Все товары
679,00 грн
636,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПорошок - 1 фл. активна речовина: Цефотаксим натрію (у перерахунку на активну речовину) – 1,0 г. Порошок для приготування розчину для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення по 1 г у флакони. По 1, 5 або 10 флаконів у картонну пачку разом із інструкцією з медичного застосування. По 50 флаконів поміщають у коробку картонну з 3-5 інструкціями із застосування (для стаціонарів). Упаковка у комплекті з розчинником – водою для ін'єкцій. У комплект входять: а) 1 флакон із препаратом та 1 ампула з водою для ін'єкцій на 5 мл; б) 5 флаконів із препаратом та 5 ампул з водою для ін'єкцій на 5 мл; в) 10 флаконів з препаратом та 10 ампул з водою для ін'єкцій на 5 мл. Комплект укладають в індивідуальні пачки з картону разом з інструкцією з медичного застосування, ампульним ножем або ампульним скарифікатором. При використанні ампул з насічками, кільцями або крапками ніж ампульний або скарифікатор не вкладають.Опис лікарської формиПорошок від білого до жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик-цефалоспорин.ФармакокінетикаУ дорослих - через 5 хвилин після одноразового внутрішньовенного (в/в) введення 1 г цефотаксиму максимальна концентрація (Сmаx) у плазмі становить 100 мкг/мл Після внутрішньом'язового (в/м) введення цефотаксиму в тій же дозі Стах у плазмі досягається через 0,5 год і становить від 20 до 30 мкг/мл. Біодоступність цефотаксиму при внутрішньовенному введенні становить 100%, при внутрішньом'язовому введенні - 90-95%. Період напіввиведення (T1/2) цефотаксиму становить 1 год при внутрішньовенному введенні та 1-1,5 годин при внутрішньом'язовому введенні Зв'язування з білками плазми (переважно альбумінами) становить середньому 25-40 % Метаболізується в печінці з утворенням активного метаболіту дезацетилцефотаксиму (M1), що володіє антибактеріальною активністю, та неактивних метаболітів (М2, М3) Близько 90% від введеної дози виводиться нирками: 50% - у постійному вигляді, близько 15-25% як метаболіту дезацетилцефотаксима і 15-30% як неактивних метаболітів (М2 + М3). 10% від введеної дози виводиться кишечником У літніх пацієнтів старше 80 років T1/2 цефотаксиму збільшується до 2,5 год. Об'єм розподілу (Vd) не змінюється порівняно з здоровими добровольцями У дорослих з порушеною функцією нирок Vd не змінюється, а T1/2 не перевищує 2,5 години навіть на останніх стадіях ниркової недостатності. У дітей концентрація цефотаксиму в плазмі крові та Vd аналогічні таким у дорослих, які отримують таку саму дозу препарату в мг/кг маси. T1/2 цефотаксиму становить від 0,75 до 1,5 год У новонароджених та передчасно народжених дітей концентрація цефотаксиму в плазмі крові та Vd аналогічні таким у дітей. Середній Т1/2 цефотаксиму становить від 1,4 до 6,4 год.ФармакодинамікаЦефалоспориновий антибіотик – ІІІ покоління для парентерального введення. Діє бактерицидно, порушуючи синтез клітинної стінки мікроорганізмів. Має широкий спектр дії. Активний щодо грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів. До цефотаксиму зазвичай чутливі: Aeromonas hydrophila; Bacillus subtilis; Bordetella pertussis; Borrelia burgdorferi; Moraxella catarrhalis; Citrobacter diversus*; Citrobacter ffeundii*; Clostridium perfringens; Corynebacterium diphtheriae; Escherichia coli; Enterobacter spp.*; Erysipelothrix insidiosa; Eubacterium spp.; Haemophilus spp. (продукуючі та непродукуючі пеніциліну штами, включаючи ампіцилін-резистентні); Klebsiella pneumoniae; Klebsiella oxytoca; Staphylococcus spp. (метицилін-чутливі, включаючи продукуючі та не продукуючі пеніциліназ штами); Morganella morganii; Neisseria gonorrhoea (включаючи продукуючі та непродукуючі пеніциліну штами); Neisseria meningitidis; Propionibacterium spp.; Proteus mirabilis; Proteus vulgaris; Providencia spp.; Streptococcus spp. (включаючи Streptococcus pneumoniae);Salmonella spp.; Serratia spp. *; Shigella spp.; Veillonella spp.; Yersinia spp.*; Pseudomonas spp. (крім Pseudomonas aeruginosa, Pseudomonas cepacia) *-чутливість залежить від епідеміологічних даних та від рівня стійкості в кожному конкретному випадку До цефотаксиму стійкі: Acinetobacter baumanii; Bacteroides fragilis; Clostridium difficile; Enterococcus spp.; грамнегативні анаероби; Listeria monocytogenes; Staphylococcus spp. (Метицилін-резистентні штами); Pseudomonas aeruginosa; Pseudomonas cepacia; Stenotrophomonas maltophilia.Показання до застосуванняЛікування інфекцій, спричинених мікроорганізмами, чутливими до препарату: інфекції дихальних шляхів; інфекції сечостатевої системи, в т.ч. гонорея; септицемія, бактеріємія; ендокардити; інтраабдомінальні інфекції (включаючи перитоніт); менінгіт (за винятком листеріозного) та інші інфекції ЦНС; інфекції шкіри та м'яких тканин; інфекції кісток та суглобів. Профілактика інфекцій після хірургічних операцій на ШКТ, урологічних та акушерсько-гінекологічних операцій.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до цефотаксиму, інших цефалоспоринів. Для форм, що містять як розчинник лідокаїн: підвищена чутливість до лідокаїну або до іншого місцевого анестетика амідного типу; внутрішньосерцеві блокади без встановленого водія ритму; тяжка серцева недостатність; внутрішньовенне введення; діти віком до 2,5 років (внутрішньом'язове введення). З обережністю: при нирковій недостатності; у пацієнтів, які мають в анамнезі вказівки на алергію до пеніцилінів (ризик розвитку перехресних алергічних реакцій); при одночасному застосуванні з аміноглікозидами.Вагітність та лактаціяПри вагітності введення препарату протипоказане При необхідності призначення препарату в період лактації слід припинити грудне вигодовування.Побічна діяКласифікація небажаних побічних реакцій за частотою розвитку, згідно з рекомендаціями Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я: дуже часто (≥10%); часто (≥1% та Інфекційні та паразитарні захворювання Частота невідома: суперінфекція. Як і при призначенні інших антибіотиків, застосування цефотаксиму, особливо тривале, може призвести до надмірного зростання нечутливих мікроорганізмів. Слід регулярно контролювати стан пацієнта Якщо розвиток суперінфекції відбувається під час терапії цефотаксимом, слід вжити відповідних заходів Порушення з боку крові та лімфатичної системи Нечасто: лейкопенія, еозинофілія, тромбоцитопенія Частота невідома: недостатність кістковомозкового кровотворення, панцитопенія, нейропенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія. Порушення з боку імунної системи Нечасто реакція Яриша-Герксгеймера. Як і при застосуванні інших антибіотиків, при лікуванні бореліозу протягом перших днів терапії можливий розвиток реакції Яриша-Герксгеймера. Є повідомлення про виникнення одного або декількох симптомів через кілька тижнів лікування бореліозу: висипання на шкірі, свербіж, лихоманка, лейкопенія, підвищення активності "печінкових" ферментів, утруднене дихання, дискомфорт у ділянці суглобів. Слід враховувати, що певною мірою ці прояви узгоджуються з симптомами основного захворювання, з приводу якого пацієнт отримує лікування. Частота невідома: анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, анафілактичний шок Порушення з боку нервової системи Нечасто: судоми Частота невідома: енцефалопатія (наприклад, порушення свідомості, порушення рухової активності), головний біль, запаморочення Порушення з боку серця Частота невідома: аритмії (внаслідок швидкого болюсного введення через центральний венозний катетер) Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Нечасто: діарея Частота невідома: нудота, блювання, біль у животі, псевдомембранозний коліт Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Нечасто: підвищення активності "печінкових" ферментів (аланінамінотрансферази [АЛТ], аспартатамінотрансферази [ACT], лактатдегідрогенази [ЛДГ], гамма-глутамілтрансферази [гамма-ГТ], лужної фосфатази [ЩТ]) та/або концентрації біліруб. Ці відхилення в лабораторних показниках (які можна також пояснити наявністю інфекції), у поодиноких випадках перевищують верхню межу норми в 2 рази і вказують на ураження печінки, що проявляється холестазом і часто протікає безсимптомно Частота невідома: гепатит (іноді з жовтяницею) Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Нечасто: висип, свербіж, кропив'янка Частота невідома: мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, гострий генералізований екзантематозний пустульоз Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Нечасто: зниження функції нирок/збільшення концентрації креатиніну, особливо при сумісному застосуванні з аміноглікозидами Частота невідома: гостра ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит Загальні розлади та порушення у місці введення Часто: біль у місці ін'єкції (при внутрішньом'язовому введенні) Нечасто: гарячка, запальні реакції у місці введення, включаючи флебіт/тромбофлебіт Частота невідома: при внутрішньом'язовому введенні, якщо як розчинник застосовується лідокаїн, можливий розвиток системних реакцій, пов'язаних з лідокаїном, особливо у випадках ненавмисного внутрішньовенного введення препарату, ін'єкції у високо васкуляризовані тканини або при передозуванні.Взаємодія з лікарськими засобамиПробенецид затримує екскрецію та збільшує концентрації цефалоспоринів у плазмі крові. Як і у разі застосування інших цефалоспоринів, цефотаксим може посилювати нефротоксичний ефект препаратів, що мають нефротоксичну дію (таких як фуросемід, аміноглікозиди). Вказівки за сумісністю: цефотаксим не повинен змішуватися з іншими антибіотиками (у тому числі аміноглікозидами), як в одному шприці, так і в одному інфузійному розчині Для інфузій можуть бути використані наступні розчини (концентрація цефотаксиму 1 г/250 мл): вода для ін'єкцій, 0,9% розчин хлориду натрію, 5% розчин декстрози, розчин Рінгера лактат, Йоностерил.Спосіб застосування та дозивнутрішньовенно або внутрішньом'язово Доза, спосіб та частота введення повинні визначатися тяжкістю інфекції, чутливістю збудника та станом пацієнта. Лікування може бути розпочато до отримання результатів тесту визначення чутливості. Дорослі та діти старше 12 років та з масою тіла 50 кг і більше: при інфекціях легкого та середнього ступеня тяжкості – 1 г кожні 12 год. Доза може змінюватись в залежності від тяжкості інфекції, чутливості збудника та стану пацієнта. При тяжких інфекціях доза може бути збільшена до 12 г на добу, розділена на 3 або 4 введення. При інфекціях, спричинених Pseudomonas spp., добова доза повинна бути більше 6 г Діти до 12 років та з масою тіла до 50 кг: звичайна доза 100-150 мг/кг/добу, розділена на 2-4 введення. При тяжких інфекціях доза може бути збільшена до 200 мг/кг/добу. Новонароджені: 50 мг/кг/добу, розділена на 2-4 введення. При тяжких інфекціях - доза 150-200 мг/кг/добу, розділена на 2-4 введення. При гонореї: 1 г одноразово внутрішньовенно або внутрішньом'язово З метою профілактики інфекцій перед хірургічною операцією (від 30 до 90 хв до початку операції) вводять 1 г внутрішньом'язово або внутрішньовенно При виконанні кесаревого розтину в момент накладання затискачів на пупкову вену вводять внутрішньовенно 1 г препарату, потім через 6 і 12 год повторно вводять 1 г внутрішньовенно або внутрішньом'язово. При нирковій недостатності: у випадках коли кліренс креатиніну менше 10 мл/хв необхідно зменшити дозу. Після введення початкової разової дози добову дозу слід зменшити вдвічі без зміни частоти введення, тобто. замість 1 г кожні 12 год - 0,5 г кожні 12 год, замість 1 г кожні 8 год-0,5 г кожні 8 год, замість 2 г кожні 8 год - 1 г кожні 8 год і т.д. Може знадобитися подальша корекція дози залежно від перебігу інфекції та загального стану пацієнта Правила приготування розчинів: Для внутрішньовенної ін'єкції як розчинник використовують воду для ін'єкцій (1 г розводять у 4 мл розчинника); при внутрішньовенній ін'єкції розчин повинен бути введений протягом від 3 до 5 хв. Для внутрішньовенної інфузії як розчинник використовують 0,9% розчин натрію хлориду або 5% розчин декстрози (1-2 г розводять у 40-100 мл розчинника). Також може бути використаний розчин Рінгера лактат. Тривалість інфузії – 20-60 хв. Для внутрішньом'язового введення використовують воду для ін'єкцій або 1% розчин лідокаїну (1 г розводять у 4 мл розчинника).ПередозуванняСимптоми: судоми, енцефалопатія (у разі введення великих доз, особливо у хворих з нирковою недостатністю), тремор, нервово-м'язова збудливість Лікування: симптоматичне, специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиАнафілактичні реакції Призначення цефалоспоринів вимагає ретельного збору алергологічного анамнезу: алергічний діатез, реакції гіперчутливості до бета-лактамних антибіотиків (наприклад, пеніцилінів) Використання цефотаксиму суворо протипоказане у пацієнтів із зазначенням в анамнезі на реакцію гіперчутливості негайного типу на цефалоспорини. У разі будь-яких сумнівів обов'язкова присутність лікаря при першому введенні препарату з метою негайного початку відповідного лікування у разі розвитку анафілактичної реакції Відома перехресна алергія між цефалоспоринами та пеніцилінами, яка виникає у 5-10% випадків. Алергічні (анафілактичні) реакції на пеніциліни та цефалоспорини можуть бути серйозними та загрожувати життю пацієнта та можуть вимагати проведення відповідних лікувальних заходів У пацієнтів, в анамнезі яких є вказівка на алергію до пеніцилінів, препарат застосовують із надзвичайною обережністю. Слід ретельно контролювати стан пацієнта при першому введенні препарату через можливу анафілактичну реакцію. Якщо у хворого розвинулась реакція гіперчутливості, то введення цефотаксиму має бути негайно припинено і, за необхідності, має бути негайно розпочато відповідне лікування алергічної реакції. Захворювання, спричинені Clostridium difficile (наприклад, псевдомембранозний коліт) Під час лікування може виникнути псевдомембранозний коліт, що виявляється тяжкою тривалою діареєю. При цьому припиняють прийом препарату та призначають адекватну терапію, включаючи ванкоміцин або метронідазол. При розвитку псевдомембранозного коліту протипоказано призначення препаратів, що гальмують перистальтику кишечнику. Ниркова недостатність При нирковій недостатності слід коригувати дозу залежно від кліренсу креатиніну. Слід бути обережними при одночасному застосуванні цефотаксиму та аміноглікозидів. Слід контролювати функцію нирок у всіх випадках комбінованого застосування цефотаксиму з аміноглікозидами, іншими нефротоксичними препаратами, у пацієнтів похилого віку або нирковою недостатністю. Зміст натрію Препарат містить 51,75 мг (2,25 мекв) натрію. Порушення кровотворення Під час лікування цефотаксимом може розвинутись лейкопенія, нейтропенія і рідше – недостатність кістковомозкового кровотворення, панцитопенія та агранулоцитоз. При тривалості курсу лікування понад 10 днів слід контролювати кількість формених елементів крові. При відхиленнях від норми цих показників крові слід відмінити препарат Лабораторні випробування Під час терапії цефалоспоринами можлива поява позитивної проби Кумбса. Під час лікування цефотаксимом рекомендується використання глюкозо-оксидазних методів визначення концентрації глюкози в крові, зважаючи на розвиток хибнопозитивних результатів при використанні неспецифічних реактивів. Для комплекту із розчинником: При використанні розчинника лідокаїну необхідно враховувати відомості, зазначені в інструкції щодо застосування лідокаїну; а також, що розчин лідокаїну застосовують як розчинник тільки при внутрішньом'язовому введенні Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У разі розвитку такого побічного ефекту як запаморочення може порушуватися здатність до концентрації уваги та реакцій. У такому разі пацієнтам слід утриматися від керування автотранспортом та роботи з механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
710,00 грн
670,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПорошок - 1 фл. активна речовина: цефотаксим натрію у перерахунку на цефотаксим - 0,5 г та 1,0 г. 0,5 г, 1,0 г активної речовини у флаконах місткістю 10 мл. 1 флакон з інструкцією із застосування в пачці з картону. 10 флаконів з інструкцією із застосування в коробці з картону. Для стаціонару: 50 флаконів та 5 інструкцій із застосування в коробці з картону. 1 флакон з інструкцією із застосування (від 1 до 50 флаконів з рівною кількістю інструкцій із застосування) у коробці з картону.Опис лікарської формиПорошок від білого до жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик-цефалоспорин.ФармакокінетикаУ дорослих - через 5 хвилин після одноразового внутрішньовенного (в/в) введення 1 г цефотаксиму максимальна концентрація (Сmаx) у плазмі становить 100 мкг/мл Після внутрішньом'язового (в/м) введення цефотаксиму в тій же дозі Стах у плазмі досягається через 0,5 год і становить від 20 до 30 мкг/мл. Біодоступність цефотаксиму при внутрішньовенному введенні становить 100%, при внутрішньом'язовому введенні - 90-95%. Період напіввиведення (T1/2) цефотаксиму становить 1 год при внутрішньовенному введенні та 1-1,5 годин при внутрішньом'язовому введенні Зв'язування з білками плазми (переважно альбумінами) становить середньому 25-40 % Метаболізується в печінці з утворенням активного метаболіту дезацетилцефотаксиму (M1), що володіє антибактеріальною активністю, та неактивних метаболітів (М2, М3) Близько 90% від введеної дози виводиться нирками: 50% - у постійному вигляді, близько 15-25% як метаболіту дезацетилцефотаксима і 15-30% як неактивних метаболітів (М2 + М3). 10% від введеної дози виводиться кишечником У літніх пацієнтів старше 80 років T1/2 цефотаксиму збільшується до 2,5 год. Об'єм розподілу (Vd) не змінюється порівняно з здоровими добровольцями У дорослих з порушеною функцією нирок Vd не змінюється, а T1/2 не перевищує 2,5 години навіть на останніх стадіях ниркової недостатності. У дітей концентрація цефотаксиму в плазмі крові та Vd аналогічні таким у дорослих, які отримують таку саму дозу препарату в мг/кг маси. T1/2 цефотаксиму становить від 0,75 до 1,5 год У новонароджених та передчасно народжених дітей концентрація цефотаксиму в плазмі крові та Vd аналогічні таким у дітей. Середній Т1/2 цефотаксиму становить від 1,4 до 6,4 год.ФармакодинамікаЦефалоспориновий антибіотик – ІІІ покоління для парентерального введення. Діє бактерицидно, порушуючи синтез клітинної стінки мікроорганізмів. Має широкий спектр дії. Активний щодо грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів. До цефотаксиму зазвичай чутливі: Aeromonas hydrophila; Bacillus subtilis; Bordetella pertussis; Borrelia burgdorferi; Moraxella catarrhalis; Citrobacter diversus*; Citrobacter ffeundii*; Clostridium perfringens; Corynebacterium diphtheriae; Escherichia coli; Enterobacter spp.*; Erysipelothrix insidiosa; Eubacterium spp.; Haemophilus spp. (продукуючі та непродукуючі пеніциліну штами, включаючи ампіцилін-резистентні); Klebsiella pneumoniae; Klebsiella oxytoca; Staphylococcus spp. (метицилін-чутливі, включаючи продукуючі та не продукуючі пеніциліназ штами); Morganella morganii; Neisseria gonorrhoea (включаючи продукуючі та непродукуючі пеніциліну штами); Neisseria meningitidis; Propionibacterium spp.; Proteus mirabilis; Proteus vulgaris; Providencia spp.; Streptococcus spp. (включаючи Streptococcus pneumoniae);Salmonella spp.; Serratia spp. *; Shigella spp.; Veillonella spp.; Yersinia spp.*; Pseudomonas spp. (крім Pseudomonas aeruginosa, Pseudomonas cepacia) *-чутливість залежить від епідеміологічних даних та від рівня стійкості в кожному конкретному випадку До цефотаксиму стійкі: Acinetobacter baumanii; Bacteroides fragilis; Clostridium difficile; Enterococcus spp.; грамнегативні анаероби; Listeria monocytogenes; Staphylococcus spp. (Метицилін-резистентні штами); Pseudomonas aeruginosa; Pseudomonas cepacia; Stenotrophomonas maltophilia.Показання до застосуванняЛікування інфекцій, спричинених мікроорганізмами, чутливими до препарату: інфекції дихальних шляхів; інфекції сечостатевої системи, в т.ч. гонорея; септицемія, бактеріємія; ендокардити; інтраабдомінальні інфекції (включаючи перитоніт); менінгіт (за винятком листеріозного) та інші інфекції ЦНС; інфекції шкіри та м'яких тканин; інфекції кісток та суглобів. Профілактика інфекцій після хірургічних операцій на ШКТ, урологічних та акушерсько-гінекологічних операцій.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до цефотаксиму, інших цефалоспоринів. Для форм, що містять як розчинник лідокаїн: підвищена чутливість до лідокаїну або до іншого місцевого анестетика амідного типу; внутрішньосерцеві блокади без встановленого водія ритму; тяжка серцева недостатність; внутрішньовенне введення; діти віком до 2,5 років (внутрішньом'язове введення). З обережністю: при нирковій недостатності; у пацієнтів, які мають в анамнезі вказівки на алергію до пеніцилінів (ризик розвитку перехресних алергічних реакцій); при одночасному застосуванні з аміноглікозидами.Вагітність та лактаціяПри вагітності введення препарату протипоказане При необхідності призначення препарату в період лактації слід припинити грудне вигодовування.Побічна діяКласифікація небажаних побічних реакцій за частотою розвитку, згідно з рекомендаціями Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я: дуже часто (≥10%); часто (≥1% та Інфекційні та паразитарні захворювання Частота невідома: суперінфекція. Як і при призначенні інших антибіотиків, застосування цефотаксиму, особливо тривале, може призвести до надмірного зростання нечутливих мікроорганізмів. Слід регулярно контролювати стан пацієнта Якщо розвиток суперінфекції відбувається під час терапії цефотаксимом, слід вжити відповідних заходів Порушення з боку крові та лімфатичної системи Нечасто: лейкопенія, еозинофілія, тромбоцитопенія Частота невідома: недостатність кістковомозкового кровотворення, панцитопенія, нейропенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія. Порушення з боку імунної системи Нечасто реакція Яриша-Герксгеймера. Як і при застосуванні інших антибіотиків, при лікуванні бореліозу протягом перших днів терапії можливий розвиток реакції Яриша-Герксгеймера. Є повідомлення про виникнення одного або декількох симптомів через кілька тижнів лікування бореліозу: висипання на шкірі, свербіж, лихоманка, лейкопенія, підвищення активності "печінкових" ферментів, утруднене дихання, дискомфорт у ділянці суглобів. Слід враховувати, що певною мірою ці прояви узгоджуються з симптомами основного захворювання, з приводу якого пацієнт отримує лікування. Частота невідома: анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, анафілактичний шок Порушення з боку нервової системи Нечасто: судоми Частота невідома: енцефалопатія (наприклад, порушення свідомості, порушення рухової активності), головний біль, запаморочення Порушення з боку серця Частота невідома: аритмії (внаслідок швидкого болюсного введення через центральний венозний катетер) Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Нечасто: діарея Частота невідома: нудота, блювання, біль у животі, псевдомембранозний коліт Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Нечасто: підвищення активності "печінкових" ферментів (аланінамінотрансферази [АЛТ], аспартатамінотрансферази [ACT], лактатдегідрогенази [ЛДГ], гамма-глутамілтрансферази [гамма-ГТ], лужної фосфатази [ЩТ]) та/або концентрації біліруб. Ці відхилення в лабораторних показниках (які можна також пояснити наявністю інфекції), у поодиноких випадках перевищують верхню межу норми в 2 рази і вказують на ураження печінки, що проявляється холестазом і часто протікає безсимптомно Частота невідома: гепатит (іноді з жовтяницею) Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Нечасто: висип, свербіж, кропив'янка Частота невідома: мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, гострий генералізований екзантематозний пустульоз Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Нечасто: зниження функції нирок/збільшення концентрації креатиніну, особливо при сумісному застосуванні з аміноглікозидами Частота невідома: гостра ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит Загальні розлади та порушення у місці введення Часто: біль у місці ін'єкції (при внутрішньом'язовому введенні) Нечасто: гарячка, запальні реакції у місці введення, включаючи флебіт/тромбофлебіт Частота невідома: при внутрішньом'язовому введенні, якщо як розчинник застосовується лідокаїн, можливий розвиток системних реакцій, пов'язаних з лідокаїном, особливо у випадках ненавмисного внутрішньовенного введення препарату, ін'єкції у високо васкуляризовані тканини або при передозуванні.Взаємодія з лікарськими засобамиПробенецид затримує екскрецію та збільшує концентрації цефалоспоринів у плазмі крові. Як і у разі застосування інших цефалоспоринів, цефотаксим може посилювати нефротоксичний ефект препаратів, що мають нефротоксичну дію (таких як фуросемід, аміноглікозиди). Вказівки за сумісністю: цефотаксим не повинен змішуватися з іншими антибіотиками (у тому числі аміноглікозидами), як в одному шприці, так і в одному інфузійному розчині Для інфузій можуть бути використані наступні розчини (концентрація цефотаксиму 1 г/250 мл): вода для ін'єкцій, 0,9% розчин хлориду натрію, 5% розчин декстрози, розчин Рінгера лактат, Йоностерил.Спосіб застосування та дозивнутрішньовенно або внутрішньом'язово Доза, спосіб та частота введення повинні визначатися тяжкістю інфекції, чутливістю збудника та станом пацієнта. Лікування може бути розпочато до отримання результатів тесту визначення чутливості. Дорослі та діти старше 12 років та з масою тіла 50 кг і більше: при інфекціях легкого та середнього ступеня тяжкості – 1 г кожні 12 год. Доза може змінюватись в залежності від тяжкості інфекції, чутливості збудника та стану пацієнта. При тяжких інфекціях доза може бути збільшена до 12 г на добу, розділена на 3 або 4 введення. При інфекціях, спричинених Pseudomonas spp., добова доза повинна бути більше 6 г Діти до 12 років та з масою тіла до 50 кг: звичайна доза 100-150 мг/кг/добу, розділена на 2-4 введення. При тяжких інфекціях доза може бути збільшена до 200 мг/кг/добу. Новонароджені: 50 мг/кг/добу, розділена на 2-4 введення. При тяжких інфекціях - доза 150-200 мг/кг/добу, розділена на 2-4 введення. При гонореї: 1 г одноразово внутрішньовенно або внутрішньом'язово З метою профілактики інфекцій перед хірургічною операцією (від 30 до 90 хв до початку операції) вводять 1 г внутрішньом'язово або внутрішньовенно При виконанні кесаревого розтину в момент накладання затискачів на пупкову вену вводять внутрішньовенно 1 г препарату, потім через 6 і 12 год повторно вводять 1 г внутрішньовенно або внутрішньом'язово. При нирковій недостатності: у випадках коли кліренс креатиніну менше 10 мл/хв необхідно зменшити дозу. Після введення початкової разової дози добову дозу слід зменшити вдвічі без зміни частоти введення, тобто. замість 1 г кожні 12 год - 0,5 г кожні 12 год, замість 1 г кожні 8 год-0,5 г кожні 8 год, замість 2 г кожні 8 год - 1 г кожні 8 год і т.д. Може знадобитися подальша корекція дози залежно від перебігу інфекції та загального стану пацієнта Правила приготування розчинів: Для внутрішньовенної ін'єкції як розчинник використовують воду для ін'єкцій (1 г розводять у 4 мл розчинника); при внутрішньовенній ін'єкції розчин повинен бути введений протягом від 3 до 5 хв. Для внутрішньовенної інфузії як розчинник використовують 0,9% розчин натрію хлориду або 5% розчин декстрози (1-2 г розводять у 40-100 мл розчинника). Також може бути використаний розчин Рінгера лактат. Тривалість інфузії – 20-60 хв. Для внутрішньом'язового введення використовують воду для ін'єкцій або 1% розчин лідокаїну (1 г розводять у 4 мл розчинника).ПередозуванняСимптоми: судоми, енцефалопатія (у разі введення великих доз, особливо у хворих з нирковою недостатністю), тремор, нервово-м'язова збудливість Лікування: симптоматичне, специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиАнафілактичні реакції Призначення цефалоспоринів вимагає ретельного збору алергологічного анамнезу: алергічний діатез, реакції гіперчутливості до бета-лактамних антибіотиків (наприклад, пеніцилінів) Використання цефотаксиму суворо протипоказане у пацієнтів із зазначенням в анамнезі на реакцію гіперчутливості негайного типу на цефалоспорини. У разі будь-яких сумнівів обов'язкова присутність лікаря при першому введенні препарату з метою негайного початку відповідного лікування у разі розвитку анафілактичної реакції Відома перехресна алергія між цефалоспоринами та пеніцилінами, яка виникає у 5-10% випадків. Алергічні (анафілактичні) реакції на пеніциліни та цефалоспорини можуть бути серйозними та загрожувати життю пацієнта та можуть вимагати проведення відповідних лікувальних заходів У пацієнтів, в анамнезі яких є вказівка на алергію до пеніцилінів, препарат застосовують із надзвичайною обережністю. Слід ретельно контролювати стан пацієнта при першому введенні препарату через можливу анафілактичну реакцію. Якщо у хворого розвинулась реакція гіперчутливості, то введення цефотаксиму має бути негайно припинено і, за необхідності, має бути негайно розпочато відповідне лікування алергічної реакції. Захворювання, спричинені Clostridium difficile (наприклад, псевдомембранозний коліт) Під час лікування може виникнути псевдомембранозний коліт, що виявляється тяжкою тривалою діареєю. При цьому припиняють прийом препарату та призначають адекватну терапію, включаючи ванкоміцин або метронідазол. При розвитку псевдомембранозного коліту протипоказано призначення препаратів, що гальмують перистальтику кишечнику. Ниркова недостатність При нирковій недостатності слід коригувати дозу залежно від кліренсу креатиніну. Слід бути обережними при одночасному застосуванні цефотаксиму та аміноглікозидів. Слід контролювати функцію нирок у всіх випадках комбінованого застосування цефотаксиму з аміноглікозидами, іншими нефротоксичними препаратами, у пацієнтів похилого віку або нирковою недостатністю. Зміст натрію Препарат містить 51,75 мг (2,25 мекв) натрію. Порушення кровотворення Під час лікування цефотаксимом може розвинутись лейкопенія, нейтропенія і рідше – недостатність кістковомозкового кровотворення, панцитопенія та агранулоцитоз. При тривалості курсу лікування понад 10 днів слід контролювати кількість формених елементів крові. При відхиленнях від норми цих показників крові слід відмінити препарат Лабораторні випробування Під час терапії цефалоспоринами можлива поява позитивної проби Кумбса. Під час лікування цефотаксимом рекомендується використання глюкозо-оксидазних методів визначення концентрації глюкози в крові, зважаючи на розвиток хибнопозитивних результатів при використанні неспецифічних реактивів. Для комплекту із розчинником: При використанні розчинника лідокаїну необхідно враховувати відомості, зазначені в інструкції щодо застосування лідокаїну; а також, що розчин лідокаїну застосовують як розчинник тільки при внутрішньом'язовому введенні Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У разі розвитку такого побічного ефекту як запаморочення може порушуватися здатність до концентрації уваги та реакцій. У такому разі пацієнтам слід утриматися від керування автотранспортом та роботи з механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
238,00 грн
200,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПорошок - 1 фл. активна речовина: Цефотаксим натрію – 1,048 г (у перерахунку на цефотаксим – 1,0 г). По 1,0 г цефотаксиму у флакони скляні, герметично закупорені пробками гумовими з наступною обкаткою алюмінієвими ковпачками. По 1 або 5 флаконів разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону. По 30 флаконів разом із рівною кількістю інструкцій із застосування поміщають у коробку з картону (для стаціонарів).Опис лікарської формиБілий або білий із жовтуватим відтінком порошок.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик-цефалоспорин.ФармакокінетикаУ дорослих - через 5 хвилин після одноразового внутрішньовенного (в/в) введення 1 г цефотаксиму максимальна концентрація (Сmаx) у плазмі становить 100 мкг/мл Після внутрішньом'язового (в/м) введення цефотаксиму в тій же дозі Стах у плазмі досягається через 0,5 год і становить від 20 до 30 мкг/мл. Біодоступність цефотаксиму при внутрішньовенному введенні становить 100%, при внутрішньом'язовому введенні - 90-95%. Період напіввиведення (T1/2) цефотаксиму становить 1 год при внутрішньовенному введенні та 1-1,5 годин при внутрішньом'язовому введенні Зв'язування з білками плазми (переважно альбумінами) становить середньому 25-40 % Метаболізується в печінці з утворенням активного метаболіту дезацетилцефотаксиму (M1), що володіє антибактеріальною активністю, та неактивних метаболітів (М2, М3) Близько 90% від введеної дози виводиться нирками: 50% - у постійному вигляді, близько 15-25% як метаболіту дезацетилцефотаксима і 15-30% як неактивних метаболітів (М2 + М3). 10% від введеної дози виводиться кишечником У літніх пацієнтів старше 80 років T1/2 цефотаксиму збільшується до 2,5 год. Об'єм розподілу (Vd) не змінюється порівняно з здоровими добровольцями У дорослих з порушеною функцією нирок Vd не змінюється, а T1/2 не перевищує 2,5 години навіть на останніх стадіях ниркової недостатності. У дітей концентрація цефотаксиму в плазмі крові та Vd аналогічні таким у дорослих, які отримують таку саму дозу препарату в мг/кг маси. T1/2 цефотаксиму становить від 0,75 до 1,5 год У новонароджених та передчасно народжених дітей концентрація цефотаксиму в плазмі крові та Vd аналогічні таким у дітей. Середній Т1/2 цефотаксиму становить від 1,4 до 6,4 год.ФармакодинамікаЦефалоспориновий антибіотик – ІІІ покоління для парентерального введення. Діє бактерицидно, порушуючи синтез клітинної стінки мікроорганізмів. Має широкий спектр дії. Активний щодо грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів. До цефотаксиму зазвичай чутливі: Aeromonas hydrophila; Bacillus subtilis; Bordetella pertussis; Borrelia burgdorferi; Moraxella catarrhalis; Citrobacter diversus*; Citrobacter ffeundii*; Clostridium perfringens; Corynebacterium diphtheriae; Escherichia coli; Enterobacter spp.*; Erysipelothrix insidiosa; Eubacterium spp.; Haemophilus spp. (продукуючі та непродукуючі пеніциліну штами, включаючи ампіцилін-резистентні); Klebsiella pneumoniae; Klebsiella oxytoca; Staphylococcus spp. (метицилін-чутливі, включаючи продукуючі та не продукуючі пеніциліназ штами); Morganella morganii; Neisseria gonorrhoea (включаючи продукуючі та непродукуючі пеніциліну штами); Neisseria meningitidis; Propionibacterium spp.; Proteus mirabilis; Proteus vulgaris; Providencia spp.; Streptococcus spp. (включаючи Streptococcus pneumoniae);Salmonella spp.; Serratia spp. *; Shigella spp.; Veillonella spp.; Yersinia spp.*; Pseudomonas spp. (крім Pseudomonas aeruginosa, Pseudomonas cepacia) *-чутливість залежить від епідеміологічних даних та від рівня стійкості в кожному конкретному випадку До цефотаксиму стійкі: Acinetobacter baumanii; Bacteroides fragilis; Clostridium difficile; Enterococcus spp.; грамнегативні анаероби; Listeria monocytogenes; Staphylococcus spp. (Метицилін-резистентні штами); Pseudomonas aeruginosa; Pseudomonas cepacia; Stenotrophomonas maltophilia.Показання до застосуванняЛікування інфекцій, спричинених мікроорганізмами, чутливими до препарату: інфекції дихальних шляхів; інфекції сечостатевої системи, в т.ч. гонорея; септицемія, бактеріємія; ендокардити; інтраабдомінальні інфекції (включаючи перитоніт); менінгіт (за винятком листеріозного) та інші інфекції ЦНС; інфекції шкіри та м'яких тканин; інфекції кісток та суглобів. Профілактика інфекцій після хірургічних операцій на ШКТ, урологічних та акушерсько-гінекологічних операцій.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до цефотаксиму, інших цефалоспоринів. Для форм, що містять як розчинник лідокаїн: підвищена чутливість до лідокаїну або до іншого місцевого анестетика амідного типу; внутрішньосерцеві блокади без встановленого водія ритму; тяжка серцева недостатність; внутрішньовенне введення; діти віком до 2,5 років (внутрішньом'язове введення). З обережністю: при нирковій недостатності; у пацієнтів, які мають в анамнезі вказівки на алергію до пеніцилінів (ризик розвитку перехресних алергічних реакцій); при одночасному застосуванні з аміноглікозидами.Вагітність та лактаціяПри вагітності введення препарату протипоказане При необхідності призначення препарату в період лактації слід припинити грудне вигодовування.Побічна діяКласифікація небажаних побічних реакцій за частотою розвитку, згідно з рекомендаціями Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я: дуже часто (≥10%); часто (≥1% та Інфекційні та паразитарні захворювання Частота невідома: суперінфекція. Як і при призначенні інших антибіотиків, застосування цефотаксиму, особливо тривале, може призвести до надмірного зростання нечутливих мікроорганізмів. Слід регулярно контролювати стан пацієнта Якщо розвиток суперінфекції відбувається під час терапії цефотаксимом, слід вжити відповідних заходів Порушення з боку крові та лімфатичної системи Нечасто: лейкопенія, еозинофілія, тромбоцитопенія Частота невідома: недостатність кістковомозкового кровотворення, панцитопенія, нейропенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія. Порушення з боку імунної системи Нечасто реакція Яриша-Герксгеймера. Як і при застосуванні інших антибіотиків, при лікуванні бореліозу протягом перших днів терапії можливий розвиток реакції Яриша-Герксгеймера. Є повідомлення про виникнення одного або декількох симптомів через кілька тижнів лікування бореліозу: висипання на шкірі, свербіж, лихоманка, лейкопенія, підвищення активності "печінкових" ферментів, утруднене дихання, дискомфорт у ділянці суглобів. Слід враховувати, що певною мірою ці прояви узгоджуються з симптомами основного захворювання, з приводу якого пацієнт отримує лікування. Частота невідома: анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, анафілактичний шок Порушення з боку нервової системи Нечасто: судоми Частота невідома: енцефалопатія (наприклад, порушення свідомості, порушення рухової активності), головний біль, запаморочення Порушення з боку серця Частота невідома: аритмії (внаслідок швидкого болюсного введення через центральний венозний катетер) Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Нечасто: діарея Частота невідома: нудота, блювання, біль у животі, псевдомембранозний коліт Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Нечасто: підвищення активності "печінкових" ферментів (аланінамінотрансферази [АЛТ], аспартатамінотрансферази [ACT], лактатдегідрогенази [ЛДГ], гамма-глутамілтрансферази [гамма-ГТ], лужної фосфатази [ЩТ]) та/або концентрації біліруб. Ці відхилення в лабораторних показниках (які можна також пояснити наявністю інфекції), у поодиноких випадках перевищують верхню межу норми в 2 рази і вказують на ураження печінки, що проявляється холестазом і часто протікає безсимптомно Частота невідома: гепатит (іноді з жовтяницею) Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Нечасто: висип, свербіж, кропив'янка Частота невідома: мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, гострий генералізований екзантематозний пустульоз Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Нечасто: зниження функції нирок/збільшення концентрації креатиніну, особливо при сумісному застосуванні з аміноглікозидами Частота невідома: гостра ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит Загальні розлади та порушення у місці введення Часто: біль у місці ін'єкції (при внутрішньом'язовому введенні) Нечасто: гарячка, запальні реакції у місці введення, включаючи флебіт/тромбофлебіт Частота невідома: при внутрішньом'язовому введенні, якщо як розчинник застосовується лідокаїн, можливий розвиток системних реакцій, пов'язаних з лідокаїном, особливо у випадках ненавмисного внутрішньовенного введення препарату, ін'єкції у високо васкуляризовані тканини або при передозуванні.Взаємодія з лікарськими засобамиПробенецид затримує екскрецію та збільшує концентрації цефалоспоринів у плазмі крові. Як і у разі застосування інших цефалоспоринів, цефотаксим може посилювати нефротоксичний ефект препаратів, що мають нефротоксичну дію (таких як фуросемід, аміноглікозиди). Вказівки за сумісністю: цефотаксим не повинен змішуватися з іншими антибіотиками (у тому числі аміноглікозидами), як в одному шприці, так і в одному інфузійному розчині Для інфузій можуть бути використані наступні розчини (концентрація цефотаксиму 1 г/250 мл): вода для ін'єкцій, 0,9% розчин хлориду натрію, 5% розчин декстрози, розчин Рінгера лактат, Йоностерил.Спосіб застосування та дозивнутрішньовенно або внутрішньом'язово Доза, спосіб та частота введення повинні визначатися тяжкістю інфекції, чутливістю збудника та станом пацієнта. Лікування може бути розпочато до отримання результатів тесту визначення чутливості. Дорослі та діти старше 12 років та з масою тіла 50 кг і більше: при інфекціях легкого та середнього ступеня тяжкості – 1 г кожні 12 год. Доза може змінюватись в залежності від тяжкості інфекції, чутливості збудника та стану пацієнта. При тяжких інфекціях доза може бути збільшена до 12 г на добу, розділена на 3 або 4 введення. При інфекціях, спричинених Pseudomonas spp., добова доза повинна бути більше 6 г Діти до 12 років та з масою тіла до 50 кг: звичайна доза 100-150 мг/кг/добу, розділена на 2-4 введення. При тяжких інфекціях доза може бути збільшена до 200 мг/кг/добу. Новонароджені: 50 мг/кг/добу, розділена на 2-4 введення. При тяжких інфекціях - доза 150-200 мг/кг/добу, розділена на 2-4 введення. При гонореї: 1 г одноразово внутрішньовенно або внутрішньом'язово З метою профілактики інфекцій перед хірургічною операцією (від 30 до 90 хв до початку операції) вводять 1 г внутрішньом'язово або внутрішньовенно При виконанні кесаревого розтину в момент накладання затискачів на пупкову вену вводять внутрішньовенно 1 г препарату, потім через 6 і 12 год повторно вводять 1 г внутрішньовенно або внутрішньом'язово. При нирковій недостатності: у випадках коли кліренс креатиніну менше 10 мл/хв необхідно зменшити дозу. Після введення початкової разової дози добову дозу слід зменшити вдвічі без зміни частоти введення, тобто. замість 1 г кожні 12 год - 0,5 г кожні 12 год, замість 1 г кожні 8 год-0,5 г кожні 8 год, замість 2 г кожні 8 год - 1 г кожні 8 год і т.д. Може знадобитися подальша корекція дози залежно від перебігу інфекції та загального стану пацієнта Правила приготування розчинів: Для внутрішньовенної ін'єкції як розчинник використовують воду для ін'єкцій (1 г розводять у 4 мл розчинника); при внутрішньовенній ін'єкції розчин повинен бути введений протягом від 3 до 5 хв. Для внутрішньовенної інфузії як розчинник використовують 0,9% розчин натрію хлориду або 5% розчин декстрози (1-2 г розводять у 40-100 мл розчинника). Також може бути використаний розчин Рінгера лактат. Тривалість інфузії – 20-60 хв. Для внутрішньом'язового введення використовують воду для ін'єкцій або 1% розчин лідокаїну (1 г розводять у 4 мл розчинника).ПередозуванняСимптоми: судоми, енцефалопатія (у разі введення великих доз, особливо у хворих з нирковою недостатністю), тремор, нервово-м'язова збудливість Лікування: симптоматичне, специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиАнафілактичні реакції Призначення цефалоспоринів вимагає ретельного збору алергологічного анамнезу: алергічний діатез, реакції гіперчутливості до бета-лактамних антибіотиків (наприклад, пеніцилінів) Використання цефотаксиму суворо протипоказане у пацієнтів із зазначенням в анамнезі на реакцію гіперчутливості негайного типу на цефалоспорини. У разі будь-яких сумнівів обов'язкова присутність лікаря при першому введенні препарату з метою негайного початку відповідного лікування у разі розвитку анафілактичної реакції Відома перехресна алергія між цефалоспоринами та пеніцилінами, яка виникає у 5-10% випадків. Алергічні (анафілактичні) реакції на пеніциліни та цефалоспорини можуть бути серйозними та загрожувати життю пацієнта та можуть вимагати проведення відповідних лікувальних заходів У пацієнтів, в анамнезі яких є вказівка на алергію до пеніцилінів, препарат застосовують із надзвичайною обережністю. Слід ретельно контролювати стан пацієнта при першому введенні препарату через можливу анафілактичну реакцію. Якщо у хворого розвинулась реакція гіперчутливості, то введення цефотаксиму має бути негайно припинено і, за необхідності, має бути негайно розпочато відповідне лікування алергічної реакції. Захворювання, спричинені Clostridium difficile (наприклад, псевдомембранозний коліт) Під час лікування може виникнути псевдомембранозний коліт, що виявляється тяжкою тривалою діареєю. При цьому припиняють прийом препарату та призначають адекватну терапію, включаючи ванкоміцин або метронідазол. При розвитку псевдомембранозного коліту протипоказано призначення препаратів, що гальмують перистальтику кишечнику. Ниркова недостатність При нирковій недостатності слід коригувати дозу залежно від кліренсу креатиніну. Слід бути обережними при одночасному застосуванні цефотаксиму та аміноглікозидів. Слід контролювати функцію нирок у всіх випадках комбінованого застосування цефотаксиму з аміноглікозидами, іншими нефротоксичними препаратами, у пацієнтів похилого віку або нирковою недостатністю. Зміст натрію Препарат містить 51,75 мг (2,25 мекв) натрію. Порушення кровотворення Під час лікування цефотаксимом може розвинутись лейкопенія, нейтропенія і рідше – недостатність кістковомозкового кровотворення, панцитопенія та агранулоцитоз. При тривалості курсу лікування понад 10 днів слід контролювати кількість формених елементів крові. При відхиленнях від норми цих показників крові слід відмінити препарат Лабораторні випробування Під час терапії цефалоспоринами можлива поява позитивної проби Кумбса. Під час лікування цефотаксимом рекомендується використання глюкозо-оксидазних методів визначення концентрації глюкози в крові, зважаючи на розвиток хибнопозитивних результатів при використанні неспецифічних реактивів. Для комплекту із розчинником: При використанні розчинника лідокаїну необхідно враховувати відомості, зазначені в інструкції щодо застосування лідокаїну; а також, що розчин лідокаїну застосовують як розчинник тільки при внутрішньом'язовому введенні Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У разі розвитку такого побічного ефекту як запаморочення може порушуватися здатність до концентрації уваги та реакцій. У такому разі пацієнтам слід утриматися від керування автотранспортом та роботи з механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
205,00 грн
173,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПорошок – 1 фл.: цефтазидим 1 г. 1 г – флакони (для стаціонарів).Опис лікарської формиПорошок для приготування розчину для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення.Фармакотерапевтична групаЦефалоспорин ІІІ покоління.ФармакокінетикаЗв'язування із білками плазми становить 10-17%. Розподіляється у тканинах та рідинах організму. Терапевтичні концентрації досягаються у спинномозковій рідині. Проникає через плацентарний бар'єр, що виділяється з грудним молоком. У невеликих кількостях виділяється у жовч. Основна частина (80-90%) виділяється із сечею у незміненому вигляді.ФармакодинамікаЦефалоспориновий антибіотик ІІІ покоління широкого спектра дії. Чинить бактерицидну дію за рахунок інгібування синтезу клітинної стінки бактерій. Механізм дії обумовлений ацетилюванням мембранозв'язаних транспептидаз і порушенням перехресної зшивки пептидогліканів, необхідної для забезпечення міцності та ригідності клітинної стінки. Високоактивний щодо грамнегативних бактерій (стійких до дії інших антибіотиків): Escherichia coli, Citrobacter spp., Proteus mirabilis, Providencia spp., Klebsiella spp., Serratia spp., деякі штами Pseudomonas spp., Haemophilus. Менш активний щодо Streptococcus spp. (в т.ч. Streptococcus pneumoniae), Staphylococcus spp., Neisseria meningitidis, Neisseria gonorrhoeae, Bacteroides spp. Стійкий до дії більшості β-лактамаз.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання тяжкої течії, спричинені чутливими до цефотаксиму мікроорганізмами, у т.ч. перитоніт, сепсис, абдомінальні інфекції та інфекції органів малого тазу, інфекції нижніх відділів дихальних шляхів, сечовивідних шляхів, інфекції кісток та суглобів, шкіри та м'яких тканин, інфіковані рани та опіки, гонорея, менінгіт, хвороба Лайма. Профілактика інфекцій після оперативного втручання.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до цефотаксиму та інших цефалоспоринів.Вагітність та лактаціяАдекватних та строго контрольованих досліджень безпеки цефтазидиму при вагітності не проводилося. Застосування цефтазидиму при вагітності та під час лактації можливе у випадках, коли передбачувана користь терапії для матері перевищує потенційний ризик для плода. Цефтазидим виділяється із грудним молоком у низьких концентраціях. В експериментальних дослідженнях на тваринах не виявлено тератогенних та ембріотоксичних ефектів цефтазидиму. Застосування у дітей З обережністю застосовують у новонароджених.Побічна діяЗ боку травної системи: нудота, блювання, діарея, транзиторне підвищення активності печінкових трансаміназ, холестатична жовтяниця, гепатит, псевдомембранозний коліт. Алергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж, еозинофілія; рідко – набряк Квінке. З боку системи кровотворення: при тривалому застосуванні у високих дозах можливі зміни картини периферичної крові (лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, гемолітична анемія). З боку системи зсідання крові: гіпопротромбінемія. З боку сечовидільної системи: інтерстиціальний нефрит. Ефекти, що зумовлені хіміотерапевтичною дією: кандидоз. Місцеві реакції: флебіт (при внутрішньовенному введенні), болючість у місці ін'єкції (при внутрішньом'язовому введенні).Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з препаратами, які можуть чинити нефротоксичну дію (в т.ч. антибіотики групи аміноглікозидів), можливе посилення нефротоксичної дії; з фуросемідом – підвищується ризик розвитку нефротоксичної дії. In vitro хлорамфенікол діє як антагоніст цефтазидиму та інших цефалоспоринів. Клінічна значимість цього явища не встановлена, але у разі одночасного застосування цефтазидиму та хлорамфеніколу слід брати до уваги можливу антагоністичну дію.Спосіб застосування та дозиВстановлюють індивідуально залежно від локалізації та тяжкості перебігу інфекції, чутливості збудника. Вводять внутрішньом'язово або внутрішньовенно. Дорослим - по 0.5-2 г кожні 8 або 12 год. у віці до 1 міс – 30 мг/кг/добу з інтервалом 12 год. У хворих із порушеною функцією нирок режим дозування коригують з урахуванням значень КК. Максимальна добова доза для дорослих та дітей становить 6 г.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовують у пацієнтів із вираженими порушеннями функції нирок, а також у новонароджених. У пацієнтів із підвищеною чутливістю до пеніцилінів можливі алергічні реакції на цефалоспоринові антибіотики. У період застосування цефтазидиму можлива позитивна пряма реакція Кумбса та хибнопозитивна реакція сечі на глюкозу. З обережністю застосовувати одночасно з "петльовими" діуретиками, аміноглікозидами. Не слід змішувати цефтазидим в одному шприці з аміноглікозидами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
251,00 грн
210,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПорошок – 1 фл.: цефтазидим 2 г. 2 г – флакони (для стаціонарів).Опис лікарської формиПорошок для приготування розчину для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення.Фармакотерапевтична групаЦефалоспориновий антибіотик ІІІ покоління широкого спектра дії. Чинить бактерицидну дію за рахунок інгібування синтезу клітинної стінки бактерій. Механізм дії обумовлений ацетилюванням мембранозв'язаних транспептидаз і порушенням перехресної зшивки пептидогліканів, необхідної для забезпечення міцності та ригідності клітинної стінки. Високоактивний щодо грамнегативних бактерій (стійких до дії інших антибіотиків): Escherichia coli, Citrobacter spp., Proteus mirabilis, Providencia spp., Klebsiella spp., Serratia spp., деякі штами Pseudomonas spp., Haemophilus. Менш активний щодо Streptococcus spp. (в т.ч. Streptococcus pneumoniae), Staphylococcus spp., Neisseria meningitidis, Neisseria gonorrhoeae, Bacteroides spp. Стійкий до дії більшості β-лактамаз.ФармакокінетикаЗв'язування із білками плазми становить 10-17%. Розподіляється у тканинах та рідинах організму. Терапевтичні концентрації досягаються у спинномозковій рідині. Проникає через плацентарний бар'єр, що виділяється з грудним молоком. У невеликих кількостях виділяється у жовч. Основна частина (80-90%) виділяється із сечею у незміненому вигляді.Клінічна фармакологіяЦефалоспорин ІІІ покоління.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання тяжкої течії, спричинені чутливими до цефотаксиму мікроорганізмами, у т.ч. перитоніт, сепсис, абдомінальні інфекції та інфекції органів малого тазу, інфекції нижніх відділів дихальних шляхів, сечовивідних шляхів, інфекції кісток та суглобів, шкіри та м'яких тканин, інфіковані рани та опіки, гонорея, менінгіт, хвороба Лайма. Профілактика інфекцій після оперативного втручання.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до цефотаксиму та інших цефалоспоринів.Вагітність та лактаціяАдекватних та строго контрольованих досліджень безпеки цефтазидиму при вагітності не проводилося. Застосування цефтазидиму при вагітності та під час лактації можливе у випадках, коли передбачувана користь терапії для матері перевищує потенційний ризик для плода. Цефтазидим виділяється із грудним молоком у низьких концентраціях. В експериментальних дослідженнях на тваринах не виявлено тератогенних та ембріотоксичних ефектів цефтазидиму. Застосування у дітей З обережністю застосовують у новонароджених.Побічна діяЗ боку травної системи: нудота, блювання, діарея, транзиторне підвищення активності печінкових трансаміназ, холестатична жовтяниця, гепатит, псевдомембранозний коліт. Алергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж, еозинофілія; рідко – набряк Квінке. З боку системи кровотворення: при тривалому застосуванні у високих дозах можливі зміни картини периферичної крові (лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, гемолітична анемія). З боку системи зсідання крові: гіпопротромбінемія. З боку сечовидільної системи: інтерстиціальний нефрит. Ефекти, що зумовлені хіміотерапевтичною дією: кандидоз. Місцеві реакції: флебіт (при внутрішньовенному введенні), болючість у місці ін'єкції (при внутрішньом'язовому введенні).Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з препаратами, які можуть чинити нефротоксичну дію (в т.ч. антибіотики групи аміноглікозидів), можливе посилення нефротоксичної дії; з фуросемідом – підвищується ризик розвитку нефротоксичної дії. In vitro хлорамфенікол діє як антагоніст цефтазидиму та інших цефалоспоринів. Клінічна значимість цього явища не встановлена, але у разі одночасного застосування цефтазидиму та хлорамфеніколу слід брати до уваги можливу антагоністичну дію.Спосіб застосування та дозиВстановлюють індивідуально залежно від локалізації та тяжкості перебігу інфекції, чутливості збудника. Вводять внутрішньом'язово або внутрішньовенно. Дорослим - по 0.5-2 г кожні 8 або 12 год. у віці до 1 міс – 30 мг/кг/добу з інтервалом 12 год. У хворих із порушеною функцією нирок режим дозування коригують з урахуванням значень КК. Максимальна добова доза для дорослих та дітей становить 6 г.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовують у пацієнтів із вираженими порушеннями функції нирок, а також у новонароджених. У пацієнтів із підвищеною чутливістю до пеніцилінів можливі алергічні реакції на цефалоспоринові антибіотики. У період застосування цефтазидиму можлива позитивна пряма реакція Кумбса та хибнопозитивна реакція сечі на глюкозу. З обережністю застосовувати одночасно з "петльовими" діуретиками, аміноглікозидами. Не слід змішувати цефтазидим в одному шприці з аміноглікозидами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
190,00 грн
162,00 грн
Дозування: 0. 5 г Фасування: N1 Форма випуску: порошок д/приготування розчину д/ін'єкцій Упаковка: фл. Діюча речовина: Цефтазидим.
223,00 грн
175,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
206,00 грн
175,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПорошок – 1 фл.: цефтазидим 1 г. 1 г – флакони (для стаціонарів).Опис лікарської формиПорошок для приготування розчину для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення.Фармакотерапевтична групаЦефалоспориновий антибіотик ІІІ покоління широкого спектра дії. Чинить бактерицидну дію за рахунок інгібування синтезу клітинної стінки бактерій. Механізм дії обумовлений ацетилюванням мембранозв'язаних транспептидаз і порушенням перехресної зшивки пептидогліканів, необхідної для забезпечення міцності та ригідності клітинної стінки. Високоактивний щодо грамнегативних бактерій (стійких до дії інших антибіотиків): Escherichia coli, Citrobacter spp., Proteus mirabilis, Providencia spp., Klebsiella spp., Serratia spp., деякі штами Pseudomonas spp., Haemophilus. Менш активний щодо Streptococcus spp. (в т.ч. Streptococcus pneumoniae), Staphylococcus spp., Neisseria meningitidis, Neisseria gonorrhoeae, Bacteroides spp. Стійкий до дії більшості β-лактамаз.ФармакокінетикаЗв'язування із білками плазми становить 10-17%. Розподіляється у тканинах та рідинах організму. Терапевтичні концентрації досягаються у спинномозковій рідині. Проникає через плацентарний бар'єр, що виділяється з грудним молоком. У невеликих кількостях виділяється у жовч. Основна частина (80-90%) виділяється із сечею у незміненому вигляді.Клінічна фармакологіяЦефалоспорин ІІІ покоління.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання тяжкої течії, спричинені чутливими до цефотаксиму мікроорганізмами, у т.ч. перитоніт, сепсис, абдомінальні інфекції та інфекції органів малого тазу, інфекції нижніх відділів дихальних шляхів, сечовивідних шляхів, інфекції кісток та суглобів, шкіри та м'яких тканин, інфіковані рани та опіки, гонорея, менінгіт, хвороба Лайма. Профілактика інфекцій після оперативного втручання.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до цефотаксиму та інших цефалоспоринів.Вагітність та лактаціяАдекватних та строго контрольованих досліджень безпеки цефтазидиму при вагітності не проводилося. Застосування цефтазидиму при вагітності та під час лактації можливе у випадках, коли передбачувана користь терапії для матері перевищує потенційний ризик для плода. Цефтазидим виділяється із грудним молоком у низьких концентраціях. В ;експериментальних дослідженнях ;на тварин не виявлено тератогенних та ембріотоксичних ефектів цефтазидиму. Застосування у дітей З обережністю застосовують у новонароджених.Побічна діяЗ боку травної системи: нудота, блювання, діарея, транзиторне підвищення активності печінкових трансаміназ, холестатична жовтяниця, гепатит, псевдомембранозний коліт. Алергічні реакції: ; шкірний висип, свербіж, еозинофілія; рідко – набряк Квінке. З боку системи кровотворення: при тривалому застосуванні у високих дозах можливі зміни картини периферичної крові (лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, гемолітична анемія). З боку системи згортання крові: гіпопротромбінемія. З боку сечовидільної системи: інтерстиціальний нефрит. Ефекти, зумовлені хіміотерапевтичною дією: ;кандидоз. Місцеві реакції: ;флебіт (при внутрішньовенному введенні), болючість у місці ін'єкції (при внутрішньом'язовому введенні).Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з препаратами, які можуть чинити нефротоксичну дію (в т.ч. антибіотики групи аміноглікозидів), можливе посилення нефротоксичної дії; з фуросемідом – підвищується ризик розвитку нефротоксичної дії. In vitro хлорамфенікол діє як антагоніст цефтазидиму та інших цефалоспоринів. Клінічна значимість цього явища не встановлена, але у разі одночасного застосування цефтазидиму та хлорамфеніколу слід брати до уваги можливу антагоністичну дію.Спосіб застосування та дозиВстановлюють індивідуально залежно від локалізації та тяжкості перебігу інфекції, чутливості збудника. Вводять внутрішньом'язово або внутрішньовенно. Дорослим - по 0.5-2 г кожні 8 або 12 год. у віці до 1 міс – 30 мг/кг/добу з інтервалом 12 год. У хворих із порушеною функцією нирок режим дозування коригують з урахуванням значень КК. Максимальна добова доза для дорослих і дітей становить 6 г.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовують у пацієнтів із вираженими порушеннями функції нирок, а також у новонароджених. У пацієнтів із підвищеною чутливістю до пеніцилінів можливі алергічні реакції на цефалоспоринові антибіотики. У період застосування цефтазидиму можлива позитивна пряма реакція Кумбса та хибнопозитивна реакція сечі на глюкозу. З обережністю застосовувати одночасно з "петльовими" діуретиками, аміноглікозидами. Не слід змішувати цефтазидим в одному шприці з аміноглікозидами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
506,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПорошок - 1 фл. Активна речовина: цефтазидиму пентагідрату – 0,58 г; 1,16 г (у перерахунку на цефтазидим – 0,5 г; 1,0 г); Допоміжна речовина: натрію карбонат – 0,059 г; ,118 р. 0,5 г, 1,0 г активної речовини у скляних флаконах місткістю 10 мл. 1 флакон з інструкцією із застосування в картонній пачці. 10 флаконів з інструкцією із застосування в картонній коробці. Для стаціонарів: 50 флаконів з рівною кількістю інструкцій із застосування в коробці картонної; від 1 до 50 флаконів з рівною кількістю інструкцій із застосування в картонній коробці. Комплектація із розчинником. Вода для ін'єкцій 5 мл або 10 мл у скляних ампулах. Для дози 0,5 г: 1 флакон і 1 ампула 5 мл у контурній комірковій упаковці (КЯУ) з полівінілхлоридної плівки (ПВХ) з інструкцією із застосування в пачці картонної. 5 флаконів і 5 ампул по 5 мл в окремих КЯУ з інструкцією із застосування в картонній пачці. Для дози 1,0 г: 1 флакон та 1 ампула 10 мл або 2 ампули по 5 мл у КЯУ з інструкцією із застосування в пачці картонної; 5 флаконів і 5 ампул по 10 мл або 10 ампул по 5 мл в окремих КЯУ з інструкцією із застосування в картонній пачці. У пачку вкладають ніж для розтину ампул або ампульний скарифікатор. При використанні ампул з насічками, кільцями або точками надлому ніж для розтину ампул або ампульний скарифікатор допускається не вкладати.Опис лікарської формиПорошок від білого до білого із жовтуватим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик-цефалоспорин.ФармакокінетикаВсмоктування. Після внутрішньом'язового введення цефтазидиму у дозі 500 мг та 1 г у плазмі швидко досягаються максимальні концентрації препарату (18 мг/л та 37 мг/л відповідно). Через 5 хв. після внутрішньовенного болюсного введення препарату у дозі 500 мг, 1 г або 2 г його плазмові концентрації становлять 46 мг/л, 87 мг/л та 170 мг/л, відповідно. Розподіл. У плазмі терапевтично ефективні концентрації цефтазидиму зберігаються через 8-12 годин після внутрішньовенного або внутрішньом'язового введення. Зв'язок із білками плазми становить близько 10 %. Концентрації цефтазидиму, що перевищують мінімальні інгібуючі концентрації (МІК) для більшості патогенних мікроорганізмів, досягаються в кістковій тканині, тканинах серця, легких мокротинні, жовчі, синовіальній рідині, внутрішньоочній рідині, у плевральній та перитонеальній рідинах. Цефтазидим легко проникає через плаценту та виділяється з грудним молоком. За відсутності запального процесу в менінгеальних оболонках цефтазидим погано проникає через гематоенцефалічний бар'єр, концентрація препарату в цереброспінальній рідині (ЦСЖ) низька. При менінгіті в ЦСЖ досягаються терапевтичні концентрації цефтазидиму,які становлять від 4 до 20 мг/л та вище. Метаболізм. Цефтазидим нс метаболізується в організмі. Виведення. Парентеральне введення дозволяє досягти високих концентрацій у плазмі протягом тривалого часу, які зменшуються з періодом напіввиведення близько 2 годин. У новонароджених віком 0-28 днів та дітей віком 28 днів - 2 міс. період напіввиведення цефтазидиму може бути в 3-4 рази вищим, ніж у дорослих. Цефтазидим виділяється у незміненому вигляді нирками шляхом клубочкової фільтрації, причому близько 80-90% від введеної дози виділяється нирками протягом 24 годин. Менш ніж 1% виводиться з жовчю, внаслідок чого через кишечник виділяється обмежений обсяг препарату. У пацієнтів з порушеною нирковою функцією швидкість виведення цефтазидиму знижується, тому дозу слід зменшити.ФармакодинамікаМеханізм дії. Цефтазидим є цефалоспориновим антибіотиком ІІІ покоління. Чинить бактерицидну дію, порушуючи синтез клітинної стінки бактерій. Поширеність набутої стійкості бактерій до цефтазидиму варіюється в залежності від регіону і з часом, у певних видів мікроорганізмів стійкість може бути дуже високою. Переважно мати локальні дані та чутливості, особливо при терапії важких інфекцій. Бактерії, зазвичай чутливі до цефтазидиму: Грампозитивні аероби - Staphylococcus aureus (штами, чутливі до метициліну)1, коагулазонегативні стафілококи (штами, чутливі до метициліну), бета-гемолітичні стрептококи1. Грамнегативні аероби - Haemophilus influenzae, включаючи стійкі до ампіциліну штами1, Haemophilus parainfluenzae, Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis1, Pasteurella multocida, Proteus spp.1, Providencia spp., Salmonella spp. Бактерії, для яких можлива набута резистентність до цефтазидного: грамнегативні аероби - Acinetobader spp., Burkholderia cepacia, Citrobader spp.1, Enterobacter spp.1, Escherichia coli', Klebsiella spp., включаючи P. pneumoniaeя aeruginosa1, Serratia spp.1, Morganella morganii, Yersinia enterocolitica; грампозитивні аероби – Streptococcus pneumoniae1. Streptococci групи Viridans; грампозитивні анаероби - Clostridium spp., крім C. difficile, Peptostreptococcus spp., Propionibacterium spp. Грамнегативні анаероби - Fusobacterium spp. Бактерії, що мають природну стійкість до цефтазидиму: грампозитивні аероби - Enterococcus spp., включаючи Е. faecalis та Е. faecium, Listeria spp.; грамнегативні аероби – Campylobacter spp.; грампозитивні анаероби – Clostridium difficile; грамнегативні анаероби - Bactroides spp., включаючи Bfragilis; інші - Chlamydia spp., Mycoplasma spp., Legionella spp. 1 – для даних бактерій клінічна ефективність цефтазидиму була продемонстрована у клінічних дослідженнях.Показання до застосуванняМоноінфекції або змішані інфекції, спричинені чутливими до цефтазидиму мікроорганізмами: тяжкі інфекції, такі як септицемія, бактеріємія, інфекції у пацієнтів із імунодефіцитом; бактеріальний менінгіт; фебрильна нейтропенія внаслідок бактеріальної інфекції; нозокоміальна пневмонія; бронхолегенева бактеріальна інфекція при муковісцидозі; інфекції ЛОР-органів, зокрема хронічний гнійний середній отит, злоякісний зовнішній отит; ускладнені інфекції сечовивідних шляхів; ускладнені інфекції шкіри та м'яких тканин; інфекції шлунково-кишкового тракту, жовчовивідних шляхів; ускладнені інтраабдомінальні інфекції; інфекції кісток та суглобів; перитоніти, пов'язані з проведенням гемо- та перитонеального діалізу та з безперервним амбулаторним перитонеальним діалізом; профілактика інфекційних ускладнень при операціях на передміхуровій залозі (трансуретральна резекція) Цефтазидим може призначатися препаратом вибору до отримання результатів на бактеріологічну чутливість. Цефтазидим також може бути використаний у комбінації з більшістю інших бета-лактамних антибіотиків, а також з аміноглікозидами. Чутливість бактерій до цефтазидиму варіюється в залежності від регіону та з часом. Там, де це можливо, мають бути прийняті до уваги локальні дані щодо чутливості.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до цефтазидиму або іншого компонента препарату, інших цефалоспоринових антибіотиків в анамнезі; виражені тяжкі реакції підвищеної чутливості (наприклад, анафілактичні реакції) до інших бета-лактамних антибактеріальних препаратів в анамнезі. З обережністю: у пацієнтів з порушенням функції нирок, виразковим колітом в анамнезі, у період новонародженості, при одночасному застосуванні з “петльовими” діуретиками та аміноглікозидами.Вагітність та лактаціяНемає даних, що підтверджують ембріотоксичну або тератогенну дію цефтазидиму, проте препарат слід з обережністю застосовувати у перші місяці вагітності. При необхідності застосування цефтазидиму під час вагітності слід порівнювати очікувану користь для матері та потенційний ризик для плода. Цефтазидим виділяється з грудним молоком у малій кількості, тому необхідно дотримуватися обережності при застосуванні препарату жінками, що годують. У разі виникнення несприятливих ефектів у дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні, необхідно припинити грудне вигодовування на період застосування цефтазидиму.Побічна діяНебажані реакції, наведені нижче, згруповані відповідно до класів систем органів медичного словника для нормативно-правової діяльності MedDRA. Для оцінки частоти розвитку побічних реакцій використовують такі критерії: дуже часто (≥1/10), часто (від ≥1/100 до Порушення з боку крові та лімфатичної системи: часто – еозинофілія, тромбоцитоз; нечасто - лейкопенія, нейтропенія та тромбоцитопенія; дуже рідко – лімфоцитоз, гемолітична анемія, агранулоцитоз. Порушення з боку імунної системи: дуже рідко – анафілактичні реакції (включаючи бронхоспазм та/або зниження артеріального тиску). Інфекційні та паразитарні захворювання: нечасто – кандидоз (включаючи вагініт та кандидоз порожнини рота). Порушення з боку нервової системи: нечасто – головний біль та запаморочення; дуже рідко – парестезія; повідомлялося про випадки неврологічних порушень (таких як тремор, міоклонія, судоми, енцефалопатія) у пацієнтів з порушенням ниркової функції при недостатньому зниженні дози цефтазидиму. Порушення з боку судин: часто - флебіт або тромбофлебіт при внутрішньовенному введенні. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – діарея; нечасто – нудота, блювання, біль у животі та коліт (може бути викликаний Clostridium difficile і виявлятися як псевдомембранозний коліт (див. розділ "Особливі вказівки")), дуже рідко – неприємний смак у роті. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: часто - транзиторне підвищення одного або більше "печінкових" ферментів (аланінамінотрансферази (АЛТ), аспартатамінотрансферази (ACT), лактатдегідрогенази (ЛДГ), гамма-глутамілтранс-пептидази (ГГТФ) , дуже рідко – жовтяниця. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто – плямисто-папульозний або уртикарний висип, нечасто – свербіж, дуже рідко – ангіоневротичний набряк, багатоформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: дуже рідко інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність. Загальні реакції та реакції у місці ведення: часто – біль та/або запалення після внутрішньом'язової ін'єкції, нечасто – лихоманка. Лабораторні дані: часто – позитивна пряма реакція Кумбса (приблизно у 5 % пацієнтів, при цьому можуть спостерігатися відповідні зміни показників крові), нечасто – скороминуще підвищення концентрації сечовини, азоту сечовини у крові та/або сироваткового креатиніну.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне введення високих доз цефтазидиму та нефротоксичних препаратів може несприятливо впливати на функцію нирок. Цефтазидим, як і інші антибіотики, може порушувати кишкову мікрофлору, що може призводити до зниження реабсорбції естрогенів та зниження ефективності комбінованих пероральних гормональних контрацептивів. Цефтазидим сумісний з більшістю розчинів для внутрішньовенного введення, менш стабільний у розчині бікарбонату натрію, тому його не рекомендується використовувати як розчинник. Розчин цефтазидиму з концентрацією від 0,05 мг/мл до 0,25 мг/мл сумісний із розчином для інтраперитонеального діалізу (лактат). Розчини Цефтазидиму у концентрації 4 мг/мл фармацевтично сумісні з розчинами наступних препаратів: гідрокортизону 1 мг/мл у 0,9 % розчині натрію хлориду або 5 % розчині декстрози; цефуроксиму 3 мг/мл у 0,9 % розчині натрію хлориду; клоксациліну 4 мг/мл у 0,9 % розчині натрію хлориду; гепарину 10 МО/мл або 50 МО/мл у 0,9 % розчині натрію хлориду; хлориду калію 10 мек/л або 40 мек/л в 0,9% розчині натрію хлориду. Розчин цефтазидиму (500 мг на 1,5 мл води для ін'єкцій) фармацевтично сумісний з розчином метронідазолу (500 мг на 100 мл). Фармацевтично несумісний з аміноглікозидами, ванкоміцином, хлорамфеніколом. Цефтазидим та аміноглікозиди не можна змішувати в одній інфузійній системі чи шприці. Хлорамфенікол діє in-vitro як антагоніст цефтазидиму та інших цефалоспоринів. Клінічна значимість даного явища не відома, проте за одночасного введенні необхідно враховувати можливий антагонізм дії. При додаванні ванкоміцину до розчину цефтазидиму відзначається випадання осаду, тому рекомендується промивати інфузійну систему між цими препаратами.Спосіб застосування та дозивнутрішньовенно (в/в) або внутрішньом'язово (в/м). Дозу препарату встановлюють індивідуально залежно від тяжкості захворювання, локалізації, виду збудника та його чутливості до цефтазидиму, а також від віку пацієнта та стану функції нирок. Дорослі та діти з масою тіла 40 кг і більше: 1-6 г/добу на 2 або 3 введення внутрішньовенно або внутрішньом'язово. При бронхолегеневій бактеріальній інфекції у пацієнтів з муковісцидозом – по 100 – 150 мг/кг/добу, яку ділять на 3 введення (максимальна добова доза – 9 г)1. При фебрильній нейтропенії внаслідок бактеріальної інфекції, нозокоміальної пневмонії, бактеріального менінгіту, бактеріємії – по 2 г кожні 8 год. При інфекціях кісток і суглобів, ускладнених інфекціях шкіри та м'яких тканин, інфекціях ЛОР-органів, ускладнених інтраабдомінальних інфекціях, перитонітах, пов'язаних з проведенням гемо- та перитонеального діалізу та з безперервним амбулаторним перитонеальним діалізом – по 1-2 г. При інфекціях шлунково-кишкового тракту та жовчовивідних шляхів -1 г кожні 8 год. або 2 г кожні 12 год. При тяжких інфекціях, особливо у пацієнтів зі зниженим імунітетом (включаючи пацієнтів з нейтропенією) – по 2 г кожні 8 або 12 год, або по 3 г кожні 12 год. При ускладнених інфекціях сечових шляхів рекомендується вводити по 1-2 г кожні 8 або 12 год. З метою профілактики при операціях на передміхуровій залозі (трансуретральна резекція) цефтазидим призначають у дозі 1 г під час вступного наркозу; Другу дозу вводять при видаленні катетера. Режим продовженої інфузії. При фебрильній нейтропенії внаслідок бактеріальної інфекції, бронхолегеневої бактеріальної інфекції при муковісцидозі, нозокоміальній пневмонії, бактеріальному менінгіті, бактеріємії, інфекціях кісток і суглобів, ускладнених інфекціях шкіри і м'яких тканин, ускладнених інтраабдомінальних інфекцій. амбулаторним перитонеальним діалізом Цефтазидим вводять у вигляді навантажувальної дози 2 г з наступним введенням препарату в режимі продовженої інфузії у дозах від 4 до 6 г кожні 24 години1. 1- У дорослих пацієнтів з нормальною функцією нічок при введенні препарату в дозі до 9 г на добу побічних ефектів не спостерігалося. Діти старше 2 місяців із масою тіла менше 40 кг. При інфекціях шлунково-кишкового тракту та жовчовивідних шляхів 30-100 мг/кг/добу на 2 або 3 введення. При інфекціях ЛОР-органів (хронічний гнійний середній отит, злоякісний зовнішній отит), ускладнених інфекціях кісток і суглобів, ускладнених інфекціях шкіри та м'яких тканин, ускладнених інтраабдомінальних інфекціях, перитонітах, пов'язаних з проведенням гемо- та перитонеального діалізу. 100-150 мг/кг/добу на три введення, максимальна доза - 6 г/добу. При фебрильній нейтропенії, бронхолегеневій бактеріальній інфекції при муковісцидозі, бактеріальному менінгіті, важких інфекціях, таких як септицемія, бактеріємія, інфекції у пацієнтів з імунодефіцитом - 150 мг/кг/добу на три введення, максимальна доза - 6 г. Режим продовженої інфузії. При фебрильній нейтропенії внаслідок бактеріальної інфекції, бронхолегеневої бактеріальної інфекції при муковісцидозі, нозокоміальній пневмонії, бактеріальному менінгіті, бактеріємії, інфекціях кісток і суглобів, ускладнених інфекціях шкіри і м'яких тканин, ускладнених інтраабдомінальних інфекцій. амбулаторним перитонеальним діалізом Цефтазидим вводять у вигляді дози навантаження 60-100 мг/кг з подальшим введенням препарату в режимі продовженої інфузії в дозі 100-200 мг/кг/добу, максимальна доза - 6 г/добу. Новонароджені віком від 0 до 28 днів та діти віком від 28 днів до 2 місяців: 25-60 мг/кг/сут на 2 введення. Безпека та ефективність цефтазидиму в режимі продовженої інфузії у новонароджених від 0 до 28 днів та дітей від 28 днів та до 2 місяців не вивчали. Пацієнтам похилого віку рекомендована доза цефтазидиму не повинна перевищувати 3 г на добу, особливо у пацієнтів віком від 80 років. Пацієнтам із порушенням функції нирок рекомендується зменшити дозу цефтазидиму. Початкова доза становить 1 г для дорослих та дітей з масою тіла 40 кг та більше або 25 мг/кг для дітей з масою тіла менше 40 кг. Підтримуючі дози, які підбирають залежно від значень кліренсу креатиніну, наведені далі в таблицях. Дорослі та діти з масою тіла 40 кг і більше Кліренс креатиніну (мл/хв) Концентрація креатиніну в плазмі, мкмоль/л (мг/дл) Рекомендовані разові дози цефтазидиму (г) Частота введення препарату >50 < 150 (< 1,7) стандартні дози від 50 до 31 від 150 до 200 (від 1,7 до 2,3) 1,0 кожні 12 годин від 30 до 16 від 200 до 350 (від 2,3 до 4.0) 1,0 кожні 24 години від 15 до 6 від 350 до 500 (від 4,0 до 5,6) 0,5 кожні 24 години <5 > 500 (> 5,6) 0,5 кожні 48 годин Пацієнтам з тяжкими інфекціями рекомендована разова доза повинна бути збільшена на 50% або збільшено частоту введення препарату. У таких пацієнтів слід контролювати концентрацію цефтазидиму у плазмі крові; концентрація цефтазидиму не повинна перевищувати 40 мг/л. Для дітей кліренс креатиніну розраховується відповідно до безжирової маси тіла або площі поверхні тіла. Режим продовженої інфузії: Кліренс креатиніну (мл/хв) Концентрація креатиніну та плазмі крові, мкмоль/л (мг/дл) Частота введення препарату від 50 до 31 від 150 до 200 (від 1,7 до 2,3) Доза навантаження 2 г з подальшим введенням 1-3 г протягом 24 годин в режимі продовженої інфузії від 30 до 16 від 200 до 350 (від 2,3 до 4,0) Доза навантаження 2 г з подальшим введенням 1 г протягом 24 годин в режимі продовженої інфузії ≤15 >350 (> 4,0) Чи не вивчалася Слід бути обережними при доборі дози. Рекомендований ретельний клінічний моніторинг безпеки та ефективності терапії. Діти з масою тіла менше 40 кг: Кліренс креатиніну (мл/хв)** Концентрація креатиніну* у плазмі крові, мкмоль/л (мг/дл) Рекомендовані разові дози цефтазидиму (мг/кг маси тіла) Частота введення препарату від 50 до 31 від 150 до 200 (01 1,7 до 2,3) 25 кожні 12 годин від 30 до 16 від 200 до 350 (від 2,3 до 4,0) 25 кожні 24 години від 15 до 6 від 350 до 500 (від 4,0 до 5,6) 12,5 кожні 24 години <5 >500 (> 5,6) 12,5 кожні 48 годин * Концентрації креатиніну в плазмі є орієнтовними величинами, які не можуть вказувати на однаковий ступінь порушення функції нирок для всіх пацієнтів. ** Розрахунок виконаний на основі площі поверхні тіла або вимірювань. У дітей з порушенням функції нирок кліренс креатиніну розраховується відповідно до площі поверхні тіла або безжирової маси тіла. Рекомендований ретельний клінічний моніторинг безпеки та ефективності терапії. Ефективність та безпека введення цефтазидиму у режимі продовженої інфузії у дітей з порушенням функції нирок та масою тіла менше 40 кг не вивчалися. Якщо режим продовженої інфузії використовується у дітей із порушенням функції нирок, кліренс креатиніну повинен бути розрахований відповідно до площі поверхні тіла або безжирової маси тіла. Гемодіаліз. У пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, період напіввиведення цефтазидиму становить 3-5 годин. Після кожного сеансу гемодіалізу вводять підтримуючі дози цефтазидиму відповідно до наведених вище таблиць. Перітонеальний діаліз. Цефтазидим можна застосовувати під час перитонеального діалізу та безперервного амбулаторного перитонеального діалізу. На додаток до внутрішньовенного введення цефтазидим можна додавати в розчин для діалізу (зазвичай у дозі 125-250 мг на 2 літри розчину для діалізу). Для пацієнтів з нирковою недостатністю, які перебувають на безперервному гемодіалізі з використанням артеріо-венозного шунту, або для пацієнтів, які перебувають на високошвидкісній гемофільтрації у відділенні інтенсивної терапії, рекомендована доза – 1 г/добу щодня (в одне або кілька введень). Для пацієнтів, які перебувають на гемофільтрації з низькою швидкістю, рекомендуються такі ж дози препарату, як у разі порушення функції нирок. Пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі або гемофільтрації з використанням вено-венозного шунту, рекомендуються дози,представлені у таблицях: При гемофільтрації із застосуванням вено-венозного шунту Кліренс креатиніну (мл/хв) Підтримуюча доза (мг) залежно від швидкості ультрафільтрації (мг/хв)* 5 16,7 33,3 50 0 250 250 500 500 5 250 250 500 500 10 250 500 500 750 15 250 500 500 750 20 500 500 500 750 * Підтримуюча доза призначається кожні 12 годин. При безперервному гемодіалізі із застосуванням вено-венозного шунта Кліренс креатиніну (мл/хв) Підтримуюча доза (мг) залежить від швидкості діалізу* 1,0 л/год 2,0 л/год Швидкість ультрафільтрації (л/год) Швидкість ультрафільтрації (л/год) 0,5 1,0 2,0 0,5 1,0 2,0 0 500 500 500 500 500 750 5 500 500 750 500 500 750 10 500 500 750 500 750 1000 15 500 750 750 750 750 1000 20 750 750 1000 750 750 1000 * Підтримуюча доза призначається кожні 12 годин. Пацієнти із порушенням функції печінки. Згідно з наявними даними, немає необхідності в корекції режиму дозування у пацієнтів з легким та середнім ступенем порушення функції печінки. Результатів досліджень за участю пацієнтів з порушенням функції печінки тяжкого ступеня відсутні. У таких пацієнтів рекомендується ретельний клінічний моніторинг безпеки та ефективності терапії. Приготування розчину. При розчиненні порошку шляхом додавання розчинника у флакон виділяється двоокис вуглецю, тому в отриманому готовому розчині препарату можуть бути бульбашки двоокису вуглецю, що не впливає на властивості препарату. Кількість цефтазидиму у флаконі Спосіб введення Кількість розчинника (мл) Приблизна концентрація (мг/мл) 0,5 г в/м 1,5 мл 260 в/в 5,0 мл 90 в/м 3,0 мл 260 1 г в/в болюсно 10,0 мл 90 внутрішньовенна інфузія 50,0 мл* 20 * Додавання розчинника проводять у 2 етапи. Цефтазидим сумісний з більшістю розчинів для внутрішньовенного введення, проте бікарбонат натрію не рекомендований як розчинник. Цефтазидим у концентрації від 1 мг/мл до 40 мг/мл сумісний з такими розчинниками: 0,9 % розчин натрію хлориду; розчин Хартмана; 5% розчин декстрози; 0,225 % розчин натрію хлориду та 5 % розчин декстрози; 0,45 % розчин натрію хлориду та 5 % розчин декстрози: 0,9 % розчин натрію хлориду та 5 % розчин декстрози; 0,18% розчин натрію хлориду та 4% розчин декстрози; 10% розчин декстрози; декстран 40 для ін'єкцій 10% 0,9% розчині натрію хлориду; декстран 40 для ін'єкцій 10% 5% розчині декстрози; декстран 70 для ін'єкцій 6% 0,9% розчині натрію хлориду; декстран 70 для ін'єкцій 6% у 5% розчині декстрози. Для внутрішньом'язового введення цефтазидим може бути розведений 0,5% або 1% розчином лідокаїну. Розчини препарату, виготовлені з використанням лідокаїну, не можна вводити внутрішньовенно! Залежно від концентрації, виду розчинника та умов зберігання отриманий розчин може мати колір від світло-жовтого до темно-жовтого. Якщо дотримані правила розведення препарату, його ефективність залежить від відтінку розчину. Розчини Цефтазидиму, виготовлені з використанням води для ін'єкцій, 0,9 % розчину натрію хлориду. 5 % розчину декстрози, 0,225 % розчину натрію хлориду та 5 % розчину декстрози, 0,45 % розчину натрію хлориду та 5 % розчину декстрози, 0,9 % розчину натрію хлориду та 5 % розчину декстрози, 0,18 % розчину на 4 % розчину декстрози, 10 % розчину декстрози, 1 % розчину лідокаїну можуть зберігатися протягом 12 годин при кімнатній температурі (не вище 25 °C) або протягом 24 годин у холодильнику при температурі (2-8) °C. Допускається застосування пожовклого за час зберігання розчину. Розчини Цефтазидиму, приготовані з використанням розчину Хартмана, декстран 40 для ін'єкцій 10% 0,9% розчині натрію хлориду; декстран 40 для ін'єкцій 10% 5% розчині декстрози; декстран 70 для ін'єкцій 6% 0,9% розчині натрію хлориду; декстран 70 для ін'єкцій 6% в 5% розчині декстрози використовувати відразу після приготування. Приготування розчину для внутрішньовенного або внутрішньовенного болюсного введення. Голку шприца ввести у флакон через гумову пробку і додати через неї кількість розчинника, що рекомендується (див. таблицю вище). Вийняти голку шприца і струсити флакон, щоб вийшов прозорий розчин. Перевернути флакон. При повністю вставленому в шприц поршні проколоти голкою гумову пробку флакона і просунути голку у флакон так, щоб вона була в розчині. Набрати весь розчин у шприц. Розчин у шприці може містити невеликі бульбашки двоокису вуглецю, що не впливає на властивості препарату. Вводять внутрішньовенно повільно протягом 3-5 хв або глибоко внутрішньом'язово в область верхньозовнішнього квадранта великого сідничного м'яза або латеральну поверхню стегна. Розчин цефтазидиму можна вводити безпосередньо у вену або трубку інфузійної системи, якщо пацієнт отримує інфузійну терапію. Приготування розчину для внутрішньовенних інфузій (флакони по 1 г): ввести голку шприца у флакон через гумову пробку та додати 10 мл розчинника. Вийняти голку шприца і струсити флакон, щоб вийшов прозорий розчин. Вставити голку для виходу газу у флакон через гумову пробку, щоб зменшити внутрішній тиск у флаконі. Перенести приготований розчин у систему для інфузії, довівши загальний обсяг щонайменше до 50 мл. Вводити шляхом внутрішньовенної інфузії протягом 15-30 хвилин. Для забезпечення стерильності не слід вводити у флакон голку для виходу газу, доки порошок не розчиниться.ПередозуванняСимптоми: можливі неврологічні ускладнення з розвитком енцефалопатії, судом та коми. Лікування: вміст цефтазидиму в плазмі можна зменшити за допомогою гемодіалізу або перитонеального діалізу; також показано симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком лікування необхідно зібрати докладний анамнез щодо попередніх реакцій підвищеної чутливості на цефтазидим, цефалоспорини, пеніциліни або інші лікарські препарати. Особливу увагу слід приділити пацієнтам із попередньою легкою алергічною реакцією на пеніциліни або інші бета-лактамні антибіотики. При розвитку алергічної реакції під час лікування препарат слід негайно відмінити, у тяжких випадках може знадобитися застосування епінефрину, гідрокортизону, антигістамінних препаратів або проведення інших екстрених заходів. Одночасне застосування цефалоспоринів у високій дозі з нефротоксичними препаратами, такими як аміноглікозиди або діуретики з вираженою дією (наприклад, фуросемід), може негативно вплинути на функцію нирок. Оскільки цефтазидим виводиться нирками, у пацієнтів з нирковою недостатністю його доза повинна бути знижена відповідно до ступеня порушення ниркової функції. Повідомлялося про неврологічні порушення у пацієнтів з нирковою недостатністю у випадках, коли доза не була знижена. Описано випадки виникнення псевдомембранозного коліту при застосуванні антибіотиків, ступінь тяжкості якого може змінюватись від легкого до загрозливого життя. Тому важливо враховувати можливість розвитку псевдомембранозного коліту у пацієнтів із діареєю під час або після застосування антибіотиків. Якщо діарея тривала або має виражений характер або пацієнт має спазми в животі, лікування антибіотиками має бути негайно припинено і пацієнт повинен бути обстежений. Препарати, що гальмують перистальтику кишок, протипоказані. Тривале застосування антибіотиків, у тому числі і цефтазидиму, може збільшити зростання нечутливих мікроорганізмів (переважно пологів Candida та Enterococcus), при цьому може знадобитися припинення лікування або проведення відповідної терапії. Під час лікування слід постійно оцінювати стан хворого. Як і при лікуванні іншими цефалоспоринами та пеніцилінами широкого спектру дії, при використанні цефтазидиму у деяких чутливих штамів Enterobacter spp. та Serratia spp. може розвиватися резистентність, тому при лікуванні інфекцій, спричинених цими мікроорганізмами, слід періодично проводити дослідження на чутливість до антибіотиків. Цефтазидим не впливає на результати визначення глюкози в сечі за допомогою ферментних методів, але може викликати слабке спотворення результатів аналізів, що ґрунтуються на відновленні міді (Бенедикта. Фелінга, Клінітест). Цефтазидим не впливає на кількісне визначення креатиніну лужно-пікратним методом. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Оскільки препарат може викликати запаморочення, необхідно попередити пацієнтів про запобіжні заходи при керуванні транспортним засобом або роботі з механізмами, що рухаються.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
212,00 грн
169,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПорошок - 1 фл. Активна речовина: Цефтазидима пентагідрат – 1,165 г (у перерахунку на цефтазидим – 1,000 г); Допоміжна речовина: Натрію карбонат – 0,1165 г (Цефтазидим натрію – суміш цефтазидиму пентагідрату та натрію карбонату 10:1). По 1,0 г цефтазидиму у флаконі із безбарвного скла місткістю 10 мл. Флакон герметично закупорений гумовою пробкою і обтиснутий алюмінієвим ковпачком з пластмасовою кришкою. По 1 флакону разом із інструкцією із застосування у пачці з картону. Для стаціонарів: 25 флаконів разом із відповідною кількістю інструкцій із застосування у картонній коробці. Флакони розділяють між рядами перегородками із картону.Опис лікарської формиБілий чи майже білий порошок.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик-цефалоспорин.ФармакокінетикаВсмоктування Після внутрішньом'язового введення цефтазидиму у дозі 1 г у плазмі швидко досягається максимальна концентрація препарату – 39 мг/л. Через 5 хв після внутрішньовенного болюсного введення препарату у дозі 1 г його плазмова концентрація становить 87 мг/л. Розподіл У плазмі зберігаються терапевтично ефективні концентрації цефтазидиму через 8-12 годин після внутрішньовенного або внутрішньом'язового введення. Зв'язок із білками плазми становить близько 10 %. Концентрації цефтазидиму, що перевищують мінімальні інгібуючі концентрації для більшості поширених патогенних, мікроорганізмів, можуть бути досягнуті в кістковій тканині, тканинах серця, жовчі, мокротинні, синовіальній рідині, внутрішньоочній рідині, у плевральній та перитонеальній рідинах. Цефтазидим легко проникає через плаценту та виділяється з грудним молоком. За відсутності запального процесу в менінгеальних оболонках цефтазидим погано проникає через гематоенцефалічний бар'єр, концентрація препарату в цереброспінальній рідині (ЦСЖ) низька. При менінгіті в ЦСЖ досягаються терапевтичні концентрації цефтазидиму, що становлять 4-20 мг/л та вище. Метаболізм Цефтазидим не метаболізується в організмі. Виведення Період напіввиведення близько 2 годин. Виводиться у незмінному вигляді нирками шляхом клубочкової фільтрації, причому близько 80-90% від введеної дози виділяється протягом 24 годин. При порушенні функції нирок швидкість виведення цефтазидиму знижується. Менше 1% препарату виділяється із жовчю. У новонароджених тривалість періоду напіввиведення більша, ніж у дорослих у 3-4 рази.ФармакодинамікаЦефтазидим є цефалоспориновим антибіотиком ІІІ покоління. Бактерицидна активність обумовлена придушенням синтезу клітинної стінки бактерій. Широкий спектр патогенних збудників чутливий до цефтазидиму, включаючи штами, резистентні до інших цефалоспоринів та ампіциліну. Цефтазидим стійкий до дії більшості 0-лактамаз грампозитивних та грамнегативних бактерій. Нижче наведено активність цефтазидиму in vitro. Бактерії, зазвичай чутливі до цефтазидиму: Грампозитивні аероби: бета-гемолітичні стрептококи1, Staphylococcus aureus (штами, чутливі до метициліну)1, Staphylococcus spp. коагулазонегативні (штами, чутливі до метициліну). Грамнегативні аероби: Haemophilus influenzae (включаючи штами, стійкі до ампіциліну)1, Haemophilus parainfluenzae, Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis1, Pasteurella multocida, Proteus spp.1, Providencia spp., Salmonella spp. Бактерії, для яких можлива хронічна резистентність до цефтазидиму: Грампозитивні аероби: Streptococcus pneumoniae1, Streptococcus spp. гурту Viridans. Грамнегативні аероби: Acinetobacter spp., Burkholderia cepacia, Citrobacter spp.1, Enterobacter spp.1, Escherichia coli, Klebsiella spp., у тому числі Klebsiella pneumoniae1, Morganella morganii, Pseudomonas spp. , Yersinia enterocolitica. Грампозитивні анаероби: Clostridium spp., не включаючи Clostridium difficile, Peptostreptococcus spp., Propionibacterum spp. Грамнегативні анаероби: Fusobacterium spp. Бактерії, що мають природну стійкість до цефтазидиму: Грампозитивні аероби: Enterococcus spp., включаючи Enterococcus faecalis та Enterococcus faecium, Listeria spp. Грамнегативні аероби: Campylobacter spp. Грампозитивні анаероби: Clostridium difficile. Грамнегативні анаероби: Bacteroides spp., включаючи Bacteroides fragilis. Інші: Chlamydia spp., Legionella spp., Mycoplasma spp. 1 для даних бактерій клінічна ефективність цефтазидиму була продемонстрована у клінічних дослідженнях. Поширеність набутої резистентності до цефтазидиму варіюється в залежності від регіону і з часом, у певних видів мікроорганізмів стійкість може бути дуже високою. Переважно мати локальні дані щодо чутливості, особливо при терапії тяжких інфекцій.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до цефтазидиму мікроорганізмами: тяжкі інфекції, включаючи внутрішньолікарняні (септицемія, бактеріємія, перитоніт, менінгіт, інфекції у пацієнтів з імунодефіцитом, інфіковані опіки); інфекції дихальних шляхів, включаючи інфекції легень у хворих на муковісцидоз; інфекції ЛОР органів; інфекції сечовивідних шляхів; інфекції шкіри та м'яких тканин; інфекції шлунково-кишкового тракту, жовчовивідних шляхів та черевної порожнини; інфекції кісток та суглобів; інфекції, пов'язані із проведенням діалізу; профілактика інфекційних ускладнень при операціях на передміхуровій залозі (трансуретральна резекція)Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до цефтазидиму або будь-якого з компонентів препарату; підвищена чутливість до інших цефалоспоринів в анамнезі; виражені реакції підвищеної чутливості (наприклад, анафілактичні реакції) до інших бета-лактамних антибактеріальних препаратів в анамнезі. З обережністю: у пацієнтів із порушенням функції нирок, виразковим колітом в анамнезі; у період новонародженості, одночасне застосування "петлевих" діуретиків та аміноглікозидів.Вагітність та лактаціяПротягом усієї вагітності бути обережними, препарат застосовувати тільки в тому випадку, коли передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. При застосуванні препарату під час лактації годування груддю слід припинити на період лікування.Побічна діяАлергічні реакції: макулопапульозний висип, свербіж шкіри, лихоманка, кропив'янка, ангіоневротичний набряк, анафілактичні реакції (бронхоспазм, зниження артеріального тиску), анафілактичний шок, мультиформна ексудативна еритема (у тому числі синдром Стівенса-Джонсона). З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, парестезія, неприємний смак у роті. У хворих з порушенням функції нирок при неправильному доборі дози - судоми, енцефалопатія, тремор, кома, міоклонія. З боку травної системи: діарея, нудота, блювання, біль у животі, холестаз, жовтяниця, псевдомембранозний коліт, орофарингеальний кандидоз. З боку системи кровотворення: гемолітична анемія, лейкопенія, нейтропенія, лімфоцитоз, тромбоцитопенія, геморагія, агранулоцитоз. Порушення з боку статевої системи: кандидоз піхви, вагініт. Порушення функції нирок, інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність. Місцеві реакції: при внутрішньовенному введенні - тромбофлебіт у місці введення, флебіт, болючість, ущільнення по ходу вени; при внутрішньом'язовому введенні - болючість, печіння, запалення, ущільнення в місці введення. Лабораторні показники: збільшення протромбінового часу, підвищення концентрації азоту та/або креатиніну в крові, підвищення активності "печінкових" трансаміназ та лужної фосфатази, підвищення активності лактатдегідрогенази, гамма-глутамілтранспептидази, гіпербілірубінемія, підвищення концентрації сечовини, ложно Кумбса без гемолізу, панцитопенія, тромбоцитоз.Взаємодія з лікарськими засобамиФармацевтично несумісний з аміноглікозидами (значна взаємна інактивація: при одночасному застосуванні ці препарати слід вводити в різні вени або ділянки тіла при внутрішньом'язовому введенні), ванкоміцином (утворює осад залежно від концентрації, при необхідності вводити два препарати через одну трубку, між їх застосуванням системи) внутрішньовенного введення слід промити), та хлорамфеніколом. Не можна використовувати розчин натрію гідрокарбонату як розчинник (утворюється вуглецю діоксид). "Петльові" діуретики, аміноглікозиди, ванкоміцин, кліндаміцин знижують кліренс креатиніну, внаслідок чого зростає ризик нефротоксичної дії цефтазидиму. Бактеріостатичні антибіотики (у тому числі хлорамфенікол) знижують ефективність цефтазидиму. Можлива взаємодія препарату з пероральними контрацептивами – зниження ефективності контрацепції. При сумісному застосуванні можливе збільшення нефротоксичності препаратів фуросеміду та аміноглікозидних антибіотиків. Фармацевтично сумісний з такими розчинами: при концентрації від 1 до 40 мг/мл – 0,9 % розчином натрію хлориду; розчином натрію лактату; розчином Хартмана; 5% розчином декстрози; 0,225 % розчином натрію хлориду та 5 % розчином декстрози; 0,45% розчином натрію хлориду та 5% розчином декстрози; 0,18% розчином натрію хлориду та 4% розчином декстрози; 10% розчином декстрози; 10 % розчином декстрану з молекулярною масою близько 40 тисяч Дальтон у 0,9 % розчині натрію хлориду або у 5 % розчині декстрози; 6% розчином декстрану з молекулярною масою близько 70 тисяч Дальтон у 0,9% розчині натрію хлориду або у 5% розчині декстрози. У концентраціях від 0,05 до 0,25 мг/мл цефтазидим сумісний із розчином для інтраперитонеального діалізу (лактат). Для внутрішньом'язового введення цефтазидим може бути розведений 0,5 - 1% розчином гідрохлориду лідокаїну. Обидва компоненти зберігають активність, якщо цефтазидим у концентрації 4 мг/мл додають до наступних розчинів: гідрокортизону (гідрокортизону натрію фосфат) 1 мг/мл у 0,9 % розчині натрію хлориду або у 5 % розчині декстрози; цефуроксиму (цефуроксим натрію) 3 мг/мл у 0,9 % розчині натрію хлориду; клоксациліну (клоксацилін натрію) 4 мг/мл у 0,9 % розчині натрію хлориду; гепарину 10 МО/мл або 50 МО/мл у 0,9 % розчині натрію хлориду; калію хлориду 10 мек/л або 40 мек/л в 0,9% розчині натрію хлориду.Спосіб застосування та дозиДозу препарату встановлюють індивідуально залежно від тяжкості перебігу захворювання, локалізації, виду збудника та його чутливості до препарату, а також віку пацієнта та функції нирок. Максимальна добова доза становить 6 г. Максимальна добова доза для дорослих пацієнтів з муковісцидозом становить 9 г. Препарат вводять внутрішньовенно (в/в) або внутрішньом'язово (в/м). Розчин цефтазидиму можна вводити безпосередньо у вену або трубку інфузійної системи. Препарат не слід вводити внутрішньоартеріально. За такого шляху введення цефтазидима можливий розвиток некрозу дистальних сегментів кінцівки. Дорослим та дітям з масою тіла більше 40 кг: зазвичай застосовують 1 г кожні 8 годин або 2 г кожні 12 год. При тяжких інфекціях, особливо у пацієнтів з імунодефіцитом (включаючи пацієнтів з нейтропенією), застосовують по 2 г кожні 8 годин або по 3 г кожні 12 год. Для лікування інфекційних ускладнень при муковісцидозі, спричинених Pseudomonas aeruginosa, застосовують по 100-150 мг/кг/добу (дрібно, кожні 8 годин). При інфекціях сечовивідних шляхів рекомендується вводити по 1 г кожні 12 год. З метою профілактики при операціях на передміхуровій залозі цефтазидим застосовують у дозі 1 г під час вступної анестезії та другу дозу вводять при видаленні катетера. Дитячий вік до 2 місяців: застосовують по 25-60 мг/кг/добу (дрібно, кожні 12 год). Дітям старше 2 місяців та до 12 років: застосовують по 30-100 мг/кг/добу (дрібно, кожні 8-12 год). У дітей з імунодефіцитом, муковісцидозом та менінгітом застосовують 150 мг/кг/добу (максимально 6 г/добу) (дрібно, кожні 8 год). Пацієнтам похилого віку: рекомендована доза цефтазидиму не повинна перевищувати 3 г/добу, особливо у пацієнтів віком від 80 років. Пацієнтам з порушенням функції нирок (дорослі та діти з масою тіла понад 40 кг): початкова доза 1 г. Підтримуючу дозу підбирають залежно від швидкості виділення креатиніну: при кліренсі креатиніну (КК) 50-31 мл/хв – 1 г кожні 12 год. , 30-16 мл/хв - 1 г кожні 24 год, 15-6 мл/хв - 0,5 г кожні 24 год, менше 5 мл/хв - 0,5 г кожні 48 годин. Пацієнтам з інфекціями тяжкого перебігу разову дозу можна збільшити на 50% або збільшити частоту введення препарату, при цьому слід контролювати концентрацію цефтазидиму у сироватці крові (не повинна перевищувати 40 мг/мл). Для дітей кліренс креатиніну розраховується відповідно до ідеальної маси тіла або площі поверхні тіла. Пацієнтам з порушенням функції нирок (діти з масою тіла менше 40 кг): підтримуюча доза при кліренсі креатиніну 50-31 мл/хв - 25 мг/кг кожні 12 год, при кліренсі креатиніну 30-16 мл/хв - 25 мг/кг кожні 24 год, при кліренсі креатиніну 15-6 мл/хв – 12.5 мг/кг кожні 24 год, при кліренсі креатиніну менше 5 мл/хв – 12.5 мг/кг кожні 48 год. На тлі гемодіалізу підтримуючі дози розраховують з урахуванням кліренсу креатиніну, проводять після кожного сеансу гемодіалізу. На тлі перитонеального діалізу крім внутрішньовенного введення цефтазидим можна включати діалізний розчин (125-250 мг на 2 л діалізного розчину). У пацієнтів з нирковою недостатністю, які перебувають на безперервному гемодіалізі з використанням артеріовенозного шунту, та у пацієнтів, які перебувають на гемофільтрації високої швидкості у відділенні інтенсивної терапії, рекомендовані дози – 1 г на добу щодня (за одне або кілька введень). У пацієнтів, які перебувають на гемофільтрації низької швидкості, застосовують дози, які рекомендуються при порушенні функції нирок. У пацієнтів, які перебувають на перитонеальному діалізі, вводиться 0,5 г препарату кожні 24 години. У пацієнтів на гемофільтрації із застосуванням вено-венозного шунту та на безперервному гемодіалізі із застосуванням вено-венозного шунту - відповідно до представлених у таблицях 1-2 даних. Пацієнтам з порушенням функції печінки: згідно з наявними даними, немає необхідності в корекції режиму дозування у пацієнтів з легким і середнім ступенем тяжкості порушеннями функції печінки. Відсутні результати досліджень у пацієнтів із порушенням функції печінки тяжкого ступеня. Рекомендується ретельний клінічний моніторинг безпеки та ефективності. Таблиця 1. Дози цефтазидиму у пацієнтів, які перебувають на гемофільтрації з використанням вено-венозного шунта КК, мл/хв Підтримуюча доза, мг (призначається кожні 12 год) залежно від швидкості ультрафільтрації, мл/хв. 5 16,7 33,3 50 0 250 250 500 500 5 250 250 500 500 10 250 500 500 750 15 250 500 500 750 20 500 500 500 750 Таблиця 2. Дози цефтазидиму у пацієнтів, які перебувають на безперервному гемодіалізі з використанням вено-венозного шунту КК, мл/хв Підтримуюча доза, мг (призначається кожні 12 год) залежно від швидкості діалізу 1,0 л/год 2,0 л/год Швидкість ультрафільтрації, л/год 0,5 1,0 2,0 0,5 1,0 2,0 0 500 500 500 500 500 750 5 500 500 750 500 500 750 10 500 500 750 500 750 1000 15 500 750 750 750 750 1000 20 750 750 1000 750 750 1000 Тривалість лікування цефтазидимом становить 7-14 днів. При інфекціях, викликаних Pseudomonas aeruginosa (пневмонія, муковісцидоз, менінгіт) курс лікування може бути збільшений до 21 дня. Правила приготування та введення розчинів Слід використовувати лише свіжоприготовлені розчини. Після додавання розчинника флакон необхідно енергійно струшувати до розчинення порошку. "Первинне розведення": для внутрішньом'язового введення 1 г цефтазидиму розчиняють у 3 мл води для ін'єкцій. Дорослим та дітям старше 12 років для зменшення болю при внутрішньом'язових ін'єкціях препарат слід вводити з 1% розчином лідокаїну. Вводять глибоко в сідничний м'яз або в м'яз стегна. Не слід вводити більше 1 г цефтазидиму в один м'яз. Розчин лідокаїну не можна вводити внутрішньовенно! Для внутрішньовенного введення 1 г розчиняють у 10 мл води для ін'єкцій. Розчин вводять протягом 2-4 хв. Кількість цефтазидиму у флаконі Спосіб введення Кількість розчинника Приблизна концентрація 1000 мг Внутрішньом'язово 3,0 мл 260 мг/мл 1000 мг Внутрішньовенно болюсно 10,0 мл 90 мг/мл 1000 мг внутрішньовенно інфузія 50,0 мл 20 мг/мл "Вторинне розведення": для внутрішньовенного краплинного введення отриманий вищеописаним способом розчин препарату переносять у систему для інфузій і доводять загальний об'єм як мінімум до 50 мл одним з наступних розчинників, призначених для внутрішньовенного введення: 0,9 % розчин натрію хлориду, розчин Рінгера , розчин Рінгера лактат, 5% розчин декстрози, 5% розчин декстрози з 0,9% розчином натрію хлориду, 10% розчин декстрози. Можна застосовувати лише свіжоприготовлений розчин.ПередозуванняНайчастіше виникає у хворих із нирковою недостатністю. Симптоми: неврологічні порушення з розвитком енцефалопатії, судом та коми, запаморочення, головний біль. Відхилення в результатах лабораторних аналізів (збільшення вмісту сечовини та сироваткового креатиніну в крові, гіпербілірубінемія, тромбоцитоз, тромбоцитопенія, еозинофілія, лейкопенія, подовження протромбінового часу), у пацієнтів з нирковою недостатністю - судоми, е. Передозування цефтазидимом може спричинити біль, запалення, флебіт у місці інфузії. Лікування: специфічний антидот відсутній. Лікування симптоматичне, підтримуюче також необхідні заходи, спрямовані на контроль судом. У хворих з порушенням функції нирок, а також у разі тяжкого передозування, коли консервативна терапія безуспішна, концентрація цефтазидиму в крові може бути зменшена за допомогою перитонеального діалізу або гемодіалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ разі тяжких або життєзагрозних інфекцій, особливо у пацієнтів з імунодефіцитом (включаючи пацієнтів з нейтропенією), препарат можна застосовувати з іншими антибіотиками, такими як аміноглікозиди, ванкоміцин та кліндаміцин, за умови роздільного введення. Пацієнти, які мали в анамнезі алергічні реакції на цефалоспорини, пеніциліни та інші бета-лактамні антибактеріальні препарати, можуть мати підвищену чутливість до цефалоспоринових антибіотиків. При розвитку алергічної реакції у відповідь на прийом цефтазидиму препарат слід негайно відмінити. У тяжких випадках гострих форм гіперчутливості може знадобитися введення епінефрину та екстрене проведення інших терапевтичних заходів, включаючи оксигенотерапію, інфузійну терапію, введення глюкокортикостероїдів, пресорних амінів, відновлення прохідності дихальних шляхів відповідно до клінічних показань. Цефтазидим слід призначати з обережністю пацієнтам, які мають в анамнезі вказівки на захворювання шлунково-кишкового тракту, особливо запальні захворювання товстої кишки. Можливий розвиток діареї при застосуванні антибіотиків, зокрема цефтазидиму. У деяких випадках на фоні прийому препарату або після його закінчення у пацієнтів може розвинутися рідке або криваве випорожнення (яке може супроводжуватися спастичними абдомінальними болями та лихоманкою). У деяких пацієнтів під час або після застосування цефтазидиму може розвиватися псевдомембранозний коліт, що викликається токсинами Clostridium difficile. Тому важливо враховувати можливість розвитку псевдомембранозного коліту у пацієнтів з діареєю під час або після застосування препарату.У цьому випадку припиняють терапію цефтазидимом та призначають терапію псевдомембранозного коліту відповідно до клінічної картини. Препарати, що гальмують перистальтику кишок, протипоказані. При лікуванні цефтазидимом деякі спочатку чутливі штами Enterobacter spp. та Serratia spp. може розвиватися резистентність, тому при лікуванні інфекцій, спричинених цими мікроорганізмами, слід періодично проводити дослідження на чутливість до антибіотиків. Призначення цефтазидиму у відсутності вагомих підозр чи підтвердження бактеріальної етіології запальних змін, і навіть його призначення у профілактичних цілях призводить до збільшення ймовірності появи штамів, резистентних до цефтазидиму, у своїй клінічна користь від застосування сумнівна. Препарат може перешкоджати синтезу вітаміну К внаслідок придушення кишкової мікрофлори, що може спричинити зниження залежних від вітаміну К факторів згортання крові та в поодиноких випадках призвести до гіпопротромбінемії та кровотечі. Призначення вітаміну До швидко усуває гіпопротромбінемію. Ризик розвитку кровотеч найбільш високий у пацієнтів з тяжким перебігом захворювання, у пацієнтів з порушенням функції печінки, у літніх та ослаблених хворих, у осіб з неповноцінним харчуванням. При порушенні ниркової функції рекомендується зниження дози препарату. Для пацієнтів похилого віку доцільно під час лікування контролювати функцію нирок. При одночасному застосуванні з препаратами, які можуть чинити нефротоксичну дію, такими як аміноглікозидні антибіотики та діуретики (наприклад, фуросемід), слід контролювати функцію нирок. Пацієнтам з гострою та хронічною нирковою недостатністю потрібна корекція дози цефтазидиму через ризик розвитку клінічно значущих порушень, наприклад, судом. При проведенні тривалого курсу терапії цефтазидимом рекомендується регулярно виконувати аналіз крові з метою оцінки показників функції печінки та нирок. У період застосування цефтазидиму можлива позитивна пряма реакція Кумбса та хибнопозитивна реакція сечі на глюкозу при використанні розчину Бенедикту та Фелінгу. На тлі терапії цефтазидимом рекомендується визначення глюкози в сечі використовувати тести, засновані на реакціях ферментативного окислення глюкози. Під час лікування не можна вживати етанол через можливість розвитку дисульфірамоподібних реакцій (раптовий "приплив" крові до обличчя, спастичні болі в животі, нудота, блювання, біль голови, тахікардія, задишка). У флаконі на 1,0 г цефтазидиму міститься 50 мг натрію. Цю інформацію необхідно брати до уваги при застосуванні препарату у пацієнтів, які дотримуються дієти з обмеженням споживання натрію. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно бути обережними при керуванні транспортними засобами та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. Пацієнти мають бути попереджені про можливість розвитку запаморочення, судом. З появою описаних небажаних явищ слід утриматися від виконання зазначених видів діяльності.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
210,00 грн
175,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПорошок – 1 фл.: цефтазидим 1 г. 1 г – флакони (для стаціонарів), 50 штук.Опис лікарської формиПорошок для приготування розчину для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення.Фармакотерапевтична групаЦефалоспориновий антибіотик ІІІ покоління широкого спектра дії. Чинить бактерицидну дію за рахунок інгібування синтезу клітинної стінки бактерій. Механізм дії обумовлений ацетилюванням мембранозв'язаних транспептидаз і порушенням перехресної зшивки пептидогліканів, необхідної для забезпечення міцності та ригідності клітинної стінки. Високоактивний щодо грамнегативних бактерій (стійких до дії інших антибіотиків): Escherichia coli, Citrobacter spp., Proteus mirabilis, Providencia spp., Klebsiella spp., Serratia spp., деякі штами Pseudomonas spp., Haemophilus. Менш активний щодо Streptococcus spp. (в т.ч. Streptococcus pneumoniae), Staphylococcus spp., Neisseria meningitidis, Neisseria gonorrhoeae, Bacteroides spp. Стійкий до дії більшості β-лактамаз.ФармакокінетикаЗв'язування із білками плазми становить 10-17%. Розподіляється у тканинах та рідинах організму. Терапевтичні концентрації досягаються у спинномозковій рідині. Проникає через плацентарний бар'єр, що виділяється з грудним молоком. У невеликих кількостях виділяється у жовч. Основна частина (80-90%) виділяється із сечею у незміненому вигляді.Клінічна фармакологіяЦефалоспорин ІІІ покоління.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання тяжкої течії, спричинені чутливими до цефотаксиму мікроорганізмами, у т.ч. перитоніт, сепсис, абдомінальні інфекції та інфекції органів малого тазу, інфекції нижніх відділів дихальних шляхів, сечовивідних шляхів, інфекції кісток та суглобів, шкіри та м'яких тканин, інфіковані рани та опіки, гонорея, менінгіт, хвороба Лайма. Профілактика інфекцій після оперативного втручання.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до цефотаксиму та інших цефалоспоринів.Вагітність та лактаціяАдекватних та строго контрольованих досліджень безпеки цефтазидиму при вагітності не проводилося. Застосування цефтазидиму при вагітності та під час лактації можливе у випадках, коли передбачувана користь терапії для матері перевищує потенційний ризик для плода. Цефтазидим виділяється із грудним молоком у низьких концентраціях. В ;експериментальних дослідженнях ;на тварин не виявлено тератогенних та ембріотоксичних ефектів цефтазидиму. Застосування у дітей З обережністю застосовують у новонароджених.Побічна діяЗ боку травної системи: нудота, блювання, діарея, транзиторне підвищення активності печінкових трансаміназ, холестатична жовтяниця, гепатит, псевдомембранозний коліт. Алергічні реакції: ; шкірний висип, свербіж, еозинофілія; рідко – набряк Квінке. З боку системи кровотворення: при тривалому застосуванні у високих дозах можливі зміни картини периферичної крові (лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, гемолітична анемія). З боку системи згортання крові: гіпопротромбінемія. З боку сечовидільної системи: інтерстиціальний нефрит. Ефекти, зумовлені хіміотерапевтичною дією: ;кандидоз. Місцеві реакції: ;флебіт (при внутрішньовенному введенні), болючість у місці ін'єкції (при внутрішньом'язовому введенні).Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з препаратами, які можуть чинити нефротоксичну дію (в т.ч. антибіотики групи аміноглікозидів), можливе посилення нефротоксичної дії; з фуросемідом – підвищується ризик розвитку нефротоксичної дії. In vitro хлорамфенікол діє як антагоніст цефтазидиму та інших цефалоспоринів. Клінічна значимість цього явища не встановлена, але у разі одночасного застосування цефтазидиму та хлорамфеніколу слід брати до уваги можливу антагоністичну дію.Спосіб застосування та дозиВстановлюють індивідуально залежно від локалізації та тяжкості перебігу інфекції, чутливості збудника. Вводять внутрішньом'язово або внутрішньовенно. Дорослим - по 0.5-2 г кожні 8 або 12 год. у віці до 1 міс – 30 мг/кг/добу з інтервалом 12 год. У хворих із порушеною функцією нирок режим дозування коригують з урахуванням значень КК. Максимальна добова доза для дорослих і дітей становить 6 г.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовують у пацієнтів із вираженими порушеннями функції нирок, а також у новонароджених. У пацієнтів із підвищеною чутливістю до пеніцилінів можливі алергічні реакції на цефалоспоринові антибіотики. У період застосування цефтазидиму можлива позитивна пряма реакція Кумбса та хибнопозитивна реакція сечі на глюкозу. З обережністю застосовувати одночасно з "петльовими" діуретиками, аміноглікозидами. Не слід змішувати цефтазидим в одному шприці з аміноглікозидами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
182,00 грн
151,00 грн
Дозування: 1 г Фасування: N1 Форма випуску: порошок д/приготування розчину д/ін'єкцій Упаковка: фл. Діюча речовина: Цефтріаксон. .
196,00 грн
151,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПорошок - 1 фл. Діюча речовина: Цефтріаксон – 1000 мг (у вигляді цефтріаксону натрію трисесквігідрату – 1193 мг). По 1000 мг флакони місткістю 10 мл. Кожен флакон з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону. Упаковка для стаціонарів: 20 або 40 флаконів з інструкцією із застосування поміщають у коробку з картону.Опис лікарської формиПорошок майже білого або жовтуватого кольору, гігроскопічний.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик-цефалоспорин.ФармакокінетикаФармакокінетика цефтріаксону має нелінійний характер. Усі основні фармакокінетичні параметри, засновані на загальних концентраціях препарату, за винятком періоду напіввиведення, залежать від дози та зростають менш ніж пропорційно до її збільшення. Нелінійність характерна для фармакокінетичних параметрів, що залежать від загальної концентрації цефтріаксону в плазмі (не лише вільного цефтріаксону), і пояснюється насиченням зв'язування препарату з білками плазми. Всмоктування Максимальна концентрація у плазмі після одноразового внутрішньом'язового введення 1 г препарату становить близько 81 мг/л та досягається в межах 2-3 годин після введення. Площі під кривою "концентрація в плазмі - час" після внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення однакові. Це означає, що біодоступність цефтріаксону після внутрішньом'язового введення становить 100%. Після внутрішньовенного болюсного введення 500 мг та 1000 мг цефтріаксону середня максимальна концентрація у плазмі крові склала 120 мг/л та 200 мг/л, відповідно. Після внутрішньовенної інфузії 500 мг, 1000 мг, 2000 мг цефтріаксону концентрація препарату в плазмі становить приблизно 80, 150 і 250 мг/л, відповідно. Після внутрішньом'язової ін'єкції значення середньої максимальної концентрації цефтріаксону у плазмі крові приблизно вдвічі нижче, ніж після внутрішньовенного введення еквівалентної дози препарату. Розподіл Об'єм розподілу цефтріаксону дорівнює 7-12 л. Після введення в дозі 1-2 г цефтріаксон добре проникає у тканини та рідини організму. Протягом більше 24 годин його концентрації набагато перевищують мінімальні переважні концентрації для більшості збудників інфекцій більш ніж у 60 тканинах та рідинах (у тому числі в легенях, серці, жовчних шляхах, печінці, мигдаликах, середньому вусі та слизовій оболонці носа, кістках, а також спинномозковій). , плевральній та синовіальній рідинах та секреті передміхурової залози). Після внутрішньовенного застосування цефтріаксон швидко проникає у спинномозкову рідину, де бактерицидні концентрації щодо чутливих мікроорганізмів зберігаються протягом 24 годин. Зв'язування з білками Цефтріаксон оборотно зв'язується з альбуміном. Ступінь зв'язування становить приблизно 95% при значеннях концентрації цефтріаксону у плазмі крові менше 100 мг/л. Частка пов'язаного з білком плазми крові цефтріаксону зменшується зі зростанням його концентрації, оскільки зв'язування насичене і становить близько 85% при значеннях концентрації 300 мг/л. Проникнення в окремі тканини Цефтріаксон проникає через мозкові оболонки, найбільше при їх запаленні. Середня максимальна концентрація цефтріаксону у спинномозковій рідині досягає 25% від концентрації цефтріаксону у плазмі крові у пацієнтів з бактеріальним менінгітом, і лише 2% у пацієнтів із незапалені мозковими оболонками. Максимальна концентрація цефтріаксону в спинномозковій рідині досягається через 4-6 годин після внутрішньовенного введення. Цефтріаксон проходить через плацентарний бар'єр та у малих концентраціях потрапляє у грудне молоко. Метаболізм Цефтріаксон не піддається системному метаболізму, а перетворюється на неактивні метаболіти під дією кишкової мікрофлори. Виведення Загальний плазмовий кліренс цефтріаксону становить 10-22 мл/хв. Нирковий кліренс дорівнює 5-12 мл/хв. 50-60% цефтріаксону виводиться у незміненому вигляді нирками, а 40-50% – у незміненому вигляді кишечником. Період напіввиведення цефтріаксону становить близько 8 годин. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках Новонароджені, грудні діти та діти молодші 12 років У новонароджених дітей період напіввиведення цефтріаксону збільшено порівняно з іншими віковими групами. У перші 14 днів життя концентрація вільного цефтріаксону в плазмі може бути додатково підвищена через низьку клубочкову фільтрацію та особливості зв'язування препарату з білками плазми. У пацієнтів дитячого віку період напіввиведення менший, ніж у новонароджених та дорослих. Значення плазмового кліренсу та обсягу розподілу загального цефтріаксону вищі у новонароджених, немовлят та дітей молодше 12 років порівняно з таким у дорослих. Порушення функції нирок або печінки У хворих з порушенням функції нирок або печінки фармакокінетика цефтріаксону змінюється незначно, відзначається лише невелике збільшення періоду напіввиведення навіть у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю. Цей процес може пояснюватися компенсаторним підвищенням клеренсу нирок внаслідок зниження ступеня зв'язування з білками плазми крові та відповідного збільшення кліренсу загального цефтріаксону. У пацієнтів із печінковою недостатністю період напіввиведення не збільшується. Таких пацієнтів відбувається компенсаторне підвищення ниркового кліренсу. Причиною також є збільшення концентрації вільного цефтріаксону в плазмі, що сприяє парадоксальному підвищенню загального кліренсу препарату на тлі збільшення обсягу розподілу. Пацієнти старечого віку У пацієнтів старше 75 років період напіввиведення, в середньому, у два або три рази більший, ніж у дорослих пацієнтів.ФармакодинамікаЦефтріаксон – парентеральний цефалоспориновий антибіотик III покоління. Бактерицидна активність цефтріаксону обумовлена придушенням синтезу клітинної стінки. In vitro цефтріаксон має широкий спектр дії щодо грамнегативних та грампозитивних мікроорганізмів. Він високостійкий до більшості β-лактамаз (як пеніциліназ, так і цефалоспориназ), що виробляються грампозитивними та грамнегативними бактеріями. Цефтріаксон зазвичай активний щодо наступних мікроорганізмів. Грамопозитивні аероби: Staphylococcus aureus (метициліночутливий), коагулазо-негативні стафілококи, Streptococcus pyogenes (β-гемолітичний, групи A), Streptococcus agalactiae (β-гемолітичний, групи В), β-гемолітичні стрептококи (групи ні А, ні pneumoniae. Примітка. Метициліностійкі Staphylococcus spp. резистентні до цефалоспоринів, у тому числі до цефтріаксону. Як правило, Enterococcus faecalis, Enterococcus faecium та Listeria monocytogenes також є стійкими. Грамотріцательні аероби: Acinetobacter lwoffii, Acinetobacter anitratus (головним чином, A. baumannii)*, Aeromonas hydrophila, Alcaligenes faecalis, Alcaligenes odorans, алкалігеноподібні бактерії, Borrelia burgdorferi, Capnocytophaga spp., Citrobacter coli, Enterobacter aerogenes, Enterobacter cloacae, Enterobacter spp. (Інші)*, Haemophilus ducreyi, Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Hafnia alvei, Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae**, Moraxella catarrhalis (раніше називалася Branhamella catarrhalis), Morapp. (інші), Morganella morganii, Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Pasteurella multocida, Plesiomonas shigelloides, Proteus mirabilis, Proteus penneri, Proteus vulgaris, Pseudomonas fluorescens, Pseudomonas spp. (інші),Providencia rettgeri*, Providencia spp. (інші) Salmonella typhi, Salmonella spp. (нетифоїдні), Serratia marcescens*, Serratia spp. (Інші)*, Shigella spp., Vibrio spp., Yersinia enterocolitica, Yersinia spp. (Інші). * Деякі ізоляти цих видів стійкі до цефтріаксону, головним чином, внаслідок утворення β-лактамаз, що кодуються хромосомами. ** Деякі ізоляти цих видів стійкі внаслідок утворення цілого ряду плазмідо-опосередкованих β-лактамаз. Примітка. Багато штами вищевказаних мікроорганізмів, полірезистентні до інших антибіотиків, таких як амінопеніциліни та уреїдопеніциліни, цефалоспорини першого та другого покоління та аміноглікозиди, чутливі до цефтріаксону. Treponema pallidum чутлива до цефтріаксону in vitro та в експериментах на тваринах. Клінічні випробування показують, що цефтріаксон має хорошу ефективність щодо первинного і вторинного сифілісу. За дуже невеликими винятками клінічні ізоляти Р. aeruginosa стійкі до цефтріаксону. Анаероби: Bacteroides spp. (жовчочутливі) *, Clostridium spp. (крім С. difficile), Fusobacterium nucleatum, Fusobacterium spp. (Інші), Gaffkya anaerobica (раніше називалася Peptococcus), Peptostreptococcus spp. * Деякі ізоляти цих видів стійкі до цефтріаксон через утворення (β-лактамаз. Примітка. Багато штами (β-лактамазоутворюючих Bacteroides spp. (зокрема, В. fragilis) стійкі. Стійкий і Clostridium difficile. Чутливість до цефтріаксону можна визначати диско-дифузійним методом або методом серійних розведень на агарі або бульйоні, використовуючи стандартну методику, подібну до тієї, яку рекомендує Інститут клінічних та лабораторних стандартів (ІКЛЗ). ІКЛС встановив такі критерії оцінки результатів проби для цефтріаксону: Метод Чутливі Помірно чутливі Стійкі Розведення – переважна концентрація, мг/л = 8 16-32 = 64 Дисків (диск з 30 мкг цефтріаксону) – діаметр зони затримки росту, мм = 21 20-14 = 13 Для визначення слід брати диски з цефтріаксоном, так як у дослідженнях in vitro показано, що цефтріаксон активний щодо окремих штамів, які виявляють стійкість під час використання дисків, призначених для всієї групи цефалоспоринів. Замість стандартів ІКЛС для визначення чутливості мікроорганізмів можна використовувати й інші добре стандартизовані нормативи, наприклад Німецького інституту стандартизації DIN (Deutsches Institut fur Normung) та міжнародні рекомендації ICS (International Collaborative Study), що дозволяють адекватно інтерпретувати стан чутливості.Показання до застосуванняІнфекції, спричинені чутливими до цефтріаксону збудниками: сепсис; менінгіт; дисемінована хвороба Лайма (II та III стадії захворювання); інфекції органів черевної порожнини (перитоніт, інфекції жовчних шляхів та шлунково-кишкового тракту); інфекції кісток, суглобів, м'яких тканин, шкіри, а також ранові інфекції; інфекції у хворих із ослабленим імунітетом; інфекції нирок та сечовивідних шляхів; інфекції дихальних шляхів, особливо пневмонія, та інфекції ЛОР-органів; інфекції статевих органів, включаючи гонорею. Періопераційна профілактика інфекцій.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість Підвищена чутливість до цефтріаксону та будь-якого іншого компонента препарату. Підвищена чутливість до цефалоспоринів. Тяжкі реакції гіперчутливості (наприклад, анафілактичні реакції) до інших β-лактамних антибіотиків (пеніциліни, монобактами та карбапенеми) в анамнезі. Недоношеним дітям віком до 41 тижня включно (сумарно гестаційний та хронологічний вік) застосування цефтріаксону протипоказане. Доношені новонароджені (≤28-денного віку) Гіпербілірубінемія, жовтяниця або ацидоз, гіпоальбумінемія у новонароджених (дослідження in vitro показали, що цефтріаксон може витісняти білірубін у зв'язку із сироватковим альбуміном, підвищуючи ризик розвитку білірубінової енцефалопатії у таких пацієнтів). Новонароджені (≤28 днів), яким вже призначено або передбачається внутрішньовенне лікування кальцієвмісними розчинами, включаючи тривалі кальцієвмісні інфузії, наприклад, при парентеральному харчуванні, через ризик утворення преципітатів кальцієвих солей цефтріаксону. Описані окремі фатальні випадки утворення преципітатів у легенях та нирках у новонароджених, які отримували цефтріаксон та кальційвмісні розчини. При цьому в окремих випадках був використаний один венозний доступ, і утворення преципітатів спостерігалося безпосередньо в системі внутрішньовенного введення; також описаний, як мінімум, один випадок зі смертельним наслідком при різних венозних доступах і в різний час введення препарату цефтріаксон і розчинів кальцію. Подібні випадки спостерігалися лише у новонароджених. Лідокаїн Перед проведенням внутрішньом'язової ін'єкції цефтріаксону з використанням лідокаїну необхідно виключити наявність протипоказань до лідокаїну. Протипоказання до застосування лідокаїну наведено в інструкції з медичного застосування лідокаїну. Розчини цефтріаксону, що містять лідокаїн, не можна вводити внутрішньовенно. З обережністю: Період грудного вигодовування. Нетяжкі реакції гіперчутливості до інших β-лактамних антибіотиків (пеніциліни, монобактами та карбапенеми) в анамнезі.Вагітність та лактаціяВагітність Цефтріаксон проникає крізь плацентарний бар'єр. Безпека застосування при вагітності у жінок не встановлена. Доклінічні дослідження репродуктивності не виявили ембріотоксичної, фетотоксичної, тератогенної дії або інших несприятливих ефектів препарату на плодючість самців та самок, процес пологів, перинатальний та постнатальний розвиток плода. При вагітності, особливо у перший триместр, слід призначати лише за суворими показаннями, за умови, що передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Період грудного вигодовування У малих концентраціях цефтріаксон потрапляє до грудного молока. Малоймовірний вплив цефтріаксону на дитину, що перебуває на грудному вигодовуванні, при його застосуванні матір'ю в терапевтичних дозах, проте не можна виключити ризик розвитку діареї, грибкових інфекцій слизових оболонок та реакцій гіперчутливості у дитини. Необхідно припинити грудне вигодовування або припинити/утриматися від терапії цефтріаксоном, беручи до уваги переваги грудного вигодовування для дитини та користь терапії для матері.Побічна діяНайчастішими небажаними реакціями, зареєстрованими на тлі терапії цефтріаксоном у клінічних дослідженнях, є еозинофілія, лейкопенія, тромбоцитопенія, діарея, висип та підвищення активності печінкових ферментів. Для опису частоти небажаних реакцій використовується така класифікація: дуже часті (≥1/10), часті (≥1/100 та Інфекційні та паразитарні захворювання: нечасто – мікози статевих органів; рідко – псевдомембранозний коліт. Порушення з боку системи крові та лімфатичної системи: часто – еозинофілія, лейкопенія, тромбоцитопенія; нечасто – гранулоцитопенія, анемія, коагулопатія. Порушення з боку нервової системи: нечасто – головний біль та запаморочення. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: рідко – бронхоспазм. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – діарея, неоформлений стілець; нечасто – нудота, блювання. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: часто – підвищення активності печінкових ферментів (аспартатамінотрансферази (ACT), аланінамінотрансферази (АЛТ), лужної фосфатази (ЩФ)). Порушення з боку колії та підшкірних тканин: часто – висип; нечасто - свербіж; рідко – кропив'янка. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: рідко – гематурія, глюкозурія. Загальні розлади та порушення у місці введення: нечасто – флебіт, біль у місці введення, підвищення температури тіла; рідко – набряки, озноб. Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень: нечасто – збільшення концентрації креатиніну в крові. Післяреєстраційне спостереження Нижче описано побічні явища, що спостерігалися при застосуванні препарату цефтріаксон у післяреєстраційному періоді. Визначення частот побічних явищ, що спостерігалися, а також їх зв'язку із застосуванням препарату цефтріаксон, не завжди можливе, тому що неможливо встановити точний розмір популяції пацієнтів. Порушення шлунково-кишкового тракту: панкреатит, стоматит, глосит, порушення смаку. Порушення з боку системи крові та лімфатичної системи: тромбоцитоз, збільшення тромбопластинового та протромбінового часу, зниження протромбінового часу, гемолітична анемія. Описано окремі випадки агранулоцитозу ( Порушення імунної системи: анафілактичний шок, гіперчутливість. Порушення з боку колії та підшкірних тканин: гострий генералізований екзантематозний пустульоз, окремі випадки тяжких побічних реакцій (ексудативна мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла)). Порушення з боку нервової системи: судоми. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: вертиго. Інфекційні та паразитарні захворювання: суперінфекції. Відомі також наступні небажані реакції: освіта преципітатів кальцієвих солей цефтріаксону в жовчному міхурі з відповідною симптоматикою, білірубінова енцефалопатія, гіпербілірубінемія, олігурія, вагініт, підвищене потовиділення, "припливи", алергічний пневмонії, анафілактичні або анафілактоїдні реакції. Описано окремі фатальні випадки утворення преципітатів у легенях та нирках за результатами дослідження аутопсії у новонароджених, які отримували цефтріаксон та кальціймісткі розчини. При цьому в окремих випадках був використаний один венозний доступ, і утворення преципітатів спостерігалося безпосередньо в системі внутрішньовенного введення. Також описаний, як мінімум, один випадок зі смертельним наслідком при різних венозних доступах і в різний час введення препарату цефтріаксон і розчинів кальцію. При цьому за результатами дослідження аутопсії у новонародженого преципітати не були виявлені. Подібні випадки спостерігалися лише у новонароджених. Зареєстровані випадки утворення преципітатів цефтріаксону у сечовивідних шляхах, головним чином, у дітей, які отримували або великі добові дози препарату (≥80 мг/кг на добу), або кумулятивні дози більше 10 г, а також мали додаткові фактори ризику (зневоднення, постіль) . Утворення преципітатів у нирках може протікати безсимптомно або виявлятися клінічно, може призводити до обструкції сечоводів та постренальної гострої ниркової недостатності. Це небажане явище має оборотний характер і зникає після припинення терапії препаратом цефтріаксон. Загальні розлади та порушення у місці введення: флебіт після внутрішньовенного введення. Його можна уникнути, вводячи препарат повільно протягом 5 хвилин, переважно у велику вену. Внутрішньом'язова ін'єкція без застосування лідокаїну болісна. Вплив на результати лабораторних аналізів При лікуванні препаратом цефтріаксон у хворих можуть спостерігатися хибнопозитивні результати проби Кумбса, проби на галактоземію, при визначенні глюкози в сечі неферментними методами (у ході терапії препаратом цефтріаксон глюкозурію при необхідності потрібно визначати лише ферментним методом). Цефтріаксон може викликати недостовірне зниження показників глікемії, отриманих за допомогою деяких пристроїв моніторингу вмісту глюкози в крові (див. вказівки в посібнику із застосування пристрою). За необхідності слід використовувати альтернативні способи визначення глюкози у крові.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні великих доз препарату цефтріаксон та "петлевих" діуретиків (наприклад, фуросеміду) порушень функції нирок не спостерігалося. Є суперечливі дані щодо ймовірності підвищення нефротоксичності аміноглікозидів при їх застосуванні з цефалоспоринами, тому необхідно проводити моніторинг ниркової функції та концентрації аміноглікозидів у крові. Вживання алкоголю після введення препарату цефтріаксон не супроводжувалося дисульфірамоподібною реакцією. Цефтріаксон не містить N-метилтіотетразольної групи, яка могла б викликати непереносимість етанолу та кровоточивість, що властиво деяким іншим цефалоспоринам. Пробенецид не впливає на виведення цефтріаксону. Бактеріостатичні антибіотики знижують бактерицидний ефект цефтріаксону. In vitro було виявлено антагонізм між хлорамфеніколом та цефтріаксоном. Не можна використовувати розчинники, що містять кальцій, такі як розчин Рінгера або розчин Хартмана, при приготуванні розчинів цефтріаксону для внутрішньовенного введення та їх подальшого розведення через можливе утворення преципітатів. Утворення преципітатів кальцієвих солей цефтріаксону може відбуватися і при змішуванні препарату цефтріаксон і кальційвмісних розчинів при використанні одного венозного доступу. Не можна використовувати цефтріаксон одночасно з кальційвмісними розчинами для внутрішньовенного введення, у тому числі з тривалими інфузіями кальційвмісних розчинів, наприклад, при парентеральному живленні з використанням Y-конектора. Для всіх груп пацієнтів, крім новонароджених, можливе послідовне введення препарату цефтріаксон та кальційвмісних розчинів при ретельному промиванні інфузійних систем між вливаннями сумісною рідиною. Для оцінки взаємодії цефтріаксону та кальцію проведено два дослідження in vitro: одне з використанням плазми крові дорослої людини, інше – плазми пуповинної крові новонародженого. Були проаналізовані різні комбінації цефтріаксону з вихідною концентрацією до 1 мМ (максимальна концентрація, яку досягає цефтріаксон in vivo при інфузійному введенні 2 г препарату протягом не менше 30 хв) та кальцію з вихідною концентрацією до 12 мМ (48 мг/дл). Зниження концентрації цефтріаксону в плазмі спостерігалося при використанні кальцію в концентрації 6 мМ (24 мг/дл) і вище для плазми дорослої людини та в концентрації 4 мМ (16 мг/дл) і вище для плазми новонародженого, що свідчить про підвищений ризик утворення кальцієвих солей. цефтріаксон у новонароджених. Цефтріаксон фармацевтично несумісний з амсакрином, ванкоміцином, флуконазолом та аміноглікозидами. При застосуванні антагоністів вітаміну К на фоні терапії препаратом цефтріаксон підвищується ризик кровотечі. Слід постійно контролювати параметри зсідання крові та за необхідності коригувати дозу антикоагулянту як у ході, так і після закінчення терапії препаратом цефтріаксон. Показаний синергізм між цефтріаксоном та аміноглікозидами щодо багатьох грамнегативних бактерій. Незважаючи на те, що підвищена ефективність таких комбінацій не завжди передбачувана, її слід мати на увазі при важких інфекціях, що загрожують життю, таких як обумовлені Pseudomonas aeruginosa.Спосіб застосування та дозиВнутрішньовенно, внутрішньом'язово. Стандартний режим дозування Дорослі та діти старше 12 років ≥50 кг по 1-2 г один раз на добу (кожні 24 години). У важких випадках або при інфекціях, збудники яких мають лише помірну чутливість до цефтріаксону. добову дозу можна збільшувати до 4 г. Тривалість лікування залежить від перебігу захворювання. Як і завжди при антибіотикотерапії, введення препарату цефтріаксон слід продовжувати хворим ще протягом 48-72 годин після нормалізації температури та підтвердження ерадикації збудника. Зазвичай курс лікування становить 4-14 днів; при ускладнених інфекціях може знадобитися більш тривале введення. Курс лікування при інфекціях, спричинених Streptococcus pyogenes, повинен становити щонайменше 10 днів. Вступ Загальним правилом має бути використання розчинів одразу після приготування. Приготовлені розчини зберігають свою фізичну та хімічну стабільність протягом 6 годин при кімнатній температурі (або протягом 24 годин при температурі 2-8°С). Залежно від концентрації та тривалості зберігання колір розчинів може варіювати від блідо-жовтого до янтарного. Забарвлення розчину впливає ефективність чи переносимість препарату. Для внутрішньом'язової ін'єкції 250 мг або 500 мг препарату цефтріаксон розчиняють у 2 мл, а 1 г - у 3,5 мл 1% розчину лідокаїну і вводять глибоко в досить великий м'яз (ягідка). Рекомендується вводити не більше 1 г в один і той же м'яз. Розчин, що містить лідокаїн, не можна вводити внутрішньовенно. Для внутрішньовенної ін'єкції розчиняють 250 мг або 500 мг препарату цефтріаксон у 5 мл, а 1 г – у 10 мл стерильної води для ін'єкцій; вводять внутрішньовенно повільно протягом 5 хвилин, переважно у велику вену. внутрішньовенна інфузія повинна тривати не менше 30 хвилин. Для приготування розчину розводять 2 г препарату цефтріаксон у 40 мл одного з наступних інфузійних розчинів, що не містять іонів кальцію: 0,9% розчин натрію хлориду, 0,45% розчин натрію хлориду + 2,5% розчин декстрози, 5% розчин декстрози, 10% розчин декстрози, 6% розчин декстрану в 5% розчині декстрози, 6-10% розчин гідроксиетилкрохмалю, вода для ін'єкцій. Розчини препарату цефтріаксон не можна змішувати або додавати до розчинів, що містять інші протимікробні препарати або інші розчинники, за винятком перерахованих вище, через можливу несумісність. Не можна використовувати для приготування розчинів цефтріаксону для внутрішньовенного введення та їх подальшого розведення розчинники, що містять кальцій, такі як розчин Рінгера або розчин Хартмана, через можливе утворення преципітатів. Утворення преципітатів кальцієвих солей цефтріаксону може відбуватися і при змішуванні препарату цефтріаксон і кальційвмісних розчинів при використанні одного венозного доступу. Не можна використовувати цефтріаксон одночасно з розчинами, що містять калиш, для внутрішньовенного введення, у тому числі з тривалими іфузіями кальційвмісних розчинів, наприклад, при парентеральному живленні з використанням Y-конектора. Для всіх груп пацієнтів, крім новонароджених,можливе послідовне введення препарату цефтріаксон і кальційвмісних розчинів при ретельному промиванні інфузійних систем між вливаннями сумісної рідини. Не надходило повідомлень про взаємодію цефтріаксону та пероральних кальційвмісних препаратів або взаємодію цефтріаксону для внутрішньом'язового введення та кальційвмісних препаратів (для внутрішньовенного або перорального застосування). Дозування в особливих випадках У хворих із порушенням функції печінки немає необхідності зменшувати дозу за умови відсутності порушень функції нирок. У хворих із порушенням функції нирок немає необхідності зменшувати дозу за умови відсутності порушень функції печінки. Добова доза цефтріаксону не повинна перевищувати 2 г лише у випадках ниркової недостатності з кліренсом креатиніну менше 10 мл/хв. Цефтріаксон не виводиться при гемодіалізі або перитонеальному діалізі, тому введення пацієнту додаткової дози цефтріаксону після закінчення діалізу не потрібно. При поєднанні тяжкої ниркової та печінкової недостатності слід ретельно спостерігати за ефективністю та безпекою застосування препарату. Хворі літнього та старечого віку Звичайні дози для дорослих без поправок на вік за умови відсутності тяжкої ниркової та печінкової недостатності. Діти Новонароджені, грудні діти та діти молодші 12 років При призначенні препарату цефтріаксон один раз на добу рекомендується дотримуватись наступних режимів дозування: новонароджені (до 14 днів): 20-50 мг/кг маси тіла один раз на добу; добова доза повинна перевищувати 50 мг/кг маси тіла; новонароджені, грудні діти та діти молодшого віку (з 15 днів до 12 років): 20-80 мг/кг маси тіла один раз на добу; дітям із масою тіла понад 50 кг призначають дози для дорослих. Недоношеним дітям віком до 41 тижня включно (сумарно гестаційний та хронологічний вік) застосування цефтріаксону протипоказане. Цефтріаксон протипоказаний новонародженим (≤28 днів), яким вже призначено або передбачається внутрішньовенне лікування кальцієвмісними розчинами, включаючи тривалі кальційвмісні інфузії, наприклад, при парентеральному харчуванні через ризик утворення преципітатів кальцієвих солей цефтріаксону. Грудним дітям та дітям віком до 12 років внутрішньовенні дози 50 мг/кг або вище слід вводити краплинно протягом не менше 30 хвилин. Новонародженим внутрішньовенне введення слід проводити протягом 60 хвилин, щоб знизити потенційний ризик розвитку білірубінової енцефапопатії. Менінгіт При бактеріальному менінгіті у немовлят та дітей молодшого віку лікування починають з дози 100 мг/кг (але не більше 4 г) 1 раз на добу. Після ідентифікації збудника та визначення його чутливості дозу можна відповідно зменшити. Найкращі результати при менінгококовому менінгіті досягалися при тривалості лікування 4 дні. при менінгіті, спричиненому Haemophilus influenzae – 6 днів, Streptococcus pneumoniae – 7 днів. Хвороба Лайма 50 мг/кг (вища добова доза – 2 г) дорослим та дітям один раз на добу протягом 14 днів. Гонорея (викликана пеніцилінзоутворюючими та пеніцилінзоноутворюючими штамами) Одноразове внутрішньом'язове введення 250 мг цефтріаксону дорослим пацієнтам та дітям старше 12 років ≥50 кг. Гострий середній отит При лікуванні гострого середнього отиту у дітей рекомендується одноразове внутрішньом'язове введення дози 50 мг/кг (але не більше 1 г). Дорослим рекомендується одноразове внутрішньом'язове введення в дозі 1-2 г. Згідно з обмеженими даними, у тяжких випадках або при неефективності попередньої терапії препарат цефтріаксон може бути ефективним при внутрішньом'язовому введенні в дозі 1-2 г на добу протягом 3 днів. Профілактика післяопераційних інфекцій Залежно від рівня інфекційного ризику вводиться 1-2 г препарату цефтріаксон одноразово за 30-90 хв до початку операції. При операціях на товстій та прямій кишці добре зарекомендувало себе одночасне (але роздільне) введення препарату цефтріаксон та одного з 5-нітроімідазолів, наприклад, орнідазолу.ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, діарея. Лікування: симптоматична терапія (специфічного антидоту немає). Гемодіаліз та перитонеальний діаліз неефективні.Запобіжні заходи та особливі вказівкиРеакції гіперчутливості Як і при застосуванні інших β-лактамних антибіотиків, були зареєстровані тяжкі реакції гіперчутливості, у тому числі зі смертельними наслідками. При розвитку тяжкої реакції гіперчутливості терапію препаратом цефтріаксон необхідно негайно відмінити та провести відповідні невідкладні лікувальні заходи. Перед початком терапії препаратом цефтріаксон необхідно встановити, чи спостерігалися у пацієнта реакції гіперчутливості до цефтріаксону, цефалоспоринів або тяжкі реакції гіперчутливості до інших β-лактамних антибіотиків (пеніциліни, монобактами та карбапенеми). За наявності неважких реакцій в анамнезі необхідно бути обережними. Зміст натрію У 1 г препарату цефтріаксон містить 3,6 ммоль натрію. Це слід взяти до уваги пацієнтам, які перебувають на дієті з контролем натрію. Гемолітична анемія Як і при застосуванні інших цефалоспоринів, при лікуванні препаратом цефтріаксон можливий розвиток аутоімунної гемолітичної анемії. Зареєстровані випадки тяжкої гемолітичної анемії у дорослих та дітей, у тому числі зі смертельним наслідком. При розвитку у пацієнта, який перебуває на лікуванні цефтріаксоном, анемії не можна виключити діагноз цефалоспорин-асоційованої анемії, і необхідно відмінити лікування до з'ясування причини. Діарея, спричинена Clostridium difficile Як і при застосуванні більшості інших антибактеріальних препаратів, при лікуванні цефтріаксоном зареєстровані випадки розвитку діареї, викликаної Clostridium difficile С. difficile), різної тяжкості від легкої діареї до коліту зі смертельним результатом. Лікування антибактеріальними препаратами пригнічує нормальну мікрофлору товстої кишки та провокує ріст С. difficile. У свою чергу, С. difficile утворює токсини А та В, які є факторами патогенезу діареї, викликаної С. difficile. Штами С. difficile, гіперпродукуючі токсини, є збудниками інфекцій з високим ризиком ускладнень та смертності, внаслідок можливої їх стійкості до антимікробної терапії, лікування ж може вимагати колектомії. Необхідно пам'ятати про можливість розвитку діареї, спричиненої С. difficile, у всіх пацієнтів з діареєю після антибіотикотерапії.Необхідний ретельний збір анамнезу, т.к. відмічені випадки виникнення діареї, викликаної С. difficile, більш ніж через 2 місяці після терапії антибіотиками. При підозрі або підтвердженні діареї, викликаної С. difficile, можливо буде потрібно відміна поточної антибіотикотерапії, що не спрямована на С. difficile. Відповідно до клінічних показань має бути призначене відповідне лікування з введенням рідини та електролітів, білків, антибіотикотерапія щодо С. difficile, хірургічне лікування. Не можна застосовувати лікарські засоби, що гальмують перистальтику кишечника.difficile, антибіотикотерапії. Відповідно до клінічних показань має бути призначене відповідне лікування з введенням рідини та електролітів, білків, антибіотикотерапія щодо С. difficile, хірургічне лікування. Не можна застосовувати лікарські засоби, що гальмують перистальтику кишечника.difficile, антибіотикотерапії. Відповідно до клінічних показань має бути призначене відповідне лікування з введенням рідини та електролітів, білків, антибіотикотерапія щодо С. difficile, хірургічне лікування. Не можна застосовувати лікарські засоби, що гальмують перистальтику кишечника. Суперінфекції Як і при лікуванні іншими антибактеріальними препаратами можуть розвиватися суперінфекції. Зміни протромбінового часу У пацієнтів, які отримували цефтріаксон, описані рідкісні випадки зміни протромбінового часу. Пацієнтам з недостатністю вітаміну К (порушення синтезу, порушення харчування) може знадобитися контроль протромбінового часу під час терапії та призначення вітаміну К (10 мг/тиждень) зі збільшенням протромбінового часу до початку або під час терапії. Утворення преципітатів кальцієвої солі цефтріаксону Описано випадки фатальних реакцій внаслідок відкладення цефтріаксон-кальцієвих преципітатів у легенях та нирках новонароджених. Теоретично існує ймовірність взаємодії цефтріаксону з кальційвмісними розчинами для внутрішньовенного введення та в інших вікових груп пацієнтів, тому цефтріаксон не повинен змішуватися з кальційвмісними розчинами (у тому числі для парентерального харчування), а також вводитися одночасно, в тому числі через окремі доступи для інфузій на різних дільницях. Теоретично на підставі розрахунку 5-ти періодів напіввиведення цефтріаксону інтервал між введенням цефтріаксону та кальційвмісних розчинів повинен становити не менше 48 год. Дані щодо можливої взаємодії цефтріаксону з кальцієвмісними препаратами для перорального прийому, а також цефтріаксону для внутрішньом'язового введення з кальційвмісними препаратами (внутрішньовенно або для перорального прийому) відсутні. Після застосування цефтріаксону, зазвичай у дозах, що перевищують стандартні рекомендовані (1 г на добу та більше), при ультразвуковому дослідженні жовчного міхура виявлялися преципітати кальцієвої солі цефтріаксону, освіта яких найбільш ймовірна у пацієнтів дитячого віку. Преципітати рідко дають будь-яку симптоматику та зникають після завершення або припинення терапії препаратом цефтріаксон. У випадку, якщо ці явища супроводжуються клінічною симптоматикою, рекомендується консервативне нехірургічне лікування, а рішення про скасування препарату залишається на розсуд лікаря і має ґрунтуватися на індивідуальній оцінці користі та ризику. Незважаючи на наявність даних про утворення внутрішньосудинних преципітатів тільки у новонароджених при застосуванні цефтріаксону та кальційвмісних інфузійних розчинів або будь-яких інших кальційвмісних препаратів, препарат цефтріаксон не слід змішувати або призначати дітям і дорослим пацієнтам одночасно з кальцієвмісними інфузійними розчинами, навіть використовуючи. Панкреатит У хворих, які отримували цефтріаксон, описані рідкісні випадки панкреатиту, що розвивався, можливо, внаслідок обструкції жовчних шляхів. У більшості з цих хворих вже до цього були фактори ризику застою в жовчних шляхах, наприклад, терапія, що раніше проводилася, важкі захворювання і повністю парентеральне харчування. При цьому не можна виключити пускову роль у розвитку панкреатиту преципітатів у жовчних шляхах, що утворилися під впливом препарату цефтріаксон. Застосування у дітей Безпечність та ефективність препарату цефтріаксон у новонароджених, немовлят та дітей молодшого віку були визначені для дозувань, описаних у розділі "Спосіб застосування та дози". Дослідження показали, що, подібно до інших цефалоспоринів, цефтріаксон може витісняти білірубін у зв'язку з сироватковим альбуміном. Препарат цефтріаксон не можна застосовувати у новонароджених, особливо недоношених, які мають ризик розвитку білірубінової енцефалопатії. Тривале лікування При тривалому лікуванні необхідно регулярно контролювати картину периферичної крові, показники функціонального стану печінки та нирок. Моніторинг аналізу крові При тривалому лікуванні слід проводити повний аналіз крові. Серологічні дослідження При лікуванні цефтріаксоном можуть відзначатися неправдиві результати проби Кумбса, проби на галактоземію, при визначенні глюкози в сечі (глюкозурію рекомендується визначати тільки ферментним методом). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Немає даних, що свідчать про вплив препарату на керування транспортними засобами та роботу з машинами та механізмами. На період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автомобілем та потенційно небезпечними механізмами через можливу появи запаморочення, що може призвести до уповільнення швидкості психомоторних реакцій та зниження здатності до концентрації уваги.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
199,00 грн
150,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПорошок – 1 фл.: цефтріаксон (у формі натрієвої солі) 1 г. 1 г – Флакони об'ємом 10 мл (1) – пачки картонні. 1 г – флакони (для стаціонарів).Опис лікарської формиПорошок для приготування розчину для внутрішньом'язового введення.Фармакотерапевтична групаЦефалоспориновий антибіотик ІІІ покоління широкого спектра дії. Чинить бактерицидну дію за рахунок інгібування синтезу клітинної стінки бактерій. Цефтріаксон ацетилює мембранозв'язані транспептидази, порушуючи, таким чином, перехресну зшивку пептидогліканів, необхідну для забезпечення міцності та ригідності клітинної стінки. Активний щодо аеробних, анаеробних, грампозитивних та грамнегативних бактерій. Стійкий до дії β-лактамаз.ФармакокінетикаЗв'язування із білками плазми становить 85-95%. Цефтріаксон широко розподіляється у тканинах та рідинах організму. Терапевтичні концентрації досягаються у спинномозковій рідині при менінгіті. Високі концентрації досягаються у жовчі. Проникає через плацентарний бар'єр, виділяється із грудним молоком у невеликих кількостях. Близько 40-65% цефтріаксону виділяється із сечею у незміненому вигляді. Решта виділяється з жовчю і калом.Клінічна фармакологіяЦефалоспорин ІІІ покоління.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до цефтріаксону мікроорганізмами, у т.ч. перитоніт, сепсис, менінгіт, холангіт, емпієма жовчного міхура, шигельоз, сальмонеллоносійство, пневмонія, абсцес легені, емпієма плеври, пієлонефрит, інфекції кісток, суглобів, шкіри та м'яких тканин, статевих органів, інфіц. Профілактика післяопераційної інфекції.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до цефтріаксону та інших цефалоспоринів.Вагітність та лактаціяАдекватних та строго контрольованих досліджень безпеки цефтріаксону при вагітності не проводилося. Застосування цефтріаксону при вагітності та в період лактації можливе у випадках, коли передбачувана користь терапії для матері перевищує потенційний ризик для плода. Цефтріаксон виділяється із грудним молоком у низьких концентраціях. В ;експериментальних дослідженнях ;на тварин не виявлено тератогенних та ембріотоксичних ефектів цефтріаксону. Застосування у дітей У новонароджених з гіпербілірубінемією, особливо у недоношених, можливе застосування під суворим контролем.Побічна діяЗ боку травної системи: нудота, блювання, діарея, транзиторне підвищення активності печінкових трансаміназ, холестатична жовтяниця, гепатит, псевдомембранозний коліт. Алергічні реакції: ; шкірний висип, свербіж, еозинофілія; рідко – набряк Квінке. З боку системи кровотворення: при тривалому застосуванні у високих дозах можливі зміни картини периферичної крові (лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, гемолітична анемія). З боку системи згортання крові: гіпопротромбінемія. З боку сечовидільної системи: інтерстиціальний нефрит. Ефекти, зумовлені хіміотерапевтичною дією: ;кандидоз. Місцеві реакції: ;флебіт (при внутрішньовенному введенні), болючість у місці ін'єкції (при внутрішньом'язовому введенні).Взаємодія з лікарськими засобамиЦефтріаксон, пригнічуючи кишкову флору, перешкоджає синтезу вітаміну К. Тому при одночасному застосуванні з препаратами, що знижують агрегацію тромбоцитів (НПЗЗ, саліцилати, сульфінпіразон), збільшується ризик розвитку кровотеч. З цієї причини при одночасному застосуванні з антикоагулянтами відзначається посилення антикоагулянтного дії. При одночасному застосуванні з "петлевими" діуретиками зростає ризик розвитку нефротоксичної дії.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний. Вводять внутрішньом'язово або внутрішньовенно по 1-2 г кожні 24 год або по 0.5-1 г кожні 12 год. Залежно від етіології захворювання можна застосовувати внутрішньом'язову дозу 250 мг одноразово. Добова доза для немовлят становить 20-50 мг/кг; для дітей віком від 2 місяців до 12 років – 20-100 мг/кг; кратність введення 1 раз на добу. Тривалість курсу визначається індивідуально. У хворих із порушеною функцією нирок потрібна корекція режиму дозування з урахуванням значень КК. Максимальні добові дози: для дорослих - 4 г, для дітей - 2 г.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ пацієнтів із підвищеною чутливістю до пеніцилінів можливі алергічні реакції на цефалоспоринові антибіотики. З обережністю застосовують при виражених порушення функції нирок. Розчини цефтріаксону не слід змішувати або одночасно вводити з іншими протимікробними препаратами або розчинами. У новонароджених з гіпербілірубінемією, особливо у недоношених, можливе застосування під суворим контролем.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
179,00 грн
142,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПорошок - 1 фл. Актина речовина: цефтріаксон (у формі натрієвої солі) 1 г. Розчинник: ;вода д/і - 5 мл. 1 г – флакони (1) у комплекті з розчинником (амп.) – пачки картонні.Опис лікарської формиПорошок для приготування розчину для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення.Фармакотерапевтична групаЦефалоспориновий антибіотик ІІІ покоління широкого спектра дії. Чинить бактерицидну дію за рахунок інгібування синтезу клітинної стінки бактерій. Цефтріаксон ацетилює мембранозв'язані транспептидази, порушуючи, таким чином, перехресну зшивку пептидогліканів, необхідну для забезпечення міцності та ригідності клітинної стінки. Активний щодо аеробних, анаеробних, грампозитивних та грамнегативних бактерій. Стійкий до дії β-лактамаз.ФармакокінетикаЗв'язування із білками плазми становить 85-95%. Цефтріаксон широко розподіляється у тканинах та рідинах організму. Терапевтичні концентрації досягаються у спинномозковій рідині при менінгіті. Високі концентрації досягаються у жовчі. Проникає через плацентарний бар'єр, виділяється із грудним молоком у невеликих кількостях. Близько 40-65% цефтріаксону виділяється із сечею у незміненому вигляді. Решта виділяється з жовчю і калом.Клінічна фармакологіяЦефалоспорин ІІІ покоління.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до цефтріаксону мікроорганізмами, у т.ч. перитоніт, сепсис, менінгіт, холангіт, емпієма жовчного міхура, шигельоз, сальмонеллоносійство, пневмонія, абсцес легені, емпієма плеври, пієлонефрит, інфекції кісток, суглобів, шкіри та м'яких тканин, статевих органів, інфіц. Профілактика післяопераційної інфекції.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до цефтріаксону та інших цефалоспоринів.Вагітність та лактаціяАдекватних та строго контрольованих досліджень безпеки цефтріаксону при вагітності не проводилося. Застосування цефтріаксону при вагітності та в період лактації можливе у випадках, коли передбачувана користь терапії для матері перевищує потенційний ризик для плода. Цефтріаксон виділяється із грудним молоком у низьких концентраціях. В ;експериментальних дослідженнях ;на тварин не виявлено тератогенних та ембріотоксичних ефектів цефтріаксону. Застосування у дітей У новонароджених з гіпербілірубінемією, особливо у недоношених, можливе застосування під суворим контролем.Побічна діяЗ боку травної системи: нудота, блювання, діарея, транзиторне підвищення активності печінкових трансаміназ, холестатична жовтяниця, гепатит, псевдомембранозний коліт. Алергічні реакції: ; шкірний висип, свербіж, еозинофілія; рідко – набряк Квінке. З боку системи кровотворення: при тривалому застосуванні у високих дозах можливі зміни картини периферичної крові (лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, гемолітична анемія). З боку системи згортання крові: гіпопротромбінемія. З боку сечовидільної системи: інтерстиціальний нефрит. Ефекти, зумовлені хіміотерапевтичною дією: ;кандидоз. Місцеві реакції: ;флебіт (при внутрішньовенному введенні), болючість у місці ін'єкції (при внутрішньом'язовому введенні).Взаємодія з лікарськими засобамиЦефтріаксон, пригнічуючи кишкову флору, перешкоджає синтезу вітаміну К. Тому при одночасному застосуванні з препаратами, що знижують агрегацію тромбоцитів (НПЗЗ, саліцилати, сульфінпіразон), збільшується ризик розвитку кровотеч. З цієї причини при одночасному застосуванні з антикоагулянтами відзначається посилення антикоагулянтного дії. При одночасному застосуванні з "петлевими" діуретиками зростає ризик розвитку нефротоксичної дії.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний. Вводять внутрішньом'язово або внутрішньовенно по 1-2 г кожні 24 год або по 0.5-1 г кожні 12 год. Залежно від етіології захворювання можна застосовувати внутрішньом'язову дозу 250 мг одноразово. Добова доза для немовлят становить 20-50 мг/кг; для дітей віком від 2 місяців до 12 років – 20-100 мг/кг; кратність введення 1 раз на добу. Тривалість курсу визначається індивідуально. У хворих із порушеною функцією нирок потрібна корекція режиму дозування з урахуванням значень КК. Максимальні добові дози: для дорослих - 4 г, для дітей - 2 г.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ пацієнтів із підвищеною чутливістю до пеніцилінів можливі алергічні реакції на цефалоспоринові антибіотики. З обережністю застосовують при виражених порушення функції нирок. Розчини цефтріаксону не слід змішувати або одночасно вводити з іншими протимікробними препаратами або розчинами. У новонароджених з гіпербілірубінемією, особливо у недоношених, можливе застосування під суворим контролем.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
177,00 грн
150,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПорошок – 1 фл.: цефтріаксон (у формі натрієвої солі) 1 г. 1 г – флакони (1) – пачки картонні. 1 г – флакони.Опис лікарської формиПорошок для приготування розчину для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення.Фармакотерапевтична групаЦефалоспориновий антибіотик ІІІ покоління широкого спектра дії. Чинить бактерицидну дію за рахунок інгібування синтезу клітинної стінки бактерій. Цефтріаксон ацетилює мембранозв'язані транспептидази, порушуючи, таким чином, перехресну зшивку пептидогліканів, необхідну для забезпечення міцності та ригідності клітинної стінки. Активний щодо аеробних, анаеробних, грампозитивних та грамнегативних бактерій. Стійкий до дії β-лактамаз.ФармакокінетикаЗв'язування із білками плазми становить 85-95%. Цефтріаксон широко розподіляється у тканинах та рідинах організму. Терапевтичні концентрації досягаються у спинномозковій рідині при менінгіті. Високі концентрації досягаються у жовчі. Проникає через плацентарний бар'єр, виділяється із грудним молоком у невеликих кількостях. Близько 40-65% цефтріаксону виділяється із сечею у незміненому вигляді. Решта виділяється з жовчю і калом.Клінічна фармакологіяЦефалоспорин ІІІ покоління.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до цефтріаксону мікроорганізмами, у т.ч. перитоніт, сепсис, менінгіт, холангіт, емпієма жовчного міхура, шигельоз, сальмонеллоносійство, пневмонія, абсцес легені, емпієма плеври, пієлонефрит, інфекції кісток, суглобів, шкіри та м'яких тканин, статевих органів, інфіц. Профілактика післяопераційної інфекції.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до цефтріаксону та інших цефалоспоринів.Вагітність та лактаціяАдекватних та строго контрольованих досліджень безпеки цефтріаксону при вагітності не проводилося. Застосування цефтріаксону при вагітності та в період лактації можливе у випадках, коли передбачувана користь терапії для матері перевищує потенційний ризик для плода. Цефтріаксон виділяється із грудним молоком у низьких концентраціях. В ;експериментальних дослідженнях ;на тварин не виявлено тератогенних та ембріотоксичних ефектів цефтріаксону. Застосування у дітей У новонароджених з гіпербілірубінемією, особливо у недоношених, можливе застосування під суворим контролем.Побічна діяЗ боку травної системи: нудота, блювання, діарея, транзиторне підвищення активності печінкових трансаміназ, холестатична жовтяниця, гепатит, псевдомембранозний коліт. Алергічні реакції: ; шкірний висип, свербіж, еозинофілія; рідко – набряк Квінке. З боку системи кровотворення: при тривалому застосуванні у високих дозах можливі зміни картини периферичної крові (лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, гемолітична анемія). З боку системи згортання крові: гіпопротромбінемія. З боку сечовидільної системи: інтерстиціальний нефрит. Ефекти, зумовлені хіміотерапевтичною дією: ;кандидоз. Місцеві реакції: ;флебіт (при внутрішньовенному введенні), болючість у місці ін'єкції (при внутрішньом'язовому введенні).Взаємодія з лікарськими засобамиЦефтріаксон, пригнічуючи кишкову флору, перешкоджає синтезу вітаміну К. Тому при одночасному застосуванні з препаратами, що знижують агрегацію тромбоцитів (НПЗЗ, саліцилати, сульфінпіразон), збільшується ризик розвитку кровотеч. З цієї причини при одночасному застосуванні з антикоагулянтами відзначається посилення антикоагулянтного дії. При одночасному застосуванні з "петлевими" діуретиками зростає ризик розвитку нефротоксичної дії.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний. Вводять внутрішньом'язово або внутрішньовенно по 1-2 г кожні 24 год або по 0.5-1 г кожні 12 год. Залежно від етіології захворювання можна застосовувати внутрішньом'язову дозу 250 мг одноразово. Добова доза для немовлят становить 20-50 мг/кг; для дітей віком від 2 місяців до 12 років – 20-100 мг/кг; кратність введення 1 раз на добу. Тривалість курсу визначається індивідуально. У хворих із порушеною функцією нирок потрібна корекція режиму дозування з урахуванням значень КК. Максимальні добові дози: для дорослих - 4 г, для дітей - 2 г.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ пацієнтів із підвищеною чутливістю до пеніцилінів можливі алергічні реакції на цефалоспоринові антибіотики. З обережністю застосовують при виражених порушення функції нирок. Розчини цефтріаксону не слід змішувати або одночасно вводити з іншими протимікробними препаратами або розчинами. У новонароджених з гіпербілірубінемією, особливо у недоношених, можливе застосування під суворим контролем.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
183,00 грн
150,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПорошок – 1 фл.: цефтріаксон (у формі натрієвої солі) 1 г. 1 г – Флакони об'ємом 10 мл (1) – пачки картонні. 1 г – флакони (для стаціонарів).Опис лікарської формиПорошок для приготування розчину для внутрішньом'язового введення.Фармакотерапевтична групаЦефалоспориновий антибіотик ІІІ покоління широкого спектра дії. Чинить бактерицидну дію за рахунок інгібування синтезу клітинної стінки бактерій. Цефтріаксон ацетилює мембранозв'язані транспептидази, порушуючи, таким чином, перехресну зшивку пептидогліканів, необхідну для забезпечення міцності та ригідності клітинної стінки. Активний щодо аеробних, анаеробних, грампозитивних та грамнегативних бактерій. Стійкий до дії β-лактамаз.ФармакокінетикаЗв'язування із білками плазми становить 85-95%. Цефтріаксон широко розподіляється у тканинах та рідинах організму. Терапевтичні концентрації досягаються у спинномозковій рідині при менінгіті. Високі концентрації досягаються у жовчі. Проникає через плацентарний бар'єр, виділяється із грудним молоком у невеликих кількостях. Близько 40-65% цефтріаксону виділяється із сечею у незміненому вигляді. Решта виділяється з жовчю і калом.Клінічна фармакологіяЦефалоспорин ІІІ покоління.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до цефтріаксону мікроорганізмами, у т.ч. перитоніт, сепсис, менінгіт, холангіт, емпієма жовчного міхура, шигельоз, сальмонеллоносійство, пневмонія, абсцес легені, емпієма плеври, пієлонефрит, інфекції кісток, суглобів, шкіри та м'яких тканин, статевих органів, інфіц. Профілактика післяопераційної інфекції.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до цефтріаксону та інших цефалоспоринів.Вагітність та лактаціяАдекватних та строго контрольованих досліджень безпеки цефтріаксону при вагітності не проводилося. Застосування цефтріаксону при вагітності та в період лактації можливе у випадках, коли передбачувана користь терапії для матері перевищує потенційний ризик для плода. Цефтріаксон виділяється із грудним молоком у низьких концентраціях. В ;експериментальних дослідженнях ;на тварин не виявлено тератогенних та ембріотоксичних ефектів цефтріаксону. Застосування у дітей У новонароджених з гіпербілірубінемією, особливо у недоношених, можливе застосування під суворим контролем.Побічна діяЗ боку травної системи: нудота, блювання, діарея, транзиторне підвищення активності печінкових трансаміназ, холестатична жовтяниця, гепатит, псевдомембранозний коліт. Алергічні реакції: ; шкірний висип, свербіж, еозинофілія; рідко – набряк Квінке. З боку системи кровотворення: при тривалому застосуванні у високих дозах можливі зміни картини периферичної крові (лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, гемолітична анемія). З боку системи згортання крові: гіпопротромбінемія. З боку сечовидільної системи: інтерстиціальний нефрит. Ефекти, зумовлені хіміотерапевтичною дією: ;кандидоз. Місцеві реакції: ;флебіт (при внутрішньовенному введенні), болючість у місці ін'єкції (при внутрішньом'язовому введенні).Взаємодія з лікарськими засобамиЦефтріаксон, пригнічуючи кишкову флору, перешкоджає синтезу вітаміну К. Тому при одночасному застосуванні з препаратами, що знижують агрегацію тромбоцитів (НПЗЗ, саліцилати, сульфінпіразон), збільшується ризик розвитку кровотеч. З цієї причини при одночасному застосуванні з антикоагулянтами відзначається посилення антикоагулянтного дії. При одночасному застосуванні з "петлевими" діуретиками зростає ризик розвитку нефротоксичної дії.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний. Вводять внутрішньом'язово або внутрішньовенно по 1-2 г кожні 24 год або по 0.5-1 г кожні 12 год. Залежно від етіології захворювання можна застосовувати внутрішньом'язову дозу 250 мг одноразово. Добова доза для немовлят становить 20-50 мг/кг; для дітей віком від 2 місяців до 12 років – 20-100 мг/кг; кратність введення 1 раз на добу. Тривалість курсу визначається індивідуально. У хворих із порушеною функцією нирок потрібна корекція режиму дозування з урахуванням значень КК. Максимальні добові дози: для дорослих - 4 г, для дітей - 2 г.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ пацієнтів із підвищеною чутливістю до пеніцилінів можливі алергічні реакції на цефалоспоринові антибіотики. З обережністю застосовують при виражених порушення функції нирок. Розчини цефтріаксону не слід змішувати або одночасно вводити з іншими протимікробними препаратами або розчинами. У новонароджених з гіпербілірубінемією, особливо у недоношених, можливе застосування під суворим контролем.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
196,00 грн
151,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПорошок – 1 гр: Діюча речовина: Цефтріаксон натрію трисесквігідрат у перерахунку на цефтріаксон - 1,0 г.Опис лікарської формиПорошок білого або білого із жовтуватим відтінком кольору.ХарактеристикаЦефтріаксон – арентеральний цефалоспориновий антибіотик III покоління. Бактерицидна активність цефтріаксону обумовлена придушенням синтезу клітинної стінки. Препарат застосовують при інфекціях, спричинених чутливими до цефтріаксону збудниками: сепсис; менінгіті; дисемінованої хвороби Лайма (II та III стадії захворювання); інфекціях органів черевної порожнини (перитоніті, інфекціях жовчних шляхів та шлунково-кишкового тракту); інфекції кісток, суглобів, м'яких тканин, шкіри, а також ранові інфекції; інфекції у хворих з ослабленим імунітетом; інфекціях нирок та сечовивідних шляхів; інфекції дихальних шляхів, особливо пневмонія, та інфекції ЛОР-органів; інфекціях статевих органів, включаючи гонорею, як приопераційну профілактику інфекцій. Випускається у формі порошку для приготування розчину для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення, 1,0 г. Відпускається за рецептом.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик-цефалоспоринФармакокінетикаФармакокінетика цефтріаксону має нелінійний характер. Усі основні фармакокінетичні параметри, засновані на загальних концентраціях препарату, за винятком періоду напіввиведення, залежать від дози та зростають менш ніж пропорційно до її збільшення. Нелінійність характерна для фармакокінетичних параметрів, що залежать від загальної концентрації цефтріаксону в плазмі (не тільки вільного цефтріаксону), і пояснюється насиченням зв'язування препарату з білками плазми. Всмоктування. Максимальна концентрація у плазмі після одноразового внутрішньом'язового введення 1 г препарату становить близько 81 мг/л та досягається в межах 2-3 годин після введення. Площі під кривою «концентрація в плазмі – час» після внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення однакові. Це означає, що біодоступність цефтріаксону після внутрішньом'язового введення становить 100%. Після внутрішньовенного болюсного введення 500 мг та 1000 мг цефтріаксону середня максимальна концентрація у плазмі крові склала 120 мг/л та 200 мг/л, відповідно. Після внутрішньовенної інфузії 500 мг, 1000 мг, 2000 мг цефтріаксону концентрація препарату в плазмі становить приблизно 80, 150 і 250 мг/л, відповідно. Після внутрішньом'язової ін'єкції значення середньої максимальної концентрації цефтріаксону в плазмі крові приблизно вдвічі нижче,ніж після внутрішньовенного введення еквівалентної дози. Розподіл. Об'єм розподілу цефтріаксону дорівнює 7-12 л. Після введення в дозі 1-2 г, цефтріаксон добре проникає у тканини та рідини організму. Протягом більше 24 годин його концентрації набагато перевищують мінімальні переважні концентрації для більшості збудників інфекцій більш ніж у 60 тканинах та рідинах (у тому числі в легенях, серці, жовчних шляхах, печінці, мигдаликах, середньому вусі та слизовій оболонці носа, кістках, а також спинномозковій). , плевральній та синовіальній рідинах та секреті передміхурової залози). Після внутрішньовенного застосування цефтріаксон швидко проникає у спинномозкову рідину, де бактерицидні концентрації щодо чутливих мікроорганізмів зберігаються протягом 24 годин. Зв'язування із білками. Цефтріаксон оборотно зв'язується з альбуміном. Ступінь зв'язування становить приблизно 95% при значеннях концентрації цефтріаксону у плазмі крові менше 100 мг/л. Частка пов'язаного з білком плазми цефтріаксону зменшується зі зростанням його концентрації, оскільки зв'язування насичуване і становить близько 85 % при значеннях концентрації 300 мг/л. Проникнення до окремих тканин. Цефтріаксон проникає через мозкові оболонки, найбільше при їх запаленні. Середня максимальна концентрація цефтріаксону в спинномозковій рідині досягає 25% від концентрації цефтріаксону в плазмі крові у пацієнтів з бактеріальним менінгітом, і лише 2% у пацієнтів із незапаленими мозковими оболонками. Максимальна концентрація цефтріаксону у спинномозковій рідині досягається через 4-6 годин після внутрішньовенного введення. Цефтріаксон проходить через плацентарний бар'єр та у малих концентраціях потрапляє у грудне молоко. Метаболізм. Цефтріаксон не піддається системному метаболізму, а перетворюється на неактивні метаболіти під дією кишкової мікрофлори. Виведення. Загальний плазмовий кліренс цефтріаксону становить 10-22 мл/хв. Нирковий кліренс дорівнює 5-12 мл/хв. 50-60% цефтріаксону виводиться у незмінному вигляді нирками, а 40-50% – у незміненому вигляді кишечником. Період напіввиведення цефтріаксону становить близько 8 годин. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках Новонароджені, грудні діти та діти віком до 12 років. У новонароджених дітей період напіввиведення цефтріаксону збільшено порівняно з іншими віковими групами. У перші 14 днів життя концентрація вільного цефтріаксону в плазмі може бути додатково підвищена через низьку клубочкову фільтрацію та особливості зв'язування препарату з білками плазми. У пацієнтів дитячого віку період напіввиведення менший, ніж у новонароджених та дорослих. Значення плазмового кліренсу та обсягу розподілу загального цефтріаксону вище у новонароджених, немовлят та дітей молодше 12 років порівняно з таким у дорослих. Порушення функції нирок чи печінки. У хворих з порушенням функції нирок або печінки фармакокінетика цефтріаксону змінюється незначною мірою, відзначається лише невелике збільшення періоду напіввиведення (менш ніж у 2 рази) навіть у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю. Цей процес може пояснюватися компенсаторним підвищенням клеренсу нирок внаслідок зниження ступеня зв'язування з білками плазми крові та відповідного збільшення кліренсу загального цефтріаксону. У пацієнтів із печінковою недостатністю період напіввиведення не збільшується. Таких пацієнтів відбувається компенсаторне підвищення ниркового кліренсу. Причиною також є збільшення концентрації вільного цефтріаксону в плазмі, що сприяє парадоксальному підвищенню загального кліренсу препарату на тлі збільшення обсягу розподілу. Пацієнти похилого віку. У пацієнтів старше 75 років період напіввиведення, в середньому, у два або три рази більший, ніж у дорослих пацієнтів.ФармакодинамікаЦефтріаксон – парентеральний цефалоспориновий антибіотик III покоління. Бактерицидна активність цефтріаксону обумовлена придушенням синтезу клітинної стінки. In vitro цефтріаксон має широкий спектр дії щодо грамнегативних та грампозитивних мікроорганізмів. Він високостійкий до більшості β-лактамаз (як пеніциліназ, так і цефалоспориназ), що виробляються грампозитивними та грамнегативними бактеріями. Цефтріаксон зазвичай активний щодо наступних мікроорганізмів: Грампозитивні аероби: Staphylococcus aureus (метициліночутливий), коагулазо-негативні стафілококи, Streptococcus pyogenes (β-гемолітичний, групи А), Streptococcus agalactiae (β-гемолітичний, групи В), β-гемолітичні стрептококи viridans, Streptococcus pneumoniae. Примітка. Метициліностійкі Staphylococcus spp. резистентні до цефалоспоринів, у тому числі до цефтріаксону. Як правило, Enterococcus faecalis, Enterococcus faecium та Listeria monocytogenes також є стійкими. Грамнегативні аероби: Acinetobacter lwoffii, Acinetobacter anitratus (головним чином, А. baumannii)*, Aeromonas hydrophila, Alcaligenes faecalis, Alcaligenes odorans, алкалігеноподібні бактерії, Borrelia burgdorferi, C. c., Cr. *, Escherichia coli, Enterobacter aerogenes*, Enterobacter cloacae*, Enterobacter spp. (Інші)*, Haemophilus ducreyi, Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Hafnia alvei, Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae**, Moraxella catarrhalis (раніше називалася Branhamella catarrhalis), Morapp. (інші), Morganella morganii, Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Pasteurella multocida, Plesiomonas shigelloides, Proteus mirabilis, Proteus penneri*, Proteus vulgaris*, Pseudomonas fluorescens*,Pseudomonas spp. (інші) Providencia rettgeri*, Providencia spp. (інші) Salmonella typhi, Salmonella spp. (Нетифоїдні); Serratia marcescens, Serratia spp. (Інші)*, Shigella spp., Vibrio spp., Yersinia enterocolitica, Yersinia spp. (Інші). * Деякі ізоляти цих видів стійкі до цефтріаксону, головним чином, внаслідок утворення β-лактамаз, що кодуються хромосомами. ** Деякі ізоляти цих видів стійкі внаслідок утворення цілого ряду плазмідо-опосередкованих β-лактамаз. Примітка. Багато штами вищевказаних мікроорганізмів, полірезистентні до інших антибіотиків, таких як амінопеніциліни та уреїдопеніциліни, цефалоспорини першого та другого покоління та аміноглікозиди, чутливі до цефтріаксону. Treponema pallidum чутлива до цефтріаксону in vitro та в експериментах на тваринах. Клінічні випробування показують, що цефтріаксон має хорошу ефективність щодо первинного і вторинного сифілісу. За дуже невеликими винятками клінічні ізоляти P. aeruginosa стійкі до цефтріаксону. Анаероби: Bacteroides spp. (жовчочутливі) *, Clostridium spp. (крім С. difficile), Fusobacterium nuсleatum, Fusobacterium spp. (Інші), Gaffkya anaerobica (раніше називалася Peptococcus), Peptostreptococcus spp. *Деякі ізоляти цих видів стійкі до цефтріаксону через утворення β-лактамаз. Примітка. Багато штами β-лактамазоутворюючих Bacteroides spp. (зокрема, B. fFragilis) стійкі. Стійкий і Clostridium difficile. Чутливість до цефтріаксону можна визначати диско-дифузійним методом або методом серійних розведень на агарі або бульйоні, використовуючи стандартну методику, подібну до тієї, яку рекомендує Інститут клінічних та лабораторних стандартів (ІКЛЗ). Для визначення слід брати диски з цефтріаксоном, так як у дослідженнях in vitro показано, що цефтріаксон активний щодо окремих штамів, які виявляють стійкість під час використання дисків, призначених для всієї групи цефалоспоринів. Замість стандартів ІКЛС для визначення чутливості мікроорганізмів можна використовувати інші добре стандартизовані нормативи, наприклад, Німецького інституту стандартизації DIN (Deutsches Institut fur Normung) та міжнародні рекомендації ICS (International Collaborative Study), що дозволяють адекватно інтерпретувати стан чутливості.Показання до застосуванняІнфекції, спричинені чутливими до цефтріаксону збудниками: сепсис; менінгіт; дисемінована хвороба Лайма (II та III стадії захворювання); інфекції органів черевної порожнини (перитоніт, інфекції жовчних шляхів та шлунково-кишкового тракту); інфекції кісток, суглобів, м'яких тканин, шкіри, а також ранові інфекції; інфекції у хворих із ослабленим імунітетом; інфекції нирок та сечовивідних шляхів; інфекції дихальних шляхів, особливо пневмонія, та інфекції ЛОР-органів; інфекції статевих органів, включаючи гонорею. Періопераційна профілактика інфекцій.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість. Підвищена чутливість до цефтріаксону та будь-якого іншого компонента препарату. Підвищена чутливість до цефалоспоринів. Тяжкі реакції гіперчутливості (наприклад, анафілактичні реакції) до інших β-лактамних антибіотиків (пеніциліни, монобактами та карбапенеми) в анамнезі. Недоношеним дітям віком до 41 тижня включно (сумарно гестаційний та хронологічний вік) застосування цефтріаксону протипоказане. Доношені новонароджені (≤28-денного віку). Гіпербілірубінемія, жовтяниця або ацидоз, гіпоальбумінемія у новонароджених (дослідження in vitro показали, що цефтріаксон може витісняти білірубін у зв'язку із сироватковим альбуміном, підвищуючи ризик розвитку білірубінової енцефалопатії у таких пацієнтів). Новонароджені (≤ 28 днів), яким вже призначено або передбачається внутрішньовенне лікування кальцієвмісними розчинами, включаючи тривалі кальційвмісні інфузії, наприклад, при парентеральному харчуванні, через ризик утворення преципітатів кальцієвих солей цефтріаксону (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Взаємодія» з іншими лікарськими засобами»). Описані окремі фатальні випадки утворення преципітатів у легенях та нирках у новонароджених, які отримували цефтріаксон та кальційвмісні розчини.При цьому в окремих випадках був використаний один венозний доступ, і утворення преципітатів спостерігалося безпосередньо в системі внутрішньовенного введення; також описаний, як мінімум, один випадок зі смертельним наслідком при різних венозних доступах і в різний час введення препарату Цефтріаксон і розчинів кальцію. Подібні випадки спостерігалися лише у новонароджених (див. підрозділ «Постреєстраційне спостереження»). Лідокаїн. Перед проведенням внутрішньом'язової ін'єкції цефтріаксону з використанням лідокаїну необхідно виключити наявність протипоказань до лідокаїну. Протипоказання до застосування лідокаїну наведено в інструкції з медичного застосування лідокаїну. Розчини цефтріаксону, що містять лідокаїн, не можна вводити внутрішньовенно. З обережністю: Період грудного вигодовування. Нетяжкі раки гіперчутливості до інших β-лактамних антибіотиків (пеніциліни, монобактами та карбапенеми) в анамнезіВагітність та лактаціяВагітність. Цефтріаксон проникає крізь плацентарний бар'єр. Безпека застосування при вагітності у жінок не встановлена. Доклінічні дослідження репродуктивності не виявили ембріотоксичної, фетотоксичної, тератогенної дії або інших несприятливих ефектів препарату на плодючість самців та самок, процес пологів, перинатальний та постнатальний розвиток плода. При вагітності, особливо у перший триместр, слід призначати лише за суворими показаннями, за умови, що передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Період грудного вигодовування. У малих концентраціях цефтріаксон потрапляє до грудного молока. Малоймовірний вплив цефтріаксону на дитину, що перебуває на грудному вигодовуванні, при його застосуванні матір'ю в терапевтичних дозах, проте не можна виключити ризик розвитку діареї, грибкових інфекцій слизових оболонок та реакції гіперчутливості у дитини. Необхідно припинити грудне вигодовування або припинити/утриматися від терапії цефтріаксоном, беручи до уваги переваги грудного вигодовування для дитини та користь терапії для матері.Побічна діяНайчастішими небажаними реакціями, зареєстрованими на тлі терапії цефтріаксоном у клінічних дослідженнях, є еозинофілія, лейкопенія, тромбоцитопенія, діарея, висип та підвищення активності печінкових ферментів. Для опису частоти небажаних реакцій використовується така класифікація: дуже часті (≥ 1/10), часті (≥ 1/100 та < 1/10), нечасті (≥ 1/1000 та < 1/100), рідкісні (≥ 1/10000) та < 1/1000) та дуже рідкісні (< 1/10000), включаючи поодинокі випадки. Небажані реакції згруповані відповідно до класів систем органів медичного словника для нормативно-правової діяльності MedDRA. Інфекційні та паразитарні захворювання: нечасто – мікози статевих органів; рідко – псевдомембранозний коліт. Порушення з боку системи крові та лімфатичної системи: часто – еозинофілія, лейкопенія, тромбоцитопенія; нечасто – гранулоцитопенія, анемія, коагулопатія. Порушення з боку нервової системи: нечасто – головний біль та запаморочення. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: рідко – бронхоспазм. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – діарея, неоформлений стілець; нечасто – нудота, блювання. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: часто – підвищення активності печінкових ферментів (аспартатамінотрансферази (АСТ), аланінамінотрансферази (АЛТ), лужної фосфатази (ЩФ)). Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто – висип; нечасто - свербіж; рідко – кропив'янка. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: рідко – гематурія, глюкозурія. Загальні розлади та порушення у місці введення: нечасто – флебіт, біль у місці введення, підвищення температури тіла; рідко – набряки, озноб. Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень: нечасто – збільшення концентрації креатиніну в крові. Післяреєстраційне спостереження Нижче описано побічні явища, що спостерігалися при застосуванні цефтріаксону у післяреєстраційному періоді. Визначення частот побічних явищ, що спостерігалися, а також їх зв'язку із застосуванням цефтріаксону, не завжди можливе, тому що неможливо встановити точний розмір популяції пацієнтів. Порушення шлунково-кишкового тракту: панкреатит, стоматит, глосит, порушення смаку. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: тромбоцитоз, збільшення тромбопластинового та протромбінового часу, гемолітична анемія. Описано окремі випадки агранулоцитозу Порушення імунної системи: анафілактичний шок, гіперчутливість. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: гострий генералізований екзантематозний пустульоз, окремі випадки тяжких побічних реакцій (ексудативна мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєла)). Порушення з боку нервової системи: судоми. Порушення з боку органів слуху та лабіринтні порушення: вертиго. Інфекції та паразитарні захворювання: суперінфекції. Відомі також наступні небажані реакції: освіта преципітатів кальцієвих солей цефтріаксону в жовчному міхурі з відповідною симптоматикою, білірубінова енцефалопатія, гіпербілірубінемія, олігурія, вагініт, підвищене потовиділення, «припливи», алергічний пневмонії, анафілактичні або анафілактоїдні реакції. Описано окремі фатальні випадки утворення преципітатів у легенях та нирках за результатами дослідження аутопсії у новонароджених, які отримували цефтріаксон та кальціймісткі розчини. При цьому в окремих випадках був використаний один венозний доступ, і утворення преципітатів спостерігалося безпосередньо в системі внутрішньовенного введення. Також описаний, як мінімум, один випадок зі смертельним наслідком при різних венозних доступах і в різний час введення цефтріаксону та розчинів кальцію. При цьому за результатами дослідження аутопсії у новонародженого преципітати не були виявлені. Подібні випадки спостерігалися лише у новонароджених (див. розділ «Особливі вказівки»). Зареєстровані випадки утворення преципітатів цефтріаксону в сечовивідних шляхах, головним чином, у дітей, які отримували великі добові дози препарату ≥80 мг/кг на добу, або кумулятивні дози більше 10 г, а також мали додаткові фактори ризику (зневоднення, постільний режим). Утворення преципітатів у нирках може протікати безсимптомно або виявлятися клінічно, може проводити до обструкції сечоводів та постренальної гострої ниркової недостатності. Це небажане явище має оборотний характер і зникає після припинення терапії цефтріаксоном. Загальні розлади та порушення у місці введення: флебіт після внутрішньовенного введення. Його можна уникнути, вводячи препарат повільно протягом 5 хвилин, переважно у велику вену. Внутрішньом'язова ін'єкція без застосування лідокаїну болісна. Вплив на результати лабораторних аналізів При лікуванні цефтріаксоном у хворих можуть відзначати хибнопозитивні результати проби Кумбуса, проби на галактоземію, при визначенні глюкози в сечі неферментними методами (у ході терапії цефтріаксоном глюкозурію при необхідності потрібно визначати лише ферментним методом). Цефтріаксон може спричинити недостовірне зниження показників глікемії, отриманих за допомогою деяких пристроїв моніторингу вмісту глюкози в крові. За необхідності слід використовувати альтернативні способи визначення глюкози у крові.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні великих доз цефтріаксону та петлевих діуретиків (наприклад, фуросеміду) порушень функції нирок не спостерігалося. Є суперечливі дані щодо ймовірності підвищення нефротоксичності аміноглікозидів при їх застосуванні з цефалоспоринами, тому необхідно проводити моніторинг ниркової функції та концентрації аміноглікозидів у крові. Вживання алкоголю після введення цефтріаксону не супроводжувалося дисульфірамоподібною реакцією. Цефтріаксон не містить N-метилтіотетразольної групи, яка могла б викликати непереносимість етанолу та кровоточивість, що властиво деяким іншим цефалоспоринам. Пробенецид не впливає на виведення цефтріаксону. Бактеріостатичні антибіотики знижують бактеріальний ефект цефтріаксону. In vitro було виявлено антагонізм між хлорамфеніколом та цефтріаксоном. Не можна використовувати розчинники,містять кальцій, такі як розчин Рінгера або розчин Хартмана, при приготуванні розчинів цефтріаксону для внутрішньовенного введення та їх подальшого розведення через можливе утворення преципітатів. Утворення преципітатів кальцієвих солей цефтріаксону може відбуватися і при змішуванні цефтріаксону і кальційвмісних розчинів при використанні одного венозного доступу. Не можна використовувати цефтріаксон одночасно з кальційвмісними розчинами для внутрішньовенного введення, у тому числі з тривалими інфузіями кальційвмісних розчинів, наприклад, при парентеральному живленні з використанням Y-конектора. Для всіх груп пацієнтів, крім новонароджених, можливе послідовне введення цефтріаксону та кальційвмісних розчинів при ретельному промиванні інфузійних систем між вливаннями сумісною рідиною.Для оцінки взаємодії цефтріаксону та кальцію проведено два дослідження in vitro: одне з використанням плазми крові дорослої людини, інше – плазми пуповинної крові новонародженого. Були проаналізовані різні комбінації цефтріаксону з вихідною концентрацією до 1 мМ (максимальна концентрація, яку досягає цефтріаксон in vitro при інфузійному введенні 2 г препарату протягом не менше 30 хвилин) та кальцію з вихідною концентрацією до 12 мМ (48 мг/дл). Зниження концентрації цефтріаксону в плазмі спостерігалося при використанні кальцію в концентрації 6 мМ (24 мг/дл) і вище для плазми дорослої людини та в концентрації 4 мМ (16 мг/дл) і вище для плазми новонародженого, що свідчить про підвищений ризик утворення кальцієвих солей. цефтріаксону у новонароджених (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Протипоказання»).Цефтріаксон фармацевтично несумісний з амсакрином, ванкоміцином, флуконазолом та аміноглікозидами. При застосуванні антагоністів вітаміну К на фоні терапії цефтріаксон підвищується ризик кровотечі. Слід постійно контролювати параметри зсідання крові та за необхідності коригувати дозу антикоагулянту як у ході, так і після закінчення терапії цефтріаксоном. Показаний синергізм між цефтріаксоном та аміноглікозидами щодо багатьох грамнегативних бактерій. Незважаючи на те, що підвищена ефективність таких комбінацій не завжди передбачувана, її слід мати на увазі при важких інфекціях, що загрожують життю, таких як обумовлені Pseudomonas aeruginosa.При застосуванні антагоністів вітаміну К на фоні терапії цефтріаксон підвищується ризик кровотечі. Слід постійно контролювати параметри зсідання крові та за необхідності коригувати дозу антикоагулянту як у ході, так і після закінчення терапії цефтріаксоном. Показаний синергізм між цефтріаксоном та аміноглікозидами щодо багатьох грамнегативних бактерій. Незважаючи на те, що підвищена ефективність таких комбінацій не завжди передбачувана, її слід мати на увазі при важких інфекціях, що загрожують життю, таких як обумовлені Pseudomonas aeruginosa.При застосуванні антагоністів вітаміну К на фоні терапії цефтріаксон підвищується ризик кровотечі. Слід постійно контролювати параметри зсідання крові та за необхідності коригувати дозу антикоагулянту як у ході, так і після закінчення терапії цефтріаксоном. Показаний синергізм між цефтріаксоном та аміноглікозидами щодо багатьох грамнегативних бактерій. Незважаючи на те, що підвищена ефективність таких комбінацій не завжди передбачувана, її слід мати на увазі при важких інфекціях, що загрожують життю, таких як обумовлені Pseudomonas aeruginosa.Незважаючи на те, що підвищена ефективність таких комбінацій не завжди передбачувана, її слід мати на увазі при важких інфекціях, що загрожують життю, таких як обумовлені Pseudomonas aeruginosa.Незважаючи на те, що підвищена ефективність таких комбінацій не завжди передбачувана, її слід мати на увазі при важких інфекціях, що загрожують життю, таких як обумовлені Pseudomonas aeruginosa.Спосіб застосування та дозиВнутрішньовенно, внутрішньом'язово. Стандартний режим дозування Дорослі та діти старше 12 років ≥ 50 кг: по 1-2 г один раз на добу (кожні 24 години). У важких випадках або при інфекціях, збудники яких мають лише помірну чутливість до цефтріаксону, добову дозу можна збільшити до 4 г. Тривалість лікування залежить від перебігу захворювання. Як і завжди при антибіотикотерапії, введення препарату Цефтріаксон слід продовжувати хворим ще протягом 48-72 годин після нормалізації температури та підтвердження ерадикації збудника. Зазвичай курс лікування становить 4-14 днів; при ускладнених інфекціях може знадобитися більш тривале введення. Курс лікування при інфекціях, спричинених Streptococcus pyogenes, повинен становити щонайменше 10 днів. Вступ Загальним правилом має бути використання розчинів одразу після приготування. Для внутрішньом'язової ін'єкції 1 г препарату Цефтріаксон розчиняють у 3,5 мл 1 % розчину лідокаїну та вводять глибоко у досить великий м'яз (ягідка). Рекомендується вводити не більше 1 г в один і той же м'яз. Розчин, що містить лідокаїн, не можна вводити внутрішньовенно. Для внутрішньовенної ін'єкції 1 г препарату Цефтріаксон розчиняють у 10 мл стерильної води для ін'єкції; вводять внутрішньовенно повільно протягом 5 хвилин, переважно у велику вену. внутрішньовенна інфузія повинна тривати не менше 30 хвилин. Для приготування розчину розводять 2 г препарату Цефтріаксон у 40 мл одного з наступних інфузійних розчинів, що не містять іонів кальцію: 0,9 % розчин натрію хлориду, 0,45 % розчин натрію хлориду + 2,5 % розчин декстрози, 5 % розчин декстрози, 10% розчин декстрози, 6% розчин декстрану в 5% розчині декстрози, 6-10% розчин гідроксиетилкрохмалю, вода для ін'єкцій. Розчини препарату Цефтріаксон не можна змішувати або додавати до розчинів, що містять інші протимікробні препарати або інші розчинники, за винятком перерахованих вище, через можливу несумісність. Не можна використовувати для приготування розчинів Цефтріаксону для внутрішньовенного введення та їх подальшого розведення розчинники, що містять кальцій, такі як розчин Рінгера або розчин Хартмана, через можливе утворення преципітатів. Утворення преципітатів кальцієвих солей цефтріаксону може відбуватися і при змішуванні препарату та кальційвмісних розчинів при використанні одного венозного доступу. Не можна використовувати цефтріаксон одночасно з кальційвмісними розчинами для внутрішньовенного введення, у тому числі з тривалими інфузіями кальційвмісних розчинів, наприклад, при парентеральному живленні з використанням Y-конектора. Для всіх груп пацієнтів, крім новонароджених,можливе послідовне введення препарату Цефтріаксон та кальційвмісних розчинів при ретельному промиванні інфузійних систем між вливаннями сумісної рідини (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Не надходило повідомлень про взаємодію цефтріаксону та пероральних кальційвмісних препаратів або взаємодію цефтріаксону для внутрішньом'язового введення та кальційвмісних препаратів (для внутрішньовенного або перорального застосування). Дозування в особливих випадках У хворих із порушенням функції печінки немає необхідності зменшувати дозу за умови відсутності порушень функції нирок. У хворих із порушенням функції нирок немає необхідності зменшувати дозу за умови відсутності порушення функції печінки. Добова доза Цефтріаксону не повинна перевищувати 2 г лише у випадках ниркової недостатності з кліренсом креатиніну менше 10 мл/хв. Цефтріаксон не виводиться при гемодіалізі або перитонеальному діалізі, тому введення пацієнту додаткової дози Цефтріаксону після закінчення діалізу не потрібно. При поєднанні тяжкої ниркової та печінкової недостатності слід ретельно спостерігати за ефективністю та безпекою застосування препарату. Хворі літнього та старечого віку. Зазвичай дози для дорослих без поправок на вік за умови відсутності тяжкої ниркової та печінкової недостатності. Діти Новонароджені, грудні діти та діти молодші 12 років При призначенні препарату Цефтріаксон один раз на добу рекомендується дотримуватись наступних режимів дозування: – новонароджені (до 14 днів): 20-50 мг/кг маси тіла один раз на добу; добова доза повинна перевищувати 50 мг/кг маси тіла; - новонароджені, грудні діти та діти молодшого віку (з 15 днів до 12 років): 20-80 мг/кг маси тіла один раз на добу; - дітям із масою тіла понад 50 кг призначають дози дорослих. Недоношеним дітям віком до 41 тижня включно (сумарно гестаційний та хронологічний вік) застосування цефтріаксону протипоказане. Цефтріаксон протипоказаний новонародженим (≤ 28 днів), яким вже призначено або передбачається внутрішньовенне лікування кальцієвмісними розчинами, включаючи тривалі кальційвмісні інфузії, наприклад, при парентеральному харчуванні через ризик утворення преципітатів кальцієвих солей цефтріаксону (див. розділ «Протипоказання»). Грудним дітям та дітям віком до 12 років внутрішньовенні дози 50 мг/кг або вище слід вводити краплинно протягом не менше 30 хвилин. Новонародженим внутрішньовенне введення слід проводити протягом 60 хвилин, щоб знизити потенційний ризик розвитку білірубінової енцефалопатії. Менінгіт. При бактеріальному менінгіті у немовлят та дітей молодшого віку лікування починають з дози 100 мг/кг (але не більше 4 г) 1 раз на добу. Після ідентифікації збудника та визначення його чутливості дозу можна відповідно зменшити. Найкращі результати при менінгококовому менінгіті досягалися при тривалості лікування в 4 дні, при менінгіті, викликаному Haemophilus influenza – 6 днів, Streptococcus pneumoniae – 7 днів. Хвороба Лайма. 50 мг/кг (вища добова доза – 2 г) дорослим та дітям один раз на добу протягом 14 днів. Гонорея (викликана пеніцилінзоутворюючими та пеніцилінозоутворюючими штамами). Одноразове внутрішньом'язове введення 250 мг препарату Цефтріаксон дорослим пацієнтам та дітям віком від 12 років ≥ 50 кг. Гострий середній отит. При лікуванні гострого середнього отиту у дітей рекомендується одноразове внутрішньом'язове введення дози 50 мг/кг (але не більше 1 г). Дорослим рекомендується одноразове внутрішньом'язове введення в дозі 1-2 г. Згідно з обмеженими даними, у тяжких випадках або при неефективності попередньої терапії препарат Цефтріаксон може бути ефективним при внутрішньом'язовому введенні в дозі 1-2 г на добу протягом 3 днів. Профілактика післяопераційних інфекцій. Залежно від рівня інфекційного ризику вводиться 1-2 г препарату Цефтріаксон одноразово за 30-90 хв до початку операції. При операціях на товстій та прямій кишці добре зарекомендувало себе одночасне (але роздільне, див. підрозділ «Введення») введення препарату Цефтріаксон та одного з 5-нітроімідазолів, наприклад, орнідазолу.ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, діарея. Лікування: симптоматична терапія (специфічного антидоту немає). Гемодіаліз та перитонеальний діаліз неефективні.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
185,00 грн
147,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПорошок – 1 фл.: цефтріаксон (у формі натрієвої солі) 1 г. 1 г – Флакони об'ємом 10 мл (1) – пачки картонні. 1 г – флакони (для стаціонарів).Опис лікарської формиПорошок для приготування розчину для внутрішньом'язового введення.Фармакотерапевтична групаЦефалоспориновий антибіотик ІІІ покоління широкого спектра дії. Чинить бактерицидну дію за рахунок інгібування синтезу клітинної стінки бактерій. Цефтріаксон ацетилює мембранозв'язані транспептидази, порушуючи, таким чином, перехресну зшивку пептидогліканів, необхідну для забезпечення міцності та ригідності клітинної стінки. Активний щодо аеробних, анаеробних, грампозитивних та грамнегативних бактерій. Стійкий до дії β-лактамаз.ФармакокінетикаЗв'язування із білками плазми становить 85-95%. Цефтріаксон широко розподіляється у тканинах та рідинах організму. Терапевтичні концентрації досягаються у спинномозковій рідині при менінгіті. Високі концентрації досягаються у жовчі. Проникає через плацентарний бар'єр, виділяється із грудним молоком у невеликих кількостях. Близько 40-65% цефтріаксону виділяється із сечею у незміненому вигляді. Решта виділяється з жовчю і калом.Клінічна фармакологіяЦефалоспорин ІІІ покоління.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до цефтріаксону мікроорганізмами, у т.ч. перитоніт, сепсис, менінгіт, холангіт, емпієма жовчного міхура, шигельоз, сальмонеллоносійство, пневмонія, абсцес легені, емпієма плеври, пієлонефрит, інфекції кісток, суглобів, шкіри та м'яких тканин, статевих органів, інфіц. Профілактика післяопераційної інфекції.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до цефтріаксону та інших цефалоспоринів.Вагітність та лактаціяАдекватних та строго контрольованих досліджень безпеки цефтріаксону при вагітності не проводилося. Застосування цефтріаксону при вагітності та в період лактації можливе у випадках, коли передбачувана користь терапії для матері перевищує потенційний ризик для плода. Цефтріаксон виділяється із грудним молоком у низьких концентраціях. В ;експериментальних дослідженнях ;на тварин не виявлено тератогенних та ембріотоксичних ефектів цефтріаксону. Застосування у дітей У новонароджених з гіпербілірубінемією, особливо у недоношених, можливе застосування під суворим контролем.Побічна діяЗ боку травної системи: нудота, блювання, діарея, транзиторне підвищення активності печінкових трансаміназ, холестатична жовтяниця, гепатит, псевдомембранозний коліт. Алергічні реакції: ; шкірний висип, свербіж, еозинофілія; рідко – набряк Квінке. З боку системи кровотворення: при тривалому застосуванні у високих дозах можливі зміни картини периферичної крові (лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, гемолітична анемія). З боку системи згортання крові: гіпопротромбінемія. З боку сечовидільної системи: інтерстиціальний нефрит. Ефекти, зумовлені хіміотерапевтичною дією: ;кандидоз. Місцеві реакції: ;флебіт (при внутрішньовенному введенні), болючість у місці ін'єкції (при внутрішньом'язовому введенні).Взаємодія з лікарськими засобамиЦефтріаксон, пригнічуючи кишкову флору, перешкоджає синтезу вітаміну К. Тому при одночасному застосуванні з препаратами, що знижують агрегацію тромбоцитів (НПЗЗ, саліцилати, сульфінпіразон), збільшується ризик розвитку кровотеч. З цієї причини при одночасному застосуванні з антикоагулянтами відзначається посилення антикоагулянтного дії. При одночасному застосуванні з "петлевими" діуретиками зростає ризик розвитку нефротоксичної дії.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний. Вводять внутрішньом'язово або внутрішньовенно по 1-2 г кожні 24 год або по 0.5-1 г кожні 12 год. Залежно від етіології захворювання можна застосовувати внутрішньом'язову дозу 250 мг одноразово. Добова доза для немовлят становить 20-50 мг/кг; для дітей віком від 2 місяців до 12 років – 20-100 мг/кг; кратність введення 1 раз на добу. Тривалість курсу визначається індивідуально. У хворих із порушеною функцією нирок потрібна корекція режиму дозування з урахуванням значень КК. Максимальні добові дози: для дорослих - 4 г, для дітей - 2 г.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ пацієнтів із підвищеною чутливістю до пеніцилінів можливі алергічні реакції на цефалоспоринові антибіотики. З обережністю застосовують при виражених порушення функції нирок. Розчини цефтріаксону не слід змішувати або одночасно вводити з іншими протимікробними препаратами або розчинами. У новонароджених з гіпербілірубінемією, особливо у недоношених, можливе застосування під суворим контролем.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
336,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПорошок – 1 фл.: цефтріаксон (у формі натрієвої солі) 1 г. 1 г – Флакони об'ємом 10 мл (1) – пачки картонні. 1 г – флакони (для стаціонарів).Опис лікарської формиПорошок для приготування розчину для внутрішньом'язового введення.Фармакотерапевтична групаЦефалоспориновий антибіотик ІІІ покоління широкого спектра дії. Чинить бактерицидну дію за рахунок інгібування синтезу клітинної стінки бактерій. Цефтріаксон ацетилює мембранозв'язані транспептидази, порушуючи, таким чином, перехресну зшивку пептидогліканів, необхідну для забезпечення міцності та ригідності клітинної стінки. Активний щодо аеробних, анаеробних, грампозитивних та грамнегативних бактерій. Стійкий до дії β-лактамаз.ФармакокінетикаЗв'язування із білками плазми становить 85-95%. Цефтріаксон широко розподіляється у тканинах та рідинах організму. Терапевтичні концентрації досягаються у спинномозковій рідині при менінгіті. Високі концентрації досягаються у жовчі. Проникає через плацентарний бар'єр, виділяється із грудним молоком у невеликих кількостях. Близько 40-65% цефтріаксону виділяється із сечею у незміненому вигляді. Решта виділяється з жовчю і калом.Клінічна фармакологіяЦефалоспорин ІІІ покоління.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до цефтріаксону мікроорганізмами, у т.ч. перитоніт, сепсис, менінгіт, холангіт, емпієма жовчного міхура, шигельоз, сальмонеллоносійство, пневмонія, абсцес легені, емпієма плеври, пієлонефрит, інфекції кісток, суглобів, шкіри та м'яких тканин, статевих органів, інфіц. Профілактика післяопераційної інфекції.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до цефтріаксону та інших цефалоспоринів.Вагітність та лактаціяАдекватних та строго контрольованих досліджень безпеки цефтріаксону при вагітності не проводилося. Застосування цефтріаксону при вагітності та в період лактації можливе у випадках, коли передбачувана користь терапії для матері перевищує потенційний ризик для плода. Цефтріаксон виділяється із грудним молоком у низьких концентраціях. В ;експериментальних дослідженнях ;на тварин не виявлено тератогенних та ембріотоксичних ефектів цефтріаксону. Застосування у дітей У новонароджених з гіпербілірубінемією, особливо у недоношених, можливе застосування під суворим контролем.Побічна діяЗ боку травної системи: нудота, блювання, діарея, транзиторне підвищення активності печінкових трансаміназ, холестатична жовтяниця, гепатит, псевдомембранозний коліт. Алергічні реакції: ; шкірний висип, свербіж, еозинофілія; рідко – набряк Квінке. З боку системи кровотворення: при тривалому застосуванні у високих дозах можливі зміни картини периферичної крові (лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, гемолітична анемія). З боку системи згортання крові: гіпопротромбінемія. З боку сечовидільної системи: інтерстиціальний нефрит. Ефекти, зумовлені хіміотерапевтичною дією: ;кандидоз. Місцеві реакції: ;флебіт (при внутрішньовенному введенні), болючість у місці ін'єкції (при внутрішньом'язовому введенні).Взаємодія з лікарськими засобамиЦефтріаксон, пригнічуючи кишкову флору, перешкоджає синтезу вітаміну К. Тому при одночасному застосуванні з препаратами, що знижують агрегацію тромбоцитів (НПЗЗ, саліцилати, сульфінпіразон), збільшується ризик розвитку кровотеч. З цієї причини при одночасному застосуванні з антикоагулянтами відзначається посилення антикоагулянтного дії. При одночасному застосуванні з "петлевими" діуретиками зростає ризик розвитку нефротоксичної дії.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний. Вводять внутрішньом'язово або внутрішньовенно по 1-2 г кожні 24 год або по 0.5-1 г кожні 12 год. Залежно від етіології захворювання можна застосовувати внутрішньом'язову дозу 250 мг одноразово. Добова доза для немовлят становить 20-50 мг/кг; для дітей віком від 2 місяців до 12 років – 20-100 мг/кг; кратність введення 1 раз на добу. Тривалість курсу визначається індивідуально. У хворих із порушеною функцією нирок потрібна корекція режиму дозування з урахуванням значень КК. Максимальні добові дози: для дорослих - 4 г, для дітей - 2 г.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ пацієнтів із підвищеною чутливістю до пеніцилінів можливі алергічні реакції на цефалоспоринові антибіотики. З обережністю застосовують при виражених порушення функції нирок. Розчини цефтріаксону не слід змішувати або одночасно вводити з іншими протимікробними препаратами або розчинами. У новонароджених з гіпербілірубінемією, особливо у недоношених, можливе застосування під суворим контролем.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
336,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПорошок - 1 фл. Діюча речовина: цефтріаксон натрію - 1,193 г; трисесквігідрат (у перерахунку на цефтріаксон) – 1,0 г. По 0,5965 г (відповідає 0,5 г цефтріаксону) або 1,193 г (відповідає 1,0 г цефтріаксону) препарату у флакони безбарвного нейтрального скла тип I місткістю 10 мл, закупорені гумовими пробками та обтисненими пластами. 1 флакон разом з інструкцією із застосування у пачці з картону. Для стаціонарів: 25 або 50 флаконів з рівною кількістю інструкцій із застосування в коробці з картонною перегородкою з картону.Опис лікарської формиКристалічний порошок білого або майже білого кольору із жовтуватим відтінком.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик-цефалоспорин.ФармакокінетикаФармакокінетика цефтріаксону має нелінійний характер. Усі основні фармакокінетичні параметри, засновані на загальних концентраціях препарату, за винятком періоду напіввиведення, залежать від дози та зростають менш ніж пропорційно до її збільшення. Нелінійність характерна для фармакокінетичних параметрів, що залежать від загальної концентрації цефтріаксону в плазмі (не лише вільного цефтріаксону), і пояснюється насиченням зв'язування препарату з білками плазми. Всмоктування Максимальна концентрація у плазмі після одноразового внутрішньом'язового введення 1 г препарату становить близько 81 мг/л та досягається в межах 2-3 годин після введення. Площі під кривою "концентрація в плазмі - час" після внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення однакові. Це означає, що біодоступність цефтріаксону після внутрішньом'язового введення становить 100%. Після внутрішньовенного болюсного введення 500 мг та 1000 мг цефтріаксону середня максимальна концентрація у плазмі крові склала 120 мг/л та 200 мг/л, відповідно. Після внутрішньовенної інфузії 500 мг, 1000 мг, 2000 мг цефтріаксону концентрація препарату в плазмі становить приблизно 80, 150 і 250 мг/л, відповідно. Після внутрішньом'язової ін'єкції значення середньої максимальної концентрації цефтріаксону у плазмі крові приблизно вдвічі нижче, ніж після внутрішньовенного введення еквівалентної дози препарату. Розподіл Об'єм розподілу цефтріаксону дорівнює 7-12 л. Після введення в дозі 1-2 г цефтріаксон добре проникає у тканини та рідини організму. Протягом більше 24 годин його концентрації набагато перевищують мінімальні переважні концентрації для більшості збудників інфекцій більш ніж у 60 тканинах та рідинах (у тому числі в легенях, серці, жовчних шляхах, печінці, мигдаликах, середньому вусі та слизовій оболонці носа, кістках, а також спинномозковій). , плевральній та синовіальній рідинах та секреті передміхурової залози). Після внутрішньовенного застосування цефтріаксон швидко проникає у спинномозкову рідину, де бактерицидні концентрації щодо чутливих мікроорганізмів зберігаються протягом 24 годин. Зв'язування з білками Цефтріаксон оборотно зв'язується з альбуміном. Ступінь зв'язування становить приблизно 95% при значеннях концентрації цефтріаксону у плазмі крові менше 100 мг/л. Частка пов'язаного з білком плазми крові цефтріаксону зменшується зі зростанням його концентрації, оскільки зв'язування насичене і становить близько 85% при значеннях концентрації 300 мг/л. Проникнення в окремі тканини Цефтріаксон проникає через мозкові оболонки, найбільше при їх запаленні. Середня максимальна концентрація цефтріаксону у спинномозковій рідині досягає 25% від концентрації цефтріаксону у плазмі крові у пацієнтів з бактеріальним менінгітом, і лише 2% у пацієнтів із незапалені мозковими оболонками. Максимальна концентрація цефтріаксону в спинномозковій рідині досягається через 4-6 годин після внутрішньовенного введення. Цефтріаксон проходить через плацентарний бар'єр та у малих концентраціях потрапляє у грудне молоко. Метаболізм Цефтріаксон не піддається системному метаболізму, а перетворюється на неактивні метаболіти під дією кишкової мікрофлори. Виведення Загальний плазмовий кліренс цефтріаксону становить 10-22 мл/хв. Нирковий кліренс дорівнює 5-12 мл/хв. 50-60% цефтріаксону виводиться у незміненому вигляді нирками, а 40-50% – у незміненому вигляді кишечником. Період напіввиведення цефтріаксону становить близько 8 годин. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках Новонароджені, грудні діти та діти молодші 12 років У новонароджених дітей період напіввиведення цефтріаксону збільшено порівняно з іншими віковими групами. У перші 14 днів життя концентрація вільного цефтріаксону в плазмі може бути додатково підвищена через низьку клубочкову фільтрацію та особливості зв'язування препарату з білками плазми. У пацієнтів дитячого віку період напіввиведення менший, ніж у новонароджених та дорослих. Значення плазмового кліренсу та обсягу розподілу загального цефтріаксону вищі у новонароджених, немовлят та дітей молодше 12 років порівняно з таким у дорослих. Порушення функції нирок або печінки У хворих з порушенням функції нирок або печінки фармакокінетика цефтріаксону змінюється незначно, відзначається лише невелике збільшення періоду напіввиведення навіть у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю. Цей процес може пояснюватися компенсаторним підвищенням клеренсу нирок внаслідок зниження ступеня зв'язування з білками плазми крові та відповідного збільшення кліренсу загального цефтріаксону. У пацієнтів із печінковою недостатністю період напіввиведення не збільшується. Таких пацієнтів відбувається компенсаторне підвищення ниркового кліренсу. Причиною також є збільшення концентрації вільного цефтріаксону в плазмі, що сприяє парадоксальному підвищенню загального кліренсу препарату на тлі збільшення обсягу розподілу. Пацієнти старечого віку У пацієнтів старше 75 років період напіввиведення, в середньому, у два або три рази більший, ніж у дорослих пацієнтів.ФармакодинамікаЦефтріаксон – парентеральний цефалоспориновий антибіотик III покоління. Бактерицидна активність цефтріаксону обумовлена придушенням синтезу клітинної стінки. In vitro цефтріаксон має широкий спектр дії щодо грамнегативних та грампозитивних мікроорганізмів. Він високостійкий до більшості β-лактамаз (як пеніциліназ, так і цефалоспориназ), що виробляються грампозитивними та грамнегативними бактеріями. Цефтріаксон зазвичай активний щодо наступних мікроорганізмів. Грамопозитивні аероби: Staphylococcus aureus (метициліночутливий), коагулазо-негативні стафілококи, Streptococcus pyogenes (β-гемолітичний, групи A), Streptococcus agalactiae (β-гемолітичний, групи В), β-гемолітичні стрептококи (групи ні А, ні pneumoniae. Примітка. Метициліностійкі Staphylococcus spp. резистентні до цефалоспоринів, у тому числі до цефтріаксону. Як правило, Enterococcus faecalis, Enterococcus faecium та Listeria monocytogenes також є стійкими. Грамотріцательні аероби: Acinetobacter lwoffii, Acinetobacter anitratus (головним чином, A. baumannii)*, Aeromonas hydrophila, Alcaligenes faecalis, Alcaligenes odorans, алкалігеноподібні бактерії, Borrelia burgdorferi, Capnocytophaga spp., Citrobacter coli, Enterobacter aerogenes, Enterobacter cloacae, Enterobacter spp. (Інші)*, Haemophilus ducreyi, Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Hafnia alvei, Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae**, Moraxella catarrhalis (раніше називалася Branhamella catarrhalis), Morapp. (інші), Morganella morganii, Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Pasteurella multocida, Plesiomonas shigelloides, Proteus mirabilis, Proteus penneri, Proteus vulgaris, Pseudomonas fluorescens, Pseudomonas spp. (інші),Providencia rettgeri*, Providencia spp. (інші) Salmonella typhi, Salmonella spp. (нетифоїдні), Serratia marcescens*, Serratia spp. (Інші)*, Shigella spp., Vibrio spp., Yersinia enterocolitica, Yersinia spp. (Інші). * Деякі ізоляти цих видів стійкі до цефтріаксону, головним чином, внаслідок утворення β-лактамаз, що кодуються хромосомами. ** Деякі ізоляти цих видів стійкі внаслідок утворення цілого ряду плазмідо-опосередкованих β-лактамаз. Примітка. Багато штами вищевказаних мікроорганізмів, полірезистентні до інших антибіотиків, таких як амінопеніциліни та уреїдопеніциліни, цефалоспорини першого та другого покоління та аміноглікозиди, чутливі до цефтріаксону. Treponema pallidum чутлива до цефтріаксону in vitro та в експериментах на тваринах. Клінічні випробування показують, що цефтріаксон має хорошу ефективність щодо первинного і вторинного сифілісу. За дуже невеликими винятками клінічні ізоляти Р. aeruginosa стійкі до цефтріаксону. Анаероби: Bacteroides spp. (жовчочутливі) *, Clostridium spp. (крім С. difficile), Fusobacterium nucleatum, Fusobacterium spp. (Інші), Gaffkya anaerobica (раніше називалася Peptococcus), Peptostreptococcus spp. * Деякі ізоляти цих видів стійкі до цефтріаксон через утворення (β-лактамаз. Примітка. Багато штами (β-лактамазоутворюючих Bacteroides spp. (зокрема, В. fragilis) стійкі. Стійкий і Clostridium difficile. Чутливість до цефтріаксону можна визначати диско-дифузійним методом або методом серійних розведень на агарі або бульйоні, використовуючи стандартну методику, подібну до тієї, яку рекомендує Інститут клінічних та лабораторних стандартів (ІКЛЗ). ІКЛС встановив такі критерії оцінки результатів проби для цефтріаксону: Метод Чутливі Помірно чутливі Стійкі Розведення – переважна концентрація, мг/л = 8 16-32 = 64 Дисків (диск з 30 мкг цефтріаксону) – діаметр зони затримки росту, мм = 21 20-14 = 13 Для визначення слід брати диски з цефтріаксоном, так як у дослідженнях in vitro показано, що цефтріаксон активний щодо окремих штамів, які виявляють стійкість під час використання дисків, призначених для всієї групи цефалоспоринів. Замість стандартів ІКЛС для визначення чутливості мікроорганізмів можна використовувати й інші добре стандартизовані нормативи, наприклад Німецького інституту стандартизації DIN (Deutsches Institut fur Normung) та міжнародні рекомендації ICS (International Collaborative Study), що дозволяють адекватно інтерпретувати стан чутливості.Показання до застосуванняІнфекції, спричинені чутливими до цефтріаксону збудниками: сепсис, менінгіт, дисемінована хвороба Лайма (ІІ та ІІІ стадії захворювання); інфекції органів черевної порожнини (перитоніт, інфекції жовчних шляхів та шлунково-кишкового тракту (ШКТ)); інфекції кісток, суглобів, м'яких тканин, шкіри, а також ранові інфекції; інфекції у пацієнтів із ослабленим імунітетом; інфекції нирок та сечовивідних шляхів; інфекції дихальних шляхів, особливо пневмонія, інфекції ЛОР-органів; інфекції статевих органів, включаючи гонорею. Періопераційна профілактика інфекцій.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість Підвищена чутливість до цефтріаксону та будь-якого іншого компонента препарату. Підвищена чутливість до цефалоспоринів. Тяжкі реакції гіперчутливості (наприклад, анафілактичні реакції) до інших β-лактамних антибіотиків (пеніциліни, монобактами та карбапенеми) в анамнезі. Недоношені діти Недоношеним дітям віком до 41 тижня включно (сумарно гестаційний та хронологічний вік) застосування цефтріаксону протипоказане. Доношені новонароджені (≤ 28-денного віку) Гіпербілірубінемія. жовтяниця або ацидоз, гіпоальбумінемія у новонароджених (дослідження in vitro показали, що цефтріаксон може витісняти білірубін у зв'язку із сироватковим альбуміном, підвищуючи ризик розвитку білірубієвої енцефалопатії у таких пацієнтів). Внутрішньовенне введення кальційвмісних розчинів новонародженим. Новонароджені (≤ 28 днів), яким вже призначено або передбачається внутрішньовенне лікування кальцієвмісними розчинами, включаючи тривалі інфузії кальцію, наприклад, при парентеральному харчуванні, через ризик утворення преципітатів кальцієвих солей цефтріаксону. Описані окремі фатальні випадки утворення преципітатів у легенях та нирках у новонароджених, які отримували цефтріаксон та кальційвмісні розчини. При цьому в окремих випадках був використаний один венозний доступ, і утворення преципітатів спостерігалося безпосередньо в системі для внутрішньовенного введення, також описаний, як мінімум, один випадок зі смертельним результатом при різних венозних доступах і в різний час введення цефтріаксону та розчинів кальцію. Подібні випадки спостерігалися лише у новонароджених. Лідокаїн Перед проведенням внутрішньом'язової ін'єкції цефтріаксону з використанням лідокаїну необхідно виключити наявність протипоказань до лідокаїну. Протипоказання до застосування лідокаїну наведено в інструкції з медичного застосування лідокаїну. Розчини цефтріаксону, що містять лідокаїн, не можна вводити внутрішньовенно. З обережністю: Період грудного вигодовування. Нетяжкі реакції гіперчутливості до інших β-лактамних антибіотиків (пеніциліни, монобактами та карбапенеми) в анамнезі.Вагітність та лактаціяВагітність Цефтріаксон проникає крізь плацентарний бар'єр. Безпека застосування при вагітності у жінок не встановлена. Доклінічні дослідження репродуктивності не виявили ембріотоксичної, фетотоксичної, тератогенної дії або інших несприятливих ефектів цефтріаксону на плодючість самців та самок, процес пологів, перинатальний та постнатальний розвиток плода. При вагітності, особливо у перший триместр, слід призначати лише за суворими показаннями, за умови, що передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Період грудного вигодовування У малих концентраціях цефтріаксон потрапляє до грудного молока. Малоймовірний вплив цефтріаксону на дитину, що перебуває на грудному вигодовуванні, при його застосуванні матір'ю в терапевтичних дозах, проте не можна виключити ризик розвитку діареї, грибкових інфекцій слизових оболонок та реакцій гіперчутливості у дитини. Необхідно припинити грудне вигодовування або припинити/утриматися від терапії цефтріаксоном, беручи до уваги переваги грудного вигодовування для дитини та користь терапії для матері.Побічна діяНайчастішими небажаними реакціями, зареєстрованими на тлі терапії цефтріаксоном у клінічних дослідженнях, є еозинофілія. лейкопенія, тромбоцитопенія, діарея, висип та підвищення активності печінкових ферментів. Для опису частоти небажаних реакцій використовується така класифікація: дуже часті (≥ 1/10), часті (≥ 1/100 та < 1/10), нечасті (≥ 1/1000 та < 1/100), рідкісні (≥ 1/10000) та < 1/1000) та дуже рідкісні (< 1/10000), включаючи поодинокі випадки. Інфекційні та паразитарні захворювання: нечасто – мікози статевих органів; рідко – псевдомембранозний коліт. Порушення з боку системи крові та лімфатичної системи: часто – еозинофілія, лейкопенія, тромбоцитопенія; нечасто – гранулоцитопенія, анемія, коагулопатія. Порушення з боку нервової системи: нечасто – головний біль та запаморочення. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: рідко – бронхоспазм. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – діарея, неоформлений стілець; нечасто – нудота, блювання. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: часто – підвищення активності печінкових ферментів (аспартатамінотрансферази (ACT), аланінамінотрансферази (АЛТ), лужної фосфатази (ЩФ)). Порушення з боку колії та підшкірних тканин: часто – висип; нечасто - свербіж; рідко – кропив'янка. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: рідко – гематурія, глюкозурія. Загальні розлади та порушення у місці введення: нечасто – флебіт, біль у місці введення, підвищення температури тіла; рідко – набряки, озноб. Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень: нечасто – збільшення концентрації креатиніну в крові. Післяреєстраційне спостереження Нижче описано побічні явища, що спостерігалися при застосуванні цефтріаксону у післяреєстраційному періоді. Визначення частот побічних явищ, що спостерігалися, а також їх зв'язку із застосуванням цефтріаксону, не завжди можливе, тому що неможливо встановити точний розмір популяції пацієнтів. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: панкреатит, стоматит, глосит, порушення смаку. Порушення з боку системи крові та лімфатичної системи: тромбоцитоз, збільшення тромбопластинового та протромбінового часу, зниження протромбінового часу, гемолітична анемія. Описано окремі випадки агранулоцитозу ( Порушення імунної системи: анафілактичний шок, гіперчутливість. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: гострий генералізований екзантематозний пустульоз, окремі випадки тяжких побічних реакцій (ексудативна мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла)). Порушення з боку нервової системи: судоми. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: вертиго. Інфекційні та паразитарні захворювання: суперінфекції. Відомі також наступні небажані реакції: освіта преципітатів кальцієвих солей цефтріаксону в жовчному міхурі з відповідною симптоматикою, білірубінова енцефалопатія, гіпербілірубінемія, олігурія, вагініт, підвищене потовиділення, "припливи", алергічний пневмонії, анафілактичні або анафілактоїдні реакції. Описано окремі фатальні випадки утворення преципітатів у легенях та нирках за результатами дослідження аутопсії у новонароджених, які отримували цефтріаксон та кальціймісткі розчини. При цьому в окремих випадках був використаний один венозний доступ, і утворення преципітатів спостерігалося безпосередньо в системі внутрішньовенного введення. Також описаний, як мінімум, один випадок зі смертельним наслідком при різних венозних доступах і в різний час введення цефтріаксону та розчинів кальцію. При цьому за результатами дослідження аутопсії у новонародженого преципітати не були виявлені. Подібні випадки спостерігалися лише у новонароджених (див. розділ "Особливі вказівки"). Зареєстровані випадки утворення преципітатів цефтріаксону в сечовивідних шляхах, головним чином, у дітей, які отримували або великі добові дози препарату (≥ 80 мг/кг на добу), або кумулятивні дози більше 10 г, а також мали додаткові фактори ризику (зневоднення, пост) . Утворення преципітатів у нирках може протікати безсимптомно або виявлятися клінічно, може призводити до обструкції сечоводів та постренальної гострої ниркової недостатності. Це небажане явище має оборотний характер і зникає після припинення терапії цефтріаксоном. Загальні розлади та порушення у місці введення: флебіт після внутрішньовенного введення. Його можна уникнути, вводячи препарат повільно протягом 5 хвилин, переважно у велику вену. Внутрішньом'язова ін'єкція без застосування лідокаїну болісна. Вплив на результати лабораторних аналізів При лікуванні цефтріаксоном у пацієнтів можуть спостерігатися хибнопозитивні результати проби Кумбса. Як і інші антибіотики, цефтріаксон може давати хибнопозитивний результат проби на галактоземію. Неправдиві результати можуть бути отримані і при визначенні глюкози в сечі неферментними методами, тому в ході терапії цефтріаксоном глюкозурію при необхідності потрібно визначати лише ферментним методом. Цефтріаксон може викликати недостовірне зниження показників глікемії, отриманих за допомогою деяких пристроїв моніторингу вмісту глюкози в крові (див. вказівки в посібнику із застосування пристрою). За необхідності слід використовувати альтернативні способи визначення глюкози у крові.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні великих доз цефтріаксону та "петлевих" діуретиків (наприклад, фуросеміду) порушень функції нирок не спостерігалося. Є суперечливі дані щодо ймовірності підвищення нефротоксичності аміноглікозидів при їх застосуванні з цефалоспоринами, тому необхідно проводити моніторинг ниркової функції та концентрації аміноглікозидів у крові. Вживання алкоголю після введення цефтріаксону не супроводжувалося дисульфірамоподібною реакцією. Цефтріаксон не містить N-метилтіотетразольної групи, яка могла б викликати непереносимість етанолу та кровоточивість, що властиво деяким іншим цефалоспоринам. Пробенецид не впливає на виведення цефтріаксону. Бактеріостатичні антибіотики знижують бактерицидний ефект цефтріаксону. In vitro був виявлений антагонізм між хлорамфеніколом та цефтріаксопом. Не можна використовувати розчинники, що містять кальцій, такі як розчин Рінгера або розчин Хартмана, при приготуванні розчинів препарату для внутрішньовенного введення та їх подальшого розведення через можливе утворення преципітатів. Утворення преципітатів кальцієвих солей цефтріаксону може відбуватися і при змішуванні препарату та кальційвмісних розчинів при використанні одного венозного доступу. Не можна використовувати цефтріаксон одночасно з кальційвмісними розчинами для внутрішньовенного введення, у тому числі з тривалими інфузіями кальційвмісних розчинів, наприклад, при парентеральному живленні з використанням Y-конектора. Для всіх груп пацієнтів, крім новонароджених, можливе послідовне введення препарату та кальційвмісних розчинів при ретельному промиванні інфузійних систем між вливаннями сумісної рідини. Для оцінки взаємодії цефтріаксону та кальцію проведено два дослідження in vitro: одне з використанням плазми крові дорослої людини, інше – плазми пуповинної крові новонародженого. Були проаналізовані різні комбінації цефтріаксону з вихідною концентрацією до 1 мМ (максимальна концентрація, яку досягає цефтріаксон in vivo при інфузійному введенні 2,0 г препарату протягом не менше 30 хвилин) та кальцію з вихідною концентрацією до 12 мМ (48 мг/дл). Зниження концентрації цефтріаксону в плазмі спостерігалося при використанні кальцію в концентрації 6 мМ (24 мг/дл) і вище для плазми дорослої людини та в концентрації 4 мМ (16 мг/дл) і вище для плазми новонародженого, що свідчить про підвищений ризик утворення кальцієвих солей. цефтріаксон у новонароджених. Цефтріаксон фармацевтично несумісний із амсакрином. ванкоміцин. флуконазолом та аміноглікозидами. При застосуванні антагоністів вітаміну К на фоні терапії цефтріаксопом підвищується ризик кровотечі. Слід постійно контролювати параметри зсідання крові та за необхідності коригувати дозу антикоагулянту як у ході, так і після закінчення терапії цефтріаксоном. Показаний синергізм між цефтріаксоном та аміноглікозидами щодо багатьох грамнегативних бактерій. Незважаючи на те, що підвищена ефективність таких комбінацій не завжди передбачувана, її слід мати на увазі при важких інфекціях, що загрожують життю, таких як обумовлених Pseudomonas aeruginosa.Спосіб застосування та дозиСтандартний режим дозування Внутрішньовенно, внутрішньом'язово. Дорослі та діти старше 12 років ≥ 50 кг: по 1,0-2,0 г один раз на добу (кожні 24 години). У важких випадках або при інфекціях, збудники яких мають лише помірну чутливість до цефтріаксону, добову дозу можна збільшувати до 4,0 г. Тривалість лікування залежить від перебігу захворювання. Як і завжди при антибіотикотерапії, введення цефтріаксону слід продовжувати пацієнтам ще протягом мінімум 48-72 годин після нормалізації температури і підтвердження ерадикації збудника. Зазвичай курс лікування становить 4-14 днів; при ускладнених інфекціях може знадобитися більш тривале введення. Курс лікування при інфекціях, спричинених Streptococcus pyogenes, повинен становити щонайменше 10 днів. Правила приготування та введення розчинів Слід використовувати лише свіжоприготовлені розчини. Для внутрішньом'язового введення 0,5 г препарату розчиняють у 2 мл, а 1,0 г – у 3,5 мл води для ін'єкцій. Для зменшення болю при внутрішньом'язових ін'єкціях препарат слід вводити з 1% розчином лідокаїну. Вводять глибоко в сідничний м'яз або в м'яз стегна. Не слід вводити більше 1,0 г в один м'яз. Розчин, що містить лідокаїн, не можна вводити внутрішньовенно. Для внутрішньовенного введення 0,5 г розчиняють у 5 мл, а 1.0 г препарату у 10 мл води для ін'єкцій. Розчин вводять повільно протягом 2-4 хв, переважно у велику вену. Для внутрішньовенної інфузії 2,0 г препарату розчиняють у 40 мл води для ін'єкцій або одного з розчинів, які не містять у своєму складі кальцію (0,9% розчин натрію хлориду; 0,45% розчин натрію хлориду+2,5% розчин декстрози; 5% розчин декстрози; 10% розчин декстрози; 6% розчин декстрану в 5% розчині декстрози; 6-10% розчин гідроксиетилкрохмалю). внутрішньовенна інфузія повинна тривати не менше 30 хвилин. Розчини препарату не можна змішувати або додавати до розчинів, що містять інші протимікробні препарати або інші розчинники, за винятком перерахованих вище, через можливу несумісність. Не можна використовувати для приготування розчинів препарату для внутрішньовенного введення та їх подальшого розведення розчинники, що містять кальцій, такі як розчин Рінгера або розчин Хартмана через можливе утворення преципітатів. Утворення преципітатів кальцієвих солей цефтріаксону може відбуватися і при змішуванні препарату та кальційвмісних розчинів при використанні одного венозного доступу. Не можна використовувати препарат одночасно з кальційвмісними розчинами для внутрішньовенного введення, у тому числі з тривалими інфузіями кальційвмісних розчинів, наприклад, при парентеральному живленні з використанням Y-конектора. Для всіх груп пацієнтів, крім новонароджених, можливе послідовне введення препарату та кальційвмісних розчинів при ретельному промиванні інфузійних систем між вливаннями сумісної рідини. Не надходило повідомлень про взаємодію цефтріаксону та пероральних кальційвмісних препаратів або взаємодію цефтріаксону для внутрішньом'язового введення та кальційвмісних препаратів (для внутрішньовенного або перорального застосування). Дозування в особливих випадках Пацієнти з порушенням функції печінки У пацієнтів з порушенням функції печінки не потрібно зменшувати дозу за умови відсутності порушень функції нирок. Пацієнти з порушенням функції нирок У пацієнтів із порушенням функції нирок немає необхідності зменшувати дозу за умови відсутності порушень функції печінки. Добова доза препарату не повинна перевищувати 2 г лише у випадках ниркової недостатності з кліренсом креатиніну менше 10 мл/хв. Цефтріаксон не виводиться при гемодіалізі або перитонеальному діалізі, тому введення пацієнту додаткової дози після закінчення діалізу не потрібно. При поєднанні тяжкої ниркової та печінкової недостатності слід ретельно спостерігати за ефективністю та безпекою застосування препарату. Пацієнти похилого віку Звичайні дози для дорослих без поправок на вік за умови відсутності тяжкої ниркової та печінкової недостатності. Діти Новонароджені, грудні діти та діти молодші 12 років При призначенні препарату один раз на добу рекомендується дотримуватись наступних режимів дозування: новонароджені (до 14 днів): 20-50 мг/кг маси тіла один раз на добу; добова доза повинна перевищувати 50 мг/кг маси тіла; новонароджені, грудні діти та діти молодшого віку (з 15 днів до 12 років): 20-80 мг/кг маси тіла один раз на добу; дітям із масою тіла понад 50 кг призначають дози для дорослих. Недоношеним дітям віком до 41 тижня включно (сумарно гестаційний та хронологічний вік) застосування цефтріаксону протипоказане. Цефтріаксон протипоказаний новонародженим (≤ 28 днів), яким вже призначено або передбачається внутрішньовенне лікування кальцієвмісними розчинами, включаючи тривалі інфузії кальцію, наприклад, при парентеральному харчуванні через ризик утворення преципітатів кальцієвих солей цефтріаксону. Грудним дітям та дітям віком до 12 років внутрішньовенні дози 50 мг/кг або вище слід вводити краплинно протягом не менше 30 хвилин. Новонародженим внутрішньовенне введення слід проводити протягом 60 хвилин, щоб знизити потенційний ризик розвитку білірубінової енцефалопатії. Менінгіт При бактеріальному менінгіті у немовлят та дітей молодшого віку лікування починають з дози 100 мг/кг (але не більше 4.0 г) 1 раз на добу. Після ідентифікації збудника та визначення його чутливості дозу можна відповідно зменшити. Найкращі результати при менінгококовому менінгіті досягалися при тривалості лікування на 4 дні, при менінгіті, викликаному Haemophilus influenzae - 6 днів, Streptococcus pneumoniae - 7 днів. Хвороба Лайма 50 мг/кг (вища добова доза – 2 г) дорослим та дітям один раз на добу протягом 14 днів. Гонорея (викликана пеніцилінзоутворюючими та пеніцилінозоутворюючими штамами). Одноразове внутрішньом'язове введення 0,25 г препарату дорослим пацієнтам та дітям старше 12 років ≥ 50 кг. Гострий середній отит При лікуванні гострого середнього отиту у дітей рекомендується одноразове внутрішньом'язове введення дози 50 мг/кг (але не більше 1,0 г). Дорослим рекомендується одноразове внутрішньом'язове введення в дозі 1,0-2,0 г. Згідно з обмеженими даними, у тяжких випадках або при неефективності попередньої терапії, препарат може бути ефективним при внутрішньом'язовому введенні в дозі 1,0-2,0 г на добу протягом 3 дні. Профілактика післяопераційної інфекції Залежно від ступеня інфекційного ризику вводиться 1,0-2,0 г препарату одноразово за 30-90 хвилин на початок операції. При операціях на товстій та прямій кишці добре зарекомендувало себе одночасне введення препарату та одного з 5-нітроімідазолів, наприклад, орнідазолу.ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання та діарея. Лікування: при передозуванні гемодіаліз та перитонеальний діаліз не зменшать концентрації препарату. Специфічного антидоту немає. Лікування передозування – симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиРеакції гіперчутливості Як і при застосуванні інших β-лактамних антибіотиків, були зареєстровані тяжкі реакції гіперчутливості, у тому числі зі смертельними наслідками. При розвитку тяжкої реакції гіперчутливості терапію цефтріаксоном необхідно негайно відмінити та провести відповідні невідкладні лікувальні заходи. Перед початком терапії цефтріаксоном необхідно встановити, чи спостерігалися у пацієнта реакції гіерчутливості до цефтріаксону, цефалоспоринів або тяжкі реакції гіперчутливості до інших β-лактамних антибіотиків (пеніциліни, монобактами та карбапенеми). Необхідно дотримуватись обережності при застосуванні цефтріаксону у пацієнтів з нетяжкими реакціями гіперчутливості до інших β-локтамових антибіотиків (пеніциліни, монобактами та карбапенеми) в анамнезі. Зміст натрію У 1,0 г препарату Цефтріаксон міститься 3,6 ммоль натрію. Це слід взяти до уваги пацієнтам, які перебувають на дієті з контролем натрію. Гемолітична анемія Як і при застосуванні інших цефалоспоринів, при лікуванні препаратом Цефтріаксон можливий розвиток аутоімунної гемолітичної анемії. Зареєстровані випадки тяжкої гемолітичної анемії у дорослих та дітей, у тому числі зі смертельним наслідком. При розвитку у пацієнта, який перебуває на лікуванні цефтріаксоном, анемії не можна виключити діагноз цефалоспорин-асоційованої анемії та необхідно відмінити лікування до з'ясування причини. Діарея, спричинена Clostridium difficile Як і при застосуванні більшості інших антибактеріальних препаратів, при лікуванні цефтріаксоном зареєстровані випадки розвитку діареї, викликаної Clostridium difficile (С. difficile), різної тяжкості від легкої діареї до коліту зі смертельним результатом. Лікування антибактеріальними препаратами пригнічує нормальну мікрофлору товстої кишки та провокує ріст С. difficile. У свою чергу, С. difficile утворює токсини А і Ст які є факторами патогенезу діареї, викликаної С. difficile. Штами С. difficile, гіперпродукуючі токсини, є збудниками інфекцій з високим ризиком ускладнень і смертності, внаслідок можливої їх стійкості до антимікробної терапії, лікування ж може вимагати колектомії. Необхідно пам'ятати про можливість розвитку діареї, спричиненої С. difficile, у всіх пацієнтів з діареєю після антибіотикотерапії. Необхідний ретельний збір анамнезу, тому що відзначені випадки виникнення діареї, спричиненої С. difficile, більш ніж через 2 місяці після терапії антибіотиками. При підозрі або підтвердженні діареї, викликаної С. difficile,можливо буде потрібно скасування поточної не спрямованої на С. difficile антибіотикотерапії. Відповідно до клінічних показань має бути призначене відповідне лікування з введенням рідини та електролітів, білків, антибіотикотерапія щодо С. difficile, хірургічне лікування. Не можна застосовувати лікарські засоби, що гальмують перистальтику кишечника. Суперінфекції Як і при лікуванні іншими антибактеріальними препаратами можуть розвиватися суперінфекції. Зміни протромбінового часу У пацієнтів, які отримували цефтріаксон, описано рідкісні випадки зміни протромбінового часу. Пацієнтам з недостатністю вітаміну К (порушення синтезу, порушення харчування) може знадобитися контроль протромбінового часу під час терапії та призначення вітаміну К (10 мг/тиждень) зі збільшенням протромбінового часу до початку або під час терапії. Утворення преципітатів кальцієвої солі цефтріаксону Описано випадки фатальних реакцій внаслідок відкладення цефтріаксон-кальцієвих преципітатів у легенях та нирках новонароджених. Теоретично існує ймовірність взаємодії цефтріаксону з кальційвмісними розчинами для внутрішньовенного введення та в інших вікових груп пацієнтів, тому цефтріаксон не повинен змішуватися з кальційвмісними розчинами (у тому числі для парентерального харчування), а також вводитися одночасно, в тому числі через окремі доступи для інфузій на різних дільницях. Теоретично на підставі розрахунку 5-ти періодів напіввиведення цефтріаксону інтервал між введенням цефтріаксону та кальційвмісних розчинів повинен становити не менше 48 годин. Дані щодо можливої взаємодії цефтріаксону з кальцієвмісними препаратами для перорального прийому, а також цефтріаксону для внутрішньом'язового введення з кальнийвмісними препаратами (внутрішньовенно або для перорального прийому) відсутні. Після застосування цефтріаксону, зазвичай у дозах, що перевищують стандартні рекомендовані (1,0 г на добу та більше), при ультразвуковому дослідженні жовчного міхура виявлялися преципітати кальцієвої солі цефтріаксону, освіта яких найбільш ймовірна у пацієнтів дитячого віку. Преципітати рідко дають будь-яку симптоматику та зникають після завершення або припинення терапії цефтріаксоном. У разі якщо ці явища супроводжуються клінічною симптоматикою, рекомендується консервативне нехірургічне лікування, а рішення про відміну препарату залишається на розсуд лікаря і має ґрунтуватися на індивідуальній оцінці користі та ризику. Незважаючи на наявність даних про утворення внутрішньосудинних преципітатів тільки у новонароджених при застосуванні цефтріаксону та кальційвмісних інфузійних розчинів або будь-яких інших кальційвмісних препаратів, препарат Цефтріаксон не слід змішувати або призначати дітям і дорослим пацієнтам одночасно з кальцієвмісними інфузійними розчинами, навіть використовуючи. Панкреатит У пацієнтів, які отримували цефтріаксон, описані рідкісні випадки панкреатиту, який, можливо, розвивався внаслідок обструкції жовчних шляхів. У більшості з цих пацієнтів вже до цього були фактори ризику застою в жовчних шляхах, наприклад, терапія, що раніше проводилася, важкі захворювання і повністю парентеральне харчування. При цьому не можна виключити пускову роль у розвитку панкреатиту преципітатів, що утворилися під впливом цефтріаксону в жовчних шляхах. Застосування у дітей Безпека та ефективність цефтріаксону у новонароджених, немовлят та дітей молодшого віку були визначені для дозувань, описаних у розділі "Спосіб застосування та дози". Дослідження показали, що подібно до інших цефалоспоринів, цефтріаксон може витісняти білірубін у зв'язку з сироватковим альбуміном. Цефтріаксон не можна застосовувати у новонароджених, особливо недоношених, які мають ризик розвитку білірубінової енцефалопатії. Тривале лікування При тривалому лікуванні необхідно регулярно контролювати картину периферичної крові, показники функціонального стану печінки та нирок. Моніторинг аналізу крові При тривалому лікуванні слід проводити повний аналіз крові. Серологічні дослідження При лікуванні цефтріаксоном можуть відзначатися неправдиві результати проби Кумбса, проби на галактоземію, при визначенні глюкози в сечі (глюкозурію рекомендується визначати тільки ферментним методом). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Немає даних, що свідчать про вплив препарату на здатність керувати транспортними засобами та роботу з машинами та механізмами. Однак під час терапії препаратом Цефтріаксон слід бути обережним при керуванні транспортними засобами та роботі з механізмами у зв'язку з можливістю виникнення запаморочення та інших небажаних реакцій, які можуть впливати на здатність керувати транспортними засобами, механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
336,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПорошок – 1 фл.: цефтріаксон (у формі натрієвої солі) 1 г. 1 г – флакони об'ємом 10 мл (1) – пачки картонні. 1 г – флакони об'ємом 20 мл (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиПорошок для приготування розчину для внутрішньовенного і внутрішньовенного введення; білого або білого з жовтуватим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаЦефалоспориновий антибіотик ІІІ покоління широкого спектра дії. Чинить бактерицидну дію за рахунок інгібування синтезу клітинної стінки бактерій. Цефтріаксон ацетилює мембранозв'язані транспептидази, порушуючи, таким чином, перехресну зшивку пептидогліканів, необхідну для забезпечення міцності та ригідності клітинної стінки. Активний щодо аеробних, анаеробних, грампозитивних та грамнегативних бактерій. Стійкий до дії β-лактамаз.ФармакокінетикаЗв'язування із білками плазми становить 85-95%. Цефтріаксон широко розподіляється у тканинах та рідинах організму. Терапевтичні концентрації досягаються у спинномозковій рідині при менінгіті. Високі концентрації досягаються у жовчі. Проникає через плацентарний бар'єр, виділяється із грудним молоком у невеликих кількостях. Близько 40-65% цефтріаксону виділяється із сечею у незміненому вигляді. Решта виділяється з жовчю і калом.Клінічна фармакологіяЦефалоспорин ІІІ покоління.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до цефтріаксону мікроорганізмами, у т.ч. перитоніт, сепсис, менінгіт, холангіт, емпієма жовчного міхура, шигельоз, сальмонеллоносійство, пневмонія, абсцес легені, емпієма плеври, пієлонефрит, інфекції кісток, суглобів, шкіри та м'яких тканин, статевих органів, інфіц. Профілактика післяопераційної інфекції.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до цефтріаксону та інших цефалоспоринів.Вагітність та лактаціяАдекватних та строго контрольованих досліджень безпеки цефтріаксону при вагітності не проводилося. Застосування цефтріаксону при вагітності та в період лактації можливе у випадках, коли передбачувана користь терапії для матері перевищує потенційний ризик для плода. Цефтріаксон виділяється із грудним молоком у низьких концентраціях. В ;експериментальних дослідженнях ;на тварин не виявлено тератогенних та ембріотоксичних ефектів цефтріаксону. Застосування у дітей У новонароджених з гіпербілірубінемією, особливо у недоношених, можливе застосування під суворим контролем.Побічна діяЗ боку травної системи: нудота, блювання, діарея, транзиторне підвищення активності печінкових трансаміназ, холестатична жовтяниця, гепатит, псевдомембранозний коліт. Алергічні реакції: ; шкірний висип, свербіж, еозинофілія; рідко – набряк Квінке. З боку системи кровотворення: при тривалому застосуванні у високих дозах можливі зміни картини периферичної крові (лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, гемолітична анемія). З боку системи згортання крові: гіпопротромбінемія. З боку сечовидільної системи: інтерстиціальний нефрит. Ефекти, зумовлені хіміотерапевтичною дією: ;кандидоз. Місцеві реакції: ;флебіт (при внутрішньовенному введенні), болючість у місці ін'єкції (при внутрішньом'язовому введенні).Взаємодія з лікарськими засобамиЦефтріаксон, пригнічуючи кишкову флору, перешкоджає синтезу вітаміну К. Тому при одночасному застосуванні з препаратами, що знижують агрегацію тромбоцитів (НПЗЗ, саліцилати, сульфінпіразон), збільшується ризик розвитку кровотеч. З цієї причини при одночасному застосуванні з антикоагулянтами відзначається посилення антикоагулянтного дії. При одночасному застосуванні з "петлевими" діуретиками зростає ризик розвитку нефротоксичної дії.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний. Вводять внутрішньом'язово або внутрішньовенно по 1-2 г кожні 24 год або по 0.5-1 г кожні 12 год. Залежно від етіології захворювання можна застосовувати внутрішньом'язову дозу 250 мг одноразово. Добова доза для немовлят становить 20-50 мг/кг; для дітей віком від 2 місяців до 12 років – 20-100 мг/кг; кратність введення 1 раз на добу. Тривалість курсу визначається індивідуально. У хворих із порушеною функцією нирок потрібна корекція режиму дозування з урахуванням значень КК. Максимальні добові дози: для дорослих - 4 г, для дітей - 2 г.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ пацієнтів із підвищеною чутливістю до пеніцилінів можливі алергічні реакції на цефалоспоринові антибіотики. З обережністю застосовують при виражених порушення функції нирок. Розчини цефтріаксону не слід змішувати або одночасно вводити з іншими протимікробними препаратами або розчинами. У новонароджених з гіпербілірубінемією, особливо у недоношених, можливе застосування під суворим контролем.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
300,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПорошок – 1 фл.: цефтріаксон (у формі натрієвої солі) 1 г. 1 г – Флакони об'ємом 10 мл (1) – пачки картонні. 1 г – флакони (для стаціонарів).Опис лікарської формиПорошок для приготування розчину для внутрішньом'язового введення.Фармакотерапевтична групаЦефалоспориновий антибіотик ІІІ покоління широкого спектра дії. Чинить бактерицидну дію за рахунок інгібування синтезу клітинної стінки бактерій. Цефтріаксон ацетилює мембранозв'язані транспептидази, порушуючи, таким чином, перехресну зшивку пептидогліканів, необхідну для забезпечення міцності та ригідності клітинної стінки. Активний щодо аеробних, анаеробних, грампозитивних та грамнегативних бактерій. Стійкий до дії β-лактамаз.ФармакокінетикаЗв'язування із білками плазми становить 85-95%. Цефтріаксон широко розподіляється у тканинах та рідинах організму. Терапевтичні концентрації досягаються у спинномозковій рідині при менінгіті. Високі концентрації досягаються у жовчі. Проникає через плацентарний бар'єр, виділяється із грудним молоком у невеликих кількостях. Близько 40-65% цефтріаксону виділяється із сечею у незміненому вигляді. Решта виділяється з жовчю і калом.Клінічна фармакологіяЦефалоспорин ІІІ покоління.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до цефтріаксону мікроорганізмами, у т.ч. перитоніт, сепсис, менінгіт, холангіт, емпієма жовчного міхура, шигельоз, сальмонеллоносійство, пневмонія, абсцес легені, емпієма плеври, пієлонефрит, інфекції кісток, суглобів, шкіри та м'яких тканин, статевих органів, інфіц. Профілактика післяопераційної інфекції.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до цефтріаксону та інших цефалоспоринів.Вагітність та лактаціяАдекватних та строго контрольованих досліджень безпеки цефтріаксону при вагітності не проводилося. Застосування цефтріаксону при вагітності та в період лактації можливе у випадках, коли передбачувана користь терапії для матері перевищує потенційний ризик для плода. Цефтріаксон виділяється із грудним молоком у низьких концентраціях. В ;експериментальних дослідженнях ;на тварин не виявлено тератогенних та ембріотоксичних ефектів цефтріаксону. Застосування у дітей У новонароджених з гіпербілірубінемією, особливо у недоношених, можливе застосування під суворим контролем.Побічна діяЗ боку травної системи: нудота, блювання, діарея, транзиторне підвищення активності печінкових трансаміназ, холестатична жовтяниця, гепатит, псевдомембранозний коліт. Алергічні реакції: ; шкірний висип, свербіж, еозинофілія; рідко – набряк Квінке. З боку системи кровотворення: при тривалому застосуванні у високих дозах можливі зміни картини периферичної крові (лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, гемолітична анемія). З боку системи згортання крові: гіпопротромбінемія. З боку сечовидільної системи: інтерстиціальний нефрит. Ефекти, зумовлені хіміотерапевтичною дією: ;кандидоз. Місцеві реакції: ;флебіт (при внутрішньовенному введенні), болючість у місці ін'єкції (при внутрішньом'язовому введенні).Взаємодія з лікарськими засобамиЦефтріаксон, пригнічуючи кишкову флору, перешкоджає синтезу вітаміну К. Тому при одночасному застосуванні з препаратами, що знижують агрегацію тромбоцитів (НПЗЗ, саліцилати, сульфінпіразон), збільшується ризик розвитку кровотеч. З цієї причини при одночасному застосуванні з антикоагулянтами відзначається посилення антикоагулянтного дії. При одночасному застосуванні з "петлевими" діуретиками зростає ризик розвитку нефротоксичної дії.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний. Вводять внутрішньом'язово або внутрішньовенно по 1-2 г кожні 24 год або по 0.5-1 г кожні 12 год. Залежно від етіології захворювання можна застосовувати внутрішньом'язову дозу 250 мг одноразово. Добова доза для немовлят становить 20-50 мг/кг; для дітей віком від 2 місяців до 12 років – 20-100 мг/кг; кратність введення 1 раз на добу. Тривалість курсу визначається індивідуально. У хворих із порушеною функцією нирок потрібна корекція режиму дозування з урахуванням значень КК. Максимальні добові дози: для дорослих - 4 г, для дітей - 2 г.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ пацієнтів із підвищеною чутливістю до пеніцилінів можливі алергічні реакції на цефалоспоринові антибіотики. З обережністю застосовують при виражених порушення функції нирок. Розчини цефтріаксону не слід змішувати або одночасно вводити з іншими протимікробними препаратами або розчинами. У новонароджених з гіпербілірубінемією, особливо у недоношених, можливе застосування під суворим контролем.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
715,00 грн
333,00 грн
Дозировка: 1 г Фасовка: N50 Форма выпуска: порошок д/приготовления р-ра д/инъекций Упаковка: фл. Действующее вещество: Цефтриаксон. .