Гипертония

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: ніфедипін – 10 мг. Допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль картопляний, целюлоза мікрокристалічна, повідон К25, магнію стеарат. Склад плівкової оболонки: гіпромелоза, макрогол 6000, макрогол 35000, барвник хіноліновий жовтий (Е104), титану діоксид (Е171), тальк. 50 шт. - флакони коричневого скла (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки пролонгованої дії, покриті плівковою оболонкою жовтого кольору, круглі, двоопуклі, зі скошеними краями; у зламі – однорідна маса жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаСелективний блокатор повільних кальцієвих каналів (БМКК), похідне 1,4-дигідропіридину. Чинить антиангінальну та гіпотензивну дію. Зменшує струм позаклітинного Са2+ усередину кардіоміоцитів та гладком'язових клітин коронарних та периферичних артерій; у високих дозах інгібує вивільнення Са2+ із внутрішньоклітинних депо. У терапевтичних дозах нормалізує трансмембранний струм Са2+, порушений при низці патологічних станів, насамперед при артеріальній гіпертензії. Чи не впливає на тонус вен. Підсилює коронарний кровотік, покращує кровопостачання ішемізованих зон міокарда без розвитку феномену "обкрадання", активує функціонування колатералів. Розширюючи периферичні артерії, знижує ОПСС, тонус міокарда, постнавантаження та потребу міокарда в кисні. Практично не впливає на синоатріальний вузол і AV-вузол, має слабку антиаритмічну активність. Підсилює нирковий кровообіг, викликає помірний натрійурез. Негативна хроно-, дромо- та інотропна дія перекривається рефлекторною активацією симпатоадреналової системи та збільшенням ЧСС у відповідь на периферичну вазодилатацію. Час настання клінічного ефекту – 20 хв та його тривалість – 4-6 год. При тривалому прийомі (2-3 місяці) розвивається толерантність до дії препарату.ФармакокінетикаВсмоктування Абсорбція – висока (більше 90%). Біодоступність – 50-70%. Їда підвищує біодоступність. Має ефект "першого проходження" через печінку. C max ніфедипіну в плазмі після одноразового перорального прийому 2 таблеток (відповідає 20 мг ніфедипіну) досягається через 1-3 год і її значення становить в середньому 28.3 нг/мл. Розподіл Зв'язування з білками плазми (з альбумінами) - 95%. Проникає через гематоенцефалічний бар'єр і плацентарний бар'єр, виділяється з грудним молоком. Кумулятивний ефект відсутній. Метаболізм та виведення Повністю метаболізується у печінці. T1/2 становить 2-5 год. Виводиться нирками як неактивного метаболіту (60-80% прийнятої дози), 20% - з жовчю. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках Хронічна ниркова недостатність, гемодіаліз та перитонеальний діаліз не впливають на фармакокінетику. У пацієнтів із печінковою недостатністю знижується загальний кліренс та збільшується T1/2.Клінічна фармакологіяБлокатори кальцієвих каналів.Показання до застосуванняхронічна стабільна стенокардія (стенокардія напруги); стенокардія Принцметала (варіантна стенокардія); артеріальна гіпертензія.Протипоказання до застосуванняАртеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск нижче 90 мм рт. ст.); кардіогенний шок, колапс; хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації; виражений аортальний стеноз; нестабільна стенокардія; гострий інфаркт міокарда (перші 4 тижні); спільне застосування з рифампіцином; І триместр вагітності; період лактації (грудного вигодовування); підвищена чутливість до ніфедипіну та інших похідних 1,4-дигідропіридину або до інших компонентів препарату. З обережністю: стеноз мітрального клапана, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, виражена брадикардія або тахікардія, СССУ, злоякісна артеріальна гіпертензія, гіповолемія, тяжкі порушення мозкового кровообігу, інфаркт міокарда з лівошлуночковою недостатністю, непрохідність артеріальної гіпотензії), II та III триместри вагітності, дитячий та підлітковий вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені), одночасний прийом бета-адреноблокаторів, дигоксину.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний у І триместрі вагітності та в період лактації. З обережністю: слід призначати препарат у ІІ та ІІІ триместрах вагітності. Застосування у дітей З обережністю: вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).Побічна діяЗ боку серцево-судинної системи: тахікардія, серцебиття, аритмії, периферичні набряки (човників, стоп, гомілок), прояви надмірної вазодилатації (безсимптомне зниження артеріального тиску, розвиток або посилення серцевої недостатності, припливи крові до шкіри обличчя, гіперемія шкіри, почуття жару), виражене зниження артеріального тиску (рідко), синкопе. У деяких пацієнтів, особливо на початку лікування або при збільшенні дози, можлива поява нападів стенокардії та у поодиноких випадках – розвитку інфаркту міокарда, що потребує відміни препарату. З боку нервової системи: біль голови, запаморочення, загальна слабкість, підвищена стомлюваність, сонливість. При тривалому прийомі препарату у високих дозах - парестезії кінцівок, тремор, екстрапірамідні (паркінсонічні) порушення (атаксія, "маскоподібна" особа, човгаюча хода, тремор кистей та пальців рук, утруднене ковтання), депресія. З боку системи травлення: диспепсія (нудота, діарея або запор), сухість у роті, метеоризм, підвищення апетиту; рідко – гіперплазія ясен, що повністю зникає після відміни препарату; при тривалому прийомі – порушення функції печінки (внутрішньопечінковий холестаз, підвищення активності печінкових трансаміназ). З боку кістково-м'язової системи: артрит, міалгія, набряклість суглобів, судоми верхніх та нижніх кінцівок. Алергічні реакції: рідко – свербіж шкіри, кропив'янка, екзантеми, аутоімунний гепатит, ексфоліативний дерматит, фотодерматит, анафілактичні реакції. З боку системи кровотворення: анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, тромбоцитопенічна пурпура, агранулоцитоз. З боку сечовидільної системи: збільшення добового діурезу, погіршення функції нирок (у хворих із нирковою недостатністю). Інші: рідко – порушення зору (в т.ч. транзиторна сліпота при максимальній концентрації ніфедипіну в плазмі крові), гінекомастія (у літніх хворих, що повністю зникає після відміни препарату), галакторея, гіперглікемія, набряк легенів, бронхоспазм, збільшення маси тіла.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні інших гіпотензивних засобів, а також трициклічних антидепресантів, нітратів, циметидину, інгаляційних анестетиків, діуретиків, гіпотензивний ефект ніфедипіну може посилюватися. БМКК можуть ще більше посилювати негативну інотропну дію таких антиаритмічних засобів, як аміодарон та хінідин. При комбінуванні ніфедипіну з нітратами посилюється тахікардія. Ділтіазем пригнічує метаболізм ніфедипіну в організмі, що може вимагати зниження дози ніфедипіну при одночасному призначенні цих препаратів. Знижує концентрацію хінідину у плазмі крові. Підвищує концентрацію дигоксину та теофіліну у плазмі крові. Рифампіцин прискорює метаболізм ніфедипіну, не рекомендується спільне призначення. При одночасному призначенні з цефалоспоринами (наприклад, цефіксім) може збільшитися концентрація цефалоспоринів у крові. Симпатоміметики, НПЗЗ (пригнічення синтезу простагландинів у нирках та затримка іонів натрію та рідини в організмі), естрогени (затримка рідини в організмі) знижують гіпотензивний ефект. Ніфедипін може витісняти із зв'язку з білками препарати з високим ступенем зв'язування (в т.ч. непрямі антикоагулянти - похідні кумарину та індандіону, протисудомні, НПЗЗ, хінін, саліцилати, сульфінпіразон), внаслідок цього можливе підвищення їх концентрацій у плазмі крові. Ніфедипін пригнічує метаболізм празозину та інших альфа-адреноблокаторів, що може призвести до посилення гіпотензивного ефекту. За потреби дозу вінкрістину знижують, т.к. ніфедипін гальмує його виведення з організму, що може спричинити посилення побічних ефектів. Препарати літію можуть посилювати токсичні ефекти (нудота, блювання, діарея, атаксія, тремор, шум у вухах). При одночасному призначенні прокаїнаміду, хінідину та інших препаратів, що спричиняють подовження інтервалу QT, ризик значного подовження інтервалу QT зростає. Грейпфрутовий сік пригнічує метаболізм ніфедипіну в організмі, тому протипоказаний під час лікування ніфедипіном. Ніфедипін метаболізується за допомогою ізоферменту CYP3А, у зв'язку з цим одночасне застосування препаратів, що інгібують цю систему може призвести до взаємодії даного препарату та ніфедипіну: так, макроліди, противірусні препарати (наприклад, ампренавір, індинавір, нелфінавір, ритонавір або саквін азолів (кетоконазол, ітраконазол або флуконазол) викликають збільшення концентрації ніфедипіну у плазмі крові. Зважаючи на досвід застосування БМКК німодипіну, не можна виключити аналогічні взаємодії також з ніфедипіном: карбамазепін, фенобарбітал можуть спричинити зниження концентрації ніфедипіну у плазмі крові, а вальпроєва кислота – збільшення концентрації ніфедипіну у плазмі крові.Спосіб застосування та дозиВсередину після їжі, не розжовуючи та запиваючи достатньою кількістю рідини. Доза препарату підбирається лікарем індивідуально відповідно до тяжкості захворювання та чутливості хворого до препарату. Для пацієнтів із супутніми тяжкими цереброваскулярними захворюваннями та у пацієнтів похилого віку дозу препарату слід зменшити. Одночасний прийом їжі затримує, але не зменшує всмоктування ніфедипіну із ШКТ. Хронічна стабільна та вазоспастична стенокардія Початкова доза – 10 мг (1 таб.) 2-3 рази на добу. При недостатньо вираженому клінічному ефект дозу препарату поступово збільшують до 2 таб. (20 мг) 1-2 рази на добу. Максимальна добова доза – 40 мг (4 таб./добу). Есенційна гіпертензія Середня добова доза – 10 мг (1 таб.) 2-3 рази на добу. При недостатньо вираженому клінічному ефекті можливе поступове збільшення дози препарату до 20 мг (2 таб.) 2 рази на добу. Максимальна добова доза – 40 мг (4 таб./добу). При 2-кратному призначенні мінімальний інтервал між прийомами препарату має становити щонайменше 4 год. Тривалість курсу лікування визначається лікарем.ПередозуванняСимптоми: головний біль, гіперемія шкіри обличчя, тривале виражене зниження артеріального тиску, пригнічення функції синусового вузла, брадикардія/тахікардія, брадіаритмія. При тяжкому отруєнні - втрата свідомості, кома. Лікування: проведення симптоматичної терапії. При тяжкому отруєнні (колапс, пригнічення синусового вузла) проводять промивання шлунка (при необхідності тонкого кишечника), призначають активоване вугілля. Антидотом є препарати кальцію, показано внутрішньовенне введення 10% кальцію хлориду або кальцію глюконату, з подальшим переведенням на тривалу інфузію. При вираженому зниженні АТ показано повільне внутрішньовенне введення допаміну, добутаміну, адреналіну або норадреналіну. Рекомендується проводити контроль вмісту глюкози (може знижуватися вивільнення інсуліну) та електролітів у крові (К+, Са2+). При розвитку серцевої недостатності – внутрішньовенне введення строфантину. При порушеннях провідності – атропін, ізопреналін або штучний водій ритму. Гемодіаліз не є ефективним, рекомендується плазмаферез.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ період лікування необхідно утримуватись від прийому етанолу. Припиняти лікування препаратом рекомендується поступово. Слід мати на увазі, що на початку лікування може виникнути стенокардія, особливо після нещодавнього різкого скасування бета-адреноблокаторів (останні слід скасовувати поступово). Одночасне призначення бета-адреноблокаторів необхідно проводити в умовах ретельного лікарського контролю, оскільки це може зумовити надмірне зниження артеріального тиску, а в деяких випадках – посилення симптомів серцевої недостатності. При вираженій серцевій недостатності препарат дозують із великою обережністю. Діагностичними критеріями призначення препарату при вазоспастичній стенокардії є: класична клінічна картина, що супроводжується підвищенням сегмента ST, виникнення ергоновін-індукованої стенокардії або спазму коронарних артерій, виявлення коронароспазму при ангіографії або виявлення ангіоспастичного компонента без підтвір коли дані ЕКГ свідчать про минучий ангіоспазм). Для пацієнтів з тяжкою обструктивною кардіоміопатією існує ризик збільшення частоти, тяжкості прояву та тривалості нападів стенокардії після прийому ніфедипіну; у разі необхідна відміна препарату. У пацієнтів з незворотною нирковою недостатністю, що перебувають на гемодіалізі, що мають високий АТ та знижений ОЦК, препарат слід застосовувати обережно, т.к. можливе різке падіння АТ. За хворими на порушення функції печінки встановлюється ретельне спостереження; при необхідності дозу препарату знижують та/або використовують інші лікарські форми ніфедипіну. У разі необхідності хірургічного втручання під наркозом необхідно інформувати лікаря-анестезіолога про лікування пацієнта ніфедипіном. При екстракорпоральному заплідненні в окремих випадках БМКК викликали зміни у головній частині сперматозоїдів, що може призвести до порушення функцій сперматозоїдів. У випадках, при яких повторне екстракорпоральне запліднення не здійснилося через неясну причину, застосування БМКК, включаючи ніфедипін, можна вважати можливою причиною невдачі. Під час лікування можливе отримання хибнопозитивного результату прямої реакції Кумбса та лабораторних тестів на антинуклеарні антитіла. При спектофотометрическом визначенні ваніліл-мигдальної кислоти в сечі ніфедипін може бути причиною отримання помилково-завищеного результату, проте, на результати тестів, проведених за допомогою ВЕРХ, ніфедипін не впливає. З обережністю слід проводити одночасне лікування ніфедипіном, дизопірамідом та флекаїнідом внаслідок можливого посилення інотропного ефекту. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування пацієнтам необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: ніфедипін 20мг. Допоміжні речовини: лактози моногідрат – 31.6 мг, крохмаль картопляний – 31.4 мг, целюлоза мікрокристалічна – 31 мг, повідон К25 – 5.4 мг, магнію стеарат – 0.6 мг. Склад плівкової оболонки: гіпромелоза - 5.188 мг, макрогол 6000 - 0.861 мг, макрогол 35000 - 0.393 мг, барвник хіноліновий жовтий (Е104) - 0.143 мг, титану діоксид (Е171) - 1.3. 30 шт. - флакони коричневого скла (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки пролонгованої дії, покриті плівковою оболонкою жовтого кольору, круглі, двоопуклі; на зламі – однорідна маса жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаСелективний блокатор повільних кальцієвих каналів (БМКК), похідне 1,4-дигідропіридину. Чинить антиангінальну та гіпотензивну дію. Зменшує струм позаклітинного Са2+ усередину кардіоміоцитів та гладком'язових клітин коронарних та периферичних артерій; у високих дозах інгібує вивільнення Са2+ із внутрішньоклітинних депо. У терапевтичних дозах нормалізує трансмембранний струм Са2+, порушений при низці патологічних станів, насамперед при артеріальній гіпертензії. Чи не впливає на тонус вен. Підсилює коронарний кровотік, покращує кровопостачання ішемізованих зон міокарда без розвитку феномену "обкрадання", активує функціонування колатералів. Розширюючи периферичні артерії, знижує ОПСС, тонус міокарда, постнавантаження та потребу міокарда в кисні. Практично не впливає на синоатріальний вузол і AV-вузол, має слабку антиаритмічну активність. Підсилює нирковий кровообіг, викликає помірний натрійурез. Негативна хроно-, дромо- та інотропна дія перекривається рефлекторною активацією симпатоадреналової системи та збільшенням ЧСС у відповідь на периферичну вазодилатацію. Час настання клінічного ефекту – 20 хв та його тривалість – 4-6 год. При тривалому прийомі (2-3 місяці) розвивається толерантність до дії препарату.ФармакокінетикаВсмоктування Абсорбція – висока (більше 90%). Біодоступність – 50-70%. Їда підвищує біодоступність. Має ефект "першого проходження" через печінку. C max ніфедипіну в плазмі після одноразового перорального прийому 2 таблеток (відповідає 20 мг ніфедипіну) досягається через 1-3 год і її значення становить в середньому 28.3 нг/мл. Розподіл Зв'язування з білками плазми (з альбумінами) - 95%. Проникає через гематоенцефалічний бар'єр і плацентарний бар'єр, виділяється з грудним молоком. Кумулятивний ефект відсутній. Метаболізм та виведення Повністю метаболізується у печінці. T1/2 становить 2-5 год. Виводиться нирками як неактивного метаболіту (60-80% прийнятої дози), 20% - з жовчю. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках Хронічна ниркова недостатність, гемодіаліз та перитонеальний діаліз не впливають на фармакокінетику. У пацієнтів із печінковою недостатністю знижується загальний кліренс та збільшується T1/2.Клінічна фармакологіяБлокатори кальцієвих каналів.Показання до застосуванняхронічна стабільна стенокардія (стенокардія напруги); стенокардія Принцметала (варіантна стенокардія); артеріальна гіпертензія.Протипоказання до застосуванняАртеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск нижче 90 мм рт. ст.); кардіогенний шок, колапс; хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації; виражений аортальний стеноз; нестабільна стенокардія; гострий інфаркт міокарда (перші 4 тижні); спільне застосування з рифампіцином; І триместр вагітності; період лактації (грудного вигодовування); підвищена чутливість до ніфедипіну та інших похідних 1,4-дигідропіридину або до інших компонентів препарату. З обережністю: стеноз мітрального клапана, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, виражена брадикардія або тахікардія, СССУ, злоякісна артеріальна гіпертензія, гіповолемія, тяжкі порушення мозкового кровообігу, інфаркт міокарда з лівошлуночковою недостатністю, непрохідність артеріальної гіпотензії), II та III триместри вагітності, дитячий та підлітковий вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені), одночасний прийом бета-адреноблокаторів, дигоксину.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний у І триместрі вагітності та в період лактації. З обережністю: слід призначати препарат у ІІ та ІІІ триместрах вагітності. Застосування у дітей З обережністю: вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).Побічна діяЗ боку серцево-судинної системи: тахікардія, серцебиття, аритмії, периферичні набряки (човників, стоп, гомілок), прояви надмірної вазодилатації (безсимптомне зниження артеріального тиску, розвиток або посилення серцевої недостатності, припливи крові до шкіри обличчя, гіперемія шкіри, почуття жару), виражене зниження артеріального тиску (рідко), синкопе. У деяких пацієнтів, особливо на початку лікування або при збільшенні дози, можлива поява нападів стенокардії та у поодиноких випадках – розвитку інфаркту міокарда, що потребує відміни препарату. З боку нервової системи: біль голови, запаморочення, загальна слабкість, підвищена стомлюваність, сонливість. При тривалому прийомі препарату у високих дозах - парестезії кінцівок, тремор, екстрапірамідні (паркінсонічні) порушення (атаксія, "маскоподібна" особа, човгаюча хода, тремор кистей та пальців рук, утруднене ковтання), депресія. З боку системи травлення: диспепсія (нудота, діарея або запор), сухість у роті, метеоризм, підвищення апетиту; рідко – гіперплазія ясен, що повністю зникає після відміни препарату; при тривалому прийомі – порушення функції печінки (внутрішньопечінковий холестаз, підвищення активності печінкових трансаміназ). З боку кістково-м'язової системи: артрит, міалгія, набряклість суглобів, судоми верхніх та нижніх кінцівок. Алергічні реакції: рідко – свербіж шкіри, кропив'янка, екзантеми, аутоімунний гепатит, ексфоліативний дерматит, фотодерматит, анафілактичні реакції. З боку системи кровотворення: анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, тромбоцитопенічна пурпура, агранулоцитоз. З боку сечовидільної системи: збільшення добового діурезу, погіршення функції нирок (у хворих із нирковою недостатністю). Інші: рідко – порушення зору (в т.ч. транзиторна сліпота при максимальній концентрації ніфедипіну в плазмі крові), гінекомастія (у літніх хворих, що повністю зникає після відміни препарату), галакторея, гіперглікемія, набряк легенів, бронхоспазм, збільшення маси тіла.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні інших гіпотензивних засобів, а також трициклічних антидепресантів, нітратів, циметидину, інгаляційних анестетиків, діуретиків, гіпотензивний ефект ніфедипіну може посилюватися. БМКК можуть ще більше посилювати негативну інотропну дію таких антиаритмічних засобів, як аміодарон та хінідин. При комбінуванні ніфедипіну з нітратами посилюється тахікардія. Ділтіазем пригнічує метаболізм ніфедипіну в організмі, що може вимагати зниження дози ніфедипіну при одночасному призначенні цих препаратів. Знижує концентрацію хінідину у плазмі крові. Підвищує концентрацію дигоксину та теофіліну у плазмі крові. Рифампіцин прискорює метаболізм ніфедипіну, не рекомендується спільне призначення. При одночасному призначенні з цефалоспоринами (наприклад, цефіксім) може збільшитися концентрація цефалоспоринів у крові. Симпатоміметики, НПЗЗ (пригнічення синтезу простагландинів у нирках та затримка іонів натрію та рідини в організмі), естрогени (затримка рідини в організмі) знижують гіпотензивний ефект. Ніфедипін може витісняти із зв'язку з білками препарати з високим ступенем зв'язування (в т.ч. непрямі антикоагулянти - похідні кумарину та індандіону, протисудомні, НПЗЗ, хінін, саліцилати, сульфінпіразон), внаслідок цього можливе підвищення їх концентрацій у плазмі крові. Ніфедипін пригнічує метаболізм празозину та інших альфа-адреноблокаторів, що може призвести до посилення гіпотензивного ефекту. За потреби дозу вінкрістину знижують, т.к. ніфедипін гальмує його виведення з організму, що може спричинити посилення побічних ефектів. Препарати літію можуть посилювати токсичні ефекти (нудота, блювання, діарея, атаксія, тремор, шум у вухах). При одночасному призначенні прокаїнаміду, хінідину та інших препаратів, що спричиняють подовження інтервалу QT, ризик значного подовження інтервалу QT зростає. Грейпфрутовий сік пригнічує метаболізм ніфедипіну в організмі, тому протипоказаний під час лікування ніфедипіном. Ніфедипін метаболізується за допомогою ізоферменту CYP3А, у зв'язку з цим одночасне застосування препаратів, що інгібують цю систему може призвести до взаємодії даного препарату та ніфедипіну: так, макроліди, противірусні препарати (наприклад, ампренавір, індинавір, нелфінавір, ритонавір або саквін азолів (кетоконазол, ітраконазол або флуконазол) викликають збільшення концентрації ніфедипіну у плазмі крові. Зважаючи на досвід застосування БМКК німодипіну, не можна виключити аналогічні взаємодії також з ніфедипіном: карбамазепін, фенобарбітал можуть спричинити зниження концентрації ніфедипіну у плазмі крові, а вальпроєва кислота – збільшення концентрації ніфедипіну у плазмі крові.Спосіб застосування та дозиВсередину після їжі, не розжовуючи та запиваючи достатньою кількістю рідини. Доза препарату підбирається лікарем індивідуально відповідно до тяжкості захворювання та чутливості хворого до препарату. Для пацієнтів із супутніми тяжкими цереброваскулярними захворюваннями та у пацієнтів похилого віку дозу препарату слід зменшити. Одночасний прийом їжі затримує, але не зменшує всмоктування ніфедипіну із ШКТ. Хронічна стабільна та вазоспастична стенокардія Початкова доза – 10 мг (1 таб.) 2-3 рази на добу. При недостатньо вираженому клінічному ефект дозу препарату поступово збільшують до 2 таб. (20 мг) 1-2 рази на добу. Максимальна добова доза – 40 мг (4 таб./добу). Есенційна гіпертензія Середня добова доза – 10 мг (1 таб.) 2-3 рази на добу. При недостатньо вираженому клінічному ефекті можливе поступове збільшення дози препарату до 20 мг (2 таб.) 2 рази на добу. Максимальна добова доза – 40 мг (4 таб./добу). При 2-кратному призначенні мінімальний інтервал між прийомами препарату має становити щонайменше 4 год. Тривалість курсу лікування визначається лікарем.ПередозуванняСимптоми: головний біль, гіперемія шкіри обличчя, тривале виражене зниження артеріального тиску, пригнічення функції синусового вузла, брадикардія/тахікардія, брадіаритмія. При тяжкому отруєнні - втрата свідомості, кома. Лікування: проведення симптоматичної терапії. При тяжкому отруєнні (колапс, пригнічення синусового вузла) проводять промивання шлунка (при необхідності тонкого кишечника), призначають активоване вугілля. Антидотом є препарати кальцію, показано внутрішньовенне введення 10% кальцію хлориду або кальцію глюконату, з подальшим переведенням на тривалу інфузію. При вираженому зниженні АТ показано повільне внутрішньовенне введення допаміну, добутаміну, адреналіну або норадреналіну. Рекомендується проводити контроль вмісту глюкози (може знижуватися вивільнення інсуліну) та електролітів у крові (К+, Са2+). При розвитку серцевої недостатності – внутрішньовенне введення строфантину. При порушеннях провідності – атропін, ізопреналін або штучний водій ритму. Гемодіаліз не є ефективним, рекомендується плазмаферез.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ період лікування необхідно утримуватись від прийому етанолу. Припиняти лікування препаратом рекомендується поступово. Слід мати на увазі, що на початку лікування може виникнути стенокардія, особливо після нещодавнього різкого скасування бета-адреноблокаторів (останні слід скасовувати поступово). Одночасне призначення бета-адреноблокаторів необхідно проводити в умовах ретельного лікарського контролю, оскільки це може зумовити надмірне зниження артеріального тиску, а в деяких випадках – посилення симптомів серцевої недостатності. При вираженій серцевій недостатності препарат дозують із великою обережністю. Діагностичними критеріями призначення препарату при вазоспастичній стенокардії є: класична клінічна картина, що супроводжується підвищенням сегмента ST, виникнення ергоновін-індукованої стенокардії або спазму коронарних артерій, виявлення коронароспазму при ангіографії або виявлення ангіоспастичного компонента без підтвір коли дані ЕКГ свідчать про минучий ангіоспазм). Для пацієнтів з тяжкою обструктивною кардіоміопатією існує ризик збільшення частоти, тяжкості прояву та тривалості нападів стенокардії після прийому ніфедипіну; у разі необхідна відміна препарату. У пацієнтів з незворотною нирковою недостатністю, що перебувають на гемодіалізі, що мають високий АТ та знижений ОЦК, препарат слід застосовувати обережно, т.к. можливе різке падіння АТ. За хворими на порушення функції печінки встановлюється ретельне спостереження; при необхідності дозу препарату знижують та/або використовують інші лікарські форми ніфедипіну. У разі необхідності хірургічного втручання під наркозом необхідно інформувати лікаря-анестезіолога про лікування пацієнта ніфедипіном. При екстракорпоральному заплідненні в окремих випадках БМКК викликали зміни у головній частині сперматозоїдів, що може призвести до порушення функцій сперматозоїдів. У випадках, при яких повторне екстракорпоральне запліднення не здійснилося через неясну причину, застосування БМКК, включаючи ніфедипін, можна вважати можливою причиною невдачі. Під час лікування можливе отримання хибнопозитивного результату прямої реакції Кумбса та лабораторних тестів на антинуклеарні антитіла. При спектофотометрическом визначенні ваніліл-мигдальної кислоти в сечі ніфедипін може бути причиною отримання помилково-завищеного результату, проте, на результати тестів, проведених за допомогою ВЕРХ, ніфедипін не впливає. З обережністю слід проводити одночасне лікування ніфедипіном, дизопірамідом та флекаїнідом внаслідок можливого посилення інотропного ефекту. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування пацієнтам необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: ніфедипін 20мг. Допоміжні речовини: лактози моногідрат – 31.6 мг, крохмаль картопляний – 31.4 мг, целюлоза мікрокристалічна – 31 мг, повідон К25 – 5.4 мг, магнію стеарат – 0.6 мг. Склад плівкової оболонки: гіпромелоза - 5.188 мг, макрогол 6000 - 0.861 мг, макрогол 35000 - 0.393 мг, барвник хіноліновий жовтий (Е104) - 0.143 мг, титану діоксид (Е171) - 1.3. 50 шт. - флакони коричневого скла (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки пролонгованої дії, покриті плівковою оболонкою жовтого кольору, круглі, двоопуклі; на зламі – однорідна маса жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаСелективний блокатор повільних кальцієвих каналів (БМКК), похідне 1,4-дигідропіридину. Чинить антиангінальну та гіпотензивну дію. Зменшує струм позаклітинного Са2+ усередину кардіоміоцитів та гладком'язових клітин коронарних та периферичних артерій; у високих дозах інгібує вивільнення Са2+ із внутрішньоклітинних депо. У терапевтичних дозах нормалізує трансмембранний струм Са2+, порушений при низці патологічних станів, насамперед при артеріальній гіпертензії. Чи не впливає на тонус вен. Підсилює коронарний кровотік, покращує кровопостачання ішемізованих зон міокарда без розвитку феномену "обкрадання", активує функціонування колатералів. Розширюючи периферичні артерії, знижує ОПСС, тонус міокарда, постнавантаження та потребу міокарда в кисні. Практично не впливає на синоатріальний вузол і AV-вузол, має слабку антиаритмічну активність. Підсилює нирковий кровообіг, викликає помірний натрійурез. Негативна хроно-, дромо- та інотропна дія перекривається рефлекторною активацією симпатоадреналової системи та збільшенням ЧСС у відповідь на периферичну вазодилатацію. Час настання клінічного ефекту – 20 хв та його тривалість – 4-6 год. При тривалому прийомі (2-3 місяці) розвивається толерантність до дії препарату.ФармакокінетикаВсмоктування Абсорбція – висока (більше 90%). Біодоступність – 50-70%. Їда підвищує біодоступність. Має ефект "першого проходження" через печінку. C max ніфедипіну в плазмі після одноразового перорального прийому 2 таблеток (відповідає 20 мг ніфедипіну) досягається через 1-3 год і її значення становить в середньому 28.3 нг/мл. Розподіл Зв'язування з білками плазми (з альбумінами) - 95%. Проникає через гематоенцефалічний бар'єр і плацентарний бар'єр, виділяється з грудним молоком. Кумулятивний ефект відсутній. Метаболізм та виведення Повністю метаболізується у печінці. T1/2 становить 2-5 год. Виводиться нирками як неактивного метаболіту (60-80% прийнятої дози), 20% - з жовчю. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках Хронічна ниркова недостатність, гемодіаліз та перитонеальний діаліз не впливають на фармакокінетику. У пацієнтів із печінковою недостатністю знижується загальний кліренс та збільшується T1/2.Клінічна фармакологіяБлокатори кальцієвих каналів.Показання до застосуванняхронічна стабільна стенокардія (стенокардія напруги); стенокардія Принцметала (варіантна стенокардія); артеріальна гіпертензія.Протипоказання до застосуванняАртеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск нижче 90 мм рт. ст.); кардіогенний шок, колапс; хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації; виражений аортальний стеноз; нестабільна стенокардія; гострий інфаркт міокарда (перші 4 тижні); спільне застосування з рифампіцином; І триместр вагітності; період лактації (грудного вигодовування); підвищена чутливість до ніфедипіну та інших похідних 1,4-дигідропіридину або до інших компонентів препарату. З обережністю: стеноз мітрального клапана, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, виражена брадикардія або тахікардія, СССУ, злоякісна артеріальна гіпертензія, гіповолемія, тяжкі порушення мозкового кровообігу, інфаркт міокарда з лівошлуночковою недостатністю, непрохідність артеріальної гіпотензії), II та III триместри вагітності, дитячий та підлітковий вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені), одночасний прийом бета-адреноблокаторів, дигоксину.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний у І триместрі вагітності та в період лактації. З обережністю: слід призначати препарат у ІІ та ІІІ триместрах вагітності. Застосування у дітей З обережністю: вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).Побічна діяЗ боку серцево-судинної системи: тахікардія, серцебиття, аритмії, периферичні набряки (човників, стоп, гомілок), прояви надмірної вазодилатації (безсимптомне зниження артеріального тиску, розвиток або посилення серцевої недостатності, припливи крові до шкіри обличчя, гіперемія шкіри, почуття жару), виражене зниження артеріального тиску (рідко), синкопе. У деяких пацієнтів, особливо на початку лікування або при збільшенні дози, можлива поява нападів стенокардії та у поодиноких випадках – розвитку інфаркту міокарда, що потребує відміни препарату. З боку нервової системи: біль голови, запаморочення, загальна слабкість, підвищена стомлюваність, сонливість. При тривалому прийомі препарату у високих дозах - парестезії кінцівок, тремор, екстрапірамідні (паркінсонічні) порушення (атаксія, "маскоподібна" особа, човгаюча хода, тремор кистей та пальців рук, утруднене ковтання), депресія. З боку системи травлення: диспепсія (нудота, діарея або запор), сухість у роті, метеоризм, підвищення апетиту; рідко – гіперплазія ясен, що повністю зникає після відміни препарату; при тривалому прийомі – порушення функції печінки (внутрішньопечінковий холестаз, підвищення активності печінкових трансаміназ). З боку кістково-м'язової системи: артрит, міалгія, набряклість суглобів, судоми верхніх та нижніх кінцівок. Алергічні реакції: рідко – свербіж шкіри, кропив'янка, екзантеми, аутоімунний гепатит, ексфоліативний дерматит, фотодерматит, анафілактичні реакції. З боку системи кровотворення: анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, тромбоцитопенічна пурпура, агранулоцитоз. З боку сечовидільної системи: збільшення добового діурезу, погіршення функції нирок (у хворих із нирковою недостатністю). Інші: рідко – порушення зору (в т.ч. транзиторна сліпота при максимальній концентрації ніфедипіну в плазмі крові), гінекомастія (у літніх хворих, що повністю зникає після відміни препарату), галакторея, гіперглікемія, набряк легенів, бронхоспазм, збільшення маси тіла.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні інших гіпотензивних засобів, а також трициклічних антидепресантів, нітратів, циметидину, інгаляційних анестетиків, діуретиків, гіпотензивний ефект ніфедипіну може посилюватися. БМКК можуть ще більше посилювати негативну інотропну дію таких антиаритмічних засобів, як аміодарон та хінідин. При комбінуванні ніфедипіну з нітратами посилюється тахікардія. Ділтіазем пригнічує метаболізм ніфедипіну в організмі, що може вимагати зниження дози ніфедипіну при одночасному призначенні цих препаратів. Знижує концентрацію хінідину у плазмі крові. Підвищує концентрацію дигоксину та теофіліну у плазмі крові. Рифампіцин прискорює метаболізм ніфедипіну, не рекомендується спільне призначення. При одночасному призначенні з цефалоспоринами (наприклад, цефіксім) може збільшитися концентрація цефалоспоринів у крові. Симпатоміметики, НПЗЗ (пригнічення синтезу простагландинів у нирках та затримка іонів натрію та рідини в організмі), естрогени (затримка рідини в організмі) знижують гіпотензивний ефект. Ніфедипін може витісняти із зв'язку з білками препарати з високим ступенем зв'язування (в т.ч. непрямі антикоагулянти - похідні кумарину та індандіону, протисудомні, НПЗЗ, хінін, саліцилати, сульфінпіразон), внаслідок цього можливе підвищення їх концентрацій у плазмі крові. Ніфедипін пригнічує метаболізм празозину та інших альфа-адреноблокаторів, що може призвести до посилення гіпотензивного ефекту. За потреби дозу вінкрістину знижують, т.к. ніфедипін гальмує його виведення з організму, що може спричинити посилення побічних ефектів. Препарати літію можуть посилювати токсичні ефекти (нудота, блювання, діарея, атаксія, тремор, шум у вухах). При одночасному призначенні прокаїнаміду, хінідину та інших препаратів, що спричиняють подовження інтервалу QT, ризик значного подовження інтервалу QT зростає. Грейпфрутовий сік пригнічує метаболізм ніфедипіну в організмі, тому протипоказаний під час лікування ніфедипіном. Ніфедипін метаболізується за допомогою ізоферменту CYP3А, у зв'язку з цим одночасне застосування препаратів, що інгібують цю систему може призвести до взаємодії даного препарату та ніфедипіну: так, макроліди, противірусні препарати (наприклад, ампренавір, індинавір, нелфінавір, ритонавір або саквін азолів (кетоконазол, ітраконазол або флуконазол) викликають збільшення концентрації ніфедипіну у плазмі крові. Зважаючи на досвід застосування БМКК німодипіну, не можна виключити аналогічні взаємодії також з ніфедипіном: карбамазепін, фенобарбітал можуть спричинити зниження концентрації ніфедипіну у плазмі крові, а вальпроєва кислота – збільшення концентрації ніфедипіну у плазмі крові.Спосіб застосування та дозиВсередину після їжі, не розжовуючи та запиваючи достатньою кількістю рідини. Доза препарату підбирається лікарем індивідуально відповідно до тяжкості захворювання та чутливості хворого до препарату. Для пацієнтів із супутніми тяжкими цереброваскулярними захворюваннями та у пацієнтів похилого віку дозу препарату слід зменшити. Одночасний прийом їжі затримує, але не зменшує всмоктування ніфедипіну із ШКТ. Хронічна стабільна та вазоспастична стенокардія Початкова доза – 10 мг (1 таб.) 2-3 рази на добу. При недостатньо вираженому клінічному ефект дозу препарату поступово збільшують до 2 таб. (20 мг) 1-2 рази на добу. Максимальна добова доза – 40 мг (4 таб./добу). Есенційна гіпертензія Середня добова доза – 10 мг (1 таб.) 2-3 рази на добу. При недостатньо вираженому клінічному ефекті можливе поступове збільшення дози препарату до 20 мг (2 таб.) 2 рази на добу. Максимальна добова доза – 40 мг (4 таб./добу). При 2-кратному призначенні мінімальний інтервал між прийомами препарату має становити щонайменше 4 год. Тривалість курсу лікування визначається лікарем.ПередозуванняСимптоми: головний біль, гіперемія шкіри обличчя, тривале виражене зниження артеріального тиску, пригнічення функції синусового вузла, брадикардія/тахікардія, брадіаритмія. При тяжкому отруєнні - втрата свідомості, кома. Лікування: проведення симптоматичної терапії. При тяжкому отруєнні (колапс, пригнічення синусового вузла) проводять промивання шлунка (при необхідності тонкого кишечника), призначають активоване вугілля. Антидотом є препарати кальцію, показано внутрішньовенне введення 10% кальцію хлориду або кальцію глюконату, з подальшим переведенням на тривалу інфузію. При вираженому зниженні АТ показано повільне внутрішньовенне введення допаміну, добутаміну, адреналіну або норадреналіну. Рекомендується проводити контроль вмісту глюкози (може знижуватися вивільнення інсуліну) та електролітів у крові (К+, Са2+). При розвитку серцевої недостатності – внутрішньовенне введення строфантину. При порушеннях провідності – атропін, ізопреналін або штучний водій ритму. Гемодіаліз не є ефективним, рекомендується плазмаферез.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ період лікування необхідно утримуватись від прийому етанолу. Припиняти лікування препаратом рекомендується поступово. Слід мати на увазі, що на початку лікування може виникнути стенокардія, особливо після нещодавнього різкого скасування бета-адреноблокаторів (останні слід скасовувати поступово). Одночасне призначення бета-адреноблокаторів необхідно проводити в умовах ретельного лікарського контролю, оскільки це може зумовити надмірне зниження артеріального тиску, а в деяких випадках – посилення симптомів серцевої недостатності. При вираженій серцевій недостатності препарат дозують із великою обережністю. Діагностичними критеріями призначення препарату при вазоспастичній стенокардії є: класична клінічна картина, що супроводжується підвищенням сегмента ST, виникнення ергоновін-індукованої стенокардії або спазму коронарних артерій, виявлення коронароспазму при ангіографії або виявлення ангіоспастичного компонента без підтвір коли дані ЕКГ свідчать про минучий ангіоспазм). Для пацієнтів з тяжкою обструктивною кардіоміопатією існує ризик збільшення частоти, тяжкості прояву та тривалості нападів стенокардії після прийому ніфедипіну; у разі необхідна відміна препарату. У пацієнтів з незворотною нирковою недостатністю, що перебувають на гемодіалізі, що мають високий АТ та знижений ОЦК, препарат слід застосовувати обережно, т.к. можливе різке падіння АТ. За хворими на порушення функції печінки встановлюється ретельне спостереження; при необхідності дозу препарату знижують та/або використовують інші лікарські форми ніфедипіну. У разі необхідності хірургічного втручання під наркозом необхідно інформувати лікаря-анестезіолога про лікування пацієнта ніфедипіном. При екстракорпоральному заплідненні в окремих випадках БМКК викликали зміни у головній частині сперматозоїдів, що може призвести до порушення функцій сперматозоїдів. У випадках, при яких повторне екстракорпоральне запліднення не здійснилося через неясну причину, застосування БМКК, включаючи ніфедипін, можна вважати можливою причиною невдачі. Під час лікування можливе отримання хибнопозитивного результату прямої реакції Кумбса та лабораторних тестів на антинуклеарні антитіла. При спектофотометрическом визначенні ваніліл-мигдальної кислоти в сечі ніфедипін може бути причиною отримання помилково-завищеного результату, проте, на результати тестів, проведених за допомогою ВЕРХ, ніфедипін не впливає. З обережністю слід проводити одночасне лікування ніфедипіном, дизопірамідом та флекаїнідом внаслідок можливого посилення інотропного ефекту. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування пацієнтам необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: бісопрололу фумарату 10 мг. Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна – 128 мг, крохмаль кукурудзяний – 7.5 мг, натрію лаурилсульфат – 1 мг, кремнію діоксид колоїдний – 2 мг, магнію стеарат – 1.5 мг. Склад плівкової оболонки: ;гіпромелоза - 6.4 мг, макрогол 400 - 1.28 мг, титану діоксид - 2.3 мг, барвник заліза оксид червоний (Е172) - 20 мкг. 100 шт. - блістери, пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою; світло-рожевого кольору, круглі, двоопуклі, з ризиком.Фармакотерапевтична групаСелективний бета1-адреноблокатор. Знижує активність реніну плазми, зменшує потребу міокарда в кисні, зменшує частоту серцевих скорочень (у спокої та при навантаженні). Чинить антигіпертензивну, антиаритмічну та антиангінальну дію. Блокуючи в невисоких дозах β1-адренорецептори серця, зменшує стимульоване катехоламінами утворення цАМФ з АТФ, знижує внутрішньоклітинний струм іонів кальцію, виявляє негативну хроно-, дромо-, батмо- та інотропну дію (уріджує ЧСС, пригнічує провідність). При збільшенні дози має бета2-адреноблокуючу дію. ОПСС на початку застосування препарату, у перші 24 години після прийому внутрішньо, збільшується (в результаті реципрокного зростання активності α-адренорецепторів та усунення стимуляції β2-адренорецепторів), яке через 1-3 доби повертається до вихідного,а при тривалому призначенні знижується. Антигіпертензивна дія пов'язана зі зменшенням хвилинного об'єму крові, симпатичною стимуляцією периферичних судин, зниженням активності РААС (має більше значення для хворих з вихідною гіперсекрецією реніну) та ЦНС, відновленням чутливості барорецепторів дуги аорти (не відбувається посилення їх активності у відповідь на зниження АТ) та результаті зменшенням периферичних симпатичних впливів. При артеріальній гіпертензії гіпотензивний ефект розвивається через 2-5 днів, стабільний ефект – через 1-2 місяці. Антиангінальна дія обумовлена ​​зменшенням потреби міокарда в кисні внаслідок урізання ЧСС та зниження скоротливості, подовженням діастоли, покращенням перфузії міокарда, а також зниженням чутливості міокарда до впливу симпатичної іннервації.Зменшує число та тяжкість нападів стенокардії та підвищує переносимість фізичного навантаження. За рахунок підвищення кінцевого діастолічного тиску в лівому шлуночку та збільшення розтягування м'язових волокон шлуночків може підвищуватися потреба в кисні, особливо у хворих із хронічною серцевою недостатністю. Антиаритмічна дія обумовлена ​​усуненням аритмогенних факторів (тахікардії, підвищеної активності симпатичної нервової системи, збільшеного вмісту цАМФ, артеріальної гіпертензії), зменшенням швидкості спонтанного збудження синусового та ектопічного водіїв ритму та уповільненням AV-провідності (переважно в анте через AV-вузол) та провідності за додатковими шляхами. При застосуванні у середніх терапевтичних дозах,на відміну від неселективних бета-адреноблокаторів, надає менш виражений вплив на органи, що містять β2-адренорецептори (підшлункова залоза, скелетні м'язи, гладка мускулатура периферичних артерій, бронхів і матки) і на вуглеводний обмін, не викликає затримки іонів. При застосуванні у високих дозах (200 мг і більше) має блокуючий ефект на обидва підтипи β-адренорецепторів, головним чином у бронхах та гладких м'язах судин.головним чином у бронхах та гладких м'язах судин.головним чином у бронхах та гладких м'язах судин.ФармакокінетикаВсмоктування Абсорбція становить 80-90%, їда не впливає на абсорбцію. C max ;у плазмі крові спостерігається через 1-3 год. Розподіл Зв'язування з білками плазми становить близько 30%. Проникність через гематоенцефалічний бар'єр і плацентарний бар'єр - низька, секреція з грудним молоком - низька. Метаболізм Метаболізується у печінці з утворенням неактивних метаболітів. Виведення T1/2; - 10-12 год. Виводиться нирками близько 98% (50% - у незміненому вигляді), менше 2% виводиться з жовчю.Клінічна фармакологіяБета1-адреноблокатор.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія; ІХС: профілактика нападів стенокардії.Протипоказання до застосуванняШок (зокрема кардіогенний); гостра серцева недостатність; хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації; AV-блокада II та III ступеня (без штучного водія ритму); синоатріальна блокада; СССУ; виражена брадикардія; кардіомегалія (без ознак серцевої недостатності); артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск нижче 100 мм рт.ст., особливо при інфаркті міокарда); бронхіальна астма та хронічна обструктивна хвороба легень в анамнезі; одночасний прийом інгібіторів МАО (крім інгібіторів МАО типу В); супутнє застосування флоктафеніну та сультоприду; пізні стадії порушення периферичного кровообігу; хвороба Рейно; період лактації; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); підвищена чутливість до компонентів препарату та інших бета-адреноблокаторів. З обережністю слід призначати препарат при печінковій недостатності, нирковій недостатності (КК менше 20 мл/хв), метаболічному ацидозі, феохромоцитомі (при супутньому застосуванні альфа-адреноблокаторів), цукровому діабеті в стадії декомпенсації, AV-блокаді I ступеня, рестриктивної кардіоміопатії, вроджених вад серця або вадах клапанів серця з вираженими гемодинамічними порушеннями, хронічної серцевої недостатності з інфарктом міокарда протягом останніх 3 місяців, псоріазі, депресії (в т.ч. в анамнезі), тяжких алергічних реакціях в анамнезі, дотримання суворої дієти, проведення десенсибілізуючої імунотерапії алергенами та екстрактами алергенів, а також пацієнтам похилого віку.Вагітність та лактаціяПри вагітності Коронал призначають лише за суворими показаннями, якщо передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. За 72 години перед пологами прийом препарату Коронал необхідно припинити у зв'язку з можливим розвитком у плода/новонародженого брадикардії, артеріальної гіпотензії, гіпоглікемії та пригнічення дихання. Якщо прийом препарату Коронал необхідний у період лактації, грудне вигодовування слід припинити. При прийомі бісопрололу при вагітності у плода можлива внутрішньоутробна затримка росту, гіпоглікемія, брадикардія. Застосування у дітей Препарат протипоказаний до застосування у дітей та підлітків до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).Побічна діяЧастота побічних ефектів визначається наступним чином: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 та <1/10), нечасто (≥1/1000 та <1/100), рідко (≥1/10 000) та <1/1000), дуже рідко (<1/10 000, включаючи окремі повідомлення). З боку ЦНС: нечасто - підвищена стомлюваність, астенія, запаморочення, біль голови, сонливість або безсоння, депресія; рідко – галюцинації, нічні кошмари, судоми. З боку органів чуття: рідко - порушення зору, зменшення секреції слізної рідини, сухість і болючість очей, порушення слуху; дуже рідко – кон'юнктивіт. З боку серцево-судинної системи: дуже часто - синусова брадикардія; часто - зниження артеріального тиску, прояв ангіоспазму (посилення порушення периферичного кровообігу, похолодання нижніх кінцівок, парестезії); нечасто – порушення AV-провідності, ортостатична гіпотензія, декомпенсація хронічної серцевої недостатності, периферичні набряки. З боку травної системи: часто - сухість слизової оболонки порожнини рота, нудота, блювання, діарея, запор; рідко – гепатит, підвищення активності печінкових трансаміназ. З боку дихальної системи: ;нечасто - утруднення дихання при призначенні у високих дозах (втрата селективності) та/або у схильних пацієнтів - ларинго- та бронхоспазм; рідко – закладеність носа, алергічний риніт. З боку ендокринної системи: рідко - гіперглікемія (у хворих на цукровий діабет 2 типу), гіпоглікемія (у хворих, які отримують інсулін). Алергічні реакції: рідко - свербіж шкіри, висип, кропив'янка. З боку шкірних покривів: рідко - посилення потовиділення, гіперемія шкіри; дуже рідко – псоріазоподібні шкірні реакції, загострення симптомів псоріазу, алопеція. З боку кістково-м'язової системи: нечасто - м'язова слабкість, судоми в литкових м'язах, артралгія. З боку органів кровотворення: в окремих випадках - тромбоцитопенія, агранулоцитоз. Інші: дуже рідко - порушення потенції; рідко - гіпертригліцеридемія, синдром "скасування" (посилення нападів стенокардії, підвищення артеріального тиску).Взаємодія з лікарськими засобамиАлергени, що використовуються для імунотерапії, або екстракти алергенів для шкірних проб, підвищують ризик виникнення тяжких системних алергічних реакцій або анафілаксії у хворих, які отримують бісопролол. При одночасному застосуванні з Короналом йодовмісні рентгеноконтрастні лікарські засоби для внутрішньовенного введення підвищують ризик розвитку анафілактичних реакцій. При одночасному застосуванні з Короналом фенітоїн для внутрішньовенного введення, лікарські засоби для інгаляційної загальної анестезії (похідні вуглеводнів) підвищують вираженість кардіодепресивної дії та ймовірність зниження АТ. При одночасному застосуванні Коронал змінює ефективність інсуліну та пероральних гіпоглікемічних лікарських засобів, маскує симптоми гіпоглікемії, що розвивається (тахікардію, підвищення АТ). При одночасному застосуванні Коронал знижує кліренс лідокаїну та ксантинів (крім дифіліну) та підвищує їх концентрацію у плазмі, особливо у хворих з вихідно підвищеним кліренсом теофіліну під впливом куріння. НПЗЗ (за рахунок затримки іонів натрію та блокади синтезу простагландину нирками), кортикостероїдів та естрогени (за рахунок затримки іонів натрію) послаблюють антигіпертензивний ефект Короналу. При одночасному застосуванні з Короналом серцеві глікозиди, метилдопа, резерпін та гуанфацин, блокатори повільних кальцієвих каналів (верапаміл, дилтіазем), аміодарон та інші антиаритмічні лікарські засоби підвищують ризик розвитку або посилення брадикардії, AV-блокади, зупинки серця та серцевої недостатності. При одночасному застосуванні з Короналом ніфедипін може призводити до значного зниження артеріального тиску. При одночасному застосуванні з Короналом діуретики, клонідин, симпатолітики, гідралазин та інші гіпотензивні лікарські засоби можуть призвести до надмірного зниження артеріального тиску. Коронал подовжує дію недеполяризуючих міорелаксантів та антикоагулянтний ефект кумаринів. При одночасному застосуванні з Короналом трициклічні та тетрациклічні антидепресанти, антипсихотичні лікарські засоби (нейролептики), етанол, седативні та снодійні лікарські засоби посилюють пригнічення ЦНС, можуть провокувати порушення серцевого ритму, брадикардію та ортостатичну гіпотензію. Не рекомендується одночасне застосування Короналу з інгібіторами МАО внаслідок значного посилення гіпотензивної дії, перерва у лікуванні між прийомом інгібіторів МАО та Короналу має становити не менше 14 днів. При одночасному застосуванні з Короналом негідровані алкалоїди ріжків, ерготамін підвищують ризик розвитку порушень периферичного кровообігу. При одночасному застосуванні з Короналом сульфасалазин підвищує концентрацію бісопрололу у плазмі. При одночасному застосуванні з Короналом рифампіцин укорочує Т1/2бісопрололу. Існує потенційна небезпека адитивного ефекту з розвитком гіпотензії та/або значної брадикардії при спільному використанні з бета-адреноблокаторами для місцевого застосування (очні краплі). Зазначається зниження антигіпертензивної дії препарату на фоні застосування адреналіну та норадреналіну. Імовірність порушень автоматизму, провідності та скоротливості серця збільшується (взаємно) на фоні терапії хінідиновими препаратами (мефлохін, хлорохін). У разі шоку або артеріальної гіпотензії, зумовленої флоктафеніном, при сумісному застосуванні можливе зниження компенсаторних серцево-судинних реакцій. При одночасному застосуванні з баклофеном або аміфостином також спостерігається посилення антигіпертензивної дії.Спосіб застосування та дозиПри ;артеріальній гіпертензії та ІХС (профілактика нападів стабільної стенокардії);початкова доза становить 2.5-5 мг 1 раз на добу. При необхідності дозу збільшують до 10 мг 1 раз на добу. Максимальна добова доза – 20 мг. У пацієнтів з порушенням функції нирок при КК < 20 мл/хв або з вираженими порушеннями функції печінки; максимальна добова доза - 10 мг. Корекції дози у літніх пацієнтів не потрібно. Таблетки слід приймати внутрішньо, вранці натще, не розжовуючи, з невеликою кількістю рідини.ПередозуванняСимптоми: аритмія, шлуночкова екстрасистолія, виражена брадикардія, AV-блокада, зниження артеріального тиску, гостра серцева недостатність, акроціаноз, утруднення дихання, бронхоспазм, запаморочення, непритомні стани, судоми. Лікування: необхідно промити шлунок і призначити адсорбуючі препарати. Проводять симптоматичну терапію: при AV-блокаді, що розвинулася, - внутрішньовенне введення 1-2 мг атропіну, епінефрину або постановка тимчасового кардіостимулятора; при шлуночковій екстрасистолії - внутрішньовенний лідокаїн (препарати І А класу не застосовуються); при зниженні артеріального тиску хворий повинен перебувати в положенні Тренделенбурга; за відсутності симптомів набряку легень - внутрішньовенні плазмозамінні розчини, при неефективності - введення епінефрину, допаміну, добутаміну (для підтримки хроно- та інотропної дії та усунення вираженого зниження АТ); при серцевій недостатності – серцеві глікозиди, діуретики, глюкагон; при судомах - в/в діазепам; при бронхоспазму – бета2-адреностимулятори інгаляційно.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри призначенні Коронала слід регулярно контролювати ЧСС та АТ (на початку лікування – щодня, потім – 1 раз на 3-4 міс), проводити ЕКГ, визначати рівень глюкози в крові у хворих на цукровий діабет (1 раз на 4-5 міс). У пацієнтів похилого віку рекомендується контролювати функцію нирок (1 раз на 4-5 місяців). Слід навчити пацієнта методикою підрахунку ЧСС та проінструктувати про необхідність лікарської консультації при ЧСС менше 50 уд/хв. Перед початком лікування рекомендується проводити дослідження функції зовнішнього дихання у хворих з обтяженим бронхолегеневим анамнезом. Слід враховувати, що приблизно у 20% хворих на стенокардію бета-адреноблокатори неефективні через тяжкий коронарний атеросклероз з низьким порогом ішемії (ЧСС менше 100 уд./хв) та підвищений кінцевий діастолічний об'єм лівого шлуночка, що порушує субендокардіальний кров. У пацієнтів, що палять, ефективність бета-адреноблокаторів знижується. Хворі, які користуються контактними лінзами, повинні враховувати, що на фоні лікування можливе зменшення продукції слізної рідини. При використанні Короналу у хворих з феохромоцитомою є ризик розвитку парадоксальної артеріальної гіпертензії (якщо попередньо не досягнуто ефективної альфа-адреноблокади). Бісопролол може маскувати певні клінічні ознаки тиреотоксикозу (наприклад, тахікардію). Різка відміна Короналу у пацієнтів з тиреотоксикозом протипоказана, оскільки здатна посилити симптоматику захворювання. При цукровому діабеті бісопролол може маскувати тахікардію, спричинену гіпоглікемією. На відміну від неселективних бета-адреноблокаторів, практично не посилює викликану інсуліном гіпоглікемію і не затримує відновлення концентрації глюкози в крові до нормального рівня. При одночасному застосуванні з клонідином прийом останнього може бути припинено лише через кілька днів після відміни препарату Коронал. Можливе посилення вираженості реакції підвищеної чутливості та відсутність ефекту від звичайних доз епінефрину на тлі обтяженого алергологічного анамнезу. У разі потреби проведення планового хірургічного лікування відміну препарату проводять за 48 годин до початку загальної анестезії. Якщо хворий прийняв препарат перед операцією, то йому слід підібрати лікарський засіб для загальної анестезії з мінімальною негативною інотропною дією. Реципрокну активацію блукаючого нерва можна усунути внутрішньовенним введенням атропіну (1-2 мг). Лікарські засоби, що знижують запаси катехоламінів (в т.ч. резерпін), можуть посилити дію бета-адреноблокаторів, тому хворі, які приймають такі поєднання лікарських засобів, повинні перебувати під постійним наглядом лікаря щодо виявлення вираженого зниження АТ або брадикардії. Хворим із супутніми бронхоспастичними захворюваннями можна призначати кардіоселективні адреноблокатори у разі непереносимості та/або неефективності інших гіпотензивних лікарських засобів. Передозування небезпечне розвитком бронхоспазму. У разі появи у хворих похилого віку наростаючої брадикардії (менше 50 уд/хв), вираженого зниження АТ (систолічний АТ нижче 100 мм рт.ст.), AV-блокади необхідно зменшити дозу або припинити лікування. Рекомендується припиняти терапію у разі розвитку депресії. Слід відмінити препарат перед проведенням дослідження вмісту в крові та сечі катехоламінів, норметанефрину, ванілінміндальної кислоти, титрів антинуклеарних антитіл. Не можна різко переривати лікування через небезпеку розвитку тяжких аритмій та інфаркту міокарда. Скасування проводять поступово, знижуючи дозу протягом 2 тижнів та більше (дозу знижують на 25% на 3-4 дні). Використання у педіатрії Застосування препарату Коронал у дітей та підлітків віком до 18 років протипоказано, т.к. ефективність та безпека не встановлені. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: бісопрололу фумарату 10 мг. Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна – 128 мг, крохмаль кукурудзяний – 7.5 мг, натрію лаурилсульфат – 1 мг, кремнію діоксид колоїдний – 2 мг, магнію стеарат – 1.5 мг. Склад плівкової оболонки: ;гіпромелоза - 6.4 мг, макрогол 400 - 1.28 мг, титану діоксид - 2.3 мг, барвник заліза оксид червоний (Е172) - 20 мкг. 10 шт. - блістери (3) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою; світло-рожевого кольору, круглі, двоопуклі, з ризиком.Фармакотерапевтична групаСелективний бета1-адреноблокатор. Знижує активність реніну плазми, зменшує потребу міокарда в кисні, зменшує частоту серцевих скорочень (у спокої та при навантаженні). Чинить антигіпертензивну, антиаритмічну та антиангінальну дію. Блокуючи в невисоких дозах β1-адренорецептори серця, зменшує стимульоване катехоламінами утворення цАМФ з АТФ, знижує внутрішньоклітинний струм іонів кальцію, виявляє негативну хроно-, дромо-, батмо- та інотропну дію (уріджує ЧСС, пригнічує провідність). При збільшенні дози має бета2-адреноблокуючу дію. ОПСС на початку застосування препарату, у перші 24 години після прийому внутрішньо, збільшується (в результаті реципрокного зростання активності α-адренорецепторів та усунення стимуляції β2-адренорецепторів), яке через 1-3 доби повертається до вихідного,а при тривалому призначенні знижується. Антигіпертензивна дія пов'язана зі зменшенням хвилинного об'єму крові, симпатичною стимуляцією периферичних судин, зниженням активності РААС (має більше значення для хворих з вихідною гіперсекрецією реніну) та ЦНС, відновленням чутливості барорецепторів дуги аорти (не відбувається посилення їх активності у відповідь на зниження АТ) та результаті зменшенням периферичних симпатичних впливів. При артеріальній гіпертензії гіпотензивний ефект розвивається через 2-5 днів, стабільний ефект – через 1-2 місяці. Антиангінальна дія обумовлена ​​зменшенням потреби міокарда в кисні внаслідок урізання ЧСС та зниження скоротливості, подовженням діастоли, покращенням перфузії міокарда, а також зниженням чутливості міокарда до впливу симпатичної іннервації.Зменшує число та тяжкість нападів стенокардії та підвищує переносимість фізичного навантаження. За рахунок підвищення кінцевого діастолічного тиску в лівому шлуночку та збільшення розтягування м'язових волокон шлуночків може підвищуватися потреба в кисні, особливо у хворих із хронічною серцевою недостатністю. Антиаритмічна дія обумовлена ​​усуненням аритмогенних факторів (тахікардії, підвищеної активності симпатичної нервової системи, збільшеного вмісту цАМФ, артеріальної гіпертензії), зменшенням швидкості спонтанного збудження синусового та ектопічного водіїв ритму та уповільненням AV-провідності (переважно в анте через AV-вузол) та провідності за додатковими шляхами. При застосуванні у середніх терапевтичних дозах,на відміну від неселективних бета-адреноблокаторів, надає менш виражений вплив на органи, що містять β2-адренорецептори (підшлункова залоза, скелетні м'язи, гладка мускулатура периферичних артерій, бронхів і матки) і на вуглеводний обмін, не викликає затримки іонів. При застосуванні у високих дозах (200 мг і більше) має блокуючий ефект на обидва підтипи β-адренорецепторів, головним чином у бронхах та гладких м'язах судин.головним чином у бронхах та гладких м'язах судин.головним чином у бронхах та гладких м'язах судин.ФармакокінетикаВсмоктування Абсорбція становить 80-90%, їда не впливає на абсорбцію. C max ;у плазмі крові спостерігається через 1-3 год. Розподіл Зв'язування з білками плазми становить близько 30%. Проникність через гематоенцефалічний бар'єр і плацентарний бар'єр - низька, секреція з грудним молоком - низька. Метаболізм Метаболізується у печінці з утворенням неактивних метаболітів. Виведення T1/2; - 10-12 год. Виводиться нирками близько 98% (50% - у незміненому вигляді), менше 2% виводиться з жовчю.Клінічна фармакологіяБета1-адреноблокатор.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія; ІХС: профілактика нападів стенокардії.Протипоказання до застосуванняШок (зокрема кардіогенний); гостра серцева недостатність; хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації; AV-блокада II та III ступеня (без штучного водія ритму); синоатріальна блокада; СССУ; виражена брадикардія; кардіомегалія (без ознак серцевої недостатності); артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск нижче 100 мм рт.ст., особливо при інфаркті міокарда); бронхіальна астма та хронічна обструктивна хвороба легень в анамнезі; одночасний прийом інгібіторів МАО (крім інгібіторів МАО типу В); супутнє застосування флоктафеніну та сультоприду; пізні стадії порушення периферичного кровообігу; хвороба Рейно; період лактації; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); підвищена чутливість до компонентів препарату та інших бета-адреноблокаторів. З обережністю слід призначати препарат при печінковій недостатності, нирковій недостатності (КК менше 20 мл/хв), метаболічному ацидозі, феохромоцитомі (при супутньому застосуванні альфа-адреноблокаторів), цукровому діабеті в стадії декомпенсації, AV-блокаді I ступеня, рестриктивної кардіоміопатії, вроджених вад серця або вадах клапанів серця з вираженими гемодинамічними порушеннями, хронічної серцевої недостатності з інфарктом міокарда протягом останніх 3 місяців, псоріазі, депресії (в т.ч. в анамнезі), тяжких алергічних реакціях в анамнезі, дотримання суворої дієти, проведення десенсибілізуючої імунотерапії алергенами та екстрактами алергенів, а також пацієнтам похилого віку.Вагітність та лактаціяПри вагітності Коронал призначають лише за суворими показаннями, якщо передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. За 72 години перед пологами прийом препарату Коронал необхідно припинити у зв'язку з можливим розвитком у плода/новонародженого брадикардії, артеріальної гіпотензії, гіпоглікемії та пригнічення дихання. Якщо прийом препарату Коронал необхідний у період лактації, грудне вигодовування слід припинити. При прийомі бісопрололу при вагітності у плода можлива внутрішньоутробна затримка росту, гіпоглікемія, брадикардія. Застосування у дітей Препарат протипоказаний до застосування у дітей та підлітків до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).Побічна діяЧастота побічних ефектів визначається наступним чином: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 та <1/10), нечасто (≥1/1000 та <1/100), рідко (≥1/10 000) та <1/1000), дуже рідко (<1/10 000, включаючи окремі повідомлення). З боку ЦНС: нечасто - підвищена стомлюваність, астенія, запаморочення, біль голови, сонливість або безсоння, депресія; рідко – галюцинації, нічні кошмари, судоми. З боку органів чуття: рідко - порушення зору, зменшення секреції слізної рідини, сухість і болючість очей, порушення слуху; дуже рідко – кон'юнктивіт. З боку серцево-судинної системи: дуже часто - синусова брадикардія; часто - зниження артеріального тиску, прояв ангіоспазму (посилення порушення периферичного кровообігу, похолодання нижніх кінцівок, парестезії); нечасто – порушення AV-провідності, ортостатична гіпотензія, декомпенсація хронічної серцевої недостатності, периферичні набряки. З боку травної системи: часто - сухість слизової оболонки порожнини рота, нудота, блювання, діарея, запор; рідко – гепатит, підвищення активності печінкових трансаміназ. З боку дихальної системи: ;нечасто - утруднення дихання при призначенні у високих дозах (втрата селективності) та/або у схильних пацієнтів - ларинго- та бронхоспазм; рідко – закладеність носа, алергічний риніт. З боку ендокринної системи: рідко - гіперглікемія (у хворих на цукровий діабет 2 типу), гіпоглікемія (у хворих, які отримують інсулін). Алергічні реакції: рідко - свербіж шкіри, висип, кропив'янка. З боку шкірних покривів: рідко - посилення потовиділення, гіперемія шкіри; дуже рідко – псоріазоподібні шкірні реакції, загострення симптомів псоріазу, алопеція. З боку кістково-м'язової системи: нечасто - м'язова слабкість, судоми в литкових м'язах, артралгія. З боку органів кровотворення: в окремих випадках - тромбоцитопенія, агранулоцитоз. Інші: дуже рідко - порушення потенції; рідко - гіпертригліцеридемія, синдром "скасування" (посилення нападів стенокардії, підвищення артеріального тиску).Взаємодія з лікарськими засобамиАлергени, що використовуються для імунотерапії, або екстракти алергенів для шкірних проб, підвищують ризик виникнення тяжких системних алергічних реакцій або анафілаксії у хворих, які отримують бісопролол. При одночасному застосуванні з Короналом йодовмісні рентгеноконтрастні лікарські засоби для внутрішньовенного введення підвищують ризик розвитку анафілактичних реакцій. При одночасному застосуванні з Короналом фенітоїн для внутрішньовенного введення, лікарські засоби для інгаляційної загальної анестезії (похідні вуглеводнів) підвищують вираженість кардіодепресивної дії та ймовірність зниження АТ. При одночасному застосуванні Коронал змінює ефективність інсуліну та пероральних гіпоглікемічних лікарських засобів, маскує симптоми гіпоглікемії, що розвивається (тахікардію, підвищення АТ). При одночасному застосуванні Коронал знижує кліренс лідокаїну та ксантинів (крім дифіліну) та підвищує їх концентрацію у плазмі, особливо у хворих з вихідно підвищеним кліренсом теофіліну під впливом куріння. НПЗЗ (за рахунок затримки іонів натрію та блокади синтезу простагландину нирками), кортикостероїдів та естрогени (за рахунок затримки іонів натрію) послаблюють антигіпертензивний ефект Короналу. При одночасному застосуванні з Короналом серцеві глікозиди, метилдопа, резерпін та гуанфацин, блокатори повільних кальцієвих каналів (верапаміл, дилтіазем), аміодарон та інші антиаритмічні лікарські засоби підвищують ризик розвитку або посилення брадикардії, AV-блокади, зупинки серця та серцевої недостатності. При одночасному застосуванні з Короналом ніфедипін може призводити до значного зниження артеріального тиску. При одночасному застосуванні з Короналом діуретики, клонідин, симпатолітики, гідралазин та інші гіпотензивні лікарські засоби можуть призвести до надмірного зниження артеріального тиску. Коронал подовжує дію недеполяризуючих міорелаксантів та антикоагулянтний ефект кумаринів. При одночасному застосуванні з Короналом трициклічні та тетрациклічні антидепресанти, антипсихотичні лікарські засоби (нейролептики), етанол, седативні та снодійні лікарські засоби посилюють пригнічення ЦНС, можуть провокувати порушення серцевого ритму, брадикардію та ортостатичну гіпотензію. Не рекомендується одночасне застосування Короналу з інгібіторами МАО внаслідок значного посилення гіпотензивної дії, перерва у лікуванні між прийомом інгібіторів МАО та Короналу має становити не менше 14 днів. При одночасному застосуванні з Короналом негідровані алкалоїди ріжків, ерготамін підвищують ризик розвитку порушень периферичного кровообігу. При одночасному застосуванні з Короналом сульфасалазин підвищує концентрацію бісопрололу у плазмі. При одночасному застосуванні з Короналом рифампіцин укорочує Т1/2бісопрололу. Існує потенційна небезпека адитивного ефекту з розвитком гіпотензії та/або значної брадикардії при спільному використанні з бета-адреноблокаторами для місцевого застосування (очні краплі). Зазначається зниження антигіпертензивної дії препарату на фоні застосування адреналіну та норадреналіну. Імовірність порушень автоматизму, провідності та скоротливості серця збільшується (взаємно) на фоні терапії хінідиновими препаратами (мефлохін, хлорохін). У разі шоку або артеріальної гіпотензії, зумовленої флоктафеніном, при сумісному застосуванні можливе зниження компенсаторних серцево-судинних реакцій. При одночасному застосуванні з баклофеном або аміфостином також спостерігається посилення антигіпертензивної дії.Спосіб застосування та дозиПри ;артеріальній гіпертензії та ІХС (профілактика нападів стабільної стенокардії);початкова доза становить 2.5-5 мг 1 раз на добу. При необхідності дозу збільшують до 10 мг 1 раз на добу. Максимальна добова доза – 20 мг. У пацієнтів з порушенням функції нирок при КК < 20 мл/хв або з вираженими порушеннями функції печінки; максимальна добова доза - 10 мг. Корекції дози у літніх пацієнтів не потрібно. Таблетки слід приймати внутрішньо, вранці натще, не розжовуючи, з невеликою кількістю рідини.ПередозуванняСимптоми: аритмія, шлуночкова екстрасистолія, виражена брадикардія, AV-блокада, зниження артеріального тиску, гостра серцева недостатність, акроціаноз, утруднення дихання, бронхоспазм, запаморочення, непритомні стани, судоми. Лікування: необхідно промити шлунок і призначити адсорбуючі препарати. Проводять симптоматичну терапію: при AV-блокаді, що розвинулася, - внутрішньовенне введення 1-2 мг атропіну, епінефрину або постановка тимчасового кардіостимулятора; при шлуночковій екстрасистолії - внутрішньовенний лідокаїн (препарати І А класу не застосовуються); при зниженні артеріального тиску хворий повинен перебувати в положенні Тренделенбурга; за відсутності симптомів набряку легень - внутрішньовенні плазмозамінні розчини, при неефективності - введення епінефрину, допаміну, добутаміну (для підтримки хроно- та інотропної дії та усунення вираженого зниження АТ); при серцевій недостатності – серцеві глікозиди, діуретики, глюкагон; при судомах - в/в діазепам; при бронхоспазму – бета2-адреностимулятори інгаляційно.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри призначенні Коронала слід регулярно контролювати ЧСС та АТ (на початку лікування – щодня, потім – 1 раз на 3-4 міс), проводити ЕКГ, визначати рівень глюкози в крові у хворих на цукровий діабет (1 раз на 4-5 міс). У пацієнтів похилого віку рекомендується контролювати функцію нирок (1 раз на 4-5 місяців). Слід навчити пацієнта методикою підрахунку ЧСС та проінструктувати про необхідність лікарської консультації при ЧСС менше 50 уд/хв. Перед початком лікування рекомендується проводити дослідження функції зовнішнього дихання у хворих з обтяженим бронхолегеневим анамнезом. Слід враховувати, що приблизно у 20% хворих на стенокардію бета-адреноблокатори неефективні через тяжкий коронарний атеросклероз з низьким порогом ішемії (ЧСС менше 100 уд./хв) та підвищений кінцевий діастолічний об'єм лівого шлуночка, що порушує субендокардіальний кров. У пацієнтів, що палять, ефективність бета-адреноблокаторів знижується. Хворі, які користуються контактними лінзами, повинні враховувати, що на фоні лікування можливе зменшення продукції слізної рідини. При використанні Короналу у хворих з феохромоцитомою є ризик розвитку парадоксальної артеріальної гіпертензії (якщо попередньо не досягнуто ефективної альфа-адреноблокади). Бісопролол може маскувати певні клінічні ознаки тиреотоксикозу (наприклад, тахікардію). Різка відміна Короналу у пацієнтів з тиреотоксикозом протипоказана, оскільки здатна посилити симптоматику захворювання. При цукровому діабеті бісопролол може маскувати тахікардію, спричинену гіпоглікемією. На відміну від неселективних бета-адреноблокаторів, практично не посилює викликану інсуліном гіпоглікемію і не затримує відновлення концентрації глюкози в крові до нормального рівня. При одночасному застосуванні з клонідином прийом останнього може бути припинено лише через кілька днів після відміни препарату Коронал. Можливе посилення вираженості реакції підвищеної чутливості та відсутність ефекту від звичайних доз епінефрину на тлі обтяженого алергологічного анамнезу. У разі потреби проведення планового хірургічного лікування відміну препарату проводять за 48 годин до початку загальної анестезії. Якщо хворий прийняв препарат перед операцією, то йому слід підібрати лікарський засіб для загальної анестезії з мінімальною негативною інотропною дією. Реципрокну активацію блукаючого нерва можна усунути внутрішньовенним введенням атропіну (1-2 мг). Лікарські засоби, що знижують запаси катехоламінів (в т.ч. резерпін), можуть посилити дію бета-адреноблокаторів, тому хворі, які приймають такі поєднання лікарських засобів, повинні перебувати під постійним наглядом лікаря щодо виявлення вираженого зниження АТ або брадикардії. Хворим із супутніми бронхоспастичними захворюваннями можна призначати кардіоселективні адреноблокатори у разі непереносимості та/або неефективності інших гіпотензивних лікарських засобів. Передозування небезпечне розвитком бронхоспазму. У разі появи у хворих похилого віку наростаючої брадикардії (менше 50 уд/хв), вираженого зниження АТ (систолічний АТ нижче 100 мм рт.ст.), AV-блокади необхідно зменшити дозу або припинити лікування. Рекомендується припиняти терапію у разі розвитку депресії. Слід відмінити препарат перед проведенням дослідження вмісту в крові та сечі катехоламінів, норметанефрину, ванілінміндальної кислоти, титрів антинуклеарних антитіл. Не можна різко переривати лікування через небезпеку розвитку тяжких аритмій та інфаркту міокарда. Скасування проводять поступово, знижуючи дозу протягом 2 тижнів та більше (дозу знижують на 25% на 3-4 дні). Використання у педіатрії Застосування препарату Коронал у дітей та підлітків віком до 18 років протипоказано, т.к. ефективність та безпека не встановлені. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: бісопрололу фумарату 10 мг. Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна – 128 мг, крохмаль кукурудзяний – 7.5 мг, натрію лаурилсульфат – 1 мг, кремнію діоксид колоїдний – 2 мг, магнію стеарат – 1.5 мг. Склад плівкової оболонки: ;гіпромелоза - 6.4 мг, макрогол 400 - 1.28 мг, титану діоксид - 2.3 мг, барвник заліза оксид червоний (Е172) - 20 мкг. 10 шт. - блістери (6) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою; світло-рожевого кольору, круглі, двоопуклі, з ризиком.Фармакотерапевтична групаСелективний бета1-адреноблокатор. Знижує активність реніну плазми, зменшує потребу міокарда в кисні, зменшує частоту серцевих скорочень (у спокої та при навантаженні). Чинить антигіпертензивну, антиаритмічну та антиангінальну дію. Блокуючи в невисоких дозах β1-адренорецептори серця, зменшує стимульоване катехоламінами утворення цАМФ з АТФ, знижує внутрішньоклітинний струм іонів кальцію, виявляє негативну хроно-, дромо-, батмо- та інотропну дію (уріджує ЧСС, пригнічує провідність). При збільшенні дози має бета2-адреноблокуючу дію. ОПСС на початку застосування препарату, у перші 24 години після прийому внутрішньо, збільшується (в результаті реципрокного зростання активності α-адренорецепторів та усунення стимуляції β2-адренорецепторів), яке через 1-3 доби повертається до вихідного,а при тривалому призначенні знижується. Антигіпертензивна дія пов'язана зі зменшенням хвилинного об'єму крові, симпатичною стимуляцією периферичних судин, зниженням активності РААС (має більше значення для хворих з вихідною гіперсекрецією реніну) та ЦНС, відновленням чутливості барорецепторів дуги аорти (не відбувається посилення їх активності у відповідь на зниження АТ) та результаті зменшенням периферичних симпатичних впливів. При артеріальній гіпертензії гіпотензивний ефект розвивається через 2-5 днів, стабільний ефект – через 1-2 місяці. Антиангінальна дія обумовлена ​​зменшенням потреби міокарда в кисні внаслідок урізання ЧСС та зниження скоротливості, подовженням діастоли, покращенням перфузії міокарда, а також зниженням чутливості міокарда до впливу симпатичної іннервації.Зменшує число та тяжкість нападів стенокардії та підвищує переносимість фізичного навантаження. За рахунок підвищення кінцевого діастолічного тиску в лівому шлуночку та збільшення розтягування м'язових волокон шлуночків може підвищуватися потреба в кисні, особливо у хворих із хронічною серцевою недостатністю. Антиаритмічна дія обумовлена ​​усуненням аритмогенних факторів (тахікардії, підвищеної активності симпатичної нервової системи, збільшеного вмісту цАМФ, артеріальної гіпертензії), зменшенням швидкості спонтанного збудження синусового та ектопічного водіїв ритму та уповільненням AV-провідності (переважно в анте через AV-вузол) та провідності за додатковими шляхами. При застосуванні у середніх терапевтичних дозах,на відміну від неселективних бета-адреноблокаторів, надає менш виражений вплив на органи, що містять β2-адренорецептори (підшлункова залоза, скелетні м'язи, гладка мускулатура периферичних артерій, бронхів і матки) і на вуглеводний обмін, не викликає затримки іонів. При застосуванні у високих дозах (200 мг і більше) має блокуючий ефект на обидва підтипи β-адренорецепторів, головним чином у бронхах та гладких м'язах судин.головним чином у бронхах та гладких м'язах судин.головним чином у бронхах та гладких м'язах судин.ФармакокінетикаВсмоктування Абсорбція становить 80-90%, їда не впливає на абсорбцію. C max ;у плазмі крові спостерігається через 1-3 год. Розподіл Зв'язування з білками плазми становить близько 30%. Проникність через гематоенцефалічний бар'єр і плацентарний бар'єр - низька, секреція з грудним молоком - низька. Метаболізм Метаболізується у печінці з утворенням неактивних метаболітів. Виведення T1/2; - 10-12 год. Виводиться нирками близько 98% (50% - у незміненому вигляді), менше 2% виводиться з жовчю.Клінічна фармакологіяБета1-адреноблокатор.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія; ІХС: профілактика нападів стенокардії.Протипоказання до застосуванняШок (зокрема кардіогенний); гостра серцева недостатність; хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації; AV-блокада II та III ступеня (без штучного водія ритму); синоатріальна блокада; СССУ; виражена брадикардія; кардіомегалія (без ознак серцевої недостатності); артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск нижче 100 мм рт.ст., особливо при інфаркті міокарда); бронхіальна астма та хронічна обструктивна хвороба легень в анамнезі; одночасний прийом інгібіторів МАО (крім інгібіторів МАО типу В); супутнє застосування флоктафеніну та сультоприду; пізні стадії порушення периферичного кровообігу; хвороба Рейно; період лактації; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); підвищена чутливість до компонентів препарату та інших бета-адреноблокаторів. З обережністю слід призначати препарат при печінковій недостатності, нирковій недостатності (КК менше 20 мл/хв), метаболічному ацидозі, феохромоцитомі (при супутньому застосуванні альфа-адреноблокаторів), цукровому діабеті в стадії декомпенсації, AV-блокаді I ступеня, рестриктивної кардіоміопатії, вроджених вад серця або вадах клапанів серця з вираженими гемодинамічними порушеннями, хронічної серцевої недостатності з інфарктом міокарда протягом останніх 3 місяців, псоріазі, депресії (в т.ч. в анамнезі), тяжких алергічних реакціях в анамнезі, дотримання суворої дієти, проведення десенсибілізуючої імунотерапії алергенами та екстрактами алергенів, а також пацієнтам похилого віку.Вагітність та лактаціяПри вагітності Коронал призначають лише за суворими показаннями, якщо передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. За 72 години перед пологами прийом препарату Коронал необхідно припинити у зв'язку з можливим розвитком у плода/новонародженого брадикардії, артеріальної гіпотензії, гіпоглікемії та пригнічення дихання. Якщо прийом препарату Коронал необхідний у період лактації, грудне вигодовування слід припинити. При прийомі бісопрололу при вагітності у плода можлива внутрішньоутробна затримка росту, гіпоглікемія, брадикардія. Застосування у дітей Препарат протипоказаний до застосування у дітей та підлітків до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).Побічна діяЧастота побічних ефектів визначається наступним чином: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 та <1/10), нечасто (≥1/1000 та <1/100), рідко (≥1/10 000) та <1/1000), дуже рідко (<1/10 000, включаючи окремі повідомлення). З боку ЦНС: нечасто - підвищена стомлюваність, астенія, запаморочення, біль голови, сонливість або безсоння, депресія; рідко – галюцинації, нічні кошмари, судоми. З боку органів чуття: рідко - порушення зору, зменшення секреції слізної рідини, сухість і болючість очей, порушення слуху; дуже рідко – кон'юнктивіт. З боку серцево-судинної системи: дуже часто - синусова брадикардія; часто - зниження артеріального тиску, прояв ангіоспазму (посилення порушення периферичного кровообігу, похолодання нижніх кінцівок, парестезії); нечасто – порушення AV-провідності, ортостатична гіпотензія, декомпенсація хронічної серцевої недостатності, периферичні набряки. З боку травної системи: часто - сухість слизової оболонки порожнини рота, нудота, блювання, діарея, запор; рідко – гепатит, підвищення активності печінкових трансаміназ. З боку дихальної системи: ;нечасто - утруднення дихання при призначенні у високих дозах (втрата селективності) та/або у схильних пацієнтів - ларинго- та бронхоспазм; рідко – закладеність носа, алергічний риніт. З боку ендокринної системи: рідко - гіперглікемія (у хворих на цукровий діабет 2 типу), гіпоглікемія (у хворих, які отримують інсулін). Алергічні реакції: рідко - свербіж шкіри, висип, кропив'янка. З боку шкірних покривів: рідко - посилення потовиділення, гіперемія шкіри; дуже рідко – псоріазоподібні шкірні реакції, загострення симптомів псоріазу, алопеція. З боку кістково-м'язової системи: нечасто - м'язова слабкість, судоми в литкових м'язах, артралгія. З боку органів кровотворення: в окремих випадках - тромбоцитопенія, агранулоцитоз. Інші: дуже рідко - порушення потенції; рідко - гіпертригліцеридемія, синдром "скасування" (посилення нападів стенокардії, підвищення артеріального тиску).Взаємодія з лікарськими засобамиАлергени, що використовуються для імунотерапії, або екстракти алергенів для шкірних проб, підвищують ризик виникнення тяжких системних алергічних реакцій або анафілаксії у хворих, які отримують бісопролол. При одночасному застосуванні з Короналом йодовмісні рентгеноконтрастні лікарські засоби для внутрішньовенного введення підвищують ризик розвитку анафілактичних реакцій. При одночасному застосуванні з Короналом фенітоїн для внутрішньовенного введення, лікарські засоби для інгаляційної загальної анестезії (похідні вуглеводнів) підвищують вираженість кардіодепресивної дії та ймовірність зниження АТ. При одночасному застосуванні Коронал змінює ефективність інсуліну та пероральних гіпоглікемічних лікарських засобів, маскує симптоми гіпоглікемії, що розвивається (тахікардію, підвищення АТ). При одночасному застосуванні Коронал знижує кліренс лідокаїну та ксантинів (крім дифіліну) та підвищує їх концентрацію у плазмі, особливо у хворих з вихідно підвищеним кліренсом теофіліну під впливом куріння. НПЗЗ (за рахунок затримки іонів натрію та блокади синтезу простагландину нирками), кортикостероїдів та естрогени (за рахунок затримки іонів натрію) послаблюють антигіпертензивний ефект Короналу. При одночасному застосуванні з Короналом серцеві глікозиди, метилдопа, резерпін та гуанфацин, блокатори повільних кальцієвих каналів (верапаміл, дилтіазем), аміодарон та інші антиаритмічні лікарські засоби підвищують ризик розвитку або посилення брадикардії, AV-блокади, зупинки серця та серцевої недостатності. При одночасному застосуванні з Короналом ніфедипін може призводити до значного зниження артеріального тиску. При одночасному застосуванні з Короналом діуретики, клонідин, симпатолітики, гідралазин та інші гіпотензивні лікарські засоби можуть призвести до надмірного зниження артеріального тиску. Коронал подовжує дію недеполяризуючих міорелаксантів та антикоагулянтний ефект кумаринів. При одночасному застосуванні з Короналом трициклічні та тетрациклічні антидепресанти, антипсихотичні лікарські засоби (нейролептики), етанол, седативні та снодійні лікарські засоби посилюють пригнічення ЦНС, можуть провокувати порушення серцевого ритму, брадикардію та ортостатичну гіпотензію. Не рекомендується одночасне застосування Короналу з інгібіторами МАО внаслідок значного посилення гіпотензивної дії, перерва у лікуванні між прийомом інгібіторів МАО та Короналу має становити не менше 14 днів. При одночасному застосуванні з Короналом негідровані алкалоїди ріжків, ерготамін підвищують ризик розвитку порушень периферичного кровообігу. При одночасному застосуванні з Короналом сульфасалазин підвищує концентрацію бісопрололу у плазмі. При одночасному застосуванні з Короналом рифампіцин укорочує Т1/2бісопрололу. Існує потенційна небезпека адитивного ефекту з розвитком гіпотензії та/або значної брадикардії при спільному використанні з бета-адреноблокаторами для місцевого застосування (очні краплі). Зазначається зниження антигіпертензивної дії препарату на фоні застосування адреналіну та норадреналіну. Імовірність порушень автоматизму, провідності та скоротливості серця збільшується (взаємно) на фоні терапії хінідиновими препаратами (мефлохін, хлорохін). У разі шоку або артеріальної гіпотензії, зумовленої флоктафеніном, при сумісному застосуванні можливе зниження компенсаторних серцево-судинних реакцій. При одночасному застосуванні з баклофеном або аміфостином також спостерігається посилення антигіпертензивної дії.Спосіб застосування та дозиПри ;артеріальній гіпертензії та ІХС (профілактика нападів стабільної стенокардії);початкова доза становить 2.5-5 мг 1 раз на добу. При необхідності дозу збільшують до 10 мг 1 раз на добу. Максимальна добова доза – 20 мг. У пацієнтів з порушенням функції нирок при КК < 20 мл/хв або з вираженими порушеннями функції печінки; максимальна добова доза - 10 мг. Корекції дози у літніх пацієнтів не потрібно. Таблетки слід приймати внутрішньо, вранці натще, не розжовуючи, з невеликою кількістю рідини.ПередозуванняСимптоми: аритмія, шлуночкова екстрасистолія, виражена брадикардія, AV-блокада, зниження артеріального тиску, гостра серцева недостатність, акроціаноз, утруднення дихання, бронхоспазм, запаморочення, непритомні стани, судоми. Лікування: необхідно промити шлунок і призначити адсорбуючі препарати. Проводять симптоматичну терапію: при AV-блокаді, що розвинулася, - внутрішньовенне введення 1-2 мг атропіну, епінефрину або постановка тимчасового кардіостимулятора; при шлуночковій екстрасистолії - внутрішньовенний лідокаїн (препарати І А класу не застосовуються); при зниженні артеріального тиску хворий повинен перебувати в положенні Тренделенбурга; за відсутності симптомів набряку легень - внутрішньовенні плазмозамінні розчини, при неефективності - введення епінефрину, допаміну, добутаміну (для підтримки хроно- та інотропної дії та усунення вираженого зниження АТ); при серцевій недостатності – серцеві глікозиди, діуретики, глюкагон; при судомах - в/в діазепам; при бронхоспазму – бета2-адреностимулятори інгаляційно.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри призначенні Коронала слід регулярно контролювати ЧСС та АТ (на початку лікування – щодня, потім – 1 раз на 3-4 міс), проводити ЕКГ, визначати рівень глюкози в крові у хворих на цукровий діабет (1 раз на 4-5 міс). У пацієнтів похилого віку рекомендується контролювати функцію нирок (1 раз на 4-5 місяців). Слід навчити пацієнта методикою підрахунку ЧСС та проінструктувати про необхідність лікарської консультації при ЧСС менше 50 уд/хв. Перед початком лікування рекомендується проводити дослідження функції зовнішнього дихання у хворих з обтяженим бронхолегеневим анамнезом. Слід враховувати, що приблизно у 20% хворих на стенокардію бета-адреноблокатори неефективні через тяжкий коронарний атеросклероз з низьким порогом ішемії (ЧСС менше 100 уд./хв) та підвищений кінцевий діастолічний об'єм лівого шлуночка, що порушує субендокардіальний кров. У пацієнтів, що палять, ефективність бета-адреноблокаторів знижується. Хворі, які користуються контактними лінзами, повинні враховувати, що на фоні лікування можливе зменшення продукції слізної рідини. При використанні Короналу у хворих з феохромоцитомою є ризик розвитку парадоксальної артеріальної гіпертензії (якщо попередньо не досягнуто ефективної альфа-адреноблокади). Бісопролол може маскувати певні клінічні ознаки тиреотоксикозу (наприклад, тахікардію). Різка відміна Короналу у пацієнтів з тиреотоксикозом протипоказана, оскільки здатна посилити симптоматику захворювання. При цукровому діабеті бісопролол може маскувати тахікардію, спричинену гіпоглікемією. На відміну від неселективних бета-адреноблокаторів, практично не посилює викликану інсуліном гіпоглікемію і не затримує відновлення концентрації глюкози в крові до нормального рівня. При одночасному застосуванні з клонідином прийом останнього може бути припинено лише через кілька днів після відміни препарату Коронал. Можливе посилення вираженості реакції підвищеної чутливості та відсутність ефекту від звичайних доз епінефрину на тлі обтяженого алергологічного анамнезу. У разі потреби проведення планового хірургічного лікування відміну препарату проводять за 48 годин до початку загальної анестезії. Якщо хворий прийняв препарат перед операцією, то йому слід підібрати лікарський засіб для загальної анестезії з мінімальною негативною інотропною дією. Реципрокну активацію блукаючого нерва можна усунути внутрішньовенним введенням атропіну (1-2 мг). Лікарські засоби, що знижують запаси катехоламінів (в т.ч. резерпін), можуть посилити дію бета-адреноблокаторів, тому хворі, які приймають такі поєднання лікарських засобів, повинні перебувати під постійним наглядом лікаря щодо виявлення вираженого зниження АТ або брадикардії. Хворим із супутніми бронхоспастичними захворюваннями можна призначати кардіоселективні адреноблокатори у разі непереносимості та/або неефективності інших гіпотензивних лікарських засобів. Передозування небезпечне розвитком бронхоспазму. У разі появи у хворих похилого віку наростаючої брадикардії (менше 50 уд/хв), вираженого зниження АТ (систолічний АТ нижче 100 мм рт.ст.), AV-блокади необхідно зменшити дозу або припинити лікування. Рекомендується припиняти терапію у разі розвитку депресії. Слід відмінити препарат перед проведенням дослідження вмісту в крові та сечі катехоламінів, норметанефрину, ванілінміндальної кислоти, титрів антинуклеарних антитіл. Не можна різко переривати лікування через небезпеку розвитку тяжких аритмій та інфаркту міокарда. Скасування проводять поступово, знижуючи дозу протягом 2 тижнів та більше (дозу знижують на 25% на 3-4 дні). Використання у педіатрії Застосування препарату Коронал у дітей та підлітків віком до 18 років протипоказано, т.к. ефективність та безпека не встановлені. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: бісопрололу фумарат 5 мг. допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний, натрію лаурилсульфат, діоксид колоїдний кремнію, магнію стеарат. Склад плівкової оболонки: ;гіпромелоза, макрогол 400, титану діоксид, барвник заліза оксид червоний (Е172). 10 шт. - блістери (10) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою; світло-рожевого кольору, круглі, двоопуклі, з ризиком.Фармакотерапевтична групаСелективний бета1-адреноблокатор. Знижує активність реніну плазми, зменшує потребу міокарда в кисні, зменшує частоту серцевих скорочень (у спокої та при навантаженні). Чинить антигіпертензивну, антиаритмічну та антиангінальну дію. Блокуючи в невисоких дозах β1-адренорецептори серця, зменшує стимульоване катехоламінами утворення цАМФ з АТФ, знижує внутрішньоклітинний струм іонів кальцію, виявляє негативну хроно-, дромо-, батмо- та інотропну дію (уріджує ЧСС, пригнічує провідність). При збільшенні дози має бета2-адреноблокуючу дію. ОПСС на початку застосування препарату, у перші 24 години після прийому внутрішньо, збільшується (в результаті реципрокного зростання активності α-адренорецепторів та усунення стимуляції β2-адренорецепторів), яке через 1-3 доби повертається до вихідного,а при тривалому призначенні знижується. Антигіпертензивна дія пов'язана зі зменшенням хвилинного об'єму крові, симпатичною стимуляцією периферичних судин, зниженням активності РААС (має більше значення для хворих з вихідною гіперсекрецією реніну) та ЦНС, відновленням чутливості барорецепторів дуги аорти (не відбувається посилення їх активності у відповідь на зниження АТ) та результаті зменшенням периферичних симпатичних впливів. При артеріальній гіпертензії гіпотензивний ефект розвивається через 2-5 днів, стабільний ефект – через 1-2 місяці. Антиангінальна дія обумовлена ​​зменшенням потреби міокарда в кисні внаслідок урізання ЧСС та зниження скоротливості, подовженням діастоли, покращенням перфузії міокарда, а також зниженням чутливості міокарда до впливу симпатичної іннервації.Зменшує число та тяжкість нападів стенокардії та підвищує переносимість фізичного навантаження. За рахунок підвищення кінцевого діастолічного тиску в лівому шлуночку та збільшення розтягування м'язових волокон шлуночків може підвищуватися потреба в кисні, особливо у хворих із хронічною серцевою недостатністю. Антиаритмічна дія обумовлена ​​усуненням аритмогенних факторів (тахікардії, підвищеної активності симпатичної нервової системи, збільшеного вмісту цАМФ, артеріальної гіпертензії), зменшенням швидкості спонтанного збудження синусового та ектопічного водіїв ритму та уповільненням AV-провідності (переважно в анте через AV-вузол) та провідності за додатковими шляхами. При застосуванні у середніх терапевтичних дозах,на відміну від неселективних бета-адреноблокаторів, надає менш виражений вплив на органи, що містять β2-адренорецептори (підшлункова залоза, скелетні м'язи, гладка мускулатура периферичних артерій, бронхів і матки) і на вуглеводний обмін, не викликає затримки іонів. При застосуванні у високих дозах (200 мг і більше) має блокуючий ефект на обидва підтипи β-адренорецепторів, головним чином у бронхах та гладких м'язах судин.головним чином у бронхах та гладких м'язах судин.головним чином у бронхах та гладких м'язах судин.ФармакокінетикаВсмоктування Абсорбція становить 80-90%, їда не впливає на абсорбцію. C max ;у плазмі крові спостерігається через 1-3 год. Розподіл Зв'язування з білками плазми становить близько 30%. Проникність через гематоенцефалічний бар'єр і плацентарний бар'єр - низька, секреція з грудним молоком - низька. Метаболізм Метаболізується у печінці з утворенням неактивних метаболітів. Виведення T1/2; - 10-12 год. Виводиться нирками близько 98% (50% - у незміненому вигляді), менше 2% виводиться з жовчю.Клінічна фармакологіяБета1-адреноблокатор.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія; ІХС: профілактика нападів стенокардії.Протипоказання до застосуванняШок (зокрема кардіогенний); гостра серцева недостатність; хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації; AV-блокада II та III ступеня (без штучного водія ритму); синоатріальна блокада; СССУ; виражена брадикардія; кардіомегалія (без ознак серцевої недостатності); артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск нижче 100 мм рт.ст., особливо при інфаркті міокарда); бронхіальна астма та хронічна обструктивна хвороба легень в анамнезі; одночасний прийом інгібіторів МАО (крім інгібіторів МАО типу В); супутнє застосування флоктафеніну та сультоприду; пізні стадії порушення периферичного кровообігу; хвороба Рейно; період лактації; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); підвищена чутливість до компонентів препарату та інших бета-адреноблокаторів. З обережністю слід призначати препарат при печінковій недостатності, нирковій недостатності (КК менше 20 мл/хв), метаболічному ацидозі, феохромоцитомі (при супутньому застосуванні альфа-адреноблокаторів), цукровому діабеті в стадії декомпенсації, AV-блокаді I ступеня, рестриктивної кардіоміопатії, вроджених вад серця або вадах клапанів серця з вираженими гемодинамічними порушеннями, хронічної серцевої недостатності з інфарктом міокарда протягом останніх 3 місяців, псоріазі, депресії (в т.ч. в анамнезі), тяжких алергічних реакціях в анамнезі, дотримання суворої дієти, проведення десенсибілізуючої імунотерапії алергенами та екстрактами алергенів, а також пацієнтам похилого віку.Вагітність та лактаціяПри вагітності Коронал призначають лише за суворими показаннями, якщо передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. За 72 години перед пологами прийом препарату Коронал необхідно припинити у зв'язку з можливим розвитком у плода/новонародженого брадикардії, артеріальної гіпотензії, гіпоглікемії та пригнічення дихання. Якщо прийом препарату Коронал необхідний у період лактації, грудне вигодовування слід припинити. При прийомі бісопрололу при вагітності у плода можлива внутрішньоутробна затримка росту, гіпоглікемія, брадикардія. Застосування у дітей Препарат протипоказаний до застосування у дітей та підлітків до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).Побічна діяЧастота побічних ефектів визначається наступним чином: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 та <1/10), нечасто (≥1/1000 та <1/100), рідко (≥1/10 000) та <1/1000), дуже рідко (<1/10 000, включаючи окремі повідомлення). З боку ЦНС: нечасто - підвищена стомлюваність, астенія, запаморочення, біль голови, сонливість або безсоння, депресія; рідко – галюцинації, нічні кошмари, судоми. З боку органів чуття: рідко - порушення зору, зменшення секреції слізної рідини, сухість і болючість очей, порушення слуху; дуже рідко – кон'юнктивіт. З боку серцево-судинної системи: дуже часто - синусова брадикардія; часто - зниження артеріального тиску, прояв ангіоспазму (посилення порушення периферичного кровообігу, похолодання нижніх кінцівок, парестезії); нечасто – порушення AV-провідності, ортостатична гіпотензія, декомпенсація хронічної серцевої недостатності, периферичні набряки. З боку травної системи: часто - сухість слизової оболонки порожнини рота, нудота, блювання, діарея, запор; рідко – гепатит, підвищення активності печінкових трансаміназ. З боку дихальної системи: ;нечасто - утруднення дихання при призначенні у високих дозах (втрата селективності) та/або у схильних пацієнтів - ларинго- та бронхоспазм; рідко – закладеність носа, алергічний риніт. З боку ендокринної системи: рідко - гіперглікемія (у хворих на цукровий діабет 2 типу), гіпоглікемія (у хворих, які отримують інсулін). Алергічні реакції: рідко - свербіж шкіри, висип, кропив'янка. З боку шкірних покривів: рідко - посилення потовиділення, гіперемія шкіри; дуже рідко – псоріазоподібні шкірні реакції, загострення симптомів псоріазу, алопеція. З боку кістково-м'язової системи: нечасто - м'язова слабкість, судоми в литкових м'язах, артралгія. З боку органів кровотворення: в окремих випадках - тромбоцитопенія, агранулоцитоз. Інші: дуже рідко - порушення потенції; рідко - гіпертригліцеридемія, синдром "скасування" (посилення нападів стенокардії, підвищення артеріального тиску).Взаємодія з лікарськими засобамиАлергени, що використовуються для імунотерапії, або екстракти алергенів для шкірних проб, підвищують ризик виникнення тяжких системних алергічних реакцій або анафілаксії у хворих, які отримують бісопролол. При одночасному застосуванні з Короналом йодовмісні рентгеноконтрастні лікарські засоби для внутрішньовенного введення підвищують ризик розвитку анафілактичних реакцій. При одночасному застосуванні з Короналом фенітоїн для внутрішньовенного введення, лікарські засоби для інгаляційної загальної анестезії (похідні вуглеводнів) підвищують вираженість кардіодепресивної дії та ймовірність зниження АТ. При одночасному застосуванні Коронал змінює ефективність інсуліну та пероральних гіпоглікемічних лікарських засобів, маскує симптоми гіпоглікемії, що розвивається (тахікардію, підвищення АТ). При одночасному застосуванні Коронал знижує кліренс лідокаїну та ксантинів (крім дифіліну) та підвищує їх концентрацію у плазмі, особливо у хворих з вихідно підвищеним кліренсом теофіліну під впливом куріння. НПЗЗ (за рахунок затримки іонів натрію та блокади синтезу простагландину нирками), кортикостероїдів та естрогени (за рахунок затримки іонів натрію) послаблюють антигіпертензивний ефект Короналу. При одночасному застосуванні з Короналом серцеві глікозиди, метилдопа, резерпін та гуанфацин, блокатори повільних кальцієвих каналів (верапаміл, дилтіазем), аміодарон та інші антиаритмічні лікарські засоби підвищують ризик розвитку або посилення брадикардії, AV-блокади, зупинки серця та серцевої недостатності. При одночасному застосуванні з Короналом ніфедипін може призводити до значного зниження артеріального тиску. При одночасному застосуванні з Короналом діуретики, клонідин, симпатолітики, гідралазин та інші гіпотензивні лікарські засоби можуть призвести до надмірного зниження артеріального тиску. Коронал подовжує дію недеполяризуючих міорелаксантів та антикоагулянтний ефект кумаринів. При одночасному застосуванні з Короналом трициклічні та тетрациклічні антидепресанти, антипсихотичні лікарські засоби (нейролептики), етанол, седативні та снодійні лікарські засоби посилюють пригнічення ЦНС, можуть провокувати порушення серцевого ритму, брадикардію та ортостатичну гіпотензію. Не рекомендується одночасне застосування Короналу з інгібіторами МАО внаслідок значного посилення гіпотензивної дії, перерва у лікуванні між прийомом інгібіторів МАО та Короналу має становити не менше 14 днів. При одночасному застосуванні з Короналом негідровані алкалоїди ріжків, ерготамін підвищують ризик розвитку порушень периферичного кровообігу. При одночасному застосуванні з Короналом сульфасалазин підвищує концентрацію бісопрололу у плазмі. При одночасному застосуванні з Короналом рифампіцин укорочує Т1/2бісопрололу. Існує потенційна небезпека адитивного ефекту з розвитком гіпотензії та/або значної брадикардії при спільному використанні з бета-адреноблокаторами для місцевого застосування (очні краплі). Зазначається зниження антигіпертензивної дії препарату на фоні застосування адреналіну та норадреналіну. Імовірність порушень автоматизму, провідності та скоротливості серця збільшується (взаємно) на фоні терапії хінідиновими препаратами (мефлохін, хлорохін). У разі шоку або артеріальної гіпотензії, зумовленої флоктафеніном, при сумісному застосуванні можливе зниження компенсаторних серцево-судинних реакцій. При одночасному застосуванні з баклофеном або аміфостином також спостерігається посилення антигіпертензивної дії.Спосіб застосування та дозиПри ;артеріальній гіпертензії та ІХС (профілактика нападів стабільної стенокардії);початкова доза становить 2.5-5 мг 1 раз на добу. При необхідності дозу збільшують до 10 мг 1 раз на добу. Максимальна добова доза – 20 мг. У пацієнтів з порушенням функції нирок при КК < 20 мл/хв або з вираженими порушеннями функції печінки; максимальна добова доза - 10 мг. Корекції дози у літніх пацієнтів не потрібно. Таблетки слід приймати внутрішньо, вранці натще, не розжовуючи, з невеликою кількістю рідини.ПередозуванняСимптоми: аритмія, шлуночкова екстрасистолія, виражена брадикардія, AV-блокада, зниження артеріального тиску, гостра серцева недостатність, акроціаноз, утруднення дихання, бронхоспазм, запаморочення, непритомні стани, судоми. Лікування: необхідно промити шлунок і призначити адсорбуючі препарати. Проводять симптоматичну терапію: при AV-блокаді, що розвинулася, - внутрішньовенне введення 1-2 мг атропіну, епінефрину або постановка тимчасового кардіостимулятора; при шлуночковій екстрасистолії - внутрішньовенний лідокаїн (препарати І А класу не застосовуються); при зниженні артеріального тиску хворий повинен перебувати в положенні Тренделенбурга; за відсутності симптомів набряку легень - внутрішньовенні плазмозамінні розчини, при неефективності - введення епінефрину, допаміну, добутаміну (для підтримки хроно- та інотропної дії та усунення вираженого зниження АТ); при серцевій недостатності – серцеві глікозиди, діуретики, глюкагон; при судомах - в/в діазепам; при бронхоспазму – бета2-адреностимулятори інгаляційно.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри призначенні Коронала слід регулярно контролювати ЧСС та АТ (на початку лікування – щодня, потім – 1 раз на 3-4 міс), проводити ЕКГ, визначати рівень глюкози в крові у хворих на цукровий діабет (1 раз на 4-5 міс). У пацієнтів похилого віку рекомендується контролювати функцію нирок (1 раз на 4-5 місяців). Слід навчити пацієнта методикою підрахунку ЧСС та проінструктувати про необхідність лікарської консультації при ЧСС менше 50 уд/хв. Перед початком лікування рекомендується проводити дослідження функції зовнішнього дихання у хворих з обтяженим бронхолегеневим анамнезом. Слід враховувати, що приблизно у 20% хворих на стенокардію бета-адреноблокатори неефективні через тяжкий коронарний атеросклероз з низьким порогом ішемії (ЧСС менше 100 уд./хв) та підвищений кінцевий діастолічний об'єм лівого шлуночка, що порушує субендокардіальний кров. У пацієнтів, що палять, ефективність бета-адреноблокаторів знижується. Хворі, які користуються контактними лінзами, повинні враховувати, що на фоні лікування можливе зменшення продукції слізної рідини. При використанні Короналу у хворих з феохромоцитомою є ризик розвитку парадоксальної артеріальної гіпертензії (якщо попередньо не досягнуто ефективної альфа-адреноблокади). Бісопролол може маскувати певні клінічні ознаки тиреотоксикозу (наприклад, тахікардію). Різка відміна Короналу у пацієнтів з тиреотоксикозом протипоказана, оскільки здатна посилити симптоматику захворювання. При цукровому діабеті бісопролол може маскувати тахікардію, спричинену гіпоглікемією. На відміну від неселективних бета-адреноблокаторів, практично не посилює викликану інсуліном гіпоглікемію і не затримує відновлення концентрації глюкози в крові до нормального рівня. При одночасному застосуванні з клонідином прийом останнього може бути припинено лише через кілька днів після відміни препарату Коронал. Можливе посилення вираженості реакції підвищеної чутливості та відсутність ефекту від звичайних доз епінефрину на тлі обтяженого алергологічного анамнезу. У разі потреби проведення планового хірургічного лікування відміну препарату проводять за 48 годин до початку загальної анестезії. Якщо хворий прийняв препарат перед операцією, то йому слід підібрати лікарський засіб для загальної анестезії з мінімальною негативною інотропною дією. Реципрокну активацію блукаючого нерва можна усунути внутрішньовенним введенням атропіну (1-2 мг). Лікарські засоби, що знижують запаси катехоламінів (в т.ч. резерпін), можуть посилити дію бета-адреноблокаторів, тому хворі, які приймають такі поєднання лікарських засобів, повинні перебувати під постійним наглядом лікаря щодо виявлення вираженого зниження АТ або брадикардії. Хворим із супутніми бронхоспастичними захворюваннями можна призначати кардіоселективні адреноблокатори у разі непереносимості та/або неефективності інших гіпотензивних лікарських засобів. Передозування небезпечне розвитком бронхоспазму. У разі появи у хворих похилого віку наростаючої брадикардії (менше 50 уд/хв), вираженого зниження АТ (систолічний АТ нижче 100 мм рт.ст.), AV-блокади необхідно зменшити дозу або припинити лікування. Рекомендується припиняти терапію у разі розвитку депресії. Слід відмінити препарат перед проведенням дослідження вмісту в крові та сечі катехоламінів, норметанефрину, ванілінміндальної кислоти, титрів антинуклеарних антитіл. Не можна різко переривати лікування через небезпеку розвитку тяжких аритмій та інфаркту міокарда. Скасування проводять поступово, знижуючи дозу протягом 2 тижнів та більше (дозу знижують на 25% на 3-4 дні). Використання у педіатрії Застосування препарату Коронал у дітей та підлітків віком до 18 років протипоказано, т.к. ефективність та безпека не встановлені. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: бісопрололу фумарат 5 мг. допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний, натрію лаурилсульфат, діоксид колоїдний кремнію, магнію стеарат. Склад плівкової оболонки: ;гіпромелоза, макрогол 400, титану діоксид, барвник заліза оксид червоний (Е172). 10 шт. - блістери (30) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою; світло-рожевого кольору, круглі, двоопуклі, з ризиком.Фармакотерапевтична групаСелективний бета1-адреноблокатор. Знижує активність реніну плазми, зменшує потребу міокарда в кисні, зменшує частоту серцевих скорочень (у спокої та при навантаженні). Чинить антигіпертензивну, антиаритмічну та антиангінальну дію. Блокуючи в невисоких дозах β1-адренорецептори серця, зменшує стимульоване катехоламінами утворення цАМФ з АТФ, знижує внутрішньоклітинний струм іонів кальцію, виявляє негативну хроно-, дромо-, батмо- та інотропну дію (уріджує ЧСС, пригнічує провідність). При збільшенні дози має бета2-адреноблокуючу дію. ОПСС на початку застосування препарату, у перші 24 години після прийому внутрішньо, збільшується (в результаті реципрокного зростання активності α-адренорецепторів та усунення стимуляції β2-адренорецепторів), яке через 1-3 доби повертається до вихідного,а при тривалому призначенні знижується. Антигіпертензивна дія пов'язана зі зменшенням хвилинного об'єму крові, симпатичною стимуляцією периферичних судин, зниженням активності РААС (має більше значення для хворих з вихідною гіперсекрецією реніну) та ЦНС, відновленням чутливості барорецепторів дуги аорти (не відбувається посилення їх активності у відповідь на зниження АТ) та результаті зменшенням периферичних симпатичних впливів. При артеріальній гіпертензії гіпотензивний ефект розвивається через 2-5 днів, стабільний ефект – через 1-2 місяці. Антиангінальна дія обумовлена ​​зменшенням потреби міокарда в кисні внаслідок урізання ЧСС та зниження скоротливості, подовженням діастоли, покращенням перфузії міокарда, а також зниженням чутливості міокарда до впливу симпатичної іннервації.Зменшує число та тяжкість нападів стенокардії та підвищує переносимість фізичного навантаження. За рахунок підвищення кінцевого діастолічного тиску в лівому шлуночку та збільшення розтягування м'язових волокон шлуночків може підвищуватися потреба в кисні, особливо у хворих із хронічною серцевою недостатністю. Антиаритмічна дія обумовлена ​​усуненням аритмогенних факторів (тахікардії, підвищеної активності симпатичної нервової системи, збільшеного вмісту цАМФ, артеріальної гіпертензії), зменшенням швидкості спонтанного збудження синусового та ектопічного водіїв ритму та уповільненням AV-провідності (переважно в анте через AV-вузол) та провідності за додатковими шляхами. При застосуванні у середніх терапевтичних дозах,на відміну від неселективних бета-адреноблокаторів, надає менш виражений вплив на органи, що містять β2-адренорецептори (підшлункова залоза, скелетні м'язи, гладка мускулатура периферичних артерій, бронхів і матки) і на вуглеводний обмін, не викликає затримки іонів. При застосуванні у високих дозах (200 мг і більше) має блокуючий ефект на обидва підтипи β-адренорецепторів, головним чином у бронхах та гладких м'язах судин.головним чином у бронхах та гладких м'язах судин.головним чином у бронхах та гладких м'язах судин.ФармакокінетикаВсмоктування Абсорбція становить 80-90%, їда не впливає на абсорбцію. C max ;у плазмі крові спостерігається через 1-3 год. Розподіл Зв'язування з білками плазми становить близько 30%. Проникність через гематоенцефалічний бар'єр і плацентарний бар'єр - низька, секреція з грудним молоком - низька. Метаболізм Метаболізується у печінці з утворенням неактивних метаболітів. Виведення T1/2; - 10-12 год. Виводиться нирками близько 98% (50% - у незміненому вигляді), менше 2% виводиться з жовчю.Клінічна фармакологіяБета1-адреноблокатор.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія; ІХС: профілактика нападів стенокардії.Протипоказання до застосуванняШок (зокрема кардіогенний); гостра серцева недостатність; хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації; AV-блокада II та III ступеня (без штучного водія ритму); синоатріальна блокада; СССУ; виражена брадикардія; кардіомегалія (без ознак серцевої недостатності); артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск нижче 100 мм рт.ст., особливо при інфаркті міокарда); бронхіальна астма та хронічна обструктивна хвороба легень в анамнезі; одночасний прийом інгібіторів МАО (крім інгібіторів МАО типу В); супутнє застосування флоктафеніну та сультоприду; пізні стадії порушення периферичного кровообігу; хвороба Рейно; період лактації; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); підвищена чутливість до компонентів препарату та інших бета-адреноблокаторів. З обережністю слід призначати препарат при печінковій недостатності, нирковій недостатності (КК менше 20 мл/хв), метаболічному ацидозі, феохромоцитомі (при супутньому застосуванні альфа-адреноблокаторів), цукровому діабеті в стадії декомпенсації, AV-блокаді I ступеня, рестриктивної кардіоміопатії, вроджених вад серця або вадах клапанів серця з вираженими гемодинамічними порушеннями, хронічної серцевої недостатності з інфарктом міокарда протягом останніх 3 місяців, псоріазі, депресії (в т.ч. в анамнезі), тяжких алергічних реакціях в анамнезі, дотримання суворої дієти, проведення десенсибілізуючої імунотерапії алергенами та екстрактами алергенів, а також пацієнтам похилого віку.Вагітність та лактаціяПри вагітності Коронал призначають лише за суворими показаннями, якщо передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. За 72 години перед пологами прийом препарату Коронал необхідно припинити у зв'язку з можливим розвитком у плода/новонародженого брадикардії, артеріальної гіпотензії, гіпоглікемії та пригнічення дихання. Якщо прийом препарату Коронал необхідний у період лактації, грудне вигодовування слід припинити. При прийомі бісопрололу при вагітності у плода можлива внутрішньоутробна затримка росту, гіпоглікемія, брадикардія. Застосування у дітей Препарат протипоказаний до застосування у дітей та підлітків до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).Побічна діяЧастота побічних ефектів визначається наступним чином: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 та <1/10), нечасто (≥1/1000 та <1/100), рідко (≥1/10 000) та <1/1000), дуже рідко (<1/10 000, включаючи окремі повідомлення). З боку ЦНС: нечасто - підвищена стомлюваність, астенія, запаморочення, біль голови, сонливість або безсоння, депресія; рідко – галюцинації, нічні кошмари, судоми. З боку органів чуття: рідко - порушення зору, зменшення секреції слізної рідини, сухість і болючість очей, порушення слуху; дуже рідко – кон'юнктивіт. З боку серцево-судинної системи: дуже часто - синусова брадикардія; часто - зниження артеріального тиску, прояв ангіоспазму (посилення порушення периферичного кровообігу, похолодання нижніх кінцівок, парестезії); нечасто – порушення AV-провідності, ортостатична гіпотензія, декомпенсація хронічної серцевої недостатності, периферичні набряки. З боку травної системи: часто - сухість слизової оболонки порожнини рота, нудота, блювання, діарея, запор; рідко – гепатит, підвищення активності печінкових трансаміназ. З боку дихальної системи: ;нечасто - утруднення дихання при призначенні у високих дозах (втрата селективності) та/або у схильних пацієнтів - ларинго- та бронхоспазм; рідко – закладеність носа, алергічний риніт. З боку ендокринної системи: рідко - гіперглікемія (у хворих на цукровий діабет 2 типу), гіпоглікемія (у хворих, які отримують інсулін). Алергічні реакції: рідко - свербіж шкіри, висип, кропив'янка. З боку шкірних покривів: рідко - посилення потовиділення, гіперемія шкіри; дуже рідко – псоріазоподібні шкірні реакції, загострення симптомів псоріазу, алопеція. З боку кістково-м'язової системи: нечасто - м'язова слабкість, судоми в литкових м'язах, артралгія. З боку органів кровотворення: в окремих випадках - тромбоцитопенія, агранулоцитоз. Інші: дуже рідко - порушення потенції; рідко - гіпертригліцеридемія, синдром "скасування" (посилення нападів стенокардії, підвищення артеріального тиску).Взаємодія з лікарськими засобамиАлергени, що використовуються для імунотерапії, або екстракти алергенів для шкірних проб, підвищують ризик виникнення тяжких системних алергічних реакцій або анафілаксії у хворих, які отримують бісопролол. При одночасному застосуванні з Короналом йодовмісні рентгеноконтрастні лікарські засоби для внутрішньовенного введення підвищують ризик розвитку анафілактичних реакцій. При одночасному застосуванні з Короналом фенітоїн для внутрішньовенного введення, лікарські засоби для інгаляційної загальної анестезії (похідні вуглеводнів) підвищують вираженість кардіодепресивної дії та ймовірність зниження АТ. При одночасному застосуванні Коронал змінює ефективність інсуліну та пероральних гіпоглікемічних лікарських засобів, маскує симптоми гіпоглікемії, що розвивається (тахікардію, підвищення АТ). При одночасному застосуванні Коронал знижує кліренс лідокаїну та ксантинів (крім дифіліну) та підвищує їх концентрацію у плазмі, особливо у хворих з вихідно підвищеним кліренсом теофіліну під впливом куріння. НПЗЗ (за рахунок затримки іонів натрію та блокади синтезу простагландину нирками), кортикостероїдів та естрогени (за рахунок затримки іонів натрію) послаблюють антигіпертензивний ефект Короналу. При одночасному застосуванні з Короналом серцеві глікозиди, метилдопа, резерпін та гуанфацин, блокатори повільних кальцієвих каналів (верапаміл, дилтіазем), аміодарон та інші антиаритмічні лікарські засоби підвищують ризик розвитку або посилення брадикардії, AV-блокади, зупинки серця та серцевої недостатності. При одночасному застосуванні з Короналом ніфедипін може призводити до значного зниження артеріального тиску. При одночасному застосуванні з Короналом діуретики, клонідин, симпатолітики, гідралазин та інші гіпотензивні лікарські засоби можуть призвести до надмірного зниження артеріального тиску. Коронал подовжує дію недеполяризуючих міорелаксантів та антикоагулянтний ефект кумаринів. При одночасному застосуванні з Короналом трициклічні та тетрациклічні антидепресанти, антипсихотичні лікарські засоби (нейролептики), етанол, седативні та снодійні лікарські засоби посилюють пригнічення ЦНС, можуть провокувати порушення серцевого ритму, брадикардію та ортостатичну гіпотензію. Не рекомендується одночасне застосування Короналу з інгібіторами МАО внаслідок значного посилення гіпотензивної дії, перерва у лікуванні між прийомом інгібіторів МАО та Короналу має становити не менше 14 днів. При одночасному застосуванні з Короналом негідровані алкалоїди ріжків, ерготамін підвищують ризик розвитку порушень периферичного кровообігу. При одночасному застосуванні з Короналом сульфасалазин підвищує концентрацію бісопрололу у плазмі. При одночасному застосуванні з Короналом рифампіцин укорочує Т1/2бісопрололу. Існує потенційна небезпека адитивного ефекту з розвитком гіпотензії та/або значної брадикардії при спільному використанні з бета-адреноблокаторами для місцевого застосування (очні краплі). Зазначається зниження антигіпертензивної дії препарату на фоні застосування адреналіну та норадреналіну. Імовірність порушень автоматизму, провідності та скоротливості серця збільшується (взаємно) на фоні терапії хінідиновими препаратами (мефлохін, хлорохін). У разі шоку або артеріальної гіпотензії, зумовленої флоктафеніном, при сумісному застосуванні можливе зниження компенсаторних серцево-судинних реакцій. При одночасному застосуванні з баклофеном або аміфостином також спостерігається посилення антигіпертензивної дії.Спосіб застосування та дозиПри ;артеріальній гіпертензії та ІХС (профілактика нападів стабільної стенокардії);початкова доза становить 2.5-5 мг 1 раз на добу. При необхідності дозу збільшують до 10 мг 1 раз на добу. Максимальна добова доза – 20 мг. У пацієнтів з порушенням функції нирок при КК < 20 мл/хв або з вираженими порушеннями функції печінки; максимальна добова доза - 10 мг. Корекції дози у літніх пацієнтів не потрібно. Таблетки слід приймати внутрішньо, вранці натще, не розжовуючи, з невеликою кількістю рідини.ПередозуванняСимптоми: аритмія, шлуночкова екстрасистолія, виражена брадикардія, AV-блокада, зниження артеріального тиску, гостра серцева недостатність, акроціаноз, утруднення дихання, бронхоспазм, запаморочення, непритомні стани, судоми. Лікування: необхідно промити шлунок і призначити адсорбуючі препарати. Проводять симптоматичну терапію: при AV-блокаді, що розвинулася, - внутрішньовенне введення 1-2 мг атропіну, епінефрину або постановка тимчасового кардіостимулятора; при шлуночковій екстрасистолії - внутрішньовенний лідокаїн (препарати І А класу не застосовуються); при зниженні артеріального тиску хворий повинен перебувати в положенні Тренделенбурга; за відсутності симптомів набряку легень - внутрішньовенні плазмозамінні розчини, при неефективності - введення епінефрину, допаміну, добутаміну (для підтримки хроно- та інотропної дії та усунення вираженого зниження АТ); при серцевій недостатності – серцеві глікозиди, діуретики, глюкагон; при судомах - в/в діазепам; при бронхоспазму – бета2-адреностимулятори інгаляційно.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри призначенні Коронала слід регулярно контролювати ЧСС та АТ (на початку лікування – щодня, потім – 1 раз на 3-4 міс), проводити ЕКГ, визначати рівень глюкози в крові у хворих на цукровий діабет (1 раз на 4-5 міс). У пацієнтів похилого віку рекомендується контролювати функцію нирок (1 раз на 4-5 місяців). Слід навчити пацієнта методикою підрахунку ЧСС та проінструктувати про необхідність лікарської консультації при ЧСС менше 50 уд/хв. Перед початком лікування рекомендується проводити дослідження функції зовнішнього дихання у хворих з обтяженим бронхолегеневим анамнезом. Слід враховувати, що приблизно у 20% хворих на стенокардію бета-адреноблокатори неефективні через тяжкий коронарний атеросклероз з низьким порогом ішемії (ЧСС менше 100 уд./хв) та підвищений кінцевий діастолічний об'єм лівого шлуночка, що порушує субендокардіальний кров. У пацієнтів, що палять, ефективність бета-адреноблокаторів знижується. Хворі, які користуються контактними лінзами, повинні враховувати, що на фоні лікування можливе зменшення продукції слізної рідини. При використанні Короналу у хворих з феохромоцитомою є ризик розвитку парадоксальної артеріальної гіпертензії (якщо попередньо не досягнуто ефективної альфа-адреноблокади). Бісопролол може маскувати певні клінічні ознаки тиреотоксикозу (наприклад, тахікардію). Різка відміна Короналу у пацієнтів з тиреотоксикозом протипоказана, оскільки здатна посилити симптоматику захворювання. При цукровому діабеті бісопролол може маскувати тахікардію, спричинену гіпоглікемією. На відміну від неселективних бета-адреноблокаторів, практично не посилює викликану інсуліном гіпоглікемію і не затримує відновлення концентрації глюкози в крові до нормального рівня. При одночасному застосуванні з клонідином прийом останнього може бути припинено лише через кілька днів після відміни препарату Коронал. Можливе посилення вираженості реакції підвищеної чутливості та відсутність ефекту від звичайних доз епінефрину на тлі обтяженого алергологічного анамнезу. У разі потреби проведення планового хірургічного лікування відміну препарату проводять за 48 годин до початку загальної анестезії. Якщо хворий прийняв препарат перед операцією, то йому слід підібрати лікарський засіб для загальної анестезії з мінімальною негативною інотропною дією. Реципрокну активацію блукаючого нерва можна усунути внутрішньовенним введенням атропіну (1-2 мг). Лікарські засоби, що знижують запаси катехоламінів (в т.ч. резерпін), можуть посилити дію бета-адреноблокаторів, тому хворі, які приймають такі поєднання лікарських засобів, повинні перебувати під постійним наглядом лікаря щодо виявлення вираженого зниження АТ або брадикардії. Хворим із супутніми бронхоспастичними захворюваннями можна призначати кардіоселективні адреноблокатори у разі непереносимості та/або неефективності інших гіпотензивних лікарських засобів. Передозування небезпечне розвитком бронхоспазму. У разі появи у хворих похилого віку наростаючої брадикардії (менше 50 уд/хв), вираженого зниження АТ (систолічний АТ нижче 100 мм рт.ст.), AV-блокади необхідно зменшити дозу або припинити лікування. Рекомендується припиняти терапію у разі розвитку депресії. Слід відмінити препарат перед проведенням дослідження вмісту в крові та сечі катехоламінів, норметанефрину, ванілінміндальної кислоти, титрів антинуклеарних антитіл. Не можна різко переривати лікування через небезпеку розвитку тяжких аритмій та інфаркту міокарда. Скасування проводять поступово, знижуючи дозу протягом 2 тижнів та більше (дозу знижують на 25% на 3-4 дні). Використання у педіатрії Застосування препарату Коронал у дітей та підлітків віком до 18 років протипоказано, т.к. ефективність та безпека не встановлені. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: бісопрололу фумарат 5 мг. допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний, натрію лаурилсульфат, діоксид колоїдний кремнію, магнію стеарат. Склад плівкової оболонки: ;гіпромелоза, макрогол 400, титану діоксид, барвник заліза оксид червоний (Е172). 10 шт. - блістери (60) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою; світло-рожевого кольору, круглі, двоопуклі, з ризиком.Фармакотерапевтична групаСелективний бета1-адреноблокатор. Знижує активність реніну плазми, зменшує потребу міокарда в кисні, зменшує частоту серцевих скорочень (у спокої та при навантаженні). Чинить антигіпертензивну, антиаритмічну та антиангінальну дію. Блокуючи в невисоких дозах β1-адренорецептори серця, зменшує стимульоване катехоламінами утворення цАМФ з АТФ, знижує внутрішньоклітинний струм іонів кальцію, виявляє негативну хроно-, дромо-, батмо- та інотропну дію (уріджує ЧСС, пригнічує провідність). При збільшенні дози має бета2-адреноблокуючу дію. ОПСС на початку застосування препарату, у перші 24 години після прийому внутрішньо, збільшується (в результаті реципрокного зростання активності α-адренорецепторів та усунення стимуляції β2-адренорецепторів), яке через 1-3 доби повертається до вихідного,а при тривалому призначенні знижується. Антигіпертензивна дія пов'язана зі зменшенням хвилинного об'єму крові, симпатичною стимуляцією периферичних судин, зниженням активності РААС (має більше значення для хворих з вихідною гіперсекрецією реніну) та ЦНС, відновленням чутливості барорецепторів дуги аорти (не відбувається посилення їх активності у відповідь на зниження АТ) та результаті зменшенням периферичних симпатичних впливів. При артеріальній гіпертензії гіпотензивний ефект розвивається через 2-5 днів, стабільний ефект – через 1-2 місяці. Антиангінальна дія обумовлена ​​зменшенням потреби міокарда в кисні внаслідок урізання ЧСС та зниження скоротливості, подовженням діастоли, покращенням перфузії міокарда, а також зниженням чутливості міокарда до впливу симпатичної іннервації.Зменшує число та тяжкість нападів стенокардії та підвищує переносимість фізичного навантаження. За рахунок підвищення кінцевого діастолічного тиску в лівому шлуночку та збільшення розтягування м'язових волокон шлуночків може підвищуватися потреба в кисні, особливо у хворих із хронічною серцевою недостатністю. Антиаритмічна дія обумовлена ​​усуненням аритмогенних факторів (тахікардії, підвищеної активності симпатичної нервової системи, збільшеного вмісту цАМФ, артеріальної гіпертензії), зменшенням швидкості спонтанного збудження синусового та ектопічного водіїв ритму та уповільненням AV-провідності (переважно в анте через AV-вузол) та провідності за додатковими шляхами. При застосуванні у середніх терапевтичних дозах,на відміну від неселективних бета-адреноблокаторів, надає менш виражений вплив на органи, що містять β2-адренорецептори (підшлункова залоза, скелетні м'язи, гладка мускулатура периферичних артерій, бронхів і матки) і на вуглеводний обмін, не викликає затримки іонів. При застосуванні у високих дозах (200 мг і більше) має блокуючий ефект на обидва підтипи β-адренорецепторів, головним чином у бронхах та гладких м'язах судин.головним чином у бронхах та гладких м'язах судин.головним чином у бронхах та гладких м'язах судин.ФармакокінетикаВсмоктування Абсорбція становить 80-90%, їда не впливає на абсорбцію. C max ;у плазмі крові спостерігається через 1-3 год. Розподіл Зв'язування з білками плазми становить близько 30%. Проникність через гематоенцефалічний бар'єр і плацентарний бар'єр - низька, секреція з грудним молоком - низька. Метаболізм Метаболізується у печінці з утворенням неактивних метаболітів. Виведення T1/2; - 10-12 год. Виводиться нирками близько 98% (50% - у незміненому вигляді), менше 2% виводиться з жовчю.Клінічна фармакологіяБета1-адреноблокатор.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія; ІХС: профілактика нападів стенокардії.Протипоказання до застосуванняШок (зокрема кардіогенний); гостра серцева недостатність; хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації; AV-блокада II та III ступеня (без штучного водія ритму); синоатріальна блокада; СССУ; виражена брадикардія; кардіомегалія (без ознак серцевої недостатності); артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск нижче 100 мм рт.ст., особливо при інфаркті міокарда); бронхіальна астма та хронічна обструктивна хвороба легень в анамнезі; одночасний прийом інгібіторів МАО (крім інгібіторів МАО типу В); супутнє застосування флоктафеніну та сультоприду; пізні стадії порушення периферичного кровообігу; хвороба Рейно; період лактації; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); підвищена чутливість до компонентів препарату та інших бета-адреноблокаторів. З обережністю слід призначати препарат при печінковій недостатності, нирковій недостатності (КК менше 20 мл/хв), метаболічному ацидозі, феохромоцитомі (при супутньому застосуванні альфа-адреноблокаторів), цукровому діабеті в стадії декомпенсації, AV-блокаді I ступеня, рестриктивної кардіоміопатії, вроджених вад серця або вадах клапанів серця з вираженими гемодинамічними порушеннями, хронічної серцевої недостатності з інфарктом міокарда протягом останніх 3 місяців, псоріазі, депресії (в т.ч. в анамнезі), тяжких алергічних реакціях в анамнезі, дотримання суворої дієти, проведення десенсибілізуючої імунотерапії алергенами та екстрактами алергенів, а також пацієнтам похилого віку.Вагітність та лактаціяПри вагітності Коронал призначають лише за суворими показаннями, якщо передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. За 72 години перед пологами прийом препарату Коронал необхідно припинити у зв'язку з можливим розвитком у плода/новонародженого брадикардії, артеріальної гіпотензії, гіпоглікемії та пригнічення дихання. Якщо прийом препарату Коронал необхідний у період лактації, грудне вигодовування слід припинити. При прийомі бісопрололу при вагітності у плода можлива внутрішньоутробна затримка росту, гіпоглікемія, брадикардія. Застосування у дітей Препарат протипоказаний до застосування у дітей та підлітків до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).Побічна діяЧастота побічних ефектів визначається наступним чином: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 та <1/10), нечасто (≥1/1000 та <1/100), рідко (≥1/10 000) та <1/1000), дуже рідко (<1/10 000, включаючи окремі повідомлення). З боку ЦНС: нечасто - підвищена стомлюваність, астенія, запаморочення, біль голови, сонливість або безсоння, депресія; рідко – галюцинації, нічні кошмари, судоми. З боку органів чуття: рідко - порушення зору, зменшення секреції слізної рідини, сухість і болючість очей, порушення слуху; дуже рідко – кон'юнктивіт. З боку серцево-судинної системи: дуже часто - синусова брадикардія; часто - зниження артеріального тиску, прояв ангіоспазму (посилення порушення периферичного кровообігу, похолодання нижніх кінцівок, парестезії); нечасто – порушення AV-провідності, ортостатична гіпотензія, декомпенсація хронічної серцевої недостатності, периферичні набряки. З боку травної системи: часто - сухість слизової оболонки порожнини рота, нудота, блювання, діарея, запор; рідко – гепатит, підвищення активності печінкових трансаміназ. З боку дихальної системи: ;нечасто - утруднення дихання при призначенні у високих дозах (втрата селективності) та/або у схильних пацієнтів - ларинго- та бронхоспазм; рідко – закладеність носа, алергічний риніт. З боку ендокринної системи: рідко - гіперглікемія (у хворих на цукровий діабет 2 типу), гіпоглікемія (у хворих, які отримують інсулін). Алергічні реакції: рідко - свербіж шкіри, висип, кропив'янка. З боку шкірних покривів: рідко - посилення потовиділення, гіперемія шкіри; дуже рідко – псоріазоподібні шкірні реакції, загострення симптомів псоріазу, алопеція. З боку кістково-м'язової системи: нечасто - м'язова слабкість, судоми в литкових м'язах, артралгія. З боку органів кровотворення: в окремих випадках - тромбоцитопенія, агранулоцитоз. Інші: дуже рідко - порушення потенції; рідко - гіпертригліцеридемія, синдром "скасування" (посилення нападів стенокардії, підвищення артеріального тиску).Взаємодія з лікарськими засобамиАлергени, що використовуються для імунотерапії, або екстракти алергенів для шкірних проб, підвищують ризик виникнення тяжких системних алергічних реакцій або анафілаксії у хворих, які отримують бісопролол. При одночасному застосуванні з Короналом йодовмісні рентгеноконтрастні лікарські засоби для внутрішньовенного введення підвищують ризик розвитку анафілактичних реакцій. При одночасному застосуванні з Короналом фенітоїн для внутрішньовенного введення, лікарські засоби для інгаляційної загальної анестезії (похідні вуглеводнів) підвищують вираженість кардіодепресивної дії та ймовірність зниження АТ. При одночасному застосуванні Коронал змінює ефективність інсуліну та пероральних гіпоглікемічних лікарських засобів, маскує симптоми гіпоглікемії, що розвивається (тахікардію, підвищення АТ). При одночасному застосуванні Коронал знижує кліренс лідокаїну та ксантинів (крім дифіліну) та підвищує їх концентрацію у плазмі, особливо у хворих з вихідно підвищеним кліренсом теофіліну під впливом куріння. НПЗЗ (за рахунок затримки іонів натрію та блокади синтезу простагландину нирками), кортикостероїдів та естрогени (за рахунок затримки іонів натрію) послаблюють антигіпертензивний ефект Короналу. При одночасному застосуванні з Короналом серцеві глікозиди, метилдопа, резерпін та гуанфацин, блокатори повільних кальцієвих каналів (верапаміл, дилтіазем), аміодарон та інші антиаритмічні лікарські засоби підвищують ризик розвитку або посилення брадикардії, AV-блокади, зупинки серця та серцевої недостатності. При одночасному застосуванні з Короналом ніфедипін може призводити до значного зниження артеріального тиску. При одночасному застосуванні з Короналом діуретики, клонідин, симпатолітики, гідралазин та інші гіпотензивні лікарські засоби можуть призвести до надмірного зниження артеріального тиску. Коронал подовжує дію недеполяризуючих міорелаксантів та антикоагулянтний ефект кумаринів. При одночасному застосуванні з Короналом трициклічні та тетрациклічні антидепресанти, антипсихотичні лікарські засоби (нейролептики), етанол, седативні та снодійні лікарські засоби посилюють пригнічення ЦНС, можуть провокувати порушення серцевого ритму, брадикардію та ортостатичну гіпотензію. Не рекомендується одночасне застосування Короналу з інгібіторами МАО внаслідок значного посилення гіпотензивної дії, перерва у лікуванні між прийомом інгібіторів МАО та Короналу має становити не менше 14 днів. При одночасному застосуванні з Короналом негідровані алкалоїди ріжків, ерготамін підвищують ризик розвитку порушень периферичного кровообігу. При одночасному застосуванні з Короналом сульфасалазин підвищує концентрацію бісопрололу у плазмі. При одночасному застосуванні з Короналом рифампіцин укорочує Т1/2бісопрололу. Існує потенційна небезпека адитивного ефекту з розвитком гіпотензії та/або значної брадикардії при спільному використанні з бета-адреноблокаторами для місцевого застосування (очні краплі). Зазначається зниження антигіпертензивної дії препарату на фоні застосування адреналіну та норадреналіну. Імовірність порушень автоматизму, провідності та скоротливості серця збільшується (взаємно) на фоні терапії хінідиновими препаратами (мефлохін, хлорохін). У разі шоку або артеріальної гіпотензії, зумовленої флоктафеніном, при сумісному застосуванні можливе зниження компенсаторних серцево-судинних реакцій. При одночасному застосуванні з баклофеном або аміфостином також спостерігається посилення антигіпертензивної дії.Спосіб застосування та дозиПри ;артеріальній гіпертензії та ІХС (профілактика нападів стабільної стенокардії);початкова доза становить 2.5-5 мг 1 раз на добу. При необхідності дозу збільшують до 10 мг 1 раз на добу. Максимальна добова доза – 20 мг. У пацієнтів з порушенням функції нирок при КК < 20 мл/хв або з вираженими порушеннями функції печінки; максимальна добова доза - 10 мг. Корекції дози у літніх пацієнтів не потрібно. Таблетки слід приймати внутрішньо, вранці натще, не розжовуючи, з невеликою кількістю рідини.ПередозуванняСимптоми: аритмія, шлуночкова екстрасистолія, виражена брадикардія, AV-блокада, зниження артеріального тиску, гостра серцева недостатність, акроціаноз, утруднення дихання, бронхоспазм, запаморочення, непритомні стани, судоми. Лікування: необхідно промити шлунок і призначити адсорбуючі препарати. Проводять симптоматичну терапію: при AV-блокаді, що розвинулася, - внутрішньовенне введення 1-2 мг атропіну, епінефрину або постановка тимчасового кардіостимулятора; при шлуночковій екстрасистолії - внутрішньовенний лідокаїн (препарати І А класу не застосовуються); при зниженні артеріального тиску хворий повинен перебувати в положенні Тренделенбурга; за відсутності симптомів набряку легень - внутрішньовенні плазмозамінні розчини, при неефективності - введення епінефрину, допаміну, добутаміну (для підтримки хроно- та інотропної дії та усунення вираженого зниження АТ); при серцевій недостатності – серцеві глікозиди, діуретики, глюкагон; при судомах - в/в діазепам; при бронхоспазму – бета2-адреностимулятори інгаляційно.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри призначенні Коронала слід регулярно контролювати ЧСС та АТ (на початку лікування – щодня, потім – 1 раз на 3-4 міс), проводити ЕКГ, визначати рівень глюкози в крові у хворих на цукровий діабет (1 раз на 4-5 міс). У пацієнтів похилого віку рекомендується контролювати функцію нирок (1 раз на 4-5 місяців). Слід навчити пацієнта методикою підрахунку ЧСС та проінструктувати про необхідність лікарської консультації при ЧСС менше 50 уд/хв. Перед початком лікування рекомендується проводити дослідження функції зовнішнього дихання у хворих з обтяженим бронхолегеневим анамнезом. Слід враховувати, що приблизно у 20% хворих на стенокардію бета-адреноблокатори неефективні через тяжкий коронарний атеросклероз з низьким порогом ішемії (ЧСС менше 100 уд./хв) та підвищений кінцевий діастолічний об'єм лівого шлуночка, що порушує субендокардіальний кров. У пацієнтів, що палять, ефективність бета-адреноблокаторів знижується. Хворі, які користуються контактними лінзами, повинні враховувати, що на фоні лікування можливе зменшення продукції слізної рідини. При використанні Короналу у хворих з феохромоцитомою є ризик розвитку парадоксальної артеріальної гіпертензії (якщо попередньо не досягнуто ефективної альфа-адреноблокади). Бісопролол може маскувати певні клінічні ознаки тиреотоксикозу (наприклад, тахікардію). Різка відміна Короналу у пацієнтів з тиреотоксикозом протипоказана, оскільки здатна посилити симптоматику захворювання. При цукровому діабеті бісопролол може маскувати тахікардію, спричинену гіпоглікемією. На відміну від неселективних бета-адреноблокаторів, практично не посилює викликану інсуліном гіпоглікемію і не затримує відновлення концентрації глюкози в крові до нормального рівня. При одночасному застосуванні з клонідином прийом останнього може бути припинено лише через кілька днів після відміни препарату Коронал. Можливе посилення вираженості реакції підвищеної чутливості та відсутність ефекту від звичайних доз епінефрину на тлі обтяженого алергологічного анамнезу. У разі потреби проведення планового хірургічного лікування відміну препарату проводять за 48 годин до початку загальної анестезії. Якщо хворий прийняв препарат перед операцією, то йому слід підібрати лікарський засіб для загальної анестезії з мінімальною негативною інотропною дією. Реципрокну активацію блукаючого нерва можна усунути внутрішньовенним введенням атропіну (1-2 мг). Лікарські засоби, що знижують запаси катехоламінів (в т.ч. резерпін), можуть посилити дію бета-адреноблокаторів, тому хворі, які приймають такі поєднання лікарських засобів, повинні перебувати під постійним наглядом лікаря щодо виявлення вираженого зниження АТ або брадикардії. Хворим із супутніми бронхоспастичними захворюваннями можна призначати кардіоселективні адреноблокатори у разі непереносимості та/або неефективності інших гіпотензивних лікарських засобів. Передозування небезпечне розвитком бронхоспазму. У разі появи у хворих похилого віку наростаючої брадикардії (менше 50 уд/хв), вираженого зниження АТ (систолічний АТ нижче 100 мм рт.ст.), AV-блокади необхідно зменшити дозу або припинити лікування. Рекомендується припиняти терапію у разі розвитку депресії. Слід відмінити препарат перед проведенням дослідження вмісту в крові та сечі катехоламінів, норметанефрину, ванілінміндальної кислоти, титрів антинуклеарних антитіл. Не можна різко переривати лікування через небезпеку розвитку тяжких аритмій та інфаркту міокарда. Скасування проводять поступово, знижуючи дозу протягом 2 тижнів та більше (дозу знижують на 25% на 3-4 дні). Використання у педіатрії Застосування препарату Коронал у дітей та підлітків віком до 18 років протипоказано, т.к. ефективність та безпека не встановлені. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: 100 мг лозартану калію. Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна – 105 мг, лактози моногідрат – 51 мг, крохмаль прежелатинізований – 41.9 мг, магнію стеарат – 2.1 мг. Склад оболонки: ;гіпролоза (з 0.3% кремнію діоксиду) - 3.6 мг, гіпромелоза - 3.6 мг, титану діоксид - 1.8 мг, віск карнауби - 0.05 мг. 14 шт. - блістери (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою; білого кольору, краплевидної форми, з гравіюванням "960" на одному боці і гладкі з іншого боку.Фармакотерапевтична групаАнтигіпертензивний засіб. Є непептидним блокатором рецепторів ангіотензину ІІ. Має високу селективність і афінітет до рецепторів типу AT1 (за участю яких реалізуються основні ефекти ангіотензину II). Блокуючи зазначені рецептори, лозартан попереджає та усуває судинозвужувальну дію ангіотензину II, його стимулюючий вплив на секрецію альдостерону наднирниками та деякі інші ефекти ангіотензину II. Характеризується тривалим дією (24 год і більше), що з утворенням його активного метаболіту.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо лозартан швидко абсорбується із ШКТ. Біодоступність становить близько 33%. Метаболізується при "першому проходженні" через печінку з утворенням карбоксильного метаболіту, який має більш виражену фармакологічну активність, ніж лозартан, та ряд неактивних метаболітів. C max ;в плазмі крові лозартану та активного метаболіту досягається через 1 год і 3-4 год відповідно. Зв'язування з білками плазми лозартану та активного метаболіту високе – понад 98%. T1/2 ;лозартану та активного метаболіту в кінцевій фазі становить близько 1.5-2.5 год та 3-9 год, відповідно. Лозартан виводиться із сечею та з калом (з жовчю) у незміненому вигляді та у вигляді метаболітів. Близько 35% виводиться із сечею і близько 60% – з калом.Клінічна фармакологіяАнтагоніст рецепторів ангіотензину ІІ.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія. Зниження ризику асоційованої серцево-судинної захворюваності та смертності у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та гіпертрофією лівого шлуночка, що проявляється зниженням сукупності частоти серцево-судинної смертності, частоти інсульту та інфаркту міокарда. Захист нирок у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу з протеїнурією - уповільнення прогресування ниркової недостатності, що виявляється зниженням частоти гіперкреатинінемії, частоти розвитку термінальної стадії ХНН, що потребує проведення гемодіалізу або трансплантації нирок, показників смертності, а також зниження протеїнурії. Хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії, при непереносимості чи неефективності терапії інгібіторами АПФ).Протипоказання до застосуванняВагітність, лактація, дитячий та підлітковий вік до 18 років, підвищена чутливість до лозартану.Вагітність та лактаціяПротипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації. Застосування у дітей Безпека та ефективність застосування лозартану у дітей не встановлені.Побічна діяЗ боку серцево-судинної системи: запаморочення, ортостатична гіпотензія. З боку обміну речовин: гіперкаліємія. Алергічні реакції: ангіоневротичний набряк (включаючи набряки обличчя, губ, глотки та/або язика), кропив'янка. З боку травної системи: діарея, підвищення активності АЛТ. З боку ЦНС: головний біль. Дерматологічні реакції:; свербіж. Інші: порушення функції нирок, міалгії.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з діуретиками у високих дозах можлива гіпотензія. При одночасному застосуванні з препаратами калію, калійзберігаючими діуретиками підвищується ризик гіперкаліємії. При одночасному застосуванні з індометацином можливе зменшення ефективності лозартану. Є повідомлення розвитку інтоксикації літієм при одночасному застосуванні з літію карбонатом. При одночасному застосуванні з орлістатом зменшується антигіпертензивна дія лозартану, що може призвести до значного підвищення артеріального тиску, розвитку гіпертонічного кризу. При одночасному застосуванні з рифампіцином підвищується кліренс лозартану та зменшується його ефективність.Спосіб застосування та дозиСередня доза для внутрішнього прийому - 50 мг 1 раз на добу. При необхідності доза може бути зменшена до 25 мг на добу або збільшена до 100 мг на добу, в останньому випадку можливе застосування 2 рази на добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю слід застосовувати при артеріальній гіпотензії, зниженні ОЦК, порушеннях водно-електролітного балансу, двосторонньому стенозі ниркових артерій або стенозі артерії єдиної нирки, при нирковій/печінковій недостатності. Пацієнтам, які мають дефіцит рідини та/або натрію, перед початком лікування необхідно провести корекцію водно-електролітних порушень або застосовувати нижчу початкову дозу. У пацієнтів з дегідратацією (наприклад, які отримують лікування діуретиками у високих дозах) на початку лікування лозартаном може виникати симптоматична гіпотензія. При порушеннях функції нирок може знадобитися зменшення дози лозартану. У пацієнтів із вказівками в анамнезі на захворювання печінки лозартан слід застосовувати у низьких дозах. При цирозі печінки концентрація лозартану у плазмі значно збільшується. У період лікування слід регулярно контролювати рівень калію в крові, особливо у пацієнтів похилого віку, у разі порушення функції нирок. Слід уникати одночасного застосування лозартану з калійзберігаючими діуретиками. Безпека та ефективність застосування лозартану у дітей не встановлені.Умови відпустки з аптекЗа рецептом

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: 50 мг лозартан калію. Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, моногідрат лактози, крохмаль прежелатинізований, магнію стеарат. Склад оболонки: ;гіпролоза (з 0.3% кремнію діоксиду), гіпромелоза, титану діоксид, віск карнауби. 14 шт. - блістери (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою; білого кольору, краплевидної форми, з гравіюванням "960" на одному боці і гладкі з іншого боку.Фармакотерапевтична групаАнтигіпертензивний засіб. Є непептидним блокатором рецепторів ангіотензину ІІ. Має високу селективність і афінітет до рецепторів типу AT1 (за участю яких реалізуються основні ефекти ангіотензину II). Блокуючи зазначені рецептори, лозартан попереджає та усуває судинозвужувальну дію ангіотензину II, його стимулюючий вплив на секрецію альдостерону наднирниками та деякі інші ефекти ангіотензину II. Характеризується тривалим дією (24 год і більше), що з утворенням його активного метаболіту.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо лозартан швидко абсорбується із ШКТ. Біодоступність становить близько 33%. Метаболізується при "першому проходженні" через печінку з утворенням карбоксильного метаболіту, який має більш виражену фармакологічну активність, ніж лозартан, та ряд неактивних метаболітів. C max ;в плазмі крові лозартану та активного метаболіту досягається через 1 год і 3-4 год відповідно. Зв'язування з білками плазми лозартану та активного метаболіту високе – понад 98%. T1/2 ;лозартану та активного метаболіту в кінцевій фазі становить близько 1.5-2.5 год та 3-9 год, відповідно. Лозартан виводиться із сечею та з калом (з жовчю) у незміненому вигляді та у вигляді метаболітів. Близько 35% виводиться із сечею і близько 60% – з калом.Клінічна фармакологіяАнтагоніст рецепторів ангіотензину ІІ.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія. Зниження ризику асоційованої серцево-судинної захворюваності та смертності у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та гіпертрофією лівого шлуночка, що проявляється зниженням сукупності частоти серцево-судинної смертності, частоти інсульту та інфаркту міокарда. Захист нирок у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу з протеїнурією - уповільнення прогресування ниркової недостатності, що виявляється зниженням частоти гіперкреатинінемії, частоти розвитку термінальної стадії ХНН, що потребує проведення гемодіалізу або трансплантації нирок, показників смертності, а також зниження протеїнурії. Хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії, при непереносимості чи неефективності терапії інгібіторами АПФ).Протипоказання до застосуванняВагітність, лактація, дитячий та підлітковий вік до 18 років, підвищена чутливість до лозартану.Вагітність та лактаціяПротипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації. Застосування у дітей Безпека та ефективність застосування лозартану у дітей не встановлені.Побічна діяЗ боку серцево-судинної системи: запаморочення, ортостатична гіпотензія. З боку обміну речовин: гіперкаліємія. Алергічні реакції: ангіоневротичний набряк (включаючи набряки обличчя, губ, глотки та/або язика), кропив'янка. З боку травної системи: діарея, підвищення активності АЛТ. З боку ЦНС: головний біль. Дерматологічні реакції:; свербіж. Інші: порушення функції нирок, міалгії.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з діуретиками у високих дозах можлива гіпотензія. При одночасному застосуванні з препаратами калію, калійзберігаючими діуретиками підвищується ризик гіперкаліємії. При одночасному застосуванні з індометацином можливе зменшення ефективності лозартану. Є повідомлення розвитку інтоксикації літієм при одночасному застосуванні з літію карбонатом. При одночасному застосуванні з орлістатом зменшується антигіпертензивна дія лозартану, що може призвести до значного підвищення артеріального тиску, розвитку гіпертонічного кризу. При одночасному застосуванні з рифампіцином підвищується кліренс лозартану та зменшується його ефективність.Спосіб застосування та дозиСередня доза для внутрішнього прийому - 50 мг 1 раз на добу. При необхідності доза може бути зменшена до 25 мг на добу або збільшена до 100 мг на добу, в останньому випадку можливе застосування 2 рази на добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю слід застосовувати при артеріальній гіпотензії, зниженні ОЦК, порушеннях водно-електролітного балансу, двосторонньому стенозі ниркових артерій або стенозі артерії єдиної нирки, при нирковій/печінковій недостатності. Пацієнтам, які мають дефіцит рідини та/або натрію, перед початком лікування необхідно провести корекцію водно-електролітних порушень або застосовувати нижчу початкову дозу. У пацієнтів з дегідратацією (наприклад, які отримують лікування діуретиками у високих дозах) на початку лікування лозартаном може виникати симптоматична гіпотензія. При порушеннях функції нирок може знадобитися зменшення дози лозартану. У пацієнтів із вказівками в анамнезі на захворювання печінки лозартан слід застосовувати у низьких дозах. При цирозі печінки концентрація лозартану у плазмі значно збільшується. У період лікування слід регулярно контролювати рівень калію в крові, особливо у пацієнтів похилого віку, у разі порушення функції нирок. Слід уникати одночасного застосування лозартану з калійзберігаючими діуретиками. Безпека та ефективність застосування лозартану у дітей не встановлені.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: лерканідипіну гідрохлорид – 10,0 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна (тип РН-101), карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А), повідон - К 30, стеарат магнію; Плівкова оболонка: Опадрай OY-SR-6497, що складається з: гіпромелози, тальку, титану діоксиду, макроголу 6000, барвника заліза оксиду жовтого. Пігулки покриті плівковою оболонкою, 10 мг. По 7, 14 або 15 таблеток у блістер [непрозора ПВХ-плівка/фольга алюмінієва]. По 1 (по 7 або 14 пігулок), 2 (по 14 пігулок), 4 (по 15 пігулок), 6 (по 15 пігулок) блістерів з інструкцією із застосування препарату в картонній пачці.Інформація від виробникаТермін придатності до 3 років. Не застосовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою, від блідо-жовтого до світло-жовтого кольору з ризиком на одному боці. Вид на зламі: світло-жовтого кольору.ФармакокінетикаВсмоктування Лерканідипін повністю всмоктується після прийому внутрішньо. Максимальна концентрація в плазмі крові (Сmax) досягається через 1,5-3 год і становить 3,3±2,09 нг/мл та 7,66±5,90 нг/мл після прийому 10 та 20 мг лерканідипіну, відповідно. Обидва енантіомери лерканідипіну демонструють подібний фармакокінетичний профіль: мають однаковий час досягнення максимальної концентрації (TСmax), однаковий період напіввиведення (T1/2); значення Сmax і площі під кривою - "концентрація - час" (AUC) в 1,2 рази вище (-)-S енантіомера. Взаємоперетворення енантіомерів в умовах in vivo не спостерігалося. У зв'язку із значним метаболізмом при «первинному проходженні» через печінку, абсолютна біодоступність лерканідипіну у пацієнтів при прийомі внутрішньо після їди становить приблизно 10%; в той же час при прийомі лерканідипіну здоровими добровольцями натще біодоступність зменшується на 1/3. При прийомі лерканідипіну не пізніше 2 год. після прийому жирної їжі його біодоступність збільшується в 4 рази. У зв'язку з цим препарат Леркамен® 10 слід приймати до їди. Розподіл Розподіл із плазми крові в тканини та органи відбувається швидко та широко. Зв'язок із білками плазми крові перевищує 98%. У пацієнтів з тяжкою нирковою та/або печінковою недостатністю через зниження концентрації білка у плазмі крові вільна фракція лерканідипіну може збільшуватися. Метаболізм Лерканідипін інтенсивно метаболізується за участю ізоферменту CYP3A4; незмінена діюча речовина не виявляється ні в сечі, ні калі. Препарат переважно перетворюється на неактивні метаболіти. Дослідження «in vitro» з мікросомами печінки людини показали, що лерканідипін певною мірою інгібує ферменти CYP3A4 та CYP2D6 у концентраціях, що у 160 та 40 разів відповідно перевищують максимальні плазмові концентрації після прийому дози 20 мг. Більше того, дослідження лікарських взаємодій у людей показали, що лерканідипін не змінює плазмові концентрації мідазоламу, типового субстрату CYP3A4 або метопрололу, типового субстрату CYP2D6. Тому інгібування біотрансформації лікарських засобів, що метаболізуються за участю CYP3A4 та CYP2D6 при застосуванні лерканідипіну в терапевтичних дозах, не очікується. Виведення Елімінація відбувається переважно шляхом біотрансформації. Близько 50% прийнятої дози виводиться нирками. Середнє значення T1/2 становить 8-10 год. Тривалість терапевтичної дії (24 год) обумовлена ​​зв'язуванням лерканідипіну з ліпідними мембранами. Кумуляції лерканідипіну при повторному вживання не спостерігається. Лінійність/нелінійність фармакокінетики Фармакокінетика лерканідипіну в діапазоні терапевтичних доз має нелінійний характер. При прийомі лерканідипіну в дозах 10 мг, 20 мг і 40 мг Сmax у плазмі крові визначалася у співвідношенні 1:3:8 відповідно, і AUC – у співвідношенні 1:4:18, що передбачає прогресуюче насичення при «первинному проходженні» через печінку. Таким чином, біодоступність лерканідипіну збільшується зі збільшенням прийнятої дози. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Літні пацієнти Було показано, що фармакокінетика лерканідипіну у літніх пацієнтів схожа на фармакокінетику, яка спостерігається в загальній популяції пацієнтів. Порушення функції нирок Було показано, що фармакокінетика лерканідипіну у пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну (КК) більше 30 мл/хв) схожа на фармакокінетику, яка спостерігається у загальній популяції пацієнтів. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (КК менше 12 мл/хв) та у пацієнтів, які проходять гемодіаліз, концентрація лерканідипіну в плазмі збільшується приблизно на 70%. Порушення функції печінки Було показано, що фармакокінетика лерканідипіну у пацієнтів з печінковою недостатністю легкого ступеня тяжкості (клас А за класифікацією Чайлд-П'ю) схожа на фармакокінетику, що спостерігається у загальній популяції пацієнтів. Дослідження у пацієнтів із печінковою недостатністю середнього та тяжкого ступеня тяжкості не проводилися. Ймовірно, що системна біодоступність лерканідипіну при печінковій недостатності середнього та тяжкого ступеня збільшується, оскільки лерканідипін метаболізується головним чином у печінці.ФармакодинамікаЛерканідипін є селективним блокатором «повільних» кальцієвих каналів, похідним дигідропіридину, інгібує трансмембранний струм іонів кальцію в кардіоміоцити та клітини гладкої мускулатури судин. Механізм антигіпертензивної дії лерканідипіну обумовлений прямою релаксуючою дією на гладком'язові клітини судин, внаслідок чого знижується загальний периферичний опір. Незважаючи на відносно короткий період напіввиведення з плазми крові, лерканідипін має пролонговану антигіпертензивну дію внаслідок високого коефіцієнта мембранного розподілу. Завдяки високій судинній селективності не чинить негативної інотропної дії.Гостра артеріальна гіпотензія з рефлекторною тахікардією у пацієнтів з артеріальною гіпертензією виникає рідко завдяки поступовому розвитку вазодилатації при прийомі лерканідипіну. Лерканідипін являє собою рацемічну суміш (+)R- та (-)S-енантіомерів. Антигіпертензивний ефект лерканідипіну, як і інших асиметричних похідних 1,4-дигідропіридину, насамперед, обумовлений S-енантіомером. Ефективність і безпека лерканідипіну в дозі 10-20 мг на добу оцінювалася у пацієнтів з артеріальною гіпертензією у подвійних сліпих, плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях (лерканідипін отримували 1200 пацієнтів, плацебо 603 пацієнти), а також у дослідженнях з контролем у 3676 пацієнтів із артеріальною гіпертензією. Більшість клінічних досліджень проведено у пацієнтів з м'якою та помірною артеріальною гіпертензією (включаючи літніх пацієнтів та пацієнтів з цукровим діабетом), лерканідипін призначався в монотерапії або в комбінації з інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), діуретиками або бета-адр. У невеликому рандомізованому,неконтрольованому дослідженні у 25 пацієнтів з тяжкою артеріальною гіпертензією (середній діастолічний артеріальний тиск (АТ) 114,5±3,7 мм рт. ст.) артеріальний тиск нормалізувався у 40% пацієнтів, які отримували лерканідипін у дозі 20 мг 1 раз на добу та у 56% пацієнтів, які отримували лерканідипін у дозі 10 мг двічі на добу. У подвійному сліпому, рандомізованому, плацебо контрольованому дослідженні у пацієнтів із ізольованою систолічною артеріальною гіпертензією на фоні прийому лерканідипіну систолічний артеріальний тиск ефективно знизився із середніх вихідних значень 172,6±5,6 мм рт. ст. до 140,2±8,7 мм рт. ст.отримували лерканідипін у дозі 10 мг двічі на добу. У подвійному сліпому, рандомізованому, плацебо контрольованому дослідженні у пацієнтів із ізольованою систолічною артеріальною гіпертензією на фоні прийому лерканідипіну систолічний артеріальний тиск ефективно знизився із середніх вихідних значень 172,6±5,6 мм рт. ст. до 140,2±8,7 мм рт. ст.отримували лерканідипін у дозі 10 мг двічі на добу. У подвійному сліпому, рандомізованому, плацебо контрольованому дослідженні у пацієнтів із ізольованою систолічною артеріальною гіпертензією на фоні прийому лерканідипіну систолічний артеріальний тиск ефективно знизився із середніх вихідних значень 172,6±5,6 мм рт. ст. до 140,2±8,7 мм рт. ст. Клінічних досліджень у педіатричній популяції не проводилося.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія І-ІІ ступеня у дорослих пацієнтів.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до лерканідипіну, інших похідних дигідропіридинового ряду або до будь-якого компонента препарату; хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації; нестабільна стенокардія; обструкція тракту, що виносить лівого шлуночка; гострий інфаркт міокарда та протягом 1 місяця після перенесеного інфаркту міокарда; тяжка печінкова недостатність; тяжка ниркова недостатність (СКФ непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції; вагітність та період грудного вигодовування; застосування у жінок дітородного віку, які не користуються надійними методами контрацепції; вік до 18 років (ефективність та безпека не вивчені); одночасне застосування з потужними інгібіторами CYP3A4 (кетоконазол, ітраконазол, еритроміцин, ритонавір, тролеандоміцин); із циклоспорином; одночасне застосування з грейпфрутом та грейпфрутовим соком. З обережністю синдром слабкості синусового вузла (без електрокардіостимулятора); дисфункція лівого шлуночка серця; ішемічна хвороба серця; порушення функції печінки середнього ступеня тяжкості; порушення функції нирок легкого та середнього ступеня тяжкості; перитонеальний діаліз; одночасне застосування з індукторами/субстратами ізоферменту CYP3A4, мідазоламом, метопрололом, дигоксином; хронічна серцева недостатність; літній вік.Вагітність та лактаціяВагітність Дані щодо застосування лерканідипіну у вагітних жінок відсутні. Дослідження у тварин не виявили тератогенних ефектів, але вони спостерігалися при застосуванні інших похідних дигідропіридинів. Застосування лерканідипіну протипоказане під час вагітності та у жінок дітородного віку без застосування контрацепції. Період грудного вигодовування Дані про екскрецію лерканідипіну/його метаболітів у материнське молоко у людини відсутні. Ризик для немовлят/немовлят не може бути виключений. Лерканідипін протипоказаний у період грудного вигодовування. Фертильність Клінічні дані щодо впливу лерканідипіну на репродуктивну функцію відсутні. На фоні застосування блокаторів «повільних» кальцієвих каналів у поодиноких пацієнтів було зареєстровано оборотні біохімічні зміни в головці сперматозоїдів, які можуть порушувати запліднення. У випадках, коли повторне екстракорпоральне запліднення безуспішне і коли неможливо знайти інше пояснення, як можлива причина слід розглянути застосування блокаторів «повільних» кальцієвих каналів.Побічна діяОгляд профілю безпеки Безпека лерканідипіну 10-20 мг один раз на добу оцінювалася у подвійних сліпих плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях (груп лерканідипіну - 1200 пацієнтів, група плацебо - 603 пацієнти), а також у контрольованих та неконтрольованих тривалих клінічних дослідженнях з артеріальною гіпертензією. Найчастішими небажаними реакціями у клінічних дослідженнях та при узагальненні даних постмаркетингового досвіду застосування є наступні: периферичні набряки, головний біль, припливи, тахікардія та серцебиття. Табличне резюме небажаних реакцій У наведеній нижче таблиці небажані реакції, зареєстровані у клінічних дослідженнях та при узагальненні даних постмаркетингового досвіду застосування, для яких існує обґрунтований причинно-наслідковий зв'язок, перераховані відповідно до класифікації органів та систем органів MedDRA (Медичний словник термінології регуляторної діяльності) та частоти їх виникнення: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 -< 1/10), нечасто (≥1/1000 -< 1/100), рідко (≥1/10000 -< 1/1000), дуже рідко (< 1/10000) та частота не встановлена ​​(за наявними даними неможлива оцінка частоти виникнення). У кожній частотній групі небажані реакції представлені в порядку зменшення серйозності. Системно-органний клас MedDRA: Порушення імунної системи Рідко: Гіперчутливість Системно-органний клас MedDRA: Порушення з боку нервової системи Часто: Головний біль Нечасто: Запаморочення Рідко: Сонливість, Синкопальний стан Системно-органний клас MedDRA: Порушення з боку серця Часто: Тахікардія, Серцебиття Рідко: Стенокардія Частота невідома: інфаркт міокарда; Збільшення частоти, тривалості та тяжкості нападів у пацієнтів зі стенокардією Системно-органний клас MedDRA: Порушення з боку судин Часто: Припливи Нечасто: Артеріальна гіпотензія Системно-органний клас MedDRA: Шлунково-кишкові порушення Нечасто: Диспепсія, Нудота, Біль у верхній частині живота Рідко: Блювота, Діарея Частота невідома: Гіперплазія десен1, Мутний перитонеальний ексудат1 Системно-органний клас MedDRA: Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Частота невідома: Збільшення активності «печінкових» трансаміназ у сироватці крові1 Системно-органний клас MedDRA: Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Нечасто: Шкірний висип, Свербіж шкіри Рідко: Кропивниця Частота невідома: Ангіоневротичний набряк1 Системно-органний клас MedDRA: Порушення з боку м'язової, скелетної та сполучної тканини Нечасто: Міалгія Системно-органний клас MedDRA: Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Нечасто: Поліурія Рідко: Участене сечовипускання Системно-органний клас MedDRA: Загальні порушення та реакції у місці введення Часто: Перифірні набряки Нечасто: Астенія, Підвищена стомлюваність Рідко: Біль у грудях 1небажані реакції зі спонтанних повідомлень у світовому постмаркетинговому досвіді Опис окремих небажаних реакцій У плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях частота периферичних набряків склала 0,9% при прийомі лерканідипіну в дозі 10-20 мг та 0,83% при прийомі плацебо. Ця частота досягла 2% у загальній популяції пацієнтів, включених у клінічні дослідження, у т. ч. у довгострокові. Лерканідипін не впливає на концентрацію глюкози та ліпідів у плазмі крові.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування протипоказане Інгібітори СYP3A4 Відомо, що лерканідипін метаболізується за участю ізоферменту CYP3A4. Тому інгібітори цього ізоферменту при одночасному застосуванні можуть впливати на метаболізм та виведення лерканідипіну. Було показано, що одночасне застосування з інгібітором CYP3A4 кетоконазолом підвищує концентрацію лерканідипіну в плазмі крові (15-кратне збільшення AUC і 8-кратне збільшення Сmax для S-енантіомеру лерканідипіну). Протипоказано одночасне застосування лерканідипіну з інгібіторами CYP3A4 (наприклад, такими як кетоконазол, ітраконазол, ритонавір, еритроміцин, тролеандоміцин, кларитроміцин) (див. розділ "Протипоказання"). Циклоспорин Після одночасного застосування спостерігалися підвищені концентрації у плазмі крові як лерканідипіну, так і циклоспорину. Дослідження у молодих здорових добровольців показало, що при прийомі циклоспорину через 3 години після прийому лерканідипіну плазмові рівні лерканідипіну не змінювалися, тоді як AUC циклоспорину збільшилася на 27%. Однак одночасний прийом лерканідипіну з циклоспорином викликав 3-кратне збільшення концентрації лерканідипіну в плазмі крові та підвищення AUC циклоспорину на 21%. Циклоспорин та лерканідипін не слід застосовувати одночасно (див. розділ «Протипоказання»). Грейпфрут або грейпфрутовий сік Лерканідипін не слід приймати одночасно з грейпфрутом або грейпфрутовим соком, тому що одночасний прийом може призвести до збільшення системної біодоступності препарату та посилення антигіпертензивної дії (див. розділ «Протипоказання»). Одночасне застосування не рекомендується Індуктори CYP3A4 Лерканідипін слід з обережністю призначати одночасно з індукторами CYP3A4, такими як протисудомні засоби (фенітоїн, фенобарбітал, карбамазепін) та рифампіцин, оскільки можливе зниження антигіпертензивної дії препарату. У разі необхідності спільного застосування необхідний частіший, ніж зазвичай, контроль АТ (див. розділ «З обережністю»). Етанол (алкоголь) Етанол може потенціювати антигіпертензивну дію лерканідипіну. При прийомі судиннорозширювальних гіпотензивних препаратів слід уникати вживання алкоголю, оскільки він може посилювати їхню дію (див. розділ "З обережністю"). Одночасне застосування вимагає обережності (включаючи коригування дози) Субстрати CYP3A4 Слід бути обережними при одночасному застосуванні лерканідипіну з іншими субстратами CYP3A4, такими як терфенадин, астемізол, хінідин, антиаритмічні препарати класу III (аміодарон, соталол) (див. розділ «З обережністю»). Мідазолам При одночасному прийомі внутрішньо лерканідипіну в дозі 20 мг з мідазоламом (субстрат CYP3A4) у здорових добровольців похилого віку збільшується абсорбція лерканідипіну (приблизно на 40%) та уповільнюється швидкість абсорбції (збільшення TCmax з 1,75 год). Концентрація мідазоламу у крові при цьому не змінювалася. Метопролол При одночасному застосуванні лерканідипіну з метопрололом (бета-адреноблокатор, який в основному метаболізується в печінці [субстрат CYP2D6]), біодоступність метопрололу не змінювалася, тоді як біодоступність лерканідипіну зменшується на 50%. Цей ефект може бути пов'язаний із зменшенням печінкового кровотоку, спричиненим бета-адреноблокаторами, та може зустрічатися при одночасному застосуванні лерканідипіну з іншими препаратами цього класу. Тому лерканідипін можна безпечно застосовувати одночасно з бета-адреноблокаторами, проте при даній комбінації може знадобитися корекція дози лерканідипіну для досягнення терапевтичного ефекту. Дігоксин При одночасному застосуванні лерканідипіну в дозі 20 мг у пацієнтів, які постійно приймають бета-метилдигоксин, не було відзначено фармакокінетичної взаємодії, у той час як у здорових добровольців, яких лікували дигоксином, відзначалося збільшення Сmax (максимальна концентрація в плазмі крові) для дигоксину в середньому 33% після прийому 20 мг лерканідипіну натще, при цьому AUC та почений кліренс змінювалися незначно. Пацієнти, які одночасно приймають дигоксин і лерканідипін, повинні перебувати під наглядом на предмет ознак дигіталісної інтоксикації. Інші лікарські взаємодії Флуоксетин У дослідженні одночасне застосування лерканідипіну з флуоксетином (інгібітор CYP2D6 та CYP3A4) у добровольців похилого віку (середній вік 65±7 років) не призводило до клінічно значущих змін фармакокінетики лерканідипіну. Ціметідин Одночасне застосування лерканідипіну з циметидином (у дозі 800 мг на добу) не викликало значних змін концентрації лерканідипіну в плазмі (збільшення Сmax та AUC в середньому на 11%). Але при більш високих дозах циметидину необхідно бути обережними, оскільки можуть збільшуватися біодоступність і антигіпертензивна дія лерканідипіну. Симвастатин При повторному одночасному прийомі лерканідипіну в дозі 20 мг та симвастатину в дозі 40 мг AUC лерканідипіну істотно не змінювалася, тоді як AUC для симвастатину збільшувалася на 56%, а величина AUC для його активного метаболіту (β-гідроксикислоти) – на 28%. . Малоймовірно, що такі зміни мають клінічне значення. При прийомі препарату в різний час доби (Лерканідипін - вранці, симвастатин-ввечері) небажана взаємодія не очікується. Варфарін При одночасному застосуванні 20 мг лерканідипіну та варфарину у здорових добровольців змін фармакокінетики варфарину не спостерігалося. Діуретики та інгібітори АПФ Лерканідипін може застосовуватися одночасно з діуретиками та інгібіторами АПФ. Інші лікарські препарати, що впливають на артеріальний тиск Посилення антигіпертензивного ефекту може спостерігатись при одночасному прийомі лерканідипіну з альфа-адреноблокаторами, трициклічними антидепресантами, нейролептиками. Навпаки, зниження антигіпертензивного ефекту може спостерігатись при одночасному застосуванні з глюкокортикостероїдами.Спосіб застосування та дозиВсередину по 10 мг (1 таблетка Леркамену 10) 1 раз на добу не менше ніж за 15 хвилин до їди, переважно вранці, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю води. Залежно від індивідуальної переносимості препарату пацієнтом доза може бути збільшена до 20 мг (2 таблетки Леркамену 10 або 1 таблетка Леркамену 20). Терапевтична доза підбирається поступово, оскільки максимальна антигіпертензивна дія розвивається приблизно через 2 тижні від початку прийому препарату. Оскільки дозозалежна крива має форму плато при призначенні від 20 до 30 мг лерканідипіну, малоймовірно, що ефективність препарату зростатиме з підвищенням дози, водночас збільшується ризик виникнення небажаних реакцій. Препарат Леркамен® 10 не слід приймати одночасно з грейпфрутом чи грейпфрутовим соком. При недостатній ефективності монотерапії препарат Леркамен® 10 можна приймати у комбінації з іншими гіпотензивними засобами, такими як бета-адреноблокатори (атенолол), діуретики (гідрохлортіазид) або інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (каптоприл, еналаприл). Застосування у пацієнтів похилого віку Фармакокінетичний профіль та дані клінічних досліджень показують, що у літніх пацієнтів корекція дози препарату Леркамен® 10 не потрібна. Однак слід бути обережним на початковому етапі лікування препаратом Леркамен® 10 у літніх пацієнтів. Застосування у дітей Безпека та ефективність препарату Леркамен® 10 у дітей віком до 18 років не встановлена. Дані відсутні (див. розділ "Протипоказання"). Застосування у пацієнтів з порушеннями функції нирок або печінки При застосуванні препарату Леркамен® 10 у пацієнтів з нирковою та печінковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості слід дотримуватися обережності. Хоча зазвичай рекомендована доза 10 мг на добу добре переноситься в цих підгрупах, збільшення дози до 20 мг на добу слід проводити з обережністю. Антигіпертензивний ефект може посилюватися у пацієнтів з порушенням функції печінки та може знадобитися корекція (зниження) дози. При печінковій недостатності тяжкого ступеня тяжкості та ниркової недостатності тяжкого ступеня (СКФПередозуванняУ постмаркетинговому досвіді застосування лерканідипіну повідомлялося про випадки передозування в діапазоні від 30-40 до 800 мг, включаючи повідомлення про спробу самогубства. Симптоми Як і у випадку з іншими дигідропіридиновими блокаторами «повільних» кальцієвих каналів, передозування лерканідипіну призводить до надмірного розширення периферичних судин з вираженою артеріальною гіпотензією та рефлекторною тахікардією. Проте за дуже високих доз периферична селективність може бути втрачена, що супроводжується розвитком брадикардії та негативного інотропного ефекту. Найбільш поширеними небажаними реакціями, пов'язаними з випадками передозування лерканідипіну, були артеріальна гіпотензія, запаморочення, біль голови та серцебиття. Лікування Клінічно значуща артеріальна гіпотензія потребує активної підтримки серцево-судинної системи: моніторинг серцевої та дихальної функції, підйом нижніх кінцівок, контроль об'єму циркулюючої крові та діурезу. З огляду на тривалий фармакологічний ефект лерканідипіну важливо, щоб функції серцево-судинної системи пацієнта з артеріальною гіпотензією контролювалися як мінімум протягом 24 годин. Оскільки лерканідипін має високий ступінь зв'язування з білками, діаліз не є ефективним. Пацієнти з помірним або тяжким передозуванням повинні спостерігатися в умовах відділення інтенсивної терапії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСиндром слабкості синусового вузла З особливою обережністю слід застосовувати лерканідипін у пацієнтів із синдромом слабкості синусового вузла (без електорокардіостимулятора). Дисфункція лівого шлуночка Незважаючи на те, що контрольовані дослідження гемодинаміки не виявили порушень з боку функції лівого шлуночка, застосування БМКК у пацієнтів з ознаками дисфункції лівого шлуночка має здійснюватись з особливою обережністю. Ішемічна хвороба серця Існує думка, що пацієнти з ішемічною хворобою серця, які отримують короткодіючі БМКК – похідні дигідропіридину, є групою високого ризику розвитку ускладнень з боку серцево-судинної системи. Хоча лерканідипін є препаратом пролонгованої дії, при його застосуванні у пацієнтів з ішемічною хворобою серця слід бути обережним. У поодиноких випадках деякі дигідропіридини можуть викликати прекардіальний біль або стенокардію. У поодиноких випадках у пацієнтів зі стенокардією при застосуванні блокаторів «повільних» кальцієвих каналів відзначалося збільшення частоти, тривалості та/або тяжкості нападів стенокардії, а також – у поодиноких випадках – розвиток інфаркту міокарда. Аортальний стеноз/мітральний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія Як і інші лікарські засоби, що мають вазодилатуючу дію, лерканідипін слід особливо обережно застосовувати у пацієнтів з аортальним стенозом, мітральним стенозом або гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією. У пацієнтів з гемодинамічно значущою обструкцією лівого шлуночка, що виносить (наприклад, при тяжкому аортальному стенозі) застосування лерканідипіну протипоказане. Хронічна серцева недостатність У пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю лерканідипін слід застосовувати з особливою обережністю. До початку застосування препарату необхідно досягти компенсації хронічної серцевої недостатності. Нестабільна стенокардія/інфаркт міокарда Досвід клінічного застосування лерканідипіну при гострому інфаркті міокарда та нестабільної стенокардії відсутній, у зв'язку з чим застосування препарату при зазначених захворюваннях протипоказане. Порушення функції нирок або печінки Слід дотримуватись особливої ​​обережності при початку лікування у пацієнтів з порушенням функції нирок легкого або середнього ступеня тяжкості. Хоча звичайна доза, що рекомендується, 10 мг на добу, як правило, добре переноситься пацієнтами, до збільшення добової дози лерканідіину до 20 мг слід підходити з обережністю. У пацієнтів з печінковою недостатністю середнього ступеня можливе посилення антигіпертензивної дії, у зв'язку з чим слід бути обережним і розглянути необхідність корекції дозування лерканідипіну. Лерканідипін протипоказаний пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю або тяжкою нирковою недостатністю. Перитонеальний діаліз У пацієнтів, які проходять перитонеальний діаліз, може спостерігатися помутніння перитонеального ексудату, що зумовлено підвищеною концентрацією в ексудаті тригліцеридів. Хоча механізм невідомий, помутніння ексудату має тенденцію вирішуватися невдовзі після відміни лерканідипіну. Це важливо пам'ятати, тому що каламутний перитонеальний ексудат може бути помилково розцінений як один із симптомів інфекційного перитоніту з подальшою невиправданою госпіталізацією та емпіричним призначенням антибіотиків. Індуктори CYP3A4 Індуктори CYP3A4, такі як протисудомні препарати (наприклад, фенітоїн, карбамазепін) та рифампіцин, можуть знижувати концентрацію лерканідипіну у плазмі крові; отже, ефективність лерканідипіну може бути знижена. Алкоголь Слід уникати вживання алкоголю, оскільки він може посилювати дію судиннорозширювальних гіпотензивних препаратів. Допоміжні речовини Препарат містить лактози моногідрат, тому його застосування у пацієнтів з рідкісною спадковою непереносимістю лактози, дефіцитом лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції протипоказано. Умови зберігання За температури не вище 30°С. Х поранити у недоступному для дітей місці! Вплив на здатність до керування транспортними засобами та іншими механізмами Лерканідипін незначно впливає на здатність до керування транспортними засобами та іншими механізмами. Оскільки в період лікування препаратом можливі такі побічні ефекти як запаморочення, астенія, втома і, в окремих випадках, сонливість, слід бути обережним при керуванні транспортними засобами, іншими механізмами та заняттями потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. Умови зберігання: Зберігати при температурі не вище 30 °С.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: лерканідипіну гідрохлорид – 10,0 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна (тип РН-101), карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А), повідон - К 30, стеарат магнію; Плівкова оболонка: Опадрай OY-SR-6497, що складається з: гіпромелози, тальку, титану діоксиду, макроголу 6000, барвника заліза оксиду жовтого. Пігулки покриті плівковою оболонкою, 10 мг. По 7, 14 або 15 таблеток у блістер [непрозора ПВХ-плівка/фольга алюмінієва]. По 1 (по 7 або 14 пігулок), 2 (по 14 пігулок), 4 (по 15 пігулок), 6 (по 15 пігулок) блістерів з інструкцією із застосування препарату в картонній пачці.Інформація від виробникаТермін придатності до 3 років. Не застосовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою, від блідо-жовтого до світло-жовтого кольору з ризиком на одному боці. Вид на зламі: світло-жовтого кольору.ФармакокінетикаВсмоктування Лерканідипін повністю всмоктується після прийому внутрішньо. Максимальна концентрація в плазмі крові (Сmax) досягається через 1,5-3 год і становить 3,3±2,09 нг/мл та 7,66±5,90 нг/мл після прийому 10 та 20 мг лерканідипіну, відповідно. Обидва енантіомери лерканідипіну демонструють подібний фармакокінетичний профіль: мають однаковий час досягнення максимальної концентрації (TСmax), однаковий період напіввиведення (T1/2); значення Сmax і площі під кривою - "концентрація - час" (AUC) в 1,2 рази вище (-)-S енантіомера. Взаємоперетворення енантіомерів в умовах in vivo не спостерігалося. У зв'язку із значним метаболізмом при «первинному проходженні» через печінку, абсолютна біодоступність лерканідипіну у пацієнтів при прийомі внутрішньо після їди становить приблизно 10%; в той же час при прийомі лерканідипіну здоровими добровольцями натще біодоступність зменшується на 1/3. При прийомі лерканідипіну не пізніше 2 год. після прийому жирної їжі його біодоступність збільшується в 4 рази. У зв'язку з цим препарат Леркамен® 10 слід приймати до їди. Розподіл Розподіл із плазми крові в тканини та органи відбувається швидко та широко. Зв'язок із білками плазми крові перевищує 98%. У пацієнтів з тяжкою нирковою та/або печінковою недостатністю через зниження концентрації білка у плазмі крові вільна фракція лерканідипіну може збільшуватися. Метаболізм Лерканідипін інтенсивно метаболізується за участю ізоферменту CYP3A4; незмінена діюча речовина не виявляється ні в сечі, ні калі. Препарат переважно перетворюється на неактивні метаболіти. Дослідження «in vitro» з мікросомами печінки людини показали, що лерканідипін певною мірою інгібує ферменти CYP3A4 та CYP2D6 у концентраціях, що у 160 та 40 разів відповідно перевищують максимальні плазмові концентрації після прийому дози 20 мг. Більше того, дослідження лікарських взаємодій у людей показали, що лерканідипін не змінює плазмові концентрації мідазоламу, типового субстрату CYP3A4 або метопрололу, типового субстрату CYP2D6. Тому інгібування біотрансформації лікарських засобів, що метаболізуються за участю CYP3A4 та CYP2D6 при застосуванні лерканідипіну в терапевтичних дозах, не очікується. Виведення Елімінація відбувається переважно шляхом біотрансформації. Близько 50% прийнятої дози виводиться нирками. Середнє значення T1/2 становить 8-10 год. Тривалість терапевтичної дії (24 год) обумовлена ​​зв'язуванням лерканідипіну з ліпідними мембранами. Кумуляції лерканідипіну при повторному вживання не спостерігається. Лінійність/нелінійність фармакокінетики Фармакокінетика лерканідипіну в діапазоні терапевтичних доз має нелінійний характер. При прийомі лерканідипіну в дозах 10 мг, 20 мг і 40 мг Сmax у плазмі крові визначалася у співвідношенні 1:3:8 відповідно, і AUC – у співвідношенні 1:4:18, що передбачає прогресуюче насичення при «первинному проходженні» через печінку. Таким чином, біодоступність лерканідипіну збільшується зі збільшенням прийнятої дози. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Літні пацієнти Було показано, що фармакокінетика лерканідипіну у літніх пацієнтів схожа на фармакокінетику, яка спостерігається в загальній популяції пацієнтів. Порушення функції нирок Було показано, що фармакокінетика лерканідипіну у пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну (КК) більше 30 мл/хв) схожа на фармакокінетику, яка спостерігається у загальній популяції пацієнтів. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (КК менше 12 мл/хв) та у пацієнтів, які проходять гемодіаліз, концентрація лерканідипіну в плазмі збільшується приблизно на 70%. Порушення функції печінки Було показано, що фармакокінетика лерканідипіну у пацієнтів з печінковою недостатністю легкого ступеня тяжкості (клас А за класифікацією Чайлд-П'ю) схожа на фармакокінетику, що спостерігається у загальній популяції пацієнтів. Дослідження у пацієнтів із печінковою недостатністю середнього та тяжкого ступеня тяжкості не проводилися. Ймовірно, що системна біодоступність лерканідипіну при печінковій недостатності середнього та тяжкого ступеня збільшується, оскільки лерканідипін метаболізується головним чином у печінці.ФармакодинамікаЛерканідипін є селективним блокатором «повільних» кальцієвих каналів, похідним дигідропіридину, інгібує трансмембранний струм іонів кальцію в кардіоміоцити та клітини гладкої мускулатури судин. Механізм антигіпертензивної дії лерканідипіну обумовлений прямою релаксуючою дією на гладком'язові клітини судин, внаслідок чого знижується загальний периферичний опір. Незважаючи на відносно короткий період напіввиведення з плазми крові, лерканідипін має пролонговану антигіпертензивну дію внаслідок високого коефіцієнта мембранного розподілу. Завдяки високій судинній селективності не чинить негативної інотропної дії.Гостра артеріальна гіпотензія з рефлекторною тахікардією у пацієнтів з артеріальною гіпертензією виникає рідко завдяки поступовому розвитку вазодилатації при прийомі лерканідипіну. Лерканідипін являє собою рацемічну суміш (+)R- та (-)S-енантіомерів. Антигіпертензивний ефект лерканідипіну, як і інших асиметричних похідних 1,4-дигідропіридину, насамперед, обумовлений S-енантіомером. Ефективність і безпека лерканідипіну в дозі 10-20 мг на добу оцінювалася у пацієнтів з артеріальною гіпертензією у подвійних сліпих, плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях (лерканідипін отримували 1200 пацієнтів, плацебо 603 пацієнти), а також у дослідженнях з контролем у 3676 пацієнтів із артеріальною гіпертензією. Більшість клінічних досліджень проведено у пацієнтів з м'якою та помірною артеріальною гіпертензією (включаючи літніх пацієнтів та пацієнтів з цукровим діабетом), лерканідипін призначався в монотерапії або в комбінації з інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), діуретиками або бета-адр. У невеликому рандомізованому,неконтрольованому дослідженні у 25 пацієнтів з тяжкою артеріальною гіпертензією (середній діастолічний артеріальний тиск (АТ) 114,5±3,7 мм рт. ст.) артеріальний тиск нормалізувався у 40% пацієнтів, які отримували лерканідипін у дозі 20 мг 1 раз на добу та у 56% пацієнтів, які отримували лерканідипін у дозі 10 мг двічі на добу. У подвійному сліпому, рандомізованому, плацебо контрольованому дослідженні у пацієнтів із ізольованою систолічною артеріальною гіпертензією на фоні прийому лерканідипіну систолічний артеріальний тиск ефективно знизився із середніх вихідних значень 172,6±5,6 мм рт. ст. до 140,2±8,7 мм рт. ст.отримували лерканідипін у дозі 10 мг двічі на добу. У подвійному сліпому, рандомізованому, плацебо контрольованому дослідженні у пацієнтів із ізольованою систолічною артеріальною гіпертензією на фоні прийому лерканідипіну систолічний артеріальний тиск ефективно знизився із середніх вихідних значень 172,6±5,6 мм рт. ст. до 140,2±8,7 мм рт. ст.отримували лерканідипін у дозі 10 мг двічі на добу. У подвійному сліпому, рандомізованому, плацебо контрольованому дослідженні у пацієнтів із ізольованою систолічною артеріальною гіпертензією на фоні прийому лерканідипіну систолічний артеріальний тиск ефективно знизився із середніх вихідних значень 172,6±5,6 мм рт. ст. до 140,2±8,7 мм рт. ст. Клінічних досліджень у педіатричній популяції не проводилося.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія І-ІІ ступеня у дорослих пацієнтів.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до лерканідипіну, інших похідних дигідропіридинового ряду або до будь-якого компонента препарату; хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації; нестабільна стенокардія; обструкція тракту, що виносить лівого шлуночка; гострий інфаркт міокарда та протягом 1 місяця після перенесеного інфаркту міокарда; тяжка печінкова недостатність; тяжка ниркова недостатність (СКФ непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції; вагітність та період грудного вигодовування; застосування у жінок дітородного віку, які не користуються надійними методами контрацепції; вік до 18 років (ефективність та безпека не вивчені); одночасне застосування з потужними інгібіторами CYP3A4 (кетоконазол, ітраконазол, еритроміцин, ритонавір, тролеандоміцин); із циклоспорином; одночасне застосування з грейпфрутом та грейпфрутовим соком. З обережністю синдром слабкості синусового вузла (без електрокардіостимулятора); дисфункція лівого шлуночка серця; ішемічна хвороба серця; порушення функції печінки середнього ступеня тяжкості; порушення функції нирок легкого та середнього ступеня тяжкості; перитонеальний діаліз; одночасне застосування з індукторами/субстратами ізоферменту CYP3A4, мідазоламом, метопрололом, дигоксином; хронічна серцева недостатність; літній вік.Вагітність та лактаціяВагітність Дані щодо застосування лерканідипіну у вагітних жінок відсутні. Дослідження у тварин не виявили тератогенних ефектів, але вони спостерігалися при застосуванні інших похідних дигідропіридинів. Застосування лерканідипіну протипоказане під час вагітності та у жінок дітородного віку без застосування контрацепції. Період грудного вигодовування Дані про екскрецію лерканідипіну/його метаболітів у материнське молоко у людини відсутні. Ризик для немовлят/немовлят не може бути виключений. Лерканідипін протипоказаний у період грудного вигодовування. Фертильність Клінічні дані щодо впливу лерканідипіну на репродуктивну функцію відсутні. На фоні застосування блокаторів «повільних» кальцієвих каналів у поодиноких пацієнтів було зареєстровано оборотні біохімічні зміни в головці сперматозоїдів, які можуть порушувати запліднення. У випадках, коли повторне екстракорпоральне запліднення безуспішне і коли неможливо знайти інше пояснення, як можлива причина слід розглянути застосування блокаторів «повільних» кальцієвих каналів.Побічна діяОгляд профілю безпеки Безпека лерканідипіну 10-20 мг один раз на добу оцінювалася у подвійних сліпих плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях (груп лерканідипіну - 1200 пацієнтів, група плацебо - 603 пацієнти), а також у контрольованих та неконтрольованих тривалих клінічних дослідженнях з артеріальною гіпертензією. Найчастішими небажаними реакціями у клінічних дослідженнях та при узагальненні даних постмаркетингового досвіду застосування є наступні: периферичні набряки, головний біль, припливи, тахікардія та серцебиття. Табличне резюме небажаних реакцій У наведеній нижче таблиці небажані реакції, зареєстровані у клінічних дослідженнях та при узагальненні даних постмаркетингового досвіду застосування, для яких існує обґрунтований причинно-наслідковий зв'язок, перераховані відповідно до класифікації органів та систем органів MedDRA (Медичний словник термінології регуляторної діяльності) та частоти їх виникнення: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 -< 1/10), нечасто (≥1/1000 -< 1/100), рідко (≥1/10000 -< 1/1000), дуже рідко (< 1/10000) та частота не встановлена ​​(за наявними даними неможлива оцінка частоти виникнення). У кожній частотній групі небажані реакції представлені в порядку зменшення серйозності. Системно-органний клас MedDRA: Порушення імунної системи Рідко: Гіперчутливість Системно-органний клас MedDRA: Порушення з боку нервової системи Часто: Головний біль Нечасто: Запаморочення Рідко: Сонливість, Синкопальний стан Системно-органний клас MedDRA: Порушення з боку серця Часто: Тахікардія, Серцебиття Рідко: Стенокардія Частота невідома: інфаркт міокарда; Збільшення частоти, тривалості та тяжкості нападів у пацієнтів зі стенокардією Системно-органний клас MedDRA: Порушення з боку судин Часто: Припливи Нечасто: Артеріальна гіпотензія Системно-органний клас MedDRA: Шлунково-кишкові порушення Нечасто: Диспепсія, Нудота, Біль у верхній частині живота Рідко: Блювота, Діарея Частота невідома: Гіперплазія десен1, Мутний перитонеальний ексудат1 Системно-органний клас MedDRA: Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Частота невідома: Збільшення активності «печінкових» трансаміназ у сироватці крові1 Системно-органний клас MedDRA: Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Нечасто: Шкірний висип, Свербіж шкіри Рідко: Кропивниця Частота невідома: Ангіоневротичний набряк1 Системно-органний клас MedDRA: Порушення з боку м'язової, скелетної та сполучної тканини Нечасто: Міалгія Системно-органний клас MedDRA: Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Нечасто: Поліурія Рідко: Участене сечовипускання Системно-органний клас MedDRA: Загальні порушення та реакції у місці введення Часто: Перифірні набряки Нечасто: Астенія, Підвищена стомлюваність Рідко: Біль у грудях 1небажані реакції зі спонтанних повідомлень у світовому постмаркетинговому досвіді Опис окремих небажаних реакцій У плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях частота периферичних набряків склала 0,9% при прийомі лерканідипіну в дозі 10-20 мг та 0,83% при прийомі плацебо. Ця частота досягла 2% у загальній популяції пацієнтів, включених у клінічні дослідження, у т. ч. у довгострокові. Лерканідипін не впливає на концентрацію глюкози та ліпідів у плазмі крові.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування протипоказане Інгібітори СYP3A4 Відомо, що лерканідипін метаболізується за участю ізоферменту CYP3A4. Тому інгібітори цього ізоферменту при одночасному застосуванні можуть впливати на метаболізм та виведення лерканідипіну. Було показано, що одночасне застосування з інгібітором CYP3A4 кетоконазолом підвищує концентрацію лерканідипіну в плазмі крові (15-кратне збільшення AUC і 8-кратне збільшення Сmax для S-енантіомеру лерканідипіну). Протипоказано одночасне застосування лерканідипіну з інгібіторами CYP3A4 (наприклад, такими як кетоконазол, ітраконазол, ритонавір, еритроміцин, тролеандоміцин, кларитроміцин) (див. розділ "Протипоказання"). Циклоспорин Після одночасного застосування спостерігалися підвищені концентрації у плазмі крові як лерканідипіну, так і циклоспорину. Дослідження у молодих здорових добровольців показало, що при прийомі циклоспорину через 3 години після прийому лерканідипіну плазмові рівні лерканідипіну не змінювалися, тоді як AUC циклоспорину збільшилася на 27%. Однак одночасний прийом лерканідипіну з циклоспорином викликав 3-кратне збільшення концентрації лерканідипіну в плазмі крові та підвищення AUC циклоспорину на 21%. Циклоспорин та лерканідипін не слід застосовувати одночасно (див. розділ «Протипоказання»). Грейпфрут або грейпфрутовий сік Лерканідипін не слід приймати одночасно з грейпфрутом або грейпфрутовим соком, тому що одночасний прийом може призвести до збільшення системної біодоступності препарату та посилення антигіпертензивної дії (див. розділ «Протипоказання»). Одночасне застосування не рекомендується Індуктори CYP3A4 Лерканідипін слід з обережністю призначати одночасно з індукторами CYP3A4, такими як протисудомні засоби (фенітоїн, фенобарбітал, карбамазепін) та рифампіцин, оскільки можливе зниження антигіпертензивної дії препарату. У разі необхідності спільного застосування необхідний частіший, ніж зазвичай, контроль АТ (див. розділ «З обережністю»). Етанол (алкоголь) Етанол може потенціювати антигіпертензивну дію лерканідипіну. При прийомі судиннорозширювальних гіпотензивних препаратів слід уникати вживання алкоголю, оскільки він може посилювати їхню дію (див. розділ "З обережністю"). Одночасне застосування вимагає обережності (включаючи коригування дози) Субстрати CYP3A4 Слід бути обережними при одночасному застосуванні лерканідипіну з іншими субстратами CYP3A4, такими як терфенадин, астемізол, хінідин, антиаритмічні препарати класу III (аміодарон, соталол) (див. розділ «З обережністю»). Мідазолам При одночасному прийомі внутрішньо лерканідипіну в дозі 20 мг з мідазоламом (субстрат CYP3A4) у здорових добровольців похилого віку збільшується абсорбція лерканідипіну (приблизно на 40%) та уповільнюється швидкість абсорбції (збільшення TCmax з 1,75 год). Концентрація мідазоламу у крові у своїй не змінювалася. Метопролол При одночасному застосуванні лерканідипіну з метопрололом (бета-адреноблокатор, який в основному метаболізується в печінці [субстрат CYP2D6]), біодоступність метопрололу не змінювалася, тоді як біодоступність лерканідипіну зменшується на 50%. Цей ефект може бути пов'язаний із зменшенням печінкового кровотоку, спричиненим бета-адреноблокаторами, та може зустрічатися при одночасному застосуванні лерканідипіну з іншими препаратами цього класу. Тому лерканідипін можна безпечно застосовувати одночасно з бета-адреноблокаторами, проте при даній комбінації може знадобитися корекція дози лерканідипіну для досягнення терапевтичного ефекту. Дігоксин При одночасному застосуванні лерканідипіну в дозі 20 мг у пацієнтів, які постійно приймають бета-метилдигоксин, не було відзначено фармакокінетичної взаємодії, у той час як у здорових добровольців, яких лікували дигоксином, відзначалося збільшення Сmax (максимальна концентрація в плазмі крові) для дигоксину в середньому 33% після прийому 20 мг лерканідипіну натще, при цьому AUC та почений кліренс змінювалися незначно. Пацієнти, які одночасно приймають дигоксин і лерканідипін, повинні перебувати під наглядом на предмет ознак дигіталісної інтоксикації. Інші лікарські взаємодії Флуоксетин У дослідженні одночасне застосування лерканідипіну з флуоксетином (інгібітор CYP2D6 та CYP3A4) у добровольців похилого віку (середній вік 65±7 років) не призводило до клінічно значущих змін фармакокінетики лерканідипіну. Ціметідин Одночасне застосування лерканідипіну з циметидином (у дозі 800 мг на добу) не викликало значних змін концентрації лерканідипіну в плазмі (збільшення Сmax та AUC в середньому на 11%). Але при більш високих дозах циметидину необхідно бути обережними, оскільки можуть збільшуватися біодоступність і антигіпертензивна дія лерканідипіну. Симвастатин При повторному одночасному прийомі лерканідипіну в дозі 20 мг та симвастатину в дозі 40 мг AUC лерканідипіну істотно не змінювалася, тоді як AUC для симвастатину збільшувалася на 56%, а величина AUC для його активного метаболіту (β-гідроксикислоти) – на 28%. . Малоймовірно, що такі зміни мають клінічне значення. При прийомі препарату в різний час доби (Лерканідипін - вранці, симвастатин-ввечері) небажана взаємодія не очікується. Варфарін При одночасному застосуванні 20 мг лерканідипіну та варфарину у здорових добровольців змін фармакокінетики варфарину не спостерігалося. Діуретики та інгібітори АПФ Лерканідипін може застосовуватися одночасно з діуретиками та інгібіторами АПФ. Інші лікарські препарати, що впливають на артеріальний тиск Посилення антигіпертензивного ефекту може спостерігатись при одночасному прийомі лерканідипіну з альфа-адреноблокаторами, трициклічними антидепресантами, нейролептиками. Навпаки, зниження антигіпертензивного ефекту може спостерігатись при одночасному застосуванні з глюкокортикостероїдами.Спосіб застосування та дозиВсередину по 10 мг (1 таблетка Леркамену 10) 1 раз на добу не менше ніж за 15 хвилин до їди, переважно вранці, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю води. Залежно від індивідуальної переносимості препарату пацієнтом доза може бути збільшена до 20 мг (2 таблетки Леркамену 10 або 1 таблетка Леркамену 20). Терапевтична доза підбирається поступово, оскільки максимальна антигіпертензивна дія розвивається приблизно через 2 тижні від початку прийому препарату. Оскільки дозозалежна крива має форму плато при призначенні від 20 до 30 мг лерканідипіну, малоймовірно, що ефективність препарату зростатиме з підвищенням дози, водночас збільшується ризик виникнення небажаних реакцій. Препарат Леркамен® 10 не слід приймати одночасно з грейпфрутом чи грейпфрутовим соком. При недостатній ефективності монотерапії препарат Леркамен® 10 можна приймати у комбінації з іншими гіпотензивними засобами, такими як бета-адреноблокатори (атенолол), діуретики (гідрохлортіазид) або інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (каптоприл, еналаприл). Застосування у пацієнтів похилого віку Фармакокінетичний профіль та дані клінічних досліджень показують, що у літніх пацієнтів корекція дози препарату Леркамен® 10 не потрібна. Однак слід бути обережним на початковому етапі лікування препаратом Леркамен® 10 у літніх пацієнтів. Застосування у дітей Безпека та ефективність препарату Леркамен® 10 у дітей віком до 18 років не встановлена. Дані відсутні (див. розділ "Протипоказання"). Застосування у пацієнтів з порушеннями функції нирок або печінки При застосуванні препарату Леркамен® 10 у пацієнтів з нирковою та печінковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості слід дотримуватися обережності. Хоча зазвичай рекомендована доза 10 мг на добу добре переноситься в цих підгрупах, збільшення дози до 20 мг на добу слід проводити з обережністю. Антигіпертензивний ефект може посилюватися у пацієнтів з порушенням функції печінки та може знадобитися корекція (зниження) дози. При печінковій недостатності тяжкого ступеня тяжкості та ниркової недостатності тяжкого ступеня (СКФПередозуванняУ постмаркетинговому досвіді застосування лерканідипіну повідомлялося про випадки передозування в діапазоні від 30-40 до 800 мг, включаючи повідомлення про спробу самогубства. Симптоми Як і у випадку з іншими дигідропіридиновими блокаторами «повільних» кальцієвих каналів, передозування лерканідипіну призводить до надмірного розширення периферичних судин з вираженою артеріальною гіпотензією та рефлекторною тахікардією. Проте за дуже високих доз периферична селективність може бути втрачена, що супроводжується розвитком брадикардії та негативного інотропного ефекту. Найбільш поширеними небажаними реакціями, пов'язаними з випадками передозування лерканідипіну, були артеріальна гіпотензія, запаморочення, біль голови та серцебиття. Лікування Клінічно значуща артеріальна гіпотензія потребує активної підтримки серцево-судинної системи: моніторинг серцевої та дихальної функції, підйом нижніх кінцівок, контроль об'єму циркулюючої крові та діурезу. З огляду на тривалий фармакологічний ефект лерканідипіну важливо, щоб функції серцево-судинної системи пацієнта з артеріальною гіпотензією контролювалися як мінімум протягом 24 годин. Оскільки лерканідипін має високий ступінь зв'язування з білками, діаліз не є ефективним. Пацієнти з помірним або тяжким передозуванням повинні спостерігатися в умовах відділення інтенсивної терапії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСиндром слабкості синусового вузла З особливою обережністю слід застосовувати лерканідипін у пацієнтів із синдромом слабкості синусового вузла (без електорокардіостимулятора). Дисфункція лівого шлуночка Незважаючи на те, що контрольовані дослідження гемодинаміки не виявили порушень з боку функції лівого шлуночка, застосування БМКК у пацієнтів з ознаками дисфункції лівого шлуночка має здійснюватись з особливою обережністю. Ішемічна хвороба серця Існує думка, що пацієнти з ішемічною хворобою серця, які отримують короткодіючі БМКК – похідні дигідропіридину, є групою високого ризику розвитку ускладнень з боку серцево-судинної системи. Хоча лерканідипін є препаратом пролонгованої дії, при його застосуванні у пацієнтів з ішемічною хворобою серця слід бути обережним. У поодиноких випадках деякі дигідропіридини можуть викликати прекардіальний біль або стенокардію. У поодиноких випадках у пацієнтів зі стенокардією при застосуванні блокаторів «повільних» кальцієвих каналів відзначалося збільшення частоти, тривалості та/або тяжкості нападів стенокардії, а також – у поодиноких випадках – розвиток інфаркту міокарда. Аортальний стеноз/мітральний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія Як і інші лікарські засоби, що мають вазодилатуючу дію, лерканідипін слід особливо обережно застосовувати у пацієнтів з аортальним стенозом, мітральним стенозом або гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією. У пацієнтів з гемодинамічно значущою обструкцією лівого шлуночка, що виносить (наприклад, при тяжкому аортальному стенозі) застосування лерканідипіну протипоказане. Хронічна серцева недостатність У пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю лерканідипін слід застосовувати з особливою обережністю. До початку застосування препарату необхідно досягти компенсації хронічної серцевої недостатності. Нестабільна стенокардія/інфаркт міокарда Досвід клінічного застосування лерканідипіну при гострому інфаркті міокарда та нестабільної стенокардії відсутній, у зв'язку з чим застосування препарату при зазначених захворюваннях протипоказане. Порушення функції нирок або печінки Слід дотримуватись особливої ​​обережності при початку лікування у пацієнтів з порушенням функції нирок легкого або середнього ступеня тяжкості. Хоча звичайна доза, що рекомендується, 10 мг на добу, як правило, добре переноситься пацієнтами, до збільшення добової дози лерканідіину до 20 мг слід підходити з обережністю. У пацієнтів з печінковою недостатністю середнього ступеня можливе посилення антигіпертензивної дії, у зв'язку з чим слід бути обережним і розглянути необхідність корекції дозування лерканідипіну. Лерканідипін протипоказаний пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю або тяжкою нирковою недостатністю. Перитонеальний діаліз У пацієнтів, які проходять перитонеальний діаліз, може спостерігатися помутніння перитонеального ексудату, що зумовлено підвищеною концентрацією в ексудаті тригліцеридів. Хоча механізм невідомий, помутніння ексудату має тенденцію вирішуватися невдовзі після відміни лерканідипіну. Це важливо пам'ятати, тому що каламутний перитонеальний ексудат може бути помилково розцінений як один із симптомів інфекційного перитоніту з подальшою невиправданою госпіталізацією та емпіричним призначенням антибіотиків. Індуктори CYP3A4 Індуктори CYP3A4, такі як протисудомні препарати (наприклад, фенітоїн, карбамазепін) та рифампіцин, можуть знижувати концентрацію лерканідипіну у плазмі крові; отже, ефективність лерканідипіну може бути знижена. Алкоголь Слід уникати вживання алкоголю, оскільки він може посилювати дію судиннорозширювальних гіпотензивних препаратів. Допоміжні речовини Препарат містить лактози моногідрат, тому його застосування у пацієнтів з рідкісною спадковою непереносимістю лактози, дефіцитом лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції протипоказано. Умови зберігання За температури не вище 30°С. Зберігати у недоступному для дітей місці! Вплив на здатність до керування транспортними засобами та іншими механізмами Лерканідипін незначно впливає на здатність до керування транспортними засобами та іншими механізмами. Оскільки в період лікування препаратом можливі такі побічні ефекти як запаморочення, астенія, втома і, в окремих випадках, сонливість, слід бути обережним при керуванні транспортними засобами, іншими механізмами та заняттями потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. Умови зберігання: Зберігати при температурі не вище 30 °С.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: лерканідипіну гідрохлорид – 20,0 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна (тип РН-101), карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А), повідон (значення К=30), магнію стеарат; Плівкова оболонка: Опадрай 02F5077, що складається з: гіпромелози, тальку, титану діоксиду, макроголу 6000, барвника заліза оксид червоний. Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 20 мг. По 7, 10 або 14 таблеток у блістер [непрозора ПВХ-плівка/фольга алюмінієва]. По 1 (по 7 або 14 пігулок), 2 (по 14 пігулок), 3 (по 14 пігулок), 4 (по 14 пігулок), 5 (по 7 або 10 пігулок), 6 (по 10 пігулок), 7 (по 14 таблеток), 9 (по 10 таблеток) або 10 (по 10 таблеток) блістерів з інструкцією із застосування препарату у картонній пачці.Інформація від виробникаТермін придатності до 3 років. Не застосовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, червонувато-рожевого кольору з ризиком на одному боці. Вид на зламі: світло-жовтого кольору.ФармакокінетикаВсмоктування Лерканідипін повністю всмоктується після прийому внутрішньо. Максимальна концентрація в плазмі крові (Сmax) досягається через 1,5-3 год і становить 3,3±2,09 нг/мл та 7,66±5,90 нг/мл після прийому 10 та 20 мг лерканідипіну, відповідно. Обидва енантіомери лерканідипіну демонструють подібний фармакокінетичний профіль: мають однаковий час досягнення максимальної концентрації (TСmax), однаковий період напіввиведення (T1/2); значення Сmax і площі під кривою - "концентрація - час" (AUC) в 1,2 рази вище (-)-S енантіомера. Взаємоперетворення енантіомерів в умовах in vivo не спостерігалося. У зв'язку із значним метаболізмом при «первинному проходженні» через печінку, абсолютна біодоступність лерканідипіну у пацієнтів при прийомі внутрішньо після їди становить приблизно 10%; в той же час при прийомі лерканідипіну здоровими добровольцями натще біодоступність зменшується на 1/3. При прийомі лерканідипіну не пізніше 2 год. після прийому жирної їжі його біодоступність збільшується в 4 рази. У зв'язку з цим препарат Леркамен® 20 слід приймати до їди. Розподіл Розподіл із плазми крові в тканини та органи відбувається швидко та широко. Зв'язок із білками плазми крові перевищує 98%. У пацієнтів з тяжкою нирковою та/або печінковою недостатністю через зниження концентрації білка у плазмі крові вільна фракція лерканідипіну може збільшуватися. Метаболізм Лерканідипін інтенсивно метаболізується за участю ізоферменту CYP3A4; незмінена діюча речовина не виявляється ні в сечі, ні калі. Препарат переважно перетворюється на неактивні метаболіти. Дослідження «in vitro» з мікросомами печінки людини показали, що лерканідипін певною мірою інгібує ферменти CYP3A4 та CYP2D6 у концентраціях, що у 160 та 40 разів відповідно перевищують максимальні плазмові концентрації після прийому дози 20 мг. Більше того, дослідження лікарських взаємодій у людей показали, що лерканідипін не змінює плазмові концентрації мідазоламу, типового субстрату CYP3A4 або метопрололу, типового субстрату CYP2D6. Тому інгібування біотрансформації лікарських засобів, що метаболізуються за участю CYP3A4 та CYP2D6 при застосуванні лерканідипіну в терапевтичних дозах, не очікується. Виведення Елімінація відбувається переважно шляхом біотрансформації. Близько 50% прийнятої дози виводиться нирками. Середнє значення T1/2 становить 8-10 год. Тривалість терапевтичного дії (24 год) обумовлена ​​зв'язуванням лерканідипіну з ліпідними мембранами. Кумуляції лерканідипіну при повторному вживання не спостерігається. Лінійність/нелінійність фармакокінетики Фармакокінетика лерканідипіну в діапазоні терапевтичних доз має нелінійний характер. При прийомі лерканідипіну в дозах 10 мг, 20 мг і 40 мг Сmax у плазмі крові визначалася у співвідношенні 1:3:8 відповідно, і AUC – у співвідношенні 1:4:18, що передбачає прогресуюче насичення при «первинному проходженні» через печінку. Таким чином, біодоступність лерканідипіну збільшується зі збільшенням прийнятої дози. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Літні пацієнти Було показано, що фармакокінетика лерканідипіну у літніх пацієнтів схожа на фармакокінетику, яка спостерігається в загальній популяції пацієнтів. Порушення функції нирок Було показано, що фармакокінетика лерканідипіну у пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну (КК) більше 30 мл/хв) схожа на фармакокінетику, яка спостерігається у загальній популяції пацієнтів. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (КК менше 12 мл/хв) та у пацієнтів, які проходять гемодіаліз, концентрація лерканідипіну в плазмі збільшується приблизно на 70%. Порушення функції печінки Було показано, що фармакокінетика лерканідипіну у пацієнтів з печінковою недостатністю легкого ступеня тяжкості (клас А за класифікацією Чайлд-П'ю) схожа на фармакокінетику, що спостерігається у загальній популяції пацієнтів. Дослідження у пацієнтів із печінковою недостатністю середнього та тяжкого ступеня тяжкості не проводилися. Ймовірно, що системна біодоступність лерканідипіну при печінковій недостатності середнього та тяжкого ступеня збільшується, оскільки лерканідипін метаболізується головним чином у печінці.ФармакодинамікаЛерканідипін є селективним блокатором «повільних» кальцієвих каналів, похідним дигідропіридину, інгібує трансмембранний струм іонів кальцію в кардіоміоцити та клітини гладкої мускулатури судин. Механізм антигіпертензивної дії лерканідипіну обумовлений прямою релаксуючою дією на гладко-м'язові клітини судин, внаслідок чого знижується загальний периферичний опір. Незважаючи на відносно короткий період напіввиведення з плазми крові, лерканідипін має пролонговану антигіпертензивну дію внаслідок високого коефіцієнта мембранного розподілу. Завдяки високій судинній селективності не чинить негативної інотропної дії.Гостра артеріальна гіпотензія з рефлекторною тахікардією у пацієнтів з артеріальною гіпертензією виникає рідко завдяки поступовому розвитку вазодилатації при прийомі лерканідипіну. Лерканідипін являє собою рацемічну суміш (+)R- та (-)S-енантіомерів. Антигіпертензивний ефект лерканідипіну, як і інших асиметричних похідних 1,4-дигідропіридину, насамперед, обумовлений S-енантіомером. Ефективність і безпека лерканідипіну в дозі 10-20 мг на добу оцінювалася у пацієнтів з артеріальною гіпертензією у подвійних сліпих, плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях (лерканідипін отримували 1200 пацієнтів, плацебо 603 пацієнти), а також у дослідженнях з контролем у 3676 пацієнтів із артеріальною гіпертензією. Більшість клінічних досліджень проведено у пацієнтів з м'якою та помірною артеріальною гіпертензією (включаючи літніх пацієнтів та пацієнтів з цукровим діабетом), лерканідипін призначався в монотерапії або в комбінації з інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), діуретиками або бета-адр. У невеликому рандомізованому, неконтрольованому дослідженні у 25 пацієнтів з тяжкою артеріальною гіпертензією (середній діастолічний артеріальний тиск (АТ) 114,5 ± 3,7 мм рт. ст.) артеріальний тиск нормалізувався у 40% пацієнтів, які отримували лерканідипін у дозі 20 на добу та у 56% пацієнтів, які отримували лерканідипін у дозі 10 мг двічі на добу. У подвійному сліпому, рандомізованому,плацебо контрольованому дослідженні у пацієнтів із ізольованою систолічною артеріальною гіпертензією на фоні прийому лерканідипіну систолічний артеріальний тиск ефективно знизився із середніх вихідних значень 172,6±5,6 мм рт. ст. до 140,2±8,7 мм рт. ст. Клінічних досліджень у педіартичній популяції не проводилося.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія І-ІІ ступеня у дорослих пацієнтів.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до лерканідипіну, інших похідних дигідропіридинового ряду або до будь-якого компонента препарату; хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації; нестабільна стенокардія; обструкція тракту, що виносить лівого шлуночка; гострий інфаркт міокарда та протягом 1 місяця після перенесеного інфаркту міокарда; тяжка печінкова недостатність; тяжка ниркова недостатність (СКФ непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції; вагітність та період грудного вигодовування; застосування у жінок дітородного віку, які не користуються надійними методами контрацепції; вік до 18 років (ефективність та безпека не вивчені); одночасне застосування препарату Леркамен® 20 з потужними інгібіторами CYP3A4 (кетоконазол, ітраконазол, еритроміцин, ритонавір, тролеандоміцин); із циклоспорином; одночасне застосування з грейпфрутом та грейпфрутовим соком. З обережністю синдром слабкості синусового вузла (без електрокардіостимулятора); дисфункція лівого шлуночка серця; ішемічна хвороба серця; порушення функції печінки середнього ступеня тяжкості; порушення функції нирок легкого та середнього ступеня тяжкості; перитонеальний діаліз; одночасне застосування з індукторами/субстратами ізоферменту CYP3A4, мідазоламом, метопрололом, дигоксином; хронічна серцева недостатність; літній вік.Вагітність та лактаціяКлінічні дані щодо застосування лерканідипіну в період вагітності та грудного вигодовування відсутні. Вагітність Дані щодо застосування лерканідипіну у вагітних жінок відсутні. Дослідження у тварин не виявили тератогенних ефектів, але вони спостерігалися при застосуванні інших похідних дигідропіридинів. Застосування лерканідипіну протипоказане під час вагітності та у жінок дітородного віку без застосування контрацепції. Період грудного вигодовування Дані про екскрецію лерканідипіну/його метаболітів у материнське молоко у людини відсутні. Ризик для немовлят/немовлят не може бути виключений. Лерканідипін протипоказаний у період грудного вигодовування. Фертильність Клінічні дані щодо впливу лерканідипіну на репродуктивну функцію відсутні. На фоні застосування блокаторів «повільних» кальцієвих каналів у поодиноких пацієнтів було зареєстровано оборотні біохімічні зміни в головці сперматозоїдів, які можуть порушувати запліднення. У випадках, коли повторне екстракорпоральне запліднення безуспішне і коли неможливо знайти інше пояснення, як можлива причина слід розглянути застосування блокаторів «повільних» кальцієвих каналів.Побічна діяОгляд профілю безпеки Безпека лерканідипіну 10-20 мг один раз на добу оцінювалася у подвійних сліпих плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях (груп лерканідипіну - 1200 пацієнтів, група плацебо - 603 пацієнти), а також у контрольованих та неконтрольованих тривалих клінічних дослідженнях з артеріальною гіпертензією. Найчастішими небажаними реакціями у клінічних дослідженнях та при узагальненні даних постмаркетингового досвіду застосування є наступні: периферичні набряки, головний біль, припливи, тахікардія та серцебиття. Табличне резюме небажаних реакцій У наведеній нижче таблиці небажані реакції, зареєстровані у клінічних дослідженнях та при узагальненні даних постмаркетингового досвіду застосування, для яких існує обґрунтований причинно-наслідковий зв'язок, перераховані відповідно до класифікації органів та систем органів MedDRA (Медичний словник термінології регуляторної діяльності) та частоти їх виникнення: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 -< 1/10), нечасто (≥1/1000 -< 1/100), рідко (≥1/10000 -< 1/1000), дуже рідко (< 1/10000) та частота не встановлена ​​(за наявними даними неможлива оцінка частоти виникнення). У кожній частотній групі небажані реакції представлені в порядку зменшення серйозності. Системно-органний клас MedDRA: Порушення імунної системи Рідко: Гіперчутливість Системно-органний клас MedDRA: Порушення з боку нервової системи Часто: Головний біль Нечасто: Запаморочення Рідко: Сонливість, Синкопальний стан Системно-органний клас MedDRA: Порушення з боку серця Часто: Тахікардія, Серцебиття Рідко: Стенокардія Частота невідома: інфаркт міокарда; Збільшення частоти, тривалості та тяжкості нападів у пацієнтів зі стенокардією Системно-органний клас MedDRA: Порушення з боку судин Часто: Припливи Нечасто: Артеріальна гіпотензія Системно-органний клас MedDRA: Шлунково-кишкові порушення Нечасто: Диспепсія, Нудота, Біль у верхній частині живота Рідко: Блювота, Діарея Частота невідома: Гіперплазія десен1, Мутний перитонеальний ексудат1 Системно-органний клас MedDRA: Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Частота невідома: Збільшення активності «печінкових» трансаміназ у сироватці крові1 Системно-органний клас MedDRA: Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Нечасто: Шкірний висип, Свербіж шкіри Рідко: Кропивниця Частота невідома: Ангіоневротичний набряк1 Системно-органний клас MedDRA: Порушення з боку м'язової, скелетної та сполучної тканини Нечасто: Міалгія Системно-органний клас MedDRA: Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Нечасто: Поліурія Рідко: Участене сечовипускання Системно-органний клас MedDRA: Загальні порушення та реакції у місці введення Часто: Перифірні набряки Нечасто: Астенія, Підвищена стомлюваність Рідко: Біль у грудях 1небажані реакції зі спонтанних повідомлень у світовому постмаркетинговому досвіді Опис окремих небажаних реакцій У плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях частота периферичних набряків склала 0,9% при прийомі лерканідипіну в дозі 10-20 мг та 0,83% при прийомі плацебо. Ця частота досягла 2% у загальній популяції пацієнтів, включених у клінічні дослідження, у т. ч. у довгострокові. Лерканідипін не впливає на концентрацію глюкози та ліпідів у плазмі крові.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування протипоказане Інгібітори СYP3A4 Відомо, що лерканідипін метаболізується за участю ізоферменту CYP3A4. Тому інгібітори цього ізоферменту при одночасному застосуванні можуть впливати на метаболізм та виведення лерканідипіну. Було показано, що одночасне застосування з інгібітором CYP3A4 кетоконазолом підвищує концентрацію лерканідипіну в плазмі крові (15-кратне збільшення AUC і 8-кратне збільшення Сmax для S-енантіомеру лерканідипіну). Протипоказано одночасне застосування лерканідипіну з інгібіторами CYP3A4 (наприклад, такими як кетоконазол, ітраконазол, ритонавір, еритроміцин, тролеандоміцин, кларитроміцин) (див. розділ "Протипоказання"). Циклоспорин Після одночасного застосування спостерігалися підвищені концентрації у плазмі крові як лерканідипіну, так і циклоспорину. Дослідження у молодих здорових добровольців показало, що при прийомі циклоспорину через 3 години після прийому лерканідипіну плазмові рівні лерканідипіну не змінювалися, тоді як AUC циклоспорину збільшилася на 27%. Однак одночасний прийом лерканідипіну з циклоспорином викликав 3-кратне збільшення концентрації лерканідипіну в плазмі крові та підвищення AUC циклоспорину на 21%. Циклоспорин та лерканідипін не слід застосовувати одночасно (див. розділ «Протипоказання»). Грейпфрут або грейпфрутовий сік Лерканідипін не слід приймати одночасно з грейпфрутом або грейпфрутовим соком, тому що одночасний прийом може призвести до збільшення системної біодоступності препарату та посилення антигіпертензивної дії (див. розділ «Протипоказання»). Одночасне застосування не рекомендується Індуктори CYP3A4 Лерканідипін слід з обережністю призначати одночасно з індукторами CYP3A4, такими як протисудомні засоби (фенітоїн, фенобарбітал, карбамазепін) та рифампіцин, оскільки можливе зниження антигіпертензивної дії препарату. У разі необхідності спільного застосування необхідний частіший, ніж зазвичай, контроль АТ (див. розділ «З обережністю»). Етанол (алкоголь) Етанол може потенціювати антигіпертензивну дію лерканідипіну. При прийомі судиннорозширювальних гіпотензивних препаратів слід уникати вживання алкоголю, оскільки він може посилювати їхню дію (див. розділ "З обережністю"). Одночасне застосування вимагає обережності (включаючи коригування дози) Субстрати CYP3A4 Слід бути обережними при одночасному застосуванні лерканідипіну з іншими субстратами CYP3A4, такими як терфенадин, астемізол, хінідин, антиаритмічні препарати класу III (аміодарон, соталол) (див. розділ «З обережністю»). Мідазолам При одночасному прийомі внутрішньо лерканідипіну в дозі 20 мг з мідазоламом (субстрат CYP3A4) у здорових добровольців похилого віку збільшується абсорбція лерканідипіну (приблизно на 40%) та уповільнюється швидкість абсорбції (збільшення TCmax з 1,75 год). Концентрація мідазоламу у крові у своїй не змінювалася. Метопролол При одночасному застосуванні лерканідипіну з метопрололом (бета-адреноблокатор, який в основному метаболізується в печінці [субстрат CYP2D6]), біодоступність метопрололу не змінювалася, тоді як біодоступність лерканідипіну зменшується на 50%. Цей ефект може бути пов'язаний із зменшенням печінкового кровотоку, спричиненим бета-адреноблокаторами, та може зустрічатися при одночасному застосуванні лерканідипіну з іншими препаратами цього класу. Тому лерканідипін можна безпечно застосовувати разом з бета-адреноблокаторами, проте при даній комбінації може знадобитися корекція дози лерканідипіну для досягнення терапевтичного ефекту. Дігоксин При одночасному застосуванні лерканідипіну в дозі 20 мг у пацієнтів, які постійно приймають бета-метилдигоксин, не було відзначено фармакокінетичної взаємодії, у той час як у здорових добровольців, яких лікували дигоксином, відзначалося збільшення Сmax (максимальна концентрація в плазмі крові) для дигоксину в середньому 33% після прийому 20 мг лерканідипіну натще, при цьому AUC та почений кліренс змінювалися незначно. Пацієнти, які одночасно приймають дигоксин та лерканідипін, повинні знаходитися під наглядом на предмет ознак дигіталісної інтоксикації. Інші лікарські взаємодії Флуоксетин У дослідженні одночасне застосування лерканідипіну з флуоксетином (інгібітор CYP2D6 та CYP3A4) у добровольців похилого віку (середній вік 65±7 років) не призводило до клінічно значущих змін фармакокінетики лерканідипіну. Ціметідин Одночасне застосування лерканідипіну з циметидином (у дозі 800 мг на добу) не викликало значних змін концентрації лерканідипіну в плазмі (збільшення Сmax та AUC в середньому на 11%). Але при більш високих дозах циметидину необхідно бути обережними, оскільки можуть збільшуватися біодоступність і антигіпертензивна дія лерканідипіну. Симвастатин При повторному одночасному прийомі лерканідипіну в дозі 20 мг та симвастатину в дозі 40 мг AUC лерканідипіну істотно не змінювалася, тоді як AUC для симвастатину збільшувалася на 56%, а величина AUC для його активного метаболіту (β-гідроксикислоти) – на 28%. . Малоймовірно, що такі зміни мають клінічне значення. При прийомі препаратів у різний час доби (лерканідипін – вранці, симвастатин – увечері) небажана взаємодія не очікується. Варфарін При одночасному застосуванні 20 мг лерканідипіну та варфарину у здорових добровольців змін фармакокінетики варфарину не спостерігалося. Діуретики та інгібітори АПФ Лерканідипін може застосовуватися одночасно з діуретиками та інгібіторами АПФ. Інші лікарські препарати, що впливають на артеріальний тиск Посилення антигіпертензивного ефекту може спостерігатись при одночасному прийомі лерканідипіну з альфа-адреноблокаторами, трициклічними антидепресантами, нейролептиками. Навпаки, зниження антигіпертензивного ефекту може спостерігатись при одночасному застосуванні з глюкокортикостероїдами.Спосіб застосування та дозиВсередину по 10 мг (1/2 таблетки Леркамену 20) 1 раз на добу не менше ніж за 15 хвилин до їди, переважно вранці, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю води. Залежно від індивідуальної переносимості препарату пацієнтом доза може бути збільшена до 20 мг (1 таблетка Леркамену 20). Терапевтична доза підбирається поступово, оскільки максимальна антигіпертензивна дія розвивається приблизно через 2 тижні від початку прийому препарату. Оскільки дозозалежна крива має форму плато при призначенні від 20 до 30 мг лерканідипіну, малоймовірно, що ефективність препарату зростатиме з підвищенням дози більше 20 мг на добу, водночас збільшується ризик виникнення небажаних реакцій. Препарат Леркамен® 20 не слід приймати одночасно з грейпфрутом чи грейпфрутовим соком. При недостатній ефективності монотерапії препарат Леркамен® 20 можна приймати у комбінації з іншими гіпотензивними засобами, такими як бета-адреноблокатори (атенолол), діуретики (гідрохлортіазид) або інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (каптоприл, еналаприл). Застосування у пацієнтів похилого віку Фармакокінетичний профіль та дані клінічних досліджень показують, що у пацієнтів похилого віку корекції дози препарату не потрібно. Однак слід бути обережним на початковому етапі лікування препаратом Леркамен® 20 у літніх пацієнтів. Застосування у дітей Безпека та ефективність препарату Леркамен® 20 у дітей віком до 18 років не встановлена. Дані відсутні (див. розділ "Протипоказання"). Застосування у пацієнтів з порушеннями функції нирок або печінки При застосуванні препарату у пацієнтів з нирковою та печінковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості слід бути обережним. Хоча зазвичай рекомендована доза 10 мг на добу добре переноситься в цих підгрупах, збільшення дози до 20 мг на добу слід проводити з обережністю. Антигіпертензивний ефект може посилюватися у пацієнтів із печінковою недостатністю та може знадобитися корекція (зниження) дози. При печінковій недостатності тяжкого ступеня тяжкості та ниркової недостатності тяжкого ступеня (СКФПередозуванняУ постмаркетинговому досвіді застосування лерканідипіну повідомлялося про випадки передозування в діапазоні від 30-40 до 800 мг, включаючи повідомлення про спробу самогубства. Симптоми Як і у випадку з іншими дигідропіридиновими блокаторами «повільних» кальцієвих каналів, передозування лерканідипіну призводить до надмірного розширення периферичних судин з вираженою гіпотензією артеріальної та рефлекторної тахікардією. Проте за дуже високих доз периферична селективність може бути втрачена, що супроводжується розвитком брадикардії та негативного інотропного ефекту. Найбільш поширеними небажаними реакціями, пов'язаними з випадками передозування лерканідипіну, були артеріальна гіпотензія, запаморочення, біль голови та серцебиття. Лікування Клінічно значуща артеріальна гіпотензія потребує активної підтримки серцево-судинної системи: моніторинг серцевої та дихальної функції, підйом нижніх кінцівок, контроль об'єму циркулюючої крові та діурезу. З огляду на тривалий фармакологічний ефект лерканідипіну важливо, щоб функції серцево-судинної системи пацієнта з артеріальною гіпотензією контролювалися як мінімум протягом 24 годин. Оскільки лерканідипін має високий ступінь зв'язування з білками, діаліз не є ефективним. Пацієнти з помірним або тяжким передозуванням повинні спостерігатися в умовах відділення інтенсивної терапії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСиндром слабкості синусового вузла З особливою обережністю слід застосовувати лерканідипін у пацієнтів із синдромом слабкості синусового вузла (без електорокардіостимулятора). Дисфункція лівого шлуночка Незважаючи на те, що контрольовані дослідження гемодинаміки не виявили порушень з боку функції лівого шлуночка, застосування БМКК у пацієнтів з ознаками дисфункції лівого шлуночка має здійснюватись з особливою обережністю. Ішемічна хвороба серця Існує думка, що пацієнти з ішемічною хворобою серця, які отримують короткодіючі БМКК – похідні дигідропіридину, є групою високого ризику розвитку ускладнень з боку серцево-судинної системи. Хоча лерканідипін є препаратом пролонгованої дії, при його застосуванні у пацієнтів з ішемічною хворобою серця слід бути обережним. У поодиноких випадках деякі дигідропіридини можуть викликати прекардіальний біль або стенокардію. У поодиноких випадках у пацієнтів зі стенокардією при застосуванні блокаторів «повільних» кальцієвих каналів відзначалося збільшення частоти, тривалості та/або тяжкості нападів стенокардії, а також – у поодиноких випадках – розвиток інфаркту міокарда. Аортальний стеноз/мітральний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія Як і інші лікарські засоби, що мають вазодилатуючу дію, лерканідипін слід особливо обережно застосовувати у пацієнтів з аортальним стенозом, мітральним стенозом або гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією. У пацієнтів з гемодинамічно значущою обструкцією лівого шлуночка, що виносить (наприклад, при тяжкому аортальному стенозі) застосування лерканідипіну протипоказане. Хронічна серцева недостатність У пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю лерканідипін слід застосовувати з особливою обережністю. До початку застосування препарату необхідно досягти компенсації хронічної серцевої недостатності. Нестабільна стенокардія/інфаркт міокарда Досвід клінічного застосування лерканідипіну при гострому інфаркті міокарда та нестабільної стенокардії відсутній, у зв'язку з чим застосування препарату при зазначених захворюваннях протипоказане. Порушення функції нирок або печінки Слід дотримуватись особливої ​​обережності при початку лікування у пацієнтів з порушенням функції нирок легкого або середнього ступеня тяжкості. Хоча звичайна доза, що рекомендується, 10 мг на добу, як правило, добре переноситься пацієнтами, до збільшення добової дози лерканідіину до 20 мг слід підходити з обережністю. У пацієнтів з печінковою недостатністю середнього ступеня можливе посилення антигіпертензивної дії, у зв'язку з чим слід бути обережним і розглянути необхідність корекції дозування лерканідипіну. Лерканідипін протипоказаний пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю або тяжкою нирковою недостатністю. Перитонеальний діаліз У пацієнтів, які проходять перитонеальний діаліз, може спостерігатися помутніння перитонеального ексудату, що зумовлено підвищеною концентрацією в ексудаті тригліцеридів. Хоча механізм невідомий, помутніння ексудату має тенденцію вирішуватися невдовзі після відміни лерканідипіну. Це важливо пам'ятати, тому що каламутний перитонеальний ексудат може бути помилково розцінений як один із симптомів інфекційного перитоніту з подальшою невиправданою госпіталізацією та емпіричним призначенням антибіотиків. Індуктори CYP3A4 Індуктори CYP3A4, такі як протисудомні препарати (наприклад, фенітоїн, карбамазепін) та рифампіцин, можуть знижувати концентрацію лерканідипіну у плазмі крові; отже, ефективність лерканідипіну може бути знижена. Алкоголь Слід уникати вживання алкоголю, оскільки він може посилювати дію судиннорозширювальних гіпотензивних препаратів. Допоміжні речовини Препарат містить лактози моногідрат, тому його застосування у пацієнтів з рідкісною спадковою непереносимістю лактози, дефіцитом лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції протипоказано. Умови зберігання За температури не вище 30°С. Зберігати у недоступному для дітей місці! Вплив на здатність до керування транспортними засобами та іншими механізмами Лерканідипін незначно впливає на здатність до керування транспортними засобами та іншими механізмами. Оскільки в період лікування препаратом можливі такі побічні ефекти як запаморочення, астенія, втома і, в окремих випадках, сонливість, слід бути обережним при керуванні транспортними засобами, іншими механізмами та заняттями потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. Умови зберігання: Зберігати при температурі не вище 30 °С.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: лерканідипіну гідрохлорид – 20,0 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна (тип РН-101), карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А), повідон (значення К=30), магнію стеарат; Плівкова оболонка: Опадрай 02F5077, що складається з: гіпромелози, тальку, титану діоксиду, макроголу 6000, барвника заліза оксид червоний. Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 20 мг. По 7, 10 або 14 таблеток у блістер [непрозора ПВХ-плівка/фольга алюмінієва]. По 1 (по 7 або 14 пігулок), 2 (по 14 пігулок), 3 (по 14 пігулок), 4 (по 14 пігулок), 5 (по 7 або 10 пігулок), 6 (по 10 пігулок), 7 (по 14 таблеток), 9 (по 10 таблеток) або 10 (по 10 таблеток) блістерів з інструкцією із застосування препарату у картонній пачці.Інформація від виробникаТермін придатності до 3 років. Не застосовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, червонувато-рожевого кольору з ризиком на одному боці. Вид на зламі: світло-жовтого кольору.ФармакокінетикаВсмоктування Лерканідипін повністю всмоктується після прийому внутрішньо. Максимальна концентрація в плазмі крові (Сmax) досягається через 1,5-3 год і становить 3,3±2,09 нг/мл та 7,66±5,90 нг/мл після прийому 10 та 20 мг лерканідипіну, відповідно. Обидва енантіомери лерканідипіну демонструють подібний фармакокінетичний профіль: мають однаковий час досягнення максимальної концентрації (TСmax), однаковий період напіввиведення (T1/2); значення Сmax і площі під кривою - "концентрація - час" (AUC) в 1,2 рази вище (-)-S енантіомера. Взаємоперетворення енантіомерів в умовах in vivo не спостерігалося. У зв'язку із значним метаболізмом при «первинному проходженні» через печінку, абсолютна біодоступність лерканідипіну у пацієнтів при прийомі внутрішньо після їди становить приблизно 10%; в той же час при прийомі лерканідипіну здоровими добровольцями натще біодоступність зменшується на 1/3. При прийомі лерканідипіну не пізніше 2 год. після прийому жирної їжі його біодоступність збільшується в 4 рази. У зв'язку з цим препарат Леркамен® 20 слід приймати до їди. Розподіл Розподіл із плазми крові в тканини та органи відбувається швидко та широко. Зв'язок із білками плазми крові перевищує 98%. У пацієнтів з тяжкою нирковою та/або печінковою недостатністю через зниження концентрації білка у плазмі крові вільна фракція лерканідипіну може збільшуватися. Метаболізм Лерканідипін інтенсивно метаболізується за участю ізоферменту CYP3A4; незмінена діюча речовина не виявляється ні в сечі, ні калі. Препарат переважно перетворюється на неактивні метаболіти. Дослідження «in vitro» з мікросомами печінки людини показали, що лерканідипін певною мірою інгібує ферменти CYP3A4 та CYP2D6 у концентраціях, що у 160 та 40 разів відповідно перевищують максимальні плазмові концентрації після прийому дози 20 мг. Більше того, дослідження лікарських взаємодій у людей показали, що лерканідипін не змінює плазмові концентрації мідазоламу, типового субстрату CYP3A4 або метопрололу, типового субстрату CYP2D6. Тому інгібування біотрансформації лікарських засобів, що метаболізуються за участю CYP3A4 та CYP2D6 при застосуванні лерканідипіну в терапевтичних дозах, не очікується. Виведення Елімінація відбувається переважно шляхом біотрансформації. Близько 50% прийнятої дози виводиться нирками. Середнє значення T1/2 становить 8-10 год. Тривалість терапевтичного дії (24 год) обумовлена ​​зв'язуванням лерканідипіну з ліпідними мембранами. Кумуляції лерканідипіну при повторному вживання не спостерігається. Лінійність/нелінійність фармакокінетики Фармакокінетика лерканідипіну в діапазоні терапевтичних доз має нелінійний характер. При прийомі лерканідипіну в дозах 10 мг, 20 мг і 40 мг Сmax у плазмі крові визначалася у співвідношенні 1:3:8 відповідно, і AUC – у співвідношенні 1:4:18, що передбачає прогресуюче насичення при «первинному проходженні» через печінку. Таким чином, біодоступність лерканідипіну збільшується зі збільшенням прийнятої дози. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Літні пацієнти Було показано, що фармакокінетика лерканідипіну у літніх пацієнтів схожа на фармакокінетику, яка спостерігається в загальній популяції пацієнтів. Порушення функції нирок Було показано, що фармакокінетика лерканідипіну у пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну (КК) більше 30 мл/хв) схожа на фармакокінетику, яка спостерігається у загальній популяції пацієнтів. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (КК менше 12 мл/хв) та у пацієнтів, які проходять гемодіаліз, концентрація лерканідипіну в плазмі збільшується приблизно на 70%. Порушення функції печінки Було показано, що фармакокінетика лерканідипіну у пацієнтів з печінковою недостатністю легкого ступеня тяжкості (клас А за класифікацією Чайлд-П'ю) схожа на фармакокінетику, що спостерігається у загальній популяції пацієнтів. Дослідження у пацієнтів із печінковою недостатністю середнього та тяжкого ступеня тяжкості не проводилися. Ймовірно, що системна біодоступність лерканідипіну при печінковій недостатності середнього та тяжкого ступеня збільшується, оскільки лерканідипін метаболізується головним чином у печінці.ФармакодинамікаЛерканідипін є селективним блокатором «повільних» кальцієвих каналів, похідним дигідропіридину, інгібує трансмембранний струм іонів кальцію в кардіоміоцити та клітини гладкої мускулатури судин. Механізм антигіпертензивної дії лерканідипіну обумовлений прямою релаксуючою дією на гладко-м'язові клітини судин, внаслідок чого знижується загальний периферичний опір. Незважаючи на відносно короткий період напіввиведення з плазми крові, лерканідипін має пролонговану антигіпертензивну дію внаслідок високого коефіцієнта мембранного розподілу. Завдяки високій судинній селективності не чинить негативної інотропної дії.Гостра артеріальна гіпотензія з рефлекторною тахікардією у пацієнтів з артеріальною гіпертензією виникає рідко завдяки поступовому розвитку вазодилатації при прийомі лерканідипіну. Лерканідипін являє собою рацемічну суміш (+)R- та (-)S-енантіомерів. Антигіпертензивний ефект лерканідипіну, як і інших асиметричних похідних 1,4-дигідропіридину, насамперед, обумовлений S-енантіомером. Ефективність і безпека лерканідипіну в дозі 10-20 мг на добу оцінювалася у пацієнтів з артеріальною гіпертензією у подвійних сліпих, плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях (лерканідипін отримували 1200 пацієнтів, плацебо 603 пацієнти), а також у дослідженнях з контролем у 3676 пацієнтів із артеріальною гіпертензією. Більшість клінічних досліджень проведено у пацієнтів з м'якою та помірною артеріальною гіпертензією (включаючи літніх пацієнтів та пацієнтів з цукровим діабетом), лерканідипін призначався в монотерапії або в комбінації з інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), діуретиками або бета-адр. У невеликому рандомізованому, неконтрольованому дослідженні у 25 пацієнтів з тяжкою артеріальною гіпертензією (середній діастолічний артеріальний тиск (АТ) 114,5 ± 3,7 мм рт. ст.) артеріальний тиск нормалізувався у 40% пацієнтів, які отримували лерканідипін у дозі 20 на добу та у 56% пацієнтів, які отримували лерканідипін у дозі 10 мг двічі на добу. У подвійному сліпому, рандомізованому,плацебо контрольованому дослідженні у пацієнтів із ізольованою систолічною артеріальною гіпертензією на фоні прийому лерканідипіну систолічний артеріальний тиск ефективно знизився із середніх вихідних значень 172,6±5,6 мм рт. ст. до 140,2±8,7 мм рт. ст. Клінічних досліджень у педіартичній популяції не проводилося.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія І-ІІ ступеня у дорослих пацієнтів.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до лерканідипіну, інших похідних дигідропіридинового ряду або до будь-якого компонента препарату; хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації; нестабільна стенокардія; обструкція тракту, що виносить лівого шлуночка; гострий інфаркт міокарда та протягом 1 місяця після перенесеного інфаркту міокарда; тяжка печінкова недостатність; тяжка ниркова недостатність (СКФ непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції; вагітність та період грудного вигодовування; застосування у жінок дітородного віку, які не користуються надійними методами контрацепції; вік до 18 років (ефективність та безпека не вивчені); одночасне застосування препарату Леркамен® 20 з потужними інгібіторами CYP3A4 (кетоконазол, ітраконазол, еритроміцин, ритонавір, тролеандоміцин); із циклоспорином; одночасне застосування з грейпфрутом та грейпфрутовим соком. З обережністю синдром слабкості синусового вузла (без електрокардіостимулятора); дисфункція лівого шлуночка серця; ішемічна хвороба серця; порушення функції печінки середнього ступеня тяжкості; порушення функції нирок легкого та середнього ступеня тяжкості; перитонеальний діаліз; одночасне застосування з індукторами/субстратами ізоферменту CYP3A4, мідазоламом, метопрололом, дигоксином; хронічна серцева недостатність; літній вік.Вагітність та лактаціяКлінічні дані щодо застосування лерканідипіну в період вагітності та грудного вигодовування відсутні. Вагітність Дані щодо застосування лерканідипіну у вагітних жінок відсутні. Дослідження у тварин не виявили тератогенних ефектів, але вони спостерігалися при застосуванні інших похідних дигідропіридинів. Застосування лерканідипіну протипоказане під час вагітності та у жінок дітородного віку без застосування контрацепції. Період грудного вигодовування Дані про екскрецію лерканідипіну/його метаболітів у материнське молоко у людини відсутні. Ризик для немовлят/немовлят не може бути виключений. Лерканідипін протипоказаний у період грудного вигодовування. Фертильність Клінічні дані щодо впливу лерканідипіну на репродуктивну функцію відсутні. На фоні застосування блокаторів «повільних» кальцієвих каналів у поодиноких пацієнтів було зареєстровано оборотні біохімічні зміни в головці сперматозоїдів, які можуть порушувати запліднення. У випадках, коли повторне екстракорпоральне запліднення безуспішне і коли неможливо знайти інше пояснення, як можлива причина слід розглянути застосування блокаторів «повільних» кальцієвих каналів.Побічна діяОгляд профілю безпеки Безпека лерканідипіну 10-20 мг один раз на добу оцінювалася у подвійних сліпих плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях (груп лерканідипіну - 1200 пацієнтів, група плацебо - 603 пацієнти), а також у контрольованих та неконтрольованих тривалих клінічних дослідженнях з артеріальною гіпертензією. Найчастішими небажаними реакціями у клінічних дослідженнях та при узагальненні даних постмаркетингового досвіду застосування є наступні: периферичні набряки, головний біль, припливи, тахікардія та серцебиття. Табличне резюме небажаних реакцій У наведеній нижче таблиці небажані реакції, зареєстровані у клінічних дослідженнях та при узагальненні даних постмаркетингового досвіду застосування, для яких існує обґрунтований причинно-наслідковий зв'язок, перераховані відповідно до класифікації органів та систем органів MedDRA (Медичний словник термінології регуляторної діяльності) та частоти їх виникнення: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 -< 1/10), нечасто (≥1/1000 -< 1/100), рідко (≥1/10000 -< 1/1000), дуже рідко (< 1/10000) та частота не встановлена ​​(за наявними даними неможлива оцінка частоти виникнення). У кожній частотній групі небажані реакції представлені в порядку зменшення серйозності. Системно-органний клас MedDRA: Порушення імунної системи Рідко: Гіперчутливість Системно-органний клас MedDRA: Порушення з боку нервової системи Часто: Головний біль Нечасто: Запаморочення Рідко: Сонливість, Синкопальний стан Системно-органний клас MedDRA: Порушення з боку серця Часто: Тахікардія, Серцебиття Рідко: Стенокардія Частота невідома: інфаркт міокарда; Збільшення частоти, тривалості та тяжкості нападів у пацієнтів зі стенокардією Системно-органний клас MedDRA: Порушення з боку судин Часто: Припливи Нечасто: Артеріальна гіпотензія Системно-органний клас MedDRA: Шлунково-кишкові порушення Нечасто: Диспепсія, Нудота, Біль у верхній частині живота Рідко: Блювота, Діарея Частота невідома: Гіперплазія десен1, Мутний перитонеальний ексудат1 Системно-органний клас MedDRA: Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Частота невідома: Збільшення активності «печінкових» трансаміназ у сироватці крові1 Системно-органний клас MedDRA: Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Нечасто: Шкірний висип, Свербіж шкіри Рідко: Кропивниця Частота невідома: Ангіоневротичний набряк1 Системно-органний клас MedDRA: Порушення з боку м'язової, скелетної та сполучної тканини Нечасто: Міалгія Системно-органний клас MedDRA: Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Нечасто: Поліурія Рідко: Участене сечовипускання Системно-органний клас MedDRA: Загальні порушення та реакції у місці введення Часто: Перифірні набряки Нечасто: Астенія, Підвищена стомлюваність Рідко: Біль у грудях 1небажані реакції зі спонтанних повідомлень у світовому постмаркетинговому досвіді Опис окремих небажаних реакцій У плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях частота периферичних набряків склала 0,9% при прийомі лерканідипіну в дозі 10-20 мг та 0,83% при прийомі плацебо. Ця частота досягла 2% у загальній популяції пацієнтів, включених у клінічні дослідження, у т. ч. у довгострокові. Лерканідипін не впливає на концентрацію глюкози та ліпідів у плазмі крові.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування протипоказане Інгібітори СYP3A4 Відомо, що лерканідипін метаболізується за участю ізоферменту CYP3A4. Тому інгібітори цього ізоферменту при одночасному застосуванні можуть впливати на метаболізм та виведення лерканідипіну. Було показано, що одночасне застосування з інгібітором CYP3A4 кетоконазолом підвищує концентрацію лерканідипіну в плазмі крові (15-кратне збільшення AUC і 8-кратне збільшення Сmax для S-енантіомеру лерканідипіну). Протипоказано одночасне застосування лерканідипіну з інгібіторами CYP3A4 (наприклад, такими як кетоконазол, ітраконазол, ритонавір, еритроміцин, тролеандоміцин, кларитроміцин) (див. розділ "Протипоказання"). Циклоспорин Після одночасного застосування спостерігалися підвищені концентрації у плазмі крові як лерканідипіну, так і циклоспорину. Дослідження у молодих здорових добровольців показало, що при прийомі циклоспорину через 3 години після прийому лерканідипіну плазмові рівні лерканідипіну не змінювалися, тоді як AUC циклоспорину збільшилася на 27%. Однак одночасний прийом лерканідипіну з циклоспорином викликав 3-кратне збільшення концентрації лерканідипіну в плазмі крові та підвищення AUC циклоспорину на 21%. Циклоспорин та лерканідипін не слід застосовувати одночасно (див. розділ «Протипоказання»). Грейпфрут або грейпфрутовий сік Лерканідипін не слід приймати одночасно з грейпфрутом або грейпфрутовим соком, тому що одночасний прийом може призвести до збільшення системної біодоступності препарату та посилення антигіпертензивної дії (див. розділ «Протипоказання»). Одночасне застосування не рекомендується Індуктори CYP3A4 Лерканідипін слід з обережністю призначати одночасно з індукторами CYP3A4, такими як протисудомні засоби (фенітоїн, фенобарбітал, карбамазепін) та рифампіцин, оскільки можливе зниження антигіпертензивної дії препарату. У разі необхідності спільного застосування необхідний частіший, ніж зазвичай, контроль АТ (див. розділ «З обережністю»). Етанол (алкоголь) Етанол може потенціювати антигіпертензивну дію лерканідипіну. При прийомі судиннорозширювальних гіпотензивних препаратів слід уникати вживання алкоголю, оскільки він може посилювати їхню дію (див. розділ "З обережністю"). Одночасне застосування вимагає обережності (включаючи коригування дози) Субстрати CYP3A4 Слід бути обережними при одночасному застосуванні лерканідипіну з іншими субстратами CYP3A4, такими як терфенадин, астемізол, хінідин, антиаритмічні препарати класу III (аміодарон, соталол) (див. розділ «З обережністю»). Мідазолам При одночасному прийомі внутрішньо лерканідипіну в дозі 20 мг з мідазоламом (субстрат CYP3A4) у здорових добровольців похилого віку збільшується абсорбція лерканідипіну (приблизно на 40%) та уповільнюється швидкість абсорбції (збільшення TCmax з 1,75 год). Концентрація мідазоламу у крові у своїй не змінювалася. Метопролол При одночасному застосуванні лерканідипіну з метопрололом (бета-адреноблокатор, який в основному метаболізується в печінці [субстрат CYP2D6]), біодоступність метопрололу не змінювалася, тоді як біодоступність лерканідипіну зменшується на 50%. Цей ефект може бути пов'язаний із зменшенням печінкового кровотоку, спричиненим бета-адреноблокаторами, та може зустрічатися при одночасному застосуванні лерканідипіну з іншими препаратами цього класу. Тому лерканідипін можна безпечно застосовувати разом з бета-адреноблокаторами, проте при даній комбінації може знадобитися корекція дози лерканідипіну для досягнення терапевтичного ефекту. Дігоксин При одночасному застосуванні лерканідипіну в дозі 20 мг у пацієнтів, які постійно приймають бета-метилдигоксин, не було відзначено фармакокінетичної взаємодії, у той час як у здорових добровольців, яких лікували дигоксином, відзначалося збільшення Сmax (максимальна концентрація в плазмі крові) для дигоксину в середньому 33% після прийому 20 мг лерканідипіну натще, при цьому AUC та почений кліренс змінювалися незначно. Пацієнти, які одночасно приймають дигоксин та лерканідипін, повинні знаходитися під наглядом на предмет ознак дигіталісної інтоксикації. Інші лікарські взаємодії Флуоксетин У дослідженні одночасне застосування лерканідипіну з флуоксетином (інгібітор CYP2D6 та CYP3A4) у добровольців похилого віку (середній вік 65±7 років) не призводило до клінічно значущих змін фармакокінетики лерканідипіну. Ціметідин Одночасне застосування лерканідипіну з циметидином (у дозі 800 мг на добу) не викликало значних змін концентрації лерканідипіну в плазмі (збільшення Сmax та AUC в середньому на 11%). Але при більш високих дозах циметидину необхідно бути обережними, оскільки можуть збільшуватися біодоступність і антигіпертензивна дія лерканідипіну. Симвастатин При повторному одночасному прийомі лерканідипіну в дозі 20 мг та симвастатину в дозі 40 мг AUC лерканідипіну істотно не змінювалася, тоді як AUC для симвастатину збільшувалася на 56%, а величина AUC для його активного метаболіту (β-гідроксикислоти) – на 28%. . Малоймовірно, що такі зміни мають клінічне значення. При прийомі препаратів у різний час доби (лерканідипін – вранці, симвастатин – увечері) небажана взаємодія не очікується. Варфарін При одночасному застосуванні 20 мг лерканідипіну та варфарину у здорових добровольців змін фармакокінетики варфарину не спостерігалося. Діуретики та інгібітори АПФ Лерканідипін може застосовуватися одночасно з діуретиками та інгібіторами АПФ. Інші лікарські препарати, що впливають на артеріальний тиск Посилення антигіпертензивного ефекту може спостерігатись при одночасному прийомі лерканідипіну з альфа-адреноблокаторами, трициклічними антидепресантами, нейролептиками. Навпаки, зниження антигіпертензивного ефекту може спостерігатись при одночасному застосуванні з глюкокортикостероїдами.Спосіб застосування та дозиВсередину по 10 мг (1/2 таблетки Леркамену 20) 1 раз на добу не менше ніж за 15 хвилин до їди, переважно вранці, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю води. Залежно від індивідуальної переносимості препарату пацієнтом доза може бути збільшена до 20 мг (1 таблетка Леркамену 20). Терапевтична доза підбирається поступово, оскільки максимальна антигіпертензивна дія розвивається приблизно через 2 тижні від початку прийому препарату. Оскільки дозозалежна крива має форму плато при призначенні від 20 до 30 мг лерканідипіну, малоймовірно, що ефективність препарату зростатиме з підвищенням дози більше 20 мг на добу, водночас збільшується ризик виникнення небажаних реакцій. Препарат Леркамен® 20 не слід приймати одночасно з грейпфрутом чи грейпфрутовим соком. При недостатній ефективності монотерапії препарат Леркамен® 20 можна приймати у комбінації з іншими гіпотензивними засобами, такими як бета-адреноблокатори (атенолол), діуретики (гідрохлортіазид) або інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (каптоприл, еналаприл). Застосування у пацієнтів похилого віку Фармакокінетичний профіль та дані клінічних досліджень показують, що у пацієнтів похилого віку корекції дози препарату не потрібно. Однак слід бути обережним на початковому етапі лікування препаратом Леркамен® 20 у літніх пацієнтів. Застосування у дітей Безпека та ефективність препарату Леркамен® 20 у дітей віком до 18 років не встановлена. Дані відсутні (див. розділ "Протипоказання"). Застосування у пацієнтів з порушеннями функції нирок або печінки При застосуванні препарату у пацієнтів з нирковою та печінковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості слід бути обережним. Хоча зазвичай рекомендована доза 10 мг на добу добре переноситься в цих підгрупах, збільшення дози до 20 мг на добу слід проводити з обережністю. Антигіпертензивний ефект може посилюватися у пацієнтів із печінковою недостатністю та може знадобитися корекція (зниження) дози. При печінковій недостатності тяжкого ступеня тяжкості та ниркової недостатності тяжкого ступеня (СКФПередозуванняУ постмаркетинговому досвіді застосування лерканідипіну повідомлялося про випадки передозування в діапазоні від 30-40 до 800 мг, включаючи повідомлення про спробу самогубства. Симптоми Як і у випадку з іншими дигідропіридиновими блокаторами «повільних» кальцієвих каналів, передозування лерканідипіну призводить до надмірного розширення периферичних судин з вираженою гіпотензією артеріальної та рефлекторної тахікардією. Проте за дуже високих доз периферична селективність може бути втрачена, що супроводжується розвитком брадикардії та негативного інотропного ефекту. Найбільш поширеними небажаними реакціями, пов'язаними з випадками передозування лерканідипіну, були артеріальна гіпотензія, запаморочення, біль голови та серцебиття. Лікування Клінічно значуща артеріальна гіпотензія потребує активної підтримки серцево-судинної системи: моніторинг серцевої та дихальної функції, підйом нижніх кінцівок, контроль об'єму циркулюючої крові та діурезу. З огляду на тривалий фармакологічний ефект лерканідипіну важливо, щоб функції серцево-судинної системи пацієнта з артеріальною гіпотензією контролювалися як мінімум протягом 24 годин. Оскільки лерканідипін має високий ступінь зв'язування з білками, діаліз не є ефективним. Пацієнти з помірним або тяжким передозуванням повинні спостерігатися в умовах відділення інтенсивної терапії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСиндром слабкості синусового вузла З особливою обережністю слід застосовувати лерканідипін у пацієнтів із синдромом слабкості синусового вузла (без електорокардіостимулятора). Дисфункція лівого шлуночка Незважаючи на те, що контрольовані дослідження гемодинаміки не виявили порушень з боку функції лівого шлуночка, застосування БМКК у пацієнтів з ознаками дисфункції лівого шлуночка має здійснюватись з особливою обережністю. Ішемічна хвороба серця Існує думка, що пацієнти з ішемічною хворобою серця, які отримують короткодіючі БМКК – похідні дигідропіридину, є групою високого ризику розвитку ускладнень з боку серцево-судинної системи. Хоча лерканідипін є препаратом пролонгованої дії, при його застосуванні у пацієнтів з ішемічною хворобою серця слід бути обережним. У поодиноких випадках деякі дигідропіридини можуть викликати прекардіальний біль або стенокардію. У поодиноких випадках у пацієнтів зі стенокардією при застосуванні блокаторів «повільних» кальцієвих каналів відзначалося збільшення частоти, тривалості та/або тяжкості нападів стенокардії, а також – у поодиноких випадках – розвиток інфаркту міокарда. Аортальний стеноз/мітральний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія Як і інші лікарські засоби, що мають вазодилатуючу дію, лерканідипін слід особливо обережно застосовувати у пацієнтів з аортальним стенозом, мітральним стенозом або гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією. У пацієнтів з гемодинамічно значущою обструкцією лівого шлуночка, що виносить (наприклад, при тяжкому аортальному стенозі) застосування лерканідипіну протипоказане. Хронічна серцева недостатність У пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю лерканідипін слід застосовувати з особливою обережністю. До початку застосування препарату слід досягти компенсації хронічної серцевої недостатності. Нестабільна стенокардія/інфаркт міокарда Досвід клінічного застосування лерканідипіну при гострому інфаркті міокарда та нестабільної стенокардії відсутній, у зв'язку з чим застосування препарату при зазначених захворюваннях протипоказане. Порушення функції печінки або нирок Слід дотримуватись особливої ​​обережності при початку лікування у пацієнтів з порушенням функції нирок легкого або середнього ступеня тяжкості. Хоча звичайна доза, що рекомендується, 10 мг на добу, як правило, добре переноситься пацієнтами, до збільшення добової дози лерканідипіну до 20 мг слід підходити з обережністю. У пацієнтів з печінковою недостатністю середнього ступеня можливе посилення антигіпертензивної дії, у зв'язку з чим слід бути обережним і розглянути необхідність корекції дозування лерканідипіну. Лерканідипін протипоказаний пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю або тяжкою нирковою недостатністю. Перитонеальний діаліз У пацієнтів, які проходять перитонеальний діаліз, може спостерігатися помутніння перитонеального ексудату, що зумовлено підвищеною концентрацією в ексудаті тригліцеридів. Хоча механізм невідомий, помутніння ексудату має тенденцію вирішуватися невдовзі після відміни лерканідипіну. Це важливо пам'ятати, тому що каламутний перитонеальний ексудат може бути помилково розцінений як один із симптомів інфекційного перитоніту з подальшою невиправданою госпіталізацією та емпіричним призначенням антибіотиків. Індуктори CYP3A4 Індуктори CYP3A4, такі як протисудомні препарати (наприклад, фенітоїн, карбамазепін) та рифампіцин, можуть знижувати концентрацію лерканідипіну у плазмі крові; отже, ефективність лерканідипіну може бути знижена. Алкоголь Слід уникати вживання алкоголю, оскільки він може посилювати дію судиннорозширювальних гіпотензивних препаратів. Допоміжні речовини Препарат містить лактози моногідрат, тому його застосування у пацієнтів з рідкісною спадковою непереносимістю лактози, дефіцитом лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції протипоказано. Умови зберігання За температури не вище 30°С. Зберігати у недоступному для дітей місці! Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами Лерканідипін незначно впливає на здатність до керування транспортними засобами та іншими механізмами. Оскільки в період лікування препаратом можливі такі побічні ефекти як запаморочення, астенія, втома і, в окремих випадках, сонливість, слід бути обережним при керуванні транспортними засобами, іншими механізмами та заняттями потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. Умови зберігання: Зберігати при температурі не вище 30 °С.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діючі речовини: лерканідипіну гідрохлорид 10 мг; еналаприлу малеат 10 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат 102 мг, целюлоза мікрокристалічна (101) 40 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А) 20 мг, повідон-К30 8 мг, натрію гідрокарбонат 8 мг, магнію стеарат 2 мг; склад оболонки: готові плівкові покриття 6 мг [гіпромелоза-5сР 3,825 мг, титану діоксид (E171) 1,275 мг, тальк 0,3 мг, макрогол-6000 0,6 мг]. По 7, 10, 14, 28, 30, 35, 42, 50 або 56 таблеток у блістері з непрозорої тришарової ПА/Ал/ПВХ плівки та алюмінієвої фольги. По 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 або 10 блістерів разом з інструкцією із застосування в картонній пачці.Інформація від виробникаТермін придатності 2 роки. Не застосовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого кольору; на поперечному розрізі ядро ​​світло-жовтого кольору.ФармакокінетикаНе спостерігається жодних фармакокінетичних взаємодій при одночасному застосуванні лерканідипіну та еналаприлу. Лерканідіпін Всмоктування: лерканідипін всмоктується повністю (в шлунково-кишковому тракті (ЖКТ)) після прийому внутрішньо. При «первинному проходженні» через печінку, внаслідок високого метаболізму, абсолютна біодоступність при прийомі внутрішньо після їди становить приблизно 10%, при прийомі натще біодоступність зменшується на 1/3. Біодоступність після застосування лерканідипіну збільшується в 4 рази, якщо препарат приймається пізніше 2 годин після прийому жирної їжі. Тому препарат слід приймати не раніше як за 15 хвилин до їди. Максимальна концентрація лерканідипіну в плазмі (Сmах) спостерігається через 1,5-3 години. Не кумулює при повторному застосуванні. Терапевтична дія лерканідипіну зберігається протягом 24 годин. Концентрація лерканідипіну в плазмі при прийомі внутрішньо знаходиться в не прямо пропорційній залежності від дозування (нелінійна залежність). При прийомі 10 мг, 20 мг або 40 мг максимальна концентрація лерканідипіну в плазмі крові визначалася у співвідношенні 1:3:8 відповідно, і площа під кривою «концентрація-час» (AUC) - у співвідношенні 1:4:18, що передбачає прогресуючу сатурацію при "первинному проходженні" через печінку. Відповідно, біодоступність зростає зі збільшенням дози. розподіл: розподіл лерканідипіну з плазми крові в тканини та органи відбувається швидко та інтенсивно. Зв'язування лерканідипіну з білками плазми перевищує 98%. У пацієнтів з нирковою та печінковою недостатністю вміст білків плазми зменшено, тому вільна фракція лерканідипіну може бути збільшена. метаболізм: лерканідипін метаболізується за допомогою ізоферменту печінки СYРЗА4 з утворенням неактивних метаболітів. виведення: препарат у незмінному вигляді практично не виявляється у сечі та калових масах. Близько 50% прийнятої дози лерканідипіну виводиться нирками, середнє значення періоду напіввиведення (Т1/2) лерканідипіну становить 8-10 годин. У пацієнтів похилого віку та пацієнтів з легким або середнім ступенем тяжкості ниркової недостатністю або з легким або середнім ступенем вираженості печінкової недостатністю фармакокінетичні параметри лерканідипіну такі ж, як у загальної групи пацієнтів. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю або у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, була відзначена більш висока концентрація лікарського препарату (приблизно на 70%) у сироватці крові порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок. У пацієнтів із печінковою недостатністю (від середньої до тяжкої) системна біодоступність лерканідипіну збільшена, оскільки препарат метаболізується переважно у печінці. Еналаприл всмоктування: відсоток всмоктування еналаприлу після внутрішнього прийому становить близько 60%. Стах еналаприлу в плазмі крові спостерігається через 1 годину. Прийом їжі не впливає на всмоктування еналаприлу. розподіл і метаболізм: при прийомі внутрішньо еналаприл швидко гідролізується до еналаприлату, який має інгібуючу дію на АПФ. Максимальна концентрація еналаприлату в сироватці спостерігається приблизно через 4 години після прийому препарату. Період напіввиведення (ефективний напівперіод) еналаприлату після багаторазового перорального прийому еналаприлу становить 11 годин. Зв'язування еналаприлу з білками плазми не перевищує 60%. Виведення: Виведення еналаприлату здійснюється переважно через нирки. Компонентами виведення є еналаприлат, що становить приблизно 40% від прийнятої дози, та еналаприл у незміненому вигляді (приблизно 20%). У пацієнтів з нирковою недостатністю тривалість дії еналаприлу та еналаприлату збільшується. У пацієнтів з легким або середнім ступенем тяжкості ниркової недостатністю (кліренс креатиніну 40-60 мл/хв) при прийомі 5 мг еналаприлу один раз на добу, стадія плато площі під кривою «концентрація-час» (AUC) еналаприлату подвоєна порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну Еналаприлат може бути видалений із загального кровотоку за допомогою гемодіалізу. Діалізний кліренс становить 62 мл/хв.ФармакодинамікаПрепарат являє собою комбінацію інгібітору ангіотензин перетворюючого ферменту (АПФ) (еналаприл) та блокатора «повільних» кальцієвих каналів (БMКК) (лерканідипін), двох антигіпертензивних компонентів з комплементарним механізмом дії, спрямованим на контроль артеріального тиску у хворих з первинною артерією. Лерканідіпін Лерканідипін - похідне дигідропіридину, що інгібує трансмембранний потік кальцію в серцеві клітини та клітини гладкої мускулатури судин. Механізм антигіпертензивної дії обумовлений прямою розслаблюючою дією на гладкі м'язи судин, внаслідок чого знижується загальний периферичний судинний опір. Незважаючи на короткий період напіввиведення з плазми крові, лерканідипін має тривалу антигіпертензивну активність, обумовлену високим коефіцієнтом розподілу в мембрані, і позбавлений негативного інотропного ефекту у зв'язку з його високою судинною селективністю. У зв'язку з тим, що спричинена лерканідипіном вазодилатація виникає поступово, гостра гіпотензія з рефлекторною тахікардією у пацієнтів з артеріальною гіпертензією виникала нечасто. Як і у випадку з іншими асиметричними молекулами 1,4-дигідропіридинів, антигіпертензивна активність лерканідипіну властива переважно його S-енантіомеру (оптичному ізомеру). Еналаприл Еналаприл – інгібітор АПФ, пригнічує утворення ангіотензину II та усуває його судинозвужувальну дію. Еналаприл знижує артеріальний тиск, у положенні лежачи та стоячи, не викликаючи збільшення частоти серцевих скорочень. У зв'язку з тим, що АПФ ідентичний кініназі II, еналаприл також може пригнічувати деградацію брадикініну, пептиду з вираженою вазодилатуючою дією. Однак роль даного механізму в терапевтичному ефекті еналаприлу залишається неясною. Незважаючи на те, що механізм, відповідно до якого еналаприл знижує артеріальний тиск, в основному обумовлений пригніченням ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС), еналаприл виявляє свої антигіпертензивні властивості навіть у хворих з низьким вмістом реніну. Еналаприл знижує загальний периферичний судинний опір, зменшує постнавантаження та переднавантаження на серце. Еналаприл знижує тиск заклинювання легеневих капілярів. Після прийому еналаприлу, незважаючи на посилення кровообігу в нирках, швидкість клубочкової фільтрації залишалася незмінною. Симптоматична ортостатична гіпотензія нечасто. У деяких хворих може знадобитися кілька тижнів лікування для поступового зниження артеріального тиску до оптимальних показників.Швидкого підвищення артеріального тиску після різкого припинення прийому еналаприлу не було відзначено. У популяції хворих із захворюваннями нирок за наявності або відсутності цукрового діабету після прийому еналаприлу спостерігається зниження альбумінурії, виведення імуноглобуліну класу G (IgG) із сечею та зниження вмісту загальної кількості білка у сечі. Ефективне пригнічення активності АПФ зазвичай відбувається протягом 2-4 годин після одноразового перорального прийому еналаприлу. Поява антигіпертензивного ефекту спостерігається зазвичай через одну годину з максимальним зниженням артеріального тиску через 4-6 годин після прийому лікарського препарату. Тривалість дії залежить від дози, але в рекомендованому діапазоні доз гемодинамічний ефект зберігається щонайменше 24 години.У популяції хворих із захворюваннями нирок за наявності або відсутності цукрового діабету після прийому еналаприлу спостерігається зниження альбумінурії, виведення імуноглобуліну класу G (IgG) із сечею та зниження вмісту загальної кількості білка у сечі. Ефективне пригнічення активності АПФ зазвичай відбувається протягом 2-4 годин після одноразового перорального прийому еналаприлу. Поява антигіпертензивного ефекту спостерігається зазвичай через одну годину з максимальним зниженням артеріального тиску через 4-6 годин після прийому лікарського препарату. Тривалість дії залежить від дози, але в рекомендованому діапазоні доз гемодинамічний ефект зберігається щонайменше 24 години.У популяції хворих із захворюваннями нирок за наявності або відсутності цукрового діабету після прийому еналаприлу спостерігається зниження альбумінурії, виведення імуноглобуліну класу G (IgG) із сечею та зниження вмісту загальної кількості білка у сечі. Ефективне пригнічення активності АПФ зазвичай відбувається протягом 2-4 годин після одноразового перорального прийому еналаприлу. Поява антигіпертензивного ефекту спостерігається зазвичай через одну годину з максимальним зниженням артеріального тиску через 4-6 годин після прийому лікарського препарату. Тривалість дії залежить від дози, але в рекомендованому діапазоні доз гемодинамічний ефект зберігається щонайменше 24 години.виведення імуноглобуліну класу G (IgG) із сечею та зниження вмісту загальної кількості білка в сечі. Ефективне пригнічення активності АПФ зазвичай відбувається протягом 2-4 годин після одноразового перорального прийому еналаприлу. Поява антигіпертензивного ефекту спостерігається зазвичай через одну годину з максимальним зниженням артеріального тиску через 4-6 годин після прийому лікарського препарату. Тривалість дії залежить від дози, але в рекомендованому діапазоні доз гемодинамічний ефект зберігається щонайменше 24 години.виведення імуноглобуліну класу G (IgG) із сечею та зниження вмісту загальної кількості білка в сечі. Ефективне пригнічення активності АПФ зазвичай відбувається протягом 2-4 годин після одноразового перорального прийому еналаприлу. Поява антигіпертензивного ефекту спостерігається зазвичай через одну годину з максимальним зниженням артеріального тиску через 4-6 годин після прийому лікарського препарату. Тривалість дії залежить від дози, але в рекомендованому діапазоні доз гемодинамічний ефект зберігається щонайменше 24 години.за одну годину з максимальним зниженням артеріального тиску через 4-6 годин після прийому лікарського препарату. Тривалість дії залежить від дози, але в рекомендованому діапазоні доз гемодинамічний ефект зберігається щонайменше 24 години.за одну годину з максимальним зниженням артеріального тиску через 4-6 годин після прийому лікарського препарату. Тривалість дії залежить від дози, але в рекомендованому діапазоні доз гемодинамічний ефект зберігається щонайменше 24 години.Показання до застосуванняДозування 10 мг+10 мг: есенціальна гіпертензія (при неефективності монотерапії лерканідипіном 10 мг). Дозування 10 мг + 20 мг: есенціальна гіпертензія (при неефективності монотерапії еналаприлом 20 мг).Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до лерканідипіну, еналаприлу або до іншого інгібітора АПФ та інших БМКК, похідних дигідропіридину, а також до будь-якого іншого компонента препарату; обструкція виносить тракту лівого шлуночка, включаючи стеноз аортального клапана; хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації; спадковий та/або ідіопатичний ангіоневротичний набряк, у тому числі – в анамнезі; у пацієнтів з цукровим діабетом або з порушенням функції нирок (при швидкості клубочкової фільтрації нестабільна стенокардія; протягом першого місяця після перенесеного інфаркту міокарда; тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв), включаючи пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі; тяжка печінкова недостатність; одночасне застосування з сильними інгібіторами ізоферменту СYРЗА4 (кетоконазол, ітраконазол, еритроміцин, ритонавір, тролеандоміцин), а також циклоспорином та грейпфрутовим соком; ангіоневротичний набряк на фоні застосування інгібіторів АПФ (в анамнезі); дефіцит лактази, непереносимість лактози та синдром глюкозо галактозної мальабсорбції; дитячий вік (до 18 років); вагітність, грудне вигодовування; жінки, здатні до народження дітей і не користуються надійними засобами контрацепції. З обережністю синдром слабкості синусового вузла (без одночасного застосування штучного водія ритму серця); лівошлуночкова недостатність, ішемічна хвороба серця; ниркова недостатність (кліренс креатиніну понад 30 мл/хв); реноваскулярна гіпертензія; цереброваскулярні захворювання; стан після нещодавно виконаної трансплантації нирки (досвід застосування відсутній); печінкова недостатність; пригнічення кістковомозкового кровотворення (нейтропенія/агранулоцитоз); важкі аутоімунні захворювання сполучної тканини (у тому числі склеродермія, системний червоний вовчак); одночасне застосування з імунодепресантами, алопуринолом, прокаїнамідом; одночасне застосування з індукторами CYP3A4 (наприклад, фенітоїн, карбамазепін, рифампіцин); цукровий діабет; хірургічні втручання та загальна анестезія; пацієнти, які дотримуються дієти з обмеженням споживання кухонної солі; гіперкаліємія; одночасне застосування з препаратами літію; одночасне застосування з антагоністами рецепторів ангіотензину II або препаратами, що містять аліскірен; анафілактоїдні реакції при десенсибілізації до отрути перетинчастокрилих; анафілактоїдні реакції під час аферезу ліпопротеїнів низької щільності; пацієнти негроїдної раси; стани, що супроводжуються зниженням обсягу циркулюючої крові (ОЦК), у тому числі діарея, блювання, а також на фоні застосування діуретиків; первинний гіперальдостеронізмВагітність та лактаціяВагітність Застосування препарату Леркамен Дуо протипоказане під час вагітності, а також жінкам здатним до дітородіння і не користуються надійними засобами контрацепції. Еналаприл Еналаприл проникає через плаценту. Інгібітори АПФ можуть викликати захворювання або загибель плода або новонародженого при призначенні у ІІ та ІІІ триместрах вагітності. Відомо, що застосування інгібіторів АПФ супроводжувалося негативним впливом на плід та новонародженого, включаючи розвиток артеріальної гіпотензії, ниркової недостатності, гіперкаліємії та/або гіпоплазії кісток черепа у новонародженого. Можливий розвиток олігогідрамніону, мабуть, внаслідок зниження функції нирок плода. Це ускладнення може призводити до розвитку контрактури кінцівок, деформації кісток черепа, включаючи його лицьову частину, гіпоплазії легень. Тератогенний ефект при застосуванні інгібіторів АПФ (еналаприл) у першому триместрі не доведений, проте не варто виключати цю можливість. Новонароджені, чиї матері приймали препарат,повинні ретельно спостерігатися щодо виявлення артеріальної гіпотензії. Пацієнтки, які перебувають на терапії інгібіторами АПФ при плануванні вагітності, повинні перейти на альтернативні схеми гіпотензивного лікування. При встановленні факту вагітності прийом інгібіторів АПФ має бути негайно припинено. За необхідності слід призначити альтернативну терапію. Лерканідіпін Тератогенний ефект лерканідипіну у тварин відсутній, однак він спостерігався при застосуванні інших препаратів із групи дигідропіридинів. Клінічні дані щодо застосування лерканідипіну при вагітності відсутні. Протипоказано застосування препарату у жінок дітородного віку, які не застосовують надійних засобів контрацепції. Лактація Протипоказано застосування Леркамену Дуо в період грудного вигодовування, оскільки еналаприл та його основний метаболіт – еналаприлат проникають у грудне молоко. Відомості про екскрецію лерканідипіну у грудне молоко відсутні.Побічна діяОгляд даних із профілю безпеки Безпека препарату Леркамен Дуо оцінювалася у п'яти подвійних сліпих контрольованих клінічних дослідженнях та у двох довгострокових відкритих дослідженнях тривалого лікування. Загалом препарат Леркамен Дуо в дозах 10 мг/10 мг, 20 мг/10 мг і 20 мг/20 мг отримував 1141 пацієнт. Побічні ефекти, що спостерігалися при комбінованій терапії, були схожі на побічні ефекти, вже зареєстровані при застосуванні окремих компонентів. Найчастіші небажані реакції під час терапії препаратом Леркамен® Дуо включали кашель (4,03%), запаморочення (1,67%) і головний біль (1,67%). Зведена таблиця небажаних реакцій У наведеній нижче таблиці представлені небажані реакції, зареєстровані в клінічних дослідженнях препарату Леркамен Дуо, що застосовувався в дозах 10 мг/10 мг, 20 мг/10 мг і 20 мг/20 мг, для яких з достатніми підставами можна припускати наявність причинно-наслідкового зв'язку ; ці явища представлені за класами систем органів MedDRA та частотою з використанням наступних категорій: дуже часто ( 1/10), часто ( ≥1/100 -< 1/10), нечасто ( ≥1/1000 -< 1/100), рідко (≥1/10 000 -< 1/1000), дуже рідко (< 1/10 000) і невідомо (неможливо оцінити на основі наявних даних). Порушення з боку системи крові та лімфатичної системи Нечасто: Тромбоцитопенія Рідко: Зниження концентрації гемоглобіну Порушення з боку імунної системи Рідко: Гіперчутливість Порушення з боку метаболізму та харчування Нечасто: Гіперкаліємія Психічні порушення Нечасто: Тривожність Порушення з боку нервової системи Часто: Запаморочення, головний біль Нечасто: Постуральне запаморочення Порушення з боку органів слуху та лабіринту Нечасто: Вертіго Рідко: Тінітус Порушення з боку серця Нечасто: Тахікардія, відчуття серцебиття Порушення з боку судин Нечасто: Гіперемія, артеріальна гіпотензія Рідко: Колапс Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Часто: Кашель Рідко: Сухість у глотці, біль у ротоглотці Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Нечасто: Біль у животі, запор, нудота Рідко: Диспепсія, набряк губ, порушення з боку язика, діарея, сухість у роті, гінгівіт Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Нечасто: Підвищення активності АЛТ, підвищення активності АСТ Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини Нечасто: Ерітема Рідко: Ангіоневротичний набряк, набряклість обличчя, дерматит, висипання, кропив'янка Порушення з боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини Нечасто: Артралгія Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Нечасто: Поллакіурія Рідко: Ніктурія, поліурія Порушення з боку статевої системи та молочних залоз Рідко: Еректильна дисфункція Загальні порушення та порушення в галузі введення препарату Нечасто: Астенія, втома, спека, периферичні набряки Побічні ефекти, що спостерігалися лише у одного пацієнта, вказані у категорії рідко. Додаткова інформація щодо окремих компонентів Небажані реакції, зареєстровані при застосуванні одного з окремих компонентів (еналаприлу або лерканідипіну), також можуть бути потенційним побічним ефектом препарату Леркамен Дуо, навіть якщо вони не спостерігалися в клінічних дослідженнях або під час постмаркетингового спостереження. Монотерапія еналаприлом При застосуванні еналаприлу зареєстровані такі небажані лікарські реакції: Порушення з боку системи крові та лімфатичної системи: Нечасто: анемія (включаючи апластичну та гемолітичну) Рідко: нейтропенія, зниження концентрації гемоглобіну, зниження гематокриту, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, пригнічення кісткового мозку, панцитопенія, лімфаденопатія, аутоімунні захворювання Порушення з боку ендокринної системи: Невідомо: синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону Порушення з боку метаболізму та харчування: Нечасто: гіпоглікемія Порушення з боку нервової системи та психічні розлади: Часто: головний біль, депресія Нечасто: сплутаність свідомості, сонливість, інсомнія, нервозність, парестезія, вертиго Рідко: патологічні сновидіння, порушення сну Порушення з боку органу зору: Дуже часто: розфокусованість зору Порушення з боку серця та судин: Дуже часто: запаморочення Часто: артеріальна гіпотензія (включаючи ортостатичну гіпотензію), синкопальний стан, біль у грудній клітці, порушення ритму, стенокардія, тахікардія Нечасто: ортостатична гіпотензія, відчуття сильного серцебиття, інфаркт міокарда або гостре порушення мозкового кровообігу*, можливо зумовлене надмірною гіпотензією у пацієнтів із групи високого ризику Рідко: синдром Рейно * Частота явищ була схожа з частотою в групах плацебо та активного контролю у клінічних дослідженнях. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: Дуже часто: кашель Часто: задишка Нечасто: ринорея, біль у глотці та захриплість голосу, бронхоспазм/астма Рідко: легеневі інфільтрати, риніт, алергічний альвеоліт/еозинофільна пневмонія Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: Дуже часто: нудота Часто: діарея, біль у животі, порушення смаку Нечасто: кишкова непрохідність, панкреатит, блювота, диспепсія, запор, анорексія, подразнення стінок шлунка, сухість у роті, виразка шкіри Рідко: стоматит / афтозні виразки, глосит Дуже рідко: кишковий ангіоневротичний набряк Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: Рідко: печінкова недостатність, гепатит – гепатоцелюлярний або холестатичний, гепатит, включаючи некроз печінки, холестаз (включаючи жовтяницю) Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини: Часто: висип, гіперчутливість / ангіоневротичний набряк: реєструвався ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, голосової щілини та/або гортані Нечасто: діафорез, свербіж, кропив'янка, алопеція Рідко: мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, ексфоліативний дерматит, токсичний епідермальний некроліз, пухирчатка, еритродермія Повідомлялося про випадки реєстрації симптомокомплексу, який може включати деякі або всі перелічені нижче явища: лихоманка, серозит, васкуліт, міалгія/міозит, артралгія/артрит, позитивний результат аналізу на антинуклеарні антитіла, підвищення ШОЕ, еозинофілія та лейкоцитоз. Можлива висипка, фотосенсибілізація або інші дерматологічні прояви. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: Нечасто: порушення функції нирок, ниркова недостатність, протеїнурія Рідко: олігурія Порушення з боку статевої системи та молочних залоз: Нечасто: імпотенція Рідко: гінекомастія Загальні порушення та порушення у сфері введення препарату: Дуже часто: астенія Часто: втома Нечасто: спазми м'язів, припливи, тинітум, нездужання, лихоманка Результати обстежень: Часто: гіперкаліємія, підвищення концентрації креатиніну в сироватці Нечасто: підвищення концентрації сечовини у крові, гіпонатріємія. Рідко: підвищення активності ферментів печінки, підвищення концентрації білірубіну у сироватці. Монотерапія лерканідипіном Небажані лікарські реакції, що найчастіше спостерігалися в контрольованих клінічних дослідженнях, включали головний біль, запаморочення, периферичні набряки, тахікардію, відчуття сильного серцебиття та гіперемію (кожне явище спостерігалося менш ніж у 1% пацієнтів). Порушення з боку імунної системи Дуже рідко: гіперчутливість Психічні порушення Рідко: сонливість Порушення з боку нервової системи Нечасто: головний біль, запаморочення Порушення з боку серця Нечасто: тахікардія, відчуття сильного серцебиття Рідко: стенокардія Порушення з боку судин Нечасто: гіперемія Дуже рідко: синкопальний стан Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Рідко: нудота, диспепсія, діарея, біль у животі, блювання Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини Рідко: висип Порушення з боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини Рідко: міалгія Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Рідко: поліурія Загальні порушення та порушення в галузі введення препарату Нечасто: периферичні набряки Рідко: астенія, втома На підставі спонтанних повідомлень, отриманих у ході постмаркетингового спостереження, були ідентифіковані такі рідкісні (< 1/10 000) небажані реакції: гіпертрофія ясен, оборотне підвищення активності трансаміназ у сироватці, артеріальна гіпотензія, прискорене сечовипускання та біль у грудній клітині. При застосуванні деяких дигідропіридинів у поодиноких випадках можливий розвиток болю в грудній клітці з прекордіальною локалізацією або стенокардією. У дуже рідкісних випадках у пацієнтів із раніше існуючою стенокардією можливе збільшення частоти, тривалості або тяжкості цих нападів. Можливі ізольовані випадки інфаркту міокарда. Лерканідипін, мабуть, не має жодних несприятливих ефектів щодо рівнів глюкози в крові або ліпідів сироватки.Взаємодія з лікарськими засобамиАнтигіпертензивний ефект препарату може потенціюватися при одночасному застосуванні з іншими препаратами з аналогічним ефектом, такими як діуретики, бета-адреноблокатори, альфаадреноблокатори та інші. Крім того, при спільному застосуванні можливі наступні ефекти, що спостерігалися з кожною з діючих речовин Лерканідіпін: Інгібітори CYP3A4/циклоспорин/грейпфрутовий сік Препарат не можна приймати у поєднанні з інгібіторами СYРЗА4, такими як кетоконазол, інтраконазол, ритонавір, еритроміцин, тролеандоміцин та іншими, з циклоспорином та грейпфрутовим соком (збільшують концентрацію препарату в крові та призводять до потенціювання антигіпер). Субстрати CYP3A4 Необхідно бути обережними при одночасному прийомі з такими препаратами як терфенадин, астемізол та III класом антиаритмічних препаратів (наприклад, аміодарон) та антиаритмічним препаратом І класу хінідин. Індуктори CYP3A4 Одночасний прийом з протисудомними препаратами (наприклад, фенітоїн, карбамазеnін) та рифаміцином може призвести до зниження антигіпертензивного ефекту лерканідипіну. У зв'язку з цим необхідно частіше, ніж зазвичай контролювати артеріальний тиск. Дігоксин Прийом дигоксину повинен бути під ретельним контролем для виявлення клінічних симптомів токсичності дигоксину. Мідазолам У здорових добровольців супутній прийом мідазоламу в дозі 20 мг внутрішньо посилював всмоктування лерканідипіну (приблизно на 40%), при цьому уповільнюючи швидкість всмоктування (tmax збільшувалося з 1,75 до 3 годин). Змін концентрацій мідазоламу при цьому не відбувається Метопролол Метопролол зменшує біодоступність лерканідипіну на 50%, у той час як біодоступність метопрололу залишається незмінною. менше, лерканідипін можна безпечно застосовувати одночасно з блокаторами β-адренергічних рецепторів. Ціметідин Циметидин у дозі 800 мг на день не призводить до значних змін вмісту та концентрації лерканідипіну в сироватці крові, проте при подібному поєднанні потрібна особлива обережність, тому що при більш високих дозах циметидину біодоступність лерканідипіну, а, отже, і його антигіпертензивний ефект. Флуоксетин Флуоксетин не впливає на фармакокінетику лерканідипіну. Симвастатин У разі прийому препарату з симвастатином препарат слід приймати вранці, а симвастатин – увечері. Варфарін Прийом лерканідипіну одночасно з варфарином у дозі 20 мг натще не впливає на фармакокінетику останнього. Алкоголь Слід уникати вживання алкоголю, оскільки він може посилювати ефект антигіпертензивних препаратів, які є вазодилататорами. Еналапріл: Подвійна блокада РААС Дані клінічних досліджень говорять про те, що подвійна блокада РААС при поєднаному застосуванні інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину II або аліскірену супроводжується вищою частотою таких небажаних явищ як гіпотензія, гіперкаліємія та погіршення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність), як або одним препаратом, що діє щодо РААС. Препарати та речовини, що впливають на вміст калію у сироватці крові Інгібітори АПФ зменшують втрату калію, індуковану діуретиками. Одночасний прийом препарату з солями калію, з калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, триамтерен, еплеренон, амілорид), інгібіторамі такролімусом та триметопримом, збільшує ризик розвитку гіперкаліємії. Препарати літію Не рекомендується застосовувати одночасно з солями літію, оскільки при супутньому застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ відзначалися оборотні збільшення концентрацій літію в сироватці та прояви токсичності. .Якщо прийом такої комбінації необхідний, то проводять ретельний контроль вмісту літію в сироватці крові. Антидіабетичні препарати Одночасний прийом з антидіабетичними препаратами (як пероральними, так і інсулінами), особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок, може спричинити розвиток гіпоглікемії на першому тижні лікування. Діуретики (тіазидні або петлеві діуретики) Діуретики (петльові та тіазидні) при попередньому застосуванні можуть викликати зменшення ОЦК і таким чином підвищити ризик вираженого зниження АТ при лікуванні препаратом. на початку терапії. Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ), включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) Тривале застосування нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП), включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2), може знизити антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Як нестероїдні протизапальні препарати можуть призвести до підвищення Функції нирок. Як правило, ці ефекти носять оборотний характер. Таким чином, слід бути обережним при застосуванні подібної комбінації у пацієнтів з порушенням функції нирок.Слід забезпечити адекватне поповнення втрати рідини та розглянути необхідність моніторингу функції нирок як одразу після початку подібної супутньої терапії, так і періодично після цього. БаклофенБаклофен посилює антигіпертензивний ефект. ЦиклоспоринЦиклоспорин збільшує ризик гіперкаліємії. АПФ може призвести до додаткового зниження АТ. Кортикостероїди Кортикостероїди (крім гідрокортизону як замісна терапія при хворобі Аддісона) знижують антигіпертензивний ефект (затримка рідини з подальшим збільшенням ОЦК).Інші антигіпертензивні препарати: Спільне застосування з іншими гіпотензивними засобами може посилити антигіпертензивний ефект еналаприлу. можуть призвести до підвищеного ризику виникнення лейкопенії. Антациди Антациди сприяють зниженню біодоступності інгібіторів АПФ.тромболітиками та β-блокаторами.Препарати золотаПри одночасному застосуванні з препаратом золота (натрію ауротіомалат) внутрішньовенно можливий розвиток побічної дії (включаючи гіперемію шкіри обличчя, нудоту, блювання та гіпотензію).Спосіб застосування та дозиПриймати препарат слід по одній таблетці один раз на добу. Приймати бажано вранці, не раніше ніж за 15 хвилин до їди, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю води. Не можна запивати грейпфрутовим соком. Препарат Леркамен Дуо не призначений для стартового лікування гіпертензії. Терапію препаратом слід розпочинати після попереднього титрування доз монопрепаратів лерканідипіну та еналаприлу. Дозування 10 мг + 10 мг: при неефективності монотерапії лерканідипіном 10 мг слід розпочати прийом препарату Леркамен Дуо в дозі 10 мг + 10 мг. Дозування 10 мг+20 мг: при неефективності монотерапії еналаприлом 20 мг слід розпочати прийом препарату Леркамен® Дуо в дозі 10 мг+20 мг. Дозу препарату вибирає лікар.ПередозуванняУ результаті постмаркетингового застосування зареєстровано низку випадків навмисної передозування, у яких знадобилася госпіталізація; пацієнти приймали еналаприл/лерканідипін у дозах від 100 до 1000 мг (кожний препарат). Симптоми, про які повідомлялося (зниження систолічного артеріального тиску, брадикардія, неспокій, сонливість та біль у боці), також могли бути обумовлені супутнім застосуванням високих доз інших препаратів (наприклад, β-блокаторів). Передозування може спричинити стан, зумовлений передозуванням будь-якої з діючих речовин. Лерканідіпін: Симптоми: периферична вазодилатація з вираженим зниженням артеріального тиску та рефлекторною тахікардією, блювання. Лікування: симптоматичне лікування. У разі розвитку гіпотензії пацієнтів слід помістити в позу лежачи на спині, на плоскій поверхні, з ногами, піднятими на 25-30 см. Вибір методу лікування залежить від ступеня передозування та від спостережуваних симптомів. Застосовують такі методи надання медичної допомоги: промивання шлунка, прийом високих доз катехоламінів, фуросеміду, серцевих глікозидів та плазмозамінників, активованого вугілля, проносних засобів та внутрішньовенне введення допаміну. Також для запобігання розвитку брадикардії можливе внутрішньовенне введення атропіну. Враховуючи тривалу фармакологічну дію лерканідипіну, за серцево-судинним статусом пацієнтів із передозуванням необхідно спостерігати протягом принаймні 24 годин. В даний час немає відомостей про значення діалізу.Оскільки цей препарат характеризується високою ліпофільністю, його рівні у плазмі з високою ймовірністю не будуть вказувати на тривалість фази ризику. Діаліз може бути неефективним. Еналапріл: Симптоми: основна ознака передозування - виражене зниження артеріального тиску, що починається приблизно через 6 годин після прийому таблеток, що супроводжується блокадою РААС та каталепсією. Також може розвинутись колапс, електролітний дисбаланс, ниркова недостатність, гіпервентиляція, тахікардія, відчуття серцебиття, брадикардія, запаморочення, тривога та кашель. Лікування: симптоматичне лікування. У разі розвитку гіпотензії пацієнтів слід помістити в позу лежачи на спині, на плоскій поверхні, з ногами, піднятими на 25-30 см. У тяжких випадках рекомендується внутрішньовенне введення 0,9% розчину натрію хлориду і, якщо це можливо, внутрішньовенне введення катехоламінів. Якщо симптоми передозування розвинулися одразу після прийому препарату, необхідно викликати блювання, провести промивання шлунка та прийняти препарати із групи адсорбуючих засобів або натрію сульфат. Еналаприлат може бути виведений із кровоносного русла за допомогою гемодіалізу. При резистентній терапії брадикардії показано застосування штучного водія ритму. Необхідний тривалий моніторинг показників життєво важливих функцій, електролітів сироватки та креатиніну.Запобіжні заходи та особливі вказівкиОсобливої ​​уваги при лікуванні гіпертонії вимагають пацієнти: з тяжкою артеріальною гіпотензією (систолічний артеріальний тиск менше 90 мм рт. ст.); із декомпенсованою серцевою недостатністю. Симптоматична гіпотензія У пацієнтів з неускладненим перебігом артеріальної гіпертензії симптоматична гіпотензія трапляється рідко. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією, які отримують еналаприл, ймовірність розвитку симптоматичної гіпотензії найбільш висока при зниженні обсягу циркулюючої рідини, наприклад, на фоні терапії діуретиками, а також при обмеженні споживання солі, діалізі, діареї або блюванні. Відзначалися випадки симптоматичної гіпотензії у пацієнтів із серцевою недостатністю, як за наявності ниркової недостатності, так і без неї. Найбільш висока ймовірність її розвитку на більш важких стадіях серцевої недостатності, при яких потрібне застосування високих доз петлевих діуретиків, а також є гіпонатріємія та функціональне порушення функції нирок. У цих пацієнтів терапію слід розпочинати під медичним наглядом; Крім того,потрібне ретельне спостереження щоразу при корекції дози еналаприлу та/або діуретика. Аналогічний підхід потенційно доцільний і щодо пацієнтів з ішемічною хворобою серця або цереброваскулярною хворобою, оскільки надмірне зниження артеріального тиску у них може призвести до розвитку інфаркту міокарда або гострого порушення мозкового кровообігу. При розвитку гіпотензії пацієнта слід помістити у становище лежачи і, за необхідності, внутрішньовенно ввести фізіологічний розчин. Транзиторна гіпотензія не є протипоказанням до подальшого застосування препарату; як правило, після підвищення артеріального тиску у зв'язку з поповненням обсягу циркулюючої рідини прийом препарату можна продовжити. У деяких пацієнтів із серцевою недостатністю при нормальному або зниженому артеріальному тиску прийом еналаприлу може супроводжуватись додатковим зниженням системного артеріального тиску. Цей ефект є очікуваним і, як правило, не є приводом для скасування терапії. Якщо гіпотензія супроводжується симптоматикою, може знадобитися зниження дози та/або відміна діуретика та/або еналаприлу. Дисфункція лівого шлуночка та ішемічна хвороба серця Хоча в дослідженнях з гемодинамічним контролем не було виявлено порушення функції лівого шлуночка, слід бути обережним при застосуванні антагоністів кальцію у пацієнтів з дисфункцією лівого шлуночка. Було висловлено припущення про можливе збільшення серцево-судинного ризику при застосуванні деяких короткодіючих антагоністів кальцію дигідропіридинового ряду у пацієнтів з ішемічною хворобою серця. Хоча лерканідипін є препаратом тривалої дії, слід бути обережним у подібних пацієнтів. У деяких випадках деякі антагоністи кальцію дигідропіридинового ряду можуть викликати біль у прекордіальній ділянці або призводити до появи стенокардії. У дуже рідкісних випадках пацієнти, у яких є стенокардія, можуть відзначити збільшення частоти, тривалості або тяжкості нападів. Можуть також спостерігатися окремі випадки інфаркту міокарда. Порушення функції нирок Особливої ​​обережності необхідно дотримуватися на початкових стадіях лікування пацієнтів з легким та помірним ступенем ниркової недостатності (кліренс креатиніну більше 30 мл/хв). В рамках стандартної медичної допомоги у подібних пацієнтів необхідно контролювати вміст калію та креатиніну у сироватці. При прийомі еналаприлу, особливо у пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю або при захворюваннях нирок, включаючи стеноз ниркової артерії, спостерігався розвиток ниркової недостатності. У разі швидкого виявлення та початку адекватного лікування ниркова недостатність, що розвивається на терапії еналаприлом, як правило, є оборотною. У деяких пацієнтів з гіпотензією без існуючих захворювань нирок відзначалися випадки підвищення концентрацій сечовини та креатиніну в крові при одночасному застосуванні еналаприлу та діуретика. Може знадобитися зниження дози еналаприлу та/або його скасування. У такій ситуації слід виключити наявність стенозу ниркової артерії. Реноваскулярна гіпертензія Пацієнти з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки особливо схильні до ризику розвитку гіпотензії або ниркової недостатності внаслідок прийому інгібіторів АПФ. Для цієї групи пацієнтів лікування має проходити під суворим контролем лікаря, з ретельним підбором дози та призначенням низьких доз препарату. Перед початком та у процесі лікування необхідно проводити контроль функції нирок. Печінкова недостатність Особливої ​​обережності слід дотримуватися на початкових стадіях лікування пацієнтів з легким та середнім ступенем вираженості недостатності функції печінки. У пацієнтів з порушенням функції печінки можливе посилення антигіпертензивних ефектів лерканідипіну. При виникненні жовтяниці та значному підвищенні активності печінкових ферментів необхідно терміново припинити прийом інгібіторів АПФ та звернутися до лікаря. Анафілактоїдні реакції під час аферезу ліпопротеїнів низької щільності та при десенсибілізації до отрути перетинчастокрилих. Внаслідок підвищеного ризику анафілактоїдних реакцій не слід призначати препарат пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі з використанням високоміцних поліакрилонітрилових мембран (AN69®), що піддаються аферезу ліпопротеїнів низької щільності з декстрану сульфатом або безпосередньо перед проведенням процедури десенсибілізації до осені. Етнічні відмінності Як і інші інгібітори АПФ, еналаприл має менш виражену антигіпертензивну дію у пацієнтів негроїдної раси порівняно з іншими расами. Нейтропенія/агранулоцитоз У пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, відзначалася нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопенія та анемія. У пацієнтів з нормальною функцією нирок і за відсутності інших факторів нейтропенії розвивається лише в окремих випадках. Слід дотримуватися особливої ​​обережності при застосуванні еналаприлу у пацієнтів з аутоімунними васкулітами в рамках системних захворювань сполучної тканини, на фоні терапії імунодепресантами, алопуринолом, прокаїнамідом або при сумісному наявності цих факторів, особливо, якщо початково є порушення функції нирок. У деяких подібних пацієнтів розвивалися важкі інфекції, і в деяких випадках інтенсивна антибіотикотерапія виявлялася неефективною. При застосуванні еналаприлу у подібних пацієнтів рекомендується регулярно контролювати рівень лейкоцитів,а пацієнтів необхідно попередити про необхідність повідомляти про будь-які ознаки інфекції. Синдром слабкого синусового вузла Рекомендується дотримуватись особливої ​​обережності при застосуванні лерканідипіну у пацієнтів із синдромом слабкого синусового вузла (без встановленого електрокардіостимулятора). Гіперчутливість / ангіоневротичний набряк Внаслідок застосування еналаприлу може розвинутись ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, язика, горлянки або гортані. У такому разі слід негайно припинити прийом препарату. Ангіоневротичний набряк гортані може бути летальним. Ангіоневротичний набряк язика, глотки або гортані може призвести до обструкції дихальних шляхів, необхідно негайно ввести епінефрин (0,3-0,5 мл розчину епінефрину (адреналіну) підшкірно у співвідношенні 1:1000) і підтримувати прохідність дихальних шляхів (ін. Серед пацієнтів негроїдної раси, які отримують терапію інгібітором АПФ, частота виникнення ангіоневротичного набряку є вищою, ніж серед пацієнтів іншої расової приналежності. Пацієнти з ангіоневротичним набряком в анамнезі, не пов'язаним із застосуванням інгібіторів АПФ, мають підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку при застосуванні будь-якого інгібітору АПФ. Оперативні втручання/анестезія Перед хірургічним втручанням (включаючи стоматологічні) необхідно попередити хірурга/анестезіолога про застосування інгібіторів АПФ. Під час хірургічних втручань та/або при проведенні загальної анестезії із застосуванням засобів, що викликають гіпотензію, інгібітори АПФ можуть блокувати утворення ангіотензину II у відповідь на компенсаторне вивільнення реніну. Якщо при цьому розвивається виражене зниження артеріального тиску, яке пояснюється подібним механізмом, його можна коригувати збільшенням ОЦК. Гіперкаліємія Гіперкаліємія може розвиватися і натомість терапії інгібіторами АПФ, зокрема і еналаприлом. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність, літній вік, цукровий діабет, деякі супутні стани (зниження ОЦК, гостра серцева недостатність у стадії декомпенсації, метаболічний ацидоз, первинний гіперальдостеронізм), одночасний прийом калійзберігаючих діуретиків, таких як спіронолак. а також препаратів калію або замінників калію кухонної солі та застосування інших препаратів, що сприяють підвищенню вмісту калію в плазмі крові (наприклад, гепарин). Гіперкаліємія може призвести до серйозних порушень ритму серця, іноді зі смертю. Комбіноване застосування перелічених вище препаратів необхідно проводити з обережністю. Подвійна блокада РААС Наявні об'єктивні дані говорять про збільшення ризику гіпотензії, гіперкаліємії та зниження функції нирок (у тому числі розвитку гострої ниркової недостатності) при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину II або аліскірену. Якщо ж подвійна блокада вважається абсолютно необхідною, подібну терапію слід проводити лише під наглядом фахівця, а також за умов ретельного та частого контролю функції нирок, концентрації електролітів та артеріального тиску. У пацієнтів з діабетичною нефропатією слід уникати супутнього застосування інгібіторів АПФ та блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ. Гіпоглікемія При початку прийому інгібітору АПФ пацієнтами з цукровим діабетом, які отримують пероральні антидіабетичні препарати або інсулін, слід проводити ретельний моніторинг щодо можливого розвитку гіпоглікемії, особливо протягом першого місяця подібного поєднаного прийому. Літій Як правило, супутнє застосування літію та еналаприлу не рекомендується. Індуктори CYP3A4 Одночасний прийом із протисудомними препаратами (наприклад, фенітоїн, карбамазеnін) та рифаміцином може призвести до зниження антигіпертензивного ефекту лерканідипіну. У зв'язку з цим, необхідно частіше контролювати артеріальний тиск. Кашель Описано випадки кашлю при застосуванні інгібіторів АПФ. Кашель при цьому є непродуктивним, носить стійкий характер і дозволяється після скасування терапії. При кашлі, що викликається інгібіторами АПФ, слід проводити диференціальну діагностику з метою унеможливити інші можливі причини кашлю. Алкоголь Слід уникати вживання алкоголю під час терапії препаратом Леркамен Дуо. Фертильність Є відомості про оборотні біохімічні зміни в головках сперматозоїдів при застосуванні блокаторів кальцієвих каналів, які можуть порушувати їхню здатність до запліднення. Вплив лікарського засобу для медичного застосування на здатність керувати транспортними засобами, механізмами. Слід мати на увазі можливість появи слабкості, запаморочення та сонливості, тому необхідно дотримуватися обережності при виконанні робіт, що вимагають підвищеної уваги, особливо на початку лікування, при підвищенні дози препарату та при керуванні транспортними засобами. Умови зберігання: Зберігати при температурі не вище 25 °С.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діючі речовини: лерканідипіну гідрохлорид 10 мг; еналаприлу малеат 20 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат 102 мг/92 мг, целюлоза мікрокристалічна (101) 40 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А) 20 мг, повідон-К30 8 мг, натрію гідрокарбонат 8 мг, магнію стеарат 2 мг; склад оболонки: готові плівкові покриття 6 мг [гіпромелоза-5сР 3,825 мг, титану діоксид (Е171) 1,139 мг, тальк 0,3 мг, макрогол-6000 0,6 мг, барвник хіноліновий жовтий (Е104) 0,121 мг (E172) 0,015 мг]. По 7, 10, 14, 28, 30, 35, 42, 50 або 56 таблеток у блістері з непрозорої тришарової ПА/Ал/ПВХ плівки та алюмінієвої фольги. По 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 або 10 блістерів разом з інструкцією із застосування в картонній пачці.Інформація від виробникаТермін придатності 2 роки. Не застосовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою жовтого кольору; на поперечному розрізі ядро ​​світло-жовтого кольору.ФармакокінетикаНе спостерігається жодних фармакокінетичних взаємодій при одночасному застосуванні лерканідипіну та еналаприлу. Лерканідіпін Всмоктування: лерканідипін всмоктується повністю (в шлунково-кишковому тракті (ЖКТ)) після прийому внутрішньо. При «первинному проходженні» через печінку, внаслідок високого метаболізму, абсолютна біодоступність при прийомі внутрішньо після їди становить приблизно 10%, при прийомі натще біодоступність зменшується на 1/3. Біодоступність після застосування лерканідипіну збільшується в 4 рази, якщо препарат приймається пізніше 2 годин після прийому жирної їжі. Тому препарат слід приймати не раніше як за 15 хвилин до їди. Максимальна концентрація лерканідипіну в плазмі (Сmах) спостерігається через 1,5-3 години. Не кумулює при повторному застосуванні. Терапевтична дія лерканідипіну зберігається протягом 24 годин. Концентрація лерканідипіну в плазмі при прийомі внутрішньо знаходиться в не прямо пропорційній залежності від дозування (нелінійна залежність). При прийомі 10 мг, 20 мг або 40 мг максимальна концентрація лерканідипіну в плазмі крові визначалася у співвідношенні 1:3:8 відповідно, і площа під кривою «концентрація-час» (AUC) - у співвідношенні 1:4:18, що передбачає прогресуючу сатурацію при "первинному проходженні" через печінку. Відповідно, біодоступність зростає зі збільшенням дози. розподіл: розподіл лерканідипіну з плазми крові в тканини та органи відбувається швидко та інтенсивно. Зв'язування лерканідипіну з білками плазми перевищує 98%. У пацієнтів з нирковою та печінковою недостатністю вміст білків плазми зменшено, тому вільна фракція лерканідипіну може бути збільшена. метаболізм: лерканідипін метаболізується за допомогою ізоферменту печінки СYРЗА4 з утворенням неактивних метаболітів. в Виведення: препарат у незмінному вигляді практично не виявляється в сечі та калових масах. Близько 50% прийнятої дози лерканідипіну виводиться нирками, середнє значення періоду напіввиведення (Т1/2) лерканідипіну становить 8-10 год. ів . У пацієнтів похилого віку та пацієнтів з легким або середнім ступенем тяжкості ниркової недостатністю або з легким або середнім ступенем вираженості печінкової недостатністю фармакокінетичні параметри лерканідипіну такі ж, як у загальної групи пацієнтів. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю або у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, була відзначена більш висока концентрація лікарського препарату (приблизно на 70%) у сироватці крові порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок. У пацієнтів із печінковою недостатністю (від середньої до тяжкої) системна біодоступність лерканідипіну збільшена, оскільки препарат метаболізується переважно у печі. ні . Еналап рі л всмоктування: відсоток всмоктування еналаприлу після внутрішнього прийому становить близько 60%. Стах еналаприлу в плазмі крові спостерігається через 1 годину. Прийом їжі не впливає на всмоктування еналапрі ла . розподіл і метаболізм: при прийомі внутрішньо еналаприл швидко гідролізується до еналаприлату, який має інгібуючу дію на АПФ. Максимальна концентрація еналаприлату в сироватці спостерігається приблизно через 4 години після прийому препарату. Період напіввиведення (ефективний напівперіод) еналаприлату після багаторазового перорального прийому еналаприлу становить 11 годин. Зв'язування еналаприлу з білками плазми не перевищує 60 % . Виведення: Виведення еналаприлату здійснюється переважно через нирки. Компонентами виведення є еналаприлат, що становить приблизно 40% від прийнятої дози, та еналаприл у незміненому вигляді (приблизно 20%). %) . У пацієнтів з нирковою недостатністю тривалість дії еналаприлу та еналаприлату збільшує ся. У пацієнтів з легким або середнім ступенем тяжкості ниркової недостатністю (кліренс креатиніну 40-60 мл/хв) при прийомі 5 мг еналаприлу один раз на добу, стадія плато площі під кривою «концентрація-час» (AUC) еналаприлату подвоєна порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну Еналаприлат може бути видалений із загального кровотоку за допомогою гемодіалізу. Діалізний кліренс становить 62 мл/хв.ФармакодинамікаПрепарат являє собою комбінацію інгібітору ангіотензин перетворюючого ферменту (АПФ) (еналаприл) та блокатора «повільних» кальцієвих каналів (БMКК) (лерканідипін), двох антигіпертензивних компонентів з комплементарним механізмом дії, спрямованим на контроль артеріального тиску у хворих з первинною артерією. Лерканідіпін Лерканідипін - похідне дигідропіридину, що інгібує трансмембранний потік кальцію в серцеві клітини та клітини гладкої мускулатури судин. Механізм антигіпертензивної дії обумовлений прямою розслаблюючою дією на гладкі м'язи судин, внаслідок чого знижується загальний периферичний судинний опір. Незважаючи на короткий період напіввиведення з плазми крові, лерканідипін має тривалу антигіпертензивну активність, обумовлену високим коефіцієнтом розподілу в мембрані, і позбавлений негативного інотропного ефекту у зв'язку з його високою судинною селективністю. У зв'язку з тим, що спричинена лерканідипіном вазодилатація виникає поступово, гостра гіпотензія з рефлекторною тахікардією у пацієнтів з артеріальною гіпертензією виникала нечасто. Як і у випадку з іншими асиметричними молекулами 1,4-дигідропіридинів, антигіпертензивна активність лерканідипіну властива переважно його S-енантіомеру (оптичному ізомеру). Еналаприл Еналаприл – інгібітор АПФ, пригнічує утворення ангіотензину II та усуває його судинозвужувальну дію. Еналаприл знижує артеріальний тиск, у положенні лежачи та стоячи, не викликаючи збільшення частоти серцевих скорочень. У зв'язку з тим, що АПФ ідентичний кініназі II, еналаприл також може пригнічувати деградацію брадикініну, пептиду з вираженою вазодилатуючою дією. Однак роль даного механізму в терапевтичному ефекті еналаприлу залишається неясною. Незважаючи на те, що механізм, відповідно до якого еналаприл знижує артеріальний тиск, в основному обумовлений пригніченням ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС), еналаприл виявляє свої антигіпертензивні властивості навіть у хворих з низьким вмістом реніну. Еналаприл знижує загальний периферичний судинний опір, зменшує постнавантаження та переднавантаження на серце. Еналаприл знижує тиск заклинювання легеневих капілярів. Після прийому еналаприлу, незважаючи на посилення кровообігу в нирках, швидкість клубочкової фільтрації залишалася незмінною. Симптоматична ортостатична гіпотензія нечасто. У деяких хворих може знадобитися кілька тижнів лікування для поступового зниження артеріального тиску до оптимальних показників.Швидкого підвищення артеріального тиску після різкого припинення прийому еналаприлу не було відзначено. У популяції хворих із захворюваннями нирок за наявності або відсутності цукрового діабету після прийому еналаприлу спостерігається зниження альбумінурії, виведення імуноглобуліну класу G (IgG) із сечею та зниження вмісту загальної кількості білка у сечі. Ефективне пригнічення активності АПФ зазвичай відбувається протягом 2-4 годин після одноразового перорального прийому еналаприлу. Поява антигіпертензивного ефекту спостерігається зазвичай через одну годину з максимальним зниженням артеріального тиску через 4-6 годин після прийому лікарського препарату. Тривалість дії залежить від дози, але в рекомендованому діапазоні доз гемодинамічний ефект зберігається щонайменше 24 години.У популяції хворих із захворюваннями нирок за наявності або відсутності цукрового діабету після прийому еналаприлу спостерігається зниження альбумінурії, виведення імуноглобуліну класу G (IgG) із сечею та зниження вмісту загальної кількості білка у сечі. Ефективне пригнічення активності АПФ зазвичай відбувається протягом 2-4 годин після одноразового перорального прийому еналаприлу. Поява антигіпертензивного ефекту спостерігається зазвичай через одну годину з максимальним зниженням артеріального тиску через 4-6 годин після прийому лікарського препарату. Тривалість дії залежить від дози, але в рекомендованому діапазоні доз гемодинамічний ефект зберігається щонайменше 24 години.У популяції хворих із захворюваннями нирок за наявності або відсутності цукрового діабету після прийому еналаприлу спостерігається зниження альбумінурії, виведення імуноглобуліну класу G (IgG) із сечею та зниження вмісту загальної кількості білка у сечі. Ефективне пригнічення активності АПФ зазвичай відбувається протягом 2-4 годин після одноразового перорального прийому еналаприлу. Поява антигіпертензивного ефекту спостерігається зазвичай через одну годину з максимальним зниженням артеріального тиску через 4-6 годин після прийому лікарського препарату. Тривалість дії залежить від дози, але в рекомендованому діапазоні доз гемодинамічний ефект зберігається щонайменше 24 години.виведення імуноглобуліну класу G (IgG) із сечею та зниження вмісту загальної кількості білка в сечі. Ефективне пригнічення активності АПФ зазвичай відбувається протягом 2-4 годин після одноразового перорального прийому еналаприлу. Поява антигіпертензивного ефекту спостерігається зазвичай через одну годину з максимальним зниженням артеріального тиску через 4-6 годин після прийому лікарського препарату. Тривалість дії залежить від дози, але в рекомендованому діапазоні доз гемодинамічний ефект зберігається щонайменше 24 години.виведення імуноглобуліну класу G (IgG) із сечею та зниження вмісту загальної кількості білка в сечі. Ефективне пригнічення активності АПФ зазвичай відбувається протягом 2-4 годин після одноразового перорального прийому еналаприлу. Поява антигіпертензивного ефекту спостерігається зазвичай через одну годину з максимальним зниженням артеріального тиску через 4-6 годин після прийому лікарського препарату. Тривалість дії залежить від дози, але в рекомендованому діапазоні доз гемодинамічний ефект зберігається щонайменше 24 години.за одну годину з максимальним зниженням артеріального тиску через 4-6 годин після прийому лікарського препарату. Тривалість дії залежить від дози, але в рекомендованому діапазоні доз гемодинамічний ефект зберігається щонайменше 24 години.за одну годину з максимальним зниженням артеріального тиску через 4-6 годин після прийому лікарського препарату. Тривалість дії залежить від дози, але в рекомендованому діапазоні доз гемодинамічний ефект зберігається щонайменше 24 години.Показання до застосуванняДозування 10 мг+10 мг: есенціальна гіпертензія (при неефективності монотерапії лерканідипіном 10 мг). Дозування 10 мг + 20 мг: есенціальна гіпертензія (при неефективності монотерапії еналаприлом 20 мг).Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до лерканідипіну, еналаприлу або до іншого інгібітора АПФ та інших БМКК, похідних дигідропіридину, а також до будь-якого іншого компонента препарату; обструкція виносить тракту лівого шлуночка, включаючи стеноз аортального клапана; хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації; спадковий та/або ідіопатичний ангіоневротичний набряк, у тому числі – в анамнезі; у пацієнтів з цукровим діабетом або з порушенням функції нирок (при швидкості клубочкової фільтрації нестабільна стенокардія; протягом першого місяця після перенесеного інфаркту міокарда; тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв), включаючи пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі; тяжка печінкова недостатність; одночасне застосування з сильними інгібіторами ізоферменту СYРЗА4 (кетоконазол, ітраконазол, еритроміцин, ритонавір, тролеандоміцин), а також циклоспорином та грейпфрутовим соком; ангіоневротичний набряк на фоні застосування інгібіторів АПФ (в анамнезі); дефіцит лактази, непереносимість лактози та синдром глюкозо галактозної мальабсорбції; дитячий вік (до 18 років); вагітність, грудне вигодовування; жінки, здатні до народження дітей і не користуються надійними засобами контрацепції. З обережністю синдром слабкості синусового вузла (без одночасного застосування штучного водія ритму серця); лівошлуночкова недостатність, ішемічна хвороба серця; ниркова недостатність (кліренс креатиніну понад 30 мл/хв); реноваскулярна гіпертензія; цереброваскулярні захворювання; стан після нещодавно виконаної трансплантації нирки (досвід застосування відсутній); печінкова недостатність; пригнічення кістковомозкового кровотворення (нейтропенія/агранулоцитоз); важкі аутоімунні захворювання сполучної тканини (у тому числі склеродермія, системний червоний вовчак); одночасне застосування з імунодепресантами, алопуринолом, прокаїнамідом; одночасне застосування з індукторами CYP3A4 (наприклад, фенітоїн, карбамазепін, рифампіцин); цукровий діабет; хірургічні втручання та загальна анестезія; пацієнти, які дотримуються дієти з обмеженням споживання кухонної солі; гіперкаліємія; одночасне застосування з препаратами літію; одночасне застосування з антагоністами рецепторів ангіотензину II або препаратами, що містять аліскірен; анафілактоїдні реакції при десенсибілізації до отрути перетинчастокрилих; анафілактоїдні реакції під час аферезу ліпопротеїнів низької щільності; пацієнти негроїдної раси; стани, що супроводжуються зниженням обсягу циркулюючої крові (ОЦК), у тому числі діарея, блювання, а також на фоні застосування діуретиків; первинний гіперальдостеронізмВагітність та лактаціяВагітність Застосування препарату Леркамен Дуо протипоказане під час вагітності, а також жінкам здатним до дітородіння і не користуються надійними засобами контрацепції. Еналаприл Еналаприл проникає через плаценту. Інгібітори АПФ можуть викликати захворювання або загибель плода або новонародженого при призначенні у ІІ та ІІІ триместрах вагітності. Відомо, що застосування інгібіторів АПФ супроводжувалося негативним впливом на плід та новонародженого, включаючи розвиток артеріальної гіпотензії, ниркової недостатності, гіперкаліємії та/або гіпоплазії кісток черепа у новонародженого. Можливий розвиток олігогідрамніону, мабуть, внаслідок зниження функції нирок плода. Це ускладнення може призводити до розвитку контрактури кінцівок, деформації кісток черепа, включаючи його лицьову частину, гіпоплазії легень. Тератогенний ефект при застосуванні інгібіторів АПФ (еналаприл) у першому триместрі не доведений, проте не варто виключати цю можливість. Новонароджені, чиї матері приймали препарат,повинні ретельно спостерігатися щодо виявлення артеріальної гіпотензії. Пацієнтки, які перебувають на терапії інгібіторами АПФ при плануванні вагітності, повинні перейти на альтернативні схеми гіпотензивного лікування. При встановленні факту вагітності прийом інгібіторів АПФ має бути негайно припинено. За необхідності слід призначити альтернативну терапію. Лерканідіпін Тератогенний ефект лерканідипіну у тварин відсутній, однак він спостерігався при застосуванні інших препаратів із групи дигідропіридинів. Клінічні дані щодо застосування лерканідипіну при вагітності відсутні. Протипоказано застосування препарату у жінок дітородного віку, які не застосовують надійних засобів контрацепції. Лактація Протипоказано застосування Леркамену Дуо в період грудного вигодовування, оскільки еналаприл та його основний метаболіт – еналаприлат проникають у грудне молоко. Відомості про екскрецію лерканідипіну у грудне молоко відсутні.Побічна діяОгляд даних із профілю безпеки Безпека препарату Леркамен Дуо оцінювалася у п'яти подвійних сліпих контрольованих клінічних дослідженнях та у двох довгострокових відкритих дослідженнях тривалого лікування. Загалом препарат Леркамен Дуо в дозах 10 мг/10 мг, 20 мг/10 мг і 20 мг/20 мг отримував 1141 пацієнт. Побічні ефекти, що спостерігалися при комбінованій терапії, були схожі на побічні ефекти, вже зареєстровані при застосуванні окремих компонентів. Найчастіші небажані реакції під час терапії препаратом Леркамен® Дуо включали кашель (4,03%), запаморочення (1,67%) і головний біль (1,67%). Зведена таблиця небажаних реакцій У наведеній нижче таблиці представлені небажані реакції, зареєстровані в клінічних дослідженнях препарату Леркамен Дуо, що застосовувався в дозах 10 мг/10 мг, 20 мг/10 мг і 20 мг/20 мг, для яких з достатніми підставами можна припускати наявність причинно-наслідкового зв'язку ; ці явища представлені за класами систем органів MedDRA та частотою з використанням наступних категорій: дуже часто ( 1/10), часто ( ≥1/100 -< 1/10), нечасто ( ≥1/1000 -< 1/100), рідко (≥1/10 000 -< 1/1000), дуже рідко (< 1/10 000) і невідомо (неможливо оцінити на основі наявних даних). Порушення з боку системи крові та лімфатичної системи Нечасто: Тромбоцитопенія Рідко: Зниження концентрації гемоглобіну Порушення з боку імунної системи Рідко: Гіперчутливість Порушення з боку метаболізму та харчування Нечасто: Гіперкаліємія Психічні порушення Нечасто: Тривожність Порушення з боку нервової системи Часто: Запаморочення, головний біль Нечасто: Постуральне запаморочення Порушення з боку органів слуху та лабіринту Нечасто: Вертіго Рідко: Тінітус Порушення з боку серця Нечасто: Тахікардія, відчуття серцебиття Порушення з боку судин Нечасто: Гіперемія, артеріальна гіпотензія Рідко: Колапс Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Часто: Кашель Рідко: Сухість у глотці, біль у ротоглотці Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Нечасто: Біль у животі, запор, нудота Рідко: Диспепсія, набряк губ, порушення з боку язика, діарея, сухість у роті, гінгівіт Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Нечасто: Підвищення активності АЛТ, підвищення активності АСТ Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини Нечасто: Ерітема Рідко: Ангіоневротичний набряк, набряклість обличчя, дерматит, висипання, кропив'янка Порушення з боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини Нечасто: Артралгія Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Нечасто: Поллакіурія Рідко: Ніктурія, поліурія Порушення з боку статевої системи та молочних залоз Рідко: Еректильна дисфункція Загальні порушення та порушення в галузі введення препарату Нечасто: Астенія, втома, спека, периферичні набряки Побічні ефекти, що спостерігалися лише у одного пацієнта, вказані у категорії рідко. Додаткова інформація щодо окремих компонентів Небажані реакції, зареєстровані при застосуванні одного з окремих компонентів (еналаприлу або лерканідипіну), також можуть бути потенційним побічним ефектом препарату Леркамен Дуо, навіть якщо вони не спостерігалися в клінічних дослідженнях або під час постмаркетингового спостереження. Монотерапія еналаприлом При застосуванні еналаприлу зареєстровані такі небажані лікарські реакції: Порушення з боку системи крові та лімфатичної системи: Нечасто: анемія (включаючи апластичну та гемолітичну) Рідко: нейтропенія, зниження концентрації гемоглобіну, зниження гематокриту, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, пригнічення кісткового мозку, панцитопенія, лімфаденопатія, аутоімунні захворювання Порушення з боку ендокринної системи: Невідомо: синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону Порушення з боку метаболізму та харчування: Нечасто: гіпоглікемія Порушення з боку нервової системи та психічні розлади: Часто: головний біль, депресія Нечасто: сплутаність свідомості, сонливість, інсомнія, нервозність, парестезія, вертиго Рідко: патологічні сновидіння, порушення сну Порушення з боку органу зору: Дуже часто: розфокусованість зору Порушення з боку серця та судин: Дуже часто: запаморочення Часто: артеріальна гіпотензія (включаючи ортостатичну гіпотензію), синкопальний стан, біль у грудній клітці, порушення ритму, стенокардія, тахікардія Нечасто: ортостатична гіпотензія, відчуття сильного серцебиття, інфаркт міокарда або гостре порушення мозкового кровообігу*, можливо зумовлене надмірною гіпотензією у пацієнтів із групи високого ризику Рідко: синдром Рейно * Частота явищ була схожа з частотою в групах плацебо та активного контролю у клінічних дослідженнях. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: Дуже часто: кашель Часто: задишка Нечасто: ринорея, біль у глотці та захриплість голосу, бронхоспазм/астма Рідко: легеневі інфільтрати, риніт, алергічний альвеоліт/еозинофільна пневмонія Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: Дуже часто: нудота Часто: діарея, біль у животі, порушення смаку Нечасто: кишкова непрохідність, панкреатит, блювота, диспепсія, запор, анорексія, подразнення стінок шлунка, сухість у роті, виразка шкіри Рідко: стоматит / афтозні виразки, глосит Дуже рідко: кишковий ангіоневротичний набряк Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: Рідко: печінкова недостатність, гепатит – гепатоцелюлярний або холестатичний, гепатит, включаючи некроз печінки, холестаз (включаючи жовтяницю) Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини: Часто: висип, гіперчутливість / ангіоневротичний набряк: реєструвався ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, голосової щілини та/або гортані Нечасто: діафорез, свербіж, кропив'янка, алопеція Рідко: мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, ексфоліативний дерматит, токсичний епідермальний некроліз, пухирчатка, еритродермія Повідомлялося про випадки реєстрації симптомокомплексу, який може включати деякі або всі перелічені нижче явища: лихоманка, серозит, васкуліт, міалгія/міозит, артралгія/артрит, позитивний результат аналізу на антинуклеарні антитіла, підвищення ШОЕ, еозинофілія та лейкоцитоз. Можлива висипка, фотосенсибілізація або інші дерматологічні прояви. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: Нечасто: порушення функції нирок, ниркова недостатність, протеїнурія Рідко: олігурія Порушення з боку статевої системи та молочних залоз: Нечасто: імпотенція Рідко: гінекомастія Загальні порушення та порушення у сфері введення препарату: Дуже часто: астенія Часто: втома Нечасто: спазми м'язів, припливи, тинітум, нездужання, лихоманка Результати обстежень: Часто: гіперкаліємія, підвищення концентрації креатиніну в сироватці Нечасто: підвищення концентрації сечовини у крові, гіпонатріємія. Рідко: підвищення активності ферментів печінки, підвищення концентрації білірубіну у сироватці. Монотерапія лерканідипіном Небажані лікарські реакції, що найчастіше спостерігалися в контрольованих клінічних дослідженнях, включали головний біль, запаморочення, периферичні набряки, тахікардію, відчуття сильного серцебиття та гіперемію (кожне явище спостерігалося менш ніж у 1% пацієнтів). Порушення з боку імунної системи Дуже рідко: гіперчутливість Психічні порушення Рідко: сонливість Порушення з боку нервової системи Нечасто: головний біль, запаморочення Порушення з боку серця Нечасто: тахікардія, відчуття сильного серцебиття Рідко: стенокардія Порушення з боку судин Нечасто: гіперемія Дуже рідко: синкопальний стан Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Рідко: нудота, диспепсія, діарея, біль у животі, блювання Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини Рідко: висип Порушення з боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини Рідко: міалгія Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Рідко: поліурія Загальні порушення та порушення в галузі введення препарату Нечасто: периферичні набряки Рідко: астенія, втома На підставі спонтанних повідомлень, отриманих у ході постмаркетингового спостереження, були ідентифіковані такі рідкісні (< 1/10 000) небажані реакції: гіпертрофія ясен, оборотне підвищення активності трансаміназ у сироватці, артеріальна гіпотензія, прискорене сечовипускання та біль у грудній клітині. При застосуванні деяких дигідропіридинів у поодиноких випадках можливий розвиток болю в грудній клітці з прекордіальною локалізацією або стенокардією. У дуже рідкісних випадках у пацієнтів із раніше існуючою стенокардією можливе збільшення частоти, тривалості або тяжкості цих нападів. Можливі ізольовані випадки інфаркту міокарда. Лерканідипін, мабуть, не має жодних несприятливих ефектів щодо рівнів глюкози в крові або ліпідів сироватки.Взаємодія з лікарськими засобамиАнтигіпертензивний ефект препарату може потенціюватися при одночасному застосуванні з іншими препаратами з аналогічним ефектом, такими як діуретики, бета-адреноблокатори, альфаадреноблокатори та інші. Крім того, при спільному застосуванні можливі наступні ефекти, що спостерігалися з кожною з діючих речовин Лерканідіпін: Інгібітори CYP3A4/циклоспорин/грейпфрутовий сік Препарат не можна приймати у поєднанні з інгібіторами СYРЗА4, такими як кетоконазол, інтраконазол, ритонавір, еритроміцин, тролеандоміцин та іншими, з циклоспорином та грейпфрутовим соком (збільшують концентрацію препарату в крові та призводять до потенціювання антигіпер). Субстрати CYP3A4 Необхідно бути обережними при одночасному прийомі з такими препаратами як терфенадин, астемізол та III класом антиаритмічних препаратів (наприклад, аміодарон) та антиаритмічним препаратом І класу хінідин. Індуктори CYP3A4 Одночасний прийом з протисудомними препаратами (наприклад, фенітоїн, карбамазеnін) та рифаміцином може призвести до зниження антигіпертензивного ефекту лерканідипіну. У зв'язку з цим необхідно частіше, ніж зазвичай контролювати артеріальний тиск. Дігоксин Прийом дигоксину повинен бути під ретельним контролем для виявлення клінічних симптомів токсичності дигоксину. Мідазолам У здорових добровольців супутній прийом мідазоламу в дозі 20 мг внутрішньо посилював всмоктування лерканідипіну (приблизно на 40%), при цьому уповільнюючи швидкість всмоктування (tmax збільшувалося з 1,75 до 3 годин). Змін концентрацій мідазоламу при цьому не відбувається Метопролол Метопролол зменшує біодоступність лерканідипіну на 50%, у той час як біодоступність метопрололу залишається незмінною. менше, лерканідипін можна безпечно застосовувати одночасно з блокаторами β-адренергічних рецепторів. Ціметідин Циметидин у дозі 800 мг на день не призводить до значних змін вмісту та концентрації лерканідипіну в сироватці крові, проте при подібному поєднанні потрібна особлива обережність, тому що при більш високих дозах циметидину біодоступність лерканідипіну, а, отже, і його антигіпертензивний ефект. Флуоксетин Флуоксетин не впливає на фармакокінетику лерканідипіну. Симвастатин У разі прийому препарату з симвастатином препарат слід приймати вранці, а симвастатин – увечері. Варфарін Прийом лерканідипіну одночасно з варфарином у дозі 20 мг натще не впливає на фармакокінетику останнього. Алкоголь Слід уникати вживання алкоголю, оскільки він може посилювати ефект антигіпертензивних препаратів, які є вазодилататорами. Еналапріл: Подвійна блокада РААС Дані клінічних досліджень говорять про те, що подвійна блокада РААС при поєднаному застосуванні інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину II або аліскірену супроводжується вищою частотою таких небажаних явищ як гіпотензія, гіперкаліємія та погіршення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність), як або одним препаратом, що діє щодо РААС. Препарати та речовини, що впливають на вміст калію у сироватці крові Інгібітори АПФ зменшують втрату калію, індуковану діуретиками. Одночасний прийом препарату з солями калію, з калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, триамтерен, еплеренон, амілорид), інгібіторамі такролімусом та триметопримом, збільшує ризик розвитку гіперкаліємії. Препарати літію Не рекомендується застосовувати одночасно з солями літію, оскільки при супутньому застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ відзначалися оборотні збільшення концентрацій літію в сироватці та прояви токсичності. .Якщо прийом такої комбінації необхідний, то проводять ретельний контроль вмісту літію в сироватці крові. Антидіабетичні препарати Одночасний прийом з антидіабетичними препаратами (як пероральними, так і інсулінами), особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок, може спричинити розвиток гіпоглікемії на першому тижні лікування. Діуретики (тіазидні або петлеві діуретики) Діуретики (петльові та тіазидні) при попередньому застосуванні можуть викликати зменшення ОЦК і таким чином підвищити ризик вираженого зниження АТ при лікуванні препаратом. на початку терапії. Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ), включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) Тривале застосування нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП), включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2), може знизити антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Як нестероїдні протизапальні препарати можуть призвести до підвищення Функції нирок. Як правило, ці ефекти носять оборотний характер. Таким чином, слід бути обережним при застосуванні подібної комбінації у пацієнтів з порушенням функції нирок.Слід забезпечити адекватне поповнення втрати рідини та розглянути необхідність моніторингу функції нирок як одразу після початку подібної супутньої терапії, так і періодично після цього. БаклофенБаклофен посилює антигіпертензивний ефект. ЦиклоспоринЦиклоспорин збільшує ризик гіперкаліємії. АПФ може призвести до додаткового зниження АТ. Кортикостероїди Кортикостероїди (крім гідрокортизону як замісна терапія при хворобі Аддісона) знижують антигіпертензивний ефект (затримка рідини з подальшим збільшенням ОЦК).Інші антигіпертензивні препарати: Спільне застосування з іншими гіпотензивними засобами може посилити антигіпертензивний ефект еналаприлу. можуть призвести до підвищеного ризику виникнення лейкопенії. Антациди Антациди сприяють зниженню біодоступності інгібіторів АПФ.тромболітиками та β-блокаторами.Препарати золотаПри одночасному застосуванні з препаратом золота (натрію ауротіомалат) внутрішньовенно можливий розвиток побічної дії (включаючи гіперемію шкіри обличчя, нудоту, блювання та гіпотензію).Спосіб застосування та дозиПриймати препарат слід по одній таблетці один раз на добу. Приймати бажано вранці, не раніше ніж за 15 хвилин до їди, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю води. Не можна запивати грейпфрутовим соком. Препарат Леркамен Дуо не призначений для стартового лікування гіпертензії. Терапію препаратом слід розпочинати після попереднього титрування доз монопрепаратів лерканідипіну та еналаприлу. Дозування 10 мг + 10 мг: при неефективності монотерапії лерканідипіном 10 мг слід розпочати прийом препарату Леркамен Дуо в дозі 10 мг + 10 мг. Дозування 10 мг+20 мг: при неефективності монотерапії еналаприлом 20 мг слід розпочати прийом препарату Леркамен® Дуо в дозі 10 мг+20 мг. Дозу препарату вибирає лікар.ПередозуванняУ результаті постмаркетингового застосування зареєстровано низку випадків навмисної передозування, у яких знадобилася госпіталізація; пацієнти приймали еналаприл/лерканідипін у дозах від 100 до 1000 мг (кожний препарат). Симптоми, про які повідомлялося (зниження систолічного артеріального тиску, брадикардія, неспокій, сонливість та біль у боці), також могли бути обумовлені супутнім застосуванням високих доз інших препаратів (наприклад, β-блокаторів). Передозування може спричинити стан, зумовлений передозуванням будь-якої з діючих речовин. Лерканідіпін: Симптоми: периферична вазодилатація з вираженим зниженням артеріального тиску та рефлекторною тахікардією, блювання. Лікування: симптоматичне лікування. У разі розвитку гіпотензії пацієнтів слід помістити в позу лежачи на спині, на плоскій поверхні, з ногами, піднятими на 25-30 см. Вибір методу лікування залежить від ступеня передозування та від спостережуваних симптомів. Застосовують такі методи надання медичної допомоги: промивання шлунка, прийом високих доз катехоламінів, фуросеміду, серцевих глікозидів та плазмозамінників, активованого вугілля, проносних засобів та внутрішньовенне введення допаміну. Також для запобігання розвитку брадикардії можливе внутрішньовенне введення атропіну. Враховуючи тривалу фармакологічну дію лерканідипіну, за серцево-судинним статусом пацієнтів із передозуванням необхідно спостерігати протягом принаймні 24 годин. В даний час немає відомостей про значення діалізу.Оскільки цей препарат характеризується високою ліпофільністю, його рівні у плазмі з високою ймовірністю не вказуватимуть на тривалість фази ризику. Діаліз може бути неефективним. Еналапріл: Симптоми: основна ознака передозування - виражене зниження артеріального тиску, що починається приблизно через 6 годин після прийому таблеток, що супроводжується блокадою РААС та каталепсією. Також може розвинутись колапс, електролітний дисбаланс, ниркова недостатність, гіпервентиляція, тахікардія, відчуття серцебиття, брадикардія, запаморочення, тривога та кашель. Лікування: симптоматичне лікування. У разі розвитку гіпотензії пацієнтів слід помістити в позу лежачи на спині, на плоскій поверхні, з ногами, піднятими на 25-30 см. У тяжких випадках рекомендується внутрішньовенне введення 0,9% розчину натрію хлориду і, якщо це можливо, внутрішньовенне введення катехоламінів. Якщо симптоми передозування розвинулися одразу після прийому препарату, необхідно викликати блювання, провести промивання шлунка та прийняти препарати із групи адсорбуючих засобів або натрію сульфат. Еналаприлат може бути виведений із кровоносного русла за допомогою гемодіалізу. При резистентній терапії брадикардії показано застосування штучного водія ритму. Необхідний тривалий моніторинг показників життєво важливих функцій, електролітів сироватки та креатиніну.Запобіжні заходи та особливі вказівкиОсобливої ​​уваги при лікуванні гіпертонії вимагають пацієнти: з тяжкою артеріальною гіпотензією (систолічний артеріальний тиск менше 90 мм рт. ст.); із декомпенсованою серцевою недостатністю. Симптоматична гіпотензія У пацієнтів з неускладненим перебігом артеріальної гіпертензії симптоматична гіпотензія трапляється рідко. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією, які отримують еналаприл, ймовірність розвитку симптоматичної гіпотензії найбільш висока при зниженні обсягу циркулюючої рідини, наприклад, на фоні терапії діуретиками, а також при обмеженні споживання солі, діалізі, діареї або блюванні. Відзначалися випадки симптоматичної гіпотензії у пацієнтів із серцевою недостатністю, як за наявності ниркової недостатності, так і без неї. Найбільш висока ймовірність її розвитку на більш важких стадіях серцевої недостатності, при яких потрібне застосування високих доз петлевих діуретиків, а також є гіпонатріємія та функціональне порушення функції нирок. У цих пацієнтів терапію слід розпочинати під медичним наглядом; Крім того,потрібне ретельне спостереження щоразу при корекції дози еналаприлу та/або діуретика. Аналогічний підхід потенційно доцільний і щодо пацієнтів з ішемічною хворобою серця або цереброваскулярною хворобою, оскільки надмірне зниження артеріального тиску у них може призвести до розвитку інфаркту міокарда або гострого порушення мозкового кровообігу. При розвитку гіпотензії пацієнта слід помістити у становище лежачи і, за необхідності, внутрішньовенно ввести фізіологічний розчин. Транзиторна гіпотензія не є протипоказанням до подальшого застосування препарату; як правило, після підвищення артеріального тиску у зв'язку з поповненням обсягу циркулюючої рідини прийом препарату можна продовжити. У деяких пацієнтів із серцевою недостатністю при нормальному або зниженому артеріальному тиску прийом еналаприлу може супроводжуватись додатковим зниженням системного артеріального тиску. Цей ефект є очікуваним і, як правило, не є приводом для скасування терапії. Якщо гіпотензія супроводжується симптоматикою, може знадобитися зниження дози та/або відміна діуретика та/або еналаприлу. Дисфункція лівого шлуночка та ішемічна хвороба серця Хоча в дослідженнях з гемодинамічним контролем не було виявлено порушення функції лівого шлуночка, слід бути обережним при застосуванні антагоністів кальцію у пацієнтів з дисфункцією лівого шлуночка. Було висловлено припущення про можливе збільшення серцево-судинного ризику при застосуванні деяких короткодіючих антагоністів кальцію дигідропіридинового ряду у пацієнтів з ішемічною хворобою серця. Хоча лерканідипін є препаратом тривалої дії, слід бути обережним у подібних пацієнтів. У деяких випадках деякі антагоністи кальцію дигідропіридинового ряду можуть викликати біль у прекордіальній ділянці або призводити до появи стенокардії. У дуже рідкісних випадках пацієнти, у яких є стенокардія, можуть відзначити збільшення частоти, тривалості або тяжкості нападів. Можуть також спостерігатися окремі випадки інфаркту міокарда. Порушення функції нирок Особливої ​​обережності необхідно дотримуватися на початкових стадіях лікування пацієнтів з легким та помірним ступенем ниркової недостатності (кліренс креатиніну більше 30 мл/хв). В рамках стандартної медичної допомоги у подібних пацієнтів необхідно контролювати вміст калію та креатиніну у сироватці. При прийомі еналаприлу, особливо у пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю або при захворюваннях нирок, включаючи стеноз ниркової артерії, спостерігався розвиток ниркової недостатності. У разі швидкого виявлення та початку адекватного лікування ниркова недостатність, що розвивається на терапії еналаприлом, як правило, є оборотною. У деяких пацієнтів з гіпотензією без існуючих захворювань нирок відзначалися випадки підвищення концентрацій сечовини та креатиніну в крові при одночасному застосуванні еналаприлу та діуретика. Може знадобитися зниження дози еналаприлу та/або його скасування. У такій ситуації слід виключити наявність стенозу ниркової артерії. Реноваскулярна гіпертензія Пацієнти з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки особливо схильні до ризику розвитку гіпотензії або ниркової недостатності внаслідок прийому інгібіторів АПФ. Для цієї групи пацієнтів лікування має проходити під суворим контролем лікаря, з ретельним підбором дози та призначенням низьких доз препарату. Перед початком та у процесі лікування необхідно проводити контроль функції нирок. Печінкова недостатність Особливої ​​обережності слід дотримуватися на початкових стадіях лікування пацієнтів з легким та середнім ступенем вираженості недостатності функції печінки. У пацієнтів з порушенням функції печінки можливе посилення антигіпертензивних ефектів лерканідипіну. При виникненні жовтяниці та значному підвищенні активності печінкових ферментів необхідно терміново припинити прийом інгібіторів АПФ та звернутися до лікаря. Анафілактоїдні реакції під час аферезу ліпопротеїнів низької щільності та при десенсибілізації до отрути перетинчастокрилих. Внаслідок підвищеного ризику анафілактоїдних реакцій не слід призначати препарат пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі з використанням високоміцних поліакрилонітрилових мембран (AN69®), що піддаються аферезу ліпопротеїнів низької щільності з декстрану сульфатом або безпосередньо перед проведенням процедури десенсибілізації до осені. Етнічні відмінності Як і інші інгібітори АПФ, еналаприл має менш виражену антигіпертензивну дію у пацієнтів негроїдної раси порівняно з іншими расами. Нейтропенія/агранулоцитоз У пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, відзначалася нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопенія та анемія. У пацієнтів з нормальною функцією нирок і за відсутності інших факторів нейтропенії розвивається лише в окремих випадках. Слід дотримуватися особливої ​​обережності при застосуванні еналаприлу у пацієнтів з аутоімунними васкулітами в рамках системних захворювань сполучної тканини, на фоні терапії імунодепресантами, алопуринолом, прокаїнамідом або при сумісному наявності цих факторів, особливо, якщо початково є порушення функції нирок. У деяких подібних пацієнтів розвивалися важкі інфекції, і в деяких випадках інтенсивна антибіотикотерапія виявлялася неефективною. При застосуванні еналаприлу у подібних пацієнтів рекомендується регулярно контролювати рівень лейкоцитів,а пацієнтів необхідно попередити про необхідність повідомляти про будь-які ознаки інфекції. Синдром слабкого синусового вузла Рекомендується дотримуватись особливої ​​обережності при застосуванні лерканідипіну у пацієнтів із синдромом слабкого синусового вузла (без встановленого електрокардіостимулятора). Гіперчутливість / ангіоневротичний набряк Внаслідок застосування еналаприлу може розвинутись ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, язика, горлянки або гортані. У такому разі слід негайно припинити прийом препарату. Ангіоневротичний набряк гортані може бути летальним. Ангіоневротичний набряк язика, глотки або гортані може призвести до обструкції дихальних шляхів, необхідно негайно ввести епінефрин (0,3-0,5 мл розчину епінефрину (адреналіну) підшкірно у співвідношенні 1:1000) і підтримувати прохідність дихальних шляхів (ін. Серед пацієнтів негроїдної раси, які отримують терапію інгібітором АПФ, частота виникнення ангіоневротичного набряку є вищою, ніж серед пацієнтів іншої расової приналежності. Пацієнти з ангіоневротичним набряком в анамнезі, не пов'язаним із застосуванням інгібіторів АПФ, мають підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку при застосуванні будь-якого інгібітору АПФ. Оперативні втручання/анестезія Перед хірургічним втручанням (включаючи стоматологічні) необхідно попередити хірурга/анестезіолога про застосування інгібіторів АПФ. Під час хірургічних втручань та/або при проведенні загальної анестезії із застосуванням засобів, що викликають гіпотензію, інгібітори АПФ можуть блокувати утворення ангіотензину II у відповідь на компенсаторне вивільнення реніну. Якщо при цьому розвивається виражене зниження артеріального тиску, яке пояснюється подібним механізмом, його можна коригувати збільшенням ОЦК. Гіперкаліємія Гіперкаліємія може розвиватися і натомість терапії інгібіторами АПФ, зокрема і еналаприлом. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність, літній вік, цукровий діабет, деякі супутні стани (зниження ОЦК, гостра серцева недостатність у стадії декомпенсації, метаболічний ацидоз, первинний гіперальдостеронізм), одночасний прийом калійзберігаючих діуретиків, таких як спіронолак. а також препаратів калію або замінників калію кухонної солі та застосування інших препаратів, що сприяють підвищенню вмісту калію в плазмі крові (наприклад, гепарин). Гіперкаліємія може призвести до серйозних порушень ритму серця, іноді зі смертю. Комбіноване застосування перелічених вище препаратів необхідно проводити з обережністю. Подвійна блокада РААС Наявні об'єктивні дані говорять про збільшення ризику гіпотензії, гіперкаліємії та зниження функції нирок (у тому числі розвитку гострої ниркової недостатності) при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину II або аліскірену. Якщо ж подвійна блокада вважається абсолютно необхідною, подібну терапію слід проводити лише під наглядом фахівця, а також за умов ретельного та частого контролю функції нирок, концентрації електролітів та артеріального тиску. У пацієнтів з діабетичною нефропатією слід уникати супутнього застосування інгібіторів АПФ та блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ. Гіпоглікемія При початку прийому інгібітору АПФ пацієнтами з цукровим діабетом, які отримують пероральні антидіабетичні препарати або інсулін, слід проводити ретельний моніторинг щодо можливого розвитку гіпоглікемії, особливо протягом першого місяця подібного поєднаного прийому. Літій Як правило, супутнє застосування літію та еналаприлу не рекомендується. Індуктори CYP3A4 Одночасний прийом із протисудомними препаратами (наприклад, фенітоїн, карбамазеnін) та рифаміцином може призвести до зниження антигіпертензивного ефекту лерканідипіну. У зв'язку з цим, необхідно частіше контролювати артеріальний тиск. Кашель Описано випадки кашлю при застосуванні інгібіторів АПФ. Кашель при цьому є непродуктивним, носить стійкий характер і дозволяється після скасування терапії. При кашлі, що викликається інгібіторами АПФ, слід проводити диференціальну діагностику з метою унеможливити інші можливі причини кашлю. Алкоголь Слід уникати вживання алкоголю під час терапії препаратом Леркамен Дуо. Фертильність Є відомості про оборотні біохімічні зміни в головках сперматозоїдів при застосуванні блокаторів кальцієвих каналів, які можуть порушувати їхню здатність до запліднення. Вплив лікарського засобу для медичного застосування на здатність керувати транспортними засобами, механізмами. Слід мати на увазі можливість появи слабкості, запаморочення та сонливості, тому необхідно дотримуватися обережності при виконанні робіт, що вимагають підвищеної уваги, особливо на початку лікування, при підвищенні дози препарату та при керуванні транспортними засобами. Умови зберігання: Зберігати при температурі не вище 25 °С.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: лерканідипіну гідрохлорид – 10 мг; допоміжні речовини (ядро): лактози моногідрат (цукор молочний) – 31,5 мг; целюлоза мікрокристалічна – 38,5 мг; натрію гліколят крохмалю – 15,5 мг; гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза) – 3,5 мг; магнію стеарат – 1,0 мг; допоміжні речовини (оболонка): Опадрай II (спирт полівініловий, частково гідролізований – 1,2 мг; титану діоксид Е 171 – 0,67998 мг; тальк – 0,444 мг; макрогол (поліетиленгліколь) 3350 – 0,606 мг2 - 0,06825 мг; барвник заліза оксид червоний Е 172 - 0,00096 мг; барвник заліза оксид чорний Е 172 - 0,00081 мг). Таблетки, покриті плівковою оболонкою, 10 мг та 20 мг. По 10 або 30 таблеток у контурне осередкове впакування. По 30 таблеток у банку полімерну або у полімерний флакон. Кожну банку або флакон, 3, 6 контурних осередкових упаковок по 10 таблеток або 1, 2 контурні осередкові упаковки по 30 таблеток, разом з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну пачкуОпис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою від бежево-жовтого до бежевого кольору, круглі, двоопуклі. На поперечному розрізі ядро ​​таблетки світло-жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаБлокатор "повільних" кальцієвих каналів.ФармакокінетикаВсмоктування Лерканідипін повністю всмоктується після прийому внутрішньо. Максимальна концентрація (Сmах) у плазмі крові досягається через 1,5-3 години і становить 3,3±2,09 нг/мл та 7,66±5,90 нг/мл після прийому 10 мг та 20 мг лерканідипіну відповідно. (+) R- та (-) S-енантіомери лерканідипіну демонструють подібний фармакокінетичний профіль: мають однаковий час досягнення максимальної концентрації, однаковий Т1/2. Смах у плазмі крові та площа під кривою «концентрація-час» (AUC) (-) S-енантіомера лерканідипіну, в середньому, в 1,2 рази вище, ніж (+) R-енантіомеру. Взаємоперетворення енантіомерів у дослідах in vivo не спостерігали. При «первинному проходженні» через печінку абсолютна біодоступність лерканідипіну при вживанні після їди становить близько 10%. При прийомі внутрішньо натще біодоступність становить 1/3 від показника біодоступності після їди. При прийомі лерканідипіну внутрішньо не пізніше 2 годин після їди з високим вмістом жирів його біодоступність збільшується в 4 рази, тому лерканідипін не слід приймати після їди. Фармакокінетика лерканідипіну в діапазоні терапевтичних доз має нелінійний характер. При прийомі лерканідипіну в дозах 10 мг, 20 мг і 40 мг Сmах у плазмі крові визначалася у співвідношенні 1:3:8 відповідно, і AUC – у співвідношенні 1:4:18, що передбачає прогресуючу сатурацію при «первинному проходженні» через печінку. Таким чином, біодоступність збільшується із збільшенням прийнятої дози. Розподіл Розподіл лерканідипіну з плазми крові у тканини та органи відбувається швидко. Ступінь зв'язування з білками плазми перевищує 98%. У пацієнтів з порушеннями функції нирок та печінки тяжкого ступеня через зниження концентрації білків у плазмі крові вільна фракція лерканідипіну може збільшуватися. Метаболізм Лерканідипін метаболізується за участю ізоферменту CYP3A4 з утворенням неактивних метаболітів. Виведення Виведення лерканідипіну відбувається переважно шляхом біотрансформації. Близько 50% прийнятої дози виводиться нирками, близько 50% через кишечник. Середнє значення Т1/2 становить 8-10 годин. Кумуляції лерканідипіну при повторному вживання не спостерігається. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Фармакокінетика лерканідипіну у пацієнтів похилого віку, пацієнтів з нирковою недостатністю (кліренс креатиніну (КК) більше 30 мл/хв) та пацієнтів з печінковою недостатністю легкого та середнього ступеня подібна до фармакокінетики у здорових добровольців. У пацієнтів з нирковою недостатністю (КК менше 30 мл/хв) та у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, концентрація лерканідипіну в плазмі підвищується приблизно на 70 %. У пацієнтів із печінковою недостатністю середнього та тяжкого ступеня системна біодоступність лерканідипіну, ймовірно, збільшується, оскільки лерканідипін метаболізується головним чином у печінці.ФармакодинамікаБлокатор "повільних" кальцієвих каналів. Лерканідипін є рацемічною сумішшю право-(R) і лівообертаючихся (S) стереоізомерів, похідне 1,4-дигідропіридину, здатний вибірково блокувати токсіонів кальцію всередину клітин судинної стінки, серцеві клітини і клітини гладкої мускулатури. Механізм гіпотензивної дії обумовлений прямою релаксуючою дією на гладком'язові клітини судин. Має пролонговану антигіпертензивну дію. Терапевтичний ефект досягається через 5-7 годин після прийому внутрішньо та тривалість його зберігається протягом доби (24 години). Завдяки високій селективності до гладком'язових клітин судин негативна інотропна дія відсутня. Лерканідипін є метаболічно нейтральним препаратом і не має суттєвого впливу на вміст ліпопротеїнів та аполіпопротеїнів у сироватці крові, а також не змінює ліпідний профіль у пацієнтів з артеріальною гіпертензією.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія 1-2 ступені.Протипоказання до застосуваннягіперчутливість до лерканідипіну, інших похідних дигідропіридинового ряду або до будь-якого компонента препарату; нелікована серцева недостатність; нестабільна стенокардія; обструкція тракту, що виносить лівого шлуночка; період протягом місяця після перенесеного інфаркту міокарда; тяжка печінкова недостатність; тяжка ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв); вагітність та період грудного вигодовування; застосування у жінок дітородного віку, які не користуються надійною контрацепцією; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції; одночасний прийом з інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (кетоконазол, ітраконазол, еритроміцин, ритонавір, тролеандоміцин); одночасний прийом із циклоспорином; одночасний прийом із соком грейпфрута. З обережністю ниркова недостатність (кліренс креатиніну понад 30 мл/хв); порушення функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості; літній вік; синдром слабкості синусового вузла (без кардіостимулятора); дисфункція лівого шлуночка серця та ішемічна хвороба серця; хронічна серцева недостатність; одночасне застосування із субстратами ізоферменту CYP3A4 (терфенадин, асметол, антиаритмічні препарати III класу, наприклад, аміодарон, хінідин); одночасне застосування з індукторами ізоферменту CYP3A4, наприклад, протисудомними засобами (фенітоїн, карбамазепін) та рифампіцином; одночасне застосування з бета-адреноблокаторами, дигоксином.Вагітність та лактаціяВагітність У дослідженнях на тваринах лерканідипін не чинив тератогенної дії, проте тератогенні ефекти відзначалися при застосуванні інших похідних дигідропіридину. Тому застосування препарату Лерканідіпін-СЗ при вагітності та у жінок дітородного віку, які не користуються надійною контрацепцією, протипоказано. Період грудного вигодовування Внаслідок високої ліпофільності лерканідипіну можна припускати його проникнення у грудне молоко, тому застосування препарату Лерканідипін-СЗ у період грудного вигодовування протипоказане.Побічна діяНижче наведено перелік небажаних реакцій, розподілених за системами органів та частотою виникнення (класифікація Всесвітньої організації охорони здоров'я): ​​часто – від понад 1/100 до менше 1/10, нечасто – від понад 1/1000 до менше 1/100, рідко – від більш 1/10000 до менше 1/1000, дуже рідко – менше 1/10000, включаючи окремі повідомлення. Порушення з боку нервової системи: Нечасто – головний біль, запаморочення; Рідко – сонливість. Порушення з боку серцево-судинної системи: Нечасто – відчуття серцебиття, тахікардія, «припливи» крові до шкіри обличчя; Рідко – стенокардія; Дуже рідко – непритомність, виражене зниження артеріального тиску, біль у грудях, інфаркт міокарда, у пацієнтів зі стенокардією можливе збільшення частоти, тривалості та тяжкості нападів. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: Рідко – нудота, блювання, діарея, біль у животі, диспепсія; Дуже рідко – підвищення активності «печінкових» ферментів (оборотне). Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: Рідко – шкірний висип. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: Рідко – міалгія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: Рідко – півлакіурія (збільшення частоти сечовипускання). Порушення загального характеру: Нечасто – периферичні набряки; Рідко – астенія, підвищена стомлюваність; Дуже рідко – гіперплазія ясен. Порушення з боку імунної системи: Дуже рідко – реакції підвищеної чутливості.Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарат не можна застосовувати одночасно з інгібіторами CYP3A4 (ізофермент цитохрому Р450 печінки), такими як кетоконазол, ітраконазол, еритроміцин (збільшують концентрацію лерканідипіну в крові та призводять до потенціювання антигіпертензивного ефекту). Протипоказаний одночасний прийом лерканідипіну з циклоспорином, оскільки це призводить до підвищення вмісту обох речовин у плазмі крові. Лерканідипін не можна приймати разом з грейпфрутовим соком, оскільки це призводить до пригнічення метаболізму лерканідипіну та потенціювання антигіпертензивного ефекту. Необхідно бути обережними при одночасному прийомі з такими препаратами, як терфенадин, астемізол, хінідин та антиаритмічні препарати III класу (наприклад, аміодарон). Одночасний прийом із протисудомними препаратами (наприклад, фенітоїн, карбамазепін) та рифампіцином може призвести до зниження концентрації лерканідипіну в плазмі крові та, у зв'язку з цим, до зниження антигіпертензивного ефекту лерканідипіну. У пацієнтів, які постійно приймають дигоксин, при одночасному застосуванні лерканідипіну в дозі 20 мг не було відзначено фармакокінетичної взаємодії. Однак у здорових добровольців, які приймали дигоксин, відзначалося збільшення значення Сmax дигоксину в плазмі крові, в середньому, на 33% після прийому внутрішньо натще 20 мг лерканідипіну, при цьому AUC та нирковий кліренс дигоксину змінювалися незначно. Необхідно контролювати наявність ознак інтоксикації дигоксином у пацієнтів, які приймають одночасно дигоксин та лерканідипін. При одночасному застосуванні лерканідипіну в дозі 20 мг з мідазоламом біодоступність лерканідипіну у пацієнтів похилого віку може збільшуватись приблизно на 40 %. Метопролол зменшує біодоступність лерканідипіну на 50%, біодоступність метопрололу залишається без змін. Цей ефект може виникати внаслідок зменшення печінкового кровотоку, який викликається бета-адреноблокаторами, тому може виявлятися також при застосуванні інших препаратів цієї групи. Циметидин у дозі 800 мг на день не призводить до значних змін концентрації лерканідипіну в плазмі крові, однак, потрібна особлива обережність, оскільки при більш високих дозах циметидину біодоступність лерканідипіну, а отже, і його антигіпертензивний ефект може зростати. При одночасному застосуванні лерканідипіну (20 мг) та симвастатину (40 мг) значення AUC для симвастатину збільшувалося на 56 %, а для його активного метаболіту бета-гідроксикислоти – на 28 %. При прийомі препаратів у різний час доби (Лерканідипін – вранці, симвастатин – увечері) можна уникнути небажаної взаємодії. При одночасному застосуванні з флуоксетином (інгібітором ізоферментів CYP2D6 та CYP3A4) у пацієнтів похилого віку клінічно значущих змін фармакокінетики лерканідипіну не виявлено. Прийом лерканідипіну одночасно з варфарином не впливає на фармакокінетику останнього. Лерканідипін може одночасно застосовуватися з бета-адреноблокаторами, діуретиками, інгібіторами ангіотензин-перетворюючого ферменту (АПФ). Етанол може посилити антигіпертензивну дію лерканідипіну.Спосіб застосування та дозиВсередину. Препарат Лерканідіпін-СЗ призначають по 10 мг 1 раз на день вранці, не менше ніж за 15 хвилин до їди, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю води. Доза може бути збільшена до 20 мг (у разі, якщо прийому 10 мг не досягається очікуваний ефект). Терапевтична доза поступово підбирається, збільшення дози до 20 мг здійснюється через 2 тижні після початку прийому препарату. Малоймовірно, що ефективність препарату зростатиме зі збільшенням дози більше 20 мг на добу, водночас збільшується ризик виникнення побічних ефектів. Застосування у пацієнтів похилого віку Корекція дози не потрібна, однак, при прийомі препарату необхідний постійний контроль стану пацієнтів. Застосування у пацієнтів з порушеннями функції нирок або печінки За наявності ниркової або печінкової недостатності легкої або середньої тяжкості, як правило, корекції дози не потрібне, початкова доза – 10 мг, збільшення дози до 20 мг на добу слід проводити з обережністю. Якщо антигіпертензивний ефект буде занадто сильно виражений, слід зменшити дозу.ПередозуванняСимптоми Імовірно, у разі передозування лерканідипіну спостерігатимуться симптоми, подібні до таких при передозуванні інших похідних дигідропіридину (периферична вазодилатація з вираженим зниженням АТ та рефлекторною тахікардією), нудота. Лікування Симптоматичне. У разі вираженого зниження АТ, втрати свідомості показано серцево-судинну терапію, при брадикардії – внутрішньовенне введення атропіну. Інформація про ефективність гемодіалізу відсутня. Враховуючи високий рівень зв'язку з білками плазми, діаліз може бути неефективним. Є дані про три випадки передозування прийому лерканідипіну в дозах 150 мг, 280 мг і 800 мг. У всіх випадках передозування пацієнти залишилися живими. У разі одночасного прийому 150 мг лерканідипіну з етанолом (невстановлена ​​кількість) спостерігалася сонливість. Лікування: промивання шлунка, прийом внутрішньо активованого вугілля. У разі одночасного прийому 280 мг лерканідипіну з 5,6 мг моксонідину спостерігалися такі симптоми: кардіогенний шок, виражена ішемія міокарда, ниркова недостатність легкого ступеня. Лікування: серцеві глікозиди, діуретики (фуросемід), високі дози катехоламінів, плазмозамінники. У разі прийому 800 мг лерканідипіну спостерігалися: нудота, виражене зниження артеріального тиску. Лікування: прийом внутрішньо активованого вугілля та проносних засобів, внутрішньовенно – допамін.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСлід бути обережними при призначенні пацієнтам з порушенням функції нирок, ішемічною хворобою серця (існує ризик почастішання нападів стенокардії), щодо хронічної серцевої недостатності: необхідно компенсувати перед початком застосування препарату. З особливою обережністю слід застосовувати препарат у пацієнтів із синдромом слабкості синусового вузла (без кардіостимулятора). Незважаючи на те, що контрольовані дослідження гемодинаміки не виявили порушень з боку функції лівого шлуночка, лікування блокаторами кальцієвих каналів пацієнтів з ознаками дисфункції лівого шлуночка має здійснюватись з особливою обережністю. Існує також думка про те, що пацієнти з ішемічною хворобою серця, які отримують короткодіючі дигідропіридини, є групою високого ризику щодо захворювань серцево-судинної системи. Особливої ​​обережності слід дотримуватися на початкових стадіях лікування пацієнтів з легким та середнім ступенем вираженості недостатності функції печінки. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування слід дотримуватися обережності при виконанні робіт, що вимагають підвищеної уваги, при керуванні транспортними засобами, особливо на початку лікування та при підвищенні дози препарату (ризик розвитку сонливості, головного болю та запаморочення).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: лерканідипіну гідрохлорид – 20 мг; допоміжні речовини (ядро): актози моногідрат (цукор молочний) – 63,0 мг; целюлоза мікрокристалічна – 77,0 мг; натрію гліколят крохмалю – 31,0 мг; гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза) – 7,0 мг; магнію стеарат – 2,0 мг; допоміжні речовини (оболонка): Опадрай II (спирт полівініловий, частково гідролізований - 2,4 мг; титану діоксид Е 171 - 1,3416 мг; тальк - 0,888 мг макрогол (поліетиленгліколь) 3350 - 1,212 мг 1 0,0858 мг;барвник заліза оксид червоний Е 172 - 0,0726 мг). Таблетки, покриті плівковою оболонкою, 10 мг та 20 мг. По 10 або 30 таблеток у контурне осередкове впакування. По 30 таблеток у банку полімерну або у полімерний флакон. Кожну банку або флакон, 3, 6 контурних осередкових упаковок по 10 таблеток або 1, 2 контурні осередкові упаковки по 30 таблеток, разом з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну пачкуОпис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою рожево-оранжевого кольору, круглі, двоопуклі. На поперечному розрізі ядро ​​таблетки світло-жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаБлокатор "повільних" кальцієвих каналів.ФармакокінетикаВсмоктування Лерканідипін повністю всмоктується після прийому внутрішньо. Максимальна концентрація (Сmах) у плазмі крові досягається через 1,5-3 години і становить 3,3±2,09 нг/мл та 7,66±5,90 нг/мл після прийому 10 мг та 20 мг лерканідипіну відповідно. (+) R- та (-) S-енантіомери лерканідипіну демонструють подібний фармакокінетичний профіль: мають однаковий час досягнення максимальної концентрації, однаковий Т1/2. Смах у плазмі крові та площа під кривою «концентрація-час» (AUC) (-) S-енантіомера лерканідипіну, в середньому, в 1,2 рази вище, ніж (+) R-енантіомеру. Взаємоперетворення енантіомерів у дослідах in vivo не спостерігали. При «первинному проходженні» через печінку абсолютна біодоступність лерканідипіну при вживанні після їди становить близько 10%. При прийомі внутрішньо натще біодоступність становить 1/3 від показника біодоступності після їди. При прийомі лерканідипіну внутрішньо не пізніше 2 годин після їди з високим вмістом жирів його біодоступність збільшується в 4 рази, тому лерканідипін не слід приймати після їди. Фармакокінетика лерканідипіну в діапазоні терапевтичних доз має нелінійний характер. При прийомі лерканідипіну в дозах 10 мг, 20 мг і 40 мг Сmах у плазмі крові визначалася у співвідношенні 1:3:8 відповідно, і AUC – у співвідношенні 1:4:18, що передбачає прогресуючу сатурацію при «первинному проходженні» через печінку. Таким чином, біодоступність збільшується із збільшенням прийнятої дози. Розподіл Розподіл лерканідипіну з плазми крові у тканини та органи відбувається швидко. Ступінь зв'язування з білками плазми перевищує 98%. У пацієнтів з порушеннями функції нирок та печінки тяжкого ступеня через зниження концентрації білків у плазмі крові вільна фракція лерканідипіну може збільшуватися. Метаболізм Лерканідипін метаболізується за участю ізоферменту CYP3A4 з утворенням неактивних метаболітів. Виведення Виведення лерканідипіну відбувається переважно шляхом біотрансформації. Близько 50% прийнятої дози виводиться нирками, близько 50% через кишечник. Середнє значення Т1/2 становить 8-10 годин. Кумуляції лерканідипіну при повторному вживання не спостерігається. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Фармакокінетика лерканідипіну у пацієнтів похилого віку, пацієнтів з нирковою недостатністю (кліренс креатиніну (КК) більше 30 мл/хв) та пацієнтів з печінковою недостатністю легкого та середнього ступеня подібна до фармакокінетики у здорових добровольців. У пацієнтів з нирковою недостатністю (КК менше 30 мл/хв) та у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, концентрація лерканідипіну в плазмі підвищується приблизно на 70 %. У пацієнтів із печінковою недостатністю середнього та тяжкого ступеня системна біодоступність лерканідипіну, ймовірно, збільшується, оскільки лерканідипін метаболізується головним чином у печінці.ФармакодинамікаБлокатор "повільних" кальцієвих каналів. Лерканідипін є рацемічною сумішшю право-(R) і лівообертаючихся (S) стереоізомерів, похідне 1,4-дигідропіридину, здатний вибірково блокувати токсіонів кальцію всередину клітин судинної стінки, серцеві клітини і клітини гладкої мускулатури. Механізм гіпотензивної дії обумовлений прямою релаксуючою дією на гладком'язові клітини судин. Має пролонговану антигіпертензивну дію. Терапевтичний ефект досягається через 5-7 годин після прийому внутрішньо та тривалість його зберігається протягом доби (24 години). Завдяки високій селективності до гладком'язових клітин судин негативна інотропна дія відсутня. Лерканідипін є метаболічно нейтральним препаратом і не має суттєвого впливу на вміст ліпопротеїнів та аполіпопротеїнів у сироватці крові, а також не змінює ліпідний профіль у пацієнтів з артеріальною гіпертензією.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія 1-2 ступені.Протипоказання до застосуваннягіперчутливість до лерканідипіну, інших похідних дигідропіридинового ряду або до будь-якого компонента препарату; нелікована серцева недостатність; нестабільна стенокардія; обструкція тракту, що виносить лівого шлуночка; період протягом місяця після перенесеного інфаркту міокарда; тяжка печінкова недостатність; тяжка ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв); вагітність та період грудного вигодовування; застосування у жінок дітородного віку, які не користуються надійною контрацепцією; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції; одночасний прийом з інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (кетоконазол, ітраконазол, еритроміцин, ритонавір, тролеандоміцин); одночасний прийом із циклоспорином; одночасний прийом із соком грейпфрута. З обережністю ниркова недостатність (кліренс креатиніну понад 30 мл/хв); порушення функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості; літній вік; синдром слабкості синусового вузла (без кардіостимулятора); дисфункція лівого шлуночка серця та ішемічна хвороба серця; хронічна серцева недостатність; одночасне застосування із субстратами ізоферменту CYP3A4 (терфенадин, асметол, антиаритмічні препарати III класу, наприклад, аміодарон, хінідин); одночасне застосування з індукторами ізоферменту CYP3A4, наприклад, протисудомними засобами (фенітоїн, карбамазепін) та рифампіцином; одночасне застосування з бета-адреноблокаторами, дигоксином.Вагітність та лактаціяВагітність У дослідженнях на тваринах лерканідипін не чинив тератогенної дії, проте тератогенні ефекти відзначалися при застосуванні інших похідних дигідропіридину. Тому застосування препарату Лерканідіпін-СЗ при вагітності та у жінок дітородного віку, які не користуються надійною контрацепцією, протипоказано. Період грудного вигодовування Внаслідок високої ліпофільності лерканідипіну можна припускати його проникнення у грудне молоко, тому застосування препарату Лерканідипін-СЗ у період грудного вигодовування протипоказане.Побічна діяНижче наведено перелік небажаних реакцій, розподілених за системами органів та частотою виникнення (класифікація Всесвітньої організації охорони здоров'я): ​​часто – від понад 1/100 до менше 1/10, нечасто – від понад 1/1000 до менше 1/100, рідко – від більш 1/10000 до менше 1/1000, дуже рідко – менше 1/10000, включаючи окремі повідомлення. Порушення з боку нервової системи: Нечасто – головний біль, запаморочення; Рідко – сонливість. Порушення з боку серцево-судинної системи: Нечасто – відчуття серцебиття, тахікардія, «припливи» крові до шкіри обличчя; Рідко – стенокардія; Дуже рідко – непритомність, виражене зниження артеріального тиску, біль у грудях, інфаркт міокарда, у пацієнтів зі стенокардією можливе збільшення частоти, тривалості та тяжкості нападів. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: Рідко – нудота, блювання, діарея, біль у животі, диспепсія; Дуже рідко – підвищення активності «печінкових» ферментів (оборотне). Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: Рідко – шкірний висип. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: Рідко – міалгія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: Рідко – півлакіурія (збільшення частоти сечовипускання). Порушення загального характеру: Нечасто – периферичні набряки; Рідко – астенія, підвищена стомлюваність; Дуже рідко – гіперплазія ясен. Порушення з боку імунної системи: Дуже рідко – реакції підвищеної чутливості.Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарат не можна застосовувати одночасно з інгібіторами CYP3A4 (ізофермент цитохрому Р450 печінки), такими як кетоконазол, ітраконазол, еритроміцин (збільшують концентрацію лерканідипіну в крові та призводять до потенціювання антигіпертензивного ефекту). Протипоказаний одночасний прийом лерканідипіну з циклоспорином, оскільки це призводить до підвищення вмісту обох речовин у плазмі крові. Лерканідипін не можна приймати разом з грейпфрутовим соком, оскільки це призводить до пригнічення метаболізму лерканідипіну та потенціювання антигіпертензивного ефекту. Необхідно бути обережними при одночасному прийомі з такими препаратами, як терфенадин, астемізол, хінідин та антиаритмічні препарати III класу (наприклад, аміодарон). Одночасний прийом із протисудомними препаратами (наприклад, фенітоїн, карбамазепін) та рифампіцином може призвести до зниження концентрації лерканідипіну в плазмі крові та, у зв'язку з цим, до зниження антигіпертензивного ефекту лерканідипіну. У пацієнтів, які постійно приймають дигоксин, при одночасному застосуванні лерканідипіну в дозі 20 мг не було відзначено фармакокінетичної взаємодії. Однак у здорових добровольців, які приймали дигоксин, відзначалося збільшення значення Сmax дигоксину в плазмі крові, в середньому, на 33% після прийому внутрішньо натще 20 мг лерканідипіну, при цьому AUC та нирковий кліренс дигоксину змінювалися незначно. Необхідно контролювати наявність ознак інтоксикації дигоксином у пацієнтів, які приймають одночасно дигоксин та лерканідипін. При одночасному застосуванні лерканідипіну в дозі 20 мг з мідазоламом біодоступність лерканідипіну у пацієнтів похилого віку може збільшуватись приблизно на 40 %. Метопролол зменшує біодоступність лерканідипіну на 50%, біодоступність метопрололу залишається без змін. Цей ефект може виникати внаслідок зменшення печінкового кровотоку, який викликається бета-адреноблокаторами, тому може виявлятися також при застосуванні інших препаратів цієї групи. Циметидин у дозі 800 мг на день не призводить до значних змін концентрації лерканідипіну в плазмі крові, однак, потрібна особлива обережність, оскільки при більш високих дозах циметидину біодоступність лерканідипіну, а отже, і його антигіпертензивний ефект може зростати. При одночасному застосуванні лерканідипіну (20 мг) та симвастатину (40 мг) значення AUC для симвастатину збільшувалося на 56 %, а для його активного метаболіту бета-гідроксикислоти – на 28 %. При прийомі препаратів у різний час доби (Лерканідипін – вранці, симвастатин – увечері) можна уникнути небажаної взаємодії. При одночасному застосуванні з флуоксетином (інгібітором ізоферментів CYP2D6 та CYP3A4) у пацієнтів похилого віку клінічно значущих змін фармакокінетики лерканідипіну не виявлено. Прийом лерканідипіну одночасно з варфарином не впливає на фармакокінетику останнього. Лерканідипін може одночасно застосовуватися з бета-адреноблокаторами, діуретиками, інгібіторами ангіотензин-перетворюючого ферменту (АПФ). Етанол може посилити антигіпертензивну дію лерканідипіну.Спосіб застосування та дозиВсередину. Препарат Лерканідіпін-СЗ призначають по 10 мг 1 раз на день вранці, не менше ніж за 15 хвилин до їди, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю води. Доза може бути збільшена до 20 мг (у разі, якщо прийому 10 мг не досягається очікуваний ефект). Терапевтична доза поступово підбирається, збільшення дози до 20 мг здійснюється через 2 тижні після початку прийому препарату. Малоймовірно, що ефективність препарату зростатиме зі збільшенням дози більше 20 мг на добу, водночас збільшується ризик виникнення побічних ефектів. Застосування у пацієнтів похилого віку Корекція дози не потрібна, однак, при прийомі препарату необхідний постійний контроль стану пацієнтів. Застосування у пацієнтів з порушеннями функції нирок або печінки За наявності ниркової або печінкової недостатності легкої або середньої тяжкості, як правило, корекції дози не потрібне, початкова доза – 10 мг, збільшення дози до 20 мг на добу слід проводити з обережністю. Якщо антигіпертензивний ефект буде занадто сильно виражений, слід зменшити дозу.ПередозуванняСимптоми Імовірно, у разі передозування лерканідипіну спостерігатимуться симптоми, подібні до таких при передозуванні інших похідних дигідропіридину (периферична вазодилатація з вираженим зниженням АТ та рефлекторною тахікардією), нудота. Лікування Симптоматичне. У разі вираженого зниження АТ, втрати свідомості показано серцево-судинну терапію, при брадикардії – внутрішньовенне введення атропіну. Інформація про ефективність гемодіалізу відсутня. Враховуючи високий рівень зв'язку з білками плазми, діаліз може бути неефективним. Є дані про три випадки передозування прийому лерканідипіну в дозах 150 мг, 280 мг і 800 мг. У всіх випадках передозування пацієнти залишилися живими. У разі одночасного прийому 150 мг лерканідипіну з етанолом (невстановлена ​​кількість) спостерігалася сонливість. Лікування: промивання шлунка, прийом внутрішньо активованого вугілля. У разі одночасного прийому 280 мг лерканідипіну з 5,6 мг моксонідину спостерігалися такі симптоми: кардіогенний шок, виражена ішемія міокарда, ниркова недостатність легкого ступеня. Лікування: серцеві глікозиди, діуретики (фуросемід), високі дози катехоламінів, плазмозамінники. У разі прийому 800 мг лерканідипіну спостерігалися: нудота, виражене зниження артеріального тиску. Лікування: прийом внутрішньо активованого вугілля та проносних засобів, внутрішньовенно – допамін.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСлід бути обережними при призначенні пацієнтам з порушенням функції нирок, ішемічною хворобою серця (існує ризик почастішання нападів стенокардії), щодо хронічної серцевої недостатності: необхідно компенсувати перед початком застосування препарату. З особливою обережністю слід застосовувати препарат у пацієнтів із синдромом слабкості синусового вузла (без кардіостимулятора). Незважаючи на те, що контрольовані дослідження гемодинаміки не виявили порушень з боку функції лівого шлуночка, лікування блокаторами кальцієвих каналів пацієнтів з ознаками дисфункції лівого шлуночка має здійснюватись з особливою обережністю. Існує також думка про те, що пацієнти з ішемічною хворобою серця, які отримують короткодіючі дигідропіридини, є групою високого ризику щодо захворювань серцево-судинної системи. Особливої ​​обережності слід дотримуватися на початкових стадіях лікування пацієнтів з легким та середнім ступенем вираженості недостатності функції печінки. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування слід дотримуватися обережності при виконанні робіт, що вимагають підвищеної уваги, при керуванні транспортними засобами, особливо на початку лікування та при підвищенні дози препарату (ризик розвитку сонливості, головного болю та запаморочення).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетка - 1 таб. Активна речовина: лерканідипіну гідрохлорид – 10,0 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна – 37,0 мг; лактози моногідрат – 35,0 мг; карбоксиметилкрохмаль натрію (натрію крохмаль гліколят, тип А) – 10,0 мг; повідон К-30 - 4,5 мг; полоксамер – 2,5 мг; магнію стеарат – 1,0 мг; плівкова оболонка: [гіпромелоза – 1,5000 мг; гіпролоза (гідроксипропілцелюлоза) – 0,5820 мг; тальк – 0,5778 мг; титану діоксид – 0,3261 мг; заліза оксид жовтий (заліза оксид) - 0,0141 мг] або [суха суміш для плівкового покриття, що містить гіпромелозу (50%), гіпролозу (гідроксипропілцелюлозу) (19,4%), тальк (19,26%), титану діоксид ( 10.87 %) та заліза оксид жовтий (заліза оксид) (0,47 %)] - 3,0 мг. 30 шт. в упаковці.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою жовтого кольору. На поперечному розрізі ядро ​​світло-жовтого кольору.ФармакокінетикаЛерканідипін повністю всмоктується після прийому внутрішньо. Максимальна концентрація (Сmах) у плазмі крові досягається через 1,5-3 години і становить 3,3±2,09 нг/мл та 7,66±5,90 нг/мл після прийому 10 мг та 20 мг лерканідипіну відповідно. (+) R- та (-) S-енантіомери лерканідипіну демонструють подібний фармакокінетичний профіль: мають однаковий час досягнення максимальної концентрації, однаковий Т1/2. Cmax у плазмі крові та площа під кривою "концентрація-час" (AUC) (-) S-енантіомера лерканідипіну, в середньому, в 1,2 рази вище, ніж (+) R-енантіомеру. Взаємоперетворення енантіомерів у дослідах in vivo не спостерігали. При "первинному проходженні" через печінку абсолютна біодоступність лерканідипіну при прийомі внутрішньо після їди становить близько 10%.При прийомі внутрішньо натще біодоступність становить 1/3 від показника біодоступності після їди. При прийомі лерканідипіну внутрішньо не пізніше 2 годин після їди з високим вмістом жирів його біодоступність збільшується в 4 рази, тому лерканідипін не слід приймати після їди. Фармакокінетика лерканідипіну в діапазоні терапевтичних доз має нелінійний характер. При прийомі лерканідипіну в дозах 10 мг, 20 мг і 40 мг Сmах у плазмі крові визначалася у співвідношенні 1:3:8 відповідно, і AUC - у співвідношенні 1:4:18, що передбачає прогресуючу сатурацію при "первинному проходженні" через печінку. Таким чином, біодоступність збільшується із збільшенням прийнятої дози.При прийомі лерканідипіну внутрішньо не пізніше 2 годин після їди з високим вмістом жирів його біодоступність збільшується в 4 рази, тому лерканідипін не слід приймати після їди. Фармакокінетика лерканідипіну в діапазоні терапевтичних доз має нелінійний характер. При прийомі лерканідипіну в дозах 10 мг, 20 мг і 40 мг Сmах у плазмі крові визначалася у співвідношенні 1:3:8 відповідно, і AUC - у співвідношенні 1:4:18, що передбачає прогресуючу сатурацію при "первинному проходженні" через печінку. Таким чином, біодоступність збільшується із збільшенням прийнятої дози.При прийомі лерканідипіну внутрішньо не пізніше 2 годин після їди з високим вмістом жирів його біодоступність збільшується в 4 рази, тому лерканідипін не слід приймати після їди. Фармакокінетика лерканідипіну в діапазоні терапевтичних доз має нелінійний характер. При прийомі лерканідипіну в дозах 10 мг, 20 мг і 40 мг Сmах у плазмі крові визначалася у співвідношенні 1:3:8 відповідно, і AUC - у співвідношенні 1:4:18, що передбачає прогресуючу сатурацію при "первинному проходженні" через печінку. Таким чином, біодоступність збільшується із збільшенням прийнятої дози.20 мг і 40 мг Сmах у плазмі крові визначалася у співвідношенні 1:3:8 відповідно, і AUC - у співвідношенні 1:4:18, що передбачає прогресуючу сатурацію при "первинному проходженні" через печінку. Таким чином, біодоступність збільшується із збільшенням прийнятої дози.20 мг і 40 мг Сmах у плазмі крові визначалася у співвідношенні 1:3:8 відповідно, і AUC - у співвідношенні 1:4:18, що передбачає прогресуючу сатурацію при "первинному проходженні" через печінку. Таким чином, біодоступність збільшується із збільшенням прийнятої дози. Розподіл лерканідипіну з плазми крові у тканини та органи відбувається швидко. Ступінь зв'язування з білками плазми перевищує 98%. У пацієнтів з порушеннями функції нирок та печінки тяжкого ступеня через зниження концентрації білків у плазмі крові вільна фракція лерканідипіну може збільшуватися. Лерканідипін метаболізується за участю ізоферменту CYP3A4 з утворенням неактивних метаболітів. Виведення лерканідипіну відбувається переважно шляхом біотрансформації. Близько 50% прийнятої дози виводиться нирками, близько 50% через кишечник. Середнє значення Т1/2 становить 8-10 годин. Кумуляції лерканідипіну при повторному вживання не спостерігається.ФармакодинамікаЛерканідипін є селективним блокатором "повільних" кальцієвих каналів, похідним 1,4-дигідропіридину, інгібує трансмембранний струм іонів кальцію в клітини гладкої мускулатури судин. Механізм антигіпертензивної дії лерканідипіну обумовлений прямою релаксуючою дією на гладком'язові клітини судин, внаслідок чого знижується загальний периферичний опір судин. Незважаючи на відносно короткий період напіввиведення (Т1/2) із плазми крові, лерканідипін має тривалу антигіпертензивну дію внаслідок високого коефіцієнта мембранного розподілу. Терапевтичний ефект досягається через 5-7 годин після прийому препарату внутрішньо, і тривалість його зберігається протягом доби (24 години). Завдяки високій селективності до гладком'язових клітин судин,лерканідипін не має негативного інотропного ефекту. Виражене зниження артеріального тиску (АТ) з рефлекторною тахікардією виникає рідко завдяки поступовому розвитку вазодилатації при прийомі лерканідипіну. Лерканідипін являє собою рацемічну суміш (+) R- та (-) S-енантіомерів. Антигіпертензивна дія лерканідипіну, як і інших асиметричних похідних 1,4-дигідропіридину, в основному визначається S-енантіомером.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія 1-2 ступені.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до лерканідипіну, інших похідних дигідропіридинового ряду або до будь-якого компонента препарату; нелікована серцева недостатність; нестабільна стенокардія; обструкція тракту, що виносить лівого шлуночка; період протягом місяця після перенесеного інфаркту міокарда; тяжка печінкова недостатність; тяжка ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв); вагітність та період грудного вигодовування; застосування у жінок дітородного віку, які не користуються надійною контрацепцією; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції; одночасний прийом з інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (кетоконазол, ітраконазол, еритроміцин, ритонавір, тролеандоміцин).Вагітність та лактаціяЗастосування препарату при вагітності не рекомендується через недостатність даних щодо ефективності та безпеки. Під час застосування препарату грудне вигодовування слід відмінити. Протипоказане застосування препарату дітям віком до 18 років.Побічна діяКласифікація частоти розвитку побічних ефектів згідно з рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто &le 1/10; часто від &le 1/100 до< 1/10; нечасто від &le 1/1000 до< 1/100; рідко від &le 1/10000 до< 1/1000; дуже рідко 1/10000, включаючи окремі повідомлення; частота невідома - за наявними даними встановити частоту виникнення неможливо. З боку центральної нервової системи: нечасто – головний біль, запаморочення; рідко – сонливість. З боку серцево-судинної системи: нечасто – відчуття серцебиття, тахікардія, “припливи” крові до шкіри обличчя; рідко – стенокардія, біль за грудиною; дуже рідко - непритомність, виражене зниження артеріального тиску, інфаркт міокарда, у пацієнтів зі стенокардією можливе збільшення частоти, тривалості та тяжкості нападів. З боку травної системи: рідко – нудота, диспепсія, діарея, біль у животі, блювання. З боку шкірних покривів: рідко – шкірний висип. З боку опорно-рухового апарату: рідко – міалгія. З боку сечовидільної системи: рідко – поліурія; дуже рідко – поллакіурія (збільшення частоти сечовипускання). Алергічні реакції: дуже рідко – реакції гіперчутливості. Лабораторні показники: дуже рідко – оборотне підвищення активності "печінкових" трансаміназ. Інші: нечасто – периферичні набряки; рідко – астенія, підвищена стомлюваність; дуже рідко – гіперплазія ясен.Спосіб застосування та дозиПрепарат Лерканорм приймають по 10 мг 1 раз на добу вранці. Залежно від терапевтичного ефекту та індивідуальної переносимості препарату пацієнтом доза може бути збільшена до 20 мг. Терапевтична доза підбирається поступово, оскільки максимальна антигіпертензивна дія розвивається приблизно через 2 тижні від початку прийому препарату. Малоймовірно, що ефективність препарату зростатиме зі збільшенням дози більше 20 мг на добу, водночас збільшується ризик виникнення побічних ефектів. Застосування у пацієнтів похилого віку При застосуванні препарату Лерканорм у пацієнтів похилого віку корекція дози не потрібна, проте при прийомі препарату слід бути обережним, особливо на початковому етапі лікування. Застосування у пацієнтів із порушеннями функції нирок або печінки.При застосуванні препарату Лерканорм у пацієнтів з нирковою недостатністю (КК понад 30 мл/хв) або печінковою недостатністю легкого або середнього ступеня слід бути обережним. Початкова доза становить 10 мг на добу. Збільшення дози до 20 мг на добу слід проводити з обережністю. Якщо антигіпертензивний ефект буде занадто сильно виражений, слід зменшити дозу. При нирковій недостатності (КК менше 30 мл/хв) та печінковій недостатності тяжкого ступеня застосування препарату Лерканорм протипоказано.слід зменшити дозу. При нирковій недостатності (КК менше 30 мл/хв) та печінковій недостатності тяжкого ступеня застосування препарату Лерканорм протипоказано.слід зменшити дозу. При нирковій недостатності (КК менше 30 мл/хв) та печінковій недостатності тяжкого ступеня застосування препарату Лерканорм протипоказано. Всередину, 1 раз на добу вранці, не менше ніж за 15 хвилин до їди, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю води.ПередозуванняСимптоми: імовірно, у разі передозування лерканідипіну будуть спостерігатися симптоми, подібні до таких при передозуванні інших похідних дигідропіридину (периферична вазодилатація з вираженим зниженням АТ та рефлекторною тахікардією), нудота. Лікування Симптоматичне. У разі вираженого зниження АТ, втрати свідомості показано серцево-судинну терапію, при брадикардії – внутрішньовенне введення атропіну. Інформація про ефективність гемодіалізу відсутня. Враховуючи високий рівень зв'язку з білками плазми, діаліз може бути неефективним. Є дані про три випадки передозування прийому лерканідипіну в дозах 150 мг, 280 мг і 800 мг. У всіх випадках передозування пацієнти залишилися живими. У разі одночасного прийому 150 мг лерканідипіну з етанолом (невстановлена ​​кількість) спостерігалася сонливість. Лікування: промивання шлунка, прийом внутрішньо активованого вугілля. У разі одночасного прийому 280 мг лерканідипіну з 5,6 мг моксонідину спостерігалися такі симптоми: кардіогенний шок, виражена ішемія міокарда, ниркова недостатність легкого ступеня. Лікування: серцеві глікозиди, діуретики (фуросемід), високі дози катехоламінів, плазмозамінники. У разі прийому 800 мг лерканідипіну спостерігалися: нудота, виражене зниження артеріального тиску. Лікування: прийом внутрішньо активованого вугілля та проносних засобів, внутрішньовенно – допамін.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСлід бути обережним при застосуванні препарату у пацієнтів з порушенням функції нирок, ішемічною хворобою серця (існує ризик почастішання нападів стенокардії). Щодо хронічної серцевої недостатності: необхідно компенсувати перед початком застосування препарату. З особливою обережністю слід застосовувати препарат у пацієнтів із синдромом слабкості синусового вузла (без кардіостимулятора). Незважаючи на те, що контрольовані дослідження гемодинаміки не виявили порушень з боку функції лівого шлуночка, лікування блокаторами кальцієвих каналів пацієнтів з ознаками дисфункції лівого шлуночка має здійснюватись з особливою обережністю. Існує також думка про те, що пацієнти з ішемічною хворобою серця, які отримують короткодіючі дигідропіридин,являють собою групу високого ризику щодо захворювань кардіоваскулярної системи. Особливої ​​обережності слід дотримуватись на початкових стадіях лікування пацієнтів з печінковою недостатністю легкого або середнього ступеня внаслідок можливого посилення антигіпертензивної дії.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетка - 1 таб. Активна речовина: лерканідипіну гідрохлорид – 20,0 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна - 74 мг, лактози моногідрат - 70 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію (натрію крохмалю гликолат, тип А) - 20 мг, повідон К-30 - 9 мг, полоксамер - 5 мг, магнію стеарат - плівкова оболонка: [гіпромелоза - 3 мг, гіпоролоза (гідроксипропілцелюлоза) - 1.164 мг, тальк - 1.1556 мг, титану діоксид - 0.6522 мг, заліза оксид жовтий (заліза оксид) - 0.0282 мг] або суш 5 %, гіпролозу (гідроксипропілцелюлозу) 19.4%, тальк 19.26%, титану діоксид 10.87%, заліза оксид жовтий (заліза оксид) 0.47%] - 6 мг. 30 шт. в упаковці.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою жовтого кольору. На поперечному розрізі ядро ​​світло-жовтого кольору.ФармакокінетикаЛерканідипін повністю всмоктується після прийому внутрішньо. Максимальна концентрація (Сmах) у плазмі крові досягається через 1,5-3 години і становить 3,3±2,09 нг/мл та 7,66±5,90 нг/мл після прийому 10 мг та 20 мг лерканідипіну відповідно. (+) R- та (-) S-енантіомери лерканідипіну демонструють подібний фармакокінетичний профіль: мають однаковий час досягнення максимальної концентрації, однаковий Т1/2. Cmax у плазмі крові та площа під кривою "концентрація-час" (AUC) (-) S-енантіомера лерканідипіну, в середньому, в 1,2 рази вище, ніж (+) R-енантіомеру. Взаємоперетворення енантіомерів у дослідах in vivo не спостерігали. При "первинному проходженні" через печінку абсолютна біодоступність лерканідипіну при прийомі внутрішньо після їди становить близько 10%.При прийомі внутрішньо натще біодоступність становить 1/3 від показника біодоступності після їди. При прийомі лерканідипіну внутрішньо не пізніше 2 годин після їди з високим вмістом жирів його біодоступність збільшується в 4 рази, тому лерканідипін не слід приймати після їди. Фармакокінетика лерканідипіну в діапазоні терапевтичних доз має нелінійний характер. При прийомі лерканідипіну в дозах 10 мг, 20 мг і 40 мг Сmах у плазмі крові визначалася у співвідношенні 1:3:8 відповідно, і AUC - у співвідношенні 1:4:18, що передбачає прогресуючу сатурацію при "первинному проходженні" через печінку. Таким чином, біодоступність збільшується із збільшенням прийнятої дози.При прийомі лерканідипіну внутрішньо не пізніше 2 годин після їди з високим вмістом жирів його біодоступність збільшується в 4 рази, тому лерканідипін не слід приймати після їди. Фармакокінетика лерканідипіну в діапазоні терапевтичних доз має нелінійний характер. При прийомі лерканідипіну в дозах 10 мг, 20 мг і 40 мг Сmах у плазмі крові визначалася у співвідношенні 1:3:8 відповідно, і AUC - у співвідношенні 1:4:18, що передбачає прогресуючу сатурацію при "первинному проходженні" через печінку. Таким чином, біодоступність збільшується із збільшенням прийнятої дози.При прийомі лерканідипіну внутрішньо не пізніше 2 годин після їди з високим вмістом жирів його біодоступність збільшується в 4 рази, тому лерканідипін не слід приймати після їди. Фармакокінетика лерканідипіну в діапазоні терапевтичних доз має нелінійний характер. При прийомі лерканідипіну в дозах 10 мг, 20 мг і 40 мг Сmах у плазмі крові визначалася у співвідношенні 1:3:8 відповідно, і AUC - у співвідношенні 1:4:18, що передбачає прогресуючу сатурацію при "первинному проходженні" через печінку. Таким чином, біодоступність збільшується із збільшенням прийнятої дози.20 мг і 40 мг Сmах у плазмі крові визначалася у співвідношенні 1:3:8 відповідно, і AUC - у співвідношенні 1:4:18, що передбачає прогресуючу сатурацію при "первинному проходженні" через печінку. Таким чином, біодоступність збільшується із збільшенням прийнятої дози.20 мг і 40 мг Сmах у плазмі крові визначалася у співвідношенні 1:3:8 відповідно, і AUC - у співвідношенні 1:4:18, що передбачає прогресуючу сатурацію при "первинному проходженні" через печінку. Таким чином, біодоступність збільшується із збільшенням прийнятої дози. Розподіл лерканідипіну з плазми крові у тканини та органи відбувається швидко. Ступінь зв'язування з білками плазми перевищує 98%. У пацієнтів з порушеннями функції нирок та печінки тяжкого ступеня через зниження концентрації білків у плазмі крові вільна фракція лерканідипіну може збільшуватися. Лерканідипін метаболізується за участю ізоферменту CYP3A4 з утворенням неактивних метаболітів. Виведення лерканідипіну відбувається переважно шляхом біотрансформації. Близько 50% прийнятої дози виводиться нирками, близько 50% через кишечник. Середнє значення Т1/2 становить 8-10 годин. Кумуляції лерканідипіну при повторному вживання не спостерігається.ФармакодинамікаЛерканідипін є селективним блокатором "повільних" кальцієвих каналів, похідним 1,4-дигідропіридину, інгібує трансмембранний струм іонів кальцію в клітини гладкої мускулатури судин. Механізм антигіпертензивної дії лерканідипіну обумовлений прямою релаксуючою дією на гладком'язові клітини судин, внаслідок чого знижується загальний периферичний опір судин. Незважаючи на відносно короткий період напіввиведення (Т1/2) із плазми крові, лерканідипін має тривалу антигіпертензивну дію внаслідок високого коефіцієнта мембранного розподілу. Терапевтичний ефект досягається через 5-7 годин після прийому препарату внутрішньо, і тривалість його зберігається протягом доби (24 години). Завдяки високій селективності до гладком'язових клітин судин,лерканідипін не має негативного інотропного ефекту. Виражене зниження артеріального тиску (АТ) з рефлекторною тахікардією виникає рідко завдяки поступовому розвитку вазодилатації при прийомі лерканідипіну. Лерканідипін являє собою рацемічну суміш (+) R- та (-) S-енантіомерів. Антигіпертензивна дія лерканідипіну, як і інших асиметричних похідних 1,4-дигідропіридину, в основному визначається S-енантіомером.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія 1-2 ступені.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до лерканідипіну, інших похідних дигідропіридинового ряду або до будь-якого компонента препарату; нелікована серцева недостатність; нестабільна стенокардія; обструкція тракту, що виносить лівого шлуночка; період протягом місяця після перенесеного інфаркту міокарда; тяжка печінкова недостатність; тяжка ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв); вагітність та період грудного вигодовування; застосування у жінок дітородного віку, які не користуються надійною контрацепцією; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції; одночасний прийом з інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (кетоконазол, ітраконазол, еритроміцин, ритонавір, тролеандоміцин).Вагітність та лактаціяЗастосування препарату при вагітності не рекомендується через недостатність даних щодо ефективності та безпеки. Під час застосування препарату грудне вигодовування слід відмінити. Протипоказане застосування препарату дітям віком до 18 років.Побічна діяКласифікація частоти розвитку побічних ефектів згідно з рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто &le 1/10; часто від &le 1/100 до< 1/10; нечасто від &le 1/1000 до< 1/100; рідко від &le 1/10000 до< 1/1000; дуже рідко 1/10000, включаючи окремі повідомлення; частота невідома - за наявними даними встановити частоту виникнення неможливо. З боку центральної нервової системи: нечасто – головний біль, запаморочення; рідко – сонливість. З боку серцево-судинної системи: нечасто – відчуття серцебиття, тахікардія, “припливи” крові до шкіри обличчя; рідко – стенокардія, біль за грудиною; дуже рідко - непритомність, виражене зниження артеріального тиску, інфаркт міокарда, у пацієнтів зі стенокардією можливе збільшення частоти, тривалості та тяжкості нападів. З боку травної системи: рідко – нудота, диспепсія, діарея, біль у животі, блювання. З боку шкірних покривів: рідко – шкірний висип. З боку опорно-рухового апарату: рідко – міалгія. З боку сечовидільної системи: рідко – поліурія; дуже рідко – поллакіурія (збільшення частоти сечовипускання). Алергічні реакції: дуже рідко – реакції гіперчутливості. Лабораторні показники: дуже рідко – оборотне підвищення активності "печінкових" трансаміназ. Інші: нечасто – периферичні набряки; рідко – астенія, підвищена стомлюваність; дуже рідко – гіперплазія ясен.Спосіб застосування та дозиПрепарат Лерканорм приймають по 10 мг 1 раз на добу вранці. Залежно від терапевтичного ефекту та індивідуальної переносимості препарату пацієнтом доза може бути збільшена до 20 мг. Терапевтична доза підбирається поступово, оскільки максимальна антигіпертензивна дія розвивається приблизно через 2 тижні від початку прийому препарату. Малоймовірно, що ефективність препарату зростатиме зі збільшенням дози більше 20 мг на добу, водночас збільшується ризик виникнення побічних ефектів. Застосування у пацієнтів похилого віку При застосуванні препарату Лерканорм у пацієнтів похилого віку корекція дози не потрібна, проте при прийомі препарату слід бути обережним, особливо на початковому етапі лікування. Застосування у пацієнтів із порушеннями функції нирок або печінки.При застосуванні препарату Лерканорм у пацієнтів з нирковою недостатністю (КК понад 30 мл/хв) або печінковою недостатністю легкого або середнього ступеня слід бути обережним. Початкова доза становить 10 мг на добу. Збільшення дози до 20 мг на добу слід проводити з обережністю. Якщо антигіпертензивний ефект буде занадто сильно виражений, слід зменшити дозу. При нирковій недостатності (КК менше 30 мл/хв) та печінковій недостатності тяжкого ступеня застосування препарату Лерканорм протипоказано.слід зменшити дозу. При нирковій недостатності (КК менше 30 мл/хв) та печінковій недостатності тяжкого ступеня застосування препарату Лерканорм протипоказано.слід зменшити дозу. При нирковій недостатності (КК менше 30 мл/хв) та печінковій недостатності тяжкого ступеня застосування препарату Лерканорм протипоказано. Всередину, 1 раз на добу вранці, не менше ніж за 15 хвилин до їди, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю води.ПередозуванняСимптоми: імовірно, у разі передозування лерканідипіну будуть спостерігатися симптоми, подібні до таких при передозуванні інших похідних дигідропіридину (периферична вазодилатація з вираженим зниженням АТ та рефлекторною тахікардією), нудота. Лікування Симптоматичне. У разі вираженого зниження АТ, втрати свідомості показано серцево-судинну терапію, при брадикардії – внутрішньовенне введення атропіну. Інформація про ефективність гемодіалізу відсутня. Враховуючи високий рівень зв'язку з білками плазми, діаліз може бути неефективним. Є дані про три випадки передозування прийому лерканідипіну в дозах 150 мг, 280 мг і 800 мг. У всіх випадках передозування пацієнти залишилися живими. У разі одночасного прийому 150 мг лерканідипіну з етанолом (невстановлена ​​кількість) спостерігалася сонливість. Лікування: промивання шлунка, прийом внутрішньо активованого вугілля. У разі одночасного прийому 280 мг лерканідипіну з 5,6 мг моксонідину спостерігалися такі симптоми: кардіогенний шок, виражена ішемія міокарда, ниркова недостатність легкого ступеня. Лікування: серцеві глікозиди, діуретики (фуросемід), високі дози катехоламінів, плазмозамінники. У разі прийому 800 мг лерканідипіну спостерігалися: нудота, виражене зниження артеріального тиску. Лікування: прийом внутрішньо активованого вугілля та проносних засобів, внутрішньовенно – допамін.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСлід бути обережним при застосуванні препарату у пацієнтів з порушенням функції нирок, ішемічною хворобою серця (існує ризик почастішання нападів стенокардії). Щодо хронічної серцевої недостатності: необхідно компенсувати перед початком застосування препарату. З особливою обережністю слід застосовувати препарат у пацієнтів із синдромом слабкості синусового вузла (без кардіостимулятора). Незважаючи на те, що контрольовані дослідження гемодинаміки не виявили порушень з боку функції лівого шлуночка, лікування блокаторами кальцієвих каналів пацієнтів з ознаками дисфункції лівого шлуночка має здійснюватись з особливою обережністю. Існує також думка про те, що пацієнти з ішемічною хворобою серця, які отримують короткодіючі дигідропіридин,являють собою групу високого ризику щодо захворювань кардіоваскулярної системи. Особливої ​​обережності слід дотримуватись на початкових стадіях лікування пацієнтів з печінковою недостатністю легкого або середнього ступеня внаслідок можливого посилення антигіпертензивної дії.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетка - 1 таб. Діюча речовина: лерканідипіну гідрохлорид 10 мг; Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна 39 мг, лактози моногідрат 30 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію (натрію крохмалю гліколят) 15,5 мг, повідон К30 4,5 мг, стеарат магнію 1 мг. 28 шт. в упаковці.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою рожевого кольору. На поперечному розрізі ядро ​​світло-жовтого кольору.ФармакокінетикаЛерканідипін повністю всмоктується після прийому внутрішньо. Максимальна концентрація в плазмі крові (Сmах) досягається через 1,5-3 години і становить 3,3±2,09 нг/мл та 7,66±5,90 нг/мл після прийому 10 та 20 мг лерканідипіну, відповідно. (+)-R- та (-)S-енантіомери лерканідипіну демонструють подібний фармакокінетичний профіль: мають однаковий час досягнення максимальної концентрації (ТСmах), однаковий період напіввиведення (Т1/2); значення Смах і площі під кривою "концентрація-час" (AUC) в 1,2 рази вище для (-)S-енантіомеру. Взаємоперетворення енантіомерів у дослідах in vivo не спостерігали. При "первинному проходженні" через печінку абсолютна біодоступність лерканідипіну при прийомі внутрішньо після їди становить приблизно 10%, при прийомі натще значення біодоступності зменшується на 1/3. При прийомі лерканідипіну не пізніше 2 годин після прийому жирної їжі його біодоступність збільшується в 4 рази, тому лерканідипін не слід приймати після їди. При пероральному застосуванні лерканідипіну його концентрація в плазмі не є прямо пропорційною до прийнятої дози (нелінійна кінетика). Насичення пресистемного метаболізму відбувається поступово. Таким чином, біодоступність збільшується із підвищенням дози. Розподіл із плазми крові в тканини та органи відбувається швидко та широко. Зв'язок із білками плазми крові перевищує 98%. Лерканідипін метаболізується за участю ізоферменту CYP3A4 з утворенням неактивних метаболітів. Близько 50% прийнятої дози виводиться нирками (близько 50% виводиться кишківником). Елімінація відбувається переважно шляхом біотрансформації. Середнє значення Т1/2 становить 8-10 год. Тривалість терапевтичної дії – 24 години. Кумуляції лерканідипіну при повторному вживання не спостерігається.ФармакодинамікаЛерканідипін є селективним блокатором "повільних" кальцієвих каналів, похідне 1,4-дигідропіридину, інгібує трансмембранний струм іонів кальцію в клітини гладкої мускулатури судин. Лерканідипін являє собою рацемічну суміш (+)-R- та (-)S-енантіомерів. Антигіпертензивний ефект лерканідипіну насамперед обумовлений S-енантіомером. Механізм антигіпертензивної дії лерканідипіну обумовлений прямою релаксуючою дією на гладко-м'язові клітини судин, внаслідок чого знижується загальний периферичний опір. Незважаючи на відносно короткий період напіввиведення з плазми крові, лерканідипін має пролонговану антигіпертензивну дію внаслідок високого коефіцієнта мембранного розподілу. Завдяки високій судинній селективності не чинить негативної інотропної дії. Гостра артеріальна гіпотензія з рефлекторною тахікардією виникає рідко завдяки поступовому розвитку вазодилатації при прийомі лерканідипіну. Лерканідипін є метаболічно нейтральним і не має суттєвого впливу на вміст ліпопротеїнів та аполіпопротеїнів у сироватці крові, а також не змінює ліпідний профіль у пацієнтів з артеріальною гіпертензією.ІнструкціяВсередину, не менше ніж за 15 хвилин до їди, переважно вранці, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю води.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія 1-2 ступені.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до лерканідипіну, інших похідних дигідропіридинового ряду або до будь-якого компонента препарату. Нелікована хронічна серцева недостатність. Нестабільна стенокардія. Обструкція тракту, що виносить лівого шлуночка. Період упродовж 1 місяця після перенесеного інфаркту міокарда. Тяжка печінкова недостатність. Тяжка ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв). Одночасне застосування з потужними інгібіторами CYP3A4 (кетоконазол, ітраконазол, еритроміцин, ритонавір, тролеандоміцин). Одночасне застосування із циклоспорином. Одночасний прийом із соком грейпфрута. Непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції. Вагітність та період грудного вигодовування. Застосування у жінок дітородного віку, які не користуються надійними методами контрацепції. Вік до 18 років (ефективність та безпека не вивчені).Вагітність та лактаціяЗастосування лерканідипіну при вагітності та у період грудного вигодовування, а також у жінок дітородного віку за відсутності надійної контрацепції протипоказане. У ході доклінічних досліджень не виявлено тератогенного ефекту лерканідипіну у щурів та кролів, репродуктивна функція щурів була без змін. З огляду на відсутність клінічного досвіду застосування лерканідипіну при вагітності та в період грудного вигодовування та оскільки відомо, що інші похідні дигідропіридину мали тератогенну дію у тварин, лерканідипін не рекомендується застосовувати при вагітності та у жінок дітородного віку, які не користуються надійними методами контрацепції. Внаслідок високої ліпофільності лерканідипіну можна припускати його проникнення в грудне молоко, тому лерканідипін не рекомендується застосовувати в період грудного вигодовування.Побічна діяМожливі небажані реакції наведені нижче за низхідною частотою виникнення: часто <1/10, &le1/100), нечасто <1/100, &le1/1000), рідко <1/1000, &le1/10000), дуже рідко (<1/10 повідомлення. З боку нервової системи: нечасто – головний біль, запаморочення; рідко – сонливість. З боку серцево-судинної системи: нечасто – відчуття серцебиття, тахікардія, “припливи” крові до шкіри обличчя; рідко – стенокардія, біль за грудиною; дуже рідко - непритомність, інфаркт міокарда, виражене зниження артеріального тиску (АТ), у пацієнтів зі стенокардією можливе збільшення частоти, тривалості та тяжкості нападів. З боку шлунково-кишкового тракту: рідко – нудота, диспепсія, діарея, епігастральний біль, блювання; дуже рідко – оборотне підвищення активності "печінкових" трансаміназ, гіперплазія ясен. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: дуже рідко – біль у грудній клітці. З боку шкіри та підшкірних тканин: рідко – шкірний висип. З боку опорно-рухового апарату: рідко – міалгія. З боку нирок та сечовивідних шляхів: рідко – поліурія; дуже рідко – поллакіурія (збільшення частоти сечовипускання). З боку імунної системи: дуже рідко – реакції гіперчутливості. Загальні розлади та порушення у місці введення: нечасто – периферичні набряки; рідко – астенія, підвищена стомлюваність.Взаємодія з лікарськими засобамиЛерканідипін можна одночасно застосовувати з бета-адреноблокаторами, діуретиками, інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту (ІАПФ). При одночасному застосуванні з метопрололом біодоступність лерканідипіну зменшується на 50%. Цей ефект може зустрічатися і при одночасному застосуванні з іншими бета-адреноблокаторами, тому може бути потрібна корекція дози лерканідипіну для досягнення терапевтичного ефекту при даній комбінації. Лерканідипін метаболізується за участю ізоферменту CYP3A4, тому інгібітори та індуктори цього ізоферменту, при одночасному застосуванні, можуть впливати на метаболізм та виведення лерканідипіну. Не рекомендується одночасне застосування лерканідипіну з потужними інгібіторами CYP3A4 (кетоконазол, ітраконазол, ритонавір, еритроміцин, тролеандоміцин). Не рекомендується одночасне застосування циклоспорину та лерканідипіну, оскільки спостерігається збільшення концентрації обох речовин у плазмі крові. Слід виявляти обережність при одночасному застосуванні лерканідипіну з іншими субстратами CYP3A4 (терфенадин. астемізол, антиаритмічні препарати ІІІ класу, наприклад, аміодарон, квінідин). При одночасному застосуванні лерканідипіну в дозі 20 мг з мідазоламом біодоступність лерканідипіну у пацієнтів похилого віку може збільшуватися приблизно на 40%. Лерканідипін слід призначати з обережністю одночасно з індукторами CYP3A4, наприклад, протисудомні засоби (фенітоїн, карбамазепін) та рифампіцин, оскільки можливе зниження антигіпертензивної дії. Необхідний регулярний контроль артеріального тиску. При одночасному застосуванні лерканідипіну в дозі 20 мг у пацієнтів, які постійно приймають бета-метилдигоксин, не було відзначено фармакокінетичної взаємодії, тоді як у здорових добровольців, яких лікували дигоксином. відзначалося збільшення значення Сmах для дигоксину в середньому на 33% після прийому 20 мг лерканідипіну натще, при цьому AUC (площа під кривою - "концентрація-час") та нирковий кліренс змінювалися незначно. Необхідно контролювати наявність ознак інтоксикації дигоксином у пацієнтів, які приймають одночасно дигоксин та лерканідипін. Одночасне застосування лерканідипіну з циметидином (до 800 мг) не спричиняє значних змін концентрації лерканідипіну у плазмі крові. При високих дозах циметидину можуть збільшуватися біодоступність та антигіпертензивна дія лерканідипіну. При одночасному застосуванні лерканідипіну (20 мг) і симвастатину (40 мг), значення AUC для симвастатину збільшувалося на 56%, а це значення для його активного метаболіту - бета-гідроксикислоти - на 28%. При прийомі препаратів у різний час доби (лерканідипін – вранці, симвастатин – увечері) можна уникнути небажаної взаємодії. При одночасному застосуванні 20 мг лерканідипіну та варфарину у здорових добровольців змін фармакокінетики варфарину не спостерігалося. Одночасне застосування з флуоксетином (інгібітором CYP2D6 та CYP3A4) у пацієнтів похилого віку не вплинуло на клінічно значущі зміни фармакокінетики лерканідипіну. Можливе посилення антигіпертензивної дії при одночасному прийомі соку грейпфруту та лерканідипіну. Етанол може потенціювати антигіпертензивну дію лерканідипіну.Спосіб застосування та дозиРекомендована доза препарату – по 10 мг 1 раз на добу. Залежно від індивідуальної переносимості препарату пацієнтом доза може бути збільшена до 20 мг. При необхідності збільшення добової дози до 20 мг здійснюється через 2 тижні після початку прийому препарату. Терапевтична доза підбирається поступово, оскільки максимальна антигіпертензивна дія розвивається приблизно через 2 тижні від початку прийому препарату. Малоймовірно, що ефективність препарату зростатиме з підвищенням дози більше 20 мг на добу, також підвищується ризик виникнення побічних ефектів. Застосування у пацієнтів похилого віку. Фармакокінетичний профіль та дані клінічних досліджень показують, що у літніх пацієнтів корекція дози лерканідипіну не потрібна. Однак слід дотримуватися обережності на початковому етапі лікування цієї групи пацієнтів. Застосування у пацієнтів із порушеннями функції нирок або печінки. За наявності ниркової недостатності (КК понад 30 мл/хв) або печінкової недостатності легкого або середнього ступеня тяжкості початкова доза становить 10 мг, потім з обережністю збільшують дозу до 20 мг на добу. Антигіпертензивний ефект може посилюватися у пацієнтів з печінковою недостатністю легкого або середнього ступеня тяжкості та може знадобитися корекція (зниження) дози.ПередозуванняСимптоми: Імовірно, у разі передозування лерканідипіну будуть спостерігатися симптоми, подібні до таких при передозуванні інших похідних дигідропіридину: периферична вазодилатація з вираженим зниженням АТ та рефлекторною тахікардією. Лікування симптоматичне. У разі вираженого зниження АТ, втрати свідомості показано серцево-судинну терапію, при брадикардії – внутрішньовенне введення атропіну. Є дані про 3 випадки передозування при прийомі лерканідипіну в дозах 150 мг, 280 мг і 800 мг з метою суїциду. У разі прийому 150 мг лерканідипіну + алкоголь (невстановлена ​​кількість) спостерігалася сонливість. Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля. У разі прийому 280 мг лерканідипіну + 5,6 мг моксонідину спостерігалися такі симптоми: кардіогенний шок. виражена ішемія міокарда, ниркова недостатність легкого ступеня. Лікування: серцеві глікозиди, діуретики (фуросемід), високі дози катехоламінів, плазмозамінники. У разі прийому 800 мг лерканідипіну спостерігалися нудота та виражене зниження артеріального тиску. Лікування: прийом активованого вугілля та проносного засобу, внутрішньовенно – допамін. У всіх випадках передозування усі пацієнти залишилися живими. Інформація щодо ефективності діалізу для лерканідипіну відсутня. Найбільш ймовірно, що через високий зв'язок лерканідипіну з білками плазми, діаліз може бути неефективним.Запобіжні заходи та особливі вказівкиОсобливої ​​обережності слід дотримуватись при призначенні лерканідипіну пацієнтам із синдромом слабкості синусового вузла (без кардіостимулятора). Незважаючи на те, що дослідження з гемодинамічним контролем не виявили погіршення шлуночкової функції при прийомі лерканідипіну, слід бути обережним при призначенні лерканідипіну пацієнтам з дисфункцією лівого шлуночка. Було припущено, що прийом деяких дигідропіридинів може бути пов'язаний з ризиком прискорення нападів стенокардії у пацієнтів з ішемічною хворобою серця. Тому у таких пацієнтів терапію лерканідипіном необхідно проводити з особливою обережністю. Оскільки на тлі терапії препаратом можлива поява запаморочення, астенії, підвищеної стомлюваності та, в окремих випадках сонливості, в період застосування препарату пацієнтам слід з особливою обережністю керувати автотранспортом та займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують високої швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетка - 1 таб. Діюча речовина: лерканідипіну гідрохлорид 20 мг; Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна 78 мг, лактози моногідрат 60 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію (натрію крохмалю гліколят) 31 мг, повідон К30 9 мг, магнію стеарат 2 мг. 28 шт. в упаковці.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою рожевого кольору. На поперечному розрізі ядро ​​світло-жовтого кольору.ФармакокінетикаЛерканідипін повністю всмоктується після прийому внутрішньо. Максимальна концентрація в плазмі крові (Сmах) досягається через 1,5-3 години і становить 3,3±2,09 нг/мл та 7,66±5,90 нг/мл після прийому 10 та 20 мг лерканідипіну, відповідно. (+)-R- та (-)S-енантіомери лерканідипіну демонструють подібний фармакокінетичний профіль: мають однаковий час досягнення максимальної концентрації (ТСmах), однаковий період напіввиведення (Т1/2); значення Сmах та площі під кривою "концентрація-час" (AUC) в 1,2 рази вище для (-)S-енантіомера. Взаємоперетворення енантіомерів у дослідах in vivo не спостерігали. При "первинному проходженні" через печінку абсолютна біодоступність лерканідипіну при прийомі внутрішньо після їди становить приблизно 10%, при прийомі натще значення біодоступності зменшується на 1/3. При прийомі лерканідипіну не пізніше 2 годин після прийому жирної їжі його біодоступність збільшується в 4 рази, тому лерканідипін не слід приймати після їди. При пероральному застосуванні лерканідипіну його концентрація в плазмі не є прямо пропорційною до прийнятої дози (нелінійна кінетика). Насичення пресистемного метаболізму відбувається поступово. Таким чином, біодоступність збільшується із підвищенням дози. Розподіл із плазми крові в тканини та органи відбувається швидко та широко. Зв'язок із білками плазми крові перевищує 98%. Лерканідипін метаболізується за участю ізоферменту CYP3A4 з утворенням неактивних метаболітів. Близько 50% прийнятої дози виводиться нирками (близько 50% виводиться кишківником). Елімінація відбувається переважно шляхом біотрансформації. Середнє значення Т1/2 становить 8-10 год. Тривалість терапевтичної дії – 24 години. Кумуляції лерканідипіну при повторному вживання не спостерігається.ФармакодинамікаЛерканідипін є селективним блокатором "повільних" кальцієвих каналів, похідне 1,4-дигідропіридину, інгібує трансмембранний струм іонів кальцію в клітини гладкої мускулатури судин. Лерканідипін являє собою рацемічну суміш (+)-R- та (-)S-енантіомерів. Антигіпертензивний ефект лерканідипіну насамперед обумовлений S-енантіомером. Механізм антигіпертензивної дії лерканідипіну обумовлений прямою релаксуючою дією на гладко-м'язові клітини судин, внаслідок чого знижується загальний периферичний опір. Незважаючи на відносно короткий період напіввиведення з плазми крові, лерканідипін має пролонговану антигіпертензивну дію внаслідок високого коефіцієнта мембранного розподілу. Завдяки високій судинній селективності не чинить негативної інотропної дії. Гостра артеріальна гіпотензія з рефлекторною тахікардією виникає рідко завдяки поступовому розвитку вазодилатації при прийомі лерканідипіну. Лерканідипін є метаболічно нейтральним і не має суттєвого впливу на вміст ліпопротеїнів та аполіпопротеїнів у сироватці крові, а також не змінює ліпідний профіль у пацієнтів з артеріальною гіпертензією.ІнструкціяВсередину, не менше ніж за 15 хвилин до їди, переважно вранці, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю води.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія 1-2 ступені.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до лерканідипіну, інших похідних дигідропіридинового ряду або до будь-якого компонента препарату. Нелікована хронічна серцева недостатність. Нестабільна стенокардія. Обструкція тракту, що виносить лівого шлуночка. Період упродовж 1 місяця після перенесеного інфаркту міокарда. Тяжка печінкова недостатність. Тяжка ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв). Одночасне застосування з потужними інгібіторами CYP3A4 (кетоконазол, ітраконазол, еритроміцин, ритонавір, тролеандоміцин). Одночасне застосування із циклоспорином. Одночасний прийом із соком грейпфрута. Непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції. Вагітність та період грудного вигодовування. Застосування у жінок дітородного віку, які не користуються надійними методами контрацепції. Вік до 18 років (ефективність та безпека не вивчені).Вагітність та лактаціяЗастосування лерканідипіну при вагітності та у період грудного вигодовування, а також у жінок дітородного віку за відсутності надійної контрацепції протипоказане. У ході доклінічних досліджень не виявлено тератогенного ефекту лерканідипіну у щурів та кролів, репродуктивна функція щурів була без змін. З огляду на відсутність клінічного досвіду застосування лерканідипіну при вагітності та в період грудного вигодовування та оскільки відомо, що інші похідні дигідропіридину мали тератогенну дію у тварин, лерканідипін не рекомендується застосовувати при вагітності та у жінок дітородного віку, які не користуються надійними методами контрацепції. Внаслідок високої ліпофільності лерканідипіну можна припускати його проникнення в грудне молоко, тому лерканідипін не рекомендується застосовувати в період грудного вигодовування.Побічна діяМожливі небажані реакції наведені нижче за низхідною частотою виникнення: часто <1/10, &le1/100), нечасто <1/100, &le1/1000), рідко <1/1000, &le1/10000), дуже рідко (<1/10 повідомлення. З боку нервової системи: нечасто – головний біль, запаморочення; рідко – сонливість. З боку серцево-судинної системи: нечасто – відчуття серцебиття, тахікардія, “припливи” крові до шкіри обличчя; рідко – стенокардія, біль за грудиною; дуже рідко - непритомність, інфаркт міокарда, виражене зниження артеріального тиску (АТ), у пацієнтів зі стенокардією можливе збільшення частоти, тривалості та тяжкості нападів. З боку шлунково-кишкового тракту: рідко – нудота, диспепсія, діарея, епігастральний біль, блювання; дуже рідко – оборотне підвищення активності "печінкових" трансаміназ, гіперплазія ясен. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: дуже рідко – біль у грудній клітці. З боку шкіри та підшкірних тканин: рідко – шкірний висип. З боку опорно-рухового апарату: рідко – міалгія. З боку нирок та сечовивідних шляхів: рідко – поліурія; дуже рідко – поллакіурія (збільшення частоти сечовипускання). З боку імунної системи: дуже рідко – реакції гіперчутливості. Загальні розлади та порушення у місці введення: нечасто – периферичні набряки; рідко – астенія, підвищена стомлюваність.Взаємодія з лікарськими засобамиЛерканідипін можна одночасно застосовувати з бета-адреноблокаторами, діуретиками, інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту (ІАПФ). При одночасному застосуванні з метопрололом біодоступність лерканідипіну зменшується на 50%. Цей ефект може зустрічатися і при одночасному застосуванні з іншими бета-адреноблокаторами, тому може бути потрібна корекція дози лерканідипіну для досягнення терапевтичного ефекту при даній комбінації. Лерканідипін метаболізується за участю ізоферменту CYP3A4, тому інгібітори та індуктори цього ізоферменту, при одночасному застосуванні, можуть впливати на метаболізм та виведення лерканідипіну. Не рекомендується одночасне застосування лерканідипіну з потужними інгібіторами CYP3A4 (кетоконазол, ітраконазол, ритонавір, еритроміцин, тролеандоміцин). Не рекомендується одночасне застосування циклоспорину та лерканідипіну, оскільки спостерігається збільшення концентрації обох речовин у плазмі крові. Слід виявляти обережність при одночасному застосуванні лерканідипіну з іншими субстратами CYP3A4 (терфенадин. астемізол, антиаритмічні препарати ІІІ класу, наприклад, аміодарон, квінідин). При одночасному застосуванні лерканідипіну в дозі 20 мг з мідазоламом біодоступність лерканідипіну у пацієнтів похилого віку може збільшуватися приблизно на 40%. Лерканідипін слід призначати з обережністю одночасно з індукторами CYP3A4, наприклад, протисудомні засоби (фенітоїн, карбамазепін) та рифампіцин, оскільки можливе зниження антигіпертензивної дії. Необхідний регулярний контроль артеріального тиску. При одночасному застосуванні лерканідипіну в дозі 20 мг у пацієнтів, які постійно приймають бета-метилдигоксин, не було відзначено фармакокінетичної взаємодії, тоді як у здорових добровольців, яких лікували дигоксином. відзначалося збільшення значення Сmах для дигоксину в середньому на 33% після прийому 20 мг лерканідипіну натще, при цьому AUC (площа під кривою - "концентрація-час") та нирковий кліренс змінювалися незначно. Необхідно контролювати наявність ознак інтоксикації дигоксином у пацієнтів, які приймають одночасно дигоксин та лерканідипін. Одночасне застосування лерканідипіну з циметидином (до 800 мг) не спричиняє значних змін концентрації лерканідипіну у плазмі крові. При високих дозах циметидину можуть збільшуватися біодоступність та антигіпертензивна дія лерканідипіну. При одночасному застосуванні лерканідипіну (20 мг) і симвастатину (40 мг), значення AUC для симвастатину збільшувалося на 56%, а це значення для його активного метаболіту - бета-гідроксикислоти - на 28%. При прийомі препаратів у різний час доби (лерканідипін – вранці, симвастатин – увечері) можна уникнути небажаної взаємодії. При одночасному застосуванні 20 мг лерканідипіну та варфарину у здорових добровольців змін фармакокінетики варфарину не спостерігалося. Одночасне застосування з флуоксетином (інгібітором CYP2D6 та CYP3A4) у пацієнтів похилого віку не вплинуло на клінічно значущі зміни фармакокінетики лерканідипіну. Можливе посилення антигіпертензивної дії при одночасному прийомі соку грейпфруту та лерканідипіну. Етанол може потенціювати антигіпертензивну дію лерканідипіну.Спосіб застосування та дозиРекомендована доза препарату – по 10 мг 1 раз на добу. Залежно від індивідуальної переносимості препарату пацієнтом доза може бути збільшена до 20 мг. При необхідності збільшення добової дози до 20 мг здійснюється через 2 тижні після початку прийому препарату. Терапевтична доза підбирається поступово, оскільки максимальна антигіпертензивна дія розвивається приблизно через 2 тижні від початку прийому препарату. Малоймовірно, що ефективність препарату зростатиме з підвищенням дози більше 20 мг на добу, також підвищується ризик виникнення побічних ефектів. Застосування у пацієнтів похилого віку. Фармакокінетичний профіль та дані клінічних досліджень показують, що у літніх пацієнтів корекція дози лерканідипіну не потрібна. Однак слід дотримуватися обережності на початковому етапі лікування цієї групи пацієнтів. Застосування у пацієнтів із порушеннями функції нирок або печінки. За наявності ниркової недостатності (КК понад 30 мл/хв) або печінкової недостатності легкого або середнього ступеня тяжкості початкова доза становить 10 мг, потім з обережністю збільшують дозу до 20 мг на добу. Антигіпертензивний ефект може посилюватися у пацієнтів з печінковою недостатністю легкого або середнього ступеня тяжкості та може знадобитися корекція (зниження) дози.ПередозуванняСимптоми: Імовірно, у разі передозування лерканідипіну будуть спостерігатися симптоми, подібні до таких при передозуванні інших похідних дигідропіридину: периферична вазодилатація з вираженим зниженням АТ та рефлекторною тахікардією. Лікування симптоматичне. У разі вираженого зниження АТ, втрати свідомості показано серцево-судинну терапію, при брадикардії – внутрішньовенне введення атропіну. Є дані про 3 випадки передозування при прийомі лерканідипіну в дозах 150 мг, 280 мг і 800 мг з метою суїциду. У разі прийому 150 мг лерканідипіну + алкоголь (невстановлена ​​кількість) спостерігалася сонливість. Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля. У разі прийому 280 мг лерканідипіну + 5,6 мг моксонідину спостерігалися такі симптоми: кардіогенний шок. виражена ішемія міокарда, ниркова недостатність легкого ступеня. Лікування: серцеві глікозиди, діуретики (фуросемід), високі дози катехоламінів, плазмозамінники. У разі прийому 800 мг лерканідипіну спостерігалися нудота та виражене зниження артеріального тиску. Лікування: прийом активованого вугілля та проносного засобу, внутрішньовенно – допамін. У всіх випадках передозування усі пацієнти залишилися живими. Інформація щодо ефективності діалізу для лерканідипіну відсутня. Найбільш ймовірно, що через високий зв'язок лерканідипіну з білками плазми, діаліз може бути неефективним.Запобіжні заходи та особливі вказівкиОсобливої ​​обережності слід дотримуватись при призначенні лерканідипіну пацієнтам із синдромом слабкості синусового вузла (без кардіостимулятора). Незважаючи на те, що дослідження з гемодинамічним контролем не виявили погіршення шлуночкової функції при прийомі лерканідипіну, слід бути обережним при призначенні лерканідипіну пацієнтам з дисфункцією лівого шлуночка. Було припущено, що прийом деяких дигідропіридинів може бути пов'язаний з ризиком прискорення нападів стенокардії у пацієнтів з ішемічною хворобою серця. Тому у таких пацієнтів терапію лерканідипіном необхідно проводити з особливою обережністю. Оскільки на тлі терапії препаратом можлива поява запаморочення, астенії, підвищеної стомлюваності та, в окремих випадках сонливості, в період застосування препарату пацієнтам слід з особливою обережністю керувати автотранспортом та займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують високої швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: лізиноприлу дигідрату 5, 10 або 20 мг; допоміжні речовини: лудипрес (лактози моногідрат 93 ± 2%, повідон 3,5 ± 0,5%, кросповідон 3,5 ± 0,5%) 100 мг, целюлоза мікрокристалічна 57 мг/52 мг/42 мг, магнію стеа . Таблетки по 5 мг, 10 мг та 20 мг. По 14 або 15 таблеток у блістері. По 2 блістери разом з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиБілий круглі плоскоциліндричні таблетки.Фармакотерапевтична групаІнгібітор ангіотензин-перетворюючого ферменту (АПФ).ФармакокінетикаВсмоктування. Після прийому препарату внутрішньо близько 25% лізиноприлу всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Їда не впливає на абсорбцію препарату. Біодоступність – 29%. Розподіл. Майже не зв'язується із білками плазми крові. Максимальна концентрація у плазмі крові (90 нг/мл) досягається через 7 годин. Проникність через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єр низька. Метаболізм. Лізіноприл не біотрансформується в організмі. Виведення. Виводиться нирками у незміненому вигляді. Період напіввиведення становить 12 годин. Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю абсорбція та кліренс лізиноприлу знижені. У пацієнтів з нирковою недостатністю концентрація лізиноприлу в кілька разів перевищує концентрації у плазмі у добровольців, причому відзначається збільшення часу досягнення максимальної концентрації у плазмі крові та збільшення періоду напіввиведення. У пацієнтів похилого віку концентрація препарату в плазмі крові та площа під кривою «концентрація-час» у 2 рази більша, ніж у пацієнтів молодого віку.ФармакодинамікаІнгібітор АПФ, що зменшує утворення ангіотензину II з ангіотензину I. Зниження вмісту ангіотензину II веде до прямого зменшення виділення альдостерону. Зменшує деградацію брадикініну та збільшує синтез простагландинів. Знижує загальний периферичний судинний опір, артеріальний тиск (АТ), переднавантаження, тиск у легеневих капілярах, викликає збільшення хвилинного об'єму крові та підвищення толерантності міокарда до навантажень у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю. Розширює артерії більшою мірою, ніж вени. Деякі ефекти пояснюються впливом на тканинні ренін-ангіотензинові системи. При тривалому застосуванні зменшується гіпертрофія міокарда та стінок артерій резистивного типу. Покращує кровопостачання ішемізованого міокарда. Інгібітори АПФ подовжують тривалість життя у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю, уповільнюють прогресування дисфункції лівого шлуночка у пацієнтів, які перенесли інфаркт міокарда без клінічних проявів серцевої недостатності. Антигіпертензивний ефект починається приблизно через 6 годин та зберігається протягом 24 годин. Тривалість ефекту також залежить від величини дози. Початок дії – за 1 год. Максимальний ефект визначається через 6-7 годин. При артеріальній гіпертензії ефект відзначається у перші дні після початку лікування, стабільна дія розвивається через 1-2 місяці. При різкій відміні препарату не спостерігали вираженого підвищення артеріального тиску. Крім зниження артеріального тиску лізиноприл зменшує альбумінурію. У пацієнтів із гіперглікемією сприяє нормалізації функції пошкодженого гломерулярного ендотелію. Лізиноприл не впливає на концентрацію глюкози в крові у пацієнтів із цукровим діабетом і не призводить до почастішання випадків гіпоглікемії.Показання до застосуванняартеріальна гіпертензія (в монотерапії або комбінації з іншими антигіпертензивними засобами); хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії для лікування пацієнтів, які приймають серцеві глікозиди та/або діуретики); раннє лікування гострого інфаркту міокарда (у перші 24 год зі стабільними показниками гемодинаміки для підтримки цих показників та профілактики дисфункції лівого шлуночка та серцевої недостатності); діабетична нефропатія (зниження альбумінурії у пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу при нормальному артеріальному тиску та у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу з артеріальною гіпертензією).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до лізиноприлу, інших компонентів препарату або інших інгібіторів АПФ; Ангіоневротичний набряк в анамнезі, у тому числі від застосування інгібіторів АПФ, спадковий набряк Квінке та/або ідіопатичний ангіоневротичний набряк; Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); Вагітність та період грудного вигодовування; Одночасне застосування з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла); Одночасне застосування з антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) у пацієнтів з діабетичною нефропатією; Одночасне застосування з інгібіторами нейтральної ендопептидази (наприклад, препаратами, що містять сакубітрил) у зв'язку з високим ризиком розвитку ангіоневротичного набряку; Непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю: порушення функції нирок, двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки, стан після трансплантації нирки, азотемія, гіперкаліємія, аортальний стеноз, мітральний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, первинний гіперальдостеронізм, артеріальна гіпотензія захворювання сполучної тканини, пригнічення кістковомозкового кровотворення, стани, що супроводжуються зниженням об'єму циркулюючої крові, гіповолемічні стани, застосування у пацієнтів, які перебувають на дієті з обмеженням кухонної солі, літній вік (старше 65 років), одночасне застосування інгібіторів АПФ з аліскіренмістіми препаратами II, цукровий діабет, застосування у пацієнтів негроїдної раси,проведення десенсибілізуючої терапії до отрути перетинчастокрилих, гемодіалізу, аферезі ліпопротеїнів низької щільності з використанням декстрансульфату, гострий інфаркт міокарда.Вагітність та лактаціяЗастосування лізиноприлу у період вагітності протипоказане. При встановленні вагітності прийом препарату слід припинити якомога раніше. Прийом інгібіторів АПФ у ІІ та ІІІ триместрі вагітності надає несприятливий вплив на плід (можливі виражене зниження артеріального тиску, ниркова недостатність, гіперкаліємія, гіпоплазія черепа, внутрішньоутробна смерть). Даних щодо негативних впливів препарату на плід у разі застосування під час І триместру немає. За новонародженими та грудними дітьми, які зазнали внутрішньоутробного впливу інгібіторів АПФ, рекомендується вести ретельне спостереження для своєчасного виявлення вираженого зниження АТ, олігурії, гіперкаліємії. Лізиноприл проникає крізь плаценту. Немає даних про проникнення лізиноприлу у грудне молоко. На період лікування препаратом необхідно відмінити грудне вигодовування.Побічна діяНайпоширеніші побічні ефекти: запаморочення, біль голови, підвищена стомлюваність, діарея, сухий кашель, нудота. З боку серцево-судинної системи: виражене зниження артеріального тиску, біль у грудях, рідко – ортостатична гіпотензія, тахікардія, брадикардія, посилення симптомів серцевої недостатності, порушення атріовентрикулярної провідності, інфаркт міокарда, прискорене серцебиття. З боку центральної нервової системи: лабільність настрою, сплутаність свідомості, парестезії, сонливість, судомні посмикування м'язів кінцівок та губ, рідко – астенічний синдром. З боку системи кровотворення: лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, анемія (зниження концентрації гемоглобіну, гематокриту, еритроцитопенію). Лабораторні показники: гіперкаліємія, гіпонатріємія, рідко – підвищення активності печінкових ферментів, гіпербілірубінемія, підвищення рівнів сечовини та креатиніну. З боку дихальної системи: диспное, бронхоспазм. З боку травного тракту: сухість у роті, анорексія, диспепсія, зміни смаку, біль у животі, панкреатит, гепатоцелюлярна або холестатична жовтяниця, гепатит. З боку шкірних покривів: кропив'янка, підвищене потовиділення, свербіж шкіри, алопеція, фотосенсибілізація. З боку сечостатевої системи: порушення функції нирок, олігурія, анурія, гостра недостатність нирок, уремія, протеїнурія, зниження потенції. Алергічні реакції: ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, надгортанника та/або гортані, висипання на шкірі, свербіж, лихоманка, позитивні результати тесту на антинуклеарні антитіла, підвищення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ), еозинофілія, лейкоцитоз. У дуже поодиноких випадках – інтерстиціальний ангіоневротичний набряк. Інші: міалгія, артралгія/артрит, васкуліт.Взаємодія з лікарськими засобамиЛізиноприл зменшує виведення калію з організму під час лікування діуретиками. Потрібна особлива обережність при одночасному застосуванні препарату з: калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, тріамтерен, амілорид), калієм, заступниками кухонної солі, що містять калій (підвищується ризик розвитку гіперкаліємії, особливо при порушеній нирковій функції), тому їх можна спільно призначати тільки на основі лікаря при регулярному контролі рівня калію в сироватці крові та функції нирок. Обережно може бути застосований разом: з діуретиками: при додатковому введенні діуретика хворому, який приймає лізиноприл, як правило, настає адитивний антигіпертензивний ефект – ризик вираженого зниження артеріального тиску; з іншими антигіпертензивними засобами (адитивний ефект); з нестероїдними протизапальними препаратами (індометацин та ін.), у тому числі селективні інгібітори циклооксигенези-2 (ЦОГ-2), естрогенами, а також адреностимуляторами – зниження антигіпертензивної дії лізиноприлу; з літієм (виділення літію може зменшитися, тому слід регулярно контролювати концентрацію літію у сироватці крові); з антацидами та колестираміном - знижують всмоктування у шлунково-кишковому тракті; з інсуліном та гіпоглікемічними засобами для прийому внутрішньо – ризик розвитку гіпоглікемії. Етанол посилює дію препарату. При одночасному застосуванні інгібіторів ангіотензин-перетворюючого ферменту (АПФ) та препаратів золота (натрію ауротіомалат) описаний симптомокомплекс, що включає гіперемію шкіри обличчя, нудоту, блювання та зниження артеріального тиску.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди. При артеріальній гіпертензії пацієнтам, які не отримують інших антигіпертензивних засобів, призначають по 5 мг 1 раз на добу. За відсутності ефекту дозу збільшують кожні 2-3 дні на 5 мг до середньої терапевтичної дози 20-40 мг/добу (збільшення дози понад 40 мг/добу зазвичай не веде до подальшого зниження артеріального тиску). Звичайна добова підтримуюча доза – 20 мг. Максимальна добова доза – 40 мг. Повний ефект розвивається зазвичай через 2-4 тижні від початку лікування, що слід враховувати зі збільшенням дози. При недостатньому клінічному ефекті можливе комбінування препарату з іншими антигіпертензивними засобами. Якщо пацієнт отримував попереднє лікування діуретиками, прийом таких препаратів необхідно припинити за 2-3 дні до початку застосування препарату Лізіноприл-Акріхін. Якщо це неможливе, то початкова доза препарату Лізіноприл-Акріхін не повинна перевищувати 5 мг на добу. У цьому випадку після прийому першої дози рекомендується лікарський контроль протягом декількох годин (максимум дії досягається приблизно через 6 годин), оскільки може виникнути виражене зниження артеріального тиску. При реноваскулярній гіпертензії або інших станах із підвищеною активністю ренін-ангіотензин-альдостеронової системи доцільно призначати також низьку початкову дозу – 2,5-5 мг на день, під посиленим лікарським контролем (контроль артеріального тиску, функції нирок, концентрації калію у сироватці крові). Підтримуючу дозу, продовжуючи суворий лікарський контроль, слід визначити залежно від динаміки артеріального тиску. При нирковій недостатності через те, що лізиноприл виділяється через нирки, початкова доза повинна бути визначена залежно від кліренсу креатиніну, потім відповідно до реакції на терапію, що проводиться, слід встановити підтримуючу дозу в умовах регулярного контролю функції нирок, рівня калію, натрію в сироватці крові. . Кліренс креатиніну 30-80 мл/хв. - Початкова доза 5-10 мг/день; Кліренс креатиніну 10-30 мл/хв. - Початкова доза 2,5-5 мг/день; Кліренс креатиніну менше 10 мл/хв. - Початкова доза 2,5 мг/день (включаючи і пацієнтів, підданих лікуванню гемодіалізом). При стійкій артеріальній гіпертензії показано тривалу підтримуючу терапію по 10-15 мг на добу. Для забезпечення режиму дозування лізиноприлу у дозі 2,5 мг слід застосовувати препарати лізиноприлу у дозах 2,5 мг або 5 мг (таблетки з ризиком) інших виробників. При хронічній серцевій недостатності починають з 2,5 мг 1 раз на добу, з подальшим збільшенням дози на 2,5 мг через 3-5 днів до звичайної підтримуючої добової дози 5-20 мг. Доза не повинна перевищувати 20 мг на добу. У людей похилого віку часто спостерігається більш виражена тривала гіпотензивна дія, що пов'язано зі зменшенням швидкості виведення лізиноприлу (рекомендується розпочинати лікування з 2,5 мг на добу). Гострий інфаркт міокарда (у складі комбінованої терапії при стабільних показниках гемодинаміки, систолічний артеріальний тиск не менше 100 мм рт ст). У першу добу – 5 мг внутрішньо, потім 5 мг через добу, 10 мг через дві доби і потім 10 мг 1 раз на добу. У пацієнтів із гострим інфарктом міокарда препарат застосовувати не менше 6 тижнів. На початку лікування або протягом першої 3-ї доби після гострого інфаркту міокарда у пацієнтів з низьким систолічним АТ (120 мм рт.ст. або нижче) слід призначати меншу дозу – 2,5 мг. У разі зниження АТ (систолічний артеріальний тиск нижче або дорівнює 100 мм рт.ст.), добову дозу в 5 мг можна, якщо необхідно, тимчасово знизити до 2,5 мг. У разі тривалого вираженого зниження артеріального тиску (систолічний артеріальний тиск нижче 90 мм рт.ст. більше 1 години), лікування препаратом Лізіноприл-Акріхін треба припинити. Діабетична нефропатія. У пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу препарат застосовується у дозі 10 мг на добу, при необхідності дозу можна збільшити до 20 мг на добу з метою досягнення діастолічного артеріального тиску нижче 75 мм рт. ст. у положенні «сидячи». Пацієнтам з цукровим діабетом 2 типу препарат приймають у тій же дозі з метою досягнення діастолічного артеріального тиску нижче 90 мм рт. ст. у положенні «сидячи».ПередозуванняСимптоми (виникають при прийомі одноразової дози 50 мг та вище): виражене зниження артеріального тиску; сухість у роті, сонливість, затримка сечовипускання, запор, неспокій, підвищена дратівливість. Лікування: симптоматична терапія, внутрішньовенне введення рідини, контроль АТ, водно-електролітного балансу та нормалізація останнього. Лізиноприл можна видалити з організму за допомогою гемодіалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСимптоматична артеріальна гіпотензія Найчастіше виражене зниження артеріального тиску виникає при зниженні обсягу рідини, викликаної терапією діуретиками, зменшенням кількості солі в їжі, діалізом, діареєю або блюванням. У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю з одночасною нирковою недостатністю або без неї, можливе виражене зниження артеріального тиску. Вона найчастіше виявляється у пацієнтів із тяжкою стадією хронічної серцевої недостатності, як наслідок застосування великих доз діуретиків, гіпонатріємії або порушеної функції нирок. У таких пацієнтів лікування лізиноприлом треба розпочинати під суворим контролем лікаря (з обережністю проводити підбір дози препарату та діуретиків). Подібних правил слід дотримуватись при призначенні пацієнтам з ішемічною хворобою серця, цереброваскулярною недостатністю, у яких різке зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або інсульту. Транзиторна гіпотензивна реакція не є протипоказанням прийому наступної дози препарату. При застосуванні препарату Лізиноприл-Акріхін у деяких пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю, але з нормальним або зниженим рівнем артеріального тиску може спостерігатися зниження артеріального тиску, що зазвичай не є причиною припинення лікування. До початку лікування препаратом Лізіноприл-Акріхін, по можливості, слід нормалізувати концентрацію натрію та/або заповнити втрачений об'єм рідини, ретельно контролювати дію початкової дози лізиноприлу на пацієнта. Порушення функції нирок У пацієнтів з порушенням функції нирок (КК менше 80 мл/хв) початкова доза Лізинопріл-Акріхін повинна бути підібрана відповідно до КК (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Регулярний контроль вмісту калію та концентрації креатиніну в плазмі є обов'язковою тактикою лікування таких пацієнтів. У пацієнтів із ХСН артеріальна гіпотензія може призвести до погіршення функції нирок. У таких пацієнтів відзначалися випадки гострої ниркової недостатності, звичайно оборотної. У разі стенозу ниркової артерії (особливо при двосторонньому стенозі, або за наявності стенозу артерії єдиної нирки), а також при недостатності кровообігу внаслідок нестачі натрію та/або рідини, застосування препарату Лізіноприл-Акріхін може призвести і до порушення функції нирок, гострої ниркової недостатності. , яка зазвичай виявляється незворотною після відміни препарату У пацієнтів із двостороннім стенозом ниркової артерії або стенозом артерії єдиної нирки, при лікуванні інгібіторами АПФ у деяких випадках спостерігали підвищення концентрації азоту сечовини у плазмі та сироваткового креатиніну. Ці зміни практично завжди були оборотними та зникали після відміни інгібітора АПФ. Дані ускладнення особливо притаманні пацієнтам із наявними порушеннями функції нирок. Якщо пацієнт має реноваскулярну гіпертензію, то ризик розвитку тяжкої артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності підвищується. У цій категорії пацієнтів лікування слід розпочинати з менших доз препарату під медичним контролем. Підвищення концентрації азоту сечовини у плазмі крові та сироваткового креатиніну також відзначали у пацієнтів з артеріальною гіпертензією без супутнього порушення функції нирок, особливо при одночасному застосуванні лізиноприлу та діуретиків. Зазначені зміни були легким ступенем тяжкості, а показники поверталися до норми після відміни лізиноприлу або діуретика. При гострому інфаркті міокарда Показано застосування стандартної терапії (тромболітики, ацетилсаліцилова кислота, бета-адреноблокатори). Препарат Лізиноприл-Акріхін можна застосовувати разом із внутрішньовенним введенням або із застосуванням терапевтичних трансдермальних систем нітрогліцерину. Хірургічне втручання/загальна анестезія При великих хірургічних втручаннях, а також при застосуванні інших лікарських засобів, що викликають зниження артеріального тиску, лізиноприл, блокуючи утворення ангіотензину II, може викликати виражене непрогнозоване зниження артеріального тиску. Трансплантація нирки Дані щодо застосування лізиноприлу у пацієнтів після трансплантації нирки відсутні. Порушення функції печінки Застосування інгібіторів АПФ може призводити до розвитку холестатичної жовтяниці з прогресуванням аж до фульмінантного некрозу печінки (і в окремих випадках летальному наслідку), тому необхідно припинити прийом препарату при підвищенні активності «печінкових» трансаміназ та появі симптомів холестазу. Мітральний стеноз/аортальний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія Лізиноприл, як і інші інгібітори АПФ, повинен обережно призначатися пацієнтам з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка (аортальний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія), а також пацієнтам з мітральним стенозом. Анафілактичні реакції при проведенні аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні процедури аферезу ЛПНЩ з використанням декстран сульфату можуть розвиватися анафілактоїдні реакції, що загрожують життю. Для запобігання анафілактоїдної реакції слід тимчасово припинити терапію інгібіторами АПФ перед кожною процедурою аферезу. Анафілактоїдні реакції при проведенні десенсибілізації Є окремі повідомлення про розвиток анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ під час десенсибілізуючої терапії, наприклад отрутою перетинчастокрилих комах. Інгібітори АПФ необхідно застосовувати з обережністю у пацієнтів, схильних до алергічних реакцій, які проходять процедури десенсибілізації. Слід уникати застосування інгібіторів АПФ пацієнтам, які отримують імунотерапію бджолиною отрутою. Проте, цієї реакції можна уникнути шляхом тимчасової відміни інгібітору АПФ до початку процедури десенсибілізації. Підвищена чутливість/ангіоневротичний набряк Ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, надгортанника та/або гортані, який може виникнути у будь-який період лікування, рідко відзначався у пацієнтів, які приймають інгібітор АПФ, включаючи лізиноприл. У цьому випадку лікування препаратом необхідно якнайшвидше припинити, а за пацієнтом встановити спостереження до повної регресії симптомів. Ангіоневротичний набряк язика, надгортанника або гортані може бути причиною обструкції дихальних шляхів та летального результату, тому необхідно негайно проводити відповідну терапію (0,3-0,5 мл 1:1000 розчину епінефрину (адреналіну) підшкірно) та/або заходи щодо забезпечення прохідності шляхів. У випадках, коли набряк локалізується лише на обличчі та губах, стан найчастіше проходить без лікування, проте можливе застосування антигістамінних засобів. Ризик розвитку ангіоневротичного набряку підвищується у пацієнтів, які мають в анамнезі ангіоневротичний набряк, не пов'язаний із попереднім лікуванням інгібіторами АПФ. У поодиноких випадках на тлі терапії інгібіторами АПФ розвивається інтестинальний набряк. При цьому у пацієнтів відзначається біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні з нудотою та блюванням, у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та з нормальним вмістом С1-естерази. Діагноз встановлюється за допомогою комп'ютерної томографії черевної порожнини, ультразвукового дослідження або на момент хірургічного втручання. Симптоми зникають після припинення інгібіторів АПФ. У пацієнтів з болем у животі, які приймають інгібітори АПФ, при проведенні диференціального діагнозу необхідно враховувати можливість розвитку ангіоневротичного набряку кишечника. Гемодіаліз У пацієнтів, які перебували на гемодіалізі з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®), були виявлені випадки розвитку анафілактичних реакцій на фоні терапії інгібіторами АПФ. Слід уникати призначення інгібіторів АПФ при використанні такого типу мембран. Нейтропенія/агранулоцитоз/тромбоцитопенія/анемія На фоні прийому інгібіторів АПФ можуть виникати нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопенія та анемія. У пацієнтів з нормальною функцією нирок та за відсутності інших обтяжливих факторів нейтропенія розвивається рідко. З особливою обережністю слід застосовувати препарат Лізіноприл-Акріхін у пацієнтів із системними захворюваннями сполучної тканини, на фоні прийому імунодепресантів, алопуринолу або прокаїнаміду, особливо у пацієнтів з порушеною функцією нирок. У деяких пацієнтів виникали важкі інфекції, у ряді випадків стійкі до інтенсивної антибіотикотерапії. При призначенні препарату таким пацієнтам рекомендується періодично контролювати вміст лейкоцитів у крові. Пацієнти повинні повідомляти лікаря про будь-які ознаки інфекційних захворювань (наприклад, біль у горлі, гарячка). Сухий кашель При застосуванні інгібіторів АПФ відзначали кашель. Кашель сухий, тривалий, який зникає після припинення інгібітором АПФ. При диференціальному діагнозі кашлю треба враховувати і кашель, спричинений інгібітором АПФ. Етнічні відмінності Слід враховувати, що у пацієнтів негроїдної раси ризик розвитку ангіоневротичного набряку є вищим. Як і інші інгібітори АПФ, лізиноприл менш ефективний щодо зниження артеріального тиску у пацієнтів негроїдної раси. Цей ефект пов'язаний з вираженим переважанням низькоренінового статусу у пацієнтів негроїдної раси з артеріальною гіпертензією. Подвійна блокада РААС Повідомлялося про випадки артеріальної гіпотензії, непритомність, інсульт, гіперкаліємію та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) у сприйнятливих пацієнтів особливо при одночасному застосуванні з лікарськими препаратами, що впливають на цю систему. Тому спільне застосування інгібітору АПФ та антагоніста рецепторів ангіотензину II або аліскірену не рекомендується. Поєднання з аліскіреном протипоказане у пацієнтів із цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (КК менше 60 мл/хв). Цукровий діабет При застосуванні препарату пацієнтам з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсуліну, протягом першого місяця терапії необхідно регулярно контролювати концентрацію глюкози в крові. Гіперкаліємія Під час терапії інгібіторами АПФ, у тому числі лізиноприлом, може розвинутись гіперкаліємія. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність, літній вік, цукровий діабет, деякі супутні стани (наприклад, зниження ОЦК, гостра серцева недостатність, метаболічний ацидоз), одночасний прийом калійзберігаючих діуретиків (таких як спіронолактон, еплеренон, тріамтерен, також або калійвмісних замінників харчової солі та застосування інших препаратів, що сприяють підвищенню вмісту калію в плазмі (наприклад, гепарин). Гіперкаліємія може призвести до серйозних порушень серцевого ритму, іноді з летальним кінцем. Одночасне застосування перелічених вище препаратів слід проводити з обережністю. Рекомендовано регулярний моніторинг вмісту калію у сироватці крові. У пацієнтів похилого віку та сама доза призводить до більш високої концентрації препарату в крові, тому потрібна особлива обережність при визначенні дози. Оскільки не можна виключити потенційного ризику виникнення агранулоцитозу, потрібен періодичний контроль картини крові. При застосуванні препарату в умовах діалізу з поліакрил-нітрил-мембраною може виникати анафілактичний шок, тому рекомендується інший тип мембрани для діалізу, або призначення інших антигіпертензивних засобів. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами Немає даних про вплив лізиноприлу на здатність до керування транспортними засобами та механізмами, застосованого в терапевтичних дозах, проте необхідно враховувати, що можливе виникнення запаморочення, тому слід бути обережним.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему