафілококів, резистентних до метициліну та оксациліну, мають стійкість і до кларитроміцину. Helicobacter pylori Чутливість Helicobacter pylori до кларитроміцину вивчалася на ізолятах Helicobacter pylori, виділених від 104 пацієнтів на початок терапії кларитромицином. У 4 пацієнтів були виділені резистентні до кларитроміцину штами Helicobacter pylori, у 2 пацієнтів – штами з помірною резистентністю, у решти – 98 пацієнтів ізоляти Helicobacter pylori були чутливі до кларитроміцину. Кларитроміцин діє в умовах in vitro і щодо більшості штамів наступних мікроорганізмів (проте безпека та ефективність застосування кларитроміцину в клінічній практиці не підтверджена клінічними дослідженнями, і практичне значення залишається незрозумілим): Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Streptococcus agalactiae, Streptococci (групи С, F, G), Viridans group streptococci. Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Bordetella pertussis, Pasteurella multocida. Анаеробні грампозитивні мікроорганізми: Clostridium perfringens, Peptococcus niger, Propionibacterium acnes. Анаеробні грамнегативні мікроорганізми: Bacteroides melaninogenicus. Спірохети: Borrelia burgdorferi, Treponema pallidum. Кампілобактерії: Campilobacter jejuni. Основним метаболітом кларитроміцину в організмі людини є мікробіологічно активний метаболіт 14-гідроксикларитроміцин (14-ОН-кларитроміцин). Мікробіологічна активність метаболіту така ж, як у вихідної речовини, або вдвічі слабша щодо більшості мікроорганізмів. Виняток становить Haemophilus influenzae, щодо якої ефективність метаболіту вдвічі вища. Вихідне з'єднання та його основний метаболіт мають або адитивний, або синергічний ефект щодо Haemophilus influenzae в умовах in vitro та in vivo залежно від штаму бактерій. Тест визначення чутливості Кількісні методи, що вимагають вимірювання діаметра зони придушення росту, дають найбільш точні оцінки чутливості бактерій до антимікробних препаратів. Одна з рекомендованих методик визначення чутливості використовує диски, імпрегновані 15 мкг кларитроміцину (диско-дифузійний метод Кірбі-Бауера); при інтерпретації тесту діаметри зон пригнічення зростання корелюють зі значеннями МПК кларитроміцину. Значення МПК визначаються методом розведення у бульйоні чи агарі. При використанні цих методик звіт з лабораторії про те, що штам є "чутливим", свідчить про те, що збудник інфекції, ймовірно, відповість на лікування. Відповідь "резистентна" вказує на те, що збудник, можливо, не відповість на лікування. Відповідь "проміжна чутливість" передбачає, що терапевтичний ефект препарату може бути неоднозначним або мікроорганізм може виявитися чутливим при застосуванні більш високих доз препарату (проміжна чутливість також називається "помірною чутливістю").Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до кларитроміцину мікроорганізмами: інфекції нижніх дихальних шляхів (такі як бронхіт, пневмонія); інфекції верхніх дихальних шляхів та ЛОР-органів (тонзиліт, фарингіт, синусит, гострий середній отит); інфекції шкіри та м'яких тканин (такі як фолікуліт, запалення підшкірної клітковини, пика).Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до кларитроміцину, макролідів та інших компонентів препарату. Одночасний прийом кларитроміцину з наступними препаратами: астемізол, цизаприд, домперидон, пімозід, терфенадин. Одночасний прийом кларитроміцину з алкалоїдами ріжків, наприклад, ерготамін, дигідроерготамін. Одночасний прийом кларитроміцину з мідазоламом для внутрішнього прийому. Одночасний прийом кларитроміцину з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази (статинами), які значною мірою метаболізуються ізоферментом CYP3A4 (ловастатин, симвастатин) у зв'язку з підвищенням ризику міопатії, включаючи рабдоміоліз. Одночасний прийом кларитроміцину з колхіцином. Одночасний прийом кларитроміцину з тикагрелором або ранолазином. Подовження інтервалу QT на електрокардіограмі (ЕКГ) (вроджене або набуте документально підтверджене подовження інтервалу QT) в анамнезі, шлуночкова аритмія, включаючи шлуночкову тахікардію або шлуночкову тахікардію типу "пірует" в анамнезі. Гіпокаліємія (ризик подовження інтервалу QT на ЕКГ). Печінкова недостатність тяжкого ступеня, що протікає одночасно з нирковою недостатністю. Холестатична жовтяниця/гепатит в анамнезі, що розвинулися при застосуванні кларитроміцину. Порфирія. Період грудного вигодовування. Вік до 18 років (за показаннями: тонзиліт, гострий середній отит), до 12 років (за іншими показаннями). Непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції. З обережністю: Ниркова недостатність середнього та тяжкого ступеня тяжкості. Печінкова недостатність середнього та тяжкого ступеня тяжкості. Одночасний прийом кларитроміцину з бензодіазепінами, такими як алпразол, триазол, мідазол для внутрішньовенного застосування або для нанесення на слизову оболонку порожнини рота. Одночасний прийом з препаратами, що метаболізуються ізоферментом CYP3A, наприклад, карбамазепін, цилостазол, циклоспорин, дизопірамід, ібрутиніб, метилпреднізолон, омепразол, непрямі антикоагулянти (наприклад, варфарин), хінідин, ріфабутін, силден. Одночасний прийом з препаратами, що індукують ізофермент CYP3A4, наприклад, рифампіцин, фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал, препарати Звіробою продірявленого. Одночасний прийом із блокаторами "повільних" кальцієвих каналів (БМКК), які метаболізуються ізоферментом CYP3A4 (наприклад, верапаміл, амлодипін, дилтіазем). Одночасний прийом зі статинами, які не залежать від метаболізму ізоферменту CYP3A (наприклад, флувастатин). Пацієнти з ішемічною хворобою серця (ІБО), тяжкою серцевою недостатністю, гіпомагніємією, порушенням провідності або клінічно значущою брадикардією, а також пацієнти, які одночасно приймають антиаритмічні препарати IA класу (хінідин, прокаїнамід) та III класу (дофетилід, аміодарон, соталол). Вагітність.Вагітність та лактаціяБезпека застосування кларитроміцину при вагітності та в період грудного вигодовування не встановлена. Застосування кларитроміцину при вагітності (особливо в І триместрі) можливе лише у випадку, коли відсутня альтернативна терапія, а потенційна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Кларитроміцин виводиться із грудним молоком. При необхідності прийому в період грудного вигодовування годування груддю слід припинити.Побічна діяКласифікація частоти розвитку побічних ефектів (кількість зареєстрованих випадків/кількість пацієнтів), рекомендована Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ): дуже часто ≥1/10; часто від ≥ 1/100 до Алергічні реакції: часто - шкірний висип; нечасто - анафілактоїдна реакція1, гіперчутливість, бульозний дерматит1, свербіж шкіри. кропив'янка, макулопапульозний висип3; частота невідома - анафілактична реакція, ангіоневротичний набряк, серйозні шкірні небажані реакції (наприклад, гострий генералізований екзантематозний пустульоз), синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, лікарський висип з еозинофілією та системною симптоматикою. З боку нервової системи: часто – головний біль, безсоння; нечасто - непритомність1, дискінезія1, запаморочення, сонливість, тремор, занепокоєння, підвищена збудливість3; частота невідома - судоми, психотичні розлади, сплутаність свідомості, деперсоналізація, депресія, дезорієнтація, галюцинації, порушення сновидінь ("жахливі" сновидіння), парестезія, манія. З боку шкірних покривів: часто – підвищене потовиділення; частота невідома – акне. З боку сечостатевої системи: частота невідома – ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит. З боку обміну речовин: нечасто – анорексія, зниження апетиту. З боку опорно-рухового апарату: нечасто – м'язовий спазм3, кістково-м'язова скутість1, міалгія2; частота невідома – рабдоміоліз2*, міопатія. З боку травної системи: часто – діарея, блювання, диспепсія, нудота, біль у ділянці живота; нечасто - езофагіт1, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба2, гастрит, прокталгія2, стоматит, глосит, здуття живота4, запор, сухість слизової оболонки порожнини рота, відрижка, метеоризм, холестаз4, гепатит, цел; частота невідома – гострий панкреатит, зміна кольору язика та зубів, печінкова недостатність, холестатична жовтяниця. З боку дихальної системи: нечасто – бронхіальна астма1, носова кровотеча2, тромбоемболія легеневої артерії1. З боку органів чуття: часто – дисгевзія; нечасто - вертиго, порушення слуху, дзвін у вухах; частота невідома – глухота, агевзія (втрата смакових відчуттів), паросмія, аносмія. З боку серцево-судинної системи: часто – вазодилатація1; нечасто – зупинка серця1, фібриляція передсердь1, подовження інтервалу QT на ЕКГ, екстрасистолія1, відчуття серцебиття; частота невідома – шлуночкова тахікардія, у тому числі типу “пірует”, фібриляція шлуночків, кровотеча. Лабораторні показники: часто – відхилення лабораторних показників функції печінки; нечасто - підвищення сироваткової концентрації креатиніну1, підвищення сироваткової концентрації сечовини1, зміна співвідношення альбумін/глобулін1, лейкопенія, нейтропенія4, еозинофілія4, тромбоцитемія3, підвищення активності аланінамінотрансферази (АЛТ), аспартатаміфтранс )4, лактатдегідрогенази (ЛДГ)4 у плазмі крові; частота невідома – агранулоцитоз, тромбоцитопенія, збільшення значення міжнародного нормалізованого відношення (МНО), подовження протромбінового часу, зміна кольору сечі, підвищення концентрації білірубіну у плазмі крові. Інші: дуже часто – флебіт у місці ін'єкції1; часто - біль у місці ін'єкції1, запалення у місці ін'єкції1; нечасто - нездужання4, гіпертермія3, астенія, біль у грудній клітці4, озноб4, підвищена стомлюваність4. Інфекційні та паразитарні захворювання: нечасто – целюліт1, кандидоз, гастроентерит2, вторинні інфекції3 (у тому числі вагінальні); частота невідома - псевдомембранозний коліт, пика. Діти Передбачається, що частота, тип та тяжкість небажаних реакцій у дітей така сама, як у дорослих. Пацієнти зі зниженим імунітетом У пацієнтів із синдромом набутого імунодефіциту (СНІД) та іншими імунодефіцитами, які отримують кларитроміцин у більш високих дозах протягом тривалого часу для лікування мікобактеріальних інфекцій, часто важко відрізнити небажані ефекти препарату від симптомів ВІЛ-інфекції або супутнього захворювання. Найчастішими небажаними явищами у пацієнтів, які приймали добову дозу кларитроміцину, що дорівнює 1000 мг, були: нудота, блювання, дисгевзія, біль у ділянці живота, діарея, шкірний висип, метеоризм, головний біль, запор, порушення слуху, підвищення активності ACT та АЛ плазмі крові. Також відзначалися випадки небажаних явищ із низькою частотою виникнення, такі як задишка, безсоння та сухість слизової оболонки порожнини рота. У пацієнтів із зниженим імунітетом проводили оцінку лабораторних показників, аналізуючи їх значні відхилення від норми (різке підвищення чи зниження). На підставі даного критерію у 2-3% пацієнтів, які отримували кларитроміцин у дозі 1000 мг щодня, було зареєстровано значне підвищення активності ACT та АЛТ у плазмі, а також зниження кількості лейкоцитів та тромбоцитів. У невеликої кількості пацієнтів було зареєстровано підвищення сироваткової концентрації залишкового азоту сечовини. * У деяких повідомленнях про рабдоміоліз кларитроміцин приймався одночасно з іншими лікарськими засобами, з прийомом яких, як відомо, пов'язаний розвиток рабдоміолізу (статини, фібрати, колхіцин або алопуринол). 1 Повідомлення про дані побічних реакцій були отримані під час клінічних досліджень, а також післяреєстраційного застосування кларитроміцину у лікарській формі ліофілізат для приготування розчину для інфузій. 2 Повідомлення про дані побічних реакцій були отримані під час клінічних досліджень, а також післяреєстраційного застосування кларитроміцину у лікарській формі таблетки з пролонгованим вивільненням, покриті плівковою оболонкою. 3 Повідомлення про дані побічних реакцій були отримані під час клінічних досліджень, а також післяреєстраційного застосування кларитроміцину у лікарській формі порошок для приготування суспензії для прийому внутрішньо. 4 Повідомлення про дані побічних реакцій були отримані під час клінічних досліджень, а також післяреєстраційного застосування кларитроміцину у лікарській формі таблетки, покриті плівковою оболонкою.Взаємодія з лікарськими засобамиЗастосування наступних лікарських засобів одночасно з кларитроміцином протипоказане у зв'язку з можливістю розвитку серйозних побічних ефектів. Цизаприд, домперидон, пімозід, терфенадип та астемізол При одночасному прийомі кларитроміцину з цизапридом, пимозидом, домперидоном, терфенадином або астемізолом повідомлялося про підвищення концентрації останніх у плазмі крові, що може призвести до подовження інтервалу QT на ЕКГ та появі серцевих аритмій, включаючи шлуночкову тахікардію (в тому числі шлуночкову тахікардію). ) та фібриляцію шлуночків. Алкалоїди ріжків Післяреєстраційні дослідження показують, що при одночасному застосуванні кларитроміцину з ерготаміном або дигідроерготаміном можливі наступні ефекти, пов'язані з гострим отруєнням препаратами групи ерготамінів: судинний спазм, ішемія кінцівок та інших тканин, включаючи центральну нервову систему (ЦНС). Одночасне застосування кларитроміцину та алкалоїдів ріжків протипоказане. Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази (статини) Одночасний прийом кларитроміцину з ловастатином або симвастатином протипоказаний у зв'язку з тим, що дані статини значною мірою метаболізуються ізоферментом CYP3A4, і одночасне застосування з кларитроміцином підвищує їх сироваткові концентрації, що призводить до підвищення ризику розвитку міопатії, включаючи рабдомі. Повідомлялося про випадки рабдоміолізу у пацієнтів, які приймали кларитроміцин одночасно з цими препаратами. У разі необхідності застосування кларитроміцину слід припинити прийом ловастатину або симвастатину на час терапії. Кларитроміцин слід застосовувати з обережністю у разі комбінованої терапії з іншими статинами. Рекомендується застосовувати статини, метаболізм яких не залежить від ізоферменту CYP3A (наприклад, флувастатин). У разі потреби одночасного прийому рекомендується приймати найменшу дозу статину. Слід контролювати розвиток ознак та симптомів міопатії. Мідазолам для прийому внутрішньо При одночасному застосуванні внутрішньо мідазоламу та кларитроміцину у лікарській формі таблетки (500 мг 2 рази на добу) відзначалося збільшення AUC мідазоламу у 7 разів. Одночасне застосування кларитроміцину та мідазоламу для прийому внутрішньо протипоказане. Вплив інших лікарських засобів на кларитроміцин Лікарські препарати, що є індукторами ізоферменту CYP3A (наприклад, рифампіцин, фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал, препарати Звіробою продірявленого) можуть індукувати метаболізм кларитроміцину. Це може призвести до субтерапевтичної концентрації кларитроміцину та відповідно до зниження його ефективності. Крім того, необхідно спостерігати за концентрацією індуктора ізоферменту CYP3A у плазмі крові, яка може підвищитися через інгібування ізоферменту CYP3A кларитроміцином. При одночасному застосуванні рифабутину та кларитроміцину спостерігалося підвищення концентрації рифабутину та зниження концентрації кларитроміцину в плазмі крові з підвищеним ризиком розвитку увеїту. Наступні препарати мають доведений або передбачуваний вплив на концентрацію кларитроміцину в плазмі крові, у разі їх одночасного застосування з кларитроміцином може знадобитися корекція дози або перехід на альтернативне лікування Ефавіренз, невірапін, рифампіцин, рифабутин та рифапентин Потужні індуктори системи цитохрому Р450, такі як ефавіренз, невірапін, рифампіцин, рифабутин і рифапентин можуть прискорювати метаболізм кларитроміцину і, таким чином, знижувати концентрацію кларитроміцину в плазмі крові, а також послаблювати терапевтичний ефект. ВІН-кларитроміцину - метаболіту, що також є мікробіологічно активним. Оскільки мікробіологічна активність кларитроміцину та 14-ОН-кларитроміцину відрізняється щодо різних бактерій, терапевтичний ефект може знижуватися при одночасному застосуванні кларитроміцину та індукторів системи цитохрому Р450. Етравірін Концентрація кларитроміцину в плазмі знижується при одночасному застосуванні з етравірином, а концентрація активного метаболіту 14-ОН-кларитроміцину в плазмі крові підвищується. Оскільки 14-ОН-кларитроміцин має низьку активність по відношенню до інфекцій MAC, може змінюватися загальна активність щодо цих збудників, тому для лікування MAC слід розглядати альтернативне лікування. Флуконазол Одночасний прийом флуконазолу в дозі 200 мг щоденно та кларитроміцину в дозі 500 мг 2 рази на добу у 21 здорового добровольця призвело до збільшення середнього значення мінімальної рівноважної концентрації кларитроміцину та AUC на 33% та 18% відповідно. При цьому одночасний прийом значно не впливав на середню рівноважну концентрацію активного метаболіту 14-ОН-кларитроміцину. Корекція дози кларитроміцину у разі одночасного прийому флуконазолу не потрібна. Рітонавір Фармакокінетичне дослідження показало, що одночасний прийом ритонавіру в дозі 200 мг кожні 8 годин та кларитроміцину в дозі 500 мг кожні 12 годин призвів до помітного пригнічення метаболізму кларитроміцину. При одночасному прийомі ритонавіру Сmах кларитроміцину в плазмі збільшилася на 31%, Cmin збільшилася на 182% і AUC збільшилася на 77%. Було відзначено практично повне придушення утворення 14-ОН-кларитроміцину. Завдяки широкому терапевтичному діапазону кларитроміцину зменшення його дози у пацієнтів із нормальною нирковою функцією не потрібне. У пацієнтів з нирковою недостатністю доцільно розглянути такі варіанти корекції дози: при КК 30-60 мл/хв. доза кларитроміцину повинна бути зменшена на 50%. У пацієнтів з нирковою недостатністю доцільно розглянути наступні варіанти корекції дози: при КК 30-60 мл/хв доза кларитроміцину повинна бути зменшена на 50%, при КК менше 30 мл/хв доза кларитроміцину повинна бути зменшена на 75%. Ритонавір не слід одночасно приймати з кларитроміцином у дозах, що перевищують 1 г на добу. Подібні корекції доз повинні розглядатися у пацієнтів зі зниженою функцією нирок, якщо ритонавір застосовується як фармакокінетичний "підсилювач" при застосуванні інших інгібіторів протеази ВІЛ, включаючи атазанавір та саквінавір. Дія кларитроміцину на інші лікарські препарати Антиаритмічні засоби (хінідин та дизопірамід) Можливе виникнення шлуночкової тахікардії типу "пірует" при одночасному застосуванні кларитроміцину та хінідину або дизопіраміду. При одночасному прийомі кларитроміцину з цими препаратами слід регулярно проводити контроль ЕКГ щодо подовження інтервалу QT, а також слід контролювати сироваткові концентрації цих препаратів. У післяреєстраційному періоді повідомлялося про випадки розвитку гіпоглікемії при одночасному прийомі кларитроміцину та дизопіраміду. Необхідно контролювати концентрацію глюкози в крові при одночасному застосуванні кларитроміцину та дизопіраміду. Гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування/інсулін При одночасному застосуванні кларитроміцину та гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо (наприклад, похідні сульфонілсечовини) та/або інсуліну може спостерігатися виражена гіпоглікемія. Одночасне застосування кларитроміцину з деякими гіпоглікемічними препаратами (наприклад, натеглінід, піоглітазон, репаглінід та росиглітазон) може призвести до інгібування ізоферменту CYP3A кларитроміцином, внаслідок чого може розвинутись гіпоглікемія. Рекомендується ретельний контроль концентрації глюкози у крові. Взаємодія зумовлена ізоферментом CYP3A Одночасний прийом кларитроміцину, який, як відомо, інгібує ізофермент CYP3A, та препаратів, що первинно метаболізуються ізоферментом CYP3A, може асоціюватися із взаємним підвищенням їх концентрацій, що може посилити або продовжити як терапевтичні, так і побічні ефекти. Кларитроміцин слід обережно застосовувати пацієнтам, які отримують препарати, які є субстратами ізоферменту CYP3A, особливо якщо ці препарати мають вузький терапевтичний діапазон (наприклад, карбамазепін) та/або препарати, які інтенсивно метаболізуються цим ізоферментом. У разі потреби повинна проводитися корекція дози препарату, який приймається одночасно з кларитроміцином; також по можливості повинен проводитися моніторинг сироваткових концентрацій препаратів, що первинно метаболізуються ізоферментом CYP3A. Метаболізм наступних препаратів/класів здійснюється тим же ізоферментом CYP3A, що і метаболізм кларитроміцину (але цей список не є вичерпним): алпразолам, карбамазепін, цилостазол, циклоспорин, дизопірамід, ібрутиніб, метилпреднізолон, мідазолам наприклад, варфарин), атипові антипсихотичні засоби (наприклад, кветіапін), хінідин, рифабутин, силденафіл, сиролімус, такролімус, тріазолам та вінбластин. До препаратів, що взаємодіють подібним чином через інші ізоферменти в рамках системи цитохрому Р450, відносяться: фенітоїн, теофілін та вальпроєва кислота. Непрямі антикоагулянти При одночасному прийомі варфарину та кларитроміцину можлива кровотеча, виражене збільшення МНО та подовження протромбінового часу. У разі одночасного застосування з варфарином або іншими непрямими антикоагулянтами необхідно контролювати МНО та протромбіновий час. Омепразол Кларитроміцин (по 500 мг кожні 8 годин) досліджувався у здорових дорослих добровольців у поєднанні з омепразолом (по 40 мг щодня). При одночасному застосуванні кларитроміцину та омепразолу рівноважні плазмові концентрації омепразолу були збільшені (Сmах, AUC0-24 та Т1/2 збільшилися на 30%, 89% та 34% відповідно). Середнє значення pH шлунка протягом 24 годин склало 5,2 (при прийомі омепразолу окремо) та 5,7 (при прийомі омепразолу одночасно з кларитроміцином). Силденафіл, тадалафіл та варденафіл Кожен із цих інгібіторів фосфодіестерази метаболізується принаймні частково за участю ізоферменту CYP3A. У той же час, ізофермент CYP3A може інгібуватися в присутності кларитроміцину. Одночасне застосування кларитроміцину з силденафілом, тадалафілом або варденафілом може призвести до збільшення інгібуючої дії на фосфодіестеразу. При застосуванні цих препаратів одночасно з кларитроміцином слід розглянути можливість зменшення дози силденафілу, тадалафілу та варденафілу. Теофілін, карбамазепін При одночасному застосуванні кларитроміцину та теофіліну або карбамазепіну можливе підвищення концентрації даних препаратів у системному кровотоку. Толтеродін Первинний метаболізм толтеродину здійснюється через ізофермент CYP2D6. Однак у частині популяції, позбавленої CYP2D6, метаболізм відбувається через ізофермент CYP3A. У цій групі населення пригнічення ізоферменту CYP3A призводить до значно більших концентрацій толтеродину в сироватці крові. У популяції з низьким рівнем метаболізму через ізофермент CYP2D6 може знадобитися зниження дози толтеродину при одночасному застосуванні інгібіторів ізоферменту CYP3A, таких як кларитроміцин. Бензодіазепіни (наприклад, алпразолам, мідазолам, тріазолам) При одночасному застосуванні мідазоламу та таблеток кларитроміцину (500 мг 2 рази на добу) відзначалося збільшення AUC мідазоламу у 2,7 раза після внутрішньовенного введення мідазоламу. Якщо одночасно з кларитроміцином застосовується мідазолам у лікарській формі розчин для внутрішньовенного введення, слід ретельно контролювати стан пацієнта для можливої корекції дози мідазоламу. Введення лікарського препарату через слизову оболонку порожнини рота, що дає можливість обійти пресистемну елімінацію лікарського препарату, швидше за все, призведе до взаємодії, аналогічної тому, що спостерігається при внутрішньовенному введенні мідазоламу, а не прийому внутрішньо. Такі ж запобіжні заходи слід застосовувати і до інших бензодіазепінів, які метаболізуються ізоферментом CYP3A, включаючи триазолів та алпразолів. Для бензодіазепінів, виведення яких не залежить від ізоферменту CYP3A (темазепам, нітразепам, лоразепам), малоймовірно клінічно значуща взаємодія з кларитроміцином. При одночасному застосуванні кларитроміцину та триазоламу можлива дія на ЦНС, наприклад, сонливість та сплутаність свідомості. У зв'язку з цим, у разі одночасного застосування рекомендується стежити за симптомами порушення ЦНС. Взаємодії з іншими лікарськими засобами Колхіцін Колхіцин є субстратом як ізоферменту CYP3A, так і білка-переносника Р-глікопротеїну (Pgp). Відомо, що кларитроміцин та інші макроліди є інгібіторами ізоферменту CYP3A та Pgp. При одночасному застосуванні кларитроміцину та колхіцину інгібування Pgp та/або ізоферменту CYP3A може призвести до посилення дії колхіцину. Слід контролювати розвиток клінічних симптомів отруєння колхіцином. Зареєстровані постреєстраційні повідомлення про випадки отруєння колхіцином при його одночасному прийомі з кларитроміцином, частіше у пацієнтів похилого віку. Деякі з описаних випадків відбувалися у пацієнтів із нирковою недостатністю. Як повідомлялося, деякі випадки закінчувалися летальним кінцем. Одночасне застосування кларитроміцину та колхіцину протипоказане. Дігоксин Передбачається, що дигоксин є субстратом PGP. Відомо, що кларитроміцин пригнічує Pgp. При одночасному застосуванні кларитроміцину та дигоксину інгібування Pgp кларитроміцином може призвести до посилення дії дигоксину. Одночасний прийом дигоксину та кларитроміцину також може призвести до підвищення сироваткової концентрації дигоксину. У деяких пацієнтів спостерігалися клінічні симптоми отруєння дигоксином, включаючи потенційно летальні аритмії. При одночасному прийомі кларитроміцину та дигоксину слід ретельно контролювати концентрацію дигоксину у сироватці крові. Зідовудін Одночасний прийом таблеток кларитроміцину та зидовудину внутрішньо дорослими ВІЛ-інфікованими пацієнтами може призвести до зниження рівноважної концентрації зидовудину в плазмі крові. Оскільки кларитроміцин може перешкоджати всмоктуванню зидовудину при прийомі внутрішньо, взаємодії можна значно уникнути, приймаючи кларитроміцин і зидовудін з інтервалом в 4 години. Подібної взаємодії не спостерігали у ВІЛ-інфікованих дітей, які отримують дитячу суспензію кларитроміцину з зидовудином або дидезоксіїнозином. Оскільки кларитроміцин може перешкоджати всмоктуванню зидовудину при їх одночасному прийомі внутрішньо у дорослих пацієнтів, така взаємодія навряд чи можлива при застосуванні кларитроміцину внутрішньовенно. Фенітоїн та вальпроєва кислота Є дані про взаємодію інгібіторів ізоферменту CYP3A (включаючи кларитроміцин) з препаратами, які не метаболізуються за допомогою ізоферменту CYP3A (фенітоїн та вальпроєва кислота). Для цих препаратів при одночасному застосуванні з кларитроміцином рекомендується визначення їх сироваткових концентрацій, оскільки є повідомлення про їх підвищення. Двоспрямована взаємодія лікарських засобів Атазанавір Кларитроміцин та атазанавір є як субстратами, так і інгібіторами ізоферменту CYP3A. Існує свідчення двонаправленої взаємодії цих препаратів. Одночасне застосування кларитроміцину (500 мг 2 рази на добу) та атазанавіру (400 мг 1 раз на добу) може призвести до дворазового збільшення дії кларитроміцину та зменшення дії 14-ОН-кларитроміцину на 70% зі збільшенням AUC атазанавіру на 28%. Завдяки широкому терапевтичному діапазону кларитроміцину зменшення його дози у пацієнтів з нормальною нирковою функцією не потрібне. У пацієнтів з нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (КК 30-60 мл/хв) доза кларитроміцину повинна бути зменшена на 50%. У пацієнтів з КК менше 30 мл/хв дозу кларитроміцину слід зменшити на 75%, застосовуючи для цього відповідну лікарську форму кларитроміцину. Кларитроміцин у дозах, що перевищують 1000 мг на добу, не можна застосовувати одночасно з інгібіторами протеаз. БМКК При одночасному застосуванні кларитроміцину та БМКК, які метаболізуються ізоферментом CYP3A4 (наприклад, верапаміл, амлодипін, дилтіазем), слід бути обережним, оскільки існує ризик виникнення артеріальної гіпотензії. При одночасному застосуванні можуть підвищуватися плазмові концентрації кларитроміцину та БМКК. Артеріальна гіпотензія, брадіаритмія та лактоацидоз можливі при одночасному прийомі кларитроміцину та верапамілу. Ітраконазол Кларитроміцин та ітраконазол є субстратами та інгібіторами ізоферменту CYP3A, що визначає двонаправлену взаємодію препаратів. Кларитроміцин може підвищити концентрацію ітраконазолу в плазмі, тоді як ітраконазол може підвищити плазмову концентрацію кларитроміцину. Пацієнтів, які одночасно приймають ітраконазол та кларитроміцин, слід ретельно обстежити на наявність симптомів посилення або збільшення тривалості фармакологічних ефектів цих препаратів. Саквінавір Кларитроміцин та саквінавір є субстратами та інгібіторами ізоферменту CYP3A, що визначає двоспрямовану взаємодію препаратів. Одночасне застосування кларитроміцину (500 мг 2 рази на добу) і саквінавіру (в м'яких желатинових капсулах, 1200мг 3 рази на добу) у 12 здорових добровольців викликало збільшення AUC і Смах саквінавіру в плазмі крові на 177% і 187% відповідно. окремо. Значення AUC та Сmах кларитроміцину були приблизно на 40% вищі, ніж при терапії одним кларитроміцином. При одночасному застосуванні цих двох препаратів протягом обмеженого часу у дозах/складах, зазначених вище, корекція дози не потрібна. Результати дослідження лікарських взаємодій із застосуванням саквінавіру у м'яких желатинових капсулах можуть не відповідати ефектам, що спостерігаються при застосуванні саквінавіру у твердих желатинових капсулах. Результати дослідження лікарських взаємодій при терапії саквінавіром окремо можуть не відповідати ефектам, що спостерігаються при терапії комбінацією саквінавір/ритонавір. При прийомі саквінавіру одночасно з ритонавіром слід враховувати потенційний вплив ритонавіру на кларитроміцин.Спосіб застосування та дозиВсередину. Таблетку слід ковтати повністю, не розламувати і не розжовувати. Дорослим та дітям старше 12 років – по 1 таблетці (500 мг) 1 раз на добу під час їжі. При тонзиліті та гострому середньому отиті: дорослим та дітям старше 18 років – по 1 таблетці (500 мг) 1 раз на добу під час їжі. При тяжких інфекціях дозу збільшують до 2 таблеток (1000 мг) 1 раз на добу під час їжі. Звичайна тривалість лікування від 5 до 14 днів. Виняток становлять позалікарняна пневмонія та синусит, які вимагають лікування від 6 до 14 днів. Порушення функції нирок Для пацієнтів з нирковою недостатністю важкого ступеня (КК менше 30 мл/хв) звичайна рекомендована доза становить 250 мг 1 раз на добу, у цьому випадку можливе застосування препарату Фромілід®, таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 250 мг. При більш тяжких інфекціях рекомендована доза становить 1 таблетка 500 мг із пролонгованим вивільненням кларитроміцину. У пацієнтів з нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (КК від 30 до 60 мл/хв) корекція дози не потрібна.ПередозуванняСимптоми: прийом внутрішньо великої дози кларитроміцину може викликати симптоми порушень з боку шлунково-кишкового тракту. У одного пацієнта з біполярним розладом в анамнезі після прийому 8 г кларитроміцину описані зміни психічного стану, параноїдальна поведінка, гіпокаліємія та гіпоксемія. Лікування: при передозуванні слід видалити неабсорбований препарат із шлунково-кишкового тракту (промивання шлунка, прийом активованого вугілля та ін.) та провести симптоматичну терапію. Гемодіаліз та перитонеальний діаліз не мають істотного впливу на концентрацію кларитроміцину в сироватці крові, що характерно і для інших лікарських препаратів групи макролідів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиТривалий прийом антибіотиків може призводити до утворення колоній зі збільшенням кількості нечутливих бактерій та грибів. При суперінфекції слід призначити відповідну терапію. Призначення кларитроміцину вагітним жінкам має проводитися при ретельній оцінці співвідношення ризику та користі, особливо протягом перших трьох місяців вагітності. При застосуванні кларитроміцину повідомлялося про порушення функції печінки (підвищення активності "печінкових" ферментів у плазмі крові, гепатоцелюлярний та/або холестатичний гепатит з жовтяницею або без). Порушення функції печінки може бути важким, але є оборотним. Є випадки печінкової недостатності з летальним результатом головним чином пов'язані з наявністю серйозних супутніх захворювань та/або одночасним застосуванням інших лікарських засобів. При появі ознак та симптомів гепатиту, таких як анорексія, жовтяниця, потемніння сечі, свербіж, болючість живота при пальпації, необхідно негайно припинити терапію кларитроміцином. За наявності хронічних захворювань печінки необхідно проводити регулярний контроль активності печінкових ферментів сироватки крові. При лікуванні практично всіма антибактеріальними засобами, у тому числі кларитроміцином, описані випадки псевдомембранозного коліту, тяжкість якого може змінюватись від легкого до загрозливого життя. При лікуванні практично всіма антибактеріальними препаратами, у тому числі кларитроміцином, описані випадки Clostridium difficile-асоційованої діареї, тяжкість якої може змінюватись від легкої діареї до загрозливого життя коліту. Антибактеріальні препарати можуть змінити нормальну мікрофлору кишечника, що може спричинити зростання Clostridium difficile. Псевдомембранозний коліт, викликаний Clostridium difficile, необхідно підозрювати у всіх пацієнтів, у яких після застосування антибактеріальних засобів розвинулася діарея. Після проведення курсу антибіотикотерапії потрібне ретельне медичне спостереження за пацієнтом.Описувалися випадки розвитку псевдомембранозного коліту через 2 місяці після прийому антибіотиків. При лікуванні макролідами, включаючи кларитроміцин, спостерігалося подовження серцевої реполяризації та інтервалу QT, збільшуючи ризик розвитку серцевої аритмії та шлуночкової тахікардії типу “пірует”. Оскільки такі ситуації можуть призвести до збільшення ризику розвитку шлуночкових аритмій (у тому числі шлуночкової тахікардії типу "пірует"), то: Кларитроміцин не повинен застосовуватися у таких категорій пацієнтів: у пацієнтів із гіпокаліємією; одночасне застосування кларитроміцину з астемізолом, цизапридом, домперидоном, пімозидом та терфенадином протипоказано; у пацієнтів із вродженим або набутим зареєстрованим подовженням інтервалу QT або наявністю шлуночкової аритмії в анамнезі. Кларитроміцин повинен застосовуватися з обережністю у таких категорій пацієнтів: у пацієнтів з ІХС, тяжкою серцевою недостатністю, порушеннями провідності або клінічно значущою брадикардією; у пацієнтів з електролітними порушеннями, такими як гіпомагніємія; у пацієнтів, які одночасно приймають інші лікарські препарати, пов'язані з подовженням інтервалу QT. У ході епідеміологічних досліджень з вивчення ризику несприятливих серцево-судинних наслідків при застосуванні макролідів було отримано неоднозначні результати. У деяких спостережних дослідженнях було встановлено рідкісний короткочасний ризик розвитку аритмії, інфаркту міокарда та смерті від серцево-судинних захворювань, пов'язаних із застосуванням макролідів, включаючи кларитроміцин. При призначенні кларитроміцину слід співвідносити передбачувану користь від прийому препарату з цими ризиками. Можливий розвиток перехресної резистентності до кларитроміцину та інших антибіотиків групи макролідів, а також лінкоміцину та кліндаміцину. Враховуючи зростаючу резистентність Streptococcus pneumoniae до макролідів, важливо проводити тестування чутливості при призначенні кларитроміцину пацієнтам із позалікарняною пневмонією. При шпитальній пневмонії кларитроміцин слід застосовувати у комбінації з відповідними антибіотиками. Інфекції шкіри та м'яких тканин легкого та середнього ступеня тяжкості найчастіше викликані Staphylococcus aureus та Streptococcus pyogenes. При цьому обидва збудники можуть бути стійкими до макролідів. Тому важливо проводити тест на чутливість. Макроліди можна застосовувати при інфекціях, викликаних Corynebacterium minutissimum, захворюваннях вугри вульгарні та пика, а також у тих ситуаціях, коли не можна застосовувати пеніцилін. У разі появи гострих реакцій гіперчутливості, таких як анафілактична реакція, серйозні шкірні небажані реакції (наприклад, гострий генералізований екзантематозний пустульоз), синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз та лікарський висип з еозинофілією та Систем симптом прийом кларитроміцину та почати відповідну терапію. У разі одночасного застосування з варфарином або іншими непрямими антикоагулянтами необхідно контролювати МНО та протромбіновий час. Спеціальна інформація про допоміжні речовини Препарат Фромілід уно містить лактозу, тому протипоказаний при таких станах: непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Дані щодо впливу кларитроміцину на здатність керувати транспортними засобами, механізмами відсутні. Слід бути обережними при керуванні транспортними засобами, механізмами, враховуючи потенційну можливість запаморочення, вертиго, сплутаності свідомості та дезорієнтації, які можуть виникнути при застосуванні даного препарату.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
606,00 грн
298,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: кларитроміцин 500 мг; допоміжні речовини: натрію алгінат, натрію кальцію алгінат, лактози моногідрат, повідон К25, полісорбат-80, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат, тальк; Оболонка плівкова: гіпромелоза, тальк, барвник заліза оксид жовтий (Е172), титану діоксид (Е171), пропіленгліколь По 5 або 7 таблеток поміщають у блістер із ПВХ/ПВДХ - алюмінієвої фольги (PVC/PVDC-Al). По 1 блістеру (блістер по 5 таблеток) або по 1 або 2 блістери (блістер по 7 таблеток) поміщають у картонну пачку разом з інструкцією по застосуванню.Опис лікарської формиОвальні, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою коричнево-жовтого кольору, з маркуванням U на одній стороні. Вид на зламі: шорстка маса білого або майже білого кольору з плівковою оболонкою коричнево-жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик-макролід.ФармакокінетикаВсмоктування Препарат швидко всмоктується з шлунково-кишкового тракту. Абсолютна біодоступність становить близько 50%. При прийомі повторних доз кумуляції практично не виявлено, і характер метаболізму в організмі людини не змінювався. Розподіл, метаболізм та виведення In vitro Кларитроміцин зв'язується з білками плазми на 70% у концентрації від 0,45 до 4,5 мкг/мл. При концентрації 45 мкг/мл зв'язування знижується до 41%, ймовірно, через насичення місць зв'язування. Це спостерігається лише при концентраціях, що багаторазово перевищують терапевтичну концентрацію. Здорові добровольці У пацієнтів, які приймають 500 мг кларитроміцину 1 раз на добу після прийому їжі, максимальна концентрація (Сmах) кларитроміцину та 14-ОН-кларитроміцину в плазмі крові становила 1,3 мкг/мл та 0,48 мкг/мл відповідно. Період напіввиведення (Т1/2) кларитроміцину та Т1/2 його основного метаболіту склали 5,3 години та 7,7 годин відповідно. При прийомі разової дози кларитроміцину в лікарській формі таблетки з пролонгованим вивільненням, покриті плівковою оболонкою, 1000 мг (500 мг 2 рази на добу), Смах кларитроміцину та його гідроксильованого метаболіту в плазмі крові становила 2,4 мкг/мл/мл мл відповідно. Т1/2 кларитроміцину при прийомі в дозі 1000 мг становив 5,8 години, тоді як аналогічний показник для 14-ОН-кларитроміцину становив 8,9 години. Час досягнення максимальної концентрації (ТСmах) при прийомі внутрішньо як 500 мг, так і 1000 мг кларитроміцину становить приблизно 6 годин. Стах 14-ОН-кларитроміцину в плазмі крові не збільшувалася пропорційно прийнятій всередину дозі кларитроміцину, у той час як Т1/2 як кларитроміцину, так і його гідроксильованого метаболіту мав тенденцію до подовження з підвищенням дози. Така нелінійна фармакокінетика кларитроміцину у поєднанні зі зменшенням утворення 14-гідроксильованих та N-деметилованих продуктів при високих дозах вказує на нелінійний метаболізм кларитроміцину, який стає більш вираженим при високих дозах. Нирками виводиться приблизно 40% прийнятої дози кларитроміцину. Через кишечник виводиться приблизно 30%. Пацієнти Кларитроміцин та його метаболіт (14-ОН-кларитроміцин) швидко проникають у тканини та рідини організму. Є обмежені дані, що свідчать про те, що концентрація кларитроміцину в цереброспінальній рідині при внутрішньому прийомі незначна (т. Е. Тільки 1-2% від концентрації в сироватці крові при нормальній проникності гематоенцефалічного бар'єру). Концентрація в тканинах зазвичай у кілька разів вища, ніж у сироватці крові. Порушення функції печінки У пацієнтів із середнім та тяжким ступенем порушення функції печінки, але із збереженою функцією нирок корекція дози кларитроміцину не потрібна. Рівноважна концентрація у плазмі крові та системний кліренс кларитроміцину не відрізняються у пацієнтів цієї групи та здорових пацієнтів. Рівноважна концентрація 14-ОН-кларитроміцину у пацієнтів з порушенням функції печінки нижча, ніж у здорових добровольців. Порушення функції нирок При порушенні функції нирок збільшуються Сmах та мінімальна концентрація (Cmin) кларитроміцину в плазмі крові, Т1/2, площа під кривою "концентрація-час" (AUC) кларитроміцину та його метаболіту (14-ОН-кларитроміцину). Константа елімінації та виведення нирками зменшуються. Ступінь змін цих параметрів залежить від рівня порушення функції нирок. Пацієнти похилого віку У пацієнтів похилого віку концентрація кларитроміцину та його метаболіту (14-ОН-кларитроміцину) у плазмі крові була вищою, а виведення повільніше, ніж у групи молодих людей. Однак після корекції з урахуванням ниркового кліренсу креатиніну (КК) не було відмінностей у обох групах. Таким чином, основний вплив на фармакокінетичні параметри кларитроміцину має функція нирок, а не вік.ФармакодинамікаКларитроміцин є напівсинтетичним антибіотиком групи макролідів і має антибактеріальну дію, взаємодіючи з 50S рибосомальною субодиницею і пригнічуючи синтез білка бактерій, чутливих до нього. Кларитроміцин продемонстрував високу активність в умовах in vitro щодо стандартних лабораторних штамів бактерій, так і виділених у пацієнтів під час клінічної практики. Виявляє високу активність щодо багатьох аеробних та анаеробних грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів. Мінімальні переважні концентрації (МПК) кларитроміцину для більшості збудників менше, ніж МПК еритроміцину в середньому на одне log2 розведення. Кларитроміцин в умовах in vitro є високоактивним щодо Legionella pneumophila, Mycoplasma pneumoniae. Чинить бактерицидну дію щодо Helicobacter pylori, дана активність кларитроміцину вище при нейтральному значенні pH, ніж при кислому. Крім того, дані, отримані в умовах in vitro та in vivo, вказують на те, що кларитроміцин діє на клінічно значущі види мікобактерій. Enterobacteriaceae і Pseudomonas spp., так само як і інші грамнегативні бактерії, що не ферментують лактозу, не чутливі до кларитроміцину. Активність кларитроміцину щодо більшості штамів, наведених нижче мікроорганізмів, доведена як в умовах in vitro, так і в клінічній практиці при захворюваннях, перелічених у розділі "Показання до застосування". Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Staphylococcus aureus, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Listeria monocytogenes. Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Moraxella catarrhalis, Neisseria gonorrhoeae, Legionella pneumophila. Інші мікроорганізми: Mycoplasma pneumoniae, Chlamydia pneumoniae (TWAR). Мікобактерії: Mycobacterium leprae, Mycobacterium kansasii, Mycobacterium chelonae, Mycobacterium fortuitum, Mycobacterium avium complex (MAC) – комплекс, що включає: Mycobacterium avium, Mycobacterium intracellulare. Продукція бета-лактамази не впливає на активність кларитроміцину. Більшість штамів стафілококів, резистентних до метициліну та оксациліну, мають стійкість і до кларитроміцину. Helicobacter pylori Чутливість Helicobacter pylori до кларитроміцину вивчалася на ізолятах Helicobacter pylori, виділених від 104 пацієнтів на початок терапії кларитромицином. У 4 пацієнтів були виділені резистентні до кларитроміцину штами Helicobacter pylori, у 2 пацієнтів – штами з помірною резистентністю, у решти – 98 пацієнтів ізоляти Helicobacter pylori були чутливі до кларитроміцину. Кларитроміцин діє в умовах in vitro і щодо більшості штамів наступних мікроорганізмів (проте безпека та ефективність застосування кларитроміцину в клінічній практиці не підтверджена клінічними дослідженнями, і практичне значення залишається незрозумілим): Аеробні грампозитивні мікроорганізми: Streptococcus agalactiae, Streptococci (групи С, F, G), Viridans group streptococci. Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Bordetella pertussis, Pasteurella multocida. Анаеробні грампозитивні мікроорганізми: Clostridium perfringens, Peptococcus niger, Propionibacterium acnes. Анаеробні грамнегативні мікроорганізми: Bacteroides melaninogenicus. Спірохети: Borrelia burgdorferi, Treponema pallidum. Кампілобактерії: Campilobacter jejuni. Основним метаболітом кларитроміцину в організмі людини є мікробіологічно активний метаболіт 14-гідроксикларитроміцин (14-ОН-кларитроміцин). Мікробіологічна активність метаболіту така ж, як у вихідної речовини, або вдвічі слабша щодо більшості мікроорганізмів. Виняток становить Haemophilus influenzae, щодо якої ефективність метаболіту вдвічі вища. Вихідне з'єднання та його основний метаболіт мають або адитивний, або синергічний ефект щодо Haemophilus influenzae в умовах in vitro та in vivo залежно від штаму бактерій. Тест визначення чутливості Кількісні методи, що вимагають вимірювання діаметра зони придушення росту, дають найбільш точні оцінки чутливості бактерій до антимікробних препаратів. Одна з рекомендованих методик визначення чутливості використовує диски, імпрегновані 15 мкг кларитроміцину (диско-дифузійний метод Кірбі-Бауера); при інтерпретації тесту діаметри зон пригнічення зростання корелюють зі значеннями МПК кларитроміцину. Значення МПК визначаються методом розведення у бульйоні чи агарі. При використанні цих методик звіт з лабораторії про те, що штам є "чутливим", свідчить про те, що збудник інфекції, ймовірно, відповість на лікування. Відповідь "резистентна" вказує на те, що збудник, можливо, не відповість на лікування. Відповідь "проміжна чутливість" передбачає, що терапевтичний ефект препарату може бути неоднозначним або мікроорганізм може виявитися чутливим при застосуванні більш високих доз препарату (проміжна чутливість також називається "помірною чутливістю").Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до кларитроміцину мікроорганізмами: інфекції нижніх дихальних шляхів (такі як бронхіт, пневмонія); інфекції верхніх дихальних шляхів та ЛОР-органів (тонзиліт, фарингіт, синусит, гострий середній отит); інфекції шкіри та м'яких тканин (такі як фолікуліт, запалення підшкірної клітковини, пика).Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до кларитроміцину, макролідів та інших компонентів препарату. Одночасний прийом кларитроміцину з наступними препаратами: астемізол, цизаприд, домперидон, пімозід, терфенадин. Одночасний прийом кларитроміцину з алкалоїдами ріжків, наприклад, ерготамін, дигідроерготамін. Одночасний прийом кларитроміцину з мідазоламом для внутрішнього прийому. Одночасний прийом кларитроміцину з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази (статинами), які значною мірою метаболізуються ізоферментом CYP3A4 (ловастатин, симвастатин) у зв'язку з підвищенням ризику міопатії, включаючи рабдоміоліз. Одночасний прийом кларитроміцину з колхіцином. Одночасний прийом кларитроміцину з тикагрелором або ранолазином. Подовження інтервалу QT на електрокардіограмі (ЕКГ) (вроджене або набуте документально підтверджене подовження інтервалу QT) в анамнезі, шлуночкова аритмія, включаючи шлуночкову тахікардію або шлуночкову тахікардію типу "пірует" в анамнезі. Гіпокаліємія (ризик подовження інтервалу QT на ЕКГ). Печінкова недостатність тяжкого ступеня, що протікає одночасно з нирковою недостатністю. Холестатична жовтяниця/гепатит в анамнезі, що розвинулися при застосуванні кларитроміцину. Порфирія. Період грудного вигодовування. Вік до 18 років (за показаннями: тонзиліт, гострий середній отит), до 12 років (за іншими показаннями). Непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції. З обережністю: Ниркова недостатність середнього та тяжкого ступеня тяжкості. Печінкова недостатність середнього та тяжкого ступеня тяжкості. Одночасний прийом кларитроміцину з бензодіазепінами, такими як алпразол, триазол, мідазол для внутрішньовенного застосування або для нанесення на слизову оболонку порожнини рота. Одночасний прийом з препаратами, що метаболізуються ізоферментом CYP3A, наприклад, карбамазепін, цилостазол, циклоспорин, дизопірамід, ібрутиніб, метилпреднізолон, омепразол, непрямі антикоагулянти (наприклад, варфарин), хінідин, ріфабутін, силден. Одночасний прийом з препаратами, що індукують ізофермент CYP3A4, наприклад, рифампіцин, фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал, препарати Звіробою продірявленого. Одночасний прийом із блокаторами "повільних" кальцієвих каналів (БМКК), які метаболізуються ізоферментом CYP3A4 (наприклад, верапаміл, амлодипін, дилтіазем). Одночасний прийом зі статинами, які не залежать від метаболізму ізоферменту CYP3A (наприклад, флувастатин). Пацієнти з ішемічною хворобою серця (ІБО), тяжкою серцевою недостатністю, гіпомагніємією, порушенням провідності або клінічно значущою брадикардією, а також пацієнти, які одночасно приймають антиаритмічні препарати IA класу (хінідин, прокаїнамід) та III класу (дофетилід, аміодарон, соталол). Вагітність.Вагітність та лактаціяБезпека застосування кларитроміцину при вагітності та в період грудного вигодовування не встановлена. Застосування кларитроміцину при вагітності (особливо в І триместрі) можливе лише у випадку, коли відсутня альтернативна терапія, а потенційна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Кларитроміцин виводиться із грудним молоком. При необхідності прийому в період грудного вигодовування годування груддю слід припинити.Побічна діяКласифікація частоти розвитку побічних ефектів (кількість зареєстрованих випадків/кількість пацієнтів), рекомендована Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ): дуже часто ≥1/10; часто від ≥ 1/100 до Алергічні реакції: часто - шкірний висип; нечасто - анафілактоїдна реакція1, гіперчутливість, бульозний дерматит1, свербіж шкіри. кропив'янка, макулопапульозний висип3; частота невідома - анафілактична реакція, ангіоневротичний набряк, серйозні шкірні небажані реакції (наприклад, гострий генералізований екзантематозний пустульоз), синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, лікарський висип з еозинофілією та системною симптоматикою. З боку нервової системи: часто – головний біль, безсоння; нечасто - непритомність1, дискінезія1, запаморочення, сонливість, тремор, занепокоєння, підвищена збудливість3; частота невідома - судоми, психотичні розлади, сплутаність свідомості, деперсоналізація, депресія, дезорієнтація, галюцинації, порушення сновидінь ("жахливі" сновидіння), парестезія, манія. З боку шкірних покривів: часто – підвищене потовиділення; частота невідома – акне. З боку сечостатевої системи: частота невідома – ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит. З боку обміну речовин: нечасто – анорексія, зниження апетиту. З боку опорно-рухового апарату: нечасто – м'язовий спазм3, кістково-м'язова скутість1, міалгія2; частота невідома – рабдоміоліз2*, міопатія. З боку травної системи: часто – діарея, блювання, диспепсія, нудота, біль у ділянці живота; нечасто - езофагіт1, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба2, гастрит, прокталгія2, стоматит, глосит, здуття живота4, запор, сухість слизової оболонки порожнини рота, відрижка, метеоризм, холестаз4, гепатит, цел; частота невідома – гострий панкреатит, зміна кольору язика та зубів, печінкова недостатність, холестатична жовтяниця. З боку дихальної системи: нечасто – бронхіальна астма1, носова кровотеча2, тромбоемболія легеневої артерії1. З боку органів чуття: часто – дисгевзія; нечасто - вертиго, порушення слуху, дзвін у вухах; частота невідома – глухота, агевзія (втрата смакових відчуттів), паросмія, аносмія. З боку серцево-судинної системи: часто – вазодилатація1; нечасто – зупинка серця1, фібриляція передсердь1, подовження інтервалу QT на ЕКГ, екстрасистолія1, відчуття серцебиття; частота невідома – шлуночкова тахікардія, у тому числі типу “пірует”, фібриляція шлуночків, кровотеча. Лабораторні показники: часто – відхилення лабораторних показників функції печінки; нечасто - підвищення сироваткової концентрації креатиніну1, підвищення сироваткової концентрації сечовини1, зміна співвідношення альбумін/глобулін1, лейкопенія, нейтропенія4, еозинофілія4, тромбоцитемія3, підвищення активності аланінамінотрансферази (АЛТ), аспартатаміфтранс )4, лактатдегідрогенази (ЛДГ)4 у плазмі крові; частота невідома – агранулоцитоз, тромбоцитопенія, збільшення значення міжнародного нормалізованого відношення (МНО), подовження протромбінового часу, зміна кольору сечі, підвищення концентрації білірубіну у плазмі крові. Інші: дуже часто – флебіт у місці ін'єкції1; часто - біль у місці ін'єкції1, запалення у місці ін'єкції1; нечасто - нездужання4, гіпертермія3, астенія, біль у грудній клітці4, озноб4, підвищена стомлюваність4. Інфекційні та паразитарні захворювання: нечасто – целюліт1, кандидоз, гастроентерит2, вторинні інфекції3 (у тому числі вагінальні); частота невідома - псевдомембранозний коліт, пика. Діти Передбачається, що частота, тип та тяжкість небажаних реакцій у дітей така сама, як у дорослих. Пацієнти зі зниженим імунітетом У пацієнтів із синдромом набутого імунодефіциту (СНІД) та іншими імунодефіцитами, які отримують кларитроміцин у більш високих дозах протягом тривалого часу для лікування мікобактеріальних інфекцій, часто важко відрізнити небажані ефекти препарату від симптомів ВІЛ-інфекції або супутнього захворювання. Найчастішими небажаними явищами у пацієнтів, які приймали добову дозу кларитроміцину, що дорівнює 1000 мг, були: нудота, блювання, дисгевзія, біль у ділянці живота, діарея, шкірний висип, метеоризм, головний біль, запор, порушення слуху, підвищення активності ACT та АЛ плазмі крові. Також відзначалися випадки небажаних явищ із низькою частотою виникнення, такі як задишка, безсоння та сухість слизової оболонки порожнини рота. У пацієнтів із зниженим імунітетом проводили оцінку лабораторних показників, аналізуючи їх значні відхилення від норми (різке підвищення чи зниження). На підставі даного критерію у 2-3% пацієнтів, які отримували кларитроміцин у дозі 1000 мг щодня, було зареєстровано значне підвищення активності ACT та АЛТ у плазмі, а також зниження кількості лейкоцитів та тромбоцитів. У невеликої кількості пацієнтів було зареєстровано підвищення сироваткової концентрації залишкового азоту сечовини. * У деяких повідомленнях про рабдоміоліз кларитроміцин приймався одночасно з іншими лікарськими засобами, з прийомом яких, як відомо, пов'язаний розвиток рабдоміолізу (статини, фібрати, колхіцин або алопуринол). 1 Повідомлення про дані побічних реакцій були отримані під час клінічних досліджень, а також післяреєстраційного застосування кларитроміцину у лікарській формі ліофілізат для приготування розчину для інфузій. 2 Повідомлення про дані побічних реакцій були отримані під час клінічних досліджень, а також післяреєстраційного застосування кларитроміцину у лікарській формі таблетки з пролонгованим вивільненням, покриті плівковою оболонкою. 3 Повідомлення про дані побічних реакцій були отримані під час клінічних досліджень, а також післяреєстраційного застосування кларитроміцину у лікарській формі порошок для приготування суспензії для прийому внутрішньо. 4 Повідомлення про дані побічних реакцій були отримані під час клінічних досліджень, а також післяреєстраційного застосування кларитроміцину у лікарській формі таблетки, покриті плівковою оболонкою.Взаємодія з лікарськими засобамиЗастосування наступних лікарських засобів одночасно з кларитроміцином протипоказане у зв'язку з можливістю розвитку серйозних побічних ефектів. Цизаприд, домперидон, пімозід, терфенадип та астемізол При одночасному прийомі кларитроміцину з цизапридом, пимозидом, домперидоном, терфенадином або астемізолом повідомлялося про підвищення концентрації останніх у плазмі крові, що може призвести до подовження інтервалу QT на ЕКГ та появі серцевих аритмій, включаючи шлуночкову тахікардію (в тому числі шлуночкову тахікардію). ) та фібриляцію шлуночків. Алкалоїди ріжків Післяреєстраційні дослідження показують, що при одночасному застосуванні кларитроміцину з ерготаміном або дигідроерготаміном можливі наступні ефекти, пов'язані з гострим отруєнням препаратами групи ерготамінів: судинний спазм, ішемія кінцівок та інших тканин, включаючи центральну нервову систему (ЦНС). Одночасне застосування кларитроміцину та алкалоїдів ріжків протипоказане. Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази (статини) Одночасний прийом кларитроміцину з ловастатином або симвастатином протипоказаний у зв'язку з тим, що дані статини значною мірою метаболізуються ізоферментом CYP3A4, і одночасне застосування з кларитроміцином підвищує їх сироваткові концентрації, що призводить до підвищення ризику розвитку міопатії, включаючи рабдомі. Повідомлялося про випадки рабдоміолізу у пацієнтів, які приймали кларитроміцин одночасно з цими препаратами. У разі необхідності застосування кларитроміцину слід припинити прийом ловастатину або симвастатину на час терапії. Кларитроміцин слід застосовувати з обережністю у разі комбінованої терапії з іншими статинами. Рекомендується застосовувати статини, метаболізм яких не залежить від ізоферменту CYP3A (наприклад, флувастатин). У разі потреби одночасного прийому рекомендується приймати найменшу дозу статину. Слід контролювати розвиток ознак та симптомів міопатії. Мідазолам для прийому внутрішньо При одночасному застосуванні внутрішньо мідазоламу та кларитроміцину у лікарській формі таблетки (500 мг 2 рази на добу) відзначалося збільшення AUC мідазоламу у 7 разів. Одночасне застосування кларитроміцину та мідазоламу для прийому внутрішньо протипоказане. Вплив інших лікарських засобів на кларитроміцин Лікарські препарати, що є індукторами ізоферменту CYP3A (наприклад, рифампіцин, фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал, препарати Звіробою продірявленого) можуть індукувати метаболізм кларитроміцину. Це може призвести до субтерапевтичної концентрації кларитроміцину та відповідно до зниження його ефективності. Крім того, необхідно спостерігати за концентрацією індуктора ізоферменту CYP3A у плазмі крові, яка може підвищитися через інгібування ізоферменту CYP3A кларитроміцином. При одночасному застосуванні рифабутину та кларитроміцину спостерігалося підвищення концентрації рифабутину та зниження концентрації кларитроміцину в плазмі крові з підвищеним ризиком розвитку увеїту. Наступні препарати мають доведений або передбачуваний вплив на концентрацію кларитроміцину в плазмі крові, у разі їх одночасного застосування з кларитроміцином може знадобитися корекція дози або перехід на альтернативне лікування Ефавіренз, невірапін, рифампіцин, рифабутин та рифапентин Потужні індуктори системи цитохрому Р450, такі як ефавіренз, невірапін, рифампіцин, рифабутин і рифапентин можуть прискорювати метаболізм кларитроміцину і, таким чином, знижувати концентрацію кларитроміцину в плазмі крові, а також послаблювати терапевтичний ефект. ВІН-кларитроміцину - метаболіту, що також є мікробіологічно активним. Оскільки мікробіологічна активність кларитроміцину та 14-ОН-кларитроміцину відрізняється щодо різних бактерій, терапевтичний ефект може знижуватися при одночасному застосуванні кларитроміцину та індукторів системи цитохрому Р450. Етравірін Концентрація кларитроміцину в плазмі знижується при одночасному застосуванні з етравірином, а концентрація активного метаболіту 14-ОН-кларитроміцину в плазмі крові підвищується. Оскільки 14-ОН-кларитроміцин має низьку активність по відношенню до інфекцій MAC, може змінюватися загальна активність щодо цих збудників, тому для лікування MAC слід розглядати альтернативне лікування. Флуконазол Одночасний прийом флуконазолу в дозі 200 мг щоденно та кларитроміцину в дозі 500 мг 2 рази на добу у 21 здорового добровольця призвело до збільшення середнього значення мінімальної рівноважної концентрації кларитроміцину та AUC на 33% та 18% відповідно. При цьому одночасний прийом значно не впливав на середню рівноважну концентрацію активного метаболіту 14-ОН-кларитроміцину. Корекція дози кларитроміцину у разі одночасного прийому флуконазолу не потрібна. Рітонавір Фармакокінетичне дослідження показало, що одночасний прийом ритонавіру в дозі 200 мг кожні 8 годин та кларитроміцину в дозі 500 мг кожні 12 годин призвів до помітного пригнічення метаболізму кларитроміцину. При одночасному прийомі ритонавіру Сmах кларитроміцину в плазмі збільшилася на 31%, Cmin збільшилася на 182% і AUC збільшилася на 77%. Було відзначено практично повне придушення утворення 14-ОН-кларитроміцину. Завдяки широкому терапевтичному діапазону кларитроміцину зменшення його дози у пацієнтів із нормальною нирковою функцією не потрібне. У пацієнтів з нирковою недостатністю доцільно розглянути такі варіанти корекції дози: при КК 30-60 мл/хв. доза кларитроміцину повинна бути зменшена на 50%. У пацієнтів з нирковою недостатністю доцільно розглянути наступні варіанти корекції дози: при КК 30-60 мл/хв доза кларитроміцину повинна бути зменшена на 50%, при КК менше 30 мл/хв доза кларитроміцину повинна бути зменшена на 75%. Ритонавір не слід одночасно приймати з кларитроміцином у дозах, що перевищують 1 г на добу. Подібні корекції доз повинні розглядатися у пацієнтів зі зниженою функцією нирок, якщо ритонавір застосовується як фармакокінетичний "підсилювач" при застосуванні інших інгібіторів протеази ВІЛ, включаючи атазанавір та саквінавір. Дія кларитроміцину на інші лікарські препарати Антиаритмічні засоби (хінідин та дизопірамід) Можливе виникнення шлуночкової тахікардії типу "пірует" при одночасному застосуванні кларитроміцину та хінідину або дизопіраміду. При одночасному прийомі кларитроміцину з цими препаратами слід регулярно проводити контроль ЕКГ щодо подовження інтервалу QT, а також слід контролювати сироваткові концентрації цих препаратів. У післяреєстраційному періоді повідомлялося про випадки розвитку гіпоглікемії при одночасному прийомі кларитроміцину та дизопіраміду. Необхідно контролювати концентрацію глюкози в крові при одночасному застосуванні кларитроміцину та дизопіраміду. Гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування/інсулін При одночасному застосуванні кларитроміцину та гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо (наприклад, похідні сульфонілсечовини) та/або інсуліну може спостерігатися виражена гіпоглікемія. Одночасне застосування кларитроміцину з деякими гіпоглікемічними препаратами (наприклад, натеглінід, піоглітазон, репаглінід та росиглітазон) може призвести до інгібування ізоферменту CYP3A кларитроміцином, внаслідок чого може розвинутись гіпоглікемія. Рекомендується ретельний контроль концентрації глюкози у крові. Взаємодія зумовлена ізоферментом CYP3A Одночасний прийом кларитроміцину, який, як відомо, інгібує ізофермент CYP3A, та препаратів, що первинно метаболізуються ізоферментом CYP3A, може асоціюватися із взаємним підвищенням їх концентрацій, що може посилити або продовжити як терапевтичні, так і побічні ефекти. Кларитроміцин слід обережно застосовувати пацієнтам, які отримують препарати, які є субстратами ізоферменту CYP3A, особливо якщо ці препарати мають вузький терапевтичний діапазон (наприклад, карбамазепін) та/або препарати, які інтенсивно метаболізуються цим ізоферментом. У разі потреби повинна проводитися корекція дози препарату, який приймається одночасно з кларитроміцином; також по можливості повинен проводитися моніторинг сироваткових концентрацій препаратів, що первинно метаболізуються ізоферментом CYP3A. Метаболізм наступних препаратів/класів здійснюється тим же ізоферментом CYP3A, що і метаболізм кларитроміцину (але цей список не є вичерпним): алпразолам, карбамазепін, цилостазол, циклоспорин, дизопірамід, ібрутиніб, метилпреднізолон, мідазолам наприклад, варфарин), атипові антипсихотичні засоби (наприклад, кветіапін), хінідин, рифабутин, силденафіл, сиролімус, такролімус, тріазолам та вінбластин. До препаратів, що взаємодіють подібним чином через інші ізоферменти в рамках системи цитохрому Р450, відносяться: фенітоїн, теофілін та вальпроєва кислота. Непрямі антикоагулянти При одночасному прийомі варфарину та кларитроміцину можлива кровотеча, виражене збільшення МНО та подовження протромбінового часу. У разі одночасного застосування з варфарином або іншими непрямими антикоагулянтами необхідно контролювати МНО та протромбіновий час. Омепразол Кларитроміцин (по 500 мг кожні 8 годин) досліджувався у здорових дорослих добровольців у поєднанні з омепразолом (по 40 мг щодня). При одночасному застосуванні кларитроміцину та омепразолу рівноважні плазмові концентрації омепразолу були збільшені (Сmах, AUC0-24 та Т1/2 збільшилися на 30%, 89% та 34% відповідно). Середнє значення pH шлунка протягом 24 годин склало 5,2 (при прийомі омепразолу окремо) та 5,7 (при прийомі омепразолу одночасно з кларитроміцином). Силденафіл, тадалафіл та варденафіл Кожен із цих інгібіторів фосфодіестерази метаболізується принаймні частково за участю ізоферменту CYP3A. У той же час, ізофермент CYP3A може інгібуватися в присутності кларитроміцину. Одночасне застосування кларитроміцину з силденафілом, тадалафілом або варденафілом може призвести до збільшення інгібуючої дії на фосфодіестеразу. При застосуванні цих препаратів одночасно з кларитроміцином слід розглянути можливість зменшення дози силденафілу, тадалафілу та варденафілу. Теофілін, карбамазепін При одночасному застосуванні кларитроміцину та теофіліну або карбамазепіну можливе підвищення концентрації даних препаратів у системному кровотоку. Толтеродін Первинний метаболізм толтеродину здійснюється через ізофермент CYP2D6. Однак у частині популяції, позбавленої CYP2D6, метаболізм відбувається через ізофермент CYP3A. У цій групі населення пригнічення ізоферменту CYP3A призводить до значно більших концентрацій толтеродину в сироватці крові. У популяції з низьким рівнем метаболізму через ізофермент CYP2D6 може знадобитися зниження дози толтеродину при одночасному застосуванні інгібіторів ізоферменту CYP3A, таких як кларитроміцин. Бензодіазепіни (наприклад, алпразолам, мідазолам, тріазолам) При одночасному застосуванні мідазоламу та таблеток кларитроміцину (500 мг 2 рази на добу) відзначалося збільшення AUC мідазоламу у 2,7 раза після внутрішньовенного введення мідазоламу. Якщо одночасно з кларитроміцином застосовується мідазолам у лікарській формі розчин для внутрішньовенного введення, слід ретельно контролювати стан пацієнта для можливої корекції дози мідазоламу. Введення лікарського препарату через слизову оболонку порожнини рота, що дає можливість обійти пресистемну елімінацію лікарського препарату, швидше за все, призведе до взаємодії, аналогічної тому, що спостерігається при внутрішньовенному введенні мідазоламу, а не прийому внутрішньо. Такі ж запобіжні заходи слід застосовувати і до інших бензодіазепінів, які метаболізуються ізоферментом CYP3A, включаючи триазолів та алпразолів. Для бензодіазепінів, виведення яких не залежить від ізоферменту CYP3A (темазепам, нітразепам, лоразепам), малоймовірно клінічно значуща взаємодія з кларитроміцином. При одночасному застосуванні кларитроміцину та триазоламу можлива дія на ЦНС, наприклад, сонливість та сплутаність свідомості. У зв'язку з цим, у разі одночасного застосування рекомендується стежити за симптомами порушення ЦНС. Взаємодії з іншими лікарськими засобами Колхіцін Колхіцин є субстратом як ізоферменту CYP3A, так і білка-переносника Р-глікопротеїну (Pgp). Відомо, що кларитроміцин та інші макроліди є інгібіторами ізоферменту CYP3A та Pgp. При одночасному застосуванні кларитроміцину та колхіцину інгібування Pgp та/або ізоферменту CYP3A може призвести до посилення дії колхіцину. Слід контролювати розвиток клінічних симптомів отруєння колхіцином. Зареєстровані постреєстраційні повідомлення про випадки отруєння колхіцином при його одночасному прийомі з кларитроміцином, частіше у пацієнтів похилого віку. Деякі з описаних випадків відбувалися у пацієнтів із нирковою недостатністю. Як повідомлялося, деякі випадки закінчувалися летальним кінцем. Одночасне застосування кларитроміцину та колхіцину протипоказане. Дігоксин Передбачається, що дигоксин є субстратом PGP. Відомо, що кларитроміцин пригнічує Pgp. При одночасному застосуванні кларитроміцину та дигоксину інгібування Pgp кларитроміцином може призвести до посилення дії дигоксину. Одночасний прийом дигоксину та кларитроміцину також може призвести до підвищення сироваткової концентрації дигоксину. У деяких пацієнтів спостерігалися клінічні симптоми отруєння дигоксином, включаючи потенційно летальні аритмії. При одночасному прийомі кларитроміцину та дигоксину слід ретельно контролювати концентрацію дигоксину у сироватці крові. Зідовудін Одночасний прийом таблеток кларитроміцину та зидовудину внутрішньо дорослими ВІЛ-інфікованими пацієнтами може призвести до зниження рівноважної концентрації зидовудину в плазмі крові. Оскільки кларитроміцин може перешкоджати всмоктуванню зидовудину при прийомі внутрішньо, взаємодії можна значно уникнути, приймаючи кларитроміцин і зидовудін з інтервалом в 4 години. Подібної взаємодії не спостерігали у ВІЛ-інфікованих дітей, які отримують дитячу суспензію кларитроміцину з зидовудином або дидезоксіїнозином. Оскільки кларитроміцин може перешкоджати всмоктуванню зидовудину при їх одночасному прийомі внутрішньо у дорослих пацієнтів, така взаємодія навряд чи можлива при застосуванні кларитроміцину внутрішньовенно. Фенітоїн та вальпроєва кислота Є дані про взаємодію інгібіторів ізоферменту CYP3A (включаючи кларитроміцин) з препаратами, які не метаболізуються за допомогою ізоферменту CYP3A (фенітоїн та вальпроєва кислота). Для цих препаратів при одночасному застосуванні з кларитроміцином рекомендується визначення їх сироваткових концентрацій, оскільки є повідомлення про їх підвищення. Двоспрямована взаємодія лікарських засобів Атазанавір Кларитроміцин та атазанавір є як субстратами, так і інгібіторами ізоферменту CYP3A. Існує свідчення двонаправленої взаємодії цих препаратів. Одночасне застосування кларитроміцину (500 мг 2 рази на добу) та атазанавіру (400 мг 1 раз на добу) може призвести до дворазового збільшення дії кларитроміцину та зменшення дії 14-ОН-кларитроміцину на 70% зі збільшенням AUC атазанавіру на 28%. Завдяки широкому терапевтичному діапазону кларитроміцину зменшення його дози у пацієнтів з нормальною нирковою функцією не потрібне. У пацієнтів з нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (КК 30-60 мл/хв) доза кларитроміцину повинна бути зменшена на 50%. У пацієнтів з КК менше 30 мл/хв дозу кларитроміцину слід зменшити на 75%, застосовуючи для цього відповідну лікарську форму кларитроміцину. Кларитроміцин у дозах, що перевищують 1000 мг на добу, не можна застосовувати одночасно з інгібіторами протеаз. БМКК При одночасному застосуванні кларитроміцину та БМКК, які метаболізуються ізоферментом CYP3A4 (наприклад, верапаміл, амлодипін, дилтіазем), слід бути обережним, оскільки існує ризик виникнення артеріальної гіпотензії. При одночасному застосуванні можуть підвищуватися плазмові концентрації кларитроміцину та БМКК. Артеріальна гіпотензія, брадіаритмія та лактоацидоз можливі при одночасному прийомі кларитроміцину та верапамілу. Ітраконазол Кларитроміцин та ітраконазол є субстратами та інгібіторами ізоферменту CYP3A, що визначає двонаправлену взаємодію препаратів. Кларитроміцин може підвищити концентрацію ітраконазолу в плазмі, тоді як ітраконазол може підвищити плазмову концентрацію кларитроміцину. Пацієнтів, які одночасно приймають ітраконазол та кларитроміцин, слід ретельно обстежити на наявність симптомів посилення або збільшення тривалості фармакологічних ефектів цих препаратів. Саквінавір Кларитроміцин та саквінавір є субстратами та інгібіторами ізоферменту CYP3A, що визначає двоспрямовану взаємодію препаратів. Одночасне застосування кларитроміцину (500 мг 2 рази на добу) і саквінавіру (в м'яких желатинових капсулах, 1200мг 3 рази на добу) у 12 здорових добровольців викликало збільшення AUC і Смах саквінавіру в плазмі крові на 177% і 187% відповідно. окремо. Значення AUC та Сmах кларитроміцину були приблизно на 40% вищі, ніж при терапії одним кларитроміцином. При одночасному застосуванні цих двох препаратів протягом обмеженого часу у дозах/складах, зазначених вище, корекція дози не потрібна. Результати дослідження лікарських взаємодій із застосуванням саквінавіру у м'яких желатинових капсулах можуть не відповідати ефектам, що спостерігаються при застосуванні саквінавіру у твердих желатинових капсулах. Результати дослідження лікарських взаємодій при терапії саквінавіром окремо можуть не відповідати ефектам, що спостерігаються при терапії комбінацією саквінавір/ритонавір. При прийомі саквінавіру одночасно з ритонавіром слід враховувати потенційний вплив ритонавіру на кларитроміцин.Спосіб застосування та дозиВсередину. Таблетку слід ковтати повністю, не розламувати і не розжовувати. Дорослим та дітям старше 12 років – по 1 таблетці (500 мг) 1 раз на добу під час їжі. При тонзиліті та гострому середньому отиті: дорослим та дітям старше 18 років – по 1 таблетці (500 мг) 1 раз на добу під час їжі. При тяжких інфекціях дозу збільшують до 2 таблеток (1000 мг) 1 раз на добу під час їжі. Звичайна тривалість лікування від 5 до 14 днів. Виняток становлять позалікарняна пневмонія та синусит, які вимагають лікування від 6 до 14 днів. Порушення функції нирок Для пацієнтів з нирковою недостатністю важкого ступеня (КК менше 30 мл/хв) звичайна рекомендована доза становить 250 мг 1 раз на добу, у цьому випадку можливе застосування препарату Фромілід®, таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 250 мг. При більш тяжких інфекціях рекомендована доза становить 1 таблетка 500 мг із пролонгованим вивільненням кларитроміцину. У пацієнтів з нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (КК від 30 до 60 мл/хв) корекція дози не потрібна.ПередозуванняСимптоми: прийом внутрішньо великої дози кларитроміцину може викликати симптоми порушень з боку шлунково-кишкового тракту. У одного пацієнта з біполярним розладом в анамнезі після прийому 8 г кларитроміцину описані зміни психічного стану, параноїдальна поведінка, гіпокаліємія та гіпоксемія. Лікування: при передозуванні слід видалити неабсорбований препарат із шлунково-кишкового тракту (промивання шлунка, прийом активованого вугілля та ін.) та провести симптоматичну терапію. Гемодіаліз та перитонеальний діаліз не мають істотного впливу на концентрацію кларитроміцину в сироватці крові, що характерно і для інших лікарських препаратів групи макролідів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиТривалий прийом антибіотиків може призводити до утворення колоній зі збільшенням кількості нечутливих бактерій та грибів. При суперінфекції слід призначити відповідну терапію. Призначення кларитроміцину вагітним жінкам має проводитися при ретельній оцінці співвідношення ризику та користі, особливо протягом перших трьох місяців вагітності. При застосуванні кларитроміцину повідомлялося про порушення функції печінки (підвищення активності "печінкових" ферментів у плазмі крові, гепатоцелюлярний та/або холестатичний гепатит з жовтяницею або без). Порушення функції печінки може бути важким, але є оборотним. Є випадки печінкової недостатності з летальним результатом головним чином пов'язані з наявністю серйозних супутніх захворювань та/або одночасним застосуванням інших лікарських засобів. При появі ознак та симптомів гепатиту, таких як анорексія, жовтяниця, потемніння сечі, свербіж, болючість живота при пальпації, необхідно негайно припинити терапію кларитроміцином. За наявності хронічних захворювань печінки необхідно проводити регулярний контроль активності печінкових ферментів сироватки крові. При лікуванні практично всіма антибактеріальними засобами, у тому числі кларитроміцином, описані випадки псевдомембранозного коліту, тяжкість якого може змінюватись від легкого до загрозливого життя. При лікуванні практично всіма антибактеріальними препаратами, у тому числі кларитроміцином, описані випадки Clostridium difficile-асоційованої діареї, тяжкість якої може змінюватись від легкої діареї до загрозливого життя коліту. Антибактеріальні препарати можуть змінити нормальну мікрофлору кишечника, що може спричинити зростання Clostridium difficile. Псевдомембранозний коліт, викликаний Clostridium difficile, необхідно підозрювати у всіх пацієнтів, у яких після застосування антибактеріальних засобів розвинулася діарея. Після проведення курсу антибіотикотерапії потрібне ретельне медичне спостереження за пацієнтом.Описувалися випадки розвитку псевдомембранозного коліту через 2 місяці після прийому антибіотиків. При лікуванні макролідами, включаючи кларитроміцин, спостерігалося подовження серцевої реполяризації та інтервалу QT, збільшуючи ризик розвитку серцевої аритмії та шлуночкової тахікардії типу “пірует”. Оскільки такі ситуації можуть призвести до збільшення ризику розвитку шлуночкових аритмій (у тому числі шлуночкової тахікардії типу "пірует"), то: Кларитроміцин не повинен застосовуватися у таких категорій пацієнтів: у пацієнтів із гіпокаліємією; одночасне застосування кларитроміцину з астемізолом, цизапридом, домперидоном, пімозидом та терфенадином протипоказано; у пацієнтів із вродженим або набутим зареєстрованим подовженням інтервалу QT або наявністю шлуночкової аритмії в анамнезі. Кларитроміцин повинен застосовуватися з обережністю у таких категорій пацієнтів: у пацієнтів з ІХС, тяжкою серцевою недостатністю, порушеннями провідності або клінічно значущою брадикардією; у пацієнтів з електролітними порушеннями, такими як гіпомагніємія; у пацієнтів, які одночасно приймають інші лікарські препарати, пов'язані з подовженням інтервалу QT. У ході епідеміологічних досліджень з вивчення ризику несприятливих серцево-судинних наслідків при застосуванні макролідів було отримано неоднозначні результати. У деяких спостережних дослідженнях було встановлено рідкісний короткочасний ризик розвитку аритмії, інфаркту міокарда та смерті від серцево-судинних захворювань, пов'язаних із застосуванням макролідів, включаючи кларитроміцин. При призначенні кларитроміцину слід співвідносити передбачувану користь від прийому препарату з цими ризиками. Можливий розвиток перехресної резистентності до кларитроміцину та інших антибіотиків групи макролідів, а також лінкоміцину та кліндаміцину. Враховуючи зростаючу резистентність Streptococcus pneumoniae до макролідів, важливо проводити тестування чутливості при призначенні кларитроміцину пацієнтам із позалікарняною пневмонією. При шпитальній пневмонії кларитроміцин слід застосовувати у комбінації з відповідними антибіотиками. Інфекції шкіри та м'яких тканин легкого та середнього ступеня тяжкості найчастіше викликані Staphylococcus aureus та Streptococcus pyogenes. При цьому обидва збудники можуть бути стійкими до макролідів. Тому важливо проводити тест на чутливість. Макроліди можна застосовувати при інфекціях, викликаних Corynebacterium minutissimum, захворюваннях вугри вульгарні та пика, а також у тих ситуаціях, коли не можна застосовувати пеніцилін. У разі появи гострих реакцій гіперчутливості, таких як анафілактична реакція, серйозні шкірні небажані реакції (наприклад, гострий генералізований екзантематозний пустульоз), синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз та лікарський висип з еозинофілією та Систем симптом прийом кларитроміцину та почати відповідну терапію. У разі одночасного застосування з варфарином або іншими непрямими антикоагулянтами необхідно контролювати МНО та протромбіновий час. Спеціальна інформація про допоміжні речовини Препарат Фромілід уно містить лактозу, тому протипоказаний при таких станах: непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Дані щодо впливу кларитроміцину на здатність керувати транспортними засобами, механізмами відсутні. Слід бути обережними при керуванні транспортними засобами, механізмами, враховуючи потенційну можливість запаморочення, вертиго, сплутаності свідомості та дезорієнтації, які можуть виникнути при застосуванні даного препарату.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковка(первоцвіт весняного коріння + чебрецю звичайної трави) екстракт сироп 5 мл сиропу містять: Активні компоненти: (1)Первоцвіту весняного коріння та чебрецю звичайного трави екстракт рідкий водний 3,08 г Допоміжні речовини: Левоментол, сахароза, метилпарагідроксибензоат (Е218) (1)3,08 г первоцвіту весняного коріння та чебрецю звичайного трави екстракту рідкого водного приготовані з: Першоцвіту весняного коріння (Primula veris L., сем. першоцвіті – Primulaceae) 0,22 – 0,51 г чебрецю звичайного трави (Thymusvulgaris L., сем. ясноткові - Lamiaceae) 0,62 г Води очищеної (екстрагент)Опис лікарської формиСироп коричневого кольору з характерним запахом. Допускається наявність опалесценції.Фармакотерапевтична групавідхаркувальний засіб рослинного походженняФармакодинамікаПрепарат має відхаркувальну, протизапальну, протимікробну дію; сприяє зменшенню в'язкості мокротиння та кращому її відходженню.Показання до застосуванняПрепарат застосовується як відхаркувальний засіб у комплексній терапії запальних захворювань дихальних шляхів, що супроводжуються кашлем з важко відокремлюваним мокротинням (у тому числі бронхіт, трахеїт, трахеобронхіт).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату, а також до препаратів, що містять активні речовини рослин сімейства першоцвіті та сімейства ясноткові, діти після перенесеного гострого обструктивного ларингіту (круп), бронхіальна астма, цукровий діабет, дефіцит сахарази/ізомальтази, непереносимість фруктози, дитячий вік до 2-х років.Вагітність та лактаціяВагітним і жінкам, що годують, приймати препарат Гербіон® сироп першоцвіту протипоказано (у зв'язку з недостатністю даних щодо безпеки застосування препарату у зазначеної групи пацієнтів). Протипоказаний дітям віком до 2-х років та дітям після перенесеного гострого обструктивного ларингіту (круп). Всередину препарат рекомендується приймати, запиваючи достатньою кількістю теплої води. Дітям віком від 2 до 5 років По ½ мірної ложки (2,5 мл) сиропу 3 рази на добу після їди Дітям віком від 5 до 14 років По 1 мірній ложці (5 мл) сиропу 3 рази на добу після їди Дітям старше 14 років По 2 мірні ложки (10 мл) сиропу 3-4 рази на добу після їди 1 мірна ложка – 5 мл. Побічна діяМожливі алергічні реакції. Можливі в дуже поодиноких випадках: нудота, блювання, діарея. У разі появи побічних ефектів слід припинити прийом препарату та звернутися до лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиГербіон® сироп первоцвіту не слід застосовувати одночасно з протикашльовими препаратами та лікарськими засобами, що зменшують утворення мокротиння, оскільки це ускладнює відкашлювання розрідженого мокротиння.Спосіб застосування та дозиВсередину препарат рекомендується приймати, запиваючи достатньою кількістю теплої води. Дітям віком від 2 до 5 років По ½ мірної ложки (2,5 мл) сиропу 3 рази на добу після їди Дітям віком від 5 до 14 років По 1 мірній ложці (5 мл) сиропу 3 рази на добу після їди Дітям старше 14 років По 2 мірні ложки (10 мл) сиропу 3-4 рази на добу після їди Дорослим По 3 мірні ложки (15 мл) сиропу 3-4 рази на добу після їжі 1 мірна ложка – 5 мл. Перед застосуванням збовтувати! Тривалість курсу терапії – 2-3 тижні. Збільшення тривалості або проведення повторного курсу лікування можливе після консультації з лікарем.ПередозуванняПовідомлень про випадки передозування препарату не надходило. У разі передозування сапоніновмісних препаратів, можливі шлунково-кишкові розлади, що виявляються нудотою, блюванням, діареєю. Лікування: симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ 1 мірній ложці сиропу (5 мл) міститься 3,16 г сахарози. При дотриманні рекомендацій щодо застосування препарату, зазначених в інструкції, пацієнт отримує прийом від 3,16 г (1 мірна ложка – 5 мл, що відповідає 0,316 хлібним одиницям) до 9,48 г (3 мірні ложки – 15 мл, що відповідає 0,948 хлібним одиницям) цукрози. Застосування при хронічних захворюваннях: Протипоказаний пацієнтам із бронхіальною астмою, цукровим діабетом, дефіцитом сахарази/ізомальтази, непереносимістю фруктози, глюкозо-галактозною мальабсорбцією. Вплив на керування транспортними засобами: Застосування препарату Гербіон® сироп первоцвіту не впливає на здатність до виконання потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій (управління транспортними засобами, робота з механізмами, що рухаються, робота диспетчера, оператора).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаплюща листя екстракт сироп 1 мл сиропу містить: Активний компонент: Плюща листя екстракт сухий (5-7,5: 1)(*) 7,00 мг Допоміжні речовини: сорбітол рідкий (Е420), гліцерол (Е422), натрію бензоат (Е211), лимонної кислоти моногідрат (Е330), ароматичний бальзам**, вода очищена *Плюща листя екстракт сухий (5-7,5 : 1) виготовлений з: Плюща листя (Hedera helix L., сімейства Аралієві (Araliaceae), folium) та етанолу 30 % (екстрагент). **Бальзам ароматичний містить пропіленгліколь (Е1520), етанол (Е1510), цитронели олію, цитраль з Litsea cubeba, лимона олія, коріандра олія.Опис лікарської формиСироп жовтувато-коричневого кольору із характерним запахом. Допускається наявність опалесценції.Фармакотерапевтична групавідхаркувальний засіб рослинного походженняФармакокінетикаПрепарат є сухим екстрактом листя плюща і містить комплекс біологічно активних речовин (тритерпенові сапоніни), у зв'язку з чим проведення фармакокінетичних досліджень не є можливим.ФармакодинамікаРослинний препарат від кашлю; має відхаркувальну, муколітичну та бронхоспазмолітичну дію. Знижує в'язкість мокротиння та сприяє її відходженню.Показання до застосуванняЯк відхаркувальний засіб у комплексній терапії гострих та хронічних запальних захворювань дихальних шляхів, що супроводжуються кашлем з важковідокремлюваним мокротинням.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату, вагітність, період грудного вигодовування, дефіцит сахарази/ізомальтази, непереносимість фруктози, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції, дитячий вік до 2 років.Вагітність та лактаціяУ зв'язку з недостатністю даних щодо безпеки застосування сухого екстракту листя плюща у вагітних жінок та в період годування груддю, у зв'язку з чим препарат Гербіон® сироп плющу не рекомендується застосовувати зазначеній групі пацієнтів. Протипоказаний дітям віком до 2 років. Застосовувати внутрішньо після їжі. Дітям від 2 до 5 років По 2,5 мл сиропу (½ дозуючої ложки) 2 рази на день Дітям від 6 до 12 років По 5 мл сиропу (1 дозуюча ложка) 2 рази на день Дітям старше 12 років По 5-7,5 мл сиропу (1-1,5 дозуючої ложки) 2 рази на день Тривалість лікування – 7 днів. Проведення повторного курсу можливе за рекомендацією лікаря.Побічна діяМожливі алергічні реакції. Дуже рідко спостерігається проносний ефект, т.к. препарат містить сорбітол. У порівняльному дослідженні ефективності та безпеки препарату Гербіон® сироп плющу (препарат Гербіон® сироп плющу приймали 63 пацієнти) були зареєстровані за 1 нагодою: шкірний висип, свербіж шкіри та нудота.Взаємодія з лікарськими засобамиНемає повідомлень про лікарську взаємодію препарату Гербіон® сироп плющу з іншими лікарськими засобами. Препарат не слід застосовувати одночасно з протикашльовими лікарськими засобами, що зменшують утворення харкотиння, т.к. це ускладнює відходження розрідженого мокротиння.Спосіб застосування та дозиВсередину, після їжі. Дітям від 2 до 5 років По 2,5 мл сиропу (½ дозуючої ложки) 2 рази на день Дітям від 6 до 12 років По 5 мл сиропу (1 дозуюча ложка) 2 рази на день Дорослим та дітям старше 12 років По 5-7,5 мл сиропу (1-1,5 дозуючої ложки) 2 рази на день Дозування препарату проводиться за допомогою пластикової ложки, що дозує. У період лікування препаратом Гербіон® сироп плющу рекомендується вживати достатню кількість рідини у теплому вигляді (вода, чай та ін.). Тривалість лікування – 7 днів. Проведення повторного курсу можливе за рекомендацією лікаря.ПередозуванняПри прийомі великих доз (втричі перевищують рекомендовані добові дози) може розвинутись нудота, блювання та діарея. Лікування: відміна препарату, симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе слід приймати препарат у дозах, що перевищують рекомендовані в інструкції. При захворюваннях органів дихання, що супроводжуються утрудненим диханням, лихоманкою, тривалим кашлем або мокротинням із домішкою крові, необхідно негайно звернутися до лікаря. За відсутності ефекту на фоні лікування препаратом та погіршенні стану необхідно звернутися до лікаря. Препарат Гербіон® сироп плющу містить етиловий спирт (0,01 мг/мл) та сорбітол (E420). У максимальній разовій дозі (2,5 мл) для дітей від 2 до 5 років міститься 0,00025 г абсолютного етилового спирту; у максимальній разовій дозі (5 мл) для дітей (від 6 до 12 років) міститься 0,0005 г абсолютного етилового спирту; у максимальній разовій дозі (від 5 мл до 7,5 мл) для дорослих та дітей віком від 12 років міститься 0,0005 г - 0,00075 г абсолютного етилового спирту. У максимальній добовій дозі: (5 мл) для дітей (від 2 до 5 років) міститься 0,0005 г абсолютного етилового спирту; (10 мл) для дітей (від 6 до 12 років) міститься 0,0010 г абсолютного етилового спирту; (від 10 до 15 мл) для дорослих та дітей віком від 12 років міститься від 0,0010 г до 0,0015 г абсолютного етилового спирту. Пацієнтам із цукровим діабетом необхідно враховувати, що 5 мл сиропу містить 2,5 г сорбітолу, що відповідає 0,21 вуглеводних (хлібних) одиниць (ХЕ). За відсутності ефекту на фоні лікування препаратом протягом 7 днів або погіршення стану необхідно звернутися до лікаря. Застосування при хронічних захворюваннях: Протипоказаний пацієнтам із дефіцитом сахарази/ізомальтази, непереносимістю фруктози, синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції. Вплив на керування транспортними засобами: Немає даних про вплив препарату Гербіон® сироп плющу на здатність керувати транспортними засобами та роботу з технічними пристроями, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активний компонент: плюща звичайного листя екстракт сухий (5-7,5: I) 1 35,000 мг; Допоміжні речовини: ізомальт (тип М) (Е953), лимонна кислота (Е330), сукралоза (Е955), ароматизатор карамельний2, ароматизатор цитрусовий3, м'яти перцевої листя масло плюща звичайного листя екстракт сухого виробляють з Плюща звичай. Аралієвих (Araliaceae)). Співвідношення кількості лікарської рослинної сировини до кількості вихідного екстракту: 5-7,5: 1. Екстрагент: етанол (спирт етиловий) 30% (м/м). Пігулки для розсмоктування, 35 мг. По 8 таблеток у блістері з комбінованого матеріалу ПВХ/поліетилену/ПВДХ – фольги алюмінієвої. По 2 блістери поміщають в картонну пачку разом з інструкцією по застосуванню.Опис лікарської формиКруглі пігулки зі скошеними краями з шорсткою поверхнею від світло-коричневого до коричневого кольору. Допускається наявність вкраплень від жовтого до коричневого кольору, світлих плям, наявність бульбашок повітря та незначна нерівність країв.Фармакотерапевтична групаВідхаркувальний засіб рослинного походження.ФармакокінетикаПрепарат є сухим екстрактом листя плюща і містить комплекс біологічно активних речовин (тритерпенові сапоніни), у зв'язку з чим проведення фармакокінетичних досліджень не є можливим.ФармакодинамікаРослинний препарат від кашлю. Має відхаркувальну, муколітичну та бронхоспазмолітичну дію. Знижує в'язкість мокротиння та сприяє її відходженню.Показання до застосуванняЯк відхаркувальний засіб у комплексній терапії гострих та хронічних запальних захворювань дихальних шляхів, що супроводжуються кашлем з важковідокремлюваним мокротинням.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до компонентів препарату, а також до рослин сімейства аралієвих, вагітність, період грудного вигодовування, непереносимість фруктози, дитячий вік до 12 років. З обережністю гастрит, виразкова хвороба шлунка.Вагітність та лактаціяБезпека при вагітності та в період грудного вигодовування не встановлена. У зв'язку з недостатністю даних щодо безпеки застосування сухого екстракту листя плюща у вагітних жінок та в період грудного вигодовування препарат Гербіон® плющ протипоказаний для застосування у зазначених групах пацієнтів.Побічна діяМожливі алергічні реакції та реакції індивідуальної непереносимості (шкірні висипання, свербіж шкіри, задишка, анафілактична реакція). Повідомлялося про реакції з боку шлунково-кишкового тракту (нудота, блювання, діарея) (частота невідома). Якщо у Вас відзначаються побічні ефекти, зазначені в інструкції, або вони посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, які не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиНемає повідомлень про лікарську взаємодію препарату Гербіон® плющ з іншими лікарськими засобами. Препарат не слід застосовувати одночасно з протикашльовими лікарськими засобами, що зменшують утворення мокротиння, тому що це ускладнює відходження розрідженого мокротиння.Спосіб застосування та дозиДорослі та діти віком від 12 років та старші: 1 таблетка для розсмоктування 3 рази на день. Таблетку слід розсмоктувати у роті до повного розчинення. Таблетки для розсмоктування не слід приймати безпосередньо до або під час їди. У період лікування препаратом Гербіон ® плющ рекомендується вживати достатню кількість рідини в теплому вигляді (вода, чай та ін.), але не відразу після розсмоктування таблетки. Тривалість лікування – 7 днів. Проведення повторного курсу можливе за рекомендацією лікаря.ПередозуванняСимптоми: при прийомі великих доз (втричі перевищують рекомендовані добові дози) може розвинутись нудота, блювання та діарея. Лікування: відміна препарату, симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе слід приймати препарат Гербіон плющ у дозах, що перевищують рекомендовані в інструкції. При захворюваннях органів дихання, що супроводжуються утрудненим диханням, лихоманкою, тривалим кашлем або мокротинням із домішкою крові, необхідно негайно звернутися до лікаря. За відсутності ефекту на фоні лікування препаратом протягом 7 днів або погіршення стану необхідно звернутися до лікаря. Для дітей віком від 2 до 12 років рекомендовано приймати препарат Гербіон® сироп плющу. Спеціальна інформація про допоміжні речовини: Препарат Гербіон® плющ, таблетки для розсмоктування, містить ізомальт (тип М) (E953). 1 таблетка для розсмоктування містить 24475 мг ізомальту. Це слід враховувати пацієнтам із непереносимістю фруктози; До складу препарату входить бутилгідроксіанізол (E320): можливі місцеві шкірні реакції (наприклад, контактний дерматит) або подразнення очей та слизових оболонок. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Немає даних про вплив препарату Гербіон® плющ на здатність керувати транспортними засобами та механізмами, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаАктивні компоненти: подорожника ланцетовидного листя. * (Malvae sylvestris flos extractum aquosum, сімейство мальвові – Malvaceae (1:5), екстрагент – вода) 1,25 г, аскорбінова кислота 65 мг. Допоміжні речовини: сахароза 4,00 г, метилпарагідроксибензоат (Е218) 9,240 мг, апельсина олія 12,50 мг. * Водний екстракт подорожника ланцетоподібного (1:5) приготовлений: подорожника ланцетовидного листя вода очищена ** Водний екстракт мальви квіток (1:5) приготовлений: мальви квіти вода очищена Співвідношення 1:5 відповідає відношенню лікарських трав: екстракту: з 1 частини лікарських трав отримують 5 частин екстракту. По 150 мл сиропу у флаконі темного скла (тип III), закупореного пластмасовою пробкою з розсікачем рідини та пластиковою кришкою з контролем першого розтину. Кожен флакон поміщають у пачку картонну разом з пластиковою ложкою, що дозує, та інструкцією із застосування.Опис лікарської формиСироп від коричневого до червонувато-коричневого кольору із характерним запахом. Допускається незначна опалесценція.Фармакотерапевтична групавідхаркувальні препарати у комбінаціїФармакодинамікаУ препараті Гербіон® сироп подорожника міститься екстракт із суміші листя подорожника ланцетовидного (Plantago lanceolata Lsl) та квіток мальви лісової (Malva sylvestris L.), а також вітамін С. Препарат має відхаркувальну, протизапальну, антимікробну (бактеріостатичну) дію. Протикашльова дія препарату здійснюється за рахунок механічної дії полісахаридів на слизову оболонку. Вітамін С бере участь у багатьох обмінних процесах в організмі, зміцнює імунну систему та сприяє регенерації клітин.Показання до застосуванняПрепарат застосовується у комплексній терапії запальних захворювань верхніх дихальних шляхів, що супроводжуються сухим кашлем; а також при сухому кашлі курців.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату, цукровий діабет, вроджена непереносимість фруктози, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції, сахаразно-ізомальтазна недостатність, гіперсекреція шлункового соку, гіперацидний гастрит, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки. З обережністю Дитячий вік до 4 років.Вагітність та лактаціяВагітним і жінкам, що годують, приймати препарат Гербіон® сироп подорожника протипоказано (у зв'язку з недостатністю даних щодо безпеки застосування препарату у зазначеної групи пацієнтів). Протипоказаний дітям віком до 2 років.Побічна діяМожливі алергічні реакції, диспепсичні явища (печія). У разі появи побічних ефектів слід припинити прийом препарату та звернутися до лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиГербіон® сироп подорожника не слід застосовувати одночасно з протикашльовими препаратами та лікарськими засобами, що зменшують утворення мокротиння, оскільки це ускладнює відкашлювання розрідженого мокротиння. Препарат не слід застосовувати одночасно з іншими лікарськими препаратами, що містять аскорбінову кислоту.Спосіб застосування та дозиВсередину. Дітям віком від 2 до 7 років По 1 дозуючій ложці (5 мл) 3 рази на добу Дітям від 7 до 14 років По 1-2 дози ложки (5-10 мл) 3 рази на добу Дорослим та дітям старше 14 років По 2 дозуючі ложки (10 мл) 3-5 разів на добу Тривалість курсу терапії 2-3 тижні. Збільшення тривалості або проведення повторного курсу терапії можливе після консультації з лікарем. Пацієнт не повинен пити що-небудь або приймати їжу відразу після прийому препарату Гербіон® сироп подорожника, оскільки це може прискорити видалення лікарського засобу зі слизових оболонок порожнини рота та горла.ПередозуванняДо цього часу відомостей про випадки передозування не надходило. При застосуванні препарату у дозах, що перевищують рекомендовані в інструкції, можливе посилення дозозалежних побічних ефектів. Лікування: симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням збовтувати! Препарат Гербіон® сироп подорожника не рекомендується для застосування у дітей віком до 4 років без попередньої консультації лікаря. У разі виникнення задишки, лихоманки або мокротиння з кров'ю слід звернутися до лікаря. У разі збереження симптомів захворювання або погіршення стану на фоні застосування препарату протягом 7 днів слід звернутися до лікаря. Пацієнту рекомендується пити багато води або інших теплих напоїв протягом курсу лікування, але не одразу після прийому ліків. Спеціальна інформація про допоміжні речовини В 1 дозуючій ложці сиропу (5 мл) міститься 4 г сахарози. При дотриманні рекомендацій щодо застосування препарату, зазначених в інструкції, пацієнт отримує на прийом від 4 г (1 дозувальна ложка) (відповідає 0,4 хлібним одиницям (ХЕ)) до 8 г (2 дозуючі ложки) (відповідає 0,8 ХЕ) цукрози . До складу препарату Гербіон® сироп подорожника входить метилпарагідроксибензоат, у зв'язку з чим можуть спостерігатися алергічні реакції (можливо відстрочені). Застосування при хронічних захворюваннях: Протипоказаний пацієнтам з цукровим діабетом, уродженою непереносимістю фруктози, синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції, сахарозно-ізомальтазною недостатністю. Вплив на керування транспортними засобами: Застосування препарату Гербіон® сироп подорожника не впливає на здатність до виконання потенційно небезпечних видів діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій (управління транспортними засобами та механізмами, робота диспетчера, оператора).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули желатинові - 1 капс. Активині речовини: екстракт кореня женьшеню – 350 мг, що відповідає вмісту гінзенозидів – 21 мг. Допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, тальк, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат. Склад оболонки капсули: желатин, метилпарагідроксибензоат (Е218), пропілпарагідроксибензоат (Е216), діамантовий чорний барвник (Е151), оксид заліза чорний (Е172), титану діоксид (Е171), оранжевий барвник (Е110). 30 шт. - флакони темного скла (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиКапсули желатинові; тіло капсули – жовтого кольору, кришечка капсули – чорного кольору; вміст – гігроскопічний порошок жовтувато-коричневого кольору з видимими вкрапленнями білого кольору.Фармакотерапевтична групаЗагальнотонізуючий засіб рослинного походження.ФармакодинамікаЗасіб рослинного походження. Комплекс біологічно активних речовин женьшеню (в основному, сапонінові глікозиди-гінсенозиди, а також ефірні олії, стирол, пептиди, вітаміни та мінерали) надає стимулюючі дію на ЦНС, підвищує розумову та фізичну працездатність. Регулює роботу залоз внутрішньої секреції, незначно знижує АТ, а також рівень холестерину та глюкози у сироватці крові.Показання до застосуванняАстенічні стани різної етіології; період реконвалесценції; тривалі фізичні та психічні навантаження; для підвищення рівня працездатності та опірності організму (особливо в осіб похилого віку).Протипоказання до застосуванняАртеріальна гіпертензія, епілепсія, судомні стани, розлади сну, гострі інфекційні захворювання, дитячий вік до 12 років, вагітність, період лактації.Вагітність та лактаціяЖеньшень не рекомендується застосовувати при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). Протипоказаний дітям віком до 12 років.Побічна діяЗ боку серцево-судинної системи: тахікардія, підвищення артеріального тиску, носова кровотеча. З боку центральної нервової системи: порушення сну, головний біль, нервозність, збудження. З боку травної системи: нудота, блювання, діарея. Інші: гіпоглікемія, шкірні алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиЗ обережністю застосовувати у пацієнтів, які отримують протидіабетичні засоби (посилення ефекту гіпоглікемічних препаратів). З обережністю застосовувати одночасно з інгібіторами МАО. При одночасному застосуванні з петлевими діуретиками підвищується ризик розвитку резистентності до них. При одночасному застосуванні женьшень посилює дію психостимуляторів та аналептиків (в т.ч. кофеїну, камфори). Виявляє антагонізм при взаємодії з препаратами, що пригнічують ЦНС (в т.ч. барбітуратами, транквілізаторами, протиепілептичними засобами). Посилює дію варфарину.Спосіб застосування та дозиРекомендується приймати після сніданку по 1 г екстракту кореня женьшеню на добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЩоб уникнути порушень сну, препарати женьшеню не рекомендується застосовувати в другій половині дня. З обережністю застосовувати у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями, з цукровим діабетом. У женьшеню чітко виражена сезонність дії: застосування восени та взимку найефективніше.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: ретинолу пальмітат (віт. А) 1000 МО, колекальциферол (віт. D3) 100 МО, аскорбінова кислота (віт. С) 15 мг, піридоксину гідрохлорид (віт. В6) 400 мкг, кальцію гідрофосфату дигідрат 43 вмісту, Ca2+ 100 мг, P5+ 77 мг. допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, повідон, безводна лимонна кислота, полісорбат 80, магнію стеарат. 9 шт. - блістери (3) - коробки картонні.Опис лікарської формиТаблетки фруктові круглі, з незначною мармуровістю, рожевого кольору (малинові), або світло-жовтого кольору (ананасові), або світло-блакитного кольору (чорничні), або світло-зеленого кольору (ківі).Фармакотерапевтична групаКомбінований препарат, що містить комплекс вітамінів та мінералів, що є важливими факторами метаболічних процесів. Кальцій бере участь у формуванні кісткової тканини, зсіданні крові, передачі нервових імпульсів, скороченні скелетних і гладких м'язів, нормальній роботі серця. Фосфор поряд з кальцієм бере участь у формуванні кісток та зубів, а також бере участь у процесах енергетичного обміну. Для правильної мінералізації кісток і зубів крім кальцію та фосфору, що є будівельним матеріалом, необхідно вживати вітаміни, особливо вітамін D3 (колекальциферол), що сприяє абсорбції кальцію та фосфору в органах травлення та їх правильному розподілу в кістковій та зубній тканинах. Вітамін А (ретинол) бере участь у синтезі різних речовин (білків, ліпідів, мукополісахаридів) та забезпечує нормальну функцію шкіри, слизових оболонок, а також органу зору. Вітамін В6 (піридоксин) сприяє підтримці структури та функції кісток, зубів, ясен; впливає на еритропоез, сприяє нормальному функціонуванню нервової системи. Вітамін С (аскорбінова кислота) бере участь в окисленні низки біологічно активних речовин, регуляції обміну в сполучній тканині, вуглеводного обміну, згортання крові та регенерації тканин, стимулює утворення стероїдних гормонів, нормалізує проникність капілярів. Вітамін С підвищує стійкість організму до інфекцій, знижує запальні реакції.ФармакокінетикаДані про фармакокінетику препарату Кальцинова не надано.Клінічна фармакологіяКомплекс вітамінів із макроелементами.Показання до застосуванняПрепарат Кальцинова рекомендується дітям: у період інтенсивного зростання та розвитку; при непереносимості молока та молочних продуктів; для зміцнення та захисту кісток та зубів.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату; підвищений вміст солей кальцію в крові та сечі; гіпервітаміноз; тяжка ниркова недостатність (Cl креатиніну менше 30 мл/хв); дитячий вік до 3 років. З обережністю: цукровий діабет.Вагітність та лактаціяПротипоказання: дитячий вік до 3 років.Побічна діяМожливі алергічні реакції, діарея та біль у животі. У цьому випадку необхідно перервати лікування препаратом Кальцинова і порадитися з лікарем.Взаємодія з лікарськими засобамиТаблетки Кальцинова не можна приймати одночасно з препаратами тетрациклінового ряду та фторидом натрію, т.к. кальцій знижує абсорбцію цих препаратів. Якщо необхідне одночасне лікування цими препаратами та таблетками Кальцинова, тимчасовий проміжок між прийомами повинен бути не менше 3 годин. Піридоксин пригнічує активність леводопи.Спосіб застосування та дозиВсередину таблетки тримати в роті до повного розчинення або розжовувати. Дітям від 3 до 4 років приймати 2-3 табл. на добу, дітям від 4 років і старше – по 4–5 табл. на добу.ПередозуванняНе приймати більше рекомендованих доз. Тривалий прийом дуже високих доз Кальцинові може призвести до гіпервітамінозу вітамінів А і D, підвищення вмісту кальцію в крові та сечі. Лікування: симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиХворим на цукровий діабет не рекомендується приймати таблетки Кальцинові, т.к. вони містять цукор. Вплив на здатність до керування автомобілем та іншими механічними засобами: невідомо негативного впливу на здатність керувати автомобілем та працювати з іншими механізмами.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкатріамцинолон суспензія для ін'єкцій 1 мл суспензії для ін'єкцій містить: Діюча речовина: тріамцинолону ацетонід 40,00 мг допоміжні речовини: кармелозу натрію 6,30 мг, натрію хлорид 6,60 мг, бензиловий спирт 9,90 мг, полісорбат-80 0,40 мг, вода для ін'єкцій до 1,00 млОпис лікарської формиCуспензія білого кольору зі слабким запахом бензилового спирту може містити легко ресуспендовані білі або майже білі частинки, вільна від сторонніх включень.Фармакотерапевтична групаглюкокортикостероїд (ГКС)ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл При внутрішньом'язовому введенні 120 мг триамцинолону ацетоніду пікові концентрації у плазмі крові від 44 до 54 мкг/100 мл досягаються через 8-10 годин, через 72 години після введення концентрація у плазмі знижується до 8,9 мкг/100 мл. Через три дні після внутрішньосуглобового введення абсорбція тріамцинолону ацетоніду становила 58-67%. При порівнянні показників площі під кривою «концентрація-час» (AUC) при внутрішньосуглобовому та внутрішньом'язовому введенні відзначається повна абсорбція препарату. Метаболізм Як і преднізолон, тріамцинолон в основному метаболізується у печінці. Менше 15% препарату виводиться у незміненому вигляді нирками. Кортикостероїди для зовнішнього застосування після надшкірного всмоктування метаболізуються так само, як при системному застосуванні, тобто в основному в печінці. Виявлено три метаболіти триамцинолону, при цьому метаболічний профіль подібний за всіх трьох шляхів введення препарату. До метаболітів триамцинолону ацетоніду відносяться 6-бета-гідрокситріамцинолонаацетонід, 21-карбокси-6-бета-гідрокситріамцинолонаацетонід і 21-карбокситріамцинолона ацетонід. Виведення Фармакокінетичні клінічні дослідження не підтвердили, що місцеве застосування кортикостероїдів призводить до достатнього системного всмоктування, при якому можливе кількісне визначення препарату у грудному молоці. Системні кортикостероїди виділяються у грудне молоко у таких кількостях, що виникнення побічних ефектів у немовлят малоймовірне. При внутрішньом'язовому введенні 40 мг міченого тріамцинолону ацетоніду нирками виводилося 12,5% дози. Після прийому внутрішньо 32 мг тріамцинолону препарат виводився протягом 4 днів у одного пацієнта та протягом 5 днів – у іншого. Після одноразового внутрішньом'язового введення 80 мг триамцинолону ацетоніду його концентрація у сечі піддавалася визначенню протягом 7 днів у двох пацієнтів та 11 днів у одного пацієнта. При зовнішньому застосуванні кортикостероїди та їх неактивні метаболіти після системного всмоктування виводяться з жовчю у невеликих кількостях. При прийомі внутрішньо період напіввиведення (Т½) триамцинолону з плазми становить від 2 до більше 5 годин. З огляду на отримані результати, фармакокінетика тріамцинолону – дозозалежна. У групі, яка отримувала 5 мг/кг препарату, середній Т½ становив 85 хвилин, у групі, яка отримувала 10 мг/кг, – 88 хвилин. Загальний кліренс склав 61,6 л/год для групи, що отримувала 5 мг/кг, та 48,2 л/год – для групи, яка отримувала 10 мг/кг; ця відмінність було статистично значущим. Фармакокінетика триамцинолону та його фосфатного ефіру була досліджена після внутрішньовенного введення 5 мг/кг та 10 мг/кг. Третя група отримувала 80 мг тріамцинолону ацетоніду.ФармакодинамікаГКС, гальмує вивільнення інтерлейкіну-1, 2, гамма-інтерферону з лімфоцитів та макрофагів. Чинить протизапальну, протиалергічну, десенсибілізуючу, протишокову, антитоксичну та імунодепресивну дію. Пригнічує вивільнення гіпофізом адренокортикотропного гормону (АКТГ) та бета-ліпотропіну, але не знижує плазмову концентрацію бета-ендорфіну. Пригнічує секрецію тиреотропного гормону (ТТГ) та фолікулостимулюючого гормону (ФСГ). Підвищує збудливість центральної нервової системи (ЦНС), знижує кількість лімфоцитів та еозинофілів, збільшує кількість еритроцитів (за рахунок посилення синтезу еритропоетинів). Взаємодіє зі специфічними цитоплазматичними рецепторами, утворюючи комплекс, що проникає у ядро клітини. Синтезована мРНК індукує утворення білків (у т. ч. ліпокортину), які опосередковують клітинні ефекти. Ліпокортин пригнічує фосфоліпазу А2, пригнічує вивільнення арахідонової кислоти та інгібує синтез ендоперекисів, простагландинів, лейкотрієнів, що сприяють процесу запалення. Білковий обмін: зменшує кількість білка в плазмі крові (за рахунок глобулінів) з підвищенням коефіцієнта альбумін/глобулін, підвищує синтез альбумінів у печінці та нирках, посилює катаболізм білка у м'язовій тканині. Ліпідний обмін: підвищує синтез поліненасичених жирних кислот та тригліцеридів, перерозподіляє жирову тканину (накопичення жирової тканини переважно в області плечового пояса, особи, живота), призводить до розвитку гіперхолестеринемії. Вуглеводний обмін: збільшує абсорбцію вуглеводів зі шлунково-кишкового тракту, підвищує активність глюкозо-6-фосфатази в плазмі крові, що призводить до підвищення надходження глюкози з печінки в плазму крові, підвищує активність фосфоенолпіруваткарбоксилази та синтез амінотрансфераз у крові. Водно-електролітний обмін: затримує іони натрію та рідину в організмі, стимулює виведення іонів калію (мінералокортикостероїдна активність), знижує всмоктування іонів кальцію із шлунково-кишкового тракту, підвищує їхню ниркову екскрецію. Протизапальний ефект пов'язаний з пригніченням вивільнення еозинофілами медіаторів запалення, індукуванням утворення ліпокортину та зменшення кількості опасистих клітин, що виробляють гіалуронову кислоту, зі зменшенням проникності капілярів, стабілізацією клітинних мембран та мембран органел (особливо лізосомальних). Протиалергічний ефект розвивається в результаті пригнічення синтезу та секреції медіаторів алергії, гальмування вивільнення з сенсибілізованих опасистих клітин та базофілів гістаміну та інших біологічно активних речовин, зменшення кількості циркулюючих базофілів, придушення розвитку лімфоїдної та сполучної тканини, зниження кількості Т зниження чутливості ефекторних клітин до медіаторів алергії, пригнічення антитілоутворення При обструктивних захворюваннях легень дія ґрунтується, головним чином, на гальмуванні запальних процесів, пригніченні еозинофільної інфільтрації підслизового шару епітелію бронхів та відкладення у слизовій оболонці бронхів циркулюючих імунних комплексів, а також гальмуванні ерозування та десквамації слизової оболонки. Підвищує чутливість бета-адренорецепторів бронхів дрібного та середнього калібру до ендогенних катехоламінів та екзогенних симпатоміметиків, знижує в'язкість слизу за рахунок пригнічення або скорочення її продукції. Протишокова та антитоксична дія пов'язана з підвищенням артеріального тиску (за рахунок збільшення концентрації циркулюючих катехоламінів та відновлення чутливості до них адренорецепторів, а також вазоконстрикції), зниженням проникності судинної стінки, мембранопротективними властивостями, активацією ферментів печінки та метаболізму. Імунодепресивний ефект обумовлений гальмуванням вивільнення цитокінів (інтерлейкінів-1,2, гамма-інтерферону) з лімфоцитів та макрофагів. Гальмує сполучнотканинні реакції в ході запального процесу і знижує можливість утворення рубцевої тканини. За протизапальною активністю тріамцинолон близький до гідрокортизону, тріамцинолону ацетонід у 6 разів активніший. Мінералокортикостероїдна активність низька.Показання до застосуванняСистемне лікування Як короткочасна додаткова терапія посттравматичного остеоартриту, синовіту, остеоартриту, ревматоїдного артриту, гострого та підгострого бурситу, епікондиліту, гострого неспецифічного теносиновіту, гострих нападів подагри, псоріатичного артриту артину, анкі; при загостреннях або як підтримуюча терапія системного червоного вовчаку, гострого ревматоїдного кардиту; пемфігоїд, тяжка мультиформна еритема (синдром Стівенса-Джонсона), ексфоліативний дерматит, тяжкий псоріаз; виражені алергічні захворювання: алергічний риніт, бронхіальна астма, набряк Квінке, контактний дерматит, атопічний дерматит, алергічні реакції на лікарські засоби та сироватки, укуси комах; тяжкі хронічні алергічні та запальні захворювання органів зору: герпес, ірит, іридоцикліт, хоріоретиніт, дифузний задній увеїт, неврит очного нерва, симпатична офтальмія, запалення переднього сегмента; захворювання органів дихання: симптоматичний саркоїдоз, бериліоз, аспіраційна пневмонія. Місцеве лікування Внутрішньосуглобове або навколосуглобове введення та введення в піхву сухожилля як додаткова короткочасна терапія при синовіті, остеоартриті, ревматоїдному артриті, гострому та підгострому бурсіті, гострих нападах подагри, епікондиліті, гострому неспецифічному теносі.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до будь-якого компонента препарату; гострі вірусні, бактеріальні, грибкові системні інфекції; глюкокортикостероїд-індукована проксимальна міопатія в анамнезі; введення у «нестабільні» суглоби; внутрішньовенне введення; внутрішньоочне введення; при внутрішньом'язовому застосуванні – ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура; проведення вакцинації під час лікування; дитячий вік до 12 років (внутрішньом'язове введення). Хронічна ниркова недостатність, гострий гломерулонефрит, хронічний нефрит, тромбофлебіт, тромбоемболія, остеопороз, екзантема, метастазуюча карцинома, міастенія gravis, цироз печінки, хронічна печінкова недостатність, гіпотиреоз, тиреотокси (активна або латентна фази), неспецифічний виразковий коліт з загрозою перфорації або абсцедування, безсоння, депресія, ейфорія, психоз або психоневроз, імунодефіцитні стани (в т. ч. СНІД або ВІЛ інфікування), прояви герпесу на слизовій оболонці, , нещодавно перенесене хірургічне втручання щодо створення анастомозу кишечника, нещодавно перенесений інфаркт міокарда, декомпенсована хронічна серцева недостатність, артеріальна гіпертензія,гіперліпідемія, хронічні інфекційні захворювання, одночасне застосування нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП), вагітність, період грудного вигодовування у пацієнтів похилого віку.Вагітність та лактаціяДані щодо безпеки застосування препарату Кеналог 40 вагітними жінками відсутні. При тривалому застосуванні Кеналогу 40 вагітною жінкою не можна виключити порушення внутрішньоутробного розвитку плода. При застосуванні препарату наприкінці вагітності існує небезпека розвитку атрофії надниркових залоз плода. При застосуванні препарату під час вагітності (а також невагітних жінок дітородного віку) слід у кожному конкретному випадку оцінити передбачувану користь для жінки та можливий ризик для плода. ГКС при системному застосуванні проникають у материнське молоко, тому слід у кожному конкретному випадку оцінити передбачувану користь для жінки та можливий ризик для дитини. Протипоказаний у дитячий вік до 12 років (внутрішньом'язове введення). Дозування для підлітків старше 12 років визначається індивідуально та залежить від характеру захворювання, зазвичай варіюючи від 40 мг до 80 мг (1-2 мл препарату). Максимальна добова доза – 120 мг.Побічна діяКласифікація частоти розвитку побічних ефектів, рекомендована Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ): дуже часто ≥ 1/10 часто від ≥ 1/100 до < 1/10 нечасто від ≥ 1/1000 до < 1/100 рідко від ≥ 1/10000 до < 1/1000 дуже рідко <1/10000 частота невідома може бути оцінена з урахуванням наявних даних. Для кожної групи частоти небажані ефекти вказані в порядку зменшення серйозності. Частота небажаних ефектів представлена згідно з термінологією MedDRA. Часто Не часто Рідко Дуже рідко, частота невідома Лабораторні та інструментальні дані - Підвищення концентрації загального холестерину, холестерину ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) та тригліцеридів у плазмі крові - - Порушення з боку серця - - - Порушення функції серця Порушення з боку крові та лімфатичної системи - - Гранулоцитоз, лімфопенія, моноцитопенія - Порушення з боку нервової системи - Головний біль, доброкачественна внутрішньочерепна гіпертензія (псевдопухлина мозку) - - Порушення з боку органу зору - Задня субкапсулярна катаракта, глаукома, пошкодження зорового нерва з набряком диска зорового нерва (у зв'язку з псевдо-пухлиною мозку) Нечіткість зорового сприйняття - Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Охриплість, подразнене сухе горло (після застосування кортико-стероїдів у формі інгаляторів) - Загострення туберкульозу легень - Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Сухість слизової оболонки ротової порожнини Виразка дванадцятипалої кишки (включаючи шлунково-кишкову кровотечу) - Ікота Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Вугровий висип, синці, екхімози, еритема обличчя, атрофія, гірсутизм, тривале загоєння ран, підвищене потовиділення, стрії, телеангіектазії, витончення шкіри - - Дерматит Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини Міопатія, остеонекроз, остеопороз (втрата кісткової тканини найбільш виражена в перші 6 місяців лікування) - - - Порушення з боку ендокринної системи Затримка натрію, що призводить до гіпокаліємії, порушення (пригнічення) функції надниркових залоз, синдром Кушинга, уповільнення росту у дітей, цукровий діабет, гіпоглікемія - - - Порушення з боку обміну речовин та харчування - - Порфірія - Інфекційні та паразитарні захворювання - Кандидоз порожнини рота та глотки - Септичний некроз (особливо у пацієнтів із системним червоним вовчаком або ревматоїдним артритом) Загальні розлади та порушення у місці введення - - - Аваскулярний некроз, місцева зміна кольору шкіри, атрофія шкіри, ушкодження сухожиль при місцевому застосуванні Порушення з боку імунної системи - - - Алергічна реакція (включаючи шкірний висип, кропив'янку, свербіж шкіри, ангіо-невротичний набряк, бронхоспазм, зупинку дихання і анафілактичну реакцію). Порушення з боку статевих органів та молочної залози Порушення менструального циклу та вазомоторні симптоми - - Нерегулярний менструальний цикл, аменорея, постменопаузаль-на вагінальна кровотеча Порушення психіки - Седативний ефект, безсоння, зміни особистості, манія Галюцинації (виникають у перший або другий тиждень лікування), психоз (симптоми можуть варіювати у часі між шизофренією, манією або делірієм) - У разі виникнення тяжких небажаних ефектів лікування необхідно припинити. Передозування Симптоми: сплутаність свідомості, нудота, блювання, розлади сну, ейфорія, збудження, депресія, шлунково-кишкові кровотечі, носові кровотечі, луноподібна особа, артеріальна гіпертензія. При тривалому застосуванні та швидкій відміні препарату: пригнічення функції кори надниркових залоз, синдром Іценко-Кушинга. Лікування: у випадках передозування необхідно поступово знижувати дозу до відміни препарату Кеналог ® 40 та проводити симптоматичне лікування. Специфічного антидоту немає. Ефекти передозування можуть зберігатись кілька тижнів. Гемодіаліз неефективний.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування з НПЗЗ підвищує ризик виникнення шлунково-кишкових кровотеч та утворення виразок. Препарат Кеналог® 40 може підвищувати нирковий кліренс саліцилатів, тому на їх фоні концентрація саліцилатів у сироватці може знижуватися. З іншого боку, відміна терапії препаратом Кеналог 40 на фоні прийому високих доз саліцилатів може призвести до токсичної дії останніх. Слід дотримуватися особливої обережності при одночасному призначенні кортикостероїдів та ацетилсаліцилової кислоти пацієнтам з гіпопротромбінемією. При одночасному застосуванні кортикостероїдів та кетоконазолу кліренс кортикостероїдів знижується, що призводить до посилення їх ефекту. Сироваткова концентрація ізоніазиду може знижуватися при одночасному застосуванні з кортикостероїдами. Одночасне застосування циклоспорину та кортикостероїдів призводить до посилення ефекту обох препаратів. Трициклічні антидепресанти можуть посилювати виразність депресії, спричиненої ГКС, тому вони не показані для терапії даних побічних ефектів. При одночасному прийомі з контрацептивами для прийому внутрішньо Т½ кортикостероїдів може подовжуватися, їх ефект посилюватися, а частота побічних ефектів зростати. Ефективність препарату Кеналог® 40 може знизитись, якщо він вводиться одночасно з індукторами печінкових ферментів (рифампіцин, барбітурати, фенітоїн, карбамазепін, примідон, ефедрин та аміноглутетимід). ГКС знижують терапевтичний ефект гіпоглікемічних засобів, посилюють або зменшують дію антикоагулянтів. При одночасному застосуванні з амфотерицином і засобами, що вимивають іони калію з організму, глюкокортикостероїди можуть посилювати гіпокаліємію. Інгібітори ацетилхолінестерази та кортикостероїдів виявляють антагонізм при одночасному застосуванні. Комбіноване застосування кортикостероїдів та серцевих глікозидів може призводити до посилення токсичності останніх. Дія гормону росту (соматропіну) може послаблюватися під дією кортикостероїдів. Ефект недеполяризуючих міорелаксантів може посилюватись або зменшуватися під дією кортикостероїдів. При одночасному застосуванні кортикостероїдів з живими противірусними вакцинами та на фоні інших видів імунізації збільшується ризик активації вірусів та розвитку інфекцій. При терапії кортикостероїдами можуть спостерігатися помилково-негативні результати тестів на наявність бактеріальної інфекції. Ризик розвитку гіпокаліємії може підвищуватися при одночасному застосуванні триамцинолону ацетоніду з симпатоміметиками та теофіліном, ці препарати знижують вміст калію у плазмі крові. При одночасному застосуванні з діуретиками може спостерігатися втрата калію. Гіпокаліємія посилює побічні ефекти серцевих глікозидів. При одночасному застосуванні з інгібіторами ізоферменту CYP3A, включаючи препарати, що містять кобіцистат, очікується підвищення ризику розвитку системних побічних ефектів. Слід уникати застосування цієї комбінації, за винятком випадків, коли користь застосування перевищує ризик розвитку системних побічних ефектів кортикостероїдів. У цьому випадку слід забезпечити контроль стану пацієнтів щодо виявлення системних ефектів кортикостероїдів. Інгібітори протеази: одночасне застосування триамцинолону та інгібіторів протеази, таких як ритонавір та лопінавір, може збільшити сироваткові концентрації триамцинолону. Слід застосовувати з обережністю.Спосіб застосування та дозиПрепарат Кеналог ® 40 не призначений для внутрішньовенного, внутрішньошкірного, внутрішньоочного, епідурального та інтратекального застосування. Слід бути обережними також щодо ненавмисного внутрішньосудинного введення, перш за все в область обличчя, шкіри голови, а також у сідницю. Перед застосуванням вміст ампули збовтати та переконатися у відсутності частинок або конгломератів. Вміст ампули стерильний! При тривалому застосуванні відміну препарату Кеналог ® 40 слід проводити поступово. Системне лікування (внутрішньом'язове введення) Дозування для дорослих та підлітків старше 12 років визначається індивідуально та залежить від характеру захворювання, зазвичай варіюючи від 40 мг до 80 мг (1-2 мл препарату). Максимальна добова доза – 120 мг. Препарат Кеналог ® 40 вводять шляхом повільної глибокої внутрішньом'язової ін'єкції в область сідниці, використовуючи голку завдовжки не менше 3,8 см. Після ін'єкції слід на 1-2 хвилини щільно притиснути стерильну серветку до місця введення препарату. Для лікування сінної лихоманки та інших сезонних алергічних захворювань зазвичай достатньо однієї ін'єкції препарату Кеналог ® 40 (40-60 мг) під час сезону цвітіння. При необхідності застосування декількох ін'єкцій слід дотримуватись інтервалу між введеннями не менше 4 тижнів. Місцеве лікування а) При внутрішньосуглобовому введенні доза препарату Кеналог ® 40 визначається розмірами суглоба та тяжкістю симптомів. Зазвичай для дорослих та дітей старше 12 років (див. розділ «Протипоказання») слід застосовувати такі дози препарату: Дрібні суглоби (наприклад, фаланги пальців рук та ніг) до 10 мг Суглоби середнього розміру (наприклад, плечовий, ліктьовий) 20 мг Великі суглоби (наприклад, кульшовий, колінний) 20-40 мг При ураженні кількох суглобів загальна доза може становити до 80 мг. При надмірній кількості синовіальної рідини її слід видалити за допомогою шприца, щоб уникнути розведення препарату. Для забезпечення більш швидкого усунення симптомів препарат можна вводити в комбінації з місцевим анестетиком (що не містить судинозвужувального препарату). Ін'єкції слід проводити так, щоб уникнути створення депо препарату у підшкірній жировій тканині. При ін'єкціях слід дотримуватися умов найсуворішої асептики. Перед проведенням внутрішньосуглобової ін'єкції ділянку шкіри готують як перед проведенням хірургічного втручання. Повторно застосовувати препарат слід не раніше ніж через 2 тижні. б) При внутрішньоосередковому введенні при малих вогнищах ураження: запаленнях суглобової сумки (бурситах), періоститах дорослим і дітям віком старше 12 років залежно від величини та локалізації поразок, що піддаються лікуванню, вводять до 10 мг препарату і при ураженнях великого розміру – від 10 мг 40 мг препарату, розбавляють 0,9% розчином натрію хлориду і віялоподібно вводять в область, що характеризується найбільшою хворобливістю. Слід уникати створення великих препаратів депо. Препарат Кеналог ® 40 можна змішувати з місцевим анестетиком. Повторно застосовувати препарат слід не раніше ніж через 2 тижні. в) При введенні в область шкірних уражень 1 мл препарату Кеналог 40 у концентрації 40 мг/мл розбавляють місцевим анестетиком, що не містить судинозвужувальної речовини, і перемішують у шприці. Ін'єкцію проводять горизонтально в область між шкірою та підшкірним шаром для забезпечення анестезії інфільтрату. Як орієнтовна доза рекомендується 1 мг препарату Кеналог ® 40 на 1 см 2 поверхні шкірного ураження. При лікуванні кількох вогнищ ураження в один прийом добова доза препарату Кеналог ® 40 дорослим не повинна перевищувати 30 мг, а дітям (див. розділ «Протипоказання») – 10 мг. При келоїдних рубцях препарат Кеналог ® 40 можна без розведення безпосередньо вводити тканину рубця, не вводити підшкірно. Повторно застосовувати препарат слід не раніше ніж через 2 тижні.ПередозуванняСимптоми: сплутаність свідомості, нудота, блювання, розлади сну, ейфорія, збудження, депресія, шлунково-кишкові кровотечі, носові кровотечі, луноподібна особа, артеріальна гіпертензія. При тривалому застосуванні та швидкій відміні препарату: пригнічення функції кори надниркових залоз, синдром Іценко-Кушинга. Лікування: у випадках передозування необхідно поступово знижувати дозу до відміни препарату Кеналог 40 та проводити симптоматичне лікування. Специфічного антидоту немає. Ефекти передозування можуть зберігатись кілька тижнів. Гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат Кеналог® 40 не призначений для внутрішньовенного, внутрішньошкірного, внутрішньоочного, епідурального та інтратекального застосування. Серйозні небажані явища були виявлені при епідуральному та інтратекальному способах введення. Для попередження атрофії тканин у місці внутрішньом'язової ін'єкції слід вводити препарат Кеналог 40 глибоко в сідничний м'яз. Препарат Кеналог® 40 має терапевтичний ефект протягом тривалого часу після введення, однак він не призначений для застосування в екстрених ситуаціях. При місцевому застосуванні препарату необхідно оцінити його сумісність з місцевими анестетиками, що одночасно вводяться. Допускається змішування з рівним обсягом розчинів місцевих анестетиків (1% розчин прокаїну або 1% розчин лідокаїну) у шприці, але не в ампулі. До початку та під час терапії кортикостероїдами необхідно контролювати загальний аналіз крові, глікемію, вміст електролітів у плазмі крові. При тривалому застосуванні кортикостероїдів зростає ризик розвитку субкапсулярної катаракти та глаукоми, іноді з пошкодженням очного нерва. Може також збільшити частоту розвитку вторинних інфекцій очей. Необхідно дослідження синовіальної рідини у кожному суглобі для виключення септичного процесу. Значне посилення болю, що супроводжується місцевим набряком, подальшим обмеженням рухливості суглоба, лихоманкою та нездужанням, дає підстави припустити розвиток септичного артриту. Якщо сепсис підтверджується, потрібне проведення відповідної антимікробної терапії. При терапії під час інтеркурентних інфекцій, септичних станів, туберкульозі одночасно проводять лікування антибіотиками. Не слід вводити в «нестабільні» суглоби, в область ахіллового сухожилля (ризик розриву). Вакцинація живими вірусними вакцинами протипоказана під час терапії кортикостероїдами. Імунізація вбитими вірусними або бактеріальними вакцинами на фоні застосування кортикостероїдів не забезпечує очікуване зростання кількості антитіл і не дає очікуваний захисний ефект. Тому подібні препарати не слід призначати за 8 тижнів до та протягом 2 тижнів після вакцинації. У пацієнтів, які не хворіли на вітряну віспу та отримують лікування кортикостероїдами, зростає ризик захворювання на вітряну віспу або герпетичну інфекцію при випадковому контакті з інфікованими особами. У разі рекомендується пасивна імунізація. Обережність необхідна у пацієнтів після хірургічних втручань та переломів кісток, оскільки кортикостероїди можуть уповільнювати загоєння ран та переломів у зв'язку з посиленням виведення іонів кальцію з організму. Дія кортикостероїдів посилюється у пацієнтів з цирозом печінки або гіпотиреозом. Застосування Кеналогу 40 може змінювати показники тестів на гіперчутливість. ГКС можуть маскувати деякі ознаки наявних інфекційних захворювань, а також виникнення інфекції в процесі лікування. При їх застосуванні можуть спостерігатися зниження імунітету та ослаблення процесу локалізації інфекції. Застосування кортикостероїдів може спровокувати погіршення стану та посилення міграції личинок у пацієнтів зі стронгілоїдозом, що може призвести до тяжкого ентероколіту та летального результату внаслідок грамнегативної септицемії. При застосуванні кортикостероїдів (особливо високих та середніх доз гідрокортизону та кортизолу) можуть спостерігатися підвищення артеріального тиску, затримка рідини та солей, посилене виведення іонів калію. Хоча ці явища менш виражені при призначенні синтетичних кортикостероїдів (таких як препарат Кеналог® 40), проте можуть знадобитися обмеження солі в їжі та додатковий прийом препаратів калію. При тривалому застосуванні препарату слід забезпечити достатнє споживання білкової їжі, необхідної підтримки азотного балансу організму. За наявності у пацієнта виразкової хвороби шлунка її загострення на фоні лікування кортикостероїдами може бути безсимптомним до моменту прободіння виразки або початку кровотечі. Враховуючи також той факт, що кортикостероїди при тривалому застосуванні викликають підвищену кислотність шлункового соку, що може призвести до утворення виразки шлунка, слід призначити відповідну схему лікування виразкової хвороби. У дітей у період зростання кортикостероїдів повинні застосовуватися тільки за абсолютними показаннями і під особливо ретельним наглядом лікаря. Можуть спостерігатися порушення менструального циклу та вагінальні кровотечі у жінок у постклімактеричному періоді. Слід зазначити ймовірність їх розвитку у жінок, однак це не повинно обмежувати лікаря під час проведення необхідного обстеження залежно від показань. У зв'язку з ризиком розвитку тяжких алергічних реакцій (аж до анафілактичного шоку) на тлі парентерального введення кортикостероїдів, слід дотримуватися особливої обережності при лікуванні пацієнтів з алергією в анамнезі. Порушення зору Можлива поява порушення зору при системному та місцевому застосуванні кортикостероїдів. З появою нечіткості зорового сприйняття або інших порушень зору слід розглянути можливість консультації офтальмолога, щоб виключити такі причини, як катаракта, глаукома або рідкісні захворювання, наприклад, центральна серозна хоріоретинопатія (CSCR), про які повідомлялося після системного та місцевого застосування кортикостероїдів. Спеціальна інформація щодо допоміжних речовин Препарат Кеналог® 40 містить бензиловий спирт (9,90 мг/мл), здатний викликати серйозні побічні реакції (зокрема з летальним наслідком), особливо у дітей. Це слід враховувати при призначенні пацієнтам (особливо дітям) високих доз препарату Кеналог 40 та тривалих курсів лікування. Застосування при хронічних захворюваннях: Застосовувати з обережністю пацієнтам із хронічною нирковою недостатністю, хронічним нефритом, цирозом печінки, хронічною печінковою недостатністю, цукровим діабетом, гастритом, хронічними інфекційними захворюваннями та пацієнтам похилого віку. Вплив на керування транспортними засобами: Спеціальних досліджень впливу препарату на здатність керувати транспортними засобами та механізмами не проводилося. Однак у період лікування слід дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами, механізмами та заняттями потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій у зв'язку з можливістю розвитку небажаних реакцій з боку нервової системи.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетка - 1 таб. амлодипіну безілат (амлодипіну бесілат) (13,870 мг), що еквівалентно амлодипіну (10 мг), індапамід (2,5 мг), периндоприлу ербумін В субстанція-гранули (40,824 мг); речовина субстанції-гранул: периндоприлу ербумін (8,0 мг); Допоміжні речовини субстанції-гранул: целюлоза мікрокристалічна (31,6 мг), кальцію хлорид гексагідрат (2,4 мг); Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна (158,826 мг), крохмаль прежелатинізований (42,0 мг), карбоксиметилкрохмаль натрію (16,8 мг), натрію гідрокарбонат (1,520 мг), кремнію діоксид колоїдний (0,860 мг), магнію ). Таблетки 10 мг +2,5 мг +8 мг: круглі, двоопуклі таблетки з фаскою з двох сторін і ризиком на одній стороні, білого або майже білого кольору. 30 шт. в упаковці.Фармакотерапевтична групаДальнєва – комбінований антигіпертензивний препарат. Периндоприл – інгібітор АПФ. АПФ або кіназа 2 є екзопептидазою, що здійснює перетворення ангіотензину 1 на судинозвужувальну речовину - ангіотензин 2, крім того АПФ руйнує брадикінін, що володіє судинорозширювальною дією, до неактивного гектапептиду. Пригнічення активності АПФ призводить до зниження ангіотензину 2, підвищення активності реніну в плазмі крові та послаблення секреції альдостерону. Оскільки АПФ також руйнує брадикінін, пригнічення АПФ призводить до підвищення активності калікреїн-кінінової системи. Периндоприл діє через свій активний метаболіт, периндоприлат. Інші метаболіти не мають інгібуючої дії на АПФ. Периндоприл має терапевтичний ефект при будь-якому ступені артеріальної гіпертензії,знижуючи систолічний та діастолічний АТ у положенні лежачи і стоячи. Зменшує ОПСС, у результаті посилюється периферичний кровотік без змін частоти серцевих скорочень (ЧСС). Нирковий кровообіг, як правило, посилюється, тоді як СКФ не змінюється. Гіпотензивний ефект досягає свого максимуму через 4-6 годин після одноразового прийому периндоприлу внутрішньо і зберігається протягом 24 годин. Гіпотензивна дія через 24 години після одноразового прийому внутрішньо становить близько 87-100% від максимального гіпотензивного ефекту. Зниження АТ розвивається швидко. Терапевтичний ефект настає через 1 місяць від початку терапії і не супроводжується тахікардією. Припинення терапії не призводить до розвитку синдрому відміни. Периндоприл має судинорозширювальну дію,сприяє відновленню еластичності великих артерій та структури судинної стінки дрібних артерій, а також зменшує гіпертрофію лівого шлуночка. Амлодипін Похідне дигідропіридину - блокатор повільних кальцієвих каналів, має антиангінальну та гіпотензивну дію. Блокує кальцієві канали, знижує трансмембранний перехід іонів кальцію в клітину (переважно у гладком'язові клітини судин, ніж у кардіоміоцитах). Антиангінальна дія обумовлена розширенням коронарних та периферичних артерій та артеріол: при стенокардії зменшує вираженість ішемії міокарда; розширюючи периферичні артеріоли, знижує ОПСС, зменшує постнавантаження на міокард, знижує потребу міокарда в кисні, розширюючи коронарні артерії та артеріоли у незмінених та ішемізованих зонах міокарда,збільшує надходження кисню до міокарда (особливо при вазоспастичній стенокардії); запобігає спазму коронарних артерій (в т.ч. викликаний курінням). У пацієнтів зі стабільною стенокардією разова добова доза збільшує толерантність до фізичного навантаження, збільшує час до приступу стенокардії та ішемічної депресії сегмента ST на ЕКГ, знижує частоту нападів стенокардії та споживання нітрогліцерину та інших нітратів. Чинить тривалий дозозалежний гіпотензивний ефект. Гіпотензивна дія обумовлена прямим вазодилатуючим впливом на гладкі м'язи судин. При артеріальній гіпертензії разова доза забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску протягом 24 годин (у положенні хворого лежачи та стоячи). Ортостатична гіпотензія при призначенні амлодипіну трапляється досить рідко.Не викликає зниження фракції викиду лівого шлуночка. Зменшує рівень гіпертрофії міокарда лівого шлуночка. Не впливає на скоротливість і провідність міокарда, не викликає рефлекторного збільшення ЧСС, гальмує агрегацію тромбоцитів, збільшує ШКФ, має слабку натрійуретичну дію. При діабетичній нефропатії не збільшує вираженість мікроальбумінурії. Не надає жодного несприятливого впливу на обмін речовин та концентрацію ліпідів плазми крові та може застосовуватись при лікуванні пацієнтів з бронхіальною астмою, цукровим діабетом та подагрою. Значне зниження артеріального тиску спостерігається через 6-10 год, тривалість ефекту - 24 год. Індапамід Індапамід є похідним сульфонаміду. За фармакологічними властивостями близький до тіазидних діуретиків (сечогінних).Індапамід пригнічує реабсорбцію іонів натрію в кортикальному сегменті петлі Генле, що призводить до збільшення екскреції нирками іонів натрію та хлору, та меншою мірою іонів калію та магнію, посилюючи тим самим діурез та знижуючи АТ. У режимі монотерапії антигіпертензивна дія зберігається протягом 24 годин і виявляється при застосуванні препарату у дозах, які мають мінімальну діуретичну дію. Антигіпертензивна дія індапаміду пов'язана із покращенням еластичних властивостей великих артерій, зменшенням ОПСС. З огляду на прийому індапаміду зменшується ГЛШ. Індапамід не впливає на концентрацію ліпідів у плазмі крові (тригліцеридів, загального холестерину, ЛПВЩ, ЛПНГ), на показники вуглеводного обміну (в т.ч. у пацієнтів з цукровим діабетом (ЦД)).і меншою мірою іонів калію і магнію, посилюючи цим діурез і знижуючи АТ. У режимі монотерапії антигіпертензивна дія зберігається протягом 24 годин і виявляється при застосуванні препарату у дозах, які мають мінімальну діуретичну дію. Антигіпертензивна дія індапаміду пов'язана із покращенням еластичних властивостей великих артерій, зменшенням ОПСС. З огляду на прийому індапаміду зменшується ГЛШ. Індапамід не впливає на концентрацію ліпідів у плазмі крові (тригліцеридів, загального холестерину, ЛПВЩ, ЛПНГ), на показники вуглеводного обміну (в т.ч. у пацієнтів з цукровим діабетом (ЦД)).і меншою мірою іонів калію і магнію, посилюючи цим діурез і знижуючи АТ. У режимі монотерапії антигіпертензивна дія зберігається протягом 24 годин і виявляється при застосуванні препарату у дозах, які мають мінімальну діуретичну дію. Антигіпертензивна дія індапаміду пов'язана із покращенням еластичних властивостей великих артерій, зменшенням ОПСС. З огляду на прийому індапаміду зменшується ГЛШ. Індапамід не впливає на концентрацію ліпідів у плазмі крові (тригліцеридів, загального холестерину, ЛПВЩ, ЛПНГ), на показники вуглеводного обміну (в т.ч. у пацієнтів з цукровим діабетом (ЦД)).Антигіпертензивна дія індапаміду пов'язана із покращенням еластичних властивостей великих артерій, зменшенням ОПСС. З огляду на прийому індапаміду зменшується ГЛШ. Індапамід не впливає на концентрацію ліпідів у плазмі крові (тригліцеридів, загального холестерину, ЛПВЩ, ЛПНГ), на показники вуглеводного обміну (в т.ч. у пацієнтів з цукровим діабетом (ЦД)).Антигіпертензивна дія індапаміду пов'язана із покращенням еластичних властивостей великих артерій, зменшенням ОПСС. З огляду на прийому індапаміду зменшується ГЛШ. Індапамід не впливає на концентрацію ліпідів у плазмі крові (тригліцеридів, загального холестерину, ЛПВЩ, ЛПНГ), на показники вуглеводного обміну (в т.ч. у пацієнтів з цукровим діабетом (ЦД)).Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія та/або ІХС: стабільна стенокардія напруги у пацієнтів, яким потрібна терапія периндоприлом та амлодипіном.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до амлодипіну та інших похідних дигідропіридину, індапаміду та інших похідних сульфонаміду, периндоприлу та інших інгібіторів АПФ, а також до допоміжних речовин, що входять до складу препарату; ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) в анамнезі, пов'язаний із прийомом інгібіторів АПФ; спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк; двосторонній стеноз ниркових артерій; стеноз артерії єдиної нирки; тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 90 мм рт. ст.); шок, зокрема кардіогенний шок; нестабільна стенокардія (за винятком стенокардії Принцметалу); обструкція вихідного тракту лівого шлуночка (наприклад, клінічно значущий стеноз аорти); гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда; ниркова недостатність (КК менше 60 мл/хв); тяжка печінкова недостатність, у тому числі печінкова енцефалопатія; рефрактерна гіпокаліємія; одночасне застосування з лікарськими засобами, здатними викликати поліморфну шлуночкову аритмію типу "пірует"; одночасне застосування з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію та літію у пацієнтів з підвищеним вмістом калію в плазмі крові; одночасне застосування препаратів, що подовжують інтервал QT; одночасне застосування з аліскіреном та аліскіренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом; вагітність та період грудного вигодовування; вік до 18 років; враховуючи відсутність достатнього клінічного досвіду, не слід застосовувати у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, а також у пацієнтів із нелікованою серцевою недостатністю на стадії декомпенсації; з обережністю: печінкова недостатність легкого та середнього ступеня тяжкості, системні захворювання сполучної тканини (у тому числі, системний червоний вовчак, склеродермія), терапія імунодепресантами, алопуринолом, прокаїнамідом (ризик розвитку нейтропенії та агранулоцитозу), пригнічення крові прийом діуретиків, дієта з обмеженням кухонної солі, блювання, діарея, гемодіаліз), ішемічна хвороба серця, атеросклероз, цереброваскулярні захворювання, реноваскулярна гіпертензія, цукровий діабет, хронічна серцева недостатність (IV функціональний клас за класифікацією NYHA), гіперурикемія та уратним нефролітіазом), одночасне застосування дантролену, естрамустину, хірургічне втручання/загальна анестезія, лабільність АТ,проведення гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69), перед процедурою аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНГ) за допомогою декстран сульфату, одночасне проведення десенсибілізуючої терапії алергенами (наприклад, отрутою перетинчастокрилих), стан після трансплантації нир, обструктивна кардіоміопатія (ГЗКМП), застосування у пацієнтів похилого віку та у пацієнтів негроїдної раси.застосування у пацієнтів похилого віку та у пацієнтів негроїдної раси.застосування у пацієнтів похилого віку та у пацієнтів негроїдної раси.Вагітність та лактаціяПротипоказано в період вагітності та годування груддю.Побічна діяАмлодипін: З боку системи кровотворення: лейкопенія/нейтропенія, тромбоцитопенія. З боку імунної системи: Алергічні реакції. З боку обміну речовин: гіперглікемія. Психічні порушення: безсоння, лабільність настрою (зокрема. тривожність), депресія, сплутаність свідомості. З боку нервової системи: сонливість (особливо на початку лікування), запаморочення (особливо на початку лікування), біль голови, тремор, гіпестезія, парестезія, зміни смаку, непритомність, м'язова гіпертонія, периферична невропатія. Порушення зору (в т.ч. диплопія). З боку органу слуху та рівноваги: шум у вухах. З боку серцево-судинної системи: відчуття серцебиття, відчуття припливів крові до шкіри обличчя, виражене зниження артеріального тиску (в т.ч. ортостатична гіпотензія), інфаркт міокарда, можливо, внаслідок надмірного зниження артеріального тиску у пацієнтів групи високого ризику, порушення ритму серця (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та миготливу аритмію), васкуліт (в т.ч. геморагічний васкуліт). З боку дихальної системи: задишка, риніт, кашель. З боку травної системи: біль у животі, нудота, блювання, диспепсія, зміни режиму дефекації (в т.ч. діарея, запор), сухість у роті, гіперплазія ясен, панкреатит, гастрит, гепатит, жовтяниця, підвищення концентрації сироваткового білірубіну, активності печінкових ферментів (АЛТ та АСТ). З боку шкіри та підшкірних тканин: свербіж шкіри, висипання, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, фоточутливість, багатоформна ексудативна еритема. З боку скелетно-м'язової системи: артралгія, міалгія, спазми м'язів. З боку сечовивідної системи: хворобливе сечовипускання, ніктурія, прискорене сечовипускання. З боку статевих органів та молочної залози: імпотенція, гінекомастія. Алергічні реакції: кропив'янка, ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, слизової оболонки язика, голосових складок та/або гортані. Інші: периферичні набряки, збільшення або зниження маси тіла, підвищена стомлюваність, астенія, біль у грудній клітці, біль у спині, біль різної локалізації, загальне нездужання. При застосуванні амлодипіну спостерігалися рідкісні випадки екстрапірамідного синдрому. Периндоприл/індапамід: З боку системи кровотворення: лейкопенія/нейтропенія, агранулоцитоз або панцитопенія, тромбоцитопенія, апластична анемія, гемолітична анемія при лікуванні інгібіторами АПФ у певних ситуаціях (після трансплантації нирки, на час діалізу) спостерігали розвиток анемії. З боку імунної системи: реакції підвищеної чутливості у пацієнтів, схильних до бронхообструктивних та алергічних реакцій. Психічні порушення: лабільність настрою (зокрема. тривожність), порушення сну. З боку нервової системи: запаморочення (особливо на початку лікування), біль голови, парестезія, вертиго; частота невідома - непритомність. Порушення зору (в т.ч. диплопія). З боку органу слуху та рівноваги: шум (дзвін) у вухах. З боку серцево-судинної системи: виражене зниження артеріального тиску (в т.ч. ортостатична гіпотензія), васкуліт (в т.ч. геморагічний васкуліт), стенокардія, інфаркт міокарда, можливо, внаслідок надмірного зниження артеріального тиску у пацієнтів групи високого ризику, порушення ритму серця (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та миготливу аритмію), поліморфна шлуночкова тахікардія за типом "бенкетує" (можливо з летальним результатом). З боку травної системи: біль у животі, нудота, біль в епігастрії, блювання, диспепсія, зміни режиму дефекації (в т.ч. діарея, запор), сухість у роті, порушення смакового сприйняття, зниження апетиту, панкреатит, ангіоневротичний набряк кишечника, жовтяниця, печінкова енцефалопатія у пацієнтів із печінковою недостатністю. З боку шкіри та підшкірної клітковини: свербіж шкіри, висипання, макуло-папульозний висип, підвищене потовиділення, багатоформна ексудативна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, фоточутливість. Порушення з боку кістково-м'язової системи: спазми м'язів. З боку сечовидільної системи: ниркова недостатність, гостра ниркова недостатність. З боку статевих органів та молочної залози: імпотенція. Алергічні реакції: кропив'янка, ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, слизової оболонки язика, голосових складок та/або гортані. Лабораторні та інструментальні дані: гіперкальціємія. Частота невідома - підвищення концентрації сироваткового білірубіну, активності печінкових ферментів АЛТ та АСТ, збільшення інтервалу QT на ЕКГ, підвищення концентрації креатиніну в сечі та плазмі крові, що проходить після відміни терапії, гіпокаліємія, гіпонатріємія та гіповолемія, що призводять до дегідратації та ор. сечової кислоти та глюкози у плазмі крові, гіперкаліємія. Інші: астенія, можливе погіршення перебігу гострої форми системного червоного вовчаку.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування не рекомендується: препарати літію (може виникати оборотне підвищення концентрації літію у плазмі з розвитком інтоксикації); одночасне застосування з тіазидними діуретиками може сприяти додатковому підвищенню концентрації літію та зростанню ризику розвитку інтоксикації; одночасне застосування комбінації периндоприлу та індапаміду з препаратами літію не рекомендується; одночасне застосування, що потребує особливої уваги: баклофен - можливе посилення антигіпертензивної дії; слід контролювати АТ та функцію нирок, за необхідності провести корекцію дози гіпотензивних препаратів; одночасне застосування, що потребує уваги: гіпотензивні засоби (наприклад, бета-адреноблокатори) та вазодилататори:при одночасному застосуванні з гіпотензивними лікарськими засобами можливе посилення антигіпертензивного ефекту; слід бути обережним при одночасному застосуванні з нітрогліцерином, іншими нітратами або іншими вазодилататорами, оскільки при цьому можливе додаткове зниження АТ; кортикостероїди (мінерало- та глюкокортикостероїди), тетракозактид; зниження антигіпертензивної дії (затримка рідини та натрію внаслідок дії кортикостероїдів); альфа-адреноблокатори (празозин, альфузозин, доксазозин, тамсулозин, теразозин) – посилення антигіпертензивної дії та підвищення ризику розвитку ортостатичної гіпотензії; аміфостин – можливе посилення антигіпертензивного ефекту амлодипіну;трициклічні антидепресанти/нейролептики/засоби для загальної анестезії – посилення антигіпертензивної дії та підвищення ризику розвитку ортостатичної гіпотензії (адитивний ефект).Спосіб застосування та дозиВсередину, по 1 таблетці 1 раз на добу, переважно вранці, перед їдою. Доза препарату підбирається після попереднього титрування доз окремих активних компонентів препарату. Максимальна добова доза становить 10 мг амлодипіну + 2,5 мг індапаміду + 8 мг периндоприлу.ПередозуванняСимптоми: найбільш ймовірними симптомами при передозуванні є виражене зниження АТ з можливим розвитком рефлекторної тахікардії та надмірної периферичної вазодилатації (ризик розвитку вираженої та стійкої артеріальної гіпотензії, у т. ч. з розвитком шоку та летального результату). Іноді виражене зниження артеріального тиску супроводжується нудотою, блюванням, судомами, запамороченням, сонливістю, сплутаністю свідомості, олігурією, яка може перейти в анурію (внаслідок гіповолемії); також можуть спостерігатися порушення водно-електролітного балансу (гіпонатріємія, гіпокаліємія). Лікування: заходи невідкладної допомоги спрямовані на видалення препарату із шлунково-кишкового тракту: промивання шлунка та/або прийом активованого вугілля з подальшим відновленням водно-електролітного балансу; при вираженому зниженні артеріального тиску слід укласти пацієнта з підвищеним положенням нижніх кінцівок, при необхідності провести корекцію гіповолемії (наприклад, внутрішньовенна інфузія 0,9 % розчину натрію хлориду); периндоприлат, активний метаболіт периндоприлу, видаляється за допомогою гемодіалізу; амлодипін тісно зв'язується з білками плазми, тому гемодіаліз неефективний; індапамід не видаляється за допомогою гемодіалізу.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: амлодипін безілат 13.87 мг, що відповідає вмісту амлодипіну 10 мг, індапамід 2.5 мг, периндоприлу ербумін B субстанція-гранули*, 40.824 мг, що відповідає вмісту периндоприлу ербуміну 8 мг. Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна – 158.826 мг, крохмаль прежелатинізований – 42 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію – 16.8 мг, натрію гідрокарбонат – 1.52 мг, кремнію діоксид колоїдний – 0.86 мг, магнію стеа. *Допоміжні речовини субстанції-гранул: целюлоза мікрокристалічна 31.6 мг, кальцію хлорид гексагідрат 2.4 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (9) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі, з фаскою з двох сторін і ризиком на одній стороні.Фармакотерапевтична групаКомбінований антигіпертензивний препарат, що містить периндоприлу ербумін (інгібітор АПФ), індапамід (тіазидоподібний діуретик) та амлодипін (блокатор кальцієвих каналів). Ця комбінація поєднує в собі властивості кожної з діючих речовин, які мають при цьому потенціювальну дію. Амлодипін – блокатор кальцієвих каналів, похідне дигідропіридину. Чинить антиангінальну та гіпотензивну дію. Амлодипін пригнічує трансмембранний перехід іонів кальцію в кардіоміоцити та гладком'язові клітини судинної стінки. Антигіпертензивна дія амлодипіну обумовлена прямим розслаблюючим ефектом на гладком'язові клітини судинної стінки. Механізм антиангінальної дії амлодипіну до кінця не вивчений, імовірно, він пов'язаний з такими ефектами: викликає розширення периферичних артеріол, знижуючи ОПСС - постнавантаження, що призводить до зменшення потреби міокарда в кисні; викликає розширення коронарних артерій та артеріол як в інтактних, так і в ішемізованих ділянках міокарда, що збільшує надходження кисню до міокарду, в т.ч. у пацієнтів зі стенокардією Принцметалу. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією прийом амлодипіну 1 раз на добу забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску (у положенні лежачи і стоячи) протягом 24 годин. Антигіпертензивна дія розвивається повільно, у зв'язку з чим розвиток гострої гіпотензії нехарактерний. У пацієнтів зі стенокардією прийом амлодипіну 1 раз на добу підвищує толерантність до фізичного навантаження, час до розвитку нападу стенокардії та до "ішемічної" депресії сегмента ST, знижує частоту нападів стенокардії та потребу в прийомі нітрогліцерину (короткодіючі форми). Амлодипін не має небажаного впливу на ліпідний обмін і не викликає зміни ліпідного профілю плазми. Амлодипін можна застосовувати у пацієнтів з бронхіальною астмою, цукровим діабетом та подагрою. Індапамід є похідним сульфонаміду. За фармакологічними властивостями близький до тіазидних діуретиків. Індапамід пригнічує реабсорбцію іонів натрію в кортикальному сегменті петлі Генле, що призводить до збільшення екскреції нирками іонів натрію та хлору, та меншою мірою іонів калію та магнію, посилюючи тим самим діурез та знижуючи АТ. У режимі монотерапії антигіпертензивна дія зберігається протягом 24 годин і виявляється при застосуванні препарату у дозах, які мають мінімальну діуретичну дію. Антигіпертензивна дія індапаміду пов'язана із покращенням еластичних властивостей великих артерій, зменшенням ОПСС. На тлі прийому індапаміду зменшується гіпертрофія лівого шлуночка. Індапамід не впливає на концентрацію ліпідів у плазмі крові (тригліцеридів, загального холестерину, ЛПНГ та ЛПВЩ), на показники вуглеводного обміну (в т.ч. у пацієнтів з цукровим діабетом). Периндоприл – інгібітор АПФ. АПФ, або кіназа II, є екзопептидазою, яка перетворює ангіотензин I на судинозвужувальну речовину - ангіотензин II, а також руйнує брадикінін, що має судинорозширювальні властивості, до неактивного гептапептиду. В результаті периндоприл забезпечує наступні ефекти: знижує секрецію альдостерону; збільшує активність реніну плазми крові за принципом "негативного" зворотного зв'язку; при тривалому застосуванні знижує ОПСС – постнавантаження серця, що зумовлено, в основному, дією на м'язові та ниркові судини. Зниження ОПСС не супроводжується затримкою натрію та води та не викликає рефлекторну тахікардію. Дослідження показників гемодинаміки у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю виявило: зниження тиску наповнення у лівому та правому шлуночках серця; зниження ОПСС; збільшення серцевого викиду та серцевого індексу; збільшення периферичного кровотоку у м'язах. Крім того, було відзначено покращення результатів проби з фізичним навантаженням. Дія периндоприлу здійснюється за допомогою активного метаболіту – периндоприлату. Інші метаболіти не мають інгібуючої дії на АПФ в умовах in vitro. Периндоприл ефективний при лікуванні артеріальної гіпертензії будь-якого ступеня тяжкості, знижує як систолічний, так і діастолічний артеріальний тиск у положенні лежачи і стоячи. Антигіпертензивний ефект досягає максимуму через 4-6 годин після одноразового прийому внутрішньо і зберігається протягом 24 годин. Антигіпертензивна дія через 24 години після одноразового прийому внутрішньо становить близько 87-100% від максимального антигіпертензивного ефекту. Периндоприл має антигіпертензивну дію у пацієнтів як з низькою, так і з нормальною активністю реніну в плазмі крові. Терапевтичний ефект настає через 1 місяць від початку терапії і не супроводжується тахіфілаксією. Припинення терапії не викликає синдром відміни. Периндоприл має судинорозширюючі властивості та сприяє відновленню еластичності великих артерій, структури судинної стінки дрібних артерій, а також зменшує гіпертрофію лівого шлуночка. Одночасне застосування з тіазидним діуретиком посилює вираженість антигіпертензивної дії та знижує ризик розвитку гіпокаліємії на фоні прийому діуретиків. Комбінація периндоприл/індапамід має дозозалежну антигіпертензивну дію як на систолічний, так і на діастолічний АТ (у положенні стоячи та лежачи) незалежно від віку пацієнта. Антигіпертензивна дія зберігається протягом 24 годин. Терапевтичний ефект настає менш ніж через 1 місяць від початку терапії та не супроводжується тахіфілаксією. Припинення терапії не викликає синдром відміни. У клінічних дослідженнях одночасне застосування периндоприлу та індапаміду посилювало вираженість антигіпертензивної дії порівняно з монотерапією кожним препаратом. Комбінація периндоприлу тертбутиламін (периндоприлу ербумін)/індапамід призводила до більш вираженого зниження гіпертрофії лівого шлуночка, ніж монотерапія еналаприлом. Найбільший вплив на гіпертрофію лівого шлуночка досягається при застосуванні периндоприлу тертбутиламіну (периндоприлу ербуміну) 8 мг/індапаміду 2.5 мг.ФармакокінетикаАмлодипін Після прийому внутрішньо амлодипін повільно абсорбується із ШКТ. Їда не впливає на біодоступність амлодипіну. Сmax амлодипіну в плазмі досягається через 6-12 годин після прийому внутрішньо. Абсолютна біодоступність становить близько 64-80%. Vd становить приблизно 21 л/кг. У дослідженнях in vitro ступінь зв'язування амлодипіну з білками плазми становить близько 97.5%. Амлодипін проникає через гематоенцефалічний бар'єр і плацентарний бар'єр. Кінцевий T1/2 із плазми становить близько 35-50 год, що дозволяє приймати амлодипін 1 раз на добу. Амлодипін метаболізується у печінці з утворенням неактивних метаболітів, при цьому 10% прийнятої внутрішньо дози амлодипіну виводиться у незміненому вигляді, близько 60% – нирками у вигляді метаболітів. Амлодипін не виводиться з організму за допомогою гемодіалізу. Подовження Т1/2 у пацієнтів з печінковою недостатністю передбачає, що при тривалому застосуванні кумуляція амлодипіну в організмі буде вищою (збільшується до 60 год). Індапамід Індапамід швидко і повністю абсорбується із ШКТ. Прийом їжі трохи підвищує швидкість всмоктування, але не впливає на повноту всмоктування. Сmax у плазмі крові досягається приблизно через 1 годину після прийому препарату внутрішньо. Ступінь зв'язування з білками плазми – 79%. T1/2 становить 14-24 год (у середньому 18 год). Повторний прийом індапаміду не призводить до його кумуляції. Елімінується переважно нирками (70% прийнятої внутрішньо дози) і через кишечник (22%) у формі неактивних метаболітів. Периндоприл При прийомі периндоприл швидко всмоктується. Сmax у плазмі досягається через 1 год після прийому внутрішньо. Периндоприл є проліки, тобто. не має фармакологічної активності. Близько 27% дози периндоприлу, прийнятої внутрішньо, надходить у кровотік у вигляді активного метаболіту – периндоприлату. Крім активного метаболіту - периндоприлату, утворюється ще 5 метаболітів, які не мають фармакологічної активності. Сmax периндоприлату в плазмі досягається через 3-4 години після прийому внутрішньо. Прийом їжі уповільнює перетворення периндоприлу на периндоприлат, таким чином, впливаючи на біодоступність. Тому периндоприл слід приймати 1 раз на добу, вранці, перед їдою. Існує лінійна залежність концентрації периндоприлу у плазмі крові від прийнятої внутрішньо дози. Рівноважний стан досягається протягом 4 діб. Vd вільного периндоприлату становить приблизно 0,2 л/кт. Ступінь зв'язування периндоприлату з білками плазми крові (переважно з АПФ) становить близько 20% і має дозозалежний характер. T1/2 периндоприлу з плазми становить 1 год. Периндоприлат елімінується з організму нирками. Кінцевий T1/2 вільної фракції становить близько 17 год. Діалізний кліренс периндоприлату становить 70 мл/хв.Клінічна фармакологіяАнтигіпертензивний препарат.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (при необхідності одночасної терапії амлодипіном, індапамідом та периндоприлом у дозах, що застосовуються у монотерапії окремих компонентів).Протипоказання до застосуванняАнгіоневротичний набряк в анамнезі, пов'язаний із застосуванням інгібіторів АПФ; спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк; ниркова недостатність (КК менше 60 мл/хв); двосторонній стеноз ниркових артерій; стеноз артерії єдиної нирки; тяжка печінкова недостатність, у т.ч. печінкова енцефалопатія; тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 90 мм рт.ст.); шок, зокрема. кардіогенний шок; нестабільна стенокардія (за винятком стенокардії Принцметалу); обструкція вихідного тракту лівого шлуночка (наприклад, клінічно значущий стеноз аорти); гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда; рефрактерна гіпокаліємія; одночасне застосування з лікарськими засобами, здатними викликати поліморфну шлуночкову аритмію типу "пірует"; одночасне застосування з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію та літію у пацієнтів з підвищеним вмістом калію в плазмі крові; одночасне застосування препаратів, що подовжують інтервал QT; одночасне застосування з аліскіреном та аліскіренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом; вагітність; період лактації; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); підвищена чутливість до амлодипіну та інших похідних дигідропридину, індапаміду та інших похідних сульфонаміду, периндоприлу та інших інгібіторів АПФ, а також до допоміжних речовин, що входять до складу препарату. Враховуючи відсутність достатнього клінічного досвіду, не слід застосовувати у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, а також у пацієнтів із нелікованою серцевою недостатністю на стадії декомпенсації. З обережністю слід застосовувати дану комбінацію при печінковій недостатності легкого та середнього ступеня тяжкості, системних захворюваннях сполучної тканини (в т.ч. ВКВ, склеродермія), терапії імунодепресантами, алопуринолом, прокаїнамідом (ризик розвитку нейтропенії та агранулоцитозу). (прийом діуретиків, дієта з обмеженням кухонної солі, блювання, діарея, гемодіаліз), ІХС, атеросклерозі, цереброваскулярних захворюваннях, реноваскулярній гіпертензії, цукровому діабеті, хронічній серцевій недостатності (IV ФК за класифікацією NYHA), гіперурикемії (особливо нефролітіазом), одночасному застосуванні дантролену, естрамустину, хірургічному втручанні/загальній анестезії, лабільності АТ,проведенні гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®), перед процедурою аферезу ЛПНЩ за допомогою декстрану сульфату, одночасному проведенні десенсибілізуючої терапії алергенами (наприклад, отрутою перетинчастокрилих), стані після трансплантації нирки, аортальному стенозі, пацієнтів похилого віку; пацієнтів негроїдної раси.Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування) протипоказане. Застосування у дітей Протипоказано застосування цієї комбінації у пацієнтів віком до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).Побічна діяКласифікація частоти розвитку побічних ефектів: дуже часто (>1/10), часто (від >1/100 до <1/10), нечасто (від >1/1000 до <1/100), рідко (від >1/10) 000 до <1/1000), дуже рідко (<1/10 000) частота невідома (не може бути оцінена на основі наявних даних). Амлодипін З боку системи кровотворення: дуже рідко – лейкопенія/нейтропенія, тромбоцитопенія. З боку імунної системи: дуже рідко – алергічні реакції. З боку обміну речовин: дуже рідко – гіперглікемія. Психічні порушення: нечасто – безсоння, лабільність настрою (в т.ч. тривожність), депресія; рідко – сплутаність свідомості. З боку нервової системи: часто – сонливість (особливо на початку лікування), запаморочення (особливо на початку лікування), головний біль; нечасто – тремор, гіпестезія, парестезія, зміни смаку, непритомність; дуже рідко – м'язова гіпертонія, периферична невропатія. З боку органу зору: нечасто – порушення зору (зокрема диплопія). З боку органу слуху та рівноваги: нечасто – шум у вухах. З боку серцево-судинної системи: часто – відчуття серцебиття, відчуття припливів крові до шкіри обличчя; нечасто – виражене зниження артеріального тиску (в т.ч. ортостатична гіпотензія); дуже рідко – інфаркт міокарда, можливо, внаслідок надмірного зниження АТ у пацієнтів групи високого ризику, порушення ритму серця (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та миготливу аритмію), васкуліт (в т.ч. геморагічний васкуліт). З боку дихальної системи: нечасто – задишка, риніт; дуже рідко – кашель. З боку травної системи: часто – біль у животі, нудота; нечасто – блювання, диспепсія, зміни режиму дефекації (в т.ч. діарея, запор), сухість у роті; дуже рідко – гіперплазія ясен, панкреатит, гастрит, гепатит, жовтяниця, підвищення концентрації сироваткового білірубіну, активності печінкових ферментів (АЛТ та АСТ). З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – свербіж шкіри, висипання, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, фоточутливість; дуже рідко – багатоформна ексудативна еритема. З боку скелетно-м'язової системи: нечасто – артралгія, міалгія, спазми м'язів. З боку сечовивідної системи: нечасто – хворобливе сечовипускання, ніктурія, прискорене сечовипускання. З боку статевих органів та молочної залози: нечасто – імпотенція, гінекомастія. Алергічні реакції: нечасто – кропив'янка; дуже рідко – ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, слизової оболонки язика, голосових складок та/або гортані. Інші: часто – периферичні набряки; нечасто – збільшення або зниження маси тіла, підвищена стомлюваність, астенія, біль у грудній клітці, біль у спині, біль різної локалізації, загальне нездужання. При застосуванні амлодипіну спостерігалися рідкісні випадки екстрапірамідного синдрому. Періндоприл/Індапамід З боку системи кровотворення: дуже рідко - лейкопенія/нейтропенія, агранулоцитоз або панцитопенія, тромбоцитопенія, апластична анемія, гемолітична анемія, при лікуванні інгібіторами АПФ у певних ситуаціях (після трансплантації нирки, на час діалізу) спостерігали розвиток анемії. З боку імунної системи: нечасто – реакції підвищеної чутливості у пацієнтів, схильних до бронхообструктивних та алергічних реакцій. Психічні порушення: нечасто – лабільність настрою (в т.ч. тривожність), порушення сну. З боку нервової системи: часто - запаморочення (особливо на початку лікування), біль голови, парестезія, вертиго; частота невідома - непритомність. Порушення зору (в т.ч. диплопія). З боку органу слуху та рівноваги: нечасто – шум (дзвін) у вухах. З боку серцево-судинної системи: нечасто – виражене зниження артеріального тиску (в т.ч. ортостатична гіпотензія), васкуліт (в т.ч. геморагічний васкуліт); дуже рідко – стенокардія, інфаркт міокарда, можливо, внаслідок надмірного зниження АТ у пацієнтів групи високого ризику, порушення ритму серця (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та миготливу аритмію); частота невідома - поліморфна шлуночкова тахікардія за типом "бенкетує" (можливо з летальним результатом). З боку травної системи: часто – біль у животі, нудота, біль у епігастрії, блювання, диспепсія, зміни режиму дефекації (в т.ч. діарея, запор), сухість у роті, порушення смакового сприйняття, зниження апетиту; дуже рідко – панкреатит, ангіоневротичний набряк кишечника, жовтяниця; частота невідома – печінкова енцефалопатія у пацієнтів із печінковою недостатністю. З боку шкіри та підшкірної клітковини: часто - свербіж шкіри, висип, макуло-папульозний висип; нечасто – підвищене потовиділення; дуже рідко – багатоформна ексудативна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз; частота невідома – фоточутливість. З боку кістково-м'язової системи: часто – спазми м'язів. З боку сечовидільної системи: нечасто – ниркова недостатність; дуже рідко – гостра ниркова недостатність. З боку статевих органів та молочної залози: нечасто – імпотенція. Алергічні реакції: нечасто – кропив'янка, ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, слизової оболонки язика, голосових складок та/або гортані. Лабораторні та інструментальні дані: рідко – гіперкальціємія; частота невідома - підвищення концентрації сироваткового білірубіну, активності печінкових ферментів АЛТ* та АСТ*, збільшення інтервалу QT на ЕКГ, підвищення концентрації креатиніну в сечі та плазмі крові, що відбувається після відміни терапії, гіпокаліємія, гіпонатріємія та гіповолемія, що призводять до дегідратації та підвищення концентрації сечової кислоти та глюкози у плазмі крові, гіперкаліємія. Інші: часто – астенія; нечасто - можливе погіршення перебігу гострої форми системного червоного вовчаку. * У більшості випадків пов'язано з холестазом.Взаємодія з лікарськими засобамиАмлодипін У лабораторних тварин були відзначені випадки фібриляції шлуночків з летальним кінцем і колапсом на фоні застосування верапамілу та внутрішньовенного введення дантролену, що супроводжувалися гіперкаліємією. Внаслідок ризику розвитку гіперкаліємії рекомендується уникати одночасного застосування амлодипіну та дантролену у пацієнтів, що схильні до злоякісної гіпертермії, а також при лікуванні злоякісної гіпертермії. Одночасне застосування індукторів ізоферменту CYP3A4 (рифампіцин, препарати звіробою продірявленого) може призводити до зниження концентрації амлодипіну в плазмі. Слід бути обережними при одночасному прийомі амлодипіну з індукторами ізоферменту CYP3A4. Одночасне застосування амлодипіну з сильними або помірними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (інгібітори протеази, протигрибкові препарати групи азолів, антибіотики групи макролідів (наприклад, еритроміцин або кларитроміцин), верапаміл або дилтіазем) може призвести до концентрації. Клінічні прояви зазначених фармакокінетичних відхилень можуть бути більш вираженими у пацієнтів похилого віку. У зв'язку з чим може знадобитися моніторинг клінічного стану та корекція дози. Амлодипін посилює антигіпертензивну дію препаратів для гіпотензивної терапії. Одночасний прийом амлодипіну та вживання грейпфрутів або грейпфрутового соку не рекомендується у зв'язку з можливим підвищенням біодоступності амлодипіну у деяких пацієнтів, що може призвести до посилення антигіпертензивного ефекту. Індапамід Враховуючи ризик розвитку гіпокаліємії, слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні індапаміду з препаратами, здатними викликати поліморфну шлуночкову тахікардію типу "пірует", наприклад, антиаритмічними препаратами (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід, аміодарон, дофетилід, ібутілід, ібутілід, (хлорпромазин, ціамемазин, левомепромазин, тіорілазин, трифторперазин), бензамідами (амісульпрід, /в, галофантрин, мізоластин, моксифлоксацин, пентамідин, спарфлоксацин, вінкамін внутрішньовенно, метадон, астемізол, терфенадин.Слід уникати одночасного застосування з переліченими вище препаратами при розвитку гіпокаліємії, проводити її корекцію, контролювати ЕКГ (інтервал QT). Одночасний прийом з амфотерицином В внутрішньовенно, системними глюко- та мінералокортикоїдами, тетракозактидом, проносними засобами, що стимулюють моторику ШКТ, підвищує ризик розвитку гіпокаліємії (адитивний ефект). Необхідний контроль вмісту калію в плазмі крові, при необхідності – корекція гіпокаліємії. Особливої обережності слід дотримуватися при одночасному застосуванні із серцевими глікозидами. Слід застосовувати проносні засоби, що не стимулюють моторику ШКТ. Гіпокаліємія посилює токсичну дію серцевих глікозидів. При одночасному застосуванні слід контролювати вміст калію в плазмі крові та показники ЕКГ та за необхідності вирішити питання про доцільність продовження терапії. Функціональна ниркова недостатність, яка може виникати на фоні прийому діуретиків, особливо "петльових", при одночасному застосуванні метформіну підвищує ризик розвитку лактацидозу. Не слід застосовувати метформін, якщо КК у плазмі крові перевищує 15 мг/л (135 мкмоль/л) у чоловіків та 12 мг/л (110 мкмоль/л) у жінок. Зневоднення організму на фоні прийому діуретиків збільшує ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо при введенні йодовмісних контрастних речовин у високих дозах. Перед застосуванням йодовмісних контрастних речовин необхідно компенсувати гіповолемію. При одночасному застосуванні можливий розвиток гіперкальціємії внаслідок зниження виведення кальцію нирками. Можливе підвищення КК у плазмі без зміни концентрації циклоспорину, навіть при нормальному вмісті води та натрію. Периндоприл Одночасне застосування периндоприлу з аліскіреном протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом або помірним чи тяжким порушенням функції нирок (КК менше 60 мл/хв). На тлі терапії інгібіторами АПФ вміст калію в плазмі крові, як правило, залишається в межах норми, але можливий розвиток гіперкаліємії. Одночасний прийом калійзберігаючих діуретиків (спіронолактон, тріамтерен, амілорид, еплеренон), препаратів калію та калійвмісних замінників харчової солі може призводити до суттєвого підвищення вмісту калію в плазмі крові. При необхідності одночасного прийому інгібітору АПФ з вищезазначеними препаратами (у разі гіпокаліємії) слід бути обережним і проводити регулярний контроль вмісту калію в плазмі крові та параметрів ЕКГ. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з естрамустином супроводжується ризиком розвитку ангіоневротичного набряку. Подвійна блокада РААС у пацієнтів з атеросклерозом, хронічною серцевою недостатністю або цукровим діабетом, що супроводжується ураженням органів-мішеней асоційована з більш високою частотою розвитку артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємією та порушенням функції нирок (в т.ч. розвитком гострої ниркової недостатності) у порівнянні з застосуванням препарату однією з перерахованих груп. Подвійна блокада РААС можлива лише окремих випадках під ретельним контролем функції нирок. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з НПЗП (включаючи АСК у дозі, що чинить протизапальну дію, інгібітори ЦОГ-2 та неселективні НПЗЗ) може призвести до зниження антигіпертензивного ефекту, а також до погіршення функції нирок, включаючи розвиток ОПН, та підвищення вмісту кал , особливо у пацієнтів із зниженою функцією нирок Слід бути обережними при застосуванні зазначеної комбінації, особливо у пацієнтів похилого віку. Пацієнтам необхідно компенсувати втрату рідини та проводити регулярний контроль функції нирок як на початку лікування, так і в процесі лікування. Інгібітори АПФ можуть посилювати гіпоглікемічний ефект інсуліну та похідних сульфонілсечовини у пацієнтів з цукровим діабетом. Розвиток гіпоглікемії спостерігається дуже рідко (ймовірно, за рахунок збільшення толерантності до глюкози та зниження потреби в інсуліні). У пацієнтів, які отримують діуретики, особливо при надмірному виведенні рідини та/або електролітів, на початку терапії інгібітором АПФ може спостерігатися значне зниження артеріального тиску. Ризик розвитку артеріальної гіпотензії можна зменшити шляхом відміни діуретика, корекції гіповолемії та електролітного балансу, а також призначаючи периндоприл у низькій дозі (2 мг на добу), поступово її збільшуючи. Одночасне застосування алопуринолу, цитостатичних та імунодепресивних препаратів, кортикостероїдів (для системного застосування) та прокаїнаміду з інгібіторами АПФ може збільшувати ризик розвитку лейкопенії. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та засобів для загальної анестезії може призводити до посилення антигіпертензивного ефекту. При застосуванні інгібіторів АПФ, зокрема. периндоприлу, у пацієнтів, які отримують внутрішньовенний препарат золота (натрію ауротіомалат), був описаний симптомокомплекс, що включає гіперемію шкіри обличчя, нудоту, блювання, артеріальну гіпотензію. Одночасне застосування гліптинів (ліпагліптин, саксагліптин, ситагліптин, вітагліптин) з інгібіторами АПФ може підвищувати ризик розвитку ангіоневротичного набряку внаслідок пригнічення активності дипептидилпептидази IV гліптином. Симпатоміметики можуть послаблювати антигіпертензивну дію інгібіторів АПФ. Амлодипін+Індапамід+Періндоприл При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з препаратами літію може виникати оборотне підвищення концентрації літію у плазмі з розвитком інтоксикації. Одночасне застосування з тіазидними діуретиками може сприяти додатковому підвищенню концентрації літію та зростанню ризику розвитку інтоксикації. Одночасне застосування комбінації периндоприлу та індапаміду з препаратами літію не рекомендується. У разі проведення зазначеної терапії необхідний регулярний контроль концентрації літію у плазмі. При одночасному застосуванні з баклофеном можливе посилення антигіпертензивної дії. Слід контролювати АТ та функцію нирок, за необхідності провести корекцію дози гіпотензивних препаратів. При одночасному застосуванні з гіпотензивними лікарськими засобами (наприклад, бета-адреноблокатори) можливе посилення антигіпертензивного ефекту. Слід бути обережними при одночасному застосуванні з нітрогліцерином, іншими нітратами або іншими вазодилататорами, оскільки при цьому можливе додаткове зниження АТ. При одночасному застосуванні з кортикостероїдами (мінерало- та глюкокортикоїди), тетракозактидом можливе зниження антигіпертензивної дії (затримка рідини та натрію внаслідок дії кортикостероїдів). Одночасне застосування з альфа-адреноблокаторами (празозин, альфузозин, доксазозин, тамсулозин, теразозин) спричиняє посилення антигіпертензивної дії та підвищення ризику розвитку ортостатичної гіпотензії. При одночасному застосуванні з аміфостином можливе посилення антигіпертензивного ефекту амлодипіну. Трициклічні антидепресанти/нейролептики/засоби для загальної анестезії посилюють антигіпертензивну дію та підвищують ризик розвитку ортостатичної гіпотензії (адитивний ефект).Спосіб застосування та дозиВсередину по 1 таб. 1 раз на добу, переважно вранці, перед їдою. Доза комбінації підбирається після попереднього титрування доз окремих активних компонентів препарату. Максимальна добова доза становить 10 мг амлодипіну +2.5 індапаміду +8 мг периндоприлу. Ця комбінація протипоказана до застосування у пацієнтів з помірним та тяжким порушенням функції нирок (КК < 60 мл/хв). Препарат можна застосовувати у пацієнтів з КК ≥60 мл/хв, проте рекомендується індивідуальний добір доз амлодипіну, індапаміду, периндоприлу. Не потрібно змінити режим дозування у пацієнтів похилого віку, проте збільшення дози слід проводити з обережністю, що пов'язане з віковими змінами та подовженням Т1/2. Виведення периндоприлату у пацієнтів похилого віку та пацієнтів з нирковою недостатністю уповільнено. Тому у таких пацієнтів необхідно регулярно контролювати концентрацію креатиніну та вміст калію у плазмі крові. Ця комбінація протипоказана пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю. Слід бути обережними при застосуванні препарату у пацієнтів з легким та помірним порушенням функції печінки.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією без попереднього порушення функції нирок на фоні терапії можуть з'явитися лабораторні ознаки функціональної ниркової недостатності. У цьому випадку лікування препаратом слід припинити. Надалі можна відновити комбіновану терапію, використовуючи комбінацію периндоприлу та індапаміду у низьких дозах, або застосовувати ці препарати окремо. Таким пацієнтам необхідний регулярний контроль вмісту калію та концентрації креатиніну у сироватці крові через 2 тижні після початку терапії та надалі кожні 2 місяці. Розвиток ниркової недостатності найчастіше відбувається у пацієнтів із тяжкою хронічною серцевою недостатністю або вихідним порушенням функції нирок, у т.ч. при стенозі ниркової артерії Препарат не рекомендується застосовувати пацієнтам з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки, що функціонує. У пацієнтів із гіпонатріємією (особливо зі стенозом ниркової артерії, у т.ч. двостороннім) є ризик раптового розвитку артеріальної гіпотензії. Тому слід звертати увагу на можливі симптоми зневоднення та зниження вмісту електролітів у плазмі крові, наприклад, після діареї або блювання. Застосування інгібіторів АПФ викликає блокаду РААС і тому може супроводжуватися різким зниженням артеріального тиску та/або підвищенням концентрації креатиніну в плазмі, що свідчить про розвиток функціональної ниркової недостатності. Ці явища частіше спостерігаються при прийомі першої дози або протягом перших 2 тижнів терапії і іноді розвиваються гостро. Таким пацієнтам потрібний регулярний контроль вмісту електролітів плазми крові. При тяжкій артеріальній гіпотензії може знадобитися внутрішньовенне введення 0.9% розчину натрію хлориду.Транзиторна гіпотензія не є протипоказанням для продовження терапії. Після відновлення ОЦК та АТ можна відновити лікування, застосовуючи низькі дози периндоприлу та індапаміду, або застосовувати окремо. Перед початком застосування комбінації необхідно оцінити функціональну активність нирок та вміст калію у плазмі крові. На початку терапії дозу препарату підбирають, враховуючи ступінь зниження АТ, особливо у разі зниження ОЦК та втрати електролітів, що дозволяє уникнути різкого зниження АТ. Ризик розвитку артеріальної гіпотензії існує у всіх пацієнтів, проте особливої обережності слід дотримуватися у пацієнтів з ІХС та цереброваскулярними захворюваннями. У таких пацієнтів лікування починають із низьких доз препарату. Амлодипін У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (III та IV ФК за класифікацією NYHA) лікування проводять з обережністю у зв'язку з можливістю розвитку набряку легень. Блокатори кальцієвих каналів, включаючи амлодипін, необхідно з обережністю застосовувати у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю та у зв'язку з можливим збільшенням ризику розвитку небажаних явищ з боку серцево-судинної системи та смертності. Прийом амлодипіну слід починати з найнижчих доз і бути обережним як на початку терапії, так і при збільшенні дози амлодипіну. Пацієнтам з тяжким порушенням функції печінки дозу слід збільшувати поступово, необхідний ретельний моніторинг клінічного стану. Індапамід За наявності порушення функції печінки прийом тіазидних та тіазидоподібних діуретиків може призвести до розвитку печінкової енцефалопатії. У цьому випадку слід негайно припинити прийом препарату. На фоні застосування тіазидних та тіазидоподібних діуретиків повідомлялося про випадки розвитку реакції фоточутливості. У разі розвитку реакції фоточутливості слід припинити лікування. За необхідності продовження терапії діуретиками рекомендується захищати шкірні покриви від дії сонячних або штучних УФ-променів. До початку лікування необхідно визначити вміст натрію у плазмі крові. З огляду на прийом препарату слід регулярно контролювати цей показник. Всі діуретичні засоби здатні викликати гіпонатріємію, яка іноді призводить до серйозних ускладнень. На початковому етапі терапії зниження вмісту натрію в плазмі може бути безсимптомним, тому необхідний регулярний лабораторний контроль. Пацієнтам похилого віку показаний частіший контроль вмісту натрію в плазмі крові. Терапія тіазидними та тіазидоподібними діуретиками пов'язана з ризиком розвитку гіпокаліємії. Необхідно уникати гіпокаліємії (менше 3.4 ммоль/л) у наступних категорій пацієнтів із груп високого ризику: пацієнти похилого віку, виснажені пацієнти, пацієнти з цирозом печінки, у т.ч. з набряками та асцитом, пацієнти з ІХС, хронічною серцевою недостатністю. У таких пацієнтів гіпокаліємія посилює токсичну дію серцевих глікозидів та підвищує ризик розвитку аритмії. До групи підвищеного ризику також відносяться пацієнти з подовженим інтервалом QT як спадковою, так і викликаною лікарською дією. Гіпокаліємія, як і брадикардія, сприяє розвитку тяжких порушень ритму серця, особливо поліморфної шлуночкової тахікардії типу "пірует", яка може призвести до смерті. У всіх описаних вище випадках потрібний регулярний контроль вмісту калію в плазмі. Необхідно визначити вміст калію в плазмі протягом першого тижня після початку терапії. При виявленні гіпокаліємії має бути проведена відповідна терапія. Тіазидні та тіазидоподібні діуретики зменшують виведення кальцію нирками, що може спричинити незначне тимчасове підвищення вмісту кальцію у плазмі крові. Виражена гіперкальціємія може бути пов'язана з раніше недіагностованим гіперпаратиреозом. У разі необхідно провести дослідження функції паращитовидных залоз, попередньо скасувавши прийом діуретичних засобів. У пацієнтів із підвищеною концентрацією сечової кислоти у плазмі крові на фоні терапії може збільшуватись частота виникнення нападів подагри. Тіазидні та тіазидоподібні діуретики ефективні повною мірою лише у пацієнтів з нормальною або незначною мірою порушеною функцією нирок (концентрація креатиніну в плазмі крові у дорослих пацієнтів нижче 25 мг/л або 220 мкмоль/л). У пацієнтів похилого віку КК розраховують з урахуванням віку, маси тіла та статі. У пацієнтів на тлі гіповолемії та гіпонатріємії на початку терапії діуретиками може спостерігатися тимчасове зниження СКФ та підвищення концентрації сечовини та креатиніну у плазмі крові. Ця транзиторна функціональна ниркова недостатність не є небезпечною для пацієнтів з незміненою функцією нирок, проте у пацієнтів з нирковою недостатністю її вираженість може посилюватися. У таких пацієнтів слід регулярно контролювати вміст калію та концентрацію креатиніну у плазмі крові. Індапамід може дати позитивну реакцію під час проведення допінг-контролю. Периндоприл На фоні застосування інгібіторів АПФ можуть виникати нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопенія та анемія. У пацієнтів із нормальною функцією нирок за відсутності інших факторів ризику нейтропенія розвивається рідко. Після відміни інгібітору АПФ нейтропенія та агранулоцитоз проходять самостійно. З особливою обережністю слід застосовувати периндоприл у пацієнтів із системними захворюваннями сполучної тканини на фоні терапії імунодепресантами, алопуринолом або прокаїнамідом, особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок. У деяких пацієнтів розвивалися важкі інфекції, іноді резистентні до інтенсивної антибіотикотерапії. При застосуванні периндоприлу у таких пацієнтів рекомендується періодично контролювати кількість лейкоцитів у плазмі. При появі будь-яких симптомів інфекційних захворювань (наприклад, біль у горлі,лихоманка) пацієнтам необхідно звернутися до лікаря. З огляду на застосування інгібіторів АПФ, зокрема. і периндоприлу, в окремих випадках може спостерігатися розвиток ангіоневротичного набряку особи, кінцівок, губ, язика, голосових складок та/або гортані. При появі симптомів слід негайно припинити прийом препарату та продовжити спостереження за пацієнтом до повного усунення симптомів. Як правило, набряк обличчя та губ лікування не вимагає, хоча для усунення симптомів можуть застосовуватися антигістамінні засоби. Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком гортані, може призвести до смерті. Набряк мови, голосових складок або гортані може призвести до обструкції дихальних шляхів. При появі таких симптомів слід негайно ввести підшкірний розчин епінефрину (адреналіну) у розведенні 1:1000 (0.3-0.5 мл) та/або забезпечити прохідність дихальних шляхів.У пацієнтів з ангіоневротичним набряком в анамнезі, не пов'язаним з прийомом інгібіторів АПФ, може бути підвищений ризик розвитку при прийомі препаратів цієї групи. У поодиноких випадках на тлі терапії інгібіторами АПФ розвивається ангіоневротичний набряк кишечника. При цьому у пацієнтів відзначаються скарги на біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні зі нудотою та блюванням, у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальному рівні С-1 естерази. Діагноз встановлювався за допомогою КТ, УЗД органів черевної порожнини або під час хірургічного втручання. Симптоми зникають після припинення інгібіторів АПФ. Тому у пацієнтів зі скаргами на біль у ділянці живота, які приймають інгібітори АПФ, при проведенні диференціальної діагностики необхідно враховувати можливість розвитку ангіоневротичного набряку кишечнику. Є окремі повідомлення про розвиток анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ під час проведення десенсибілізуючої терапії (наприклад, отрутою перетинчастокрилих комах: бджоли, оси). Розвитку подібних реакцій вдавалося уникнути шляхом тимчасової відміни інгібіторів АПФ (не менше ніж за 24 години до проведення десенсибілізації), при випадковому прийомі інгібітора АПФ анафілактоїдна реакція виникала знову. У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні аферезу ЛПНЩ з використанням декстрану сульфату можуть розвиватися анафілактоїдні реакції, що загрожують життю. Для запобігання таким реакціям слід тимчасово припиняти прийом інгібіторів АПФ перед кожною процедурою аферезу. У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, під час проведення гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®) розвивалися анафілактоїдні реакції. Тому рекомендується використовувати мембрану іншого типу або застосовувати гіпотензивний препарат іншої фармакотерапевтичної групи. На тлі терапії інгібіторами АПФ може виникати сухий кашель. Кашель тривалий час зберігається на фоні прийому препаратів цієї групи і зникає після їх відміни. При появі пацієнта сухого кашлю слід пам'ятати про можливість його появи у зв'язку із застосуванням інгібітора АПФ. При необхідності застосування препаратів цієї групи прийом інгібітору АПФ може бути продовжено. Інгібітори АПФ слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка та при мітральному стенозі. У пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсулін, протягом першого місяця лікування інгібітором АПФ необхідний регулярний контроль концентрації глюкози в плазмі крові. Застосування інгібіторів АПФ у пацієнтів, які зазнають хірургічного втручання із застосуванням загальної анестезії, може призвести до вираженого зниження артеріального тиску, особливо при застосуванні засобів для загальної анестезії, які мають антигіпертензивну дію. Рекомендується припинити прийом інгібіторів тривалої дії, зокрема. периндоприлу, за 24 години до хірургічного втручання. У пацієнтів негроїдної раси частіше, ніж у інших рас, на фоні застосування інгібіторів АПФ розвивається ангіоневротичний набряк. Периндоприл, як і інші інгібітори АПФ, очевидно, має менш виражену антигіпертензивну дію у пацієнтів негроїдної раси порівняно з іншими расами. Можливо, ця відмінність зумовлена тим, що у пацієнтів негроїдної раси з артеріальною гіпертензією найчастіше відзначається низька активність реніну плазми. У поодиноких випадках на фоні прийому інгібіторів АПФ виникає холестатична жовтяниця. При прогресуванні цього синдрому розвивається фульмінантний некроз печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому незрозумілий. При значному підвищенні активності печінкових ферментів або появи жовтяниці на фоні прийому інгібіторів АПФ слід припинити прийом препарату та продовжувати спостереження за пацієнтом. На фоні застосування інгібітору АПФ може розвиватися гіперкаліємія. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність, літній вік (старше 70 років), цукровий діабет, деякі супутні стани (дегідратація, гостра декомпенсація хронічної серцевої недостатності, метаболічний ацидоз), одночасний прийом калійзберігаючих діуретиків (спіронолактон, еплеренон, кал , калій містять замінників харчової солі, а також інших засобів, що сприяють підвищенню вмісту калію в плазмі крові (наприклад, гепарин) (особливо у пацієнтів зі зниженою функцією нирок). Гіперкаліємія може призвести до серйозних, іноді фатальних порушень ритму серця.При необхідності одночасного застосування препарату з вищезазначеними засобами слід бути обережним і регулярно контролювати вміст калію в плазмі крові. Методом лікування реноваскулярної гіпертензії є реваскуляризація. Тим не менш, застосування інгібіторів АПФ може бути ефективним у пацієнтів з реноваскулярною гіпертензією, як очікують на хірургічне втручання, так і при неможливості його проведення. У пацієнтів з діагностованим або передбачуваним стенозом ниркової артерії лікування слід розпочинати з нижчих доз комбінації. У деяких пацієнтів може розвинутись функціональна ниркова недостатність, яка проходить після відміни препарату. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У зв'язку з можливістю виникнення слабкості, запаморочення на фоні застосування даної комбінації необхідно дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та роботі з іншими технічними пристроями, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетка - 1 таб. амлодипіну безілат 6.935 мг, що відповідає вмісту амлодипіну 5 мг, індапамід 0.625 мг, периндоприлу ербумін B субстанція-гранули*, 10.206 мг, що відповідає вмісту периндоприлу ербуміну 2 мг; речовина субстанції-гранул: периндоприлу ербумін (8,0 мг); допоміжні речовини субстанції-гранул: целюлоза мікрокристалічна 7.9 мг, кальцію хлорид гексагідрат 0.6 мг; Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна – 90.244 мг, крохмаль прежелатинізований – 21 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію – 8.4 мг, натрію гідрокарбонат – 0.76 мг, кремнію діоксид колоїдний – 0.43 мг, магнію стеарат. Таблетки 10 мг +2,5 мг +8 мг: круглі, двоопуклі таблетки з фаскою з двох сторін і ризиком на одній стороні, білого або майже білого кольору. 30 шт. в упаковці.Фармакотерапевтична групаДальнєва – комбінований антигіпертензивний препарат. Периндоприл – інгібітор АПФ. АПФ або кіназа 2 є екзопептидазою, що здійснює перетворення ангіотензину 1 на судинозвужувальну речовину - ангіотензин 2, крім того АПФ руйнує брадикінін, що володіє судинорозширювальною дією, до неактивного гектапептиду. Пригнічення активності АПФ призводить до зниження ангіотензину 2, підвищення активності реніну в плазмі крові та послаблення секреції альдостерону. Оскільки АПФ також руйнує брадикінін, пригнічення АПФ призводить до підвищення активності калікреїн-кінінової системи. Периндоприл діє через свій активний метаболіт, периндоприлат. Інші метаболіти не мають інгібуючої дії на АПФ. Периндоприл має терапевтичний ефект при будь-якому ступені артеріальної гіпертензії,знижуючи систолічний та діастолічний АТ у положенні лежачи і стоячи. Зменшує ОПСС, у результаті посилюється периферичний кровотік без змін частоти серцевих скорочень (ЧСС). Нирковий кровообіг, як правило, посилюється, тоді як СКФ не змінюється. Гіпотензивний ефект досягає свого максимуму через 4-6 годин після одноразового прийому периндоприлу внутрішньо і зберігається протягом 24 годин. Гіпотензивна дія через 24 години після одноразового прийому внутрішньо становить близько 87-100% від максимального гіпотензивного ефекту. Зниження АТ розвивається швидко. Терапевтичний ефект настає через 1 місяць від початку терапії і не супроводжується тахікардією. Припинення терапії не призводить до розвитку синдрому відміни. Периндоприл має судинорозширювальну дію,сприяє відновленню еластичності великих артерій та структури судинної стінки дрібних артерій, а також зменшує гіпертрофію лівого шлуночка. Амлодипін Похідне дигідропіридину - блокатор повільних кальцієвих каналів, має антиангінальну та гіпотензивну дію. Блокує кальцієві канали, знижує трансмембранний перехід іонів кальцію в клітину (переважно у гладком'язові клітини судин, ніж у кардіоміоцитах). Антиангінальна дія обумовлена розширенням коронарних та периферичних артерій та артеріол: при стенокардії зменшує вираженість ішемії міокарда; розширюючи периферичні артеріоли, знижує ОПСС, зменшує постнавантаження на міокард, знижує потребу міокарда в кисні, розширюючи коронарні артерії та артеріоли у незмінених та ішемізованих зонах міокарда,збільшує надходження кисню до міокарда (особливо при вазоспастичній стенокардії); запобігає спазму коронарних артерій (в т.ч. викликаний курінням). У пацієнтів зі стабільною стенокардією разова добова доза збільшує толерантність до фізичного навантаження, збільшує час до приступу стенокардії та ішемічної депресії сегмента ST на ЕКГ, знижує частоту нападів стенокардії та споживання нітрогліцерину та інших нітратів. Чинить тривалий дозозалежний гіпотензивний ефект. Гіпотензивна дія обумовлена прямим вазодилатуючим впливом на гладкі м'язи судин. При артеріальній гіпертензії разова доза забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску протягом 24 годин (у положенні хворого лежачи та стоячи). Ортостатична гіпотензія при призначенні амлодипіну трапляється досить рідко.Не викликає зниження фракції викиду лівого шлуночка. Зменшує рівень гіпертрофії міокарда лівого шлуночка. Не впливає на скоротливість і провідність міокарда, не викликає рефлекторного збільшення ЧСС, гальмує агрегацію тромбоцитів, збільшує ШКФ, має слабку натрійуретичну дію. При діабетичній нефропатії не збільшує вираженість мікроальбумінурії. Не надає жодного несприятливого впливу на обмін речовин та концентрацію ліпідів плазми крові та може застосовуватись при лікуванні пацієнтів з бронхіальною астмою, цукровим діабетом та подагрою. Значне зниження артеріального тиску спостерігається через 6-10 год, тривалість ефекту - 24 год. Індапамід Індапамід є похідним сульфонаміду. За фармакологічними властивостями близький до тіазидних діуретиків (сечогінних).Індапамід пригнічує реабсорбцію іонів натрію в кортикальному сегменті петлі Генле, що призводить до збільшення екскреції нирками іонів натрію та хлору, та меншою мірою іонів калію та магнію, посилюючи тим самим діурез та знижуючи АТ. У режимі монотерапії антигіпертензивна дія зберігається протягом 24 годин і виявляється при застосуванні препарату у дозах, які мають мінімальну діуретичну дію. Антигіпертензивна дія індапаміду пов'язана із покращенням еластичних властивостей великих артерій, зменшенням ОПСС. З огляду на прийому індапаміду зменшується ГЛШ. Індапамід не впливає на концентрацію ліпідів у плазмі крові (тригліцеридів, загального холестерину, ЛПВЩ, ЛПНГ), на показники вуглеводного обміну (в т.ч. у пацієнтів з цукровим діабетом (ЦД)).і меншою мірою іонів калію і магнію, посилюючи цим діурез і знижуючи АТ. У режимі монотерапії антигіпертензивна дія зберігається протягом 24 годин і виявляється при застосуванні препарату у дозах, які мають мінімальну діуретичну дію. Антигіпертензивна дія індапаміду пов'язана із покращенням еластичних властивостей великих артерій, зменшенням ОПСС. З огляду на прийому індапаміду зменшується ГЛШ. Індапамід не впливає на концентрацію ліпідів у плазмі крові (тригліцеридів, загального холестерину, ЛПВЩ, ЛПНГ), на показники вуглеводного обміну (в т.ч. у пацієнтів з цукровим діабетом (ЦД)).і меншою мірою іонів калію і магнію, посилюючи цим діурез і знижуючи АТ. У режимі монотерапії антигіпертензивна дія зберігається протягом 24 годин і виявляється при застосуванні препарату у дозах, які мають мінімальну діуретичну дію. Антигіпертензивна дія індапаміду пов'язана із покращенням еластичних властивостей великих артерій, зменшенням ОПСС. З огляду на прийому індапаміду зменшується ГЛШ. Індапамід не впливає на концентрацію ліпідів у плазмі крові (тригліцеридів, загального холестерину, ЛПВЩ, ЛПНГ), на показники вуглеводного обміну (в т.ч. у пацієнтів з цукровим діабетом (ЦД)).Антигіпертензивна дія індапаміду пов'язана із покращенням еластичних властивостей великих артерій, зменшенням ОПСС. З огляду на прийому індапаміду зменшується ГЛШ. Індапамід не впливає на концентрацію ліпідів у плазмі крові (тригліцеридів, загального холестерину, ЛПВЩ, ЛПНГ), на показники вуглеводного обміну (в т.ч. у пацієнтів з цукровим діабетом (ЦД)).Антигіпертензивна дія індапаміду пов'язана із покращенням еластичних властивостей великих артерій, зменшенням ОПСС. З огляду на прийому індапаміду зменшується ГЛШ. Індапамід не впливає на концентрацію ліпідів у плазмі крові (тригліцеридів, загального холестерину, ЛПВЩ, ЛПНГ), на показники вуглеводного обміну (в т.ч. у пацієнтів з цукровим діабетом (ЦД)).Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія та/або ІХС: стабільна стенокардія напруги у пацієнтів, яким потрібна терапія периндоприлом та амлодипіном.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до амлодипіну та інших похідних дигідропіридину, індапаміду та інших похідних сульфонаміду, периндоприлу та інших інгібіторів АПФ, а також до допоміжних речовин, що входять до складу препарату; ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) в анамнезі, пов'язаний із прийомом інгібіторів АПФ; спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк; двосторонній стеноз ниркових артерій; стеноз артерії єдиної нирки; тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 90 мм рт. ст.); шок, зокрема кардіогенний шок; нестабільна стенокардія (за винятком стенокардії Принцметалу); обструкція вихідного тракту лівого шлуночка (наприклад, клінічно значущий стеноз аорти); гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда; ниркова недостатність (КК менше 60 мл/хв); тяжка печінкова недостатність, у тому числі печінкова енцефалопатія; рефрактерна гіпокаліємія; одночасне застосування з лікарськими засобами, здатними викликати поліморфну шлуночкову аритмію типу "пірует"; одночасне застосування з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію та літію у пацієнтів з підвищеним вмістом калію в плазмі крові; одночасне застосування препаратів, що подовжують інтервал QT; одночасне застосування з аліскіреном та аліскіренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом; вагітність та період грудного вигодовування; вік до 18 років; враховуючи відсутність достатнього клінічного досвіду, не слід застосовувати у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, а також у пацієнтів із нелікованою серцевою недостатністю на стадії декомпенсації; з обережністю: печінкова недостатність легкого та середнього ступеня тяжкості, системні захворювання сполучної тканини (у тому числі, системний червоний вовчак, склеродермія), терапія імунодепресантами, алопуринолом, прокаїнамідом (ризик розвитку нейтропенії та агранулоцитозу), пригнічення крові прийом діуретиків, дієта з обмеженням кухонної солі, блювання, діарея, гемодіаліз), ішемічна хвороба серця, атеросклероз, цереброваскулярні захворювання, реноваскулярна гіпертензія, цукровий діабет, хронічна серцева недостатність (IV функціональний клас за класифікацією NYHA), гіперурикемія та уратним нефролітіазом), одночасне застосування дантролену, естрамустину, хірургічне втручання/загальна анестезія, лабільність АТ,проведення гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69), перед процедурою аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНГ) за допомогою декстран сульфату, одночасне проведення десенсибілізуючої терапії алергенами (наприклад, отрутою перетинчастокрилих), стан після трансплантації нир, обструктивна кардіоміопатія (ГЗКМП), застосування у пацієнтів похилого віку та у пацієнтів негроїдної раси.застосування у пацієнтів похилого віку та у пацієнтів негроїдної раси.застосування у пацієнтів похилого віку та у пацієнтів негроїдної раси.Вагітність та лактаціяПротипоказано в період вагітності та годування груддю.Побічна діяАмлодипін: З боку системи кровотворення: лейкопенія/нейтропенія, тромбоцитопенія. З боку імунної системи: Алергічні реакції. З боку обміну речовин: гіперглікемія. Психічні порушення: безсоння, лабільність настрою (зокрема. тривожність), депресія, сплутаність свідомості. З боку нервової системи: сонливість (особливо на початку лікування), запаморочення (особливо на початку лікування), біль голови, тремор, гіпестезія, парестезія, зміни смаку, непритомність, м'язова гіпертонія, периферична невропатія. Порушення зору (в т.ч. диплопія). З боку органу слуху та рівноваги: шум у вухах. З боку серцево-судинної системи: відчуття серцебиття, відчуття припливів крові до шкіри обличчя, виражене зниження артеріального тиску (в т.ч. ортостатична гіпотензія), інфаркт міокарда, можливо, внаслідок надмірного зниження артеріального тиску у пацієнтів групи високого ризику, порушення ритму серця (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та миготливу аритмію), васкуліт (в т.ч. геморагічний васкуліт). З боку дихальної системи: задишка, риніт, кашель. З боку травної системи: біль у животі, нудота, блювання, диспепсія, зміни режиму дефекації (в т.ч. діарея, запор), сухість у роті, гіперплазія ясен, панкреатит, гастрит, гепатит, жовтяниця, підвищення концентрації сироваткового білірубіну, активності печінкових ферментів (АЛТ та АСТ). З боку шкіри та підшкірних тканин: свербіж шкіри, висипання, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, фоточутливість, багатоформна ексудативна еритема. З боку скелетно-м'язової системи: артралгія, міалгія, спазми м'язів. З боку сечовивідної системи: хворобливе сечовипускання, ніктурія, прискорене сечовипускання. З боку статевих органів та молочної залози: імпотенція, гінекомастія. Алергічні реакції: кропив'янка, ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, слизової оболонки язика, голосових складок та/або гортані. Інші: периферичні набряки, збільшення або зниження маси тіла, підвищена стомлюваність, астенія, біль у грудній клітці, біль у спині, біль різної локалізації, загальне нездужання. При застосуванні амлодипіну спостерігалися рідкісні випадки екстрапірамідного синдрому. Периндоприл/індапамід: З боку системи кровотворення: лейкопенія/нейтропенія, агранулоцитоз або панцитопенія, тромбоцитопенія, апластична анемія, гемолітична анемія при лікуванні інгібіторами АПФ у певних ситуаціях (після трансплантації нирки, на час діалізу) спостерігали розвиток анемії. З боку імунної системи: реакції підвищеної чутливості у пацієнтів, схильних до бронхообструктивних та алергічних реакцій. Психічні порушення: лабільність настрою (зокрема. тривожність), порушення сну. З боку нервової системи: запаморочення (особливо на початку лікування), біль голови, парестезія, вертиго; частота невідома - непритомність. Порушення зору (в т.ч. диплопія). З боку органу слуху та рівноваги: шум (дзвін) у вухах. З боку серцево-судинної системи: виражене зниження артеріального тиску (в т.ч. ортостатична гіпотензія), васкуліт (в т.ч. геморагічний васкуліт), стенокардія, інфаркт міокарда, можливо, внаслідок надмірного зниження артеріального тиску у пацієнтів групи високого ризику, порушення ритму серця (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та миготливу аритмію), поліморфна шлуночкова тахікардія за типом "бенкетує" (можливо з летальним результатом). З боку травної системи: біль у животі, нудота, біль в епігастрії, блювання, диспепсія, зміни режиму дефекації (в т.ч. діарея, запор), сухість у роті, порушення смакового сприйняття, зниження апетиту, панкреатит, ангіоневротичний набряк кишечника, жовтяниця, печінкова енцефалопатія у пацієнтів із печінковою недостатністю. З боку шкіри та підшкірної клітковини: свербіж шкіри, висипання, макуло-папульозний висип, підвищене потовиділення, багатоформна ексудативна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, фоточутливість. Порушення з боку кістково-м'язової системи: спазми м'язів. З боку сечовидільної системи: ниркова недостатність, гостра ниркова недостатність. З боку статевих органів та молочної залози: імпотенція. Алергічні реакції: кропив'янка, ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, слизової оболонки язика, голосових складок та/або гортані. Лабораторні та інструментальні дані: гіперкальціємія. Частота невідома - підвищення концентрації сироваткового білірубіну, активності печінкових ферментів АЛТ та АСТ, збільшення інтервалу QT на ЕКГ, підвищення концентрації креатиніну в сечі та плазмі крові, що проходить після відміни терапії, гіпокаліємія, гіпонатріємія та гіповолемія, що призводять до дегідратації та ор. сечової кислоти та глюкози у плазмі крові, гіперкаліємія. Інші: астенія, можливе погіршення перебігу гострої форми системного червоного вовчаку.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування не рекомендується: препарати літію (може виникати оборотне підвищення концентрації літію у плазмі з розвитком інтоксикації); одночасне застосування з тіазидними діуретиками може сприяти додатковому підвищенню концентрації літію та зростанню ризику розвитку інтоксикації; одночасне застосування комбінації периндоприлу та індапаміду з препаратами літію не рекомендується; одночасне застосування, що потребує особливої уваги: баклофен - можливе посилення антигіпертензивної дії; слід контролювати АТ та функцію нирок, за необхідності провести корекцію дози гіпотензивних препаратів; одночасне застосування, що потребує уваги: гіпотензивні засоби (наприклад, бета-адреноблокатори) та вазодилататори:при одночасному застосуванні з гіпотензивними лікарськими засобами можливе посилення антигіпертензивного ефекту; слід бути обережним при одночасному застосуванні з нітрогліцерином, іншими нітратами або іншими вазодилататорами, оскільки при цьому можливе додаткове зниження АТ; кортикостероїди (мінерало- та глюкокортикостероїди), тетракозактид; зниження антигіпертензивної дії (затримка рідини та натрію внаслідок дії кортикостероїдів); альфа-адреноблокатори (празозин, альфузозин, доксазозин, тамсулозин, теразозин) – посилення антигіпертензивної дії та підвищення ризику розвитку ортостатичної гіпотензії; аміфостин – можливе посилення антигіпертензивного ефекту амлодипіну;трициклічні антидепресанти/нейролептики/засоби для загальної анестезії – посилення антигіпертензивної дії та підвищення ризику розвитку ортостатичної гіпотензії (адитивний ефект).Спосіб застосування та дозиВсередину, по 1 таблетці 1 раз на добу, переважно вранці, перед їдою. Доза препарату підбирається після попереднього титрування доз окремих активних компонентів препарату. Максимальна добова доза становить 10 мг амлодипіну + 2,5 мг індапаміду + 8 мг периндоприлу.ПередозуванняСимптоми: найбільш ймовірними симптомами при передозуванні є виражене зниження АТ з можливим розвитком рефлекторної тахікардії та надмірної периферичної вазодилатації (ризик розвитку вираженої та стійкої артеріальної гіпотензії, у т. ч. з розвитком шоку та летального результату). Іноді виражене зниження артеріального тиску супроводжується нудотою, блюванням, судомами, запамороченням, сонливістю, сплутаністю свідомості, олігурією, яка може перейти в анурію (внаслідок гіповолемії); також можуть спостерігатися порушення водно-електролітного балансу (гіпонатріємія, гіпокаліємія). Лікування: заходи невідкладної допомоги спрямовані на видалення препарату із шлунково-кишкового тракту: промивання шлунка та/або прийом активованого вугілля з подальшим відновленням водно-електролітного балансу; при вираженому зниженні артеріального тиску слід укласти пацієнта з підвищеним положенням нижніх кінцівок, при необхідності провести корекцію гіповолемії (наприклад, внутрішньовенна інфузія 0,9 % розчину натрію хлориду); периндоприлат, активний метаболіт периндоприлу, видаляється за допомогою гемодіалізу; амлодипін тісно зв'язується з білками плазми, тому гемодіаліз неефективний; індапамід не видаляється за допомогою гемодіалізу.Умови відпустки з аптекЗа рецептом
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: амлодипін безілат 6,93 мг, що відповідає вмісту амлодипіну 5 мг, індапамід 1.25 мг, периндоприлу ербумін B субстанція-гранули*,20.412 мг, що відповідає вмісту периндоприлу ербуміну 4 мг. Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, крохмаль прежелатинізований, карбоксиметилкрохмаль натрію, гідрокарбонат натрію, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (3) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі, з фаскою з двох сторін і ризиком на одній стороні.Фармакотерапевтична групаКомбінований антигіпертензивний препарат, що містить периндоприлу ербумін (інгібітор АПФ), індапамід (тіазидоподібний діуретик) та амлодипін (блокатор кальцієвих каналів). Ця комбінація поєднує в собі властивості кожної з діючих речовин, які мають при цьому потенціювальну дію. Амлодипін – блокатор кальцієвих каналів, похідне дигідропіридину. Чинить антиангінальну та гіпотензивну дію. Амлодипін пригнічує трансмембранний перехід іонів кальцію в кардіоміоцити та гладком'язові клітини судинної стінки. Антигіпертензивна дія амлодипіну обумовлена прямим розслаблюючим ефектом на гладком'язові клітини судинної стінки. Механізм антиангінальної дії амлодипіну до кінця не вивчений, імовірно, він пов'язаний з такими ефектами: викликає розширення периферичних артеріол, знижуючи ОПСС - постнавантаження, що призводить до зменшення потреби міокарда в кисні; викликає розширення коронарних артерій та артеріол як в інтактних, так і в ішемізованих ділянках міокарда, що збільшує надходження кисню до міокарду, в т.ч. у пацієнтів зі стенокардією Принцметалу. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією прийом амлодипіну 1 раз на добу забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску (у положенні лежачи і стоячи) протягом 24 годин. Антигіпертензивна дія розвивається повільно, у зв'язку з чим розвиток гострої гіпотензії нехарактерний. У пацієнтів зі стенокардією прийом амлодипіну 1 раз на добу підвищує толерантність до фізичного навантаження, час до розвитку нападу стенокардії та до "ішемічної" депресії сегмента ST, знижує частоту нападів стенокардії та потребу в прийомі нітрогліцерину (короткодіючі форми). Амлодипін не має небажаного впливу на ліпідний обмін і не викликає зміни ліпідного профілю плазми. Амлодипін можна застосовувати у пацієнтів з бронхіальною астмою, цукровим діабетом та подагрою. Індапамід є похідним сульфонаміду. За фармакологічними властивостями близький до тіазидних діуретиків. Індапамід пригнічує реабсорбцію іонів натрію в кортикальному сегменті петлі Генле, що призводить до збільшення екскреції нирками іонів натрію та хлору, та меншою мірою іонів калію та магнію, посилюючи тим самим діурез та знижуючи АТ. У режимі монотерапії антигіпертензивна дія зберігається протягом 24 годин і виявляється при застосуванні препарату у дозах, які мають мінімальну діуретичну дію. Антигіпертензивна дія індапаміду пов'язана із покращенням еластичних властивостей великих артерій, зменшенням ОПСС. На тлі прийому індапаміду зменшується гіпертрофія лівого шлуночка. Індапамід не впливає на концентрацію ліпідів у плазмі крові (тригліцеридів, загального холестерину, ЛПНГ та ЛПВЩ), на показники вуглеводного обміну (в т.ч. у пацієнтів з цукровим діабетом). Периндоприл – інгібітор АПФ. АПФ, або кіназа II, є екзопептидазою, яка перетворює ангіотензин I на судинозвужувальну речовину - ангіотензин II, а також руйнує брадикінін, що має судинорозширювальні властивості, до неактивного гептапептиду. В результаті периндоприл забезпечує наступні ефекти: знижує секрецію альдостерону; збільшує активність реніну плазми крові за принципом "негативного" зворотного зв'язку; при тривалому застосуванні знижує ОПСС – постнавантаження серця, що зумовлено, в основному, дією на м'язові та ниркові судини. Зниження ОПСС не супроводжується затримкою натрію та води та не викликає рефлекторну тахікардію. Дослідження показників гемодинаміки у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю виявило: зниження тиску наповнення у лівому та правому шлуночках серця; зниження ОПСС; збільшення серцевого викиду та серцевого індексу; збільшення периферичного кровотоку у м'язах. Крім того, було відзначено покращення результатів проби з фізичним навантаженням. Дія периндоприлу здійснюється за допомогою активного метаболіту – периндоприлату. Інші метаболіти не мають інгібуючої дії на АПФ в умовах in vitro. Периндоприл ефективний при лікуванні артеріальної гіпертензії будь-якого ступеня тяжкості, знижує як систолічний, так і діастолічний артеріальний тиск у положенні лежачи і стоячи. Антигіпертензивний ефект досягає максимуму через 4-6 годин після одноразового прийому внутрішньо і зберігається протягом 24 годин. Антигіпертензивна дія через 24 години після одноразового прийому внутрішньо становить близько 87-100% від максимального антигіпертензивного ефекту. Периндоприл має антигіпертензивну дію у пацієнтів як з низькою, так і з нормальною активністю реніну в плазмі крові. Терапевтичний ефект настає через 1 місяць від початку терапії і не супроводжується тахіфілаксією. Припинення терапії не викликає синдром відміни. Периндоприл має судинорозширюючі властивості та сприяє відновленню еластичності великих артерій, структури судинної стінки дрібних артерій, а також зменшує гіпертрофію лівого шлуночка. Одночасне застосування з тіазидним діуретиком посилює вираженість антигіпертензивної дії та знижує ризик розвитку гіпокаліємії на фоні прийому діуретиків. Комбінація периндоприл/індапамід має дозозалежну антигіпертензивну дію як на систолічний, так і на діастолічний АТ (у положенні стоячи та лежачи) незалежно від віку пацієнта. Антигіпертензивна дія зберігається протягом 24 годин. Терапевтичний ефект настає менш ніж через 1 місяць від початку терапії та не супроводжується тахіфілаксією. Припинення терапії не викликає синдром відміни. У клінічних дослідженнях одночасне застосування периндоприлу та індапаміду посилювало вираженість антигіпертензивної дії порівняно з монотерапією кожним препаратом. Комбінація периндоприлу тертбутиламін (периндоприлу ербумін)/індапамід призводила до більш вираженого зниження гіпертрофії лівого шлуночка, ніж монотерапія еналаприлом. Найбільший вплив на гіпертрофію лівого шлуночка досягається при застосуванні периндоприлу тертбутиламіну (периндоприлу ербуміну) 8 мг/індапаміду 2.5 мг.ФармакокінетикаАмлодипін Після прийому внутрішньо амлодипін повільно абсорбується із ШКТ. Їда не впливає на біодоступність амлодипіну. Сmax амлодипіну в плазмі досягається через 6-12 годин після прийому внутрішньо. Абсолютна біодоступність становить близько 64-80%. Vd становить приблизно 21 л/кг. У дослідженнях in vitro ступінь зв'язування амлодипіну з білками плазми становить близько 97.5%. Амлодипін проникає через гематоенцефалічний бар'єр і плацентарний бар'єр. Кінцевий T1/2 із плазми становить близько 35-50 год, що дозволяє приймати амлодипін 1 раз на добу. Амлодипін метаболізується у печінці з утворенням неактивних метаболітів, при цьому 10% прийнятої внутрішньо дози амлодипіну виводиться у незміненому вигляді, близько 60% – нирками у вигляді метаболітів. Амлодипін не виводиться з організму за допомогою гемодіалізу. Подовження Т1/2 у пацієнтів з печінковою недостатністю передбачає, що при тривалому застосуванні кумуляція амлодипіну в організмі буде вищою (збільшується до 60 год). Індапамід Індапамід швидко і повністю абсорбується із ШКТ. Прийом їжі трохи підвищує швидкість всмоктування, але не впливає на повноту всмоктування. Сmax у плазмі крові досягається приблизно через 1 годину після прийому препарату внутрішньо. Ступінь зв'язування з білками плазми – 79%. T1/2 становить 14-24 год (у середньому 18 год). Повторний прийом індапаміду не призводить до його кумуляції. Елімінується переважно нирками (70% прийнятої внутрішньо дози) і через кишечник (22%) у формі неактивних метаболітів. Периндоприл При прийомі периндоприл швидко всмоктується. Сmax у плазмі досягається через 1 год після прийому внутрішньо. Периндоприл є проліки, тобто. не має фармакологічної активності. Близько 27% дози периндоприлу, прийнятої внутрішньо, надходить у кровотік у вигляді активного метаболіту – периндоприлату. Крім активного метаболіту - периндоприлату, утворюється ще 5 метаболітів, які не мають фармакологічної активності. Сmax периндоприлату в плазмі досягається через 3-4 години після прийому внутрішньо. Прийом їжі уповільнює перетворення периндоприлу на периндоприлат, таким чином, впливаючи на біодоступність. Тому периндоприл слід приймати 1 раз на добу, вранці, перед їдою. Існує лінійна залежність концентрації периндоприлу у плазмі крові від прийнятої внутрішньо дози. Рівноважний стан досягається протягом 4 діб. Vd вільного периндоприлату становить приблизно 0,2 л/кт. Ступінь зв'язування периндоприлату з білками плазми крові (переважно з АПФ) становить близько 20% і має дозозалежний характер. T1/2 периндоприлу з плазми становить 1 год. Периндоприлат елімінується з організму нирками. Кінцевий T1/2 вільної фракції становить близько 17 год. Діалізний кліренс периндоприлату становить 70 мл/хв.Клінічна фармакологіяАнтигіпертензивний препарат.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (при необхідності одночасної терапії амлодипіном, індапамідом та периндоприлом у дозах, що застосовуються у монотерапії окремих компонентів).Протипоказання до застосуванняАнгіоневротичний набряк в анамнезі, пов'язаний із застосуванням інгібіторів АПФ; спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк; ниркова недостатність (КК менше 60 мл/хв); двосторонній стеноз ниркових артерій; стеноз артерії єдиної нирки; тяжка печінкова недостатність, у т.ч. печінкова енцефалопатія; тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 90 мм рт.ст.); шок, зокрема. кардіогенний шок; нестабільна стенокардія (за винятком стенокардії Принцметалу); обструкція вихідного тракту лівого шлуночка (наприклад, клінічно значущий стеноз аорти); гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда; рефрактерна гіпокаліємія; одночасне застосування з лікарськими засобами, здатними викликати поліморфну шлуночкову аритмію типу "пірует"; одночасне застосування з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію та літію у пацієнтів з підвищеним вмістом калію в плазмі крові; одночасне застосування препаратів, що подовжують інтервал QT; одночасне застосування з аліскіреном та аліскіренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом; вагітність; період лактації; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); підвищена чутливість до амлодипіну та інших похідних дигідропридину, індапаміду та інших похідних сульфонаміду, периндоприлу та інших інгібіторів АПФ, а також до допоміжних речовин, що входять до складу препарату. Враховуючи відсутність достатнього клінічного досвіду, не слід застосовувати у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, а також у пацієнтів із нелікованою серцевою недостатністю на стадії декомпенсації. З обережністю слід застосовувати дану комбінацію при печінковій недостатності легкого та середнього ступеня тяжкості, системних захворюваннях сполучної тканини (в т.ч. ВКВ, склеродермія), терапії імунодепресантами, алопуринолом, прокаїнамідом (ризик розвитку нейтропенії та агранулоцитозу). (прийом діуретиків, дієта з обмеженням кухонної солі, блювання, діарея, гемодіаліз), ІХС, атеросклерозі, цереброваскулярних захворюваннях, реноваскулярній гіпертензії, цукровому діабеті, хронічній серцевій недостатності (IV ФК за класифікацією NYHA), гіперурикемії (особливо нефролітіазом), одночасному застосуванні дантролену, естрамустину, хірургічному втручанні/загальній анестезії, лабільності АТ,проведенні гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®), перед процедурою аферезу ЛПНЩ за допомогою декстрану сульфату, одночасному проведенні десенсибілізуючої терапії алергенами (наприклад, отрутою перетинчастокрилих), стані після трансплантації нирки, аортальному стенозі, пацієнтів похилого віку; пацієнтів негроїдної раси.Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування) протипоказане. Застосування у дітей Протипоказано застосування цієї комбінації у пацієнтів віком до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).Побічна діяКласифікація частоти розвитку побічних ефектів: дуже часто (>1/10), часто (від >1/100 до <1/10), нечасто (від >1/1000 до <1/100), рідко (від >1/10) 000 до <1/1000), дуже рідко (<1/10 000) частота невідома (не може бути оцінена на основі наявних даних). Амлодипін З боку системи кровотворення: дуже рідко – лейкопенія/нейтропенія, тромбоцитопенія. З боку імунної системи: дуже рідко – алергічні реакції. З боку обміну речовин: дуже рідко – гіперглікемія. Психічні порушення: нечасто – безсоння, лабільність настрою (в т.ч. тривожність), депресія; рідко – сплутаність свідомості. З боку нервової системи: часто – сонливість (особливо на початку лікування), запаморочення (особливо на початку лікування), головний біль; нечасто – тремор, гіпестезія, парестезія, зміни смаку, непритомність; дуже рідко – м'язова гіпертонія, периферична невропатія. З боку органу зору: нечасто – порушення зору (зокрема диплопія). З боку органу слуху та рівноваги: нечасто – шум у вухах. З боку серцево-судинної системи: часто – відчуття серцебиття, відчуття припливів крові до шкіри обличчя; нечасто – виражене зниження артеріального тиску (в т.ч. ортостатична гіпотензія); дуже рідко – інфаркт міокарда, можливо, внаслідок надмірного зниження АТ у пацієнтів групи високого ризику, порушення ритму серця (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та миготливу аритмію), васкуліт (в т.ч. геморагічний васкуліт). З боку дихальної системи: нечасто – задишка, риніт; дуже рідко – кашель. З боку травної системи: часто – біль у животі, нудота; нечасто – блювання, диспепсія, зміни режиму дефекації (в т.ч. діарея, запор), сухість у роті; дуже рідко – гіперплазія ясен, панкреатит, гастрит, гепатит, жовтяниця, підвищення концентрації сироваткового білірубіну, активності печінкових ферментів (АЛТ та АСТ). З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – свербіж шкіри, висипання, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, фоточутливість; дуже рідко – багатоформна ексудативна еритема. З боку скелетно-м'язової системи: нечасто – артралгія, міалгія, спазми м'язів. З боку сечовивідної системи: нечасто – хворобливе сечовипускання, ніктурія, прискорене сечовипускання. З боку статевих органів та молочної залози: нечасто – імпотенція, гінекомастія. Алергічні реакції: нечасто – кропив'янка; дуже рідко – ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, слизової оболонки язика, голосових складок та/або гортані. Інші: часто – периферичні набряки; нечасто – збільшення або зниження маси тіла, підвищена стомлюваність, астенія, біль у грудній клітці, біль у спині, біль різної локалізації, загальне нездужання. При застосуванні амлодипіну спостерігалися рідкісні випадки екстрапірамідного синдрому. Періндоприл/Індапамід З боку системи кровотворення: дуже рідко - лейкопенія/нейтропенія, агранулоцитоз або панцитопенія, тромбоцитопенія, апластична анемія, гемолітична анемія, при лікуванні інгібіторами АПФ у певних ситуаціях (після трансплантації нирки, на час діалізу) спостерігали розвиток анемії. З боку імунної системи: нечасто – реакції підвищеної чутливості у пацієнтів, схильних до бронхообструктивних та алергічних реакцій. Психічні порушення: нечасто – лабільність настрою (в т.ч. тривожність), порушення сну. З боку нервової системи: часто - запаморочення (особливо на початку лікування), біль голови, парестезія, вертиго; частота невідома - непритомність. Порушення зору (в т.ч. диплопія). З боку органу слуху та рівноваги: нечасто – шум (дзвін) у вухах. З боку серцево-судинної системи: нечасто – виражене зниження артеріального тиску (в т.ч. ортостатична гіпотензія), васкуліт (в т.ч. геморагічний васкуліт); дуже рідко – стенокардія, інфаркт міокарда, можливо, внаслідок надмірного зниження АТ у пацієнтів групи високого ризику, порушення ритму серця (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та миготливу аритмію); частота невідома - поліморфна шлуночкова тахікардія за типом "бенкетує" (можливо з летальним результатом). З боку травної системи: часто – біль у животі, нудота, біль у епігастрії, блювання, диспепсія, зміни режиму дефекації (в т.ч. діарея, запор), сухість у роті, порушення смакового сприйняття, зниження апетиту; дуже рідко – панкреатит, ангіоневротичний набряк кишечника, жовтяниця; частота невідома – печінкова енцефалопатія у пацієнтів із печінковою недостатністю. З боку шкіри та підшкірної клітковини: часто - свербіж шкіри, висип, макуло-папульозний висип; нечасто – підвищене потовиділення; дуже рідко – багатоформна ексудативна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз; частота невідома – фоточутливість. З боку кістково-м'язової системи: часто – спазми м'язів. З боку сечовидільної системи: нечасто – ниркова недостатність; дуже рідко – гостра ниркова недостатність. З боку статевих органів та молочної залози: нечасто – імпотенція. Алергічні реакції: нечасто – кропив'янка, ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, слизової оболонки язика, голосових складок та/або гортані. Лабораторні та інструментальні дані: рідко – гіперкальціємія; частота невідома - підвищення концентрації сироваткового білірубіну, активності печінкових ферментів АЛТ* та АСТ*, збільшення інтервалу QT на ЕКГ, підвищення концентрації креатиніну в сечі та плазмі крові, що відбувається після відміни терапії, гіпокаліємія, гіпонатріємія та гіповолемія, що призводять до дегідратації та підвищення концентрації сечової кислоти та глюкози у плазмі крові, гіперкаліємія. Інші: часто – астенія; нечасто - можливе погіршення перебігу гострої форми системного червоного вовчаку. * У більшості випадків пов'язано з холестазом.Взаємодія з лікарськими засобамиАмлодипін У лабораторних тварин були відзначені випадки фібриляції шлуночків з летальним кінцем і колапсом на фоні застосування верапамілу та внутрішньовенного введення дантролену, що супроводжувалися гіперкаліємією. Внаслідок ризику розвитку гіперкаліємії рекомендується уникати одночасного застосування амлодипіну та дантролену у пацієнтів, що схильні до злоякісної гіпертермії, а також при лікуванні злоякісної гіпертермії. Одночасне застосування індукторів ізоферменту CYP3A4 (рифампіцин, препарати звіробою продірявленого) може призводити до зниження концентрації амлодипіну в плазмі. Слід бути обережними при одночасному прийомі амлодипіну з індукторами ізоферменту CYP3A4. Одночасне застосування амлодипіну з сильними або помірними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (інгібітори протеази, протигрибкові препарати групи азолів, антибіотики групи макролідів (наприклад, еритроміцин або кларитроміцин), верапаміл або дилтіазем) може призвести до концентрації. Клінічні прояви зазначених фармакокінетичних відхилень можуть бути більш вираженими у пацієнтів похилого віку. У зв'язку з чим може знадобитися моніторинг клінічного стану та корекція дози. Амлодипін посилює антигіпертензивну дію препаратів для гіпотензивної терапії. Одночасний прийом амлодипіну та вживання грейпфрутів або грейпфрутового соку не рекомендується у зв'язку з можливим підвищенням біодоступності амлодипіну у деяких пацієнтів, що може призвести до посилення антигіпертензивного ефекту. Індапамід Враховуючи ризик розвитку гіпокаліємії, слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні індапаміду з препаратами, здатними викликати поліморфну шлуночкову тахікардію типу "пірует", наприклад, антиаритмічними препаратами (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід, аміодарон, дофетилід, ібутілід, ібутілід, (хлорпромазин, ціамемазин, левомепромазин, тіорілазин, трифторперазин), бензамідами (амісульпрід, /в, галофантрин, мізоластин, моксифлоксацин, пентамідин, спарфлоксацин, вінкамін внутрішньовенно, метадон, астемізол, терфенадин.Слід уникати одночасного застосування з переліченими вище препаратами при розвитку гіпокаліємії, проводити її корекцію, контролювати ЕКГ (інтервал QT). Одночасний прийом з амфотерицином В внутрішньовенно, системними глюко- та мінералокортикоїдами, тетракозактидом, проносними засобами, що стимулюють моторику ШКТ, підвищує ризик розвитку гіпокаліємії (адитивний ефект). Необхідний контроль вмісту калію в плазмі крові, при необхідності – корекція гіпокаліємії. Особливої обережності слід дотримуватися при одночасному застосуванні із серцевими глікозидами. Слід застосовувати проносні засоби, що не стимулюють моторику ШКТ. Гіпокаліємія посилює токсичну дію серцевих глікозидів. При одночасному застосуванні слід контролювати вміст калію в плазмі крові та показники ЕКГ та за необхідності вирішити питання про доцільність продовження терапії. Функціональна ниркова недостатність, яка може виникати на фоні прийому діуретиків, особливо "петльових", при одночасному застосуванні метформіну підвищує ризик розвитку лактацидозу. Не слід застосовувати метформін, якщо КК у плазмі крові перевищує 15 мг/л (135 мкмоль/л) у чоловіків та 12 мг/л (110 мкмоль/л) у жінок. Зневоднення організму на фоні прийому діуретиків збільшує ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо при введенні йодовмісних контрастних речовин у високих дозах. Перед застосуванням йодовмісних контрастних речовин необхідно компенсувати гіповолемію. При одночасному застосуванні можливий розвиток гіперкальціємії внаслідок зниження виведення кальцію нирками. Можливе підвищення КК у плазмі без зміни концентрації циклоспорину, навіть при нормальному вмісті води та натрію. Периндоприл Одночасне застосування периндоприлу з аліскіреном протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом або помірним чи тяжким порушенням функції нирок (КК менше 60 мл/хв). На тлі терапії інгібіторами АПФ вміст калію в плазмі крові, як правило, залишається в межах норми, але можливий розвиток гіперкаліємії. Одночасний прийом калійзберігаючих діуретиків (спіронолактон, тріамтерен, амілорид, еплеренон), препаратів калію та калійвмісних замінників харчової солі може призводити до суттєвого підвищення вмісту калію в плазмі крові. При необхідності одночасного прийому інгібітору АПФ з вищезазначеними препаратами (у разі гіпокаліємії) слід бути обережним і проводити регулярний контроль вмісту калію в плазмі крові та параметрів ЕКГ. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з естрамустином супроводжується ризиком розвитку ангіоневротичного набряку. Подвійна блокада РААС у пацієнтів з атеросклерозом, хронічною серцевою недостатністю або цукровим діабетом, що супроводжується ураженням органів-мішеней асоційована з більш високою частотою розвитку артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємією та порушенням функції нирок (в т.ч. розвитком гострої ниркової недостатності) у порівнянні з застосуванням препарату однією з перерахованих груп. Подвійна блокада РААС можлива лише окремих випадках під ретельним контролем функції нирок. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з НПЗП (включаючи АСК у дозі, що чинить протизапальну дію, інгібітори ЦОГ-2 та неселективні НПЗЗ) може призвести до зниження антигіпертензивного ефекту, а також до погіршення функції нирок, включаючи розвиток ОПН, та підвищення вмісту кал , особливо у пацієнтів із зниженою функцією нирок Слід бути обережними при застосуванні зазначеної комбінації, особливо у пацієнтів похилого віку. Пацієнтам необхідно компенсувати втрату рідини та проводити регулярний контроль функції нирок як на початку лікування, так і в процесі лікування. Інгібітори АПФ можуть посилювати гіпоглікемічний ефект інсуліну та похідних сульфонілсечовини у пацієнтів з цукровим діабетом. Розвиток гіпоглікемії спостерігається дуже рідко (ймовірно, за рахунок збільшення толерантності до глюкози та зниження потреби в інсуліні). У пацієнтів, які отримують діуретики, особливо при надмірному виведенні рідини та/або електролітів, на початку терапії інгібітором АПФ може спостерігатися значне зниження артеріального тиску. Ризик розвитку артеріальної гіпотензії можна зменшити шляхом відміни діуретика, корекції гіповолемії та електролітного балансу, а також призначаючи периндоприл у низькій дозі (2 мг на добу), поступово її збільшуючи. Одночасне застосування алопуринолу, цитостатичних та імунодепресивних препаратів, кортикостероїдів (для системного застосування) та прокаїнаміду з інгібіторами АПФ може збільшувати ризик розвитку лейкопенії. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та засобів для загальної анестезії може призводити до посилення антигіпертензивного ефекту. При застосуванні інгібіторів АПФ, зокрема. периндоприлу, у пацієнтів, які отримують внутрішньовенний препарат золота (натрію ауротіомалат), був описаний симптомокомплекс, що включає гіперемію шкіри обличчя, нудоту, блювання, артеріальну гіпотензію. Одночасне застосування гліптинів (ліпагліптин, саксагліптин, ситагліптин, вітагліптин) з інгібіторами АПФ може підвищувати ризик розвитку ангіоневротичного набряку внаслідок пригнічення активності дипептидилпептидази IV гліптином. Симпатоміметики можуть послаблювати антигіпертензивну дію інгібіторів АПФ. Амлодипін+Індапамід+Періндоприл При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з препаратами літію може виникати оборотне підвищення концентрації літію у плазмі з розвитком інтоксикації. Одночасне застосування з тіазидними діуретиками може сприяти додатковому підвищенню концентрації літію та зростанню ризику розвитку інтоксикації. Одночасне застосування комбінації периндоприлу та індапаміду з препаратами літію не рекомендується. У разі проведення зазначеної терапії необхідний регулярний контроль концентрації літію у плазмі. При одночасному застосуванні з баклофеном можливе посилення антигіпертензивної дії. Слід контролювати АТ та функцію нирок, за необхідності провести корекцію дози гіпотензивних препаратів. При одночасному застосуванні з гіпотензивними лікарськими засобами (наприклад, бета-адреноблокатори) можливе посилення антигіпертензивного ефекту. Слід бути обережними при одночасному застосуванні з нітрогліцерином, іншими нітратами або іншими вазодилататорами, оскільки при цьому можливе додаткове зниження АТ. При одночасному застосуванні з кортикостероїдами (мінерало- та глюкокортикоїди), тетракозактидом можливе зниження антигіпертензивної дії (затримка рідини та натрію внаслідок дії кортикостероїдів). Одночасне застосування з альфа-адреноблокаторами (празозин, альфузозин, доксазозин, тамсулозин, теразозин) спричиняє посилення антигіпертензивної дії та підвищення ризику розвитку ортостатичної гіпотензії. При одночасному застосуванні з аміфостином можливе посилення антигіпертензивного ефекту амлодипіну. Трициклічні антидепресанти/нейролептики/засоби для загальної анестезії посилюють антигіпертензивну дію та підвищують ризик розвитку ортостатичної гіпотензії (адитивний ефект).Спосіб застосування та дозиВсередину по 1 таб. 1 раз на добу, переважно вранці, перед їдою. Доза комбінації підбирається після попереднього титрування доз окремих активних компонентів препарату. Максимальна добова доза становить 10 мг амлодипіну +2.5 індапаміду +8 мг периндоприлу. Ця комбінація протипоказана до застосування у пацієнтів з помірним та тяжким порушенням функції нирок (КК < 60 мл/хв). Препарат можна застосовувати у пацієнтів з КК ≥60 мл/хв, проте рекомендується індивідуальний добір доз амлодипіну, індапаміду, периндоприлу. Не потрібно змінити режим дозування у пацієнтів похилого віку, проте збільшення дози слід проводити з обережністю, що пов'язане з віковими змінами та подовженням Т1/2. Виведення периндоприлату у пацієнтів похилого віку та пацієнтів з нирковою недостатністю уповільнено. Тому у таких пацієнтів необхідно регулярно контролювати концентрацію креатиніну та вміст калію у плазмі крові. Ця комбінація протипоказана пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю. Слід бути обережними при застосуванні препарату у пацієнтів з легким та помірним порушенням функції печінки.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією без попереднього порушення функції нирок на фоні терапії можуть з'явитися лабораторні ознаки функціональної ниркової недостатності. У цьому випадку лікування препаратом слід припинити. Надалі можна відновити комбіновану терапію, використовуючи комбінацію периндоприлу та індапаміду у низьких дозах, або застосовувати ці препарати окремо. Таким пацієнтам необхідний регулярний контроль вмісту калію та концентрації креатиніну у сироватці крові через 2 тижні після початку терапії та надалі кожні 2 місяці. Розвиток ниркової недостатності найчастіше відбувається у пацієнтів із тяжкою хронічною серцевою недостатністю або вихідним порушенням функції нирок, у т.ч. при стенозі ниркової артерії Препарат не рекомендується застосовувати пацієнтам з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки, що функціонує. У пацієнтів із гіпонатріємією (особливо зі стенозом ниркової артерії, у т.ч. двостороннім) є ризик раптового розвитку артеріальної гіпотензії. Тому слід звертати увагу на можливі симптоми зневоднення та зниження вмісту електролітів у плазмі крові, наприклад, після діареї або блювання. Застосування інгібіторів АПФ викликає блокаду РААС і тому може супроводжуватися різким зниженням артеріального тиску та/або підвищенням концентрації креатиніну в плазмі, що свідчить про розвиток функціональної ниркової недостатності. Ці явища частіше спостерігаються при прийомі першої дози або протягом перших 2 тижнів терапії і іноді розвиваються гостро. Таким пацієнтам потрібний регулярний контроль вмісту електролітів плазми крові. При тяжкій артеріальній гіпотензії може знадобитися внутрішньовенне введення 0.9% розчину натрію хлориду.Транзиторна гіпотензія не є протипоказанням для продовження терапії. Після відновлення ОЦК та АТ можна відновити лікування, застосовуючи низькі дози периндоприлу та індапаміду, або застосовувати окремо. Перед початком застосування комбінації необхідно оцінити функціональну активність нирок та вміст калію у плазмі крові. На початку терапії дозу препарату підбирають, враховуючи ступінь зниження АТ, особливо у разі зниження ОЦК та втрати електролітів, що дозволяє уникнути різкого зниження АТ. Ризик розвитку артеріальної гіпотензії існує у всіх пацієнтів, проте особливої обережності слід дотримуватися у пацієнтів з ІХС та цереброваскулярними захворюваннями. У таких пацієнтів лікування починають із низьких доз препарату. Амлодипін У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (III та IV ФК за класифікацією NYHA) лікування проводять з обережністю у зв'язку з можливістю розвитку набряку легень. Блокатори кальцієвих каналів, включаючи амлодипін, необхідно з обережністю застосовувати у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю та у зв'язку з можливим збільшенням ризику розвитку небажаних явищ з боку серцево-судинної системи та смертності. Прийом амлодипіну слід починати з найнижчих доз і бути обережним як на початку терапії, так і при збільшенні дози амлодипіну. Пацієнтам з тяжким порушенням функції печінки дозу слід збільшувати поступово, необхідний ретельний моніторинг клінічного стану. Індапамід За наявності порушення функції печінки прийом тіазидних та тіазидоподібних діуретиків може призвести до розвитку печінкової енцефалопатії. У цьому випадку слід негайно припинити прийом препарату. На фоні застосування тіазидних та тіазидоподібних діуретиків повідомлялося про випадки розвитку реакції фоточутливості. У разі розвитку реакції фоточутливості слід припинити лікування. За необхідності продовження терапії діуретиками рекомендується захищати шкірні покриви від дії сонячних або штучних УФ-променів. До початку лікування необхідно визначити вміст натрію у плазмі крові. З огляду на прийом препарату слід регулярно контролювати цей показник. Всі діуретичні засоби здатні викликати гіпонатріємію, яка іноді призводить до серйозних ускладнень. На початковому етапі терапії зниження вмісту натрію в плазмі може бути безсимптомним, тому необхідний регулярний лабораторний контроль. Пацієнтам похилого віку показаний частіший контроль вмісту натрію в плазмі крові. Терапія тіазидними та тіазидоподібними діуретиками пов'язана з ризиком розвитку гіпокаліємії. Необхідно уникати гіпокаліємії (менше 3.4 ммоль/л) у наступних категорій пацієнтів із груп високого ризику: пацієнти похилого віку, виснажені пацієнти, пацієнти з цирозом печінки, у т.ч. з набряками та асцитом, пацієнти з ІХС, хронічною серцевою недостатністю. У таких пацієнтів гіпокаліємія посилює токсичну дію серцевих глікозидів та підвищує ризик розвитку аритмії. До групи підвищеного ризику також відносяться пацієнти з подовженим інтервалом QT як спадковою, так і викликаною лікарською дією. Гіпокаліємія, як і брадикардія, сприяє розвитку тяжких порушень ритму серця, особливо поліморфної шлуночкової тахікардії типу "пірует", яка може призвести до смерті. У всіх описаних вище випадках потрібний регулярний контроль вмісту калію в плазмі. Необхідно визначити вміст калію в плазмі протягом першого тижня після початку терапії. При виявленні гіпокаліємії має бути проведена відповідна терапія. Тіазидні та тіазидоподібні діуретики зменшують виведення кальцію нирками, що може спричинити незначне тимчасове підвищення вмісту кальцію у плазмі крові. Виражена гіперкальціємія може бути пов'язана з раніше недіагностованим гіперпаратиреозом. У разі необхідно провести дослідження функції паращитовидных залоз, попередньо скасувавши прийом діуретичних засобів. У пацієнтів із підвищеною концентрацією сечової кислоти у плазмі крові на фоні терапії може збільшуватись частота виникнення нападів подагри. Тіазидні та тіазидоподібні діуретики ефективні повною мірою лише у пацієнтів з нормальною або незначною мірою порушеною функцією нирок (концентрація креатиніну в плазмі крові у дорослих пацієнтів нижче 25 мг/л або 220 мкмоль/л). У пацієнтів похилого віку КК розраховують з урахуванням віку, маси тіла та статі. У пацієнтів на тлі гіповолемії та гіпонатріємії на початку терапії діуретиками може спостерігатися тимчасове зниження СКФ та підвищення концентрації сечовини та креатиніну у плазмі крові. Ця транзиторна функціональна ниркова недостатність не є небезпечною для пацієнтів з незміненою функцією нирок, проте у пацієнтів з нирковою недостатністю її вираженість може посилюватися. У таких пацієнтів слід регулярно контролювати вміст калію та концентрацію креатиніну у плазмі крові. Індапамід може дати позитивну реакцію під час проведення допінг-контролю. Периндоприл На фоні застосування інгібіторів АПФ можуть виникати нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопенія та анемія. У пацієнтів із нормальною функцією нирок за відсутності інших факторів ризику нейтропенія розвивається рідко. Після відміни інгібітору АПФ нейтропенія та агранулоцитоз проходять самостійно. З особливою обережністю слід застосовувати периндоприл у пацієнтів із системними захворюваннями сполучної тканини на фоні терапії імунодепресантами, алопуринолом або прокаїнамідом, особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок. У деяких пацієнтів розвивалися важкі інфекції, іноді резистентні до інтенсивної антибіотикотерапії. При застосуванні периндоприлу у таких пацієнтів рекомендується періодично контролювати кількість лейкоцитів у плазмі. При появі будь-яких симптомів інфекційних захворювань (наприклад, біль у горлі,лихоманка) пацієнтам необхідно звернутися до лікаря. З огляду на застосування інгібіторів АПФ, зокрема. і периндоприлу, в окремих випадках може спостерігатися розвиток ангіоневротичного набряку особи, кінцівок, губ, язика, голосових складок та/або гортані. При появі симптомів слід негайно припинити прийом препарату та продовжити спостереження за пацієнтом до повного усунення симптомів. Як правило, набряк обличчя та губ лікування не вимагає, хоча для усунення симптомів можуть застосовуватися антигістамінні засоби. Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком гортані, може призвести до смерті. Набряк мови, голосових складок або гортані може призвести до обструкції дихальних шляхів. При появі таких симптомів слід негайно ввести підшкірний розчин епінефрину (адреналіну) у розведенні 1:1000 (0.3-0.5 мл) та/або забезпечити прохідність дихальних шляхів.У пацієнтів з ангіоневротичним набряком в анамнезі, не пов'язаним з прийомом інгібіторів АПФ, може бути підвищений ризик розвитку при прийомі препаратів цієї групи. У поодиноких випадках на тлі терапії інгібіторами АПФ розвивається ангіоневротичний набряк кишечника. При цьому у пацієнтів відзначаються скарги на біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні зі нудотою та блюванням, у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальному рівні С-1 естерази. Діагноз встановлювався за допомогою КТ, УЗД органів черевної порожнини або під час хірургічного втручання. Симптоми зникають після припинення інгібіторів АПФ. Тому у пацієнтів зі скаргами на біль у ділянці живота, які приймають інгібітори АПФ, при проведенні диференціальної діагностики необхідно враховувати можливість розвитку ангіоневротичного набряку кишечнику. Є окремі повідомлення про розвиток анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ під час проведення десенсибілізуючої терапії (наприклад, отрутою перетинчастокрилих комах: бджоли, оси). Розвитку подібних реакцій вдавалося уникнути шляхом тимчасової відміни інгібіторів АПФ (не менше ніж за 24 години до проведення десенсибілізації), при випадковому прийомі інгібітора АПФ анафілактоїдна реакція виникала знову. У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні аферезу ЛПНЩ з використанням декстрану сульфату можуть розвиватися анафілактоїдні реакції, що загрожують життю. Для запобігання таким реакціям слід тимчасово припиняти прийом інгібіторів АПФ перед кожною процедурою аферезу. У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, під час проведення гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®) розвивалися анафілактоїдні реакції. Тому рекомендується використовувати мембрану іншого типу або застосовувати гіпотензивний препарат іншої фармакотерапевтичної групи. На тлі терапії інгібіторами АПФ може виникати сухий кашель. Кашель тривалий час зберігається на фоні прийому препаратів цієї групи і зникає після їх відміни. При появі пацієнта сухого кашлю слід пам'ятати про можливість його появи у зв'язку із застосуванням інгібітора АПФ. При необхідності застосування препаратів цієї групи прийом інгібітору АПФ може бути продовжено. Інгібітори АПФ слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка та при мітральному стенозі. У пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсулін, протягом першого місяця лікування інгібітором АПФ необхідний регулярний контроль концентрації глюкози в плазмі крові. Застосування інгібіторів АПФ у пацієнтів, які зазнають хірургічного втручання із застосуванням загальної анестезії, може призвести до вираженого зниження артеріального тиску, особливо при застосуванні засобів для загальної анестезії, які мають антигіпертензивну дію. Рекомендується припинити прийом інгібіторів тривалої дії, зокрема. периндоприлу, за 24 години до хірургічного втручання. У пацієнтів негроїдної раси частіше, ніж у інших рас, на фоні застосування інгібіторів АПФ розвивається ангіоневротичний набряк. Периндоприл, як і інші інгібітори АПФ, очевидно, має менш виражену антигіпертензивну дію у пацієнтів негроїдної раси порівняно з іншими расами. Можливо, ця відмінність зумовлена тим, що у пацієнтів негроїдної раси з артеріальною гіпертензією найчастіше відзначається низька активність реніну плазми. У поодиноких випадках на фоні прийому інгібіторів АПФ виникає холестатична жовтяниця. При прогресуванні цього синдрому розвивається фульмінантний некроз печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому незрозумілий. При значному підвищенні активності печінкових ферментів або появи жовтяниці на фоні прийому інгібіторів АПФ слід припинити прийом препарату та продовжувати спостереження за пацієнтом. На фоні застосування інгібітору АПФ може розвиватися гіперкаліємія. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність, літній вік (старше 70 років), цукровий діабет, деякі супутні стани (дегідратація, гостра декомпенсація хронічної серцевої недостатності, метаболічний ацидоз), одночасний прийом калійзберігаючих діуретиків (спіронолактон, еплеренон, кал , калій містять замінників харчової солі, а також інших засобів, що сприяють підвищенню вмісту калію в плазмі крові (наприклад, гепарин) (особливо у пацієнтів зі зниженою функцією нирок). Гіперкаліємія може призвести до серйозних, іноді фатальних порушень ритму серця.При необхідності одночасного застосування препарату з вищезазначеними засобами слід бути обережним і регулярно контролювати вміст калію в плазмі крові. Методом лікування реноваскулярної гіпертензії є реваскуляризація. Тим не менш, застосування інгібіторів АПФ може бути ефективним у пацієнтів з реноваскулярною гіпертензією, як очікують на хірургічне втручання, так і при неможливості його проведення. У пацієнтів з діагностованим або передбачуваним стенозом ниркової артерії лікування слід розпочинати з нижчих доз комбінації. У деяких пацієнтів може розвинутись функціональна ниркова недостатність, яка проходить після відміни препарату. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У зв'язку з можливістю виникнення слабкості, запаморочення на фоні застосування даної комбінації необхідно дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та роботі з іншими технічними пристроями, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: амлодипін безілат 6,93 мг, що відповідає вмісту амлодипіну 5 мг, індапамід 2.5 мг, периндоприлу ербумін B субстанція-гранули*,40.824 мг, що відповідає вмісту периндоприлу ербуміну 8 мг. Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, крохмаль прежелатинізований, карбоксиметилкрохмаль натрію, гідрокарбонат натрію, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (3) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі, з фаскою з двох сторін і ризиком на одній стороні.Фармакотерапевтична групаКомбінований антигіпертензивний препарат, що містить периндоприлу ербумін (інгібітор АПФ), індапамід (тіазидоподібний діуретик) та амлодипін (блокатор кальцієвих каналів). Ця комбінація поєднує в собі властивості кожної з діючих речовин, які мають при цьому потенціювальну дію. Амлодипін – блокатор кальцієвих каналів, похідне дигідропіридину. Чинить антиангінальну та гіпотензивну дію. Амлодипін пригнічує трансмембранний перехід іонів кальцію в кардіоміоцити та гладком'язові клітини судинної стінки. Антигіпертензивна дія амлодипіну обумовлена прямим розслаблюючим ефектом на гладком'язові клітини судинної стінки. Механізм антиангінальної дії амлодипіну до кінця не вивчений, імовірно, він пов'язаний з такими ефектами: викликає розширення периферичних артеріол, знижуючи ОПСС - постнавантаження, що призводить до зменшення потреби міокарда в кисні; викликає розширення коронарних артерій та артеріол як в інтактних, так і в ішемізованих ділянках міокарда, що збільшує надходження кисню до міокарду, в т.ч. у пацієнтів зі стенокардією Принцметалу. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією прийом амлодипіну 1 раз на добу забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску (у положенні лежачи і стоячи) протягом 24 годин. Антигіпертензивна дія розвивається повільно, у зв'язку з чим розвиток гострої гіпотензії нехарактерний. У пацієнтів зі стенокардією прийом амлодипіну 1 раз на добу підвищує толерантність до фізичного навантаження, час до розвитку нападу стенокардії та до "ішемічної" депресії сегмента ST, знижує частоту нападів стенокардії та потребу в прийомі нітрогліцерину (короткодіючі форми). Амлодипін не має небажаного впливу на ліпідний обмін і не викликає зміни ліпідного профілю плазми. Амлодипін можна застосовувати у пацієнтів з бронхіальною астмою, цукровим діабетом та подагрою. Індапамід є похідним сульфонаміду. За фармакологічними властивостями близький до тіазидних діуретиків. Індапамід пригнічує реабсорбцію іонів натрію в кортикальному сегменті петлі Генле, що призводить до збільшення екскреції нирками іонів натрію та хлору, та меншою мірою іонів калію та магнію, посилюючи тим самим діурез та знижуючи АТ. У режимі монотерапії антигіпертензивна дія зберігається протягом 24 годин і виявляється при застосуванні препарату у дозах, які мають мінімальну діуретичну дію. Антигіпертензивна дія індапаміду пов'язана із покращенням еластичних властивостей великих артерій, зменшенням ОПСС. На тлі прийому індапаміду зменшується гіпертрофія лівого шлуночка. Індапамід не впливає на концентрацію ліпідів у плазмі крові (тригліцеридів, загального холестерину, ЛПНГ та ЛПВЩ), на показники вуглеводного обміну (в т.ч. у пацієнтів з цукровим діабетом). Периндоприл – інгібітор АПФ. АПФ, або кіназа II, є екзопептидазою, яка перетворює ангіотензин I на судинозвужувальну речовину - ангіотензин II, а також руйнує брадикінін, що має судинорозширювальні властивості, до неактивного гептапептиду. В результаті периндоприл забезпечує наступні ефекти: знижує секрецію альдостерону; збільшує активність реніну плазми крові за принципом "негативного" зворотного зв'язку; при тривалому застосуванні знижує ОПСС – постнавантаження серця, що зумовлено, в основному, дією на м'язові та ниркові судини. Зниження ОПСС не супроводжується затримкою натрію та води та не викликає рефлекторну тахікардію. Дослідження показників гемодинаміки у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю виявило: зниження тиску наповнення у лівому та правому шлуночках серця; зниження ОПСС; збільшення серцевого викиду та серцевого індексу; збільшення периферичного кровотоку у м'язах. Крім того, було відзначено покращення результатів проби з фізичним навантаженням. Дія периндоприлу здійснюється за допомогою активного метаболіту – периндоприлату. Інші метаболіти не мають інгібуючої дії на АПФ в умовах in vitro. Периндоприл ефективний при лікуванні артеріальної гіпертензії будь-якого ступеня тяжкості, знижує як систолічний, так і діастолічний артеріальний тиск у положенні лежачи і стоячи. Антигіпертензивний ефект досягає максимуму через 4-6 годин після одноразового прийому внутрішньо і зберігається протягом 24 годин. Антигіпертензивна дія через 24 години після одноразового прийому внутрішньо становить близько 87-100% від максимального антигіпертензивного ефекту. Периндоприл має антигіпертензивну дію у пацієнтів як з низькою, так і з нормальною активністю реніну в плазмі крові. Терапевтичний ефект настає через 1 місяць від початку терапії і не супроводжується тахіфілаксією. Припинення терапії не викликає синдром відміни. Периндоприл має судинорозширюючі властивості та сприяє відновленню еластичності великих артерій, структури судинної стінки дрібних артерій, а також зменшує гіпертрофію лівого шлуночка. Одночасне застосування з тіазидним діуретиком посилює вираженість антигіпертензивної дії та знижує ризик розвитку гіпокаліємії на фоні прийому діуретиків. Комбінація периндоприл/індапамід має дозозалежну антигіпертензивну дію як на систолічний, так і на діастолічний АТ (у положенні стоячи та лежачи) незалежно від віку пацієнта. Антигіпертензивна дія зберігається протягом 24 годин. Терапевтичний ефект настає менш ніж через 1 місяць від початку терапії та не супроводжується тахіфілаксією. Припинення терапії не викликає синдром відміни. У клінічних дослідженнях одночасне застосування периндоприлу та індапаміду посилювало вираженість антигіпертензивної дії порівняно з монотерапією кожним препаратом. Комбінація периндоприлу тертбутиламін (периндоприлу ербумін)/індапамід призводила до більш вираженого зниження гіпертрофії лівого шлуночка, ніж монотерапія еналаприлом. Найбільший вплив на гіпертрофію лівого шлуночка досягається при застосуванні периндоприлу тертбутиламіну (периндоприлу ербуміну) 8 мг/індапаміду 2.5 мг.ФармакокінетикаАмлодипін Після прийому внутрішньо амлодипін повільно абсорбується із ШКТ. Їда не впливає на біодоступність амлодипіну. Сmax амлодипіну в плазмі досягається через 6-12 годин після прийому внутрішньо. Абсолютна біодоступність становить близько 64-80%. Vd становить приблизно 21 л/кг. У дослідженнях in vitro ступінь зв'язування амлодипіну з білками плазми становить близько 97.5%. Амлодипін проникає через гематоенцефалічний бар'єр і плацентарний бар'єр. Кінцевий T1/2 із плазми становить близько 35-50 год, що дозволяє приймати амлодипін 1 раз на добу. Амлодипін метаболізується у печінці з утворенням неактивних метаболітів, при цьому 10% прийнятої внутрішньо дози амлодипіну виводиться у незміненому вигляді, близько 60% – нирками у вигляді метаболітів. Амлодипін не виводиться з організму за допомогою гемодіалізу. Подовження Т1/2 у пацієнтів з печінковою недостатністю передбачає, що при тривалому застосуванні кумуляція амлодипіну в організмі буде вищою (збільшується до 60 год). Індапамід Індапамід швидко і повністю абсорбується із ШКТ. Прийом їжі трохи підвищує швидкість всмоктування, але не впливає на повноту всмоктування. Сmax у плазмі крові досягається приблизно через 1 годину після прийому препарату внутрішньо. Ступінь зв'язування з білками плазми – 79%. T1/2 становить 14-24 год (у середньому 18 год). Повторний прийом індапаміду не призводить до його кумуляції. Елімінується переважно нирками (70% прийнятої внутрішньо дози) і через кишечник (22%) у формі неактивних метаболітів. Периндоприл При прийомі периндоприл швидко всмоктується. Сmax у плазмі досягається через 1 год після прийому внутрішньо. Периндоприл є проліки, тобто. не має фармакологічної активності. Близько 27% дози периндоприлу, прийнятої внутрішньо, надходить у кровотік у вигляді активного метаболіту – периндоприлату. Крім активного метаболіту - периндоприлату, утворюється ще 5 метаболітів, які не мають фармакологічної активності. Сmax периндоприлату в плазмі досягається через 3-4 години після прийому внутрішньо. Прийом їжі уповільнює перетворення периндоприлу на периндоприлат, таким чином, впливаючи на біодоступність. Тому периндоприл слід приймати 1 раз на добу, вранці, перед їдою. Існує лінійна залежність концентрації периндоприлу у плазмі крові від прийнятої внутрішньо дози. Рівноважний стан досягається протягом 4 діб. Vd вільного периндоприлату становить приблизно 0,2 л/кт. Ступінь зв'язування периндоприлату з білками плазми крові (переважно з АПФ) становить близько 20% і має дозозалежний характер. T1/2 периндоприлу з плазми становить 1 год. Периндоприлат елімінується з організму нирками. Кінцевий T1/2 вільної фракції становить близько 17 год. Діалізний кліренс периндоприлату становить 70 мл/хв.Клінічна фармакологіяАнтигіпертензивний препарат.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (при необхідності одночасної терапії амлодипіном, індапамідом та периндоприлом у дозах, що застосовуються у монотерапії окремих компонентів).Протипоказання до застосуванняАнгіоневротичний набряк в анамнезі, пов'язаний із застосуванням інгібіторів АПФ; спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк; ниркова недостатність (КК менше 60 мл/хв); двосторонній стеноз ниркових артерій; стеноз артерії єдиної нирки; тяжка печінкова недостатність, у т.ч. печінкова енцефалопатія; тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 90 мм рт.ст.); шок, зокрема. кардіогенний шок; нестабільна стенокардія (за винятком стенокардії Принцметалу); обструкція вихідного тракту лівого шлуночка (наприклад, клінічно значущий стеноз аорти); гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда; рефрактерна гіпокаліємія; одночасне застосування з лікарськими засобами, здатними викликати поліморфну шлуночкову аритмію типу "пірует"; одночасне застосування з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію та літію у пацієнтів з підвищеним вмістом калію в плазмі крові; одночасне застосування препаратів, що подовжують інтервал QT; одночасне застосування з аліскіреном та аліскіренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом; вагітність; період лактації; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); підвищена чутливість до амлодипіну та інших похідних дигідропридину, індапаміду та інших похідних сульфонаміду, периндоприлу та інших інгібіторів АПФ, а також до допоміжних речовин, що входять до складу препарату. Враховуючи відсутність достатнього клінічного досвіду, не слід застосовувати у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, а також у пацієнтів із нелікованою серцевою недостатністю на стадії декомпенсації. З обережністю слід застосовувати дану комбінацію при печінковій недостатності легкого та середнього ступеня тяжкості, системних захворюваннях сполучної тканини (в т.ч. ВКВ, склеродермія), терапії імунодепресантами, алопуринолом, прокаїнамідом (ризик розвитку нейтропенії та агранулоцитозу). (прийом діуретиків, дієта з обмеженням кухонної солі, блювання, діарея, гемодіаліз), ІХС, атеросклерозі, цереброваскулярних захворюваннях, реноваскулярній гіпертензії, цукровому діабеті, хронічній серцевій недостатності (IV ФК за класифікацією NYHA), гіперурикемії (особливо нефролітіазом), одночасному застосуванні дантролену, естрамустину, хірургічному втручанні/загальній анестезії, лабільності АТ,проведенні гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®), перед процедурою аферезу ЛПНЩ за допомогою декстрану сульфату, одночасному проведенні десенсибілізуючої терапії алергенами (наприклад, отрутою перетинчастокрилих), стані після трансплантації нирки, аортальному стенозі, пацієнтів похилого віку; пацієнтів негроїдної раси.Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування) протипоказане. Застосування у дітей Протипоказано застосування цієї комбінації у пацієнтів віком до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).Побічна діяКласифікація частоти розвитку побічних ефектів: дуже часто (>1/10), часто (від >1/100 до <1/10), нечасто (від >1/1000 до <1/100), рідко (від >1/10) 000 до <1/1000), дуже рідко (<1/10 000) частота невідома (не може бути оцінена на основі наявних даних). Амлодипін З боку системи кровотворення: дуже рідко – лейкопенія/нейтропенія, тромбоцитопенія. З боку імунної системи: дуже рідко – алергічні реакції. З боку обміну речовин: дуже рідко – гіперглікемія. Психічні порушення: нечасто – безсоння, лабільність настрою (в т.ч. тривожність), депресія; рідко – сплутаність свідомості. З боку нервової системи: часто – сонливість (особливо на початку лікування), запаморочення (особливо на початку лікування), головний біль; нечасто – тремор, гіпестезія, парестезія, зміни смаку, непритомність; дуже рідко – м'язова гіпертонія, периферична невропатія. З боку органу зору: нечасто – порушення зору (зокрема диплопія). З боку органу слуху та рівноваги: нечасто – шум у вухах. З боку серцево-судинної системи: часто – відчуття серцебиття, відчуття припливів крові до шкіри обличчя; нечасто – виражене зниження артеріального тиску (в т.ч. ортостатична гіпотензія); дуже рідко – інфаркт міокарда, можливо, внаслідок надмірного зниження АТ у пацієнтів групи високого ризику, порушення ритму серця (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та миготливу аритмію), васкуліт (в т.ч. геморагічний васкуліт). З боку дихальної системи: нечасто – задишка, риніт; дуже рідко – кашель. З боку травної системи: часто – біль у животі, нудота; нечасто – блювання, диспепсія, зміни режиму дефекації (в т.ч. діарея, запор), сухість у роті; дуже рідко – гіперплазія ясен, панкреатит, гастрит, гепатит, жовтяниця, підвищення концентрації сироваткового білірубіну, активності печінкових ферментів (АЛТ та АСТ). З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – свербіж шкіри, висипання, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, фоточутливість; дуже рідко – багатоформна ексудативна еритема. З боку скелетно-м'язової системи: нечасто – артралгія, міалгія, спазми м'язів. З боку сечовивідної системи: нечасто – хворобливе сечовипускання, ніктурія, прискорене сечовипускання. З боку статевих органів та молочної залози: нечасто – імпотенція, гінекомастія. Алергічні реакції: нечасто – кропив'янка; дуже рідко – ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, слизової оболонки язика, голосових складок та/або гортані. Інші: часто – периферичні набряки; нечасто – збільшення або зниження маси тіла, підвищена стомлюваність, астенія, біль у грудній клітці, біль у спині, біль різної локалізації, загальне нездужання. При застосуванні амлодипіну спостерігалися рідкісні випадки екстрапірамідного синдрому. Періндоприл/Індапамід З боку системи кровотворення: дуже рідко - лейкопенія/нейтропенія, агранулоцитоз або панцитопенія, тромбоцитопенія, апластична анемія, гемолітична анемія, при лікуванні інгібіторами АПФ у певних ситуаціях (після трансплантації нирки, на час діалізу) спостерігали розвиток анемії. З боку імунної системи: нечасто – реакції підвищеної чутливості у пацієнтів, схильних до бронхообструктивних та алергічних реакцій. Психічні порушення: нечасто – лабільність настрою (в т.ч. тривожність), порушення сну. З боку нервової системи: часто - запаморочення (особливо на початку лікування), біль голови, парестезія, вертиго; частота невідома - непритомність. Порушення зору (в т.ч. диплопія). З боку органу слуху та рівноваги: нечасто – шум (дзвін) у вухах. З боку серцево-судинної системи: нечасто – виражене зниження артеріального тиску (в т.ч. ортостатична гіпотензія), васкуліт (в т.ч. геморагічний васкуліт); дуже рідко – стенокардія, інфаркт міокарда, можливо, внаслідок надмірного зниження АТ у пацієнтів групи високого ризику, порушення ритму серця (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та миготливу аритмію); частота невідома - поліморфна шлуночкова тахікардія за типом "бенкетує" (можливо з летальним результатом). З боку травної системи: часто – біль у животі, нудота, біль у епігастрії, блювання, диспепсія, зміни режиму дефекації (в т.ч. діарея, запор), сухість у роті, порушення смакового сприйняття, зниження апетиту; дуже рідко – панкреатит, ангіоневротичний набряк кишечника, жовтяниця; частота невідома – печінкова енцефалопатія у пацієнтів із печінковою недостатністю. З боку шкіри та підшкірної клітковини: часто - свербіж шкіри, висип, макуло-папульозний висип; нечасто – підвищене потовиділення; дуже рідко – багатоформна ексудативна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз; частота невідома – фоточутливість. З боку кістково-м'язової системи: часто – спазми м'язів. З боку сечовидільної системи: нечасто – ниркова недостатність; дуже рідко – гостра ниркова недостатність. З боку статевих органів та молочної залози: нечасто – імпотенція. Алергічні реакції: нечасто – кропив'янка, ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, слизової оболонки язика, голосових складок та/або гортані. Лабораторні та інструментальні дані: рідко – гіперкальціємія; частота невідома - підвищення концентрації сироваткового білірубіну, активності печінкових ферментів АЛТ* та АСТ*, збільшення інтервалу QT на ЕКГ, підвищення концентрації креатиніну в сечі та плазмі крові, що відбувається після відміни терапії, гіпокаліємія, гіпонатріємія та гіповолемія, що призводять до дегідратації та підвищення концентрації сечової кислоти та глюкози у плазмі крові, гіперкаліємія. Інші: часто – астенія; нечасто - можливе погіршення перебігу гострої форми системного червоного вовчаку. * У більшості випадків пов'язано з холестазом.Взаємодія з лікарськими засобамиАмлодипін У лабораторних тварин були відзначені випадки фібриляції шлуночків з летальним кінцем і колапсом на фоні застосування верапамілу та внутрішньовенного введення дантролену, що супроводжувалися гіперкаліємією. Внаслідок ризику розвитку гіперкаліємії рекомендується уникати одночасного застосування амлодипіну та дантролену у пацієнтів, що схильні до злоякісної гіпертермії, а також при лікуванні злоякісної гіпертермії. Одночасне застосування індукторів ізоферменту CYP3A4 (рифампіцин, препарати звіробою продірявленого) може призводити до зниження концентрації амлодипіну в плазмі. Слід бути обережними при одночасному прийомі амлодипіну з індукторами ізоферменту CYP3A4. Одночасне застосування амлодипіну з сильними або помірними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (інгібітори протеази, протигрибкові препарати групи азолів, антибіотики групи макролідів (наприклад, еритроміцин або кларитроміцин), верапаміл або дилтіазем) може призвести до концентрації. Клінічні прояви зазначених фармакокінетичних відхилень можуть бути більш вираженими у пацієнтів похилого віку. У зв'язку з чим може знадобитися моніторинг клінічного стану та корекція дози. Амлодипін посилює антигіпертензивну дію препаратів для гіпотензивної терапії. Одночасний прийом амлодипіну та вживання грейпфрутів або грейпфрутового соку не рекомендується у зв'язку з можливим підвищенням біодоступності амлодипіну у деяких пацієнтів, що може призвести до посилення антигіпертензивного ефекту. Індапамід Враховуючи ризик розвитку гіпокаліємії, слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні індапаміду з препаратами, здатними викликати поліморфну шлуночкову тахікардію типу "пірует", наприклад, антиаритмічними препаратами (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід, аміодарон, дофетилід, ібутілід, ібутілід, (хлорпромазин, ціамемазин, левомепромазин, тіорілазин, трифторперазин), бензамідами (амісульпрід, /в, галофантрин, мізоластин, моксифлоксацин, пентамідин, спарфлоксацин, вінкамін внутрішньовенно, метадон, астемізол, терфенадин.Слід уникати одночасного застосування з переліченими вище препаратами при розвитку гіпокаліємії, проводити її корекцію, контролювати ЕКГ (інтервал QT). Одночасний прийом з амфотерицином В внутрішньовенно, системними глюко- та мінералокортикоїдами, тетракозактидом, проносними засобами, що стимулюють моторику ШКТ, підвищує ризик розвитку гіпокаліємії (адитивний ефект). Необхідний контроль вмісту калію в плазмі крові, при необхідності – корекція гіпокаліємії. Особливої обережності слід дотримуватися при одночасному застосуванні із серцевими глікозидами. Слід застосовувати проносні засоби, що не стимулюють моторику ШКТ. Гіпокаліємія посилює токсичну дію серцевих глікозидів. При одночасному застосуванні слід контролювати вміст калію в плазмі крові та показники ЕКГ та за необхідності вирішити питання про доцільність продовження терапії. Функціональна ниркова недостатність, яка може виникати на фоні прийому діуретиків, особливо "петльових", при одночасному застосуванні метформіну підвищує ризик розвитку лактацидозу. Не слід застосовувати метформін, якщо КК у плазмі крові перевищує 15 мг/л (135 мкмоль/л) у чоловіків та 12 мг/л (110 мкмоль/л) у жінок. Зневоднення організму на фоні прийому діуретиків збільшує ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо при введенні йодовмісних контрастних речовин у високих дозах. Перед застосуванням йодовмісних контрастних речовин необхідно компенсувати гіповолемію. При одночасному застосуванні можливий розвиток гіперкальціємії внаслідок зниження виведення кальцію нирками. Можливе підвищення КК у плазмі без зміни концентрації циклоспорину, навіть при нормальному вмісті води та натрію. Периндоприл Одночасне застосування периндоприлу з аліскіреном протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом або помірним чи тяжким порушенням функції нирок (КК менше 60 мл/хв). На тлі терапії інгібіторами АПФ вміст калію в плазмі крові, як правило, залишається в межах норми, але можливий розвиток гіперкаліємії. Одночасний прийом калійзберігаючих діуретиків (спіронолактон, тріамтерен, амілорид, еплеренон), препаратів калію та калійвмісних замінників харчової солі може призводити до суттєвого підвищення вмісту калію в плазмі крові. При необхідності одночасного прийому інгібітору АПФ з вищезазначеними препаратами (у разі гіпокаліємії) слід бути обережним і проводити регулярний контроль вмісту калію в плазмі крові та параметрів ЕКГ. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з естрамустином супроводжується ризиком розвитку ангіоневротичного набряку. Подвійна блокада РААС у пацієнтів з атеросклерозом, хронічною серцевою недостатністю або цукровим діабетом, що супроводжується ураженням органів-мішеней асоційована з більш високою частотою розвитку артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємією та порушенням функції нирок (в т.ч. розвитком гострої ниркової недостатності) у порівнянні з застосуванням препарату однією з перерахованих груп. Подвійна блокада РААС можлива лише окремих випадках під ретельним контролем функції нирок. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з НПЗП (включаючи АСК у дозі, що чинить протизапальну дію, інгібітори ЦОГ-2 та неселективні НПЗЗ) може призвести до зниження антигіпертензивного ефекту, а також до погіршення функції нирок, включаючи розвиток ОПН, та підвищення вмісту кал , особливо у пацієнтів із зниженою функцією нирок Слід бути обережними при застосуванні зазначеної комбінації, особливо у пацієнтів похилого віку. Пацієнтам необхідно компенсувати втрату рідини та проводити регулярний контроль функції нирок як на початку лікування, так і в процесі лікування. Інгібітори АПФ можуть посилювати гіпоглікемічний ефект інсуліну та похідних сульфонілсечовини у пацієнтів з цукровим діабетом. Розвиток гіпоглікемії спостерігається дуже рідко (ймовірно, за рахунок збільшення толерантності до глюкози та зниження потреби в інсуліні). У пацієнтів, які отримують діуретики, особливо при надмірному виведенні рідини та/або електролітів, на початку терапії інгібітором АПФ може спостерігатися значне зниження артеріального тиску. Ризик розвитку артеріальної гіпотензії можна зменшити шляхом відміни діуретика, корекції гіповолемії та електролітного балансу, а також призначаючи периндоприл у низькій дозі (2 мг на добу), поступово її збільшуючи. Одночасне застосування алопуринолу, цитостатичних та імунодепресивних препаратів, кортикостероїдів (для системного застосування) та прокаїнаміду з інгібіторами АПФ може збільшувати ризик розвитку лейкопенії. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та засобів для загальної анестезії може призводити до посилення антигіпертензивного ефекту. При застосуванні інгібіторів АПФ, зокрема. периндоприлу, у пацієнтів, які отримують внутрішньовенний препарат золота (натрію ауротіомалат), був описаний симптомокомплекс, що включає гіперемію шкіри обличчя, нудоту, блювання, артеріальну гіпотензію. Одночасне застосування гліптинів (ліпагліптин, саксагліптин, ситагліптин, вітагліптин) з інгібіторами АПФ може підвищувати ризик розвитку ангіоневротичного набряку внаслідок пригнічення активності дипептидилпептидази IV гліптином. Симпатоміметики можуть послаблювати антигіпертензивну дію інгібіторів АПФ. Амлодипін+Індапамід+Періндоприл При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з препаратами літію може виникати оборотне підвищення концентрації літію у плазмі з розвитком інтоксикації. Одночасне застосування з тіазидними діуретиками може сприяти додатковому підвищенню концентрації літію та зростанню ризику розвитку інтоксикації. Одночасне застосування комбінації периндоприлу та індапаміду з препаратами літію не рекомендується. У разі проведення зазначеної терапії необхідний регулярний контроль концентрації літію у плазмі. При одночасному застосуванні з баклофеном можливе посилення антигіпертензивної дії. Слід контролювати АТ та функцію нирок, за необхідності провести корекцію дози гіпотензивних препаратів. При одночасному застосуванні з гіпотензивними лікарськими засобами (наприклад, бета-адреноблокатори) можливе посилення антигіпертензивного ефекту. Слід бути обережними при одночасному застосуванні з нітрогліцерином, іншими нітратами або іншими вазодилататорами, оскільки при цьому можливе додаткове зниження АТ. При одночасному застосуванні з кортикостероїдами (мінерало- та глюкокортикоїди), тетракозактидом можливе зниження антигіпертензивної дії (затримка рідини та натрію внаслідок дії кортикостероїдів). Одночасне застосування з альфа-адреноблокаторами (празозин, альфузозин, доксазозин, тамсулозин, теразозин) спричиняє посилення антигіпертензивної дії та підвищення ризику розвитку ортостатичної гіпотензії. При одночасному застосуванні з аміфостином можливе посилення антигіпертензивного ефекту амлодипіну. Трициклічні антидепресанти/нейролептики/засоби для загальної анестезії посилюють антигіпертензивну дію та підвищують ризик розвитку ортостатичної гіпотензії (адитивний ефект).Спосіб застосування та дозиВсередину по 1 таб. 1 раз на добу, переважно вранці, перед їдою. Доза комбінації підбирається після попереднього титрування доз окремих активних компонентів препарату. Максимальна добова доза становить 10 мг амлодипіну +2.5 індапаміду +8 мг периндоприлу. Ця комбінація протипоказана до застосування у пацієнтів з помірним та тяжким порушенням функції нирок (КК < 60 мл/хв). Препарат можна застосовувати у пацієнтів з КК ≥60 мл/хв, проте рекомендується індивідуальний добір доз амлодипіну, індапаміду, периндоприлу. Не потрібно змінити режим дозування у пацієнтів похилого віку, проте збільшення дози слід проводити з обережністю, що пов'язане з віковими змінами та подовженням Т1/2. Виведення периндоприлату у пацієнтів похилого віку та пацієнтів з нирковою недостатністю уповільнено. Тому у таких пацієнтів необхідно регулярно контролювати концентрацію креатиніну та вміст калію у плазмі крові. Ця комбінація протипоказана пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю. Слід бути обережними при застосуванні препарату у пацієнтів з легким та помірним порушенням функції печінки.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією без попереднього порушення функції нирок на фоні терапії можуть з'явитися лабораторні ознаки функціональної ниркової недостатності. У цьому випадку лікування препаратом слід припинити. Надалі можна відновити комбіновану терапію, використовуючи комбінацію периндоприлу та індапаміду у низьких дозах, або застосовувати ці препарати окремо. Таким пацієнтам необхідний регулярний контроль вмісту калію та концентрації креатиніну у сироватці крові через 2 тижні після початку терапії та надалі кожні 2 місяці. Розвиток ниркової недостатності найчастіше відбувається у пацієнтів із тяжкою хронічною серцевою недостатністю або вихідним порушенням функції нирок, у т.ч. при стенозі ниркової артерії Препарат не рекомендується застосовувати пацієнтам з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки, що функціонує. У пацієнтів із гіпонатріємією (особливо зі стенозом ниркової артерії, у т.ч. двостороннім) є ризик раптового розвитку артеріальної гіпотензії. Тому слід звертати увагу на можливі симптоми зневоднення та зниження вмісту електролітів у плазмі крові, наприклад, після діареї або блювання. Застосування інгібіторів АПФ викликає блокаду РААС і тому може супроводжуватися різким зниженням артеріального тиску та/або підвищенням концентрації креатиніну в плазмі, що свідчить про розвиток функціональної ниркової недостатності. Ці явища частіше спостерігаються при прийомі першої дози або протягом перших 2 тижнів терапії і іноді розвиваються гостро. Таким пацієнтам потрібний регулярний контроль вмісту електролітів плазми крові. При тяжкій артеріальній гіпотензії може знадобитися внутрішньовенне введення 0.9% розчину натрію хлориду.Транзиторна гіпотензія не є протипоказанням для продовження терапії. Після відновлення ОЦК та АТ можна відновити лікування, застосовуючи низькі дози периндоприлу та індапаміду, або застосовувати окремо. Перед початком застосування комбінації необхідно оцінити функціональну активність нирок та вміст калію у плазмі крові. На початку терапії дозу препарату підбирають, враховуючи ступінь зниження АТ, особливо у разі зниження ОЦК та втрати електролітів, що дозволяє уникнути різкого зниження АТ. Ризик розвитку артеріальної гіпотензії існує у всіх пацієнтів, проте особливої обережності слід дотримуватися у пацієнтів з ІХС та цереброваскулярними захворюваннями. У таких пацієнтів лікування починають із низьких доз препарату. Амлодипін У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (III та IV ФК за класифікацією NYHA) лікування проводять з обережністю у зв'язку з можливістю розвитку набряку легень. Блокатори кальцієвих каналів, включаючи амлодипін, необхідно з обережністю застосовувати у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю та у зв'язку з можливим збільшенням ризику розвитку небажаних явищ з боку серцево-судинної системи та смертності. Прийом амлодипіну слід починати з найнижчих доз і бути обережним як на початку терапії, так і при збільшенні дози амлодипіну. Пацієнтам з тяжким порушенням функції печінки дозу слід збільшувати поступово, необхідний ретельний моніторинг клінічного стану. Індапамід За наявності порушення функції печінки прийом тіазидних та тіазидоподібних діуретиків може призвести до розвитку печінкової енцефалопатії. У цьому випадку слід негайно припинити прийом препарату. На фоні застосування тіазидних та тіазидоподібних діуретиків повідомлялося про випадки розвитку реакції фоточутливості. У разі розвитку реакції фоточутливості слід припинити лікування. За необхідності продовження терапії діуретиками рекомендується захищати шкірні покриви від дії сонячних або штучних УФ-променів. До початку лікування необхідно визначити вміст натрію у плазмі крові. З огляду на прийом препарату слід регулярно контролювати цей показник. Всі діуретичні засоби здатні викликати гіпонатріємію, яка іноді призводить до серйозних ускладнень. На початковому етапі терапії зниження вмісту натрію в плазмі може бути безсимптомним, тому необхідний регулярний лабораторний контроль. Пацієнтам похилого віку показаний частіший контроль вмісту натрію в плазмі крові. Терапія тіазидними та тіазидоподібними діуретиками пов'язана з ризиком розвитку гіпокаліємії. Необхідно уникати гіпокаліємії (менше 3.4 ммоль/л) у наступних категорій пацієнтів із груп високого ризику: пацієнти похилого віку, виснажені пацієнти, пацієнти з цирозом печінки, у т.ч. з набряками та асцитом, пацієнти з ІХС, хронічною серцевою недостатністю. У таких пацієнтів гіпокаліємія посилює токсичну дію серцевих глікозидів та підвищує ризик розвитку аритмії. До групи підвищеного ризику також відносяться пацієнти з подовженим інтервалом QT як спадковою, так і викликаною лікарською дією. Гіпокаліємія, як і брадикардія, сприяє розвитку тяжких порушень ритму серця, особливо поліморфної шлуночкової тахікардії типу "пірует", яка може призвести до смерті. У всіх описаних вище випадках потрібний регулярний контроль вмісту калію в плазмі. Необхідно визначити вміст калію в плазмі протягом першого тижня після початку терапії. При виявленні гіпокаліємії має бути проведена відповідна терапія. Тіазидні та тіазидоподібні діуретики зменшують виведення кальцію нирками, що може спричинити незначне тимчасове підвищення вмісту кальцію у плазмі крові. Виражена гіперкальціємія може бути пов'язана з раніше недіагностованим гіперпаратиреозом. У разі необхідно провести дослідження функції паращитовидных залоз, попередньо скасувавши прийом діуретичних засобів. У пацієнтів із підвищеною концентрацією сечової кислоти у плазмі крові на фоні терапії може збільшуватись частота виникнення нападів подагри. Тіазидні та тіазидоподібні діуретики ефективні повною мірою лише у пацієнтів з нормальною або незначною мірою порушеною функцією нирок (концентрація креатиніну в плазмі крові у дорослих пацієнтів нижче 25 мг/л або 220 мкмоль/л). У пацієнтів похилого віку КК розраховують з урахуванням віку, маси тіла та статі. У пацієнтів на тлі гіповолемії та гіпонатріємії на початку терапії діуретиками може спостерігатися тимчасове зниження СКФ та підвищення концентрації сечовини та креатиніну у плазмі крові. Ця транзиторна функціональна ниркова недостатність не є небезпечною для пацієнтів з незміненою функцією нирок, проте у пацієнтів з нирковою недостатністю її вираженість може посилюватися. У таких пацієнтів слід регулярно контролювати вміст калію та концентрацію креатиніну у плазмі крові. Індапамід може дати позитивну реакцію під час проведення допінг-контролю. Периндоприл На фоні застосування інгібіторів АПФ можуть виникати нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопенія та анемія. У пацієнтів із нормальною функцією нирок за відсутності інших факторів ризику нейтропенія розвивається рідко. Після відміни інгібітору АПФ нейтропенія та агранулоцитоз проходять самостійно. З особливою обережністю слід застосовувати периндоприл у пацієнтів із системними захворюваннями сполучної тканини на фоні терапії імунодепресантами, алопуринолом або прокаїнамідом, особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок. У деяких пацієнтів розвивалися важкі інфекції, іноді резистентні до інтенсивної антибіотикотерапії. При застосуванні периндоприлу у таких пацієнтів рекомендується періодично контролювати кількість лейкоцитів у плазмі. При появі будь-яких симптомів інфекційних захворювань (наприклад, біль у горлі,лихоманка) пацієнтам необхідно звернутися до лікаря. З огляду на застосування інгібіторів АПФ, зокрема. і периндоприлу, в окремих випадках може спостерігатися розвиток ангіоневротичного набряку особи, кінцівок, губ, язика, голосових складок та/або гортані. При появі симптомів слід негайно припинити прийом препарату та продовжити спостереження за пацієнтом до повного усунення симптомів. Як правило, набряк обличчя та губ лікування не вимагає, хоча для усунення симптомів можуть застосовуватися антигістамінні засоби. Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком гортані, може призвести до смерті. Набряк мови, голосових складок або гортані може призвести до обструкції дихальних шляхів. При появі таких симптомів слід негайно ввести підшкірний розчин епінефрину (адреналіну) у розведенні 1:1000 (0.3-0.5 мл) та/або забезпечити прохідність дихальних шляхів.У пацієнтів з ангіоневротичним набряком в анамнезі, не пов'язаним з прийомом інгібіторів АПФ, може бути підвищений ризик розвитку при прийомі препаратів цієї групи. У поодиноких випадках на тлі терапії інгібіторами АПФ розвивається ангіоневротичний набряк кишечника. При цьому у пацієнтів відзначаються скарги на біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні зі нудотою та блюванням, у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальному рівні С-1 естерази. Діагноз встановлювався за допомогою КТ, УЗД органів черевної порожнини або під час хірургічного втручання. Симптоми зникають після припинення інгібіторів АПФ. Тому у пацієнтів зі скаргами на біль у ділянці живота, які приймають інгібітори АПФ, при проведенні диференціальної діагностики необхідно враховувати можливість розвитку ангіоневротичного набряку кишечнику. Є окремі повідомлення про розвиток анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ під час проведення десенсибілізуючої терапії (наприклад, отрутою перетинчастокрилих комах: бджоли, оси). Розвитку подібних реакцій вдавалося уникнути шляхом тимчасової відміни інгібіторів АПФ (не менше ніж за 24 години до проведення десенсибілізації), при випадковому прийомі інгібітора АПФ анафілактоїдна реакція виникала знову. У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні аферезу ЛПНЩ з використанням декстрану сульфату можуть розвиватися анафілактоїдні реакції, що загрожують життю. Для запобігання таким реакціям слід тимчасово припиняти прийом інгібіторів АПФ перед кожною процедурою аферезу. У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, під час проведення гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®) розвивалися анафілактоїдні реакції. Тому рекомендується використовувати мембрану іншого типу або застосовувати гіпотензивний препарат іншої фармакотерапевтичної групи. На тлі терапії інгібіторами АПФ може виникати сухий кашель. Кашель тривалий час зберігається на фоні прийому препаратів цієї групи і зникає після їх відміни. При появі пацієнта сухого кашлю слід пам'ятати про можливість його появи у зв'язку із застосуванням інгібітора АПФ. При необхідності застосування препаратів цієї групи прийом інгібітору АПФ може бути продовжено. Інгібітори АПФ слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка та при мітральному стенозі. У пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсулін, протягом першого місяця лікування інгібітором АПФ необхідний регулярний контроль концентрації глюкози в плазмі крові. Застосування інгібіторів АПФ у пацієнтів, які зазнають хірургічного втручання із застосуванням загальної анестезії, може призвести до вираженого зниження артеріального тиску, особливо при застосуванні засобів для загальної анестезії, які мають антигіпертензивну дію. Рекомендується припинити прийом інгібіторів тривалої дії, зокрема. периндоприлу, за 24 години до хірургічного втручання. У пацієнтів негроїдної раси частіше, ніж у інших рас, на фоні застосування інгібіторів АПФ розвивається ангіоневротичний набряк. Периндоприл, як і інші інгібітори АПФ, очевидно, має менш виражену антигіпертензивну дію у пацієнтів негроїдної раси порівняно з іншими расами. Можливо, ця відмінність зумовлена тим, що у пацієнтів негроїдної раси з артеріальною гіпертензією найчастіше відзначається низька активність реніну плазми. У поодиноких випадках на фоні прийому інгібіторів АПФ виникає холестатична жовтяниця. При прогресуванні цього синдрому розвивається фульмінантний некроз печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому незрозумілий. При значному підвищенні активності печінкових ферментів або появи жовтяниці на фоні прийому інгібіторів АПФ слід припинити прийом препарату та продовжувати спостереження за пацієнтом. На фоні застосування інгібітору АПФ може розвиватися гіперкаліємія. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність, літній вік (старше 70 років), цукровий діабет, деякі супутні стани (дегідратація, гостра декомпенсація хронічної серцевої недостатності, метаболічний ацидоз), одночасний прийом калійзберігаючих діуретиків (спіронолактон, еплеренон, кал , калій містять замінників харчової солі, а також інших засобів, що сприяють підвищенню вмісту калію в плазмі крові (наприклад, гепарин) (особливо у пацієнтів зі зниженою функцією нирок). Гіперкаліємія може призвести до серйозних, іноді фатальних порушень ритму серця.При необхідності одночасного застосування препарату з вищезазначеними засобами слід бути обережним і регулярно контролювати вміст калію в плазмі крові. Методом лікування реноваскулярної гіпертензії є реваскуляризація. Тим не менш, застосування інгібіторів АПФ може бути ефективним у пацієнтів з реноваскулярною гіпертензією, як очікують на хірургічне втручання, так і при неможливості його проведення. У пацієнтів з діагностованим або передбачуваним стенозом ниркової артерії лікування слід розпочинати з нижчих доз комбінації. У деяких пацієнтів може розвинутись функціональна ниркова недостатність, яка проходить після відміни препарату. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У зв'язку з можливістю виникнення слабкості, запаморочення на фоні застосування даної комбінації необхідно дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та роботі з іншими технічними пристроями, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: амлодипін безілат 6,93 мг, що відповідає вмісту амлодипіну 5 мг, індапамід 2.5 мг, периндоприлу ербумін B субстанція-гранули*,40.824 мг, що відповідає вмісту периндоприлу ербуміну 8 мг. Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, крохмаль прежелатинізований, карбоксиметилкрохмаль натрію, гідрокарбонат натрію, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (9) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі, з фаскою з двох сторін і ризиком на одній стороні.Фармакотерапевтична групаКомбінований антигіпертензивний препарат, що містить периндоприлу ербумін (інгібітор АПФ), індапамід (тіазидоподібний діуретик) та амлодипін (блокатор кальцієвих каналів). Ця комбінація поєднує в собі властивості кожної з діючих речовин, які мають при цьому потенціювальну дію. Амлодипін – блокатор кальцієвих каналів, похідне дигідропіридину. Чинить антиангінальну та гіпотензивну дію. Амлодипін пригнічує трансмембранний перехід іонів кальцію в кардіоміоцити та гладком'язові клітини судинної стінки. Антигіпертензивна дія амлодипіну обумовлена прямим розслаблюючим ефектом на гладком'язові клітини судинної стінки. Механізм антиангінальної дії амлодипіну до кінця не вивчений, імовірно, він пов'язаний з такими ефектами: викликає розширення периферичних артеріол, знижуючи ОПСС - постнавантаження, що призводить до зменшення потреби міокарда в кисні; викликає розширення коронарних артерій та артеріол як в інтактних, так і в ішемізованих ділянках міокарда, що збільшує надходження кисню до міокарду, в т.ч. у пацієнтів зі стенокардією Принцметалу. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією прийом амлодипіну 1 раз на добу забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску (у положенні лежачи і стоячи) протягом 24 годин. Антигіпертензивна дія розвивається повільно, у зв'язку з чим розвиток гострої гіпотензії нехарактерний. У пацієнтів зі стенокардією прийом амлодипіну 1 раз на добу підвищує толерантність до фізичного навантаження, час до розвитку нападу стенокардії та до "ішемічної" депресії сегмента ST, знижує частоту нападів стенокардії та потребу в прийомі нітрогліцерину (короткодіючі форми). Амлодипін не має небажаного впливу на ліпідний обмін і не викликає зміни ліпідного профілю плазми. Амлодипін можна застосовувати у пацієнтів з бронхіальною астмою, цукровим діабетом та подагрою. Індапамід є похідним сульфонаміду. За фармакологічними властивостями близький до тіазидних діуретиків. Індапамід пригнічує реабсорбцію іонів натрію в кортикальному сегменті петлі Генле, що призводить до збільшення екскреції нирками іонів натрію та хлору, та меншою мірою іонів калію та магнію, посилюючи тим самим діурез та знижуючи АТ. У режимі монотерапії антигіпертензивна дія зберігається протягом 24 годин і виявляється при застосуванні препарату у дозах, які мають мінімальну діуретичну дію. Антигіпертензивна дія індапаміду пов'язана із покращенням еластичних властивостей великих артерій, зменшенням ОПСС. На тлі прийому індапаміду зменшується гіпертрофія лівого шлуночка. Індапамід не впливає на концентрацію ліпідів у плазмі крові (тригліцеридів, загального холестерину, ЛПНГ та ЛПВЩ), на показники вуглеводного обміну (в т.ч. у пацієнтів з цукровим діабетом). Периндоприл – інгібітор АПФ. АПФ, або кіназа II, є екзопептидазою, яка перетворює ангіотензин I на судинозвужувальну речовину - ангіотензин II, а також руйнує брадикінін, що має судинорозширювальні властивості, до неактивного гептапептиду. В результаті периндоприл забезпечує наступні ефекти: знижує секрецію альдостерону; збільшує активність реніну плазми крові за принципом "негативного" зворотного зв'язку; при тривалому застосуванні знижує ОПСС – постнавантаження серця, що зумовлено, в основному, дією на м'язові та ниркові судини. Зниження ОПСС не супроводжується затримкою натрію та води та не викликає рефлекторну тахікардію. Дослідження показників гемодинаміки у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю виявило: зниження тиску наповнення у лівому та правому шлуночках серця; зниження ОПСС; збільшення серцевого викиду та серцевого індексу; збільшення периферичного кровотоку у м'язах. Крім того, було відзначено покращення результатів проби з фізичним навантаженням. Дія периндоприлу здійснюється за допомогою активного метаболіту – периндоприлату. Інші метаболіти не мають інгібуючої дії на АПФ в умовах in vitro. Периндоприл ефективний при лікуванні артеріальної гіпертензії будь-якого ступеня тяжкості, знижує як систолічний, так і діастолічний артеріальний тиск у положенні лежачи і стоячи. Антигіпертензивний ефект досягає максимуму через 4-6 годин після одноразового прийому внутрішньо і зберігається протягом 24 годин. Антигіпертензивна дія через 24 години після одноразового прийому внутрішньо становить близько 87-100% від максимального антигіпертензивного ефекту. Периндоприл має антигіпертензивну дію у пацієнтів як з низькою, так і з нормальною активністю реніну в плазмі крові. Терапевтичний ефект настає через 1 місяць від початку терапії і не супроводжується тахіфілаксією. Припинення терапії не викликає синдром відміни. Периндоприл має судинорозширюючі властивості та сприяє відновленню еластичності великих артерій, структури судинної стінки дрібних артерій, а також зменшує гіпертрофію лівого шлуночка. Одночасне застосування з тіазидним діуретиком посилює вираженість антигіпертензивної дії та знижує ризик розвитку гіпокаліємії на фоні прийому діуретиків. Комбінація периндоприл/індапамід має дозозалежну антигіпертензивну дію як на систолічний, так і на діастолічний АТ (у положенні стоячи та лежачи) незалежно від віку пацієнта. Антигіпертензивна дія зберігається протягом 24 годин. Терапевтичний ефект настає менш ніж через 1 місяць від початку терапії та не супроводжується тахіфілаксією. Припинення терапії не викликає синдром відміни. У клінічних дослідженнях одночасне застосування периндоприлу та індапаміду посилювало вираженість антигіпертензивної дії порівняно з монотерапією кожним препаратом. Комбінація периндоприлу тертбутиламін (периндоприлу ербумін)/індапамід призводила до більш вираженого зниження гіпертрофії лівого шлуночка, ніж монотерапія еналаприлом. Найбільший вплив на гіпертрофію лівого шлуночка досягається при застосуванні периндоприлу тертбутиламіну (периндоприлу ербуміну) 8 мг/індапаміду 2.5 мг.ФармакокінетикаАмлодипін Після прийому внутрішньо амлодипін повільно абсорбується із ШКТ. Їда не впливає на біодоступність амлодипіну. Сmax амлодипіну в плазмі досягається через 6-12 годин після прийому внутрішньо. Абсолютна біодоступність становить близько 64-80%. Vd становить приблизно 21 л/кг. У дослідженнях in vitro ступінь зв'язування амлодипіну з білками плазми становить близько 97.5%. Амлодипін проникає через гематоенцефалічний бар'єр і плацентарний бар'єр. Кінцевий T1/2 із плазми становить близько 35-50 год, що дозволяє приймати амлодипін 1 раз на добу. Амлодипін метаболізується у печінці з утворенням неактивних метаболітів, при цьому 10% прийнятої внутрішньо дози амлодипіну виводиться у незміненому вигляді, близько 60% – нирками у вигляді метаболітів. Амлодипін не виводиться з організму за допомогою гемодіалізу. Подовження Т1/2 у пацієнтів з печінковою недостатністю передбачає, що при тривалому застосуванні кумуляція амлодипіну в організмі буде вищою (збільшується до 60 год). Індапамід Індапамід швидко і повністю абсорбується із ШКТ. Прийом їжі трохи підвищує швидкість всмоктування, але не впливає на повноту всмоктування. Сmax у плазмі крові досягається приблизно через 1 годину після прийому препарату внутрішньо. Ступінь зв'язування з білками плазми – 79%. T1/2 становить 14-24 год (у середньому 18 год). Повторний прийом індапаміду не призводить до його кумуляції. Елімінується переважно нирками (70% прийнятої внутрішньо дози) і через кишечник (22%) у формі неактивних метаболітів. Периндоприл При прийомі периндоприл швидко всмоктується. Сmax у плазмі досягається через 1 год після прийому внутрішньо. Периндоприл є проліки, тобто. не має фармакологічної активності. Близько 27% дози периндоприлу, прийнятої внутрішньо, надходить у кровотік у вигляді активного метаболіту – периндоприлату. Крім активного метаболіту - периндоприлату, утворюється ще 5 метаболітів, які не мають фармакологічної активності. Сmax периндоприлату в плазмі досягається через 3-4 години після прийому внутрішньо. Прийом їжі уповільнює перетворення периндоприлу на периндоприлат, таким чином, впливаючи на біодоступність. Тому периндоприл слід приймати 1 раз на добу, вранці, перед їдою. Існує лінійна залежність концентрації периндоприлу у плазмі крові від прийнятої внутрішньо дози. Рівноважний стан досягається протягом 4 діб. Vd вільного периндоприлату становить приблизно 0,2 л/кт. Ступінь зв'язування периндоприлату з білками плазми крові (переважно з АПФ) становить близько 20% і має дозозалежний характер. T1/2 периндоприлу з плазми становить 1 год. Периндоприлат елімінується з організму нирками. Кінцевий T1/2 вільної фракції становить близько 17 год. Діалізний кліренс периндоприлату становить 70 мл/хв.Клінічна фармакологіяАнтигіпертензивний препарат.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (при необхідності одночасної терапії амлодипіном, індапамідом та периндоприлом у дозах, що застосовуються у монотерапії окремих компонентів).Протипоказання до застосуванняАнгіоневротичний набряк в анамнезі, пов'язаний із застосуванням інгібіторів АПФ; спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк; ниркова недостатність (КК менше 60 мл/хв); двосторонній стеноз ниркових артерій; стеноз артерії єдиної нирки; тяжка печінкова недостатність, у т.ч. печінкова енцефалопатія; тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 90 мм рт.ст.); шок, зокрема. кардіогенний шок; нестабільна стенокардія (за винятком стенокардії Принцметалу); обструкція вихідного тракту лівого шлуночка (наприклад, клінічно значущий стеноз аорти); гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда; рефрактерна гіпокаліємія; одночасне застосування з лікарськими засобами, здатними викликати поліморфну шлуночкову аритмію типу "пірует"; одночасне застосування з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію та літію у пацієнтів з підвищеним вмістом калію в плазмі крові; одночасне застосування препаратів, що подовжують інтервал QT; одночасне застосування з аліскіреном та аліскіренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом; вагітність; період лактації; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); підвищена чутливість до амлодипіну та інших похідних дигідропридину, індапаміду та інших похідних сульфонаміду, периндоприлу та інших інгібіторів АПФ, а також до допоміжних речовин, що входять до складу препарату. Враховуючи відсутність достатнього клінічного досвіду, не слід застосовувати у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, а також у пацієнтів із нелікованою серцевою недостатністю на стадії декомпенсації. З обережністю слід застосовувати дану комбінацію при печінковій недостатності легкого та середнього ступеня тяжкості, системних захворюваннях сполучної тканини (в т.ч. ВКВ, склеродермія), терапії імунодепресантами, алопуринолом, прокаїнамідом (ризик розвитку нейтропенії та агранулоцитозу). (прийом діуретиків, дієта з обмеженням кухонної солі, блювання, діарея, гемодіаліз), ІХС, атеросклерозі, цереброваскулярних захворюваннях, реноваскулярній гіпертензії, цукровому діабеті, хронічній серцевій недостатності (IV ФК за класифікацією NYHA), гіперурикемії (особливо нефролітіазом), одночасному застосуванні дантролену, естрамустину, хірургічному втручанні/загальній анестезії, лабільності АТ,проведенні гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®), перед процедурою аферезу ЛПНЩ за допомогою декстрану сульфату, одночасному проведенні десенсибілізуючої терапії алергенами (наприклад, отрутою перетинчастокрилих), стані після трансплантації нирки, аортальному стенозі, пацієнтів похилого віку; пацієнтів негроїдної раси.Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування) протипоказане. Застосування у дітей Протипоказано застосування цієї комбінації у пацієнтів віком до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).Побічна діяКласифікація частоти розвитку побічних ефектів: дуже часто (>1/10), часто (від >1/100 до <1/10), нечасто (від >1/1000 до <1/100), рідко (від >1/10) 000 до <1/1000), дуже рідко (<1/10 000) частота невідома (не може бути оцінена на основі наявних даних). Амлодипін З боку системи кровотворення: дуже рідко – лейкопенія/нейтропенія, тромбоцитопенія. З боку імунної системи: дуже рідко – алергічні реакції. З боку обміну речовин: дуже рідко – гіперглікемія. Психічні порушення: нечасто – безсоння, лабільність настрою (в т.ч. тривожність), депресія; рідко – сплутаність свідомості. З боку нервової системи: часто – сонливість (особливо на початку лікування), запаморочення (особливо на початку лікування), головний біль; нечасто – тремор, гіпестезія, парестезія, зміни смаку, непритомність; дуже рідко – м'язова гіпертонія, периферична невропатія. З боку органу зору: нечасто – порушення зору (зокрема диплопія). З боку органу слуху та рівноваги: нечасто – шум у вухах. З боку серцево-судинної системи: часто – відчуття серцебиття, відчуття припливів крові до шкіри обличчя; нечасто – виражене зниження артеріального тиску (в т.ч. ортостатична гіпотензія); дуже рідко – інфаркт міокарда, можливо, внаслідок надмірного зниження АТ у пацієнтів групи високого ризику, порушення ритму серця (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та миготливу аритмію), васкуліт (в т.ч. геморагічний васкуліт). З боку дихальної системи: нечасто – задишка, риніт; дуже рідко – кашель. З боку травної системи: часто – біль у животі, нудота; нечасто – блювання, диспепсія, зміни режиму дефекації (в т.ч. діарея, запор), сухість у роті; дуже рідко – гіперплазія ясен, панкреатит, гастрит, гепатит, жовтяниця, підвищення концентрації сироваткового білірубіну, активності печінкових ферментів (АЛТ та АСТ). З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – свербіж шкіри, висипання, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, фоточутливість; дуже рідко – багатоформна ексудативна еритема. З боку скелетно-м'язової системи: нечасто – артралгія, міалгія, спазми м'язів. З боку сечовивідної системи: нечасто – хворобливе сечовипускання, ніктурія, прискорене сечовипускання. З боку статевих органів та молочної залози: нечасто – імпотенція, гінекомастія. Алергічні реакції: нечасто – кропив'янка; дуже рідко – ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, слизової оболонки язика, голосових складок та/або гортані. Інші: часто – периферичні набряки; нечасто – збільшення або зниження маси тіла, підвищена стомлюваність, астенія, біль у грудній клітці, біль у спині, біль різної локалізації, загальне нездужання. При застосуванні амлодипіну спостерігалися рідкісні випадки екстрапірамідного синдрому. Періндоприл/Індапамід З боку системи кровотворення: дуже рідко - лейкопенія/нейтропенія, агранулоцитоз або панцитопенія, тромбоцитопенія, апластична анемія, гемолітична анемія, при лікуванні інгібіторами АПФ у певних ситуаціях (після трансплантації нирки, на час діалізу) спостерігали розвиток анемії. З боку імунної системи: нечасто – реакції підвищеної чутливості у пацієнтів, схильних до бронхообструктивних та алергічних реакцій. Психічні порушення: нечасто – лабільність настрою (в т.ч. тривожність), порушення сну. З боку нервової системи: часто - запаморочення (особливо на початку лікування), біль голови, парестезія, вертиго; частота невідома - непритомність. Порушення зору (в т.ч. диплопія). З боку органу слуху та рівноваги: нечасто – шум (дзвін) у вухах. З боку серцево-судинної системи: нечасто – виражене зниження артеріального тиску (в т.ч. ортостатична гіпотензія), васкуліт (в т.ч. геморагічний васкуліт); дуже рідко – стенокардія, інфаркт міокарда, можливо, внаслідок надмірного зниження АТ у пацієнтів групи високого ризику, порушення ритму серця (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та миготливу аритмію); частота невідома - поліморфна шлуночкова тахікардія за типом "бенкетує" (можливо з летальним результатом). З боку травної системи: часто – біль у животі, нудота, біль у епігастрії, блювання, диспепсія, зміни режиму дефекації (в т.ч. діарея, запор), сухість у роті, порушення смакового сприйняття, зниження апетиту; дуже рідко – панкреатит, ангіоневротичний набряк кишечника, жовтяниця; частота невідома – печінкова енцефалопатія у пацієнтів із печінковою недостатністю. З боку шкіри та підшкірної клітковини: часто - свербіж шкіри, висип, макуло-папульозний висип; нечасто – підвищене потовиділення; дуже рідко – багатоформна ексудативна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз; частота невідома – фоточутливість. З боку кістково-м'язової системи: часто – спазми м'язів. З боку сечовидільної системи: нечасто – ниркова недостатність; дуже рідко – гостра ниркова недостатність. З боку статевих органів та молочної залози: нечасто – імпотенція. Алергічні реакції: нечасто – кропив'янка, ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, слизової оболонки язика, голосових складок та/або гортані. Лабораторні та інструментальні дані: рідко – гіперкальціємія; частота невідома - підвищення концентрації сироваткового білірубіну, активності печінкових ферментів АЛТ* та АСТ*, збільшення інтервалу QT на ЕКГ, підвищення концентрації креатиніну в сечі та плазмі крові, що відбувається після відміни терапії, гіпокаліємія, гіпонатріємія та гіповолемія, що призводять до дегідратації та підвищення концентрації сечової кислоти та глюкози у плазмі крові, гіперкаліємія. Інші: часто – астенія; нечасто - можливе погіршення перебігу гострої форми системного червоного вовчаку. * У більшості випадків пов'язано з холестазом.Взаємодія з лікарськими засобамиАмлодипін У лабораторних тварин були відзначені випадки фібриляції шлуночків з летальним кінцем і колапсом на фоні застосування верапамілу та внутрішньовенного введення дантролену, що супроводжувалися гіперкаліємією. Внаслідок ризику розвитку гіперкаліємії рекомендується уникати одночасного застосування амлодипіну та дантролену у пацієнтів, що схильні до злоякісної гіпертермії, а також при лікуванні злоякісної гіпертермії. Одночасне застосування індукторів ізоферменту CYP3A4 (рифампіцин, препарати звіробою продірявленого) може призводити до зниження концентрації амлодипіну в плазмі. Слід бути обережними при одночасному прийомі амлодипіну з індукторами ізоферменту CYP3A4. Одночасне застосування амлодипіну з сильними або помірними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (інгібітори протеази, протигрибкові препарати групи азолів, антибіотики групи макролідів (наприклад, еритроміцин або кларитроміцин), верапаміл або дилтіазем) може призвести до концентрації. Клінічні прояви зазначених фармакокінетичних відхилень можуть бути більш вираженими у пацієнтів похилого віку. У зв'язку з чим може знадобитися моніторинг клінічного стану та корекція дози. Амлодипін посилює антигіпертензивну дію препаратів для гіпотензивної терапії. Одночасний прийом амлодипіну та вживання грейпфрутів або грейпфрутового соку не рекомендується у зв'язку з можливим підвищенням біодоступності амлодипіну у деяких пацієнтів, що може призвести до посилення антигіпертензивного ефекту. Індапамід Враховуючи ризик розвитку гіпокаліємії, слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні індапаміду з препаратами, здатними викликати поліморфну шлуночкову тахікардію типу "пірует", наприклад, антиаритмічними препаратами (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід, аміодарон, дофетилід, ібутілід, ібутілід, (хлорпромазин, ціамемазин, левомепромазин, тіорілазин, трифторперазин), бензамідами (амісульпрід, /в, галофантрин, мізоластин, моксифлоксацин, пентамідин, спарфлоксацин, вінкамін внутрішньовенно, метадон, астемізол, терфенадин.Слід уникати одночасного застосування з переліченими вище препаратами при розвитку гіпокаліємії, проводити її корекцію, контролювати ЕКГ (інтервал QT). Одночасний прийом з амфотерицином В внутрішньовенно, системними глюко- та мінералокортикоїдами, тетракозактидом, проносними засобами, що стимулюють моторику ШКТ, підвищує ризик розвитку гіпокаліємії (адитивний ефект). Необхідний контроль вмісту калію в плазмі крові, при необхідності – корекція гіпокаліємії. Особливої обережності слід дотримуватися при одночасному застосуванні із серцевими глікозидами. Слід застосовувати проносні засоби, що не стимулюють моторику ШКТ. Гіпокаліємія посилює токсичну дію серцевих глікозидів. При одночасному застосуванні слід контролювати вміст калію в плазмі крові та показники ЕКГ та за необхідності вирішити питання про доцільність продовження терапії. Функціональна ниркова недостатність, яка може виникати на фоні прийому діуретиків, особливо "петльових", при одночасному застосуванні метформіну підвищує ризик розвитку лактацидозу. Не слід застосовувати метформін, якщо КК у плазмі крові перевищує 15 мг/л (135 мкмоль/л) у чоловіків та 12 мг/л (110 мкмоль/л) у жінок. Зневоднення організму на фоні прийому діуретиків збільшує ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо при введенні йодовмісних контрастних речовин у високих дозах. Перед застосуванням йодовмісних контрастних речовин необхідно компенсувати гіповолемію. При одночасному застосуванні можливий розвиток гіперкальціємії внаслідок зниження виведення кальцію нирками. Можливе підвищення КК у плазмі без зміни концентрації циклоспорину, навіть при нормальному вмісті води та натрію. Периндоприл Одночасне застосування периндоприлу з аліскіреном протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом або помірним чи тяжким порушенням функції нирок (КК менше 60 мл/хв). На тлі терапії інгібіторами АПФ вміст калію в плазмі крові, як правило, залишається в межах норми, але можливий розвиток гіперкаліємії. Одночасний прийом калійзберігаючих діуретиків (спіронолактон, тріамтерен, амілорид, еплеренон), препаратів калію та калійвмісних замінників харчової солі може призводити до суттєвого підвищення вмісту калію в плазмі крові. При необхідності одночасного прийому інгібітору АПФ з вищезазначеними препаратами (у разі гіпокаліємії) слід бути обережним і проводити регулярний контроль вмісту калію в плазмі крові та параметрів ЕКГ. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з естрамустином супроводжується ризиком розвитку ангіоневротичного набряку. Подвійна блокада РААС у пацієнтів з атеросклерозом, хронічною серцевою недостатністю або цукровим діабетом, що супроводжується ураженням органів-мішеней асоційована з більш високою частотою розвитку артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємією та порушенням функції нирок (в т.ч. розвитком гострої ниркової недостатності) у порівнянні з застосуванням препарату однією з перерахованих груп. Подвійна блокада РААС можлива лише окремих випадках під ретельним контролем функції нирок. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з НПЗП (включаючи АСК у дозі, що чинить протизапальну дію, інгібітори ЦОГ-2 та неселективні НПЗЗ) може призвести до зниження антигіпертензивного ефекту, а також до погіршення функції нирок, включаючи розвиток ОПН, та підвищення вмісту кал , особливо у пацієнтів із зниженою функцією нирок Слід бути обережними при застосуванні зазначеної комбінації, особливо у пацієнтів похилого віку. Пацієнтам необхідно компенсувати втрату рідини та проводити регулярний контроль функції нирок як на початку лікування, так і в процесі лікування. Інгібітори АПФ можуть посилювати гіпоглікемічний ефект інсуліну та похідних сульфонілсечовини у пацієнтів з цукровим діабетом. Розвиток гіпоглікемії спостерігається дуже рідко (ймовірно, за рахунок збільшення толерантності до глюкози та зниження потреби в інсуліні). У пацієнтів, які отримують діуретики, особливо при надмірному виведенні рідини та/або електролітів, на початку терапії інгібітором АПФ може спостерігатися значне зниження артеріального тиску. Ризик розвитку артеріальної гіпотензії можна зменшити шляхом відміни діуретика, корекції гіповолемії та електролітного балансу, а також призначаючи периндоприл у низькій дозі (2 мг на добу), поступово її збільшуючи. Одночасне застосування алопуринолу, цитостатичних та імунодепресивних препаратів, кортикостероїдів (для системного застосування) та прокаїнаміду з інгібіторами АПФ може збільшувати ризик розвитку лейкопенії. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та засобів для загальної анестезії може призводити до посилення антигіпертензивного ефекту. При застосуванні інгібіторів АПФ, зокрема. периндоприлу, у пацієнтів, які отримують внутрішньовенний препарат золота (натрію ауротіомалат), був описаний симптомокомплекс, що включає гіперемію шкіри обличчя, нудоту, блювання, артеріальну гіпотензію. Одночасне застосування гліптинів (ліпагліптин, саксагліптин, ситагліптин, вітагліптин) з інгібіторами АПФ може підвищувати ризик розвитку ангіоневротичного набряку внаслідок пригнічення активності дипептидилпептидази IV гліптином. Симпатоміметики можуть послаблювати антигіпертензивну дію інгібіторів АПФ. Амлодипін+Індапамід+Періндоприл При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з препаратами літію може виникати оборотне підвищення концентрації літію у плазмі з розвитком інтоксикації. Одночасне застосування з тіазидними діуретиками може сприяти додатковому підвищенню концентрації літію та зростанню ризику розвитку інтоксикації. Одночасне застосування комбінації периндоприлу та індапаміду з препаратами літію не рекомендується. У разі проведення зазначеної терапії необхідний регулярний контроль концентрації літію у плазмі. При одночасному застосуванні з баклофеном можливе посилення антигіпертензивної дії. Слід контролювати АТ та функцію нирок, за необхідності провести корекцію дози гіпотензивних препаратів. При одночасному застосуванні з гіпотензивними лікарськими засобами (наприклад, бета-адреноблокатори) можливе посилення антигіпертензивного ефекту. Слід бути обережними при одночасному застосуванні з нітрогліцерином, іншими нітратами або іншими вазодилататорами, оскільки при цьому можливе додаткове зниження АТ. При одночасному застосуванні з кортикостероїдами (мінерало- та глюкокортикоїди), тетракозактидом можливе зниження антигіпертензивної дії (затримка рідини та натрію внаслідок дії кортикостероїдів). Одночасне застосування з альфа-адреноблокаторами (празозин, альфузозин, доксазозин, тамсулозин, теразозин) спричиняє посилення антигіпертензивної дії та підвищення ризику розвитку ортостатичної гіпотензії. При одночасному застосуванні з аміфостином можливе посилення антигіпертензивного ефекту амлодипіну. Трициклічні антидепресанти/нейролептики/засоби для загальної анестезії посилюють антигіпертензивну дію та підвищують ризик розвитку ортостатичної гіпотензії (адитивний ефект).Спосіб застосування та дозиВсередину по 1 таб. 1 раз на добу, переважно вранці, перед їдою. Доза комбінації підбирається після попереднього титрування доз окремих активних компонентів препарату. Максимальна добова доза становить 10 мг амлодипіну +2.5 індапаміду +8 мг периндоприлу. Ця комбінація протипоказана до застосування у пацієнтів з помірним та тяжким порушенням функції нирок (КК < 60 мл/хв). Препарат можна застосовувати у пацієнтів з КК ≥60 мл/хв, проте рекомендується індивідуальний добір доз амлодипіну, індапаміду, периндоприлу. Не потрібно змінити режим дозування у пацієнтів похилого віку, проте збільшення дози слід проводити з обережністю, що пов'язане з віковими змінами та подовженням Т1/2. Виведення периндоприлату у пацієнтів похилого віку та пацієнтів з нирковою недостатністю уповільнено. Тому у таких пацієнтів необхідно регулярно контролювати концентрацію креатиніну та вміст калію у плазмі крові. Ця комбінація протипоказана пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю. Слід бути обережними при застосуванні препарату у пацієнтів з легким та помірним порушенням функції печінки.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією без попереднього порушення функції нирок на фоні терапії можуть з'явитися лабораторні ознаки функціональної ниркової недостатності. У цьому випадку лікування препаратом слід припинити. Надалі можна відновити комбіновану терапію, використовуючи комбінацію периндоприлу та індапаміду у низьких дозах, або застосовувати ці препарати окремо. Таким пацієнтам необхідний регулярний контроль вмісту калію та концентрації креатиніну у сироватці крові через 2 тижні після початку терапії та надалі кожні 2 місяці. Розвиток ниркової недостатності найчастіше відбувається у пацієнтів із тяжкою хронічною серцевою недостатністю або вихідним порушенням функції нирок, у т.ч. при стенозі ниркової артерії Препарат не рекомендується застосовувати пацієнтам з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки, що функціонує. У пацієнтів із гіпонатріємією (особливо зі стенозом ниркової артерії, у т.ч. двостороннім) є ризик раптового розвитку артеріальної гіпотензії. Тому слід звертати увагу на можливі симптоми зневоднення та зниження вмісту електролітів у плазмі крові, наприклад, після діареї або блювання. Застосування інгібіторів АПФ викликає блокаду РААС і тому може супроводжуватися різким зниженням артеріального тиску та/або підвищенням концентрації креатиніну в плазмі, що свідчить про розвиток функціональної ниркової недостатності. Ці явища частіше спостерігаються при прийомі першої дози або протягом перших 2 тижнів терапії і іноді розвиваються гостро. Таким пацієнтам потрібний регулярний контроль вмісту електролітів плазми крові. При тяжкій артеріальній гіпотензії може знадобитися внутрішньовенне введення 0.9% розчину натрію хлориду.Транзиторна гіпотензія не є протипоказанням для продовження терапії. Після відновлення ОЦК та АТ можна відновити лікування, застосовуючи низькі дози периндоприлу та індапаміду, або застосовувати окремо. Перед початком застосування комбінації необхідно оцінити функціональну активність нирок та вміст калію у плазмі крові. На початку терапії дозу препарату підбирають, враховуючи ступінь зниження АТ, особливо у разі зниження ОЦК та втрати електролітів, що дозволяє уникнути різкого зниження АТ. Ризик розвитку артеріальної гіпотензії існує у всіх пацієнтів, проте особливої обережності слід дотримуватися у пацієнтів з ІХС та цереброваскулярними захворюваннями. У таких пацієнтів лікування починають із низьких доз препарату. Амлодипін У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (III та IV ФК за класифікацією NYHA) лікування проводять з обережністю у зв'язку з можливістю розвитку набряку легень. Блокатори кальцієвих каналів, включаючи амлодипін, необхідно з обережністю застосовувати у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю та у зв'язку з можливим збільшенням ризику розвитку небажаних явищ з боку серцево-судинної системи та смертності. Прийом амлодипіну слід починати з найнижчих доз і бути обережним як на початку терапії, так і при збільшенні дози амлодипіну. Пацієнтам з тяжким порушенням функції печінки дозу слід збільшувати поступово, необхідний ретельний моніторинг клінічного стану. Індапамід За наявності порушення функції печінки прийом тіазидних та тіазидоподібних діуретиків може призвести до розвитку печінкової енцефалопатії. У цьому випадку слід негайно припинити прийом препарату. На фоні застосування тіазидних та тіазидоподібних діуретиків повідомлялося про випадки розвитку реакції фоточутливості. У разі розвитку реакції фоточутливості слід припинити лікування. За необхідності продовження терапії діуретиками рекомендується захищати шкірні покриви від дії сонячних або штучних УФ-променів. До початку лікування необхідно визначити вміст натрію у плазмі крові. З огляду на прийом препарату слід регулярно контролювати цей показник. Всі діуретичні засоби здатні викликати гіпонатріємію, яка іноді призводить до серйозних ускладнень. На початковому етапі терапії зниження вмісту натрію в плазмі може бути безсимптомним, тому необхідний регулярний лабораторний контроль. Пацієнтам похилого віку показаний частіший контроль вмісту натрію в плазмі крові. Терапія тіазидними та тіазидоподібними діуретиками пов'язана з ризиком розвитку гіпокаліємії. Необхідно уникати гіпокаліємії (менше 3.4 ммоль/л) у наступних категорій пацієнтів із груп високого ризику: пацієнти похилого віку, виснажені пацієнти, пацієнти з цирозом печінки, у т.ч. з набряками та асцитом, пацієнти з ІХС, хронічною серцевою недостатністю. У таких пацієнтів гіпокаліємія посилює токсичну дію серцевих глікозидів та підвищує ризик розвитку аритмії. До групи підвищеного ризику також відносяться пацієнти з подовженим інтервалом QT як спадковою, так і викликаною лікарською дією. Гіпокаліємія, як і брадикардія, сприяє розвитку тяжких порушень ритму серця, особливо поліморфної шлуночкової тахікардії типу "пірует", яка може призвести до смерті. У всіх описаних вище випадках потрібний регулярний контроль вмісту калію в плазмі. Необхідно визначити вміст калію в плазмі протягом першого тижня після початку терапії. При виявленні гіпокаліємії має бути проведена відповідна терапія. Тіазидні та тіазидоподібні діуретики зменшують виведення кальцію нирками, що може спричинити незначне тимчасове підвищення вмісту кальцію у плазмі крові. Виражена гіперкальціємія може бути пов'язана з раніше недіагностованим гіперпаратиреозом. У разі необхідно провести дослідження функції паращитовидных залоз, попередньо скасувавши прийом діуретичних засобів. У пацієнтів із підвищеною концентрацією сечової кислоти у плазмі крові на фоні терапії може збільшуватись частота виникнення нападів подагри. Тіазидні та тіазидоподібні діуретики ефективні повною мірою лише у пацієнтів з нормальною або незначною мірою порушеною функцією нирок (концентрація креатиніну в плазмі крові у дорослих пацієнтів нижче 25 мг/л або 220 мкмоль/л). У пацієнтів похилого віку КК розраховують з урахуванням віку, маси тіла та статі. У пацієнтів на тлі гіповолемії та гіпонатріємії на початку терапії діуретиками може спостерігатися тимчасове зниження СКФ та підвищення концентрації сечовини та креатиніну у плазмі крові. Ця транзиторна функціональна ниркова недостатність не є небезпечною для пацієнтів з незміненою функцією нирок, проте у пацієнтів з нирковою недостатністю її вираженість може посилюватися. У таких пацієнтів слід регулярно контролювати вміст калію та концентрацію креатиніну у плазмі крові. Індапамід може дати позитивну реакцію під час проведення допінг-контролю. Периндоприл На фоні застосування інгібіторів АПФ можуть виникати нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопенія та анемія. У пацієнтів із нормальною функцією нирок за відсутності інших факторів ризику нейтропенія розвивається рідко. Після відміни інгібітору АПФ нейтропенія та агранулоцитоз проходять самостійно. З особливою обережністю слід застосовувати периндоприл у пацієнтів із системними захворюваннями сполучної тканини на фоні терапії імунодепресантами, алопуринолом або прокаїнамідом, особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок. У деяких пацієнтів розвивалися важкі інфекції, іноді резистентні до інтенсивної антибіотикотерапії. При застосуванні периндоприлу у таких пацієнтів рекомендується періодично контролювати кількість лейкоцитів у плазмі. При появі будь-яких симптомів інфекційних захворювань (наприклад, біль у горлі,лихоманка) пацієнтам необхідно звернутися до лікаря. З огляду на застосування інгібіторів АПФ, зокрема. і периндоприлу, в окремих випадках може спостерігатися розвиток ангіоневротичного набряку особи, кінцівок, губ, язика, голосових складок та/або гортані. При появі симптомів слід негайно припинити прийом препарату та продовжити спостереження за пацієнтом до повного усунення симптомів. Як правило, набряк обличчя та губ лікування не вимагає, хоча для усунення симптомів можуть застосовуватися антигістамінні засоби. Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком гортані, може призвести до смерті. Набряк мови, голосових складок або гортані може призвести до обструкції дихальних шляхів. При появі таких симптомів слід негайно ввести підшкірний розчин епінефрину (адреналіну) у розведенні 1:1000 (0.3-0.5 мл) та/або забезпечити прохідність дихальних шляхів.У пацієнтів з ангіоневротичним набряком в анамнезі, не пов'язаним з прийомом інгібіторів АПФ, може бути підвищений ризик розвитку при прийомі препаратів цієї групи. У поодиноких випадках на тлі терапії інгібіторами АПФ розвивається ангіоневротичний набряк кишечника. При цьому у пацієнтів відзначаються скарги на біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні зі нудотою та блюванням, у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальному рівні С-1 естерази. Діагноз встановлювався за допомогою КТ, УЗД органів черевної порожнини або під час хірургічного втручання. Симптоми зникають після припинення інгібіторів АПФ. Тому у пацієнтів зі скаргами на біль у ділянці живота, які приймають інгібітори АПФ, при проведенні диференціальної діагностики необхідно враховувати можливість розвитку ангіоневротичного набряку кишечнику. Є окремі повідомлення про розвиток анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ під час проведення десенсибілізуючої терапії (наприклад, отрутою перетинчастокрилих комах: бджоли, оси). Розвитку подібних реакцій вдавалося уникнути шляхом тимчасової відміни інгібіторів АПФ (не менше ніж за 24 години до проведення десенсибілізації), при випадковому прийомі інгібітора АПФ анафілактоїдна реакція виникала знову. У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні аферезу ЛПНЩ з використанням декстрану сульфату можуть розвиватися анафілактоїдні реакції, що загрожують життю. Для запобігання таким реакціям слід тимчасово припиняти прийом інгібіторів АПФ перед кожною процедурою аферезу. У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, під час проведення гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®) розвивалися анафілактоїдні реакції. Тому рекомендується використовувати мембрану іншого типу або застосовувати гіпотензивний препарат іншої фармакотерапевтичної групи. На тлі терапії інгібіторами АПФ може виникати сухий кашель. Кашель тривалий час зберігається на фоні прийому препаратів цієї групи і зникає після їх відміни. При появі пацієнта сухого кашлю слід пам'ятати про можливість його появи у зв'язку із застосуванням інгібітора АПФ. При необхідності застосування препаратів цієї групи прийом інгібітору АПФ може бути продовжено. Інгібітори АПФ слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка та при мітральному стенозі. У пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсулін, протягом першого місяця лікування інгібітором АПФ необхідний регулярний контроль концентрації глюкози в плазмі крові. Застосування інгібіторів АПФ у пацієнтів, які зазнають хірургічного втручання із застосуванням загальної анестезії, може призвести до вираженого зниження артеріального тиску, особливо при застосуванні засобів для загальної анестезії, які мають антигіпертензивну дію. Рекомендується припинити прийом інгібіторів тривалої дії, зокрема. периндоприлу, за 24 години до хірургічного втручання. У пацієнтів негроїдної раси частіше, ніж у інших рас, на фоні застосування інгібіторів АПФ розвивається ангіоневротичний набряк. Периндоприл, як і інші інгібітори АПФ, очевидно, має менш виражену антигіпертензивну дію у пацієнтів негроїдної раси порівняно з іншими расами. Можливо, ця відмінність зумовлена тим, що у пацієнтів негроїдної раси з артеріальною гіпертензією найчастіше відзначається низька активність реніну плазми. У поодиноких випадках на фоні прийому інгібіторів АПФ виникає холестатична жовтяниця. При прогресуванні цього синдрому розвивається фульмінантний некроз печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому незрозумілий. При значному підвищенні активності печінкових ферментів або появи жовтяниці на фоні прийому інгібіторів АПФ слід припинити прийом препарату та продовжувати спостереження за пацієнтом. На фоні застосування інгібітору АПФ може розвиватися гіперкаліємія. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність, літній вік (старше 70 років), цукровий діабет, деякі супутні стани (дегідратація, гостра декомпенсація хронічної серцевої недостатності, метаболічний ацидоз), одночасний прийом калійзберігаючих діуретиків (спіронолактон, еплеренон, кал , калій містять замінників харчової солі, а також інших засобів, що сприяють підвищенню вмісту калію в плазмі крові (наприклад, гепарин) (особливо у пацієнтів зі зниженою функцією нирок). Гіперкаліємія може призвести до серйозних, іноді фатальних порушень ритму серця.При необхідності одночасного застосування препарату з вищезазначеними засобами слід бути обережним і регулярно контролювати вміст калію в плазмі крові. Методом лікування реноваскулярної гіпертензії є реваскуляризація. Тим не менш, застосування інгібіторів АПФ може бути ефективним у пацієнтів з реноваскулярною гіпертензією, як очікують на хірургічне втручання, так і при неможливості його проведення. У пацієнтів з діагностованим або передбачуваним стенозом ниркової артерії лікування слід розпочинати з нижчих доз комбінації. У деяких пацієнтів може розвинутись функціональна ниркова недостатність, яка проходить після відміни препарату. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У зв'язку з можливістю виникнення слабкості, запаморочення на фоні застосування даної комбінації необхідно дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та роботі з іншими технічними пристроями, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему