Антиагрегантные Со скидкой
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: 50 мг цілостазолу; допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, целюлоза мікрокристалічна 101, кармелоза кальцію, гіпромелоза, целюлоза мікрокристалічна 12, магнію стеарат. Пігулки 50 мг. По 10 таблеток у ПВХ/ПВДХ/Алюмінієвий блістер. По 3, 6 блістерів разом із інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі, плоскі пігулки з фаскою, білого або майже білого кольору, з гравіюванням, з написом "50".Фармакотерапевтична групаАнтиагрегантний засіб.ФармакокінетикаАбсорбція У пацієнтів з оклюзійними захворюваннями периферичних артерій при регулярному прийомі цилостазолу в дозі 100 мг 2 рази на добу рівноважна концентрація препарату в крові досягається через 4 дні. Максимальна концентрація (Сmax) цилостазолу та його основних метаболітів зростає менш ніж пропорційно збільшенню дози. При цьому величина площі під кривою "концентрація-час" (AUC) цилостазолу та його основних метаболітів зростає приблизно пропорційно збільшенню дози. Розподіл та метаболізм Цилостазол на 95-98% зв'язується з білками крові, переважно з альбуміном. Цилостазол метаболізується в печінці переважно під дією ізоферменту CYP3A4, меншою мірою – ізоферментом CYP2C19, та ще меншою мірою – ізоферментом CYP1A2. Ціостазол не є індуктором печінкових мікросомальних ферментів перекисного окиснення. Концентрація у плазмі дегідроцилостазолу та 4'-транс-гідроксицилостазолу (оцінена на підставі AUC) становить відповідно приблизно 41% та приблизно 12% від концентрації незміненого цилостазолу. Дегідроцилостазол і 4'-транс-гідроксицилостазол зв'язуються з білками крові відповідно на 97,4% і 66%. Виведення Цилостазол виводиться з організму переважно нирками (74%), препарат, що залишився, виводиться через кишечник. У сечі незмінений цилостазол мало визначається. Менш ніж 2% прийнятої дози препарату виводиться нирками у формі дегідроцилостазолу. Приблизно 30% прийнятої дози виводиться нирками у формі 4'-транс-гідроксицилостазолу. Препарат, що залишився, виводиться у формі різноманітних метаболітів, кожен з яких становить не більше 5% від прийнятої дози. Період напіввиведення цилостазолу становить 10,5 годин. Два основні метаболіти, дегідроцилостазол і 4'-транс-гідроксицилостазол, мають схожі періоди напіввиведення. Особливі групи пацієнтів У дослідженнях за участю здорових добровольців у віці 50-80 років встановлено, що вік та стать не мають істотного впливу на фармакокінетику цилостазолу. Ниркова недостатність Встановлено, що у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю вільна фракція цилостазолу на 27% вища, а показники Сmax та AUC незміненого цилостазолу – відповідно на 29% та 39% нижчі, ніж у осіб із нормальною нирковою функцією. Показники Сmax та AUC дегідроцилостазолу у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю відповідно на 41% та 47% нижчі, ніж пацієнтів із нормальною функцією нирок. При цьому показники Сmax та AUC 4'-транс-гідроксицилостазолу (основний екскретований нирками метаболіт) у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю збільшуються відповідно на 173% та на 209% порівняно з пацієнтами без порушення функції нирок. Застосування цилостазолу протипоказане у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну ≤25 мл/хв). Печінкова недостатність У пацієнтів з помірною печінковою недостатністю, Сmax у плазмі та AUC збільшувалися на 25 та 10%, відповідно, у порівнянні зі здоровими людьми. У пацієнтів з помірною нирковою недостатністю, пік концентрації у плазмі та AUC збільшувалися на 50 та 16%, відповідно, порівняно зі здоровими людьми. Дані про застосування цилостазолу у пацієнтів з помірною та тяжкою печінковою недостатністю відсутні. Оскільки цилостазол значною мірою метаболізується печінковими ферментами мікросомального окиснення, застосування протипоказане у пацієнтів з помірною або тяжкою печінковою недостатністю.ФармакодинамікаОсновним механізмом фармакологічної дії цилостазолу є інгібування фосфодіестерази 3 типу (ФТЕ-3) і, отже, підвищення внутрішньоклітинного вмісту циклічного аденозинмонофосфату (цАМФ) у різних органах та тканинах. В експериментальних та невеликих клінічних дослідженнях встановлено, що цилостазол має вазодилатуючу дію. Цилостазол пригнічує проліферацію гладком'язових клітин людини та щурів в умовах in vitro. В експериментальних та клінічних дослідженнях в умовах in vivo та ex vivo встановлено, що цилостазол збільшує вміст цАМФ у тромбоцитах та викликає оборотну антиагрегантну дію. Крім того, цилостазол блокує вивільнення тромбоцитами людини тромбоцитарного ростового фактора та тромбоцитарного фактора 4 (PF-4). Додатковими потенційно корисними ефектами цилостазолу, виявленими при проведенні експериментальних та клінічних досліджень, були зниження сироваткової концентрації тригліцеридів та підвищення концентрації холестерину у складі ліпопротеїдів високої густини (ЛВП). У клінічному дослідженні прийом цилостазолу в дозі 100 мг 2 рази на добу протягом 12 тижнів порівняно з плацебо знижував вміст у крові тригліцеридів у середньому на 0,33 ммоль/л (на 15%) та збільшував вміст у крові холестерину ЛВП у середньому на 0,10 ммоль/л (на 10%). Цилостазол має позитивну інотропну дію. В експериментальних дослідженнях цилостазол надавав видоспецифічний шкідливий вплив на серцево-судинну систему. Ефективність цилостазолу у пацієнтів з переміжною кульгавістю була підтверджена у 9 плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях. Встановлено, що терапія цилостазолом в дозі 100 мг 2 рази на добу протягом 24 тижнів приблизно вдвічі збільшує максимальну прохідну відстань (з 60,4 м до 129,1 м; середнє абсолютне збільшення максимальної прохідної відстані становить 42 метри) появи болю (з 473 м до 936 м). Ефективність препарату у пацієнтів із цукровим діабетом виявилася нижчою, ніж у осіб без порушення вуглеводного обміну. У проспективному подвійному сліпому клінічному дослідженні було встановлено, що цілостазол не збільшує смертність пацієнтів із переміжною кульгавістю.Показання до застосуванняЦилостазол застосовується для збільшення максимальної відстані та відстані, що проходить без болю, у пацієнтів з переміжною кульгавістю, у яких немає болю у спокої та відсутні ознаки некрозу периферичних тканин (хронічна ішемія нижніх кінцівок ІІ ступеня за класифікацією Фонтейну). Цилостазол призначений для застосування як терапії другого ряду у пацієнтів з переміжною кульгавістю, у яких зміна способу життя (що включають припинення куріння та програми фізичної реабілітації, що проводяться під наглядом спеціаліста) та інші належні втручання виявилися недостатніми для зменшення симптомів перемежується хром.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до цилостазолу або до будь-якого іншого компонента препарату; Тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну ≤25 мл/хв); Помірна або тяжка печінкова недостатність; Хронічна серцева недостатність; Схильність до кровотеч (наприклад, виразкова хвороба шлунка або дванадцятипалої кишки на стадії загострення, недавно (протягом останніх 6 місяців) перенесений геморагічний інсульт, проліферативна діабетична ретинопатія, погано контрольована артеріальна гіпертензія); Шлуночкова тахікардія, фібриляція шлуночків або політопна шлуночкова екстрасистолія в анамнезі (незалежно від наявності або відсутності адекватної антиаритмічної терапії); Подовжений інтервал QT на ЕКГ; Тяжка тахіаритмія в анамнезі; нестабільна стенокардія або інфаркт міокарда протягом останніх 6 місяців; Інвазивне втручання на коронарні артерії протягом останніх 6 місяців; Одночасний прийом двох або більше антиагрегантних або антикоагулянтних лікарських засобів (наприклад, ацетилсаліцилової кислоти, клопідогрелу, гепарину, варфарину, аценокумаролу, дабігатрану, рівароксабану або апіксабану); Одночасне застосування потужних інгібіторів CYP3A4 або CYP2C19 (наприклад, циметидину, дилтіазему, еритроміцину, кетоконазолу, лансопразолу, омепразолу та інгібіторів протеази ВІЛ-1); Вагітність; Період грудного вигодовування; Вік молодший 18 років (безпека та ефективність не вивчені). З обережністю: Печінкова недостатність легкого ступеня важкості; Хронічна ішемічна хвороба серця (зокрема стабільна стенокардія напруги); Передсердна або шлуночкова екстрасистолія, фібриляції та тріпотіння передсердь; Цукровий діабет; Одночасне застосування лікарських засобів, що знижують артеріальний тиск; Одночасне застосування лікарських препаратів, що знижують згортання крові; Одночасне застосування субстратів CYP3A4 або CYP2C19 (наприклад, цизаприду, мідазоламу, ніфедипіну, верапамілу); Літній вік.Вагітність та лактаціяВагітність Дані щодо застосування цилостазолу у вагітних відсутні. В експериментальних дослідженнях на тваринах встановлено, що цилостазол має репродуктивну токсичність. Застосування цилостазолу під час вагітності протипоказане. Період грудного вигодовування В експериментальних дослідженнях на тваринах встановлено, що цилостазол проникає в грудне молоко. Невідомо, чи проникає цилостазол у грудне молоко у людини. У зв'язку з можливим несприятливим впливом на новонародженого застосування цилостазолу в період грудного вигодовування протипоказане. Фертильність У експериментальних дослідженнях встановлено, що цилостазол не надавав несприятливого впливу фертильність лабораторних тварин.Побічна діяУ клінічних дослідженнях найпоширенішими небажаними реакціями були біль голови (30%), діарея (15%), і порушення випорожнення (15%). Ці небажані реакції зазвичай відрізнялися незначною або помірною інтенсивністю, і іноді їхня вираженість зменшувалася при зниженні дози препарату. Інші побічні ефекти, зареєстровані у клінічних дослідженнях та при постмаркетинговому застосуванні препаратів цилостазолу, наведено нижче. Небажані реакції щодо частоти виникнення були класифіковані таким чином: Дуже часті: ≥1/10, Часті: від ≥1/100 до Небажані реакції, що спостерігалися при постмаркетинговому застосуванні препаратів цилостазолу, класифікуються як побічні ефекти з невідомою частотою (частоту неможливо визначити на підставі наявних даних). З боку крові та лімфатичної системи Часті Екхімоз Нечасті Анемія Рідкісні Збільшення часу кровотечі, тромбоцитоз Частота невідома Схильність до кровотеч, тромбоцитопенія, гранулоцитопенія, агранулоцитоз, лейкопенія, панцитопенія, апластична анемія Порушення з боку імунної системи Нечасті Алергічні реакції Порушення з боку обміну речовин та харчування Часті Набряки (периферичні набряки, набряк особи), анорексія Нечасті Гіперглікемія, цукровий діабет Порушення психіки Нечасті Занепокоєння Порушення з боку нервової системи Дуже часті Головний біль Часті Запаморочення Нечасті Безсоння, порушення сну (незвичайні сновидіння) Частота невідома Парез, гіперестезія Порушення з боку органу зору Частота невідома Кон'юнктивіт Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Частота невідома Дзвін у вухах Порушення з боку серця Часті Відчуття серцебиття, тахікардія, стенокардія, аритмія, шлуночкова екстрасистолія Нечасті Інфаркт міокарда, фібриляція передсердя, хронічна серцева недостатність, надшлуночкова тахікардія, шлуночкова тахікардія, синкопальний стан Частота невідома Поліморфна шлуночкова тахікардія типу «пірует» та подовження інтервалу QTc (у пацієнтів із захворюваннями серцево-судинної системи). Порушення з боку судин Часті Очні крововиливи, носова кровотеча, шлунково-кишкова кровотеча, ортостатична гіпотензія Нечасті Припливи спеки, артеріальна гіпертензія, артеріальна гіпотензія, внутрішньочерепна кровотеча, легенева кровотеча, внутрішньом'язові гематоми, кровотеча з дихальних шляхів, підшкірний крововилив Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Часті Риніт, фарингіт Нечасті Задишка (диспное), пневмонія, кашель Частота невідома Інтерстиціальна пневмонія Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Дуже часті Діарея, порушення стільця Часті Нудота, блювання, диспепсія, метеоризм, біль у животі Нечасті Гастрит Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Частота невідома Гепатит, відхилення показників функції печінки від нормальних значень, жовтяниця Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Часті Шкірний висип, свербіж шкіри Нечасті Екзема, шкірні висипання, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, кропив'янка Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини Нечасті Міалгія Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Рідкісні Ниркова недостатність, порушення функції нирок Частота невідома Гематурія, півлакіурія Загальні розлади та порушення у місці введення Часті Біль у грудях, астенія Нечасті Озноб, нездужання Частота невідома Гіпертермія, біль Лабораторні та інструментальні дані Частота невідома Підвищення вмісту сечової кислоти в крові, підвищення вмісту сечовини в крові, підвищення вмісту креатиніну в крові Цилостазол має підвищений ризик викликати кровотечі і цей ризик може посилюватися при одночасному застосуванні з іншими лікарськими засобами з подібною дією. Ризик внутрішньоочної кровотечі може бути вищим у пацієнтів з цукровим діабетом. Збільшення частоти діареї та серцебиття відмічено у пацієнтів віком від 70 років.Взаємодія з лікарськими засобамиІнгібітори агрегації тромбоцитів Цилостазол є інгібітором ФДЕ-3 з антитромботичною активністю. Його застосування у здорових осіб у дозі 150 мг протягом 5 днів не призводило до подовження часу кровотечі. Ацетилсаліцилова кислота Короткострокове (протягом ≥4 днів) одночасне застосування цилостазолу та ацетилсаліцилової кислоти призводить до збільшення блокування на 23-25% АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів в умовах ex vivo порівняно з монотерапією ацетилсаліцилової кислоти. Не виявлено очевидної тенденції збільшення геморагічних побічних явищ у пацієнтів, які отримували цилостазол та аспірин порівняно з пацієнтами, які приймали плацебо та еквівалентну дозу ацетилсаліцилової кислоти. Клопідогрел та інші антиагрегантні лікарські засоби У дослідженні у здорових добровольців одночасне застосування цилостазолу з клопідогрелом не впливало на кількість тромбоцитів, протромбіновий час (ПВ) та активований частковий тромбопластиновий час (АЧТВ). При застосуванні клопідогрелу як у вигляді монотерапії, так і у поєднанні з цилостазолом у здорових добровольців збільшувався час кровотечі. Прийом цилостазолу не призводив до додаткового значного подовження часу кровотечі. Тим не менш, рекомендується бути обережним при одночасному застосуванні цилостазолу з будь-яким препаратом, що інгібує агрегацію тромбоцитів. Рекомендується регулярно контролювати час кровотечі. Застосування цилостазолу протипоказане пацієнтам, які отримують одночасно два або більше антиагрегантних та/або антикоагулянтних лікарських засобів. Пероральні антикоагулянти У клінічному дослідженні одноразовий прийом цилостазолу не інгібував метаболізм варфарину і не впливав на показники згортання крові (ПВ, АЧТВ, час кровотечі). Тим не менш, рекомендується бути обережним при одночасному застосуванні цилостазолу з будь-яким антикоагулянтним препаратом. Застосування цилостазолу протипоказане пацієнтам, які отримують одночасно два або більше антиагрегантних та/або антикоагулянтних лікарських засобів. Інгібітори ізоферментів цитохрому Р-450 У печінці цілостазол в основному метаболізується під впливом ферментів цитохрому Р-450, переважно CYP3A4 та CYP2C19 і, меншою мірою, CYP1A2. Вважається, що дегидроцилостазол, що у 4-7 разів перевищує цилостазол за здатністю інгібувати агрегацію тромбоцитів, утворюється переважно з участю CYP3A4. 4'-транс-гідроксицилостазол, що має у п'ять разів менш виражену здатність інгібувати агрегацію тромбоцитів, утворюється в основному під дією CYP2C19. Відповідно, препарати, що інгібують CYP3A4 (наприклад, деякі макроліди [еритроміцин, кларитроміцин], азольні протигрибкові препарати [кетоконазол, ітраконазол], інгібітори протеаз) та CYP2C19 (наприклад, інгібітори протонної помпиезомепразол]) збільшують загальну фармакологічну активність цилостазолу та можуть сприяти посиленню його небажаних ефектів. Відповідно, пацієнтам, які отримують потужні інгібітори CYP3A4 або CYP2C19, рекомендується призначати цілостазол у дозі 50 мг 2 рази на добу. При одночасному прийомі цилостазолу з еритроміцином (потужний інгібітор CYP3A4) показники AUC цилостазолу, дегідроцилостазолу та 4-трансгідроксицилостазолу збільшуються відповідно на 72%, на 6% та на 119%. На підставі змін показників AUC встановлено, що загальна фармакологічна активність цилостазолу при одночасному застосуванні з еритроміцином збільшується на 34%. На підставі цих даних рекомендується застосовувати цілостазол у дозі 50 мг двічі на день одночасно з еритроміцином або подібними лікарськими засобами (наприклад, кларитроміцином). При одночасному прийомі цилостазолу з кетоконазолом (потужний інгібітор CYP3A4) показник AUC цилостазолу збільшується на 117%, показник AUC дегідроцилостазолу зменшується на 15%, показник AUC 4'-транс-гідроксицилостазолу збільшується на 87%. На підставі змін показників AUC встановлено, що загальна фармакологічна активність цилостазолу при одночасному застосуванні з кетоконазолом збільшується на 35%. На підставі цих даних рекомендується застосовувати цілостазол у дозі 50 мг двічі на день при одночасному прийомі з кеноконазолом або подібними лікарськими препаратами (наприклад, ітраконазолом). При одночасному прийомі цилостазолу з дилтіаземом (слабкий інгібітор CYP3A4) показники AUC цилостазолу, дегідроцилостазолу та 4'-транс-гідроксицилостазолу збільшуються відповідно на 44%, 4% та 43%. На підставі змін показників AUC встановлено, що загальна фармакологічна активність цилостазолу при одночасному застосуванні з дилтіаземом збільшується на 19%. Корекція дози цилостазолу при одночасному застосуванні з дилтіаземом не потрібна. При одноразовому прийомі 100 мг цилостазолу одночасно з 240 мл грейпфрутового соку (інгібітор кишкового CYP3A4) суттєвої зміни фармакокінетичних показників цилостазолу не спостерігалося. Корекція дози цилостазолу не потрібна. Тим не менш, прийом грейпфрутового соку у більшій кількості може впливати на фармакокінетику цилостазолу. При одночасному прийомі цилостазолу з омепразолом (потужний інгібітор CYP2C19) показники AUC цилостазолу та дегідроцилостазолу збільшуються відповідно на 22% та на 68%, при цьому показник AUC 4'-транс-гідроксицилостазолу зменшується на 36%. На підставі змін показників AUC встановлено, що загальна фармакологічна активність цилостазолу при одночасному застосуванні з омепразолом збільшується на 47%. Рекомендується зменшити дозу цилостазолу до 50 мг 2 рази на добу при одночасному застосуванні з омепразолом. Субстрати ізоферментів цитохрому Р-450 Цилостазол збільшує показники AUC ловастатину (субстрат CYP3A4) та його бета-гідроксильного метаболіту на 70%. Рекомендується бути обережним при одночасному застосуванні цилостозолу з субстратами CYP3A4, що мають вузький терапевтичний діапазон (такими, як цизаприд, галоз Також рекомендується бути обережним при одночасному застосуванні цилостозолу з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази (статинами), що метаболізують за участю CYP3A4 (симвастатин, аторвастатин і ловастатин). Індуктори ізоферментів цитохрому Р-450 Вплив препаратів, що збільшують активність CYP3A4 та CYP2C19 (таких, як карбамазепін, фенітоїн, рифампіцин, препарати звіробою продірявленого), на фармакокінетику циластазолу не вивчалося. При одночасному прийомі теоретично можливе зниження антиагрегантного ефекту цилостазолу, тому необхідно регулярно контролювати час кровотечі. У клінічних дослідженнях встановлено, що куріння (фактор, що посилює активність CYP1A2), зменшує концентрацію цилостазолу в плазмі крові на 18%. Інші лікарські засоби Необхідно бути обережним при спільному застосуванні цилостазолу з гіпотензивними препаратами, а також будь-якими іншими препаратами, які потенційно знижують артеріальний тиск (у тому числі, нітратами та інгібіторами фосфодіестерази-5), оскільки можливий адитивний гіпотензивний ефект з розвитком рефлекторної та. Збільшення частоти серцебиття та периферичних набряків відзначено при одночасному застосуванні цилостазолу та інших вазодилатувальних засобів, наприклад, дигідропіридинових блокаторів кальцієвих каналів.Спосіб застосування та дозиРекомендована доза цилостазолу становить 100 мг двічі на добу. Слід приймати цилостазол за 30 хвилин до їди. При прийомі цилостазолу під час їжі відзначається збільшення Сmax у плазмі, що може асоціюватися з підвищенням кількості небажаних явищ. Терапію цилостазолом слід розпочинати під наглядом лікаря, який має досвід лікування переміжної кульгавості. Лікар має повторно оцінити стан пацієнта через 3 місяці лікування. Якщо терапія цилостазолом не має адекватної дії або не спостерігається зменшення симптомів переміжної кульгавості, слід скасувати цилостазол і розглянути інші способи лікування. Пацієнти, які отримують лікування цилостазолом, повинні продовжувати виконувати рекомендації щодо зміни способу життя (відмова від куріння, фізичні вправи) та медикаментозну терапію (прийом гіполіпідемічних та антиагрегантних лікарських засобів), спрямовані на зменшення ризику серцево-судинних ускладнень. Цилостазол не є заміною вказаного лікування. Пропуск прийому чергової дози Якщо пройшло менше 6 годин після пропуску прийому чергової дози, слід негайно прийняти пропущену дозу препарату, а потім наступні дози приймати у звичайний час. Якщо пройшло більше 6 годин після пропуску прийому чергової дози, пацієнт повинен прийняти наступну дозу у звичайний час (не слід приймати подвійну дозу). Застосування цилостазолу в спеціальних групах пацієнтів Літній вік Корекції дози цилостазолу у літніх пацієнтів не потрібно. Діти Безпека та ефективність цилостазолу у дітей віком до 18 років не вивчені. Ниркова недостатність У пацієнтів з кліренсом креатиніну >25 мл/хв зміна дози не потрібна. Цилостазол протипоказаний для застосування у пацієнтів з кліренсом креатиніну ≤25 мл/хв. Печінкова недостатність У пацієнтів з легкою печінковою недостатністю зміна дози не потрібна. Відсутні дані щодо застосування цилостазолу у пацієнтів з помірною та тяжкою печінковою недостатністю. Оскільки цилостазол значною мірою метаболізується ферментами мікросомального окиснення печінки, застосування препарату протипоказане у пацієнтів з помірною та тяжкою печінковою недостатністю. Одночасний прийом потужних інгібіторів CYP3A4 win CYP2C19 У пацієнтів, які отримують препарати, які мають сильну блокуючу дію на CYP3A4 (наприклад, деякі макроліди), або препарати, які мають сильну блокуючу дію на CYP2C19 (наприклад, омепразол), слід зменшити дозу цилостазолу до 50 мг двічі на добу.ПередозуванняІнформація про гостре передозування у людей обмежена. Очікувані симптоми – сильний головний біль, діарея, тахікардія та, можливо, порушення серцевого ритму. Необхідно очистити шлунок, викликавши блювання, або виконати промивання шлунка відповідно до загальноприйнятих рекомендацій. Необхідне спостереження за пацієнтами та проведення підтримуючого лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком терапії цілостазол слід оцінити можливість призначення інших способів лікування, таких як хірургічна реваскуляризація або консервативна терапія. За рахунок механізму фармакологічної дії цилостазол може спричинити тахікардію, серцебиття, тахіаритмію та/або артеріальну гіпотензію. При прийомі цилостазолу частота серцевих скорочень може збільшуватися на 5-7 ударів за хвилину. У пацієнтів із групи ризику (наприклад, у пацієнтів зі стабільною стенокардією) збільшення частоти серцевих скорочень може спровокувати напад стенокардії. Необхідно ретельно слідкувати за станом таких пацієнтів. Необхідно бути обережними при призначенні цилостазолу пацієнтам з передсердною або шлуночковою екстрасистолією, а також пацієнтам з фібриляцією передсердь або тріпотінням передсердь. Необхідно попереджати пацієнтів про необхідність повідомляти про будь-який випадок кровотечі або появи «синяка» (підшкірної гематоми) при невеликому забитому місці. У разі розвитку крововиливу у сітківці ока прийом цилостазолу необхідно припинити. Оскільки цилостазол є інгібітором агрегації тромбоцитів, підвищується ризик кровотечі при хірургічних втручаннях (включаючи малі інвазивні процедури, такі як видалення зуба). При планованих хірургічних втручаннях (якщо антиагрегантна дія небажана) цілостазол слід відмінити за 5 днів до операції. Повідомлялося про рідкісні або дуже рідкісні випадки гематологічних порушень, включаючи тромбоцитопенію, лейкопенію, агранулоцитоз, панцитопенію або апластичну анемію. Найчастіше ці порушення проходили після припинення прийому цилостазола. Однак у кількох випадках панцитопенія та апластична анемія призвели до летального результату. Пацієнта слід попередити про необхідність негайно повідомляти лікаря про будь-які симптоми, які можуть бути ранніми проявами гематологічних ускладнень, таких як висока лихоманка (пірексія) та ангіна. Слід зробити розгорнутий аналіз крові при підозрі на інфекцію або з появою клінічних симптомів гематологічних ускладнень. Слід негайно припинити прийом цилостазолу у разі появи клінічних симптомів чи лабораторних ознак гематологічних ускладнень. Слід бути обережними при одночасному застосуванні цилостазолу з лікарськими препаратами, що знижують артеріальний тиск (можливість адитивної гіпотензивної дії з розвитком рефлекторної тахікардії) а також зменшують згортання крові або інгібують агрегацію тромбоцитів. Вплив на здатність керувати транспортними засобами механізмами Цилостазол може викликати запаморочення. Рекомендується бути обережним при керуванні транспортними засобами або роботі з механізмами в період лікування.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Діюча речовина: анагреліду гідрохлориду моногідрат – 0,61 мг, у перерахунку на анагрелід – 0,5 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат – 53,74 мг, лактоза – 65,76 мг, повідон К30 – 3,75 мг, кросповідон – 3,0 мг, целюлоза мікрокристалічна (VIVAPUR® 102) – 22,5 мг, магнію стеа 75 мг; Склад капсули (корпус та кришечка): желатин – 37,3033 мг, барвник оксид заліза червоний (Е172) – 0,5700 мг, титану діоксид (Е171) – 0,1267 мг. По 100 капсул в білому непрозорому флаконі з поліетилену високої щільності, закупореному білою непрозорою нагвинчується кришкою з поліпропілену з контрольним кільцем першого розтину і вологопоглиначем силікагелем у закупореному листом щільного паперу капсулі з поліетилену білого кольору. 1 флакон разом з інструкцією з медичного застосування в картонній пачці.Опис лікарської формиТверді желатинові капсули №4, кришечка та корпус червоно-коричневого кольору. Вміст капсул – порошок білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаІнші протипухлинні препарати.ФармакокінетикаАбсорбція Після внутрішнього прийому близько 70% анагреліду всмоктується в шлунково-кишковому тракті. При прийомі анагреліду натще час досягнення максимальної концентрації в плазмі крові (Тmах) становить близько 1 години. але збільшує на 20% площу під фармакокінетичною кривою "концентрація-час" (AUC) активного метаболіту 3-гідроксианагреліду, знижується більше - на 29%, у той час як AUC метаболіту не змінюється. Метаболізм Анагрелід метаболізується в печінці переважно ізоферментом системи цитохрому Р450 1А2 (CYP1А2) до 3-гідроксианагреліду, а потім - до неактивного метаболіту. Виведення Період напіввиведення (Т1/2) з плазми крові анагреліду короткий, приблизно 1,3 години і, отже, кумуляції препарату в організмі не передбачається. Менше 1% прийнятої дози анагреліду виводиться нирками у незміненому вигляді, і, приблизно, 3% та 16-20% виводиться у вигляді 3-гідроксианагреліду та RL603, відповідно. Дослідження за участю добровольців показало, що після прийому внутрішньо С14 міченого анагреліду виведення радіоактивності з організму протягом 24 год, 72 год та 168 год (7 днів) склало відповідно 61%, 90% та 100%. Екскреція С14 нирками становила 79%, кишечником – 21%. Лінійність У діапазоні доз 0,5-2 мг фармакокінетика пропорційна дозі. Особливі групи пацієнтів Діти Дані про фармакокінетику анагреліду при прийомі натще дітьми та підлітками (7-16 років) з есенціальною тромбоцитемією (ЕТ) свідчать про те, що величини Сmах та AUC анагреліду, нормалізовані за масою тіла, у дітей/підлітків вищі, ніж у дорослих пацієнтів. Також виявлено тенденцію до підвищення значень експозиції активного метаболіту. Літні пацієнти Дані про фармакокінетику анагреліду при прийомі натщесерце літніми пацієнтами (65-75 років) з ЕТ порівняно з молодшими пацієнтами (22-50 років) свідчать про те, що величини Сmах та AUC анагреліду в плазмі крові були більші, відповідно, на 36% і 61% у літніх пацієнтів, у той час, як величини Сmах та AUC активного метаболіту, 3-гідроксианагреліду, були меншими на 42% та 37% відповідно. Ці відмінності, ймовірно, зумовлені зниженням пресистемного метаболізму анагреліду до 3-гідроксианагреліду у літніх пацієнтів. Печінкова недостатність Печінковий метаболізм є основним шляхом кліренсу анагреліду. Застосування анагреліду у пацієнтів із тяжкою печінковою недостатністю не вивчали. У дослідженні фармакокінетики у пацієнтів з печінковою недостатністю середньої тяжкості (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) на фоні одноразового прийому анагреліду в дозі 1 мг було показано підвищення середніх значень. порівняно зі здоровими добровольцями. Крім того, у пацієнтів з печінковою недостатністю середньої тяжкості відзначалося зниження середніх значень Сmах 3-гідроксианагреліду на 24% та підвищення середніх значень AUC 3-гідроксианагреліду на 77% порівняно зі здоровими добровольцями. Ниркова недостатність У дослідженні фармакокінетики у пацієнтів із тяжким порушенням функції нирок (кліренс креатиніну)ФармакодинамікаАнагрелід викликає вибіркове, дозозалежне та оборотне зниження кількості тромбоцитів у людини, проте точний механізм її дії невідомий. У культурі клітин анагрелід пригнічував експресію чинників транскрипції, зокрема GATA-1 і FOG-1, необхідні мегакариоцитопоэза, приводячи, у результаті, до зниження продукції тромбоцитів. Дослідження мегакаріоцитопоезу людини in vitro показали, що пригнічення утворення тромбоцитів обумовлено уповільненням дозрівання, а також зменшенням розміру та плоїдності мегакаріоцитів. Аналогічні ефекти in vivo виявляються при дослідженні біоптатів кісткового мозку пацієнтів, які отримували анагрелід. Анагрелід є інгібітором фосфодіестерази III циклічного аденозинмонофосфату (АМФ). Клінічна ефективність та безпека Безпеку та ефективність застосування анагреліду для зниження кількості тромбоцитів оцінювали в рамках 4 відкритих, неконтрольованих клінічних досліджень, до яких було включено понад 4000 пацієнтів з мієлонроліферативними гемобластозами. У пацієнтів з есенціальною тромбоцитемією (ЕТ) повною відповіддю вважали зниження кількості тромбоцитів 50% щодо вихідної кількості та збереження цієї кількості протягом мінімум 4 тижнів. У клінічних дослідженнях час до розвитку повної відповіді становив від 4 до 12 тижнів. Вплив на частоту серцевих скорочень (ЧСС) та інтервал QTc У ході подвійного сліпого, рандомізованого, плацебо- та активноконтрольованого, перехресного КІ здорових чоловіків та жінок було вивчено вплив двох різних доз анагреліду (добровольці приймали анагрелід у дозі 0,5 мг або 2,5 мг) на ЧСС та інтервал QTc. Дозозалежне збільшення ЧСС спостерігалося протягом перших 12 годин, максимальне збільшення ЧСС приблизно відповідало часу досягнення максимальної концентрації анагреліду в плазмі крові (Сmах). Максимальна зміна ЧСС спостерігалася через 2 години після прийому препарату і становила +7,8 та +29,1 ударів на хвилину для доз 0,5 мг та 2,5 мг відповідно. Очевидне минуще збільшення інтервалу QTc відзначалося при прийомі обох доз препарату одночасно зі збільшенням ЧСС, максимальна зміна QTcF (корекція за формулою Фрідеричіа) становила +5,0 мсек через 2 години після прийому 0,5 мг і + 10,0 мсек через годину після прийому 25 мг препарату. Дані вказують на те, що збільшення QTc може бути зумовлене фізіологічним ефектом збільшення ЧСС та QT-RR гістерези, а не прямим впливом на реполяризацію. Діти У відкритому клінічному дослідженні у 8 дітей та 10 підлітків, серед яких були як пацієнти, які раніше не отримували лікування анагрелідом, так і ті, які приймали цей препарат протягом попередніх 5 років, середня кількість тромбоцитів знизилася до контрольованого рівня після 12 тижнів терапії. У дослідженні, що входить до регістру клінічних досліджень у дітей, середня кількість тромбоцитів на фоні прийому анагреліду знижувалася з моменту встановлення діагнозу та підтримувалась на стабільному рівні протягом 18 місяців у 14 дітей з ЕТ (4 дитини, 10 підлітків). У більш ранньому відкритому клінічному дослідженні зниження середньої кількості тромбоцитів відзначалося у 7 дітей і 9 підлітків, які отримували терапію анагрелідом протягом від 3 міс до 6,5 років. Призначати анагрелід дітям слід з обережністю через обмежений досвід його застосування у цій віковій групі через рідкість захворювання. Середня добова доза анагреліду, що застосовується у дітей у всіх клінічних дослідженнях, широко варіювалася. Тим не менш, узагальнені дані свідчать про те, що для підлітків показані такі самі початкові та підтримуючі дози препарату, як і для дорослих пацієнтів. У дітей старше 6 років краще застосовувати нижчу, ніж у дорослих, початкову дозу, а саме 0,5 мг на добу. Для всіх дітей необхідно ретельно індивідуально вибирати оптимальну дозу.Показання до застосуванняПідвищений вміст тромбоцитів при есенціальній тромбоцитемії у пацієнтів з високим ризиком розвитку ускладнень, у яких терапія погано переноситься або не призводить до зниження кількості тромбоцитів до прийнятного рівня. До високого ризику розвитку ускладнень відносяться один або кілька нижче перелічених станів: вік > 60 років; вміст тромбоцитів > 1000 х 109/л; наявність тромбо-геморагічних ускладнень в анамнезі.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до анагреліду або будь-якої з допоміжних речовин препарату. Тяжке порушення функції печінки. Тяжке порушення функції нирок (кліренс креатиніну Дитячий вік до 6 років (через недостатність клінічних даних про безпеку та ефективність). Непереносимість лактози, глюкозогалактозна мальабсорбція, вроджена недостатність лактази. З обережністю: Печінкова недостатність легкого та середнього ступеня. Ниркова недостатність легкого та середнього ступеня. Пацієнти з відомими факторами ризику подовження інтервалу QT, такими як уроджений синдром подовженого інтервалу QT; наявність в анамнезі отриманого подовження інтервалу QTc; застосування лікарських засобів, що викликають подовження інтервалу QTc; гіпокаліємія. Захворювання серцево-судинної системи. Одночасне застосування з інгібіторами ізоферменту CYP1A2 (наприклад, флувоксамін, ципрофлоксацин). Одночасне застосування ацетилсаліцилової кислоти. Дитячий вік (6-17 років).Вагітність та лактаціяВагітність Даних щодо застосування анагреліду у вагітних жінок недостатньо. Дослідження на тваринах показали наявність у препарату репродуктивної токсичності. Анагрелід не рекомендується застосовувати під час вагітності. При застосуванні під час вагітності або розвитку вагітності в період лікування препаратом пацієнтку слід попередити про можливий ризик для плода. Жінки, здатні до дітонародження Жінки, здатні до народження дітей, повинні використовувати надійні заходи контрацепції на фоні застосування анагреліду. Період грудного вигодовування Не встановлено, чи анагрелід проникає в грудне молоко людини. Результати досліджень на тваринах продемонстрували екскрецію анагреліду та його метаболітів з грудним молоком. Не можна виключити ризик розвитку небажаних ефектів препарату у новонародженої дитини, яка знаходиться на грудному вигодовуванні. Тому слід припинити грудне вигодовування у період лікування препаратом.Побічна діяБезпеку анагреліду оцінювали у межах 4 відкритих клінічних досліджень. У трьох із них 942 пацієнти приймали анагрелід у середній дозі приблизно 2 мг на добу. У цих дослідженнях 22 пацієнти отримували анагрелід протягом 4 років. В останньому клінічному дослідженні 3660 пацієнтів приймали анагрелід у середній дозі приблизно 2 мг на добу, з них 34 пацієнти протягом 5 років. Найчастішими небажаними реакціями на препарат були: біль голови (14%), відчуття серцебиття (9%), затримка рідини в організмі (6%), нудота (6%), діарея (5%). Ці ефекти, будучи очевидним наслідком фармакологічної дії анагреліду, зазвичай слабко виражені і проходять самостійно, або можуть бути попереджені повільним переходом зі стартової дози на більш високу. Нижче наведені небажані лікарські реакції анагреліду, виявлені в ході клінічних досліджень та/або в постмаркетинговому періоді, та впорядковані відповідно до системно-органного класу та їх частоти: Дуже часто (≥ 1/10); Часто (≥ 1/100 та < 1/10); Нечасто (≥ 1/1000 та < 1/100); Рідко (≥ 1/10 000 та < 1/1 000); Дуже рідко (< 1/10000); Частота невідома (не може бути оцінена за наявними даними). Порушення з боку крові та лімфатичної системи – часто: анемія; нечасто: тромбоцитопенія, панцитопенія, екхімоз, кровотеча. Порушення з боку обміну речовин та харчування – часто: затримка рідини; нечасто: набряк, втрата маси тіла; рідко збільшення маси тіла. Порушення з боку нервової системи – дуже часто: головний біль; часто: запаморочення; нечасто: парестезія, безсоння, депресія, сплутаність свідомості, гіпестезія, нервозність, сухість у роті, амнезія; рідко: сонливість, порушення координації, дизартрія, мігрень. Порушення з боку органів зору – рідко: порушення зору, диплопія. Порушення з боку органів слуху та лабіринтні порушення – рідко: шум у вухах. Порушення з боку серцево-судинної системи – часто: відчуття серцебиття, тахікардія; нечасто: хронічна серцева недостатність, підвищення артеріального тиску, аритмія, фібриляція передсердь, суправентрикулярна тахікардія, шлуночкова тахікардія, непритомність; рідко: стенокардія, інфаркт міокарда, кардіомегалія, кардіоміопатія, перикардіальний випіт, розширення судин, ортостатична гіпотензія; невідомо: поліморфна шлуночкова тахікардія типу "пірует". Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння – нечасто: задишка, носова кровотеча, плевральний випіт, пневмонія, легенева гіпертензія; рідко: інфільтрати у легенях; невідомо: інтерстиційна хвороба легень, включаючи пневмоніт та алергічний альвеоліт. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту – часто: нудота, діарея, біль у животі, метеоризм, блювання; нечасто: диспепсія, анорексія, панкреатит, запор, шлунково-кишкова кровотеча, шлунково-кишковий розлад; рідко: коліт, гастрит, кровоточивість ясен. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів – нечасто: підвищення активності “печінкових” ферментів; невідомо: гепатит. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин – часто: шкірний висип; нечасто: алопеція, зміна кольору шкіри, свербіж шкіри; рідко: сухість шкіри. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини – нечасто: міалгія, артралгія, біль у спині. Порушення з боку сечостатевої системи – нечасто: імпотенція; рідко: нічне нетримання сечі, ниркова недостатність; невідомо: тубулоінтерстиціальний нефрит. Загальні розлади та порушення у місці введення – часто: стомлюваність; нечасто: біль у грудях, слабкість, озноб, нездужання, гарячка; рідко: астенія, біль, грипоподібний синдром. Лабораторні та інструментальні дані – рідко: підвищення концентрації креатиніну в крові. Діти 48 пацієнтів віком 6-17 років (19 дітей та 29 підлітків) отримували анагрелід протягом до 6,5 років у рамках клінічного дослідження або спеціальних програм. Профіль безпеки, в основному, відповідав зазначеному в інструкції із застосування. Проте дані щодо безпеки застосування анагреліду у дітей обмежені та не дозволяють провести повноцінний порівняльний аналіз із дорослими пацієнтами.Взаємодія з лікарськими засобамиНа даний момент недостатньо відомостей щодо фармакокінетичної або фармакодинамічної взаємодії анагреліду з іншими лікарськими засобами. Вплив інших лікарських засобів на анагрелід Інгібітори ізоферменту CYP1A2 Анагрелід метаболізується переважно ізоферментом CYP1A2. Відомо, що деякі препарати, включаючи флувоксамін та ципрофлоксацин, пригнічують активність ізоферменту CYP1A2 та теоретично можуть знижувати кліренс анагреліду. Індуктори ізоферменту CYP1A2 Індуктори ізоферменту CYP1A2 можуть зменшувати експозицію анагреліду. У пацієнтів, які одночасно приймають індуктори ізоферменту CYP1A2 (наприклад, омепразол), може бути потрібна титрація дози анагреліду для компенсації зниження його експозиції. Дігоксин та варфарин Дослідження взаємодії in vivo у людини показали, що варфарин та дигоксин не впливають на фармакокінетику анагреліду. Вплив анагреліду на інші лікарські препарати Анагрелід виявляє властивості слабкого інгібітору ізоферменту CYP1A2 і теоретично може взаємодіяти з іншими препаратами з аналогічним кліренсом, наприклад, теофіліном. Анагрелід є інгібітором фосфодіестерази III (ФДЕ III). Він може посилювати ефекти препаратів, що мають подібну дію, у тому числі, таких інотропних препаратів як мілринон, амринон, еноксимон, олпринон і цилостазол. Дослідження взаємодії in vivo у людини показали, що анагрелід не впливає на фармакокінетику варфарину та дигоксину. У дозах, рекомендованих для лікування есенціальної тромбоцитемії, анагрелід може посилювати ефекти інших препаратів, які пригнічують або змінюють функції тромбоцитів, наприклад, ацетилсаліцилової кислоти. Дослідження клінічної взаємодії у здорових добровольців показало, що багаторазовий прийом анагреліду в дозі 1 мг 1 раз на добу разом з ацетилсаліцилової кислотою 75 мг 1 раз на добу може посилювати гальмування агрегації тромбоцитів, що викликається цими препаратами, порівняно з прийомом тільки ацетилсаліц. Є повідомлення про розвиток тяжких кровотеч при одночасному прийомі анагреліду та ацетилсаліцилової кислоти. Тому перед спільним застосуванням цих препаратів слід оцінити можливий ризик, особливо для пацієнтів із високим ризиком кровотеч. У деяких пацієнтів анагрелід може спричинити розлад функції кишечника і, як наслідок, зменшувати всмоктування пероральних гормональних контрацептивів. Взаємодія з їжею Прийом їжі уповільнює всмоктування анагреліду, але не впливає на його системну експозицію. Вплив їди на біодоступність анагреліду не вважається клінічно значущим. Діти Дослідження взаємодії проводилися лише у дорослих.Спосіб застосування та дозиЛікування препаратом повинен починати лікар, який має досвід терапії пацієнтів із есенціальною тромбоцитемією. Для прийому всередину. Капсули слід ковтати повністю, не розламуючи їх і не розчиняючи їх вміст у рідині. Дорослі та літні: рекомендована початкова доза анагреліду становить 1 мг на добу, розділена на 2 прийоми по 0,5 мг. Діти: рекомендована початкова доза анагреліду становить 0,5 мг на добу. Титрація Дорослі: початкову дозу слід приймати принаймні протягом одного тижня. Після одного тижня лікування дозу препарату можна поступово підвищувати в індивідуальному порядку до досягнення мінімальної ефективної дози, необхідної для зниження та/або підтримання кількості тромбоцитів до/на рівні менше 600 х 109/л за оптимального рівня від 150 х 109/л до 400 х 109 /Л. Збільшення дози не повинно перевищувати 0,5 мг на добу протягом будь-якого тижня лікування. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 10 мг, максимальна разова доза – 2,5 мг. Діти: початкову дозу слід приймати принаймні протягом одного тижня. Після одного тижня лікування можна розпочати індивідуальне титрування дози препарату. Цільова кількість тромбоцитів визначається лікарем індивідуально. Збільшення дози не повинно перевищувати 0,5 мг на добу протягом будь-якого тижня лікування. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 10 мг, максимальна разова доза – 2,5 мг. Слід розглянути питання про відміну анагреліду у дітей за відсутності задовільної відповіді після 3 місяців терапії. Моніторинг Слід регулярно оцінювати ефект застосування анагреліду. Якщо початкова доза перевищує 1 мг на добу, то в перший тиждень лікування кількість тромбоцитів слід визначати кожні 2 дні, а потім не рідше за 1 раз на тиждень до досягнення стабільної підтримуючої дози. Зазвичай зниження кількості тромбоцитів спостерігається на 7-21 день після початку лікування, і у більшості пацієнтів терапевтичний ефект досягається та підтримується на фоні прийому препарату у дозі 1-3 мг на добу. У разі перерви у прийомі препарату або після припинення лікування підвищення кількості тромбоцитів ("ефект відміни") має варіабельний характер. Однак цей показник зазвичай починає підвищуватись протягом 4 днів, а повертається до вихідного рівня – протягом 1-2 тижнів; при цьому можливе збільшення кількості тромбоцитів вище за вихідні значення.У зв'язку з цим потрібний частий контроль кількості тромбоцитів. У разі резистентності до лікування анагрелід слід взяти до уваги інші види терапії. Особливі групи пацієнтів Літні пацієнти Відмінна відмінність фармакокінетики анагреліду у літніх і молодших пацієнтів з есенціальною тромбоцитемією не вимагає корекції початкової дози або процедури титрування дози до досягнення індивідуальної оптимальної підтримуючої дози препарату. У процесі клінічного вивчення анагреліду близько 50% пацієнтів були у віці 60 років і старші, і цим пацієнтам не потрібна була корекція дози препарату залежно від віку. Проте у пацієнтів похилого віку серйозні небажані явища спостерігалися в 2 рази частіше (в основному, порушення з боку серцево-судинної системи). Пацієнти з порушеннями функції нирок Корекція дози не потрібна у пацієнтів із порушенням функції нирок. Пацієнти з порушеннями функції печінки Для пацієнтів з помірним порушенням функції печінки початкова доза анагреліду повинна становити 0,5 мг на добу. Анагрелід протипоказаний при тяжкій нирковій недостатності. У пацієнтів з легким та помірним порушенням функції печінки слід оцінювати до призначення терапії анагрелідом та під час її проведення. Діти Дані про величину початкової дози анагреліду для дітей обмежені. Початкова доза анагреліду для дітей варіювалася від 0,5 мг на добу до 0,5 мг 4 рази на добу. У зв'язку з цим для дітей рекомендується початкова доза 0,5 мг на добу.ПередозуванняЄ невелика кількість повідомлень про випадки навмисного передозування анагреліду. Симптоми включали синусову тахікардію та блювоту та купірувалися на тлі симптоматичної терапії. У дозах, що перевищують рекомендовані, анагрелід викликає зниження артеріального тиску, аж до гіпотензії. Одноразове введення анагреліду в дозі 5 мг може призвести до зниження артеріального тиску та запаморочення. Зниження тромбоцитів на фоні терапії анагрелідом має дозозалежний характер, тому тромбоцитопенія, яка потенційно може спровокувати кровотечу, також може бути симптомом передозування препарату. Специфічний антидот невідомий. При передозуванні необхідно ретельно контролювати клінічний стан пацієнта, включаючи визначення кількості тромбоцитів для виявлення тромбоцитопенії. Залежно від ситуації препарат слід відмінити або дозу слід зменшити до відновлення кількості тромбоцитів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПорушення функції печінки та нирок У пацієнтів з порушенням функції печінки та нирок легкого та середнього ступеня тяжкості перед початком лікування слід проводити оцінку можливого ризику та користі терапії анагрелідом. Контроль клінічного стану пацієнта У процесі лікування необхідний ретельний контроль клінічного стану пацієнта, включаючи оцінку: клінічного аналізу крові (гемоглобін, кількість лейкоцитів та тромбоцитів) та функції печінки (активності аланінамінотрансферази та аспартатамінотрансферази), функції нирок (концентрації креатиніну та сечовини у крові) та вмісту магній та кальцій). У пацієнтів цієї популяції необхідне часте виконання функціональних спроб печінки, особливо на початковому періоді лікування. Застосування анагреліду у пацієнтів з печінковою недостатністю середнього та тяжкого ступеня не рекомендується. Тромбоцити Кількість тромбоцитів зазвичай починає підвищуватися протягом 4 днів після відміни препарату і повертається до вихідного рівня через 10-14 днів, можливо навіть перевищуючи вихідні параметри. Тому кількість тромбоцитів слід визначати часто. Серцево-судинна система Анагрелід є інгібітором фосфодіестерази III циклічного АМФ і має позитивну інотропну та хронотропну дію. Анагрелід слід застосовувати з обережністю у пацієнтів будь-якого віку з підтвердженим захворюванням серця або з підозрою на захворювання серця. Крім того, серйозні небажані реакції на анагрелід з боку серцево-судинної системи спостерігалися у пацієнтів, які не мали захворювань серця в анамнезі та нормальними результатами досліджень серцево-судинної системи до лікування. Перед початком лікування всім пацієнтам рекомендується провести обстеження серцево-судинної системи, у тому числі, ехо- та електрокардіографію (ЕКГ). У ході лікування слід контролювати появу серцево-судинних явищ (наприклад, за допомогою ЕКГ або ехокардіографії), які можуть потребувати додаткового обстеження. Анагрелід слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які мають фактори ризику подовження інтервалу QT, такі як вроджений синдром подовження інтервалу QT, набуте подовження QTc в анамнезі, прийом медичних препаратів, здатних викликати подовження інтервалу QTc та гіпокаліємію. Гіпокаліємія та гіпомагнезіємія повинні бути усунені до початку лікування анагрелідом, а на фоні лікування їх слід періодично контролювати. Рекомендується постійний контроль інтервалу QTc. Описано серйозні небажані явища з боку серцево-судинної системи, включаючи поліморфну шлуночкову тахікардію типу "пірует", шлуночкову тахікардію, кардіоміопатію, кардіомегалію та хронічну серцеву недостатність. З обережністю слід застосовувати анагрелід пацієнтам, у яких можлива підвищена максимальна концентрація анагреліду та його активного метаболіту, 3-гідрокси-анагреліду. у плазмі, зокрема, при печінковій недостатності або прийомі інгібіторів ізоферменту CYP1A2. Анагрелід повинен застосовуватися лише у випадках, коли його потенційна користь перевершує потенційні ризики. Легенева гіпертензія У пацієнтів, які приймають анагрелід, було зареєстровано випадки розвитку легеневої гіпертензії. У зв'язку з цим перед застосуванням та в ході лікування у пацієнтів повинні бути оцінені ознаки та симптоми супутнього серцево-легеневого захворювання. Діти Досвід застосування препарату в дітей віком обмежений; анагрелід слід застосовувати у дітей із обережністю. За відсутності специфічних рекомендацій для дітей діагностичні критерії есенціальної тромбоцитемії згідно з Всесвітньою організацією охорони здоров'я для дорослих розцінюються як застосовні і для дітей. Необхідно суворо дотримуватись рекомендацій з діагностики есенціальної тромбоцитемії, а в неясних випадках діагноз слід періодично переглядати, застосовуючи всі методи для диференціальної діагностики вродженого або вторинного тромбоцитозу, які можуть включати генетичний аналіз та біопсію кісткового мозку. Як правило, проведення циторедуктивної терапії слід розглядати у дітей із групи високого ризику. Терапію анагрелідом слід починати тільки при появі ознак прогресування захворювання або розвитку тромбозу. На початку лікування слід регулярно оцінювати співвідношення його користі та ризиків, а також періодично оцінювати необхідність продовження даної терапії. Як і у дорослих, до початку терапії та регулярно в процесі лікування необхідно виконувати розгорнутий аналіз крові та оцінку функцій серця, печінки та нирок. Можливе прогресування захворювання з розвитком мієлофіброзу або гострого мієлобластного лейкозу. Хоча частота такого прогресування не відома, діти, що характеризуються більш тривалим перебігом захворювання, мають більш високий ризик злоякісної трансформації порівняно з дорослими. Необхідний регулярний контроль за дітьми для виявлення прогресування захворювання відповідно до стандартів клінічної практики, зокрема, шляхом проведення фізикального обстеження, оцінки відповідних маркерів захворювання та біопсії кісткового мозку. Необхідна своєчасна оцінка всіх патологічних змін та вжиття заходів, які можуть також включати зниження дози,тимчасове чи повне припинення терапії. Клінічно значущі взаємодії Одночасне застосування анагреліду та ацетилсаліцилової кислоти асоціювалося з розвитком важких кровотеч. Особливості дії препарату при першому прийомі На початку терапії часто з'являється відчуття серцебиття, біль голови, нудота, затримка рідини, діарея. Виникнення цих небажаних ефектів, які зазвичай зникають самостійно протягом кількох тижнів, можна попередити, дотримуючись повільного титрування дози, яке проводиться після призначення стартової дози. Дії при пропусканні прийому однієї або кількох доз При пропусканні прийому однієї або кількох доз пацієнт повинен продовжити прийом препарату відповідно до запропонованого режиму дозування. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами При застосуванні препарату можливий розвиток запаморочення. У цьому випадку пацієнту необхідно рекомендувати утриматися від керування транспортними засобами та занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
424,00 грн
0,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: ацетилсаліцилова кислота 100 мг; допоміжні речовини: ядро: лактози моногідрат (цукор молочний) 15.87 мг; повідон (полівінілпіролідон) 0,16 мг; крохмаль картопляний 3,57 мг; тальк 0,2мг; стеаринова кислота 0,2 мг; оболонка: метакрилової кислоти та етакрилату сополімер [1:1] (колікоат МАЕ 100) 4,186 мг; макрогол-6000 (поліетиленгліколь високомолекулярний) 0,558 мг; тальк 1117 мг; титану діоксид 0,139 мг. Таблетки кишковорозчинні, покриті плівковою оболонкою, 100 мг По 7, 10 або 14 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої По 30, 50, 60 або 100 таблеток у банки полімерні Кожну банку або 1, 2, 3, 5, 6, 10 контурних осередкових упаковок з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою білого кольору. На поперечному розрізі ядро білого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтиагрегантний засіб.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо АСК швидко і повністю всмоктується із шлунково-кишкового тракту (ШКТ). АСК частково метаболізується під час абсорбції. Під час і після всмоктування АСК перетворюється на головний метаболіт - саліцилову кислоту, яка метаболізується, головним чином, у печінці під впливом ферментів з утворенням таких метаболітів, як фенілсаліцилат, глюкуроніду саліцилат і саліцилурова кислота, що виявляються в багатьох тканинах У жінок процес метаболізму проходить повільніше (менша активність ферментів у сироватці) Максимальна концентрація АСК у плазмі досягається через 10-20 хвилин після прийому внутрішньо, саліцилової кислоти - через 0,3-2 години Внаслідок того, що таблетки покриті кислотостійкою оболонкою, АСК вивільняється не в шлунку (оболонка ефективно блокує розчинення препарату в шлунку), а в лужному середовищі дванадцятипалої кишки. Таким чином, абсорбція АСК у лікарській формі таблетки кишковорозчинні, покриті плівковою оболонкою, уповільнена на 3-6 годин порівняно із звичайними (без такої оболонки) таблетками АСК та саліцилова кислота сильно зв'язуються з білками плазми крові (від 66% до 98% залежно від дози) та швидко розподіляються в організмі. Саліцилова кислота проникає через плаценту та секретується з грудним молоком Виведення саліцилової кислоти є дозозалежним, оскільки її метаболізм обмежений можливостями ферментативної системи Період напіввиведення становить від 2-3 годин при застосуванні АСК у низьких дозах і до 15 годин при застосуванні препарату у високих дозах (звичайні дози ацетилсаліцилової кислоти як аналгетичний засіб). На відміну від інших саліцилатів, при багаторазовому прийомі препарату негідролізована АСК не накопичується у сироватці крові. Саліцилова кислота та її метаболіти виводяться нирками. У пацієнтів із нормальною функцією нирок 80-100% разової дози препарату виводиться нирками протягом 24-72 год.ФармакодинамікаАцетилсаліцилова кислота (АСК) є складним ефіром саліцилової кислоти, відноситься до групи нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП) Механізм дії заснований на незворотній інактивації ферменту циклооксигенази (ЦОГ-1), внаслідок чого блокується синтез простагландинів, простациклінів та тромбоксану. Зменшує агрегацію, адгезію тромбоцитів та тромбоутворення за рахунок придушення синтезу тромбоксану А2 у тромбоцитах. Підвищує фібринолітичну активність плазми крові та знижує концентрацію вітамін К-залежних факторів згортання (II, VII, IX, X) Антиагрегантний ефект розвивається після застосування малих доз препарату та зберігається протягом 7 діб після одноразового прийому Ці властивості АСК використовуються у профілактиці та лікуванні інфаркту міокарда, ішемічної хвороби серця, ускладнень варикозної хвороби. АСК у високих дозах (більше 300 мг) має протизапальну, жарознижувальну та аналгетичну дію.Показання до застосуванняНестабільна стенокардія; стабільна стенокардія; первинна профілактика гострого інфаркту міокарда за наявності факторів ризику (наприклад, цукровий діабет, гіперліпідемія, артеріальна гіпертензія, ожиріння, куріння, літній вік) та повторного інфаркту міокарда; профілактика ішемічного інсульту (у тому числі у пацієнтів з тимчасовим порушенням мозкового кровообігу); профілактика минучих порушень мозкового кровообігу; профілактика тромбоемболії після операцій та інвазивних втручань на судинах (наприклад, аортокоронарне шунтування, ендартеректомія сонних артерій, артеріовенозна шунтування, ангіопластика сонних артерій); профілактика тромбозу глибоких вен та тромбоемболії легеневих артерій та її гілок (наприклад, при тривалій іммобілізації внаслідок великого хірургічного втручання).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до ацетилсаліцилової кислоти (АСК), допоміжних речовин препарату та інших нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗЗ); ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту на стадії загострення; шлунково-кишкова кровотеча; бронхіальна астма, індукована прийомом саліцилатів та НПЗЗ; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості АСК або інших нестероїдних протизапальних засобів, у тому числі в анамнезі; геморагічні діатези (гемофілія, хвороба Віллебранда, телеангіектазія, гіпопротеїнемія, тромбоцитопенія, тромбоцитопенічна пурпура); поєднане застосування з метотрексатом у дозі 15 мг на тиждень та більше; вагітність (I та III триместр) та період грудного вигодовування; вік до 18 років; тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв); тяжка печінкова недостатність (клас В і вище за класифікацією Чайлд-П'ю); хронічна серцева недостатність ІІІ-ІV функціонального класу за класифікацією NYHA; непереносимість лактози, дефіцит лактази та глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю призначають: пацієнтам із подагрою, гіперурикемією; за наявності в анамнезі виразкових уражень шлунково-кишкового тракту або шлунково-кишкових кровотеч; ниркової недостатності (КК понад 30 мл/хв); печінкової недостатності (нижче за клас В за класифікацією Чайлд-Пью); бронхіальної астми, хронічних захворювань органів дихання, сінної лихоманки, поліпозу носа, лікарської алергії, у тому числі групи нестероїдних протизапальних засобів (анальгетики, протизапальні, протиревматичні засоби); у II триместрі вагітності; дефіцит вітаміну К; при тяжких формах дефіциту глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; при передбачуваному хірургічному втручанні (включаючи незначні, наприклад, екстракція зуба); при одночасному застосуванні з наступними лікарськими засобами (з метотрексатом у дозі менше 15 мг на тиждень, з антикоагулянтними,тромболітичними або антиагрегантними засобами; з НПЗП, ібупрофеном, похідними саліцилової кислоти у великих дозах, з дигоксином; з гіпоглікемічними засобами для прийому внутрішньо (похідні сульфонілсечовини) та інсуліном, з вальпроєвою кислотою, з алкоголем, з селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну), з урикозуричними препаратами, інгібіторами АПФ, діуретиками, глюко.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату протипоказане при вагітності (I та III триместри) та в період грудного вигодовування. Застосування великих доз саліцилатів у перші 3 місяці вагітності асоціюється із підвищеною частотою дефектів розвитку плода (розщеплене небо, вади серця). У II триместрі вагітності саліцилати можна призначати лише з урахуванням суворої оцінки ризику та користі. В останньому триместрі вагітності саліцилати у високій дозі (більше 300 мг/добу) викликають ослаблення пологової діяльності, передчасне закриття артеріальної протоки у плода, підвищену кровоточивість у матері та плода, а призначення безпосередньо перед пологами може спричинити внутрішньочерепний крововилив, особливо у недоношених дітей. Призначення саліцилатів в останньому триместрі протипоказано Саліцилати та їх метаболіти у невеликих кількостях проникають у грудне молоко. Випадковий прийом саліцилатів у період грудного вигодовування не супроводжується розвитком побічних реакцій у дитини та не вимагає припинення грудного вигодовування. Однак при тривалому застосуванні препарату або призначенні його у високій дозі годування груддю слід негайно припинити.Побічна діяПорушення з боку шлунково-кишкового тракту: найчастіше відзначаються нудота, печія, блювання, больові відчуття в ділянці живота; рідко – виразки шлунка та дванадцятипалої кишки, у тому числі перфоративні, шлунково-кишкові кровотечі; минущі порушення функції печінки з підвищенням активності "печінкових" трансаміназ Порушення з боку серця в окремих випадках - посилення симптомів хронічної серцевої недостатності Порушення з боку судин: у поодиноких випадках - набряки нижніх кінцівок Порушення з боку крові та лімфатичної системи підвищена частота периопераційних (інтра- та постопераційних) кровотеч, гематом, носових кровотеч, кровоточивості ясен, кровотеч із сечостатевих шляхів. Є повідомлення про серйозні випадки кровотеч, до яких належать шлунково-кишкові кровотечі та крововиливи в мозок (особливо у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, які не досягли цільових показників артеріального тиску (АТ) та/або отримували супутню терапію антикоагулянтними засобами), які в окремих випадках можуть носити загрозливий для життя характер. Кровотечі можуть призводити до розвитку гострої або хронічної постгеморагічної/залізодефіцитної анемії (наприклад, внаслідок прихованої кровотечі) з відповідними клініко-лабораторними симптомами (астенія, блідість, гіпоперфузія) Є повідомлення про випадки гемолізу та гемолітичної анемії у пацієнтів з тяжкими формами дефіциту глюкозо-6-фосфатдегідрогенази Порушення з боку сечовидільної системи: є повідомлення про випадки розвитку порушення функції нирок та гостру ниркову недостатність Порушення нервової системи: запаморочення, зниження слуху, шум у вухах, що може бути ознакою передозування препарату (див. розділ Передозування) Порушення з боку імунної системи: реакції підвищеної чутливості з відповідними лабораторними та клінічними проявами, такими як астматичний синдром (бронхоспазм), реакції легкої та середньої тяжкості з боку шкірних покривів, дихальних шляхів, шлунково-кишкового тракту та серцево-судинної системи. як шкірний висип, свербіж шкіри, кропив'янка, набряк Квінке, риніт, набряк слизової оболонки порожнини носа, кардіо-респіраторний дистрес-синдром, а також важкі реакції, включаючи анафілактичний шок.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні АСК посилює дію наступних лікарських засобів; за необхідності одночасного застосування АСК з переліченими засобами слід розглянути питання необхідності зменшення дози лікарських засобів: метотрексату, за рахунок зниження ниркового кліренсу та витіснення його із зв'язку з білками; при одночасному застосуванні з антикоагулянтами, тромболітичними та антиагрегантними засобами (тиклопідин, клопідогрел) відзначається збільшення ризику кровотеч у результаті синергізму основних терапевтичних ефектів застосовуваних засобів; при одночасному застосуванні з препаратами, що мають антикоагулянтну, тромболітичну або антиагрегантну дію, відзначається посилення ушкоджуючої дії на слизову оболонку шлунково-кишкового тракту; селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну, що може призвести до підвищення ризику кровотечі із верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (синергізм з АСК); дигоксину, внаслідок зниження його ниркової екскреції, що може призвести до передозування; гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо (похідних сульфонілсечовини) та інсуліну за рахунок гіпоглікемічних властивостей самої АСК у високих дозах та витіснення похідних сульфонілсечовини у зв'язку з білками плазми крові; при одночасному застосуванні з вальпроєвою кислотою збільшується її токсичність за рахунок витіснення зв'язку з білками плазми крові; НПЗП та похідних саліцилової кислоти у високих дозах (підвищення ризику ульцерогенного ефекту та кровотечі зі шлунково-кишкового тракту внаслідок синергізму дії); при одночасному застосуванні з ібупрофеном відзначається антагонізм щодо незворотного пригнічення тромбоцитів, зумовленого дією АСК, що призводить до зниження кардіопротективних ефектів АСК; етанолу (підвищений ризик пошкодження слизової оболонки шлунково-кишкового тракту та подовження часу кровотечі внаслідок взаємного посилення ефектів АСК та етанолу); При одночасному застосуванні ацетилсаліцилової кислоти (як антиагрегантний засіб) та блокаторів "повільних" кальцієвих каналів підвищується ризик розвитку кровотеч; При одночасному застосуванні препарату золота ацетилсаліцилова кислота може індукувати пошкодження печінки. При одночасному застосуванні АСК у високих дозах послаблює дію наведених нижче лікарських засобів; за необхідності одночасного призначення АСК з переліченими лікарськими засобами слід розглянути питання необхідності корекції дози перерахованих коштів: будь-які діуретики (при сумісному застосуванні з АСК у високих дозах відзначається зниження швидкості клубочкової фільтрації (СКФ) внаслідок зниження синтезу простагландинів у нирках); інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) (відзначається дозозалежне зниження СКФ в результаті інгібування простагландинів, що володіють судиннорозширювальною дією, відповідно, ослаблення гіпотензивної дії. Клінічне зниження СКФ відзначається при добовій дозі АСК більше 160 мг. пацієнтам для терапії хронічної серцевої недостатності, який також проявляється при застосуванні спільно з АСК у великих дозах); препарати з урикозуричною дією – бензбромарон, пробенецид (зниження урикозуричного ефекту внаслідок конкурентного пригнічення ниркової канальцевої екскреції сечової кислоти); при одночасному застосуванні із системними глюкокортикостероїдами (за винятком гідрокортизону, що використовується для замісної терапії хвороби Аддісона) відзначається посилення виведення саліцилатів і відповідно ослаблення їхньої дії. Антациди, що містять магній та/або алюміній, уповільнюють та погіршують всмоктування ацетилсаліцилової кислоти.Спосіб застосування та дозиАСК-кардіо слід приймати внутрішньо, бажано перед їдою, не розжовуючи, запиваючи великою кількістю води АСК-Кардіо призначений для тривалого застосування. Тривалість терапії визначається лікарем. За відсутності інших призначень рекомендується дотримуватися наступного режиму дозування: Нестабільна стенокардія (при підозрі на гострий інфаркт міокарда) початкова доза 100-300 мг (першу таблетку необхідно розжувати для швидшого всмоктування) повинна бути прийнята пацієнтом якнайшвидше, після того, як виникла підозра на розвиток гострого інфаркту міокарда. У наступні 30 днів після розвитку інфаркту міокарда має підтримуватись доза 200-300 мг на день Первинна профілактика гострого інфаркту міокарда за наявності факторів ризику 100 мг на добу або 300 мг через день Профілактика повторного інфаркту міокарда. Нестабільна та стабільна стенокардія. Профілактика ішемічного інсульту та минущого порушення мозкового кровообігу. Профілактика тромбоемболії після операцій та інвазивних втручань на судинах 100-300 мг на добу. Профілактика тромбозу глибоких вен та тромбоемболії легеневої артерії та її гілок 100-200 мг на добу або 300 мг через день.ПередозуванняМоже мати тяжкі наслідки, насамперед у літніх пацієнтів та у дітей. Синдром саліцилізму розвивається при прийомі АСК у дозі більше 100 мг/кг/добу протягом більше 2 діб внаслідок вживання токсичних доз препарату в рамках неправильного терапевтичного застосування (хронічне отруєння) або одноразового випадкового або навмисного прийому токсичної дози препарату дорослим або дитиною (гостре отруєння) . Симптоми передозування: При легкому та середньому ступені тяжкості (одноразова доза менше 150 мг/кг): Запаморочення, шум у вухах, зниження слуху, підвищене потовиділення, нудота та блювання, головний біль, сплутаність свідомості, тахіпное, гіпервентиляція, респіраторний алкалоз Лікування: промивання шлунка, багаторазовий прийом активованого вугілля, форсований лужний діурез, відновлення водно-електролітного балансу та кислотнолужного стану При середньому та тяжкому ступені тяжкості (одноразова доза 150 мг/кг-300 мг/кг – середній ступінь тяжкості, більше 300 мг/кг – тяжкий ступінь отруєння): Респіраторний алкалоз із компенсаторним метаболічним ацидозом, гіперпірексія, гіпервентиляція, некардіогенний набряк легень, пригнічення дихання, асфіксія; з боку серцево-судинної системи: порушення ритму серця, виражене зниження артеріального тиску, пригнічення серцевої діяльності; з боку водно-електролітного балансу: дегідратація, порушення функції нирок від олігурії аж до розвитку ниркової недостатності, що характеризується гіпокаліємією, гіпернатріємією, гіпонатріємією; порушення метаболізму глюкози: гіперглікемія, гіпоглікемія (особливо у дітей), кетоацидоз; шум у вухах, глухота; шлунково-кишкові кровотечі; гематологічні порушення: від пригнічення агрегації тромбоцитів до коагулопатії, подовження протромбінового часу, гіпопротромбінемія; неврологічні порушення:токсична енцефалопатія та пригнічення функції центральної нервової системи (сонливість, сплутаність свідомості, кома, судоми) Лікування: негайна госпіталізація до спеціалізованих відділень для проведення екстреної терапії - промивання шлунка, багаторазовий прийом активованого вугілля, форсований лужний діурез, гемодіаліз, відновлення водно-електролітного балансу та кислотно-основного стану, симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат слід застосовувати після призначення лікаря АСК може провокувати бронхоспазм, а також викликати напади бронхіальної астми та інші реакції підвищеної чутливості. Факторами ризику є наявність бронхіальної астми в анамнезі, сінної лихоманки, поліпозу носа, хронічних захворювань дихальної системи, а також алергічних реакцій на інші препарати (наприклад, шкірні реакції, свербіж, кропив'янка) АСК може викликати кровотечі різного ступеня вираженості під час та після хірургічних втручань, тому за необхідності абсолютного виключення кровоточивості в ході оперативного втручання необхідно, по можливості, повністю відмовитися від застосування АСК у передопераційному періоді Поєднання АСК з антикоагулянтами, тромболітиками та антиагрегантними препаратами супроводжується підвищеним ризиком розвитку кровотеч АСК у низьких дозах може спровокувати розвиток подагри у схильних осіб (мають знижену екскрецію сечової кислоти) Поєднання АСК із метотрексатом супроводжується підвищеною частотою розвитку побічних ефектів з боку органів кровотворення Високі дози АСК мають гіпоглікемічний ефект, що необхідно мати на увазі при призначенні її пацієнтам з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні препарати для прийому внутрішньо та інсулін. При поєднанні глюкокортикостероїдів (ГКС) та саліцилатів слід пам'ятати, що під час лікування рівень саліцилатів у крові знижений, а після відміни глюкокортикостероїдів можливе передозування саліцилатів. Не рекомендується поєднання АСК з ібупрофеном у пацієнтів із підвищеним ризиком серцево-судинних захворювань, оскільки останній знижує позитивний вплив АСК на тривалість життя (знижує кардіопротективний ефект АСК). Перевищення дози АСК пов'язане із ризиком шлунково-кишкової кровотечі. Передозування особливо небезпечне у пацієнтів похилого віку При поєднанні АСК з алкоголем підвищений ризик пошкодження слизової оболонки шлунково-кишкового тракту та подовження часу кровотечі. У період лікування необхідно дотримуватися обережності при виконанні потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій (водіння автотранспорту, робота з рухомими механізмами, робота диспетчера та оператора тощо), оскільки можливий розвиток запаморочення АСК з обережністю призначають пацієнтам із подагрою, гіперурикемією; за наявності в анамнезі виразкових уражень шлунково-кишкового тракту або шлунково-кишкових кровотеч; ниркової недостатності (КК понад 30 мл/хв); печінкової недостатності (нижче за клас В за класифікацією Чайлд-Пью); бронхіальної астми, хронічних захворювань органів дихання, сінної лихоманки, поліпозу носа, лікарської алергії, у тому числі групи нестероїдних протизапальних засобів (анальгетики, протизапальні, протиревматичні засоби); у II триместрі вагітності; дефіцит вітаміну К; при тяжких формах дефіциту глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; при передбачуваному хірургічному втручанні (включаючи незначні, наприклад, екстракція зуба); при одночасному застосуванні з наступними лікарськими засобами (з метотрексатом у дозі менше 15 мг на тиждень, з антикоагулянтними,тромболітичними або антиагрегантними засобами; з НПЗП. ібупрофеном, похідними саліцилової кислоти у великих дозах, з дигоксином; з гіпоглікемічними засобами для прийому внутрішньо (похідні сульфонілсечовини) та інсуліном, з вальпроєвою кислотою, з алкоголем, з селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну), з урикозуричними препаратами, інгібіторами АПФ, діуретиками, глюко Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно дотримуватися обережності при виконанні потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій (водіння автотранспорту, робота з рухомими механізмами, робота диспетчера та оператора тощо), оскільки можливий розвиток запаморочення.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
414,00 грн
316,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.
378,00 грн
282,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: ацетилсаліцилова кислота 50 мг. допоміжні речовини: повідон низькомолекулярний, крохмаль кукурудзяний, целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат, тальк, лактози моногідрат. Склад кишковорозчинної оболонки: ; целацефат, титану діоксид, рицинова олія. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (3) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті кишковорозчинною оболонкою білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі – один шар білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаВ основі механізму антиагрегантної дії ацетилсаліцилової кислоти (АСК) лежить незворотне інгібування циклооксигенази (ЦОГ-1), внаслідок чого блокується синтез тромбоксану А2 та пригнічується агрегація тромбоцитів. Антиагрегантний ефект розвивається навіть після застосування малих доз препарату та зберігається протягом 7 діб після одноразового прийому. Вважається, що АСК має інші механізми придушення агрегації тромбоцитів. У високих дозах АСК (понад 300 мг на добу) також має протизапальну, жарознижувальну та аналгетичну дію.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо АСК швидко і повністю всмоктується із ШКТ. АСК частково метаболізується під час абсорбції. Під час і після всмоктування АСК перетворюється на головний метаболіт - саліцилову кислоту, яка метаболізується, головним чином, у печінці під впливом ферментів з утворенням таких метаболітів, як фенілсаліцилат, саліцилової кислоти глюкуронід та саліцилурова кислота, що виявляються у багатьох тканинах. У жінок процес метаболізму проходить повільніше (менша активність ферментів у сироватці). C max -АСК у плазмі крові досягається через 10-20 хв після прийому внутрішньо, C max -саліцилової кислоти - через 0.3-2 год. Внаслідок того, що таблетки вкриті кислотостійкою оболонкою, АСК вивільняється не в шлунку (оболонка ефективно блокує розчинення препарату в шлунку), а в лужному середовищі дванадцятипалої кишки. Таким чином, абсорбція АСК у формі пігулок, покритих кишковорозчинною оболонкою, уповільнена на 3-6 годин у порівнянні зі звичайними (без такої оболонки) пігулками. Розподіл АСК та саліцилова кислота зв'язуються з білками плазми крові (від 66% до 98% залежно від дози) та швидко розподіляються в організмі. Саліцилова кислота проникає через плаценту та у грудне молоко. Виведення Виведення саліцилової кислоти є дозозалежним, оскільки метаболізм обмежений можливостями ферментативної системи. T1/2-становить від 2-3 годин при застосуванні АСК у низьких дозах і до 15 годин при застосуванні препарату у високих дозах (звичайні дози АСК як аналгетичний та жарознижувальний засіб). На відміну від інших саліцилатів, при багаторазовому прийомі препарату негідролізована АСК не накопичується у сироватці крові. Саліцилова кислота та її метаболіти виводяться нирками. У пацієнтів із нормальною функцією нирок 80-100% разової дози препарату виводиться нирками протягом 24-72 годин.Клінічна фармакологіяНПЗЗ. Антиагрегант.Показання до застосуванняПрофілактика гострого інфаркту міокарда за наявності факторів ризику (наприклад, цукровий діабет, гіперліпідемія, артеріальна гіпертензія, ожиріння, куріння, літній вік); профілактика повторного інфаркту міокарда; нестабільна стенокардія; профілактика ішемічного інсульту (в т.ч. у пацієнтів з тимчасовим порушенням мозкового кровообігу); профілактика тромбоемболії після операцій та інвазивних втручань на судинах (наприклад, аортокоронарне шунтування, ендартеректомія сонних артерій, артеріовенозне шунтування, ангіопластика та стентування коронарних артерій, ангіопластика сонних артерій); профілактика тромбозу глибоких вен та тромбоемболії легеневої артерії та її гілок (у т.ч. при тривалій іммобілізації внаслідок великого хірургічного втручання).Протипоказання до застосуванняЕрозивно-виразкові ураження ШКТ (у фазі загострення); шлунково-кишкова кровотеча; геморагічний діатез; бронхіальна астма, індукована прийомом саліцилатів, повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості АСК; виражена ниркова недостатність (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв); виражена печінкова недостатність (клас В та С за шкалою Чайлд-П'ю); хронічна серцева недостатність (III-IV функціональний клас за класифікацією NYHA); одночасний прийом метотрексату в дозі 15 мг/тиждень та більше; І та ІІІ триместри вагітності; період лактації; дитячий вік до 18 років; дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція; підвищена чутливість до АСК. З ;обережністю ;при: подагрі, гіперурикемії, т.к. АСК у низьких дозах знижує екскрецію сечової кислоти; слід мати на увазі, що АСК у низьких дозах може спровокувати розвиток подагри у схильних пацієнтів (що мають знижену екскрецію сечової кислоти); виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки або шлунково-кишкових кровотечах (в анамнезі); порушення функції печінки (клас А за шкалою Чайлд-П'ю); порушення функції нирок (КК понад 30 мл/хв); бронхіальну астму, хронічні захворювання органів дихання, сінну лихоманку, поліпозу носа, лікарську алергію; одночасному прийомі метотрексату в дозі менше 15 мг/тиждень; супутньої терапії антикоагулянтами; ІІ триместр вагітності; передбачуваному хірургічному втручанні (включаючи невеликі, наприклад екстракцію зуба), т.к. АСК може викликати схильність до кровотеч протягом декількох днів після прийому препарату.Вагітність та лактаціяЗастосування саліцилатів у великих дозах у перші 3 місяці вагітності асоціюється з підвищеною частотою дефектів розвитку плода (розщеплене небо, вади серця). Призначення саліцилатів у І триместрі вагітності протипоказане. У II триместрі вагітності саліцилати можна призначати тільки з урахуванням суворої оцінки ризику для плода та користі для матері, переважно у дозах не вище 150 мг на добу та нетривале. У III триместрі вагітності саліцилати у високій дозі (більше 300 мг на добу) викликають ослаблення пологової діяльності, передчасне закриття артеріальної протоки у плода, підвищену кровоточивість у матері та плода, а призначення безпосередньо перед пологами може спричинити внутрішньочерепні крововиливи, особливо у недоношених дітей. Призначення саліцилатів у III триместрі вагітності протипоказане. Саліцилати та їх метаболіти у невеликих кількостях проникають у грудне молоко, тому в період лактації слід відмінити грудне вигодовування. Застосування у дітей Протипоказання: вік до 18 років.Побічна діяЗ боку травної системи: нудота, печія, блювання, біль у животі; виразки слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки; перфоративні виразки шлунка та дванадцятипалої кишки, шлунково-кишкові кровотечі, минущі порушення функції печінки з підвищенням активності печінкових трансаміназ. З боку системи кровотворення: призначення АСК супроводжується підвищеним ризиком кровотеч унаслідок інгібуючої дії АСК на агрегацію тромбоцитів, анемію. Алергічні реакції: шкірний висип, свербіж шкіри, кропив'янка, набряк Квінке, риніт, набряк слизової оболонки носа, кардіореспіраторний дистрес-синдром, а також важкі реакції, включаючи анафілактичний шок. Порушення з боку дихальної системи: бронхоспазм. З боку центральної нервової системи: запаморочення, зниження слуху, головний біль, шум у вухах.Взаємодія з лікарськими засобамиАСК при одночасному застосуванні посилює дію наступних лікарських засобів: метотрексату за рахунок зниження ниркового кліренсу та витіснення його із зв'язку з білками плазми; також поєднання ацетилсаліцилової кислоти з метотрексатом супроводжується підвищеною частотою розвитку побічних ефектів з боку органів кровотворення; гепарину та непрямих антикоагулянтів за рахунок порушення функції тромбоцитів та витіснення непрямих антикоагулянтів у зв'язку з білками плазми; тромболітичних засобів та антиагрегантів; дигоксину внаслідок зниження його ниркової екскреції; гіпоглікемічних засобів (інсуліну та похідних сульфонілсечовини) за рахунок гіпоглікемічних властивостей самої АСК у високих дозах та витіснення похідних сульфонілсечовини із зв'язку з білками плазми; вальпроєвої кислоти за рахунок витіснення її із зв'язку з білками плазми Поєднання АСК з антикоагулянтами, тромболітиками та антиагрегантами супроводжується підвищеним ризиком розвитку кровотечі. При одночасному прийомі АСК з алкоголем спостерігається посилення токсичної дії алкоголю на центральну нервову систему, підвищується ризик ушкодження слизової оболонки шлунково-кишкового тракту та подовження часу кровотечі. АСК при одночасному застосуванні послаблює дію наступних лікарських засобів: урикозуричних препаратів – бензбромарону (зниження урикозуричного ефекту внаслідок конкурентного придушення ниркової канальцевої екскреції сечової кислоти); інгібіторів АПФ (відзначається дозозалежне зниження швидкості клубочкової фільтрації в результаті інгібування простагландинів, що мають судиннорозширювальну дію, і відповідно спостерігається ослаблення гіпотензивної дії); діуретиків (при сумісному застосуванні з АСК у високих дозах відзначається зниження швидкості клубочкової фільтрації внаслідок зниження синтезу простагландинів у нирках). Підсилюючи елімінацію саліцилатів, системні кортикостероїди послаблюють їхню дію.Спосіб застосування та дозиТаблетки слід приймати перед їдою, запиваючи великою кількістю рідини, 1 раз на добу. Ацекардол призначений для тривалого застосування. Тривалість терапії визначається лікарем. Профілактика при підозрі на гострий інфаркт міокарда: 100 мг на добу щодня або 300 мг через день (першу таблетку необхідно розжувати для швидшого всмоктування). Профілактика гострого інфаркту міокарда, що вперше виник, за наявності факторів ризику: 100 мг на добу щодня або 300 мг через день. Профілактика повторного інфаркту міокарда та нестабільна стенокардія: 100-300 мг на добу щодня. Профілактика ішемічного інсульту та минущого порушення мозкового кровообігу: 100-300 мг на добу щодня. Профілактика тромбоемболії після операцій та інвазивних втручань на судинах: 100-300 мг на добу щодня. Профілактика тромбозу глибоких вен та тромбоемболії легеневої артерії та її гілок: 100 мг/добу або 300 мг через день.ПередозуванняПередозування малоймовірне внаслідок низького вмісту АСК у препараті. Перевищення дози АСК пов'язане із ризиком шлунково-кишкової кровотечі. Передозування особливо небезпечне у пацієнтів похилого віку. Симптоми передозування від легкого до середнього ступеня тяжкості: запаморочення, шум у вухах, погіршення слуху, підвищене потовиділення (в т.ч. профузне), нудота, блювання, головний біль, сплутаність свідомості, тахіпное, гіпервентиляція, респіраторний алкалоз. Лікування: шлунковий лаваж, багаторазовий прийом активованого вугілля, форсований лужний діурез, відновлення водно-електролітного балансу та кислотно-основного стану. Симптоми передозування від середнього до тяжкого ступеня: респіраторний алкалоз із компенсаторним метаболічним ацидозом; гіперпірексія (вкрай висока температура тіла); порушення дихання: гіпервентиляція, некардіогенний набряк легень, пригнічення дихання, асфіксія; порушення з боку серцево-судинної системи: порушення ритму серця, зниження артеріального тиску, пригнічення серцевої діяльності; порушення водно-електролітного балансу: дегідратація, порушення функції нирок від олігурії аж до розвитку ниркової недостатності, що характеризується гіпокаліємією, гіпернатріємією, гіпонатріємією; порушення метаболізму глюкози: гіперглікемія, гіпоглікемія (особливо у дітей), кетоацидоз; шум у вухах, глухота; шлунково-кишкові кровотечі; гематологічні порушення: від пригнічення агрегації тромбоцитів до коагулопатії, подовження протромбінового часу, гіпопротромбінемія; неврологічні порушення: токсична енцефалопатія та пригнічення функції ЦНС (сонливість, сплутаність свідомості, кома, судоми). Лікування: негайна госпіталізація в спеціалізовані відділення для проведення екстреної терапії - шлунковий лаваж, багаторазовий прийом активованого вугілля, форсований лужний діурез, гемодіаліз, відновлення водно-електролітного балансу та кислотно-основного стану, симптоматична терапія. При проведенні лужного діурезу необхідно досягти значень рН між 7.5 та 8. Форсований лужний діурез слід проводити, коли концентрація саліцилатів у плазмі становить більше 500 мг/л (3.6 ммоль/л) у дорослих та 300 мг/л (2.2 ммоль/л) у дітей.Запобіжні заходи та особливі вказівкиАСК може провокувати бронхоспазм, а також викликати напади бронхіальної астми та інші реакції підвищеної чутливості. Факторами ризику є наявність бронхіальної астми в анамнезі, сінної лихоманки, поліпозу носа, хронічних захворювань дихальної системи, а також алергічних реакцій на інші препарати (наприклад, реакція шкіри, свербіж, кропив'янка). Інгібуюча дія АСК на агрегацію тромбоцитів зберігається протягом декількох днів після прийому, у зв'язку з чим можливе підвищення ризику кровотеч під час оперативного втручання або післяопераційного періоду. За необхідності абсолютного виключення кровоточивості під час оперативного втручання необхідно, наскільки можна, повністю відмовитися від застосування АСК у передопераційному періоді. АСК у низьких дозах може спровокувати розвиток подагри у схильних осіб (мають знижену екскрецію сечової кислоти). При сумісному застосуванні глюкокортикостероїдів та саліцилатів слід пам'ятати, що під час лікування концентрація саліцилатів у крові знижена, а після відміни глюкокортикостероїдів можливе передозування саліцилатів. Перевищення дози АСК пов'язане із ризиком шлунково-кишкової кровотечі. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Під час прийому препарату Ацекардол® слід дотримуватись обережності при керуванні транспортними засобами, механізмами та при виконанні інших потенційно небезпечних видів діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: тикагрелор 90 мг; допоміжні речовини: маннітол 126 мг, кальцію гідрофосфат 63 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію 9 мг, гіпоролозу 9 мг, магнію стеарат 3 мг; Плівкова оболонка таблетки: гіпромелоза 2910 5,6 мг, титану діоксид Е 171 1,7 мг, тальк 1,0 мг, макрогол 400 0,6 мг, барвник заліза оксид жовтий Е 172 0,1 мг. По 14 таблеток у блістері з Ал/ПВХ/ПВДХ. 1, 4 або 12 блістерів з інструкцією з медичного застосування у картонній пачці з контролем першого розтину.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою жовтого кольору, з гравіюванням 90/Т на одній стороні.Фармакотерапевтична групаАнтиагрегантний засіб.ФармакокінетикаТикагрелор демонструє лінійну фармакокінетику, і експозиція тикагрелора та активного метаболіту (AR-C124910XX) приблизно пропорційна дозі до 1260 мг. Абсорбція Тикагрелор швидко абсорбується з медіаною Тmах приблизно 1,5 години. Формування основного циркулюючого в крові метаболіту AR-C124910XX (також активного) з тикагрелору відбувається швидко з медіаною Тmах приблизно 2,5 години. Після прийому натще тикагрелору в дозі 90 мг Сmах становить 529 нг/мл і AUC - 3451 нг*ч/мл. Співвідношення Сmах та AUC метаболіту до тикагрелору становить 0,28 та 0,42, відповідно. Середня абсолютна біодоступність тикагрелору становить 36%. Прийом жирної їжі призводить до підвищення на 21% AUC тикагрелору і зниження на 22% Сmах активного метаболіту, але не впливає на Сmах тикагрелора або AUC активного метаболіту. Ці невеликі зміни мають мінімальну клінічну значимість; тому тикагрелор можна призначати незалежно від їди. Тикагрелор у вигляді суспензії подрібнених таблеток у питній воді, прийнятій всередину або введеної в шлунок через назогастральний зонд, біоеквівалентний тикагрелору, прийнятому внутрішньо у вигляді таблеток препарату Брілінта® (AUC та Сmах тикагрелору та активного метаболіту в2 5). У разі прийому суспензії початкова експозиція (через 0,5 та 1 годину після прийому) була вищою, ніж при прийомі тикагрелору у вигляді таблеток препарату Брілінта®, але надалі (від 2 до 48 годин) профіль концентрацій був практично однаковим. Розподіл Об'єм розподілу тикагрелору у рівноважному стані становить 87,5 л. Тикагрелор та активний метаболіт активно зв'язуються з білками плазми (> 99,0%). Біотрансформація CYP3A4 є основним ізоферментом, що відповідає за метаболізм тикагрелору та формування активного метаболіту, та їх взаємодії з іншими субстратами CYP3A варіюють від активації до інгібування. Тикагрелор та активний метаболіт є слабкими інгібіторами глікопротеїну Р (P-gp). Основним метаболітом тикагрелору є AR-C124910XX, який також активний, що підтверджується результатами оцінки зв'язування з P2Y12 рецептором АДФ тромбоцитів in vitro. Системна експозиція активного метаболіту становить приблизно 30-40% експозиції тикагрелора. Виведення Основний шлях виведення тикагрелору – через печінковий метаболізм. При введенні міченого ізотопом тикагрелору в середньому виділяється приблизно 84% радіоактивності (57,8% з фекаліями, 26,5% із сечею). Виведення тикагрелору та активного метаболіту із сечею становить менше 1% дози. В основному активний метаболіт виводиться із жовчю. Середній період напіввиведення тикагрелору та активного метаболіту становив 7 та 8,5 годин відповідно. Особливі популяції пацієнтів Літні пацієнти У літніх пацієнтів (віком від 75 років і старше) з ГКС відзначено більш високу експозицію тикагрелору (Сmах та AUC приблизно на 25% вище) та активний метаболіт у порівнянні з молодими пацієнтами. Ці відмінності не вважаються клінічно значущими. Діти Не проводилася оцінка тикагрелору у дітей. Підлога У жінок відзначено більш високу експозицію тикагрелору та активного метаболіту порівняно з чоловіками. Ці відмінності не вважаються клінічно значущими. Порушення функції нирок Експозиція тикагрелору приблизно на 20% нижче, а його активного метаболіту приблизно на 17% вище у пацієнтів з порушенням функції нирок тяжкого ступеня (кліренс креатиніну Порушення функції печінки Смах та AUC тикагрелору були на 12% та 23% вище у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого ступеня порівняно зі здоровими добровольцями, проте вплив препарату Брілінта на ІАТ був порівнянний в обох групах. Не потрібна корекція дози препарату у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого ступеня тяжкості. Не проводилися дослідження тикагрелору у пацієнтів із порушенням функції печінки тяжкого ступеня, та відсутня інформація про параметри фармакокінетики у пацієнтів із порушенням функції печінки середнього ступеня тяжкості. Етнічні групи Середня біодоступність препарату у пацієнтів-азіатів на 39% вища, ніж у пацієнтів-європеоїдів. Біодоступність тикагрелору була на 18% нижчою у пацієнтів негроїдної раси порівняно з пацієнтами європеоїдної раси, а в дослідженнях клінічної фармакології експозиція (Сmах та AUC) тикагрелору у японців була приблизно на 40% (20% після корекції на масу тіла) вище, ніж у європеоїдів. Експозиція у пацієнтів-іспанців або латиноамериканців була схожою на таку у європеоїдів.ФармакодинамікаМеханізм дії Препарат Брілінта містить у своєму складі тикагрелор, представник хімічного класу циклопентилтріазолопіримідинів, який є пероральним, селективним та оборотним антагоністом P2Y12 рецепторів прямої дії та запобігає аденозиндифосфат-опосередкованій P2Y12-залежній активації та активації. Тикагрелор не запобігає зв'язуванню аденозиндифосфату (АДФ), але його взаємодія з P2Y12 рецептором тромбоцитів запобігає АДФ-індукованій трансдукції сигналів. Оскільки тромбоцити беруть участь в ініціювання та/або розвитку тромботичних ускладнень атеросклерозу, було показано, що пригнічення функції тромбоцитів зменшує ризик розвитку серцево-судинних явищ, таких як серцево-судинна смерть, інфаркт міокарда або інсульт. Тикагрелор має додатковий механізм дії, підвищуючи локальні концентрації ендогенного аденозину шляхом пригнічення ендогенного рівноважного нуклеозидного транспортера 1 типу (ENT-1). Аденозин утворюється локально у місцях гіпоксії та пошкодження тканин шляхом вивільнення з аденозинтрифосфату та АДФ. Оскільки розщеплення аденозину по суті обмежується внутрішньоклітинним простором, інгібування ENT-1 тикагрелором продовжує період напіввиведення аденозину і тим самим збільшує його локальну позаклітинну концентрацію, посилюючи локальну аденозинову відповідь. Тикагрелор не має клінічно значущого прямого впливу на аденозинові рецептори (A1, A2A, А2в, А3) та не метаболізується до аденозину. Аденозин має кілька ефектів, які включають: вазодилатацію, кардіопротекцію, інгібування агрегації тромбоцитів, модуляцію запалення та виникнення задишки, які можуть впливати на клінічний профіль тикагрелору. Було показано, що у здорових добровольців та у пацієнтів з гострим коронарним синдромом (ОКС) тикагрелор посилював наступні ефекти аденозину: вазодилатацію (оцінювану як збільшення коронарного кровотоку у здорових добровольців та у пацієнтів з ГКС), інгібування функції тромбоцитів (in vitro у ціль ) та задишку. Проте зв'язок підвищених локальних концентрацій аденозину з клінічними наслідками (наприклад, показники захворюваності та смертності) не доведено. Фармакодинаміка Початок дії У пацієнтів зі стабільним перебігом ішемічної хвороби серця (ІХС) на фоні застосування ацетилсаліцилової кислоти (АСК) тикагрелор починає швидко діяти, що підтверджується результатами визначення середнього значення інгібування агрегації тромбоцитів (ІАТ): через 0,5 години після прийому навантажувальної дози. значення ІАТ становить приблизно 41%, максимальне значення ІАТ 89% досягається через 2-4 години після прийому препарату та підтримується протягом 2-8 годин. У 90% пацієнтів остаточне значення ІАТ понад 70% досягається через 2 години після прийому препарату. Кінець дії При плануванні АКШ ризик кровотеч зростає, якщо прийом тикагрелору припиняють менш як за 96 годин до процедури. Дані про перехід з одного препарату на інший Перехід з клопідогрелу 75 мг один раз на добу на препарат Брілінта 90 мг двічі на добу призводить до збільшення абсолютного значення ІАТ на 26,4%, а зміна терапії з тикагрелору на клопідогрел призводить до зниження абсолютного значення ІАТ на 24,5%. Можна міняти терапію з клопідогрелом на тикагрелор без переривання антитромботичного ефекту. Клінічна ефективність та безпека Клінічна ефективність препарату Брілінта підтверджується результатами двох досліджень фази 3. Дослідження PLATO (гострий коронарний синдром) У дослідженні PLATO (PLATelet Inhibition and Patient Outcomes - Інгібування тромбоцитів і результати у пацієнтів) брало участь 18624 пацієнти, у яких за останні 24 години розвинулися симптоми нестабільної стенокардії, інфаркту міокарда без підйому сегмента ST або інфарктом або через черезшкірне коронарне втручання (ЧКВ), або аортокоронарного шунтування (АКШ). У цьому дослідженні на тлі щоденної терапії АСК тикагрелор 90 мг двічі на добу порівнювався з клопідогрелом 75 мг на добу щодо ефективності у попередженні розвитку комбінованої кінцевої точки серцево-судинної смерті, інфаркту міокарда або інсульту за рахунок впливу на частоту серцевих захворювань. міокарда. Доза навантаження становила 300 мг клопідогрелу (доза 600 мг також допускалася при проведенні ЧКВ) або 180 мг тикагрелору. Дослідження PEGASUS (інфаркт міокарда в анамнезі) Дослідження PEGASUS TIMI-54 за участю 21162 пацієнтів проводилося для оцінки профілактики атеротромботичних ускладнень при застосуванні тикагрелору у двох дозах (90 мг двічі на добу або 60 мг двічі на добу) у комбінації з низькою дозою АСК (75-150 мг) з монотерапією АСК у пацієнтів з інфарктом міокарда в анамнезі та додатковими факторами ризику розвитку атеротромбозу. До дослідження включали пацієнтів у віці 50 років і старше з інфарктом міокарда в анамнезі (протягом 1-3 років до рандомізації), і з як мінімум одним з наступних факторів ризику розвитку атеротромбозу: вік ≥ 65 років, цукровий діабет, що потребує лікарської терапії другий попередній інфаркт міокарда, підтверджене багатосудинне ураження коронарних артерій або хронічне порушення функції нирок нетермінальної стадії. Препарат Брілінта® 60 мг двічі на добу і 90 мг двічі на добу в комбінації з АСК був ефективний у запобіганні атеротромботичних ускладнень (комбінованій кінцевій точці серцево-судинної смерті, інфаркту міокарда та інсульту), з підтримкою постійного ефекту. дослідження, що призводило до зниження відносного ризику (СОР) на 16% та зниження абсолютного ризику (САР) на 1,27% при застосуванні тикагрелору 60 мг та зниження СОР на 15% та САР на 1,19% при застосуванні тикагрелору 90 мг. При порівнянні ефективності тикагрелора 90 мг і 60 мг кращі переносимість і профіль безпеки щодо ризику кровотечі та задишки показав тикагрелор 60 мг. У зв'язку з чим для запобігання атеротромботичних ускладнень (серцево-судинна смерть, інфаркт міокарда та інсульт) у пацієнтів з інфарктом міокарда в анамнезі (інфаркт міокарда перенесений один рік і більше тому) і високим ризиком розвитку атеротромботичних ускладнень рекомендується препарат на добу у комбінації з АСК. Препарат Брілінта® 60 мг двічі на добу істотно знижував первинну комбіновану кінцеву точку серцево-судинної смерті, інфаркту міокарда та інсульту, зі зниженням кожного її компонента: СОР серцево-судинної смерті на 17%, СОР інфаркту міокарда на 1нс 25%. Тикагрелор 60 мг у комбінації з АСК знижував число смертей від серцево-судинних причин та смертей від усіх причин, хоча статистична значимість була досягнута. СМР комбінованої кінцевої точки з 1 до 360 дня (ЗМР 17%) і з 361 дня і далі (ЗБР 16%) було порівнянним, з підтриманням ефекту терапії протягом дослідження тривалістю до 48 місяців (медіана 33 місяці), тим самим показуючи, що терапію тикагрелором можна продовжувати, доки у пацієнта зберігається високий ризик розвитку атеротромботичних ускладнень. Ефективність препарату Брілінта® 60 мг двічі на добу була продемонстрована у різних підгруп пацієнтів, незалежно від маси тіла, статі, анамнезу, регіону, і не залежить від застосування інших серцево-судинних засобів, включаючи гіполіпідемічні препарати, бета-адреноблокатори, інгібітори ангіотензин (іАПФ), антагоністи рецептора ангіотензину II, блокатори кальцієвих каналів, нітрати та інгібітори протонної помпи.Показання до застосуванняБрилінта®, що застосовується одночасно з ацетилсаліциловою кислотою, показана для профілактики атеротромботичних ускладнень у дорослих пацієнтів з інфарктом міокарда в анамнезі (інфаркт міокарда перенесений один рік і більше тому) та високим ризиком розвитку атеротромботичного ускладнення.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до тикагрелору або будь-якої допоміжної речовини препарату. Активна патологічна кровотеча. Внутрішньочерепний крововилив в анамнезі. Порушення функції печінки тяжкого ступеня. Спільне застосування тикагрелору з потужними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, кетоконазолом, кларитроміцином, нефазодоном, ритонавіром та атазанавіром). Дитячий вік до 18 років (у зв'язку з відсутністю даних про ефективність та безпеку застосування у цієї групи пацієнтів). З обережністю: Схильність пацієнтів до розвитку кровотечі (наприклад, у зв'язку з нещодавно отриманою травмою, нещодавно проведеною операцією, порушеннями згортання крові, порушенням функції печінки середнього ступеня тяжкості, активною або нещодавньою шлунково-кишковою кровотечею). Пацієнти з супутньою терапією препаратами, що підвищують ризик кровотеч (тобто нестероїдні протизапальні препарати, пероральні антикоагулянти та/або фібринолітики) протягом 24 годин до прийому препарату Брілінта®. Пацієнти з інфарктом міокарда в анамнезі з попереднім ішемічним інсультом при тривалості терапії понад рік. Пацієнти з порушенням функції печінки середнього ступеня тяжкості. Пацієнти з ризиком розвитку брадикардії (наприклад, пацієнти без кардіостимулятора з синдромом слабкості синусового вузла, атріовентрикулярною блокадою 2-го або 3-го ступеня; непритомністю, пов'язаною з брадикардією). При сумісному застосуванні з препаратами, здатними викликати брадикардію. Пацієнти з бронхіальною астмою та/або хронічною обструктивною хворобою легень (ХОЗЛ) в анамнезі. Не рекомендується спільне застосування тикагрелору та високої підтримуючої дози АСК (більше 300 мг). При сумісному застосуванні тикагрелору з потужними інгібіторами глікопротеїну Р та помірними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, верапаміл та хінідин). При сумісному застосуванні селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (наприклад, пароксетин, сертралін та циталопрам) з тикагрелором. При сумісному застосуванні дигоксину та препарату Брілінта® рекомендовано ретельний клінічний та лабораторний моніторинг (частоти серцевих скорочень, та за наявності клінічних показань також ЕКГ та концентрації дигоксину в крові). При сумісному застосуванні препарату Брілінта з препаратами, що впливають на гемостаз.Побічна діяКороткий огляд профілю безпеки Профіль безпеки препарату Брілінта оцінювали у двох дослідженнях фази 3 (PLATO та PEGASUS), що включали більше 39000 пацієнтів. Нижче представлені небажані реакції, що спостерігалися у цих клінічних дослідженнях. У дослідженні PLATO пацієнти, які отримували препарат Брілінта®, частіше припиняли терапію через розвиток небажаних явищ, ніж пацієнти, які отримували клопідогрел (7,4% порівняно з 5,4%). У дослідженні PEGASUS частота припинення лікування через розвиток небажаних явищ була вищою при прийомі препарату Брілінта®, ніж при монотерапії АСК (16,1% у групі тикагрелору 60 мг +АСК порівняно з 8,5% у групі монотерапії АСК). Найпоширенішими небажаними реакціями у пацієнтів, які приймали тикагрелор, були кровотечі та задишка. Список небажаних реакцій у вигляді таблиці Небажані реакції з клінічних досліджень препарату Брілінта® викладені за класом системи органів та частотою розвитку та перераховані у порядку зменшення серйозності. Частота розвитку небажаних реакцій визначається з використанням наступних умовних позначень: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, Таблиця 1. Небажані реакції щодо частоти розвитку та класу системи органів, що відзначалися у клінічних дослідженнях фази 3 PLATO та PEGASUS Клас систем органів Дуже часто Часто Не часто Доброякісні, злоякісні та неуточнені новоутворення (включаючи кісти та поліпи) Кровотечі з пухлини Порушення з боку крові та лімфатичної системи Кровотечі, пов'язані із захворюваннями крові-b Порушення з боку імунної системи Реакції гіперчутливості, включаючи ангіоневротичний набряк Порушення з боку обміну речовин та харчування Гіперурикемія-d Подагра/подагричний артрит Порушення психіки Сплутаність свідомості Порушення з боку нервової системи Запаморочення, непритомність, головний біль Внутрішньочерепний крововилив Порушення з боку органу зору Крововиливи в оці Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Вертіго Вушна кровотеча Порушення з боку судин Артеріальна гіпотензія Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Задишка Кровотечі з органів дихальної системи Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Шлунково-кишкова кровотеча-g, діарея, нудота, диспепсія, запор Ретроперитонеальна кровотеча Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Підшкірна або шкірна кровотеча-h, свербіж шкіри, висип Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини М'язові кровотечі-i Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Кровотеча із сечовивідних шляхів-j Порушення з боку статевих органів та молочної залози Кровотеча із статевих органів-k Лабораторні та інструментальні дані Підвищення концентрації креатиніну у крові-d Травми, інтоксикації та ускладнення маніпуляцій Кровотеча після маніпуляцій, травматична кровотеча-l а Наприклад, кровотеча з пухлини сечового міхура, пухлини шлунка, пухлини товстої кишки. b наприклад, підвищена тенденція до утворення синців, спонтанна гематома, геморагічний діатез. з зазначено при постмаркетинговому застосуванні. d наведена частота відхилень лабораторних показників (підвищення концентрації сечової кислоти вище за верхню межу норми від вихідного значення, яке було в межах норми або менше нижньої межі норми. Підвищення концентрації креатиніну > 50% від вихідного значення), а не частота повідомлень про небажані явища. е, наприклад, кон'юнктивальний, ретинальний, інтраокулярний крововилив. f наприклад, епістаксис (носова кровотеча), кровохаркання. g, наприклад, гінгівальна кровотеча, ректальна кровотеча, кровотеча з виразки шлунка. h, наприклад, екхімоз, шкірна геморагія, петехія. i наприклад, гемартроз, крововилив у м'яз. j наприклад, гематурія, геморагічний цистит. k, наприклад, вагінальна кровотеча, гематоспермія, постменопаузальна кровотеча. l наприклад, забій, травматична гематома, травматична кровотеча. Опис деяких небажаних реакцій Кровотеча У дослідженнях PLATO та PEGASUS використовувалися такі визначення кровотечі: Велике летальне/загрозливе життя кровотеча за визначенням PLATO: летальна або будь-яка внутрішньочерепна крововилив, або кровотеча в порожнину перикарда з тампонадою серця; або з гіповолемічним шоком або тяжкою артеріальною гіпотензією, що вимагають застосування вазоконстрикторів/інотропних препаратів або проведення оперативного втручання, або клінічно явна кровотеча, що супроводжується зниженням концентрації гемоглобіну більш ніж на 50 г/л, або трансфузією 4 або більше одиниць еритроцитів. Велика інша кровотеча за визначенням PLATO: що викликає суттєву недієздатність пацієнта або клінічно явну кровотечу, що супроводжується зниженням концентрації гемоглобіну на 30-50 г/л, або трансфузією 2-3 одиниць еритроцитів. Мінімальна кровотеча за визначенням PLATO: вимагає медичного втручання для зупинки або лікування кровотечі. Велика кровотеча за визначенням TIMI: летальний або будь-який внутрішньочерепний крововилив, або клінічно явні ознаки кровотечі, пов'язаної зі зниженням концентрації гемоглобіну на 50 г/л або більше, або якщо дані про гемоглобіні відсутні, то зниження гематокриту на 15%. Велика інша кровотеча за визначенням TIMI: не летальна, не внутрішньочерепна велика кровотеча за визначенням TIMI. Мінімальна кровотеча за визначенням TIMI: клінічно явна кровотеча, що супроводжується зниженням концентрації гемоглобіну на 30-50 г/л. Кровотеча, яка потребує медичного втручання, за визначенням TIMI: вимагає медичного втручання або призводить до госпіталізації або невідкладного обстеження. Літальна кровотеча: призводить до смерті пацієнта протягом 7 днів. Дані про випадки кровотеч у дослідженні PLATO (оцінка за Каплан-Мейєром (%) до 12 місяця) Брилінта® та клопідогрел не відрізнялися за частотою великих кровотеч загалом за критеріями PLATO (11,6% та 11,2%, відповідно), летальних/загрозливих для життя кровотеч за критеріями PLATO (5,8% в обох групах). Однак частота сукупності великих та малих кровотеч за критеріями PLATO була вищою у групі тикагрелору (16,1%) порівняно з клопідогрелом (14,6%, р=0,0084). Відмічено кілька випадків летальної кровотечі: 20 (0,2% пацієнтів) у групі тикагрелору та 23 (0,3% пацієнтів) у групі клопідогрелу. Вік, стать, маса тіла, етнічна приналежність, географічний регіон, супутні захворювання, супутня терапія, анамнез, включаючи попередній інсульт та транзиторну ішемічну атаку, не впливали на частоту великих кровотеч загалом та не пов'язані з процедурами за критеріями PLATO. Не було виявлено груп із підвищеним ризиком кровотеч. Кровотеча, пов'язана з АКШ: У дослідженні PLATO у 42% пацієнтів з 1584 (12% з когорти), підданих АКШ, розвивалися великі летальні/ загрозливі для життя кровотечі без відмінностей в обох групах лікування. Літальна кровотеча, пов'язана з АКШ, відзначалася у 6 пацієнтів у кожній групі лікування. Кровотеча, не пов'язана з АКШ, та кровотеча, не пов'язана з процедурами: Брілінта® та клопідогрел не відрізнялися за частотою випадків великого летального/ загрозливого життя кровотечі, не пов'язаного з АКШ за критеріями PLATO, але при застосуванні тикагрелору частіше розвивалися великі кровотечі в цілому за критеріям PLATO (4,5% порівняно з 3,8%; р=0,0264). Якщо видалити випадки розвитку кровотеч, пов'язаних з процедурами, у групі тикагрелору відзначалося більше кровотеч (3,1%), ніж у групі клопідогрелу (2,3%; р=0,0058). Припинення лікування внаслідок кровотеч, не пов'язаних з процедурами, було більш частим на тлі тикагрелору (2,9%) порівняно з клопідогрелом (1,2%, р Внутрішньочерепний крововилив: У групі тикагрелору розвивалося більше внутрішньочерепних крововиливів, не пов'язаних з процедурами (n=27 крововиливів у 26 пацієнтів, 0,3%), ніж у групі клопідогрелу (n=14 крововиливів, 0,2%), з яких 1 на тикагрелорі та 1 на клопідогрелі були летальними. Однак не було значних відмінностей за загальним числом летальних кровотеч. Відсоток внутрішньочерепних крововиливів був низьким в обох групах лікування, враховуючи значні супутні захворювання та фактори ризику розвитку серцево-судинних ускладнень у досліджуваній популяції. Дані про випадки кровотеч у дослідженні PEGASUS (оцінка за Каплан-Мейєром (%) на 36 місяць) У дослідженні PEGASUS великі кровотечі за визначенням TIMI при застосуванні препарату Брілінта 60 мг двічі на добу виникали частіше (2,3%), ніж при монотерапії АСК (1,1%). Не спостерігалося підвищення ризику летальних кровотеч, лише незначне збільшення частоти внутрішньочерепного крововиливу (0,6%) порівняно з монотерапією АСК (0,5%). Відмічено кілька випадків летальних кровотеч: 11 (0,3%) у групі препарату Брілінта® 60 мг та 12 (0,3%) у групі монотерапії АСК. Підвищений ризик розвитку великих кровотеч за визначенням TIMI при застосуванні препарату Брілінта 60 мг був обумовлений, головним чином, вищою частотою інших великих кровотеч за визначенням TIMI за рахунок явищ з боку шлунково-кишкового тракту. На фоні застосування препарату Брілінта® 60 мг відмічено підвищення частоти великих або малих кровотеч за визначенням TIMI (3,4% при застосуванні препарату Брілінта® 60 мг порівняно з 1,4% при монотерапії АСК), великих кровотеч за визначенням PLATO 5% порівняно з 1,4%) та великих або малих кровотеч за визначенням PLATO (15,2% порівняно з 6,2%). Припинення лікування внаслідок кровотеч було більш частим при прийомі препарату Брілінта 60 мг, ніж при монотерапії АСК (6,2% та 1,5%, відповідно). Більшість цих кровотеч були менш важкими (класифікували як кровотечі, що вимагають медичного втручання, за визначенням TIMI), наприклад, носова кровотеча, синець, гематоми. Профіль великої кровотечі за визначенням TIMI, великої або малої кровотечі за визначенням TIMI та великої кровотечі за визначенням PLATO у препарату Брілінта® 60 мг був порівнянний у кількох заздалегідь визначених підгрупах (наприклад, залежно від віку, статі, маси тіла, раси, географічного регіону) , супутніх захворювань, супутньої терапії та історії хвороби). Внутрішньочерепний крововилив: спонтанний внутрішньочерепний крововилив відзначали зі схожою частотою при застосуванні препарату Брілінта 60 мг та монотерапії АСК (n=13 крововиливів, 0,2% в обох групах лікування). Частота внутрішньочерепного крововиливу внаслідок травми та процедури була трохи вищою при застосуванні препарату Брілінта 60 мг (n=15 крововиливів, 0,2%) порівняно з монотерапією АСК (n=10 крововиливів, 0,1%). Відмічено 6 летальних внутрішньочерепних крововиливів при прийомі препарату Брілінта® 60 мг та 5 – при монотерапії АСК. Частота внутрішньочерепного крововиливу була низькою в обох групах лікування, враховуючи значні супутні захворювання та фактори ризику розвитку серцево-судинних ускладнень у досліджуваній популяції. Задишка У дослідженні PLATO небажані явища у вигляді задишки розвивалися у 13,8% пацієнтів, які отримували тикагрелор 90 мг двічі на добу, та у 7,8% пацієнтів, які приймали клопідогрел 75 мг один раз на добу. Більшість явищ задишки були від слабких до помірних за своєю інтенсивністю і часто дозволялися без скасування терапії. Зазвичай задишка розвивалася на початку терапії і у 87% пацієнтів являла собою одноразовий епізод. Задишка у вигляді серйозного небажаного явища відзначалася у 0,7% пацієнтів, які отримували тикагрелор, та у 0,4% пацієнтів, які приймали клопідогрел. Пацієнти, у яких відзначали розвиток задишки, були більш літніми і найчастіше вихідними з задишкою, застійною серцевою недостатністю, ХОЗЛ або бронхіальною астмою. Дані дослідження PLATO не свідчать про те, що більш висока частота розвитку задишки на тлі препарату Брілінта пов'язана з розвитком нового або погіршенням наявного захворювання серця або легень. Препарат Брілінта не впливає на показники функції зовнішнього дихання. У дослідженні PEGASUS задишка відзначалася у 14,2% пацієнтів, які приймали препарат Брілінта® 60 мг двічі на добу, та у 5,5% пацієнтів на монотерапії АСК. Як і в дослідженні PLATO, більшість випадків задишки були від слабких до помірних за своєю інтенсивністю.Взаємодія з лікарськими засобамиТикагрелор, головним чином, є субстратом ізоферменту CYP3A4 та слабким інгібітором ізоферменту CYP3A4. Тікагрелор також є субстратом Р-глікопротеїну (P-gp) та слабким інгібітором P-gp, і може збільшувати експозицію субстратів P-gp. Вплив інших лікарських засобів на препарат Брілінта® Лікарські препарати, що метаболізуються ізоферментом CYP3A4 Інгібітори CYP3A4 Потужні інгібітори CYP3A4: спільне застосування кетоконазолу з тикагрелором збільшує Сmах та AUC тикагрелору у 2,4 та 7,3 рази, відповідно. Смах і AUC активного метаболіту знижуються на 89% і 56% відповідно. Інші потужні інгібітори CYP3A4 (кларитроміцин, нефазодон, ритонавір та атазанавір) будуть мати такі ж ефекти, тому спільне застосування потужних інгібіторів CYP3A4 з препаратом Брілінта® протипоказане. Помірні інгібітори CYP3A4: спільне застосування дилтіазему з тикагрелором збільшує Смах тикагрелора на 69%, a AUC в 2,7 рази, і знижує Смах активного метаболіту на 38%, a AUC не змінюється. Тикагрелор не впливає на плазмові концентрації дилтіазему. Інші помірні інгібітори CYP3A4 (наприклад, ампренавір, апрепітант, еритроміцин, флуконазол) будуть схожі на ефекти, і їх також можна призначати одночасно з препаратом Брілінта®. Індуктори CYP3A4 Спільне застосування рифампіцину з тикагрелором знижує Сmах та AUC тикагрелору на 73% та 86%, відповідно. Стах активного метаболіту не змінюється, а AUC знижується на 46%. Інші індуктори CYP3A4 (наприклад, фенітоїн, карбамазепін та фенобарбітал), мабуть, також знижуватимуть експозицію тикагрелору. Спільне застосування тикагрелору з потужними індукторами CYP3A може зменшувати експозицію та ефективність тикагрелору, тому слід уникати їхнього спільного застосування з препаратом Брілінта®. Циклоспорин (інгібітор P-gp та CYP3A) Спільне застосування циклоспорину (600 мг) з тикагрелором збільшує Сmах та AUC тикагрелору у 2,3 та 2,8 разів, відповідно. При цьому відзначається збільшення AUC активного метаболіту на 32% та зниження Сmах на 15% у присутності циклоспорину. Немає даних про спільне застосування тикагрелору з іншими потужними інгібіторами глікопротеїну Р та помірними інгібіторами CYP3A4 (наприклад, верапаміл та хінідин), які можуть підвищити експозицію тикагрелору. Якщо не можна уникнути їхнього спільного застосування, воно має здійснюватися з обережністю. Інші За результатами досліджень фармакологічних взаємодій супутнє застосування тикагрелору з гепарином, еноксапарином та АСК або десмопресином не впливає на фармакокінетику тикагрелору, його активного метаболіту та АДФ-індуковану агрегацію тромбоцитів. У разі клінічних показань до призначення препаратів, що впливають на гемостаз, вони повинні застосовуватися з обережністю в комбінації з тикагрелором. При щоденному вживанні великих обсягів грейпфрутового соку (по 200 мл 3 десь у день) відзначалося 2-кратное збільшення експозиції тикагрелора. Очікується, що таке збільшення експозиції тикагрелору не має клінічного значення для більшості пацієнтів. Вплив препарату Брілінта на інші лікарські препарати Лікарські препарати, що метаболізуються ізоферментом CYP3A4 Симвастатин: супутнє застосування тикагрелору та симвастатину підвищує Сmах та AUC симвастатину на 81% та 56%, відповідно, і збільшує Сmах та AUC симвастатинової кислоти на 64% та 52%, відповідно, при цьому, у деяких випадках ці показники підвищуються у 2-3 рази. Спільне застосування симвастатину у дозі вище 40 мг на добу. з тикагрелором може призводити до розвитку побічних ефектів симвастатину, і необхідно оцінити співвідношення потенційного ризику та користі. Симвастатин не впливав на плазмову концентрацію тикагрелору. Такий вплив тикагрелор може на ловастатин. Не рекомендується спільне застосування тикагрелору із симвастатином або ловастатином у дозі понад 40 мг. Аторвастатин: супутнє застосування аторвастатину та тикагрелору підвищує Сmах та AUC аторвастатинової кислоти на 23% та 36%, відповідно. Подібне збільшення значень AUC та Сmах спостерігається для всіх метаболітів аторвастатинової кислоти. Це підвищення визнано клінічно не значущим. Схожий вплив на інші статини, які метаболізуються ізоферментом CYP3A4, не може бути виключено. У дослідженні PLATO пацієнти, які отримували тикагрелор, приймали різні статини за відсутності будь-яких побоювань щодо безпеки у 93% пацієнтів, які приймали цю групу препаратів. Тикагрелор – слабкий інгібітор ізоферменту CYP3A4. Спільне застосування тикагрелору та субстратів ізоферменту CYP3A4 з вузьким терапевтичним індексом (наприклад, цизаприд або алкалоїди ріжків) не рекомендується, оскільки тикагрелор може збільшувати експозицію цих препаратів. Субстрати P-gp (включаючи дигоксин, циклоспорин) Супутнє застосування тикагрелору з дигоксином підвищувало Сmах та AUC дигоксину на 75% та 28% відповідно. При сумісному прийомі з тикагрелором середнє значення мінімальної концентрації дигоксину збільшувалося приблизно на 30%, у деяких індивідуальних випадках у два рази. Сmах та AUC тикагрелору та його активного метаболіту при застосуванні дигоксину не змінювалися. Тому рекомендується проводити відповідний клінічний та/або лабораторний моніторинг (частоти серцевих скорочень, та за наявності клінічних показань також ЕКГ та концентрації дигоксину в крові) при одночасному застосуванні тикагрелору та P-gp-залежних препаратів з вузьким терапевтичним індексом, на зразок дигоксину. Не зазначено впливу тикагрелору на концентрацію циклоспорину у крові. Лікарські препарати, що метаболізуються ізоферментом CYP2C9 Супутнє застосування тикагрелору та толбутаміду не змінювало плазмові концентрації жодного з цих препаратів, що свідчить про те, що тикагрелор не є інгібітором ізоферменту CYP2C9, і, малоймовірно, що він впливає на CYP2C9-опосередкований метаболізм препаратів, подібних до бутвару. Оральні контрацептиви Спільне застосування тикагрелору, левоноргестрелу та етинілестрадіолу збільшує експозицію етинілестрадіолу приблизно на 20%, але не впливає на фармакокінетику левоноргестрелу. Не очікується клінічно значущого впливу на ефективність контрацепції при одночасному застосуванні левоноргестрелу, етинілестрадіолу та тикагрелору. Лікарські препарати, здатні викликати брадикардію У зв'язку з виявленням, в основному, безсимптомних шлуночкових пауз та брадикардії, слід з обережністю приймати препарат Брілінта одночасно з лікарськими засобами, які здатні викликати брадикардію. Однак у дослідженні PLATO не спостерігалося клінічно значущих небажаних явищ при спільному застосуванні з одним або більше препаратами, які можуть викликати брадикардію (наприклад, 96% пацієнтів одночасно приймали бета-адреноблокатори, 33% - блокатори "повільних" кальцієвих каналів, дилтіазем та верапаміл, та 4% – дигоксин). Інша супутня терапія У клінічних дослідженнях препарат Брілінта® переважно призначався спільно з АСК, інгібіторами протонної помпи, статинами, бета-адреноблокаторами, інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту та антагоністами рецепторів ангіотензину в рамках тривалого прийому для лікування супутніх захворювань, а також з IIIa рецепторів для внутрішньовенного введення у межах короткострокової терапії. За результатами цих досліджень не виявлено клінічно значимих небажаних взаємодій. Спільне застосування препарату Брілінта® з гепарином, еноксапарином або десмопресином не впливало на активований частковий тромбопластиновий час (АЧТВ), активований час згортання (АВС) та дослідження фактора Ха, проте внаслідок потенційної фармакодинамічної взаємодії, слід дотримуватись обережності. на гемостаз. У зв'язку з повідомленнями про підшкірні крововиливи на фоні застосування селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (наприклад, пароксетин, сертралін і циталопрам), рекомендується бути обережним при їх спільному прийомі з тикагрелором, оскільки можливе підвищення ризику розвитку кровотечі.Спосіб застосування та дозиДля прийому всередину. Препарат Брілінта® можна приймати незалежно від часу їди. Застосування препарату Брілінта® слід починати з одноразової дози навантаження 180 мг (дві таблетки по 90 мг) і потім продовжувати прийом по 90 мг двічі на добу. Для пацієнтів із утрудненням ковтання таблетку (або 2 таблетки – у разі прийому навантажувальної дози) слід подрібнити до стану дрібного порошку, розмішати у половині склянки питної води та одразу ж випити отриману суспензію. Залишки змішати з додатковою половиною склянки питної води та випити отриману суспензію. Суспензію можна вводити через назогастральний зонд (СН8 або більшого розміру). Після введення суспензії необхідно промити назогастральний зонд водою, щоб доза препарату повністю потрапила до шлунка пацієнта. Пацієнти, які приймають препарат Брілінта, повинні щодня приймати ацетилсаліцилову кислоту (від 75 мг до 150 мг при постійному прийомі), якщо відсутні специфічні протипоказання. Слід уникати перерв у терапії. Пацієнт, який пропустив прийом препарату Брілінта®, повинен прийняти лише одну таблетку 90 мг (наступна доза) у намічений час. При переведенні пацієнтів на препарат Брілінта першу дозу слід призначити протягом 24 годин після прийому останньої дози іншого антиагрегантного препарату. Рекомендується проводити терапію препаратом Брілінта протягом 12 місяців, крім випадків клінічної необхідності в достроковій відміні препарату. Після 12 місяців терапії пацієнти, які приймали препарат Брілінта 90 мг двічі на добу, можуть бути переведені на прийом препарату Брілінта 60 мг двічі на добу без перерви в терапії. У пацієнтів з ГКС дострокова відміна будь-якої антиагрегантної терапії, включаючи препарат Брілінта®, може підвищити ризик серцево-судинної смерті або інфаркту міокарда внаслідок основного захворювання. Необхідно уникати передчасного припинення прийому препарату. Літні пацієнти Не потрібна корекція дози. Пацієнти з нирковою недостатністю Не потрібно коригувати дозу препарату у пацієнтів з нирковою недостатністю. Відсутня інформація про застосування препарату Брілінта у пацієнтів на гемодіалізі, тому його застосування у цих пацієнтів не показано. Пацієнти з печінковою недостатністю Не потрібно коригувати дозу препарату у пацієнтів з печінковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості. Не проводилися дослідження препарату Брілінта у пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня, тому його застосування у цих пацієнтів протипоказане. Діти Безпека та ефективність препарату Брілінта® у дітей віком до 18 років за схваленим у дорослих показанням не встановлена.ПередозуванняТикагрелор добре переноситься у одноразовій дозі препарату до 900 мг. У єдиному дослідженні зі збільшенням дози несприятливий вплив на шлунково-кишковий тракт був дозолімітуючим. Іншими клінічно значущими небажаними реакціями, які можуть спостерігатися при передозуванні, є задишка та шлуночкові паузи (див. розділ "Побічна дія"). У разі передозування слід здійснювати спостереження щодо цих потенційних небажаних реакцій з можливим моніторуванням ЕКГ. Не очікується, що тикагрелор виводиться при гемодіалізі (див. розділ "Особливі вказівки"), антидот не відомий. При передозуванні слід проводити симптоматичну терапію відповідно до локальних стандартів. У зв'язку з інгібуванням тромбоцитів збільшення тривалості кровотечі є передбачуваною фармакологічною дією передозування препаратом Брілінта, тому при розвитку кровотечі необхідно проводити відповідні підтримуючі заходи.Запобіжні заходи та особливі вказівкиРизик розвитку кровотечі При призначенні препарату Брілінта® пацієнтам з підвищеним ризиком кровотеч слід оцінити співвідношення користі від профілактики атеротромботичних ускладнень та ризику кровотеч. За наявності клінічних показань препарат Брілінта® повинен застосовуватися з обережністю у таких ситуаціях: Схильність пацієнтів до розвитку кровотечі (наприклад, у зв'язку з нещодавно отриманою травмою, нещодавно проведеною операцією, порушеннями згортання крові, порушенням функції печінки середнього ступеня тяжкості, активною або нещодавньою шлунково-кишковою кровотечею). Застосування препарату Брілінта протипоказане у пацієнтів з активною патологічною кровотечею, внутрішньочерепним крововиливом в анамнезі, порушенням функції печінки тяжкого ступеня. Супутнє застосування препаратів, які можуть підвищити ризик розвитку кровотечі (наприклад, нестероїдні протизапальні препарати, пероральні антикоагулянти та/або фібринолітики, що приймаються протягом 24 годин до прийому препарату Брілінта®). Відсутні дані щодо гемостатичної ефективності трансфузій тромбоцитів при застосуванні тикагрелору у пацієнтів; циркулюючий тикагрелор може пригнічувати трансфузовані тромбоцити в крові. Оскільки при супутньому застосуванні препарату Брілінта і десмопресину не зменшувався стандартизований час кровотечі, то малоймовірно, що десмопресин ефективно купіруватиме клінічно значущу кровотечу. Антифібринолітична терапія (амінокапронова кислота або транексамова кислота) та/або терапія рекомбінантним фактором Vila можуть посилювати гемостаз. Після встановлення причини кровотечі та її усунення можна відновити терапію тикагрелором. Хірургічні втручання Перед запланованою операцією або початком прийому нових препаратів пацієнту слід поінформувати лікаря про те, що він приймає препарат Брілінта. У дослідженні PLATO у пацієнтів, що піддаються АКШ, при застосуванні препарату Брілінта® було більше кровотеч порівняно з клопідогрелом при припиненні терапії за один день до хірургічного втручання, але частота розвитку великих кровотеч після відміни терапії за 2 або більше днів до хірургічного втручання порівняно з клопідогрелом. Якщо пацієнт піддається плановій операції та не бажаний антитромботичний ефект, то терапію препаратом Брілінта слід припинити за 7 днів до операції. Пацієнти з попереднім ішемічним інсультом Пацієнти з ГКС з попереднім ішемічним інсультом можуть приймати препарат Брілінта протягом 12 місяців (дослідження PLATO). У дослідження PEGASUS були включені пацієнти з інфарктом міокарда в анамнезі з попереднім ішемічним інсультом. Тому за відсутності даних слід з обережністю проводити терапію тривалістю більше 1 року. Пацієнти з порушенням функції печінки середнього ступеня тяжкості Досвід застосування препарату Брілінта® у пацієнтів з порушенням функції печінки середнього ступеня тяжкості обмежений, тому слід бути обережним. Застосування препарату Брілінта протипоказане у пацієнтів з порушенням функції печінки тяжкого ступеня. Пацієнти з ризиком розвитку брадикардії У зв'язку з виявленням у раніше проведеному клінічному дослідженні, переважно безсимптомних шлуночкових пауз, пацієнти з підвищеним ризиком розвитку брадикардії (наприклад, пацієнти без кардіостимулятора, у яких діагностовано синдром слабкості синусового вузла, атріовентрикулярну блокаду серця 2-го або 3-го ступеня; непритомність, пов'язана з брадикардією) не були включені в основні дослідження для оцінки безпеки та ефективності тикагрелору. Тому у зв'язку з обмеженим клінічним досвідом застосування препарату у цих пацієнтів рекомендується з обережністю призначати тикагрелор таким пацієнтам. Додаткова обережність повинна дотримуватися при сумісному застосуванні препарату Брілінта з препаратами, здатними викликати брадикардію. Однак не відзначалося клінічно значущих побічних ефектів при спільному застосуванні з одним або більше препаратами, які можуть викликати брадикардію (наприклад, 96% пацієнтів одночасно приймали бета-адреноблокатори, 33% - блокатори "повільних" кальцієвих каналів, дилтіазем та верапаміл, та 4% - дигоксин). Під час дослідження PLATO з використанням добового моніторування ЕКГ по Холтеру у групі тикагрелору порівняно з клопідогрелом більше пацієнтів у гострій фазі ГКС мали шлуночкові паузи > 3 секунди. Підвищення числа шлуночкових пауз, зареєстрованих за допомогою добового моніторування по Холтеру, на фоні прийому тикагрелору відзначалося частіше у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю порівняно із загальною популяцією у гострій фазі ГКС, але не на першому місяці або порівняно з клопідогрелом. Паузи у цих пацієнтів не супроводжувалися наступними небажаними клінічними наслідками (включаючи непритомність та встановлення кардіостимулятора). Задишка Повідомлялося про задишку у пацієнтів, які приймали препарат Брілінта®. Задишка зазвичай від слабкої до помірної за інтенсивністю часто проходить без припинення терапії. У пацієнтів з бронхіальною астмою/ХОЗЛ може бути підвищений абсолютний ризик задишки на прийомі препарату Брілінта. Тикагрелор слід приймати з обережністю у пацієнтів із бронхіальною астмою та/або ХОЗЛ в анамнезі. Механізм задишки прийому тикагрелора не з'ясований. Якщо у пацієнта розвинувся новий епізод задишки, зберігається або посилилася задишка під час застосування препарату Брілінта, необхідно провести повноцінне обстеження, і у разі непереносимості, прийом препарату слід припинити. Інші На підставі спостережуваного у дослідженні PLATO взаємозв'язку між підтримуючою дозою АСК та відносною ефективністю тикагрелору порівняно з клопідогрелом, спільне застосування тикагрелору та високої підтримуючої дози АСК (більше 300 мг) не рекомендується. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не проводилося досліджень впливу препарату Брілінта® на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами. Передбачається, що препарат Брілінта не впливає або незначною мірою впливає на здатність керувати транспортом та механізмами. Під час терапії препаратом Брілінта® повідомлялося про запаморочення та сплутаність свідомості. У разі розвитку даних явищ пацієнтам слід бути обережними при керуванні транспортними засобами та іншими механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептом
3 964,00 грн
1 420,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: тикагрелор 90 мг; допоміжні речовини: маннітол 126 мг, кальцію гідрофосфат 63 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію 9 мг, гіпоролозу 9 мг, магнію стеарат 3 мг; Плівкова оболонка таблетки: гіпромелоза 2910 5,6 мг, титану діоксид Е 171 1,7 мг, тальк 1,0 мг, макрогол 400 0,6 мг, барвник заліза оксид жовтий Е 172 0,1 мг. По 14 таблеток у блістері з Ал/ПВХ/ПВДХ. 1, 4 або 12 блістерів з інструкцією з медичного застосування у картонній пачці з контролем першого розтину.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою жовтого кольору, з гравіюванням 90/Т на одній стороні.Фармакотерапевтична групаАнтиагрегантний засіб.ФармакокінетикаТикагрелор демонструє лінійну фармакокінетику, і експозиція тикагрелора та активного метаболіту (AR-C124910XX) приблизно пропорційна дозі до 1260 мг. Абсорбція Тикагрелор швидко абсорбується з медіаною Тmах приблизно 1,5 години. Формування основного циркулюючого в крові метаболіту AR-C124910XX (також активного) з тикагрелору відбувається швидко з медіаною Тmах приблизно 2,5 години. Після прийому натще тикагрелору в дозі 90 мг Сmах становить 529 нг/мл і AUC - 3451 нг*ч/мл. Співвідношення Сmах та AUC метаболіту до тикагрелору становить 0,28 та 0,42, відповідно. Середня абсолютна біодоступність тикагрелору становить 36%. Прийом жирної їжі призводить до підвищення на 21% AUC тикагрелору і зниження на 22% Сmах активного метаболіту, але не впливає на Сmах тикагрелора або AUC активного метаболіту. Ці невеликі зміни мають мінімальну клінічну значимість; тому тикагрелор можна призначати незалежно від їди. Тикагрелор у вигляді суспензії подрібнених таблеток у питній воді, прийнятій всередину або введеної в шлунок через назогастральний зонд, біоеквівалентний тикагрелору, прийнятому внутрішньо у вигляді таблеток препарату Брілінта® (AUC та Сmах тикагрелору та активного метаболіту в2 5). У разі прийому суспензії початкова експозиція (через 0,5 та 1 годину після прийому) була вищою, ніж при прийомі тикагрелору у вигляді таблеток препарату Брілінта®, але надалі (від 2 до 48 годин) профіль концентрацій був практично однаковим. Розподіл Об'єм розподілу тикагрелору у рівноважному стані становить 87,5 л. Тикагрелор та активний метаболіт активно зв'язуються з білками плазми (> 99,0%). Біотрансформація CYP3A4 є основним ізоферментом, що відповідає за метаболізм тикагрелору та формування активного метаболіту, та їх взаємодії з іншими субстратами CYP3A варіюють від активації до інгібування. Тикагрелор та активний метаболіт є слабкими інгібіторами глікопротеїну Р (P-gp). Основним метаболітом тикагрелору є AR-C124910XX, який також активний, що підтверджується результатами оцінки зв'язування з P2Y12 рецептором АДФ тромбоцитів in vitro. Системна експозиція активного метаболіту становить приблизно 30-40% експозиції тикагрелора. Виведення Основний шлях виведення тикагрелору – через печінковий метаболізм. При введенні міченого ізотопом тикагрелору в середньому виділяється приблизно 84% радіоактивності (57,8% з фекаліями, 26,5% із сечею). Виведення тикагрелору та активного метаболіту із сечею становить менше 1% дози. В основному активний метаболіт виводиться із жовчю. Середній період напіввиведення тикагрелору та активного метаболіту становив 7 та 8,5 годин відповідно. Особливі популяції пацієнтів Літні пацієнти У літніх пацієнтів (віком від 75 років і старше) з ГКС відзначено більш високу експозицію тикагрелору (Сmах та AUC приблизно на 25% вище) та активний метаболіт у порівнянні з молодими пацієнтами. Ці відмінності не вважаються клінічно значущими. Діти Не проводилася оцінка тикагрелору у дітей. Підлога У жінок відзначено більш високу експозицію тикагрелору та активного метаболіту порівняно з чоловіками. Ці відмінності не вважаються клінічно значущими. Порушення функції нирок Експозиція тикагрелору приблизно на 20% нижче, а його активного метаболіту приблизно на 17% вище у пацієнтів з порушенням функції нирок тяжкого ступеня (кліренс креатиніну Порушення функції печінки Смах та AUC тикагрелору були на 12% та 23% вище у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого ступеня порівняно зі здоровими добровольцями, проте вплив препарату Брілінта на ІАТ був порівнянний в обох групах. Не потрібна корекція дози препарату у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого ступеня тяжкості. Не проводилися дослідження тикагрелору у пацієнтів із порушенням функції печінки тяжкого ступеня, та відсутня інформація про параметри фармакокінетики у пацієнтів із порушенням функції печінки середнього ступеня тяжкості. Етнічні групи Середня біодоступність препарату у пацієнтів-азіатів на 39% вища, ніж у пацієнтів-європеоїдів. Біодоступність тикагрелору була на 18% нижчою у пацієнтів негроїдної раси порівняно з пацієнтами європеоїдної раси, а в дослідженнях клінічної фармакології експозиція (Сmах та AUC) тикагрелору у японців була приблизно на 40% (20% після корекції на масу тіла) вище, ніж у європеоїдів. Експозиція у пацієнтів-іспанців або латиноамериканців була схожою на таку у європеоїдів.ФармакодинамікаМеханізм дії Препарат Брілінта містить у своєму складі тикагрелор, представник хімічного класу циклопентилтріазолопіримідинів, який є пероральним, селективним та оборотним антагоністом P2Y12 рецепторів прямої дії та запобігає аденозиндифосфат-опосередкованій P2Y12-залежній активації та активації. Тикагрелор не запобігає зв'язуванню аденозиндифосфату (АДФ), але його взаємодія з P2Y12 рецептором тромбоцитів запобігає АДФ-індукованій трансдукції сигналів. Оскільки тромбоцити беруть участь в ініціювання та/або розвитку тромботичних ускладнень атеросклерозу, було показано, що пригнічення функції тромбоцитів зменшує ризик розвитку серцево-судинних явищ, таких як серцево-судинна смерть, інфаркт міокарда або інсульт. Тикагрелор має додатковий механізм дії, підвищуючи локальні концентрації ендогенного аденозину шляхом пригнічення ендогенного рівноважного нуклеозидного транспортера 1 типу (ENT-1). Аденозин утворюється локально у місцях гіпоксії та пошкодження тканин шляхом вивільнення з аденозинтрифосфату та АДФ. Оскільки розщеплення аденозину по суті обмежується внутрішньоклітинним простором, інгібування ENT-1 тикагрелором продовжує період напіввиведення аденозину і тим самим збільшує його локальну позаклітинну концентрацію, посилюючи локальну аденозинову відповідь. Тикагрелор не має клінічно значущого прямого впливу на аденозинові рецептори (A1, A2A, А2в, А3) та не метаболізується до аденозину. Аденозин має кілька ефектів, які включають: вазодилатацію, кардіопротекцію, інгібування агрегації тромбоцитів, модуляцію запалення та виникнення задишки, які можуть впливати на клінічний профіль тикагрелору. Було показано, що у здорових добровольців та у пацієнтів з гострим коронарним синдромом (ОКС) тикагрелор посилював наступні ефекти аденозину: вазодилатацію (оцінювану як збільшення коронарного кровотоку у здорових добровольців та у пацієнтів з ГКС), інгібування функції тромбоцитів (in vitro у ціль ) та задишку. Проте зв'язок підвищених локальних концентрацій аденозину з клінічними наслідками (наприклад, показники захворюваності та смертності) не доведено. Фармакодинаміка Початок дії У пацієнтів зі стабільним перебігом ішемічної хвороби серця (ІХС) на фоні застосування ацетилсаліцилової кислоти (АСК) тикагрелор починає швидко діяти, що підтверджується результатами визначення середнього значення інгібування агрегації тромбоцитів (ІАТ): через 0,5 години після прийому навантажувальної дози. значення ІАТ становить приблизно 41%, максимальне значення ІАТ 89% досягається через 2-4 години після прийому препарату та підтримується протягом 2-8 годин. У 90% пацієнтів остаточне значення ІАТ понад 70% досягається через 2 години після прийому препарату. Кінець дії При плануванні АКШ ризик кровотеч зростає, якщо прийом тикагрелору припиняють менш як за 96 годин до процедури. Дані про перехід з одного препарату на інший Перехід з клопідогрелу 75 мг один раз на добу на препарат Брілінта 90 мг двічі на добу призводить до збільшення абсолютного значення ІАТ на 26,4%, а зміна терапії з тикагрелору на клопідогрел призводить до зниження абсолютного значення ІАТ на 24,5%. Можна міняти терапію з клопідогрелом на тикагрелор без переривання антитромботичного ефекту. Клінічна ефективність та безпека Клінічна ефективність препарату Брілінта підтверджується результатами двох досліджень фази 3. Дослідження PLATO (гострий коронарний синдром) У дослідженні PLATO (PLATelet Inhibition and Patient Outcomes - Інгібування тромбоцитів і результати у пацієнтів) брало участь 18624 пацієнти, у яких за останні 24 години розвинулися симптоми нестабільної стенокардії, інфаркту міокарда без підйому сегмента ST або інфарктом або через черезшкірне коронарне втручання (ЧКВ), або аортокоронарного шунтування (АКШ). У цьому дослідженні на тлі щоденної терапії АСК тикагрелор 90 мг двічі на добу порівнювався з клопідогрелом 75 мг на добу щодо ефективності у попередженні розвитку комбінованої кінцевої точки серцево-судинної смерті, інфаркту міокарда або інсульту за рахунок впливу на частоту серцевих захворювань. міокарда. Доза навантаження становила 300 мг клопідогрелу (доза 600 мг також допускалася при проведенні ЧКВ) або 180 мг тикагрелору. Дослідження PEGASUS (інфаркт міокарда в анамнезі) Дослідження PEGASUS TIMI-54 за участю 21162 пацієнтів проводилося для оцінки профілактики атеротромботичних ускладнень при застосуванні тикагрелору у двох дозах (90 мг двічі на добу або 60 мг двічі на добу) у комбінації з низькою дозою АСК (75-150 мг) з монотерапією АСК у пацієнтів з інфарктом міокарда в анамнезі та додатковими факторами ризику розвитку атеротромбозу. До дослідження включали пацієнтів у віці 50 років і старше з інфарктом міокарда в анамнезі (протягом 1-3 років до рандомізації), і з як мінімум одним з наступних факторів ризику розвитку атеротромбозу: вік ≥ 65 років, цукровий діабет, що потребує лікарської терапії другий попередній інфаркт міокарда, підтверджене багатосудинне ураження коронарних артерій або хронічне порушення функції нирок нетермінальної стадії. Препарат Брілінта® 60 мг двічі на добу і 90 мг двічі на добу в комбінації з АСК був ефективний у запобіганні атеротромботичних ускладнень (комбінованій кінцевій точці серцево-судинної смерті, інфаркту міокарда та інсульту), з підтримкою постійного ефекту. дослідження, що призводило до зниження відносного ризику (СОР) на 16% та зниження абсолютного ризику (САР) на 1,27% при застосуванні тикагрелору 60 мг та зниження СОР на 15% та САР на 1,19% при застосуванні тикагрелору 90 мг. При порівнянні ефективності тикагрелора 90 мг і 60 мг кращі переносимість і профіль безпеки щодо ризику кровотечі та задишки показав тикагрелор 60 мг. У зв'язку з чим для запобігання атеротромботичних ускладнень (серцево-судинна смерть, інфаркт міокарда та інсульт) у пацієнтів з інфарктом міокарда в анамнезі (інфаркт міокарда перенесений один рік і більше тому) і високим ризиком розвитку атеротромботичних ускладнень рекомендується препарат на добу у комбінації з АСК. Препарат Брілінта® 60 мг двічі на добу істотно знижував первинну комбіновану кінцеву точку серцево-судинної смерті, інфаркту міокарда та інсульту, зі зниженням кожного її компонента: СОР серцево-судинної смерті на 17%, СОР інфаркту міокарда на 1нс 25%. Тикагрелор 60 мг у комбінації з АСК знижував число смертей від серцево-судинних причин та смертей від усіх причин, хоча статистична значимість була досягнута. СМР комбінованої кінцевої точки з 1 до 360 дня (ЗМР 17%) і з 361 дня і далі (ЗБР 16%) було порівнянним, з підтриманням ефекту терапії протягом дослідження тривалістю до 48 місяців (медіана 33 місяці), тим самим показуючи, що терапію тикагрелором можна продовжувати, доки у пацієнта зберігається високий ризик розвитку атеротромботичних ускладнень. Ефективність препарату Брілінта® 60 мг двічі на добу була продемонстрована у різних підгруп пацієнтів, незалежно від маси тіла, статі, анамнезу, регіону, і не залежить від застосування інших серцево-судинних засобів, включаючи гіполіпідемічні препарати, бета-адреноблокатори, інгібітори ангіотензин (іАПФ), антагоністи рецептора ангіотензину II, блокатори кальцієвих каналів, нітрати та інгібітори протонної помпи.Показання до застосуванняБрилінта®, що застосовується одночасно з ацетилсаліциловою кислотою, показана для профілактики атеротромботичних ускладнень у дорослих пацієнтів з інфарктом міокарда в анамнезі (інфаркт міокарда перенесений один рік і більше тому) та високим ризиком розвитку атеротромботичного ускладнення.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до тикагрелору або будь-якої допоміжної речовини препарату. Активна патологічна кровотеча. Внутрішньочерепний крововилив в анамнезі. Порушення функції печінки тяжкого ступеня. Спільне застосування тикагрелору з потужними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, кетоконазолом, кларитроміцином, нефазодоном, ритонавіром та атазанавіром). Дитячий вік до 18 років (у зв'язку з відсутністю даних про ефективність та безпеку застосування у цієї групи пацієнтів). З обережністю: Схильність пацієнтів до розвитку кровотечі (наприклад, у зв'язку з нещодавно отриманою травмою, нещодавно проведеною операцією, порушеннями згортання крові, порушенням функції печінки середнього ступеня тяжкості, активною або нещодавньою шлунково-кишковою кровотечею). Пацієнти з супутньою терапією препаратами, що підвищують ризик кровотеч (тобто нестероїдні протизапальні препарати, пероральні антикоагулянти та/або фібринолітики) протягом 24 годин до прийому препарату Брілінта®. Пацієнти з інфарктом міокарда в анамнезі з попереднім ішемічним інсультом при тривалості терапії понад рік. Пацієнти з порушенням функції печінки середнього ступеня тяжкості. Пацієнти з ризиком розвитку брадикардії (наприклад, пацієнти без кардіостимулятора з синдромом слабкості синусового вузла, атріовентрикулярною блокадою 2-го або 3-го ступеня; непритомністю, пов'язаною з брадикардією). При сумісному застосуванні з препаратами, здатними викликати брадикардію. Пацієнти з бронхіальною астмою та/або хронічною обструктивною хворобою легень (ХОЗЛ) в анамнезі. Не рекомендується спільне застосування тикагрелору та високої підтримуючої дози АСК (більше 300 мг). При сумісному застосуванні тикагрелору з потужними інгібіторами глікопротеїну Р та помірними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, верапаміл та хінідин). При сумісному застосуванні селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (наприклад, пароксетин, сертралін та циталопрам) з тикагрелором. При сумісному застосуванні дигоксину та препарату Брілінта® рекомендовано ретельний клінічний та лабораторний моніторинг (частоти серцевих скорочень, та за наявності клінічних показань також ЕКГ та концентрації дигоксину в крові). При сумісному застосуванні препарату Брілінта з препаратами, що впливають на гемостаз.Побічна діяКороткий огляд профілю безпеки Профіль безпеки препарату Брілінта оцінювали у двох дослідженнях фази 3 (PLATO та PEGASUS), що включали більше 39000 пацієнтів. Нижче представлені небажані реакції, що спостерігалися у цих клінічних дослідженнях. У дослідженні PLATO пацієнти, які отримували препарат Брілінта®, частіше припиняли терапію через розвиток небажаних явищ, ніж пацієнти, які отримували клопідогрел (7,4% порівняно з 5,4%). У дослідженні PEGASUS частота припинення лікування через розвиток небажаних явищ була вищою при прийомі препарату Брілінта®, ніж при монотерапії АСК (16,1% у групі тикагрелору 60 мг +АСК порівняно з 8,5% у групі монотерапії АСК). Найпоширенішими небажаними реакціями у пацієнтів, які приймали тикагрелор, були кровотечі та задишка. Список небажаних реакцій у вигляді таблиці Небажані реакції з клінічних досліджень препарату Брілінта® викладені за класом системи органів та частотою розвитку та перераховані у порядку зменшення серйозності. Частота розвитку небажаних реакцій визначається з використанням наступних умовних позначень: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, Таблиця 1. Небажані реакції щодо частоти розвитку та класу системи органів, що відзначалися у клінічних дослідженнях фази 3 PLATO та PEGASUS Клас систем органів Дуже часто Часто Не часто Доброякісні, злоякісні та неуточнені новоутворення (включаючи кісти та поліпи) Кровотечі з пухлини Порушення з боку крові та лімфатичної системи Кровотечі, пов'язані із захворюваннями крові-b Порушення з боку імунної системи Реакції гіперчутливості, включаючи ангіоневротичний набряк Порушення з боку обміну речовин та харчування Гіперурикемія-d Подагра/подагричний артрит Порушення психіки Сплутаність свідомості Порушення з боку нервової системи Запаморочення, непритомність, головний біль Внутрішньочерепний крововилив Порушення з боку органу зору Крововиливи в оці Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Вертіго Вушна кровотеча Порушення з боку судин Артеріальна гіпотензія Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Задишка Кровотечі з органів дихальної системи Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Шлунково-кишкова кровотеча-g, діарея, нудота, диспепсія, запор Ретроперитонеальна кровотеча Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Підшкірна або шкірна кровотеча-h, свербіж шкіри, висип Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини М'язові кровотечі-i Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Кровотеча із сечовивідних шляхів-j Порушення з боку статевих органів та молочної залози Кровотеча із статевих органів-k Лабораторні та інструментальні дані Підвищення концентрації креатиніну у крові-d Травми, інтоксикації та ускладнення маніпуляцій Кровотеча після маніпуляцій, травматична кровотеча-l а Наприклад, кровотеча з пухлини сечового міхура, пухлини шлунка, пухлини товстої кишки. b наприклад, підвищена тенденція до утворення синців, спонтанна гематома, геморагічний діатез. з зазначено при постмаркетинговому застосуванні. d наведена частота відхилень лабораторних показників (підвищення концентрації сечової кислоти вище за верхню межу норми від вихідного значення, яке було в межах норми або менше нижньої межі норми. Підвищення концентрації креатиніну > 50% від вихідного значення), а не частота повідомлень про небажані явища. е, наприклад, кон'юнктивальний, ретинальний, інтраокулярний крововилив. f наприклад, епістаксис (носова кровотеча), кровохаркання. g, наприклад, гінгівальна кровотеча, ректальна кровотеча, кровотеча з виразки шлунка. h, наприклад, екхімоз, шкірна геморагія, петехія. i наприклад, гемартроз, крововилив у м'яз. j наприклад, гематурія, геморагічний цистит. k, наприклад, вагінальна кровотеча, гематоспермія, постменопаузальна кровотеча. l наприклад, забій, травматична гематома, травматична кровотеча. Опис деяких небажаних реакцій Кровотеча У дослідженнях PLATO та PEGASUS використовувалися такі визначення кровотечі: Велике летальне/загрозливе життя кровотеча за визначенням PLATO: летальна або будь-яка внутрішньочерепна крововилив, або кровотеча в порожнину перикарда з тампонадою серця; або з гіповолемічним шоком або тяжкою артеріальною гіпотензією, що вимагають застосування вазоконстрикторів/інотропних препаратів або проведення оперативного втручання, або клінічно явна кровотеча, що супроводжується зниженням концентрації гемоглобіну більш ніж на 50 г/л, або трансфузією 4 або більше одиниць еритроцитів. Велика інша кровотеча за визначенням PLATO: що викликає суттєву недієздатність пацієнта або клінічно явну кровотечу, що супроводжується зниженням концентрації гемоглобіну на 30-50 г/л, або трансфузією 2-3 одиниць еритроцитів. Мінімальна кровотеча за визначенням PLATO: вимагає медичного втручання для зупинки або лікування кровотечі. Велика кровотеча за визначенням TIMI: летальний або будь-який внутрішньочерепний крововилив, або клінічно явні ознаки кровотечі, пов'язаної зі зниженням концентрації гемоглобіну на 50 г/л або більше, або якщо дані про гемоглобіні відсутні, то зниження гематокриту на 15%. Велика інша кровотеча за визначенням TIMI: не летальна, не внутрішньочерепна велика кровотеча за визначенням TIMI. Мінімальна кровотеча за визначенням TIMI: клінічно явна кровотеча, що супроводжується зниженням концентрації гемоглобіну на 30-50 г/л. Кровотеча, яка потребує медичного втручання, за визначенням TIMI: вимагає медичного втручання або призводить до госпіталізації або невідкладного обстеження. Літальна кровотеча: призводить до смерті пацієнта протягом 7 днів. Дані про випадки кровотеч у дослідженні PLATO (оцінка за Каплан-Мейєром (%) до 12 місяця) Брилінта® та клопідогрел не відрізнялися за частотою великих кровотеч загалом за критеріями PLATO (11,6% та 11,2%, відповідно), летальних/загрозливих для життя кровотеч за критеріями PLATO (5,8% в обох групах). Однак частота сукупності великих та малих кровотеч за критеріями PLATO була вищою у групі тикагрелору (16,1%) порівняно з клопідогрелом (14,6%, р=0,0084). Відмічено кілька випадків летальної кровотечі: 20 (0,2% пацієнтів) у групі тикагрелору та 23 (0,3% пацієнтів) у групі клопідогрелу. Вік, стать, маса тіла, етнічна приналежність, географічний регіон, супутні захворювання, супутня терапія, анамнез, включаючи попередній інсульт та транзиторну ішемічну атаку, не впливали на частоту великих кровотеч загалом та не пов'язані з процедурами за критеріями PLATO. Не було виявлено груп із підвищеним ризиком кровотеч. Кровотеча, пов'язана з АКШ: У дослідженні PLATO у 42% пацієнтів з 1584 (12% з когорти), підданих АКШ, розвивалися великі летальні/ загрозливі для життя кровотечі без відмінностей в обох групах лікування. Літальна кровотеча, пов'язана з АКШ, відзначалася у 6 пацієнтів у кожній групі лікування. Кровотеча, не пов'язана з АКШ, та кровотеча, не пов'язана з процедурами: Брілінта® та клопідогрел не відрізнялися за частотою випадків великого летального/ загрозливого життя кровотечі, не пов'язаного з АКШ за критеріями PLATO, але при застосуванні тикагрелору частіше розвивалися великі кровотечі в цілому за критеріям PLATO (4,5% порівняно з 3,8%; р=0,0264). Якщо видалити випадки розвитку кровотеч, пов'язаних з процедурами, у групі тикагрелору відзначалося більше кровотеч (3,1%), ніж у групі клопідогрелу (2,3%; р=0,0058). Припинення лікування внаслідок кровотеч, не пов'язаних з процедурами, було більш частим на тлі тикагрелору (2,9%) порівняно з клопідогрелом (1,2%, р Внутрішньочерепний крововилив: У групі тикагрелору розвивалося більше внутрішньочерепних крововиливів, не пов'язаних з процедурами (n=27 крововиливів у 26 пацієнтів, 0,3%), ніж у групі клопідогрелу (n=14 крововиливів, 0,2%), з яких 1 на тикагрелорі та 1 на клопідогрелі були летальними. Однак не було значних відмінностей за загальним числом летальних кровотеч. Відсоток внутрішньочерепних крововиливів був низьким в обох групах лікування, враховуючи значні супутні захворювання та фактори ризику розвитку серцево-судинних ускладнень у досліджуваній популяції. Дані про випадки кровотеч у дослідженні PEGASUS (оцінка за Каплан-Мейєром (%) на 36 місяць) У дослідженні PEGASUS великі кровотечі за визначенням TIMI при застосуванні препарату Брілінта 60 мг двічі на добу виникали частіше (2,3%), ніж при монотерапії АСК (1,1%). Не спостерігалося підвищення ризику летальних кровотеч, лише незначне збільшення частоти внутрішньочерепного крововиливу (0,6%) порівняно з монотерапією АСК (0,5%). Відмічено кілька випадків летальних кровотеч: 11 (0,3%) у групі препарату Брілінта® 60 мг та 12 (0,3%) у групі монотерапії АСК. Підвищений ризик розвитку великих кровотеч за визначенням TIMI при застосуванні препарату Брілінта 60 мг був обумовлений, головним чином, вищою частотою інших великих кровотеч за визначенням TIMI за рахунок явищ з боку шлунково-кишкового тракту. На фоні застосування препарату Брілінта® 60 мг відмічено підвищення частоти великих або малих кровотеч за визначенням TIMI (3,4% при застосуванні препарату Брілінта® 60 мг порівняно з 1,4% при монотерапії АСК), великих кровотеч за визначенням PLATO 5% порівняно з 1,4%) та великих або малих кровотеч за визначенням PLATO (15,2% порівняно з 6,2%). Припинення лікування внаслідок кровотеч було більш частим при прийомі препарату Брілінта 60 мг, ніж при монотерапії АСК (6,2% та 1,5%, відповідно). Більшість цих кровотеч були менш важкими (класифікували як кровотечі, що вимагають медичного втручання, за визначенням TIMI), наприклад, носова кровотеча, синець, гематоми. Профіль великої кровотечі за визначенням TIMI, великої або малої кровотечі за визначенням TIMI та великої кровотечі за визначенням PLATO у препарату Брілінта® 60 мг був порівнянний у кількох заздалегідь визначених підгрупах (наприклад, залежно від віку, статі, маси тіла, раси, географічного регіону) , супутніх захворювань, супутньої терапії та історії хвороби). Внутрішньочерепний крововилив: спонтанний внутрішньочерепний крововилив відзначали зі схожою частотою при застосуванні препарату Брілінта 60 мг та монотерапії АСК (n=13 крововиливів, 0,2% в обох групах лікування). Частота внутрішньочерепного крововиливу внаслідок травми та процедури була трохи вищою при застосуванні препарату Брілінта 60 мг (n=15 крововиливів, 0,2%) порівняно з монотерапією АСК (n=10 крововиливів, 0,1%). Відмічено 6 летальних внутрішньочерепних крововиливів при прийомі препарату Брілінта® 60 мг та 5 – при монотерапії АСК. Частота внутрішньочерепного крововиливу була низькою в обох групах лікування, враховуючи значні супутні захворювання та фактори ризику розвитку серцево-судинних ускладнень у досліджуваній популяції. Задишка У дослідженні PLATO небажані явища у вигляді задишки розвивалися у 13,8% пацієнтів, які отримували тикагрелор 90 мг двічі на добу, та у 7,8% пацієнтів, які приймали клопідогрел 75 мг один раз на добу. Більшість явищ задишки були від слабких до помірних за своєю інтенсивністю і часто дозволялися без скасування терапії. Зазвичай задишка розвивалася на початку терапії і у 87% пацієнтів являла собою одноразовий епізод. Задишка у вигляді серйозного небажаного явища відзначалася у 0,7% пацієнтів, які отримували тикагрелор, та у 0,4% пацієнтів, які приймали клопідогрел. Пацієнти, у яких відзначали розвиток задишки, були більш літніми і найчастіше вихідними з задишкою, застійною серцевою недостатністю, ХОЗЛ або бронхіальною астмою. Дані дослідження PLATO не свідчать про те, що більш висока частота розвитку задишки на тлі препарату Брілінта пов'язана з розвитком нового або погіршенням наявного захворювання серця або легень. Препарат Брілінта не впливає на показники функції зовнішнього дихання. У дослідженні PEGASUS задишка відзначалася у 14,2% пацієнтів, які приймали препарат Брілінта® 60 мг двічі на добу, та у 5,5% пацієнтів на монотерапії АСК. Як і в дослідженні PLATO, більшість випадків задишки були від слабких до помірних за своєю інтенсивністю.Взаємодія з лікарськими засобамиТикагрелор, головним чином, є субстратом ізоферменту CYP3A4 та слабким інгібітором ізоферменту CYP3A4. Тікагрелор також є субстратом Р-глікопротеїну (P-gp) та слабким інгібітором P-gp, і може збільшувати експозицію субстратів P-gp. Вплив інших лікарських засобів на препарат Брілінта® Лікарські препарати, що метаболізуються ізоферментом CYP3A4 Інгібітори CYP3A4 Потужні інгібітори CYP3A4: спільне застосування кетоконазолу з тикагрелором збільшує Сmах та AUC тикагрелору у 2,4 та 7,3 рази, відповідно. Смах і AUC активного метаболіту знижуються на 89% і 56% відповідно. Інші потужні інгібітори CYP3A4 (кларитроміцин, нефазодон, ритонавір та атазанавір) будуть мати такі ж ефекти, тому спільне застосування потужних інгібіторів CYP3A4 з препаратом Брілінта® протипоказане. Помірні інгібітори CYP3A4: спільне застосування дилтіазему з тикагрелором збільшує Смах тикагрелора на 69%, a AUC в 2,7 рази, і знижує Смах активного метаболіту на 38%, a AUC не змінюється. Тикагрелор не впливає на плазмові концентрації дилтіазему. Інші помірні інгібітори CYP3A4 (наприклад, ампренавір, апрепітант, еритроміцин, флуконазол) будуть схожі на ефекти, і їх також можна призначати одночасно з препаратом Брілінта®. Індуктори CYP3A4 Спільне застосування рифампіцину з тикагрелором знижує Сmах та AUC тикагрелору на 73% та 86%, відповідно. Стах активного метаболіту не змінюється, а AUC знижується на 46%. Інші індуктори CYP3A4 (наприклад, фенітоїн, карбамазепін та фенобарбітал), мабуть, також знижуватимуть експозицію тикагрелору. Спільне застосування тикагрелору з потужними індукторами CYP3A може зменшувати експозицію та ефективність тикагрелору, тому слід уникати їхнього спільного застосування з препаратом Брілінта®. Циклоспорин (інгібітор P-gp та CYP3A) Спільне застосування циклоспорину (600 мг) з тикагрелором збільшує Сmах та AUC тикагрелору у 2,3 та 2,8 разів, відповідно. При цьому відзначається збільшення AUC активного метаболіту на 32% та зниження Сmах на 15% у присутності циклоспорину. Немає даних про спільне застосування тикагрелору з іншими потужними інгібіторами глікопротеїну Р та помірними інгібіторами CYP3A4 (наприклад, верапаміл та хінідин), які можуть підвищити експозицію тикагрелору. Якщо не можна уникнути їхнього спільного застосування, воно має здійснюватися з обережністю. Інші За результатами досліджень фармакологічних взаємодій супутнє застосування тикагрелору з гепарином, еноксапарином та АСК або десмопресином не впливає на фармакокінетику тикагрелору, його активного метаболіту та АДФ-індуковану агрегацію тромбоцитів. У разі клінічних показань до призначення препаратів, що впливають на гемостаз, вони повинні застосовуватися з обережністю в комбінації з тикагрелором. При щоденному вживанні великих обсягів грейпфрутового соку (по 200 мл 3 десь у день) відзначалося 2-кратное збільшення експозиції тикагрелора. Очікується, що таке збільшення експозиції тикагрелору не має клінічного значення для більшості пацієнтів. Вплив препарату Брілінта на інші лікарські препарати Лікарські препарати, що метаболізуються ізоферментом CYP3A4 Симвастатин: супутнє застосування тикагрелору та симвастатину підвищує Сmах та AUC симвастатину на 81% та 56%, відповідно, і збільшує Сmах та AUC симвастатинової кислоти на 64% та 52%, відповідно, при цьому, у деяких випадках ці показники підвищуються у 2-3 рази. Спільне застосування симвастатину у дозі вище 40 мг на добу. з тикагрелором може призводити до розвитку побічних ефектів симвастатину, і необхідно оцінити співвідношення потенційного ризику та користі. Симвастатин не впливав на плазмову концентрацію тикагрелору. Такий вплив тикагрелор може на ловастатин. Не рекомендується спільне застосування тикагрелору із симвастатином або ловастатином у дозі понад 40 мг. Аторвастатин: супутнє застосування аторвастатину та тикагрелору підвищує Сmах та AUC аторвастатинової кислоти на 23% та 36%, відповідно. Подібне збільшення значень AUC та Сmах спостерігається для всіх метаболітів аторвастатинової кислоти. Це підвищення визнано клінічно не значущим. Схожий вплив на інші статини, які метаболізуються ізоферментом CYP3A4, не може бути виключено. У дослідженні PLATO пацієнти, які отримували тикагрелор, приймали різні статини за відсутності будь-яких побоювань щодо безпеки у 93% пацієнтів, які приймали цю групу препаратів. Тикагрелор – слабкий інгібітор ізоферменту CYP3A4. Спільне застосування тикагрелору та субстратів ізоферменту CYP3A4 з вузьким терапевтичним індексом (наприклад, цизаприд або алкалоїди ріжків) не рекомендується, оскільки тикагрелор може збільшувати експозицію цих препаратів. Субстрати P-gp (включаючи дигоксин, циклоспорин) Супутнє застосування тикагрелору з дигоксином підвищувало Сmах та AUC дигоксину на 75% та 28% відповідно. При сумісному прийомі з тикагрелором середнє значення мінімальної концентрації дигоксину збільшувалося приблизно на 30%, у деяких індивідуальних випадках у два рази. Сmах та AUC тикагрелору та його активного метаболіту при застосуванні дигоксину не змінювалися. Тому рекомендується проводити відповідний клінічний та/або лабораторний моніторинг (частоти серцевих скорочень, та за наявності клінічних показань також ЕКГ та концентрації дигоксину в крові) при одночасному застосуванні тикагрелору та P-gp-залежних препаратів з вузьким терапевтичним індексом, на зразок дигоксину. Не зазначено впливу тикагрелору на концентрацію циклоспорину у крові. Лікарські препарати, що метаболізуються ізоферментом CYP2C9 Супутнє застосування тикагрелору та толбутаміду не змінювало плазмові концентрації жодного з цих препаратів, що свідчить про те, що тикагрелор не є інгібітором ізоферменту CYP2C9, і, малоймовірно, що він впливає на CYP2C9-опосередкований метаболізм препаратів, подібних до бутвару. Оральні контрацептиви Спільне застосування тикагрелору, левоноргестрелу та етинілестрадіолу збільшує експозицію етинілестрадіолу приблизно на 20%, але не впливає на фармакокінетику левоноргестрелу. Не очікується клінічно значущого впливу на ефективність контрацепції при одночасному застосуванні левоноргестрелу, етинілестрадіолу та тикагрелору. Лікарські препарати, здатні викликати брадикардію У зв'язку з виявленням, в основному, безсимптомних шлуночкових пауз та брадикардії, слід з обережністю приймати препарат Брілінта одночасно з лікарськими засобами, які здатні викликати брадикардію. Однак у дослідженні PLATO не спостерігалося клінічно значущих небажаних явищ при спільному застосуванні з одним або більше препаратами, які можуть викликати брадикардію (наприклад, 96% пацієнтів одночасно приймали бета-адреноблокатори, 33% - блокатори "повільних" кальцієвих каналів, дилтіазем та верапаміл, та 4% – дигоксин). Інша супутня терапія У клінічних дослідженнях препарат Брілінта® переважно призначався спільно з АСК, інгібіторами протонної помпи, статинами, бета-адреноблокаторами, інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту та антагоністами рецепторів ангіотензину в рамках тривалого прийому для лікування супутніх захворювань, а також з IIIa рецепторів для внутрішньовенного введення у межах короткострокової терапії. За результатами цих досліджень не виявлено клінічно значимих небажаних взаємодій. Спільне застосування препарату Брілінта® з гепарином, еноксапарином або десмопресином не впливало на активований частковий тромбопластиновий час (АЧТВ), активований час згортання (АВС) та дослідження фактора Ха, проте внаслідок потенційної фармакодинамічної взаємодії, слід дотримуватись обережності. на гемостаз. У зв'язку з повідомленнями про підшкірні крововиливи на фоні застосування селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (наприклад, пароксетин, сертралін і циталопрам), рекомендується бути обережним при їх спільному прийомі з тикагрелором, оскільки можливе підвищення ризику розвитку кровотечі.Спосіб застосування та дозиДля прийому всередину. Препарат Брілінта® можна приймати незалежно від часу їди. Застосування препарату Брілінта® слід починати з одноразової дози навантаження 180 мг (дві таблетки по 90 мг) і потім продовжувати прийом по 90 мг двічі на добу. Для пацієнтів із утрудненням ковтання таблетку (або 2 таблетки – у разі прийому навантажувальної дози) слід подрібнити до стану дрібного порошку, розмішати у половині склянки питної води та одразу ж випити отриману суспензію. Залишки змішати з додатковою половиною склянки питної води та випити отриману суспензію. Суспензію можна вводити через назогастральний зонд (СН8 або більшого розміру). Після введення суспензії необхідно промити назогастральний зонд водою, щоб доза препарату повністю потрапила до шлунка пацієнта. Пацієнти, які приймають препарат Брілінта, повинні щодня приймати ацетилсаліцилову кислоту (від 75 мг до 150 мг при постійному прийомі), якщо відсутні специфічні протипоказання. Слід уникати перерв у терапії. Пацієнт, який пропустив прийом препарату Брілінта®, повинен прийняти лише одну таблетку 90 мг (наступна доза) у намічений час. При переведенні пацієнтів на препарат Брілінта першу дозу слід призначити протягом 24 годин після прийому останньої дози іншого антиагрегантного препарату. Рекомендується проводити терапію препаратом Брілінта протягом 12 місяців, крім випадків клінічної необхідності в достроковій відміні препарату. Після 12 місяців терапії пацієнти, які приймали препарат Брілінта 90 мг двічі на добу, можуть бути переведені на прийом препарату Брілінта 60 мг двічі на добу без перерви в терапії. У пацієнтів з ГКС дострокова відміна будь-якої антиагрегантної терапії, включаючи препарат Брілінта®, може підвищити ризик серцево-судинної смерті або інфаркту міокарда внаслідок основного захворювання. Необхідно уникати передчасного припинення прийому препарату. Літні пацієнти Не потрібна корекція дози. Пацієнти з нирковою недостатністю Не потрібно коригувати дозу препарату у пацієнтів з нирковою недостатністю. Відсутня інформація про застосування препарату Брілінта у пацієнтів на гемодіалізі, тому його застосування у цих пацієнтів не показано. Пацієнти з печінковою недостатністю Не потрібно коригувати дозу препарату у пацієнтів з печінковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості. Не проводилися дослідження препарату Брілінта у пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня, тому його застосування у цих пацієнтів протипоказане. Діти Безпека та ефективність препарату Брілінта® у дітей віком до 18 років за схваленим у дорослих показанням не встановлена.ПередозуванняТикагрелор добре переноситься у одноразовій дозі препарату до 900 мг. У єдиному дослідженні зі збільшенням дози несприятливий вплив на шлунково-кишковий тракт був дозолімітуючим. Іншими клінічно значущими небажаними реакціями, які можуть спостерігатися при передозуванні, є задишка та шлуночкові паузи (див. розділ "Побічна дія"). У разі передозування слід здійснювати спостереження щодо цих потенційних небажаних реакцій з можливим моніторуванням ЕКГ. Не очікується, що тикагрелор виводиться при гемодіалізі (див. розділ "Особливі вказівки"), антидот не відомий. При передозуванні слід проводити симптоматичну терапію відповідно до локальних стандартів. У зв'язку з інгібуванням тромбоцитів збільшення тривалості кровотечі є передбачуваною фармакологічною дією передозування препаратом Брілінта, тому при розвитку кровотечі необхідно проводити відповідні підтримуючі заходи.Запобіжні заходи та особливі вказівкиРизик розвитку кровотечі При призначенні препарату Брілінта® пацієнтам з підвищеним ризиком кровотеч слід оцінити співвідношення користі від профілактики атеротромботичних ускладнень та ризику кровотеч. За наявності клінічних показань препарат Брілінта® повинен застосовуватися з обережністю у таких ситуаціях: Схильність пацієнтів до розвитку кровотечі (наприклад, у зв'язку з нещодавно отриманою травмою, нещодавно проведеною операцією, порушеннями згортання крові, порушенням функції печінки середнього ступеня тяжкості, активною або нещодавньою шлунково-кишковою кровотечею). Застосування препарату Брілінта протипоказане у пацієнтів з активною патологічною кровотечею, внутрішньочерепним крововиливом в анамнезі, порушенням функції печінки тяжкого ступеня. Супутнє застосування препаратів, які можуть підвищити ризик розвитку кровотечі (наприклад, нестероїдні протизапальні препарати, пероральні антикоагулянти та/або фібринолітики, що приймаються протягом 24 годин до прийому препарату Брілінта®). Відсутні дані щодо гемостатичної ефективності трансфузій тромбоцитів при застосуванні тикагрелору у пацієнтів; циркулюючий тикагрелор може пригнічувати трансфузовані тромбоцити в крові. Оскільки при супутньому застосуванні препарату Брілінта і десмопресину не зменшувався стандартизований час кровотечі, то малоймовірно, що десмопресин ефективно купіруватиме клінічно значущу кровотечу. Антифібринолітична терапія (амінокапронова кислота або транексамова кислота) та/або терапія рекомбінантним фактором Vila можуть посилювати гемостаз. Після встановлення причини кровотечі та її усунення можна відновити терапію тикагрелором. Хірургічні втручання Перед запланованою операцією або початком прийому нових препаратів пацієнту слід поінформувати лікаря про те, що він приймає препарат Брілінта. У дослідженні PLATO у пацієнтів, що піддаються АКШ, при застосуванні препарату Брілінта® було більше кровотеч порівняно з клопідогрелом при припиненні терапії за один день до хірургічного втручання, але частота розвитку великих кровотеч після відміни терапії за 2 або більше днів до хірургічного втручання порівняно з клопідогрелом. Якщо пацієнт піддається плановій операції та не бажаний антитромботичний ефект, то терапію препаратом Брілінта слід припинити за 7 днів до операції. Пацієнти з попереднім ішемічним інсультом Пацієнти з ГКС з попереднім ішемічним інсультом можуть приймати препарат Брілінта протягом 12 місяців (дослідження PLATO). У дослідження PEGASUS були включені пацієнти з інфарктом міокарда в анамнезі з попереднім ішемічним інсультом. Тому за відсутності даних слід з обережністю проводити терапію тривалістю більше 1 року. Пацієнти з порушенням функції печінки середнього ступеня тяжкості Досвід застосування препарату Брілінта® у пацієнтів з порушенням функції печінки середнього ступеня тяжкості обмежений, тому слід бути обережним. Застосування препарату Брілінта протипоказане у пацієнтів з порушенням функції печінки тяжкого ступеня. Пацієнти з ризиком розвитку брадикардії У зв'язку з виявленням у раніше проведеному клінічному дослідженні, переважно безсимптомних шлуночкових пауз, пацієнти з підвищеним ризиком розвитку брадикардії (наприклад, пацієнти без кардіостимулятора, у яких діагностовано синдром слабкості синусового вузла, атріовентрикулярну блокаду серця 2-го або 3-го ступеня; непритомність, пов'язана з брадикардією) не були включені в основні дослідження для оцінки безпеки та ефективності тикагрелору. Тому у зв'язку з обмеженим клінічним досвідом застосування препарату у цих пацієнтів рекомендується з обережністю призначати тикагрелор таким пацієнтам. Додаткова обережність повинна дотримуватися при сумісному застосуванні препарату Брілінта з препаратами, здатними викликати брадикардію. Однак не відзначалося клінічно значущих побічних ефектів при спільному застосуванні з одним або більше препаратами, які можуть викликати брадикардію (наприклад, 96% пацієнтів одночасно приймали бета-адреноблокатори, 33% - блокатори "повільних" кальцієвих каналів, дилтіазем та верапаміл, та 4% - дигоксин). Під час дослідження PLATO з використанням добового моніторування ЕКГ по Холтеру у групі тикагрелору порівняно з клопідогрелом більше пацієнтів у гострій фазі ГКС мали шлуночкові паузи > 3 секунди. Підвищення числа шлуночкових пауз, зареєстрованих за допомогою добового моніторування по Холтеру, на фоні прийому тикагрелору відзначалося частіше у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю порівняно із загальною популяцією у гострій фазі ГКС, але не на першому місяці або порівняно з клопідогрелом. Паузи у цих пацієнтів не супроводжувалися наступними небажаними клінічними наслідками (включаючи непритомність та встановлення кардіостимулятора). Задишка Повідомлялося про задишку у пацієнтів, які приймали препарат Брілінта®. Задишка зазвичай від слабкої до помірної за інтенсивністю часто проходить без припинення терапії. У пацієнтів з бронхіальною астмою/ХОЗЛ може бути підвищений абсолютний ризик задишки на прийомі препарату Брілінта. Тикагрелор слід приймати з обережністю у пацієнтів із бронхіальною астмою та/або ХОЗЛ в анамнезі. Механізм задишки прийому тикагрелора не з'ясований. Якщо у пацієнта розвинувся новий епізод задишки, зберігається або посилилася задишка під час застосування препарату Брілінта, необхідно провести повноцінне обстеження, і у разі непереносимості, прийом препарату слід припинити. Інші На підставі спостережуваного у дослідженні PLATO взаємозв'язку між підтримуючою дозою АСК та відносною ефективністю тикагрелору порівняно з клопідогрелом, спільне застосування тикагрелору та високої підтримуючої дози АСК (більше 300 мг) не рекомендується. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не проводилося досліджень впливу препарату Брілінта® на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами. Передбачається, що препарат Брілінта не впливає або незначною мірою впливає на здатність керувати транспортом та механізмами. Під час терапії препаратом Брілінта® повідомлялося про запаморочення та сплутаність свідомості. У разі розвитку даних явищ пацієнтам слід бути обережними при керуванні транспортними засобами та іншими механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
742,00 грн
680,00 грн
Дозування: 25 мг Фасування: N100 Форма випуску таб. покриті плівковою оболонкою Упакування: упак. Производитель: Оболенское ФПО Завод-производитель: Оболенское ФПО(Россия) Действующее вещество: Дипиридамол.
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
554,00 грн
460,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.
480,00 грн
380,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.
11 602,00 грн
324,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл/1 фл. Активна речовина: ептіфібатід 0.75 мг/75 мг. Допоміжні речовини: лимонної кислоти моногідрат – 5.25 мг, натрію гідроксид (до рН 5.25) – 1.7-220 мг, вода д/і – до 1 мл. 100 мл - скляні флакони з гідролітичного скла типу 1, закупорені гумовою пробкою з алюмінієвим ковпачком і пластиковою кришечкою (1) в комплекті з пристроєм для підвішування флакона з поліетилену - пачки картонні.Опис лікарської формиРозчин для внутрішньовенного введення прозорий, безбарвний.Фармакотерапевтична групаЕптифібатид – це синтетичний циклічний гептапептид, що містить 6 амінокислотних залишків, включаючи один цистеїнамід та один меркаптопропіоніловий залишок – дезаміноцистеїніл. Ептифібатид є інгібітором агрегації тромбоцитів і відноситься до класу аргінін-гліцин-аспартат-міметиків. Ептифібатид оборотно інгібує агрегацію тромбоцитів, запобігаючи зв'язуванню фібриногену, фактору Віллебранду та інших адгезивних лігандів з глікопротеїновими IIb/IIIa рецепторами тромбоцитів. Ептифібатид викликає залежне від дози та концентрації пригнічення агрегації тромбоцитів, що було продемонстровано ex vivo з використанням аденозиндифосфату (АДФ) та інших агоністів, що індукують агрегацію тромбоцитів. Дія ептифібатиду спостерігається негайно після внутрішньовенного болюсного введення в дозі 180 мкг/кг. Режим з подальшим проведенням безперервної внутрішньовенної інфузії в дозі 2 мкг/кг/хв забезпечує більш ніж 80% інгібування агрегації тромбоцитів ex vivo, індукованої АДФ, при фізіологічних концентраціях кальцію, у більш ніж 80% пацієнтів. Інгібування агрегації тромбоцитів є оборотним; через 4 години після припинення безперервної інфузії в дозі 2 мкг/кг/хв функція тромбоцитів більш ніж на 50% відновлюється до вихідного рівня.При проведенні вимірювань АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів ex vivo при фізіологічних концентраціях кальцію (антикоагулянт D-фенілаланіл-L-проліл-L-аргінін хлорметилкетон (РРАСК)) у пацієнтів з нестабільною стенокардією та інфарктом міокарда без зуба ІК50 (концентрація, що інгібує агрегацію на 50%), що становить 557 нг/мл, та ІК80 (концентрація, що інгібує агрегацію на 80%), що становить 1107 нг/мл. Час кровотечі при застосуванні препарату Інтегрилін внутрішньовенно у вигляді болюсу та інфузії оборотно збільшується до 5 разів, цей показник повертається до початкового рівня протягом 2-6 годин після припинення інфузії. При застосуванні у вигляді монотерапії ептифібатид не має значного впливу на протромбіновий час (ПВ) та активований частковий тромбопластиновий час (АЧТВ).ФармакокінетикаФармакокінетика ептифібатиду має лінійний та дозозалежний характер при болюсному введенні у дозі від 90 до 250 мкг/кг та інфузії зі швидкістю від 0.5 до 3 мкг/кг/хв. При інфузії препарату в дозі 2.0 мкг/кг/хв у пацієнтів із ІХС середня рівноважна концентрація (Css) ептифібатиду у плазмі встановлюється в межах 1.5-2.2 мкг/мл. Така концентрація у плазмі досягається швидше, якщо інфузії передує болюсне введення у дозі 180 мкг/кг. Ступінь зв'язування ептифібатиду з білками плазми становить близько 25%. У цій же популяції пацієнтів T1/2 із плазми становить приблизно 2.5 год, плазмовий кліренс – 55-80 мл/кг/год, Vd – 185-260 мл/кг. У здорових пацієнтів частка ниркової екскреції загального кліренсу становить близько 50%; приблизно 50% кількості речовини, що виводиться, виводиться в незміненій формі. Помірне збільшення T1/2 та Vd спостерігається у пацієнтів старшого віку, пацієнтів зі зниженою масою тіла (<74 кг) та/або зниженим КК. Величина дози та стать пацієнта не впливають на фармакокінетику препарату Інтегрилін. При нирковій недостатності легкого ступеня тяжкості (КК50 мл/хв за формулою Кокрофта-Голта) корекції дози при болюсному або інфузійному введенні не потрібно. При нирковій недостатності помірного ступеня тяжкості (КК≥30-<50 мл/хв за формулою Кокрофт-Голта) рекомендується корекція дози. У пацієнтів з нирковою недостатністю помірного або тяжкого ступеня (КК<50 мл/хв) спостерігається зниження кліренсу ептифібатиду приблизно на 50% та збільшення Css у плазмі приблизно в 2 рази (див. розділи "Особливі вказівки", "Режим дозування").Клінічна фармакологіяАнтиагрегант.Показання до застосуванняРання профілактика інфаркту міокарда у пацієнтів з нестабільною стенокардією або інфарктом міокарда без зубця Q, які відзначали останній больовий напад протягом 24 годин, із змінами на ЕКГ та/або підвищенням активності кардіоспецифічних ферментів; профілактика раптового закриття судини та пов'язаних з нею гострих ішемічних ускладнень при проведенні черезшкірної транслюмінальної коронарної ангіопластики (ЧТКА). Препарат Інтегрилін призначений для застосування разом з ацетилсаліциловою кислотою та нефракціонованим гепарином.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якого з компонентів препарату; шлункові або кишкові кровотечі, серйозні генітальні та урологічні кровотечі або інші виражені патологічні кровотечі протягом останніх 30 днів; гостре порушення мозкового кровообігу протягом останніх 30 днів або геморагічний інсульт в анамнезі; наявність в анамнезі внутрішньочерепного захворювання (новоутворення, артеріовенозна мальформація, аневризму); "велике" хірургічне втручання або тяжка травма протягом останніх 6 тижнів; геморагічний діатез в анамнезі; тромбоцитопенія (<100 000 клітин/мм3); протромбіновий час більше 1,2 від контрольного або MHO≥2; виражена артеріальна гіпертензія (систолічний АТ вище 200 мм рт.ст. або діастолічний АТ вище 110 мм рт.ст.) на фоні антигіпертензивної терапії; клінічно значуща печінкова недостатність; одночасне або заплановане застосування іншого інгібітору глікопротеїнових IIb/IIIa рецепторів; тяжка ниркова недостатність (КК<30 мл/хв); необхідність проведення гемодіалізу. З обережністю Слід бути обережним при одночасному застосуванні препарату Інтегрилін з іншими препаратами, що впливають на систему гемостазу: тромболітиками, пероральними антикоагулянтами, декстраном, аденозином, НПЗЗ, включаючи сульфінпіразон, препаратами, що містять простациклін; дипіридамол; тиклопідін і клопідогрел. Ризик виникнення кровотеч при одночасному призначенні препарату Інтегрилін та стрептокінази, що використовується для лікування гострого інфаркту міокарда, збільшується. Спільне застосування препарату Інтегрилін та гепарину рекомендується у всіх випадках, за відсутності протипоказань до використання гепарину, наприклад, тромбоцитопенії, асоційованої з прийомом гепарину в анамнезі. У зв'язку з відсутністю клінічного досвіду застосовувати препарат Інтегрилін одночасно з низькомолекулярним гепарином необхідно з обережністю. Діти віком до 18 років: безпека та ефективність застосування препарату Інтегрилін у пацієнтів віком до 18 років не встановлена, у зв'язку з цим застосування цієї категорії пацієнтів не рекомендовано.Вагітність та лактаціяВагітність Клінічних досліджень із застосування препарату Інтегрилін у вагітних жінок не проводилося. Однак дослідження впливу на репродуктивну функцію проводилися на щурах та кроликах з використанням доз, що відповідно у 8 і 4 рази перевищують дозу, призначену для людини. У цих дослідженнях не було ознак порушення фертильної функції або негативного впливу на плід, пов'язаного із застосуванням ептифібатиду. Т.к. дослідження на тваринах не вважаються достатніми для прогнозу можливих реакцій у людини, препарат Інтегрилін слід застосовувати у період вагітності лише у випадках, коли користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Грудне годування Даних про проникнення ептифібатиду у грудне молоко немає. Рекомендується припинити вигодовування груддю при застосуванні препарату Інтегрилін. Застосування у дітей Безпека та ефективність застосування Інтегриліну у дітей віком до 18 років не встановлена, у зв'язку з чим застосування цієї категорії пацієнтів не рекомендовано.Побічна діяБільшість небажаних явищ при застосуванні препарату Інтегрилін пов'язані з розвитком кровотеч або виникненням порушень серця або серцево-судинної системи, що часто спостерігається в даній популяції пацієнтів. Клінічні дані Частота небажаних явищ, представлених нижче, була сформована на підставі двох клінічних досліджень ІІІ фази (PURSUIT та ESPRIT). PURSUIT – подвійне сліпе рандомізоване дослідження ефективності та безпеки застосування препарату Інтегрилін у порівнянні з плацебо для зниження смертності та кількості випадків повторного інфаркту міокарда у пацієнтів з нестабільною стенокардією або інфарктом міокарда без зубця Q. ESPRIT – подвійне сліпе, багатоцентрове, рандомізоване, плацебо-контрольоване дослідження у паралельних групах з вивчення безпеки та ефективності застосування ептифібатиду у пацієнтів із запланованим проведенням неекстренного черезшкірного коронарного втручання (ЧKB) з інтракоронарним стентуванням. Дані про небажані явища, включаючи кровотечі, у дослідженні PURSUIT отримували з моменту виписки зі стаціонару до візиту на 30 день. Явлення кровотечі у дослідженні ESPRIT реєстрували протягом 48 годин, а явища, не пов'язані з кровотечею, реєстрували протягом 30 днів. Для класифікації частоти масивних та легких кровотеч у дослідженнях PURSUIT та ESPRIT були використані критерії кровотечі TIMI (класифікація за критеріями групи з вивчення тромболізису при інфаркті міокарда). Дані дослідження PURSUIT збиралися протягом 30 днів, у той час як дані, отримані у дослідженні ESPRIT, були обмежені явищами, які виникли протягом 48 годин або до виписки, залежно від того, що сталося раніше. При застосуванні у рекомендованих терапевтичних дозах, які використовували у дослідженні PURSUIT (за участю близько 11 000 пацієнтів), кровотеча була найпоширенішим ускладненням терапії ептифібатидом. Інвазивні процедури на серці (аортокоронарне шунтування або при доступі до стегнової артерії) найчастіше супроводжувалися кровотечами. У дослідженні PURSUIT легку кровотечу визначали як спонтанну макрогематурію, спонтанний гематемезис, кровотечу зі зниженням концентрації гемоглобіну на понад 3 г/дл або зниження концентрації гемоглобіну на понад 4 г/дл без видимого джерела кровотечі. Легка кровотеча була дуже частою ускладненням застосування препарату Інтегрилін (> 1/10 або 13.1% при застосуванні препарату Інтегрилін у порівнянні з 7.6% при застосуванні плацебо). Кровотечі відзначалися частіше у пацієнтів, які одночасно одержують гепарин при проведенні ЧKB, коли активований час згортання крові (ABC) перевищував 350 с (див. розділ "Особливі вказівки", підрозділ "Застосування гепарину"). У дослідженні PURSUIT масивну кровотечу визначали як внутрішньочерепну кровотечу або зниження концентрації гемоглобіну на понад 5 г/дл. Масивні кровотечі при застосуванні препарату Інтегрилін у даному дослідженні спостерігалися дуже часто (≥1/10 або 10.8% при застосуванні препарату Інтегрилін у порівнянні з 9.3% при застосуванні плацебо), виключаючи переважну більшість пацієнтів, яким аортокоронарне шунтування не проводилося протягом 30 днів. у дослідження, у яких це явище спостерігалося нечасто. У пацієнтів, яким проводили аортокоронарне шунтування, частота кровотеч при застосуванні препарату Інтегрилін у порівнянні з пацієнтами, які отримували плацебо, не збільшувалася. У підгрупі пацієнтів, яким проводили ЧKB, обширні кровотечі спостерігалися часто: 9.7% пацієнтів при застосуванні препарату Інтегрилін порівняно з 4.6% у пацієнтів, які отримували плацебо. Частота виникнення тяжких або загрозливих для життя кровотеч при застосуванні препарату Інтегрилін становила 1.9% порівняно з 1.1% при застосуванні плацебо. При застосуванні препарату Інтегрилін помірно підвищувалася потреба в гемотрансфузіях (11.8% – Інтегрилін, 9.3% – плацебо). Небажані явища, представлені нижче, перераховані відповідно до ураження органів і систем органів та частоти народження. Частота народження визначається таким чином: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 і < 1/10), нечасто (≥1/1 000 і < 1/100), рідко (≥1/10 000 і <1/1000), дуже рідко (<1/10000, включаючи окремі випадки). Вказано абсолютну частоту повідомлень без урахування частоти при застосуванні плацебо. За наявності даних щодо окремих небажаних явищ двох досліджень (PURSUIT та ESPRIT), для визначення частоти небажаних явищ була використана найбільша зазначена частота. Слід зазначити, що зв'язок із застосуванням препарату було встановлено не всім небажаних явищ. Частота серйозних небажаних явищ, не пов'язаних із кровотечею (артеріальна гіпотензія та ін.), при застосуванні препарату Інтегрилін не відрізняється від такої при застосуванні плацебо. З боку крові та лімфатичної системи: дуже часто – кровотеча (масивні та легкі кровотечі, включали кровотечі при аортокоронарному шунтуванні доступі через стегнову артерію, шлунково-кишкові кровотечі, сечостатеві кровотечі, заочеревинні кровотечі, внутрішньочерепні кровотечі, гемат кровотечі, що знижують гематокрит/гемоглобін інші); нечасто – тромбоцитопенія. З боку нервової системи: нечасто церебральна ішемія. З боку серця: часто – зупинка серця, фібриляція шлуночків, шлуночкова тахікардія, застійна серцева недостатність, AV-блокада, фібриляція передсердь. З боку судин: часто – кардіогенний шок, артеріальна гіпотензія, флебіт. Зупинка серця, застійна серцева недостатність, фібриляція передсердь, артеріальна гіпотензія та кардіогенний шок, які часто реєстрували у дослідженні PURSUIT, являли собою явища, пов'язані з основним захворюванням. Дані післяреєстраційних спостережень З боку крові та лімфатичної системи: дуже рідко – кровотечі з летальним результатом (в основному що зачіпають ЦНС і периферичну нервову систему – геморагічний інсульт або внутрішньочерепні кровотечі); легенева кровотеча, гостра глибока тромбоцитопенія, гематома. З боку імунної системи: дуже рідко – анафілактичні реакції. З боку шкіри та підшкірних тканин: дуже рідко – висипи, небажані явища в місці введення (наприклад, кропив'янка).Взаємодія з лікарськими засобамиІнтегрилін не викликає збільшення ризику великих та малих кровотеч при одночасному застосуванні з варфарином та дипіридамолом. У пацієнтів зі значенням протромбінового часу ≥ 14.5 сек., які отримують Інтегрилін одночасно з варфарином, не відзначалося підвищення ризику кровотеч. Є обмежені дані про використання Інтегриліну у пацієнтів, які отримують тромболітичні препарати. Немає підтверджених даних, що свідчать про те, що препарат Інтегрилін підвищує ризики великих і малих кровотеч, пов'язаних з тканинним активатором плазміногену як у пацієнтів, що піддаються ЧТКА, так і у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда. Однак у клінічних дослідженнях препарат Інтегрилін підвищував ризик кровотеч при призначенні зі стрептокіназою у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда. У дослідженні у 181 пацієнта з гострим інфарктом міокарда препарат Інтегрилін (доза болюсної ін'єкції досягала 180 мкг/кг, наступної інфузії – до 2 мкг/кг/хв до 72 год) призначався одночасно зі стрептокіназою (1.5 млн.). У разі максимальної швидкості інфузії (1.3 мкг/кг/хв і 2 мкг/кг/хв) застосування Інтегриліну асоціювалося зі збільшенням частоти кровотечі та потреби в трансфузіях порівняно з монотерапією стрептокіназою. У клінічному дослідженні у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда з підйомом сегмента ST спільне застосування комбінації знижених доз тенектеплази та препарату Інтегрилії призводило до значного збільшення ризику розвитку масивних та легких кровотеч (порівняно з плацебо та застосуванням препарату Інтегрилін без тенектоплази). Препарат Інтегрилін несумісний із фуросемідом. У клінічних дослідженнях 95% пацієнтів, яким проводилося неекстронне ЧKB з інтракоронарним стентуванням, призначався клопідогрел одночасно з ацетилсаліцилової кислотою до або протягом 48 годин після ЧKB і щоденно після ЧKB Спеціальних досліджень щодо вивчення фармакокінетичної взаємодії Інтегріліну з іншими препаратами не проводилося. Однак при проведенні клінічних досліджень не було виявлено фармакокінетичної взаємодії між Інтегриліном та такими часто використовуваними у хворих на серцево-судинні захворювання препаратами, як амлодипін, атенолол, атропін, каптоприл, цефазолін, діазепам, дигоксин, дилтіазем, дифенгідрамін, ен, , лідокаїн, лізиноприл, метопролол, мідазолам, морфін, нітрати, ніфедипін, варфарин.Спосіб застосування та дозиПрепарат Інтегрилін призначений для застосування у дорослих віком 18 років та старших. Розчин для внутрішньовенного введення з концентрацією 0.75 мг/мл (для інфузій) та розчин для внутрішньовенного введення з концентрацією 2 мг/мл (для болюсного введення) повинні використовуватися спільно згідно з інструкцією. Рекомендується одночасне застосування препарату Інтергілін та гепарину, за винятком ситуацій, коли застосування гепарину протипоказане, наприклад, у разі тромбоцитопенії, пов'язаної із застосуванням гепарину, в анамнезі. Препарат Інтегрилін також призначений для одночасного застосування з ацетилсаліцилової кислоти, т.я. ацетилсаліцилова кислота є стандартним компонентом лікування пацієнтів із гострим коронарним синдромом, за винятком випадків, коли застосування ацетилсаліцилової кислоти протипоказане. Пацієнти, яким проводиться черезшкірне коронарне втручання. Рекомендована доза ептифібатиду для дорослих пацієнтів з КК≥50 мл/хв (за формулою Кокрофта-Голта): в/в болюсно у дозі 180 мкг/кг безпосередньо перед початком маніпуляції, через 10 хв після першого болюсу вводять ще 180 мкг/кг болюси. Одночасно з першим болюсом починають безперервну інфузію препарату у дозі 2.0 мкг/кг/хв. Інфузію продовжують до виписки пацієнта із стаціонару або протягом 18-24 годин після проведення ЧКВ. Мінімальна тривалість інфузії, що рекомендується, - 12 год. Пацієнти з КК≥30-<50 мл/хв, яким проводиться черезшкірне коронарне втручання (ЧКВ) Рекомендована доза ептифібатиду для дорослих пацієнтів з КК≥30-<50 мл/хв (за формулою Кокрофт-Голта): в/в болюсно в дозі 180 мкг/кг безпосередньо перед початком маніпуляції, через 10 хв після першого болюса вводять ще 180 мкг/ кг як болюса. Одночасно з першим болюсом починають безперервну інфузію препарату у дозі 1.0 мкг/кг/хв. Інфузію продовжують до виписки пацієнта зі стаціонару або протягом 18-24 годин після проведення ЧКБ. Мінімальна тривалість інфузії, що рекомендується, - 12 год. Пацієнти з гострим коронарним синдромом (пацієнти з нестабільною стенокардією або інфарктом міокарда без зубця Q) Рекомендована доза ептифібатиду для дорослих пацієнтів з КК≥50 мл/хв (за формулою Кокрофта-Голта): в/в болюсно в дозі 180 мкг/кг якомога раніше після встановлення діагнозу, потім починають безперервну інфузію в дозі 2.0 мкг/кг/ , яку продовжують до 72 год до початку операції аортокоронарного шунтування або до виписки зі стаціонару в залежності від того, що відбувається раніше. Якщо в ході лікування проводиться ЧТКА, інфузію продовжують ще протягом 20-24 год після ЧТКА, максимальна загальна тривалість введення становить 96 год. Пацієнти з гострим коронарним синдромом (пацієнти з нестабільною стенокардією або інфарктом міокарда без зубця Q) та КК≥30-<50 мл/хв. Рекомендована доза ептифібатиду для дорослих пацієнтів з КК≥30-<50 мл/хв (за формулою Кокрофта-Голта): внутрішньовенно болюсно в дозі 180 мкг/кг якомога раніше після постановки діагнозу, потім негайно починають безперервну інфузію в дозі1. /кг/хв, яку продовжують до 72 год до початку операції аортокоронарного шунтування або до виписки зі стаціонару залежно від того, що відбувається раніше. Якщо в ході лікування проводиться ЧТКА, інфузію продовжують ще протягом 20-24 год після ЧТКА, максимальна загальна тривалість введення становить 96 год. Для розрахунку КК в мл/хв використовують формулу Кокрофт-Голта з показником фактичної маси тіла: Чоловіки: (140 - вік у роках) × (фактична маса тіла в кг)/72 × (сироватковий креатинін у мг/дл) Жінки: (140 - вік у роках) × (фактична маса тіла в кг) × (0.85)/72 × (сироватковий креатинін в мг/дл) Пацієнтам з масою тіла понад 121 кг вводять не більше 22.6 мг препарату у вигляді болюсу та не більше 15 мг/год (при концентрації креатиніну нижче 2.0 мг/дл) або 7.5 мг/год (при концентрації креатиніну від 2.0 до 4.0 мг/дл) як інфузії. Екстрене або планове хірургічне втручання Якщо в ході терапії препаратом Інтегрилін пацієнту необхідна екстрена або невідкладна операція на серці, інфузію слід негайно припинити. Якщо пацієнту необхідне планове втручання, інфузію слід припинити, щоб дати час відновлення функції тромбоцитів до нормального рівня. Пацієнти, яким потрібне проведення тромболітичної терапії (наприклад, трансмуральний інфаркт міокарда з новим патологічним зубцем Q на ЕКГ) Досвід застосування цієї групи пацієнтів відсутній, застосування препарату не рекомендується. Інструкції щодо введення препарату Інтегрилін 1. Перед введенням розчин слід перевірити на наявність помутніння чи сторонніх частинок чи зміни забарвлення; розчин можна вводити лише за їх відсутності. Під час введення захисту від світла не потрібно. 2. Препарат Інтегрилін можна вводити в одній системі з альтеплазою, сульфатом атропіну, добутаміном, гепарином, лідокаїном, петидином, метопрололом, мідазоламом, морфіном, нітрогліцерином, верапамілом. Препарат Інтегрилін не можна вводити в одній системі з фуросемідом. 3. Препарат Інтегрилін можна вводити в одній системі з 0.9% розчином хлориду натрію або його сумішшю з 5% декстрозою. При використанні будь-якого з цих розчинників розчин для введення може також містити до 60 ммоль/л калію хлориду. Несумісності з матеріалами, що використовуються для виготовлення систем для внутрішньовенного введення, не відзначалося. Не рекомендовано змішувати препарат Інтегрилін із лікарськими препаратами, сумісність із якими не встановлена. 4. Для болюсного введення препарат Інтегрілін слід набрати в шприц із флакона, що містить 10 мл препарату і ввести внутрішньовенно струминно протягом 1-2 хв. 5. Відразу після болюсного введення слід розпочати внутрішньовенну краплинну інфузію препарату. За наявності насоса, що дозволяє регулювати швидкість інфузії, препарат Інтегрилін можна вводити безпосередньо з флакона, що містить 100 мл препарату, не розбавляючи. Система для введення препарату Інтегрилін з флакона, що містить 100 мл препарату, повинна мати відведення повітря; голку для приєднання системи до флакона слід вводити через центр пробки флакона. Залишок препарату у флаконі не підлягає подальшому використанню і його необхідно утилізувати.ПередозуванняІнформація про передозування препаратом Інтегрилін у людини обмежена. Симптоми: ознак серйозних небажаних явищ, пов'язаних з випадковим застосуванням великих доз при болюсному введенні, швидким інфузійним введенням, що повідомлялося як про передозування, або перевищенням кумулятивних доз, не спостерігалося. Повідомлялося про 9 пацієнтів, які в рамках клінічного дослідження PURSUIT отримали болюсну дозу та/або інфузійну дозу, що більш ніж у 2 рази перевищила зазначену в протоколі, або які були ідентифіковані дослідником як такі, що отримали передозування. При цьому не спостерігалося масивних кровотеч у жодного з пацієнтів; одному пацієнту було проведено аортокоронарне шунтування, і у нього спостерігалася лише помірна кровотеча. У жодного пацієнта не спостерігалося внутрішньочерепних кровотеч. При передозуванні препарату Інтегрилін не виключено можливості розвитку кровотеч. Лікування: у зв'язку з коротким T1/2 та швидким кліренсом, активність препарату Інтегрилін можна швидко знизити шляхом припинення інфузії. Препарат Інтегрилін може також виводитись шляхом гемодіалізу. У деяких випадках для лікування передозування може знадобитися переливання крові.Запобіжні заходи та особливі вказівкиІнтегрилін призначений для використання лише в умовах стаціонару. Кровотечі Препарат Інтегрилін є антитромботичним засобом, що пригнічує агрегацію тромбоцитів; тому всі пацієнти повинні бути ретельно обстежені для виявлення можливих кровотеч, особливо жінки, пацієнти похилого віку, а також хворі з низькою масою тіла, які мають найбільший ризик кровотеч (див. розділ "Побічна дія"). При виникненні серйозної кровотечі, яку не вдається зупинити шляхом накладення пов'язки, що давить, слід негайно припинити інфузію препарату і будь-якого супутнього гепарину. Ризик кровотечі у пацієнтів, яким проводиться ЧТКА, найбільший у місці артеріального доступу. Необхідно ретельно контролювати місця можливої кровотечі, наприклад, місце введення катетера, місце артеріопункції, венопункції або голкової пункції, місце венесекції, слід мати на увазі можливість кровотечі із ШКТ та сечостатевих шляхів, заочеревинних кровотеч. Також можливі кровотечі у ЦНС та периферичній нервовій системі. Контроль за доступом до стегнової артерії При застосуванні Інтегриліна ризик кровотечі найбільш великий у місці введення катетера в стегнову артерію під час проведення ЧТКА. Слід з обережністю проводити пункцію стегнової артерії та переконатися в тому, що пунктована лише її передня стінка. Інтродьюсер з стегнової артерії можна видалити після відновлення коагуляційної функції до норми (активований час згортання крові - менше 180 с, зазвичай через 2-6 годин після відміни гепарину). Після видалення інтродьюсера слід провести гемостаз з ретельним наглядом до виписки зі стаціонару. Тромбоцитопенія та імуногенність, пов'язані із застосуванням інгібіторів IIb/IIIa рецепторів Препарат Інтегрилін пригнічує агрегацію тромбоцитів, але не впливає на їхню життєздатність. Частота розвитку тромбоцитопенії була низькою і схожою на пацієнтів, які отримували плацебо, що спостерігалося як у ході клінічних досліджень, так і в рідкісних повідомленнях про випадки розвитку імунної тромбоцитопенії при проведенні постреєстраційних спостережень. Наявність у плазмі переносимих факторів, які можуть зв'язуватися з ептифібатидом та глікопротеїновими IIb/IIIa рецепторами означає, що може розвинутись імунна тромбоцитопенічна відповідь при вперше проведеному застосуванні інгібіторів глікопротеїнових IIb/IIIa рецепторів або у пацієнтів, які повторно отримують еп. Механізм (імунний та/або не імунний) впливу ептифібатиду на розвиток тромбоцитопенії повністю не вивчений. У зв'язку з тим, що повторна дія будь-якого інгібітору глікопротеїнових IIb/IIIa рецепторів (абциксимабу або ептифібатиду та ін.) або первинна дія інгібіторів глікопротеїнових IIb/IIIa рецепторів, може супроводжуватися тромбоцитопенічним імуно-опосередкованим контролем. що супроводжуються артеріальною гіпотензією та/або іншими симптомами гіперчутливості. При підтвердженні зменшення кількості тромбоцитів до < 100 000/мм3 або гострої глибокої тромбоцитопенії слід негайно розглянути припинення лікування будь-якими лікарськими препаратами, які можуть мати тромбоцитопенічну дію, в т.ч. ептифібатидом, гепарином та клопідогрелом. Необхідно розпочати підтримуючу терапію, а також проводити моніторинг кількості тромбоцитів для корекції лікування та встановлення етіології. Якщо тромбоцитопенія не пов'язана із застосуванням ептифібатиду, терапія може бути відновлена після нормалізації кількості тромбоцитів. Збільшення часу кровотечі Час кровотечі при застосуванні препарату Інтегрилін внутрішньовенно у вигляді болюсу та інфузії збільшується до 5 разів. Це збільшення є швидко оборотним після припинення інфузії, цей показник повертається до вихідного рівня протягом 2-6 годин. При застосуванні у вигляді монотерапії препарат Інтегрилін не має значного впливу на протромбіновий час (ПВ) та АЧТВ. Застосування гепарину Спільне застосування препарату Інтегрилін та гепарину рекомендується у всіх випадках, за відсутності протипоказань до використання гепарину, наприклад, тромбоцитопенії, асоційованої з прийомом гепарину, в анамнезі. Пацієнти з нестабільною стенокардією або інфарктом міокарда без зубця Q Для пацієнтів з масою тіла 70 кг та більше рекомендована болюсна доза становить 5000 ОД, наступна постійна інфузія 1000 ОД/год. Для пацієнтів з масою тіла менше 70 кг болюсна доза становить 60 ОД/кг, наступна інфузія 12 ОД/кг/год. Слід проводити моніторинг показника АЧТБ для підтримки значень у діапазоні 50-70 с. Коронарна ангіопластика При проведенні ЧТКА у пацієнтів необхідно контролювати ABC (активований час зсідання), його значення мають бути в межах 300-350 с. При перевищенні значення АВС крові 300 с застосування гепарину потрібно припинити і не відновлювати до зниження значення менше 300 с. Неекстренна ЧТКА з інтракоронарним стентуванням Для пацієнтів, яким не вводився гепарин протягом 6 годин перед втручанням, рекомендується початкове болюсне введення гепарину у дозі 60 ОД/кг. Цільовий показник ABC під час процедури становить 200-300 секунд. В ході процедури ЧТКА можна додатково вводити болюсно гепарин для підтримки показника ABC в цьому діапазоні. Пацієнти з печінковою недостатністю Досвід застосування ептифібатиду у пацієнтів із печінковою недостатністю вкрай обмежений (див. розділ "Протипоказання"). При печінковій недостатності препарат слід застосовувати обережно, т.к. у таких пацієнтів препарат може вплинути на згортання крові. Пацієнти з нирковою недостатністю При нирковій недостатності легкого ступеня тяжкості (КК≥50 мл/хв за формулою Кокрофт-Голта) препарат Інтегрилін може безпечно застосовуватися у стандартному дозуванні. При нирковій недостатності помірного або тяжкого ступеня (КК<50 мл/хв за формулою Кокрофт-Голта) кліренс ептифібатиду знижений приблизно на 50%, а рівноважні концентрації в плазмі збільшені приблизно в 2 рази. У пацієнтів з нирковою недостатністю помірного або тяжкого ступеня, яким проводяться звичайні інфузії у дозі 2 мкг/кг/хв, підвищений ризик кровотеч. Тому у таких пацієнтів дозу під час інфузії слід знизити до 1 мкг/кг/хв (див. розділ "Режим дозування"). Клінічних досліджень за участю пацієнтів, які перебувають на діалізі, не проводилося. Застосування у дітей Безпека та ефективність застосування препарату Інтегрилін у дітей не встановлена. Моніторування лабораторних показників Зміна лабораторних показників у процесі лікування препаратом Інтегрилін є наслідком відомих фармакологічних властивостей препарату, наприклад, інгібування агрегації тромбоцитів. Таким чином, зміни лабораторних показників, що характеризують кровотечу (наприклад, час кровотечі), часто спостерігаються і є очікуваними. При застосуванні препарату Інтегрилін та при застосуванні плацебо не спостерігалося очевидних відмінностей у таких показниках, як гемоглобін, гематокрит, кількість тромбоцитів, показники функції печінки (концентрація АСТ, АЛТ, ЛФ та концентрація білірубіну) та функції нирок (концентрація сироваткового креатиніну, азоту) . Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами Досліджень, присвячених впливу эптифибатида на здатність керувати транспортними засобами чи працювати з механізмами, не проводилося. Фармакологічні властивості эптифибатида свідчать про відсутність будь-якого негативного впливу діяльність такого роду. Оцінюючи здатність виконувати дії, що вимагають швидкого прийняття рішень, спеціальних рухових та когнітивних навичок, необхідно враховувати загальний стан пацієнта та профіль небажаних явищ ептифібатиду.Умови відпустки з аптекЗа рецептом
608,00 грн
512,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Ацетилсаліцилова кислота – 75 мг/150 мг, магнію гідроксид – 15,2 мг/30,39 мг; Допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, мікрокристалічна целюлоза (тип 101 або 102), магнію стеарат, крохмаль картопляний; Оболонка: гіпромелоза, макрогол 6000, тальк. По 10 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої. По 1, 2, 3, 4, 5, 6, 12 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону. По 30 або 100 таблеток у банки темного скла для зберігання лікарських засобів у комплекті з кришкою, що натягується з поліетилену, або кришкою, що нагвинчується з поліетилену. 1 банку разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою, білого кольору без гравіювання.Фармакотерапевтична групаАнтиагрегантний засіб.ФармакокінетикаАцетилсаліцилова кислота Ацетилсаліцилова кислота всмоктується із шлунково-кишкового тракту практично повністю. Період напіввиведення ацетилсаліцилової кислоти становить близько 15 хвилин, т.к. за участю ферментів ацетилсаліцилова кислота швидко гідролізується в саліцилову кислоту в кишечнику, печінці та плазмі крові. Період напіввиведення саліцилової кислоти становить близько 3 годин, але може значно збільшуватися при одночасному введенні великих доз ацетилсаліцилової кислоти (більше 3,0 г) в результаті насичення ферментних систем. Біодоступність ацетилсаліцилової кислоти становить 70%, але ця величина значною мірою коливається, оскільки ацетилсаліцилова кислота піддається пресистемному гідролізу (слизова оболонка шлунково-кишкового тракту, печінка) в саліцилову кислоту під дією ферментів. Біодоступність саліцилової кислоти становить 80-100%. Магнію гідроксид Дози магнію гідроксиду, що використовуються, не впливають на біодоступність ацетилсаліцилової кислоти.ФармакодинамікаАцетилсаліцилова кислота Зменшує агрегацію, адгезію тромбоцитів та тромбоутворення за рахунок придушення синтезу тромбоксану А2 у тромбоцитах. Антиагрегантний ефект зберігається протягом 7 діб після одноразового прийому (більше виражений у чоловіків, ніж у жінок). Ацетилсаліцилова кислота (АСК) знижує летальність та ризик розвитку інфаркту міокарда при нестабільній стенокардії, ефективна при первинній профілактиці захворювань серцево-судинної системи, особливо інфаркту міокарда у чоловіків старше 40 років, та при вторинній профілактиці інфаркту. Пригнічує синтез протромбіну в печінці та збільшує протромбіновий час. Підвищує фібринолітичну активність плазми крові та знижує концентрацію вітамін-К-залежних факторів згортання (II, VII, IX, X). Підвищує ризик розвитку геморагічних ускладнень під час проведення хірургічних втручань, збільшує ризик розвитку кровотечі і натомість терапії антикоагулянтами. Ацетилсаліцилова кислота у високих дозах має також протизапальний, знеболюючий, жарознижувальний ефект. У високих дозах ацетилсаліцилова кислота стимулює виведення сечової кислоти (порушує її реабсорбцію у ниркових канальцях). Блокада циклооксигенази-1 у слизовій оболонці шлунка призводить до гальмування гастропротекторних простагландинів, що може зумовити виразку слизової оболонки та подальшу кровотечу. Магнію гідроксид Магнію гідроксид, що входить до складу препарату, захищає слизову оболонку шлунково-кишкового тракту від дії ацетилсаліцилової кислоти.Показання до застосуванняПервинна профілактика серцево-судинних захворювань, таких як тромбоз та гостра серцева недостатність за наявності факторів ризику (наприклад, цукровий діабет, гіперліпідемія, артеріальна гіпертензія, ожиріння, куріння, літній вік). Профілактика повторного інфаркту міокарда та тромбозу кровоносних судин. Профілактика тромбоемболії після хірургічних втручань на судинах (аортокоронарне шунтування, черезшкірна транслюмінальна коронарна ангіопластика). Нестабільна стенокардія.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до АСК, допоміжних речовин препарату та інших нестероїдних протизапальних засобів; крововилив у головний мозок; схильність до кровотечі (недостатність вітаміну К, тромбоцитопенія, геморагічний діатез); бронхіальна астма, індукована прийомом саліцилатів та НПЗЗ; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух з непереносимістю ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів, включаючи інгібітори циклооксигенази-2 (у тому числі в анамнезі); ерозивно-виразкове ураження шлунково-кишкового тракту (у фазі загострення); шлунково-кишкова кровотеча; тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв); вагітність (I та III триместри); період лактації; дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; одночасний прийом з метотрексатом (більше 15 мг на тиждень);тяжка печінкова недостатність (клас В і С за шкалою Чайлд-П'ю); хронічна серцева недостатність III та IV функціонального класу за класифікацією NYHA; дитячий вік до 18 років. З обережністю При подагрі, гіперурикемії, наявності в анамнезі виразкових уражень шлунково-кишкового тракту або шлунково-кишкових кровотеч, ниркової та/або печінкової недостатності, бронхіальній астмі, сінній лихоманці, поліпозі носа, алергічних станах, у II триместрі вагітності; літнього віку. При гаданому хірургічному втручанні (включаючи незначні, наприклад, видалення зуба), т.к. АСК може викликати схильність до кровотеч протягом декількох днів після прийому препарату.Вагітність та лактаціяЗастосування великих доз саліцилатів у перші 3 місяці вагітності асоціюється із підвищеною частотою дефектів розвитку плода. У II триместрі вагітності саліцилати можна призначати лише з урахуванням суворої оцінки ризику та користі. В останньому триместрі вагітності саліцилати у високій дозі (більше 300 мг/добу) викликають гальмування пологової діяльності, передчасне закриття артеріальної протоки у плода, підвищену кровоточивість у матері та плода, а призначення безпосередньо перед пологами може спричинити внутрішньочерепний крововилив, особливо у недоношених. Призначення саліцилатів в останньому триместрі вагітності протипоказане. Доступних клінічних даних недостатньо для встановлення можливості застосування препарату під час грудного вигодовування. Перед призначенням ацетилсаліцилової кислоти у період годування груддю слід оцінити потенційну користь терапії препаратом щодо потенційного ризику для дітей грудного віку.Побічна діяБагато з перелічених небажаних реакцій мають чіткий дозозалежний характер і варіюють від пацієнта до пацієнта. Побічні ефекти, залежно від впливу на органи та системи органів, представлені в наступному порядку: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 до Алергічні реакції: кропив'янка (часто); набряк Квінке (часто). Імунна система: анафілактичні реакції (нечасто). Шлунково-кишковий тракт: нудота (часто), печія (дуже часто), блювання (часто), больові відчуття в області живота (нечасто), виразки слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки (нечасто), у тому числі перфоративні (рідко), шлунково -кишкові кровотечі (нечасто), підвищення активності «печінкових» ферментів (рідко), стоматит (дуже рідко), езофагіт (дуже рідко), ерозивні ураження верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (дуже рідко), стриктури (дуже рідко), коліт ( дуже рідко), коліт (дуже рідко), синдром подразненого кишечника (дуже рідко). Дихальна система: бронхоспазм (часто). Система кровотворення: підвищена кровоточивість (дуже часто), анемія (рідко), гіпопротромбінемія (дуже рідко), тромбоцитопенія (дуже рідко), нейтропенія (дуже рідко), апластична анемія (дуже рідко), еозинофілія (дуже рідко), ). Центральна нервова система: запаморочення (нечасто), біль голови (часто), безсоння (часто), сонливість (нечасто), шум у вухах (рідко), внутрішньомозковий крововилив (рідко).Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні АСК посилює дію наступних лікарських препаратів: метотрексату за рахунок зниження ниркового кліренсу та витіснення його із зв'язку з білками; гепарину та непрямих антикоагулянтів за рахунок порушення функції тромбоцитів та витіснення непрямих антикоагулянтів із зв'язку з білками; тромболітичних та антиагрегантних та антикоагулянтних препаратів (тиклопідину); дигоксину внаслідок зниження його ниркової екскреції; гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо (похідні сульфонілсечовини) та інсуліну за рахунок гіпоглікемічних властивостей самої АСК у високих дозах та витіснення похідних сульфонілсечовини у зв'язку з білками плазми крові; вальпроєвої кислоти за рахунок витіснення її із зв'язку з білками. Одночасне застосування АСК з ібупрофеном призводить до зниження кардіопротективних ефектів АСК. Адитивний ефект спостерігається при одночасному прийомі АСК з етанолом (алкоголем). АСК послаблює дію урикозуричних засобів (бензбромарону) внаслідок конкурентної тубулярної елімінації сечової кислоти. Посилюючи елімінацію саліцилатів, системні глюкокортикостероїди (ГКС) послаблюють їхню дію. Антациди та колестірамін знижують всмоктування препарату.Спосіб застосування та дозиТаблетки проковтують повністю, запиваючи водою. За бажання таблетку можна розламати навпіл, розжувати або розтерти. Первинна профілактика серцево-судинних захворювань, таких як тромбоз та гостра серцева недостатність за наявності факторів ризику (наприклад, цукровий діабет, гіперліпідемія, артеріальна гіпертензія, ожиріння, куріння, літній вік) – 1 таблетка Кардевіт® АС, що містить АСК у дозі 150 мг першу добу, потім по 1 таблетці Кардевіт АС, що містить АСК у дозі 75 мг 1 раз на добу. Профілактика повторного інфаркту міокарда та тромбозу кровоносних судин – 1 таблетка Кардевіт® АС, що містить АСК у дозі 75-150 мг 1 раз на добу. Профілактика тромбоемболії після хірургічних втручань на судинах (аортокоронарне шунтування, черезшкірна транслюмінальна коронарна ангіопластика) – 1 таблетка Кардевіт АС, що містить АСК у дозі 75-150 мг 1 раз на добу. Нестабільна стенокардія – 1 таблетка Кардевіт АС, що містить АСК у дозі 75-150 мг 1 раз на добу.ПередозуванняСимптоми передозування середнього ступеня тяжкості Нудота, блювання, шум у вухах, погіршення слуху, запаморочення, сплутаність свідомості. Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля. Лікування симптоматичне. Симптоми передозування тяжкого ступеня Гарячка, гіпервентиляція, кетоацидоз, респіраторний алкалоз, кома, серцево-судинна та дихальна недостатність, виражена гіпоглікемія. Лікування: негайна госпіталізація до спеціалізованих відділень для проведення екстреної терапії – шлунковий лаваж, визначення кислотно-лужного балансу, лужний та форсований лужний діурез, гемодіаліз, введення розчинів, активоване вугілля, симптоматична терапія. При проведенні лужного діурезу необхідно досягти значень pH між 7,5 та 8. Форсований лужний діурез слід проводити, коли концентрація саліцилатів у плазмі становить понад 500 мг/л (3,6 ммоль/л) у дорослих та 300 мг/л (2, 2 ммоль/л) у дітей.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат слід застосовувати після призначення лікаря. АСК може провокувати бронхоспазм, а також викликати напади бронхіальної астми та інші реакції підвищеної чутливості. Факторами ризику є наявність бронхіальної астми в анамнезі, сінної лихоманки, поліпозу носа, хронічних захворювань дихальної системи, а також алергічних реакцій на інші препарати (наприклад, реакція шкіри, свербіж, кропив'янка). АСК може викликати кровотечі різного ступеня вираженості під час та після хірургічних втручань. За кілька днів до планованого хірургічного втручання слід оцінити ризик розвитку кровотечі порівняно з ризиком розвитку ішемічних ускладнень у пацієнтів, які приймають низькі дози АСК. Якщо ризик розвитку кровотечі значний, прийом АСК має бути тимчасово припинено. Поєднання АСК з антикоагулянтами, тромболітиками та антитромбоцитарними препаратами супроводжується підвищеним ризиком розвитку кровотеч. АСК у низьких дозах може спровокувати розвиток подагри у схильних пацієнтів (що мають знижену екскрецію сечової кислоти). Поєднання АСК із метотрексатом супроводжується підвищеною частотою розвитку побічних ефектів з боку органів кровотворення. Високі дози АСК мають гіпоглікемічний ефект, що необхідно мати на увазі при призначенні її пацієнтам з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо та інсулін. При сумісному застосуванні системних глюкокортикостероїдів (ГКС) та саліцилатів слід пам'ятати, що під час лікування концентрація саліцилатів у крові знижена, а після відміни системних глюкокортикостероїдів (ГКС) можливе передозування саліцилатів. Не рекомендується поєднання АСК з ібупрофеном у пацієнтів з підвищеним ризиком серцево-судинних захворювань: при одночасному застосуванні з ібупрофеном відзначається зменшення антиагрегантної дії АСК у дозах до 300 мг, що призводить до зниження кардіопротекторних ефектів АСК. Перевищення дози АСК понад рекомендовані терапевтичні дози пов'язані з ризиком шлунково-кишкової кровотечі. При тривалому прийомі низьких доз АСК як агрегантної терапії необхідно бути обережними у літніх пацієнтів у зв'язку з ризиком розвитку шлунково-кишкової кровотечі. При одночасному прийомі АСК з алкоголем підвищений ризик пошкодження слизової оболонки шлунково-кишкового тракту та подовження часу кровотечі. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування препаратами АСК необхідно бути обережними при керуванні транспортними засобами та заняттями потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
474,00 грн
330,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Ацетилсаліцилова кислота – 75 мг/150 мг, магнію гідроксид – 15,2 мг/30,39 мг; Допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, мікрокристалічна целюлоза (тип 101 або 102), магнію стеарат, крохмаль картопляний; Оболонка: гіпромелоза, макрогол 6000, тальк. По 10 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої. По 1, 2, 3, 4, 5, 6, 12 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону. По 30 або 100 таблеток у банки темного скла для зберігання лікарських засобів у комплекті з кришкою, що натягується з поліетилену, або кришкою, що нагвинчується з поліетилену. 1 банку разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою, білого кольору без гравіювання.Фармакотерапевтична групаАнтиагрегантний засіб.ФармакокінетикаАцетилсаліцилова кислота Ацетилсаліцилова кислота всмоктується із шлунково-кишкового тракту практично повністю. Період напіввиведення ацетилсаліцилової кислоти становить близько 15 хвилин, т.к. за участю ферментів ацетилсаліцилова кислота швидко гідролізується в саліцилову кислоту в кишечнику, печінці та плазмі крові. Період напіввиведення саліцилової кислоти становить близько 3 годин, але може значно збільшуватися при одночасному введенні великих доз ацетилсаліцилової кислоти (більше 3,0 г) в результаті насичення ферментних систем. Біодоступність ацетилсаліцилової кислоти становить 70%, але ця величина значною мірою коливається, оскільки ацетилсаліцилова кислота піддається пресистемному гідролізу (слизова оболонка шлунково-кишкового тракту, печінка) в саліцилову кислоту під дією ферментів. Біодоступність саліцилової кислоти становить 80-100%. Магнію гідроксид Дози магнію гідроксиду, що використовуються, не впливають на біодоступність ацетилсаліцилової кислоти.ФармакодинамікаАцетилсаліцилова кислота Зменшує агрегацію, адгезію тромбоцитів та тромбоутворення за рахунок придушення синтезу тромбоксану А2 у тромбоцитах. Антиагрегантний ефект зберігається протягом 7 діб після одноразового прийому (більше виражений у чоловіків, ніж у жінок). Ацетилсаліцилова кислота (АСК) знижує летальність та ризик розвитку інфаркту міокарда при нестабільній стенокардії, ефективна при первинній профілактиці захворювань серцево-судинної системи, особливо інфаркту міокарда у чоловіків старше 40 років, та при вторинній профілактиці інфаркту. Пригнічує синтез протромбіну в печінці та збільшує протромбіновий час. Підвищує фібринолітичну активність плазми крові та знижує концентрацію вітамін-К-залежних факторів згортання (II, VII, IX, X). Підвищує ризик розвитку геморагічних ускладнень під час проведення хірургічних втручань, збільшує ризик розвитку кровотечі і натомість терапії антикоагулянтами. Ацетилсаліцилова кислота у високих дозах має також протизапальний, знеболюючий, жарознижувальний ефект. У високих дозах ацетилсаліцилова кислота стимулює виведення сечової кислоти (порушує її реабсорбцію у ниркових канальцях). Блокада циклооксигенази-1 у слизовій оболонці шлунка призводить до гальмування гастропротекторних простагландинів, що може зумовити виразку слизової оболонки та подальшу кровотечу. Магнію гідроксид Магнію гідроксид, що входить до складу препарату, захищає слизову оболонку шлунково-кишкового тракту від дії ацетилсаліцилової кислоти.Показання до застосуванняПервинна профілактика серцево-судинних захворювань, таких як тромбоз та гостра серцева недостатність за наявності факторів ризику (наприклад, цукровий діабет, гіперліпідемія, артеріальна гіпертензія, ожиріння, куріння, літній вік). Профілактика повторного інфаркту міокарда та тромбозу кровоносних судин. Профілактика тромбоемболії після хірургічних втручань на судинах (аортокоронарне шунтування, черезшкірна транслюмінальна коронарна ангіопластика). Нестабільна стенокардія.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до АСК, допоміжних речовин препарату та інших нестероїдних протизапальних засобів; крововилив у головний мозок; схильність до кровотечі (недостатність вітаміну К, тромбоцитопенія, геморагічний діатез); бронхіальна астма, індукована прийомом саліцилатів та НПЗЗ; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух з непереносимістю ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів, включаючи інгібітори циклооксигенази-2 (у тому числі в анамнезі); ерозивно-виразкове ураження шлунково-кишкового тракту (у фазі загострення); шлунково-кишкова кровотеча; тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв); вагітність (I та III триместри); період лактації; дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; одночасний прийом з метотрексатом (більше 15 мг на тиждень);тяжка печінкова недостатність (клас В і С за шкалою Чайлд-П'ю); хронічна серцева недостатність III та IV функціонального класу за класифікацією NYHA; дитячий вік до 18 років. З обережністю При подагрі, гіперурикемії, наявності в анамнезі виразкових уражень шлунково-кишкового тракту або шлунково-кишкових кровотеч, ниркової та/або печінкової недостатності, бронхіальній астмі, сінній лихоманці, поліпозі носа, алергічних станах, у II триместрі вагітності; літнього віку. При гаданому хірургічному втручанні (включаючи незначні, наприклад, видалення зуба), т.к. АСК може викликати схильність до кровотеч протягом декількох днів після прийому препарату.Вагітність та лактаціяЗастосування великих доз саліцилатів у перші 3 місяці вагітності асоціюється із підвищеною частотою дефектів розвитку плода. У II триместрі вагітності саліцилати можна призначати лише з урахуванням суворої оцінки ризику та користі. В останньому триместрі вагітності саліцилати у високій дозі (більше 300 мг/добу) викликають гальмування пологової діяльності, передчасне закриття артеріальної протоки у плода, підвищену кровоточивість у матері та плода, а призначення безпосередньо перед пологами може спричинити внутрішньочерепний крововилив, особливо у недоношених. Призначення саліцилатів в останньому триместрі вагітності протипоказане. Доступних клінічних даних недостатньо для встановлення можливості застосування препарату під час грудного вигодовування. Перед призначенням ацетилсаліцилової кислоти у період годування груддю слід оцінити потенційну користь терапії препаратом щодо потенційного ризику для дітей грудного віку.Побічна діяБагато з перелічених небажаних реакцій мають чіткий дозозалежний характер і варіюють від пацієнта до пацієнта. Побічні ефекти, залежно від впливу на органи та системи органів, представлені в наступному порядку: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 до Алергічні реакції: кропив'янка (часто); набряк Квінке (часто). Імунна система: анафілактичні реакції (нечасто). Шлунково-кишковий тракт: нудота (часто), печія (дуже часто), блювання (часто), больові відчуття в області живота (нечасто), виразки слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки (нечасто), у тому числі перфоративні (рідко), шлунково -кишкові кровотечі (нечасто), підвищення активності «печінкових» ферментів (рідко), стоматит (дуже рідко), езофагіт (дуже рідко), ерозивні ураження верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (дуже рідко), стриктури (дуже рідко), коліт ( дуже рідко), коліт (дуже рідко), синдром подразненого кишечника (дуже рідко). Дихальна система: бронхоспазм (часто). Система кровотворення: підвищена кровоточивість (дуже часто), анемія (рідко), гіпопротромбінемія (дуже рідко), тромбоцитопенія (дуже рідко), нейтропенія (дуже рідко), апластична анемія (дуже рідко), еозинофілія (дуже рідко), ). Центральна нервова система: запаморочення (нечасто), біль голови (часто), безсоння (часто), сонливість (нечасто), шум у вухах (рідко), внутрішньомозковий крововилив (рідко).Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні АСК посилює дію наступних лікарських препаратів: метотрексату за рахунок зниження ниркового кліренсу та витіснення його із зв'язку з білками; гепарину та непрямих антикоагулянтів за рахунок порушення функції тромбоцитів та витіснення непрямих антикоагулянтів із зв'язку з білками; тромболітичних та антиагрегантних та антикоагулянтних препаратів (тиклопідину); дигоксину внаслідок зниження його ниркової екскреції; гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо (похідні сульфонілсечовини) та інсуліну за рахунок гіпоглікемічних властивостей самої АСК у високих дозах та витіснення похідних сульфонілсечовини у зв'язку з білками плазми крові; вальпроєвої кислоти за рахунок витіснення її із зв'язку з білками. Одночасне застосування АСК з ібупрофеном призводить до зниження кардіопротективних ефектів АСК. Адитивний ефект спостерігається при одночасному прийомі АСК з етанолом (алкоголем). АСК послаблює дію урикозуричних засобів (бензбромарону) внаслідок конкурентної тубулярної елімінації сечової кислоти. Посилюючи елімінацію саліцилатів, системні глюкокортикостероїди (ГКС) послаблюють їхню дію. Антациди та колестірамін знижують всмоктування препарату.Спосіб застосування та дозиТаблетки проковтують повністю, запиваючи водою. За бажання таблетку можна розламати навпіл, розжувати або розтерти. Первинна профілактика серцево-судинних захворювань, таких як тромбоз та гостра серцева недостатність за наявності факторів ризику (наприклад, цукровий діабет, гіперліпідемія, артеріальна гіпертензія, ожиріння, куріння, літній вік) – 1 таблетка Кардевіт® АС, що містить АСК у дозі 150 мг першу добу, потім по 1 таблетці Кардевіт АС, що містить АСК у дозі 75 мг 1 раз на добу. Профілактика повторного інфаркту міокарда та тромбозу кровоносних судин – 1 таблетка Кардевіт® АС, що містить АСК у дозі 75-150 мг 1 раз на добу. Профілактика тромбоемболії після хірургічних втручань на судинах (аортокоронарне шунтування, черезшкірна транслюмінальна коронарна ангіопластика) – 1 таблетка Кардевіт АС, що містить АСК у дозі 75-150 мг 1 раз на добу. Нестабільна стенокардія – 1 таблетка Кардевіт АС, що містить АСК у дозі 75-150 мг 1 раз на добу.ПередозуванняСимптоми передозування середнього ступеня тяжкості Нудота, блювання, шум у вухах, погіршення слуху, запаморочення, сплутаність свідомості. Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля. Лікування симптоматичне. Симптоми передозування тяжкого ступеня Гарячка, гіпервентиляція, кетоацидоз, респіраторний алкалоз, кома, серцево-судинна та дихальна недостатність, виражена гіпоглікемія. Лікування: негайна госпіталізація до спеціалізованих відділень для проведення екстреної терапії – шлунковий лаваж, визначення кислотно-лужного балансу, лужний та форсований лужний діурез, гемодіаліз, введення розчинів, активоване вугілля, симптоматична терапія. При проведенні лужного діурезу необхідно досягти значень pH між 7,5 та 8. Форсований лужний діурез слід проводити, коли концентрація саліцилатів у плазмі становить понад 500 мг/л (3,6 ммоль/л) у дорослих та 300 мг/л (2, 2 ммоль/л) у дітей.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат слід застосовувати після призначення лікаря. АСК може провокувати бронхоспазм, а також викликати напади бронхіальної астми та інші реакції підвищеної чутливості. Факторами ризику є наявність бронхіальної астми в анамнезі, сінної лихоманки, поліпозу носа, хронічних захворювань дихальної системи, а також алергічних реакцій на інші препарати (наприклад, реакція шкіри, свербіж, кропив'янка). АСК може викликати кровотечі різного ступеня вираженості під час та після хірургічних втручань. За кілька днів до планованого хірургічного втручання слід оцінити ризик розвитку кровотечі порівняно з ризиком розвитку ішемічних ускладнень у пацієнтів, які приймають низькі дози АСК. Якщо ризик розвитку кровотечі значний, прийом АСК має бути тимчасово припинено. Поєднання АСК з антикоагулянтами, тромболітиками та антитромбоцитарними препаратами супроводжується підвищеним ризиком розвитку кровотеч. АСК у низьких дозах може спровокувати розвиток подагри у схильних пацієнтів (що мають знижену екскрецію сечової кислоти). Поєднання АСК із метотрексатом супроводжується підвищеною частотою розвитку побічних ефектів з боку органів кровотворення. Високі дози АСК мають гіпоглікемічний ефект, що необхідно мати на увазі при призначенні її пацієнтам з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо та інсулін. При сумісному застосуванні системних глюкокортикостероїдів (ГКС) та саліцилатів слід пам'ятати, що під час лікування концентрація саліцилатів у крові знижена, а після відміни системних глюкокортикостероїдів (ГКС) можливе передозування саліцилатів. Не рекомендується поєднання АСК з ібупрофеном у пацієнтів з підвищеним ризиком серцево-судинних захворювань: при одночасному застосуванні з ібупрофеном відзначається зменшення антиагрегантної дії АСК у дозах до 300 мг, що призводить до зниження кардіопротекторних ефектів АСК. Перевищення дози АСК понад рекомендовані терапевтичні дози пов'язані з ризиком шлунково-кишкової кровотечі. При тривалому прийомі низьких доз АСК як агрегантної терапії необхідно бути обережними у літніх пацієнтів у зв'язку з ризиком розвитку шлунково-кишкової кровотечі. При одночасному прийомі АСК з алкоголем підвищений ризик пошкодження слизової оболонки шлунково-кишкового тракту та подовження часу кровотечі. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування препаратами АСК необхідно бути обережними при керуванні транспортними засобами та заняттями потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
530,00 грн
446,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Ацетилсаліцилова кислота – 75 мг/150 мг, магнію гідроксид – 15,2 мг/30,39 мг; Допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, мікрокристалічна целюлоза (тип 101 або 102), магнію стеарат, крохмаль картопляний; Оболонка: гіпромелоза, макрогол 6000, тальк. По 10 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої. По 1, 2, 3, 4, 5, 6, 12 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону. По 30 або 100 таблеток у банки темного скла для зберігання лікарських засобів у комплекті з кришкою, що натягується з поліетилену, або кришкою, що нагвинчується з поліетилену. 1 банку разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою, білого кольору, з гравіюванням у вигляді серця на обох сторонах таблетки.Фармакотерапевтична групаАнтиагрегантний засіб.ФармакокінетикаАцетилсаліцилова кислота Ацетилсаліцилова кислота всмоктується із шлунково-кишкового тракту практично повністю. Період напіввиведення ацетилсаліцилової кислоти становить близько 15 хвилин, т.к. за участю ферментів ацетилсаліцилова кислота швидко гідролізується в саліцилову кислоту в кишечнику, печінці та плазмі крові. Період напіввиведення саліцилової кислоти становить близько 3 годин, але може значно збільшуватися при одночасному введенні великих доз ацетилсаліцилової кислоти (більше 3,0 г) в результаті насичення ферментних систем. Біодоступність ацетилсаліцилової кислоти становить 70%, але ця величина значною мірою коливається, оскільки ацетилсаліцилова кислота піддається пресистемному гідролізу (слизова оболонка шлунково-кишкового тракту, печінка) в саліцилову кислоту під дією ферментів. Біодоступність саліцилової кислоти становить 80-100%. Магнію гідроксид Дози магнію гідроксиду, що використовуються, не впливають на біодоступність ацетилсаліцилової кислоти.ФармакодинамікаАцетилсаліцилова кислота Зменшує агрегацію, адгезію тромбоцитів та тромбоутворення за рахунок придушення синтезу тромбоксану А2 у тромбоцитах. Антиагрегантний ефект зберігається протягом 7 діб після одноразового прийому (більше виражений у чоловіків, ніж у жінок). Ацетилсаліцилова кислота (АСК) знижує летальність та ризик розвитку інфаркту міокарда при нестабільній стенокардії, ефективна при первинній профілактиці захворювань серцево-судинної системи, особливо інфаркту міокарда у чоловіків старше 40 років, та при вторинній профілактиці інфаркту. Пригнічує синтез протромбіну в печінці та збільшує протромбіновий час. Підвищує фібринолітичну активність плазми крові та знижує концентрацію вітамін-К-залежних факторів згортання (II, VII, IX, X). Підвищує ризик розвитку геморагічних ускладнень під час проведення хірургічних втручань, збільшує ризик розвитку кровотечі і натомість терапії антикоагулянтами. Ацетилсаліцилова кислота у високих дозах має також протизапальний, знеболюючий, жарознижувальний ефект. У високих дозах ацетилсаліцилова кислота стимулює виведення сечової кислоти (порушує її реабсорбцію у ниркових канальцях). Блокада циклооксигенази-1 у слизовій оболонці шлунка призводить до гальмування гастропротекторних простагландинів, що може зумовити виразку слизової оболонки та подальшу кровотечу. Магнію гідроксид Магнію гідроксид, що входить до складу препарату, захищає слизову оболонку шлунково-кишкового тракту від дії ацетилсаліцилової кислоти.Показання до застосуванняПервинна профілактика серцево-судинних захворювань, таких як тромбоз та гостра серцева недостатність за наявності факторів ризику (наприклад, цукровий діабет, гіперліпідемія, артеріальна гіпертензія, ожиріння, куріння, літній вік). Профілактика повторного інфаркту міокарда та тромбозу кровоносних судин. Профілактика тромбоемболії після хірургічних втручань на судинах (аортокоронарне шунтування, черезшкірна транслюмінальна коронарна ангіопластика). Нестабільна стенокардія.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до АСК, допоміжних речовин препарату та інших нестероїдних протизапальних засобів; крововилив у головний мозок; схильність до кровотечі (недостатність вітаміну К, тромбоцитопенія, геморагічний діатез); бронхіальна астма, індукована прийомом саліцилатів та НПЗЗ; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух з непереносимістю ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів, включаючи інгібітори циклооксигенази-2 (у тому числі в анамнезі); ерозивно-виразкове ураження шлунково-кишкового тракту (у фазі загострення); шлунково-кишкова кровотеча; тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв); вагітність (I та III триместри); період лактації; дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; одночасний прийом з метотрексатом (більше 15 мг на тиждень);тяжка печінкова недостатність (клас В і С за шкалою Чайлд-П'ю); хронічна серцева недостатність III та IV функціонального класу за класифікацією NYHA; дитячий вік до 18 років. З обережністю При подагрі, гіперурикемії, наявності в анамнезі виразкових уражень шлунково-кишкового тракту або шлунково-кишкових кровотеч, ниркової та/або печінкової недостатності, бронхіальній астмі, сінній лихоманці, поліпозі носа, алергічних станах, у II триместрі вагітності; літнього віку. При гаданому хірургічному втручанні (включаючи незначні, наприклад, видалення зуба), т.к. АСК може викликати схильність до кровотеч протягом декількох днів після прийому препарату.Вагітність та лактаціяЗастосування великих доз саліцилатів у перші 3 місяці вагітності асоціюється із підвищеною частотою дефектів розвитку плода. У II триместрі вагітності саліцилати можна призначати лише з урахуванням суворої оцінки ризику та користі. В останньому триместрі вагітності саліцилати у високій дозі (більше 300 мг/добу) викликають гальмування пологової діяльності, передчасне закриття артеріальної протоки у плода, підвищену кровоточивість у матері та плода, а призначення безпосередньо перед пологами може спричинити внутрішньочерепний крововилив, особливо у недоношених. Призначення саліцилатів в останньому триместрі вагітності протипоказане. Доступних клінічних даних недостатньо для встановлення можливості застосування препарату під час грудного вигодовування. Перед призначенням ацетилсаліцилової кислоти у період годування груддю слід оцінити потенційну користь терапії препаратом щодо потенційного ризику для дітей грудного віку.Побічна діяБагато з перелічених небажаних реакцій мають чіткий дозозалежний характер і варіюють від пацієнта до пацієнта. Побічні ефекти, залежно від впливу на органи та системи органів, представлені в наступному порядку: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 до Алергічні реакції: кропив'янка (часто); набряк Квінке (часто). Імунна система: анафілактичні реакції (нечасто). Шлунково-кишковий тракт: нудота (часто), печія (дуже часто), блювання (часто), больові відчуття в області живота (нечасто), виразки слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки (нечасто), у тому числі перфоративні (рідко), шлунково -кишкові кровотечі (нечасто), підвищення активності «печінкових» ферментів (рідко), стоматит (дуже рідко), езофагіт (дуже рідко), ерозивні ураження верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (дуже рідко), стриктури (дуже рідко), коліт ( дуже рідко), коліт (дуже рідко), синдром подразненого кишечника (дуже рідко). Дихальна система: бронхоспазм (часто). Система кровотворення: підвищена кровоточивість (дуже часто), анемія (рідко), гіпопротромбінемія (дуже рідко), тромбоцитопенія (дуже рідко), нейтропенія (дуже рідко), апластична анемія (дуже рідко), еозинофілія (дуже рідко), ). Центральна нервова система: запаморочення (нечасто), біль голови (часто), безсоння (часто), сонливість (нечасто), шум у вухах (рідко), внутрішньомозковий крововилив (рідко).Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні АСК посилює дію наступних лікарських препаратів: метотрексату за рахунок зниження ниркового кліренсу та витіснення його із зв'язку з білками; гепарину та непрямих антикоагулянтів за рахунок порушення функції тромбоцитів та витіснення непрямих антикоагулянтів із зв'язку з білками; тромболітичних та антиагрегантних та антикоагулянтних препаратів (тиклопідину); дигоксину внаслідок зниження його ниркової екскреції; гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо (похідні сульфонілсечовини) та інсуліну за рахунок гіпоглікемічних властивостей самої АСК у високих дозах та витіснення похідних сульфонілсечовини у зв'язку з білками плазми крові; вальпроєвої кислоти за рахунок витіснення її із зв'язку з білками. Одночасне застосування АСК з ібупрофеном призводить до зниження кардіопротективних ефектів АСК. Адитивний ефект спостерігається при одночасному прийомі АСК з етанолом (алкоголем). АСК послаблює дію урикозуричних засобів (бензбромарону) внаслідок конкурентної тубулярної елімінації сечової кислоти. Посилюючи елімінацію саліцилатів, системні глюкокортикостероїди (ГКС) послаблюють їхню дію. Антациди та колестірамін знижують всмоктування препарату.Спосіб застосування та дозиТаблетки проковтують повністю, запиваючи водою. За бажання таблетку можна розламати навпіл, розжувати або розтерти. Первинна профілактика серцево-судинних захворювань, таких як тромбоз та гостра серцева недостатність за наявності факторів ризику (наприклад, цукровий діабет, гіперліпідемія, артеріальна гіпертензія, ожиріння, куріння, літній вік) – 1 таблетка Кардевіт® АС, що містить АСК у дозі 150 мг першу добу, потім по 1 таблетці Кардевіт АС, що містить АСК у дозі 75 мг 1 раз на добу. Профілактика повторного інфаркту міокарда та тромбозу кровоносних судин – 1 таблетка Кардевіт® АС, що містить АСК у дозі 75-150 мг 1 раз на добу. Профілактика тромбоемболії після хірургічних втручань на судинах (аортокоронарне шунтування, черезшкірна транслюмінальна коронарна ангіопластика) – 1 таблетка Кардевіт АС, що містить АСК у дозі 75-150 мг 1 раз на добу. Нестабільна стенокардія – 1 таблетка Кардевіт АС, що містить АСК у дозі 75-150 мг 1 раз на добу.ПередозуванняСимптоми передозування середнього ступеня тяжкості Нудота, блювання, шум у вухах, погіршення слуху, запаморочення, сплутаність свідомості. Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля. Лікування симптоматичне. Симптоми передозування тяжкого ступеня Гарячка, гіпервентиляція, кетоацидоз, респіраторний алкалоз, кома, серцево-судинна та дихальна недостатність, виражена гіпоглікемія. Лікування: негайна госпіталізація до спеціалізованих відділень для проведення екстреної терапії – шлунковий лаваж, визначення кислотно-лужного балансу, лужний та форсований лужний діурез, гемодіаліз, введення розчинів, активоване вугілля, симптоматична терапія. При проведенні лужного діурезу необхідно досягти значень pH між 7,5 та 8. Форсований лужний діурез слід проводити, коли концентрація саліцилатів у плазмі становить понад 500 мг/л (3,6 ммоль/л) у дорослих та 300 мг/л (2, 2 ммоль/л) у дітей.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат слід застосовувати після призначення лікаря. АСК може провокувати бронхоспазм, а також викликати напади бронхіальної астми та інші реакції підвищеної чутливості. Факторами ризику є наявність бронхіальної астми в анамнезі, сінної лихоманки, поліпозу носа, хронічних захворювань дихальної системи, а також алергічних реакцій на інші препарати (наприклад, реакція шкіри, свербіж, кропив'янка). АСК може викликати кровотечі різного ступеня вираженості під час та після хірургічних втручань. За кілька днів до планованого хірургічного втручання слід оцінити ризик розвитку кровотечі порівняно з ризиком розвитку ішемічних ускладнень у пацієнтів, які приймають низькі дози АСК. Якщо ризик розвитку кровотечі значний, прийом АСК має бути тимчасово припинено. Поєднання АСК з антикоагулянтами, тромболітиками та антитромбоцитарними препаратами супроводжується підвищеним ризиком розвитку кровотеч. АСК у низьких дозах може спровокувати розвиток подагри у схильних пацієнтів (що мають знижену екскрецію сечової кислоти). Поєднання АСК із метотрексатом супроводжується підвищеною частотою розвитку побічних ефектів з боку органів кровотворення. Високі дози АСК мають гіпоглікемічний ефект, що необхідно мати на увазі при призначенні її пацієнтам з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо та інсулін. При сумісному застосуванні системних глюкокортикостероїдів (ГКС) та саліцилатів слід пам'ятати, що під час лікування концентрація саліцилатів у крові знижена, а після відміни системних глюкокортикостероїдів (ГКС) можливе передозування саліцилатів. Не рекомендується поєднання АСК з ібупрофеном у пацієнтів з підвищеним ризиком серцево-судинних захворювань: при одночасному застосуванні з ібупрофеном відзначається зменшення антиагрегантної дії АСК у дозах до 300 мг, що призводить до зниження кардіопротекторних ефектів АСК. Перевищення дози АСК понад рекомендовані терапевтичні дози пов'язані з ризиком шлунково-кишкової кровотечі. При тривалому прийомі низьких доз АСК як агрегантної терапії необхідно бути обережними у літніх пацієнтів у зв'язку з ризиком розвитку шлунково-кишкової кровотечі. При одночасному прийомі АСК з алкоголем підвищений ризик пошкодження слизової оболонки шлунково-кишкового тракту та подовження часу кровотечі. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування препаратами АСК необхідно бути обережними при керуванні транспортними засобами та заняттями потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
448,00 грн
374,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Ацетилсаліцилова кислота – 75 мг/150 мг, магнію гідроксид – 15,2 мг/30,39 мг; Допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, мікрокристалічна целюлоза (тип 101 або 102), магнію стеарат, крохмаль картопляний; Оболонка: гіпромелоза, макрогол 6000, тальк. По 10 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої. По 1, 2, 3, 4, 5, 6, 12 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону. По 30 або 100 таблеток у банки темного скла для зберігання лікарських засобів у комплекті з кришкою, що натягується з поліетилену, або кришкою, що нагвинчується з поліетилену. 1 банку разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою, білого кольору, з гравіюванням у вигляді серця на обох сторонах таблетки.Фармакотерапевтична групаАнтиагрегантний засіб.ФармакокінетикаАцетилсаліцилова кислота Ацетилсаліцилова кислота всмоктується із шлунково-кишкового тракту практично повністю. Період напіввиведення ацетилсаліцилової кислоти становить близько 15 хвилин, т.к. за участю ферментів ацетилсаліцилова кислота швидко гідролізується в саліцилову кислоту в кишечнику, печінці та плазмі крові. Період напіввиведення саліцилової кислоти становить близько 3 годин, але може значно збільшуватися при одночасному введенні великих доз ацетилсаліцилової кислоти (більше 3,0 г) в результаті насичення ферментних систем. Біодоступність ацетилсаліцилової кислоти становить 70%, але ця величина значною мірою коливається, оскільки ацетилсаліцилова кислота піддається пресистемному гідролізу (слизова оболонка шлунково-кишкового тракту, печінка) в саліцилову кислоту під дією ферментів. Біодоступність саліцилової кислоти становить 80-100%. Магнію гідроксид Дози магнію гідроксиду, що використовуються, не впливають на біодоступність ацетилсаліцилової кислоти.ФармакодинамікаАцетилсаліцилова кислота Зменшує агрегацію, адгезію тромбоцитів та тромбоутворення за рахунок придушення синтезу тромбоксану А2 у тромбоцитах. Антиагрегантний ефект зберігається протягом 7 діб після одноразового прийому (більше виражений у чоловіків, ніж у жінок). Ацетилсаліцилова кислота (АСК) знижує летальність та ризик розвитку інфаркту міокарда при нестабільній стенокардії, ефективна при первинній профілактиці захворювань серцево-судинної системи, особливо інфаркту міокарда у чоловіків старше 40 років, та при вторинній профілактиці інфаркту. Пригнічує синтез протромбіну в печінці та збільшує протромбіновий час. Підвищує фібринолітичну активність плазми крові та знижує концентрацію вітамін-К-залежних факторів згортання (II, VII, IX, X). Підвищує ризик розвитку геморагічних ускладнень під час проведення хірургічних втручань, збільшує ризик розвитку кровотечі і натомість терапії антикоагулянтами. Ацетилсаліцилова кислота у високих дозах має також протизапальний, знеболюючий, жарознижувальний ефект. У високих дозах ацетилсаліцилова кислота стимулює виведення сечової кислоти (порушує її реабсорбцію у ниркових канальцях). Блокада циклооксигенази-1 у слизовій оболонці шлунка призводить до гальмування гастропротекторних простагландинів, що може зумовити виразку слизової оболонки та подальшу кровотечу. Магнію гідроксид Магнію гідроксид, що входить до складу препарату, захищає слизову оболонку шлунково-кишкового тракту від дії ацетилсаліцилової кислоти.Показання до застосуванняПервинна профілактика серцево-судинних захворювань, таких як тромбоз та гостра серцева недостатність за наявності факторів ризику (наприклад, цукровий діабет, гіперліпідемія, артеріальна гіпертензія, ожиріння, куріння, літній вік). Профілактика повторного інфаркту міокарда та тромбозу кровоносних судин. Профілактика тромбоемболії після хірургічних втручань на судинах (аортокоронарне шунтування, черезшкірна транслюмінальна коронарна ангіопластика). Нестабільна стенокардія.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до АСК, допоміжних речовин препарату та інших нестероїдних протизапальних засобів; крововилив у головний мозок; схильність до кровотечі (недостатність вітаміну К, тромбоцитопенія, геморагічний діатез); бронхіальна астма, індукована прийомом саліцилатів та НПЗЗ; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух з непереносимістю ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів, включаючи інгібітори циклооксигенази-2 (у тому числі в анамнезі); ерозивно-виразкове ураження шлунково-кишкового тракту (у фазі загострення); шлунково-кишкова кровотеча; тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв); вагітність (I та III триместри); період лактації; дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; одночасний прийом з метотрексатом (більше 15 мг на тиждень);тяжка печінкова недостатність (клас В і С за шкалою Чайлд-П'ю); хронічна серцева недостатність III та IV функціонального класу за класифікацією NYHA; дитячий вік до 18 років. З обережністю При подагрі, гіперурикемії, наявності в анамнезі виразкових уражень шлунково-кишкового тракту або шлунково-кишкових кровотеч, ниркової та/або печінкової недостатності, бронхіальній астмі, сінній лихоманці, поліпозі носа, алергічних станах, у II триместрі вагітності; літнього віку. При гаданому хірургічному втручанні (включаючи незначні, наприклад, видалення зуба), т.к. АСК може викликати схильність до кровотеч протягом декількох днів після прийому препарату.Вагітність та лактаціяЗастосування великих доз саліцилатів у перші 3 місяці вагітності асоціюється із підвищеною частотою дефектів розвитку плода. У II триместрі вагітності саліцилати можна призначати лише з урахуванням суворої оцінки ризику та користі. В останньому триместрі вагітності саліцилати у високій дозі (більше 300 мг/добу) викликають гальмування пологової діяльності, передчасне закриття артеріальної протоки у плода, підвищену кровоточивість у матері та плода, а призначення безпосередньо перед пологами може спричинити внутрішньочерепний крововилив, особливо у недоношених. Призначення саліцилатів в останньому триместрі вагітності протипоказане. Доступних клінічних даних недостатньо для встановлення можливості застосування препарату під час грудного вигодовування. Перед призначенням ацетилсаліцилової кислоти у період годування груддю слід оцінити потенційну користь терапії препаратом щодо потенційного ризику для дітей грудного віку.Побічна діяБагато з перелічених небажаних реакцій мають чіткий дозозалежний характер і варіюють від пацієнта до пацієнта. Побічні ефекти, залежно від впливу на органи та системи органів, представлені в наступному порядку: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 до Алергічні реакції: кропив'янка (часто); набряк Квінке (часто). Імунна система: анафілактичні реакції (нечасто). Шлунково-кишковий тракт: нудота (часто), печія (дуже часто), блювання (часто), больові відчуття в області живота (нечасто), виразки слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки (нечасто), у тому числі перфоративні (рідко), шлунково -кишкові кровотечі (нечасто), підвищення активності «печінкових» ферментів (рідко), стоматит (дуже рідко), езофагіт (дуже рідко), ерозивні ураження верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (дуже рідко), стриктури (дуже рідко), коліт ( дуже рідко), коліт (дуже рідко), синдром подразненого кишечника (дуже рідко). Дихальна система: бронхоспазм (часто). Система кровотворення: підвищена кровоточивість (дуже часто), анемія (рідко), гіпопротромбінемія (дуже рідко), тромбоцитопенія (дуже рідко), нейтропенія (дуже рідко), апластична анемія (дуже рідко), еозинофілія (дуже рідко), ). Центральна нервова система: запаморочення (нечасто), біль голови (часто), безсоння (часто), сонливість (нечасто), шум у вухах (рідко), внутрішньомозковий крововилив (рідко).Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні АСК посилює дію наступних лікарських препаратів: метотрексату за рахунок зниження ниркового кліренсу та витіснення його із зв'язку з білками; гепарину та непрямих антикоагулянтів за рахунок порушення функції тромбоцитів та витіснення непрямих антикоагулянтів із зв'язку з білками; тромболітичних та антиагрегантних та антикоагулянтних препаратів (тиклопідину); дигоксину внаслідок зниження його ниркової екскреції; гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо (похідні сульфонілсечовини) та інсуліну за рахунок гіпоглікемічних властивостей самої АСК у високих дозах та витіснення похідних сульфонілсечовини у зв'язку з білками плазми крові; вальпроєвої кислоти за рахунок витіснення її із зв'язку з білками. Одночасне застосування АСК з ібупрофеном призводить до зниження кардіопротективних ефектів АСК. Адитивний ефект спостерігається при одночасному прийомі АСК з етанолом (алкоголем). АСК послаблює дію урикозуричних засобів (бензбромарону) внаслідок конкурентної тубулярної елімінації сечової кислоти. Посилюючи елімінацію саліцилатів, системні глюкокортикостероїди (ГКС) послаблюють їхню дію. Антациди та колестірамін знижують всмоктування препарату.Спосіб застосування та дозиТаблетки проковтують повністю, запиваючи водою. За бажання таблетку можна розламати навпіл, розжувати або розтерти. Первинна профілактика серцево-судинних захворювань, таких як тромбоз та гостра серцева недостатність за наявності факторів ризику (наприклад, цукровий діабет, гіперліпідемія, артеріальна гіпертензія, ожиріння, куріння, літній вік) – 1 таблетка Кардевіт® АС, що містить АСК у дозі 150 мг першу добу, потім по 1 таблетці Кардевіт АС, що містить АСК у дозі 75 мг 1 раз на добу. Профілактика повторного інфаркту міокарда та тромбозу кровоносних судин – 1 таблетка Кардевіт® АС, що містить АСК у дозі 75-150 мг 1 раз на добу. Профілактика тромбоемболії після хірургічних втручань на судинах (аортокоронарне шунтування, черезшкірна транслюмінальна коронарна ангіопластика) – 1 таблетка Кардевіт АС, що містить АСК у дозі 75-150 мг 1 раз на добу. Нестабільна стенокардія – 1 таблетка Кардевіт АС, що містить АСК у дозі 75-150 мг 1 раз на добу.ПередозуванняСимптоми передозування середнього ступеня тяжкості Нудота, блювання, шум у вухах, погіршення слуху, запаморочення, сплутаність свідомості. Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля. Лікування симптоматичне. Симптоми передозування тяжкого ступеня Гарячка, гіпервентиляція, кетоацидоз, респіраторний алкалоз, кома, серцево-судинна та дихальна недостатність, виражена гіпоглікемія. Лікування: негайна госпіталізація до спеціалізованих відділень для проведення екстреної терапії – шлунковий лаваж, визначення кислотно-лужного балансу, лужний та форсований лужний діурез, гемодіаліз, введення розчинів, активоване вугілля, симптоматична терапія. При проведенні лужного діурезу необхідно досягти значень pH між 7,5 та 8. Форсований лужний діурез слід проводити, коли концентрація саліцилатів у плазмі становить понад 500 мг/л (3,6 ммоль/л) у дорослих та 300 мг/л (2, 2 ммоль/л) у дітей.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат слід застосовувати після призначення лікаря. АСК може провокувати бронхоспазм, а також викликати напади бронхіальної астми та інші реакції підвищеної чутливості. Факторами ризику є наявність бронхіальної астми в анамнезі, сінної лихоманки, поліпозу носа, хронічних захворювань дихальної системи, а також алергічних реакцій на інші препарати (наприклад, реакція шкіри, свербіж, кропив'янка). АСК може викликати кровотечі різного ступеня вираженості під час та після хірургічних втручань. За кілька днів до планованого хірургічного втручання слід оцінити ризик розвитку кровотечі порівняно з ризиком розвитку ішемічних ускладнень у пацієнтів, які приймають низькі дози АСК. Якщо ризик розвитку кровотечі значний, прийом АСК має бути тимчасово припинено. Поєднання АСК з антикоагулянтами, тромболітиками та антитромбоцитарними препаратами супроводжується підвищеним ризиком розвитку кровотеч. АСК у низьких дозах може спровокувати розвиток подагри у схильних пацієнтів (що мають знижену екскрецію сечової кислоти). Поєднання АСК із метотрексатом супроводжується підвищеною частотою розвитку побічних ефектів з боку органів кровотворення. Високі дози АСК мають гіпоглікемічний ефект, що необхідно мати на увазі при призначенні її пацієнтам з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо та інсулін. При сумісному застосуванні системних глюкокортикостероїдів (ГКС) та саліцилатів слід пам'ятати, що під час лікування концентрація саліцилатів у крові знижена, а після відміни системних глюкокортикостероїдів (ГКС) можливе передозування саліцилатів. Не рекомендується поєднання АСК з ібупрофеном у пацієнтів з підвищеним ризиком серцево-судинних захворювань: при одночасному застосуванні з ібупрофеном відзначається зменшення антиагрегантної дії АСК у дозах до 300 мг, що призводить до зниження кардіопротекторних ефектів АСК. Перевищення дози АСК понад рекомендовані терапевтичні дози пов'язані з ризиком шлунково-кишкової кровотечі. При тривалому прийомі низьких доз АСК як агрегантної терапії необхідно бути обережними у літніх пацієнтів у зв'язку з ризиком розвитку шлунково-кишкової кровотечі. При одночасному прийомі АСК з алкоголем підвищений ризик пошкодження слизової оболонки шлунково-кишкового тракту та подовження часу кровотечі. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування препаратами АСК необхідно бути обережними при керуванні транспортними засобами та заняттями потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: ацетилсаліцилова кислота 100 мг. Допоміжні речовини: стеаринова кислота, крохмаль кукурудзяний, лактози моногідрат (цукор молочний), олія рицинова гідрогенізована, повідон (пласдон К-90 або колідон 90F), полісорбат (твін-80), целюлоза мікрокристалічна. Склад оболонки: сополімер метакрилової кислоти та етакрилату (1:1) (колікут МАЕ 100Р), сополімер макроголу та полівінілового спирту (колікут IR), коповідон (пласдон Ес-630), триетилцитрат, тальк, титану діоксид. 30 шт. - упаковки осередкові контурні (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті кишковорозчинною плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі; допускається легка шорсткість та слабкий запах оцтової кислоти.Фармакотерапевтична групаНПЗП, антиагрегант. В основі механізму антиагрегантної дії ацетилсаліцилової кислоти (АСК) лежить незворотна інактивація ЦОГ-1, внаслідок чого блокується синтез тромбоксану A2 та пригнічується агрегація тромбоцитів. Вважається, що АСК має інші механізми придушення агрегації тромбоцитів, що розширює область її застосування при різних судинних захворюваннях. У високих дозах АСК також має протизапальну, жарознижувальну та аналгетичну дію. Антиагрегантний ефект розвивається навіть після застосування препарату в малих дозах та зберігається протягом 7 діб після одноразового прийому.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо АСК швидко і повністю всмоктується із ШКТ. C max АСК у плазмі крові досягається через 10-20 хв після прийому внутрішньо, саліцилової кислоти – через 0.3-2 год. Внаслідок того, що таблетки вкриті кислотостійкою оболонкою, АСК вивільняється не в шлунку (оболонка ефективно блокує розчинення препарату в шлунку), а в лужному середовищі дванадцятипалої кишки. Таким чином, абсорбція АСК у формі пігулок, покритих кишковорозчинною оболонкою, уповільнена на 3-6 годин у порівнянні зі звичайними (без такої оболонки) пігулками. Розподіл АСК та саліцилова кислота зв'язуються з білками плазми крові (від 66% до 98% залежно від дози) та швидко розподіляються в організмі. Саліцилова кислота проникає через плацентарний бар'єр та у грудне молоко. На відміну від інших саліцилатів, при багаторазовому застосуванні препарату негідролізована АСК не накопичується у сироватці крові. Метаболізм АСК частково метаболізується під час абсорбції. Під час і після всмоктування АСК перетворюється на головний метаболіт - саліцилову кислоту, яка метаболізується, головним чином, у печінці під впливом ферментів з утворенням таких метаболітів, як фенілсаліцилат, глюкуронід саліцилової кислоти та саліцилурова кислота, що виявляються у багатьох тканинах. Виведення Виведення саліцилової кислоти є дозозалежним, оскільки метаболізм обмежений можливостями ферментативної системи. Т1/2 становить від 2-3 годин (при застосуванні АСК у низьких дозах) до 15 годин (при застосуванні препарату у високих дозах як аналгетичний засіб). Саліцилова кислота та її метаболіти виводяться нирками. У пацієнтів із нормальною функцією нирок 80-100% разової дози препарату виводиться нирками протягом 24-72 годин. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів У жінок процес метаболізму проходить повільніше (менша активність ферментів у сироватці).Клінічна фармакологіяНПЗЗ. Антиагрегант.Показання до застосуванняПервинна профілактика гострого інфаркту міокарда за наявності факторів ризику (в т.ч. цукровий діабет, гіперліпідемія, артеріальна гіпертензія, ожиріння, куріння, літній вік) та повторного інфаркту міокарда; нестабільна стенокардія (включаючи підозру на розвиток гострого інфаркту міокарда); стабільна стенокардія; профілактика ішемічного інсульту (в т.ч. у пацієнтів з тимчасовими порушеннями мозкового кровообігу); профілактика тромбоемболій після операцій та інвазивних втручань на судинах (в т.ч. аортокоронарне шунтування, ендартеректомія сонних артерій, артеріовенозне шунтування, ангіопластика та стентування коронарних артерій, ангіопластика сонних); профілактика тромбозів глибоких вен та тромбоемболії легеневої артерії та її гілок (у т.ч. при тривалій іммобілізації внаслідок великого хірургічного втручання).Протипоказання до застосуванняЕрозивно-виразкові ураження ШКТ (у фазі загострення); шлунково-кишкова кровотеча; бронхіальна астма, індукована прийомом саліцилатів та НПЗЗ; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти та інших нестероїдних протизапальних засобів; геморагічний діатез; поєднане застосування з метотрексатом у дозі 15 мг на тиждень та більше; печінкова недостатність (клас В і вище за шкалою Чайлд-П'ю); ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв); хронічна серцева недостатність (III-IV функціонального класу за класифікацією NYHA); І та ІІІ триместри вагітності; період лактації; дитячий та підлітковий вік до 18 років; дефіцит лактази, непереносимість лактози, синдром мальабсорбції глюкози/галактози; підвищена чутливість до ацетилсаліцилової кислоти та допоміжних компонентів препарату; підвищена чутливість до інших нестероїдних протизапальних засобів. З обережністю: подагра, гіперурикемія, т.к. АСК у низьких дозах знижує екскрецію сечової кислоти (слід мати на увазі, що АСК у низьких дозах може спровокувати розвиток подагри у схильних пацієнтів, які мають знижену екскрецію сечової кислоти); наявність в анамнезі виразкових уражень шлунково-кишкового тракту або шлунково-кишкових кровотеч; порушення функції печінки (нижче за клас В за шкалою Чайлд-П'ю); порушення функції нирок (КК понад 30 мл/хв); бронхіальна астма, хронічні захворювання органів дихання, сінна лихоманка, поліпоз носа, лікарська алергія, у т.ч. до препаратів групи НПЗП (анальгетики, протизапальні, протиревматичні засоби); ІІ триместр вагітності; передбачуване хірургічне втручання (включаючи незначні, наприклад екстракція зуба), т.к. АСК може викликати схильність до кровотеч протягом декількох днів після прийому препарату.Вагітність та лактаціяЗастосування саліцилатів у високих дозах у І триместрі вагітності асоціюється з підвищеною частотою дефектів розвитку плода (розщеплення верхнього піднебіння, вади серця). Призначення саліцилатів у І триместрі вагітності протипоказане. У II триместрі вагітності саліцилати можна призначати тільки після ретельної оцінки ризику для плода та користі для матері, переважно у дозах не вище 150 мг на добу та протягом нетривалого часу. У III триместрі вагітності саліцилати у високій дозі (більше 300 мг на добу) викликають ослаблення пологової діяльності, передчасне закриття артеріальної протоки у плода, підвищену кровоточивість у матері та плода, а призначення безпосередньо перед пологами може спричинити внутрішньочерепні крововиливи, особливо у недоношених дітей. Призначення саліцилатів у III триместрі вагітності протипоказане. Саліцилати та їх метаболіти у невеликих кількостях виділяються із грудним молоком. Випадковий прийом саліцилатів у період лактації не супроводжується розвитком побічних реакцій у дитини та не вимагає припинення грудного вигодовування. Однак при тривалому застосуванні препарату або призначенні його у високій дозі годування груддю слід негайно припинити. Застосування у дітей Протипоказано застосування препарату у дитячому та підлітковому віці до 18 років.Побічна діяЗ боку травної системи: часто – нудота, печія, блювання, біль у животі; рідко – виразки слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки; дуже рідко – перфоративні виразки слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки, шлунково-кишкові кровотечі, минущі порушення функції печінки з підвищенням активності печінкових трансаміназ. З боку системи кровотворення: підвищений ризик кровотеч унаслідок інгібуючої дії АСК на агрегацію тромбоцитів; рідко – анемія. З боку центральної нервової системи: запаморочення, головний біль. З боку органу слуху: зниження слуху, шум у вухах. Алергічні реакції: висипання, свербіж шкіри, кропив'янка, набряк Квінке, риніт, набряк слизової оболонки носа, кардіо-респіраторний дистрес-синдром, а також важкі реакції, включаючи анафілактичний шок.Взаємодія з лікарськими засобамиКардіАСК® при одночасному застосуванні посилює дію метотрексату за рахунок зниження ниркового кліренсу та витіснення його із зв'язку з білками плазми. Поєднання ацетилсаліцилової кислоти з метотрексатом також супроводжується підвищеною частотою розвитку побічних ефектів органів кровотворення. При одночасному застосуванні КардіАСК® посилює дію гепарину та непрямих антикоагулянтів за рахунок порушення функції тромбоцитів та витіснення непрямих антикоагулянтів у зв'язку з білками плазми. КардіАСК® посилює ефекти тромболітичних засобів та антиагрегантів (тиклопідину). При одночасному застосуванні препарат посилює дію дигоксину внаслідок зниження його ниркової екскреції. КардіАСК® посилює дію гіпоглікемічних засобів (інсуліну та похідних сульфонілсечовини) за рахунок гіпоглікемічних властивостей самої ацетилсаліцилової кислоти у високих дозах та витіснення похідних сульфонілсечовини із зв'язку з білками плазми. Препарат посилює дію вальпроєвої кислоти за рахунок витіснення її у зв'язку з білками плазми. Поєднання ацетилсаліцилової кислоти з антикоагулянтами, тромболітиками та антиагрегантами супроводжується підвищеним ризиком розвитку кровотечі. При одночасному застосуванні ацетилсаліцилової кислоти з етанолом спостерігається адитивний ефект, підвищується ризик пошкодження слизової оболонки шлунково-кишкового тракту та подовження часу кровотечі. АСК послаблює дію урикозуричних препаратів (бензбромарону): за рахунок конкурентного придушення ниркової канальцевої екскреції сечової кислоти відбувається зниження урикозуричного ефекту. При одночасному застосуванні препарат послаблює дію інгібіторів АПФ: відзначається дозозалежне зниження СКФ внаслідок інгібування простагландинів, які мають судинорозширювальну дію, відповідно – ослаблення гіпотензивної дії. АСК у високих дозах знижує ефекти діуретиків: відзначається зниження ШКФ внаслідок зниження синтезу простагландинів у нирках. ГКС посилюють виведення саліцилатів та послаблюють їхню дію при одночасному застосуванні.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, 1 раз на добу, переважно перед їдою. Таблетки слід запивати великою кількістю рідини. КардіАСК призначений для тривалого застосування. Тривалість терапії визначається лікарем. З метою первинної профілактики гострого інфаркту міокарда за наявності факторів ризику призначають по 50-100 мг на добу. З метою профілактики повторного інфаркту міокарда, при стабільній та нестабільній стенокардії – по 50-100 мг на добу. При нестабільній стенокардії (при підозрі на розвиток гострого інфаркту міокарда) призначають по 50-100 мг на добу. З метою профілактики ішемічного інсульту та минущого порушення мозкового кровообігу - по 50-100 мг на добу. Для профілактики тромбоемболії після операцій та інвазивних втручань на судинах – по 50-100 мг на добу. Для профілактики тромбозу глибоких вен та тромбоемболії легеневої артерії та її гілок призначають по 50-100 мг на добу.ПередозуванняСаліцилатна інтоксикація (розвивається при прийомі АСК у дозі більше 100 мг/кг/добу протягом більш ніж 2 діб) може бути результатом тривалого застосування препарату в токсичних дозах в рамках неправильного терапевтичного застосування препарату (хронічна інтоксикація) або одноразового випадкового або навмисного прийому токсичної дози. препарату дорослою або дитиною (гостра інтоксикація). Симптоми хронічної інтоксикації похідними саліцилової кислоти неспецифічні і часто важко діагностуються. Інтоксикація легкого ступеня тяжкості зазвичай розвивається тільки після неодноразового застосування препарату у високих дозах і проявляється запамороченням, шумом у вухах, зниженням слуху, підвищеним потовиділенням, нудотою та блюванням, головним болем та сплутаністю свідомості. Зазначена симптоматика зникає після зменшення дози. Шум у вухах може виникнути при концентрації АСК у плазмі крові від 150 до 300 мкг/мл. Більш тяжкі симптоми виявляються при концентрації АСК у плазмі вище 300 мкг/мл. Основним проявом гострої інтоксикації є тяжке порушення кислотно-основного стану, симптоми якого можуть змінюватись в залежності від віку хворого та ступеня тяжкості інтоксикації. Діти найбільш типовим є розвиток метаболічного ацидозу. Лікування інтоксикації проводиться відповідно до прийнятих стандартів, залежить від ступеня тяжкості інтоксикації та клінічної картини і має бути спрямоване головним чином на прискорення виведення препарату та відновлення водно-електролітного балансу та кислотно-основного стану. Передозування особливо небезпечне у пацієнтів похилого віку. Симптоми передозування від легкого до середнього ступеня тяжкості: запаморочення, шум у вухах, погіршення слуху, підвищене потовиділення, нудота, блювання, біль голови, сплутаність свідомості, профузне потовиділення, тахіпное, гіпервентиляція, респіраторний алкалоз. Лікування: шлунковий лаваж, багаторазовий прийом активованого вугілля, форсований лужний діурез, відновлення водно-електролітного балансу та кислотно-основного стану. Симптоми передозування від середнього до тяжкого ступеня: респіраторний алкалоз із компенсаторним метаболічним ацидозом; гіперпірексія; порушення дихання (гіпервентиляція, некардіогенний набряк легень, пригнічення дихання, асфіксія); порушення з боку серцево-судинної системи (порушення ритму серця, зниження артеріального тиску, пригнічення серцевої діяльності); порушення водно-електролітного балансу (дегідратація); порушення функції нирок від олігурії аж до розвитку ниркової недостатності, що характеризується гіпокаліємією, гіпернатріємією, гіпонатріємією; порушення метаболізму глюкози (гіперглікемія, гіпоглікемія (особливо у дітей), кетоацидоз); шум у вухах, глухота; шлунково-кишкові кровотечі; гематологічні порушення (від інгібування агрегації тромбоцитів до коагулопатії, подовження протромбінового часу, гіпопротромбінемія);неврологічні порушення (токсична енцефалопатія та пригнічення функції ЦНС (сонливість, сплутаність свідомості, кома, судоми)). Лікування: негайна госпіталізація до спеціалізованого відділення для проведення екстреної терапії – шлунковий лаваж, багаторазовий прийом активованого вугілля, форсований лужний діурез, гемодіаліз, відновлення водно-електролітного балансу та кислотно-основного стану, проведення симптоматичної терапії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиАСК може провокувати бронхоспазм, а також викликати напади бронхіальної астми та інші реакції підвищеної чутливості. Факторами ризику є наявність бронхіальної астми в анамнезі, сінної лихоманки, поліпозу носа, хронічних захворювань дихальної системи, а також алергічних реакцій на інші препарати (наприклад, реакція шкіри, свербіж, кропив'янка). Інгібуюча дія АСК на агрегацію тромбоцитів зберігається протягом декількох днів після прийому, у зв'язку з чим можливе підвищення ризику кровотеч під час оперативного втручання або післяопераційного періоду. За необхідності абсолютного виключення кровоточивості в ході оперативного втручання слід якомога повністю відмовитися від застосування АСК у передопераційному періоді. АСК у низьких дозах може спровокувати розвиток подагри у схильних осіб (мають знижену екскрецію сечової кислоти). АСК у високих дозах має гіпоглікемічний ефект, що необхідно мати на увазі при призначенні препарату пацієнтам з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні препарати. При сумісному застосуванні глюкокортикостероїдів та саліцилатів слід пам'ятати, що під час лікування концентрація саліцилатів у крові знижена, а після відміни глюкокортикостероїдів можливе передозування саліцилатів. Перевищення дози ацетилсаліцилової кислоти пов'язане із ризиком шлунково-кишкової кровотечі.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: ацетилсаліцилова кислота 50 мг. Допоміжні речовини: стеаринова кислота, крохмаль кукурудзяний, лактози моногідрат (цукор молочний), олія рицинова гідрогенізована, повідон (пласдон К-90 або колідон 90F), полісорбат (твін-80), целюлоза мікрокристалічна. Склад оболонки: сополімер метакрилової кислоти та етакрилату (1:1) (колікут МАЕ 100Р), сополімер макроголу та полівінілового спирту (колікут IR), коповідон (пласдон Ес-630), триетилцитрат, тальк, титану діоксид. 30 шт. - упаковки осередкові контурні (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті кишковорозчинною плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі; допускається легка шорсткість та слабкий запах оцтової кислоти.Фармакотерапевтична групаНПЗП, антиагрегант. В основі механізму антиагрегантної дії ацетилсаліцилової кислоти (АСК) лежить незворотна інактивація ЦОГ-1, внаслідок чого блокується синтез тромбоксану A2 та пригнічується агрегація тромбоцитів. Вважається, що АСК має інші механізми придушення агрегації тромбоцитів, що розширює область її застосування при різних судинних захворюваннях. У високих дозах АСК також має протизапальну, жарознижувальну та аналгетичну дію. Антиагрегантний ефект розвивається навіть після застосування препарату в малих дозах та зберігається протягом 7 діб після одноразового прийому.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо АСК швидко і повністю всмоктується із ШКТ. C max АСК у плазмі крові досягається через 10-20 хв після прийому внутрішньо, саліцилової кислоти – через 0.3-2 год. Внаслідок того, що таблетки вкриті кислотостійкою оболонкою, АСК вивільняється не в шлунку (оболонка ефективно блокує розчинення препарату в шлунку), а в лужному середовищі дванадцятипалої кишки. Таким чином, абсорбція АСК у формі пігулок, покритих кишковорозчинною оболонкою, уповільнена на 3-6 годин у порівнянні зі звичайними (без такої оболонки) пігулками. Розподіл АСК та саліцилова кислота зв'язуються з білками плазми крові (від 66% до 98% залежно від дози) та швидко розподіляються в організмі. Саліцилова кислота проникає через плацентарний бар'єр та у грудне молоко. На відміну від інших саліцилатів, при багаторазовому застосуванні препарату негідролізована АСК не накопичується у сироватці крові. Метаболізм АСК частково метаболізується під час абсорбції. Під час і після всмоктування АСК перетворюється на головний метаболіт - саліцилову кислоту, яка метаболізується, головним чином, у печінці під впливом ферментів з утворенням таких метаболітів, як фенілсаліцилат, глюкуронід саліцилової кислоти та саліцилурова кислота, що виявляються у багатьох тканинах. Виведення Виведення саліцилової кислоти є дозозалежним, оскільки метаболізм обмежений можливостями ферментативної системи. Т1/2 становить від 2-3 годин (при застосуванні АСК у низьких дозах) до 15 годин (при застосуванні препарату у високих дозах як аналгетичний засіб). Саліцилова кислота та її метаболіти виводяться нирками. У пацієнтів із нормальною функцією нирок 80-100% разової дози препарату виводиться нирками протягом 24-72 годин. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів У жінок процес метаболізму проходить повільніше (менша активність ферментів у сироватці).Клінічна фармакологіяНПЗЗ. Антиагрегант.Показання до застосуванняПервинна профілактика гострого інфаркту міокарда за наявності факторів ризику (в т.ч. цукровий діабет, гіперліпідемія, артеріальна гіпертензія, ожиріння, куріння, літній вік) та повторного інфаркту міокарда; нестабільна стенокардія (включаючи підозру на розвиток гострого інфаркту міокарда); стабільна стенокардія; профілактика ішемічного інсульту (в т.ч. у пацієнтів з тимчасовими порушеннями мозкового кровообігу); профілактика тромбоемболій після операцій та інвазивних втручань на судинах (в т.ч. аортокоронарне шунтування, ендартеректомія сонних артерій, артеріовенозне шунтування, ангіопластика та стентування коронарних артерій, ангіопластика сонних); профілактика тромбозів глибоких вен та тромбоемболії легеневої артерії та її гілок (у т.ч. при тривалій іммобілізації внаслідок великого хірургічного втручання).Протипоказання до застосуванняЕрозивно-виразкові ураження ШКТ (у фазі загострення); шлунково-кишкова кровотеча; бронхіальна астма, індукована прийомом саліцилатів та НПЗЗ; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти та інших нестероїдних протизапальних засобів; геморагічний діатез; поєднане застосування з метотрексатом у дозі 15 мг на тиждень та більше; печінкова недостатність (клас В і вище за шкалою Чайлд-П'ю); ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв); хронічна серцева недостатність (III-IV функціонального класу за класифікацією NYHA); І та ІІІ триместри вагітності; період лактації; дитячий та підлітковий вік до 18 років; дефіцит лактази, непереносимість лактози, синдром мальабсорбції глюкози/галактози; підвищена чутливість до ацетилсаліцилової кислоти та допоміжних компонентів препарату; підвищена чутливість до інших нестероїдних протизапальних засобів. З обережністю: подагра, гіперурикемія, т.к. АСК у низьких дозах знижує екскрецію сечової кислоти (слід мати на увазі, що АСК у низьких дозах може спровокувати розвиток подагри у схильних пацієнтів, які мають знижену екскрецію сечової кислоти); наявність в анамнезі виразкових уражень шлунково-кишкового тракту або шлунково-кишкових кровотеч; порушення функції печінки (нижче за клас В за шкалою Чайлд-П'ю); порушення функції нирок (КК понад 30 мл/хв); бронхіальна астма, хронічні захворювання органів дихання, сінна лихоманка, поліпоз носа, лікарська алергія, у т.ч. до препаратів групи НПЗП (анальгетики, протизапальні, протиревматичні засоби); ІІ триместр вагітності; передбачуване хірургічне втручання (включаючи незначні, наприклад екстракція зуба), т.к. АСК може викликати схильність до кровотеч протягом декількох днів після прийому препарату.Вагітність та лактаціяЗастосування саліцилатів у високих дозах у І триместрі вагітності асоціюється з підвищеною частотою дефектів розвитку плода (розщеплення верхнього піднебіння, вади серця). Призначення саліцилатів у І триместрі вагітності протипоказане. У II триместрі вагітності саліцилати можна призначати тільки після ретельної оцінки ризику для плода та користі для матері, переважно у дозах не вище 150 мг на добу та протягом нетривалого часу. У III триместрі вагітності саліцилати у високій дозі (більше 300 мг на добу) викликають ослаблення пологової діяльності, передчасне закриття артеріальної протоки у плода, підвищену кровоточивість у матері та плода, а призначення безпосередньо перед пологами може спричинити внутрішньочерепні крововиливи, особливо у недоношених дітей. Призначення саліцилатів у III триместрі вагітності протипоказане. Саліцилати та їх метаболіти у невеликих кількостях виділяються із грудним молоком. Випадковий прийом саліцилатів у період лактації не супроводжується розвитком побічних реакцій у дитини та не вимагає припинення грудного вигодовування. Однак при тривалому застосуванні препарату або призначенні його у високій дозі годування груддю слід негайно припинити. Застосування у дітей Протипоказано застосування препарату у дитячому та підлітковому віці до 18 років.Побічна діяЗ боку травної системи: часто – нудота, печія, блювання, біль у животі; рідко – виразки слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки; дуже рідко – перфоративні виразки слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки, шлунково-кишкові кровотечі, минущі порушення функції печінки з підвищенням активності печінкових трансаміназ. З боку системи кровотворення: підвищений ризик кровотеч унаслідок інгібуючої дії АСК на агрегацію тромбоцитів; рідко – анемія. З боку центральної нервової системи: запаморочення, головний біль. З боку органу слуху: зниження слуху, шум у вухах. Алергічні реакції: висипання, свербіж шкіри, кропив'янка, набряк Квінке, риніт, набряк слизової оболонки носа, кардіо-респіраторний дистрес-синдром, а також важкі реакції, включаючи анафілактичний шок.Взаємодія з лікарськими засобамиКардіАСК® при одночасному застосуванні посилює дію метотрексату за рахунок зниження ниркового кліренсу та витіснення його із зв'язку з білками плазми. Поєднання ацетилсаліцилової кислоти з метотрексатом також супроводжується підвищеною частотою розвитку побічних ефектів органів кровотворення. При одночасному застосуванні КардіАСК® посилює дію гепарину та непрямих антикоагулянтів за рахунок порушення функції тромбоцитів та витіснення непрямих антикоагулянтів у зв'язку з білками плазми. КардіАСК® посилює ефекти тромболітичних засобів та антиагрегантів (тиклопідину). При одночасному застосуванні препарат посилює дію дигоксину внаслідок зниження його ниркової екскреції. КардіАСК® посилює дію гіпоглікемічних засобів (інсуліну та похідних сульфонілсечовини) за рахунок гіпоглікемічних властивостей самої ацетилсаліцилової кислоти у високих дозах та витіснення похідних сульфонілсечовини із зв'язку з білками плазми. Препарат посилює дію вальпроєвої кислоти за рахунок витіснення її у зв'язку з білками плазми. Поєднання ацетилсаліцилової кислоти з антикоагулянтами, тромболітиками та антиагрегантами супроводжується підвищеним ризиком розвитку кровотечі. При одночасному застосуванні ацетилсаліцилової кислоти з етанолом спостерігається адитивний ефект, підвищується ризик пошкодження слизової оболонки шлунково-кишкового тракту та подовження часу кровотечі. АСК послаблює дію урикозуричних препаратів (бензбромарону): за рахунок конкурентного придушення ниркової канальцевої екскреції сечової кислоти відбувається зниження урикозуричного ефекту. При одночасному застосуванні препарат послаблює дію інгібіторів АПФ: відзначається дозозалежне зниження СКФ внаслідок інгібування простагландинів, які мають судинорозширювальну дію, відповідно – ослаблення гіпотензивної дії. АСК у високих дозах знижує ефекти діуретиків: відзначається зниження ШКФ внаслідок зниження синтезу простагландинів у нирках. ГКС посилюють виведення саліцилатів та послаблюють їхню дію при одночасному застосуванні.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, 1 раз на добу, переважно перед їдою. Таблетки слід запивати великою кількістю рідини. КардіАСК призначений для тривалого застосування. Тривалість терапії визначається лікарем. З метою первинної профілактики гострого інфаркту міокарда за наявності факторів ризику призначають по 50-100 мг на добу. З метою профілактики повторного інфаркту міокарда, при стабільній та нестабільній стенокардії – по 50-100 мг на добу. При нестабільній стенокардії (при підозрі на розвиток гострого інфаркту міокарда) призначають по 50-100 мг на добу. З метою профілактики ішемічного інсульту та минущого порушення мозкового кровообігу - по 50-100 мг на добу. Для профілактики тромбоемболії після операцій та інвазивних втручань на судинах – по 50-100 мг на добу. Для профілактики тромбозу глибоких вен та тромбоемболії легеневої артерії та її гілок призначають по 50-100 мг на добу.ПередозуванняСаліцилатна інтоксикація (розвивається при прийомі АСК у дозі більше 100 мг/кг/добу протягом більш ніж 2 діб) може бути результатом тривалого застосування препарату в токсичних дозах в рамках неправильного терапевтичного застосування препарату (хронічна інтоксикація) або одноразового випадкового або навмисного прийому токсичної дози. препарату дорослою або дитиною (гостра інтоксикація). Симптоми хронічної інтоксикації похідними саліцилової кислоти неспецифічні і часто важко діагностуються. Інтоксикація легкого ступеня тяжкості зазвичай розвивається тільки після неодноразового застосування препарату у високих дозах і проявляється запамороченням, шумом у вухах, зниженням слуху, підвищеним потовиділенням, нудотою та блюванням, головним болем та сплутаністю свідомості. Зазначена симптоматика зникає після зменшення дози. Шум у вухах може виникнути при концентрації АСК у плазмі крові від 150 до 300 мкг/мл. Більш тяжкі симптоми виявляються при концентрації АСК у плазмі вище 300 мкг/мл. Основним проявом гострої інтоксикації є тяжке порушення кислотно-основного стану, симптоми якого можуть змінюватись в залежності від віку хворого та ступеня тяжкості інтоксикації. Діти найбільш типовим є розвиток метаболічного ацидозу. Лікування інтоксикації проводиться відповідно до прийнятих стандартів, залежить від ступеня тяжкості інтоксикації та клінічної картини і має бути спрямоване головним чином на прискорення виведення препарату та відновлення водно-електролітного балансу та кислотно-основного стану. Передозування особливо небезпечне у пацієнтів похилого віку. Симптоми передозування від легкого до середнього ступеня тяжкості: запаморочення, шум у вухах, погіршення слуху, підвищене потовиділення, нудота, блювання, біль голови, сплутаність свідомості, профузне потовиділення, тахіпное, гіпервентиляція, респіраторний алкалоз. Лікування: шлунковий лаваж, багаторазовий прийом активованого вугілля, форсований лужний діурез, відновлення водно-електролітного балансу та кислотно-основного стану. Симптоми передозування від середнього до тяжкого ступеня: респіраторний алкалоз із компенсаторним метаболічним ацидозом; гіперпірексія; порушення дихання (гіпервентиляція, некардіогенний набряк легень, пригнічення дихання, асфіксія); порушення з боку серцево-судинної системи (порушення ритму серця, зниження артеріального тиску, пригнічення серцевої діяльності); порушення водно-електролітного балансу (дегідратація); порушення функції нирок від олігурії аж до розвитку ниркової недостатності, що характеризується гіпокаліємією, гіпернатріємією, гіпонатріємією; порушення метаболізму глюкози (гіперглікемія, гіпоглікемія (особливо у дітей), кетоацидоз); шум у вухах, глухота; шлунково-кишкові кровотечі; гематологічні порушення (від інгібування агрегації тромбоцитів до коагулопатії, подовження протромбінового часу, гіпопротромбінемія);неврологічні порушення (токсична енцефалопатія та пригнічення функції ЦНС (сонливість, сплутаність свідомості, кома, судоми)). Лікування: негайна госпіталізація до спеціалізованого відділення для проведення екстреної терапії – шлунковий лаваж, багаторазовий прийом активованого вугілля, форсований лужний діурез, гемодіаліз, відновлення водно-електролітного балансу та кислотно-основного стану, проведення симптоматичної терапії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиАСК може провокувати бронхоспазм, а також викликати напади бронхіальної астми та інші реакції підвищеної чутливості. Факторами ризику є наявність бронхіальної астми в анамнезі, сінної лихоманки, поліпозу носа, хронічних захворювань дихальної системи, а також алергічних реакцій на інші препарати (наприклад, реакція шкіри, свербіж, кропив'янка). Інгібуюча дія АСК на агрегацію тромбоцитів зберігається протягом декількох днів після прийому, у зв'язку з чим можливе підвищення ризику кровотеч під час оперативного втручання або післяопераційного періоду. За необхідності абсолютного виключення кровоточивості в ході оперативного втручання слід якомога повністю відмовитися від застосування АСК у передопераційному періоді. АСК у низьких дозах може спровокувати розвиток подагри у схильних осіб (мають знижену екскрецію сечової кислоти). АСК у високих дозах має гіпоглікемічний ефект, що необхідно мати на увазі при призначенні препарату пацієнтам з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні препарати. При сумісному застосуванні глюкокортикостероїдів та саліцилатів слід пам'ятати, що під час лікування концентрація саліцилатів у крові знижена, а після відміни глюкокортикостероїдів можливе передозування саліцилатів. Перевищення дози ацетилсаліцилової кислоти пов'язане із ризиком шлунково-кишкової кровотечі.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
502,00 грн
438,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.
452,00 грн
374,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.
618,00 грн
542,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Ацетилсаліцилова кислота 75/150 мг; Магнію гідроксид 15,2/30,39 мг; Крохмаль кукурудзяний 9,5/19,0 мг; Целюлоза мікрокристалічна 12,5/25,0 мг; Магнію стеарат 150/305 мкг; Крохмаль картопляний 2,0/4,0 мг; Оболонка: Гіпромелоза (метилгідроксипропілцелюлоза 15) 460/1,2 мг; Пропіленгліколь 90/240 мкг; Тальк 280/720 мкг. Таблетки покриті плівковою оболонкою 75 мг +15,2 мг та 150 мг + 30.39 мг. По 30 або 100 таблеток у скляні флакони коричневого кольору, закупорені кришкою білого кольору (з поліетилену), що нагвинчується, з вмонтованою знімною капсулою з силікагелем і кільцем, що забезпечує контроль першого розтину. На кожний флакон наклеюють етикетку. Один флакон з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиТаблетки покриті плівковою оболонкою, що містять 150 мг/30,39 мг ацетилсаліцилової кислоти та магнію гідроксиду, відповідно: таблетки, покриті плівковою оболонкою, білого кольору, овальної форми з ризиком на одній стороні.Фармакотерапевтична групаАнтиагрегантний засіб.ФармакокінетикаАСК всмоктується із шлунково-кишкового тракту практично повністю. Період напіввиведення АСК становить близько 15 хвилин, т.к. за участю ферментів АСК швидко гідролізується в саліцилову кислоту (СК) у кишечнику, печінці та плазмі крові. Період напіввиведення СК становить близько 3 годин, але може значно збільшуватися при одночасному введенні великих доз АСК (більше 3,0 г) в результаті насичення ферментних систем. Біодоступність АСК становить близько 70%, але ця величина значною мірою коливається, оскільки АСК піддається пресистемному гідролізу (слизова оболонка шлунково-кишкового тракту, печінка) в СК під дією ферментів. Біодоступність СК становить 80-100%. Дози магнію гідроксиду, що використовуються, не впливають на біодоступність ацетилсаліцилової кислоти.ФармакодинамікаВ основі механізму дії ацетилсаліцилової кислоти (АСК) лежить незворотна інгібіція циклооксигенази (ЦОГ-1), внаслідок чого блокується синтез тромбоксану А2 та пригнічується агрегація тромбоцитів. Вважають, що АСК має інші механізми придушення агрегації тромбоцитів, що розширює область її застосування при різних судинних захворюваннях. АСК має також протизапальний, знеболюючий, жарознижувальний ефект. Магнію гідроксид, що входить до складу Кардіомагнілу, захищає слизову оболонку шлунково-кишкового тракту від дії ацетилсаліцилової кислоти.Показання до застосуванняПервинна профілактика серцево-судинних захворювань, таких як тромбоз та гостра серцева недостатність за наявності факторів ризику (наприклад, цукровий діабет, гіперліпідемія, артеріальна гіпертензія, ожиріння, куріння, літній вік). Профілактика повторного інфаркту міокарда та тромбозу кровоносних судин. Профілактика тромбоемболії після хірургічних втручань на судинах (аортокоронарне шунтування, черезшкірна транслюмінальна коронарна ангіопластика). Нестабільна стенокардія.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до АСК, допоміжних речовин препарату та інших нестероїдних протизапальних засобів, крововилив у головний мозок; схильність до кровотечі (недостатність вітаміну К, тромбоцитопенія, геморагічний діатез); бронхіальна астма, індукована прийомом саліцилатів та НПЗЗ; ерозивно-виразкове ураження шлунково-кишкового тракту (у фазі загострення); шлунково-кишкова кровотеча; тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 10 мл/хв.); вагітність (I та III триместри); період лактації; дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; одночасний прийом з метотрексатом (більше 15 мг на тиждень); дитячий вік до 18 років. З обережністю При подагрі, гіперурикемії, наявності в анамнезі виразкових уражень шлунково-кишкового тракту або шлунково-кишкових кровотеч, ниркової та/або печінкової недостатності, бронхіальної астми, сінної лихоманки, поліпози носа, алергічних станах у II триместрі вагітності.Вагітність та лактаціяЗастосування великих доз саліцилатів у перші 3 місяці вагітності асоціюється із підвищеною частотою дефектів розвитку плода. У II триместрі вагітності саліцилати можна призначати лише з урахуванням суворої оцінки ризику та користі. В останньому триместрі вагітності саліцилати у високій дозі (більше 300 мг/добу) викликають гальмування пологової діяльності, передчасне закриття артеріальної протоки у плода, підвищену кровоточивість у матері та плода, а призначення безпосередньо перед пологами може спричинити внутрішньочерепний крововилив, особливо у недоношених. Призначення саліцилатів в останньому триместрі вагітності протипоказане. Доступних клінічних даних недостатньо для встановлення можливості або неможливості застосування препарату під час грудного вигодовування. Перед призначенням ацетилсаліцилової кислоти у період годування груддю слід оцінити потенційну користь терапії препаратом щодо потенційного ризику для дітей грудного віку.Побічна діяЧастота побічних реакцій, наведених нижче, визначалася відповідно: дуже часто ≥ 1/10; часто > 1/100, ≤1/10; іноді > 1/1000, ≤1/100; рідко > 1/10000, ≤1/1000; дуже рідко ≤ 1/10 000, включаючи окремі повідомлення. Алергічні реакції: кропив'янка (часто), набряк Квінке (часто). Імунна система: анафілактичні реакції (іноді). Шлунково-кишковий тракт: нудота (часто), печія (дуже часто), блювання (часто), больові відчуття в області живота, виразки слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки (іноді), у тому числі перфоративні (рідко), шлунково-кишкові кровотечі (іноді), підвищення активності «печінкових» ферментів (рідко), стоматит (дуже рідко), езофагіт (дуже рідко), ерозивні ураження верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (дуже рідко), стриктурами (дуже рідко), коліт (дуже рідко) , Загострення подразнення кишечника (дуже рідко) Дихальна система: бронхоспазм (часто). Система кровотворення: підвищена кровоточивість (дуже часто), анемія (рідко), гіпопротромбінемія (дуже рідко), тромбоцитопенія (дуже рідко), нейтропенія, апластична анемія (дуже рідко), еозинофілія (дуже рідко), агранулоцитоз. Центральна нервова система: запаморочення (іноді), біль голови (часто), безсоння (часто), сонливість (іноді), шум у вухах, внутрішньомозковий крововилив (рідко).Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні АСК посилює дію наступних лікарських препаратів: метотрексату за рахунок зниження ниркового кліренсу та витіснення його із зв'язку з білками; гепарину та непрямих антикоагулянтів за рахунок порушення функції тромбоцитів та витіснення непрямих антикоагулянтів із зв'язку з білками; тромболітичних та антиагрегантних та антикоагулянтних препаратів (тиклопідину); дигоксину внаслідок зниження його ниркової екскреції; гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо (похідні сульфонілсечовини) та інсуліну за рахунок гіпоглікемічних властивостей самої АСК у високих дозах та витіснення похідних сульфонілсечовини у зв'язку з білками плазми крові; вальпроєвої кислоти за рахунок витіснення її із зв'язку з білками. Одночасне застосування АСК з ібупрофеном призводить до зниження кардіопротективних ефектів АСК. Адитивний ефект спостерігається при одночасному прийомі АСК з етанолом (алкоголем). АСК послаблює дію урикозуричних засобів (бензбромарону) внаслідок конкурентної тубулярної елімінації сечової кислоти. Посилюючи елімінацію саліцилатів, системні глюкокортикостероїди (ГКС) послаблюють їхню дію. Антациди та колестірамін знижують всмоктування препарату.Спосіб застосування та дозиТаблетки проковтують повністю, запиваючи водою. За бажання таблетку можна розламати навпіл, розжувати або заздалегідь розтерти. Первинна профілактика серцево-судинних захворювань, таких як тромбоз та гостра серцева недостатність за наявності факторів ризику (наприклад, цукровий діабет, гіперліпідемія, артеріальна гіпертензія, ожиріння, куріння, літній вік): 1 таблетка Кардіомагнілу, що містить АСК у дозі 150 мг у першу добу, потім по 1 таблетці Кардіомагнілу, що містить АСК у дозі 75 мг 1 раз на добу. Профілактика повторного інфаркту міокарда та тромбозу кровоносних судин: 1 таблетка Кардіомагнілу, що містить АСК у дозі 75 – 150 мг 1 раз на добу. Профілактика тромбоемболії після хірургічних втручань на судинах (аортокоронарне шунтування, черезшкірна транслюмінальна коронарна ангіопластика): 1 таблетка Кардіомагнілу, що містить АСК у дозі 75 – 150 мг 1 раз на добу. Нестабільна стенокардія: 1 таблетка Кардіомагнілу, що містить АСК у дозі 75 -150 мг 1 раз на добу.ПередозуванняСимптоми передозування середнього ступеня тяжкості: нудота, блювання, шум у вухах, погіршення слуху, запаморочення, сплутаність свідомості. Лікування: промити шлунок, прийняти активоване вугілля. Лікування симптоматичне. Симптоми передозування тяжкого ступеня: лихоманка, гіпервентиляція, кетоацидоз, респіраторний алкалоз, кома, серцево-судинна та дихальна недостатність, виражена гіпоглікемія. Лікування: негайна госпіталізація до спеціалізованих відділень для проведення екстреної терапії - шлунковий лаваж, визначення кислотно-лужного балансу, лужний та форсований лужний діурез, гемодіаліз, введення розчинів, активоване вугілля, симптоматична терапія. При проведенні лужного діурезу необхідно досягти значень рН між 7,5 та 8. Форсований лужний діурез слід проводити, коли концентрація саліцилатів у плазмі становить понад 500 мг/л (3,6 ммоль/л) у дорослих та 300 мг/л (2, 2 ммоль/л) у дітей.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат слід застосовувати після призначення лікаря. АСК може провокувати бронхоспазм, а також викликати напади бронхіальної астми та інші реакції підвищеної чутливості. Факторами ризику є наявність бронхіальної астми в анамнезі, сінної лихоманки, поліпозу носа, хронічних захворювань дихальної системи, а також алергічних реакцій на інші препарати (наприклад, реакція шкіри, свербіж, кропив'янка). АСК може викликати кровотечі різного ступеня вираженості під час та після хірургічних втручань. За кілька днів до планованого хірургічного втручання слід оцінити ризик розвитку кровотечі порівняно з ризиком розвитку ішемічних ускладнень у пацієнтів, які приймають низькі дози АСК. Якщо ризик розвитку кровотечі значний, прийом АСК має бути тимчасово припинено. Поєднання АСК з антикоагулянтами, тромболітиками та антитромбоцитарними препаратами супроводжується підвищеним ризиком розвитку кровотеч. АСК у низьких дозах може спровокувати розвиток подагри у схильних пацієнтів (що мають знижену екскрецію сечової кислоти). Поєднання АСК із метотрексатом супроводжується підвищеною частотою розвитку побічних ефектів з боку органів кровотворення. Високі дози АСК мають гіпоглікемічний ефект, що необхідно мати на увазі при призначенні її пацієнтам з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо та інсуліну. При сумісному застосуванні системних глюкокортикостероїдів (ГКС) та саліцилатів слід пам'ятати, що під час лікування концентрація саліцилатів у крові знижена, а після відміни системних глюкокортикостероїдів (ГКС) можливе передозування саліцилатів. Не рекомендується поєднання АСК з ібупрофеном у пацієнтів з підвищеним ризиком серцево-судинних захворювань: при одночасному застосуванні з ібупрофеном відзначається зменшення антиагрегатної дії АСК у дозах до 300 мг, що призводить до зниження кардіопротекторних ефектів АСК. Перевищення дози АСК понад рекомендовані терапевтичні дози пов'язані з ризиком шлунково-кишкової кровотечі. При тривалому прийомі низьких доз АСК як агрегантної терапії необхідно бути обережними у літніх пацієнтів у зв'язку з ризиком розвитку шлунково-кишкової кровотечі. При одночасному прийомі АСК з алкоголем підвищений ризик пошкодження слизової оболонки шлунково-кишкового тракту та подовження часу кровотечі. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування препаратами АСК необхідно бути обережними при керуванні транспортними засобами та заняттями потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
456,00 грн
0,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Ацетилсаліцилова кислота 75/150 мг; Магнію гідроксид 15,2/30,39 мг; Крохмаль кукурудзяний 9,5/19,0 мг; Целюлоза мікрокристалічна 12,5/25,0 мг; Магнію стеарат 150/305 мкг; Крохмаль картопляний 2,0/4,0 мг; Оболонка: Гіпромелоза (метилгідроксипропілцелюлоза 15) 460/1,2 мг; Пропіленгліколь 90/240 мкг; Тальк 280/720 мкг. Таблетки покриті плівковою оболонкою 75 мг +15,2 мг та 150 мг + 30.39 мг. По 30 або 100 таблеток у скляні флакони коричневого кольору, закупорені кришкою білого кольору (з поліетилену), що нагвинчується, з вмонтованою знімною капсулою з силікагелем і кільцем, що забезпечує контроль першого розтину. На кожний флакон наклеюють етикетку. Один флакон з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиТаблетки покриті плівковою оболонкою, що містять 150 мг/30,39 мг ацетилсаліцилової кислоти та магнію гідроксиду, відповідно: таблетки, покриті плівковою оболонкою, білого кольору, овальної форми з ризиком на одній стороні.Фармакотерапевтична групаАнтиагрегантний засіб.ФармакокінетикаАСК всмоктується із шлунково-кишкового тракту практично повністю. Період напіввиведення АСК становить близько 15 хвилин, т.к. за участю ферментів АСК швидко гідролізується в саліцилову кислоту (СК) у кишечнику, печінці та плазмі крові. Період напіввиведення СК становить близько 3 годин, але може значно збільшуватися при одночасному введенні великих доз АСК (більше 3,0 г) в результаті насичення ферментних систем. Біодоступність АСК становить близько 70%, але ця величина значною мірою коливається, оскільки АСК піддається пресистемному гідролізу (слизова оболонка шлунково-кишкового тракту, печінка) в СК під дією ферментів. Біодоступність СК становить 80-100%. Дози магнію гідроксиду, що використовуються, не впливають на біодоступність ацетилсаліцилової кислоти.ФармакодинамікаВ основі механізму дії ацетилсаліцилової кислоти (АСК) лежить незворотна інгібіція циклооксигенази (ЦОГ-1), внаслідок чого блокується синтез тромбоксану А2 та пригнічується агрегація тромбоцитів. Вважають, що АСК має інші механізми придушення агрегації тромбоцитів, що розширює область її застосування при різних судинних захворюваннях. АСК має також протизапальний, знеболюючий, жарознижувальний ефект. Магнію гідроксид, що входить до складу Кардіомагнілу, захищає слизову оболонку шлунково-кишкового тракту від дії ацетилсаліцилової кислоти.Показання до застосуванняПервинна профілактика серцево-судинних захворювань, таких як тромбоз та гостра серцева недостатність за наявності факторів ризику (наприклад, цукровий діабет, гіперліпідемія, артеріальна гіпертензія, ожиріння, куріння, літній вік). Профілактика повторного інфаркту міокарда та тромбозу кровоносних судин. Профілактика тромбоемболії після хірургічних втручань на судинах (аортокоронарне шунтування, черезшкірна транслюмінальна коронарна ангіопластика). Нестабільна стенокардія.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до АСК, допоміжних речовин препарату та інших нестероїдних протизапальних засобів, крововилив у головний мозок; схильність до кровотечі (недостатність вітаміну К, тромбоцитопенія, геморагічний діатез); бронхіальна астма, індукована прийомом саліцилатів та НПЗЗ; ерозивно-виразкове ураження шлунково-кишкового тракту (у фазі загострення); шлунково-кишкова кровотеча; тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 10 мл/хв.); вагітність (I та III триместри); період лактації; дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; одночасний прийом з метотрексатом (більше 15 мг на тиждень); дитячий вік до 18 років. З обережністю При подагрі, гіперурикемії, наявності в анамнезі виразкових уражень шлунково-кишкового тракту або шлунково-кишкових кровотеч, ниркової та/або печінкової недостатності, бронхіальної астми, сінної лихоманки, поліпози носа, алергічних станах у II триместрі вагітності.Вагітність та лактаціяЗастосування великих доз саліцилатів у перші 3 місяці вагітності асоціюється із підвищеною частотою дефектів розвитку плода. У II триместрі вагітності саліцилати можна призначати лише з урахуванням суворої оцінки ризику та користі. В останньому триместрі вагітності саліцилати у високій дозі (більше 300 мг/добу) викликають гальмування пологової діяльності, передчасне закриття артеріальної протоки у плода, підвищену кровоточивість у матері та плода, а призначення безпосередньо перед пологами може спричинити внутрішньочерепний крововилив, особливо у недоношених. Призначення саліцилатів в останньому триместрі вагітності протипоказане. Доступних клінічних даних недостатньо для встановлення можливості або неможливості застосування препарату під час грудного вигодовування. Перед призначенням ацетилсаліцилової кислоти у період годування груддю слід оцінити потенційну користь терапії препаратом щодо потенційного ризику для дітей грудного віку.Побічна діяЧастота побічних реакцій, наведених нижче, визначалася відповідно: дуже часто ≥ 1/10; часто > 1/100, ≤1/10; іноді > 1/1000, ≤1/100; рідко > 1/10000, ≤1/1000; дуже рідко ≤ 1/10 000, включаючи окремі повідомлення. Алергічні реакції: кропив'янка (часто), набряк Квінке (часто). Імунна система: анафілактичні реакції (іноді). Шлунково-кишковий тракт: нудота (часто), печія (дуже часто), блювання (часто), больові відчуття в області живота, виразки слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки (іноді), у тому числі перфоративні (рідко), шлунково-кишкові кровотечі (іноді), підвищення активності «печінкових» ферментів (рідко), стоматит (дуже рідко), езофагіт (дуже рідко), ерозивні ураження верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (дуже рідко), стриктурами (дуже рідко), коліт (дуже рідко) , Загострення подразнення кишечника (дуже рідко) Дихальна система: бронхоспазм (часто). Система кровотворення: підвищена кровоточивість (дуже часто), анемія (рідко), гіпопротромбінемія (дуже рідко), тромбоцитопенія (дуже рідко), нейтропенія, апластична анемія (дуже рідко), еозинофілія (дуже рідко), агранулоцитоз. Центральна нервова система: запаморочення (іноді), біль голови (часто), безсоння (часто), сонливість (іноді), шум у вухах, внутрішньомозковий крововилив (рідко).Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні АСК посилює дію наступних лікарських препаратів: метотрексату за рахунок зниження ниркового кліренсу та витіснення його із зв'язку з білками; гепарину та непрямих антикоагулянтів за рахунок порушення функції тромбоцитів та витіснення непрямих антикоагулянтів із зв'язку з білками; тромболітичних та антиагрегантних та антикоагулянтних препаратів (тиклопідину); дигоксину внаслідок зниження його ниркової екскреції; гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо (похідні сульфонілсечовини) та інсуліну за рахунок гіпоглікемічних властивостей самої АСК у високих дозах та витіснення похідних сульфонілсечовини у зв'язку з білками плазми крові; вальпроєвої кислоти за рахунок витіснення її із зв'язку з білками. Одночасне застосування АСК з ібупрофеном призводить до зниження кардіопротективних ефектів АСК. Адитивний ефект спостерігається при одночасному прийомі АСК з етанолом (алкоголем). АСК послаблює дію урикозуричних засобів (бензбромарону) внаслідок конкурентної тубулярної елімінації сечової кислоти. Посилюючи елімінацію саліцилатів, системні глюкокортикостероїди (ГКС) послаблюють їхню дію. Антациди та колестірамін знижують всмоктування препарату.Спосіб застосування та дозиТаблетки проковтують повністю, запиваючи водою. За бажання таблетку можна розламати навпіл, розжувати або заздалегідь розтерти. Первинна профілактика серцево-судинних захворювань, таких як тромбоз та гостра серцева недостатність за наявності факторів ризику (наприклад, цукровий діабет, гіперліпідемія, артеріальна гіпертензія, ожиріння, куріння, літній вік): 1 таблетка Кардіомагнілу, що містить АСК у дозі 150 мг у першу добу, потім по 1 таблетці Кардіомагнілу, що містить АСК у дозі 75 мг 1 раз на добу. Профілактика повторного інфаркту міокарда та тромбозу кровоносних судин: 1 таблетка Кардіомагнілу, що містить АСК у дозі 75 – 150 мг 1 раз на добу. Профілактика тромбоемболії після хірургічних втручань на судинах (аортокоронарне шунтування, черезшкірна транслюмінальна коронарна ангіопластика): 1 таблетка Кардіомагнілу, що містить АСК у дозі 75 – 150 мг 1 раз на добу. Нестабільна стенокардія: 1 таблетка Кардіомагнілу, що містить АСК у дозі 75 -150 мг 1 раз на добу.ПередозуванняСимптоми передозування середнього ступеня тяжкості: нудота, блювання, шум у вухах, погіршення слуху, запаморочення, сплутаність свідомості. Лікування: промити шлунок, прийняти активоване вугілля. Лікування симптоматичне. Симптоми передозування тяжкого ступеня: лихоманка, гіпервентиляція, кетоацидоз, респіраторний алкалоз, кома, серцево-судинна та дихальна недостатність, виражена гіпоглікемія. Лікування: негайна госпіталізація до спеціалізованих відділень для проведення екстреної терапії - шлунковий лаваж, визначення кислотно-лужного балансу, лужний та форсований лужний діурез, гемодіаліз, введення розчинів, активоване вугілля, симптоматична терапія. При проведенні лужного діурезу необхідно досягти значень рН між 7,5 та 8. Форсований лужний діурез слід проводити, коли концентрація саліцилатів у плазмі становить понад 500 мг/л (3,6 ммоль/л) у дорослих та 300 мг/л (2, 2 ммоль/л) у дітей.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат слід застосовувати після призначення лікаря. АСК може провокувати бронхоспазм, а також викликати напади бронхіальної астми та інші реакції підвищеної чутливості. Факторами ризику є наявність бронхіальної астми в анамнезі, сінної лихоманки, поліпозу носа, хронічних захворювань дихальної системи, а також алергічних реакцій на інші препарати (наприклад, реакція шкіри, свербіж, кропив'янка). АСК може викликати кровотечі різного ступеня вираженості під час та після хірургічних втручань. За кілька днів до планованого хірургічного втручання слід оцінити ризик розвитку кровотечі порівняно з ризиком розвитку ішемічних ускладнень у пацієнтів, які приймають низькі дози АСК. Якщо ризик розвитку кровотечі значний, прийом АСК має бути тимчасово припинено. Поєднання АСК з антикоагулянтами, тромболітиками та антитромбоцитарними препаратами супроводжується підвищеним ризиком розвитку кровотеч. АСК у низьких дозах може спровокувати розвиток подагри у схильних пацієнтів (що мають знижену екскрецію сечової кислоти). Поєднання АСК із метотрексатом супроводжується підвищеною частотою розвитку побічних ефектів з боку органів кровотворення. Високі дози АСК мають гіпоглікемічний ефект, що необхідно мати на увазі при призначенні її пацієнтам з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо та інсуліну. При сумісному застосуванні системних глюкокортикостероїдів (ГКС) та саліцилатів слід пам'ятати, що під час лікування концентрація саліцилатів у крові знижена, а після відміни системних глюкокортикостероїдів (ГКС) можливе передозування саліцилатів. Не рекомендується поєднання АСК з ібупрофеном у пацієнтів з підвищеним ризиком серцево-судинних захворювань: при одночасному застосуванні з ібупрофеном відзначається зменшення антиагрегатної дії АСК у дозах до 300 мг, що призводить до зниження кардіопротекторних ефектів АСК. Перевищення дози АСК понад рекомендовані терапевтичні дози пов'язані з ризиком шлунково-кишкової кровотечі. При тривалому прийомі низьких доз АСК як агрегантної терапії необхідно бути обережними у літніх пацієнтів у зв'язку з ризиком розвитку шлунково-кишкової кровотечі. При одночасному прийомі АСК з алкоголем підвищений ризик пошкодження слизової оболонки шлунково-кишкового тракту та подовження часу кровотечі. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування препаратами АСК необхідно бути обережними при керуванні транспортними засобами та заняттями потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетка - 1 табл. Активна речовина: клопідогрелу гідросульфат – 97.875 мг, що відповідає вмісту клопідогрелу – 75 мг; Допоміжні речовини: манітол - 36.125 мг, кросповідон - 20 мг, целюлоза мікрокристалічна - 67 мг, гіпоролоза низькозаміщена - 4 мг, макрогол 6000 - 8 мг, кремнію діоксид колоїдний - 3 мг, цинку стеарат - 1. 28 пігулок в упаковці.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, круглі, двоопуклі. на поперечному розрізі майже біла (біла з жовтуватим відтінком кольору) маса з одиничними темними вкрапленнями.Фармакотерапевтична групаІнгібітор агрегації тромбоцитів. Селективно інгібує зв'язування аденозиндифосфату (АДФ) з рецепторами тромбоцитів та активацію комплексу GPIIb/IIIa, таким чином пригнічуючи агрегацію тромбоцитів. Також інгібує агрегацію тромбоцитів, спричинену іншими агоністами шляхом блокади підвищення активності тромбоцитів звільненим АДФ. Чи не впливає на активність ФДЕ. Клопідогрел необоротно змінює рецептори АДФ на тромбоцитах, тому тромбоцити залишаються нефункціональними протягом усього життя, а відновлення нормальної функції відбувається в міру їх оновлення (приблизно через 7 днів).ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо в дозі 75 мг клопідогрел швидко абсорбується із ШКТ. Однак концентрація в плазмі крові підвищується незначно і через 2 години після прийому не досягає рівня, що піддається визначенню (0.025 мкг/л). Інтенсивно метаболізується у печінці. Основний метаболіт є неактивним похідним карбоксилової кислоти і становить близько 85% циркулюючої в плазмі вихідної речовини. Cmax даного метаболіту в плазмі після повторних прийомів клопідогрелу становить близько 3 мг/л і спостерігається приблизно через 1 годину після прийому. Фармакокінетика основного метаболіту характеризується лінійною залежністю у діапазоні доз клопідогрелу 50-150 мг. Клопідогрел і основний метаболіт необоротно зв'язуються з білками плазми in vitro (98% і 94% відповідно). Цей зв'язок залишається ненасиченим in vitro в широких межах концентрацій. Після прийому внутрь14С-міченого клопідогрелу близько 50% прийнятої дози виділяється із сечею і приблизно 46% з калом протягом 120 год. T1/2 основного метаболіту становить 8 год. У порівнянні зі здоровими добровольцями молодого віку концентрація в плазмі крові основного метаболіту значно вища у літніх пацієнтів (віком 75 років і старше), при цьому не відзначається змін агрегації тромбоцитів та часу кровотечі. При тяжких захворюваннях нирок (КК 5-15 мл/хв) концентрації основного метаболіту в плазмі крові нижчі, ніж при захворюваннях нирок середньої тяжкості (КК 30-60 мл/хв) та у здорових добровольців. Хоча інгібуючий ефект на АДФ-індуковану агрегацію тромбоцитів зменшувався порівняно з таким у здорових добровольців, час кровотечі збільшувався так само, як і у здорових добровольців.Показання до застосуванняПрофілактика тромботичних ускладнень у пацієнтів з інфарктом міокарда, ішемічним інсультом або оклюзією периферичних артерій. У комбінації з ацетилсаліциловою кислотою для профілактики тромботичних ускладнень при гострому коронарному синдромі: з підйомом сегмента ST за можливості проведення тромболітичної терапії. без підйому сегмента ST (нестабільна стенокардія, інфаркт міокарда без зубця Q), у т.ч. у пацієнтів, що піддаються стентуванню. Профілактика тромботичних та тромбоемболічних ускладнень, включаючи інсульт, при фібриляції передсердь (миготливої аритмії) за наявності, як мінімум, одного фактора ризику судинних ускладнень, відсутності можливості прийому непрямих антикоагулянтів та наявності низького ризику розвитку кровотечі (в комбінації).РекомендуєтьсяРекомендується з обережністю застосовувати клопідогрел у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки, при яких можливе виникнення геморагічного діатезу.Протипоказання до застосуванняГостра кровотеча (в т.ч. при пептичній виразці або внутрішньочерепний крововилив), тяжка печінкова недостатність, вагітність, період лактації (грудне вигодовування), дитячий та підлітковий вік до 18 років, підвищена чутливість до клопідогрелу. З обережністю застосовують клопідогрел при підвищеному ризику кровотеч внаслідок травми, оперативних втручань, порушення системи гемостазу. При планованих хірургічних втручаннях (якщо антиагрегантна дія небажана) клопідогрел слід відмінити за 7 днів до операції. З обережністю застосовують клопідогрел у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки, при яких можливе виникнення геморагічного діатезу.Вагітність та лактаціяАдекватних та строго контрольованих клінічних досліджень безпеки застосування клопідогрелу при вагітності не проводилося. Застосування можливе лише у випадках нагальної потреби. Невідомо чи виділяється клопідогрел з грудним молоком у людини. За необхідності застосування в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування.Побічна діяЗ боку системи згортання крові: часто - кровотечі. нечасто – збільшення часу кровотечі. З боку травної системи: дуже часто – шлунково-кишкова кровотеча, діарея, біль у животі, диспепсія. нечасто - виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, блювання, нудота, запор, здуття живота. рідко – заочеревинний крововилив. дуже рідко – шлунково-кишкова кровотеча та заочеревинний крововилив зі смертельним наслідком, панкреатит, коліт (включаючи неспецифічний виразковий коліт або лімфоцитарний коліт), стоматит, гостра печінкова недостатність, гепатит, відхилення від норми показників функції печінки. З боку системи кровотворення: нечасто – тромбоцитопенія, лейкопенія, еозинофілія. рідко – нейтропенія, включаючи важку нейтропенію. дуже рідко – тромботична тромбоцитопенічна пурпура, апластична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, тяжка тромбоцитопенія, гранулоцитопенія, анемія. З боку нервової системи: нечасто – внутрішньочерепний крововилив (було повідомлено про декілька випадків зі смертельним результатом), головний біль, парестезія, запаморочення. дуже рідко – порушення смакового сприйняття, галюцинації, сплутаність свідомості. З боку органів чуття: нечасто – очні крововиливи (кон'юнктивальні, у тканині та сітківку ока). рідко – вертиго. З боку серцево-судинної системи: дуже рідко – васкуліт, зниження артеріального тиску. З боку дихальної системи: часто – носова кровотеча. дуже рідко – кровотеча з дихальних шляхів (кровохаркання, легенева кровотеча), бронхоспазм, інтерстиційна пневмонія. З боку імунної системи: дуже рідко – сироваткова хвороба, анафілактоїдні реакції. З боку шкіри та підшкірних тканин: часто – підшкірні синці. нечасто - висип, свербіж, пурпура (підшкірний крововилив). дуже рідко – бульозний дерматит (токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, багатоформна еритема); ангіоневротичний набряк, еритематозний висип, кропив'янка, екзема, плоский лишай. З боку кістково-м'язової системи: дуже рідко – крововилив у м'язи та суглоби, артрит, артралгія, міалгія. З боку сечовидільної системи: нечасто – гематурія. дуже рідко – гломерулонефрит, збільшення концентрації креатину в крові. Інші: часто – кровотеча з місця пунктування судин. дуже рідко – лихоманка.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з НПЗЗ (в т.ч. напроксеном) підвищується ризик виникнення шлунково-кишкових кровотеч. При одночасному застосуванні з ацетилсаліциловою кислотою можливе посилення антиагрегантної дії. Оскільки клопідогрел може інгібувати активність ізоферменту CYP2C9, при одночасному застосуванні з препаратами, що метаболізуються за участю даного ізоферменту (в т.ч. з фенітоїном, толбутаміном) не можна виключити підвищення їх концентрацій у плазмі крові.Спосіб застосування та дозиПриймають внутрішньо 1 раз на добу. Початкова та підтримуюча доза – 75 мг на добу. Доза навантаження - 300 мг на добу. Схема застосування залежить від показань та клінічної ситуації.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ появою симптомів надмірної кровоточивості (кровоточивість ясен, менорагії, гематурія) показано дослідження системи гемостазу (час кровотечі, кількість тромбоцитів, тести функціональної активності тромбоцитів). Рекомендується регулярний контроль показників лабораторних функціональної активності печінки. З обережністю застосовувати одночасно з варфарином, гепарином, НПЗЗ, тривало - з ацетилсаліцилової кислотою, т.к. наразі остаточно не встановлено безпеки такого застосування. В експериментальних дослідженнях не виявлено канцерогенної та генотоксичної дії. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами. Не встановлено вплив клопідогрілу на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
1 032,00 грн
886,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діючі речовини: клопідогрелу гідросульфат – 97,875 мг (у перерахунку на клопідогрел – 75 мг), ацетилсаліцилова кислота – 100 мг; допоміжні речовини: ядро: манітол, макрогол-6000, целюлоза мікрокристалічна (90µm), гіпоролоза низькозаміщена, рицинова олія гідрогенізована, стеаринова кислота, кремнію діоксид колоїдний, крохмаль кукурудзяний; плівкова оболонка: барвник рожевий (лактози моногідрат, гіпромелозу, титане діоксид (Е 171), тріацетин, барвник залозі оксид червоний (Е 172). Може використовуватись Opadry® II pink 32К24375 ідентичного складу.), карнаубський віск. По 7 таблеток у ПА/Ал/ПВХ//Алюмінієвий блістер. По 1, 2 або 4 блістери разом з інструкцією із застосування в картонну пачку. По 10 таблеток у ПА/Ал/ПВX//Алюмінієвий блістер. По 10 блістерів разом із інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиОвальні, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою, світло-рожевого кольору з гравіюванням С75 на одній стороні та А100 на іншій стороні.Фармакотерапевтична групаАнтиагрегантний засіб.ФармакокінетикаВсмоктування Клопідогрів. При одноразовому та курсовому прийомі внутрішньо у дозі 75 мг на добу клопідогрел швидко всмоктується у кишечнику. Середні C max незміненого клопідогрелу в плазмі крові (приблизно 2,2–2,5 нг/мл після прийому внутрішньо разової дози 75 мг) досягаються приблизно через 45 хв після його одноразового прийому. За даними екскреції метаболітів клопідогрелу нирками, його абсорбція становить приблизно 50%. АСК. Після всмоктування АСК піддається гідролізу з утворенням саліцилової кислоти, C max якої в плазмі досягаються через 1 год після прийому АСК. Завдяки швидкому гідролізу, через 1,5-3 години після прийому внутрішньо препарату Коплавікс АСК у плазмі крові практично не визначається. Розподіл Клопідогрів. In vitro клопідогрел і його основний циркулюючий у крові неактивний метаболіт оборотно зв'язуються з білками плазми крові (на 98 і 94% відповідно), і цей зв'язок in vitro є ненасиченим аж до концентрації 100 мг/л. АСК АСК слабо зв'язується з білками плазми і має невеликий V d (10 л). Її метаболіт - саліцилова кислота - добре зв'язується з білками плазми, але її зв'язок з білками плазми залежить від її концентрації в плазмі (нелінійний зв'язок). При низьких концентраціях (<100 мкг/мл) близько 90% саліцилової кислоти зв'язується з альбуміном плазми. Саліцилова кислота добре розподіляється в тканинах та рідинах організму, включаючи ЦНС, грудне молоко та тканини плода. Метаболізм Клопідогрел інтенсивно метаболізується у печінці. In vitro та in vivo клопідогрел метаболізується за двома метаболічними шляхами. Перший шлях - метаболізм здійснюється за допомогою ферментів (естераз), що призводить до гідролізу з утворенням неактивного метаболіту - похідного карбоксильної кислоти (становить 85% від метаболітів, що циркулюють у системному кровотоку); другий шлях – метаболізм за допомогою кількох ізоферментів системи цитохрому P450. При цьому спочатку клопідогрел метаболізується до 2-оксо-клопідогрелу, що є проміжним метаболітом. Подальший метаболізм 2-оксо-клопідогрелу призводить до утворення активного метаболіту клопідогрелу - тіольного похідного клопідогрелу. Активний метаболіт утворюється переважно за допомогою CYP2С19 за участю деяких інших ізоферментів, включаючи CYP1A2, CYP2B6 та CYP3A4. Активний тіольний метаболіт клопідогрелу, який був виділений у дослідженнях in vitro, швидко та незворотно зв'язується з рецепторами тромбоцитів, інгібуючи агрегацію тромбоцитів. Після прийому навантажувальної дози клопідогрелу 300 мг C max активного метаболіту в 2 рази перевищує після прийому протягом 4 днів підтримуючої дози клопідогрелу 75 мг, при цьому його C max становить приблизно 30-60 хв після прийому клопідогрелу. АСК при прийомі у поєднанні з клопідогрелом швидко піддається гідролізу в плазмі крові до саліцилової кислоти з T 1/2 , що становить 0,3-0,4 год для доз АСК 75-100 мг. Саліцилова кислота головним чином піддається кон'югації у печінці з утворенням саліцилурової кислоти, фенольного глюкуроніду та ацильного глюкуроніду, а також великої кількості другорядних метаболітів. Виведення Клопідогрів. Протягом 120 годин після прийому внутрішньо людиною 14 С-міченого клопідогрелу близько 50% радіоактивності виділяється нирками і приблизно 46% через кишечник. Після одноразового прийому внутрішньо дози 75 мг T 1/2 клопідогрелу становить приблизно 6 год. Після одноразового та курсового прийому клопідогрелу T 1/2 основного циркулюючого в крові неактивного метаболіту становить 8 год. АСК. При прийомі препарату Коплавікс саліцилова кислота має T 1/2 з плазми крові, що становить приблизно 2 години. Після прийому токсичних доз АСК (10–20 г) плазмовий T 1/2 може збільшуватися до 20 год . /2, Що становить 6 годин або більше. Ниркова екскреція незміненої активної речовини залежить від рН сечі. При підвищенні рН більше 6,5 кліренс вільного саліцилату збільшується з <5 до >80%. Після прийому терапевтичних доз у сечі виявляється приблизно 10% прийнятої дози у вигляді саліцилової кислоти, 75% прийнятої дози у вигляді саліцилурової кислоти, 10% прийнятої дози – у вигляді фенольних глюкуронідів та 5% прийнятої дози – у вигляді ацильних глюкуронідів. Фармакогенетика За допомогою ізоферменту CYP2C19 утворюються як активний метаболіт, так і проміжний метаболіт - 2-оксо-клопідогрел. Фармакокінетика та антиагрегантна дія активного метаболіту клопідогрелу при дослідженні агрегації тромбоцитів ex vivo (in vitro дослідження агрегації тромбоцитів у крові, взятій у пацієнта, який приймав клопідогрел всередину, тобто після метаболізму клопідогрелу в організмі). Алель гена ізоферменту CYP2C19*1 відповідає повністю функціональному метаболізму, тоді як алелі генів ізоферментів CYP2C19*2 та CYP2C19*3 є нефункціональними. Алелі генів ізоферментів CYP2C19*2 та CYP2C19*3 є причиною зниження метаболізму у більшості представників європеоїдної (85%) та монголоїдної рас (99%). Інші алелі, з якими пов'язується відсутність або зниження метаболізму, зустрічаються рідше і включають, але не обмежуються алелями генів ізоферментів CYP2C19*4, *5, *6, *7 та *8. Пацієнт з низькою активністю ізоферменту CYP2C19 матиме два вказані вище алелі гена з втратою функції. Опубліковані частоти народження в загальних популяціях людей з фенотипом з низькою активністю ізоферменту CYP2C19 становлять: у європеоїдів - 2%, негроїдів - 4% і китайців - 14%.Для визначення наявного у пацієнта генотипу ізоферменту CYP2C19 існують відповідні випробування. За даними перехресного дослідження (40 здорових добровольців) та мета-аналізу шести досліджень (335 здорових добровольців, які приймали клопідогрел), до яких входили здорові добровольці з дуже високою, високою, проміжною та низькою активністю ізоферменту СYP2C19, якихось суттєвих відмінностей в експозиції активного метаболіту та в середніх значеннях інгібування агрегації тромбоцитів (ІАТ) (індукованої АДФ) у здорових добровольців з дуже високою, високою та проміжною активністю ізоферменту СYP2C19 виявлено не було. У здорових добровольців із низькою активністю ізоферменту CYP2C19 експозиція активного метаболіту знижувалася порівняно зі здоровими добровольцями з високою активністю ізоферменту CYP2C19. Коли добровольці з низькою активністю ізоферменту СYP2C19 приймали клопідогрел за схемою: 600 мг - доза навантаження/150 мг - підтримуюча доза (600/150 мг), експозиція активного метаболіту була вищою, ніж при прийомі клопідогрелу за схемою: 30. Крім цього, ІАТ було подібно до такого в групах пацієнтів, які отримують клопідогрел з більш високою інтенсивністю метаболізму за допомогою ізоферменту CYP2C19, які приймали клопідогрел за схемою: 300/75 мг. Однак у дослідженнях з урахуванням клінічних результатів режим дозування клопідогрелу для пацієнтів цієї групи (пацієнтів з низькою активністю ізоферменту CYP2C19) наразі не встановлено. Це пов'язано з тим, що проведені до цього часу клінічні дослідження не мали достатнього обсягу вибірки для виявлення відмінностей у клінічному результаті у пацієнтів із низькою активністю ізоферменту CYP2C19. Окремі групи пацієнтів Фармакокінетика активного метаболіту клопідогрелу в окремих груп пацієнтів не вивчена. Пацієнти похилого віку. У добровольців похилого віку (старше 75 років) у порівнянні з молодими добровольцями не було отримано відмінностей за показниками агрегації тромбоцитів та часу кровотечі. Не потрібна корекція дози для осіб похилого віку. Діти та підлітки. Дані відсутні. Пацієнти із порушенням функції нирок. Після повторних прийомів клопідогрелу в дозі 75 мг на добу у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (Cl креатиніну – від 5 до 15 мл/хв) інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів було нижчим (25%) порівняно з таким у здорових добровольців, проте подовження часу кровотечі було подібним до такого у здорових добровольців, які приймали клопідогрел у дозі 75 мг на добу. Пацієнти із порушенням функції печінки. Після щоденного протягом 10 днів прийому клопідогрелу в добовій дозі 75 мг пацієнтами з тяжкими порушеннями функції печінки (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів було подібним до здорових добровольців. Середній час кровотечі було також можна порівняти в обох групах. Етнічна приналежність. Поширеність алелей генів ізоферменту CYP2C19, які відповідають за проміжний та знижений метаболізм, відрізняється у представників різних етнічних груп. Є обмежені літературні дані щодо їх поширеності серед представників монголоїдної раси, що не дозволяє оцінити клінічне значення впливу генотипів ізоферменту CYP2C19 на клінічні результати. На підставі фармакокінетики та особливостей метаболізму обох активних речовин препарату Коплавікс між ними не очікуються клінічно значущі фармакокінетичні взаємодії.ФармакодинамікаКлопідогрел є проліком, один з активних метаболітів якого є інгібітором агрегації тромбоцитів. Його активний метаболіт необоротно зв'язується з тромбоцитарними АДФ-рецепторами і селективно інгібує зв'язування АДФ з АДФ-рецепторами тромбоцитів та подальшу активацію комплексу GPIIb/IIIa під дією АДФ, завдяки чому пригнічується АДФ-індукована агрегація. Клопідогрел також інгібує агрегацію тромбоцитів, спричинену іншими агоністами, за рахунок того, що блокує активацію тромбоцитів АДФ, що вивільняється. У зв'язку з необоротністю зв'язку клопідогрелу з АДФ-рецепторами тромбоцитів тромбоцити залишаються несприйнятливими до стимуляції АДФ протягом всього терміну свого життя (приблизно 7–10 днів), а відновлення нормальної функції тромбоцитів відбувається зі швидкістю,відповідної швидкості поновлення тромбоцитів. У зв'язку з тим, що утворення активного метаболіту відбувається за допомогою ізоферментів системи цитохрому P450, деякі з яких можуть відрізнятися поліморфізмом або інгібуватися іншими препаратами, не у всіх пацієнтів можливе достатнє пригнічення агрегації тромбоцитів. При щоденному прийомі клопідогрелу в дозі 75 мг з першого дня прийому відзначається значне придушення АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів, яке поступово збільшується протягом 3-7 днів і потім виходить на постійний рівень (при досягненні рівноважного стану). У рівноважному стані агрегація тромбоцитів пригнічується загалом на 40–60%. Після припинення прийому клопідогрелу агрегація тромбоцитів та час кровотечі поступово повертаються до початкового рівня в середньому протягом 5 днів. Ацетилсаліцилова кислота (АСК) Ацетилсаліцилова кислота (АСК) має відмінний від ефекту клопідогрел і доповнюючий його механізм антиагрегантної дії. АСК пригнічує агрегацію тромбоцитів за рахунок незворотного інгібування ЦОГ-1, внаслідок цього зменшення утворення тромбоксану А 2 є індуктором агрегації тромбоцитів і вазоконстрикції. Цей ефект зберігається протягом усього терміну життя тромбоцитів. АСК не змінює інгібуючого ефекту клопідогрелу на АДФ-індуковану агрегацію тромбоцитів, тоді як клопідогрел посилює вплив ацетилсаліцилової кислоти на колагеніндуковану агрегацію тромбоцитів. Обидві активні речовини в монотерапії та при одночасному застосуванні здатні запобігати розвитку атеротромбозу при будь-яких локалізаціях атеросклеротичного ураження судин, зокрема при ураженнях церебральних, коронарних або периферичних артерій. Клінічне дослідження ACTIVE-A показало, що у пацієнтів з фібриляцією передсердь, які мали як мінімум один фактор ризику розвитку судинних ускладнень, але були нездатні приймати непрямі антикоагулянти, клопідогрел у поєднанні з АСК (у порівнянні з прийомом лише однієї АСК) зменшував частоту разом узятих інсульту, інфаркту міокарда, системної тромбоемболії поза судинами ЦНС або смерті від судинних причин, переважно за рахунок зменшення ризику розвитку інсульту. Перевага прийому клопідогрелу у поєднанні з АСК у порівнянні з прийомом АСК у поєднанні з плацебо виявлялося рано і зберігалося протягом усього періоду дослідження (до 5 років). Зменшення ризику великих судинних ускладнень у групі пацієнтів, які приймали клопідогрел у поєднанні з АСК, було в основному зумовлене більшим зменшенням частоти інсультів. Ризик розвитку інсульту будь-якого ступеня тяжкості при прийомі клопідогрелу у поєднанні з АСК знижувався, а також була тенденція до зниження частоти розвитку інфаркту міокарда в групі пацієнтів, які приймали клопідогрел у поєднанні з АСК, але не спостерігалося відмінностей у частоті тромбоемболій поза судинами ЦНС або смерті причин. Крім цього, застосування клопідогрелу у поєднанні з АСК зменшувало загальну кількість днів госпіталізації з приводу серцево-судинної патології.Показання до застосуванняЦей комбінований препарат показаний для застосування у пацієнтів, які вже отримують одночасно клопідогрел та АСК. Запобігання атеротромботичним ускладненням - дорослі пацієнти з гострим коронарним синдромом: без підйому сегмента ST (нестабільна стенокардія або інфаркт міокарда без зубця Q), включаючи пацієнтів, яким було проведено стентування при черезшкірному коронарному втручанні; c підйомом сегмента ST (гострий інфаркт міокарда) при медикаментозному лікуванні та можливості проведення тромболізису. Запобігання атеротромботичних та тромбоемболічних ускладнень, включаючи інсульт, при фібриляції передсердь (миготлива аритмія): дорослі пацієнти з фібриляцією передсердь (миготлива аритмія), які мають щонайменше 1 фактор ризику розвитку судинних ускладнень, не можуть приймати непрямі антикоагулянти та мають низький ризик розвитку кровотечі.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до будь-якої з діючих або допоміжних речовин; тяжка печінкова недостатність (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю); тяжка ниркова недостатність (Cl креатиніну менше 30 мл/хв) через вміст у складі препарату АСК); гостра кровотеча, наприклад кровотеча з виразки або внутрішньочерепний крововилив; бронхіальна астма, що індукується прийомом саліцилатів та інших нестероїдних протизапальних засобів; синдром бронхіальної астми, риніту та рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух, гіперчутливість до НПЗП (через вміст у складі препарату АСК); мастоцитоз, при якому застосування АСК може викликати тяжкі реакції гіперчутливості, включаючи розвиток шоку, з гіперемією шкірних покривів, зниженням АТ, тахікардією та блюванням (через вміст у складі препарату АСК); рідкісні спадкові стани: непереносимість галактози; непереносимість лактози внаслідок дефіциту лактази; синдромом мальабсорбції глюкози-галактози (через вміст у складі препарату лактози); вагітність; період грудного вигодовування (див. «Застосування при вагітності та годуванні груддю»); дитячий вік до 18 років (безпека та ефективність застосування не встановлені). З обережністю: помірна печінкова недостатність (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю), за якої можлива схильність до кровотеч (обмежений клінічний досвід застосування); ниркова недостатність легкого та середнього ступеня тяжкості (Cl креатиніну 60-30 мл/хв) (обмежений клінічний досвід застосування); травми, хірургічні втручання, включаючи інвазивні кардіологічні процедури або хірургічні втручання; захворювання, при яких є схильність до розвитку кровотеч, особливо внутрішньоочних або шлунково-кишкових (виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки або шлунково-кишкова кровотеча в анамнезі, симптоми порушень з боку верхніх відділів ШКТ); недавно перенесене минуще порушення мозкового кровообігу або ішемічний інсульт; одночасне застосування НПЗП, у т.ч.,селективних інгібіторів ЦОГ-2; одночасне застосування варфарину, гепарину, інгібіторів глікопротеїну IIb/IIIа, селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) та тромболітичних препаратів; бронхіальна астма та алергія в анамнезі (підвищений ризик розвитку алергічних реакцій на АСК); подагра, гіперурикемія (АСК, у т.ч. та в низьких дозах, підвищує концентрацію сечової кислоти в крові); одночасний прийом алкоголю (етанолу) (через наявність у складі препарату АСК; пацієнти з генетично обумовленим зниженням активності ізоферменту CYP2D9; пацієнти з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (через ризик розвитку гемолізу); одночасне застосування метотрексу в0 /тиждень, наявність вказівок в анамнезі на алергічні та гематологічні реакції на інші тієнопіридини (такі як тіклопідін,празугрел) (можливість перехресних алергічних та гематологічних реакцій); одночасне застосування лікарських препаратів, що асоціюються з ризиком розвитку кровотечі та лікарських препаратів, що є субстратами ізоферменту CYP2C8 (таких як репаглінід, паклітаксел) через виявлену лікарську взаємодію.Вагітність та лактаціяЯк запобіжний засіб препарат Коплавікс не слід приймати протягом перших двох триместрів вагітності, за винятком випадків, коли клінічний стан жінки вимагає лікування клопідогрелом у комбінації з АСК. У зв'язку з наявністю у складі препарату АСК він протипоказаний у III триместрі вагітності. Дослідження на тваринах не виявили у клопідогрелу ні прямих, ні непрямих несприятливих ефектів протягом вагітності, ембріональний розвиток, пологи та постнатальний розвиток. Однак достатніх за обсягом та контрольованих досліджень у вагітних жінок не проводилося. У АСК було встановлено наявність тератогенної дії, хоча в клінічних дослідженнях було встановлено, що дози АСК до 100 мг на добу, що обмежено застосовуються в акушерстві та потребують спеціалізованого моніторингу, показали себе безпечними. Грудне вигодовування у разі лікування препаратом Коплавікс слід припинити, т.к. встановлено, що АСК виділяється в грудне молоко, а дослідження на щурах показали, що клопідогрел та/або його метаболіти також екскретуються в молоко щурів, що лакують. Виділяється чи ні клопідогрел у жіноче грудне молоко, невідомо.Побічна діяБезпека клопідогрелу в клінічних дослідженнях була вивчена більш ніж у 44000 пацієнтів, у т. ч. більш ніж у 12000 пацієнтів, які приймали його протягом року або більше, та у 30000 пацієнтів, які приймали одночасно клопідогрел та АСК; у клінічному дослідженні CURE безпека клопідогрелу у поєднанні з АСК була оцінена у понад 6200 пацієнтів, які приймали їх протягом 1 року та більше.Взаємодія з лікарськими засобамиЛікарські препарати, що асоціюються з ризиком кровотечі Є підвищений ризик розвитку кровотечі внаслідок потенційного адитивного ефекту. Одночасне застосування 23 лікарських препаратів, що асоціюються з ризиком розвитку кровотечі, слід проводити з обережністю. Тромболітики Безпека спільного застосування клопідогрелу, фібринспецифічних або нефібринспецифічних тромболітичних засобів та гепарину була проаналізована у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда. Частота клінічно значущих кровотеч була аналогічна тій, що спостерігалася у разі спільного застосування тромболітичних препаратів та гепарину з АСК. У зв'язку з недостатністю клінічних даних щодо спільного застосування препарату Коплавікс та тромболітичних препаратів при їх спільному застосуванні слід бути обережним (див. «Особливі вказівки»). Інгібітори глікопротеїну IIb/IIIa Між інгібіторами глікопротеїну IIb/IIIa та препаратом Коплавікс можлива фармакодинамічна взаємодія, що потребує обережності при їх спільному застосуванні. Гепарин За даними клінічного дослідження, проведеного за участю здорових добровольців, при прийомі клопідогрелу не потрібно зміни дози гепарину, і не змінювалася його антикоагулянтна дія. Одночасне застосування гепарину не змінювало інгібуючої дії клопідогрелу на агрегацію тромбоцитів. Між препаратом Коплавікс та гепарином можлива фармакодинамічна взаємодія, яка може збільшувати ризик розвитку кровотеч, у зв'язку з чим спільне застосування цих препаратів потребує обережності. Непрямі антикоагулянти Одночасний прийом препарату Коплавікс та пероральних антикоагулянтів (варфарину) може збільшити інтенсивність кровотеч, у зв'язку з чим застосування цієї комбінації не рекомендується. Клопідогрел у дозі 75 мг не впливає на фармакокінетику варфарину та не змінює значення МНО у пацієнтів, які тривало приймають варфарин. Тим не менш, одночасний прийом варфарину з клопідогрелом може збільшити ризик кровотеч через незалежний вплив цих препаратів на гемостаз. НПЗП У клінічному дослідженні, проведеному за участю здорових добровольців, спільне застосування клопідогрелу та напроксену збільшувало приховані втрати крові через ШКТ. Тому застосування НПЗЗ, в т.ч. інгібіторів ЦОГ-2 у поєднанні з препаратом Коплавікс не рекомендується. Експериментальні дані свідчать на користь того, що ібупрофен (при одноразовому прийомі у дозі 400 мг у період часу між 8 год до 30 хв після безпосереднього прийому АСК у дозі 81 мг у лікарській формі негайного вивільнення) може пригнічувати ефект низьких доз АСК на агрегацію тромбоцитів . Однак при нерегулярному прийомі ібупрофену жодних клінічно значущих ефектів його на антиагрегантну дію АСК не очікується. СІОЗС Оскільки СІЗЗЗ порушують активацію тромбоцитів та збільшують ризик розвитку кровотечі, одночасне застосування СІЗЗЗ з клопідогрелом має проводитися з обережністю.Спосіб застосування та дозиВсередину, 1 раз на добу, незалежно від їди. Дорослі та пацієнти похилого віку з нормальною активністю ізоферменту CYP2C19 Гострий коронарний синдром (ГКС). Лікування починають якомога раніше після появи симптомів. Прийом препарату Коплавікс починають після прийому одноразової навантажувальної дози клопідогрелу у комбінації з АСК у вигляді окремих препаратів, а саме клопідогрел – у дозі 300 мг та АСК – у дозах 75–325 мг/добу, а при гострому інфаркті міокарда з підйомом сегменту ST поєднанні з тромболітиками або без них. Оскільки застосування більш високих доз АСК пов'язане зі збільшенням ризику кровотеч, доза АСК, що рекомендується при цьому, не повинна перевищувати 100 мг. При гострому інфаркті міокарда з підйомом сегмента ST у пацієнтів віком від 75 років лікування клопідогрелом має починатися без прийому його навантажувальної дози.У пацієнтів з ГКС без підйому сегмента ST (нестабільна стенокардія або інфаркт міокарда без зубця Q) максимальний сприятливий ефект спостерігається до 3 місяців лікування. Оптимальної тривалості лікування офіційно не визначено. Дані клінічних досліджень підтримують прийом препарату до 12 місяців. У пацієнтів з гострим інфарктом міокарда з підйомом сегмента ST лікування слід продовжувати не менше ніж 4 тижні. Фібриляція передсердь. Препарат Коплавікс слід приймати 1 раз на добу, після початку лікування клопідогрелом у дозі 75 мг та АСК у дозі 100 мг у вигляді окремих препаратів.ПередозуванняКлопідогрів Симптоми: передозування клопідогрелу може вести до збільшення часу кровотечі з подальшими ускладненнями у вигляді розвитку кровотеч. Лікування: при появі кровотечі потрібне проведення відповідного лікування. Антидот клопідогрелу не встановлено. Якщо необхідна швидка корекція часу кровотечі, що подовжився, то рекомендується переливання тромбоцитарної маси. АСК Симптоми: помірний ступінь передозування - запаморочення, дзвін у вухах, головний біль, сплутаність свідомості та симптоми з боку шлунково-кишкового тракту (нудота, блювання та біль у ділянці шлунка). При виявленні симптомів тяжкої інтоксикації виникають тяжкі порушення кислотно-основного стану. Спочатку гіпервентиляція, що виникає, призводить до розвитку дихального алкалозу. Потім розвивається дихальний ацидоз як наслідок інгібуючого впливу дихального алкалозу на дихальний центр. Також унаслідок присутності саліцилатів у крові розвивається метаболічний ацидоз. Крім цього, з'являються такі симптоми: гіпертермія та рясна потовиділення, що призводять до дегідратації, рухове занепокоєння, судоми, галюцинації та розвиток гіпоглікемії. Пригнічення нервової системи може призвести до розвитку коми, колапсу та зупинки дихання. Літальна доза АСК становить 25-30 г. Плазмова концентрація саліцилату понад 300 мг/л (1,67 ммоль/л) підтверджує наявність інтоксикації. Передозування саліцилатів, особливо у маленьких дітей, може призводити до розвитку тяжкої гіпоглікемії та потенційно фатального отруєння. При гострому та хронічному передозуванні АСК може розвинутись некардіогенний набряк легень (див. «Побічна дія»). Лікування: при виявленні симптомів тяжкого передозування потрібна госпіталізація. При помірній інтоксикації можна спробувати індукувати блювання, у разі невдачі показано промивання шлунка. Після цього слід прийняти внутрішньо (якщо пацієнт може ковтати) або ввести в шлунок через зонд активоване вугілля (адсорбент) та сольове проносне. З метою форсованого олужнення сечі для прискорення виведення саліцилатів показано внутрішньовенне краплинне введення 250 ммоль натрію бікарбонату протягом 3 годин під контролем рН сечі та кислотно-основного стану. Переважним лікуванням тяжкого передозування є гемодіаліз або перитонеальний діаліз. При необхідності застосовується симптоматичне лікування інших проявів інтоксикації.Запобіжні заходи та особливі вказівкиКровотечі та гематологічні порушення У зв'язку з ризиком розвитку кровотечі та гематологічних небажаних ефектів, у разі появи в ході лікування клінічних симптомів, підозрілих на виникнення кровотечі, слід терміново зробити клінічний аналіз крові, визначити АЧТВ (активований частковий тромбопластиновий час), кількість тромбоцитів у периферичній крові, показники функціональної тромбоцитів та провести інші необхідні дослідження. Одночасне застосування препарату Коплавікс з варфарином не рекомендується, оскільки це може збільшити інтенсивність кровотечі. У зв'язку з наявністю у складі препарату Коплавікс® двох антиагрегантних засобів його слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, схильних до підвищеного ризику кровотечі, обумовленого травмами, хірургічними втручаннями або іншими патологічними станами, а також у пацієнтів, які приймають нестероїдні протизапальні засоби (в тому числі, інгібітори ЦОГ). 2), гепарин, інгібітори глікопротеїну IIb/IIIa, СІОЗС та тромболітичні препарати. Необхідно вести ретельне спостереження за пацієнтами щодо виключення ознак кровотечі, у тому числі і прихованого, особливо протягом перших тижнів лікування та/або після інвазивних кардіологічних процедур або хірургічного втручання. Якщо пацієнт має планове хірургічне втручання, і при цьому немає необхідності в постійній антиагрегантній терапії, то за 5-7 днів до хірургічного втручання клопідогрел слід відмінити. Препарат Коплавікс® збільшує час кровотечі і повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів із захворюваннями та станами, що схильні до розвитку кровотеч (особливо кровотеч із шлунково-кишкового тракту та внутрішньоочних крововиливів). Пацієнти повинні бути попереджені про те, що при прийомі препарату Коплавікс® для зупинки кровотечі їм може знадобитися більше часу, ніж зазвичай, і що у разі виникнення у них будь-яких незвичайних (по локалізації або тривалості) кровотеч їм слід повідомити про це свого лікаря. . Перед будь-яким майбутнім хірургічним втручанням і перед тим, як розпочати прийом будь-якого нового лікарського препарату, пацієнти повинні інформувати лікаря (зокрема стоматолога) про лікування препаратом Коплавікс®. Нещодавно перенесений ішемічний інсульт Було показано, що у пацієнтів з нещодавно перенесеним минущим ішемічним порушенням мозкового кровообігу або інсультом, що мають підвищений ризик розвитку повторного ішемічного ускладнення, комбінація АСК та клопідогрел збільшує можливість розвитку великих кровотеч. Тому застосування препарату Коплавікс у таких пацієнтів має проводитися з обережністю і лише у разі доведеної клінічної користі від його застосування. Тромботична тромбоцитопенічна пурпура Дуже рідко після застосування клопідогрелу (іноді навіть нетривалого) відзначалися випадки розвитку тромботичної тромбоцитопенічної пурпури (ТТП), яка характеризується тромбоцитопенією та мікроангіопатичною гемолітичною анемією, що супроводжуються неврологічними розладами, порушенням функції. ТТП є потенційно загрозливим для життя станом, що вимагає негайного лікування, включаючи плазмаферез. Набута гемофілія Повідомлялося про випадки розвитку набутої гемофілії прийому клопідогрелу. При підтвердженому ізольованому збільшенні активованого часткового тромбопластинового часу, що супроводжується або не супроводжується розвитком кровотечі, слід розглянути питання можливості розвитку набутої гемофілії. Пацієнти з підтвердженим діагнозом набутої гемофілії повинні спостерігатися та лікуватися фахівцями з цього захворювання та припинити прийом клопідогрелу. Фібриляція передсердь (миготлива аритмія) У пацієнтів з фібриляцією передсердь, що мають підвищений ризик розвитку серцево-судинних ускладнень, які могли приймати непрямі антикоагулянти, була показана перевага непрямих антикоагулянтів у порівнянні з монотерапією АСК або застосуванням комбінації клопідогрел + АСК у зменшенні ризику розвитку інсульту. Функціональна активність ізоферменту CYP2C19 У пацієнтів з низькою метаболічною активністю ізоферменту CYP2C19 при застосуванні клопідогрелу у рекомендованих дозах утворюється менше активного метаболіту клопідогрелу та зменшується його ефект на функцію тромбоцитів. Тому такі пацієнти з гострим коронарним синдромом або пацієнти, які піддаються черезшкірному коронарному втручанню та приймають клопідогрел, можуть мати більшу частоту серцево-судинних подій, ніж пацієнти з нормальною активністю ізоферменту CYP2C19. Є тести визначення генотипу CYP2C19, ці тести можна використовувати при виборі терапевтичної стратегії. Розглядається питання щодо застосування більш високих доз клопідогрелу у пацієнтів з низькою активністю ізоферменту CYP2C19, проте ефективність та безпека застосування підвищених доз клопідогрелу у пацієнтів з низькою активністю ізоферменту CYP2C19 дотепер не встановлені. Перехресні алергічні та/або гематологічні реакції між тієнопіридинами У пацієнтів слід збирати анамнез на предмет алергічних та/або гематологічних реакцій, що були раніше, на інші тієнопіридини (такі як тіклопідин, прасугрел), оскільки повідомлялося про наявність перехресних алергічних та/або гематологічних реакцій між тіенопіридинами. Тієнопіридини можуть викликати помірні та тяжкі алергічні реакції (такі як висипання на шкірі, ангіоневротичний набряк) або гематологічні реакції (такі як тромбоцитопенія і нейтропенія). Пацієнти, у яких раніше спостерігалися алергічні та/або гематологічні реакції на один із препаратів групи тієнопіридинів, можуть мати підвищений ризик розвитку подібних реакцій на інший препарат групи тієнопіридинів. Рекомендується моніторинг перехресних алергічних та/або гематологічних реакцій. Ниркова недостатність Комбінацію клопідогрел + АСК не слід застосовувати у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю. Досвід застосування клопідогрелу у пацієнтів легкою та помірною нирковою недостатністю обмежений. Тому у цієї групи пацієнтів комбінація клопідогрел + АСК повинна застосовуватися з обережністю. Печінкова недостатність Комбінація клопідогрел + АСК не повинна застосовуватися у пацієнтів з тяжким ступенем печінкової недостатності. Досвід застосування клопідогрелу у пацієнтів із захворюваннями печінки середньої тяжкості, які можуть мати схильність до кровотеч, обмежений. Тому у цієї групи пацієнтів комбінація клопідогрел + АСК повинна застосовуватися з обережністю. Обережність, потрібна внаслідок наявності у складі препарату АСК У пацієнтів з бронхіальною астмою або іншими алергічними захворюваннями в анамнезі, оскільки вони мають підвищений ризик розвитку реакцій гіперчутливості. У пацієнтів з подагрою, оскільки низькі дози АСК збільшують концентрацію уратів у крові. Можлива наявність взаємозв'язку між прийомом АСК та розвитком синдрому Рея, рідкісного та небезпечного для життя захворювання, що зазвичай спостерігалося у продромальному періоді інфекцій у дітей, що протікає з розвитком енцефалопатії та гострої жирової дистрофії печінки та швидким розвитком печінкової недостатності, що може призводити до смертельного результату. Етанол може збільшувати ризик ураження шлунково-кишкового тракту при його прийомі на фоні лікування АСК. Тому слід бути обережними при вживанні алкоголю (етанолу) під час лікування АСК. Крім цього, пацієнти повинні бути попереджені про ризик розвитку кровотечі внаслідок хронічного вживання великої кількості алкоголю (етанолу) під час прийому комбінації клопідогрел + АСК. Препарат Коплавікс® повинен застосовуватися під ретельним медичним наглядом у пацієнтів з недостатністю глюкози-6-фосфатдегідрогенази (Г6ФД) через ризик розвитку гемолізу. Слід уникати одночасного прийому левотироксину та саліцилатів, особливо у дозах вище 2,0 г/добу. Вплив на шлунково-кишковий тракт Препарат Коплавікс® слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з виразковою хворобою шлунка та дванадцятипалої кишки або шлунково-кишковими кровотечами в анамнезі або у пацієнтів з навіть незначними симптомами з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту, які можуть бути проявами виразкових уражень шлунка, здатних призвести до. При лікуванні препаратом Коплавікс® у будь-який момент можуть виникнути симптоми з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту, такі як гастралгія, печія, нудота, блювання та шлунково-кишкова кровотеча. Незважаючи на те, що при лікуванні препаратом Коплавікс® незначні побічні ефекти з боку шлунково-кишкового тракту, такі як диспепсичні розлади, зустрічаються часто, лікар завжди в цих випадках повинен виключати виразки слизової оболонки шлунково-кишкового тракту та кровотечі, навіть за відсутності в анамнезі патології з сторони ШКТ. Пацієнти повинні бути поінформовані про симптоми небажаних реакцій з боку шлунково-кишкового тракту та проінструктовані про те, що у разі їх появи вони повинні негайно звернутися за медичною допомогою. У пацієнтів, які одночасно приймають нікорандил та НПЗЗ, включаючи АСК та ацетилсаліцилат лізину, є підвищений ризик розвитку тяжких ускладнень, таких як утворення виразок та перфорацій у шлунково-кишковому тракті та шлунково-кишкові кровотечі. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Зазвичай Коплавікс® не має істотного впливу на здатність керувати транспортними засобами та займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. Однак у разі виникнення у пацієнта несприятливих побічних реакцій з боку нервової системи та психіки можливе зниження концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, що може перешкоджати зайняттю такими видами діяльності. У таких випадках питання про можливість заняття потенційно небезпечними видами діяльності має вирішувати лікар.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: дипіридамол – 25,00 мг; крохмаль кукурудзяний, лактози моногідрат, карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А), желатин, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат; Плівкова оболонка: гіпромелоза, тальк, макрогол 6000, діоксид титану, Е 171, барвник хіноліновий жовтий, Е 104, симетикона емульсія. Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 25 мг. По 120 таблеток, покритих плівковою оболонкою у флакони безбарвного скла з номінальною ємністю 30 мл, що закриваються поліетиленовою штепсельною пробкою-амортизатором. По 1 флакону разом з інструкцією із застосування препарату у картонній пачці.Інформація від виробникаТермін придатності до 3 років. Не застосовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.Опис лікарської формиКруглі таблетки плоскоциліндричної форми, покриті плівковою оболонкою жовтого кольору з майже плоскопаралельними поверхнями.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо дипіридамол швидко всмоктується із шлунково-кишкового тракту (в основному – у шлунку та частково – у тонкому кишечнику). Після прийому внутрішньо максимальна концентрація дипіридамолу (Сmax) у плазмі досягається через 1 год. Дипіридамол майже повністю зв'язується з білками плазми крові та накопичується в серці та еритроцитах. Дипіридамол метаболізується у печінці шляхом зв'язування з глюкуроновою кислотою. Період напіввиведення становить 20-30 хвилин. Дипіридамол виводиться із жовчю у вигляді моноглюкуроніду.ФармакодинамікаДипіридамол пригнічує агрегацію тромбоцитів, покращує мікроциркуляцію, має м'який судинорозширювальний ефект. Механізм, за допомогою якого дипіридамол надає інгібуючу дію на агрегацію тромбоцитів, може бути пов'язаний з пригніченням поглинання аденозину (інгібітора реактивності тромбоцитів), інгібуванням фосфодіестераз тромбоцитів або стимуляцією вивільнення простацикліну (PGI2). Дипіридамол гальмує поглинання аденозину ендотеліальними клітинами, еритроцитами та тромбоцитами. При застосуванні дипіридамолу відзначається підвищення концентрації аденозину у плазмі крові, знижується агрегація тромбоцитів та тромбоутворення. Крім того, відзначається судинорозширювальну дію, що викликається аденозином. Фосфодіестераза руйнує переважний агрегацію циклічний аденозинмонофосфат (ц-АМФ) у тромбоцитах.Дипіридамол пригнічує фосфодіестеразу тромбоцитів, призводячи до накопичення в них ц-АМФ.Показання до застосуваннявторинна профілактика ішемічного інсульту та тимчасових порушень мозкового кровообігу за ішемічним типом (у вигляді монотерапії або у поєднанні з ацетилсаліциловою кислотою). профілактика тромбоемболії після операції із заміни серцевого клапана (на додаток до пероральних антикоагулянтів).Протипоказання до застосування- підвищена чутливість до компонентів препарату; спадкова непереносимість галактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція; гострий інфаркт міокарда; нестабільна стенокардія; поширений стенозуючий атеросклероз коронарних артерій; субаортальний стеноз; декомпенсована серцева недостатність; виражена артеріальна гіпотензія; колапс; тяжка артеріальна гіпертензія; тяжкі порушення серцевого ритму; геморагічні діатези; захворювання зі схильністю до кровотеч (виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки та ін.); дитячий вік (немає даних).Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Курантил N 25 під час вагітності та в період грудного вигодовування можливе лише після ретельної оцінки лікарем співвідношення передбачуваної користі та можливого ризику.Побічна діяПри застосуванні препарату в терапевтичних дозах побічні ефекти зазвичай не виражені і мають тимчасовий характер. Можливі побічні ефекти при застосуванні препарату Курантил N 25 наведені нижче за низхідною частотою виникнення: часто (≥1/100, < 1/10), нечасто (≥ 1/1000, < 1/100), рідко (≥1/10000, <1/1000), дуже рідко (<1/10000), частота невідома (неможливо оцінити частоту, виходячи з наявних даних). Порушення з боку крові та лімфатичної системи Частота невідома: тромбоцитопенія. Порушення з боку серця Нечасто: тахікардія; зниження артеріального тиску (особливо при одночасному застосуванні з іншими вазодилататорами); Частота невідома: посилення проявів ішемічну хворобу серця, стенокардію, інфаркт міокарда. Порушення з боку судин Нечасто: відчуття жару (особливо у пацієнтів, які приймають інші судинно-розширювальні засоби), головний біль, у тому числі головний біль судинного походження (симптоми зазвичай зникають при більш тривалому застосуванні препарату Курантіл N 25); Частота невідома: підвищення схильності до кровотечі під час або після хірургічних втручань. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Нечасто: блювання, діарея, нудота (симптоми зазвичай зникають при більш тривалому застосуванні препарату Курантіл N 25) Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Частота невідома: дипіридамол може входити до складу каменів жовчного міхура. Порушення з боку імунної системи: Рідко: алергічні реакції, такі як минущий шкірний висип, кропив'янка; Частота невідома: бронхоспазму. Порушення з боку нервової системи: Нечасто: запаморочення (симптоми зазвичай зникають при більш тривалому застосуванні препарату Курантіл N 25). Порушення з боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини Нечасто: біль у м'язах (симптоми зазвичай зникають при більш тривалому застосуванні препарату Курантил N 25). Для спостереження за співвідношенням користі та ризику при застосуванні лікарського препарату необхідно повідомляти про побічні ефекти. Якщо спостерігалися побічні ефекти, описані вище, або вони спостерігаються більш вираженою мірою, або якщо ви відзначили будь-які інші побічні ефекти, то, будь ласка, негайно повідомте про це вашого лікаря. Працівники охорони здоров'я повинні повідомляти про випадки побічних ефектів через національну систему фармаконагляду.Взаємодія з лікарськими засобамиКсантинові похідні (кава, чай, препарати кофеїну) можуть послаблювати судинорозширювальну дію дипіридамолу. Необхідно враховувати, що при одночасному застосуванні антитромботична дія дипіридамолу, антикоагулянтів та інших антиагрегантних препаратів, у тому числі ацетилсаліцилової кислоти та клопідогрелю може потенціюватися. Якщо дипіридамол застосовується в комбінації з ацетилсаліциловою кислотою, клопідогрелем або антикоагулянтами, необхідно враховувати інформацію про ризик та можливий розвиток несумісності цих лікарських засобів. Дипіридамол може посилювати дію гіпотензивних препаратів. Дипіридамол може послаблювати властивості інгібіторів холінестерази. Застосування антацидів може знижувати ефективність дипіридамолу. Дипіридамол підвищує рівень аденозину в плазмі та посилює його вплив на серцево-судинну систему. Якщо застосування аденозину одночасно з дипіридамолом необхідне, слід розглянути можливість корекції дози аденозину. Дипіридамол також може пригнічувати всмоктування флударабіну та знижувати його ефективність. Дипіридамол може спричинити незначне підвищення всмоктування дигоксину.Спосіб застосування та дозиТаблетки приймають внутрішньо, натще, запиваючи невеликою кількістю води, не розламуючи і не розкушуючи. Доза препарату підбирається залежно від показань, тяжкості захворювання та реакції пацієнта на лікування. Тривалий курс лікування визначається лікарем. Для вторинної профілактики ішемічного інсульту та тимчасових порушень мозкового кровообігу за ішемічним типом (у вигляді монотерапії або у поєднанні з ацетилсаліциловою кислотою) доза препарату Курантіл N 25 визначається лікарем залежно від клінічної картини. Оптимальна добова доза становить 300-600 мг на добу, поділена на нексолько прийомів (по 4 таблетки препарату Курантіл N 25 3-6 разів на добу). Для профілактики тромбоемболії після операції із заміни серцевого клапана (на додаток до пероральних антикоагулянтів) доза препарату Курантіл N 25 визначається лікарем залежно від клінічної картини. Оптимальна добова доза становить 300-600 мг на добу, розділена на кілька прийомів (по 4 таблетки препарату Курантіл N 25 3-6 разів на добу). Препарат Курантіл N 25 підходить для проведення тривалого курсу лікування.ПередозуванняСимптоми: генералізоване розширення судин, що супроводжується зниженням артеріального тиску, скарги, характерні для нападу стенокардії, тахікардія, відчуття жару, відчуття "припливів", слабкість, занепокоєння та запаморочення. Лікування: симптоматична терапія, що застосовується при пероральному отруєнні: викликання блювання, промивання шлунка, заходи зменшення всмоктування. Небажану вазодилатуючу дію препарату можна усунути повільним (50-100 мг/хв) внутрішньовенним введенням амінофіліну. Якщо скарги, характерні для стенокардії, зберігаються, можливе застосування нітрогліцерину сублінгвально.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами При застосуванні препарату Курантил N 25 зниження артеріального тиску може призводити до зміни психомоторної реакції та порушення здатності до керування транспортними засобами та обслуговування механізмів. Умови зберігання: Зберігати при температурі не вище 25 °С.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: дипіридамол – 75,00 мг; крохмаль кукурудзяний, лактози моногідрат, карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А), желатин, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат; Плівкова оболонка: гіпромелоза, тальк, макрогол 6000, діоксид титану, Е 171, барвник хіноліновий жовтий, Е 104, симетикона емульсія. Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 75 мг. По 20 таблеток у контурній комірковій упаковці (блістер) [непрозора ПВХ-плівка/фольга алюмінієва]. По 2 блістери разом з інструкцією із застосування препарату у картонній пачці.Інформація від виробникаТермін придатності до 3 років. Не застосовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.Опис лікарської формиКруглі таблетки плоскоциліндричної форми, покриті плівковою оболонкою жовтого кольору з майже плоскопаралельними поверхнями. Вид на поперечному резрезі: нерівна, однорідна поверхня жовтогоФармакокінетикаПри прийомі дипіридамолу внутрішньо біодоступність варіює залежно від індивідуальних особливостей організму, на всмоктування впливає стан шлунково-кишкового тракту. При дворазовому прийомі дипіридамолу внутрішньо у разовій дозі 75 мг середня концентрація у плазмі становить 2,66 мкг/л. До 99% дипіридамолу зв'язується з білками плазми та глюкуроновою кислотою в печінці. Дипіридамол виводиться переважно із жовчю. Близько 20% моноглюкуроніду схильне до ентерогепатичної циркуляції.ФармакодинамікаДипіридамол пригнічує агрегацію тромбоцитів, покращує мікроциркуляцію, має м'який судинорозширювальний ефект. Механізм, за допомогою якого дипіридамол надає інгібуючу дію на агрегацію тромбоцитів, може бути пов'язаний з придушенням захоплення аденозину (інгібітора реактивності тромбоцитів), інгібуванням фосфодіестераз тромбоцитів або стимуляцією вивільнення простацикліну (PGI2). Дипіридамол гальмує поглинання аденозину ендотеліальними клітинами, еритроцитами та тромбоцитами. При застосуванні дипіридамолу відзначається підвищення концентрації аденозину у плазмі крові, знижується агрегація тромбоцитів та тромбоутворення. Крім того, відзначається судинорозширювальну дію, що викликається аденозином. Фосфодіестераза руйнує переважний агрегацію циклічний аденозинмонофосфат (ц-АМФ) у тромбоцитах.Дипіридамол пригнічує фосфодіестеразу тромбоцитів, призводячи до накопичення в них ц-АМФ.Показання до застосуваннявторинна профілактика ішемічного інсульту та тимчасових порушень мозкового кровообігу за ішемічним типом (у вигляді монотерапії або у поєднанні з ацетилсаліциловою кислотою). профілактика тромбоемболії після операції із заміни серцевого клапана (на додаток до пероральних антикоагулянтів).Протипоказання до застосування- підвищена чутливість до компонентів препарату; вроджена непереносимість галактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція; гострий інфаркт міокарда; нестабільна стенокардія; поширений стенозуючий атероскліроз коронарних артерій; субаортальний стеноз; декомпенсована серцева недостатність; виражена артеріальна гіпотензія; колапс; тяжка артеріальна гіпертензія; тяжкі порушення серцевого ритму; геморагічні діатези; захворювання зі схильністю до кровотеч (виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки та ін.); дитячий вік (немає даних).Побічна діяПри застосуванні препарату в терапевтичних дозах побічні ефекти зазвичай не виражені і мають тимчасовий характер. Можливі побічні ефекти при застосуванні препарату Курантил N 75 наведені нижче за низхідною частотою виникнення: часто (≥1/100, < 1/10), нечасто (≥ 1/1000, < 1/100), рідко (≥1/10000, <1/1000), дуже рідко (<1/10000), частота невідома (неможливо оцінити частоту, виходячи з наявних даних). Порушення з боку крові та лімфатичної системи Частота невідома: тромбоцитопенія. Порушення з боку серця Нечасто: тахікардія; зниження артеріального тиску (особливо при одночасному застосуванні з іншими вазодилататорами); Частота невідома: посилення проявів ішемічну хворобу серця, стенокардію, інфаркт міокарда. Порушення з боку судин Нечасто: відчуття жару (особливо у пацієнтів, які приймають інші судинно-розширювальні засоби), головний біль, у тому числі головний біль судинного походження (симптоми зазвичай зникають при більш тривалому застосуванні препарату Курантіл N 75); Частота невідома: підвищення схильності до кровотечі під час або після хірургічних втручань. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Нечасто: блювання, діарея, нудота (симптоми зазвичай зникають при більш тривалому застосуванні препарату Курантіл N 75). Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Частота невідома: дипіридамол може входити до складу каменів жовчного міхура. Порушення з боку імунної системи Рідко: алергічні реакції, такі як минущий шкірний висип, кропив'янка; Частота невідома: бронхоспазму. Порушення з боку нервової системи Нечасто: запаморочення (симптоми зазвичай зникають при більш тривалому застосуванні препарату Курантіл N 75). Порушення з боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини Нечасто: біль у м'язах (симптоми зазвичай зникають при більш тривалому застосуванні препарату Курантил N 75). Для спостереження за співвідношенням користі та ризику при застосуванні лікарського препарату необхідно повідомляти про побічні ефекти. Якщо спостерігалися побічні ефекти, описані вище, або вони спостерігаються більш вираженою мірою, або якщо ви відзначили будь-які інші побічні ефекти, то, будь ласка, негайно повідомте про це вашого лікаря. Працівники охорони здоров'я повинні повідомляти про випадки побічних ефектів через національну систему фармаконагляду.Взаємодія з лікарськими засобамиКсантинові похідні (кава, чай, препарати кофеїну) можуть послаблювати судинорозширювальну дію дипіридамолу. Необхідно враховувати, що при одночасному застосуванні антитромботична дія дипіридамолу, антикоагулянтів та інших антиагрегантних препаратів, у тому числі ацетилсаліцилової кислоти та клопідогрелю може потенціюватися. Якщо препарат Курантіл N 75 застосовується в комбінації з ацетилсаліциловою кислотою, клопідогрелем або антикоагулянтами, необхідно враховувати інформацію про ризик та можливий розвиток несумісності даних лікарських засобів. Дипіридамол може посилювати дію гіпотензивних препаратів. Дипіридамол може послаблювати властивості інгібіторів холінестерази. Застосування антацидів може знижувати ефективність дипіридамолу. Дипіридамол підвищує рівень аденозину в плазмі та посилює його вплив на серцево-судинну систему. Якщо застосування аденозину одночасно з дипіридамолом необхідне, слід розглянути можливість корекції дози аденозину. Дипіридамол також може пригнічувати всмоктування флударабіну та знижувати його ефективність. Дипіридамол може спричинити незначне підвищення всмоктування дигоксину.Спосіб застосування та дозиТаблетки приймають внутрішньо, натще, запиваючи невеликою кількістю води, не розламуючи і не розкушуючи. Доза препарату підбирається залежно від показань, тяжкості захворювання та реакції пацієнта на лікування. Тривалий курс лікування визначається лікарем. Для вторинної профілактики ішемічного інсульту та тимчасових порушень мозкового кровообігу за ішемічним типом (у вигляді монотерапії або у поєднанні з ацетилсаліциловою кислотою) доза препарату Курантіл N 75 визначається лікарем залежно від клінічної картини. Оптимальна добова доза становить 300-600 мг на добу, розділена на кілька прийомів (1 таблетка препарату Курантіл N 75 4-8 разів на добу). Для профілактики тромбоемболії після операції із заміни серцевого клапана (на додаток до пероральних антикоагулянтів) доза препарату Курантіл N 75 визначається лікарем залежно від клінічної картини. Оптимальна добова доза становить 300-600 мг на добу, розділена на кілька прийомів (1 таблетка препарату Курантіл N 75 4-8 разів на добу). Препарат Курантіл N 75 підходить для проведення тривалого курсу лікування.ПередозуванняСимптоми: генералізоване розширення судин, що супроводжується зниженням артеріального тиску, скарги, характерні для нападу стенокардії, тахікардія, відчуття жару, відчуття "припливів", слабкість, занепокоєння та запаморочення. Лікування: симптоматична терапія, що застосовується при пероральному отруєнні; викликання блювання, промивання шлунка, заходи щодо зниження всмоктування. Небажану вазодилатуючу дію препарату можна усунути повільним (50-100 мг/хв) внутрішньовенним введенням амінофіліну. Якщо скарги, характерні для стенокардії, зберігаються, можливе застосування нітрогліцерину сублінгвально.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами При застосуванні препарату Курантил N 75 зниження артеріального тиску може призводити до зміни психомоторної реакції та порушення здатності до керування транспортними засобами та обслуговування механізмів. Умови зберігання: Зберігати при температурі не вище 25 °С.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: клопідогрел гідросульфат - 97,87 мг, відповідний 75 мг клопідогрелу основи; допоміжні речовини: лактоза - 78,13 мг, целюлоза мікрокристалічна - 68,75 мг, кросповідон (тип А) - 13,75 мг, гліцерил дибегенат - 8,25 мг, тальк - 8,25 мг, Опадрай II 85G346 ,25 мг (спирт полівініловий - 3,63 мг, тальк - 1,65 мг, титану діоксид (Е171) - 1,63 мг, макрогол 3350 -1,02 мг, лецитин (Е322) - 0,29 мг, барвник заліза оксид червоний (Е172) – 0,03 мг). Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 75 мг. По 7 або 10 таблеток у блістер (стрип) алюмінієва фольга/алюмінієва фольга. По 1,2,4,8 (7 таблеток) або 1,2,3,5,6,9, 10 (10 таблеток) блістерів (стрипів) разом з інструкцією із застосування в картонну пачку. По 10,20,40,60 блістерів (стрипів) разом з інструкціями із застосування в картонну коробку (для стаціонарів).Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі, покриті плівковою оболонкою, таблетки рожевого кольору з гравіюванням «|» з одного боку.Фармакотерапевтична групаАнтиагрегантний засібФармакокінетикаВсмоктування Після одноразового прийому та при курсовому прийомі внутрішньо у дозі 75 мг на добу клопідогрел швидко всмоктується. Середні значення максимальної концентрації в плазмі крові (Cmax) незміненого клопідогрелу становлять близько 2,2-2,5 нг/мл і досягаються приблизно через 45 хвилин після прийому. За даними виведення метаболітів клопідогрелу нирками його абсорбція становить щонайменше 50%. Розподіл In vitro клопідогрел та його основний циркулюючий у крові неактивний метаболіт оборотно зв'язуються з білками плазми крові на 98% та 94% відповідно. In vitro цей зв'язок є ненасиченим у широкому діапазоні концентрацій. Метаболізм Клопідогрел інтенсивно метаболізується у печінці. In vitro та in vivo клопідогрел метаболізується двома шляхами: перший - через естерази та подальший гідроліз з утворенням неактивного похідного карбоксильної кислоти (85%) від циркулюючих у системному кровотоку метаболітів, а другий шлях - через систему цитохрому Р450. Спочатку клопідогрел метаболізується до 2-оксоклопідогрелу, що є проміжним метаболітом. Наступний метаболізм 2-оксоклопідогрелу призводить до утворення активного метаболіту клопідогрела-тіольного похідного клопідогрелу. In vitro цей шлях метаболізму відбувається за участю ізоферментів CYP3A4, CYP2C19, CYP1A2 та CYP2B6. Активний тіольний метаболіт клопідогрелу, який був виділений у дослідженнях in vitro, швидко та незворотно зв'язується з рецепторами тромбоцитів, інгібуючи таким чином їх агрегацію.При одноразовому прийомі клопідогрелу в навантажувальній дозі 300 мг Cmax активного метаболіту в 2 рази перевищує Cmax при прийомі клопідогрел у підтримуючій дозі 75 мг протягом 4 днів. Cmax активного метаболіту досягається через 30-60 хв після прийому клопідогрелу. Виведення Протягом 120 годин після прийому внутрішньо людиною 14С-міченого клопідогрелу близько 50% радіоактивності виділяється через нирки та приблизно 46% радіоактивності – через кишечник. Після одноразового прийому внутрішньо дози 75 мг період напіввиведення (T1/2) клопідогрелу становить близько 6 годин. Після одноразового прийому та прийому повторних доз Т основного циркулюючого у крові неактивного метаболіту становить 8 годин. Фармакогенетика За допомогою ізоферменту CYP2C19 утворюються як активний метаболіт, так і проміжний метаболіт - 2-оксоклопідогрел. Фармакокінетика та антиагрегантна дія активного метаболіту клопідогрелу, при дослідженні агрегації тромбоцитів exvivo, варіюють залежно від генотипу ізоферменту CYP2C19. Алель гена CYP2C19*1 відповідає повністю функціональному метаболізму, тоді як алелі генів CYP2C19*2 та CYP2C19*3 є нефункціональними. Алелі генів CYP2C19*2 та CYP2C19*3 є причиною зниження метаболізму у більшості представників європеоїдної (85%) та монголоїдної раси (99%). Інші алелі, з якими пов'язується відсутність або зниження метаболізму, зустрічаються рідше і включають, але не обмежуються алелями генів CYP2C19*4, *5, *6, *7 та *8. Пацієнти, які є слабкими метаболізаторами,повинні мати дві зазначені вище алелі гена з втратою функції. Опубліковані частоти фенотипів слабких метаболізаторів CYP2C19 становлять вулиць європеоїдної раси 2%, вулиць негроїдної раси 4% і у китайців 14%. У перехресному дослідженні, проведеному на 40 добровольцях, по 10 осіб у кожній групі з чотирма підтипами ізоферменту CYP2C19 (ультрабистрі метаболізатори, інтенсивні метаболізатори, проміжні метаболізатори, слабкі метаболізатори до 0 75 мг на добу та при прийомі клопідогрелу в дозі 600 мг з наступним його прийомом по 150 мг на добу протягом 5 днів (досягнення рівноважного стану). Будь-яких суттєвих відмінностей в експозиції активного метаболіту та середніх значеннях інгібування агрегації тромбоцитів (ІАТ) (індукованої АДФ) у ультрашвидких, інтенсивних та проміжних метаболізаторів виявлено не було. У слабких метаболізаторів експозиція активного метаболіту знижувалась на 63-71% порівняно з інтенсивними метаболізаторами.При використанні схеми лікування 300 мг/75 мг у слабких метаболізаторів антитромбоцитарна дія знижувалась із середніми значеннями ІАТ, що становлять 24% (через 24 год) та 37% (на 5 день лікування) порівняно з ІАТ, що становлять 39% (через 24 год) та 58% (на 5 день лікування) у інтенсивних метаболізаторів та 37% (через 24 год) та 60% (на 5 день лікування) у проміжних метаболізаторів. Якщо слабкі метаболізатори отримували схему лікування 600 мг/150 мг, експозиція активного метаболіту була вищою, ніж прийому схеми лікування 300 мг/75 мг. Крім того, ІАТ становило 32% (через 24 год) і 61% (на 5 день лікування), що було більше такого у слабких метаболізаторів, що отримували схему лікування 300 мг/75 мг і було подібно до такого в групах пацієнтів з більш високою інтенсивністю СУР2С19 -метаболізму, які отримували схему лікування 300 мг/75 мгОднак у дослідженнях з урахуванням клінічних результатів режим дозування клопідогрелу для пацієнтів цієї групи наразі не встановлено. Відповідно до результатів даного дослідження, метааналіз шести досліджень, куди увійшли дані 335 добровольців, які отримували клопідогрел і перебували в стані досягнення рівноважної концентрації, показав, що у проміжних метаболізаторів експозиція активного метаболіту знижувалася на 28%, а у слабких метаболізаторів - на 72%. , хоча ІАТ було знижено порівняно з інтенсивними метаболізаторами з відмінностями в ІАТ, що становлять 5,9% та 21/4%, відповідно.отримували клопідогрел і перебували в стані досягнення рівноважної концентрації, показав, що у проміжних метаболізаторів експозиція активного метаболіту знижувалася на 28%, а у слабких метаболізаторів - на 72%, хоча ІАТ було знижено в порівнянні з інтенсивними метаболізаторами з відмінностями в ІАТ, що становлять 5, 9% та 21/4%, відповідно.отримували клопідогрел і перебували в стані досягнення рівноважної концентрації, показав, що у проміжних метаболізаторів експозиція активного метаболіту знижувалася на 28%, а у слабких метаболізаторів - на 72%, хоча ІАТ було знижено в порівнянні з інтенсивними метаболізаторами з відмінностями в ІАТ, що становлять 5, 9% та 21/4%, відповідно. Не проводилося оцінки впливу генотипу CYP2C19 на клінічні результати у пацієнтів, які отримували клопідогрел, у проспективних, рандомізованих, контрольованих дослідженнях. Проте зараз є кілька ретроспективних аналізів. Результати генотипування є в наступних клінічних дослідженнях: CURE (n=2721), CHARISMA (n=2428), CLARITY-T1MI28 (n=227), TRITON-T1MI38 (п=1477) та ACTIVE-A (п=601), а також у кількох опублікованих когортних дослідженнях. У дослідженні TRITON-TIMI38 і 3 когортних дослідженнях (Collet, Sibbing, Giusti) пацієнти комбінованої групи з проміжним або слабким метаболізмом мали вищу частоту серцево-судинних ускладнень (смерть, інфаркт міокарда та інсульт) або тромбозу стенту. . У дослідженні CHARISMA та одному когортному дослідженні (Simon) збільшення частоти серцево-судинних ускладнень спостерігалося тільки у слабких метаболізаторів (при їх порівнянні з інтенсивними метаболізаторами). У дослідженні CURE, CLARITY, ACTIVE-A та одному з когортних досліджень (Trenk) не спостерігалося збільшення частоти серцево-судинних ускладнень залежно від інтенсивності CYP2C19-метаболізму. Проведені до цього часу клінічні дослідження не мали достатнього обсягу вибірки для виявлення відмінностей у клінічному результаті у пацієнтів із низькою активністю ізоферменту CYP2C19. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках Фармакокінетика активного метаболіту клопідогрелу в окремих груп пацієнтів не вивчена. У добровольців похилого віку (старше 75 років) при порівнянні з добровольцями молодого віку не було отримано відмінностей за показниками агрегації тромбоцитів та часу кровотечі. Не потрібна корекція дози препарату у пацієнтів похилого віку. Фармакокінетика клопідогрелу у дітей не вивчена. У пацієнтів з тяжким ураженням нирок (кліренс креатиніну (КК 5-15 мл/хв) після повторних прийомів клопідогрелу в дозі 75 мг/добу ініціювання АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів було нижче (25%) порівняно з таким у здорових добровольців, проте подовження часу кровотечі було подібне до здорових добровольців, які отримували клопідогрел у дозі 75 мг на добу, Клопідогрел добре переносився у всіх пацієнтів. У пацієнтів з тяжким ураженням печінки після щоденного прийому клопідогрелу в дозі 75 мг на добу протягом 10 днів інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів було подібним до такого у здорових добровольців. Середній час кровотечі було також можна порівняти в обох групах. Поширеність алелей генів ізоферменту CYP2C9, які відповідають за проміжний та знижений метаболізм, відмінна у представників різних расових груп. Є дуже невеликі літературні дані серед представників монголоїдної раси, що дозволяє оцінити значення генотипування ізоферменту СУР2С19 у розвиток ішемічних ускладнень.ФармакодинамікаМеханізм дії Клопідогрел є проліками, один з метаболітів якого є активним і інгібує агрегацію тромбоцитів. Активний метаболіт клопідогрелу вибірково інгібує зв'язування аденозиндифосфату (АДФ) з P2Y 12-рецептором тромбоцитів та подальшу АДФ-опосередковану активацію комплексу глікопротеїну llb/llla, що призводить до придушення агрегації тромбоцитів. Завдяки необоротному зв'язуванню, тромбоцити залишаються несприйнятливими до стимуляції АДФ протягом всього терміну свого життя (приблизно 7-10 днів), а відновлення нормальної функції тромбоцитів відбувається зі швидкістю, що відповідає швидкості оновлення тромбоцитів. Агрегація тромбоцитів, що викликається агоністами, відмінними від АДФ, також пригнічується за рахунок блокади посиленої активації тромбоцитів АДФ, що вивільняється.Оскільки утворення активного метаболіту відбувається за допомогою ізоферментів системи Р450, деякі з яких можуть відрізнятися поліморфізмом або можуть інгібуватися іншими препаратами, не у всіх пацієнтів можливе адекватне пригнічення агрегації тромбоцитів. Фармакодинамічні властивості При щоденному прийомі клопідогрелу в дозі 75 мг з першого дня прийому відзначається значне придушення АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів, яке поступово збільшується протягом 3-7 днів і потім виходить на постійний рівень (при досягненні рівноважного стану). У рівноважному стані прийому дози 75 мг/сут агрегація тромбоцитів пригнічується загалом на 40-60%. Після припинення прийому клопідогрелу агрегація тромбоцитів та час кровотечі поступово повертаються до початкового рівня в середньому протягом 5 днів. Клінічна ефективність та безпека Клопідогрел здатний запобігати розвитку атеротромбозу при будь-яких локалізаціях атеросклеротичного ураження судин, зокрема при ураженнях церебральних, коронарних або периферичних артерій. Клінічне дослідження ACTTVE-A показало, що у пацієнтів з фібриляцією передсердь, які мали, як мінімум, один фактор ризику розвитку судинних ускладнень, але були не здатні приймати непрямі антикоагулянти, клопідогрел у поєднанні з ацетилсаліцилової кислотою (порівняно з прийомом тільки однієї ацетилу) ) зменшував частоту разом узятих інсульту, інфаркту міокарда, системної тромбоемболії поза центральною нервовою системою (ЦНС) або судинної смертності, переважно за рахунок зменшення ризику розвитку інсульту. Ефективність прийому клопідогрелу у поєднанні з ацетилсаліцилової кислотою виявлялася рано і зберігалася до 5 років. Зменшення ризику великих судинних ускладнень у групі пацієнтів, які приймали клопідогрел у поєднанні з ацетилсаліцилової кислотою, було переважно за рахунок більшого зменшення частоти інсультів. Ризик розвитку інсульту будь-якої тяжкості при прийомі клопідогрелу в поєднанні з ацетилсаліцилової кислотою знижувався, а також була тенденція до зниження частоти розвитку інфаркту міокарда в групі, що отримувала лікування клопідогрелом у поєднанні з ацетилсаліциловою кислотою, але не спостерігалося відмінностей у частоті. Крім цього, прийом клопідогрелу у поєднанні з ацетилсаліцилової кислотою зменшував загальну кількість днів госпіталізації з серцево-судинних причин.Показання до застосуванняЗапобігання атеротромботичним ускладненням У дорослих пацієнтів з інфарктом міокарда (з давністю від кількох днів до 35 днів), ішемічним інсультом (з давністю від 7 днів до б місяців) або з діагностованою оклюзійною хворобою периферичних артерій. У дорослих пацієнтів із гострим коронарним синдромом: без підйому сегмента ST (нестабільна стенокардія або інфаркт міокарда без зубця Q), включаючи пацієнтів, яким було проведено стентування при черезшкірному коронарному втручанні (у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою); з підйомом сегмента ST (гострий інфаркт міокарда) при медикаментозному лікуванні та можливості проведення тромболізису (у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою). Запобігання атеротром6отичних та тром6оемболічних ускладнень, включаючи інсульт, при фібриляції передсердь (миготливої аритмії). У пацієнтів з фібриляцією передсердь (миготливою аритмією), які мають як мінімум один фактор ризику розвитку судинних ускладнень, не можуть приймати непрямі антикоагулянти та мають низький ризик розвитку кровотеч (у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою).Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до клопідогрелу або будь-якої допоміжної речовини препарату; тяжка печінкова недостатність; гостра кровотеча, наприклад, кровотеча з виразки або внутрішньочерепний крововилив; рідкісна спадкова непереносимість лактози, дефіцит лактази та синдром мальабсорбції глюкози-галактози; вагітність та період годування груддю; дитячий вік до 18 років (безпека та ефективність застосування не встановлені). З ОБЕРЕЖНІСТЮ при помірній печінковій недостатності, за якої можлива схильність до кровотечі (обмежений клінічний досвід застосування); при нирковій недостатності (обмежений клінічний досвід застосування); при травмах, хірургічних втручаннях (ризик посилення кровотечі); при захворюваннях, при яких є схильність до розвитку кровотеч (особливо шлунково-кишкових або внутрішньоочних); при одночасному призначенні інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС); при одночасному прийомі нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП), у тому числі селективних інгібіторів циклооксигенази-2 (ЦОГ-2); при одночасному призначенні варфарину, гепарину, інгібіторів глікопротеїну llb/llla; при вказівках в анамнезі на алергічні та гематологічні реакції на інші тієнопіридини (такі, як тіклопідін, прасугрел) у зв'язку з можливістю перехресних алергічних та гематологічних реакцій; у пацієнтів з генетично обумовленим зниженням функції ізоферменту CYP2C19 (у пацієнтів, які є слабкими СУР2С19-метаболізаторами, при застосуванні клопідогрелу в рекомендованих дозах утворюється менше активного метаболіту клопідогрелу і слабше виражена його антиагрегантна дія; слабкі метаболізи або через шкірне коронарне втручання, можуть мати більш високу частоту серцево-судинних ускладнень, ніж пацієнти з нормальною функцією ізоферменту CYP2C19).Вагітність та лактаціяВагітність Як запобіжний засіб протипоказаний прийом препарату Лопірел при вагітності через відсутність клінічних даних щодо його прийому вагітними жінками, хоча дослідження клопідогрелу на тваринах і не виявили ні прямих, ні непрямих несприятливих ефектів протягом вагітності, ембріональний розвиток, пологи та посгнатальний розвиток. Період годування груддю Грудне вигодовування у разі лікування препаратом Лопірел слід припинити, тому що в дослідженнях на щурах було показано, що клопідогрел та/або його метаболіти виділяються у грудне молоко. Чи проникає клопідогрел у грудне молоко людини невідомо.Побічна діяБезпека клопідогрелу була досліджена більш ніж у 44000 пацієнтів, у тому числі у понад 12000 пацієнтів, які отримували лікування протягом року або триваліший термін. Загальна переносимість клопідогрелу була подібна до переносимості ацетилсаліцилової кислоти, незалежно від віку, статі та расової приналежності пацієнтів. Нижче перераховані клінічно значущі небажані ефекти, що спостерігалися в клінічних дослідженнях: CAPRIE, CURE, CLARITY, СОММГГ та ACTIVE А. Переносність клопідогрелу в дозі 75 мг на добу у випробуванні CAPRIE відповідала переносимості ацетилсаліцилової кислоти у дозі 3. У тому числі повідомлялося про небажані реакції у спонтанних повідомленнях. Найчастіше у клінічних дослідженнях, а також у ході постмаркетингового застосування клопідогрелу повідомлялося про розвиток кровотеч,більшість яких розвивалася у місяць лікування. У клінічному дослідженні CAPRIE загальна частота кровотеч у пацієнтів, які отримували клопідогрел або ацетилсаліцилову кислоту, становила 9,3%. Частота важких кровотеч при застосуванні клопідогрелу була аналогічна до такого значення при застосуванні ацетилсаліцилової кислоти. У клінічному дослідженні CURE не спостерігалося підвищення частоти тяжких кровотеч при застосуванні клопідогрелу з ацетилсаліциловою кислотою протягом семи днів після операції аортокоронарного шунтування у пацієнтів, які припинили терапію за більш ніж 5 днів до оперативного втручання. У пацієнтів, які продовжували терапію протягом п'яти днів до початку операції аортокоронарного шунтування, частота цієї події склала 9,6% для комбінації клопідогрел з ацетилсаліциловою кислотою та 6,3% - для плацебо у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою. У клінічному дослідженні CLARITY спостерігали загальне підвищення частоти кровотеч у групі клопідогрел + ацетилсаліцилова кислота порівняно з групою плацебо + ацетилсаліцилова кислота. Частота великих кровотеч була в обох групах аналогічною та практично не залежала від вихідних характеристик пацієнтів та виду фібринолітичної або гепаринової терапії. У клінічному дослідженні COMMIT загальна частота великих нецеребральних кровотеч або церебральних крововиливів була низькою і достовірно не відрізнялася в обох групах. У клінічному дослідженні ACWE-A частота розвитку великих кровотеч у групі клопідогрел+ацетилсаліцилова кислота була вищою, ніж у групі плацебо+ ацетилсаліцилова кислота (6,7% проти 4,3%). Великі кровотечі були позачерепними в обох групах (5,3% проти 3,5%), головним чином, спостерігалися шлунково-кишкові кровотечі (3,5% проти 1,8%). У групі клопідогрел + ацетилсаліцилова кислота внутрішньочерепних крововиливів було більше порівняно з групою плацебо + ацетилсаліцилова кислота (1,4% проти 0,8%, відповідно). Відсутні статистично значущі відмінності між цими групами лікування у частоті виникнення фатальних кровотеч (1,1% проти 0,7%) та геморагічного інсульту (0.3% проти 0,6%). Далі подано небажані реакції, які спостерігалися у клінічних дослідженнях або надходили у вигляді спонтанних повідомлень. Частота реакцій представлена згідно з наступною класифікацією: дуже часто (> 1/10); часто (>1/100,1/1000,1/10000, З боку лімфатичної та кровоносної системи: нечасто – тромбоцитопенія, лейкопенія, еозинофілія; рідко – нейтропенія, у тому числі важка нейтропенія; дуже рідко – тромботична тромбоцитопенічна пурпура (ГШ), егоїстична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, тяжка тромбоцитопенія, набута гемофілія типу А, гранулоцитопенія, анемія. З боку імунної системи: дуже рідко – сироваткова хвороба, анафілактоїдні реакції; частота невідома - перехресні реакції гіперчутливості з тієнопіридинами (такими як тіклопідін, прасугрел). Порушення психіки: дуже рідко – галюцинації, сплутаність свідомості. З боку нервової системи: нечасто – внутрішньочерепний крововилив (деякі випадки були з летальним результатом), головний біль, парестезія, запаморочення; дуже рідко – порушення смаку. З боку органу зору: нечасто – очні крововиливи (у кон'юнктиву, у тканині ока, сітківку). З боку органу слуху та лабіринтні порушення: рідко – вертиго. З боку судин: часто – гематоми, дуже рідко – тяжкі кровотечі, кровотечі з операційних ран, васкуліт, зниження артеріального тиску. З боку дихальної системи та органів грудної клітки та середостіння: часто – носова кровотеча; дуже рідко – кровотечі з органів дихання (кровохаркання, легенева кровотеча), бронхоспазм, інтестинальний пневмоніт, еозинофільна пневмонія. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – кровотечі шлунково-кишкового тракту, діарея, біль у животі, диспепсія; нечасто – виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, гастрит, блювання, нудота, запор, метеоризм; рідко – ретроперитонеальні кровотечі; дуже рідко – шлунково-кишкові та ретроперитонеальні кровотечі з летальним результатом, панкреатит, коліт (включаючи виразковий або лімфоцитарний), стоматит. З боку печінки жовчовихідних пултеїв: дуже рідко-гостра печінкова недостатність, гепатит, відхилення в лабораторних тестах функціонального стану печінки. З боку шкіри та підшкірних тканин: часто – синці; нечасто - висипання, свербіж шкіри, пурпура (дрібнкоп'янисті капілярні крововиливи в шкіру, під шкіру або в слизові оболонки); дуже рідко - бульозний дерматит (токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, багатоформна еритема), ангіоневротичний набряк, синдром лікарської гіперчутливості, лікарський висип із зозинофілією та системними симптомами (DRESS-синдром), еритематозна плоский лишай. З боку кістково-м'язової та сполучної тканини: дуже рідко – крововиливи у кістково-м'язовій системі (гемартроз), артрит, артралгія, міалгія. З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – гематурія; дуже рідко – гломерулонефрит, підвищення концентрації креатиніну в крові. Загальні розлади та порушення в місці введення: часто - кровотеча з місця пункції; дуже рідко-лихоманка. Лабораторні та інструментальні дані: нечасто – подовження часу кровотечі, зниження кількості нейтрофілів, зниження кількості тромбоцитів.Взаємодія з лікарськими засобамиНепрямі антикоагулянти: одночасний прийом клопідогрелу та непрямих антикоагулянтів не рекомендується у зв'язку з можливим підвищенням інтенсивності кровотечі (див. розділ Особливі вказівки). Хоча прийом клопідогрелу в дозі 75 мг на добу не впливав на фармакокінетику S-варфарину або міжнародне нормалізоване ставлення у пацієнтів, які отримують тривалу терапію варфарином, одночасний прийом клопідогрелу з варфарином збільшує ризик кровотеч через незалежний вплив на гемостаз. Блокатори ІМІа-рецепторів: призначення блокаторів llb/llla-рецепторів спільно з клопідогрелом потребує обережності (див. розділ Особливі вказівки). Ацетилсаліцилова кислота не змінює ефекту клопідогрелу, що інгібує АДФ-індуковану агрегацію тромбоцитів, але клопідогрел потенціює вплив ацетилсаліцилової кислоти на колаген агрегацію тромбоцитів, що індукується. Тим не менш, одночасний з клопідогрелом прийом ацетилсаліцилової кислоти в дозі 500 мг 2 рази на добу протягом 1 дня не викликав суттєвого збільшення часу кровотечі, що викликається прийомом клопідогрелу. Між клопідогрелом та ацетилсаліциловою кислотою можлива фармакодинамічна взаємодія, що призводить до підвищення ризику кровотечі. Тому при їх одночасному застосуванні слід бути обережними (див. розділ Особливі вказівки),хоча в клінічних дослідженнях пацієнти отримували комбіновану терапію клопідогрелом та ацетилсаліцилової кислотою до одного року. Гепарин: за даними клінічного випробування, проведеного за участю здорових осіб, при прийомі клопідогрелу не потрібно зміни дози гепарину і не змінювалася його антикоагулянтна дія. Одночасне застосування гепарину не змінювало антиагрегантного ефекту клопідогрелу. Між клопідогрелом та гепарином можлива фармакодинамічна взаємодія, яка може збільшувати ризик розвитку кровотеч, тому одночасне застосування цих препаратів потребує обережності (див. розділ Особливі вказівки).при прийомі клопідогрелу не потрібно зміни дози гепарину і не змінювалася його антикоагулянтна дія. Одночасне застосування гепарину не змінювало антиагрегантного ефекту клопідогрелу. Між клопідогрелом та гепарином можлива фармакодинамічна взаємодія, яка може збільшувати ризик розвитку кровотеч, тому одночасне застосування цих препаратів потребує обережності (див. розділ Особливі вказівки).при прийомі клопідогрелу не потрібно зміни дози гепарину і не змінювалася його антикоагулянтна дія. Одночасне застосування гепарину не змінювало антиагрегантного ефекту клопідогрелу. Між клопідогрелом та гепарином можлива фармакодинамічна взаємодія, яка може збільшувати ризик розвитку кровотеч, тому одночасне застосування цих препаратів потребує обережності (див. розділ Особливі вказівки). Тромболітики: безпека спільного застосування клопідогрелу, фібринспецифічних або фібриннеспецифічних тромболітичних препаратів та гепарину була досліджена у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда. Частота клінічно значущих кровотеч була аналогічна тій, що спостерігалася у разі спільного застосування тромболітичних засобів та гепарину з ацетилсаліциловою кислотою (див. розділ Побічна дія). НПЗП: у клінічному дослідженні, проведеному за участю здорових добровольців, спільне застосування клопідогрелу та напроксену збільшувало приховані втрати крові через шлунково-кишковий тракт. Однак у зв'язку з відсутністю досліджень щодо взаємодії клопідогрелу з іншими нестероїдними протизапальними засобами, в даний час невідомо, чи є підвищений ризик шлунково-кишкових кровотеч при прийомі клопідогрелу разом з іншими нестероїдними протизапальними засобами. Тому призначення НПЗЗ, у тому числі інгібіторів ЦОГ-2, у поєднанні з клопідогрелом слід проводити з обережністю (див. розділ Особливі вказівки). Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (QK8Q: оскільки СІЗЗС впливають на активацію тромбоцитів і підвищують ризик розвитку кровотеч, одночасний їх прийом з клопідогрелом вимагає обережності. Інша комбінована терапія. Так як клопідогрел інгібуючих цю систему, може призвести до зниження концентрації активного метаболіту клопідогрелу в плазмі крові та зменшення його клінічної ефективності.Клінічна значущість даної взаємодії невідома. До лікарських препаратів, що інгібують ізофермент CYP2C19, відносяться омепразол та езомепразол, флувоксамін, флуоксетин, мокломемід, вориконазол, флуконазол, тіклопідін, ципрофлоксацин, циметидин, карбамазепін, окскарбамазепін. Інгібітори протонної помпи При прийомі омепразолу в дозі 80 мг 1 раз на добу спільно з клопідогрелом або при їхньому спільному прийомі менше 12 годин знижувалася експозиція активного метаболіту на 45% (навантажувальна доза) і на 40% при прийомі підтримуючої дози. Дана зміна значень була пов'язана зі зниженням інгібування агрегації тромбоцитів на 39% при прийомі дози навантаження і на 21% при прийомі підтримуючої дози. Очікується, що езомепразол даватиме аналогічний ефект взаємодії з клопідогрелом. У ході клінічних та спостережних досліджень було отримано низку суперечливих даних щодо клінічної значущості цих фармакодинамічних та фармакокінетичних взаємодій щодо розвитку тяжких серцево-судинних ускладнень. У зв'язку з дотриманням запобіжних заходів рекомендується уникати одночасного прийому омепразолу та езомепразолу (див. розділ Особливі вказівки). Менш виражене зниження експозиції метаболіту спостерігалося при застосуванні пантопразолу або лансопразолу. Концентрація активного метаболіту була знижена на 20% при прийомі дози навантаження і на 14% при прийомі підтримуючої дози під час одночасного прийому пантопразолу в дозі 80 мг 1 раз на добу. Це також супроводжувалося зниженням середнього значення інгібування агрегації тромбоцитів на 15 та 11% відповідно. Ці дані вказують на те, що клопідогрел можна застосовувати одночасно з пантопразолом. Немає даних про те, що інші лікарські препарати, що знижують кислотність шлункового соку, такі як Н2-блокатори (крім циметидину, який є інгібітором ізоферменту CYP2C19) або антациди впливають на антиагрегантні властивості клопідогрелу. Інші лікарські препарати: Було проведено ряд клінічних досліджень з клопідогрелом та іншими препаратами, що одночасно призначаються, з метою вивчення можливих фармакодинамічних та фармакокінетичних взаємодій. Не спостерігалося клінічно значущої фармакодинамічної взаємодії при застосуванні клопідогрелу спільно з атенололом, ніфедипіном або з обома препаратами одночасно. Крім того, на фармакодинамічну активність клопідогрелу незначний вплив справляв одночасний прийом фенобарбіталу або естрогенів. Фармакокінетичні показники дигоксину та теофіліну не змінювалися при їх спільному застосуванні з клопідогрелом. Антацидні засоби не зменшували абсорбцію клопідогрелу. Фенітоїн і толбутамід можна з безпекою застосовувати одночасно з клопідогрелом (дослідження CAPRIE), незважаючи на те, що дані, отримані в ході досліджень з мікросомами печінки людини, свідчать про те, що карбоксильний метаболіт клопідогрелу може інгібувати активність ізоферменту 2С9 сімейства цитохром призводити до підвищення плазмових концентрацій деяких лікарських засобів (фенітоїну, толбутаміду та деяких нестероїдних протизапальних засобів), які метаболізуються за допомогою ізоферменту 2С9 сімейства цитохрому Р450. Інших клінічних досліджень взаємодії клопідогрелу з лікарськими препаратами, що часто застосовувалися у пацієнтів з атеротромботичними ускладненнями, не проводилося. У клінічних дослідженнях не було виявлено клінічно значущих небажаних взаємодій з інгібіторами ангіотен-зинперетворюючого ферменту, діуретиками, бета-адреноблокаторами, блокаторами «повільних» кальцієвих каналів, гіполіпідемічними засобами, коронарними вазодилататорами, гіпоглікемічними препаратами. та блокаторами llb/llla-рецепгорів.Спосіб застосування та дозиПрепарат Лопірел приймають внутрішньо, незалежно від їди. Дорослі та особи похилого віку з нормальною активністю ізоферменту CYP2C19 Інфаркт міокарда, ішемічний інсульт та діагностована оклюзійна хвороба периферичних артерій Препарат приймається по 75 мг один раз на добу. Гострий коронарний синдром без підйому сегмента ST (нестабільна стенокардія, інфаркт міокарда без зубця OJ Лікування клопідогрелом має бути розпочато з одноразового прийому навантажувальної дози, що становить 300 мг, а потім продовжено прийомом дози 75 мг 1 раз на добу (у поєднанні з ацетилсаліцилової кислотою у дозах 75-325 мг на добу). Оскільки застосування більш високих доз ацетилсаліцилової кислоти пов'язане зі збільшенням ризику кровотеч, доза ацетилсаліцилової кислоти, що рекомендується при цьому, не повинна перевищувати 100 мг. Оптимальної тривалості лікування офіційно не визначено. Дані клінічних досліджень підтримують прийом препарату до 12 місяців, а максимальний сприятливий ефект спостерігався до третього місяця лікування. Гострий коронарний синдром із підйомом сегмента ST (гострий інфаркт міокарда з підйомом сегмента ST) Клопідогрел слід приймати одноразово по 75 мг на добу з первісним одноразовим прийомом навантажувальної дози клопідогрелу 300 мг у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою у поєднанні з тромболітиками або без поєднання з тромболітиками. У пацієнтів старше 75 років лікування клопідогрелом має починатися без прийому його дози навантаження. Комбіновану терапію починають якомога раніше після появи симптомів, і продовжують протягом принаймні 4 тижнів. Ефективність застосування комбінації клопідогрелу та ацетилсаліцилової кислоти при цьому показанні понад 4 тижні не вивчалася. Фібриляція передсердь (миготлива аритмія) Клопідогрел слід приймати 1 раз на добу у дозі 75 мг. У комбінації з клопідогрелом треба починати і потім продовжувати прийом ацетилсаліцилової кислоти (75-100 мг на добу). Пропуск прийому чергової дози: Якщо пройшло менше 12 годин після пропуску прийому чергової дози, слід негайно прийняти пропущену дозу препарату, а потім наступні дози приймати у звичайний час. Якщо пройшло більше 12 годин після пропуску прийому чергової дози, пацієнт повинен прийняти наступну дозу у звичайний час (не слід приймати подвійну дозу). Пацієнти з генетично обумовленою зниженою активністю ізоферменту CYP2C19 Низька активність ізоферменту CYP2C19 асоціюється зі зменшенням антиагрегантної дії клопідогрелу. Режим застосування більш високих доз (600 мг – доза навантаження, потім – 150 мг 1 раз на добу щодня) у пацієнтів з низькою активністю ізоферменту CYP2C19 збільшує антиагрегантну дію клопідогрелу (див. розділ Фармакокінетика). Однак зараз у клінічних дослідженнях, що враховують клінічні результати, не встановлено оптимальний режим дозування клопідогрелу для пацієнтів із його зниженим метаболізмом через генетично обумовлену низьку активність ізоферменту CYP2C19. Особливі групи пацієнтів Особи похилого віку У добровольців похилого віку (старше 75 років) у порівнянні з молодими добровольцями не було отримано відмінностей за показниками агрегації тромбоцитів та часу кровотечі. Не потрібна корекція дози для осіб похилого віку. Діти Препарат Лопірел не слід застосовувати у дітей, оскільки його досвід застосування у даної групи пацієнтів відсутній. Пацієнти з порушенням функції нирок Після повторних прийомів клопідогрелу в дозі 75 мг на добу у пацієнтів з тяжким ураженням нирок (КК від 5 до 15 мл/хв) інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів (25%) було нижчим порівняно з таким у здорових добровольців, проте подовження часу кровотечі було подібним до такого у здорових добровольців, які отримували клопідогрел у дозі 75 мг на добу. Крім того, у всіх пацієнтів була хороша переносимість препарату. Пацієнти з порушенням функції печінки Після щоденного протягом 10 днів прийому клопідогрелу в добовій дозі 75 мг у пацієнтів з тяжким ураженням печінки інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів було подібним до такого у здорових добровольців. Середній час кровотечі було також можна порівняти в обох групах. Пацієнти різної етнічної приналежності Поширеність алелей генів ізоферменту CYP2C19, які відповідають за проміжний та знижений метаболізм клопідогрелу до його активного метаболіту, відрізняється у представників різних етнічних груп (див. розділ Фармакогенетика). Є лише обмежені дані для представників монголоїдної раси щодо оцінки впливу генотипу ізоферменту CYP2C19 на клінічні результуючі події. Пацієнти жіночої та чоловічої статі У невеликому дослідженні, що порівнює фармакодинамічні властивості клопідогрелу у чоловіків та жінок, у жінок спостерігалося менше інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів, але відмінностей у подовженні часу кровотечі не було. У великому контрольованому дослідженні CAPRIE (клопідогрел у порівнянні з ацетилсаліцилової кислотою у пацієнтів з ризиком розвитку ішемічних ускладнень), частота клінічних результатів, інших побічних дій та відхилень від норми клініко-лабораторних показників була однаковою як у чоловіків, так і у жінок.ПередозуванняСимптоми: передозування клопідогрелу може призвести до збільшення часу кровотечі з подальшими ускладненнями у вигляді розвитку кровотеч. Лікування: при появі кровотечі потрібне проведення відповідних лікувальних заходів. Якщо необхідна швидка корекція часу кровотечі, що подовжився, рекомендується переливання тромбоцитарної маси. Антидот клопідогрелу не встановлено.Запобіжні заходи та особливі вказівкиКровотечі та гематологічні порушення У зв'язку з ризиком розвитку кровотечі та гематологічних небажаних ефектів у разі появи в ході лікування клінічних симптомів, підозрілих на виникнення кровотечі, слід терміново зробити клінічний аналіз крові, визначити активований частковий тромбопластиновий час (АЧТВ), кількість тромбоцитів, показники функціональної активності та тромцит необхідні дослідження. Клопідогрел також як і інші антитромбоцитарні препарати, слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які мають підвищений ризик розвитку кровотечі, пов'язаний з травмами, хірургічними втручаннями або іншими патологічними станами, а також у пацієнтів, які отримують ацетилсаліцилову кислоту, інші НПЗЗ, у тому числі інгібі 2, гепарин, СІЗЗС або інгібітори глікопротеїну IIb/IIIа. При лікуванні клопідогрелом, особливо протягом перших тижнів лікування та/або після інвазивних кардіологічних процедур/хірургічного втручання, необхідно вести ретельне спостереження за пацієнтами щодо виключення ознак кровотечі, у тому числі прихованої. Спільне застосування клопідогрелу з варфарином може посилити інтенсивність кровотеч, тому, за винятком особливих рідкісних клінічних ситуацій (таких як наявність флотуючого тромбу в лівому шлуночку, стентування у пацієнтів з миготливою аритмією) спільне застосування клопідогрелу та варфарину. Якщо пацієнт має планову хірургічну операцію, і при цьому немає необхідності в антитромбоцитарному ефекті, то за 7 днів до операції прийом клопідогрелу слід припинити. Перед будь-якою майбутньою операцією та перед початком прийому будь-якого нового лікарського препарату пацієнти повинні повідомляти лікаря (включаючи стоматолога) про прийом клопідогрелу. Клопідогрел подовжує час кровотечі і повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів із захворюваннями, що схильні до розвитку кровотеч (особливо шлунково-кишкових та внутрішньоочних). Пацієнти повинні бути попереджені про те, що при прийомі клопідогрелу (одного або в комбінації з ацетилсаліциловою кислотою) для зупинки кровотечі може знадобитися більше часу, а також про те, що у разі виникнення у них незвичайної (по локалізації або тривалості) кровотечі їм слід повідомити про це своєму лікарю. Тромботична тромбоцитопенічна пурпура Дуже рідко після застосування клопідогрелу (іноді навіть нетривалого) відзначалися випадки розвитку ТТП, що характеризується тромбоцитопенією та мікроангіопатичною гемолітичною анемією, що супроводжується неврологічними розладами, порушенням функції нирок та лихоманкою. ТТП є потенційно загрозливим для життя станом, що вимагає негайного лікування, включаючи плазмаферез. Набута гемофілія При застосуванні клопідогрелу повідомлялося про набуту гемофілію. У разі підтвердження подовження АЧТВ з розвитком кровотечі або без слід поставити під сумнів наявність набутої гемофілії. У разі встановлення діагнозу набутої гемофілії слід розпочати відповідне лікування та скасувати прийом клопідогрелу. Нещодавно перенесений ішемічний інсульт Прийом препарату Лопірел не рекомендується при гострому ішемічному інсульті з давністю менше 7 днів (оскільки відсутні дані щодо його застосування при цьому стані). У пацієнтів з нещодавно перенесеним ішемічним інсультом або транзиторною ішемічною атакою та високим ризиком повторних атеротромботичних подій комбінована терапія клопідогрелом та ацетилсаліцилової кислотою не продемонструвала більш високу ефективність у порівнянні з монотерапією клопідогрелом, але може підвищити ризик великих кровотеч. Ізофермент CYP2C19 цитохрому Р450 Фармакогенетика: У пацієнтів із уповільненим метаболізмом ізоферменту CYP2C19 при прийомі клопідогрелу в рекомендованих дозах активний метаболіт клопідогрелу утворюється в менших кількостях і спостерігається слабкіший ефект на агрегацію тромбоцитів. Доступні випробування для визначення генотипу ізоферменту CYP2C19 у пацієнтів. Оскільки клопідогрел метаболізується до активних метаболітів частково за участю ізоферменту CYP2C19 застосування лікарських препаратів, що інгібують активність даного ферменту, призведе до зменшення концентрації активного метаболіту клопідогрелу. Клінічна значимість цієї взаємодії невідома. В якості запобіжних заходів не рекомендується одночасний прийом сильних та помірних інгібіторів ізоферменту CYP2C19. Перехресні реакції з тієнопіридинами Оскільки в ході лікування тіенопіридинами повідомлялося про перехресні реакції гіперчутливості, перед початком лікування необхідно уточнити у пацієнта наявність реакцій гіперчутливості до тіенопіридинів в історії хвороби (клопідогрел, тіклопідін, прасугрел). Тієнопіридин можуть викликати алергічні реакції різного ступеня тяжкості, такі як висип, ангіоневротичний набряк або гематологічні перехресні реакції (тромбоцитопенія та нейтропенія). У пацієнтів, у яких спостерігалися алергічні реакції та/або гематологічні реакції при попередньому лікуванні одним з тієнопіридинів, може бути підвищений ризик розвитку подібних реакцій або інших реакцій при прийомі іншого тієнопіридину. Рекомендується контроль симптомів гіперчутливості у пацієнтів з алергічними реакціями на тієнопіридин в анамнезі. Порушення функції нирок Досвід застосування клопідогрелу у пацієнтів з порушенням функції нирок обмежений, тому слід застосовувати його з обережністю у цієї групи пацієнтів. Порушення функції печінки Досвід застосування у пацієнтів з помірними порушеннями функції печінки, які мають ризик розвитку геморагічного діатезу, обмежений. Препарат Лопірел слід застосовувати з обережністю у цієї групи пацієнтів. Вміст лактози у препараті Препарат Лопірел не слід приймати пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази та синдромом мальабсорбції глюкози-галактози. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Клопідогрел не істотно впливає на здібності, необхідні для керування автомобілем або роботи з механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
944,00 грн
528,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Діючі речовини: клопідогрелу гідросульфат (форма-I) 97,857 мг (у перерахунку на клопідогрел 75 мг) [у складі таблетки, покритої плівковою оболонкою, 312 мг*], ацетилсаліцилова кислота 75 мг [у складі таблетки, покритої кишковорозчин *]; Склад капсули желатинової твердої № 0: желатин 82,31%, вода 14,50%, натрію лаурилсульфат 0,08%, метилпарагідроксибензоат 0,80%, пропілпарагідроксибензоат 0,20%; Склад чорних чорнил для нанесення напису на кришечці та корпусі капсули: етанол 30-34%, ізопропанол 3-6%, бутанол 3-5%, шелак 20-24%, пропіленгліколь 0,5-2,0%, барвник заліза оксид чорний (Е172) 20-24%, вода очищена qs Таблетка клопідогрелу, покрита плівковою оболонкою - 1 таб. діюча речовина: клопідогрел гідросульфат (форма-I) 97,857 мг (у перерахунку на клопідогрел 75 мг); допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна 140,643 мг, манітол 45 мг, кроскармелоза натрію 12 мг, рицинова олія гідрогенізована 4,5 мг; плівкова оболонка: опадрай рожевий [гіпромелоза 6 cP 62,50%, титану діоксид (Е171) 30,60%, макрогол 400 6,25%, барвник заліза оксид червоний (Е172) 0,65%] 12 мг. Таблетка ацетилсаліцилової кислоти, покрита кишковорозчинною оболонкою - 1 таб. діюча речовина: ацетилсаліцилова кислота 75 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат 25,9 мг, крохмаль прежелатинізований 7,5 мг, лимонна безводна кислота 0,1 мг, кремнію діоксид колоїдний 0,5 мг, стеаринова кислота 1 мг; допоміжні речовини (плівкове покриття): гіпромелоза 6 cps 2,2 мг, пропіленгліколь 0,22 мг, тальк 0,22 мг, титану діоксид 0,11 мг; допоміжні речовини (кишковорозчинна оболонка): метакрилової кислоти та етилакрилату сополімер [1:1] (метакрилової кислоти сополімер (тип С)) 7,5 мг, макрогол 4000 0,6 мг, тальк 1,15 мг. Капсули із модифікованим вивільненням, 75 мг + 75 мг. По 10 капсул у блістері з (ПВХ/АЛ/ПА) фольги/алюмінієвої фольги. По 3, 6, 10, 20 блістерів разом з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиТверді желатинові капсули №0 білого кольору з маркуванням чорного кольору «DR. REDDY'S» на кришечці капсули та «Plagril A» на корпусі капсули. Вміст капсули: капсулоподібна, двоопукла таблетка з фаскою, покрита плівковою оболонкою від рожевого до світло-рожевого кольору; допускається наявність вкраплень; кругла, двоопукла таблетка, покрита плівковою оболонкою білого або майже білого кольору.ХарактеристикаФармакогенетика Декілька поліморфних ізоферментів системи цитохрому Р450 беруть участь у активації клопідогрелу. Ізофермент CYP2C19 залучений до утворення як активного метаболіту, так і проміжного метаболіту – 2-оксо-клопідогрелу. Фармакокінетика та антитромбоцитарні ефекти активного метаболіту клопідогрелу, досліджені за допомогою агрегації тромбоцитів in vivo, відрізняються залежно від генотипу ізоферменту CYP2C19. Алель гена CYP2C19*1 відповідає за нормально функціонуючий метаболізм, тоді як алелі гена ізоферменту CYP2C19*2 та ізоферменту CYP2C19*3 відповідальні за знижений метаболізм. Ці алелі відповідальні зниження метаболізму приблизно в 85% представників європеоїдної раси і в 99% представників монголоїдної раси. Інші алелі, що обумовлюють знижений метаболізм, представлені ізоферментами CYP2C19*4, *5, *6, *7 та *8,але вони рідко зустрічаються у загальній популяції. Фармакогенетичне тестування дозволяє визначити генотип із варіабельністю активності ізоферменту CYP2C19. Можливі також генетичні варіанти інших ферментів системи Р450 із впливом на утворення активних метаболітів клопідогрелу. Окремі групи пацієнтів Пацієнти похилого віку. У добровольців похилого віку (старше 75 років) у порівнянні з молодими добровольцями не було отримано відмінностей за показниками агрегації тромбоцитів та часу кровотечі. Не потрібна корекція дози для пацієнтів похилого віку. Діти та підлітки. Дані відсутні. Порушення функції нирок. Після повторних прийомів клопідогрелу в дозі 75 мг на добу у пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок (кліренс креатиніну (КК) від 5 до 15 мл/хв) інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів було нижчим (25%) порівняно з таким у здорових добровольців. , проте подовження часу кровотечі було подібним до такого у здорових добровольців, які отримували клопідогрел у дозі 75 мг/добу. Порушення функції печінки. Після щоденного протягом 10 днів прийому клопідогрелу в добовій дозі 75 мг у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки (класи А і В менше 9 балів за шкалою Чайлд-Пью) інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів подібно до такого у здорових добро. Середній час кровотечі можна порівняти в обох групах. Етнічна приналежність. Поширеність алелей генів ізоферменту CYP2C19, які відповідають за проміжний та знижений метаболізм, відмінна у представників різних етнічних груп. Є обмежені літературні дані щодо їх поширеності серед представників монголоїдної раси для оцінки клінічного значення впливу генотипів ізоферменту CYP2C19 на клінічні результати. Особливості фармакокінетики та метаболізму обох активних речовин препарату Плагріл® А виключають клінічно значущі фармакокінетичні взаємодії.Фармакотерапевтична групаАнтиагрегантний засіб.ФармакокінетикаВсмоктування Клопідогрів При одноразовому та курсовому прийомі внутрішньо у дозі 75 мг на добу клопідогрел швидко всмоктується у кишечнику. Середні максимальні концентрації незміненого клопідогрелу в плазмі (близько 2,2-2,5 нг/мл після прийому внутрішньо разової дози). 75 мг) досягаються приблизно через 45 хвилин після його одноразового прийому. За даними екскреції метаболітів клопідогрелу нирками його абсорбція становить приблизно 50%. Ацетилсаліцилова кислота Після всмоктування АСК піддається гідролізу з утворенням саліцилової кислоти, максимальні концентрації якої в плазмі досягаються через годину після прийому АСК всередину. Завдяки швидкому гідролізу через 1,5-3 години після прийому АСК в плазмі крові практично не визначається. Розподіл Клопідогрів In vitro клопідогрел і його основний циркулюючий у крові неактивний метаболіт оборотно зв'язуються з білками плазми крові (на 98% і 94% відповідно) і цей зв'язок in vitro є ненасиченим аж до концентрації 100 мг/л. Ацетилсаліцилова кислота АСК слабко зв'язується з білками у плазмі крові та має невеликий об'єм розподілу (10 л). Її метаболіт, саліцилова кислота, добре зв'язується з білками плазми, але її зв'язок з білками плазми залежить від її концентрації в плазмі (нелінійний зв'язок). При низьких концентраціях ( Метаболізм Клопідогрів Клопідогрел швидко метаболізується у печінці. In vitro і in vivo клопідогрел метаболізується по двох метаболічних шляхах: перший шлях метаболізму здійснюється за допомогою естераз, що призводить до гідролізу з утворенням неактивного метаболіту - похідного карбоксильної кислоти (становить 85% від метаболітів, що циркулюють у системному кровотоку); Другий шлях здійснюється за допомогою декількох ізоферментів системи цитохрому P450. При цьому спочатку клопідогрел метаболізується до 2-оксо-клопідогрелу, що є проміжним метаболітом. Наступний метаболізм 2-оксо-клопідогрелу призводить до утворення активного метаболіту клопідогрелу – тіольного похідного клопідогрелу. In vitro цей шлях метаболізму відбувається за допомогою ізоферментів CYP2C19, CYP1A2, CYP3A4 та CYP2В6. Активний тіольний метаболіт клопідогрелу,який був виділений у дослідженнях in vitro, швидко та незворотно зв'язується з рецепторами тромбоцитів, інгібуючи агрегацію тромбоцитів. Після прийому навантажувальної дози клопідогрелу 300 мг максимальна концентрація (Cmax) активного метаболіту в 2 рази перевищує таку після прийому протягом 4 днів підтримуючої дози клопідогрелу 75 мг, при цьому його Cmax досягається приблизно через 30-60 хвилин після прийому клопідогрелу. Ацетилсаліцилова кислота АСК при прийомі у поєднанні з клопідогрелом швидко піддається гідролізу в плазмі крові до саліцилової кислоти з періодом напіввиведення, що становить 0,3 – 0,4 годин для доз АСК 75-100 мг. Саліцилова кислота головним чином піддається кон'югації у печінці з утворенням саліцилурової кислоти, фенольного глюкуроніду та ацильного глюкуроніду, а також великої кількості другорядних метаболітів. Виведення Клопідогрів Протягом 120 годин після прийому внутрішньо людиною 14С-міченого клопідогрелу близько 50% радіоактивності виділяється нирками та приблизно 46% радіоактивності – через кишечник. Після одноразового прийому внутрішньо дози 75 мг період напіввиведення клопідогрелу становить приблизно 6 годин. Після одноразового та курсового прийому клопідогрелу період напіввиведення основного неактивного метаболіту, що циркулює в крові, становить 8 годин. Ацетилсаліцилова кислота Період напіввиведення саліцилової кислоти із плазми крові близько 2 годин. Метаболізм саліцилату є насиченим, і загальний кліренс знижується при більш високих сироваткових концентраціях внаслідок обмеженої здатності печінки до утворення саліцилурової кислоти та фенольного глюкуроніду. Після прийому токсичних доз АСК (10-20 г) плазмовий період напіввиведення може збільшуватися до 20 годин. При високих дозах АСК елімінація саліцилової кислоти відповідає кінетиці нульового порядку (тобто швидкість елімінації залежить від концентрації в плазмі) з періодом напіввиведення, що становить 6 годин або більше. Ниркова екскреція незміненої активної речовини залежить від рН сечі. При підвищенні рН більше 6,5 кліренс вільного саліцилату збільшується. з80%. Після прийому терапевтичних доз сечі виявляється приблизно 10% прийнятої дози у вигляді саліцилової кислоти, 75% прийнятої дози - у вигляді саліцилурової кислоти, 10% прийнятої дози - у вигляді фенольних глюкуронідів і 5% прийнятої дози - у вигляді ацильних глюкуронідів.ФармакодинамікаКлопідогрів Клопідогрел (точніше, його активний метаболіт) необоротно зв'язується з тромбоцитарними АДФ-рецепторами і селективно інгібує зв'язування АДФ з АДФ-рецепторами тромбоцитів і подальшу активацію комплексу GPIIb/IIIa під дією АДФ, завдяки чому пригнічується АДФ- Клопідогрел також пригнічує агрегацію тромбоцитів, спричинену іншими агоністами, шляхом блокади підвищення активності тромбоцитів звільненим аденозиндифосфатом. Через незворотність зв'язку клопідогрелу з АДФ-рецепторами тромбоцитів тромбоцити залишаються несприйнятливими до стимуляції АДФ протягом всього терміну свого життя, а відновлення нормальної функції тромбоцитів відбувається зі швидкістю, що відповідає швидкості оновлення тромбоцитів. При щоденному прийомі клопідогрелу в дозі 75 мг з першого дня прийому відзначається значне придушення АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів, яке поступово збільшується протягом 3-7 днів і потім виходить на постійний рівень (при досягненні рівноважного стану). У рівноважному стані агрегація тромбоцитів пригнічується загалом на 40–60%. Після припинення прийому клопідогрелу агрегація тромбоцитів та час кровотечі поступово повертаються до вихідного рівня. у середньому протягом 5 днів. Ацетилсаліцилова кислота (АСК) АСК пригнічує агрегацію тромбоцитів за рахунок незворотного інгібування циклооксигенази-1 (ЦОГ-1), внаслідок цього зменшується утворення тромбоксану А2, що є індуктором агрегації тромбоцитів та вазоконстрикції. Цей ефект зберігається протягом усього терміну життя тромбоцитів. АСК не змінює інгібуючого ефекту клопідогрелу на АДФ-індуковану агрегацію тромбоцитів, тоді як клопідогрел посилює вплив ацетилсаліцилової кислоти на колаген-індуковану агрегацію тромбоцитів. Обидві активні речовини здатні запобігати розвитку атеротромбозу при будь-яких локалізаціях атеросклеротичного ураження судин, зокрема при ураженнях церебральних, коронарних або периферичних артерій.Показання до застосуванняКомбінований препарат Плагрил А показаний для застосування у пацієнтів, які вже отримують одночасно клопідогрел та ацетилсаліцилову кислоту. Запобігання атеротромботичних ускладнень. У дорослих пацієнтів із гострим коронарним синдромом: без підйому сегмента ST (нестабільна стенокардія або інфаркт міокарда без зубця Q), включаючи пацієнтів, яким було проведено стентування при черезшкірному коронарному втручанні; з підйомом сегмента ST (гострий інфаркт міокарда) при медикаментозному лікуванні та можливості проведення тромболізису. Запобігання атеротромботичним і тромбоемболічним ускладненням, включаючи інсульт, при фібриляції передсердь (миготливої аритмії). У дорослих пацієнтів з фібриляцією передсердь (миготливою аритмією), які мають, як мінімум, один фактор ризику розвитку судинних ускладнень, не можуть приймати непрямі антикоагулянти та мають низький ризик розвитку кровотечі.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будь-якої діючої або допоміжної речовини препарату. Тяжка печінкова недостатність (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю). Тяжка ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв) через вміст у складі препарату ацетилсаліцилової кислоти. Гостра кровотеча, наприклад, кровотеча з виразки або внутрішньочерепний крововилив. Бронхіальна астма, що індукується прийомом саліцилатів та інших нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗЗ); поєднання бронхіальної астми, риніту та рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух через вміст у складі препарату ацетилсаліцилової кислоти. Мастоцитоз, при якому застосування АСК може викликати тяжкі реакції підвищеної чутливості, включаючи розвиток шоку, з гіперемією шкірних покривів, зниженням артеріального тиску, тахікардією та блюванням (через вміст у складі препарату ацетилсаліцилової кислоти). Рідкісні спадкові стани: непереносимість галактози, дефіцит лактази або синдром мальабсорбції глюкози-галактози через вміст препарату лактози. Вагітність та період грудного вигодовування. Дитячий вік до 18 років (безпека та ефективність застосування не встановлені). З обережністю При помірній печінковій недостатності (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю), за якої можлива схильність до кровотеч (обмежений клінічний досвід застосування). При нирковій недостатності легкого та середнього ступеня тяжкості (КК 60-30 мл/хв) (обмежений клінічний досвід застосування). У разі травм, хірургічних втручань, включаючи інвазивні кардіологічні процедури або хірургічні втручання. При захворюваннях, при яких є схильність до розвитку кровотеч, особливо шлунково-кишкових (при виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки або шлунково-кишкової кровотечі в анамнезі, при симптомах порушень з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту) або внутрішньоочних. При нещодавно перенесеному минущому порушенні мозкового кровообігу або ішемічному інсульті. При одночасному застосуванні нестероїдних протизапальних засобів, у тому числі селективних інгібіторів циклооксигенази-2 (ЦОГ-2). При одночасному застосуванні варфарину, гепарину, інгібіторів глікопротеїну IIb/IIIa, селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) та тромболітичних препаратів. При бронхіальній астмі та алергії в анамнезі (підвищений ризик розвитку алергічних реакцій на АСК). При подагрі, гіперурикемії (АСК, у тому числі і низьких дозах, підвищує концентрацію сечової кислоти в крові). У пацієнтів з генетично обумовленим зниженням активності ізоферменту CYP2C19 (у таких пацієнтів при застосуванні клопідогрелу в рекомендованих дозах утворюється менша кількість його активного метаболіту і у них спостерігається менш виражена антиагрегантна дія препарату, крім цього, у разі розвитку гострого коронарного синдрому або черезшкірного коронарного синдрому. може спостерігатись більша частота серцево-судинних ускладнень після інфаркту міокарда порівняно з пацієнтами з нормальною активністю ізоферменту CYP2C19). У пацієнтів з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (через ризик розвитку гемолізу). При одночасному застосуванні метотрексату у дозі менше 20 мг на тиждень. При вказівках в анамнезі на алергічні реакції на тієнопіридин (наприклад, на тіклопідін, празугрел) можливість перехресної алергії.Вагітність та лактаціяВагітність Як запобіжний засіб препарат Плагріл® А не слід застосовувати протягом перших двох триместрів вагітності, за винятком випадків, коли клінічний стан жінки потребує лікування клопідогрелом у комбінації з АСК. У зв'язку з наявністю у складі АСК препарат протипоказаний у третьому триместрі вагітності. Дослідження на тваринах не виявили у клопідогрелу ні прямих, ні непрямих несприятливих ефектів протягом вагітності, ембріональний розвиток, пологи та постнатальний розвиток. Однак достатніх за обсягом та контрольованих клінічних досліджень у вагітних не проводилося. У АСК було встановлено наявність тератогенної дії, хоча у клінічних дослідженнях було встановлено, що дози АСК до 100 мг на добу, що обмежено застосовуються в акушерстві та потребують спеціалізованого моніторингу, показали себе безпечними. Період грудного вигодовування Грудне вигодовування у разі лікування препаратом Плагрил® А слід припинити, оскільки встановлено, що ацетилсаліцилова кислота проникає у грудне молоко, а дослідження на щурах показали, що клопідогрел та/або його метаболіти також екскретуються в молоко щурів, що лакують. Проникає чи ні клопідогрел у грудне молоко невідомо.Побічна діяБезпека клопідогрелу у клінічних дослідженнях була вивчена більш ніж у 44000 пацієнтів, у тому числі більш ніж у 12000 пацієнтів, які приймали його протягом року або більше, та у 30000 пацієнтів, які приймали одночасно клопідогрел та ацетилсаліцилову кислоту; у клінічному дослідженні CURE безпеку клопідогрелу у поєднанні з ацетилсаліцилової кислотою було оцінено у понад 6200 пацієнтів, які приймали їх протягом 1 року і більше. Нижче перераховані клінічно значущі небажані ефекти (НЕ), що спостерігалися в п'яти великих клінічних дослідженнях: CAPRIE, CURE, CLARITY, COMMIT та ACTIVE A і при постмаркетинговому застосуванні комбінації клопідогрел + ацетилсаліцилова кислота, клопідогрелу в монотерапії та ацеті. Частота виникнення побічних ефектів визначалася відповідно до класифікації ВООЗ: дуже часто >10%; часто >1% та <10%; нечасто >0,1 % та < 1 %; рідко >0,01 % та Геморагічні небажані явища (пурпура / синці; носові кровотечі; гематурія; крововиливи в тканині шкіри, в кістки та м'язи; гематоми; крововиливи в порожнину суглобів [гемартрози], у кон'юнктиву, у внутрішні середовища та сітчасту оболонку ока; кровотечі з кровотечі кровотечі з операційної рани; внутрішньочерепні крововиливи (геморагічні інсульти); кровотечі зі шлунково-кишкового тракту, заочеревинні крововиливи та ін. Кровотечі та крововиливи були найбільш часто спостерігалися небажаними явищами у клінічних дослідженнях та при постмаркетинговому застосуванні препарату, головним чином вони виникали протягом першого місяця лікування. Часто: великі кровотечі [загрозливі для життя кровотечі, що вимагають переливання 4-х і більше одиниць крові; інші великі кровотечі, що вимагають переливання 2-3 одиниць крові; не загрожують життю великі кровотечі (за даними дослідження COMMIT частота розвитку великих нецеребральних кровотеч та внутрішньочерепних крововиливів була «нечасто»)]1; малі кровотечі (за даними дослідження ACTIVE-A частота розвитку малих кровотеч була «дуже часто»), кровотечі у місці пункції судин; синці2; гематоми. Частота великих кровотеч при застосуванні комбінації клопідогрел + ацетилсаліцилова кислота залежала від дози ацетилсаліцилової кислоти (< 100 мг – 2,6 %; 100-200 мг – 3,5 %, >200 мг – 4,9 %), так само їх частота при застосуванні однієї АСК (< 100 мг – 2,0 %, 100-200 мг – 2,3 %, >200 мг – 4,0 %). У пацієнтів,тих, хто припинив лікування більше, ніж за 5 днів до аортокоронарного шунтування, не відзначалося почастішання випадків великих кровотеч протягом 7 днів після цього втручання (4,4% при прийомі клопідогрелу + ацетилсаліцилової кислоти проти 5,3% при прийомі однієї ацетилсаліцилової кислоти). У пацієнтів, які залишалися на антиагрегантній терапії протягом останніх п'яти днів перед аортокоронарним шунтуванням, частота цих кровотеч після втручання становила 9,6% (клопідогрел + ацетилсаліцилова кислота) та 6,3% (одна ацетилсаліцилова кислота).що залишалися на антиагрегантній терапії протягом останніх п'яти днів перед аортокоронарним шунтуванням, частота цих кровотеч після втручання становила 9,6% (клопідогрел + ацетилсаліцилова кислота) та 6,3% (одна ацетилсаліцилова кислота).що залишалися на антиагрегантній терапії протягом останніх п'яти днів перед аортокоронарним шунтуванням, частота цих кровотеч після втручання становила 9,6% (клопідогрел + ацетилсаліцилова кислота) та 6,3% (одна ацетилсаліцилова кислота). Нечасто: кровотечі з летальним кінцем; загрозливі для життя кровотечі [кровотечі зі зниженням гемоглобіну крові більш ніж на 5 г/дл (за даними клінічного дослідження CLARITY частота їх розвитку була «часто»); кровотечі, які потребують хірургічного втручання; внутрішньочерепні крововиливи (геморагічні інсульти) (за даними клінічного дослідження CLARITY, частота їх розвитку була «часто»); кровотечі, які потребують введення інотропних препаратів]; важкі кровотечі (найчастіше спостерігалися пурпура, носові кровотечі; рідше зустрічалися гематурія та внутрішньоочні крововиливи, головним чином, кон'юнктивальні). Рідко: внутрішньоочні крововиливи із значним погіршенням зору, заочеревинні крововиливи. Частота невідома (постмаркетинговий досвід застосування): серйозні випадки кровотеч, головним чином, крововиливів у тканині шкіри, у кістки, м'язи та порожнину суглобів (гемартроз), у очні тканини (кон'юнктивальні, у внутрішні середовища та сітчасту оболонку ока), кровотечі з дихальних шляхів , кровохаркання, носові кровотечі, гематурія, кровотечі з операційної рани; внутрішньочерепні крововиливи, включаючи випадки зі смертельним наслідком, особливо у пацієнтів похилого віку; інші випадки кровотеч зі смертельним наслідком (зокрема, кровотечі із шлунково-кишкового тракту та заочеревинні крововиливи). Порушення з боку крові та лімфатичної системи Нечасто: зменшення кількості тромбоцитів у периферичній крові, тяжка тромбоцитопенія з кількістю тромбоцитів у периферичній крові ≤ 80х109/л, але >30х109/л; лейкопенія; зменшення кількості нейтрофілів у периферичній крові, еозинофілія, подовження часу кровотечі. Рідко: нейтропенія, включаючи важку нейтропенію ( Дуже рідко: апластична анемія, тяжка тромбоцитопенія з кількістю тромбоцитів у периферичній крові ≤ 0х09/л. Частота невідома (постмаркетинговий досвід застосування): тромбоцитопенія, гемолітична анемія у пацієнтів з недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, агранулоцитоз; апластична анемія,/панцитопенія; біцитопенія, порушення кістковомозкового кровотворення, нейтропенія, лейкопенія, гранулоцитопенія, анемія, набута гемофілія А, тромботична тромбоцитопенічна пурпура (ТТП). Порушення з боку центральної та периферичної нервової системи Нечасто: головний біль, запаморочення та парестезії. Рідко: вертиго. Частота невідома (постмаркетинговий досвід застосування): зміни смакових відчуттів. Порушення з боку травної системи Часто: шлунково-кишкові кровотечі, диспепсія, біль у животі, діарея. Нечасто: нудота, гастрит, метеоризм, запор, блювання, виразка шлунка та виразка дванадцятипалої кишки. Частота невідома (постмаркетинговий досвід застосування): коліт, (включаючи виразковий або лімфоцитарний коліт), панкреатит, стоматит, езофагіт, ульцерація/перфорація стравоходу, ерозивний гастрит, ерозивний дуоденіт, виразка або виразкова перфорація шлунка та/або шлунково-кишкового тракту, такі як гастралгія, виразки тонкого кишечника (худа і клубова кишка) і товстого кишечника (ободова та пряма кишка), перфорація кишечника (ці реакції можуть супроводжуватися або не супроводжуватися кровотечею і можуть виникати при застосуванні будь-якої дози ацетилсаліц також у пацієнтів, які мають застережливі симптоми та анамнез серйозних шлунково-кишкових ускладнень, так і їх не мають); гострий панкреатит, зумовлений реакцією гіперчутливості на ацетилсаліцилову кислоту. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Частота невідома (постмаркетинговий досвід застосування): гепатит (неінфекційна природа), гостра печінкова недостатність, підвищення активності «печінкових» ферментів, ураження печінки, головним чином гепатоцелюлярне, хронічний гепатит. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Нечасто: шкірний висип, свербіж. Частота невідома (постмаркетинговий досвід застосування): макульозно-папульозна, еритематозна або ексфоліативна шкірна висипка, кропив'янка, свербіж, ангіоневротичний набряк, бульозний дерматит (багатоформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний лікарський висип з еозинофілією та системними проявами (DRESS-синдром), екзема, плоский лишай, фіксований шкірний висип (поодинокі або множинні зміни шкіри, зазвичай у вигляді еритематозних бляшок округлої або овальної форми), що з'являються в одному і тому ж місці при черговому прийомі . Порушення з боку імунної системи Частота невідома (постмаркетинговий досвід застосування): анафілактоїдні реакції, сироваткова хвороба, перехресні реакції гіперчутливості з іншими тієнопіридинами (такими як тіклопідін, празугрел), анафілактичний шок, посилення симптомів харчової алергії. Порушення психіки Частота невідома (постмаркетинговий досвід застосування): сплутаність свідомості, галюцинації. Порушення з боку судин Частота невідома (постмаркетинговий досвід застосування): - Васкуліт; включаючи пурпуру Шенлейн-Геноха, зниження артеріального тиску. Порушення з боку серця Частота невідома (постмаркетинговий досвід застосування): синдром Коунісу (алергічний коронарний синдром), зумовлений реакцією гіперчутливості на ацетилсаліцилову кислоту. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Частота невідома (постмаркетинговий досвід застосування): бронхоспазм, інтерстиціальний пневмоніт, еозинофільна пневмонія, некардіогенний набряк легень при хронічному прийомі препарату, пов'язаний із реакцією гіперчутливості. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини Частота невідома (постмаркетинговий досвід застосування): артралгія, артрит, міалгія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Частота невідома (постмаркетинговий досвід застосування): гломерулопатія, включаючи гломерулонефрит, ниркова недостатність, гостре порушення функції нирок (особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю, що існувала раніше, декомпенсацією хронічної серцевої недостатності, нефритичним синдромом або у пацієнтів, які одночасно приймають діуретики). Порушення з боку статевих органів та молочної залози Частота невідома (постмаркетинговий досвід застосування): гінекомастія. Загальні розлади Частота невідома (постмаркетинговий досвід застосування): гарячка. Лабораторні та інструментальні дані Частота невідома (постмаркетинговий досвід застосування): відхилення від норми біохімічних показників функціонального стану печінки, збільшення концентрації креатиніну у крові. Порушення з боку обміну речовин та харчування Частота невідома (постмаркетинговий досвід застосування): гіпоглікемія, подагра. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Частота невідома (постмаркетинговий досвід застосування): втрата слуху, шум у вухах.Взаємодія з лікарськими засобамиТромболітичні засоби Безпека спільного застосування клопідогрелу, фібринспецифічних або нефібринспецифічних тромболітичних засобів та гепарину була проаналізована у пацієнтів із гострим інфарктом міокарда. Частота клінічно значущих кровотеч була аналогічна тій, що спостерігалася у разі спільного застосування тромболітичних препаратів та гепарину з АСК. У зв'язку з недостатністю клінічних даних щодо спільного застосування препарату Плагрил® А та тромболітичних препаратів слід дотримуватися обережності при їх одночасному призначенні. Інгібітори глікопротеїну IIb/IIIa Між інгібіторами глікопротеїну IIb/IIIa та препаратом Плагрил® А можлива фармакодинамічна взаємодія, що потребує обережності при їх одночасному застосуванні у пацієнтів, які мають підвищений ризик розвитку кровотечі (при травмах та хірургічних втручаннях або інших патологічних станах). Гепарин За даними клінічного дослідження, проведеного за участю здорових добровольців, при прийомі клопідогрелу не потрібно зміни дози гепарину і не змінювалася його антикоагулянтна дія. Одночасне застосування гепарину не змінювало інгібуючої дії клопідогрелу на агрегацію тромбоцитів. Між препаратом Плагрил® А та гепарином можлива фармакодинамічна взаємодія, що може збільшувати ризик розвитку кровотеч та потребує обережності при їх спільному застосуванні. Непрямі антикоагулянти Одночасний прийом клопідогрелу та пероральних антикоагулянтів може збільшити інтенсивність кровотеч, у зв'язку з чим застосування цієї комбінації не рекомендується. Клопідогрел у дозі 75 мг не впливає на фармакокінетику варфарину та не змінює значення Міжнародного нормалізованого відношення (МНО) у пацієнтів, які тривало приймають варфарин. Тим не менш, одночасний прийом варфарину з клопідогрелом може збільшити ризик кровотеч через незалежний вплив цих препаратів на гемостаз. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ) У клінічному дослідженні, проведеному за участю здорових добровольців, спільне застосування клопідогрелу та напроксену збільшувало приховані втрати крові через ШКТ. Тому застосування нестероїдних протизапальних засобів, у тому числі інгібіторів ЦОГ-2, у поєднанні з препаратом Плагріл® А не рекомендується. Експериментальні дані свідчать на користь того, що ібупрофен (при одноразовому прийомі в дозі 400 мг у період часу між 8 годинами до 30 хв після безпосереднього прийому АСК у дозі 81 мг у формі негайного вивільнення) може пригнічувати ефект низьких доз АСК на агрегацію тромбоцитів. Однак при нерегулярному прийомі ібупрофен не має жодних клінічно значущих ефектів на антиагрегантну дію АСК. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) Оскільки СІЗЗЗ порушують активацію тромбоцитів та збільшують ризик розвитку кровотечі, одночасне застосування СІЗЗЗ з клопідогрелом має проводитися з обережністю. Інша комбінована терапія з клопідогрелом Сильні та помірні інгібітори ізоферменту CYP2С9 Оскільки клопідогрел метаболізується до свого активного метаболіту частково за допомогою ізоферменту CYP2C19 очікується, що застосування лікарських засобів, які пригнічують активність цього ізоферменту, може призводити до зменшення концентрації активного метаболіту клопідогрелу. Клінічне значення цієї взаємодії невідоме. Як запобіжний засіб слід уникати одночасного застосування клопідогрелу та сильних або помірних інгібіторів ізоферменту CYP2С9. Сильними та помірними інгібіторами ізофемерменту CYP2С9 є омепразол, езомепразол, флувоксамін, флуоксетин, моклобемід, вариконазол, флуконазол, тіклопідін, ципрофлоксацин, циметидин, карбамазепін, окскарзеі. Одночасне застосування з клопідогрелом інгібіторів протонної помпи,є сильними або помірними інгібіторами ізоферменту CYP2С19 (наприклад, омепразолу, езомепразолу), не рекомендується. Якщо пацієнту все-таки необхідно застосування інгібіторів протонної помпи одночасно з прийомом препарату Плагрил® А, слід застосовувати інгібітор протонної помпи з незначним впливом на активність ізоферменту CYP2C19, такі як пантопразол або лансопразол. Було проведено низку клінічних досліджень з клопідогрелом та іншими одночасно застосовуваними лікарськими засобами з метою вивчення можливих фармакодинамічних та фармакокінетичних взаємодій, які показали, що: при застосуванні клопідогрелу спільно з атенололом, ніфедипіном або з обома цими лікарськими засобами, що приймаються одночасно, клінічно значущої фармакодинамічної взаємодії не спостерігалося; одночасне застосування фенобарбіталу, циметидину та естрогенів не мало істотного впливу на фармакодинаміку клопідогрелу; фармакокінетичні показники дигоксину та теофіліну не змінювалися при їх спільному застосуванні з клопідогрелом; антацидні лікарські засоби не зменшували абсорбції клопідогрелу; фенітоїн і толбутамід можна з безпекою застосовувати одночасно з клопідогрелом (дослідження CAPRIE), незважаючи на те, що дані, отримані в ході досліджень з мікросомами печінки людини, свідчать про те, що карбоксильний метаболіт клопідогрелу може інгібувати активність ізоферменту CYP2C9 концентрацій у плазмі крові деяких лікарських препаратів, наприклад, фенітоїну, толбутаміду та деяких нестероїдних протизапальних засобів, які метаболізуються за допомогою ізоферменту CYP2C9. Інша комбінована терапія з АСК Повідомлялося про взаємодію АСК із такими лікарськими препаратами: Урикозуричні лікарські препарати (препарати, що сприяють виведенню сечової кислоти: бензбромарон, пробенецид, сульфінпіразон); АСК може пригнічувати їхній урикозуричний ефект через конкуренцію з сечовою кислотою на рівні виведення. Метотрексат Метотрексат, який приймається в дозах більше 20 мг/тиждень, слід застосовувати з обережністю у поєднанні з препаратом Плагріл® А, оскільки АСК у складі препарату може зменшувати нирковий кліренс метотрексату, що, у свою чергу, може збільшити його мієлотоксичну дію. Метамізол Метамізол при одночасному застосуванні АСК може зменшити вплив АСК на агрегацію тромбоцитів. Тому цю комбінацію слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які приймають низькі дози АСК для кардіопротективної дії. Ацетазоламід Рекомендується дотримуватися обережності при одночасному застосуванні саліцилатів та ацетазоламіду через підвищення ризику розвитку метаболічного ацидозу. Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), ацетазоламід, протисудомні препарати (фенітоїн та вальпроєва кислота), β-адреноблокатори, діуретики та гіпоглікемічні препарати для прийому внутрішньо Можливі взаємодії цих препаратів з АСК, що застосовується у високих (протизапальних) дозах. Етанол При одночасному застосуванні АСК збільшується ризик розвитку кровотеч при хронічному вживанні великих кількостей етанолу (алкоголю). Інші взаємодії з клопідогрелом та АСК: інгібітори АПФ, діуретики, β-адреноблокатори, блокатори «повільних» кальцієвих каналів, гіполіпідемічні препарати, вазодилататори, гіпоглікемічні препарати (в тому числі інсулін), протиепілептичні препарати, гормонозамінна У клінічних дослідженнях із застосування клопідогрелу в комбінації з АСК у підтримуючих дозах ≤ 325 мг, проведених за участю більш ніж 30000 пацієнтів, не було виявлено клінічно значимих небажаних взаємодій.Спосіб застосування та дозиСпосіб застосування Препарат Плагрил А слід приймати 1 раз на добу незалежно від прийому їжі. Дози Дорослі та пацієнти похилого віку з нормальною активністю ізоферменту CYP2C19. Гострий коронарний синдром (ОКС) Лікування починають якомога раніше після появи симптомів. Прийом препарату Плагрил® А починають після прийому одноразової навантажувальної дози клопідогрелу у комбінації з АСК у вигляді окремих препаратів, а саме клопідогрел у дозі 300 мг та АСК у дозах 75-325 мг на добу, а при гострому інфаркті міокарда з підйомом сегмента поєднанні з тромболітиками або без них. Оскільки застосування більш високих доз АСК пов'язане зі збільшенням ризику кровотеч, доза АСК, що рекомендується при цьому, не повинна перевищувати 100 мг. При гострому інфаркті міокарда з підйомом сегмента ST у пацієнтів старше 75 років лікування клопідогрелом має починатися без прийому його дози навантаження. У пацієнтів з ГКС без підйому сегмента ST (нестабільна стенокардія або інфаркт міокарда без зубця Q) максимальний сприятливий ефект спостерігається до 3 місяців лікування. Оптимальної тривалості лікування офіційно не визначено. Дані клінічних досліджень підтримують прийом препарату до 12 місяців. У пацієнтів з гострим інфарктом міокарда з підйомом сегмента ST лікування слід продовжувати не менше 4-х тижнів. Фібриляція передсердь Препарат Плагрил А слід приймати один раз на добу після початку лікування клопідогрелом 75 мг та АСК 100 мг у вигляді окремих препаратів. Пацієнти з генетично обумовленою зниженою активністю ізоферменту CYP2C19 Низька активність ізоферменту CYP2C19 асоціюється із зменшенням антиагрегантної дії клопідогрелу. Режим застосування більш високих доз клопідогрелу (600 мг – доза навантаження, потім 150 мг один раз на добу щодня) у пацієнтів з низькою активністю ізоферменту CYP2C19 збільшує антиагрегантну дію клопідогрелу. Однак зараз у клінічних дослідженнях, які враховують клінічні результати, не встановлено оптимальний режим дозування клопідогрелу для пацієнтів із його зниженим метаболізмом через генетично обумовлену низьку активність ізоферменту СYP2C19. Особливі групи пацієнтів Діти Безпека та ефективність у дітей досі не встановлена. Пацієнти похилого віку У пацієнтів похилого віку не потрібно коригувати режим дозування. Пацієнти з печінковою недостатністю Терапевтичний досвід застосування препарату обмежений застосуванням у пацієнтів з помірно вираженими захворюваннями печінки, які можуть мати схильність до розвитку геморагічного діатезу. Тому при застосуванні препарату Плагрил® А у таких пацієнтів слід бути обережним. Пацієнти з нирковою недостатністю Є обмежений терапевтичний досвід застосування препарату у пацієнтів з легким та помірним ступенем ниркової недостатності. Тому при застосуванні препарату Плагрил® А у таких пацієнтів слід бути обережним.ПередозуванняСимптоми та лікування передозування клопідогрелу Передозування клопідогрелу може призвести до збільшення часу кровотечі з подальшими ускладненнями у вигляді розвитку кровотеч. З появою кровотечі потрібне проведення відповідного лікування. Антидот клопідогрелу не встановлено. Якщо необхідна швидка корекція часу кровотечі, що подовжився, то рекомендується проведення переливання тромбоцитарної маси. Симптоми та лікування передозування ацетилсаліцилової кислоти Помірний ступінь передозування: запаморочення, дзвін у вухах, головний біль, сплутаність свідомості та симптоми з боку шлунково-кишкового тракту (нудота, блювання та біль у ділянці шлунка). При виявленні симптомів тяжкої інтоксикації виникають тяжкі порушення кислотно-основного стану. Спочатку гіпервентиляція, що виникає, призводить до розвитку дихального алкалозу. Потім розвивається дихальний ацидоз як наслідок інгібуючого впливу дихального алкалозу на дихальний центр. Також унаслідок присутності саліцилатів у крові розвивається метаболічний ацидоз. Крім цього з'являються такі симптоми: гіпертермія та рясна потовиділення, що призводить до дегідратації, руховий занепокоєння, судоми, галюцинації та розвиток гіпоглікемії. Пригнічення нервової системи може призвести до розвитку коми, колапсу та зупинки дихання. Літальна доза ацетилсаліцилової кислоти 25-30 г. Плазмова концентрація саліцилату понад 300 мг/л (1,67 ммоль/л) підтверджує наявність інтоксикації.При гострому та хронічному передозуванні АСК може розвинутися некардіогенний набряк легень. При виявленні симптомів тяжкого передозування потрібна госпіталізація. При помірній інтоксикації можна спробувати штучно спричинити блювання, у разі невдачі рекомендується промивання шлунка. Після цього слід прийняти внутрішньо (якщо пацієнт може ковтати) або в іншому випадку ввести в шлунок через зонд активоване вугілля (адсорбент) та сольове проносне. З метою форсованого злущення сечі для прискорення виведення саліцилатів показано внутрішньовенно-крапельне введення 250 ммоль натрію бікарбонату протягом 3-х годин під контролем рН сечі та кислотно-основного стану. Переважним лікуванням тяжкого передозування є гемодіаліз або перитонеальний діаліз. При необхідності проводиться симптоматичне лікування інших проявів інтоксикації.Запобіжні заходи та особливі вказівкиКровотечі та порушення з боку крові У зв'язку з ризиком розвитку кровотечі та порушень з боку крові у разі появи в ході лікування клінічних симптомів, підозрілих на виникнення кровотечі, слід терміново зробити загальний клінічний аналіз крові, визначити активований частковий тромбопластиновий час (АЧТВ), кількість тромбоцитів, показники функціональної активності тромбоцитів та провести інші необхідні дослідження. У зв'язку з наявністю у складі препарату Плагрил® А двох антиагрегантних засобів його слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, схильних до підвищеного ризику кровотечі, зумовленого травмами, хірургічними втручаннями або іншими патологічними станами, а також у пацієнтів, які отримують НПЗП (у тому числі інгібітори ЦОГ- 2), гепарин, інгібітори глікопротеїну IIb/IIIa, СІОЗС та тромболітичні засоби. Необхідно вести ретельне спостереження за пацієнтами щодо виключення ознак кровотечі, у тому числі прихованого, особливо протягом перших тижнів лікування та/або після інвазивних кардіологічних процедур/хірургічного втручання. Одночасне застосування препарату Плагрил А з непрямими антикоагулянтами не рекомендується, оскільки це може посилити інтенсивність кровотеч,тому за винятком особливих рідкісних клінічних ситуацій (таких як наявність тромбу в лівому шлуночку, стентування у пацієнтів з миготливою аритмією або іншими показаннями до призначення антикоагулянтів непрямої дії) спільне застосування препарату Плагріл® А і варфарину не рекомендується. Якщо пацієнт має планове хірургічне втручання і при цьому немає необхідності в досягненні антитромботичного ефекту, то за 7 днів до операції Плагріл® А слід відмінити. Плагрил® А збільшує час кровотечі і повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів із захворюваннями та станами, що схильні до розвитку кровотеч, особливо кровотеч із шлунково-кишкового тракту та внутрішньоочних крововиливів. Пацієнти повинні бути попереджені про те, що при прийомі препарату Плагрил® А для зупинки кровотечі може знадобитися більше часу, ніж зазвичай, і що у разі розвитку у них будь-яких незвичних по локалізації та тривалості кровотеч слід повідомити про це свого лікаря. Перед будь-яким хірургічним втручанням і перед тим, як приступити до прийому будь-якого нового лікарського препарату,пацієнти повинні інформувати лікаря (зокрема стоматолога) про лікування препаратом Плагріл ® А. Тромботична тромбоцитопенічна пурпура Дуже рідко після застосування клопідогрелу відзначалися випадки розвитку тромботичної тромбоцитопенічної пурпури (ТТП), яка характеризується тромбоцитопенією та мікроангіопатичною гемолітичною анемією, що супроводжуються неврологічними розладами, порушенням функції нирок та лихоманкою. ТТП є потенційно загрозливим для життя станом, що вимагає негайного лікування, включаючи плазмаферез. Набута гемофілія Повідомлялося про випадки розвитку набутої гемофілії прийому клопідогрелу. При підтвердженому ізольованому збільшенні активованого часткового тромбопластинового часу (АЧТВ), що супроводжується або не супроводжується кровотечею, слід розглянути питання розвитку набутої гемофілії. Пацієнти з підтвердженим діагнозом набутої гемофілії повинні спостерігатися та лікуватися спеціалістом із цього захворювання та припинити прийом клопідогрелу. Перехресні алергічні та/або гематологічні реакції між тієнопіридинами У пацієнтів слід збирати анамнез на предмет алергічних та/або гематологічних реакцій, що були раніше, на інші тієнопіридини (такі як тіклопідин, празугрел), оскільки повідомлялося про наявність перехресних алергічних та/або гематологічних реакцій між тіенопіридинами. Тієнопіридини можуть викликати помірні та тяжкі алергічні реакції (такі як висип, ангіоневротичний набряк) або гематологічні реакції (такі як тромбоцитопенія та нейтропенія). Пацієнти, у яких раніше спостерігалися алергічні та/або гематологічні реакції на один із препаратів групи тієнопіридинів, можуть мати підвищений ризик розвитку подібних реакцій на інший препарат групи тієнопіридинів. Рекомендується моніторинг перехресних алергічних та/або гематологічних реакцій. Нещодавно перенесений ішемічний інсульт Було показано, що у пацієнтів з нещодавно перенесеним ішемічним минущим порушенням мозкового кровообігу або інсультом, що мають підвищений ризик розвитку ішемічного ускладнення, комбінація ацетилсаліцилової кислоти та клопідогрелу збільшує можливість розвитку великих кровотеч. Тому застосування препарату Плагрил А у таких пацієнтів має проводитися з обережністю і тільки у разі доведеної клінічної користі від його застосування. Вплив на шлунково-кишковий тракт Плагрил® А слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з виразковою хворобою шлунка та дванадцятипалої кишки або шлунково-кишковими кровотечами в анамнезі або у пацієнтів з навіть незначними симптомами з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту, які можуть бути проявами виразкових уражень шлунка. шлунковій кровотечі. При лікуванні препаратом Плагріл А в будь-який момент можуть виникнути симптоми з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту, такі як гастралгія, печія, нудота, блювання та шлунково-кишкова кровотеча. Незважаючи на те, що при лікуванні препаратом Плагріл А незначні побічні ефекти з боку шлунково-кишкового тракту, такі як диспепсичні розлади, зустрічаються часто, лікар завжди в цих випадках повинен виключати виразки слизової оболонки шлунково-кишкового тракту та кровотечі, навіть при відсутності в анамнезі патології з боку шлунково-кишкового тракту. Функціональна активність ізоферменту CYP2C19 У пацієнтів з низькою метаболічною активністю ізоферменту CYP2C19 при застосуванні клопідогрелу у рекомендованих дозах утворюється менше активного метаболіту клопідогрелу, зменшується його ефект на функцію тромбоцитів. Тому такі пацієнти з гострим коронарним синдромом або через черезшкірне коронарне втручання та приймаючі клопідогрел можуть мати більшу частоту серцево-судинних подій, ніж пацієнти з нормальною активністю ізоферменту CYP2C19. Інше Можлива наявність взаємозв'язку між ацетилсаліциловою кислотою та виникненням небезпечного для життя синдрому Рея (енцефалопатія та гостра жирова дистрофія печінки зі швидким розвитком печінкової недостатності), який зазвичай спостерігався у продромальному періоді інфекцій у дітей. У зв'язку з наявністю у складі препарату ацетилсаліцилової кислоти препарат Плагрил® А слід призначати пацієнтам з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази під ретельним медичним наглядом (через ризик розвитку гемолізу). Препарат містить рицинова олія гідрогенізована, що може викликати шлунковий розлад або діарею. У зв'язку з наявністю у складі препарату АСК під час прийому препарату Плагріл А пацієнти повинні бути попереджені про збільшення ризику розвитку кровотечі при хронічному вживанні великих кількостей алкоголю. Препарат Плагрил А не рекомендується приймати пацієнтам з рідкісними спадковими порушеннями переносимості галактози, з дефіцитом лактази або з синдромом мальабсорбції глюкози-галактози. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій Плагрил® А не має істотного впливу на здатність керувати транспортними засобами та займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. Однак у разі виникнення у пацієнта несприятливих побічних реакцій з боку нервової системи та психіки можливе зниження концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, що може перешкоджати зайняттю такими видами діяльності. У разі питання про можливість виконання потенційно небезпечних видів діяльності має вирішувати лікар.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: цилостазол 100 мг. Допоміжні речовини: Крохмаль картопляний прежелатинізований 84,0 мг, целюлоза мікрокристалічна 35,0 мг; кармелозу кальцію 2,2 мг; магнію стеарат 2,3 мг; гіпромелоза 26,5 мг. Таблетки 100 мг – 60 шт в уп.Фармакотерапевтична групаПлетакс – це антиагрегантний засіб. Основним механізмом фармакологічної дії цилостазолу є інгібування фосфодіестерази 3 типу і, отже, підвищення внутрішньоклітинного вмісту циклічного аденозинмонофосфату (цАМФ) у різних органах та тканинах. В експериментальних та невеликих клінічних дослідженнях встановлено, що цилостазол має вазодилатуючу дію. Цилостазол розширює переважно стегнові артерії, меншою мірою - хребетну, сонну та верхню брижову артерії. Ниркові артерії не чутливі до дії цилостазолу. Цилостазол інгібує проліферацію гладком'язових, клітин людини та щурів в умовах in vitro.Клінічна фармакологіяАнтиагреганти.Показання до застосуванняСимптоматичне лікування хромоти, що перемежується. Цилостазол ;застосовується для збільшення максимальної відстані та відстані, що проходить без болю, у пацієнтів з переміжною кульгавістю, у яких немає болів у спокої і відсутні ознаки ;некрозу ;периферичних тканин (хронічна ішемія нижніх кінцівок II ступеня за класифікацією Фонтейну). Цилостазол ;призначений для застосування в якості терапії другого ряду у пацієнтів з переміжною кульгавістю, у яких зміна способу життя (що включають припинення куріння і програми фізичної реабілітації, що проводяться під наглядом спеціаліста) та інші належні втручання виявилися недостатніми для зменшення симптомів перемежування.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до цилостазолу або до будь-якого іншого компонента препарату; Тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну <25 мл/хв); Помірна або важка; печінкова недостатність; Хронічна серцева недостатність; Схильність до кровотеч ;(наприклад, виразкова хвороба шлунка або дванадцятипалої кишки в стадії загострення, недавно [протягом останніх 6 місяців] перенесений ;геморагічний інсульт, проліферативна діабетична ;ретинопатія, погано контрольована ;артеріальна гіпертензія); Шлуночкова тахікардія, фібриляція шлуночків або політопна шлуночкова екстрасистолія в анамнезі (незалежно від наявності або відсутності адекватної антиаритмічної терапії); Подовжений інтервал QT на ЕКГ; Тяжка тахіаритмія в анамнезі; Нестабільна ;стенокардія ;або ;інфаркт міокарда ;протягом останніх б місяців; Інвазивне втручання на коронарних артеріях протягом останніх місяців; Одночасне застосування двох і більше антиагрегантних або антикоагулянтних лікарських засобів (наприклад, ацетилсаліцилової кислоти,; клопідогрелу,; гепарину,; Варфарину,; Одночасне застосування потужних інгібіторів CYP3A4 або CYP2C19 (наприклад, циметидину, ділтіазему, еритроміцину, кетоконазолу, лансопразолу, омепразолу та інгібіторів протеази ВІЛ-1); Вагітність; Період грудного вигодовування; Вік молодший 18 років (безпека та ефективність не вивчені). З обережністю Печінкова недостатність; легкого ступеня тяжкості; Хронічна ішемічна хвороба серця (зокрема, стабільна; стенокардія; напруги); Передсердна або шлуночкова екстрасистолія, фібриляція або тріпотіння передсердь; Цукровий діабет; Одновременное применение лекарственных препаратов, снижающих артериальное давление; Одновременное применение лекарственных препаратов, снижающих свертываемость крови; Одновременное применение субстратов CYP3A4 или CYP2C19 (например, ;цизаприда, ;мидазолама, ;нифедипина, ;верапамила); Пожилой возраст.Побочные действияНаиболее часто сообщаемыми побочными эффектами в клинических исследованиях были ;головная боль ;(> 30%), ;диарея ;и нарушения стула (>15% каждый). Эти побочные эффекты были легкой и умеренной степени интенсивности. Нарушения со стороны крови и лимфатической системы Часто: экхимоз. Нечасто: анемия. Редко: увеличения времени ;кровотечения, тромбоцитоз. Частота неизвестна: склонность к ;кровотечениям, тромбоцитопения, гранулоцитопия, ;агранулоцитоз, ;лейкопения, панцитопения, ;апластическая анемия. Нарушения со стороны иммунной системы Нечасто: алергічні реакції. Порушення з боку обміну речовин та харчування Часто: набряки (периферичні набряки, набряк особи), анорексія. Нечасто: гіперглікемія, цукровий діабет. Порушення психіки Нечасто: ;занепокоєння. Порушення з боку нервової системи Дуже часто: головний біль Часто: запаморочення. Нечасто: безсоння, порушення сну (незвичайні сновидіння), внутрішньочерепний крововилив. Частота невідома: парез, гіпостезія. Порушення з боку органу зору Часто: внутрішньоочний крововилив. Частота невідома: ;кон'юнктивіт. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Частота невідома: дзвін у вухах. Порушення з боку серця Часто: серцебиття, тахікардія, ;стенокардія, ;аритмія, шлуночкові ;екстрасистоли. Нечасто: інфаркт міокарда, фібриляція передсердь, хронічна серцева недостатність, надшлуночкова тахікардія, шлуночкова тахікардія, синкопальний стан. Порушення з боку судин Часто: ортостатична гіпотензія. Нечасто: припливи спека, артеріальна гіпертензія, артеріальна гіпотензія. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Часто: риніт, фарингіт. Нечасто: задишка; (диспное), пневмонія, кашель, легенева кровотеча, кровотеча з дихальних шляхів. Частота невідома: інтерстиційна пневмонія. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Дуже часто: діарея, порушення стільця. Часто: нудота, блювання, диспепсія, метеоризм, біль у животі, шлунково-кишкові кровотечі. Нечасто: гастрит. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Частота невідома: гепатит, відхилення показників функції печінки від нормальних значень, жовтяниця. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Часто: шкірний висип, ;шкірний свербіж. Нечасто: ;екзема, шкірні висипання, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, ;кропивниця, підшкірний крововилив. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини Нечасто: ; міалгія, внутрішньом'язові гематоми. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Рідко: ниркова недостатність, порушення ниркової функції. Частота невідома: гематурія, півлакурія. Загальні розлади та порушення разом Часто: біль у грудях, ; астенія. Нечасто: озноб, нездужання. Частота невідома: пірексія, біль. Лабораторні та інструментальні дані Частота невідома: підвищення вмісту сечової кислоти в крові, підвищення вмісту сечовини в крові, підвищення вмісту креатиніну в крові. Збільшення частоти виникнення серцебиття і периферичних набряків відмчали при застосуванні ;цілостазолу ;у поєднанні з іншими вазодилататорами, що викликають рефлекторну тахікардію (наприклад, з дигідропіридиновими блокаторами 'повільних' кальцієвих каналів). Цилостазол; сам по собі підвищує ризик; кровотечі, і цей ризик може бути додатково збільшений при одночасному застосуванні; цилостазолу; з будь-яким іншим лікарським препаратом, що володіє таким же; Ризик внутрішньоочного крововиливу може бути підвищений у пацієнтів із цукровим діабетом. Встановлено більш високу частоту виникнення діареї та прискореного серцебиття у пацієнтів старше 70 років. Передозування Симптоми Інформація про гостре передозування; цилостазолу; у людини обмежена. Очікувані симптоми передозування: виражений головний біль, діарея, тахікардія, артеріальна гіпотензія, порушення серцевого ритму. Лікування Симптоматичне. У разі передозування необхідне ретельне спостереження та обстеження пацієнта. Необхідно очистити шлунок, викликавши блювання, або виконати промивання шлунка відповідно до загальноприйнятих рекомендацій. Внаслідок високого ступеня зв'язку з білками плазми гемодіаліз та перитонеальний діаліз практично неефективні.Взаємодія з лікарськими засобамиАцетилсаліцилова кислота Короткострокове (протягом ≤ 4 днів) одночасне застосування ;цилостазолу ;і ацетилсаліцилової кислоти призводить до збільшення на 23-25% АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів в умовах ex vivo порівняно з монотерапією ацетилсаліцилової кислоти. У зв'язку зі збільшенням ризику виникнення ;кровотеч ;при одночасному застосуванні з ;цілостазолом ;необхідне ретельне спостереження. Клопідогрел; та інші антиагрегантні лікарські засоби У дослідженні у здорових добровольців одночасне застосування; цілостазолу; з; клопідогрелом; При застосуванні ;клопідогрелу ;як у вигляді монотерапії так і в поєднанні з ;цілостазолом, у здорових добровольців збільшувався час ;кровотечі. Прийом ;цілостазолу ;не приводив до додаткового значного подовження часу ;кровотечі. Тим не менш, рекомендується дотримуватися обережності при одночасному застосуванні; цилостазолу; з будь-яким препаратом, що інгібує агрегацію тромбоцитів. Рекомендується регулярно контролювати час кровотечі. Застосування ;цілостазолу ;протипоказане пацієнтам, які отримують одночасно два або більше антиагрегантних та/або антикоагулянтних лікарських засобів. Пероральні антикоагулянти У клінічному дослідженні одноразовий прийом ;цилостазолу ;не інгібував метаболізм ;варфарину ;і не впливав на показники згортання крові (ПВ, АЧТВ, час ;кровотечі). Тим не менш, рекомендується дотримуватися обережності при одночасному застосуванні; цилостазолу; з будь-яким антикоагулянтним препаратом. Цилостазола протипоказано пацієнтам, які отримують одночасно два або більше антиагрегантних та/або антикоагулянтних лікарських засобів. Інгібітори коферментів цитохрому Р450 У печінці ;цилостазол ;в основному метаболізується під впливом ферментів цитохрому Р450, переважно CYP3A4 і CYP2C19 і, меншою мірою, CYP1A2. Вважається, що дегидроцилостазол, в 4-7 разів перевищує ;цилостазол ;по можливості інгібувати агрегацію тромбоцитів, утворюється переважно з участю CYP3A4. 4'-транс-гідроксицилостазол, що має у п'ять разів менш виражену здатність інгібувати агрегацію тромбоцитів, утворюється в основному під дією CYP2C19. Відповідно, препарати, що інгібують CYP3A4 (наприклад, деякі макроліди [еритроміцин, ;кларитроміцин], азольні протигрибкові препарати [кетоконазол, ;ітраконазол], інгібітори протеаз ВІЛ) і CYP2C19 (наприклад, інгібітори протон активність; цилостазолу;та можуть сприяти посиленню його небажаних ефектів. Відповідно, пацієнтам, які отримують потужні інгібітори CYP3A4 або CYP2C19, рекомендується призначати цілостазол у дозі 50 мг 2 рази на добу. Еритроміцин При одночасному прийомі; цилостазолу; з; На підставі змін показників AUC встановлено, що загальна фармакологічна активність ;цилостазолу ;при одночасному застосуванні з ;еритроміцином ;збільшується на 34%. Рекомендується зменшення дози ;цилостазолу ;до 50 мг 2 рази на добу при одночасному застосуванні з ;еритроміцином ;та іншими препаратами даної групи (наприклад, з ;кларитроміцином). При одночасному прийомі ;цилостазолу ;з ;кетоконазолом ;(потужний інгібітор CYP3A4) показник AUC ;цилостазолу ;збільшується на 117%, показник AUC дегідроцилостазолу зменшується на 15%, показник AUC 4'-транс-гидроксициста. На підставі змін показників AUC встановлено, що загальна фармакологічна активність ;цилостазолу ;при одночасному застосуванні з ;кетоконазолом ;збільшується на 34%. Рекомендується зменшення дози ;цилостазолу ;до 50 мг 2 рази на добу при одночасному застосуванні з ;кетоконазолом ;та іншими препаратами даної групи (наприклад, з ;ітраконазолом). Ділтіазем При одночасному прийомі ;цилостазолу ;з ;дилтіаземом ;(слабкий інгібітор CYP3A4) показники AUC ;цилостазолу, дегідроцилостазолу і 4'-транс-гідроксицилостазолу збільшуються відповідно на 44%, на 4% і на 43%. На підставі змін показників AUC встановлено, що загальна фармакологічна активність ;цилостазолу ;при одночасному застосуванні з ;ділтіаземом ;збільшується на 19%. Корекція дози ;цілостазолу ;при одночасному застосуванні з ;дилтіаземом ;не потрібно. Грейпфрутовий сік При одноразовому прийомі 100 мг ;цілостазолу ;одночасно з 240 мл грейпфрутового соку (інгібітор кишкового CYP3A4) суттєвої зміни фармакокінетичних показників ;цилостазолу ;не відзначалося. Корекція дози; цілостазолу; не потрібна. Тим не менш, прийом грейпрутового соку в більшій кількості може впливати на фармакокінетику; цилостазолу. Омепразол При одночасному прийомі ;цилостазолу ;з ;омепразолом ;(потужний інгібітор CYP2C19) показники AUC ;цилостазолу ;і дегідроцилостазолу збільшуються відповідно на 22% і на 68%, при цьому показник AUC 4'-транс-гідроксицилостазолу. На підставі змін показників AUC встановлено, що загальна фармакологічна активність ;цилостазолу ;при одночасному застосуванні з ;омепразолом ;збільшується на 47%. Рекомендується зменшення дози ;цилостазолу ;до 50 мг 2 рази на добу при одночасному застосуванні з ;омепразолом. Субстрати ізоферментів цитохрому Р450 Цилостазол ;збільшує показники AUC ;ловастатину ;(субстрат CYP3A4) та його бета-гідроксиліюго метаболіту на 70%. Рекомендується бути обережним при одночасному застосуванні ;цилостазолу ;з субстратами CYP3A4, що мають вузький терапевтичний діапазон (такими, як ;цизаприд, галофантрин, німозид, алкалоїди ріжків). Також рекомендується бути обережним при одночасному застосуванні ;цилостазолу ;з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази (статинами), метаболізуючими за участю CYP3A4 (симвастатин, ;аторвастатин ;і ;ловастатин). Індуктори іюферментів цитохрому Р450 Вплив препаратів, що збільшують активність CYP3A4 і CYP2C19 (таких, як ;карбамазепін, ;фенітоїн, ;рифампіцин, препарати Звіробою продірявленого), на фармакокінетику ;цилостазолу ;не вивчалося. При одночасному прийомі теоретично можливе зниження антиагрегантного ефекту; цилостазолу, тому необхідно регулярно контролювати час кровотечі. У клінічних дослідженнях встановлено, що куріння (фактор, що посилює активність CYP1A2) зменшує концентрацію цилостазолу в плазмі крові на 18%. Інші препарати Необхідно бути обережними при одночасному застосуванні ;цилостазолу ;з будь-якими препаратами, що знижують артеріальний тиск (в т.ч. з нітратами та інгібіторами фосфодіестерази-5), оскільки можливий адитивний ефект з розвитком артеріальної гіпотензії та рефлекторної тахікардії.Спосіб застосування та дозиПрепарат застосовують внутрішньо. Рекомендоване дозування; цилостазолу; становить 100 мг двічі на добу. Слід приймати ;цилостазол ;за 30 хвилин до їди. При прийомі ;цилостазолу ;під час їжі відзначається збільшення максимальної концентрації (Сmax) у плазмі крові, що може асоціюватися зі збільшенням частоти небажаних явищ. У разі пропуску прийому препарату необхідно прийняти наступну таблетку у звичайний час. Не слід приймати подвійну дозу цілостазолу. Терапію ;цілостазолом ;слід починати під наглядом лікаря, що має досвід лікування переміжної кульгавості. Лікар повинен повторно оцінити стан пацієнта через 3 місяці лікування, якщо терапія; цілостазолом; Пацієнти, які отримують лікування ;цилостазолом, повинні продовжувати виконувати рекомендації щодо зміни способу життя (відмова від куріння, фізичні вправи) та медикаментозну терапію (прийом гіполіпідемічних та антиагрегантних лікарських засобів), спрямовані на зменшення ризику серцево-судинних ускладнень. ;Цилостазол ;не є заміною зазначеного лікування. Застосування в спеціальних групах пацієнтів Літній вік Відсутні спеціальні вимоги до зміни дозування; цилостазолу; у літніх пацієнтів. Ниркова недостатність У пацієнтів з кліренсом креатиніну >25 мл/хв зміна дозування не потрібна. ;Цилостазол ;протипоказаний до застосування у пацієнтів з кліренсом креатиніну <25 мл/хв. Печінкова недостатність У пацієнтів з легкою печінковою недостатністю зміна дозування не потрібна. Відсутній досвід застосування ;цилостазолу ;у пацієнтів з помірною та тяжкою печінковою недостатністю. Оскільки ;цилостазол ;значною мірою метаболізується ферментами мікросомального окиснення печінки, застосування препарату протипоказане у пацієнтів з помірною та тяжкою печінковою недостатністю. Одночасний прийом потужних інгібіторів CYP3A4 або CYP2C19 У пацієнтів, які отримують препарати, які мають потужну інгібуючу дію на CYP3A4 (наприклад, деякі макроліди), або препарати, які мають потужну інгібуючу дію на CYP2C19 (наприклад, омепразол) слід зменшити дозу цилостазолу до 50 мг двічі на добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком терапії; цілостазолом; слід оцінити можливість призначення інших способів лікування, таких як хірургічна реваскуляризація або консервативна терапія. За рахунок механізму фармакологічної дії; цилостазол; може викликати тахікардію, серцебиття, тахіаритмію та/або артеріальну гіпотензію. При прийомі ;цилостазолу ;частота серцевих скорочень може збільшуватися на 5-7 ударів на хвилину, що може спровокувати напад ;стенокардії ;у пацієнтів із групи ризику (наприклад, у пацієнтів зі стабільною ;стенокардією). Пацієнти, що мають підвищений ризик розвитку тяжких серцево-судинних ускладнень внаслідок збільшення частоти серцевого ритму (наприклад, пацієнти зі стабільною ІХС), потребують ретельного спостереження під час лікування цилостазолом. Застосування ;цілостазолу ;протипоказане у пацієнтів з нестабільною ;стенокардією ;або інфарктом міокарда/інвазивним втручанням на коронарних артеріях протягом останніх 6 місяців, а також у пацієнтів з тяжкою тахіаритмією в анамнезі. Необхідно бути обережними при призначенні ;цилостазолу ;пацієнтам з передсердною або шлуночковою екстрасистолією, а також пацієнтам з фібриляцією передсердь або тремтінням передсердь. Слід попередити пацієнта про необхідність повідомляти про будь-який випадок; кровотечі; або появи 'синяка' (підшкірної гематоми) при невеликому забитому місці. У разі розвитку крововиливу в сітківку ока прийом цилостазолу необхідно припинити. Оскільки ;цилостазол ;є інгібітором агрегації тромбоцитів, підвищується ризик ;кровотечі ;при хірургічних втручаннях (включаючи малі інвазивні процедури, такі як видалення зуба). При планованих хірургічних втручаннях (якщо антиагрегантна дія небажана); цилостазол; слід відмінити за 5 днів до операції. Повідомлялося про рідкісні або дуже рідкісні випадки гематологічних порушень, включаючи тромбоцитопенію, лейкопенію, агранулоцитоз, панцитопенію або аплатичну анемію. У більшості випадків ці порушення проходили після припинення прийому цілостазолу. Однак у кількох випадках панцитопенія і ;апластична анемія ;привели до летального результату. Пацієнта слід попередити про необхідність негайно повідомляти лікаря про будь-які симптоми, які можуть бути ранніми проявами гематологічних ускладнень, таких як висока лихоманка (пірексія) і ангіна. Слід виконати розгорнутий аналіз крові при підозрі на інфекцію або з появою клінічних симптомів гематологічних ускладнень. Необхідно негайно припинити прийом цилостазолу; у разі появи клінічних симптомів або лабораторних ознак гематологічних ускладнень. Слід бути обережним при одночасному застосуванні ;цилостазолу ;з лікарськими препаратами, що знижують артеріальний тиск (можливість адитивної дії з розвитком артеріальної гіпотензії та рефлекторної тахікардії) а також знижують згортання крові або інгібують агрегацію тромбоцитів. Вплив на здатність керувати транспортними засобами, механізмами Цилостазол; може викликати; запаморочення. Рекомендується бути обережним при керуванні транспортними засобами або роботі з механізмами в період лікування.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: цилостазол 50 мг. Крохмаль картопляний прежелатинізований, целюлоза мікрокристалічна; кармелозу кальцію; магнію стеарат; гіпромелоза. Таблетки 50 мг – 30 шт в уп.Фармакотерапевтична групаПлетакс – це антиагрегантний засіб. Основним механізмом фармакологічної дії цилостазолу є інгібування фосфодіестерази 3 типу і, отже, підвищення внутрішньоклітинного вмісту циклічного аденозинмонофосфату (цАМФ) у різних органах та тканинах. В експериментальних та невеликих клінічних дослідженнях встановлено, що цилостазол має вазодилатуючу дію. Цилостазол розширює переважно стегнові артерії, меншою мірою - хребетну, сонну та верхню брижову артерії. Ниркові артерії не чутливі до дії цилостазолу. Цилостазол інгібує проліферацію гладком'язових, клітин людини та щурів в умовах in vitro.Клінічна фармакологіяАнтиагреганти.Показання до застосуванняСимптоматичне лікування хромоти, що перемежується. Цилостазол ;застосовується для збільшення максимальної відстані та відстані, що проходить без болю, у пацієнтів з переміжною кульгавістю, у яких немає болів у спокої і відсутні ознаки ;некрозу ;периферичних тканин (хронічна ішемія нижніх кінцівок II ступеня за класифікацією Фонтейну). Цилостазол ;призначений для застосування в якості терапії другого ряду у пацієнтів з переміжною кульгавістю, у яких зміна способу життя (що включають припинення куріння і програми фізичної реабілітації, що проводяться під наглядом спеціаліста) та інші належні втручання виявилися недостатніми для зменшення симптомів перемежування.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до цилостазолу або до будь-якого іншого компонента препарату; Тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну <25 мл/хв); Помірна або важка; печінкова недостатність; Хронічна серцева недостатність; Схильність до кровотеч ;(наприклад, виразкова хвороба шлунка або дванадцятипалої кишки в стадії загострення, недавно [протягом останніх 6 місяців] перенесений ;геморагічний інсульт, проліферативна діабетична ;ретинопатія, погано контрольована ;артеріальна гіпертензія); Шлуночкова тахікардія, фібриляція шлуночків або політопна шлуночкова екстрасистолія в анамнезі (незалежно від наявності або відсутності адекватної антиаритмічної терапії); Подовжений інтервал QT на ЕКГ; Тяжка тахіаритмія в анамнезі; Нестабільна ;стенокардія ;або ;інфаркт міокарда ;протягом останніх б місяців; Інвазивне втручання на коронарних артеріях протягом останніх місяців; Одночасне застосування двох і більше антиагрегантних або антикоагулянтних лікарських засобів (наприклад, ацетилсаліцилової кислоти,; клопідогрелу,; гепарину,; Варфарину,; Одночасне застосування потужних інгібіторів CYP3A4 або CYP2C19 (наприклад, циметидину, ділтіазему, еритроміцину, кетоконазолу, лансопразолу, омепразолу та інгібіторів протеази ВІЛ-1); Вагітність; Період грудного вигодовування; Вік молодший 18 років (безпека та ефективність не вивчені). З обережністю Печінкова недостатність; легкого ступеня тяжкості; Хронічна ішемічна хвороба серця (зокрема, стабільна; стенокардія; напруги); Передсердна або шлуночкова екстрасистолія, фібриляція або тріпотіння передсердь; Цукровий діабет; Одночасне застосування лікарських засобів, що знижують артеріальний тиск; Одночасне застосування лікарських препаратів, що знижують згортання крові; Одночасне застосування субстратів CYP3A4 або CYP2C19 (наприклад, цизаприду, мідазоламу, ніфедипіну, верапамілу); Літній вік.Побічна діяНайбільш часто сполученими побічними ефектами в клінічних дослідженнях були ; головний біль ; (> 30%), ; діарея ; і порушення стільця (> 15% кожен). Ці побічні ефекти були легким і помірним ступенем інтенсивності. Порушення з боку крові та лімфатичної системи Часто: екхімоз. Нечасто анемія. Рідко: збільшення часу; кровотечі, тромбоцитоз. Частота невідома: схильність до; кровотеч, тромбоцитопенія, гранулоцитопія,; агранулоцитоз,; лейкопенія, панцитопенія,; апластична анемія. Порушення з боку імунної системи Нечасто: алергічні реакції. Порушення з боку обміну речовин та харчування Часто: набряки (периферичні набряки, набряк особи), анорексія. Нечасто: гіперглікемія, цукровий діабет. Порушення психіки Нечасто: ;занепокоєння. Порушення з боку нервової системи Дуже часто: головний біль Часто: запаморочення. Нечасто: безсоння, порушення сну (незвичайні сновидіння), внутрішньочерепний крововилив. Частота невідома: парез, гіпостезія. Порушення з боку органу зору Часто: внутрішньоочний крововилив. Частота невідома: ;кон'юнктивіт. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Частота невідома: дзвін у вухах. Порушення з боку серця Часто: серцебиття, тахікардія, ;стенокардія, ;аритмія, шлуночкові ;екстрасистоли. Нечасто: інфаркт міокарда, фібриляція передсердь, хронічна серцева недостатність, надшлуночкова тахікардія, шлуночкова тахікардія, синкопальний стан. Порушення з боку судин Часто: ортостатична гіпотензія. Нечасто: припливи спека, артеріальна гіпертензія, артеріальна гіпотензія. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Часто: риніт, фарингіт. Нечасто: задишка; (диспное), пневмонія, кашель, легенева кровотеча, кровотеча з дихальних шляхів. Частота невідома: інтерстиційна пневмонія. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Дуже часто: діарея, порушення стільця. Часто: нудота, блювання, диспепсія, метеоризм, біль у животі, шлунково-кишкові кровотечі. Нечасто: гастрит. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Частота невідома: гепатит, відхилення показників функції печінки від нормальних значень, жовтяниця. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Часто: шкірний висип, ;шкірний свербіж. Нечасто: ;екзема, шкірні висипання, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, ;кропивниця, підшкірний крововилив. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини Нечасто: ; міалгія, внутрішньом'язові гематоми. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Рідко: ниркова недостатність, порушення ниркової функції. Частота невідома: гематурія, півлакурія. Загальні розлади та порушення разом Часто: біль у грудях, ; астенія. Нечасто: озноб, нездужання. Частота невідома: пірексія, біль. Лабораторні та інструментальні дані Частота невідома: підвищення вмісту сечової кислоти в крові, підвищення вмісту сечовини в крові, підвищення вмісту креатиніну в крові. Збільшення частоти виникнення серцебиття і периферичних набряків відмчали при застосуванні ;цілостазолу ;у поєднанні з іншими вазодилататорами, що викликають рефлекторну тахікардію (наприклад, з дигідропіридиновими блокаторами 'повільних' кальцієвих каналів). Цилостазол; сам по собі підвищує ризик; кровотечі, і цей ризик може бути додатково збільшений при одночасному застосуванні; цилостазолу; з будь-яким іншим лікарським препаратом, що володіє таким же; Ризик внутрішньоочного крововиливу може бути підвищений у пацієнтів із цукровим діабетом. Встановлено більш високу частоту виникнення діареї та прискореного серцебиття у пацієнтів старше 70 років. Передозування Симптоми Інформація про гостре передозування; цилостазолу; у людини обмежена. Очікувані симптоми передозування: виражений головний біль, діарея, тахікардія, артеріальна гіпотензія, порушення серцевого ритму. Лікування Симптоматичне. У разі передозування необхідне ретельне спостереження та обстеження пацієнта. Необхідно очистити шлунок, викликавши блювання, або виконати промивання шлунка відповідно до загальноприйнятих рекомендацій. Внаслідок високого ступеня зв'язку з білками плазми гемодіаліз та перитонеальний діаліз практично неефективні.Взаємодія з лікарськими засобамиАцетилсаліцилова кислота Короткострокове (протягом ≤ 4 днів) одночасне застосування ;цилостазолу ;і ацетилсаліцилової кислоти призводить до збільшення на 23-25% АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів в умовах ex vivo порівняно з монотерапією ацетилсаліцилової кислоти. У зв'язку зі збільшенням ризику виникнення ;кровотеч ;при одночасному застосуванні з ;цілостазолом ;необхідне ретельне спостереження. Клопідогрел; та інші антиагрегантні лікарські засоби У дослідженні у здорових добровольців одночасне застосування; цілостазолу; з; клопідогрелом; При застосуванні ;клопідогрелу ;як у вигляді монотерапії так і в поєднанні з ;цілостазолом, у здорових добровольців збільшувався час ;кровотечі. Прийом ;цілостазолу ;не приводив до додаткового значного подовження часу ;кровотечі. Тим не менш, рекомендується дотримуватися обережності при одночасному застосуванні; цилостазолу; з будь-яким препаратом, що інгібує агрегацію тромбоцитів. Рекомендується регулярно контролювати час кровотечі. Застосування ;цілостазолу ;протипоказане пацієнтам, які отримують одночасно два або більше антиагрегантних та/або антикоагулянтних лікарських засобів. Пероральні антикоагулянти У клінічному дослідженні одноразовий прийом ;цилостазолу ;не інгібував метаболізм ;варфарину ;і не впливав на показники згортання крові (ПВ, АЧТВ, час ;кровотечі). Тим не менш, рекомендується дотримуватися обережності при одночасному застосуванні; цилостазолу; з будь-яким антикоагулянтним препаратом. Цилостазола протипоказано пацієнтам, які отримують одночасно два або більше антиагрегантних та/або антикоагулянтних лікарських засобів. Інгібітори коферментів цитохрому Р450 У печінці ;цилостазол ;в основному метаболізується під впливом ферментів цитохрому Р450, переважно CYP3A4 і CYP2C19 і, меншою мірою, CYP1A2. Вважається, що дегидроцилостазол, в 4-7 разів перевищує ;цилостазол ;по можливості інгібувати агрегацію тромбоцитів, утворюється переважно з участю CYP3A4. 4'-транс-гідроксицилостазол, що має у п'ять разів менш виражену здатність інгібувати агрегацію тромбоцитів, утворюється в основному під дією CYP2C19. Відповідно, препарати, що інгібують CYP3A4 (наприклад, деякі макроліди [еритроміцин, ;кларитроміцин], азольні протигрибкові препарати [кетоконазол, ;ітраконазол], інгібітори протеаз ВІЛ) і CYP2C19 (наприклад, інгібітори протон активність; цилостазолу;та можуть сприяти посиленню його небажаних ефектів. Відповідно, пацієнтам, які отримують потужні інгібітори CYP3A4 або CYP2C19, рекомендується призначати цілостазол у дозі 50 мг 2 рази на добу. Еритроміцин При одночасному прийомі; цилостазолу; з; На підставі змін показників AUC встановлено, що загальна фармакологічна активність ;цилостазолу ;при одночасному застосуванні з ;еритроміцином ;збільшується на 34%. Рекомендується зменшення дози ;цилостазолу ;до 50 мг 2 рази на добу при одночасному застосуванні з ;еритроміцином ;та іншими препаратами даної групи (наприклад, з ;кларитроміцином). При одночасному прийомі ;цилостазолу ;з ;кетоконазолом ;(потужний інгібітор CYP3A4) показник AUC ;цилостазолу ;збільшується на 117%, показник AUC дегідроцилостазолу зменшується на 15%, показник AUC 4'-транс-гидроксициста. На підставі змін показників AUC встановлено, що загальна фармакологічна активність ;цилостазолу ;при одночасному застосуванні з ;кетоконазолом ;збільшується на 34%. Рекомендується зменшення дози ;цилостазолу ;до 50 мг 2 рази на добу при одночасному застосуванні з ;кетоконазолом ;та іншими препаратами даної групи (наприклад, з ;ітраконазолом). Ділтіазем При одночасному прийомі ;цилостазолу ;з ;дилтіаземом ;(слабкий інгібітор CYP3A4) показники AUC ;цилостазолу, дегідроцилостазолу і 4'-транс-гідроксицилостазолу збільшуються відповідно на 44%, на 4% і на 43%. На підставі змін показників AUC встановлено, що загальна фармакологічна активність ;цилостазолу ;при одночасному застосуванні з ;ділтіаземом ;збільшується на 19%. Корекція дози ;цілостазолу ;при одночасному застосуванні з ;дилтіаземом ;не потрібно. Грейпфрутовий сік При одноразовому прийомі 100 мг ;цілостазолу ;одночасно з 240 мл грейпфрутового соку (інгібітор кишкового CYP3A4) суттєвої зміни фармакокінетичних показників ;цилостазолу ;не відзначалося. Корекція дози; цілостазолу; не потрібна. Тим не менш, прийом грейпрутового соку в більшій кількості може впливати на фармакокінетику; цилостазолу. Омепразол При одночасному прийомі ;цилостазолу ;з ;омепразолом ;(потужний інгібітор CYP2C19) показники AUC ;цилостазолу ;і дегідроцилостазолу збільшуються відповідно на 22% і на 68%, при цьому показник AUC 4'-транс-гідроксицилостазолу. На підставі змін показників AUC встановлено, що загальна фармакологічна активність ;цилостазолу ;при одночасному застосуванні з ;омепразолом ;збільшується на 47%. Рекомендується зменшення дози ;цилостазолу ;до 50 мг 2 рази на добу при одночасному застосуванні з ;омепразолом. Субстрати ізоферментів цитохрому Р450 Цилостазол ;збільшує показники AUC ;ловастатину ;(субстрат CYP3A4) та його бета-гідроксиліюго метаболіту на 70%. Рекомендується бути обережним при одночасному застосуванні ;цилостазолу ;з субстратами CYP3A4, що мають вузький терапевтичний діапазон (такими, як ;цизаприд, галофантрин, німозид, алкалоїди ріжків). Також рекомендується бути обережним при одночасному застосуванні ;цилостазолу ;з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази (статинами), метаболізуючими за участю CYP3A4 (симвастатин, ;аторвастатин ;і ;ловастатин). Індуктори іюферментів цитохрому Р450 Вплив препаратів, що збільшують активність CYP3A4 і CYP2C19 (таких, як ;карбамазепін, ;фенітоїн, ;рифампіцин, препарати Звіробою продірявленого), на фармакокінетику ;цилостазолу ;не вивчалося. При одночасному прийомі теоретично можливе зниження антиагрегантного ефекту; цилостазолу, тому необхідно регулярно контролювати час кровотечі. У клінічних дослідженнях встановлено, що куріння (фактор, що посилює активність CYP1A2) зменшує концентрацію цилостазолу в плазмі крові на 18%. Інші препарати Необхідно бути обережними при одночасному застосуванні ;цилостазолу ;з будь-якими препаратами, що знижують артеріальний тиск (в т.ч. з нітратами та інгібіторами фосфодіестерази-5), оскільки можливий адитивний ефект з розвитком артеріальної гіпотензії та рефлекторної тахікардії.Спосіб застосування та дозиПрепарат застосовують внутрішньо. Рекомендоване дозування; цилостазолу; становить 100 мг двічі на добу. Слід приймати ;цилостазол ;за 30 хвилин до їди. При прийомі ;цилостазолу ;під час їжі відзначається збільшення максимальної концентрації (Сmax) у плазмі крові, що може асоціюватися зі збільшенням частоти небажаних явищ. У разі пропуску прийому препарату необхідно прийняти наступну таблетку у звичайний час. Не слід приймати подвійну дозу цілостазолу. Терапію ;цілостазолом ;слід починати під наглядом лікаря, що має досвід лікування переміжної кульгавості. Лікар повинен повторно оцінити стан пацієнта через 3 місяці лікування, якщо терапія; цілостазолом; Пацієнти, які отримують лікування ;цилостазолом, повинні продовжувати виконувати рекомендації щодо зміни способу життя (відмова від куріння, фізичні вправи) та медикаментозну терапію (прийом гіполіпідемічних та антиагрегантних лікарських засобів), спрямовані на зменшення ризику серцево-судинних ускладнень. ;Цилостазол ;не є заміною зазначеного лікування. Застосування в спеціальних групах пацієнтів Літній вік Відсутні спеціальні вимоги до зміни дозування; цилостазолу; у літніх пацієнтів. Ниркова недостатність У пацієнтів з кліренсом креатиніну >25 мл/хв зміна дозування не потрібна. ;Цилостазол ;протипоказаний до застосування у пацієнтів з кліренсом креатиніну <25 мл/хв. Печінкова недостатність У пацієнтів з легкою печінковою недостатністю зміна дозування не потрібна. Відсутній досвід застосування ;цилостазолу ;у пацієнтів з помірною та тяжкою печінковою недостатністю. Оскільки ;цилостазол ;значною мірою метаболізується ферментами мікросомального окиснення печінки, застосування препарату протипоказане у пацієнтів з помірною та тяжкою печінковою недостатністю. Одночасний прийом потужних інгібіторів CYP3A4 або CYP2C19 У пацієнтів, які отримують препарати, які мають потужну інгібуючу дію на CYP3A4 (наприклад, деякі макроліди), або препарати, які мають потужну інгібуючу дію на CYP2C19 (наприклад, омепразол) слід зменшити дозу цилостазолу до 50 мг двічі на добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком терапії; цілостазолом; слід оцінити можливість призначення інших способів лікування, таких як хірургічна реваскуляризація або консервативна терапія. За рахунок механізму фармакологічної дії; цилостазол; може викликати тахікардію, серцебиття, тахіаритмію та/або артеріальну гіпотензію. При прийомі ;цилостазолу ;частота серцевих скорочень може збільшуватися на 5-7 ударів на хвилину, що може спровокувати напад ;стенокардії ;у пацієнтів із групи ризику (наприклад, у пацієнтів зі стабільною ;стенокардією). Пацієнти, що мають підвищений ризик розвитку тяжких серцево-судинних ускладнень внаслідок збільшення частоти серцевого ритму (наприклад, пацієнти зі стабільною ІХС), потребують ретельного спостереження під час лікування цилостазолом. Застосування ;цілостазолу ;протипоказане у пацієнтів з нестабільною ;стенокардією ;або інфарктом міокарда/інвазивним втручанням на коронарних артеріях протягом останніх 6 місяців, а також у пацієнтів з тяжкою тахіаритмією в анамнезі. Необхідно бути обережними при призначенні ;цилостазолу ;пацієнтам з передсердною або шлуночковою екстрасистолією, а також пацієнтам з фібриляцією передсердь або тремтінням передсердь. Слід попередити пацієнта про необхідність повідомляти про будь-який випадок; кровотечі; або появи 'синяка' (підшкірної гематоми) при невеликому забитому місці. У разі розвитку крововиливу в сітківку ока прийом цилостазолу необхідно припинити. Оскільки ;цилостазол ;є інгібітором агрегації тромбоцитів, підвищується ризик ;кровотечі ;при хірургічних втручаннях (включаючи малі інвазивні процедури, такі як видалення зуба). При планованих хірургічних втручаннях (якщо антиагрегантна дія небажана); цилостазол; слід відмінити за 5 днів до операції. Повідомлялося про рідкісні або дуже рідкісні випадки гематологічних порушень, включаючи тромбоцитопенію, лейкопенію, агранулоцитоз, панцитопенію або аплатичну анемію. У більшості випадків ці порушення проходили після припинення прийому цілостазолу. Однак у кількох випадках панцитопенія і ;апластична анемія ;привели до летального результату. Пацієнта слід попередити про необхідність негайно повідомляти лікаря про будь-які симптоми, які можуть бути ранніми проявами гематологічних ускладнень, таких як висока лихоманка (пірексія) і ангіна. Слід виконати розгорнутий аналіз крові при підозрі на інфекцію або з появою клінічних симптомів гематологічних ускладнень. Необхідно негайно припинити прийом цилостазолу; у разі появи клінічних симптомів або лабораторних ознак гематологічних ускладнень. Слід бути обережним при одночасному застосуванні ;цилостазолу ;з лікарськими препаратами, що знижують артеріальний тиск (можливість адитивної дії з розвитком артеріальної гіпотензії та рефлекторної тахікардії) а також знижують згортання крові або інгібують агрегацію тромбоцитів. Вплив на здатність керувати транспортними засобами, механізмами Цилостазол; може викликати; запаморочення. Рекомендується бути обережним при керуванні транспортними засобами або роботі з механізмами в період лікування.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
436,00 грн
346,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: ацетилсаліцилова кислота 75 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат – 47.25 мг, целюлоза мікрокристалічна – 24.4 мг, кремнію діоксид колоїдний – 2.6 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію – 0.75 мг; склад оболонки: сополімер метакрилової кислоти та етилакрилату [1:1] – 6.7 мг, повідон К17 – 1.12 мг, тальк – 1.5 мг, макрогол 4000 – 0.68 мг. 60 пігулок в упаковці.Опис лікарської формиТаблетки, покриті кишковорозчинною плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі – ядро білого або майже білого кольору та тонка смужка оболонки.Фармакотерапевтична групаНПЗЗ. Має протизапальну, аналгетичну та жарознижувальну дію, а також пригнічує агрегацію тромбоцитів. Механізм дії пов'язаний з пригніченням активності ЦОГ – основного ферменту метаболізму арахідонової кислоти, що є попередником простагландинів, які відіграють головну роль у патогенезі запалення, болю та лихоманки. Зниження вмісту простагландинів (переважно Е1) у центрі терморегуляції призводить до зниження температури тіла внаслідок розширення судин шкіри та зростання потовиділення. Аналгезуючий ефект обумовлений як центральною, так і периферичною дією. Зменшує агрегацію, адгезію тромбоцитів та тромбоутворення за рахунок придушення синтезу тромбоксану А2 у тромбоцитах. Знижує летальність та ризик розвитку інфаркту міокарда при нестабільній стенокардії. Ефективний при первинній профілактиці захворювань серцево-судинної системи та при вторинній профілактиці інфаркту міокарда. У добовій дозі 6 г і більше пригнічує синтез протромбіну в печінці та збільшує протромбіновий час. Підвищує фібринолітичну активність плазми та знижує концентрацію вітаміну K-залежних факторів згортання (II, VII, IX, X). Почастішує геморагічні ускладнення при проведенні хірургічних втручань, збільшує ризик розвитку кровотечі на фоні терапії антикоагулянтами. Стимулює виведення сечової кислоти (порушує її реабсорбцію у ниркових канальцях), але у високих дозах. Блокада ЦОГ-1 у слизовій оболонці шлунка призводить до гальмування гастропротекторних простагландинів,що може зумовити виразку слизової оболонки і подальшу кровотечу.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо швидко абсорбується переважно з проксимального відділу тонкої кишки та меншою мірою зі шлунка. Присутність їжі у шлунку значно змінює всмоктування ацетилсаліцилової кислоти. Метаболізується у печінці шляхом гідролізу з утворенням саліцилової кислоти з подальшою кон'югацією з гліцином або глюкуронідом. Концентрація саліцилатів у плазмі крові варіабельна. Близько 80% саліцилової кислоти зв'язується з білками плазми. Саліцилати легко проникають у багато тканин та рідин організму, в т.ч. у спинномозкову, перитонеальну та синовіальну рідини. У невеликих кількостях саліцилати виявляються у мозковій тканині, сліди – у жовчі, поті, калі. Швидко проникає через плацентарний бар'єр, у невеликих кількостях виділяється із грудним молоком. У новонароджених саліцилати можуть витісняти білірубін із зв'язку з альбуміном та сприяти розвитку білірубінової енцефалопатії. Проникнення в порожнину суглоба пришвидшується за наявності гіперемії та набряку та сповільнюється у проліферативній фазі запалення. При виникненні ацидозу більша частина саліцилату перетворюється на неіонізовану кислоту, що добре проникає в тканини, в т.ч. у мозок. Виводиться переважно шляхом активної секреції у канальцях нирок у незміненому вигляді (60%) та у вигляді метаболітів. Виведення незміненого саліцилату залежить від pH сечі (при підлужуванні сечі зростає іонізація саліцилатів, погіршується їх реабсорбція та значно збільшується виведення). T1/2 ацетилсаліцилової кислоти становить приблизно 15 хв. T1/2 саліцилату при прийомі в невисоких дозах становить 2-3 години, зі збільшенням дози може зростати до 15-30 годин. У новонароджених елімінація саліцилату значно повільніша, ніж у дорослих.Клінічна фармакологіяНПЗЗ. Антиагрегант.Показання до застосуванняревматизм, ревматоїдний артрит, інфекційно-алергічний міокардит; лихоманка при інфекційно-запальних захворюваннях; больовий синдром слабкої та середньої інтенсивності різного генезу (в т.ч. невралгія, міалгія, біль голови); профілактика тромбозів та емболій; первинна та вторинна профілактика інфаркту міокарда; профілактика порушень мозкового кровообігу за ішемічним типом У клінічній імунології та алергології: у поступово наростаючих дозах для тривалої "аспіринової" десенситизації та формування стійкої толерантності до НПЗЗ у хворих з "аспіриновою" астмою та "аспіриновою тріадою".Протипоказання до застосуванняЕрозивно-виразкові ураження ШКТ у фазі загострення, шлунково-кишкова кровотеча, "аспіринова тріада", наявність в анамнезі вказівок на кропивницю, риніт, спричинені прийомом ацетилсаліцилової кислоти та інших НПЗЗ, гемофілія, геморагічний діатез, гіпопротромбін, дефіцит вітаміну К, печінкова та/або ниркова недостатність, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, синдром Рейє, підвищена чутливість до ацетилсаліцилової кислоти та інших саліцилатів. З обережністю застосовують у пацієнтів із захворюваннями печінки та нирок, при бронхіальній астмі, ерозивно-виразкових ураженнях та кровотечах із ШКТ в анамнезі, при підвищеній кровоточивості або при одночасному проведенні протизгортаючої терапії, декомпенсованої хронічної серцевої недостатності. Ацетилсаліцилова кислота навіть у невеликих дозах зменшує виведення сечової кислоти з організму, що може спричинити гострий напад подагри у схильних пацієнтів. При тривалій терапії та/або застосуванні ацетилсаліцилової кислоти у високих дозах потрібне спостереження лікаря та регулярний контроль рівня гемоглобіну.Вагітність та лактаціяПротипоказана до застосування у І та ІІІ триместрах вагітності. У ІІ триместрі вагітності можливий разовий прийом за суворими показаннями. Має тератогенну дію: при застосуванні в I триместрі призводить до розвитку розщеплення верхнього неба, у III триместрі - викликає гальмування пологової діяльності (інгібування синтезу простагландинів), передчасне закриття артеріальної протоки у плода, гіперплазію легеневих судин та гіпертензію в малому колі кровообігу. Ацетилсаліцилова кислота виділяється з грудним молоком, що підвищує ризик виникнення кровотеч у дитини внаслідок порушення функції тромбоцитів, тому не слід застосовувати ацетилсаліцилову кислоту у матері під час лактації. Протипоказання: дитячий вік (до 15 років – ризик розвитку синдрому Рейє у дітей із гіпертермією на фоні вірусних захворювань).Побічна діяЗ боку травної системи: нудота, блювання, анорексія, біль у епігастрії, діарея; рідко – виникнення ерозивно-виразкових уражень, кровотеч із шлунково-кишкового тракту, порушення функції печінки. З боку ЦНС: при тривалому застосуванні можливі запаморочення, біль голови, оборотні порушення зору, шум у вухах, асептичний менінгіт. З боку системи кровотворення: рідко – тромбоцитопенія, анемія. З боку системи згортання крові: рідко – геморагічний синдром, подовження часу кровотечі. З боку сечовивідної системи: рідко – порушення функції нирок; при тривалому застосуванні – гостра ниркова недостатність, нефротичний синдром. Алергічні реакції: рідко – шкірний висип, набряк Квінке, бронхоспазм, "аспіринова тріада" (поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти та лікарських засобів піразолонового ряду). Інші: в окремих випадках – синдром Рейє; при тривалому застосуванні – посилення симптомів хронічної серцевої недостатності.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні антациди, що містять магнію та/або алюмінію гідроксид, уповільнюють та зменшують всмоктування ацетилсаліцилової кислоти. При одночасному застосуванні блокаторів кальцієвих каналів, засобів, що обмежують надходження кальцію або збільшують виведення з організму кальцію, підвищується ризик розвитку кровотеч. При одночасному застосуванні з ацетилсаліциловою кислотою посилюється дія гепарину та непрямих антикоагулянтів, гіпоглікемічних засобів похідних сульфонілсечовини, інсулінів, метотрексату, фенітоїну, вальпроєвої кислоти. При одночасному застосуванні з кортикостероїдами підвищується ризик ульцерогенної дії та виникнення шлунково-кишкових кровотеч. При одночасному застосуванні знижується ефективність діуретиків (спіронолактону, фуросеміду). При одночасному застосуванні інших НПЗЗ підвищується ризик розвитку побічних ефектів. Ацетилсаліцилова кислота може зменшувати концентрації в плазмі індометацину, піроксикаму. При одночасному застосуванні препаратів золота ацетилсаліцилова кислота може індукувати пошкодження печінки. При одночасному застосуванні знижується ефективність урикозуричних засобів (зокрема пробенециду, сульфінпіразону, бензбромарону). При одночасному застосуванні ацетилсаліцилової кислоти та алендронату натрію можливий розвиток важкого езофагіту. При одночасному застосуванні гризеофульвіну можливе порушення абсорбції ацетилсаліцилової кислоти. Описано випадок спонтанного крововиливу в райдужну оболонку прийому екстракту гінкго білоба на тлі тривалого застосування ацетилсаліцилової кислоти в дозі 325 мг/сут. Вважають, що це може бути обумовлено адитивною інгібуючою дією на агрегацію тромбоцитів. При одночасному застосуванні дипіридамолу можливе збільшення Сmaxсаліцилату в плазмі та AUC. При одночасному застосуванні з ацетилсаліциловою кислотою підвищуються концентрації дигоксину, барбітуратів та солей літію у плазмі крові. При одночасному застосуванні саліцилатів у високих дозах з інгібіторами карбоангідрази можлива інтоксикація саліцилатами. Ацетилсаліцилова кислота в дозах менше 300 мг на добу незначно впливає на ефективність каптоприлу та еналаприлу. При застосуванні ацетилсаліцилової кислоти у високих дозах можливе зменшення ефективності каптоприлу та еналаприлу. При одночасному застосуванні кофеїн підвищує швидкість всмоктування, концентрацію в плазмі та біодоступність ацетилсаліцилової кислоти. При одночасному застосуванні метопролол може підвищувати Сmax саліцилат у плазмі крові. При застосуванні пентазоцину на фоні тривалого прийому ацетилсаліцилової кислоти у високих дозах є ризик розвитку тяжких побічних реакцій з боку нирок. При одночасному застосуванні фенілбутазон зменшує урикозурію, спричинену ацетилсаліциловою кислотою. При одночасному застосуванні етанол може посилювати дію ацетилсаліцилової кислоти на шлунково-кишковому тракті.Спосіб застосування та дозиІндивідуальна. Для дорослих разова доза варіює від 40 мг до 1 г, добова – від 150 мг до 8 г; кратність застосування – 2-6 разів на добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗастосування ацетилсаліцилової кислоти як протизапальний засіб у добовій дозі 5-8 г обмежено у зв'язку з високою ймовірністю розвитку побічних ефектів з боку ШКТ. Перед хірургічним втручанням, для зменшення кровоточивості в ході операції та післяопераційному періоді слід скасувати прийом саліцилатів за 5-7 днів. Під час тривалої терапії необхідно проводити загальний аналіз крові та дослідження калу на приховану кров. Застосування ацетилсаліцилової кислоти у педіатрії протипоказане, оскільки у разі вірусної інфекції у дітей під впливом ацетилсаліцилової кислоти підвищується ризик розвитку синдрому Рейє. Симптомами синдрому Рейє є тривале блювання, гостра енцефалопатія, збільшення печінки. Тривалість лікування (без консультації з лікарем) не повинна перевищувати 7 днів при призначенні як аналгезуючий засіб і більше 3 днів як жарознижувальний. У період лікування пацієнт повинен утримуватись від вживання алкоголю.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: ацетилсаліцилова кислота 75 мг. Допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, целюлоза мікрокристалічна, карбоксиметилкрохмаль натрію. Склад оболонки: ;гіпромелоза, Акрил-Айз (суміш для покриття таблеток): метакрилової кислоти сополімер тип С, тальк, титану діоксид, триетилцитрат, барвник червоний (Понсо 4R), кремнію діоксид колоїдний, натрію гідрокарбонат, натрію лаурилсульфат. 10 шт. - блістери (3) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті кишковорозчинною оболонкою; рожевого кольору, круглі, двоопуклі.Фармакотерапевтична групаНПЗЗ, антиагрегант. В основі механізму дії ацетилсаліцилової кислоти лежить незворотне інгібування ЦОГ-1, в результаті цього настає блокада синтезу тромбоксану А2 і пригнічення агрегації тромбоцитів. Антиагрегантний ефект розвивається навіть після застосування препарату в малих дозах та зберігається протягом 7 діб після одноразового прийому. Завдяки цим властивостям ацетилсаліцилова кислота застосовується для профілактики та лікування інфаркту міокарда, ІХС, ускладнень варикозної хвороби. Ацетилсаліцилова кислота має також протизапальну, аналгетичну, жарознижувальну дію. Таблетки Тромбопол® мають кишковорозчинну оболонку, завдяки якій розчиняються і виділяють активну речовину в більш лужному середовищі дванадцятипалої кишки, зменшуючи подразнюючу дію ацетилсаліцилової кислоти на слизову оболонку шлунка.ФармакокінетикаВсмоктування Абсорбція ацетилсаліцилової кислоти з таблеток, покритих кишковорозчинною оболонкою, починається через 3-4 години від моменту прийому препарату, підтверджуючи, що оболонка ефективно блокує розчинення препарату в шлунку. C max ;в плазмі досягається приблизно через 2-3 год і становить у середньому 12.7 мкг/мл для таблеток 150 мг та 6.72 мкг/мл для таблеток 75 мг. Наявність їжі у шлунково-кишковому тракті уповільнює абсорбцію препарату. AUC становить 56.42 мкг×год/мл для таблеток 75 мг та 108.08 мкг×год/мл для таблеток 150 мг. Розподіл Ацетилсаліцилова кислота швидко і значною мірою проникає у більшість тканин та біологічні рідини організму. Ступінь зв'язування препарату з білками плазми залежить від концентрації; у здорових осіб зменшується одночасно із зменшенням цієї концентрації. Відносний розподіл становить близько 0,15-0,2 л/кг і збільшується одночасно з підвищенням концентрації препарату в сироватці крові. На відміну від інших саліцилатів, при багаторазовому прийомі препарату негідролізована ацетилсаліцилова кислота не накопичується у сироватці крові. Метаболізм Ацетилсаліцилова кислота частково метаболізується під час абсорбції. Цей процес відбувається під впливом ферментів, головним чином, у печінці з утворенням таких метаболітів, як фенілсаліцилат, глюкуроніду саліцилат та саліцилурової кислоти, що виявляються у багатьох тканинах та сечі. Виведення T1/2; ацетилсаліцилової кислоти з плазми крові становить близько 15-20 хв. Тільки 1% прийнятої внутрішньо дози ацетилсаліцилової кислоти виводиться нирками у вигляді негідролізованої ацетилсаліцилової кислоти, решта виводиться у вигляді саліцилатів та їх метаболітів. У пацієнтів із нормальною функцією нирок 80-100% разової дози препарату виводиться нирками протягом 24-72 годин. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках При нирковій недостатності, при вагітності та у новонароджених саліцилати можуть витісняти білірубін із зв'язку з альбуміном та сприяти розвитку білірубінової енцефалопатії. У жінок процес метаболізму проходить повільніше (менша активність ферментів у сироватці).Клінічна фармакологіяНПЗЗ. Антиагрегант.Показання до застосуванняПрофілактика гострого інфаркту міокарда за наявності факторів ризику (наприклад, цукровий діабет, гіперліпідемія, артеріальна гіпертензія, ожиріння, куріння, літній вік) та повторного інфаркту міокарда; нестабільна стенокардія; профілактика інсульту (в т.ч. у пацієнтів з тимчасовим порушенням мозкового кровообігу); профілактика минущого порушення мозкового кровообігу; профілактика тромбоемболії після операцій та інвазивних втручань на судинах (наприклад, аортокоронарне шунтування, ендартеректомія сонних артерій, артеріовенозна шунтування, ангіопластика сонних артерій); профілактика тромбозу глибоких вен та тромбоемболії легеневої артерії та її гілок (у т.ч. при тривалій іммобілізації внаслідок великого хірургічного втручання).Протипоказання до застосуванняЕрозивно-виразкові ураження ШКТ у фазі загострення; шлунково-кишкова кровотеча; геморагічний діатез; бронхіальна астма, індукована прийомом саліцилатів та НПЗЗ; поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти; поєднане застосування з метотрексатом у дозі 15 мг на тиждень та більше; І та ІІІ триместри вагітності; період лактації (грудного вигодовування); вік до 18 років; - підвищена чутливість до компонентів препарату; підвищена чутливість до інших НПЗЗ. З обережністю; слід застосовувати препарат при подагрі, гіперурикемії, виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки або шлунково-кишкових кровотечах (в анамнезі), нирковій/печінковій недостатності, бронхіальній астмі, хронічних захворюваннях органів дихання, сінної ліхорадці, при одночасному прийомі метотрексату в дозі менше 15 мг/тиж., супутньої терапії антикоагулянтами, у ІІ триместрі вагітності.Вагітність та лактаціяПротипоказано застосування препарату Тромбопол® у I та III триместрах вагітності та в період лактації. Застосування саліцилатів у І триместрі вагітності призводить до розвитку розщеплення верхнього неба, вад серця; у III триместрі викликає гальмування родової діяльності, передчасне закриття артеріальної протоки у плода, підвищену кровоточивість у матері та плода, а призначення безпосередньо перед пологами може спричинити внутрішньочерепні крововиливи, особливо у недоношених дітей. У II триместрі вагітності саліцилати можна призначати лише після суворої оцінки очікуваної користі терапії для матері та потенційного ризику для плода. Саліцилати та їх метаболіти у невеликих кількостях виділяються із грудним молоком. Випадковий прийом саліцилатів у період лактації не супроводжується розвитком побічних реакцій у дитини та не вимагає припинення грудного вигодовування. Однак при тривалому застосуванні препарату або призначенні його у високій дозі грудне вигодовування слід негайно припинити. Застосування у дітей Протипоказання: вік до 18 років.Побічна діяЗ боку травної системи: ; нудота, печія, блювання, больові відчуття в області живота, діарея, виразки слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки, в т.ч. перфоративні, шлунково-кишкові кровотечі; підвищення активності печінкових ферментів. З боку дихальної системи: ; бронхоспазм. З боку ЦНС: запаморочення, шум у вухах. З боку системи кровотворення: підвищена кровоточивість; рідко – анемія. Алергічні реакції: ; кропив'янка, набряк Квінке.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні ацетилсаліцилова кислота посилює дію метотрексату за рахунок зниження ниркового кліренсу та витіснення його із зв'язку з білками; гепарину та непрямих антикоагулянтів за рахунок порушення функції тромбоцитів та витіснення непрямих антикоагулянтів із зв'язку з білками; тромболітичних препаратів та інгібіторів агрегації тромбоцитів (тиклопідину); дигоксину, внаслідок зниження його ниркової екскреції; гіпоглікемічних засобів (інсуліну та похідних сульфонілсечовини) за рахунок гіпоглікемічних властивостей самої ацетилсаліцилової кислоти у високих дозах та витіснення похідних сульфонілсечовини у зв'язку з білками; вальпроєвої кислоти за рахунок витіснення її зв'язку з білками; НПЗЗ; сульфаніламідів (в т.ч. ко-тримоксазолу); барбітуратів; солей літію. Адитивний ефект спостерігається при одночасному прийомі ацетилсаліцилової кислоти з алкоголем. Ацетилсаліцилова кислота зменшує дію протиподагричних препаратів, що підвищують виведення сечової кислоти (пробенецид, сульфінпіразон, бензбромарон) внаслідок конкурентної тубулярної елімінації сечової кислоти; антигіпертензивних засобів, включаючи інгібітори АПФ; антагоністів альдостерону (наприклад, спіронолактону); "петлевих" діуретиків (наприклад, фуросеміду). Підсилюючи елімінацію саліцилатів, кортикостероїди для системного застосування послаблюють їхню дію.Спосіб застосування та дозиПрепарат призначений для тривалого застосування. Тривалість терапії визначається лікарем. Таблетки приймають внутрішньо, незалежно від їди, не розжовуючи, запиваючи невеликою кількістю води. З метою профілактики при підозрі на гострий інфаркт міокарда призначають 75 мг на добу або 150 мг на добу. З метою профілактики вперше виниклого гострого інфаркту міокарда за наявності факторів ризику призначають 75 мг на добу або 150 мг на добу. З метою; профілактики повторного інфаркту міокарда, при нестабільній стенокардії, з метою профілактики інсульту та минущого порушення мозкового кровообігу, профілактики тромбоемболічних ускладнень після хірургічних операцій або інвазивних досліджень; призначають 75 мг на добу або 150 мг/. З метою профілактики тромбозу глибоких вен і тромбоемболії легеневої артерії та її гілок призначають 75 мг на добу або 150 мг на добу.ПередозуванняСимптоми: перші симптоми - нудота, блювання, шум у вухах і прискорене дихання. Можливі також втрата слуху, розлад зору, головний біль, рухове збудження, сонливість, судоми, гіпертермія. При тяжкій інтоксикації можливий розвиток порушення кислотно-лужного та водно-електролітного балансу (метаболічний ацидоз та зневоднення). Симптоми інтоксикації легкої та середньої тяжкості розвиваються після застосування ацетилсаліцилової кислоти у дозі 150-300 мг/кг. Симптоми тяжкого передозування розвиваються при дозі 300-500 мг/кг. Потенційно смертельна доза ацетилсаліцилової кислоти становить понад 500 мг/кг. Лікування: викликати блювання і промити шлунок (з метою зменшення абсорбції препарату). Такі дії дають ефект протягом 3-4 годин після прийому препарату, а у разі прийому у надмірній дозі – до 10 год. Для зменшення абсорбції ацетилсаліцилової кислоти необхідно прийняти активоване вугілля у вигляді водної суспензії (доза для дорослих – 50-100 г, для дітей – 30-60 г); необхідно уважно спостерігати за порушенням водно-електролітного балансу та заповнювати його. З метою прискорення виведення ацетилсаліцилової кислоти нирками та при лікуванні ацидозу необхідно внутрішньовенно ввести натрію бікарбонат. Необхідно підтримувати рН у межах 7.0-7.5. При дуже тяжкій інтоксикації необхідно провести гемодіаліз або перитонеальний діаліз. У зв'язку з можливістю розвитку дихального ацидозу забороняється приймати препарати, що пригнічують ЦНС, наприклад, барбітурати. Пацієнтам з порушенням дихання необхідно забезпечити прохідність дихальних шляхів та доступ кисню. У разі потреби виконати інтратрахеальну інтубацію та забезпечити проведення ШВЛ. Специфічний антидот відсутній.Запобіжні заходи та особливі вказівкиАцетилсаліцилова кислота може провокувати бронхоспазм, а також викликати напади бронхіальної астми та інші реакції підвищеної чутливості. Факторами ризику є наявність бронхіальної астми в анамнезі, сінної лихоманки, поліпозу носа, хронічних захворювань дихальної системи, а також алергічних реакцій на інші препарати (наприклад, реакція шкіри, свербіж, кропив'янка). Ацетилсаліцилова кислота може викликати кровотечі різного ступеня тяжкості під час та після хірургічних втручань. Прийом препарату необхідно припинити за 5-7 днів до передбачуваної операції. Поєднання ацетилсаліцилової кислоти з антикоагулянтами, тромболітичними препаратами та інгібіторами агрегації тромбоцитів супроводжується підвищеним ризиком розвитку кровотеч. Ацетилсаліцилова кислота в низьких дозах може спровокувати розвиток подагри у схильних осіб (мають знижену екскрецію сечової кислоти). Поєднання ацетилсаліцилової кислоти з метотрексатом супроводжується підвищеною частотою розвитку побічних ефектів з боку органів кровотворення. Ацетилсаліцилова кислота у високих дозах має гіпоглікемічний ефект, що необхідно мати на увазі при призначенні її пацієнтам з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби. Слід мати на увазі, що при поєднаному призначенні глюкокортикоїдів і саліцилатів відбувається зменшення концентрації саліцилатів у крові, а після відміни глюкокортикостероїдів можливе передозування саліцилатів. Не рекомендується поєднання препарату Тромбопол® з ібупрофеном, т.к. останній зменшує ефективність ацетилсаліцилової кислоти. Перевищення дози ацетилсаліцилової кислоти пов'язане із ризиком шлунково-кишкової кровотечі. При поєднанні ацетилсаліцилової кислоти з етанолом підвищений ризик пошкодження слизової оболонки ШКТ та подовження часу кровотечі. Передозування особливо небезпечне у людей похилого віку. Пацієнтам у віці старше 65 років через погіршення функції нирок та частішого виникнення побічних реакцій з боку травної системи Тромбопол® слід призначати в менших дозах. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Даних про негативний вплив препарату Тромбопол® на здатність до керування автотранспортом або до роботи з механізмами немає.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: клопідогрел гідросульфат 97,875 мг, у перерахунку на клопідогрел 75,000 мг; допоміжні речовини: лактоза, безводна 108,125 мг, целюлоза мікрокристалічна 30,00 мг, крохмаль прежелатинізований 12,00 мг, макрогол 6000 8,00 мг, рицинова олія, гідрогенізована 4,00 мг; оболонка: гіпромелоза 6ср 5,60 мг, титану діоксид (Е171) 1,46 мг, тальк 0,50 мг, барвник заліза оксид червоний (Е 172) 0,04 мг, пропіленгліколь 0,40 мг. По 7 або 10 таблеток у контурну коміркову упаковку (блістер) із комбінованого матеріалу. OPA/AL/PVC (поліамід/ фольга алюмінієва /полівінілхлорид) та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 2, 4, 8 або 12 контурних упаковок (блістерів) по 7 таблеток разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону. По 3 або 9 контурних упаковок (блістерів) по 10 таблеток разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі, злегка двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору. *Вигляд на поперечному розрізі: біла або майже біла шорстка маса з плівковою оболонкою рожевого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтиагрегантний засіб.ФармакокінетикаВсмоктування Після одноразового та повторного прийому внутрішньо у дозі 75 мг на добу клопідогрел швидко всмоктується. Середні значення максимальної концентрації (Сmах) незміненого клопідогрелу в плазмі крові (2,2-2,5 нг/мл після прийому внутрішньо разової дози 75 мг) досягаються приблизно через 45 хвилин. За даними вивчення екскреції нирками метаболітів клопідогрелу ступінь всмоктування становить приблизно 50%. Розподіл Клопідогрел і його основний циркулюючий у плазмі неактивний метаболіт оборотно зв'язуються з білками плазми крові людини в умовах in vitro (98% і 94% відповідно). Цей зв'язок ненасичений у широкому діапазоні концентрацій. Метаболізм Клопідогрел активно метаболізується у печінці. В умовах in vitro та in vivo клопідогрел метаболізується двома шляхами: перший – опосередковується естеразами та призводить до гідролізу з утворенням неактивного метаболіту – похідного карбоксильної кислоти (85% від циркулюючих метаболітів), а інший – каталізується різними ізоферментами цитохрому Р45. Спочатку клопідогрел перетворюється до проміжного метаболіту - 2-оксо-клопідогрелу. Подальший метаболізм 2-оксо-клопідогрелу призводить до утворення активного метаболіту клопідогрелу – тіолового похідного клопідогрелу. В умовах in vitro цей шлях опосередковується ізоферментами CYP3A4, CYP2C19, CYP1A2 та CYP2B6. Активний тіоловий метаболіт клопідогрелу, виділений в умовах in vitro, швидко та незворотно взаємодіє з рецепторами тромбоцитів, блокуючи їх агрегацію. Стах активного метаболіту в плазмі крові після прийому навантажувальної дози (300 мг) клопідогрелу вдвічі перевищує Смах після 4-х денного застосування клопідогрелу в підтримуючій дозі (75 мг на добу). Стах у плазмі крові досягається приблизно через 30-60 хвилин після прийому препарату. Виведення Після прийому внутрішньо 14С-міченого клопідогрелу приблизно 50% загальної радіоактивності виводиться нирками і приблизно 46% - кишечником протягом 120 годин після дозування. Після одноразового прийому внутрішньо клопідогрелу в дозі 75 мг період напіввиведення (Т1/2) становить приблизно 6 год. Т1/2 основного циркулюючого в плазмі крові неактивного метаболіту після одноразового та повторного застосування становить 8 год. Фармакогенетика Ізофермент CYP2C19 бере участь в освіті як активного метаболіту, так і проміжного метаболіту - 2-оксо-клопідогрелу. Фармакокінетика та антиагрегантна дія активного метаболіту клопідогрелу, а також результати оцінки агрегації тромбоцитів в умовах ex vivo відрізняються залежно від генотипу ізоферменту CYP2C19. Алель гена ізоферменту CYP2C19*1 відповідає повністю функціональному метаболізму, тоді як алелі генів ізоферментів CYP2C19*2 та CYP2C19*3 є нефункціональними. Алелі генів ізоферментів CYP2C19*2 та CYP2C19*3 є причиною зниження метаболізму у більшості представників європеоїдної (85%) та монголоїдної (99%) рас. Інші алелі, пов'язані з відсутністю або зниженням метаболізму, зустрічаються рідше і включають, але не обмежуються алелями генів ізоферментів CYP2C19*4, *5, *6, *7 та *8. Пацієнти з низькою активністю ізоферменту CYP2C19 повинні мати дві зазначені вище алелі гена з втратою функції. За даними опублікованих досліджень частота генотипів з низькою активністю ізоферменту CYP2C19, що супроводжуються зниженням метаболізму, становить приблизно 2% у представників європеоїдної раси, 4% - у осіб негроїдної раси та 14% - у осіб монголоїдної раси. Існують випробування, що дозволяють визначити генотип ізоферменту CYP2C19. За даними дослідження та мета-аналізу, в які включали людей з дуже високою, високою, проміжною та низькою активністю ізоферменту CYP2C19, достовірна різниця експозиції активного метаболіту та середнього ступеня інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів у добровольців з дуже високою, високою та проміжною активністю. CYP2C19 була відсутня.У добровольців із низькою активністю цього ізоферменту експозиція активного метаболіту знизилася порівняно з такою у добровольців із високою активністю ізоферменту CYP2C19. При застосуванні клопідогрелу в дозах 600 мг навантажувальна доза/150 мг підтримуюча доза (600 мг/150 мг) у пацієнтів з низьким метаболізмом експозиція активного метаболіту була вищою, ніж при застосуванні схеми лікування 300 мг/75 мг. Крім того, ступінь інгібування агрегації тромбоцитів була подібною до такої в групах пацієнтів з високою активністю ізоферменту CYP2C19, які отримували клопідогрел за схемою 300 мг/75 мг. Однак схема дозування клопідогрелу у групі пацієнтів з низькою активністю ізоферменту CYP2C19 не визначена у дослідженнях, що передбачали вивчення клінічних результатів. Проведені досі клінічні дослідження мали недостатній обсяг вибірки для виявлення відмінностей у клінічному результаті у пацієнтів з низькою активністю ізоферменту CYP2C19. Фармакокінетика спеціальних груп пацієнтів Фармакокінетика активного метаболіту клопідогрелу в спеціальних групах пацієнтів (пацієнти похилого віку, діти, пацієнти з порушенням функції нирок та печінки) не вивчена. Пацієнти похилого віку У добровольців похилого віку (старше 75 років) порівняно з молодими добровольцями відмінностей за показниками агрегації тромбоцитів та часу кровотечі не виявили. Корекції дози у пацієнтів похилого віку не потрібні. Порушення функції нирок Після повторного застосування клопідогрелу в дозі 75 мг на добу у пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок (КК 5-15 мл/хв) рівень інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів нижчий на 25%, ніж у здорових добровольців. Однак ступінь подовження часу кровотечі була подібною до здорових добровольців, які отримували клопідогрел у дозі 75 мг на добу. Порушення функції печінки Після застосування клопідогрелу в дозі 75 мг на добу протягом 10 днів у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки ступінь інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів та середній показник подовження часу кровотечі були порівняні зі здоровими добровольцями. Етнічні особливості Поширеність алелей генів ізоферменту CYP2C19, що асоціюються з проміжним або зниженим метаболізмом, відрізняється у представників різних расових/етнічних груп. Є обмежені літературні дані, що дозволяють оцінити значення генотипування ізоферменту CYP2C19 на клінічні наслідки для пацієнтів монголоїдної раси.ФармакодинамікаКлопідогрел – це проліки, один з активних метаболітів якого є інгібітором агрегації тромбоцитів. Активний метаболіт клопідогрелу селективно інгібує зв'язування аденозин дифосфату (АДФ) з P2YI2 рецепторами тромбоцитів та подальшу АДФ-опосередковану активацію глікопротеїнового GPIIb/IIIа комплексу, що призводить до інгібування агрегації тромбоцитів. Пригнічення агрегації тромбоцитів є необоротним і продовжується протягом усього життєвого циклу клітин (приблизно 7-10 днів), тому швидкість відновлення нормальної функції тромбоцитів відповідає швидкості їхнього оновлення. Агрегація тромбоцитів, індукована іншими агоністами, крім АДФ, також пригнічується внаслідок блокади посиленої активації тромбоцитів під дією АДФ. Активний метаболіт утворюється під дією ізоферментів CYP450, деякі з яких можуть відрізнятися поліморфізмом або можуть інгібуватися під дією інших лікарських засобів, тому адекватне пригнічення агрегації тромбоцитів відзначається не у всіх пацієнтів. При лікуванні клопідогрелом у дозі 75 мг на добу з першого дня терапії відзначається значне пригнічення АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів, яке поступово збільшується протягом 3-7 днів і потім виходить на постійний рівень (при досягненні рівноважного стану). У рівноважному стані ступінь пригнічення агрегації тромбоцитів при застосуванні клопідогрелу в дозі 75 мг на добу, в середньому, становила від 40% до 60%. Після припинення прийому клопідогрелу агрегація тромбоцитів та час кровотечі поступово поверталися до вихідних значень, у середньому, протягом 5 днів. Клопідогрел дозволяє запобігти розвитку атеротромботичних ускладнень у пацієнтів з атеросклеротичним ураженням судин будь-якої локалізації, особливо з ураженням церебральних, коронарних або периферичних артерій.Показання до застосуванняПрофілактика атеротромботичних ускладнень: у дорослих пацієнтів з інфарктом міокарда (давністю від декількох днів до 35 днів), з ішемічним інсультом (давністю від 7 днів до 6 місяців) або з діагностованою оклюзійною хворобою периферичних артерій; у дорослих пацієнтів з гострим коронарним синдромом: без підйому сегмента ST (нестабільна стенокардія або інфаркт міокарда без зубця Q), включаючи пацієнтів, яким проведено стентування при черезшкірному коронарному втручанні, у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою; з підйомом сегмента ST (гострий інфаркт міокарда) при медикаментозному лікуванні та можливості проведення тромболітичної терапії, у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою. Профілактика атеротромботичних та тромбоемболічних ускладнень, включаючи інсульт, при фібриляції передсердь (миготливої аритмії) Дорослі пацієнти з фібриляцією передсердь (миготливою аритмією), які мають, як мінімум, один фактор ризику судинних ускладнень, не можуть приймати непрямі антикоагулянти та мають низький ризик розвитку кровотеч (у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до клопідогрелу або будь-яких допоміжних речовин, що входять до складу препарату; тяжке порушення функції печінки; гостра кровотеча, наприклад кровотеча з виразки або внутрішньочерепний крововилив; дефіцит лактази, непереносимість лактози, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції; вагітність та період грудного вигодовування; діти до 18 років (безпека та ефективність не встановлені). З обережністю: Помірні порушення функції печінки зі схильністю до кровотечі (обмежений досвід застосування); порушення функції нирок (обмежений досвід застосування); патологічні стани, що підвищують ризик розвитку кровотечі (зокрема травма, хірургічні втручання); захворювання, при яких є схильність до розвитку кровотеч (особливо шлунково-кишкових та внутрішньоочних); одночасне застосування з нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП), включаючи інгібітори циклооксигенази – 2 (ЦОГ-2); одночасне застосування варфарину, гепарину або інгібіторів глікопротеїну IIb/IIIa; пацієнти з низькою активністю ізоферменту CYP2C19 (при застосуванні клопідогрелу в рекомендованих дозах утворюється менше активного метаболіту клопідогрелу і слабше виражена його антиагрегантна дія; тому при застосуванні клопідогрелу в рекомендованих дозах при гострому коронарному синдромі , ніж у пацієнтів із нормальною активністю ізоферменту CYP2C19); гіперчутливість до інших тієнопіридінів (наприклад, тиклопідин, прасугрель).Вагітність та лактаціяОскільки клінічних даних про застосування клопідогрелу під час вагітності відсутні, препарат не рекомендується застосовувати при вагітності. Дослідження на тваринах не виявили прямого або непрямого несприятливого впливу на вагітність, розвиток ембріона/плода, перебіг пологів або постнатальний розвиток. У дослідженнях на тваринах було доведено, що клопідогрел та/або його метаболіти екскретуються у грудне молоко. Тому, при необхідності терапії клопідогрелом рекомендується припинити грудне вигодовування.Побічна діяБезпека клопідогрелу була досліджена у пацієнтів, які отримували терапію клопідогрелом протягом 1 року або більше. Безпека застосування клопідогрелу в дозі 75 мг на добу була порівнянна з такою при застосуванні ацетилсаліцилової кислоти в дозі 325 мг на добу незалежно від віку, статі та расової приналежності. Нижче наведено небажані реакції, що спостерігалися в клінічних дослідженнях. Крім того, вказані спонтанні повідомлення про небажані реакції. У клінічних дослідженнях та постмаркетинговому спостереженні клопідогрелу найчастіше повідомлялося про розвиток кровотеч, головним чином, протягом першого місяця терапії. Класифікація частоти розвитку побічних ефектів Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто ≥1/10; часто від ≥1/100 до 1/10000 до Порушення з боку крові та лімфатичної системи: нечасто: тромбоцитопенія, лейкопенія, еозинофілія; рідко: нейтропенія, включаючи випадки тяжкої нейтропенії; дуже рідко: тромботична тромбоцитопенічна пурпура, апластична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, тяжка тромбоцитопенія, гранулоцитопенія, анемія. Порушення з боку імунної системи: дуже рідко: сироваткова хвороба, анафілактоїдні реакції; частота невідома: перехресно-реактивна гіперчутливість на тієнопіридини (наприклад, тиклопідин, прасугрел). Порушення психіки: дуже рідко: сплутаність свідомості, галюцинації. Порушення з боку нервової системи: нечасто: внутрішньочерепний крововилив (було повідомлено про декілька випадків з летальним результатом), головний біль, запаморочення та парестезія; дуже рідко: порушення смакового сприйняття. Порушення з боку органу зору: нечасто: крововилив в очне яблуко (у кон'юнктиву, тканини та сітківку ока). Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: рідко: вертиго. Порушення з боку судин часто: гематома; дуже рідко: серйозна кровотеча з операційної рани, васкуліт, зниження артеріального тиску. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто: носова кровотеча; дуже рідко: кровотеча з дихальних шляхів (кровохаркання, легенева кровотеча), бронхоспазм, інтерстиціальний пневмоніт. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто: шлунково-кишкова кровотеча, діарея, біль у животі, диспепсія; нечасто: виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, гастрит, блювання, нудота, запор, здуття живота; рідко: заочеревинний крововилив; дуже рідко: шлунково-кишковий та заочеревинний крововилив з летальним результатом, панкреатит, коліт (у тому числі виразковий коліт або лімфоцитарний коліт), стоматит. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко: гепатит, гостра печінкова недостатність, відхилення від норми показників функції печінки. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто: підшкірні синці; нечасто: шкірний висип, свербіж шкіри, пурпура (підшкірні крововиливи); дуже рідко: бульозний дерматит (токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема), ангіоневротичний набряк, еритематозний висип, кропив'янка, екзема та плоский лишай; частота невідома: лікарсько-індукований синдром гіперчутливості, лікарський висип з еозинофілією та системними симптомами (DRESS-синдром). Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: дуже рідко: крововилив у м'язи та суглоби (гемартроз), артралгія, артрит, міалгія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто: гематурія; дуже рідко: гломерулонефрит, збільшення концентрації креатиніну у сироватці крові. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто: кровотеча з місця пунктування судин; дуже рідко: пропасниця. Лабораторні та інструментальні дані: часто: подовження часу кровотечі, зменшення кількості нейтрофілів, зменшення кількості тромбоцитів.Взаємодія з лікарськими засобамиАнтикоагулянти для прийому внутрішньо: одночасний прийом клопідогрелу та антикоагулянтів для прийому внутрішньо може збільшити інтенсивність кровотеч, у зв'язку з чим застосування цієї комбінації не рекомендується. Застосування клопідогрелу в дозі 75 мг на добу не змінює фармакокінетику варфарину (субстрату ізоферменту CYP2C9) або міжнародне нормалізоване відношення (МНО) у пацієнтів, які тривалий час отримують лікування варфарином. Однак одночасне застосування з варфарином збільшує ризик розвитку кровотечі у зв'язку з його незалежним додатковим впливом на згортання крові. Тому слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні варфарину та клопідогрелу. Інгібітори глікопротеїну IIb/IIIа: одночасне застосування клопідогрелу та інгібіторів глікопротеїну IIb/IIIа потребує обережності у пацієнтів з підвищеним ризиком кровотеч (при травмах, хірургічних втручаннях або інших патологічних станах) (див. розділ "Особливі вказівки"). Ацетилсаліцилова кислота: ацетилсаліцилова кислота не впливає на спричинене клопідогрелом інгібування агрегації тромбоцитів, індуковане АДФ, але клопідогрел потенціює дію ацетилсаліцилової кислоти на колаген-індуковану агрегацію. Тим не менш, одночасний прийом 500 мг ацетилсаліцилової кислоти двічі на добу протягом одного дня суттєво не подовжує часу кровотечі, що викликається прийомом клопідогрелу. Фармакодинамічна взаємодія між клопідогрелом та ацетилсаліциловою кислотою, можливо, і призводить до підвищення ризику кровотеч. Враховуючи це, слід дотримуватися обережності при одночасному прийомі цих препаратів, хоча у клінічних дослідженнях пацієнти приймали комбіновану терапію клопідогрелом та ацетилсаліцилової кислотою протягом одного року. Гепарин: за даними клінічного дослідження у здорових осіб при прийомі клопідогрелу не потрібно зміни дози гепарину, а також не змінювалася антикоагулянтна дія гепарину. Одночасне застосування гепарину не впливало на пригнічення агрегації тромбоцитів клопідогрелом. Можлива фармакодинамічна взаємодія між клопідогрелом та гепарином, що призводить до збільшення ризику розвитку кровотечі. Тому одночасне застосування цих препаратів потребує обережності. Тромболітики: безпека одночасного застосування клопідогрелу, фібринспецифічних або фібриннеспецифічних тромболітиків та гепарину оцінювалася у пацієнтів із гострим інфарктом міокарда. Частота розвитку клінічно значущих кровотеч виявилася порівнянна з такою частотою при одночасному застосуванні тромболитиков, гепарину з ацетилсаліциловою кислотою. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП): за даними клінічного дослідження за участю здорових добровольців одночасне застосування клопідогрелу та напроксену збільшувало приховані шлунково-кишкові кровотечі. Тим не менш, через відсутність досліджень щодо взаємодії з іншими нестероїдними протизапальними засобами в даний час, не відомо чи підвищується ризик розвитку шлунково-кишкових кровотеч при застосуванні разом з іншими нестероїдними протизапальними засобами. Тому одночасну терапію НПЗЗ, включаючи інгібітори ЦОГ-2, та клопідогрелу слід проводити з обережністю (див. розділ "Особливі вказівки"). Інгібітори ізоферменту CYP2C19: клопідогрел метаболізується до утворення свого активного метаболіту частково під дією ізоферменту CYP2C19. Тому препарати, що інгібують цей ізофермент, можуть спричинити зниження концентрації активного метаболіту клопідогрелу. Клінічне значення цієї взаємодії невідоме. Слід уникати одночасного застосування із потужними або помірними інгібіторами ізоферменту CYP2C19. До інгібіторів ізоферменту CYP2C19 відносяться: омепразол та езомепразол, флувоксамін, флуоксетин, моклобемід, вориконазол, флуконазол, тиклопідин, ципрофлоксацин, циметидин, карбамазепін, окскарбазепін та хлорамфен. Інгібітори протонної помпи: застосування омепразолу в дозі 80 мг один раз на добу одночасно з клопідогрелом або з 12-годинною перервою між прийомом двох препаратів зменшило значення системної експозиції (AUC) активного метаболіту клопідогрелу на 45% (після прийому навантажувальної дози клопі0) (Після прийому підтримуючої дози клопідогрелу). Зменшення AUC активного метаболіту клопідогрелу пов'язане зі зниженням ступеня інгібування агрегації тромбоцитів (39% – після прийому навантажувальної дози клопідогрелу та 21% – після прийому підтримуючої дози клопідогрелу). Передбачається аналогічна взаємодія клопідогрелу з езомепразолом.У спостережних та клінічних дослідженнях зареєстровані суперечливі дані про клінічні прояви з боку серцево-судинної системи щодо даної фармакокінетичної/фармакодинамічної взаємодії. Слід уникати одночасного застосування з омепразолом або езомепразолом. До інгібіторів протонної помпи з мінімальною інгібуючою дією на ізофермент CYP2C19 відносяться: пантопразол та лансопразол. При одночасному застосуванні пантопразолу в дозі 80 мг один раз на добу спостерігалося зниження концентрації активного метаболіту клопідогрелу в плазмі крові на 20% (після прийому навантажувальної дози клопідогрелу) та на 14% (після прийому підтримуючої дози клопідогрелу). Це супроводжувалося зменшенням ступеня інгібування агрегації тромбоцитів у середньому на 15% та 11% відповідно. Тому одночасне застосування клопідогрелу з пантопразолом можливе. Інші лікарські препарати При вивченні фармакодинамічної та фармакокінетичної взаємодії клопідогрелу та інших лікарських препаратів виявлено наступне: при одночасному застосуванні клопідогрелу з атенололом та/або ніфедипіном, клінічно значущої фармакодинамічної взаємодії не виявлено; фармакодинамічна активність клопідогрелу суттєво не змінювалася при одночасному застосуванні з фенобарбіталом, циметидином або естрогенами; фармакокінетика дигоксину або теофіліну не змінювалася; антацидні засоби не впливають на рівень всмоктування клопідогрелу; фенітоїн та толбутамід можуть безпечно застосовуватися одночасно з клопідогрелом. Малоймовірно, що клопідогрел може впливати на метаболізм інших лікарських препаратів, таких як фенітоїн і толбутамід, а також нестероїдні протизапальні засоби, які метаболізуються під дією ізоферменту CYP2C9; діуретики, бета-адреноблокатори, інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), блокатори "повільних" кальцієвих каналів, гіполіпідемічні засоби, коронарні вазодилататори, гіпоглікемічні засоби (в т. ч. інсулін), протиепілептичні засоби, значних небажаних взаємодій.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди, один раз на добу. Дорослі та пацієнти похилого віку з нормальною активністю ізоферменту CYP2C19 Інфаркт міокарда, ішемічний інсульт або діагностована оклюзійна хвороба периферичних артерій. Препарат Зілт приймається в дозі 75 мг (1 таблетка) один раз на добу. Гострий коронарний синдром без підйому сегмента ST (нестабільна стенокардія чи інфаркт міокарда без зубця Q) Лікування препаратом Зілт® має бути розпочато з одноразового прийому навантажувальної дози (300 мг), а потім продовжено прийомом дози 75 мг один раз на добу (у поєднанні з ацетилсаліциловою кислотою у дозах 75-325 мг на добу). Оскільки застосування більш високих доз ацетилсаліцилової кислоти пов'язане з великим ризиком кровотеч, доза ацетилсаліцилової кислоти, що рекомендується, не повинна перевищувати 100 мг. Максимальний сприятливий ефект спостерігається до 3 місяця лікування. Оптимальної тривалості лікування при цьому показанні офіційно не визначено. Результати клінічних досліджень підтверджують доцільність прийому клопідогрелу до 12 місяців після розвитку гострого коронарного синдрому без підйому сегмента ST. Гострий коронарний синдром з підйомом сегмента ST (гострий інфаркт міокарда) при медикаментозному лікуванні та можливості проведення тромболітичної терапії у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою. Препарат Зілт® слід приймати у дозі 75 мг (1 таблетка) один раз на добу, починаючи з навантажувальної дози, у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою у поєднанні або без тромболітиків. Для пацієнтів віком понад 75 років лікування препаратом Зілт® повинно здійснюватися без використання навантажувальної дози. Комбіновану терапію починають якомога раніше після появи симптомів і продовжують протягом принаймні 4-х тижнів. Ефективність комбінованої терапії клопідогрелом та ацетилсаліцилової кислоти тривалістю понад 4 тижні у таких пацієнтів не вивчалася. Фібриляція передсердь (миготлива аритмія) Препарат Зілт призначають у дозі 75 мг один раз на добу. У комбінації з клопідогрелом слід розпочати терапію і потім продовжити прийом ацетилсаліцилової кислоти в дозі 75-100 мг на добу. Якщо пацієнт пропустив прийом чергової дози: якщо пройшло менше 12 годин після пропуску прийому чергової дози, слід негайно прийняти пропущену дозу препарату Зілт®, а потім наступну дозу приймати у звичайний час; якщо пройшло більше 12 годин після пропуску прийому чергової дози, слід прийняти наступну дозу у звичайний час; при цьому не слід подвоювати дозу. Дорослі та пацієнти похилого віку з генетично обумовленою зниженою активністю ізоферменту CYP2C19 Низька активність ізоферменту CYP2C19 асоціюється із зменшенням антиагрегантної дії клопідогрелу. Застосування препарату Зілт у більш високих дозах (навантажувальна доза 600 мг, потім 150 мг один раз на добу) у пацієнтів з низькою активністю ізоферменту CYP2C19 призводить до посилення антиагрегантної дії клопідогрелу. Однак у клінічних дослідженнях з вивчення клінічних результатів не встановлено оптимального режиму дозування клопідогрелу у пацієнтів зі зниженим метаболізмом унаслідок генетично обумовленої низької активності ізоферменту CYP2C19. Особливі групи пацієнтів Пацієнти похилого віку У добровольців похилого віку (старше 75 років) порівняно з молодими добровольцями відмінностей за показниками агрегації тромбоцитів та часу кровотечі не виявили. Корекції дози у пацієнтів похилого віку не потрібні. Порушення функції нирок Після повторного застосування клопідогрелу в дозі 75 мг на добу у пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок (КК 5-15 мл/хв) рівень інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів нижчий на 25%, ніж у здорових добровольців. Однак ступінь подовження часу кровотечі була подібною до здорових добровольців, які отримували клопідогрел у дозі 75 мг на добу. Переносимість препарату у всіх пацієнтів була хорошою. Порушення функції печінки Після застосування клопідогрелу в дозі 75 мг на добу протягом 10 днів у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки ступінь інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів та середній показник подовження часу кровотечі були порівняні зі здоровими добровольцями. Етнічні особливості Поширеність алелей генів ізоферменту CYP2C19, що асоціюються з проміжним або зниженим метаболізмом, відрізняється у представників різних расових/етнічних груп. Є обмежені літературні дані, що дозволяють оцінити значення генотипування ізоферменту CYP2C19 на клінічні наслідки для пацієнтів монголоїдної раси. Гендерні ефекти При порівнянні фармакодинамічних властивостей клопідогрелу у чоловіків та жінок, у жінок спостерігалося менше інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів, але відмінностей у подовженні часу кровотечі не було. При порівнянні клопідогрелу з ацетилсаліцилової кислотою у пацієнтів з ризиком розвитку ішемічних ускладнень частота клінічних результатів, інших побічних дій та відхилень від норми клініко-лабораторних показників була однаковою як у чоловіків, так і у жінок.ПередозуванняСимптоми: передозування клопідогрелу може призвести до подовження часу кровотечі та розвитку геморагічних ускладнень. За наявності кровотеч потрібна адекватна терапія. Лікування: при появі кровотечі потрібне проведення відповідних лікувальних заходів. Якщо потрібна швидка корекція подовженого часу кровотечі, рекомендується проведення переливання тромбоцитарної маси. Антидот клопідогрелу не встановлено.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПід час лікування клопідогрелом, особливо в перші тижні та/або після інвазивних кардіологічних процедур/хірургічних втручань, необхідно вести ретельне спостереження за пацієнтами, щоб унеможливити ознаки кровотечі (у тому числі прихованої). Враховуючи ризик розвитку кровотеч та гематологічних небажаних явищ (див. розділ "Побічна дія"), при появі клінічних симптомів можливої кровотечі під час лікування необхідно негайно виконати клінічний аналіз крові з визначенням активованого часткового тромбопластинового часу (АЧТВ), показників функції тромбоцитів, кількості тромбоцитів та провести інші необхідні дослідження. Клопідогрел подовжує час кровотечі, тому його необхідно застосовувати з обережністю у пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку кровотеч, пов'язаних з травмою, хірургічним втручанням та іншими патологічними станами або захворюваннями, при яких є схильність до розвитку кровотеч (особливо шлунково-кишкових або внутрішньоочних). , що отримують ацетилсаліцилову кислоту, НПЗП, включаючи інгібітори ЦОГ-2, гепарин та інгібітори глікопротеїну IIb/IIIа Одночасне застосування клопідогрелу з варфарином може збільшити ризик кровотечі (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами"). Тому слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні варфарину та клопідогрелу. Якщо пацієнту проводиться планове хірургічне втручання, а антитромбоцитарний ефект небажаний, то клопідогрел слід відмінити за 5-7 днів до операції. Пацієнта слід інформувати про те, що при прийомі клопідогрелу (у вигляді монотерапії або в комбінації з ацетилсаліциловою кислотою) для зупинки кровотечі може знадобитися більше часу. Пацієнти повинні повідомити лікаря про кожен випадок незвичного (по локалізації або тривалості) кровотечі. Необхідно також інформувати лікаря про прийом клопідогрелу, якщо пацієнт має оперативне втручання (включаючи стоматологічне) або перед початком прийому нового лікарського препарату. Дуже рідко на тлі застосування клопідогрелу (іноді навіть нетривалого) відзначалися випадки розвитку тромботичної тромбоцитопенічної пурпури. Стан характеризується тромбоцитопенією та мікроангіопатичною гемолітичною анемією, асоційованою з неврологічними порушеннями, порушенням функції нирок та лихоманкою. Тромботична тромбоцитопенічна пурпура - потенційно загрозливий для життя стан, що вимагає негайного лікування, включаючи плазмаферез. Під час лікування необхідно контролювати функцію печінки. При тяжкому порушенні функції печінки слід пам'ятати про ризик розвитку геморагічного діатезу. Прийом клопідогрелу не рекомендується пацієнтам з гострим ішемічним інсультом давністю менше 7 днів (відсутні дані щодо застосування у такому стані). Перехресно-реактивна гіперчутливість Пацієнти повинні бути обстежені на виявлення гіперчутливості до інших тіенопіридинів (наприклад, тиклопідин, прасугрел), оскільки відомо про перехресно-реактивну гіперчутливість між тіенопіридинами (див. розділ "Побічна дія"). Пацієнти з гіперчутливістю до інших тіенопіридинів в анамнезі повинні знаходитися під ретельним наглядом з метою виявлення ознак гіперчутливості до клопідогрелу під час терапії. Спеціальна інформація щодо допоміжних речовин Препарат Зілт не слід приймати пацієнтам з дефіцитом лактази, непереносимістю лактози, синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції, т.к. містить лактозу. Препарат Зілт містить касторову олію гідрогенізовану, яка може викликати у пацієнтів розлад шлунка та діарею. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат Зілт не впливає на здатність керувати автотранспортом або заняття іншими потенційно небезпечними видами діяльності.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему