Болеутоляющие препараты Хиты продаж

Дозування: 400 мг Фасування: N12 Форма випуску: гранули д/приготування розчину Упакування: пак. Виробник Замбон С. П.

Дозування: 400 мг Фасування: N6 Форма випуску таб. вкриті оболонкою Упаковка: блістер Виробник Замбон С. П.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Дозування: 25 мг/мл Фасування: N5 Форма випуску: р-р д/ін'єкцій Упаковка: амп. Виробник: Сотекс Завод-виробник: ФармФірма Сотекс(Росія) Діюча речовина: Декскетопрофен. .

Дозування: 50 мг Фасування: N25 Форма випуску: капс. Упаковка: контейнер Виробник: Сотекс Завод-виробник: Реплекфарм АТ(Македонія) Діюча речовина: Кетопрофен. .

Дозування: 50 мг/мл Фасування: N10 Упаковка: амп. Производитель: Сотекс Завод-производитель: ФармФирма Сотекс(Россия) Действующее вещество: Кетопрофен. .

Дозування: 50 мг/мл Фасування: N5 Упаковка: амп. Виробник: Сотекс Завод-производитель: ФармФирма Сотекс(Россия) Действующее вещество: Кетопрофен. .

Дозування: 100 мг Фасування: N20 Форма випуску таб. покриті плівковою оболонкою Упаковка: блистер Производитель: Сотекс Завод-производитель: Реплек Фарм ООО Скопье(Македония) Действующее вещество: Кетопрофен. .

Дозировка: 50 мг Фасовка: N30 Форма выпуска: капс. Упаковка: уп. контурн.

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: Активна речовина: мелоксикам 10 мг. Допоміжні речовини: меглюмін (N-метилглюкамін) – 7 мг, гліцин – 6 мг, полоксамер 188 – 50 мг, тетрагідрофурфурил макрогол (глікофурол) – 100 мг, натрію хлорид – 3.5 мг, 0.1М розчин натрію гідроксиду – до. , вода д/і – до 1 мл. 1.5 мл - ампули безбарвного скла (5) - блістери із плівки ПВХ (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиРозчин для внутрішньом'язового введення; жовтого або зеленувато-жовтого кольору, прозорий.Фармакотерапевтична групаМелоксикам належить до НПЗП класу оксикамів, є похідним енолової кислоти та має протизапальну, аналгетичну та антипіретичну дію. Виражена протизапальна дія мелоксикаму встановлена ​​на всіх стандартних моделях запалення. Механізм дії мелоксикаму полягає у його здатності інгібувати синтез простагландинів (відомих медіаторів запалення) внаслідок вибіркового придушення ферментативної активності ЦОГ-2. При призначенні у високих дозах, тривалому застосуванні та індивідуальних особливостях організму селективність інгібування ЦОГ-2 знижується. Мелоксикам in vivo інгібує синтез простагландинів у місці запалення більшою мірою, ніж у слизовій оболонці шлунка або нирках. Ці відмінності пов'язані з більш селективним пригніченням ЦОГ-2 порівняно з ЦОГ-1. Вважається, що інгібування ЦОГ-2 забезпечує терапевтичний ефект нестероїдних протизапальних засобів, тоді як інгібування постійно присутнього ізоферменту ЦОГ-1 може бути причиною побічних дій з боку шлунка та нирок. Селективність мелоксикаму щодо ЦОГ-2 підтверджено у різних тест-системах, як in vitro, і in vivo. Селективна здатність мелоксикаму інгібувати ЦОГ-2 показана при використанні тест-системи цільної крові людини in vitro. Встановлено, що мелоксикам (у дозах 7.5 мг і 15 мг) активніше інгібував ЦОГ-2, надаючи більше інгібуючого впливу на продукцію простагландину Е2, що стимулюється ліпополісахаридом (реакція, контрольована ЦОГ-2), ніж на продукцію тромбокса реакція, контрольована ЦОГ-1). Ці ефекти залежали від величини дози. У дослідженнях ex vivo показано, що мелоксикам (у дозах 7.5 мг та 15 мг) не впливав на агрегацію тромбоцитів та час кровотечі.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо мелоксикам добре всмоктується із ШКТ, про що свідчить висока абсолютна біодоступність (90%). Після одноразового застосування мелоксикаму Сmах; у плазмі досягається протягом 5-6 год. Одночасний прийом їжі та антацидів не змінює всмоктування. При застосуванні препарату внутрішньо (у дозах 7.5 та 15 мг) його концентрації пропорційні дозам. Css; досягається в межах 3-5 днів. Діапазон відмінностей між максимальними та мінімальними концентраціями препарату після його прийому 1 раз на добу відносно невеликий і становить 0.4-1.0 мкг/мл при застосуванні препарату у дозі 7.5 мг, при застосуванні у дозі 15 мг – 0.8-2.0 мкг/мл (наведено відповідно значення Cmin ;і Сmах ;у рівноважному стані), хоча відзначалися і значення, що виходять за вказаний діапазон. C max ;мелоксикама в плазмі в рівноважному стані досягається протягом 5-6 годин після прийому внутрішньо. Після внутрішньом'язового введення мелоксикам повністю абсорбується. Біодоступність препарату становить приблизно 100%. Після внутрішньом'язового введення мелоксикаму в дозі 15 мг Сmах; у плазмі досягається приблизно через 1 год. Розподіл Мелоксикам дуже добре зв'язується із білками плазми, особливо з альбуміном (99%). Проникає через гістогематичні бар'єри, а також у синовіальну рідину. Концентрація у синовіальній рідині становить приблизно 50% концентрації у плазмі. Vd ;після багаторазового прийому внутрішньо мелоксикаму (у дозах від 7.5 мг до 15 мг) становить близько 16 л, з коефіцієнтом варіації від 11% до 32%, при внутрішньом'язовому введенні Vd ;становить 11 л. Метаболізм Мелоксикам майже повністю метаболізується у печінці з утворенням 4 фармакологічно неактивних похідних. Основний метаболіт, 5'-карбоксимелоксикам (60% введеної дози), утворюється шляхом окислення проміжного метаболіту, 5'-гідроксиметилмелоксикама, який також екскретується, але меншою мірою (9% введеної дози). Дослідження in vitro показали, що в даному метаболічному перетворенні важливу роль відіграє CYP2C9, додаткове значення має CYP3A4. В освіті двох інших метаболітів (що становлять відповідно 16% та 4% введеної дози препарату) бере участь пероксидаза, активність якої індивідуально варіює. Виведення Виводиться рівною мірою через кишечник та нирками, переважно у вигляді метаболітів. У незміненому вигляді через кишечник виводиться менше 5% величини добової дози, у сечі у незміненому вигляді препарат виявляється лише у слідових кількостях. Середній Т1/2; мелоксикама варіює від 13 до 25 год (при внутрішньом'язовому введенні - 20 год). Плазмовий кліренс становить у середньому 7-12 мл/хв після одноразового прийому мелоксикаму, при внутрішньом'язовому введенні - 8 мл/хв. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Порушення функції печінки, а також ниркова недостатність легкого та середнього ступеня тяжкості суттєвого впливу на фармакокінетику мелоксикаму не має. Швидкість виведення мелоксикаму з організму значно вища у пацієнтів із нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості. Мелоксикам гірше зв'язується з білками плазми у пацієнтів із термінальною нирковою недостатністю. При термінальній нирковій недостатності збільшення Vd може призвести до більш високих концентрацій вільного мелоксикаму, тому у таких пацієнтів добова доза не повинна перевищувати 7,5 мг. Пацієнти похилого віку, порівняно з молодими пацієнтами, мають подібні фармакокінетичні показники. У пацієнтів похилого віку середній плазмовий кліренс у рівноважному стані трохи нижче, ніж у молодих пацієнтів. У жінок похилого віку більш високі значення AUC та тривалий Т1/2 порівняно з молодими пацієнтами обох статей.Клінічна фармакологіяНПЗЗ.Показання до застосуванняКороткострокова симптоматична терапія при: остеоартрозі (артроз, дегенеративні захворювання суглобів), у т.ч. з больовим компонентом; ревматоїдний артрит; анкілозуючий спондиліт (хвороба Бехтерева). Призначений для зменшення болю та запалення на момент використання, на прогресування захворювання не впливає.Протипоказання до застосуванняПовне або неповне поєднання бронхіальної астми, ангіоневротичного набряку або кропив'янки, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти та інших нестероїдних протизапальних засобів (в т.ч. в анамнезі); ерозивно-виразкові ураження слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки у стадії загострення або нещодавно перенесені; запальні захворювання кишечника (хвороба Крона або виразковий коліт на стадії загострення); тяжка печінкова недостатність або активне захворювання печінки; тяжка ниркова недостатність з КК менше 30 мл/хв (у пацієнтів, які не піддаються гемодіалізу, з підтвердженою гіперкаліємією); прогресуючі захворювання нирок; активна шлунково-кишкова кровотеча; недавно перенесені цереброваскулярні кровотечі або підтверджений діагноз захворювань системи згортання крові; захворювання щитовидної залози (для пігулок); декомпенсована серцева недостатність; гострий інфаркт міокарда; період після проведення аортокоронарного шунтування; вагітність; період лактації (грудного вигодовування); дитячий вік до 12 років (для пігулок); дитячий та підлітковий вік до 18 років (для розчину для внутрішньом'язового введення); спадкова непереносимість лактози, порушення всмоктування глюкози та галактози, недостатність лактази (для таблеток); підвищена чутливість до активної речовини або допоміжних компонентів препарату (в т.ч. до інших нестероїдних протизапальних засобів). З обережністю: захворювання ШКТ в анамнезі (виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, захворювання печінки), наявність інфекції Helicobacter pylori; ІХС, хронічна серцева недостатність; цереброваскулярні захворювання; ниркова недостатність середнього ступеня (КК 30-60 мл/хв); дисліпідемія/гіперліпідемія; цукровий діабет; одночасний прийом пероральних кортикостероїдів (в т.ч. преднізолону), антикоагулянтів (в т.ч. варфарину), антиагрегантів (в т.ч. клопідогрелу), селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (в т.ч. циталопраму, флуоксетину, пароксету) сертраліну); тяжкі соматичні захворювання; захворювання периферичних артерій; літній вік; тривале використання НПЗП; куріння; часте вживання алкоголю; тяжкі соматичні захворювання; бронхіальна астма; туберкульоз; виражений остеопороз. Для зниження ризику розвитку небажаних явищ з боку шлунково-кишкового тракту слід використовувати мінімальну ефективну дозу мінімально можливим коротким курсом.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату протипоказане під час вагітності. Відомо, що нестероїдні протизапальні засоби проникають у грудне молоко, тому застосування препарату в період грудного вигодовування протипоказане. Як препарат, що інгібує синтез ЦОГ/простагландину, Генітрон® може впливати на фертильність, тому не рекомендується жінкам, які планують вагітність. Мелоксикам може призводити до затримки овуляції. У зв'язку з цим у жінок, які мають проблеми із зачаттям та проходять обстеження з приводу подібних проблем, рекомендується відміна прийому препарату Генітрон. Застосування у дітей Препарт протипоказаний до застосування у дитячому віці до 12 років (таблетки), у віці до 18 років (розчин для внутрішньом'язового введення).Побічна діяНебажані явища, представлені нижче, перераховані в залежності від анатомо-фізіологічної класифікації та частоти народження. Частота народження визначається за ВООЗ і має наступну градацію: дуже часто (> 10%); часто (>1% та <10%); нечасто (>0.1% та <1%); рідко (>0.01% та <0.1%); дуже рідко (менше 0.01%, включаючи окремі випадки). З боку системи кровотворення: нечасто - анемія; рідко – зміна числа клітин крові, включаючи зміни лейкоцитарної формули, лейкопенія, тромбоцитопенія. З боку імунної системи: не встановлено - анафілактичний шок, анафілактоїдні/анафілактичні реакції, інші реакції гіперчутливості. З боку нервової системи: часто - головний біль; нечасто – запаморочення, сонливість. Порушення психіки: часто - емоційна лабільність; не встановлено – сплутаність свідомості, дезорієнтація. З боку органу зору: рідко - кон'юнктивіт, порушення зору, включаючи нечіткість зору. З боку органу слуху: нечасто - вертиго; рідко – шум у вухах. З боку травної системи: часто - біль у животі, диспепсія, діарея, нудота, блювання; нечасто – прихована або явна шлунково-кишкова кровотеча, гастрит, стоматит, запор, здуття живота, відрижка; рідко – гастродуоденальні виразки, коліт, езофагіт; дуже рідко – перфорація ШКТ. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: ; нечасто – транзиторні зміни показників функції печінки (наприклад, підвищення активності трансаміназ або білірубіну); дуже рідко – гепатит. З боку шкіри та підшкірних тканин: ;нечасто - ангіоневротичний набряк, свербіж, шкірний висип; рідко – кропив'янка, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона; дуже рідко – бульозний дерматит, багатоформна еритема; не встановлено – фотосенсибілізація. З боку дихальної системи: рідко - бронхіальна астма у пацієнтів з алергією до ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів. З боку серцево-судинної системи: ; нечасто - підвищення артеріального тиску, почуття "припливу" крові до обличчя; рідко – відчуття серцебиття. З боку сечовивідної системи: нечасто - зміна показників функцій нирок (підвищення концентрації креатиніну та/або сечовини в сироватці крові), порушення сечовипускання, включаючи гостру затримку сечі; дуже рідко – гостра ниркова недостатність. Інші: часто - периферичні набряки, набряк і біль у місці введення препарату (розчин для внутрішньом'язового введення). Спільне застосування з лікарськими засобами, що пригнічують кістковий мозок (наприклад, метотрексат) може спровокувати цитопенію. Шлунково-кишкова кровотеча, виразка або перфорація можуть призводити до летального результату. Як і для інших нестероїдних протизапальних засобів, не виключають можливість появи інтерстиціального нефриту, гломерулонефриту, ниркового медулярного некрозу, нефротичного синдрому.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з іншими інгібіторами синтезу простагландинів, включаючи глюкокортикостероїди та саліцилати, мелоксикам може збільшувати ризик виникнення виразок слизової оболонки в ШКТ та шлунково-кишкових кровотеч внаслідок їх синергізму. Спільне призначення мелоксикаму та інших нестероїдних протизапальних засобів не рекомендується. Разом із антикоагулянтами, гепарином для системного застосування, тромболітичними засобами мелоксикам підвищує ризик розвитку кровотеч. Якщо неможливо уникнути їх одночасного застосування, необхідно контролювати показники системи згортання крові. Одночасний прийом із мелоксикамом антитромбоцитарних препаратів, інгібіторів зворотного захоплення серотоніну підвищує ризик кровотечі внаслідок інгібування тромбоцитарної функції. У разі одночасного застосування необхідний ретельний контроль системи згортання крові. Мелоксикам може знижувати ниркову екскрецію літію, що призводить до збільшення його концентрації у плазмі крові до токсичного рівня. Одночасне застосування мелоксикаму із препаратами літію не рекомендується. У разі необхідності одночасного застосування рекомендується ретельний контроль концентрації літію у плазмі протягом усього курсу застосування препаратів літію. НПЗЗ знижують екскрецію метотрексату нирками, тим самим підвищуючи його концентрацію в плазмі. Одночасне застосування мелоксикаму та метотрексату (у дозі понад 15 мг на тиждень) не рекомендується. Ризик розвитку взаємодії між НПЗЗ та метотрексатом може мати місце і у пацієнтів, які застосовують метотрексат у низьких дозах, особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок. У разі одночасного застосування необхідний ретельний контроль функції нирок та формули крові. Мелоксикам може посилити гематологічну токсичність метотрексату, особливо у пацієнтів із порушенням функції нирок. При сумісному застосуванні мелоксикаму та метотрексату протягом 3 днів зростає ризик підвищення токсичності останнього. Є дані, що мелоксикам може знижувати ефективність внутрішньоматкових контрацептивних засобів, проте це не підтверджено. При застосуванні мелоксикаму разом із діуретиками може виникнути ризик розвитку гострої ниркової недостатності, тому слід контролювати функцію нирок та підтримувати адекватний рівень гідратації. Мелоксикам знижує ефект антигіпертензивних засобів (бета-адреноблокаторів, інгібіторів АПФ, вазодилататорів, діуретиків) внаслідок інгібування простагландинів, що володіють вазодилатуючими властивостями. Мелоксикам і антагоністи рецепторів ангіотензину II, а також інгібітори АПФ мають синергічний ефект на зменшення клубочкової фільтрації. У пацієнтів із наявним порушенням ниркової функції це може призвести до гострої ниркової недостатності. Колестирамін, пов'язуючи мелоксикам в ШКТ, призводить до його швидшого виведення. Мелоксикам, впливаючи на ниркові простагландини, посилює нефротоксичність циклоспорину, що потребує посиленого контролю функції нирок при одночасному застосуванні препаратів. Мелоксикам майже повністю руйнується шляхом печінкового метаболізму, приблизно 2/3 якого проходять за участю цитохрому (CYP) Р450 та 1/3 – шляхом пероксидазного окиснення. Можлива фармакокінетична взаємодія мелоксикаму та інших препаратів на етапі метаболізму за рахунок впливу їх на CYP2С9 та/або CYP3А4. При одночасному застосуванні з гіпоглікемічними засобами прийому внутрішньо мелоксикам може посилювати їх дію, тим самим сприяючи ризику виникнення гіпоглікемії. Мелоксикам може послабити дію дигоксину, кортизону, діуретиків. При одночасному прийомі мелоксикаму з антацидами, циметидином, дигоксином та фуросемідом взаємодія на фармакокінетичному рівні не виявлена.Спосіб застосування та дозиПігулки Препарат приймають внутрішньо, під час їжі, не розжовуючи. При ;остеоартрозі ;добова доза становить 7.5 мг, при необхідності може бути збільшена до 15 мг/добу. При ревматоїдному артриті препарат призначають по 15 мг на добу, при досягненні позитивного терапевтичного ефекту доза може бути знижена до 7.5 мг на добу. При анкілозуючому спондиліті препарат призначають по 15 мг на добу, при досягненні позитивного терапевтичного ефекту доза може бути знижена до 7.5 мг на добу. У пацієнтів із підвищеним ризиком побічних реакцій початкова доза становить 7,5 мг на добу. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю, що перебувають на гемодіалізі, доза не повинна перевищувати 7.5 мг на добу. У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості (КК понад 30 мл/хв) корекція дози не потрібна. У; пацієнтів з цирозом печінки (компенсованим); корекція дози не потрібна. Розчин для внутрішньом'язового введення В/м введення препарату показане лише протягом перших 2-3 днів. Надалі лікування продовжують із застосуванням пероральних форм (таблетки). Препарат вводять глибоко внутрішньом'язово. Препарат не можна вводити внутрішньовенно. Рекомендована доза становить 7.5 мг (0.75 мл) або 15 мг (1.5 мл) 1 раз на добу, залежно від інтенсивності болю та тяжкості запального процесу. Максимальна добова доза, що рекомендується, - 15 мг (1.5 мл). Зважаючи на можливу несумісність, мелоксикам не слід змішувати в одному шприці з іншими лікарськими засобами. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю, що перебувають на гемодіалізі, пацієнтів з підвищеним ризиком побічних реакцій доза не повинна перевищувати 7.5 мг (0.75 мл)/добу. Для пацієнтів з нирковою недостатністю легкого або середнього ступеня тяжкості (КК більше 30 мл/хв) корекція дози не потрібна. Не слід застосовувати препарат одночасно з іншими нестероїдними протизапальними засобами. Сумарна добова доза мелоксикаму, що застосовується у вигляді таблеток, свічок, суспензії для внутрішнього застосування та ін'єкцій, не повинна перевищувати 15 мг.ПередозуванняСимптоми: ; сонливість, порушення свідомості, нудота, блювання, біль в епігастрії, шлунково-кишкова кровотеча, гостра ниркова недостатність, печінкова недостатність, артеріальна гіпертензія, гіпотензія, зупинка дихання, асистолія. Лікування: специфічного антидоту немає. У разі передозування препарату проводять симптоматичну терапію; при передозуванні препарату у формі таблеток – промивання шлунка, прийом активованого вугілля. Форсований діурез, залуження сечі, гемодіаліз малоефективні через високий рівень зв'язування препарату з білками крові.Запобіжні заходи та особливі вказівкиТ.к. потенційний ризик побічних реакцій залежить від дози та тривалість лікування слід використовувати мінімально ефективну дозу мінімально можливим коротким курсом. Тривалість курсу лікування встановлюють індивідуально залежно від перебігу захворювання та ефективності терапії. Пацієнти зі шлунково-кишковими захворюваннями, при застосуванні препарату Генітрон® повинні регулярно проходити обстеження. Не слід призначати препарат пацієнтам з пептичною виразкою або шлунково-кишковою кровотечею. У будь-який час у процесі лікування за наявності або без попередніх симптомів, серйозних шлунково-кишкових захворювань в анамнезі, можуть з'явитися потенційно фатальні шлунково-кишкові кровотечі, виразка або перфорація. При виникненні виразкового ураження шлунково-кишкового тракту або шлунково-кишкової кровотечі препарат необхідно відмінити. Найбільш серйозні наслідки спостерігали у людей похилого віку. У пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями або з факторами ризику розвитку таких захворювань нестероїдні протизапальні засоби можуть збільшувати ризик появи серйозних серцево-судинних тромботичних явищ, інфаркту міокарда, нападу стенокардії та інсульту, які можуть бути фатальними. У разі збільшення тривалості лікування цей ризик може зростати. НПЗЗ можуть посилити затримку натрію, калію та води та знижувати натрійуретичні ефекти діуретиків. Як наслідок, у схильних пацієнтів може виникати або посилюватись серцева недостатність або артеріальна гіпертензія. Таким пацієнтам рекомендується проведення клінічного моніторингу, а також має підтримуватися адекватна гідратація. До початку лікування потрібне дослідження функції нирок. У разі проведення комбінованої терапії слід контролювати функції нирок. У пацієнтів зі зниженим нирковим кровотоком застосування НПЗП (НПЗЗ пригнічують синтез ниркового простагландину, що відіграє важливу роль у підтримці ниркового кровотоку) може спричинити ниркову недостатність, яка проходить при припиненні протизапальної терапії нестероїдними засобами. Найбільший ризик такої реакції має місце у пацієнтів похилого віку, з дегідратацією, з хронічною серцевою недостатністю, цирозом печінки, нефротичним синдромом, хронічними захворюваннями нирок, які отримують супутню терапію діуретичними препаратами, інгібіторами АПФ або антагоністами рецепторів ангіотензин які призвели до гіповолемії. Таким пацієнтам необхідний контроль діурезу та функції нирок на початку терапії.У поодиноких випадках нестероїдні протизапальні засоби можуть призвести до інтерстиціального нефриту, гломерулонефриту, ренального медулярного некрозу або до розвитку нефротичного синдрому. При лікуванні нестероїдних протизапальних засобів описані окремі випадки підвищення активності трансаміназ або інших показників функції печінки, які в більшості випадків були незначними та тимчасовими. При стійкому та суттєвому відхиленні від норми лікування препаратом Генітрон® слід припинити та провести контрольні тести. У клінічно стабільних пацієнтів з цирозом печінки немає необхідності знижувати дози препарату Генітрон, слід проводити спостереження за виявленими лабораторними змінами. Ослаблені пацієнти потребують ретельнішого спостереження, оскільки побічні ефекти у них мають більш важкий характер. Як і при лікуванні іншими нестероїдними протизапальними засобами, слід з обережністю призначати препарат пацієнтам похилого віку, у яких більш ймовірне зниження функції нирок, печінки та серця. Препарат Генітрон, як і будь-який інший нестероїдний протизапальний засіб, може маскувати симптоми основного інфекційного захворювання. У дуже рідкісних випадках при застосуванні нестероїдних протизапальних засобів спостерігалися серйозні шкірні реакції (деякі з них були фатальними), включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. Високий ризик появи таких реакцій спостерігається на початку лікування, причому у більшості випадків такі реакції з'являлися протягом першого місяця лікування. При першій появі шкірних висипань, уражень слизових оболонок або інших ознак підвищеної чутливості необхідно припинити застосування Генітрону. Через можливе виникнення побічних ефектів з локалізацією на шкірі та слизових оболонках слід звертати особливу увагу на появу відповідних симптомів. При появі побічних ефектів лікування препаратом слід припинити. До складу препарату у формі таблеток (7.5 мг та 15 мг) входить лактоза. Тому препарат не рекомендується приймати пацієнтам з вродженою непереносимістю лактози, дефіцитом лактази або порушенням всмоктування глюкози або галактози. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування можливе зниження швидкості психічних та рухових реакцій, тому необхідно утримуватися від керування транспортом та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: Активна речовина: мелоксикам – 10,0 мг; Допоміжні речовини: меглюмін (TV-метилглюкамін) – 7,0 мг, гліцин – 6,0 мг, полоксамер 188 – 50,0 мг, тетрагідрофурфурил макрогол (глікофурол) – 100,0 мг, натрію хлорид – 3,5 мг, 0 ,1 М розчин гідроксиду натрію - до pH 8,4-8,9, вода для ін'єкцій - до 1 мл. По 1,5 мл ампули з безбарвного нейтрального скла з кільцем зламу (або точкою зламу). На ампули наклеюють етикетки з паперу самоклеючі. По 5 ампул разом з інструкцією із застосування вкладають у пачку з картону з гофрованим вкладишем. По 3 або 5 ампул вкладають у блістер із ПВХ плівки. По 1 блістер з ампулами разом з інструкцією по застосуванню вкладають пачку з картону.Опис лікарської формиПрозора жовта або зеленувато-жовта рідина.Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний препарат.ФармакокінетикаАбсорбція Мелоксикам повністю абсорбується після внутрішньом'язового введення. Біодоступність препарату становить приблизно 100%. Після внутрішньом'язового введення 15 мг мелоксикаму максимальна концентрація препарату (Сmах) у плазмі досягається приблизно через 1 годину. Розподіл Мелоксикам зв'язується з білками плазми (переважно з альбуміном) значною мірою - 99%. Проходить через гістогематичні бар'єри, проникає у синовіальну рідину. Концентрація у синовіальній рідині становить 50% від плазмової концентрації препарату. Об'єм розподілу (Vd) низький і становить 11 л. Метаболізм Мелоксикам майже повністю метаболізується у печінці з утворенням чотирьох фармакологічно неактивних метаболітів. Основний метаболіт 5'-карбоксимелоксикам (60% від введеної дози) утворюється за допомогою окислення проміжного метаболіту 5'-гідроксиметилмелоксикаму (9% від введеної дози). В освіті двох інших метаболітів, які становлять 16% і 4% від введеної дози препарату, ймовірно, бере участь пероксидаза, активність якої варіює індивідуально. Елімінація Значна кишково-печінкова циркуляція, характерна для мелоксикаму, не впливає на елімінацію препарату. Мелоксикам виводиться переважно у вигляді метаболітів, однаково нирками та кишечником. У незміненому вигляді виводиться менше 5% мелоксикаму кишечником, і лише слідові кількості незміненого препарату визначаються сечі. Середній період напіввиведення (Т1/2) мелоксикаму становить 20 годин. Плазмовий кліренс становить середньому 8 мл/хв. Порушення функції печінки/нирок Порушення функції печінки, а також ниркова недостатність легкого та середнього ступеня тяжкості суттєвого впливу на фармакокінетику мелоксикаму не має. При термінальній нирковій недостатності збільшення обсягу розподілу може призвести до вищих концентрацій вільного мелоксикаму. Літні пацієнти Літні пацієнти, порівняно з молодими пацієнтами, мають подібні фармакокінетичні показники. У пацієнтів похилого віку середній плазмовий кліренс у період рівноважного стану фармакокінетики трохи нижче, ніж у молодих пацієнтів. У жінок похилого віку більш високі значення AUC (площа під кривою "концентрація-час") та довгий період напіввиведення порівняно з молодими пацієнтами обох статей.ФармакодинамікаНестероїдний протизапальний препарат (НПЗП), має протизапальну, жарознижувальну, аналгетичну дію. Належить до класу оксикамів, похідне енолієвої кислоти. Механізм дії - інгібування синтезу простагландинів (Pg) внаслідок вибіркового пригнічення ферментативної активності циклооксигенази 2 (ЦОГ-2). При призначенні у високих дозах, тривалому застосуванні та індивідуальних особливостях організму селективність ЦОГ-2 знижується. Пригнічує синтез простагландинів (Pg) в області запалення більшою мірою, ніж у слизовій оболонці шлунка або нирках, що пов'язано з відносно вибірковим інгібуванням ЦОГ-2, тоді як інгібування постійно присутнього ізоферменту ЦОГ-1 може бути причиною побічних дій з боку шлунково-кишкового. тракту та нирок.Показання до застосуванняКороткострокова симптоматична терапія ревматоїдного артриту, остеоартрозу, анкілозуючого спондиліту та інших захворювань суглобів, що супроводжуються больовим синдромом. Призначений для зменшення болю та запалення на момент використання, на прогресування захворювання не впливає.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до активної речовини або допоміжних компонентів (у тому числі до інших нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗЗ)); повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу слизової оболонки носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти та інших нестероїдних протизапальних препаратів (у тому числі в анамнезі); ерозивно-виразкові зміни слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки, активна шлунково-кишкова кровотеча; виразковий коліт, хвороба Крона у стадії загострення; тяжка печінкова недостатність або активне захворювання печінки; тяжка ниркова недостатність з кліренсом креатиніну менше 30 мл/хв (у пацієнтів, які не піддаються гемодіалізу, з підтвердженою гіперкаліємією), прогресуюче захворювання нирок; гострі шлунково-кишкові кровотечі, недавно перенесені цереброваскулярні кровотечі або підтверджений діагноз захворювань системи згортання крові; тяжка декомпенсована серцева недостатність; протипоказаний у період після проведення аортокоронарного шунтування; вагітність; період грудного вигодовування; дитячий вік до 18 років. З обережністю: Літній вік, ішемічна хвороба серця, хронічна серцева недостатність, цереброваскулярні захворювання, дисліпідемія/гіперліпідемія, цукровий діабет, захворювання периферичних артерій, куріння, ниркова недостатність середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну 30-60 мл/хв), захворювання шлунково- (Наявність інфекції Helicobacter pylori), тривале використання нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП), часте вживання алкоголю, тяжкі соматичні захворювання, одночасний прийом пероральних глюкокортикостероїдів (в т.ч. Преднізолону), антикоагулянтів (в т.ч. ацетилсаліцилової кислоти, клопідогрелю), селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (в т.ч. циталопраму, флуоксетину, пароксетину, сертраліну); бронхіальна астма, туберкульоз,виражений остеопороз. Для зниження ризику розвитку небажаних явищ з боку шлунково-кишкового тракту слід застосовувати мінімальну ефективну дозу мінімально можливим коротким курсом.Вагітність та лактаціяМелоксикам протипоказаний під час вагітності. Відомо, що нестероїдні протизапальні засоби проникають у грудне молоко, тому мелоксикам не рекомендується застосовувати в період годування груддю.Побічна діяЧастота побічних ефектів, наведених нижче, визначалася відповідно наступному (класифікація Всесвітньої організації охорони здоров'я): ​​дуже часто (більше 10%), часто (більше 1% та менше 10%), нечасто (більше 0,1% та менше 1%), рідко (більше 0,01% та менше 0,1%), дуже рідко (менше 0,01%), включаючи окремі повідомлення. З боку шлунково-кишкового тракту – часто: диспепсія, нудота, блювання, біль у животі, запор, метеоризм, діарея. Нечасто: минущі зміни показників функції печінки (наприклад, підвищення активності "печінкових" трансаміназ, концентрації білірубіну), відрижка, езофагіт, виразка гастродуоденальної, прихована або явна шлунково-кишкова кровотеча, стоматит. Рідко: перфорація шлунково-кишкового тракту, коліт, гепатит, гастрит. З боку системи кровотворення: - Часто: анемія. Нечасто: зміна формули крові, включаючи зміну лейкоцитарної формули, лейкопенію та тромбоцитопенію. З боку шкірних покривів - Часто: свербіж, висипання на шкірі, ангіоотек. Нечасто: кропив'янка. Рідко: синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз. Дуже рідко: фотосенсибілізація, бульозні висипи, мультиформна еритема. З боку дихальної системи Дуже рідко: бронхоспазм. З боку центральної нервової системи (у тому числі з боку органів слуху, психіки) Часто: головний біль. Нечасто: запаморочення, сонливість, вертиго. Рідко: шум у вухах. Дуже рідко: сплутаність свідомості, дезорієнтація, емоційна лабільність. З боку серцево-судинної системи: - Часто: периферичні набряки. Нечасто: підвищення артеріального тиску, "припливи" крові до шкіри обличчя. Рідко: відчуття серцебиття. З боку сечостатевої системи – Нечасто: зміни показників функції нирок (підвищення концентрації креатиніну та/або сечовини у сироватці крові), порушення сечовипускання, включаючи гостру затримку сечі. Дуже рідко: гостра ниркова недостатність. З боку зору: - Рідко: кон'юнктивіт, порушення зору, в т.ч. нечіткість зору. Реакції гіперчутливості – дуже рідко: ангіоневротичний набряк та реакції гіперчутливості негайного типу, в т.ч. анафілактоїдні/анафілактичні реакції. Місцеві реакції - Часто: набряк та біль у місці введення.Взаємодія з лікарськими засобамиІнші інгібітори синтезу простагландинів, включаючи глюкокортикостероїди та саліцилати, при одночасному прийомі з мелоксикамом збільшують ризик утворення виразок у шлунково-кишковому тракті та шлунково-кишкових кровотеч (внаслідок синергізму дії) і тому не рекомендуються. Одночасний прийом з іншими нестероїдними протизапальними засобами не рекомендується. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну – збільшення ризику шлунково-кишкових кровотеч. Препарати літію - нестероїдні протизапальні засоби підвищують концентрацію літію в плазмі, за допомогою зменшення виведення його нирками. Рекомендується моніторувати концентрацію літію в період призначення мелоксикаму, при зміні дози препаратів літію та їх відміні. Метотрексат - нестероїдні протизапальні засоби знижують тубулярну секрецію метотрексату, тим самим підвищуючи його концентрацію в плазмі та гематологічну токсичність, фармакокінетика метотрексату при цьому не змінюється. У зв'язку з цим одночасний прийом мелоксикаму та метотрексату у дозі понад 15 мг/тиждень не рекомендується. При одночасному застосуванні препаратів зростає ризик підвищення токсичності метотрексату. Ризик розвитку взаємодії між НПЗЗ та метотрексатом може мати місце і у пацієнтів, які застосовують метотрексат у низьких дозах, особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок. Тому необхідний постійний контроль за кількістю клітин крові та за функцією нирок. Контрацепція – при одночасному застосуванні з внутрішньоматковими контрацептивними засобами можливе зниження ефективності дії останніх. Діуретики – застосування нестероїдних протизапальних засобів у разі зневоднення пацієнтів супроводжується ризиком розвитку гострої ниркової недостатності. Антигіпертензивні засоби (бета-адреноблокатори та інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту, вазодилататори, діуретики) - НПЗЗ знижують ефект антигіпертензивних засобів, внаслідок інгібування простагландинів, що володіють вазодилатуючими властивостями. Ангіотензину II рецепторів антагоністи при сумісному застосуванні з нестероїдними протизапальними засобами посилюють зниження клубочкової фільтрації, що тим самим може призвести до розвитку гострої ниркової недостатності, особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок. Нестероїдні протизапальні засоби, впливаючи на ниркові простагландини, можуть посилювати нефротоксичність циклоспорину. При використанні спільно з мелоксикамом лікарських препаратів, які мають відому здатність інгібувати CYP2C9 та/або CYP3A4 (або метаболізуються за участю цих ферментів), слід брати до уваги можливість фармакокінетичної взаємодії. При одночасному прийомі мелоксикам може посилювати дію гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо, тим самим є небезпека виникнення гіпоглікемії. Мелоксикам може послабити дію дигоксину, кортизону, діуретиків.Спосіб застосування та дозиВнутрішньом'язове введення препарату показане лише протягом перших 2-3 днів. Надалі лікування продовжують із застосуванням пероральних форм (таблетки). Рекомендована доза становить 7,5 мг (0,75 мл) або 15 мг (1,5 мл) 1 раз на добу, залежно від інтенсивності болю та тяжкості запального процесу. Максимальна добова доза, що рекомендується, - 15 мг (1,5 мл). Препарат вводиться за допомогою глибокої внутрішньом'язової ін'єкції. Зважаючи на можливу несумісність, мелоксикам не слід змішувати в одному шприці з іншими лікарськими засобами. У пацієнтів з підвищеним ризиком побічних реакцій та з тяжкою нирковою недостатністю, що перебувають на гемодіалізі, доза не повинна перевищувати 7,5 мг (0,75 мл) на день. Для пацієнтів з нирковою недостатністю легкого або середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну більше 30 мл/хв) корекція дози не потрібна. Препарат не можна вводити внутрішньовенно. Комбіноване застосування Не слід застосовувати препарат одночасно з іншими нестероїдними протизапальними засобами. Сумарна добова доза мелоксикаму, що застосовується у вигляді таблеток, свічок, суспензії для внутрішнього застосування та ін'єкцій, не повинна перевищувати 15 мг.ПередозуванняСимптоми: сонливість, порушення свідомості, нудота, блювання, біль в епігастрії, шлунково-кишкова кровотеча, гостра ниркова недостатність, артеріальна гіпертензія, гіпотензія, зупинка дихання, асистолія. Лікування: специфічний антидот відсутній. У разі передозування препарату слід проводити симптоматичну терапію. Форсований діурез, залуження сечі, гемодіаліз - малоефективні через високий зв'язок препарату з білками крові.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПацієнти, які страждають на захворювання шлунково-кишкового тракту, повинні регулярно спостерігатися. При виникненні виразкового ураження шлунково-кишкового тракту або шлунково-кишкової кровотечі мелоксикам необхідно відмінити. Виразки в шлунково-кишковому тракті, перфорація або кровотеча можуть виникнути в ході лікування в будь-який час, як за наявності симптомів, що насторожують, або відомостей про серйозні шлунково-кишкові ускладнення в анамнезі, так і за відсутності цих ознак. Наслідки даних ускладнень загалом серйозніші в осіб похилого віку. Особливу увагу слід приділяти пацієнтам, які повідомляють про розвиток небажаних явищ з боку шкіри та слизових оболонок, а також реакцій підвищеної чутливості до препарату, особливо якщо подібні реакції спостерігалися протягом попередніх курсів лікування. Як і інші нестероїдні протизапальні засоби, мелоксикам може підвищувати ризик розвитку серйозних серцево-судинних тромбозів, інфаркту міокарда, нападу стенокардії, можливо зі смертельним результатом. Такий ризик підвищується при тривалому застосуванні препарату, а також у пацієнтів із вищезазначеними захворюваннями в анамнезі та схильними до таких захворювань. НПЗП інгібують у нирках синтез простагландинів, які беруть участь у підтримці ниркової перфузії. Застосування нестероїдних протизапальних засобів у пацієнтів зі зниженим нирковим кровотоком або зменшеним об'ємом циркулюючої крові може призвести до декомпенсації ниркової недостатності, що приховано протікає. Після відміни нестероїдних протизапальних засобів функція нирок зазвичай відновлюється до вихідних показників. Найбільшою мірою ризику цієї реакції схильні літні пацієнти, пацієнти, у яких відзначається дегідратація, хронічна серцева недостатність, цироз печінки, нефротичний синдром або гострі порушення функції нирок, пацієнти, що одночасно приймають діуретичні засоби, а також пацієнти, які перенесли серйозні хірургічні втручання. ведуть до гіповолемії. У таких пацієнтів на початку терапії слід ретельно контролювати діурез та функцію нирок. Застосування нестероїдних протизапальних засобів спільно з діуретиками може призводити до затримки натрію, калію та води, а також до зниження натрійуретичної дії сечогінних засобів. Внаслідок цього у схильних пацієнтів можливе посилення ознак серцевої недостатності або гіпертензії. Тому необхідний ретельний контроль за станом таких пацієнтів, а також у них повинна підтримуватися адекватна гідратація. До початку лікування потрібне дослідження функції нирок. У разі проведення комбінованої терапії слід контролювати функцію нирок. При використанні мелоксикаму (так само як і більшості інших нестероїдних протизапальних засобів) повідомлялося про епізодичне підвищення активності "печінкових" трансаміназ або інших показників функції печінки у сироватці крові. Найчастіше це підвищення було невеликим і минущим. Якщо виявлені зміни суттєві або не зменшуються з часом, мелоксикам слід скасувати та проводити спостереження за виявленими лабораторними змінами. Ослаблені або виснажені пацієнти можуть гірше переносити небажані явища, тому такі пацієнти повинні ретельно спостерігатися. Мелоксикам так само, як і інші нестероїдні протизапальні засоби, може маскувати симптоми інфекційних захворювань. Застосування мелоксикаму, як і інших препаратів, що інгібують синтез циклооксигенази/простагландину, може впливати на фертильність, тому не рекомендується жінкам, які планують вагітність. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Застосування препарату може викликати виникнення небажаних ефектів у вигляді головного болю та запаморочення, сонливості. Слід відмовитися від керування транспортними засобами та обслуговування машин та механізмів, що потребують концентрації уваги.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаСуспензія для перорального застосування – 5 мл: Активна речовина: ібупрофен – 100 мг; Допоміжні речовини: кремофор RH-40, натрію карбоксиметилцелюлоза, магнію алюмінію силікат, сахароза, гліцерол, пропіленгліколь, метилгідроксибензоат, пропілгідроксибензоат, лимонна кислота, натрію гідрофосфат, апельсиновий ароматизатор, барвник оранже У флаконах оранжевого скла по 100 г; у коробці 1 флакон (до упаковки додається шприц-дозатор).Опис лікарської формиСуспензія оранжевого кольору з апельсиновим запахом і солодким смаком, з легко відчутним присмаком. Можливо поділ на рідкий шар і осад, які після перемішування становлять однорідну суспензію.Фармакотерапевтична групаПротизапальні засоби – похідні пропіонової кислоти.ФармакокінетикаПісля перорального застосування більше 80% всмоктується із ШКТ. Cmax у плазмі крові досягається при прийомі натще - через 45 хв, при прийомі після їди через 1,5-2,5 год. Зв'язування з білками - 90%. Повільно проникає в порожнину суглоба, але в синовіальній рідині створює більші, ніж у плазмі концентрації (Cmax в синовіальній рідині досягається через 2-3 год). Метаболізується переважно у печінці. Піддається пре-і постсистемному метаболізму. Після абсорбції близько 60% фармакологічно неактивної R-форми повільно трансформується на активну S-форму. Виводиться нирками (60-90% у вигляді метаболітів та продуктів їх сполуки з глюкуроновою кислотою, меншою мірою – з жовчю, у незміненому вигляді – не більше 1%). Має двофазну кінетику елімінації з T1/2 2-2,5 год, після прийому разової дози повністю виводиться протягом 24 год.Жарознижувальний ефект Ібуфен розвивається через 30 хв і триває 6-8 год.ФармакодинамікаЖарознижувальне, болезаспокійливе, протизапальне. Блокує циклооксигеназу арахідонової кислоти та зменшує синтез ПГ. Жарознижувальний ефект обумовлений зменшенням концентрації ПГ у цереброспінальній рідині, зниженням збудження центру терморегуляції, результатом чого є нормалізація температури тіла. Болезаспокійлива дія пов'язана зі зниженням продукції ПГ класів E, F, I, біогенних амінів, зміною чутливості ноцицепторів та попередженням розвитку гіперальгезії. Болезаспокійлива дія найбільш виражена при болях запального характеру. Протизапальний ефект обумовлений зменшенням секреції медіаторів запалення та зниженням активності ексудативної та проліферативної фази запального процесу. Жарознижувальна та болезаспокійлива дія проявляється раніше і при менших дозах, ніж протизапальна дія,настає на 5-7 день лікування.Показання до застосуванняЯк жарознижувальний засіб: при застудних захворюваннях, гострих респіраторних вірусних інфекціях, грипі, ангіні (фарингіті), дитячих інфекціях, що супроводжуються лихоманкою, поствакцинальних реакціях. Як болезаспокійливий засіб: при зубному болі, болючому прорізуванні зубів, головному болі, мігрені, невралгії, болі в м'язах, суглобах, при травмах та опіках.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість (в т.ч. до ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗЗ), виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, виражена недостатність функції печінки, нирок, серцево-судинної системи, артеріальна гіпертензія, гемофілія, гіпокоагуляція, геморагічний діатез , бронхоспастичні реакції після застосування ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗЗ («аспіринова астма»), набряк Квінке, поліпи носа, зниження слуху, дитячий вік (до 6 міс, при масі тіла – нижче 7 кг).Побічна діяЗ боку центральної нервової системи: головний біль, запаморочення, порушення сну, тривожність, сонливість, депресія, збудження, порушення зору (оборотна токсична амбліопія, неясний зір або двоїння). З боку органів кровотворення: серцева недостатність, тахікардія, підвищення артеріального тиску; анемія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, лейкопенія. З боку органів шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, зниження апетиту, печія, біль у животі, пронос, запор, метеоризм, порушення функції печінки, пептичні виразки, шлункова кровотеча. З боку сечовидільної системи: гостра ниркова недостатність, алергічний нефрит, нефротичний синдром (набряки), поліурія, цистит. Алергічні реакції: свербіж, висипання, бронхоспастичний синдром, алергічний риніт, набряк Квінке, синдром Стівена-Джонсона, синдром Лайєлла.Взаємодія з лікарськими засобамиНе слід поєднувати з іншими НПЗЗ (ацетилсаліцилова кислота знижує протизапальну дію та посилює побічні ефекти). При одночасному прийомі з діуретиками знижується діуретична дія та збільшується ризик розвитку ниркової недостатності. Послаблює дію гіпотензивних засобів у т.ч. інгібіторів АПФ (одночасно знижує їх виділення нирками), бета-адренергічних засобів, тіазидів. Посилює ефект пероральних гіпоглікемічних засобів (особливо похідних сульфонілсечовини) та інсуліну, непрямих антикоагулянтів, антиагрегантів, фібринолітиків (підвищується ризик розвитку геморагічних ускладнень), токсична дія метотрексату та препаратів літію, збільшує концентрацію у крові дигоксину. Індуктори мікросомального окиснення (фенітоїн, етанол, барбітурати, зіксорин, рифампіцин, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти) підвищують ризик розвитку тяжких гепатотоксичних ускладнень (збільшують продукцію гідроксильованих активних метаболітів), інгібітори мікросомального окиснення. Кофеїн посилює болезаспокійливий ефект.Спосіб застосування та дозиВсередину, після їжі. Середня разова доза – 5-10 мг/кг маси тіла 3-4 рази на добу. Дітям віком 6 місяців - 1 рік (7-9 кг) - 2,5 мл (50 мг) 3 рази на добу, максимальна добова доза - 7,5 мл (150 мг). Дітям віком 1–3 роки (10–15 кг) – 2,5 мл (50 мг) 3–4 рази на добу, максимальна добова доза – 7,5–10 мл (150–200 мг). Дітям віком 3-6 років (16-20 кг) – 5 мл (100 мг) 3 рази на добу, максимальна добова доза – 15 мл (300 мг). Дітям віком 6–9 років (21–30 кг) – 5 мл (100 мг) 4 рази на добу, максимальна добова доза – 20 мл (400 мг). Дітям віком 9–12 років (31–41 кг) – 10 мл (200 мг) 3 рази на добу, максимальна добова доза – 30 мл (600 мг). Старше 12 років (більше 41 кг) – 10 мл (200 мг) 4 рази на добу, максимальна добова доза – 40 мл (800 мг). Дозу можна повторювати кожні 6-8 годин. Не перевищувати максимальної добової дози. Дітям від 6 місяців до 1 р. препарат призначають за рекомендацією лікаря.ПередозуванняСимптоми: абдомінальні болі, нудота, блювання, загальмованість, головний біль, шум у вухах, депресія, сонливість, метаболічний ацидоз, геморагічний діатез, зниження артеріального тиску, гостра ниркова недостатність, порушення функції печінки, тахікардія, брадикардія, фібриляція; судоми, апное та кома (особливо характерні для дітей до 5 років). Лікування: промивання шлунка, призначення активованого вугілля, лужного пиття, симптоматична терапія (корекція КЩС, АТ).Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю слід приймати при цирозі печінки з портальною гіпертензією, печінковою та/або нирковою недостатністю, серцевою недостатністю, нефротичному синдромі, гіпербілірубінемії, виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки (в анамнезі), гастриті, ентериті, коліті, захворюваннях крові. , вагітності (II-III триместри), у період годування груддю У хворих з бронхіальною астмою або іншими захворюваннями, що протікають із бронхоспазмом, можливе підвищення ризику розвитку бронхоспазму. Під час тривалого лікування необхідний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки та нирок. З появою симптомів гастропатії показаний ретельний контроль (проведення эзофагогастродуоденоскопии, аналіз крові з визначенням гемоглобіну, гематокриту, аналіз калу на приховану кров). За відсутності жарознижувального ефекту протягом 2 днів та болезаспокійливого ефекту протягом 3 днів, необхідно звернутися до лікаря. У разі появи побічних явищ необхідно припинити прийом препарату та звернутися до лікаря. Перед вживанням флакон необхідно збовтати до отримання однорідної суспензії. При тривалому застосуванні НПЗЗ можуть спричинити ушкодження слизової оболонки шлунка, пептичні виразки, шлунково-кишкову кровотечу. Хворим на цукровий діабет приймати з обережністю - містить цукор. У разі появи побічних явищ необхідно припинити прийом препарату та звернутися до лікаря.Умови відпустки з аптекБез рецепта

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. речовини: ібупрофен 400 мг і парацетамол 325 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна 120 мг, крохмаль кукурудзяний 76 мг, гліцерол 3 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А) 7 мг, кремнію діоксид колоїдний 5 мг, тальк 8 мг, магнію стеарат 6 мг; Оболонка: гіпромелоза 6 срs 11,32 мг, барвник сонячний захід жовтий (Е110) лак алюмінієвий 1,78 мг, макрогол-6000 2,2 мг, тальк 4,06 мг, титану діоксид 0,16 мг, полісорбат-80 16 мг, сорбінова кислота 0,16 мг, диметикон 0,16 мг. Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 400 мг + 325 мг. По 10 таблеток у ПВХ/Al блістер. По 1, 2 або 20 блістерів у пачку картонну разом з інструкцією із застосування.Опис лікарської формиТаблетки капсулоподібної форми, покриті плівковою оболонкою оранжевого кольору, з ризиком на одному боці; на поперечному розрізі – ядро ​​білого чи майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаАналгезуючий засіб, комбінований (НПЗП + аналгезуючий ненаркотичний засіб).ФармакокінетикаІбупрофен Абсорбція - висока, швидко і практично повністю всмоктується із ШКТ. Час досягнення максимальної концентрації (TCmax) після прийому внутрішньо – близько 1-2 годин. Зв'язок з білками плазми – понад 90%. Період напіввиведення (T1/2) – близько 2 год. Повільно проникає у порожнину суглобів, накопичується в синовіальній рідині, створюючи у ній вищі концентрації, ніж у плазмі крові. Після абсорбції близько 60% фармакологічно неактивної R-форми повільно трансформується на активну S-форму. Піддається метаболізму. Більше 90% виводиться нирками (у незмінному вигляді трохи більше 1%) й у меншою мірою з жовчю як метаболітів та його кон'югатів. Парацетамол Абсорбція - висока, зв'язок з білками плазми - менше 10% і трохи збільшується при передозуванні. Сульфатний та глюкуронідний метаболіти не зв'язуються з білками плазми навіть у відносно високих концентраціях. Величина Cmax – 5-20 мкг/мл, TCmax – 0,5-2 год. Досить рівномірно розподіляється у рідких середовищах організму. Проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр. Близько 90-95% парацетамолу метаболізується у печінці з утворенням неактивних кон'югатів з глюкуроновою кислотою (60%), таурином (35%) та цистеїном (3%), а також невеликої кількості гідроксильованих та деацетильованих метаболітів. Невелика частина препарату гідроксилюється мікросомальними ферментами з утворенням високоактивного N-ацетил-n-бензохіноніміну, який зв'язується із сульфгідрильними групами глутатіону. При виснаженні запасів глутатіону в печінці (при передозуванні) ферментні системи гепатоцитів можуть блокуватися, що призводить до розвитку їх некрозу. T1/2 – 2-3 год. У пацієнтів із цирозом печінки T1/2 дещо збільшується. У пацієнтів похилого віку знижується кліренс препарату і збільшується T1/2. Виводиться нирками переважно у вигляді глюкуронідних та сульфатних кон'югатів (менше 5% – у незміненому вигляді). У грудне молоко проникає менше ніж 1% від прийнятої дози парацетамолу. У дітей здатність до утворення кон'югатів із глюкуроновою кислотою нижча, ніж у дорослих.ФармакодинамікаКомбінований препарат, дія якого обумовлена ​​компонентами, що входять до його складу. Ібупрофен – нестероїдний протизапальний препарат (НПЗП), має аналгетичну, протизапальну, жарознижувальну дію. Пригнічуючи циклооксигеназу (ЦОГ) 1 і 2, порушує метаболізм арахідонової кислоти, зменшує кількість простагландинів (медіаторів болю, запалення та гіпертермічної реакції), як в осередку запалення, так і в здорових тканинах, пригнічує ексудативну та проліферативну фази. Парацетамол – невибірково блокує ЦОГ, переважно у центральній нервовій системі, слабко впливає на водно-сольовий обмін та слизову оболонку шлунково-кишкового тракту (ЖКТ). Чинить знеболювальну та жарознижувальну дію. У запалених тканинах пероксидази нейтралізують вплив парацетамолу на ЦОГ 1 та 2, що пояснює низький протизапальний ефект. Ефективність комбінації вища, ніж окремих компонентів. Послаблює артралгію у спокої та під час руху, зменшує ранкову скутість та припухлість суглобів, сприяє збільшенню обсягу рухів.Показання до застосуваннясимптоматична терапія інфекційно-запальних захворювань (застуда, грип), що супроводжуються підвищеною температурою, ознобом, головним болем, болем у м'язах та суглобах, болем у горлі; міалгія; невралгія; болі у спині; суглобові болі, больовий синдром при запальних та дегенеративних захворюваннях опорно-рухового апарату; болі при забоях, розтягуваннях, вивихах, переломах; посттравматичний та післяопераційний больовий синдром; зубний біль; альгодисменорея (болюча менструація) Препарат призначений для симптоматичної терапії, зменшення болю та запалення на момент використання, на прогресування захворювання не впливає.Протипоказання до застосуванняПідвищена індивідуальна чутливість до компонентів препарату (зокрема інших НПЗП). Ерозивно-виразкові захворювання ШКТ (у тому числі виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, хвороба Крона, виразковий коліт) або виразкова кровотеча в активній фазі або в анамнезі (два або більше підтверджених епізодів виразкової хвороби або виразкової кровотечі). Цереброваскулярна або інша кровотеча. Гемофілія або інші порушення згортання крові (у тому числі гіпокоагуляція), геморагічні діатези, внутрішньочерепні крововиливи. Тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв). Повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух, та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів (у тому числі в анамнезі). Тяжка серцева недостатність (клас IV за класифікацією Нью-Йоркської Асоціації кардіологів NYHA). Декомпенсована серцева недостатність. Поразки зорового нерва. Генетична відсутність глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Захворювання системи крові. Період після аортокоронарного шунтування. Прогресують захворювання нирок. Тяжка печінкова недостатність або активне захворювання печінки. Підтверджена гіперкаліємія. Вагітність (III триместр). Дитячий вік до 18 років. З обережністю Ішемічна хвороба серця, хронічна серцева недостатність, захворювання периферичних артерій, артеріальна гіпертензія, захворювання крові неясної етіології (лейкопенія та анемія), цереброваскулярні захворювання, дисліпідемія/гіперліпідемія. Наявність в анамнезі одноразового епізоду виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки або виразкової кровотечі ШКТ, наявність інфекції Helicobacter pylori, гастрит, ентерит, коліт, виразковий коліт в анамнезі. Вірусний гепатит, печінкова недостатність середнього та легкого ступеня тяжкості, доброякісні гіпербілірубінемії (синдром Жільбера, Дубіна-Джонсона та Ротора), цироз печінки з портальною гіпертензією. Ниркова недостатність, у тому числі при зневодненні (КК менше 30-60 мл/хв), нефротичний синдром. Бронхіальна астма або алергічні захворювання на стадії загострення або в анамнезі – можливий розвиток бронхоспазму. Системний червоний вовчак або змішане захворювання сполучної тканини (синдром Шарпа) – підвищений ризик асептичного менінгіту. Вітряна віспа, тяжкі соматичні захворювання, цукровий діабет. Одночасний прийом інших нестероїдних протизапальних засобів, пероральних глюкокортикостероїдів (в тому числі преднізолону), антикоагулянтів (у тому числі варфарину), антиагрегантів (в тому числі ацетилсаліцилової кислоти, клопідогрелу), селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну . Літній вік, куріння, алкоголізм. Вагітність І-ІІ триместр, період грудного вигодовування.Вагітність та лактаціяУ I та II триместрі вагітності застосування препарату Ібуклін® можливе лише за призначенням лікаря у тих випадках, коли потенційна користь перевищує можливий ризик для матері та потенційний ризик для плода. Застосування препарату у III триместрі вагітності протипоказане. При необхідності застосування препарату в період грудного вигодовування слід припинити годування груддю. В експериментальних дослідженнях не встановлено ембріотоксичну, тератогенну та мутагенну дію компонентів препарату Ібуклін®. Перед застосуванням препарату Ібуклін, якщо Ви вагітні або припускаєте, що Ви могли б бути вагітною, або плануєте вагітність, необхідно проконсультуватися з лікарем.Побічна діяПорушення з боку шлунково-кишкового тракту НПЗП-гастропатія – нудота, блювання, печія, анорексія, дискомфорт або біль в епігастрії, діарея, метеоризм; рідко – ерозивно-виразкові ураження, кровотечі; порушення функції печінки, гепатит, панкреатит; подразнення або сухість у порожнині рота, біль у роті, виразка слизової оболонки ясен, афтозний стоматит; запор. Пептична виразка, мелена, кривава блювота, у деяких випадках з летальним кінцем, особливо у пацієнтів похилого віку, гастрит, загострення коліту та хвороби Крона, підвищення активності «печінкових» трансаміназ, жовтяниця. Порушення з боку нервової системи та органів чуття Біль голови, запаморочення, безсоння, тривожність, нервозність, дратівливість, збудження, сонливість, депресія, сплутаність свідомості, галюцинації; рідко – асептичний менінгіт (частіше у пацієнтів із аутоімунними захворюваннями); зниження слуху, шум у вухах, порушення зору, токсична поразка зорового нерва, неясний зір або двоїння, скотома, амбліопія. Порушення з боку серцево-судинної системи Серцева недостатність, периферичні набряки при тривалому застосуванні підвищений ризик тромботичних ускладнень (наприклад, інфаркт міокарда), підвищення артеріального тиску, тахікардія. Порушення з боку крові та лімфатичної системи Анемія (у тому числі гемолітична та апластична), тромбоцитопенія, тромбоцитопенічна пурпура, агранулоцитоз, лейкопенія, панцитопенія. Порушення з боку дихальної системи та органів середостіння. Задишка, бронхоспазм, бронхіальна астма. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Алергічний нефрит, гостра ниркова недостатність, нефротичний синдром, набряки, поліурія, цистит, гематурія, протеїнурія, нефритичний синдром, папілярний некроз, інтерстиціальний нефрит. Алергічні реакції Шкірний висип, свербіж шкіри, кропив'янка, набряк Квінке, бронхоспазм, диспное, алергічний риніт, сухість і подразнення очей, набряк кон'юнктиви і повік, еозинофілія, лихоманка, анафілактичний шок, багатоформна ексудативна еритема (синдром Лайєлла). Лабораторні показники Зниження концентрації глюкози в сироватці, зменшення гематокриту та гемоглобіну, збільшення часу кровотечі, збільшення сироваткової концентрації креатиніну. Інші Посилення потовиділення. При тривалому застосуванні у високих дозах: виразка слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, кровотечі (шлунково-кишкова, ясенна, маткова, гемороїдальна), порушення зору (порушення колірного зору, худоби, амбліопія). Якщо у Вас відзначаються побічні ефекти, вказані в інструкції або вони посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, які не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні препарату Ібуклін з лікарськими засобами можливий розвиток різних ефектів взаємодії. При одночасному прийомі з ацетилсаліцилової кислотою ібупрофен знижує її протизапальну та антиагрегаційну дію (можливе підвищення частоти розвитку гострої коронарної недостатності у хворих, які отримують як антиагрегаційний засіб малі дози ацетилсаліцилової кислоти, після початку прийому). Поєднання з етанолом, глюкокортикостероїдами, кортикотропіном підвищує ризик ерозивно-виразкового ураження ШКТ. Ібупрофен посилює дію прямих (гепарину) та непрямих (похідні кумарину та індандіону) антикоагулянтів, тромболітичних агентів (алтеплаза, аністреплаза, стрептокіназа, урокіназа), антиагрегантів, колхіцину – підвищується ризик розвитку геморагічних ускладнень. Підсилює гіпоглікемічну дію інсуліну та пероральних гіпоглікемічних лікарських засобів. Послаблює ефекти гіпотензивних лікарських засобів та діуретиків (за рахунок інгібування синтезу ниркових простагландинів). Збільшує концентрацію в крові дигоксину, препаратів літію та метотрексату. Кофеїн посилює аналгетичну дію ібупрофену. Циклоспорин та препарати золота підвищують нефротоксичність. Цефамандол, цефоперазон, цефотетан, вальпроєва кислота, плікаміцин збільшують частоту розвитку гіпопротромбінемії. Антибіотики хінолонового ряду: у пацієнтів, які отримували спільне лікування НПЗП та антибіотиками хінолонового ряду, можливе збільшення ризику виникнення судом. Антациди та колестірамін знижують абсорбцію препарату. Мієлотоксичні лікарські засоби сприяють прояву гематотоксичності препарату. Міфепристон: прийом НПЗЗ слід починати не раніше, ніж через 8-12 днів після прийому міфепристону, оскільки НПЗЗ можуть знижувати ефективність міфепристону. Такролімус: при одночасному застосуванні НПЗЗ та такролімусу можливе збільшення ризику нефротоксичності. Зідовудін: одночасне застосування НПЗЗ та зидовудину може призвести до підвищення гематотоксичності. Є дані про підвищений ризик виникнення гемартрозу та гематом у ВІЛ-позитивних пацієнтів з гемофілією, які отримували спільне лікування зидовудином та ібупрофеном. Лікарські засоби, що блокують канальцеву секрецію: зниження виведення та підвищення плазмової концентрації ібупрофену. Індуктори мікросомального окиснення (фенітоїн, етанол, барбітурати, рифампіцин, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти): збільшення продукції гідроксильованих активних метаболітів, збільшення ризику розвитку тяжких інтоксикацій. Інгібітори мікросомального окиснення: зниження ризику гепатотоксичної дії. Урикозуричні препарати: Зниження ефективності препаратів. Якщо Ви застосовуєте вищезгадані або інші лікарські препарати (у тому числі безрецептурні), перед застосуванням препарату Ібуклін® проконсультуйтеся з лікарем.Спосіб застосування та дозиВсередину (до або через 2-3 години після їжі), не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю води. По 1 таблетці 3 рази на день. Максимальна добова доза – 3 таблетки. Тривалість лікування не більше 3 днів як жарознижувальний засіб і не більше 5 днів як знеболюючий. Продовження лікування препаратом можливе лише після консультації з лікарем. Якщо після лікування покращення не настає або симптоми посилюються, або з'являються нові симптоми, необхідно проконсультуватися з лікарем. Застосовуйте препарат тільки згідно з тими показаннями, тим способом застосування і в дозах, які вказані в інструкції.ПередозуванняСимптоми: шлунково-кишкові розлади (діарея, нудота, блювання, анорексія, біль в епігастральній ділянці), збільшення протромбінового часу, кровотеча через 12-48 год, загальмованість, сонливість, депресія, головний біль, шум у вухах, порушення свідомості, порушення серця ритму, зниження артеріального тиску, прояви гепато- та нефротоксичності, судоми, можливий розвиток гепатонекрозу. При підозрі передозування необхідно негайно звернутися за лікарською допомогою. промивання шлунка протягом перших 4 год; лужне пиття, форсований діурез; активоване вугілля всередину, введення донаторів SH-груп та попередників синтезу глутатіону-метіоніну через 8-9 годин після передозування та N-ацетилцистеїну всередину або внутрішньовенно – через 12 год, антацидні препарати; гемодіаліз; симптоматична терапія. Необхідність у проведенні додаткових терапевтичних заходів (далі введення метіоніну, внутрішньовенне введення N-ацетилцистеїну) визначається залежно від концентрації парацетамолу в крові, а також від часу, що пройшов після його прийому.Запобіжні заходи та особливі вказівкиРекомендується приймати препарат мінімально можливим коротким курсом та мінімальною ефективною дозою, необхідною для усунення симптомів. У пацієнтів з бронхіальною астмою або алергічними захворюваннями на стадії загострення, а також у пацієнтів з анамнезом бронхіальної астми/алергічного захворювання препарат може спровокувати бронхоспазм. Застосування препарату у пацієнтів із системним червоним вовчаком або змішаним захворюванням сполучної тканини пов'язане з підвищеним ризиком розвитку асептичного менінгіту. Пацієнтам з гіпертензією, у тому числі в анамнезі та/або хронічній серцевій недостатності, необхідно проконсультуватися з лікарем перед застосуванням препарату, оскільки препарат може викликати затримку рідини, підвищення артеріального тиску та набряки. Пацієнтам з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю II-III класу по NYHA, ішемічною хворобою серця, захворюваннями периферичних артерій та/або цереброваскулярними захворюваннями призначати ібупрофен слід тільки після ретельної оцінки співвідношення користь-ризик, при цьому слід уникати застосування 2400 мг/добу). Застосування нестероїдних протизапальних засобів у пацієнтів з вітряною віспою може бути пов'язане з підвищеним ризиком розвитку тяжких гнійних ускладнень інфекційно-запальних захворювань шкіри та підшкірно-жирової клітковини (наприклад, некротизуючого фасціїту). У зв'язку з цим рекомендується уникати застосування препарату під час вітряної віспи. Інформація для жінок, які планують вагітність: препарат пригнічує ЦОГ та синтез простагландинів, впливає на овуляцію, порушуючи жіночу репродуктивну функцію (оборотно після відміни препарату). Слід уникати одночасного застосування препарату з іншими лікарськими засобами, які містять парацетамол та/або нестероїдні протизапальні засоби. При застосуванні препарату більше 5-7 днів за призначенням лікаря слід контролювати показники периферичної крові та функціональний стан печінки. При одночасному застосуванні антикоагулянтів непрямої дії необхідно контролювати показники системи згортання крові. Щоб уникнути можливої ​​шкідливої ​​дії на печінку в період прийому препарату не слід вживати алкоголь. Препарат може спотворювати результати лабораторних досліджень при кількісному визначенні глюкози, сечової кислоти у сироватці крові, 17-кетостероїдів (необхідна відміна препарату за 48 годин до дослідження). Вплив на здатність керувати транспортними засобами, механізмами У період лікування пацієнт повинен утримуватися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. речовини, що діють: ібупрофен 100 мг, парацетамол 125 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна 20 мг, крохмаль кукурудзяний 59,04 мг, лактоза 5 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А) 30 мг, барвник червоний (Понсо 4R) (Е124) 0,2 мг, глицерол 2 мг, ароматизатор апельсиновий DC 100 PH* 1,6 мг, ароматизатор ананасовий DC 106 PH** 2,5 мг, м'яти перцевого листя олія 0,66 мг, аспартам 10 мг, магнію стеарат 1 мг, тальк 3 мг. Склад ароматизатора апельсинового DC 100 PH: гуміарабік 81-86%; ароматична добавка 13-18%; бутилгідроксіанізол менше 0,01%. Склад ананасового ароматизатора DC 106 PH: лактоза 52-57%; гуміарабік 31-36%; ароматична добавка, ідентична натуральній 4-9%; пропіленгліколь менше 2%; ароматична добавка штучна менше 2%; ароматична добавка натуральна менше 2%; ароматична добавка менше 0,1%. Таблетки дисперговані [для дітей] 100 мг + 125 мг. По 10 таблеток у блістер із ПВХ/Аl. По 1, 2 або 20 блістерів разом з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі плоскоциліндричні пігулки рожевого кольору з вкрапленнями, з фаскою та ризиком на одній стороні, з характерним запахом.Фармакотерапевтична групаАналгезуючий засіб комбінований (НПЗП + аналгезуючий ненаркотичний засіб).ФармакокінетикаІбупрофен. Абсорбція – висока, швидко та практично повністю всмоктується із шлунково-кишкового тракту (ЖКТ). Час досягнення максимальної концентрації (TCmax) після прийому внутрішньо – близько 1-2 годин. Зв'язок із білками плазми крові – понад 90%. Період напіввиведення (T1/2) – близько 2 год. Повільно проникає у порожнину суглобів, накопичується в синовіальній рідині, створюючи у ній вищі концентрації, ніж у плазмі крові. Після абсорбції близько 60% фармакологічно неактивної R-форми повільно трансформується на активну S-форму. Піддається метаболізму. Більше 90% виводиться нирками (у незмінному вигляді трохи більше 1%) і, меншою мірою, з жовчю як метаболітів та його кон'югатів. Парацетамол. Абсорбція - висока, зв'язок з білками плазми - менше 10% і трохи збільшується при передозуванні. Сульфатний та глюкуронідний метаболіти не зв'язуються з білками плазми навіть у відносно високих концентраціях. Розмір Cmax – 5-20 мкг/мл, TCmax – 0,5-2 години. Досить рівномірно розподіляється у рідких середовищах організму. Проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр. Близько 90-95% парацетамолу метаболізується у печінці з утворенням неактивних кон'югатів з глюкуроновою кислотою (60%), таурином (35%) та цистеїном (3%), а також невеликої кількості гідроксильованих та деацетильованих метаболітів. Невелика частина препарату гідроксилюється мікросомальними ферментами з утворенням високоактивного N-ацетил-n-бензохіноніміну, який зв'язується із сульфгідрильними групами глутатіону. При виснаженні запасів глутатіону в печінці (при передозуванні) ферментні системи гепатоцитів можуть блокуватися, що призводить до розвитку їх некрозу. T1/2 – 2-3 год. Виводиться нирками, переважно у вигляді глюкуронідних та сульфатних кон'югатів (менше 5% – у незміненому вигляді). У грудне молоко проникає менше 1% від прийнятої дози парацетамолу. У дітей здатність до утворення кон'югатів із глюкуроновою кислотою нижча, ніж у дорослих.ФармакодинамікаКомбінований препарат, дія якого обумовлена ​​компонентами, що входять до його складу. Ібупрофен – нестероїдний протизапальний препарат (НПЗП), має аналгетичну, протизапальну, жарознижувальну дію. Пригнічуючи циклооксигеназу (ЦОГ) 1 і 2, порушує метаболізм арахідонової кислоти, зменшує кількість простагландинів (медіаторів болю, запалення та гіпертермічної реакції) як в осередку запалення, так і у здорових тканинах, пригнічує ексудативну та проліферативну фази. Парацетамол невибірково блокує ЦОГ, переважно у центральній нервовій системі, слабко впливає на водно-сольовий обмін та слизову оболонку шлунково-кишкового тракту (ЖКТ). Чинить знеболювальну та жарознижувальну дію. У запалених тканинах пероксидази нейтралізують вплив парацетамолу на ЦОГ 1 та 2, що пояснює низький протизапальний ефект. Ефективність комбінації вища, ніж окремих компонентів.Показання до застосуванняГарячковий синдром. Больовий синдром слабкої чи помірної інтенсивності різної етіології: зубний біль, біль при розтягуванні зв'язок, вивихах, переломах. Як допоміжний лікарський засіб для лікування больового та гарячкового синдрому при синуситі, тонзиліті, гострих інфекційно-запальних захворюваннях верхніх відділів дихальних шляхів (фарингіт, трахеїт, ларингіт).Протипоказання до застосуванняПідвищена індивідуальна чутливість до компонентів препарату (у тому числі до інших НПЗП), виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у фазі загострення, повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліц анамнезі), тяжка ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв), ураження зорового нерва, генетична відсутність глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, захворювання системи крові, період після проведення аортокоронарного шунтування, прогресуючі захворювання нирок, тяжка печінкова недостатність або активне захворювання печінки гіперкаліємія, активна шлунково-кишкова кровотеча, запальні захворювання кишечника, дитячий вік (до 3-х років). Із обережністю Хронічна серцева недостатність, цереброваскулярні захворювання, дисліпідемія / гіперліпідемія, цукровий діабет, захворювання периферичних артерій, паління, КК менше 60 мл/хв, виразкові ураження шлунково-кишкового тракту в анамнезі, наявність інфекції Helicobacter pylori, тривале використання НПВ , одночасний прийом пероральних глюкокортикостероїдів (у тому числі преднізолону), антикоагулянтів (у тому числі варфарину), антиагрегантів (в тому числі ацетилсаліцилової кислоти, клопідогрелу), селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну, у тому числі цитоліна, цит.Вагітність та лактаціяПри необхідності застосування препарату Ібуклін Юніор® при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування) слід ретельно зважити очікувану користь терапії для матері та потенційний ризик для плода чи дитини. При необхідності застосування у І триместрі вагітності слід виключити тривалий прийом препарату Ібуклін Юніор. При необхідності короткочасного застосування препарату Ібуклін Юніор® у період лактації припинення грудного вигодовування зазвичай не потрібне. В експериментальних дослідженнях не встановлено ембріотоксичну, тератогенну та мутагенну дію компонентів препарату Ібуклін Юніор®.Побічна діяУ терапевтичних дозах препарат переноситься зазвичай добре. З боку травної системи: рідко – диспептичні явища, при тривалому застосуванні у високих дозах – гепатотоксична дія. З боку системи кровотворення: рідко – тромбоцитопенія, лейкопенія, панцитопенія, нейтропенія, агранулоцитоз. Алергічні реакції: рідко – шкірний висип, свербіж, кропив'янка. При появі побічних ефектів слід припинити прийом препарату та звернутися до лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиможливий розвиток різних ефектів взаємодії. Тривале комбіноване застосування з парацетамолом підвищує ризик розвитку нефротоксичних ефектів. Поєднання з етанолом, глюкокортикостероїдами, кортикотропіном підвищує ризик ерозивно-виразкового ураження ШКТ. Ібупрофен посилює дію прямих (гепарину) та непрямих (похідні кумарину та індандіону) антикоагулянтів, тромболітичних агентів (алтеплаза, аністреплаза, стрептокіназа, урокіназа), антиагрегантів, колхіцину  підвищується ризик розвитку геморагічних ускладнень. Підсилює гіпоглікемічну дію інсуліну та пероральних гіпоглікемічних лікарських засобів. Послаблює ефекти гіпотензивних лікарських засобів та діуретиків (за рахунок інгібування синтезу ниркових простагландинів). Збільшує концентрацію в крові дигоксину, препаратів літію та метотрексату. Кофеїн посилює аналгетичну дію ібупрофену. Циклоспорин та препарати золота підвищують нефротоксичність. Цефамандол, цефоперазон, цефотетан, вальпроєва кислота, плікаміцин збільшують частоту розвитку гіпопротромбінемії. Антациди та колестірамін знижують абсорбцію препарату. Мієлотоксичні лікарські засоби сприяють прояву гематотоксичності препарату.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймається внутрішньо. Перед вживанням таблетку Ібуклін Юніор слід розчинити в 5 мл (1 чайна ложка) води. Добова доза препарату приймається у 2-3 прийоми. Мінімальний інтервал між прийомом препарату – 4 години. Діти старше 3-х років. Разова доза – 1 таблетка. Добова доза залежить від віку та ваги дитини: 3-6 років (13-20 кг) – 3 таблетки на добу; 6-12 років (20-40 кг) – до 6 таблеток на добу. При порушеннях функції нирок або печінки перерва між прийомами препарату має бути не менше 8 годин. Препарат не слід приймати більше 5 днів як знеболюючий засіб та більше 3 днів як жарознижувальне без спостереження лікаря.ПередозуванняСимптоми: шлунково-кишкові розлади (абдомінальний біль, діарея, нудота, блювота, анорексія, біль в епігастральній ділянці), збільшення протромбінового часу, кровотеча через 12-48 год, загальмованість, сонливість, депресія, головний біль, шум у вухах, порушення , порушення серцевого ритму, зниження артеріального тиску, прояви гепато- та нефротоксичності, судоми, можливий розвиток гепатонекрозу. промивання шлунка протягом перших 4 годин; лужне пиття, форсований діурез; активоване вугілля всередину, введення донаторів SH-груп та попередників синтезу глутатіону - метіоніну через 8-9 год після передозування та N-ацетилцистеїну всередину або внутрішньовенно - через 12 год, антацидні препарати; гемодіаліз; симптоматична терапія. Необхідність у проведенні додаткових терапевтичних заходів (далі введення метіоніну, внутрішньовенне введення N-ацетилцистеїну) визначається залежно від концентрації парацетамолу в крові, а також від часу, що пройшов після його прийому.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДоцільність застосування препарату як жарознижуючого засобу вирішується в кожному випадку, залежно від виразності, характеру та переносимості лихоманкового синдрому. Ібупрофен може маскувати об'єктивні ознаки інфекційних захворювань, тому терапія ібупрофеном у пацієнтів з інфекційними захворюваннями має призначатися обережно. Для зниження ризику розвитку небажаних явищ з боку шлунково-кишкового тракту слід використовувати мінімальну ефективну дозу мінімально можливим коротким курсом. При одночасному застосуванні антикоагулянтів непрямої дії необхідно контролювати показники системи згортання крові. Слід уникати сумісного прийому препарату Ібуклін Юніор з іншими нестероїдними протизапальними засобами. При тривалому (більше 5 днів) прийомі препарату необхідний контроль периферичної крові та функціонального стану печінки. Препарат може спотворювати результати лабораторних досліджень при кількісному визначенні глюкози, сечової кислоти у сироватці крові, 17-кетостероїдів (необхідна відміна препарату за 48 годин до дослідження). Вплив на здатність керувати транспортними засобами, механізмами У період лікування пацієнт повинен утримуватися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаСуспензія - 100 мл. Діюча речовина: ібупрофен – 2,0 г; Допоміжні речовини: полісорбат-80 (твін-80), гліцерол (гліцерин), мальтитол (мальтитол рідкий), натрію сахаринату дигідрат, лимонної кислоти моногідрат, натрію цитрату дигідрат (натрію цитрат 2-водний), камедь ксантанова хлорид, доміфену бромід, ароматизатор полуничний (ароматизатор харчовий "Полуниця"), вода очищена. Суспензія для вживання [для дітей], 100 мг/5 мл. По 100 мл у флакони з оранжевого скла з гвинтовою горловиною, укупорені ковпачками алюмінієвими з перфорацією або кришками закупорочно-нагвинчуваними з контролем першого розтину, або кришками з контролем першого розтину та захистом від дітей, або кришками з контролем першого розтину, розтину дітьми. Кожен флакон з інструкцією із застосування і ложкою полімерної двосторонньої дозувальної аптечної для лікарських засобів або ложкою полімерної двосторонньої дозувальної для лікарських засобів, або дозує ложкою поміщають в пачку з картону.Опис лікарської формиСуспензія від білого до білого з сіруватим або сірувато-жовтим відтінком кольору з характерним запахом полуниці.Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний препарат.ФармакокінетикаАбсорбція – висока, швидко та практично повністю всмоктується із шлунково-кишкового тракту (ЖКТ) (зв'язок з білками плазми крові – 90%). Після прийому ібупрофену натще у дорослих ібупрофен виявляється у плазмі крові через 15 хв, максимальна концентрація (Сmах) ібупрофену у плазмі крові досягається через 60 хв. Прийом ібупрофену разом з їжею може збільшувати час досягнення максимальної концентрації (Тсмах) до 1-2 годин. Період напіввиведення (Т1/2) – 2 години. Повільно проникає у порожнину суглобів, затримується у синовіальній рідині, створюючи у ній більші концентрації, ніж у плазмі крові. Після абсорбції близько 60% фармакологічно неактивної R-форми повільно трансформується на активну S-форму. Зазнає метаболізму в печінці. Виводиться нирками (у незмінному вигляді трохи більше 1%) й у меншою мірою, з жовчю. В обмежених дослідженнях ібупрофен виявлявся у грудному молоці у дуже низьких концентраціях.ФармакодинамікаМеханізм дії ібупрофену, похідного пропіонової кислоти з групи НПЗП, обумовлений інгібуванням синтезу простагландинів – медіаторів болю, запалення та гіпертермічної реакції. Невибірково блокує циклооксигеназу 1 (ЦОГ-1) та циклооксигеназу 2 (ЦОГ-2), внаслідок чого гальмує синтез простагландинів. Крім того, ібупрофен оборотно інгібує агрегацію тромбоцитів. Має знеболювальну, жарознижувальну та протизапальну дію. Аналгетичну дію найбільш виражено при болях запального характеру. Дія препарату продовжується до 8 год.Показання до застосуванняІбупрофен застосовують у дітей з 3 місяців життя до 12 років як: жарознижуючого засобу при гострих респіраторних захворюваннях (у тому числі, грипі), дитячих інфекціях, постприщепних реакціях та інших інфекційно-запальних захворюваннях, що супроводжуються підвищенням температури тіла; знеболювального засобу при больовому синдромі слабкої або помірної інтенсивності, у тому числі: головного болю, зубного болю, мігрені, невралгії, болі у вухах, болі в горлі, болі при розтяганнях зв'язок, м'язового болю, ревматичного болю, болю в суглобах. Препарат призначений для симптоматичної терапії, зменшення болю та запалення на момент використання, на прогресування захворювання не впливає.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до ібупрофену або будь-якого з компонентів, що входять до складу препарату; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів; кровотеча або перфорація виразки шлунково-кишкового тракту в анамнезі, спровоковані застосуванням нестероїдних протизапальних засобів; ерозивно-виразкові захворювання органів ШКТ (у тому числі виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, хвороба Крона, виразковий коліт) або виразкова кровотеча в активній фазі або в анамнезі (два або більше підтверджених епізодів виразкової хвороби або виразкової кровотечі); тяжка печінкова недостатність або захворювання печінки в активній фазі; ниркова недостатність тяжкого ступеня тяжкості (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв), підтверджена гіперкаліємія; декомпенсована серцева недостатність; період після проведення аортокоронарного шунтування; цереброваскулярна або інша кровотеча; гемофілія та інші порушення згортання крові (у тому числі гіпокоагуляція), геморагічні діатези; вагітність (III триместр); непереносимість фруктози; вага тіла дитини до 5 кг. З обережністю: За наявності станів, зазначених у цьому розділі, перед застосуванням препарату слід проконсультуватися з лікарем. Одночасний прийом інших нестероїдних протизапальних засобів, наявність в анамнезі одноразового епізоду виразкової хвороби шлунка або виразкової кровотечі ШКТ, гастрит, ентерит, коліт, наявність інфекції Helicobacter pylori, виразковий коліт; бронхіальна астма або алергічні захворювання на стадії загострення або в анамнезі - можливий розвиток бронхоспазму; важкі соматичні захворювання, системний червоний вовчак або змішане захворювання сполучної тканини (синдром Шарпа) – підвищений ризик асептичного менінгіту; вітряна віспа; ниркова недостатність, у тому числі при зневодненні (кліренс креатиніну 30-60 мл/хв), затримка рідини та набряки, печінкова недостатність, артеріальна гіпертензія та/або серцева недостатність, цереброваскулярні захворювання, дисліпідемія/гіперліпідемія, цукровий діабет, захворювання ,захворювання крові неясної етіології (лейкопенія, анемія); одночасний прийом інших лікарських засобів, які можуть збільшити ризик виникнення виразок або кровотечі, зокрема пероральних глюкокортикостероїдів (у тому числі преднізолону), антикоагулянтів (у тому числі варфарину), селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (у тому числі циталопраму, флу сертраліну) або антиагрегантів (у тому числі ацетилсаліцилової кислоти, клопідогрелу); вагітність (I-II триместр), період грудного вигодовування, літній вік.селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (у тому числі циталопраму, флуоксетину, пароксетину, сертраліну) або антиагрегантів (у тому числі ацетилсаліцилової кислоти, клопідогрелу); вагітність (I-II триместр), період грудного вигодовування, літній вік.селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (у тому числі циталопраму, флуоксетину, пароксетину, сертраліну) або антиагрегантів (у тому числі ацетилсаліцилової кислоти, клопідогрелу); вагітність (I-II триместр), період грудного вигодовування, літній вік.Вагітність та лактаціяПротипоказано застосування препарату у III триместрі вагітності. Перед застосуванням препарату в І та ІІ триместрах вагітності або в період грудного вигодовування слід проконсультуватися з лікарем. Є дані про те, що ібупрофен у незначних кількостях може проникати у грудне молоко без жодних негативних наслідків для здоров'я немовляти.Побічна діяРизик виникнення побічних ефектів можна звести до мінімуму, якщо приймати препарат коротким курсом у мінімальній ефективній дозі, необхідної для усунення симптомів. Побічні ефекти є переважно дозозалежними. Нижченаведені побічні реакції відзначалися при короткочасному прийомі ібупрофену в дозах, що не перевищують 1200 мг на добу. При лікуванні хронічних станів та при тривалому застосуванні можлива поява інших побічних реакцій. Оцінка частоти виникнення побічних реакцій виконана на підставі наступних критеріїв: дуже часті (≥ 1/10), часті (від ≥ 1/100 до Порушення з боку крові та лімфатичної системи: дуже рідкісні: порушення кровотворення (анемія, лейкопенія, апластична анемія, гемолітична анемія, тромбоцитопенія, панцитопенія, агранулоцитоз). Першими симптомами таких порушень є лихоманка, біль у горлі, поверхневі виразки в порожнині рота, грипоподібні симптоми, виражена слабкість, кровотечі з носа та підшкірні крововиливи, кровотечі та синці невідомої етіології. Порушення з боку імунної системи: нечасті: реакції гіперчутливості - неспецифічні алергічні реакції та анафілактичні реакції, реакції з боку дихальних шляхів (бронхіальна астма, у тому числі її загострення, бронхоспазм, задишка, диспное), шкірні реакції (свербіж, кропив'янка, пурпура, від Квінке, ексфоліативні та бульозні дерматози, у тому числі токсичний епідермальний некроліз, синдром Лайєлла, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема), алергічний риніт, еозинофілія; дуже рідкісні: тяжкі реакції гіперчутливості, у тому числі набряк обличчя, язика та гортані, задишка, тахікардія, артеріальна гіпотензія (анафілаксія, набряк Квінке або тяжкий анафілактичний шок). Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: нечасті: біль у животі, нудота, диспепсія; рідкісні: діарея, метеоризм, запор, блювання; дуже рідкісні: пептична виразка, перфорація або шлунково-кишкова кровотеча, мелена, кривава блювота, виразковий стоматит, гастрит; частота невідома: загострення виразкового коліту та хвороби Крона. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідкісні: порушення функції печінки. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: дуже рідкісні: гостра ниркова недостатність (компенсована та декомпенсована), особливо при тривалому застосуванні, у поєднанні з підвищенням концентрації сечовини у плазмі крові та появою набряків, папілярний некроз. Порушення з боку нервової системи: нечасті: біль голови; дуже рідкісні: асептичний менінгіт (у пацієнтів із аутоімунними захворюваннями). Порушення серцево-судинної системи: частота невідома: серцева недостатність, периферичні набряки, при тривалому застосуванні підвищений ризик тромботичних ускладнень (наприклад, інфаркт міокарда, інсульт), підвищення артеріального тиску. Порушення з боку дихальної системи та органів середостіння: частота невідома: бронхіальна астма, бронхоспазм, задишка. Інші: дуже рідкісні: набряки, зокрема периферичні. Лабораторні показники: гематокрит або гемоглобін (можуть зменшуватись); час кровотечі (може збільшуватись); концентрація глюкози у плазмі крові (може знижуватися); кліренс креатиніну (може зменшуватися); плазмова концентрація креатиніну (може збільшуватись); активність "печінкових" трансаміназ (може підвищуватися). При появі побічних ефектів слід припинити прийом препарату та звернутися до лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиСлід уникати одночасного застосування ібупрофену з наступними лікарськими засобами: Ацетилсаліцилова кислота: за винятком низьких доз ацетилсаліцилової кислоти (не більше 75 мг на добу), призначених лікарем, оскільки спільне застосування може підвищити ризик виникнення побічних ефектів. При одночасному застосуванні ібупрофен знижує протизапальну та антиагрегантну дію ацетилсаліцилової кислоти (можливе підвищення частоти розвитку гострої коронарної недостатності у пацієнтів, які отримують як антиагрегантний засіб малі дози ацетилсаліцилової кислоти, після початку прийому ібупрофену). Інші нестероїдні протизапальні засоби, у тому числі селективні інгібітори ЦОГ-2: слід уникати одночасного застосування двох і більше препаратів із групи нестероїдних протизапальних засобів через можливе збільшення ризику виникнення побічних ефектів. З обережністю застосовувати одночасно з такими лікарськими засобами: Антикоагулянти та тромболітичні препарати: нестероїдні протизапальні засоби можуть посилювати ефект антикоагулянтів, зокрема, варфарину та тромболітичних препаратів. Гіпотензивні засоби (інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) та антагоністи ангіотензину II) та діуретики: НПЗЗ можуть знижувати ефективність препаратів цих груп. Діуретики та інгібітори АПФ можуть підвищувати нефротоксичність нестероїдних протизапальних засобів. Глюкокортикостероїди: підвищений ризик утворення виразок ШКТ та шлунково-кишкової кровотечі. Антиагреганти та селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС): підвищений ризик виникнення шлунково-кишкової кровотечі. Серцеві глікозиди: одночасне призначення НПЗЗ та серцевих глікозидів може призвести до посилення серцевої недостатності, зниження швидкості клубочкової фільтрації та збільшення концентрації серцевих глікозидів у плазмі крові. Препарати літію: існують дані про можливість збільшення концентрації літію в плазмі крові на фоні застосування НПЗЗ. Метотрексат: при одночасному застосуванні з нестероїдними протизапальними засобами сповільнюється виведення метотрексату. У пацієнтів зі зниженою функцією нирок відмічено високий ризик розвитку гепатотоксичних реакцій, навіть при використанні низьких доз метотрексату. Циклоспорин та препарати золота посилюють вплив ібупрофену на синтез простагландинів у нирках, що проявляється підвищенням ризику нефротоксичності. Міфепристон: прийом НПЗЗ слід розпочати не раніше, ніж через 8-12 днів після прийому міфепристону, оскільки НПЗЗ можуть знижувати ефективність міфепристону. Такролімус: при одночасному призначенні НПЗЗ та такролімусу можливе збільшення ризику нефротоксичності. Зідовудін: одночасне застосування НПЗЗ та зидовудину може призвести до підвищення гематотоксичності. Є дані про підвищений ризик виникнення гемартрозу та гематом у ВІЛ-позитивних пацієнтів з гемофілією, які отримували спільне лікування зидовудином та ібупрофеном. Антибіотики хінолонового ряду: у пацієнтів, які отримують спільне лікування НПЗЗ та антибіотиками хінолонового ряду, можливе збільшення ризику виникнення судом. Спільне застосування ібупрофену з цефамандолом, цефоперазоном, цефотетаном, вальпроєвою кислотою, тикаміцином підвищує частоту розвитку гіпопротромбінемії. Індуктори мікросомального окиснення (фенітоїн, етанол, барбітурати, рифампіцин, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти) збільшують продукцію гідроксильованих активних метаболітів, підвищуючи ризик розвитку тяжких гепатотоксичних реакцій. Інгібітори мікросомального окиснення знижують ризик гепатотоксичної дії ібупрофену. Використання ібупрофену разом із тіазидними діуретиками знижує їх ефективність. Препарат посилює побічні ефекти мінералокортикостероїдів та глюкокортикостероїдів. Кофеїн посилює аналгетичну ефект ібупрофену. Мієлотоксичні лікарські засоби посилюють прояви гематотоксичності препарату. Лікарські засоби, що блокують канальцеву секрецію, знижують виведення та підвищують плазмову концентрацію ібупрофену. Ібупрофен знижує ефективність урикозуричних лікарських засобів, посилює дію антиагрегантів, фібринолітиків, тромболітичних лікарських засобів та інсуліну. Колестирамін знижує абсорбцію ібупрофену.Спосіб застосування та дозиІбупрофен – суспензія, спеціально розроблена для дітей. Для прийому всередину. Пацієнтам із підвищеною чутливістю шлунка рекомендується приймати препарат під час їжі. Тільки для короткочасного застосування. Уважно прочитайте інструкцію перед застосуванням препарату. Перед вживанням препарату ретельно збовтайте флакон. Для точного відмірювання дози препарату використовується ложка, що додається. 5 мл препарату містять 100 мг ібупрофену або 50 мг ібупрофену у 2,5 мл препарату. Після вживання промийте ложку, що дозує, в теплій воді і висушіть її в недоступному для дитини місці. Гарячка (жар) та біль: Дозування для дітей залежить від віку та маси тіла дитини. Максимальна добова доза повинна перевищувати 30 мг/кг маси тіла дитини з інтервалами між прийомами препарату 6-8 годин. Діти віком 3-6 місяців (вага дитини від 5 до 7,6 кг): по 2,5 мл (50 мг) до 3 разів протягом 24 годин, не більше 7,5 мл (150 мг) на добу. Діти віком 6-12 місяців (вага дитини 7,7-9 кг): по 2,5 мл (50 мг) до 3-4 разів протягом 24 годин, не більше 10 мл (200 мг) на добу. Діти віком 1-3 роки (вага дитини 10-16 кг): по 5,0 мл (100 мг) до 3 разів протягом 24 годин, не більше 15 мл (300 мг) на добу. Діти віком 4-6 років (вага дитини 17-20 кг): по 7,5 мл (150 мг) до 3 разів протягом 24 годин, не більше 22,5 мл (450 мг) на добу. Діти віком 7-9 років (вага дитини 21-30 кг): по 10 мл (200 мг) до 3 разів протягом 24 годин, не більше 30 мл (600 мг) на добу. Діти віком 10-12 років (вага дитини 31-40 кг): по 15 мл (300 мг) до 3 разів протягом 24 годин, не більше 45 мл (900 мг) на добу. Тривалість лікування – не більше 3 днів. Не перевищуйте вказану дозу. Якщо прийом препарату протягом 24 годин (у дітей віком 3-5 місяців) або протягом 3 днів (у дітей віком 6 місяців і старше) симптоми зберігаються або посилюються, необхідно припинити лікування і звернутися до лікаря. Постімунізаційна лихоманка: Дітям до 6 місяців: по 2,5 мл (50 мг) препарату. При необхідності ще 2,5 мл (50 мг) через 6 годин. Не застосовуйте більше 5 мл (100 мг) протягом 24 годин.ПередозуванняУ разі непередбаченого передозування припинити прийом препарату та негайно звернутися за професійною допомогою. У дітей симптоми передозування можуть виникати після дози, що перевищує 400 мг/кг маси тіла. У дорослих дозозалежний ефект передозування менш виражений. Період напіввиведення препарату при передозуванні становить 1,5-3 години. Симптоми: нудота, блювання, біль в епігастральній ділянці або, рідше, діарея, шум у вухах, головний біль та шлунково-кишкова кровотеча. У тяжких випадках спостерігаються прояви з боку центральної нервової системи: сонливість, рідко – збудження, судоми, дезорієнтація, кома. У випадках тяжкого отруєння може розвиватися метаболічний ацидоз та збільшення протромбінового часу, ниркова недостатність, пошкодження тканини печінки, зниження артеріального тиску, пригнічення дихання та ціаноз. У пацієнтів із бронхіальною астмою можливе загострення цього захворювання. Лікування: симптоматичне, з обов'язковим забезпеченням прохідності дихальних шляхів, моніторингом електрокардіограми (ЕКГ) та основних показників життєдіяльності аж до нормалізації стану пацієнта. Рекомендується застосування перорального активованого вугілля або промивання шлунка протягом 1 години після прийому потенційно токсичної дози ібупрофену. Якщо ібупрофен вже абсорбувався, може бути призначено лужне пиття з метою виведення похідного кислого ібупрофену нирками, форсований діурез. Часті або тривалі судоми слід усунути внутрішньовенним введенням діазепаму або лоразепаму. У разі погіршення бронхіальної астми рекомендується застосування бронходилататорів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиРекомендується застосовувати препарат максимально можливим коротким курсом та у мінімальній ефективній дозі, необхідної для усунення симптомів. Під час тривалого лікування необхідний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки та нирок. З появою симптомів гастропатії показаний ретельний контроль, що включає проведення эзофагогастродуоденоскопии, загальний аналіз крові (визначення гемоглобіну), аналіз калу на приховану кров. При необхідності визначення 17-кетостероїдів препарат слід відмінити за 48 годин до дослідження. У період лікування не рекомендується прийом етанолу. Препарат протипоказаний пацієнтам з непереносимістю фруктози, оскільки містить у складі мальтітол. Ібупрофен можна застосовувати дітям із цукровим діабетом, оскільки препарат не містить цукру. Не містить барвників. Пацієнтам із нирковою недостатністю необхідно проконсультуватися з лікарем перед застосуванням препарату, оскільки існує ризик погіршення функціонального стану нирок. Пацієнтам з гіпертонією, у тому числі в анамнезі та/або хронічній серцевій недостатності, необхідно проконсультуватися з лікарем перед застосуванням препарату, оскільки препарат може спричинити затримку рідини, підвищення артеріального тиску та набряки. Застосування нестероїдних протизапальних засобів у пацієнтів з вітряною віспою може бути пов'язане з підвищеним ризиком розвитку тяжких гнійних ускладнень інфекційно-запальних захворювань шкіри та підшкірно-жирової клітковини (наприклад, некротизуючого фасціїту). У зв'язку з цим рекомендується уникати застосування препарату під час вітряної віспи. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Пацієнтам, які відзначають виникнення запаморочення, головного болю або порушень зору при прийомі ібупрофену, рекомендується утриматися від керування автотранспортом та занять іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги, швидкості психомоторних та рухових реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 100 мл: Активна речовина: ібупрофен 2 г; Допоміжні речовини: кармелозу натрію - 0.97 г, макроголу глицерилгидроксистеарат - 1.14 г, сахароза - 34.2 г, гліцерол - 5.7 г, магнію алюмінію силікат (веегум) - 0.57 г, пропіленгліколь - 0,00, 0. натрію фосфату дигідрат - 0.46 г, лимонної кислоти моногідрат - 0.91 г, натрію сахаринат - 0.25 г, кросповідон - 0.14 г, ароматизатор апельсиновий - 0.34 г, барвник сонячний захід жовтий (E110) - 0.00 мл Суспензія у флаконі темного скла у комплекті з ложкою-дозатором у картонній упаковці – 100 мл.Опис лікарської формиСуспензія для вживання (апельсинова) оранжевого кольору з апельсиновим запахом; допускається поділ на рідкий шар та осад, які після перемішування становлять однорідну суспензію.Фармакотерапевтична групаЖарознижувальна дія обумовлена ​​блокуванням ЦОГ-1 та ЦОГ-2 у каскаді арахідонової кислоти ЦНС, що призводить до зменшення синтезу простагландинів, зменшення їх концентрації в цереброспінальній рідині та до зниження збудження центру терморегуляції. Ефект зниження температури при пропасниці починається через 30 хв після прийому препарату, його максимальна дія проявляється через 3 год. Провідним механізмом аналгетичної дії є зниження продукції простагландинів класів Е, F та I, біогенних амінів, що призводить до попередження розвитку гіперальгезії на рівні зміни чутливості ноцицепторів. Аналгетичну дію найбільш виражено при болях запального характеру. Протизапальний ефект обумовлений пригніченням активності ЦОГ та зниженням синтезу простагландинів у запальних вогнищах, що призводить до зменшення секреції медіаторів запалення, зниження активності ексудативної та проліферативної фази запального процесу. Як і інші НПЗЗ, ібупрофен виявляє антиагрегантну активність.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл. Після прийому внутрішньо більше 80% ібупрофену абсорбується із ШКТ. Cmax у плазмі крові при прийомі натще - 45 хв, при прийомі після їди - 1.5-2.5 год; у синовіальній рідині – 2-3 год, де створюються більші концентрації, ніж у плазмі крові. Після абсорбції близько 60% фармакологічно неактивної R-форми ібупрофену повільно трансформується на активну S-форму. Зв'язування з білками плазми (переважно з альбумінами) становить 90%; ібупрофен не кумулює в організмі; метаболізм; ібупрофен біотрансформується, головним чином, печінки; піддається пресистемному та постсистемному метаболізму. Виведення. Ібупрофен має двофазну кінетику елімінації з T1/2 2-2.5 год. 60-90% препарату виводиться нирками у вигляді метаболітів та продуктів їх кон'югації з глюкуроновою кислотою, меншою мірою, з жовчю та у незміненому вигляді виділяється не більше 1%. Після прийому разової дози препарат повністю виводиться протягом 24 годин.ФармакодинамікаМає жарознижувальну, аналгетичну та протизапальну дію.Клінічна фармакологіяНПЗЗ.ІнструкціяВикористання дозатора у формі шприца: Відкрутити ковпачок у флакона (натиснути, втискаючи вниз, і провернути проти годинникової стрілки); сильно втиснути дозатор в отвір горловини флакона; вміст флакона енергійно збовтати; щоб наповнити дозатор, флакон необхідно перевернути догори дном, а потім обережно переміщати поршень дозатора вниз, влити вміст до досягнення бажаної позначки на шкалі; перевернути флакон у вихідне положення та обережно витягти з нього дозатор обертовим рухом; наконечник дозатора розташувати в ротовій порожнині дитини, а потім, повільно натискаючи на поршень, ввести вміст дозатора; після застосування флакон слід закрити, загвинчуючи кришку, а дозатор промити питною водою та висушити;Показання до застосуванняПрепарат призначений лише для лікування дітей. Підвищена температура тіла різного генезу при: Простудні захворювання; ОРВІ, в т.ч. грип; ангіні (тонзиліті); дитячі інфекції; поствакцинальних реакціях. Больовий синдром різного походження слабкої та помірної інтенсивності при: Зубний біль, болюче прорізування зубів; вушного болю при запаленні середнього вуха; головного болю, мігрені; невралгії; болях у м'язах, суглобах, внаслідок травм опорно-рухового апарату. Призначений для симптоматичної терапії, зменшення болю та запалення у період застосування, на прогресування захворювання не впливає.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до ібупрофену або інших НПЗЗ (в т.ч. ацетилсаліцилової кислоти), а також до допоміжних компонентів препарату. Повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗЗ (в т.ч. в анамнезі). Ерозивно-виразкові захворювання органів ШКТ (в т.ч. виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у фазі загострення, виразковий коліт, виразкова виразка, хвороба Крона – виразковий коліт). Ниркова недостатність тяжкого ступеня (КК<30 мл/хв), прогресуючі захворювання нирок. Тяжка печінкова недостатність, активне захворювання печінки. Підтверджена гіперкаліємія. Запальні захворювання кишок. Дефіцит сахарази/ізомальтази. Непереносимість фруктози, глюкозо-галактозна мальабсорбція. Порушення зсідання крові (в т.ч. гемофілія, подовження часу кровотечі, схильність до кровотеч, геморагічний діатез). Дитячий вік – до 3 місяців. З обережністю: цироз печінки з портальною гіпертензією; печінкова та/або ниркова недостатність; артеріальна гіпертензія; хронічна серцева недостатність; нефротичний синдром; гіпербілірубінемія; наявність інфекції Нelicobacter рylori; виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки (в анамнезі); гастрит; ентерит; коліт; захворювання крові неясної етіології (лейкопенія та анемія); тривале застосування НПЗЗ; тяжкі соматичні захворювання; одночасний прийом пероральних глюкокортикоїдів (в т.ч. преднізолону); антикоагулянтів (зокрема варфарину); антиагрегантів (в т.ч. клопідогрелу). Ібупрофен-Акріхін містить у складі цукор, тому необхідно з обережністю застосовувати його у пацієнтів із цукровим діабетом.Вагітність та лактаціяПризначення препарату Ібупрофен-Акріхін при вагітності можливе лише в тому випадку, якщо потенційна користь для матері перевищує можливий ризик для плода. При необхідності призначення препарату Ібупрофен-Акріхін у період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування. У дітей від 3 до 6 місяців препарат можна застосовувати тільки після консультації з лікарем. Протипоказане застосування препарату у дітей віком до 3 місяців.Побічна діяЗ боку травної системи: НПЗЗ-гастропатія (нудота, блювання, зниження апетиту, печія, біль у животі, діарея, метеоризм, біль та дискомфорт в епігастральній ділянці); виразки слизової оболонки ясен і слизової оболонки ШКТ (у ряді випадків ускладнюється перфорацією та кровотечею); сухість слизової оболонки ротової порожнини, афтозний стоматит, панкреатит, запор, гепатит. З боку дихальної системи: задишка, бронхоспазм. З боку нервової системи: біль голови, запаморочення, порушення сну, тривожність, сонливість, депресія, психомоторне збудження, дратівливість, сплутаність свідомості, галюцинації; рідко – асептичний менінгіт (частіше у пацієнтів з аутоімунними захворюваннями). З боку органів чуття: зниження слуху, дзвін або шум у вухах, оборотний токсичний неврит зорового нерва, нечіткість зору або диплопія, порушення колірного зору, сухість і подразнення очей, набряк кон'юнктиви та повік (алергічного генезу), худоба, амбліопія. З боку органів кровотворення: анемія (в т.ч. гемолітична, апластична), тромбоцитопенія та тромбоцитопенічна пурпура, агранулоцитоз, лейкопенія. Серцево-судинна система: розвиток або посилення серцевої недостатності, тахікардія, підвищення артеріального тиску. З боку сечовидільної системи: гостра ниркова недостатність, алергічний нефрит, нефротичний синдром (набряки), поліурія, цистит. Алергічні реакції: свербіж шкіри, висипання на шкірі (еритематозна або кропив'янка), ангіоневротичний набряк, анафілактоїдні реакції, анафілактичний шок, бронхоспазм, лихоманка, багатоформна ексудативна еритема (в т.ч. синдром Стівенса-Джонсона) еозинофілія, алергічний риніт. Інші: посилення потовиділення. У разі появи будь-яких перелічених побічних ефектів необхідно припинити прийом препарату і проконсультуватися з лікарем.Взаємодія з лікарськими засобамиНе слід застосовувати ібупрофен одночасно з іншими НПЗЗ. Наприклад, ацетилсаліцилова кислота знижує протизапальну дію ібупрофену та посилює побічну дію. Слід, по можливості, уникати одночасного застосування ібупрофену та діуретиків, через ослаблення діуретичного ефекту та ризик розвитку ниркової недостатності. Ібупрофен знижує гіпотензивну активність вазодилататорів (в т.ч. інгібіторів АПФ). Ібупрофен посилює ефект пероральних гіпоглікемічних засобів (особливо похідних сульфонілсечовини) та інсуліну. Індуктори мікросомального окиснення (фенітоїн, етанол, барбітурати, рифампіцин, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти) збільшують продукцію гідроксильованих активних метаболітів, підвищуючи ризик розвитку тяжких гепатотоксичних реакцій. Антациди та колестірамін знижують абсорбцію ібупрофену. Цефамандол, цефоперазон, цефотетан, вальпроєва кислота, плікаміцин збільшують частоту розвитку гіпопротромбінемії. Засоби з мієлотосичну дію посилюють прояви гематотоксичності препарату. Циклоспорини, препарати золота посилюють вплив ібупрофену на синтез простагландинів у нирках, що проявляється підвищенням нефротоксичності. Ібупрофен підвищує плазмову концентрацію циклоспорину та ймовірність розвитку його гепатотоксичних ефектів. Препарати, що блокують канальцеву секрецію, зменшують виведення та підвищують плазмову концентрацію ібупрофену. Посилює дію непрямих антикоагулянтів, антиагрегантів, фібринолітиків (підвищення ризику появи геморагічних ускладнень). Збільшує концентрацію в крові дигоксину, метотрексату та препаратів літію. Кофеїн посилює аналгетичну ефект ібупрофену.Спосіб застосування та дозиДоза встановлюється залежно від віку та маси тіла дитини. Для точного дозування суспензії до флакона додається дозатор (ложка або шприц). Разова доза становить 5-10 мг/кг маси тіла 3-4 рази на добу. Максимальна добова доза становить 20–30 мг/кг маси тіла. Вік (маса тіла) Разова доза Кратність прийому 6-12 міс (7.7-9 кг) 2.5 мл (50 мг) 3 рази на добу 1-3 роки (10-15 кг) 2.5 мл (50 мг) 3-4 рази на добу 4-6 років (16-20 кг) 5 мл (100 мг) 3 рази на добу 7-9 років (21-29 кг) 5 мл (100 мг) 4 рази на добу 10-12 років (30-41 кг) 10 мл (200 мг) 3 рази на добу Прийом препарату в разовій дозі можна повторювати кожні 6-8 годин. Не слід перевищувати максимальну добову дозу. Грудним дітям від 3 до 6 місяців (5-7.6 кг) при поствакцинальних реакціях: по 2.5 мл препарату, при необхідності повторний прийом 2.5 мл через 6 год. Добова доза для дітей від 3 до 6 місяців не повинна перевищувати 5 мл. У дітей від 3 до 6 місяців препарат можна застосовувати тільки після консультації з лікарем. Ібупрофен-Акріхін можна застосовувати не більше 3 днів як жарознижувальний засіб і не більше 5 днів - як знеболюючий. Якщо пропасниця зберігається більше 3 днів, слід проконсультуватися з лікарем. Якщо больовий синдром зберігається більше 5 днів, слід проконсультуватися з лікарем.ПередозуванняСимптоми: біль у животі, нудота, блювання, загальмованість, головний біль, шум у вухах, депресія, сонливість, метаболічний ацидоз, кома, геморагічний діатез, зниження артеріального тиску, судоми, зупинка дихання, гостра ниркова недостатність, порушення функції печінки, тахікардія, , фібриляція передсердь. Діти віком до 5 років особливо схильні до апное, коми та судом. Серйозні наслідки, пов'язані з токсичною дією препарату, виявляються зазвичай після прийому дози, що перевищує 400 мг/кг маси тіла. У разі передозування необхідно негайно звернутися до лікаря. Лікування: промивання шлунка (тільки протягом години після прийому препарату), активоване вугілля, лужне питво, симптоматична терапія (корекція кислотно-основного стану, артеріальний тиск).Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ хворих на бронхіальну астму або інші захворювання, що протікають з бронхоспазмом, ібупрофен може підвищувати ризик розвитку бронхоспазму. Застосування препарату у цих пацієнтів допустиме лише за умови дотримання великої обережності, а у разі ускладнень дихання слід негайно звернутися до лікаря. Під час тривалого лікування НПЗЗ необхідний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки та нирок. Для запобігання розвитку НПЗЗ-гастропатії рекомендується комбінувати з препаратами простагландину Е (мізопростол). При появі симптомів НПЗЗ-гастропатії показаний ретельний контроль, що включає проведення езофагогастродуоденоскопії, аналіз крові з визначенням гемоглобіну, гематокриту, аналіз калу на приховану кров. При необхідності визначення 17-кетостероїдів препарат слід відмінити за 48 годин до дослідження. У період лікування не рекомендується прийом препаратів, які містять етанол. Для зниження ризику розвитку небажаних явищ з боку шлунково-кишкового тракту Ібупрофен-Акріхін слід застосовувати у мінімальній ефективній дозі мінімально можливим коротким курсом. В 1 мл суспензії препарату Ібупрофен-Акріхін міститься близько 0,34 г сахарози, що відповідає приблизно 0,03 ХЕ. Таким чином, у мінімальній разовій дозі препарату, яка дорівнює 2.5 мл, міститься 0.85 г сахарози (відповідає 0.075 ХЕ); у максимальній разовій дозі препарату, що дорівнює 15 мл, міститься 5.13 г сахарози (відповідає 0.45 ХЕ). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами. Враховуючи можливість розвитку значних побічних ефектів, у період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та зайнятті потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: ібупрофен – 400 мг; допоміжні речовини: мікрокристалічна целюлоза PH 101, натрію карбоксиметиловий крохмаль, кремнію діоксид колоїдний, безводний, стеаринова кислота; плівкова оболонка: метакрилової кислоти та етилакрилату сополімер (1:1), тальк, титану діоксид Е 171, полісорбат 80. Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 400 мг. По 10 таблеток у блістер ПВХ/АЛ. 1, 2, 3 або 5 блістерів з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою: круглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою від білого до жовтувато-білого кольору, з ризиком на одному боці, на зламі від білого до жовтувато-білого кольору.Фармакотерапевтична групаВиявляє протизапальне. жарознижувальна, аналгезуюча дія. Невибірково блокує циклооксигеназу 1 та циклоокеш сназу II. Механізм дії ібупрофену обумовлений гальмуванням синтезу простагландинів - медіаторів болю, запалення та гієртсрмічної реакції. Послаблює больовий синдром, зокрема. болі в суглобах у спокої та при русі; зменшує ранкову скутість та припухлість суглобів, сприяє підвищенню обсягу рухів.ФармакокінетикаАбсорбція - висока, швидко і практично повністю всмоктується із шлунково-кишкового тракту (ЖКТ). Після прийому препарату натще максимальна концентрація (Сmах) ібупрофену в плазмі досягається через 30-35 хвилин. Прийом препарату разом з їжею може збільшувати час досягнення максимальної концентрації (ТСmах). Зв'язок із білками плазми крові більше 90%. Повільно проникає у порожнину суглобів, затримується у синовіальній рідині, створюючи у ній більші концентрації, ніж у плазмі крові. Після абсорбції близько 60% фармакологічно неактивної R-форми повільно трансформується на активну S-форму. Зазнає метаболізму в печінці. Період напіввиведення (Т1/2) – 2 години. Виводиться нирками (у незміненому вигляді трохи більше 1 %) і, меншою мірою, з жовчю. У людей похилого віку не виявлялося значних відмінностей у фармакокінетичному профілі ібупрофену проти більш молодими людьми. В обмежених дослідженнях ібупрофен виявлявся у грудному молоці у дуже низьких концентраціях.ФармакодинамікаМеханізм дії ібупрофену, похідного пропіонової кислоти з групи нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП), обумовлений інгібуванням синтезу простагландинів – медіаторів болю, запалення та гіпертермічної реакції. Невибірково блокує циклооксигеназу 1 (ЦОГ-1) та циклооксигеназу II (ЦОГ-2), внаслідок чого гальмує синтез простагландинів. Має швидку спрямовану дію проти болю (знеболювальну), протизапальну та жарознижувальну дію. Крім того, ібупрофен оборотно інгібує агрегацію тромбоцитів.Показання до застосуванняГоловний біль, зубний біль, мігрень, болючі менструації, невралгія, біль у спині, біль у суглобах, м'язовий та ревматичний біль, гарячковий стан при грипі та застудних захворюваннях.Протипоказання до застосуваннягіперчутливість до ібупрофену або будь-якого з компонентів, що входять до складу препарату; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти (АСК) або інших нестероїдних протизапальних засобів (у тому числі в анамнезі); ерозивно-виразкові захворювання органів шлунково-кишкового тракту (у тому числі виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, хвороба Крона, виразковий коліт) або виразкова кровотеча в активній фазі або в анамнезі (два або більше підтверджених епізоду виразкової хвороби або яз; кровотеча або перфорація виразки шлунково-кишкового тракту в анамнезі, спровоковані застосуванням нестероїдних протизапальних засобів; тяжка серцева недостатність (клас IV за класифікацією Нью-Йоркської Асоціації кардіологів (NYHA)); тяжка печінкова недостатність або захворювання печінки в активній фазі; ниркова недостатність тяжкого ступеня тяжкості (кліренс креатиніну декомпенсована серцева недостатність; період після проведення аортокоронарного шунтування; цереброваскулярна або інша кровотеча; гемофілія та інші порушення згортання крові (у тому числі гіпокоагуляція), геморагічні діатези; вагітність (III триместр); дитячий вік до 12 років.Вагітність та лактаціяПротипоказано застосування препарату у III триместрі вагітності. Слід уникати застосування препарату в І-ІІ триместрах вагітності, за необхідності прийому препарату слід проконсультуватися з лікарем. Є дані про те, що ібупрофен у незначних кількостях може проникати у грудне молоко без будь-яких негативних наслідків для здоров'я немовляти, тому зазвичай при короткочасному прийомі необхідності припинення грудного вигодовування не виникає. За необхідності тривалого застосування препарату слід звернутися до лікаря для вирішення питання про припинення грудного вигодовування на період застосування препарату.Побічна діяРизик виникнення побічних ефектів можна звести до мінімуму, якщо приймати препарат коротким курсом у мінімальній ефективній дозі, необхідної для усунення симптомів. У людей похилого віку спостерігається підвищена частота побічних реакцій на фоні застосування нестероїдних протизапальних засобів, особливо шлунково-кишкових кровотеч і перфорацій, у деяких випадках із летальним результатом. Побічні ефекти є переважно дозозалежними. Нижченаведені побічні реакції відзначалися при короткочасному прийомі ібупрофену в дозах, що не перевищують 1200 мг/добу (6 таблеток). При лікуванні хронічних станів та при тривалому застосуванні можлива поява інших побічних реакцій. Частота небажаних реакцій (HP), наведених нижче, наведена відповідно до наступної класифікації: дуже часті (> 10 %), часті (> 1 %, але 0,1 %, але 0,01 %, але Порушення з боку крові та лімфатичної системи Дуже рідкісні порушення кровотворення (анемія, лейкопенія, апластична анемія, гемолітична анемія, тромбоцитопенія, панцитопенія, агранулоцитоз). Першими симптомами таких порушень є лихоманка, біль у горлі, поверхневі виразки в порожнині рота, грипоподібні симптоми, виражена слабкість, кровотечі з носа та підшкірні крововиливи, кровотечі та синці невідомої етіології. Порушення з боку імунної системи Нечасті реакції гіперчутливості — неспецифічні алергічні реакції та анафілактичні реакції, реакції з боку дихальних шляхів (бронхіальна астма, у тому числі її загострення, бронхоспазм, задишка, диспное), шкірні реакції (свербіж, кропив'янка, пурпура, набряк Квінке, ексфоліативні та у тому числі токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема), алергічний риніт, еозинофілія. Дуже рідкісні тяжкі реакції гіперчутливості, у тому числі набряк обличчя, язика та гортані, задишка, тахікардія, артеріальна гіпотензія (анафілаксія, набряк Квінке або тяжкий анафілактичний шок). Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Нечасті біль у животі, нудота, диспепсія (зокрема печія, здуття живота). Рідкісні діарея, метеоризм, запор, блювання. Дуже рідкісні пептична виразка, перфорація або шлунково-кишкова кровотеча, мелена, кривава блювота, у деяких випадках з летальним кінцем, особливо у пацієнтів похилого віку, виразковий стоматит, гастрит. Частота невідома загострення коліту та хвороби Крона. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Дуже рідкісні порушення функції печінки (особливо при тривалому застосуванні), підвищення активності «печінкових» трансаміназ, гепатит та жовтяниця. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Дуже рідкісні гостра ниркова недостатність (компенсована та декомпенсована) особливо при тривалому застосуванні, у поєднанні з підвищенням концентрації сечовини в плазмі крові та появою набряків, гематурії та протеїнурії, нефритичний синдром, нефротичний синдром, папілярний некроз, інтерстиціальний нефрит, цистит. Порушення з боку нервової системи Нечасті біль голови. Дуже рідкісні асептичний менінгіт. Порушення з боку серцево-судинної системи Частота невідома серцевою недостатністю, периферичними набряками, при тривалому застосуванні підвищений ризик тромботичних ускладнень (наприклад, інфаркт міокарда), підвищення артеріального тиску. Порушення з боку дихальної системи та органів середостіння. Частота невідома, бронхіальна астма, бронхоспазм, задишка. Лабораторні показники гематокриту або гемоглобіну (можуть зменшуватися); час кровотечі (може збільшуватись); концентрація глюкози у плазмі крові (може знижуватися); кліренс креатиніну (може зменшуватися); плазмова концентрація креатиніну (може збільшуватись); активність "печінкових" трансаміназ (може підвищуватися). Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиСлід уникати одночасного застосування ібупрофену з наступними лікарськими засобами: Ацетилсаліцилова кислота: за винятком низьких доз ацетилсаліцилової кислоти (не більше 75 мг на добу), призначених лікарем, оскільки спільне застосування може підвищити ризик виникнення побічних ефектів. При одночасному застосуванні ібупрофен знижує протизапальну та антиагрегантну дію ацетилсаліцилової кислоти (можливе підвищення частоти розвитку гострої коронарної недостатності у пацієнтів, які отримують як антиагрегантний засіб малі дози ацетилсаліцилової кислоти, після початку прийому ібупрофену). Інші нестероїдні протизапальні засоби, зокрема селективні інгібітори ЦОГ-2: слід уникати одночасного застосування двох і більше препаратів із групи нестероїдних протизапальних засобів через можливе збільшення ризику виникнення побічних ефектів. З обережністю застосовувати одночасно з такими лікарськими засобами: Антикоагулянти та тромболітичні препарати: нестероїдні протизапальні засоби можуть посилювати ефект антикоагулянтів, зокрема, варфарину та тромболітичних препаратів. Антигіпертензивні засоби (інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) та антагоністи ангіотензину II) та діуретики: НПЗЗ можуть знижувати ефективність препаратів цих груп. У деяких пацієнтів з порушенням ниркової функції (наприклад, у пацієнтів з зневодненням або у пацієнтів похилого віку з порушенням ниркової функції) одночасне призначення інгібіторів АПФ або антагоністів ангіотензину II та засобів, що інгібують циклооксигеназу, може призвести до погіршення ниркової функції, включаючи (зазвичай оборотний). Ці взаємодії слід враховувати у пацієнтів, які приймають коксиби одночасно з інгібіторами АПФ або антагоністами ангіотензину ІІ. У зв'язку з цим спільне застосування вищезазначених засобів слід призначати з обережністю, особливо у пацієнтів похилого віку.Необхідно запобігати зневодненню у пацієнтів, а також розглянути можливість моніторингу ниркової функції після початку такого комбінованого лікування та періодично – надалі. Діуретики та інгібітори АПФ можуть підвищувати нефротоксичність нестероїдних протизапальних засобів. Глюкокортикостероїди: підвищений ризик утворення виразок ШКТ та шлунково-кишкової кровотечі. Антиагреганти та селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну: підвищений ризик виникнення шлунково-кишкової кровотечі. Серцеві глікозиди: одночасне призначення НПЗЗ та серцевих глікозидів може призвести до посилення серцевої недостатності, зниження швидкості клубочкової фільтрації та збільшення концентрації серцевих глікозидів у плазмі крові. Препарати літію існують дані про можливість збільшення концентрації літію в плазмі крові на фоні застосування НПЗП. Метотрексат існують дані про можливість збільшення концентрації метотрексату в плазмі крові на фоні застосування НПЗЗ. Циклоспорин – збільшення ризику нефротоксичності при одночасному призначенні НПЗП та циклоспорину. Міфепристон прийом НПЗЗ слід почати не раніше, ніж через 8-12 днів після прийому міфепристону, оскільки нестероїдні протизапальні засоби можуть знижувати ефективність міфепристону. Такролімус при одночасному призначенні НПЗЗ та такролімусу можливе збільшення ризику нефротоксичності. Зідовудін одночасне застосування НПЗЗ та зидовудину може призвести до підвищення гематотоксичності. Є дані про підвищений ризик виникнення гемартрозу та гематом у ВІЛ-позитивних пацієнтів з гемофілією, які отримували спільне лікування зидовудином та ібупрофеном. Антибіотики хінолонового ряду у пацієнтів, які отримують спільне лікування НПЗП та антибіотиками хінолонового ряду, можливе збільшення ризику виникнення судом. Мієлотоксичні препарати – посилення гематотоксичності. Цефамандол, цефоперазон, цефотетан, вальпроєва кислота, плікаміцин: збільшення частоти розвитку гіпопротромбінемії. Лікарські засоби, що блокують канальцеву секрецію: зниження виведення та підвищення плазмової концентрації ібупрофену. Індуктори мікросомал'ного окислення (фенітоїн, етанол, барбітурати, рифампіцин, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти): збільшення продукції гідроксильованих активних метаболітів, збільшення ризику розвитку тяжких інтоксикацій. Інгібітори мікросомалного окислення: зниження ризику гепатотоксичної дії. Пероральні гіпоглікемічні лікарські засоби та інсулін, похідні сульфонілсечовини, посилення дії препаратів. Антациди та колестірамін зниження абсорбції. Урикозуричні препарати - зниження ефективності препаратів. Естрогени, етанол: підвищений ризик побічних ефектів. Кофеїн: посилення аналгетичного ефекту.Спосіб застосування та дозиВсередину, після їжі приймають і шипучі таблетки (у вигляді розчину) і таблетки, покриті плівковою оболонкою. Дози ібупрофену підбирають індивідуально так, щоб застосуванням найменшої можливої ​​дози отримати бажаний терапевтичний ефект. Шипучу таблетку Ібупрофен-Хемофарм повністю розчиняють у склянці (200 мл) води, а отриманий розчин відразу випивають. Шипучі таблетки не слід ковтати, жувати та смоктати у роті. Шипучі таблетки призначають дітям старше 6 років та дорослим. Дорослим – разова доза ібупрофену становить 1-2 шипучі таблетки (200-400 мг); добова доза становить 4-6 пігулок шипучих (800-1200 мг), у розділених дозах з інтервалом 4-6 год. Петі віком від 6 до 12 років: разова доза становить 1 шипуча таблетка (200 мг); терапевтична доза - по 1 шипучій таблетці з інтервалом 4-6 годин, 2-4 рази на день. Максимальна добова доза становить 4 шипучі таблетки (800 мг на добу). Літи у віці старше 12 років: разова доза становить 1-2 шипучі таблетки (200-400 мг); терапевтична доза по 1-2 таблетки з інтервалом 4-6 годин. Максимальна добова доза становить 5 шипучих таблеток (1000 мг). Пігулки. покриті плівковою оболонкою призначають дорослим та дітям старше 12 років, внутрішньо після їди, таблетки необхідно ковтати повністю, запиваючи невеликою кількістю рідини. Дорослим та дітям старше 12 років – внутрішньо по 1 таблетці (400 мг). Повторний прийом не раніше ніж за 4 години. Дорослим не приймати більше 3 таблеток за 24 години. Максимальна добова доза становить 1200 мг. Максимальна добова доза для дітей віком від 12-18 років становить 1000 мг. Якщо при прийомі препарату протягом 2-3 днів симптоми зберігаються, необхідно припинити лікування та звернутися до лікаря.ПередозуванняУ дітей симптоми передозування можуть виникати після дози, що перевищує 400 мг/кг маси тіла. У дорослих дозозалежний ефект передозування менш виражений. Період напіввиведення препарату при передозуванні становить 1,5-3 години. Симптоми: нудота, блювання, біль в епігастральній ділянці або, рідше, діарея, шум у вухах, головний біль та шлунково-кишкова кровотеча. У тяжких випадках спостерігаються прояви з боку центральної нервової системи: сонливість, рідко – збудження, судоми, дезорієнтація, кома. У випадках тяжкого отруєння може розвиватися метаболічний ацидоз та збільшення протромбінового часу, ниркова недостатність, пошкодження тканини печінки, зниження артеріального тиску, пригнічення дихання та ціаноз. У пацієнтів із бронхіальною астмою можливе загострення цього захворювання. Лікування: симптоматичне, з обов'язковим забезпеченням прохідності дихальних шляхів, моніторингом електрокардіограми та основних показників життєдіяльності аж до нормалізації стану пацієнта. Рекомендується застосування перорального активованого вугілля або промивання шлунка протягом 1 години після прийому потенційно токсичної дози ібупрофену. Якщо ібупрофен вже абсорбувався, може бути призначено лужне пиття з метою виведення похідного кислого ібупрофену нирками, форсований діурез. Часті або тривалі судоми слід усунути внутрішньовенним введенням діазепаму або лоразепаму. У разі погіршення бронхіальної астми рекомендується застосування бронходилататорів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПід час лікування необхідний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки та нирок. При появі симптомів гастропатії показаний ретельний контроль, що включає проведення езофагогастродуоденоскопії, аналіз крові з визначенням гемоглобіну та гематокриту, аналіз калу на приховану кров. Для запобігання розвитку НПЗП-гастропатії рекомендується комбінувати з препаратами простагландинів (мізопростол). При необхідності визначення 17-кетостероїдів препарат слід відмінити за 48 годин до дослідження. Хворі повинні утримуватися від усіх видів діяльності, що вимагають підвищеної уваги, швидкої психічної та рухової реакції. У період лікування не рекомендується прийом етанолу. Для зниження ризику розвитку небажаних явищ з боку шлунково-кишкового тракту слід використовувати мінімальну ефективну дозу мінімально можливим коротким курсом.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, вкриті оболонкою - 1 таб. Активна речовина: ібупрофен – 200 мг; Допоміжні речовини: крохмаль картопляний, магнію стеарат, цукор, борошно пшеничне, полівінілпіролідон, цукрова пудра, декстрин, ванілін, желатин, кислотний червоний 2С, віск.Фармакотерапевтична групаНПЗЗ. Має знеболювальну, жарознижувальну та протизапальну дію. Механізм дії ібупрофену обумовлений гальмуванням біосинтезу простагландинів – медіаторів болю, запалення та температурної реакції.ФармакокінетикаАбсорбція – висока, Т1/2 – 2 год, зв'язок з білками плазми – 90%. Екскреція -нирками, з жовчю. Повільно проникає у порожнину суглобів, затримується у синовіальній тканині, створюючи у ній більші концентрації, ніж у плазмі. Після абсорбції близько 60% фармакологічно неактивної R-форми повільно трансформується на активну S-форму. Метаболізується. Виводиться нирками (у незмінному вигляді трохи більше 1%) й у меншою мірою, з жовчю.Показання до застосуванняРевматоїдний артрит, остеоартроз, суглобовий синдром при загостренні подагри, псоріатичний артрит, хвороба Бехтерєва (спондилоартрит анкілозуючий), цервікальний спондильоз, синдром Барре-Льєу (шийна мігрень, синдром хребетної артерії), невралгіт, міал, міал, розтягнення зв'язкового апарату, гематоми, радикуліт, травматичне запалення м'яких тканин та опорно-рухового апарату; гарячкові стани різного генезу (в т.ч. після імунізації), симптоматичне лікування грипу та ГРВІ, постуральна гіпотензія при прийомі гіпотензивних засобів, нефротичний синдром (для зменшення вираженості протеїнурії). Як допоміжний засіб: інфекційно-запальні захворювання ЛОР-органів (тонзиліт, фарингіт, ларингіт, синусит, риніт), бронхіт, пневмонія, запальні процеси в малому тазі, аднексит, первинна дисменорея, альгодисменорея, післяопераційний біль.Протипоказання до застосуванняерозивно-виразкові ураження ШКТ у фазі загострення; "аспіринова тріада"; порушення кровотворення; язвений коліт; захворювання зорового нерва; виражені порушення функції нирок та/або печінки; дитячий вік до 6 років; Підвищена чутливість до препарату.Побічна діяЗ боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, абдомінальні болі, печія, анорексія, діарея, метеоризм, НПЗЗ-гастропатія. З боку нервової системи: біль голови, запаморочення, зниження слуху, шум у вухах, безсоння, збудження, сонливість, депресія. З боку ССЗ: серцева недостатність, тахікардія, підвищення артеріального тиску. З боку сечовидільної системи: набряки, порушення функції нирок. Алергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка, набряк Квінке, рідко-асептичний менінгіт (частіше у пацієнтів з аутоімунними захворюваннями), бронхоспазм. З боку органів кровотворення: анемія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, лейкопенія. Інші: посилення потовиділення. При тривалому застосуванні у великих дозах – виразка слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, кровотеча (шлунково-кишкова, ясенна, маткова, гемороїдальна), порушення зору (порушення колірного зору, худоби, амбліопія).Взаємодія з лікарськими засобамиІндуктори мікросомального окиснення (фенітоїн, етанол, барбітурати, зіксорин, рифампіцин, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти) збільшують продукцію гідроксильованих активних метаболітів, підвищуючи ризик розвитку тяжких інтоксикацій. Інгібітори мікросомального окиснення – знижують ризик гепатотоксичної дії. Знижує гіпотензивну активність вазодилататорів (в т.ч. БМКК та інгібіторів АПФ), натрійуретичну – фуросеміду та гіпотіазиду. Знижує ефективність урикозуричних препаратів, посилює дію непрямих антикоагулянтів, антиагрегантів, фібринолітиків (підвищення ризику появи геморагічних ускладнень), побічні ефекти мінералокортикостероїдів, кортикостероїдів (небезпека шлунково-кишкової кровотечі), естрогенів, етано; посилює гіпоглікемічний ефект похідних сульфонілсечовини. Антациди та холестирамін знижують абсорбцію. Збільшує концентрацію в крові дигоксину, препаратів літію та метотрексату. Кофеїн посилює аналгетичну ефект.Спосіб застосування та дозиВсередину, після їжі. Дорослим: при остеоартрозі, псоріатичному артриті та анкілозуючому спондиліті – по 400 – 600 мг 3 – 4 рази на добу. При ревматоїдному артриті – по 800 мг 3 рази на добу. При травмах м'яких тканин, пошкодження зв'язок - 1,6 - 2,4 г на добу в кілька прийомів. При первинній дисменореї – по 400 мг 3 – 4 рази на добу. При помірному больовому синдромі – 1,2 г/добу. Дітям старше 12 років початкова доза – 150 – 300 мг 3 рази на добу. Максимальна доза – 1 г, потім – 100 мг 3 рази на добу. При ювенільному ревматоїдному артриті -30 - 40 мг/кг/сут на кілька прийомів. Для зниження температури тіла 39,2 °C і вище - 10 мг/кг/добу, нижче 39,2 °C - 5 мг/кг/сут.ПередозуванняСимптоми: біль у животі, нудота, блювання, загальмованість, сонливість, депресія, головний біль, шум у вухах, метаболічний ацидоз, кома, гостра ниркова недостатність, зниження артеріального тиску, брадикардія, тахікардія, фібриляція передсердь, зупинка дихання. Лікування: промивання шлунка (тільки протягом години після прийому), активоване вугілля, лужне пиття, форсований діурез, симптоматична терапія (корекція кислотно-основного стану, артеріальний тиск).Запобіжні заходи та особливі вказівкиПід час лікування необхідний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки та нирок. З появою симптомів гастропатії показаний ретельний контроль, що включає проведення эзофагогастродуоденоскопии, аналіз крові з визначенням Нb, гематокриту, аналіз калу на приховану кров. Для запобігання розвитку НПЗЗ-гастропатії рекомендується комбінувати з препаратами простагландинів. При необхідності визначення 17-кетостероїдів препарат слід відмінити за 48 годин до дослідження. Хворі повинні утримуватися від усіх видів діяльності, що вимагають підвищеної уваги, швидкої психічної та рухової реакції. У період лікування не рекомендується прийом етанолу.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаСуспензія - 1 мл: Діюча речовина: ібупрофен - 100,00 мг; допоміжні речовини: сироп мальтитолу – 2111,25 мг; Гліцерол – 600,00 мг; камедь ксантанова – 37,50 мг; натрію цитрат – 25,45 мг; лимонна кислота – 20,00 мг; ароматизатор (апельсин/полуниця) – 12,50 мг; натрію сахаринат – 10,00 мг; натрію хлорид – 5,50 мг; доміфену бромід – 0,50 мг; полісорбат 80-0,50 мг; вода очищена до 5 мл.Опис лікарської формиСуспензія від світло-сірого або світло-сірого з жовтуватим відтінком кольору до сірого або сірого з жовтуватим відтінком кольору з характерним фруктовим запахом.ХарактеристикаІбупрофен – нестероїдний протизапальний препарат (НПЗЗ). Має знеболювальну, жарознижувальну та протизапальну дію. Дія препарату продовжується до 8 годин. Препарат застосовують для симптоматичного лікування як жарознижувальний засіб при гострих респіраторних захворюваннях (у тому числі, грипі) у дітей з 3 місяців життя до 12 років, дитячих інфекціях, інших інфекційно-запальних захворюваннях та постприщепних реакціях, що супроводжуються підвищенням температури тіла. Препарат застосовують як симптоматичне знеболюючий засіб при больовому синдромі слабкої або помірної інтенсивності, у тому числі: зубного болю, головного болю, мігрені, невралгіях, болі у вухах, болі в горлі, болі при розтягуванні зв'язок, м'язового болю, ревматичного болю, болю в суглобах . Ібупрофен випускається у формі суспензії для внутрішнього прийому для дітей по 100, 200 мл у флакон. Відпускається без рецепта.Фармакотерапевтична групанестероїдний протизапальний препарат (НПЗЗ)ФармакокінетикаАбсорбція – висока, швидко та практично повністю всмоктується із шлунково-кишкового тракту (ЖКТ) (зв'язок з білками плазми крові – 90%). Після прийому препарату натще у дорослих ібупрофен виявляється у плазмі крові через 15 хвилин, максимальна концентрація (Сmах) ібупрофену у плазмі крові досягається через 60 хвилин. Прийом препарату разом із їжею може збільшувати час досягнення максимальної концентрації (ТСmax) до 1-2 годин. Період напіввиведення (Т1/2) – 2 години. Повільно проникає у порожнину суглобів, затримується у синовіальній рідині, створюючи у ній більші концентрації, ніж у плазмі крові. Після абсорбції близько 60% фармакологічно неактивної R-форми повільно трансформується на активну S-форму. Зазнає метаболізму в печінці. Виводиться нирками (у незміненому вигляді трохи більше 1%) і, меншою мірою, з жовчю. В обмежених дослідженнях ібупрофен виявлявся у грудному молоці у дуже низьких концентраціях.ФармакодинамікаМеханізм дії ібупрофену, похідного пропіонової кислоти з групи нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП), обумовлений інгібуванням синтезу простагландинів – медіаторів болю, запалення та гіпертермічної реакції. Невибірково блокує циклооксигеназу 1 (ЦОГ-1) та циклооксигеназу 2 (ЦОГ-2), внаслідок чого гальмує синтез простагландинів. Крім того, ібупрофен оборотно інгібує агрегацію тромбоцитів. Має знеболювальну, жарознижувальну та протизапальну дію. Аналгетичну дію найбільш виражено при болях запального характеру. Дія препарату продовжується до 8 годин.Показання до застосуванняСуспензію Ібупрофен для дітей застосовують у дітей з 3 місяців життя до 12 років для симптоматичного лікування як жарознижувальний засіб при гострих респіраторних захворюваннях (у тому числі, грипі), дитячих інфекціях, інших інфекційно-запальних захворюваннях та постприщепних реакціях, що супроводжуються підвищенням температури тіла. Препарат застосовують як симптоматичне знеболюючий засіб при больовому синдромі слабкої або помірної інтенсивності, у тому числі: зубного болю, головного болю, мігрені, невралгіях, болі у вухах, болі в горлі, болі при розтягуванні зв'язок, м'язового болю, ревматичного болю, болю в суглобах . Препарат призначений для симптоматичної терапії, зменшення болю та запалення на момент використання, на прогресування захворювання не впливає.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до ібупрофену або будь-якого компонента, що входять до складу препарату; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів; кровотеча або перфорація виразки шлунково-кишкового тракту в анамнезі, спровоковані застосуванням нестероїдних протизапальних засобів; ерозивно-виразкові захворювання органів шлунково-кишкового тракту (у тому числі виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, хвороба Крона, виразковий коліт) або виразкова кровотеча в активній фазі або в анамнезі (два або більше підтверджених епізоду виразкової хвороби або яз; тяжка печінкова недостатність або захворювання печінки в активній фазі; ниркова недостатність тяжкого ступеня тяжкості (кліренс креатиніну З обережністю: За наявності станів, зазначених у цьому розділі, перед застосуванням препарату слід проконсультуватися з лікарем. Одночасний прийом інших нестероїдних протизапальних засобів, наявність в анамнезі одноразового епізоду виразкової хвороби шлунка або виразкової кровотечі ШКТ, гастрит, ентерит, коліт, наявність інфекції Helicobacter pylori, виразковий коліт; бронхіальна астма або алергічні захворювання на стадії загострення або в анамнезі - можливий розвиток бронхоспазму; важкі соматичні захворювання, системний червоний вовчак або змішане захворювання сполучної тканини (синдром Шарпа) – підвищений ризик асептичного менінгіту; вітряна віспа; ниркова недостатність, у тому числі при зневодненні (кліренс креатиніну 30-60 мл/хв), затримка рідини та набряки, печінкова недостатність, артеріальна гіпертензія та/або серцева недостатність, цереброваскулярні захворювання, дисліпідемія/гіперліпідемія, цукровий діабет, захворювання перизахворювання крові неясної етіології (лейкопенія, анемія); одночасний прийом інших лікарських засобів, які можуть збільшити ризик виникнення виразок або кровотечі, зокрема пероральних глюкокортикостероїдів (у тому числі преднізолону), антикоагулянтів (у тому числі варфарину), селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (у тому числі циталопраму, флу сертраліну) або антиагрегантів (у тому числі ацетилсаліцилової кислоти, клопідогрелу); вагітність (I-II триместр), період грудного вигодовування, літній вік.селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (у тому числі циталопраму, флуоксетину, пароксетину, сертраліну) або антиагрегантів (у тому числі ацетилсаліцилової кислоти, клопідогрелу); вагітність (I-II триместр), період грудного вигодовування, літній вік.селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (у тому числі циталопраму, флуоксетину, пароксетину, сертраліну) або антиагрегантів (у тому числі ацетилсаліцилової кислоти, клопідогрелу); вагітність (I-II триместр), період грудного вигодовування, літній вік.Вагітність та лактаціяПротипоказано застосування препарату у III триместрі вагітності. Перед застосуванням препарату в І-ІІ триместрах вагітності або в період грудного вигодовування слід проконсультуватися з лікарем. Є дані про те, що ібупрофен у незначних кількостях може проникати у грудне молоко без жодних негативних наслідків для здоров'я немовляти.Побічна діяРизик виникнення побічних ефектів можна звести до мінімуму, якщо приймати препарат коротким курсом у мінімальній ефективній дозі, необхідної для усунення симптомів. Побічні ефекти є переважно дозозалежними. Нижченаведені побічні реакції відзначалися при короткочасному прийомі ібупрофену в дозах, що не перевищують 1200 мг на добу. При лікуванні хронічних станів та при тривалому застосуванні можлива поява інших побічних реакцій. Оцінка частоти виникнення побічних реакцій виконана на підставі наступних критеріїв: дуже часті (≥ 1/10), часті (від ≥ 1/100 до Порушення з боку крові та лімфатичної системи Дуже рідкісні: порушення кровотворення (анемія, лейкопенія, апластична анемія, гемолітична анемія, тромбоцитопенія, панцитопенія, агранулоцитоз). Першими симптомами таких порушень є лихоманка, біль у горлі, поверхневі виразки в порожнині рота, грипоподібні симптоми, виражена слабкість, кровотечі з носа та підшкірні крововиливи, кровотечі та синці невідомої етіології. Порушення з боку імунної системи Нечасті: реакції гіперчутливості - неспецифічні алергічні реакції та анафілактичні реакції, реакції з боку дихальних шляхів (бронхіальна астма, у тому числі її загострення, бронхоспазм, задишка, диспное), шкірні реакції (свербіж, кропив'янка, пурпура, набряк Квінке, ексфоліативні , у тому числі токсичний епідермальний некроліз, синдром Лайєлла, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема), алергічний риніт, еозинофілія. Дуже рідкісні: тяжкі реакції гіперчутливості, у тому числі набряк обличчя, язика та гортані, задишка, тахікардія, артеріальна гіпотензія (анафілаксія, набряк Квінке або тяжкий анафілактичний шок). Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Нечасті: біль у животі, нудота, диспепсія. Рідкісні: діарея, метеоризм, запор, блювання. Дуже рідкісні: виразка, перфорація або шлунково-кишкова кровотеча, мелена, кривава блювота, виразковий стоматит, гастрит. Частота невідома: загострення виразкового коліту та хвороби Крона. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Дуже рідкісні: порушення функції печінки. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Дуже рідкісні: гостра ниркова недостатність (компенсована та декомпенсована), особливо при тривалому застосуванні, у поєднанні з підвищенням концентрації сечовини у плазмі крові та появою набряків, папілярний некроз. Порушення з боку нервової системи Нечасті: біль голови. Дуже рідкісні: асептичний менінгіт (у пацієнтів із аутоімунними захворюваннями). Порушення з боку серцево-судинної системи Частота невідома: серцева недостатність, периферичні набряки; при тривалому застосуванні підвищений ризик тромботичних ускладнень (наприклад, інфаркт міокарда, інсульт), підвищення артеріального тиску. Порушення з боку дихальної системи та органів середостіння. Частота невідома: бронхіальна астма, бронхоспазм, задишка. Інші Дуже рідкісні: набряки, зокрема периферичні. Лабораторні показники: гематокрит або гемоглобін (можуть зменшуватись); час кровотечі (може збільшуватись); концентрація глюкози у плазмі крові (може знижуватися); кліренс креатиніну (може зменшуватися); плазмова концентрація креатиніну (може збільшуватись); активність "печінкових" трансаміназ (може підвищуватися) При появі побічних ефектів слід припинити прийом препарату та звернутися до лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиСлід уникати одночасного застосування ібупрофену з наступними лікарськими засобами: Ацетилсаліцилова кислота: за винятком низьких доз ацетилсаліцилової кислоти (не більше 75 мг на добу), призначених лікарем, оскільки спільне застосування може підвищити ризик виникнення побічних ефектів. При одночасному застосуванні ібупрофен знижує протизапальну та антиагрегантну дію ацетилсаліцилової кислоти (можливе підвищення частоти розвитку гострої коронарної недостатності у пацієнтів, які отримують як антиагрегантний засіб малі дози ацетилсаліцилової кислоти, після початку прийому ібупрофену). Інші нестероїдні протизапальні засоби, у тому числі селективні інгібітори ЦОГ-2: слід уникати одночасного застосування двох і більше препаратів із групи нестероїдних протизапальних засобів через можливе збільшення ризику виникнення побічних ефектів. З обережністю застосовувати одночасно з такими лікарськими засобами: Антикоагулянти та тромболітичні препарати: нестероїдні протизапальні засоби можуть посилювати ефект антикоагулянтів, зокрема, варфарину та тромболітичних препаратів. Гіпотензивні засоби (інгібітори АПФ та антагоністи ангіотензину II) та діуретики: НПЗЗ можуть знижувати ефективність препаратів цих груп. Діуретики та інгібітори АПФ можуть підвищувати нефротоксичність нестероїдних протизапальних засобів. Глюкокортикостероїди: підвищений ризик утворення виразок ШКТ та шлунково-кишкової кровотечі. Антиагреганти та селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну: епідвищений ризик виникнення шлунково-кишкової кровотечі. Серцеві глікозиди: одночасне призначення НПЗЗ та серцевих глікозидів може призвести до посилення серцевої недостатності, зниження швидкості клубочкової фільтрації та збільшення концентрації серцевих глікозидів у плазмі крові. Препарати літію: існують дані про можливість збільшення концентрації літію в плазмі крові на фоні застосування НПЗЗ. Метотрексат: існують дані про можливість збільшення концентрації метотрексату в плазмі крові на фоні застосування НПЗЗ. Циклоспорин: збільшення ризику нефротоксичності при одночасному призначенні нестероїдних протизапальних засобів та циклоспорину. Міфепристон: прийом НПЗЗ слід розпочати не раніше, ніж через 8-12 днів після прийому міфепристону, оскільки НПЗЗ можуть знижувати ефективність міфепристону. Такролімус: при одночасному призначенні НПЗЗ та такролімусу можливе збільшення ризику нефротоксичності. Зідовудін: одночасне застосування НПЗЗ та зидовудину може призвести до підвищення гематотоксичності. Є дані про підвищений ризик виникнення гемартрозу та гематом у ВІЛ-позитивних пацієнтів з гемофілією, які отримували спільне лікування зидовудином та ібупрофеном. Антибіотики хінолонового ряду: у пацієнтів, які отримують спільне лікування НПЗЗ та антибіотиками хінолонового ряду, можливе збільшення ризику виникнення судом.Спосіб застосування та дозиІбупрофен – суспензія, спеціально розроблена для дітей. Для прийому всередину. Пацієнтам із підвищеною чутливістю шлунка рекомендується приймати препарат під час їжі. Тільки для короткочасного застосування. Уважно прочитайте інструкцію перед застосуванням препарату. 5 мл препарату містять 100 мг ібупрофену або 2,5 мг препарату містять 50 мг ібупрофену. Перед вживанням ретельно збовтайте флакон. Для точного відмірювання дози препарату додається мірний шприц або мірна ложка. У разі застосування мірного шприца слід виконати такі дії: Щільно вставте мірний шприц у шийку флакона. Переверніть флакон догори дном і плавно потягніть поршень донизу, набираючи суспензію в шприц до потрібної позначки. Поверніть флакон у вихідне положення та вийміть шприц, акуратно повертаючи його. Помістіть шприц у ротову порожнину та повільно натискайте на поршень, плавно випускаючи суспензію. Після вживання промийте шприц у теплій воді та висушіть його у недоступному для дитини місці. Гарячка (жар) та біль: Дозування для дітей залежить від віку та маси тіла дитини. Максимальна добова доза повинна перевищувати 30 мг/кг маси тіла дитини з інтервалами між прийомами препарату 6-8 годин. Діти віком 3-6 місяців (вага дитини від 5 до 7,6 кг): по 2,5 мл (50 мг) до 3 разів протягом 24 годин, не більше 7,5 мл (150 мг) на добу. Діти віком 6-12 місяців (вага дитини 7,7-9 кг): по 2,5 мл (50 мг) до 3-4 разів протягом 24 годин, не більше 10 мл (200 мг) на добу. Діти віком 1-3 роки (вага дитини 10-16 кг): по 5,0 мл (100 мг) до 3 разів протягом 24 годин, не більше 15 мл (300 мг) на добу. Діти віком 4-6 років (вага дитини 17-20 кг): по 7,5 мл (150 мг) до 3 разів протягом 24 годин, не більше 22,5 мл (450 мг) на добу. Діти віком 7-9 років (вага дитини 21-30 кг): по 10 мл (200 мг) до 3 разів протягом 24 годин, не більше 30 мл (600 мг) на добу. Діти віком 10-12 років (вага дитини 31-40 кг): по 15 мл (300 мг) до 3 разів протягом 24 годин, не більше 45 мл (900 мг) на добу. Тривалість лікування – не більше 3 днів. Не перевищуйте вказану дозу. Якщо прийом препарату протягом 24 годин (у дітей віком 3-5 місяців) або протягом 3 днів (у дітей віком 6 місяців і старше) симптоми зберігаються або посилюються, необхідно припинити лікування і звернутися до лікаря. Постімунізаційна лихоманка: Дітям до 6 місяців: по 2,5 мл (50 мг) препарату. При необхідності ще 2,5 мл (50 мг) через 6 годин. Не застосовуйте більше 5 мл (100 мг) протягом 24 годин.ПередозуванняУ дітей симптоми передозування можуть виникати після дози, що перевищує 400 мг/кг маси тіла. У дорослих дозозалежний ефект передозування менш виражений. Період напіввиведення препарату при передозуванні становить 1,5-3 години. Симптоми: нудота, блювання, біль в епігастральній ділянці або, рідше, діарея, шум у вухах, головний біль та шлунково-кишкова кровотеча. У тяжких випадках спостерігаються прояви з боку центральної нервової системи: сонливість, рідко – збудження, судоми, дезорієнтація, кома. У випадках тяжкого отруєння може розвиватися метаболічний ацидоз та збільшення протромбінового часу, ниркова недостатність, пошкодження тканини печінки, зниження артеріального тиску, пригнічення дихання та ціаноз. У пацієнтів із бронхіальною астмою можливе загострення цього захворювання. Лікування: симптоматичне, з обов'язковим забезпеченням прохідності дихальних шляхів, моніторингом ЕКГ та основних показників життєдіяльності аж до нормалізації стану пацієнта. Рекомендується застосування перорального активованого вугілля або промивання шлунка протягом 1 години після прийому потенційно токсичної дози ібупрофену. Якщо ібупрофен вже абсорбувався, може бути призначено лужне пиття з метою виведення похідного кислого ібупрофену нирками, форсований діурез. Часті або тривалі судоми слід усунути внутрішньовенним введенням діазепаму або лоразепаму. У разі погіршення бронхіальної астми рекомендується застосування бронходилататорів.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаСуспензія - 1 г: Активна речовина: ібупрофен – 20 мг. 100 мл - банки або флакони оранжевого скла (1) - картонні пачки.Фармакотерапевтична групаНПЗЗ, похідне фенілпропіонової кислоти. Чинить протизапальну, аналгетичну та жарознижувальну дію.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо ібупрофен практично повністю абсорбується із ШКТ. Одночасний прийом їжі уповільнює швидкість всмоктування. Метаболізується у печінці (90%). T1/2 становить 2-3 год. 80% дози виводиться із сечею переважно у вигляді метаболітів (70%), 10% – у незміненому вигляді; 20% виводиться через кишківник у вигляді метаболітів.ФармакодинамікаМеханізм дії пов'язаний з пригніченням активності ЦОГ – основного ферменту метаболізму арахідонової кислоти, що є попередником простагландинів, які відіграють головну роль у патогенезі запалення, болю та лихоманки. Аналгетичну дію обумовлено як периферичним (опосередковано, через придушення синтезу простагландинів), так і центральним механізмом (інгібуванням синтезу простагландинів у центральній та периферичній нервовій системі). Пригнічує агрегацію тромбоцитів. При зовнішньому застосуванні має протизапальну та аналгетичну дію. Зменшує ранкову скутість, сприяє збільшенню обсягу рухів у суглобах.Показання до застосуванняЗапально-дегенеративні захворювання суглобів і хребта (в т.ч. ревматичний і ревматоїдний артрит, анкілозуючий спондиліт, остеоартроз), суглобовий синдром при загостренні подагри, псоріатичний артрит, анкілозуючий спондиліт, тендиніт, бурсит апарату. Невралгії, міалгії, больовий синдром при інфекційно-запальних захворюваннях ЛОР-органів, аднексит, альгодисменорея, головний та зубний біль. Гарячка при інфекційно-запальних захворюваннях.Протипоказання до застосуванняЕрозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту у фазі загострення, захворювання зорового нерва, "аспіринова тріада", порушення кровотворення, виражені порушення функції нирок та/або печінки; ІІІ триместр вагітності; підвищена чутливість до ібупрофену.Вагітність та лактаціяЗастосування у III триместрі вагітності протипоказане. Застосування в I і II триместрах вагітності виправдане лише у випадках, коли очікувана користь для матері перевершує можливий ризик для плода. Ібупрофен у незначній кількості виділяється з грудним молоком. Застосування в період лактації при болях та лихоманці можливе. За необхідності тривалого застосування або застосування у високих дозах (більше 800 мг на добу) слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування.Побічна діяЗ боку травної системи: часто – нудота, анорексія, блювання, відчуття дискомфорту в епігастрії, діарея; можливий розвиток ерозивно-виразкових уражень ШКТ; рідко – кровотечі із ШКТ; при тривалому застосуванні можливі порушення печінкової функції. З боку ЦНС та периферичної нервової системи: часто – головний біль, запаморочення, порушення сну, збудження, порушення зору. З боку системи кровотворення: при тривалому застосуванні можливі анемія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз. З боку сечовидільної системи: при тривалому застосуванні можливі порушення ниркової функції. Алергічні реакції: часто - шкірний висип, набряк Квінке; рідко – асептичний менінгіт (частіше у пацієнтів з аутоімунними захворюваннями), бронхоспастичний синдром. Місцеві реакції: при зовнішньому застосуванні можлива гіперемія шкіри, відчуття печіння або поколювання.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні ібупрофен зменшує дію антигіпертензивних засобів (інгібіторів АПФ, бета-адреноблокаторів), діуретиків (фуросеміду, гідрохлортіазиду). При одночасному застосуванні з антикоагулянтами можливе посилення їхньої дії. При одночасному застосуванні з глюкокортикостероїдами підвищується ризик розвитку побічної дії з боку ШКТ. При одночасному застосуванні ібупрофен може витісняти зі сполук з білками плазми непрямі антикоагулянти (аценокумарол), похідні гідантоїну (фенітоїн), пероральні гіпоглікемічні препарати похідні сульфонілсечовини. При одночасному застосуванні з амлодипіном можливе невелике зменшення антигіпертензивної дії амлодипіну; з ацетилсаліциловою кислотою – зменшується концентрація ібупрофену у плазмі крові; з баклофеном – описаний випадок посилення токсичної дії баклофену. При одночасному застосуванні з варфарином можливе збільшення часу кровотечі, також спостерігалися мікрогематурія, гематоми; з каптоприлом – можливе зменшення антигіпертензивної дії каптоприлу; з колестираміном – помірно виражене зменшення абсорбції ібупрофену. При одночасному застосуванні з літієм карбонатом підвищується концентрація літію в плазмі крові. При одночасному застосуванні з магнію гідроксидом підвищується початкова абсорбція ібупрофену; з метотрексатом – підвищується токсичність метотрексату.Спосіб застосування та дозиВстановлюють індивідуально, залежно від нозологічної форми захворювання, вираженості клінічних проявів. При прийомі внутрішньо або ректально для дорослих разова доза становить 200-800 мг, частота прийому – 3-4 рази на добу; для дітей - 20-40 мг/кг/сут на кілька прийомів. Зовнішньо застосовують протягом 2-3 тижнів. Максимальна добова доза для дорослих прийому внутрішньо або ректально становить 2.4 г.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовують при супутніх захворюваннях печінки та нирок, хронічній серцевій недостатності, при диспептичних симптомах перед початком лікування, безпосередньо після проведення хірургічних втручань, при вказівках в анамнезі на кровотечі із ШКТ та захворювання ШКТ, алергічні реакції, пов'язані з прийомом НПЗЗ. У процесі лікування необхідний систематичний контроль функцій печінки та нирок, картини периферичної крові. Не слід застосовувати зовнішньо на пошкоджених ділянках шкіри.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаСуспензія - 100 мл. Діюча речовина: ібупрофен у перерахунку на 100 % речовина – 2,00 г; Допоміжні речовини: натрію бензоат, сорбітол, лимонної кислоти моногідрат, натрію цитрату пентасесквігідрат (натрій лимоннокислий тризаміщений 5,5-водний), пропіленгліколь, ксантанова камедь, полісорбат 80, ароматизатор (вишневий) Суспензія для внутрішнього прийому для дітей 100 мг/5 мл. По 100 мл у флакони оранжевого або темного скла. По 150 мл, 200 мл у флакони темного скла. Флакон разом із мірною ложкою або мірною склянкою та інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиБіла або майже біла суспензія сиропоподібної консистенції із фруктовим запахом.Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний препарат.ФармакокінетикаВсмоктування. Абсорбція - висока, швидко та практично повністю всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Час досягнення максимальної концентрації при прийомі натще - 45 хв, прийому після їжі - 1,5-2,5 години. При прийомі препарату після їди всмоктування незначно зменшується. Розподіл. Зв'язок із білками плазми крові – близько 90 %. Повільно проникає у порожнину суглобів, затримується у синовіальній рідині, створюючи у ній більші концентрації, ніж у плазмі. Метаболізм. Зазнає метаболізму в печінці. Після абсорбції близько 60% фармакологічно неактивної R-форми ібупрофену повільно трансформується на активну S-форму. Виведення. Період напіввиведення (Т1/2) – 2-2,5 години. Виводиться нирками (у незміненому вигляді трохи більше 1 %) і, меншою мірою, з жовчю.ФармакодинамікаМеханізм дії ібупрофену, похідного пропіонової кислоти з групи нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП), обумовлений інгібуванням синтезу простагландинів – медіаторів болю, запалення та гіпертермічної реакції. Невибірково блокує циклооксигеназу 1 (ЦОГ-1) та циклооксигеназу 2 (ЦОГ-2), внаслідок чого гальмує синтез простагландинів. Чинить аналгетичну, жарознижувальну та протизапальну дію. Аналгетичну дію найбільш виражено при болях запального характеру. Ібупрофен оборотно інгібує агрегацію тромбоцитів.Показання до застосуванняЗастосовують у дітей з 3-х місяців до 12 років як жарознижувальний засіб при гострих респіраторних захворюваннях, грипі, дитячих інфекціях, постприщепних реакціях та інших інфекційно-запальних захворюваннях, що супроводжуються підвищенням температури тіла. Препарат застосовують при больовому синдромі слабкої або помірної інтенсивності, у тому числі при зубному болі, головному болі, мігрені, невралгії, болі у вухах, болі в горлі, болі при розтягуванні зв'язок, м'язового болю, ревматичного болю, болю в суглобах. Препарат призначений для симптоматичної терапії, зменшення болю та запалення на момент використання, на прогресування захворювання не впливає.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до ібупрофену або інших нестероїдних протизапальних засобів (у тому числі ацетилсаліцилової кислоти), а також до допоміжних компонентів препарату. Повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів (у тому числі в анамнезі). Ерозивно-виразкові захворювання органів шлунково-кишкового тракту (у тому числі виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у стадії загострення, виразкова хвороба). Тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв), прогресуючі захворювання нирок, тяжка печінкова недостатність або активне захворювання печінки. Підтверджена гіперкаліємія. Запальні захворювання кишок (виразковий коліт, хвороба Крона). Порушення зсідання крові (у тому числі гемофілія, подовження часу кровотечі, схильність до кровотеч, геморагічний діатез). Шлунково-кишкова кровотеча. Внутрішньочерепний крововилив. Тяжка неконтрольована серцева недостатність, стан після проведення аортокоронарного шунтування. Непереносимість фруктози, глюкозо-галактозна мальабсорбція (у зв'язку з наявністю у складі сорбітолу). Вагітність ІІІ триместр. Дитячий вік – до 3 місяців. З обережністю: Одночасний прийом інших нестероїдних протизапальних засобів, наявність в анамнезі одноразового епізоду виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки або виразкової кровотечі шлунково-кишкового тракту, гастрит, ентерит, коліт, наявність інфекції Helicobacter pylori, виразковий коліт; бронхіальна астма або алергічні захворювання на стадії загострення або в анамнезі - можливий розвиток бронхоспазму; тяжкі соматичні захворювання; системний червоний вовчак або інші аутоімунні захворювання сполучної тканини (підвищено ризик розвитку асептичного менінгіту); ниркова недостатність, у тому числі при зневодненні (кліренс креатиніну 30-60 мл/хв), затримка рідини та набряки, артеріальна гіпертензія та/або серцева недостатність, печінкова недостатність, цереброваскулярні захворювання, дисліпідемія/гіперліпідемія, цукровий діабет,захворювання периферичних артерій; захворювання крові неясної етіології (лейкопенія, анемія); одночасний прийом інших лікарських засобів, які можуть збільшити ризик виникнення виразок або кровотечі, зокрема пероральних глюкокортикостероїдів (у тому числі преднізолону), антикоагулянтів (у тому числі варфарину), селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (у тому числі циталопраму, флу сертраліну) або антиагрегантів (у тому числі ацетилсаліцилової кислоти, клопідогрелу); вагітність (I-II триместр), період грудного вигодовування.антикоагулянтів (у тому числі варфарину), селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (у тому числі циталопраму, флуоксетину, пароксетину, сертраліну) або антиагрегантів (у тому числі ацетилсаліцилової кислоти, клопідогрелу); вагітність (I-II триместр), період грудного вигодовування.антикоагулянтів (у тому числі варфарину), селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (у тому числі циталопраму, флуоксетину, пароксетину, сертраліну) або антиагрегантів (у тому числі ацетилсаліцилової кислоти, клопідогрелу); вагітність (I-II триместр), період грудного вигодовування.Вагітність та лактаціяІбупрофен суспензія рекомендована для застосування у дітей. Якщо Ви вагітні або годуєте груддю, перед застосуванням препарату рекомендується проконсультуватися з лікарем. Хоча досвід дослідження препарату у тварин свідчить про відсутність у ібупрофену тератогенного ефекту, проте, по можливості, слід уникати його застосування під час вагітності. У III триместрі вагітності застосування ібупрофену протипоказане через ризик передчасного закриття Боталової протоки та подальшої легеневої гіпертензії у плода. Затримка початку пологів та збільшення їхньої тривалості підвищують ризик крововтрати, небезпечної для матері та дитини. Було встановлено, що ібупрофен визначається у грудному молоці у дуже низьких концентраціях. Мінімальна визначувана доза (0,0008% отриманої дози) малою мірою ймовірності може вплинути на дитину при грудному вигодовуванні.Побічна діяРизик виникнення побічних ефектів можна звести до мінімуму, якщо приймати препарат коротким курсом у мінімальній ефективній дозі, необхідної для усунення симптомів. Побічні ефекти є переважно дозозалежними. Нижченаведені побічні реакції відзначалися при короткочасному прийомі ібупрофену в дозах, що не перевищують 1200 мг на добу. При лікуванні хронічних станів та при тривалому застосуванні можлива поява інших побічних реакцій. За даними ВООЗ, небажані реакції класифіковані відповідно до їх частоти розвитку наступним чином: дуже часті (≥1/10), часто (від ≥1/100 до З боку крові та лімфатичної системи: дуже рідкісні: порушення кровотворення (анемія, лейкопенія, апластична анемія, гемолітична анемія, тромбоцитопенія, панцитопенія, агранулоцитоз). Першими симптомами таких порушень є лихоманка, біль у горлі, поверхневі виразки в порожнині рота, грипоподібні симптоми, виражена слабкість, кровотечі з носа та підшкірні крововиливи, кровотечі та синці невідомої етіології. З боку імунної системи: нечасті реакції гіперчутливості - неспецифічні алергічні реакції та анафілактичні реакції, реакції з боку дихальних шляхів (бронхіальна астма, у тому числі її загострення, бронхоспазм, задишка, диспное), шкірні реакції (свербіж, кропив'янка, пурпура, набряк Квінке, ексфоліативні та бульозні дерматози, у тому числі токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема), еозинофілія; дуже рідкісні: тяжкі реакції гіперчутливості, у тому числі набряк обличчя, язика та гортані, задишка, тахікардія, артеріальна гіпотензія (анафілаксія, набряк Квінке або тяжкий анафілактичний шок). З боку шлунково-кишкового тракту: нечасті: біль у животі, нудота, диспепсія; рідкісні: діарея, метеоризм, запор, блювання; дуже рідкісні: пептична виразка, перфорація або шлунково-кишкова кровотеча, мелена, кривава блювота, виразковий стоматит, гастрит; частота невідома: загострення виразкового коліту та хвороби Крона. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідкісні: порушення функції печінки. З боку нирок та сечовивідних шляхів: дуже рідкі: гостра ниркова недостатність (компенсована та некомпенсована), особливо при тривалому застосуванні, у поєднанні з підвищенням концентрації сечовини у плазмі крові та появою набряків, папілярний некроз. З боку нервової системи: нечасті: біль голови; дуже рідкісні: асептичний менінгіт (у пацієнтів із аутоімунними захворюваннями). Серцево-судинна система: частота невідома: серцева недостатність, периферичні набряки, при тривалому застосуванні підвищений ризик тромботичних ускладнень (наприклад, інфаркт міокарда, інсульт), підвищення артеріального тиску. З боку дихальної системи та органів середостіння: частота невідома: бронхіальна астма, бронхоспазм, задишка. Інші: дуже рідкісні: набряки, зокрема периферичні. Лабораторні показники: гематокрит або гемоглобін (можуть зменшуватись); час кровотечі (може збільшуватись); концентрація глюкози у плазмі крові (може знижуватися); кліренс креатиніну (може зменшуватися); плазмова концентрація креатиніну (може збільшуватись); активність "печінкових" трансаміназ (може підвищуватися). При появі цих або інших побічних ефектів слід припинити застосування препарату та звернутися до лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиСлід уникати одночасного застосування ібупрофену з наступними лікарськими засобами: Ацетилсаліцилова кислота: за винятком низьких доз ацетилсаліцилової кислоти (не більше 75 мг на добу), призначених лікарем, оскільки спільне застосування може підвищити ризик виникнення побічних ефектів. При одночасному застосуванні ібупрофен знижує протизапальну та антиагрегантну дію ацетилсаліцилової кислоти (можливе підвищення частоти розвитку гострої коронарної недостатності у пацієнтів, які отримують як антиагрегантний засіб малі дози ацетилсаліцилової кислоти, після початку прийому ібупрофену). Інші нестероїдні протизапальні засоби, у тому числі селективні інгібітори ЦОГ-2: слід уникати одночасного застосування двох і більше препаратів із групи нестероїдних протизапальних засобів через можливе збільшення ризику виникнення побічних ефектів. З обережністю застосовувати одночасно з такими лікарськими засобами: Антикоагулянти та тромболітичні препарати: нестероїдні протизапальні засоби можуть посилювати ефект антикоагулянтів, зокрема, варфарину та тромболітичних препаратів. Гіпотензивні засоби (інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) та антагоністи ангіотензину II) та діуретики: НПЗЗ можуть знижувати ефективність препаратів цих груп. Діуретики та інгібітори АПФ можуть підвищувати нефротоксичність нестероїдних протизапальних засобів. Глюкокортикостероїди: підвищений ризик утворення виразок шлунково-кишкового тракту та шлунково-кишкової кровотечі. Антиагреганти та селективні інгібітори зворотного захоплення серотиніну: підвищений ризик виникнення шлунково-кишкової кровотечі. Серцеві глікозиди: одночасне призначення НПЗЗ та серцевих глікозидів може призвести до посилення серцевої недостатності, зниження швидкості клубочкової фільтрації та збільшення концентрації серцевих глікозидів у плазмі крові. Препарати літію: існують дані про можливість збільшення концентрації літію в плазмі крові на фоні застосування НПЗЗ. Метотрексат: існують дані про можливість збільшення концентрації метотрексату в плазмі крові на фоні застосування НПЗЗ. Циклоспорин: збільшення ризику нефротоксичності при одночасному призначенні нестероїдних протизапальних засобів та циклоспорину. Міфепристон: прийом НПЗЗ слід розпочати не раніше, ніж через 8-12 днів після прийому міфепристону, оскільки НПЗЗ можуть знижувати ефективність міфепристону. Такролімус: при одночасному призначенні НПЗЗ та такролімусу можливе збільшення ризику нефротоксичності. Зідовудін: одночасне застосування НПЗЗ та зидовудину може призвести до підвищення гематотоксичності. Є дані про підвищений ризик виникнення гемартрозу та гематом у ВІЛ-позитивних пацієнтів з гемофілією, які отримували спільне лікування зидовудином та ібупрофеном. Антибіотики хінолонового ряду: у пацієнтів, які отримують спільне лікування НПЗЗ та антибіотиками хінолонового ряду, можливе збільшення ризику виникнення судом.Спосіб застосування та дозиДля прийому всередину. 5 мл препарату містять 100 мг ібупрофену (20 мг ібупрофену в 1 мл). Перед застосуванням ретельно збовтати флакон для однорідної суспензії. Для точного дозування препарату додається мірна ложка або мірна склянка. Доза ібупрофену для дітей розраховується залежно від віку та маси тіла. Максимальна добова доза не більше 30 мг на кг маси тіла дитини з інтервалами між прийомами препарату 6-8 годин. Гарячка (жар) та біль: Діти віком 3-6 місяців (вага дитини більше 5 кг): по 2,5 мл (50 мг) 3 рази протягом 24 годин, не більше 7,5 мл (150 мг) на добу. Діти віком 6-12 місяців (вага дитини 6-10 кг): по 2,5 мл (50 мг) 3-4 рази протягом 24 годин, не більше 10 мл (200 мг) на добу. Діти віком 1-3 роки (вага дитини 10-15 кг): по 5 мл (100 мг) 3 рази протягом 24 годин, не більше 15 мл (300 мг) на добу. Діти віком 4-6 років (вага дитини 15-20 кг): по 7,5 мл (150 мг) 3-4 рази протягом 24 годин, не більше 22,5 мл (450 мг) на добу. Діти віком 7-9 років (вага дитини 21-29 кг): по 10 мл (200 мг) 3 рази протягом 24 годин, не більше 30 мл (600 мг) на добу. Діти віком 10-12 років (вага дитини 30-40 кг): по 15 мл (300 мг) 3 рази протягом 24 годин, не більше 45 мл (900 мг) на добу. Не перевищуйте вказану дозу! Тривалість лікування - не більше 3 днів як жарознижувальний і не більше 5 днів як знеболюючий. Якщо прийом препарату протягом 24 годин (у дітей віком 3-5 місяців) або протягом 3 днів (у дітей віком 6 місяців і старше) симптоми зберігаються або посилюються, необхідно припинити лікування і звернутися до лікаря. Постприщеплювальні реакції: Дітям до 1 року: по 2,5 мл (50 мг) препарату. Дітям віком після 1 року, за необхідності, додатково 2,5 мл (50 мг) через 6 годин. Не застосовуйте більше 5 мл (100 мг) протягом 24 годин.ПередозуванняЯкщо Ви випадково перевищили рекомендовану дозу, негайно зверніться до лікаря. Симптоми передозування: біль у животі, нудота, блювання, головний біль, шум у вухах, метаболічний ацидоз, кома, гостра ниркова недостатність, зниження артеріального тиску, брадикардія, тахікардія. Лікування: промивання шлунка (тільки протягом першої години після передозування), прийом активованого вугілля, лужне пиття, форсований діурез, симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиРекомендується приймати препарат максимально можливим коротким курсом та у мінімальній ефективній дозі, необхідної для усунення симптомів. Під час тривалого лікування необхідний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки та нирок. З появою симптомів гастропатії показаний ретельний контроль, що включає проведення эзофагогастродуоденоскопии, аналіз крові з визначенням гемоглобіну, аналіз калу на приховану кров. При необхідності визначення 17-кетостероїдів препарат слід відмінити за 48 годин до дослідження. У період лікування не рекомендується прийом етанолу. Препарат можна застосовувати дітям із цукровим діабетом, т.к. він не містить цукру. Не містить барвників. Пацієнтам із нирковою недостатністю необхідно проконсультуватися з лікарем перед застосуванням препарату, оскільки існує ризик погіршення функціонального стану нирок. Слід дотримуватися запобіжних заходів при одночасному прийомі препаратів, які підвищують ризик розвитку ускладнень з боку шлунково-кишкового тракту (включаючи кровотечі), таких як глюкокортикостероїди або антикоагулянти (варфарин, ацетилсаліцилова кислота). Пацієнтам з гіпертонією, у тому числі в анамнезі та/або хронічній серцевій недостатності, необхідно проконсультуватися з лікарем перед застосуванням препарату, оскільки препарат може викликати затримку рідини, підвищення артеріального тиску та набряки. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Немає відомостей про несприятливий вплив препарату на здатність керувати транспортними засобами та обслуговувати механізми, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему