Гиполипидемические препараты Хиты продаж

Склад, форма випуску та упаковкаЕкстракт сухої трави люцерни, стеарат кальцію, лактоза, МКЦ.Фармакотерапевтична групаАнтихолестерин сприяє зниженню рівня холестерину та цукру в крові, перешкоджає атеросклеротичним змінам стінок судин, ефективно знижує артеріальний тиск, чинить протипухлинну дію, сприяє підвищенню імунітету та регулює функцію гіпофіза.РекомендуєтьсяРекомендується як загальнозміцнюючий засіб, що сприяє нормалізації ліпідного (жирового) обміну та знижує рівень холестерину в крові, що знижує ризик розвитку атеросклерозу, для поліпшення функціонального стану серцево-судинної системи.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність, годування груддю.Спосіб застосування та дозиДорослим по 1 таблетці 3 десь у день під час їжі. Тривалість прийому – 4-6 тижнів. При необхідності прийом можна повторювати 3-4 десь у рік.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЧи не є лікарським засобом. Перед застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПорошок з червоного ферментованого дріжджового рису (10 мг Монаколін К), фібрекс (клітковина), желатин (оболонка капсули), берберин з плодів барбарису звичайного 50мг, кріо висушений концентрат шкірки лісової чорниці (флавоноїди 2, стабілізуючу речовину).ХарактеристикаДопомагає підтримувати нормальний рівень холестерину у крові. Aterolip містить тільки натуральні, рослинні речовини, такі як монаколін K (10 мг) з червоного дріжджового рису, отриманий монаколін K допомагає підтримувати нормальний рівень холестерину в крові.Фармакотерапевтична групаAterolip – це функціональна біологічно активна добавка, розроблена згідно з рекомендаціями провідних кардіологів для підтримання нормального рівня холестерину в крові. У складі комплексу Aterolip активними інгредієнтами є флавоноїди, моноколін червоного дріжджового рису та берберин. Флавоноїди відіграють важливу роль у зниженні запалення в артеріях, а також мають антитромбогенні та антиатеросклеротичні властивості. Берберин має ефективний механізм зниження ліпідів – він покращує артеріальну ендотеліальну функцію і пригнічує прозапальні цитокіни.Спосіб застосування та дозиРекомендується приймати дорослим по 1 капсулі 1 раз на день під час їжі.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Аторвастатин кальцію 20,72 мг (еквівалентно аторвастатину 20,00 мг); Допоміжні речовини: повідон - К25 11,60 мг, натрію лаурилсульфат 5,80 мг, кальцію карбонат 63,68 мг, целюлоза мікрокристалічна 58,00 мг, лактози моногідрат 114,25 мг, кроскармеллоза натрію, 1, 4 45 мг Оболонка плівкова; Опадрай II HP 85F28751 білий – 8,70 мг (полівініловий спирт 3,48 мг, титану діоксид (E17I) 2,18 мг, макрогол – 3000 1,76 мг, тальк 1,28 мг). По 10 таблеток у блістер (контурне осередкове пакування) з комбінованого матеріалу поліамід/алюмінієва фольга/ПВХ - алюмінієва фольга (Cold forming OPA/Al/PVC-Al). По 1, 3, 6 або 9 блістерів (контурних осередкових упаковок) разом з інструкцією по застосуванню поміщають в картонну пачку. При упаковці на російських підприємствах: ТОВ "КРКА-РУС" та ЗАТ "Вектор-Медика": По 1, 3, 6 або 9 блістерів (контурних осередкових упаковок) разом з інструкцією по застосуванню поміщають в картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі, злегка двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору. Вид на зламі: біла шорстка маса з плівковою оболонкою білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічний засіб – інгібітор ГМГ-КоА-редуктази.ФармакокінетикаАбсорбція аторвастатину висока, приблизно 80% всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Ступінь всмоктування та концентрація у плазмі крові підвищуються пропорційно дозі. Час досягнення максимальної концентрації (ТСmах), в середньому, 1-2 год. У жінок ТСmах вище на 20%, а площа під кривою "концентрація-час" (AUC) - нижче на 10%. Відмінності фармакокінетики у пацієнтів за віком та статтю незначні та не потребують корекції дози. У хворих з алкогольним цирозом печінки ТСmах у 16 ​​разів вище за норму. Прийом їжі дещо знижує швидкість і тривалість абсорбції препарату (на 25% та 9% відповідно), проте зниження концентрації Хс-ЛПНГ подібне до такого при застосуванні аторвастатину без їжі. Біодоступність аторвастатину низька (12%), системна біодоступність інгібуючої активності щодо ГМГ-КоА-редуктази – 30%. Низька системна біодоступність обумовлена ​​пресистемним метаболізмом у слизовій оболонці шлунково-кишкового тракту та "первинним проходженням" через печінку. Середній обсяг розподілу аторвастатину – 381 л. Понад 98% аторвастатину пов'язують із білками плазми. Аторвастатин не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Метаболізується переважно в печінці під дією ізоферменту ЗА4 цитохрому Р450 з утворенням фармакологічно активних метаболітів (орто- та парагідроксильовані метаболіти, продукти бета-окислення), які обумовлюють приблизно 70 % інгібуючої активності щодо ГМГ-00-3. Період напіввиведення (Т1/2) аторвастатину 14 год. Виводиться переважно з жовчю (не піддається вираженій кишково-печінковій рециркуляції, не виводиться під час гемодіалізу). Приблизно 46% аторвастатину виводиться через кишечник і менше ніж 2% - нирками. Особливі групи пацієнтів Діти Дослідження фармакокінетики в дітей віком не проводились. Пацієнти похилого віку Максимальна концентрація у плазмі крові (Сmах) та AUC препарату у пацієнтів похилого віку (старше 65 років) на 40 % та 30 %, відповідно, вище за такі у дорослих пацієнтів молодого віку (клінічного значення не має). Порушення функції нирок Порушення функції нирок не впливає на концентрацію аторвастатину в плазмі крові або його вплив на показники ліпідного обміну, тому зміна дози препарату у пацієнтів з порушенням функції нирок не потрібна. Порушення функції печінки Концентрація препарату значно підвищується (Сmах – приблизно в 16 разів, AUC – приблизно в 11 разів) у пацієнтів з алкогольним цирозом печінки (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю).ФармакодинамікаАторвастатин – гіполіпідемічний засіб із групи статинів. Основним механізмом дії аторвастатину є інгібування активності 3-гідрокси-3-метилглутарил-коензим А - (ГМГ-КоА) редуктази, ферменту, що каталізує перетворення ГМГ-КоА на мевалонову кислоту. Це перетворення є одним із ранніх етапів у ланцюзі синтезу холестерину в організмі. Пригнічення аторвастатином синтезу холестерину призводить до підвищеної реактивності рецепторів ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) у печінці, а також у позапечінкових тканинах. Ці рецептори зв'язують частинки ЛПНЩ і видаляють їх із плазми крові, що призводить до зниження концентрації холестерину (Хс) ЛПНЩ (Хс-ЛПНЩ) у крові. Антисклеротичний ефект аторвастатину є наслідком його впливу на стінки судин та компоненти крові. Аторвастатин пригнічує синтез ізопреноїдів, що є факторами зростання клітин внутрішньої оболонки судин. Під дією аторвастатину покращується ендотелійзалежне розширення кровоносних судин, знижується концентрація Хс-ЛПНЩ, аполіпопротеїну В, тригліцеридів (ТГ), відбувається підвищення концентрації холестерину ліпопротеїнів високої щільності (Хс-ЛПВЩ) та аполіпопротеїну А. Аторвастатин знижує в'язкість плазми та активність деяких факторів згортання та агрегації тромбоцитів. Завдяки цьому він покращує гемодинаміку і нормалізує стан системи згортання. Інгібітори ГМГ-КоА редуктази також впливають на метаболізм макрофагів, блокують їх активацію і попереджають розрив атеросклеротичної бляшки. Як правило, терапевтичний ефект аторвастатину розвивається після двох тижнів застосування аторвастатину, а максимальний ефект досягається через чотири тижні. Аторвастатин у дозі 80 мг достовірно знижує ризик розвитку ішемічних ускладнень (в т.ч. смерть від інфаркту міокарда) на 16%, ризик повторної госпіталізації щодо стенокардії, що супроводжується ознаками ішемії міокарда – на 26%.Показання до застосуванняПервинна гіперхолестеринемія (гетерозиготна сімейна та несемейна гіперхолестеринемія (II тип за Фредріксоном)). Комбінована (змішана) гіперліпідемія (IIа та IIb типи за Фредріксоном). Дисбеталіпопротеїнемія (III тип за Фредріксоном) (як доповнення до дієти). Сімейна ендогенна гіпертригліцеридемія (IV тип за Фредріксоном), резистентна до дієти. Гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія при недостатній ефективності дієтотерапії та інших нефармакологічних методів лікування. Профілактика серцево-судинних захворювань: Первинна профілактика серцево-судинних ускладнень у пацієнтів без клінічних ознак ІХС, але які мають кілька факторів ризику її розвитку: вік старше 55 років, нікотинова залежність, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, низький рівень ХС-ЛПЗЗ у плазмі крові, генетична схильність, у тому числі на тлі дисліпідемії. Вторинна профілактика серцево-судинних ускладнень у пацієнтів з ішемічною хворобою серця (ІХС) з метою зниження сумарного показника смертності, інфаркту міокарда, інсульту, повторної госпіталізації з приводу стенокардії та необхідності реваскуляризації.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будь-якого компонента препарату; захворювання печінки на активній стадії (в т.ч. активний хронічний гепатит, хронічний алкогольний гепатит); цироз печінки будь-якої етіології; підвищення активності "печінкових" трансаміназ неясного генезу більш ніж утричі порівняно з верхньою межею норми; захворювання скелетних м'язів; вагітність та період грудного вигодовування; вік до 18 років (ефективність та безпека застосування не встановлені); дефіцит лактази, непереносимість лактози, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції. З обережністю: алкоголізм, захворювання печінки в анамнезі.Вагітність та лактаціяПрепарат Аторіс протипоказаний при вагітності та в період грудного вигодовування. Результати досліджень на тваринах свідчать, що ризик для плода може перевищувати будь-яку можливу користь для матері. У жінок репродуктивного віку, які не використовують надійні методи контрацепції, застосування Аторіс® не рекомендується. При плануванні вагітності необхідно припинити застосування препарату Аторіс, принаймні, за 1 місяць до запланованої вагітності. Відомостей про виділення аторвастатину із грудним молоком немає. Однак, у деяких видів тварин подібна концентрація аторвастатину в сироватці крові та в молоці лактуючих тварин. При необхідності застосування препарату Аторіс у період лактації, щоб уникнути ризику небажаних явищ у грудних дітей, грудне вигодовування необхідно припинити.Побічна діяКласифікація частоти розвитку побічних ефектів Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто >1/10; часто від >1/100 до 1/1000 до 1/10000 до З боку нервової системи: часто: біль голови, безсоння, запаморочення, парестезія, астенічний синдром; Нечасто: периферична нейропатія. амнезія, гіпестезія. З боку органів чуття: нечасто: шум у вухах; рідко: назофарингіт, носова кровотеча. Порушення з боку органів кровотворення: нечасто: тромбоцитопенія. З боку дихальної системи: часто: біль у грудях. З боку системи травлення: часто: запор, диспепсія, нудота, діарея. метеоризм (здуття живота), біль у животі; нечасто: анорексія, порушення смакового сприйняття, блювання, панкреатит; рідко: гепатит, холестатична жовтяниця. Порушення з боку опорно-рухового апарату: часто: міалгія, артралгія, біль у спині. припухлість суглобів; нечасто: міопатія, судоми м'язів; рідко: міозит, рабдоміоліз, тендопатія (у деяких випадках із розривом сухожилля). З боку сечостатевої системи: нечасто: зниження потенції, вторинна ниркова недостатність. З боку шкірних покровів: часто: шкірний висип, свербіж шкіри; нечасто: кропив'янка; дуже рідко: ангіоневротичний набряк, алопеція, бульозний висип, мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз. Алергічні реакції: часто: алергічні реакції; дуже рідко: анафілаксія. Лабораторні показники: нечасто: підвищення активності амінотрансфераз (ACT, АЛТ); підвищення активності сироваткової креатинфосфокінази (КФК); дуже рідко: гіперглікемія, гіпоглікемія. Інші: часто: периферичні набряки; нечасто: нездужання, підвищена стомлюваність, пропасниця, збільшення маси тіла. Причинно-наслідковий зв'язок деяких небажаних ефектів із застосуванням препарату Аторіс®, які розцінюють як “дуже рідкісні”, не встановлено. При появі тяжких небажаних ефектів застосування препарату Аторіс слід припинити.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування аторвастатину з циклоспорином, антибіотиками (еритроміцин, кларитроміцин, хінупристин/далфопристин), інгібіторами ВІЛ протеази (індинавір, ритонавір), протигрибковими засобами (флуконазол, ітраконазол, кетоконазол ризик розвитку міопатії з рабдоміолізом та нирковою недостатністю. Так, при одночасному застосуванні з еритроміцином ТСmах аторвастатину збільшується на 40%. Всі ці препарати пригнічують ізофермент цитохрому CYP4503A4, який бере участь у метаболізмі аторвастатину в печінці. Подібна взаємодія можлива при одночасному застосуванні аторвастатину з фібратами та нікотиновою кислотою у ліпідзнижуючих дозах (більше 1 г на добу). Одночасне застосування аторвастатину в дозі 40 мг з дилтіаземом у дозі 240 мг призводить до збільшення концентрації аторвастатину в плазмі крові. Одночасне застосування аторвастатину з фенітоїном, рифампіцином, які є індукторами ізоферменту цитохрому CYP4503A4, може призвести до зменшення ефективності аторвастатину. Оскільки аторвастатин метаболізується ізоферментом цитохрому CYP4503A4, одночасне застосування аторвастатину з інгібіторами ізоферменту цитохрому CYP4503A4 може спричинити збільшення концентрації аторвастатину в плазмі крові. Інгібітори транспортного білка ОАТ31В1 (наприклад, циклоспорин) можуть збільшувати біодоступність аторвастатину. При одночасному застосуванні з антацидами (суспензія магнію гідроксид та алюмінію гідроксиду) знижується концентрація аторвастатину в плазмі крові. При одночасному застосуванні аторвастатину з колестиполом концентрація аторвастатину в плазмі знижується на 25%, але терапевтичний ефект комбінації вищий, ніж ефект одного аторвастатину. Одночасне застосування аторвастатину з лікарськими засобами, що знижують концентрацію ендогенних стероїдних гормонів (в т. ч. циметидин, кетоконазол, спіронолактон), збільшує ризик зниження ендогенних стероїдних гормонів (дотримується обережності). У пацієнтів, які одночасно отримують 80 мг аторвастатину та дигоксину. концентрація дигоксину в плазмі зростає приблизно на 20%, тому такі пацієнти повинні перебувати під наглядом. При одночасному застосуванні аторвастатину з пероральними контрацептивами (норетистерон та етинілестрадіол) можливе збільшення всмоктування контрацептивів та підвищення їх концентрації у плазмі крові. Слід контролювати вибір контрацептивів у жінок, які застосовують аторвастатин. Одночасне застосування аторвастатину з варфарином може у перші дні збільшувати вплив варфарину на показники зсідання крові (зменшення протромбінового часу). Цей ефект зникає після 15 днів одночасного застосування цих препаратів. При одночасному застосуванні аторвастатину та терфенадину клінічно значущих змін фармакокінетики терфенадину не виявлено. Аторвастатин не впливає на фармакокінетику феназону. Одночасне застосування з інгібіторами протеаз призводить до збільшення концентрації аторвастатину в плазмі. При одночасному застосуванні аторвастатину у дозі 80 мг та амлодипіну у дозі 10 мг фармакокінетика аторвастатину у рівноважному стані не змінювалася. Відзначено випадки розвитку рабдоміолізу у пацієнтів, які застосовують аторвастатин та фузидову кислоту. Супутня терапія При застосуванні аторвастатину з гіпотензивними засобами та естрогенами в рамках замісної терапії ознак клінічно значущої небажаної взаємодії не відзначено. Вживання соку грейпфруту в період застосування препарату Аторіс може призводити до підвищення концентрації аторвастатину в плазмі. У зв'язку з цим пацієнти, які приймають препарат Аторіс, повинні уникати вживання грейпфрутового соку більше 1,2 л на день.Спосіб застосування та дозиДо початку застосування препарату Аторіс пацієнт повинен бути переведений на дієту. що забезпечує зниження концентрації ліпідів у крові, яку необхідно дотримуватися протягом усієї терапії препаратом. Перед початком терапії слід спробувати домогтися контролю гіперхолестеринемії за допомогою фізичних вправ та зниження маси тіла у пацієнтів із ожирінням, а також терапією основного захворювання. Препарат приймають внутрішньо, незалежно від їди. Доза препарату варіює від 10 мг до 80 мг 1 раз на добу та підбирається з урахуванням початкової концентрації ХС-ЛПНЩ, мети терапії та індивідуального терапевтичного ефекту. Препарат Аторіс можна приймати одноразово в будь-який час доби, але в один і той же час щодня. Терапевтичний ефект відзначається після двох тижнів лікування, а максимальний ефект розвивається через чотири тижні. Тому дозування не слід змінювати раніше, ніж через чотири тижні після початку застосування препарату у попередній дозі. На початку терапії та/або під час збільшення дози необхідно кожні 2-4 тижні контролювати концентрацію ліпідів у плазмі крові та відповідним чином коригувати дозу. Первинна (гетерозиготна спадкова та полігенна) гіперхолестеринемія (тип IIа) та змішана гіперліпідемія (тип IIb) Лікування починають з початкової дози, що рекомендується, 10 мг, яку збільшують після чотирьох тижнів залежно від реакції пацієнта. Максимальна добова доза становить 80 мг. Гомозиготна спадкова гіперхолестеринемія Діапазон доз такий самий, як і при інших типах гіперліпідемії. Початкова доза підбирається індивідуально, залежно від виразності захворювання. У більшості пацієнтів з гомозиготною спадковою гіперхолестеринемією оптимальний ефект спостерігається при застосуванні препарату у добовій дозі 80 мг (одноразово). Препарат Аторіс® застосовується як додаткова терапія до інших методів лікування (плазмаферез) або як основне лікування, якщо терапія за допомогою інших методів неможлива. У пацієнтів похилого віку та у пацієнтів із захворюваннями нирок дозу препарату Аторіс не слід змінювати. Порушення функції нирок не впливає на концентрацію аторвастатину в плазмі крові або ступінь зниження концентрації Хс-ЛПНЩ при застосуванні аторвастатину, тому зміна дози препарату не потрібна. У пацієнтів з порушеннями функції печінки потрібна обережність (у зв'язку з уповільненням виведення препарату з організму). У подібній ситуації слід ретельно контролювати клінічні та лабораторні показники (регулярний контроль активності аспартатамінотрансферази (ACT) та аланінамінотрансферази (АЛТ)). При значному підвищенні активності "печінкових" трансаміназ доза препарату Аторіс® повинна бути зменшена або лікування має бути припинено. Застосування у комбінації з іншими лікарськими засобами При необхідності одночасного застосування з циклоспорином добова доза препарату Аторіс не повинна перевищувати 10 мг. Рекомендації для визначення цілей лікування. Категорія ризику Цільова концентрація Хс-ЛПНГ (мг/дл) Концентрація Хс-ЛПНГ, за якої рекомендується зміна способу життя (мг/дл) Концентрація ХС-ЛПНЩ, при якій рекомендується фармакотерапія (мг/дл) ІХС або ризик >130 (100- розвитку 129 ІХС <100 >100 можлива (10- фармакотерапія* літній ризик>2 0%) більше 2 10-річний факторів ризик 10- 20%;>130 ризику <130 >130 (10- 10-річний літній ризик ризик< <10%:>160 20%) 0-1 >190 (160- фактор <160 >160 189: ризику** призначають препарат, що знижує концентрацію ХС-ЛПНЩ) * Деякі експерти рекомендують застосування гіполіпідемічних засобів, що знижують концентрацію Хс-ЛПНЩ, якщо зміна способу життя не призводить до зменшення його концентрації до ** За відсутності факторів ризику або наявності лише 1 фактора ризику практично у всіх пацієнтів 10-річний ризик Якщо досягнута цільова концентрація Хс-ЛПНЩ, а концентрація ТГ >200 мг/дл, то вторинна мета терапії - зниження концентрації холестерину (крім Хс-ЛПВЩ) до концентрації на 30 мг/дл вище за цільову в кожній категорії ризику. Б. Рекомендації Європейського товариства атеросклерозу: У пацієнтів з підтвердженим діагнозом ІХС та інших пацієнтів з дуже високим ризиком ішемічних ускладнень метою лікування є зниження концентрації ХС-ЛПНГ на 50%. В. Рекомендації Російського кардіологічного товариства, Національного Товариства з вивчення Атеросклерозу (НОА) та Російського товариства кардіосоматичної реабілітації та вторинної профілактики (РосОКР) (V перегляд 2012 р): Оптимальними значеннями рівнів Хс-ЛПН та загального холестерину (ОХс) для пацієнтів з високим ризиком є:ПередозуванняВипадки передозування не описані. У разі передозування необхідні такі загальні заходи: моніторинг та підтримка життєвих функцій організму, а також попередження подальшого всмоктування препарату (промивання шлунка, прийом активованого вугілля чи проносних засобів). При розвитку міопатії з наступним рабдоміолізом та гострою нирковою недостатністю (рідкісний, але важкий побічний ефект) препарат необхідно негайно відмінити та розпочати інфузію діуретика та натрію гідрокарбонату. За необхідності слід провести гемодіаліз. Рабдоміоліз може призводити до гіперкаліємії, для усунення якої потрібне внутрішньовенне введення розчину кальцію хлориду або розчину кальцію глюконату, інфузія 5% розчину декстрози (глюкози) з інсуліном, використання калій обмінних смол або, у тяжких випадках, проведення гемодіалізу. Гемодіаліз неефективний. Специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком терапії препаратом Аторіс пацієнту необхідно призначити стандартну гіпохолестеринемічну дієту, яку він повинен дотримуватися протягом усього періоду лікування. Потрібно контролювати функцію печінки. У період терапії препаратом Аторіс може спостерігатися підвищення активності "печінкових" ферментів у плазмі крові. Це підвищення, як правило, невелике та клінічно незначне. Проте, рекомендується контроль активності "печінкових" ферментів у плазмі крові до початку терапії, через 6 тижнів, 12 тижнів та зі збільшенням дози препарату Аторіс®. Якщо відзначається трикратне, щодо верхніх меж норми підвищення активності ACT та/або АЛТ, лікування препаратом Аторіс® повинно бути припинено. Підвищення активності амінотрансфераз у сироватці крові залежить від дози препарату та оборотне у всіх пацієнтів. Препарат Аторіс слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які зловживають алкоголем та пацієнтам із захворюванням печінки в анамнезі. На фоні застосування препарату Аторіс можлива міалгія. Діагноз міопатії (біль у м'язах або м'язова слабкість у поєднанні з підвищенням активності КФК) можливий у пацієнтів з дифузною міалгією. хворобливістю або слабкістю м'язів та/або вираженим підвищенням активності КФК. При застосуванні препарату Аторіс, як і при застосуванні інших статинів, рідко, але можливий розвиток рабдоміолізу з гострою нирковою недостатністю. обумовленою міоглобінурією. Ризик цього ускладнення зростає при одночасному застосуванні з препаратом Аторіс наступних лікарських препаратів: фібратів, нікотинової кислоти в ліпідзнижуючих дозах (більше 1 г/добу), циклоспорину (добова доза препарату Аторіс® не повинна перевищувати 10 мг), нефазодону, деяких антибіотиків засобів із групи "азолів", інгібіторів ВІЛ - протеаз. При появі симптомів міопатії або наявності факторів ризику ниркової недостатності рекомендується визначити сироваткову активність КФК. Якщо активність КФК перевищує верхню межу норми більш ніж 10 разів, лікування слід припинити. При диференціальному діагнозі болю за грудиною слід враховувати можливість збільшення сироваткової активності КФК при застосуванні препарату Аторіс®. Необхідно регулярно спостерігати пацієнтів з метою виявлення болю або слабкості у м'язах, особливо протягом перших місяців терапії та в період збільшення дози будь-якого з перерахованих вище засобів. Пацієнта необхідно попередити про те, що йому слід негайно звернутися до лікаря при появі незрозумілого болю або м'язової слабкості, особливо якщо вони супроводжуються нездужанням або лихоманкою. Препарат Аторіс містить лактозу, у зв'язку з чим його застосування пацієнтам з дефіцитом лактази, непереносимістю лактози та синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції протипоказано. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Враховуючи можливість розвитку запаморочення, слід бути обережним при керуванні транспортними засобами та іншими технічними пристроями, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковка1 таблетка містить активну речовину: у перерахунку на аторвастатин – 10 мг. Пігулки 30 шт.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро ​​таблетки білого чи майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаСинтетичний гіполіпідемічний засіб. Аторвастатин - селективний конкурентний інгібітор ГМГ-КоА-редуктази, ключового ферменту, що перетворює 3-гідрокси-3-метилглютарил-КоА на мевалонат - попередник стероїдів, включаючи холестерин. У пацієнтів з гомозиготною та гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, несемейними формами гіперхолестеринемії та змішаною дисліпідемією аторвастатин знижує концентрацію в плазмі крові холестерину (Хс), холестерину ліпопротеїдів низької щільності (Хс-ЛГГНП) щільності (Хс-ЛПОНП) та тригліцеридів (ТГ), що викликає нестійке підвищення концентрації холестерину ліпопротеїдів високої щільності (Хс-ЛПВЩ). Аторвастатин знижує концентрацію холестерину та ліпопротеїдів у плазмі крові, інгібуючи ГМГ-КоА-редуктазу та синтез холестерину в печінці та збільшуючи кількість рецепторів ЛПНЩ на поверхні гептоцитів, що призводить до посилення захоплення та катаболізму Хс-ЛПНЩ. Аторвастатин зменшує утворення ХС-ЛПНЩ та число частинок ЛПНЩ, викликає виражене та стійке підвищення активності ЛПНЩ-рецепторів у поєднанні зі сприятливими якісними змінами ЛПНЩ-часток, а також знижує концентрацію ХС-ЛПНЩ у пацієнтів з гомозиготною спадковою сімейною гіперхолестеринемією, засобами. Аторвастатин у дозах від 10 до 80 мг знижує концентрацію холестерину на 30-46%, Хс-ЛПНГ - на 41-61%, аполіпопротеїну-В - на 34-50% і ТГ - на 14-33%. Результати терапії подібні у пацієнтів з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, несемейними формами гіперхолестеринемії та змішаною гіперліпідемією, у т.ч. у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типи. У пацієнтів із ізольованою гіпертригліцеридемією аторвастатин знижує концентрацію холестерину, Хс-ЛПНГ, Хс-ЛПОНП, апо-В та ТГ та підвищує концентрацію Хс-ЛПВЩ. У пацієнтів з дисбеталіпопротеїнемією аторвастатин знижує концентрацію холестерину ліпопротеїдів проміжної щільності. У пацієнтів з гіперліпопротеїнемією типу IIа та IIb за класифікацією Фредріксона середнє значення підвищення концентрації Хс-ЛПЗЗ при лікуванні аторвастатином (10-80 мг) порівняно з вихідним показником становить 5.1-8.7% і не залежить від дози. Є значне дозозалежне зниження величини співвідношень: загальний холестерин/Хс-ЛПВЩ та Хс-ЛПНЩ/Хс-ЛПВЩ на 29-44% і 37-55%, відповідно. Антисклеротичний ефект аторвастатину є наслідком його впливу на стінки судин та компоненти крові. Аторвастатин пригнічує синтез ізопреноїдів, що є факторами зростання клітин внутрішньої оболонки судин. Під дією аторвастатину покращується ендотелійзалежне розширення кровоносних судин, знижується концентрація Хс-ЛПНЩ, аполіпопротеїну В, ТГ, відбувається підвищення концентрації холестерину Хс-ЛПВЩ та аполіпопротеїну А. Аторвастатин знижує в'язкість плазми та активність деяких факторів згортання та агрегації тромбоцитів. Завдяки цьому він покращує гемодинаміку і нормалізує стан системи згортання. Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази також впливають на метаболізм макрофагів, блокують їх активацію і попереджають розрив атеросклеротичної бляшки. Аторвастатин-СЗ у дозі 80 мг достовірно знижує ризик розвитку ішемічних ускладнень та показника смертності на 16% після 16-тижневого курсу, а ризик повторної госпіталізації щодо стенокардії, що супроводжується ознаками ішемії міокарда, на 26%. У пацієнтів з різними вихідними концентраціями Хс-ЛПНГ Аторвастатин-СЗ викликає зниження ризику ішемічних ускладнень та смертності (у пацієнтів з інфарктом міокарда без зубця Q та нестабільною стенокардією, також як у чоловіків та жінок, і у пацієнтів віком до 65 років) . Зниження концентрації у плазмі крові Хс-ЛПНГ краще корелює з дозою препарату, ніж із його концентрацією у плазмі крові. Дозу підбирають з урахуванням терапевтичного ефекту. Терапевтичний ефект досягається через 2 тижні після початку терапії, досягає максимуму через 4 тижні та зберігається протягом усього періоду терапії.ФармакокінетикаВсмоктування Аторвастатин швидко всмоктується після прийому внутрішньо: час досягнення Стах-в плазмі крові становить 1-2 год. У жінок Стах-аторвастатину на 20% вище, а AUC - на 10% нижче, ніж у чоловіків. Ступінь всмоктування та концентрація у плазмі крові підвищуються пропорційно дозі. Абсолютна біодоступність – близько 14%, а системна біодоступність інгібуючої активності щодо ГМГ-КоА-редуктази – близько 30%. Низька системна біодоступність обумовлена ​​пресистемним метаболізмом у слизовій оболонці шлунково-кишкового тракту та/або при "першому проходженні" через печінку. Прийом їжі знижує швидкість і ступінь абсорбції препарату (на 25% і 9%, відповідно), про що свідчать результати визначення C max -і AUC, проте зниження Хс-ЛПНГ подібне до такого при прийомі аторвастатину натще. Незважаючи на те, що після прийому аторвастатину у вечірній час його концентрація в плазмі нижче (Сmах-і AUC, приблизно, на 30%), ніж після прийому в ранковий час, зниження концентрації Хс-ЛПНГ не залежить від часу доби, в яку приймають препарат. Розподіл Середній Vd-аторвастатину становить близько 381 л. Зв'язування з білками плазми не менше 98%. Відношення вмісту в еритроцитах/плазмі становить близько 0.25, тобто аторвастатин погано проникає в еритроцити. Метаболізм Аторвастатин значною мірою метаболізується з утворенням орто- та парагідроксильованих похідних та різних продуктів β-окислення. In vitro орто-і парагідроксильовані метаболіти мають інгібуючу дію на ГМГ-КоА-редуктазу, порівнянну з таким аторвастатину. Приблизно 70% зниження активності ГМГ-КоА-редуктази відбувається за рахунок дії активних циркулюючих метаболітів. Результати досліджень in vitro дають підстави припустити, що ізофермент печінки CYP3A4 відіграє важливу роль у метаболізмі аторвастатину. На користь цього факту свідчить підвищення концентрації препарату в плазмі при одночасному прийомі еритроміцину, який є інгібітором цього ізоферменту. Дослідження in vitro також показали, що аторвастатин є слабким інгібітором ізоферменту CYP3A4.Аторвастатин не має клінічно значущого впливу на концентрацію в плазмі крові терфенадину, який метаболізується, головним чином, ізоферментом CYP3A4, тому його істотний вплив на фармакокінетику інших субстратів ізоферменту CYP3A4 є малоймовірним (див. розділ "Лікарська взаємодія"). Виведення Аторвастатин та його метаболіти виводяться, головним чином, з жовчю після печінкового та/або позапечінкового метаболізму (аторвастатин не піддається вираженій кишково-печінковій рециркуляції). Т1/2-аторвастатину становить близько 14 годин, при цьому інгібуючий ефект препарату щодо ГМГ-КоА-редуктази приблизно на 70% визначається активністю циркулюючих метаболітів і зберігається близько 20-30 годин завдяки їх наявності. Після внутрішнього прийому в сечі виявляється менше 2% прийнятої дози препарату. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Літні пацієнти Концентрація аторвастатину в плазмі крові пацієнтів старше 65 років вища (Сmax приблизно на 40%, AUC приблизно на 30%), ніж у дорослих пацієнтів молодого віку. Відмінностей у ефективності та безпеці препарату або досягненні цілей гіполіпідемічної терапії у літніх пацієнтів порівняно із загальною популяцією не виявлено. Діти Дослідження фармакокінетики препарату в дітей віком не проводились. Недостатність функції нирок Порушення функції нирок не впливає на концентрацію аторвастатину в плазмі крові або його вплив на показники ліпідного обміну, тому зміна дози у пацієнтів з порушенням функції нирок не потрібна. Аторвастатин не виводиться в ході гемодіалізу через інтенсивне зв'язування з білками плазми. Дослідження застосування аторвастатину у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності не проводилося. Недостатність функції печінки Концентрація препарату значно підвищується (Сmах-приблизно в 16 разів, AUC приблизно в 11 разів) у пацієнтів з алкогольним цирозом печінки (стадія В за шкалою Чайлд-П'ю) (див. розділ "Протипоказання").Клінічна фармакологіяГіполіпідемічний препарат.Показання до застосуванняПервинна гіперхолестеринемія (гетерозиготна сімейна та несемейна гіперхолестеринемія (тип ІІа за класифікацією Фредріксона); комбінована (змішана) гіперліпідемія (типи IIа та IIb за класифікацією Фредріксона); дисбеталіпопротеїнемія (тип III за класифікацією Фредріксона) (як доповнення до дієти); сімейна ендогенна гіпертригліцеридемія (тип IV за класифікацією Фредріксона), резистентна до дієти; гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія за недостатньої ефективності дієтотерапії та інших нефармакологічних методів лікування. Профілактика серцево-судинних захворювань: первинна профілактика серцево-судинних ускладнень у пацієнтів без клінічних ознак ІХС, але які мають кілька факторів ризику її розвитку: вік старше 55 років, нікотинова залежність, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, генетична схильність, у т.ч. на фоні дисліпідемії; вторинна профілактика серцево-судинних ускладнень у пацієнтів з ІХС з метою зниження сумарного показника смертності, інфаркту міокарда, інсульту, повторної госпіталізації з приводу стенокардії та необхідності реваскуляризації.Протипоказання до застосуванняЗахворювання печінки в активній стадії, підвищення активності трансаміназ сироватки (більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН) неясного генезу, вагітність, лактація (грудне вигодовування), жінки репродуктивного віку, які не застосовують надійних засобів контрацепції; дитячий та підлітковий вік до 18 років (недостатньо клінічних даних щодо ефективності та безпеки для даної вікової групи); підвищена чутливість до аторвастатину.Вагітність та лактаціяПрепарат Аторвастатин-СЗ протипоказаний при вагітності. Жінки репродуктивного віку під час лікування мають користуватися адекватними методами контрацепції. Препарат Аторвастатин-СЗ можна призначати жінкам репродуктивного віку лише в тому випадку, якщо ймовірність вагітності у них дуже низька, і пацієнтка поінформована про можливий ризик лікування для плода. Препарат Аторвастатин-СЗ протипоказаний у період годування груддю. Невідомо, чи виводиться аторвастатин із грудним молоком. При необхідності призначення препарату в період лактації, грудне вигодовування необхідно припинити, щоб уникнути ризику небажаних явищ у немовлят. Застосування у дітей Протипоказано застосування препарату у віці до 18 років (недостатньо клінічних даних щодо ефективності та безпеки препарату у цій віковій групі).Побічна діяКласифікація год активне захворювання печінки або підвищення активності печінкових трансаміназ у плазмі неясного генезу більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН; вагітність; період грудного вигодовування; застосування у жінок, які планують вагітність та не використовують надійних методів контрацепції; вік до 18 років (недостатньо клінічних даних щодо ефективності та безпеки препарату в даній віковій групі); непереносимість лактози, недостатність лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція; підвищена чутливість до сої та арахісу; підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату. С;обережністю; слід призначати препарат при захворюваннях печінки в анамнезі, захворюваннях м'язової системи в анамнезі при застосуванні інших представників групи інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, тяжких порушеннях водно-електролітного балансу, ендокринних (гіпертиреоз) і метаболічних порушеннях, ), артеріальної гіпотензії, цукровому діабеті, неконтрольованій епілепсії, великих хірургічних втручаннях, травмах, зловживанні алкоголем.Взаємодія з лікарськими засобамиРизик міопатії під час лікування інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази підвищується при одночасному застосуванні циклоспорину, фібратів, антибіотиків (еритроміцин, кларитроміцин, хінупристин/далфопристин), нефазодону, інгібіторів ВІЛ протеази (індинавір, індивір, індивір нікотинової кислоти в ліпідзнижуючих дозах (більше 1 г/добу). Інгібітори ізоферменту CYP3A4 Оскільки аторвастатин метаболізується ізоферментом CYP3A4, спільне застосування аторвастатину з інгібіторами ізоферменту CYP3A4 може спричинити збільшення концентрації аторвастатину в плазмі крові. Ступінь взаємодії та ефекту потенціювання визначаються варіабельністю впливу на ізофермент CYP3A4. Інгібітори транспортного білка ОАТР1В1 Аторвастатин та його метаболіти є субстратами транспортного білка ОАТР1В1. Інгібітори ОАТР1В1 (наприклад, циклоспорин) можуть збільшувати біодоступність аторвастатину. Так, спільне застосування аторвастатину у дозі 10 мг та циклоспорину у дозі 5.2 мг/кг/добу призводить до збільшення концентрації аторвастатину у плазмі крові у 7.7 рази. При необхідності одночасного застосування з циклоспорином доза препарату Аторвастатин не повинна перевищувати 10 мг на добу. Еритроміцин/кларитроміцин При одночасному застосуванні аторвастатину та еритроміцину (по 500 мг 4 рази на добу) або кларитроміцину (по 500 мг 2 рази на добу), що інгібують ізофермент CYP3A4, спостерігалося підвищення концентрації аторвастатину в плазмі крові. Слід бути обережними і застосовувати найнижчу ефективну дозу аторвастатину при одночасному застосуванні з кларитроміцином. Інгібітори протеаз Одночасне застосування аторвастатину з інгібіторами протеаз, відомими як інгібітори ізоферменту CYP3A4, супроводжується збільшенням концентрації аторвастатину в плазмі крові (при одночасному застосуванні з еритроміцином С mах аторвастатину збільшується на 40%). Поєднання інгібіторів протеаз Пацієнтам, які приймають інгібітори протеази ВІЛ та інгібітори гепатиту С, слід дотримуватися обережності та застосовувати найнижчу ефективну дозу аторвастатину. У пацієнтів, які приймають тілопревір або комбінацію препаратів типранавір/ритонавір, доза препарату Аторвастатин не повинна перевищувати 10 мг на добу. Пацієнтам, які приймають інгібітор протеази ВІЛ типранавір+ритонавір або інгібітор протеази гепатиту С тілапревір, слід уникати одночасного прийому препарату Аторвастатин-СЗ. Пацієнтам, які приймають інгібітори протеази ВІЛ лопінавір+ритонавір, слід виявляти обережність при призначенні препарату Аторвастатин-СЗ та повинна бути призначена найнижча необхідна доза. У пацієнтів, які приймають інгібітори протеази ВІЛ саквінавір + ритонавір, дарунавір + ритонавір, фосампренавір або фосампренавір + ритонавір, доза препарату Аторвастатин-СЗ не повинна перевищувати 20 мг і препарат повинен застосовуватися з обережністю. У пацієнтів, які приймають інгібітор протеази ВІЛ нелфінавір або інгібітор протеази гепатиту С боцепревір, доза препарату Аторвастатин не повинна перевищувати 40 мг і рекомендується ретельний клінічний моніторинг. Ділтіазем Спільне застосування аторвастатину в дозі 40 мг з дилтіаземом у дозі 240 мг призводить до збільшення концентрації аторвастатину в плазмі. Кетоконазол, спіронолактон та циметидин Слід виявляти обережність при одночасному застосуванні аторвастатину з препаратами, що знижують концентрацію ендогенних стероїдних гормонів, такими як кетоконазол, спіронолактон та циметидин. Ітраконазол Одночасне застосування аторвастатину в дозах від 20 мг до 40 мг та ітраконазолу у дозі 200 мг призводило до збільшення значення AUC аторвастатину. Слід бути обережними і застосовувати найнижчу ефективну дозу аторвастатину при одночасному застосуванні з ітраконазолом. Грейпфрутовий сік Оскільки грейпфрутовий сік містить один або більше компонентів, які пригнічують ізофермент CYP3A4, його надмірне споживання (більше 1.2 л на день) може спричинити збільшення концентрації аторвастатину в плазмі крові. Індуктори ізоферменту CYP3A4 Спільне застосування аторвастатину з індукторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, ефавіренз, фенітоїн або рифампіцин) може призвести до зниження концентрації аторвастатину в плазмі крові. Внаслідок двоїстого механізму взаємодії з рифампіцином (індуктором ізоферменту CYP3A4 та інгібітором транспортного білка гепатоцитів ОАТР1В1), рекомендується одночасне застосування аторвастатину та рифампіцину, оскільки відстрочений прийом аторвастатину після прийому рифампіцину. Антациди Одночасний прийом внутрішньо суспензії, що містить магнію гідроксид і алюмінію гідроксид, знижував концентрацію аторвастатину в плазмі крові приблизно на 35%, однак рівень зниження концентрації Хс-ЛПНГ при цьому не змінювався. Феназон Аторвастатин не впливає на фармакокінетику феназону, тому взаємодія з іншими препаратами, що метаболізуються тими самими ізоферментами цитохрому, не очікується. Колестипол При одночасному застосуванні колестиполу концентрація аторвастатину в плазмі знижувалася приблизно на 25%; однак гіполіпідемічний ефект комбінації аторвастатину та колестиполу перевершував такий кожного препарату окремо. Дігоксин При повторному прийомі дигоксину та аторвастатину в дозі 10 мг C ss дигоксину в плазмі не змінювалися. Однак при застосуванні дигоксину в комбінації з аторвастатином у дозі 80 мг на добу концентрація дигоксину збільшувалася приблизно на 20%. Пацієнти, які отримують дигоксин у поєднанні з аторвастатином, потребують відповідного спостереження. Азітроміцин При одночасному застосуванні аторвастатину в дозі 10 мг 1 раз на добу та азитроміцину в дозі 500 мг 1 раз на добу концентрація аторвастатину в плазмі не змінювалася. Пероральні контрацептиви При одночасному застосуванні аторвастатину та перорального контрацептиву, що містить норетистерон та етинілестрадіол, спостерігалося значне підвищення AUC норетистерону та етинілестрадіолу приблизно на 30% та 20% відповідно. Цей ефект слід враховувати під час вибору перорального контрацептиву для жінки, яка приймає аторвастатин. Терфенадін При одночасному застосуванні аторвастатину та терфенадину клінічно значущих змін фармакокінетики терфенадину не виявлено. Варфарін Одночасне застосування аторвастатину з варфарином може у перші дні збільшувати вплив варфарину на показники зсідання крові (зменшення протромбінового часу). Цей ефект зникає після 15 днів одночасного застосування цих препаратів. Амлодипін При одночасному застосуванні аторвастатину у дозі 80 мг та амлодипіну у дозі 10 мг фармакокінетика аторвастатину у рівноважному стані не змінювалася. Інша супутня терапія У клінічних дослідженнях аторвастатин застосовували у поєднанні з гіпотензивними засобами та естрогенами в рамках замісної терапії; ознак клінічно значущої небажаної взаємодії не відзначено; дослідження взаємодії із специфічними препаратами не проводились.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, у будь-який час, незалежно від прийому їжі. Перед початком лікування препаратом Аторвастатин-СЗ слід спробувати домогтися контролю гіперхолестеринемії за допомогою дієти, фізичних вправ та зниження маси тіла у пацієнтів з ожирінням та терапією основного захворювання. При призначенні препарату пацієнту необхідно рекомендувати стандартну гіпохолестеринемічну дієту, яку він повинен дотримуватися протягом усього періоду терапії. Доза препарату варіюється від 10 мг до 80 мг 1 раз на добу і титрується з урахуванням вихідної концентрації Хс-ЛПНГ, мети терапії та індивідуального ефекту на терапію. Максимальна добова доза для одноразового прийому становить 80 мг. На початку лікування та/або під час підвищення дози препарату Аторвастатин-СЗ необхідно кожні 2-4 тижні контролювати концентрацію ліпідів у плазмі крові та відповідним чином коригувати дозу препарату. Первинна гіперхолестеринемія та комбінована (змішана) гіперліпідемія Для більшості пацієнтів – 10 мг 1 раз на добу; терапевтична дія проявляється протягом 2 тижнів і зазвичай досягає максимуму протягом 4 тижнів. При тривалому лікуванні ефект зберігається. Гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія Початкова доза підбирається індивідуально, залежно від виразності захворювання. Найчастіше оптимальний ефект спостерігається при застосуванні препарату в дозі 80 мг 1 раз на добу (зниження концентрації Хс-ЛПНГ на 18-45%). При порушенні функції печінки потрібна обережність (у зв'язку із уповільненням виведення препарату з організму). Слід ретельно контролювати клінічні та лабораторні показники (регулярний контроль активності печінкових трансаміназ: ACT та АЛТ. При значному підвищенні активності печінкових трансаміназ доза препарату Аторвастатин-СЗ повинна бути зменшена або лікування має бути припинено. Порушення функції нирок не впливає на концентрацію аторвастатину в плазмі крові або ступінь зниження концентрації Хс-ЛПНГ при терапії препаратом Аторвастатин, тому корекції дози препарату не потрібно. Відмінності в ефективності, безпеці або терапевтичному ефекті препарату Аторвастатин-СЗ у пацієнтів похилого віку порівняно із загальною популяцією не виявлено, корекції дози не потрібні. Застосування у комбінації з іншими лікарськими засобами При необхідності одночасного застосування з циклоспорином, тілапревіром або комбінацією типранавір/ритонавір доза препарату Аторвастатин-СЗ не повинна перевищувати 10 мг на добу. Слід бути обережними та застосовувати найнижчу ефективну дозу аторвастатину при одночасному застосуванні з інгібіторами протеази ВІЛ, інгібіторами гепатиту С, кларитроміцином та ітраконазолом.ПередозуванняЛікування: моніторинг та підтримання життєвих функцій організму, а також попередження подальшого всмоктування препарату (промивання шлунка, прийом активованого вугілля чи проносних засобів). При розвитку міопатії з наступним рабдоміолізом та гострою нирковою недостатністю (рідкісний, але важкий побічний ефект) препарат необхідно негайно відмінити та розпочати інфузію діуретика та натрію бікарбонату. За необхідності слід провести гемодіаліз. Рабдоміоліз може призводити до гіперкаліємії, для усунення якої потрібно внутрішньовенне введення розчину кальцію хлориду або розчину кальцію глюконату, інфузія 5% розчину декстрози (глюкози) з інсуліном, застосування калій обмінних смол. Оскільки препарат активно зв'язується з білками плазми, гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком терапії препаратом Аторвастатин-СЗ пацієнту необхідно призначити стандартну гіпохолестеринемічну дієту, яку він повинен дотримуватись протягом усього періоду лікування. Дія на печінку Як і при застосуванні інших гіполіпідемічних засобів цього класу, після лікування препаратом Аторвастатин-СЗ відзначали помірне (більше ніж у 3 рази порівняно з ВГН) підвищення активності печінкових трансаміназ ACT та АЛТ. Стійке підвищення активності печінкових трансаміназ (понад 3 рази порівняно з ВГН) спостерігалося у 0.7% пацієнтів, які отримували препарат Аторвастатин-СЗ. Частота подібних змін при застосуванні препарату у дозах 10 мг, 20 мг, 40 мг та 80 мг становила 0.2%, 0.2%, 0.6% та 2.3%, відповідно. Підвищення активності печінкових трансаміназ зазвичай не супроводжувалося жовтяницею або іншими клінічними проявами. При зниженні дози препарату Аторвастатин-СЗ, тимчасовому або повному відміні препарату активність печінкових трансаміназ поверталася до початкового рівня.Більшість пацієнтів продовжували приймати препарат Аторвастатин-СЗ у зниженій дозі без жодних клінічних наслідків. До початку терапії, через 6 тижнів та 12 тижнів після початку застосування препарату Аторвастатин або після збільшення його дози, а також під час всього курсу лікування необхідно контролювати показники функції печінки. Функцію печінки слід досліджувати також у разі появи клінічних ознак ураження печінки. У разі підвищення активності печінкових трансаміназ їх активність слід контролювати доти, доки вона не нормалізується. Якщо підвищення активності ACT або АЛТ більш ніж у 3 рази в порівнянні з ВГН зберігається, рекомендується зниження дози або відміна препарату Аторвастатин-СЗ. Препарат Аторвастатин-СЗ слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які споживають значну кількість алкоголю та/або мають в анамнезі захворювання печінки. Активне захворювання печінки або постійно підвищена активність печінкових трансаміназ плазми неясного генезу є протипоказанням до застосування препарату Аторвастатин-СЗ. Дія на скелетні м'язи У пацієнтів, які отримували препарат Аторвастатин, відзначалася міалгія. Діагноз міопатії (болі у м'язах або м'язова слабкість у поєднанні з підвищенням активності КФК більш ніж у 10 разів порівняно з ВГН) слід передбачати у пацієнтів з дифузною міалгією, хворобливістю або слабкістю м'язів та/або вираженим підвищенням активності КФК. Терапію препаратом Аторвастатин-СЗ слід припинити у разі вираженого підвищення активності КФК, за наявності підтвердженої міопатії або передбачуваної. Ризик міопатії при лікуванні іншими препаратами цього класу підвищувався при одночасному застосуванні циклоспорину, фібратів, деяких антибіотиків, нефазодону, інгібіторів ВІЛ протеази (індинавір, ритонавір), колхіцину, протигрибкових засобів - похідних азолу і нікотинової кислоти. ).Багато з цих препаратів пригнічують метаболізм, опосередкований ізоферментом CYP3A4, та/або транспорт лікарських речовин. Відомо, що ізофермент CYP3A4 -основний ізофермент печінки, що бере участь у біотрансформації аторвастатину. Призначаючи препарат Аторвастатин-СЗ у поєднанні з фібратами, імунодепресантами, колхіцином, нефазодоном, еритроміцином, кларитроміцином, хінупристином/далфопристином, азольними протигрибковими засобами, інгібіторами протеази ВІЧ або препарат Слід регулярно спостерігати пацієнтів з метою виявлення болю або слабкості у м'язах, особливо протягом перших місяців терапії та у період збільшення дози будь-якого із зазначених засобів.У разі необхідності комбінованої терапії слід розглядати можливість застосування нижчих початкових та підтримуючих доз перерахованих вище засобів. У подібних ситуаціях можна рекомендувати періодичний контроль активності КФК, хоча таке моніторування не дозволяє запобігти розвитку тяжкої міопатії. При застосуванні препарату Аторвастатин, як і інших статинів, описані рідкісні випадки рабдоміолізу з гострою нирковою недостатністю, зумовленою міоглобінурією. При появі симптомів можливої ​​міопатії або наявності фактора ризику розвитку ниркової недостатності на тлі рабдоміолізу (наприклад, тяжка гостра інфекція, артеріальна гіпотензія, широке хірургічне втручання, травми, метаболічні, ендокринні та водно-електролітні порушення та неконтрольовані судоми) припинити чи повністю скасувати. Пацієнтів необхідно попередити про те, що їм слід негайно звернутися до лікаря при появі незрозумілого болю або м'язової слабкості, особливо якщо вони супроводжуються нездужанням або лихоманкою. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Враховуючи можливість розвитку запаморочення, слід бути обережним при керуванні транспортними засобами та іншими технічними пристроями, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковка1 таблетка містить активну речовину: у перерахунку на аторвастатин – 20 мг. Пігулки 30 шт.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі ядро ​​таблетки білого чи майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаСинтетичний гіполіпідемічний засіб. Аторвастатин - селективний конкурентний інгібітор ГМГ-КоА-редуктази, ключового ферменту, що перетворює 3-гідрокси-3-метилглютарил-КоА на мевалонат - попередник стероїдів, включаючи холестерин. У пацієнтів з гомозиготною та гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, несемейними формами гіперхолестеринемії та змішаною дисліпідемією аторвастатин знижує концентрацію в плазмі крові холестерину (Хс), холестерину ліпопротеїдів низької щільності (Хс-ЛГГНП) щільності (Хс-ЛПОНП) та тригліцеридів (ТГ), що викликає нестійке підвищення концентрації холестерину ліпопротеїдів високої щільності (Хс-ЛПВЩ). Аторвастатин знижує концентрацію холестерину та ліпопротеїдів у плазмі крові, інгібуючи ГМГ-КоА-редуктазу та синтез холестерину в печінці та збільшуючи кількість рецепторів ЛПНЩ на поверхні гептоцитів, що призводить до посилення захоплення та катаболізму Хс-ЛПНЩ. Аторвастатин зменшує утворення ХС-ЛПНЩ та число частинок ЛПНЩ, викликає виражене та стійке підвищення активності ЛПНЩ-рецепторів у поєднанні зі сприятливими якісними змінами ЛПНЩ-часток, а також знижує концентрацію ХС-ЛПНЩ у пацієнтів з гомозиготною спадковою сімейною гіперхолестеринемією, засобами. Аторвастатин у дозах від 10 до 80 мг знижує концентрацію холестерину на 30-46%, Хс-ЛПНГ - на 41-61%, аполіпопротеїну-В - на 34-50% і ТГ - на 14-33%. Результати терапії подібні у пацієнтів з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, несемейними формами гіперхолестеринемії та змішаною гіперліпідемією, у т.ч. у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типи. У пацієнтів із ізольованою гіпертригліцеридемією аторвастатин знижує концентрацію холестерину, Хс-ЛПНГ, Хс-ЛПОНП, апо-В та ТГ та підвищує концентрацію Хс-ЛПВЩ. У пацієнтів з дисбеталіпопротеїнемією аторвастатин знижує концентрацію холестерину ліпопротеїдів проміжної щільності. У пацієнтів з гіперліпопротеїнемією типу IIа та IIb за класифікацією Фредріксона середнє значення підвищення концентрації Хс-ЛПЗЗ при лікуванні аторвастатином (10-80 мг) порівняно з вихідним показником становить 5.1-8.7% і не залежить від дози. Є значне дозозалежне зниження величини співвідношень: загальний холестерин/Хс-ЛПВЩ та Хс-ЛПНЩ/Хс-ЛПВЩ на 29-44% і 37-55%, відповідно. Антисклеротичний ефект аторвастатину є наслідком його впливу на стінки судин та компоненти крові. Аторвастатин пригнічує синтез ізопреноїдів, що є факторами зростання клітин внутрішньої оболонки судин. Під дією аторвастатину покращується ендотелійзалежне розширення кровоносних судин, знижується концентрація Хс-ЛПНЩ, аполіпопротеїну В, ТГ, відбувається підвищення концентрації холестерину Хс-ЛПВЩ та аполіпопротеїну А. Аторвастатин знижує в'язкість плазми та активність деяких факторів згортання та агрегації тромбоцитів. Завдяки цьому він покращує гемодинаміку і нормалізує стан системи згортання. Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази також впливають на метаболізм макрофагів, блокують їх активацію і попереджають розрив атеросклеротичної бляшки. Аторвастатин-СЗ у дозі 80 мг достовірно знижує ризик розвитку ішемічних ускладнень та показника смертності на 16% після 16-тижневого курсу, а ризик повторної госпіталізації щодо стенокардії, що супроводжується ознаками ішемії міокарда, на 26%. У пацієнтів з різними вихідними концентраціями Хс-ЛПНГ Аторвастатин-СЗ викликає зниження ризику ішемічних ускладнень та смертності (у пацієнтів з інфарктом міокарда без зубця Q та нестабільною стенокардією, також як у чоловіків та жінок, і у пацієнтів віком до 65 років) . Зниження концентрації у плазмі крові Хс-ЛПНГ краще корелює з дозою препарату, ніж із його концентрацією у плазмі крові. Дозу підбирають з урахуванням терапевтичного ефекту. Терапевтичний ефект досягається через 2 тижні після початку терапії, досягає максимуму через 4 тижні та зберігається протягом усього періоду терапії.ФармакокінетикаВсмоктування Аторвастатин швидко всмоктується після прийому внутрішньо: час досягнення Стах-в плазмі крові становить 1-2 год. У жінок Стах-аторвастатину на 20% вище, а AUC - на 10% нижче, ніж у чоловіків. Ступінь всмоктування та концентрація у плазмі крові підвищуються пропорційно дозі. Абсолютна біодоступність – близько 14%, а системна біодоступність інгібуючої активності щодо ГМГ-КоА-редуктази – близько 30%. Низька системна біодоступність обумовлена ​​пресистемним метаболізмом у слизовій оболонці шлунково-кишкового тракту та/або при "першому проходженні" через печінку. Прийом їжі знижує швидкість і ступінь абсорбції препарату (на 25% і 9%, відповідно), про що свідчать результати визначення C max -і AUC, проте зниження Хс-ЛПНГ подібне до такого при прийомі аторвастатину натще. Незважаючи на те, що після прийому аторвастатину у вечірній час його концентрація в плазмі нижче (Сmах-і AUC, приблизно, на 30%), ніж після прийому в ранковий час, зниження концентрації Хс-ЛПНГ не залежить від часу доби, в яку приймають препарат. Розподіл Середній Vd-аторвастатину становить близько 381 л. Зв'язування з білками плазми не менше 98%. Відношення вмісту в еритроцитах/плазмі становить близько 0.25, тобто аторвастатин погано проникає в еритроцити. Метаболізм Аторвастатин значною мірою метаболізується з утворенням орто- та парагідроксильованих похідних та різних продуктів β-окислення. In vitro орто-і парагідроксильовані метаболіти мають інгібуючу дію на ГМГ-КоА-редуктазу, порівнянну з таким аторвастатину. Приблизно 70% зниження активності ГМГ-КоА-редуктази відбувається за рахунок дії активних циркулюючих метаболітів. Результати досліджень in vitro дають підстави припустити, що ізофермент печінки CYP3A4 відіграє важливу роль у метаболізмі аторвастатину. На користь цього факту свідчить підвищення концентрації препарату в плазмі при одночасному прийомі еритроміцину, який є інгібітором цього ізоферменту. Дослідження in vitro також показали, що аторвастатин є слабким інгібітором ізоферменту CYP3A4.Аторвастатин не має клінічно значущого впливу на концентрацію в плазмі крові терфенадину, який метаболізується, головним чином, ізоферментом CYP3A4, тому його істотний вплив на фармакокінетику інших субстратів ізоферменту CYP3A4 є малоймовірним (див. розділ "Лікарська взаємодія"). Виведення Аторвастатин та його метаболіти виводяться, головним чином, з жовчю після печінкового та/або позапечінкового метаболізму (аторвастатин не піддається вираженій кишково-печінковій рециркуляції). Т1/2-аторвастатину становить близько 14 годин, при цьому інгібуючий ефект препарату щодо ГМГ-КоА-редуктази приблизно на 70% визначається активністю циркулюючих метаболітів і зберігається близько 20-30 годин завдяки їх наявності. Після внутрішнього прийому в сечі виявляється менше 2% прийнятої дози препарату. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Літні пацієнти Концентрація аторвастатину в плазмі крові пацієнтів старше 65 років вища (Сmax приблизно на 40%, AUC приблизно на 30%), ніж у дорослих пацієнтів молодого віку. Відмінностей у ефективності та безпеці препарату або досягненні цілей гіполіпідемічної терапії у літніх пацієнтів порівняно із загальною популяцією не виявлено. Діти Дослідження фармакокінетики препарату в дітей віком не проводились. Недостатність функції нирок Порушення функції нирок не впливає на концентрацію аторвастатину в плазмі крові або його вплив на показники ліпідного обміну, тому зміна дози у пацієнтів з порушенням функції нирок не потрібна. Аторвастатин не виводиться в ході гемодіалізу через інтенсивне зв'язування з білками плазми. Дослідження застосування аторвастатину у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності не проводилося. Недостатність функції печінки Концентрація препарату значно підвищується (Сmах-приблизно в 16 разів, AUC приблизно в 11 разів) у пацієнтів з алкогольним цирозом печінки (стадія В за шкалою Чайлд-П'ю) (див. розділ "Протипоказання").Клінічна фармакологіяГіполіпідемічний препарат.Показання до застосуванняПервинна гіперхолестеринемія (гетерозиготна сімейна та несемейна гіперхолестеринемія (тип ІІа за класифікацією Фредріксона); комбінована (змішана) гіперліпідемія (типи IIа та IIb за класифікацією Фредріксона); дисбеталіпопротеїнемія (тип III за класифікацією Фредріксона) (як доповнення до дієти); сімейна ендогенна гіпертригліцеридемія (тип IV за класифікацією Фредріксона), резистентна до дієти; гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія за недостатньої ефективності дієтотерапії та інших нефармакологічних методів лікування. Профілактика серцево-судинних захворювань: первинна профілактика серцево-судинних ускладнень у пацієнтів без клінічних ознак ІХС, але які мають кілька факторів ризику її розвитку: вік старше 55 років, нікотинова залежність, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, генетична схильність, у т.ч. на фоні дисліпідемії; вторинна профілактика серцево-судинних ускладнень у пацієнтів з ІХС з метою зниження сумарного показника смертності, інфаркту міокарда, інсульту, повторної госпіталізації з приводу стенокардії та необхідності реваскуляризації.Протипоказання до застосуванняЗахворювання печінки в активній стадії, підвищення активності трансаміназ сироватки (більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН) неясного генезу, вагітність, лактація (грудне вигодовування), жінки репродуктивного віку, які не застосовують надійних засобів контрацепції; дитячий та підлітковий вік до 18 років (недостатньо клінічних даних щодо ефективності та безпеки для даної вікової групи); підвищена чутливість до аторвастатину.Вагітність та лактаціяПрепарат Аторвастатин-СЗ протипоказаний при вагітності. Жінки репродуктивного віку під час лікування мають користуватися адекватними методами контрацепції. Препарат Аторвастатин-СЗ можна призначати жінкам репродуктивного віку лише в тому випадку, якщо ймовірність вагітності у них дуже низька, і пацієнтка поінформована про можливий ризик лікування для плода. Препарат Аторвастатин-СЗ протипоказаний у період годування груддю. Невідомо, чи виводиться аторвастатин із грудним молоком. При необхідності призначення препарату в період лактації, грудне вигодовування необхідно припинити, щоб уникнути ризику небажаних явищ у немовлят. Застосування у дітей Протипоказано застосування препарату у віці до 18 років (недостатньо клінічних даних щодо ефективності та безпеки препарату у цій віковій групі).Побічна діяКласифікація год активне захворювання печінки або підвищення активності печінкових трансаміназ у плазмі неясного генезу більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН; вагітність; період грудного вигодовування; застосування у жінок, які планують вагітність та не використовують надійних методів контрацепції; вік до 18 років (недостатньо клінічних даних щодо ефективності та безпеки препарату в даній віковій групі); непереносимість лактози, недостатність лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція; підвищена чутливість до сої та арахісу; підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату. С;обережністю; слід призначати препарат при захворюваннях печінки в анамнезі, захворюваннях м'язової системи в анамнезі при застосуванні інших представників групи інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, тяжких порушеннях водно-електролітного балансу, ендокринних (гіпертиреоз) і метаболічних порушеннях, ), артеріальної гіпотензії, цукровому діабеті, неконтрольованій епілепсії, великих хірургічних втручаннях, травмах, зловживанні алкоголем.Взаємодія з лікарськими засобамиРизик міопатії під час лікування інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази підвищується при одночасному застосуванні циклоспорину, фібратів, антибіотиків (еритроміцин, кларитроміцин, хінупристин/далфопристин), нефазодону, інгібіторів ВІЛ протеази (індинавір, індивір, індивір нікотинової кислоти в ліпідзнижуючих дозах (більше 1 г/добу). Інгібітори ізоферменту CYP3A4 Оскільки аторвастатин метаболізується ізоферментом CYP3A4, спільне застосування аторвастатину з інгібіторами ізоферменту CYP3A4 може спричинити збільшення концентрації аторвастатину в плазмі крові. Ступінь взаємодії та ефекту потенціювання визначаються варіабельністю впливу на ізофермент CYP3A4. Інгібітори транспортного білка ОАТР1В1 Аторвастатин та його метаболіти є субстратами транспортного білка ОАТР1В1. Інгібітори ОАТР1В1 (наприклад, циклоспорин) можуть збільшувати біодоступність аторвастатину. Так, спільне застосування аторвастатину у дозі 10 мг та циклоспорину у дозі 5.2 мг/кг/добу призводить до збільшення концентрації аторвастатину у плазмі крові у 7.7 рази. При необхідності одночасного застосування з циклоспорином доза препарату Аторвастатин не повинна перевищувати 10 мг на добу. Еритроміцин/кларитроміцин При одночасному застосуванні аторвастатину та еритроміцину (по 500 мг 4 рази на добу) або кларитроміцину (по 500 мг 2 рази на добу), що інгібують ізофермент CYP3A4, спостерігалося підвищення концентрації аторвастатину в плазмі крові. Слід бути обережними і застосовувати найнижчу ефективну дозу аторвастатину при одночасному застосуванні з кларитроміцином. Інгібітори протеаз Одночасне застосування аторвастатину з інгібіторами протеаз, відомими як інгібітори ізоферменту CYP3A4, супроводжується збільшенням концентрації аторвастатину в плазмі крові (при одночасному застосуванні з еритроміцином С mах аторвастатину збільшується на 40%). Поєднання інгібіторів протеаз Пацієнтам, які приймають інгібітори протеази ВІЛ та інгібітори гепатиту С, слід дотримуватися обережності та застосовувати найнижчу ефективну дозу аторвастатину. У пацієнтів, які приймають тілопревір або комбінацію препаратів типранавір/ритонавір, доза препарату Аторвастатин не повинна перевищувати 10 мг на добу. Пацієнтам, які приймають інгібітор протеази ВІЛ типранавір+ритонавір або інгібітор протеази гепатиту С тілапревір, слід уникати одночасного прийому препарату Аторвастатин-СЗ. Пацієнтам, які приймають інгібітори протеази ВІЛ лопінавір+ритонавір, слід виявляти обережність при призначенні препарату Аторвастатин-СЗ та повинна бути призначена найнижча необхідна доза. У пацієнтів, які приймають інгібітори протеази ВІЛ саквінавір + ритонавір, дарунавір + ритонавір, фосампренавір або фосампренавір + ритонавір, доза препарату Аторвастатин-СЗ не повинна перевищувати 20 мг і препарат повинен застосовуватися з обережністю. У пацієнтів, які приймають інгібітор протеази ВІЛ нелфінавір або інгібітор протеази гепатиту С боцепревір, доза препарату Аторвастатин не повинна перевищувати 40 мг і рекомендується ретельний клінічний моніторинг. Ділтіазем Спільне застосування аторвастатину в дозі 40 мг з дилтіаземом у дозі 240 мг призводить до збільшення концентрації аторвастатину в плазмі. Кетоконазол, спіронолактон та циметидин Слід виявляти обережність при одночасному застосуванні аторвастатину з препаратами, що знижують концентрацію ендогенних стероїдних гормонів, такими як кетоконазол, спіронолактон та циметидин. Ітраконазол Одночасне застосування аторвастатину в дозах від 20 мг до 40 мг та ітраконазолу у дозі 200 мг призводило до збільшення значення AUC аторвастатину. Слід бути обережними і застосовувати найнижчу ефективну дозу аторвастатину при одночасному застосуванні з ітраконазолом. Грейпфрутовий сік Оскільки грейпфрутовий сік містить один або більше компонентів, які пригнічують ізофермент CYP3A4, його надмірне споживання (більше 1.2 л на день) може спричинити збільшення концентрації аторвастатину в плазмі крові. Індуктори ізоферменту CYP3A4 Спільне застосування аторвастатину з індукторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, ефавіренз, фенітоїн або рифампіцин) може призвести до зниження концентрації аторвастатину в плазмі крові. Внаслідок двоїстого механізму взаємодії з рифампіцином (індуктором ізоферменту CYP3A4 та інгібітором транспортного білка гепатоцитів ОАТР1В1), рекомендується одночасне застосування аторвастатину та рифампіцину, оскільки відстрочений прийом аторвастатину після прийому рифампіцину. Антациди Одночасний прийом внутрішньо суспензії, що містить магнію гідроксид і алюмінію гідроксид, знижував концентрацію аторвастатину в плазмі крові приблизно на 35%, однак рівень зниження концентрації Хс-ЛПНГ при цьому не змінювався. Феназон Аторвастатин не впливає на фармакокінетику феназону, тому взаємодія з іншими препаратами, що метаболізуються тими самими ізоферментами цитохрому, не очікується. Колестипол При одночасному застосуванні колестиполу концентрація аторвастатину в плазмі знижувалася приблизно на 25%; однак гіполіпідемічний ефект комбінації аторвастатину та колестиполу перевершував такий кожного препарату окремо. Дігоксин При повторному прийомі дигоксину та аторвастатину в дозі 10 мг C ss дигоксину в плазмі не змінювалися. Однак при застосуванні дигоксину в комбінації з аторвастатином у дозі 80 мг на добу концентрація дигоксину збільшувалася приблизно на 20%. Пацієнти, які отримують дигоксин у поєднанні з аторвастатином, потребують відповідного спостереження. Азітроміцин При одночасному застосуванні аторвастатину в дозі 10 мг 1 раз на добу та азитроміцину в дозі 500 мг 1 раз на добу концентрація аторвастатину в плазмі не змінювалася. Пероральні контрацептиви При одночасному застосуванні аторвастатину та перорального контрацептиву, що містить норетистерон та етинілестрадіол, спостерігалося значне підвищення AUC норетистерону та етинілестрадіолу приблизно на 30% та 20% відповідно. Цей ефект слід враховувати під час вибору перорального контрацептиву для жінки, яка приймає аторвастатин. Терфенадін При одночасному застосуванні аторвастатину та терфенадину клінічно значущих змін фармакокінетики терфенадину не виявлено. Варфарін Одночасне застосування аторвастатину з варфарином може у перші дні збільшувати вплив варфарину на показники зсідання крові (зменшення протромбінового часу). Цей ефект зникає після 15 днів одночасного застосування цих препаратів. Амлодипін При одночасному застосуванні аторвастатину у дозі 80 мг та амлодипіну у дозі 10 мг фармакокінетика аторвастатину у рівноважному стані не змінювалася. Інша супутня терапія У клінічних дослідженнях аторвастатин застосовували у поєднанні з гіпотензивними засобами та естрогенами в рамках замісної терапії; ознак клінічно значущої небажаної взаємодії не відзначено; дослідження взаємодії із специфічними препаратами не проводились.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, у будь-який час, незалежно від прийому їжі. Перед початком лікування препаратом Аторвастатин-СЗ слід спробувати домогтися контролю гіперхолестеринемії за допомогою дієти, фізичних вправ та зниження маси тіла у пацієнтів з ожирінням та терапією основного захворювання. При призначенні препарату пацієнту необхідно рекомендувати стандартну гіпохолестеринемічну дієту, яку він повинен дотримуватися протягом усього періоду терапії. Доза препарату варіюється від 10 мг до 80 мг 1 раз на добу і титрується з урахуванням вихідної концентрації Хс-ЛПНГ, мети терапії та індивідуального ефекту на терапію. Максимальна добова доза для одноразового прийому становить 80 мг. На початку лікування та/або під час підвищення дози препарату Аторвастатин-СЗ необхідно кожні 2-4 тижні контролювати концентрацію ліпідів у плазмі крові та відповідним чином коригувати дозу препарату. Первинна гіперхолестеринемія та комбінована (змішана) гіперліпідемія Для більшості пацієнтів – 10 мг 1 раз на добу; терапевтична дія проявляється протягом 2 тижнів і зазвичай досягає максимуму протягом 4 тижнів. При тривалому лікуванні ефект зберігається. Гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія Початкова доза підбирається індивідуально, залежно від виразності захворювання. Найчастіше оптимальний ефект спостерігається при застосуванні препарату в дозі 80 мг 1 раз на добу (зниження концентрації Хс-ЛПНГ на 18-45%). При порушенні функції печінки потрібна обережність (у зв'язку із уповільненням виведення препарату з організму). Слід ретельно контролювати клінічні та лабораторні показники (регулярний контроль активності печінкових трансаміназ: ACT та АЛТ. При значному підвищенні активності печінкових трансаміназ доза препарату Аторвастатин-СЗ повинна бути зменшена або лікування має бути припинено. Порушення функції нирок не впливає на концентрацію аторвастатину в плазмі крові або ступінь зниження концентрації Хс-ЛПНГ при терапії препаратом Аторвастатин, тому корекції дози препарату не потрібно. Відмінності в ефективності, безпеці або терапевтичному ефекті препарату Аторвастатин-СЗ у пацієнтів похилого віку порівняно із загальною популяцією не виявлено, корекції дози не потрібні. Застосування у комбінації з іншими лікарськими засобами При необхідності одночасного застосування з циклоспорином, тілапревіром або комбінацією типранавір/ритонавір доза препарату Аторвастатин-СЗ не повинна перевищувати 10 мг на добу. Слід бути обережними та застосовувати найнижчу ефективну дозу аторвастатину при одночасному застосуванні з інгібіторами протеази ВІЛ, інгібіторами гепатиту С, кларитроміцином та ітраконазолом.ПередозуванняЛікування: моніторинг та підтримання життєвих функцій організму, а також попередження подальшого всмоктування препарату (промивання шлунка, прийом активованого вугілля чи проносних засобів). При розвитку міопатії з наступним рабдоміолізом та гострою нирковою недостатністю (рідкісний, але важкий побічний ефект) препарат необхідно негайно відмінити та розпочати інфузію діуретика та натрію бікарбонату. За необхідності слід провести гемодіаліз. Рабдоміоліз може призводити до гіперкаліємії, для усунення якої потрібно внутрішньовенне введення розчину кальцію хлориду або розчину кальцію глюконату, інфузія 5% розчину декстрози (глюкози) з інсуліном, застосування калій обмінних смол. Оскільки препарат активно зв'язується з білками плазми, гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком терапії препаратом Аторвастатин-СЗ пацієнту необхідно призначити стандартну гіпохолестеринемічну дієту, яку він повинен дотримуватись протягом усього періоду лікування. Дія на печінку Як і при застосуванні інших гіполіпідемічних засобів цього класу, після лікування препаратом Аторвастатин-СЗ відзначали помірне (більше ніж у 3 рази порівняно з ВГН) підвищення активності печінкових трансаміназ ACT та АЛТ. Стійке підвищення активності печінкових трансаміназ (понад 3 рази порівняно з ВГН) спостерігалося у 0.7% пацієнтів, які отримували препарат Аторвастатин-СЗ. Частота подібних змін при застосуванні препарату у дозах 10 мг, 20 мг, 40 мг та 80 мг становила 0.2%, 0.2%, 0.6% та 2.3%, відповідно. Підвищення активності печінкових трансаміназ зазвичай не супроводжувалося жовтяницею або іншими клінічними проявами. При зниженні дози препарату Аторвастатин-СЗ, тимчасовому або повному відміні препарату активність печінкових трансаміназ поверталася до початкового рівня.Більшість пацієнтів продовжували приймати препарат Аторвастатин-СЗ у зниженій дозі без жодних клінічних наслідків. До початку терапії, через 6 тижнів та 12 тижнів після початку застосування препарату Аторвастатин або після збільшення його дози, а також під час всього курсу лікування необхідно контролювати показники функції печінки. Функцію печінки слід досліджувати також у разі появи клінічних ознак ураження печінки. У разі підвищення активності печінкових трансаміназ їх активність слід контролювати доти, доки вона не нормалізується. Якщо підвищення активності ACT або АЛТ більш ніж у 3 рази в порівнянні з ВГН зберігається, рекомендується зниження дози або відміна препарату Аторвастатин-СЗ. Препарат Аторвастатин-СЗ слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які споживають значну кількість алкоголю та/або мають в анамнезі захворювання печінки. Активне захворювання печінки або постійно підвищена активність печінкових трансаміназ плазми неясного генезу є протипоказанням до застосування препарату Аторвастатин-СЗ. Дія на скелетні м'язи У пацієнтів, які отримували препарат Аторвастатин, відзначалася міалгія. Діагноз міопатії (болі у м'язах або м'язова слабкість у поєднанні з підвищенням активності КФК більш ніж у 10 разів порівняно з ВГН) слід передбачати у пацієнтів з дифузною міалгією, хворобливістю або слабкістю м'язів та/або вираженим підвищенням активності КФК. Терапію препаратом Аторвастатин-СЗ слід припинити у разі вираженого підвищення активності КФК, за наявності підтвердженої міопатії або передбачуваної. Ризик міопатії при лікуванні іншими препаратами цього класу підвищувався при одночасному застосуванні циклоспорину, фібратів, деяких антибіотиків, нефазодону, інгібіторів ВІЛ протеази (індинавір, ритонавір), колхіцину, протигрибкових засобів - похідних азолу і нікотинової кислоти. ).Багато з цих препаратів пригнічують метаболізм, опосередкований ізоферментом CYP3A4, та/або транспорт лікарських речовин. Відомо, що ізофермент CYP3A4 -основний ізофермент печінки, що бере участь у біотрансформації аторвастатину. Призначаючи препарат Аторвастатин-СЗ у поєднанні з фібратами, імунодепресантами, колхіцином, нефазодоном, еритроміцином, кларитроміцином, хінупристином/далфопристином, азольними протигрибковими засобами, інгібіторами протеази ВІЧ або препарат Слід регулярно спостерігати пацієнтів з метою виявлення болю або слабкості у м'язах, особливо протягом перших місяців терапії та у період збільшення дози будь-якого із зазначених засобів.У разі необхідності комбінованої терапії слід розглядати можливість застосування нижчих початкових та підтримуючих доз перерахованих вище засобів. У подібних ситуаціях можна рекомендувати періодичний контроль активності КФК, хоча таке моніторування не дозволяє запобігти розвитку тяжкої міопатії. При застосуванні препарату Аторвастатин, як і інших статинів, описані рідкісні випадки рабдоміолізу з гострою нирковою недостатністю, зумовленою міоглобінурією. При появі симптомів можливої ​​міопатії або наявності фактора ризику розвитку ниркової недостатності на тлі рабдоміолізу (наприклад, тяжка гостра інфекція, артеріальна гіпотензія, широке хірургічне втручання, травми, метаболічні, ендокринні та водно-електролітні порушення та неконтрольовані судоми) припинити чи повністю скасувати. Пацієнтів необхідно попередити про те, що їм слід негайно звернутися до лікаря при появі незрозумілого болю або м'язової слабкості, особливо якщо вони супроводжуються нездужанням або лихоманкою. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Враховуючи можливість розвитку запаморочення, слід бути обережним при керуванні транспортними засобами та іншими технічними пристроями, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковка1 таблетка містить активну речовину: у перерахунку на аторвастатин – 20 мг. Пігулки 30 шт.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, круглі двоопуклі, на зламі ядро ​​білого кольору.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічний препарат із групи статинів. Селективний конкурентний інгібітор ГМГ-КоА-редуктази - ферменту, що перетворює 3-гідрокси-3-метилглутарилкоензим А на мевалонову кислоту, що є попередником стеролів, включаючи холестерин. Тригліцериди та холестерин у печінці включаються до складу ЛПДНЩ, надходять у плазму крові та транспортуються в периферичні тканини. ЛПНЩ утворюються з ЛПДНЩ у ході взаємодії з рецепторами ЛПНЩ. Аторвастатин знижує концентрації холестерину та ліпопротеїнів у плазмі крові за рахунок інгібування ГМГ-КоА-редуктази, синтезу холестерину в печінці та збільшення числа рецепторів ЛПНГ у печінці на поверхні клітин, що призводить до посилення захоплення та катаболізму ЛПНГ. Знижує утворення ЛПНЩ, викликає виражене та стійке підвищення активності ЛПНЩ-рецепторів. Знижує вміст ЛПНГ у хворих з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, яка зазвичай не піддається терапії гіполіпідемічними засобами. Знижує концентрацію загального холестерину на 30-46%, ЛПНГ – на 41-61%, аполіпопротеїну В – на 34-50% та тригліцеридів – на 14-33%; викликає підвищення концентрації холестерину-ЛПЗЗ та аполіпопротеїну А. Дозозалежно знижує вміст ЛПНГ у хворих з гомозиготною спадковою гіперхолестеринемією, резистентною до терапії іншими гіполіпідемічними засобами.ФармакокінетикаАторвастатин швидко абсорбується із ШКТ. Абсолютна біодоступність низька - близько 12%, що зумовлено пресистемним кліренсом у слизовій оболонці ШКТ та/або внаслідок "першого проходження" через печінку, переважно у місці дії. Аторвастатин метаболізується за участю ізоферменту CYP3A4 з утворенням низки речовин, які є інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. T1/2-з плазми становить близько 14 год, хоча T1/2-інгібітора активності ГМГ-КоА-редуктази становить приблизно 20-30 год, що обумовлено участю активних метаболітів. Зв'язування із білками плазми становить 98%. Аторвастатин виводиться у формі метаболітів переважно із жовчю.Клінічна фармакологіяГіполіпідемічний препарат.Показання до застосуванняПервинна гіперхолестеринемія (гетерозиготна сімейна та несемейна гіперхолестеринемія (тип IIа за класифікацією Фредріксона); (тип IV за класифікацією Фредріксона), резистентна до дієти, гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія при недостатній ефективності дієтотерапії та інших нефармакологічних методів лікування. Первинна профілактика серцево-судинних ускладнень у пацієнтів без клінічних ознак ІХС, але які мають кілька факторів ризику її розвитку - вік старше 55 років, нікотинова залежність, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, низькі концентрації Хс-ЛПЗЗ у плазмі крові, генетична схильність, т.з. год. на тлі дисліпідемії. Вторинна профілактика серцево-судинних ускладнень у пацієнтів з ІХС з метою зниження сумарного показника смертності, інфаркту міокарда, інсульту, повторної госпіталізації з приводу стенокардії та необхідності реваскуляризації.Протипоказання до застосуванняЗахворювання печінки в активній стадії, підвищення активності трансаміназ сироватки (більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН) неясного генезу, вагітність, лактація (грудне вигодовування), жінки репродуктивного віку, які не застосовують надійних засобів контрацепції; дитячий та підлітковий вік до 18 років (недостатньо клінічних даних щодо ефективності та безпеки для даної вікової групи); підвищена чутливість до аторвастатину.Вагітність та лактаціяАторвастатин протипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). Невідомо, чи виділяється аторвастатин із грудним молоком. Враховуючи можливість небажаних явищ у немовлят, при необхідності застосування препарату в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування. Жінки репродуктивного віку під час лікування мають користуватися адекватними методами контрацепції. Аторвастатин можна застосовувати у жінок репродуктивного віку лише в тому випадку, якщо ймовірність вагітності дуже низька, а пацієнтка поінформована про можливий ризик лікування для плода. Застосування у дітей У дітей досвід застосування аторвастатину в дозі до 80 мг на добу обмежений.Побічна діяЗ боку нервової системи: > 1% – безсоння, запаморочення; < 1% - біль голови, астенія, нездужання, сонливість, кошмарні сновидіння, парестезії, периферична невропатія, амнезія, емоційна лабільність, атаксія, параліч лицьового нерва, гіперкінези, мігрень, депресія, гіпестезія, втрата свідомості. З боку органів чуття: < 1% - амбліопія, дзвін у вухах, сухість кон'юнктиви, порушення акомодації, крововилив у сітчасту оболонку ока, глухота, глаукома, паросмія, втрата смакових відчуттів, спотворення смаку. З боку серцево-судинної системи: > 1% – біль у грудях; < 1% – серцебиття, симптоми вазодилатації, ортостатична гіпотензія, підвищення артеріального тиску, флебіт, аритмія, стенокардія. З боку системи кровотворення: <1% – анемія, лімфоаденопатія, тромбоцитопенія. З боку дихальної системи: > 1% – бронхіт, риніт; < 1% – пневмонія, диспное, загострення бронхіальної астми, носова кровотеча. З боку травної системи: > 1% – нудота; < 1% - печія, запор або діарея, метеоризм, гастралгія, біль у животі, зниження або підвищення апетиту, сухість у роті, відрижка, дисфагія, блювання, стоматит, езофагіт, глосит, ерозивно-виразкові ураження слизової оболонки порожнини, гепатит, жовчна коліка, хейліт, виразка дванадцятипалої кишки, панкреатит, холестатична жовтяниця, порушення функції печінки, ректальна кровотеча, мелена, кровоточивість ясен, тенезми. З боку кістково-м'язової системи: > 1% – артрит; < 1% - судоми м'язів ніг, бурсит, тендосиновіт, міозит, міопатія, артралгії, міалгія, рабдоміоліз, кривошия, м'язовий гіпертонус, контрактури суглобів, набряклість суглобів, тендопатія (у деяких випадках із розривом сухожилля). З боку сечостатевої системи: > 1% – урогенітальні інфекції, периферичні набряки; < 1% - дизурія (в т.ч. поллакіурія, ніктурія, нетримання сечі або затримка сечовипускання, імперативні позиви на сечовипускання), лейкоцитурія, нефрит, гематурія, вагінальна кровотеча, нефроуролітіаз, метрорія, епідімітен, Дерматологічні реакції: > 1% – алопеція, ксеродермія, фотосенсибілізація, підвищене потовиділення, екзема, себорея, екхімози, петехії. З боку ендокринної системи: <1% – гінекомастія, мастодинія. З боку обміну речовин: <1% – збільшення маси тіла, загострення подагри. Алергічні реакції: < 1% - свербіж шкіри, висипання на шкірі, контактний дерматит, рідко - кропив'янка, ангіоневротичний набряк, набряк обличчя, анафілаксія, багатоформна ексудативна еритема (в т.ч. синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз ( . Лабораторні показники: < 1% – гіперглікемія, гіпоглікемія, підвищення сироваткової КФК, альбумінурія.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні аторвастатину з дигоксином незначною мірою підвищується концентрація дигоксину в плазмі крові. Ділтіазем, верапаміл, ізрадипін пригнічують ізофермент CYP3A4, який бере участь у метаболізмі аторвастатину, тому при одночасному застосуванні з цими блокаторами кальцієвих каналів можливе підвищення концентрації аторвастатину в плазмі крові та збільшення ризику розвитку міопатії. При одночасному застосуванні ітраконазолу значно підвищується концентрація аторвастатину в плазмі, мабуть, внаслідок інгібування ітраконазолом його метаболізму в печінці, який відбувається за участю ізоферменту CYP3A4; підвищення ризику розвитку міопатії. При одночасному застосуванні колестиполу можливе зменшення концентрації аторвастатину в плазмі, при цьому гіполіпідемічний ефект посилюється. При одночасному застосуванні антациди, що містять магнію гідроксид та алюмінію гідроксид, знижують концентрацію аторвастатину приблизно на 35%. При одночасному застосуванні циклоспорину, фібратів (в т.ч. гемфіброзилу), протигрибкових препаратів похідних азолу, нікотинової кислоти підвищується ризик розвитку міопатії. При одночасному застосуванні еритроміцину, кларитроміцину помірно підвищується концентрація аторвастатину у плазмі, підвищується ризик розвитку міопатії. При одночасному застосуванні етинілестрадіолу, норетистерону (норетіндрону) незначно підвищується концентрація етинілестрадіолу, норетистерону та (норетіндрону) у плазмі крові. При одночасному застосуванні інгібіторів протеаз підвищується концентрація аторвастатину у плазмі, т.к. інгібітори протеаз є інгібіторами ізоферменту CYP3A4.Спосіб застосування та дозиЛікування проводять на тлі стандартної дієти для пацієнтів із гіперхолестеринемією. Дозу встановлюють індивідуально залежно від вихідного рівня холестерину. Приймають усередину. Початкова доза зазвичай становить 10 мг 1 раз на добу. Ефект проявляється протягом 2 тижнів, а максимальний ефект – протягом 4 тижнів. При необхідності дозу можна поступово збільшити з інтервалом 4 тижні та більше. Максимальна добова доза – 80 мг.ПередозуванняСпецифічного антидоту немає. У разі передозування повинна здійснюватися необхідна симптоматична та підтримуюча терапія. Необхідний контроль функції печінки та рівня КФК у сироватці. Гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю слід застосовувати у пацієнтів, які зловживають алкоголем; при вказівках в анамнезі захворювання печінки. До початку та під час лікування аторвастатином, особливо у разі симптомів ураження печінки, необхідно контролювати показники функції печінки. При підвищенні рівня трансаміназ їхню активність слід контролювати аж до нормалізації. Якщо активність АСТ або АЛТ, що більш ніж у 3 рази перевищує норму, зберігається, рекомендується зниження дози або скасування аторвастатину. З появою і натомість лікування симптомів міопатії слід визначити активність КФК. Якщо значне підвищення рівня КФК зберігається, рекомендується знизити дозу або скасувати аторвастатин. Ризик міопатії під час лікування аторвастатином підвищується при одночасному застосуванні циклоспорину, фібратів, еритроміцину, протигрибкових препаратів, що належать до азолів, та ніацину. Існує ймовірність розвитку наступних побічних реакцій, однак не у всіх випадках встановлений чіткий зв'язок з прийомом аторвастатину: судоми м'язів, міозит, міопатія, парестезія, периферична невропатія, панкреатит, гепатит, холестатична жовтяниця, анорексія, блювота, алопеція гіперглікемія та гіпоглікемія. У дітей досвід застосування аторвастатину в дозі до 80 мг на добу обмежений. З обережністю застосовують аторвастатин у пацієнтів із хронічним алкоголізмом.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковка1 таблетка містить активну речовину: у перерахунку на аторвастатин – 20 мг. Пігулки 30 шт.Опис лікарської формиТаблетки, вкриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі, на поперечному зрізі - ядро ​​білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічний засіб із групи статинів. За принципом конкурентного антагонізму молекула статину пов'язується з частиною рецептора коензиму А, де прикріплюється ГМГ-КоА-редуктаза. Інша частина молекули статину інгібує процес перетворення гідроксиметилглутарату на мевалонат, проміжний продукт у синтезі молекули холестерину. Інгібування активності ГМГ-КоА-редуктази призводить до серії послідовних реакцій, внаслідок яких знижується внутрішньоклітинний вміст холестерину та відбувається компенсаторне підвищення активності ЛПНЩ-рецепторів та відповідно прискорення катаболізму холестерину (Xc) ЛПНЩ. Гіполіпідемічний ефект статинів пов'язаний із зниженням рівня загального Хс за рахунок Хс-ЛПНГ. Зниження рівня ЛПНГ є дозозалежним та має не лінійний, а експоненційний характер. Інгібуючий ефект аторвастатину щодо ГМГ-КоА-редуктази приблизно на 70% визначається активністю його циркулюючих метаболітів. Статини не впливають на активність ліпопротеїнової та гепатичної ліпази, не суттєво впливають на синтез і катаболізм вільних жирних кислот, тому їх вплив на рівень ТГ вторинне і опосередковане через їх основні ефекти щодо зниження рівня Хс-ЛПНГ. Помірне зниження рівня ТГ при лікуванні статинами, мабуть, пов'язане з експресією ремнантних (Апо) рецепторів на поверхні гепатоцитів, що беруть участь у катаболізмі ЛППП, у складі яких приблизно 30% ТГ. Порівняно з іншими статинами (за винятком розувастатину) аторвастатин спричинює більш виражене зниження рівня ТГ. Крім гіполіпідемічної дії, статини мають позитивний вплив при дисфункції ендотелію (доклінічна ознака раннього атеросклерозу), на судинну стінку, стан атероми, покращують реологічні властивості крові, мають антиоксидантні, антипроліферативні властивості. Аторвастатин знижує рівень холестерину у хворих на гомозиготну сімейну гіперхолестеринемію, яка зазвичай не піддається терапії гіполіпідемічними засобами.ФармакокінетикаАторвастатин швидко абсорбується із ШКТ. Абсолютна біодоступність низька - близько 12%, що зумовлено пресистемним кліренсом у слизовій оболонці ШКТ та/або внаслідок "першого проходження" через печінку, переважно у місці дії. Аторвастатин метаболізується за участю ізоферменту CYP3A4 з утворенням низки речовин, які є інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. T1/2 з плазми становить близько 14 год, хоча T1/2 інгібітору активності ГМГ-КоА-редуктази становить приблизно 20-30 год, що обумовлено участю активних метаболітів. Зв'язування із білками плазми становить 98%. Аторвастатин виводиться у формі метаболітів переважно із жовчю.Клінічна фармакологіяГіполіпідемічний препарат.Показання до застосуванняПервинна гіперхолестеринемія при неефективності дієтотерапії, комбінована гіперхолестеринемія та гіпертригліцеридемія, гетерозиготна та гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія при неефективності дієтотерапії.Протипоказання до застосуванняЗахворювання печінки в активній стадії, підвищення активності трансаміназ сироватки більш ніж у 3 рази неясного генезу, вагітність, лактація (грудне вигодовування), жінки репродуктивного віку, які не застосовують надійних засобів контрацепції; підвищена чутливість до аторвастатину.Вагітність та лактаціяАторвастатин протипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). Невідомо, чи виділяється аторвастатин із грудним молоком. Враховуючи можливість небажаних явищ у немовлят, при необхідності застосування препарату в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування.Побічна діяЗ боку нервової системи: 1% - безсоння, запаморочення; 1% - головний біль, астенія, нездужання, сонливість, кошмарні сновидіння, парестезії, периферична невропатія, амнезія, емоційна лабільність, атаксія, параліч лицьового нерва, гіперкінези, мігрень, депресія, гіпестезія, втрата свідомості. З боку органів чуття: 1% - амбліопія, дзвін у вухах, сухість кон'юнктиви, порушення акомодації, крововилив у сітчасту оболонку ока, глухота, глаукома, паросмія, втрата смакових відчуттів, спотворення смаку. З боку серцево-судинної системи: 1% - біль у грудях; 1% - серцебиття, симптоми вазодилатації, ортостатична гіпотензія, підвищення артеріального тиску, флебіт, аритмія, стенокардія. З боку системи кровотворення: 1% - анемія, лімфоаденопатія, тромбоцитопенія. З боку дихальної системи: 1% - бронхіт, риніт; 1% - пневмонія, диспное, загострення бронхіальної астми, носова кровотеча. З боку травної системи: 1% - нудота; < 1% - печія, запор або діарея, метеоризм, гастралгія, біль у животі, зниження або підвищення апетиту, сухість у роті, відрижка, дисфагія, блювота, стоматит, езофагіт, глосит, ерозивно-виразкові ураження слизової оболонки смуг гепатит, жовчна коліка, хейліт, виразка дванадцятипалої кишки, панкреатит, холестатична жовтяниця, порушення функції печінки, ректальна кровотеча, мелена, кровоточивість ясен, тенезми. З боку кістково-м'язової системи: <1% - артрит; 1% - судоми м'язів ніг, бурсит, тендосиновіт, міозит, міопатія, артралгії, міалгія, рабдоміоліз, кривошия, м'язовий гіпертонус, контрактури суглобів, набряклість суглобів, тендопатія (у деяких випадках з розривом сухожилля). З боку сечостатевої системи: <1% - урогенітальні інфекції, периферичні набряки; < 1% - дизурія (в т.ч. поллакіурія, ніктурія, нетримання сечі або затримка сечовипускання, імперативні позиви на сечовипускання), лейкоцитурія, нефрит, гематурія, вагінальна кровотеча, нефроуролітіаз, метроріє, епід Дерматологічні реакції: 1% - алопеція, ксеродермія, фотосенсибілізація, підвищене потовиділення, екзема, себорея, екхімози, петехії. З боку ендокринної системи: 1% - гінекомастія, мастодинія. З боку обміну речовин: 1% - збільшення маси тіла, загострення подагри. Алергічні реакції: 1% - свербіж шкіри, висипання на шкірі, контактний дерматит, рідко - кропив'янка, ангіоневротичний набряк, набряк обличчя, анафілаксія, багатоформна ексудативна еритема (в т.ч. синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний нек . Лабораторні показники: 1% - гіперглікемія, гіпоглікемія, підвищення сироваткової КФК, альбумінурія.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні аторвастатину з дигоксином незначною мірою підвищується концентрація дигоксину в плазмі крові. Ділтіазем, верапаміл, ізрадипін пригнічують ізофермент CYP3A4, який бере участь у метаболізмі аторвастатину, тому при одночасному застосуванні з цими блокаторами кальцієвих каналів можливе підвищення концентрації аторвастатину в плазмі крові та збільшення ризику розвитку міопатії. При одночасному застосуванні ітраконазолу значно підвищується концентрація аторвастатину в плазмі, мабуть, внаслідок інгібування ітраконазолом його метаболізму в печінці, який відбувається за участю ізоферменту CYP3A4; підвищення ризику розвитку міопатії. При одночасному застосуванні колестиполу можливе зменшення концентрації аторвастатину в плазмі, при цьому гіполіпідемічний ефект посилюється. При одночасному застосуванні антациди, що містять магнію гідроксид та алюмінію гідроксид, знижують концентрацію аторвастатину приблизно на 35%. При одночасному застосуванні циклоспорину, фібратів (в т.ч. гемфіброзилу), протигрибкових препаратів похідних азолу, нікотинової кислоти підвищується ризик розвитку міопатії. При одночасному застосуванні еритроміцину, кларитроміцину помірно підвищується концентрація аторвастатину у плазмі, підвищується ризик розвитку міопатії. При одночасному застосуванні етинілестрадіолу, норетистерону (норетіндрону) незначно підвищується концентрація етинілестрадіолу, норетистерону та (норетіндрону) у плазмі крові. При одночасному застосуванні інгібіторів протеаз підвищується концентрація аторвастатину у плазмі, т.к. інгібітори протеаз є інгібіторами ізоферменту CYP3A4.Спосіб застосування та дозиЛікування проводять на тлі стандартної дієти для пацієнтів із гіперхолестеринемією. Дозу встановлюють індивідуально залежно від вихідного рівня холестерину. Приймають усередину. Початкова доза зазвичай становить 10 мг 1 раз на добу. Ефект проявляється протягом 2 тижнів, а максимальний ефект – протягом 4 тижнів. При необхідності дозу можна поступово збільшити з інтервалом 4 тижні та більше. Максимальна добова доза – 80 мг.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Форма випуску: порошок Упаковка: саші Виробник: Фармамед Завод-виробник: West Coast Laboratories (США). . .

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин водний 500 мл. Показання до застосуванняПри профілактиці імунодефіциту; У комплексній терапії гострих гепатитів; У комплексній терапії хронічних активних гепатитів; З метою подовження фази ремісії хронічних гепатитів; При профілактиці розвитку фіброзу та цирозу печінки після перенесеного гострого гепатиту та за наявності хронічного активного гепатиту; При профілактиці розвитку печінково-клітинного раку (особливо за гепатиту "С"); У комплексній терапії при печінковій недостатності, що розвинулася, на тлі фіброзу, цирозу печінки, гепатозу з метою зупинки прогресування процесу та продовження життя хворого;Протипоказання до застосуванняНе виявлено. Взаємодія з лікарськими засобамиПоєднується з усіма лікарськими препаратами.

Фасування: N60 Форма випуску: капс. Упаковка: банку Виробник: Оптисалт Завод-виробник: Ростовська фармацевтична фабрика (Росія). .

Склад, форма випуску та упаковкаКамера А: мальтодекстрин, сорбіт, E 420 (підсолоджувач), біфідобактерії Bifidobacterium longum BB536 (ATCC BAA-999), діоксид кремнію, E 551 (антистежуючий агент). Камера B: сорбіт, E 420 (підсолоджувач), червоний ферментований рис, лимонна кислота, E 330 (регулятор кислотності), ароматизатор червоних фруктів (мальтодекстрин, гуміарабік, Е 414 (носій), ароматична субстанція), коензим Q10, вітамін PP ( ), діоксид кремнію, E 551(антистежуючий агент), сукралоза, E 955 (підсолоджувач), гуарова камедь, E 412 (носій). Містить підсолоджувач сахароспирт (сорбіт), при надмірному вживанні може мати проносну дію.ХарактеристикаКомплексна формула підтримки рівня холестерину гаразд. Lactoflorene ХОЛЕСТЕРОЛ – комплексна формула на базі біфідобактерій, червоного ферментованого рису, коензиму Q10 та вітаміну PP, яка допомагає підтримувати рівень холестерину в нормі та сприяє зниженню ризику розвитку серцево-судинних захворювань. Lactoflorene ХОЛЕСТЕРОЛ випускається в інноваційному впакуванні – двокамерних пакетиках DUOCAM. Кожен пакетик розділений на дві частини (камери) A і B, в камері А знаходяться біфідобактерії, в камері B - червоний ферментований рис, коензим Q10 і вітамін PP, це дозволяє компонентам, що містяться всередині, не взаємодіяти один з одним до використання продукту і забезпечує оптимальне збереження їх властивостей.Властивості компонентівЧервоний ферментований рис допомагає знизити синтез і посилити розпад холестерину, тим самим зменшує концентрацію в крові ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНГ), так званого "поганого холестерину", і підвищує концентрацію ліпопротеїнів високої щільності (ЛПВЩ) - "хорошого холестерину" . Вітамін PP (нікотинамід) є частиною вітамінів групи B (вітамін B3), забезпечує здоровий енергетичний обмін, допомагає знизити ризик розвитку серцево-судинних захворювань та цукрового діабету, сприяє запобіганню пошкодження підшлункової залози, має м'яку заспокійливу дію на нервову систему. Коензим Q10 - вітаміноподібна сполука, яка виконує важливу роль в утворенні енергії, нормалізує ліпідний склад крові, гальмує процеси старіння та сприяє зниженню побічних ефектів від прийому статинів. Найбільше коензиму Q10 потребує серце і вся серцево-судинна система, проте з віком кількість коензиму Q10 в організмі знижується. Біфідобактерії Bifidobacterium longum BB536 - найбільш вивчені та одні з найвідоміших бактерій. Крім того, що вони сприяють відновленню нормального функціонування мікрофлори кишечника, ці пробіотики обмежують всмоктування похідних холестерину, що секретуються через жовч.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням проконсультуйтеся зі спеціалістом.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: пітавастатин кальцію 2.09 мг, що відповідає вмісту пітавастатину 2 мг. Допоміжні речовини: лактози моногідрат – 126.17 мг, гіпоролоза низькозаміщена – 25.08 мг, гіпромелоза – 2.66 мг, магнію алюмінометасилікат – 3.2 мг, магнію стеарат – 0.8 мг. Склад плівкової оболонки: ; Опадрай білий – 5 мг, у т. ч. гіпромелоза – 3.3065 мг, титану діоксид – 1.338 мг, триетилацетат – 0.3305 мг, кремнію діоксид колоїдний – 0.025 мг. 14 шт. - блістери (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою; білого кольору, круглі, двоопуклі, на поперечному зрізі ядро ​​білого кольору; з одного боку таблетки - гравірування " KC " , з іншого - гравірування " 2 " .Фармакотерапевтична групаПитавастатин – конкурентний інгібітор ГМГ-КоА (3-гідрокси-3-метилглютарилкоензим А) редуктази. ферменту, що каталізує початкову стадію синтезу холестерину – утворення мевалонової кислоти з ГМГ-КоА. Оскільки перетворення ГМГ-КоА на мевалонову кислоту є початковою стадією синтезу холестерину, то застосування питавастатину не викликає накопичення в організмі потенційно токсичних стеролів. ГМГ-КоА легко метаболізується до ацетил-КоА. який бере участь у багатьох процесах синтезу в організмі. Клінічні дослідження показали ефективність препарату Лівазо щодо зниження концентрації загального холестерину (OXC) у плазмі крові, холестерину ліпопротеїнів низької щільності (ХС ЛПНЩ). холестерину ліпопротеїнів дуже низької щільності (ХС ЛПДНЩ). тригліцеридів (ТГ) та аполіпопротеїну В (Аро-В).а також підвищення концентрації холестерину ліпопротеїнів високої щільності (ХС ЛПВЩ) та аполіпопротеїну А1 (Аро-А1) (див. Таблицю 1). Таблиця 1. Реакції на дозу у пацієнтів з первинною гіперхолестеринемією (відкориговане середнє значення відсоткової зміни порівняно з вихідним рівнем) Доза N ХС ЛПНЩ ОХС* ХС ЛПВЩ ТГ Аро-В Аро-А1 Плацебо 51 -4.0 -1.3 2.5 -2.1 0.3 3.2 1 мг 52 -33.3 -22.8 9.4 -14.8 -24.1 8.5 2 мг 49 -38.2 -26.1 9.0 -17.4 -30.4 5.6 4 мг 50 -46.5 -32.5 8.3 -21.2 -36.1 4.7 * невідкориговане У контрольованих клінічних дослідженнях за участю 1687 пацієнтів з первинною гіперхолестеринемією та комбінованою (змішаною) дисліпідемією, включаючи 1239 пацієнтів, які отримували терапевтичні дози (середня вихідна концентрація ХС ЛПНЩ близько 4.8 ммоль/л), питавастатин достовірно знижував концентрацію. не-ХС ЛПВЩ, ТГ та Аро-В та підвищував концентрацію ХС ЛПВЩ та Apo-A1. Зменшувалися співвідношення ОХС/ХС ЛПВЩ та Apo-B/Apo-A1. Концентрація ХС ЛПНГ знижувалася на 18-39% при застосуванні Лівазо у дозі 2 мг та на 44-45% – у дозі – 4 мг. Більшість пацієнток, які отримували дозу 2 мг. досягли цільового показника лікування ХС ЛПНЩ за рекомендаціями Європейського товариства атеросклерозу (EAS) (<3 ммоль/л).ФармакокінетикаВсмоктування Питавастатин швидко всмоктується у верхніх відділах ШКТ, Сmax; у; плазмі; крові досягається протягом 1 години після прийому препарату. Їда не впливає на абсорбцію. Сmax ;пітастатину в плазмі крові знижується на 43% при спільному прийомі з жирною їжею, але AUC залишається незмінною. Постійний препарат піддається ентерогепатичної циркуляції і добре абсорбується з худої та клубової кишки. Абсолютна біодоступність питавастатину 51%. Розподіл Більше 99% пітавастатину зв'язується з білками плазми крові, в основному з альбуміном і альфа-1 кислим глікопротеїном. Середній Vd; 133 л. Пітавастатин активно проникає в гепатоцити за допомогою транспортних білків OATP1B1 та OATP1B3. AUC варіює в межах 4-кратного збільшення від мінімального до максимального значення. Пітавастатин не є субстратом для Р-глікопротеїну. Метаболізм У плазмі міститься переважно незмінений питавастатин. Основним метаболітом є неактивний лактон, який утворюється з кон'югату пітавастатин глюкуроніду ефірного типу за участю УДФ-глюкуронозілтрансфераз (UGT1A3 та 2В7). Цнтохром Р450 впливає на метаболізм питавастатину мінімально. Ізофермент CYP2C9 (і меншою мірою ізофермент CYP2C8) беруть участь у метаболізмі питавастатину до другорядних метаболітів. Виведення Пітавастатин у незміненому вигляді швидко виводиться з печінки з жовчю, але піддається кишково-печінковій рециркуляції, що забезпечує його тривалий ефект. Менш 5% пітавастатину виводиться нирками. T1/2 ;з плазми варіює від 5.7 год (одноразовий прийом) до 8.9 год (у рівноважному стані), середнє значення кліренсу - 43.4 л/год після одноразового прийому внутрішньо. Фармакокінетика різних груп пацієнтів Літні пацієнти: у клінічних дослідженнях фармакокінетики питавастатна було показано, що у літніх пацієнтів старше 65 років AUC питавастатину була в 1.3 рази вищою. Це не вплинуло на ефективність чи безпеку. Печінкова недостатність: у пацієнтів з легкими порушеннями функції печінки (клас А за класифікацією Чайлд-Піо) ) AUC була у 3.9 разів вище. При вираженому порушенні функції печінки застосування пітавастатину протипоказане. Ниркова недостатність: у пацієнтів з помірною нирковою недостатністю і які знаходяться на гемодіалізі, відзначалося збільшення AUC і 1.8 разів та 1.7 разів відповідно. Статеві відмінності: ;помічено збільшення AUC у жінок у порівнянні з чоловіками в 1.6 разів у дослідженні здорових добровольців, що ніяк не позначалося на ефективності та безпеці препарату Лівазо. Расова приналежність: ;за результатами фармакокінетичного аналізу .даних, отриманих у здорових добровольців різної расової приналежності, такі фактори, як стать і вік не впливали на фармакокінетику питавастатину.Клінічна фармакологіяГіполіпідемічний препарат.Показання до застосуванняПервинна гіперхолестеринемія, включаючи гетерозиготну сімейну гіперхолестеринемію (гіперліпідемія IIа типу за класифікацією Фредріксона) або змішана гіперхолестеринемія (гіперліпідемія IIb типу за класифікацією Фредріксона), гіпертригліцеридемія (гіперліпідемія IV типу та класифікація наприклад, фізичні вправи, зниження маси тіла) виявляються недостатніми.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до пітавастатину, допоміжних компонентів препарату та інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази (статин); тяжка печінкова недостатність (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) або клас С за класифікацією Чайлд-П'ю, захворювання печінки та активної фази, включаючи стійке підвищення активності "печінкових" трансаміназ у сироватці крові (більш ніж у 3 рази порівняно з верхнім кордоном) норми (ВДН)); непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція; міопатія; одночасний прийом; циклоспорину; вагітність, період грудного вигодовування; відсутність адекватних методів контрацепції у жінок дітородного віку; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю При наявності ризику розвитку міопатії/рабдоміолізу - ниркова недостатність, гіпотиреоз, особистий або сімейний анамнез спадкових м'язових захворювань та попередній анамнез м'язової токсичності при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів, надмірне вживання алкоголю, вік .Вагітність та лактаціяВагітність Застосування Лівазо при вагітності протипоказане. Жінкам дітородного віку під час лікування Лівазо слід використовувати надійні методи контрацепції. Т.к. холестерин та інші продукти біосинтезу холестерину необхідні для розвитку плода, потенційний ризик інгібування ГМГ-КоА редуктази перевищує користь лікування препаратом під час вагітності. Дослідження на тваринах показали, що питавастатин має репродуктивну токсичність, але без тератогенного потенціалу. Якщо пацієнтка планує вагітність, слід припинити лікування щонайменше за місяць до зачаття. Під час настання вагітності під час застосування Лівазо. лікування слід негайно припинити. Період грудного вигодовування Застосування препарату Лівазо у період грудного вигодовування протипоказане. Пітавастатин виводиться з молоком щурів. Дані щодо виділення питавастатину з грудним молоком відсутні. При необхідності застосування препарату Лівазо у період лактації грудне вигодовування слід припинити. Застосування у дитячому віці Заборонено застосування препарату пацієнтам віком до 18 років (оскільки ефективність та безпека не встановлені).Побічна діяУ контрольованих клінічних дослідженнях прийому рекомендованих доз менше 4% пацієнтів, які отримували лікування препаратом Лнвазо. було виключено із дослідження у зв'язку з розвитком небажаних реакцій. Найбільш поширеною була міапгія. Залежно від частоти виникнення виділяють такі небажані реакції відповідно до класифікації ВООЗ: дуже часто: ≥10, часто: від ≥1/100 до <1/10, нечасто: від ≥1/1000 до <1/100, рідко: від ≥1/10000 до <1/10000, дуже рідко: <1/10000 н частота невідома (наявні дані неможливо визначити частоту). З боку органів кровотворення: нечасто - анемія. З боку обміну речовин: нечасто - анорексія. Порушення психіки: часто - безсоння. З боку нервової системи: часто - головний біль; нечасто – запаморочення, порушення смаку, сонливість. З боку органів чуття: ; нечасто - дзвін у вухах; рідко – зниження гостроти зору. З боку шкірних покровів: ; нечасто - свербіж шкіри, суп; рідко – кропив'янка, еритема. З боку опорно-рухового апарату: часто - міалгія, артралгія; нечасто – м'язові спазми. З боку сечовидільної системи: ;нечасто - поллакіюрія. З боку травної системи: часто - запор, діарея, диспепсія, нудота; нечасто – біль у животі, сухість слизової оболонки порожнини рота, блювання; рідко – глосодинію, гострий панкреатит, холестатична жовтяниця. Лабораторні показники: ; нечасто - понишення активності "печінкових" трансаміназ ACT, АЛТ, підвищення активності креатинфосфокінази (КФК). У клінічних дослідженнях після прийому Лівазо спостерігалося підвищення активності КФК у 3 рази вище за ВГН у 49 пацієнтів з 2800 (1.8%). Рівні перевищення ВГН у 10 разів і більше з супутніми м'язовими симптомами відзначалися рідко, і спостерігалися лише у одного пацієнта з 2406 пацієнтів, які отримували 4 мг Лівазо (0.04%) у програмі клінічних досліджень. Інші: нечасто - астенії, нездужання, підвищена стомлюваність, периферичні набряки. Досвід постмаркетингового застосування Дворічний проспективне дослідження постреєстраційного спостереження було проведено приблизно у 20000 пацієнтів у Японії. Переважна більшість цих пацієнтів отримували пітавастатин у дозі 1 або 2 мг, а не 4 мг. У 10.4% пацієнтів були зареєстровані небажані реакції, у яких не можна виключити причинний зв'язок з пітавастатином, та 7.4% пацієнтів припинили лікування у зв'язку з розвитком небажаних реакцій. Частота виникнення міалгії становила 1.08%. Більшість небажаних реакцій були легкими. Протягом 2-х років частота небажаних реакцій була вищою у пацієнтів, які мали в анамнезі лікарську алергію (20.4%) або захворювання печінки або нирок (13.5%). Небажані реакції та частота їх виникнення, що спостерігалися у проспективному дослідженні післяреєстраційного спостереження, але не в міжнародних контрольованих клінічних дослідженнях при застосуванні препарату та рекомендованих дозах наведені нижче. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко - порушення функції печінки. З боку опорно-рухового апарату: рідко - міопатія, рабдоміоліз. У дослідженні постреєстраційного спостереження були два повідомлення про рабдоміоліз, у якому пацієнти потребували госпіталізації (0.01% пацієнтів). Крім того, є спонтанні повідомлення про ефекти з боку опорно-рухового апарату, що включають міалгію та міопатію у пацієнтів, які лікувалися Лівазо у всіх рекомендованих дозах. Були також отримані повідомлення про рабдоміоліз з гострою нирковою недостатністю і без неї, в т.ч. про рабдоміоліз з летальним результатом. Були також отримані спонтанні повідомлення про наступні небажані реакції (частота заснована на випадках, що спостерігаються в постреєстраційних дослідженнях). З боку нервової системи: нечасто - гіпестезія. З боку травної системи: рідко - абдоміальний дискомфорт. Небажані явища при застосуванні інших статинів: порушення сну, включаючи кошмарні сновидіння; амнезія; сексуальна дисфункція; депресія; інтеретиційне захворювання легень; цукровий діабет: частота виникнення залежить від наявності або відсутності факторів ризику (концентрація; глюкози; у крові натще ≥5 ммоль/л, ІМТ>30 кг/м2, підвищена концентрація ТГ, артеріальна гіпертензія в анамнезі); підвищення глікозильованого гемоглобіну.Взаємодія з лікарськими засобамиПітавастатин активно транспортується в гепатоцит людини численними печінковими транспортерами (включаючи транспортний поліпептид органічних аніонів (OATP)), які можуть бути включені в деякі з наступних взаємодій. Циклоспорин: одночасний прийом одноразової дози циклоспорину з пітавастатином у рівноважному стані призводить до 4.6-кратного збільшення AUC пітавастатину невідомо. Препарат Лівазо протипоказаний пацієнтам, які отримують лікування циклоспорином. Еритроміцин: одночасний прийом еритроміцину з пітавастатином призводить до 2.8-кратного збільшення AUC пітавастатину. Рекомендовано тимчасове припинення прийому пітавастатину під час лікування еритроміцином або іншими антибіотиками групи макролідів. Гемфіброзол та інші фібрати; в окремих випадках монотерапію фібратами пов'язували з розвитком міопатії. Одночасне застосування фібратів зі статинами пов'язували зі збільшенням частоти виникнення міопатії та рабдоміолізу. Слід бути обережним при одночасному застосуванні пітавастатину з фібратами. У дослідженнях фармакокінетики одночасне застосування пітавастатину з гемфіброзилом призводило до 1.4-кратного збільшення AUC пітавастатину та збільшення AUC фенофібрату в 1.2 рази. Нікотинова кислота ;(в ліпідзнижуючих дозах): ;дослідження взаємодії при лікуванні питавастатином та нікотинової кислоти в ліпідзнижуючих дозах (більше 1 г/добу) не проводилося. Застосування нікотинової кислоти в монотерапії пов'язували з розвитком міопатії та рабдоміолізу. Тому при одночасному застосуванні з нікотиновою кислотою в ліпід-знижувальних дозах (більше 1 г/добу) препарат Лівазо слід призначати з обережністю. Фузидова кислота: ;були зареєстровані важкі м'язові порушення, такі як рабдоміоліз, які приписували взаємодії між фузидовою кислотою та статинами. Під час лікування фузидовою кислотою рекомендовано тимчасово припинити застосування Лівазо. Рифампіцин: ;одночасне призначення з пітавастатином призвело до 1.3-кратного збільшення AUC пітавастатину. Езетиміб; і його глюкуронідний метаболіт; інгібує всмоктування харчового та біліарного холестерину. Одночасне застосування пітавастатину не впливало на плазмові концентрації пітавастатину. Інгібітори ізоферменту CYP3A4: дослідження взаємодії з ітраконазолом і грейпфрутовим соком, відомими інгібіторами ізоферменту CYP3A4, не виявили клінічно значущої взаємодії на плазмові концентрації питавастатину. Дігоксин, відомий субстрат Р-глікопротеїну (Pgp), не взаємодіє з питавастатином. При сумісному застосуванні не відмічено суттєвих змін концентрацій питавастатину або дигоксину у плазмі крові. Варфарин: рівноважний стан фармакокінетики та фармакодинаміки (МНО та протромбіновий час (ПВ)) варфарину у здорових добровольців не змінювався при сумісному застосуванні варфарину з питавастатином у дозі 4 мг щодня. Проте, як і при застосуванні інших статинів, у пацієнтів, які отримують варфарин, при додаванні до лікування питавастатину слід контролювати ПВ та МНО.Спосіб застосування та дозиВсередину таблетки необхідно ковтати повністю. Переважний прийом таблетки в той самий час доби, краще ввечері, відповідно до циркадного ритму ліпідного обміну. До початку лікування та в процесі пацієнти повинні дотримуватися гіпохолестеринемічної дієти. Початкова доза препарату 1 мг на добу одноразово. При необхідності дозу препарату збільшують з інтервалами не менше 4 тижнів до 2 мг на добу. Дозу слід підбирати індивідуально відповідно до концентрацій ХС ЛПНЩ, метою лікування та відповіддю пацієнта на лікування. Більшість пацієнтів потребує дози 2 мг. Максимальна добова доза – 1 мг. Пацієнти з легкими та помірними порушеннями функції печінки: рекомендована максимальна добова доза 2 мг. Пацієнти з порушенням функції нирок: ;при порушенні функції нирок легкого ступеня тяжкості (бажано об'єктивно оцінити цей ступінь з відображенням КК або швидкості клубочкової фільтрації), препарат Лівазо слід застосовувати з обережністю. Дані щодо застосування максимальної добової дози препарату 4 мг при порушеннях функції нирок будь-якого ступеня тяжкості обмежені, тому призначати максимальну добову дозу 4 мг необхідно лише за ретельного контролю функції нирок після поступового підвищення дози. Не рекомендується пацієнтам з тяжкими порушеннями функції нирок призначати максимальну добову дозу 4 мг; рекомендується розглянути обмеження максимальної добової дози до 2 мг при тяжкій нирковій недостатності. Пацієнти похилого віку: корекція дози не потрібна.ПередозуванняСпецифічного лікування при передозуванні немає. Необхідно провести симптоматичну терапію, контролювати активність КФК та ​​функцію печінки. Гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на м'язову тканину Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА редуктази (статинів). існує ймовірність розвитку міалгії, міопатії і, в окремих випадках, рабдоміолізу. Слід попередити пацієнтів про необхідність повідомляти про будь-які м'язові симптоми. Активність КФК слід визначати у будь-якого пацієнта, що повідомляє про м'язовий біль, болючість м'язів при пальпації або слабкості, особливо якщо це супроводжуються нездужанням або лихоманкою. Активність КФК не слід визначати після фізичних навантажень або за наявності будь-яких інших можливих причин підвищення КФК, які можуть спотворити результат. При підвищенні активності КФК (в 5 разів вище ВГН) протягом 5-7 днів слід виконати контрольний аналіз. До лікування Як і всі статини Лівазо слід з обережністю призначати пацієнтам, які мають сприятливі фактори розвитку рабдоміолізу. Слід визначити активність КФК для встановлення контрольного вихідного значення у таких випадках: ниркова недостатність; гіпотиреоз; особистий чи сімейний анамнез спадкових м'язових захворювань; попередній анамнез м'язової токсичності під час лікування фібратами або іншими статинами; наявність в анамнезі захворювань печінки чи зловживання алкоголем; пацієнтам похилого віку (старті 70 років) з іншими факторами ризику розвитку рабдоміолізу. У таких випадках рекомендовано клінічний моніторинг і ризик лікування слід розглядати залежно від можливої ​​користі. Лікування Лівазо не можна починати, якщо показники КФК у 5 разів перевищують ВДН. Під час течії Слід рекомендувати пацієнтові негайно повідомляти лікаря про м'язовий біль, слабкість або судоми. Слід визначити активність КФК, та лікування припинити, якщо активність КФК підвищена (у 5 разів вища за ВГН). Слід розглянути питання про припинення лікування при виникненні важких м'язових симптомів, навіть якщо активність КФК не перевищує ВГН у 5 разів. При вирішенні симптомів та поверненні активності КФК до норми, може бути розглянуто питання про повторне призначення Лівазо у дозі 1 мг за дотримання ретельного контролю. Вплив на печінку Як і всі статини, Лівазо слід з обережністю призначати пацієнтам, які мають в анамнезі захворювання печінки, або пацієнтам, які регулярно вживають надмірну кількість алкоголю. Перед початком лікування Лівазо та потім періодично під час лікування слід проводити функціональні печінкові проби. Пацієнтам із стійким підвищенням активності "печінкових" трансаміназ (AЛT та ACT), що перевищують ВГН у 3 рази, слід припинити лікування Лівазо. Вплив на нирки Лівазо слід з обережністю призначати пацієнтам з нирковою недостатністю помірного або тяжкого ступеня. Підвищувати дозу слід лише за ретельного контролю. Доза 4 мг не рекомендована пацієнтам із тяжкою нирковою недостатністю. Цукровий діабет Деякі дані свідчать про це. що статини, як клас, викликають підвищення концентрації глюкози в крові, а в деяких пацієнтів з високим ризиком розвитку цукрового діабету можуть призвести до рівня гілерглікемії, при якому потрібне відповідне лікування цукрового діабету. Тим не менш, ця небезпека компенсується зниженням судинного ризику при лікуванні статинами, і тому не повинна бути причиною припинення лікування статинами. Пацієнтів, які мають ризик розвитку гіперглікемії (концентрація глюкози натще від 5.6 до 6.9 ммопь/л, ІМТ>30 кг/м2, підвищену концентрацію ТГ, артеріальну гіпертензію), слід піддавати клінічному та біохімічному контролю відповідно до національних рекомендацій. Інтерстиціальне захворювання легень Рідкісні випадки інтерстиціального захворювання легень реєстрували при застосуванні деяких станнів, особливо при тривалій терапії. Клінічні ознаки, що спостерігаються, включають задишку, непродуктивний кашель і погіршення загального стану здоров'я (підвищена стомлюваність, втрата маси тіла і лихоманка). При підозрі на розвиток інтерстиціального захворювання легень терапію статинами слід припинити. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та обслуговування рухомих механізмів Необхідно бути обережними при керуванні транспортними засобами або виконанні іншої роботи, що потребує підвищеної уваги, оскільки можливий розвиток таких небажаних реакцій як запаморочення та сонливість.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. речовина, що діє: езетимиб у перерахунку на 100 % речовина – 10,0 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, лактози моногідрат, кроскармелоза натрію, лаурилсульфат натрію, повідон (тип К30), натрію стеарилфумарат. Пігулки 10 мг. По 10 таблеток у контурне осередкове пакування з фольги алюмінієвої та плівки ПВХ/Аклар® або плівки ПВХ. 1, 2, 3, 6 або 9 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі плоскоциліндричні таблетки від білого до білого із жовтуватим відтінком кольору, з фаскою.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічний засіб – інгібітор абсорбції холестерину. Езетиміб є представником нового класу гіполіпідемічних засобів, які селективно інгібують абсорбцію холестерину (ХС) та деяких рослинних стеролів у кишечнику.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо езетимиб швидко всмоктується та інтенсивно метаболізується у тонкому кишечнику та печінці шляхом кон'югації у фармакологічно активний фенольний глюкуронід (езетіміб-глюкуронід). Максимальна концентрація в плазмі (Сmax) езетимиб-глюкуроніду спостерігається через 1-2 години, езетимиб – через 4-12 годин. Абсолютна біодоступність езетимибу не може бути визначена, оскільки ця речовина практично нерозчинна в жодному з водних розчинників, що використовуються для приготування розчинів для ін'єкцій. Прийом їжі (з низьким або високим вмістом жиру) не впливав на біодоступність езетимибу при вживанні у вигляді таблеток по 10 мг. Препарат Отріо можна приймати незалежно від їди. Розподіл Езетиміб та езетіміб-глюкуронід зв'язуються з білками плазми крові на 99,7 % та 88-92 % відповідно. Метаболізм Метаболізм езетимибу відбувається головним чином у тонкому кишечнику та печінці шляхом кон'югації з глюкуронідом (реакція II фази) з подальшим виведенням із жовчю. Езетимиб мінімально піддається окисному метаболізму (реакція І фази). Езетиміб та езетіміб-глюкуронід (основні похідні езетимибу, що визначаються у плазмі крові) становлять 10-20 % та 80-90 % відповідно від загальної концентрації езетимибу у плазмі крові. Езетиміб та езетіміб-глюкуронід повільно виводяться з плазми крові в процесі кишково-печінкової рециркуляції. Період напіввиведення для езетимибу та езетимиб-глюкуроніду становить приблизно 22 години. Виведення Після прийому внутрішньо 20 мг езетимибу, міченого 14С, у плазмі крові було виявлено 93% сумарного езетимибу (езетимиб + езетимиб-глюкуронід) від загального рівня радіоактивних продуктів. Протягом 10 днів приблизно 78% прийнятих радіоактивних продуктів було виведено через кишечник із жовчю, 11% – через нирки. Через 48 годин радіоактивних продуктів у плазмі крові виявлено не було. Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів Діти та підлітки Фармакокінетичні показники езетимибу були однакові у дітей старше 6 років та дорослих. Фармакокінетичні дані для дітей віком до 6 років відсутні. Літні пацієнти У пацієнтів похилого віку (старше 65 років) концентрація сумарного езетимибу в плазмі крові приблизно в 2 рази вище, ніж у молодших пацієнтів (від 18 до 45 років). Ступінь зниження концентрації ХС ЛПНГ та профіль безпеки були зіставні у літніх та молодших пацієнтів, які приймали езетимиб. Для пацієнтів похилого віку підбір дози препарату не потрібен. Пацієнти з печінковою недостатністю Після одноразового прийому езетимибу в дозі 10 мг середнє значення площі під кривою «концентрація – час» (AUC) сумарного езетимибу було в 1,7 разу більше у пацієнтів з легким ступенем печінкової недостатності (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю), ніж у здорових добровольців. У 14-денному дослідженні застосування езетимибу в дозі 10 мг на добу за участю пацієнтів з помірним ступенем печінкової недостатності (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) середнє значення AUC сумарного езетимибу збільшувалося в 4 рази на 1-й та 14-й день. проти здоровими добровольцями. Для пацієнтів з легким ступенем печінкової недостатності корекція дози препарату не потрібна. Оскільки наслідки збільшення значення AUC сумарного езетимибу невідомі, езетимиб не рекомендований пацієнтам з помірним та тяжким ступенем (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) печінкової недостатності. Пацієнти з нирковою недостатністю Після одноразового прийому езетимибу в дозі 10 мг у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (n = 8; кліренс креатиніну (КК) не більше 30 мл/хв/1,73 м2), значення AUC сумарного езетимибу збільшилося приблизно в 1,5 рази порівняно зі здоровими добровольцями (n=9). Цей результат не є клінічно значущим. Для пацієнтів з порушенням функції нирок добір препарату не потрібен. У пацієнта після трансплантації нирки, що отримував комплексну терапію, включаючи циклоспорин, значення AUC сумарного езетимибу збільшилося у 12 разів. Підлога Концентрація сумарного езетимибу в плазмі крові трохи вища у жінок (менше 20%), ніж у чоловіків. Ступінь зниження ХС ЛПНГ та профіль безпеки однакові у чоловіків та жінок, які приймають езетимиб, тому для пацієнтів чоловічої чи жіночої статі підбір дози препарату не потрібний.ФармакодинамікаПрепарат Отріо ефективний при прийомі внутрішньо. Механізм дії езетимибу відрізняється від механізму дії інших класів гіполіпідемічних засобів (наприклад, інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази (статинів), секвестрантів жовчних кислот, фібратів та рослинних станолів). Молекулярною мішенню езетимибу є транспортний білок (Niemann-Pick Cl-Like 1, NPC1L1), відповідальний за всмоктування у кишечнику холестерину та фітостеролів. Езетиміб локалізується в щітковій облямівці тонкого кишечника і перешкоджає всмоктування холестерину, приводячи до зниження надходження холестерину з кишечника в печінку, за рахунок чого знижуються запаси холестерину в печінці і посилюється виведення холестерину з крові. Езетиміб не посилює екскрецію жовчних кислот (на відміну від секвестрантів жовчних кислот) та не інгібує синтез ХС у печінці (на відміну від статинів). У клінічному дослідженні, в яке були включені пацієнти з гіперхолестеринемією, езетимиб знижував абсорбцію холестерину в кишечнику на 54% порівняно з плацебо. Інгібуючи абсорбцію холестерину в кишечнику, езетимиб знижує надходження холестерину в печінку. Статини знижують синтез холестерину в печінці. При одночасному застосуванні препарати цих двох груп забезпечують додаткове зниження концентрації холестерину. Езетиміб, що приймається одночасно зі статинами, знижує концентрацію загального холестерину (ОХС), холестерину ліпопротеїнів низької щільності (ХС ЛПНЩ), аполіпопротеїну В (апо-В), холестерину ліпопротеїнів невисокої щільності (ХС не-ЛПВХ і концентрацією концентрується ХС ЛПВЩ) та тригліцеридів (ТГ),а також підвищує концентрацію холестерину ліпопротеїнів високої щільності (ХС ЛПВЩ) у плазмі крові у пацієнтів з гіперхолестеринемією більшою мірою, ніж езетимиб або статин, що приймаються у монотерапії. Одночасне застосування езетимибу з фенофібратом знижує концентрацію ОХС, ХС ЛПНЩ, апо-В, ТГ та ХС не-ЛПВЩ, а також підвищує концентрацію ХС ЛПВЩ у плазмі крові у пацієнтів зі змішаною гіперхолестериненімею. Клінічні дослідження показали, що підвищені концентрації ОХС, ХС ЛПНЩ та апо-В (головного білкового компонента ЛПНЩ) сприяють розвитку атеросклерозу. Крім того, знижена концентрація холестерину ЛПВЩ також асоціюється з розвитком атеросклерозу. Результати епідеміологічних досліджень показали, що серцево-судинна захворюваність і смертність знаходяться у прямій залежності від концентрацій ОХС та ХС ЛПНЩ та у зворотній залежності від концентрацій ХС ЛПВЩ. Як і ЛПНГ, ліпопроєїни, багаті на ХС та ТГ, включаючи ліпопротеїни дуже низької щільності (ЛПДНЩ), ліпопротеїни проміжної щільності (ЛППП) та ремананти також можуть сприяти розвитку атеросклерозу. Для визначення селективності езетимибу щодо інгібування всмоктування холестерину була проведена серія доклінічних досліджень. Езетиміб інгібував всмоктування [14C]-холестерину і не впливав на всмоктування ТГ, жирних кислот, жовчних кислот, прогестерону, етинілестрадіолу або жиророзчинних вітамінів А та D.Показання до застосуванняПервинна гіперхолестеринемія Препарат Отріо в комбінації з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази (статинами) або монотерапії на додаток до дієти показаний для зниження підвищеної концентрації ОХС, ХС ЛПНЩ, апо-В, ТГ і ХС не-ЛПВЩ, а також для підвищення концентрації ХС ЛПВЩ у дорослих та підлітків (10-17 років) з первинною (гетерозиготною сімейною та несімейною) гіперхолестеринемією. Препарат Отріо у комбінації з фенофібратом на додаток до дієти показаний для зниження підвищеної концентрації ОХС, ХС ЛПНЩ, апо-В та ХС не-ЛПВЩ у пацієнтів зі змішаною гіперхолестеринемією. Профілактика серцево-судинних захворювань Препарат Отріо, який приймається в комбінації зі статинами, показаний для зниження ризику розвитку серцево-судинних подій (серцево-судинна смерть, нефатальний інфаркт міокарда, нефатальний інсульт, госпіталізації з приводу нестабільної стенокардії або при потребі проведення реваскуляризації). ). Профілактика основних серцево-судинних ускладнень у пацієнтів із хронічною хворобою нирок Препарат Отріо, який приймається в комбінації з симвастатином, показаний для зниження ризику серйозних серцево-судинних подій (нефатальний інфаркт міокарда або серцева смерть, інсульт або будь-яка процедура реваскуляризації) у пацієнтів із хронічною хворобою нирок. Гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія Препарат Отріо у комбінації зі статином показаний для зниження підвищеної концентрації ОХС та ХС ЛПНЩ у дорослих та підлітків (10-17 років) з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією. Пацієнти можуть також отримувати допоміжне лікування (наприклад, ЛПНЩ-аферез).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будь-якого компонента препарату. При призначенні езетимибу одночасно зі статином або фенофібратом необхідно дотримуватися інструкцій щодо застосування додатково призначених препаратів. Езетиміб не рекомендується пацієнтам з помірним та тяжким ступенем печінкової недостатності (7-9 і більше балів за шкалою Чайлд-П'ю, див. Фармакологічні властивості, Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів; Спосіб застосування та дози). Непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція. Дитячий вік віком до 6 років. З обережністю Слід бути обережними при одночасному застосуванні препарату Отріо з фібратами, циклоспорином та непрямими антикоагулянтами (включаючи варфарин та флуїндіон). Пацієнти, які одночасно приймають препарат Отріо та фенофібрат, повинні знати про можливий ризик розвитку захворювань жовчного міхура.Вагітність та лактаціяДослідження на тваринах із введенням езетимибу не виявили прямих та опосередкованих несприятливих ефектів щодо вагітності, розвитку ембріона/плоду, пологів та постнатального розвитку. При введенні вагітним щурам езетимибу у комбінації з ловастатином, симвастатином, правастатином або аторвастатином тератогенних ефектів не спостерігалося. При введенні вагітним кролицям з невеликою частотою спостерігалися дефекти розвитку скелета у плода. Клінічних даних щодо застосування езетимибу при вагітності немає, тому слід бути обережним при призначенні препарату вагітним жінкам. У разі настання вагітності прийом езетимибу має бути припинено. При одночасному застосуванні препарату Отріо та статину необхідно дотримуватися інструкцій щодо застосування даного статину. У дослідженнях на щурах було виявлено, що езетимиб виділяється із молоком. Даних щодо виділення езетимибу з грудним молоком у жінок немає. У зв'язку з цим езетимиб не рекомендується застосовувати в період грудного вигодовування, якщо потенційна користь не перевищує потенційного ризику для дитини. Якщо застосування препарату необхідне, пацієнтка повинна припинити годування груддю.Побічна діяУ клінічних дослідженнях, у яких пацієнти приймали препарат езетимибу у дозі 10 мг на добу в монотерапії, одночасно зі статином або одночасно з фенофібратом, препарат езетимибу показав хорошу переносимість. Небажані реакції зазвичай були легкими та минущими; загальна частота небажаних ефектів та частота випадків відміни лікування у зв'язку з небажаними ефектами при прийомі препарату езетимибу були зіставні з даними показниками прийому плацебо. Наступні часті (> 1/100 та 1/1000 та При прийомі препарату езетимибу у монотерапії. Порушення з боку обміну речовин та харчування: Нечасті – зниження апетиту. Порушення з боку судин: Нечасті – «припливи» крові до шкіри обличчя, підвищення артеріального тиску. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: Нечасті – кашель. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: Часті – біль у животі, діарея, метеоризм. Нечасті – диспепсія, гастроезофагеальний рефлюкс, нудота. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: Нечасті – артралгія, м'язові спазми, біль у шиї. Загальні розлади: Часті – стомлюваність. Нечасті – біль у грудях, біль. Лабораторні та інструментальні дані: Нечасті - підвищення активності аланінамінотрансферази (АЛТ) та/або аспартатамінотрансферази (ACT), підвищення активності креатинінфосфокінази (КФК) сироватки крові, підвищення активності гамма-глютамілтрансферази, порушення показників функції печінки. При прийомі препарату езетимиб одночасно зі статином. Порушення з боку нервової системи: Часті – головний біль. Нечасті – парестезія. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: Нечасті – сухість слизової оболонки рота, гастрит. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: Нечасті - свербіж шкіри, шкірний висип, кропив'янка. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: Часті – міалгія. Нечасті – біль у спині, м'язова слабкість, біль у кінцівці. Загальні розлади: Нечасті – астенія, периферичні набряки. Лабораторні та інструментальні дані: Часті – підвищення активності АЛТ та/або ACT. При прийомі препарату езетимибу одночасно з фенофібратом Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: Часті – біль у животі. У клінічному дослідженні за участю пацієнтів зі змішаною гіперліпідемією частота послідовних клінічно значущих підвищень (більш ніж у 3 рази вища за верхню межу норми (ВГН)) активності «печінкових» трансаміназ сироватки крові склала 4,5 % у групі пацієнтів, які приймали фенофібрат у монотерапії, та 2,7% у групі пацієнтів, які приймали препарат езетимибу одночасно з фенофібратом. Частота холецистектомії склала 0,6% у групі пацієнтів, які приймали фенофібрат у монотерапії, та 1,7% у групі пацієнтів, які приймали препарат езетимибу одночасно з фенофібратом (див. Особливі вказівки). Не спостерігалося підвищення активності КФК (більш ніж у 10 разів вище за ВГН) в жодній із груп лікування в даному дослідженні. Пацієнти з ішемічною хворобою серця У клінічному дослідженні пацієнти з ІХС приймали симвастатин + езетимиб у дозі 40 мг + 10 мг або симвастатин у дозі 40 мг. Профіль безпеки препаратів у двох групах був подібним за період спостереження (медіана тривалості спостереження становила 6 років). Частота припинення прийому препарату через небажані явища склала 10,6 % у групі пацієнтів, які приймали симвастатин + езетимиб, та 10,1 % у групі пацієнтів, які приймали симвастатин. Частота розвитку міопатії склала 0,2% у групі пацієнтів, які приймали симвастатин + езетимиб, та 0,1% у групі пацієнтів, які приймали симвастатин, де міопатія визначалася як незрозуміла м'язова слабкість або м'язовий біль, що супроводжується підвищенням активності КФК не менше ніж у 10 разів. вище ВГН або двома послідовними підвищеннями активності КФК від 5 до 10 разів вище ВГН.Частота розвитку рабдоміолізу склала 0,1% у групі пацієнтів, які приймали симвастатин + езетимиб, і 0,2% у групі пацієнтів, які приймали симвастатин, де рабдоміоліз визначався як незрозуміла м'язова слабкість або м'язовий біль, що супроводжується підвищенням активності КФК не менше ніж у 10 разів. вище за ВГН з ознаками порушення функції нирок, двома послідовними підвищеннями активності КФК від 5 до 10 разів вище за ВГН з ознаками порушення функції нирок, або активністю КФК не менше 10000 МО/мл без ознак порушення функції нирок. Частота послідовних підвищень активності «печінкових» трансаміназ (не менше ніж у 3 рази вище за ВГН) була 2,5 % у групі пацієнтів, які приймали симвастатин + езетимиб, та 2,3 % у групі пацієнтів, які приймали симвастатин. Небажані явища з боку жовчного міхура спостерігалися у 3,1% пацієнтів,які приймали симвастатин + езетимиб і 3,5% пацієнтів, які приймали симвастатин. Частота госпіталізації з холецистектомією була 1,5% в обох групах. Рак (визначався як будь-яке нове злоякісне новоутворення) діагностувався протягом дослідження у 9,4% пацієнтів, які приймали симвастатин + езетимиб, та 9,5% пацієнтів, які приймали симвастатин. Пацієнти з хронічною хворобою нирок У клінічному дослідженні кардіо- та нефропротективної дії за участю пацієнтів, які приймали комбінований гіполіпідемічний препарат з фіксованими дозами езетимибу (10 мг) та симвастатину (20 мг) 1 раз на добу, та пацієнтів, які приймали плацебо, профілі безпеки були порівняні протягом всього періоду спостереження. (Медіана тривалості спостереження склала 4,9 року). У цьому клінічному дослідженні реєструвалися лише серйозні небажані явища та припинення прийому препарату через розвиток небажаних явищ. Частота припинення прийому препарату була порівнянна в обох групах (10,4% у групі пацієнтів, які приймали комбінований препарат з фіксованими дозами езетимибу та симвастатину, та 9.8% у групі пацієнтів, які приймали плацебо). Частота розвитку міопатії/рабдоміолізу склала 0,2% у групі пацієнтів,які приймали комбінований препарат з фіксованими дозами езетимибу та симвастатину, та 0,1 % у групі пацієнтів, які приймали плацебо. Послідовне підвищення активності «печінкових» трансаміназ (більш ніж у 3 рази вище від ВГН) спостерігалося у 0,7 % пацієнтів, які приймали комбінований препарат з фіксованими дозами езетимибу та симвастатину, та у 0,6 % пацієнтів, які приймали плацебо. У даному клінічному дослідженні не спостерігалося статистично достовірного збільшення частоти таких небажаних явищ, як злоякісні новоутворення (9,4 % у групі пацієнтів, які приймали комбінований препарат з фіксованими дозами езетимибу та симвастатину, та 9,5 % у групі пацієнтів, які приймали плацебо), гепат , холецистектомія або ускладнення жовчнокам'яної хвороби або панкреатиту Діти та підлітки від 6 до 17 років У клінічному дослідженні за участю дітей віком від 6 до 10 років з гетерозиготною сімейною або не сімейною гіперхолестеринемією профіль безпеки та переносимості езетимибу був порівнянний з профілем у дорослих пацієнтів, які отримували езетимиб. У клінічному дослідженні за участю дітей віком від 10 до 17 років з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які приймали комбіновану терапію лікарським препаратом езетимибу та симвастатином, профіль безпеки та переносимості був порівнянний з профілем безпеки у дорослих пацієнтів, які отримували комбіноване лікування лікарським препаратом. Лабораторні показники У клінічних дослідженнях частота послідовних клінічно значущих підвищення активності «печінкових» трансаміназ у сироватці крові (активність АЛТ та/або ACT у 3 або більше разів перевищує ВГН) була порівнянна при застосуванні езетімібу в монотерапії (0,5 %) та при прийомі плацебо (0 3%). При вивченні безпеки комбінованої терапії частота клінічно значущого підвищення активності «печінкових» трансаміназ у сироватці крові склала 1,3% у пацієнтів, які приймали езетимиб одночасно зі статином, та 0,4% у пацієнтів, які приймали статин у монотерапії. Підвищення активності трансаміназ у сироватці крові зазвичай протікало безсимптомно, не супроводжувалося розвитком холестазу та поверталося на вихідний рівень як при продовженні лікування, так і після відміни препарату. Частота виникнення клінічно значущого підвищення активності КФК (у 10 і більше разів вище за ВГН) у пацієнтів, які приймали препарат езетимибу в монотерапії, була схожою з цим показником у пацієнтів, які приймали плацебо або статин у монотерапії. Післяреєстраційні спостереження При застосуванні препарату езетимибу в післяреєстраційному періоді повідомлялося про наступні небажані реакції без зазначення причинно-наслідкового зв'язку. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: тромбоцитопенія. Порушення з боку імунної системи: реакції гіперчутливості, включаючи анафілаксію, ангіоневротичний набряк, висипання на шкірі і кропив'янку. Порушення психіки: депресія. Порушення нервової системи: запаморочення, парестезія. Порушення з боку системи травлення: панкреатит, запор. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: гепатит, холелітіаз, холецистит. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: мультиформна еритема. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: міалгія, міопатія/рабдоміоліз. Загальні розлади: астенія.Взаємодія з лікарськими засобамиУ доклінічних дослідженнях було показано, що езетимиб не індукує ізоферменти цитохрому Р450, що у метаболізмі лікарських засобів. Між езетимибом та засобами, що метаболізуються під дією ізоферментів 1А2, 2D6, 2С8, 2С9 та ЗА4 цитохрому Р450 або N-ацетилтрансферази, клінічно значущих фармакокінетичних взаємодій не спостерігалося. При одночасному застосуванні езетимиб не впливає на фармакокінетику дапсону, декстрометорфану, дигоксину, пероральних контрацептивів (етинілестрадіолу та левоноргестрелу), гліпізиду, толбутаміду, мідазоламу. Одночасне застосування циметидину та езетимибу не впливає на біодоступність езетимибу. Антациди: одночасний прийом антацидів знижує швидкість всмоктування езетимибу, але не впливає на його біодоступність. Це зниження швидкості всмоктування не сприймається як клінічно значуще. Колестирамін: одночасний прийом колестираміну зменшує середнє значення AUC сумарного езетимибу (езетимиб + езетимиб-глюкуронід) приблизно на 55%. Ефект додаткового зниження концентрації ХС ЛПНЩ за рахунок одночасного застосування езетимибу та колестираміну може бути зменшений цією взаємодією. Циклоспорин: у пацієнтів, які перенесли трансплантацію нирки, з КК понад 50 мл/хв, які приймали циклоспорин у постійній дозі, одноразовий прийом препарату езетимибу у дозі 10 мг призводив до збільшення значення AUC сумарного езетимибу в середньому у 3,4 рази (від 2,3 рази). до 7,9 разів) у порівнянні з цим показником у здорових добровольців. У одного пацієнта після трансплантації нирки та з тяжкою нирковою недостатністю (КК 13,2 мл/хв/1,73м2), який приймав комплексну терапію, включаючи циклоспорин, спостерігалося 12-кратне збільшення концентрації сумарного езетимибу порівняно з контрольною групою. У перехресному дослідженні з двома періодами за участю 12 здорових добровольців, які приймали протягом 8 днів езетимиб у дозі 20 мг 1 раз на добу з прийомом одноразової дози 100 мг циклоспорину на 7 день терапії езетимибом,було виявлено збільшення значення AUC циклоспорину в середньому на 15% (від зниження на 10% до збільшення на 51%) порівняно з цим показником у здорових добровольців, які прийняли циклоспорин одноразово у дозі 100 мг у монотерапії. Фібрати: безпека та ефективність застосування езетимибу одночасно з фенофібратом були оцінені у клінічних дослідженнях (див. Побічна дія). Безпека та ефективність застосування езетимибу одночасно з іншими фібратами не вивчені. Фібрати можуть підвищувати виділення холестерину з жовчю, що може призвести до жовчнокам'яної хвороби. У доклінічному дослідженні на собаках езетимиб підвищував концентрацію ХС у жовчі. Хоча значення цих даних для людини поки що невідоме, одночасне застосування препарату езетимибу з фібратами (за винятком фенофібрату) до отримання додаткових даних за результатами клінічних досліджень не рекомендується. Одночасний прийом препарату езетимибу та фенофібрату або гемфіброзилу підвищує концентрацію сумарного езетимибу приблизно в 1,5 та 1,7 раза відповідно,однак ці підвищення не розглядаються як клінічно значущі. Статини: при одночасному прийомі езетимибу з аторвастатином, ловастатином, правастатином, симвастатином, флувастатином та розувастатином клінічно значущих фармакокінетичних взаємодій не спостерігалося. Непрямі антикоагулянти: одночасне застосування езетимибу в дозі 10 мг 1 раз на добу та варфарину не мало значного впливу на біодоступність варфарину та протромбіновий час у дослідженні за участю 12 здорових добровольців. У післяреєстраційному періоді були отримані повідомлення про збільшення Міжнародного Нормалізованого Відносини (MHO) у пацієнтів, які одночасно приймали езетимиб з варфарином або флуїндіоном. Ці пацієнти також приймали інші лікарські засоби.Спосіб застосування та дозиПеред початком лікування пацієнти повинні перейти до відповідної ліпідзнижуючої дієти та продовжувати дотримуватися цієї дієти під час всього періоду терапії препаратом Отріо. Застосування у пацієнтів з первинною гіперхолестеринемією Препарат приймають внутрішньо будь-якої доби незалежно від їди. Доза препарату Отріо при монотерапії або комбінації зі статином або фенофібратом становить 10 мг 1 раз на добу. Доза фенофібрату не повинна перевищувати 160 мг 1 раз на добу при одночасному застосуванні препарату Отріо. Застосування у пацієнтів з ішемічною хворобою серця Комбінована терапія зі статинами Для додаткового зниження серцево-судинних подій у пацієнтів з ІХС Отріо 10 мг може застосовуватися зі статином з доведеним ефектом зниження ризику розвитку серцево-судинних ускладнень. Застосування у пацієнтів з порушенням функції нирок/хронічною хворобою нирок Монотерапія Для пацієнтів з порушенням функції нирок добір препарату не потрібен. Комбінована терапія із симвастатином Для пацієнтів з легким ступенем порушення функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) не менше 60 мл/хв/1,73 м2) добір препарату Отріо або симвастатину не потрібний. Пацієнтам з порушенням функції нирок та СКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 препарат Отріо призначається у дозі 10 мг та симвастатин у дозі 20 мг 1 раз на добу ввечері. У цих пацієнтів застосування симвастатину у вищій дозі має ретельно контролюватись. Застосування у пацієнтів похилого віку Для пацієнтів похилого віку підбір дози препарату не потрібен. Застосування препарату у дітей та підлітків Для дітей та підлітків від 6 років корекція дози препарату не потрібна. Застосування препарату Отріо у дітей віком до 6 років не рекомендовано через відсутність даних щодо безпеки та ефективності у цій віковій групі. Застосування у пацієнтів із печінковою недостатністю Для пацієнтів з легким ступенем печінкової недостатності (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) добір препарату не потрібний. Застосування препарату Отріо не рекомендується пацієнтам з помірним (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) та тяжким (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) порушенням функції. При комбінованій терапії із секвестрантами жовчних кислот Препарат Отріо слід приймати у дозі 10 мг 1 раз на добу щонайменше за 2 години або через 4 години після прийому секвестрантів жовчних кислот.ПередозуванняПовідомлялося про кілька випадків передозування, більшість із яких не супроводжувалося виникненням небажаних явищ, а у разі їх виникнення небажані явища не були серйозними. У клінічних дослідженнях, у яких езетимиб призначався 15 здоровим добровольцям у дозі 50 мг на добу протягом 14 днів, 18 пацієнтам з первинною гіперхолестеринемією у дозі 40 мг на добу протягом 56 днів або 27 пацієнтам з гомозиготною ситостеролемією у дозі. протягом 26 тижнів була продемонстрована хороша переносимість препарату. У разі передозування слід проводити симптоматичне лікування та підтримуючу терапію.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком лікування пацієнти повинні перейти до відповідної ліпідзнижуючої дієти та продовжувати дотримуватися цієї дієти під час всього періоду терапії препаратом езетимибу. Якщо препарат езетимибу призначається у комбінації зі статином або фенофібратом, слід уважно ознайомитися з інструкцією щодо застосування додаткового препарату. Ферменти печінки У клінічних дослідженнях з одночасним застосуванням препарату езетимибу та статину у пацієнтів спостерігалися послідовні підвищення активності «печінкових» трансаміназ (у 3 і більше разів вищі за ВГН). Якщо препарат езетимибу призначається у комбінації зі статином, контроль функції печінки слід проводити на початку лікування і надалі відповідно до рекомендацій для даного статину. У клінічному дослідженні пацієнти з ІХС приймали симвастатин + езетимиб у дозі 40 мг + 10 мг щодня або симвастатин у дозі 40 мг щодня (медіана тривалості спостереження становила 6 років). Частота послідовних підвищень активності «печінкових» трансаміназ (не менше ніж у 3 рази вище за ВГН) була 2,5 % у групі пацієнтів, які приймали симвастатин + езетимиб, та 2,3 % у групі пацієнтів, які приймали симвастатин. У клінічному дослідженні за участю пацієнтів з хронічною хворобою нирок частота послідовних підвищення активності «печінкових» трансаміназ (у 3 і більше разів вище за ВГН) склала 0,7 % у групі пацієнтів, які приймали комбінований гіполіпідемічний препарат із фіксованими дозами езетимибу (10 мг) та симвастатину. (20 мг) 1 раз на добу та 0,6 % у групі пацієнтів, які приймали плацебо. Скелетна мускулатура У клінічних дослідженнях частота виникнення міопатії або рабдоміолізу, пов'язаних із застосуванням препарату езетимибу, не перевищувала таку порівняно з відповідною контрольною групою (плацебо або монотерапії статином), однак міопатія та рабдоміоліз є відомими небажаними реакціями статинів та інших ліпідснижуючих. У клінічних дослідженнях частота підвищення активності КФК (більше ніж у 10 разів перевищує ВГН) склала 0,2 % у групі езетимибу порівняно з 0,1 % у групі плацебо та 0,1 % у групі одночасного застосування езетимибу та статину порівняно з 0 ,4% у групі монотерапії статином. У післяреєстраційному періоді застосування езетимибу були отримані повідомлення про випадки розвитку міопатії та рабдоміолізу незалежно від причин їх розвитку. Більшість пацієнтів, у яких розвивався рабдоміоліз, приймали статини на початок прийому препарату езетимибу. Тим не менш, дуже рідко повідомлялося про розвиток рабдоміолізу при застосуванні препарату езетімібу в монотерапії та при одночасному застосуванні препарату езетімібу та лікарських препаратів, застосування яких, як відомо, асоційоване з підвищеним ризиком розвитку рабдоміолізу. Усі пацієнти, яким призначається препарат езетимибу, повинні бути попереджені про ризик розвитку міопатії та рабдоміолізу та повинні повідомляти лікаря про будь-які незрозумілі м'язові болі, хворобливість або слабкість. Якщо міопатія діагностована або підозрюється, застосування препарату езетимибу та будь-якого статину, який приймається одночасно з препаратом езетимибу, має бути негайно припинено. Наявність даних симптомів та підвищення активності КФК (більш ніж у 10 разів вище за ВГН) вказує на розвиток міопатії. У клінічному дослідженні пацієнти з ІХС приймали симвастатин + езетимиб у дозі 40 мг + 10 мг щодня або симвастатин у дозі 40 мг щодня (медіана тривалості спостереження становила 6 років). Частота розвитку міопатії склала 0,2% у групі пацієнтів, які приймали симвастатин + езетимиб, та 0,1% у групі пацієнтів, які приймали симвастатин, де міопатія визначалася як незрозуміла м'язова слабкість або м'язовий біль, що супроводжується підвищенням активності КФК не менше ніж у 10 разів. вище ВГН або двома послідовними підвищеннями активності КФК від 5 до 10 разів вище ВГН. Частота розвитку рабдоміолізу склала 0,1% у групі пацієнтів, які приймали симвастатин + езетимиб, і 0,2% у групі пацієнтів, які приймали симвастатин, де рабдоміоліз визначався як незрозуміла м'язова слабкість або м'язовий біль,що супроводжується підвищенням активності КФК не менше ніж у 10 разів вище ВГН з ознаками порушення функції нирок, двома послідовними підвищеннями активності КФК від 5 до 10 разів вище ВГН з ознаками порушення функції нирок, або активністю КФК не менше 10000 МО/мл без ознак порушення функції нирок . У клінічному дослідженні за участю пацієнтів з хронічною хворобою нирок частота розвитку міопатії/рабдоміолізу склала 0,2 % у групі пацієнтів, які приймали комбінований гіполіпідемічний препарат з фіксованими дозами езетимибу (10 мг) та симвастатину (20 мг) щодня, та 0,1 % групі пацієнтів, які брали плацебо. Діти віком від 6 до 17 років Безпека та ефективність езетимибу у дітей віком від 6 до 10 років з гетерозиготною сімейною або не сімейною гіперхолестеринемією були вивчені у клінічному дослідженні тривалістю 12 тижнів. Профіль побічних явищ у дітей, які отримували препарат езетимибу, можна порівняти з профілем побічних явищ у дорослих пацієнтів, які отримували препарат езетимибу. У цьому клінічному дослідженні не спостерігалося явного на зростання чи статевий дозрівання хлопчиків чи дівчаток. Однак впливу езетимибу на зріст та статеве дозрівання не були вивчені при лікуванні тривалістю понад 12 тижнів. Безпека та ефективність препарату езетимибу, що приймається одночасно з симвастатином, у дітей віком від 10 до 17 років з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією були вивчені у клінічному дослідженні у хлопчиків-підлітків та дівчаток, які були щонайменше один рік після менархе. Профіль побічних явищ у підлітків, які отримували препарат езетимибу та до 40 мг на добу симвастатину, був порівнянний з профілем побічних явищ у дорослих пацієнтів, які отримували препарат езетимибу та симвастатин. В даному клінічному дослідженні не спостерігалося явного впливу на ріст або статеве дозрівання у хлопчиків чи дівчат підлітків, або будь-якого впливу на тривалість менструального циклу у дівчаток. Печінкова недостатність Оскільки наслідки збільшення значення AUC сумарного езетимибу невідомі, препарат езетимибу не рекомендований пацієнтам з помірним та тяжким ступенем печінкової недостатності. Фібрати Безпека та ефективність застосування езетимибу одночасно з фібратами (за винятком фенофібрату) не встановлена. Одночасне застосування лікарського препарату езетимибу з фібратами (крім фенофібрату) не рекомендується. Фенофібрат Пацієнти, які приймають фенофібрат одночасно з препаратом езетимибу, повинні бути попереджені про можливий ризик виникнення жовчнокам'яної хвороби та захворювань жовчного міхура. Якщо лікар передбачає можливий розвиток зазначених вище захворювань у пацієнта, необхідно провести дослідження жовчного міхура та призначити альтернативну ліпід-знижувальну терапію. Циклоспорин При призначенні езетимибу пацієнтам, які приймають циклоспорин, слід дотримуватися запобіжних заходів. Необхідний регулярний контроль концентрації циклоспорину в плазмі при одночасному застосуванні препарату езетимибу та циклоспорину. Непрямі антикоагулянти При одночасному застосуванні препарату з непрямими антикоагулянтами, включаючи варфарин або флуїндіон, необхідно контролювати значення показника МНО. Вплив на здатність керувати транспортними засобами, механізмами Не проводилося досліджень для оцінки впливу на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами, однак деякі небажані ефекти, що спостерігалися при прийомі препарату езетимибу, можуть впливати на здатність деяких пацієнтів керувати транспортними засобами та працювати з механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковка(на одну ампулу 2,2 мл (=2,2 г)): Активні компоненти: Placenta suis (плацента суїс) D6 22 мкл, Embryo suis (ембріо суїс) D8 22 мкл, Vena suis (вена суїс) D8 22 мкл, Arteria suis (артерія суіс) D10 22 мкл, Funiculus umbilicalis suis (фунікулюс умбілікаліс суіс) D10 22 мкл, Hypophysis suis (гіпофізис суіс) D10 22 мкл, Secale cornutum (секалі корнутум) D4 22 мкл мкл, Nicotiana tabacum (нікотиана табакум) D10 22 мкл, Strophanthus gratus (строфантус гратус) D6 22 мкл, Aesculus hippocastanum (ескулюс гіппокаштанум) D4 22 мкл, Melilotus officinalis (мелілотус офricum2 мкл, Natrium pyruvicum (натріум пірувікум) D8 22 мкл, Barium carbonicum (баріум карбонікум) D13 22 мкл, Plumbum jodatum (плюмбум йодатум) D18 22 мкл,Vipera berus (віпера берус) D10 22 мкл; Solanum nigrum (солянум нігрум) D6 22 мкл; Допоміжні речовини: вода для ін'єкцій 1804 мг, хлорид натрію для встановлення ізотонії.Опис лікарської формиБезбарвна прозора рідина без запаху.Фармакотерапевтична групаБагатокомпонентний гомеопатичний препарат, дія якого зумовлена ​​компонентами, що входять до його складу.Показання до застосуванняУ комплексній терапії атеросклерозу судин головного мозку, дисциркуляторної енцефалопатії.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату, захворювання щитовидної залози. Вік до 18 років у зв'язку з недостатністю клінічних даних.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату можливе, якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода та дитини. Потрібна консультація лікаря.Побічна діяМожливі алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиПризначення комплексних гомеопатичних препаратів не виключає використання інших лікарських засобів, які застосовуються при цьому захворюванні.Спосіб застосування та дозиКратність та тривалість введення препарату встановлюється лікарем індивідуально або по 2,2 мл (вміст 1 ампули) внутрішньом'язово через день. Середній курс лікування становить 3 тижні. Проведення повторного курсу можливе після консультації з лікарем.ПередозуванняВипадки передозування досі не були зареєстровані.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри прийомі гомеопатичних лікарських засобів можуть тимчасово загострюватись наявні симптоми (первинне погіршення). У цьому випадку слід припинити прийом препарату та проконсультуватися з лікарем. З появою побічних ефектів слід звернутися до лікаря.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковка(на одну ампулу 2,2 мл (=2,2 г)): Активні компоненти: Placenta suis (плацента суїс) D6 22 мкл, Embryo suis (ембріо суїс) D8 22 мкл, Vena suis (вена суїс) D8 22 мкл, Arteria suis (артерія суіс) D10 22 мкл, Funiculus umbilicalis suis (фунікулюс умбілікаліс суіс) D10 22 мкл, Hypophysis suis (гіпофізис суіс) D10 22 мкл, Secale cornutum (секалі корнутум) D4 22 мкл мкл, Nicotiana tabacum (нікотиана табакум) D10 22 мкл, Strophanthus gratus (строфантус гратус) D6 22 мкл, Aesculus hippocastanum (ескулюс гіппокаштанум) D4 22 мкл, Melilotus officinalis (мелілотус офricum2 мкл, Natrium pyruvicum (натріум пірувікум) D8 22 мкл, Barium carbonicum (баріум карбонікум) D13 22 мкл, Plumbum jodatum (плюмбум йодатум) D18 22 мкл,Vipera berus (віпера берус) D10 22 мкл; Solanum nigrum (солянум нігрум) D6 22 мкл; Допоміжні речовини: вода для ін'єкцій 1804 мг, хлорид натрію для встановлення ізотонії.Опис лікарської формиБезбарвна прозора рідина без запаху.Фармакотерапевтична групаБагатокомпонентний гомеопатичний препарат, дія якого зумовлена ​​компонентами, що входять до його складу.Показання до застосуванняУ комплексній терапії атеросклерозу судин головного мозку, дисциркуляторної енцефалопатії.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату, захворювання щитовидної залози. Вік до 18 років у зв'язку з недостатністю клінічних даних.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату можливе, якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода та дитини. Потрібна консультація лікаря.Побічна діяМожливі алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиПризначення комплексних гомеопатичних препаратів не виключає використання інших лікарських засобів, які застосовуються при цьому захворюванні.Спосіб застосування та дозиКратність та тривалість введення препарату встановлюється лікарем індивідуально або по 2,2 мл (вміст 1 ампули) внутрішньом'язово через день. Середній курс лікування становить 3 тижні. Проведення повторного курсу можливе після консультації з лікарем.ПередозуванняВипадки передозування досі не були зареєстровані.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри прийомі гомеопатичних лікарських засобів можуть тимчасово загострюватись наявні симптоми (первинне погіршення). У цьому випадку слід припинити прийом препарату та проконсультуватися з лікарем. З появою побічних ефектів слід звернутися до лікаря.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняУ холодильнику +2+8 градусівУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняУ холодильнику +2+8 градусівУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули з таблетками - 1 капс. Таблетка, що містить розувастатин - 1 таб. Розувастатин цинку (що відповідає розувастатину) 5,34 мг (5,00 мг), 10,68 мг (10,00 мг), 21,36 мг (20,00 мг); Допоміжні речовини: Целюлоза кремнієва мікрокристалічна* 68,71 мг, 63,33 мг, 126,67 мг; кремнію діоксид колоїдний безводний 0,06 мг, 0,11 мг, 0,22 мг; стеарат магнію 0,89 мг, 0,88 мг, 1,75 мг; Склад целюлози кремнієвої мікрокристалічної: целюлоза мікрокристалічна 98,0%, діоксид кремнію колоїдний безводний 2,0%. Таблетка, що містить 10 мг езетимибу - 1 таб. Езетиміб 10,00 мг; Допоміжні речовини: повідон К-25 5,00 мг, натрію кроскармелоза 19,00 мг, целюлоза мікрокристалічна 30,30 мг, манітол 30,30 мг, натрію лаурилсульфат 4,40 мг, гіпоролоза 10,00 мг, маг мг. Тверда желатинова капсула 10 мг+10 мг, 20 мг+10 мг - 1 капс. Основа капсули/кришка капсули: Барвник заліза оксид червоний (Е172) -/-, -/0,16%; барвник заліза оксид жовтий (Е172) 0,18%/0,18%, 0,18%/0,30%; титану діоксид (Е171) 1,00%/1,00%, 1,00%/1,30%; желатин до 100%/до 100%, до 100%/до 100% відповідно. Тверда желатинова капсула 5 мг +10 мг - 1 капс. Барвник заліза оксид жовтий (Е172) -/0,18%; титану діоксид (Е171) 2,00%/1,00%; желатин до 100%/до 100%. Капсули, 5 мг+10 мг, 10 мг+10 мг та 20 мг+10 мг. По 10 капсул у блістері з комбінованої плівки "cold" (ОПА/ал.фольга/ПВХ)/ал. фольга. 3, 6 або 9 блістерів у картонній пачці разом з інструкцією з медичного застосування.Опис лікарської формиКапсули 5 мг+10 мг: Тверді желатинові капсули CONI-SNAP 0, без маркування, самозакриваються, з основою білого кольору та кришкою жовтого кольору. Кожна капсула містить дві таблетки. Одна таблетка, що містить 5 мг розувастатину: Білі або майже білі довгасті таблетки з гравіюванням стилізованої літери Е та номера 595 на одній стороні таблетки, без або майже без запаху. Одна таблетка, що містить 10 мг езетимибу: Білі або майже білі круглі плоскі таблетки з фаскою, з гравіюванням стилізованої літери Е на одній стороні таблетки, та номери 612 з іншого боку таблетки, без або майже без запаху. Капсули 10 мг+10 мг: Тверді желатинові капсули CONI-SNAP 0, без маркування, самозакриваються, з основою жовтого кольору та кришкою жовтого кольору. Кожна капсула містить дві таблетки. Одна таблетка, що містить 10 мг розувастатину: Білі або майже білі довгасті таблетки з гравіюванням стилізованої літери Е та номера 596 на одній стороні таблетки, без або майже без запаху. Одна таблетка, що містить 10 мг езетимибу: Білі або майже білі круглі плоскі таблетки з фаскою, з гравіюванням стилізованої літери Е на одній стороні таблетки, та номери 612 з іншого боку таблетки, без або майже без запаху. Капсули 20 мг+10 мг: Тверді желатинові капсули CONI-SNAP 0, без маркування, самозакриваються, з основою жовтого кольору та кришкою світло-коричневого з рожевим відтінком кольору. Кожна капсула містить дві таблетки. Одна таблетка, що містить 20 мг розувастатину: Білі або майже білі довгасті таблетки з гравіюванням стилізованої літери Е та номера 597 на одній стороні таблетки, без або майже без запаху. Одна таблетка, що містить 10 мг езетимибу: Білі або майже білі круглі плоскі таблетки з фаскою, з гравіюванням стилізованої літери Е на одній стороні таблетки, та номери 612 з іншого боку таблетки, без або майже без запаху.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічний засіб – ГМГ-КоА-редуктази інгібітор.ФармакокінетикаАбсорбція та розподіл Розувастатин Максимальна концентрація розувастатину в плазмі (Сmах) досягається приблизно через 5 годин після прийому внутрішньо. Абсолютна біодоступність становить приблизно 20%. Розувастатин метаболізується переважно печінкою, яка є основним місцем синтезу холестерину та метаболізму холестерину-ЛПНЩ. Об'єм розподілу (Vd) розувастатину становить приблизно 134 л. Приблизно 90% розувастатину зв'язується з білками плазми, переважно з альбуміном. Езетіміб Після прийому внутрішньо езетимиб швидко всмоктується та інтенсивно метаболізується у тонкому кишечнику та печінці шляхом кон'югації у фармакологічно активний фенольний глюкоронід (езетимиб-глюкуронід). Стах езетимиб-глюкуроніда спостерігається через 1-2 години, езетимиба - через 4-12 годин. Абсолютна біодоступність езетимибу не може бути визначена, оскільки ця речовина практично нерозчинна в жодному з водних розчинників, що використовуються для приготування розчинів для ін'єкцій. Прийом їжі (з низьким або високим вмістом жиру) не впливав на біодоступність езетимибу при вживанні у вигляді таблеток по 10 мг. Езетимиб можна застосовувати незалежно від часу їди. Езетеміб та езетимиб-глюкуронід зв'язуються з білками плазми крові на 99,7% та 88-92% відповідно. Одночасне застосування розувастатину в дозі 10 мг та езетимибу у дозі 10 мг супроводжувалося збільшенням площі під кривою "концентрація-час" (AUC) розувастатину у пацієнтів з гіперхолестеринемією (див. таблицю 3). Метаболізм Розувастатин Зазнає обмеженого метаболізму (близько 10%). Розувастатин є непрофільним субстратом для метаболізму ізоферментами системи цитохрому Р450. Основним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі розувастатину, є ізофермент CYP2C9. Ізоферменти CYP2C19, CYP3A4 та CYP2D6 залучені до метаболізму меншою мірою. Основними виявленими метаболітами розувастатину є N-десметил та лактонові метаболіти. N-десметил приблизно на 50% менш активний за розувастатин, лактонові метаболіти фармакологічно не активні. Більше 90% фармакологічної активності з інгібування циркулюючої ГМГ-КоА редуктази забезпечується розувастатином, решта – його метаболітами. Езетіміб Метаболізм езетимибу відбувається головним чином у тонкому кишечнику та печінці шляхом кон'югації з глюкуронідом (реакція II фази) з подальшим виведенням із жовчю. Езетимиб мінімально піддається окисному метаболізму (реакція І фази). Езетиміб та езетимиб-глюкуронід (основні похідні езетимибу, що визначаються у плазмі крові) становлять 10-20% та 80-90% відповідно від загальної концентрації езетимибу у плазмі крові. Езетиміб та езетіміб-глюкуронід повільно виводяться з плазми крові в процесі кишково-печінкової рециркуляції. Період напіввиведення (Т1/2) для езетимибу та езетимиб-глюкуроніду становить приблизно 22 години. Виведення Розувастатин Близько 90% дози розувастатину виводиться у незміненому вигляді через кишечник (включаючи абсорбований та неабсорбований розувастатин). Частина, що залишилася, виводиться нирками. Плазмовий Т1/2 становить приблизно 19 годин. Т1/2 не змінюється зі збільшенням дози препарату. Середній геометричний плазмовий кліренс становить приблизно 50 л/годину (коефіцієнт варіації 21,7%). Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА редуктази, у процес "печінкового" захоплення розувастатину залучено мембранний переносник ХС, що виконує важливу роль у печінковій елімінації розувастатину. Лінійність Системна експозиція розувастатину збільшується пропорційно дозі. Фармакокінетичні параметри не змінюються під час щоденного прийому. Езетіміб Після прийому внутрішньо 20 мг езетимибу, міченого 14С, у плазмі було виявлено 93% сумарного езетимибу (езетимиб + езетимиб-глюкуронід) від загального рівня радіоактивних продуктів. Протягом 10 днів приблизно 78% прийнятих радіоактивних продуктів було виведено через кишечник із жовчю, 11% – через нирки. Через 48 годин радіоактивних продуктів у плазмі крові виявлено не було. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Вік та стать Препарат Розуліп® Плюс протипоказаний дітям та підліткам до 18 років. Підлога та вік не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику розувастатину. Фармакокінетичні показники езетимибу були однакові у дітей старше 6 років та дорослих. Фармакокінетичні дані для дітей віком до 6 років відсутні. У пацієнтів похилого віку (старше 65 років) концентрація сумарного езетимибу в плазмі крові приблизно в 2 рази вище, ніж у молодих (від 18 до 45 років). Ступінь зниження концентрації ХС-ЛПНГ та профіль безпеки були зіставні у літніх і молодших пацієнтів, які отримували езетимиб. Для пацієнтів похилого віку підбір дози препарату не потрібен. Концентрація сумарного езетимибу в плазмі крові трохи вища у жінок (менше 20%), ніж у чоловіків. Ступінь зниження концентрації ХС-ЛПНЩ та профіль безпеки однакові у чоловіків та жінок, які приймають езетимиб. Тому для пацієнтів чоловічої чи жіночої статі підбір дози препарату не потрібний. Етнічні групи Фармакокінетичні дослідження показали приблизно дворазове збільшення медіани площі під кривою "концентрація-час" (AUC) та Сmах розувастатину у пацієнтів азіатської національності (японців, китайців, філіппінців, в'єтнамців та корейців) порівняно з європейцями; у індійських пацієнтів показано збільшення медіани AUC та Сmах у 1,3 рази. Фармакокінетичний аналіз не виявив клінічно значимих відмінностей у фармакокінетиці серед європейців та представників негроїдної раси. Ниркова недостатність У пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю величина плазмової концентрації розувастатину або N-десметилу істотно не змінюється. У пацієнтів із вираженою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну (КК)) Після одноразового прийому езетимибу в дозі 10 мг у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (n=8; КК не більше 30 мл/хв/1,73 м2), значення AUC сумарного езетимибу збільшилося приблизно в 1,5 рази порівняно зі здоровими добровольцями та (n=9). Цей результат не є клінічно значущим. Для пацієнтів з порушенням функції нирок добір препарату не потрібен. У пацієнта після трансплантації нирки, що отримував комплексну терапію, включаючи циклоспорин, значення AUC сумарного езетимибу збільшилося у 12 разів. Печінкова недостатність У пацієнтів з різними стадіями печінкової недостатності (з балом 7 та нижче за шкалою Чайлд-П'ю) не виявлено збільшення Т1/2 розувастатину. У двох пацієнтів з балами 8 та 9 за шкалою Чайлд-П'ю відмічено збільшення Т1/2 принаймні у 2 рази. Досвід застосування розувастатину у пацієнтів із балом вище 9 за шкалою Чайлд-П'ю відсутній. Після одноразового прийому езетимибу в дозі 10 мг середнє значення AUC сумарного езетимибу було в 1,7 разу більшим у пацієнтів з легким ступенем печінкової недостатності (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю), ніж у здорових добровольців. У 14-денному дослідженні застосування езетимибу в дозі 10 мг на добу за участю пацієнтів з помірним ступенем печінкової недостатності (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) середнє значення AUC сумарного езетимибу збільшувалося в 4 рази на 1-й та 14-й день. проти здоровими добровольцями. Для пацієнтів з легким ступенем печінкової недостатності корекція дози препарату не потрібна. Оскільки наслідки збільшення значення AUC сумарного езетимибу невідомі, езетимиб не рекомендований пацієнтам з помірним та тяжким ступенем (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) печінкової недостатності. Генетичний поліморфізм Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, у тому числі розувастатин, пов'язуються з транспортними білками ОАТР1В1 (поліпетид транспорту органічних аніонів, що бере участь у захопленні статинів гепатоцитами) та BCRP (ефлюксний транспортер). У носіїв генотипів SLCО1B1 (ОАТР1В1) с.521CC та ABCG2 (BCRP) с.421АА відзначалося збільшення експозиції (AUC) до розувастатину в 1,6 та 2,4 рази, відповідно, порівняно з носіями генотипів SLCО1B1 с.521TT та ABC .421СС.ФармакодинамікаМеханізм дії Розувастатин Розувастатин є селективним, конкурентним інгібітором 3-гідрокси-3-метилглутарил коензим А (ГМГ-КоА) редуктази, ферменту, що перетворює ГМГ-КоА на мевалонат, попередник холестерину (ХС). Основною мішенню дії розувастатину є печінка, де здійснюється синтез ХС та катаболізм ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ). Розувастатин збільшує число "печінкових" рецепторів ЛПНЩ на поверхні клітин, підвищуючи захоплення та катаболізм ЛПНЩ, що у свою чергу призводить до інгібування синтезу ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛПДНЩ), зменшуючи тим самим загальну кількість ЛПНЩ та ЛПДНЩ. Езетіміб Езетиміб є представником нового класу гіполіпідемічних засобів, які селективно пригнічують абсорбцію ХС та деяких рослинних стеролів у кишечнику. Фармакодинаміка Розувастатин Розувастатин знижує підвищені концентрації ХС-ЛПНЩ, загального ХС та тригліцеридів (ТГ), підвищує концентрацію ХС-ліпопротеїнів високої щільності (ХС-ЛПВЩ), а також знижує концентрації аполіпопротеїну В (Апо В), ХС ліпопротеїнів невисокої щільності (ХС-неЛП) ХС-ЛПОНП, ТГ-ЛПОНП і збільшує концентрацію аполіпопротеїну AI (Апо AI) (див. таблиці 1 і 2), знижує співвідношення ХС-ЛПНЩ/ХС-ЛПВЩ, загальний ХС/ХС-ЛПВЩ та ХС-неЛПВЩ/ХС-ЛПВЩ співвідношення Апо В/Апо AI. Терапевтичний ефект розвивається протягом тижня після початку лікування. За 2 тижні терапії ефективність досягає рівня, що становить 90% максимально можливого. Максимальний терапевтичний ефект зазвичай досягається до 4-го тижня терапії та підтримується при регулярному прийомі препарату. Таблиця 1. Дозозалежний ефект у пацієнтів з первинною гіперхолестеринемією (тип IIа та IIb за класифікацією Фредріксона) (середня скоригована відсоткова зміна порівняно з вихідним значенням). Доза Кількість пацієнтів ХС-ЛПНЩ Загальний ХС ХС-ЛПЗП ТГ ХС-неЛПЗП Апо В Апо AI Плацебо 13 -7 -5 3 -3 -7 -3 0 10 мг 17 -52 -36 14 -10 -48 -42 4 20 мг 17 -55 -40 8 -23 -51 -46 5 Таблиця 2. Дозозалежний ефект у пацієнтів з гіпертригліцеридемією (тип IIb та IV за класифікацією Фредріксона) (середня відсоткова зміна порівняно з вихідним значенням) Доза Кількість пацієнтів ТГ ХС-ЛПНЩ Загальний ХС ХС-ЛПЗП ХС-неЛПЗП ХС-ЛПОНП ТГ-ЛПОНП Плацебо 26 1 5 1 -3 2 2 6 10 мг 23 -37 -45 -40 8 -49 -48 -39 20 мг 27 -37 -31 -34 22 -43 -49 -40 Клінічна ефективність Розувастатин ефективний у дорослих пацієнтів з гіперхолестеринемією з або без гіпертригліцеридемії, незалежно від расової приналежності, статі або віку, у тому числі у пацієнтів з цукровим діабетом та сімейною гіперхолестеринемією. У 80% пацієнтів з гіперхолестеринемією IIа та IIb типу за класифікацією Фредріксона (середня вихідна концентрація ХС-ЛПНЩ близько 4,8 ммоль/л) на фоні прийому препарату в дозі 10 мг концентрація ХС-ЛПНЩ досягає значень менше 3 ммоль/л. У пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які приймають розувастатин у дозі 20 мг та 40 мг, середнє зниження концентрації ХС-ЛПНЩ становить 22%. У пацієнтів з гіпертригліцеридемією з початковою концентрацією ТГ від 273 до 817 мг/дл, які отримували розувастатин у дозі від 5 мг до 40 мг один раз на добу протягом 6 тижнів, значно знижувалася концентрація ТГ у плазмі крові (див. таблицю 2). . Адитивний ефект відзначається у комбінації з фенофібратом щодо концентрації ТГ та з нікотиновою кислотою у ліпідзнижуючих дозах щодо концентрації ХС-ЛПЗЗ. Езетіміб Езетиміб ефективний при прийомі внутрішньо. Механізм дії езетимибу відрізняється від механізму дії інших класів гіполіпідемічних засобів (наприклад, інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази (статинів), секвестрантів жовчних кислот, фібратів та рослинних станолів). Молекулярною мішенню езетимибу є транспортний білок Niemann-Pick Cl-Like 1 (NPC1L1), відповідальний за всмоктування у кишечнику ХС та фітостеролів. Езетиміб локалізується в щітковій облямівці тонкого кишечника і перешкоджає всмоктування холестерину, що призводить до зниження надходження холестерину з кишечника в печінку, за рахунок чого знижуються запаси холестерину в печінці і посилюється виведення холестерину з крові. Езетиміб не посилює екскрецію жовчних кислот (на відміну від секвестрантів жовчних кислот) та не інгібує синтез ХС у печінці (на відміну від статинів). Статини знижують синтез холестерину в печінці. При одночасному застосуванні препарати цих двох груп забезпечують додаткове зниження концентрації холестерину. Езетиміб, що застосовується одночасно зі статинами, знижує концентрацію загального ХС, ХС-ЛПНЩ, Апо В, ХС-неЛПЗП та ТГ, а також підвищує концентрацію ХС-ЛПВЩ у плазмі крові у пацієнтів з гіперхолестеринемією більшою мірою, ніж езетимиб або статен, що застосовуються у монотерапії. Одночасне застосування езетимибу з фенофібратом знижує концентрації загального ХС, ХС-ЛПНЩ, Апо В, ТГ та ХС-неЛПВЩ (розраховується як різниця між концентраціями загального ХС та ХС-ЛПВЩ), а також підвищує концентрацію ХС-ЛПВЩ у плазмі крові у пацієнтів з гіперхолесом більшою мірою, ніж езетимиб або статен, що застосовуються в монотерапії. Одночасне застосування езетимибу з фенофібратом знижує конецентрації загального ХС, ХС-ЛПНЩ, Апо В, ТГ та ХС-неЛПВЩ, а також підвищує концентрацію ХС-ЛПВЩ у плазмі крові у пацієнтів зі змішаною гіперхолестеринемією. Клінічні дослідження показали, що підвищені концентрації загального холестерину, холестерину-ЛПНГ і Апо В (головного білкового компонента ЛПНЩ) сприяють розвитку атеросклерозу. Крім того, знижена концентрація ХС-ЛПЗЩ асоціюється з розвитком атеросклерозу. Результати епідеміологічних досліджень показали, що серцево-судинна захворюваність і смертність знаходяться у прямій залежності від концентрацій загального ХС та ХС-ЛПНЩ та у зворотній залежності від концентрації ХС-ЛПВЩ. Як і ЛПНГ, ліпопротеїни, багаті на ХС та ТГ, включаючи ЛПДНЩ, ліпопротеїни проміжної щільності (ЛППП) та реманти, також можуть сприяти розвитку атеросклерозу. Для визначення селективності езетимибу щодо інгібування всмоктування холестерину була проведена серія доклінічних досліджень. Езетиміб інгібував всмоктування [|4С]-ХС і не впливав на всмоктування ТГ, жирних кислот, жовчних кислот, прогестерону, етинілестрадіолу або жиророзчинних вітамінів А та D. Спільне застосування розувастатину та езетимибу Додавання езетимибу до стабільної дози розувастатину 5 мг або 10 мг призводило до більш вираженого зниження концентрації ХС-ЛПНГ порівняно з подвоєнням дози розувастатину до 10 мг або до 20 мг. Езетиміб + розувастатин 5 мг знижували концентрацію ХС-ЛПНГ більшою мірою, ніж розувастатин 10 мг. Вивчалася ефективність та безпека застосування розувастатину 40 мг у монотерапії та при комбінації з езетимибом 10 мг у пацієнтів з високим ризиком ішемічної хвороби серця (ІХС). Значно більше пацієнтів, які отримували комбінацію розувастатинезетимиб, порівняно з монотерапією розувастатином 40 мг, досягли цільового рівня концентрації ХС-ЛПНГ1. Розувастатин 40 мг ефективно покращував атерогенний ліпідний профіль у цій групі пацієнтів високого ризику. Діти та підлітки Європейське агентство лікарських засобів видало дозвіл не представляти результати клінічних досліджень комбінації розувастатин + езетимиб за всіма віковими підгрупами дітей та підлітків у лікуванні підвищеної концентрації холестерину.Показання до застосуванняПервинна гіперхолестеринемія Препарат Розуліп® Плюс показаний на додаток до дієти пацієнтам з первинною гіперхолестеринемією (за винятком гетерозиготної сімейної гіперхолестеринемії). Розуліп® Плюс призначається як замісна терапія пацієнтам, ліпідний профіль яких адекватно контролювався одночасним застосуванням окремих препаратів розувастатину та езетимибу у дозах, еквівалентних відповідним дозам у фіксованій комбінації.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до розувастатину, езетимибу або до будь-якого з компонентів/допоміжних речовин у складі препарату; Захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності трансаміназ та будь-яке підвищення активності трансаміназ у сироватці крові (> 3х верхніх меж норми (ВГН)); Помірна та важка ступінь печінкової недостатності (7-9 і більше балів за шкалою Чайлд-П'ю); Одночасний прийом циклоспорину; У жінок: вагітність, період грудного вигодовування, відсутність надійних методів контрацепції у жінок із збереженою репродуктивною функцією; Тяжкі порушення функції нирок (КК Міопатія; схильність до розвитку міотоксичних ускладнень; Діти та підлітки до 18 років. З обережністю Наявність ризику розвитку міопатії/рабдоміолізу – ниркова недостатність, гіпотиреоз, особистий або сімейний анамнез спадкових м'язових захворювань та попередній анамнез м'язової токсичності при використанні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів; надмірне вживання алкоголю; вік старше 65 років; стани, за яких відзначено підвищення плазмової концентрації розувастатину; расова приналежність (азіатська раса); одночасне призначення із фібратами; захворювання печінки в анамнезі; сепсис; артеріальна гіпотензія; великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або водно-електролітні порушення або неконтрольовані судомні напади. Слід бути обережними при одночасному застосуванні з непрямими антикоагулянтами (включаючи варфарин і флуїндіон). Пацієнти, які приймають одночасно езетимиб та фенофібрат, повинні знати про можливий ризик розвитку захворювань жовчного міхура. Діти та підлітки Ефективність та безпека препарату Розуліп® Плюс у дітей віком до 18 років ще не встановлена, тому застосування цього препарату не рекомендується у пацієнтів цієї вікової групи. Пацієнти з печінковою недостатністю Дані та досвід застосування препарату у пацієнтів з балом вище 9 за шкалою Чайлд-П'ю відсутній.Вагітність та лактаціяПрепарат Розуліп® Плюс протипоказаний при вагітності та в період грудного вигодовування. Жінки репродуктивного віку мають застосовувати надійні методи контрацепції. Вагітність Оскільки ХС та продукти біосинтезу ХС важливі для розвитку плода, потенційний ризик пригнічення ГМГ-КоА редуктази перевищує користь від застосування препарату у вагітних. У разі діагностування вагітності в процесі терапії прийом препарату має бути припинено негайно. Відсутні клінічні дані щодо застосування езетимибу під час вагітності. Дослідження езетимибу на тваринах не виявили прямих або опосередкованих несприятливих ефектів щодо вагітності, розвитку ембріона/плода, пологів та постнатального розвитку. При введенні вагітним щурам езетимибу у комбінації з ловастатином, симвастатином, правастатином або аторвастатином тератогенних ефектів не спостерігалося. При введенні вагітним кролицям з невеликою частотою спостерігалися дефекти розвитку скелета у плода. Клінічних даних щодо застосування езетимибу при вагітності немає, тому слід бути обережним при призначенні препарату вагітним жінкам. У разі настання вагітності прийом препарату має бути припинено. Період грудного вигодовування У дослідженнях на щурах було виявлено, що езетимиб виділяється із молоком. Даних про виділення розувастатину та езетимибу з грудним молоком у жінок немає, тому в період грудного вигодовування прийом препарату необхідно припинити. Фертильність Відсутні клінічні дані про ефект езетимибу на фертильність людини. Езетиміб не впливає на фертильність самців та самок щурів.Побічна діяРезюме профілю безпеки Небажані реакції, що спостерігаються при прийомі розувастатину, зазвичай виражені незначно та проходять самостійно. За даними контрольованих клінічних досліджень, менше 4% пацієнтів, які отримували розувастатин, вибули з досліджень внаслідок розвитку небажаних реакцій. У клінічних дослідженнях тривалістю до 112 тижнів 2396 пацієнтів отримували езетимиб у дозі 10 мг на добу як монотерапію, 11 308 пацієнтів – у комбінації зі статином та 185 пацієнтів – у комбінації з фенофібратом. Небажані реакції були помірними та оборотними. Загальна частота виникнення побічних ефектів, а також % пацієнтів, які вибули з дослідження внаслідок розвитку небажаних реакцій, у групах, які отримували езетимиб та плацебо, були подібними. За наявними даними, у клінічних дослідженнях 1200 пацієнтів отримували комбіноване лікування розувастатином та езетимибом. За літературними даними у пацієнтів з гіперхолестеринемією найчастішими небажаними явищами, пов'язаними з комбінацією розувастатинезетимиб, було підвищення активності "печінкових" трансаміназ, шлунково-кишкові розлади та біль у м'язах. Це відомі побічні ефекти даних діючих речовин. Проте, з погляду побічних ефектів, не можна повністю виключити фармакодинамічну взаємодію між розувастатином та езетимибом. Табличний перелік небажаних реакцій Частота виникнення небажаних явищ представлена ​​таким чином: Часто (>1/100, <1/10); Нечасто (>1/1000, <1/100); Рідко (>1/10000, <1/1000); Дуже рідко (< 1/10 000), Частота невідома (не можна визначити на підставі наявних даних). Класи системи органів, MedDRA Часто Не часто Рідко Дуже рідко Невідомо Порушення з боку крові та лімфатичної системи тромбоцитопенія2 тромбоцитопенія5 Порушення з боку імунної системи реакції підвищеної чутливості, у тому числі набряк Квінке2 підвищена чутливість (у тому числі шкірні висипання, кропив'янка, анафілаксія та набряк Квінке)5 Порушення з боку ендокринної системи цукровий діабет1,2 Порушення з боку обміну речовин та харчування зниження апетиту3 Порушення психіки депресія2,5 Порушення з боку нервової системи головний біль2,4, запаморочення2 парестезія4 полінейропатія2, втрата пам'яті2 периферична нейропатія2 порушення сну (у тому числі безсоння та нічні кошмари)2, запаморочення5; парестезія5 Порушення з боку судин припливи3; підвищення артеріального тиску3 Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. кашель3 кашель2, задишка2,5 Порушення з боку шлунково-кишкового тракту запор2, нудота2, біль у животі2,3, діарея3; метеоризм3 диспепсія3; гастроезофагеальна рефлюксна болезнь3; нудота3 сухість у роті4; гастрит4 панкреатит2 діарея2, панкреатит5; запор5 Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів підвищення активності печінкових трансамназ2 жовтяниця2, гепатит2 гепатит5, холелітіаз5, холецистит5, Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин свербіж шкіри 2,4, шкірний висип 2,4, кропив'янка 2,4 синдром Стівенса-Джонсона2 багатоформна еритема5 Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини міалгія2,4 артралгія3; м'язові спазми3; біль у шиї3; біль у спині4; м'язова слабость4; біль у кінцівках4 міопатія (включаючи міозит)2, рабдоміоліз2 артралгія2 імуно-опосередкована некротизуюча міопатія2, ураження сухожиль, іноді з їх розривом2, міалгія5; міопатія та рабдоміоліз5 Порушення з боку нирок та сечових шляхів гематурія2 Порушення з боку репродуктивної системи та молочних залоз гінекомастія2 Загальні розлади та порушення у місці введення астенія2, стомлюваність3 біль у грудній клітці3, біль3 астенія4; периферичні набряки4 периферичні набряки2, астенія5 Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень підвищення активності аланінамінотрансферази (АЛТ) та/або аспартатамінотрансферази (ACT)4 підвищення активності-АЛТ та/або ACT3; креатинфосфокінази (КФК)3; γ-глутаміл-трансферзи (ГГТ)3; відхилення біохімічних показників функції печінки3 1 Для розувастатину частота залежить від наявності або відсутності факторів ризику (концентрація глюкози натще ≥5,6 ммоль/л, індекс маси тіла (ІМТ) >30 кг/м2, підвищення концентрації ТГ, артеріальна гіпертензія (АГ) в анамнезі). 2 Профіль небажаних реакцій для розувастатину, заснований на даних клінічних досліджень та широкого постреєстраційного застосування. 3 Небажані реакції при монотерапії езетимибом. (n=2396), відзначалися з більшою частотою, ніж прийому плацебо (n=1159) 4 Небажані реакції при спільному прийомі езетимибу зі статином (n=11308), відзначалися з більшою частотою, ніж при прийомі одного статину (N=9361). 5 Додаткові небажані реакції прийому езетимибу в пострегистрационном періоді. Оскільки ці небажані явища виявлені виходячи з спонтанних повідомлень, частота цих явищ невідома і може бути розрахована. Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази частота небажаних лікарських реакцій має тенденцію до дозозалежності. Дія на нирки: У пацієнтів, які отримували лікування розувастатином, відзначали появу протеїнурії, що визначалася експрес-методом та переважно мала канальцеву природу. Зміна протеїнурії з "-/сліди" вихідно до "++" і більше відзначали У пацієнтів, які отримували лікування розувастатином, відзначали появу гематурії. Дані клінічних досліджень показують низьку частоту цього явища. Дія на скелетну мускулатуру: У пацієнтів, які отримували лікування усіма дозами розувастатину, особливо дозами >20 мг на добу, відзначали дію на скелетну мускулатуру, наприклад, міалгії, міопатію (у тому числі міозит) і, в окремих випадках, рабдоміоліз, з розвитком гострої ниркової недостатності чи без такої. У пацієнтів, які брали розувастатин, також відзначали дозозалежне підвищення активності КФК. Більшість цих випадків були невеликі тяжкості: безсимптомні і минущі. У разі підвищення активності КФК (5 ВГН) слід перервати лікування. Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у невеликої кількості пацієнтів, які приймали розувастатин, відзначали дозозалежне підвищення активності трансаміназ. Більшість цих випадків були невеликі тяжкості: безсимптомні і минущі. При застосуванні деяких статинів відзначали такі небажані явища: Порушення статевої функції; У виняткових випадках – інтерстиціальні захворювання легень (особливо при тривалій терапії). Частота повідомлень про рабдоміоліз, серйозні порушення з боку печінки (переважно підвищення активності печінкових трансаміназ) та нирок при прийомі 40 мг розувастатину на добу. Також повідомлялося про гіперглікемію та підвищення концентрації глікозильованого гемоглобіну. Лабораторні показники У контрольованих клінічних дослідженнях монотерапії частота клінічно значущого підвищення активності трансаміназ сироватки (АЛТ та/або ACT ≥3 ВГН) була подібною до груп езетимибу (0,5%) та плацебо (0,3%). У дослідженнях комбінації препаратів частота підвищення становила 1,3% у пацієнтів, які приймали езетимиб + статин, та 0,4% у пацієнтів, які приймали лише статин. Ці епізоди підвищення зазвичай були безсимптомними, не були асоційовані з холестазом, і значення активності трансаміназ поверталися до вихідних після припинення лікування або на фоні лікування. У клінічних дослідженнях підвищення активності КФК >10 ВГН відзначалося у 4 із 1674 (0,2%) пацієнтів, які приймали тільки езетимиб, у 1 із 786 (0,1%) пацієнтів, які отримували плацебо, у 1 із 917 пацієнтів (0,1 %), які приймали езетимиб + статин, та у 4 з 929 пацієнтів (0,4%), які приймали лише статин. Порівняно з відповідною контрольною групою (плацебо або монотерапія статином) прийом езетимибу не був асоційований з підвищенням частоти міопатії або рабдоміолізу. Пацієнти дитячого віку Безпека та ефективність препарату Розуліп® Плюс у осіб віком до 18 років не встановлені. Розувастатин: У 52-тижневому клінічному дослідженні розувастатину епізоди підвищення активності КФК >10 ВГН та симптоми з боку м'язової тканини після фізичного навантаження найчастіше відзначали у дітей та підлітків у порівнянні з частотою у дорослих пацієнтів. В іншому профіль безпеки розувастатину у дітей та підлітків був подібним до такого у дорослих. Езетіміб: Діти та підлітки віком від 6 до 17 років У дослідженні за участю дітей віком 6-10 років зі спадковою гетерозиготною або не спадковою гіперхолестеринемією (n = 138) спостерігалося підвищення активності ACT та/або АЛТ (≥ 3 х ВГН) у 1,1% пацієнтів (1 пацієнт), які отримували езетимиб та у 0%, які отримували плацебо. Не спостерігалося підвищення активності КФК (≥10 ВГН) або випадків міопатії. В окремому дослідженні за участю підлітків (10-17 років) з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією (n = 248) епізоди підвищення АЛТ та/або ACT (>3 ВГН) відзначали у 3% пацієнтів (4 особи), які приймали езетимиб та симвастатин, порівняно з 2% (2 особи) у групі монотерапії симвастатином. Що стосується підвищення КФК ≥ 10 ВГН, ці значення склали відповідно 2% (2 особи) та 0%. Випадків міопатії не відзначали. Дані дослідження не підходили порівняння рідкісних небажаних лікарських реакцій. Повідомлення про передбачувані небажані реакції Надання даних про передбачувані небажані реакції препарату є дуже важливим моментом, що дозволяє здійснювати безперервний моніторинг співвідношення ризик/корисність лікарського засобу. Медичним працівникам слід надавати інформацію про будь-які передбачувані несприятливі реакції за вказаними в кінці інструкції контактами, а також через національну систему збору інформації.Взаємодія з лікарськими засобамиПротипоказання Циклоспорин: При одночасному застосуванні розувастатину та циклоспорину значення AUC розувастатину були в середньому у 7 разів вищими порівняно зі значеннями у здорових добровольців. Така комбінація не впливає на концентрацію циклоспорину у плазмі. Спільне застосування препарату Розуліп® Плюс та циклоспорину протипоказане. У дослідженні, яке проводилося у восьми пацієнтів, які перенесли трансплантацію нирки, з КК >50 мл/хв при прийомі постійної дози циклоспорину, одноразовий прийом 10 мг езетимибу приводив до підвищення середнього значення AUC езетимибу в 3,4 рази (від 2,3 до 7, 9 разів) порівняно з AUC у здоровій популяції з іншого дослідження (контроль), яка отримувала лише езетимиб (n=17). В іншому дослідженні пацієнт після трансплантації нирки, з тяжкою нирковою недостатністю, отримував циклоспорин та багато інших лікарських засобів. У цього пацієнта відзначали підвищення системного впливу езетимибу у 12 разів у порівнянні з контрольними учасниками, які приймали лише езетимиб. У двоетапному перехресному дослідженні, що проводилося у дванадцяти здорових учасників, щоденний прийом 20 мг езетимибу протягом 8 днів + одноразовий прийом 100 мг циклоспорину на день призводив до підвищення AUC циклоспорину в середньому на 15% (діапазон значень: від зниження на 10% підвищення на 51%) порівняно з одноразовим прийомом лише 100 мг циклоспорину. Контрольованих досліджень впливу спільного прийому езетимибу та циклоспорину на дію останнього у пацієнтів після трансплантації нирки не проводили. Нерекомендовані комбінації Інгібітори протеази: Хоча точний механізм взаємодії невідомий, одночасне застосування інгібіторів протеаз може призводити до значного підвищення системного впливу розувастатину (див. таблицю). Наприклад, у дослідженні фармакокінетики спільний прийом 10 мг розувастатину та комбінованого препарату двох інгібіторів протеаз (атазанавір 300 мг + ритонавір 100 мг) здоровими добровольцями був асоційований з підвищенням AUC розувастатину приблизно втричі, а Сmах – приблизно в сім разів. Одночасне застосування розувастатину та деяких комбінацій інгібіторів протеаз можливе лише після ретельної оцінки доз розувастатину, скоригованих на підставі очікуваного збільшення впливу розувастатину. Ця комбінація доз не підходить як терапія першої лінії. Комбіноване лікування слід розпочинати лише після підбору відповідного дозування розувастатину або обох компонентів. Інгібітори білків-транспортерів Розувастатин є субстратом деяких білків-переносників, у тому числі для транспортера захоплення клітинами печінки ОАТР1В1 та для транспортера виведення BCRP. Одночасне застосування Розуліп® Плюс та лікарських засобів, що інгібують дані білки-транспортери, може призводити до підвищення концентрацій розувастатину в плазмі та до підвищення ризику міопатії. Гемфіброзил та інші гіполіпідемічні засоби: спільне застосування розувастатину та гемфіброзилу призводить до 2-кратного збільшення Сmах та AUC розувастатину. Грунтуючись на даних щодо специфічної взаємодії, не очікується фармакокінетично значущої взаємодії з фенофібратом, можлива фармакодинамічна взаємодія. Гемфіброзил, фенофібрат, інші фібрати та ліпідзнижуючі дози ніацину (нікотинової кислоти 1 г/добу і вище) збільшували ризик виникнення міопатії при одночасному застосуванні з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, можливо у зв'язку з тим, що вони можуть викликати міопатію. . Лікарі повинні знати, що у пацієнтів, які приймають езетимиб та фенофібрат, існує ризик розвитку жовчнокам'яної хвороби та захворювань жовчного міхура. Якщо у пацієнта, який приймає езетимиб та фенофібрат, підозрюється розвиток холестазу, показано обстеження жовчного міхура, а також припинення даної терапії. Одночасний прийом фенофібрату та гемфіброзилу підвищував сумарні концентрації езетимибу (приблизно у 1,5 та 1,7 раза, відповідно). Спільне застосування езетимибу коїться з іншими фібратами не вивчали. Фібрати можуть підвищувати екскрецію холестерину з жовчю, що призводить до жовчнокам'яної хвороби. У дослідженнях у тварин езетимиб іноді (не у всіх видів тварин) спричиняв підвищення концентрацій холестерину в жовчі жовчного міхура. Не можна виключити, що терапевтичне застосування езетимибу асоційоване з ризиком розвитку жовчнокам'яної хвороби. Фузидова кислота: При системному застосуванні фузидової кислоти разом зі статинами може збільшитись ризик міопатії, включаючи рабдоміоліз. Механізм цієї взаємодії (чи є вона фармакодинамічною та/або фармакокінетичною) ще не з'ясований. Повідомлялося про випадки рабдоміолізу (у деяких випадках зі смертельними наслідками) у пацієнтів, які отримували такі комбінації. Якщо лікування фузидовою кислотою необхідне, то протягом усього періоду лікування фузидовою кислотою слід відмінити статини. Інші взаємодії Антациди: одночасне застосування розувастатину та суспензій антацидів, що містять алюмінію та магнію гідроксид, призводить до зниження плазмової концентрації розувастатину приблизно на 50%. Даний ефект виражений слабше, якщо антациди застосовують через 2 години після прийому розувастатину. Клінічне значення такої взаємодії не вивчалося. Еритроміцин: одночасне застосування розувастатину та еритроміцину призводить до зменшення AUC розувастатину на 20% та Сmах розувастатину на 30%. Подібна взаємодія може виникати внаслідок посилення моторики кишечника, що викликається прийомом еритроміцину. Ізоферменти цитохрому Р450: результати досліджень in vivo та in vitro показали, що розувастатин не є ні інгібітором, ні індуктором ізоферментів цитохрому Р450. Крім того, розувастатин є слабким субстратом для цих ізоферментів. Тому не очікується взаємодії розувастатину з іншими лікарськими засобами (ЛЗ) на рівні метаболізму за участю ізоферментів цитохрому Р450. Не відзначено клінічно значущої взаємодії розувастатину з флуконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2C9 та CYP3A4) та кетоконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2A6 та CYP3A4). У доклінічних дослідженнях було показано, що езетимиб не індукує ферменти цитохрому Р450, що метаболізують лікарські засоби. Не відзначали клінічно значущих фармакокінетичних взаємодій між езетимибом та лікарськими засобами, що метаболізуються цитохромами Р450: 1А2, 2D6, 2С8, 2С9, 3А4- або N-ацетилтрансферазою Антагоністи вітаміну К: Як і при прийомі інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, початок прийому або підвищення дози розувастатину у пацієнтів, які одночасно приймають антагоністи вітаміну К (гепарин або інші кумаринові антикоагулянти) можуть призводити до підвищення міжнародного нормалізованого відношення (МНО). Припинення прийому або зниження дози розувастатину може спричинити зниження МНО. У таких ситуаціях бажаний відповідний моніторинг МНО. Прийом езетимибу (10 мг 1 раз на добу) не впливав на біодоступність варфарину або на протромбіновий час, як це було показано у дослідженні, проведеному у дванадцяти здорових дорослих чоловіків. Є, однак, повідомлення про підвищення міжнародного нормалізованого відношення у пацієнтів при додаванні езетимибу до прийому варфарину або флуїндіону. Якщо Розуліп® Плюс додають до прийому варфарину, іншого кумаринового антикоагулянту або флуїндіону, слід відповідним чином проводити моніторинг МНО. Пероральні контрацептиви та замісна гормональна терапія (ЗГТ): Одночасне застосування розувастатину та пероральних контрацептивів призводило до підвищення AUC етинілестрадіолу та норгестрелу, відповідно, на 26% та на 34%. Це підвищення рівнів лікарських засобів у плазмі слід враховувати при доборі доз пероральних контрацептивів. Відсутні дані фармакокінетики при одночасному прийомі розувастатину та ЗГТ, і тому не можна виключити аналогічної взаємодії. Проте ця комбінація добре вивчена у клінічних дослідженнях у жінок, і вона добре переносилася. У клінічних дослідженнях лікарської взаємодії езетимиб не впливав на фармакокінетику пероральних контрацептивів, що включали етинілестрадіол та левоноргестрел. Холестирамін: Одночасне застосування холестираміну зменшувало середню площу під фармакокінетичною кривою (AUC) суми езетимибу та його глюкуроніду приблизно на 55%. Ця взаємодія може перешкоджати послідовному зниженню холестерину ліпопротеїнів низької щільності (ХС-ЛПНГ) при додаванні езетимибу до холестирамінової терапії. Статини: Не відзначали клінічно значущих фармакокінетичних взаємодій при сумісному застосуванні езетимибу з аторвастатином, симвастатином, правастатином, ловастатином, флувастатином або розувастатином. Інші лікарські засоби: На підставі даних, отриманих у дослідженнях лікарських взаємодій, не очікується клінічно значущої взаємодії між розувастатином та дигоксином. У клінічних дослідженнях лікарської взаємодії езетимиб не впливав на фармакокінетику дапсону, декстрометорфану, дигоксину, гліпізиду, толбутаміду чи мідазоламу. Циметидин прийому разом із езетимибом не впливав на біодоступність останнього. Взаємодія з лікарськими засобами, яка потребує корекції дози розувастатину (див. таблицю 3) Коли потрібний спільний прийом розувастатину та інших лікарських засобів, що підвищують системну дію розувастатину, необхідна корекція дози останнього. Якщо очікуване збільшення впливу (AUC) становить 2 рази або вище, починають прийом розувастатину з дози 5 мг на добу. Також слід коригувати максимальну добову дозу розувастатину таким чином, щоб очікуваний системний вплив розувастатину не перевищував такий для дози 40 мг, що приймається без одночасного призначення ЛЗ, що взаємодіють з розувастатином. Наприклад, максимальна добова доза розувастатину при одночасному застосуванні з гемфіброзилом становить 20 мг (збільшення експозиції у 1,9 раза), з ритонавіром/атазанавіром – 10 мг (збільшення експозиції у 3,1 раза). Таблиця 3. Вплив супутньої терапії на експозицію до розувастатину (AUC, дані наведені в порядку зменшення) - результати опублікованих клінічних досліджень Режим дозування лікарського засобу, з яким взаємодіє розувастатин Режим дозування розувастатину Зміна AUC розувастатину* Циклоспорин 75-200 мг 2 рази на добу, 6 міс 10 мг 1 раз на добу, 10 діб 7,1 рази ↑ Регорафеніб 160 мг, 1 раз на добу, 14 діб 5 мг, одноразово 3,8 рази ↑ Атазанавір 300 мг + ритонавір 100 мг 1 раз на добу, 8 діб 10 мг, одноразово 3,1 рази ↑ Лопінавір 400 мг + ритонавір 100 мг 2 рази на добу, 17 діб 20 мг 1 раз на добу, 7 діб 2,1 рази ↑ Симепревір 150 мг 1 раз на добу, 7 діб 10 мг одноразово 2,8 рази ↑ Елбасвір 50 мг + гразопревір 200 мг 1 раз на добу 10 мг одноразово 2,26 рази ↑** Гразопревір 200 мг 1 раз на добу 10 мг одноразово 1,59 раза ↑** Клопідогрів 300 мг одноразово та 75 мг через 24 год 20 мг, одноразово 2 рази ↑ Гемфіброзіл 600 мг 2 рази на добу, 7 діб 80 мг, одноразово 1,9 рази ↑ Елтромбопаг 75 мг 1 раз на добу, 10 діб 10 мг, одноразово 1,6 рази ↑ Дарунавір 600 мг + ритонавір 100 мг 2 рази на добу, 7 діб 10 мг 1 раз на добу, 7 діб 1,5 рази ↑ Типранавір 500 мг + ритонавір 200 мг 2 рази на добу, 11 діб 10 мг, одноразово 1,4 рази ↑ Дронендарон 400 мг 2 рази на добу Немає даних 1,4 рази ↑ Ітраконазол 200 мг 1 раз на добу, 5 діб 10 мг, одноразово 1,4 рази ↑*** Фосампренавір 700 мг + ритонавір 100 мг 2 рази на добу, 8 діб 10 мг, одноразово ↔ Алеглітазавір 0,3 мг, 7 діб 40 мг, 7 діб ↔ Силімарин 140 мг 3 рази на добу, 5 діб 10 мг, одноразово ↔ Фенофібрат 67 мг 3 рази на добу, 7 діб 10 мг, 7 діб ↔ Рифампін 450 мг 1 раз на добу, 7 діб 20 мг, одноразово ↔ Кетоконазол 200 мг 2 рази на добу, 7 діб 80 мг, одноразово ↔ Флуконазол 200 мг 1 раз на добу, 11 діб 80 мг, одноразово ↔ Еритроміцин 500 мг 4 рази на добу, 7 діб 80 мг, одноразово 28% ↓ Баікалін 50 мг 3 рази на добу, 14 діб 20 мг, одноразово 47% ↓ *Дані, наведені як зміна в х разів - це співвідношення AUC при прийомі комбінації препаратів та одного тільки розувастатину. Дані, наведені як %, - це %-на відмінність щодо прийому одного тільки розувастатину. ↑ - підвищення, ↔ - без змін, ↓ - зниження ** При сумісному застосуванні з елбасвіром або гразопревіром добова доза розувастатину не повинна перевищувати 10 мг. ***Кілька досліджень взаємодії проводили і з іншими дозуваннями розувастатину, у таблиці показано найбільш значущу зміну AUC.Спосіб застосування та дозиПацієнти повинні бути на відповідній дієті, що знижує концентрацію ліпідів у крові (гіпохолестеринемічній дієті). Під час лікування препаратом Розуліп Плюс пацієнти повинні продовжувати цю дієту. Рекомендована добова доза – 1 капсула Розуліп® Плюс. Препарат Розуліп Плюс не призначається для початкового курсу терапії. Препарат Розуліп® Плюс призначається пацієнтам, ліпідний профіль яких адекватно контролювався одночасним застосуванням окремих препаратів розувастатину та езетимибу у дозах, еквівалентних відповідним дозам у фіксованій комбінації. Лікування комбінованим препаратом можна розпочати лише після встановлення необхідних доз монокомпонентів. При зміні дози також потрібна титрація за допомогою монокомпонентів. Після титрації дози можна переходити на лікування відповідним препаратом із фіксованими дозами. Препарат для вживання. Розуліп® Плюс слід приймати один раз на день в той самий час доби, незалежно від часу їди. Капсули необхідно ковтати повністю, запиваючи водою. Капсули Розуліп® Плюс 5 мг/10 мг, 10 мг/10 мг та 20 мг/10 мг не придатні для лікування пацієнтів, яким потрібна доза розувастатину 40 мг. Розуліп® Плюс слід приймати за 2 години і більше до або через 4 години та більше після прийому препаратів, що сприяють виведенню жовчних кислот. Особливі популяції пацієнтів Діти та підлітки до 18 років Ефективність та безпека препарату Розуліп® Плюс у дітей та підлітків віком до 18 років ще не встановлена. Препарат протипоказаний для застосування у дітей та підлітків до 18 років. Літні пацієнти У літніх пацієнтів старше 70 років початкова доза розувастатину, що рекомендується, становить 5 мг. Комбінований препарат Розуліп Плюс не підходить для початкового курсу терапії. Перед початком лікування комбінованим препаратом або зміною його дози необхідний попередній вибір доз обох монокомпонентів. Пацієнти з порушенням функції нирок У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого або помірного ступеня тяжкості (КК менше 60 мл/хв) корекція дози не потрібна. Комбінований препарат Розуліп Плюс не підходить для початкового курсу терапії. Перед початком лікування комбінованим препаратом або зміною його дози необхідний попередній вибір доз обох монокомпонентів. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (КК менше 30 мл/хв) застосування будь-яких доз розувастатину протипоказане. Пацієнти з порушенням функції печінки Препарат Розуліп® Плюс протипоказаний пацієнтам із захворюваннями печінки в активній фазі. Немає необхідності зміни дози у пацієнтів з легким порушенням функції печінки (з балами за Чайлд-П'ю 5-6). Лікування препаратом Розуліп® Плюс не рекомендується у пацієнтів з порушенням функції печінки помірного ступеня (з балами по Чайлд-П'ю 7-9) та з тяжкою печінковою недостатністю (з балами по Чайлд-П'ю >9). Етнічні групи У пацієнтів азіатського походження відзначали підвищену системну дію розувастатину. У пацієнтів азіатського походження початкова доза розувастатину, що рекомендується, становить 5 мг. Фіксована комбінація доз не підходить як терапія першої лінії. Комбіноване лікування слід розпочинати або змінювати дозу препарату лише після підбору відповідних доз обох монокомпонентів. Генетичний поліморфізм Відомо, що деякі типи генетичного поліморфізму підвищують системний вплив розувастатину. У пацієнтів із встановленою наявністю деяких типів поліморфізму рекомендується застосування нижчої добової дози препарату Розуліп® Плюс. Пацієнти, схильні до міопатії Початкова доза розувастатину для даної групи пацієнтів становить 5 мг. Комбінований препарат можна призначати або змінювати його дозу лише після відповідної добірки доз обох монокомпонентів. Супутня терапія Розувастатин є субстратом різних транспортних білків (зокрема, з ОАТР1В1 та BCRP). При сумісному застосуванні препарату Розуліп®Плюс з деякими лікарськими препаратами (такими як циклоспорин, деякі інгібітори протеази вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ), включаючи комбінацію ритонавіру з атазанавіром, лопінавіром та/або типранавіром), що підвищують концентрацію білками може підвищуватися ризик міопатії (включаючи рабдоміоліз). У таких випадках слід оцінити можливість призначення альтернативної терапії або припинення прийому препарату Розуліп® Плюс. Якщо ж застосування зазначених вище препаратів та Розуліп® Плюс необхідно, слід оцінити співвідношення користі та ризику супутньої терапії та розувастатину та розглянути можливість зниження його дози.ПередозуванняУ літературі немає даних про передозування розувастатину. Специфічна терапія у разі передозування розувастатину відсутня. У клінічних дослідженнях прийом езетимибу у дозі 50 мг на добу 15 здоровими учасниками протягом до 14 днів або у дозі 40 мг на добу 18 пацієнтами з первинною гіперхолестеринемією протягом до 56 днів зазвичай переносився добре. У тварин не відзначали токсичності після одноразового перорального прийому езетимибу (5000 мг/кг у щурів та мишей та 3000 мг/кг у собак). Повідомлялося про кілька випадків передозування езетимибу: вони звичайно були асоційовані з розвитком несприятливих явищ. Повідомлені несприятливі явища були серйозними. У разі передозування слід проводити симптоматичну та підтримуючу терапію. Слід моніторувати функцію печінки та активність КФК. Користь гемодіалізу малоймовірна.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДія на скелетну мускулатуру У пацієнтів, які отримували лікування усіма дозами розувастатину, і особливо при прийомі доз >20 мг відзначали дію препарату на скелетну мускулатуру: напр., розвиток міалгії, міопатії та (рідко) рабдоміолізу. Як і при застосуванні інших інгібіторів ГІГ-КоА-редуктази, частота рабдоміолізу при постреєстраційному застосуванні розувастатину вища при прийомі дози, що дорівнює 40 мг. У післяреєстраційному періоді при застосуванні езетимибу відзначали випадки розвитку міопатії та рабдоміолізу. Рабдоміоліз у дуже поодиноких випадках повідомлявся як при монотерапії езетимибом, так і при додаванні езетимибу до інших лікарських засобів, асоційованих з підвищеним ризиком рабдоміолізу. Якщо є підозра на міопатію (на підставі симптомів з боку м'язів або підвищеної активності КФК), слід негайно припинити прийом езетимибу, всіх статинів та будь-яких лікарських засобів, для яких встановлено зв'язок із підвищеним рівнем рабдоміолізу. На початку лікування всіх пацієнтів слід попереджати про ризик міопатії та про необхідність своєчасно повідомляти про всі епізоди безпричинного болю в м'язах, хворобливості м'язів або слабкості. Дія на печінку У контрольованих дослідженнях із спільним прийомом езетимибу та статину відзначали послідовне підвищення трансаміназ (≥3 ВГН). Рекомендується визначати функцію печінки до початку лікування та через 3 місяці після початку терапії розувастатином. Розувастатин слід відмінити або зменшити його дозу, якщо активність трансаміназ сироватки буде > 3х ВГН. Частота серйозних явищ з боку печінки (переважно – підвищення активності трансаміназ) при постреєстраційному застосуванні найчастіше відзначається при прийомі дози розувастатину, що дорівнює 40 мг. У пацієнтів з вторинною гіперхолестеринемією, спричиненою гіпотиреозом або нефротичним синдромом, до початку терапії препаратом Розуліп® Плюс необхідно лікування вихідного захворювання. З огляду на невідомі ефекти підвищеного впливу езетимибу у пацієнтів з помірним або тяжким порушенням функції печінки застосування препарату Розуліп® Плюс у них не рекомендується. Дія на нирки Протеїнурію, яку виявляли при експрес-тестуванні, переважно канальцевої природи, відзначали у пацієнтів, які отримують лікування підвищеними дозами розувастатину, зокрема дозою 40 мг. У більшості випадків протеїнурія була скороминущою або непостійною. Не було встановлено, що протеїнурія сигналізує про розвиток гострого чи прогресуючого захворювання нирок. У післяреєстраційному періоді серйозні побічні реакції з боку нирок частіше спостерігалися прийому дози 40 мг. При спостереженні за пацієнтами, які приймають дозу 40 мг, слід розглянути необхідність контролю функції нирок (принаймні кожні 3 місяці). Визначення активності креатинфосфокінази Не слід визначати активність КФК після інтенсивного фізичного навантаження або за наявності інших ймовірних причин підвищення активності КФК, які можуть утруднити інтерпретацію результатів. Якщо початково відзначається значне підвищення активності КФК (5 ВГН), через 5-7 днів слід провести повторний вимір. Якщо при повторному вимірі буде підтверджено, що активність КФК становить 5 ВГН, лікування починати не слід. Фузидова кислота Капсули Розуліп® Плюс не можна застосовувати спільно з фузидовою кислотою для системного застосування або протягом 7 днів після відміни лікування фузидовою кислотою. У пацієнтів, яким потрібне лікування фузидовою кислотою, слід відмінити розувастатин протягом усього періоду лікування. У пацієнтів, які спільно отримували розувастатин та фузидову кислоту, повідомлялося про розвиток рабдоміолізу (у деяких випадках зі смертельним результатом). Пацієнти повинні бути поінформовані про те, що їм слід негайно звернутися до лікаря у разі розвитку м'язової слабкості, болю або чутливості у м'язах. Через 7 днів після введення останньої дози фузидової кислоти можна знову розпочати лікування розувастатином. У виняткових випадках, коли потрібне тривале лікування фузидовою кислотою, наприклад, при важких інфекціях, рішення про необхідність спільного застосування фузидової кислоти та препарату Розуліп® Плюс має прийматися індивідуально, зваживши потенційний ризик терапії та можливу користь при ретельному контролі стану пацієнта. Перед початком лікування Розуліп® Плюс, як і інші препарати, до складу яких входять інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, слід з обережністю призначати пацієнтам з наявністю факторів, що сприяють розвитку міопатії або рабдоміолізу: Ниркова недостатність; Гіпотиреоз; Спадкові захворювання м'язів в особистому чи сімейному анамнезі; Токсична дія на м'язи при застосуванні іншого інгібітору ГМГ-КоА або фібрату; Зловживання алкоголем; Вік >70 років; Ситуації, за яких можливе підвищення рівнів активних речовин у плазмі; Одночасне застосування фібратів. У таких пацієнтів необхідно оцінити ризик та можливу користь лікування, і у них рекомендується проводити клінічний моніторинг. Не слід розпочинати лікування при значному початковому підвищенні активності КФК (>5 ВГН). Під час лікування Пацієнтів слід попросити негайно повідомляти про випадки непоясненого м'язового болю, слабкості або спазмів у м'язах, особливо якщо такі випадки супроводжуються загальною слабкістю або лихоманкою. У цих пацієнтів слід вимірювати активність КФК. Слід припинити лікування при помітному підвищенні активності КФК (>5 ВГН) або за наявності важких симптомів, що щодня викликають дискомфорт (навіть за активності КФК) Є дуже рідкісні повідомлення про розвиток імуно-опосередкованої некротизуючої міопатії під час або після лікування статинами, зокрема розувастатином. Клінічно це захворювання характеризується слабкістю проксимальних м'язів та підвищенням активності КФК у сироватці, які зберігаються, незважаючи на відміну статинів. У клінічних дослідженнях не було даних про посилення дії на скелетну мускулатуру у невеликої кількості пацієнтів, які одночасно приймали розувастатин та інші гіполіпідемічні засоби. У пацієнтів, які одночасно приймали інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази та похідні фіброєвої кислоти (в тому числі, гемфіброзил), циклоспорин, нікотинову кислоту, азолові протигрибкові засоби, інгібітори протеаз або антибіотики-макроліди, відзначали підвищену частоту міозу. Гемфіброзил підвищує ризик міопатії при сумісному прийомі з деякими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. Тому комбінація Розуліп® Плюс та гемфіброзілу не рекомендується.Вигоди подальшого зниження рівнів ліпідів при комбінованому прийомі Розуліп® Плюс та фібратів або ніацину слід ретельно зіставляти з можливими ризиками при застосуванні такої комбінації лікарських засобів. Розуліп® Плюс не слід застосовувати у пацієнтів з серйозними гострими станами, при яких можлива наявність міопатії або які спричиняють розвиток ниркової недостатності внаслідок рабдоміолізу (наприклад, при сепсисі, артеріальній гіпотензії, великих хірургічних втручаннях, травмах, тяжких порушеннях обміну речовин, електролітного балансу, при неконтрольованих судомах). Етнічна приналежність пацієнтів Дослідження фармакокінетики розувастатину показали підвищену дію лікарського засобу у пацієнтів азіатського походження, порівняно з пацієнтами європейцями. Інгібітори протеаз У пацієнтів, які одночасно приймали розувастатин та різні інгібітори протеаз у комбінації з ритонавіром, відзначали підвищення системного впливу розувастатину. Слід враховувати як користь від зниження ліпідів при застосуванні Розуліп® Плюс у ВІЛ-інфікованих пацієнтів, які отримують інгібітори протеаз, так і можливість підвищення концентрацій розувастатину в плазмі на початку прийому та при титрації дози розувастатину. Спільне застосування препарату з деякими інгібіторами протеазу рекомендується тільки з корекцією дози Розуліп® Плюс. Інтерстиціальні захворювання легень У виняткових випадках прийому деяких статинів, особливо при тривалої терапії, повідомлялося про розвиток інтерстиціальних захворювань легень. До симптомів таких захворювань відносяться непродуктивний кашель та погіршення загального стану здоров'я (стомлюваність, втрата ваги та лихоманка). Якщо є підозра, що у пацієнта розвивається інтерстиційне захворювання легень, терапію статинами слід припинити. Цукровий діабет Деякі дані дозволяють припускати, що препарати класу статинів підвищують концентрацію глюкози в крові та у деяких пацієнтів, з високим ризиком розвитку цукрового діабету, можуть призводити до гіперглікемії, рівень якої відповідає формальному визначенню цукрового діабету та вимагає початку протидіабетичної терапії. Цей ризик, однак, перекривається зниженням судинного ризику при застосуванні статинів, і тому він не повинен бути причиною припинення терапії статинами. У пацієнтів групи ризику (концентрація глюкози натще - 5,6-6,9 мкмоль/л, ІМТ >30 кг/м2, підвищення концентрації ТГ, АГ) слід проводити клінічний та біохімічний моніторинг цукрового діабету відповідно до національних посібників. У дослідженні JUPITER загальна частота розвитку цукрового діабету повідомлялася рівною 2,8% у групі прийому розувастатину та 2,3% - у групі прийому плацебо (переважно у пацієнтів з концентрацією глюкози натще, що дорівнює 5,6-6,9 ммоль/л). Фібрати Безпека та ефективність спільного прийому езетимибу та фібратів не встановлені. Якщо у пацієнта, який приймає Розуліп® Плюс та фенофібрат, підозрюється розвиток холестазу, необхідно провести обстеження жовчного міхура та припинити цю терапію. Антикоагулянти Якщо Розуліп® Плюс додають до терапії варфарином, іншим кумариновим антикоагулянтом або флуїндіоном, потрібен відповідний моніторинг міжнародного нормалізованого відношення ((АЛЕ)). Циклоспорин Пацієнти дитячого віку Безпека та ефективність Розуліп® Плюс в осіб віком до 18 років ще не встановлені, і тому застосування препарату у цій віковій групі не рекомендується. Захворювання печінки та вживання алкоголю Розуліп® Плюс слід з обережністю застосовувати у пацієнтів із надмірним вживанням алкоголю та/або із захворюваннями печінки в анамнезі. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не проводилося досліджень з оцінки впливу Розуліп® Плюс на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами, проте слід враховувати, що під час лікування може виникнути запаморочення.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули з таблетками - 1 капс. Таблетка, що містить розувастатин - 1 таб. Розувастатин цинку (що відповідає розувастатину) 5,34 мг (5,00 мг), 10,68 мг (10,00 мг), 21,36 мг (20,00 мг); Допоміжні речовини: Целюлоза кремнієва мікрокристалічна* 68,71 мг, 63,33 мг, 126,67 мг; кремнію діоксид колоїдний безводний 0,06 мг, 0,11 мг, 0,22 мг; стеарат магнію 0,89 мг, 0,88 мг, 1,75 мг; Склад целюлози кремнієвої мікрокристалічної: целюлоза мікрокристалічна 98,0%, діоксид кремнію колоїдний безводний 2,0%. Таблетка, що містить 10 мг езетимибу - 1 таб. Езетиміб 10,00 мг; Допоміжні речовини: повідон К-25 5,00 мг, натрію кроскармелоза 19,00 мг, целюлоза мікрокристалічна 30,30 мг, манітол 30,30 мг, натрію лаурилсульфат 4,40 мг, гіпоролоза 10,00 мг, маг мг. Тверда желатинова капсула 10 мг+10 мг, 20 мг+10 мг - 1 капс. Основа капсули/кришка капсули: Барвник заліза оксид червоний (Е172) -/-, -/0,16%; барвник заліза оксид жовтий (Е172) 0,18%/0,18%, 0,18%/0,30%; титану діоксид (Е171) 1,00%/1,00%, 1,00%/1,30%; желатин до 100%/до 100%, до 100%/до 100% відповідно. Тверда желатинова капсула 5 мг +10 мг - 1 капс. Барвник заліза оксид жовтий (Е172) -/0,18%; титану діоксид (Е171) 2,00%/1,00%; желатин до 100%/до 100%. Капсули, 5 мг+10 мг, 10 мг+10 мг та 20 мг+10 мг. По 10 капсул у блістері з комбінованої плівки "cold" (ОПА/ал.фольга/ПВХ)/ал. фольга. 3, 6 або 9 блістерів у картонній пачці разом з інструкцією з медичного застосування.Опис лікарської формиКапсули 5 мг+10 мг: Тверді желатинові капсули CONI-SNAP 0, без маркування, самозакриваються, з основою білого кольору та кришкою жовтого кольору. Кожна капсула містить дві таблетки. Одна таблетка, що містить 5 мг розувастатину: Білі або майже білі довгасті таблетки з гравіюванням стилізованої літери Е та номера 595 на одній стороні таблетки, без або майже без запаху. Одна таблетка, що містить 10 мг езетимибу: Білі або майже білі круглі плоскі таблетки з фаскою, з гравіюванням стилізованої літери Е на одній стороні таблетки, та номери 612 з іншого боку таблетки, без або майже без запаху. Капсули 10 мг+10 мг: Тверді желатинові капсули CONI-SNAP 0, без маркування, самозакриваються, з основою жовтого кольору та кришкою жовтого кольору. Кожна капсула містить дві таблетки. Одна таблетка, що містить 10 мг розувастатину: Білі або майже білі довгасті таблетки з гравіюванням стилізованої літери Е та номера 596 на одній стороні таблетки, без або майже без запаху. Одна таблетка, що містить 10 мг езетимибу: Білі або майже білі круглі плоскі таблетки з фаскою, з гравіюванням стилізованої літери Е на одній стороні таблетки, та номери 612 з іншого боку таблетки, без або майже без запаху. Капсули 20 мг+10 мг: Тверді желатинові капсули CONI-SNAP 0, без маркування, самозакриваються, з основою жовтого кольору та кришкою світло-коричневого з рожевим відтінком кольору. Кожна капсула містить дві таблетки. Одна таблетка, що містить 20 мг розувастатину: Білі або майже білі довгасті таблетки з гравіюванням стилізованої літери Е та номера 597 на одній стороні таблетки, без або майже без запаху. Одна таблетка, що містить 10 мг езетимибу: Білі або майже білі круглі плоскі таблетки з фаскою, з гравіюванням стилізованої літери Е на одній стороні таблетки, та номери 612 з іншого боку таблетки, без або майже без запаху.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічний засіб – ГМГ-КоА-редуктази інгібітор.ФармакокінетикаАбсорбція та розподіл Розувастатин Максимальна концентрація розувастатину в плазмі (Сmах) досягається приблизно через 5 годин після прийому внутрішньо. Абсолютна біодоступність становить приблизно 20%. Розувастатин метаболізується переважно печінкою, яка є основним місцем синтезу холестерину та метаболізму холестерину-ЛПНЩ. Об'єм розподілу (Vd) розувастатину становить приблизно 134 л. Приблизно 90% розувастатину зв'язується з білками плазми, переважно з альбуміном. Езетіміб Після прийому внутрішньо езетимиб швидко всмоктується та інтенсивно метаболізується у тонкому кишечнику та печінці шляхом кон'югації у фармакологічно активний фенольний глюкоронід (езетимиб-глюкуронід). Стах езетимиб-глюкуроніда спостерігається через 1-2 години, езетимиба - через 4-12 годин. Абсолютна біодоступність езетимибу не може бути визначена, оскільки ця речовина практично нерозчинна в жодному з водних розчинників, що використовуються для приготування розчинів для ін'єкцій. Прийом їжі (з низьким або високим вмістом жиру) не впливав на біодоступність езетимибу при вживанні у вигляді таблеток по 10 мг. Езетимиб можна застосовувати незалежно від часу їди. Езетеміб та езетимиб-глюкуронід зв'язуються з білками плазми крові на 99,7% та 88-92% відповідно. Одночасне застосування розувастатину в дозі 10 мг та езетимибу у дозі 10 мг супроводжувалося збільшенням площі під кривою "концентрація-час" (AUC) розувастатину у пацієнтів з гіперхолестеринемією (див. таблицю 3). Метаболізм Розувастатин Зазнає обмеженого метаболізму (близько 10%). Розувастатин є непрофільним субстратом для метаболізму ізоферментами системи цитохрому Р450. Основним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі розувастатину, є ізофермент CYP2C9. Ізоферменти CYP2C19, CYP3A4 та CYP2D6 залучені до метаболізму меншою мірою. Основними виявленими метаболітами розувастатину є N-десметил та лактонові метаболіти. N-десметил приблизно на 50% менш активний за розувастатин, лактонові метаболіти фармакологічно не активні. Більше 90% фармакологічної активності з інгібування циркулюючої ГМГ-КоА редуктази забезпечується розувастатином, решта – його метаболітами. Езетіміб Метаболізм езетимибу відбувається головним чином у тонкому кишечнику та печінці шляхом кон'югації з глюкуронідом (реакція II фази) з подальшим виведенням із жовчю. Езетимиб мінімально піддається окисному метаболізму (реакція І фази). Езетиміб та езетимиб-глюкуронід (основні похідні езетимибу, що визначаються у плазмі крові) становлять 10-20% та 80-90% відповідно від загальної концентрації езетимибу у плазмі крові. Езетиміб та езетіміб-глюкуронід повільно виводяться з плазми крові в процесі кишково-печінкової рециркуляції. Період напіввиведення (Т1/2) для езетимибу та езетимиб-глюкуроніду становить приблизно 22 години. Виведення Розувастатин Близько 90% дози розувастатину виводиться у незміненому вигляді через кишечник (включаючи абсорбований та неабсорбований розувастатин). Частина, що залишилася, виводиться нирками. Плазмовий Т1/2 становить приблизно 19 годин. Т1/2 не змінюється зі збільшенням дози препарату. Середній геометричний плазмовий кліренс становить приблизно 50 л/годину (коефіцієнт варіації 21,7%). Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА редуктази, у процес "печінкового" захоплення розувастатину залучено мембранний переносник ХС, що виконує важливу роль у печінковій елімінації розувастатину. Лінійність Системна експозиція розувастатину збільшується пропорційно дозі. Фармакокінетичні параметри не змінюються під час щоденного прийому. Езетіміб Після прийому внутрішньо 20 мг езетимибу, міченого 14С, у плазмі було виявлено 93% сумарного езетимибу (езетимиб + езетимиб-глюкуронід) від загального рівня радіоактивних продуктів. Протягом 10 днів приблизно 78% прийнятих радіоактивних продуктів було виведено через кишечник із жовчю, 11% – через нирки. Через 48 годин радіоактивних продуктів у плазмі крові виявлено не було. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Вік та стать Препарат Розуліп® Плюс протипоказаний дітям та підліткам до 18 років. Підлога та вік не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику розувастатину. Фармакокінетичні показники езетимибу були однакові у дітей старше 6 років та дорослих. Фармакокінетичні дані для дітей віком до 6 років відсутні. У пацієнтів похилого віку (старше 65 років) концентрація сумарного езетимибу в плазмі крові приблизно в 2 рази вище, ніж у молодих (від 18 до 45 років). Ступінь зниження концентрації ХС-ЛПНГ та профіль безпеки були зіставні у літніх і молодших пацієнтів, які отримували езетимиб. Для пацієнтів похилого віку підбір дози препарату не потрібен. Концентрація сумарного езетимибу в плазмі крові трохи вища у жінок (менше 20%), ніж у чоловіків. Ступінь зниження концентрації ХС-ЛПНЩ та профіль безпеки однакові у чоловіків та жінок, які приймають езетимиб. Тому для пацієнтів чоловічої чи жіночої статі підбір дози препарату не потрібний. Етнічні групи Фармакокінетичні дослідження показали приблизно дворазове збільшення медіани площі під кривою "концентрація-час" (AUC) та Сmах розувастатину у пацієнтів азіатської національності (японців, китайців, філіппінців, в'єтнамців та корейців) порівняно з європейцями; у індійських пацієнтів показано збільшення медіани AUC та Сmах у 1,3 рази. Фармакокінетичний аналіз не виявив клінічно значимих відмінностей у фармакокінетиці серед європейців та представників негроїдної раси. Ниркова недостатність У пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю величина плазмової концентрації розувастатину або N-десметилу істотно не змінюється. У пацієнтів із вираженою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну (КК)) Після одноразового прийому езетимибу в дозі 10 мг у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (n=8; КК не більше 30 мл/хв/1,73 м2), значення AUC сумарного езетимибу збільшилося приблизно в 1,5 рази порівняно зі здоровими добровольцями та (n=9). Цей результат не є клінічно значущим. Для пацієнтів з порушенням функції нирок добір препарату не потрібен. У пацієнта після трансплантації нирки, що отримував комплексну терапію, включаючи циклоспорин, значення AUC сумарного езетимибу збільшилося у 12 разів. Печінкова недостатність У пацієнтів з різними стадіями печінкової недостатності (з балом 7 та нижче за шкалою Чайлд-П'ю) не виявлено збільшення Т1/2 розувастатину. У двох пацієнтів з балами 8 та 9 за шкалою Чайлд-П'ю відмічено збільшення Т1/2 принаймні у 2 рази. Досвід застосування розувастатину у пацієнтів із балом вище 9 за шкалою Чайлд-П'ю відсутній. Після одноразового прийому езетимибу в дозі 10 мг середнє значення AUC сумарного езетимибу було в 1,7 разу більшим у пацієнтів з легким ступенем печінкової недостатності (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю), ніж у здорових добровольців. У 14-денному дослідженні застосування езетимибу в дозі 10 мг на добу за участю пацієнтів з помірним ступенем печінкової недостатності (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) середнє значення AUC сумарного езетимибу збільшувалося в 4 рази на 1-й та 14-й день. проти здоровими добровольцями. Для пацієнтів з легким ступенем печінкової недостатності корекція дози препарату не потрібна. Оскільки наслідки збільшення значення AUC сумарного езетимибу невідомі, езетимиб не рекомендований пацієнтам з помірним та тяжким ступенем (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) печінкової недостатності. Генетичний поліморфізм Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, у тому числі розувастатин, пов'язуються з транспортними білками ОАТР1В1 (поліпетид транспорту органічних аніонів, що бере участь у захопленні статинів гепатоцитами) та BCRP (ефлюксний транспортер). У носіїв генотипів SLCО1B1 (ОАТР1В1) с.521CC та ABCG2 (BCRP) с.421АА відзначалося збільшення експозиції (AUC) до розувастатину в 1,6 та 2,4 рази, відповідно, порівняно з носіями генотипів SLCО1B1 с.521TT та ABC .421СС.ФармакодинамікаМеханізм дії Розувастатин Розувастатин є селективним, конкурентним інгібітором 3-гідрокси-3-метилглутарил коензим А (ГМГ-КоА) редуктази, ферменту, що перетворює ГМГ-КоА на мевалонат, попередник холестерину (ХС). Основною мішенню дії розувастатину є печінка, де здійснюється синтез ХС та катаболізм ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ). Розувастатин збільшує число "печінкових" рецепторів ЛПНЩ на поверхні клітин, підвищуючи захоплення та катаболізм ЛПНЩ, що у свою чергу призводить до інгібування синтезу ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛПДНЩ), зменшуючи тим самим загальну кількість ЛПНЩ та ЛПДНЩ. Езетіміб Езетиміб є представником нового класу гіполіпідемічних засобів, які селективно пригнічують абсорбцію ХС та деяких рослинних стеролів у кишечнику. Фармакодинаміка Розувастатин Розувастатин знижує підвищені концентрації ХС-ЛПНЩ, загального ХС та тригліцеридів (ТГ), підвищує концентрацію ХС-ліпопротеїнів високої щільності (ХС-ЛПВЩ), а також знижує концентрації аполіпопротеїну В (Апо В), ХС ліпопротеїнів невисокої щільності (ХС-неЛП) ХС-ЛПОНП, ТГ-ЛПОНП і збільшує концентрацію аполіпопротеїну AI (Апо AI) (див. таблиці 1 і 2), знижує співвідношення ХС-ЛПНЩ/ХС-ЛПВЩ, загальний ХС/ХС-ЛПВЩ та ХС-неЛПВЩ/ХС-ЛПВЩ співвідношення Апо В/Апо AI. Терапевтичний ефект розвивається протягом тижня після початку лікування. За 2 тижні терапії ефективність досягає рівня, що становить 90% максимально можливого. Максимальний терапевтичний ефект зазвичай досягається до 4-го тижня терапії та підтримується при регулярному прийомі препарату. Таблиця 1. Дозозалежний ефект у пацієнтів з первинною гіперхолестеринемією (тип IIа та IIb за класифікацією Фредріксона) (середня скоригована відсоткова зміна порівняно з вихідним значенням). Доза Кількість пацієнтів ХС-ЛПНЩ Загальний ХС ХС-ЛПЗП ТГ ХС-неЛПЗП Апо В Апо AI Плацебо 13 -7 -5 3 -3 -7 -3 0 10 мг 17 -52 -36 14 -10 -48 -42 4 20 мг 17 -55 -40 8 -23 -51 -46 5 Таблиця 2. Дозозалежний ефект у пацієнтів з гіпертригліцеридемією (тип IIb та IV за класифікацією Фредріксона) (середня відсоткова зміна порівняно з вихідним значенням) Доза Кількість пацієнтів ТГ ХС-ЛПНЩ Загальний ХС ХС-ЛПЗП ХС-неЛПЗП ХС-ЛПОНП ТГ-ЛПОНП Плацебо 26 1 5 1 -3 2 2 6 10 мг 23 -37 -45 -40 8 -49 -48 -39 20 мг 27 -37 -31 -34 22 -43 -49 -40 Клінічна ефективність Розувастатин ефективний у дорослих пацієнтів з гіперхолестеринемією з або без гіпертригліцеридемії, незалежно від расової приналежності, статі або віку, у тому числі у пацієнтів з цукровим діабетом та сімейною гіперхолестеринемією. У 80% пацієнтів з гіперхолестеринемією IIа та IIb типу за класифікацією Фредріксона (середня вихідна концентрація ХС-ЛПНЩ близько 4,8 ммоль/л) на фоні прийому препарату в дозі 10 мг концентрація ХС-ЛПНЩ досягає значень менше 3 ммоль/л. У пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які приймають розувастатин у дозі 20 мг та 40 мг, середнє зниження концентрації ХС-ЛПНЩ становить 22%. У пацієнтів з гіпертригліцеридемією з початковою концентрацією ТГ від 273 до 817 мг/дл, які отримували розувастатин у дозі від 5 мг до 40 мг один раз на добу протягом 6 тижнів, значно знижувалася концентрація ТГ у плазмі крові (див. таблицю 2). . Адитивний ефект відзначається у комбінації з фенофібратом щодо концентрації ТГ та з нікотиновою кислотою у ліпідзнижуючих дозах щодо концентрації ХС-ЛПЗЗ. Езетіміб Езетиміб ефективний при прийомі внутрішньо. Механізм дії езетимибу відрізняється від механізму дії інших класів гіполіпідемічних засобів (наприклад, інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази (статинів), секвестрантів жовчних кислот, фібратів та рослинних станолів). Молекулярною мішенню езетимибу є транспортний білок Niemann-Pick Cl-Like 1 (NPC1L1), відповідальний за всмоктування у кишечнику ХС та фітостеролів. Езетиміб локалізується в щітковій облямівці тонкого кишечника і перешкоджає всмоктування холестерину, що призводить до зниження надходження холестерину з кишечника в печінку, за рахунок чого знижуються запаси холестерину в печінці і посилюється виведення холестерину з крові. Езетиміб не посилює екскрецію жовчних кислот (на відміну від секвестрантів жовчних кислот) та не інгібує синтез ХС у печінці (на відміну від статинів). Статини знижують синтез холестерину в печінці. При одночасному застосуванні препарати цих двох груп забезпечують додаткове зниження концентрації холестерину. Езетиміб, що застосовується одночасно зі статинами, знижує концентрацію загального ХС, ХС-ЛПНЩ, Апо В, ХС-неЛПЗП та ТГ, а також підвищує концентрацію ХС-ЛПВЩ у плазмі крові у пацієнтів з гіперхолестеринемією більшою мірою, ніж езетимиб або статен, що застосовуються у монотерапії. Одночасне застосування езетимибу з фенофібратом знижує концентрації загального ХС, ХС-ЛПНЩ, Апо В, ТГ та ХС-неЛПВЩ (розраховується як різниця між концентраціями загального ХС та ХС-ЛПВЩ), а також підвищує концентрацію ХС-ЛПВЩ у плазмі крові у пацієнтів з гіперхолесом більшою мірою, ніж езетимиб або статен, що застосовуються в монотерапії. Одночасне застосування езетимибу з фенофібратом знижує конецентрації загального ХС, ХС-ЛПНЩ, Апо В, ТГ та ХС-неЛПВЩ, а також підвищує концентрацію ХС-ЛПВЩ у плазмі крові у пацієнтів зі змішаною гіперхолестеринемією. Клінічні дослідження показали, що підвищені концентрації загального холестерину, холестерину-ЛПНГ і Апо В (головного білкового компонента ЛПНЩ) сприяють розвитку атеросклерозу. Крім того, знижена концентрація ХС-ЛПЗЩ асоціюється з розвитком атеросклерозу. Результати епідеміологічних досліджень показали, що серцево-судинна захворюваність і смертність знаходяться у прямій залежності від концентрацій загального ХС та ХС-ЛПНЩ та у зворотній залежності від концентрації ХС-ЛПВЩ. Як і ЛПНГ, ліпопротеїни, багаті на ХС та ТГ, включаючи ЛПДНЩ, ліпопротеїни проміжної щільності (ЛППП) та реманти, також можуть сприяти розвитку атеросклерозу. Для визначення селективності езетимибу щодо інгібування всмоктування холестерину була проведена серія доклінічних досліджень. Езетиміб інгібував всмоктування [|4С]-ХС і не впливав на всмоктування ТГ, жирних кислот, жовчних кислот, прогестерону, етинілестрадіолу або жиророзчинних вітамінів А та D. Спільне застосування розувастатину та езетимибу Додавання езетимибу до стабільної дози розувастатину 5 мг або 10 мг призводило до більш вираженого зниження концентрації ХС-ЛПНГ порівняно з подвоєнням дози розувастатину до 10 мг або до 20 мг. Езетиміб + розувастатин 5 мг знижували концентрацію ХС-ЛПНГ більшою мірою, ніж розувастатин 10 мг. Вивчалася ефективність та безпека застосування розувастатину 40 мг у монотерапії та при комбінації з езетимибом 10 мг у пацієнтів з високим ризиком ішемічної хвороби серця (ІХС). Значно більше пацієнтів, які отримували комбінацію розувастатинезетимиб, порівняно з монотерапією розувастатином 40 мг, досягли цільового рівня концентрації ХС-ЛПНГ1. Розувастатин 40 мг ефективно покращував атерогенний ліпідний профіль у цій групі пацієнтів високого ризику. Діти та підлітки Європейське агентство лікарських засобів видало дозвіл не представляти результати клінічних досліджень комбінації розувастатин + езетимиб за всіма віковими підгрупами дітей та підлітків у лікуванні підвищеної концентрації холестерину.Показання до застосуванняПервинна гіперхолестеринемія Препарат Розуліп® Плюс показаний на додаток до дієти пацієнтам з первинною гіперхолестеринемією (за винятком гетерозиготної сімейної гіперхолестеринемії). Розуліп® Плюс призначається як замісна терапія пацієнтам, ліпідний профіль яких адекватно контролювався одночасним застосуванням окремих препаратів розувастатину та езетимибу у дозах, еквівалентних відповідним дозам у фіксованій комбінації.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до розувастатину, езетимибу або до будь-якого з компонентів/допоміжних речовин у складі препарату; Захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності трансаміназ та будь-яке підвищення активності трансаміназ у сироватці крові (> 3х верхніх меж норми (ВГН)); Помірна та важка ступінь печінкової недостатності (7-9 і більше балів за шкалою Чайлд-П'ю); Одночасний прийом циклоспорину; У жінок: вагітність, період грудного вигодовування, відсутність надійних методів контрацепції у жінок із збереженою репродуктивною функцією; Тяжкі порушення функції нирок (КК Міопатія; схильність до розвитку міотоксичних ускладнень; Діти та підлітки до 18 років. З обережністю Наявність ризику розвитку міопатії/рабдоміолізу – ниркова недостатність, гіпотиреоз, особистий або сімейний анамнез спадкових м'язових захворювань та попередній анамнез м'язової токсичності при використанні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів; надмірне вживання алкоголю; вік старше 65 років; стани, за яких відзначено підвищення плазмової концентрації розувастатину; расова приналежність (азіатська раса); одночасне призначення із фібратами; захворювання печінки в анамнезі; сепсис; артеріальна гіпотензія; великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або водно-електролітні порушення або неконтрольовані судомні напади. Слід бути обережними при одночасному застосуванні з непрямими антикоагулянтами (включаючи варфарин і флуїндіон). Пацієнти, які приймають одночасно езетимиб та фенофібрат, повинні знати про можливий ризик розвитку захворювань жовчного міхура. Діти та підлітки Ефективність та безпека препарату Розуліп® Плюс у дітей віком до 18 років ще не встановлена, тому застосування цього препарату не рекомендується у пацієнтів цієї вікової групи. Пацієнти з печінковою недостатністю Дані та досвід застосування препарату у пацієнтів з балом вище 9 за шкалою Чайлд-П'ю відсутній.Вагітність та лактаціяПрепарат Розуліп® Плюс протипоказаний при вагітності та в період грудного вигодовування. Жінки репродуктивного віку мають застосовувати надійні методи контрацепції. Вагітність Оскільки ХС та продукти біосинтезу ХС важливі для розвитку плода, потенційний ризик пригнічення ГМГ-КоА редуктази перевищує користь від застосування препарату у вагітних. У разі діагностування вагітності в процесі терапії прийом препарату має бути припинено негайно. Відсутні клінічні дані щодо застосування езетимибу під час вагітності. Дослідження езетимибу на тваринах не виявили прямих або опосередкованих несприятливих ефектів щодо вагітності, розвитку ембріона/плода, пологів та постнатального розвитку. При введенні вагітним щурам езетимибу у комбінації з ловастатином, симвастатином, правастатином або аторвастатином тератогенних ефектів не спостерігалося. При введенні вагітним кролицям з невеликою частотою спостерігалися дефекти розвитку скелета у плода. Клінічних даних щодо застосування езетимибу при вагітності немає, тому слід бути обережним при призначенні препарату вагітним жінкам. У разі настання вагітності прийом препарату має бути припинено. Період грудного вигодовування У дослідженнях на щурах було виявлено, що езетимиб виділяється із молоком. Даних про виділення розувастатину та езетимибу з грудним молоком у жінок немає, тому в період грудного вигодовування прийом препарату необхідно припинити. Фертильність Відсутні клінічні дані про ефект езетимибу на фертильність людини. Езетиміб не впливає на фертильність самців та самок щурів.Побічна діяРезюме профілю безпеки Небажані реакції, що спостерігаються при прийомі розувастатину, зазвичай виражені незначно та проходять самостійно. За даними контрольованих клінічних досліджень, менше 4% пацієнтів, які отримували розувастатин, вибули з досліджень внаслідок розвитку небажаних реакцій. У клінічних дослідженнях тривалістю до 112 тижнів 2396 пацієнтів отримували езетимиб у дозі 10 мг на добу як монотерапію, 11 308 пацієнтів – у комбінації зі статином та 185 пацієнтів – у комбінації з фенофібратом. Небажані реакції були помірними та оборотними. Загальна частота виникнення побічних ефектів, а також % пацієнтів, які вибули з дослідження внаслідок розвитку небажаних реакцій, у групах, які отримували езетимиб та плацебо, були подібними. За наявними даними, у клінічних дослідженнях 1200 пацієнтів отримували комбіноване лікування розувастатином та езетимибом. За літературними даними у пацієнтів з гіперхолестеринемією найчастішими небажаними явищами, пов'язаними з комбінацією розувастатинезетимиб, було підвищення активності "печінкових" трансаміназ, шлунково-кишкові розлади та біль у м'язах. Це відомі побічні ефекти даних діючих речовин. Проте, з погляду побічних ефектів, не можна повністю виключити фармакодинамічну взаємодію між розувастатином та езетимибом. Табличний перелік небажаних реакцій Частота виникнення небажаних явищ представлена ​​таким чином: Часто (>1/100, <1/10); Нечасто (>1/1000, <1/100); Рідко (>1/10000, <1/1000); Дуже рідко (< 1/10 000), Частота невідома (не можна визначити на підставі наявних даних). Класи системи органів, MedDRA Часто Не часто Рідко Дуже рідко Невідомо Порушення з боку крові та лімфатичної системи тромбоцитопенія2 тромбоцитопенія5 Порушення з боку імунної системи реакції підвищеної чутливості, у тому числі набряк Квінке2 підвищена чутливість (у тому числі шкірні висипання, кропив'янка, анафілаксія та набряк Квінке)5 Порушення з боку ендокринної системи цукровий діабет1,2 Порушення з боку обміну речовин та харчування зниження апетиту3 Порушення психіки депресія2,5 Порушення з боку нервової системи головний біль2,4, запаморочення2 парестезія4 полінейропатія2, втрата пам'яті2 периферична нейропатія2 порушення сну (у тому числі безсоння та нічні кошмари)2, запаморочення5; парестезія5 Порушення з боку судин припливи3; підвищення артеріального тиску3 Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. кашель3 кашель2, задишка2,5 Порушення з боку шлунково-кишкового тракту запор2, нудота2, біль у животі2,3, діарея3; метеоризм3 диспепсія3; гастроезофагеальна рефлюксна болезнь3; нудота3 сухість у роті4; гастрит4 панкреатит2 діарея2, панкреатит5; запор5 Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів підвищення активності печінкових трансамназ2 жовтяниця2, гепатит2 гепатит5, холелітіаз5, холецистит5, Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин свербіж шкіри 2,4, шкірний висип 2,4, кропив'янка 2,4 синдром Стівенса-Джонсона2 багатоформна еритема5 Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини міалгія2,4 артралгія3; м'язові спазми3; біль у шиї3; біль у спині4; м'язова слабость4; біль у кінцівках4 міопатія (включаючи міозит)2, рабдоміоліз2 артралгія2 імуно-опосередкована некротизуюча міопатія2, ураження сухожиль, іноді з їх розривом2, міалгія5; міопатія та рабдоміоліз5 Порушення з боку нирок та сечових шляхів гематурія2 Порушення з боку репродуктивної системи та молочних залоз гінекомастія2 Загальні розлади та порушення у місці введення астенія2, стомлюваність3 біль у грудній клітці3, біль3 астенія4; периферичні набряки4 периферичні набряки2, астенія5 Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень підвищення активності аланінамінотрансферази (АЛТ) та/або аспартатамінотрансферази (ACT)4 підвищення активності-АЛТ та/або ACT3; креатинфосфокінази (КФК)3; γ-глутаміл-трансферзи (ГГТ)3; відхилення біохімічних показників функції печінки3 1 Для розувастатину частота залежить від наявності або відсутності факторів ризику (концентрація глюкози натще ≥5,6 ммоль/л, індекс маси тіла (ІМТ) >30 кг/м2, підвищення концентрації ТГ, артеріальна гіпертензія (АГ) в анамнезі). 2 Профіль небажаних реакцій для розувастатину, заснований на даних клінічних досліджень та широкого постреєстраційного застосування. 3 Небажані реакції при монотерапії езетимибом. (n=2396), відзначалися з більшою частотою, ніж прийому плацебо (n=1159) 4 Небажані реакції при спільному прийомі езетимибу зі статином (n=11308), відзначалися з більшою частотою, ніж при прийомі одного статину (N=9361). 5 Додаткові небажані реакції прийому езетимибу в пострегистрационном періоді. Оскільки ці небажані явища виявлені виходячи з спонтанних повідомлень, частота цих явищ невідома і може бути розрахована. Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази частота небажаних лікарських реакцій має тенденцію до дозозалежності. Дія на нирки: У пацієнтів, які отримували лікування розувастатином, відзначали появу протеїнурії, що визначалася експрес-методом та переважно мала канальцеву природу. Зміна протеїнурії з "-/сліди" вихідно до "++" і більше відзначали У пацієнтів, які отримували лікування розувастатином, відзначали появу гематурії. Дані клінічних досліджень показують низьку частоту цього явища. Дія на скелетну мускулатуру: У пацієнтів, які отримували лікування усіма дозами розувастатину, особливо дозами >20 мг на добу, відзначали дію на скелетну мускулатуру, наприклад, міалгії, міопатію (у тому числі міозит) і, в окремих випадках, рабдоміоліз, з розвитком гострої ниркової недостатності чи без такої. У пацієнтів, які брали розувастатин, також відзначали дозозалежне підвищення активності КФК. Більшість цих випадків були невеликі тяжкості: безсимптомні і минущі. У разі підвищення активності КФК (5 ВГН) слід перервати лікування. Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у невеликої кількості пацієнтів, які приймали розувастатин, відзначали дозозалежне підвищення активності трансаміназ. Більшість цих випадків були невеликі тяжкості: безсимптомні і минущі. При застосуванні деяких статинів відзначали такі небажані явища: Порушення статевої функції; У виняткових випадках – інтерстиціальні захворювання легень (особливо при тривалій терапії). Частота повідомлень про рабдоміоліз, серйозні порушення з боку печінки (переважно підвищення активності печінкових трансаміназ) та нирок при прийомі 40 мг розувастатину на добу. Також повідомлялося про гіперглікемію та підвищення концентрації глікозильованого гемоглобіну. Лабораторні показники У контрольованих клінічних дослідженнях монотерапії частота клінічно значущого підвищення активності трансаміназ сироватки (АЛТ та/або ACT ≥3 ВГН) була подібною до груп езетимибу (0,5%) та плацебо (0,3%). У дослідженнях комбінації препаратів частота підвищення становила 1,3% у пацієнтів, які приймали езетимиб + статин, та 0,4% у пацієнтів, які приймали лише статин. Ці епізоди підвищення зазвичай були безсимптомними, не були асоційовані з холестазом, і значення активності трансаміназ поверталися до вихідних після припинення лікування або на фоні лікування. У клінічних дослідженнях підвищення активності КФК >10 ВГН відзначалося у 4 із 1674 (0,2%) пацієнтів, які приймали тільки езетимиб, у 1 із 786 (0,1%) пацієнтів, які отримували плацебо, у 1 із 917 пацієнтів (0,1 %), які приймали езетимиб + статин, та у 4 з 929 пацієнтів (0,4%), які приймали лише статин. Порівняно з відповідною контрольною групою (плацебо або монотерапія статином) прийом езетимибу не був асоційований з підвищенням частоти міопатії або рабдоміолізу. Пацієнти дитячого віку Безпека та ефективність препарату Розуліп® Плюс у осіб віком до 18 років не встановлені. Розувастатин: У 52-тижневому клінічному дослідженні розувастатину епізоди підвищення активності КФК >10 ВГН та симптоми з боку м'язової тканини після фізичного навантаження найчастіше відзначали у дітей та підлітків у порівнянні з частотою у дорослих пацієнтів. В іншому профіль безпеки розувастатину у дітей та підлітків був подібним до такого у дорослих. Езетіміб: Діти та підлітки віком від 6 до 17 років У дослідженні за участю дітей віком 6-10 років зі спадковою гетерозиготною або не спадковою гіперхолестеринемією (n = 138) спостерігалося підвищення активності ACT та/або АЛТ (≥ 3 х ВГН) у 1,1% пацієнтів (1 пацієнт), які отримували езетимиб та у 0%, які отримували плацебо. Не спостерігалося підвищення активності КФК (≥10 ВГН) або випадків міопатії. В окремому дослідженні за участю підлітків (10-17 років) з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією (n = 248) епізоди підвищення АЛТ та/або ACT (>3 ВГН) відзначали у 3% пацієнтів (4 особи), які приймали езетимиб та симвастатин, порівняно з 2% (2 особи) у групі монотерапії симвастатином. Що стосується підвищення КФК ≥ 10 ВГН, ці значення склали відповідно 2% (2 особи) та 0%. Випадків міопатії не відзначали. Дані дослідження не підходили порівняння рідкісних небажаних лікарських реакцій. Повідомлення про передбачувані небажані реакції Надання даних про передбачувані небажані реакції препарату є дуже важливим моментом, що дозволяє здійснювати безперервний моніторинг співвідношення ризик/корисність лікарського засобу. Медичним працівникам слід надавати інформацію про будь-які передбачувані несприятливі реакції за вказаними в кінці інструкції контактами, а також через національну систему збору інформації.Взаємодія з лікарськими засобамиПротипоказання Циклоспорин: При одночасному застосуванні розувастатину та циклоспорину значення AUC розувастатину були в середньому у 7 разів вищими порівняно зі значеннями у здорових добровольців. Така комбінація не впливає на концентрацію циклоспорину у плазмі. Спільне застосування препарату Розуліп® Плюс та циклоспорину протипоказане. У дослідженні, яке проводилося у восьми пацієнтів, які перенесли трансплантацію нирки, з КК >50 мл/хв при прийомі постійної дози циклоспорину, одноразовий прийом 10 мг езетимибу приводив до підвищення середнього значення AUC езетимибу в 3,4 рази (від 2,3 до 7, 9 разів) порівняно з AUC у здоровій популяції з іншого дослідження (контроль), яка отримувала лише езетимиб (n=17). В іншому дослідженні пацієнт після трансплантації нирки, з тяжкою нирковою недостатністю, отримував циклоспорин та багато інших лікарських засобів. У цього пацієнта відзначали підвищення системного впливу езетимибу у 12 разів у порівнянні з контрольними учасниками, які приймали лише езетимиб. У двоетапному перехресному дослідженні, що проводилося у дванадцяти здорових учасників, щоденний прийом 20 мг езетимибу протягом 8 днів + одноразовий прийом 100 мг циклоспорину на день призводив до підвищення AUC циклоспорину в середньому на 15% (діапазон значень: від зниження на 10% підвищення на 51%) порівняно з одноразовим прийомом лише 100 мг циклоспорину. Контрольованих досліджень впливу спільного прийому езетимибу та циклоспорину на дію останнього у пацієнтів після трансплантації нирки не проводили. Нерекомендовані комбінації Інгібітори протеази: Хоча точний механізм взаємодії невідомий, одночасне застосування інгібіторів протеаз може призводити до значного підвищення системного впливу розувастатину (див. таблицю). Наприклад, у дослідженні фармакокінетики спільний прийом 10 мг розувастатину та комбінованого препарату двох інгібіторів протеаз (атазанавір 300 мг + ритонавір 100 мг) здоровими добровольцями був асоційований з підвищенням AUC розувастатину приблизно втричі, а Сmах – приблизно в сім разів. Одночасне застосування розувастатину та деяких комбінацій інгібіторів протеаз можливе лише після ретельної оцінки доз розувастатину, скоригованих на підставі очікуваного збільшення впливу розувастатину. Ця комбінація доз не підходить як терапія першої лінії. Комбіноване лікування слід розпочинати лише після підбору відповідного дозування розувастатину або обох компонентів. Інгібітори білків-транспортерів Розувастатин є субстратом деяких білків-переносників, у тому числі для транспортера захоплення клітинами печінки ОАТР1В1 та для транспортера виведення BCRP. Одночасне застосування Розуліп® Плюс та лікарських засобів, що інгібують дані білки-транспортери, може призводити до підвищення концентрацій розувастатину в плазмі та до підвищення ризику міопатії. Гемфіброзил та інші гіполіпідемічні засоби: спільне застосування розувастатину та гемфіброзилу призводить до 2-кратного збільшення Сmах та AUC розувастатину. Грунтуючись на даних щодо специфічної взаємодії, не очікується фармакокінетично значущої взаємодії з фенофібратом, можлива фармакодинамічна взаємодія. Гемфіброзил, фенофібрат, інші фібрати та ліпідзнижуючі дози ніацину (нікотинової кислоти 1 г/добу і вище) збільшували ризик виникнення міопатії при одночасному застосуванні з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, можливо у зв'язку з тим, що вони можуть викликати міопатію. . Лікарі повинні знати, що у пацієнтів, які приймають езетимиб та фенофібрат, існує ризик розвитку жовчнокам'яної хвороби та захворювань жовчного міхура. Якщо у пацієнта, який приймає езетимиб та фенофібрат, підозрюється розвиток холестазу, показано обстеження жовчного міхура, а також припинення даної терапії. Одночасний прийом фенофібрату та гемфіброзилу підвищував сумарні концентрації езетимибу (приблизно у 1,5 та 1,7 раза, відповідно). Спільне застосування езетимибу коїться з іншими фібратами не вивчали. Фібрати можуть підвищувати екскрецію холестерину з жовчю, що призводить до жовчнокам'яної хвороби. У дослідженнях у тварин езетимиб іноді (не у всіх видів тварин) спричиняв підвищення концентрацій холестерину в жовчі жовчного міхура. Не можна виключити, що терапевтичне застосування езетимибу асоційоване з ризиком розвитку жовчнокам'яної хвороби. Фузидова кислота: При системному застосуванні фузидової кислоти разом зі статинами може збільшитись ризик міопатії, включаючи рабдоміоліз. Механізм цієї взаємодії (чи є вона фармакодинамічною та/або фармакокінетичною) ще не з'ясований. Повідомлялося про випадки рабдоміолізу (у деяких випадках зі смертельними наслідками) у пацієнтів, які отримували такі комбінації. Якщо лікування фузидовою кислотою необхідне, то протягом усього періоду лікування фузидовою кислотою слід відмінити статини. Інші взаємодії Антациди: одночасне застосування розувастатину та суспензій антацидів, що містять алюмінію та магнію гідроксид, призводить до зниження плазмової концентрації розувастатину приблизно на 50%. Даний ефект виражений слабше, якщо антациди застосовують через 2 години після прийому розувастатину. Клінічне значення такої взаємодії не вивчалося. Еритроміцин: одночасне застосування розувастатину та еритроміцину призводить до зменшення AUC розувастатину на 20% та Сmах розувастатину на 30%. Подібна взаємодія може виникати внаслідок посилення моторики кишечника, що викликається прийомом еритроміцину. Ізоферменти цитохрому Р450: результати досліджень in vivo та in vitro показали, що розувастатин не є ні інгібітором, ні індуктором ізоферментів цитохрому Р450. Крім того, розувастатин є слабким субстратом для цих ізоферментів. Тому не очікується взаємодії розувастатину з іншими лікарськими засобами (ЛЗ) на рівні метаболізму за участю ізоферментів цитохрому Р450. Не відзначено клінічно значущої взаємодії розувастатину з флуконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2C9 та CYP3A4) та кетоконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2A6 та CYP3A4). У доклінічних дослідженнях було показано, що езетимиб не індукує ферменти цитохрому Р450, що метаболізують лікарські засоби. Не відзначали клінічно значущих фармакокінетичних взаємодій між езетимибом та лікарськими засобами, що метаболізуються цитохромами Р450: 1А2, 2D6, 2С8, 2С9, 3А4- або N-ацетилтрансферазою Антагоністи вітаміну К: Як і при прийомі інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, початок прийому або підвищення дози розувастатину у пацієнтів, які одночасно приймають антагоністи вітаміну К (гепарин або інші кумаринові антикоагулянти) можуть призводити до підвищення міжнародного нормалізованого відношення (МНО). Припинення прийому або зниження дози розувастатину може спричинити зниження МНО. У таких ситуаціях бажаний відповідний моніторинг МНО. Прийом езетимибу (10 мг 1 раз на добу) не впливав на біодоступність варфарину або на протромбіновий час, як це було показано у дослідженні, проведеному у дванадцяти здорових дорослих чоловіків. Є, однак, повідомлення про підвищення міжнародного нормалізованого відношення у пацієнтів при додаванні езетимибу до прийому варфарину або флуїндіону. Якщо Розуліп® Плюс додають до прийому варфарину, іншого кумаринового антикоагулянту або флуїндіону, слід відповідним чином проводити моніторинг МНО. Пероральні контрацептиви та замісна гормональна терапія (ЗГТ): Одночасне застосування розувастатину та пероральних контрацептивів призводило до підвищення AUC етинілестрадіолу та норгестрелу, відповідно, на 26% та на 34%. Це підвищення рівнів лікарських засобів у плазмі слід враховувати при доборі доз пероральних контрацептивів. Відсутні дані фармакокінетики при одночасному прийомі розувастатину та ЗГТ, і тому не можна виключити аналогічної взаємодії. Проте ця комбінація добре вивчена у клінічних дослідженнях у жінок, і вона добре переносилася. У клінічних дослідженнях лікарської взаємодії езетимиб не впливав на фармакокінетику пероральних контрацептивів, що включали етинілестрадіол та левоноргестрел. Холестирамін: Одночасне застосування холестираміну зменшувало середню площу під фармакокінетичною кривою (AUC) суми езетимибу та його глюкуроніду приблизно на 55%. Ця взаємодія може перешкоджати послідовному зниженню холестерину ліпопротеїнів низької щільності (ХС-ЛПНГ) при додаванні езетимибу до холестирамінової терапії. Статини: Не відзначали клінічно значущих фармакокінетичних взаємодій при сумісному застосуванні езетимибу з аторвастатином, симвастатином, правастатином, ловастатином, флувастатином або розувастатином. Інші лікарські засоби: На підставі даних, отриманих у дослідженнях лікарських взаємодій, не очікується клінічно значущої взаємодії між розувастатином та дигоксином. У клінічних дослідженнях лікарської взаємодії езетимиб не впливав на фармакокінетику дапсону, декстрометорфану, дигоксину, гліпізиду, толбутаміду чи мідазоламу. Циметидин прийому разом із езетимибом не впливав на біодоступність останнього. Взаємодія з лікарськими засобами, яка потребує корекції дози розувастатину (див. таблицю 3) Коли потрібний спільний прийом розувастатину та інших лікарських засобів, що підвищують системну дію розувастатину, необхідна корекція дози останнього. Якщо очікуване збільшення впливу (AUC) становить 2 рази або вище, починають прийом розувастатину з дози 5 мг на добу. Також слід коригувати максимальну добову дозу розувастатину таким чином, щоб очікуваний системний вплив розувастатину не перевищував такий для дози 40 мг, що приймається без одночасного призначення ЛЗ, що взаємодіють з розувастатином. Наприклад, максимальна добова доза розувастатину при одночасному застосуванні з гемфіброзилом становить 20 мг (збільшення експозиції у 1,9 раза), з ритонавіром/атазанавіром – 10 мг (збільшення експозиції у 3,1 раза). Таблиця 3. Вплив супутньої терапії на експозицію до розувастатину (AUC, дані наведені в порядку зменшення) - результати опублікованих клінічних досліджень Режим дозування лікарського засобу, з яким взаємодіє розувастатин Режим дозування розувастатину Зміна AUC розувастатину* Циклоспорин 75-200 мг 2 рази на добу, 6 міс 10 мг 1 раз на добу, 10 діб 7,1 рази ↑ Регорафеніб 160 мг, 1 раз на добу, 14 діб 5 мг, одноразово 3,8 рази ↑ Атазанавір 300 мг + ритонавір 100 мг 1 раз на добу, 8 діб 10 мг, одноразово 3,1 рази ↑ Лопінавір 400 мг + ритонавір 100 мг 2 рази на добу, 17 діб 20 мг 1 раз на добу, 7 діб 2,1 рази ↑ Симепревір 150 мг 1 раз на добу, 7 діб 10 мг одноразово 2,8 рази ↑ Елбасвір 50 мг + гразопревір 200 мг 1 раз на добу 10 мг одноразово 2,26 рази ↑** Гразопревір 200 мг 1 раз на добу 10 мг одноразово 1,59 раза ↑** Клопідогрів 300 мг одноразово та 75 мг через 24 год 20 мг, одноразово 2 рази ↑ Гемфіброзіл 600 мг 2 рази на добу, 7 діб 80 мг, одноразово 1,9 рази ↑ Елтромбопаг 75 мг 1 раз на добу, 10 діб 10 мг, одноразово 1,6 рази ↑ Дарунавір 600 мг + ритонавір 100 мг 2 рази на добу, 7 діб 10 мг 1 раз на добу, 7 діб 1,5 рази ↑ Типранавір 500 мг + ритонавір 200 мг 2 рази на добу, 11 діб 10 мг, одноразово 1,4 рази ↑ Дронендарон 400 мг 2 рази на добу Немає даних 1,4 рази ↑ Ітраконазол 200 мг 1 раз на добу, 5 діб 10 мг, одноразово 1,4 рази ↑*** Фосампренавір 700 мг + ритонавір 100 мг 2 рази на добу, 8 діб 10 мг, одноразово ↔ Алеглітазавір 0,3 мг, 7 діб 40 мг, 7 діб ↔ Силімарин 140 мг 3 рази на добу, 5 діб 10 мг, одноразово ↔ Фенофібрат 67 мг 3 рази на добу, 7 діб 10 мг, 7 діб ↔ Рифампін 450 мг 1 раз на добу, 7 діб 20 мг, одноразово ↔ Кетоконазол 200 мг 2 рази на добу, 7 діб 80 мг, одноразово ↔ Флуконазол 200 мг 1 раз на добу, 11 діб 80 мг, одноразово ↔ Еритроміцин 500 мг 4 рази на добу, 7 діб 80 мг, одноразово 28% ↓ Баікалін 50 мг 3 рази на добу, 14 діб 20 мг, одноразово 47% ↓ *Дані, наведені як зміна в х разів - це співвідношення AUC при прийомі комбінації препаратів та одного тільки розувастатину. Дані, наведені як %, - це %-на відмінність щодо прийому одного тільки розувастатину. ↑ - підвищення, ↔ - без змін, ↓ - зниження ** При сумісному застосуванні з елбасвіром або гразопревіром добова доза розувастатину не повинна перевищувати 10 мг. ***Кілька досліджень взаємодії проводили і з іншими дозуваннями розувастатину, у таблиці показано найбільш значущу зміну AUC.Спосіб застосування та дозиПацієнти повинні бути на відповідній дієті, що знижує концентрацію ліпідів у крові (гіпохолестеринемічній дієті). Під час лікування препаратом Розуліп Плюс пацієнти повинні продовжувати цю дієту. Рекомендована добова доза – 1 капсула Розуліп® Плюс. Препарат Розуліп Плюс не призначається для початкового курсу терапії. Препарат Розуліп® Плюс призначається пацієнтам, ліпідний профіль яких адекватно контролювався одночасним застосуванням окремих препаратів розувастатину та езетимибу у дозах, еквівалентних відповідним дозам у фіксованій комбінації. Лікування комбінованим препаратом можна розпочати лише після встановлення необхідних доз монокомпонентів. При зміні дози також потрібна титрація за допомогою монокомпонентів. Після титрації дози можна переходити на лікування відповідним препаратом із фіксованими дозами. Препарат для вживання. Розуліп® Плюс слід приймати один раз на день в той самий час доби, незалежно від часу їди. Капсули необхідно ковтати повністю, запиваючи водою. Капсули Розуліп® Плюс 5 мг/10 мг, 10 мг/10 мг та 20 мг/10 мг не придатні для лікування пацієнтів, яким потрібна доза розувастатину 40 мг. Розуліп® Плюс слід приймати за 2 години і більше до або через 4 години та більше після прийому препаратів, що сприяють виведенню жовчних кислот. Особливі популяції пацієнтів Діти та підлітки до 18 років Ефективність та безпека препарату Розуліп® Плюс у дітей та підлітків віком до 18 років ще не встановлена. Препарат протипоказаний для застосування у дітей та підлітків до 18 років. Літні пацієнти У літніх пацієнтів старше 70 років початкова доза розувастатину, що рекомендується, становить 5 мг. Комбінований препарат Розуліп Плюс не підходить для початкового курсу терапії. Перед початком лікування комбінованим препаратом або зміною його дози необхідний попередній вибір доз обох монокомпонентів. Пацієнти з порушенням функції нирок У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого або помірного ступеня тяжкості (КК менше 60 мл/хв) корекція дози не потрібна. Комбінований препарат Розуліп Плюс не підходить для початкового курсу терапії. Перед початком лікування комбінованим препаратом або зміною його дози необхідний попередній вибір доз обох монокомпонентів. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (КК менше 30 мл/хв) застосування будь-яких доз розувастатину протипоказане. Пацієнти з порушенням функції печінки Препарат Розуліп® Плюс протипоказаний пацієнтам із захворюваннями печінки в активній фазі. Немає необхідності зміни дози у пацієнтів з легким порушенням функції печінки (з балами за Чайлд-П'ю 5-6). Лікування препаратом Розуліп® Плюс не рекомендується у пацієнтів з порушенням функції печінки помірного ступеня (з балами по Чайлд-П'ю 7-9) та з тяжкою печінковою недостатністю (з балами по Чайлд-П'ю >9). Етнічні групи У пацієнтів азіатського походження відзначали підвищену системну дію розувастатину. У пацієнтів азіатського походження початкова доза розувастатину, що рекомендується, становить 5 мг. Фіксована комбінація доз не підходить як терапія першої лінії. Комбіноване лікування слід розпочинати або змінювати дозу препарату лише після підбору відповідних доз обох монокомпонентів. Генетичний поліморфізм Відомо, що деякі типи генетичного поліморфізму підвищують системний вплив розувастатину. У пацієнтів із встановленою наявністю деяких типів поліморфізму рекомендується застосування нижчої добової дози препарату Розуліп® Плюс. Пацієнти, схильні до міопатії Початкова доза розувастатину для даної групи пацієнтів становить 5 мг. Комбінований препарат можна призначати або змінювати його дозу лише після відповідної добірки доз обох монокомпонентів. Супутня терапія Розувастатин є субстратом різних транспортних білків (зокрема, з ОАТР1В1 та BCRP). При сумісному застосуванні препарату Розуліп®Плюс з деякими лікарськими препаратами (такими як циклоспорин, деякі інгібітори протеази вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ), включаючи комбінацію ритонавіру з атазанавіром, лопінавіром та/або типранавіром), що підвищують концентрацію білками може підвищуватися ризик міопатії (включаючи рабдоміоліз). У таких випадках слід оцінити можливість призначення альтернативної терапії або припинення прийому препарату Розуліп® Плюс. Якщо ж застосування зазначених вище препаратів та Розуліп® Плюс необхідно, слід оцінити співвідношення користі та ризику супутньої терапії та розувастатину та розглянути можливість зниження його дози.ПередозуванняУ літературі немає даних про передозування розувастатину. Специфічна терапія у разі передозування розувастатину відсутня. У клінічних дослідженнях прийом езетимибу у дозі 50 мг на добу 15 здоровими учасниками протягом до 14 днів або у дозі 40 мг на добу 18 пацієнтами з первинною гіперхолестеринемією протягом до 56 днів зазвичай переносився добре. У тварин не відзначали токсичності після одноразового перорального прийому езетимибу (5000 мг/кг у щурів та мишей та 3000 мг/кг у собак). Повідомлялося про кілька випадків передозування езетимибу: вони звичайно були асоційовані з розвитком несприятливих явищ. Повідомлені несприятливі явища були серйозними. У разі передозування слід проводити симптоматичну та підтримуючу терапію. Слід моніторувати функцію печінки та активність КФК. Користь гемодіалізу малоймовірна.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДія на скелетну мускулатуру У пацієнтів, які отримували лікування усіма дозами розувастатину, і особливо при прийомі доз >20 мг відзначали дію препарату на скелетну мускулатуру: напр., розвиток міалгії, міопатії та (рідко) рабдоміолізу. Як і при застосуванні інших інгібіторів ГІГ-КоА-редуктази, частота рабдоміолізу при постреєстраційному застосуванні розувастатину вища при прийомі дози, що дорівнює 40 мг. У післяреєстраційному періоді при застосуванні езетимибу відзначали випадки розвитку міопатії та рабдоміолізу. Рабдоміоліз у дуже поодиноких випадках повідомлявся як при монотерапії езетимибом, так і при додаванні езетимибу до інших лікарських засобів, асоційованих з підвищеним ризиком рабдоміолізу. Якщо є підозра на міопатію (на підставі симптомів з боку м'язів або підвищеної активності КФК), слід негайно припинити прийом езетимибу, всіх статинів та будь-яких лікарських засобів, для яких встановлено зв'язок із підвищеним рівнем рабдоміолізу. На початку лікування всіх пацієнтів слід попереджати про ризик міопатії та про необхідність своєчасно повідомляти про всі епізоди безпричинного болю в м'язах, хворобливості м'язів або слабкості. Дія на печінку У контрольованих дослідженнях із спільним прийомом езетимибу та статину відзначали послідовне підвищення трансаміназ (≥3 ВГН). Рекомендується визначати функцію печінки до початку лікування та через 3 місяці після початку терапії розувастатином. Розувастатин слід відмінити або зменшити його дозу, якщо активність трансаміназ сироватки буде > 3х ВГН. Частота серйозних явищ з боку печінки (переважно – підвищення активності трансаміназ) при постреєстраційному застосуванні найчастіше відзначається при прийомі дози розувастатину, що дорівнює 40 мг. У пацієнтів з вторинною гіперхолестеринемією, спричиненою гіпотиреозом або нефротичним синдромом, до початку терапії препаратом Розуліп® Плюс необхідно лікування вихідного захворювання. З огляду на невідомі ефекти підвищеного впливу езетимибу у пацієнтів з помірним або тяжким порушенням функції печінки застосування препарату Розуліп® Плюс у них не рекомендується. Дія на нирки Протеїнурію, яку виявляли при експрес-тестуванні, переважно канальцевої природи, відзначали у пацієнтів, які отримують лікування підвищеними дозами розувастатину, зокрема дозою 40 мг. У більшості випадків протеїнурія була скороминущою або непостійною. Не було встановлено, що протеїнурія сигналізує про розвиток гострого чи прогресуючого захворювання нирок. У післяреєстраційному періоді серйозні побічні реакції з боку нирок частіше спостерігалися прийому дози 40 мг. При спостереженні за пацієнтами, які приймають дозу 40 мг, слід розглянути необхідність контролю функції нирок (принаймні кожні 3 місяці). Визначення активності креатинфосфокінази Не слід визначати активність КФК після інтенсивного фізичного навантаження або за наявності інших ймовірних причин підвищення активності КФК, які можуть утруднити інтерпретацію результатів. Якщо початково відзначається значне підвищення активності КФК (5 ВГН), через 5-7 днів слід провести повторний вимір. Якщо при повторному вимірі буде підтверджено, що активність КФК становить 5 ВГН, лікування починати не слід. Фузидова кислота Капсули Розуліп® Плюс не можна застосовувати спільно з фузидовою кислотою для системного застосування або протягом 7 днів після відміни лікування фузидовою кислотою. У пацієнтів, яким потрібне лікування фузидовою кислотою, слід відмінити розувастатин протягом усього періоду лікування. У пацієнтів, які спільно отримували розувастатин та фузидову кислоту, повідомлялося про розвиток рабдоміолізу (у деяких випадках зі смертельним результатом). Пацієнти повинні бути поінформовані про те, що їм слід негайно звернутися до лікаря у разі розвитку м'язової слабкості, болю або чутливості у м'язах. Через 7 днів після введення останньої дози фузидової кислоти можна знову розпочати лікування розувастатином. У виняткових випадках, коли потрібне тривале лікування фузидовою кислотою, наприклад, при важких інфекціях, рішення про необхідність спільного застосування фузидової кислоти та препарату Розуліп® Плюс має прийматися індивідуально, зваживши потенційний ризик терапії та можливу користь при ретельному контролі стану пацієнта. Перед початком лікування Розуліп® Плюс, як і інші препарати, до складу яких входять інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, слід з обережністю призначати пацієнтам з наявністю факторів, що сприяють розвитку міопатії або рабдоміолізу: Ниркова недостатність; Гіпотиреоз; Спадкові захворювання м'язів в особистому чи сімейному анамнезі; Токсична дія на м'язи при застосуванні іншого інгібітору ГМГ-КоА або фібрату; Зловживання алкоголем; Вік >70 років; Ситуації, за яких можливе підвищення рівнів активних речовин у плазмі; Одночасне застосування фібратів. У таких пацієнтів необхідно оцінити ризик та можливу користь лікування, і у них рекомендується проводити клінічний моніторинг. Не слід розпочинати лікування при значному початковому підвищенні активності КФК (>5 ВГН). Під час лікування Пацієнтів слід попросити негайно повідомляти про випадки непоясненого м'язового болю, слабкості або спазмів у м'язах, особливо якщо такі випадки супроводжуються загальною слабкістю або лихоманкою. У цих пацієнтів слід вимірювати активність КФК. Слід припинити лікування при помітному підвищенні активності КФК (>5 ВГН) або за наявності важких симптомів, що щодня викликають дискомфорт (навіть за активності КФК) Є дуже рідкісні повідомлення про розвиток імуно-опосередкованої некротизуючої міопатії під час або після лікування статинами, зокрема розувастатином. Клінічно це захворювання характеризується слабкістю проксимальних м'язів та підвищенням активності КФК у сироватці, які зберігаються, незважаючи на відміну статинів. У клінічних дослідженнях не було даних про посилення дії на скелетну мускулатуру у невеликої кількості пацієнтів, які одночасно приймали розувастатин та інші гіполіпідемічні засоби. У пацієнтів, які одночасно приймали інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази та похідні фіброєвої кислоти (в тому числі, гемфіброзил), циклоспорин, нікотинову кислоту, азолові протигрибкові засоби, інгібітори протеаз або антибіотики-макроліди, відзначали підвищену частоту міозу. Гемфіброзил підвищує ризик міопатії при сумісному прийомі з деякими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. Тому комбінація Розуліп® Плюс та гемфіброзілу не рекомендується.Вигоди подальшого зниження рівнів ліпідів при комбінованому прийомі Розуліп® Плюс та фібратів або ніацину слід ретельно зіставляти з можливими ризиками при застосуванні такої комбінації лікарських засобів. Розуліп® Плюс не слід застосовувати у пацієнтів з серйозними гострими станами, при яких можлива наявність міопатії або які спричиняють розвиток ниркової недостатності внаслідок рабдоміолізу (наприклад, при сепсисі, артеріальній гіпотензії, великих хірургічних втручаннях, травмах, тяжких порушеннях обміну речовин, електролітного балансу, при неконтрольованих судомах). Етнічна приналежність пацієнтів Дослідження фармакокінетики розувастатину показали підвищену дію лікарського засобу у пацієнтів азіатського походження, порівняно з пацієнтами європейцями. Інгібітори протеаз У пацієнтів, які одночасно приймали розувастатин та різні інгібітори протеаз у комбінації з ритонавіром, відзначали підвищення системного впливу розувастатину. Слід враховувати як користь від зниження ліпідів при застосуванні Розуліп® Плюс у ВІЛ-інфікованих пацієнтів, які отримують інгібітори протеаз, так і можливість підвищення концентрацій розувастатину в плазмі на початку прийому та при титрації дози розувастатину. Спільне застосування препарату з деякими інгібіторами протеазу рекомендується тільки з корекцією дози Розуліп® Плюс. Інтерстиціальні захворювання легень У виняткових випадках прийому деяких статинів, особливо при тривалої терапії, повідомлялося про розвиток інтерстиціальних захворювань легень. До симптомів таких захворювань відносяться непродуктивний кашель та погіршення загального стану здоров'я (стомлюваність, втрата ваги та лихоманка). Якщо є підозра, що у пацієнта розвивається інтерстиційне захворювання легень, терапію статинами слід припинити. Цукровий діабет Деякі дані дозволяють припускати, що препарати класу статинів підвищують концентрацію глюкози в крові та у деяких пацієнтів, з високим ризиком розвитку цукрового діабету, можуть призводити до гіперглікемії, рівень якої відповідає формальному визначенню цукрового діабету та вимагає початку протидіабетичної терапії. Цей ризик, однак, перекривається зниженням судинного ризику при застосуванні статинів, і тому він не повинен бути причиною припинення терапії статинами. У пацієнтів групи ризику (концентрація глюкози натще - 5,6-6,9 мкмоль/л, ІМТ >30 кг/м2, підвищення концентрації ТГ, АГ) слід проводити клінічний та біохімічний моніторинг цукрового діабету відповідно до національних посібників. У дослідженні JUPITER загальна частота розвитку цукрового діабету повідомлялася рівною 2,8% у групі прийому розувастатину та 2,3% - у групі прийому плацебо (переважно у пацієнтів з концентрацією глюкози натще, що дорівнює 5,6-6,9 ммоль/л). Фібрати Безпека та ефективність спільного прийому езетимибу та фібратів не встановлені. Якщо у пацієнта, який приймає Розуліп® Плюс та фенофібрат, підозрюється розвиток холестазу, необхідно провести обстеження жовчного міхура та припинити цю терапію. Антикоагулянти Якщо Розуліп® Плюс додають до терапії варфарином, іншим кумариновим антикоагулянтом або флуїндіоном, потрібен відповідний моніторинг міжнародного нормалізованого відношення ((АЛЕ)). Циклоспорин Пацієнти дитячого віку Безопасность и эффективность Розулип® Плюс у лиц младше 18 лет еще не установлены, и потому применение препарата в этой возрастной группе не рекомендуется. Заболевания печени и употребление алкоголя Розулип® Плюс следует с осторожностью применять у пациентов с чрезмерным употреблением алкоголя и/или с заболеваниями печени в анамнезе. Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами Не проводилось исследований для оценки влияния Розулип® Плюс на способность управлять транспортными средствами и работать с механизмами, однако следует учитывать, что во время лечения может возникнуть головокружение.Условия храненияПри комнатной температуреУсловия отпуска из аптекПо рецептуВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки 10 мг, 20 мг, 40 мг - 1 таб. діюча речовина: розувастатин кальцію (у перерахунку на розувастатин) 10,42 (10,00)/20,83 (20,00)/41,67 (40,00) мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна 45,22/90,45/80,03 мг, кросповідон 30,00/60,00/60,00 мг, лактоза 52,36/104,72/94,30 мг, повідон-К30 8 ,50/17,00/17,00 мг, стеарилфумарат натрію 3,50/7,00/7,00 мг; оболонка плівкова Опадрай II 85F24155 рожевий (полівініловий спирт - частково гідролізований 1,800/3,600/3,600 мг, титану діоксид (Е171) 1,105/2,210/2,210 мг, макрогол-3350 0,8 3,6 заліза оксид жовтий (Е172) 0,009/0,018/0,018 мг, барвник заліза оксид червоний (Е172) 0,005/0,010/0,010 мг, барвник азорубін алюмінієвий лак (Е122) 0,000/0,00/0,0 /0,003 мг). Таблетки, покриті плівковою оболонкою, 10 мг, 20 мг та 40 мг. По 10 таблеток у блістер з орієнтованого поліаміду/алюмінієвої фольги/ПВХ та алюмінієвої фольги. Таблетки, покриті плівковою оболонкою, 5 мг, 10 мг, 20 мг та 40 мг: По 3 або 9 блістерів разом із інструкцією із застосування в картонну пачку. При виробництві на ТОВ "Тева", Росія: Таблетки, покриті плівковою оболонкою, 5 мг, 10 мг, 20 мг: По 10 таблеток у блістер з орієнтованого поліаміду/алюмінієвої фольги/ПВХ та алюмінієвої фольги. По 3 або 9 блістерів разом із інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиПігулки 10 мг. Круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою від світло-рожевого до рожевого кольору, з гравіюванням "N" на одному боці і "10" - на іншому. Пігулки 20 мг. Круглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою від світло-рожевого до рожевого кольору, з гравіюванням "N" на одному боці і "20" - на іншому. Пігулки 40 мг. Овальні пігулки, покриті плівковою оболонкою від світло-рожевого до рожевого кольору, з гравіюванням "N" на одній стороні та "40" - на іншій.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічний засіб – ГМГ-КоА-редуктази інгібітор.ФармакокінетикаВсмоктування. Максимальна концентрація (Сmах) розувастатину в плазмі досягається приблизно через 5 годин після прийому внутрішньо. Абсолютна біодоступність – приблизно 20%. Розподіл. Розувастатин накопичується переважно у печінці, основному органі синтезу ХС та кліренсу ХС-ЛПНЩ. Об'єм розподілу (Vd) – приблизно 134 л. Зв'язування з білками плазми (переважно з альбуміном) становить приблизно 90%. Метаболізм. Біотрансформується невеликою мірою (близько 10%), будучи непрофільним субстратом для метаболізму ферментами системи цитохрому Р450. Основним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі розувастатину, є CYP2C9. Ізоферменти CYP2C19, CYP3A4 та CYP2D6 залучені до метаболізму меншою мірою. Основними виявленими метаболітами розувастатину є N-дисметил та лактонові метаболіти. N-дисметільний метаболіт приблизно на 50% менш активний, ніж розувастатин, лактонові метаболіти фармакологічно неактивні. Більше 90% фармакологічної активності з інгібування циркулюючої ГМГ-КоА-редуктази забезпечується розувастатином, решта – його метаболітами. Виведення. Близько 90% дози розувастатину виводиться у незміненому вигляді через кишечник. Частина, що залишилася, виводиться нирками. Період напіввиведення (Т1/2) – приблизно 19 годин. Т1/2 не змінюється зі збільшенням дози препарату. Середнє значення плазмового кліренсу становить приблизно 50 л/годину (коефіцієнт варіації - 21,7%). Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у процес "печінкового" захоплення розувастатину залучено мембранний аніонний переносник ХС, що виконує важливу роль у печінковій елімінації розувастатину. Фармакокінетика у спеціальних груп патентів Вік та стать Підлога та вік не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику розувастатину. Етнічні групи Фармакокінетичні дослідження показали приблизно дворазове збільшення медіани AUC (площі під кривою "концентрація-час") та Сmах розувастатину у пацієнтів азіатської раси (японців, китайців, філіппінців, в'єтнамців та корейців) у порівнянні з європейцями; у індійських пацієнтів показано збільшення медіани AUC та Сmах у 1,3 рази. Фармакокінетичний аналіз не виявив клінічно значимих відмінностей у фармакокінетиці між європейцями та представниками негроїдної раси. Ниркова недостатність У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості величина плазмової концентрації розувастатину або N-дисметильного метаболіту суттєво не змінюється. У пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (кліренс креатиніну (КК)) Концентрація розувастатину в плазмі крові у пацієнтів на гемодіалізі була приблизно на 50% вищою, ніж у здорових добровольців. Печінкова недостатність У пацієнтів з різними стадіями печінкової недостатності не виявлено збільшення Т1/2 розувастатину (пацієнти з балом 7 та нижче за шкалою Чайлд-П'ю). У окремих пацієнтів з балами 8 та 9 за шкалою Чайлд-П'ю відмічено збільшення Т1/2 принаймні у 2 рази. Досвід застосування розувастатину у пацієнтів із балом вище 9 за шкалою Чайлд-П'ю відсутній. Генетичний поліморфізм Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, у тому числі розувастатин, зв'язуються з транспортними білками ОАТР1В1 (транспортер органічних аніонів, що бере участь у захопленні статинів гепатоцитами) та BCRP (ефлюксний транспортер). У носіїв генотипів SLCО1B1 (ОАТР1В1) с.521СС та ABCG2 (BCRP) с.421АА відзначалося збільшення AUC до розувастатину в 1,6 та 2,4 рази відповідно, порівняно з носіями генотипів SLCО1B1 с.521ТТ та ABCG2 с4.ФармакодинамікаРозувастатин є селективним конкурентним інгібітором ГМГ-Ко А-редуктази - ферменту, що перетворює 3-гідрокси-3-метилглутарил кофермент А на мевалонову кислоту, попередник холестерину (ХС). Основною мішенню дії розувастатину є печінка, де здійснюється синтез ХС та катаболізм холестерину ліпопротеїнів низької щільності (ХС-ЛПНЩ). Розувастатин збільшує число рецепторів ХС-ЛПНЩ на поверхні клітин печінки, збільшуючи захоплення та катаболізм ХС-ЛПНЩ, що, у свою чергу, призводить до інгібування синтезу холестерину ліпопротеїнів дуже низької щільності (ХС-ЛПДНЩ), зменшуючи тим самим загальну кількість ХС-ЛПНЩ та ХС-ЛПОНП. Розувастатин знижує підвищені концентрації ХС-ЛПНЩ, загального холестерину, тригліцеридів (ТГ), підвищує концентрацію холестерину ліпопротеїдів високої щільності (ХС-ЛПВЩ), а також знижує концентрацію аполіпопротеїну В (АпоВ), холестерину неліпопротеїдів ХЛ-Х ЛПОНП, ТГ і збільшує концентрацію аполіпопротеїну А I (АпоА-I), знижує співвідношення ХС-ЛПНЩ/ХС-ЛПВЩ, загальний холестерин/ХС-ЛПВЩ та ХС-неЛПВЩ/ХС-ЛПВЩ і співвідношення АПОВ/АПОА-1. Терапевтичний ефект з'являється протягом одного тижня після початку терапії розувастатином, через 2 тижні лікування досягає 90% максимально можливого ефекту. Максимальний терапевтичний ефект зазвичай досягається до 4-го тижня терапії та підтримується при регулярному прийомі препарату. Розувастатин ефективний у дорослих пацієнтів з гіперхолестеринемією, гіпертригліцеридемією або без неї, в т.ч. у пацієнтів з цукровим діабетом та сімейною гіперхолестеринемією. Адитивний ефект відзначається при комбінованому призначенні з фенофібратом (щодо зниження концентрації ТГ) та нікотиновою кислотою у ліпідзнижуючих дозах ≥1 г/добу (щодо концентрації ХС-ЛПЗЗ), проте можливість таких поєднань повинна оцінюватися лікарем з урахуванням можливих ризиків.Показання до застосуванняПервинна гіперхолестеринемія (тип IIа за класифікацією Фредріксона, включаючи сімейну гетерозиготну гіперхолестеринемію) або змішана гіперхолестеринемія (тип IIb) як доповнення до дієти, коли дієта та інші немедикаментозні методи лікування (наприклад, фізичні вправи, зниження маси тіла) Сімейна гомозиготна гіперхолестеринемія як доповнення до дієти та іншої ліпідзнижуючої терапії (наприклад, ЛПНГ-аферез) або у випадках, коли подібна терапія недостатньо ефективна. Гіпертригліцеридемія (тип IV за класифікацією Фредріксона) як доповнення до дієти. Для уповільнення прогресування атеросклерозу як доповнення до дієти у пацієнтів, яким показана терапія для зниження концентрації загального ХС та ХС-ЛПНЩ. Первинна профілактика основних серцево-судинних ускладнень (інсульту, інфаркту міокарда, артеріальної реваскуляризації) у дорослих пацієнтів без клінічних ознак ІХС, але з підвищеним ризиком її розвитку (вік старше 50 років для чоловіків та старше 60 років для жінок, підвищена концентрація С-реактивного) (більше 2 мг/л) за наявності, як мінімум, одного з додаткових факторів ризику, таких як: артеріальна гіпертензія, низька концентрація ХС-ЛПЗЩ, куріння, сімейний анамнез раннього початку ІХС).Протипоказання до застосуванняДля дозування препарату 5 мг, 10 мг, 20 мг: гіперчутливість до розувастатину та/або до будь-якої з допоміжних речовин у складі препарату; захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення активності "печінкових" трансаміназ та будь-яке підвищення активності "печінкових" трансаміназ у плазмі крові (більш ніж у 3 рази порівняно з верхньою межею норми (ВГН)); ниркова недостатність тяжкого ступеня (КК менше 30 мл/хв); міопатія; у пацієнтів, схильних до розвитку міотоксичних ускладнень; одночасний прийом циклоспорину; у жінок: вагітність, період грудного вигодовування, відсутність адекватних методів контрацепції у жінок із збереженою репродуктивною функцією; вік до 18 років (у зв'язку з відсутністю даних щодо ефективності та безпеки застосування розувастатину у дітей та підлітків до 18 років); непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції (до складу препарату входить лактоза). Для дозування препарату 40 мг: гіперчутливість до розувастатину та/або до будь-якої з допоміжних речовин у складі препарату; захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення активності "печінкових" трансаміназ та будь-яке підвищення активності "печінкових" трансаміназ у плазмі крові (більш ніж у 3 рази порівняно з ВГН); пацієнтам з факторами ризику розвитку міопатії/рабдоміолізу, а саме: ниркова недостатність середнього ступеня тяжкості (КК менше 60 мл/хв); гіпотиреоз; особистий чи сімейний анамнез м'язових захворювань; міотоксичність на фоні прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів в анамнезі; надмірне вживання алкоголю; стани, що можуть призводити до підвищення плазмової концентрації розувастатину; одночасний прийом фібратів; пацієнти азіатської раси; одночасний прийом циклоспорину; у жінок: вагітність, період грудного вигодовування, відсутність адекватних методів контрацепції у жінок із збереженою репродуктивною функцією; вік до 18 років (у зв'язку з відсутністю даних щодо ефективності та безпеки застосування розувастатину у дітей та підлітків до 18 років); непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції (до складу препарату входить лактоза). З обережністю Для доз препарату 5 мг, 10 мг, 20 мг. Наявність факторів ризику розвитку міопатії та/або рабдоміолізу – ниркова недостатність, гіпотиреоз, особистий або сімейний аналіз спадкових м'язових захворювань та попередній анамнез м'язової токсичності при застосуванні інших лікарських засобів – інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів; надмірне вживання алкоголю, вік старше 65 років; стани, за яких відзначено підвищення плазмової концентрації розувастатину; расова приналежність (азіатська раса), одночасне застосування з фібратами, захворювання печінки в анамнезі, сепсис, гіпотензія, великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або електролітні порушення або неконтрольовані судомні напади. Для дозування 40 мг. Ниркова недостатність легкого ступеня тяжкості (КК понад 60 мл/хв), вік старше 65 років, захворювання печінки в анамнезі, сепсис, гіпотензія, великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або електролітні порушення або неконтрольовані судомні напади.Побічна діяHP, що спостерігаються при прийомі препарату Розувастатин-Тева, зазвичай виражені незначно та проходять самостійно. Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота виникнення HP має в основному дозозалежний характер. Частота виникнення побічних ефектів наведена відповідно до наступної класифікації: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, Порушення з боку імунної системи: рідко – реакції підвищеної чутливості, включаючи ангіоневротичний набряк. Порушення з боку ендокринної системи: часто – цукровий діабет 2-го типу. Порушення з боку нервової системи: часто – головний біль, запаморочення; частота невідома – периферична нейропатія. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – запор, нудота, біль у животі; рідко – панкреатит. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: при застосуванні розувастатину спостерігається дозозалежне підвищення активності “печінкових” трансаміназ у незначної кількості пацієнтів. У більшості випадків воно незначне, безсимптомне та тимчасове. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – свербіж шкіри, шкірний висип, кропив'янка. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто – міалгія; рідко – міопатія (включаючи міозит), рабдоміоліз. При застосуванні препарату Розувастатин-Тева у всіх дозуваннях і, особливо, при прийомі доз препарату, що перевищують 20 мг, повідомлялося про наступні впливи на опорно-руховий апарат: міалгія, міопатія (включаючи міозит), у поодиноких випадках – рабдоміоліз з гострою нирковою недостатністю чи без неї. Дозозалежне підвищення активності креатинфосфокінази (КФК) спостерігається у незначної кількості пацієнтів, які приймали розувастатин. У більшості випадків воно було незначним, безсимптомним та тимчасовим. У разі підвищення активності КФК (більш ніж у 5 разів у порівнянні з ВГН), терапія має бути припинена. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: у пацієнтів, які отримували Розувастатин-Тева, може виявлятися протеїнурія. Зміни кількості білка в сечі (від відсутності або слідових кількостей до ++ або більше) спостерігається у менше 1% пацієнтів, які отримують препарат у дозі 10-20 мг, і приблизно 3% пацієнтів, які отримують препарат у дозі 40 мг. Незначна зміна кількості білка в сечі спостерігалася при дозі 20 мг. У більшості випадків протеїнурія зменшується або зникає в процесі терапії і не означає виникнення гострого прогресування або існуючого захворювання нирок. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – астенічний синдром. Лабораторні та інструментальні дані: при застосуванні розувастатину також спостерігалися такі зміни лабораторних показників: підвищення концентрації глюкози, підвищення концентрації білірубіну, підвищення активності гаммаглютамілтрансферази, підвищення активності лужної фосфатази, порушення функції щитовидної залози. Післяреєстраційне застосування Повідомлялося про наступні HP у постмаркетинговому застосуванні розувастатину: Порушення з боку крові та лімфатичної системи: частота невідома – тромбоцитопенія. Порушення психіки: частота невідома - депресія, порушення сну, включаючи безсоння та "кошмарні" сновидіння. Порушення з боку нервової системи: дуже рідко – втрата або зниження пам'яті; частота невідома – периферична нейропатія. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: частота невідома – кашель, задишка, інтерстиційне захворювання легень (особливо при тривалому застосуванні). Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: дуже рідко – жовтяниця, гепатит; частота невідома – діарея. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко – підвищення активності "печінкових" трансаміназ. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: частота невідома – синдром Стівенса-Джонсона. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: дуже рідко – артралгія; частота невідома - імуно-опосередкована некротизуюча міопатія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: дуже рідко – гематурія. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: частота невідома – сексуальна дисфункція, гінекомастія. Загальні розлади та порушення у місці введення: частота невідома – периферичні набряки. При застосуванні деяких статинів повідомлялося про наступні HP: депресія, порушення сну, включаючи безсоння та "кошмарні" сновидіння, сексуальна дисфункція, гіперглікемія, підвищення концентрації глікозильованого гемоглобіну. Повідомлялося про поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень, особливо при тривалому застосуванні препаратів.Взаємодія з лікарськими засобамиВплив застосування інших препаратів на розувастатин Інгібітори транспортних білків: розувастатин зв'язується з деякими транспортними білками, зокрема з ОАТР1В1 та BCRP. Супутнє застосування препаратів, які є інгібіторами цих транспортних білків, може супроводжуватися збільшенням концентрації розувастатину у плазмі та підвищеним ризиком розвитку міопатії (див. таблицю 1). Циклоспорин: при одночасному застосуванні розувастатину та циклоспорину AUC розувастатину була в середньому в 7 разів вищою за значення, яке відзначалося у здорових добровольців (див. таблицю 1). Не впливає на концентрацію плазми циклоспорину. Розувастатин протипоказаний пацієнтам, які приймають циклоспорин (див. розділ "Протипоказання"). Інгібітори протеази вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ): незважаючи на те, що точний механізм взаємодії невідомий, спільний прийом інгібіторів протеази ВІЛ може призводити до значного збільшення експозиції до розувастатину (див. таблицю 1). Фармакокінетичне дослідження з одночасного застосування 20 мг розувастатину з комбінованим препаратом, що містить два інгібітори протеази ВІЛ (400 мг лопінавіру/100 мг ритонавіру), у здорових добровольців призводило до приблизно дворазового та п'ятикратного збільшення AUC(0-24). Тому одночасний прийом розувастатину та інгібіторів протеази ВІЛ не рекомендується (див. таблицю 1). Гемфіброзил та інші гіполіпідемічні засоби: спільне застосування розувастатину та гемфіброзилу призводить до збільшення у 2 рази максимальної концентрації розувастатину в плазмі крові та AUC розувастатину (див. розділ "Особливі вказівки"). Грунтуючись на даних щодо специфічної взаємодії, не очікується фармакокінетично значущої взаємодії з фенофібратом, можлива фармакодинамічна взаємодія. Гемфіброзил, фенофібрат, інші фібрати та ліпідзнижуючі дози нікотинової кислоти збільшували ризик виникнення міопатії при одночасному застосуванні з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, можливо у зв'язку з тим, що вони можуть викликати міопатію при застосуванні в монотерапії. При одночасному прийомі препарату з гемфіброзилом, фібратами, нікотиновою кислотою у ліпід-знижуючих дозах (більше 1 г/добу) пацієнтам рекомендується початкова доза препарату 5 мг, прийом у дозі 40 мг протипоказаний при сумісному призначенні з фібратами. Езетиміб: одночасне застосування розувастатину у дозі 10 мг та езетимибу у дозі 10 мг супроводжувалося збільшенням AUC розувастатину у пацієнтів з гіперхолестеринемією (див. таблицю 1). Не можна виключити збільшення ризику виникнення побічних ефектів через фармакодинамічну взаємодію між розувастатином та езетимибом. Антациди: одночасне застосування розувастатину та суспензій антацидів, що містять магнію та алюмінію гідроксид, призводить до зниження плазмової концентрації розувастатину приблизно на 50%. Даний ефект виражений слабше, якщо антациди застосовують через 2 години після прийому розувастатину. Клінічне значення такої взаємодії не вивчалося. Еритроміцин: одночасне застосування розувастатину та еритроміцину призводить до зменшення AUC розувастатину на 20% та Сmaх розувастатину на 30%. Подібна взаємодія може виникати внаслідок посилення моторики кишечника, що викликається прийомом еритроміцину. Ізоферменти цитохрому Р450: результати досліджень in vivo та in vitro показали, що розувастатин не є ні інгібітором, ні індуктором ізоферментів цитохрому Р450. Крім того, розувастатин є слабким субстратом для цих ізоферментів. Тому не очікується взаємодії розувастатину з іншими лікарськими засобами на рівні метаболізму за участю ізоферментів цитохрому Р450. Не відзначено клінічно значущої взаємодії розувастатину з флуконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2C9 та CYP3A4) та кетоконазолом (інгібітором ізоферментів CYP2A6 та CYP3A4). Фузидова кислота: досліджень з вивчення взаємодії розувастатину та фузидової кислоти не проводилося. Як і при прийомі інших статинів, у постреєстраційному застосуванні розувастатину були отримані повідомлення про випадки рабдоміолізу при сумісному прийомі розувастатину та фузидової кислоти. Необхідне ретельне спостереження за пацієнтами. За необхідності можливе тимчасове припинення прийому препарату Розувастатин-Тева. Взаємодія з лікарськими засобами, яка потребує корекції дози розувастатину (див. таблицю 1) Дозу розувастатину слід коригувати за необхідності його спільного застосування з лікарськими засобами, що збільшують AUC розувастатину. Якщо очікується збільшення AUC у 2 рази та більше, початкова доза розувастатину повинна становити 5 мг один раз на добу. Також слід коригувати максимальну добову дозу розувастатину так, щоб очікувана AUC розувастатину не перевищувала таку для дози 40 мг, що приймається без одночасного призначення лікарських засобів, що взаємодіють із розувастатином. Наприклад, максимальна добова доза розувастатину при одночасному застосуванні з гемфіброзилом становить 20 мг (збільшення експозиції в 1,9 раза), з ритонавіром/атазанавіром – 10 мг (збільшення AUC у 3,1 раза). Таблиця 1. Вплив супутньої терапії на експозицію розувастатину (AUC, дані наведені в порядку зменшення) - результати опублікованих клінічних досліджень Режим супутньої терапії Режим прийому розувастатину Зміна AUC розувастатину Циклоспорин 75-200 мг 2 рази на день, 6 міс. 10 мг 1 раз на добу, 10 днів Збільшення у 7,1 рази Атазанавір 300 мг/ритонавір 100 мг 1 раз на добу, 8 днів 10 мг одноразово Збільшення у 3,1 рази Симепревір 150 мг 1 раз на добу, 7 днів 10 мг одноразово Збільшення у 2,8 рази Лопінавір 400 мг/ритонавір 100 мг 2 рази на добу, 17 днів 20 мг 1 раз на добу, 7 днів Збільшення у 2,1 рази Клопідогрів 300 мг (навантажувальна доза), потім 75 мг через 24 год 20 мг одноразово Збільшення вдвічі Гемфіброзіл 600 мг 2 рази на добу, 7 днів 80 мг одноразово Збільшення у 1,9 рази Елтромбопаг 75 мг 1 раз на добу, 10 днів 10 мг одноразово Збільшення у 1,6 рази Дарунавір 600 мг/ритонавір 100 мг 2 рази на добу, 7 днів 10 мг 1 раз на добу, 7 днів Збільшення у 1,5 рази Типранавір 500 мг/ритонавір 200 мг 2 рази на добу, 11 днів 10 мг одноразово Збільшення у 1,4 рази Дронедарон 400 мг 2 рази на добу Немає даних Збільшення у 1,4 рази Ітраконазол 200 мг 1 раз на добу, 5 днів 10 мг або 80 мг одноразово Збільшення у 1,4 рази Езетиміб 10 мг 1 раз на добу, 14 днів 10 мг 1 раз на добу, 14 днів Збільшення у 1,2 рази Фосампренавір 700 мг/ритонавір 100 мг 2 рази на добу, 8 днів одноразово Без змін Алеглітазар 0,3 мг, 7 днів 40 мг, 7 днів Без змін Силімарин 140 мг 3 рази на добу, 5 днів 10 мг одноразово Без змін Фенофібрат 67 мг 3 рази на добу, 7 днів 10 мг, 7 днів Без змін Рифампіцин 450 мг 1 раз на добу, 7 днів 20 мг одноразово Без змін Кетоконазол 200 мг 2 рази на добу, 7 днів 80 мг одноразово Без змін Флуконазол 200 мг 1 раз на добу, 11 днів 80 мг одноразово Без змін Еритроміцин 500 мг 4 рази на добу, 7 днів 80 мг одноразово Зниження на 28% Байкалін 50 мг 3 рази на добу, 14 днів 20 мг одноразово Зниження на 47% Вплив застосування розувастатину на інші препарати Антагоністи вітаміну К: початок терапії розувастатином або збільшення дози препарату у пацієнтів, які отримують одночасно антагоністи вітаміну К (наприклад, варфарин), може спричинити збільшення міжнародного нормалізованого відношення (МНО). Скасування розувастатину або зниження його дози може спричинити зменшення МНО. У разі рекомендується контроль МНО. Пероральні контрацептиви/гормонозамісна терапія: одночасне застосування розувастатину та пероральних контрацептивів збільшує AUC етинілестрадіолу та AUC норгестрелу на 26% та 34% відповідно. Таке збільшення плазмової концентрації має враховуватись при доборі дози пероральних контрацептивів. Фармакокінетичні дані щодо одночасного застосування розувастатину та засобів замісної гормонотерапії відсутні, отже не можна виключити аналогічного ефекту і при застосуванні цього поєднання. Однак подібна комбінація широко застосовувалася під час проведення клінічних досліджень та добре переносилася пацієнтами. Інші лікарські засоби: не очікується клінічно значущої взаємодії розувастатину з дигоксином.Спосіб застосування та дозиВсередину препарат можна приймати у будь-який час доби, незалежно від прийому їжі. Таблетку слід ковтати повністю, запиваючи водою, не розжовуючи і не подрібнюючи. До початку терапії препаратом Розувастатин-Тева пацієнт повинен почати дотримуватися стандартної гіполіпідемічну дієту та продовжувати дотримуватися її під час лікування. Дозу препарату слід підбирати індивідуально в залежності від показань та терапевтичної відповіді, беручи до уваги поточні рекомендації щодо цільової концентрації ліпідів. Початкова доза препарату Розувастатин-Тева, що рекомендується, для пацієнтів, які починають приймати препарат, або для пацієнтів, переведених з прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, становить 5 або 10 мг 1 раз/добу. При виборі початкової дози слід керуватися концентрацією холестерину в плазмі крові пацієнта та брати до уваги ризик серцево-судинних ускладнень, а також необхідно оцінювати потенційний ризик розвитку небажаних реакцій (HP). У разі потреби через 4 тижні доза може бути збільшена. Пацієнти з тяжким ступенем гіперхолестеринемії та з високим ризиком серцево-судинних ускладнень (особливо пацієнти з сімейною гіперхолестеринемією), у яких не було досягнуто бажаного результату при прийомі дози 20 мг протягом 4-тижневої терапії, при збільшенні дози препарату до 40 мг повинні бути під контролем лікаря у зв'язку з можливим підвищенням ризику HP. Рекомендується особливо ретельне спостереження за пацієнтами, які одержують препарат у дозі 40 мг. Не рекомендується призначення дози 40 мг пацієнтам, які раніше не зверталися до лікаря. Після 2-4 тижнів терапії та/або підвищення дози препарату Розувастатин-Тева необхідний контроль показників ліпідного обміну. У пацієнтів похилого віку (старше 65 років) корекція дози не потрібна. Пацієнти з нирковою недостатністю. У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого або середнього ступеня тяжкості корекції дози не потрібні. Протипоказано застосування препарату Розувастатин-Тева у будь-яких дозах у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня. Пацієнти з печінковою недостатністю. Розувастатин протипоказаний пацієнтам із захворюваннями печінки в активній фазі. Особливі популяції Етнічні групи При вивченні фармакокінетичних параметрів розувастатину у пацієнтів, що належать до різних етнічних груп, відмічено збільшення системної концентрації розувастатину серед японців та китайців. Слід враховувати цей факт при застосуванні препарату Розувастатин-Тева у цих груп пацієнтів. Для пацієнтів азіатської раси початкова доза, що рекомендується, становить 5 мг. Протипоказане застосування препарату Розувастатин-Тева у дозі 40 мг у пацієнтів азіатської раси. Генетичний поліморфізм У носіїв генотипів SLCOIBI (ОАТР1В1) с.521СС та ABCG2 (BCRP) с.421АА відзначалося збільшення експозиції (AUC) до розувастатину порівняно з носіями генотипів SLCOIBI с.52ITT та ABCG2 с.421СС. Для пацієнтів-носіїв генотипів с.521СС або с.421АА рекомендована максимальна добова доза препарату Розувастатин-Тева становить 20 мг один раз на добу. Схильність до міопатії Протипоказано застосування препарату Розувастатин-Тева у дозі 40 мг пацієнтам з факторами, які можуть вказувати на схильність до розвитку міопатії. При застосуванні доз 10 та 20 мг рекомендується початкова доза для пацієнтів цієї групи – 5 мг. Супутня терапія Розувастатин зв'язується з різними транспортними білками (зокрема з ОАТР1В1 та BCRP). При одночасному застосуванні препарату Розувастатин-Тева з циклоспорином та інгібіторами протеази ВІЛ (включаючи комбінацію ритонавіру з атазанавіром, лопінавіром) зростає ризик виникнення міопатії (включаючи рабдоміоліз), тому слід розглянути можливість альтернативної терапії або тимчасової відміни препарату. У разі, якщо одночасне застосування цих препаратів неминуче, слід оцінити співвідношення користі/ризику супутньої терапії з препаратом Розувастатин-Тева та розглянути можливість зниження його дози.ПередозуванняПри одночасному прийомі кількох добових доз фармакокінетичні параметри розувастатину не змінюються. Специфічного антидоту немає. При необхідності проводять симптоматичну терапію, необхідний контроль функції печінки та активності КФК. Гемодіаліз не є ефективним.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на функцію нирок У пацієнтів, які отримували високі дози розувастатину (в основному 40 мг), спостерігалася канальцева протеїнурія, яка здебільшого була транзиторною. Така протеїнурія не свідчила про гостре захворювання нирок або прогресування захворювання нирок. У пацієнтів, які приймають розувастатин у дозі 40 мг, рекомендується контролювати показники ниркової функції під час лікування. Порушення з боку опорно-рухового апарату При застосуванні розувастатину у всіх дозуваннях і, особливо, при прийомі препарату у дозі понад 20 мг, повідомлялося про наступні впливи на опорно-руховий апарат: міалгія, міопатія, рабдоміоліз (у поодиноких випадках). Визначення активності креатинфосфокінази (КФК) Визначення активності КФК не слід проводити після інтенсивних фізичних навантажень або за наявності інших можливих причин збільшення активності КФК, що може призвести до неправильної інтерпретації результатів. Якщо вихідна активність КФК істотно підвищена (в 5 разів вище, ніж ВГН), через 5-7 днів слід провести повторний вимір. Не слід розпочинати терапію, якщо повторний тест підтверджує вихідну активність КФК (вище ніж у 5 разів порівняно з ВГН). До початку терапії Перед застосуванням розувастатину, як і перед застосуванням інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, необхідно розглянути співвідношення ризику та можливої ​​користі терапії у пацієнтів з наявними факторами ризику міопатії/рабдоміолізу; слід дотримуватися запобіжних заходів та проводити ретельне лікарське спостереження за такими пацієнтами. Під час лікування Слід поінформувати пацієнта про необхідність негайно повідомити лікаря при появі нових, що раніше не відзначалися симптомів незрозумілого м'язового болю, м'язової слабкості або судом, особливо у поєднанні з нездужанням та лихоманкою. Таких пацієнтів слід визначати активність КФК. Терапія повинна бути припинена, якщо активність КФК значно збільшена (більш ніж у 5 разів порівняно з ВГН) або при різкій вираженості м'язових симптомів та почутті щоденного дискомфорту (навіть якщо активність КФК у 5 разів менша порівняно з ВГН). Якщо симптоми зникають та активність КФК повертається до норми, слід розглянути питання про повторне застосування розувастатину або інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази у менших дозах при ретельному спостереженні за пацієнтом. Рутинний контроль активності КФК за відсутності вищеописаних симптомів недоцільний. Відзначено дуже рідкісні випадки імуноопосередкованої некротизуючої міопатії з клінічними проявами у вигляді стійкої слабкості проксимальних м'язів та підвищення активності КФК у плазмі під час терапії або при припиненні прийому статинів, у тому числі розувастатину. Може знадобитися проведення додаткових досліджень м'язової та нервової системи, серологічних досліджень, а також терапія імунодепресивними засобами. Не відзначено ознак збільшення впливу на скелетну мускулатуру при прийомі розувастатину та супутньої терапії. Однак повідомлялося про збільшення кількості випадків міозиту та міопатії у пацієнтів, які приймали інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази у поєднанні з похідними фібринової кислоти, включаючи гемфіброзил, циклоспорин, нікотинову кислоту, азольні протигрибкові засоби, інгібітори протеаз та макролі. Гемфіброзил збільшує ризик виникнення міопатії при поєднаному призначенні з деякими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. Таким чином, не рекомендується одночасне призначення розувастатину та гемфіброзилу. Повинне бути ретельно зважено співвідношення ризику та можливої ​​користі при сумісному застосуванні розувастатину та фібратів або ліпідзнижуючих доз нікотинової кислоти. Протипоказаний прийом розувастатину в дозі 40 мг разом із фібратами. Через 2-4 тижні після початку лікування та/або при підвищенні дози препарату Розувастатин-Тева необхідний контроль показників ліпідного обміну, за необхідності доза препарату коригується. Вплив на функцію печінки Рекомендується проводити визначення показників функції печінки до початку терапії та через 3 місяці після початку терапії. Прийом розувастатину слід припинити або зменшити його дозу, якщо активність "печінкових" трансаміназ у плазмі у 3 рази перевищує ВГН. У пацієнтів з гіперхолестеринемією внаслідок гіпотиреозу або нефротичного синдрому терапія основних захворювань має проводитися на початок застосування розувастатину. Дані або досвід застосування розувастатину у пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня (вище 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) відсутні. Особливі популяції. Етнічні групи У ході фармакокінетичних досліджень серед китайських та японських пацієнтів відмічено збільшення системної концентрації розувастатину порівняно з показниками, одержаними серед пацієнтів-європейців. Інгібітори протеази ВІЛ Не рекомендується сумісне застосування розувастатину з інгібіторами протеази ВІЛ. Інтерстиціальне захворювання легень При застосуванні деяких статинів, особливо протягом тривалого часу, повідомлялося про поодинокі випадки інтерстиціального захворювання легень. Проявами захворювання можуть бути задишка, непродуктивний кашель та погіршення загального самопочуття (слабкість, зниження ваги та лихоманка). При підозрі на інтерстиціальне захворювання легень слід припинити терапію статинами. Цукровий діабет 2-го типу У пацієнтів із концентрацією глюкози від 5,6 до 6,9 ммоль/л терапія розувастатином асоціювалась із підвищеним ризиком розвитку цукрового діабету 2-го типу. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Досліджень щодо вивчення впливу препарату Розувастатин-Тева на здатність до керування транспортними засобами та механізмами не проводилося. При застосуванні препарату Розувастатин-Тева слід бути обережним при керуванні транспортними засобами або роботі, що потребує підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: сімвастатин 20 мг. 28 пігулок.Опис лікарської формиСірувато-рожеві, круглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою з ризиком на одному боці.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічний засіб із групи статинів, інгібітор ГМГ-КоА-редуктази. Є проліками, оскільки має у своїй структурі закрите лактонове кільце, яке після надходження в організм гідролізується. Лактонове кільце статинів за своєю структурою схоже на частину ферменту ГМГ-КоА-редуктази. За принципом конкурентного антагонізму молекула статину пов'язується з частиною рецептора коензиму А, де прикріплюється цей фермент. Інша частина молекули статину інгібує процес перетворення гідроксиметилглутарату на мевалонат, проміжний продукт у синтезі молекули холестерину. Інгібування активності ГМГ-КоА-редуктази призводить до серії послідовних реакцій, внаслідок яких знижується внутрішньоклітинний вміст холестерину та відбувається компенсаторне підвищення активності ЛПНЩ-рецепторів та відповідно прискорення катаболізму холестерину (Xc) ЛПНЩ. Гіполіпідемічний ефект статинів пов'язаний із зниженням рівня загального Хс за рахунок Хс-ЛПНГ. Зниження рівня ЛПНГ є дозозалежним та має не лінійний, а експоненційний характер. Статини не впливають на активність ліпопротеїнової та гепатичної ліпази, не суттєво впливають на синтез і катаболізм вільних жирних кислот, тому їх вплив на рівень ТГ вторинне і опосередковане через їх основні ефекти щодо зниження рівня Хс-ЛПНГ. Помірне зниження рівня ТГ при лікуванні статинами, мабуть, пов'язане з експресією ремнантних (Апо) рецепторів на поверхні гепатоцитів, що беруть участь у катаболізмі ЛППП, у складі яких приблизно 30% ТГ. За даними контрольованих досліджень симвастатин підвищує рівень ХС-ЛПЗЩ до 14%. Крім гіполіпідемічної дії, статини мають позитивний вплив при дисфункції ендотелію (доклінічна ознака раннього атеросклерозу), на судинну стінку, стан атероми, покращують реологічні властивості крові, мають антиоксидантні, антипроліферативні властивості. Є дані про те, що симвастатин покращує функцію ендотелію вже через 30 днів терапії. Застосування симвастатину супроводжувалося зменшенням частоти серцево-судинних порушень незалежно від початкового рівня ХС-ЛПНЩ.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо симвастатин добре абсорбується із шлунково-кишкового тракту (в середньому 85%). Cmax досягається через 4 години. Прийом безпосередньо перед їжею з низьким вмістом жирів не впливає на фармакокінетичні параметри симвастатину. При "першому проходженні" через печінку симвастатин біотрансформується з утворенням активних бета-метаболітів. Зв'язування із білками плазми становить 95%. Концентрація активного метаболіту симвастатину у системному кровотоку людини становить менше 5%. Виводиться у незміненому вигляді та у вигляді метаболітів, головним чином, з жовчю – 60-85%; 10-15% – у вигляді неактивних метаболітів виводиться нирками.Клінічна фармакологіяГіполіпідемічний препарат.ІнструкціяСимвастатин приймають в 1 раз на добу, увечері.Показання до застосуванняПервинна гіперхолестеринемія при неефективності дієтотерапії, комбінована гіперхолестеринемія та гіпертригліцеридемія.Протипоказання до застосуванняАктивний патологічний процес у печінці, стійке підвищення активності трансаміназ, підвищена чутливість до симвастатину. З обережністю застосовують симвастатин у пацієнтів із захворюваннями печінки, з хронічним алкоголізмом, при артеріальній гіпотензії, зниженому або підвищеному тонусі скелетних м'язів неясної етіології, при епілепсії, тяжкій нирковій недостатності.Вагітність та лактаціяСимвастатин протипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації. Безпека та ефективність застосування симвастатину в педіатричній практиці не встановлені. Не рекомендується застосовувати у дітей.Побічна діяЗ боку травної системи: запор, діарея, втрата апетиту, метеоризм, нудота, біль у животі, панкреатит, підвищення активності АЛТ, АСТ, ГГТ, ЛФ. З боку ЦНС та периферичної нервової системи: головний біль, запаморочення, м'язові судоми, парестезії, периферична невропатія. Серцево-судинна система: можлива транзиторна артеріальна гіпотензія. З боку кістково-м'язової системи: міалгії, міопатії, рабдоміолізу, підвищення активності КФК. Алергічні реакції: рідко – ангіоневротичний набряк, вовчаковоподібний синдром, васкуліт, тромбоцитопенія, еозинофілія, збільшення ШОЕ, артрит, кропив'янка, лихоманка, задишка. Дерматологічні реакції: фотосенсибілізація, висипання на шкірі, свербіж, гіперемія шкіри, алопеція. Інші: анемія.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні посилюється дія непрямих антикоагулянтів (зокрема варфарину). При одночасному застосуванні з цитостатиками, ітраконазолом, фібратами, нікотиновою кислотою у високих дозах імунодепресантами підвищується ризик розвитку міопатії. При одночасному застосуванні з дигоксином збільшується концентрація дигоксину в плазмі. Описано випадок розвитку симптомів рабдоміолізу після одноразового прийому дози силденафілу у пацієнта, який отримує симвастатин. Не рекомендується застосовувати симвастатин одночасно з імунодепресантами, фібратами, нікотиновою кислотою (у дозах, що спричиняють гіполіпідемію), протигрибковими препаратами похідними азолу.Спосіб застосування та дозиІндивідуальна. Початкова доза становить 5-20 мг. При необхідності дозу збільшують з інтервалом 4 тижні. Максимальна доза становить 40 мг на добу. Для пацієнтів, які отримують імунодепресанти, початкова доза, що рекомендується, становить 5 мг/добу; максимальна доза – 5 мг на добу. При тяжкій нирковій недостатності (КК менше 30 мл/хв) початкова доза становить 5-10 мг/добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком та під час лікування необхідний контроль функції печінки. У пацієнтів, які отримують антикоагулянти, похідні кумарину, перед початком і під час лікування симвастатином слід контролювати протромбіновий час. Застосування симвастатину слід припинити при значному збільшенні активності КФК або підозрі на міопатію, при розвитку гострого або тяжкого захворювання, при появі будь-якого фактора ризику, що сприяє розвитку ниркової недостатності внаслідок рабдоміолізу.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: фенофібрат (мікронізований) – 145,0 мг; Допоміжні речовини: сахароза – 145,0 мг; натрію лаурилсульфат – 10,2 мг; лактози моногідрат – 132,0 мг; кросповідон - 75,5 мг; целюлоза мікрокристалічна силікатована – 86,0 мг; гіпромелоза – 29,0 мг; докузат натрію – 2,9 мг; магнію стеарат – 0,9 мг; Плівкова оболонка: Опадрай® OY-В-28920: [полівініловий спирт – 11,43 мг; титану діоксид – 8,03 мг; тальк5,02 мг; лецитин соєвий – 0,50 мг; камедь ксантанова - 0,12 мг] - 25,1 мг. По 10 таблеток у ПВХ/ПЕ/ПВДХ/Ал блістер. По 1,2, 3, 5, 9, 10 блістерів у картонній пачці разом з інструкцією із застосування. По 14 таблеток у ПВХ/ПЕ/ПВДХ/Ал блістер. По 2, 6, 7 блістерів у картонній пачці разом із інструкцією із застосування. По 10 таблеток у ПВХ/ПЕ/ПВДХ/Ал блістер. По 28, 30 блістерів у пачки картонні (упаковка для стаціонарів). У картонну пачку вкладається рівна кількість інструкцій з медичного застосування.Опис лікарської формиДовгасті таблетки покриті плівковою оболонкою білого кольору, з написом "145" на одній стороні та логотипом F на іншій стороні таблетки.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічний засіб – фібрат.ФармакокінетикаТрайкор® 145 мг таблетки, покриті плівковою оболонкою, містять 145 мг мікронізованого фенофібрату у вигляді наночастинок. Вихідний фенофібрат у плазмі не виявляється. Основним плазмовим метаболітом є фенофіброєва кислота. Cmax у плазмі крові досягається через 2-4 години після прийому внутрішньо. При тривалому застосуванні концентрація препарату в плазмі залишається стабільною незалежно від індивідуальних особливостей пацієнта. На відміну від попередніх лікарських форм фенофібрату, максимальна концентрація у плазмі крові та загальна дія фенофібрату у вигляді наночастинок не залежить від їди. Тому Трайкор® 145 мг можна приймати у будь-який час незалежно від їди. Фенофіброєва кислота міцно зв'язується з альбуміном плазми (більше 99%). T1/2 фенофіброєвої кислоти – близько 20 год. Після застосування внутрішньо фенофібрат швидко гідролізується естеразами. У плазмі виявляється лише основний активний метаболіт фенофібрату – фенофіброєва кислота. Фенофібрат не є субстратом CYP3A4. Не бере участі у мікросомальному метаболізмі. Виводиться головним чином із сечею у вигляді фенофіброєвої кислоти та кон'югату глюкуроніду. Протягом 6 днів фенофібрат виводиться майже повністю. Загальний кліренс фенофібрової кислоти, який визначається у літніх пацієнтів, не змінюється. Препарат не кумулюється після одноразового прийому та при тривалому застосуванні. При гемодіалізі не виводиться. Трайкор® 160 мг таблетки, покриті плівковою оболонкою, має більш високу біодоступність порівняно з ранніми лікарськими формами фенофібрату. Вихідний фенофібрат у плазмі не виявляється. Основним плазмовим метаболітом є фенофіброєва кислота. Cmax у плазмі досягається через 4-5 годин після прийому внутрішньо. При тривалому застосуванні концентрація препарату у плазмі залишається стабільною. Всмоктування фенофібрату посилюється при одночасному прийомі з їжею. Фенофіброєва кислота міцно зв'язується з альбуміном плазми (більше 99%). T1/2 фенофіброєвої кислоти – близько 20 год. У плазмі виявляється лише основний метаболіт фенофібрату – фенофіброєва кислота. Виводиться головним чином із сечею у вигляді фенофіброєвої кислоти та кон'югату глюкуроніду. Протягом 6 днів фенофібрат виводиться майже повністю.Загальний кліренс фенофіброєвої кислоти, який визначається у літніх пацієнтів, не змінюється. Препарат не кумулюється після одноразового прийому та при тривалому застосуванні. При гемодіалізі не виводиться.ФармакодинамікаФенофібрат є похідним фіброєвої кислоти, здатність якої змінювати вміст ліпідів в організмі людини опосередкована активацією PPARальфа. Активуючи рецептори PPARальфа (альфа-рецептори, що активуються проліфератором пероксисом), фенофібрат посилює ліполіз та виведення з плазми атерогенних ліпопротеїнів з високим вмістом тригліцеридів шляхом активації ліпопротеїнліпази та зменшення синтезу аполіпопротеїну CIII. Активація PPARальфа також призводить до посилення синтезу аполіпопротеїнів AI та AII. Описані вище ефекти фенофібрату на ліпопротеїни призводять до зменшення вмісту фракції ЛПНГ і ЛПДНЩ, до яких відноситься аполіпопротеїн, і збільшення вмісту фракції ЛПВЩ, до яких відносяться аполіпопротеїни АI і AII. Крім того, за рахунок корекції порушень синтезу та катаболізму ЛПДНЩ,фенофібрат підвищує кліренс ЛПНГ та знижує вміст щільних та невеликого розміру частинок ЛПНГ, підвищення яких спостерігається у пацієнтів з атерогенним фенотипом ліпідів (часте порушення у пацієнтів з ризиком ІХС). У ході клінічних досліджень було зазначено, що застосування фенофібрату знижує рівень загального холестерину на 20-25% та тригліцеридів на 40-55% при підвищенні рівня ЛПВЩ-холестерину на 10-30%. У пацієнтів з гіперхолестеринемією, у яких рівень ЛПНГ-холестерину знижується на 20-35%, використання фенофібрату призводило до зниження співвідношень: «загальний холестерин/ЛПВЩ-холестерин», «ЛПНЩ-холестерин/ЛПВЩ-холестерин» та «Апо/ », що є маркерами атерогенного ризику. Враховуючи вплив фенофібрату на рівень ЛПНГ-холестерин та тригліцериди, застосування препарату ефективно у пацієнтів з гіперхолестеринемією, як супроводжується, так і не супроводжується гіпертригліцеридемією, включаючи вторинну гіперліпопротеїнемію, наприклад, при цукровому діабеті типу 2. Під час лікування фенофібратом можуть значно зменшитись і навіть повністю зникнути позасудинні відкладення холестерину (сухожильні та туберозні ксантоми). У пацієнтів з підвищеним рівнем фібриногену, які отримали лікування фенофібратом, відмічено значне зниження цього показника, як і у пацієнтів з підвищеним рівнем Lp(а). Інші маркери запалення, такі як С-реактивний білок також зменшуються при лікуванні фенофібратом. Для пацієнтів з дисліпідемією та гіперурикемією додаткова перевага полягає в урикозуричному ефекті фенофібрату, що призводить до зниження концентрації сечової кислоти приблизно на 25%. У ході клінічного дослідження та в експериментах на тваринах було показано, що фенофібрат знижує агрегацію тромбоцитів, спричинену аденозиндифосфатом, арахідоновою кислотою та епінефрином.Показання до застосуванняГіперхолестеринемія (тип IIa), ендогенна гіпертригліцеридемія (тип IV) та їх поєднання (типи IIb та III) при недостатній ефективності додержаної підібраної дієти, гіперхолестеринемії на фоні дієти та/або за наявності супутніх факторів ризику.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, вагітність, період лактації, дитячий вік. З обережністю. Печінкова та/або ниркова недостатність, холе- або нефроуролітіаз, цироз печінки, алкоголізм.Вагітність та лактаціяПротипоказано під час вагітності, період латації, дітям.Побічна діяДиспепсія, нудота, блювання, діарея, холелітіаз, підвищення активності "печінкових" трансаміназ та КФК, міалгія, міозит, рабдоміоліз, запаморочення, надмірна стомлюваність, зниження потенції, шкірні алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиПероральні антикоагулянти: фенофібрат посилює ефект пероральних антикоагулянтів та може підвищити ризик кровотеч, що пов'язано з витісненням антикоагулянту з місць зв'язування з білками плазми. На початку лікування фенофібратом рекомендується знизити дозу антикоагулянтів приблизно на третину з наступним поступовим підбором дози. Добір дози рекомендується проводити під контролем рівня МНО. Циклоспорин: описано кілька тяжких випадків оборотного зниження ниркової функції під час одночасного лікування фенофібратом та циклоспорином. Тому необхідно контролювати стан ниркової функції у таких пацієнтів та скасувати фенофібрат у разі серйозної зміни лабораторних параметрів. Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази та інші фібрати: при прийомі фенофібрату одночасно з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази або іншими фібратами підвищується ризик серйозного токсичного впливу на м'язові волокна (див. розділ "Особливі вказівки"). Ферменти цитохрому Р450: дослідження мікросом із печінки людини in vitro показали, що фенофібрат та фенофіброєва кислота не є інгібіторами наступних ізоферментів цитохрому Р450: CYP3A4, CYP2D6, CYP2E1 або CYP1A2. У терапевтичних концентраціях ці сполуки є слабкими інгібіторами ізоферментів CYP2C19 та CYP2А6 та слабкими або помірними інгібіторами CYP2C9.Спосіб застосування та дозиНеобхідно продовжувати дотримуватися гіпохолестеринемічну дієту, якою пацієнт дотримувався до початку лікування препаратом Трайкор 145 мг. Таблетки Трайкор 145 мг слід ковтати повністю, не розжовуючи, запиваючи водою. Трайкор 145 мг можна приймати у будь-який час дня, незалежно від часу їди. Дорослі. За однією таблеткою препарату Трайкор 145 мг один раз на добу. Пацієнти, які приймають по одній капсулі мікронізованого фенофібрату 200 мг або по одній таблетці мікронізованого фенофібрату 160 мг (можливе застосування препарату Трайкор у дозі 160 мг) на добу, можуть перейти на прийом 1 таблетки препарату Трайкор 145 мг без додаткового коригування дози. Літні пацієнти без порушень функції нирок Рекомендується приймати стандартну дозу для дорослих (1 таблетка на добу). Ефективність терапії слід оцінювати за концентрацією ліпідів (загального холестерину, ЛПНГ, тригліцеридів) у сироватці крові. За відсутності терапевтичного ефекту після кількох місяців терапії (зазвичай після 3-х місяців) слід розглянути доцільність призначення супутньої або альтернативної терапії. Пацієнти з порушеннями функції печінки У зв'язку з недостатньою кількістю накопичених даних щодо застосування препарату Трайкор у пацієнтів з порушеннями функції печінки, неможливо дати рекомендації щодо застосування препарату у даної категорії хворих. Пацієнти з порушеннями функції нирок Пацієнтам з легкою хронічною нирковою недостатністю (кліренс креатиніну вище 60 мл/хв) корекція дози не потрібна.ПередозуванняВипадки передозування не описані. Специфічний антидот невідомий. При підозрі на передозування слід призначити симптоматичне та при необхідності підтримуюче лікування. Гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред тим як приступити до лікування препаратом Трайкор 145 мг, слід провести відповідне лікування для усунення причини вторинної гіперхолестеринемії, наприклад, при таких захворюваннях як неконтрольований цукровий діабет 2 типу, гіпотиреоз, нефротичний синдром, диспротеїнемія, обструктивні захворювання печінки, наслідки медикаменту. У пацієнтів з гіперліпідемією, які приймають естрогени або гормональні контрацептиви, що містять естрогени, необхідно з'ясувати, чи гіперліпідемія має первинну або вторинну природу. У разі підвищення концентрації ліпідів може бути викликано прийомом естрогенів. Вплив на серцево-судинну захворюваність та смертність Клінічне рандомізоване плацебо-контрольоване дослідження ACCORD було проведено за участю 5518 пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу, які отримували фенофібрат на додаток до терапії симвастатином. У групі комбінації фенофібрату з симвастатином було продемонстровано статистично незначне зменшення відносного ризику виникнення серйозних серцево-судинних подій, включаючи нефатальний інфаркт міокарда, нефатальний інсульт або смерть від серцево-судинних на 8% порівняно з монотерапією симвастати ДІ 0,79-1,08, Р = 0,32; абсолютне зниження ризику: 0,74%). Аналіз підгрупи пацієнтів з дисліпідемією (рівень тригліцеридів (ТГ) ≥ 2.3 ммоль/л та рівень холестерину ліпопротеїдів високої щільності (ЛПВЩ) ≤ 0,88 ммоль/л),продемонстрував статистично значуще зниження відносного ризику виникнення серйозних серцево-судинних подій на 31% у групі комбінації фенофібрату з симвастатином порівняно з групою монотерапії симвастатином (відношення ризиків 0,69, 95% ДІ 0,49-0,97, Р= абсолютне зниження ризику: 4,95%). Інший аналіз підгрупи виявив статистично значущу різницю між статями (Р=0,01), що вказує на можливу користь комбінованої терапії у чоловіків (Р=0,037), але потенційно вищий ризик у жінок (Р=0,069) порівняно до монотерапії симвастатином.Інший аналіз підгрупи виявив статистично значущу різницю між статями (Р=0,01), що вказує на можливу користь комбінованої терапії у чоловіків (Р=0,037), але потенційно вищий ризик у жінок (Р=0,069) порівняно до монотерапії симвастатином.Інший аналіз підгрупи виявив статистично значущу різницю між статями (Р=0,01), що вказує на можливу користь комбінованої терапії у чоловіків (Р=0,037), але потенційно вищий ризик у жінок (Р=0,069) порівняно до монотерапії симвастатином. 5-річне рандомізоване плацебо-контрольоване дослідження FIELD було проведено за участю 9795 пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу, які отримували фенофібрат. Фенофібрат продемонстрував статистично незначне 11% зниження первинного результату захворювань серцево-судинної системи (ставлення ризиків 0,89, 95% ДІ 0,75-1,05, Р=0,16) та статистично значуще 11% зниження вторинного результату загальних захворювань серцево- судинної системи (співвідношення ризиків 0,89% (0,80-0,99), Р = 0,04). Спостерігалося недостовірне збільшення загальної смертності на 11% (відношення ризиків 1,11, 95% ДІ 0,95-1,29, Р=0,18) та недостовірне збільшення смертності від ішемічної хвороби серця на 19% (ставлення ризиків 1,19, 95% ДІ 0,90-1,57, Р = 0,22) при застосуванні фенофібрату порівняно з плацебо. Функція печінки При прийомі препарату Трайкор та інших препаратів, що знижують концентрацію ліпідів, у деяких пацієнтів описано підвищення активності "печінкових" трансаміназ. У більшості випадків таке підвищення було тимчасовим, незначним та безсимптомним. Рекомендується контролювати активність трансаміназ (аланінамінотрансфераза (АЛТ), аспартатамінотрансфераза (ACT)) кожні 3 місяці протягом перших 12 місяців і періодично протягом подальшого лікування. Пацієнти, у яких на фоні лікування підвищилася активність "печінкових" трансаміназ, вимагають уваги, і у разі підвищення активності АЛТ та ACT більш ніж у 3 рази порівняно з верхньою межею норми прийом препарату припиняють. При появі симптомів гепатиту (жовтуха, свербіж шкіри) слід провести лабораторні дослідження і, у разі підтвердження діагнозу гепатит,відмінити препарат Трайкор. Панкреатит Були описані випадки розвитку панкреатиту під час лікування препаратом Трайкор. Можливими причинами панкреатиту в цих випадках були недостатня ефективність препарату у пацієнтів з тяжкою гіпертригліцеридемією, пряма дія препарату, а також вторинні явища, пов'язані з наявністю каменів або утворенням осаду в жовчних протоках, що супроводжуються непрохідністю загальної жовчної протоки. М'язи При прийомі препарату Трайкор та інших лікарських засобів, що знижують концентрації ліпідів, описані випадки токсичного впливу на м'язову тканину з або без порушень функції нирок, включаючи дуже рідкісні випадки рабдоміолізу. Частота такого порушення підвищується у разі гіпоальбумінемії та порушень функції нирок в анамнезі. Токсичний вплив на м'язову тканину може бути запідозрений на підставі скарг пацієнта на слабкість, дифузну міалгію, міозит, м'язові спазми та судоми та/або виражене підвищення активності креатинінфосфокінази (КФК) (більш ніж у 5 разів у порівнянні з верхньою межею норми). У цих випадках лікування препаратом Трайкор 145 мг слід припинити. Ризик розвитку рабдоміолізу може підвищуватися у пацієнтів зі схильністю до міопатії та/або рабдоміолізу, включаючи вік старше 70 років, обтяжений анамнез за спадковими м'язовими захворюваннями, гіпотиреоз, зловживання алкоголем. Таким пацієнтам слід призначати препарат тільки в тому випадку, якщо очікувана користь перевищує ризик розвитку рабдоміолізу. При прийомі препарату Трайкор 145 мг одночасно з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази або іншими фібратами підвищується ризик серйозної токсичної дії на м'язові волокна, особливо якщо пацієнт до початку лікування мав захворювання м'язів. У зв'язку з цим, спільне призначення препарату Трайкор 145 мг та статину допустиме лише за наявності у пацієнта важкої змішаної дисліпідемії та високого серцево-судинного ризику, за відсутності захворювання м'язів в анамнезі та в умовах пильного контролю, спрямованого на виявлення ознак розвитку токсичного впливу на м'язову тканину. Ниркова функція У разі підвищення концентрації креатиніну більш ніж на 50% вище за верхню межу норми лікування слід призупинити. Рекомендується визначати концентрацію креатиніну в перші 3 місяці та періодично протягом подальшого лікування. Гематологічні порушення Після початку терапії фенофібратом у пацієнтів спостерігалося легке чи помірне зниження рівня гемоглобіну, зниження гематокриту та зменшення кількості лейкоцитів. Однак при тривалому застосуванні препарату значення цих показників стабілізуються. Повідомлялося про виникнення тромбоцитопенії та агранулоцитозу у окремих пацієнтів, які отримували фенофібрат. Протягом перших дванадцяти місяців з початку терапії препаратом Трайкор рекомендується періодичний контроль рівня еритроцитів і лейкоцитів. Реакції гіперчутливості Гіперчутливість негайного типу У ході постреєстраційного застосування фенофібрату було зареєстровано випадки виникнення анафілаксії та ангіоневротичного набряку. У деяких випадках подібні реакції були загрозою для життя пацієнта і вимагали проведення невідкладної терапії. Якщо спостерігаються ознаки або симптоми гіперчутливості негайного типу, необхідно негайно звернутися до лікаря та припинити застосування фенофібрату. Гіперчутливість уповільненого типу У ході постреєстраційного застосування фенофібрату були зареєстровані випадки виникнення серйозних небажаних реакцій на лікарський препарат з боку шкіри, що включали синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, а також лікарську реакцію з еозинофілією та системними проявами (DRESS-синдром). Такі реакції розвивалися протягом періоду часу, тривалість якого становила від кількох днів до кількох тижнів з початку терапії фенофібратом. Випадки виникнення DRESS-синдрому, супроводжувалися шкірними реакціями, таким як висип або ексфоліативний дерматит, та поєднанням еозинофілії та гарячкового стану із залученням у процес ниркової, печінкової або дихальної систем.У разі виникнення підозри на серйозні небажані реакції на лікарський препарат з боку шкіри необхідно припинити застосування фенофібрату та проводити специфічне лікування. Тромбоемболічні ускладнення Під час дослідження FIELD у групі пацієнтів, які отримували фенофібрат, спостерігалася порівняно більш висока частота виникнення легеневої емболії та тромбозу глибоких вен, ніж у групі пацієнтів, які отримували плацебо. З 9795 пацієнтів, включених у дослідження FIELD, 4900 пацієнтів були рандомізовані у групу плацебо та 4985 пацієнтів – у групу фенофібрату. У групі пацієнтів, які отримували плацебо, було зареєстровано 48 випадків (1,0%) виникнення тромбозу глибоких вен, а у групі пацієнтів, які отримували фенофібрат, зареєстровано 67 подібних випадків (1,4%); Р = 0,074. У групі пацієнтів, які отримували плацебо, було зареєстровано 32 випадки (0,7%) виникнення легеневої емболії; у групі пацієнтів, які отримували фенофібрат – 53 випадки (1,0 %); Р = 0,022. Парадоксальне зниження вмісту холестерину ЛПВЩ У клінічних дослідженнях та при постмаркетинговому застосуванні описані випадки вираженого зниження вмісту холестерину ЛПВЩ (менше 2 мг/дл) після початку терапії фібратами у пацієнтів із цукровим діабетом та без діабету. Зниження вмісту холестерину ЛПВЩ супроводжувалося зниженням вмісту аполіпопротеїну А1. Таке зниження зазвичай розвивалося в період від 2 тижнів до декількох років після початку застосування фібратів. Вміст холестерину ЛПВЩ залишалося низьким доти, доки тривала терапія фібратом. Після припинення терапії фібратом відзначалася швидка та стійка відповідь. Клінічне значення такого зниження вмісту холестерину ЛПВЩ не встановлено. Рекомендується контролювати рівень вмісту ЛПВЩ холестерину протягом декількох перших місяців після початку терапії фібратом. При вираженому зниженні вмісту холестерину ЛПВЩ слід відмінити препарат і продовжити контроль вмісту ЛПВЩ до його повернення до вихідних значень. Повторно призначати фібрати таким пацієнтам не слід. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Трайкор 145 мг не впливає або впливає мінімально на здатність до керування транспортним засобом та управління механізмами (ризик розвитку запаморочення).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активний компонент: Поліспонін (Діоскореї ніппонських кореневищ з корінням екстракт) екстракт сухий із вмістом суми фуростанолових агіконів у перерахунку на діосгенін та абсолютно суху речовину 1,0% - 0,10 г; Допоміжні речовини: Цукор молочний (лактози моногідрат) – 0,017 г; Крохмаль картопляний – 0,013 г; Магнію оксид – 0,007 г; Кальція стеарат – 0,003 р. Маса таблетки – 0,14 г. Пігулки, 100 мг. По 10 або 30 таблеток у контурне осередкове впакування. 2, 3, 5 або 9 контурних осередкових упаковок по 10 таблеток або 3, 6 контурних осередкових упаковок по 30 таблеток разом з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиТаблетки круглі, плоскоциліндричної форми, з фаскою, від світло-коричневого до коричневого кольору з світлішими і темнішими вкрапленнями.Фармакотерапевтична групаГіполіпідемічний засіб рослинного походження.ФармакодинамікаЗнижує рівень холестерину, підвищує вміст фосфоліпідів у крові та знижує коефіцієнт холестерин/фосфоліпіди; знижує артеріальний тиск.Показання до застосуванняГіперхолестеринемія (легка та помірна). Атеросклероз судин головного мозку як у початкових стадіях (з метою профілактики), так і при виражених формах захворювання; при атеросклерозі судин серця та при поєднанні атеросклерозу з гіпертонічною хворобою (у складі комплексної терапії).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату, дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозогалактозна мальабсорбція, вік до 18 років. З обережністю: Артеріальна гіпотонія.Вагітність та лактаціяНе рекомендується застосовувати при вагітності та в період грудного вигодовування у зв'язку з відсутністю спеціальних даних щодо безпеки застосування у даної категорії пацієнтів.Побічна діяМожливі алергічні реакції (свербіж шкіри), зниження апетиту, підвищене потовиділення. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиНе встановлено.Спосіб застосування та дозиВсередину. По 1-2 таблетки 2-3 десь у день їжі. Лікування проводять циклами по 20-30 днів із 7-10-денними перервами. Курс лікування 3-4 місяці.ПередозуванняПри передозуванні можливе посилення дозозалежних побічних ефектів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Застосування препарату не впливає на виконання потенційно небезпечних видів діяльності, що потребують особливої ​​уваги та швидких реакцій (управління автотранспортом, робота з механізмами, що рухаються, робота диспетчера та оператора тощо).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему