Хиты продаж

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки, покриті плівковою оболонкою. 2 темно-жовтих, 5 рожевих, 17 блідо-жовтих, 2 червоні, 2 білі (всього — 28 табл.) в 1 бл. із плівки ПВХ/алюмінієвої фольги. 1 бл. + вклеєний у книжку-розкладачку картонну. 1 або 3 книжки-розкладачки в комплекті з календарем прийому самоклеючимся запечатані в прозору плівку.Опис лікарської формиТемно-жовті таблетки: круглі, двоопуклі, покриті плівковою оболонкою темно-жовтого кольору, з гравіюванням «DD» у правильному шестикутнику на одній стороні. Вид пігулок на поперечному розрізі: ядро ​​від білого до майже білого кольору, оболонка темно-жовта. Рожеві таблетки: круглі, двоопуклі, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, з гравіюванням «DJ» у правильному шестикутнику на одній стороні. Вид пігулок на поперечному розрізі: ядро ​​від білого до майже білого кольору, оболонка - рожева. Блідо-жовті таблетки: круглі, двоопуклі, покриті плівковою оболонкою блідо-жовтого кольору, з гравіюванням «DH» у правильному шестикутнику на одній стороні. Вид пігулок на поперечному розрізі: ядро ​​від білого до майже білого кольору, оболонка - блідо-жовта. Червоні таблетки: круглі, двоопуклі, покриті плівковою оболонкою червоного кольору, з гравіюванням «DN» у правильному шестикутнику на одній стороні. Вид пігулок на поперечному розрізі: ядро ​​від білого до майже білого кольору, оболонка червона. Білі таблетки (плацебо): круглі, двоопуклі, покриті плівковою оболонкою білого кольору, з гравіюванням «DT» у правильному шестикутнику на одній стороні. Вид пігулок на поперечному розрізі: ядро ​​від білого до майже білого кольору, оболонка – біла.Властивості компонентівПігулки, покриті плівковою оболонкою різного кольору. 1 блістер: Таблетки, покриті плівковою оболонкою темно-жовтого кольору - 1 табл. ядро: активний компонент: естрадіолу валерат, мікро 20 – 3 мг допоміжні речовини: лактози моногідрат – 48,36 мг; крохмаль кукурудзяний – 14,4 мг; крохмаль кукурудзяний прежелатинізований – 9,6 мг; повідон 25 - 4 мг; магнію стеарат – 0,64 мг оболонка плівкова: гіпромелоза - 1,5168 мг; макрогол 6000 - 0,3036 мг; тальк – 0,3036 мг; титану діоксид – 0,584 мг; барвник заліза оксид жовтий - 0,292 мг Таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору - 1 табл. ядро: активні компоненти: естрадіолу валерат, мікро 20 – 2 мг; дієногест, мікро - 2 мг допоміжні речовини: лактози моногідрат – 47,36 мг; крохмаль кукурудзяний – 14,4 мг; крохмаль кукурудзяний прежелатинізований – 9,6 мг; повідон 25 - 4 мг; магнію стеарат – 0,64 мг оболонка плівкова: гіпромелоза - 1,5168 мг; макрогол 6000 - 0,3036 мг; тальк – 0,3036 мг; титану діоксид - 0,83694 мг; барвник заліза оксид червоний - 0,03906 мг Таблетки, покриті плівковою оболонкою блідо-жовтого кольору - 1 табл. ядро: активні компоненти: естрадіолу валерат, мікро 20 – 2 мг; дієногест, мікро – 3 мг. допоміжні речовини: лактози моногідрат – 46,36 мг; крохмаль кукурудзяний – 14,4 мг; крохмаль кукурудзяний прежелатинізований – 9,6 мг; повідон 25 - 4 мг; магнію стеарат – 0,64 мг. оболонка плівкова: гіпромелоза - 1,5168 мг; макрогол 6000 - 0,3036 мг; тальк – 0,3036 мг; титану діоксид - 0,89694 мг; барвник заліза оксид жовтий - 0,03906 мг Таблетки, покриті плівковою оболонкою червоного кольору – 1 табл. ядро: активні компоненти: естрадіолу валерат, мікро 20 – 1 мг допоміжні речовини: лактози моногідрат – 50,36 мг; крохмаль кукурудзяний – 14,4 мг; крохмаль кукурудзяний прежелатинізований – 9,6 мг; повідон 25 - 4 мг; магнію стеарат – 0,64 мг оболонка плівкова: гіпромелоза - 1,5168 мг; макрогол 6000 - 0,3036 мг; тальк – 0,3036 мг; титану діоксид - 0,5109 мг; барвник заліза оксид червоний - 0,3651 мг Таблетки, вкриті плівковою оболонкою білого кольору (плацебо) – 1 табл. ядро: допоміжні речовини: лактози моногідрат – 52,1455 мг; крохмаль кукурудзяний – 24 мг; повідон 25 - 3,0545 мг; магнію стеарат – 0,8 мг оболонка плівкова: гіпромелоза - 1,0112 мг; тальк – 0,2024 мг; титану діоксид - 0,7864 мгФармакокінетикаДієногест Абсорбція. Після перорального прийому дієногест швидко та практично повністю всмоктується. C max у сироватці крові, що становить 90,5 нг/мл, досягається приблизно через 1 годину після перорального прийому таблетки препарату Клайра, що містить 2 мг естрадіолу валерату + 3 мг дієногесту. Біодоступність становить близько 91%. Фармакокінетика дієногесту у дозовому діапазоні від 1 до 8 мг характеризується залежністю від дози. Одночасний прийом їжі не надає клінічно значущого впливу на швидкість та ступінь всмоктування дієногесту. Розподіл. Відносно велика (10%) частина циркулюючого дієногеста знаходиться у незв'язаному вигляді, тоді як близько 90% неспецифічно пов'язане з альбуміном. Дієногест не зв'язується з ГСПГ, і кортикостероїдзв'язуючим глобуліном (КСГ). З цієї причини відсутня можливість витіснення тестостерону з зв'язку з ГСПГ або кортизолу з його зв'язку з КСГ. Будь-який вплив на фізіологічні процеси транспорту ендогенних стероїдів, отже, є малоймовірним. V d дієногеста при C ss становить 46 л після внутрішньовенного введення 85 мкг міченого тритієм дієногеста. Метаболізм. Дієногест майже повністю метаболізується, відповідно до відомих шляхів метаболізму стероїдних гормонів (гідроксилування, кон'югування), з утворенням переважно гормонально неактивних метаболітів. Метаболіти виводяться дуже швидко, тому переважаючою фракцією в плазмі є незмінений дієногест. Загальний кліренс після внутрішньовенного введення міченого тритієм дієногесту - 5,1 л/год. Елімінація. T 1/2 дієногесту з плазми становить приблизно 11 год. Після прийому внутрішньо в дозі 0,1 мг/кг дієногест виводиться у вигляді метаболітів, які виводяться нирками і через кишечник у співвідношенні приблизно 3:1. Після перорального прийому 42% дози виводиться у межах перших 24 годин, а 63% – у межах 6 днів шляхом ниркової екскреції. Через 6 днів нирками та через кишечник виводиться у сукупності 86% дози. C ss . Фармакокінетика дієногесту не залежить від концентрації ГЗНГ. C ss досягається через 3 дні прийому однієї і тієї ж дози, що становить 3 мг дієногесту у поєднанні з 2 мг естрадіолу валерату. C min , C max і середня концентрація дієногесту у сироватці крові при рівноважному стані становлять відповідно 11,8; 82,9 та 33,7 нг/мл. Середній коефіцієнт кумуляції AUC 0-24 - 1,24. Естрадіола валерат Абсорбція. Після прийому внутрішньо естрадіолу валерат швидко та повністю абсорбується. Розщеплення на естрадіол та валеріанову кислоту відбувається в ході всмоктування у слизовій оболонці ШКТ або під час першого пасажу через печінку, внаслідок чого утворюються естрадіол та його метаболіти – естрон та естріол. C max естрадіолу в сироватці крові, що дорівнює 70,6 пг/мл, досягається між 1,5 та 12 годинами після разового прийому внутрішньо таблетки, що містить 3 мг естрадіолу валерату в 1-й день курсу. Одночасний прийом їжі не надає клінічно значущого впливу на швидкість та ступінь всмоктування естрадіолу валерату. Метаболізм. Валеріанова кислота дуже швидко метаболізується. Після внутрішнього застосування приблизно 3% дози стають безпосередньо біодоступними у вигляді естрадіолу. Естрадіол піддається інтенсивному ефекту первинного проходження через печінку, і значна частина введеної дози метаболізується вже у слизовій оболонці ШКТ. У сукупності з пресистемним метаболізмом у печінці близько 95% прийнятої внутрішньо дози метаболізується до надходження до системної циркуляції. Основними метаболітами є естрон, естрону сульфат та естрону глюкуронід. Розподіл. У плазмі крові 38% естрадіолу пов'язано з ГСПГ, 60% - з альбуміном і 2-3% циркулює у незв'язаному вигляді. Естрадіол може трохи підвищувати концентрацію ГСПГ у сироватці крові; цей ефект залежить від дози. На 21 день циклу прийому концентрація ГСПГ становила приблизно 148% від вихідної, а до 28-го дня (завершення фази прийому неактивних таблеток) знизилася приблизно до 141% від вихідної. Здається V d після внутрішньовенного введення - 1,2 л/кг. Елімінація. Внаслідок великого циркулюючого пулу сульфатів і глюкуронідів естрогену, а також кишково-печінкової рециркуляції, T 1/2 естрадіолу в термінальній фазі після перорального прийому є комплексним параметром, який залежить від усіх цих процесів і знаходиться в діапазоні близько 13-20 год. Естрадіол та його метаболіти виводяться головним чином нирками, причому близько 10% виводиться через кишечник. C ss . На фармакокінетику естрадіолу впливає концентрація ГСПГ. У жінок вимірювана концентрація естрадіолу в плазмі крові є сукупністю ендогенного естрадіолу та естрадіолу, що надійшов при прийомі препарату Клайра. Під час фази прийому таблеток, що містять 2 мг естрадіолу валерату + 3 мг дієногесту, C max та середня концентрація естрадіолу в сироватці крові при рівноважному стані становлять відповідно 66 та 51,6 пг/мл. Протягом всього 28-денного циклу підтримувалися стабільні C міді естрадіолу в діапазоні від 28,7 до 64,7 пг/мл.ФармакодинамікаКонтрацептивний ефект КОК заснований на взаємодії різних факторів, найважливішими з яких є придушення овуляції та зміна властивостей цервікального слизу. Поряд із попередженням небажаної вагітності, КОКобладают рядом позитивних властивостей, які при обліку також негативних властивостей (див. «Особливі вказівки», «Побічні дії») можуть допомогти у виборі найбільш відповідного методу контрацепції. У жінок, які приймають КОК, зменшуються болючість та інтенсивність менструальноподібних кровотеч, внаслідок чого знижується ризик залізодефіцитної анемії. Крім того, є дані про зниження ризику розвитку раку ендометрію та раку яєчників. Препарат Клайра має сприятливий ефект щодо ендометрію, що може бути застосовано для лікування рясних та/або тривалих менструальних кровотеч без органічної патології. Ефективність та безпека таблеток естрадіолу валерату/дієногеста у лікуванні симптомів дисфункціональної маткової кровотечі вивчені у двох подвійних сліпих плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях. Обидва дослідження мали ідентичний дизайн та план аналізу. Обидва дослідження продемонстрували клінічно та статистично значуще зменшення менструальної крововтрати. Це супроводжувалося статистично значущим покращенням показників метаболізму заліза (Hb, гематокрит та феритин). Естрогеном у препараті Клайра є естрадіолу валерат, попередник природного 17β-естрадіолу людини (1 мг естрадіолу валерату відповідає 0,76 мг 17β-естрадіолу). Естрогенний компонент, що використовується в цьому КОК, таким чином, відрізняється від естрогенів, які зазвичай використовуються в КОК, якими є синтетичні естрогени — етинілестрадіол або його попередник местранол, що обидва містять етинільну групу в положенні 17α. Ця група зумовлює більш високу метаболічну стабільність, однак також більш виражену дію на печінку. Прийом препарату Клайра веде до менш вираженої дії на печінку порівняно з трифазними КОК, що містять етинілестрадіол та левоноргестрел. Було показано, що на концентрацію ГСПГ і параметри гемостазу менш виражено. У комбінації з дієногестом естрадіолу валерат демонструє підвищення ЛПВЩ, тоді як концентрація Хс ЛПНЩ дещо знижується. Дієногест є прогестагеном, що діє при пероральному застосуванні, який характеризується додатковими частковими антиандрогенними ефектами. Його естрогенні, антиестрогенні та андрогенні властивості незначні. Завдяки особливій хімічній структурі забезпечується спектр фармакологічної дії, що поєднує найважливіші переваги 19-нор-прогестагенів та похідних прогестерону. Доклінічні дані, отримані в ході стандартних досліджень токсичності при багаторазовому введенні доз, генотоксичності, канцерогенного потенціалу та токсичності для репродуктивної системи не вказують на існування специфічного ризику для людини. Однак слід враховувати, що статеві гормони здатні стимулювати зростання ряду гормонозалежних тканин та пухлин. При правильному застосуванні індекс Перля (показник, що відображає частоту наступу вагітності у 100 жінок протягом року використання контрацептиву) становить менше 1. При пропусканні таблеток або неправильному застосуванні індекс Перля може зростати.Показання до застосуванняпероральна контрацепція; пероральна контрацепція та лікування рясних та/або тривалих менструальних кровотеч без органічної патології.Протипоказання до застосуванняЗастосування препарату Клайра протипоказане за наявності будь-якого зі станів, наведених нижче. Якщо якісь із цих станів розвиваються вперше на фоні прийому, препарат повинен бути негайно скасований: підвищена чутливість до активних речовин або будь-якої з допоміжних речовин; тромбози (венозні та артеріальні) та тромбоемболії в даний час або в анамнезі (в т.ч. тромбоз глибоких вен (ТГВ), ТЕЛА, інфаркт міокарда (ІМ), інсульт в даний час або в анамнезі); стани, що передують тромбозу (в т.ч. транзиторні ішемічні атаки, стенокардія) в даний час або в анамнезі; виявлена ​​придбана або спадкова схильність до венозного або артеріального тромбозу, включаючи резистентність до активованого протеїну С, дефіцит антитромбіну III, дефіцит протеїну С, дефіцит протеїну S, гіпергомоцистеїнемія, антитіла до фосфоліпідів (антитіла до кардіоліпину); наявність високого ризику венозного або артеріального тромбозу (див. «Особливі вказівки»); мігрень з осередковими неврологічними симптомами, зокрема. в анамнезі; цукровий діабет із судинними ускладненнями; панкреатит з вираженою гіпертригліцеридемією в даний час або в анамнезі; печінкова недостатність та тяжкі захворювання печінки (до нормалізації показників функції печінки); пухлини печінки (доброякісні та злоякісні) в даний час або в анамнезі; виявлені гормонозалежні злоякісні пухлини (в т.ч. статевих органів чи молочних залоз) чи підозра на них; кровотеча з піхви неясного генезу; вагітність чи підозра на неї; період грудного вигодовування; непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція.Побічна діяІнфекційні та паразитарні захворювання: Грибкова інфекція, інфекція піхви неуточнена, кандидозний вульвагініт; Кандидоз, лабіальний герпес, синдром гістоплазмозу очей, оперізувальний лишай, інфекція сечовивідних шляхів, бактеріальний вагініт, запальні захворювання органів малого тазу. З боку обміну речовин та харчування: Підвищення апетиту; Затримка рідини, гіпертригліцеридемія/ З боку нервової системи: Головний біль (у т.ч. головний біль напруги), біль у ділянці пазух носа; Запаморочення, мігрень (в т.ч. з аурою та без аури); Порушення уваги, парестезії, вертиго. З боку психіки: Депресія/зниження настрою, зниження лібідо, психічні порушення, перепади настрою, афективна лабільність, безсоння; Агресивність, тривожність, дисфорія, підвищення лібідо, нервозність, занепокоєння, порушення сну, стрес. З боку зору: Непереносимість контактних лінз, сухість слизової оболонки очей, набряк повік. З боку судин: Підвищення артеріального тиску, припливи; Кровотеча з варикознорозширених вен, зниження артеріального тиску, болі по ходу вен, ВТЕ, артеріальна тромбоемболія, флебіт поверхневих вен, тромбофлебіт. З боку серця: Інфаркт міокарда, відчуття серцебиття. З боку шлунково-кишкового тракту: Болі у животі, здуття живота, нудота; Діарея, блювання; Запор, диспепсія, гастроезофагеальний рефлюкс, сухість у роті З боку печінки та жовчовивідних шляхів: Підвищення активності печінкових ферментів (АЛТ, АСТ, ГГТ); Фокальна нодулярна гіперплазія печінки, хронічний холецистит. З боку шкіри та підшкірних тканин Акне; Алопеція, свербіж (в т.ч. генералізований і сверблячий висип), висип (в т.ч. плямистий висип), гіпергідроз; Алергічна шкірна реакція, включаючи алергічний дерматит та кропив'янку, хлоазму, дерматит, гірсутизм, гіпертрихоз, нейродерматит, порушення пігментації, себорея, ураження шкіри, в т.ч. порушення тургору шкіри. З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: М'язові спазми; Болі у спині, відчуття тяжкості, біль у щелепі. З боку нирок та сечовивідних шляхів Біль у ділянці сечовивідних шляхів/ З боку статевих органів та молочної залози: Відсутність менструальноподібних кровотеч, дискомфорт у молочних залозах, болі в молочних залозах, болючість сосків, болі в сосках, хвороблива менструальноподібна кровотеча, нерегулярні менструальноподібні кровотечі (метрорагія) Збільшення молочних залоз, дифузне ущільнення молочних залоз, дисплазія епітелію шийки матки, дисфункціональна маткова кровотеча, диспареунія, фіброзно-кістозна мастопатія, рясна менструальноподібна кровотеча, кісти в яєчниках, болі в тазовій ділянці, матки піхви, сухість слизової оболонки вульви та піхви, кров'яні виділення/кровотечі з піхви, в т.ч. мажуть виділення; Доброякісне новоутворення у молочній залозі, у т.ч. кіста молочної залози, рак молочної залози in situ, поліп шийки матки, кровотеча під час статевих зносин, галакторея, мізерні кров'яні менструальноподібні виділення, затримка менструальноподібної кровотечі, розрив кісти яєчника, відчуття печіння у піхві, запах з піхви, в З боку крові та лімфатичної системи: Лімфаденопатія З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: Бронхіальна астма, задишка, носова кровотеча. Загальні симптоми: Підвищення маси тіла: Дратівливість, периферичні набряки, зниження ваги, стомлюваність; Біль за грудиною, нездужання, лихоманка. Лабораторні інструментальні дані: Підвищення чи зниження АТ; Патологічні результати цитологічного дослідження з Папаніколау.Взаємодія з лікарськими засобамиВплив інших лікарських засобів на препарат Клайра Можлива взаємодія з ЛЗ, що індукують мікросомальні ферменти печінки, внаслідок чого може збільшуватися кліренс статевих гормонів, що, у свою чергу, може призводити до проривних маткових кровотеч та/або зниження контрацептивного ефекту. Тактика ведення Індукція мікросомальних ферментів печінки може спостерігатися вже через кілька днів спільного застосування препаратів-індукторів та препарату Клайра та зберігатись до 4 тижнів після його закінчення. Короткострокове лікування. Жінкам, які отримують лікування препаратами, що індукують мікросомальні ферменти печінки, слід тимчасово використовувати бар'єрний метод контрацепції або вибрати інший негормональний метод контрацепції на додаток до застосування препарату Клайра. Бар'єрний метод контрацепції слід використовувати протягом усього періоду прийому супутніх препаратів та протягом 28 днів після їх відміни. Якщо прийом супутніх препаратів триває після того, як закінчилися активні таблетки в упаковці препарату Клайра, необхідно викинути неактивні таблетки (плацебо) і одразу розпочати прийом активних таблеток з нової упаковки. Тривале лікування. Жінкам, які отримують тривале лікування препаратами, що індукують мікросомальні ферменти печінки, рекомендується розглянути інший ефективний метод негормонального контрацепції. Речовини, що збільшують кліренс препарату Клайра (що знижують ефективність індукцією ферментів). Фенітоїн, барбітурати, бозентан, примідон, карбамазепін, рифампіцин і, можливо, також окскарбазепін, топірамат, фелбамат, гризеофульвін, а також препарати, що містять продирявлений звіробій. Одночасний прийом рифампіцину разом з таблетками, що містять естрадіолу валерат і дієногест, призводив до істотного зниження C ss та системної експозиції дієногесту та естрадіолу. Системна експозиція дієногеста та естрадіолу при C ss , що вимірюється на основі AUC 0-24 , знизилася відповідно на 83 і на 44%. Речовини з різним впливом на кліренс препарату Клайра. При сумісному застосуванні з препаратом Клайра багато інгібіторів протеаз ВІЛ або вірусу гепатиту С та ННІОТ можуть як збільшувати, так і зменшувати концентрацію естрогенів або прогестинів у плазмі крові. У деяких випадках такий вплив може бути клінічно значущий. Речовини, що знижують кліренс КЗК (інгібітори ферментів). Дієногест є субстратом цитохрому Р450 (CYP)3A4. Сильні та помірні інгібітори CYP3A4, такі як азольні антимікотики (наприклад ітраконазол, вориконазол, флуконазол), верапаміл, макроліди (наприклад кларитроміцин, еритроміцин), дилтіазем і грейпфрутовий сік можуть підвищувати або плазмові концентрації. При одночасному прийомі з сильним інгібітором кетоконазолом величина AUC 0–24 у рівноважному стані у дієногесту зросла у 2,86 раза, а у естрадіолу – у 1,57 раза. При одночасному застосуванні з помірним інгібітором еритроміцином величина AUC 0-24 у дієногесту та естрадіолу в рівноважному стані збільшилася відповідно у 1,62 та у 1,33 рази. Вплив препарату Клайра на інші лікарські препарати КОК можуть впливати на метаболізм інших препаратів, що призводить до підвищення (наприклад циклоспорин) або зниження (наприклад ламотриджин) їхньої концентрації в плазмі крові та тканинах. Однак, виходячи з даних досліджень in vitro, інгібування ферментів CYP при застосуванні препарату Клайра в терапевтичній дозі є малоймовірним. Несумісність. Відсутня.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди. Таблетки слід приймати у вказаному на упаковці порядку щодня приблизно в один і той самий час, за потреби запиваючи водою або іншою рідиною. Прийом таблеток здійснюється безперервно. Слід приймати по 1 таблетці на добу послідовно протягом 28 днів. Кожну нову упаковку починають після прийому останньої таблетки попередньої календарної упаковки. Менструальноподібна кровотеча зазвичай починається під час прийому останніх таблеток календарної упаковки і може ще не завершитися до початку наступної календарної упаковки. У деяких жінок менструальноподібна кровотеча продовжується після прийому перших пігулок із нової календарної упаковки.ПередозуванняСимптоми: про серйозні порушення передозування препарату Клайра не повідомлялося. На підставі сумарного досвіду застосування КОК - симптоми, які можуть відзначатися при передозуванні активних таблеток: нудота, блювота, кров'янисті виділення, що мажуть, або метрорагія. Лікування: симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЯкщо якісь із захворювань/станів/факторів ризику, зазначених нижче, є в даний час, слід ретельно співвіднести потенційний ризик і очікувану користь застосування препарату Клайра в кожному індивідуальному випадку: фактори ризику розвитку тромбозу та тромбоемболії (паління, ожиріння, дисліпопротеїнемія, артеріальна гіпертензія, мігрень, захворювання клапанів серця, порушення серцевого ритму, великі хірургічні втручання без тривалої іммобілізації); інші захворювання, при яких можуть відзначатися порушення периферичного кровообігу (цукровий діабет, системний червоний вовчак, гемолітико-уремічний синдром, хвороба Крона та виразковий коліт, серповидно-клітинна анемія); спадковий ангіоневротичний набряк; гіпертригліцеридемія; захворювання, що вперше виникли або посилилися під час вагітності або на тлі попереднього прийому статевих гормонів (наприклад, холестатична жовтяниця, холестатичний свербіж, холелітіаз, отосклероз з погіршенням слуху, порфірія, герпес вагітних, хорея Сіденгама); післяпологовий період.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин – 1 шприц: активна речовина: еноксапарин натрію 40 мг*; розчинник: вода для ін'єкцій до 0,4 мл; * - маса розрахована на підставі вмісту еноксапарину натрію (теоретична активність 100 анти-Ха МО/мг). 1 вид упаковки По 0,2 мл або 0,4 мл, або 0,6 мл, або 0,8 мл, або 1,0 мл розчину препарату скляний шприц (тип I) відповідно. По 2 шприци в блістер. По 1 або 5 блістерів разом із інструкцією із застосування в картонну пачку. 2 вид упаковки По 0,2 мл або 0,4 мл, або 0,6 мл, або 0,8 мл, або 1,0 мл розчину препарату у скляний шприц (тип 1) із захисною системою голки відповідно. По 2 шприци в блістер. По 1 або 5 блістерів разом із інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиПрозорий, від безбарвного до блідо-жовтого кольору розчин.ХарактеристикаЕноксапарин натрію - низькомолекулярний гепарин із середньою молекулярною масою близько 4500 дальтон (Так): менше 2000 Так - 68 %, більше 8000 Так -Фармакотерапевтична групаАнтикоагулянтний засіб прямої дії.ФармакокінетикаБіодоступність та абсорбція Абсолютна біодоступність еноксапарину натрію при підшкірному (п/к) введенні, що оцінюється на підставі анти-Ха активності, близька до 100%. Середня максимальна анти-Ха активність у плазмі крові відзначається через 3-5 годин після підшкірного введення і досягає приблизно 0,2, 0,4, 1,0 та 1,3 анти-Ха МО/мл після одноразового підшкірного введення препарату в дозі 20 мг, 40 мг, 1 мг/кг та 1,5 мг/кг. Внутрішньовенне болюсне введення препарату в дозі 30 мг, що супроводжується негайним підшкірним введенням препарату в дозі 1 мг/кг кожні 12 год, забезпечує початкову максимальну анти-Ха активність на рівні 1,16 МО/мл (n=16), середня експозиція препарату становить приблизно 88% від рівноважного стану, що досягається другого дня терапії. Фармакокінетика еноксапарину натрію у зазначених режимах дозування має лінійний характер. Варіабельність усередині та між групами пацієнтів низька. Після повторного підшкірного введення 40 мг еноксапарину натрію один раз на добу та підшкірного введення еноксапарину натрію в дозі 1,5 мг/кг маси тіла один раз на добу у здорових добровольців рівноважна концентрація досягається до 2 дня, причому площа під фармакокінетичною кривою в середньому на 15 % вище, ніж після одноразового введення. Після повторних підшкірних введень еноксапарину натрію в добовій дозі 1 мг/кг маси тіла двічі на добу рівноважна концентрація досягається через 3-4 дні, причому площа під фармакокінетичною кривою (AUC) в середньому на 65 % вище, ніж після одноразового введення, та середні значення максимальних концентрацій становлять відповідно 1,2 МО/мл та 0,52 МО/мл. Анти-Ха активність у плазмі крові приблизно в 10 разів нижча, ніж анти-Ха активність. Середня максимальна анти-Ха активність спостерігається приблизно через 3-4 години після підшкірного введення і досягає 0,13 МО/мл і 0,19 МО/мл після повторного введення 1 мг/кг маси тіла при дворазовому введенні та 1,5 мг/кг. маси тіла при одноразовому введенні відповідно. Розподіл Об'єм розподілу анти-Ха активності еноксапарину натрію становить приблизно 4,3 л і наближається до об'єму циркулюючої крові. Виведення Еноксапарин натрію є препаратом із низьким кліренсом. Після внутрішньовенного введення протягом 6 годин у дозі 1,5 мг/кг маси тіла середнє значення кліренсу анти-Ха у плазмі становить 0,74 л/год. Виведення препарату носить монофазний характер з періодами напіввиведення (Т1/2) близько 5 годин (після одноразового підшкірного введення) та близько 7 годин (після багаторазового введення препарату). Еноксапарин натрію в основному метаболізується в печінці шляхом десульфатування та/або деполімеризації з утворенням низькомолекулярних речовин з дуже низькою біологічною активністю. Виведення через нирки активних фрагментів препарату становить приблизно 10% від введеної дози, та загальна екскреція активних та неактивних фрагментів становить приблизно 40% від введеної дози. Особливі групи пацієнтів Пацієнти похилого віку (старше 75 років): фармакокінетичний профіль еноксапарину натрію не відрізняється у пацієнтів похилого віку та молодших пацієнтів при нормальній функції нирок. Однак унаслідок зниження функції нирок з віком може спостерігатися уповільнення виведення еноксапарину натрію у пацієнтів похилого віку. Порушення функції печінки: у дослідженні за участю пацієнтів з пізніми стадіями цирозу печінки, які отримували еноксапарин натрію в дозі 4000 ME (40 мг) один раз на добу, зниження максимальної анти-Ха активності було пов'язане зі збільшенням тяжкості порушення функції печінки (з оцінкою за шкалою Чайлд-Пью). Це зниження було зумовлено зниженням рівня AT-III, вторинним стосовно зниження синтезу АТ-III у пацієнтів з порушенням функції печінки. Порушення функції нирок: відмічено зменшення кліренсу еноксапарину натрію у пацієнтів із порушеннями функції нирок. Після повторного підшкірного введення 40 мг еноксапарину натрію один раз на добу відбувається збільшення активності анти-Ха, представленої площею під фармакокінетичною кривою (AUC) у пацієнтів з порушеннями функції нирок легкої (кліренс креатиніну (КК) ≥50 і Гемодіаліз: фармакокінетика еноксапарину натрію порівнянна з показниками в контрольній популяції після одноразових внутрішньовенних введень доз 25 ME, 50 ME або 100 МО/кг (0,25, 0.50 або 1,0 мг/кг), проте AUC була вдвічі , ніж у контрольній популяції. Маса тіла: після повторних підшкірних введень у дозуванні 1,5 мг/кг один раз на добу середня AUC анти-Ха активності в стані рівноваги незначно вища у пацієнтів із надмірною масою тіла (ІМТ 30-48 кг/м2) порівняно з пацієнтами із звичайною середньою масою тіла, тоді як максимальна анти-Ха активність плазми крові не збільшується. У пацієнтів із надмірною масою тіла при підшкірному введенні препарату кліренс дещо менший. Якщо не робити поправку дози з урахуванням маси тіла пацієнта, то після одноразового підшкірного введення 40 мг еноксапарину натрію анти-Ха активність буде на 52 % вище у жінок з масою тіла менше 45 кг і на 27 % вище у чоловіків з масою тіла менше 57 кг порівняно з пацієнтами із звичайною середньою масою тіла.ФармакодинамікаВ очищеній системі in vitro еноксапарин натрію має високу анти-Ха активність (приблизно 100 МО/мл) та низьку анти-Ха або антитромбінову активність (приблизно 28 МО/мл). Ця антикоагулянтна активність діє через антитромбін III (АТ-III), забезпечуючи антикоагулянтну активність у людей. Крім анти-Ха/IIа активності також виявлено додаткові антикоагулянтні та протизапальні властивості еноксапарину натрію як у здорових людей та пацієнтів, так і на моделях тварин. Це включає АТ-III-залежне інгібування інших факторів згортання, як фактор Vila, активацію вивільнення інгібітору шляху тканинного фактора (ПТФ), а також зниження вивільнення фактора Віллебранду з ендотелію судин у кровотік. Ці фактори забезпечують антикоагулянтний ефект еноксапарину натрію загалом. При застосуванні його у профілактичних дозах він незначно змінює активований частковий тромбопластиновий час (АЧТВ), практично не впливає на агрегацію тромбоцитів та на ступінь зв'язування фібриногену з рецепторами тромбоцитів.ІнструкціяОсобливості введення препарату Попередньо заповнений одноразовий шприц готовий до застосування. Препарат не можна вводити внутрішньом'язово! Підшкірне введення Ін'єкції бажано проводити у положенні пацієнта "лежачи". При використанні попередньо заповнених шприців на 20 мг і 40 мг, щоб уникнути втрати препарату перед ін'єкцією, не треба видаляти бульбашки повітря зі шприца. Ін'єкції слід проводити по черзі у ліву або праву передньолатеральну або задньолатеральну поверхню живота. Голку необхідно ввести на всю довжину, вертикально (не збоку), у шкірну складку, зібрану та утримувану до завершення ін'єкції між великим та вказівним пальцями. Складку шкіри відпускають лише після завершення ін'єкції. Не слід масажувати місце ін'єкції після введення препарату. Внутрішньовенне болюсне введення Внутрішньовенне болюсне введення еноксапарину натрію повинно проводитись через венозний катетер. Еноксапарин натрію не повинен змішуватись або вводитися разом з іншими лікарськими препаратами. Для того, щоб уникнути присутності в інфузійній системі слідів інших лікарських препаратів та їх взаємодії з еноксапарином натрію, венозний катетер повинен промиватися достатньою кількістю 0,9 % розчину натрію хлориду або 5 % розчину декстрози до та після внутрішньовенного болюсного введення еноксапарину. Еноксапарин натрію може безпечно вводитися з 0.9% розчином натрію хлориду та 5% розчином декстрози. Для проведення болюсного введення 30 мг еноксапарину натрію при лікуванні гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST зі скляних шприців 60 мг, 80 мг та 100 мг видаляють зайву кількість препарату для того, щоб у них залишалося лише 30 мг (0,3 мл). Доза 30 мг може безпосередньо вводитися внутрішньовенно. Для внутрішньовенного болюсного введення еноксапарину натрію через венозний катетер можуть використовуватися попередньо заповнені шприци для підшкірного введення препарату 60 мг, 80 мг і 100 мг. Рекомендується використовувати шприци 60 мг, так як це зменшує кількість препарату, що видаляється зі шприца. Шприци 20 мг не використовуються, тому що в них недостатньо препарату для болюсного введення 30 мг еноксапарину натрію. Шприци 40 мг не використовуються, тому що на них відсутні поділки і тому неможливо точно відміряти кількість 30 мг. Для підвищення точності додаткового внутрішньовенного болюсного введення малих обсягів у венозний катетер під час проведення черезшкірних коронарних втручань рекомендується розвести препарат до концентрації 3 мг/мл. Розведення розчину рекомендується проводити безпосередньо перед введенням. Для одержання розчину еноксапарину натрію з концентрацією 3 мг/мл за допомогою попередньо заповненого шприца 60 мг рекомендується використовувати ємність з інфузійним розчином 50 мл (тобто з 0,9 % розчином натрію хлориду або 5 % розчином декстрози). З ємності з інфузійним розчином за допомогою звичайного шприца вилучається та видаляється 30 мл розчину. Еноксапарин натрію (вміст шприца для підшкірного введення 60 мг) вводиться в 20 мл інфузійного розчину, що залишилися в ємності. Вміст ємності з розведеним розчином еноксапарину натрію обережно перемішується. Для введення за допомогою шприца витягується необхідний обсяг розведеного розчину еноксапарину натрію, який розраховується за формулою: Об'єм розведеного розчину = Маса тіла пацієнта (кг) х 0,1 або за допомогою наведеної нижче таблиці. Об'єми, які повинні вводитися внутрішньовенно після розведення до концентрації 3 мг/мл Маса тіла пацієнта, кг Необхідна доза (0,3 мг/кг), мг Об'єм розчину, розведеного до концентрації 3 мг/мл, необхідний для введення. 45 13,5 4,5 50 15 5 55 16,5 5,5 60 18 6 65 19,5 6,5 70 21 7 75 22,5 7,5 80 24 8 85 25,5 8,5 90 27 9 95 28,5 9,5 100 30 10 105 31,5 10,5 110 33 11 115 34,5 11,5 120 36 12 125 37,5 12,5 130 39 13 135 40,5 13,5 140 42 14 145 43,5 14,5 150 45 15 Переключення між еноксапарином натрію та пероральними антикоагулянтами: Перемикання між еноксапарином натрію та антагоністами вітаміну до (авк). Для моніторування ефекту авк необхідне спостереження лікаря та проведення лабораторних досліджень [протромбіновий час, представлений як багато]. Оскільки для розвитку максимального ефекту авк потрібен час, терапія еноксапарином натрію повинна продовжуватися в постійній дозі так довго, як необхідно для підтримання значень багато (за даними двох послідовних визначень) в бажаному терапевтичному діапазоні залежно від показань. Для пацієнтів, які отримують авк, скасування авк та введення першої дози еноксапарину натрію повинні проводитися після того, як багато знизилося нижче за межу терапевтичного діапазону. Переключення між еноксапарином натрію та пероральними антикоагулянтами прямої дії (поак). Скасування еноксапарину натрію та призначення поак повинні проводитися за 0-2 години до моменту чергового запланованого введення еноксапарину натрію відповідно до інструкції щодо застосування пероральних антикоагулянтів. Для пацієнтів, які отримують поак, введення першої дози еноксапарину натрію та відміна пероральних антикоагулянтів прямої дії повинні проводитися в момент часу, що відповідає черговому запланованому застосуванню поак. Застосування при спинальній/епідуральній анестезії або люмбальній пункції. У разі застосування антикоагулянтної терапії під час проведення епідуральної або спинальної анестезії/аналгезії або люмбальної пункції необхідне проведення неврологічного моніторування через ризик розвитку нейроаксіальних гематом. Застосування еноксапарину натрію у профілактичних дозах. Встановлення або видалення катетера повинно проводитися як мінімум 12 годин після останньої ін'єкції профілактичної дози еноксапарину натрію. При використанні безперервної техніки необхідно дотримуватися щонайменше 12 год. інтервал до видалення катетера. У пацієнтів з кк ≥15 та Застосування еноксапарину натрію у терапевтичних дозах Встановлення або видалення катетера повинно проводитися як мінімум 24 години після останньої ін'єкції терапевтичної дози еноксапарину натрію. При використанні безперервної техніки необхідно дотримуватися щонайменше 24 години інтервал до видалення катетера. У пацієнтів з кк ≥15 та Пацієнтам, які отримують еноксапарин натрію в дозах 0,75 мг/кг або 1 мг/кг маси тіла двічі на добу, не слід вводити другу дозу з метою збільшення інтервалу перед встановленням або заміною катетера. Так само слід розглянути питання про можливість відстрочення введення наступної дози препарату як мінімум на 4 години, виходячи з оцінки співвідношення користь/ризик (ризик розвитку тромбозу та кровотеч при проведенні процедури, з урахуванням наявності у пацієнтів факторів ризику). У ці часові точки все ще продовжує виявлятися анти-активність препарату, і відстрочки за часом не є гарантією того, що розвитку нейроаксіальної гематоми вдасться уникнути.Показання до застосуванняПрофілактика венозних тромбозів та емболій при хірургічних втручаннях у пацієнтів помірного та високого ризику, особливо при ортопедичних та загальнохірургічних втручаннях, включаючи онкологічні. Профілактика венозних тромбозів та емболій у пацієнтів, що знаходяться на постільному режимі, внаслідок гострих терапевтичних захворювань, включаючи гостру серцеву недостатність та декомпенсацію хронічної серцевої недостатності (III або IV клас NYHA), дихальну недостатність, а також при тяжких інфекціях та ревматичних захворюваннях при підвищеному тромбоутворення. Лікування тромбозу глибоких вен з тромбоемболією легеневої артерії або без тромбоемболії легеневої артерії, крім випадків тромбоемболії легеневої артерії, які потребують тромболітичної терапії або хірургічного втручання. Профілактика тромбоутворення у системі екстракорпорального кровообігу під час гемодіалізу. Гострий коронарний синдром: Лікування нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без підйому сегмента ST у поєднанні з пероральним прийомом ацетилсаліцилової кислоти. Лікування гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST у пацієнтів, які підлягають медикаментозному лікуванню або подальшому корконарному втручанню (ЧКВ).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до еноксапарину натрію, гепарину або його похідних, включаючи інші низькомолекулярні гепарини. Активна клінічно значуща кровотеча, а також стани та захворювання, при яких є високий ризик розвитку кровотечі, включаючи нещодавно перенесений геморагічний інсульт, гостру виразку шлунково-кишкового тракту (ЖКТ), наявність злоякісного новоутворення з високим ризиком кровотеч, нещодавно перенесені операції на головній та спинній мозку, офтальмологічні операції, відома чи передбачувана наявність варикозного розширених вен стравоходу, артеріовенозні мальформації, судинні аневризми, судинні аномалії спинного та головного мозку. Спінальна або епідуральна анестезія або локо-регіональна анестезія, коли еноксапарин натрію застосовувався для лікування попередніх 24 год. Імуноопосередкована гепарин-індукована громбоцитопенія (в анамнезі) протягом 100 останніх днів або наявність у крові циркулюючих антитромбоцитарних антитіл. Дитячий вік до 18 років, оскільки ефективність та безпека у даної категорії пацієнтів не встановлені. Стани, у яких є потенційний ризик розвитку кровотечі: порушення гемостазу (в т.ч. гемофілія, тромбоцитопенія, гіпокоагуляція, хвороба Віллебранда та ін), важкий васкуліт; виразкова хвороба шлунка або дванадцятипалої кишки або інші ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту в анамнезі; нещодавно перенесений ішемічний інсульт; неконтрольована тяжка артеріальна гіпертензія; діабетична або геморагічна ретинопатія; тяжкий цукровий діабет; нещодавно перенесена чи передбачувана неврологічна чи офтальмологічна операція; проведення спинальної або епідуральної анестезії (потенційна небезпека розвитку гематоми); спинномозкова пункція (нещодавно перенесена); недавні пологи; ендокардит бактеріальний (гострий або підгострий); перикардит або перикардіальний випіт; ниркова та/або печінкова недостатність; внутрішньоматкова контрацепція (ВМК); тяжка травма (особливо центральної нервової системи); відкриті рани на великих поверхнях; одночасний прийом препаратів, що впливають на систему гемостазу; гепарин-індукована тромбоцитопенія без циркулюючих антитіл в анамнезі (понад 100 днів). У компанії відсутні дані щодо клінічного застосування препарату Клексан при таких захворюваннях: активний туберкульоз, променева терапія (нещодавно перенесена).Вагітність та лактаціяВагітність Відомостей, що еноксапарин натрію проникає через плацентарний бар'єр під час вагітності, немає. Так як відсутні адекватні та добре контрольовані дослідження за участю вагітних жінок, а дослідження на тваринах не завжди прогнозують реакцію на введення еноксапарину натрію під час вагітності у людини, застосовувати його під час вагітності слід лише у виняткових випадках, коли є нагальна необхідність його застосування, встановлена лікарем. Рекомендується проведення контролю за станом пацієнток щодо появи ознак кровотечі або надмірної антикоагуляції, пацієнтки повинні бути попереджені про ризик виникнення кровотеч. Немає даних про підвищений ризик розвитку кровотеч, тромбоцитопенії або остеопорозу у вагітних жінок, за винятком випадків, відмічених у пацієнток із штучними клапанами серця. При плануванні епідуральної анестезії рекомендується перед її проведенням відмінити еноксапарин натрію. Період грудного вигодовування Невідомо, чи екскретується незмінений еноксапарин натрію у грудне молоко. Всмоктування еноксапарину натрію в шлунково-кишковому тракті у новонародженого малоймовірне. Препарат Клексан може застосовуватись у період грудного вигодовування.Побічна діяВивчення побічних ефектів еноксапарину натрію проводилося більш ніж у 15000 пацієнтів, які брали участь у клінічних дослідженнях, з них у 1776 пацієнтів - при профілактиці венозних тромбозів та емболій при загальнохірургічних та ортопедичних операціях: у 1169 пацієнтів постільний режим внаслідок гострих терапевтичних захворювань; у 559 пацієнтів – при лікуванні тромбозу глибоких вен з тромбоемболією легеневої артерії або без тромбоемболії легеневої артерії; у 1578 пацієнтів – при лікуванні нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без зубця Q; у 10176 пацієнтів – при лікуванні інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST. Режим введення еноксапарину натрію відрізнявся залежно від показань. При профілактиці венозних тромбозів та емболій при загальнохірургічних та ортопедичних операціях або у пацієнтів, які перебувають на постільному режимі, вводилося 40 мг підшкірно один раз на добу. При лікуванні тромбозу глибоких вен з тромбоемболією легеневої артерії або без неї пацієнти отримували еноксапарин натрію з розрахунку 1 мг/кг маси тіла підшкірно кожні 12 годин або 1,5 мг/кг маси тіла підшкірно один раз на добу. При лікуванні нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без зубця Q доза еноксапарину натрію становила 1 мг/кг маси тіла підшкірно кожні 12 год, а у разі інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST проводилося внутрішньовенне болюсне введення 30 мг з подальшим в кожні 12 год.Частота виникнення небажаних реакцій визначалася відповідно до класифікації Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100 та Порушення з боку судин: Кровотечі У клінічних дослідженнях кровотечі були найпоширенішими небажаними реакціями. До них належали великі кровотечі, що спостерігалися у 4,2% пацієнтів (кровотеча вважалася великою, якщо вона супроводжувалася зниженням вмісту гемоглобіну на 2 г/л і більше, вимагало переливання 2 або більше доз компонентів крові, а також якщо воно було заочеревинним або внутрішньочерепним. ). Деякі з цих випадків були летальними. Як і при застосуванні інших антикоагулянтів, при застосуванні еноксапарину натрію можливе виникнення кровотечі, особливо за наявності факторів ризику, що сприяють розвитку кровотечі, при проведенні інвазивних процедур або застосуванні препаратів, що порушують гемостаз. При описі кровотеч нижче знак "*" означає вказівку на такі види кровотеч: гематома, екхімози (крім ін'єкції), ранові гематоми, гематурія, носові кровотечі, шлунково-кишкові кровотечі. Дуже часто: кровотечі* при профілактиці венозних тромбозів у хірургічних пацієнтів та лікуванні тромбозу глибоких вен з тромбоемболією легеневої артерії або без неї. Часто: кровотечі* при профілактиці венозних тромбозів у пацієнтів, які перебувають на постільному режимі, та при лікуванні нестабільної стенокардії, інфаркту міокарда без зубця Q та інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST. Нечасто: заочеревинні кровотечі та внутрішньочерепні крововиливи у пацієнтів при лікуванні тромбозу глибоких вен з тромбоемболією легеневої артерії або без неї. а також при лікуванні інфаркту міокарда із підйомом сегмента ST. Рідко: заочеревинні кровотечі при профілактиці венозних тромбозів у хірургічних пацієнтів та при лікуванні нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без зубця Q. Тромбоцитопенія та тромбоцитоз Часто: тромбоцитоз (кількість тромбоцитів у периферичній крові більше 400x109/л) при профілактиці венозних тромбозів у хірургічних пацієнтів та лікуванні тромбозу глибоких вен з тромбоемболією легеневої артерії або без неї. Часто: тромбоцитоз при лікуванні пацієнтів із гострим інфарктом міокарда із підйомом сегмента ST. Тромбоцитопенія при профілактиці венозних тромбозів у хірургічних пацієнтів та лікуванні тромбозу глибоких вен з тромбоемболією легеневої артерії або без неї. а також при гострому інфаркті міокарда із підйомом сегмента ST. Нечасто: тромбоцитопенія при профілактиці венозних тромбозів у пацієнтів, які перебувають на постільному режимі, та при лікуванні нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без зубця Q. Дуже рідко: аутоімунна тромбоцитопенія при лікуванні пацієнтів із гострим інфарктом міокарда з підйомом сегмента ST. Інші клінічно значущі небажані реакції незалежно від показань Небажані реакції, представлені нижче, згруповані за системно-органними класами, дано із зазначенням визначеної вище частоти їх виникнення та в порядку зменшення їх тяжкості. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: - Часто: кровотеча, тромбоцитопенія, тромбоцитоз; Рідко: випадки розвитку аутоімунної тромбоцитопенії з тромбозом; у деяких випадках тромбоз ускладнювався розвитком інфаркту органів або ішемії кінцівок. Порушення з боку імунної системи: Найчастіше: алергічні реакції. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: Дуже часто: підвищення активності "печінкових" ферментів, головним чином підвищення активності трансаміназ, що більш ніж утричі перевищує верхню межу норми. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин - Часто: кропив'янка, свербіж шкіри, еритема; Нечасто: бульозний дерматит. Загальні розлади та порушення у місці введення: Часто: гематома у місці ін'єкції, біль у місці ін'єкції, набряк у місці ін'єкції, кровотеча, реакції підвищеної чутливості, запалення, утворення ущільнень у місці ін'єкції. Нечасто: подразнення у місці ін'єкції, некроз шкіри у місці ін'єкції. Дані, отримані після виходу препарату ринку Наступні небажані реакції спостерігалися при постмаркетинговому застосуванні препарату Клексан. Про ці побічні реакції були спонтанні повідомлення. Порушення з боку імунної системи: Рідко: анафілактичні/анафілактоїдні реакції, включаючи шок. Порушення з боку нервової системи: Часто: біль голови. Порушення з боку судин: Рідко: при застосуванні еноксапарину натрію на тлі спінальної/епідуральної анестезії або спінальної пункції спостерігалися випадки розвитку спінальної гематоми (або нейроаксіальної гематоми). Ці реакції призводили до розвитку неврологічних порушень різного ступеня тяжкості, включаючи стійкий або необоротний параліч. Порушення з боку крові або лімфатичної системи: - Часто: геморагічна анемія; Рідко: еозинофілія. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: Рідко: алопеція; у місці ін'єкції може розвинутися шкірний васкуліт, некроз шкіри, яким зазвичай передує поява пурпури або еритематозних папул (інфільтрованих та болючих). У цих випадках терапію препаратом Клексан слід припинити. Можливе утворення твердих запальних вузликів-інфільтратів у місці ін'єкцій препарату, які зникають через кілька днів і не є підставою для відміни препарату. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: - Нечасто: гепатоцелюлярне ураження печінки; Рідко: холестатична поразка печінки. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: Рідко: остеопороз при тривалій терапії (понад три місяці). Лабораторні та інструментальні дані - Рідко: гіперкаліємія.Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарат Клексан не можна змішувати з іншими препаратами! Нерекомендовані комбінації Препарати, що впливають на гемостаз (саліцилати системної дії, ацетилсаліцилова кислота в дозах, що мають протизапальну дію, нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), включаючи кеторолак, інші тромболітики (алтеплаза, ретеплаза, стрептокіназа, трептокіназа, натрію. При необхідності одночасного застосування з еноксапарином натрію слід дотримуватися обережності та проводити ретельне клінічне спостереження та моніторинг відповідних лабораторних показників. Комбінації, що вимагають дотримання обережності Інші лікарські препарати, що впливають на гемостаз, такі як: інгібітори агрегації тромбоцитів, включаючи ацетилсаліцилову кислоту в дозах, що мають антиагрегантну дію (кардіопротекція), клопідогрел, тиклопідин та антагоністи глікопротеїнових ПЬ/Ша рецепторів, показані при гострому коронарному синдромі, внаслідок підвищеного ризику; декстран із молекулярною масою 40 кДа; системні глюкокортикостероїди. Лікарські препарати, що підвищують вміст калію При одночасному застосуванні з лікарськими препаратами, що підвищують вміст калію в сироватці, слід проводити клінічний та лабораторний контроль.Спосіб застосування та дозиПідшкірно, за винятком особливих випадків (див. нижче підрозділи "Лікування інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST, медикаментозне або за допомогою черезшкірного коронарного втручання" та "Профілактика тромбоутворення в системі екстракорпорального кровообігу при проведенні гемодіалізу"). Профілактика венозних тромбозів та емболії при хірургічних втручаннях у пацієнтів помірного та високого ризику Пацієнтам з помірним ризиком розвитку тромбозів та емболій (наприклад, абдомінальні операції) рекомендована доза препарату Клексан становить 20 мг один раз на добу підшкірно. Першу ін'єкцію слід зробити за 2 години до хірургічного втручання. Пацієнтам з високим ризиком розвитку тромбозів та емболій (наприклад, при ортопедичних операціях, хірургічних операціях в онкології, пацієнтам з додатковими факторами ризику, не пов'язаними з операцією, такими як вроджена або набута тромбофілія, злоякісне новоутворення, постільний режим понад три доби, тромбоз в анамнезі, варикозне розширення вен нижніх кінцівок, вагітність) препарат рекомендується у дозі 40 мг один раз на добу підшкірно, із введенням першої дози за 12 годин до хірургічного втручання. За необхідності більш ранньої передопераційної профілактики (наприклад, у пацієнтів з високим ризиком розвитку тромбозів та тромбоемболій, що очікують відстрочену ортопедичну операцію) остання ін'єкція повинна бути зроблена за 12 годин до операції та через 12 годин після операції. Тривалість лікування препаратом Клексан у середньому становить 7-10 днів. При необхідності терапію можна продовжувати доти, доки зберігається ризик розвитку тромбозу та емболії, і доти, доки пацієнт не перейде на амбулаторний режим. При великих ортопедичних операціях може бути доцільним після початкової терапії продовження лікування шляхом введення препарату Клексан у дозі 40 мг один раз на добу протягом п'яти тижнів. Для пацієнтів з високим ризиком венозних тромбоемболій, які перенесли хірургічне втручання, абдомінальну та тазову хірургію через онкологічне захворювання, може бути доцільним збільшення тривалості введення препарату Клексан у дозі 40 мг один раз на добу протягом чотирьох тижнів. Профілактика венозних тромбозів та емболій у пацієнтів, які перебувають на постільному режимі внаслідок гострих терапевтичних захворювань Рекомендована доза препарату Клексан становить 40 мг один раз на добу, підшкірно, протягом 6-14 днів. Терапію слід продовжувати до переходу пацієнта на амбулаторний режим (максимально протягом 14 днів). Лікування тромбозу глибоких вен з тромбоемболією легеневої артерії або без тромбоемболії легеневої артерії Препарат вводиться підшкірно із розрахунку 1,5 мг/кг маси тіла один раз на добу або 1 мг/кг маси тіла двічі на добу. Режим дозування повинен вибиратися лікарем на основі оцінки ризику розвитку тромбоемболії та ризику розвитку кровотеч. У пацієнтів без тромбоемболічних ускладнень та з низьким ризиком розвитку венозної тромбоемболії препарат рекомендується вводити підшкірно із розрахунку 1.5 мг/кг маси тіла один раз на добу. У всіх інших пацієнтів, включаючи пацієнтів з ожирінням, симптоматичною тромбоемболією легеневих артерій, раком, повторною венозною тромбоемболією та проксимальним тромбозом (у здухвинній вені) препарат рекомендується застосовувати у дозі 1 мг/кг двічі на добу. Тривалість лікування загалом становить 10 днів. Слід відразу ж розпочати терапію непрямими антикоагулянтами, при цьому лікування препаратом Клексан® необхідно продовжувати до досягнення терапевтичного антикоагулянтного ефекту (значення МНО [Міжнародні Нормалізовані Відносини] повинні становити 2,0-3,0). Профілактика тромбоутворення у системі екстракорпорального кровообігу під час гемодіалізу Рекомендована доза препарату Клексан становить у середньому 1 мг/кг маси тіла. При високому ризику розвитку кровотечі дозу слід зменшити до 0,5 мг/кг маси тіла при подвійному судинному доступі або до 0,75 мг/кг при одинарному судинному доступі. При гемодіалізі препарат Клексан® слід вводити до артеріальної ділянки шунту на початку сеансу гемодіалізу. Однієї дози, як правило, достатньо для чотиригодинного сеансу, однак при виявленні фібринових кілець при тривалому гемодіалізі можна додатково ввести препарат з розрахунку 0,5-1 мг/кг маси тіла. Дані щодо пацієнтів, які застосовують еноксапарин натрію для профілактики або лікування та під час сеансів гемодіалізу, відсутні. Лікування нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без підйому сегмента ST Препарат Клексан® вводиться з розрахунку 1 мг/кг маси тіла кожні 12 годин підшкірно при одночасному застосуванні антитромбоцитарної терапії. Середня тривалість терапії становить щонайменше 2 дні і продовжується до стабілізації клінічного стану пацієнта. Зазвичай введення препарату продовжується від 2-х до 8-ми днів. Ацетилсаліцилова кислота рекомендується всім пацієнтам, які не мають протипоказань, з початковою дозою 150-300 мг внутрішньо з наступною підтримуючою дозою 75-325 мг один раз на добу. Лікування гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST, медикаментозне або за допомогою черезшкірного коронарного втручання Лікування починають з одноразового внутрішньовенного болюсного введення еноксапарину натрію у дозі 30 мг. Відразу після нього підшкірно вводять еноксапарин натрію в дозі 1 мг/кг маси тіла. Далі препарат застосовують підшкірно по 1 мг/кг маси тіла кожні 12 год (максимально 100 мг еноксапарину натрію для кожної з перших двох підшкірних ін'єкцій, потім - по 1 мг/кг маси тіла для підшкірних доз, що залишилися, тобто, при масі тіла більше 100 кг, разова доза не може перевищувати 100 мг). Якнайшвидше після виявлення гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST пацієнтам необхідно призначити одночасно ацетилсаліцилову кислоту і, якщо немає протипоказань, прийом ацетилсаліцилової кислоти (у дозах 75-325 мг) слід продовжувати щодня протягом не менше 30 днів. Рекомендована тривалість лікування препаратом Клексан становить 8 днів або до виписки пацієнта зі стаціонару (якщо період госпіталізації становить менше 8 днів). При комбінації з тромболітиками (фібрин-специфічними та фібрин-неспецифічними) еноксапарин натрію повинен вводитися в інтервалі від 15 хв до початку тромболітичної терапії та до 30 хв після неї. У пацієнтів віком 75 років і більше не застосовується початкове внутрішньовенне болюсне введення. Препарат вводять підшкірно в дозі 0,75 мг/кг кожні 12 год (максимально 75 мг еноксапарину натрію для кожної з перших двох підшкірних ін'єкцій, потім - по 0,75 мг/кг маси тіла для підшкірних доз, що залишилися, тобто при масі тіла більше 100 кг, разова доза не може перевищувати 75 мг. У пацієнтів, яким проводиться черезшкірне коронарне втручання, у разі якщо остання підшкірна ін'єкція еноксапарину натрію була проведена менш ніж за 8 годин до роздування введеного в місце звуження коронарної артерії балонного катетера, додаткового введення еноксапарину натрію не потрібно. Якщо ж остання підшкірна ін'єкція еноксапарину натрію проводилася більш ніж за 8 годин до роздування балонного катетера, слід додаткове внутрішньовенне болюсне введення еноксапарину натрію в дозі 0,3 мг/кг. Режим дозування у спеціальних груп пацієнтів Діти віком до 18 років Безпека та ефективність застосування еноксапарину натрію у дітей не встановлені. Пацієнти похилого віку (старше 75 років) За винятком лікування інфаркту міокарда з підйомом сегмента st для інших показань зниження доз еноксапарину натрію у пацієнтів похилого віку за відсутності порушень функції нирок не потрібно. Пацієнти з порушеннями функції нирок Тяжкі порушення функції нирок (кк ≥15 і Застосування еноксапарину натрію не рекомендується пацієнтам з термінальною стадією хронічної хвороби нирок. У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (кк ≥15 та При застосуванні препарату у терапевтичних дозах рекомендується наступна корекція режиму дозування: Звичайний режим дозування 1 мг/кг маси тіла підшкірно двічі на добу; при тяжкій нирковій недостатності 1 мг/кг маси тіла підшкірно один раз на добу. Звичайний режим дозування 1,5 мг/кг маси тіла підшкірно раз на добу; при тяжкій нирковій недостатності 1 мг/кг маси тіла підшкірно один раз на добу. Лікування гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента st у пацієнтів віком до 75 років: Звичайний режим дозування - одноразово внутрішньовенне болюсне введення 30 мг плюс 1 мг/кг маси тіла підшкірно; з наступним підшкірним введенням у дозі 1 мг/кг маси тіла двічі на добу (максимально 100 мг для кожної з перших двох підшкірних ін'єкцій); при тяжкій нирковій недостатності одноразово внутрішньовенне болюсне введення 30 мг плюс 1 мг/кг маси тіла підшкірно; з наступним підшкірним введенням у дозі 1 мг/кг маси тіла один раз на добу (максимально 100 мг лише для першої підшкірної ін'єкції). Звичайний режим дозування - 0,75 мг/кг маси тіла підшкірно двічі на добу без початкового внутрішньовенного болюсного введення (максимально 75 мг для кожної з двох перших підшкірних ін'єкцій). ); при тяжкій нирковій недостатності 1 мг/кг маси тіла підшкірно один раз на добу без початкового внутрішньовенного болюсного введення (максимально 100 мг лише для першої підшкірної ін'єкції). При застосуванні препарату з профілактичною метою рекомендується корекція режиму дозування Звичайний режим дозування 40 мг підшкірно раз на добу; при тяжкій нирковій недостатності 20 мг підшкірно один раз на добу. Звичайний режим дозування 20 мг підшкірно раз на добу; при тяжкій нирковій недостатності 20 мг підшкірно один раз на добу. Рекомендована корекція режиму дозування не застосовується при гемодіалізі. Порушення функції нирок легкої (кк ≥50 та Корекція дози не потрібна, проте пацієнти повинні перебувати під ретельним наглядом лікаря. Пацієнти з порушеннями функції печінки У зв'язку з відсутністю клінічних досліджень препарат Клексан слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з порушеннями функції печінки.Інструкція для пацієнтаІнструкція з самостійного виконання ін'єкції препарату клексан® (попередньо заповнений шприц із захисною системою голки) Вимийте руки і ділянку шкіри (місце для ін'єкції), в яку ви будете вводити препарат водою з милом. висушіть їх. Прийміть зручне положення "сидячи" або "лежачи" та розслабтеся. переконайтеся, що ви добре бачите місце, в яке маєте намір вводити препарат. оптимально використовувати крісло для відпочинку, шезлонг чи ліжко, обкладене подушками для опори. Виберіть місце для ін'єкції в правій або лівій частині живота. це місце має знаходитись на відстані як мінімум 5 сантиметрів від пупка у напрямку до боків. не виконуйте самостійну ін'єкцію на відстані 5 сантиметрів від пупка або навколо рубців або синців. чергуйте місця ін'єкцій у правій та лівій частинах живота залежно від того, куди ви вводили препарат у попередній раз. Протріть місце для ін'єкції тампоном, змоченим спиртом. Обережно зніміть ковпачок із голки шприца із препаратом клексан®. відкладіть ковпачок. шприц попередньо заповнений та готовий до використання. не натискайте на поршень для витіснення бульбашок повітря до введення голки у місце ін'єкції. це може призвести до втрати препарату. після видалення ковпачка не допускайте дотику голки до будь-яких предметів. це необхідно для збереження стерильності голки. Утримуйте шприц у руці, якою ви пишете, так, як ви тримаєте олівець, а іншою рукою обережно стисніть протерте спиртом місце для введення препарату між великим та вказівним пальцями так, щоб утворити складку шкіри. утримуйте шкірну складку весь час, доки ви вводите препарат. Утримуйте шприц таким чином, щоб голка була спрямована донизу (вертикально під кутом 90°). введіть голку на її довжину в шкірну складку. Натисніть пальцем на поршень. це забезпечить введення препарату у підшкірну жирову тканину живота. утримуйте шкірну складку весь час, доки ви вводите препарат. Витягніть голку, потягнувши її назад без відхилення від осі. захисний механізм автоматично закриє голку. тепер можна припинити утримання шкірної складки. система безпеки, що забезпечує запуск захисного механізму, активується тільки після введення всього вмісту шприца шляхом натискання поршня протягом усього його ходу. З метою запобігання утворенню синця не розтирайте місце ін'єкції після введення препарату. Помістіть використаний шприц із захисним механізмом у контейнер для гострих предметів. щільно закрийте контейнер кришкою та зберігайте його у недоступному для дітей місці. При застосуванні препарату суворо дотримуйтесь рекомендацій, наведених у даній інструкції, а також вказівок лікаря чи провізора. У разі виникнення запитань зверніться до лікаря або провізору.ПередозуванняПри підшкірному застосуванні може призвести до геморагічних ускладнень. При прийомі навіть великих доз всмоктування препарату малоймовірне. Антикоагулянтні ефекти можна переважно нейтралізувати шляхом повільного внутрішньовенного введення протаміну сульфату, доза якого залежить від дози введеного препарату. Один мг (1 мг) протаміну сульфату нейтралізує антикоагулянтний ефект одного мг (1 мг) препарату Клексан® (див. інформацію про застосування препаратів протаміну сульфату), якщо еноксапарин натрію вводився не більше ніж за 8 годин до введення протаміну. 0,5 мг протаміну нейтралізує антикоагулянтний ефект 1 мг препарату, якщо з моменту введення останнього пройшло більше 8 годин або за необхідності введення другої дози протаміну. Якщо після введення еноксапарину натрію пройшло 12 год і більше, введення протаміну не потрібно. Однак навіть при введенні великих доз протаміну сульфату, анти-Ха активність препарату Клексан повністю не нейтралізується (максимально на 60%).Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗагальні Низькомолекулярні гепарини не є взаємозамінними, так як вони різняться по процесу виробництва, молекулярної маси, специфічної анти-Ха активності, одиницям дозування та режиму дозування, з чим пов'язані відмінності в їх фармакокінетиці та біологічній активності (антитромбінова активність та взаємодія з тромбоцитами). Тому потрібно суворо виконувати рекомендації щодо застосування кожного препарату, що належить до класу низькомолекулярних гепаринів. Кровотеча Як і при застосуванні інших антикоагулянтів, при введенні препарату Клексан можливий розвиток кровотеч будь-якої локалізації. При розвитку кровотечі необхідно знайти джерело і призначити відповідне лікування. Еноксапарин натрію, як і інші антикоагулянти, слід застосовувати з обережністю при станах з підвищеним ризиком кровотечі, таких як: порушення гемостазу; виразкова хвороба в анамнезі; нещодавно перенесений ішемічний інсульт; тяжка артеріальна гіпертензія; діабетична ретинопатія; нейрохірургічне чи офтальмологічне оперативне втручання; одночасне застосування препаратів, що впливають на гемостаз. Кровотечі у пацієнтів похилого віку При застосуванні еноксапарину натрію у профілактичних дозах у пацієнтів похилого віку не відмічено збільшення ризику кровотеч. При застосуванні препарату в терапевтичних дозах у пацієнтів похилого віку (особливо у віці 80 років та старших) існує підвищений ризик розвитку кровотеч. Рекомендується проведення ретельного нагляду за станом таких пацієнтів. Одночасне застосування інших препаратів, що впливають на гемостаз Застосування препаратів, що впливають на гемостаз (саліцилати системної дії, у тому числі ацетилсаліцилова кислота в дозах, що надають протизапальну дію, нестероїдні протизапальні засоби, включаючи кеторолак, інші тромболітики (алтеплаза, ретеплаза, стрептокіназа, тенектеплаза, доза). , крім випадків, коли їх застосування є необхідним. Якщо показано їх одночасне застосування з еноксапарином натрію, слід проводити ретельне клінічне спостереження та моніторинг відповідних лабораторних показників. Ниркова недостатність У пацієнтів з порушенням функції нирок існує підвищений ризик розвитку кровотечі через збільшення системної експозиції еноксапарину натрію. У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (КК ≥15 та Низька маса тіла Відзначалося збільшення експозиції еноксапарину натрію при його профілактичному застосуванні у жінок з масою тіла менше 45 кг та у чоловіків з масою тіла менше 57 кг, що може призводити до підвищеного ризику розвитку кровотеч. Рекомендується проведення ретельного контролю за станом таких пацієнтів. Пацієнти з ожирінням Пацієнти з ожирінням мають підвищений ризик розвитку тромбозів та емболій. Безпека та ефективність застосування еноксапарину натрію у профілактичних дозах у пацієнтів з ожирінням (ІМТ понад 30 кг/м2) до кінця не визначена та немає загальної думки щодо корекції дози. Рекомендується проведення контролю за станом пацієнтів на предмет розвитку симптомів та ознак тромбозів та емболій. Контроль кількості тромбоцитів у периферичній крові Ризик розвитку антитіло-опосередкованої гепарин-індукованої тромбоцитопенії (ГІТ) існує і при застосуванні низькомолекулярних гепаринів, при цьому цей ризик вищий у пацієнтів, які перенесли операції на серці, та пацієнтів з онкологічними захворюваннями. Якщо розвивається тромбоцитопенія, її зазвичай виявляють між 5-м і 21-м днями після початку терапії еноксапарином натрію. У зв'язку з цим рекомендується регулярно контролювати кількість тромбоцитів у периферичній крові до початку лікування еноксапарином натрію та під час його застосування. Слід визначати кількість тромбоцитів у крові за наявності симптомів, що вказують на ГІТ (новий епізод артеріальних та/або венозних тромбоемболічних ускладнень, хворобливе ураження шкіри на місці ін'єкції, алергічна або анафілактична реакція при лікуванні).При виникненні зазначених симптомів слід поінформувати лікаря. За наявності підтвердженого значного зниження кількості тромбоцитів (на 30-50% порівняно з вихідним показником) необхідно негайно відмінити еноксапарин натрію та перевести пацієнта на іншу антикоагулянтну терапію без застосування гепаринів. Спінальна/епідуральна анестезія Описано випадки виникнення нейроаксіальних гематом при застосуванні еноксапарину натрію при одночасному проведенні спінальної/епідуральної анестезії з розвитком тривалого або необоротного паралічу. Ризик цих явищ знижується при застосуванні препарату в дозі 40 мг або нижче. Ризик підвищується при застосуванні більш високих доз еноксапарину натрію, а також при використанні постійних катетерів після операції, або при одночасному застосуванні додаткових препаратів, що впливають на гемостаз, таких як нестероїдні протизапальні засоби. Ризик також підвищується при травматично проведеній або повторній спинномозковій пункції або у пацієнтів, які мають в анамнезі вказівки на перенесені операції у ділянці хребта або деформацію хребта. Для зниження можливого ризику кровотечі, пов'язаного із застосуванням еноксапарину натрію та проведенням епідуральної або спинальної анестезії/аналгезії, необхідно враховувати фармакокінетичний профіль препарату. Встановлення або видалення катетера краще проводити при низькому антикоагулянтному ефекті еноксапарину натрію, однак точний час для досягнення достатнього зниження антикоагулянтного ефекту у різних пацієнтів невідомий. Слід додатково враховувати, що у пацієнтів із КК 15-30 мл/хв виведення еноксапарину натрію сповільнюється. Якщо за призначенням лікаря застосовується антикоагулянтна терапія під час епідуральної/спінальної анестезії або люмбальної пункції, необхідно постійне спостереження за пацієнтом для виявлення будь-яких неврологічних симптомів, таких як болі в спині, порушення сенсорних і моторних функцій (оніміння або слабкість у нижніх кінцівках), порушення функції кишечника та/або сечового міхура. Пацієнта необхідно проінструктувати про необхідність негайного інформування лікаря у разі виникнення вищеописаних симптомів. При підозрі на симптоми, характерні для гематоми спинного мозку, потрібні термінова діагностика та лікування, включаючи, за необхідності, декомпресію спинного мозку. Гепарин-індукована тромбоцитопенія Застосування еноксапарину натрію у пацієнтів, які мають в анамнезі вказівки на наявність гепарин-індукованої тромбоцитопенії протягом останніх 100 днів або за наявності циркулюючих антитіл протипоказано (див. розділ "Протипоказання"). Антитіла, що циркулюють, можуть персистувати кілька років. Еноксапарин натрію слід застосовувати з особливою обережністю у пацієнтів, які мають в анамнезі (понад 100 днів) гепарин-індуковану тромбоцитопенію без циркулюючих антитіл. Рішення про застосування еноксапарину натрію в даній ситуації має бути прийняте тільки після оцінки співвідношення користь/ризик та за відсутності безгепаринової (що не містить гепарин) альтернативної терапії. Черезшкірна коронарна ангіопластика З метою мінімізації ризику кровотечі, пов'язаного з інвазивною судинною інструментальною маніпуляцією при лікуванні нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без зубця Q та гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST, ці процедури слід проводити в інтервалах між введенням препарату. Це необхідно для досягнення гемостазу у місці введення катетера після проведення черезшкірного коронарного втручання. При використанні закриває пристрою інтродьюсер стегнової артерії може бути видалено негайно. При застосуванні мануальної (ручної) компресії інтродьюсер стегнової артерії слід видалити через 6 годин після останньої внутрішньовенної або підшкірної ін'єкції еноксапарину натрію. Якщо лікування еноксапарином натрію триває, наступну дозу слід вводити не раніше, ніж через 6-8 годин після видалення інтродьюсера стегнової артерії.Необхідно стежити за місцем введення інтродьюсера, щоб своєчасно виявити ознаки кровотечі та утворення гематоми. Пацієнти з механічними штучними клапанами серця Застосування еноксапарину натрію для профілактики тромбоутворення у пацієнтів з штучними механічними клапанами серця вивчено недостатньо. Є окремі повідомлення про розвиток тромбозу клапанів серця у пацієнтів із механічними штучними клапанами серця на фоні терапії еноксапарином натрію для профілактики тромбоутворення. Зважаючи на недостатність клінічних даних та наявність неоднозначних факторів, включаючи основне захворювання, оцінка таких повідомлень утруднена. Вагітні жінки з механічними штучними клапанами серця Застосування еноксапарину натрію для профілактики тромбоутворення у вагітних жінок з штучними механічними клапанами серця вивчено недостатньо. У клінічному дослідженні за участю вагітних жінок з механічними штучними клапанами серця при застосуванні еноксапарину натрію в дозі 1 мг/кг маси тіла двічі на добу для зменшення ризику тромбозів та емболій, у 2-х з 8-ми жінок утворилися тромби, які призводили до блокування клапанів серця та до смерті матері та плода. Є окремі постмаркетингові повідомлення про тромбоз клапанів серця у вагітних жінок з механічними штучними клапанами серця, які отримували лікування еноксапарином натрію для профілактики тромбоутворення. Вагітні жінки з механічними штучними клапанами серця можуть мати підвищений ризик розвитку тромбозу та емболії. Некроз шкіри/шкірний васкуліт Повідомлялося про розвиток некрозу шкіри та шкірного васкуліту при застосуванні низькомолекулярних гепаринів. У разі розвитку некрозу шкіри/шкірного васкуліту застосування препарату слід припинити. Гострий інфекційний ендокардит Застосування гепарину не рекомендується у пацієнтів із гострим інфекційним ендокардитом через ризик розвитку геморагічного інсульту. У випадку, якщо застосування препарату вважається абсолютно необхідним, рішення слід приймати тільки після ретельної індивідуальної оцінки співвідношення користі та ризику. Лабораторні випробування У дозах, що застосовуються для профілактики тромбоемболічних ускладнень, препарат Клексан істотно не впливає на час кровотечі та показники зсідання крові, а також на агрегацію тромбоцитів або на зв'язування їх з фібриногеном. При підвищенні дози може подовжуватися АЧТВ та активований час згортання крові. Збільшення АЧТВ та активованого часу згортання не знаходяться у прямій лінійній залежності від збільшення антикоагулянтної активності препарату, тому немає потреби в їх моніторингу. Гіперкаліємія Гепарини можуть пригнічувати секрецію альдостерону наднирковими залозами, що призводить до розвитку гіперкаліємії, особливо у пацієнтів з цукровим діабетом, хронічною нирковою недостатністю, попереднім метаболічним ацидозом, які приймають лікарські препарати, що підвищують вміст калію. Слід регулярно контролювати вміст калію у плазмі, особливо у пацієнтів групи ризику. Профілактика венозних тромбозів та емболій у пацієнтів з гострими терапевтичними захворюваннями, які перебувають на постільному режимі У разі розвитку гострої інфекції, гострих ревматичних станів профілактичне застосування еноксапарину натрію виправдане лише, якщо перераховані вище стани поєднуються з одним з нижчеперелічених факторів ризику венозного тромбоутворення: вік понад 75 років; злоякісні новоутворення; тромбози та емболії в анамнезі; ожиріння; гормональна терапія; серцева недостатність; хронічна дихальна недостатність. Порушення функції печінки Еноксапарин натрію слід обережно застосовувати у пацієнтів з порушеннями функції печінки внаслідок збільшення ризику кровотеч. Корекція дози на підставі моніторування анти-Ха активності у пацієнтів з цирозом печінки є ненадійною та не рекомендується. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат Клексан не впливає на здатність керувати транспортними засобами та механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин – 1 шприц: активна речовина: еноксапарин натрію 80 мг; розчинник: вода для ін'єкцій до 0,8 мл; 1 вид упаковки По 0,2 мл або 0,4 мл, або 0,6 мл, або 0,8 мл, або 1,0 мл розчину препарату скляний шприц (тип I) відповідно. По 2 шприци в блістер. По 1 або 5 блістерів разом із інструкцією із застосування в картонну пачку. 2 вид упаковки По 0,2 мл або 0,4 мл, або 0,6 мл, або 0,8 мл, або 1,0 мл розчину препарату у скляний шприц (тип 1) із захисною системою голки відповідно. По 2 шприци в блістер. По 1 або 5 блістерів разом із інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиПрозорий, від безбарвного до блідо-жовтого кольору розчин.Фармакотерапевтична групаАнтикоагулянтний засіб прямої дії.ФармакокінетикаБіодоступність та абсорбція Абсолютна біодоступність еноксапарину натрію при підшкірному (п/к) введенні, що оцінюється на підставі анти-Ха активності, близька до 100%. Середня максимальна анти-Ха активність у плазмі крові відзначається через 3-5 годин після підшкірного введення і досягає приблизно 0,2, 0,4, 1,0 та 1,3 анти-Ха МО/мл після одноразового підшкірного введення препарату в дозі 20 мг, 40 мг, 1 мг/кг та 1,5 мг/кг. Внутрішньовенне болюсне введення препарату в дозі 30 мг, що супроводжується негайним підшкірним введенням препарату в дозі 1 мг/кг кожні 12 год, забезпечує початкову максимальну анти-Ха активність на рівні 1,16 МО/мл (n=16), середня експозиція препарату становить приблизно 88% від рівноважного стану, що досягається другого дня терапії. Фармакокінетика еноксапарину натрію у зазначених режимах дозування має лінійний характер. Варіабельність усередині та між групами пацієнтів низька. Після повторного підшкірного введення 40 мг еноксапарину натрію один раз на добу та підшкірного введення еноксапарину натрію в дозі 1,5 мг/кг маси тіла один раз на добу у здорових добровольців рівноважна концентрація досягається до 2 дня, причому площа під фармакокінетичною кривою в середньому на 15 % вище, ніж після одноразового введення. Після повторних підшкірних введень еноксапарину натрію в добовій дозі 1 мг/кг маси тіла двічі на добу рівноважна концентрація досягається через 3-4 дні, причому площа під фармакокінетичною кривою (AUC) в середньому на 65 % вище, ніж після одноразового введення, та середні значення максимальних концентрацій становлять відповідно 1,2 МО/мл та 0,52 МО/мл. Анти-Ха активність у плазмі крові приблизно в 10 разів нижча, ніж анти-Ха активність. Середня максимальна анти-Ха активність спостерігається приблизно через 3-4 години після підшкірного введення і досягає 0,13 МО/мл і 0,19 МО/мл після повторного введення 1 мг/кг маси тіла при дворазовому введенні та 1,5 мг/кг. маси тіла при одноразовому введенні відповідно. Розподіл Об'єм розподілу анти-Ха активності еноксапарину натрію становить приблизно 4,3 л і наближається до об'єму циркулюючої крові. Виведення Еноксапарин натрію є препаратом із низьким кліренсом. Після внутрішньовенного введення протягом 6 годин у дозі 1,5 мг/кг маси тіла середнє значення кліренсу анти-Ха у плазмі становить 0,74 л/год. Виведення препарату носить монофазний характер з періодами напіввиведення (Т1/2) близько 5 годин (після одноразового підшкірного введення) та близько 7 годин (після багаторазового введення препарату). Еноксапарин натрію в основному метаболізується в печінці шляхом десульфатування та/або деполімеризації з утворенням низькомолекулярних речовин з дуже низькою біологічною активністю. Виведення через нирки активних фрагментів препарату становить приблизно 10% від введеної дози, та загальна екскреція активних та неактивних фрагментів становить приблизно 40% від введеної дози. Особливі групи пацієнтів Пацієнти похилого віку (старше 75 років): фармакокінетичний профіль еноксапарину натрію не відрізняється у пацієнтів похилого віку та молодших пацієнтів при нормальній функції нирок. Однак унаслідок зниження функції нирок з віком може спостерігатися уповільнення виведення еноксапарину натрію у пацієнтів похилого віку. Порушення функції печінки: у дослідженні за участю пацієнтів з пізніми стадіями цирозу печінки, які отримували еноксапарин натрію в дозі 4000 ME (40 мг) один раз на добу, зниження максимальної анти-Ха активності було пов'язане зі збільшенням тяжкості порушення функції печінки (з оцінкою за шкалою Чайлд-Пью). Це зниження було зумовлено зниженням рівня AT-III, вторинним стосовно зниження синтезу АТ-III у пацієнтів з порушенням функції печінки. Порушення функції нирок: відмічено зменшення кліренсу еноксапарину натрію у пацієнтів із порушеннями функції нирок. Після повторного підшкірного введення 40 мг еноксапарину натрію один раз на добу відбувається збільшення активності анти-Ха, представленої площею під фармакокінетичною кривою (AUC) у пацієнтів з порушеннями функції нирок легкої (кліренс креатиніну (КК) ≥50 і Гемодіаліз: фармакокінетика еноксапарину натрію порівнянна з показниками в контрольній популяції після одноразових внутрішньовенних введень доз 25 ME, 50 ME або 100 МО/кг (0,25, 0.50 або 1,0 мг/кг), проте AUC була вдвічі , ніж у контрольній популяції. Маса тіла: після повторних підшкірних введень у дозуванні 1,5 мг/кг один раз на добу середня AUC анти-Ха активності в стані рівноваги незначно вища у пацієнтів із надмірною масою тіла (ІМТ 30-48 кг/м2) порівняно з пацієнтами із звичайною середньою масою тіла, тоді як максимальна анти-Ха активність плазми крові не збільшується. У пацієнтів із надмірною масою тіла при підшкірному введенні препарату кліренс дещо менший. Якщо не робити поправку дози з урахуванням маси тіла пацієнта, то після одноразового підшкірного введення 40 мг еноксапарину натрію анти-Ха активність буде на 52 % вище у жінок з масою тіла менше 45 кг і на 27 % вище у чоловіків з масою тіла менше 57 кг порівняно з пацієнтами із звичайною середньою масою тіла.ФармакодинамікаВ очищеній системі in vitro еноксапарин натрію має високу анти-Ха активність (приблизно 100 МО/мл) та низьку анти-Ха або антитромбінову активність (приблизно 28 МО/мл). Ця антикоагулянтна активність діє через антитромбін III (АТ-III), забезпечуючи антикоагулянтну активність у людей. Крім анти-Ха/IIа активності також виявлено додаткові антикоагулянтні та протизапальні властивості еноксапарину натрію як у здорових людей та пацієнтів, так і на моделях тварин. Це включає АТ-III-залежне інгібування інших факторів згортання, як фактор Vila, активацію вивільнення інгібітору шляху тканинного фактора (ПТФ), а також зниження вивільнення фактора Віллебранду з ендотелію судин у кровотік. Ці фактори забезпечують антикоагулянтний ефект еноксапарину натрію загалом. При застосуванні його у профілактичних дозах він незначно змінює активований частковий тромбопластиновий час (АЧТВ), практично не впливає на агрегацію тромбоцитів та на ступінь зв'язування фібриногену з рецепторами тромбоцитів.ІнструкціяОсобливості введення препарату Попередньо заповнений одноразовий шприц готовий до застосування. Препарат не можна вводити внутрішньом'язово! Підшкірне введення Ін'єкції бажано проводити у положенні пацієнта "лежачи". При використанні попередньо заповнених шприців на 20 мг і 40 мг, щоб уникнути втрати препарату перед ін'єкцією, не треба видаляти бульбашки повітря зі шприца. Ін'єкції слід проводити по черзі у ліву або праву передньолатеральну або задньолатеральну поверхню живота. Голку необхідно ввести на всю довжину, вертикально (не збоку), у шкірну складку, зібрану та утримувану до завершення ін'єкції між великим та вказівним пальцями. Складку шкіри відпускають лише після завершення ін'єкції. Не слід масажувати місце ін'єкції після введення препарату. Внутрішньовенне болюсне введення Внутрішньовенне болюсне введення еноксапарину натрію повинно проводитись через венозний катетер. Еноксапарин натрію не повинен змішуватись або вводитися разом з іншими лікарськими препаратами. Для того, щоб уникнути присутності в інфузійній системі слідів інших лікарських препаратів та їх взаємодії з еноксапарином натрію, венозний катетер повинен промиватися достатньою кількістю 0,9 % розчину натрію хлориду або 5 % розчину декстрози до та після внутрішньовенного болюсного введення еноксапарину. Еноксапарин натрію може безпечно вводитися з 0.9% розчином натрію хлориду та 5% розчином декстрози. Для проведення болюсного введення 30 мг еноксапарину натрію при лікуванні гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST зі скляних шприців 60 мг, 80 мг та 100 мг видаляють зайву кількість препарату для того, щоб у них залишалося лише 30 мг (0,3 мл). Доза 30 мг може безпосередньо вводитися внутрішньовенно. Для внутрішньовенного болюсного введення еноксапарину натрію через венозний катетер можуть використовуватися попередньо заповнені шприци для підшкірного введення препарату 60 мг, 80 мг і 100 мг. Рекомендується використовувати шприци 60 мг, так як це зменшує кількість препарату, що видаляється зі шприца. Шприци 20 мг не використовуються, тому що в них недостатньо препарату для болюсного введення 30 мг еноксапарину натрію. Шприци 40 мг не використовуються, тому що на них відсутні поділки і тому неможливо точно відміряти кількість 30 мг. Для підвищення точності додаткового внутрішньовенного болюсного введення малих обсягів у венозний катетер під час проведення черезшкірних коронарних втручань рекомендується розвести препарат до концентрації 3 мг/мл. Розведення розчину рекомендується проводити безпосередньо перед введенням. Для одержання розчину еноксапарину натрію з концентрацією 3 мг/мл за допомогою попередньо заповненого шприца 60 мг рекомендується використовувати ємність з інфузійним розчином 50 мл (тобто з 0,9 % розчином натрію хлориду або 5 % розчином декстрози). З ємності з інфузійним розчином за допомогою звичайного шприца вилучається та видаляється 30 мл розчину. Еноксапарин натрію (вміст шприца для підшкірного введення 60 мг) вводиться в 20 мл інфузійного розчину, що залишилися в ємності. Вміст ємності з розведеним розчином еноксапарину натрію обережно перемішується. Для введення за допомогою шприца витягується необхідний обсяг розведеного розчину еноксапарину натрію, який розраховується за формулою: Об'єм розведеного розчину = Маса тіла пацієнта (кг) х 0,1 або за допомогою наведеної нижче таблиці. Об'єми, які повинні вводитися внутрішньовенно після розведення до концентрації 3 мг/мл Маса тіла пацієнта, кг Необхідна доза (0,3 мг/кг), мг Об'єм розчину, розведеного до концентрації 3 мг/мл, необхідний для введення. 45 13,5 4,5 50 15 5 55 16,5 5,5 60 18 6 65 19,5 6,5 70 21 7 75 22,5 7,5 80 24 8 85 25,5 8,5 90 27 9 95 28,5 9,5 100 30 10 105 31,5 10,5 110 33 11 115 34,5 11,5 120 36 12 125 37,5 12,5 130 39 13 135 40,5 13,5 140 42 14 145 43,5 14,5 150 45 15 Переключення між еноксапарином натрію та пероральними антикоагулянтами: Перемикання між еноксапарином натрію та антагоністами вітаміну до (авк). Для моніторування ефекту авк необхідне спостереження лікаря та проведення лабораторних досліджень [протромбіновий час, представлений як багато]. Оскільки для розвитку максимального ефекту авк потрібен час, терапія еноксапарином натрію повинна продовжуватися в постійній дозі так довго, як необхідно для підтримання значень багато (за даними двох послідовних визначень) в бажаному терапевтичному діапазоні залежно від показань. Для пацієнтів, які отримують авк, скасування авк та введення першої дози еноксапарину натрію повинні проводитися після того, як багато знизилося нижче за межу терапевтичного діапазону. Переключення між еноксапарином натрію та пероральними антикоагулянтами прямої дії (поак). Скасування еноксапарину натрію та призначення поак повинні проводитися за 0-2 години до моменту чергового запланованого введення еноксапарину натрію відповідно до інструкції щодо застосування пероральних антикоагулянтів. Для пацієнтів, які отримують поак, введення першої дози еноксапарину натрію та відміна пероральних антикоагулянтів прямої дії повинні проводитися в момент часу, що відповідає черговому запланованому застосуванню поак. Застосування при спинальній/епідуральній анестезії або люмбальній пункції. У разі застосування антикоагулянтної терапії під час проведення епідуральної або спинальної анестезії/аналгезії або люмбальної пункції необхідне проведення неврологічного моніторування через ризик розвитку нейроаксіальних гематом. Застосування еноксапарину натрію у профілактичних дозах. Встановлення або видалення катетера повинно проводитися як мінімум 12 годин після останньої ін'єкції профілактичної дози еноксапарину натрію. При використанні безперервної техніки необхідно дотримуватися щонайменше 12 год. інтервал до видалення катетера. У пацієнтів з кк ≥15 та Застосування еноксапарину натрію у терапевтичних дозах Встановлення або видалення катетера повинно проводитися як мінімум 24 години після останньої ін'єкції терапевтичної дози еноксапарину натрію. При використанні безперервної техніки необхідно дотримуватися щонайменше 24 години інтервал до видалення катетера. У пацієнтів з кк ≥15 та Пацієнтам, які отримують еноксапарин натрію в дозах 0,75 мг/кг або 1 мг/кг маси тіла двічі на добу, не слід вводити другу дозу з метою збільшення інтервалу перед встановленням або заміною катетера. Так само слід розглянути питання про можливість відстрочення введення наступної дози препарату як мінімум на 4 години, виходячи з оцінки співвідношення користь/ризик (ризик розвитку тромбозу та кровотеч при проведенні процедури, з урахуванням наявності у пацієнтів факторів ризику). У ці часові точки все ще продовжує виявлятися анти-активність препарату, і відстрочки за часом не є гарантією того, що розвитку нейроаксіальної гематоми вдасться уникнути.Показання до застосуванняПрофілактика венозних тромбозів та емболій при хірургічних втручаннях у пацієнтів помірного та високого ризику, особливо при ортопедичних та загальнохірургічних втручаннях, включаючи онкологічні. Профілактика венозних тромбозів та емболій у пацієнтів, що знаходяться на постільному режимі, внаслідок гострих терапевтичних захворювань, включаючи гостру серцеву недостатність та декомпенсацію хронічної серцевої недостатності (III або IV клас NYHA), дихальну недостатність, а також при тяжких інфекціях та ревматичних захворюваннях при підвищеному тромбоутворення. Лікування тромбозу глибоких вен з тромбоемболією легеневої артерії або без тромбоемболії легеневої артерії, крім випадків тромбоемболії легеневої артерії, які потребують тромболітичної терапії або хірургічного втручання. Профілактика тромбоутворення у системі екстракорпорального кровообігу під час гемодіалізу. Гострий коронарний синдром: Лікування нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без підйому сегмента ST у поєднанні з пероральним прийомом ацетилсаліцилової кислоти. Лікування гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST у пацієнтів, які підлягають медикаментозному лікуванню або подальшому корконарному втручанню (ЧКВ).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до еноксапарину натрію, гепарину або його похідних, включаючи інші низькомолекулярні гепарини. Активна клінічно значуща кровотеча, а також стани та захворювання, при яких є високий ризик розвитку кровотечі, включаючи нещодавно перенесений геморагічний інсульт, гостру виразку шлунково-кишкового тракту (ЖКТ), наявність злоякісного новоутворення з високим ризиком кровотеч, нещодавно перенесені операції на головній та спинній мозку, офтальмологічні операції, відома чи передбачувана наявність варикозного розширених вен стравоходу, артеріовенозні мальформації, судинні аневризми, судинні аномалії спинного та головного мозку. Спінальна або епідуральна анестезія або локо-регіональна анестезія, коли еноксапарин натрію застосовувався для лікування попередніх 24 год. Імуноопосередкована гепарин-індукована громбоцитопенія (в анамнезі) протягом 100 останніх днів або наявність у крові циркулюючих антитромбоцитарних антитіл. Дитячий вік до 18 років, оскільки ефективність та безпека у даної категорії пацієнтів не встановлені. Стани, у яких є потенційний ризик розвитку кровотечі: порушення гемостазу (в т.ч. гемофілія, тромбоцитопенія, гіпокоагуляція, хвороба Віллебранда та ін), важкий васкуліт; виразкова хвороба шлунка або дванадцятипалої кишки або інші ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту в анамнезі; нещодавно перенесений ішемічний інсульт; неконтрольована тяжка артеріальна гіпертензія; діабетична або геморагічна ретинопатія; тяжкий цукровий діабет; нещодавно перенесена чи передбачувана неврологічна чи офтальмологічна операція; проведення спинальної або епідуральної анестезії (потенційна небезпека розвитку гематоми); спинномозкова пункція (нещодавно перенесена); недавні пологи; ендокардит бактеріальний (гострий або підгострий); перикардит або перикардіальний випіт; ниркова та/або печінкова недостатність; внутрішньоматкова контрацепція (ВМК); тяжка травма (особливо центральної нервової системи); відкриті рани на великих поверхнях; одночасний прийом препаратів, що впливають на систему гемостазу; гепарин-індукована тромбоцитопенія без циркулюючих антитіл в анамнезі (понад 100 днів). У компанії відсутні дані щодо клінічного застосування препарату Клексан при таких захворюваннях: активний туберкульоз, променева терапія (нещодавно перенесена).Вагітність та лактаціяВагітність Відомостей, що еноксапарин натрію проникає через плацентарний бар'єр під час вагітності, немає. Так як відсутні адекватні та добре контрольовані дослідження за участю вагітних жінок, а дослідження на тваринах не завжди прогнозують реакцію на введення еноксапарину натрію під час вагітності у людини, застосовувати його під час вагітності слід лише у виняткових випадках, коли є нагальна необхідність його застосування, встановлена лікарем. Рекомендується проведення контролю за станом пацієнток щодо появи ознак кровотечі або надмірної антикоагуляції, пацієнтки повинні бути попереджені про ризик виникнення кровотеч. Немає даних про підвищений ризик розвитку кровотеч, тромбоцитопенії або остеопорозу у вагітних жінок, за винятком випадків, відмічених у пацієнток із штучними клапанами серця. При плануванні епідуральної анестезії рекомендується перед її проведенням відмінити еноксапарин натрію. Період грудного вигодовування Невідомо, чи екскретується незмінений еноксапарин натрію у грудне молоко. Всмоктування еноксапарину натрію в шлунково-кишковому тракті у новонародженого малоймовірне. Препарат Клексан може застосовуватись у період грудного вигодовування.Побічна діяВивчення побічних ефектів еноксапарину натрію проводилося більш ніж у 15000 пацієнтів, які брали участь у клінічних дослідженнях, з них у 1776 пацієнтів - при профілактиці венозних тромбозів та емболій при загальнохірургічних та ортопедичних операціях: у 1169 пацієнтів постільний режим внаслідок гострих терапевтичних захворювань; у 559 пацієнтів – при лікуванні тромбозу глибоких вен з тромбоемболією легеневої артерії або без тромбоемболії легеневої артерії; у 1578 пацієнтів – при лікуванні нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без зубця Q; у 10176 пацієнтів – при лікуванні інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST. Режим введення еноксапарину натрію відрізнявся залежно від показань. При профілактиці венозних тромбозів та емболій при загальнохірургічних та ортопедичних операціях або у пацієнтів, які перебувають на постільному режимі, вводилося 40 мг підшкірно один раз на добу. При лікуванні тромбозу глибоких вен з тромбоемболією легеневої артерії або без неї пацієнти отримували еноксапарин натрію з розрахунку 1 мг/кг маси тіла підшкірно кожні 12 годин або 1,5 мг/кг маси тіла підшкірно один раз на добу. При лікуванні нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без зубця Q доза еноксапарину натрію становила 1 мг/кг маси тіла підшкірно кожні 12 год, а у разі інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST проводилося внутрішньовенне болюсне введення 30 мг з подальшим в кожні 12 год.Частота виникнення небажаних реакцій визначалася відповідно до класифікації Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100 та Порушення з боку судин: Кровотечі У клінічних дослідженнях кровотечі були найпоширенішими небажаними реакціями. До них належали великі кровотечі, що спостерігалися у 4,2% пацієнтів (кровотеча вважалася великою, якщо вона супроводжувалася зниженням вмісту гемоглобіну на 2 г/л і більше, вимагало переливання 2 або більше доз компонентів крові, а також якщо воно було заочеревинним або внутрішньочерепним. ). Деякі з цих випадків були летальними. Як і при застосуванні інших антикоагулянтів, при застосуванні еноксапарину натрію можливе виникнення кровотечі, особливо за наявності факторів ризику, що сприяють розвитку кровотечі, при проведенні інвазивних процедур або застосуванні препаратів, що порушують гемостаз. При описі кровотеч нижче знак "*" означає вказівку на такі види кровотеч: гематома, екхімози (крім ін'єкції), ранові гематоми, гематурія, носові кровотечі, шлунково-кишкові кровотечі. Дуже часто: кровотечі* при профілактиці венозних тромбозів у хірургічних пацієнтів та лікуванні тромбозу глибоких вен з тромбоемболією легеневої артерії або без неї. Часто: кровотечі* при профілактиці венозних тромбозів у пацієнтів, які перебувають на постільному режимі, та при лікуванні нестабільної стенокардії, інфаркту міокарда без зубця Q та інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST. Нечасто: заочеревинні кровотечі та внутрішньочерепні крововиливи у пацієнтів при лікуванні тромбозу глибоких вен з тромбоемболією легеневої артерії або без неї. а також при лікуванні інфаркту міокарда із підйомом сегмента ST. Рідко: заочеревинні кровотечі при профілактиці венозних тромбозів у хірургічних пацієнтів та при лікуванні нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без зубця Q. Тромбоцитопенія та тромбоцитоз Часто: тромбоцитоз (кількість тромбоцитів у периферичній крові більше 400x109/л) при профілактиці венозних тромбозів у хірургічних пацієнтів та лікуванні тромбозу глибоких вен з тромбоемболією легеневої артерії або без неї. Часто: тромбоцитоз при лікуванні пацієнтів із гострим інфарктом міокарда із підйомом сегмента ST. Тромбоцитопенія при профілактиці венозних тромбозів у хірургічних пацієнтів та лікуванні тромбозу глибоких вен з тромбоемболією легеневої артерії або без неї. а також при гострому інфаркті міокарда із підйомом сегмента ST. Нечасто: тромбоцитопенія при профілактиці венозних тромбозів у пацієнтів, які перебувають на постільному режимі, та при лікуванні нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без зубця Q. Дуже рідко: аутоімунна тромбоцитопенія при лікуванні пацієнтів із гострим інфарктом міокарда з підйомом сегмента ST. Інші клінічно значущі небажані реакції незалежно від показань Небажані реакції, представлені нижче, згруповані за системно-органними класами, дано із зазначенням визначеної вище частоти їх виникнення та в порядку зменшення їх тяжкості. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: - Часто: кровотеча, тромбоцитопенія, тромбоцитоз; Рідко: випадки розвитку аутоімунної тромбоцитопенії з тромбозом; у деяких випадках тромбоз ускладнювався розвитком інфаркту органів або ішемії кінцівок. Порушення з боку імунної системи: Найчастіше: алергічні реакції. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: Дуже часто: підвищення активності "печінкових" ферментів, головним чином підвищення активності трансаміназ, що більш ніж утричі перевищує верхню межу норми. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин - Часто: кропив'янка, свербіж шкіри, еритема; Нечасто: бульозний дерматит. Загальні розлади та порушення у місці введення: Часто: гематома у місці ін'єкції, біль у місці ін'єкції, набряк у місці ін'єкції, кровотеча, реакції підвищеної чутливості, запалення, утворення ущільнень у місці ін'єкції. Нечасто: подразнення у місці ін'єкції, некроз шкіри у місці ін'єкції. Дані, отримані після виходу препарату ринку Наступні небажані реакції спостерігалися при постмаркетинговому застосуванні препарату Клексан. Про ці побічні реакції були спонтанні повідомлення. Порушення з боку імунної системи: Рідко: анафілактичні/анафілактоїдні реакції, включаючи шок. Порушення з боку нервової системи: Часто: біль голови. Порушення з боку судин: Рідко: при застосуванні еноксапарину натрію на тлі спінальної/епідуральної анестезії або спінальної пункції спостерігалися випадки розвитку спінальної гематоми (або нейроаксіальної гематоми). Ці реакції призводили до розвитку неврологічних порушень різного ступеня тяжкості, включаючи стійкий або необоротний параліч. Порушення з боку крові або лімфатичної системи: - Часто: геморагічна анемія; Рідко: еозинофілія. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: Рідко: алопеція; у місці ін'єкції може розвинутися шкірний васкуліт, некроз шкіри, яким зазвичай передує поява пурпури або еритематозних папул (інфільтрованих та болючих). У цих випадках терапію препаратом Клексан слід припинити. Можливе утворення твердих запальних вузликів-інфільтратів у місці ін'єкцій препарату, які зникають через кілька днів і не є підставою для відміни препарату. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: - Нечасто: гепатоцелюлярне ураження печінки; Рідко: холестатична поразка печінки. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: Рідко: остеопороз при тривалій терапії (понад три місяці). Лабораторні та інструментальні дані - Рідко: гіперкаліємія.Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарат Клексан не можна змішувати з іншими препаратами! Нерекомендовані комбінації Препарати, що впливають на гемостаз (саліцилати системної дії, ацетилсаліцилова кислота в дозах, що мають протизапальну дію, нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), включаючи кеторолак, інші тромболітики (алтеплаза, ретеплаза, стрептокіназа, трептокіназа, натрію. При необхідності одночасного застосування з еноксапарином натрію слід дотримуватися обережності та проводити ретельне клінічне спостереження та моніторинг відповідних лабораторних показників. Комбінації, що вимагають дотримання обережності Інші лікарські препарати, що впливають на гемостаз, такі як: інгібітори агрегації тромбоцитів, включаючи ацетилсаліцилову кислоту в дозах, що мають антиагрегантну дію (кардіопротекція), клопідогрел, тиклопідин та антагоністи глікопротеїнових ПЬ/Ша рецепторів, показані при гострому коронарному синдромі, внаслідок підвищеного ризику; декстран із молекулярною масою 40 кДа; системні глюкокортикостероїди. Лікарські препарати, що підвищують вміст калію При одночасному застосуванні з лікарськими препаратами, що підвищують вміст калію в сироватці, слід проводити клінічний та лабораторний контроль.Спосіб застосування та дозиПідшкірно, за винятком особливих випадків (див. нижче підрозділи "Лікування інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST, медикаментозне або за допомогою черезшкірного коронарного втручання" та "Профілактика тромбоутворення в системі екстракорпорального кровообігу при проведенні гемодіалізу"). Профілактика венозних тромбозів та емболії при хірургічних втручаннях у пацієнтів помірного та високого ризику Пацієнтам з помірним ризиком розвитку тромбозів та емболій (наприклад, абдомінальні операції) рекомендована доза препарату Клексан становить 20 мг один раз на добу підшкірно. Першу ін'єкцію слід зробити за 2 години до хірургічного втручання. Пацієнтам з високим ризиком розвитку тромбозів та емболій (наприклад, при ортопедичних операціях, хірургічних операціях в онкології, пацієнтам з додатковими факторами ризику, не пов'язаними з операцією, такими як вроджена або набута тромбофілія, злоякісне новоутворення, постільний режим понад три доби, тромбоз в анамнезі, варикозне розширення вен нижніх кінцівок, вагітність) препарат рекомендується у дозі 40 мг один раз на добу підшкірно, із введенням першої дози за 12 годин до хірургічного втручання. За необхідності більш ранньої передопераційної профілактики (наприклад, у пацієнтів з високим ризиком розвитку тромбозів та тромбоемболій, що очікують відстрочену ортопедичну операцію) остання ін'єкція повинна бути зроблена за 12 годин до операції та через 12 годин після операції. Тривалість лікування препаратом Клексан у середньому становить 7-10 днів. При необхідності терапію можна продовжувати доти, доки зберігається ризик розвитку тромбозу та емболії, і доти, доки пацієнт не перейде на амбулаторний режим. При великих ортопедичних операціях може бути доцільним після початкової терапії продовження лікування шляхом введення препарату Клексан у дозі 40 мг один раз на добу протягом п'яти тижнів. Для пацієнтів з високим ризиком венозних тромбоемболій, які перенесли хірургічне втручання, абдомінальну та тазову хірургію через онкологічне захворювання, може бути доцільним збільшення тривалості введення препарату Клексан у дозі 40 мг один раз на добу протягом чотирьох тижнів. Профілактика венозних тромбозів та емболій у пацієнтів, які перебувають на постільному режимі внаслідок гострих терапевтичних захворювань Рекомендована доза препарату Клексан становить 40 мг один раз на добу, підшкірно, протягом 6-14 днів. Терапію слід продовжувати до переходу пацієнта на амбулаторний режим (максимально протягом 14 днів). Лікування тромбозу глибоких вен з тромбоемболією легеневої артерії або без тромбоемболії легеневої артерії Препарат вводиться підшкірно із розрахунку 1,5 мг/кг маси тіла один раз на добу або 1 мг/кг маси тіла двічі на добу. Режим дозування повинен вибиратися лікарем на основі оцінки ризику розвитку тромбоемболії та ризику розвитку кровотеч. У пацієнтів без тромбоемболічних ускладнень та з низьким ризиком розвитку венозної тромбоемболії препарат рекомендується вводити підшкірно із розрахунку 1.5 мг/кг маси тіла один раз на добу. У всіх інших пацієнтів, включаючи пацієнтів з ожирінням, симптоматичною тромбоемболією легеневих артерій, раком, повторною венозною тромбоемболією та проксимальним тромбозом (у здухвинній вені) препарат рекомендується застосовувати у дозі 1 мг/кг двічі на добу. Тривалість лікування загалом становить 10 днів. Слід відразу ж розпочати терапію непрямими антикоагулянтами, при цьому лікування препаратом Клексан® необхідно продовжувати до досягнення терапевтичного антикоагулянтного ефекту (значення МНО [Міжнародні Нормалізовані Відносини] повинні становити 2,0-3,0). Профілактика тромбоутворення у системі екстракорпорального кровообігу під час гемодіалізу Рекомендована доза препарату Клексан становить у середньому 1 мг/кг маси тіла. При високому ризику розвитку кровотечі дозу слід зменшити до 0,5 мг/кг маси тіла при подвійному судинному доступі або до 0,75 мг/кг при одинарному судинному доступі. При гемодіалізі препарат Клексан® слід вводити до артеріальної ділянки шунту на початку сеансу гемодіалізу. Однієї дози, як правило, достатньо для чотиригодинного сеансу, однак при виявленні фібринових кілець при тривалому гемодіалізі можна додатково ввести препарат з розрахунку 0,5-1 мг/кг маси тіла. Дані щодо пацієнтів, які застосовують еноксапарин натрію для профілактики або лікування та під час сеансів гемодіалізу, відсутні. Лікування нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без підйому сегмента ST Препарат Клексан® вводиться з розрахунку 1 мг/кг маси тіла кожні 12 годин підшкірно при одночасному застосуванні антитромбоцитарної терапії. Середня тривалість терапії становить щонайменше 2 дні і продовжується до стабілізації клінічного стану пацієнта. Зазвичай введення препарату продовжується від 2-х до 8-ми днів. Ацетилсаліцилова кислота рекомендується всім пацієнтам, які не мають протипоказань, з початковою дозою 150-300 мг внутрішньо з наступною підтримуючою дозою 75-325 мг один раз на добу. Лікування гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST, медикаментозне або за допомогою черезшкірного коронарного втручання Лікування починають з одноразового внутрішньовенного болюсного введення еноксапарину натрію у дозі 30 мг. Відразу після нього підшкірно вводять еноксапарин натрію в дозі 1 мг/кг маси тіла. Далі препарат застосовують підшкірно по 1 мг/кг маси тіла кожні 12 год (максимально 100 мг еноксапарину натрію для кожної з перших двох підшкірних ін'єкцій, потім - по 1 мг/кг маси тіла для підшкірних доз, що залишилися, тобто, при масі тіла більше 100 кг, разова доза не може перевищувати 100 мг). Якнайшвидше після виявлення гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST пацієнтам необхідно призначити одночасно ацетилсаліцилову кислоту і, якщо немає протипоказань, прийом ацетилсаліцилової кислоти (у дозах 75-325 мг) слід продовжувати щодня протягом не менше 30 днів. Рекомендована тривалість лікування препаратом Клексан становить 8 днів або до виписки пацієнта зі стаціонару (якщо період госпіталізації становить менше 8 днів). При комбінації з тромболітиками (фібрин-специфічними та фібрин-неспецифічними) еноксапарин натрію повинен вводитися в інтервалі від 15 хв до початку тромболітичної терапії та до 30 хв після неї. У пацієнтів віком 75 років і більше не застосовується початкове внутрішньовенне болюсне введення. Препарат вводять підшкірно в дозі 0,75 мг/кг кожні 12 год (максимально 75 мг еноксапарину натрію для кожної з перших двох підшкірних ін'єкцій, потім - по 0,75 мг/кг маси тіла для підшкірних доз, що залишилися, тобто при масі тіла більше 100 кг, разова доза не може перевищувати 75 мг. У пацієнтів, яким проводиться черезшкірне коронарне втручання, у разі якщо остання підшкірна ін'єкція еноксапарину натрію була проведена менш ніж за 8 годин до роздування введеного в місце звуження коронарної артерії балонного катетера, додаткового введення еноксапарину натрію не потрібно. Якщо ж остання підшкірна ін'єкція еноксапарину натрію проводилася більш ніж за 8 годин до роздування балонного катетера, слід додаткове внутрішньовенне болюсне введення еноксапарину натрію в дозі 0,3 мг/кг. Режим дозування у спеціальних груп пацієнтів Діти віком до 18 років Безпека та ефективність застосування еноксапарину натрію у дітей не встановлені. Пацієнти похилого віку (старше 75 років) За винятком лікування інфаркту міокарда з підйомом сегмента st для інших показань зниження доз еноксапарину натрію у пацієнтів похилого віку за відсутності порушень функції нирок не потрібно. Пацієнти з порушеннями функції нирок Тяжкі порушення функції нирок (кк ≥15 і Застосування еноксапарину натрію не рекомендується пацієнтам з термінальною стадією хронічної хвороби нирок. У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (кк ≥15 та При застосуванні препарату у терапевтичних дозах рекомендується наступна корекція режиму дозування: Звичайний режим дозування 1 мг/кг маси тіла підшкірно двічі на добу; при тяжкій нирковій недостатності 1 мг/кг маси тіла підшкірно один раз на добу. Звичайний режим дозування 1,5 мг/кг маси тіла підшкірно раз на добу; при тяжкій нирковій недостатності 1 мг/кг маси тіла підшкірно один раз на добу. Лікування гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента st у пацієнтів віком до 75 років: Звичайний режим дозування - одноразово внутрішньовенне болюсне введення 30 мг плюс 1 мг/кг маси тіла підшкірно; з наступним підшкірним введенням у дозі 1 мг/кг маси тіла двічі на добу (максимально 100 мг для кожної з перших двох підшкірних ін'єкцій); при тяжкій нирковій недостатності одноразово внутрішньовенне болюсне введення 30 мг плюс 1 мг/кг маси тіла підшкірно; з наступним підшкірним введенням у дозі 1 мг/кг маси тіла один раз на добу (максимально 100 мг лише для першої підшкірної ін'єкції). Звичайний режим дозування - 0,75 мг/кг маси тіла підшкірно двічі на добу без початкового внутрішньовенного болюсного введення (максимально 75 мг для кожної з двох перших підшкірних ін'єкцій). ); при тяжкій нирковій недостатності 1 мг/кг маси тіла підшкірно один раз на добу без початкового внутрішньовенного болюсного введення (максимально 100 мг лише для першої підшкірної ін'єкції). При застосуванні препарату з профілактичною метою рекомендується корекція режиму дозування Звичайний режим дозування 40 мг підшкірно раз на добу; при тяжкій нирковій недостатності 20 мг підшкірно один раз на добу. Звичайний режим дозування 20 мг підшкірно раз на добу; при тяжкій нирковій недостатності 20 мг підшкірно один раз на добу. Рекомендована корекція режиму дозування не застосовується при гемодіалізі. Порушення функції нирок легкої (кк ≥50 та Корекція дози не потрібна, проте пацієнти повинні перебувати під ретельним наглядом лікаря. Пацієнти з порушеннями функції печінки У зв'язку з відсутністю клінічних досліджень препарат Клексан слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з порушеннями функції печінки.ПередозуванняПри підшкірному застосуванні може призвести до геморагічних ускладнень. При прийомі навіть великих доз всмоктування препарату малоймовірне. Антикоагулянтні ефекти можна переважно нейтралізувати шляхом повільного внутрішньовенного введення протаміну сульфату, доза якого залежить від дози введеного препарату. Один мг (1 мг) протаміну сульфату нейтралізує антикоагулянтний ефект одного мг (1 мг) препарату Клексан® (див. інформацію про застосування препаратів протаміну сульфату), якщо еноксапарин натрію вводився не більше ніж за 8 годин до введення протаміну. 0,5 мг протаміну нейтралізує антикоагулянтний ефект 1 мг препарату, якщо з моменту введення останнього пройшло більше 8 годин або за необхідності введення другої дози протаміну. Якщо після введення еноксапарину натрію пройшло 12 год і більше, введення протаміну не потрібно. Однак навіть при введенні великих доз протаміну сульфату, анти-Ха активність препарату Клексан повністю не нейтралізується (максимально на 60%).Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗагальні Низькомолекулярні гепарини не є взаємозамінними, так як вони різняться по процесу виробництва, молекулярної маси, специфічної анти-Ха активності, одиницям дозування та режиму дозування, з чим пов'язані відмінності в їх фармакокінетиці та біологічній активності (антитромбінова активність та взаємодія з тромбоцитами). Тому потрібно суворо виконувати рекомендації щодо застосування кожного препарату, що належить до класу низькомолекулярних гепаринів. Кровотеча Як і при застосуванні інших антикоагулянтів, при введенні препарату Клексан можливий розвиток кровотеч будь-якої локалізації. При розвитку кровотечі необхідно знайти джерело і призначити відповідне лікування. Еноксапарин натрію, як і інші антикоагулянти, слід застосовувати з обережністю при станах з підвищеним ризиком кровотечі, таких як: порушення гемостазу; виразкова хвороба в анамнезі; нещодавно перенесений ішемічний інсульт; тяжка артеріальна гіпертензія; діабетична ретинопатія; нейрохірургічне чи офтальмологічне оперативне втручання; одночасне застосування препаратів, що впливають на гемостаз. Кровотечі у пацієнтів похилого віку При застосуванні еноксапарину натрію у профілактичних дозах у пацієнтів похилого віку не відмічено збільшення ризику кровотеч. При застосуванні препарату в терапевтичних дозах у пацієнтів похилого віку (особливо у віці 80 років та старших) існує підвищений ризик розвитку кровотеч. Рекомендується проведення ретельного нагляду за станом таких пацієнтів. Одночасне застосування інших препаратів, що впливають на гемостаз Застосування препаратів, що впливають на гемостаз (саліцилати системної дії, у тому числі ацетилсаліцилова кислота в дозах, що надають протизапальну дію, нестероїдні протизапальні засоби, включаючи кеторолак, інші тромболітики (алтеплаза, ретеплаза, стрептокіназа, тенектеплаза, доза). , крім випадків, коли їх застосування є необхідним. Якщо показано їх одночасне застосування з еноксапарином натрію, слід проводити ретельне клінічне спостереження та моніторинг відповідних лабораторних показників. Ниркова недостатність У пацієнтів з порушенням функції нирок існує підвищений ризик розвитку кровотечі через збільшення системної експозиції еноксапарину натрію. У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (КК ≥15 та Низька маса тіла Відзначалося збільшення експозиції еноксапарину натрію при його профілактичному застосуванні у жінок з масою тіла менше 45 кг та у чоловіків з масою тіла менше 57 кг, що може призводити до підвищеного ризику розвитку кровотеч. Рекомендується проведення ретельного контролю за станом таких пацієнтів. Пацієнти з ожирінням Пацієнти з ожирінням мають підвищений ризик розвитку тромбозів та емболій. Безпека та ефективність застосування еноксапарину натрію у профілактичних дозах у пацієнтів з ожирінням (ІМТ понад 30 кг/м2) до кінця не визначена та немає загальної думки щодо корекції дози. Рекомендується проведення контролю за станом пацієнтів на предмет розвитку симптомів та ознак тромбозів та емболій. Контроль кількості тромбоцитів у периферичній крові Ризик розвитку антитіло-опосередкованої гепарин-індукованої тромбоцитопенії (ГІТ) існує і при застосуванні низькомолекулярних гепаринів, при цьому цей ризик вищий у пацієнтів, які перенесли операції на серці, та пацієнтів з онкологічними захворюваннями. Якщо розвивається тромбоцитопенія, її зазвичай виявляють між 5-м і 21-м днями після початку терапії еноксапарином натрію. У зв'язку з цим рекомендується регулярно контролювати кількість тромбоцитів у периферичній крові до початку лікування еноксапарином натрію та під час його застосування. Слід визначати кількість тромбоцитів у крові за наявності симптомів, що вказують на ГІТ (новий епізод артеріальних та/або венозних тромбоемболічних ускладнень, хворобливе ураження шкіри на місці ін'єкції, алергічна або анафілактична реакція при лікуванні).При виникненні зазначених симптомів слід поінформувати лікаря. За наявності підтвердженого значного зниження кількості тромбоцитів (на 30-50% порівняно з вихідним показником) необхідно негайно відмінити еноксапарин натрію та перевести пацієнта на іншу антикоагулянтну терапію без застосування гепаринів. Спінальна/епідуральна анестезія Описано випадки виникнення нейроаксіальних гематом при застосуванні еноксапарину натрію при одночасному проведенні спінальної/епідуральної анестезії з розвитком тривалого або необоротного паралічу. Ризик цих явищ знижується при застосуванні препарату в дозі 40 мг або нижче. Ризик підвищується при застосуванні більш високих доз еноксапарину натрію, а також при використанні постійних катетерів після операції, або при одночасному застосуванні додаткових препаратів, що впливають на гемостаз, таких як нестероїдні протизапальні засоби. Ризик також підвищується при травматично проведеній або повторній спинномозковій пункції або у пацієнтів, які мають в анамнезі вказівки на перенесені операції у ділянці хребта або деформацію хребта. Для зниження можливого ризику кровотечі, пов'язаного із застосуванням еноксапарину натрію та проведенням епідуральної або спинальної анестезії/аналгезії, необхідно враховувати фармакокінетичний профіль препарату. Встановлення або видалення катетера краще проводити при низькому антикоагулянтному ефекті еноксапарину натрію, однак точний час для досягнення достатнього зниження антикоагулянтного ефекту у різних пацієнтів невідомий. Слід додатково враховувати, що у пацієнтів із КК 15-30 мл/хв виведення еноксапарину натрію сповільнюється. Якщо за призначенням лікаря застосовується антикоагулянтна терапія під час епідуральної/спінальної анестезії або люмбальної пункції, необхідно постійне спостереження за пацієнтом для виявлення будь-яких неврологічних симптомів, таких як болі в спині, порушення сенсорних і моторних функцій (оніміння або слабкість у нижніх кінцівках), порушення функції кишечника та/або сечового міхура. Пацієнта необхідно проінструктувати про необхідність негайного інформування лікаря у разі виникнення вищеописаних симптомів. При підозрі на симптоми, характерні для гематоми спинного мозку, потрібні термінова діагностика та лікування, включаючи, за необхідності, декомпресію спинного мозку. Гепарин-індукована тромбоцитопенія Застосування еноксапарину натрію у пацієнтів, які мають в анамнезі вказівки на наявність гепарин-індукованої тромбоцитопенії протягом останніх 100 днів або за наявності циркулюючих антитіл протипоказано (див. розділ "Протипоказання"). Антитіла, що циркулюють, можуть персистувати кілька років. Еноксапарин натрію слід застосовувати з особливою обережністю у пацієнтів, які мають в анамнезі (понад 100 днів) гепарин-індуковану тромбоцитопенію без циркулюючих антитіл. Рішення про застосування еноксапарину натрію в даній ситуації має бути прийняте тільки після оцінки співвідношення користь/ризик та за відсутності безгепаринової (що не містить гепарин) альтернативної терапії. Черезшкірна коронарна ангіопластика З метою мінімізації ризику кровотечі, пов'язаного з інвазивною судинною інструментальною маніпуляцією при лікуванні нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без зубця Q та гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST, ці процедури слід проводити в інтервалах між введенням препарату. Це необхідно для досягнення гемостазу у місці введення катетера після проведення черезшкірного коронарного втручання. При використанні закриває пристрою інтродьюсер стегнової артерії може бути видалено негайно. При застосуванні мануальної (ручної) компресії інтродьюсер стегнової артерії слід видалити через 6 годин після останньої внутрішньовенної або підшкірної ін'єкції еноксапарину натрію. Якщо лікування еноксапарином натрію триває, наступну дозу слід вводити не раніше, ніж через 6-8 годин після видалення інтродьюсера стегнової артерії.Необхідно стежити за місцем введення інтродьюсера, щоб своєчасно виявити ознаки кровотечі та утворення гематоми. Пацієнти з механічними штучними клапанами серця Застосування еноксапарину натрію для профілактики тромбоутворення у пацієнтів з штучними механічними клапанами серця вивчено недостатньо. Є окремі повідомлення про розвиток тромбозу клапанів серця у пацієнтів із механічними штучними клапанами серця на фоні терапії еноксапарином натрію для профілактики тромбоутворення. Зважаючи на недостатність клінічних даних та наявність неоднозначних факторів, включаючи основне захворювання, оцінка таких повідомлень утруднена. Вагітні жінки з механічними штучними клапанами серця Застосування еноксапарину натрію для профілактики тромбоутворення у вагітних жінок з штучними механічними клапанами серця вивчено недостатньо. У клінічному дослідженні за участю вагітних жінок з механічними штучними клапанами серця при застосуванні еноксапарину натрію в дозі 1 мг/кг маси тіла двічі на добу для зменшення ризику тромбозів та емболій, у 2-х з 8-ми жінок утворилися тромби, які призводили до блокування клапанів серця та до смерті матері та плода. Є окремі постмаркетингові повідомлення про тромбоз клапанів серця у вагітних жінок з механічними штучними клапанами серця, які отримували лікування еноксапарином натрію для профілактики тромбоутворення. Вагітні жінки з механічними штучними клапанами серця можуть мати підвищений ризик розвитку тромбозу та емболії. Некроз шкіри/шкірний васкуліт Повідомлялося про розвиток некрозу шкіри та шкірного васкуліту при застосуванні низькомолекулярних гепаринів. У разі розвитку некрозу шкіри/шкірного васкуліту застосування препарату слід припинити. Гострий інфекційний ендокардит Застосування гепарину не рекомендується у пацієнтів із гострим інфекційним ендокардитом через ризик розвитку геморагічного інсульту. У випадку, якщо застосування препарату вважається абсолютно необхідним, рішення слід приймати тільки після ретельної індивідуальної оцінки співвідношення користі та ризику. Лабораторні випробування У дозах, що застосовуються для профілактики тромбоемболічних ускладнень, препарат Клексан істотно не впливає на час кровотечі та показники зсідання крові, а також на агрегацію тромбоцитів або на зв'язування їх з фібриногеном. При підвищенні дози може подовжуватися АЧТВ та активований час згортання крові. Збільшення АЧТВ та активованого часу згортання не знаходяться у прямій лінійній залежності від збільшення антикоагулянтної активності препарату, тому немає потреби в їх моніторингу. Гіперкаліємія Гепарини можуть пригнічувати секрецію альдостерону наднирковими залозами, що призводить до розвитку гіперкаліємії, особливо у пацієнтів з цукровим діабетом, хронічною нирковою недостатністю, попереднім метаболічним ацидозом, які приймають лікарські препарати, що підвищують вміст калію. Слід регулярно контролювати вміст калію у плазмі, особливо у пацієнтів групи ризику. Профілактика венозних тромбозів та емболій у пацієнтів з гострими терапевтичними захворюваннями, які перебувають на постільному режимі У разі розвитку гострої інфекції, гострих ревматичних станів профілактичне застосування еноксапарину натрію виправдане лише, якщо перераховані вище стани поєднуються з одним з нижчеперелічених факторів ризику венозного тромбоутворення: вік понад 75 років; злоякісні новоутворення; тромбози та емболії в анамнезі; ожиріння; гормональна терапія; серцева недостатність; хронічна дихальна недостатність. Порушення функції печінки Еноксапарин натрію слід обережно застосовувати у пацієнтів з порушеннями функції печінки внаслідок збільшення ризику кровотеч. Корекція дози на підставі моніторування анти-Ха активності у пацієнтів з цирозом печінки є ненадійною та не рекомендується. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат Клексан не впливає на здатність керувати транспортними засобами та механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки - 1 табл. активна речовина: кленбутеролу гідрохлорид – 0,02 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат – 70 мг; крохмаль пшеничний – 31,48 мг; МКЦ – 48,5 мг; кремнію діоксид колоїдний – 2 мг; магнію стеарат – 2 мг; повідон (повідон К25) - 6 мг. Пігулки, 0,02 мг. У блістері із ПВХ плівки/алюмінієвої фольги по 10 шт. 5 блістерів у пачці картонної.Фармакотерапевтична групаФармакологічна дія - бронходилатируюча, секретолітична.Спосіб застосування та дозиВсередину. Дорослі: 0,02 мг (1 табл.) 2 рази на добу, вранці та ввечері. Підтримуюча доза 0,01 мг (1/2 табл.) двічі на добу. При більш тяжких станах у перші дні призначають 0,04 мг (2 табл.) 2 рази на добу, вранці та ввечері. Після покращення стану пацієнта дозу препарату необхідно зменшити. Діти: з 6 до 12 років - 0,01 мг (1/2 табл.) 2 рази на добу, вранці та ввечері; старше 12 років - 0,01 мг (1/2 табл.) 2-3 рази на добу або 0,02 мг (1 табл.) 2 рази на добу, вранці та ввечері.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковка1 мл сиропу містить кленбутеролу гідрохлориду 0,001 мг (1 дозувальна ложка = 5 мл - 0,005 мг); у флаконах темного скла по 100 мл у комплекті із мірним стаканчиком, у картонній пачці 1 комплект.Фармакотерапевтична групаФармакологічна дія – бронхолітична, адреноміметична.Показання до застосуванняБронхіальна астма, хронічний обструктивний бронхіт, емфізема легень та ін. Захворювання легень з бронхообструктивним синдромом.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, тиреотоксикоз, гострий період інфаркту міокарда.Вагітність та лактаціяПротипоказаний у І триместрі вагітності та безпосередньо перед пологами.Побічна діяТахікардія, екстрасистолія, зниження артеріального тиску, головний біль, неспокій, тремор пальців рук, сухість у роті, нудота, висипання на шкірі.Взаємодія з лікарськими засобамиБета-адреноблокатори знижують або усувають ефект. Зменшує активність інсуліну та похідних сульфонілсечовини. Збільшує (взаємно) токсичність симпатоміметичних засобів. На тлі серцевих глікозидів, інгібіторів МАО та теофіліну зростає ризик розвитку порушень серцевого ритму.Спосіб застосування та дозиВсередину, дорослим та дітям старше 12 років – по 15 мл 2-3 рази на добу; підтримуюча доза – по 10 мл 2 рази на добу. Дітям – до 8 міс (маса тіла 4–8 кг) – по 2,5 мл, 8–24 міс (маса тіла 8–12 кг) – по 5 мл, 2–4 років (маса тіла 12–16 кг) – по 7,5 мл, 4-6 років (маса тіла 16-22 кг) - по 10 мл, 6-12 років (маса тіла 22-35 кг) - по 15 мл 2 рази на добу.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаСуспензія - 2 мл: Активна речовина: дипропіонат беклометазону 800 мкг; Допоміжні речовини: хлорид натрію -18 мг, полісорбат 20-2 мг, сорбітан лаурат - 0.4 мг, вода очищена до 2 мл. По 2 мл у герметично запаяну пластикову ампулу. Смужка по 5 ампул міститься в алюмінієвий стрип. По 4 стрипи з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиБіла, опалесцентна, гомогенна або злегка седиментована суспензія, що руйнується при струшуванні в герметично запаяній пластиковій ампулі.Фармакотерапевтична групаГКС. Чинить протизапальну та протиалергічну дію.ФармакокінетикаПісля інгаляційного введення частина дози, що потрапляє у дихальні шляхи, всмоктується з легенів. У легеневій тканині беклометазону дипропіонат швидко гідролізується до беклометазону монопропіонату, який у свою чергу гідролізується до беклометазону. Частина дози, яка ненавмисно проковтується, значною мірою інактивується при "першому проходженні" через печінку. У печінці відбувається процес перетворення беклометазону дипропіонату на беклометазон монопропіонат і потім – на полярні метаболіти. Зв'язування з білками плазми активної речовини, яка перебуває у системному кровотоку, становить 87%. При внутрішньовенному введенні T1/2 беклометазону 17,21-дипропіонату та беклометазону становлять приблизно 30 хв. Виводиться до 64% ​​з калом і до 14% із сечею протягом 96 годин переважно у вигляді вільних та кон'югованих метаболітів.ФармакодинамікаГальмує вивільнення медіаторів запалення, підвищує продукцію ліпомодуліну – інгібітора фосфоліпази А, знижує вивільнення арахідонової кислоти, пригнічує синтез простагландинів. Попереджає крайове скупчення нейтрофілів, зменшуючи утворення запального ексудату та продукцію лімфокінів, гальмує міграцію макрофагів, що призводить до уповільнення процесів інфільтрації та грануляції. Збільшує кількість активних β-адренорецепторів, нейтралізує їхню десенситизацію, відновлює реакцію хворого на бронходилататори, дозволяючи зменшити частоту їх застосування. Під дією беклометазону знижується кількість гладких клітин у слизовій оболонці бронхів, зменшується набряк епітелію та секреція слизу бронхіальними залозами. Викликає розслаблення гладкої мускулатури бронхів, зменшує їх гіперреактивність та покращує показники функції зовнішнього дихання. Не має мінералокортикоїдної активності. У терапевтичних дозах не викликає побічних ефектів, притаманних системних кортикостероїдів. При інтраназальному застосуванні усуває набряк, гіперемію слизової порожнини носа. Терапевтичний ефект зазвичай розвивається через 5-7 днів курсового застосування беклометазону. При зовнішньому та місцевому застосуванні має протиалергічну та протизапальну дію.Показання до застосуванняДля інгаляційного застосування лікування бронхіальної астми (в т.ч. при недостатній ефективності бронходилататорів та/або кромоглікату натрію, а також гормонозалежна бронхіальна астма тяжкого перебігу у дорослих та дітей). Для інтраназального застосування: профілактика та лікування цілорічного та сезонного алергічного риніту, включаючи риніт при сінній лихоманці, вазомоторний риніт. Для зовнішнього та місцевого застосування: у комбінації з протимікробними засобами – інфекційно-запальні захворювання шкіри та вуха.Протипоказання до застосуванняДля інгаляційного та інтраназального застосування: тяжкі напади бронхіальної астми, що потребують інтенсивної терапії, туберкульоз, кандидомікоз верхніх дихальних шляхів, І триместр вагітності, підвищена чутливість до беклометазону.Вагітність та лактаціяПротипоказаний у І триместрі вагітності. Застосування у II та III триместрах вагітності можливе тільки в тому випадку, коли передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Новонароджених, матері яких отримували беклометазон при вагітності, слід ретельно обстежити щодо недостатності функції надниркових залоз. За необхідності застосування в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування. Препарати для інгаляційного застосування, що містять 1 дозу 250 мкг беклометазону, не призначені для дітей віком до 12 років. При інгаляційному введенні для дітей разова доза – 50-100 мкг, кратність застосування – 2-4 рази на добу.Побічна діяЗ боку дихальної системи: захриплість, відчуття подразнення у горлі, чхання; рідко – кашель; у поодиноких випадках – еозинофільна пневмонія, парадоксальний бронхоспазм, при інтраназальному застосуванні – перфорація носової перегородки. Можливий кандидоз ротової порожнини та верхніх відділів дихальних шляхів, особливо при тривалому застосуванні, що проходить при місцевій протигрибковій терапії без припинення лікування. Алергічні реакції: висип, кропив'янка, свербіж, еритема та набряк очей, обличчя, губ та гортані. Ефекти, зумовлені системною дією: зниження функції кори надниркових залоз, остеопороз, катаракта, глаукома, затримка зростання у дітей.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні беклометазону з іншими кортикостероїдами для системного або інтраназального застосування можливе посилення пригнічення функції кори надниркових залоз. Попереднє інгаляційне застосування бета-адреностимуляторів може збільшувати клінічну ефективність беклометазону.Спосіб застосування та дозиІнгаляційно. Препарат не призначений для ін'єкцій. Кленіл® УДВ необхідно застосовувати за допомогою спеціального інгалятора (компресорного небулайзера), оснащеного мундштуком та спеціальною маскою. Доза препарату підбирається індивідуально. Дорослі: 800 мкг (1 однодозова ампула на одну процедуру небулізації) 1-2 рази на день. Діти віком від 6 років: 400 мкг (половина однодозової ампули на одну процедуру небулізації) 1-2 рази на добу. Однодозова ампула має позначку, що відповідає половині дози. Вказівки щодо застосування Кленила® УДВ за допомогою небулайзера: Використовувати однодозову ампулу відповідно до наступних інструкцій: Зігнути однодозову ампулу у двох напрямках. Відокремити однодозову ампулу від смужки зверху, потім у центральній частині. Енергійно струсити однодозову ампулу до утворення однорідної суспензії, до диспергування. Відкрити однодозову ампулу, повернувши кришечку, як показано малюнку. Обережно видавити вміст однодозової ампули в призначеній дозі в камеру небулайзера. Якщо використовується половина дози, можна закрити ампулу зворотним боком кришки, як показано на малюнку. Невикористану суспензію слід утилізувати. Примітка Після кожної інгаляції прополощіть рот водою. Якщо використовується маска, переконайтеся, що при інгаляції маска щільно прилягає до обличчя. Вимити особу після інгаляції.ПередозуванняПри разовій інгаляції доз, що перевищують середні терапевтичні величини, можливе деяке зниження функції гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи, що не вимагає вживання ніяких екстрених заходів, а лікування має бути продовжено. Функція гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової системи відновлюється через 1-2 дні. При тривалому застосуванні препарату в дозах, що значно перевищують рекомендовані, може розвинутись системний глюкокортикостероїдний ефект у вигляді гіперкортицизму та пригнічення функції надниркових залоз. У цьому випадку лікування має бути перервано та вжито заходів щодо зменшення симптомів пригнічення кори надниркових залоз за допомогою відповідної терапії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиБеклометазон не призначений для усунення гострих астматичних нападів. Його також не слід застосовувати при тяжких нападах бронхіальної астми, що потребують інтенсивної терапії. Слід суворо дотримуватися рекомендованого шляху введення для лікарської форми, що використовується. З особливою обережністю та під ретельним контролем лікаря слід застосовувати беклометазон у пацієнтів із наднирковою недостатністю. Переведення хворих, які постійно приймають глюкокортикостероїди всередину, на інгаляційні форми можна проводити тільки при стабільному стані. У разі ймовірності розвитку парадоксального бронхоспазму за 10-15 хв до введення беклометазону проводять інгаляцію бронходилататорів (наприклад, сальбутамолу). При розвитку кандидозу ротової порожнини та верхніх дихальних шляхів показана місцева протигрибкова терапія без припинення лікування беклометазоном. Інфекційно-запальні захворювання порожнини носа та придаткових пазух при призначенні відповідної терапії не є протипоказанням для лікування беклометазоном. Препарати для інгаляційного застосування, що містять 1 дозу 250 мкг беклометазону, не призначені для дітей віком до 12 років.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаГель – 1 р.: Адапален мікросферичний 10,0 мг, що містить: адапален мікронізований 1,0 мг, метилметакрилату, ізобутилметакрилату та етиленгліколю диметакрилату кросполімер ("GANZPEARL GMP 0820") 9,0 мг; Кліндаміцину фосфат 11.89 мг, еквівалент кліндаміцину 10,0 мг; Допоміжні речовини: Динатрія едетат 0,5 мг, карбомер 940 (карбопол 940) 5,5 мг, пропіленгліколь 80,0 мг, метилпарагідроксибензоат 1,0 мг, феноксиетанол 2,5 мг, полоксамер 407 1,0 мг, 10 , вода очищена до 1 р. По 15 г або по 30 г тубу з ламінованої алюмінієвої фольги. Туба разом із інструкцією із застосування поміщається у картонну пачку.Опис лікарської формиОднорідний гель від білого до білого із жовтуватим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаЗасіб лікування вугрової висипки.ФармакокінетикаАбсорбція адапалена через шкіру дуже низька (близько 4% дози). Виведення з організму відбувається, головним чином, із жовчю. Після зовнішнього застосування кліндаміцину фосфату у плазмі крові та сечі визначаються дуже низькі концентрації кліндаміцину.ФармакодинамікаКомбінований препарат для зовнішнього застосування. Діючими речовинами препарату "Клензит-С мікросфери" є адапален та кліндаміцин. Адапален - метаболіт ретиноїду, що має протизапальну дію та виражену комедонолітичну активність (впливає на відкриті та закриті комедони), нормалізує процеси кератинізації та епідермального диференціювання. Механізм дії адапалена заснований на взаємодії зі специфічними рецепторами епідермальних клітин шкіри. Внаслідок дії адапалена відбувається зменшення зв'язування фолікулярних епідермальних клітин у гирлі сально-волосяного фолікула та прискорення їх відлущування, що зменшує ймовірність утворення мікрокомедонів. Адапален має протизапальну дію in vivo та in vitro, впливаючи на фактори запалення шляхом інгібування міграції лейкоцитів у вогнищі запалення та метаболізму арахідонової кислоти. Пригнічує хемотаксис та хемокінетичні реакції полінуклеарних клітин у людини. Адапален у препараті Клензит-С мікросфери укладено у мікросфери. Мікросфери є округлі мікроскопічні частинки, виготовлені з синтетичних полімерів.Застосування мікросферної технології знижує ймовірність виникнення побічних ефектів та підвищує стабільність, збільшує біодоступність та ефективність лікарського препарату. Мікросфери мають властивості мікрогубок, що укладають активну речовину і забезпечують його контрольоване в часі вивільнення після нанесення гелю Клензит-С мікросфери на шкіру в сукупності зі зниженням подразнення, поліпшенням фотостабільності та збільшенням пенетрації препарату в шкіру.покращенням фотостабільності та збільшенням пенетрації препарату в шкіру.покращенням фотостабільності та збільшенням пенетрації препарату в шкіру. Кліндаміцину фосфат - бактеріостатичний антибіотик з групи лінкозамідів, має широкий спектр дії, зв'язується з 50S субодиницею рибосомальної мембрани і пригнічує синтез білка в мікробній клітині. Кліндаміцин неактивний in vitro, але після нанесення на шкіру швидко гідролізується фосфатазами в протоках сальних залоз з утворенням кліндаміцину, що має антибактеріальну активність. Показана чутливість усіх досліджених штамів Propionibacterium acnes до кліндаміцину in vitro (МПК 0,4 мкг/мл). Після нанесення кліндаміцину на шкіру кількість жирних кислот на поверхні шкіри зменшується з 14 до 2%.Показання до застосуванняВугровий висип.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до компонентів препарату. Одночасне застосування з лікарськими засобами, що містять еритроміцин. Вагітність. Період грудного вигодовування. "Клензит-С мікросфери" не рекомендується для застосування у дітей віком до 18 років (дані щодо ефективності та безпеки відсутні). З обережністю: дерматит, екзема, алергічні захворювання, одночасний прийом міорелаксантів, одночасне застосування препаратів, які мають подразнюючу або підсушуючу дію на шкіру. Якщо у Вас є одне з перелічених захворювань, обов'язково проконсультуйтеся з лікарем.Вагітність та лактаціяУ період вагітності та при грудному вигодовуванні застосування препарату протипоказане.Побічна діяЗ боку органів чуття: відчуття печіння в очах, подразнення повік, свербіж повік, припухлість повік, еритема в області повік. З боку травної системи: біль у животі, шлунково-кишкові розлади (діарея, нудота, блювання). З боку шкірних покровів: еритема, сухість і лущення шкіри, свербіж, печіння, подразнення шкіри, поколювання, посилення вугрової висипки, контактний дерматит, підвищення продукції сальних залоз, кропив'янка, алергічні реакції, сонячний опік (фотосенсибілізація) у місці нанесення препарату, відчуття дискомфорту , болючість шкіри, припухлість шкіри Інші: фолікуліт, спричинений грамнегативною флорою. У поодиноких випадках можливий розвиток коліту.Взаємодія з лікарськими засобамиДослідження взаємодії з іншими лікарськими засобами не проводилося. Проте, не слід одночасно застосовувати інші ретиноїди або антибіотики для зовнішнього застосування або препарати з подібним механізмом дії. Оскільки адапален може викликати місцеве подразнення шкіри у деяких пацієнтів, щоб уникнути кумулятивного ефекту не рекомендується одночасне застосування з іншими засобами, що володіють висушуючим або дратівливим ефектом (лікувальні або абразивні мила та миючі засоби; мила та косметичні засоби, що володіють підсушуючим ефектом; та ін.). Слід бути обережними при сумісному застосуванні з препаратами, які мають подразнюючу або підсушуючу дію, у тому числі містять сірку, резорцинол або саліцилову кислоту (можливе посилення побічної дії). Виявляє антагонізм із еритроміцином. Оскільки системна абсорбція препарату при зовнішньому застосуванні незначна, будь-які лікарські взаємодії з препаратами, що застосовуються системно, є малоймовірними. Існує перехресна стійкість мікроорганізмів до кліндаміцину та лінкоміцину. Встановлено, що кліндаміцин порушує нейром'язову передачу і, отже, може посилювати дію інших міорелаксантів периферичної дії, тому препарат слід застосовувати з обережністю у хворих, які отримують препарати цієї групи.Спосіб застосування та дозиЗовнішньо. Перед застосуванням гелю "Клензит-С мікросфери" необхідно очистити та висушити шкіру. Легким дотиком рівномірно наносити гель на уражені ділянки шкіри один раз на день перед сном, уникаючи попадання препарату в очі, на губи та інші слизові оболонки. Терапевтичний ефект розвивається через 1-4 тижні, курс терапії 4-8 тижнів. Повторний курс лікування можливий після консультації із лікарем. З появою подразнення шкіри лікування має бути припинено до зникнення ознак подразнення.ПередозуванняПри зовнішньому застосуванні кліндаміцин може всмоктуватись у кількостях, що викликають системні ефекти. У разі передозування показано проведення симптоматичної та підтримуючої терапії. При випадковому прийомі препарату необхідно промити шлунок і негайно звернутися до лікаря.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНадмірне нанесення гелю не призводить до швидшого чи кращого результату, водночас можуть відзначатися виражені шкірні реакції - почервоніння, лущення. Слід уникати попадання препарату на слизову оболонку очей та в порожнину рота. Після застосування препарату ретельно вимити руки. При випадковому контакті з чутливими поверхнями (очі, слизові оболонки, пошкодження на шкірі) слід промити цю область водою. У разі виникнення алергічних реакцій або сильного роздратування застосування препарату має бути припинено. Препарат не застосовується за наявності пошкоджень шкіри, екземи, а також у пацієнтів з важким висипом вугрів і при ураженні великих площ поверхні тіла. Уникати прямих сонячних променів, т.к. може виникнути подразнення шкіри. У разі тривалого перебування на сонці не наносити гель за день до цього, а також у день сонячної експозиції та наступного дня. При зовнішньому застосуванні кліндаміцину випадки виникнення діареї та коліту рідкісні, проте, слід виявляти обережність, і при розвитку вираженої чи тривалої діареї препарат слід відмінити та за необхідності провести відповідні діагностичні та лікувальні заходи. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Чи не вивчалося.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаГель – 1 р.: Адапален мікросферичний 10,0 мг, що містить: адапален мікронізований 1,0 мг, метилметакрилату, ізобутилметакрилату та етиленгліколю диметакрилату кросполімер ("GANZPEARL GMP 0820") 9,0 мг; Кліндаміцину фосфат 11.89 мг, еквівалент кліндаміцину 10,0 мг; Допоміжні речовини: Динатрія едетат 0,5 мг, карбомер 940 (карбопол 940) 5,5 мг, пропіленгліколь 80,0 мг, метилпарагідроксибензоат 1,0 мг, феноксиетанол 2,5 мг, полоксамер 407 1,0 мг, 10 , вода очищена до 1 р. По 15 г або по 30 г тубу з ламінованої алюмінієвої фольги. Туба разом із інструкцією із застосування поміщається у картонну пачку.Опис лікарської формиОднорідний гель від білого до білого із жовтуватим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаЗасіб лікування вугрової висипки.ФармакокінетикаАбсорбція адапалена через шкіру дуже низька (близько 4% дози). Виведення з організму відбувається, головним чином, із жовчю. Після зовнішнього застосування кліндаміцину фосфату у плазмі крові та сечі визначаються дуже низькі концентрації кліндаміцину.ФармакодинамікаКомбінований препарат для зовнішнього застосування. Діючими речовинами препарату "Клензит-С мікросфери" є адапален та кліндаміцин. Адапален - метаболіт ретиноїду, що має протизапальну дію та виражену комедонолітичну активність (впливає на відкриті та закриті комедони), нормалізує процеси кератинізації та епідермального диференціювання. Механізм дії адапалена заснований на взаємодії зі специфічними рецепторами епідермальних клітин шкіри. Внаслідок дії адапалена відбувається зменшення зв'язування фолікулярних епідермальних клітин у гирлі сально-волосяного фолікула та прискорення їх відлущування, що зменшує ймовірність утворення мікрокомедонів. Адапален має протизапальну дію in vivo та in vitro, впливаючи на фактори запалення шляхом інгібування міграції лейкоцитів у вогнищі запалення та метаболізму арахідонової кислоти. Пригнічує хемотаксис та хемокінетичні реакції полінуклеарних клітин у людини. Адапален у препараті Клензит-С мікросфери укладено у мікросфери. Мікросфери є округлі мікроскопічні частинки, виготовлені з синтетичних полімерів.Застосування мікросферної технології знижує ймовірність виникнення побічних ефектів та підвищує стабільність, збільшує біодоступність та ефективність лікарського препарату. Мікросфери мають властивості мікрогубок, що укладають активну речовину і забезпечують його контрольоване в часі вивільнення після нанесення гелю Клензит-С мікросфери на шкіру в сукупності зі зниженням подразнення, поліпшенням фотостабільності та збільшенням пенетрації препарату в шкіру.покращенням фотостабільності та збільшенням пенетрації препарату в шкіру.покращенням фотостабільності та збільшенням пенетрації препарату в шкіру. Кліндаміцину фосфат - бактеріостатичний антибіотик з групи лінкозамідів, має широкий спектр дії, зв'язується з 50S субодиницею рибосомальної мембрани і пригнічує синтез білка в мікробній клітині. Кліндаміцин неактивний in vitro, але після нанесення на шкіру швидко гідролізується фосфатазами в протоках сальних залоз з утворенням кліндаміцину, що має антибактеріальну активність. Показана чутливість усіх досліджених штамів Propionibacterium acnes до кліндаміцину in vitro (МПК 0,4 мкг/мл). Після нанесення кліндаміцину на шкіру кількість жирних кислот на поверхні шкіри зменшується з 14 до 2%.Показання до застосуванняВугровий висип.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до компонентів препарату. Одночасне застосування з лікарськими засобами, що містять еритроміцин. Вагітність. Період грудного вигодовування. "Клензит-С мікросфери" не рекомендується для застосування у дітей віком до 18 років (дані щодо ефективності та безпеки відсутні). З обережністю: дерматит, екзема, алергічні захворювання, одночасний прийом міорелаксантів, одночасне застосування препаратів, які мають подразнюючу або підсушуючу дію на шкіру. Якщо у Вас є одне з перелічених захворювань, обов'язково проконсультуйтеся з лікарем.Вагітність та лактаціяУ період вагітності та при грудному вигодовуванні застосування препарату протипоказане.Побічна діяЗ боку органів чуття: відчуття печіння в очах, подразнення повік, свербіж повік, припухлість повік, еритема в області повік. З боку травної системи: біль у животі, шлунково-кишкові розлади (діарея, нудота, блювання). З боку шкірних покровів: еритема, сухість і лущення шкіри, свербіж, печіння, подразнення шкіри, поколювання, посилення вугрової висипки, контактний дерматит, підвищення продукції сальних залоз, кропив'янка, алергічні реакції, сонячний опік (фотосенсибілізація) у місці нанесення препарату, відчуття дискомфорту , болючість шкіри, припухлість шкіри Інші: фолікуліт, спричинений грамнегативною флорою. У поодиноких випадках можливий розвиток коліту.Взаємодія з лікарськими засобамиДослідження взаємодії з іншими лікарськими засобами не проводилося. Проте, не слід одночасно застосовувати інші ретиноїди або антибіотики для зовнішнього застосування або препарати з подібним механізмом дії. Оскільки адапален може викликати місцеве подразнення шкіри у деяких пацієнтів, щоб уникнути кумулятивного ефекту не рекомендується одночасне застосування з іншими засобами, що володіють висушуючим або дратівливим ефектом (лікувальні або абразивні мила та миючі засоби; мила та косметичні засоби, що володіють підсушуючим ефектом; та ін.). Слід бути обережними при сумісному застосуванні з препаратами, які мають подразнюючу або підсушуючу дію, у тому числі містять сірку, резорцинол або саліцилову кислоту (можливе посилення побічної дії). Виявляє антагонізм із еритроміцином. Оскільки системна абсорбція препарату при зовнішньому застосуванні незначна, будь-які лікарські взаємодії з препаратами, що застосовуються системно, є малоймовірними. Існує перехресна стійкість мікроорганізмів до кліндаміцину та лінкоміцину. Встановлено, що кліндаміцин порушує нейром'язову передачу і, отже, може посилювати дію інших міорелаксантів периферичної дії, тому препарат слід застосовувати з обережністю у хворих, які отримують препарати цієї групи.Спосіб застосування та дозиЗовнішньо. Перед застосуванням гелю "Клензит-С мікросфери" необхідно очистити та висушити шкіру. Легким дотиком рівномірно наносити гель на уражені ділянки шкіри один раз на день перед сном, уникаючи попадання препарату в очі, на губи та інші слизові оболонки. Терапевтичний ефект розвивається через 1-4 тижні, курс терапії 4-8 тижнів. Повторний курс лікування можливий після консультації із лікарем. З появою подразнення шкіри лікування має бути припинено до зникнення ознак подразнення.ПередозуванняПри зовнішньому застосуванні кліндаміцин може всмоктуватись у кількостях, що викликають системні ефекти. У разі передозування показано проведення симптоматичної та підтримуючої терапії. При випадковому прийомі препарату необхідно промити шлунок і негайно звернутися до лікаря.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНадмірне нанесення гелю не призводить до швидшого чи кращого результату, водночас можуть відзначатися виражені шкірні реакції - почервоніння, лущення. Слід уникати попадання препарату на слизову оболонку очей та в порожнину рота. Після застосування препарату ретельно вимити руки. При випадковому контакті з чутливими поверхнями (очі, слизові оболонки, пошкодження на шкірі) слід промити цю область водою. У разі виникнення алергічних реакцій або сильного роздратування застосування препарату має бути припинено. Препарат не застосовується за наявності пошкоджень шкіри, екземи, а також у пацієнтів з важким висипом вугрів і при ураженні великих площ поверхні тіла. Уникати прямих сонячних променів, т.к. може виникнути подразнення шкіри. У разі тривалого перебування на сонці не наносити гель за день до цього, а також у день сонячної експозиції та наступного дня. При зовнішньому застосуванні кліндаміцину випадки виникнення діареї та коліту рідкісні, проте, слід виявляти обережність, і при розвитку вираженої чи тривалої діареї препарат слід відмінити та за необхідності провести відповідні діагностичні та лікувальні заходи. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Чи не вивчалося.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Фасування: N1 Форма випуску: гель Упакування: упак. Виробник: Гленмарк Завод-виробник: Гленмарк(Індія/Росія) Діюча речовина: Адапален. .

Фасування: N1 Форма випуску: гель Упакування: упак. Виробник: Гленмарк Завод-виробник: Гленмарк(Індія/Росія) Діюча речовина: Адапален. .

Склад, форма випуску та упаковкаКраплі: Активний компонент: циміцифуги кореневищ рідкий екстракт (Cimicifuga rhizome) (що еквівалентно 2,4 г висушеної лікарської рослинної сировини) 12 г; допоміжні речовини: сахарин натрій 2Н2О, олія м'яти перцевої, етанол 96% (о/о), вода очищена; Зміст етанолу: 35,0 - 40,0% (об'ємні). Краплі для вживання. По 50 або 100 мл у флакон темного скла з дозуючим краплинним пристроєм зверху, з кришкою, що нагвинчується, і з запобіжним кільцем. Кожен флакон разом з інструкцією із застосування поміщають у складну картонну коробку.Опис лікарської формиПрозора рідина світло-коричневого кольору із запахом деревини. У процесі зберігання можливе легке помутніння чи випадання незначного осаду.Фармакотерапевтична групаПротиклімактеричний засіб рослинного походження.ФармакодинамікаКлімадинон® має естрогеноподібний ефект, виявляє седативні властивості, надає терапевтичну дію на вегетативну нервову систему. Застосування препарату сприяє ослабленню або повному зникненню симптомів нездужання у клімактеричний період. Терапевтичний ефект Клімадинону настає поступово і виявляється приблизно через 2 тижні лікування.Показання до застосуванняВегето-судинні розлади в період менопаузи, пре- та постменопаузи («припливи», підвищена пітливість, порушення сну, підвищена нервова збудливість, зміни настрою, апатія та ін.).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату, алкоголізм. Не можна застосовувати для лікування пацієнтів з естроген-залежними пухлинами. З обережністю: захворювання печінки, епілепсія, захворювання та травми головного мозку (застосування можливе лише після консультації з лікарем).Вагітність та лактаціяПрепарат не слід застосовувати під час вагітності та годування груддю.Побічна діяМожливі алергічні реакції. У поодиноких випадках можлива поява болю в епігастральній ділянці. Можливе збільшення маси тіла. Дуже рідко з'являються почуття напруги у молочних залозах та менструалоподібні кровотечі.Взаємодія з лікарськими засобамиВзаємодії з іншими лікарськими засобами нині невідомі.Спосіб застосування та дозиВсередину, по 30 крапель 2 рази на день в той самий час доби (вранці та ввечері). Тривалість лікування визначається лікарем.ПередозуванняВипадки передозування та інтоксикації наразі невідомі.Запобіжні заходи та особливі вказівкиБез консультації лікаря не слід застосовувати більше 3 місяців. У складі препарату міститься 35,0-40,0% етанолу (в об'ємному відношенні). При настанні вагітності необхідно припинити прийом препарату та звернутися до лікаря. У разі використання флакона тримайте його у вертикальному положенні. У процесі зберігання крапель для внутрішнього застосування можливе легке помутніння або випадання незначного осаду, що не впливає на ефективність препарату. При застосуванні в дозах, що рекомендуються, препарат не впливає на здатність керувати транспортом і працювати з механізмами, що вимагають підвищеної уваги. Перед вживанням збовтувати!Умови відпустки з аптекБез рецепта

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активний компонент: циміцифуги (Cimicifuga racemosa L.) кореневищ екстракт сухий 20,0 мг (містить 2,8 мг циміцифуги кореневищ екстракту нативного (5-10:1, екстрагент етанол 58% про/про) та лактози моногідрату 17,2 мг) ; Допоміжні компоненти: кальцію гідрофосфат дигідрат, картопляний крохмаль, магнію стеарат, тальк, титану діоксид Е 171, заліза окис жовтий Е 172, заліза окис червоний Е 172, макрогол 6000, еудрагіт RL 30D (0,2 ) 1,35 мг та сорбінова кислота 0,01 мг). Таблетки вкриті оболонкою. По 15 таблеток у блістер із алюмінієвої фольги (нижня сторона) та плівки з ПВХ, ПЕ, ПВДХ (верхня сторона). По 4, 6 блістерів поміщають у складну коробку разом із інструкцією із застосування.Опис лікарської формиКруглі таблетки двоопуклої форми, вкриті оболонкою рожевого кольору з коричневим відтінком.Фармакотерапевтична групаПротиклімактеричний засіб рослинного походження.ФармакодинамікаКлімадинон® має естрогеноподібний ефект, виявляє седативні властивості, надає терапевтичну дію на вегетативну нервову систему. Застосування препарату сприяє ослабленню або повному зникненню симптомів нездужання у клімактеричний період. Терапевтичний ефект Клімадинону настає поступово і виявляється приблизно через 2 тижні лікування.Показання до застосуванняВегето-судинні розлади в період менопаузи, пре- та постменопаузи («припливи», підвищена пітливість, порушення сну, підвищена нервова збудливість, зміни настрою, апатія та ін.).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату, непереносимість лактози. Не можна застосовувати для лікування пацієнтів з естроген-залежними пухлинами. З обережністю: захворювання печінки, епілепсія, захворювання та травми головного мозку (застосування можливе лише після консультації з лікарем).Вагітність та лактаціяПрепарат не слід застосовувати під час вагітності та годування груддю.Побічна діяМожливі алергічні реакції. У поодиноких випадках можлива поява болю в епігастральній ділянці. Можливе збільшення маси тіла. Дуже рідко з'являються почуття напруги у молочних залозах та менструалоподібні кровотечі.Взаємодія з лікарськими засобамиВзаємодії з іншими лікарськими засобами нині невідомі.Спосіб застосування та дозиВсередину, по 1 таблетці 2 рази на день в той самий час доби (вранці та ввечері). Таблетки слід ковтати, не розжовуючи, запиваючи невеликою кількістю води. Тривалість лікування визначається лікарем.ПередозуванняВипадки передозування та інтоксикації наразі невідомі.Запобіжні заходи та особливі вказівкиБез консультації лікаря не слід застосовувати більше 3 місяців. При настанні вагітності необхідно припинити прийом препарату та звернутися до лікаря. При застосуванні в дозах, що рекомендуються, препарат не впливає на здатність керувати транспортом і працювати з механізмами, що вимагають підвищеної уваги. Вказівка ​​для хворих на цукровий діабет: Хворі на цукровий діабет можуть приймати таблетки Клімадинон, оскільки разова доза даного препарату містить менше 0,04 «хлібних одиниць».Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаГранули – 100 г гранул: Активні речовини: Cimicifuga C200 Lachesis C50 Apis mellifica C200. Допоміжні речовини: цукрові гранули. 10 г – пакети з комбінованого матеріалу (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиГранули гомеопатичні від білого до майже білого кольору, однорідні, кулястої форми, без стороннього запаху.Фармакотерапевтична групаГомеопатичний засіб.Клінічна фармакологіяГомеопатичний препарат, який застосовується при клімактеричному синдромі.Показання до застосуванняЯк симптоматичний засіб у терапії проявів клімактеричного синдрому (дратівливість, емоційна лабільність, порушення сну, головний біль, запаморочення, серцебиття, пітливість, припливи).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату.Побічна діяМожливі алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиВипадки несумісності з іншими лікарськими засобами досі не зареєстровані.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають 2 рази на добу, вранці та ввечері, по 5 гранул на один прийом, не менше ніж за 15 хвилин до їди. Гранули слід тримати під язиком (не розжовуючи та не проковтуючи) до повного розчинення. Тривалість застосування становить 1-2 місяці. При важко протікає клімаксі можливе збільшення прийому препарату до 3-4 разів на добу. При необхідності курс лікування можна повторити через 2-3 тижні.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: Cimicifuga racemosa, Cimicifuga (Цимицифуга рацемоза, Цимицифуга) C200, Lachesis mutus, Lachesis (Лахезіс Мутус, Лахезіс) C50, Apis mellifica, Apis (Апіс меліфіка, Апіс) C200. Допоміжні речовини: лактоза, мікрокристалічна целюлоза, стеарат магнію. 20 шт. - упаковки осередкові контурні (алюміній/ПВХ) (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки для розсмоктування гомеопатичної плоскоциліндричної форми з фаскою, білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаГомеопатичний засіб.Клінічна фармакологіяГомеопатичний препарат, який застосовується при клімактеричному синдромі.Показання до застосуванняЯк симптоматичний засіб у терапії проявів клімактеричного синдрому: дратівливість; емоційна лабільність; порушення сну; головний біль; запаморочення; серцебиття; пітливість; "припливи".Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату.Побічна діяМожливі алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиВипадки несумісності з іншими лікарськими засобами досі не зареєстровані.Спосіб застосування та дозиНа один прийом - 1 таблетку (тримати в роті до повного розчинення - не під час їди), приймати 2 рази на день, вранці та ввечері. Залежно від тяжкості симптомів, можливе збільшення прийому препарату до 3-4 разів на день. Тривалість застосування препарату, що рекомендується, становить 6 місяців. Можливе проведення повторних курсів лікування за рекомендацією лікаря.ПередозуванняПри випадковому передозуванні можливі диспепсичні явища, зумовлені наповнювачами, що входять до складу препарату.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДо складу препарату входить лактоза, у зв'язку з чим його не рекомендується призначати пацієнтам із вродженою галактоземією, синдромом мальабсорбції глюкози або галактози або при вродженій лактазній недостатності. У період проведення курсу лікування препаратом рекомендується не рідше 1 разу на 2 місяці консультуватися з лікарем з метою можливої ​​корекції терапії.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковка(на 1 таблетку): Активні компоненти: Sanguinaria canadensis (Sanguinaria) (сангвінарія канаденсис (сангвінарія)) D3 30 мг, Sepia officinalis (Sepia) (сепія оффіциналіс (сепія)) D4 30 мг, Sulfur (сульфур) D4 3 ignatii (Ignatia) (стрихнос ігнації (ігнація)) D4 30 мг, Simarouba cedron (Cedron) (симароуба цедрон (цедрон)) D4 30 мг, Stannum metallicum (станнум металікум) D12 60 мг, Lachesis mutus (Lachesis) (лах лахезис)) D12 90 мг; Допоміжні речовини: стеарат магнію 1,5 мг, лактози моногідрат до отримання таблетки масою близько 0,302 г.Опис лікарської формиКруглі пігулки плоскоциліндричної форми з фаскою, від білого до оранжево-білого кольору, іноді з точковими вкрапленнями чорного або оранжевого кольору, зі своєрідним запахом.Фармакотерапевтична групаБагатокомпонентний гомеопатичний препарат, дія якого зумовлена ​​компонентами, що входять до його складу.Показання до застосуванняУ комплексній терапії вегетативних порушень у клімактеричному періоді (підвищена нервова збудливість, «припливи», біль голови тощо).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату. Вагітність та період грудного вигодовування через вміст у складі препарату сангвінарії. Недостатність лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція.Побічна діяМожливі алергічні реакції. В окремих випадках під час лікування препаратами, що містять сангвінарію, може спостерігатись підвищення показників функціональної активності печінки (трансаміназ) та концентрацій білірубіну аж до обумовленої лікарськими засобами жовтяниці (медикаментозно-токсичний гепатит); Припинення прийому препарату призводить до нормалізації цих показників.Взаємодія з лікарськими засобамиПризначення комплексних гомеопатичних препаратів не виключає використання інших лікарських засобів, які застосовуються при цьому захворюванні.Спосіб застосування та дозиПрепарат застосовується по 1 таблетці 3 рази на день за 30 хв до їди або через 1 годину після їди. Таблетку слід тримати у роті до повного розсмоктування. Курс лікування – 1-2 місяці. За потреби лікар може збільшити курс терапії.ПередозуванняВипадки передозування досі не були зареєстровані.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат застосовується по 1 таблетці 3 рази на день за 30 хв до їди або через 1 годину після їди. Таблетку слід тримати у роті до повного розсмоктування. Курс лікування – 1-2 місяці. За потреби лікар може збільшити курс терапії.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: Cimicifuga racemosa (Cimicifuga) D2 25 мг, Sepia officinalis (Sepia) D2 25 мг, Stryсhnos ignatii (Ignatia) D3 25 мг Sanguinaria canadensis (Sanguinaria) D6 25 мг. Допоміжні речовини: лактози моногідрат – 123.75 мг, крохмаль пшеничний – 22.5, магнію стеарат – 3.75 мг. 20 шт. - блістери Ал/ПВХ (5) - пачки картонні.Опис лікарської формиПігулки для розсмоктування гомеопатичні.Фармакотерапевтична групаБагатокомпонентний гомеопатичний препарат, дія якого зумовлена ​​активними компонентами, що входять до його складу.Клінічна фармакологіяГомеопатичний препарат, який застосовується при клімактеричному синдромі.Показання до застосуванняКлімактеричний синдром, що супроводжується припливами жару, посиленим потовиділенням, серцебиттям, запамороченням, свербінням, нервовою напругою, порушенням сну.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату; недостатність лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція; вік до 18 років.Вагітність та лактаціяПрепарат не призначений для застосування при вагітності та в період грудного вигодовування. У разі діагностування вагітності при застосуванні препарату під час пременопаузи прийом препарату слід припинити. Застосування у дітей Протипоказаний дітям віком до 18 років.Побічна діяМожливі такі побічні ефекти: алергічні реакції, запаморочення, шлунково-кишкові розлади, металевий присмак у роті, менструальні кровотечі, носова кровотеча. У разі виникнення побічних ефектів слід звернутися до лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарат не рекомендується приймати одночасно з іншими препаратами циміцифуги, щоб уникнути посилення побічних ефектів останніх. Застосування гомеопатичних препаратів не відкидає лікування іншими лікарськими засобами.Спосіб застосування та дозиВсередину. По 1-2 таб. 3 рази на день, приймати за півгодини до їди або через півгодини після їди, повільно розсмоктуючи у ротовій порожнині. Тривалість лікування препаратом визначається лікарем та становить 3-4 місяці. Повторні курси можливі після погодження з лікарем.ПередозуванняДо цього часу випадків передозування не зареєстровано.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри застосуванні гомеопатичних ліків можливе тимчасове первинне погіршення. У цьому випадку слід припинити прийом препарату та проконсультуватися з лікарем. За відсутності терапевтичного ефекту протягом 3 місяців або необхідності повторення курсу рекомендується проконсультуватися з лікарем. Інформація для хворих на цукровий діабет: вміст вуглеводів у максимальній добовій дозі препарату (6 таблеток) відповідає 0.13 хлібної одиниці (ХЕ). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат не впливає на виконання потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають особливої ​​уваги та швидких реакцій (управління автомобілем та іншими транспортними засобами, робота з рухомими механізмами, робота диспетчера, оператора тощо)Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активні компоненти: Cimicifuga racemosa (Cimicifuga) (циміцифуга рацемозу) (циміцифуга)) D2 - 25,0 мг, Sepia officinalis (Sepia) (сепія оффіциналіс) (сепія)) D2 - 25,0 мг, Strychnos ignatii (Igna ігнації) (ігнація)) D3 - 25,0 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат – 123,75 мг, крохмаль пшеничний – 22,50 мг, магнію стеарат – 3,75 мг. По 20 таблеток у блістер з алюмінієвої фольги та плівки ПВХ. По 5 блістерів разом із інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиПлоскоциліндричні форми таблетки від світло-сірого до сірого кольору, з фаскою. Допускається наявність вкраплень.Фармакотерапевтична групаГомеопатичний засіб.ФармакодинамікаКомплексний гомеопатичний препарат, дія якого зумовлена ​​компонентами, що входять до його складу.РекомендуєтьсяКлімактеричний синдром, що супроводжується припливами жару, посиленим потовиділенням, серцебиттям, запамороченням, свербінням, нервовою напругою, порушенням сну.Протипоказання до застосуванняПідвищена індивідуальна чутливість до окремих компонентів; непереносимість крохмалю, дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція, вік до 18 років. З обережністю: пацієнти із цукровим діабетом.Вагітність та лактаціяПрепарат не призначений для застосування при вагітності та в період грудного вигодовування.Побічна діяМожливі такі побічні ефекти: алергічні реакції та реакції індивідуальної непереносимості, запаморочення, шлунково-кишкові розлади, металевий присмак у роті, менструальні кровотечі, носова кровотеча. При появі побічних ефектів, не описаних у даній інструкції, слід припинити прийом препарату і повідомити про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарат не рекомендується приймати одночасно з іншими препаратами циміцифуги, щоб уникнути посилення побічних ефектів останніх. Прийом гомеопатичних препаратів не виключає лікування іншими лікарськими засобами.Спосіб застосування та дозиВсередину. По 1-2 таблетки 3 рази на день, приймати за півгодини до їди або через півгодини після їди, повільно розсмоктуючи в ротовій порожнині. Тривалість лікування препаратом визначається лікарем та становить 3-4 місяці. Повторні курси можливі після погодження з лікарем.ПередозуванняДо цього часу випадки передозування не зареєстровані.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри застосуванні гомеопатичних лікарських засобів можуть тимчасово загострюватись наявні симптоми (первинне погіршення). У цьому випадку слід припинити прийом препарату та проконсультуватися з лікарем. У разі діагностування вагітності при застосуванні препарату під час пременопаузи прийом препарату слід припинити. За відсутності терапевтичного ефекту протягом 3 місяців або необхідності повторення курсу рекомендується проконсультуватися з лікарем. Інформація для пацієнтів із цукровим діабетом: вміст вуглеводів у максимальній добовій дозі препарату (6 таблеток) відповідає 0,13 хлібної одиниці (ХЕ). Препарат можна застосовувати пацієнтам із целіакією. Пацієнтам з непереносимістю крохмалю (захворюванням, відмінним від целіакії) не слід приймати препарат, оскільки у ньому міститься пшеничний крохмаль. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Так як при прийомі препарату можлива поява запаморочення, в період лікування необхідно дотримуватися обережності при виконанні потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій (управління транспортними засобами, робота з механізмами, що рухаються, робота диспетчера, оператора).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: Бета-аланін 400 мг; Допоміжні речовини: Магнію стеарат 8,0 мг; Гліцерину пальмітіл стеарат 31,2 мг; Гідратований кремній 36 мг; Крохмаль пшеничний 304,80 мг. 10 таблеток у блістері (ПВХ - алюміній), 3 блістери поміщені в картонну пачку разом із інструкцією із застосування. 15 таблеток у блістері (ПВХ - алюміній), 2 блістери поміщені в картонну пачку разом із інструкцією із застосування.Опис лікарської формиПлоскоциліндричні білі таблетки.Фармакотерапевтична групаПротиклімактеричний засіб.ФармакокінетикаДані щодо фармакокінетики препарату Клімаланін не представлені.ФармакодинамікаАмінокислота β-аланін протидіє різкому вивільненню гістаміну, але не має антигістамінної активності, т.к. не спричиняє блокаду гістамінових H1-рецепторів. Препарат прямо впливає на розширення периферичних шкірних судин, що обумовлює вегетативні реакції при клімаксі (припливи, відчуття тепла, спека, головний біль). Ці вазомоторні реакції обумовлені активністю терморегуляторних центрів у гіпоталамусі внаслідок порушень балансу церебральних нейротрансмітерів, що виникають при припиненні секреції гормонів яєчниками. Препарат сприяє насиченню периферичних рецепторів нейротрансмітерів.Показання до застосуванняПрипливи в період менопаузи (в т.ч. при штучній менопаузі, пре-і перименопаузі).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату.Побічна діяРідко – алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиЛікарська взаємодія не описана.Спосіб застосування та дозиПрепарат застосовують внутрішньо. 1-2 таблетки щодня. Доза може бути збільшена до 3 таблеток на день. Тривалість лікування – від 5-10 днів до зникнення "припливів". У разі відновлення симптомів слід провести повторний курс лікування.ПередозуванняДані щодо передозування препарату не надано.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗвикання до препарату немає, терапія може проводитися протягом усього періоду вазомоторних клінічних порушень.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаДраже – 1 шт. Активні компоненти (жовте драже): естрадіолу валерат – 2 мг; Активні компоненти (коричневе драже): естрадіолу валерат – 2 мг; левоноргестрел – 0,15 мг; Допоміжні речовини (жовте та коричневе драже): лактози моногідрат, крохмаль картопляний, полівідон К 25, тальк, магнію стеарат, сахароза, глюкоза (декстроза), желатин, макрогол 35000, кальцію карбонат, титану діоксид заліза Е17 , заліза оксид коричневий, карнаубський віск, магнію карбонат основний, вода очищена. Календарна упаковка (блістер), що містить 9 драже жовтого кольору та 12 драже коричневого кольору. По 21 драже або 3 блістери по 21 драже разом з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну коробку.Опис лікарської формиКруглі драже жовтого кольору (9 драже) та коричневого кольору (12 драже).Фармакотерапевтична групаПротиклімактеричний засіб (естроген+прогестаген).ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо естрадіолу валерат швидко і повністю абсорбується із шлунково-кишкового тракту (ЖКТ). Після надходження в організм він швидко метаболізується з утворенням 17Р-естрадіолу та естрону, які надалі піддаються стандартним метаболічним перетворенням. Після перорального прийому стає біоуступним близько 3% естрадіолу. Максимальна концентрація естрадіолу досягається через 2-3 години, співвідношення естрону-естрадіол дорівнює 4:1. Естрадіол виводиться у вигляді метаболітів, головним чином із сечею (90%) та, меншою мірою – з жовчю. Після прийому внутрішньо левоноргестрел швидко і практично повністю абсорбується із ШКТ. Максимальна концентрація в сироватці досягається через 1-2 години. 93-95% левоноргестрелу зв'язується з альбуміном та глобуліном, що зв'язує статеві гормони (ГСПГ). Метаболіти левоноргестрелу виводяться із сечею та жовчю, головним чином, у вигляді сульфатів та глюкуронідів.ФармакодинамікаКлімонорм містить естроген - естрадіолу валерат, який в організмі людини перетворюється на природний 17(3-естрадіол,. Також до складу препарату Клімонорм входить похідне 19-нортестостерону - левоноргестрел. Додавання левоноргестрелу протягом 12 днів кожного циклу знижує ризик. Завдяки складу та циклічній схемі прийому Клімонорм, (прийом тільки естрогену протягом 9 днів, потім – комбінації естрогену та гестагену протягом 12 днів, і, нарешті, 7-денна перерва), у жінок з невіддаленою маткою при регулярному прийомі препарату встановлюється менструальний цикл . Естрадіол заповнює дефіцит естрогенів в жіночому організмі після настання менопаузи і забезпечує ефективне лікування психо-емоційних та вегетативних клімактеричних симптомів (таких як "припливи", підвищене потовиділення, порушення сну, підвищена нервова збудливість, дратівливість, серцебиття голов, лібідо, м'язові та суглобові болі); інволюції шкіри та слизових оболонок, особливо слизових сечостатевої системи (нетримання сечі, сухість та подразнення слизової оболонки піхви, болючість при статевих зносинах). Естрадіол попереджає втрату кісткової маси, спричинену дефіцитом естрогенів. Головним чином це пов'язано з придушенням функції остеокластів та зрушенням процесу кісткового ремоделювання у бік утворення кістки. Було доведено, що тривале застосування замісної гормональної терапії (ЗГТ) дозволяє знизити ризик переломів периферичних кісток у жінок після настання менопаузи. При скасуванні ЗГТ темпи зниження кісткової маси можна порівняти з показниками, характерними для періоду безпосередньо після менопаузи. Не доведено, що, застосовуючи ЗГТ, можна відновити кісткову масу до передклімактеричного рівня. ЗГТ також благотворно впливає на вміст колагену в шкірі, так само як і на її щільність, і також може уповільнити процес утворення зморшок. Прийом Клімонорма веде до зниження рівня загального холестерину, ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ) та до підвищення ліпопротеїдів високої щільності (ЛПВЩ), внаслідок чого значно підвищується співвідношення ЛПВЩ/ЛЩНП, а також підвищення рівня тригліцеридів. Спостережливі дослідження дають підстави вважати, що серед жінок у постменопаузі при використанні ЗГТ знижується показник захворюваності на рак товстої кишки. Механізм дії досі неясен.Показання до застосуванняЗамісна гормональна терапія (ЗГТ) при клімактеричних розладах, інволюційних змінах шкіри та сечостатевого тракту, депресивних станах у клімактеричному періоді, а також симптомах дефіциту естрогенів внаслідок природної менопаузи або гіпогонадизму, стерилізації або первинної дисфункції яєчників. Профілактика постменопаузального остеопорозу. Нормалізація нерегулярних менструальних циклів. Лікування первинної чи вторинної аменореї.Протипоказання до застосуванняНе рекомендується починати замісну гормональну терапію (ЗГТ), за наявності будь-якого з наведених нижче станів. Якщо будь-який з цих станів виникне під час ЗГТ, слід негайно припинити використання препарату. Вагітність та лактація. Піхвова кровотеча неясного походження. Підтверджений або передбачуваний діагноз раку молочної залози. Підтверджений або передбачуваний діагноз гормонозалежного передракового захворювання або гормонозалежної злоякісні пухлини. Пухлини печінки нині чи анамнезі (доброякісні чи злоякісні). Тяжкі захворювання печінки. Гострий або нещодавно перенесений артеріальний тромбоз чи тромбоемболія (такі як інфаркт міокарда, інсульт). Тромбоз глибоких вен у стадії загострення, тромбоемболії нині чи анамнезі. Виражена гіпертригліцеридемія. Підвищена чутливість до компонентів препарату Клімонорм Клімонорм слід призначати з обережністю при таких захворюваннях: артеріальна гіпертензія, вроджені гіпербілірубінемії (синдроми Жильбера, Дубіна-Джонсона та Ротора), холестатична жовтяниця або холестатичний свербіж під час вагітності, ендометріоз, міома матки, цукровий діабет.Вагітність та лактаціяЗГТ не призначається під час вагітності чи годування груддю. Великомасштабні епідеміологічні дослідження стероїдних гормонів, що використовуються для контрацепції або ЗГТ, не виявили збільшення ризику розвитку вроджених дефектів у дітей, які народилися у жінок, які приймали такі гормони до вагітності, а також тератогенного впливу гормонів при їх випадковому прийомі у ранні терміни вагітності. Невелика кількість статевих гормонів може виділятися з материнським молоком.Побічна діяЗ боку репродуктивної системи та молочних залоз: зміни частоти та інтенсивності маткових кровотеч, проривні кровотечі, міжменструальні кров'яні виділення (зазвичай послаблюються під час терапії), дисменорея, зміни вагінальних виділень, стан, подібний до передменструального синдрому; болючість, напруга та/або збільшення молочних залоз. З боку шлунково-кишкового тракту: диспепсія, здуття живота, нудота, блювання, біль у животі, рецидив холестатичної жовтяниці. З боку шкіри та підшкірної клітковини: шкірний висип, свербіж шкіри, хлоазму, вузлувата еритема. З боку центральної нервової системи: головний біль, мігрень, запаморочення, тривожність або депресивні симптоми, підвищена стомлюваність. Інші: прискорене серцебиття, набряки, підвищення артеріального тиску, венозний тромбоз та тромбоемболія, м'язові судоми, зміни маси тіла, зміни лібідо, порушення зору, непереносимість контактних лінз, алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиНа початку ЗГТ необхідно припинити застосування гормональних контрацептивів. За потреби пацієнтці слід рекомендувати негормональні контрацептиви. Тривале лікування препаратами, що індукують ферменти печінки (наприклад, деякими протисудомними та антимікробними препаратами) може збільшувати кліренс статевих гормонів та знижувати їхню клінічну ефективність. Подібна властивість індукувати ферменти печінки була виявлена ​​у гідантоїнів, барбітуратів, примідону, карбамазепіну та рифампіцину, наявність цієї особливості також передбачається у окскарбазепіну, топірамату, фелбамату та гризеофульвіну. Максимальна індукція ферментів зазвичай спостерігається не раніше, ніж через 2-3 тижні, але потім вона може зберігатися ще принаймні протягом 4 тижнів після припинення прийому препарату. У поодиноких випадках на тлі супутнього прийому деяких антибіотиків (наприклад, пеніцилінової та тетрациклінової груп) спостерігалося зниження рівня естрадіолу. Речовини, що значно піддаються кон'югації (наприклад, парацетамол), можуть збільшувати біодоступність естрадіолу внаслідок конкурентного інгібування системи кон'югації у процесі всмоктування. Внаслідок впливу ЗГТ на толерантність до глюкози в окремих випадках може змінитись потреба в пероральних протидіабетичних засобах або інсуліні. Взаємодія з алкоголем Надмірне споживання алкоголю під час ЗГТ може призвести до збільшення рівня естрадіолу.Спосіб застосування та дозиЯкщо у пацієнтки продовжуються менструації, лікування слід розпочинати на 5-й день менструального циклу (1-й день менструальної кровотечі відповідає 1-му дню менструального циклу). Пацієнтки з аменореєю або дуже рідкісними менструаціями, а також жінки в постменопаузі можуть починати прийом препарату в будь-який час, за умови, що виключена вагітність. Кожна упаковка розрахована на 21-денний прийом. Щодня протягом перших 9 днів приймають по одному жовтому дражу, а потім протягом 12 днів - щодня по одному коричневому дражу. Після 21-денного прийому препарату слідує 7-денна перерва в прийомі препарату, під час якого настає менструальноподібна кровотеча, спричинена скасуванням препарату (зазвичай на 2-3 день після прийому останнього драже). Після 7-денної перерви в прийомі препарату починають нову упаковку Клімонорма, приймаючи перше драже того ж дня тижня, що й перше драже з попередньої упаковки. Драже ковтають повністю, запиваючи невеликою кількістю рідини. Час доби, коли жінка приймає препарат, не має значення, однак, якщо вона почала приймати драже в якийсь конкретний час, вона повинна дотримуватися цього часу і надалі. Якщо жінка забула прийняти драже, вона може прийняти його протягом найближчих 12 – 24 годин. Якщо лікування перервано більш тривалий час, можливе виникнення вагінальної кровотечі.ПередозуванняДослідження гострої токсичності не виявили ризику гострих побічних ефектів при випадковому прийомі Клімонорму в кількості, що багаторазово перевищує добову терапевтичну дозу. Симптоми, які можуть спостерігатися при передозуванні: нудота, блювання, вагінальна кровотеча. Специфічного антидоту немає, лікування симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиКлімонорм не застосовується для контрацепції. При необхідності контрацепції слід застосовувати негормональні методи (за винятком календарного та температурного методів). При підозрі на вагітність, слід призупинити прийом драже доти, доки вагітність не буде виключена (див. розділ "Вагітність і лактація"). За наявності або погіршення будь-яких зазначених нижче станів або факторів ризику, перш ніж почати або продовжити ЗГТ слід оцінити співвідношення індивідуального ризику та користі лікування. Венозна тромбоемболія У ряді контрольованих рандомізованих, а також епідеміологічних досліджень виявлено підвищений відносний ризик розвитку венозної тромбоемболії (ВТЕ) на тлі ЗГТ, тобто. тромбозу глибоких вен або емболії легеневої артерії. Тому, при призначенні ЗГТ жінкам із факторами ризику ВТЕ співвідношення ризику та користі від лікування має бути ретельно зважено та обговорено з пацієнткою. Фактори ризику розвитку ВТЕ включають індивідуальний та сімейний анамнез (наявність ВТЕ у найближчих родичів відносно молодому віці може вказувати на генетичну схильність) і важке ожиріння. Ризик ВТЕ також збільшується з віком. Питання про можливу роль варикозного розширення вен у розвитку ВТЕ залишається спірним. Ризик ВТЕ може тимчасово збільшуватись при тривалій іммобілізації, "великих" планових та травматологічних операціях або масивній травмі. Залежно від причини чи тривалості іммобілізації слід вирішити питання щодо доцільності тимчасового припинення ЗГТ Слід негайно припинити лікування з появою симптомів тромботичних порушень або за підозри на їх виникнення. Артеріальна тромбоемболія У ході рандомізованих контрольованих досліджень при тривалому застосуванні комбінованих кон'югованих естрогенів та медроксипрогестерон ацетату не було отримано доказів позитивного впливу на серцево-судинну систему. У широкомасштабних клінічних випробуваннях цієї сполуки було виявлено можливе зростання ризику коронарної хвороби у перший рік застосування. Також було виявлено зростання ризику виникнення інсульту. До цього часу з іншими препаратами для ЗГТ не проводилося довгострокових рандомізованих контрольованих випробувань з метою виявлення позитивного ефекту щодо показників захворюваності та смертності щодо серцево-судинної системи. Тому невідомо, чи цей підвищений ризик поширюється на препарати для ЗГТ, що містять інші види естрогенів і прогестагенів. Рак ендометрію При тривалій монотерапії естрогени підвищується ризик розвитку гіперплазії або карциноми ендометрію. Дослідження підтвердили, що додавання гестагенів знижує ризик гіперплазії та раку ендометрію. Рак молочної залози За даними клінічних випробувань та результатами спостережних досліджень, було виявлено збільшення відносного ризику розвитку раку молочної залози у жінок, які використовують ЗГТ протягом декількох років. Це може бути пов'язане з більш ранньою діагностикою, біологічною дією ЗГТ або поєднанням обох факторів. Відносний ризик зростає зі збільшенням тривалості лікування (на 2.3 с, про рік використання^ можливо ще більше зростає при поєднанні естрогенів з прогестагенами. Це зростання можна порівняти зі збільшенням ризику виникнення раку молочних залоз у жінок з кожним роком затримки настання природної менопаузи (на 2.8%). за рік затримки), а також при ожирінні та зловживанні алкоголем.Підвищений ризик поступово знижується до звичайного рівня протягом перших 5 кількох років після припинення ЗГТ. За даними досліджень рак молочної залози, виявлений у жінок, які приймають ЗГТ, зазвичай більш диференційований, ніж у жінок, які її не приймають. ЗГТ збільшує мамографічну щільність молочних залоз, що в деяких випадках може негативно впливати на рентгенологічне виявлення раку молочної залози. Пухлина печінки На тлі застосування статевих стероїдів, до яких відносяться і засоби для ЗГТ, в окремих випадках спостерігалися доброякісні, а ще рідше - злоякісні пухлини печінки. В окремих випадках ці пухлини призводили до внутрішньочеревної кровотечі, що становить загрозу для життя. При болях у верхній частині живота, збільшеній печінці або ознаках внутрішньочеревної кровотечі при диференціальній діагностиці слід врахувати ймовірність пухлини печінки. Жовчнокам'яна хвороба Відомо, що естрогени збільшують літогенність жовчі. Деякі жінки схильні до розвитку жовчнокам'яної хвороби під час лікування з використанням естрогенів. Інші стани Слід негайно припинити лікування при появі вперше мігренеподібних або частих і надзвичайно сильних головних болях, а також при появі інших симптомів - можливих провісників тромботичного інсульту головного мозку. Взаємозв'язок між ЗГТ та розвитком клінічно вираженої артеріальної гіпертензії не встановлений. У жінок, які приймають ЗГТ, описано невелике підвищення артеріального тиску, що клінічно значуще підвищення відзначається рідко. Однак, в окремих випадках, при розвитку на фоні прийому ЗГТ стійкою клінічно значущою артеріальною гіпертензією може бути розглянуто скасування ЗГТ. При нетяжких порушеннях функції печінки, у тому числі різних форм гіпербілірубінемії, таких як синдром Дубіна-Джонсона або синдром Ротора, необхідні спостереження лікаря, а також періодичні дослідження функції печінки. При погіршенні показників функції печінки ЗГТ слід відмінити. При рецидиві холестатичної жовтяниці або холестатичної сверблячки, що спостерігалися вперше під час вагітності або попереднього лікування статевими стероїдними гормонами, необхідно негайно припинити ЗГТ. Необхідне особливе спостереження за жінками із помірно-підвищеним рівнем тригліцеридів. У подібних випадках застосування ЗГТ може спричинити подальше зростання рівня тригліцеридів у крові, що підвищує ризик гострого панкреатиту. Хоча ЗГТ може впливати на периферичну інсулінорезистентність та толерантність до глюкози, необхідності змінювати схему лікування хворих на цукровий діабет при проведенні ЗГТ, зазвичай не виникає. Проте, жінки, які страждають на цукровий діабет, під час проведення ЗГТ повинні перебувати під наглядом. У деяких пацієнток під дією ЗГТ можуть розвинутись небажані прояви стимуляції естрогенами, наприклад, патологічна маткова кровотеча. Часті або персистуючі патологічні маткові кровотечі на фоні лікування є показанням для дослідження ендометрію. Якщо лікування нерегулярних менструальних циклів не дасть результатів, слід провести обстеження, щоб уникнути захворювання органічного характеру. Під впливом естрогенів міоми матки можуть збільшитись у розмірах. У цьому випадку лікування має бути припинено. Рекомендується припинити лікування при розвитку рецидиву ендометріозу на фоні ЗГТ. При підозрі на наявність пролактиноми перед початком лікування слід виключити захворювання. У деяких випадках може спостерігатися хлоазма, особливо у жінок з хлоазмою вагітних в анамнезі. Під час проведення ЗГТ жінки зі схильністю до виникнення хлоазми повинні уникати тривалого перебування на сонці або ультрафіолетового випромінювання. Наступні стани можуть виникати або ускладнюватися на тлі ЗГТ. Хоча їх взаємозв'язок із ЗГТ не доведено, жінки із цими станами під час проведення ЗГТ повинні бути під наглядом лікаря: епілепсія; доброякісна пухлина молочної залози; бронхіальна астма; мігрень; порфірія; отосклероз; системний червоний вовчак, мала хорея. Медичне обстеження та консультування Перед початком або поновленням ЗГТ жінці рекомендується пройти ретельне загальномедичне та гінекологічне обстеження (включаючи дослідження молочних залоз та цитологічне дослідження цервікального слизу), виключити вагітність. Крім того, слід виключити порушення системи зсідання крові. Періодично слід проводити контрольні обстеження. Вплив на результати лабораторних досліджень Прийом статевих стероїдів може впливати на біохімічні показники функції печінки, щитовидної залози, надниркових залоз та нирок, на вміст у плазмі транспортних білків, таких як кортикостероїдзв'язуючий глобулін та ліпідні/ліпопротеїнові фракції, показники вуглеводного обміну, коагуля. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не впливає.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКрем – 1 р.: діюча речовина: кліндаміцину фосфат – 23,8 мг (у перерахунку на кліндаміцин – 20,0 мг); допоміжні речовини: парафін рідкий (мінеральна олія) – 64.2 мг, полісорбат 60 – 50,0 мг, пропіленгліколь – 50,0 мг, цетостеариловий спирт – 32,1 мг, цетилпальмітат – 32,1 мг, стеаринова кислота – 21,4 мг , сорбітан стеарат - 20,0 мг, бензиловий спирт - 10,0 мг, вода очищена - до 1,0 г. 20 г або 40 г в туби алюмінієві, закупорені бушонами полімерними. Кожну тубу разом з аплікатором та інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиОднорідний крем білого або майже білого кольору із характерним запахом.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик-лінкозамід.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл Після застосування кліндаміцину інтравагінально в дозі 100 мг на добу одноразово (у вигляді 2% крему кліндаміцину фосфату) протягом 7 днів плазмова концентрація досягає максимуму приблизно через 10 годин (4-24 години) після введення і становить перший день в середньому 18 нг/ мл (4-47 нг/мл), а на сьомий день - 25 нг/мл (6-61 нг/мл), при цьому системна абсорбція становить близько 4% (0,6-11%) від введеної дози. У жінок з бактеріальним вагінозом при аналогічному режимі дозування всмоктується близько 4% кліндаміцину (з меншим розкидом 2-8%), концентрація в плазмі досягає максимуму приблизно через 14 годин (4-24 години) після введення і становить у перший день в середньому 13 нг/мл (6-34 нг/мл), а на сьомий день – 16 нг/мл (7-26 нг/мл). Системна дія кліндаміцину при введенні інтравагінально менш виражена, ніж при введенні внутрішньо або внутрішньовенно. Виведення Після інтравагінального введення повторних доз кліндаміцин майже не кумулюється у крові. Системний період напіввиведення становить 15-26 години. Фармакокінетика спеціальних груп пацієнтів Пацієнти похилого віку У клінічних дослідженнях 2% кліндаміцину вагінального крему брало участь недостатня кількість пацієнток у віці 65 років і старше, щоб можна було оцінити різницю в клінічній відповіді на терапію між зазначеною віковою групою та молодими пацієнтками. У наявних повідомленнях з клінічного досвіду не було зазначено різниці у клінічній відповіді пацієнток похилого віку порівняно з молодшими.ФармакодинамікаКліндаміцин - бактеріостатичний антибіотик з групи лінкозамідів, має широкий спектр дії, зв'язується з 50S субодиницею рибосомальної мембрани і пригнічує синтез білка в мікробній клітині. Щодо ряду грампозитивних коків можлива бактерицидна дія. В умовах in vitro до кліндаміцину чутливі такі мікроорганізми, що викликають бактеріальні вагінози: Gardnerella vaginalis, Mobiluncus spp., Mycoplasma horn inis, Bacteroides spp., Peptostreptococcus spp.Показання до застосуванняБактеріальний вагіноз.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до кліндаміцину, лінкоміцину або до будь-якого компонента препарату. Антибіогік-асоційований коліт в анамнезі. Вік до 18 років (дані з безпеки та ефективності відсутні). З обережністю: одночасний прийом міорелаксантів периферичної дії.Вагітність та лактаціяВагітність Адекватних і контрольованих досліджень із застосування кліндаміцину в І триместрі вагітності не проводилося, тому кліндаміцин у вигляді вагінального крему можна застосовувати жінкам у І триместрі вагітності лише за абсолютними показаннями, тобто коли потенційна користь терапії для матері перевершує потенційний ризик для плода. У дослідженнях на тваринах при введенні кліндаміцину підшкірно або всередину будь-яких негативних впливів на плід не виявлено, за винятком випадків застосування кліндаміцину в дозах, токсичних для матері. При застосуванні кліндаміцину інтравагінально у ІІ та ІІІ триместрах вагітності не відзначалося збільшення частоти вроджених аномалій плода. Аномальні пологи мали місце у 1,1% жінок порівняно з 0,5% у групі плацебо, якщо кліндаміцин у вигляді вагінального крему застосовувався у 11 триместрі вагітності протягом 7 днів. Застосування кліндаміцину в П-Ш триместрах вагітності можливе, якщо потенційна користь для матері перевищує ризик для плода. Період грудного вигодовування Невідомо, чи кліндаміцин виділяється в грудне молоко після інтравагінального застосування. Кліндаміцин виявлений у грудному молоці у концентраціїПобічна діяКласифікація частоти розвитку побічних ефектів згідно з рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ): дуже часто нечасто рідко; дуже рідко ≥ 1/Ю; від ≥ 1/100 до < 1/10; від ≥ 1/1000 до < 1/100; від ≥ 1/10000 до < 1/1000; < 1/10000, включаючи окремі повідомлення; частота невідома - за наявними даними встановити частоту виникнення неможливо. Інфекції та інвазії: часто – грибкові інфекції, інфекції, що викликаються грибами роду Candida; нечасто – бактеріальні інфекції; частота невідома – кандидоз шкіри. Порушення з боку імунної системи: нечасто – гіперчутливість. Порушення з боку ендокринної системи: частота невідома – гіпертиреоз. Порушення з боку нервової системи: часто – головний біль, запаморочення, дисгевзія. Порушення з боку органу слуху та лабіринту: нечасто – вертиго. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – інфекції верхніх дихальних шляхів; нечасто – носова кровотеча. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – біль у животі, запор, діарея, нудота, блювання; нечасто - здуття живота, метеоризм, неприємний запах із рота; частота невідома – псевдомембранозний коліт, шлунково-кишкові розлади, диспепсія. Порушення з боку колії та підшкірних тканин: часто – свербіж шкіри, висип; нечасто – кропив'янка, еритема; частота невідома - макулопапульозний висип. Порушення з боку м'язової, скелетної та сполучної тканини: часто – біль у спині. Вагітність, післяпологовий період та перинатальні стани: часто – аномальні пологи. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: часто – інфекції сечовивідних шляхів, глюкозурія, протеїнурія; нечасто – дизурія. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: дуже часто – вульвовагінальний кандидоз; часто - вульвовагініт, вульвовагінальні розлади, порушення менструального циклу, вульвовагінальний біль, метрорагія, виділення з піхви; нечасто – трихомонадний вульвовагініт, вагінальні інфекції, біль у ділянці малого тазу; частота невідома – ендометріоз. Загальні розлади та реакції у місці введення: частота невідома – запалення, біль. Лабораторні та інструментальні дані: нечасто – відхилення результатів мікробіологічних аналізів від норми. Безпека вагінального крему кліндаміцину оцінювалася як у невагітних пацієнток, так і у пацієнток у період другого та третього триместрів вагітності. Якщо будь-які з побічних ефектів, що зазначені в інструкції, посилюються, або відзначаються будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, слід негайно повідомити про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиІснує перехресна резистентність між кліндаміцином та лінкоміцином. В умовах in vitro продемонстровано антагонізм між кліндаміцином та еритроміцином. Спільне застосування з іншими препаратами для інтравагінального введення не рекомендується. Встановлено, що кліндаміцин при системному застосуванні порушує нейром'язову передачу і, отже, може посилювати дію міорелаксантів периферичної дії, тому препарат слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які отримують препарати цієї групи.Спосіб застосування та дозиІнтравагінально. Один повний аплікатор (5 г) крему (доза, що містить близько 100 мг кліндаміцину) переважно перед сном протягом 3 або 7 днів поспіль. Вказівки щодо використання: Зніміть ковпачок тюбика із кремом. Нагвинтіть пластмасовий аплікатор на з різьбленням шийку тюбика. Скочуючи тюбик з протилежного кінця, обережно видавіть крем в аплікатор. Аплікатор заповнений, коли поршень доходить до упору. Відкрутіть аплікатор від тюбика і загорніть ковпачок. У положенні "лежачи на спині" підтягніть коліна до грудей. Тримаючи аплікатор горизонтально, обережно введіть його в піхву якнайглибше, не викликаючи неприємних відчуттів. Повільно натискаючи поршень до упору, введіть крем у піхву. Обережно вийміть аплікатор із піхви. Після використання аплікатора вийняти поршень із корпусу та вимити поршень та корпус аплікатора теплою водою з милом. Не використовувати для цього синтетичні миючі засоби. Після миття сполоснути аплікатор теплою чистою кип'яченою водою. Не поміщати аплікатор у гарячу воду чи окріп!ПередозуванняСимптоми При інтравагінальному застосуванні препарату можлива абсорбція кліндаміцину в кількостях, достатніх для розвитку системних реакцій. Випадкове потрапляння препарату в шлунково-кишковий тракт може викликати системні побічні ефекти, подібні до тих, що виникають після прийому кліндаміцину внутрішньо в терапевтичних дозах. До можливих системних побічних ефектів можна віднести діарею, геморагічну діарею, включаючи псевдомембранозний коліт. Лікування Симптоматична та підтримуюча терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДо призначення препарату за допомогою відповідних лабораторних методів повинні бути виключені наступні збудники: Trichomonas vaginalis, Chlamydia trachomatis, Neisseria gonorrhoeae, Candida albicans та Herpes simplex virus, які часто викликають вульвовагініт. Інтравагінальне застосування кліндаміцину може призвести до посиленого зростання нечутливих мікроорганізмів, особливо дріжджоподібних грибів. Застосування кліндаміцину (як і практично всіх антибіотиків) при його системному всмоктуванні може спричинити розвиток важкої діареї та у ряді випадків псевдомембранозного коліту. У зв'язку з цим при виникненні на фоні терапії кліндаміцином вираженої або тривалої діареї препарат слід відмінити та за необхідності провести діагностичні та лікувальні заходи. Пацієнтку слід попередити, що під час терапії препаратом не слід вступати в статеві контакти, а також застосовувати інші засоби для інтравагінального введення (тампони, спринцювання). Не рекомендується застосування кліндаміцину вагінального крему в період менструації. Потрібно відкласти початок терапії до закінчення менструації. Препарат містить компоненти, які можуть зменшити міцність виробів з латексу або каучуку, тому використання презервативів, піхвових протизаплідних діафрагм та інших засобів з латексу для інтравагінального застосування під час терапії препаратом та протягом 72 годин після застосування не рекомендується. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Немає підстав вважати, що застосування кліндаміцину крему вагінального може впливати на здатність до керування автомобілем і управління механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Дозування: 100 мг Фасування: N3 Форма випуску: супозиторії вагінальні Упакування: упак. Виробник: Акріхін ВАТ Завод-виробник: Фармаприм СРЛ(Молдова) Діюча речовина: Кліндаміцин. .

Склад, форма випуску та упаковкаКрем вагінальний 2% - 5 г (1 доза): Активні речовини: кліндаміцину фосфат – 100 мг; Допоміжні речовини: натрію бензоат, олія рицинова, 1,2-пропіленгліколь, поліетиленоксид (як емульгатор). 20 г - туби алюмінієві в комплекті з аплікаторами, картонні пачки.Опис лікарської формиВагінальний крем 2% від білого до білого з жовтуватим або кремуватим відтінком кольору, допустимий слабкий специфічний запах.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик групи лінкозамідів для вагінального застосування. Механізм дії препарату пов'язаний із порушенням внутрішньоклітинного синтезу білка в мікробній клітині на рівні 50S субодиниці рибосом. Кліндаміцин має широкий спектр дії, має бактеріостатичну дію, у більш високих концентраціях щодо деяких мікроорганізмів - бактерицидну. Активний щодо мікроорганізмів, що викликають бактеріальні вагінози: Gardnerella vaginalis, Mobiluncus spp., Bacteroides spp., Mycoplasma hominis, Peptostreptococcus spp. До кліндаміцину не чутливі Trichomonas vaginalis та Candida albicans.ФармакокінетикаПісля одноразового інтравагінального введення 100 мг кліндаміцину, в середньому 4% від введеної дози піддається системній абсорбції. Cmax кліндаміцину в плазмі становить 20 нг/мл.Клінічна фармакологіяАнтибіотик для місцевого застосування у гінекології.Показання до застосуванняБактеріальний вагіноз, спричинений чутливими до препарату мікроорганізмами.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до кліндаміцину чи лінкоміцину.Вагітність та лактаціяКлінічних досліджень із застосування кліндаміцину у жінок у І триместрі вагітності не проводилося, тому застосування препарату можливе лише у тому випадку, коли очікувана користь для матері перевищує ризик для плода. Застосування у II та III триместрах вагітності можливе, тому що не виявлено будь-якого несприятливого впливу на плід. Невідомо, чи виділяється кліндаміцин з молоком матері при інтравагінальному застосуванні, тому слід порівняти користь від застосування препарату в період грудного вигодовування та можливий ризик для немовляти. Ефективність та безпека кліндаміцину при інтравагінальному застосуванні у дітей не встановлена.Побічна діяМожливий розвиток алергічних реакцій, поява подразнення у місці введення, цервіцит, вагініт, вульвовагінальний кандидоз.Взаємодія з лікарськими засобамиМіж кліндаміцином та еритроміцином відзначено антагоністичну взаємодію. Існує перехресна резистентність між кліндаміцином та лінкоміцином.Спосіб застосування та дозиВводиться інтравагінально за допомогою аплікатора. Разова доза, що рекомендується, становить 100 мг кліндаміцину (один повний аплікатор), переважно перед сном протягом 3-7 днів.ПередозуванняПри інтравагінальному застосуванні препарату передозування не встановлено.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри тривалому застосуванні препарату можливе надмірне зростання нечутливих до нього мікроорганізмів, особливо грибів роду Candida. Враховуючи можливість мінімальної системної абсорбції препарату (приблизно 4%), не можна виключити виникнення на фоні застосування діареї. У цьому випадку препарат слід відмінити. Не рекомендується застосовувати одночасно з іншими інтравагінальними засобами. Ефективність та безпека кліндаміцину при інтравагінальному застосуванні у дітей не встановлена.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему