Пранафарм ООО

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: карведилол – 6,5 мг. Допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат, тальк, діоксид колоїдний кремнію. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (3) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки; від білого до білого з кремуватим відтінком кольору, плоскоциліндричні, з фаскою; допускається легка мармуровість.Фармакотерапевтична групаКарведилол має поєднану неселективну β 1 -, β2- та α1-адреноблокуючу дію. Препарат не має власної симпатоміметичної активності, має мембраностабілізуючі властивості. Завдяки блокаді β-адренорецепторів серця може знижуватися артеріальний тиск, серцевий викид і уріжатися ЧСС. Карведилол пригнічує ренін-ангіотензин-альдостеронову систему за допомогою блокади β-адренорецепторів нирок, спричиняючи зниження активності реніну плазми. Блокуючи α-адренорецептори, препарат може викликати розширення периферичних судин, тим самим знижуючи системний судинний опір. Поєднання блокади β-адренорецепторів та вазодилатації має такі впливи: у хворих на артеріальну гіпертензію - зниження АТ; у хворих на ІХС - протиішемічну та антиангінальну дію;у хворих з дисфункцією лівого шлуночка та недостатністю кровообігу – сприятливо впливає на гемодинамічні показники, підвищує фракцію викиду лівого шлуночка та зменшує його розміри.ФармакокінетикаКарведилол швидко всмоктується із ШКТ. Має високу ліпофільність. C max в крові досягається через 1-1.5 год. T1/2; становить 6-10 год. Зв'язується з білками плазми крові на 95-99%. Біодоступність препарату – 24-28%. Їда не впливає на біодоступність. Метаболізується у печінці з утворенням низки активних метаболітів – 60-75% адсорбованого препарату метаболізується при першому «проходженні» через печінку. Метаболіти мають виражену антиоксидантну та адреноблокуючу дію. Виведення препарату з організму відбувається через ШКТ. При порушенні функції нирок фармакокінетичні параметри карведилолу суттєво не змінюються. У хворих на порушення функції печінки системна біодоступність карведилолу збільшується за рахунок зниження метаболізму при першому «проходженні» через печінку. При серйозних порушеннях функцій печінки карведилол протипоказаний. Карведилол проникає через плацентарний бар'єр, що виділяється з грудним молоком.Клінічна фармакологіяБета1-,бета2-адреноблокатор. Альфа1-адреноблокатор.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (в монотерапії та комбінації з діуретиками); хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії); ІХС: стабільна стенокардія.Протипоказання до застосуванняГостра та декомпенсована хронічна серцева недостатність, що потребує внутрішньовенного введення інотропних засобів; тяжка печінкова недостатність; AV-блокада ІІ-ІІІ ст.; виражена брадикардія (менше 50 уд/хв); синдром слабкості синусового вузла; артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 85 мм рт. ст.); кардіогенний шок; бронхіальна астма; хронічна обструктивна хвороба легень; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); підвищена чутливість до карведилолу або до інших компонентів препарату. З ;обережністю: ;бронхоспастичний синдром, хронічний бронхіт, емфізема легенів, стенокардія Принцметала, тиреотоксикоз, оклюзійні захворювання периферичних судин, феохромоцитома, псоріаз, ниркова недостатність, AV-блокада , міастенія.Вагітність та лактаціяКонтрольованих досліджень застосування карведилолу у вагітних жінок не проводилося, тому призначення препарату цієї категорії хворих можливе лише у випадках, коли користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Не рекомендується грудне вигодовування під час лікування карведилолом. Застосування у дітей Протипоказаний дітям віком до 18 років.Побічна діяЗ боку центральної нервової системи: запаморочення, головний біль (як правило не сильні і на початку лікування), втрата свідомості, міастенія (частіше на початку лікування), підвищена стомлюваність, депресія, порушення сну, парестезії. З боку серцево-судинної системи:; брадикардія, ортостатична гіпотензія, AV-блокада II – III ст., рідко – порушення периферичного кровообігу, прогресування серцевої недостатності (у період збільшення доз), набряки нижніх кінцівок, стенокардія, виражене зниження артеріального тиску. З боку травної системи: сухість у роті, нудота, діарея або запор, блювання, біль у животі, втрата апетиту, підвищення активності «печінкових» трансаміназ. З боку системи кровотворення: рідко - тромбоцитопенія, лейкопенія. З боку обміну речовин: збільшення маси тіла, порушення вуглеводного обміну. Алергічні реакції: шкірні алергічні реакції, загострення псоріазу, закладеність носа. З боку дихальної системи: ; задишка і бронхоспазм (у схильних хворих). Інші: порушення зору, зменшення сльозовиділення, грипоподібний синдром, чхання, міалгія, артралгія, біль у кінцівках, переміжна кульгавість; рідко – порушення сечовипускання, порушення нирок.Взаємодія з лікарськими засобамиКарведилол може потенціювати дію інших антигіпертензивних засобів, що одночасно приймаються, або препаратів, які мають гіпотензивний ефект (нітрати). При сумісному застосуванні карведилолу і; ділтіазему; можуть розвиватися порушення провідності серця та порушення гемодинаміки. При одночасному прийомі карведилолу і; дигоксину; збільшується концентрація останнього і може збільшуватися час атріовентрикулярного проведення. Карведилол може потенціювати дію ;інсуліну ;і ;пероральних гіпоглікемічних засобів, ;при цьому симптоми гіпоглікемії (особливо тахікардія) можуть маскуватися, тому у хворих на цукровий діабет рекомендується регулярний контроль рівня цукру в крові. Інгібітори мікросомального окиснення; (циметидин) посилюють, а; індуктори; (фенобарбітал, рифампіцин) послаблюють гіпотензивний ефект карведилолу. Препарати, що знижують вміст катехоламінів (резерпін, інгібітори моноамінооксидази), збільшують ризик розвитку артеріальної гіпотензії та вираженої брадикардії. При одночасному застосуванні; циклоспорину; збільшується концентрація останнього (рекомендується корекція добової дози циклоспорину). Одночасне призначення ;клонідину ;може потенціювати антигіпертензивний та уріжаючий серцевий ритм ефекти карведилолу. Загальні анестетики; посилюють негативний інотропний та гіпотензивний ефект карведилолу.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди. Для забезпечення наведеного нижче режиму дозування можливе застосування препарату Карведилол у лікарській формі таблетки 6,25 мг. Артеріальна гіпертензія Початкова доза становить 6,25-12,5 мг 1 раз на добу в перші два дні лікування. Потім – по 25 мг 1 раз на добу. При недостатності антигіпертензивного ефекту через 2 тижні терапії доза може бути збільшена у 2 рази. Максимальна рекомендована доза препарату становить 50 мг 1 раз на добу (можливо розділена на 2 прийоми). Ішемічна хвороба серця Початкова доза становить 12.5 мг 2 рази на добу у перші два дні лікування. Потім – по 25 мг 2 рази на добу. При недостатності антиангінального ефекту через 2 тижні терапії доза може бути збільшена вдвічі. Максимальна рекомендована добова доза становить 100 мг, розділена на 2 прийоми. Хронічна серцева недостатність Дозу підбирають індивідуально, під ретельним наглядом лікаря. Рекомендована початкова доза становить 3.125 мг 2 рази на добу протягом 2 тижнів. При хорошій переносимості дозу збільшують з інтервалом не менше 2 тижнів до 6.25 мг 2 рази на добу, потім - до 12.5 мг 2 рази на добу, потім - до 25 мг 2 рази на добу. Дозу слід збільшувати до максимальної, яка добре переноситься хворим. У пацієнтів з масою тіла менше 85 кг цільова доза становить 50 мг на добу; у пацієнтів з масою тіла більше 85 кг цільова доза 75-100 мг на добу.ПередозуванняСимптоми: зниження АТ (що супроводжується запамороченням або непритомністю), брадикардія. Можливе виникнення задишки внаслідок бронхоспазму та блювання. У тяжких випадках можливі кардіогенний шок, порушення дихання, сплутаність свідомості, порушення провідності. Лікування: необхідно проводити моніторинг і корекцію життєвоважливих показників, при необхідності - у відділенні інтенсивної терапії. Лікування – симптоматичне. Доцільно внутрішньовенне застосування м-холіноблокаторів (атропін), адреноміметиків (епінефрін, норепінефрін).Запобіжні заходи та особливі вказівкиТерапія повинна проводитися довго і не повинна різко припинятися, особливо у хворих на ішемічну хворобу серця, так як це може призводити до погіршення перебігу основного захворювання. У разі необхідності зниження дози препарату має бути поступовим протягом 1-2 тижнів. На початку терапії карведилолом або при підвищенні дози препарату у пацієнтів, особливо похилого віку, може спостерігатися надмірне зниження артеріального тиску, переважно при вставанні. Необхідна корекція дози препарату. У хворих із хронічною серцевою недостатністю при доборі дози можливе наростання симптомів серцевої недостатності, поява набряків. При цьому не слід збільшувати дозу карведилолу, рекомендовано призначення великих доз діуретиків до стабілізації стану хворого. Рекомендується постійне моніторування електрокардіограми та артеріального тиску при одночасному призначенні карведилолу та блокаторів повільних кальцієвих каналів, похідних фенілалкіламіну (верапаміл) та бензодіазепіну (дилтіазем), а також – з антиаритмічними засобами І класу. Рекомендується контролювати функцію нирок у пацієнтів із хронічною нирковою недостатністю, артеріальною гіпотонією та хронічною серцевою недостатністю. У разі проведення хірургічного втручання з використанням загальної анестезії слід попередити анестезіолога про попередню терапію карведилолом. Карведилол не впливає на концентрацію глюкози в крові і не викликає змін показників тесту толерантності до глюкози у хворих на інсуліннезалежний цукровий діабет. У період лікування уникати вживання етанолу. Хворим на феохромоцитому до початку терапії необхідно призначити альфа-адреноблокатори. Хворим, які мають контактні лінзи, слід враховувати, що препарат може викликати зменшення сльозовиділення. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не рекомендується керувати автомобілем на початку терапії та зі збільшенням дози карведилолу. Слід утриматися від інших видів діяльності, пов'язаних із необхідністю високої концентрації уваги та швидких психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Периндоприлу ербумін - 2,0 мг; Індапамід – 0,625 мг; Допоміжні речовини: Лактози моногідрат – 83,315 мг; Целюлоза мікрокристалічна – 18,56 мг; Крохмаль кукурудзяний – 9,3 мг; Магнію стеарат – 1,2 мг; Склад оболонки: Гіпромелоза – 2,32 мг; Титану діоксид – 1,55 мг; Макрогол 400 – 0,9 мг; Диметикон 100 – 0,23 мг. По 7 таблеток у контурне осередкове впакування з плівки полівінілхлоридної та алюмінієвої фольги. 2, 3, 4 контурні коміркові упаковки разом з інструкцією із застосування поміщені в пачку з картону. По 10 таблеток у контурне осередкове впакування з плівки полівінілхлоридної та алюмінієвої фольги. 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 контурні осередкові упаковки разом з інструкцією із застосування поміщені в пачку з картону.Опис лікарської формиТаблетки 0,625 мг + 2 мг - круглі, двоопуклі, без ризику, покриті плівковою оболонкою білого кольору. На поперечному розрізі пігулка білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаГіпотензивний засіб комбінований (діуретик+АПФ інгібітор).ФармакокінетикаКомбіноване застосування індапаміду та периндоприлу не змінює їх фармакокінетичних характеристик у порівнянні з роздільним прийомом цих препаратів. ІНДАПАМІД Всмоктування Швидко та повністю всмоктується із шлунково-кишкового тракту (ЖКТ); біодоступність – висока. Прийом їжі дещо сповільнює швидкість абсорбції, але не впливає на підсумкову кількість препарату, що всмоктався. Максимальна концентрація в крові (Сmах) досягається через 1-2 години після прийому. Розподіл Зв'язок із білками плазми крові – 71-79%. Зв'язується також із еластином гладких м'язів судинної стінки. Має високий обсяг розподілу, проходить через гістогематичні бар'єри (зокрема плацентарний). Метаболізм Метаболізується у печінці. Виведення T1/2 - 14 год., кінцевий T1/2-26 год. Нирками виводиться 60-70% у вигляді метаболітів (у незміненому вигляді виводиться близько 5-7%), через кишечник -20-23%. У пацієнтів із нирковою недостатністю фармакокінетика не змінюється. Чи не кумулює. ПЕРІНДОПРИЛ Всмоктування Абсорбція – 25%, біодоступність – 65-70%. При прийомі периндоприл швидко всмоктується в шлунково-кишковому тракті. Максимальна концентрація в крові (Сmах) досягається через 1 год., периндоприлата – 3-4 год. Рівноважна концентрація (Css) створюється на 4 добу. Період напіввиведення (T1/2) периндоприлу із плазми становить 1 год. Було показано, що залежність між дозою периндоприлу та концентрацією його у плазмі крові носить лінійний характер. Розподіл Зв'язок периндоприлату з білками плазми крові – незначний, з АПФ – менше 30% (залежить від концентрації). Об'єм розподілу вільного периндоприлату – 0,2 л/кг. Метаболізм Периндоприл не має фармакологічної активності. Приблизно 27% від загальної кількості абсорбованого периндоприлу потрапляє у кровотік у вигляді активного метаболіту – периндоприлату. Крім периндоприлату утворюються ще 5 метаболітів, які не мають фармакологічної активності. Схах периндоприлату в плазмі крові досягається через 3-4 години після прийому внутрішньо. Одночасний прийом їжі уповільнює перетворення периндоприлу на периндоприлат, таким чином, впливаючи на біодоступність. Тому препарат слід приймати внутрішньо 1 раз на добу, вранці, перед їдою. Виведення Периндоприлат виводиться нирками, період напіввиведення вільної фракції метаболіту – 3-5 годин. Дисоціація периндоприлату, пов'язаного з АПФ, повільна. Внаслідок цього "ефективний" T1/2 становить 25 годин. Повторне призначення периндоприлу не призводить до його кумуляції, а T1/2 периндоприлату при повторному прийомі відповідає періоду його активності. Стан "ефективної" Css досягається до кінця 4-х діб. Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів Виведення периндоприлату сповільнюється у пацієнтів похилого віку, а також у пацієнтів з ХСН та хронічною нирковою недостатністю (ХНН) (у останніх корекцію дози слід проводити залежно від кліренсу креатиніну (КК)). Діалізний кліренс периндоприлу становить 70 мл/хв. У пацієнтів з цирозом печінки печінковий кліренс периндоприлу зменшується в 2 рази, при цьому загальна кількість периндоприлату, що утворюється, не змінюється і корекції режиму дозування не потрібно.ФармакодинамікаКо-ПЕРІНДОПРИЛ - комбінований препарат, що містить індапамід (діуретик із групи похідних сульфонамідів) та периндоприл (інгібітор АПФ), його властивості поєднують у собі окремі властивості кожного з компонентів. Комбінація індапаміду та периндоприлу посилює дію кожного з них. Комбінований препарат, надає гіпотензивну, діуретичну та вазодилатуючу дію. ІНДАПАМІД Індапамід – діуретичний засіб; селективно блокує "повільні" Са2+-канали, знижує тонус гладкої мускулатури артерій, зменшує ОПСС. Інгібує реабсорбцію іонів натрію (Na+) у кортикальному сегменті петлі Генле, що призводить до збільшення виведення нирками іонів натрію (Na+), хлору (Сl-) та меншою мірою іонів калію (К+) та магнію (Mg2+), посилюючи тим самим діурез , та знижуючи артеріальний тиск (АТ). ПЕРІНДОПРИЛ Периндоприл – інгібітор АПФ. АПФ є екзопептидазою, що забезпечує перетворення ангіотензину I на судинозвужувальну речовину ангіотензин II, а також руйнування брадикініну, що має судинорозширювальну дію, до неактивного гептапептиду. Пригнічення АПФ призводить до зниження концентрації ангіотензину II у плазмі крові, внаслідок чого підвищується активність реніну у плазмі крові та знижується секреція альдостерону. Оскільки АПФ інактивує брадикінін, пригнічення АПФ супроводжується підвищенням активності як циркулюючої, так і тканинної калікреїн-кінінової системи, при цьому також активується система простагландинів. Можливо, що цей ефект є частиною механізму антигіпертензивної дії інгібіторів АПФ та механізму розвитку деяких побічних ефектів цих препаратів (наприклад, кашлю). Сприяє відновленню еластичності великих артеріальних судин (зниження утворення надмірної кількості субендотеліального колагену), знижує тиск у легеневих капілярах, при тривалому призначенні зменшує вираженість гіпертрофії міокарда лівого шлуночка та інтерстиціального фіброзу, нормалізує ізоферментний профіль міозину; нормалізує роботу серця. Знижує іреднавантаження та постнавантаження (зменшує систолічний та діастолічний артеріальний тиск (АТ) у положенні "лежачи" і "стоячи"), тиск наповнення лівого та правого шлуночків, знижує загальний периферичний судинний опір (ОПСС), підвищує хвилинний об'єм крові та серцевий індекс, збільшує частоту серцевих скорочень (ЧСС) (у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН) помірно уріжає ЧСС), посилює регіональний кровотік у м'язах. Збільшує концентрацію ліпопротеїнів високої густини, у пацієнтів з гіперурикемією знижує концентрацію сечової кислоти. Збільшує нирковий кровотік, не змінює швидкість клубочкової фільтрації. У пацієнтів з ХСН викликає достовірне зменшення клінічних ознак серцевої недостатності, збільшує толерантність до фізичного навантаження (за даними велоергометричного пробу), достовірно не знижує АТ. Після прийому внутрішньо середньої разової дози максимальний антигіпертензивний ефект досягається через 4-6 годин і зберігається протягом 24 годин. Стабілізація антигіпертензивного ефекту спостерігається через 1 міс. терапії та зберігається протягом тривалого часу. Припинення лікування не супроводжується розвитком синдрому "скасування". ІНДАПАМІД + ПЕРІНДОПРИЛ має виражену дозозалежну антигіпертензивну дію, як на діастолічну, так і на систолічний АТ, що не залежить від віку та положення тіла пацієнта. Антигіпертензивна дія зберігається протягом 24 годин. Не впливає на метаболізм ліпідів (загальний холестерин, ліпопротеїн низької щільності (ЛПНЩ), ліпопротеїн дуже низької щільності (ЛПДНЩ), ліпопротеїн високої щільності (ЛПВЩ), тригліцериди (ТГ)) та вуглеводів. Терапевтичний ефект настає через 1 місяць від початку терапії і не супроводжується тахіфілаксією. Припинення лікування не викликає синдром "скасування". Зменшує рівень гіпертрофії лівого шлуночка (ГТЛШ), покращує еластичність артерій, знижує ОПСС.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (пацієнтам, яким потрібна комбінована терапія). У дозуванні 0,625 мг +2 мг та 1,25 мг + 4 мг застосовується у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та цукровим діабетом 2 типу для зниження ризику розвитку мікросудинних ускладнень (з боку нирок) та макросудинних ускладнень (серцево-судинних захворювань).Протипоказання до застосуванняІНДАПАМІД Підвищена чутливість до індапаміду та інших сульфонамідів. Ниркова недостатність помірного та тяжкого ступеня (кліренс креатиніну менше 60 мл/хв). Тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв). Тяжка печінкова недостатність Печінкова енцефалопатія. Гіпокаліємія. Одночасне застосування з неантіаритмічними лікарськими засобами, що здатні викликати поліморфну ​​шлуночкову тахікардію типу "пірует". Період грудного вигодовування. Дитячий вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). ПЕРІНДОПРИЛ Підвищена чутливість до периндоприлу та інших інгібіторів АПФ. Ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) в анамнезі на фоні прийому інгібіторів АПФ. Спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк. Вагітність та період грудного вигодовування. Одночасне застосування з аліскіреном та лікарськими препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла). Одночасне застосування з антагоністами рецепторів ангіотензину (АРА II) у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). Ко-ПЕРІНДОПРИЛ Підвищена чутливість до допоміжних речовин, що входять до складу препарату. Через відсутність достатнього клінічного досвіду препарат Ко-ПЕРІНДОПРИЛ не слід застосовувати у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, у пацієнтів з нелікованою серцевою недостатністю на стадії декомпенсації. Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). Наявність лактазної недостатності, галактоземія або синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції, непереносимість лактози (препарат містить лактозу). З обережністю: Системні захворювання сполучної тканини (в т.ч. системний червоний вовчак (ВКВ), склеродермія), терапія імунодепресантами (ризик розвитку нейтропенії, агранулоцитозу), спільне застосування з препаратами літію, золота, нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП), препаратом , які можуть викликати подовження інтервалу QT, лікарськими препаратами, здатними викликати поліморфну ​​шлуночкову тахікардію типу "пірует", крім неантіаритмічних лікарських засобів; пригнічення кістковомозкового кровотворення, знижений обсяг циркулюючої крові (прийом діуретиків, безсольова дієта, блювання, діарея, гемодіаліз), стенокардія, ішемічна хвороба серця, цереброваскулярні захворювання, порушення функції печінки та нирок, реноваскулярна гіпертензія, цукровийхронічна серцева недостатність (IV функціональний клас за класифікацією NYHA), гіперурикемія (особливо що супроводжується подагрою та уратним нефролітіазом), лабільність АТ, літній вік; негроїдна раса; спортсмени (можлива позитивна реакція при допінг-контролі); проведення гемодіалізу із застосуванням високопроточних мембран (наприклад, AN69®) або десенсибілізація, аферез ЛПНГ, стан після трансплантації нирки; запланована анестезія, стеноз аортального клапана/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; атеросклероз, двосторонній стеноз ниркових артерій або наявність тільки однієї функціонуючої нирки, супутня терапія калійзберігаючими діуретиками або у пацієнтів з підвищеним вмістом калію в плазмі.гіперурикемія (особливо що супроводжується подагрою та уратним нефролітіазом), лабільність АТ, літній вік; негроїдна раса; спортсмени (можлива позитивна реакція при допінг-контролі); проведення гемодіалізу із застосуванням високопроточних мембран (наприклад, AN69®) або десенсибілізація, аферез ЛПНГ, стан після трансплантації нирки; запланована анестезія, стеноз аортального клапана/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; атеросклероз, двосторонній стеноз ниркових артерій або наявність тільки однієї функціонуючої нирки, супутня терапія калійзберігаючими діуретиками або у пацієнтів з підвищеним вмістом калію в плазмі.гіперурикемія (особливо що супроводжується подагрою та уратним нефролітіазом), лабільність АТ, літній вік; негроїдна раса; спортсмени (можлива позитивна реакція при допінг-контролі); проведення гемодіалізу із застосуванням високопроточних мембран (наприклад, AN69®) або десенсибілізація, аферез ЛПНГ, стан після трансплантації нирки; запланована анестезія, стеноз аортального клапана/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; атеросклероз, двосторонній стеноз ниркових артерій або наявність тільки однієї функціонуючої нирки, супутня терапія калійзберігаючими діуретиками або у пацієнтів з підвищеним вмістом калію в плазмі.AN69®) або десенсибілізація, аферез ЛПНГ, стан після трансплантації нирки; запланована анестезія, стеноз аортального клапана/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; атеросклероз, двосторонній стеноз ниркових артерій або наявність тільки однієї функціонуючої нирки, супутня терапія калійзберігаючими діуретиками або у пацієнтів з підвищеним вмістом калію в плазмі.AN69®) або десенсибілізація, аферез ЛПНГ, стан після трансплантації нирки; запланована анестезія, стеноз аортального клапана/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; атеросклероз, двосторонній стеноз ниркових артерій або наявність тільки однієї функціонуючої нирки, супутня терапія калійзберігаючими діуретиками або у пацієнтів з підвищеним вмістом калію в плазмі.Вагітність та лактаціяЛікарський препарат Ко-ПЕРІНДОПРИЛ протипоказаний при вагітності (див. розділ "Протипоказання"). Лікарський препарат Ко-ПЕРІНДОПРИЛ протипоказаний у період грудного вигодовування. Необхідно оцінити значущість терапії для матері та прийняти рішення про припинення грудного вигодовування або припинення прийому препарату. Вагітність ІНДАПАМІД Дані щодо застосування індапаміду у вагітних жінок відсутні або обмежені (менше 300 випадків). Тривале застосування тіазидних діуретиків у III триместрі вагітності може викликати гіповолемію у матері та зниження матково-плацентарного кровотоку, що призводить до фетоплацентарної ішемії та затримки розвитку плода. Дослідження на тваринах не виявили прямого або непрямого токсичного впливу на репродуктивну функцію. Як запобіжний засіб рекомендується уникати застосування індапаміду під час вагітності. ПЕРІНДОПРИЛ Відповідних контрольованих досліджень із застосування інгібіторів АПФ у вагітних не проводилось. На даний момент немає переконливих епідеміологічних даних про тератогенний ризик прийому інгібіторів АПФ у першому триместрі вагітності, проте деяке збільшення ризику порушень розвитку плода виключити не можна. При плануванні вагітності слід відмінити лікарський препарат та призначити інші гіпотензивні засоби, дозволені для застосування під час вагітності. При виявленні вагітності слід негайно припинити терапію інгібіторами АПФ та за необхідності призначити іншу терапію. Відомо, що тривала дія інгібіторів АПФ на плід у II та III триместрах вагітності може призводити до порушення його розвитку (зниження функції нирок, олігогідрамніону, уповільнення осифікації кісток черепа) та розвитку ускладнень у новонародженого (таких як, ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіпер . Якщо пацієнтка отримувала препарат під час ІІ або ІІІ триместрів вагітності, рекомендується провести ультразвукове дослідження плода для оцінки стану кісток черепа та функції нирок. У новонароджених, матері яких отримували терапію інгібіторами АПФ, може спостерігатися артеріальна гіпотензія, у зв'язку з чим новонароджені повинні бути під ретельним медичним контролем. Період грудного вигодовування Лікарський препарат Ко-ПЕРІНДОПРИЛ протипоказаний у період грудного вигодовування. ІНДАПАМІД На даний момент немає достовірної інформації щодо виділення індапаміду або його метаболітів із грудним молоком. У новонародженого може розвинутись підвищена чутливість до похідних сульфонамідів та гіпокаліємія. Ризик для немовлят/немовлят не можна виключати. Індапамід близький за структурою до тіазидних діуретиків, прийом яких викликає зменшення кількості грудного молока або пригнічення лактації. ПЕРІНДОПРИЛ На даний момент не встановлено, чи виділяється периндоприл у грудне молоко. Зважаючи на відсутність інформації, що стосується застосування периндоприлу в період грудного вигодовування, його прийом не рекомендований, краще застосовувати інші препарати з більш вивченим профілем безпеки, особливо при годівлі новонароджених та недоношених дітей. Фертильність Загальне для ІНДАПАМІДУ та ПЕРІНДОПРИЛУ: Вивчення репродуктивної токсичності показало відсутність впливу на фертильність у щурів обох статей. Імовірно, вплив на фертильність у людини відсутній.Побічна діяа. Загальні дані про профіль безпеки Периндоприл інгібує на систему ренін-ангіотензин-альдостерон (РААС) і зменшує виведення іонів калію нирками на фоні прийому індапаміду. На фоні застосування комбінації індапамід+периндоприл відмічено розвиток гіпокаліємії (вміст калію менше 3,4 ммоль/л): у дозуванні 0,626 мг + 2 мг - у 2% пацієнтів; у дозуванні 1,25 мг + 4 мг – у 4% пацієнтів; у дозі 2,5 мг + 8 мг – у 6% пацієнтів. Найчастішими побічними ефектами були: для індапаміду: реакції гіперчутливості, в основному шкірні, у пацієнтів, схильних до алергічних та астматичних реакцій, та макулопапульозний висип; для периндоприлу: запаморочення, головний біль, парестезія, дисгевзія (перекручення смаку), порушення зору, вертиго, дзвін у вухах, гіпотензія, кашель, задишка, біль у животі, запор, диспепсія, діарея, нудота, блювання, спазми м'язів та астенія. б. Таблічний список побічних ефектів Частота побічних реакцій, що спостерігалися під час клінічних досліджень та/або під час постмаркетингового спостереження, наведена у вигляді наступної градації: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100, < 1/10); нечасто (≥ 1/1000, < 1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000); дуже рідко ( MedDRA клас органів Побічна дія Частота Індапамід Периндоприл Інфекційні та паразитарні захворювання Риніт - Дуже рідко Порушення з боку крові та лімфатичної системи Еозинофілія - Не часто* Агранулоцитоз Дуже рідко Дуже рідко Апластична анемія Дуже рідко - Панцитопенія - Дуже рідко Лейкопенія Дуже рідко Дуже рідко Нейтропенія - Дуже рідко Гемолітична анемія Дуже рідко Дуже рідко Тромбоцитопенія Дуже рідко Дуже рідко Порушення з боку імунної системи Гіперчутливість (в основному шкірні реакції, у пацієнтів, схильних до алергічних та астматичних реакцій) Часто - Порушення з боку обміну речовин та харчування Гіпоглікемія - Не часто* Гіперкаліємія, оборотна при відміні препарату - Не часто* Гіпонатріємія Неуточненої частоти Не часто* Гіперкальціємія Дуже рідко - Зниження вмісту калію та гіпокаліємія, особливо значуща для пацієнтів, що належать до групи ризику Неуточненої частоти - Порушення психіки Лабільність настрою - Не часто Порушення сну - Не часто Сплутаність свідомості - Дуже рідко Порушення з боку нервової системи Запаморочення - Часто Головний біль Рідко Часто Парестезія Рідко Часто Дисгезія (перекручення смаку) - Часто Сонливість - Не часто* Непритомність Неуточненої частоти Не часто* Інсульт, можливо, через надмірне зниження АТ у пацієнтів групи високого ризику - Дуже рідко Печінкова енцефалопатія у пацієнтів із печінковою недостатністю Неуточненої частоти - Порушення з боку органу зору: Порушення зору Неуточненої частоти Часто Міопія Неуточненої частоти - Нечіткість зору Неуточненої частоти - Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Вертіго Рідко Часто Дзвін у вухах - Часто Порушення з боку серця Відчуття серцебиття - Не часто* Тахікардія - Не часто* Стенокардія - Дуже рідко Порушення ритму серця (у тому числі брадикардія, шлуночкова тахікардія, фібриляція передсердь) Дуже рідко Дуже рідко Інфаркт міокарда, можливо, через надмірне зниження АТ у пацієнтів групи високого ризику - Дуже рідко Поліморфна шлуночкова тахікардія типу "пірует" (можливо зі смертельним результатом) Неуточненої частоти - Порушення з боку судин Артеріальна гіпотензія (надмірне зниження АТ) та пов'язані з цим симптоми Дуже рідко Часто Васкуліт - Не часто* Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Кашель - Часто Задишка - Часто Бронхоспазм - Не часто Еозинофільна пневмонія - Дуже рідко Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Біль в животі - Часто Запор Рідко Часто Діарея - Часто Диспепсія - Часто Нудота Рідко Часто Блювота Не часто Часто Сухість слизової оболонки ротової порожнини Рідко Не часто Панкреатит Дуже рідко Дуже рідко Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Гепатит Неуточненої частоти Дуже рідко Порушення функції печінки Дуже рідко - Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Кожний зуд - Часто Загострення псоріазу - Рідко* Висипання на шкірі - Часто Макулопапульозний висип Часто - Кропивниця Дуже рідко Не часто Ангіоневротичний набряк Дуже рідко Не часто Пурпура Не часто - Підвищене потовиділення - Не часто Реакція фоточутливості Неуточненої частоти Не часто* Пемфігоїд - Не часто* Багатоформна еритема - Дуже рідко Токсичний епідермальний некроліз Дуже рідко - синдром Стівенса-Джонсона Дуже рідко - Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини Спазм м'язів - Часто Можливе загострення вже наявного червоного вовчаку Неуточненої частоти - Артралгія - Не часто* Міалгія - Не часто* Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: Ниркова недостатність - Не часто Гостра ниркова недостатність Дуже рідко Дуже рідко Порушення з боку статевих органів та молочної залози еректильна дисфункція - Не часто Загальні розлади та симптоми Астенія - Часто Біль у грудній клітці - Не часто* нездужання - Не часто* Периферичні набряки - Не часто* Лихоманка - Не часто* Підвищена стомлюваність Рідко - Лабораторні та інструментальні дані Підвищення концентрації сечовини у крові - Не часто* Підвищення концентрації креатиніну в крові - Не часто* Гіпербілірубінемія - Рідко Підвищення активності "печінкових" ферментів Неуточненої частоти Рідко Зниження гемоглобіну та гематокриту - Дуже рідко Підвищення концентрації глюкози у крові Неуточненої частоти - Підвищення концентрації сечової кислоти у крові Неуточненої частоти - Подовження інтервалу QT на ЕКГ (див. розділи "Особливі вказівки" та "Взаємодія з іншими лікарськими засобами") Неуточненої частоти - Травми, отруєння, ускладнення після втручання Падіння - Не часто* * Оцінку частоти небажаних реакцій, виявлених за спонтанними повідомленнями, проведено на підставі даних результатів клінічних досліджень.Взаємодія з лікарськими засобамиЗагальне для ІНДАПАМІДУ та ПЕРІНДОПРИЛУ Комбінації, що не рекомендуються до застосування Препарати літію При одночасному застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ повідомлялося про оборотне підвищення вмісту літію в плазмі крові та пов'язані з цим токсичні ефекти. Одночасне застосування комбінації індапаміду та периндоприлу з препаратами літію не рекомендується. За необхідності проведення такої терапії необхідний регулярний контроль концентрації літію у плазмі. Поєднання препаратів, що потребує особливої ​​уваги та обережності Баклофен: посилення антигіпертензивної дії. Слід контролювати АТ і за необхідності коригувати дози гіпотензивних препаратів. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), включаючи високі дози ацетилсаліцилової кислоти (≥ 3 г/добу): одночасне застосування інгібіторів АПФ та НПЗП (ацетилсаліцилова кислота в дозі, що має протизапальну дію, інгібітори циклооксигенази-2 до зниження антигіпертензивного ефекту Одночасне застосування інгібіторів АПФ та нестероїдних протизапальних засобів може призводити до збільшення ризику погіршення функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності та збільшення вмісту калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів із початково зниженою функцією нирок. Слід бути обережними при призначенні даної комбінації, особливо у літніх пацієнтів. Пацієнтам необхідно компенсувати втрату рідини та регулярно контролювати функцію нирок, як на початку лікування, так і в процесі лікування. Поєднання препаратів, що потребує уваги Трициклічні антидепресанти, антипсихотичні засоби (нейролептики): препарати цих класів посилюють антигіпертензивний ефект та збільшують ризик ортостатичної гіпотензії (адитивний ефект). ІНДАПАМІД Поєднання препаратів, що потребує особливої ​​уваги Препарати, здатні викликати поліморфну ​​шлуночкову тахікардію типу "пірует": через ризик розвитку гіпокаліємії слід дотримуватися обережності при одночасному призначенні індапаміду з препаратами, здатними викликати поліморфну ​​шлуночкову тахікардію типу "пірует" ) та класу III (аміодарон, дофетилід, ібутилід, бретилію тозилат, соталол); деякими нейролептиками (хлорпромазин, ціамемазин, левомепромазин, тіоридазин, трифлуоперазин); бензамідами (амісульприд, сульпірид, сультоприд, тіаприд); бутірофенонами (дроперидол, галоперидол); іншими нейролептиками (пімозид); іншими препаратами, такими як беприділ, цизаприд, дифеманілу метилсульфат, еритроміцин внутрішньовенно, галофантрин, мізоластин, моксифлоксацин, пентамідин, спарфлоксацин, вінкамін внутрішньовенно,метадон, астемізол, терфенадін. Слід контролювати вміст калію в плазмі крові та за необхідності проводити її корекцію; контролювати інтервал QT. Препарати, здатні викликати гіпокаліємію: амфотерицин В (в/в), глюко- та мінералокортикостероїди (при системному застосуванні), тетракозактид, проносні засоби, що стимулюють моторику кишечника: збільшення ризику розвитку гіпокаліємії (адитивний ефект). Необхідний контроль вмісту іонів калію в плазмі крові, і, якщо потрібно - його корекція, при цьому особливу увагу слід приділяти пацієнтам, які одночасно отримують серцеві глікозиди. Слід застосовувати проносні засоби, що не стимулюють моторику кишечника. Серцеві глікозиди: гіпокаліємія посилює токсичну дію серцевих глікозидів. При одночасному застосуванні індапаміду та серцевих глікозидів слід контролювати вміст іонів калію у плазмі крові та показники ЕКГ та, за необхідності, коригувати терапію. Поєднання препаратів, що потребує уваги Калійзберігаючі діуретики (амілорид, спіронолактон, тріамтерен): таке поєднання обґрунтовано застосовується у деяких пацієнтів. При цьому може спостерігатися гіпокаліємія або гіперкаліємія (у пацієнтів з нирковою недостатністю або цукровим діабетом), особливо у разі порушення функції нирок (додаткові ефекти, пов'язані з гіпокаліємією). Якщо необхідне одночасне застосування індапаміду та зазначених вище калійзберігаючих діуретиків, слід проводити контроль вмісту калію в плазмі та параметрів ЕКГ. При необхідності схема лікування можна переглянути. Метформін: функціональна ниркова недостатність, яка може виникати на фоні прийому діуретиків, особливо "петльових", при одночасному призначенні метформіну підвищує ризик розвитку молочнокислого ацидозу. Не слід застосовувати метформін, якщо концентрація креатиніну у плазмі крові перевищує 15 мг/л (135 мкмоль/л) у чоловіків та 12 мг/л (110 мкмоль/л) у жінок. Йодмісткі контрастні речовини: зневоднення організму на фоні прийому діуретичних засобів збільшує ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо при застосуванні високих доз йодовмісних контрастних засобів. Перед застосуванням йодовмісних контрастних засобів пацієнтам необхідно компенсувати втрату рідини. Солі кальцію: при одночасному застосуванні можливий розвиток гіперкальціємії внаслідок зниження виведення іонів кальцію нирками. Циклоспорин, такролімус: можливе підвищення концентрації креатиніну в плазмі без зміни концентрації циклоспорину, навіть при нормальному вмісті рідини та іонів натрію. Кортикостероїди, тетракозактид (при системному застосуванні): зменшення антигіпертензивного ефекту (затримка солі та води на фоні застосування кортикостероїдів). ПЕРІНДОПРИЛ Дані клінічних досліджень показують, що подвійна блокада РААС в результаті одночасного прийому інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену призводить до збільшення частоти виникнення таких небажаних явищ як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність), у порівнянні з ситуаціями, коли застосовується лише один препарат, що впливає на РААС. Лікарські препарати, що спричиняють гіперкаліємію Деякі лікарські препарати або класи препаратів можуть збільшувати частоту розвитку гіперкаліємії: аліскірен, солі калію, калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, АРА II, НПЗП, гепарини, імунодепресанти (такі як циклоспорин або такролімус), лікарські препарати, що містять триметоприм, триметоприму та сульфометоксазолу. Комбінація цих лікарських засобів збільшує ризик розвитку гіперкаліємії. Одночасне застосування протипоказане Аліскірен та лікарські препарати, що містять аліскірен Одночасне застосування інгібіторів АПФ з аліскіреном та лікарськими препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірною або тяжкою нирковою недостатністю (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла). Зростає ризик розвитку гіперкаліємії, погіршення функції нирок, серцево-судинної захворюваності та смертності. Комбінації, що не рекомендуються до застосування Аліскірен: у пацієнтів, які не мають цукрового діабету або порушення функції нирок (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла), зростає ризик гіперкаліємії, погіршення функції нирок та підвищення частоти серцево-судинної захворюваності та смертності. Одночасне призначення інгібіторів АПФ та АРА II: За наявними літературними даними, у пацієнтів із встановленою атеросклеротичною хворобою, серцевою недостатністю або цукровим діабетом з ураженням органів-мішеней одночасний прийом інгібіторів АПФ та АРА II призводить до збільшення частоти розвитку артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та порушення функції нирок (включаючи гостру) , у порівнянні з ситуаціями, коли застосовується лише один препарат, що впливає на РААС. Застосування подвійної блокади РААС (наприклад, одночасний прийом інгібіторів АПФ та АРА II) має бути обмежене поодинокими випадками із суворим контролем функції нирок, вмісту калію в плазмі та АТ. Естрамустин: одночасне застосування може призвести до підвищення ризику побічних ефектів, таких як ангіоневротичний набряк. Калійзберігаючі діуретики (наприклад, амілорид, тріамтерен) та солі калію: гіперкаліємія (з можливим летальним результатом), особливо при порушенні функції нирок (додаткові ефекти, пов'язані з гіпокаліємією). Поєднання периндоприлу з вищезазначеними лікарськими засобами не рекомендується. Якщо спільне застосування показано, їх слід застосовувати з дотриманням запобіжних заходів та регулярним контролем вмісту калію в сироватці крові. Особливості застосування спіронолактону при хронічній серцевій недостатності описані далі у підрозділі "Поєднання препаратів, що потребує особливої ​​уваги". Поєднання препаратів, що потребує особливої ​​уваги Гіпоглікемічні препарати для прийому внутрішньо та інсулін: епідеміологічні дослідження показали, що спільне застосування інгібіторів АПФ та гіпоглікемічних засобів (інсуліни, гіпоглікемічні засоби для прийому всередину) можуть посилювати гіпоглікемічний ефект інсуліну та гіпоглікемічних засобів для прийому всередину. Цей ефект найімовірніше можна спостерігати протягом перших тижнів одночасної терапії, а також у пацієнтів з порушенням функції нирок. Калійзберігаючі діуретики: у пацієнтів, які отримують діуретики, особливо у пацієнтів з гіповолемією та/або зниженою концентрацією солей, на початку терапії периндоприлом може спостерігатися надмірне зниження АТ, ризик розвитку якого можна зменшити шляхом відміни діуретичного засобу, заповненням втрати рідини або солей перед початком терапії перин , а також призначення периндоприлу в низькій дозі з подальшим її збільшенням. При артеріальній гіпертензії у пацієнтів з гіповолемією та/або зниженою концентрацією солей на фоні терапії діуретиками, діуретики повинні бути або скасовані до початку застосування інгібітора АПФ (при цьому калійзберігаючий діуретик може бути пізніше знову призначений), або інгібітор АПФ повинен бути призначений у низькій дозі. подальшим поступовим її збільшенням. При застосуванні діуретиків у разі хронічної серцевої недостатності інгібітор АПФ повинен бути призначений у низькій дозі, можливо, після зменшення дози одночасного калійзберігаючого діуретика. У всіх випадках функція нирок (концентрація креатиніну) повинна контролюватись у перші тижні застосування інгібіторів АПФ. Калійзберігаючі діуретики (еплеренон, спіронолактон): застосування еплеренону або спіронолактону в дозах від 12,5 мг до 50 мг на добу та низьких доз інгібіторів АПФ: При терапії хронічної серцевої недостатності ІІ-ІV функціонального класу за класифікацією NYHA з фракцією викиду лівого шлуночка Перед застосуванням даної комбінації препаратів необхідно переконатися у відсутності гіперкаліємії та порушення функції нирок. Рекомендується регулярно контролювати концентрацію креатиніну та калію в крові: щотижня у перший місяць лікування та щомісяця у подальшому. Інгібітори mTOR (мішені рапаміцину ссавців) (наприклад, сиролімус, еверолімус, темсіролімус): у пацієнтів, які одночасно отримують терапію інгібіторами mTOR, може підвищуватися ризик розвитку ангіоневротичного набряку. Рацекадотрил: інгібітори АПФ (включаючи периндоприл) можуть спричинити розвиток ангіоневротичного набряку. Ризик розвитку ангіоневротичного набряку може зростати при одночасному застосуванні рацекадотрилу (інгібітор енкефалінази, що застосовується для лікування гострої діареї). Поєднання препаратів, що потребує уваги Гіпотензивні засоби та вазодилататори: одночасне застосування цих препаратів може посилювати антигіпертензивну дію периндоприлу. При одночасному призначенні з нітрогліцерином, іншими нітратами або іншими вазодилататорами можливе додаткове зниження артеріального тиску. Алопуринол, цитостатичні та імунодепресивні засоби, кортикостероїди для системного застосування та прокаїнамід: одночасне застосування з інгібіторами АПФ може супроводжуватися підвищеним ризиком лейкопенії. Засоби загальної анестезії: інгібітори АПФ можуть посилювати антигіпертензивний ефект низки засобів для загальної анестезії. Гліптини (лінагліптин, саксагліптин, ситагліптин, віллдагліптин): при спільному застосуванні з інгібіторами АПФ зростає ризик виникнення ангіоневротичного набряку внаслідок пригнічення активності дипептидилпептидази-4 (ДПП-IV) гліптином. Симпатоміметики: можуть послаблювати антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Препарати золота: при застосуванні інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу пацієнтам, які отримують внутрішньовенно препарати золота (ауротіомалат натрію), були описані нітритоїдні реакції, що проявляються гіперемією шкіри обличчя, нудотою, блюванням, гіпотензією.Спосіб застосування та дозиДоза препарату підбирається індивідуально для кожного пацієнта, залежно від тяжкості захворювання та індивідуальної реакції на терапію. Всередину, по 1 таблетці 1 раз на добу, переважно вранці, перед їдою. Пацієнти з артеріальною гіпертензією та цукровим діабетом 2 типу для зниження ризику розвитку мікросудинних ускладнень (з боку нирок) та макросудинних ускладнень від серцево-судинних захворювань Рекомендується починати терапію препаратом Ко-ПЕРІНДОПРИЛ у дозі 0,625 мг + 2 мг по 1 таблетці 1 раз на добу. Через 3 місяці терапії, за умови хорошої переносимості, можливе збільшення дози – по 1 таблетці препарату Ко-ПЕРІНДОПРИЛ у дозі 1,25 мг + 4 мг 1 раз на добу. Пацієнти похилого віку У пацієнтів похилого віку кліренс креатиніну розраховують з урахуванням віку, маси тіла та статі. Пацієнтам похилого віку з нормальною функцією нирок призначають Ко-періндоприл по 1 таблетці 1 раз на добу, при цьому слід контролювати ступінь зниження артеріального тиску. Ниркова недостатність Препарат протипоказаний пацієнтам з помірною та тяжкою нирковою недостатністю (КК менше 60 мл/хв). Пацієнтам з КК, рівним або перевищує 60 мл/хв., на фоні терапії потрібен регулярний контроль концентрації креатиніну та калію у плазмі крові. Печінкова недостатність Препарат протипоказаний пацієнтам із тяжкою печінковою недостатністю. При помірній печінковій недостатності корекція дози не потрібна. Діти та підлітки Ко-ПЕРІНДОПРИЛ не слід призначати дітям та підліткам до 18 років через відсутність даних про ефективність та безпеку застосування препарату у пацієнтів цієї вікової групи.ПередозуванняСимптоми: Зниження артеріального тиску (АТ), шок, ступор, брадикардія, електролітні порушення, ниркова недостатність, нудота, блювання, судоми, слабкість, порушення функції шлунково-кишкового тракту, водно-електролітні порушення, у деяких випадках – надмірне зниження АТ, пригнічення дихання. У пацієнтів з цирозом печінки можливий розвиток печінкової коми. Лікування: Промивання шлунка, відновлення водно-електролітної рівноваги, внутрішньовенне запровадження 0,9% розчину натрію хлориду. У разі вираженого зниження артеріального тиску пацієнта слід покласти горизонтально, піднявши ноги вгору. Ефективний гемодіаліз (не застосовувати високопроникні поліакрилнітрилові мембрани). При розвитку брадикардії - атропін, може бути потрібна постановка штучного водія ритму. Специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗагальне для ІНДАПАМІДУ та ПЕРІНДОПРИЛУ Застосування лікарського препарату Ко-ПЕРІНДОПРИЛ не супроводжується суттєвим зниженням частоти побічних ефектів, за винятком гіпокаліємії, у порівнянні з прийомом окремих компонентів препарату у найменших дозволених для застосування дозах. На початку терапії двома гіпотензивними препаратами, які пацієнт не отримував раніше, не можна виключати підвищений ризик ідіосинкразії. Ретельне спостереження пацієнта дозволяє звести цей ризик до мінімуму. Препарати літію Одночасне застосування лікарського препарату Ко-ПЕРІНДОПРИЛ із препаратами літію зазвичай не рекомендується. Порушення функції нирок Терапія лікарським препаратом Ко-ПЕРІНДОПРИЛ протипоказана пацієнтам з помірною (КК менше 60 мл/хв.) та тяжкою нирковою недостатністю (КК менше 30 мл/хв). У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією без попереднього порушення функції нирок на фоні терапії можуть з'явитися лабораторні ознаки функціональної ниркової недостатності. У цьому випадку лікування препаратом Ко-ПЕРІНДОПРИЛ слід припинити. Надалі можна відновити комбіновану терапію, використовуючи низькі дози комбінації індапаміду та периндоприлу, або застосовувати лише один із препаратів. Таким пацієнтам необхідний регулярний контроль вмісту іонів калію та концентрації креатиніну у сироватці крові – через 2 тижні після початку терапії та надалі кожні 2 місяці. Ниркова недостатність частіше виникає у пацієнтів із тяжкою хронічною серцевою недостатністю або вихідним порушенням функції нирок, у тому числі при стенозі ниркової артерії. Лікарський препарат Ко-ПЕРІНДОПРИЛ не рекомендується застосовувати у разі двостороннього стенозу ниркових артерій або стенозу артерії єдиної нирки, що функціонує. Артеріальна гіпотензія та порушення водно-електролітного балансу У разі вихідної гіпонатріємії існує ризик раптового розвитку гіпотензії (особливо у пацієнтів зі стенозом ниркової артерії). Тому при динамічному спостереженні за пацієнтами слід звертати увагу на можливі симптоми зневоднення та зниження вмісту електролітів у плазмі крові, наприклад, після діареї або блювання. Таким пацієнтам необхідний регулярний контроль вмісту електролітів у плазмі. При вираженій гіпотензії може знадобитися внутрішньовенне введення 0,9% розчину натрію хлориду. Транзиторна артеріальна гіпотензія є протипоказанням для продовження терапії. Після відновлення об'єму циркулюючої крові (ОЦК) та АТ можна відновити терапію, використовуючи низькі дози комбінації індапаміду та периндоприлу, або застосовувати лише один із препаратів. Зміст калію Комбіноване застосування периндоприлу та індапаміду не запобігає розвитку гіпокаліємії, особливо у пацієнтів з цукровим діабетом або нирковою недостатністю. Як і у разі застосування інших гіпотензивних засобів у комбінації з діуретиком, необхідний регулярний контроль вмісту іонів калію у плазмі. Допоміжні речовини Слід враховувати, що до складу допоміжних речовин препарату входить моногідрат лактози. Не слід призначати лікарський препарат Ко-ПЕРІНДОПРИЛ пацієнтам зі спадковою непереносимістю галактози, лактазною недостатністю та глюкозо-галактозною мальабсорбцією. Дитячий вік Лікарський препарат Ко-ПЕРІНДОПРИЛ не слід призначати дітям та підліткам віком до 18 років через відсутність даних про ефективність та безпеку застосування індапаміду та периндоприлу, як у монотерапії, так і при комбінованому застосуванні у пацієнтів даної вікової групи. ІНДАПАМІД Печінкова енцефалопатія За наявності порушень функцій печінки прийом тіазидних та тіазидоподібних діуретиків може призвести до розвитку печінкової енцефалопатії. У такій ситуації слід негайно припинити прийом діуретика. Фоточутливість На фоні прийому тіазидних та тіазидоподібних діуретиків повідомлялося про випадки розвитку реакції фоточутливості. У разі розвитку реакції фоточутливості на фоні прийому препарату слід припинити лікування. За необхідності продовження терапії діуретиками рекомендується захищати шкірні покриви від дії сонячних променів або штучних ультрафіолетових променів. Водно-електролітний баланс Вміст іонів натрію у плазмі крові необхідно визначати до початку лікування, а потім регулярно контролювати на фоні прийому препарату. Гіпонатріємія на початковому етапі може не супроводжуватись клінічними симптомами, тому необхідний регулярний лабораторний контроль. Частіший контроль вмісту іонів натрію показаний пацієнтам з цирозом печінки та пацієнтам похилого віку. Лікування будь-якими діуретиками може спричинити гіпонатріємію, іноді з дуже серйозними наслідками. Гіпонатріємія, що супроводжується гіповолемією, може призводити до розвитку зневоднення та ортостатичної гіпотензії. Одночасне зниження вмісту іонів хлору може призвести до розвитку вторинного компенсаторного метаболічного алкалозу: частота його виникнення та ступінь виразності незначні. Вміст іонів калію у плазмі крові Терапія тіазидними та тіазидоподібними діуретиками пов'язана з високим ризиком розвитку гіпокаліємії. Необхідно уникати гіпокаліємії (менше 3,4 ммоль/л) у наступних категорій пацієнтів із групи високого ризику: пацієнтів похилого віку, виснажених пацієнтів (як одержують, так і не отримують поєднану медикаментозну терапію), пацієнтів з цирозом печінки (з набряками та асцитом) , ішемічну хворобу серця, хронічну серцеву недостатність Гіпокаліємія у цих пацієнтів посилює токсичну дію серцевих глікозидів та підвищує ризик розвитку аритмії. До групи підвищеного ризику також відносяться пацієнти з подовженим інтервалом QT як уродженою, так і викликаною дією лікарських засобів. Гіпокаліємія, як і брадикардія, сприяє розвитку тяжких порушень ритму серця, особливо аритмії типу "пірует", яка може бути фатальною. У всіх описаних вище випадках необхідний частіший контроль вмісту іонів калію в плазмі крові. Перший вимір вмісту іонів калію необхідно провести протягом першого тижня початку терапії. При виявленні гіпокаліємії має проводитися відповідна корекція. Вміст іонів калію у плазмі крові Тіазидні та тіазидоподібні діуретики можуть зменшувати виведення іонів кальцію нирками, призводячи до незначного та тимчасового підвищення вмісту іонів кальцію у плазмі крові. Виражена гіперкальціємія може бути наслідком раніше не діагностованого гіперпаратиреозу. Перед дослідженням функції паращитовидних залоз слід відмінити прийом діуретичних засобів. Концентрація глюкози у плазмі крові Необхідно контролювати концентрацію глюкози в крові у пацієнтів із цукровим діабетом, особливо за наявності гіпокаліємії. Сечова кислота При підвищенні концентрації сечової кислоти в плазмі на тлі терапії може збільшуватися частота виникнення нападів подагри. Діуретичні засоби та функція нирок Тіазидні та тіазидоподібні діуретики ефективні повною мірою лише у пацієнтів з нормальною або незначною мірою порушеною функцією нирок (концентрація креатиніну в плазмі крові у дорослих пацієнтів нижче 25 мг/л або 220 мкмоль/л). У пацієнтів похилого віку рівень креатиніну в плазмі крові повинен оцінюватися з урахуванням віку, ваги та статі, відповідно до формули Кокрофта-Голта: Кліренс креатиніну (КК) = (140 - вік) х вага/0,814 х концентрація креатиніну в плазмі, де: вік – у роках; вага – у кг; концентрація креатиніну в плазмі - мкмоль/л. Формула підходить для чоловіків похилого віку, для жінок похилого віку слід множити результат на 0,85. На початку лікування діуретиками у пацієнтів через гіповолемію (внаслідок виведення води та іонів натрію) може спостерігатися тимчасове зниження швидкості клубочкової фільтрації та підвищення концентрації сечовини та креатиніну в плазмі крові. Ця транзиторна функціональна ниркова недостатність не є небезпечною для пацієнтів з початковою нормальною функцією нирок, однак у пацієнтів з нирковою недостатністю її вираженість може посилитися. Спортсмени Індапамід може дати позитивну реакцію під час проведення допінг-контролю. Гостра міопія та вторинна закритокутова глаукома Сульфонаміди та їх похідні можуть викликати розвиток ідіосинкразичних реакцій, що призводять до тимчасової (минущої) міопії та гострої закритокутової глаукоми. Без належної терапії гостра глаукома може призвести до втрати зору. Насамперед, необхідно якнайшвидше припинити прийом лікарського препарату. Якщо внутрішньоочний тиск продовжує залишатися високим, може знадобитися негайне терапевтичне або хірургічне лікування. До факторів ризику, які можуть призвести до розвитку гострої глаукоми, можна віднести алергію на сульфонаміди або пеніцилін в анамнезі. ПЕРІНДОПРИЛ Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС). Є дані про збільшення ризику виникнення артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та АРА II або аліскірену. Тому подвійна блокада РААС за допомогою поєднання інгібітору АПФ та АРА II або аліскірену не рекомендується. Якщо подвійна блокада абсолютно необхідна, це повинно виконуватися під строгим наглядом фахівця при регулярному контролі функції нирок, вмісту електролітів у плазмі крові та АТ. Застосування інгібіторів АПФ у поєднанні з антагоністами рецепторів ангіотензину (АРА II) протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією і не рекомендується у інших пацієнтів. Калійзберігаючі діуретики, препарати калію, замінники харчової солі та харчові добавки. Не рекомендується одночасне призначення периндоприлу та калійзберігаючих діуретиків, а також препаратів калію та калійвмісних замінників харчової солі та харчових добавок. Нейтропенія/агранулоцитоз/тромбоцитопенія Є повідомлення про розвиток нейтропенії/агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії на фоні прийому інгібіторів АПФ. У пацієнтів із нормальною функцією нирок та без супутніх факторів ризику нейтропенія виникає рідко. З крайньою обережністю слід застосовувати периндоприл на фоні системних захворювань сполучної тканини (у тому числі системного червоного вовчаку, склеродермії), а також на фоні прийому імунодепресантів, алопуринолу, прокаїнаміду або при поєднанні цих факторів, особливо у пацієнтів з початково порушеною функцією нирок. У деяких пацієнтів виникали тяжкі інфекційні захворювання, у ряді випадків стійкі до інтенсивної антибіотикотерапії. При призначенні периндоприлу таким пацієнтам рекомендується періодично контролювати кількість лейкоцитів у крові. Пацієнти повинні повідомляти лікаря про будь-які ознаки інфекційних захворювань (наприклад, біль у горлі, гарячка). Анемія Анемія може розвиватися у пацієнтів після трансплантації нирки або у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі. У цьому зниження гемоглобіну тим більше, що вище був його початковий показник. Цей ефект, мабуть, не є дозозалежним, але може бути пов'язаний із механізмом дії інгібіторів АПФ. Незначне зниження гемоглобіну відбувається протягом перших 6 місяців, потім він залишається стабільним та повністю відновлюється після відміни препарату. У таких пацієнтів лікування може бути продовжено, проте гематологічні аналізи мають проводитися регулярно. Підвищена чутливість/ангіоневротичний набряк При прийомі інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу, в окремих випадках може спостерігатися розвиток ангіоневротичного набряку особи, кінцівок, губ, язика, голосових складок та/або гортані. Це може статися у будь-який період терапії. При появі симптомів прийом лікарського препарату Ко-ПЕРІНДОПРИЛ має бути негайно припинено, а пацієнт повинен спостерігатися доти, доки ознаки набряку не зникнуть повністю. Якщо набряк зачіпає тільки обличчя і губи, він зазвичай проходить самостійно, хоча як симптоматичної терапії можуть застосовуватися антигістамінні засоби. Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком гортані, може призвести до смерті. Набряк мови, голосових складок або гортані може призвести до обструкції дихальних шляхів. При появі таких симптомів слід негайно почати проводити відповідну терапію, наприклад, ввести підшкірно епінефрин (адреналін) у розведенні 1:1000 (0,3 або 0,5 мл) та/або забезпечити прохідність дихальних шляхів. Повідомлялося про високий ризик розвитку ангіоневротичного набряку у пацієнтів негроїдної раси. У пацієнтів, в анамнезі яких відзначався ангіоневротичний набряк, не пов'язаний із прийомом інгібіторів АПФ, може бути підвищений ризик його розвитку при прийомі препаратів цієї групи. У поодиноких випадках на тлі терапії інгібіторами АПФ розвивається ангіоневротичний набряк кишечника. При цьому у пацієнтів відзначається біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні з нудотою та блюванням, у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальній активності ферменту С-1естерази. Діагноз встановлюється за допомогою комп'ютерної томографії черевної області, ультразвукового дослідження або на момент хірургічного втручання. Симптоми зникають після припинення інгібіторів АПФ. У пацієнтів з болем у животі, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні диференціальної діагностики необхідно враховувати можливість розвитку ангіоневротичного набряку кишечника. Інгібітори mTOR (мішені рапаміцину ссавців) (наприклад, сиролімус, еверолімус, темсиролімус): у пацієнтів, які одночасно отримують терапію інгібіторами mTOR, може підвищуватися ризик розвитку ангіоневротичного набряку (в тому числі набряку дихальних шляхів або язика з/без порушення). Анафілактоїдні реакції при проведенні десенсибілізації Є окремі повідомлення про розвиток тривалих, що загрожують життю анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ під час десенсибілізуючої терапії отрутою перетинчастокрилих комах (бджоли, оси). Інгібітори АПФ слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з обтяженим алергічним анамнезом або схильністю до алергічних реакцій, які проходять процедури десенсибілізації. Слід уникати застосування інгібітору АПФ пацієнтам, які отримують імунотерапію отрутою перетинчастокрилих комах. Проте анафілактоїдної реакції можна уникнути шляхом тимчасової відміни інгібітору АПФ не менше ніж за 24 години до початку процедури десенсибілізації. Анафілактоїдні реакції при проведенні аферезу ЛПНЩ У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні аферезу ЛПНГ із застосуванням декстрану сульфату розвивалися загрозливі для життя анафілактоїдні реакції. Для запобігання анафілактоїдної реакції слід тимчасово припиняти терапію інгібітором АПФ перед кожною процедурою аферезу. Гемодіаліз У пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні гемодіалізу із застосуванням високопроточних мембран (наприклад, AN69®) були відмічені анафілактоїдні реакції. Тому бажано застосовувати мембрану іншого типу чи застосовувати гіпотензивний засіб іншої фармакотерапевтичної групи. Кашель На тлі терапії інгібітором АПФ може відзначатися сухий завзятий кашель. Кашель тривалий час зберігається на фоні прийому препаратів цієї групи і зникає після їх відміни. При появі пацієнта сухого кашлю слід пам'ятати про можливий ятрогенний характер цього симптому, пов'язаного з прийомом інгібітору АПФ. Якщо лікар вважає, що терапія інгібітором АПФ потрібна пацієнтові, можливе продовження прийому препарату. Ризик артеріальної гіпотензії та/або ниркової недостатності (у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю, порушеннями водно-електролітного балансу тощо) При деяких патологічних станах може відзначатися значна активація РААС, особливо при вираженій гіповолемії та зниженні вмісту електролітів у плазмі крові (на фоні дієти без солі або тривалого прийому діуретиків), у пацієнтів з початково низьким АТ, стенозом ниркової артерії, хронічною серцевою недостатністю або цирозом печінки. набряками та асцитом. Застосування інгібіторів АПФ викликає блокаду РААС і тому може супроводжуватися різким зниженням АТ та/або підвищенням концентрації креатиніну в плазмі, що свідчить про розвиток функціональної ниркової недостатності. Ці явища частіше спостерігаються прийому першої дози препарату або протягом перших двох тижнів терапії. У поодиноких випадках ці стани розвиваються гостро та в інші терміни терапії. У таких випадках рекомендується відновлювати терапію у нижчій дозі і потім поступово збільшувати дозу. Літній вік Перед початком прийому периндоприлу необхідно оцінити функціональну активність нирок та вміст іонів калію у плазмі. На початку терапії дозу препарату підбирають, враховуючи ступінь зниження артеріального тиску, особливо у разі зневоднення та втрати електролітів. Подібні заходи дозволяють уникнути різкого зниження артеріального тиску. Атеросклероз Ризик артеріальної гіпотензії існує у всіх пацієнтів, однак особливої ​​обережності слід дотримуватись, застосовуючи препарат у пацієнтів з ішемічною хворобою серця та недостатністю мозкового кровообігу. У таких пацієнтів лікування слід розпочинати з низьких доз препарату. Реноваскулярна гіпертензія Методом лікування реноваскулярної гіпертензії є реваскуляризація. Тим не менш, застосування інгібіторів АПФ може мати позитивну дію у пацієнтів, які очікують хірургічного втручання, так і в тому випадку, коли проведення хірургічного втручання неможливе. Лікування лікарським препаратом Ко-ПЕРІНДОПРИЛ не показано у пацієнтів з діагностованим або передбачуваним стенозом ниркової артерії, т.к. терапію слід починати в умовах стаціонару з нижчих доз комбінації периндоприлу та інадпаміду Серцева недостатність/важка серцева недостатність У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (IV функціональний клас за класифікацією ІУНА) лікування лікарським препаратом Ко-ПЕРІНДОПРИЛ має починатися з низької дози препарату та під ретельним лікарським контролем. Пацієнти з артеріальною гіпертензією та ішемічною хворобою серця не повинні припиняти прийом бета-адреноблокаторів: інгібітор АГ1Ф слід додавати до терапії бета-адреноблокаторами. Цукровий діабет У пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу можливе спонтанне збільшення вмісту калію в крові. Лікування таких пацієнтів лікарським препаратом Ко-ПЕРІНДОПРИЛ повинне починатися з мінімальних доз та проходити під постійним лікарським контролем. Пацієнтам, які отримують гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо або інсулін, протягом першого місяця терапії інгібіторами АПФ потрібний регулярний контроль концентрації глюкози в плазмі. Етнічні відмінності Периндоприл, як і інші інгібітори АПФ, має явно менш виражену антигіпертензивну дію у пацієнтів негроїдної раси порівняно з іншими представниками, рас. Можливо, ця відмінність зумовлена ​​тим, що у пацієнтів з артеріальною гіпертензією негроїдної раси найчастіше відзначається низька активність реніну. Хірургічне втручання / Загальна анестезія Проведення загальної анестезії, на фоні прийому інгібіторів АПФ, може призвести до вираженого зниження АТ, особливо при використанні засобів для загальної анестезії, які мають антигіпертензивну дію. Рекомендується припинити прийом інгібіторів АПФ тривалої дії, у тому числі периндоприлу, за добу до хірургічного втручання. Необхідно попередити лікаря-анестезіолога про те, що пацієнт приймає інгібітори АПФ. Аортальний або мітральний стеноз / Гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія Інгібітори АПФ повинні з обережністю призначатися пацієнтам з обструкцією тракту, що виносить лівого шлуночка. Печінкова недостатність У поодиноких випадках на фоні прийому інгібіторів АПФ виникає холестатична жовтяниця. При прогресуванні цього синдрому можливий розвиток фульмінантного некрозу печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому незрозумілий. При появі жовтяниці або значному підвищенні активності печінкових ферментів на фоні прийому інгібіторів АПФ пацієнту слід припинити прийом інгібіторів АПФ і звернутися до лікаря. Гіперкаліємія Гіперкаліємія може розвиватися під час лікування інгібіторами АПФ, у тому числі периндоприлом. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність, порушення функції нирок, літній вік старше 70 років, цукровий діабет, деякі супутні стани (дегідратація, гостра декомпенсація хронічної серцевої недостатності, метаболічний ацидоз), одночасний прийом калійзберігаючих діуретиків (таких як спірон , амілорид та ін.), а також препаратів калію або калійвмісних замінників харчової солі, а також застосування інших засобів, що сприяють підвищенню вмісту іонів калію в плазмі крові (наприклад, гепарин, інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину II, ацетилсаліцилова кислота в дозі 3 г /добу і більше, інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) та неселективні НПЗЗ,імунодепресанти, такі як циклоспорин, або такролімус, тріметоприм. Застосування препаратів калію, калійзберігаючих діуретиків, замінників калійзберігаючих харчової солі може призвести до значного підвищення вмісту калію в крові, особливо у пацієнтів зі зниженою функцією нирок. Гіперкаліємія може призвести до серйозних, іноді фатальних порушень ритму серця. Якщо необхідний комбінований прийом зазначених вище засобів, лікування має проводитися обережно, на тлі регулярного контролю вмісту іонів калію в сироватці крові. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Немає даних про вплив індапаміду+периндоприл на здатність до керування транспортними засобами та управління механізмами, застосованого в терапевтичних дозах, проте необхідно враховувати, що можливе виникнення запаморочення, тому слід бути обережним.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Периндоприлу ербумін - 4,0 мг; Індапамід – 1,25 мг; Допоміжні речовини: Лактози моногідрат – 114,2 мг; Целюлоза мікрокристалічна – 20,0 мг; Крохмаль кукурудзяний – 13,95 мг; Магнію стеарат – 1,6 мг; Склад оболонки: Гіпромелоза – 2,32 мг; Титану діоксид – 1,55 мг; Макрогол 400 – 0,9 мг; Диметикон 100 – 0,23 мг. По 7 таблеток у контурне осередкове впакування з плівки полівінілхлоридної та алюмінієвої фольги. 2, 3, 4 контурні коміркові упаковки разом з інструкцією із застосування поміщені в пачку з картону. По 10 таблеток у контурне осередкове впакування з плівки полівінілхлоридної та алюмінієвої фольги. 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 контурні осередкові упаковки разом з інструкцією із застосування поміщені в пачку з картону.Опис лікарської формиТаблетки 1,25 мг + 4 мг - круглі, двоопуклі, з ризиком, покриті плівковою оболонкою білого кольору. На поперечному розрізі пігулка білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаГіпотензивний засіб комбінований (діуретик+АПФ інгібітор).ФармакокінетикаКомбіноване застосування індапаміду та периндоприлу не змінює їх фармакокінетичних характеристик у порівнянні з роздільним прийомом цих препаратів. ІНДАПАМІД Всмоктування Швидко та повністю всмоктується із шлунково-кишкового тракту (ЖКТ); біодоступність – висока. Прийом їжі дещо сповільнює швидкість абсорбції, але не впливає на підсумкову кількість препарату, що всмоктався. Максимальна концентрація в крові (Сmах) досягається через 1-2 години після прийому. Розподіл Зв'язок із білками плазми крові – 71-79%. Зв'язується також із еластином гладких м'язів судинної стінки. Має високий обсяг розподілу, проходить через гістогематичні бар'єри (зокрема плацентарний). Метаболізм Метаболізується у печінці. Виведення T1/2 - 14 год., кінцевий T1/2-26 год. Нирками виводиться 60-70% у вигляді метаболітів (у незміненому вигляді виводиться близько 5-7%), через кишечник -20-23%. У пацієнтів із нирковою недостатністю фармакокінетика не змінюється. Чи не кумулює. ПЕРІНДОПРИЛ Всмоктування Абсорбція – 25%, біодоступність – 65-70%. При прийомі периндоприл швидко всмоктується в шлунково-кишковому тракті. Максимальна концентрація в крові (Сmах) досягається через 1 год., периндоприлата – 3-4 год. Рівноважна концентрація (Css) створюється на 4 добу. Період напіввиведення (T1/2) периндоприлу із плазми становить 1 год. Було показано, що залежність між дозою периндоприлу та концентрацією його у плазмі крові носить лінійний характер. Розподіл Зв'язок периндоприлату з білками плазми крові – незначний, з АПФ – менше 30% (залежить від концентрації). Об'єм розподілу вільного периндоприлату – 0,2 л/кг. Метаболізм Периндоприл не має фармакологічної активності. Приблизно 27% від загальної кількості абсорбованого периндоприлу потрапляє у кровотік у вигляді активного метаболіту – периндоприлату. Крім периндоприлату утворюються ще 5 метаболітів, які не мають фармакологічної активності. Схах периндоприлату в плазмі крові досягається через 3-4 години після прийому внутрішньо. Одночасний прийом їжі уповільнює перетворення периндоприлу на периндоприлат, таким чином, впливаючи на біодоступність. Тому препарат слід приймати внутрішньо 1 раз на добу, вранці, перед їдою. Виведення Периндоприлат виводиться нирками, період напіввиведення вільної фракції метаболіту – 3-5 годин. Дисоціація периндоприлату, пов'язаного з АПФ, повільна. Внаслідок цього "ефективний" T1/2 становить 25 годин. Повторне призначення периндоприлу не призводить до його кумуляції, а T1/2 периндоприлату при повторному прийомі відповідає періоду його активності. Стан "ефективної" Css досягається до кінця 4-х діб. Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів Виведення периндоприлату сповільнюється у пацієнтів похилого віку, а також у пацієнтів з ХСН та хронічною нирковою недостатністю (ХНН) (у останніх корекцію дози слід проводити залежно від кліренсу креатиніну (КК)). Діалізний кліренс периндоприлу становить 70 мл/хв. У пацієнтів з цирозом печінки печінковий кліренс периндоприлу зменшується в 2 рази, при цьому загальна кількість периндоприлату, що утворюється, не змінюється і корекції режиму дозування не потрібно.ФармакодинамікаКо-ПЕРІНДОПРИЛ - комбінований препарат, що містить індапамід (діуретик із групи похідних сульфонамідів) та периндоприл (інгібітор АПФ), його властивості поєднують у собі окремі властивості кожного з компонентів. Комбінація індапаміду та периндоприлу посилює дію кожного з них. Комбінований препарат, надає гіпотензивну, діуретичну та вазодилатуючу дію. ІНДАПАМІД Індапамід – діуретичний засіб; селективно блокує "повільні" Са2+-канали, знижує тонус гладкої мускулатури артерій, зменшує ОПСС. Інгібує реабсорбцію іонів натрію (Na+) у кортикальному сегменті петлі Генле, що призводить до збільшення виведення нирками іонів натрію (Na+), хлору (Сl-) та меншою мірою іонів калію (К+) та магнію (Mg2+), посилюючи тим самим діурез , та знижуючи артеріальний тиск (АТ). ПЕРІНДОПРИЛ Периндоприл – інгібітор АПФ. АПФ є екзопептидазою, що забезпечує перетворення ангіотензину I на судинозвужувальну речовину ангіотензин II, а також руйнування брадикініну, що має судинорозширювальну дію, до неактивного гептапептиду. Пригнічення АПФ призводить до зниження концентрації ангіотензину II у плазмі крові, внаслідок чого підвищується активність реніну у плазмі крові та знижується секреція альдостерону. Оскільки АПФ інактивує брадикінін, пригнічення АПФ супроводжується підвищенням активності як циркулюючої, так і тканинної калікреїн-кінінової системи, при цьому також активується система простагландинів. Можливо, що цей ефект є частиною механізму антигіпертензивної дії інгібіторів АПФ та механізму розвитку деяких побічних ефектів цих препаратів (наприклад, кашлю). Сприяє відновленню еластичності великих артеріальних судин (зниження утворення надмірної кількості субендотеліального колагену), знижує тиск у легеневих капілярах, при тривалому призначенні зменшує вираженість гіпертрофії міокарда лівого шлуночка та інтерстиціального фіброзу, нормалізує ізоферментний профіль міозину; нормалізує роботу серця. Знижує іреднавантаження та постнавантаження (зменшує систолічний та діастолічний артеріальний тиск (АТ) у положенні "лежачи" і "стоячи"), тиск наповнення лівого та правого шлуночків, знижує загальний периферичний судинний опір (ОПСС), підвищує хвилинний об'єм крові та серцевий індекс, збільшує частоту серцевих скорочень (ЧСС) (у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН) помірно уріжає ЧСС), посилює регіональний кровотік у м'язах. Збільшує концентрацію ліпопротеїнів високої густини, у пацієнтів з гіперурикемією знижує концентрацію сечової кислоти. Збільшує нирковий кровотік, не змінює швидкість клубочкової фільтрації. У пацієнтів з ХСН викликає достовірне зменшення клінічних ознак серцевої недостатності, збільшує толерантність до фізичного навантаження (за даними велоергометричного пробу), достовірно не знижує АТ. Після прийому внутрішньо середньої разової дози максимальний антигіпертензивний ефект досягається через 4-6 годин і зберігається протягом 24 годин. Стабілізація антигіпертензивного ефекту спостерігається через 1 міс. терапії та зберігається протягом тривалого часу. Припинення лікування не супроводжується розвитком синдрому "скасування". ІНДАПАМІД + ПЕРІНДОПРИЛ має виражену дозозалежну антигіпертензивну дію, як на діастолічну, так і на систолічний АТ, що не залежить від віку та положення тіла пацієнта. Антигіпертензивна дія зберігається протягом 24 годин. Не впливає на метаболізм ліпідів (загальний холестерин, ліпопротеїн низької щільності (ЛПНЩ), ліпопротеїн дуже низької щільності (ЛПДНЩ), ліпопротеїн високої щільності (ЛПВЩ), тригліцериди (ТГ)) та вуглеводів. Терапевтичний ефект настає через 1 місяць від початку терапії і не супроводжується тахіфілаксією. Припинення лікування не викликає синдром "скасування". Зменшує рівень гіпертрофії лівого шлуночка (ГТЛШ), покращує еластичність артерій, знижує ОПСС.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (пацієнтам, яким потрібна комбінована терапія). У дозуванні 0,625 мг +2 мг та 1,25 мг + 4 мг застосовується у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та цукровим діабетом 2 типу для зниження ризику розвитку мікросудинних ускладнень (з боку нирок) та макросудинних ускладнень (серцево-судинних захворювань).Протипоказання до застосуванняІНДАПАМІД Підвищена чутливість до індапаміду та інших сульфонамідів. Ниркова недостатність помірного та тяжкого ступеня (кліренс креатиніну менше 60 мл/хв). Тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв). Тяжка печінкова недостатність Печінкова енцефалопатія. Гіпокаліємія. Одночасне застосування з неантіаритмічними лікарськими засобами, що здатні викликати поліморфну ​​шлуночкову тахікардію типу "пірует". Період грудного вигодовування. Дитячий вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). ПЕРІНДОПРИЛ Підвищена чутливість до периндоприлу та інших інгібіторів АПФ. Ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) в анамнезі на фоні прийому інгібіторів АПФ. Спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк. Вагітність та період грудного вигодовування. Одночасне застосування з аліскіреном та лікарськими препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла). Одночасне застосування з антагоністами рецепторів ангіотензину (АРА II) у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). Ко-ПЕРІНДОПРИЛ Підвищена чутливість до допоміжних речовин, що входять до складу препарату. Через відсутність достатнього клінічного досвіду препарат Ко-ПЕРІНДОПРИЛ не слід застосовувати у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, у пацієнтів з нелікованою серцевою недостатністю на стадії декомпенсації. Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). Наявність лактазної недостатності, галактоземія або синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції, непереносимість лактози (препарат містить лактозу). З обережністю: Системні захворювання сполучної тканини (в т.ч. системний червоний вовчак (ВКВ), склеродермія), терапія імунодепресантами (ризик розвитку нейтропенії, агранулоцитозу), спільне застосування з препаратами літію, золота, нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП), препаратом , які можуть викликати подовження інтервалу QT, лікарськими препаратами, здатними викликати поліморфну ​​шлуночкову тахікардію типу "пірует", крім неантіаритмічних лікарських засобів; пригнічення кістковомозкового кровотворення, знижений обсяг циркулюючої крові (прийом діуретиків, безсольова дієта, блювання, діарея, гемодіаліз), стенокардія, ішемічна хвороба серця, цереброваскулярні захворювання, порушення функції печінки та нирок, реноваскулярна гіпертензія, цукровийхронічна серцева недостатність (IV функціональний клас за класифікацією NYHA), гіперурикемія (особливо що супроводжується подагрою та уратним нефролітіазом), лабільність АТ, літній вік; негроїдна раса; спортсмени (можлива позитивна реакція при допінг-контролі); проведення гемодіалізу із застосуванням високопроточних мембран (наприклад, AN69®) або десенсибілізація, аферез ЛПНГ, стан після трансплантації нирки; запланована анестезія, стеноз аортального клапана/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; атеросклероз, двосторонній стеноз ниркових артерій або наявність тільки однієї функціонуючої нирки, супутня терапія калійзберігаючими діуретиками або у пацієнтів з підвищеним вмістом калію в плазмі.гіперурикемія (особливо що супроводжується подагрою та уратним нефролітіазом), лабільність АТ, літній вік; негроїдна раса; спортсмени (можлива позитивна реакція при допінг-контролі); проведення гемодіалізу із застосуванням високопроточних мембран (наприклад, AN69®) або десенсибілізація, аферез ЛПНГ, стан після трансплантації нирки; запланована анестезія, стеноз аортального клапана/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; атеросклероз, двосторонній стеноз ниркових артерій або наявність тільки однієї функціонуючої нирки, супутня терапія калійзберігаючими діуретиками або у пацієнтів з підвищеним вмістом калію в плазмі.гіперурикемія (особливо що супроводжується подагрою та уратним нефролітіазом), лабільність АТ, літній вік; негроїдна раса; спортсмени (можлива позитивна реакція при допінг-контролі); проведення гемодіалізу із застосуванням високопроточних мембран (наприклад, AN69®) або десенсибілізація, аферез ЛПНГ, стан після трансплантації нирки; запланована анестезія, стеноз аортального клапана/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; атеросклероз, двосторонній стеноз ниркових артерій або наявність тільки однієї функціонуючої нирки, супутня терапія калійзберігаючими діуретиками або у пацієнтів з підвищеним вмістом калію в плазмі.AN69®) або десенсибілізація, аферез ЛПНГ, стан після трансплантації нирки; запланована анестезія, стеноз аортального клапана/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; атеросклероз, двосторонній стеноз ниркових артерій або наявність тільки однієї функціонуючої нирки, супутня терапія калійзберігаючими діуретиками або у пацієнтів з підвищеним вмістом калію в плазмі.AN69®) або десенсибілізація, аферез ЛПНГ, стан після трансплантації нирки; запланована анестезія, стеноз аортального клапана/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; атеросклероз, двосторонній стеноз ниркових артерій або наявність тільки однієї функціонуючої нирки, супутня терапія калійзберігаючими діуретиками або у пацієнтів з підвищеним вмістом калію в плазмі.Вагітність та лактаціяЛікарський препарат Ко-ПЕРІНДОПРИЛ протипоказаний при вагітності (див. розділ "Протипоказання"). Лікарський препарат Ко-ПЕРІНДОПРИЛ протипоказаний у період грудного вигодовування. Необхідно оцінити значущість терапії для матері та прийняти рішення про припинення грудного вигодовування або припинення прийому препарату. Вагітність ІНДАПАМІД Дані щодо застосування індапаміду у вагітних жінок відсутні або обмежені (менше 300 випадків). Тривале застосування тіазидних діуретиків у III триместрі вагітності може викликати гіповолемію у матері та зниження матково-плацентарного кровотоку, що призводить до фетоплацентарної ішемії та затримки розвитку плода. Дослідження на тваринах не виявили прямого або непрямого токсичного впливу на репродуктивну функцію. Як запобіжний засіб рекомендується уникати застосування індапаміду під час вагітності. ПЕРІНДОПРИЛ Відповідних контрольованих досліджень із застосування інгібіторів АПФ у вагітних не проводилось. На даний момент немає переконливих епідеміологічних даних про тератогенний ризик прийому інгібіторів АПФ у першому триместрі вагітності, проте деяке збільшення ризику порушень розвитку плода виключити не можна. При плануванні вагітності слід відмінити лікарський препарат та призначити інші гіпотензивні засоби, дозволені для застосування під час вагітності. При виявленні вагітності слід негайно припинити терапію інгібіторами АПФ та за необхідності призначити іншу терапію. Відомо, що тривала дія інгібіторів АПФ на плід у II та III триместрах вагітності може призводити до порушення його розвитку (зниження функції нирок, олігогідрамніону, уповільнення осифікації кісток черепа) та розвитку ускладнень у новонародженого (таких як, ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіпер . Якщо пацієнтка отримувала препарат під час ІІ або ІІІ триместрів вагітності, рекомендується провести ультразвукове дослідження плода для оцінки стану кісток черепа та функції нирок. У новонароджених, матері яких отримували терапію інгібіторами АПФ, може спостерігатися артеріальна гіпотензія, у зв'язку з чим новонароджені повинні бути під ретельним медичним контролем. Період грудного вигодовування Лікарський препарат Ко-ПЕРІНДОПРИЛ протипоказаний у період грудного вигодовування. ІНДАПАМІД На даний момент немає достовірної інформації щодо виділення індапаміду або його метаболітів із грудним молоком. У новонародженого може розвинутись підвищена чутливість до похідних сульфонамідів та гіпокаліємія. Ризик для немовлят/немовлят не можна виключати. Індапамід близький за структурою до тіазидних діуретиків, прийом яких викликає зменшення кількості грудного молока або пригнічення лактації. ПЕРІНДОПРИЛ На даний момент не встановлено, чи виділяється периндоприл у грудне молоко. Зважаючи на відсутність інформації, що стосується застосування периндоприлу в період грудного вигодовування, його прийом не рекомендований, краще застосовувати інші препарати з більш вивченим профілем безпеки, особливо при годівлі новонароджених та недоношених дітей. Фертильність Загальне для ІНДАПАМІДУ та ПЕРІНДОПРИЛУ: Вивчення репродуктивної токсичності показало відсутність впливу на фертильність у щурів обох статей. Імовірно, вплив на фертильність у людини відсутній.Побічна діяа. Загальні дані про профіль безпеки Периндоприл інгібує на систему ренін-ангіотензин-альдостерон (РААС) і зменшує виведення іонів калію нирками на фоні прийому індапаміду. На фоні застосування комбінації індапамід+периндоприл відмічено розвиток гіпокаліємії (вміст калію менше 3,4 ммоль/л): у дозуванні 0,626 мг + 2 мг - у 2% пацієнтів; у дозуванні 1,25 мг + 4 мг – у 4% пацієнтів; у дозі 2,5 мг + 8 мг – у 6% пацієнтів. Найчастішими побічними ефектами були: для індапаміду: реакції гіперчутливості, в основному шкірні, у пацієнтів, схильних до алергічних та астматичних реакцій, та макулопапульозний висип; для периндоприлу: запаморочення, головний біль, парестезія, дисгевзія (перекручення смаку), порушення зору, вертиго, дзвін у вухах, гіпотензія, кашель, задишка, біль у животі, запор, диспепсія, діарея, нудота, блювання, спазми м'язів та астенія. б. Таблічний список побічних ефектів Частота побічних реакцій, що спостерігалися під час клінічних досліджень та/або під час постмаркетингового спостереження, наведена у вигляді наступної градації: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100, < 1/10); нечасто (≥ 1/1000, < 1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000); дуже рідко ( MedDRA клас органів Побічна дія Частота Індапамід Периндоприл Інфекційні та паразитарні захворювання Риніт - Дуже рідко Порушення з боку крові та лімфатичної системи Еозинофілія - Не часто* Агранулоцитоз Дуже рідко Дуже рідко Апластична анемія Дуже рідко - Панцитопенія - Дуже рідко Лейкопенія Дуже рідко Дуже рідко Нейтропенія - Дуже рідко Гемолітична анемія Дуже рідко Дуже рідко Тромбоцитопенія Дуже рідко Дуже рідко Порушення з боку імунної системи Гіперчутливість (в основному шкірні реакції, у пацієнтів, схильних до алергічних та астматичних реакцій) Часто - Порушення з боку обміну речовин та харчування Гіпоглікемія - Не часто* Гіперкаліємія, оборотна при відміні препарату - Не часто* Гіпонатріємія Неуточненої частоти Не часто* Гіперкальціємія Дуже рідко - Зниження вмісту калію та гіпокаліємія, особливо значуща для пацієнтів, що належать до групи ризику Неуточненої частоти - Порушення психіки Лабільність настрою - Не часто Порушення сну - Не часто Сплутаність свідомості - Дуже рідко Порушення з боку нервової системи Запаморочення - Часто Головний біль Рідко Часто Парестезія Рідко Часто Дисгезія (перекручення смаку) - Часто Сонливість - Не часто* Непритомність Неуточненої частоти Не часто* Інсульт, можливо, через надмірне зниження АТ у пацієнтів групи високого ризику - Дуже рідко Печінкова енцефалопатія у пацієнтів із печінковою недостатністю Неуточненої частоти - Порушення з боку органу зору: Порушення зору Неуточненої частоти Часто Міопія Неуточненої частоти - Нечіткість зору Неуточненої частоти - Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Вертіго Рідко Часто Дзвін у вухах - Часто Порушення з боку серця Відчуття серцебиття - Не часто* Тахікардія - Не часто* Стенокардія - Дуже рідко Порушення ритму серця (у тому числі брадикардія, шлуночкова тахікардія, фібриляція передсердь) Дуже рідко Дуже рідко Інфаркт міокарда, можливо, через надмірне зниження АТ у пацієнтів групи високого ризику - Дуже рідко Поліморфна шлуночкова тахікардія типу "пірует" (можливо зі смертельним результатом) Неуточненої частоти - Порушення з боку судин Артеріальна гіпотензія (надмірне зниження АТ) та пов'язані з цим симптоми Дуже рідко Часто Васкуліт - Не часто* Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Кашель - Часто Задишка - Часто Бронхоспазм - Не часто Еозинофільна пневмонія - Дуже рідко Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Біль в животі - Часто Запор Рідко Часто Діарея - Часто Диспепсія - Часто Нудота Рідко Часто Блювота Не часто Часто Сухість слизової оболонки ротової порожнини Рідко Не часто Панкреатит Дуже рідко Дуже рідко Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Гепатит Неуточненої частоти Дуже рідко Порушення функції печінки Дуже рідко - Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Кожний зуд - Часто Загострення псоріазу - Рідко* Висипання на шкірі - Часто Макулопапульозний висип Часто - Кропивниця Дуже рідко Не часто Ангіоневротичний набряк Дуже рідко Не часто Пурпура Не часто - Підвищене потовиділення - Не часто Реакція фоточутливості Неуточненої частоти Не часто* Пемфігоїд - Не часто* Багатоформна еритема - Дуже рідко Токсичний епідермальний некроліз Дуже рідко - синдром Стівенса-Джонсона Дуже рідко - Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини Спазм м'язів - Часто Можливе загострення вже наявного червоного вовчаку Неуточненої частоти - Артралгія - Не часто* Міалгія - Не часто* Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: Ниркова недостатність - Не часто Гостра ниркова недостатність Дуже рідко Дуже рідко Порушення з боку статевих органів та молочної залози еректильна дисфункція - Не часто Загальні розлади та симптоми Астенія - Часто Біль у грудній клітці - Не часто* нездужання - Не часто* Периферичні набряки - Не часто* Лихоманка - Не часто* Підвищена стомлюваність Рідко - Лабораторні та інструментальні дані Підвищення концентрації сечовини у крові - Не часто* Підвищення концентрації креатиніну в крові - Не часто* Гіпербілірубінемія - Рідко Підвищення активності "печінкових" ферментів Неуточненої частоти Рідко Зниження гемоглобіну та гематокриту - Дуже рідко Підвищення концентрації глюкози у крові Неуточненої частоти - Підвищення концентрації сечової кислоти у крові Неуточненої частоти - Подовження інтервалу QT на ЕКГ (див. розділи "Особливі вказівки" та "Взаємодія з іншими лікарськими засобами") Неуточненої частоти - Травми, отруєння, ускладнення після втручання Падіння - Не часто* * Оцінку частоти небажаних реакцій, виявлених за спонтанними повідомленнями, проведено на підставі даних результатів клінічних досліджень.Взаємодія з лікарськими засобамиЗагальне для ІНДАПАМІДУ та ПЕРІНДОПРИЛУ Комбінації, що не рекомендуються до застосування Препарати літію При одночасному застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ повідомлялося про оборотне підвищення вмісту літію в плазмі крові та пов'язані з цим токсичні ефекти. Одночасне застосування комбінації індапаміду та периндоприлу з препаратами літію не рекомендується. За необхідності проведення такої терапії необхідний регулярний контроль концентрації літію у плазмі. Поєднання препаратів, що потребує особливої ​​уваги та обережності Баклофен: посилення антигіпертензивної дії. Слід контролювати АТ і за необхідності коригувати дози гіпотензивних препаратів. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), включаючи високі дози ацетилсаліцилової кислоти (≥ 3 г/добу): одночасне застосування інгібіторів АПФ та НПЗП (ацетилсаліцилова кислота в дозі, що має протизапальну дію, інгібітори циклооксигенази-2 до зниження антигіпертензивного ефекту Одночасне застосування інгібіторів АПФ та нестероїдних протизапальних засобів може призводити до збільшення ризику погіршення функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності та збільшення вмісту калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів із початково зниженою функцією нирок. Слід бути обережними при призначенні даної комбінації, особливо у літніх пацієнтів. Пацієнтам необхідно компенсувати втрату рідини та регулярно контролювати функцію нирок, як на початку лікування, так і в процесі лікування. Поєднання препаратів, що потребує уваги Трициклічні антидепресанти, антипсихотичні засоби (нейролептики): препарати цих класів посилюють антигіпертензивний ефект та збільшують ризик ортостатичної гіпотензії (адитивний ефект). ІНДАПАМІД Поєднання препаратів, що потребує особливої ​​уваги Препарати, здатні викликати поліморфну ​​шлуночкову тахікардію типу "пірует": через ризик розвитку гіпокаліємії слід дотримуватися обережності при одночасному призначенні індапаміду з препаратами, здатними викликати поліморфну ​​шлуночкову тахікардію типу "пірует" ) та класу III (аміодарон, дофетилід, ібутилід, бретилію тозилат, соталол); деякими нейролептиками (хлорпромазин, ціамемазин, левомепромазин, тіоридазин, трифлуоперазин); бензамідами (амісульприд, сульпірид, сультоприд, тіаприд); бутірофенонами (дроперидол, галоперидол); іншими нейролептиками (пімозид); іншими препаратами, такими як беприділ, цизаприд, дифеманілу метилсульфат, еритроміцин внутрішньовенно, галофантрин, мізоластин, моксифлоксацин, пентамідин, спарфлоксацин, вінкамін внутрішньовенно,метадон, астемізол, терфенадін. Слід контролювати вміст калію в плазмі крові та за необхідності проводити її корекцію; контролювати інтервал QT. Препарати, здатні викликати гіпокаліємію: амфотерицин В (в/в), глюко- та мінералокортикостероїди (при системному застосуванні), тетракозактид, проносні засоби, що стимулюють моторику кишечника: збільшення ризику розвитку гіпокаліємії (адитивний ефект). Необхідний контроль вмісту іонів калію в плазмі крові, і, якщо потрібно - його корекція, при цьому особливу увагу слід приділяти пацієнтам, які одночасно отримують серцеві глікозиди. Слід застосовувати проносні засоби, що не стимулюють моторику кишечника. Серцеві глікозиди: гіпокаліємія посилює токсичну дію серцевих глікозидів. При одночасному застосуванні індапаміду та серцевих глікозидів слід контролювати вміст іонів калію у плазмі крові та показники ЕКГ та, за необхідності, коригувати терапію. Поєднання препаратів, що потребує уваги Калійзберігаючі діуретики (амілорид, спіронолактон, тріамтерен): таке поєднання обґрунтовано застосовується у деяких пацієнтів. При цьому може спостерігатися гіпокаліємія або гіперкаліємія (у пацієнтів з нирковою недостатністю або цукровим діабетом), особливо у разі порушення функції нирок (додаткові ефекти, пов'язані з гіпокаліємією). Якщо необхідне одночасне застосування індапаміду та зазначених вище калійзберігаючих діуретиків, слід проводити контроль вмісту калію в плазмі та параметрів ЕКГ. При необхідності схема лікування можна переглянути. Метформін: функціональна ниркова недостатність, яка може виникати на фоні прийому діуретиків, особливо "петльових", при одночасному призначенні метформіну підвищує ризик розвитку молочнокислого ацидозу. Не слід застосовувати метформін, якщо концентрація креатиніну у плазмі крові перевищує 15 мг/л (135 мкмоль/л) у чоловіків та 12 мг/л (110 мкмоль/л) у жінок. Йодмісткі контрастні речовини: зневоднення організму на фоні прийому діуретичних засобів збільшує ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо при застосуванні високих доз йодовмісних контрастних засобів. Перед застосуванням йодовмісних контрастних засобів пацієнтам необхідно компенсувати втрату рідини. Солі кальцію: при одночасному застосуванні можливий розвиток гіперкальціємії внаслідок зниження виведення іонів кальцію нирками. Циклоспорин, такролімус: можливе підвищення концентрації креатиніну в плазмі без зміни концентрації циклоспорину, навіть при нормальному вмісті рідини та іонів натрію. Кортикостероїди, тетракозактид (при системному застосуванні): зменшення антигіпертензивного ефекту (затримка солі та води на фоні застосування кортикостероїдів). ПЕРІНДОПРИЛ Дані клінічних досліджень показують, що подвійна блокада РААС в результаті одночасного прийому інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену призводить до збільшення частоти виникнення таких небажаних явищ як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність), у порівнянні з ситуаціями, коли застосовується лише один препарат, що впливає на РААС. Лікарські препарати, що спричиняють гіперкаліємію Деякі лікарські препарати або класи препаратів можуть збільшувати частоту розвитку гіперкаліємії: аліскірен, солі калію, калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, АРА II, НПЗП, гепарини, імунодепресанти (такі як циклоспорин або такролімус), лікарські препарати, що містять триметоприм, триметоприму та сульфометоксазолу. Комбінація цих лікарських засобів збільшує ризик розвитку гіперкаліємії. Одночасне застосування протипоказане Аліскірен та лікарські препарати, що містять аліскірен Одночасне застосування інгібіторів АПФ з аліскіреном та лікарськими препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірною або тяжкою нирковою недостатністю (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла). Зростає ризик розвитку гіперкаліємії, погіршення функції нирок, серцево-судинної захворюваності та смертності. Комбінації, що не рекомендуються до застосування Аліскірен: у пацієнтів, які не мають цукрового діабету або порушення функції нирок (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла), зростає ризик гіперкаліємії, погіршення функції нирок та підвищення частоти серцево-судинної захворюваності та смертності. Одночасне призначення інгібіторів АПФ та АРА II: За наявними літературними даними, у пацієнтів із встановленою атеросклеротичною хворобою, серцевою недостатністю або цукровим діабетом з ураженням органів-мішеней одночасний прийом інгібіторів АПФ та АРА II призводить до збільшення частоти розвитку артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та порушення функції нирок (включаючи гостру) , у порівнянні з ситуаціями, коли застосовується лише один препарат, що впливає на РААС. Застосування подвійної блокади РААС (наприклад, одночасний прийом інгібіторів АПФ та АРА II) має бути обмежене поодинокими випадками із суворим контролем функції нирок, вмісту калію в плазмі та АТ. Естрамустин: одночасне застосування може призвести до підвищення ризику побічних ефектів, таких як ангіоневротичний набряк. Калійзберігаючі діуретики (наприклад, амілорид, тріамтерен) та солі калію: гіперкаліємія (з можливим летальним результатом), особливо при порушенні функції нирок (додаткові ефекти, пов'язані з гіпокаліємією). Поєднання периндоприлу з вищезазначеними лікарськими засобами не рекомендується. Якщо спільне застосування показано, їх слід застосовувати з дотриманням запобіжних заходів та регулярним контролем вмісту калію в сироватці крові. Особливості застосування спіронолактону при хронічній серцевій недостатності описані далі у підрозділі "Поєднання препаратів, що потребує особливої ​​уваги". Поєднання препаратів, що потребує особливої ​​уваги Гіпоглікемічні препарати для прийому внутрішньо та інсулін: епідеміологічні дослідження показали, що спільне застосування інгібіторів АПФ та гіпоглікемічних засобів (інсуліни, гіпоглікемічні засоби для прийому всередину) можуть посилювати гіпоглікемічний ефект інсуліну та гіпоглікемічних засобів для прийому всередину. Цей ефект найімовірніше можна спостерігати протягом перших тижнів одночасної терапії, а також у пацієнтів з порушенням функції нирок. Калійзберігаючі діуретики: у пацієнтів, які отримують діуретики, особливо у пацієнтів з гіповолемією та/або зниженою концентрацією солей, на початку терапії периндоприлом може спостерігатися надмірне зниження АТ, ризик розвитку якого можна зменшити шляхом відміни діуретичного засобу, заповненням втрати рідини або солей перед початком терапії перин , а також призначення периндоприлу в низькій дозі з подальшим її збільшенням. При артеріальній гіпертензії у пацієнтів з гіповолемією та/або зниженою концентрацією солей на фоні терапії діуретиками, діуретики повинні бути або скасовані до початку застосування інгібітора АПФ (при цьому калійзберігаючий діуретик може бути пізніше знову призначений), або інгібітор АПФ повинен бути призначений у низькій дозі. подальшим поступовим її збільшенням. При застосуванні діуретиків у разі хронічної серцевої недостатності інгібітор АПФ повинен бути призначений у низькій дозі, можливо, після зменшення дози одночасного калійзберігаючого діуретика. У всіх випадках функція нирок (концентрація креатиніну) повинна контролюватись у перші тижні застосування інгібіторів АПФ. Калійзберігаючі діуретики (еплеренон, спіронолактон): застосування еплеренону або спіронолактону в дозах від 12,5 мг до 50 мг на добу та низьких доз інгібіторів АПФ: При терапії хронічної серцевої недостатності ІІ-ІV функціонального класу за класифікацією NYHA з фракцією викиду лівого шлуночка Перед застосуванням даної комбінації препаратів необхідно переконатися у відсутності гіперкаліємії та порушення функції нирок. Рекомендується регулярно контролювати концентрацію креатиніну та калію в крові: щотижня у перший місяць лікування та щомісяця у подальшому. Інгібітори mTOR (мішені рапаміцину ссавців) (наприклад, сиролімус, еверолімус, темсіролімус): у пацієнтів, які одночасно отримують терапію інгібіторами mTOR, може підвищуватися ризик розвитку ангіоневротичного набряку. Рацекадотрил: інгібітори АПФ (включаючи периндоприл) можуть спричинити розвиток ангіоневротичного набряку. Ризик розвитку ангіоневротичного набряку може зростати при одночасному застосуванні рацекадотрилу (інгібітор енкефалінази, що застосовується для лікування гострої діареї). Поєднання препаратів, що потребує уваги Гіпотензивні засоби та вазодилататори: одночасне застосування цих препаратів може посилювати антигіпертензивну дію периндоприлу. При одночасному призначенні з нітрогліцерином, іншими нітратами або іншими вазодилататорами можливе додаткове зниження артеріального тиску. Алопуринол, цитостатичні та імунодепресивні засоби, кортикостероїди для системного застосування та прокаїнамід: одночасне застосування з інгібіторами АПФ може супроводжуватися підвищеним ризиком лейкопенії. Засоби загальної анестезії: інгібітори АПФ можуть посилювати антигіпертензивний ефект низки засобів для загальної анестезії. Гліптини (лінагліптин, саксагліптин, ситагліптин, віллдагліптин): при спільному застосуванні з інгібіторами АПФ зростає ризик виникнення ангіоневротичного набряку внаслідок пригнічення активності дипептидилпептидази-4 (ДПП-IV) гліптином. Симпатоміметики: можуть послаблювати антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Препарати золота: при застосуванні інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу пацієнтам, які отримують внутрішньовенно препарати золота (ауротіомалат натрію), були описані нітритоїдні реакції, що проявляються гіперемією шкіри обличчя, нудотою, блюванням, гіпотензією.Спосіб застосування та дозиДоза препарату підбирається індивідуально для кожного пацієнта, залежно від тяжкості захворювання та індивідуальної реакції на терапію. Всередину, по 1 таблетці 1 раз на добу, переважно вранці, перед їдою. Пацієнти з артеріальною гіпертензією та цукровим діабетом 2 типу для зниження ризику розвитку мікросудинних ускладнень (з боку нирок) та макросудинних ускладнень від серцево-судинних захворювань Рекомендується починати терапію препаратом Ко-ПЕРІНДОПРИЛ у дозі 0,625 мг + 2 мг по 1 таблетці 1 раз на добу. Через 3 місяці терапії, за умови хорошої переносимості, можливе збільшення дози – по 1 таблетці препарату Ко-ПЕРІНДОПРИЛ у дозі 1,25 мг + 4 мг 1 раз на добу. Пацієнти похилого віку У пацієнтів похилого віку кліренс креатиніну розраховують з урахуванням віку, маси тіла та статі. Пацієнтам похилого віку з нормальною функцією нирок призначають Ко-періндоприл по 1 таблетці 1 раз на добу, при цьому слід контролювати ступінь зниження артеріального тиску. Ниркова недостатність Препарат протипоказаний пацієнтам з помірною та тяжкою нирковою недостатністю (КК менше 60 мл/хв). Пацієнтам з КК, рівним або перевищує 60 мл/хв., на фоні терапії потрібен регулярний контроль концентрації креатиніну та калію у плазмі крові. Печінкова недостатність Препарат протипоказаний пацієнтам із тяжкою печінковою недостатністю. При помірній печінковій недостатності корекція дози не потрібна. Діти та підлітки Ко-ПЕРІНДОПРИЛ не слід призначати дітям та підліткам до 18 років через відсутність даних про ефективність та безпеку застосування препарату у пацієнтів цієї вікової групи.ПередозуванняСимптоми: Зниження артеріального тиску (АТ), шок, ступор, брадикардія, електролітні порушення, ниркова недостатність, нудота, блювання, судоми, слабкість, порушення функції шлунково-кишкового тракту, водно-електролітні порушення, у деяких випадках – надмірне зниження АТ, пригнічення дихання. У пацієнтів з цирозом печінки можливий розвиток печінкової коми. Лікування: Промивання шлунка, відновлення водно-електролітної рівноваги, внутрішньовенне запровадження 0,9% розчину натрію хлориду. У разі вираженого зниження артеріального тиску пацієнта слід покласти горизонтально, піднявши ноги вгору. Ефективний гемодіаліз (не застосовувати високопроникні поліакрилнітрилові мембрани). При розвитку брадикардії - атропін, може бути потрібна постановка штучного водія ритму. Специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗагальне для ІНДАПАМІДУ та ПЕРІНДОПРИЛУ Застосування лікарського препарату Ко-ПЕРІНДОПРИЛ не супроводжується суттєвим зниженням частоти побічних ефектів, за винятком гіпокаліємії, у порівнянні з прийомом окремих компонентів препарату у найменших дозволених для застосування дозах. На початку терапії двома гіпотензивними препаратами, які пацієнт не отримував раніше, не можна виключати підвищений ризик ідіосинкразії. Ретельне спостереження пацієнта дозволяє звести цей ризик до мінімуму. Препарати літію Одночасне застосування лікарського препарату Ко-ПЕРІНДОПРИЛ із препаратами літію зазвичай не рекомендується. Порушення функції нирок Терапія лікарським препаратом Ко-ПЕРІНДОПРИЛ протипоказана пацієнтам з помірною (КК менше 60 мл/хв.) та тяжкою нирковою недостатністю (КК менше 30 мл/хв). У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією без попереднього порушення функції нирок на фоні терапії можуть з'явитися лабораторні ознаки функціональної ниркової недостатності. У цьому випадку лікування препаратом Ко-ПЕРІНДОПРИЛ слід припинити. Надалі можна відновити комбіновану терапію, використовуючи низькі дози комбінації індапаміду та периндоприлу, або застосовувати лише один із препаратів. Таким пацієнтам необхідний регулярний контроль вмісту іонів калію та концентрації креатиніну у сироватці крові – через 2 тижні після початку терапії та надалі кожні 2 місяці. Ниркова недостатність частіше виникає у пацієнтів із тяжкою хронічною серцевою недостатністю або вихідним порушенням функції нирок, у тому числі при стенозі ниркової артерії. Лікарський препарат Ко-ПЕРІНДОПРИЛ не рекомендується застосовувати у разі двостороннього стенозу ниркових артерій або стенозу артерії єдиної нирки, що функціонує. Артеріальна гіпотензія та порушення водно-електролітного балансу У разі вихідної гіпонатріємії існує ризик раптового розвитку гіпотензії (особливо у пацієнтів зі стенозом ниркової артерії). Тому при динамічному спостереженні за пацієнтами слід звертати увагу на можливі симптоми зневоднення та зниження вмісту електролітів у плазмі крові, наприклад, після діареї або блювання. Таким пацієнтам необхідний регулярний контроль вмісту електролітів у плазмі. При вираженій гіпотензії може знадобитися внутрішньовенне введення 0,9% розчину натрію хлориду. Транзиторна артеріальна гіпотензія є протипоказанням для продовження терапії. Після відновлення об'єму циркулюючої крові (ОЦК) та АТ можна відновити терапію, використовуючи низькі дози комбінації індапаміду та периндоприлу, або застосовувати лише один із препаратів. Зміст калію Комбіноване застосування периндоприлу та індапаміду не запобігає розвитку гіпокаліємії, особливо у пацієнтів з цукровим діабетом або нирковою недостатністю. Як і у разі застосування інших гіпотензивних засобів у комбінації з діуретиком, необхідний регулярний контроль вмісту іонів калію у плазмі. Допоміжні речовини Слід враховувати, що до складу допоміжних речовин препарату входить моногідрат лактози. Не слід призначати лікарський препарат Ко-ПЕРІНДОПРИЛ пацієнтам зі спадковою непереносимістю галактози, лактазною недостатністю та глюкозо-галактозною мальабсорбцією. Дитячий вік Лікарський препарат Ко-ПЕРІНДОПРИЛ не слід призначати дітям та підліткам віком до 18 років через відсутність даних про ефективність та безпеку застосування індапаміду та периндоприлу, як у монотерапії, так і при комбінованому застосуванні у пацієнтів даної вікової групи. ІНДАПАМІД Печінкова енцефалопатія За наявності порушень функцій печінки прийом тіазидних та тіазидоподібних діуретиків може призвести до розвитку печінкової енцефалопатії. У такій ситуації слід негайно припинити прийом діуретика. Фоточутливість На фоні прийому тіазидних та тіазидоподібних діуретиків повідомлялося про випадки розвитку реакції фоточутливості. У разі розвитку реакції фоточутливості на фоні прийому препарату слід припинити лікування. За необхідності продовження терапії діуретиками рекомендується захищати шкірні покриви від дії сонячних променів або штучних ультрафіолетових променів. Водно-електролітний баланс Вміст іонів натрію у плазмі крові необхідно визначати до початку лікування, а потім регулярно контролювати на фоні прийому препарату. Гіпонатріємія на початковому етапі може не супроводжуватись клінічними симптомами, тому необхідний регулярний лабораторний контроль. Частіший контроль вмісту іонів натрію показаний пацієнтам з цирозом печінки та пацієнтам похилого віку. Лікування будь-якими діуретиками може спричинити гіпонатріємію, іноді з дуже серйозними наслідками. Гіпонатріємія, що супроводжується гіповолемією, може призводити до розвитку зневоднення та ортостатичної гіпотензії. Одночасне зниження вмісту іонів хлору може призвести до розвитку вторинного компенсаторного метаболічного алкалозу: частота його виникнення та ступінь виразності незначні. Вміст іонів калію у плазмі крові Терапія тіазидними та тіазидоподібними діуретиками пов'язана з високим ризиком розвитку гіпокаліємії. Необхідно уникати гіпокаліємії (менше 3,4 ммоль/л) у наступних категорій пацієнтів із групи високого ризику: пацієнтів похилого віку, виснажених пацієнтів (як одержують, так і не отримують поєднану медикаментозну терапію), пацієнтів з цирозом печінки (з набряками та асцитом) , ішемічну хворобу серця, хронічну серцеву недостатність Гіпокаліємія у цих пацієнтів посилює токсичну дію серцевих глікозидів та підвищує ризик розвитку аритмії. До групи підвищеного ризику також відносяться пацієнти з подовженим інтервалом QT як уродженою, так і викликаною дією лікарських засобів. Гіпокаліємія, як і брадикардія, сприяє розвитку тяжких порушень ритму серця, особливо аритмії типу "пірует", яка може бути фатальною. У всіх описаних вище випадках необхідний частіший контроль вмісту іонів калію в плазмі крові. Перший вимір вмісту іонів калію необхідно провести протягом першого тижня початку терапії. При виявленні гіпокаліємії має проводитися відповідна корекція. Вміст іонів калію у плазмі крові Тіазидні та тіазидоподібні діуретики можуть зменшувати виведення іонів кальцію нирками, призводячи до незначного та тимчасового підвищення вмісту іонів кальцію у плазмі крові. Виражена гіперкальціємія може бути наслідком раніше не діагностованого гіперпаратиреозу. Перед дослідженням функції паращитовидних залоз слід відмінити прийом діуретичних засобів. Концентрація глюкози у плазмі крові Необхідно контролювати концентрацію глюкози в крові у пацієнтів із цукровим діабетом, особливо за наявності гіпокаліємії. Сечова кислота При підвищенні концентрації сечової кислоти в плазмі на тлі терапії може збільшуватися частота виникнення нападів подагри. Діуретичні засоби та функція нирок Тіазидні та тіазидоподібні діуретики ефективні повною мірою лише у пацієнтів з нормальною або незначною мірою порушеною функцією нирок (концентрація креатиніну в плазмі крові у дорослих пацієнтів нижче 25 мг/л або 220 мкмоль/л). У пацієнтів похилого віку рівень креатиніну в плазмі крові повинен оцінюватися з урахуванням віку, ваги та статі, відповідно до формули Кокрофта-Голта: Кліренс креатиніну (КК) = (140 - вік) х вага/0,814 х концентрація креатиніну в плазмі, де: вік – у роках; вага – у кг; концентрація креатиніну в плазмі - мкмоль/л. Формула підходить для чоловіків похилого віку, для жінок похилого віку слід множити результат на 0,85. На початку лікування діуретиками у пацієнтів через гіповолемію (внаслідок виведення води та іонів натрію) може спостерігатися тимчасове зниження швидкості клубочкової фільтрації та підвищення концентрації сечовини та креатиніну в плазмі крові. Ця транзиторна функціональна ниркова недостатність не є небезпечною для пацієнтів з початковою нормальною функцією нирок, однак у пацієнтів з нирковою недостатністю її вираженість може посилитися. Спортсмени Індапамід може дати позитивну реакцію під час проведення допінг-контролю. Гостра міопія та вторинна закритокутова глаукома Сульфонаміди та їх похідні можуть викликати розвиток ідіосинкразичних реакцій, що призводять до тимчасової (минущої) міопії та гострої закритокутової глаукоми. Без належної терапії гостра глаукома може призвести до втрати зору. Насамперед, необхідно якнайшвидше припинити прийом лікарського препарату. Якщо внутрішньоочний тиск продовжує залишатися високим, може знадобитися негайне терапевтичне або хірургічне лікування. До факторів ризику, які можуть призвести до розвитку гострої глаукоми, можна віднести алергію на сульфонаміди або пеніцилін в анамнезі. ПЕРІНДОПРИЛ Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС). Є дані про збільшення ризику виникнення артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та АРА II або аліскірену. Тому подвійна блокада РААС за допомогою поєднання інгібітору АПФ та АРА II або аліскірену не рекомендується. Якщо подвійна блокада абсолютно необхідна, це повинно виконуватися під строгим наглядом фахівця при регулярному контролі функції нирок, вмісту електролітів у плазмі крові та АТ. Застосування інгібіторів АПФ у поєднанні з антагоністами рецепторів ангіотензину (АРА II) протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією і не рекомендується у інших пацієнтів. Калійзберігаючі діуретики, препарати калію, замінники харчової солі та харчові добавки. Не рекомендується одночасне призначення периндоприлу та калійзберігаючих діуретиків, а також препаратів калію та калійвмісних замінників харчової солі та харчових добавок. Нейтропенія/агранулоцитоз/тромбоцитопенія Є повідомлення про розвиток нейтропенії/агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії на фоні прийому інгібіторів АПФ. У пацієнтів із нормальною функцією нирок та без супутніх факторів ризику нейтропенія виникає рідко. З крайньою обережністю слід застосовувати периндоприл на фоні системних захворювань сполучної тканини (у тому числі системного червоного вовчаку, склеродермії), а також на фоні прийому імунодепресантів, алопуринолу, прокаїнаміду або при поєднанні цих факторів, особливо у пацієнтів з початково порушеною функцією нирок. У деяких пацієнтів виникали тяжкі інфекційні захворювання, у ряді випадків стійкі до інтенсивної антибіотикотерапії. При призначенні периндоприлу таким пацієнтам рекомендується періодично контролювати кількість лейкоцитів у крові. Пацієнти повинні повідомляти лікаря про будь-які ознаки інфекційних захворювань (наприклад, біль у горлі, гарячка). Анемія Анемія може розвиватися у пацієнтів після трансплантації нирки або у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі. У цьому зниження гемоглобіну тим більше, що вище був його початковий показник. Цей ефект, мабуть, не є дозозалежним, але може бути пов'язаний із механізмом дії інгібіторів АПФ. Незначне зниження гемоглобіну відбувається протягом перших 6 місяців, потім він залишається стабільним та повністю відновлюється після відміни препарату. У таких пацієнтів лікування може бути продовжено, проте гематологічні аналізи мають проводитися регулярно. Підвищена чутливість/ангіоневротичний набряк При прийомі інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу, в окремих випадках може спостерігатися розвиток ангіоневротичного набряку особи, кінцівок, губ, язика, голосових складок та/або гортані. Це може статися у будь-який період терапії. При появі симптомів прийом лікарського препарату Ко-ПЕРІНДОПРИЛ має бути негайно припинено, а пацієнт повинен спостерігатися доти, доки ознаки набряку не зникнуть повністю. Якщо набряк зачіпає тільки обличчя і губи, він зазвичай проходить самостійно, хоча як симптоматичної терапії можуть застосовуватися антигістамінні засоби. Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком гортані, може призвести до смерті. Набряк мови, голосових складок або гортані може призвести до обструкції дихальних шляхів. При появі таких симптомів слід негайно почати проводити відповідну терапію, наприклад, ввести підшкірно епінефрин (адреналін) у розведенні 1:1000 (0,3 або 0,5 мл) та/або забезпечити прохідність дихальних шляхів. Повідомлялося про високий ризик розвитку ангіоневротичного набряку у пацієнтів негроїдної раси. У пацієнтів, в анамнезі яких відзначався ангіоневротичний набряк, не пов'язаний із прийомом інгібіторів АПФ, може бути підвищений ризик його розвитку при прийомі препаратів цієї групи. У поодиноких випадках на тлі терапії інгібіторами АПФ розвивається ангіоневротичний набряк кишечника. При цьому у пацієнтів відзначається біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні з нудотою та блюванням, у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальній активності ферменту С-1естерази. Діагноз встановлюється за допомогою комп'ютерної томографії черевної області, ультразвукового дослідження або на момент хірургічного втручання. Симптоми зникають після припинення інгібіторів АПФ. У пацієнтів з болем у животі, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні диференціальної діагностики необхідно враховувати можливість розвитку ангіоневротичного набряку кишечника. Інгібітори mTOR (мішені рапаміцину ссавців) (наприклад, сиролімус, еверолімус, темсиролімус): у пацієнтів, які одночасно отримують терапію інгібіторами mTOR, може підвищуватися ризик розвитку ангіоневротичного набряку (в тому числі набряку дихальних шляхів або язика з/без порушення). Анафілактоїдні реакції при проведенні десенсибілізації Є окремі повідомлення про розвиток тривалих, що загрожують життю анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ під час десенсибілізуючої терапії отрутою перетинчастокрилих комах (бджоли, оси). Інгібітори АПФ слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з обтяженим алергічним анамнезом або схильністю до алергічних реакцій, які проходять процедури десенсибілізації. Слід уникати застосування інгібітору АПФ пацієнтам, які отримують імунотерапію отрутою перетинчастокрилих комах. Проте анафілактоїдної реакції можна уникнути шляхом тимчасової відміни інгібітору АПФ не менше ніж за 24 години до початку процедури десенсибілізації. Анафілактоїдні реакції при проведенні аферезу ЛПНЩ У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні аферезу ЛПНГ із застосуванням декстрану сульфату розвивалися загрозливі для життя анафілактоїдні реакції. Для запобігання анафілактоїдної реакції слід тимчасово припиняти терапію інгібітором АПФ перед кожною процедурою аферезу. Гемодіаліз У пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні гемодіалізу із застосуванням високопроточних мембран (наприклад, AN69®) були відмічені анафілактоїдні реакції. Тому бажано застосовувати мембрану іншого типу чи застосовувати гіпотензивний засіб іншої фармакотерапевтичної групи. Кашель На тлі терапії інгібітором АПФ може відзначатися сухий завзятий кашель. Кашель тривалий час зберігається на фоні прийому препаратів цієї групи і зникає після їх відміни. При появі пацієнта сухого кашлю слід пам'ятати про можливий ятрогенний характер цього симптому, пов'язаного з прийомом інгібітору АПФ. Якщо лікар вважає, що терапія інгібітором АПФ потрібна пацієнтові, можливе продовження прийому препарату. Ризик артеріальної гіпотензії та/або ниркової недостатності (у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю, порушеннями водно-електролітного балансу тощо) При деяких патологічних станах може відзначатися значна активація РААС, особливо при вираженій гіповолемії та зниженні вмісту електролітів у плазмі крові (на фоні дієти без солі або тривалого прийому діуретиків), у пацієнтів з початково низьким АТ, стенозом ниркової артерії, хронічною серцевою недостатністю або цирозом печінки. набряками та асцитом. Застосування інгібіторів АПФ викликає блокаду РААС і тому може супроводжуватися різким зниженням АТ та/або підвищенням концентрації креатиніну в плазмі, що свідчить про розвиток функціональної ниркової недостатності. Ці явища частіше спостерігаються прийому першої дози препарату або протягом перших двох тижнів терапії. У поодиноких випадках ці стани розвиваються гостро та в інші терміни терапії. У таких випадках рекомендується відновлювати терапію у нижчій дозі і потім поступово збільшувати дозу. Літній вік Перед початком прийому периндоприлу необхідно оцінити функціональну активність нирок та вміст іонів калію у плазмі. На початку терапії дозу препарату підбирають, враховуючи ступінь зниження артеріального тиску, особливо у разі зневоднення та втрати електролітів. Подібні заходи дозволяють уникнути різкого зниження артеріального тиску. Атеросклероз Ризик артеріальної гіпотензії існує у всіх пацієнтів, однак особливої ​​обережності слід дотримуватись, застосовуючи препарат у пацієнтів з ішемічною хворобою серця та недостатністю мозкового кровообігу. У таких пацієнтів лікування слід розпочинати з низьких доз препарату. Реноваскулярна гіпертензія Методом лікування реноваскулярної гіпертензії є реваскуляризація. Тим не менш, застосування інгібіторів АПФ може мати позитивну дію у пацієнтів, які очікують хірургічного втручання, так і в тому випадку, коли проведення хірургічного втручання неможливе. Лікування лікарським препаратом Ко-ПЕРІНДОПРИЛ не показано у пацієнтів з діагностованим або передбачуваним стенозом ниркової артерії, т.к. терапію слід починати в умовах стаціонару з нижчих доз комбінації периндоприлу та інадпаміду Серцева недостатність/важка серцева недостатність У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (IV функціональний клас за класифікацією ІУНА) лікування лікарським препаратом Ко-ПЕРІНДОПРИЛ має починатися з низької дози препарату та під ретельним лікарським контролем. Пацієнти з артеріальною гіпертензією та ішемічною хворобою серця не повинні припиняти прийом бета-адреноблокаторів: інгібітор АГ1Ф слід додавати до терапії бета-адреноблокаторами. Цукровий діабет У пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу можливе спонтанне збільшення вмісту калію в крові. Лікування таких пацієнтів лікарським препаратом Ко-ПЕРІНДОПРИЛ повинне починатися з мінімальних доз та проходити під постійним лікарським контролем. Пацієнтам, які отримують гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо або інсулін, протягом першого місяця терапії інгібіторами АПФ потрібний регулярний контроль концентрації глюкози в плазмі. Етнічні відмінності Периндоприл, як і інші інгібітори АПФ, має явно менш виражену антигіпертензивну дію у пацієнтів негроїдної раси порівняно з іншими представниками, рас. Можливо, ця відмінність зумовлена ​​тим, що у пацієнтів з артеріальною гіпертензією негроїдної раси найчастіше відзначається низька активність реніну. Хірургічне втручання / Загальна анестезія Проведення загальної анестезії, на фоні прийому інгібіторів АПФ, може призвести до вираженого зниження АТ, особливо при використанні засобів для загальної анестезії, які мають антигіпертензивну дію. Рекомендується припинити прийом інгібіторів АПФ тривалої дії, у тому числі периндоприлу, за добу до хірургічного втручання. Необхідно попередити лікаря-анестезіолога про те, що пацієнт приймає інгібітори АПФ. Аортальний або мітральний стеноз / Гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія Інгібітори АПФ повинні з обережністю призначатися пацієнтам з обструкцією тракту, що виносить лівого шлуночка. Печінкова недостатність У поодиноких випадках на фоні прийому інгібіторів АПФ виникає холестатична жовтяниця. При прогресуванні цього синдрому можливий розвиток фульмінантного некрозу печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому незрозумілий. При появі жовтяниці або значному підвищенні активності печінкових ферментів на фоні прийому інгібіторів АПФ пацієнту слід припинити прийом інгібіторів АПФ і звернутися до лікаря. Гіперкаліємія Гіперкаліємія може розвиватися під час лікування інгібіторами АПФ, у тому числі периндоприлом. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність, порушення функції нирок, літній вік старше 70 років, цукровий діабет, деякі супутні стани (дегідратація, гостра декомпенсація хронічної серцевої недостатності, метаболічний ацидоз), одночасний прийом калійзберігаючих діуретиків (таких як спірон , амілорид та ін.), а також препаратів калію або калійвмісних замінників харчової солі, а також застосування інших засобів, що сприяють підвищенню вмісту іонів калію в плазмі крові (наприклад, гепарин, інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину II, ацетилсаліцилова кислота в дозі 3 г /добу і більше, інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) та неселективні НПЗЗ,імунодепресанти, такі як циклоспорин, або такролімус, тріметоприм. Застосування препаратів калію, калійзберігаючих діуретиків, замінників калійзберігаючих харчової солі може призвести до значного підвищення вмісту калію в крові, особливо у пацієнтів зі зниженою функцією нирок. Гіперкаліємія може призвести до серйозних, іноді фатальних порушень ритму серця. Якщо необхідний комбінований прийом зазначених вище засобів, лікування має проводитися обережно, на тлі регулярного контролю вмісту іонів калію в сироватці крові. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Немає даних про вплив індапаміду+периндоприл на здатність до керування транспортними засобами та управління механізмами, застосованого в терапевтичних дозах, проте необхідно враховувати, що можливе виникнення запаморочення, тому слід бути обережним.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Периндоприлу ербумін - 4,0 мг; Індапамід – 1,25 мг; Допоміжні речовини: Лактози моногідрат – 114,2 мг; Целюлоза мікрокристалічна – 20,0 мг; Крохмаль кукурудзяний – 13,95 мг; Магнію стеарат – 1,6 мг; Склад оболонки: Гіпромелоза – 2,32 мг; Титану діоксид – 1,55 мг; Макрогол 400 – 0,9 мг; Диметикон 100 – 0,23 мг. По 7 таблеток у контурне осередкове впакування з плівки полівінілхлоридної та алюмінієвої фольги. 2, 3, 4 контурні коміркові упаковки разом з інструкцією із застосування поміщені в пачку з картону. По 10 таблеток у контурне осередкове впакування з плівки полівінілхлоридної та алюмінієвої фольги. 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 контурні осередкові упаковки разом з інструкцією із застосування поміщені в пачку з картону.Опис лікарської формиТаблетки 1,25 мг + 4 мг - круглі, двоопуклі, з ризиком, покриті плівковою оболонкою білого кольору. На поперечному розрізі пігулка білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаГіпотензивний засіб комбінований (діуретик+АПФ інгібітор).ФармакокінетикаКомбіноване застосування індапаміду та периндоприлу не змінює їх фармакокінетичних характеристик у порівнянні з роздільним прийомом цих препаратів. ІНДАПАМІД Всмоктування Швидко та повністю всмоктується із шлунково-кишкового тракту (ЖКТ); біодоступність – висока. Прийом їжі дещо сповільнює швидкість абсорбції, але не впливає на підсумкову кількість препарату, що всмоктався. Максимальна концентрація в крові (Сmах) досягається через 1-2 години після прийому. Розподіл Зв'язок із білками плазми крові – 71-79%. Зв'язується також із еластином гладких м'язів судинної стінки. Має високий обсяг розподілу, проходить через гістогематичні бар'єри (зокрема плацентарний). Метаболізм Метаболізується у печінці. Виведення T1/2 - 14 год., кінцевий T1/2-26 год. Нирками виводиться 60-70% у вигляді метаболітів (у незміненому вигляді виводиться близько 5-7%), через кишечник -20-23%. У пацієнтів із нирковою недостатністю фармакокінетика не змінюється. Чи не кумулює. ПЕРІНДОПРИЛ Всмоктування Абсорбція – 25%, біодоступність – 65-70%. При прийомі периндоприл швидко всмоктується в шлунково-кишковому тракті. Максимальна концентрація в крові (Сmах) досягається через 1 год., периндоприлата – 3-4 год. Рівноважна концентрація (Css) створюється на 4 добу. Період напіввиведення (T1/2) периндоприлу із плазми становить 1 год. Було показано, що залежність між дозою периндоприлу та концентрацією його у плазмі крові носить лінійний характер. Розподіл Зв'язок периндоприлату з білками плазми крові – незначний, з АПФ – менше 30% (залежить від концентрації). Об'єм розподілу вільного периндоприлату – 0,2 л/кг. Метаболізм Периндоприл не має фармакологічної активності. Приблизно 27% від загальної кількості абсорбованого периндоприлу потрапляє у кровотік у вигляді активного метаболіту – периндоприлату. Крім периндоприлату утворюються ще 5 метаболітів, які не мають фармакологічної активності. Схах периндоприлату в плазмі крові досягається через 3-4 години після прийому внутрішньо. Одночасний прийом їжі уповільнює перетворення периндоприлу на периндоприлат, таким чином, впливаючи на біодоступність. Тому препарат слід приймати внутрішньо 1 раз на добу, вранці, перед їдою. Виведення Периндоприлат виводиться нирками, період напіввиведення вільної фракції метаболіту – 3-5 годин. Дисоціація периндоприлату, пов'язаного з АПФ, повільна. Внаслідок цього "ефективний" T1/2 становить 25 годин. Повторне призначення периндоприлу не призводить до його кумуляції, а T1/2 периндоприлату при повторному прийомі відповідає періоду його активності. Стан "ефективної" Css досягається до кінця 4-х діб. Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів Виведення периндоприлату сповільнюється у пацієнтів похилого віку, а також у пацієнтів з ХСН та хронічною нирковою недостатністю (ХНН) (у останніх корекцію дози слід проводити залежно від кліренсу креатиніну (КК)). Діалізний кліренс периндоприлу становить 70 мл/хв. У пацієнтів з цирозом печінки печінковий кліренс периндоприлу зменшується в 2 рази, при цьому загальна кількість периндоприлату, що утворюється, не змінюється і корекції режиму дозування не потрібно.ФармакодинамікаКо-ПЕРІНДОПРИЛ - комбінований препарат, що містить індапамід (діуретик із групи похідних сульфонамідів) та периндоприл (інгібітор АПФ), його властивості поєднують у собі окремі властивості кожного з компонентів. Комбінація індапаміду та периндоприлу посилює дію кожного з них. Комбінований препарат, надає гіпотензивну, діуретичну та вазодилатуючу дію. ІНДАПАМІД Індапамід – діуретичний засіб; селективно блокує "повільні" Са2+-канали, знижує тонус гладкої мускулатури артерій, зменшує ОПСС. Інгібує реабсорбцію іонів натрію (Na+) у кортикальному сегменті петлі Генле, що призводить до збільшення виведення нирками іонів натрію (Na+), хлору (Сl-) та меншою мірою іонів калію (К+) та магнію (Mg2+), посилюючи тим самим діурез , та знижуючи артеріальний тиск (АТ). ПЕРІНДОПРИЛ Периндоприл – інгібітор АПФ. АПФ є екзопептидазою, що забезпечує перетворення ангіотензину I на судинозвужувальну речовину ангіотензин II, а також руйнування брадикініну, що має судинорозширювальну дію, до неактивного гептапептиду. Пригнічення АПФ призводить до зниження концентрації ангіотензину II у плазмі крові, внаслідок чого підвищується активність реніну у плазмі крові та знижується секреція альдостерону. Оскільки АПФ інактивує брадикінін, пригнічення АПФ супроводжується підвищенням активності як циркулюючої, так і тканинної калікреїн-кінінової системи, при цьому також активується система простагландинів. Можливо, що цей ефект є частиною механізму антигіпертензивної дії інгібіторів АПФ та механізму розвитку деяких побічних ефектів цих препаратів (наприклад, кашлю). Сприяє відновленню еластичності великих артеріальних судин (зниження утворення надмірної кількості субендотеліального колагену), знижує тиск у легеневих капілярах, при тривалому призначенні зменшує вираженість гіпертрофії міокарда лівого шлуночка та інтерстиціального фіброзу, нормалізує ізоферментний профіль міозину; нормалізує роботу серця. Знижує іреднавантаження та постнавантаження (зменшує систолічний та діастолічний артеріальний тиск (АТ) у положенні "лежачи" і "стоячи"), тиск наповнення лівого та правого шлуночків, знижує загальний периферичний судинний опір (ОПСС), підвищує хвилинний об'єм крові та серцевий індекс, збільшує частоту серцевих скорочень (ЧСС) (у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН) помірно уріжає ЧСС), посилює регіональний кровотік у м'язах. Збільшує концентрацію ліпопротеїнів високої густини, у пацієнтів з гіперурикемією знижує концентрацію сечової кислоти. Збільшує нирковий кровотік, не змінює швидкість клубочкової фільтрації. У пацієнтів з ХСН викликає достовірне зменшення клінічних ознак серцевої недостатності, збільшує толерантність до фізичного навантаження (за даними велоергометричного пробу), достовірно не знижує АТ. Після прийому внутрішньо середньої разової дози максимальний антигіпертензивний ефект досягається через 4-6 годин і зберігається протягом 24 годин. Стабілізація антигіпертензивного ефекту спостерігається через 1 міс. терапії та зберігається протягом тривалого часу. Припинення лікування не супроводжується розвитком синдрому "скасування". ІНДАПАМІД + ПЕРІНДОПРИЛ має виражену дозозалежну антигіпертензивну дію, як на діастолічну, так і на систолічний АТ, що не залежить від віку та положення тіла пацієнта. Антигіпертензивна дія зберігається протягом 24 годин. Не впливає на метаболізм ліпідів (загальний холестерин, ліпопротеїн низької щільності (ЛПНЩ), ліпопротеїн дуже низької щільності (ЛПДНЩ), ліпопротеїн високої щільності (ЛПВЩ), тригліцериди (ТГ)) та вуглеводів. Терапевтичний ефект настає через 1 місяць від початку терапії і не супроводжується тахіфілаксією. Припинення лікування не викликає синдром "скасування". Зменшує рівень гіпертрофії лівого шлуночка (ГТЛШ), покращує еластичність артерій, знижує ОПСС.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (пацієнтам, яким потрібна комбінована терапія). У дозуванні 0,625 мг +2 мг та 1,25 мг + 4 мг застосовується у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та цукровим діабетом 2 типу для зниження ризику розвитку мікросудинних ускладнень (з боку нирок) та макросудинних ускладнень (серцево-судинних захворювань).Протипоказання до застосуванняІНДАПАМІД Підвищена чутливість до індапаміду та інших сульфонамідів. Ниркова недостатність помірного та тяжкого ступеня (кліренс креатиніну менше 60 мл/хв). Тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв). Тяжка печінкова недостатність Печінкова енцефалопатія. Гіпокаліємія. Одночасне застосування з неантіаритмічними лікарськими засобами, що здатні викликати поліморфну ​​шлуночкову тахікардію типу "пірует". Період грудного вигодовування. Дитячий вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). ПЕРІНДОПРИЛ Підвищена чутливість до периндоприлу та інших інгібіторів АПФ. Ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) в анамнезі на фоні прийому інгібіторів АПФ. Спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк. Вагітність та період грудного вигодовування. Одночасне застосування з аліскіреном та лікарськими препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла). Одночасне застосування з антагоністами рецепторів ангіотензину (АРА II) у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). Ко-ПЕРІНДОПРИЛ Підвищена чутливість до допоміжних речовин, що входять до складу препарату. Через відсутність достатнього клінічного досвіду препарат Ко-ПЕРІНДОПРИЛ не слід застосовувати у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, у пацієнтів з нелікованою серцевою недостатністю на стадії декомпенсації. Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). Наявність лактазної недостатності, галактоземія або синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції, непереносимість лактози (препарат містить лактозу). З обережністю: Системні захворювання сполучної тканини (в т.ч. системний червоний вовчак (ВКВ), склеродермія), терапія імунодепресантами (ризик розвитку нейтропенії, агранулоцитозу), спільне застосування з препаратами літію, золота, нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП), препаратом , які можуть викликати подовження інтервалу QT, лікарськими препаратами, здатними викликати поліморфну ​​шлуночкову тахікардію типу "пірует", крім неантіаритмічних лікарських засобів; пригнічення кістковомозкового кровотворення, знижений обсяг циркулюючої крові (прийом діуретиків, безсольова дієта, блювання, діарея, гемодіаліз), стенокардія, ішемічна хвороба серця, цереброваскулярні захворювання, порушення функції печінки та нирок, реноваскулярна гіпертензія, цукровийхронічна серцева недостатність (IV функціональний клас за класифікацією NYHA), гіперурикемія (особливо що супроводжується подагрою та уратним нефролітіазом), лабільність АТ, літній вік; негроїдна раса; спортсмени (можлива позитивна реакція при допінг-контролі); проведення гемодіалізу із застосуванням високопроточних мембран (наприклад, AN69®) або десенсибілізація, аферез ЛПНГ, стан після трансплантації нирки; запланована анестезія, стеноз аортального клапана/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; атеросклероз, двосторонній стеноз ниркових артерій або наявність тільки однієї функціонуючої нирки, супутня терапія калійзберігаючими діуретиками або у пацієнтів з підвищеним вмістом калію в плазмі.гіперурикемія (особливо що супроводжується подагрою та уратним нефролітіазом), лабільність АТ, літній вік; негроїдна раса; спортсмени (можлива позитивна реакція при допінг-контролі); проведення гемодіалізу із застосуванням високопроточних мембран (наприклад, AN69®) або десенсибілізація, аферез ЛПНГ, стан після трансплантації нирки; запланована анестезія, стеноз аортального клапана/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; атеросклероз, двосторонній стеноз ниркових артерій або наявність тільки однієї функціонуючої нирки, супутня терапія калійзберігаючими діуретиками або у пацієнтів з підвищеним вмістом калію в плазмі.гіперурикемія (особливо що супроводжується подагрою та уратним нефролітіазом), лабільність АТ, літній вік; негроїдна раса; спортсмени (можлива позитивна реакція при допінг-контролі); проведення гемодіалізу із застосуванням високопроточних мембран (наприклад, AN69®) або десенсибілізація, аферез ЛПНГ, стан після трансплантації нирки; запланована анестезія, стеноз аортального клапана/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; атеросклероз, двосторонній стеноз ниркових артерій або наявність тільки однієї функціонуючої нирки, супутня терапія калійзберігаючими діуретиками або у пацієнтів з підвищеним вмістом калію в плазмі.AN69®) або десенсибілізація, аферез ЛПНГ, стан після трансплантації нирки; запланована анестезія, стеноз аортального клапана/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; атеросклероз, двосторонній стеноз ниркових артерій або наявність тільки однієї функціонуючої нирки, супутня терапія калійзберігаючими діуретиками або у пацієнтів з підвищеним вмістом калію в плазмі.AN69®) або десенсибілізація, аферез ЛПНГ, стан після трансплантації нирки; запланована анестезія, стеноз аортального клапана/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; атеросклероз, двосторонній стеноз ниркових артерій або наявність тільки однієї функціонуючої нирки, супутня терапія калійзберігаючими діуретиками або у пацієнтів з підвищеним вмістом калію в плазмі.Вагітність та лактаціяЛікарський препарат Ко-ПЕРІНДОПРИЛ протипоказаний при вагітності (див. розділ "Протипоказання"). Лікарський препарат Ко-ПЕРІНДОПРИЛ протипоказаний у період грудного вигодовування. Необхідно оцінити значущість терапії для матері та прийняти рішення про припинення грудного вигодовування або припинення прийому препарату. Вагітність ІНДАПАМІД Дані щодо застосування індапаміду у вагітних жінок відсутні або обмежені (менше 300 випадків). Тривале застосування тіазидних діуретиків у III триместрі вагітності може викликати гіповолемію у матері та зниження матково-плацентарного кровотоку, що призводить до фетоплацентарної ішемії та затримки розвитку плода. Дослідження на тваринах не виявили прямого або непрямого токсичного впливу на репродуктивну функцію. Як запобіжний засіб рекомендується уникати застосування індапаміду під час вагітності. ПЕРІНДОПРИЛ Відповідних контрольованих досліджень із застосування інгібіторів АПФ у вагітних не проводилось. На даний момент немає переконливих епідеміологічних даних про тератогенний ризик прийому інгібіторів АПФ у першому триместрі вагітності, проте деяке збільшення ризику порушень розвитку плода виключити не можна. При плануванні вагітності слід відмінити лікарський препарат та призначити інші гіпотензивні засоби, дозволені для застосування під час вагітності. При виявленні вагітності слід негайно припинити терапію інгібіторами АПФ та за необхідності призначити іншу терапію. Відомо, що тривала дія інгібіторів АПФ на плід у II та III триместрах вагітності може призводити до порушення його розвитку (зниження функції нирок, олігогідрамніону, уповільнення осифікації кісток черепа) та розвитку ускладнень у новонародженого (таких як, ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіпер . Якщо пацієнтка отримувала препарат під час ІІ або ІІІ триместрів вагітності, рекомендується провести ультразвукове дослідження плода для оцінки стану кісток черепа та функції нирок. У новонароджених, матері яких отримували терапію інгібіторами АПФ, може спостерігатися артеріальна гіпотензія, у зв'язку з чим новонароджені повинні бути під ретельним медичним контролем. Період грудного вигодовування Лікарський препарат Ко-ПЕРІНДОПРИЛ протипоказаний у період грудного вигодовування. ІНДАПАМІД На даний момент немає достовірної інформації щодо виділення індапаміду або його метаболітів із грудним молоком. У новонародженого може розвинутись підвищена чутливість до похідних сульфонамідів та гіпокаліємія. Ризик для немовлят/немовлят не можна виключати. Індапамід близький за структурою до тіазидних діуретиків, прийом яких викликає зменшення кількості грудного молока або пригнічення лактації. ПЕРІНДОПРИЛ На даний момент не встановлено, чи виділяється периндоприл у грудне молоко. Зважаючи на відсутність інформації, що стосується застосування периндоприлу в період грудного вигодовування, його прийом не рекомендований, краще застосовувати інші препарати з більш вивченим профілем безпеки, особливо при годівлі новонароджених та недоношених дітей. Фертильність Загальне для ІНДАПАМІДУ та ПЕРІНДОПРИЛУ: Вивчення репродуктивної токсичності показало відсутність впливу на фертильність у щурів обох статей. Імовірно, вплив на фертильність у людини відсутній.Побічна діяа. Загальні дані про профіль безпеки Периндоприл інгібує на систему ренін-ангіотензин-альдостерон (РААС) і зменшує виведення іонів калію нирками на фоні прийому індапаміду. На фоні застосування комбінації індапамід+периндоприл відмічено розвиток гіпокаліємії (вміст калію менше 3,4 ммоль/л): у дозуванні 0,626 мг + 2 мг - у 2% пацієнтів; у дозуванні 1,25 мг + 4 мг – у 4% пацієнтів; у дозі 2,5 мг + 8 мг – у 6% пацієнтів. Найчастішими побічними ефектами були: для індапаміду: реакції гіперчутливості, в основному шкірні, у пацієнтів, схильних до алергічних та астматичних реакцій, та макулопапульозний висип; для периндоприлу: запаморочення, головний біль, парестезія, дисгевзія (перекручення смаку), порушення зору, вертиго, дзвін у вухах, гіпотензія, кашель, задишка, біль у животі, запор, диспепсія, діарея, нудота, блювання, спазми м'язів та астенія. б. Таблічний список побічних ефектів Частота побічних реакцій, що спостерігалися під час клінічних досліджень та/або під час постмаркетингового спостереження, наведена у вигляді наступної градації: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100, < 1/10); нечасто (≥ 1/1000, < 1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000); дуже рідко ( MedDRA клас органів Побічна дія Частота Індапамід Периндоприл Інфекційні та паразитарні захворювання Риніт - Дуже рідко Порушення з боку крові та лімфатичної системи Еозинофілія - Не часто* Агранулоцитоз Дуже рідко Дуже рідко Апластична анемія Дуже рідко - Панцитопенія - Дуже рідко Лейкопенія Дуже рідко Дуже рідко Нейтропенія - Дуже рідко Гемолітична анемія Дуже рідко Дуже рідко Тромбоцитопенія Дуже рідко Дуже рідко Порушення з боку імунної системи Гіперчутливість (в основному шкірні реакції, у пацієнтів, схильних до алергічних та астматичних реакцій) Часто - Порушення з боку обміну речовин та харчування Гіпоглікемія - Не часто* Гіперкаліємія, оборотна при відміні препарату - Не часто* Гіпонатріємія Неуточненої частоти Не часто* Гіперкальціємія Дуже рідко - Зниження вмісту калію та гіпокаліємія, особливо значуща для пацієнтів, що належать до групи ризику Неуточненої частоти - Порушення психіки Лабільність настрою - Не часто Порушення сну - Не часто Сплутаність свідомості - Дуже рідко Порушення з боку нервової системи Запаморочення - Часто Головний біль Рідко Часто Парестезія Рідко Часто Дисгезія (перекручення смаку) - Часто Сонливість - Не часто* Непритомність Неуточненої частоти Не часто* Інсульт, можливо, через надмірне зниження АТ у пацієнтів групи високого ризику - Дуже рідко Печінкова енцефалопатія у пацієнтів із печінковою недостатністю Неуточненої частоти - Порушення з боку органу зору: Порушення зору Неуточненої частоти Часто Міопія Неуточненої частоти - Нечіткість зору Неуточненої частоти - Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Вертіго Рідко Часто Дзвін у вухах - Часто Порушення з боку серця Відчуття серцебиття - Не часто* Тахікардія - Не часто* Стенокардія - Дуже рідко Порушення ритму серця (у тому числі брадикардія, шлуночкова тахікардія, фібриляція передсердь) Дуже рідко Дуже рідко Інфаркт міокарда, можливо, через надмірне зниження АТ у пацієнтів групи високого ризику - Дуже рідко Поліморфна шлуночкова тахікардія типу "пірует" (можливо зі смертельним результатом) Неуточненої частоти - Порушення з боку судин Артеріальна гіпотензія (надмірне зниження АТ) та пов'язані з цим симптоми Дуже рідко Часто Васкуліт - Не часто* Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Кашель - Часто Задишка - Часто Бронхоспазм - Не часто Еозинофільна пневмонія - Дуже рідко Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Біль в животі - Часто Запор Рідко Часто Діарея - Часто Диспепсія - Часто Нудота Рідко Часто Блювота Не часто Часто Сухість слизової оболонки ротової порожнини Рідко Не часто Панкреатит Дуже рідко Дуже рідко Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Гепатит Неуточненої частоти Дуже рідко Порушення функції печінки Дуже рідко - Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Кожний зуд - Часто Загострення псоріазу - Рідко* Висипання на шкірі - Часто Макулопапульозний висип Часто - Кропивниця Дуже рідко Не часто Ангіоневротичний набряк Дуже рідко Не часто Пурпура Не часто - Підвищене потовиділення - Не часто Реакція фоточутливості Неуточненої частоти Не часто* Пемфігоїд - Не часто* Багатоформна еритема - Дуже рідко Токсичний епідермальний некроліз Дуже рідко - синдром Стівенса-Джонсона Дуже рідко - Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини Спазм м'язів - Часто Можливе загострення вже наявного червоного вовчаку Неуточненої частоти - Артралгія - Не часто* Міалгія - Не часто* Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: Ниркова недостатність - Не часто Гостра ниркова недостатність Дуже рідко Дуже рідко Порушення з боку статевих органів та молочної залози еректильна дисфункція - Не часто Загальні розлади та симптоми Астенія - Часто Біль у грудній клітці - Не часто* нездужання - Не часто* Периферичні набряки - Не часто* Лихоманка - Не часто* Підвищена стомлюваність Рідко - Лабораторні та інструментальні дані Підвищення концентрації сечовини у крові - Не часто* Підвищення концентрації креатиніну в крові - Не часто* Гіпербілірубінемія - Рідко Підвищення активності "печінкових" ферментів Неуточненої частоти Рідко Зниження гемоглобіну та гематокриту - Дуже рідко Підвищення концентрації глюкози у крові Неуточненої частоти - Підвищення концентрації сечової кислоти у крові Неуточненої частоти - Подовження інтервалу QT на ЕКГ (див. розділи "Особливі вказівки" та "Взаємодія з іншими лікарськими засобами") Неуточненої частоти - Травми, отруєння, ускладнення після втручання Падіння - Не часто* * Оцінку частоти небажаних реакцій, виявлених за спонтанними повідомленнями, проведено на підставі даних результатів клінічних досліджень.Взаємодія з лікарськими засобамиЗагальне для ІНДАПАМІДУ та ПЕРІНДОПРИЛУ Комбінації, що не рекомендуються до застосування Препарати літію При одночасному застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ повідомлялося про оборотне підвищення вмісту літію в плазмі крові та пов'язані з цим токсичні ефекти. Одночасне застосування комбінації індапаміду та периндоприлу з препаратами літію не рекомендується. За необхідності проведення такої терапії необхідний регулярний контроль концентрації літію у плазмі. Поєднання препаратів, що потребує особливої ​​уваги та обережності Баклофен: посилення антигіпертензивної дії. Слід контролювати АТ і за необхідності коригувати дози гіпотензивних препаратів. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), включаючи високі дози ацетилсаліцилової кислоти (≥ 3 г/добу): одночасне застосування інгібіторів АПФ та НПЗП (ацетилсаліцилова кислота в дозі, що має протизапальну дію, інгібітори циклооксигенази-2 до зниження антигіпертензивного ефекту Одночасне застосування інгібіторів АПФ та нестероїдних протизапальних засобів може призводити до збільшення ризику погіршення функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності та збільшення вмісту калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів із початково зниженою функцією нирок. Слід бути обережними при призначенні даної комбінації, особливо у літніх пацієнтів. Пацієнтам необхідно компенсувати втрату рідини та регулярно контролювати функцію нирок, як на початку лікування, так і в процесі лікування. Поєднання препаратів, що потребує уваги Трициклічні антидепресанти, антипсихотичні засоби (нейролептики): препарати цих класів посилюють антигіпертензивний ефект та збільшують ризик ортостатичної гіпотензії (адитивний ефект). ІНДАПАМІД Поєднання препаратів, що потребує особливої ​​уваги Препарати, здатні викликати поліморфну ​​шлуночкову тахікардію типу "пірует": через ризик розвитку гіпокаліємії слід дотримуватися обережності при одночасному призначенні індапаміду з препаратами, здатними викликати поліморфну ​​шлуночкову тахікардію типу "пірует" ) та класу III (аміодарон, дофетилід, ібутилід, бретилію тозилат, соталол); деякими нейролептиками (хлорпромазин, ціамемазин, левомепромазин, тіоридазин, трифлуоперазин); бензамідами (амісульприд, сульпірид, сультоприд, тіаприд); бутірофенонами (дроперидол, галоперидол); іншими нейролептиками (пімозид); іншими препаратами, такими як беприділ, цизаприд, дифеманілу метилсульфат, еритроміцин внутрішньовенно, галофантрин, мізоластин, моксифлоксацин, пентамідин, спарфлоксацин, вінкамін внутрішньовенно,метадон, астемізол, терфенадін. Слід контролювати вміст калію в плазмі крові та за необхідності проводити її корекцію; контролювати інтервал QT. Препарати, здатні викликати гіпокаліємію: амфотерицин В (в/в), глюко- та мінералокортикостероїди (при системному застосуванні), тетракозактид, проносні засоби, що стимулюють моторику кишечника: збільшення ризику розвитку гіпокаліємії (адитивний ефект). Необхідний контроль вмісту іонів калію в плазмі крові, і, якщо потрібно - його корекція, при цьому особливу увагу слід приділяти пацієнтам, які одночасно отримують серцеві глікозиди. Слід застосовувати проносні засоби, що не стимулюють моторику кишечника. Серцеві глікозиди: гіпокаліємія посилює токсичну дію серцевих глікозидів. При одночасному застосуванні індапаміду та серцевих глікозидів слід контролювати вміст іонів калію у плазмі крові та показники ЕКГ та, за необхідності, коригувати терапію. Поєднання препаратів, що потребує уваги Калійзберігаючі діуретики (амілорид, спіронолактон, тріамтерен): таке поєднання обґрунтовано застосовується у деяких пацієнтів. При цьому може спостерігатися гіпокаліємія або гіперкаліємія (у пацієнтів з нирковою недостатністю або цукровим діабетом), особливо у разі порушення функції нирок (додаткові ефекти, пов'язані з гіпокаліємією). Якщо необхідне одночасне застосування індапаміду та зазначених вище калійзберігаючих діуретиків, слід проводити контроль вмісту калію в плазмі та параметрів ЕКГ. При необхідності схема лікування можна переглянути. Метформін: функціональна ниркова недостатність, яка може виникати на фоні прийому діуретиків, особливо "петльових", при одночасному призначенні метформіну підвищує ризик розвитку молочнокислого ацидозу. Не слід застосовувати метформін, якщо концентрація креатиніну у плазмі крові перевищує 15 мг/л (135 мкмоль/л) у чоловіків та 12 мг/л (110 мкмоль/л) у жінок. Йодмісткі контрастні речовини: зневоднення організму на фоні прийому діуретичних засобів збільшує ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо при застосуванні високих доз йодовмісних контрастних засобів. Перед застосуванням йодовмісних контрастних засобів пацієнтам необхідно компенсувати втрату рідини. Солі кальцію: при одночасному застосуванні можливий розвиток гіперкальціємії внаслідок зниження виведення іонів кальцію нирками. Циклоспорин, такролімус: можливе підвищення концентрації креатиніну в плазмі без зміни концентрації циклоспорину, навіть при нормальному вмісті рідини та іонів натрію. Кортикостероїди, тетракозактид (при системному застосуванні): зменшення антигіпертензивного ефекту (затримка солі та води на фоні застосування кортикостероїдів). ПЕРІНДОПРИЛ Дані клінічних досліджень показують, що подвійна блокада РААС в результаті одночасного прийому інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену призводить до збільшення частоти виникнення таких небажаних явищ як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність), у порівнянні з ситуаціями, коли застосовується лише один препарат, що впливає на РААС. Лікарські препарати, що спричиняють гіперкаліємію Деякі лікарські препарати або класи препаратів можуть збільшувати частоту розвитку гіперкаліємії: аліскірен, солі калію, калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, АРА II, НПЗП, гепарини, імунодепресанти (такі як циклоспорин або такролімус), лікарські препарати, що містять триметоприм, триметоприму та сульфометоксазолу. Комбінація цих лікарських засобів збільшує ризик розвитку гіперкаліємії. Одночасне застосування протипоказане Аліскірен та лікарські препарати, що містять аліскірен Одночасне застосування інгібіторів АПФ з аліскіреном та лікарськими препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірною або тяжкою нирковою недостатністю (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла). Зростає ризик розвитку гіперкаліємії, погіршення функції нирок, серцево-судинної захворюваності та смертності. Комбінації, що не рекомендуються до застосування Аліскірен: у пацієнтів, які не мають цукрового діабету або порушення функції нирок (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла), зростає ризик гіперкаліємії, погіршення функції нирок та підвищення частоти серцево-судинної захворюваності та смертності. Одночасне призначення інгібіторів АПФ та АРА II: За наявними літературними даними, у пацієнтів із встановленою атеросклеротичною хворобою, серцевою недостатністю або цукровим діабетом з ураженням органів-мішеней одночасний прийом інгібіторів АПФ та АРА II призводить до збільшення частоти розвитку артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та порушення функції нирок (включаючи гостру) , у порівнянні з ситуаціями, коли застосовується лише один препарат, що впливає на РААС. Застосування подвійної блокади РААС (наприклад, одночасний прийом інгібіторів АПФ та АРА II) має бути обмежене поодинокими випадками із суворим контролем функції нирок, вмісту калію в плазмі та АТ. Естрамустин: одночасне застосування може призвести до підвищення ризику побічних ефектів, таких як ангіоневротичний набряк. Калійзберігаючі діуретики (наприклад, амілорид, тріамтерен) та солі калію: гіперкаліємія (з можливим летальним результатом), особливо при порушенні функції нирок (додаткові ефекти, пов'язані з гіпокаліємією). Поєднання периндоприлу з вищезазначеними лікарськими засобами не рекомендується. Якщо спільне застосування показано, їх слід застосовувати з дотриманням запобіжних заходів та регулярним контролем вмісту калію в сироватці крові. Особливості застосування спіронолактону при хронічній серцевій недостатності описані далі у підрозділі "Поєднання препаратів, що потребує особливої ​​уваги". Поєднання препаратів, що потребує особливої ​​уваги Гіпоглікемічні препарати для прийому внутрішньо та інсулін: епідеміологічні дослідження показали, що спільне застосування інгібіторів АПФ та гіпоглікемічних засобів (інсуліни, гіпоглікемічні засоби для прийому всередину) можуть посилювати гіпоглікемічний ефект інсуліну та гіпоглікемічних засобів для прийому всередину. Цей ефект найімовірніше можна спостерігати протягом перших тижнів одночасної терапії, а також у пацієнтів з порушенням функції нирок. Калійзберігаючі діуретики: у пацієнтів, які отримують діуретики, особливо у пацієнтів з гіповолемією та/або зниженою концентрацією солей, на початку терапії периндоприлом може спостерігатися надмірне зниження АТ, ризик розвитку якого можна зменшити шляхом відміни діуретичного засобу, заповненням втрати рідини або солей перед початком терапії перин , а також призначення периндоприлу в низькій дозі з подальшим її збільшенням. При артеріальній гіпертензії у пацієнтів з гіповолемією та/або зниженою концентрацією солей на фоні терапії діуретиками, діуретики повинні бути або скасовані до початку застосування інгібітора АПФ (при цьому калійзберігаючий діуретик може бути пізніше знову призначений), або інгібітор АПФ повинен бути призначений у низькій дозі. подальшим поступовим її збільшенням. При застосуванні діуретиків у разі хронічної серцевої недостатності інгібітор АПФ повинен бути призначений у низькій дозі, можливо, після зменшення дози одночасного калійзберігаючого діуретика. У всіх випадках функція нирок (концентрація креатиніну) повинна контролюватись у перші тижні застосування інгібіторів АПФ. Калійзберігаючі діуретики (еплеренон, спіронолактон): застосування еплеренону або спіронолактону в дозах від 12,5 мг до 50 мг на добу та низьких доз інгібіторів АПФ: При терапії хронічної серцевої недостатності ІІ-ІV функціонального класу за класифікацією NYHA з фракцією викиду лівого шлуночка Перед застосуванням даної комбінації препаратів необхідно переконатися у відсутності гіперкаліємії та порушення функції нирок. Рекомендується регулярно контролювати концентрацію креатиніну та калію в крові: щотижня у перший місяць лікування та щомісяця у подальшому. Інгібітори mTOR (мішені рапаміцину ссавців) (наприклад, сиролімус, еверолімус, темсіролімус): у пацієнтів, які одночасно отримують терапію інгібіторами mTOR, може підвищуватися ризик розвитку ангіоневротичного набряку. Рацекадотрил: інгібітори АПФ (включаючи периндоприл) можуть спричинити розвиток ангіоневротичного набряку. Ризик розвитку ангіоневротичного набряку може зростати при одночасному застосуванні рацекадотрилу (інгібітор енкефалінази, що застосовується для лікування гострої діареї). Поєднання препаратів, що потребує уваги Гіпотензивні засоби та вазодилататори: одночасне застосування цих препаратів може посилювати антигіпертензивну дію периндоприлу. При одночасному призначенні з нітрогліцерином, іншими нітратами або іншими вазодилататорами можливе додаткове зниження артеріального тиску. Алопуринол, цитостатичні та імунодепресивні засоби, кортикостероїди для системного застосування та прокаїнамід: одночасне застосування з інгібіторами АПФ може супроводжуватися підвищеним ризиком лейкопенії. Засоби загальної анестезії: інгібітори АПФ можуть посилювати антигіпертензивний ефект низки засобів для загальної анестезії. Гліптини (лінагліптин, саксагліптин, ситагліптин, віллдагліптин): при спільному застосуванні з інгібіторами АПФ зростає ризик виникнення ангіоневротичного набряку внаслідок пригнічення активності дипептидилпептидази-4 (ДПП-IV) гліптином. Симпатоміметики: можуть послаблювати антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Препарати золота: при застосуванні інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу пацієнтам, які отримують внутрішньовенно препарати золота (ауротіомалат натрію), були описані нітритоїдні реакції, що проявляються гіперемією шкіри обличчя, нудотою, блюванням, гіпотензією.Спосіб застосування та дозиДоза препарату підбирається індивідуально для кожного пацієнта, залежно від тяжкості захворювання та індивідуальної реакції на терапію. Всередину, по 1 таблетці 1 раз на добу, переважно вранці, перед їдою. Пацієнти з артеріальною гіпертензією та цукровим діабетом 2 типу для зниження ризику розвитку мікросудинних ускладнень (з боку нирок) та макросудинних ускладнень від серцево-судинних захворювань Рекомендується починати терапію препаратом Ко-ПЕРІНДОПРИЛ у дозі 0,625 мг + 2 мг по 1 таблетці 1 раз на добу. Через 3 місяці терапії, за умови хорошої переносимості, можливе збільшення дози – по 1 таблетці препарату Ко-ПЕРІНДОПРИЛ у дозі 1,25 мг + 4 мг 1 раз на добу. Пацієнти похилого віку У пацієнтів похилого віку кліренс креатиніну розраховують з урахуванням віку, маси тіла та статі. Пацієнтам похилого віку з нормальною функцією нирок призначають Ко-періндоприл по 1 таблетці 1 раз на добу, при цьому слід контролювати ступінь зниження артеріального тиску. Ниркова недостатність Препарат протипоказаний пацієнтам з помірною та тяжкою нирковою недостатністю (КК менше 60 мл/хв). Пацієнтам з КК, рівним або перевищує 60 мл/хв., на фоні терапії потрібен регулярний контроль концентрації креатиніну та калію у плазмі крові. Печінкова недостатність Препарат протипоказаний пацієнтам із тяжкою печінковою недостатністю. При помірній печінковій недостатності корекція дози не потрібна. Діти та підлітки Ко-ПЕРІНДОПРИЛ не слід призначати дітям та підліткам до 18 років через відсутність даних про ефективність та безпеку застосування препарату у пацієнтів цієї вікової групи.ПередозуванняСимптоми: Зниження артеріального тиску (АТ), шок, ступор, брадикардія, електролітні порушення, ниркова недостатність, нудота, блювання, судоми, слабкість, порушення функції шлунково-кишкового тракту, водно-електролітні порушення, у деяких випадках – надмірне зниження АТ, пригнічення дихання. У пацієнтів з цирозом печінки можливий розвиток печінкової коми. Лікування: Промивання шлунка, відновлення водно-електролітної рівноваги, внутрішньовенне запровадження 0,9% розчину натрію хлориду. У разі вираженого зниження артеріального тиску пацієнта слід покласти горизонтально, піднявши ноги вгору. Ефективний гемодіаліз (не застосовувати високопроникні поліакрилнітрилові мембрани). При розвитку брадикардії - атропін, може бути потрібна постановка штучного водія ритму. Специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗагальне для ІНДАПАМІДУ та ПЕРІНДОПРИЛУ Застосування лікарського препарату Ко-ПЕРІНДОПРИЛ не супроводжується суттєвим зниженням частоти побічних ефектів, за винятком гіпокаліємії, у порівнянні з прийомом окремих компонентів препарату у найменших дозволених для застосування дозах. На початку терапії двома гіпотензивними препаратами, які пацієнт не отримував раніше, не можна виключати підвищений ризик ідіосинкразії. Ретельне спостереження пацієнта дозволяє звести цей ризик до мінімуму. Препарати літію Одночасне застосування лікарського препарату Ко-ПЕРІНДОПРИЛ із препаратами літію зазвичай не рекомендується. Порушення функції нирок Терапія лікарським препаратом Ко-ПЕРІНДОПРИЛ протипоказана пацієнтам з помірною (КК менше 60 мл/хв.) та тяжкою нирковою недостатністю (КК менше 30 мл/хв). У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією без попереднього порушення функції нирок на фоні терапії можуть з'явитися лабораторні ознаки функціональної ниркової недостатності. У цьому випадку лікування препаратом Ко-ПЕРІНДОПРИЛ слід припинити. Надалі можна відновити комбіновану терапію, використовуючи низькі дози комбінації індапаміду та периндоприлу, або застосовувати лише один із препаратів. Таким пацієнтам необхідний регулярний контроль вмісту іонів калію та концентрації креатиніну у сироватці крові – через 2 тижні після початку терапії та надалі кожні 2 місяці. Ниркова недостатність частіше виникає у пацієнтів із тяжкою хронічною серцевою недостатністю або вихідним порушенням функції нирок, у тому числі при стенозі ниркової артерії. Лікарський препарат Ко-ПЕРІНДОПРИЛ не рекомендується застосовувати у разі двостороннього стенозу ниркових артерій або стенозу артерії єдиної нирки, що функціонує. Артеріальна гіпотензія та порушення водно-електролітного балансу У разі вихідної гіпонатріємії існує ризик раптового розвитку гіпотензії (особливо у пацієнтів зі стенозом ниркової артерії). Тому при динамічному спостереженні за пацієнтами слід звертати увагу на можливі симптоми зневоднення та зниження вмісту електролітів у плазмі крові, наприклад, після діареї або блювання. Таким пацієнтам необхідний регулярний контроль вмісту електролітів у плазмі. При вираженій гіпотензії може знадобитися внутрішньовенне введення 0,9% розчину натрію хлориду. Транзиторна артеріальна гіпотензія є протипоказанням для продовження терапії. Після відновлення об'єму циркулюючої крові (ОЦК) та АТ можна відновити терапію, використовуючи низькі дози комбінації індапаміду та периндоприлу, або застосовувати лише один із препаратів. Зміст калію Комбіноване застосування периндоприлу та індапаміду не запобігає розвитку гіпокаліємії, особливо у пацієнтів з цукровим діабетом або нирковою недостатністю. Як і у разі застосування інших гіпотензивних засобів у комбінації з діуретиком, необхідний регулярний контроль вмісту іонів калію у плазмі. Допоміжні речовини Слід враховувати, що до складу допоміжних речовин препарату входить моногідрат лактози. Не слід призначати лікарський препарат Ко-ПЕРІНДОПРИЛ пацієнтам зі спадковою непереносимістю галактози, лактазною недостатністю та глюкозо-галактозною мальабсорбцією. Дитячий вік Лікарський препарат Ко-ПЕРІНДОПРИЛ не слід призначати дітям та підліткам віком до 18 років через відсутність даних про ефективність та безпеку застосування індапаміду та периндоприлу, як у монотерапії, так і при комбінованому застосуванні у пацієнтів даної вікової групи. ІНДАПАМІД Печінкова енцефалопатія За наявності порушень функцій печінки прийом тіазидних та тіазидоподібних діуретиків може призвести до розвитку печінкової енцефалопатії. У такій ситуації слід негайно припинити прийом діуретика. Фоточутливість На фоні прийому тіазидних та тіазидоподібних діуретиків повідомлялося про випадки розвитку реакції фоточутливості. У разі розвитку реакції фоточутливості на фоні прийому препарату слід припинити лікування. За необхідності продовження терапії діуретиками рекомендується захищати шкірні покриви від дії сонячних променів або штучних ультрафіолетових променів. Водно-електролітний баланс Вміст іонів натрію у плазмі крові необхідно визначати до початку лікування, а потім регулярно контролювати на фоні прийому препарату. Гіпонатріємія на початковому етапі може не супроводжуватись клінічними симптомами, тому необхідний регулярний лабораторний контроль. Частіший контроль вмісту іонів натрію показаний пацієнтам з цирозом печінки та пацієнтам похилого віку. Лікування будь-якими діуретиками може спричинити гіпонатріємію, іноді з дуже серйозними наслідками. Гіпонатріємія, що супроводжується гіповолемією, може призводити до розвитку зневоднення та ортостатичної гіпотензії. Одночасне зниження вмісту іонів хлору може призвести до розвитку вторинного компенсаторного метаболічного алкалозу: частота його виникнення та ступінь виразності незначні. Вміст іонів калію у плазмі крові Терапія тіазидними та тіазидоподібними діуретиками пов'язана з високим ризиком розвитку гіпокаліємії. Необхідно уникати гіпокаліємії (менше 3,4 ммоль/л) у наступних категорій пацієнтів із групи високого ризику: пацієнтів похилого віку, виснажених пацієнтів (як одержують, так і не отримують поєднану медикаментозну терапію), пацієнтів з цирозом печінки (з набряками та асцитом) , ішемічну хворобу серця, хронічну серцеву недостатність Гіпокаліємія у цих пацієнтів посилює токсичну дію серцевих глікозидів та підвищує ризик розвитку аритмії. До групи підвищеного ризику також відносяться пацієнти з подовженим інтервалом QT як уродженою, так і викликаною дією лікарських засобів. Гіпокаліємія, як і брадикардія, сприяє розвитку тяжких порушень ритму серця, особливо аритмії типу "пірует", яка може бути фатальною. У всіх описаних вище випадках необхідний частіший контроль вмісту іонів калію в плазмі крові. Перший вимір вмісту іонів калію необхідно провести протягом першого тижня початку терапії. При виявленні гіпокаліємії має проводитися відповідна корекція. Вміст іонів калію у плазмі крові Тіазидні та тіазидоподібні діуретики можуть зменшувати виведення іонів кальцію нирками, призводячи до незначного та тимчасового підвищення вмісту іонів кальцію у плазмі крові. Виражена гіперкальціємія може бути наслідком раніше не діагностованого гіперпаратиреозу. Перед дослідженням функції паращитовидних залоз слід відмінити прийом діуретичних засобів. Концентрація глюкози у плазмі крові Необхідно контролювати концентрацію глюкози в крові у пацієнтів із цукровим діабетом, особливо за наявності гіпокаліємії. Сечова кислота При підвищенні концентрації сечової кислоти в плазмі на тлі терапії може збільшуватися частота виникнення нападів подагри. Діуретичні засоби та функція нирок Тіазидні та тіазидоподібні діуретики ефективні повною мірою лише у пацієнтів з нормальною або незначною мірою порушеною функцією нирок (концентрація креатиніну в плазмі крові у дорослих пацієнтів нижче 25 мг/л або 220 мкмоль/л). У пацієнтів похилого віку рівень креатиніну в плазмі крові повинен оцінюватися з урахуванням віку, ваги та статі, відповідно до формули Кокрофта-Голта: Кліренс креатиніну (КК) = (140 - вік) х вага/0,814 х концентрація креатиніну в плазмі, де: вік – у роках; вага – у кг; концентрація креатиніну в плазмі - мкмоль/л. Формула підходить для чоловіків похилого віку, для жінок похилого віку слід множити результат на 0,85. На початку лікування діуретиками у пацієнтів через гіповолемію (внаслідок виведення води та іонів натрію) може спостерігатися тимчасове зниження швидкості клубочкової фільтрації та підвищення концентрації сечовини та креатиніну в плазмі крові. Ця транзиторна функціональна ниркова недостатність не є небезпечною для пацієнтів з початковою нормальною функцією нирок, однак у пацієнтів з нирковою недостатністю її вираженість може посилитися. Спортсмени Індапамід може дати позитивну реакцію під час проведення допінг-контролю. Гостра міопія та вторинна закритокутова глаукома Сульфонаміди та їх похідні можуть викликати розвиток ідіосинкразичних реакцій, що призводять до тимчасової (минущої) міопії та гострої закритокутової глаукоми. Без належної терапії гостра глаукома може призвести до втрати зору. Насамперед, необхідно якнайшвидше припинити прийом лікарського препарату. Якщо внутрішньоочний тиск продовжує залишатися високим, може знадобитися негайне терапевтичне або хірургічне лікування. До факторів ризику, які можуть призвести до розвитку гострої глаукоми, можна віднести алергію на сульфонаміди або пеніцилін в анамнезі. ПЕРІНДОПРИЛ Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС). Є дані про збільшення ризику виникнення артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та АРА II або аліскірену. Тому подвійна блокада РААС за допомогою поєднання інгібітору АПФ та АРА II або аліскірену не рекомендується. Якщо подвійна блокада абсолютно необхідна, це повинно виконуватися під строгим наглядом фахівця при регулярному контролі функції нирок, вмісту електролітів у плазмі крові та АТ. Застосування інгібіторів АПФ у поєднанні з антагоністами рецепторів ангіотензину (АРА II) протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією і не рекомендується у інших пацієнтів. Калійзберігаючі діуретики, препарати калію, замінники харчової солі та харчові добавки. Не рекомендується одночасне призначення периндоприлу та калійзберігаючих діуретиків, а також препаратів калію та калійвмісних замінників харчової солі та харчових добавок. Нейтропенія/агранулоцитоз/тромбоцитопенія Є повідомлення про розвиток нейтропенії/агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії на фоні прийому інгібіторів АПФ. У пацієнтів із нормальною функцією нирок та без супутніх факторів ризику нейтропенія виникає рідко. З крайньою обережністю слід застосовувати периндоприл на фоні системних захворювань сполучної тканини (у тому числі системного червоного вовчаку, склеродермії), а також на фоні прийому імунодепресантів, алопуринолу, прокаїнаміду або при поєднанні цих факторів, особливо у пацієнтів з початково порушеною функцією нирок. У деяких пацієнтів виникали тяжкі інфекційні захворювання, у ряді випадків стійкі до інтенсивної антибіотикотерапії. При призначенні периндоприлу таким пацієнтам рекомендується періодично контролювати кількість лейкоцитів у крові. Пацієнти повинні повідомляти лікаря про будь-які ознаки інфекційних захворювань (наприклад, біль у горлі, гарячка). Анемія Анемія може розвиватися у пацієнтів після трансплантації нирки або у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі. У цьому зниження гемоглобіну тим більше, що вище був його початковий показник. Цей ефект, мабуть, не є дозозалежним, але може бути пов'язаний із механізмом дії інгібіторів АПФ. Незначне зниження гемоглобіну відбувається протягом перших 6 місяців, потім він залишається стабільним та повністю відновлюється після відміни препарату. У таких пацієнтів лікування може бути продовжено, проте гематологічні аналізи мають проводитися регулярно. Підвищена чутливість/ангіоневротичний набряк При прийомі інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу, в окремих випадках може спостерігатися розвиток ангіоневротичного набряку особи, кінцівок, губ, язика, голосових складок та/або гортані. Це може статися у будь-який період терапії. При появі симптомів прийом лікарського препарату Ко-ПЕРІНДОПРИЛ має бути негайно припинено, а пацієнт повинен спостерігатися доти, доки ознаки набряку не зникнуть повністю. Якщо набряк зачіпає тільки обличчя і губи, він зазвичай проходить самостійно, хоча як симптоматичної терапії можуть застосовуватися антигістамінні засоби. Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком гортані, може призвести до смерті. Набряк мови, голосових складок або гортані може призвести до обструкції дихальних шляхів. При появі таких симптомів слід негайно почати проводити відповідну терапію, наприклад, ввести підшкірно епінефрин (адреналін) у розведенні 1:1000 (0,3 або 0,5 мл) та/або забезпечити прохідність дихальних шляхів. Повідомлялося про високий ризик розвитку ангіоневротичного набряку у пацієнтів негроїдної раси. У пацієнтів, в анамнезі яких відзначався ангіоневротичний набряк, не пов'язаний із прийомом інгібіторів АПФ, може бути підвищений ризик його розвитку при прийомі препаратів цієї групи. У поодиноких випадках на тлі терапії інгібіторами АПФ розвивається ангіоневротичний набряк кишечника. При цьому у пацієнтів відзначається біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні з нудотою та блюванням, у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальній активності ферменту С-1естерази. Діагноз встановлюється за допомогою комп'ютерної томографії черевної області, ультразвукового дослідження або на момент хірургічного втручання. Симптоми зникають після припинення інгібіторів АПФ. У пацієнтів з болем у животі, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні диференціальної діагностики необхідно враховувати можливість розвитку ангіоневротичного набряку кишечника. Інгібітори mTOR (мішені рапаміцину ссавців) (наприклад, сиролімус, еверолімус, темсиролімус): у пацієнтів, які одночасно отримують терапію інгібіторами mTOR, може підвищуватися ризик розвитку ангіоневротичного набряку (в тому числі набряку дихальних шляхів або язика з/без порушення). Анафілактоїдні реакції при проведенні десенсибілізації Є окремі повідомлення про розвиток тривалих, що загрожують життю анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ під час десенсибілізуючої терапії отрутою перетинчастокрилих комах (бджоли, оси). Інгібітори АПФ слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з обтяженим алергічним анамнезом або схильністю до алергічних реакцій, які проходять процедури десенсибілізації. Слід уникати застосування інгібітору АПФ пацієнтам, які отримують імунотерапію отрутою перетинчастокрилих комах. Проте анафілактоїдної реакції можна уникнути шляхом тимчасової відміни інгібітору АПФ не менше ніж за 24 години до початку процедури десенсибілізації. Анафілактоїдні реакції при проведенні аферезу ЛПНЩ У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні аферезу ЛПНГ із застосуванням декстрану сульфату розвивалися загрозливі для життя анафілактоїдні реакції. Для запобігання анафілактоїдної реакції слід тимчасово припиняти терапію інгібітором АПФ перед кожною процедурою аферезу. Гемодіаліз У пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні гемодіалізу із застосуванням високопроточних мембран (наприклад, AN69®) були відмічені анафілактоїдні реакції. Тому бажано застосовувати мембрану іншого типу чи застосовувати гіпотензивний засіб іншої фармакотерапевтичної групи. Кашель На тлі терапії інгібітором АПФ може відзначатися сухий завзятий кашель. Кашель тривалий час зберігається на фоні прийому препаратів цієї групи і зникає після їх відміни. При появі пацієнта сухого кашлю слід пам'ятати про можливий ятрогенний характер цього симптому, пов'язаного з прийомом інгібітору АПФ. Якщо лікар вважає, що терапія інгібітором АПФ потрібна пацієнтові, можливе продовження прийому препарату. Ризик артеріальної гіпотензії та/або ниркової недостатності (у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю, порушеннями водно-електролітного балансу тощо) При деяких патологічних станах може відзначатися значна активація РААС, особливо при вираженій гіповолемії та зниженні вмісту електролітів у плазмі крові (на фоні дієти без солі або тривалого прийому діуретиків), у пацієнтів з початково низьким АТ, стенозом ниркової артерії, хронічною серцевою недостатністю або цирозом печінки. набряками та асцитом. Застосування інгібіторів АПФ викликає блокаду РААС і тому може супроводжуватися різким зниженням АТ та/або підвищенням концентрації креатиніну в плазмі, що свідчить про розвиток функціональної ниркової недостатності. Ці явища частіше спостерігаються прийому першої дози препарату або протягом перших двох тижнів терапії. У поодиноких випадках ці стани розвиваються гостро та в інші терміни терапії. У таких випадках рекомендується відновлювати терапію у нижчій дозі і потім поступово збільшувати дозу. Літній вік Перед початком прийому периндоприлу необхідно оцінити функціональну активність нирок та вміст іонів калію у плазмі. На початку терапії дозу препарату підбирають, враховуючи ступінь зниження артеріального тиску, особливо у разі зневоднення та втрати електролітів. Подібні заходи дозволяють уникнути різкого зниження артеріального тиску. Атеросклероз Ризик артеріальної гіпотензії існує у всіх пацієнтів, однак особливої ​​обережності слід дотримуватись, застосовуючи препарат у пацієнтів з ішемічною хворобою серця та недостатністю мозкового кровообігу. У таких пацієнтів лікування слід розпочинати з низьких доз препарату. Реноваскулярна гіпертензія Методом лікування реноваскулярної гіпертензії є реваскуляризація. Тим не менш, застосування інгібіторів АПФ може мати позитивну дію у пацієнтів, які очікують хірургічного втручання, так і в тому випадку, коли проведення хірургічного втручання неможливе. Лікування лікарським препаратом Ко-ПЕРІНДОПРИЛ не показано у пацієнтів з діагностованим або передбачуваним стенозом ниркової артерії, т.к. терапію слід починати в умовах стаціонару з нижчих доз комбінації периндоприлу та інадпаміду Серцева недостатність/важка серцева недостатність У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (IV функціональний клас за класифікацією ІУНА) лікування лікарським препаратом Ко-ПЕРІНДОПРИЛ має починатися з низької дози препарату та під ретельним лікарським контролем. Пацієнти з артеріальною гіпертензією та ішемічною хворобою серця не повинні припиняти прийом бета-адреноблокаторів: інгібітор АГ1Ф слід додавати до терапії бета-адреноблокаторами. Цукровий діабет У пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу можливе спонтанне збільшення вмісту калію в крові. Лікування таких пацієнтів лікарським препаратом Ко-ПЕРІНДОПРИЛ повинне починатися з мінімальних доз та проходити під постійним лікарським контролем. Пацієнтам, які отримують гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо або інсулін, протягом першого місяця терапії інгібіторами АПФ потрібний регулярний контроль концентрації глюкози в плазмі. Етнічні відмінності Периндоприл, як і інші інгібітори АПФ, має явно менш виражену антигіпертензивну дію у пацієнтів негроїдної раси порівняно з іншими представниками, рас. Можливо, ця відмінність зумовлена ​​тим, що у пацієнтів з артеріальною гіпертензією негроїдної раси найчастіше відзначається низька активність реніну. Хірургічне втручання / Загальна анестезія Проведення загальної анестезії, на фоні прийому інгібіторів АПФ, може призвести до вираженого зниження АТ, особливо при використанні засобів для загальної анестезії, які мають антигіпертензивну дію. Рекомендується припинити прийом інгібіторів АПФ тривалої дії, у тому числі периндоприлу, за добу до хірургічного втручання. Необхідно попередити лікаря-анестезіолога про те, що пацієнт приймає інгібітори АПФ. Аортальний або мітральний стеноз / Гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія Інгібітори АПФ повинні з обережністю призначатися пацієнтам з обструкцією тракту, що виносить лівого шлуночка. Печінкова недостатність У поодиноких випадках на фоні прийому інгібіторів АПФ виникає холестатична жовтяниця. При прогресуванні цього синдрому можливий розвиток фульмінантного некрозу печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому незрозумілий. При появі жовтяниці або значному підвищенні активності печінкових ферментів на фоні прийому інгібіторів АПФ пацієнту слід припинити прийом інгібіторів АПФ і звернутися до лікаря. Гіперкаліємія Гіперкаліємія може розвиватися під час лікування інгібіторами АПФ, у тому числі периндоприлом. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність, порушення функції нирок, літній вік старше 70 років, цукровий діабет, деякі супутні стани (дегідратація, гостра декомпенсація хронічної серцевої недостатності, метаболічний ацидоз), одночасний прийом калійзберігаючих діуретиків (таких як спірон , амілорид та ін.), а також препаратів калію або калійвмісних замінників харчової солі, а також застосування інших засобів, що сприяють підвищенню вмісту іонів калію в плазмі крові (наприклад, гепарин, інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину II, ацетилсаліцилова кислота в дозі 3 г /добу і більше, інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) та неселективні НПЗЗ,імунодепресанти, такі як циклоспорин, або такролімус, тріметоприм. Застосування препаратів калію, калійзберігаючих діуретиків, замінників калійзберігаючих харчової солі може призвести до значного підвищення вмісту калію в крові, особливо у пацієнтів зі зниженою функцією нирок. Гіперкаліємія може призвести до серйозних, іноді фатальних порушень ритму серця. Якщо необхідний комбінований прийом зазначених вище засобів, лікування має проводитися обережно, на тлі регулярного контролю вмісту іонів калію в сироватці крові. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Немає даних про вплив індапаміду+периндоприл на здатність до керування транспортними засобами та управління механізмами, застосованого в терапевтичних дозах, проте необхідно враховувати, що можливе виникнення запаморочення, тому слід бути обережним.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Периндоприлу ербумін - 8,0 мг; Індапамід – 2,5 мг; Допоміжні речовини: Лактози моногідрат – 228,4 мг; Целюлоза мікрокристалічна – 40,0 мг; Крохмаль кукурудзяний – 27,9 мг; Магнію стеарат – 3,2 мг; Склад оболонки: Гіпромелоза – 4,64 мг; Титану діоксид – 3,1 мг; Макрогол 400 – 1,8 мг; Диметикон 100 – 0,46 мг. По 7 таблеток у контурне осередкове впакування з плівки полівінілхлоридної та алюмінієвої фольги. 2, 3, 4 контурні коміркові упаковки разом з інструкцією із застосування поміщені в пачку з картону. По 10 таблеток у контурне осередкове впакування з плівки полівінілхлоридної та алюмінієвої фольги. 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 контурні осередкові упаковки разом з інструкцією із застосування поміщені в пачку з картону.Опис лікарської формиТаблетки 2,5 мг + 8 мг - круглі, двоопуклі, з ризиком, покриті плівковою оболонкою білого кольору. На поперечному розрізі пігулка білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаГіпотензивний засіб комбінований (діуретик+АПФ інгібітор).ФармакокінетикаКомбіноване застосування індапаміду та периндоприлу не змінює їх фармакокінетичних характеристик у порівнянні з роздільним прийомом цих препаратів. ІНДАПАМІД Всмоктування Швидко та повністю всмоктується із шлунково-кишкового тракту (ЖКТ); біодоступність – висока. Прийом їжі дещо сповільнює швидкість абсорбції, але не впливає на підсумкову кількість препарату, що всмоктався. Максимальна концентрація в крові (Сmах) досягається через 1-2 години після прийому. Розподіл Зв'язок із білками плазми крові – 71-79%. Зв'язується також із еластином гладких м'язів судинної стінки. Має високий обсяг розподілу, проходить через гістогематичні бар'єри (зокрема плацентарний). Метаболізм Метаболізується у печінці. Виведення T1/2 - 14 год., кінцевий T1/2-26 год. Нирками виводиться 60-70% у вигляді метаболітів (у незміненому вигляді виводиться близько 5-7%), через кишечник -20-23%. У пацієнтів із нирковою недостатністю фармакокінетика не змінюється. Чи не кумулює. ПЕРІНДОПРИЛ Всмоктування Абсорбція – 25%, біодоступність – 65-70%. При прийомі периндоприл швидко всмоктується в шлунково-кишковому тракті. Максимальна концентрація в крові (Сmах) досягається через 1 год., периндоприлата – 3-4 год. Рівноважна концентрація (Css) створюється на 4 добу. Період напіввиведення (T1/2) периндоприлу із плазми становить 1 год. Було показано, що залежність між дозою периндоприлу та концентрацією його у плазмі крові носить лінійний характер. Розподіл Зв'язок периндоприлату з білками плазми крові – незначний, з АПФ – менше 30% (залежить від концентрації). Об'єм розподілу вільного периндоприлату – 0,2 л/кг. Метаболізм Периндоприл не має фармакологічної активності. Приблизно 27% від загальної кількості абсорбованого периндоприлу потрапляє у кровотік у вигляді активного метаболіту – периндоприлату. Крім периндоприлату утворюються ще 5 метаболітів, які не мають фармакологічної активності. Схах периндоприлату в плазмі крові досягається через 3-4 години після прийому внутрішньо. Одночасний прийом їжі уповільнює перетворення периндоприлу на периндоприлат, таким чином, впливаючи на біодоступність. Тому препарат слід приймати внутрішньо 1 раз на добу, вранці, перед їдою. Виведення Периндоприлат виводиться нирками, період напіввиведення вільної фракції метаболіту – 3-5 годин. Дисоціація периндоприлату, пов'язаного з АПФ, повільна. Внаслідок цього "ефективний" T1/2 становить 25 годин. Повторне призначення периндоприлу не призводить до його кумуляції, а T1/2 периндоприлату при повторному прийомі відповідає періоду його активності. Стан "ефективної" Css досягається до кінця 4-х діб. Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів Виведення периндоприлату сповільнюється у пацієнтів похилого віку, а також у пацієнтів з ХСН та хронічною нирковою недостатністю (ХНН) (у останніх корекцію дози слід проводити залежно від кліренсу креатиніну (КК)). Діалізний кліренс периндоприлу становить 70 мл/хв. У пацієнтів з цирозом печінки печінковий кліренс периндоприлу зменшується в 2 рази, при цьому загальна кількість периндоприлату, що утворюється, не змінюється і корекції режиму дозування не потрібно.ФармакодинамікаКо-ПЕРІНДОПРИЛ - комбінований препарат, що містить індапамід (діуретик із групи похідних сульфонамідів) та периндоприл (інгібітор АПФ), його властивості поєднують у собі окремі властивості кожного з компонентів. Комбінація індапаміду та периндоприлу посилює дію кожного з них. Комбінований препарат, надає гіпотензивну, діуретичну та вазодилатуючу дію. ІНДАПАМІД Індапамід – діуретичний засіб; селективно блокує "повільні" Са2+-канали, знижує тонус гладкої мускулатури артерій, зменшує ОПСС. Інгібує реабсорбцію іонів натрію (Na+) у кортикальному сегменті петлі Генле, що призводить до збільшення виведення нирками іонів натрію (Na+), хлору (Сl-) та меншою мірою іонів калію (К+) та магнію (Mg2+), посилюючи тим самим діурез , та знижуючи артеріальний тиск (АТ). ПЕРІНДОПРИЛ Периндоприл – інгібітор АПФ. АПФ є екзопептидазою, що забезпечує перетворення ангіотензину I на судинозвужувальну речовину ангіотензин II, а також руйнування брадикініну, що має судинорозширювальну дію, до неактивного гептапептиду. Пригнічення АПФ призводить до зниження концентрації ангіотензину II у плазмі крові, внаслідок чого підвищується активність реніну у плазмі крові та знижується секреція альдостерону. Оскільки АПФ інактивує брадикінін, пригнічення АПФ супроводжується підвищенням активності як циркулюючої, так і тканинної калікреїн-кінінової системи, при цьому також активується система простагландинів. Можливо, що цей ефект є частиною механізму антигіпертензивної дії інгібіторів АПФ та механізму розвитку деяких побічних ефектів цих препаратів (наприклад, кашлю). Сприяє відновленню еластичності великих артеріальних судин (зниження утворення надмірної кількості субендотеліального колагену), знижує тиск у легеневих капілярах, при тривалому призначенні зменшує вираженість гіпертрофії міокарда лівого шлуночка та інтерстиціального фіброзу, нормалізує ізоферментний профіль міозину; нормалізує роботу серця. Знижує іреднавантаження та постнавантаження (зменшує систолічний та діастолічний артеріальний тиск (АТ) у положенні "лежачи" і "стоячи"), тиск наповнення лівого та правого шлуночків, знижує загальний периферичний судинний опір (ОПСС), підвищує хвилинний об'єм крові та серцевий індекс, збільшує частоту серцевих скорочень (ЧСС) (у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН) помірно уріжає ЧСС), посилює регіональний кровотік у м'язах. Збільшує концентрацію ліпопротеїнів високої густини, у пацієнтів з гіперурикемією знижує концентрацію сечової кислоти. Збільшує нирковий кровотік, не змінює швидкість клубочкової фільтрації. У пацієнтів з ХСН викликає достовірне зменшення клінічних ознак серцевої недостатності, збільшує толерантність до фізичного навантаження (за даними велоергометричного пробу), достовірно не знижує АТ. Після прийому внутрішньо середньої разової дози максимальний антигіпертензивний ефект досягається через 4-6 годин і зберігається протягом 24 годин. Стабілізація антигіпертензивного ефекту спостерігається через 1 міс. терапії та зберігається протягом тривалого часу. Припинення лікування не супроводжується розвитком синдрому "скасування". ІНДАПАМІД + ПЕРІНДОПРИЛ має виражену дозозалежну антигіпертензивну дію, як на діастолічну, так і на систолічний АТ, що не залежить від віку та положення тіла пацієнта. Антигіпертензивна дія зберігається протягом 24 годин. Не впливає на метаболізм ліпідів (загальний холестерин, ліпопротеїн низької щільності (ЛПНЩ), ліпопротеїн дуже низької щільності (ЛПДНЩ), ліпопротеїн високої щільності (ЛПВЩ), тригліцериди (ТГ)) та вуглеводів. Терапевтичний ефект настає через 1 місяць від початку терапії і не супроводжується тахіфілаксією. Припинення лікування не викликає синдром "скасування". Зменшує рівень гіпертрофії лівого шлуночка (ГТЛШ), покращує еластичність артерій, знижує ОПСС.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (пацієнтам, яким потрібна комбінована терапія). У дозуванні 0,625 мг +2 мг та 1,25 мг + 4 мг застосовується у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та цукровим діабетом 2 типу для зниження ризику розвитку мікросудинних ускладнень (з боку нирок) та макросудинних ускладнень (серцево-судинних захворювань).Протипоказання до застосуванняІНДАПАМІД Підвищена чутливість до індапаміду та інших сульфонамідів. Ниркова недостатність помірного та тяжкого ступеня (кліренс креатиніну менше 60 мл/хв). Тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв). Тяжка печінкова недостатність Печінкова енцефалопатія. Гіпокаліємія. Одночасне застосування з неантіаритмічними лікарськими засобами, що здатні викликати поліморфну ​​шлуночкову тахікардію типу "пірует". Період грудного вигодовування. Дитячий вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). ПЕРІНДОПРИЛ Підвищена чутливість до периндоприлу та інших інгібіторів АПФ. Ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) в анамнезі на фоні прийому інгібіторів АПФ. Спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк. Вагітність та період грудного вигодовування. Одночасне застосування з аліскіреном та лікарськими препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла). Одночасне застосування з антагоністами рецепторів ангіотензину (АРА II) у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). Ко-ПЕРІНДОПРИЛ Підвищена чутливість до допоміжних речовин, що входять до складу препарату. Через відсутність достатнього клінічного досвіду препарат Ко-ПЕРІНДОПРИЛ не слід застосовувати у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, у пацієнтів з нелікованою серцевою недостатністю на стадії декомпенсації. Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). Наявність лактазної недостатності, галактоземія або синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції, непереносимість лактози (препарат містить лактозу). З обережністю: Системні захворювання сполучної тканини (в т.ч. системний червоний вовчак (ВКВ), склеродермія), терапія імунодепресантами (ризик розвитку нейтропенії, агранулоцитозу), спільне застосування з препаратами літію, золота, нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП), препаратом , які можуть викликати подовження інтервалу QT, лікарськими препаратами, здатними викликати поліморфну ​​шлуночкову тахікардію типу "пірует", крім неантіаритмічних лікарських засобів; пригнічення кістковомозкового кровотворення, знижений обсяг циркулюючої крові (прийом діуретиків, безсольова дієта, блювання, діарея, гемодіаліз), стенокардія, ішемічна хвороба серця, цереброваскулярні захворювання, порушення функції печінки та нирок, реноваскулярна гіпертензія, цукровийхронічна серцева недостатність (IV функціональний клас за класифікацією NYHA), гіперурикемія (особливо що супроводжується подагрою та уратним нефролітіазом), лабільність АТ, літній вік; негроїдна раса; спортсмени (можлива позитивна реакція при допінг-контролі); проведення гемодіалізу із застосуванням високопроточних мембран (наприклад, AN69®) або десенсибілізація, аферез ЛПНГ, стан після трансплантації нирки; запланована анестезія, стеноз аортального клапана/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; атеросклероз, двосторонній стеноз ниркових артерій або наявність тільки однієї функціонуючої нирки, супутня терапія калійзберігаючими діуретиками або у пацієнтів з підвищеним вмістом калію в плазмі.гіперурикемія (особливо що супроводжується подагрою та уратним нефролітіазом), лабільність АТ, літній вік; негроїдна раса; спортсмени (можлива позитивна реакція при допінг-контролі); проведення гемодіалізу із застосуванням високопроточних мембран (наприклад, AN69®) або десенсибілізація, аферез ЛПНГ, стан після трансплантації нирки; запланована анестезія, стеноз аортального клапана/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; атеросклероз, двосторонній стеноз ниркових артерій або наявність тільки однієї функціонуючої нирки, супутня терапія калійзберігаючими діуретиками або у пацієнтів з підвищеним вмістом калію в плазмі.гіперурикемія (особливо що супроводжується подагрою та уратним нефролітіазом), лабільність АТ, літній вік; негроїдна раса; спортсмени (можлива позитивна реакція при допінг-контролі); проведення гемодіалізу із застосуванням високопроточних мембран (наприклад, AN69®) або десенсибілізація, аферез ЛПНГ, стан після трансплантації нирки; запланована анестезія, стеноз аортального клапана/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; атеросклероз, двосторонній стеноз ниркових артерій або наявність тільки однієї функціонуючої нирки, супутня терапія калійзберігаючими діуретиками або у пацієнтів з підвищеним вмістом калію в плазмі.AN69®) або десенсибілізація, аферез ЛПНГ, стан після трансплантації нирки; запланована анестезія, стеноз аортального клапана/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; атеросклероз, двосторонній стеноз ниркових артерій або наявність тільки однієї функціонуючої нирки, супутня терапія калійзберігаючими діуретиками або у пацієнтів з підвищеним вмістом калію в плазмі.AN69®) або десенсибілізація, аферез ЛПНГ, стан після трансплантації нирки; запланована анестезія, стеноз аортального клапана/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; атеросклероз, двосторонній стеноз ниркових артерій або наявність тільки однієї функціонуючої нирки, супутня терапія калійзберігаючими діуретиками або у пацієнтів з підвищеним вмістом калію в плазмі.Вагітність та лактаціяЛікарський препарат Ко-ПЕРІНДОПРИЛ протипоказаний при вагітності (див. розділ "Протипоказання"). Лікарський препарат Ко-ПЕРІНДОПРИЛ протипоказаний у період грудного вигодовування. Необхідно оцінити значущість терапії для матері та прийняти рішення про припинення грудного вигодовування або припинення прийому препарату. Вагітність ІНДАПАМІД Дані щодо застосування індапаміду у вагітних жінок відсутні або обмежені (менше 300 випадків). Тривале застосування тіазидних діуретиків у III триместрі вагітності може викликати гіповолемію у матері та зниження матково-плацентарного кровотоку, що призводить до фетоплацентарної ішемії та затримки розвитку плода. Дослідження на тваринах не виявили прямого або непрямого токсичного впливу на репродуктивну функцію. Як запобіжний засіб рекомендується уникати застосування індапаміду під час вагітності. ПЕРІНДОПРИЛ Відповідних контрольованих досліджень із застосування інгібіторів АПФ у вагітних не проводилось. На даний момент немає переконливих епідеміологічних даних про тератогенний ризик прийому інгібіторів АПФ у першому триместрі вагітності, проте деяке збільшення ризику порушень розвитку плода виключити не можна. При плануванні вагітності слід відмінити лікарський препарат та призначити інші гіпотензивні засоби, дозволені для застосування під час вагітності. При виявленні вагітності слід негайно припинити терапію інгібіторами АПФ та за необхідності призначити іншу терапію. Відомо, що тривала дія інгібіторів АПФ на плід у II та III триместрах вагітності може призводити до порушення його розвитку (зниження функції нирок, олігогідрамніону, уповільнення осифікації кісток черепа) та розвитку ускладнень у новонародженого (таких як, ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіпер . Якщо пацієнтка отримувала препарат під час ІІ або ІІІ триместрів вагітності, рекомендується провести ультразвукове дослідження плода для оцінки стану кісток черепа та функції нирок. У новонароджених, матері яких отримували терапію інгібіторами АПФ, може спостерігатися артеріальна гіпотензія, у зв'язку з чим новонароджені повинні бути під ретельним медичним контролем. Період грудного вигодовування Лікарський препарат Ко-ПЕРІНДОПРИЛ протипоказаний у період грудного вигодовування. ІНДАПАМІД На даний момент немає достовірної інформації щодо виділення індапаміду або його метаболітів із грудним молоком. У новонародженого може розвинутись підвищена чутливість до похідних сульфонамідів та гіпокаліємія. Ризик для немовлят/немовлят не можна виключати. Індапамід близький за структурою до тіазидних діуретиків, прийом яких викликає зменшення кількості грудного молока або пригнічення лактації. ПЕРІНДОПРИЛ На даний момент не встановлено, чи виділяється периндоприл у грудне молоко. Зважаючи на відсутність інформації, що стосується застосування периндоприлу в період грудного вигодовування, його прийом не рекомендований, краще застосовувати інші препарати з більш вивченим профілем безпеки, особливо при годівлі новонароджених та недоношених дітей. Фертильність Загальне для ІНДАПАМІДУ та ПЕРІНДОПРИЛУ: Вивчення репродуктивної токсичності показало відсутність впливу на фертильність у щурів обох статей. Імовірно, вплив на фертильність у людини відсутній.Побічна діяа. Загальні дані про профіль безпеки Периндоприл інгібує на систему ренін-ангіотензин-альдостерон (РААС) і зменшує виведення іонів калію нирками на фоні прийому індапаміду. На фоні застосування комбінації індапамід+периндоприл відмічено розвиток гіпокаліємії (вміст калію менше 3,4 ммоль/л): у дозуванні 0,626 мг + 2 мг - у 2% пацієнтів; у дозуванні 1,25 мг + 4 мг – у 4% пацієнтів; у дозі 2,5 мг + 8 мг – у 6% пацієнтів. Найчастішими побічними ефектами були: для індапаміду: реакції гіперчутливості, в основному шкірні, у пацієнтів, схильних до алергічних та астматичних реакцій, та макулопапульозний висип; для периндоприлу: запаморочення, головний біль, парестезія, дисгевзія (перекручення смаку), порушення зору, вертиго, дзвін у вухах, гіпотензія, кашель, задишка, біль у животі, запор, диспепсія, діарея, нудота, блювання, спазми м'язів та астенія. б. Таблічний список побічних ефектів Частота побічних реакцій, що спостерігалися під час клінічних досліджень та/або під час постмаркетингового спостереження, наведена у вигляді наступної градації: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100, < 1/10); нечасто (≥ 1/1000, < 1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000); дуже рідко ( MedDRA клас органів Побічна дія Частота Індапамід Периндоприл Інфекційні та паразитарні захворювання Риніт - Дуже рідко Порушення з боку крові та лімфатичної системи Еозинофілія - Не часто* Агранулоцитоз Дуже рідко Дуже рідко Апластична анемія Дуже рідко - Панцитопенія - Дуже рідко Лейкопенія Дуже рідко Дуже рідко Нейтропенія - Дуже рідко Гемолітична анемія Дуже рідко Дуже рідко Тромбоцитопенія Дуже рідко Дуже рідко Порушення з боку імунної системи Гіперчутливість (в основному шкірні реакції, у пацієнтів, схильних до алергічних та астматичних реакцій) Часто - Порушення з боку обміну речовин та харчування Гіпоглікемія - Не часто* Гіперкаліємія, оборотна при відміні препарату - Не часто* Гіпонатріємія Неуточненої частоти Не часто* Гіперкальціємія Дуже рідко - Зниження вмісту калію та гіпокаліємія, особливо значуща для пацієнтів, що належать до групи ризику Неуточненої частоти - Порушення психіки Лабільність настрою - Не часто Порушення сну - Не часто Сплутаність свідомості - Дуже рідко Порушення з боку нервової системи Запаморочення - Часто Головний біль Рідко Часто Парестезія Рідко Часто Дисгезія (перекручення смаку) - Часто Сонливість - Не часто* Непритомність Неуточненої частоти Не часто* Інсульт, можливо, через надмірне зниження АТ у пацієнтів групи високого ризику - Дуже рідко Печінкова енцефалопатія у пацієнтів із печінковою недостатністю Неуточненої частоти - Порушення з боку органу зору: Порушення зору Неуточненої частоти Часто Міопія Неуточненої частоти - Нечіткість зору Неуточненої частоти - Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Вертіго Рідко Часто Дзвін у вухах - Часто Порушення з боку серця Відчуття серцебиття - Не часто* Тахікардія - Не часто* Стенокардія - Дуже рідко Порушення ритму серця (у тому числі брадикардія, шлуночкова тахікардія, фібриляція передсердь) Дуже рідко Дуже рідко Інфаркт міокарда, можливо, через надмірне зниження АТ у пацієнтів групи високого ризику - Дуже рідко Поліморфна шлуночкова тахікардія типу "пірует" (можливо зі смертельним результатом) Неуточненої частоти - Порушення з боку судин Артеріальна гіпотензія (надмірне зниження АТ) та пов'язані з цим симптоми Дуже рідко Часто Васкуліт - Не часто* Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Кашель - Часто Задишка - Часто Бронхоспазм - Не часто Еозинофільна пневмонія - Дуже рідко Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Біль в животі - Часто Запор Рідко Часто Діарея - Часто Диспепсія - Часто Нудота Рідко Часто Блювота Не часто Часто Сухість слизової оболонки ротової порожнини Рідко Не часто Панкреатит Дуже рідко Дуже рідко Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Гепатит Неуточненої частоти Дуже рідко Порушення функції печінки Дуже рідко - Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Кожний зуд - Часто Загострення псоріазу - Рідко* Висипання на шкірі - Часто Макулопапульозний висип Часто - Кропивниця Дуже рідко Не часто Ангіоневротичний набряк Дуже рідко Не часто Пурпура Не часто - Підвищене потовиділення - Не часто Реакція фоточутливості Неуточненої частоти Не часто* Пемфігоїд - Не часто* Багатоформна еритема - Дуже рідко Токсичний епідермальний некроліз Дуже рідко - синдром Стівенса-Джонсона Дуже рідко - Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини Спазм м'язів - Часто Можливе загострення вже наявного червоного вовчаку Неуточненої частоти - Артралгія - Не часто* Міалгія - Не часто* Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: Ниркова недостатність - Не часто Гостра ниркова недостатність Дуже рідко Дуже рідко Порушення з боку статевих органів та молочної залози еректильна дисфункція - Не часто Загальні розлади та симптоми Астенія - Часто Біль у грудній клітці - Не часто* нездужання - Не часто* Периферичні набряки - Не часто* Лихоманка - Не часто* Підвищена стомлюваність Рідко - Лабораторні та інструментальні дані Підвищення концентрації сечовини у крові - Не часто* Підвищення концентрації креатиніну в крові - Не часто* Гіпербілірубінемія - Рідко Підвищення активності "печінкових" ферментів Неуточненої частоти Рідко Зниження гемоглобіну та гематокриту - Дуже рідко Підвищення концентрації глюкози у крові Неуточненої частоти - Підвищення концентрації сечової кислоти у крові Неуточненої частоти - Подовження інтервалу QT на ЕКГ (див. розділи "Особливі вказівки" та "Взаємодія з іншими лікарськими засобами") Неуточненої частоти - Травми, отруєння, ускладнення після втручання Падіння - Не часто* * Оцінку частоти небажаних реакцій, виявлених за спонтанними повідомленнями, проведено на підставі даних результатів клінічних досліджень.Взаємодія з лікарськими засобамиЗагальне для ІНДАПАМІДУ та ПЕРІНДОПРИЛУ Комбінації, що не рекомендуються до застосування Препарати літію При одночасному застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ повідомлялося про оборотне підвищення вмісту літію в плазмі крові та пов'язані з цим токсичні ефекти. Одночасне застосування комбінації індапаміду та периндоприлу з препаратами літію не рекомендується. За необхідності проведення такої терапії необхідний регулярний контроль концентрації літію у плазмі. Поєднання препаратів, що потребує особливої ​​уваги та обережності Баклофен: посилення антигіпертензивної дії. Слід контролювати АТ і за необхідності коригувати дози гіпотензивних препаратів. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), включаючи високі дози ацетилсаліцилової кислоти (≥ 3 г/добу): одночасне застосування інгібіторів АПФ та НПЗП (ацетилсаліцилова кислота в дозі, що має протизапальну дію, інгібітори циклооксигенази-2 до зниження антигіпертензивного ефекту Одночасне застосування інгібіторів АПФ та нестероїдних протизапальних засобів може призводити до збільшення ризику погіршення функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності та збільшення вмісту калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів із початково зниженою функцією нирок. Слід бути обережними при призначенні даної комбінації, особливо у літніх пацієнтів. Пацієнтам необхідно компенсувати втрату рідини та регулярно контролювати функцію нирок, як на початку лікування, так і в процесі лікування. Поєднання препаратів, що потребує уваги Трициклічні антидепресанти, антипсихотичні засоби (нейролептики): препарати цих класів посилюють антигіпертензивний ефект та збільшують ризик ортостатичної гіпотензії (адитивний ефект). ІНДАПАМІД Поєднання препаратів, що потребує особливої ​​уваги Препарати, здатні викликати поліморфну ​​шлуночкову тахікардію типу "пірует": через ризик розвитку гіпокаліємії слід дотримуватися обережності при одночасному призначенні індапаміду з препаратами, здатними викликати поліморфну ​​шлуночкову тахікардію типу "пірует" ) та класу III (аміодарон, дофетилід, ібутилід, бретилію тозилат, соталол); деякими нейролептиками (хлорпромазин, ціамемазин, левомепромазин, тіоридазин, трифлуоперазин); бензамідами (амісульприд, сульпірид, сультоприд, тіаприд); бутірофенонами (дроперидол, галоперидол); іншими нейролептиками (пімозид); іншими препаратами, такими як беприділ, цизаприд, дифеманілу метилсульфат, еритроміцин внутрішньовенно, галофантрин, мізоластин, моксифлоксацин, пентамідин, спарфлоксацин, вінкамін внутрішньовенно,метадон, астемізол, терфенадін. Слід контролювати вміст калію в плазмі крові та за необхідності проводити її корекцію; контролювати інтервал QT. Препарати, здатні викликати гіпокаліємію: амфотерицин В (в/в), глюко- та мінералокортикостероїди (при системному застосуванні), тетракозактид, проносні засоби, що стимулюють моторику кишечника: збільшення ризику розвитку гіпокаліємії (адитивний ефект). Необхідний контроль вмісту іонів калію в плазмі крові, і, якщо потрібно - його корекція, при цьому особливу увагу слід приділяти пацієнтам, які одночасно отримують серцеві глікозиди. Слід застосовувати проносні засоби, що не стимулюють моторику кишечника. Серцеві глікозиди: гіпокаліємія посилює токсичну дію серцевих глікозидів. При одночасному застосуванні індапаміду та серцевих глікозидів слід контролювати вміст іонів калію у плазмі крові та показники ЕКГ та, за необхідності, коригувати терапію. Поєднання препаратів, що потребує уваги Калійзберігаючі діуретики (амілорид, спіронолактон, тріамтерен): таке поєднання обґрунтовано застосовується у деяких пацієнтів. При цьому може спостерігатися гіпокаліємія або гіперкаліємія (у пацієнтів з нирковою недостатністю або цукровим діабетом), особливо у разі порушення функції нирок (додаткові ефекти, пов'язані з гіпокаліємією). Якщо необхідне одночасне застосування індапаміду та зазначених вище калійзберігаючих діуретиків, слід проводити контроль вмісту калію в плазмі та параметрів ЕКГ. При необхідності схема лікування можна переглянути. Метформін: функціональна ниркова недостатність, яка може виникати на фоні прийому діуретиків, особливо "петльових", при одночасному призначенні метформіну підвищує ризик розвитку молочнокислого ацидозу. Не слід застосовувати метформін, якщо концентрація креатиніну у плазмі крові перевищує 15 мг/л (135 мкмоль/л) у чоловіків та 12 мг/л (110 мкмоль/л) у жінок. Йодмісткі контрастні речовини: зневоднення організму на фоні прийому діуретичних засобів збільшує ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо при застосуванні високих доз йодовмісних контрастних засобів. Перед застосуванням йодовмісних контрастних засобів пацієнтам необхідно компенсувати втрату рідини. Солі кальцію: при одночасному застосуванні можливий розвиток гіперкальціємії внаслідок зниження виведення іонів кальцію нирками. Циклоспорин, такролімус: можливе підвищення концентрації креатиніну в плазмі без зміни концентрації циклоспорину, навіть при нормальному вмісті рідини та іонів натрію. Кортикостероїди, тетракозактид (при системному застосуванні): зменшення антигіпертензивного ефекту (затримка солі та води на фоні застосування кортикостероїдів). ПЕРІНДОПРИЛ Дані клінічних досліджень показують, що подвійна блокада РААС в результаті одночасного прийому інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену призводить до збільшення частоти виникнення таких небажаних явищ як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність), у порівнянні з ситуаціями, коли застосовується лише один препарат, що впливає на РААС. Лікарські препарати, що спричиняють гіперкаліємію Деякі лікарські препарати або класи препаратів можуть збільшувати частоту розвитку гіперкаліємії: аліскірен, солі калію, калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, АРА II, НПЗП, гепарини, імунодепресанти (такі як циклоспорин або такролімус), лікарські препарати, що містять триметоприм, триметоприму та сульфометоксазолу. Комбінація цих лікарських засобів збільшує ризик розвитку гіперкаліємії. Одночасне застосування протипоказане Аліскірен та лікарські препарати, що містять аліскірен Одночасне застосування інгібіторів АПФ з аліскіреном та лікарськими препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірною або тяжкою нирковою недостатністю (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла). Зростає ризик розвитку гіперкаліємії, погіршення функції нирок, серцево-судинної захворюваності та смертності. Комбінації, що не рекомендуються до застосування Аліскірен: у пацієнтів, які не мають цукрового діабету або порушення функції нирок (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла), зростає ризик гіперкаліємії, погіршення функції нирок та підвищення частоти серцево-судинної захворюваності та смертності. Одночасне призначення інгібіторів АПФ та АРА II: За наявними літературними даними, у пацієнтів із встановленою атеросклеротичною хворобою, серцевою недостатністю або цукровим діабетом з ураженням органів-мішеней одночасний прийом інгібіторів АПФ та АРА II призводить до збільшення частоти розвитку артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та порушення функції нирок (включаючи гостру) , у порівнянні з ситуаціями, коли застосовується лише один препарат, що впливає на РААС. Застосування подвійної блокади РААС (наприклад, одночасний прийом інгібіторів АПФ та АРА II) має бути обмежене поодинокими випадками із суворим контролем функції нирок, вмісту калію в плазмі та АТ. Естрамустин: одночасне застосування може призвести до підвищення ризику побічних ефектів, таких як ангіоневротичний набряк. Калійзберігаючі діуретики (наприклад, амілорид, тріамтерен) та солі калію: гіперкаліємія (з можливим летальним результатом), особливо при порушенні функції нирок (додаткові ефекти, пов'язані з гіпокаліємією). Поєднання периндоприлу з вищезазначеними лікарськими засобами не рекомендується. Якщо спільне застосування показано, їх слід застосовувати з дотриманням запобіжних заходів та регулярним контролем вмісту калію в сироватці крові. Особливості застосування спіронолактону при хронічній серцевій недостатності описані далі у підрозділі "Поєднання препаратів, що потребує особливої ​​уваги". Поєднання препаратів, що потребує особливої ​​уваги Гіпоглікемічні препарати для прийому внутрішньо та інсулін: епідеміологічні дослідження показали, що спільне застосування інгібіторів АПФ та гіпоглікемічних засобів (інсуліни, гіпоглікемічні засоби для прийому всередину) можуть посилювати гіпоглікемічний ефект інсуліну та гіпоглікемічних засобів для прийому всередину. Цей ефект найімовірніше можна спостерігати протягом перших тижнів одночасної терапії, а також у пацієнтів з порушенням функції нирок. Калійзберігаючі діуретики: у пацієнтів, які отримують діуретики, особливо у пацієнтів з гіповолемією та/або зниженою концентрацією солей, на початку терапії периндоприлом може спостерігатися надмірне зниження АТ, ризик розвитку якого можна зменшити шляхом відміни діуретичного засобу, заповненням втрати рідини або солей перед початком терапії перин , а також призначення периндоприлу в низькій дозі з подальшим її збільшенням. При артеріальній гіпертензії у пацієнтів з гіповолемією та/або зниженою концентрацією солей на фоні терапії діуретиками, діуретики повинні бути або скасовані до початку застосування інгібітора АПФ (при цьому калійзберігаючий діуретик може бути пізніше знову призначений), або інгібітор АПФ повинен бути призначений у низькій дозі. подальшим поступовим її збільшенням. При застосуванні діуретиків у разі хронічної серцевої недостатності інгібітор АПФ повинен бути призначений у низькій дозі, можливо, після зменшення дози одночасного калійзберігаючого діуретика. У всіх випадках функція нирок (концентрація креатиніну) повинна контролюватись у перші тижні застосування інгібіторів АПФ. Калійзберігаючі діуретики (еплеренон, спіронолактон): застосування еплеренону або спіронолактону в дозах від 12,5 мг до 50 мг на добу та низьких доз інгібіторів АПФ: При терапії хронічної серцевої недостатності ІІ-ІV функціонального класу за класифікацією NYHA з фракцією викиду лівого шлуночка Перед застосуванням даної комбінації препаратів необхідно переконатися у відсутності гіперкаліємії та порушення функції нирок. Рекомендується регулярно контролювати концентрацію креатиніну та калію в крові: щотижня у перший місяць лікування та щомісяця у подальшому. Інгібітори mTOR (мішені рапаміцину ссавців) (наприклад, сиролімус, еверолімус, темсіролімус): у пацієнтів, які одночасно отримують терапію інгібіторами mTOR, може підвищуватися ризик розвитку ангіоневротичного набряку. Рацекадотрил: інгібітори АПФ (включаючи периндоприл) можуть спричинити розвиток ангіоневротичного набряку. Ризик розвитку ангіоневротичного набряку може зростати при одночасному застосуванні рацекадотрилу (інгібітор енкефалінази, що застосовується для лікування гострої діареї). Поєднання препаратів, що потребує уваги Гіпотензивні засоби та вазодилататори: одночасне застосування цих препаратів може посилювати антигіпертензивну дію периндоприлу. При одночасному призначенні з нітрогліцерином, іншими нітратами або іншими вазодилататорами можливе додаткове зниження артеріального тиску. Алопуринол, цитостатичні та імунодепресивні засоби, кортикостероїди для системного застосування та прокаїнамід: одночасне застосування з інгібіторами АПФ може супроводжуватися підвищеним ризиком лейкопенії. Засоби загальної анестезії: інгібітори АПФ можуть посилювати антигіпертензивний ефект низки засобів для загальної анестезії. Гліптини (лінагліптин, саксагліптин, ситагліптин, віллдагліптин): при спільному застосуванні з інгібіторами АПФ зростає ризик виникнення ангіоневротичного набряку внаслідок пригнічення активності дипептидилпептидази-4 (ДПП-IV) гліптином. Симпатоміметики: можуть послаблювати антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Препарати золота: при застосуванні інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу пацієнтам, які отримують внутрішньовенно препарати золота (ауротіомалат натрію), були описані нітритоїдні реакції, що проявляються гіперемією шкіри обличчя, нудотою, блюванням, гіпотензією.Спосіб застосування та дозиДоза препарату підбирається індивідуально для кожного пацієнта, залежно від тяжкості захворювання та індивідуальної реакції на терапію. Всередину, по 1 таблетці 1 раз на добу, переважно вранці, перед їдою. Пацієнти з артеріальною гіпертензією та цукровим діабетом 2 типу для зниження ризику розвитку мікросудинних ускладнень (з боку нирок) та макросудинних ускладнень від серцево-судинних захворювань Рекомендується починати терапію препаратом Ко-ПЕРІНДОПРИЛ у дозі 0,625 мг + 2 мг по 1 таблетці 1 раз на добу. Через 3 місяці терапії, за умови хорошої переносимості, можливе збільшення дози – по 1 таблетці препарату Ко-ПЕРІНДОПРИЛ у дозі 1,25 мг + 4 мг 1 раз на добу. Пацієнти похилого віку У пацієнтів похилого віку кліренс креатиніну розраховують з урахуванням віку, маси тіла та статі. Пацієнтам похилого віку з нормальною функцією нирок призначають Ко-періндоприл по 1 таблетці 1 раз на добу, при цьому слід контролювати ступінь зниження артеріального тиску. Ниркова недостатність Препарат протипоказаний пацієнтам з помірною та тяжкою нирковою недостатністю (КК менше 60 мл/хв). Пацієнтам з КК, рівним або перевищує 60 мл/хв., на фоні терапії потрібен регулярний контроль концентрації креатиніну та калію у плазмі крові. Печінкова недостатність Препарат протипоказаний пацієнтам із тяжкою печінковою недостатністю. При помірній печінковій недостатності корекція дози не потрібна. Діти та підлітки Ко-ПЕРІНДОПРИЛ не слід призначати дітям та підліткам до 18 років через відсутність даних про ефективність та безпеку застосування препарату у пацієнтів цієї вікової групи.ПередозуванняСимптоми: Зниження артеріального тиску (АТ), шок, ступор, брадикардія, електролітні порушення, ниркова недостатність, нудота, блювання, судоми, слабкість, порушення функції шлунково-кишкового тракту, водно-електролітні порушення, у деяких випадках – надмірне зниження АТ, пригнічення дихання. У пацієнтів з цирозом печінки можливий розвиток печінкової коми. Лікування: Промивання шлунка, відновлення водно-електролітної рівноваги, внутрішньовенне запровадження 0,9% розчину натрію хлориду. У разі вираженого зниження артеріального тиску пацієнта слід покласти горизонтально, піднявши ноги вгору. Ефективний гемодіаліз (не застосовувати високопроникні поліакрилнітрилові мембрани). При розвитку брадикардії - атропін, може бути потрібна постановка штучного водія ритму. Специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗагальне для ІНДАПАМІДУ та ПЕРІНДОПРИЛУ Застосування лікарського препарату Ко-ПЕРІНДОПРИЛ не супроводжується суттєвим зниженням частоти побічних ефектів, за винятком гіпокаліємії, у порівнянні з прийомом окремих компонентів препарату у найменших дозволених для застосування дозах. На початку терапії двома гіпотензивними препаратами, які пацієнт не отримував раніше, не можна виключати підвищений ризик ідіосинкразії. Ретельне спостереження пацієнта дозволяє звести цей ризик до мінімуму. Препарати літію Одночасне застосування лікарського препарату Ко-ПЕРІНДОПРИЛ із препаратами літію зазвичай не рекомендується. Порушення функції нирок Терапія лікарським препаратом Ко-ПЕРІНДОПРИЛ протипоказана пацієнтам з помірною (КК менше 60 мл/хв.) та тяжкою нирковою недостатністю (КК менше 30 мл/хв). У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією без попереднього порушення функції нирок на фоні терапії можуть з'явитися лабораторні ознаки функціональної ниркової недостатності. У цьому випадку лікування препаратом Ко-ПЕРІНДОПРИЛ слід припинити. Надалі можна відновити комбіновану терапію, використовуючи низькі дози комбінації індапаміду та периндоприлу, або застосовувати лише один із препаратів. Таким пацієнтам необхідний регулярний контроль вмісту іонів калію та концентрації креатиніну у сироватці крові – через 2 тижні після початку терапії та надалі кожні 2 місяці. Ниркова недостатність частіше виникає у пацієнтів із тяжкою хронічною серцевою недостатністю або вихідним порушенням функції нирок, у тому числі при стенозі ниркової артерії. Лікарський препарат Ко-ПЕРІНДОПРИЛ не рекомендується застосовувати у разі двостороннього стенозу ниркових артерій або стенозу артерії єдиної нирки, що функціонує. Артеріальна гіпотензія та порушення водно-електролітного балансу У разі вихідної гіпонатріємії існує ризик раптового розвитку гіпотензії (особливо у пацієнтів зі стенозом ниркової артерії). Тому при динамічному спостереженні за пацієнтами слід звертати увагу на можливі симптоми зневоднення та зниження вмісту електролітів у плазмі крові, наприклад, після діареї або блювання. Таким пацієнтам необхідний регулярний контроль вмісту електролітів у плазмі. При вираженій гіпотензії може знадобитися внутрішньовенне введення 0,9% розчину натрію хлориду. Транзиторна артеріальна гіпотензія є протипоказанням для продовження терапії. Після відновлення об'єму циркулюючої крові (ОЦК) та АТ можна відновити терапію, використовуючи низькі дози комбінації індапаміду та периндоприлу, або застосовувати лише один із препаратів. Зміст калію Комбіноване застосування периндоприлу та індапаміду не запобігає розвитку гіпокаліємії, особливо у пацієнтів з цукровим діабетом або нирковою недостатністю. Як і у разі застосування інших гіпотензивних засобів у комбінації з діуретиком, необхідний регулярний контроль вмісту іонів калію у плазмі. Допоміжні речовини Слід враховувати, що до складу допоміжних речовин препарату входить моногідрат лактози. Не слід призначати лікарський препарат Ко-ПЕРІНДОПРИЛ пацієнтам зі спадковою непереносимістю галактози, лактазною недостатністю та глюкозо-галактозною мальабсорбцією. Дитячий вік Лікарський препарат Ко-ПЕРІНДОПРИЛ не слід призначати дітям та підліткам віком до 18 років через відсутність даних про ефективність та безпеку застосування індапаміду та периндоприлу, як у монотерапії, так і при комбінованому застосуванні у пацієнтів даної вікової групи. ІНДАПАМІД Печінкова енцефалопатія За наявності порушень функцій печінки прийом тіазидних та тіазидоподібних діуретиків може призвести до розвитку печінкової енцефалопатії. У такій ситуації слід негайно припинити прийом діуретика. Фоточутливість На фоні прийому тіазидних та тіазидоподібних діуретиків повідомлялося про випадки розвитку реакції фоточутливості. У разі розвитку реакції фоточутливості на фоні прийому препарату слід припинити лікування. За необхідності продовження терапії діуретиками рекомендується захищати шкірні покриви від дії сонячних променів або штучних ультрафіолетових променів. Водно-електролітний баланс Вміст іонів натрію у плазмі крові необхідно визначати до початку лікування, а потім регулярно контролювати на фоні прийому препарату. Гіпонатріємія на початковому етапі може не супроводжуватись клінічними симптомами, тому необхідний регулярний лабораторний контроль. Частіший контроль вмісту іонів натрію показаний пацієнтам з цирозом печінки та пацієнтам похилого віку. Лікування будь-якими діуретиками може спричинити гіпонатріємію, іноді з дуже серйозними наслідками. Гіпонатріємія, що супроводжується гіповолемією, може призводити до розвитку зневоднення та ортостатичної гіпотензії. Одночасне зниження вмісту іонів хлору може призвести до розвитку вторинного компенсаторного метаболічного алкалозу: частота його виникнення та ступінь виразності незначні. Вміст іонів калію у плазмі крові Терапія тіазидними та тіазидоподібними діуретиками пов'язана з високим ризиком розвитку гіпокаліємії. Необхідно уникати гіпокаліємії (менше 3,4 ммоль/л) у наступних категорій пацієнтів із групи високого ризику: пацієнтів похилого віку, виснажених пацієнтів (як одержують, так і не отримують поєднану медикаментозну терапію), пацієнтів з цирозом печінки (з набряками та асцитом) , ішемічну хворобу серця, хронічну серцеву недостатність Гіпокаліємія у цих пацієнтів посилює токсичну дію серцевих глікозидів та підвищує ризик розвитку аритмії. До групи підвищеного ризику також відносяться пацієнти з подовженим інтервалом QT як уродженою, так і викликаною дією лікарських засобів. Гіпокаліємія, як і брадикардія, сприяє розвитку тяжких порушень ритму серця, особливо аритмії типу "пірует", яка може бути фатальною. У всіх описаних вище випадках необхідний частіший контроль вмісту іонів калію в плазмі крові. Перший вимір вмісту іонів калію необхідно провести протягом першого тижня початку терапії. При виявленні гіпокаліємії має проводитися відповідна корекція. Вміст іонів калію у плазмі крові Тіазидні та тіазидоподібні діуретики можуть зменшувати виведення іонів кальцію нирками, призводячи до незначного та тимчасового підвищення вмісту іонів кальцію у плазмі крові. Виражена гіперкальціємія може бути наслідком раніше не діагностованого гіперпаратиреозу. Перед дослідженням функції паращитовидних залоз слід відмінити прийом діуретичних засобів. Концентрація глюкози у плазмі крові Необхідно контролювати концентрацію глюкози в крові у пацієнтів із цукровим діабетом, особливо за наявності гіпокаліємії. Сечова кислота При підвищенні концентрації сечової кислоти в плазмі на тлі терапії може збільшуватися частота виникнення нападів подагри. Діуретичні засоби та функція нирок Тіазидні та тіазидоподібні діуретики ефективні повною мірою лише у пацієнтів з нормальною або незначною мірою порушеною функцією нирок (концентрація креатиніну в плазмі крові у дорослих пацієнтів нижче 25 мг/л або 220 мкмоль/л). У пацієнтів похилого віку рівень креатиніну в плазмі крові повинен оцінюватися з урахуванням віку, ваги та статі, відповідно до формули Кокрофта-Голта: Кліренс креатиніну (КК) = (140 - вік) х вага/0,814 х концентрація креатиніну в плазмі, де: вік – у роках; вага – у кг; концентрація креатиніну в плазмі - мкмоль/л. Формула підходить для чоловіків похилого віку, для жінок похилого віку слід множити результат на 0,85. На початку лікування діуретиками у пацієнтів через гіповолемію (внаслідок виведення води та іонів натрію) може спостерігатися тимчасове зниження швидкості клубочкової фільтрації та підвищення концентрації сечовини та креатиніну в плазмі крові. Ця транзиторна функціональна ниркова недостатність не є небезпечною для пацієнтів з початковою нормальною функцією нирок, однак у пацієнтів з нирковою недостатністю її вираженість може посилитися. Спортсмени Індапамід може дати позитивну реакцію під час проведення допінг-контролю. Гостра міопія та вторинна закритокутова глаукома Сульфонаміди та їх похідні можуть викликати розвиток ідіосинкразичних реакцій, що призводять до тимчасової (минущої) міопії та гострої закритокутової глаукоми. Без належної терапії гостра глаукома може призвести до втрати зору. Насамперед, необхідно якнайшвидше припинити прийом лікарського препарату. Якщо внутрішньоочний тиск продовжує залишатися високим, може знадобитися негайне терапевтичне або хірургічне лікування. До факторів ризику, які можуть призвести до розвитку гострої глаукоми, можна віднести алергію на сульфонаміди або пеніцилін в анамнезі. ПЕРІНДОПРИЛ Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС). Є дані про збільшення ризику виникнення артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та АРА II або аліскірену. Тому подвійна блокада РААС за допомогою поєднання інгібітору АПФ та АРА II або аліскірену не рекомендується. Якщо подвійна блокада абсолютно необхідна, це повинно виконуватися під строгим наглядом фахівця при регулярному контролі функції нирок, вмісту електролітів у плазмі крові та АТ. Застосування інгібіторів АПФ у поєднанні з антагоністами рецепторів ангіотензину (АРА II) протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією і не рекомендується у інших пацієнтів. Калійзберігаючі діуретики, препарати калію, замінники харчової солі та харчові добавки. Не рекомендується одночасне призначення периндоприлу та калійзберігаючих діуретиків, а також препаратів калію та калійвмісних замінників харчової солі та харчових добавок. Нейтропенія/агранулоцитоз/тромбоцитопенія Є повідомлення про розвиток нейтропенії/агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії на фоні прийому інгібіторів АПФ. У пацієнтів із нормальною функцією нирок та без супутніх факторів ризику нейтропенія виникає рідко. З крайньою обережністю слід застосовувати периндоприл на фоні системних захворювань сполучної тканини (у тому числі системного червоного вовчаку, склеродермії), а також на фоні прийому імунодепресантів, алопуринолу, прокаїнаміду або при поєднанні цих факторів, особливо у пацієнтів з початково порушеною функцією нирок. У деяких пацієнтів виникали тяжкі інфекційні захворювання, у ряді випадків стійкі до інтенсивної антибіотикотерапії. При призначенні периндоприлу таким пацієнтам рекомендується періодично контролювати кількість лейкоцитів у крові. Пацієнти повинні повідомляти лікаря про будь-які ознаки інфекційних захворювань (наприклад, біль у горлі, гарячка). Анемія Анемія може розвиватися у пацієнтів після трансплантації нирки або у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі. У цьому зниження гемоглобіну тим більше, що вище був його початковий показник. Цей ефект, мабуть, не є дозозалежним, але може бути пов'язаний із механізмом дії інгібіторів АПФ. Незначне зниження гемоглобіну відбувається протягом перших 6 місяців, потім він залишається стабільним та повністю відновлюється після відміни препарату. У таких пацієнтів лікування може бути продовжено, проте гематологічні аналізи мають проводитися регулярно. Підвищена чутливість/ангіоневротичний набряк При прийомі інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу, в окремих випадках може спостерігатися розвиток ангіоневротичного набряку особи, кінцівок, губ, язика, голосових складок та/або гортані. Це може статися у будь-який період терапії. При появі симптомів прийом лікарського препарату Ко-ПЕРІНДОПРИЛ має бути негайно припинено, а пацієнт повинен спостерігатися доти, доки ознаки набряку не зникнуть повністю. Якщо набряк зачіпає тільки обличчя і губи, він зазвичай проходить самостійно, хоча як симптоматичної терапії можуть застосовуватися антигістамінні засоби. Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком гортані, може призвести до смерті. Набряк мови, голосових складок або гортані може призвести до обструкції дихальних шляхів. При появі таких симптомів слід негайно почати проводити відповідну терапію, наприклад, ввести підшкірно епінефрин (адреналін) у розведенні 1:1000 (0,3 або 0,5 мл) та/або забезпечити прохідність дихальних шляхів. Повідомлялося про високий ризик розвитку ангіоневротичного набряку у пацієнтів негроїдної раси. У пацієнтів, в анамнезі яких відзначався ангіоневротичний набряк, не пов'язаний із прийомом інгібіторів АПФ, може бути підвищений ризик його розвитку при прийомі препаратів цієї групи. У поодиноких випадках на тлі терапії інгібіторами АПФ розвивається ангіоневротичний набряк кишечника. При цьому у пацієнтів відзначається біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні з нудотою та блюванням, у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальній активності ферменту С-1естерази. Діагноз встановлюється за допомогою комп'ютерної томографії черевної області, ультразвукового дослідження або на момент хірургічного втручання. Симптоми зникають після припинення інгібіторів АПФ. У пацієнтів з болем у животі, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні диференціальної діагностики необхідно враховувати можливість розвитку ангіоневротичного набряку кишечника. Інгібітори mTOR (мішені рапаміцину ссавців) (наприклад, сиролімус, еверолімус, темсиролімус): у пацієнтів, які одночасно отримують терапію інгібіторами mTOR, може підвищуватися ризик розвитку ангіоневротичного набряку (в тому числі набряку дихальних шляхів або язика з/без порушення). Анафілактоїдні реакції при проведенні десенсибілізації Є окремі повідомлення про розвиток тривалих, що загрожують життю анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ під час десенсибілізуючої терапії отрутою перетинчастокрилих комах (бджоли, оси). Інгібітори АПФ слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з обтяженим алергічним анамнезом або схильністю до алергічних реакцій, які проходять процедури десенсибілізації. Слід уникати застосування інгібітору АПФ пацієнтам, які отримують імунотерапію отрутою перетинчастокрилих комах. Проте анафілактоїдної реакції можна уникнути шляхом тимчасової відміни інгібітору АПФ не менше ніж за 24 години до початку процедури десенсибілізації. Анафілактоїдні реакції при проведенні аферезу ЛПНЩ У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні аферезу ЛПНГ із застосуванням декстрану сульфату розвивалися загрозливі для життя анафілактоїдні реакції. Для запобігання анафілактоїдної реакції слід тимчасово припиняти терапію інгібітором АПФ перед кожною процедурою аферезу. Гемодіаліз У пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні гемодіалізу із застосуванням високопроточних мембран (наприклад, AN69®) були відмічені анафілактоїдні реакції. Тому бажано застосовувати мембрану іншого типу чи застосовувати гіпотензивний засіб іншої фармакотерапевтичної групи. Кашель На тлі терапії інгібітором АПФ може відзначатися сухий завзятий кашель. Кашель тривалий час зберігається на фоні прийому препаратів цієї групи і зникає після їх відміни. При появі пацієнта сухого кашлю слід пам'ятати про можливий ятрогенний характер цього симптому, пов'язаного з прийомом інгібітору АПФ. Якщо лікар вважає, що терапія інгібітором АПФ потрібна пацієнтові, можливе продовження прийому препарату. Ризик артеріальної гіпотензії та/або ниркової недостатності (у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю, порушеннями водно-електролітного балансу тощо) При деяких патологічних станах може відзначатися значна активація РААС, особливо при вираженій гіповолемії та зниженні вмісту електролітів у плазмі крові (на фоні дієти без солі або тривалого прийому діуретиків), у пацієнтів з початково низьким АТ, стенозом ниркової артерії, хронічною серцевою недостатністю або цирозом печінки. набряками та асцитом. Застосування інгібіторів АПФ викликає блокаду РААС і тому може супроводжуватися різким зниженням АТ та/або підвищенням концентрації креатиніну в плазмі, що свідчить про розвиток функціональної ниркової недостатності. Ці явища частіше спостерігаються прийому першої дози препарату або протягом перших двох тижнів терапії. У поодиноких випадках ці стани розвиваються гостро та в інші терміни терапії. У таких випадках рекомендується відновлювати терапію у нижчій дозі і потім поступово збільшувати дозу. Літній вік Перед початком прийому периндоприлу необхідно оцінити функціональну активність нирок та вміст іонів калію у плазмі. На початку терапії дозу препарату підбирають, враховуючи ступінь зниження артеріального тиску, особливо у разі зневоднення та втрати електролітів. Подібні заходи дозволяють уникнути різкого зниження артеріального тиску. Атеросклероз Ризик артеріальної гіпотензії існує у всіх пацієнтів, однак особливої ​​обережності слід дотримуватись, застосовуючи препарат у пацієнтів з ішемічною хворобою серця та недостатністю мозкового кровообігу. У таких пацієнтів лікування слід розпочинати з низьких доз препарату. Реноваскулярна гіпертензія Методом лікування реноваскулярної гіпертензії є реваскуляризація. Тим не менш, застосування інгібіторів АПФ може мати позитивну дію у пацієнтів, які очікують хірургічного втручання, так і в тому випадку, коли проведення хірургічного втручання неможливе. Лікування лікарським препаратом Ко-ПЕРІНДОПРИЛ не показано у пацієнтів з діагностованим або передбачуваним стенозом ниркової артерії, т.к. терапію слід починати в умовах стаціонару з нижчих доз комбінації периндоприлу та інадпаміду Серцева недостатність/важка серцева недостатність У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (IV функціональний клас за класифікацією ІУНА) лікування лікарським препаратом Ко-ПЕРІНДОПРИЛ має починатися з низької дози препарату та під ретельним лікарським контролем. Пацієнти з артеріальною гіпертензією та ішемічною хворобою серця не повинні припиняти прийом бета-адреноблокаторів: інгібітор АГ1Ф слід додавати до терапії бета-адреноблокаторами. Цукровий діабет У пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу можливе спонтанне збільшення вмісту калію в крові. Лікування таких пацієнтів лікарським препаратом Ко-ПЕРІНДОПРИЛ повинне починатися з мінімальних доз та проходити під постійним лікарським контролем. Пацієнтам, які отримують гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо або інсулін, протягом першого місяця терапії інгібіторами АПФ потрібний регулярний контроль концентрації глюкози в плазмі. Етнічні відмінності Периндоприл, як і інші інгібітори АПФ, має явно менш виражену антигіпертензивну дію у пацієнтів негроїдної раси порівняно з іншими представниками, рас. Можливо, ця відмінність зумовлена ​​тим, що у пацієнтів з артеріальною гіпертензією негроїдної раси найчастіше відзначається низька активність реніну. Хірургічне втручання / Загальна анестезія Проведення загальної анестезії, на фоні прийому інгібіторів АПФ, може призвести до вираженого зниження АТ, особливо при використанні засобів для загальної анестезії, які мають антигіпертензивну дію. Рекомендується припинити прийом інгібіторів АПФ тривалої дії, у тому числі периндоприлу, за добу до хірургічного втручання. Необхідно попередити лікаря-анестезіолога про те, що пацієнт приймає інгібітори АПФ. Аортальний або мітральний стеноз / Гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія Інгібітори АПФ повинні з обережністю призначатися пацієнтам з обструкцією тракту, що виносить лівого шлуночка. Печінкова недостатність У поодиноких випадках на фоні прийому інгібіторів АПФ виникає холестатична жовтяниця. При прогресуванні цього синдрому можливий розвиток фульмінантного некрозу печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому незрозумілий. При появі жовтяниці або значному підвищенні активності печінкових ферментів на фоні прийому інгібіторів АПФ пацієнту слід припинити прийом інгібіторів АПФ і звернутися до лікаря. Гіперкаліємія Гіперкаліємія може розвиватися під час лікування інгібіторами АПФ, у тому числі периндоприлом. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність, порушення функції нирок, літній вік старше 70 років, цукровий діабет, деякі супутні стани (дегідратація, гостра декомпенсація хронічної серцевої недостатності, метаболічний ацидоз), одночасний прийом калійзберігаючих діуретиків (таких як спірон , амілорид та ін.), а також препаратів калію або калійвмісних замінників харчової солі, а також застосування інших засобів, що сприяють підвищенню вмісту іонів калію в плазмі крові (наприклад, гепарин, інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину II, ацетилсаліцилова кислота в дозі 3 г /добу і більше, інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) та неселективні НПЗЗ,імунодепресанти, такі як циклоспорин, або такролімус, тріметоприм. Застосування препаратів калію, калійзберігаючих діуретиків, замінників калійзберігаючих харчової солі може призвести до значного підвищення вмісту калію в крові, особливо у пацієнтів зі зниженою функцією нирок. Гіперкаліємія може призвести до серйозних, іноді фатальних порушень ритму серця. Якщо необхідний комбінований прийом зазначених вище засобів, лікування має проводитися обережно, на тлі регулярного контролю вмісту іонів калію в сироватці крові. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Немає даних про вплив індапаміду+периндоприл на здатність до керування транспортними засобами та управління механізмами, застосованого в терапевтичних дозах, проте необхідно враховувати, що можливе виникнення запаморочення, тому слід бути обережним.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Периндоприлу ербумін - 8,0 мг; Індапамід – 2,5 мг; Допоміжні речовини: Лактози моногідрат – 228,4 мг; Целюлоза мікрокристалічна – 40,0 мг; Крохмаль кукурудзяний – 27,9 мг; Магнію стеарат – 3,2 мг; Склад оболонки: Гіпромелоза – 4,64 мг; Титану діоксид – 3,1 мг; Макрогол 400 – 1,8 мг; Диметикон 100 – 0,46 мг. По 7 таблеток у контурне осередкове впакування з плівки полівінілхлоридної та алюмінієвої фольги. 2, 3, 4 контурні коміркові упаковки разом з інструкцією із застосування поміщені в пачку з картону. По 10 таблеток у контурне осередкове впакування з плівки полівінілхлоридної та алюмінієвої фольги. 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 контурні осередкові упаковки разом з інструкцією із застосування поміщені в пачку з картону.Опис лікарської формиТаблетки 2,5 мг + 8 мг - круглі, двоопуклі, з ризиком, покриті плівковою оболонкою білого кольору. На поперечному розрізі пігулка білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаГіпотензивний засіб комбінований (діуретик+АПФ інгібітор).ФармакокінетикаКомбіноване застосування індапаміду та периндоприлу не змінює їх фармакокінетичних характеристик у порівнянні з роздільним прийомом цих препаратів. ІНДАПАМІД Всмоктування Швидко та повністю всмоктується із шлунково-кишкового тракту (ЖКТ); біодоступність – висока. Прийом їжі дещо сповільнює швидкість абсорбції, але не впливає на підсумкову кількість препарату, що всмоктався. Максимальна концентрація в крові (Сmах) досягається через 1-2 години після прийому. Розподіл Зв'язок із білками плазми крові – 71-79%. Зв'язується також із еластином гладких м'язів судинної стінки. Має високий обсяг розподілу, проходить через гістогематичні бар'єри (зокрема плацентарний). Метаболізм Метаболізується у печінці. Виведення T1/2 - 14 год., кінцевий T1/2-26 год. Нирками виводиться 60-70% у вигляді метаболітів (у незміненому вигляді виводиться близько 5-7%), через кишечник -20-23%. У пацієнтів із нирковою недостатністю фармакокінетика не змінюється. Чи не кумулює. ПЕРІНДОПРИЛ Всмоктування Абсорбція – 25%, біодоступність – 65-70%. При прийомі периндоприл швидко всмоктується в шлунково-кишковому тракті. Максимальна концентрація в крові (Сmах) досягається через 1 год., периндоприлата – 3-4 год. Рівноважна концентрація (Css) створюється на 4 добу. Період напіввиведення (T1/2) периндоприлу із плазми становить 1 год. Було показано, що залежність між дозою периндоприлу та концентрацією його у плазмі крові носить лінійний характер. Розподіл Зв'язок периндоприлату з білками плазми крові – незначний, з АПФ – менше 30% (залежить від концентрації). Об'єм розподілу вільного периндоприлату – 0,2 л/кг. Метаболізм Периндоприл не має фармакологічної активності. Приблизно 27% від загальної кількості абсорбованого периндоприлу потрапляє у кровотік у вигляді активного метаболіту – периндоприлату. Крім периндоприлату утворюються ще 5 метаболітів, які не мають фармакологічної активності. Схах периндоприлату в плазмі крові досягається через 3-4 години після прийому внутрішньо. Одночасний прийом їжі уповільнює перетворення периндоприлу на периндоприлат, таким чином, впливаючи на біодоступність. Тому препарат слід приймати внутрішньо 1 раз на добу, вранці, перед їдою. Виведення Периндоприлат виводиться нирками, період напіввиведення вільної фракції метаболіту – 3-5 годин. Дисоціація периндоприлату, пов'язаного з АПФ, повільна. Внаслідок цього "ефективний" T1/2 становить 25 годин. Повторне призначення периндоприлу не призводить до його кумуляції, а T1/2 периндоприлату при повторному прийомі відповідає періоду його активності. Стан "ефективної" Css досягається до кінця 4-х діб. Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів Виведення периндоприлату сповільнюється у пацієнтів похилого віку, а також у пацієнтів з ХСН та хронічною нирковою недостатністю (ХНН) (у останніх корекцію дози слід проводити залежно від кліренсу креатиніну (КК)). Діалізний кліренс периндоприлу становить 70 мл/хв. У пацієнтів з цирозом печінки печінковий кліренс периндоприлу зменшується в 2 рази, при цьому загальна кількість периндоприлату, що утворюється, не змінюється і корекції режиму дозування не потрібно.ФармакодинамікаКо-ПЕРІНДОПРИЛ - комбінований препарат, що містить індапамід (діуретик із групи похідних сульфонамідів) та периндоприл (інгібітор АПФ), його властивості поєднують у собі окремі властивості кожного з компонентів. Комбінація індапаміду та периндоприлу посилює дію кожного з них. Комбінований препарат, надає гіпотензивну, діуретичну та вазодилатуючу дію. ІНДАПАМІД Індапамід – діуретичний засіб; селективно блокує "повільні" Са2+-канали, знижує тонус гладкої мускулатури артерій, зменшує ОПСС. Інгібує реабсорбцію іонів натрію (Na+) у кортикальному сегменті петлі Генле, що призводить до збільшення виведення нирками іонів натрію (Na+), хлору (Сl-) та меншою мірою іонів калію (К+) та магнію (Mg2+), посилюючи тим самим діурез , та знижуючи артеріальний тиск (АТ). ПЕРІНДОПРИЛ Периндоприл – інгібітор АПФ. АПФ є екзопептидазою, що забезпечує перетворення ангіотензину I на судинозвужувальну речовину ангіотензин II, а також руйнування брадикініну, що має судинорозширювальну дію, до неактивного гептапептиду. Пригнічення АПФ призводить до зниження концентрації ангіотензину II у плазмі крові, внаслідок чого підвищується активність реніну у плазмі крові та знижується секреція альдостерону. Оскільки АПФ інактивує брадикінін, пригнічення АПФ супроводжується підвищенням активності як циркулюючої, так і тканинної калікреїн-кінінової системи, при цьому також активується система простагландинів. Можливо, що цей ефект є частиною механізму антигіпертензивної дії інгібіторів АПФ та механізму розвитку деяких побічних ефектів цих препаратів (наприклад, кашлю). Сприяє відновленню еластичності великих артеріальних судин (зниження утворення надмірної кількості субендотеліального колагену), знижує тиск у легеневих капілярах, при тривалому призначенні зменшує вираженість гіпертрофії міокарда лівого шлуночка та інтерстиціального фіброзу, нормалізує ізоферментний профіль міозину; нормалізує роботу серця. Знижує іреднавантаження та постнавантаження (зменшує систолічний та діастолічний артеріальний тиск (АТ) у положенні "лежачи" і "стоячи"), тиск наповнення лівого та правого шлуночків, знижує загальний периферичний судинний опір (ОПСС), підвищує хвилинний об'єм крові та серцевий індекс, збільшує частоту серцевих скорочень (ЧСС) (у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН) помірно уріжає ЧСС), посилює регіональний кровотік у м'язах. Збільшує концентрацію ліпопротеїнів високої густини, у пацієнтів з гіперурикемією знижує концентрацію сечової кислоти. Збільшує нирковий кровотік, не змінює швидкість клубочкової фільтрації. У пацієнтів з ХСН викликає достовірне зменшення клінічних ознак серцевої недостатності, збільшує толерантність до фізичного навантаження (за даними велоергометричного пробу), достовірно не знижує АТ. Після прийому внутрішньо середньої разової дози максимальний антигіпертензивний ефект досягається через 4-6 годин і зберігається протягом 24 годин. Стабілізація антигіпертензивного ефекту спостерігається через 1 міс. терапії та зберігається протягом тривалого часу. Припинення лікування не супроводжується розвитком синдрому "скасування". ІНДАПАМІД + ПЕРІНДОПРИЛ має виражену дозозалежну антигіпертензивну дію, як на діастолічну, так і на систолічний АТ, що не залежить від віку та положення тіла пацієнта. Антигіпертензивна дія зберігається протягом 24 годин. Не впливає на метаболізм ліпідів (загальний холестерин, ліпопротеїн низької щільності (ЛПНЩ), ліпопротеїн дуже низької щільності (ЛПДНЩ), ліпопротеїн високої щільності (ЛПВЩ), тригліцериди (ТГ)) та вуглеводів. Терапевтичний ефект настає через 1 місяць від початку терапії і не супроводжується тахіфілаксією. Припинення лікування не викликає синдром "скасування". Зменшує рівень гіпертрофії лівого шлуночка (ГТЛШ), покращує еластичність артерій, знижує ОПСС.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (пацієнтам, яким потрібна комбінована терапія). У дозуванні 0,625 мг +2 мг та 1,25 мг + 4 мг застосовується у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та цукровим діабетом 2 типу для зниження ризику розвитку мікросудинних ускладнень (з боку нирок) та макросудинних ускладнень (серцево-судинних захворювань).Протипоказання до застосуванняІНДАПАМІД Підвищена чутливість до індапаміду та інших сульфонамідів. Ниркова недостатність помірного та тяжкого ступеня (кліренс креатиніну менше 60 мл/хв). Тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв). Тяжка печінкова недостатність Печінкова енцефалопатія. Гіпокаліємія. Одночасне застосування з неантіаритмічними лікарськими засобами, що здатні викликати поліморфну ​​шлуночкову тахікардію типу "пірует". Період грудного вигодовування. Дитячий вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). ПЕРІНДОПРИЛ Підвищена чутливість до периндоприлу та інших інгібіторів АПФ. Ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) в анамнезі на фоні прийому інгібіторів АПФ. Спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк. Вагітність та період грудного вигодовування. Одночасне застосування з аліскіреном та лікарськими препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла). Одночасне застосування з антагоністами рецепторів ангіотензину (АРА II) у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). Ко-ПЕРІНДОПРИЛ Підвищена чутливість до допоміжних речовин, що входять до складу препарату. Через відсутність достатнього клінічного досвіду препарат Ко-ПЕРІНДОПРИЛ не слід застосовувати у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, у пацієнтів з нелікованою серцевою недостатністю на стадії декомпенсації. Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). Наявність лактазної недостатності, галактоземія або синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції, непереносимість лактози (препарат містить лактозу). З обережністю: Системні захворювання сполучної тканини (в т.ч. системний червоний вовчак (ВКВ), склеродермія), терапія імунодепресантами (ризик розвитку нейтропенії, агранулоцитозу), спільне застосування з препаратами літію, золота, нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП), препаратом , які можуть викликати подовження інтервалу QT, лікарськими препаратами, здатними викликати поліморфну ​​шлуночкову тахікардію типу "пірует", крім неантіаритмічних лікарських засобів; пригнічення кістковомозкового кровотворення, знижений обсяг циркулюючої крові (прийом діуретиків, безсольова дієта, блювання, діарея, гемодіаліз), стенокардія, ішемічна хвороба серця, цереброваскулярні захворювання, порушення функції печінки та нирок, реноваскулярна гіпертензія, цукровийхронічна серцева недостатність (IV функціональний клас за класифікацією NYHA), гіперурикемія (особливо що супроводжується подагрою та уратним нефролітіазом), лабільність АТ, літній вік; негроїдна раса; спортсмени (можлива позитивна реакція при допінг-контролі); проведення гемодіалізу із застосуванням високопроточних мембран (наприклад, AN69®) або десенсибілізація, аферез ЛПНГ, стан після трансплантації нирки; запланована анестезія, стеноз аортального клапана/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; атеросклероз, двосторонній стеноз ниркових артерій або наявність тільки однієї функціонуючої нирки, супутня терапія калійзберігаючими діуретиками або у пацієнтів з підвищеним вмістом калію в плазмі.гіперурикемія (особливо що супроводжується подагрою та уратним нефролітіазом), лабільність АТ, літній вік; негроїдна раса; спортсмени (можлива позитивна реакція при допінг-контролі); проведення гемодіалізу із застосуванням високопроточних мембран (наприклад, AN69®) або десенсибілізація, аферез ЛПНГ, стан після трансплантації нирки; запланована анестезія, стеноз аортального клапана/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; атеросклероз, двосторонній стеноз ниркових артерій або наявність тільки однієї функціонуючої нирки, супутня терапія калійзберігаючими діуретиками або у пацієнтів з підвищеним вмістом калію в плазмі.гіперурикемія (особливо що супроводжується подагрою та уратним нефролітіазом), лабільність АТ, літній вік; негроїдна раса; спортсмени (можлива позитивна реакція при допінг-контролі); проведення гемодіалізу із застосуванням високопроточних мембран (наприклад, AN69®) або десенсибілізація, аферез ЛПНГ, стан після трансплантації нирки; запланована анестезія, стеноз аортального клапана/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; атеросклероз, двосторонній стеноз ниркових артерій або наявність тільки однієї функціонуючої нирки, супутня терапія калійзберігаючими діуретиками або у пацієнтів з підвищеним вмістом калію в плазмі.AN69®) або десенсибілізація, аферез ЛПНГ, стан після трансплантації нирки; запланована анестезія, стеноз аортального клапана/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; атеросклероз, двосторонній стеноз ниркових артерій або наявність тільки однієї функціонуючої нирки, супутня терапія калійзберігаючими діуретиками або у пацієнтів з підвищеним вмістом калію в плазмі.AN69®) або десенсибілізація, аферез ЛПНГ, стан після трансплантації нирки; запланована анестезія, стеноз аортального клапана/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; атеросклероз, двосторонній стеноз ниркових артерій або наявність тільки однієї функціонуючої нирки, супутня терапія калійзберігаючими діуретиками або у пацієнтів з підвищеним вмістом калію в плазмі.Вагітність та лактаціяЛікарський препарат Ко-ПЕРІНДОПРИЛ протипоказаний при вагітності (див. розділ "Протипоказання"). Лікарський препарат Ко-ПЕРІНДОПРИЛ протипоказаний у період грудного вигодовування. Необхідно оцінити значущість терапії для матері та прийняти рішення про припинення грудного вигодовування або припинення прийому препарату. Вагітність ІНДАПАМІД Дані щодо застосування індапаміду у вагітних жінок відсутні або обмежені (менше 300 випадків). Тривале застосування тіазидних діуретиків у III триместрі вагітності може викликати гіповолемію у матері та зниження матково-плацентарного кровотоку, що призводить до фетоплацентарної ішемії та затримки розвитку плода. Дослідження на тваринах не виявили прямого або непрямого токсичного впливу на репродуктивну функцію. Як запобіжний засіб рекомендується уникати застосування індапаміду під час вагітності. ПЕРІНДОПРИЛ Відповідних контрольованих досліджень із застосування інгібіторів АПФ у вагітних не проводилось. На даний момент немає переконливих епідеміологічних даних про тератогенний ризик прийому інгібіторів АПФ у першому триместрі вагітності, проте деяке збільшення ризику порушень розвитку плода виключити не можна. При плануванні вагітності слід відмінити лікарський препарат та призначити інші гіпотензивні засоби, дозволені для застосування під час вагітності. При виявленні вагітності слід негайно припинити терапію інгібіторами АПФ та за необхідності призначити іншу терапію. Відомо, що тривала дія інгібіторів АПФ на плід у II та III триместрах вагітності може призводити до порушення його розвитку (зниження функції нирок, олігогідрамніону, уповільнення осифікації кісток черепа) та розвитку ускладнень у новонародженого (таких як, ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіпер . Якщо пацієнтка отримувала препарат під час ІІ або ІІІ триместрів вагітності, рекомендується провести ультразвукове дослідження плода для оцінки стану кісток черепа та функції нирок. У новонароджених, матері яких отримували терапію інгібіторами АПФ, може спостерігатися артеріальна гіпотензія, у зв'язку з чим новонароджені повинні бути під ретельним медичним контролем. Період грудного вигодовування Лікарський препарат Ко-ПЕРІНДОПРИЛ протипоказаний у період грудного вигодовування. ІНДАПАМІД На даний момент немає достовірної інформації щодо виділення індапаміду або його метаболітів із грудним молоком. У новонародженого може розвинутись підвищена чутливість до похідних сульфонамідів та гіпокаліємія. Ризик для немовлят/немовлят не можна виключати. Індапамід близький за структурою до тіазидних діуретиків, прийом яких викликає зменшення кількості грудного молока або пригнічення лактації. ПЕРІНДОПРИЛ На даний момент не встановлено, чи виділяється периндоприл у грудне молоко. Зважаючи на відсутність інформації, що стосується застосування периндоприлу в період грудного вигодовування, його прийом не рекомендований, краще застосовувати інші препарати з більш вивченим профілем безпеки, особливо при годівлі новонароджених та недоношених дітей. Фертильність Загальне для ІНДАПАМІДУ та ПЕРІНДОПРИЛУ: Вивчення репродуктивної токсичності показало відсутність впливу на фертильність у щурів обох статей. Імовірно, вплив на фертильність у людини відсутній.Побічна діяа. Загальні дані про профіль безпеки Периндоприл інгібує на систему ренін-ангіотензин-альдостерон (РААС) і зменшує виведення іонів калію нирками на фоні прийому індапаміду. На фоні застосування комбінації індапамід+периндоприл відмічено розвиток гіпокаліємії (вміст калію менше 3,4 ммоль/л): у дозуванні 0,626 мг + 2 мг - у 2% пацієнтів; у дозуванні 1,25 мг + 4 мг – у 4% пацієнтів; у дозі 2,5 мг + 8 мг – у 6% пацієнтів. Найчастішими побічними ефектами були: для індапаміду: реакції гіперчутливості, в основному шкірні, у пацієнтів, схильних до алергічних та астматичних реакцій, та макулопапульозний висип; для периндоприлу: запаморочення, головний біль, парестезія, дисгевзія (перекручення смаку), порушення зору, вертиго, дзвін у вухах, гіпотензія, кашель, задишка, біль у животі, запор, диспепсія, діарея, нудота, блювання, спазми м'язів та астенія. б. Таблічний список побічних ефектів Частота побічних реакцій, що спостерігалися під час клінічних досліджень та/або під час постмаркетингового спостереження, наведена у вигляді наступної градації: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100, < 1/10); нечасто (≥ 1/1000, < 1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000); дуже рідко ( MedDRA клас органів Побічна дія Частота Індапамід Периндоприл Інфекційні та паразитарні захворювання Риніт - Дуже рідко Порушення з боку крові та лімфатичної системи Еозинофілія - Не часто* Агранулоцитоз Дуже рідко Дуже рідко Апластична анемія Дуже рідко - Панцитопенія - Дуже рідко Лейкопенія Дуже рідко Дуже рідко Нейтропенія - Дуже рідко Гемолітична анемія Дуже рідко Дуже рідко Тромбоцитопенія Дуже рідко Дуже рідко Порушення з боку імунної системи Гіперчутливість (в основному шкірні реакції, у пацієнтів, схильних до алергічних та астматичних реакцій) Часто - Порушення з боку обміну речовин та харчування Гіпоглікемія - Не часто* Гіперкаліємія, оборотна при відміні препарату - Не часто* Гіпонатріємія Неуточненої частоти Не часто* Гіперкальціємія Дуже рідко - Зниження вмісту калію та гіпокаліємія, особливо значуща для пацієнтів, що належать до групи ризику Неуточненої частоти - Порушення психіки Лабільність настрою - Не часто Порушення сну - Не часто Сплутаність свідомості - Дуже рідко Порушення з боку нервової системи Запаморочення - Часто Головний біль Рідко Часто Парестезія Рідко Часто Дисгезія (перекручення смаку) - Часто Сонливість - Не часто* Непритомність Неуточненої частоти Не часто* Інсульт, можливо, через надмірне зниження АТ у пацієнтів групи високого ризику - Дуже рідко Печінкова енцефалопатія у пацієнтів із печінковою недостатністю Неуточненої частоти - Порушення з боку органу зору: Порушення зору Неуточненої частоти Часто Міопія Неуточненої частоти - Нечіткість зору Неуточненої частоти - Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Вертіго Рідко Часто Дзвін у вухах - Часто Порушення з боку серця Відчуття серцебиття - Не часто* Тахікардія - Не часто* Стенокардія - Дуже рідко Порушення ритму серця (у тому числі брадикардія, шлуночкова тахікардія, фібриляція передсердь) Дуже рідко Дуже рідко Інфаркт міокарда, можливо, через надмірне зниження АТ у пацієнтів групи високого ризику - Дуже рідко Поліморфна шлуночкова тахікардія типу "пірует" (можливо зі смертельним результатом) Неуточненої частоти - Порушення з боку судин Артеріальна гіпотензія (надмірне зниження АТ) та пов'язані з цим симптоми Дуже рідко Часто Васкуліт - Не часто* Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Кашель - Часто Задишка - Часто Бронхоспазм - Не часто Еозинофільна пневмонія - Дуже рідко Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Біль в животі - Часто Запор Рідко Часто Діарея - Часто Диспепсія - Часто Нудота Рідко Часто Блювота Не часто Часто Сухість слизової оболонки ротової порожнини Рідко Не часто Панкреатит Дуже рідко Дуже рідко Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Гепатит Неуточненої частоти Дуже рідко Порушення функції печінки Дуже рідко - Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Кожний зуд - Часто Загострення псоріазу - Рідко* Висипання на шкірі - Часто Макулопапульозний висип Часто - Кропивниця Дуже рідко Не часто Ангіоневротичний набряк Дуже рідко Не часто Пурпура Не часто - Підвищене потовиділення - Не часто Реакція фоточутливості Неуточненої частоти Не часто* Пемфігоїд - Не часто* Багатоформна еритема - Дуже рідко Токсичний епідермальний некроліз Дуже рідко - синдром Стівенса-Джонсона Дуже рідко - Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини Спазм м'язів - Часто Можливе загострення вже наявного червоного вовчаку Неуточненої частоти - Артралгія - Не часто* Міалгія - Не часто* Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: Ниркова недостатність - Не часто Гостра ниркова недостатність Дуже рідко Дуже рідко Порушення з боку статевих органів та молочної залози еректильна дисфункція - Не часто Загальні розлади та симптоми Астенія - Часто Біль у грудній клітці - Не часто* нездужання - Не часто* Периферичні набряки - Не часто* Лихоманка - Не часто* Підвищена стомлюваність Рідко - Лабораторні та інструментальні дані Підвищення концентрації сечовини у крові - Не часто* Підвищення концентрації креатиніну в крові - Не часто* Гіпербілірубінемія - Рідко Підвищення активності "печінкових" ферментів Неуточненої частоти Рідко Зниження гемоглобіну та гематокриту - Дуже рідко Підвищення концентрації глюкози у крові Неуточненої частоти - Підвищення концентрації сечової кислоти у крові Неуточненої частоти - Подовження інтервалу QT на ЕКГ (див. розділи "Особливі вказівки" та "Взаємодія з іншими лікарськими засобами") Неуточненої частоти - Травми, отруєння, ускладнення після втручання Падіння - Не часто* * Оцінку частоти небажаних реакцій, виявлених за спонтанними повідомленнями, проведено на підставі даних результатів клінічних досліджень.Взаємодія з лікарськими засобамиЗагальне для ІНДАПАМІДУ та ПЕРІНДОПРИЛУ Комбінації, що не рекомендуються до застосування Препарати літію При одночасному застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ повідомлялося про оборотне підвищення вмісту літію в плазмі крові та пов'язані з цим токсичні ефекти. Одночасне застосування комбінації індапаміду та периндоприлу з препаратами літію не рекомендується. За необхідності проведення такої терапії необхідний регулярний контроль концентрації літію у плазмі. Поєднання препаратів, що потребує особливої ​​уваги та обережності Баклофен: посилення антигіпертензивної дії. Слід контролювати АТ і за необхідності коригувати дози гіпотензивних препаратів. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), включаючи високі дози ацетилсаліцилової кислоти (≥ 3 г/добу): одночасне застосування інгібіторів АПФ та НПЗП (ацетилсаліцилова кислота в дозі, що має протизапальну дію, інгібітори циклооксигенази-2 до зниження антигіпертензивного ефекту Одночасне застосування інгібіторів АПФ та нестероїдних протизапальних засобів може призводити до збільшення ризику погіршення функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності та збільшення вмісту калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів із початково зниженою функцією нирок. Слід бути обережними при призначенні даної комбінації, особливо у літніх пацієнтів. Пацієнтам необхідно компенсувати втрату рідини та регулярно контролювати функцію нирок, як на початку лікування, так і в процесі лікування. Поєднання препаратів, що потребує уваги Трициклічні антидепресанти, антипсихотичні засоби (нейролептики): препарати цих класів посилюють антигіпертензивний ефект та збільшують ризик ортостатичної гіпотензії (адитивний ефект). ІНДАПАМІД Поєднання препаратів, що потребує особливої ​​уваги Препарати, здатні викликати поліморфну ​​шлуночкову тахікардію типу "пірует": через ризик розвитку гіпокаліємії слід дотримуватися обережності при одночасному призначенні індапаміду з препаратами, здатними викликати поліморфну ​​шлуночкову тахікардію типу "пірует" ) та класу III (аміодарон, дофетилід, ібутилід, бретилію тозилат, соталол); деякими нейролептиками (хлорпромазин, ціамемазин, левомепромазин, тіоридазин, трифлуоперазин); бензамідами (амісульприд, сульпірид, сультоприд, тіаприд); бутірофенонами (дроперидол, галоперидол); іншими нейролептиками (пімозид); іншими препаратами, такими як беприділ, цизаприд, дифеманілу метилсульфат, еритроміцин внутрішньовенно, галофантрин, мізоластин, моксифлоксацин, пентамідин, спарфлоксацин, вінкамін внутрішньовенно,метадон, астемізол, терфенадін. Слід контролювати вміст калію в плазмі крові та за необхідності проводити її корекцію; контролювати інтервал QT. Препарати, здатні викликати гіпокаліємію: амфотерицин В (в/в), глюко- та мінералокортикостероїди (при системному застосуванні), тетракозактид, проносні засоби, що стимулюють моторику кишечника: збільшення ризику розвитку гіпокаліємії (адитивний ефект). Необхідний контроль вмісту іонів калію в плазмі крові, і, якщо потрібно - його корекція, при цьому особливу увагу слід приділяти пацієнтам, які одночасно отримують серцеві глікозиди. Слід застосовувати проносні засоби, що не стимулюють моторику кишечника. Серцеві глікозиди: гіпокаліємія посилює токсичну дію серцевих глікозидів. При одночасному застосуванні індапаміду та серцевих глікозидів слід контролювати вміст іонів калію у плазмі крові та показники ЕКГ та, за необхідності, коригувати терапію. Поєднання препаратів, що потребує уваги Калійзберігаючі діуретики (амілорид, спіронолактон, тріамтерен): таке поєднання обґрунтовано застосовується у деяких пацієнтів. При цьому може спостерігатися гіпокаліємія або гіперкаліємія (у пацієнтів з нирковою недостатністю або цукровим діабетом), особливо у разі порушення функції нирок (додаткові ефекти, пов'язані з гіпокаліємією). Якщо необхідне одночасне застосування індапаміду та зазначених вище калійзберігаючих діуретиків, слід проводити контроль вмісту калію в плазмі та параметрів ЕКГ. При необхідності схема лікування можна переглянути. Метформін: функціональна ниркова недостатність, яка може виникати на фоні прийому діуретиків, особливо "петльових", при одночасному призначенні метформіну підвищує ризик розвитку молочнокислого ацидозу. Не слід застосовувати метформін, якщо концентрація креатиніну у плазмі крові перевищує 15 мг/л (135 мкмоль/л) у чоловіків та 12 мг/л (110 мкмоль/л) у жінок. Йодмісткі контрастні речовини: зневоднення організму на фоні прийому діуретичних засобів збільшує ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо при застосуванні високих доз йодовмісних контрастних засобів. Перед застосуванням йодовмісних контрастних засобів пацієнтам необхідно компенсувати втрату рідини. Солі кальцію: при одночасному застосуванні можливий розвиток гіперкальціємії внаслідок зниження виведення іонів кальцію нирками. Циклоспорин, такролімус: можливе підвищення концентрації креатиніну в плазмі без зміни концентрації циклоспорину, навіть при нормальному вмісті рідини та іонів натрію. Кортикостероїди, тетракозактид (при системному застосуванні): зменшення антигіпертензивного ефекту (затримка солі та води на фоні застосування кортикостероїдів). ПЕРІНДОПРИЛ Дані клінічних досліджень показують, що подвійна блокада РААС в результаті одночасного прийому інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену призводить до збільшення частоти виникнення таких небажаних явищ як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність), у порівнянні з ситуаціями, коли застосовується лише один препарат, що впливає на РААС. Лікарські препарати, що спричиняють гіперкаліємію Деякі лікарські препарати або класи препаратів можуть збільшувати частоту розвитку гіперкаліємії: аліскірен, солі калію, калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, АРА II, НПЗП, гепарини, імунодепресанти (такі як циклоспорин або такролімус), лікарські препарати, що містять триметоприм, триметоприму та сульфометоксазолу. Комбінація цих лікарських засобів збільшує ризик розвитку гіперкаліємії. Одночасне застосування протипоказане Аліскірен та лікарські препарати, що містять аліскірен Одночасне застосування інгібіторів АПФ з аліскіреном та лікарськими препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірною або тяжкою нирковою недостатністю (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла). Зростає ризик розвитку гіперкаліємії, погіршення функції нирок, серцево-судинної захворюваності та смертності. Комбінації, що не рекомендуються до застосування Аліскірен: у пацієнтів, які не мають цукрового діабету або порушення функції нирок (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла), зростає ризик гіперкаліємії, погіршення функції нирок та підвищення частоти серцево-судинної захворюваності та смертності. Одночасне призначення інгібіторів АПФ та АРА II: За наявними літературними даними, у пацієнтів із встановленою атеросклеротичною хворобою, серцевою недостатністю або цукровим діабетом з ураженням органів-мішеней одночасний прийом інгібіторів АПФ та АРА II призводить до збільшення частоти розвитку артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та порушення функції нирок (включаючи гостру) , у порівнянні з ситуаціями, коли застосовується лише один препарат, що впливає на РААС. Застосування подвійної блокади РААС (наприклад, одночасний прийом інгібіторів АПФ та АРА II) має бути обмежене поодинокими випадками із суворим контролем функції нирок, вмісту калію в плазмі та АТ. Естрамустин: одночасне застосування може призвести до підвищення ризику побічних ефектів, таких як ангіоневротичний набряк. Калійзберігаючі діуретики (наприклад, амілорид, тріамтерен) та солі калію: гіперкаліємія (з можливим летальним результатом), особливо при порушенні функції нирок (додаткові ефекти, пов'язані з гіпокаліємією). Поєднання периндоприлу з вищезазначеними лікарськими засобами не рекомендується. Якщо спільне застосування показано, їх слід застосовувати з дотриманням запобіжних заходів та регулярним контролем вмісту калію в сироватці крові. Особливості застосування спіронолактону при хронічній серцевій недостатності описані далі у підрозділі "Поєднання препаратів, що потребує особливої ​​уваги". Поєднання препаратів, що потребує особливої ​​уваги Гіпоглікемічні препарати для прийому внутрішньо та інсулін: епідеміологічні дослідження показали, що спільне застосування інгібіторів АПФ та гіпоглікемічних засобів (інсуліни, гіпоглікемічні засоби для прийому всередину) можуть посилювати гіпоглікемічний ефект інсуліну та гіпоглікемічних засобів для прийому всередину. Цей ефект найімовірніше можна спостерігати протягом перших тижнів одночасної терапії, а також у пацієнтів з порушенням функції нирок. Калійзберігаючі діуретики: у пацієнтів, які отримують діуретики, особливо у пацієнтів з гіповолемією та/або зниженою концентрацією солей, на початку терапії периндоприлом може спостерігатися надмірне зниження АТ, ризик розвитку якого можна зменшити шляхом відміни діуретичного засобу, заповненням втрати рідини або солей перед початком терапії перин , а також призначення периндоприлу в низькій дозі з подальшим її збільшенням. При артеріальній гіпертензії у пацієнтів з гіповолемією та/або зниженою концентрацією солей на фоні терапії діуретиками, діуретики повинні бути або скасовані до початку застосування інгібітора АПФ (при цьому калійзберігаючий діуретик може бути пізніше знову призначений), або інгібітор АПФ повинен бути призначений у низькій дозі. подальшим поступовим її збільшенням. При застосуванні діуретиків у разі хронічної серцевої недостатності інгібітор АПФ повинен бути призначений у низькій дозі, можливо, після зменшення дози одночасного калійзберігаючого діуретика. У всіх випадках функція нирок (концентрація креатиніну) повинна контролюватись у перші тижні застосування інгібіторів АПФ. Калійзберігаючі діуретики (еплеренон, спіронолактон): застосування еплеренону або спіронолактону в дозах від 12,5 мг до 50 мг на добу та низьких доз інгібіторів АПФ: При терапії хронічної серцевої недостатності ІІ-ІV функціонального класу за класифікацією NYHA з фракцією викиду лівого шлуночка Перед застосуванням даної комбінації препаратів необхідно переконатися у відсутності гіперкаліємії та порушення функції нирок. Рекомендується регулярно контролювати концентрацію креатиніну та калію в крові: щотижня у перший місяць лікування та щомісяця у подальшому. Інгібітори mTOR (мішені рапаміцину ссавців) (наприклад, сиролімус, еверолімус, темсіролімус): у пацієнтів, які одночасно отримують терапію інгібіторами mTOR, може підвищуватися ризик розвитку ангіоневротичного набряку. Рацекадотрил: інгібітори АПФ (включаючи периндоприл) можуть спричинити розвиток ангіоневротичного набряку. Ризик розвитку ангіоневротичного набряку може зростати при одночасному застосуванні рацекадотрилу (інгібітор енкефалінази, що застосовується для лікування гострої діареї). Поєднання препаратів, що потребує уваги Гіпотензивні засоби та вазодилататори: одночасне застосування цих препаратів може посилювати антигіпертензивну дію периндоприлу. При одночасному призначенні з нітрогліцерином, іншими нітратами або іншими вазодилататорами можливе додаткове зниження артеріального тиску. Алопуринол, цитостатичні та імунодепресивні засоби, кортикостероїди для системного застосування та прокаїнамід: одночасне застосування з інгібіторами АПФ може супроводжуватися підвищеним ризиком лейкопенії. Засоби загальної анестезії: інгібітори АПФ можуть посилювати антигіпертензивний ефект низки засобів для загальної анестезії. Гліптини (лінагліптин, саксагліптин, ситагліптин, віллдагліптин): при спільному застосуванні з інгібіторами АПФ зростає ризик виникнення ангіоневротичного набряку внаслідок пригнічення активності дипептидилпептидази-4 (ДПП-IV) гліптином. Симпатоміметики: можуть послаблювати антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Препарати золота: при застосуванні інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу пацієнтам, які отримують внутрішньовенно препарати золота (ауротіомалат натрію), були описані нітритоїдні реакції, що проявляються гіперемією шкіри обличчя, нудотою, блюванням, гіпотензією.Спосіб застосування та дозиДоза препарату підбирається індивідуально для кожного пацієнта, залежно від тяжкості захворювання та індивідуальної реакції на терапію. Всередину, по 1 таблетці 1 раз на добу, переважно вранці, перед їдою. Пацієнти з артеріальною гіпертензією та цукровим діабетом 2 типу для зниження ризику розвитку мікросудинних ускладнень (з боку нирок) та макросудинних ускладнень від серцево-судинних захворювань Рекомендується починати терапію препаратом Ко-ПЕРІНДОПРИЛ у дозі 0,625 мг + 2 мг по 1 таблетці 1 раз на добу. Через 3 місяці терапії, за умови хорошої переносимості, можливе збільшення дози – по 1 таблетці препарату Ко-ПЕРІНДОПРИЛ у дозі 1,25 мг + 4 мг 1 раз на добу. Пацієнти похилого віку У пацієнтів похилого віку кліренс креатиніну розраховують з урахуванням віку, маси тіла та статі. Пацієнтам похилого віку з нормальною функцією нирок призначають Ко-періндоприл по 1 таблетці 1 раз на добу, при цьому слід контролювати ступінь зниження артеріального тиску. Ниркова недостатність Препарат протипоказаний пацієнтам з помірною та тяжкою нирковою недостатністю (КК менше 60 мл/хв). Пацієнтам з КК, рівним або перевищує 60 мл/хв., на фоні терапії потрібен регулярний контроль концентрації креатиніну та калію у плазмі крові. Печінкова недостатність Препарат протипоказаний пацієнтам із тяжкою печінковою недостатністю. При помірній печінковій недостатності корекція дози не потрібна. Діти та підлітки Ко-ПЕРІНДОПРИЛ не слід призначати дітям та підліткам до 18 років через відсутність даних про ефективність та безпеку застосування препарату у пацієнтів цієї вікової групи.ПередозуванняСимптоми: Зниження артеріального тиску (АТ), шок, ступор, брадикардія, електролітні порушення, ниркова недостатність, нудота, блювання, судоми, слабкість, порушення функції шлунково-кишкового тракту, водно-електролітні порушення, у деяких випадках – надмірне зниження АТ, пригнічення дихання. У пацієнтів з цирозом печінки можливий розвиток печінкової коми. Лікування: Промивання шлунка, відновлення водно-електролітної рівноваги, внутрішньовенне запровадження 0,9% розчину натрію хлориду. У разі вираженого зниження артеріального тиску пацієнта слід покласти горизонтально, піднявши ноги вгору. Ефективний гемодіаліз (не застосовувати високопроникні поліакрилнітрилові мембрани). При розвитку брадикардії - атропін, може бути потрібна постановка штучного водія ритму. Специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗагальне для ІНДАПАМІДУ та ПЕРІНДОПРИЛУ Застосування лікарського препарату Ко-ПЕРІНДОПРИЛ не супроводжується суттєвим зниженням частоти побічних ефектів, за винятком гіпокаліємії, у порівнянні з прийомом окремих компонентів препарату у найменших дозволених для застосування дозах. На початку терапії двома гіпотензивними препаратами, які пацієнт не отримував раніше, не можна виключати підвищений ризик ідіосинкразії. Ретельне спостереження пацієнта дозволяє звести цей ризик до мінімуму. Препарати літію Одночасне застосування лікарського препарату Ко-ПЕРІНДОПРИЛ із препаратами літію зазвичай не рекомендується. Порушення функції нирок Терапія лікарським препаратом Ко-ПЕРІНДОПРИЛ протипоказана пацієнтам з помірною (КК менше 60 мл/хв.) та тяжкою нирковою недостатністю (КК менше 30 мл/хв). У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією без попереднього порушення функції нирок на фоні терапії можуть з'явитися лабораторні ознаки функціональної ниркової недостатності. У цьому випадку лікування препаратом Ко-ПЕРІНДОПРИЛ слід припинити. Надалі можна відновити комбіновану терапію, використовуючи низькі дози комбінації індапаміду та периндоприлу, або застосовувати лише один із препаратів. Таким пацієнтам необхідний регулярний контроль вмісту іонів калію та концентрації креатиніну у сироватці крові – через 2 тижні після початку терапії та надалі кожні 2 місяці. Ниркова недостатність частіше виникає у пацієнтів із тяжкою хронічною серцевою недостатністю або вихідним порушенням функції нирок, у тому числі при стенозі ниркової артерії. Лікарський препарат Ко-ПЕРІНДОПРИЛ не рекомендується застосовувати у разі двостороннього стенозу ниркових артерій або стенозу артерії єдиної нирки, що функціонує. Артеріальна гіпотензія та порушення водно-електролітного балансу У разі вихідної гіпонатріємії існує ризик раптового розвитку гіпотензії (особливо у пацієнтів зі стенозом ниркової артерії). Тому при динамічному спостереженні за пацієнтами слід звертати увагу на можливі симптоми зневоднення та зниження вмісту електролітів у плазмі крові, наприклад, після діареї або блювання. Таким пацієнтам необхідний регулярний контроль вмісту електролітів у плазмі. При вираженій гіпотензії може знадобитися внутрішньовенне введення 0,9% розчину натрію хлориду. Транзиторна артеріальна гіпотензія є протипоказанням для продовження терапії. Після відновлення об'єму циркулюючої крові (ОЦК) та АТ можна відновити терапію, використовуючи низькі дози комбінації індапаміду та периндоприлу, або застосовувати лише один із препаратів. Зміст калію Комбіноване застосування периндоприлу та індапаміду не запобігає розвитку гіпокаліємії, особливо у пацієнтів з цукровим діабетом або нирковою недостатністю. Як і у разі застосування інших гіпотензивних засобів у комбінації з діуретиком, необхідний регулярний контроль вмісту іонів калію у плазмі. Допоміжні речовини Слід враховувати, що до складу допоміжних речовин препарату входить моногідрат лактози. Не слід призначати лікарський препарат Ко-ПЕРІНДОПРИЛ пацієнтам зі спадковою непереносимістю галактози, лактазною недостатністю та глюкозо-галактозною мальабсорбцією. Дитячий вік Лікарський препарат Ко-ПЕРІНДОПРИЛ не слід призначати дітям та підліткам віком до 18 років через відсутність даних про ефективність та безпеку застосування індапаміду та периндоприлу, як у монотерапії, так і при комбінованому застосуванні у пацієнтів даної вікової групи. ІНДАПАМІД Печінкова енцефалопатія За наявності порушень функцій печінки прийом тіазидних та тіазидоподібних діуретиків може призвести до розвитку печінкової енцефалопатії. У такій ситуації слід негайно припинити прийом діуретика. Фоточутливість На фоні прийому тіазидних та тіазидоподібних діуретиків повідомлялося про випадки розвитку реакції фоточутливості. У разі розвитку реакції фоточутливості на фоні прийому препарату слід припинити лікування. За необхідності продовження терапії діуретиками рекомендується захищати шкірні покриви від дії сонячних променів або штучних ультрафіолетових променів. Водно-електролітний баланс Вміст іонів натрію у плазмі крові необхідно визначати до початку лікування, а потім регулярно контролювати на фоні прийому препарату. Гіпонатріємія на початковому етапі може не супроводжуватись клінічними симптомами, тому необхідний регулярний лабораторний контроль. Частіший контроль вмісту іонів натрію показаний пацієнтам з цирозом печінки та пацієнтам похилого віку. Лікування будь-якими діуретиками може спричинити гіпонатріємію, іноді з дуже серйозними наслідками. Гіпонатріємія, що супроводжується гіповолемією, може призводити до розвитку зневоднення та ортостатичної гіпотензії. Одночасне зниження вмісту іонів хлору може призвести до розвитку вторинного компенсаторного метаболічного алкалозу: частота його виникнення та ступінь виразності незначні. Вміст іонів калію у плазмі крові Терапія тіазидними та тіазидоподібними діуретиками пов'язана з високим ризиком розвитку гіпокаліємії. Необхідно уникати гіпокаліємії (менше 3,4 ммоль/л) у наступних категорій пацієнтів із групи високого ризику: пацієнтів похилого віку, виснажених пацієнтів (як одержують, так і не отримують поєднану медикаментозну терапію), пацієнтів з цирозом печінки (з набряками та асцитом) , ішемічну хворобу серця, хронічну серцеву недостатність Гіпокаліємія у цих пацієнтів посилює токсичну дію серцевих глікозидів та підвищує ризик розвитку аритмії. До групи підвищеного ризику також відносяться пацієнти з подовженим інтервалом QT як уродженою, так і викликаною дією лікарських засобів. Гіпокаліємія, як і брадикардія, сприяє розвитку тяжких порушень ритму серця, особливо аритмії типу "пірует", яка може бути фатальною. У всіх описаних вище випадках необхідний частіший контроль вмісту іонів калію в плазмі крові. Перший вимір вмісту іонів калію необхідно провести протягом першого тижня початку терапії. При виявленні гіпокаліємії має проводитися відповідна корекція. Вміст іонів калію у плазмі крові Тіазидні та тіазидоподібні діуретики можуть зменшувати виведення іонів кальцію нирками, призводячи до незначного та тимчасового підвищення вмісту іонів кальцію у плазмі крові. Виражена гіперкальціємія може бути наслідком раніше не діагностованого гіперпаратиреозу. Перед дослідженням функції паращитовидних залоз слід відмінити прийом діуретичних засобів. Концентрація глюкози у плазмі крові Необхідно контролювати концентрацію глюкози в крові у пацієнтів із цукровим діабетом, особливо за наявності гіпокаліємії. Сечова кислота При підвищенні концентрації сечової кислоти в плазмі на тлі терапії може збільшуватися частота виникнення нападів подагри. Діуретичні засоби та функція нирок Тіазидні та тіазидоподібні діуретики ефективні повною мірою лише у пацієнтів з нормальною або незначною мірою порушеною функцією нирок (концентрація креатиніну в плазмі крові у дорослих пацієнтів нижче 25 мг/л або 220 мкмоль/л). У пацієнтів похилого віку рівень креатиніну в плазмі крові повинен оцінюватися з урахуванням віку, ваги та статі, відповідно до формули Кокрофта-Голта: Кліренс креатиніну (КК) = (140 - вік) х вага/0,814 х концентрація креатиніну в плазмі, де: вік – у роках; вага – у кг; концентрація креатиніну в плазмі - мкмоль/л. Формула підходить для чоловіків похилого віку, для жінок похилого віку слід множити результат на 0,85. На початку лікування діуретиками у пацієнтів через гіповолемію (внаслідок виведення води та іонів натрію) може спостерігатися тимчасове зниження швидкості клубочкової фільтрації та підвищення концентрації сечовини та креатиніну в плазмі крові. Ця транзиторна функціональна ниркова недостатність не є небезпечною для пацієнтів з початковою нормальною функцією нирок, однак у пацієнтів з нирковою недостатністю її вираженість може посилитися. Спортсмени Індапамід може дати позитивну реакцію під час проведення допінг-контролю. Гостра міопія та вторинна закритокутова глаукома Сульфонаміди та їх похідні можуть викликати розвиток ідіосинкразичних реакцій, що призводять до тимчасової (минущої) міопії та гострої закритокутової глаукоми. Без належної терапії гостра глаукома може призвести до втрати зору. Насамперед, необхідно якнайшвидше припинити прийом лікарського препарату. Якщо внутрішньоочний тиск продовжує залишатися високим, може знадобитися негайне терапевтичне або хірургічне лікування. До факторів ризику, які можуть призвести до розвитку гострої глаукоми, можна віднести алергію на сульфонаміди або пеніцилін в анамнезі. ПЕРІНДОПРИЛ Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС). Є дані про збільшення ризику виникнення артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та АРА II або аліскірену. Тому подвійна блокада РААС за допомогою поєднання інгібітору АПФ та АРА II або аліскірену не рекомендується. Якщо подвійна блокада абсолютно необхідна, це повинно виконуватися під строгим наглядом фахівця при регулярному контролі функції нирок, вмісту електролітів у плазмі крові та АТ. Застосування інгібіторів АПФ у поєднанні з антагоністами рецепторів ангіотензину (АРА II) протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією і не рекомендується у інших пацієнтів. Калійзберігаючі діуретики, препарати калію, замінники харчової солі та харчові добавки. Не рекомендується одночасне призначення периндоприлу та калійзберігаючих діуретиків, а також препаратів калію та калійвмісних замінників харчової солі та харчових добавок. Нейтропенія/агранулоцитоз/тромбоцитопенія Є повідомлення про розвиток нейтропенії/агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії на фоні прийому інгібіторів АПФ. У пацієнтів із нормальною функцією нирок та без супутніх факторів ризику нейтропенія виникає рідко. З крайньою обережністю слід застосовувати периндоприл на фоні системних захворювань сполучної тканини (у тому числі системного червоного вовчаку, склеродермії), а також на фоні прийому імунодепресантів, алопуринолу, прокаїнаміду або при поєднанні цих факторів, особливо у пацієнтів з початково порушеною функцією нирок. У деяких пацієнтів виникали тяжкі інфекційні захворювання, у ряді випадків стійкі до інтенсивної антибіотикотерапії. При призначенні периндоприлу таким пацієнтам рекомендується періодично контролювати кількість лейкоцитів у крові. Пацієнти повинні повідомляти лікаря про будь-які ознаки інфекційних захворювань (наприклад, біль у горлі, гарячка). Анемія Анемія може розвиватися у пацієнтів після трансплантації нирки або у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі. У цьому зниження гемоглобіну тим більше, що вище був його початковий показник. Цей ефект, мабуть, не є дозозалежним, але може бути пов'язаний із механізмом дії інгібіторів АПФ. Незначне зниження гемоглобіну відбувається протягом перших 6 місяців, потім він залишається стабільним та повністю відновлюється після відміни препарату. У таких пацієнтів лікування може бути продовжено, проте гематологічні аналізи мають проводитися регулярно. Підвищена чутливість/ангіоневротичний набряк При прийомі інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу, в окремих випадках може спостерігатися розвиток ангіоневротичного набряку особи, кінцівок, губ, язика, голосових складок та/або гортані. Це може статися у будь-який період терапії. При появі симптомів прийом лікарського препарату Ко-ПЕРІНДОПРИЛ має бути негайно припинено, а пацієнт повинен спостерігатися доти, доки ознаки набряку не зникнуть повністю. Якщо набряк зачіпає тільки обличчя і губи, він зазвичай проходить самостійно, хоча як симптоматичної терапії можуть застосовуватися антигістамінні засоби. Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком гортані, може призвести до смерті. Набряк мови, голосових складок або гортані може призвести до обструкції дихальних шляхів. При появі таких симптомів слід негайно почати проводити відповідну терапію, наприклад, ввести підшкірно епінефрин (адреналін) у розведенні 1:1000 (0,3 або 0,5 мл) та/або забезпечити прохідність дихальних шляхів. Повідомлялося про високий ризик розвитку ангіоневротичного набряку у пацієнтів негроїдної раси. У пацієнтів, в анамнезі яких відзначався ангіоневротичний набряк, не пов'язаний із прийомом інгібіторів АПФ, може бути підвищений ризик його розвитку при прийомі препаратів цієї групи. У поодиноких випадках на тлі терапії інгібіторами АПФ розвивається ангіоневротичний набряк кишечника. При цьому у пацієнтів відзначається біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні з нудотою та блюванням, у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальній активності ферменту С-1естерази. Діагноз встановлюється за допомогою комп'ютерної томографії черевної області, ультразвукового дослідження або на момент хірургічного втручання. Симптоми зникають після припинення інгібіторів АПФ. У пацієнтів з болем у животі, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні диференціальної діагностики необхідно враховувати можливість розвитку ангіоневротичного набряку кишечника. Інгібітори mTOR (мішені рапаміцину ссавців) (наприклад, сиролімус, еверолімус, темсиролімус): у пацієнтів, які одночасно отримують терапію інгібіторами mTOR, може підвищуватися ризик розвитку ангіоневротичного набряку (в тому числі набряку дихальних шляхів або язика з/без порушення). Анафілактоїдні реакції при проведенні десенсибілізації Є окремі повідомлення про розвиток тривалих, що загрожують життю анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ під час десенсибілізуючої терапії отрутою перетинчастокрилих комах (бджоли, оси). Інгібітори АПФ слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з обтяженим алергічним анамнезом або схильністю до алергічних реакцій, які проходять процедури десенсибілізації. Слід уникати застосування інгібітору АПФ пацієнтам, які отримують імунотерапію отрутою перетинчастокрилих комах. Проте анафілактоїдної реакції можна уникнути шляхом тимчасової відміни інгібітору АПФ не менше ніж за 24 години до початку процедури десенсибілізації. Анафілактоїдні реакції при проведенні аферезу ЛПНЩ У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні аферезу ЛПНГ із застосуванням декстрану сульфату розвивалися загрозливі для життя анафілактоїдні реакції. Для запобігання анафілактоїдної реакції слід тимчасово припиняти терапію інгібітором АПФ перед кожною процедурою аферезу. Гемодіаліз У пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні гемодіалізу із застосуванням високопроточних мембран (наприклад, AN69®) були відмічені анафілактоїдні реакції. Тому бажано застосовувати мембрану іншого типу чи застосовувати гіпотензивний засіб іншої фармакотерапевтичної групи. Кашель На тлі терапії інгібітором АПФ може відзначатися сухий завзятий кашель. Кашель тривалий час зберігається на фоні прийому препаратів цієї групи і зникає після їх відміни. При появі пацієнта сухого кашлю слід пам'ятати про можливий ятрогенний характер цього симптому, пов'язаного з прийомом інгібітору АПФ. Якщо лікар вважає, що терапія інгібітором АПФ потрібна пацієнтові, можливе продовження прийому препарату. Ризик артеріальної гіпотензії та/або ниркової недостатності (у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю, порушеннями водно-електролітного балансу тощо) При деяких патологічних станах може відзначатися значна активація РААС, особливо при вираженій гіповолемії та зниженні вмісту електролітів у плазмі крові (на фоні дієти без солі або тривалого прийому діуретиків), у пацієнтів з початково низьким АТ, стенозом ниркової артерії, хронічною серцевою недостатністю або цирозом печінки. набряками та асцитом. Застосування інгібіторів АПФ викликає блокаду РААС і тому може супроводжуватися різким зниженням АТ та/або підвищенням концентрації креатиніну в плазмі, що свідчить про розвиток функціональної ниркової недостатності. Ці явища частіше спостерігаються прийому першої дози препарату або протягом перших двох тижнів терапії. У поодиноких випадках ці стани розвиваються гостро та в інші терміни терапії. У таких випадках рекомендується відновлювати терапію у нижчій дозі і потім поступово збільшувати дозу. Літній вік Перед початком прийому периндоприлу необхідно оцінити функціональну активність нирок та вміст іонів калію у плазмі. На початку терапії дозу препарату підбирають, враховуючи ступінь зниження артеріального тиску, особливо у разі зневоднення та втрати електролітів. Подібні заходи дозволяють уникнути різкого зниження артеріального тиску. Атеросклероз Ризик артеріальної гіпотензії існує у всіх пацієнтів, однак особливої ​​обережності слід дотримуватись, застосовуючи препарат у пацієнтів з ішемічною хворобою серця та недостатністю мозкового кровообігу. У таких пацієнтів лікування слід розпочинати з низьких доз препарату. Реноваскулярна гіпертензія Методом лікування реноваскулярної гіпертензії є реваскуляризація. Тим не менш, застосування інгібіторів АПФ може мати позитивну дію у пацієнтів, які очікують хірургічного втручання, так і в тому випадку, коли проведення хірургічного втручання неможливе. Лікування лікарським препаратом Ко-ПЕРІНДОПРИЛ не показано у пацієнтів з діагностованим або передбачуваним стенозом ниркової артерії, т.к. терапію слід починати в умовах стаціонару з нижчих доз комбінації периндоприлу та інадпаміду Серцева недостатність/важка серцева недостатність У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (IV функціональний клас за класифікацією ІУНА) лікування лікарським препаратом Ко-ПЕРІНДОПРИЛ має починатися з низької дози препарату та під ретельним лікарським контролем. Пацієнти з артеріальною гіпертензією та ішемічною хворобою серця не повинні припиняти прийом бета-адреноблокаторів: інгібітор АГ1Ф слід додавати до терапії бета-адреноблокаторами. Цукровий діабет У пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу можливе спонтанне збільшення вмісту калію в крові. Лікування таких пацієнтів лікарським препаратом Ко-ПЕРІНДОПРИЛ повинне починатися з мінімальних доз та проходити під постійним лікарським контролем. Пацієнтам, які отримують гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо або інсулін, протягом першого місяця терапії інгібіторами АПФ потрібний регулярний контроль концентрації глюкози в плазмі. Етнічні відмінності Периндоприл, як і інші інгібітори АПФ, має явно менш виражену антигіпертензивну дію у пацієнтів негроїдної раси порівняно з іншими представниками, рас. Можливо, ця відмінність зумовлена ​​тим, що у пацієнтів з артеріальною гіпертензією негроїдної раси найчастіше відзначається низька активність реніну. Хірургічне втручання / Загальна анестезія Проведення загальної анестезії, на фоні прийому інгібіторів АПФ, може призвести до вираженого зниження АТ, особливо при використанні засобів для загальної анестезії, які мають антигіпертензивну дію. Рекомендується припинити прийом інгібіторів АПФ тривалої дії, у тому числі периндоприлу, за добу до хірургічного втручання. Необхідно попередити лікаря-анестезіолога про те, що пацієнт приймає інгібітори АПФ. Аортальний або мітральний стеноз / Гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія Інгібітори АПФ повинні з обережністю призначатися пацієнтам з обструкцією тракту, що виносить лівого шлуночка. Печінкова недостатність У поодиноких випадках на фоні прийому інгібіторів АПФ виникає холестатична жовтяниця. При прогресуванні цього синдрому можливий розвиток фульмінантного некрозу печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому незрозумілий. При появі жовтяниці або значному підвищенні активності печінкових ферментів на фоні прийому інгібіторів АПФ пацієнту слід припинити прийом інгібіторів АПФ і звернутися до лікаря. Гіперкаліємія Гіперкаліємія може розвиватися під час лікування інгібіторами АПФ, у тому числі периндоприлом. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність, порушення функції нирок, літній вік старше 70 років, цукровий діабет, деякі супутні стани (дегідратація, гостра декомпенсація хронічної серцевої недостатності, метаболічний ацидоз), одночасний прийом калійзберігаючих діуретиків (таких як спірон , амілорид та ін.), а також препаратів калію або калійвмісних замінників харчової солі, а також застосування інших засобів, що сприяють підвищенню вмісту іонів калію в плазмі крові (наприклад, гепарин, інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину II, ацетилсаліцилова кислота в дозі 3 г /добу і більше, інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) та неселективні НПЗЗ,імунодепресанти, такі як циклоспорин, або такролімус, тріметоприм. Застосування препаратів калію, калійзберігаючих діуретиків, замінників калійзберігаючих харчової солі може призвести до значного підвищення вмісту калію в крові, особливо у пацієнтів зі зниженою функцією нирок. Гіперкаліємія може призвести до серйозних, іноді фатальних порушень ритму серця. Якщо необхідний комбінований прийом зазначених вище засобів, лікування має проводитися обережно, на тлі регулярного контролю вмісту іонів калію в сироватці крові. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Немає даних про вплив індапаміду+периндоприл на здатність до керування транспортними засобами та управління механізмами, застосованого в терапевтичних дозах, проте необхідно враховувати, що можливе виникнення запаморочення, тому слід бути обережним.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: лізиноприлу дигідрат – 10,89 мг (у перерахунку на лізиноприл – 10 мг); допоміжних речовин: лактози моногідрат – 113,56 мг; целюлоза мікрокристалічна – 20,0 мг; крохмаль кукурудзяний – 13,95 мг; магнію стеарат – 1,6 мг. По 7 таблеток у контурне осередкове впакування з плівки полівінілхлоридної та алюмінієвої фольги. 2, 3, 4 контурні коміркові упаковки разом з інструкцією із застосування поміщені в пачку з картону. По 10 таблеток у контурне осередкове впакування з плівки полівінілхлоридної та алюмінієвої фольги. 1, 2, 3, 4, 5 контурні коміркові упаковки разом з інструкцією із застосування поміщені в пачку з картону.Опис лікарської формиТаблетки круглі, двоопуклі, з ризиком білого або майже білого кольору. Допускається наявність легкої мармуровості.Фармакотерапевтична групаАПФ інгібітор.ФармакокінетикаВсмоктування Після вживання лізиноприл всмоктується зі шлунково-кишкового тракту в середньому на 30%, але абсорбція може варіювати від 6 до 60%. Біодоступність становить 25%. Одночасний прийом їжі не впливає на абсорбцію лізиноприлу. Розподіл Лізиноприл небагато зв'язується з білками плазми. Максимальна концентрація в плазмі крові (Сmах) дорівнює 90 нг/мл досягається через 7 год. Проникність через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єр низька. Метаболізм Лізіноприл практично не метаболізується в організмі. Виведення Виводиться нирками у незміненому вигляді. Період напіввиведення (Т1/2) становить 12 год. Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів У пацієнтів з ХСН абсорбція та кліренс лізиноприлу знижені. У пацієнтів з нирковою недостатністю (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв) концентрація лізиноприлу у кілька разів перевищує концентрації у плазмі крові у здорових добровольців, причому відзначається збільшення часу досягнення Стах у плазмі крові та збільшення Т1/2. У пацієнтів похилого віку концентрація препарату в плазмі крові та площа під кривою "концентрація-час" у 2 рази більша, ніж у пацієнтів молодого віку. У пацієнтів з цирозом печінки біодоступність знижується на 30%, а КК на 50% порівняно з пацієнтами з нормальною функцією печінки.ФармакодинамікаФармакологічна дія - антигіпертензивна, вазодилатуюча, кардіопротективна, натрійуретична. Інгібітор АПФ, що зменшує утворення ангіотензину II з ангіотензину I. Зниження концентрації ангіотензину II веде до прямого зменшення виділення альдостерону. Зменшує деградацію брадикініну та збільшує синтез простагландинів. Знижує загальний периферичний судинний опір, артеріальний тиск (АТ), переднавантаження, тиск у легеневих капілярах, викликає збільшення хвилинного об'єму крові та підвищення толерантності міокарда до навантаження у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН). Розширює артерії більшою мірою, ніж вени. Деякі ефекти пояснюються впливом на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему (РААС). При тривалому застосуванні зменшується гіпертрофія міокарда та стінок артерій резистивного типу. Поліпшується функція ендотелію та кровопостачання ішемізованого міокарда. Інгібітори АПФ подовжують тривалість життя у пацієнтів із ХСН, уповільнюють прогресування дисфункції лівого шлуночка у пацієнтів, які перенесли інфаркт міокарда без клінічних проявів серцевої недостатності. Початок дії препарату - через 1 годину, максимальний антигіпертензивний ефект досягається через 6-7 годин і зберігається протягом 24 годин. Тривалість ефекту залежить також від величини прийнятої дози. При артеріальній гіпертензії ефект відзначається у перші дні після початку лікування, стабільна дія розвивається через 1-2 місяці. терапії. При різкій відміні лізиноприлу не спостерігалося вираженого підвищення артеріального тиску. Лізиноприл зменшує рівень альбумінурії. Не впливає на концентрацію глюкози в крові у пацієнтів на цукровий діабет і не призводить до почастішання випадків гіпоглікемії.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (в монотерапії або комбінації з іншими гіпотензивними засобами). Хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії для лікування пацієнтів, які приймають серцеві глікозиди та/або діуретики). Раннє лікування гострого інфаркту міокарда (у перші 24 год зі стабільними показниками гемодинаміки для підтримки цих показників та профілактики дисфункції лівого шлуночка та серцевої недостатності). Діабетична нефропатія (зниження альбумінурії у пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу при нормальному артеріальному тиску та у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу з артеріальною гіпертензією).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до лізиноприлу, інших компонентів препарату або інших інгібіторів АПФ; ангіоневротичний набряк в анамнезі (в т.ч. та від застосування інших інгібіторів АПФ); спадковий набряк Квінке та/або ідіопатичний ангіоневротичний набряк; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); вагітність та період грудного вигодовування; непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції (препарат містить лактозу), одночасне застосування з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла), одночасне застосування з антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) у пацієнтів з діабетичною нефропатією,одночасне застосування з інгібіторами нейтральної ендопептидази (наприклад, з препаратами, що містять сакубітрил) через високий ризик розвитку ангіоневротичного набряку. З обережністю: Тяжкі порушення функції нирок, двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки з прогресуючою азотемією; стан після трансплантації нирки; азотемія; гіперкаліємія; аортальний стеноз; гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; первинний гіперальдостеронізм; артеріальна гіпотензія; цереброваскулярні захворювання (у т.ч. недостатність мозкового кровообігу); ішемічна хвороба серця (ІХС); коронарна недостатність; аутоімунні захворювання сполучної тканини (в т.ч. склеродермія, системний червоний вовчак); пригнічення кістковомозкового кровотворення; стани, що супроводжуються зниженням обсягу циркулюючої крові (ОЦК), гіповолемічні стани (у тому числі внаслідок діареї, блювання); застосування у пацієнтів, які перебувають на дієті з обмеженням кухонної солі;у пацієнтів похилого віку (старше 65 років), мітральний стеноз, одночасне застосування інгібіторів АПФ з препаратами, що містять аліскірен, або антагоністами рецепторів до ангіотензину II (при подвійній блокаді РААС є підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та ниркової недостатності). застосування у пацієнтів негроїдної раси, проведення десенсибілізуючої терапії до отрути перетинчастокрилих, гемодіаліз, аферез ліпопротеїнів низької щільності з використанням декстранів сульфату, гострий інфаркт міокарда.застосування у пацієнтів негроїдної раси, проведення десенсибілізуючої терапії до отрути перетинчастокрилих, гемодіаліз, аферез ліпопротеїнів низької щільності з використанням декстранів сульфату, гострий інфаркт міокарда.застосування у пацієнтів негроїдної раси, проведення десенсибілізуючої терапії до отрути перетинчастокрилих, гемодіаліз, аферез ліпопротеїнів низької щільності з використанням декстранів сульфату, гострий інфаркт міокарда.Вагітність та лактаціяЗастосування ЛІЗИНОПРИЛУ під час вагітності, у жінок, які планують вагітність, а також у жінок репродуктивного віку, які не застосовують надійні методи контрацепції, протипоказано. При встановленні факту вагітності прийом препарату слід припинити якомога раніше. Лізиноприл проникає крізь плаценту. Прийом інгібіторів АПФ у ІІ та ІІІ триместрах вагітності надає несприятливий вплив на плід (можливі виражене зниження артеріального тиску, ниркова недостатність, гіперкаліємія, гіпоплазія кісток черепа, внутрішньоутробна смерть). Даних про негативний вплив препарату на плід у разі застосування у І триместрі немає. За новонародженими та грудними дітьми, які зазнали внутрішньоутробного впливу інгібіторів АПФ, рекомендується вести ретельне спостереження для своєчасного виявлення вираженого зниження АТ, олігурії, гіперкаліємії. Жінки, які планують вагітність, не повинні приймати інгібітори АПФ, включаючи лізиноприл. Жінки дітородного віку повинні бути попереджені про потенційну небезпеку застосування інгібіторів АПФ, включаючи лізиноприл. Були описані випадки олігогідрамніону, ймовірно, внаслідок порушення функції нирок плода. Це ускладнення може призводити до контрактури кінцівок, черепно-лицьової деформації, гіпопластичного розвитку легень. Даних про проникнення лізиноприлу у грудне молоко немає. При необхідності застосування препарату Лізиноприл у період лактації грудне вигодовування слід припинити.Побічна діяЧастота розвитку побічних ефектів класифікована згідно з рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто – не менше 10%; часто – не менше 1%, але менше 10%; нечасто – не менше 0,1%, але менше 1%; рідко – не менше 0,01%, але менше 0,1%; дуже рідко – менше 0,01%; частота невідома - частоту виникнення небажаних явищ неможливо оцінити виходячи з наявних даних. Побічні ефекти, що найчастіше зустрічаються: запаморочення, головний біль (5-6% пацієнтів), слабкість, діарея, сухий кашель (3%), нудота, блювання, ортостатична гіпотензія, шкірний висип, біль у грудях (1-3%). З боку серцево-судинної системи: Часто – виражене зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія; нечасто – гострий інфаркт міокарда, тахікардія, відчуття серцебиття; синдром Рейно; рідко – брадикардія, тахікардія, посилення симптомів перебігу ХСН, порушення атріовентрикулярної провідності; частота невідома – біль у грудях. З боку центральної нервової системи: Часто – запаморочення, біль голови; нечасто – лабільність настрою, парестезія, порушення сну, інсульт; рідко - сплутаність свідомості, астенічний синдром, судомні посмикування м'язів кінцівок та губ, сонливість; частота невідома – депресія, розгубленість. З боку травної системи: Часто – діарея, блювання; нечасто – нудота, диспепсія, зміни смаку, біль у животі; рідко – сухість слизової оболонки порожнини рота; дуже рідко – панкреатит, жовтяниця (гепатоцелюлярна або холестатична), гепатит, печінкова недостатність, інтестинальний набряк, анорексія. З боку опорно-рухового апарату: Рідко – артралгія/артрит, міалгія. З боку системи кровотворення: Рідко – зниження гемоглобіну, гематокриту; дуже рідко – лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, еозинофілія, еритропенія, гемолітична анемія, лімфаденопатія, аутоімунні захворювання, пригнічення функції кісткового мозку. З боку дихальної системи: Часто – кашель, нечасто – риніт, дуже рідко – синусит, бронхоспазм, диспное, алергічний альвеоліт/еозинофільна пневмонія, задишка. З боку шкірних покровів: Нечасто - свербіж шкіри, висип; рідко – ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, гортані, кропив'янка, алопеція, псоріаз, васкуліт; дуже рідко – підвищене потовиділення, пухирчатка, фотосенсибілізація, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, псевдолімфома шкіри. З боку сечовидільної системи: Часто – порушення функції нирок; нечасто – уремія, гостра ниркова недостатність; дуже рідко – анурія, олігурія; частота невідома – протеїнурія. З боку репродуктивної системи: Нечасто – імпотенція, рідко – гінекомастія. З боку обміну речовин: Дуже рідко – гіпоглікемія. З боку лабораторних показників: Нечасто - підвищення концентрації сечовини в крові, гіперкреатинінемія, гіперкаліємія, підвищення активності "печінкових" трансаміназ, рідко - гіпербілірубінемія, гіпонатріємія, підвищення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ), неправдиві результати тесту на антинуклеарні анти; дуже рідко – зниження концентрації глюкози. Інші Лихоманка (є повідомлення про розвиток вовчаковоподібного синдрому, який може включати лихоманку, міалгію, артралгію/артрит, підвищення титру антинуклеарних антитіл, збільшення ШОЕ, еозинофілію, лейкоцитоз, можливий розвиток шкірного висипу, реакції фоточутливості або інших шкірних проявів) , синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормонуВзаємодія з лікарськими засобамиЗ обережністю слід застосовувати лізиноприл одночасно з калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, тріамтерен, амілорид, еплеренон), препаратами калію, замінниками солі, що містять калій, циклоспорином – підвищується ризик гіперкаліємії, особливо при порушеній функції нирок. Тому ці комбінації слід застосовувати тільки на основі індивідуального рішення лікаря при регулярному контролі вмісту калію в сироватці крові та функції нирок. При одночасному застосуванні з діуретиками та іншими гіпотензивними засобами антигіпертензивний ефект лізиноприлу посилюється. При одночасному застосуванні з нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП) (в т.ч. селективними інгібіторами циклооксигенази-2 (ЦОГ-2)), ацетилсаліцилової кислотою в дозі більше 3 г/добу, естрогенами, а також симпатоміметиками, знижується анти. НПЗЗ, у тому числі ЦОГ-2, та інгібітори АПФ збільшують вміст калію у сироватці крові та можуть погіршити функцію нирок. Цей ефект зазвичай оборотний. Лізиноприл уповільнює виведення препаратів літію, тому при одночасному застосуванні відбувається оборотне збільшення його концентрації у плазмі крові, що може підвищувати ймовірність розвитку небажаних явищ, тому слід регулярно контролювати вміст літію у сироватці крові. При одночасному застосуванні з антацидами та колестираміном знижується всмоктування лізиноприлу із ШКТ. Етанол посилює дію лізиноприлу. При одночасному застосуванні з інсуліном та гіпоглікемічними засобами для прийому внутрішньо підвищується ризик розвитку гіпоглікемії. При одночасному застосуванні лізиноприлу з вазодилататорами, барбітуратами, антипсихотичними засобами (нейролептиками), трициклічними антидепресантами, блокаторами "повільних" кальцієвих каналів, бета-адреноблокаторами можливе посилення антигіпертензивного ефекту. При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та препаратів золота внутрішньовенно (натрію ауротіомалат) описаний симптомокомплекс, що включає гіперемію обличчя, нудоту, блювання та зниження артеріального тиску. Спільне застосування з алопуринолом, прокаїнамідом, цитостатиками може призводити до лейкопенії. Одночасний прийом інгібіторів АПФ та аліскіренсодержащих препаратів у пацієнтів з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) збільшує ризик гіперкаліємії, погіршення функції нирок та підвищення частоти серцево-судинної захворюваності. . При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з препаратами, що містять котримоксазол (триметоприм + сульфаметоксазол) - підвищений ризик розвитку гіперкаліємії. У літніх пацієнтів і пацієнтів з порушенням функції нирок одночасний прийом інгібіторів АПФ сульфаметоксазолом/триметопримом супроводжувався тяжкою гіперкаліємією, яка, як вважається, була викликана триметопримом, тому препарат слід застосовувати з обережністю з препаратами, що містять триметоприм. блокади РААС. Подвійна блокада РААС Одночасне застосування інгібіторів АПФ з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів. Естрамустін Одночасне застосування інгібіторів АПФ з Естрамустином збільшує ризик розвитку ангіоневротичного набряку. Інгібітори mTOR (mammalian Target of Rapamycin - мета рапаміцину в клітинах ссавців) Одночасне застосування інгібіторів АПФ з інгібіторами mTOR, наприклад, темсіролімусом, сиролімусом, еверолімусом збільшує ризик розвитку ангіоневротичного набряку. Інгібітори нейтральної ендопептидази Повідомлялося про підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та рацекадотрилу (інгібітор енкефалінази). При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з лікарськими препаратами, що містять сакубітрил (інгібітор неприлізину), зростає ризик розвитку ангіоневротичного набряку, через що одночасне застосування зазначених препаратів протипоказане. Інгібітори АПФ слід призначати не раніше ніж через 36 годин після відміни препаратів, що містять сакубітрил. Протипоказано призначення препаратів, що містять сакубітрил, пацієнтам, які отримують інгібітори АПФ, а також протягом 36 годин після відміни інгібіторів АПФ. Тканинні активатори плазміногену В обсерваційних дослідженнях виявлено підвищену частоту розвитку ангіоневротичного набряку у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ після застосування алтеплази для тромболітичної терапії ішемічного інсульту. Інгібітори дипептидилпептидази IV типу (ДПП-IV) (гліптини) Одночасне застосування інгібіторів АПФ з інгібіторами дипептидилпептидази IV типу (ДПП-IV) (гліптинами), наприклад, ситагліптин, саксагліптин, лінагліптин, вілдагліптин збільшує ризик розвитку ангіоневротичного набряку.Спосіб застосування та дозиВсередину, одноразово вранці, незалежно від часу їжі, запиваючи достатнім об'ємом рідини (наприклад, склянкою води), переважно в один і той же час. Для забезпечення режиму дозування ЛІЗИНОПРИЛу в дозі 2,5 мг рекомендується застосовувати ЛІЗИНОПРИЛ у таблетках по 2,5 мг або по 5 мг із ризиком інших виробників. Артеріальна гіпертензія (пацієнтам, які не отримують інші гіпотензивні засоби): початкова доза – 5 мг на добу. За відсутності ефекту дозу підвищують кожні 2-3 дні на 5 мг на добу до середньої терапевтичної дози 20-40 мг на добу (доза понад 40 мг на добу зазвичай не веде до подальшого зниження артеріального тиску). Звичайна підтримуюча доза – 20 мг 1 раз на добу. Максимальна добова доза – 40 мг. Терапевтичний ефект розвивається через 2-4 тижні від початку лікування, що слід враховувати зі збільшенням дози. При недостатньому клінічному ефекті можливе поєднання препарату з іншими гіпотензивними засобами. Якщо пацієнт отримував попереднє лікування діуретиками, прийом цих препаратів необхідно припинити за 2-3 дні до початку застосування препарату ЛІЗИНОПРИЛ. Якщо це неможливо, то початкова доза не повинна перевищувати 5 мг на добу. У цьому випадку після прийому першої дози рекомендується лікарський контроль протягом декількох годин (максимум дії досягається приблизно через 6 годин), оскільки може виникнути виражене зниження артеріального тиску. При реноваскулярній гіпертензії або інших станах з підвищеною активністю РААС (гіповолемія, дієта з обмеженням споживання кухонної солі, декомпенсація серцевої діяльності або тяжка артеріальна гіпотензія) початкова доза становить 2,5-5 мг на добу (необхідний контроль артеріального тиску, функції нирок, вмісту калію) . Підтримуючу дозу, продовжуючи строгий регулярний контроль, слід визначити залежно від динаміки АТ. При хронічній серцевій недостатності початкова доза 2,5 мг на добу, дозу поступово збільшують (не більше ніж 2,5 мг з інтервалом у 3-5 днів) до підтримуючої 5-20 мг залежно від АТ. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 20 мг. У пацієнтів похилого віку (старше 65 років) часто спостерігається більш виражена тривала антигіпертензивна дія, що пов'язано зі зменшенням швидкості виведення лізиноприлу. Рекомендується починати терапію з 2,5 мг на добу. При ранньому лікуванні гострого інфаркту міокарда при стабільних показниках гемодинаміки (систолічний АТ не менше 100 мм рт.ст.) у першу добу доза становить 5 мг, потім 5 мг через добу, 10 мг через дві доби і потім 10 мг на добу як підтримуючу. терапії. У пацієнтів із гострим інфарктом міокарда препарат слід застосовувати протягом не менше 6 тижнів. На початку лікування або протягом першої 3-ї доби після інфаркту міокарда у пацієнтів з низьким систолічним АТ (120 мм рт.ст. або нижче) застосовують меншу дозу препарату – 2,5 мг. Якщо систолічний АТ нижче або дорівнює 100 мм рт.ст. добову дозу 5 мг необхідно знизити тимчасово до 2,5 мг, а при АТ нижче або дорівнює 90 мм рт.ст. препарат застосовувати не рекомендується. При діабетичній нефропатії у пацієнтів із цукровим діабетом 1 типу препарат ЛІЗИНОГТРИЛ застосовується у дозі 10 мг на добу. При необхідності дозу можна збільшити до 20 мг на добу з метою досягнення діастолічного артеріального тиску нижче 75 мм рт. ст. у положенні "сидячи". Пацієнтам з цукровим діабетом 2 типу препарат застосовують у тій же дозі з метою досягнення діастолічного АТ нижче 90 мм рт.ст. у положенні "сидячи". При нирковій недостатності та у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, початкову дозу встановлюють залежно від КК. Підтримуюча доза визначається залежно від АТ (під контролем функції нирок, вмісту калію та натрію у сироватці крові). Кліренс креатиніну КК (мл/хв.) Початкова доза (мг/добу) 30-80 5-10 10-29 2,5-5 менше 10 (включаючи пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі) 2,5 При стійкій артеріальній гіпертензії показано тривалу підтримуючу терапію по 10-15 мг на добу.ПередозуванняСимптоми: Виражене зниження артеріального тиску, сухість у роті, сонливість, затримка сечовипускання, запор, занепокоєння, підвищена дратівливість, відчуття серцебиття, брадикардія, тахікардія, кашель, порушення водно-електролітного балансу, гіпервентиляція легень. Лікування: Симптоматична терапія, внутрішньовенне введення рідини, контроль артеріального тиску, водно-електролітного балансу та його нормалізації, контроль функції серцево-судинної та дихальної системи. Лізиноприл може бути вилучений із організму за допомогою гемодіалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиАртеріальна гіпотензія Найчастіше виражене зниження артеріального тиску виникає при зниженні ОЦК, викликаної терапією діуретиками, зменшенням вмісту кухонної солі в їжі, діалізом, діареєю або блюванням. У пацієнтів ХСН з одночасною нирковою недостатністю або без неї можливе виражене зниження артеріального тиску. Це найчастіше виявляється у пацієнтів із тяжкою ХСН, як наслідок застосування великих доз діуретиків, гіпонатріємії або порушення функції нирок. У таких пацієнтів лікування Лізинопрілом треба починати під суворим контролем лікаря (з обережністю проводити підбір дози препарату та діуретиків). Подібних правил слід дотримуватися при призначенні пацієнтам ІХС, цереброваскулярної недостатності, у яких різке зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або інсульту. Транзиторна гіпотензивна реакція не є протипоказанням для прийому наступної дози після стабілізації АТ. При застосуванні ЛІЗИНОПРИЛУ у деяких пацієнтів з ХСН, але з нормальним або зниженим АТ, може спостерігатися зниження АТ, що зазвичай не є причиною припинення лікування. До початку лікування ЛІЗИНОПРИЛОМ, по можливості, слід нормалізувати вміст натрію та/або заповнити ОЦК, ретельно контролювати дію початкової дози ЛІЗИНОПРИЛу на пацієнта. Порушення функції нирок У пацієнтів з порушенням функції нирок (КК менше 80 мл/хв) початкова доза Лізинопрілу повинна бути змінена відповідно до КК (див. розділ "Спосіб застосування та дози"). Регулярний контроль вмісту калію та концентрації креатиніну в плазмі є обов'язковою тактикою лікування таких пацієнтів. У пацієнтів із ХСН артеріальна гіпотензія може призвести до погіршення функції нирок. У таких пацієнтів відзначалися випадки гострої ниркової недостатності, звичайно оборотної. Стеноз ниркової артерії Особливо при двосторонньому стенозі, або за наявності стенозу артерії єдиної нирки, а також при недостатності кровообігу внаслідок нестачі натрію та/або рідини, застосування препарату може призвести і до порушення функції нирок, гострої ниркової недостатності, яка зазвичай виявляється незворотною після відміни препарату. При гострому інфаркті міокарда Показано застосування стандартної терапії (тромболітики, ацетилсаліцилова кислота як антиагрегатний засіб, бета-адреноблокатори). Лізинопріл можна застосовувати разом з внутрішньовенним введенням або із застосуванням терапевтичних трансдермальних систем нітрогліцерину, нітрогліцерином під язик. Хірургічне втручання/загальна анестезія При великих хірургічних втручаннях, а також при застосуванні інших лікарських засобів, що викликають зниження артеріального тиску, лізиноприл блокуючи утворення ангіотензину II, може викликати виражене непрогнозоване зниження артеріального тиску. У пацієнтів похилого віку та сама доза призводить до більш високої концентрації препарату в крові, тому потрібна особлива обережність при визначенні дози. Оскільки не можна виключити потенційного ризику виникнення агранулоцитозу, потрібен періодичний контроль картини крові. Анафілактоїдні реакції спостерігаються і у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі з використанням високопроточних діалізних мембран (наприклад, AN69®), які одночасно приймають інгібітори АПФ. У таких випадках слід розглянути можливість застосування іншого типу мембрани для діалізу чи іншого гіпотензивного засобу. Мітральний стеноз/аортальний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія Лізинопріл, як і інші інгібітори АПФ, повинен з обережністю призначатися пацієнтам з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка (аортальний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія), а також пацієнтам з мітральним стенозом. Анафілактичні реакції при проведенні аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні процедури аферезу ЛПНЩ з використанням декстран сульфату можуть розвиватися анафілактоїдні реакції, що загрожують життю. Для запобігання анафілактоїдної реакції слід тимчасово припинити терапію інгібіторами АПФ перед кожною процедурою аферезу. Анафілактоїдні реакції при проведенні десенсибілізації Є окремі повідомлення про розвиток анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ під час десенсибілізуючої терапії, наприклад, отрутою перетинчастокрилих комах. Інгібітори АПФ необхідно застосовувати з обережністю у пацієнтів, схильних до алергічних реакцій, які проходять процедури десенсибілізації. Слід уникати застосування інгібіторів АПФ пацієнтам, які отримують імунотерапію бджолиною отрутою. Проте, цієї реакції можна уникнути шляхом тимчасової відміни інгібітору АПФ до початку процедури десенсибілізації. Підвищена чутливість/ангіоневротичний набряк Ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, надгортанника та/або гортані, який може виникнути у будь-який період лікування, рідко відзначався у пацієнтів, які приймають інгібітор АПФ, включаючи лізиноприл. У цьому випадку лікування препаратом необхідно якнайшвидше припинити, а за пацієнтом встановити спостереження до повної регресії симптомів. Ангіоневротичний набряк із набряком гортані може бути летальним. Набряк язика, надгортанника або гортані може бути причиною обструкції дихальних шляхів, тому необхідно негайно проводити відповідну терапію (0,3-0,5 мл 1:1000 розчину епінефрину (адреналіну) підшкірно) та/або заходи щодо забезпечення прохідності дихальних шляхів. У випадках, коли набряк локалізується лише на обличчі та губах, стан найчастіше проходить без лікування, проте можливе застосування антигістамінних засобів. Ризик розвитку ангіоневротичного набряку підвищується у пацієнтів, які мають в анамнезі ангіоневротичний набряк, не пов'язаний із попереднім лікуванням інгібіторами АПФ. У поодиноких випадках на тлі терапії інгібіторами АПФ розвивається інтестинальний набряк. При цьому у пацієнтів відзначається біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні з нудотою та блюванням, у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та з нормальним вмістом С1-естерази. Діагноз встановлюється за допомогою комп'ютерної томографії черевної порожнини, ультразвукового дослідження або на момент хірургічного втручання. Симптоми зникають після припинення інгібіторів АПФ. У пацієнтів з болем у животі, які приймають інгібітори АПФ, при проведенні диференціального діагнозу необхідно враховувати можливість розвитку ангіоневротичного набряку кишечника. Сухий кашель При застосуванні інгібіторів АПФ відзначали кашель. Кашель сухий, тривалий, який зникає після припинення інгібітором АПФ. При диференціальному діагнозі кашлю треба враховувати і кашель, спричинений інгібітором АПФ. Етнічні відмінності Слід враховувати, що у пацієнтів негроїдної раси ризик розвитку ангіоневротичного набряку є вищим. Як і інші інгібітори АПФ, ЛІЗИНОПРИЛ менш ефективний щодо зниження артеріального тиску у пацієнтів негроїдної раси. Цей ефект пов'язаний з вираженим переважанням низькоренінового статусу у пацієнтів негроїдної раси з артеріальною гіпертензією. Подвійна блокада РААС Повідомлялося про випадки артеріальної гіпотензії, непритомність, інсульт, гіперкаліємію та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) у сприйнятливих пацієнтів особливо при одночасному застосуванні з лікарськими препаратами, що впливають на цю систему. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з АРА II протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Пацієнти з цукровим діабетом При застосуванні препарату пацієнтам з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсуліну, протягом першого місяця терапії необхідно регулярно контролювати концентрацію глюкози в крові. Порушення функції печінки Застосування інгібіторів АПФ може призводити до розвитку холестатичної жовтяниці з прогресуванням аж до фульмінантного некрозу печінки, тому необхідно припинити прийом препарату при підвищенні активності "печінкових" трансаміназ та появі симптомів холестазу. Гіперкаліємія Під час терапії інгібіторами АПФ, у тому числі лізиноприлом, може розвинутись гіперкаліємія. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність, літній вік, цукровий діабет, деякі супутні стани (наприклад, зниження ОЦК, гостра серцева недостатність, метаболічний ацидоз), одночасний прийом калійзберігаючих діуретиків (таких як спіронолактон, еплеренон, тріамтерен, або калійвмісних замінників харчової солі та застосування інших препаратів, що сприяють підвищенню вмісту калію в плазмі (наприклад, гепарин). Гіперкаліємія може призвести до серйозних порушень серцевого ритму, іноді з летальним кінцем. Одночасне застосування перелічених вище препаратів слід проводити з обережністю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Немає даних про вплив лізиноприлу на здатність до керування транспортними засобами та управління механізмами, застосованого в терапевтичних дозах, проте необхідно враховувати, що можливе виникнення запаморочення, тому слід бути обережним.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 таблетці міститься активна речовина: лізиноприл (у формі дигідрату) 10 мг. 10 шт. - блістери (3) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаІнгібітор АПФ. Механізм антигіпертензивної дії пов'язаний з інгібуванням активності АПФ, що призводить до зниження швидкості перетворення ангіотензину I на ангіотензин II (який виявляє виражену судинозвужувальну дію та стимулює секрецію альдостерону в корі надниркових залоз). Внаслідок зменшення утворення ангіотензину II відбувається вторинне збільшення активності реніну плазми за рахунок усунення негативного зворотного зв'язку при вивільненні реніну та пряме зниження секреції альдостерону. Зменшення секреції альдостерону може сприяти збільшенню концентрації калію. Зменшує ОПСС (постнавантаження), тиск заклинювання в легеневих капілярах (переднавантаження) та опір у легеневих судинах, підвищує хвилинний об'єм серця та толерантність до навантаження. Лізиноприл зменшує альбумінурію. У хворих із гіперглікемією сприяє нормалізації функції пошкодженого гломерулярного ендотелію. Не впливає на концентрацію глюкози в крові у хворих на цукровий діабет і не призводить до почастішання випадків гіпоглікемії. Інгібітор АПФ. Механізм антигіпертензивної дії пов'язаний з інгібуванням активності АПФ, що призводить до зниження швидкості перетворення ангіотензину I на ангіотензин II (який виявляє виражену судинозвужувальну дію та стимулює секрецію альдостерону в корі надниркових залоз). Внаслідок зменшення утворення ангіотензину II відбувається вторинне збільшення активності реніну плазми за рахунок усунення негативного зворотного зв'язку при вивільненні реніну та пряме зниження секреції альдостерону. Зменшення секреції альдостерону може сприяти збільшенню концентрації калію. Зменшує ОПСС (постнавантаження), тиск заклинювання в легеневих капілярах (переднавантаження) та опір у легеневих судинах, підвищує хвилинний об'єм серця та толерантність до навантаження. Лізиноприл зменшує альбумінурію. У хворих із гіперглікемією сприяє нормалізації функції пошкодженого гломерулярного ендотелію. Не впливає на концентрацію глюкози в крові у хворих на цукровий діабет і не призводить до почастішання випадків гіпоглікемії.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо лізиноприл повільно і не повністю абсорбується із шлунково-кишкового тракту. Абсорбція в середньому становить 25%, відрізняється високою варіабельністю – 6-60%. C max ;у плазмі досягається приблизно через 7 год. Зв'язування з білками плазми незначне. Виводиться у незміненому вигляді із сечею. У пацієнтів з нормальною функцією нирок T1/2 становить 12 год. Лізиноприл виводиться із організму при гемодіалізі.Клінічна фармакологіяІнгібітор АПФ.Показання до застосуванняЕсенціальна та реноваскулярна артеріальна гіпертензія (у вигляді монотерапії або у комбінації з іншими антигіпертензивними препаратами). Хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії). Гострий інфаркт міокарда (у перші 24 год зі стабільними показниками гемодинаміки для підтримки цих показників та профілактики дисфункції лівого шлуночка та серцевої недостатності). Діабетична нефропатія (для зниження альбумінурії у пацієнтів з інсулінзалежним цукровим діабетом при нормальному АТ і у пацієнтів з інсуліннезалежним цукровим діабетом з артеріальною гіпертензією).Вагітність та лактаціяВагітність, підвищена чутливість до лізиноприлу та інших АПФ.Побічна діяЗ боку серцево-судинної системи: можливі артеріальна гіпотензія, болі за грудиною. З боку ЦНС: запаморочення, головний біль, м'язова слабкість. З боку травної системи: діарея, нудота, блювання. З боку дихальної системи: сухий кашель. З боку системи кровотворення: агранулоцитоз, зниження гемоглобіну і гематокриту (особливо при тривалому прийомі); у поодиноких випадках – збільшення ШОЕ. З боку водно-електролітного обміну: гіперкаліємія. З боку обміну речовин: підвищення рівня креатиніну, азоту сечовини (особливо у пацієнтів із захворюваннями нирок, цукровим діабетом, реноваскулярною гіпертензією). Алергічні реакції: шкірний висип, ангіоневротичний набряк. Інші: в поодиноких випадках - артралгія.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з антигіпертензивними засобами можлива адитивна антигіпертензивна дія. При одночасному застосуванні з калійзберігаючими діуретиками (спіронолактоном, тріамтереном, амілоридом), препаратами калію, замінниками харчової солі, що містять калій, підвищується ризик розвитку гіперкаліємії, особливо у пацієнтів із порушеннями функції нирок. При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та НПЗЗ підвищується ризик розвитку порушення функції нирок, рідко спостерігається гіперкаліємія. При одночасному застосуванні з "петльовими" діуретиками, тіазидними діуретиками посилюється антигіпертензивна дія. Виникнення вираженої артеріальної гіпотензії, особливо після прийому першої дози діуретика, відбувається, мабуть, за рахунок гіповолемії, що призводить до посилення транзиторного гіпотензивного ефекту лізиноприлу. Підвищується ризик порушення функції нирок. При одночасному застосуванні з індометацином зменшується антигіпертензивна дія лізиноприлу, мабуть, внаслідок інгібування під впливом НПЗЗ синтезу простагландинів (які, як вважають, відіграють певну роль у розвитку гіпотензивного ефекту інгібіторів АПФ). При одночасному застосуванні з інсуліном, гіпоглікемічними засобами похідними сульфонілсечовини можливий розвиток гіпоглікемії за рахунок підвищення толерантності до глюкози. При одночасному застосуванні з клозапіном збільшується концентрація клозапіну в плазмі. При одночасному застосуванні з літієм карбонатом збільшується концентрація літію в сироватці крові, що супроводжується симптомами інтоксикації літієм. Описано випадок розвитку тяжкої гіперкаліємії у пацієнта з цукровим діабетом при одночасному застосуванні з ловастатином. Описано випадок тяжкої гіпотензії при одночасному застосуванні з перголідом. При одночасному застосуванні з етанолом посилюється дія етанолу.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний, залежно від показань, схем лікування, функції нирок. Початкова доза 2.5 мг 1 раз на добу. Дози, що підтримують 5-20 мг.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЛізиноприл не слід застосовувати у пацієнтів з аортальним стенозом, легеневим серцем. Не застосовувати у пацієнтів із гострим інфарктом міокарда: при загрозі розвитку серйозних порушень гемодинаміки, пов'язаних із застосуванням вазодилататора; при порушеннях функції нирок. Перед початком та протягом терапії слід контролювати функцію нирок. Перед початком лікування лізиноприлом необхідно компенсувати втрату рідини та солей. З особливою обережністю застосовують у пацієнтів з порушеннями функції нирок, при стенозі ниркової артерії, важкої серцевої недостатності. Імовірність розвитку гіпотензії підвищується при втраті рідини внаслідок терапії діуретиками, дієти з обмеженням солі, нудоти, блювання. У пацієнтів із застійною серцевою недостатністю при нормальному або трохи зниженому артеріальному тиску лізиноприл може спричинити виражену артеріальну гіпотензію. Не рекомендується одночасне застосування лізиноприлу з калійзберігаючими діуретиками, БАД до їжі та замінниками солі, що містять калій. При одночасному застосуванні лізиноприлу з препаратами літію слід контролювати концентрацію літію у плазмі.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 таблетці міститься активна речовина: лізиноприл (у формі дигідрату) 20 мг. 10 шт. - блістери (2) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаІнгібітор АПФ. Механізм антигіпертензивної дії пов'язаний з інгібуванням активності АПФ, що призводить до зниження швидкості перетворення ангіотензину I на ангіотензин II (який виявляє виражену судинозвужувальну дію та стимулює секрецію альдостерону в корі надниркових залоз). Внаслідок зменшення утворення ангіотензину II відбувається вторинне збільшення активності реніну плазми за рахунок усунення негативного зворотного зв'язку при вивільненні реніну та пряме зниження секреції альдостерону. Зменшення секреції альдостерону може сприяти збільшенню концентрації калію. Зменшує ОПСС (постнавантаження), тиск заклинювання в легеневих капілярах (переднавантаження) та опір у легеневих судинах, підвищує хвилинний об'єм серця та толерантність до навантаження. Лізиноприл зменшує альбумінурію. У хворих із гіперглікемією сприяє нормалізації функції пошкодженого гломерулярного ендотелію. Не впливає на концентрацію глюкози в крові у хворих на цукровий діабет і не призводить до почастішання випадків гіпоглікемії. Інгібітор АПФ. Механізм антигіпертензивної дії пов'язаний з інгібуванням активності АПФ, що призводить до зниження швидкості перетворення ангіотензину I на ангіотензин II (який виявляє виражену судинозвужувальну дію та стимулює секрецію альдостерону в корі надниркових залоз). Внаслідок зменшення утворення ангіотензину II відбувається вторинне збільшення активності реніну плазми за рахунок усунення негативного зворотного зв'язку при вивільненні реніну та пряме зниження секреції альдостерону. Зменшення секреції альдостерону може сприяти збільшенню концентрації калію. Зменшує ОПСС (постнавантаження), тиск заклинювання в легеневих капілярах (переднавантаження) та опір у легеневих судинах, підвищує хвилинний об'єм серця та толерантність до навантаження. Лізиноприл зменшує альбумінурію. У хворих із гіперглікемією сприяє нормалізації функції пошкодженого гломерулярного ендотелію. Не впливає на концентрацію глюкози в крові у хворих на цукровий діабет і не призводить до почастішання випадків гіпоглікемії.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо лізиноприл повільно і не повністю абсорбується із шлунково-кишкового тракту. Абсорбція в середньому становить 25%, відрізняється високою варіабельністю – 6-60%. C max ;у плазмі досягається приблизно через 7 год. Зв'язування з білками плазми незначне. Виводиться у незміненому вигляді із сечею. У пацієнтів з нормальною функцією нирок T1/2 становить 12 год. Лізиноприл виводиться із організму при гемодіалізі.Клінічна фармакологіяІнгібітор АПФ.Показання до застосуванняЕсенціальна та реноваскулярна артеріальна гіпертензія (у вигляді монотерапії або у комбінації з іншими антигіпертензивними препаратами). Хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії). Гострий інфаркт міокарда (у перші 24 год зі стабільними показниками гемодинаміки для підтримки цих показників та профілактики дисфункції лівого шлуночка та серцевої недостатності). Діабетична нефропатія (для зниження альбумінурії у пацієнтів з інсулінзалежним цукровим діабетом при нормальному АТ і у пацієнтів з інсуліннезалежним цукровим діабетом з артеріальною гіпертензією).Вагітність та лактаціяВагітність, підвищена чутливість до лізиноприлу та інших АПФ.Побічна діяЗ боку серцево-судинної системи: можливі артеріальна гіпотензія, болі за грудиною. З боку ЦНС: запаморочення, головний біль, м'язова слабкість. З боку травної системи: діарея, нудота, блювання. З боку дихальної системи: сухий кашель. З боку системи кровотворення: агранулоцитоз, зниження гемоглобіну і гематокриту (особливо при тривалому прийомі); у поодиноких випадках – збільшення ШОЕ. З боку водно-електролітного обміну: гіперкаліємія. З боку обміну речовин: підвищення рівня креатиніну, азоту сечовини (особливо у пацієнтів із захворюваннями нирок, цукровим діабетом, реноваскулярною гіпертензією). Алергічні реакції: шкірний висип, ангіоневротичний набряк. Інші: в поодиноких випадках - артралгія.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з антигіпертензивними засобами можлива адитивна антигіпертензивна дія. При одночасному застосуванні з калійзберігаючими діуретиками (спіронолактоном, тріамтереном, амілоридом), препаратами калію, замінниками харчової солі, що містять калій, підвищується ризик розвитку гіперкаліємії, особливо у пацієнтів із порушеннями функції нирок. При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та НПЗЗ підвищується ризик розвитку порушення функції нирок, рідко спостерігається гіперкаліємія. При одночасному застосуванні з "петльовими" діуретиками, тіазидними діуретиками посилюється антигіпертензивна дія. Виникнення вираженої артеріальної гіпотензії, особливо після прийому першої дози діуретика, відбувається, мабуть, за рахунок гіповолемії, що призводить до посилення транзиторного гіпотензивного ефекту лізиноприлу. Підвищується ризик порушення функції нирок. При одночасному застосуванні з індометацином зменшується антигіпертензивна дія лізиноприлу, мабуть, внаслідок інгібування під впливом НПЗЗ синтезу простагландинів (які, як вважають, відіграють певну роль у розвитку гіпотензивного ефекту інгібіторів АПФ). При одночасному застосуванні з інсуліном, гіпоглікемічними засобами похідними сульфонілсечовини можливий розвиток гіпоглікемії за рахунок підвищення толерантності до глюкози. При одночасному застосуванні з клозапіном збільшується концентрація клозапіну в плазмі. При одночасному застосуванні з літієм карбонатом збільшується концентрація літію в сироватці крові, що супроводжується симптомами інтоксикації літієм. Описано випадок розвитку тяжкої гіперкаліємії у пацієнта з цукровим діабетом при одночасному застосуванні з ловастатином. Описано випадок тяжкої гіпотензії при одночасному застосуванні з перголідом. При одночасному застосуванні з етанолом посилюється дія етанолу.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний, залежно від показань, схем лікування, функції нирок. Початкова доза 2.5 мг 1 раз на добу. Дози, що підтримують 5-20 мг.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЛізиноприл не слід застосовувати у пацієнтів з аортальним стенозом, легеневим серцем. Не застосовувати у пацієнтів із гострим інфарктом міокарда: при загрозі розвитку серйозних порушень гемодинаміки, пов'язаних із застосуванням вазодилататора; при порушеннях функції нирок. Перед початком та протягом терапії слід контролювати функцію нирок. Перед початком лікування лізиноприлом необхідно компенсувати втрату рідини та солей. З особливою обережністю застосовують у пацієнтів з порушеннями функції нирок, при стенозі ниркової артерії, важкої серцевої недостатності. Імовірність розвитку гіпотензії підвищується при втраті рідини внаслідок терапії діуретиками, дієти з обмеженням солі, нудоти, блювання. У пацієнтів із застійною серцевою недостатністю при нормальному або трохи зниженому артеріальному тиску лізиноприл може спричинити виражену артеріальну гіпотензію. Не рекомендується одночасне застосування лізиноприлу з калійзберігаючими діуретиками, БАД до їжі та замінниками солі, що містять калій. При одночасному застосуванні лізиноприлу з препаратами літію слід контролювати концентрацію літію у плазмі.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 таблетці міститься активна речовина: лізиноприл (у формі дигідрату) 20 мг. 10 шт. - блістери (3) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаІнгібітор АПФ. Механізм антигіпертензивної дії пов'язаний з інгібуванням активності АПФ, що призводить до зниження швидкості перетворення ангіотензину I на ангіотензин II (який виявляє виражену судинозвужувальну дію та стимулює секрецію альдостерону в корі надниркових залоз). Внаслідок зменшення утворення ангіотензину II відбувається вторинне збільшення активності реніну плазми за рахунок усунення негативного зворотного зв'язку при вивільненні реніну та пряме зниження секреції альдостерону. Зменшення секреції альдостерону може сприяти збільшенню концентрації калію. Зменшує ОПСС (постнавантаження), тиск заклинювання в легеневих капілярах (переднавантаження) та опір у легеневих судинах, підвищує хвилинний об'єм серця та толерантність до навантаження. Лізиноприл зменшує альбумінурію. У хворих із гіперглікемією сприяє нормалізації функції пошкодженого гломерулярного ендотелію. Не впливає на концентрацію глюкози в крові у хворих на цукровий діабет і не призводить до почастішання випадків гіпоглікемії. Інгібітор АПФ. Механізм антигіпертензивної дії пов'язаний з інгібуванням активності АПФ, що призводить до зниження швидкості перетворення ангіотензину I на ангіотензин II (який виявляє виражену судинозвужувальну дію та стимулює секрецію альдостерону в корі надниркових залоз). Внаслідок зменшення утворення ангіотензину II відбувається вторинне збільшення активності реніну плазми за рахунок усунення негативного зворотного зв'язку при вивільненні реніну та пряме зниження секреції альдостерону. Зменшення секреції альдостерону може сприяти збільшенню концентрації калію. Зменшує ОПСС (постнавантаження), тиск заклинювання в легеневих капілярах (переднавантаження) та опір у легеневих судинах, підвищує хвилинний об'єм серця та толерантність до навантаження. Лізиноприл зменшує альбумінурію. У хворих із гіперглікемією сприяє нормалізації функції пошкодженого гломерулярного ендотелію. Не впливає на концентрацію глюкози в крові у хворих на цукровий діабет і не призводить до почастішання випадків гіпоглікемії.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо лізиноприл повільно і не повністю абсорбується із шлунково-кишкового тракту. Абсорбція в середньому становить 25%, відрізняється високою варіабельністю – 6-60%. C max ;у плазмі досягається приблизно через 7 год. Зв'язування з білками плазми незначне. Виводиться у незміненому вигляді із сечею. У пацієнтів з нормальною функцією нирок T1/2 становить 12 год. Лізиноприл виводиться із організму при гемодіалізі.Клінічна фармакологіяІнгібітор АПФ.Показання до застосуванняЕсенціальна та реноваскулярна артеріальна гіпертензія (у вигляді монотерапії або у комбінації з іншими антигіпертензивними препаратами). Хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії). Гострий інфаркт міокарда (у перші 24 год зі стабільними показниками гемодинаміки для підтримки цих показників та профілактики дисфункції лівого шлуночка та серцевої недостатності). Діабетична нефропатія (для зниження альбумінурії у пацієнтів з інсулінзалежним цукровим діабетом при нормальному АТ і у пацієнтів з інсуліннезалежним цукровим діабетом з артеріальною гіпертензією).Вагітність та лактаціяВагітність, підвищена чутливість до лізиноприлу та інших АПФ.Побічна діяЗ боку серцево-судинної системи: можливі артеріальна гіпотензія, болі за грудиною. З боку ЦНС: запаморочення, головний біль, м'язова слабкість. З боку травної системи: діарея, нудота, блювання. З боку дихальної системи: сухий кашель. З боку системи кровотворення: агранулоцитоз, зниження гемоглобіну і гематокриту (особливо при тривалому прийомі); у поодиноких випадках – збільшення ШОЕ. З боку водно-електролітного обміну: гіперкаліємія. З боку обміну речовин: підвищення рівня креатиніну, азоту сечовини (особливо у пацієнтів із захворюваннями нирок, цукровим діабетом, реноваскулярною гіпертензією). Алергічні реакції: шкірний висип, ангіоневротичний набряк. Інші: в поодиноких випадках - артралгія.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з антигіпертензивними засобами можлива адитивна антигіпертензивна дія. При одночасному застосуванні з калійзберігаючими діуретиками (спіронолактоном, тріамтереном, амілоридом), препаратами калію, замінниками харчової солі, що містять калій, підвищується ризик розвитку гіперкаліємії, особливо у пацієнтів із порушеннями функції нирок. При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та НПЗЗ підвищується ризик розвитку порушення функції нирок, рідко спостерігається гіперкаліємія. При одночасному застосуванні з "петльовими" діуретиками, тіазидними діуретиками посилюється антигіпертензивна дія. Виникнення вираженої артеріальної гіпотензії, особливо після прийому першої дози діуретика, відбувається, мабуть, за рахунок гіповолемії, що призводить до посилення транзиторного гіпотензивного ефекту лізиноприлу. Підвищується ризик порушення функції нирок. При одночасному застосуванні з індометацином зменшується антигіпертензивна дія лізиноприлу, мабуть, внаслідок інгібування під впливом НПЗЗ синтезу простагландинів (які, як вважають, відіграють певну роль у розвитку гіпотензивного ефекту інгібіторів АПФ). При одночасному застосуванні з інсуліном, гіпоглікемічними засобами похідними сульфонілсечовини можливий розвиток гіпоглікемії за рахунок підвищення толерантності до глюкози. При одночасному застосуванні з клозапіном збільшується концентрація клозапіну в плазмі. При одночасному застосуванні з літієм карбонатом збільшується концентрація літію в сироватці крові, що супроводжується симптомами інтоксикації літієм. Описано випадок розвитку тяжкої гіперкаліємії у пацієнта з цукровим діабетом при одночасному застосуванні з ловастатином. Описано випадок тяжкої гіпотензії при одночасному застосуванні з перголідом. При одночасному застосуванні з етанолом посилюється дія етанолу.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний, залежно від показань, схем лікування, функції нирок. Початкова доза 2.5 мг 1 раз на добу. Дози, що підтримують 5-20 мг.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЛізиноприл не слід застосовувати у пацієнтів з аортальним стенозом, легеневим серцем. Не застосовувати у пацієнтів із гострим інфарктом міокарда: при загрозі розвитку серйозних порушень гемодинаміки, пов'язаних із застосуванням вазодилататора; при порушеннях функції нирок. Перед початком та протягом терапії слід контролювати функцію нирок. Перед початком лікування лізиноприлом необхідно компенсувати втрату рідини та солей. З особливою обережністю застосовують у пацієнтів з порушеннями функції нирок, при стенозі ниркової артерії, важкої серцевої недостатності. Імовірність розвитку гіпотензії підвищується при втраті рідини внаслідок терапії діуретиками, дієти з обмеженням солі, нудоти, блювання. У пацієнтів із застійною серцевою недостатністю при нормальному або трохи зниженому артеріальному тиску лізиноприл може спричинити виражену артеріальну гіпотензію. Не рекомендується одночасне застосування лізиноприлу з калійзберігаючими діуретиками, БАД до їжі та замінниками солі, що містять калій. При одночасному застосуванні лізиноприлу з препаратами літію слід контролювати концентрацію літію у плазмі.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 таблетці міститься активна речовина: лізиноприл (у формі дигідрату) 20 мг. 10 шт. - блістери (3) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаІнгібітор АПФ. Механізм антигіпертензивної дії пов'язаний з інгібуванням активності АПФ, що призводить до зниження швидкості перетворення ангіотензину I на ангіотензин II (який виявляє виражену судинозвужувальну дію та стимулює секрецію альдостерону в корі надниркових залоз). Внаслідок зменшення утворення ангіотензину II відбувається вторинне збільшення активності реніну плазми за рахунок усунення негативного зворотного зв'язку при вивільненні реніну та пряме зниження секреції альдостерону. Зменшення секреції альдостерону може сприяти збільшенню концентрації калію. Зменшує ОПСС (постнавантаження), тиск заклинювання в легеневих капілярах (переднавантаження) та опір у легеневих судинах, підвищує хвилинний об'єм серця та толерантність до навантаження. Лізиноприл зменшує альбумінурію. У хворих із гіперглікемією сприяє нормалізації функції пошкодженого гломерулярного ендотелію. Не впливає на концентрацію глюкози в крові у хворих на цукровий діабет і не призводить до почастішання випадків гіпоглікемії. Інгібітор АПФ. Механізм антигіпертензивної дії пов'язаний з інгібуванням активності АПФ, що призводить до зниження швидкості перетворення ангіотензину I на ангіотензин II (який виявляє виражену судинозвужувальну дію та стимулює секрецію альдостерону в корі надниркових залоз). Внаслідок зменшення утворення ангіотензину II відбувається вторинне збільшення активності реніну плазми за рахунок усунення негативного зворотного зв'язку при вивільненні реніну та пряме зниження секреції альдостерону. Зменшення секреції альдостерону може сприяти збільшенню концентрації калію. Зменшує ОПСС (постнавантаження), тиск заклинювання в легеневих капілярах (переднавантаження) та опір у легеневих судинах, підвищує хвилинний об'єм серця та толерантність до навантаження. Лізиноприл зменшує альбумінурію. У хворих із гіперглікемією сприяє нормалізації функції пошкодженого гломерулярного ендотелію. Не впливає на концентрацію глюкози в крові у хворих на цукровий діабет і не призводить до почастішання випадків гіпоглікемії.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо лізиноприл повільно і не повністю абсорбується із шлунково-кишкового тракту. Абсорбція в середньому становить 25%, відрізняється високою варіабельністю – 6-60%. C max ;у плазмі досягається приблизно через 7 год. Зв'язування з білками плазми незначне. Виводиться у незміненому вигляді із сечею. У пацієнтів з нормальною функцією нирок T1/2 становить 12 год. Лізиноприл виводиться із організму при гемодіалізі.Клінічна фармакологіяІнгібітор АПФ.Показання до застосуванняЕсенціальна та реноваскулярна артеріальна гіпертензія (у вигляді монотерапії або у комбінації з іншими антигіпертензивними препаратами). Хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії). Гострий інфаркт міокарда (у перші 24 год зі стабільними показниками гемодинаміки для підтримки цих показників та профілактики дисфункції лівого шлуночка та серцевої недостатності). Діабетична нефропатія (для зниження альбумінурії у пацієнтів з інсулінзалежним цукровим діабетом при нормальному АТ і у пацієнтів з інсуліннезалежним цукровим діабетом з артеріальною гіпертензією).Вагітність та лактаціяВагітність, підвищена чутливість до лізиноприлу та інших АПФ.Побічна діяЗ боку серцево-судинної системи: можливі артеріальна гіпотензія, болі за грудиною. З боку ЦНС: запаморочення, головний біль, м'язова слабкість. З боку травної системи: діарея, нудота, блювання. З боку дихальної системи: сухий кашель. З боку системи кровотворення: агранулоцитоз, зниження гемоглобіну і гематокриту (особливо при тривалому прийомі); у поодиноких випадках – збільшення ШОЕ. З боку водно-електролітного обміну: гіперкаліємія. З боку обміну речовин: підвищення рівня креатиніну, азоту сечовини (особливо у пацієнтів із захворюваннями нирок, цукровим діабетом, реноваскулярною гіпертензією). Алергічні реакції: шкірний висип, ангіоневротичний набряк. Інші: в поодиноких випадках - артралгія.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з антигіпертензивними засобами можлива адитивна антигіпертензивна дія. При одночасному застосуванні з калійзберігаючими діуретиками (спіронолактоном, тріамтереном, амілоридом), препаратами калію, замінниками харчової солі, що містять калій, підвищується ризик розвитку гіперкаліємії, особливо у пацієнтів із порушеннями функції нирок. При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та НПЗЗ підвищується ризик розвитку порушення функції нирок, рідко спостерігається гіперкаліємія. При одночасному застосуванні з "петльовими" діуретиками, тіазидними діуретиками посилюється антигіпертензивна дія. Виникнення вираженої артеріальної гіпотензії, особливо після прийому першої дози діуретика, відбувається, мабуть, за рахунок гіповолемії, що призводить до посилення транзиторного гіпотензивного ефекту лізиноприлу. Підвищується ризик порушення функції нирок. При одночасному застосуванні з індометацином зменшується антигіпертензивна дія лізиноприлу, мабуть, внаслідок інгібування під впливом НПЗЗ синтезу простагландинів (які, як вважають, відіграють певну роль у розвитку гіпотензивного ефекту інгібіторів АПФ). При одночасному застосуванні з інсуліном, гіпоглікемічними засобами похідними сульфонілсечовини можливий розвиток гіпоглікемії за рахунок підвищення толерантності до глюкози. При одночасному застосуванні з клозапіном збільшується концентрація клозапіну в плазмі. При одночасному застосуванні з літієм карбонатом збільшується концентрація літію в сироватці крові, що супроводжується симптомами інтоксикації літієм. Описано випадок розвитку тяжкої гіперкаліємії у пацієнта з цукровим діабетом при одночасному застосуванні з ловастатином. Описано випадок тяжкої гіпотензії при одночасному застосуванні з перголідом. При одночасному застосуванні з етанолом посилюється дія етанолу.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний, залежно від показань, схем лікування, функції нирок. Початкова доза 2.5 мг 1 раз на добу. Дози, що підтримують 5-20 мг.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЛізиноприл не слід застосовувати у пацієнтів з аортальним стенозом, легеневим серцем. Не застосовувати у пацієнтів із гострим інфарктом міокарда: при загрозі розвитку серйозних порушень гемодинаміки, пов'язаних із застосуванням вазодилататора; при порушеннях функції нирок. Перед початком та протягом терапії слід контролювати функцію нирок. Перед початком лікування лізиноприлом необхідно компенсувати втрату рідини та солей. З особливою обережністю застосовують у пацієнтів з порушеннями функції нирок, при стенозі ниркової артерії, важкої серцевої недостатності. Імовірність розвитку гіпотензії підвищується при втраті рідини внаслідок терапії діуретиками, дієти з обмеженням солі, нудоти, блювання. У пацієнтів із застійною серцевою недостатністю при нормальному або трохи зниженому артеріальному тиску лізиноприл може спричинити виражену артеріальну гіпотензію. Не рекомендується одночасне застосування лізиноприлу з калійзберігаючими діуретиками, БАД до їжі та замінниками солі, що містять калій. При одночасному застосуванні лізиноприлу з препаратами літію слід контролювати концентрацію літію у плазмі.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Дозування: 100 мг Фасування: N30 Форма выпуска: таб. покрытые пленочной оболочкой Упаковка: уп. контурн.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Дозування: 12. 5 мг Фасування: N30 Форма випуску таб. покриті плівковою оболонкою Упаковка: уп.

Дозування: 25 мг Фасування: N30 Форма випуску таб. покриті плівковою оболонкою Упаковка: уп. контурні.

Дозування: 50 мг Фасування: N30 Форма випуску таб. покриті плівковою оболонкою Упаковка: уп. контурні.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.