Хиты продаж

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: Активна речовина: Іпратропія броміду моногідрат – 0,261 мг (у перерахунку на іпратропію бромід – 0,250 мг); Допоміжні речовини: Натрію бензоат – 0,500 мг; Динатрію едетату дигідрат – 0,554 мг; Лимонної кислоти моногідрат – 1,640 мг; Натрію гідроксид – до pH 3,4±0,1; Вода очищена – до 1 мл. По 20 мл препарату у флакони з темного скла з поліетиленовою крапельницею і поліпропіленовою кришкою, що загвинчується. По 1 флакон з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиПрозора, безбарвна чи майже безбарвна рідина.Фармакотерапевтична групаМ-холіноблокатор.ФармакокінетикаПри інгаляційному шляху введення для іпратропії броміду характерна вкрай низька абсорбція зі слизової оболонки дихальних шляхів. Концентрація активної речовини в плазмі знаходиться на нижній межі визначення і виміряти її можна лише при застосуванні високих доз активної речовини, а також завдяки використанню специфічних методів збагачення. При інгаляційному застосуванні в терапевтичних дозах концентрації іпратропію броміду в плазмі були у 1000 разів нижчими, ніж після прийому внутрішньо та внутрішньовенного введення. Чи не кумулює. Іпратропія бромід виводиться здебільшого через кишечник. Близько 25% виводиться у незміненому вигляді, решта – у вигляді численних метаболітів.ФармакодинамікаБлокатор м-холінорецепторів. Вважають, що розширення бронхів, що викликається іпратропією бромідом, зумовлене конкурентним зв'язуванням з м-холінорецепторами гладких м'язів бронхів. Зменшує секрецію залоз (у т.ч. бронхіальних та травних). Попереджає звуження бронхів, що виникає внаслідок вдихання сигаретного диму, холодного повітря, дії різних бронхоконстрикторних речовин. При інгаляційному застосуванні практично не чинить резорбтивної дії. При системному застосуванні викликає збільшення ЧСС, що покращує AV-провідність; На відміну від атропіну не впливає на ЦНС.Показання до застосуванняДля інгаляційного застосування: лікування та профілактика хронічних обструктивних захворювань дихальних шляхів: хронічний бронхіт з бронхообструктивним синдромом (з емфіземою або без неї), бронхіальна астма легкого та середнього ступеня тяжкості, особливо із супутніми захворюваннями серцево-судинної системи; бронхоспазм при хірургічних операціях Підготовка дихальних шляхів перед введенням в аерозолях антибіотиків, муколітичних засобів, кортикостероїдів, кромоглікату натрію. Для інтраназального застосування: хронічні риніти із гіперсекрецією. Для внутрішньовенного та внутрішньовенного введення: синусова брадикардія, обумовлена ​​переважно впливом блукаючого нерва, брадіаритмії з синоатріальною блокадою, AV-блокада II ступеня, брадисистолічна форма мерехтіння передсердь.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до іпратропію броміду. Переважно для системного застосування: підвищення внутрішньоочного тиску, гіперплазія передміхурової залози, механічні стенози ШКТ, тахікардія, мегаколон, І триместр вагітності. З обережністю: пацієнтам із такими захворюваннями, як закритокутова глаукома, обструкція сечовивідних шляхів, гіперплазія передміхурової залози та муковісцидоз.Вагітність та лактаціяПротипоказаний у І триместрі вагітності. Застосування у ІІ та ІІІ триместрах вагітності можливе за наявності строгих показань. Протипоказання до застосування під час лактації не встановлено. Безпека та ефективність інтраназального застосування у дітей віком до 12 років не визначена.Побічна діяПри інгаляційному застосуванні: можлива сухість у роті, підвищення в'язкості мокротиння. При попаданні в очі – порушення акомодації; у пацієнтів із закритокутовою глаукомою можливе підвищення внутрішньоочного тиску. При інтраназальному застосуванні: в окремих випадках можливі місцеві реакції – сухість та подразнення слизової оболонки носа, алергічні реакції. При системному застосуванні: можливі сухість у роті, анорексія, запори, порушення акомодації, підвищення внутрішньоочного тиску, порушення сечовипускання, зменшення секреції потових залоз; рідко – екстрасистолія.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з антихолінергічними засобами виникає адитивна дія. При одночасному застосуванні потенціюється бронхолітичний ефект бета-адреноміметиків та похідних ксантину. При одночасному застосуванні протипаркінсонічних засобів, хінідину, трициклічних антидепресантів можливе посилення антихолінергічного ефекту і пратропію броміду. При одночасному застосуванні із сальбутамолом виникає ризик підвищення внутрішньоочного тиску та розвитку гострої закритокутової глаукоми, особливо у схильних пацієнтів.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний, залежно від показань віку, застосовуваної лікарської форми.ПередозуванняСимптоми: специфічних симптомів передозування не виявлено. Враховуючи широту терапевтичної дії та місцевий спосіб застосування препарату Іпратропіум-натив, поява якихось серйозних антихолінергічних симптомів є малоймовірною. Можливі незначні прояви системної антихолінергічної дії, такі як сухість у роті, порушення акомодації, збільшення частоти серцевих скорочень. Лікування: проведення симптоматичної терапії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри необхідності екстреного усунення нападу ядухи монотерапія іпратропія бромідом не рекомендується, т.к. його бронхолітичний ефект розвивається пізніше, ніж у бета-адреноміметиків. Безпека та ефективність інтраназального застосування у дітей віком до 12 років не визначена. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Враховуючи можливість впливу іпратропію броміду на гостроту зору, в період лікування слід дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та інших потенційно небезпечних видів діяльності.Умови відпустки з аптекЗа рецептом

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс: прогестерон мікронізований 100 мг. 15 шт. - блістери (2) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаГестаген, гормон жовтого тіла. Зв'язуючись з рецепторами на поверхні клітин органів - мішеней, проникає в ядро, де, активуючи ДНК, стимулює синтез РНК. Сприяє переходу слизової оболонки матки з фази проліферації, що викликається фолікулярним гормоном у секреторну фазу, а після запліднення – у стан, необхідний для розвитку заплідненої яйцеклітини. Зменшує збудливість та скоротливість мускулатури матки та маткових труб, стимулює розвиток кінцевих, елементів молочної залози. Стимулюючи протеїнліпазу, збільшує запаси жиру, підвищує утилізацію глюкози, збільшуючи концентрацію базального та стимульованого інсуліну, сприяє накопиченню в печінці глікогену, підвищує вироблення альдостерону; у малих дозах прискорює, а великих – пригнічує продукцію гонадотропних гормонів гіпофізу; зменшує азотемію, збільшує виведення азоту із сечею. Активує зростання секреторного відділу ацинусів молочних залоз та індукує лактацію. Сприяє розвитку нормального ендометрію.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо добре всмоктується в шлунково-кишковому тракті, час досягнення Cmax ;- 1-3 год. Після прийому 200 мг концентрація прогестерону в плазмі збільшується з 0.13 нг/мл до 4.25 нг/мл через 1 год і становить 11.75 нг/мл через 2 год, 8.37 нг/мл – через 3 год, 2 нг/мл – через 6 год, 1.64 нг/мл – через 8 год. При інтравагінальному застосуванні швидко всмоктується, висока концентрація прогестерону в плазмі спостерігається через 1 ч. Час досягнення Cmax; - 2-6 год. мг концентрація прогестерону відповідає І триместру вагітності. Зв'язок із білками плазми – 90%. Метаболізується у печінці за участю ферментної системи CYP2C19. Основні метаболіти - 20-альфа-гідрокси-дельта-4-альфа-прегнанолон і 5-альфа-дигідропрогестерон. Виводиться нирками – 50-60%.Клінічна фармакологіяГестаген.Показання до застосуванняДля прийому всередину: передменструальний синдром; фіброзно-кістозна мастопатія; пременопауза; як гестагенний компонент замісної гормонотерапії в постменопаузі (у поєднанні з естрогенами); Інтравагінально: замісна гормонотерапія з нефункціонуючими (відсутніми) яєчниками у разі повної нестачі прогестерону (донорство яйцеклітин); підтримка лютеїнової фази під час підготовки до ЕКЗ; підтримка лютеїнової фази у спонтанному або індукованому менструальному циклі; передчасна менопауза, постменопауза (у поєднанні з естроген); профілактика звичного та загрозливого викидня, внаслідок гестагенної недостатності; ендокринна безплідність; профілактика міоми матки; ендометріоз.Протипоказання до застосуванняСхильність до тромбозу; гострі форми флебіту чи тромбоемболічних захворювань; кровотечі з піхви неясного генезу; неповний аборт; порфірія; встановлені або підозрювані злоякісні новоутворення молочних залоз та статевих органів; підвищена чутливість до будь-якого з інгредієнтів препарату. З; обережністю:; захворювання серцево-судинної системи, артеріальна гіпертензія, хронічна ниркова недостатність, цукровий діабет, бронхіальна астма, епілепсія, мігрень, депресія; гіперліпопротеїнемія, період лактації. Пероральний шлях введення – при виражених порушеннях функції печінки.Вагітність та лактаціяСлід обережно застосовувати при вагітності через ризик порушення функції печінки. З обережністю – у період лактації.Побічна діяАлергічні реакції, сонливість, минуще запаморочення (через 1-3 години після застосування препарату), скорочення менструального циклу, міжменструальна кровотеча.Взаємодія з лікарськими засобамиПосилює дію діуретиків, гіпотензивних лікарських засобів, імунодепресантів, антикоагулянтів. Зменшує лактогенний ефект окситоцину.Спосіб застосування та дозиСтрого дотримуйтесь рекомендованого дозування, якщо не буде інших вказівок від лікаря. Ввечері перед сном (не рекомендується приймати до, після або під час їжі). При; передменструальному синдромі,; фіброзно-кістозної мастопатії, дисменореї, при менопаузі; - 200-300 мг протягом 10 днів (з 17 по 26 день циклу); при ;замісній гормонотерапії в постменопаузі; на фоні прийому естрогенів - 200 мг на добу, протягом 10-12 днів. Інтравагінально: При ;донорстві яйцеклітин ;(на фоні естрогенної терапії) - по 100 мг/сут на 13 і 14 дні циклу, потім по 100 мг 2 рази/сут, з 15 по 25 день циклу; з 26 дня та у разі визначення вагітності доза зростає на 100 мг на добу щотижня, досягаючи максимуму 600 мг на 3 прийоми (протягом 60 днів). Для підтримки лютеїнової фази; під час проведення циклу ЕКЗ - по 400-600 мг на добу, починаючи з дня ін'єкції XГ до 12 тижня вагітності. Для підтримки лютеїнової фази в спонтанному або індукованому менструальному циклі, при безплідді, пов'язаному з порушенням функції жовтого тіла; по 200-300 мг на добу, починаючи з 17 дня циклу протягом 10 днів; у разі затримки менструації та діагностики вагітності лікування має бути продовжено. При загрозі або профілактиці аборту – 100-200 мг 2 рази на добу щодня, до 12 тижнів вагітності. Тривалість лікування визначається характером та особливостями стану пацієнта.ПередозуванняМожливі небажані ефекти, наведені вище, які зникають при зменшенні дози препарату.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат не можна застосовувати для контрацепції. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами При пероральному прийомі необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс: прогестерон мікронізований 200 мг. 15 шт. - блістери (1) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаГестаген, гормон жовтого тіла. Зв'язуючись з рецепторами на поверхні клітин органів - мішеней, проникає в ядро, де, активуючи ДНК, стимулює синтез РНК. Сприяє переходу слизової оболонки матки з фази проліферації, що викликається фолікулярним гормоном у секреторну фазу, а після запліднення – у стан, необхідний для розвитку заплідненої яйцеклітини. Зменшує збудливість та скоротливість мускулатури матки та маткових труб, стимулює розвиток кінцевих, елементів молочної залози. Стимулюючи протеїнліпазу, збільшує запаси жиру, підвищує утилізацію глюкози, збільшуючи концентрацію базального та стимульованого інсуліну, сприяє накопиченню в печінці глікогену, підвищує вироблення альдостерону; у малих дозах прискорює, а великих – пригнічує продукцію гонадотропних гормонів гіпофізу; зменшує азотемію, збільшує виведення азоту із сечею. Активує зростання секреторного відділу ацинусів молочних залоз та індукує лактацію. Сприяє розвитку нормального ендометрію.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо добре всмоктується в шлунково-кишковому тракті, час досягнення Cmax ;- 1-3 год. Після прийому 200 мг концентрація прогестерону в плазмі збільшується з 0.13 нг/мл до 4.25 нг/мл через 1 год і становить 11.75 нг/мл через 2 год, 8.37 нг/мл – через 3 год, 2 нг/мл – через 6 год, 1.64 нг/мл – через 8 год. При інтравагінальному застосуванні швидко всмоктується, висока концентрація прогестерону в плазмі спостерігається через 1 ч. Час досягнення Cmax; - 2-6 год. мг концентрація прогестерону відповідає І триместру вагітності. Зв'язок із білками плазми – 90%. Метаболізується у печінці за участю ферментної системи CYP2C19. Основні метаболіти - 20-альфа-гідрокси-дельта-4-альфа-прегнанолон і 5-альфа-дигідропрогестерон. Виводиться нирками – 50-60%.Клінічна фармакологіяГестаген.Показання до застосуванняДля прийому всередину: передменструальний синдром; фіброзно-кістозна мастопатія; пременопауза; як гестагенний компонент замісної гормонотерапії в постменопаузі (у поєднанні з естрогенами); Інтравагінально: замісна гормонотерапія з нефункціонуючими (відсутніми) яєчниками у разі повної нестачі прогестерону (донорство яйцеклітин); підтримка лютеїнової фази під час підготовки до ЕКЗ; підтримка лютеїнової фази у спонтанному або індукованому менструальному циклі; передчасна менопауза, постменопауза (у поєднанні з естроген); профілактика звичного та загрозливого викидня, внаслідок гестагенної недостатності; ендокринна безплідність; профілактика міоми матки; ендометріоз.Протипоказання до застосуванняСхильність до тромбозу; гострі форми флебіту чи тромбоемболічних захворювань; кровотечі з піхви неясного генезу; неповний аборт; порфірія; встановлені або підозрювані злоякісні новоутворення молочних залоз та статевих органів; підвищена чутливість до будь-якого з інгредієнтів препарату. З; обережністю:; захворювання серцево-судинної системи, артеріальна гіпертензія, хронічна ниркова недостатність, цукровий діабет, бронхіальна астма, епілепсія, мігрень, депресія; гіперліпопротеїнемія, період лактації. Пероральний шлях введення – при виражених порушеннях функції печінки.Вагітність та лактаціяСлід обережно застосовувати при вагітності через ризик порушення функції печінки. З обережністю – у період лактації.Побічна діяАлергічні реакції, сонливість, минуще запаморочення (через 1-3 години після застосування препарату), скорочення менструального циклу, міжменструальна кровотеча.Взаємодія з лікарськими засобамиПосилює дію діуретиків, гіпотензивних лікарських засобів, імунодепресантів, антикоагулянтів. Зменшує лактогенний ефект окситоцину.Спосіб застосування та дозиСтрого дотримуйтесь рекомендованого дозування, якщо не буде інших вказівок від лікаря. Ввечері перед сном (не рекомендується приймати до, після або під час їжі). При; передменструальному синдромі,; фіброзно-кістозної мастопатії, дисменореї, при менопаузі; - 200-300 мг протягом 10 днів (з 17 по 26 день циклу); при ;замісній гормонотерапії в постменопаузі; на фоні прийому естрогенів - 200 мг на добу, протягом 10-12 днів. Інтравагінально: При ;донорстві яйцеклітин ;(на фоні естрогенної терапії) - по 100 мг/сут на 13 і 14 дні циклу, потім по 100 мг 2 рази/сут, з 15 по 25 день циклу; з 26 дня та у разі визначення вагітності доза зростає на 100 мг на добу щотижня, досягаючи максимуму 600 мг на 3 прийоми (протягом 60 днів). Для підтримки лютеїнової фази; під час проведення циклу ЕКЗ - по 400-600 мг на добу, починаючи з дня ін'єкції XГ до 12 тижня вагітності. Для підтримки лютеїнової фази в спонтанному або індукованому менструальному циклі, при безплідді, пов'язаному з порушенням функції жовтого тіла; по 200-300 мг на добу, починаючи з 17 дня циклу протягом 10 днів; у разі затримки менструації та діагностики вагітності лікування має бути продовжено. При загрозі або профілактиці аборту – 100-200 мг 2 рази на добу щодня, до 12 тижнів вагітності. Тривалість лікування визначається характером та особливостями стану пацієнта.ПередозуванняМожливі небажані ефекти, наведені вище, які зникають при зменшенні дози препарату.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат не можна застосовувати для контрацепції. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами При пероральному прийомі необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаСклад: екстракти горянки стрілолистої, кореня елеутерококу, гриба кордицепса, женьшеню, сафроловидної левзеї, кореня петрушки; L-аргінін, індол-3-карбінол; вітамін РР, вітамін Е, кверцетин, цинку аспарагінат, вітамін В5, хрому піколінат, селекор С. 30 капсул по 650 мг. Властивості компонентівЕкстракт кореня левзеї сафлоровидної (маралій корінь) - рослинний біостимулятор та адаптоген: тонізує нервову, кровоносно-судинну систему.

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: гефітиніб 250 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат 163,5 мг, целюлоза мікрокристалічна 50,0 мг, кроскармелоза натрію 20,0 мг, повідон (К29-32) 10,0 мг, лаурилсульфат натрію 1,5 мг, магнію стеарат 5, склад плівкової оболонки: гіпромелоза 7,65 мг, макрогол 300 1,5 мг, барвник заліза оксид червоний Е172 0,9 мг, барвник заліза оксид жовтий Е172 0,9 мг, титану діоксид Е171 0,5 мг. По 10 таблеток у блістер із ПВХ/алюмінію, по 3 блістери в пакет із алюмінієвої фольги. Пакет разом з інструкцією з медичного застосування поміщають у картонну пачку з контролем першого розтину.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки коричневого кольору, покриті плівковою оболонкою, на одному боці таблетки гравіювання "IRESSA" та "250". На зламі таблетки ядро ​​білого кольору.Фармакотерапевтична групаПротипухлинний засіб - протеїнтирозинкінази інгібітор.ФармакокінетикаПісля вживання всмоктування відбувається відносно повільно. Рівноважна концентрація досягається після прийому 7-10 доз. Регулярне призначення препарату 1 раз на день призводить до збільшення концентрації у 2-8 разів у порівнянні з одноразовим прийомом. Максимальна концентрація препарату в плазмі досягається протягом 3-7 годин. Середні показники абсолютної біодоступності у пацієнтів становлять 59%. Їда не впливає на біодоступність препарату. При показнику pH шлункового соку вище 5, біодоступність гефітинібу знижується на 47%. Об'єм розподілу гефітинібу при досягненні рівноважної концентрації становить 1400 л, що свідчить про екстенсивний розподіл препарату в тканинах. Зв'язок з білками плазми (з сироватковим альбуміном та альфа1-глікопротеїном) становить приблизно 90%. Гефітиніб піддається окисному "метаболізму" за допомогою ізоферменту CYP3A4 системи цитохрому Р450. Дослідження in vitro показали, що гефітиніб трохи інгібує фермент CYP2D6. Призначення гефітинібу спільно з метопрололом (субстрат для CYP2D6) призводило до незначного підвищення (на 35%) концентрації метопрололу, що не є клінічно значущим. Метаболізм гефітинібу відбувається трьома шляхами: метаболізм N-пропілморфолінової групи, деметилювання метоксильної групи на хіназолінову частину та окисне дефосфорилювання галогенованої фенільної групи. Основний метаболіт, що визначається в плазмі крові - О-десметилгефітініб, має у 14 разів меншу фармакологічну активність порівняно з гефітинібом у відносин клітинного росту, стимульованого епідермальним фактором росту, що робить малоймовірним його істотний вплив на клінічну активність гефітинібу. Загальний плазмовий кліренс гефітинібу – приблизно 500 мл/хв. Середній період напіввиведення становить 41 год. Препарат виводиться переважно з фекаліями. Нирками виводиться менше ніж 4% від введеної дози. Зв'язку між нижнім рівнем рівноважної концентрації препарату та віком, масою тіла, статтю, етнічною приналежністю або кліренсом креатиніну не виявлено. На фоні щоденного прийому препарату Іреса® у дозі 250 мг час досягнення рівноважної концентрації, загальний плазмовий кліренс та рівноважна концентрація були схожими для груп пацієнтів з нормальною функцією печінки та з помірною печінковою недостатністю. Дані по 4 пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю внаслідок метастазів у печінку дозволяють припустити, що рівноважна концентрація у даних пацієнтів схожа на таку у пацієнтів з нормальною функцією печінки. Особливості дії препарату Іреса у пацієнтів з порушеннями функції печінки внаслідок цирозу або гепатиту не досліджено.ФармакодинамікаГефітиніб, будучи селективним інгібітором тирозинкінази рецепторів епідермального фактора росту, експресія яких спостерігається у багатьох солідних пухлинах, гальмує ріст пухлини, метастазування та ангіогенез, а також прискорює апоптоз пухлинних клітин. Гальмує зростання різних ліній пухлинних клітин людини та підвищує протипухлинну активність хіміотерапевтичних препаратів, променевої та гормональної терапії. Клінічні дані свідчать про те, що Пресса® має об'єктивну протипухлинну дію, статистично достовірно збільшує час до прогресування захворювання у пацієнтів з місцевопоширеним або метастатичним недрібноклітинним раком легені. Показано, що Іреса®, у порівнянні з доцетакселом, забезпечує подібну загальну виживаність, більш сприятливий профіль переносимості та переважає якість життя у раніше лікованих пацієнтів з поширеним недрібноклітинним раком легені. Пацієнти, які ніколи не курили, які мають морфологічний варіант пухлини аденокарцинома, жіноча стать або є представниками азіатської раси, більш імовірно матимуть ефект від терапії Пресса®. Ці клінічні характеристики асоціюються з високою частотою мутацій рецептора епідермального фактора росту пухлини. При порівнянні препарату Преса® та комбінації карбоплатин + паклітаксел у першій лінії терапії поширеного недрібноклітинного раку легені (стадія IIIБ та IV) у пацієнтів азіатської раси з гістологічною формою пухлини аденокарцинома з необтяженим анамнезом курця (1 кинули курити рік), Преса продемонструвала статистично значущі переваги у виживаності без ознак прогресування та об'єктивній відповіді порівняно з комбінацією карбоплатин + паклітаксел як у всій групі, так і у групі пацієнтів, у яких були виявлені мутації гена рецептора епідермального фактора росту. Статистично значущої різниці у спільній виживаності між групами лікування не відзначено. Чутливість до гефітинібу при наявності мутацій рецептора епідермального фактора росту (розподілі 19 екзону; L858R), що часто зустрічаються, була переконливо підтверджена результатами клінічних досліджень. Існують окремі дані про відповідь на гефітініб за наявності менш поширених мутацій. Показана чутливість до гефітинібу при рідких мутаціях G719X, L861Q та S7681, а при ізольованій мутації Т790М або ізольованих інсерціях 20 екзонів має місце резистентність до гефітинібу. Циркулююча пухлинна ДНК У дослідженні IFUM вивчалися мутації у зразках тканини пухлини та у зразках циркулюючої пухлинної ДНК, отриманих із плазми крові пацієнтів європеоїдної раси, з використанням тест-системи EGFR RGQ PCR (Qiagen). З 1060 пацієнтів, що пройшли процедури відбору в дослідження, 652 для вивчення були доступні як зразки пухлини, так і зразки циркулюючої пухлинної ДНК. Чутливість (частка пацієнтів з мутацією у тканині пухлини, у яких виявлена ​​мутація у циркулюючій ДНК) склала 65,7% (довірчий інтервал (ДІ): 55,8-74,7%), специфічність (частка пацієнтів з відсутністю мутації у тканині пухлини , у яких відсутня мутація в циркулюючій ДНК) склала 99,8% (ДІ: 99-100%).Ці дані узгоджуються з результатами дослідження циркулюючої ДНК у пацієнтів азіатської раси у дослідженні IPASS з використанням тест-системи EGFR Mutation Test Kit (чутливість становила 43,1%, специфічність – 100%). Частота об'єктивної відповіді на терапію гефітинібом у пацієнтів європеоїдної раси у дослідженні IFUM склала 70%, медіана виживання без ознак прогресування склала 9,7 місяців. Ці дані аналогічні результатам, отриманим у пацієнтів азіатської раси дослідження IPASS.отриманим у пацієнтів азіатської раси у дослідженні IPASS.отриманим у пацієнтів азіатської раси у дослідженні IPASS.Показання до застосуванняМісцевий або метастатичний недрібноклітинний рак легені з наявністю активуючих мутацій тирозинкіназного домену рецептора епідермального фактора росту в першій лінії терапії. Місцевий або метастатичний недрібноклітинний рак легені, рефрактерний до режимів хіміотерапії, що містять похідні платини.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до гефітинібу або до інших компонентів препарату. Вагітність та період лактації. Дитячий та підлітковий вік (безпека та ефективність у цієї групи пацієнтів не оцінена). З обережністю: при ідіопатичному фіброзі легень, інтерстиціальній пневмонії, пневмоконіозі, постпроменевій пневмонії, лікарській пневмонії (зазначений підвищений рівень смертності від цих захворювань на фоні лікування препаратом Іреса®); при слабкому та помірному підвищенні активності “печінкових” трансаміназ та рівня білірубіну.Побічна діяНайбільш поширеними побічними ефектами, що спостерігаються більш ніж у 20% випадків, були діарея, шкірний та вугровий висип, свербіж, сухість шкіри. Зазвичай несприятливі реакції проявляються протягом першого місяця застосування препарату і, як правило, оборотні. Приблизно у 10% пацієнтів відзначалися серйозні небажані реакції (3-4 ступінь тяжкості відповідно до загальних критеріїв токсичності). Однак тільки у 3% пацієнтів терапія була припинена через побічні реакції. Небажані реакції, що спостерігалися, представлені нижче. Визначення частоти побічних реакцій: дуже часто (≥10%); часто (≥1 - З боку системи згортання крові: часто - гематурія та носова кровотеча; нечасто – гіпокоагуляція та/або підвищення частоти кровотеч на фоні прийому варфарину. З боку органів травлення: дуже часто - діарея (в окремих випадках - виражена); помірного ступеня вираженості), підвищення активності АЛТ (в основному слабкого або помірного ступеня вираженості); часто - дегідратація (внаслідок діареї, нудоти, блювоти та анорексії), сухість у роті (в основному слабкого ступеня вираженості), підвищення активності ACT (в основному слабкого або помірного ступеня вираженості), підвищення рівня білірубіну (в основному слабкого або помірного ступеня вираженості) ; нечасто – панкреатит, перфорації органів шлунково-кишкового тракту, гепатит (повідомлялося про поодинокі випадки розвитку печінкової недостатності, у деяких випадках із летальним результатом). З боку органів зору: часто - кон'юнктивіт, блефарит, ксерофтальмія (переважно слабкого ступеня вираженості); нечасто – кератит, оборотна ерозія рогівки, порушення зростання вій. З боку органів дихання: часто – інтерстиціальна пневмонія (3-4 ступені токсичності, аж до летального результату). З боку сечовивідної системи: часто – безсимптомне підвищення рівня креатиніну в крові, протеїнурія, цистит; рідко – геморагічний цистит. З боку шкіри та шкірних покривів: дуже часто – висипання (пустульозна), свербіж, сухість шкіри, включаючи утворення тріщин на тлі еритеми; часто – зміни нігтів, алопеція; рідко – бульозні зміни шкіри, включаючи токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона та мультиформна ексудативна еритема, шкірний васкуліт. Алергічні реакції: нечасто – ангіоневротичний набряк, кропив'янка Інші: дуже часто – астенія (переважно слабкого ступеня вираженості); часто – пірексія.Взаємодія з лікарськими засобамиСпільне призначення гефітинібу та рифампіцину (потужний індуктор ізоферменту CYP3A4) призводить до зменшення середніх значень "площі під кривою" (AUC) для гефітинібу на 83%. Одночасне призначення гефітинібу та ітраконазолу (інгібітор ізоферменту CYP3A4) призводить до збільшення на 80% AUC гефітинібу, що може бути клінічно значущим, оскільки небажані явища залежать від дози та концентрації. Одночасне призначення гефітинібу та препаратів, що сприяють значному (≥5) та тривалому підвищенню pH шлункового вмісту, призводило до зменшення AUC для гефітинібу на 47%. При сумісному застосуванні гефітинібу та винорельбіну можливе посилення нейтропенічної дії винорельбіну. Лікарські засоби, що індукують активність ізоферменту CYP3A4, можуть підвищувати метаболізм та знижувати концентрацію гефітинібу у плазмі крові. Таким чином, одночасне призначення гефітинібу з препаратами-індукторами ізоферменту CYP3A4, такими як фенітоїн, карбамазепін, барбітурати, настоянка звіробою, може знизити ефективність гефітинібу.Спосіб застосування та дозиВнутрішньо по 250 мг 1 раз на добу незалежно від їди. У тому випадку, якщо пацієнт пропустив прийом чергової дози, пропущену дозу слід прийняти в тому випадку, якщо до прийому наступної дози залишилося не менше 12 годин. Не слід приймати подвійну дозу для компенсації пропущеної дози. Таблетка може бути диспергована в 100 мл питної (негазованої) води. Інші рідини використовувати не можна. Для правильного розчинення необхідно опустити таблетку у воду, не розминаючи, помішувати до повного руйнування (приблизно 15 хвилин) і випити отриману суспензію. Налити ще половину склянки води, ополіскуючи стінки та випити отриману суспензію. Суспензію препарату Іреса можна також призначати через назогастральний зонд. Не потрібна корекція дози препарату Іреса® залежно від віку пацієнтів, маси тіла, етнічної та статевої приналежності, функції нирок, а також при помірній та тяжкій печінковій недостатності, зумовленій метастатичним ураженням печінки. Корекція дози: у пацієнтів з діареєю, що погано купується, на фоні лікування або побічними реакціями з боку шкірних покривів можлива короткострокова перерва в лікуванні (до 14 днів), з подальшим відновленням лікування препаратом Іреса® у дозі 250 мг/добу.ПередозуванняМожливі симптоми - збільшення частоти та тяжкості деяких побічних реакцій, головним чином діареї та шкірного висипу. Лікування симптоматичне. Антидот невідомий.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри вирішенні питання про призначення препарату Іреса в першій лінії терапії місцевопоширеного або метастатичного НМРЛ рекомендується визначення мутації EGFR (рецептора епідермального фактора росту) у пухлинній тканині у всіх хворих. Якщо зразок тканини пухлини недоступний для дослідження, можна використовувати пухлинну ДНК, що циркулює, отриману із зразків крові (плазми). Для визначення мутацій у зразках тканини пухлини та циркулюючої пухлинної ДНК важливо, щоб була обрана валідована і надійна методика, що дозволяє мінімізувати можливі як хибнонегативні, так і хибнопозитивні результати. У першій лінії терапії Іреса не може бути застосована замість хіміотерапії у хворих з відсутністю мутації EGFR. Іноді у пацієнтів, які приймають препарат Іреса®, відмічалося інтерстиційне ураження легень, у деяких випадках із летальним кінцем. При наростанні таких симптомів, як задишка, кашель, пропасниця, застосування препарату має бути припинено та негайно проведено обстеження. Якщо у пацієнта підтверджується наявність інтерстиціального легеневого захворювання, прийом препарату Іреса® припиняють та пацієнту призначається відповідне лікування. Найчастіше розвиток інтерстиціальних уражень легень спостерігався в Японії (приблизно у 2% випадків у 27000 пацієнтів, які приймають препарат Іреса®) порівняно з іншими країнами (у 0,3% випадків серед 39000 пацієнтів). Серед факторів, що підвищують ризик розвитку інтерстиціального ураження легень, були відзначені: куріння, тяжкий загальний стан (PS>2), нормальна легенева тканина за даними комп'ютерної томографії 55 років), супутні серцево-судинні захворювання. На фоні прийому препарату Іреса® було відзначено безсимптомне підвищення активності "печінкових" трансаміназ та рівня білірубіну, нечасто розвивався гепатит. Повідомлялося про поодинокі випадки розвитку печінкової недостатності, у деяких випадках із летальним кінцем, у зв'язку з чим рекомендується періодично оцінювати печінкову функцію. При вираженому підвищенні активності трансаміназ та рівня білірубіну прийом препарату має бути припинено. У клінічних дослідженнях препарату Іреса були відмічені серцево-судинні ускладнення. Зв'язок із прийомом препарату Іреса не була встановлена. У пацієнтів, які приймають варфарин, необхідно регулярно контролювати протромбіновий час. При розвитку тяжкої або тривалої діареї, нудоти, блювання або анорексії пацієнт повинен негайно звернутися до лікаря. При гострому розвитку або погіршенні ознак і симптомів кератиту: запалення очей, сльозотечі, світлочутливості, нечіткості зору, хворобливості та/або почервоніння очей пацієнт повинен негайно звернутися до офтальмолога. При підтвердженні виразкового кератиту терапію препаратом Іреса слід припинити. Якщо симптоми не зникають або повторно розвиваються при відновленні прийому препарату Іреса, слід розглянути можливість повної відміни даної терапії. При застосуванні препарату Іреса у комбінації з променевою терапією як терапія першої лінії у дітей з гліомою стовбура мозку або нерадикально віддаленою гліомою супратенторіальної локалізації повідомлялося про 4 випадки (один летальний) крововиливів у головний мозок. Ще один випадок крововиливу в головний мозок відмічений у дитини з епендимомою при монотерапії препаратом Іреса. У дорослих пацієнтів з недрібноклітинним раком легені при лікуванні препаратом Іреса® подібні побічні явища не зафіксовані в жодному разі. Повідомлялося про випадки розвитку перфорації органів шлунково-кишкового тракту у пацієнтів на фоні прийому препарату Іреса®. У більшості випадків це пов'язано з іншими відомими факторами ризику, такими як одночасний прийом стероїдів, нестероїдні протизапальні засоби, виразкова хвороба в анамнезі, літній вік, куріння, наявність метастазів у товсту кишку в місці перфорації. Чоловікам та жінкам дітородного віку під час лікування препаратом Іреса® та як мінімум протягом 3-х місяців після лікування слід використовувати надійні методи контрацепції. Пацієнтам з рідкісними спадковими захворюваннями, такими як непереносимість лактози, дефіцит лактази або синдромом мальабсорбції, препарат Іреса слід призначати з обережністю у зв'язку з наявністю у складі лактози. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Оскільки під час проведення терапії препаратом Іреса® можуть розвинутись такі побічні дії, як астенія, нудота та блювання, необхідно дотримуватися обережності при керуванні автомобілем та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКраплі очні (без консерванту) - 1 мл: активна речовина: фенілефрину гідрохлорид – 25 мг; допоміжні речовини: динатрію едетат; натрію метабісульфіт; лимонна кислота; натрію цитрату дигідрат; гіпромелоза; вода для ін'єкцій. Краплі очні, 2,5% (без консерванту). По 0,4 мл в одноразові тюбики-крапельниці. По 5 тюбиків-крапельниць у пакеті з ламінованого паперу. По 3 пакети з паперу, що ламінує, поміщають в пачку картонну.Опис лікарської формиПрозорий розчин від безбарвного до світло-жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаАльфа-адреноміметичне.ФармакокінетикаФенілефрин легко проникає у тканини ока, пік концентрації у плазмі виникає через 10-20 хвилин після місцевого застосування. Фенілефрин виділяється нирками у незміненому вигляді (ФармакодинамікаФенілефрин – симпатоміметик. Має виражену альфа-адренергічну активність. При місцевому застосуванні в офтальмології викликає розширення зіниці, покращує відтік внутрішньоочної рідини та звужує судини кон'юнктиви. Фенілефрин має виражену стимулюючу дію на постсинаптичні альфа-адренорецептори, дуже слабко впливає на бета-адренорецептори серця. Препарат має вазоконстрикторну дію, подібну до дії норепінефрину (норадреналіну), при цьому у нього практично відсутня хронотропна та інотропна дія на серці. Вазопресорний ефект фенілефрину слабший, ніж у норадреналіну, але є тривалішим. Викликає вазоконстрикцію через 30-90 секунд після інстиляції, тривалість 2-6 годин. Після інстиляції фенілефрин скорочує дилататор зіниці та гладкі м'язи артеріол кон'юнктиви, тим самим викликаючи розширення зіниці. Мідріаз настає протягом 10-60 хвилин після одноразового закапування. Триває після закапування 2,5% розчину та зберігається протягом 2 годин. Мідріаз, що викликається фенілефрином, не супроводжується циклоплегією.Показання до застосуванняІридоцикліт (для профілактики виникнення задніх синехій та зменшення ексудації з райдужної оболонки). Розширення зіниці при офтальмоскопії та інших діагностичних процедурах, необхідних для контролю стану заднього відрізка ока, при проведенні лазерних втручань на очному дні та вітреоретинальній хірургії. Проведення провокаційного тесту у пацієнтів із вузьким профілем кута передньої камери та підозрою на закритокутову глаукому. Диференціальна діагностика поверхневої та глибокої ін'єкції очного яблука. Синдром "червоного ока" (для зменшення гіперемії та роздратованості слизової оболонки ока). Профілактика астенопії та спазму акомодації у пацієнтів з високим зоровим навантаженням. Лікування помилкової міопії (спазму акомодації) та профілактика прогресування істинної міопії у пацієнтів з високим зоровим навантаженням.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до компонентів препарату. Вузькокутна або закритокутова глаукома. Артеріальна гіпертонія у поєднанні з ІХС, аневризмою аорти, атріовентрикулярною блокадою І-ІІІ ступеня, аритмією. Тахікардія. Цукровий діабет І типу в анамнезі. Постійний прийом інгібіторів моноамінооксидази, трициклічних антидепресантів, гіпотензивних препаратів. Додаткове розширення зіниці протягом хірургічних операцій у хворих із порушенням цілісності очного яблука, а також при порушенні сльозопродукції. Знижена маса тіла у новонароджених. Гіпертиреоз. Печінкова порфірія. Вроджений дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Період годування груддю. З обережністю У пацієнтів із цукровим діабетом ІІ типу – збільшення ризику підвищення артеріального тиску. У пацієнтів похилого віку - збільшення ризику реактивного міозу. Перевищення рекомендованої дози 2,5% розчину у пацієнтів з травмами, захворюваннями ока або його придатків у післяопераційному періоді або зі зниженою сльозопродукцією може призводити до збільшення абсорбції фенілефрину та розвитку системних побічних ефектів. Внаслідок того, що викликає гіпоксію кон'юнктиви – у пацієнтів із серповидноклітинною анемією, при носінні контактних лінз, після оперативних втручань (зниження загоєння). При церебральному атеросклерозі, що тривало існує бронхіальної астми.Вагітність та лактаціяУ тварин на пізніх термінах вагітності фенілефрин викликав затримку росту плода та стимулював ранній початок пологів. Дія Іріфрину® у вагітних жінок недостатньо вивчена, тому застосовувати препарат у цієї категорії хворих слід лише, якщо очікувана користь для матері перевищує ризик розвитку можливих побічних ефектів для плода. У разі призначення препарату при лактації годування груддю слід припинити.Побічна діяМісцеве Кон'юнктивіт, кератит, періорбітальний набряк, біль у оці, печіння при інстиляції, сльозотеча, затуманювання зору, подразнення, відчуття дискомфорту, збільшення внутрішньоочного тиску, блокування кута передньої камери (при звуженні кута), алергічні реакції, реактивна гіперемія. Фенілефрин може спричинити реактивний міоз наступного дня після застосування. Повторні інстиляції препарату тим часом можуть давати менш виражений мідріаз, ніж напередодні. Цей ефект найчастіше виявляється у літніх пацієнтів. Внаслідок значного скорочення дилататора зіниці під впливом фенілефрину через 30-45 хвилин після інстиляції у волозі передньої камери ока можуть виявлятися частинки пігменту з листкового пігментного райдужної оболонки. Суспензія в камерній волозі необхідно диференціювати з проявами переднього увеїту або з попаданням формених елементів крові у вологу передньої камери. Системне Контактний дерматит. З боку серцево-судинної системи: Прискорене серцебиття, тахікардія, аритмія, підвищення артеріального тиску, шлуночкова аритмія, рефлекторна брадикардія, оклюзія коронарних артерій, емболія легеневої артерії.Взаємодія з лікарськими засобамиМідріатичний ефект фенілефрину посилюється при використанні його у комбінації з місцевим застосуванням атропіну. Через посилення вазопресорної дії можливий розвиток тахікардії. Застосування Іріфрину® протягом 21 дня після припинення прийому хворим на інгібітори моноамінооксидази та трициклічних антидепресантів має здійснюватися з обережністю, оскільки в цьому випадку є можливість неконтрольованого підйому артеріального тиску. Вазопресорна дія адренергічних агентів може також потенціюватися при спільному застосуванні з трициклічними антидепресантами, бета-адреноблокаторами, резерпіном, гуанетидином, метилдопою та м-холіноблокаторами. Ірифрин може потенціювати пригнічення серцево-судинної діяльності при інгаляційному наркозі внаслідок збільшення чутливості міокарда до симпатоміметиків та виникнення шлуночкової фібриляції. Застосування разом з іншими симпатоміметиками може збільшувати кардіоваскулярні ефекти фенілефрину. Застосування фенілефрину може викликати ослаблення супутньої гіпотензивної терапії та спричинити збільшення рівня артеріального тиску, тахікардії. Попередня інстиляція місцевих анестетиків може збільшувати системну абсорбцію та пролонгувати мідріаз.Спосіб застосування та дозиКон'юнктивально. При проведенні офтальмоскопії використовуються одноразові інстиляції 2,5% розчину Іріфріна БК. Як правило, для створення мідріазу достатньо введення 1 краплі 2,5% розчину Іріфрину® БК у кон'юнктивальний мішок. Максимальний мідріаз досягається через 15-30 хв і зберігається на достатньому рівні протягом 1-3 годин. У разі необхідності підтримання мідріазу протягом тривалого часу через 1 годину можлива повторна інстиляція Іріфрину® БК. Під час проведення діагностичних процедур: як провокаційний тест у пацієнтів з вузьким профілем кута передньої камери та підозрою на закритокутову глаукому закопується 1 крапля препарату одноразово. Якщо різниця між значеннями внутрішньоочного тиску до закапування Іріфрину® БК і після розширення зіниці становить від 3 до 5 мм рт. ст., то провокаційний тест вважається позитивним; для диференціальної діагностики типу ін'єкції очного яблука закопується 1 крапля препарату одноразово; якщо через 5 хв після закапування відзначається звуження судин очного яблука, то ін'єкція класифікується як поверхнева, за збереження почервоніння очі необхідно ретельно обстежити пацієнта наявність іридоцикліту чи склерита, т.к. це свідчить про розширення судин, що глибше лежать. При іридоциклітах для запобігання розвитку і розриву задніх синехій, що вже утворилися, і зниження ексудації в передню камеру ока - 1 крапля препарату закопується в кон'юнктивальний мішок хворого ока 2-3 рази на добу 5-10 днів, залежно від тяжкості захворювання. У школярів з міопією слабкого ступеня для профілактики спазму акомодації в період високого зорового навантаження - 1 крапля Іріфріна® БК закопується ввечері перед сном, при прогресуючій міопії середнього ступеня - 3 рази на тиждень увечері перед сном, при емметропії - в денний час залежно від навантаження . При гіперметропії з тенденцією до спазму акомодації при високому зоровому навантаженні — закопують увечері Ірифрин БК у поєднанні з 1% розчином циклопентолату. При звичайному зоровому навантаженні закопують Ірифрин БК 3 рази на тиждень увечері перед сном. При лікуванні хибної та істинної міопії – 1 крапля Іріфрину® БК закопується увечері перед сном 2-3 рази на тиждень протягом місяця.ПередозуванняСимптомами передозування є занепокоєння, нервозність, запаморочення, пітливість, блювання, прискорене серцебиття, слабке або поверхневе дихання. При виникненні системної дії фенілефрину усунути небажані явища можна шляхом використання альфа-адреноблокуючих засобів, наприклад, від 5 до 10 мг фентоламіну внутрішньовенно. При необхідності ін'єкцію можна повторити.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКраплі очні 2,5% - 1 мл: активна речовина: фенілефрину гідрохлорид – 25 мг; допоміжні речовини: бензалконію хлорид; динатрію едетат; натрію гідроксид; натрію метабісульфіт; лимонна кислота; натрію цитрату дигідрат; вода для ін'єкцій. Краплі очні, 2,5%; 10%. По 5 мл у флаконі темного скла, закритому гумовою пробкою, обжатий алюмінієвим ковпачком із запобіжним пластмасовим ковпачком. По 1 скляному флаконі зі стерильною крапельницею, упакованою в ПЕ пакет, поміщають у картонну коробку. По 5 мл у пластиковому флаконі-крапельниці з ковпачком, що загвинчується. Кожен флакон-крапельницю поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиПрозорий розчин від безбарвного до світло-жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаАльфа-адреноміметичне.ФармакокінетикаФенілефрин легко проникає у тканини ока, Cmax у плазмі виникає через 10–20 хв після місцевого застосування. Попередня інстиляція місцевих анестетиків може збільшувати системну абсорбцію та пролонгувати мідріаз. Фенілефрин виділяється із сечею у незміненому вигляді (ФармакодинамікаФенілефрин - адреноміметик. Має виражену альфа-адренергічну активність і при застосуванні у звичайних дозах не надає значного стимулюючого впливу на ЦНС. При місцевому застосуванні в офтальмології викликає розширення зіниці, покращує відтік внутрішньоочної рідини та звужує судини кон'юнктиви. Фенілефрин має виражену стимулюючу дію на постсинаптичні альфа-адренорецептори, дуже слабко впливає на бета-адренорецептори серця, у нього практично відсутня позитивна хронотропна та інотропна дія на серці. Препарат має вазоконстрикторну дію, подібну до дії норепінефрину (норадреналіну). Вазопресорний ефект фенілефрину слабший, ніж у норадреналіну, але є тривалішим. Викликає вазоконстрикцію через 30-90 с після інстиляції, тривалість - 2-6 год. Після інстиляції фенілефрин скорочує дилататор зіниці, тим самим викликаючи розширення зіниці та гладкі м'язи артеріол кон'юнктиви. Мідріаз настає протягом 10-60 хв після одноразового закапування; продовжується після закапування 2,5% розчину протягом 2 год; 10% розчину - 3-6 годин. Мідріаз, що викликається фенілефрином, не супроводжується циклоплегією.Показання до застосуванняіридоцикліт (для профілактики виникнення задніх синехій та зменшення ексудації у райдужній оболонці); розширення зіниці при офтальмоскопії та інших діагностичних процедурах, необхідних контролю стану заднього відрізка ока; проведення провокаційного тесту у пацієнтів з вузьким профілем кута передньої камери та підозрою на закритокутову глаукому; диференціальна діагностика поверхневої та глибокої ін'єкції очного яблука; в офтальмохірургії при передопераційній підготовці для розширення зіниці (10% розчин); проведення лазерних втручань на очному дні та у вітреоретинальній хірургії; лікування глаукомоциклітичних кризів; лікування синдрому червоного ока (2,5% розчин) (для зменшення гіперемії та роздратування оболонок ока).Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до препарату; вузькокутна або закритокутова глаукома; літній вік за наявності серйозних порушень з боку серцево-судинної або цереброваскулярної системи; додаткове розширення зіниці протягом хірургічних операцій у хворих із порушенням цілісності очного яблука, а також при порушенні сльозопродукції; гіпертиреоз; еченкова порфірія; вроджений дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; діти до 12 років та пацієнти з аневризмою артерій (10% розчин); недоношені діти (2,5% розчин). З обережністю: пацієнти з цукровим діабетом типу 2 (збільшення ризику підвищення артеріального тиску, пов'язаного з порушенням вегетативної регуляції); літні пацієнти (збільшення ризику реактивного міозу); одночасне застосування з інгібіторами МАО та протягом 21 дня після припинення їх прийому; внаслідок того, що викликає гіпоксію кон'юнктиви: пацієнти з серповидноклітинною анемією, носіння контактних лінз після оперативних втручань (зниження загоєння).Вагітність та лактаціяОскільки дія Іріфрину® у вагітних і матерів-годувальниць недостатньо вивчена, застосування препарату у цієї категорії хворих можливе лише у випадку, якщо очікуваний ефект перевищує ризик розвитку можливих побічних ефектів у плода.Побічна діяМісцеві Кон'юнктивіт, періорбітальний набряк. У деяких випадках хворі відзначають відчуття печіння (на початку застосування), затуманеність зору, подразнення, відчуття дискомфорту, сльозотечу, збільшення внутрішньоочного тиску. Фенілефрин може викликати реактивний міоз наступного дня після застосування; тим часом повторні інстиляції ЛЗ можуть давати менш виражений мідріаз, ніж напередодні; ефект найчастіше виявляється у літніх пацієнтів. Внаслідок значного скорочення дилататора зіниці під впливом фенілефрину через 30-45 хв після інстиляції у волозі передньої камери ока можуть виявлятися частинки пігменту з листкового пігментного райдужної оболонки. Завис в камерній волозі необхідно диференціювати з проявами переднього увеїту або попаданням формених елементів крові у вологу передньої камери. Системні Контактний дерматит. З боку ССС: прискорене серцебиття, тахікардія, серцева аритмія, підвищення артеріального тиску, шлуночкова аритмія, рефлекторна брадикардія, оклюзія коронарних артерій, емболія легеневої артерії. У поодиноких випадках після місцевого використання 10% розчину фенілефрину можливий розвиток інфаркту міокарда, судинного колапсу та внутрішньочерепного крововиливу.Взаємодія з лікарськими засобамиМідріатичний ефект фенілефрину посилюється при місцевому застосуванні атропіну. Застосування 2,5 або 10% розчину з інгібіторами МАО, а також протягом 21 дня після їх відміни має здійснюватися з обережністю, т.к. у цьому випадку можливе неконтрольоване підвищення артеріального тиску. Використання 10% розчину Іріфрину® у поєднанні із системним застосуванням бета-адреноблокаторів може призвести до гострої артеріальної гіпертензії. Застосування разом із симпатоміметиками може збільшувати кардіоваскулярні ефекти фенілефрину.Спосіб застосування та дозиМісцево. При проведенні офтальмоскопії застосовуються одноразові інстиляції 2,5% розчину. Як правило, для створення мідріазу достатньо введення 1 краплі 2,5% Іріфрину в кон'юнктивальний мішок. Максимальний мідріаз досягається через 15-30 хв і зберігається на достатньому рівні протягом 1-3 годин. У разі необхідності підтримання мідріазу протягом тривалого часу через 1 годину можлива повторна інстиляція. У дорослих та дітей старше 12 років при недостатньому розширенні зіниці, а також у хворих з ригідною райдужкою (виражена пігментація) для діагностичного розширення зіниці можливе використання 10% розчину у тому ж дозуванні. При проведенні діагностичних процедур одноразова інстиляція 2,5% розчину використовується: як провокаційний тест у пацієнтів з вузьким профілем кута передньої камери та підозрою на закритокутову глаукому. Якщо різниця між значеннями внутрішньоочного тиску до закапування та після розширення зіниці становить від 3 до 5 мм рт. ст., провокаційний тест вважається позитивним; для диференціальної діагностики типу ін'єкції очного яблука: якщо за 5 хв після закапування відзначається звуження судин очного яблука, ін'єкція класифікується як поверхнева; за збереження почервоніння очі необхідно ретельно обстежити пацієнта наявність іридоцикліту чи склерита, т.к. це свідчить про розширення судин, що глибше лежать. При іридоциклітах 2,5 або 10% розчин використовується для запобігання розвитку і розриву задніх синехій, що вже утворилися; для зниження ексудації у передню камеру ока. З цією метою одна крапля препарату закопується в кон'юнктивальний мішок хворого ока (око) 2-3 рази на день. При глаукомоциклітичних кризах вазоконстрикторний ефект фенілефрину має гіпотензивну дію, яка більш виражена при застосуванні 10% розчину. Для усунення глаукомоциклітичних кризів 10% Ірифрин® закопується 2-3 рази на день. При підготовці пацієнтів до хірургічних втручань за 30-60 хв до операції для досягнення мідріазу проводиться одноразова інстиляція 10% розчину. Після розтину оболонок очного яблука повторне закапування препарату не допускається. 10% розчин не застосовується для іригації, просочування тампонів при оперативному втручанні та субкон'юнктивального введення.ПередозуванняСимптоми: можливий прояв системної дії фенілефрину. Лікування: призначення альфа-адреноблокуючих засобів, наприклад, від 5 до 10 мг фентоламіну внутрішньовенно, при необхідності можна повторити ін'єкцію.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеревищення рекомендованої дози 2,5% розчину у пацієнтів з травмами, захворюваннями ока або його придатків у післяопераційному періоді або зі зниженою сльозопродукцією (анестезія) може призводити до збільшення абсорбції фенілефрину та розвитку системних побічних ефектів.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняУ холодильнику +2+8 градусівУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаСпрей - 100 мл: Активні речовини: лізати бактерій - 43,27 мл (зокрема Streptococcus pneumoniae, type I 1,11 мл; Streptococcus pneumoniae, type II 1,11 мл; Streptococcus pneumoniae, type III 1,11 мл; Streptococcus pneumoniae, type V 1 ,11 мл, treptococcus pneumoniae, type VIII 1,11 мл; Streptococcus pneumoniae, type XII 1,11 мл; Haemophilus influenzae, type В 3,33 мл; мл;Acinetobacter calcoaceticus 3,33 мл;Moraxella catarrhalis 2,22 мл;Neisseria subflava 2,22 мл; 0,83 мл, Enterococcus faecalis 0,83 мл; Streptococcus group G 1,66 мл); Допоміжні речовини: Гліцин 4,25 г; Мертіоліт натрію не більше 1,2 мг; Ароматизатор на основі неролу 12,50 мг (у тому числі ліналол, альфа-терпінеол, гераніол, метил антранілат, лимонен, геранілацетат, ліналілацетат, моноетиловий ефір діетиленгліколю, фенілетиловий спирт); Вода очищена до 100мл. По 20 мл в аерозольний балон з безбарвного прозорого низьколужного скла, покритий захисним шаром пластику, що знаходиться під тиском азоту, з клапаном безперервної дії, в комплекті з насадкою з поліетилену високої щільності білого кольору. На балон наклеюють самоклеючу етикетку або наносять маркування на захисний шар пластику методом трафаретного або сухого офсетного друку. 1 балон у комплекті з насадкою та інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиПрозора безбарвна або з жовтуватим відтінком рідина із слабким специфічним запахом.Фармакотерапевтична групаІмуностимулюючий препарат на основі бактеріальних лізатів.ФармакодинамікаІРС® 19 підвищує специфічний та неспецифічний імунітет. При розпиленні ІРС 19 утворюється дрібнодисперсний аерозоль, який покриває слизову оболонку носа, що призводить до швидкого розвитку місцевої імунної відповіді. Специфічний захист обумовлений антитілами класу секреторних імуноглобулінів типу A (IgA), що локально утворюються, що перешкоджають фіксації та розмноженню збудників інфекції на слизовій оболонці. Неспецифічний імунозахист проявляється у підвищенні фагоцитарної активності макрофагів та збільшенні вмісту лізоциму.ІнструкціяДуже важливо! Пристрій правильно функціонує лише за таких умов: Надіньте насадку на флакон, відцентруйте її і м'яко, без зусилля натисніть на неї. Тепер пристрій готовий до застосування. ПРИ РОЗПИЛЕННІ ПРЕПАРАТУ ПОТРІБНО ТРИМАТИ ФЛАКОН У ВЕРТИКАЛЬНОМУ ПОЛОЖЕННІ І НЕ ЗАПРОКИДЖУВАТИ ГОЛОВУ. Якщо нахилити флакон під час розпилення, пропелент витече за кілька секунд і пристрій стане непридатним. При регулярному використанні препарату знімати насадку не рекомендується. Якщо препарат залишити на довгий час без застосування, крапля рідини може випаруватися і кристали, що утворилися, закупорять вихідний отвір насадки. Це явище відбувається найчастіше тоді, коли знімають насадку і кладуть в упаковку верхнім кінцем вниз поруч з флаконом, попередньо не промив і не просушивши її. Якщо насадка закупорилася, натисніть кілька разів, щоб рідина змогла пройти під дією надлишкового тиску. Якщо це не допоможе, опустіть насадку на кілька хвилин у теплу воду.Показання до застосуванняПрофілактика хронічних захворювань верхніх дихальних шляхів та бронхів. Лікування гострих та хронічних захворювань верхніх дихальних шляхів та бронхів, таких як риніт, синусит, ларингіт, фарингіт, тонзиліт, трахеїт, бронхіт та ін. Відновлення місцевого імунітету після перенесених грипу та інших вірусних інфекцій. Підготовка до планового оперативного втручання на ЛОР-органах та у післяопераційному періоді. ІРС® 19 можна призначати як дорослим, так і дітям з 3-місячного вікуПротипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до препарату або його компонентів в анамнезі. ІРС® 19 не слід призначати пацієнтам з аутоімунними захворюваннями.Вагітність та лактаціяНемає достатніх даних про потенційну можливість тератогенного або токсичного впливу на плід під час вагітності, тому застосування препарату під час вагітності не рекомендується.Побічна діяПід час прийому ІРС®19 можуть спостерігатися такі побічні ефекти, як пов'язані, так і не пов'язані з дією препарату. Шкірні реакції: у поодиноких випадках, можливі реакції гіперчутливості (кропив'янка, ангіоневротичний набряк) та шкірні еритемоподібні та екземоподібні реакції. З боку ЛОР-органів та органів дихання: у поодиноких випадках – напади астми та кашель. В окремих випадках на початку лікування може спостерігатися: підвищення температури (≥39°С) без видимих ​​причин, нудота, блювання, біль у животі, діарея, ринофарингіт, синусит, ларингіт, бронхіт. Описані поодинокі випадки появи тромбоцитопенічної пурпури та вузлуватої еритеми. При появі вищезазначених симптомів рекомендується звернутися до лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиВипадки негативної взаємодії з іншими лікарськими засобами невідомі. У разі появи клінічних симптомів бактеріальної інфекції можливе призначення антибіотиків на фоні застосування ІРС® 19 .Спосіб застосування та дозиПрепарат застосовують інтраназально шляхом аерозольного введення 1 дози (1 доза = 1 коротке натискання пульверизатора). З метою профілактики дорослим та дітям з 3-х місяців по 1 дозі препарату у кожну носову ходу 2 рази на день протягом 2-х тижнів (починати курс лікування рекомендується за 2-3 тижні до очікуваного підйому захворюваності). Для лікування гострих та хронічних захворювань верхніх дихальних шляхів та бронхів: Дітям з 3-х місяців до 3-х років по одній дозі препарату в кожну ніздрю 2 рази на день, після попереднього звільнення від слизової оболонки, до зникнення симптомів інфекції. Дітям старше 3-х років і дорослим по одній дозі препарату в кожну ніздрю від 2 до 5 разів на день до зникнення симптомів інфекції. Для відновлення місцевого імунітету дітям та дорослим після перенесеного грипу та інших респіраторних вірусних інфекцій по 1 дозі препарату в кожну ніздрю 2 рази на день протягом 2-х тижнів. При підготовці до планового оперативного втручання та у післяопераційному періоді дорослим та дітям по 1 дозі препарату у кожний носовий перебіг 2 рази на день протягом 2-х тижнів (починати курс лікування рекомендується за 1 тиждень до планованого оперативного втручання). На початку лікування можуть мати такі реакції як чхання та посилення виділень з носа. Як правило, вони мають короткочасний характер. Якщо ці реакції приймуть тяжкий перебіг, слід зменшити кратність введення препарату або скасувати його.ПередозуванняВипадки передозування невідомі.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНа початку лікування в окремих випадках можливе підвищення температури (> 39°С). У разі лікування слід скасувати. Однак слід відрізняти такий стан від підвищення температури тіла, що супроводжується нездужанням, яке може бути пов'язане з розвитком захворювань ЛОР-органів. За наявності системних клінічних ознак бактеріальної інфекції слід розглянути доцільність призначення системних антибіотиків. При призначенні препаратів на основі бактеріальних лізатів з метою імуностимуляції хворим на бронхіальну астму можлива поява нападів астми. У цьому випадку рекомендується припинити лікування та не приймати препарати цього класу в майбутньому. Запобіжні заходи при застосуванні Флакон-спрей: берегти від нагрівання понад 50°С та від попадання прямого сонячного світла; не проколювати флакон; не спалювати флакон, навіть якщо він порожній. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Застосування ІРС® 19 не впливає на психомоторні функції, пов'язані з водінням автомобіля або керуванням машинами та механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Активні речовини % Ітраконазолу пелет – 464 мг; З них: ітраконазол - 100 мг, гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза) - 130,17 мг, сополімер метакрилової кислоти (еудрагіт) - 16,26 мг, метилпарагідроксибензоат (ніпагін) - 0,08 мг, пропілпарагідроксибензоат (ніпазол) цукрова крупка – 163,17 мг, сахароза (цукор) – 54,31 мг; Оболонка капсули: Титану діоксид – 1,3333 %, барвник хіноліновий жовтий – 0,9197 %, барвник сонячний захід жовтий – 0,0044 %, желатин – до 100 %. По 5, 6, 7, 10, 14 або 15 капсул у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної світлозахисної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 5, 6, 7, 10, 14 або 15 капсул у банку світлозахисного скла з трикутним віночком типу БТС, закупорену кришкою, що натягується з ущільнюючим елементом. Кожну банку або 1, 2 або 3 контурні осередкові упаковки разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиКапсули жовтого кольору № 0. Вміст капсул – сферичні пелети білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаПротигрибковий засіб.ФармакокінетикаПри пероральному застосуванні максимальна біодоступність ітраконазолу відзначається при прийомі капсул відразу після щільної їжі. Максимальна концентрація у плазмі досягається протягом 3-4 годин після прийому внутрішньо. Виведення з плазми є двофазним із кінцевим періодом напіввиведення від 1 до 1,5 днів. При тривалому прийомі рівноважна концентрація досягається протягом 1-2 тижнів. Рівноважна концентрація ітраконазолу в плазмі через 3-4 години після прийому препарату становить 0,4 мкг/мл (100 мг при прийомі один раз на добу), 1,1 мкг/мл (200 мг при прийомі один раз на добу) та 2, 0 мкг/мл (200 мг при прийомі двічі на добу). Ітраконазол на 99,8% зв'язується із білками плазми. Накопичення препарату в кератинових тканинах, особливо у шкірі, приблизно в 4 рази перевищує накопичення у плазмі крові, а його швидкість виведення залежить від регенерації епідермісу. На відміну від концентрацій у плазмі, які не піддаються виявленню вже через 7 днів після припинення терапії, терапевтичні концентрації у шкірі зберігаються протягом 2-4 тижнів після припинення 4-тижневого курсу лікування. Ітраконазол виявляється в кератині нігтів вже через один тиждень після початку лікування та зберігається принаймні протягом 6 місяців після завершення 3-місячного курсу терапії. Ітраконазол визначається також у шкірному салі та меншою мірою у поту. Ітраконазол добре розподіляється в тканинах, які схильні до грибкових уражень. Концентрації у легенях, нирках, печінці, кістках, шлунку, селезінці та м'язах у два-три рази перевищували відповідні концентрації у плазмі. Терапевтичні концентрації в тканинах піхви зберігаються ще протягом 2 днів після закінчення 3-денного курсу лікування в дозі 200 мг на добу, і 3 днів після закінчення одноденного курсу лікування в дозі 200 мг двічі на добу. Ітраконазол метаболізується печінкою з утворенням великої кількості метаболітів. Одним з таких метаболітів є гідрокси-ітраконазол, який має порівнянну з ітраконазолом протигрибкову дію in vitro. Протигрибкові концентрації препарату, що визначаються мікробіологічним методом, приблизно в 3 рази перевищували концентрації, виміряні за допомогою ВЕРХ.Виводиться через шлунково-кишковий тракт від 3 до 18 % дози. Виведення нирками становить менше ніж 0,03% дози. Приблизно 35% дози виділяється у вигляді метаболітів із сечею протягом 1 тижня.ФармакодинамікаІтраконазол – синтетичний протигрибковий засіб широкого спектру дії, похідний триазолу. Інгібує синтез ергостерину клітинної мембрани грибів, що зумовлює протигрибковий ефект препарату. Ітраконазол активний щодо інфекцій, що викликаються дерматофітами (Trichophyton spp., Microsporum spp., Epidermophyton floccosum), дріжджоподібними грибами та дріжджами (Cryptococcus neoformans, Pityrosporum spp., Candida spp., включаючи C. gla. ; Aspergillus spp., Histoplasma spp., Paracoccidioides brasiliensis, Sporothrix schenckii, Fonsecaea spp., Cladosporium spp., Blastomyces dermatitidis, а також іншими дріжджовими та цвілевими грибками.Показання до застосуванняДерматомікози; грибковий кератит; оніхомікози, спричинені дерматофітами та/або дріжджами та пліснявими грибами; системні мікози: системний аспергільоз та кандидоз, криптококоз (включаючи криптококовий менінгіт), гістоплазмоз, споротрихоз, паракокцидіоідомікоз, бластомікоз та інші системні або тропічні мікози; кандидомікози з ураженням шкіри або слизових оболонок, у тому числі вульвовагінальний кандидоз; глибокі вісцеральні кандидози; висівковий лишай.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна підвищена чутливість до препарату або його складових частин; одночасний прийом препаратів, що метаболізуються за участю ферменту CYP3A4: терфенадин, астемізол, мізоластин, цизаприд, дофетилід, хінідин, пімозід, інгібітори редуктази ГМК-КоА, такі як симвастатин та ловастатин, тріазолам та З обережністю: дитячий вік, тяжка серцева недостатність, захворювання печінки (зокрема, що супроводжуються печінковою недостатністю), хронічна ниркова недостатність.Вагітність та лактаціяВагітним жінкам Ірунін® слід призначати лише у випадку, якщо очікувана користь для жінки перевищує потенційний ризик для плода. Оскільки невелика кількість ітраконазолу виділяється з материнським молоком, у період лікування необхідно відмовитися від грудного вигодовування.Побічна діяЗ боку шлунково-кишкового тракту: диспепсія, нудота, біль у животі та запор, оборотне підвищення активності печінкових ферментів, холестатична жовтяниця, гепатит, анорексія. У дуже рідкісних випадках при застосуванні Іруніна розвивалося тяжке токсичне ураження печінки, у тому числі випадок гострої печінкової недостатності з летальним результатом. З боку центральної нервової системи: біль голови, стомлюваність, запаморочення, периферична нейропатія. З боку серцево-судинної системи: застійна серцева недостатність та набряк легень. З боку інших органів та систем: порушення менструального циклу, алергічні реакції (такі як свербіж, висипання, кропив'янка та ангіоневротичний набряк), синдром Стівенса-Джонсона, алопеція, гіпокаліємія, набряки, забарвлення сечі у темний колір, гіперкреатинінемія.Взаємодія з лікарськими засобами1. Лікарські засоби, що впливають на метаболізм ітраконазолу. Було вивчено взаємодію ітраконазолу з рифампіцином, рифабутином та фенітоїном. Одночасне застосування ітраконазолу з цими препаратами, які є потужними індукторами печінкових ферментів, не рекомендується. Дослідження взаємодії з іншими індукторами печінкових ферментів, такими як карбамазепін, фенобарбітал та ізоніазид, не проводилися, однак аналогічні результати можна припустити. Оскільки ітраконазол переважно метаболізується ферментом CYP3A4, потужні інгібітори цього ферменту можуть збільшувати біодоступність ітраконазолу. Прикладами можуть бути ритонавір, індинавір, кларитроміцин і еритроміцин. 2. Вплив ітраконазолу на метаболізм інших лікарських засобів. Ітраконазол може пригнічувати метаболізм препаратів, що розщеплюються ферментом CYP3A4. Результатом цього може бути посилення або пролонгування їхньої дії, у тому числі й побічних ефектів. Препарати, які не можна призначати одночасно з ітраконазолом: терфенадин, астемізол, мізоластин, цизаприд, тріазолам та пероральний мідазолам, дофетилід, хінідин, пімозид, інгібітори редуктази ГМГ-КоА, такі, як симвастатин та ловастатин; блокатори кальцієвих каналів можуть надавати негативний інотропний ефект, який може посилювати той самий ефект, що проявляється ітраконазолом. При одночасному прийомі ітраконазолу та блокаторів кальцієвих каналів необхідно бути обережними, оскільки метаболізм блокаторів кальцієвих каналів може бути знижений. Препарати, при призначенні яких необхідно стежити за їх концентрацією в плазмі та дією побічними ефектами У разі одночасного призначення з ітраконазолом дозу цих препаратів, якщо необхідно, слід зменшувати: пероральні антикоагулянти; інгібітори ВІЛ-протеази, такі як ритонавір, індинавір, саквінавір; деякі протипухлинні препарати, такі як алкалоїди Барвінка рожевого, бусульфан, доцетаксел, триметрексат; розщеплювані ферментом CYP3A4 блокатори кальцієвих каналів, такі як верапаміл; деякі імуносупресивні засоби: циклоспорин, такролімус, сиролімус; інші препарати: дигоксин, карбамазепін, буспірон, алфентаніл, алпразолам, бротизол, рифабутин, метилпреднізолон, ебастин, ребоксетин. Взаємодії між ітраконазолом та зидовудином та флувастатином не виявлено. Не відзначалося впливу ітраконазолу на метаболізм етинілестрадйолу та норетистерону. 3. Вплив зв'язування білків. Дослідження in vitro продемонстрували відсутність конкуренції між ітраконазолом та такими препаратами, як іміпрамін, пропранолол, діазепам, циметидин, індометацин, толбутамід та сульфадимидин при зв'язуванні з білками плазми.Спосіб застосування та дозиВсередину, після їжі. Показання Доза Тривалість Вульвовагінальний кандидоз 200 мг 2 рази на добу або 200 мг 1 раз на добу 1 день 3 дні Висівкоподібний лишай 200 мг 1 раз на добу 7 днів Дерматомікози гладкої шкіри 200 мг 1 раз на добу 100 мг 1 раз на добу 7 днів 15 днів Грибковий кератит 200 мг 1 раз на добу 21 день Ураження висококератинізованих областей шкірного покриву, таких як кисті рук і стоп, вимагають додаткового лікування протягом 15 днів по 100 мг на добу. Оральний кандидоз 100 мг 1 раз на добу 15 днів Біодоступність ітраконазолу при пероральному прийомі може бути знижена у деяких пацієнтів з порушеним імунітетом, наприклад, у хворих з нейтропенією, хворих на СНІД або з пересадженими органами. Отже, може знадобитися дворазове збільшення дози. Оніхомікоз Пульс-терапія (див. таблицю) Один курс пульс-терапії полягає у щоденному прийомі по 2 капсули Іруніна® двічі на добу (по 200 мг двічі на добу) протягом одного тижня. Для лікування грибкових уражень нігтьових пластинок кистей рекомендується два курси. Для лікування грибкових уражень нігтьових пластинок стоп рекомендується три курси (див. таблицю). Проміжок між курсами протягом якого не потрібно приймати препарат становить 3 тижні. Клінічні результати стануть очевидними після закінчення лікування, у міру відростання нігтів. Локалізація оніхомікозів 1-а тиж. 2-га тиж. 3-я тиж. 4-а тиж. 5-а тиж. 6-а тиж. 7-а тиж. 8-а тиж. 9-а тиж. Ураження нігтьових пластинок стоп з ураженням або без ураження нігтьових пластинок кистей 1-й курс Тижні вільні від прийому Іруніна® 2-й курс Тижні вільні від прийому Іруніна® 3-й курс Поразка нігтьових пластинок кистей 1-й курс Тижні вільні від прийому Іруніна® АБО Безперервне лікування: По дві капсули на день (по 200 мг один раз на добу) протягом 3 місяців. Виведення Іруніна зі шкіри та нігтьової тканини здійснюється повільніше, ніж з плазми. Таким чином, оптимальні клінічні та мікологічні ефекти досягаються через 2-4 тижні після закінчення лікування при захворюваннях шкіри та через 6-9 місяців після закінчення лікування захворювань нігтів. Системні мікози (рекомендовані дозування варіюють залежно від виду інфекції) Показання Доза Середня тривалість Зауваження Аспергільоз 200 мг 1 раз на добу 2-5 місяців Збільшити дозу до 200 мг 2 рази на добу у разі інвазивного або дисемінованого захворювання Кандідоз 100-200 мг 1 раз на добу від 3 тижнів до 7 місяців Криптококоз (крім менінгіту) 200 мг 1 раз на добу від 2-х місяців до 1 року Підтримуюча терапія (випадки менінгіту) 200 мг 1 раз на добу Криптококовий менінгіт 200 мг двічі на добу Гістоплазмоз від 200 мг 1 раз на добу до 200 мг двічі на добу 8 місяців Споротригосп 100 мг 1 раз на добу 3 місяці Паракокцидіоїдомікоз 100 мг 1 раз на добу 6 місяців Хромомікоз 100-200 мг 1 раз на добу 6 місяців Бластомікоз від 100 мг 1 раз на добу до 200 мг двічі на добу 6 місяців ПередозуванняДані відсутні. Протягом першої години провести промивання шлунка і, якщо це необхідно, призначити активоване вугілля, симптоматичне лікування. Ітраконазол не виводиться при гемодіалізі. Якогось специфічного антидоту не існує.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЖінкам дітородного віку, які приймають Ірунін®, необхідно використовувати адекватні заходи контрацепції протягом усього курсу лікування аж до першої менструації після його завершення. При дослідженні внутрішньовенної лікарської форми препарату Ітраконазол відзначалося минуще безсимптомне зменшення фракції викиду лівого шлуночка, що нормалізувалося до наступної інфузії препарату. Виявлено, що ітраконазол має негативний інотропний ефект. Повідомлялося про випадки розвитку серцевої недостатності, пов'язані з прийомом Іруніна. Ірунін не слід приймати пацієнтам з хронічною серцевою недостатністю або з наявністю цього захворювання в анамнезі за винятком випадків, коли можлива користь значно перевершує потенційний ризик. Блокатори кальцієвих каналів можуть мати негативний інотропний ефект, який може посилювати подібний ефект ітраконазолу; ітраконазол може знижувати метаболізм блокаторів кальцієвих каналів. При одночасному прийомі ітраконазолу та блокаторів кальцієвих каналів необхідно дотримуватися обережності. У пацієнтів з нирковою недостатністю біодоступність ітраконазолу може бути знижена, що може вимагати корекції дози. При зниженій кислотності шлунка абсорбція ітраконазолу порушується. Пацієнтам, які приймають антацидні препарати (наприклад, гідроксид алюмінію), рекомендується використовувати їх не раніше, ніж через 2 години після прийому капсул Іруніна®. Пацієнтам з ахлоргідрією або застосовуючим Н2-гістамінблокатори або інгібітори протонової помпи рекомендується приймати капсули Іруніна з кислими напоями. У дуже рідкісних випадках при застосуванні Іруніна розвивалося тяжке токсичне ураження печінки, у тому числі випадки гострої печінкової недостатності з летальним результатом. Це відбувалося з пацієнтами, у яких вже були захворювання печінки, а також у пацієнтів, які отримували інші лікарські засоби, які мають гепатотоксичну дію. Декілька таких випадків виникли в перший місяць терапії, а деякі - в перший тиждень лікування. У зв'язку з цим рекомендується регулярно контролювати функцію печінки у хворих, які отримують терапію ітраконазолом. Лікування слід припинити у разі виникнення нейропатії, яка може бути пов'язана з прийомом Іруніна®. Немає даних про перехресну гіперчутливість до ітраконазолу та інших азолових протигрибкових препаратів. Ірунін у капсулах слід з обережністю призначати пацієнтам з гіперчутливістю до інших азол. У пацієнтів з порушеним імунітетом (СНІД, після трансплантації органів, нейтропенією) може знадобитися збільшення дози Іруніна. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Чи не спостерігалося.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: ітраконазол 200 мг; допоміжні речовини: лактоза (цукор молочний), крохмаль картопляний, лаурилсульфат натрію, повідон (полівінілпіролідон), тальк, магнію стеарат. По 1 або 10 таблеток у контурній осередковій упаковці або в банку оранжевого скла, або полімерному банку. Кожну банку або 1 контурне осередкове впакування разом з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиПігулки білого або майже білого кольору у формі кільця.Фармакотерапевтична групаПротигрибковий засіб.ФармакокінетикаПри інтравагінальному введенні створюється ефективна місцева концентрація ітраконазолу. Системна абсорбція мінімальна.ФармакодинамікаІтраконазол – похідне тріазолу. Синтетичний протигрибковий засіб широкого спектра дії. Порушує синтез ергостеролу, що є важливим компонентом клітинної мембрани грибів. Активний щодо інфекцій, що викликаються дріжджоподібними грибами та дріжджами: Candida spp. включаючи С. albicans, С. glabrata та С. Krusei та ін.Показання до застосуванняМісцеве лікування вульвовагінального кандидозу (зокрема рецидивуючого).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до ітраконазолу та інших компонентів препарату; вагітність (I триместр). З обережністю: вагітність II та III триместр (препарат можна застосовувати лише в тому випадку, якщо очікувана користь для жінки перевищує потенційний ризик для плода; період лактації (при необхідності призначення ітраконазолу грудне вигодовування слід припинити)).Побічна діяРідко: свербіж, відчуття печіння в піхву, висипання на шкірі в області зовнішніх статевих органів, що не вимагають відміни препарату.Взаємодія з лікарськими засобамиНе встановлено.Спосіб застосування та дозиІнтравагінально. Вагінальні пігулки водять у піхву одноразово ввечері перед сном, у положенні лежачи на спині при злегка зігнутих ногах. Курс лікування 7-14 днів. Повторний курс лікування можливий після консультації із лікарем.ПередозуванняЗастосування препарату у підвищених дозах не викликає жодних реакцій та станів, небезпечних для життя. У разі непередбаченого застосування препарату (всередину) необхідно провести промивання шлунка та призначити внутрішньо активоване вугілля. Специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДля запобігання реінфекції потрібне одночасне лікування статевих партнерів. У період лікування рекомендується утримуватись від статевих контактів. Для запобігання реінфекції слід дотримуватися правил гігієни. Якщо клінічні ознаки інфекції зберігаються після лікування, слід провести повторне мікробіологічне дослідження з метою підтвердження діагнозу. У разі виникнення алергічної реакції лікування слід припинити. При необхідності препарат можна видалити шляхом промивання піхви кип'яченою водою. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат не впливає на виконання потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають концентрації уваги та швидких психомоторних реакцій (управління автомобілем та ін.).Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, покриті плівковою оболонкою - 1 таб. Активні речовини: ралтегравір калію – 434.4 мг, що відповідає вмісту ралтегравіру – 400 мг; Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна - 169.4 мг, лактостеатра 8а 8а 8 . - 13.03 мг; Склад плівкового покриття: барвник Опадрай II рожевий (85F94224) – 26.06 мг; Склад плівкової оболонки: полівініловий спирт – 44.75%, макрогол – 22%, тальк – 21.415%, титану діоксид – 11.32%, барвник заліза оксид червоний – 0.495%, барвник заліза оксид чорний – 0.02%. 60 шт. - флакони з поліетилену високої густини (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, овальні, двоопуклі, з гравіюванням "227" на одному боці і гладкі на іншій.Фармакотерапевтична групаРалтегравір пригнічує каталітичну активність ВІЛ інтегрази - ферменту, що бере участь у реплікації вірусу ВІЛ. Інгібування інтегрази запобігає ковалентному введенню (інтеграції) геному ВІЛ у геном клітини господаря на ранніх стадіях розвитку інфекції. Не включені до ДНК людини геноми ВІЛ неспроможні індукувати продукцію нових вірусних частинок, тому придушення процесу інтеграції запобігає поширенню вірусної інфекції в організмі. Інгібуюча здатність ралтегравіру щодо фосфотрансфераз людини, включаючи ДНК-полімерази α, β та γ, виражена незначно. Мікробіологія При плазмовій концентрації 31±20 нмоль/л ралтегравір забезпечував пригнічення реплікації вірусу на 95% (95% інгібуюча концентрація, ІК95) у клітинних культурах людських Т-лімфоцитів, інфікованих адаптованим до культур клітин варіантом H9IIIB культурою клітин. ІК95 досягалася в концентраціях від 6 до 50 нмоль/л у культурах людських мітоген-активованих мононуклеарів периферичної крові, інфікованих різними первинними клінічними штамами ВІЛ-1, включаючи штами 5 не-В підтипів ВІЛ-1, а також штами та інгібіторам протеази ВІЛ. При аналізі одного циклу інфекції ралтегравір пригнічував інфікування, викликане 23 штамами ВІЛ, що представляють 5 не-В підтипів і 5 циркулюючих рекомбінантних форм, з ІК50 - 5-12 нмоль/л. Ралтегравір також пригнічував реплікацію штамів ВІЛ-2 під час тестування на клітинах лінії СЕМх174 (ІК95 = 6 нмоль/л). При одночасному введенні в культуру людських Т-лімфоцитів, інфікованих варіантом H9IIIB вірусу ВІЛ-1, ралтегравіру та нуклеозидних інгібіторів зворотної транскриптази (зидовудін, зальцитабін, ставудин, абакавір, тенофовір, диданозин і ), інгібіторів протеази ВІЛ (індинавір, саквінавір, ритонавір, ампренавір, лопінавір, нелфінавір та атазанавір) або інгібітора злиття (енфувіртид) спостерігалася антиретровірусна активність від адитивної до синергічної. Резистентність до препарату Мутації інтегрази ВІЛ-1, що сприяють появі резистентних до ралтегравіру штамів вірусу (розвивалися in vitro або у пацієнтів, які приймали ралтегравір), в основному включають заміни в положеннях 155 (N155 заміна на Н), 148 (Q148 заміна на Н) або 143 (Y143 заміна С, Н або R), у поєднанні з однією або більше додатковими мутаціями (наприклад, L74M, E92Q, Т97А, Е138А/К, G140A/S, V151I, G163R, S230R). Рекомбінантні віруси з однією первинною мутацією (Q148H, К або R або N155H) відрізнялися зниженою здатністю до реплікації та зниженою чутливістю до ралтегравіру in vitro. Побічні мутації вірусу ще більше знижували чутливість до ралтегравіру, іноді компенсуючи знижену здатність вірусу до реплікації. Мутації, асоційовані з розвитком резистентності до ралтегравіру, можуть призводити до формування резистентності до іншого інгібітора переносу ланцюга інтегразою елвітегравіру. При заміні в положенні 143 чутливість до ралтегравіру знижується більшою мірою, ніж чутливість до елвітегравіру, тоді як мутації E92Q викликають більшу резистентність до елвітегравіру, ніж до ралтегравіру. У вірусів з мутацією в положенні 148 у поєднанні з однією і більше додатковими мутаціями, що викликають резистентність до ралтегравіру, може спостерігатися клінічно значуща резистентність до долутегравиру. Вплив на електрофізіологічну активність серця або на показники ЕКГ У плацебо-контрольованому клінічному дослідженні за участю здорових добровольців одноразовий прийом 1600 мг ралтегравіру не впливав на тривалість інтервалу QTc, незважаючи на те, що Cmax ралтегравіру в плазмі крові була в 4 рази більша, ніж при одноразовому прийомі ралтегравіру в дозі 400.ФармакокінетикаУ дорослих пацієнтів Всмоктування Ралтегравір швидко всмоктується після прийому препарату натще, Cmax у плазмі визначається приблизно через 3 години. Значення AUC та Cmax ралтегравіру збільшуються пропорційно дозі у діапазоні доз від 100 до 1600 мг. Значення С12ч ралтегравіру зростають пропорційно дозі в діапазоні доз від 100 мг до 800 мг і зростають дещо меншою мірою - в діапазоні доз від 100 мг до 1600 мг. При режимі прийому препарату 2 рази на добу рівноважний стан досягається швидко, приблизно протягом 2 днів після початку лікування. Значення AUC та Cmax свідчать на користь відсутності або мінімальної кумуляції препарату, значення С12год – на користь незначної кумуляції препарату. У режимі монотерапії по 400 мг 2 рази/сут значення середнього геометричного для AUC0-12ч становило 14.3 мкмоль/л х год, значення С12ч - 142 нмоль/л. Абсолютну біодоступність ралтегравіру не встановлено. Ралтегравір можна приймати незалежно від режиму їди. Розподіл Приблизно 83% ралтегравіру зв'язується з білками плазми у діапазоні концентрацій від 2 до 10 мкмоль/л. Ралтегравір легко долав плацентарний бар'єр в експериментальних дослідженнях на щурах, але не проникав через гематоенцефалічний бар'єр у помітній мірі. У двох клінічних дослідженнях за участю пацієнтів, інфікованих ВІЛ-1, які приймали ралтегравір у дозі 400 мг 2 рази на добу, ралтегравір швидко визначався у спинномозковій рідині. У першому дослідженні середня концентрація ралтегравіру в спинномозковій рідині склала 5.8% (в діапазоні від 1 до 53.5%) від відповідної концентрації у плазмі крові, а у другому дослідженні – 3% (у діапазоні від 1 до 61%) від відповідної концентрації у плазмі крові. . Медіани отриманих значень були приблизно в 3-6 разів нижчими, ніж концентрації вільної фракції ралтегравіру в плазмі. Метаболізм та виведення Дослідження з використанням селективних інгібіторів до ізоформи ферменту уридиндифосфат-глюкуронілтрансферази (УДФ-ГТ), отриманої шляхом експресії комплементарної ДНК, показали, що УДФ-ГТ1А1 є основним ферментом, що бере участь в утворенні ралтегравір-глю. Ці дані показали, що основний шлях метаболізму ралтегравіру у людини представлений процесом глюкуронування опосередкованого УДФ-ГТ1А1. T1/2 ралтегравіру в кінцевій фазі становить близько 9 год, більша частина AUC відповідає більш короткій α-фазі уявного T1/2 ралтегравіру (становить приблизно 1 год). Після прийому внутрішньо радіоактивно міченого ралтегравіру приблизно 51% від прийнятої дози виводилося через кишечник і 32% через нирки. У калі виявлявся тільки ралтегравір, який, ймовірно, утворювався шляхом гідролізу ралтегравір-глюкуроніду, що виділився з жовчю.У сечі визначалися ралтегравір та ралтегравір-глюкуронід у кількості 9% та 23% від прийнятої дози відповідно. У плазмі крові основним циркулюючим радіоактивним компонентом був ралтегравір (приблизно 70% загальної радіоактивності), тоді як на ралтегравир-глюкуронід припадало лише 30%. Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів Підлога Підлога не має клінічно значущого впливу на фармакокінетичні параметри ралтегравіру. Корекція дози препарату в залежності від статі пацієнта не потрібна. Літні пацієнти У дослідженнях за участю пацієнтів віком 18 років і більше не було виявлено значної залежності фармакокінетичних параметрів ралтегравіру від віку пацієнтів, тому корекція дози препарату в залежності від віку не потрібна. Підлітки та діти Дози для підлітків та дітей старше 6 років для лікування ВІЛ-1 інфекції рекомендовані на підставі того, що фармакокінетичні параметри ралтегравіру можна порівняти з такими у дорослих пацієнтів. Фармакокінетика ралтегравіру у дітей віком до 2 років не вивчалася. Пацієнти з різних расово-етнічних груп Расово-етнічна приналежність не впливала на клінічно значущий вплив на фармакокінетичні параметри ралтегравіру. Корекція дози не потрібна. Пацієнти з різним індексом маси тіла (ІМТ) ІМТ не надавав клінічно значущого впливу на фармакокінетичні параметри ралтегравіру у дорослих пацієнтів. Корекція дози препарату в залежності від ІМТ пацієнта не потрібна. Пацієнти з печінковою недостатністю Ралтегравір виводиться переважно шляхом глюкуронування печінки. Фармакокінетика препарату була вивчена у дорослих пацієнтів із печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості, а також у комбінованому фармакокінетичному аналізі. Клінічно значимих відхилень фармакокінетичних параметрів у дорослих пацієнтів із печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості порівняно із здоровими добровольцями не виявлено. Таким чином, корекція дози препарату при печінковій недостатності легкого та середнього ступеня тяжкості не потрібна. Вплив печінкової недостатності тяжкого ступеня на фармакокінетичні параметри ралтегравіру не вивчався. Пацієнти з нирковою недостатністю На нирковий кліренс припадає незначна частка у виведенні ралтегравіру з організму. Фармакокінетика препарату була вивчена у дорослих пацієнтів із тяжким ступенем ниркової недостатності, а також у складному фармакокінетичному аналізі. Клінічно значущих відхилень фармакокінетичних параметрів у пацієнтів із тяжким ступенем ниркової недостатності порівняно зі здоровими добровольцями не виявлено. Таким чином, корекція дози препарату пацієнтам з тяжким ступенем ниркової недостатності не потрібна. Оскільки ефективність діалізу ралтегравіру невідома, приймати препарат напередодні діалізу не рекомендується. Пацієнти з поліморфізмом УДФ-ГТ1А1 Докази або будь-які дані, що свідчать, що наявність поліморфізму у ферменту УДФ-ГТ1А1 може надавати клінічно значний вплив на фармакокінетичні параметри ралтегравіру, не було отримано. За даними порівняльного дослідження за участю 30 дорослих здорових добровольців з генетично-детермінованою зниженою активністю УДФ-ГТ1А1 та 27 дорослих здорових добровольців з незміненим генотипом УДФ-ГТ1А1 відношення середніх геометричних AUC ралтегравіру склало 1.40 (9).Клінічна фармакологіяПротивірусний препарат, активний щодо ВІЛ.Показання до застосуванняЛікування ВІЛ-1 інфекції в комбінації з іншими антиретровірусними препаратами у дорослих, підлітків та дітей, починаючи з 6 років та з масою тіла не менше 25 кг, як раніше отримували, так і не отримували антиретровірусну терапію.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до ралтегравіру та інших компонентів препарату; дитячий вік до 6 років; маса тіла до 25 кг; вагітність; період лактації (грудного вигодовування); непереносимість лактози, дефіцит лактази або мальабсорбція глюкози/галактози. З обережністю: міопатія і рабдоміоліз (в т.ч. в анамнезі), наявність станів і факторів, що схильні до їх розвитку; печінкова недостатність тяжкого ступеня; одночасне застосування із сильними індукторами УДФ-ГТ1А1 (рифампіцин); одночасне застосування препарату Ісентрес з антацидами, що містять алюміній або магній; депресія, включаючи суїцидальні ідеї та поведінку (спостерігалася в основному у пацієнтів з депресією або психіатричними захворюваннями в анамнезі). Слід бути обережними при призначенні препарату Ісентрес® пацієнтам з депресією або психіатричними захворюваннями в анамнезі; літній вік (через обмежену інформацію про застосування ралтегравіру у пацієнтів віком від 65 років).Вагітність та лактаціяКонтрольованих досліджень препарату Ісентрес у вагітних не проводилося, тому Ісентрес протипоказаний до застосування під час вагітності. Відсутні дані про надходження ралтегравіру до грудного молока людини. Однак виявлено надходження ралтегравіру в молоко у щурів, що лактують: при введенні препарату в добовій дозі 600 мг/кг концентрація ралтегравіру в молоці перевищувала плазмову концентрацію приблизно в 3 рази. Грудне вигодовування не рекомендується ВІЛ-інфікованим матерям, щоб уникнути постнатальної передачі ВІЛ дітям. За необхідності застосування препарату в період лактації рекомендується припинити грудне вигодовування.Побічна діяПрофіль безпеки препарату Ісентрес® заснований на результатах узагальнених даних з безпеки, отриманих у ході клінічних досліджень за участю пацієнтів, які раніше отримували антиретровірусну терапію (АРВТ), та пацієнтів, які раніше не отримували АРВТ. В об'єднаному аналізі результатів клінічних досліджень антиретровірусної терапії у дорослих пацієнтів, які раніше отримували АРВТ, частота відміни терапії через небажані реакції склала 3.9% у групі пацієнтів, які приймали препарат Ісентрес® та оптимізовану додаткову терапію (ОДТ), та 4. плацебо та ОДТ. Частота відміни терапії через небажані реакції у дорослих пацієнтів, які раніше не отримували АРВТ, склала 5.0% у групі пацієнтів, які приймали препарат Ісентрес® одночасно з емтрицитабіном та тенофовіром, та 10.0% у групі пацієнтів, які приймали одночасно ефавіренз, емтрит. Нижче наведено дані про небажані явища, що спостерігалися в клінічних дослідженнях, з різним ступенем ймовірності пов'язаних із препаратом Ісентрес® або його комбінацією з іншою АРВТ. Небажані явища перераховані відповідно до системно-органних класів та класифікації за частотою: часто (≥1/100 і менше 1/10), нечасто (≥1/1000 і менше 1/100). Інфекційні та паразитарні захворювання: нечасті – генітальний герпес, фолікуліт, гастроентерит, простий герпес, герпетична інфекція, оперізуючий лишай, грип, абсцес лімфовузла, контагіозний молюсок, назофарингіт, інфекція верхніх дихальних. Доброякісні, злоякісні та неуточнені новоутворення (включаючи кісти та поліпи): нечасті – папіломатоз шкіри. З боку крові та лімфатичної системи: нечасті – анемія, залізодефіцитна анемія, болючість лімфовузлів, лімфаденопатія, нейтропенія, тромбоцитопенія1. З боку імунної системи: нечасті – синдром відновлення імунітету, гіперчутливість до препарату, реакції гіперчутливості. З боку обміну речовин: часті – зниження апетиту; нечасті – кахексія, цукровий діабет, дисліпідемія, гіперхолестеринемія, гіперглікемія, гіперліпідемія, гіперфагія, підвищення апетиту, полідипсія, порушення жирового обміну. Порушення психіки: часті – незвичайні сновидіння, безсоння, нічні кошмари, порушення поведінки2, депресія; нечасті - психічні розлади, суїцидальні спроби, почуття тривоги, сплутаність свідомості, пригнічений настрій, великий депресивний розлад, безсоння середини ночі, зміни настрою, панічні атаки, порушення сну, суїцидальні ідеї1, суїцидальна поведінка1 (особливо у пацієнтів з психіатрами) З боку нервової системи: часті – запаморочення, головний біль, психомоторна гіперреактивність2, нечасті – амнезія, синдром зап'ястного каналу, когнітивні розлади, порушення уваги, постуральне запаморочення, дисгевзія, гіперсомнія, гіпестезія, летаргія, розлад пам'яті, мігрень, пери, сонливість, біль напруги, тремор, зниження якості сну. З боку органу зору: нечасті – зниження гостроти зору. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: часті – вертиго; нечасті – шум у вухах. З боку серцево-судинної системи: нечасто – відчуття серцебиття, синусова брадикардія, шлуночкова екстрасистолія, припливи крові до шкіри обличчя з відчуттям жару, артеріальна гіпертензія. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасті – дисфонія, носова кровотеча, закладеність носа. З боку травної системи: часті – відчуття розпирання в животі, біль у животі, діарея, метеоризм, нудота, блювання, диспепсія; нечасті - гастрит, відчуття дискомфорту в животі, біль у верхніх відділах живота, болючість в області живота, почуття дискомфорту в області заднього проходу, запор, сухість у роті, відчуття дискомфорту в епігастральній ділянці, ерозивний дуоденіт, відрижка, гастроезофігсі , Болючість при ковтанні, гострий панкреатит, виразка, ректальні кровотечі. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасті – гепатит, стеатоз печінки, алкогольний гепатит, печінкова недостатність1. З боку шкіри та підшкірних тканин: часті – шкірний висип; нечасті - акне, алопеція, вугровидний висип, сухість шкіри, еритема, ліпоатрофія обличчя, гіпергідроз, ліпоатрофія, набута ліподистрофія, ліпогіпертрофія, нічна пітливість, пруриго, свербіж (локальний та генералізований), макулярна сип , інші ураження шкіри, синдром Стівенса-Джонсона1, лікарський висип з еозинофілією та системними симптомами (DRESS-синдром)1. З боку кістково-м'язової системи: нечасті – артралгія, артрит, біль у спині, біль у боці, міалгія, біль у ділянці шиї, остеопенія, біль у кінцівках, остеопороз, поліартрит, тендиніт, міопатія, рабдоміоліз1. З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасті – ниркова недостатність, нефрит, нефролітіаз, ніктурія, кіста нирки, порушення функції нирок, тубулоінтерстиціальний нефрит. З боку статевих органів та молочної залози: нечасті – еректильна дисфункція, гінекомастія, симптоми менопаузи. Загальні розлади: часті – астенія, слабкість, лихоманка; нечасті – дискомфорт у грудях, озноб, набряк обличчя, збільшення обсягу жирової тканини, стан занепокоєння, нездужання, підщелепне новоутворення, периферичні набряки, біль. Лабораторні та інструментальні дані: часті – підвищення активності в плазмі АЛТ, АСТ, ліпази та амілази підшлункової залози, підвищення концентрації тригліцеридів та кількості атипових лімфоцитів; нечасті – зниження абсолютного числа нейтрофілів плазми; підвищення активності у плазмі ЛФ, КФК, зниження концентрації альбуміну; підвищення концентрації білірубіну, холестерину, креатиніну, глюкози (в т.ч. визначається натще), азоту сечовини, холестерину ЛПВЩ, холестерину ЛПНЩ; підвищення значення МНО; зниження кількості тромбоцитів та лейкоцитів у крові; наявність глюкози у сечі, наявність еритроцитів у сечі; збільшення кола талії; збільшення чи зниження маси тіла. Травми, інтоксикації та ускладнення маніпуляцій: нечасті – ненавмисне передозування. 1Небажані явища, не пов'язані із застосуванням препарату Ісентрес®, які спостерігалися у післяреєстраційному періоді та не спостерігалися під час клінічних досліджень. 2У одного пацієнта дитячого віку спостерігалися пов'язані з прийомом препарату небажані реакції: психомоторна гіперреактивність 3 ступеня та порушення поведінки; також у даного пацієнта спостерігалося безсоння. У ході клінічних досліджень у пацієнтів, які раніше отримували та не отримували АРВТ, спостерігалися випадки розвитку злоякісних новоутворень при використанні комбінації препарату Ісентрес з іншими антиретровірусними засобами. Характеристика та частота злоякісних новоутворень відповідали таким для пацієнтів із тяжким імунодефіцитом. Ризик розвитку злоякісних новоутворень у клінічних дослідженнях був однаковим як у групах пацієнтів, які приймали препарат Ісентрес®, так і у групах пацієнтів, які приймали препарати порівняння. У пацієнтів, які приймали препарат Ісентрес, спостерігалося підвищення активності КФК 2-4 ступеня. Спостерігалися випадки розвитку міопатії та рабдоміолізу. Пацієнтам з міопатією або рабдоміолізом в анамнезі, а також тим, хто має інші фактори ризику (включаючи супутню терапію), препарат слід призначати з обережністю. Повідомлялося про випадки розвитку остеонекрозу, особливо у пацієнтів із загальновизнаними факторами ризику, пізньою стадією ВІЛ-захворювання або тривалим впливом комбінованої АРВТ. Частота його розвитку невідома. У клінічних дослідженнях у пацієнтів, які раніше отримували АРВТ, шкірний висип, незалежно від етіології, частіше спостерігався при застосуванні препарату Ісентрес® одночасно з дарунавіром, ніж при застосуванні цих препаратів окремо. Тим не менш, частота розвитку шкірного висипу, пов'язаного з прийомом препаратів, була порівнянна в цих групах лікування. Шкірний висип був легким і помірним ступенем тяжкості і не впливав на продовження АРВТ. У пацієнтів, які раніше не приймали АРВТ, при лікуванні препаратом Ісентрес® у комбінації з емтрицитабіном та тенофовіром розвиток висипу спостерігався рідше, ніж при лікуванні ефавірензом у комбінації з емтрицитабіном та тенофовіром. Пацієнти з ко-інфекцією гепатиту В та/або гепатиту С В цілому профіль безпеки препарату Ісентрес® у пацієнтів, як раніше отримували, так і не отримували АРВТ, ко-інфікованих хронічним (але не гострим) активним гепатитом В та/або гепатитом С, був аналогічний профілю безпеки у пацієнтів без ко-інфекції гепатиту В та/або гепатиту С, хоча частота відхилення активності АЛТ та ACT іноді була вищою у групах з ко-інфекцією гепатиту В та/або гепатиту С. Діти За результатами клінічних досліджень щодо застосування ралтегравіру в рекомендованих дозах у комбінації з іншими антиретровірусними лікарськими засобами у ВІЛ-1 інфікованих дітей та підлітків від 2 до 18 років було встановлено, що частота, тип та виразність небажаних реакцій, пов'язаних з прийомом препарату, були співставні з такими є у дорослих пацієнтів. В одного пацієнта спостерігалися пов'язані з прийомом препарату небажані реакції: психомоторна гіперактивність 3 ступеня, порушення поведінки та безсоння. У іншого пацієнта спостерігалася серйозна небажана реакція 2 ступеня - алергічний висип. Ще в одного пацієнта спостерігалося підвищення активності ACT 4 ступеня та АЛТ 3 ступеня, яке було розцінене як серйозне.Взаємодія з лікарськими засобамиУ дослідженнях in vitro було показано, що ралтегравір не є субстратом ізоферментів системи цитохрому Р450 і не пригнічує CYP1A2, CYP2B6, CYP2C8, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6 або CYP3A. Крім цього, in vitro ралтегравір індукує CYP3A4 і не є інгібітором Р-глікопротеїн-опосередкованого транспорту. На підставі цих даних можна зробити висновок, що Ісентрес не впливає на фармакокінетичні параметри лікарських засобів, які є субстратами зазначених ферментів або Р-глікопротеїну. Як показали дослідження in vitro та in vivo, ралтегравір виводиться переважно за допомогою метаболізму (глюкуронування) по УДФ-ГТ1А1-опосередкованому шляху. Хоча дослідження in vitro показали, що ратгегравір не є інгібітором УДФ-ГТ1А1 і 2В7, в одному клінічному дослідженні були виявлені деякі ознаки інгібування УДФ-ГТ1А1 in vivo на основі впливу на глюкуронування білірубіну. Проте малоймовірно, що цей ефект призводить до клінічно значущої лікарської взаємодії. У фармакокінетиці ралтегравіру спостерігалася значуща інтер- та інтраіндивідуальна мінливість. Наведена нижче інформація про взаємодію з лікарськими засобами ґрунтується на середніх геометричних значеннях; ефект у окремого пацієнта точно передбачити не можна. Вплив ралтегравіру на фармакокінетику інших лікарських засобів У дослідженнях з вивчення лікарської взаємодії ралтегравір не надавав клінічно значущого впливу на фармакокінетику етравірину, маравіроку, тенофовіру, гормональних контрацептивів, метадону та мідазоламу. У деяких дослідженнях при одночасному застосуванні препарату Ісентрес з даравіром спостерігалося незначне зниження концентрації даруновіру в плазмі. Механізм цього явища невідомий. Проте вплив ралтегравіру на концентрацію дарунавіру в плазмі крові не вважається клінічно значущим. Вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику ралтегравіру Слід дотримуватись обережності при одночасному застосуванні препарату Ісентрес з сильними індукторами УДФ-ГТ1А1 (наприклад, рифампіцином), враховуючи, що ралтегравір метаболізується в основному за допомогою УДФ-ГТ1А1. Рифампіцин знижує концентрацію ралтегравіру в плазмі крові. Вплив на ефективність ралтегравіру невідомий. Тим не менш, якщо одночасного застосування з рифампіцином уникнути неможливо, можна подвоїти дозу препарату Ісентрес у дорослих. Дані щодо одночасного застосування препарату Ісентрес і рифампіцину у пацієнтів віком до 18 років відсутні. Вплив інших сильних індукторів ізоферментів, що метаболізують лікарські засоби, такі як фенітоїн та фенобарбітал, на систему УДФ-ГТ1А1 невідомий. Менш сильні індуктори (наприклад, ефавіренз, невірапін, етравірин, рифабутин, глюкокортикостероїд, звіробій продірявлений, піоглітазон) можуть застосовуватися одночасно з препаратом Ісентрес® у рекомендованій дозі. Одночасне застосування препарату Ісентрес з сильними інгібіторами УДФ-ГТ1А1 (наприклад, атазанавіром) може підвищити концентрацію ралтегравіру в плазмі крові. Менш сильні інгібітори УДФ-ГТ1А1 (наприклад, індинавір та саквінавір) також можуть підвищити концентрацію ралтегравіру в плазмі крові, але меншою мірою порівняно з атазанавіром. Крім того, тенофовір може підвищити концентрацію ралтегравіру в плазмі, однак механізм цього впливу невідомий. Профіль безпеки, що спостерігається у пацієнтів, які отримували атазанавір та/або тенофовір, в цілому ідентичний профілю пацієнтів, які не приймали ці препарати, тому корекція дози не потрібна. Одночасне застосування препарату Ісентрес з антацидами, що містять бівалентні іони металів, може знижувати абсорбцію ралтегравіру шляхом хелатування, що призводить до зниження концентрації ралтегравіру в плазмі. Т.к. Прийом антацидів, що містять алюміній або магній, через 6 годин після прийому препарату Ісентрес® призводить до значного зниження концентрації ралтегравіру в плазмі крові, одночасне застосування препарату Ісентрес® та антацидів, що містять алюміній чи магній, не рекомендується. Одночасне застосування препарату Ісентрес з антацидами, що містять карбонат кальцію, знижує концентрацію ралтегравіру в плазмі крові, проте ця взаємодія не розглядається як клінічно значуща. Внаслідок цього при одночасному застосуванні препарату Ісентрес з антацидами, що містять карбонат кальцію, корекція дози не потрібна. Одночасне застосування препарату Ісентрес з іншими лікарськими засобами, що підвищують значення рН шлункового соку (наприклад, омепразол або фамотидин), може підвищити швидкість абсорбції ралтегравіру та, відповідно, концентрацію ралтегравіру у плазмі крові. У клінічному дослідженні профіль безпеки в підгрупі пацієнтів, які приймали інгібітори протонного насоса або блокатори гістамінових Н2-рецепторів, можна порівняти з профілем безпеки в підгрупі пацієнтів, які не приймали ці лікарські засоби. Корекція дози препарату Ісентрес не потрібна при одночасному застосуванні з інгібіторами протонового насоса або блокаторами гістамінових Н2-рецепторів. Усі дослідження взаємодії лікарських засобів проводилися з участю дорослих пацієнтів. Таблиця 2. Дані щодо фармакокінетичної взаємодії лікарських засобів у дорослих пацієнтів. Лікарський засіб з урахуванням терапевтичної галузі застосування Взаємодія (механізм, якщо відомий) Рекомендації щодо корекції режиму дозування Антиретровірусні лікарські засоби Інгібітори протеази атазанавір/ритонавір (ралтегравір 400 мг 2 рази на добу) ралтегравір AUC↑ 41% ралтегравір C 12год ↑ 77% ралтегавір C max ↑ 24% (інгібування УДФ-ГТ1А1) Корекція дози препарату Ісентрес не потрібна. типранавір/ритонавір (ралтегравір 400 мг 2 рази на добу) ралтегравір AUC↓ 24% ралтегравір C 12ч ↓ 55% ралтегавір C max ↓ 18% (індукція УДФ-ГТ1А1) Корекція дози препарату Ісентрес не потрібна. Ненуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази (ННІОТ) ефавіренз (ралтегравір 400 мг 1 раз на добу) ралтегравір AUC↓ 36% ралтегравір C 12ч ↓ 21% ралтегавір C max ↓ 36% (індукція УДФ-ГТ1А1) Корекція дози препарату Ісентрес не потрібна. етравірин (ралтегравір 400 мг 2 рази на добу) ралтегравір AUC↓ 10% ралтегравір C 12ч ↓ 34% ралтегавір C max ↓ 11% ( індукція УДФ-ГТ1А1 ) Корекція доз препарату Ісентрес або етравірину не потрібна. Нуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази (НДТ) тенофовір (ралтегравір 400 мг 2 рази на добу) ралтегравір AUC↑ 49% ралтегравір C 12ч ↑ 3% ралтегавір C max ↑ 64% (механізм взаємодії невідомий) тенофовір AUC ↓10% тенофовір C 12ч ↓ 13% тенофовір C max ↓ 23% Корекція доз препарату Ісентрес ® або тенофовіру дизопроксилу фумарату не потрібна. Антагоністи хемокінових рецепторів CCR5 маравірок (ралтегравір 400 мг 2 рази на добу) ралтегравір AUC↓ 37% ралтегравір C 12ч ↓28% ралтегавір C max ↓ 33% (механізм взаємодії невідомий) маравир AUC↓ 14% маравир C 12ч ↓ 10% маравир C max ↓ 21% Корекція доз препарату Ісентрес ® або маравірок не потрібна. Лікарські засоби проти вірусу гепатиту С Інгібітори протеази NS3/4A вірусу гепатиту С боцепревір (ралтегравір 400 мг 1 раз на добу) ралтегравір AUC↑ 4% ралтегравір C 12ч ↓ 25% ралтегавір C max ↑ 11% (механізм взаємодії невідомий) Корекція доз препарату Ісентрес або боцепревіру не потрібна. Протимікробні препарати Протитуберкульозні препарати рифампіцин (ралтегравір 400 мг 1 раз на добу) ралтегравір AUC↓ 40% ралтегравір C 12ч ↓ 61% ралтегавір C max ↓ 38% (індукція УДФ-ГТ1А1) Рифампіцин знижує концентрацію ралтегравіру у плазмі крові. Якщо комбінованої терапії з рифампіцином уникнути неможливо, необхідно розглянути можливість збільшення дози Іентресу в 2 рази. Седативні препарати мідазолам (ралтегравір 400 мг 2 рази на добу) мідазолам AUC↓ 8% мідозолам C max ↑ 3% Корекція доз препарату Ісентрес або мідазоламу не потрібна. Отримані дані вказують на те, що ралтегравір не є індуктором або інгібітором CYP3А4 і що ралтегравір не впливає на фармакокінетику лікарських засобів, що є субстратами CYP3А4. Антациди Антациди, що містять алюміній або магній (ралтегравір 400 мг 2 рази на добу) Одночасно з ралтегравіром ралтегравір AUC↓ 49% ралтегравір C 12ч ↓63% ралтегавір C max ↓ 44% За 2 год до прийому ралтегравіру ралтегравір AUC↓ 51% ралтегравір C 12ч ↓56% ралтеграв AUC↓ 30% ралтегравір C 12ч ↓57% ралтегавір C max ↓22% За 6 год до прийому ралтегравіру ралтегравір AUC↓ 13% ралтегравір C 12ч ↓50% ралтегавір C max ↓10 % ралтегравір C12ч ↓49% ралтегавір C max ↓10% (хелатування катіонами металів) Антациди, що містять алюміній або магній, знижують концентрацію ралтегравіру у плазмі крові. Одночасне застосування препарату Ісентрес і антацидів, що містять алюміній або магній, не рекомендовано. Антациди, що містять кальцію карбонат (ралтегравір 400 мг 2 рази на добу) ралтегравір AUC↓55% ралтегравір C 12ч ↓32% ралтегавір C max ↓52% (хелатування катіонами металів) Корекція дози препарату Ісентрес не потрібна. Блокатори гістамінових H 2 -рецепторів та інгібітори протонного насоса омепразол (ралтегравір 400 мг 2 рази на добу) ралтегравір AUC↑ 37% ралтегравір C 12ч ↑24% ралтегравір C max ↑51% (збільшення розчинності) Корекція дози препарату Ісентрес не потрібна. фамотидин (ралтегравір 400 мг 2 рази на добу) ралтегравір AUC↑ 44% ралтегравір C 12ч ↑6% ралтегравір C max ↑60% (збільшення розчинності) Корекція дози препарату Ісентрес не потрібна. Гормональні контрацептиви етинілестрадіол норелгестромін (ралтегравір 400 мг 2 рази на добу) етинілестрадіол AUC↓2% етинілестрадіол C max ↑6% норелгестромін AUC↑ 14% норелгестромін C max ↑29% Корекція доз препарату Ісентрес® або гормональних контрацептивів (естроген- та/або прогестагенсодержащих) не потрібна. Опіоїдні анальгетики метадон (ралтегравір 400 мг 2 рази на добу) метадон AUC ↔ метадон C max ↔ Корекція доз препарату Ісентрес або метадону не потрібна. Спосіб застосування та дозиВсередину. Таблетки препарату Ісентрес не можна жувати, кришити, розламувати. Препарат застосовується незалежно від їди. Лікування препаратом Ісентрес® повинен проводити лікар, який має достатній досвід терапії ВІЛ-інфекції. Лікування препаратом Ісентрес® проводять у комбінації з іншими антиретровірусними препаратами. Рекомендовані дози препарату Ісентрес® для лікування ВІЛ-1 інфекції: для дорослих – 400 мг 2 рази на добу; для дітей з масою тіла не менше 25 кг – 400 мг 2 рази на добу. Якщо пацієнти дитячого віку зазнають труднощів при проковтуванні пігулок, покритих плівковою оболонкою, слід розглянути можливість прийому препарату Ісентрес таблетки жувальні. У пацієнтів похилого віку корекція дози не потрібна. У пацієнтів з порушенням функції нирок корекція дози не потрібна. У пацієнтів з порушенням функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості корекція дози не потрібна.ПередозуванняСпецифічних симптомів передозування препарату Ісентрес не виявлено. Ралтегравір добре переносився здоровими добровольцями в режимі 1600 мг 1 раз на добу та 800 мг 2 рази на добу, без будь-яких проявів токсичності. Одноразовий прийом дози 1800 мг на добу у дослідженнях II/III фази не чинив токсичної дії. На підставі наявних даних можна зробити висновок, що ралтегравір добре переноситься в дозах до 800 мг двічі на добу, а також при прийомі з препаратами, що збільшують його експозицію на 50-70% (наприклад, тенофовіром і атазанавіром). Ралтегравір має широкий терапевтичний діапазон, тому потенціал токсичної дії внаслідок передозування обмежений. Лікування: у разі передозування необхідно слідувати стандартним рекомендаціям, таким як видалення невсмоктався препарату зі шлунково-кишкового тракту, спостереження за показниками життєдіяльності, включаючи ЕКГ, призначення симптоматичної терапії. Даних щодо ефективності діалізу при передозуванні препаратом Ісентрес® немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПацієнтів слід інформувати про те, що сучасні антиретровірусні препарати не виліковують ВІЛ-інфекцію та не запобігають передачі ВІЛ іншим людям з кров'ю або при статевих контактах. Під час лікування препаратом Ісентрес® пацієнти повинні продовжувати дотримуватись відповідних заходів безпеки. Також пацієнти повинні бути проінформовані про те, що вони все ще можуть розвинутись інфекції або інші стани, поширені серед ВІЛ-інфікованих пацієнтів (опортуністичні інфекції). Дуже важливо залишатися під наглядом лікаря під час терапії препаратом Ісентрес®. Ралтегравір має відносно низький генетичний бар'єр до розвитку резистентності, тому для підвищення ефективності лікування та зниження ризику розвитку резистентності до препарату ралтегравір необхідно призначати у комбінації з двома іншими активними антиретровірусними засобами, якщо це можливо. Важливо пояснити пацієнтам необхідність вивчити інструкцію із застосування перед початком терапії препаратом Ісентрес® і перечитувати це щоразу при отриманні чергового рецепту від лікаря. Пацієнти повинні бути поінформовані про необхідність повідомляти лікаря про появу будь-яких незвичайних симптомів, а також про збереження чи погіршення будь-якого відомого симптому. Синдром відновлення імунітету На початкових етапах комбінованої АРВТ у ВІЛ-інфікованих пацієнтів із тяжким імунодефіцитом може розвинутися так званий синдром відновлення імунітету, тобто. запальна реакція на безсимптомно поточні або залишкові опортуністичні інфекції (цитомегаловірусний ретиніт, пневмоцистна пневмонія, викликана Pneumocystis jiroveci, дисеміновані або осередкові мікобактеріальні інфекції та ін.). Це може сприяти погіршенню клінічного стану та посиленню наявних симптомів. Зазвичай, така реакція може спостерігатися в перші тижні або місяці після початку комбінованої терапії. Будь-які запальні симптоми мають бути оцінені, і за необхідності призначено лікування. При розвитку синдрому відновлення імунітету було описано такі аутоімунні розлади, як Базедова хвороба. Проте розвиток таких порушень може спостерігатися багато місяців після початку лікування. Остеонекроз Незважаючи на те, що етіологія цього ускладнення вважається багатофакторною (включаючи терапію кортикостероїдами, вживання алкоголю, важкий імунодефіцит, високий індекс маси тіла), описані випадки розвитку остеонекрозу, особливо на пізніх стадіях ВІЛ-інфекції та/або при тривалому прийомі комбінованої АРВТ. Пацієнтам, у яких з'явилися такі симптоми як біль у суглобах, скутість або обмеження рухливості, потрібна термінова консультація фахівця. Тяжкі реакції з боку шкіри та реакції гіперчутливості Отримано дані про тяжкі (потенційно життєзагрозливі) та фатальні небажані реакції з боку шкіри у пацієнтів, які приймали препарат Ісентрес® у складі комбінованої терапії з іншими лікарськими засобами, що асоціюються з цими небажаними реакціями, такими як синдром Стівенса-Джонсона та токс. Також повідомлялося про реакції гіперчутливості, які виявлялися у вигляді висипу генералізованого характеру, і іноді органної дисфункції, включаючи печінкову недостатність. Слід негайно припинити застосування препарату Ісентрес® та інших препаратів, імовірно здатних викликати такі реакції, якщо з'явилися ознаки або симптоми тяжких реакцій з боку шкіри або реакції гіперчутливості (включаючи тяжкий шкірний висип або висип, що супроводжується лихоманкою, загальне нездужання, слабкість,болі в м'язах або суглобах, поява пухирів на шкірі, пошкодження в ротовій порожнині, кон'юнктивіт, набряк обличчя, гепатит, еозинофілія, ангіоневротичний набряк, але не обмежуючись ними). У цих випадках необхідно моніторувати клінічний статус, включаючи активність печінкових амінотрансфераз, та розпочати відповідну терапію. Несвоєчасне припинення терапії препаратом Ісентрес® або іншими лікарськими засобами, що асоціюються з цими небажаними реакціями, після появи тяжкого висипу може призвести до життєзагрозливих реакцій.та розпочати відповідну терапію. Несвоєчасне припинення терапії препаратом Ісентрес® або іншими лікарськими засобами, що асоціюються з цими небажаними реакціями, після появи тяжкого висипу може призвести до життєзагрозливих реакцій.та розпочати відповідну терапію. Несвоєчасне припинення терапії препаратом Ісентрес® або іншими лікарськими засобами, що асоціюються з цими небажаними реакціями, після появи тяжкого висипу може призвести до життєзагрозливих реакцій. Міопатія та рабдоміоліз Повідомлялося про розвиток міопатії та рабдоміолізу. Слід бути обережними при призначенні препарату пацієнтам з міопатією та рабдоміолізом в анамнезі або з будь-якими факторами, що спричиняють їх розвиток, зокрема, при супутній терапії препаратами, здатними викликати ці небажані реакції. Порушення функції печінки Безпека та ефективність препарату Ісентрес у пацієнтів з тяжкими супутніми захворюваннями печінки не встановлена. Слід дотримуватись обережності при призначенні препарату Ісентрес® пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки. У пацієнтів з існуючою дисфункцією печінки, включаючи хронічний гепатит, підвищується частота порушень функції печінки на тлі комбінованої АРВТ, і вони підлягають моніторингу відповідно до стандартної практики. З появою у таких пацієнтів ознак погіршення захворювання печінки має бути розглянуте питання про переривання або припинення лікування. Пацієнти з хронічним гепатитом або С, також отримують комбіновану АРВТ, входять до групи ризику розвитку тяжких і потенційно фатальних небажаних явищ з боку печінки. Висипання на шкірі У пацієнтів, які раніше отримували АРВТ, при застосуванні препарату Ісентрес® одночасно з дарунавіром шкірний висип спостерігається частіше, ніж у пацієнтів, що застосовують препарати окремо (див. розділ "Побічна дія"). Депресія Депресія, включаючи суїцидальні ідеї та поведінку, спостерігалася переважно у пацієнтів з депресією або психіатричними захворюваннями в анамнезі. Слід бути обережними при призначенні препарату Ісентрес® пацієнтам з депресією або психіатричними захворюваннями в анамнезі. Одночасне застосування з іншими лікарськими засобами Сильні індуктори УДФ-ГТ1А1. Слід дотримуватись обережності при призначенні препарату Ісентрес® одночасно з сильними індукторами УДФ-ГT1A1, такими як рифампіцин, внаслідок зниження плазмової концентрації ралтегравіру, що викликається ними. При необхідності проведення комбінованої терапії рифампіцином та препаратом Ісентрес® доза препарату Ісентрес® повинна бути збільшена у 2 рази у дорослих пацієнтів. Немає даних для коригування доз препаратів при одночасному застосуванні препарату Ісентрес® та рифампіцину у пацієнтів віком до 18 років. Антациди. Одночасне застосування препарату Ісентрес з антацидами, що містять алюміній або магній, призводить до зниження концентрації ралтегравіру в плазмі. Одночасне застосування препарату Ісентрес з антацидами, що містять алюміній або магній, не рекомендується (див. розділ "Лікарська взаємодія"). Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами Дослідження та вивчення впливу на здатність до керування транспортними засобами та використання механізмів не проводилися. Враховуючи можливість розвитку запаморочення, слабкості, сонливості та нечіткості зору на фоні лікування препаратом Ісентрес®, слід виявляти особливу обережність при керуванні автомобілем та роботі з механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКраплі: речовини: гіпромелоза - 5,0 мг; Допоміжні речовини: борна кислота, тетраборат натрію, динатрію едетат, макрогол 400, гістидину гідрохлорид моногідрат (у перерахунку на безводну речовину), натрію хлорид, калію хлорид, вода очищена. По 5 та 10 мл у пластикових флаконах з дозатором-крапельницею. По 1 флакону з інструкцією із застосування у пачці з картону.Опис лікарської формиПрозора безбарвна рідина без запаху.Фармакотерапевтична групаКератопротекторний засіб.ФармакодинамікаПротектор епітелію рогівки, що змащує і пом'якшує дію, має високу в'язкість, збільшує тривалість контакту розчину з рогівкою. Показник заломлення розчину аналогічний природним сльозам. Відновлює, стабілізує та відтворює оптичні характеристики слізної плівки. Подовжує дію інших очних крапель і захищає рогівку від їхньої дратівливої ​​дії. Суб'єктивне та об'єктивне поліпшення стану (епітелізація, зменшення гіперемії та вогнищ ураження) зазвичай настає протягом 3-5 днів, виражене поліпшення або повне лікування – протягом 2-3 тижнів.Показання до застосуванняНедостатнє сльозовиділення, лагофтальм, деформація повік, ектропіон, стан після пластичних операцій на віках, ерозія та трофічні виразки рогівки, стан після хімічних та термічних опіків рогівки та кон'юнктиви, бульозні дистрофічні зміни рогівки, кератопатія, кератопатія для подовження дії або усунення подразнюючої дії інших крапель очей; комбіноване лікування синдрому "сухих очей": синдром Стівенса-Джонсона, синдром або хвороба Шегрена, ксероз, кератоз (часто у поєднанні з терапевтичними контактними лінзами); подразнення очей, викликане димом, пилом, холодом, вітром, сонцем, солоною водою, при алергії; напруга очей при тривалій роботі на комп'ютері, керуванні автомобілем; проведення діагностичних процедур: гоніоскопія, електроретинографія, електроокулографія, УЗД очей.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до окремих компонентів препарату, інфекційні захворювання очей. З обережністю: Гостра фаза хімічного опіку рогівки та кон'юнктиви (до повного видалення токсичних речовин та некротизованих тканин). Немає даних щодо використання препарату у дітей, тому застосовувати препарат слід лише за призначенням лікаря, якщо очікувана користь перевищує потенційний ризик.Вагітність та лактаціяДосвіду застосування препарату під час вагітності та лактації немає. Застосування у вагітних і матерів-годувальниць можливе тільки за призначенням лікаря, якщо очікуваний лікувальний ефект перевищує ризик можливих побічних ефектів.Побічна діяПочуття склеювання повік (через в'язкість розчину), тимчасовий дискомфорт після закапування препарату, алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиНе сумісний із очними краплями, що містять солі металів.Спосіб застосування та дозиУ кон'юнктивальний мішок закопують по 1-2 краплі 4-8 разів на добу, за необхідності можна вводити щогодини. Курс лікування – не менше 2-3 тижнів при нозологіях, що потребують тривалого застосування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВідразу після інстиляції можлива нечіткість зорового сприйняття, тому рекомендується приступати до керування автомобілем або роботи з механізмами через 15 хвилин після закапування препарату. Контактні лінзи знімають до інстиляції препарату і знову встановлюють не раніше, ніж через 30 хвилин після закапування.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Дозування: 1 г Форма випуску: пастилки Виробник: Альпен Фарма Завод-виробник: Енгельхард Арцнайміттель ГмбХ та Ко. КГ(Німеччина). .

Фасовка: N20 Форма выпуска: сырье растительное измельченное Упаковка: упак. Производитель: Лекра-Сэт Завод-производитель: Лекра-Сэт(Россия). .

Склад, форма випуску та упаковка20 фільтр-пакетиків по 2 г у пакеті, упакованому в картонну коробку.ХарактеристикаІсландський мох – біологічно активна добавка до їжі «Спадщина природи». В даний час доведена ефективність ісландського моху як антибіотик, його застосовують для лікування бронхітів, застуди, астми, а також захворювань шлунково-кишкових шляхів. Холодником з ісландського моху лікують розлад шлунка. Цей засіб використовується не тільки як ліки – воно відмінно сприяє відновленню організму після тяжкого захворювання. Вживання цієї рослини в їжу сприяє покращенню травлення. Досить успішно поширене застосування лишайника ісландський мох від кашлю. Відвари з ісландського моху використовують при лікуванні застуди, захворювань верхніх дихальних шляхів, астмі різного походження, допомагають при бронхітах. Також є ефективним засобом для профілактики та лікування туберкульозу.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість, вагітність, годування груддю. Перед застосуванням потрібна консультація лікаря (фахівця).Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковка30,0 г у пакеті, упакованому в картонну коробку.ХарактеристикаІсландський мох – біологічно активна добавка до їжі «Спадщина природи». В даний час доведена ефективність ісландського моху як антибіотик, його застосовують для лікування бронхітів, застуди, астми, а також захворювань шлунково-кишкових шляхів. Холодником з ісландського моху лікують розлад шлунка. Цей засіб використовується не тільки як ліки – воно відмінно сприяє відновленню організму після тяжкого захворювання. Вживання цієї рослини в їжу сприяє покращенню травлення. Досить успішно поширене застосування лишайника ісландський мох від кашлю. Відвари з ісландського моху використовують при лікуванні застуди, захворювань верхніх дихальних шляхів, астмі різного походження, допомагають при бронхітах. Також є ефективним засобом для профілактики та лікування туберкульозу.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість, вагітність, годування груддю. Перед застосуванням потрібна консультація лікаря (фахівця).Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаЖир ведмежий, олія звіробою, олія календули, екстракт ісландського моху, мед бджолиний, віск бджолиний, олія ефірна бергамота, олія ефірна евкаліпта, олія ефірна лаванди.р> Туба 50мл.р>Фармакотерапевтична групаЧинить протизапальну, антисептичну, пом'якшувальну, знеболювальну та зігрівальну дію.Властивості компонентівІсландський мох містить унікальний комплекс сполук, що надає тонізуючу та антибіотичну дію, що має високу протимікробну здатність. Натуральні природні масла, ведмежий жир, мед і віск мають розігріваючу дію.ІнструкціяНанести крем на хвору ділянку легкими рухами, що масажують. Застосовувати кілька разів на день як профілактику та в комплексному лікуванні.Показання до застосуванняКрем для тіла при застуді, кашлі, переохолодженні, при суглобових проблемах і забоях.Запобіжні заходи та особливі вказівкиБерегти від дітей.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаЛушпиння насіння подорожника. Порошок. 140 р.ХарактеристикаПодорожник налічує близько 250 видів і зростає на великих територіях земної кулі. Іспагол - лушпиння подорожника, відноситься до рідкісних видів цієї рослини, яку інакше називають Plantago Ovata. Живе цей вид подорожника в Індії, Пакистані, Афганістані. Іспагол - лушпиння подорожника отримують з насіння рослини, які містять 40% слизу. Крім того, в насінні є аскорбінова кислота, каротин, вітамін К, дубильні речовини, стероїдні сапоніни та оленолова кислота. Має м'яку проносну дію.Фармакотерапевтична групаЗ'єднуючись з рідиною, лушпиння набухає і позитивно впливає на стінки кишечника, дратуючи його рецептори специфічними гідрофільними волокнами, що містять слиз. Вона змінює консистенцію калових мас та значно полегшує процес дефекації.Властивості компонентівЛушпиння насіння подорожника складається з харчових волокон, які містять велику кількість неперетравної клітковини, необхідної для нормальної роботи шлунково-кишкового тракту людини.РекомендуєтьсяПрепарат призначають як відновний засіб після операцій на кишечнику. Відзначено позитивні результати при застосуванні Іспаголу – лушпиння подорожника для зниження рівня холестерину в крові. Корисний він і при цукровому діабеті. Як додатковий засіб іспагол слід приймати для лікування гіпертонії та гострої діареї у дітей та дорослих. На сьогоднішній день, у охороні здоров'я Німеччини встановлені рекомендації щодо застосування препарату при всіх видах запорів та для лікування різних захворювань кишечника, наприклад, геморой або інші пошкодження анального отвору та прямої кишки.Протипоказання до застосуванняПрепарат протипоказаний за непрохідності кишечника.Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарати, що відпускаються за рецептом, слід застосовувати за годину до або через дві години після застосування Іспаголу, оскільки його дія може знизити ефективність інших препаратів.Спосіб застосування та дозиПриймати Іспагол слід один або два рази на день по 1-2 столові ложки, розчиняючи у склянці води або іншого напою.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням проконсультуйтеся зі спеціалістом.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТрава ісопа лікарського. Розсип (маса нетто 50г), фільтр-пакети 20 шт. по 1,0гр.

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: ітоприд гідрохлорид 50 мг. Допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний прежелатинізований, кроскармелоза натрію, діоксид колоїдний кремнію, магнію стеарат. Склад оболонки: ;опадрай 85F18422 білий (полівініловий спирт, частково гідролізований, титану діоксид, макрогол 4000, тальк). 20 шт. - блістери (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою; білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі, з насічкою з одного боку; на зламі – білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаПідсилює моторику ШКТ за рахунок антагонізму з D2-допаміновими рецепторами та інгібування ацетилхолінестерази. Активує вивільнення ацетилхоліну, пригнічує його руйнування. Має протиблювотний ефект за рахунок взаємодії з D2-рецепторами, що знаходяться в тригерній зоні. Викликає дозозалежне пригнічення блювоти, спричиненої апоморфіном. Активує пропульсивну моторику шлунка за рахунок антагонізму з D2-рецепторами та дозозалежного інгібування активності ацетилхолінестерази. Чинить специфічну дію на верхні відділи шлунково-кишкового тракту, прискорює транзит по шлунку, покращує його спорожнення. Не впливає на сироваткові концентрації гастрину.ФармакокінетикаВсмоктування Швидко і добре всмоктується з шлунково-кишкового тракту. Відносна біодоступність препарату становить 60%. Cmax; у плазмі - 0.28 мкг/мл, після прийому 50 мг препарату. Час досягнення Cmax; у плазмі близько 0.5-0.75 год. При повторному прийомі по 50-200 мг 3 рази на добу протягом 7 днів, фармакокінетика має лінійний характер, кумуляція мінімальна. Розподіл Зв'язується з білками плазми (в основному з альбуміном) на 96% з альфа-1-кислим глікопротеїном менш ніж на 15%. Активно розподіляється у тканинах і виявляється у високих концентраціях у нирках, тонкому кишечнику, печінці, надниркових залозах, шлунку. Vd; становить. 6.1 л/кг. У терапевтичних дозах незначно проникає у головний та спинний мозок, у грудне молоко. Метаболізм та виведення Метаболізується у печінці. Ідентифіковано 3 метаболіти, один з яких виявляє незначну активність: 2-3% від активності ітоприду. Метаболізується флавін-монооксигеназою (FMO3). За даними фармакокінетичних досліджень in vivo ітоприд не чинить інгібуючої або індукуючої дії на CYP2C19 та CYP2E1. Застосування ітоприду не впливає на активність уридиндифосфатглюкуронілтрансферази. Ітоприд та його метаболіти виводиться нирками. Період напіввиведення (T1/2) препарату становить 6 год. T1/2; препарату у пацієнтів з триметиламінурією може бути збільшений.Клінічна фармакологіяПрепарат, що підвищує тонус та моторику ШКТ. Стимулятор вивільнення ацетилхоліну.Показання до застосуванняСимптоматичне лікування функціональної невиразкової диспепсії (хронічного гастриту): метеоризм, гастралгія, відчуття дискомфорту в епігастральній ділянці, анорексія, печія, нудота, блювання.Протипоказання до застосуванняШлунково-кишкові кровотечі; механічна обструкція та перфорація ШКТ; дефіцит лактази; непереносимість лактози; глюкозо-галактозна мальабсорбція; дитячий вік до 16 років; вагітність; період лактації; підвищена чутливість до ітоприду або до будь-якого допоміжного компонента препарату. З обережністю призначають пацієнтам, для яких розвиток холінергічних побічних реакцій (пов'язаних з посиленням дії ацетилхоліну під час терапії препаратом) може посилити перебіг основного захворювання; пацієнтам з порушенням функції печінки та нирок; пацієнтам похилого віку.Вагітність та лактаціяІтоприд протипоказаний при вагітності. При прийомі препарату в терапевтичних дозах ітоприд трохи проникає в грудне молоко, тому слід припинити прийом препарату в період лактації. Застосування у дітей Протипоказаний дітям віком до 16 років.Побічна діяЧастота побічних ефектів класифікована відповідно до рекомендацій ВООЗ: дуже часто (від ≥1/10); часто (≥1/100 до <1/10); нечасто (від ≥1/1000 до <1/100); рідко (від ≥1/10000 до <1/1000); дуже рідко (<1/10000), частота невідома (не може бути оцінена на основі наявних даних). З боку системи кровотворення: ; нечасто - лейкопенія; частота невідома – тромбоцитопенія. З боку ендокринної системи: ; нечасто – гіперпролактинемія; частота невідома – гінекомастія. З боку травної системи: нечасто - діарея, запор, жовтяниця, біль в епігастральній ділянці, підвищене слиновиділення; частота невідома – нудота, жовтяниця. З боку нервової системи: нечасто - головний біль, порушення сну, дратівливість, запаморочення; частота невідома – тремор. Алергічні реакції: рідко - шкірний висип, почервоніння, свербіж; частота невідома – анафілактоїдні реакції. З боку сечовидільної системи: ;нечасто - підвищення рівня креатиніну та азоту сечовини (BUN) у крові. Лабораторні показники: частота невідома - підвищення активності ACT, АЛТ, ГГТ, ЛФ, гіпербілірубінемія. Інші: нечасто - стомлюваність.Взаємодія з лікарськими засобамиНе виявлено взаємодії при одночасному прийомі ітоприду з варфарином, діазепамом, диклофенаком, тіклопідіном, ніфедипіном та нікардипіном. Метаболічна взаємодія на рівні ізоферментів системи CYP450 не передбачається, оскільки метаболізм ітоприду відбувається, головним чином за допомогою флавін-монооксигенази. Ітоприд посилює моторику шлунка, що може вплинути на абсорбцію препаратів при сумісному застосуванні внутрішньо. Особливої ​​обережності слід дотримуватись при прийомі препаратів з вузьким терапевтичним індексом, препаратів з пролонгованим вивільненням активної речовини або препаратів з кишковорозчинною оболонкою. Противиразкові препарати, такі як циметидин, ранітидин, тепренон та цетраксат не впливають на прокінетичну ефективність ітоприду. М-холіноблокатори зменшують ефективність ітоприду. Холінергічна дія ітоприду може посилюватися при одночасному застосуванні м-холіноміметиків, а також інгібіторів холінестерази.Спосіб застосування та дозиДо їжі, по 1 таб. 3 рази на добу. Добова доза препарату, що рекомендується, становить 3 таблетки (150 мг). Вказана доза може бути знижена з урахуванням віку та клінічного стану пацієнта. У клінічних дослідженнях тривалість лікування становила до 8 тижнів. Якщо препарат не був прийнятий вчасно, то його слід приймати через рівні проміжки часу. Не рекомендується приймати препарат у подвійній дозі для пропущеної компенсації.ПередозуванняУ разі передозування проводять промивання шлунка та симптоматичну терапію.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПацієнти з порушенням функції печінки або нирок повинні перебувати під ретельним контролем лікаря, у разі потреби дозу препарату знижують або припиняють терапію препаратом. При прояві симптомів галактореї та гінекомастії необхідно перервати або повністю припинити лікування. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами Дія ітоприду не призводить до порушення психомоторних реакцій, проте у зв'язку з можливими побічними ефектами (запаморочення, тремор) не можна виключити зниження концентрації уваги та вплив на здатність до керування автотранспортом та керування механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Дозування: 100 мг Фасування: N15 Форма випуску: капс. Упаковка: блістер Виробник: Ратіофарм Завод-виробник: Русан Фарма Лтд (Індія/Росія) Действующее вещество: Итраконазол. .

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули – 1 капс.: ітраконазол (у мікропелетах) 100 мг. 4 шт. - упаковки осередкові контурні (1) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаСинтетичний протигрибковий засіб широкого спектра дії. Похідне тріазол. Пригнічує синтез ергостеролу клітинної мембрани грибів. Активний щодо дермагофітів (Trichophyton spp., Microsporum spp., Epidermophyton floccosum) дріжджових грибів Candida spp. (включаючи Candida albicans, Candida parapsilosis), цвілевих грибів (Cryptococcus neoformans, Aspergillus spp., Trichosporon spp., Geotrichum spp., Penicillium marneffei, Pseudallescheria boydii, Histoplasma spp., Coccidioix Cladosporium spp., Blastomyces dermatidis), Stalassezia spp. Деякі штами можуть бути стійкі: Candida glabrata, Candida krusei, Candida tropicalis, Absidia spp., Fusarium spp., Mucor spp., Rhizomucor spp., Rhizopus spp., Scedosporium proliferans, Scopulariopsis spp. Ефективність лікування оцінюється через 2-4 тижні після припинення терапії (при мікозах), через 6-9 місяців – при оніхомікозах (у міру зміни нігтів).ФармакокінетикаВсмоктується із шлунково-кишкового тракту (ЖКТ) досить повно. Прийом ітраконазолу в капсулах відразу після їди збільшує біодоступність. Прийом його у вигляді розчину натще призводить до більш високої швидкості досягнення Cmax і більшої величини концентрації рівноважної фази (Css) у порівнянні з прийомом після їжі (на 25%). Час досягнення Cmax; при прийомі капсул - близько 3-4 год. Css при прийомі 100 мг препарату 1 раз на добу – 0.4 мкг/мл; при прийомі 200 мг 1 раз на добу -1.1 мкг/мл, 200 мг 2 рази на добу - 2 мкг/мл. Час досягнення Cmax ;при прийомі розчину - близько 2 годин при прийомі натще і 5 годин - після їди. Час настання Css у плазмі при тривалому застосуванні – 1-2 тижні. Зв'язок із білками плазми – 99.8%. Добре проникає в тканини та органи (в т.ч. у слизову оболонку піхви), міститься в секреті сальних та потових залоз. Концентрація ітраконазолу у легенях, нирках, печінці, кістках, шлунку, селезінці, скелетних м'язах у 2-3 рази перевищує його концентрацію у плазмі; у тканинах, що містять кератин, – у 4 рази. Терапевтична концентрація ітраконазолу у шкірі зберігається протягом 2-4 тижнів після припинення 4-тижневого курсу лікування. Терапевтична концентрація в кератині нігтів досягається через 1 тиждень після початку лікування та зберігається протягом 6 місяців після завершення 3-місячного курсу лікування. Низькі концентрації визначаються в сальних та потових залозах шкіри. Метаболізується у печінці з утворенням активних метаболітів, у т. ч. гідроксиітраконазолу. Є інгібітором ізоферментів CYP3A4, CYP3A5 та CYP3A7. Виведення з плазми - двофазне: нирками протягом 1 тижня (35% у вигляді метаболітів, 0.03% - у незміненому вигляді) та через кишечник (3-18% у незміненому вигляді). T1/2; - 1-1.5 дня. Не видаляється під час проведення діалізу.Клінічна фармакологіяПротигрибковий препарат.Показання до застосуванняВульвовагінальний кандидоз; дерматомікоз, різнобарвний лишай, кандидоз слизової оболонки ротової порожнини, кератомнкоз; оніхомікоз, викликаний дерматофітами або дріжджоподібними грибами; системні мікози - системний аспергільоз або кандидоз, криптококоз (в т.ч. криптококовий менінгіт) у імунокомпромітованих осіб та криптококоз центральної нервової системи незалежно від імунного статусу при неефективності терапії 1-ї лінії; гістоплазмоз, бластомікоз, споротрихоз, паракокцидіоїдоз; інші системні і тропічні мікози, що рідко зустрічаються.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, хронічна серцева недостатність, зокрема. в анамнезі (крім терапії життєзагрозливих станів); одночасний прийом субстратів ізоферменту CYP3A4, що подовжують інтервал QT(астемізол, беприділ, цизаприд, дофетилід, левацетилметадол, мізоластин, пімозід, хінідин, сертнідол, терфенадин); інгібітори ГМГ-КоА редуктази, що метаболізуються ізоферментом CYP3A4 (ловастатин, симвестатин); одночасний пероральний прийом триазоламу та мідазоламу, алкалоїдів ріжків (дигідроерготамін, ергометрин, ерготамін, метилерготамін), нісолдипіну, елетриптану; вагітність; період лактації. З обережністю. Ниркова та печінкова недостатність, периферична нейропатія, фактори ризику: хронічна серцева недостатність (ішемічна хвороба серця, ураження серцевих клапанів, тяжкі захворювання легень, у т.ч. хронічна обструктивна хвороба легень, стани, що супроводжуються набряковим синдромом), порушення слуху, одночасний прийом блокаторів повільних кальцієвих каналів, дитячий та літній вік.Вагітність та лактаціяПротипоказаний під час вагітності та в період лактації. Застосування у дітей З обережністю: дитячий вік. Дітям призначають, якщо очікувана користь перевищує потенційний ризик.Побічна діяЗ боку шлунково-кишкового тракту: диспепсія (нудота, блювання, діарея, запор, зниження апетиту), біль у животі. З боку гепато-біліарної системи: оборотне підвищення «печінкових» ферментів, гепатит, у дуже рідкісних випадках при застосуванні Ітраконазолу розвивалося важке токсичне ураження печінки, у тому числі випадки гострої печінкової недостатності з летальним результатом. З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, периферична нейропатія. З боку імунної системи: ; анафілактичні, анафіпактоїдні та алергічні реакції. З боку шкірних покривів: в дуже рідкісних випадках - мультиформна ексудативна еритема (синдром Стівенса-Джонсона) шкірний висип, свербіж шкіри, кропив'янка, ангіоневротичний набряк, алопеція, світлочутливість. Інші: порушення менструального циклу, гіпокаліємія, набряковий синдром, хронічна серцева недостатність і набряк легень.Взаємодія з лікарськими засобамиЛікарські засоби, що зменшують кислотність шлунка, знижують абсорбцію ітраконазолу, що пов'язано з розчинністю оболонок капсул. 2. Лікарські засоби, що впливають на метаболізм ітраконазолу. Ітраконазол переважно метаболізується ізоферментом CYP3A4. Було вивчено взаємодію ітраконазолу з рифампіцином, рифабутином та фенітоїном, що є потужними індукторами ізоферменту CYP3A4. Дослідженням було встановлено, що у цих випадках бнодоступність ітраконазолу та пірокснітраконазолу значно знижується, що призводить до суттєвого зменшення ефективності препарату. Одночасне застосування ітраконазолу з цими препаратами, що є потенційними індукторами мікросомальних ферментів печінки, не рекомендується. Дослідження взаємодії з іншими індукторами мікросомальних ферментів печінки, такими як карбамазепін, фенобарбітал та ізоніазид, не проводилися, однак аналогічні результати можна припустити. Потужні інгібітори ізоферменту CYP3A4, такі як ритонавір, індинавір, кларитроміцин та еритроміцин, можуть збільшувати біодоступність ітраконазолу. 3. Вплив ітраконазолу на метаболізм інших лікарських засобів. Ітраконазол може пригнічувати метаболізм препаратів, що розщеплюються ізоферментом CYP3A4. Результатом цього може бути посилення або пролонгування їхньої дії, у тому числі й побічних ефектів. Перед початком прийому супутніх лікарських препаратів, необхідно проконсультуватися з лікарем щодо шляхів метаболізму даного препарату, зазначених в інструкції з медичного застосування. Після припинення лікування концентрації ітраконазолу у плазмі знижуються поступово залежно від дози та тривалості. Це необхідно брати до уваги під час обговорення мігруючого ефекту ітраконазолу на супутні лікарські засоби. Прикладами таких ліків є: Препарати, які не можна призначати одночасно з ітраконазолом: терфенадин, астемізол, мізоластин, цизаприд, дофетилід, хінідин, пімозид, левацетилметадол, сертиндол - спільне застосування даних лікарських засобів з ітраконазолом може викликати підвищення концентрації цих речовин у плазмі та збільшувати ризик подовження інтервалу QT і в рідких випадках. des pointes); інгібітори редуктази ГМГ-КоА, що метаболізуються ізоферментом CYP3A4, такі, як симвастатин і ловастатин; мідазолам для прийому внутрішньо та триазолам; алкалоїди ріжків такі як дигідроерготамін, ергометрин, ерготамін і метилергометрин; блокатори «повільних» кальцієвих каналів - на додаток до можливої ​​фармакокінетичної взаємодії, пов'язаної із загальним шляхом метаболізму за участю ізоферменту CYP3A4, блокатори «повільних» кальцієвих каналів можуть мати негативний інотропний ефект, що посилюється при одночасному прийомі з ітраконазолом. Препарати, при призначенні яких необхідно стежити за їх концентраціями у плазмі, дією, побічними ефектами. ;У разі одночасного призначення з ітраконазолом дозу цих препаратів, якщо необхідно, слід зменшувати. непрямі антикоагулянти; інгібітори ВІЛ-протеази, такі як ритонавір, індинавір, саквінавір; деякі протипухлинні препарати, такі як алкалоїди барвінку рожевого, бусульфан, доцетаксел, триметрексат; метаболізовані ізоферментом CYP3A4 блокатори «повільних» кальцієвих каналів, такі як верапаміл та похідні дигідропіридину; деякі імуносупресивні засоби: циклоспорин, такролімус, сиролімус (також відомий як рапаміцин); деякі інгібітори редуктази ГМГ-КоА, що метаболізуються ізоферментом CYP3A4, такі, як аторвастатин; деякі глюкокортикостероїди, такі як будесонід, дексаметазон та метилпреднізолон; інші препарати: дигоксин, карбамазепін, буспірон алфентаніл, алпразолам, бротшолам, мідазолам для внутрішньовенного введення, рифабутин, ебастин, ребоксетин, цилостазол, дизолірамнд, елетрнптан, галофатрин, репаглінід. Взаємодії між ітраконазолом та зидовудином та флувастатином не виявлено. Не відзначалося впливу ітраконазолу на метаболізм етинілестрадіолу та норетистерону. 4. Вплив зв'язок білками плазми. Дослідження in vitro продемонстрували відсутність взаємодії між ітраконазолом та такими препаратами, як іміпрамін, пропранолол, діазепам, циметидин, індометацин, толбутамід та сульфаметазин при зв'язуванні з білками плазми.Спосіб застосування та дозиВсередину. Одразу після їди. Капсули ковтають повністю. Виведення препарату ітраконазол зі шкіри та нігтьової тканини здійснюється повільніше, ніж із плазми. Таким чином, оптимальні клінічні та мікологічні ефекти досягаються через 2-4 тижні після закінчення лікування при інфекціях шкіри та через 6-9 місяців після закінчення лікування нігтьових інфекцій. Тривалість лікування може бути скоригована залежно від клінічної картини лікування: при вульвовагінальному кандидозі – 200 мг 2 рази на добу протягом 1 дня або 200 мг 1 раз на добу протягом 3 днів; при дерматомікозах - 200 мг 1 раз на добу протягом 7 днів або 100 мг 1 раз на добу протягом 15 днів; ураження висококератинізованих ділянок шкіри (дерматофітія стоп та кистей) -200 мг 2 рази на добу протягом 7 днів або 100 мг 1 раз на добу протягом 30 днів; при висівковому лишаї - 200 мг 1 раз на добу протягом 7 днів; при кандидозі слизової оболонки ротової порожнини - 100 мг 1 раз на добу протягом 15 днів (у деяких випадках у імунокомпромітованих осіб біодоступність ітраконазолу може знижуватися, що іноді вимагає подвоєння дози); при кератомікозах – 200 мг 1 раз на добу протягом 21 дня (тривалість лікування залежить від клінічної відповіді); при оніхомікозі - 200 мг 1 раз на добу протягом 3 місяців або 200 мг 2 рази на добу протягом 1 тижня на курс; при ураженні нігтів на ногах (незалежно від наявності ураження нігтів на руках) проводять 3 курси з інтервалом 3 тижні. При ураженні нігтів тільки на руках проводять 2 курси з інтервалом 3 тижні; елімінація ітраконазолу зі шкіри та нігтів повільна; оптимальна клінічна відповідь при дерматомікозах досягається через 2-4 місяці після завершення лікування, при оніхомікозах - 6-9 місяців; при системному аспергільозі - 200 мг на добу протягом 2-5 місяців; при прогресуванні та дисемінації захворювання дозу збільшують до 200 мг 2 рази на добу; при системному кандидозі – 100-200 мг 1 раз на добу протягом 3 тижнів – 7 місяців, при прогресуванні та дисемінації захворювання дозу збільшують до 200 мг 2 рази на добу; при системному криптококкозі без ознак менінгіту – 200 мг 1 раз на добу протягом 2-12 місяців. При криптококовому менінгіті – 200 мг 2 рази на добу протягом 2-12 місяців; лікування гістоплазмозу починають з 200 мг 1 раз на добу, підтримуюча доза – 200 мг 2 рази на добу протягом 8 місяців; при бластомікозі – 100 мг 1 раз на добу, підтримуюча доза – 200 мг 2 рази на добу протягом 6 місяців; при споротрихозі – 100 мг 1 раз на добу протягом 3 місяців; при паракокцидіоїдозі – 100 мг 1 раз на добу протягом 6 місяців; при хромомікозі -100-200 мг 1 раз на добу протягом 6 місяців; дітям призначають, якщо очікувана користь перевищує потенційний ризик.ПередозуванняДані відсутні. При випадковому передозуванні слід застосовувати підтримуючі заходи. Протягом першої години провести промивання шлунка і, якщо це необхідно, призначити активоване вугілля. Ітраконазол не виводиться при гемодіалізі. Якогось специфічного антидоту не існує.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЖінкам дітородного віку, які приймають Ітраконазол, необхідно використовувати надійні методи контрацепції протягом усього курсу лікування аж до першої менструації після його завершення. Виявлено, що ітраконазол має негативний інотропний ефект. При одночасному прийомі ітраконазолу і блокаторів кальцієвих каналів, які можуть мати той самий ефект, необхідно бути обережними. Повідомлялося про випадки хронічної серцевої недостатності, пов'язані з прийомом Ітраконазолу. Ітраконазол не слід приймати пацієнтам з хронічною серцевою недостатністю або з наявністю цього захворювання в анамнезі за винятком випадків, коли можлива користь значно перевершує потенційний ризик. При індивідуальній оцінці співвідношення користі та ризику слід брати до уваги такі фактори, як серйозність показань, режим дозування та індивідуальні фактори ризику виникнення хронічної серцевої недостатності. Фактори ризику включають наявність захворювань серце,таких як ішемічна хвороба серця або ураження клапанів; серйозні захворювання легень, такі як обструктивні ураження легень; ниркова недостатність або інші захворювання, що супроводжуються набряками. Таких пацієнтів необхідно проінформувати про ознаки та симптоми застійної серцевої недостатності. Лікування має проводитися з обережністю, при цьому необхідно моніторувати хворого щодо виникнення симптомів застійної серцевої недостатності. При появі прийом Ітраконазолу необхідно припинити.при цьому необхідно моніторувати хворого щодо виникнення симптомів застійної серцевої недостатності. При появі прийом Ітраконазолу необхідно припинити.при цьому необхідно моніторувати хворого щодо виникнення симптомів застійної серцевої недостатності. При появі прийом Ітраконазолу необхідно припинити. При зниженій кислотності шлунка при цьому стані абсорбція ітраконазолу з капсул порушується. Пацієнтам, які приймають антацидні препарати (наприклад, алюмінію гідроксид), рекомендується їх використовувати не раніше, ніж через 2 години після прийому капсул Ітраконазолу. Пацієнтам з ахлоргідрією або застосовуючим блокатори Н1; гістамінових рецепторів та інгібітори протонної помпи, рекомендується приймати капсули Ітраконазолу з напоями, що містять колу. У дуже рідкісних випадках при застосуванні Ітраконазолу розвивалося тяжке токсичне ураження печінки, включаючи випадки гострої печінкової недостатності з летальним кінцем. У більшості випадків це відзначалося у пацієнтів, які вже мали захворювання печінки, у пацієнтів, з іншими тяжкими захворюваннями, які отримували терапію ітраконазолом за системними показаннями, а також у пацієнтів, які отримували інші лікарські засоби, які мають гепатотоксичокську дію. У деяких пацієнтів не виявляли очевидних факторів ризику ураження печінки. Декілька таких випадків виникли в перший місяць терапії, а деякі - в перший тиждень лікування. У зв'язку з цим рекомендується регулярно контролювати функцію печінки у пацієнтів, які отримують терапію ітраконазолом.Пацієнтів слід попередити про необхідність негайно зв'язатися зі своїм лікарем у разі виникнення симптомів, що передбачають виникнення гепатиту, а саме: анорексину, нудоти, блювання, слабкості, болю в животі та потемніння сечі. У разі появи таких симптомів необхідно негайно припинити терапію та провести дослідження функції печінки. Пацієнтам з підвищеною концентрацією «печінкових» ферментів або захворюванням печінки в активній фазі або при перенесеному токсичному ураженні печінки при прийомі інших препаратів не слід призначати лікування Ітраконазолом за винятком тих випадків, коли очікувана користь виправдовує ризик ураження печінки. У цих випадках необхідно під час лікування контролювати концентрацію печінкових ферментів.слабкості, біль у животі та потемніння сечі. У разі появи таких симптомів необхідно негайно припинити терапію та провести дослідження функції печінки. Пацієнтам з підвищеною концентрацією «печінкових» ферментів або захворюванням печінки в активній фазі або при перенесеному токсичному ураженні печінки при прийомі інших препаратів не слід призначати лікування Ітраконазолом за винятком тих випадків, коли очікувана користь виправдовує ризик ураження печінки. У цих випадках необхідно під час лікування контролювати концентрацію печінкових ферментів.слабкості, біль у животі та потемніння сечі. У разі появи таких симптомів необхідно негайно припинити терапію та провести дослідження функції печінки. Пацієнтам з підвищеною концентрацією «печінкових» ферментів або захворюванням печінки в активній фазі або при перенесеному токсичному ураженні печінки при прийомі інших препаратів не слід призначати лікування Ітраконазолом за винятком тих випадків, коли очікувана користь виправдовує ризик ураження печінки. У цих випадках необхідно під час лікування контролювати концентрацію печінкових ферментів.або при перенесеному токсичному ураженні печінки при прийомі інших препаратів не слід призначати лікування Ітраконазолом, за винятком тих випадків, коли очікувана користь виправдовує ризик ураження печінки. У цих випадках необхідно під час лікування контролювати концентрацію печінкових ферментів.або при перенесеному токсичному ураженні печінки при прийомі інших препаратів не слід призначати лікування Ітраконазолом, за винятком тих випадків, коли очікувана користь виправдовує ризик ураження печінки. У цих випадках необхідно під час лікування контролювати концентрацію печінкових ферментів. Порушення функції печінки: ітраконазол метаболізується переважно у печінці. Оскільки у пацієнтів з порушеннями функції печінки повний період напіввиведення ітраконазолу дещо збільшено, рекомендується здійснювати контроль концентрації ітраконазолу у плазмі та за необхідності коригувати дозу препарату. Порушення функції нирок: Оскільки у пацієнтів з нирковою недостатністю повний період напіввиведення ітраконазолу дещо збільшено, рекомендується здійснювати контроль концентрації ітраконазолу у плазмі та за необхідності коригувати дозу препарату. Пацієнти з імунодефіцитом: біодоступність ітраконазала при пероральному прийомі може бути знижена у деяких пацієнтів з порушеним імунітетом, наприклад, у хворих з нейтропенією, хворих на СНІД або органів, що перенесли операцію з трансплантації. Пацієнти з системними грибковими інфекціями, що становлять загрозу життю: внаслідок фармакокінетичних характеристик Ітраконазол у вигляді капсул не рекомендується для початку лікування системних мікозів, які становлять загрозу життю пацієнтів. Хворі на СНІД. Лікар повинен оцінити необхідність призначення підтримуючої терапії хворим на СНІД, який раніше отримував лікування з приводу системних грибкових інфекцій, наприклад, споротрихозу, бластомікозу, гістоплазмозу або криптококозу (як менінгеального, так і неменінгеального), у яких існує ризик рецидиву. Клінічні дані щодо застосування капсул Ітраконазол у педіатричній практиці обмежені. Капсули Ітраконазол не слід призначати дітям, за винятком випадків, коли очікувана користь перевищує можливий ризик. Лікування слід припинити у разі виникнення периферичної нейропатії, яка може бути пов'язана з прийомом капсул Ітраконазолу. Немає даних про перехресну гіперчутливість до ітраконазолу та інших азолових протигрибкових препаратів. Вплив на здатність керувати автомобілем і працювати з технікою. Ітраконазол може спричинити запаморочення та інші побічні ефекти, які можуть вплинути на здатність керувати транспортними засобами та іншою технікою, яка потребує підвищеної уваги під час роботи.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему