Все товары
Склад, форма випуску та упаковкаПодрібнена трава солянки пагорбової.ХарактеристикаСолянка – непомітна рослина з корисними властивостями. Є ефективним натуральним гепатопротектором і досить популярним у народній медицині. З давніх-давен рослина займає особливе місце в медицині Тибету і серед сибірських цілителів. Нині воно визнано офіційною наукою як дієвий засіб відновлення печінкових клітин.ІнструкціяНастій: 1 столову ложку подрібненої сировини залити 1 склянкою окропу. Наполягати у термосі протягом 1 години. Приймати по 1-2 столові ложки 3 рази на день до їди. Відвар: 1 десертну ложку подрібненої сировини залити 1 склянкою окропу. Кип'ятити 1-2 хвилини, настояти 20 хвилин. Приймати по 1 склянці 3 десь у день 15-20 хвилин до їжі.РекомендуєтьсяРекомендується у народній медицині: при ішемічній хворобі серця та ранніх формах атеросклерозу; як засіб, що покращує гостроту зору, обмінні процеси в організмі, що активізує роботу печінки, нирок, підшлункової залози; при захворюваннях печінки, що переходять у цироз, цукровому діабеті, а також у спецхарчуванні людей, робота яких пов'язана зі шкідливими для печінки факторами; для зниження холестерину в крові та відновлення клітин печінки.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність.Вагітність та лактаціяЧай солянка пагорба не рекомендується приймати вагітним і жінкам, що годують.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПодрібнена трава солянки пагорбової.ХарактеристикаСолянка – непомітна рослина з корисними властивостями. Є ефективним натуральним гепатопротектором і досить популярним у народній медицині. З давніх-давен рослина займає особливе місце в медицині Тибету і серед сибірських цілителів. Нині воно визнано офіційною наукою як дієвий засіб відновлення печінкових клітин.ІнструкціяНастій: 1 столову ложку подрібненої сировини залити 1 склянкою окропу. Наполягати у термосі протягом 1 години. Приймати по 1-2 столові ложки 3 рази на день до їди. Відвар: 1 десертну ложку подрібненої сировини залити 1 склянкою окропу. Кип'ятити 1-2 хвилини, настояти 20 хвилин. Приймати по 1 склянці 3 десь у день 15-20 хвилин до їжі.РекомендуєтьсяРекомендується у народній медицині: при ішемічній хворобі серця та ранніх формах атеросклерозу; як засіб, що покращує гостроту зору, обмінні процеси в організмі, що активізує роботу печінки, нирок, підшлункової залози; при захворюваннях печінки, що переходять у цироз, цукровому діабеті, а також у спецхарчуванні людей, робота яких пов'язана зі шкідливими для печінки факторами; для зниження холестерину в крові та відновлення клітин печінки.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність.Вагітність та лактаціяЧай солянка пагорба не рекомендується приймати вагітним і жінкам, що годують.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаТрав'яний екстракт масляний 9,9 г, концентрат ефірний 0,1 г, трав'яний екстракт 0,9 г, гліцерол 0,25 г, олеат ПЕГ 1,5 г, аміаку розчин 1,8 г, терпентинове масло 15 г, вода 100 г . Бальзам, 140мл.ХарактеристикаЧинить адаптогенну та загальнотонізуючу дію.ФармакодинамікаСоматон має адаптогенну та загальнотонізуючу дію. Підвищує фізичну та операторську працездатність при розвитку гострої та хронічної перевтоми, гіпоксії, гіпертермії. Соматон прискорює відновлення працездатності після інтенсивних фізичних та нервово-психічних навантажень. Нормалізує водно-електролітний баланс організму.ІнструкціяСоматон застосовують зовнішньо, 50-60 мл втирається легкими масуючими рухами в область працюючих м'язів (верхні та нижні кінцівки, спина, сідниці). через 2-3 хв наноситься повторно, через 5-10 хв необхідно змити теплою водою або прийняти душ. У періоди інтенсивних фізичних навантажень або при появі ознак перевтоми застосовують 2 рази на день, вранці та ввечері. Курс лікування – 2-3 тижні. за необхідності - 10-12 сеансів на рік, з перервою 1-2 тижні.РекомендуєтьсяІнтенсивні та тривалі фізичні та нервово-психічні навантаження, перевтома (гостре та хронічне - зниження фізичної та розумової працездатності, підвищена стомлюваність, погіршення самопочуття, сонливість, зниження пам'яті та уваги, вегетативна лабільність, зміна емоційного стану, заміщення).Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, запальні захворювання шкіри.Взаємодія з лікарськими засобамиЛікарської взаємодії під час лікування Соматоном разом із іншими препаратами не виявлено.Запобіжні заходи та особливі вказівкиТільки для зовнішнього застосування. Уникайте попадання в очі. У разі попадання в очі, негайно промийте їх водою.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаТрав'яний екстракт масляний 9,9 г, концентрат ефірний 0,1 г, трав'яний екстракт 0,9 г, гліцерол 0,25 г, олеат ПЕГ 1,5 г, аміаку розчин 1,8 г, терпентинове масло 15 г, вода 100 г . Об'єм: Емульсія для зовнішнього застосування. флакон 140мл.ХарактеристикаСоматон має адаптогенну та загальнотонізуючу дію. Підвищує фізичну та операторську працездатність при розвитку гострої та хронічної перевтоми, гіпоксії, гіпертермії. Соматон прискорює відновлення працездатності після інтенсивних фізичних та нервово-психічних навантажень. Нормалізує водно-електролітний баланс організму.ІнструкціяСоматон застосовують зовнішньо, 50-60 мл втирається легкими масажними рухами в область працюючих м'язів (верхні та нижні кінцівки, спина, сідниці); через 2-3 хв наноситься повторно, через 5-10 хв необхідно змити теплою водою або прийняти душ. У періоди інтенсивних фізичних навантажень або при появі ознак перевтоми застосовують 2 рази на день, вранці та ввечері. Курс лікування – 2-3 тижнів; за необхідності - 10-12 сеансів на рік з перервою 1-2 тижні.РекомендуєтьсяІнтенсивні та тривалі фізичні та нервово-психічні навантаження; перевтома (гостре та хронічне - зниження фізичної та розумової працездатності, підвищена стомлюваність, погіршення самопочуття, сонливість, зниження пам'яті та уваги, вегетативна лабільність, зміна емоційного стану, закріпаченість, міалгія).Протипоказання до застосуванняГіперчутливість; запальні захворювання шкірних покривівПобічна діяАлергічні реакції.Запобіжні заходи та особливі вказівкиТільки для зовнішнього застосування. Уникайте попадання в очі. У разі попадання в очі, негайно промийте їх водою.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: гідрохлорид тіоридазину 10 мг. Допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний – 8 мг, кремнію діоксид колоїдний – 1.5 мг, лактози моногідрат – 26.4 мг, желатин – 0.1 мг, стеаринова кислота – 1 мг, тальк – 3 мг. Склад оболонки: ;сахароза - 35.799 мг, камедь акації - 0.5 мг, тальк - 13.7 мг, барвник червоний (Понсо 4R) - 0.001 мг. 30 шт. - блістери (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, вкриті оболонкою; світло-рожевого кольору, однорідні по фарбуванню, круглі, двоопуклі; на зламі – білого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичний препарат (Нейролептик). Тіоридазин є піперидиновим похідним фенотіазину, що впливає на центральну та периферичну нервову систему. Має антипсихотичну, транквілізуючу, антидепресивну, протисвербіжну та протиблювотну дію. Механізм антипсихотичної дії обумовлений блокадою постсинаптичних допамінових рецепторів у мезолімбічних структурах мозку. Центральна протиблювотна дія обумовлена пригніченням або блокадою допамінових D2-рецепторів у хеморецепторній тригерній зоні стовбура головного мозку, периферична – блокадою блукаючого нерва в ШКТ. Також має α-адреноблокуючу та м-холіноблокуючу дію. Блокада гістамінових H1-рецепторів та м-холінорецепторів найбільш виражена серед усіх нейролептиків. У малих дозах має анксіолітичну дію,знижує почуття напруженості та тривоги, у більш високих дозах виявляє антипсихотичні (нейролептичні) властивості. Збільшує виділення гіпофіз пролактину. Тіоридазин дозозалежно подовжує інтервал QTc, що може призвести до тяжких життєзагрозливих шлуночкових аритмій, включаючи тахікардію типу "пірует".ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл Абсорбція висока, Tmax; у плазмі крові - 1-4 год після прийому внутрішньо. Близько 90% тіоридазину пов'язують із білками плазми. Метаболізм та виведення Метаболізується у печінці з утворенням активних метаболітів (мезоридазин та сульфоридазин). T1/2; - 6-40 год. Мезоридазин фармакологічно активніший, ніж вихідна речовина, має більший Т1/2, меншою мірою зв'язується з білками плазми, вільна фракція вище ніж у тіоридазину. Виводиться в незміненому вигляді і у вигляді метаболітів - нирками (35%) і через кишечник. Виділяється із грудним молоком.Клінічна фармакологіяАнтипсихотичний препарат (Нейролептик).Показання до застосуванняШизофренія (як препарат другої лінії терапії у пацієнтів, яким протипоказані інші препарати, або відсутній лікувальний ефект при прийомі інших лікарських засобів); психотичні розлади, що супроводжуються гіперреактивністю та збудженням; тяжкі порушення поведінки, пов'язані з агресивністю, нездатністю до тривалої концентрації уваги; психомоторне збудження різного генезу; неврози, що супроводжуються страхом, тривогою, психомоторним збудженням, психоемоційним напруженням, порушенням сну, нав'язливими станами, депресивними розладами; абстинентний синдром (токсікоманія, алкоголізм); у дитячій психіатрії застосовують при порушеннях поведінки із підвищеною психомоторною активністю.Протипоказання до застосуванняВиражені депресивні стани; коматозні стани; виражене гноблення ЦНС; захворювання крові в анамнезі; синдром подовженого інтервалу QT; одночасний прийом з лікарськими засобами, що подовжують інтервал QT; аритмії в анамнезі; печінкова недостатність; підвищена чутливість до тіоридазину та інших похідних фенотіазину; уроджена низька активність ізоферменту CYP2D6; дитячий вік до 4 років; дефіцит лактази або сахарази/ізомальтази, непереносимість фруктози або лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю: ; алкоголізм (схильність до гепатотоксичних реакцій), патологічні зміни картини крові (порушення кровотворення), рак молочної залози (в результаті індукованої похідними фенотіазину секреції пролактину зростає потенційний ризик прогресування хвороби та резистентність до лікування. гіперплазія передміхурової залози з клінічними проявами, ниркова недостатність, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки (у період загострення), захворювання, що супроводжуються підвищеним ризиком тромбоемболічних ускладнень, хвороба Паркінсона (підсилюються екстрапірамідні ефекти), епілепсія, у дітей),синдром Рейє (підвищення ризику розвитку гепатотоксичності у дітей та підлітків), кахексія, блювання (протиблювота дія похідних фенотіазину може маскувати блювання, пов'язане з передозуванням інших препаратів). Слід враховувати ризик розвитку тяжких токсичних ефектів через подовження інтервалу QT.Вагітність та лактаціяПри вагітності застосування препарату можливе лише у тому випадку, якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Адекватні та добре контрольовані дослідження безпеки препарату при вагітності не проводились. При необхідності призначення препарату у період лактації грудне вигодовування слід припинити. Застосування у дітей Протипоказаний дітям віком до 4 років.Побічна діяЗ боку нервової системи: сплутаність свідомості, пізні дискінезії, ажитація, збудження, безсоння, екстрапірамідні та дистонічні розлади, паркінсонізм, емоційні порушення, порушення терморегуляції, зниження судомного порога, непритомність, ЗНС. З боку травної системи:; гіпосалівація, анорексія, підвищений апетит, диспепсія, нудота, блювання, діарея, паралітична кишкова непрохідність, гіпертрофія сосочків язика, холестатичний гепатит. З боку серцево-судинної системи: зниження АТ, тахікардія, зміна ЕКГ, в т.ч. дозозалежне подовження інтервалу QT, тахікардія типу "пірует". З боку системи кровотворення: агранулоцитоз, лейкопенія, гранулоцитопенія, еозинофілія, тромбоцитопенія, апластична анемія, панцитопенія. Алергічні реакції: шкірні алергічні реакції, еритема, висипання, ексфоліативний дерматит, ангіоневротичний набряк, бронхоспастичний синдром, закладеність носа. Дерматологічні реакції: ;фотосенсибілізація; при тривалому застосуванні у високих дозах – меланоз шкіри. З боку сечостатевої системи: зниження лібідо, порушення еякуляції, дисменорея, гіперпролактинемія, гінекомастія, парадоксальна ішурія, дизурія, пріапізм. З боку ендокринної системи:; хибнопозитивні тести на вагітність, збільшення маси тіла. З боку органів чуття: порушення зору, фотофобія.Взаємодія з лікарськими засобамиСинергізм дії препарату із загальними анестетиками, наркотичними анальгетиками, барбітуратами, етанолом, атропіном. Сонапакс посилює гепатотоксичну дію гіпоглікемічних засобів. З амфетаміном тіоридазин діє антагоністично. З леводопою – зменшує протипаркінсонічну дію. Застосування з епінефрином може призвести до раптового та вираженого зниження артеріального тиску. При одночасному застосуванні з ефедрином можливе парадоксальне зниження артеріального тиску. Тіоридазин зменшує антигіпертензивну дію гуанетидину, але посилює дію інших антигіпертензивних засобів, що збільшує ризик появи значної ортостатичної гіпотензії. Тіоридазин зменшує дію антикоагулянтів. Дія тіоридазину може послаблювати протисудомні препарати, циметидин. Хінідин потенціює кардіодепресивну дію тіоридазину. Симпатоміметики посилюють аритмогенну дію тіоридазину. Пробукол, астемізол, цизаприд, дизопірамід, еритроміцин, пімозід, прокаїнамід та хінідин сприяють додатковому подовженню інтервалу QT, що при одночасному застосуванні з тіорідазином збільшують ризик розвитку шлуночкової тахікардії. При одночасному застосуванні з тіорідазином антитиреоїдні препарати збільшують ризик розвитку агранулоцитозу. Тіоридазин зменшує ефект засобів, що знижують апетит (за винятком фенфлураміну). Тіоридазин знижує ефективність блювотної дії апоморфіну, посилює його пригнічуючу дію на ЦНС. Тіоридазин підвищує концентрацію у плазмі пролактину та перешкоджає дії бромокриптину. При одночасному застосуванні з трициклічними антидепресантами, мапротиліном, інгібіторами МАО, блокаторами гістамінових Н1-рецепторів можливе подовження та посилення седативного та м-холіноблокуючого ефектів. При одночасному застосуванні з тіазидними діуретиками посилюється гіпонатріємія. При одночасному застосуванні з препаратами літію знижується всмоктування із шлунково-кишкового тракту, збільшується швидкість виведення іонів літію нирками, посилюється вираженість екстрапірамідних порушень, ранні ознаки інтоксикації літієм (нудота та блювання) можуть маскуватися протиблювотним ефектом тіоридазину. У комбінації з бета-адреноблокаторами тіоридазин сприяє посиленню гіпотензивного ефекту, підвищує ризик розвитку незворотної ретинопатії, аритмій та пізньої дискінезії. Взаємодія тіоридазину з лікарськими засобами, що подовжують інтервал QT (цизаприд) та інгібіторами ізоферменту CYP2D6 (флуоксетин, пароксетин), може сприяти виникненню аритмій, в т.ч. тахікардії типу "пірует". При взаємодії тіоридазину з флувоксаміном, пропранололом, піндололом можливе підвищення вмісту тіоридазину в плазмі, що збільшує ризик виникнення аритмій.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо. Режим дозування підбирається індивідуально з урахуванням тяжкості захворювання. При шизофренії дорослим призначають у початковій дозі 50-100 мг 3 рази на добу з поступовим підвищенням при необхідності до максимальної дози 800 мг на добу. Після досягнення ефекту доза може бути знижена до мінімальної підтримуючої. Загальна добова доза коливається в межах 200-800 мг на добу на 2-4 прийоми. ;Дітям ;призначають у початковій дозі 500 мкг/кг/сут на кілька прийомів. За необхідності дозу підвищують; максимальна добова доза – 3 мг/кг/добу. Психотичні розлади, що супроводжуються гіперреактивністю та збудженням; тяжкі порушення поведінки, пов'язані з агресивністю, нездатністю до тривалої концентрації уваги; психомоторне збудження різного генезу: в амбулаторних умовах - 150-400 мг на добу; у стаціонарі – 250-800 мг на добу. Лікування зазвичай починають із низьких доз, 25-75 мг на добу, поступово збільшуючи до оптимальної терапевтичної дози, яка досягається протягом 7 днів, а антипсихотичний ефект відзначається через 10-14 днів. Курс лікування становить кілька тижнів. Підтримуюча добова доза: 75-200 мг одноразово перед сном. Пацієнтам похилого віку; препарат зазвичай призначають у низькій дозі: 30-100 мг на добу. Препарат слід скасовувати поступово. При неврозах з легкими когнітивними та емоційними порушеннями; - 30-75 мг на добу, при неефективності дозу поступово підвищують до 50-200 мг на добу. При; неврозах з соматическим компонентом; - 10-75 мг/сут. Починати лікування слід із низької дози, поступово підвищуючи її до оптимальної терапевтичної дози. При абстинентному синдромі, залежно від ступеня тяжкості стану; - від 10-75 мг на добу до 150-400 мг на добу. При ;порушеннях поведінки з підвищеною психомоторною активністю ;у ;дітей у віці 4-7 років ;- 10-20 мг/сут, кратність прийому - 2-3 рази/сут; ;у віці 8-14 років - ;20-30 мг на добу, кратність прийому - 3 рази на добу; ;у віці 15-18 років - ;по 30-50 мг на добу, кратність прийому - 3 рази на добу.ПередозуванняСимптоми З боку серцево-судинної системи: аритмії, зниження АТ, шок, зміни на ЕКГ, подовження інтервалів QT і PR, неспецифічні зміни сегмента ST і зубця Т, брадикардія, синусова тахікардія, AV-блокада, шлуночкова тахікардія, фібриляція шлуночків, "пірует", пригнічення функції міокарда. З боку нервової системи: ; седативний ефект, екстрапірамідні розлади, сплутаність свідомості, ажитація, гіпотермія, гіпертермія, судоми, арефлексія, кома. З боку вегетативної нервової системи: ; мідріаз, міоз, сухість шкіри та слизової оболонки порожнини рота, закладеність носа, затримка сечі, нечіткість зору. З боку дихальної системи: пригнічення дихання, апное, набряк легенів. З боку травної системи: зниження моторики ШКТ, запор, кишкова непрохідність. З боку сечовидільної системи: олігурія, уремія. Токсичність починає проявлятися при концентрації тіоридазину в плазмі понад 10 мг/л, при концентрації 20-80 мг/л настає смерть. Лікування Необхідно забезпечити прохідність дихальних шляхів та налагодити адекватну оксигенацію та легеневу вентиляцію. Негайно розпочати тривалий моніторинг серцево-судинної діяльності (ЕКГ). Лікування полягає в корекції електролітних порушень та кислотно-лужного балансу, введенні лідокаїну (рекомендується бути обережним внаслідок підвищеного ризику виникнення судом), фенітоїну, ізопротеренолу, аж до встановлення штучних водіїв ритму та дефібриляції. Через можливе додаткове подовження інтервалу QT слід уникати застосування дизопіраміду, прокаїнаміду та хінідину. Корекція зниженого АТ може вимагати введення інфузійних розчинів та вазопресорів. При стійко низькому артеріальному тиску показано введення фенілефрину, норепінефрину або метарамінолу.Альфа-адреноблокуючі властивості похідних фенотіазину не дозволяють застосовувати неселективні альфа- та бета-адреноміметики (епінефрін, допамін) – ризик парадоксальної вазодилатації. Для видалення неабсорбованої дози рекомендується проводити промивання шлунка із застосуванням активованого вугілля. Індукція блювання менш переважна з огляду на ризик дистопії та потенційної аспірації блювотних мас. Гострі екстрапірамідні розлади купірують дифенгідрамін або тригексифенідилом. При усуванні судом слід уникати введення барбітуратів (ризик посилення пригнічення дихання). За рахунок високого Vd і сильного зв'язування з білками плазми форсований діурез, гемоперфузія, гемодіаліз та зміна рН сечі, швидше за все, не впливають на виведення похідних фенотіазину з організму.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ період лікування необхідно контролювати морфологічний склад крові. У період лікування пацієнти повинні утримуватись від вживання алкоголю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат послаблює рухову координацію та знижує швидкість психомоторних реакцій, особливо на початку лікування, тому в період лікування препаратом пацієнтам слід утримуватися від керування транспортними засобами та обслуговування рухомих механізмів.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: гідрохлорид тіоридазину 25 мг. Допоміжні речовини: крохмаль картопляний – 46.5 мг, сахароза – 60 мг, желатин – 0.5 мг, магнію стеарат – 2 мг, тальк – 6 мг. Склад оболонки: сахароза – 85.668 мг, камедь акації – 3.4 мг, тальк – 30.8 мг, барвник хіноліновий жовтий – 0.132 мг. 30 шт. - блістери (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, вкриті оболонкою; світло-рожевого кольору, однорідні по фарбуванню, круглі, двоопуклі; на зламі – білого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичний препарат (Нейролептик). Тіоридазин є піперидиновим похідним фенотіазину, що впливає на центральну та периферичну нервову систему. Має антипсихотичну, транквілізуючу, антидепресивну, протисвербіжну та протиблювотну дію. Механізм антипсихотичної дії обумовлений блокадою постсинаптичних допамінових рецепторів у мезолімбічних структурах мозку. Центральна протиблювотна дія обумовлена пригніченням або блокадою допамінових D2-рецепторів у хеморецепторній тригерній зоні стовбура головного мозку, периферична – блокадою блукаючого нерва в ШКТ. Також має α-адреноблокуючу та м-холіноблокуючу дію. Блокада гістамінових H1-рецепторів та м-холінорецепторів найбільш виражена серед усіх нейролептиків. У малих дозах має анксіолітичну дію,знижує почуття напруженості та тривоги, у більш високих дозах виявляє антипсихотичні (нейролептичні) властивості. Збільшує виділення гіпофіз пролактину. Тіоридазин дозозалежно подовжує інтервал QTc, що може призвести до тяжких життєзагрозливих шлуночкових аритмій, включаючи тахікардію типу "пірует".ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл Абсорбція висока, Tmax; у плазмі крові - 1-4 год після прийому внутрішньо. Близько 90% тіоридазину пов'язують із білками плазми. Метаболізм та виведення Метаболізується у печінці з утворенням активних метаболітів (мезоридазин та сульфоридазин). T1/2; - 6-40 год. Мезоридазин фармакологічно активніший, ніж вихідна речовина, має більший Т1/2, меншою мірою зв'язується з білками плазми, вільна фракція вище ніж у тіоридазину. Виводиться в незміненому вигляді і у вигляді метаболітів - нирками (35%) і через кишечник. Виділяється із грудним молоком.Клінічна фармакологіяАнтипсихотичний препарат (Нейролептик).Показання до застосуванняШизофренія (як препарат другої лінії терапії у пацієнтів, яким протипоказані інші препарати, або відсутній лікувальний ефект при прийомі інших лікарських засобів); психотичні розлади, що супроводжуються гіперреактивністю та збудженням; тяжкі порушення поведінки, пов'язані з агресивністю, нездатністю до тривалої концентрації уваги; психомоторне збудження різного генезу; неврози, що супроводжуються страхом, тривогою, психомоторним збудженням, психоемоційним напруженням, порушенням сну, нав'язливими станами, депресивними розладами; абстинентний синдром (токсікоманія, алкоголізм); у дитячій психіатрії застосовують при порушеннях поведінки із підвищеною психомоторною активністю.Протипоказання до застосуванняВиражені депресивні стани; коматозні стани; виражене гноблення ЦНС; захворювання крові в анамнезі; синдром подовженого інтервалу QT; одночасний прийом з лікарськими засобами, що подовжують інтервал QT; аритмії в анамнезі; печінкова недостатність; підвищена чутливість до тіоридазину та інших похідних фенотіазину; уроджена низька активність ізоферменту CYP2D6; дитячий вік до 4 років; дефіцит лактази або сахарази/ізомальтази, непереносимість фруктози або лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю: ; алкоголізм (схильність до гепатотоксичних реакцій), патологічні зміни картини крові (порушення кровотворення), рак молочної залози (в результаті індукованої похідними фенотіазину секреції пролактину зростає потенційний ризик прогресування хвороби та резистентність до лікування. гіперплазія передміхурової залози з клінічними проявами, ниркова недостатність, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки (у період загострення), захворювання, що супроводжуються підвищеним ризиком тромбоемболічних ускладнень, хвороба Паркінсона (підсилюються екстрапірамідні ефекти), епілепсія, у дітей),синдром Рейє (підвищення ризику розвитку гепатотоксичності у дітей та підлітків), кахексія, блювання (протиблювота дія похідних фенотіазину може маскувати блювання, пов'язане з передозуванням інших препаратів). Слід враховувати ризик розвитку тяжких токсичних ефектів через подовження інтервалу QT.Вагітність та лактаціяПри вагітності застосування препарату можливе лише у тому випадку, якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Адекватні та добре контрольовані дослідження безпеки препарату при вагітності не проводились. При необхідності призначення препарату у період лактації грудне вигодовування слід припинити. Застосування у дітей Протипоказаний дітям віком до 4 років.Побічна діяЗ боку нервової системи: сплутаність свідомості, пізні дискінезії, ажитація, збудження, безсоння, екстрапірамідні та дистонічні розлади, паркінсонізм, емоційні порушення, порушення терморегуляції, зниження судомного порога, непритомність, ЗНС. З боку травної системи:; гіпосалівація, анорексія, підвищений апетит, диспепсія, нудота, блювання, діарея, паралітична кишкова непрохідність, гіпертрофія сосочків язика, холестатичний гепатит. З боку серцево-судинної системи: зниження АТ, тахікардія, зміна ЕКГ, в т.ч. дозозалежне подовження інтервалу QT, тахікардія типу "пірует". З боку системи кровотворення: агранулоцитоз, лейкопенія, гранулоцитопенія, еозинофілія, тромбоцитопенія, апластична анемія, панцитопенія. Алергічні реакції: шкірні алергічні реакції, еритема, висипання, ексфоліативний дерматит, ангіоневротичний набряк, бронхоспастичний синдром, закладеність носа. Дерматологічні реакції: ;фотосенсибілізація; при тривалому застосуванні у високих дозах – меланоз шкіри. З боку сечостатевої системи: зниження лібідо, порушення еякуляції, дисменорея, гіперпролактинемія, гінекомастія, парадоксальна ішурія, дизурія, пріапізм. З боку ендокринної системи:; хибнопозитивні тести на вагітність, збільшення маси тіла. З боку органів чуття: порушення зору, фотофобія.Взаємодія з лікарськими засобамиСинергізм дії препарату із загальними анестетиками, наркотичними анальгетиками, барбітуратами, етанолом, атропіном. Сонапакс посилює гепатотоксичну дію гіпоглікемічних засобів. З амфетаміном тіоридазин діє антагоністично. З леводопою – зменшує протипаркінсонічну дію. Застосування з епінефрином може призвести до раптового та вираженого зниження артеріального тиску. При одночасному застосуванні з ефедрином можливе парадоксальне зниження артеріального тиску. Тіоридазин зменшує антигіпертензивну дію гуанетидину, але посилює дію інших антигіпертензивних засобів, що збільшує ризик появи значної ортостатичної гіпотензії. Тіоридазин зменшує дію антикоагулянтів. Дія тіоридазину може послаблювати протисудомні препарати, циметидин. Хінідин потенціює кардіодепресивну дію тіоридазину. Симпатоміметики посилюють аритмогенну дію тіоридазину. Пробукол, астемізол, цизаприд, дизопірамід, еритроміцин, пімозід, прокаїнамід та хінідин сприяють додатковому подовженню інтервалу QT, що при одночасному застосуванні з тіорідазином збільшують ризик розвитку шлуночкової тахікардії. При одночасному застосуванні з тіорідазином антитиреоїдні препарати збільшують ризик розвитку агранулоцитозу. Тіоридазин зменшує ефект засобів, що знижують апетит (за винятком фенфлураміну). Тіоридазин знижує ефективність блювотної дії апоморфіну, посилює його пригнічуючу дію на ЦНС. Тіоридазин підвищує концентрацію у плазмі пролактину та перешкоджає дії бромокриптину. При одночасному застосуванні з трициклічними антидепресантами, мапротиліном, інгібіторами МАО, блокаторами гістамінових Н1-рецепторів можливе подовження та посилення седативного та м-холіноблокуючого ефектів. При одночасному застосуванні з тіазидними діуретиками посилюється гіпонатріємія. При одночасному застосуванні з препаратами літію знижується всмоктування із шлунково-кишкового тракту, збільшується швидкість виведення іонів літію нирками, посилюється вираженість екстрапірамідних порушень, ранні ознаки інтоксикації літієм (нудота та блювання) можуть маскуватися протиблювотним ефектом тіоридазину. У комбінації з бета-адреноблокаторами тіоридазин сприяє посиленню гіпотензивного ефекту, підвищує ризик розвитку незворотної ретинопатії, аритмій та пізньої дискінезії. Взаємодія тіоридазину з лікарськими засобами, що подовжують інтервал QT (цизаприд) та інгібіторами ізоферменту CYP2D6 (флуоксетин, пароксетин), може сприяти виникненню аритмій, в т.ч. тахікардії типу "пірует". При взаємодії тіоридазину з флувоксаміном, пропранололом, піндололом можливе підвищення вмісту тіоридазину в плазмі, що збільшує ризик виникнення аритмій.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо. Режим дозування підбирається індивідуально з урахуванням тяжкості захворювання. При шизофренії дорослим призначають у початковій дозі 50-100 мг 3 рази на добу з поступовим підвищенням при необхідності до максимальної дози 800 мг на добу. Після досягнення ефекту доза може бути знижена до мінімальної підтримуючої. Загальна добова доза коливається в межах 200-800 мг на добу на 2-4 прийоми. ;Дітям ;призначають у початковій дозі 500 мкг/кг/сут на кілька прийомів. За необхідності дозу підвищують; максимальна добова доза – 3 мг/кг/добу. Психотичні розлади, що супроводжуються гіперреактивністю та збудженням; тяжкі порушення поведінки, пов'язані з агресивністю, нездатністю до тривалої концентрації уваги; психомоторне збудження різного генезу: в амбулаторних умовах - 150-400 мг на добу; у стаціонарі – 250-800 мг на добу. Лікування зазвичай починають із низьких доз, 25-75 мг на добу, поступово збільшуючи до оптимальної терапевтичної дози, яка досягається протягом 7 днів, а антипсихотичний ефект відзначається через 10-14 днів. Курс лікування становить кілька тижнів. Підтримуюча добова доза: 75-200 мг одноразово перед сном. Пацієнтам похилого віку; препарат зазвичай призначають у низькій дозі: 30-100 мг на добу. Препарат слід скасовувати поступово. При неврозах з легкими когнітивними та емоційними порушеннями; - 30-75 мг на добу, при неефективності дозу поступово підвищують до 50-200 мг на добу. При; неврозах з соматическим компонентом; - 10-75 мг/сут. Починати лікування слід із низької дози, поступово підвищуючи її до оптимальної терапевтичної дози. При абстинентному синдромі, залежно від ступеня тяжкості стану; - від 10-75 мг на добу до 150-400 мг на добу. При ;порушеннях поведінки з підвищеною психомоторною активністю ;у ;дітей у віці 4-7 років ;- 10-20 мг/сут, кратність прийому - 2-3 рази/сут; ;у віці 8-14 років - ;20-30 мг на добу, кратність прийому - 3 рази на добу; ;у віці 15-18 років - ;по 30-50 мг на добу, кратність прийому - 3 рази на добу.ПередозуванняСимптоми З боку серцево-судинної системи: аритмії, зниження АТ, шок, зміни на ЕКГ, подовження інтервалів QT і PR, неспецифічні зміни сегмента ST і зубця Т, брадикардія, синусова тахікардія, AV-блокада, шлуночкова тахікардія, фібриляція шлуночків, "пірует", пригнічення функції міокарда. З боку нервової системи: ; седативний ефект, екстрапірамідні розлади, сплутаність свідомості, ажитація, гіпотермія, гіпертермія, судоми, арефлексія, кома. З боку вегетативної нервової системи: ; мідріаз, міоз, сухість шкіри та слизової оболонки порожнини рота, закладеність носа, затримка сечі, нечіткість зору. З боку дихальної системи: пригнічення дихання, апное, набряк легенів. З боку травної системи: зниження моторики ШКТ, запор, кишкова непрохідність. З боку сечовидільної системи: олігурія, уремія. Токсичність починає проявлятися при концентрації тіоридазину в плазмі понад 10 мг/л, при концентрації 20-80 мг/л настає смерть. Лікування Необхідно забезпечити прохідність дихальних шляхів та налагодити адекватну оксигенацію та легеневу вентиляцію. Негайно розпочати тривалий моніторинг серцево-судинної діяльності (ЕКГ). Лікування полягає в корекції електролітних порушень та кислотно-лужного балансу, введенні лідокаїну (рекомендується бути обережним внаслідок підвищеного ризику виникнення судом), фенітоїну, ізопротеренолу, аж до встановлення штучних водіїв ритму та дефібриляції. Через можливе додаткове подовження інтервалу QT слід уникати застосування дизопіраміду, прокаїнаміду та хінідину. Корекція зниженого АТ може вимагати введення інфузійних розчинів та вазопресорів. При стійко низькому артеріальному тиску показано введення фенілефрину, норепінефрину або метарамінолу.Альфа-адреноблокуючі властивості похідних фенотіазину не дозволяють застосовувати неселективні альфа- та бета-адреноміметики (епінефрін, допамін) – ризик парадоксальної вазодилатації. Для видалення неабсорбованої дози рекомендується проводити промивання шлунка із застосуванням активованого вугілля. Індукція блювання менш переважна з огляду на ризик дистопії та потенційної аспірації блювотних мас. Гострі екстрапірамідні розлади купірують дифенгідрамін або тригексифенідилом. При усуванні судом слід уникати введення барбітуратів (ризик посилення пригнічення дихання). За рахунок високого Vd і сильного зв'язування з білками плазми форсований діурез, гемоперфузія, гемодіаліз та зміна рН сечі, швидше за все, не впливають на виведення похідних фенотіазину з організму.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ період лікування необхідно контролювати морфологічний склад крові. У період лікування пацієнти повинні утримуватись від вживання алкоголю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат послаблює рухову координацію та знижує швидкість психомоторних реакцій, особливо на початку лікування, тому в період лікування препаратом пацієнтам слід утримуватися від керування транспортними засобами та обслуговування рухомих механізмів.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Діюча речовина: залеплон – 10,00 мг; Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна – 72,00 мг, лактози моногідрат – 71,01 мг, кремнію діоксид колоїдний – 0,85 мг, натрію лаурилсульфат – 6,80 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію – 8,50 мг, магнію мг; Корпус: барвник заліза оксид чорний – 0,0300 %, барвник азорубін – 0,0429 %, барвник заліза оксид червоний – 0,1600 %, діоксид титану – 2,3333 %, желатин – до 100,00 %; Кришечка: барвник індигокармін – 0,0471 %, титану діоксид – 1,0000 %, желатин – до 100,00 %. По 10 капсул у блістер із ПВХ та фольги алюмінієвої. По 1 або 2 блістери разом з інструкцією із застосування в пачку з картону.Опис лікарської формиТверді желатинові капсули №3, корпус рожевого кольору, кришечка блакитного кольору. Вміст капсул – порошок білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаСнодійний засіб.ФармакокінетикаВсмоктування При прийомі внутрішньо швидко і майже повністю (~ 71%) всмоктується, досягаючи максимальної концентрації у крові через 1 годину. Внаслідок пресистемного метаболізму абсолютна біодоступність становить приблизно 30%. Розподіл Залеплон є жиророзчинною сполукою. Об'єм розподілу після внутрішньовенного введення становить близько 1,4±0,3 л/кг. Імовірність взаємодії з іншими лікарськими засобами дуже мала, тому що приблизно 60% зв'язується з білками плазми. Метаболізм У первинному метаболізмі бере участь альдегідоксидаза, що призводить до утворення 5-оксозалеплону. Ізофермент CYP3A4 також бере участь у метаболізмі залеплону з утворенням дезетилзалеплону, який у свою чергу за допомогою альдегідоксидази перетворюється на 5-оксо-дезетил-залеплон. Надалі продукти окиснення піддаються кон'югації з глюкуроновою кислотою. Усі метаболіти залеплону позбавлені активності. При добовій дозі до 30 мг кумуляції не спостерігається. Період напіввиведення залеплону ~ 1 год. Плазмова концентрація знаходиться у прямій пропорційній залежності від дози. Виведення Здійснюється у вигляді неактивних метаболітів, головним чином через нирки (71%) та через кишечник (17%). 57% прийнятої дози виявляється у сечі у вигляді 5-оксозалеплону або його метаболітів, 9% дози – у вигляді 5-оксо-дезетилзалеплону або його метаболіту (глюкуроніду), частина дози, що залишилася, – у вигляді менш значущих метаболітів. Серед метаболітів, що виводяться через кишечник, переважає 5-оксозалеплон. Швидко виводиться із організму. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Пацієнти похилого віку Фармакокінетика у осіб похилого віку, включаючи пацієнтів старше 75 років, практично не відрізняється від такої у молодших пацієнтів. Пацієнти з порушенням функції печінки Залеплон метаболізується переважно в печінці та значною мірою піддається пресистемному метаболізму. У пацієнтів з компенсованим та декомпенсованим цирозом печінки кліренс залеплону після прийому внутрішньо був знижений на 70% та 87% відповідно, що призводило до значного підвищення середніх значень Сmax та площі під фармакокінетичною кривою «концентрація-час» (AUC) (до 4 та 7 у пацієнтів із компенсованим та декомпенсованим цирозом печінки відповідно) порівняно зі здоровими добровольцями. У пацієнтів з печінковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості доза залеплону має бути знижена. Препарат не рекомендований пацієнтам із тяжкою печінковою недостатністю. Пацієнти з порушенням функції нирок Фармакокінетика залеплона у пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості істотно не відрізняється від такої у здорових, хоча концентрація неактивних метаболітів у них вища. Фармакокінетика залеплону у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю не вивчалась.ФармакодинамікаСнодійний засіб піразоло-піримідинового ряду, за хімічною структурою відрізняється від бензодіазепінів та інших снодійних препаратів. Виборчо зв'язується з бензодіазепіновими рецепторами І типу. Фармакокінетичний профіль залеплону характеризується швидким всмоктуванням та виведенням. У поєднанні з властивими його підтипу характеристиками селективного зв'язування рецепторів, з високою селективністю та низькою афінністю щодо бензодіазепінових рецепторів I типу, ці властивості визначають характеристики залеплону в цілому. Істотно скорочує латентний час засинання, продовжує час сну (у першій половині ночі), не викликає змін співвідношення фаз сну. Дози 10 мг не спричиняють фармакологічної толерантності при 2-4-тижневому прийомі.Показання до застосуванняПрепарат Соната® Адамед показаний для лікування пацієнтів з безсонням, у яких утруднено засипання. Він показаний лише в тих випадках, коли це порушення носить тяжкий характер, призводить до надмірної втоми та спричиняє зниження працездатності.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до залеплону або до будь-якого з компонентів препарату; Печінкова недостатність; Тяжка ниркова недостатність; Синдром нічного апное сну; Тяжка дихальна недостатність; Міастенія; Вагітність; Період грудного вигодовування; Дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція; Дитячий вік віком до 18 років; Літній вік (для цього дозування). З обережністю: хронічна дихальна недостатність, ниркова недостатність легкого та середнього ступеня тяжкості, печінкова недостатність легкого ступеня тяжкості, алкогольна або лікарська залежність (у тому числі в анамнезі), депресія.Вагітність та лактаціяВагітність Дослідження у тварин не показали тератогенних та ембріотоксичних ефектів, однак наявних даних недостатньо для оцінки безпеки залеплону під час вагітності та грудного вигодовування. Зважаючи на відсутність даних, залеплон протипоказаний під час вагітності. При призначенні препарату жінкам дітородного віку перед початком терапії слід виключити вагітність та підібрати надійний контрацептивний засіб. Лікарю слід в індивідуальному порядку попереджати пацієнток про необхідність негайного звернення до лікаря у разі зачаття або планування вагітності. У разі необхідності застосування високих доз залеплону під час пологів у новонародженого можливий розвиток гіпотермії, м'язової гіпотонії, помірного пригнічення дихання внаслідок фармакологічної дії препарату. У немовлят, народжених від матерів, які постійно приймали бензодіазепіни або бензодіазепіноподібні препарати на пізніх термінах вагітності, може розвиватися фізична залежність, а також ризик розвитку симптомів «скасування» у постнатальному періоді. Період грудного вигодовування Залеплон проникає у грудне молоко, тому протипоказаний до застосування у період грудного вигодовування.Побічна діяНайбільш поширеними небажаними ефектами залеплону є амнезія, парестезія, сонливість та дисменорея. Небажані реакції, представлені нижче, перераховані відповідно до ураження органів і систем органів і частотою народження. Частота народження визначається таким чином: дуже часто (≥ 1/10); часто (від ≥ 1/100 до < 1/10); нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100); рідко (від ≥ 1/10000 до < 1/1000); дуже рідко (< 1/10 000, включаючи окремі випадки); невідомо (неможливо оцінити на підставі наявних даних). У межах кожної групи небажаної реакції представлені порядку зменшення серйозності. Порушення з боку імунної системи: Дуже рідко: Анафілактичні/анафілактоїдні реакції. Порушення з боку обміну речовин та харчування: Нечасто – Зниження апетиту. Порушення психіки: Нечасто - Деперсоналізація, Галюцинації, Депресія, Сплутаність свідомості, Апатія; Невідомо – Сомнамбулізм. Порушення з боку нервової системи: Часто – Амнезія**, Парестезія, Сонливість; Нечасто - Атаксія / порушення координації, Запаморочення, Порушення уваги, Паросмія, Порушення мови (дизартрія, невиразна мова), Гіпестезія. Порушення органу зору: Нечасто - Порушення зору, Диплопія. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: Нечасто – гіперакузія. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: Нечасто – Нудота. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: Невідомо – гепатотоксичність (підвищення активності «печінкових» ферментів). Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: Нечасто – реакція фотосенсибілізації; Невідомо – Ангіоневротичний набряк. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: Часто – Дисменорея. Загальні розлади та порушення у місці введення: Нечасто – Астенія, Недуг, Депресія*, Амнезія**. На фоні лікування бензодіазепінами та бензодіазепіноподібними препаратами може маніфестувати прихована депресія. При застосуванні препарату в терапевтичних дозах, що рекомендуються, може розвиватися антероградна амнезія. Цей ризик підвищується прийому більш високих доз. Амнезія може супроводжуватися неадекватною поведінкою. Психічні та «парадоксальні» реакції На тлі прийому бензодіазепінів або бензодіазепіноподібних препаратів можуть розвиватися реакції типу неусидливості, тривожності, дратівливості, зниженого контролю, агресії, порушень мислення, марення, нападів сильного гніву, нічних кошмарів, деперсоналізації, галюцинацій, психозу, неадек небажані поведінкові реакції. Вони частіше розвиваються у людей похилого віку. Залежність Прийом препарату (навіть у терапевтичних дозах) може призвести до розвитку фізичної залежності: припинення лікування може супроводжуватися синдромом відміни. Може сформуватись психічна залежність. Було описано зловживання бензодіазепінами та бензодіазепіноподібними речовинами.Взаємодія з лікарськими засобамиПрийом разом із алкоголем не рекомендується. Алкоголь посилює седативну дію залеплону, що може впливати на здатність до керування транспортом та роботи з механізмами. Спільне застосування з іншими речовинами, що діють на центральну нервову систему, потребує обережності. Одночасний прийом антипсихотичних (нейролептичних), інших снодійних, анксіолітичних, седативних, антидепресивних, протиепілептичних лікарських препаратів, засобів для загальної анестезії, блокаторів Н1-гістамінових рецепторів, що володіють седативним ефектом, наркотичних аналгетиків підсилює. Спільне застосування седативних лікарських засобів, таких як бензодіазепіни або подібних до них діючих речовин, таких як залеплон, з опіоїдними анальгетиками підвищує ризик седації, пригнічення дихання, коми та смерті через адитивну пригнічуючу дію на ЦНС. Дозування та тривалість спільного застосування повинні бути обмежені. При одночасному застосуванні з наркотичними аналгетиками можлива поява ейфоричного ефекту останніх, що веде до розвитку лікарської залежності. Циметидин, інгібітор ізоферменту CYP3А4 та альдегідоксидази, викликає підвищення концентрації залеплону в плазмі крові на 85 %, що обумовлено його інгібуючою дією як на первинні (альдегідоксидаза), так і на вторинні (ізофермент CYP3A4) фермент. Тому рекомендується бути обережними при одночасному застосуванні циметидину і залеплону. Сильні інгібітори ізоферменту CYP3А4 (кетоконазол, еритроміцин) викликають підвищення концентрації залеплону в плазмі та посилення його седативної дії. Одночасний прийом залеплону з разовою дозою 800 мг еритроміцину, сильного селективного інгібітору CYP3A4, спричиняв збільшення концентрації залеплону в плазмі крові на 34 %. Корекція дози залеплону не потрібна, але пацієнтам необхідно повідомити про можливість посилення седативної дії. Потужні індуктори мікросомальних ферментів печінки (у тому числі рифампіцин, карбамазепін, фенобарбітал) можуть спричинити зниження концентрації залеплону. Спільне застосування залеплону та індукторів ізоферменту СYРЗА4, таких як рифампіцин, карбамазепін та фенобарбітал, може призвести до зниження ефективності залеплону. Залеплон не впливає на фармакодинаміку та фармакокінетику дигоксину та варфарину, речовин з вузьким терапевтичним діапазоном; корекція дози цих препаратів не потрібна через їх низький терапевтичний індекс. Взаємодія ібупрофену із залеплоном не виявлено. Застосування залеплону в разовій дозі 10 мг та венлафаксину (уповільненого вивільнення) у дозі 75 мг та 150 мг на добу, не впливало на згадку (швидке та відстрочене відтворення слів) або психомоторну активність (тест заміни цифрових символів). Крім того, фармакокінетична взаємодія між залеплоном та венлафаксином (уповільненого вивільнення) була відсутня.Спосіб застосування та дозиТривалість лікування має перевищувати 2 тижнів. Приймати внутрішньо безпосередньо перед відходом до сну, через 2 години після їди, або після того, як хворий відчує, що не може заснути. Рекомендована доза для дорослих 10 мг. Максимальна добова доза 10 мг (слід попереджати хворих про неприпустимість прийому повторної дози протягом однієї ночі). Особливі групи пацієнтів Пацієнти з порушенням функції нирок При легкому та середньому ступенів ниркової недостатності корекції дози не потрібно. Дані щодо безпеки препарату у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю відсутні. Діти Дані щодо застосування препарату у дітей віком до 18 років відсутні, тому в цій віковій групі препарат протипоказаний.ПередозуванняВідсутні дані про токсичну концентрацію препарату у людини. Подібно до бензодіазепінів та інших бензодіазепіноподібних препаратів передозування не викликає загрозливих для життя станів, якщо залеплон не приймався у комбінації з іншими засобами, що пригнічують ЦНС, включаючи алкоголь. У разі передозування слід враховувати можливість спільного прийому кількох речовин. Симптоми передозування Симптоми гноблення ЦНС у вигляді гноблення свідомості, що варіює від сонливості до коми. У легких випадках можливі сонливість, сплутаність свідомості, летаргія, у більш тяжких випадках – атаксія, м'язова гіпотонія, зниження артеріального тиску, пригнічення дихання, забарвлення сечі в синьо-зелений колір (ознака розвитку хроматурії), рідше кома, у дуже рідкісних випадках зі смертельним. результатом. Лікування Антагоністом залеплону є флумазеніл, який можна застосовувати як антидот при передозуванні препарату. У першу годину після передозування, у пацієнта свідомості, слід викликати блювоту; пацієнту у несвідомому стані, промивають шлунок, призначають активоване вугілля. Моніторинг серцевої та дихальної діяльності проводять у відділенні інтенсивної терапії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ пацієнтів, які приймали седативні/снодійні засоби, були описані такі види складної поведінки, як «керування соном» (тобто керування автомобілем при неповному пробудженні після прийому седативних/снодійних засобів, з наступною амнезією). Ці явища можуть розвиватися як в осіб, які приймали седативні/снодійні засоби, так і в осіб, які їх не приймали. Хоча такі види поведінки, як «водіння уві сні», можуть розвиватися при прийомі лише седативних/снодійних засобів у терапевтичних дозах, очевидно, що вживання алкоголю та інших речовин, що пригнічують ЦНС, спільно з седативними/снодійними засобами може сприяти підвищенню ризику розвитку такої поведінки , а також перевищення максимальної рекомендованої добової дози.Через ризик для пацієнта та оточуючих при розвитку епізодів «водіння уві сні» рекомендується припинити прийом залеплону. Після прийому седативних/снодійних засобів у пацієнтів можуть відзначатися й інші види складної поведінки при неповному пробудженні (наприклад, приготування та вживання їжі, здійснення телефонних дзвінків, статевий акт). Як і у разі водіння уві сні, пацієнти зазвичай не пам'ятають про ці події. У пацієнтів, які приймають седативні/снодійні засоби, включаючи залеплон, описані важкі анафілактичні/анафілактоїдні реакції: ангіоневротичний набряк язика, голосових зв'язок або гортані після прийому перших або наступних доз седативних/снодійних засобів, включаючи залеплон. У деяких пацієнтів, які приймають седативні/снодійні засоби, додатково розвивалися задишка, спазм горла або нудота, блювання. Деяким пацієнтам була потрібна невідкладна медична допомога. Якщо ангіоневротичний набряк поширюється на мову, голосові зв'язки або гортань, може розвинутись обструкція дихальних шляхів, що може призвести до смерті. Пацієнтам, у яких розвинувся ангіоневротичний набряк на фоні лікування залеплоном, не слід приймати препарати, що містять цю речовину. Безсоння може бути симптомом фізичного чи психічного захворювання. Якщо після короткострокового лікування залеплоном безсоння зберігається або прогресує, слід провести повторну діагностику для встановлення діагнозу. Залеплон характеризується коротким періодом напіввиведення із плазми крові. Якщо пацієнт прокидається незабаром після опівночі, слід розглянути альтернативні варіанти лікування. Приймати другу дозу протягом однієї ночі заборонено. Спільне застосування залеплону з іншими лікарськими засобами, які мають відомий вплив на ізофермент СYРЗА4, може призвести до змін концентрації залеплону в плазмі. Ризик при сумісному застосуванні з опіоїдними анальгетиками Спільне застосування препарату з опіоїдними аналгетиками може призвести до седації, пригнічення дихання, коми та смерті. Через ці ризики спільне призначення седативних лікарських засобів, таких як бензодіазепіни, або подібних до них діючих речовин, таких як залеплон, з опіоїдними анальгетиками, має бути розглянуте для тих пацієнтів, для яких альтернативні варіанти лікування неможливі. Якщо рішення призначити препарат спільно з опіоїдними аналгетиками прийнято, слід застосовувати найнижчу ефективну дозу, а тривалість лікування має бути якомога коротшою. Пацієнтам слід уважно стежити за ознаками та симптомами пригнічення дихання та седації. У таких ситуаціях настійно рекомендується інформувати пацієнтів та їх опікунів (якщо застосовно), щоб вони були обізнані про ці симптоми. Звикання Прийом бензодіазепінів та бензодіазепіноподібних препаратів короткої дії протягом декількох тижнів може супроводжуватися зниженням снодійного ефекту. Залежність Прийом бензодіазепінів та бензодіазепіноподібних препаратів може призвести до розвитку фізичної та психічної залежності, ймовірність якої підвищується при застосуванні у високих дозах, тривалій терапії, хронічному алкоголізмі та наявності лікарської залежності в анамнезі. При фізичній залежності, що сформувалася, різка відміна препарату призводить до розвитку синдрому «скасування»: головного болю, болю в м'язах, вираженого стану тривоги, підвищеної напруженості і дратівливості, непосидючості, сплутаності свідомості. У тяжких випадках можливі дереалізація, деперсоналізація, гіперакузія, оніміння та поколювання в кінцівках, підвищена реакція на світло, звукові та фізичні подразники, галюцинації та епілептичні напади. При постреєстраційному застосуванні препарату отримано повідомлення про розвиток залежності,пов'язаної із застосуванням залеплону, переважно у комбінації з іншими психотропними речовинами. Безсоння та тривожність на фоні відміни препарату На фоні відміни лікування може розвинутись транзиторний синдром, який характеризується відновленням симптомів, які були показаннями для лікування бензодіазепінами або бензодіазепіноподібними речовинами, більш вираженою мірою. Цей синдром може супроводжуватися іншими реакціями, включаючи зміни настрою, тривожність або порушення сну та непосидючість. Тривалість лікування Тривалість лікування повинна бути якомога коротшою і не повинна перевищувати двох тижнів. Збільшення тривалості лікування можливе лише після повторної клінічної оцінки. На початку лікування доцільно повідомити пацієнта, що тривалість терапії обмежена. Важливо, щоб пацієнт був проінформований про можливість розвитку синдрому "скасування", що може сприяти зменшенню тривожності, якщо такі симптоми з'являться після припинення лікування. Порушення пам'яті та психомоторні порушення Бензодіазепіни та бензодіазепіноподібні речовини можуть викликати антероградну амнезію та психомоторні порушення. Це найчастіше відбувається протягом кількох годин після прийому препарату. Щоб зменшити ризик розвитку таких порушень пацієнтам, не слід виконувати дії, що вимагають психомоторної координації, протягом 4 годин або більше після прийому залеплону. Психічні та «парадоксальні» реакції Відомо, що на тлі прийому бензодіазепінів або бензодіазепіноподібних речовин можуть розвиватися такі реакції, як непосидючість, тривожність, дратівливість, знижений контроль, агресія, порушення мислення, марення, напади сильного гніву, нічні кошмари, деперсоналізація, галюцинація та інші. Вони можуть бути викликані діючою речовиною, спонтанно розвиватися або бути результатом основного психічного або фізичного захворювання. Ці реакції частіше розвиваються в осіб похилого віку. При розвитку слід припинити прийом препарату. Будь-яке нове порушення поведінки потребує ретельної та негайної оцінки. Особливі групи пацієнтів Пацієнти похилого віку Пацієнти похилого віку можуть бути більш чутливими до дії снодійних препаратів, тому їм не рекомендується застосовувати препарат у дозі 10 мг. Зловживання алкоголем чи лікарськими препаратами З особливою обережністю слід призначати бензодіазепіни та бензодіазепіноподібні речовини пацієнтам, які мають в анамнезі алкогольну або лікарську залежність. Пацієнти з порушенням функцій печінки Бензодіазепіни та бензодіазепіноподібні речовини протипоказані пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю, оскільки вони можуть сприяти розвитку енцефалопатії. У пацієнтів з печінковою недостатністю легкого або середнього ступеня тяжкості біодоступність залеплону підвищена через зниження кліренсу. У таких пацієнтів слід проводити корекцію дози. Пацієнти з дихальною недостатністю При призначенні седативних препаратів пацієнтам з хронічною дихальною недостатністю слід дотримуватися обережності. Псигосп Бензодіазепіни та бензодіазепіноподібні препарати не рекомендується застосовувати для початкової терапії психотичних розладів. Депресія Бензодіазепіни та бензодіазепіноподібні препарати не слід застосовувати як монотерапію при депресії або тривожності, пов'язаній з депресією (у таких пацієнтів вони можуть спровокувати суїцидальну поведінку). Крім того, через підвищений ризик передозування у пацієнтів з депресією, лікарські засоби, включаючи залеплон, слід призначати в мінімально необхідних дозах. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Седативний ефект, амнезія, зниження концентрації уваги та м'язової сили несприятливо впливають на здібності, необхідні для керування автомобілем та виконання інших видів діяльності. Недостатність кількості сну збільшує ймовірність порушення уваги. У період лікування рекомендується дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та зайнятті видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидких психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Активна речовина: тамсулозин гідрохлорид 400 мкг. Допоміжні речовини: кальцію стеарат – 0.8 мг, триетилцитрат – 1.1 мг, тальк – 2.5 мг, сополімер метакрилової кислоти та етилакрилату (1:1) – 43.8 мг (що містить також полісорбат 80 – 1 мг, натрію лаурилсульфат – 0.3 мг) – 281.4 мг. Склад кришечки твердої желатинової капсули: барвник заліза оксид жовтий (E172) - 0.2%, титану діоксид (E171) - 0.3333%, барвник заліза оксид чорний (E172) - 0.53%, барвник заліза оксид червоний (Е1. - До 100%. Склад корпусу твердої желатинової капсули: барвник заліза оксид червоний (Е172) - 0.01%, барвник заліза оксид чорний (E172) - 0.01%, барвник заліза оксид жовтий (E172) - 0.1714%, титану діоксид (E17, - До 100%. Пігулки - 1 таб. Активна речовина: Фінастерид 5 мг. Допоміжні речовини: магнію стеарат – 0.75 мг, тальк – 4.5 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А) – 7.5 мг, крохмаль прежелатинізований – 15 мг, целюлоза мікрокристалічна – 15 мг, лактози моногідрат – 102. Склад оболонки: ;титану діоксид (ЕEC171) - 0.1881 мг, лактози моногідрат - 0.3809 мг, макрогол 6000 - 0.6214 мг, гіпоролоза - 1.9048 мг, гіпромелоза - 1.9048 мг. 10 шт. (5 капс. + 5 таб.) – блістери (6) – пачки картонні.Опис лікарської формиКапсули з модифікованим вивільненням; тверді желатинові, розмір №2, кришечка: непрозора, коричневого кольору; корпус: непрозорий, коричнево-жовтого кольору; вміст капсул – пелети білого або майже білого кольору. Таблетки, покриті плівковою оболонкою; білого або майже білого кольору, форми трикутника із закругленими кінцями, злегка двоопуклі, з гравіюванням "GR" на одній стороні, майже без запаху.Фармакотерапевтична групаПрепарат Сонірид Дуо призначений для лікування та контролю симптомів доброякісної гіперплазії передміхурової залози (ДГПЗ) за необхідності комбінованого лікування тамсулозином та фінастеридом з метою: досягнення регресії розміру передміхурової залози, поліпшення сечовипускання та зменшення симптоматики з боку нижніх відділів сечовивідних шляхів, спричинену ДГПЗ; уповільнення клінічного прогресування захворювання та зниження частоти розвитку гострої затримки сечі та необхідності хірургічного лікування, включаючи трансуретральну резекцію передміхурової залози (ТУРП) та простатектомію. Сонірид Дуо можна застосовувати лише при збільшенні передміхурової залози (об'єм передміхурової залози більше 40 см3). При такому збільшенні передміхурової залози комбіноване лікування полегшує симптоми ДГПЗ та уповільнює клінічне прогресування захворювання ефективніше, ніж при монотерапії фінастеридом або блокатором α1-адренорецепторів. Препарат можна застосовувати лише для лікування чоловіків. Фармакодинаміка тамсулозину Тамсулозин вибірково і конкурентно блокує постсинаптичні α1-адренорецептори, що знаходяться в гладкій мускулатурі передміхурової залози, шийки сечового міхура та простатичної частини уретри (підтип α1А), а також α1-адренорецептори, переважно що знаходяться в тілі сечового міхура (D). Це призводить до зниження тонусу гладкої мускулатури передміхурової залози, шийки сечового міхура та простатичної частини уретри та покращення функції детрузора. За рахунок цього зменшуються симптоми обструкції та подразнення, пов'язані з доброякісною гіперплазією передміхурової залози. Як правило, терапевтичний ефект розвивається через 2 тижні після початку прийому препарату, хоча у ряду пацієнтів зменшення симптомів відзначається після прийому першої дози.Здатність тамсулозину впливати на α1А-адренорецептори в 20 разів перевищує його здатність взаємодіяти з α1В-адренорецепторами, які розташовані у гладких м'язах судин. Завдяки такій високій селективності препарат не викликає будь-якого клінічно значущого зниження системного АТ як у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, так і у пацієнтів із нормальним вихідним АТ. Фармакодинаміка фінастериду Фінастерид – синтетичний 4-азастероїд, специфічний інгібітор внутрішньоклітинного ферменту 5-α-редуктази II типу. Останній перетворює тестостерон на активніший андроген - 5-α-дигідротестостерон (ДГТ). Нормальна функція та зростання передміхурової залози, в т.ч. її гіпертрофована тканина залежить від перетворення тестостерону на ДГТ. Фінастерид не діє на рецептори андрогенів. У здорових добровольців проліферація та апоптоз клітин передміхурової залози збалансовані за рахунок взаємодії факторів, що гальмують та стимулюють зростання. Хоча етіологічні чинники, на молекулярному рівні викликають гіперплазію передміхурової залози, ще відомі, мабуть, що у цьому процесі грає роль ДГТ. Специфічні інгібітори 5-α-редуктази II типу знижують концентрацію ДГТ у передміхуровій залозі та сприяють регресії гіперплазії передміхурової залози.Згідно з даними клінічних досліджень, лікування фінастеридом швидко знижує концентрацію ДГТ у плазмі на 70%, що призводить до зменшення обсягу передміхурової залози. При постійному прийомі статистично значущі ефекти реєструються через 3 місяці (зменшення обсягу залози приблизно на 20%) та 7 місяців (зменшення вираженості симптомів, пов'язаних із гіперплазією передміхурової залози). В організмі людини зустрічаються 2 види 5-α-редуктази: І та ІІ. Їх розподіл у тканинах неоднаково: у передміхуровій залозі, яєчках та їх придатках, головці статевого члена, мошонці, насіннєвих везикулах, печінці та у грудній клітці зустрічається ізофермент II типу; I тип зустрічається, головним чином, у шкірі голови, спини та грудях, сальних залозах, у печінці, надниркових залозах і нирках. Фінастерид пригнічує насамперед ізофермент II типу, відповідальний більшу частину ДГТ у крові. Одноразова доза фінастериду швидко та суттєво змінює концентрацію ДГТ у плазмі. Одноразова доза 5 мг фінастериду знижує концентрацію ДГТ у плазмі на 75%, який на 24 год досягає свого мінімуму, потім протягом 7 днів повертається до вихідного рівня. При багаторазовому прийомі фінастерид зберігає ефективність. Фінастерид знижує концентрацію ДГТ у передміхуровій залозі на <15% і забезпечує відповідне збільшення рівня тестостерону в передміхуровій залозі. У порівнянні з хірургічним або хімічним каструванням лікування фінастеридом супроводжується значно більшим зниженням рівня ДГТ у передміхуровій залозі. Простатспецифічний антиген (ПСА) – чутливий та специфічний андрогенозалежний маркер карциноми передміхурової залози. У більшості випадків після декількох місяців лікування фінастеридом спостерігається швидке зниження концентрації ПСА, а потім встановлення її на низьких значеннях. Після 1 року прийому фінастериду у дозі 5 мг середня концентрація ПСА знижується на 50%. Фінастерид не виявляє спорідненості до андрогенних рецепторів і не чинить іншої гормональної дії. Слідом за відкриттям 5-α-редуктази та описом синдрому недостатності 5-α-редуктази II типу (гермафродитизм чоловічого типу) роль андрогенів у доброякісній гіперплазії простати була знову переглянута. Розвиток передміхурової залози залежить від ДГТ, сильного андрогену. При недостатності 5-α-редуктази на фоні нормального або високого рівня тестостерону у дорослому віці спостерігається атрофія передміхурової залози. ДГТ активує андрогенні рецептори, утворивши після приєднання до них димери, які, вступаючи у зв'язок з ДНК, прямо або опосередковано сприяють проліферації клітин за рахунок зміни експресії генів, що відповідають за проліферацію та апоптоз. В інтактній передміхуровій залозі процеси апоптозу та проліферації перебувають у рівновазі.Незважаючи на те, що фактори, що провокують гіперплазію простати на молекулярному рівні, невідомі, що роль ДГТ у цьому вельми ймовірна. Специфічні інгібітори 5-α-редуктази II типу здатні знижувати концентрацію ДГТ у передміхуровій залозі та сприяти зворотному розвитку гіперплазованої передміхурової залози. Відзначалася значна летальність у мишей та щурів обох статей при згодовуванні першої одноразової дози фінастериду, що дорівнює 1500 мг/м2; (500 мг/кг), а другим - 2360 мг/м2(400 мг/кг - самкам) та 5900 мг/м2; (1000 мг/кг – самцям). Малі дози препарату, що згодовуються вагітним щурам, викликали вади розвитку геніталій у самців-нащадків.Специфічні інгібітори 5-α-редуктази II типу здатні знижувати концентрацію ДГТ у передміхуровій залозі та сприяти зворотному розвитку гіперплазованої передміхурової залози. Відзначалася значна летальність у мишей та щурів обох статей при згодовуванні першої одноразової дози фінастериду, що дорівнює 1500 мг/м2; (500 мг/кг), а другим - 2360 мг/м2(400 мг/кг - самкам) та 5900 мг/м2; (1000 мг/кг – самцям). Малі дози препарату, що згодовуються вагітним щурам, викликали вади розвитку геніталій у самців-нащадків.Специфічні інгібітори 5-α-редуктази II типу здатні знижувати концентрацію ДГТ у передміхуровій залозі та сприяти зворотному розвитку гіперплазованої передміхурової залози. Відзначалася значна летальність у мишей та щурів обох статей при згодовуванні першої одноразової дози фінастериду, що дорівнює 1500 мг/м2; (500 мг/кг), а другим - 2360 мг/м2(400 мг/кг - самкам) та 5900 мг/м2; (1000 мг/кг – самцям). Малі дози препарату, що згодовуються вагітним щурам, викликали вади розвитку геніталій у самців-нащадків.Малі дози препарату, що згодовуються вагітним щурам, викликали вади розвитку геніталій у самців-нащадків.Малі дози препарату, що згодовуються вагітним щурам, викликали вади розвитку геніталій у самців-нащадків.ФармакокінетикаТамсулозін Всмоктування Тамсулозин всмоктується у тонкому кишечнику, біодоступність натще становить майже 100%. При прийомі тамсулозину з їжею його абсорбція знижується. Для досягнення однакового рівня всмоктування препарат слід приймати щодня у дозі, вказаній в інструкції після сніданку. При прийомі однієї капсули пролонгованої дії 400 мкг після їди C max ;препарату в плазмі досягається приблизно через 6 год . прийомі. Хоча дані показники оцінювалися у пацієнтів похилого віку, передбачається, що у молодих пацієнтів вони аналогічні. При одноразовому та багаторазовому прийомі можуть зустрічатися індивідуальні коливання концентрації препарату у плазмі. Розподіл Зв'язування тамсулозину з білками плазми становить приблизно 99%; Vd невеликий (близько 0.2 л/кг). Метаболізм Тамсулозин метаболізується повільно, ефект "першого проходження" незначний. Тамсулозин повільно біотрансформується у печінці з утворенням фармакологічно активних метаболітів, що зберігають високу селективність до α1А-адренорецепторів. Більшість активної речовини присутня в крові в незміненому вигляді. У щурів виявлено незначну мікросомальну індукцію, викликану тамсулозином. Жоден із метаболітів не виявляє більшої активності, ніж тамсулозин. Виведення Тамсулозин та його метаболіти переважно виводяться нирками, приблизно 9% від прийнятої дози препарату – у незміненому вигляді. T1/2; препарату з плазми склав 10 год при одноразовому прийомі капсули 400 мкг, після багаторазового прийому - 13 год, кінцевий T1/2; - 22 год. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках При захворюваннях нирок корекція дози не потрібна. Фінастерид Всмоктування Швидко всмоктується з ШКТ, через 2 години досягає C max ;в плазмі, що дорівнює 37 нг/мл. Абсорбція в шлунково-кишковому тракті завершується через 6-8 годин після прийому. Їда не впливає на всмоктування фінастериду. Біодоступність фінастериду при внутрішньому прийомі становить приблизно 80%. Розподіл 90% циркулюючого фінастериду пов'язано з білками плазми і не чинить ушкоджуючої дії при захворюваннях нирок. Фінастерид проникає через гематоенцефалічний бар'єр і в невеликій кількості розподіляється в насінній рідині пацієнтів. Vd становить 76±14 л. Метаболізм Фінастерид активно метаболізується у печінці шляхом окисної біотрансформації. Два з 5 метаболітів фінастериду мають слабку активність і відповідають за 20% загального інгібування 5-α-редуктази. Виведення Середній T1/2; фінастериду становить 6 год (4-12 год), у чоловіків старше 70 років - 8 год (6-15 год). При застосуванні міченого фінастериду приблизно 39% (32-49%) дози виводилося нирками у вигляді метаболітів. Незмінений финастерид мало визначався у сечі. Приблизно 57% (51-64%) загальної дози виводиться через кишківник. Концентрація фінастериду в спермі коливається від невизначеної (< 1 нг/мл) до 21 нг/мл. Тривалий, 3-7-місячний прийом у дозі 5 мг на добу, знижує концентрацію ДГТ у сироватці на 70%. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках У пацієнтів похилого віку фінастерид виводиться трохи повільніше, але це не має клінічного значення і не вимагає корекції дози. Це стосується пацієнтів з нирковою недостатністю, т.к. Зменшення ниркової екскреції метаболітів компенсується збільшенням виведення препарату через кишечник. Показники фармакокінетики фінастериду у пацієнтів із печінковою недостатністю не досліджені. Оскільки фінастерид активно метаболізується у печінці, при захворюваннях печінки потрібний додатковий контроль.Клінічна фармакологіяПрепарат для лікування та контролю симптомів доброякісної гіперплазії передміхурової залози. Комбінація інгібітору 5α-редуктази з альфа1-адреноблокатором.Показання до застосуванняЛікування та контроль симптомів доброякісної гіперплазії передміхурової залози (ДГПЗ).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до діючих чи допоміжних речовин; наявність постуральної гіпотензії в анамнезі; печінкова недостатність тяжкого ступеня; порушення функції нирок (концентрація креатиніну у плазмі >2 мг/дл); вагітність та застосування препарату у жінок із збереженим репродуктивним потенціалом; дитячий вік до 18 років; непереносимість галактози, лактазна недостатність або глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю за наявності ризику розвитку обструктивної уропатії (пацієнти з великим обсягом залишкової сечі та/або суттєво зниженим відтоком сечі повинні регулярно спостерігатися лікарем на предмет виявлення обструктивної уропатії); захворювання печінки, печінкова недостатність; пацієнти похилого віку; під час планування оперативного лікування катаракти.Вагітність та лактаціяСонірид Дуо не можна застосовувати у жінок. Вагітним і жінкам репродуктивного віку слід уникати контакту з подрібненими або втратили цілісність таблетками фінастериду, а також слід уникати контакту з насіннєвою рідиною чоловіка, який приймає финастерид (використовувати презерватив). Застосування у дітей Протипоказаний у дитячому віці.Побічна діяНебажані побічні реакації представлені за системно-органними класами відповідно до класифікації MedDRA та частоти виникнення: дуже часто (≥1/100 до <1/10); нечасто (≥1/1000 до <1/100); рідко (≥1/10000 до <1/1000); дуже рідкісні (<1/10000), частота невідома (не може бути оцінена на підставі наявних даних). Небажані реакції монотерапії тамсулозином З боку нервової системи: часто - запаморочення; нечасто – головний біль; рідкісні - непритомність. З боку серцево-судинної системи: ; нечасто – постуральна гіпотензія, тахікардія. З боку дихальної системи: ; нечасто - риніт. З боку травної системи: нечасто - запор, діарея, нудота, блювання. З боку шкіри та підшкірних тканин: ;нечасто - висипання, свербіж шкіри, кропив'янка; рідко – ангіоневротичний набряк. З боку статевих органів та молочної залози: ; нечасто - ретроградна еякуляція; дуже рідко – пріапізм. Небажані реакції монотерапії фінастеридом З боку імунної системи: частота невідома - реакції гіперчутливості, такі як свербіж шкіри, кропив'янка, ангіоневротичний набряк, включаючи набряк губ, язика, гортані та особи. З боку нервової системи: часто - зниження лібідо; частота невідома – депресія, зниження лібідо, яке може зберігатися після припинення лікування. З боку органу зору: нечасто - помутніння кришталика. З боку серцево-судинної системи: частота невідома - відчуття серцебиття. З боку травної системи: часто - біль у животі. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: частота невідома - підвищення активності печінкових трансаміназ. З боку шкіри та підшкірних тканин: ;нечасто - шкірний висип. З боку репродуктивної системи та молочних залоз: часто - еректильна дисфункція, зменшення обсягу еякуляту; нечасто – порушення еякуляції, болючість молочних залоз, збільшення молочних залоз; частота невідома - болючість яєчок, сексуальна дисфункція (еректильна дисфункція та порушення еякуляції), що зберігається після припинення терапії, чоловіче безпліддя та/або зниження якості насіннєвої рідини. Після відміни фінастериду якість насіннєвої рідини нормалізувалося чи покращувалося. Було проведено 7-річне дослідження з контролем плацебо, в якому брали участь 18882 здорових чоловіків. Доступні для аналізу дані пункційної біопсії передміхурової залози були отримані щодо 9060 суб'єктів, при цьому рак передміхурової залози був виявлений у 803 (18.4%) чоловіків, які отримували финастерид у дозі 5 мг, і у 1147 (24.4%) чоловіків, які отримували плацбо. Згідно з результатами пункційної біопсії, рак передміхурової залози з баловим показником 7-10 за шкалою Глісона був діагностований у 280 (6.4%) чоловіків з групи, які отримували фінастерид у дозі 5 мг, у той час як у групі плацебо рак з таким ступенем диференціювання був діагностований у 237 (5,1%) пацієнтів. Результати додаткового аналізу свідчили, що збільшення поширеності низькодиференційованого раку передміхурової залози,що спостерігалося у групі отримувала финастерид у дозі 5 мг, можна пояснити систематичної помилкою в оцінці результатів, що з впливом терапії финастеридом 5 мг обсяг передміхурової залози. Із загальної кількості випадків раку передміхурової залози, діагностованих у цьому дослідженні, на момент постановки діагнозу приблизно 98% випадків було віднесено до локалізованого раку (клінічна стадія Т1 або Т2). Клінічна значимість даних про пухлинний процес зі ступенем диференціювання 7-10 балів за шкалою Глісон невідома.на момент встановлення діагнозу приблизно 98% випадків були віднесені до локалізованого раку (клінічна стадія Т1 або Т2). Клінічна значимість даних про пухлинний процес зі ступенем диференціювання 7-10 балів за шкалою Глісон невідома.на момент встановлення діагнозу приблизно 98% випадків були віднесені до локалізованого раку (клінічна стадія Т1 або Т2). Клінічна значимість даних про пухлинний процес зі ступенем диференціювання 7-10 балів за шкалою Глісон невідома. Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень: ;при оцінці концентрації ПСА слід брати до уваги зниження його концентрації у пацієнтів, які приймають фінастерид Небажані реакції комбінованого лікування: у пацієнтів, які отримують комбіноване лікування (фінастерид та альфа1-адреноблокатор), описані такі ж небажані реакції, що виникають з тією ж частотою, як при монотерапії фінастеридом та альфа1-адреноблокатором. Проте виявлено такі винятки: еректильна дисфункція та порушення еякуляції виявлялися частіше при комбінованому лікуванні, тоді як прогресування захворювання (включаючи посилення симптомів ДГПЗ або необхідність хірургічного лікування) відзначалося частіше при монотерапії.Взаємодія з лікарськими засобамиУ дослідженнях in vitro печінкових мікросомальних фракцій (модель метаболізму препарату ферментативною системою цитохрому Р450) визначили, що тамсулозин не вступає у фармакокінетичну взаємодію з фінастеридом під час метаболізму в печінці. Додаткова взаємодія тамсулозину з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодії Не виявлено взаємодії при одночасному застосуванні тамсулозину та атенололу, еналаприлу, ніфедипіну або теофіліну. Спільне застосування з циметидином може спричинити підвищення концентрації тамсулозину в плазмі, тоді як фуросемід викликає її зниження. Проте, змінювати дозу препарату не потрібно, оскільки. концентрація тамсулозину залишається у межах норми. In vitro; діазепам, пропранолол, трихлорметіазид, хлормадинон, амітриптилін, диклофенак, глібенкламід, симвастатин і варфарин не змінюють вміст вільної фракції тамсулозину в плазмі людини. Також тамсулозин не змінює вміст вільної фракції діазепаму, пропранололу, трихлорметіазиду та хлормадинону. У дослідженнях ;in vitro ;печінкових мікросомальних фракцій (модель метаболізму препарату ферментативною системою цитохром Р450) на рівні печінкового метаболізму не спостерігалося взаємодії з амітриптіліном, сальбутамолом, глібенкламідом та фінастеридом. Однак диклофенак та варфарин можуть підвищити швидкість виведення тамсулозину. Теоретично існує ймовірність, що спільне застосування з тамсулозином може посилити гіпотензивний ефект інших препаратів, таких як засоби загальної анестезії або інші альфа1-адреноблокатори. Додаткова взаємодія фінастериду з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодії Не виявлено клінічно значущої взаємодії при спільному застосуванні фінастериду з наступними препаратами: варфарин, інгібітори АПФ, альфа1-адреноблокатори, теофілін, ацетилсаліцилова кислота, парацетамол, бета-адреноблокатори, діуретики, нітрати, , блокатори гістамінових Н2-рецепторів, інгібітори ГМГ-КоА-редуктазиСпосіб застосування та дозиПрепарат Сонірид Дуо містить тамсулозин 400 мкг у капсулах з модифікованим вивільненням та фінастерид 5 мг у таблетках, покритих плівковою оболонкою. Препарати призначені для щоденного вживання. Добова доза препарату Сонірид Дуо включає 1 капсулу з модифікованим вивільненням тамсулозину 400 мкг та 1 таблетку, покриту плівковою оболонкою, фінастериду 5 мг. Тамсулозин 400 мкг, капсули з модифікованим вивільненням, необхідно приймати в один і той же час доби, після їди. Капсули слід ковтати повністю, не розламувати і розжовувати, т.к. це може порушити уповільнене вивільнення діючої речовини. Для повного терапевтичного ефекту потрібне тривале застосування препарату Сонірид Дуо. З появою небажаних реакцій можна перевести пацієнта на монотерапію фінастеридом; однак рекомендується повернутися до комбінованого режиму при посиленні симптомів ДГПЗ.ПередозуванняНе описано випадків одночасного передозування фінастеридом та тамсулозином. Немає клінічних даних про передозування тамсулозину. Теоретично, гостре передозування тамсулозином може викликати артеріальну гіпотензію, яка може призвести до серцево-судинних порушень. Для відновлення артеріального тиску та серцевого ритму пацієнта необхідно укласти, при необхідності слід застосувати плазмозамінні препарати та, залежно від стану пацієнта, вазопресорні препарати. Рекомендується контролювати функцію нирок. Не показано проведення діалізу через значне зв'язування тамсулозину з білками плазми. Для зменшення абсорбції препарату доцільно спричинити блювання. Промивання шлунка після прийому великої кількості препарату слід проводити разом із призначенням активованого вугілля та осмотичного проносного (наприклад, сульфату натрію). Передозування фінастериду: застосування одноразової дози фінастериду 400 мг і багаторазовий прийом у дозі до 80 мг на добу протягом 3 місяців не виявили небажаних реакцій. При передозуванні специфічного лікування не потрібне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиОцінюючи показника ПСА необхідно враховувати те що, що з лікуванні финастеридом концентрація ПСА знижується. У більшості пацієнтів концентрація ПСА швидко знижується протягом першого місяця лікування, а потім стабілізується на новому вихідному рівні. Цей посттерапевтичний вихідний рівень приблизно дорівнює половині дотерапевтичного значення. Таким чином, у типових випадках лікування фінастеридом протягом шести місяців і більше, показник ПСА необхідно подвоювати для порівняння з нормальними значеннями у пацієнтів, які не приймають фінастерид. Не виявлено жодних інших відмінностей у стандартних лабораторних показниках між пацієнтами, які отримують плацебо або фінастерид. До початку лікування препаратом Сонірид Дуо пацієнт повинен бути обстежений для виключення інших захворювань, які виявляються тими ж симптомами, що і ДГПЗ. До лікування та регулярно під час лікування необхідно проводити пальцеве ректальне дослідження та, при необхідності, визначення ПСА. Пацієнтів з великим обсягом залишкової сечі та/або вираженою скрутою сечовипускання необхідно обстежити для виявлення обструктивної уропатії. Запобіжні заходи при застосуванні тамсулозину Як і при застосуванні інших блокаторів α1-адренорецепторів, під час лікування тамсулозином може знижуватися АТ, що в поодиноких випадках призводить до непритомності. За перших ознак постуральної гіпотензії (наприклад, запаморочення, слабкість) слід посадити або укласти пацієнта до повного зникнення симптомів. Інтраопераційний синдром атонічної райдужної оболонки (САР, варіант синдрому маленької зіниці) спостерігався під час операції з приводу катаракти у деяких пацієнтів, які приймають тамсулозин. Інтраопераційна САР може підвищити частоту ускладнень операції. Не рекомендується розпочинати лікування тамсулозином пацієнтів, яким планується хірургічне лікування катаракти. Припинення прийому тамсулозину за 1-2 тижні до операції зазвичай зменшує ризик, проте поки що не встановлено оптимальних термінів припинення його прийому. Для профілактики розвитку інтраопераційного синдрому атонічної райдужки хірург та офтальмологи в передопераційному періоді повинні з'ясувати, чи приймав пацієнт тамсулозин раніше чи продовжує його прийом. Це дозволить вжити відповідних заходів під час планування та під час оперативного втручання. Є повідомлення про випадки розвитку тривалої ерекції та приапізму на фоні терапії альфа1-адреноблокаторами. У разі збереження ерекції протягом більше 4 годин слід негайно звернутися за медичною допомогою. Якщо терапія приапізму не була проведена негайно, це може призвести до пошкодження тканин статевого члена та необоротної втрати потенції. Запобіжні заходи при застосуванні фінастериду Дані щодо можливості надходження фінастериду в організм при ручному поділі таблетки або під час статевого акту при контакті з насіннєвою рідиною чоловіка, який приймає фінастерид, відсутні. У зв'язку з цим, вагітним та жінкам репродуктивного віку не рекомендується ділити таблетки руками, уникати контакту з подрібненими або втратили цілісність таблетками, а також уникати контакту з насіннєвою рідиною чоловіка, який приймає фінастерид. Оскільки тривалість наявності фінастериду в насінній рідині чоловіка після припинення прийому препарату невідома, необхідно дотримуватися таких запобіжних заходів протягом 2 місяців після закінчення лікування. Таблетки фінастериду містять моногідрат лактози. Пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю галактози, лактазною недостатністю або порушенням всмоктування глюкози-галактози препарат приймати не слід. Пацієнти з непереносимістю лактози повинні враховувати, що препарат містить 102.6 мг лактози моногідрату. Вплив фінастериду на концентрацію ПСА та діагностику раку передміхурової залози До початку лікування та періодично під час лікування фінастеридом необхідно проводити пальцеве ректальне дослідження та, при необхідності, визначати концентрацію ПСА. Існує значний збіг концентрації ПСА у чоловіків з раком передміхурової залози та без. Таким чином, у чоловіків з ДГПЗ значення ПСА, що знаходиться в межах норми внаслідок застосування фінастериду, не виключає рак передміхурової залози. Застосування фінастериду знижує концентрацію ПСА у сироватці крові приблизно на 50% у пацієнтів із ДГПЗ навіть за наявності раку передміхурової залози. Зниження концентрації ПСА відзначається у всьому діапазоні його значень і може бути різним у різних пацієнтів. При оцінці показника ПСА необхідно враховувати, що зниження ПСА у плазмі у пацієнтів із ДГПЗ, які приймають фінастерид, не дозволяє виключити наявність раку передміхурової залози. У пацієнтів, які приймають финастерид протягом 6 місяців і більше, значення ПСА необхідно подвоювати порівняно з нормальними показниками у пацієнтів, які приймають финастерид. Таке коригування дозволяє зберегти чутливість та специфічність визначення показника ПСА та забезпечує можливість діагностики раку передміхурової залози. При постійному підвищенні концентрації ПСА у чоловіків, які приймають финастерид, слід провести ретельне обстеження. При цьому не можна виключити можливість порушення режиму дозування, зазначеного в інструкції із застосування фінастериду. Фінастерид суттєво не знижує частку вільного ПСА та відношення вільного ПСА до загального; цей показник залишається незмінним під час лікування финастеридом. При визначенні частки вільного ПСА для діагностики раку передміхурової залози корекція не потрібна. Рак молочної залози у чоловіків У ході клінічних досліджень, а також протягом постмаркетингового періоду у чоловіків, які приймають финастерид, було виявлено випадки раку молочної залози. Лікарі повинні проінструктувати своїх пацієнтів про необхідність негайно повідомляти про будь-які зміни тканини молочної залози, такі як поява ущільнень, біль, гінекомастія або виділення із сосків. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами Не виявлено таких ефектів фінастериду. Спеціально таких ефектів тамсулозину не досліджувалися. Однак слід враховувати можливість появи сонливості, порушення чіткості зору, запаморочення, непритомності у деяких пацієнтів, у зв'язку з чим їм слід тимчасово утриматися від управління;Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
351,00 грн
317,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Одна капсула містить 0,400 мг тамсулозину гідрохлориду; допоміжні речовини: стеарат кальцію; триетилцюрат; тальк; сополімер метакрилової кислоти та етилакрилату (1:1), що містить також полісорбат 80 та натрію лаурилсульфат; целюлоза мікрокристалічна; Верхня частина капсули: заліза оксид жовтий (CI 77492 Е172); титану діоксид (CI 77891 Е171); заліза оксид чорний (CI 77499 Е172); заліза оксид червоний (CI 77491 Е172); желатин; Нижня частина капсули: заліза оксид червоний (CI 77491 Е172); заліза оксид чорний (CI 77499 Е172); заліза оксид жовтий (CI 77492 Е172); титану діоксид (CI 77891 Е171); желатин. Капсули із модифікованим вивільненням 0,4 мг. 10 капсул у блістері з плівки ПВХ/ПВДХ та фольги алюмінієвої. 1(один) або 3(три) блістери у картонній пачці з інструкцією із застосування.Опис лікарської формиТверді желатинові капсули розмір №2; кришечка: непрозора, коричневого кольору; Корпус: непрозорий, коричнево-жовтого кольору. Вміст капсули-пелети білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаАльфа1-адреноблокатор.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому тамсулозин швидко і практично повністю абсорбується зі шлунково-кишкового тракту. Біодоступність препарату – близько 100%. Після одноразового прийому препарату внутрішньо в дозі 400 мкг Сmах активної речовини в плазмі досягається через 6 год. Розподіл У рівноважному стані (через 5 днів курсового прийому) значення Cмах активної речовини в плазмі крові на 60-70% вище, ніж Смах після одноразового прийому препарату. Зв'язування з білками плазми – 99%. Тамсулозин має незначний обсяг розподілу (приблизно 0,2 л/кг). Метаболізм Тамсулозин не піддається ефекту "першого проходження" і повільно біотрансформується в печінці з утворенням фармакологічно активних метаболітів, що зберігають високу селективність до 1А-адренорецепторів. Більшість активної речовини присутня в крові в незміненому вигляді. Виведення Тамсулозин виводиться нирками, 9% дози виводиться у незміненому вигляді. Т1/2 тамсулозин при одноразовому прийомі -10 год, після багаторазового прийому -13 год, кінцевий час напіввиведення - 22 год.ФармакодинамікаТамсулозин вибірково і конкурентно блокує постсинаптичні α1A-адренорецептори, що знаходяться в гладкій мускулатурі передміхурової залози, шийки сечового міхура та простатичної частини уретри, а також α1D-адренорецептори, що переважно перебувають у тілі сечового міхура. Це призводить до зниження тонусу гладкої мускулатури передміхурової залози, шийки сечового міхура та простатичної частини уретри та покращення функції детрузора. За рахунок цього зменшуються симптоми обструкції та подразнення, пов'язані з доброякісною гіперплазією передміхурової залози. Як правило, терапевтичний ефект розвивається через 2 тижні після початку прийому препарату, хоча у ряду пацієнтів зменшення симптомів відзначається після прийому першої дози. Здатність тамсулозину впливати на α1 A-адренорецептори в 20 разів перевищує його здатність взаємодіяти α1 B-адренорецепторами, які розташовані в гладких м'язах судин. Завдяки такій високій селективності препарат не викликає будь-якого клінічно значущого зниження системного артеріального тиску (АТ) як у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, так і у пацієнтів із нормальним вихідним АТ.Показання до застосуванняЛікування дизуричних розладів, зумовлених доброякісною гіперплазією передміхурової залози.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до тамсулозину гідрохлориду або до будь-якого іншого компонента препарату. З обережністю: хронічна ниркова недостатність (зниження кліренсу креатиніну нижче 10 мл/хв), артеріальна гіпотензія (в т.ч. ортостатична), тяжка печінкова недостатність.Побічна діяРідко – головний біль, запаморочення, астенія, порушення сну (сонливість або безсоння), ретроградна еякуляція, зниження лібідо, біль у спині, риніт; у поодиноких випадках – ортостатична гіпотензія, тахікардія, серцебиття, біль у грудній клітці. З боку органів травлення: у поодиноких випадках – нудота, блювання, запори або діарея. У вкрай поодиноких випадках реакції гіперчутливості - висипання на шкірі, свербіж, ангіоневротичний набряк.Взаємодія з лікарськими засобамиЦиметидин підвищує концентрацію тамсулозину у плазмі, фуросемід знижує (істотного клінічного значення не має, зміни дозування не потрібно). Диклофенак та непрямі антикоагулянти посилюють виведення тамсулозину. Діазепам, пропранолол, трихлорметіазид, хлормадинон, амітриптилін, диклофенак, глібенкламід, симвастатин та варфарин не змінюють вільну фракцію тамсулозину у плазмі людини in vitro. У свою чергу тамсулозин не змінює вільні фракції діазепаму, пропранололу, трихлорметіазиду та хлормадинону. У дослідженнях in vitro не було виявлено взаємодії на рівні печінкового метаболізму з амітриптіліном, сальбутамолом, глібенкламідом та фінастеридом. Інші альфа1-адреноблокатори, інгібітори ацетилхолінестерази, алпростадил, анестетики, діуретики, леводопа, антидепресанти, бета-адреноблокатори, блокатори "повільних" кальцієвих каналів, нітрати та етанол можуть посилити вираженість гіпотензивного ефекту.Спосіб застосування та дозиВсередину, після їди, по 1 капсулі на день, в один і той же час доби, запиваючи достатньою кількістю води. Капсулу годі було ні розламувати на частини, ні розжовувати, т.к. при цьому порушується пролонговане вивільнення діючої речовини.ПередозуванняВипадки гострого передозування не описані. Симптоми: теоретично можливе виникнення гострої гіпотензії, компенсаторної тахікардії. Лікування: пацієнта слід укласти, щоб відновити артеріальний тиск та нормалізувати частоту серцевих скорочень. Проводять кардіотропну терапію. Слід слідкувати за функцією нирок та застосовувати загальну підтримуючу терапію. Якщо симптоми залишаються, слід ввести об'ємозамінні розчини, судинозвужуючі препарати. Для запобігання подальшій абсорбції тамсулозину можливе промивання шлунка, прийом активованого вугілля або осмотичного проносного. Діаліз не є ефективним, оскільки тамсулозин міцно зв'язується з білками плазми.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПодібно до інших α1-адреноблокаторів тамсулозин може викликати зниження АТ, у поодиноких випадках викликаючи непритомність. При перших ознаках ортостатичної гіпотензії (запаморочення, слабкість) необхідно посадити або укласти хворого до зникнення симптомів. Лікування тамсулозином має передувати попереднє обстеження хворого з метою виключення будь-якого іншого захворювання, що протікає з такими ж симптомами, як доброякісна гіперплазія простати. Лікування повинні передувати попередні ректальне пальцеве обстеження простати та вимірювання рівня специфічного антигену простати (PSA), які пізніше під час лікування регулярно повторюють. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно утримуватися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаЕкстракт валеріани, желатин (капсула), вітамін В8 (інозит), магнію оксид (антистежуючий агент), екстракт пасифлори, L-триптофан, мікрокристалічна целюлоза (носій), магнію стеарат (антистежуючий агент).Характеристика"Сонник" сприяє нормалізації сну. Рекомендується як біологічно активна добавка до їжі – джерела флавоноїдів, інозиту, валеріанової кислоти.РекомендуєтьсяСприяє нормалізації сну.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність, годування груддю.Спосіб застосування та дозиДорослим по 1 капсулі 1 раз на день під час їжі. Тривалість прийому 4-6 тижнів. Прийом можна повторювати 3-4 десь у рік.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням слід проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: мелатонін 3 мг; Допоміжні речовини: кальцію гідрофосфат – 112 мг, крохмаль кукурудзяний прежелатинізований – 3.5 мг, магнію стеарат – 1.5 мг, целюлоза мікрокристалічна – 40 мг; склад плівкової оболонки: опадрай 85F48105 II білий – 5 мг (полівініловий спирт – 2.345 мг, макрогол (поліетиленгліколь 4000) – 1.18 мг, тальк – 0.87 мг, титану діоксид – 0.605 мг). 12 пігулок.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою білого кольору, круглі, двоопуклі, з ризиком; на поперечному розрізі майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаСинтетичний аналог гормону шишковидного тіла (епіфізу) мелатоніну. Чинить адаптогенну, седативну, снодійну дію. Нормалізує циркадні ритми. Підвищує концентрацію GABA та серотоніну в середньому мозку та гіпоталамусі, змінює активність піридоксалькінази, що бере участь у синтезі GABA, допаміну та серотоніну. Відомо, що GABA є гальмівним медіатором ЦНС, а зниження активності серотонінергічних механізмів може мати значення в патогенезі депресивних станів і розладів. Регулює цикл сон-неспання, добові зміни локомоторної активності та температури тіла, позитивно впливає на інтелектуально-мнестичні функції мозку, на емоційно-особистісну сферу. Сприяє організації біологічного ритму та нормалізації нічного сну. Покращує якість сну, знижує частоту нападів головного болю, запаморочення, підвищує настрій. Прискорює засинання, знижує частоту нічних пробуджень, покращує самопочуття після ранкового пробудження, не викликає відчуття млявості, розбитості та втоми під час пробудження. Робить сновидіння яскравішими і емоційно насиченими. Адаптує організм до швидкої зміни часових поясів, знижує стресові реакції, регулює нейроендокринні функції. Має імуностимулюючі та антиоксидантні властивості. Основний фізіологічний ефект мелатоніну полягає у гальмуванні секреції гонадотропінів. Крім того, знижується, але меншою мірою, секреція інших гормонів аденогіпофіза – кортикотропіну, ТТГ, СТГ. Секреція мелатоніну підпорядкована циркадному ритму, що визначає, у свою чергу, ритмічність гонадотропних ефектів та статевої функції. Синтез та секреція мелатоніну залежать від освітленості – надлишок світла гальмує його утворення, зниження освітленості підвищує синтез та секрецію гормону. У людини на нічний час припадає 70% добової продукції мелатоніну.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо швидко і повністю абсорбується із ШКТ. Легко проникає через гістогематичні бар'єри (в т.ч. через гематоенцефалічний бар'єр). T1/2 короткий.Клінічна фармакологіяПрепарат, що застосовується у разі порушення тимчасової адаптації.ІнструкціяЧастота прийому встановлюється індивідуально.Показання до застосуванняРозлад нормального циркадного ритму (десинхроноз) внаслідок швидкого переміщення між часовими поясами Землі, що виявляється підвищеною стомлюваністю; порушення сну (у т.ч. у пацієнтів похилого віку); депресивні стани, що мають сезонний характерПротипоказання до застосуванняАлергічні захворювання, лімфома, аутоімунні захворювання, лімфогранулематоз, лейкоз, мієлома, епілепсія, цукровий діабет, хронічна ниркова недостатність.Вагітність та лактаціяПротипоказаний при вагітності та в період лактації. Не рекомендується застосовувати у жінок, які бажають завагітніти у зв'язку з деякою контрацептивною дією мелатоніну.Побічна діяЗ боку центральної нервової системи: головний біль, ранкова сонливість у перший тиждень терапії. З боку травної системи: нудота, блювання, діарея. Інші: алергічні реакції, набряки.Взаємодія з лікарськими засобамиЛікарська взаємодія мелатоніну з іншими лікарськими засобами не вивчена. Не рекомендується одночасне застосування мелатоніну з ацетилсаліциловою кислотою, НПЗЗ, препаратами, що пригнічують діяльність ЦНС, інгібіторами МАО, кортикостероїдами, циклоспорином.Спосіб застосування та дозиІндивідуально. Приймають внутрішньо у дозі 1.5-3 мг 1 раз на добу за 30-40 хв до сну. Максимальна добова доза становить 6 мг.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри прийомі мелатоніну слід уникати яскравого висвітлення. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами: З обережністю застосовують у пацієнтів, діяльність яких пов'язана з необхідністю підвищеної концентрації уваги та високої швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: мелатонін 3 мг; Допоміжні речовини: кальцію гідрофосфат – 112 мг, крохмаль кукурудзяний прежелатинізований – 3.5 мг, магнію стеарат – 1.5 мг, целюлоза мікрокристалічна – 40 мг; склад плівкової оболонки: опадрай 85F48105 II білий – 5 мг (полівініловий спирт – 2.345 мг, макрогол (поліетиленгліколь 4000) – 1.18 мг, тальк – 0.87 мг, титану діоксид – 0.605 мг). 30 пігулок.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою білого кольору, круглі, двоопуклі, з ризиком; на поперечному розрізі майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаСинтетичний аналог гормону шишковидного тіла (епіфізу) мелатоніну. Чинить адаптогенну, седативну, снодійну дію. Нормалізує циркадні ритми. Підвищує концентрацію GABA та серотоніну в середньому мозку та гіпоталамусі, змінює активність піридоксалькінази, що бере участь у синтезі GABA, допаміну та серотоніну. Відомо, що GABA є гальмівним медіатором ЦНС, а зниження активності серотонінергічних механізмів може мати значення в патогенезі депресивних станів і розладів. Регулює цикл сон-неспання, добові зміни локомоторної активності та температури тіла, позитивно впливає на інтелектуально-мнестичні функції мозку, на емоційно-особистісну сферу. Сприяє організації біологічного ритму та нормалізації нічного сну. Покращує якість сну, знижує частоту нападів головного болю, запаморочення, підвищує настрій. Прискорює засинання, знижує частоту нічних пробуджень, покращує самопочуття після ранкового пробудження, не викликає відчуття млявості, розбитості та втоми під час пробудження. Робить сновидіння яскравішими і емоційно насиченими. Адаптує організм до швидкої зміни часових поясів, знижує стресові реакції, регулює нейроендокринні функції. Має імуностимулюючі та антиоксидантні властивості. Основний фізіологічний ефект мелатоніну полягає у гальмуванні секреції гонадотропінів. Крім того, знижується, але меншою мірою, секреція інших гормонів аденогіпофіза – кортикотропіну, ТТГ, СТГ. Секреція мелатоніну підпорядкована циркадному ритму, що визначає, у свою чергу, ритмічність гонадотропних ефектів та статевої функції. Синтез та секреція мелатоніну залежать від освітленості – надлишок світла гальмує його утворення, зниження освітленості підвищує синтез та секрецію гормону. У людини на нічний час припадає 70% добової продукції мелатоніну.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо швидко і повністю абсорбується із ШКТ. Легко проникає через гістогематичні бар'єри (в т.ч. через гематоенцефалічний бар'єр). T1/2 короткий.Клінічна фармакологіяПрепарат, що застосовується у разі порушення тимчасової адаптації.ІнструкціяЧастота прийому встановлюється індивідуально.Показання до застосуванняРозлад нормального циркадного ритму (десинхроноз) внаслідок швидкого переміщення між часовими поясами Землі, що виявляється підвищеною стомлюваністю; порушення сну (у т.ч. у пацієнтів похилого віку); депресивні стани, що мають сезонний характерПротипоказання до застосуванняАлергічні захворювання, лімфома, аутоімунні захворювання, лімфогранулематоз, лейкоз, мієлома, епілепсія, цукровий діабет, хронічна ниркова недостатність.Вагітність та лактаціяПротипоказаний при вагітності та в період лактації. Не рекомендується застосовувати у жінок, які бажають завагітніти у зв'язку з деякою контрацептивною дією мелатоніну.Побічна діяЗ боку центральної нервової системи: головний біль, ранкова сонливість у перший тиждень терапії. З боку травної системи: нудота, блювання, діарея. Інші: алергічні реакції, набряки.Взаємодія з лікарськими засобамиЛікарська взаємодія мелатоніну з іншими лікарськими засобами не вивчена. Не рекомендується одночасне застосування мелатоніну з ацетилсаліциловою кислотою, НПЗЗ, препаратами, що пригнічують діяльність ЦНС, інгібіторами МАО, кортикостероїдами, циклоспорином.Спосіб застосування та дозиІндивідуально. Приймають внутрішньо у дозі 1.5-3 мг 1 раз на добу за 30-40 хв до сну. Максимальна добова доза становить 6 мг.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри прийомі мелатоніну слід уникати яскравого висвітлення. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами: З обережністю застосовують у пацієнтів, діяльність яких пов'язана з необхідністю підвищеної концентрації уваги та високої швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.
Фасування: N30 Форма выпуска: таб. Упаковка: блистер Производитель: Леовит Завод-производитель: Леовит. .
Склад, форма випуску та упаковкаБорошно вівсяне, кальцію стеарат, натрію бромід, кориця, собача кропива трава, хмелю шишки, меліси лист, ромашки квітки.ХарактеристикаПорушення сну призводить до погіршення фізичного та психічного стану, порушення пам'яті, сонливості протягом дня, зниження працездатності та концентрації уваги, порушення координації рухів, дратівливості. Компоненти БАД «Сонні+» традиційно застосовують при порушеннях сну та безсоння: собача кропива сприяє засинанню і гарному сну; меліса, ромашка і хміль мають седативну (заспокійливу) дію; Бром нормалізує стан нервової системи.РекомендуєтьсяЯк біологічно активної добавки до їжі при порушеннях сну, що містить флавоноїди та ефірні олії.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів препарату, вагітність, годування груддю, діабет. Перед застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Спосіб застосування та дозиДорослим по 1-3 таблетки на день за 20-40 хвилин до сну. Тривалість прийому – 4-6 тижнів. За потреби прийом можна повторити.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням проконсультуйтеся зі спеціалістом.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Форма випуску таб. Виробник: Алкой Завод-виробник: Алкой(Росія). .
Фасування: N40 Форма випуску таб. Упаковка: блістер Виробник: Грін Сайд Завод-производитель: Грин Сайд ООО(Россия). .
321,00 грн
278,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: сульфат двовалентного заліза в кількості, еквівалентній 100 мг Fe2+ та 60 мг аскорбінової кислоти; допоміжні речовини: магнію стеарат, повідон К-25, поліетен порошок, карбомер 934Р; Оболонка містить: гіпромелозу, макрогол 6000, діоксид титану, заліза оксид жовтий, парафін твердий. По 30 або 50 таблеток у коричневий скляний флакон з ПЕ кришкою з контролем першого розтину та гармошкою-амортизатором. 1 флакон разом з інструкцією з медичного застосування вкладають у картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою світло-сіро-жовтого кольору, з гравіюванням "Z" на одному боці, на зламі ядро сірого кольору з характерним запахом.Фармакотерапевтична групаЗалізо препарат + вітамін.ФармакокінетикаЗалізо всмоктується з дванадцятипалої кишки та проксимального відділу тонкого кишечника. Ступінь всмоктування заліза, пов'язаного з гемом - приблизно 20%, а заліза, не пов'язаного з гемом - 10%. Для ефективного всмоктування залізо має бути у формі Fe(II). Після прийому внутрішньо аскорбінова кислота повністю всмоктується із ШКТ. Соляна кислота шлунка стимулюють всмоктування заліза, відновлюючи його з Fe(III) до Fe(II). Аскорбінова кислота покращує всмоктування заліза та збільшує біодоступність лікарського засобу (ЛЗ). Надходить в епітеліальні клітини кишечника Fe (II) піддається внутрішньоклітинному окиснення до Fe (III), яке зв'язується з апоферитином. Частина апоферитину надходить у кров, інша частина тимчасово залишається в епітеліальних клітинах кишечника у формі феритину. яка надійде в кров через 1-2 дні або виведеться з організму з фекаліями в процесі десквамації епітеліальних клітин. Близько 1/3 заліза, що у кров, зв'язується з апотрансферрином, молекула якого у своїй перетворюється на трансферрин. Комплекс залізо-трансферин транспортується в органи-мішені і після зв'язування з рецепторами, що знаходяться на поверхні клітин, потрапляє в цитоплазму за допомогою ендоцитозу. У цитоплазмі залізо відокремлюється та знову зв'язується з апоферитином. Апоферитин окислює залізо до Fe(III), а у відновленні заліза беруть участь флавопротеїни. "Дурулес" – це технологія, яка забезпечує поступове вивільнення активної речовини (іонів заліза), рівномірне надходження лікарського препарату. Прийом по 100 мг двічі на день забезпечує на 30% більше всмоктування заліза із препарату Сорбіфер Дурулес у порівнянні з іншими препаратами заліза. Депонується у вигляді феритину або гемосидерину в гепатоцитах та клітинах системи фагоцитуючих макрофагів, незначна кількість – у вигляді міоглобіну у м'язах. Період напіввиведення (T1/2) становить 6 год. Відсутні дані про фармакокінетику препарату при порушенні функції печінки або нирок, а також у пацієнтів похилого віку.ФармакодинамікаЗалізо двовалентне (Fe(II)) як компонент протопорфіринової простетичної групи гемоглобіну (Hb) відіграє важливу роль у зв'язуванні та транспортуванні кисню та вуглекислого газу. Залізо протопорфіринової групи цитохромів грає ключову роль процесі транспорту електронів. У цих процесах захоплення та віддача електронів можливі внаслідок оборотної реакції переходу Fe(II)↔Fe(III). Залізо у значних кількостях також знаходиться у міоглобіні м'язів. Аскорбінова кислота сприяє всмоктуванню та засвоюванню заліза (вона стабілізує іон Fe(І), перешкоджаючи його перетворенню на іон Fe(III). Механізм дії Тривале вивільнення іонів Fe (II) є наслідком технології створення таблеток Дурулес. Під час проходження через шлунково-кишковий тракт (ЖКТ), іони Fe (II) постійно вивільняються із пористого матриксу таблетки Дурулес протягом 6 годин. Повільне вивільнення активної речовини запобігає розвитку патологічно високих місцевих концентрацій заліза. Таким чином, застосування препарату Сорбіфер Дурулес дозволяє уникнути пошкодження слизової оболонки. Залізо - незамінний компонент організму, необхідний освіти Нb і протікання окислювальних процесів у живих тканинах. Препарат застосовується усунення дефіциту заліза. Пластиковий матрикс таблеток Сорбіфер Дурулес повністю інертний у травному соку, але повністю розпадається під дією кишкової перистальтики, коли активний інгредієнт повністю вивільняється.Показання до застосуванняЗалізодефіцитна анемія, профілактика та лікування. Стани, що супроводжуються дефіцитом заліза. Профілактика дефіциту заліза при вагітності, лактації та у донорів крові.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до активної речовини або до будь-якої з допоміжних речовин. Патологічні процеси, що супроводжуються підвищеним відкладенням заліза (наприклад, гемохроматоз, гемосидероз). Регулярно проведені переливання крові. Інші види анемії, не пов'язані з дефіцитом заліза (апластична, гемолітична анемія, таласемія, мегалобластна анемія) або обумовлені порушенням утилізації заліза (сидероахрестична анемія, анемія, спричинена отруєнням свинцем). Стеноз стравоходу, кишкова непрохідність та/або обструктивні зміни ШКТ, гострі кровотечі із ШКТ. Спільне застосування із парентеральними препаратами заліза. Стани, пов'язані з аскорбіновою кислотою: гіпероксалурія, оксалатні камені в нирках. Тромбофлебіт, схильність до тромбозу. Дитячий вік до 12 років (через відсутність клінічних даних). З обережністю: Виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, запальні захворювання кишечника (ентерит, дивертикуліт, виразковий коліт, хвороба Крона). Літній вік пацієнта (у зв'язку з відсутністю адекватних клінічних даних). Захворювання печінки, нирок (у зв'язку з відсутністю адекватних клінічних даних), гострі інфекційно-запальні процеси.Вагітність та лактаціяСорбіфер Дурулес можна застосовувати при вагітності та в період грудного вигодовування.Побічна діяПід час лікування препаратом Сорбіфер Дурулес надходили повідомлення про наступні побічні ефекти, що наводяться нижче за системами органів. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: пароксизмальна нічна гемоглобінурія, еритропоетична порфірія або пізня шкірна порфірія. Порушення з боку імунної системи: гіперчутливість, кропив'янка, анафілаксія. Порушення з боку нервової системи: біль голови, запаморочення, слабкість, дратівливість. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: набряк гортані, біль у горлі. Випадкове потрапляння залізовмісних препаратів у дихальні шляхи може призвести до незворотного бронхіального некрозу (особливо у пацієнтів похилого віку та пацієнтів, які мають труднощі при ковтанні). Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: нудота, біль у животі, пронос, діарея, зміни випорожнень, диспепсія, блювання, гастрит, виразкове ураження стравоходу, стеноз стравоходу, метеоризм, фарбування зубів (при неправильному використанні таблеток), виразки у порожнині рота. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: висипання на шкірі, свербіж. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: при застосуванні у високих дозах – гіпероксалурія та формування оксалатного ниркового каміння. Загальні розлади та порушення у місці введення: відчуття жару. Післяреєстраційний період У постреєстраційному періоді надійшли повідомлення про наступні побічні реакції, частота яких невідома. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: розвиток виразок у роті*. * спостерігається при неправильному застосуванні, коли таблетки розжовують, розсмоктують чи тримають у роті. У літніх пацієнтів та пацієнтів з порушенням ковтання є ризик розвитку пошкоджень стравоходу та бронхіальний некроз при випадковому попаданні у дихальні шляхи. Повідомлення про побічні реакції Надання даних про передбачувані побічні реакції препарату є дуже важливим моментом, що дозволяє здійснювати безперервний моніторинг співвідношення ризик/користування ЛЗ. Медичним працівникам слід надавати інформацію про будь-які передбачувані несприятливі реакції за вказаними в кінці інструкції контактами, а також через національну систему збору інформації.Взаємодія з лікарськими засобамиСорбіфер Дурулес не слід поєднувати з такими препаратами: ципрофлоксацин: при сумісному застосуванні всмоктування ципрофлоксацину зменшується на 50%, таким чином є небезпека, що його концентрація в плазмі не досягне терапевтичного рівня; левофлоксацин: при сумісному застосуванні всмоктування левофлоксацину зменшується; моксифлоксацин: при сумісному застосуванні біодоступність моксифлоксацину зменшується на 40%. При одночасному застосуванні моксифлоксацину та препарату Сорбіфер Дурулес між прийомом цих препаратів слід витримати максимально можливий інтервал часу, що становить принаймні 6 годин; норфлоксацин: при сумісному застосуванні всмоктування норфлоксацину зменшується приблизно на 75%; офлоксацин: при сумісному застосуванні всмоктування офлоксацину зменшується приблизно на 30%; мікофенолату мофетилу: різке зниження всмоктування на 90% мікофенолату мофетилу спостерігалося при сумісному застосуванні з препаратами, що містять залізо. При сумісному застосуванні Сорбіфер Дурулес з наведеними нижче препаратами може виникнути потреба у зміні їх дози. Між прийомом препарату Сорбіфер Дурулес та будь-якого з цих препаратів слід витримати максимально можливий інтервал часу, що становить принаймні 2 години. Харчові добавки, що містять кальцій або магній, а також антацидні препарати, що містять алюміній, кальцій або магній: вони формують комплекси із солями заліза, погіршуючи таким чином всмоктування один одного. Каптоприл: при одночасному застосуванні з каптоприлом його площа під кривою концентрація-час (AUC) зменшується в середньому на 37%, ймовірно, внаслідок хімічної реакції у ШКТ. Цинк: при одночасному застосуванні всмоктування солей цинку зменшується. Клодронат: у дослідженнях in vitro було встановлено, що препарати, що містять залізо, утворюють комплекс із клодронатом. Незважаючи на те, що дослідження in vivo не проводилися, можна припустити, що при сумісному застосуванні всмоктування клодронату зменшується. Дефероксамін: при сумісному застосуванні всмоктування як дефероксаміну, так і заліза зменшується внаслідок утворення комплексів. Леводопа та карбідопа: при спільному застосуванні сульфату заліза з леводопою та карбідопою – ймовірно внаслідок утворення комплексів – біозасвоюваність леводопи у здорових добровольців зменшується на 50%. а карбідопа - на 75%. Метилдопа (лівообертальна): при сумісному застосуванні солей заліза (сульфату та глюконату заліза) з метилдопою – ймовірно, внаслідок утворення хелатних комплексів – біозасвоюваність метилдопи знижується, що може погіршити її антигіпертензивний ефект. Пеніциламін: при сумісному застосуванні пеніциламіну з солями заліза – ймовірно, внаслідок утворення хелатних комплексів – всмоктування як пеніциламіну. так і солей заліза зменшується. Алендронат: у дослідженні in vitro препарати, що містять залізо, формували комплекси з алендронатом, знижуючи всмоктування останнього. Результатів умов in vivo відсутні. Ризедронат: у дослідженні in vitro препарати, що містять залізо, формували комплекси із ризедронатом. Незважаючи на те, що така взаємодія не вивчалася в умовах in vivo, можна припустити, що при застосуванні всмоктування ризедронату зменшиться. Тетрациклін: при сумісному застосуванні всмоктування тетрацикліну зменшується, тому при комбінованому застосуванні слід витримати максимально можливий інтервал часу, що становить не менше ніж 3 години між прийомами. Застосування залізовмісних препаратів погіршує ентерогепатичний цикл доксицикліну як при прийомі внутрішньо, так і при внутрішньовенному введенні, тому слід уникати спільного застосування цих засобів. Гормони щитовидної залози: при сумісному застосуванні залізовмісних препаратів та тироксину всмоктування останнього може знизитися, що може призвести до безуспішності замісної терапії. Циметидин: при сумісному застосуванні Сорбіфер Дурулес із циметидином зниження кислотності шлунка, викликане циметидином, зменшує всмоктування заліза. При застосуванні препарату Сорбіфер Дурулес із чаєм, кавою, яйцями, молочними продуктами, хлібом з борошна грубого помелу, пластівцями із зерен або їжі, багатою на волокна, може зменшитися всмоктування заліза. Інші взаємодії: З препаратами заліза та іншими ЛЗ, до складу яких входить залізо: можливе накопичення заліза у печінці; підвищується ймовірність передозування заліза; З панкреатином, колестираміном: відбувається зменшення абсорбції заліза із ШКТ; З метилдіоксифенілаланіном: зниження абсорбції метилдіоксифенілаланіну в ротовій порожнині на 61-73%; З токоферолом: знижується активність обох препаратів; З глюкокортикостероїдами: можливе посилення стимуляції еритропоезу; З алопуринолом: можливе накопичення заліза в печінці; З ацетогідроксамовою кислотою: знижується активність обох препаратів; З хлорамфеніколом: знижується ефективність препаратів заліза. Пригнічується утворення еритроцитів та знижується концентрація Нb; З етанолом: підвищується абсорбція та ризик виникнення токсичних ускладнень; З етидронової кислотою: знижується активність етидронової кислоти. Її слід приймати не раніше ніж через 2 години після прийому препарату Сорбіфер Дурулес. Взаємодії, пов'язані з аскорбіновою кислотою Підвищує концентрацію саліцилатів у крові (підвищує ризик розвитку кристалурії), етинілестрадіолу, бензинпеніциліну та тетрациклінів. Знижує концентрацію перороальних контрацептивів. Ацетилсаліцилова кислота та пероральні контрацептиви також знижують всмоктування та засвоєння аскорбінової кислоти. Підвищує активність норадреналіну. Знижує антикоагулянтний ефект похідних кумарину, гепарину. Покращує всмоктування в кишечнику препаратів заліза, а також заліза з продуктів харчування (за рахунок переведення Fe(III)↔Fe(II)). Підвищує загальний кліренс етилового спирту. Може вплинути на ефективність дисульфіраму під час лікування хронічного алкоголізму. Одночасне застосування аскорбінової кислоти та дефероксаміну підвищує екскрецію заліза. Взаємодії з харчовими продуктами та напоями При застосуванні препарату Сорбіфер Дурулес із чаєм, кавою, яйцями, молочними продуктами, хлібом з борошна грубого помелу, пластівцями із зерен або їжі, багатою на волокна, може зменшитися всмоктування заліза. Свіжі соки та лужні напої знижують всмоктування та засвоювання аскорбінової кислоти. Проміжок часу між прийомом препарату та вживанням цих продуктів повинен становити не менше 2 годин.Спосіб застосування та дозиРежим дозування Лікування Дорослим та підліткам старше 12 років: Зазвичай початкова доза, що рекомендується, - 2 таблетки на день. При необхідності, наприклад, у разі розвитку побічних реакцій, дозу можна зменшити (1 таблетка на день). Пацієнтам із залізодефіцитною анемією за необхідності дозу можна підвищити до 3-4 таблеток на день за два прийоми (вранці та ввечері). Максимальна доза – 4 таблетки на добу. Профілактика та лікування при вагітності рекомендована доза – 1 таблетка один раз на день протягом перших 6 місяців та дві таблетки на день (за два прийоми) у третьому триместрі вагітності та в період грудного вигодовування. Тривалість застосування визначається індивідуально, виходячи з лабораторних показників, що характеризують стан обміну заліза. Лікування слід продовжувати до досягнення оптимальної концентрації гемоглобіну та відновлення лабораторних показників обміну заліза у плазмі крові. Для подальшого поповнення депо може знадобитися продовження прийому препарату протягом приблизно двох місяців. Зазвичай тривалість лікування за значної втрати заліза становить 3-6 місяців. Необхідно враховувати офіційні місцеві посібники щодо відповідного використання залізовмісних ЛЗ для лікування та профілактики анемії, пов'язаної з дефіцитом заліза. Особливі групи пацієнтів Пацієнти з порушеннями функції печінки та нирок У зв'язку з відсутністю адекватних клінічних даних ЛЗ слід приймати з обережністю. Літні пацієнти У зв'язку з відсутністю адекватних клінічних даних у пацієнтів похилого віку слід приймати з обережністю. Діти та підлітки віком до 18 років Таблетки не можна призначати немовлятам та дітям віком до 12 років. Спосіб застосування Таблетки для вживання. Таблетку не можна ділити, розжовувати, тримати у роті або розсмоктувати. Таблетку слід проковтнути і запитати водою. Таблетки можна приймати до їди або під час їжі, залежно від індивідуальної переносимості ШКТ. Не можна приймати таблетки у положенні лежачи.ПередозуванняВідносно невисока доза заліза може спричинити симптоми інтоксикації. Доза заліза, еквівалентна 20 мг/кг, може викликати деякі симптоми інтоксикації, а при вмісті заліза, що перевищує 60 мг/кг, очікується розвиток проявів інтоксикації. Вміст заліза, еквівалентний 200-250 мг/кг, може призвести до смерті. Симптоми Визначення концентрації заліза у сироватці може допомогти в оцінці тяжкості отруєння. Хоча концентрація заліза не завжди добре корелює з симптомами, його концентрація, яка визначається через 4 години після проковтування, вказує на тяжкість отруєння: менше 3 мкг/мл – легке отруєння; 3-5 мкг/мл – помірне отруєння; >5 мкг/мл - тяжке отруєння. Максимальна концентрація заліза визначається через 4-6 годин після влучення заліза всередину. Слабке та помірне отруєння: блювання та діарея можуть розвинутися протягом 6 годин після проковтування. Тяжке отруєння: важкі блювання і діарея, летаргія, метаболічний ацидоз, шок, кровотеча з ШКТ, кома, судоми, гепатотоксичність, пізніше - стеноз ШКТ. Тяжка токсичність також викликає некроз печінки та жовтяницю, гіпоглікемію, порушення згортання крові, олігурію, ниркову недостатність та набряк легенів. Передозування солями заліза є особливо небезпечним у дітей у ранньому віці. Передозування аскорбіновою кислотою може спричинити тяжкий ацидоз та гемолітичну анемію у схильних осіб (дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази). Лікування: Дати молоко і рідину, що викликає блювоту (якнайшвидше). Промивання шлунка 5% розчином натрію бікарбонату та сольовими проносними (наприклад, сульфатом натрію, у дозі 30 г для дорослих); молоко та яйця у комбінації з 5 г карбонату вісмуту як пом'якшувальні засоби. Після промивання шлунка вводиться 5 г дефероксаміну, розчиненого у 50-100 мл води, і цей розчин залишають у шлунку. Для стимуляції активності кишківника дорослим пацієнтам можна дати розчин маніту або сорбіту всередину. Викликання діареї у дітей, особливо у ранньому віці, може бути небезпечним, тому не рекомендується. Пацієнтів слід ретельно контролювати з метою запобігання аспірації. На рентгенограмі таблетки дають тінь, тому за допомогою рентгенограми черевної порожнини можна виявити таблетки, що залишилися після викликаної блювоти. Не слід використовувати димеркапрол, тому що він формує токсичні комплекси із залізом. Дефероксамін є специфічним препаратом, що формує хелатний комплекс із залізом. При гострому тяжкому отруєнні у дітей слід завжди призначати дефероксамін у дозі 90 мг/кг внутрішньом'язово, потім - 15 мг/кг внутрішньовенно, доки концентрація заліза в сироватці крові не буде відповідати загальній залізозв'язувальній здатності сироватки. При занадто швидкій швидкості інфузії може розвинутись гіпотонія. При менш тяжкій інтоксикації дефероксамін призначається внутрішньом'язово в дозі 50 мг/кг до максимальної дози 4 г. При тяжкій інтоксикації: у стані шоку та/або коми та у разі підвищення концентрації сироваткового заліза (> 90 ммоль/л у дітей, > 142 ммоль/л у дорослих), необхідно негайно розпочати інтенсивну підтримуючу терапію. Переливання крові або плазми проводиться при шоці, призначення кисневої терапії – при дихальній недостатності. Після усунення інтоксикації рекомендується моніторувати концентрацію заліза у сироватці крові.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат ефективний лише при захворюваннях, що супроводжуються дефіцитом заліза. Перед початком лікування слід діагностувати залізодефіцитний стан. При інших, не залізодефіцитних видах анемії (анемія внаслідок інфекції, анемії, що супроводжують хронічні захворювання, таласемія та інші анемії), призначення препарату протипоказане. У зв'язку з ризиком розвитку виразок у ротовій порожнині, а також для запобігання фарбування зубної емалі, таблетку не можна розжовувати, тримати в роті або розсмоктувати. Прийом препаратів заліза може спричинити фарбування випорожнень у чорний колір. Під час лікування пероральними препаратами заліза може настати загострення запальних або виразкових захворювань шлунково-кишкового тракту. Не слід застосовувати препарат при інфекційно-запальних процесах (гостра респіраторна вірусна інфекція, ангіна, пневмонія тощо), оскільки в цьому випадку залізо акумулюється у вогнищі запалення та неефективно за призначенням. За даними досліджень in vitro, препарати заліза підвищують патогенність деяких мікроорганізмів і можуть негативно впливати на прогноз перебігу інфекційних хвороб. Гіпосидеремія, пов'язана із запальними синдромами, не чутлива до терапії препаратами заліза. При прийомі препарату можливий неправдивий результат аналізу ката на приховану кров. Аскорбінова кислота в сечі може призвести до спотворення результатів щодо цукру в сечі. Для покращення засвоєння заліза з кишечника одночасно з лікуванням слід повноцінно харчуватися, вживаючи м'ясні продукти, овочі, фрукти. Препарат не слід запивати міцним чаєм, кавою, молоком. Споживання значних кількостей чаю пригнічує всмоктування заліза. Не слід вживати алкоголю під час лікування. При курсовому застосуванні рекомендується періодично контролювати лабораторні показники обміну заліза у плазмі. Не слід припиняти лікування відразу після нормалізації концентрації гемоглобіну та кількості еритроцитів. З метою створення в організмі "депо" заліза потрібно приймати препарат не менше 1-2 місяців. Випадкове потрапляння залізовмісних препаратів у дихальні шляхи може призвести до необоротного бронхіального некрозу. Тому у разі випадкового вдихання фрагментів таблеток необхідно негайно звернутися за медичною допомогою. Щоб уникнути ризику можливого передозування заліза, особливої обережності потрібно дотримуватися, якщо використовуються інші добавки заліза. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Сорбіфер Дурулес не впливає на здатність водіння автомобіля та керування механізмами. Таких даних немає.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
348,00 грн
208,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: сульфат двовалентного заліза в кількості, еквівалентній 100 мг Fe2+ та 60 мг аскорбінової кислоти; допоміжні речовини: магнію стеарат, повідон К-25, поліетен порошок, карбомер 934Р; Оболонка містить: гіпромелозу, макрогол 6000, діоксид титану, заліза оксид жовтий, парафін твердий. По 30 або 50 таблеток у коричневий скляний флакон з ПЕ кришкою з контролем першого розтину та гармошкою-амортизатором. 1 флакон разом з інструкцією з медичного застосування вкладають у картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою світло-сіро-жовтого кольору, з гравіюванням "Z" на одному боці, на зламі ядро сірого кольору з характерним запахом.Фармакотерапевтична групаЗалізо препарат + вітамін.ФармакокінетикаЗалізо всмоктується з дванадцятипалої кишки та проксимального відділу тонкого кишечника. Ступінь всмоктування заліза, пов'язаного з гемом - приблизно 20%, а заліза, не пов'язаного з гемом - 10%. Для ефективного всмоктування залізо має бути у формі Fe(II). Після прийому внутрішньо аскорбінова кислота повністю всмоктується із ШКТ. Соляна кислота шлунка стимулюють всмоктування заліза, відновлюючи його з Fe(III) до Fe(II). Аскорбінова кислота покращує всмоктування заліза та збільшує біодоступність лікарського засобу (ЛЗ). Надходить в епітеліальні клітини кишечника Fe (II) піддається внутрішньоклітинному окиснення до Fe (III), яке зв'язується з апоферитином. Частина апоферитину надходить у кров, інша частина тимчасово залишається в епітеліальних клітинах кишечника у формі феритину. яка надійде в кров через 1-2 дні або виведеться з організму з фекаліями в процесі десквамації епітеліальних клітин. Близько 1/3 заліза, що у кров, зв'язується з апотрансферрином, молекула якого у своїй перетворюється на трансферрин. Комплекс залізо-трансферин транспортується в органи-мішені і після зв'язування з рецепторами, що знаходяться на поверхні клітин, потрапляє в цитоплазму за допомогою ендоцитозу. У цитоплазмі залізо відокремлюється та знову зв'язується з апоферитином. Апоферитин окислює залізо до Fe(III), а у відновленні заліза беруть участь флавопротеїни. "Дурулес" – це технологія, яка забезпечує поступове вивільнення активної речовини (іонів заліза), рівномірне надходження лікарського препарату. Прийом по 100 мг двічі на день забезпечує на 30% більше всмоктування заліза із препарату Сорбіфер Дурулес у порівнянні з іншими препаратами заліза. Депонується у вигляді феритину або гемосидерину в гепатоцитах та клітинах системи фагоцитуючих макрофагів, незначна кількість – у вигляді міоглобіну у м'язах. Період напіввиведення (T1/2) становить 6 год. Відсутні дані про фармакокінетику препарату при порушенні функції печінки або нирок, а також у пацієнтів похилого віку.ФармакодинамікаЗалізо двовалентне (Fe(II)) як компонент протопорфіринової простетичної групи гемоглобіну (Hb) відіграє важливу роль у зв'язуванні та транспортуванні кисню та вуглекислого газу. Залізо протопорфіринової групи цитохромів грає ключову роль процесі транспорту електронів. У цих процесах захоплення та віддача електронів можливі внаслідок оборотної реакції переходу Fe(II)↔Fe(III). Залізо у значних кількостях також знаходиться у міоглобіні м'язів. Аскорбінова кислота сприяє всмоктуванню та засвоюванню заліза (вона стабілізує іон Fe(І), перешкоджаючи його перетворенню на іон Fe(III). Механізм дії Тривале вивільнення іонів Fe (II) є наслідком технології створення таблеток Дурулес. Під час проходження через шлунково-кишковий тракт (ЖКТ), іони Fe (II) постійно вивільняються із пористого матриксу таблетки Дурулес протягом 6 годин. Повільне вивільнення активної речовини запобігає розвитку патологічно високих місцевих концентрацій заліза. Таким чином, застосування препарату Сорбіфер Дурулес дозволяє уникнути пошкодження слизової оболонки. Залізо - незамінний компонент організму, необхідний освіти Нb і протікання окислювальних процесів у живих тканинах. Препарат застосовується усунення дефіциту заліза. Пластиковий матрикс таблеток Сорбіфер Дурулес повністю інертний у травному соку, але повністю розпадається під дією кишкової перистальтики, коли активний інгредієнт повністю вивільняється.Показання до застосуванняЗалізодефіцитна анемія, профілактика та лікування. Стани, що супроводжуються дефіцитом заліза. Профілактика дефіциту заліза при вагітності, лактації та у донорів крові.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до активної речовини або до будь-якої з допоміжних речовин. Патологічні процеси, що супроводжуються підвищеним відкладенням заліза (наприклад, гемохроматоз, гемосидероз). Регулярно проведені переливання крові. Інші види анемії, не пов'язані з дефіцитом заліза (апластична, гемолітична анемія, таласемія, мегалобластна анемія) або обумовлені порушенням утилізації заліза (сидероахрестична анемія, анемія, спричинена отруєнням свинцем). Стеноз стравоходу, кишкова непрохідність та/або обструктивні зміни ШКТ, гострі кровотечі із ШКТ. Спільне застосування із парентеральними препаратами заліза. Стани, пов'язані з аскорбіновою кислотою: гіпероксалурія, оксалатні камені в нирках. Тромбофлебіт, схильність до тромбозу. Дитячий вік до 12 років (через відсутність клінічних даних). З обережністю: Виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, запальні захворювання кишечника (ентерит, дивертикуліт, виразковий коліт, хвороба Крона). Літній вік пацієнта (у зв'язку з відсутністю адекватних клінічних даних). Захворювання печінки, нирок (у зв'язку з відсутністю адекватних клінічних даних), гострі інфекційно-запальні процеси.Вагітність та лактаціяСорбіфер Дурулес можна застосовувати при вагітності та в період грудного вигодовування.Побічна діяПід час лікування препаратом Сорбіфер Дурулес надходили повідомлення про наступні побічні ефекти, що наводяться нижче за системами органів. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: пароксизмальна нічна гемоглобінурія, еритропоетична порфірія або пізня шкірна порфірія. Порушення з боку імунної системи: гіперчутливість, кропив'янка, анафілаксія. Порушення з боку нервової системи: біль голови, запаморочення, слабкість, дратівливість. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: набряк гортані, біль у горлі. Випадкове потрапляння залізовмісних препаратів у дихальні шляхи може призвести до незворотного бронхіального некрозу (особливо у пацієнтів похилого віку та пацієнтів, які мають труднощі при ковтанні). Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: нудота, біль у животі, пронос, діарея, зміни випорожнень, диспепсія, блювання, гастрит, виразкове ураження стравоходу, стеноз стравоходу, метеоризм, фарбування зубів (при неправильному використанні таблеток), виразки у порожнині рота. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: висипання на шкірі, свербіж. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: при застосуванні у високих дозах – гіпероксалурія та формування оксалатного ниркового каміння. Загальні розлади та порушення у місці введення: відчуття жару. Післяреєстраційний період У постреєстраційному періоді надійшли повідомлення про наступні побічні реакції, частота яких невідома. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: розвиток виразок у роті*. * спостерігається при неправильному застосуванні, коли таблетки розжовують, розсмоктують чи тримають у роті. У літніх пацієнтів та пацієнтів з порушенням ковтання є ризик розвитку пошкоджень стравоходу та бронхіальний некроз при випадковому попаданні у дихальні шляхи. Повідомлення про побічні реакції Надання даних про передбачувані побічні реакції препарату є дуже важливим моментом, що дозволяє здійснювати безперервний моніторинг співвідношення ризик/користування ЛЗ. Медичним працівникам слід надавати інформацію про будь-які передбачувані несприятливі реакції за вказаними в кінці інструкції контактами, а також через національну систему збору інформації.Взаємодія з лікарськими засобамиСорбіфер Дурулес не слід поєднувати з такими препаратами: ципрофлоксацин: при сумісному застосуванні всмоктування ципрофлоксацину зменшується на 50%, таким чином є небезпека, що його концентрація в плазмі не досягне терапевтичного рівня; левофлоксацин: при сумісному застосуванні всмоктування левофлоксацину зменшується; моксифлоксацин: при сумісному застосуванні біодоступність моксифлоксацину зменшується на 40%. При одночасному застосуванні моксифлоксацину та препарату Сорбіфер Дурулес між прийомом цих препаратів слід витримати максимально можливий інтервал часу, що становить принаймні 6 годин; норфлоксацин: при сумісному застосуванні всмоктування норфлоксацину зменшується приблизно на 75%; офлоксацин: при сумісному застосуванні всмоктування офлоксацину зменшується приблизно на 30%; мікофенолату мофетилу: різке зниження всмоктування на 90% мікофенолату мофетилу спостерігалося при сумісному застосуванні з препаратами, що містять залізо. При сумісному застосуванні Сорбіфер Дурулес з наведеними нижче препаратами може виникнути потреба у зміні їх дози. Між прийомом препарату Сорбіфер Дурулес та будь-якого з цих препаратів слід витримати максимально можливий інтервал часу, що становить принаймні 2 години. Харчові добавки, що містять кальцій або магній, а також антацидні препарати, що містять алюміній, кальцій або магній: вони формують комплекси із солями заліза, погіршуючи таким чином всмоктування один одного. Каптоприл: при одночасному застосуванні з каптоприлом його площа під кривою концентрація-час (AUC) зменшується в середньому на 37%, ймовірно, внаслідок хімічної реакції у ШКТ. Цинк: при одночасному застосуванні всмоктування солей цинку зменшується. Клодронат: у дослідженнях in vitro було встановлено, що препарати, що містять залізо, утворюють комплекс із клодронатом. Незважаючи на те, що дослідження in vivo не проводилися, можна припустити, що при сумісному застосуванні всмоктування клодронату зменшується. Дефероксамін: при сумісному застосуванні всмоктування як дефероксаміну, так і заліза зменшується внаслідок утворення комплексів. Леводопа та карбідопа: при спільному застосуванні сульфату заліза з леводопою та карбідопою – ймовірно внаслідок утворення комплексів – біозасвоюваність леводопи у здорових добровольців зменшується на 50%. а карбідопа - на 75%. Метилдопа (лівообертальна): при сумісному застосуванні солей заліза (сульфату та глюконату заліза) з метилдопою – ймовірно, внаслідок утворення хелатних комплексів – біозасвоюваність метилдопи знижується, що може погіршити її антигіпертензивний ефект. Пеніциламін: при сумісному застосуванні пеніциламіну з солями заліза – ймовірно, внаслідок утворення хелатних комплексів – всмоктування як пеніциламіну. так і солей заліза зменшується. Алендронат: у дослідженні in vitro препарати, що містять залізо, формували комплекси з алендронатом, знижуючи всмоктування останнього. Результатів умов in vivo відсутні. Ризедронат: у дослідженні in vitro препарати, що містять залізо, формували комплекси із ризедронатом. Незважаючи на те, що така взаємодія не вивчалася в умовах in vivo, можна припустити, що при застосуванні всмоктування ризедронату зменшиться. Тетрациклін: при сумісному застосуванні всмоктування тетрацикліну зменшується, тому при комбінованому застосуванні слід витримати максимально можливий інтервал часу, що становить не менше ніж 3 години між прийомами. Застосування залізовмісних препаратів погіршує ентерогепатичний цикл доксицикліну як при прийомі внутрішньо, так і при внутрішньовенному введенні, тому слід уникати спільного застосування цих засобів. Гормони щитовидної залози: при сумісному застосуванні залізовмісних препаратів та тироксину всмоктування останнього може знизитися, що може призвести до безуспішності замісної терапії. Циметидин: при сумісному застосуванні Сорбіфер Дурулес із циметидином зниження кислотності шлунка, викликане циметидином, зменшує всмоктування заліза. При застосуванні препарату Сорбіфер Дурулес із чаєм, кавою, яйцями, молочними продуктами, хлібом з борошна грубого помелу, пластівцями із зерен або їжі, багатою на волокна, може зменшитися всмоктування заліза. Інші взаємодії: З препаратами заліза та іншими ЛЗ, до складу яких входить залізо: можливе накопичення заліза у печінці; підвищується ймовірність передозування заліза; З панкреатином, колестираміном: відбувається зменшення абсорбції заліза із ШКТ; З метилдіоксифенілаланіном: зниження абсорбції метилдіоксифенілаланіну в ротовій порожнині на 61-73%; З токоферолом: знижується активність обох препаратів; З глюкокортикостероїдами: можливе посилення стимуляції еритропоезу; З алопуринолом: можливе накопичення заліза в печінці; З ацетогідроксамовою кислотою: знижується активність обох препаратів; З хлорамфеніколом: знижується ефективність препаратів заліза. Пригнічується утворення еритроцитів та знижується концентрація Нb; З етанолом: підвищується абсорбція та ризик виникнення токсичних ускладнень; З етидронової кислотою: знижується активність етидронової кислоти. Її слід приймати не раніше ніж через 2 години після прийому препарату Сорбіфер Дурулес. Взаємодії, пов'язані з аскорбіновою кислотою Підвищує концентрацію саліцилатів у крові (підвищує ризик розвитку кристалурії), етинілестрадіолу, бензинпеніциліну та тетрациклінів. Знижує концентрацію перороальних контрацептивів. Ацетилсаліцилова кислота та пероральні контрацептиви також знижують всмоктування та засвоєння аскорбінової кислоти. Підвищує активність норадреналіну. Знижує антикоагулянтний ефект похідних кумарину, гепарину. Покращує всмоктування в кишечнику препаратів заліза, а також заліза з продуктів харчування (за рахунок переведення Fe(III)↔Fe(II)). Підвищує загальний кліренс етилового спирту. Може вплинути на ефективність дисульфіраму під час лікування хронічного алкоголізму. Одночасне застосування аскорбінової кислоти та дефероксаміну підвищує екскрецію заліза. Взаємодії з харчовими продуктами та напоями При застосуванні препарату Сорбіфер Дурулес із чаєм, кавою, яйцями, молочними продуктами, хлібом з борошна грубого помелу, пластівцями із зерен або їжі, багатою на волокна, може зменшитися всмоктування заліза. Свіжі соки та лужні напої знижують всмоктування та засвоювання аскорбінової кислоти. Проміжок часу між прийомом препарату та вживанням цих продуктів повинен становити не менше 2 годин.Спосіб застосування та дозиРежим дозування Лікування Дорослим та підліткам старше 12 років: Зазвичай початкова доза, що рекомендується, - 2 таблетки на день. При необхідності, наприклад, у разі розвитку побічних реакцій, дозу можна зменшити (1 таблетка на день). Пацієнтам із залізодефіцитною анемією за необхідності дозу можна підвищити до 3-4 таблеток на день за два прийоми (вранці та ввечері). Максимальна доза – 4 таблетки на добу. Профілактика та лікування при вагітності рекомендована доза – 1 таблетка один раз на день протягом перших 6 місяців та дві таблетки на день (за два прийоми) у третьому триместрі вагітності та в період грудного вигодовування. Тривалість застосування визначається індивідуально, виходячи з лабораторних показників, що характеризують стан обміну заліза. Лікування слід продовжувати до досягнення оптимальної концентрації гемоглобіну та відновлення лабораторних показників обміну заліза у плазмі крові. Для подальшого поповнення депо може знадобитися продовження прийому препарату протягом приблизно двох місяців. Зазвичай тривалість лікування за значної втрати заліза становить 3-6 місяців. Необхідно враховувати офіційні місцеві посібники щодо відповідного використання залізовмісних ЛЗ для лікування та профілактики анемії, пов'язаної з дефіцитом заліза. Особливі групи пацієнтів Пацієнти з порушеннями функції печінки та нирок У зв'язку з відсутністю адекватних клінічних даних ЛЗ слід приймати з обережністю. Літні пацієнти У зв'язку з відсутністю адекватних клінічних даних у пацієнтів похилого віку слід приймати з обережністю. Діти та підлітки віком до 18 років Таблетки не можна призначати немовлятам та дітям віком до 12 років. Спосіб застосування Таблетки для вживання. Таблетку не можна ділити, розжовувати, тримати у роті або розсмоктувати. Таблетку слід проковтнути і запитати водою. Таблетки можна приймати до їди або під час їжі, залежно від індивідуальної переносимості ШКТ. Не можна приймати таблетки у положенні лежачи.ПередозуванняВідносно невисока доза заліза може спричинити симптоми інтоксикації. Доза заліза, еквівалентна 20 мг/кг, може викликати деякі симптоми інтоксикації, а при вмісті заліза, що перевищує 60 мг/кг, очікується розвиток проявів інтоксикації. Вміст заліза, еквівалентний 200-250 мг/кг, може призвести до смерті. Симптоми Визначення концентрації заліза у сироватці може допомогти в оцінці тяжкості отруєння. Хоча концентрація заліза не завжди добре корелює з симптомами, його концентрація, яка визначається через 4 години після проковтування, вказує на тяжкість отруєння: менше 3 мкг/мл – легке отруєння; 3-5 мкг/мл – помірне отруєння; >5 мкг/мл - тяжке отруєння. Максимальна концентрація заліза визначається через 4-6 годин після влучення заліза всередину. Слабке та помірне отруєння: блювання та діарея можуть розвинутися протягом 6 годин після проковтування. Тяжке отруєння: важкі блювання і діарея, летаргія, метаболічний ацидоз, шок, кровотеча з ШКТ, кома, судоми, гепатотоксичність, пізніше - стеноз ШКТ. Тяжка токсичність також викликає некроз печінки та жовтяницю, гіпоглікемію, порушення згортання крові, олігурію, ниркову недостатність та набряк легенів. Передозування солями заліза є особливо небезпечним у дітей у ранньому віці. Передозування аскорбіновою кислотою може спричинити тяжкий ацидоз та гемолітичну анемію у схильних осіб (дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази). Лікування: Дати молоко і рідину, що викликає блювоту (якнайшвидше). Промивання шлунка 5% розчином натрію бікарбонату та сольовими проносними (наприклад, сульфатом натрію, у дозі 30 г для дорослих); молоко та яйця у комбінації з 5 г карбонату вісмуту як пом'якшувальні засоби. Після промивання шлунка вводиться 5 г дефероксаміну, розчиненого у 50-100 мл води, і цей розчин залишають у шлунку. Для стимуляції активності кишківника дорослим пацієнтам можна дати розчин маніту або сорбіту всередину. Викликання діареї у дітей, особливо у ранньому віці, може бути небезпечним, тому не рекомендується. Пацієнтів слід ретельно контролювати з метою запобігання аспірації. На рентгенограмі таблетки дають тінь, тому за допомогою рентгенограми черевної порожнини можна виявити таблетки, що залишилися після викликаної блювоти. Не слід використовувати димеркапрол, тому що він формує токсичні комплекси із залізом. Дефероксамін є специфічним препаратом, що формує хелатний комплекс із залізом. При гострому тяжкому отруєнні у дітей слід завжди призначати дефероксамін у дозі 90 мг/кг внутрішньом'язово, потім - 15 мг/кг внутрішньовенно, доки концентрація заліза в сироватці крові не буде відповідати загальній залізозв'язувальній здатності сироватки. При занадто швидкій швидкості інфузії може розвинутись гіпотонія. При менш тяжкій інтоксикації дефероксамін призначається внутрішньом'язово в дозі 50 мг/кг до максимальної дози 4 г. При тяжкій інтоксикації: у стані шоку та/або коми та у разі підвищення концентрації сироваткового заліза (> 90 ммоль/л у дітей, > 142 ммоль/л у дорослих), необхідно негайно розпочати інтенсивну підтримуючу терапію. Переливання крові або плазми проводиться при шоці, призначення кисневої терапії – при дихальній недостатності. Після усунення інтоксикації рекомендується моніторувати концентрацію заліза у сироватці крові.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат ефективний лише при захворюваннях, що супроводжуються дефіцитом заліза. Перед початком лікування слід діагностувати залізодефіцитний стан. При інших, не залізодефіцитних видах анемії (анемія внаслідок інфекції, анемії, що супроводжують хронічні захворювання, таласемія та інші анемії), призначення препарату протипоказане. У зв'язку з ризиком розвитку виразок у ротовій порожнині, а також для запобігання фарбування зубної емалі, таблетку не можна розжовувати, тримати в роті або розсмоктувати. Прийом препаратів заліза може спричинити фарбування випорожнень у чорний колір. Під час лікування пероральними препаратами заліза може настати загострення запальних або виразкових захворювань шлунково-кишкового тракту. Не слід застосовувати препарат при інфекційно-запальних процесах (гостра респіраторна вірусна інфекція, ангіна, пневмонія тощо), оскільки в цьому випадку залізо акумулюється у вогнищі запалення та неефективно за призначенням. За даними досліджень in vitro, препарати заліза підвищують патогенність деяких мікроорганізмів і можуть негативно впливати на прогноз перебігу інфекційних хвороб. Гіпосидеремія, пов'язана із запальними синдромами, не чутлива до терапії препаратами заліза. При прийомі препарату можливий неправдивий результат аналізу ката на приховану кров. Аскорбінова кислота в сечі може призвести до спотворення результатів щодо цукру в сечі. Для покращення засвоєння заліза з кишечника одночасно з лікуванням слід повноцінно харчуватися, вживаючи м'ясні продукти, овочі, фрукти. Препарат не слід запивати міцним чаєм, кавою, молоком. Споживання значних кількостей чаю пригнічує всмоктування заліза. Не слід вживати алкоголю під час лікування. При курсовому застосуванні рекомендується періодично контролювати лабораторні показники обміну заліза у плазмі. Не слід припиняти лікування відразу після нормалізації концентрації гемоглобіну та кількості еритроцитів. З метою створення в організмі "депо" заліза потрібно приймати препарат не менше 1-2 місяців. Випадкове потрапляння залізовмісних препаратів у дихальні шляхи може призвести до необоротного бронхіального некрозу. Тому у разі випадкового вдихання фрагментів таблеток необхідно негайно звернутися за медичною допомогою. Щоб уникнути ризику можливого передозування заліза, особливої обережності потрібно дотримуватися, якщо використовуються інші добавки заліза. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Сорбіфер Дурулес не впливає на здатність водіння автомобіля та керування механізмами. Таких даних немає.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. речовини: мікрокристалічна целюлоза, діоксид кремнію колоїдний; Допоміжні речовини: крохмаль картопляний (наповнювач), магнію стеарат або стеарат кальцію (агент антистежуючий). Форма випуску: пігулки масою 360 мг. Одна таблетка містить діоксиду кремнію 6408 мг, мікрокристалічна целюлоза (харчові волокна) 19080 мг. Харчова цінність у 100 г продукту (в 1 таблетці): вуглеводи – 45 г (0,16 г), харчові волокна – 50 г (0,18 г). Енергетична цінність, ккал/кДж/100 г (1 таблетка): 280 (1,00)/1165 (4,16).Фармакотерапевтична групаСприяє зв'язуванню та виведенню з організму різних токсичних речовин та мікроорганізмів.Властивості компонентівДіоксид кремнію має високу сорбційну ємність (кількість речовини, яка може поглинути сорбент на одиницю своєї маси). Зв'язує шляхом адсорбції та виводить з організму: токсини, що надходять ззовні (включаючи продукти життєдіяльності мікроорганізмів, харчові та бактеріальні алергени, мікробні токсини, хімічні речовини), токсичні продукти, що утворюються в організмі (у процесі розпаду білків у кишечнику) та надлишок шлункового соку соляної кислоти, що утворюються в шлунку, та газів у кишечнику. Сприяє транспорту з внутрішнього середовища організму (кров, лімфа) у шлунково-кишковий тракт та виведенню різноманітних токсичних продуктів. Діоксид кремнію сприяє зниженню метаболічного навантаження на сечовивідну (сечостатеву) та жовчовивідну системи, усуненню дисбалансу біологічно активних речовин в організмі,корекції обмінних процесів та імунного статусу, покращення показників ліпідного обміну, таких як рівень холестерину, тригліцеридів та загальних ліпідів. Кремній бере участь у процесі мінералізації кісткової тканини; необхідний підтримки еластичності стінок артерій, надає позитивний вплив на імунітет і уповільнює процеси старіння в тканинах організму людини. Мікрокристалічна целюлоза (МКЦ) – це харчові волокна, виділені з рослинної клітковини. МКЦ за своїми властивостями близька до натуральної целюлози, що у вигляді природного компонента у харчових продуктах. МКЦ, як та інші харчові волокна, діє організм людини двома шляхами: сорбционным і механічним. МКЦ нерозчинна у воді і не розщеплюється в травному тракті людини. МКЦ сорбує на своїй поверхні і виводить з організму важкі метали, вільні радикали, мікробні токсини, продукти розпаду, а також пов'язує у шлунку надлишок шлункового соку та соляної кислоти, у кишечнику жовчні кислоти, білірубін, холестерин, знижуючи тим самим агресивність шлункового соку та жовчі . У тонкому кишечнику МКЦ очищає механічним шляхом його слизову оболонку,що веде до покращення пристінкового травлення та всмоктуючої функції кишечника. Після прийому МКЦ всмоктування та засвоєння їжі, ліків, овочів та фруктів стає повнішим. Дратуючи рецептори кишечника, МКЦ сприяє посиленню його перистальтики, за рахунок чого ліквідується застій харчової грудки (хімусу).РекомендуєтьсяРекомендується як біологічно активна добавка до їжі - джерела кремнію, що містить харчові волокна. Сприяє виведенню токсинів. Не є ліками.Протипоказання до застосуванняОсобам до 18 років, індивідуальна непереносимість компонентів БАД, вагітність, годування груддю.Спосіб застосування та дозиДорослим по 2 таблетки 3 рази на день у проміжках між їдою за 1 годину до їжі, запиваючи питною водою. Тривалість прийому – 1-5 днів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням БАД рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Фасування: N1 Форма випуску: гель Пакування: туб. Виробник: Мірола Завод-виробник: Мирролла(Росія). .
Фасування: N15 Форма випуску: капс. Упакування: упак. Виробник: Аклен Завод-виробник: Інат-Фарма(Росія).
272,00 грн
239,00 грн
Форма выпуска: пор. д/приготовления суспензии Упаковка: банка Производитель: Фармацевтическая Фабрика ООО Завод-производитель: Фармацевтическая Фабрика ООО(Россия). .
288,00 грн
239,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаБурштинова кислота; Діоксид кремнія. Вміст активних речовин у 6 г порошку (добовий прийом): янтарна кислота 240 мг.ХарактеристикаКомплекс бурштинової кислоти та діоксиду кремнію.РекомендуєтьсяРекомендується як біологічно активна добавка до їжі - додаткового джерела бурштинової кислоти.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів продукту, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у стадії загострення, кровотечі із шлунково-кишкового тракту, атонія кишечника.Спосіб застосування та дозиДорослим та дітям старше 14 років приймати по 2,5-Зг (1 столова ложка «з гіркою») 2 рази на день, попередньо розмішавши в 1/2 склянки води. Перед використанням струсити банку із щільно закритою кришкою. Тривалість прийому – 7-10 днів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням слід проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему