Все товары
251,00 грн
141,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПорошок – 1 фл.: ванкоміцин (у формі гідрохлориду) 500 мг. 500 мг – флакони (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиПорошок для виготовлення розчину для інфузій.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик групи глікопептидів. Чинить бактерицидну дію. Порушує синтез клітинної стінки, проникність цитоплазматичної мембрани та синтез РНК бактерій. Активний щодо грампозитивних бактерій: Staphylococcus spp. (включаючи штами, що продукують пеніциліназ та метицилін-резистентні штами), Streptococcus spp., Enterococcus spp., Corynebacterium spp., Listeria spp., Actinomyces spp., Clostridium spp. (В т.ч. Clostridium difficile). Не відмічено перехресної резистентності до антибіотиків інших груп.ФармакокінетикаШироко розподіляється у більшості тканин та рідин організму. Погано проникає через гематоенцефалічний бар'єр, проте при запаленні мозкових оболонок проникність зростає. Проникає крізь плацентарний бар'єр. Зв'язування з білками плазми становить 55%. T1/2 становить 4-11 год. 80-90% виводиться із сечею, невелика кількість виводиться із жовчю.Клінічна фармакологіяАнтибіотик групи глікопептидів.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання важкої течії, викликані чутливими до ванкоміцину збудниками (при непереносимості або неефективності терапії іншими антибіотиками, включаючи пеніциліни або цефалоспорини): сепсис, ендокардит (як монотерапія або у складі комбінованої антибіотикотерапії, та суглобів, інфекції шкіри та м'яких тканин. Псевдомембранозний коліт, спричинений Clostridium difficile.Протипоказання до застосуванняНеврит слухового нерва, виражені порушення функції нирок, І триместр вагітності, період лактації (грудного вигодовування), підвищена чутливість до ванкоміцину.Вагітність та лактаціяЗастосування у І триместрі вагітності протипоказане через ризик розвитку нефро- та ототоксичності. Застосування ванкоміцину у II та III триместрах можливе лише за життєвими показаннями. При необхідності застосування у період лактації грудне вигодовування слід припинити. Застосування у дітей При застосуванні у новонароджених необхідно контролювати концентрацію ванкоміцину у плазмі крові.Побічна діяЗ боку серцево-судинної системи: зупинка серця, припливи, зниження АТ, шок (ці симптоми в основному пов'язані з швидкою інфузією лікарської речовини). З боку системи кровотворення: ; нейтропенія, еозинофілія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз. З боку травної системи: ; нудота. З боку сечовидільної системи: інтерстиціальний нефрит, зміна функціональних ниркових тестів, порушення функції нирок. З боку органів почуттів: вертиго, дзвін у вухах, ототоксичні ефекти. Дерматологічні реакції: ексфоліативний дерматит, доброякісний пухирчастий дерматоз, сверблячий дерматоз, висипання. Алергічні реакції: кропив'янка, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, васкуліт. Під час або незабаром після надто швидкої інфузії ванкоміцину можливі анафілактоїдні реакції. Інші: озноб, лікарська лихоманка, некроз тканин у місцях ін'єкцій, біль у місцях ін'єкцій, тромбофлебіти. При швидкому внутрішньовенному введенні можливий розвиток "синдрому червоної шиї", пов'язаного з вивільненням гістаміну: еритема, висипання на шкірі, почервоніння обличчя, шиї, верхньої половини тулуба, рук, прискорене серцебиття, нудота, блювання, озноб, підвищення температури, непритомність.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування ванкоміцину та місцевих анестетиків може призвести до розвитку еритеми, гістаміноподібних припливів та анафілактичного шоку. При одночасному застосуванні ванкоміцину з аміноглікозидами, амфотерицином В, цисплатином, циклоспорином, фуросемідом, поліміксинами відзначається посилення ото- та нефротоксичної дії.Спосіб застосування та дозиВводять внутрішньовенно краплинно. Дорослим - по 500 мг кожні 6 годин або по 1 г кожні 12 годин. Щоб уникнути колаптоїдних реакцій, тривалість інфузії повинна становити не менше 60 хв. Дітям – 40 мг/кг/добу, кожну дозу слід вводити не менше 60 хв. У хворих з порушенням функції виділення нирок дозу зменшують з урахуванням значень КК. Залежно від етіології захворювання ванкоміцин можна приймати внутрішньо. Для дорослих добова доза становить 0.5-2 г на 3-4 прийоми, для дітей - 40 мг/кг на 3-4 прийоми. Максимальна добова доза для дорослих при внутрішньовенному введенні становить 3-4 г.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовувати при легких та помірних порушеннях функції нирок, порушенні слуху (в т.ч. в анамнезі), у ІІ та ІІІ триместрах вагітності. У період лікування пацієнтам із захворюваннями нирок та/або ушкодженням VIII пари ЧМН необхідно проводити контроль функції нирок, слуху. Не допускається внутрішньом'язове введення ванкоміцину через високий ризик розвитку некрозу тканин. При застосуванні у новонароджених або пацієнтів похилого віку необхідно контролювати концентрацію ванкоміцину у плазмі.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
235,00 грн
171,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПорошок – 1 фл.: ванкоміцин (у формі гідрохлориду) 500 мг. 500 мг – флакони (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиПорошок для виготовлення розчину для інфузій.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик групи глікопептидів. Чинить бактерицидну дію. Порушує синтез клітинної стінки, проникність цитоплазматичної мембрани та синтез РНК бактерій. Активний щодо грампозитивних бактерій: Staphylococcus spp. (включаючи штами, що продукують пеніциліназ та метицилін-резистентні штами), Streptococcus spp., Enterococcus spp., Corynebacterium spp., Listeria spp., Actinomyces spp., Clostridium spp. (В т.ч. Clostridium difficile). Не відмічено перехресної резистентності до антибіотиків інших груп.ФармакокінетикаШироко розподіляється у більшості тканин та рідин організму. Погано проникає через гематоенцефалічний бар'єр, проте при запаленні мозкових оболонок проникність зростає. Проникає крізь плацентарний бар'єр. Зв'язування з білками плазми становить 55%. T1/2 становить 4-11 год. 80-90% виводиться із сечею, невелика кількість виводиться із жовчю.Клінічна фармакологіяАнтибіотик групи глікопептидів.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання важкої течії, викликані чутливими до ванкоміцину збудниками (при непереносимості або неефективності терапії іншими антибіотиками, включаючи пеніциліни або цефалоспорини): сепсис, ендокардит (як монотерапія або у складі комбінованої антибіотикотерапії, та суглобів, інфекції шкіри та м'яких тканин. Псевдомембранозний коліт, спричинений Clostridium difficile.Протипоказання до застосуванняНеврит слухового нерва, виражені порушення функції нирок, І триместр вагітності, період лактації (грудного вигодовування), підвищена чутливість до ванкоміцину.Вагітність та лактаціяЗастосування у І триместрі вагітності протипоказане через ризик розвитку нефро- та ототоксичності. Застосування ванкоміцину у II та III триместрах можливе лише за життєвими показаннями. При необхідності застосування у період лактації грудне вигодовування слід припинити. Застосування у дітей При застосуванні у новонароджених необхідно контролювати концентрацію ванкоміцину у плазмі крові.Побічна діяЗ боку серцево-судинної системи: зупинка серця, припливи, зниження АТ, шок (ці симптоми в основному пов'язані з швидкою інфузією лікарської речовини). З боку системи кровотворення: ; нейтропенія, еозинофілія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз. З боку травної системи: ; нудота. З боку сечовидільної системи: інтерстиціальний нефрит, зміна функціональних ниркових тестів, порушення функції нирок. З боку органів почуттів: вертиго, дзвін у вухах, ототоксичні ефекти. Дерматологічні реакції: ексфоліативний дерматит, доброякісний пухирчастий дерматоз, сверблячий дерматоз, висипання. Алергічні реакції: кропив'янка, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, васкуліт. Під час або незабаром після надто швидкої інфузії ванкоміцину можливі анафілактоїдні реакції. Інші: озноб, лікарська лихоманка, некроз тканин у місцях ін'єкцій, біль у місцях ін'єкцій, тромбофлебіти. При швидкому внутрішньовенному введенні можливий розвиток "синдрому червоної шиї", пов'язаного з вивільненням гістаміну: еритема, висипання на шкірі, почервоніння обличчя, шиї, верхньої половини тулуба, рук, прискорене серцебиття, нудота, блювання, озноб, підвищення температури, непритомність.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування ванкоміцину та місцевих анестетиків може призвести до розвитку еритеми, гістаміноподібних припливів та анафілактичного шоку. При одночасному застосуванні ванкоміцину з аміноглікозидами, амфотерицином В, цисплатином, циклоспорином, фуросемідом, поліміксинами відзначається посилення ото- та нефротоксичної дії.Спосіб застосування та дозиВводять внутрішньовенно краплинно. Дорослим - по 500 мг кожні 6 годин або по 1 г кожні 12 годин. Щоб уникнути колаптоїдних реакцій, тривалість інфузії повинна становити не менше 60 хв. Дітям – 40 мг/кг/добу, кожну дозу слід вводити не менше 60 хв. У хворих з порушенням функції виділення нирок дозу зменшують з урахуванням значень КК. Залежно від етіології захворювання ванкоміцин можна приймати внутрішньо. Для дорослих добова доза становить 0.5-2 г на 3-4 прийоми, для дітей - 40 мг/кг на 3-4 прийоми. Максимальна добова доза для дорослих при внутрішньовенному введенні становить 3-4 г.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовувати при легких та помірних порушеннях функції нирок, порушенні слуху (в т.ч. в анамнезі), у ІІ та ІІІ триместрах вагітності. У період лікування пацієнтам із захворюваннями нирок та/або ушкодженням VIII пари ЧМН необхідно проводити контроль функції нирок, слуху. Не допускається внутрішньом'язове введення ванкоміцину через високий ризик розвитку некрозу тканин. При застосуванні у новонароджених або пацієнтів похилого віку необхідно контролювати концентрацію ванкоміцину у плазмі.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
286,00 грн
149,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПорошок – 1 фл.: ванкоміцин (у формі гідрохлориду) 1000 мг. 1000 мг – флакони (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиПорошок для виготовлення розчину для інфузій.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик групи глікопептидів. Чинить бактерицидну дію. Порушує синтез клітинної стінки, проникність цитоплазматичної мембрани та синтез РНК бактерій. Активний щодо грампозитивних бактерій: Staphylococcus spp. (включаючи штами, що продукують пеніциліназ та метицилін-резистентні штами), Streptococcus spp., Enterococcus spp., Corynebacterium spp., Listeria spp., Actinomyces spp., Clostridium spp. (В т.ч. Clostridium difficile). Не відмічено перехресної резистентності до антибіотиків інших груп.ФармакокінетикаШироко розподіляється у більшості тканин та рідин організму. Погано проникає через гематоенцефалічний бар'єр, проте при запаленні мозкових оболонок проникність зростає. Проникає крізь плацентарний бар'єр. Зв'язування з білками плазми становить 55%. T1/2 становить 4-11 год. 80-90% виводиться із сечею, невелика кількість виводиться із жовчю.Клінічна фармакологіяАнтибіотик групи глікопептидів.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання важкої течії, викликані чутливими до ванкоміцину збудниками (при непереносимості або неефективності терапії іншими антибіотиками, включаючи пеніциліни або цефалоспорини): сепсис, ендокардит (як монотерапія або у складі комбінованої антибіотикотерапії, та суглобів, інфекції шкіри та м'яких тканин. Псевдомембранозний коліт, спричинений Clostridium difficile.Протипоказання до застосуванняНеврит слухового нерва, виражені порушення функції нирок, І триместр вагітності, період лактації (грудного вигодовування), підвищена чутливість до ванкоміцину.Вагітність та лактаціяЗастосування у І триместрі вагітності протипоказане через ризик розвитку нефро- та ототоксичності. Застосування ванкоміцину у II та III триместрах можливе лише за життєвими показаннями. При необхідності застосування у період лактації грудне вигодовування слід припинити. Застосування у дітей При застосуванні у новонароджених необхідно контролювати концентрацію ванкоміцину у плазмі крові.Побічна діяЗ боку серцево-судинної системи: зупинка серця, припливи, зниження АТ, шок (ці симптоми в основному пов'язані з швидкою інфузією лікарської речовини). З боку системи кровотворення: ; нейтропенія, еозинофілія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз. З боку травної системи: ; нудота. З боку сечовидільної системи: інтерстиціальний нефрит, зміна функціональних ниркових тестів, порушення функції нирок. З боку органів почуттів: вертиго, дзвін у вухах, ототоксичні ефекти. Дерматологічні реакції: ексфоліативний дерматит, доброякісний пухирчастий дерматоз, сверблячий дерматоз, висипання. Алергічні реакції: кропив'янка, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, васкуліт. Під час або незабаром після надто швидкої інфузії ванкоміцину можливі анафілактоїдні реакції. Інші: озноб, лікарська лихоманка, некроз тканин у місцях ін'єкцій, біль у місцях ін'єкцій, тромбофлебіти. При швидкому внутрішньовенному введенні можливий розвиток "синдрому червоної шиї", пов'язаного з вивільненням гістаміну: еритема, висипання на шкірі, почервоніння обличчя, шиї, верхньої половини тулуба, рук, прискорене серцебиття, нудота, блювання, озноб, підвищення температури, непритомність.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування ванкоміцину та місцевих анестетиків може призвести до розвитку еритеми, гістаміноподібних припливів та анафілактичного шоку. При одночасному застосуванні ванкоміцину з аміноглікозидами, амфотерицином В, цисплатином, циклоспорином, фуросемідом, поліміксинами відзначається посилення ото- та нефротоксичної дії.Спосіб застосування та дозиВводять внутрішньовенно краплинно. Дорослим - по 500 мг кожні 6 годин або по 1 г кожні 12 годин. Щоб уникнути колаптоїдних реакцій, тривалість інфузії повинна становити не менше 60 хв. Дітям – 40 мг/кг/добу, кожну дозу слід вводити не менше 60 хв. У хворих з порушенням функції виділення нирок дозу зменшують з урахуванням значень КК. Залежно від етіології захворювання ванкоміцин можна приймати внутрішньо. Для дорослих добова доза становить 0.5-2 г на 3-4 прийоми, для дітей - 40 мг/кг на 3-4 прийоми. Максимальна добова доза для дорослих при внутрішньовенному введенні становить 3-4 г.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовувати при легких та помірних порушеннях функції нирок, порушенні слуху (в т.ч. в анамнезі), у ІІ та ІІІ триместрах вагітності. У період лікування пацієнтам із захворюваннями нирок та/або ушкодженням VIII пари ЧМН необхідно проводити контроль функції нирок, слуху. Не допускається внутрішньом'язове введення ванкоміцину через високий ризик розвитку некрозу тканин. При застосуванні у новонароджених або пацієнтів похилого віку необхідно контролювати концентрацію ванкоміцину у плазмі.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
518,00 грн
144,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаамлодипін + валсартан таблетки, вкриті плівковою оболонкою на 1 таблетку 5 мг + 80 мг Ядро: речовини, що діють: Амлодипін безілат (амлодипін безілат) 6,94 мг, еквівалентно амлодипіну 5,00 мг Валсартан А, субстанція-гранули 125,675 мг [Діюча речовина субстанції-гранул: Валсартан 80,00 мг Допоміжні речовини субстанції-гранул: целюлоза мікрокристалічна, кроскармелоза натрію, повідон К-25, натрію лаурилсульфат] Допоміжні речовини: манітол, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний Оболонка плівкова: Опадрай II білий(1), барвник заліза оксид жовтий (E172) на 1 таблетку 5 мг + 160 мг Ядро: речовини, що діють: Амлодипін безілат (амлодипін безілат) 6,94 мг, еквівалентно амлодипіну 5,00 мг Валсартан А, субстанція-гранули 251,35 мг [Діюча речовина субстанції-гранул: Валсартан 160,00 мг Допоміжні речовини субстанції-гранул: целюлоза мікрокристалічна, кроскармелоза натрію, повідон К-25, натрію лаурилсульфат] Допоміжні речовини: манітол, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний Оболонка плівкова: Опадрай II білий(1), барвник заліза оксид жовтий (E172) на 1 таблетку 5 мг + 320 мг Ядро: речовини, що діють: Амлодипін безілат (амлодипін безілат) 6,94 мг, еквівалентно амлодипіну 5,00 мг Валсартан А, субстанція-гранули 502,70 мг [Діюча речовина субстанції-гранул: Валсартан 320,00 мг Допоміжні речовини субстанції-гранул: целюлоза мікрокристалічна, кроскармелоза натрію, повідон К-25, натрію лаурилсульфат] Допоміжні речовини: манітол, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний Оболонка плівкова: Опадрай II білий(1), барвник заліза оксид жовтий (E172), барвник заліза оксид червоний (E172) на 1 таблетку 10 мг + 160 мг Ядро: речовини, що діють: Амлодипін безілат (амлодипін безілат) 13,88 мг, еквівалентно амлодипіну 10,00 мг Валсартан А, субстанція-гранули 251,35 мг [Діюча речовина субстанції-гранул: Валсартан 160,00 мг Допоміжні речовини субстанції-гранул: целюлоза мікрокристалічна, кроскармелоза натрію, повідон К-25, натрію лаурилсульфат] Допоміжні речовини: манітол, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний Оболонка плівкова: Опадрай II білий(1), барвник заліза оксид жовтий (E172) на 1 таблетку 10 мг + 320 мг Ядро: речовини, що діють: Амлодипін безілат (амлодипін безілат) 13,88 мг, еквівалентно амлодипіну 10,00 мг Валсартан А, субстанція-гранули 502,70 мг [Діюча речовина субстанції-гранул: Валсартан 320,00 мг Допоміжні речовини субстанції-гранул: целюлоза мікрокристалічна, кроскармелоза натрію, повідон К-25, натрію лаурилсульфат] Допоміжні речовини: манітол, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний Оболонка плівкова: Опадрай II білий(1), барвник заліза оксид жовтий (E172) (1) Опадрай II білий: полівініловий спирт, титану діоксид (E171), макрогол, тальк.Опис лікарської формиТаблетки 5 мг + 80 мг: Круглі, злегка двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою коричнево-жовтого кольору з можливими темними вкрапленнями, з фаскою. Таблетки 5 мг + 160 мг: Овальні, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою коричнево-жовтого кольору з можливими темними вкрапленнями. Таблетки 5 мг + 320 мг: Капсуловидні, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою оранжево-коричневого кольору. Таблетки 10 мг + 160 мг: Овальні, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою коричнево-жовтого кольору. Таблетки 10 мг + 320 мг: Капсуловидні, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою коричнево-жовтого кольору.Фармакотерапевтична групагіпотензивний комбінований засіб (блокатор «повільних» кальцієвих каналів + ангіотензину II рецепторів антагоніст).ФармакокінетикаЛінійність Фармакокінетика амлодипіну та валсартану характеризується лінійністю. Амлодипін Всмоктування Після прийому внутрішньо амлодипіну в терапевтичних дозах максимальна концентрація (C(max)) у плазмі досягається через 6-12 годин. Абсолютна біодоступність становить у середньому 64-80%. Їда не впливає на біодоступність амлодипіну. Розподіл Об'єм розподілу (Vd) становить приблизно 21 л/кг. За даними досліджень in vitro, показано, що у пацієнтів з артеріальною гіпертензією приблизно 97,5% циркулюючого препарату зв'язується з білками плазми. Концентрація амлодипіну в плазмі корелює з клінічним ефектом як у молодих пацієнтів, так і у пацієнтів похилого віку. Метаболізм Амлодипін інтенсивно (близько 90%) метаболізується у печінці з утворенням неактивних метаболітів. Виведення Виведення амлодипіну з плазми носить двофазний характер з періодом напіввиведення (Т(1/2)) приблизно від 30 до 50 годин. Рівноважні концентрації в плазмі досягаються після тривалого застосування внутрішньо протягом 7-8 днів. 10% незміненого амлодипіну та 60% амлодипіну у вигляді метаболітів виводиться нирками. Валсартан Всмоктування Після прийому валсартану внутрішньо С(max) у плазмі досягається через 2-3 години. Середня абсолютна біодоступність становить 23%. При прийомі валсартану з їжею відзначається зниження біодоступності (за значенням площі під кривою «концентрація-час» (AUC)) на 40 %, а C(max) – майже на 50 %, але приблизно через 8 годин після прийому препарату внутрішньо плазмові концентрації валсартану у групі пацієнтів, які приймали його з їжею, та у групі, яка приймала натще, вирівнюються. Зменшення AUC не супроводжується клінічно значущим зниженням терапевтичного ефекту, тому валсартан можна приймати незалежно від часу їди. Розподіл Vd валсартану в період рівноважного стану після внутрішньовенного введення становив близько 17 л, що вказує на відсутність екстенсивного розподілу валсартану у тканинах. Валсартан значною мірою пов'язується з білками сироватки крові (94-97%), переважно альбумінами. Біотрансформація Валсартан не піддається вираженому метаболізму (близько 20% прийнятої дози визначається як метаболітів). Гідроксильний метаболіт визначається в плазмі в низьких концентраціях (менше ніж 10% від AUC валсартану). Цей метаболіт є фармакологічно неактивним. Виведення Фармакокінетична крива валсартану носить низхідний мультиекспоненційний характер (Т(1/2)(α) < 1 години та Т(1/2)(β) близько 9 годин). Валсартан виводиться в основному в незміненому вигляді через кишечник (близько 83%) та нирками (близько 13%). Після внутрішньовенного введення плазмовий кліренс валсартану становить близько 2 л/год та його нирковий кліренс становить 0,62 л/год (близько 30 % загального кліренсу). Т(1/2) валсартану становить 6 годин. Амлодипін/Валсартан Після прийому внутрішньо комбінації амлодипін/валсартан C(max) валсартану та амлодипіну в плазмі крові досягаються через 3 та 6-8 годин відповідно. Швидкість та ступінь всмоктування еквівалентні біодоступності валсартану та амлодипіну при прийомі кожного з них окремо. Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів Діти та підлітки < 18 років Немає фармакокінетичних даних щодо застосування препарату у цієї групи пацієнтів. Пацієнти похилого віку (³ 65 років) Час досягнення C(max) амлодипіну у плазмі крові у молодих пацієнтів та пацієнтів похилого віку однаковий. У пацієнтів похилого віку кліренс амлодипіну незначно знижений, що призводить до збільшення AUC та T(1/2). У пацієнтів похилого віку середні значення системної дії (AUC) валсартану дещо більш виражені, ніж у пацієнтів молодого віку. Проте це був клінічно значимим. Враховуючи хорошу переносимість амлодипіну та валсартану у пацієнтів похилого віку та молодшого віку, рекомендується застосовувати звичайні режими дозування. Порушення функції нирок У пацієнтів із порушенням функції нирок фармакокінетичні параметри амлодипіну суттєво не змінюються. Не було виявлено кореляції між функцією нирок (кліренс креатиніну – КК) та системною дією (AUC) валсартану у пацієнтів з різним ступенем порушення функції нирок. Не потрібні зміни початкової дози у пацієнтів з легкими та помірними порушеннями функції нирок. Порушення функції печінки Досвід застосування препарату у пацієнтів із порушенням функції печінки обмежений. Пацієнти з порушенням функції печінки мають знижений кліренс амлодипіну, що призводить до підвищення AUC приблизно на 40-60%. У середньому, у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) та помірного (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) ступеня біодоступність (за значенням AUC) валсартану подвоюється порівняно зі здоровими добровольцями (відповідного) віку, статі та маси тіла). Препарат Вамлосет® повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів із порушеннями функції печінки, обструктивними захворюваннями жовчних шляхів.ФармакодинамікаКомбінований гіпотензивний препарат, що містить дві діючі речовини з механізмом контролю артеріального тиску (АТ), що доповнює одна одну. Амлодипін, похідне дигідропіридину, відноситься до класу блокаторів «повільних» кальцієвих каналів (БМКК), валсартан – до класу антагоністів рецепторів ангіотензину II. Комбінація цих компонентів має взаємно доповнюючу антигіпертензивну дію, що призводить до більш вираженого зниження АТ порівняно з АТ при їх роздільному застосуванні. Амлодипін Амлодипін – похідна дигідропіридину, БМКК, має антиангінальну та антигіпертензивну дію. Інгібує трансмембранне надходження іонів кальцію в кардіоміоцити та гладком'язові клітини судин. Механізм антигіпертензивної дії амлодипіну обумовлений прямим розслаблюючим ефектом на гладкі м'язи судин, що призводить до зниження загального периферичного судинного опору (ОПСС) та артеріального тиску. Експериментальні дані показують, що амлодипін зв'язується як з дигідропіридиновими, так і недигідропіридиновими рецепторами. Амлодипін у терапевтичних дозах у пацієнтів з артеріальною гіпертензією викликає розширення кровоносних судин, що призводить до зниження артеріального тиску (у положенні «лежачи» і «стоячи»). Зниження АТ не супроводжується суттєвою зміною частоти серцевих скорочень (ЧСС) та концентрації катехоламінів у плазмі крові при тривалому застосуванні амлодипіну. При артеріальній гіпертензії у пацієнтів з нормальною функцією нирок амлодипін у терапевтичних дозах призводить до зменшення опору ниркових судин та підвищення швидкості клубочкової фільтрації та ефективного ниркового кровотоку без зміни фільтраційної фракції та ступеня протеїнурії. Амлодипін, як і інші БМКК, у пацієнтів з нормальною функцією лівого шлуночка (ЛШ) викликає зміну гемодинамічних показників функції серця у спокої та при фізичному навантаженні (або стимуляції): відзначалося незначне збільшення серцевого індексу, без суттєвого впливу на максимальну швидкість наростання тиску у ЛШ (dP/dt) та кінцевий діастолічний тиск та кінцевий діастолічний об'єм ЛШ. Гемодинамічні дослідження у інтактних тварин і людей показали, що зниження артеріального тиску при застосуванні амлодипіну в діапазоні терапевтичних доз не викликає негативного інотропного ефекту, навіть при одночасному застосуванні з β-адреноблокаторами. Амлодипін не змінює функцію синоатріального вузла або атріовентрикулярної провідності у інтактних тварин та людей. Застосування амлодипіну у комбінації з β-адреноблокаторами у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або стенокардією не супроводжувалося небажаними змінами на ЕКГ. Доведено клінічну ефективність амлодипіну у пацієнтів зі стабільною стенокардією напруги, вазоспастичною стенокардією та ангіографічно підтвердженим ураженням коронарних артерій. Валсартан Валсартан є активним і селективним антагоністом рецепторів ангіотензину II (АРА II) для внутрішнього прийому, небілкової природи. Виборчо блокує рецептори підтипу АТ (1), які відповідальні за ефекти ангіотензину ІІ. Підвищення плазмової концентрації ангіотензину II внаслідок блокади АТ(1)-рецепторів під дією валсартану може стимулювати незаблоковані АТ(2)-рецептори, що протидіють ефектам при стимуляції АТ(1)-рецепторів. Валсартан не має агоністичної активності щодо АТ(1)-рецепторів. Спорідненість валсартану до рецепторів підтипу АТ(1) приблизно в 20 000 разів вище, ніж до рецепторів підтипу АТ(2). Валсартан не інгібує ангіотензинперетворюючий фермент (АПФ), також відомий як кініназа II, який перетворює ангіотензин I на ангіотензин II і руйнує брадикінін. У зв'язку з відсутністю впливу на АПФ не потенціюються ефекти брадикініну або субстанції Р, тому при прийомі АРА II малоймовірний розвиток сухого кашлю. У порівняльних клінічних дослідженнях валсартану з інгібітором АПФ частота розвитку сухого кашлю була достовірно нижчою (р < 0,05) у пацієнтів, які отримували валсартан (у 2,6 % пацієнтів, які отримували валсартан, та у 7,9 % – отримували інгібітор АПФ). У клінічному дослідженні, яке включало пацієнтів, у яких раніше при лікуванні інгібітором АПФ розвивався сухий кашель, при лікуванні валсартаном це ускладнення було відмічено у 19,5 % випадків, при лікуванні тіазидним діуретиком – у 19,0 % випадків. У той же час у групі пацієнтів, які отримували лікування інгібітором АПФ, кашель спостерігався у 68,5% випадків (р<0,05). Валсартан не вступає у взаємодію та не блокує рецептори інших гормонів або іонні канали, що мають важливе значення для регуляції функцій серцево-судинної системи. При лікуванні артеріальної гіпертензії валсартан знижує артеріальний тиск, не впливаючи на ЧСС. Після прийому внутрішньо разової дози валсартану антигіпертензивний ефект розвивається протягом 2 годин у більшості пацієнтів. Максимальне зниження артеріального тиску досягається протягом 4-6 годин. Антигіпертензивний ефект валсартану зберігається протягом 24 годин після його прийому. При повторному застосуванні валсартану максимальне зниження артеріального тиску, незалежно від прийнятої дози, зазвичай досягається через 2-4 тижні та підтримується на досягнутому рівні під час тривалої терапії. Раптове припинення прийому валсартану не супроводжується різким підвищенням артеріального тиску або іншими небажаними клінічними наслідками. Застосування валсартану у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (II-IV функціональні класи за класифікацією NYHA) призводить до значного зменшення кількості госпіталізацій. Цей ефект максимально виражений у пацієнтів,не отримують інгібітори АПФ або β-адреноблокатори. При прийомі валсартану у пацієнтів з лівошлуночковою недостатністю (стабільний клінічний перебіг) або з порушенням функції ЛШ після перенесеного інфаркту міокарда відзначається зниження серцево-судинної смертності. Амлодипін/Валсартан Комбінація амлодипіну та валсартану адитивно дозозалежно у терапевтичному діапазоні доз знижує АТ. При прийомі однієї дози комбінації амлодипіну/валсартану антигіпертензивний ефект зберігається протягом 24 годин. Доведено клінічну ефективність комбінації амлодипіну/валсартану у пацієнтів з м'якою та помірною артеріальною гіпертензією (середній діастолічний АТ (ДАД) ≥ 95 мм рт. ст. та < 110 мм рт. ст.) без ускладнень порівняно з плацебо. Рівень зниження АТ у положенні «сидячи» при артеріальній гіпертензії з ДАТ ≥ 110 мм рт. ст. та < 120 мм рт. ст. порівняно із застосуванням комбінації інгібітору АПФ та тіазидного діуретика. Антигіпертензивний ефект зберігається довго. Раптове припинення прийому препарату не супроводжується різким підвищенням артеріального тиску (відсутня синдром відміни). Терапевтична ефективність не залежить від віку, статі, раси пацієнта та індексу маси тіла. При застосуванні комбінованої терапії амлодипін/валсартан досягається порівняний контроль АТ при меншій ймовірності розвитку периферичних набряків у пацієнтів із раніше досягнутим контролем АТ та вираженими периферичними набряками на фоні терапії амлодипіном.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (пацієнтам, яким показано комбіновану терапію).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до амлодипіну, інших похідних дигідропіридинового ряду, валсартану, а також до інших допоміжних компонентів препарату. Спадковий ангіоневротичний набряк або набряк у пацієнтів на тлі попередньої терапії АРА II. Тяжка печінкова недостатність (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю), біліарний цироз та холестаз. Тяжка ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв), застосування у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі. Планування вагітності, вагітність та період грудного вигодовування. Тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 90 мм рт. ст.), колапс, шок (включаючи кардіогенний шок). Обструкція тракту, що виносить лівого шлуночка (у т. ч. аортальний стеноз важкого ступеня). Гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда. Первинний гіперальдостеронізм. Одночасне застосування з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірним або тяжким порушенням функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 60 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла). Одночасне застосування з інгібіторами АПФ у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Безпека застосування препарату Вамлосет у пацієнтів після перенесеної трансплантації нирки, а також у дітей та підлітків до 18 років не встановлена. Порушення функції печінки легкого (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) та помірного (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) ступеня тяжкості, а також при обструктивних захворюваннях жовчних шляхів, односторонній або двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії. хронічна серцева недостатність (ХСН) III-IV функціонального класу за класифікацією NYHA, гострий коронарний синдром, після перенесеного гострого інфаркту міокарда, гіперкаліємія, гіпонатріємія, дієта з обмеженням споживання кухонної солі, знижений обсяг циркулюючої крові (ОЦК) (в т.ч. діарея, блювання). Також як і при застосуванні інших вазодилататорів, слід дотримуватися особливої обережності при застосуванні у пацієнтів з мітральним або аортальним стенозом легкого та помірного ступеня та гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією (ГЗКМП).Вагітність та лактаціяВагітність Застосування препарату Вамлосет протипоказано при вагітності. Враховуючи механізм дії АРА II, не можна виключити ризик для плода при застосуванні препарату у І триместрі вагітності. Як і будь-який інший препарат, що безпосередньо впливає на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему (РААС), препарат Вамлосет® не слід застосовувати під час вагітності, а також жінкам, які планують вагітність. При застосуванні засобів, що впливають на РААС, необхідно проінформувати жінок дітородного віку про потенційний ризик негативного впливу цих препаратів на плід під час вагітності. При плануванні вагітності рекомендується перевести пацієнтку на альтернативну гіпотензивну терапію з урахуванням профілю безпеки. У разі діагностування вагітності слід припинити прийом препарату Вамлосет і, при необхідності, перевести на альтернативну гіпотензивну терапію. Препарат Вамлосет®, як і інші засоби, що мають прямий вплив на РААС, протипоказаний у II-III триместрах вагітності, оскільки може викликати фетотоксичні ефекти (порушення функції нирок, уповільнення окостеніння кісток черепа плода, олігогідрамніон) та неонатальні токсичні ефекти (ниркову недостатність, гіпотензію, гіперкаліємію) та загибель плода. Якщо все ж таки застосовували препарат у II-III триместрах вагітності, то необхідно провести ультразвукове дослідження нирок та кісток черепа плода. Новонароджені, матері яких приймали препарат Вамлосет® під час вагітності, повинні перебувати під наглядом, тому що можливий розвиток артеріальної гіпотензії у новонародженого. Період грудного вигодовування Не рекомендується застосовувати препарат Вамлосет у період грудного вигодовування. При необхідності застосування препарату Вамлосет у період лактації грудне вигодовування слід припинити. Досвід застосування амлодипіну показує, що амлодипін виділяється у жіноче грудне молоко. Середнє співвідношення молоко/плазма для концентрації амлодипіну склало 0,85 серед 31 жінки, які страждали на артеріальну гіпертензію, зумовлену вагітністю, і отримували амлодипін у початковій дозі 5 мг на добу. Дозування препарату за необхідності коригувалося (залежно від середньої добової дози та ваги: 6 мг та 98,7 мкг/кг, відповідно). Передбачувана добова доза амлодипіну, яка отримується немовлям через грудне молоко, становить 4,17 мкг/кг. Оскільки даних про безпеку та ефективність препарату Вамлосет® у дітей та підлітків (молодше 18 років) недостатньо, препарат не рекомендується застосовувати у пацієнтів цієї категорії.Побічна діяКласифікація частоти розвитку побічних ефектів, рекомендована Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ): дуже часто ≥ 1/10 часто від ≥ 1/100 до < 1/10 нечасто від ≥ 1/1000 до < 1/100 рідко від ≥ 1/10000 до < 1/1000 дуже рідко від < 1/10000 частота невідома може бути оцінена з урахуванням наявних даних. Класифікація MedRA Небажані ефекти Частота Амлодипін/Валсартан Амлодипін Валсартан Інфекційні та паразитарні захворювання Назофарингіт Часто - - Грип Часто - - Порушення з боку крові та лімфатичної системи Зниження гемоглобіну та гематокриту - - Частота невідома Лейкопенія - Дуже рідко - Нейтропенія - - Частота невідома Тромбоцитопенія іноді з пурпурою - Дуже рідко Частота невідома Порушення з боку імунної системи Гіперчутливість Рідко Дуже рідко Частота невідома Порушення з боку обміну речовин та харчування Анорексія Не часто - - Гіперкальціємія Не часто - - Гіперглікемія - Дуже рідко - Гіперліпідемія Не часто - - Гіперурикемія Не часто - - Гіпокаліємія Часто - - Гіпонатріємія Не часто - - Порушення психіки Депресія - Не часто - Тривожність Рідко - - Безсоння/порушення сну - Не часто - Лабільність настрою - Не часто - Сплутаність свідомості - Рідко - Порушення з боку нервової системи Порушення координації Не часто - - Запаморочення Не часто Часто - Постуральне запаморочення Не часто - - Порушення смаку - Не часто - Екстрапірамідні порушення - Частота невідома - Головний біль Часто Часто - М'язовий гіпертонус - Дуже рідко - Парастезія Не часто Не часто - Периферична нейропатія, нейропатія - Дуже рідко - Безсоння Не часто Часто - Непритомність - Не часто - Тремор - Не часто - Гіпестезія - Не часто - Порушення з боку органу зору Погіршення зору Рідко Не часто - Порушення зору Не часто Не часто - Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Шум у вухах Рідко Не часто - Вертіго Не часто - Не часто Порушення з боку серця Відчуття серцебиття Не часто Часто - Непритомність Рідко - - Тахікардія Не часто - - Аритмії (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та фібриляцію передсердь) - Дуже рідко - Інфаркт міокарда - Дуже рідко - Порушення з боку судин Відчуття «припливу» крові до шкіри обличчя - Часто - Виражене зниження АТ Рідко Не часто - Ортостатична гіпотензія Не часто - - Васкуліт - Дуже рідко Частота невідома Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Кашель Не часто Дуже рідко Не часто Задишка - Не часто - Біль у глотці та гортані Не часто - - Риніт - Не часто - Порушення з боку травної системи Почуття дискомфорту у животі, біль у верхній частині живота Не часто Часто Не часто Зміна стільця - Не часто - Запор Не часто Не часто - Діарея Не часто Не часто - Сухість слизової оболонки порожнини рота Не часто Не часто - Диспепсія - Не часто - Гастрит - Дуже рідко - Гіперплазія ясен - Дуже рідко - Нудота Не часто Часто - Панкреатит - Дуже рідко - Блювота - Не часто - Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Підвищення активності «печінкових» ферментів, підвищення концентрації білірубіну в плазмі. - Дуже рідко* Частота невідома Гепатит - Дуже рідко - Внутрішньопечінковий холестаз, жовтяниця - Дуже рідко - Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Алопеція - Не часто - Ангіоневротичний набряк - Дуже рідко Частота невідома Бульозний дерматит - - Частота невідома Ерітема Не часто - - Багатоформна еритема - Дуже рідко - Екзантема Рідко Не часто - Гіпергідроз Рідко Не часто - Реакції фоточутливості - Не часто - Кожний зуд Рідко Не часто Частота невідома Пурпура - Не часто - Висипання на шкірі Не часто Не часто Частота невідома Зміна кольору шкіри - Не часто - Кропивниця - Дуже рідко - Ексфоліативний дерматит - Дуже рідко - Синдром Стівенса-Джонсона - Дуже рідко - Набряк Квінке - Дуже рідко - Порушення з боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини Артралгія Не часто Не часто - Біль у спині Не часто Не часто - Припухлість суглобів Не часто - - М'язові спазми Рідко Не часто - Міалгія - Не часто Частота невідома Набряк кісточок - Часто - Відчуття тяжкості у всьому тілі Рідко - - Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Підвищення концентрації креатиніну у плазмі крові - - Частота невідома Порушення сечовипускання - Не часто - Ніктурія - Не часто - Поллакіурія Рідко Не часто - Поліурія Рідко - - Порушення функції нирок, включаючи ниркову недостатність - - Частота невідома Порушення з боку статевих органів та молочної залози Імпотенція - Не часто - еректильна дисфункція Рідко - - Гінекомастія - Не часто - Загальні розлади та порушення у місці введення Астенія Часто Не часто - Дискомфорт - Не часто - Підвищена стомлюваність Часто Часто Не часто Набряк обличчя Часто - - Відчуття «припливу» крові до шкіри обличчя Часто - - Некардіогенний біль у серці - Не часто - Набряки Часто Часто - Периферичні набряки Часто - - Біль - Не часто - Пастозність Часто - - Лабораторні та інструментальні дані Підвищення вмісту калію у сироватці крові - - Частота невідома Збільшення маси тіла - Не часто - Зниження маси тіла - Не часто - * Найчастіше внаслідок холестазуВзаємодія з лікарськими засобамиПрепарат Вамлосет® Загальні лікарські взаємодії препарату Вамлосет® (амлодипін/валсартан) Одночасне застосування, що потребує уваги Інші гіпотензивні препарати (наприклад, альфа-адреноблокатори, діуретики) та лікарські засоби, що мають гіпотензивну дію (наприклад, трициклічні антидепресанти, альфа-адреноблокатори для лікування доброякісної гіперплазії передміхурової залози), можуть посилити антигіпертензивний ефект. Лікарські взаємодії для амлодипіну Небажане одночасне застосування Грейпфрут або грейпфрутовий сік Одночасне застосування не рекомендується, враховуючи можливість збільшення біодоступності у деяких пацієнтів та посилення антигіпертензивної дії. Одночасне застосування, що вимагає обережності Інгібітори ізоферменту CYP3A4 Одночасне застосування з сильними або помірними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (інгібіторами протеази, верапамілом або дилтіаземом, азольними протигрибковими лікарськими засобами, макролідами, такими як еритроміцин або кларитроміцин) може призвести до значного збільшення системної експозиції. У пацієнтів похилого віку ці зміни мають клінічне значення, тому потрібні медичне спостереження та корекція дози. Індуктори ізоферменту CYP3A4 (протисудомні препарати (наприклад, карбамазепін, фенобарбітал, фенітоїн, фосфенітоїн, примідон), рифампіцин, рослинні препарати, що містять Звіробій продірявлений) При одночасному застосуванні індукторів ізоферменту CYP3A4 концентрація амлодипіну в плазмі може варіюватися. Тому показаний контроль артеріального тиску та корекція дози амлодипіну як під час лікування індукторами ізоферменту CYP3A4, так і після їх відміни, особливо при застосуванні сильних індукторів ізоферменту CYP3A4 (наприклад, рифампіцину, препаратів, що містять Звіробій продірявлений). Симвастатин Одночасне повторне застосування амлодипіну в дозі 10 мг/добу та симвастатину в дозі 80 мг/добу збільшує експозицію симвастатину на 77 % порівняно з такою при монотерапії симвастатином. Пацієнтам, які отримують амлодипін, рекомендується застосовувати симвастатин у дозі не більше 20 мг на добу. Дантролен (внутрішньовенне введення) В експериментах на тваринах після прийому внутрішньо верапамілу та внутрішньовенного введення дантролену спостерігалися випадки фібриляції шлуночків із летальним результатом та серцево-судинної недостатності, асоційованої з гіперкаліємією. Враховуючи ризик розвитку гіперкаліємії, слід уникати одночасного застосування блокаторів «повільних» кальцієвих каналів, у т. ч. амлодипіну, у пацієнтів, які схильні до розвитку злоякісної гіпертермії. Такролімус При одночасному застосуванні з амлодипіном існує ризик підвищення концентрації такролімусу в плазмі, але фармакокінетичний механізм цієї взаємодії повністю не вивчений. Для попередження токсичної дії такролімусу при одночасному застосуванні з амлодипіном слід контролювати концентрацію такролімусу в плазмі та коригувати дозу такролімусу за необхідності. Циклоспорин Дослідження лікарської взаємодії із застосуванням циклоспорину та амлодипіну у здорових добровольців або інших груп пацієнтів не проводилися, крім пацієнтів, які перенесли трансплантацію нирки, у яких спостерігалися варіабельні мінімальні концентрації (середні значення: 0%-40%) циклоспорину. При одночасному застосуванні амлодипіну у пацієнтів, які перенесли трансплантацію нирки, слід контролювати концентрацію циклоспорину в плазмі крові та за необхідності знизити його дозу. Кларитроміцин Кларитроміцин є інгібітором ізоферменту CYP3A4. При одночасному застосуванні амлодипіну та кларитроміцину підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії. Рекомендується ретельне медичне спостереження за пацієнтами, які отримують амлодипін одночасно з кларитроміцином. Інгібітори механістичної мішені для рапаміцину у ссавців (ТTOR) Інгібітори mTOR, такі як сиролімус, темсиролімус та еверолімус є субстратами ізоферменту CYP3A. Амлодипін є слабким інгібітором ізоферменту CYP3A. При одночасному застосуванні з інгібіторами mTOR амлодипін може підвищувати їхню експозицію. Одночасне застосування, що потребує уваги Інші У клінічних дослідженнях амлодипіну немає значної взаємодії з тіазидними діуретиками, альфа-адреноблокаторами, бета-адреноблокаторами, бета-адреноблокаторами, інгібіторами АПФ, нітратами тривалої дії, нітрогліцерином для під'язикового застосування, дигоксином, варфарином, , циметидином, нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП), антибіотиками та гіпоглікемічними засобами для прийому внутрішньо. Одночасний прийом амлодипіну та етанолу не впливає на фармакокінетику останнього. Препарати кальцію можуть зменшити ефект БМКК. При одночасному застосуванні БМКК з препаратами літію (для амлодипіну дані відсутні) можливе посилення прояву їхньої нейротоксичності (нудота, блювання, діарея, атаксія, тремор, шум у вухах). Глюкокортикостероїди Зниження антигіпертензивної дії (затримка рідини та іонів натрію внаслідок дії кортикостероїдів). Лікарські взаємодії для валсартану Одночасне застосування протипоказане Одночасне застосування АРА II, включаючи валсартан, з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірним або тяжким порушенням функції нирок (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування АРА II з інгібіторами АПФ протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів. Небажане одночасне застосування Літій Одночасне застосування з препаратами літію не рекомендується, тому що можливе оборотне збільшення концентрації літію в плазмі та розвиток інтоксикації. При необхідності одночасного застосування з препаратами літію слід ретельно контролювати концентрацію літію у плазмі крові. Ризик токсичних проявів, пов'язаних із застосуванням препаратів літію, може додатково збільшуватись при одночасному застосуванні з препаратом Вамлосет® та діуретиками. Калійзберігаючі діуретики, препарати калію, каліймісні харчові добавки та інші лікарські засоби та речовини, які можуть збільшувати вміст калію в сироватці крові (наприклад, гепарин) При необхідності одночасного застосування з препаратами, що впливають вміст калію, рекомендується контролювати вміст калію в плазмі крові. Одночасне застосування, що вимагає обережності НПЗЗ, у тому числі селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2), ацетилсаліцилова кислота в дозі більше 3 г/добу та неселективні НПЗЗ При одночасному застосуванні можливе ослаблення антигіпертензивного ефекту, збільшення ризику розвитку порушень функції нирок та підвищення вмісту калію у плазмі. На початку терапії рекомендується оцінити функцію нирок, а також скоригувати порушення водно-електролітного балансу. Інгібітори білків-переносників За результатами дослідження in vitro валсартан є субстратом для білків-переносників ОАТР1В1 та MRP2. Одночасне застосування валсартану з інгібіторами білка-переносника OATP1B1 (наприклад, рифампіцин, циклоспорин) та інгібітором білка-переносника MRP2 (наприклад, ритонавір) може збільшити системну експозицію валсартану (C(max) та AUC). Це слід враховувати на початку та після закінчення одночасної терапії. Подвійна блокада РААС при застосуванні АРА II, інгібіторів АПФ або аліскірену Одночасне застосування АРА II з іншими препаратами, що впливають на РААС, призводить до збільшення частоти виникнення випадків гіпотензії, гіперкаліємії, порушення функції нирок. Необхідно контролювати показники артеріального тиску, функції нирок, а також вміст електролітів плазми при застосуванні препарату Вамлосет з іншими препаратами, що впливають на РААС. Інші При монотерапії валсартаном не виявлено клінічно значущих взаємодій з такими лікарськими засобами: циметидин, варфарин, фуросемід, дигоксин, атенолол, індометацин, гідрохлортіазид, амлодипін та глібенкламід.Спосіб застосування та дозиВсередину, запиваючи невеликою кількістю води, 1 раз на добу, незалежно від часу їди. Рекомендована добова доза – 1 таблетка Вамлосету, що містить амлодипін/валсартан у дозі 5/80 мг або 5/160 мг, або 10/160 мг, або 5/320 мг, або 10/320 мг. Максимальна добова доза – 5/320 мг (у перерахунку за валсартаном) або 10/160 мг (у перерахунку за амлодипіном) або 10/320 мг. Починати прийом препарату Вамлосет рекомендовано з дози 5/80 мг 1 раз на добу. Збільшувати дозу можна через 1-2 тижні від початку терапії. Особливі групи пацієнтів Пацієнти похилого віку (старше 65 років) У пацієнтів віком понад 65 років корекції дози препарату не потрібно. У пацієнтів даної категорії при необхідності можливе зменшення початкової дози препарату Вамлосет® до найменшої дози амлодипіну, тобто 1 таблетка, що містить амлодипін/валсартан у дозі 5/80 мг або 5/160 мг. Застосування у дітей та підлітків (віком до 18 років) Оскільки даних про безпеку та ефективність препарату Вамлосет® у дітей та підлітків (молодше 18 років) недостатньо, препарат не рекомендується застосовувати у пацієнтів цієї категорії. Пацієнти з порушенням функції нирок Для пацієнтів з порушеннями функції нирок легкого та помірного ступеня тяжкості (КК 30 мл/хв) корекції початкової дози не потрібно. Пацієнти з порушенням функції печінки Внаслідок наявності у складі валсартану та амлодипіну препарат Вамлосет® слід з обережністю застосовувати у пацієнтів з порушеннями функції печінки та обструктивними захворюваннями жовчних шляхів. У пацієнтів даної категорії при необхідності можливе зменшення початкової дози препарату Вамлосет® до найменшої дози амлодипіну, тобто 1 таблетка, що містить амлодипін/валсартан у дозі 5/80 мг або 5/160 мг.ПередозуванняСимптоми Дані про випадки передозування зараз відсутні. При передозуванні валсартаном очікується розвиток вираженого зниження АТ і запаморочення. Передозування амлодипіном може призвести до вираженого зниження АТ з можливим розвитком рефлекторної тахікардії та надмірної периферичної вазодилатації (ризик розвитку вираженої та стійкої артеріальної гіпотензії, у т. ч. з розвитком шоку та летального результату). Лікування Лікування симптоматичне, характер якого залежить від часу, що минув з моменту прийому препарату, та від ступеня тяжкості симптомів. При випадковому передозуванні слід викликати блювоту (якщо препарат було прийнято нещодавно) або провести промивання шлунка. Застосування активованого вугілля у здорових добровольців одразу або протягом 2 годин після прийому амлодипіну призводило до значного зниження його всмоктування. При вираженому зниженні АТ на фоні прийому препарату Вамлосет® необхідно перевести пацієнта у положення «лежачи» на спині з піднятими ногами, вжити активних заходів щодо підтримки діяльності серцево-судинної системи, включаючи регулярний контроль функції серця та дихальної системи, ОЦК та об'єму сечі, що виділяється.За відсутності протипоказань з метою відновлення судинного тонусу та АТ можливе застосування (з обережністю) судинозвужувальних засобів. Для усунення блокади кальцієвих каналів можливе внутрішньовенне введення розчину глюконату кальцію. Виведення валсартану та амлодипіну при проведенні гемодіалізу малоймовірне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПацієнти з гіпонатріємією та/або зменшенням ОЦК У пацієнтів з неускладненою артеріальною гіпертензією, які приймають терапію комбінацією амлодипін/валсартан, у 0,4 % випадків спостерігалася виражена гіпотензія. У пацієнтів з активованою РААС (наприклад, у пацієнтів з дегідратацією та/або гіпонатріємією, які приймають діуретики у високих дозах) при прийомі АРА II можливий розвиток симптоматичної артеріальної гіпотензії. Перед початком лікування рекомендовано відновити вміст натрію та/або заповнити ОЦК, зокрема шляхом зменшення доз діуретиків або починати терапію під ретельним медичним наглядом. При розвитку вираженого зниження артеріального тиску слід укласти пацієнта в горизонтальне положення з піднятими ногами і при необхідності провести внутрішньовенно інфузію 0,9% розчину натрію хлориду. Терапію препаратом Вамлосет можна продовжити після стабілізації показників гемодинаміки. Гіперкаліємія При одночасному застосуванні калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, біологічно активних добавок, що містять калій, або інших препаратів, здатних підвищувати вміст калію в плазмі крові (наприклад, гепарин), слід бути обережним. Необхідно регулярно контролювати вміст калію у плазмі крові. Стеноз ниркової артерії Препарат Вамлосет® слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з артеріальною гіпертензією на фоні одностороннього або двостороннього стенозу ниркової артерії або стенозу артерії єдиної нирки з огляду на можливість збільшення сироваткових концентрацій сечовини та креатиніну. Стан після трансплантації нирки Безпечність застосування комбінації амлодипін/валсартан у пацієнтів, які недавно перенесли трансплантацію нирки, не встановлена. Порушення функції печінки Валсартан переважно виводиться у незміненому вигляді із жовчю. У пацієнтів T (1/2) подовжується, а AUC – збільшується. Слід бути обережним при застосуванні препарату Вамлосет® пацієнтам з легким (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) або помірним (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) порушенням функції печінки або обструктивними захворюваннями жовчних шляхів. Порушення функції нирок Корекція дози препарату Вамлосет у пацієнтів з легким та помірним порушенням функції нирок не потрібна. У пацієнтів з помірним порушенням функції нирок рекомендується контроль вмісту калію та концентрації креатиніну у плазмі. Одночасне застосування АРА II, включаючи валсартан, або інгібіторів АПФ з аліскіреном, протипоказане у пацієнтів з порушенням функції нирок (КК менше 60 мл/хв). Первинний гіперальдостеронізм Враховуючи ураження РААС при первинному гіперальдостеронізмі, даним пацієнтам не слід призначати АРА II, зокрема валсартан. Ангіоневротичний набряк Серед пацієнтів з ангіоневротичним набряком (у тому числі набряк гортані та голосових зв'язок, що викликає обструкцію дихальних шляхів та/або набряк обличчя, губ, глотки та/або язика) на фоні терапії препаратом Вамлосет®, спостерігалися випадки розвитку ангіоневротичного набряку в анамнезі, у тому числа та на інгібітори АПФ. При розвитку ангіоневротичного набряку слід негайно відмінити препарат та виключити можливість повторного застосування. Серцева недостатність/перенесений інфаркт міокарда У пацієнтів, функція нирок яких може залежати від активності РААС (наприклад, при тяжкій ХСН), терапія інгібіторами АПФ та АРА II супроводжується олігурією та/або наростанням азотемії, а в поодиноких випадках – гострою нирковою недостатністю та/або летальним наслідком. Подібні наслідки були описані при застосуванні валсартану. У пацієнтів з ХСН або перенесеним інфарктом міокарда слід оцінювати функцію нирок. У пацієнтів з ХСН неішемічної етіології ІІІ-ІV функціонального класу за класифікацією NYHA застосування амлодипіну супроводжувалося збільшенням частоти розвитку набряку легень у порівнянні з плацебо за відсутності достовірної різниці частоти погіршення ХСН між двома групами. Блокатори «повільних» кальцієвих каналів, у т. ч. амлодипін, слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з ХСН, тому що можливе збільшення ризику розвитку серцево-судинних ускладнень та летального результату. Стеноз аортального клапана легкого та помірного ступеня та мітрального клапана, ГОКМП Як і при застосуванні будь-яких вазодилататорів, слід дотримуватися обережності у пацієнтів з мітральним стенозом та аортальним стенозом легкого та помірного ступеня, ГЗКМП. Комбінація амлодипіну/валсартану вивчалася тільки у пацієнтів з артеріальною гіпертензією. Застосування при хронічних захворюваннях: Пацієнти з порушенням функції нирок Для пацієнтів з порушеннями функції нирок легкого та помірного ступеня тяжкості (КК 30 мл/хв) корекції початкової дози не потрібно. Пацієнти з порушенням функції печінки Внаслідок наявності у складі валсартану та амлодипіну препарат Вамлосет® слід з обережністю застосовувати у пацієнтів з порушеннями функції печінки та обструктивними захворюваннями жовчних шляхів. У пацієнтів даної категорії при необхідності можливе зменшення початкової дози препарату Вамлосет® до найменшої дози амлодипіну, тобто 1 таблетка, що містить амлодипін/валсартан у дозі 5/80 мг або 5/160 мг. Пацієнти похилого віку (старше 65 років) У пацієнтів віком понад 65 років корекції дози препарату не потрібно. У пацієнтів даної категорії при необхідності можливе зменшення початкової дози препарату Вамлосет® до найменшої дози амлодипіну, тобто 1 таблетка, що містить амлодипін/валсартан у дозі 5/80 мг або 5/160 мг. Вплив на керування транспортними засобами: При застосуванні препарату Вамлосет® необхідно дотримуватись обережності при керуванні транспортними засобами та іншими технічними пристроями, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, тому що можлива поява запаморочення, стомлюваності та нудоти.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
301,00 грн
140,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаамлодипін + валсартан таблетки, вкриті плівковою оболонкою на 1 таблетку 5 мг + 80 мг Ядро: речовини, що діють: Амлодипін безілат (амлодипін безілат) 6,94 мг, еквівалентно амлодипіну 5,00 мг Валсартан А, субстанція-гранули 125,675 мг [Діюча речовина субстанції-гранул: Валсартан 80,00 мг Допоміжні речовини субстанції-гранул: целюлоза мікрокристалічна, кроскармелоза натрію, повідон К-25, натрію лаурилсульфат] Допоміжні речовини: манітол, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний Оболонка плівкова: Опадрай II білий(1), барвник заліза оксид жовтий (E172) на 1 таблетку 5 мг + 160 мг Ядро: речовини, що діють: Амлодипін безілат (амлодипін безілат) 6,94 мг, еквівалентно амлодипіну 5,00 мг Валсартан А, субстанція-гранули 251,35 мг [Діюча речовина субстанції-гранул: Валсартан 160,00 мг Допоміжні речовини субстанції-гранул: целюлоза мікрокристалічна, кроскармелоза натрію, повідон К-25, натрію лаурилсульфат] Допоміжні речовини: манітол, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний Оболонка плівкова: Опадрай II білий(1), барвник заліза оксид жовтий (E172) на 1 таблетку 5 мг + 320 мг Ядро: речовини, що діють: Амлодипін безілат (амлодипін безілат) 6,94 мг, еквівалентно амлодипіну 5,00 мг Валсартан А, субстанція-гранули 502,70 мг [Діюча речовина субстанції-гранул: Валсартан 320,00 мг Допоміжні речовини субстанції-гранул: целюлоза мікрокристалічна, кроскармелоза натрію, повідон К-25, натрію лаурилсульфат] Допоміжні речовини: манітол, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний Оболонка плівкова: Опадрай II білий(1), барвник заліза оксид жовтий (E172), барвник заліза оксид червоний (E172) на 1 таблетку 10 мг + 160 мг Ядро: речовини, що діють: Амлодипін безілат (амлодипін безілат) 13,88 мг, еквівалентно амлодипіну 10,00 мг Валсартан А, субстанція-гранули 251,35 мг [Діюча речовина субстанції-гранул: Валсартан 160,00 мг Допоміжні речовини субстанції-гранул: целюлоза мікрокристалічна, кроскармелоза натрію, повідон К-25, натрію лаурилсульфат] Допоміжні речовини: манітол, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний Оболонка плівкова: Опадрай II білий(1), барвник заліза оксид жовтий (E172) на 1 таблетку 10 мг + 320 мг Ядро: речовини, що діють: Амлодипін безілат (амлодипін безілат) 13,88 мг, еквівалентно амлодипіну 10,00 мг Валсартан А, субстанція-гранули 502,70 мг [Діюча речовина субстанції-гранул: Валсартан 320,00 мг Допоміжні речовини субстанції-гранул: целюлоза мікрокристалічна, кроскармелоза натрію, повідон К-25, натрію лаурилсульфат] Допоміжні речовини: манітол, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний Оболонка плівкова: Опадрай II білий(1), барвник заліза оксид жовтий (E172) (1) Опадрай II білий: полівініловий спирт, титану діоксид (E171), макрогол, тальк.Опис лікарської формиТаблетки 5 мг + 80 мг: Круглі, злегка двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою коричнево-жовтого кольору з можливими темними вкрапленнями, з фаскою. Таблетки 5 мг + 160 мг: Овальні, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою коричнево-жовтого кольору з можливими темними вкрапленнями. Таблетки 5 мг + 320 мг: Капсуловидні, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою оранжево-коричневого кольору. Таблетки 10 мг + 160 мг: Овальні, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою коричнево-жовтого кольору. Таблетки 10 мг + 320 мг: Капсуловидні, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою коричнево-жовтого кольору.Фармакотерапевтична групагіпотензивний комбінований засіб (блокатор «повільних» кальцієвих каналів + ангіотензину II рецепторів антагоніст).ФармакокінетикаЛінійність Фармакокінетика амлодипіну та валсартану характеризується лінійністю. Амлодипін Всмоктування Після прийому внутрішньо амлодипіну в терапевтичних дозах максимальна концентрація (C(max)) у плазмі досягається через 6-12 годин. Абсолютна біодоступність становить у середньому 64-80%. Їда не впливає на біодоступність амлодипіну. Розподіл Об'єм розподілу (Vd) становить приблизно 21 л/кг. За даними досліджень in vitro, показано, що у пацієнтів з артеріальною гіпертензією приблизно 97,5% циркулюючого препарату зв'язується з білками плазми. Концентрація амлодипіну в плазмі корелює з клінічним ефектом як у молодих пацієнтів, так і у пацієнтів похилого віку. Метаболізм Амлодипін інтенсивно (близько 90%) метаболізується у печінці з утворенням неактивних метаболітів. Виведення Виведення амлодипіну з плазми носить двофазний характер з періодом напіввиведення (Т(1/2)) приблизно від 30 до 50 годин. Рівноважні концентрації в плазмі досягаються після тривалого застосування внутрішньо протягом 7-8 днів. 10% незміненого амлодипіну та 60% амлодипіну у вигляді метаболітів виводиться нирками. Валсартан Всмоктування Після прийому валсартану внутрішньо С(max) у плазмі досягається через 2-3 години. Середня абсолютна біодоступність становить 23%. При прийомі валсартану з їжею відзначається зниження біодоступності (за значенням площі під кривою «концентрація-час» (AUC)) на 40 %, а C(max) – майже на 50 %, але приблизно через 8 годин після прийому препарату внутрішньо плазмові концентрації валсартану у групі пацієнтів, які приймали його з їжею, та у групі, яка приймала натще, вирівнюються. Зменшення AUC не супроводжується клінічно значущим зниженням терапевтичного ефекту, тому валсартан можна приймати незалежно від часу їди. Розподіл Vd валсартану в період рівноважного стану після внутрішньовенного введення становив близько 17 л, що вказує на відсутність екстенсивного розподілу валсартану у тканинах. Валсартан значною мірою пов'язується з білками сироватки крові (94-97%), переважно альбумінами. Біотрансформація Валсартан не піддається вираженому метаболізму (близько 20% прийнятої дози визначається як метаболітів). Гідроксильний метаболіт визначається в плазмі в низьких концентраціях (менше ніж 10% від AUC валсартану). Цей метаболіт є фармакологічно неактивним. Виведення Фармакокінетична крива валсартану носить низхідний мультиекспоненційний характер (Т(1/2)(α) < 1 години та Т(1/2)(β) близько 9 годин). Валсартан виводиться в основному в незміненому вигляді через кишечник (близько 83%) та нирками (близько 13%). Після внутрішньовенного введення плазмовий кліренс валсартану становить близько 2 л/год та його нирковий кліренс становить 0,62 л/год (близько 30 % загального кліренсу). Т(1/2) валсартану становить 6 годин. Амлодипін/Валсартан Після прийому внутрішньо комбінації амлодипін/валсартан C(max) валсартану та амлодипіну в плазмі крові досягаються через 3 та 6-8 годин відповідно. Швидкість та ступінь всмоктування еквівалентні біодоступності валсартану та амлодипіну при прийомі кожного з них окремо. Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів Діти та підлітки < 18 років Немає фармакокінетичних даних щодо застосування препарату у цієї групи пацієнтів. Пацієнти похилого віку (³ 65 років) Час досягнення C(max) амлодипіну у плазмі крові у молодих пацієнтів та пацієнтів похилого віку однаковий. У пацієнтів похилого віку кліренс амлодипіну незначно знижений, що призводить до збільшення AUC та T(1/2). У пацієнтів похилого віку середні значення системної дії (AUC) валсартану дещо більш виражені, ніж у пацієнтів молодого віку. Проте це був клінічно значимим. Враховуючи хорошу переносимість амлодипіну та валсартану у пацієнтів похилого віку та молодшого віку, рекомендується застосовувати звичайні режими дозування. Порушення функції нирок У пацієнтів із порушенням функції нирок фармакокінетичні параметри амлодипіну суттєво не змінюються. Не було виявлено кореляції між функцією нирок (кліренс креатиніну – КК) та системною дією (AUC) валсартану у пацієнтів з різним ступенем порушення функції нирок. Не потрібні зміни початкової дози у пацієнтів з легкими та помірними порушеннями функції нирок. Порушення функції печінки Досвід застосування препарату у пацієнтів із порушенням функції печінки обмежений. Пацієнти з порушенням функції печінки мають знижений кліренс амлодипіну, що призводить до підвищення AUC приблизно на 40-60%. У середньому, у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) та помірного (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) ступеня біодоступність (за значенням AUC) валсартану подвоюється порівняно зі здоровими добровольцями (відповідного) віку, статі та маси тіла). Препарат Вамлосет® повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів із порушеннями функції печінки, обструктивними захворюваннями жовчних шляхів.ФармакодинамікаКомбінований гіпотензивний препарат, що містить дві діючі речовини з механізмом контролю артеріального тиску (АТ), що доповнює одна одну. Амлодипін, похідне дигідропіридину, відноситься до класу блокаторів «повільних» кальцієвих каналів (БМКК), валсартан – до класу антагоністів рецепторів ангіотензину II. Комбінація цих компонентів має взаємно доповнюючу антигіпертензивну дію, що призводить до більш вираженого зниження АТ порівняно з АТ при їх роздільному застосуванні. Амлодипін Амлодипін – похідна дигідропіридину, БМКК, має антиангінальну та антигіпертензивну дію. Інгібує трансмембранне надходження іонів кальцію в кардіоміоцити та гладком'язові клітини судин. Механізм антигіпертензивної дії амлодипіну обумовлений прямим розслаблюючим ефектом на гладкі м'язи судин, що призводить до зниження загального периферичного судинного опору (ОПСС) та артеріального тиску. Експериментальні дані показують, що амлодипін зв'язується як з дигідропіридиновими, так і недигідропіридиновими рецепторами. Амлодипін у терапевтичних дозах у пацієнтів з артеріальною гіпертензією викликає розширення кровоносних судин, що призводить до зниження артеріального тиску (у положенні «лежачи» і «стоячи»). Зниження АТ не супроводжується суттєвою зміною частоти серцевих скорочень (ЧСС) та концентрації катехоламінів у плазмі крові при тривалому застосуванні амлодипіну. При артеріальній гіпертензії у пацієнтів з нормальною функцією нирок амлодипін у терапевтичних дозах призводить до зменшення опору ниркових судин та підвищення швидкості клубочкової фільтрації та ефективного ниркового кровотоку без зміни фільтраційної фракції та ступеня протеїнурії. Амлодипін, як і інші БМКК, у пацієнтів з нормальною функцією лівого шлуночка (ЛШ) викликає зміну гемодинамічних показників функції серця у спокої та при фізичному навантаженні (або стимуляції): відзначалося незначне збільшення серцевого індексу, без суттєвого впливу на максимальну швидкість наростання тиску у ЛШ (dP/dt) та кінцевий діастолічний тиск та кінцевий діастолічний об'єм ЛШ. Гемодинамічні дослідження у інтактних тварин і людей показали, що зниження артеріального тиску при застосуванні амлодипіну в діапазоні терапевтичних доз не викликає негативного інотропного ефекту, навіть при одночасному застосуванні з β-адреноблокаторами. Амлодипін не змінює функцію синоатріального вузла або атріовентрикулярної провідності у інтактних тварин та людей. Застосування амлодипіну у комбінації з β-адреноблокаторами у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або стенокардією не супроводжувалося небажаними змінами на ЕКГ. Доведено клінічну ефективність амлодипіну у пацієнтів зі стабільною стенокардією напруги, вазоспастичною стенокардією та ангіографічно підтвердженим ураженням коронарних артерій. Валсартан Валсартан є активним і селективним антагоністом рецепторів ангіотензину II (АРА II) для внутрішнього прийому, небілкової природи. Виборчо блокує рецептори підтипу АТ (1), які відповідальні за ефекти ангіотензину ІІ. Підвищення плазмової концентрації ангіотензину II внаслідок блокади АТ(1)-рецепторів під дією валсартану може стимулювати незаблоковані АТ(2)-рецептори, що протидіють ефектам при стимуляції АТ(1)-рецепторів. Валсартан не має агоністичної активності щодо АТ(1)-рецепторів. Спорідненість валсартану до рецепторів підтипу АТ(1) приблизно в 20 000 разів вище, ніж до рецепторів підтипу АТ(2). Валсартан не інгібує ангіотензинперетворюючий фермент (АПФ), також відомий як кініназа II, який перетворює ангіотензин I на ангіотензин II і руйнує брадикінін. У зв'язку з відсутністю впливу на АПФ не потенціюються ефекти брадикініну або субстанції Р, тому при прийомі АРА II малоймовірний розвиток сухого кашлю. У порівняльних клінічних дослідженнях валсартану з інгібітором АПФ частота розвитку сухого кашлю була достовірно нижчою (р < 0,05) у пацієнтів, які отримували валсартан (у 2,6 % пацієнтів, які отримували валсартан, та у 7,9 % – отримували інгібітор АПФ). У клінічному дослідженні, яке включало пацієнтів, у яких раніше при лікуванні інгібітором АПФ розвивався сухий кашель, при лікуванні валсартаном це ускладнення було відмічено у 19,5 % випадків, при лікуванні тіазидним діуретиком – у 19,0 % випадків. У той же час у групі пацієнтів, які отримували лікування інгібітором АПФ, кашель спостерігався у 68,5% випадків (р<0,05). Валсартан не вступає у взаємодію та не блокує рецептори інших гормонів або іонні канали, що мають важливе значення для регуляції функцій серцево-судинної системи. При лікуванні артеріальної гіпертензії валсартан знижує артеріальний тиск, не впливаючи на ЧСС. Після прийому внутрішньо разової дози валсартану антигіпертензивний ефект розвивається протягом 2 годин у більшості пацієнтів. Максимальне зниження артеріального тиску досягається протягом 4-6 годин. Антигіпертензивний ефект валсартану зберігається протягом 24 годин після його прийому. При повторному застосуванні валсартану максимальне зниження артеріального тиску, незалежно від прийнятої дози, зазвичай досягається через 2-4 тижні та підтримується на досягнутому рівні під час тривалої терапії. Раптове припинення прийому валсартану не супроводжується різким підвищенням артеріального тиску або іншими небажаними клінічними наслідками. Застосування валсартану у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (II-IV функціональні класи за класифікацією NYHA) призводить до значного зменшення кількості госпіталізацій. Цей ефект максимально виражений у пацієнтів,не отримують інгібітори АПФ або β-адреноблокатори. При прийомі валсартану у пацієнтів з лівошлуночковою недостатністю (стабільний клінічний перебіг) або з порушенням функції ЛШ після перенесеного інфаркту міокарда відзначається зниження серцево-судинної смертності. Амлодипін/Валсартан Комбінація амлодипіну та валсартану адитивно дозозалежно у терапевтичному діапазоні доз знижує АТ. При прийомі однієї дози комбінації амлодипіну/валсартану антигіпертензивний ефект зберігається протягом 24 годин. Доведено клінічну ефективність комбінації амлодипіну/валсартану у пацієнтів з м'якою та помірною артеріальною гіпертензією (середній діастолічний АТ (ДАД) ≥ 95 мм рт. ст. та < 110 мм рт. ст.) без ускладнень порівняно з плацебо. Рівень зниження АТ у положенні «сидячи» при артеріальній гіпертензії з ДАТ ≥ 110 мм рт. ст. та < 120 мм рт. ст. порівняно із застосуванням комбінації інгібітору АПФ та тіазидного діуретика. Антигіпертензивний ефект зберігається довго. Раптове припинення прийому препарату не супроводжується різким підвищенням артеріального тиску (відсутня синдром відміни). Терапевтична ефективність не залежить від віку, статі, раси пацієнта та індексу маси тіла. При застосуванні комбінованої терапії амлодипін/валсартан досягається порівняний контроль АТ при меншій ймовірності розвитку периферичних набряків у пацієнтів із раніше досягнутим контролем АТ та вираженими периферичними набряками на фоні терапії амлодипіном.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (пацієнтам, яким показано комбіновану терапію).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до амлодипіну, інших похідних дигідропіридинового ряду, валсартану, а також до інших допоміжних компонентів препарату. Спадковий ангіоневротичний набряк або набряк у пацієнтів на тлі попередньої терапії АРА II. Тяжка печінкова недостатність (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю), біліарний цироз та холестаз. Тяжка ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв), застосування у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі. Планування вагітності, вагітність та період грудного вигодовування. Тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 90 мм рт. ст.), колапс, шок (включаючи кардіогенний шок). Обструкція тракту, що виносить лівого шлуночка (у т. ч. аортальний стеноз важкого ступеня). Гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда. Первинний гіперальдостеронізм. Одночасне застосування з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірним або тяжким порушенням функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 60 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла). Одночасне застосування з інгібіторами АПФ у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Безпека застосування препарату Вамлосет у пацієнтів після перенесеної трансплантації нирки, а також у дітей та підлітків до 18 років не встановлена. Порушення функції печінки легкого (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) та помірного (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) ступеня тяжкості, а також при обструктивних захворюваннях жовчних шляхів, односторонній або двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії. хронічна серцева недостатність (ХСН) III-IV функціонального класу за класифікацією NYHA, гострий коронарний синдром, після перенесеного гострого інфаркту міокарда, гіперкаліємія, гіпонатріємія, дієта з обмеженням споживання кухонної солі, знижений обсяг циркулюючої крові (ОЦК) (в т.ч. діарея, блювання). Також як і при застосуванні інших вазодилататорів, слід дотримуватися особливої обережності при застосуванні у пацієнтів з мітральним або аортальним стенозом легкого та помірного ступеня та гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією (ГЗКМП).Вагітність та лактаціяВагітність Застосування препарату Вамлосет протипоказано при вагітності. Враховуючи механізм дії АРА II, не можна виключити ризик для плода при застосуванні препарату у І триместрі вагітності. Як і будь-який інший препарат, що безпосередньо впливає на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему (РААС), препарат Вамлосет® не слід застосовувати під час вагітності, а також жінкам, які планують вагітність. При застосуванні засобів, що впливають на РААС, необхідно проінформувати жінок дітородного віку про потенційний ризик негативного впливу цих препаратів на плід під час вагітності. При плануванні вагітності рекомендується перевести пацієнтку на альтернативну гіпотензивну терапію з урахуванням профілю безпеки. У разі діагностування вагітності слід припинити прийом препарату Вамлосет і, при необхідності, перевести на альтернативну гіпотензивну терапію. Препарат Вамлосет®, як і інші засоби, що мають прямий вплив на РААС, протипоказаний у II-III триместрах вагітності, оскільки може викликати фетотоксичні ефекти (порушення функції нирок, уповільнення окостеніння кісток черепа плода, олігогідрамніон) та неонатальні токсичні ефекти (ниркову недостатність, гіпотензію, гіперкаліємію) та загибель плода. Якщо все ж таки застосовували препарат у II-III триместрах вагітності, то необхідно провести ультразвукове дослідження нирок та кісток черепа плода. Новонароджені, матері яких приймали препарат Вамлосет® під час вагітності, повинні перебувати під наглядом, тому що можливий розвиток артеріальної гіпотензії у новонародженого. Період грудного вигодовування Не рекомендується застосовувати препарат Вамлосет у період грудного вигодовування. При необхідності застосування препарату Вамлосет у період лактації грудне вигодовування слід припинити. Досвід застосування амлодипіну показує, що амлодипін виділяється у жіноче грудне молоко. Середнє співвідношення молоко/плазма для концентрації амлодипіну склало 0,85 серед 31 жінки, які страждали на артеріальну гіпертензію, зумовлену вагітністю, і отримували амлодипін у початковій дозі 5 мг на добу. Дозування препарату за необхідності коригувалося (залежно від середньої добової дози та ваги: 6 мг та 98,7 мкг/кг, відповідно). Передбачувана добова доза амлодипіну, яка отримується немовлям через грудне молоко, становить 4,17 мкг/кг. Оскільки даних про безпеку та ефективність препарату Вамлосет® у дітей та підлітків (молодше 18 років) недостатньо, препарат не рекомендується застосовувати у пацієнтів цієї категорії.Побічна діяКласифікація частоти розвитку побічних ефектів, рекомендована Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ): дуже часто ≥ 1/10 часто від ≥ 1/100 до < 1/10 нечасто від ≥ 1/1000 до < 1/100 рідко від ≥ 1/10000 до < 1/1000 дуже рідко від < 1/10000 частота невідома може бути оцінена з урахуванням наявних даних. Класифікація MedRA Небажані ефекти Частота Амлодипін/Валсартан Амлодипін Валсартан Інфекційні та паразитарні захворювання Назофарингіт Часто - - Грип Часто - - Порушення з боку крові та лімфатичної системи Зниження гемоглобіну та гематокриту - - Частота невідома Лейкопенія - Дуже рідко - Нейтропенія - - Частота невідома Тромбоцитопенія іноді з пурпурою - Дуже рідко Частота невідома Порушення з боку імунної системи Гіперчутливість Рідко Дуже рідко Частота невідома Порушення з боку обміну речовин та харчування Анорексія Не часто - - Гіперкальціємія Не часто - - Гіперглікемія - Дуже рідко - Гіперліпідемія Не часто - - Гіперурикемія Не часто - - Гіпокаліємія Часто - - Гіпонатріємія Не часто - - Порушення психіки Депресія - Не часто - Тривожність Рідко - - Безсоння/порушення сну - Не часто - Лабільність настрою - Не часто - Сплутаність свідомості - Рідко - Порушення з боку нервової системи Порушення координації Не часто - - Запаморочення Не часто Часто - Постуральне запаморочення Не часто - - Порушення смаку - Не часто - Екстрапірамідні порушення - Частота невідома - Головний біль Часто Часто - М'язовий гіпертонус - Дуже рідко - Парастезія Не часто Не часто - Периферична нейропатія, нейропатія - Дуже рідко - Безсоння Не часто Часто - Непритомність - Не часто - Тремор - Не часто - Гіпестезія - Не часто - Порушення з боку органу зору Погіршення зору Рідко Не часто - Порушення зору Не часто Не часто - Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Шум у вухах Рідко Не часто - Вертіго Не часто - Не часто Порушення з боку серця Відчуття серцебиття Не часто Часто - Непритомність Рідко - - Тахікардія Не часто - - Аритмії (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та фібриляцію передсердь) - Дуже рідко - Інфаркт міокарда - Дуже рідко - Порушення з боку судин Відчуття «припливу» крові до шкіри обличчя - Часто - Виражене зниження АТ Рідко Не часто - Ортостатична гіпотензія Не часто - - Васкуліт - Дуже рідко Частота невідома Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Кашель Не часто Дуже рідко Не часто Задишка - Не часто - Біль у глотці та гортані Не часто - - Риніт - Не часто - Порушення з боку травної системи Почуття дискомфорту у животі, біль у верхній частині живота Не часто Часто Не часто Зміна стільця - Не часто - Запор Не часто Не часто - Діарея Не часто Не часто - Сухість слизової оболонки порожнини рота Не часто Не часто - Диспепсія - Не часто - Гастрит - Дуже рідко - Гіперплазія ясен - Дуже рідко - Нудота Не часто Часто - Панкреатит - Дуже рідко - Блювота - Не часто - Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Підвищення активності «печінкових» ферментів, підвищення концентрації білірубіну в плазмі. - Дуже рідко* Частота невідома Гепатит - Дуже рідко - Внутрішньопечінковий холестаз, жовтяниця - Дуже рідко - Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Алопеція - Не часто - Ангіоневротичний набряк - Дуже рідко Частота невідома Бульозний дерматит - - Частота невідома Ерітема Не часто - - Багатоформна еритема - Дуже рідко - Екзантема Рідко Не часто - Гіпергідроз Рідко Не часто - Реакції фоточутливості - Не часто - Кожний зуд Рідко Не часто Частота невідома Пурпура - Не часто - Висипання на шкірі Не часто Не часто Частота невідома Зміна кольору шкіри - Не часто - Кропивниця - Дуже рідко - Ексфоліативний дерматит - Дуже рідко - Синдром Стівенса-Джонсона - Дуже рідко - Набряк Квінке - Дуже рідко - Порушення з боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини Артралгія Не часто Не часто - Біль у спині Не часто Не часто - Припухлість суглобів Не часто - - М'язові спазми Рідко Не часто - Міалгія - Не часто Частота невідома Набряк кісточок - Часто - Відчуття тяжкості у всьому тілі Рідко - - Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Підвищення концентрації креатиніну у плазмі крові - - Частота невідома Порушення сечовипускання - Не часто - Ніктурія - Не часто - Поллакіурія Рідко Не часто - Поліурія Рідко - - Порушення функції нирок, включаючи ниркову недостатність - - Частота невідома Порушення з боку статевих органів та молочної залози Імпотенція - Не часто - еректильна дисфункція Рідко - - Гінекомастія - Не часто - Загальні розлади та порушення у місці введення Астенія Часто Не часто - Дискомфорт - Не часто - Підвищена стомлюваність Часто Часто Не часто Набряк обличчя Часто - - Відчуття «припливу» крові до шкіри обличчя Часто - - Некардіогенний біль у серці - Не часто - Набряки Часто Часто - Периферичні набряки Часто - - Біль - Не часто - Пастозність Часто - - Лабораторні та інструментальні дані Підвищення вмісту калію у сироватці крові - - Частота невідома Збільшення маси тіла - Не часто - Зниження маси тіла - Не часто - * Найчастіше внаслідок холестазуВзаємодія з лікарськими засобамиПрепарат Вамлосет® Загальні лікарські взаємодії препарату Вамлосет® (амлодипін/валсартан) Одночасне застосування, що потребує уваги Інші гіпотензивні препарати (наприклад, альфа-адреноблокатори, діуретики) та лікарські засоби, що мають гіпотензивну дію (наприклад, трициклічні антидепресанти, альфа-адреноблокатори для лікування доброякісної гіперплазії передміхурової залози), можуть посилити антигіпертензивний ефект. Лікарські взаємодії для амлодипіну Небажане одночасне застосування Грейпфрут або грейпфрутовий сік Одночасне застосування не рекомендується, враховуючи можливість збільшення біодоступності у деяких пацієнтів та посилення антигіпертензивної дії. Одночасне застосування, що вимагає обережності Інгібітори ізоферменту CYP3A4 Одночасне застосування з сильними або помірними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (інгібіторами протеази, верапамілом або дилтіаземом, азольними протигрибковими лікарськими засобами, макролідами, такими як еритроміцин або кларитроміцин) може призвести до значного збільшення системної експозиції. У пацієнтів похилого віку ці зміни мають клінічне значення, тому потрібні медичне спостереження та корекція дози. Індуктори ізоферменту CYP3A4 (протисудомні препарати (наприклад, карбамазепін, фенобарбітал, фенітоїн, фосфенітоїн, примідон), рифампіцин, рослинні препарати, що містять Звіробій продірявлений) При одночасному застосуванні індукторів ізоферменту CYP3A4 концентрація амлодипіну в плазмі може варіюватися. Тому показаний контроль артеріального тиску та корекція дози амлодипіну як під час лікування індукторами ізоферменту CYP3A4, так і після їх відміни, особливо при застосуванні сильних індукторів ізоферменту CYP3A4 (наприклад, рифампіцину, препаратів, що містять Звіробій продірявлений). Симвастатин Одночасне повторне застосування амлодипіну в дозі 10 мг/добу та симвастатину в дозі 80 мг/добу збільшує експозицію симвастатину на 77 % порівняно з такою при монотерапії симвастатином. Пацієнтам, які отримують амлодипін, рекомендується застосовувати симвастатин у дозі не більше 20 мг на добу. Дантролен (внутрішньовенне введення) В експериментах на тваринах після прийому внутрішньо верапамілу та внутрішньовенного введення дантролену спостерігалися випадки фібриляції шлуночків із летальним результатом та серцево-судинної недостатності, асоційованої з гіперкаліємією. Враховуючи ризик розвитку гіперкаліємії, слід уникати одночасного застосування блокаторів «повільних» кальцієвих каналів, у т. ч. амлодипіну, у пацієнтів, які схильні до розвитку злоякісної гіпертермії. Такролімус При одночасному застосуванні з амлодипіном існує ризик підвищення концентрації такролімусу в плазмі, але фармакокінетичний механізм цієї взаємодії повністю не вивчений. Для попередження токсичної дії такролімусу при одночасному застосуванні з амлодипіном слід контролювати концентрацію такролімусу в плазмі та коригувати дозу такролімусу за необхідності. Циклоспорин Дослідження лікарської взаємодії із застосуванням циклоспорину та амлодипіну у здорових добровольців або інших груп пацієнтів не проводилися, крім пацієнтів, які перенесли трансплантацію нирки, у яких спостерігалися варіабельні мінімальні концентрації (середні значення: 0%-40%) циклоспорину. При одночасному застосуванні амлодипіну у пацієнтів, які перенесли трансплантацію нирки, слід контролювати концентрацію циклоспорину в плазмі крові та за необхідності знизити його дозу. Кларитроміцин Кларитроміцин є інгібітором ізоферменту CYP3A4. При одночасному застосуванні амлодипіну та кларитроміцину підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії. Рекомендується ретельне медичне спостереження за пацієнтами, які отримують амлодипін одночасно з кларитроміцином. Інгібітори механістичної мішені для рапаміцину у ссавців (ТTOR) Інгібітори mTOR, такі як сиролімус, темсиролімус та еверолімус є субстратами ізоферменту CYP3A. Амлодипін є слабким інгібітором ізоферменту CYP3A. При одночасному застосуванні з інгібіторами mTOR амлодипін може підвищувати їхню експозицію. Одночасне застосування, що потребує уваги Інші У клінічних дослідженнях амлодипіну немає значної взаємодії з тіазидними діуретиками, альфа-адреноблокаторами, бета-адреноблокаторами, бета-адреноблокаторами, інгібіторами АПФ, нітратами тривалої дії, нітрогліцерином для під'язикового застосування, дигоксином, варфарином, , циметидином, нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП), антибіотиками та гіпоглікемічними засобами для прийому внутрішньо. Одночасний прийом амлодипіну та етанолу не впливає на фармакокінетику останнього. Препарати кальцію можуть зменшити ефект БМКК. При одночасному застосуванні БМКК з препаратами літію (для амлодипіну дані відсутні) можливе посилення прояву їхньої нейротоксичності (нудота, блювання, діарея, атаксія, тремор, шум у вухах). Глюкокортикостероїди Зниження антигіпертензивної дії (затримка рідини та іонів натрію внаслідок дії кортикостероїдів). Лікарські взаємодії для валсартану Одночасне застосування протипоказане Одночасне застосування АРА II, включаючи валсартан, з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірним або тяжким порушенням функції нирок (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування АРА II з інгібіторами АПФ протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів. Небажане одночасне застосування Літій Одночасне застосування з препаратами літію не рекомендується, тому що можливе оборотне збільшення концентрації літію в плазмі та розвиток інтоксикації. При необхідності одночасного застосування з препаратами літію слід ретельно контролювати концентрацію літію у плазмі крові. Ризик токсичних проявів, пов'язаних із застосуванням препаратів літію, може додатково збільшуватись при одночасному застосуванні з препаратом Вамлосет® та діуретиками. Калійзберігаючі діуретики, препарати калію, каліймісні харчові добавки та інші лікарські засоби та речовини, які можуть збільшувати вміст калію в сироватці крові (наприклад, гепарин) При необхідності одночасного застосування з препаратами, що впливають вміст калію, рекомендується контролювати вміст калію в плазмі крові. Одночасне застосування, що вимагає обережності НПЗЗ, у тому числі селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2), ацетилсаліцилова кислота в дозі більше 3 г/добу та неселективні НПЗЗ При одночасному застосуванні можливе ослаблення антигіпертензивного ефекту, збільшення ризику розвитку порушень функції нирок та підвищення вмісту калію у плазмі. На початку терапії рекомендується оцінити функцію нирок, а також скоригувати порушення водно-електролітного балансу. Інгібітори білків-переносників За результатами дослідження in vitro валсартан є субстратом для білків-переносників ОАТР1В1 та MRP2. Одночасне застосування валсартану з інгібіторами білка-переносника OATP1B1 (наприклад, рифампіцин, циклоспорин) та інгібітором білка-переносника MRP2 (наприклад, ритонавір) може збільшити системну експозицію валсартану (C(max) та AUC). Це слід враховувати на початку та після закінчення одночасної терапії. Подвійна блокада РААС при застосуванні АРА II, інгібіторів АПФ або аліскірену Одночасне застосування АРА II з іншими препаратами, що впливають на РААС, призводить до збільшення частоти виникнення випадків гіпотензії, гіперкаліємії, порушення функції нирок. Необхідно контролювати показники артеріального тиску, функції нирок, а також вміст електролітів плазми при застосуванні препарату Вамлосет з іншими препаратами, що впливають на РААС. Інші При монотерапії валсартаном не виявлено клінічно значущих взаємодій з такими лікарськими засобами: циметидин, варфарин, фуросемід, дигоксин, атенолол, індометацин, гідрохлортіазид, амлодипін та глібенкламід.Спосіб застосування та дозиВсередину, запиваючи невеликою кількістю води, 1 раз на добу, незалежно від часу їди. Рекомендована добова доза – 1 таблетка Вамлосету, що містить амлодипін/валсартан у дозі 5/80 мг або 5/160 мг, або 10/160 мг, або 5/320 мг, або 10/320 мг. Максимальна добова доза – 5/320 мг (у перерахунку за валсартаном) або 10/160 мг (у перерахунку за амлодипіном) або 10/320 мг. Починати прийом препарату Вамлосет рекомендовано з дози 5/80 мг 1 раз на добу. Збільшувати дозу можна через 1-2 тижні від початку терапії. Особливі групи пацієнтів Пацієнти похилого віку (старше 65 років) У пацієнтів віком понад 65 років корекції дози препарату не потрібно. У пацієнтів даної категорії при необхідності можливе зменшення початкової дози препарату Вамлосет® до найменшої дози амлодипіну, тобто 1 таблетка, що містить амлодипін/валсартан у дозі 5/80 мг або 5/160 мг. Застосування у дітей та підлітків (віком до 18 років) Оскільки даних про безпеку та ефективність препарату Вамлосет® у дітей та підлітків (молодше 18 років) недостатньо, препарат не рекомендується застосовувати у пацієнтів цієї категорії. Пацієнти з порушенням функції нирок Для пацієнтів з порушеннями функції нирок легкого та помірного ступеня тяжкості (КК 30 мл/хв) корекції початкової дози не потрібно. Пацієнти з порушенням функції печінки Внаслідок наявності у складі валсартану та амлодипіну препарат Вамлосет® слід з обережністю застосовувати у пацієнтів з порушеннями функції печінки та обструктивними захворюваннями жовчних шляхів. У пацієнтів даної категорії при необхідності можливе зменшення початкової дози препарату Вамлосет® до найменшої дози амлодипіну, тобто 1 таблетка, що містить амлодипін/валсартан у дозі 5/80 мг або 5/160 мг.ПередозуванняСимптоми Дані про випадки передозування зараз відсутні. При передозуванні валсартаном очікується розвиток вираженого зниження АТ і запаморочення. Передозування амлодипіном може призвести до вираженого зниження АТ з можливим розвитком рефлекторної тахікардії та надмірної периферичної вазодилатації (ризик розвитку вираженої та стійкої артеріальної гіпотензії, у т. ч. з розвитком шоку та летального результату). Лікування Лікування симптоматичне, характер якого залежить від часу, що минув з моменту прийому препарату, та від ступеня тяжкості симптомів. При випадковому передозуванні слід викликати блювоту (якщо препарат було прийнято нещодавно) або провести промивання шлунка. Застосування активованого вугілля у здорових добровольців одразу або протягом 2 годин після прийому амлодипіну призводило до значного зниження його всмоктування. При вираженому зниженні АТ на фоні прийому препарату Вамлосет® необхідно перевести пацієнта у положення «лежачи» на спині з піднятими ногами, вжити активних заходів щодо підтримки діяльності серцево-судинної системи, включаючи регулярний контроль функції серця та дихальної системи, ОЦК та об'єму сечі, що виділяється.За відсутності протипоказань з метою відновлення судинного тонусу та АТ можливе застосування (з обережністю) судинозвужувальних засобів. Для усунення блокади кальцієвих каналів можливе внутрішньовенне введення розчину глюконату кальцію. Виведення валсартану та амлодипіну при проведенні гемодіалізу малоймовірне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПацієнти з гіпонатріємією та/або зменшенням ОЦК У пацієнтів з неускладненою артеріальною гіпертензією, які приймають терапію комбінацією амлодипін/валсартан, у 0,4 % випадків спостерігалася виражена гіпотензія. У пацієнтів з активованою РААС (наприклад, у пацієнтів з дегідратацією та/або гіпонатріємією, які приймають діуретики у високих дозах) при прийомі АРА II можливий розвиток симптоматичної артеріальної гіпотензії. Перед початком лікування рекомендовано відновити вміст натрію та/або заповнити ОЦК, зокрема шляхом зменшення доз діуретиків або починати терапію під ретельним медичним наглядом. При розвитку вираженого зниження артеріального тиску слід укласти пацієнта в горизонтальне положення з піднятими ногами і при необхідності провести внутрішньовенно інфузію 0,9% розчину натрію хлориду. Терапію препаратом Вамлосет можна продовжити після стабілізації показників гемодинаміки. Гіперкаліємія При одночасному застосуванні калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, біологічно активних добавок, що містять калій, або інших препаратів, здатних підвищувати вміст калію в плазмі крові (наприклад, гепарин), слід бути обережним. Необхідно регулярно контролювати вміст калію у плазмі крові. Стеноз ниркової артерії Препарат Вамлосет® слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з артеріальною гіпертензією на фоні одностороннього або двостороннього стенозу ниркової артерії або стенозу артерії єдиної нирки з огляду на можливість збільшення сироваткових концентрацій сечовини та креатиніну. Стан після трансплантації нирки Безпечність застосування комбінації амлодипін/валсартан у пацієнтів, які недавно перенесли трансплантацію нирки, не встановлена. Порушення функції печінки Валсартан переважно виводиться у незміненому вигляді із жовчю. У пацієнтів T (1/2) подовжується, а AUC – збільшується. Слід бути обережним при застосуванні препарату Вамлосет® пацієнтам з легким (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) або помірним (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) порушенням функції печінки або обструктивними захворюваннями жовчних шляхів. Порушення функції нирок Корекція дози препарату Вамлосет у пацієнтів з легким та помірним порушенням функції нирок не потрібна. У пацієнтів з помірним порушенням функції нирок рекомендується контроль вмісту калію та концентрації креатиніну у плазмі. Одночасне застосування АРА II, включаючи валсартан, або інгібіторів АПФ з аліскіреном, протипоказане у пацієнтів з порушенням функції нирок (КК менше 60 мл/хв). Первинний гіперальдостеронізм Враховуючи ураження РААС при первинному гіперальдостеронізмі, даним пацієнтам не слід призначати АРА II, зокрема валсартан. Ангіоневротичний набряк Серед пацієнтів з ангіоневротичним набряком (у тому числі набряк гортані та голосових зв'язок, що викликає обструкцію дихальних шляхів та/або набряк обличчя, губ, глотки та/або язика) на фоні терапії препаратом Вамлосет®, спостерігалися випадки розвитку ангіоневротичного набряку в анамнезі, у тому числа та на інгібітори АПФ. При розвитку ангіоневротичного набряку слід негайно відмінити препарат та виключити можливість повторного застосування. Серцева недостатність/перенесений інфаркт міокарда У пацієнтів, функція нирок яких може залежати від активності РААС (наприклад, при тяжкій ХСН), терапія інгібіторами АПФ та АРА II супроводжується олігурією та/або наростанням азотемії, а в поодиноких випадках – гострою нирковою недостатністю та/або летальним наслідком. Подібні наслідки були описані при застосуванні валсартану. У пацієнтів з ХСН або перенесеним інфарктом міокарда слід оцінювати функцію нирок. У пацієнтів з ХСН неішемічної етіології ІІІ-ІV функціонального класу за класифікацією NYHA застосування амлодипіну супроводжувалося збільшенням частоти розвитку набряку легень у порівнянні з плацебо за відсутності достовірної різниці частоти погіршення ХСН між двома групами. Блокатори «повільних» кальцієвих каналів, у т. ч. амлодипін, слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з ХСН, тому що можливе збільшення ризику розвитку серцево-судинних ускладнень та летального результату. Стеноз аортального клапана легкого та помірного ступеня та мітрального клапана, ГОКМП Як і при застосуванні будь-яких вазодилататорів, слід дотримуватися обережності у пацієнтів з мітральним стенозом та аортальним стенозом легкого та помірного ступеня, ГЗКМП. Комбінація амлодипіну/валсартану вивчалася тільки у пацієнтів з артеріальною гіпертензією. Застосування при хронічних захворюваннях: Пацієнти з порушенням функції нирок Для пацієнтів з порушеннями функції нирок легкого та помірного ступеня тяжкості (КК 30 мл/хв) корекції початкової дози не потрібно. Пацієнти з порушенням функції печінки Внаслідок наявності у складі валсартану та амлодипіну препарат Вамлосет® слід з обережністю застосовувати у пацієнтів з порушеннями функції печінки та обструктивними захворюваннями жовчних шляхів. У пацієнтів даної категорії при необхідності можливе зменшення початкової дози препарату Вамлосет® до найменшої дози амлодипіну, тобто 1 таблетка, що містить амлодипін/валсартан у дозі 5/80 мг або 5/160 мг. Пацієнти похилого віку (старше 65 років) У пацієнтів віком понад 65 років корекції дози препарату не потрібно. У пацієнтів даної категорії при необхідності можливе зменшення початкової дози препарату Вамлосет® до найменшої дози амлодипіну, тобто 1 таблетка, що містить амлодипін/валсартан у дозі 5/80 мг або 5/160 мг. Вплив на керування транспортними засобами: При застосуванні препарату Вамлосет® необхідно дотримуватись обережності при керуванні транспортними засобами та іншими технічними пристроями, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, тому що можлива поява запаморочення, стомлюваності та нудоти.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
510,00 грн
141,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаамлодипін + валсартан таблетки, вкриті плівковою оболонкою на 1 таблетку 5 мг + 80 мг Ядро: речовини, що діють: Амлодипін безілат (амлодипін безілат) 6,94 мг, еквівалентно амлодипіну 5,00 мг Валсартан А, субстанція-гранули 125,675 мг [Діюча речовина субстанції-гранул: Валсартан 80,00 мг Допоміжні речовини субстанції-гранул: целюлоза мікрокристалічна, кроскармелоза натрію, повідон К-25, натрію лаурилсульфат] Допоміжні речовини: манітол, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний Оболонка плівкова: Опадрай II білий(1), барвник заліза оксид жовтий (E172) на 1 таблетку 5 мг + 160 мг Ядро: речовини, що діють: Амлодипін безілат (амлодипін безілат) 6,94 мг, еквівалентно амлодипіну 5,00 мг Валсартан А, субстанція-гранули 251,35 мг [Діюча речовина субстанції-гранул: Валсартан 160,00 мг Допоміжні речовини субстанції-гранул: целюлоза мікрокристалічна, кроскармелоза натрію, повідон К-25, натрію лаурилсульфат] Допоміжні речовини: манітол, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний Оболонка плівкова: Опадрай II білий(1), барвник заліза оксид жовтий (E172) на 1 таблетку 5 мг + 320 мг Ядро: речовини, що діють: Амлодипін безілат (амлодипін безілат) 6,94 мг, еквівалентно амлодипіну 5,00 мг Валсартан А, субстанція-гранули 502,70 мг [Діюча речовина субстанції-гранул: Валсартан 320,00 мг Допоміжні речовини субстанції-гранул: целюлоза мікрокристалічна, кроскармелоза натрію, повідон К-25, натрію лаурилсульфат] Допоміжні речовини: манітол, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний Оболонка плівкова: Опадрай II білий(1), барвник заліза оксид жовтий (E172), барвник заліза оксид червоний (E172) на 1 таблетку 10 мг + 160 мг Ядро: речовини, що діють: Амлодипін безілат (амлодипін безілат) 13,88 мг, еквівалентно амлодипіну 10,00 мг Валсартан А, субстанція-гранули 251,35 мг [Діюча речовина субстанції-гранул: Валсартан 160,00 мг Допоміжні речовини субстанції-гранул: целюлоза мікрокристалічна, кроскармелоза натрію, повідон К-25, натрію лаурилсульфат] Допоміжні речовини: манітол, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний Оболонка плівкова: Опадрай II білий(1), барвник заліза оксид жовтий (E172) на 1 таблетку 10 мг + 320 мг Ядро: речовини, що діють: Амлодипін безілат (амлодипін безілат) 13,88 мг, еквівалентно амлодипіну 10,00 мг Валсартан А, субстанція-гранули 502,70 мг [Діюча речовина субстанції-гранул: Валсартан 320,00 мг Допоміжні речовини субстанції-гранул: целюлоза мікрокристалічна, кроскармелоза натрію, повідон К-25, натрію лаурилсульфат] Допоміжні речовини: манітол, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний Оболонка плівкова: Опадрай II білий(1), барвник заліза оксид жовтий (E172) (1) Опадрай II білий: полівініловий спирт, титану діоксид (E171), макрогол, тальк.Опис лікарської формиТаблетки 5 мг + 80 мг: Круглі, злегка двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою коричнево-жовтого кольору з можливими темними вкрапленнями, з фаскою. Таблетки 5 мг + 160 мг: Овальні, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою коричнево-жовтого кольору з можливими темними вкрапленнями. Таблетки 5 мг + 320 мг: Капсуловидні, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою оранжево-коричневого кольору. Таблетки 10 мг + 160 мг: Овальні, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою коричнево-жовтого кольору. Таблетки 10 мг + 320 мг: Капсуловидні, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою коричнево-жовтого кольору.Фармакотерапевтична групагіпотензивний комбінований засіб (блокатор «повільних» кальцієвих каналів + ангіотензину II рецепторів антагоніст).ФармакокінетикаЛінійність Фармакокінетика амлодипіну та валсартану характеризується лінійністю. Амлодипін Всмоктування Після прийому внутрішньо амлодипіну в терапевтичних дозах максимальна концентрація (C(max)) у плазмі досягається через 6-12 годин. Абсолютна біодоступність становить у середньому 64-80%. Їда не впливає на біодоступність амлодипіну. Розподіл Об'єм розподілу (Vd) становить приблизно 21 л/кг. За даними досліджень in vitro, показано, що у пацієнтів з артеріальною гіпертензією приблизно 97,5% циркулюючого препарату зв'язується з білками плазми. Концентрація амлодипіну в плазмі корелює з клінічним ефектом як у молодих пацієнтів, так і у пацієнтів похилого віку. Метаболізм Амлодипін інтенсивно (близько 90%) метаболізується у печінці з утворенням неактивних метаболітів. Виведення Виведення амлодипіну з плазми носить двофазний характер з періодом напіввиведення (Т(1/2)) приблизно від 30 до 50 годин. Рівноважні концентрації в плазмі досягаються після тривалого застосування внутрішньо протягом 7-8 днів. 10% незміненого амлодипіну та 60% амлодипіну у вигляді метаболітів виводиться нирками. Валсартан Всмоктування Після прийому валсартану внутрішньо С(max) у плазмі досягається через 2-3 години. Середня абсолютна біодоступність становить 23%. При прийомі валсартану з їжею відзначається зниження біодоступності (за значенням площі під кривою «концентрація-час» (AUC)) на 40 %, а C(max) – майже на 50 %, але приблизно через 8 годин після прийому препарату внутрішньо плазмові концентрації валсартану у групі пацієнтів, які приймали його з їжею, та у групі, яка приймала натще, вирівнюються. Зменшення AUC не супроводжується клінічно значущим зниженням терапевтичного ефекту, тому валсартан можна приймати незалежно від часу їди. Розподіл Vd валсартану в період рівноважного стану після внутрішньовенного введення становив близько 17 л, що вказує на відсутність екстенсивного розподілу валсартану у тканинах. Валсартан значною мірою пов'язується з білками сироватки крові (94-97%), переважно альбумінами. Біотрансформація Валсартан не піддається вираженому метаболізму (близько 20% прийнятої дози визначається як метаболітів). Гідроксильний метаболіт визначається в плазмі в низьких концентраціях (менше ніж 10% від AUC валсартану). Цей метаболіт є фармакологічно неактивним. Виведення Фармакокінетична крива валсартану носить низхідний мультиекспоненційний характер (Т(1/2)(α) < 1 години та Т(1/2)(β) близько 9 годин). Валсартан виводиться в основному в незміненому вигляді через кишечник (близько 83%) та нирками (близько 13%). Після внутрішньовенного введення плазмовий кліренс валсартану становить близько 2 л/год та його нирковий кліренс становить 0,62 л/год (близько 30 % загального кліренсу). Т(1/2) валсартану становить 6 годин. Амлодипін/Валсартан Після прийому внутрішньо комбінації амлодипін/валсартан C(max) валсартану та амлодипіну в плазмі крові досягаються через 3 та 6-8 годин відповідно. Швидкість та ступінь всмоктування еквівалентні біодоступності валсартану та амлодипіну при прийомі кожного з них окремо. Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів Діти та підлітки < 18 років Немає фармакокінетичних даних щодо застосування препарату у цієї групи пацієнтів. Пацієнти похилого віку (³ 65 років) Час досягнення C(max) амлодипіну у плазмі крові у молодих пацієнтів та пацієнтів похилого віку однаковий. У пацієнтів похилого віку кліренс амлодипіну незначно знижений, що призводить до збільшення AUC та T(1/2). У пацієнтів похилого віку середні значення системної дії (AUC) валсартану дещо більш виражені, ніж у пацієнтів молодого віку. Проте це був клінічно значимим. Враховуючи хорошу переносимість амлодипіну та валсартану у пацієнтів похилого віку та молодшого віку, рекомендується застосовувати звичайні режими дозування. Порушення функції нирок У пацієнтів із порушенням функції нирок фармакокінетичні параметри амлодипіну суттєво не змінюються. Не було виявлено кореляції між функцією нирок (кліренс креатиніну – КК) та системною дією (AUC) валсартану у пацієнтів з різним ступенем порушення функції нирок. Не потрібні зміни початкової дози у пацієнтів з легкими та помірними порушеннями функції нирок. Порушення функції печінки Досвід застосування препарату у пацієнтів із порушенням функції печінки обмежений. Пацієнти з порушенням функції печінки мають знижений кліренс амлодипіну, що призводить до підвищення AUC приблизно на 40-60%. У середньому, у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) та помірного (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) ступеня біодоступність (за значенням AUC) валсартану подвоюється порівняно зі здоровими добровольцями (відповідного) віку, статі та маси тіла). Препарат Вамлосет® повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів із порушеннями функції печінки, обструктивними захворюваннями жовчних шляхів.ФармакодинамікаКомбінований гіпотензивний препарат, що містить дві діючі речовини з механізмом контролю артеріального тиску (АТ), що доповнює одна одну. Амлодипін, похідне дигідропіридину, відноситься до класу блокаторів «повільних» кальцієвих каналів (БМКК), валсартан – до класу антагоністів рецепторів ангіотензину II. Комбінація цих компонентів має взаємно доповнюючу антигіпертензивну дію, що призводить до більш вираженого зниження АТ порівняно з АТ при їх роздільному застосуванні. Амлодипін Амлодипін – похідна дигідропіридину, БМКК, має антиангінальну та антигіпертензивну дію. Інгібує трансмембранне надходження іонів кальцію в кардіоміоцити та гладком'язові клітини судин. Механізм антигіпертензивної дії амлодипіну обумовлений прямим розслаблюючим ефектом на гладкі м'язи судин, що призводить до зниження загального периферичного судинного опору (ОПСС) та артеріального тиску. Експериментальні дані показують, що амлодипін зв'язується як з дигідропіридиновими, так і недигідропіридиновими рецепторами. Амлодипін у терапевтичних дозах у пацієнтів з артеріальною гіпертензією викликає розширення кровоносних судин, що призводить до зниження артеріального тиску (у положенні «лежачи» і «стоячи»). Зниження АТ не супроводжується суттєвою зміною частоти серцевих скорочень (ЧСС) та концентрації катехоламінів у плазмі крові при тривалому застосуванні амлодипіну. При артеріальній гіпертензії у пацієнтів з нормальною функцією нирок амлодипін у терапевтичних дозах призводить до зменшення опору ниркових судин та підвищення швидкості клубочкової фільтрації та ефективного ниркового кровотоку без зміни фільтраційної фракції та ступеня протеїнурії. Амлодипін, як і інші БМКК, у пацієнтів з нормальною функцією лівого шлуночка (ЛШ) викликає зміну гемодинамічних показників функції серця у спокої та при фізичному навантаженні (або стимуляції): відзначалося незначне збільшення серцевого індексу, без суттєвого впливу на максимальну швидкість наростання тиску у ЛШ (dP/dt) та кінцевий діастолічний тиск та кінцевий діастолічний об'єм ЛШ. Гемодинамічні дослідження у інтактних тварин і людей показали, що зниження артеріального тиску при застосуванні амлодипіну в діапазоні терапевтичних доз не викликає негативного інотропного ефекту, навіть при одночасному застосуванні з β-адреноблокаторами. Амлодипін не змінює функцію синоатріального вузла або атріовентрикулярної провідності у інтактних тварин та людей. Застосування амлодипіну у комбінації з β-адреноблокаторами у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або стенокардією не супроводжувалося небажаними змінами на ЕКГ. Доведено клінічну ефективність амлодипіну у пацієнтів зі стабільною стенокардією напруги, вазоспастичною стенокардією та ангіографічно підтвердженим ураженням коронарних артерій. Валсартан Валсартан є активним і селективним антагоністом рецепторів ангіотензину II (АРА II) для внутрішнього прийому, небілкової природи. Виборчо блокує рецептори підтипу АТ (1), які відповідальні за ефекти ангіотензину ІІ. Підвищення плазмової концентрації ангіотензину II внаслідок блокади АТ(1)-рецепторів під дією валсартану може стимулювати незаблоковані АТ(2)-рецептори, що протидіють ефектам при стимуляції АТ(1)-рецепторів. Валсартан не має агоністичної активності щодо АТ(1)-рецепторів. Спорідненість валсартану до рецепторів підтипу АТ(1) приблизно в 20 000 разів вище, ніж до рецепторів підтипу АТ(2). Валсартан не інгібує ангіотензинперетворюючий фермент (АПФ), також відомий як кініназа II, який перетворює ангіотензин I на ангіотензин II і руйнує брадикінін. У зв'язку з відсутністю впливу на АПФ не потенціюються ефекти брадикініну або субстанції Р, тому при прийомі АРА II малоймовірний розвиток сухого кашлю. У порівняльних клінічних дослідженнях валсартану з інгібітором АПФ частота розвитку сухого кашлю була достовірно нижчою (р < 0,05) у пацієнтів, які отримували валсартан (у 2,6 % пацієнтів, які отримували валсартан, та у 7,9 % – отримували інгібітор АПФ). У клінічному дослідженні, яке включало пацієнтів, у яких раніше при лікуванні інгібітором АПФ розвивався сухий кашель, при лікуванні валсартаном це ускладнення було відмічено у 19,5 % випадків, при лікуванні тіазидним діуретиком – у 19,0 % випадків. У той же час у групі пацієнтів, які отримували лікування інгібітором АПФ, кашель спостерігався у 68,5% випадків (р<0,05). Валсартан не вступає у взаємодію та не блокує рецептори інших гормонів або іонні канали, що мають важливе значення для регуляції функцій серцево-судинної системи. При лікуванні артеріальної гіпертензії валсартан знижує артеріальний тиск, не впливаючи на ЧСС. Після прийому внутрішньо разової дози валсартану антигіпертензивний ефект розвивається протягом 2 годин у більшості пацієнтів. Максимальне зниження артеріального тиску досягається протягом 4-6 годин. Антигіпертензивний ефект валсартану зберігається протягом 24 годин після його прийому. При повторному застосуванні валсартану максимальне зниження артеріального тиску, незалежно від прийнятої дози, зазвичай досягається через 2-4 тижні та підтримується на досягнутому рівні під час тривалої терапії. Раптове припинення прийому валсартану не супроводжується різким підвищенням артеріального тиску або іншими небажаними клінічними наслідками. Застосування валсартану у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (II-IV функціональні класи за класифікацією NYHA) призводить до значного зменшення кількості госпіталізацій. Цей ефект максимально виражений у пацієнтів,не отримують інгібітори АПФ або β-адреноблокатори. При прийомі валсартану у пацієнтів з лівошлуночковою недостатністю (стабільний клінічний перебіг) або з порушенням функції ЛШ після перенесеного інфаркту міокарда відзначається зниження серцево-судинної смертності. Амлодипін/Валсартан Комбінація амлодипіну та валсартану адитивно дозозалежно у терапевтичному діапазоні доз знижує АТ. При прийомі однієї дози комбінації амлодипіну/валсартану антигіпертензивний ефект зберігається протягом 24 годин. Доведено клінічну ефективність комбінації амлодипіну/валсартану у пацієнтів з м'якою та помірною артеріальною гіпертензією (середній діастолічний АТ (ДАД) ≥ 95 мм рт. ст. та < 110 мм рт. ст.) без ускладнень порівняно з плацебо. Рівень зниження АТ у положенні «сидячи» при артеріальній гіпертензії з ДАТ ≥ 110 мм рт. ст. та < 120 мм рт. ст. порівняно із застосуванням комбінації інгібітору АПФ та тіазидного діуретика. Антигіпертензивний ефект зберігається довго. Раптове припинення прийому препарату не супроводжується різким підвищенням артеріального тиску (відсутня синдром відміни). Терапевтична ефективність не залежить від віку, статі, раси пацієнта та індексу маси тіла. При застосуванні комбінованої терапії амлодипін/валсартан досягається порівняний контроль АТ при меншій ймовірності розвитку периферичних набряків у пацієнтів із раніше досягнутим контролем АТ та вираженими периферичними набряками на фоні терапії амлодипіном.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (пацієнтам, яким показано комбіновану терапію).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до амлодипіну, інших похідних дигідропіридинового ряду, валсартану, а також до інших допоміжних компонентів препарату. Спадковий ангіоневротичний набряк або набряк у пацієнтів на тлі попередньої терапії АРА II. Тяжка печінкова недостатність (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю), біліарний цироз та холестаз. Тяжка ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв), застосування у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі. Планування вагітності, вагітність та період грудного вигодовування. Тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 90 мм рт. ст.), колапс, шок (включаючи кардіогенний шок). Обструкція тракту, що виносить лівого шлуночка (у т. ч. аортальний стеноз важкого ступеня). Гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда. Первинний гіперальдостеронізм. Одночасне застосування з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірним або тяжким порушенням функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 60 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла). Одночасне застосування з інгібіторами АПФ у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Безпека застосування препарату Вамлосет у пацієнтів після перенесеної трансплантації нирки, а також у дітей та підлітків до 18 років не встановлена. Порушення функції печінки легкого (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) та помірного (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) ступеня тяжкості, а також при обструктивних захворюваннях жовчних шляхів, односторонній або двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії. хронічна серцева недостатність (ХСН) III-IV функціонального класу за класифікацією NYHA, гострий коронарний синдром, після перенесеного гострого інфаркту міокарда, гіперкаліємія, гіпонатріємія, дієта з обмеженням споживання кухонної солі, знижений обсяг циркулюючої крові (ОЦК) (в т.ч. діарея, блювання). Також як і при застосуванні інших вазодилататорів, слід дотримуватися особливої обережності при застосуванні у пацієнтів з мітральним або аортальним стенозом легкого та помірного ступеня та гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією (ГЗКМП).Вагітність та лактаціяВагітність Застосування препарату Вамлосет протипоказано при вагітності. Враховуючи механізм дії АРА II, не можна виключити ризик для плода при застосуванні препарату у І триместрі вагітності. Як і будь-який інший препарат, що безпосередньо впливає на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему (РААС), препарат Вамлосет® не слід застосовувати під час вагітності, а також жінкам, які планують вагітність. При застосуванні засобів, що впливають на РААС, необхідно проінформувати жінок дітородного віку про потенційний ризик негативного впливу цих препаратів на плід під час вагітності. При плануванні вагітності рекомендується перевести пацієнтку на альтернативну гіпотензивну терапію з урахуванням профілю безпеки. У разі діагностування вагітності слід припинити прийом препарату Вамлосет і, при необхідності, перевести на альтернативну гіпотензивну терапію. Препарат Вамлосет®, як і інші засоби, що мають прямий вплив на РААС, протипоказаний у II-III триместрах вагітності, оскільки може викликати фетотоксичні ефекти (порушення функції нирок, уповільнення окостеніння кісток черепа плода, олігогідрамніон) та неонатальні токсичні ефекти (ниркову недостатність, гіпотензію, гіперкаліємію) та загибель плода. Якщо все ж таки застосовували препарат у II-III триместрах вагітності, то необхідно провести ультразвукове дослідження нирок та кісток черепа плода. Новонароджені, матері яких приймали препарат Вамлосет® під час вагітності, повинні перебувати під наглядом, тому що можливий розвиток артеріальної гіпотензії у новонародженого. Період грудного вигодовування Не рекомендується застосовувати препарат Вамлосет у період грудного вигодовування. При необхідності застосування препарату Вамлосет у період лактації грудне вигодовування слід припинити. Досвід застосування амлодипіну показує, що амлодипін виділяється у жіноче грудне молоко. Середнє співвідношення молоко/плазма для концентрації амлодипіну склало 0,85 серед 31 жінки, які страждали на артеріальну гіпертензію, зумовлену вагітністю, і отримували амлодипін у початковій дозі 5 мг на добу. Дозування препарату за необхідності коригувалося (залежно від середньої добової дози та ваги: 6 мг та 98,7 мкг/кг, відповідно). Передбачувана добова доза амлодипіну, яка отримується немовлям через грудне молоко, становить 4,17 мкг/кг. Оскільки даних про безпеку та ефективність препарату Вамлосет® у дітей та підлітків (молодше 18 років) недостатньо, препарат не рекомендується застосовувати у пацієнтів цієї категорії.Побічна діяКласифікація частоти розвитку побічних ефектів, рекомендована Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ): дуже часто ≥ 1/10 часто від ≥ 1/100 до < 1/10 нечасто від ≥ 1/1000 до < 1/100 рідко від ≥ 1/10000 до < 1/1000 дуже рідко від < 1/10000 частота невідома може бути оцінена з урахуванням наявних даних. Класифікація MedRA Небажані ефекти Частота Амлодипін/Валсартан Амлодипін Валсартан Інфекційні та паразитарні захворювання Назофарингіт Часто - - Грип Часто - - Порушення з боку крові та лімфатичної системи Зниження гемоглобіну та гематокриту - - Частота невідома Лейкопенія - Дуже рідко - Нейтропенія - - Частота невідома Тромбоцитопенія іноді з пурпурою - Дуже рідко Частота невідома Порушення з боку імунної системи Гіперчутливість Рідко Дуже рідко Частота невідома Порушення з боку обміну речовин та харчування Анорексія Не часто - - Гіперкальціємія Не часто - - Гіперглікемія - Дуже рідко - Гіперліпідемія Не часто - - Гіперурикемія Не часто - - Гіпокаліємія Часто - - Гіпонатріємія Не часто - - Порушення психіки Депресія - Не часто - Тривожність Рідко - - Безсоння/порушення сну - Не часто - Лабільність настрою - Не часто - Сплутаність свідомості - Рідко - Порушення з боку нервової системи Порушення координації Не часто - - Запаморочення Не часто Часто - Постуральне запаморочення Не часто - - Порушення смаку - Не часто - Екстрапірамідні порушення - Частота невідома - Головний біль Часто Часто - М'язовий гіпертонус - Дуже рідко - Парастезія Не часто Не часто - Периферична нейропатія, нейропатія - Дуже рідко - Безсоння Не часто Часто - Непритомність - Не часто - Тремор - Не часто - Гіпестезія - Не часто - Порушення з боку органу зору Погіршення зору Рідко Не часто - Порушення зору Не часто Не часто - Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Шум у вухах Рідко Не часто - Вертіго Не часто - Не часто Порушення з боку серця Відчуття серцебиття Не часто Часто - Непритомність Рідко - - Тахікардія Не часто - - Аритмії (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та фібриляцію передсердь) - Дуже рідко - Інфаркт міокарда - Дуже рідко - Порушення з боку судин Відчуття «припливу» крові до шкіри обличчя - Часто - Виражене зниження АТ Рідко Не часто - Ортостатична гіпотензія Не часто - - Васкуліт - Дуже рідко Частота невідома Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Кашель Не часто Дуже рідко Не часто Задишка - Не часто - Біль у глотці та гортані Не часто - - Риніт - Не часто - Порушення з боку травної системи Почуття дискомфорту у животі, біль у верхній частині живота Не часто Часто Не часто Зміна стільця - Не часто - Запор Не часто Не часто - Діарея Не часто Не часто - Сухість слизової оболонки порожнини рота Не часто Не часто - Диспепсія - Не часто - Гастрит - Дуже рідко - Гіперплазія ясен - Дуже рідко - Нудота Не часто Часто - Панкреатит - Дуже рідко - Блювота - Не часто - Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Підвищення активності «печінкових» ферментів, підвищення концентрації білірубіну в плазмі. - Дуже рідко* Частота невідома Гепатит - Дуже рідко - Внутрішньопечінковий холестаз, жовтяниця - Дуже рідко - Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Алопеція - Не часто - Ангіоневротичний набряк - Дуже рідко Частота невідома Бульозний дерматит - - Частота невідома Ерітема Не часто - - Багатоформна еритема - Дуже рідко - Екзантема Рідко Не часто - Гіпергідроз Рідко Не часто - Реакції фоточутливості - Не часто - Кожний зуд Рідко Не часто Частота невідома Пурпура - Не часто - Висипання на шкірі Не часто Не часто Частота невідома Зміна кольору шкіри - Не часто - Кропивниця - Дуже рідко - Ексфоліативний дерматит - Дуже рідко - Синдром Стівенса-Джонсона - Дуже рідко - Набряк Квінке - Дуже рідко - Порушення з боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини Артралгія Не часто Не часто - Біль у спині Не часто Не часто - Припухлість суглобів Не часто - - М'язові спазми Рідко Не часто - Міалгія - Не часто Частота невідома Набряк кісточок - Часто - Відчуття тяжкості у всьому тілі Рідко - - Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Підвищення концентрації креатиніну у плазмі крові - - Частота невідома Порушення сечовипускання - Не часто - Ніктурія - Не часто - Поллакіурія Рідко Не часто - Поліурія Рідко - - Порушення функції нирок, включаючи ниркову недостатність - - Частота невідома Порушення з боку статевих органів та молочної залози Імпотенція - Не часто - еректильна дисфункція Рідко - - Гінекомастія - Не часто - Загальні розлади та порушення у місці введення Астенія Часто Не часто - Дискомфорт - Не часто - Підвищена стомлюваність Часто Часто Не часто Набряк обличчя Часто - - Відчуття «припливу» крові до шкіри обличчя Часто - - Некардіогенний біль у серці - Не часто - Набряки Часто Часто - Периферичні набряки Часто - - Біль - Не часто - Пастозність Часто - - Лабораторні та інструментальні дані Підвищення вмісту калію у сироватці крові - - Частота невідома Збільшення маси тіла - Не часто - Зниження маси тіла - Не часто - * Найчастіше внаслідок холестазуВзаємодія з лікарськими засобамиПрепарат Вамлосет® Загальні лікарські взаємодії препарату Вамлосет® (амлодипін/валсартан) Одночасне застосування, що потребує уваги Інші гіпотензивні препарати (наприклад, альфа-адреноблокатори, діуретики) та лікарські засоби, що мають гіпотензивну дію (наприклад, трициклічні антидепресанти, альфа-адреноблокатори для лікування доброякісної гіперплазії передміхурової залози), можуть посилити антигіпертензивний ефект. Лікарські взаємодії для амлодипіну Небажане одночасне застосування Грейпфрут або грейпфрутовий сік Одночасне застосування не рекомендується, враховуючи можливість збільшення біодоступності у деяких пацієнтів та посилення антигіпертензивної дії. Одночасне застосування, що вимагає обережності Інгібітори ізоферменту CYP3A4 Одночасне застосування з сильними або помірними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (інгібіторами протеази, верапамілом або дилтіаземом, азольними протигрибковими лікарськими засобами, макролідами, такими як еритроміцин або кларитроміцин) може призвести до значного збільшення системної експозиції. У пацієнтів похилого віку ці зміни мають клінічне значення, тому потрібні медичне спостереження та корекція дози. Індуктори ізоферменту CYP3A4 (протисудомні препарати (наприклад, карбамазепін, фенобарбітал, фенітоїн, фосфенітоїн, примідон), рифампіцин, рослинні препарати, що містять Звіробій продірявлений) При одночасному застосуванні індукторів ізоферменту CYP3A4 концентрація амлодипіну в плазмі може варіюватися. Тому показаний контроль артеріального тиску та корекція дози амлодипіну як під час лікування індукторами ізоферменту CYP3A4, так і після їх відміни, особливо при застосуванні сильних індукторів ізоферменту CYP3A4 (наприклад, рифампіцину, препаратів, що містять Звіробій продірявлений). Симвастатин Одночасне повторне застосування амлодипіну в дозі 10 мг/добу та симвастатину в дозі 80 мг/добу збільшує експозицію симвастатину на 77 % порівняно з такою при монотерапії симвастатином. Пацієнтам, які отримують амлодипін, рекомендується застосовувати симвастатин у дозі не більше 20 мг на добу. Дантролен (внутрішньовенне введення) В експериментах на тваринах після прийому внутрішньо верапамілу та внутрішньовенного введення дантролену спостерігалися випадки фібриляції шлуночків із летальним результатом та серцево-судинної недостатності, асоційованої з гіперкаліємією. Враховуючи ризик розвитку гіперкаліємії, слід уникати одночасного застосування блокаторів «повільних» кальцієвих каналів, у т. ч. амлодипіну, у пацієнтів, які схильні до розвитку злоякісної гіпертермії. Такролімус При одночасному застосуванні з амлодипіном існує ризик підвищення концентрації такролімусу в плазмі, але фармакокінетичний механізм цієї взаємодії повністю не вивчений. Для попередження токсичної дії такролімусу при одночасному застосуванні з амлодипіном слід контролювати концентрацію такролімусу в плазмі та коригувати дозу такролімусу за необхідності. Циклоспорин Дослідження лікарської взаємодії із застосуванням циклоспорину та амлодипіну у здорових добровольців або інших груп пацієнтів не проводилися, крім пацієнтів, які перенесли трансплантацію нирки, у яких спостерігалися варіабельні мінімальні концентрації (середні значення: 0%-40%) циклоспорину. При одночасному застосуванні амлодипіну у пацієнтів, які перенесли трансплантацію нирки, слід контролювати концентрацію циклоспорину в плазмі крові та за необхідності знизити його дозу. Кларитроміцин Кларитроміцин є інгібітором ізоферменту CYP3A4. При одночасному застосуванні амлодипіну та кларитроміцину підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії. Рекомендується ретельне медичне спостереження за пацієнтами, які отримують амлодипін одночасно з кларитроміцином. Інгібітори механістичної мішені для рапаміцину у ссавців (ТTOR) Інгібітори mTOR, такі як сиролімус, темсиролімус та еверолімус є субстратами ізоферменту CYP3A. Амлодипін є слабким інгібітором ізоферменту CYP3A. При одночасному застосуванні з інгібіторами mTOR амлодипін може підвищувати їхню експозицію. Одночасне застосування, що потребує уваги Інші У клінічних дослідженнях амлодипіну немає значної взаємодії з тіазидними діуретиками, альфа-адреноблокаторами, бета-адреноблокаторами, бета-адреноблокаторами, інгібіторами АПФ, нітратами тривалої дії, нітрогліцерином для під'язикового застосування, дигоксином, варфарином, , циметидином, нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП), антибіотиками та гіпоглікемічними засобами для прийому внутрішньо. Одночасний прийом амлодипіну та етанолу не впливає на фармакокінетику останнього. Препарати кальцію можуть зменшити ефект БМКК. При одночасному застосуванні БМКК з препаратами літію (для амлодипіну дані відсутні) можливе посилення прояву їхньої нейротоксичності (нудота, блювання, діарея, атаксія, тремор, шум у вухах). Глюкокортикостероїди Зниження антигіпертензивної дії (затримка рідини та іонів натрію внаслідок дії кортикостероїдів). Лікарські взаємодії для валсартану Одночасне застосування протипоказане Одночасне застосування АРА II, включаючи валсартан, з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірним або тяжким порушенням функції нирок (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м(2) площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування АРА II з інгібіторами АПФ протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів. Небажане одночасне застосування Літій Одночасне застосування з препаратами літію не рекомендується, тому що можливе оборотне збільшення концентрації літію в плазмі та розвиток інтоксикації. При необхідності одночасного застосування з препаратами літію слід ретельно контролювати концентрацію літію у плазмі крові. Ризик токсичних проявів, пов'язаних із застосуванням препаратів літію, може додатково збільшуватись при одночасному застосуванні з препаратом Вамлосет® та діуретиками. Калійзберігаючі діуретики, препарати калію, каліймісні харчові добавки та інші лікарські засоби та речовини, які можуть збільшувати вміст калію в сироватці крові (наприклад, гепарин) При необхідності одночасного застосування з препаратами, що впливають вміст калію, рекомендується контролювати вміст калію в плазмі крові. Одночасне застосування, що вимагає обережності НПЗЗ, у тому числі селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2), ацетилсаліцилова кислота в дозі більше 3 г/добу та неселективні НПЗЗ При одночасному застосуванні можливе ослаблення антигіпертензивного ефекту, збільшення ризику розвитку порушень функції нирок та підвищення вмісту калію у плазмі. На початку терапії рекомендується оцінити функцію нирок, а також скоригувати порушення водно-електролітного балансу. Інгібітори білків-переносників За результатами дослідження in vitro валсартан є субстратом для білків-переносників ОАТР1В1 та MRP2. Одночасне застосування валсартану з інгібіторами білка-переносника OATP1B1 (наприклад, рифампіцин, циклоспорин) та інгібітором білка-переносника MRP2 (наприклад, ритонавір) може збільшити системну експозицію валсартану (C(max) та AUC). Це слід враховувати на початку та після закінчення одночасної терапії. Подвійна блокада РААС при застосуванні АРА II, інгібіторів АПФ або аліскірену Одночасне застосування АРА II з іншими препаратами, що впливають на РААС, призводить до збільшення частоти виникнення випадків гіпотензії, гіперкаліємії, порушення функції нирок. Необхідно контролювати показники артеріального тиску, функції нирок, а також вміст електролітів плазми при застосуванні препарату Вамлосет з іншими препаратами, що впливають на РААС. Інші При монотерапії валсартаном не виявлено клінічно значущих взаємодій з такими лікарськими засобами: циметидин, варфарин, фуросемід, дигоксин, атенолол, індометацин, гідрохлортіазид, амлодипін та глібенкламід.Спосіб застосування та дозиВсередину, запиваючи невеликою кількістю води, 1 раз на добу, незалежно від часу їди. Рекомендована добова доза – 1 таблетка Вамлосету, що містить амлодипін/валсартан у дозі 5/80 мг або 5/160 мг, або 10/160 мг, або 5/320 мг, або 10/320 мг. Максимальна добова доза – 5/320 мг (у перерахунку за валсартаном) або 10/160 мг (у перерахунку за амлодипіном) або 10/320 мг. Починати прийом препарату Вамлосет рекомендовано з дози 5/80 мг 1 раз на добу. Збільшувати дозу можна через 1-2 тижні від початку терапії. Особливі групи пацієнтів Пацієнти похилого віку (старше 65 років) У пацієнтів віком понад 65 років корекції дози препарату не потрібно. У пацієнтів даної категорії при необхідності можливе зменшення початкової дози препарату Вамлосет® до найменшої дози амлодипіну, тобто 1 таблетка, що містить амлодипін/валсартан у дозі 5/80 мг або 5/160 мг. Застосування у дітей та підлітків (віком до 18 років) Оскільки даних про безпеку та ефективність препарату Вамлосет® у дітей та підлітків (молодше 18 років) недостатньо, препарат не рекомендується застосовувати у пацієнтів цієї категорії. Пацієнти з порушенням функції нирок Для пацієнтів з порушеннями функції нирок легкого та помірного ступеня тяжкості (КК 30 мл/хв) корекції початкової дози не потрібно. Пацієнти з порушенням функції печінки Внаслідок наявності у складі валсартану та амлодипіну препарат Вамлосет® слід з обережністю застосовувати у пацієнтів з порушеннями функції печінки та обструктивними захворюваннями жовчних шляхів. У пацієнтів даної категорії при необхідності можливе зменшення початкової дози препарату Вамлосет® до найменшої дози амлодипіну, тобто 1 таблетка, що містить амлодипін/валсартан у дозі 5/80 мг або 5/160 мг.ПередозуванняСимптоми Дані про випадки передозування зараз відсутні. При передозуванні валсартаном очікується розвиток вираженого зниження АТ і запаморочення. Передозування амлодипіном може призвести до вираженого зниження АТ з можливим розвитком рефлекторної тахікардії та надмірної периферичної вазодилатації (ризик розвитку вираженої та стійкої артеріальної гіпотензії, у т. ч. з розвитком шоку та летального результату). Лікування Лікування симптоматичне, характер якого залежить від часу, що минув з моменту прийому препарату, та від ступеня тяжкості симптомів. При випадковому передозуванні слід викликати блювоту (якщо препарат було прийнято нещодавно) або провести промивання шлунка. Застосування активованого вугілля у здорових добровольців одразу або протягом 2 годин після прийому амлодипіну призводило до значного зниження його всмоктування. При вираженому зниженні АТ на фоні прийому препарату Вамлосет® необхідно перевести пацієнта у положення «лежачи» на спині з піднятими ногами, вжити активних заходів щодо підтримки діяльності серцево-судинної системи, включаючи регулярний контроль функції серця та дихальної системи, ОЦК та об'єму сечі, що виділяється.За відсутності протипоказань з метою відновлення судинного тонусу та АТ можливе застосування (з обережністю) судинозвужувальних засобів. Для усунення блокади кальцієвих каналів можливе внутрішньовенне введення розчину глюконату кальцію. Виведення валсартану та амлодипіну при проведенні гемодіалізу малоймовірне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПацієнти з гіпонатріємією та/або зменшенням ОЦК У пацієнтів з неускладненою артеріальною гіпертензією, які приймають терапію комбінацією амлодипін/валсартан, у 0,4 % випадків спостерігалася виражена гіпотензія. У пацієнтів з активованою РААС (наприклад, у пацієнтів з дегідратацією та/або гіпонатріємією, які приймають діуретики у високих дозах) при прийомі АРА II можливий розвиток симптоматичної артеріальної гіпотензії. Перед початком лікування рекомендовано відновити вміст натрію та/або заповнити ОЦК, зокрема шляхом зменшення доз діуретиків або починати терапію під ретельним медичним наглядом. При розвитку вираженого зниження артеріального тиску слід укласти пацієнта в горизонтальне положення з піднятими ногами і при необхідності провести внутрішньовенно інфузію 0,9% розчину натрію хлориду. Терапію препаратом Вамлосет можна продовжити після стабілізації показників гемодинаміки. Гіперкаліємія При одночасному застосуванні калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, біологічно активних добавок, що містять калій, або інших препаратів, здатних підвищувати вміст калію в плазмі крові (наприклад, гепарин), слід бути обережним. Необхідно регулярно контролювати вміст калію у плазмі крові. Стеноз ниркової артерії Препарат Вамлосет® слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з артеріальною гіпертензією на фоні одностороннього або двостороннього стенозу ниркової артерії або стенозу артерії єдиної нирки з огляду на можливість збільшення сироваткових концентрацій сечовини та креатиніну. Стан після трансплантації нирки Безпечність застосування комбінації амлодипін/валсартан у пацієнтів, які недавно перенесли трансплантацію нирки, не встановлена. Порушення функції печінки Валсартан переважно виводиться у незміненому вигляді із жовчю. У пацієнтів T (1/2) подовжується, а AUC – збільшується. Слід бути обережним при застосуванні препарату Вамлосет® пацієнтам з легким (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) або помірним (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) порушенням функції печінки або обструктивними захворюваннями жовчних шляхів. Порушення функції нирок Корекція дози препарату Вамлосет у пацієнтів з легким та помірним порушенням функції нирок не потрібна. У пацієнтів з помірним порушенням функції нирок рекомендується контроль вмісту калію та концентрації креатиніну у плазмі. Одночасне застосування АРА II, включаючи валсартан, або інгібіторів АПФ з аліскіреном, протипоказане у пацієнтів з порушенням функції нирок (КК менше 60 мл/хв). Первинний гіперальдостеронізм Враховуючи ураження РААС при первинному гіперальдостеронізмі, даним пацієнтам не слід призначати АРА II, зокрема валсартан. Ангіоневротичний набряк Серед пацієнтів з ангіоневротичним набряком (у тому числі набряк гортані та голосових зв'язок, що викликає обструкцію дихальних шляхів та/або набряк обличчя, губ, глотки та/або язика) на фоні терапії препаратом Вамлосет®, спостерігалися випадки розвитку ангіоневротичного набряку в анамнезі, у тому числа та на інгібітори АПФ. При розвитку ангіоневротичного набряку слід негайно відмінити препарат та виключити можливість повторного застосування. Серцева недостатність/перенесений інфаркт міокарда У пацієнтів, функція нирок яких може залежати від активності РААС (наприклад, при тяжкій ХСН), терапія інгібіторами АПФ та АРА II супроводжується олігурією та/або наростанням азотемії, а в поодиноких випадках – гострою нирковою недостатністю та/або летальним наслідком. Подібні наслідки були описані при застосуванні валсартану. У пацієнтів з ХСН або перенесеним інфарктом міокарда слід оцінювати функцію нирок. У пацієнтів з ХСН неішемічної етіології ІІІ-ІV функціонального класу за класифікацією NYHA застосування амлодипіну супроводжувалося збільшенням частоти розвитку набряку легень у порівнянні з плацебо за відсутності достовірної різниці частоти погіршення ХСН між двома групами. Блокатори «повільних» кальцієвих каналів, у т. ч. амлодипін, слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з ХСН, тому що можливе збільшення ризику розвитку серцево-судинних ускладнень та летального результату. Стеноз аортального клапана легкого та помірного ступеня та мітрального клапана, ГОКМП Як і при застосуванні будь-яких вазодилататорів, слід дотримуватися обережності у пацієнтів з мітральним стенозом та аортальним стенозом легкого та помірного ступеня, ГЗКМП. Комбінація амлодипіну/валсартану вивчалася тільки у пацієнтів з артеріальною гіпертензією. Застосування при хронічних захворюваннях: Пацієнти з порушенням функції нирок Для пацієнтів з порушеннями функції нирок легкого та помірного ступеня тяжкості (КК 30 мл/хв) корекції початкової дози не потрібно. Пацієнти з порушенням функції печінки Внаслідок наявності у складі валсартану та амлодипіну препарат Вамлосет® слід з обережністю застосовувати у пацієнтів з порушеннями функції печінки та обструктивними захворюваннями жовчних шляхів. У пацієнтів даної категорії при необхідності можливе зменшення початкової дози препарату Вамлосет® до найменшої дози амлодипіну, тобто 1 таблетка, що містить амлодипін/валсартан у дозі 5/80 мг або 5/160 мг. Пацієнти похилого віку (старше 65 років) У пацієнтів віком понад 65 років корекції дози препарату не потрібно. У пацієнтів даної категорії при необхідності можливе зменшення початкової дози препарату Вамлосет® до найменшої дози амлодипіну, тобто 1 таблетка, що містить амлодипін/валсартан у дозі 5/80 мг або 5/160 мг. Вплив на керування транспортними засобами: При застосуванні препарату Вамлосет® необхідно дотримуватись обережності при керуванні транспортними засобами та іншими технічними пристроями, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, тому що можлива поява запаморочення, стомлюваності та нудоти.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
318,00 грн
157,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Амлодипіну безілат (амлодипіну бесілат) 6,94 мг, еквівалентно амлодипіну 5,00 мг Валсартан А, субстанція-гранули 251,35 мг (Валсартан 160,00 мгцелюлоза мікрокристалічна, 2; Допоміжні речовини: манітол, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний; Оболонка плівкова: Опадрай II білий (полівініловий спирт, титану діоксид (Е171), макрогол, тальк), барвник заліза оксид жовтий (Е172) По 7 таблеток у контурній комірковій упаковці з комбінованого матеріалу ОПА/Ал/ПВХ та фольги алюмінієвої. 2, 4, 8 або 14 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиОвальні, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою коричнево-жовтого кольору з можливими темними вкрапленнями.Фармакотерапевтична групаГіпотензивний.ФармакокінетикаЛінійність Фармакокінетика амлодипіну та валсартану характеризується лінійністю. Амлодипін/валсартан Після прийому внутрішньо комбінації амлодипін/валсартан Cmax валсартану та амлодипіну в плазмі крові досягаються через - 3 та 6-8 годин відповідно. Швидкість та ступінь всмоктування еквівалентні біодоступності валсартану та амлодипіну при прийомі кожного з них окремо. Амлодипін Всмоктування. Після прийому внутрішньо амлодипін повільно абсорбується із ШКТ. Cmax досягається через 6-12 годин. Абсолютна біодоступність становить 64-80%. Біодоступність не залежить від їди. Розподіл. Vd становить приблизно 21 л/кг. За даними in vitro, зв'язок із білками плазми становить 97,5%. Біотрансформація. Амлодипін інтенсивно (близько 90%) метаболізується у печінці з утворенням неактивних метаболітів. Виведення. Амлодипін виводиться з плазми двофазно, з термінальним T1/2 від 30 до 50 год. Css в плазмі крові досягаються після тривалого застосування внутрішньо протягом 7-8 днів. 10% незміненого амлодипіну та 60% амлодипіну у вигляді метаболітів виводиться нирками. Валсартан Всмоктування. Після прийому валсартану внутрішньо Cmax досягається через 2-3 години. Середня абсолютна біодоступність становить 23%. При прийомі валсартану з їжею відзначається зниження біодоступності (за значенням AUC) приблизно на 40%, а Cmax приблизно на 50%. Приблизно через 8 годин після прийому внутрішньо плазмові концентрації валсартану у групі пацієнтів, які приймали його з їжею, та у групі, яка приймала його натще, вирівнюються. Зменшення AUC не є клінічно значущим, тому валсартан можна приймати незалежно від їди. Розподіл. Vss валсартану після внутрішньовенного введення становить близько 17 л, що вказує на відсутність екстенсивного розподілу валсартану в тканинах. Валсартан значною мірою пов'язується з білками сироватки крові (94-97%), переважно з сироватковим альбуміном. Біотрансформація. Валсартан не піддається вираженому метаболізму. Лише близько 20% прийнятої дози визначається у плазмі у вигляді метаболітів. Гідроксильний метаболіт визначається в плазмі у низьких концентраціях (менше 10% від AUC валсартану). Цей метаболіт є фармакологічно неактивним. Виведення. Валсартан виводиться двофазно: α-фаза з T1/2α менше 1 години та β-фаза з T1/2β близько 9 год. Валсартан виводиться в основному в незміненому вигляді з жовчю через кишечник (близько 83%) та нирками (близько 13%). Після внутрішньовенного введення плазмовий кліренс валсартану становить близько 2 л/год та його нирковий кліренс становить 0,62 л/год (близько 30% загального кліренсу). T1/2 валсартану становить 6 год. Особливі групи пацієнтів Діти (вік до 18 років). Немає фармакокінетичних даних щодо застосування препарату у цієї групи пацієнтів. Пацієнти похилого віку (старше 65 років). Tmax амлодипіну у плазмі крові у молодих пацієнтів та пацієнтів похилого віку однаково. У пацієнтів похилого віку кліренс амлодипіну має тенденцію до зниження, що призводить до збільшення AUC та T1/2. У пацієнтів похилого віку середні значення системного впливу валсартану дещо більш виражені, ніж у пацієнтів молодого віку. Проте це був клінічно значимим. Враховуючи хорошу переносимість амлодипіну та валсартану у пацієнтів похилого та молодшого віку, рекомендується застосовувати звичайні режими дозування. Порушення функції нирок. У пацієнтів із нирковою недостатністю фармакокінетичні параметри не змінюються. Нирковий кліренс валсартану становить приблизно 30% від загального кліренсу з плазми крові, тому кореляція між функцією нирок і системною дією (за значенням AUC) валсартану не виявлена. Не потрібні зміни початкової дози у пацієнтів з легкими та помірними порушеннями функції нирок (Cl креатиніну 30–50 мл/хв). Порушення функції печінки. Досвід застосування препарату у пацієнтів із порушенням функції печінки обмежений. Пацієнти з порушенням функції печінки мають знижений кліренс амлодипіну, що призводить до підвищення AUC приблизно на 40-60%. У середньому, у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) та помірного (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) ступеня біодоступність (за значенням AUC) валсартану подвоюється порівняно зі здоровими добровольцями відповідного віку. , статі та маси тіла.ФармакодинамікаКомбінований гіпотензивний препарат, що містить дві активні речовини з механізмом контролю АТ, що доповнює одна одну. Амлодипін, похідне дигідропіридину, відноситься до класу БКК, валсартан - до класу антагоністів рецепторів ангіотензину II (АРА II). Комбінація цих компонентів має взаємно доповнюючу гіпотензивну дію, що призводить до більш вираженого зниження АТ порівняно з їх роздільним застосуванням. Амлодипін + валсартан Комбінація амлодипіну та валсартану адитивно дозозалежно у терапевтичному діапазоні доз знижує АТ. При прийомі однієї дози комбінації амлодипін + валсартан гіпотензивний ефект зберігається протягом 24 годин. Доведено клінічну ефективність комбінації амлодипіну/валсартану у пацієнтів з м'якою та помірною артеріальною гіпертензією (середній дАТ ≥95 мм рт. ст. та <110 мм рт. ст.) без ускладнень порівняно з плацебо. Рівень зниження артеріального тиску в положенні сидячи при артеріальній гіпертензії з дАТ ≥110 мм рт. ст. та <120 мм рт. ст. порівняно із застосуванням комбінації інгібітору АПФ та тіазидного діуретика. Гіпотензивний ефект зберігається довго. Раптове припинення прийому препарату не супроводжується різким підвищенням артеріального тиску (відсутня синдром відміни). Терапевтична ефективність не залежить від віку, статі, раси пацієнта та індексу маси тіла. При застосуванні комбінованої терапії амлодипін + валсартан досягається порівняний контроль АТ при меншій ймовірності розвитку периферичних набряків у пацієнтів із раніше досягнутим контролем АТ та вираженими периферичними набряками на фоні терапії амлодипіном. Амлодипін Амлодипін — похідна дигідропіридину, БКК, має антиангінальну та гіпотензивну дію. Інгібує трансмембранне надходження іонів кальцію в кардіоміоцити та гладком'язові клітини судин. Механізм гіпотензивної дії амлодипіну обумовлений прямим розслаблюючим ефектом на гладкі м'язи судин, що призводить до зниження ОПСС та АТ. Амлодипін у терапевтичних дозах у пацієнтів з артеріальною гіпертензією викликає розширення кровоносних судин, що призводить до зниження артеріального тиску (у положенні лежачи та стоячи). Зниження АТ при тривалому застосуванні амлодипіну не супроводжується суттєвою зміною ЧСС та концентрації катехоламінів у плазмі крові. Концентрація амлодипіну в плазмі корелює з клінічним ефектом, як у молодих пацієнтів, так і у пацієнтів похилого віку. При артеріальній гіпертензії у пацієнтів з нормальною функцією нирок амлодипін у терапевтичних дозах призводить до зменшення опору ниркових судин та підвищення швидкості клубочкової фільтрації та ефективного ниркового кровотоку без зміни фільтраційної фракції або протеїнурії. Амлодипін, як і інші БКК, у пацієнтів з нормальною функцією лівого шлуночка (ЛШ) викликає зміну гемодинамічних показників функції серця у спокої та при фізичному навантаженні (або стимуляції): незначне збільшення серцевого індексу, без істотного впливу на максимальну швидкість наростання тиску в ЛШ ( dP/dt) або кінцевого діастолічного тиску ЛШ, або кінцевого діастолічного об'єму ЛШ. Застосування амлодипіну в терапевтичному діапазоні доз не викликає негативного інотропного ефекту, навіть при одночасному застосуванні з бета-адреноблокаторами. Амлодипін не змінює функцію синоатріального вузла або AV-провідність у інтактних тварин або людей. Застосування амлодипіну у комбінації з бета-адреноблокаторами у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або стенокардією не супроводжувалося небажаними змінами на ЕКГ. Доведено клінічну ефективність амлодипіну у пацієнтів зі стабільною стенокардією напруги, вазоспастичною стенокардією та ангіографічно підтвердженим ураженням коронарних артерій. Валсартан Валсартан є селективним АРА II (типу АТ1) для внутрішнього прийому, небілкової природи. Вибірково блокує рецептори підтипу AT1, які відповідають ефекти ангіотензину II. Підвищення плазмової концентрації ангіотензину II внаслідок блокади AT1-рецепторів під дією валсартану може стимулювати незаблоковані рецептори підтипу АТ2, які протидіють ефектам стимулювання AT1-рецепторів. Валсартан не має агоністичної активності щодо AT1-рецепторів. Спорідненість валсартану до рецепторів підтипу AT1 приблизно в 20000 разів вище, ніж до рецепторів підтипу АТ2. Валсартан не інгібує АПФ, також відомий як кініназа II, який перетворює ангіотензин I на ангіотензин II і руйнує брадикінін. У зв'язку з відсутністю впливу на АПФ не потенціюються ефекти брадикініну або субстанції Р, тому прийому АРА II малоймовірний розвиток сухого кашлю. Доведено, що частота розвитку сухого кашлю при лікуванні валсартаном значно нижча порівняно із застосуванням інгібіторів АПФ. Валсартан не вступає у взаємодію та не блокує рецептори інших гормонів або іонні канали, що беруть участь у регуляції функцій ССС. При лікуванні артеріальної гіпертензії валсартан знижує артеріальний тиск, не впливаючи на ЧСС. Після прийому внутрішньо разової дози валсартану гіпотензивний ефект розвивається протягом 2 годин, а максимальне зниження артеріального тиску досягається протягом 4-6 годин. Гіпотензивний ефект валсартану зберігається протягом 24 годин після його прийому. При повторному застосуванні валсартану максимальне зниження артеріального тиску, незалежно від дози, досягається через 2-4 тижні і підтримується на досягнутому рівні під час тривалої терапії. Раптове припинення прийому валсартану не супроводжується значним підвищенням артеріального тиску або іншими небажаними явищами (синдром відміни).Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (пацієнти, яким показана комбінована терапія).Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до амлодипіну, інших похідних дигідропіридинового ряду, валсартану або інших компонентів препарату; тяжка печінкова недостатність (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю), біліарний цироз та холестаз; тяжка ниркова недостатність (Cl креатиніну менше 30 мл/хв), пацієнти, які перебувають на гемодіалізі; тяжка артеріальна гіпотензія (сАД менше 90 мм рт. ст.), колапс, шок (включаючи кардіогенний шок); обструкція виносить тракту ЛШ (в т.ч. гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія та аортальний стеноз важкого ступеня); гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда; первинний гіперальдостеронізм; одночасне застосування з аліскіреном у пацієнтів з цукровим діабетом або порушенням функції нирок (Cl креатиніну менше 60 мл/хв); вагітність; період грудного вигодовування. Безпека застосування препарату Вамлосет у пацієнтів після перенесеної трансплантації нирки, а також дітей та підлітків до 18 років не встановлена. З обережністю: порушення функції печінки легкого (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) та помірного (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) ступеня тяжкості; обструктивні захворювання жовчних шляхів; порушення функції нирок легкого та середнього ступеня тяжкості (Cl креатиніну 30-50 мл/хв); односторонній або двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки; хронічна серцева недостатність ІІІ–ІV функціонального класу за класифікацією NYHA; гіперкаліємія; гіпонатріємія; дієта з обмеженням споживання кухонної солі; знижений ОЦК (в т.ч. діарея, блювання); спадковий ангіоневротичний набряк чи набряк і натомість попередньої терапії АРА II. Так само, як і при застосуванні інших вазодилататорів, слід дотримуватися особливої обережності при застосуванні у пацієнтів з мітральним та аортальним стенозом легкого та помірного ступеня.Вагітність та лактаціяПрепарат Вамлосет протипоказаний при вагітності. Враховуючи механізм дії АРА II, не можна виключити ризик для плода при застосуванні препарату у І триместрі вагітності. Як і будь-який інший препарат, що безпосередньо впливає на РААС, препарат Вамлосет® не слід застосовувати під час вагітності, а також жінкам, які планують вагітність. При призначенні засобів, що впливають на РААС, необхідно проінформувати жінок дітородного віку про потенційний ризик негативного впливу цих препаратів на плід під час вагітності. При плануванні вагітності рекомендується перевести пацієнтку на альтернативну гіпотензивну терапію з урахуванням профілю безпеки. У разі діагностування вагітності слід припинити прийом препарату Вамлосет і, при необхідності, перевести на альтернативну гіпотензивну терапію. Препарат Вамлосет®, як і інші засоби, що мають прямий вплив на РААС, протипоказаний у II–III триместрах вагітності, оскільки може викликати фетотоксичні ефекти (порушення функції нирок, уповільнення окостеніння кісток черепа плода, олігогідрамніон) та неонатальні токсичні ефекти (ниркова недостатність). гіпотензія, гіперкаліємія) та загибель плода. Якщо все ж таки препарат застосовувався у II–III триместрах вагітності, то необхідно провести УЗД нирок та кісток черепа плода. Новонароджені, матері яких приймали препарат Вамлосет® під час вагітності, повинні бути під наглядом, т.к. можливий розвиток артеріальної гіпотензії у новонародженого. Не рекомендується застосовувати препарат Вамлосет у період грудного вигодовування. При необхідності терапії препаратом Вамлосет у період лактації, грудне вигодовування слід припинити.Побічна діяКласифікація частоти розвитку побічних ефектів: дуже часто — ≥1/10; часто – від ≥1/100 до <1/10; нечасто – від ≥1/1000 до <1/100; рідко – від ≥1/10000 до <1/1000; дуже рідко - <1/10000; частота невідома - не може бути оцінена на основі наявних даних. Вамлосет® Інфекційні та паразитарні захворювання: часто – назофарингіт, грип. З боку імунної системи: рідко – гіперчутливість. З боку обміну речовин та харчування: часто – гіпокаліємія; нечасто – анорексія, гіперкальціємія, гіперліпідемія, гіперурикемія, гіпонатріємія. Порушення психіки: рідко – тривожність. З боку нервової системи: часто головний біль; нечасто - порушення координації, запаморочення, постуральне запаморочення, парестезія, сонливість. З боку органу зору: нечасто – погіршення зору; рідко – порушення зору. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – вертиго; рідко – шум у вухах. З боку серця: нечасто – відчуття серцебиття, тахікардія; рідко - непритомність. З боку судин: нечасто – ортостатична гіпотензія; рідко – виражене зниження артеріального тиску. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто – кашель, біль у глотці та гортані. З боку травної системи: нечасто діарея, нудота, почуття дискомфорту в животі, біль у верхній частині живота, запор, сухість слизової оболонки порожнини рота. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – еритема, шкірний висип; рідко - екзантема, гіпергідроз, свербіж шкіри. З боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: нечасто – артралгія, біль у спині, припухлість суглобів; рідко м'язові спазми, відчуття тяжкості у всьому тілі. З боку нирок та сечовивідних шляхів: рідко – півлакіурія, поліурія. З боку статевих органів та молочної залози: рідко – еректильна дисфункція. Загальні розлади та порушення в місці введення: часто – астенія, підвищена стомлюваність, набряк обличчя, відчуття припливу крові до шкіри обличчя, набряки, периферичні набряки, пастозність. додаткова інформація У пацієнтів, які отримували комбінацію амлодипін/валсартан, периферичні набряки зустрічалися рідше (5,8%), ніж у пацієнтів, які отримували терапію лише амлодипіном (9%). Амлодипін З боку крові та лімфатичної системи: дуже рідко – лейкопенія, тромбоцитопенія іноді з пурпурою. З боку імунної системи: дуже рідко – гіперчутливість. З боку обміну речовин та харчування: дуже рідко – гіперглікемія. Порушення психіки: нечасто – депресія, безсоння/порушення сну, лабільність настрою; рідко - сплутаність свідомості. З боку нервової системи: часто – запаморочення, біль голови, сонливість; нечасто - порушення смаку, парестезія, непритомність, тремор, гіпестезія; дуже рідко – м'язовий гіпертонус, периферична нейропатія, нейропатія; частота невідома – екстрапірамідні порушення. З боку органу зору: нечасто погіршення зору, порушення зору. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто шум у вухах. З боку серця: часто – відчуття серцебиття; дуже рідко – аритмії (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та фібриляцію передсердь), інфаркт міокарда. З боку судин: часто – відчуття припливу крові до шкіри обличчя, виражене зниження артеріального тиску; дуже рідко – васкуліт. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто – задишка, риніт; дуже рідко – кашель. З боку травної системи: часто – нудота, відчуття дискомфорту у животі, біль у верхній частині живота; нечасто - зміна випорожнень, діарея, сухість слизової оболонки порожнини рота, диспепсія, блювання; рідко – гастрит, гіперплазія ясен, панкреатит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко – підвищення активності печінкових ферментів (частіше з явищами холестазу), підвищення концентрації білірубіну в плазмі крові, гепатит, внутрішньопечінковий холестаз, жовтяниця. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – алопеція, висип, еритема, реакції фоточутливості, свербіж шкіри, гіпергідроз, пурпура, шкірний висип, зміна кольору шкіри; дуже рідко - багатоформна еритема, кропив'янка, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, ангіоневротичний набряк. З боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто — набряк кісточок; нечасто – артралгія, біль у спині, м'язові спазми, міалгія. З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – порушення сечовипускання, ніктурія, поллакіурія. З боку статевих органів та молочної залози: нечасто – еректильна дисфункція, гінекомастія. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – підвищена стомлюваність, периферичні набряки; нечасто – астенія, дискомфорт, нездужання, некардіогенний біль у серці, біль. Лабораторні та інструментальні дані: нечасто – зниження/підвищення маси тіла. Валсартан З боку крові та лімфатичної системи: частота невідома – зниження гемоглобіну та гематокриту, лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія іноді з пурпурою. З боку імунної системи: дуже рідко – гіперчутливість. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – вертиго. З боку судин: частота невідома – васкуліт. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто – кашель. З боку травної системи: нечасто – почуття дискомфорту у животі, біль у верхній частині живота. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: частота невідома – підвищення активності печінкових ферментів, підвищення концентрації білірубіну у плазмі крові. З боку шкіри та підшкірних тканин: частота невідома — свербіж шкіри, висипання на шкірі, ангіоневротичний набряк. З боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: частота невідома – міалгія. З боку нирок та сечовивідних шляхів: частота невідома – підвищення концентрації креатиніну в плазмі, порушення функції нирок, включаючи гостру ниркову недостатність. Загальні розлади та порушення у місці введення: нечасто – підвищена стомлюваність. Лабораторні та інструментальні дані: частота невідома – підвищення вмісту калію у сироватці крові. Додаткова інформація про компоненти препарату Небажані явища, про які повідомлялося раніше при застосуванні кожного з компонентів, можуть мати місце при застосуванні препарату Вамлосет, навіть якщо вони не спостерігалися у клінічних дослідженнях. Амлодипін Часто - сонливість, запаморочення, відчуття серцебиття, біль у животі, нудота, набряки кісточок. Нечасто - безсоння, лабільність настрою (в т.ч. тривожність), депресія, тремор, порушення смаку, непритомність, гіпестезія, порушення зору (в т.ч. диплопія), шум у вухах, виражене зниження артеріального тиску, задишка, риніт, блювання , диспепсія, алопеція, пурпура, зміна кольору шкіри, гіпергідроз, свербіж шкіри, екзантема, міалгія, судоми в м'язах, біль, порушення сечовипускання, почастішання сечовипускання, імпотенція, гінекомастія, біль у грудях, нездужання, збільшення маси тіла, зниження Рідко – сплутаність свідомості. Дуже рідко: лейкопенія, тромбоцитопенія, алергічні реакції, гіперглікемія, м'язовий гіпертонус, периферична нейропатія, інфаркт міокарда, аритмії (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та фібриляцію передсердь, гіпертензію, (найчастіше внаслідок холестазу), ангіоневротичний набряк, мультиформна еритема, кропив'янка, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, фоточутливість. Описано окремі випадки екстрапірамідного синдрому. Валсартан Частота невідома - зниження гемоглобіну і гематокриту, нейтропенія, тромбоцитопенія, збільшення вмісту калію в сироватці крові, підвищення активності печінкових ферментів, підвищення концентрації білірубіну в плазмі крові, підвищення концентрації креатиніну в плазмі крові, порушення функції нирок, включаючи ниркову недостатність, ангіоневро , васкуліт, гіперчутливість, включаючи сироваткову хворобуВзаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування, що потребує уваги Інші гіпотензивні препарати (наприклад, альфа-адреноблокатори, діуретики) та ЛЗ, які мають гіпотензивну дію (наприклад, трициклічні антидепресанти, альфа-адреноблокатори для лікування доброякісної гіперплазії передміхурової залози), можуть посилити гіпотензивний ефект. Амлодипін Небажане одночасне застосування Грейпфрут або грейпфрутовий сік: одночасне застосування не рекомендується, враховуючи можливість збільшення біодоступності у деяких пацієнтів та посилення антигіпертензивної дії. Одночасне застосування, що вимагає обережності Інгібітори ізоферменту CYP3A4: одночасне застосування з сильними або помірними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (інгібітори протеази, верапаміл або дилтіазем, азольні протигрибкові ЛЗ, макроліди, такі як еритроміцин або кларитроміцин). У пацієнтів похилого віку ці зміни мають клінічне значення, тому необхідне медичне спостереження та корекція дози. Індуктори ізоферменту CYP3A4 (протисудомні препарати (наприклад, карбамазепін, фенобарбітал, фенітоїн, фосфенітоїн, примідон), рифаміцин, рослинні препарати, що містять звіробій продірявлений): слід застосовувати з обережністю, т.я. при одночасному застосуванні можливе зниження концентрації амлодипіну у плазмі крові. Симвастатин: одночасне повторне застосування амлодипіну в дозі 10 мг та симвастатину в дозі 80 мг збільшує експозицію симвастатину на 77% порівняно з такою при монотерапії симвастатином. Пацієнтам, які отримують амлодипін, рекомендується застосовувати симвастатин у дозі не більше 20 мг на добу. Дантролен (в/в введення): в експериментах на тваринах після прийому внутрішньо верапамілу та внутрішньовенного введення дантролену спостерігалися випадки фібриляції шлуночків із летальним результатом та серцево-судинної недостатності, асоційованої з гіперкаліємією. З огляду на ризик розвитку гіперкаліємії слід уникати одночасного застосування БКК, в т.ч. амлодипіну у пацієнтів, схильних до розвитку злоякісної гіпертермії. Такролімус: при одночасному застосуванні з амлодипіном існує ризик підвищення концентрації такролімусу в плазмі, але фармакокінетичний механізм цієї взаємодії повністю не вивчений. Для попередження токсичної дії такролімусу при одночасному застосуванні з амлодипіном слід контролювати концентрацію такролімусу в плазмі та коригувати дозу такролімусу за необхідності. Циклоспорин: дослідження лікарської взаємодії із застосуванням циклоспорину та амлодипіну у здорових добровольців або інших груп пацієнтів не проводилися, крім пацієнтів, які перенесли трансплантацію нирки, у яких спостерігалися варіабельні мінімальні концентрації (середні значення: 0–40%) циклоспорину. При одночасному застосуванні амлодипіну у пацієнтів, які перенесли трансплантацію нирки, слід контролювати концентрацію циклоспорину в плазмі крові та за необхідності знизити його дозу. Кларитроміцин: Кларитроміцин є інгібітором ізоферменту CYP3A4. При одночасному застосуванні амлодипіну та кларитроміцину підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії. Рекомендується ретельне медичне спостереження за пацієнтами, які отримують амлодипін одночасно з кларитроміцином. Одночасне застосування, що потребує уваги Інші: у клінічних дослідженнях амлодипіну немає значущої взаємодії з тіазидними діуретиками, альфа-адреноблокаторами, бета-адреноблокаторами, інгібіторами АПФ, нітратами тривалої дії, нітрогліцерином для під'язикового застосування, дигоксином, варфарином, в т.ч. маалоксом, симетиконом, циметидином, НПЗЗ, антибіотиками та гіпоглікемічними засобами для прийому внутрішньо. Валсартан Одночасне застосування протипоказане Одночасне застосування АРА II, включаючи валсартан, або інгібіторів АПФ з аліскіреном, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та порушенням функції нирок (Cl креатиніну менше 60 мл/хв). Небажане одночасне застосування Літій: одночасне застосування препаратів літію не рекомендується, т.к. можливе оборотне збільшення концентрації літію в плазмі крові та розвиток інтоксикації. При необхідності одночасного застосування з препаратами літію слід ретельно контролювати концентрацію літію у плазмі крові. Калійзберігаючі діуретики, препарати калію, каліймісні харчові добавки та інші ЛЗ та речовини, які можуть збільшити вміст калію в сироватці крові (наприклад, гепарин): за необхідності одночасного застосування з препаратами, що впливають на вміст калію, рекомендується контролювати вміст калію в плазмі крові. Одночасне застосування, що вимагає обережності НПЗЗ, в т.ч. селективні інгібітори ЦОГ-2, ацетилсаліцилова кислота у дозі більше 3 г на добу та інші неселективні НПЗЗ: при одночасному застосуванні можливе ослаблення гіпотензивного ефекту, збільшення ризику розвитку порушень функції нирок та підвищення вмісту калію у плазмі крові. На початку терапії рекомендується оцінити функцію нирок, а також скоригувати порушення водно-електролітного балансу. Інгібітори білків-переносників: за результатами дослідження in vitro, валсартан є субстратом для білків-переносників ОАТР1В1 та MRP2. Одночасне застосування валсартану з інгібіторами білка-переносника ОАТР1В1 (наприклад, рифампіцин, циклоспорин) та інгібітором білка-переносника MRP2 (наприклад, ритонавір) може збільшити системну експозицію валсартану (Cmax та AUC). Це слід враховувати на початку та після закінчення одночасної терапії. Інші: при монотерапії валсартаном не виявлено клінічно значущих взаємодій з наступними ЛЗ: циметидин, варфарин, фуросемід, дигоксин, атенолол, індометацин, гідрохлортіазид, амлодипін та глібенкламід.Спосіб застосування та дозиВсередину, запиваючи невеликою кількістю води, незалежно від часу їди, 1 раз на добу. Добова доза, що рекомендується, — 1 табл. препарату Вамлосет®, що містить комбінацію амлодипіну/валсартану в дозі 5/80 мг, 5/160 мг, 10/160 мг. Розпочати прийом препарату Вамлосет® рекомендовано з дози 5/80 мг 1 раз на добу. Збільшити дозу можна через 1-2 тижні після початку терапії. Максимальна добова доза - 5/320 мг (у перерахунку за валсартаном) або 10/160 мг (у перерахунку за амлодипіном) або 10/320 мг. Особливі групи пацієнтів Амлодипін Порушення функції нирок. Корекція дози не потрібна. Порушення функції печінки. Слід застосовувати з обережністю. Пацієнти похилого віку. Корекція дози та режиму дозування не потрібна. Валсартан Порушення функції нирок. У пацієнтів з порушенням функції нирок (Cl креатиніну ≥30 мл/хв) корекція початкової дози не потрібна. Порушення функції печінки. Валсартан протипоказаний пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю, біліарним цирозом та холестазом. Максимальна добова доза валсартану при печінковій недостатності легкого та середнього ступеня тяжкості – 80 мг. Препарат Вамлосет у дозі 5/160 мг, 5/320 мг, 10/160 та 10/320 мг цим пацієнтам протипоказаний. Пацієнти похилого віку. Корекція дози не потрібна.ПередозуванняСимптоми: дані про випадки передозування зараз відсутні. При передозуванні валсартану очікується розвиток вираженого зниження АТ та запаморочення. Передозування амлодипіну може призвести до вираженого зниження АТ з можливим розвитком рефлекторної тахікардії та надмірної периферичної вазодилатації (ризик розвитку вираженої та стійкої артеріальної гіпотензії, у т.ч. з розвитком шоку та летального результату). Лікування: симптоматичне, характер якого залежить від часу, що минув з моменту прийому препарату, та від ступеня тяжкості симптомів. При випадковому передозуванні слід викликати блювоту (якщо препарат було прийнято нещодавно) або провести промивання шлунка. Застосування активованого вугілля у здорових добровольців одразу або протягом 2 годин після прийому амлодипіну призводило до значного зниження його всмоктування. При вираженому зниженні АТ на фоні прийому препарату Вамлосет® необхідно перевести пацієнта в положення лежачи на спині з піднятими ногами, вжити активних заходів щодо підтримки діяльності ССС, включаючи регулярний контроль функції серця та дихальної системи, ОЦК та об'єму сечі, що виділяється. За відсутності протипоказань з метою відновлення судинного тонусу та АТ можливе застосування (з обережністю) судинозвужувальних засобів.Для усунення блокади кальцієвих каналів можливе внутрішньовенне введення розчину кальцію глюконату. Виведення валсартану та амлодипіну при проведенні гемодіалізу малоймовірне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПацієнти з гіпонатріємією та/або зменшенням ОЦК У пацієнтів з неускладненою артеріальною гіпертензією, які приймають комбінацію амлодипін/валсартан, у 0,4% випадків спостерігалася виражена гіпотензія. У пацієнтів з активованою РААС (наприклад, у пацієнтів з дегідратацією та/або гіпонатріємією, які приймають діуретики у високих дозах), при прийомі АРА II можливий розвиток симптоматичної артеріальної гіпотензії. Перед початком лікування рекомендовано відновити вміст натрію та/або заповнити ОЦК, зокрема шляхом зменшення доз діуретиків або починати терапію під ретельним медичним наглядом. При розвитку вираженого зниження артеріального тиску: слід укласти пацієнта в горизонтальне положення з піднятими ногами і, при необхідності, провести внутрішньовенну інфузію 0,9% розчину натрію хлориду. Терапію препаратом Вамлосет можна продовжити після стабілізації показників гемодинаміки. Гіперкаліємія При одночасному застосуванні калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, БАД, що містять калій або інших препаратів, здатних підвищувати вміст калію в плазмі крові (наприклад, гепарин) слід бути обережним. Необхідно регулярно контролювати вміст іонів калію у плазмі крові. Стеноз ниркової артерії Препарат Вамлосет® слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з артеріальною гіпертензією на фоні одностороннього або двостороннього стенозу ниркової артерії або стенозу артерії єдиної нирки з огляду на можливість збільшення сироваткових концентрацій сечовини та креатиніну. Стан після трансплантації нирки Безпека застосування комбінації амлодипін + валсартан у пацієнтів, які недавно перенесли трансплантацію нирки, не встановлена. Порушення функції печінки Валсартан переважно виводиться у незміненому вигляді із жовчю. У пацієнтів T1/2 подовжується, а AUC збільшується. Слід бути обережним при застосуванні препарату Вамлосет у пацієнтів з легким (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) або помірним (7-8 балів за шкалою Чайлд-П'ю) порушенням функції печінки або обструктивними захворюваннями жовчних шляхів. Порушення функції нирок Корекція дози препарату Вамлосет у пацієнтів з легким та помірним порушенням функції нирок не потрібна. У пацієнтів з помірним порушенням функції нирок рекомендується контроль вмісту калію та концентрації креатиніну у плазмі. Одночасне застосування АРА II, включаючи валсартан, або інгібіторів АПФ з аліскіреном, протипоказане у пацієнтів з порушенням функції нирок (Cl креатиніну менше 60 мл/хв). Первинний гіперальдостеронізм Враховуючи ураження РААС при первинному гіперальдостеронізмі, даним пацієнтам не слід призначати АРА ІІ, у т.ч. валсартан. Ангіоневротичний набряк У пацієнтів з ангіоневротичним набряком (в т.ч. набряк гортані та голосових зв'язок, що викликає обструкцію дихальних шляхів та/або набряк обличчя, губ, глотки та/або язика) на тлі терапії препаратом Вальсакор®, спостерігалися випадки розвитку ангіоневротичного набряку в анамнезі, в т.ч. та на інгібітори АПФ. При розвитку ангіоневротичного набряку слід негайно відмінити препарат та виключити можливість повторного застосування. Серцева недостатність/перенесений інфаркт міокарда У пацієнтів, функція нирок яких може залежати від активності РААС (наприклад, при тяжкій ХСН), терапія інгібіторами АПФ та АРА II супроводжується олігурією та/або наростанням азотемії, а в поодиноких випадках – гострою нирковою недостатністю та/або летальним наслідком. Подібні наслідки були описані при застосуванні валсартану. У пацієнтів з ХСН або перенесеним інфарктом міокарда слід оцінювати функцію нирок. У пацієнтів з ХСН неішемічної етіології ІІІ–ІV функціонального класу за класифікацією NYHA застосування амлодипіну супроводжувалося збільшенням частоти розвитку набряку легенів у порівнянні з плацебо за відсутності достовірної різниці частоти погіршення ХСН між двома групами. БКК, зокрема. амлодипін слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з ХСН, т.к. можливе збільшення ризику розвитку серцево-судинних ускладнень та летального результату. Стеноз аортального клапана легкого та помірного ступеня та мітрального клапана Як і при застосуванні будь-яких вазодилататорів, слід дотримуватися обережності у пацієнтів з мітральним стенозом та аортальним стенозом легкого та помірного ступеня. Комбінація амлодипін + валсартан вивчалася лише у пацієнтів із артеріальною гіпертензією. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. При застосуванні препарату Вамлосет® необхідно бути обережним при керуванні транспортними засобами та іншими технічними пристроями, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, т.к. можлива поява запаморочення, стомлюваності та нудоти.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
572,00 грн
162,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Амлодипіну безілат (амлодипіну бесілат) 13,88 мг, еквівалентно амлодипіну 10,00 мг Валсартан А, субстанція-гранули 251,35 мг (Валсартан 160,00 мг; целюлоза мікрокристалічна, ); Допоміжні речовини: манітол, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний; Оболонка плівкова: Опадрай II білий (полівініловий спирт, титану діоксид (Е171), макрогол, тальк), барвник заліза оксид жовтий (Е172). По 7 таблеток у контурній комірковій упаковці з комбінованого матеріалу ОПА/Ал/ПВХ та фольги алюмінієвої. 2, 4, 8 або 14 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиОвальні, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою коричнево-жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаГіпотензивний.ФармакокінетикаЛінійність Фармакокінетика амлодипіну та валсартану характеризується лінійністю. Амлодипін/валсартан Після прийому внутрішньо комбінації амлодипін/валсартан Cmax валсартану та амлодипіну в плазмі крові досягаються через - 3 та 6-8 годин відповідно. Швидкість та ступінь всмоктування еквівалентні біодоступності валсартану та амлодипіну при прийомі кожного з них окремо. Амлодипін Всмоктування. Після прийому внутрішньо амлодипін повільно абсорбується із ШКТ. Cmax досягається через 6-12 годин. Абсолютна біодоступність становить 64-80%. Біодоступність не залежить від їди. Розподіл. Vd становить приблизно 21 л/кг. За даними in vitro, зв'язок із білками плазми становить 97,5%. Біотрансформація. Амлодипін інтенсивно (близько 90%) метаболізується у печінці з утворенням неактивних метаболітів. Виведення. Амлодипін виводиться з плазми двофазно, з термінальним T1/2 від 30 до 50 год. Css в плазмі крові досягаються після тривалого застосування внутрішньо протягом 7-8 днів. 10% незміненого амлодипіну та 60% амлодипіну у вигляді метаболітів виводиться нирками. Валсартан Всмоктування. Після прийому валсартану внутрішньо Cmax досягається через 2-3 години. Середня абсолютна біодоступність становить 23%. При прийомі валсартану з їжею відзначається зниження біодоступності (за значенням AUC) приблизно на 40%, а Cmax приблизно на 50%. Приблизно через 8 годин після прийому внутрішньо плазмові концентрації валсартану у групі пацієнтів, які приймали його з їжею, та у групі, яка приймала його натще, вирівнюються. Зменшення AUC не є клінічно значущим, тому валсартан можна приймати незалежно від їди. Розподіл. Vss валсартану після внутрішньовенного введення становить близько 17 л, що вказує на відсутність екстенсивного розподілу валсартану в тканинах. Валсартан значною мірою пов'язується з білками сироватки крові (94-97%), переважно з сироватковим альбуміном. Біотрансформація. Валсартан не піддається вираженому метаболізму. Лише близько 20% прийнятої дози визначається у плазмі у вигляді метаболітів. Гідроксильний метаболіт визначається в плазмі у низьких концентраціях (менше 10% від AUC валсартану). Цей метаболіт є фармакологічно неактивним. Виведення. Валсартан виводиться двофазно: α-фаза з T1/2α менше 1 години та β-фаза з T1/2β близько 9 год. Валсартан виводиться в основному в незміненому вигляді з жовчю через кишечник (близько 83%) та нирками (близько 13%). Після внутрішньовенного введення плазмовий кліренс валсартану становить близько 2 л/год та його нирковий кліренс становить 0,62 л/год (близько 30% загального кліренсу). T1/2 валсартану становить 6 год. Особливі групи пацієнтів Діти (вік до 18 років). Немає фармакокінетичних даних щодо застосування препарату у цієї групи пацієнтів. Пацієнти похилого віку (старше 65 років). Tmax амлодипіну у плазмі крові у молодих пацієнтів та пацієнтів похилого віку однаково. У пацієнтів похилого віку кліренс амлодипіну має тенденцію до зниження, що призводить до збільшення AUC та T1/2. У пацієнтів похилого віку середні значення системного впливу валсартану дещо більш виражені, ніж у пацієнтів молодого віку. Проте це був клінічно значимим. Враховуючи хорошу переносимість амлодипіну та валсартану у пацієнтів похилого та молодшого віку, рекомендується застосовувати звичайні режими дозування. Порушення функції нирок. У пацієнтів із нирковою недостатністю фармакокінетичні параметри не змінюються. Нирковий кліренс валсартану становить приблизно 30% від загального кліренсу з плазми крові, тому кореляція між функцією нирок і системною дією (за значенням AUC) валсартану не виявлена. Не потрібні зміни початкової дози у пацієнтів з легкими та помірними порушеннями функції нирок (Cl креатиніну 30–50 мл/хв). Порушення функції печінки. Досвід застосування препарату у пацієнтів із порушенням функції печінки обмежений. Пацієнти з порушенням функції печінки мають знижений кліренс амлодипіну, що призводить до підвищення AUC приблизно на 40-60%. У середньому, у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) та помірного (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) ступеня біодоступність (за значенням AUC) валсартану подвоюється порівняно зі здоровими добровольцями відповідного віку. , статі та маси тіла.ФармакодинамікаКомбінований гіпотензивний препарат, що містить дві активні речовини з механізмом контролю АТ, що доповнює одна одну. Амлодипін, похідне дигідропіридину, відноситься до класу БКК, валсартан - до класу антагоністів рецепторів ангіотензину II (АРА II). Комбінація цих компонентів має взаємно доповнюючу гіпотензивну дію, що призводить до більш вираженого зниження АТ порівняно з їх роздільним застосуванням. Амлодипін + валсартан Комбінація амлодипіну та валсартану адитивно дозозалежно у терапевтичному діапазоні доз знижує АТ. При прийомі однієї дози комбінації амлодипін + валсартан гіпотензивний ефект зберігається протягом 24 годин. Доведено клінічну ефективність комбінації амлодипіну/валсартану у пацієнтів з м'якою та помірною артеріальною гіпертензією (середній дАТ ≥95 мм рт. ст. та <110 мм рт. ст.) без ускладнень порівняно з плацебо. Рівень зниження артеріального тиску в положенні сидячи при артеріальній гіпертензії з дАТ ≥110 мм рт. ст. та <120 мм рт. ст. порівняно із застосуванням комбінації інгібітору АПФ та тіазидного діуретика. Гіпотензивний ефект зберігається довго. Раптове припинення прийому препарату не супроводжується різким підвищенням артеріального тиску (відсутня синдром відміни). Терапевтична ефективність не залежить від віку, статі, раси пацієнта та індексу маси тіла. При застосуванні комбінованої терапії амлодипін + валсартан досягається порівняний контроль АТ при меншій ймовірності розвитку периферичних набряків у пацієнтів із раніше досягнутим контролем АТ та вираженими периферичними набряками на фоні терапії амлодипіном. Амлодипін Амлодипін — похідна дигідропіридину, БКК, має антиангінальну та гіпотензивну дію. Інгібує трансмембранне надходження іонів кальцію в кардіоміоцити та гладком'язові клітини судин. Механізм гіпотензивної дії амлодипіну обумовлений прямим розслаблюючим ефектом на гладкі м'язи судин, що призводить до зниження ОПСС та АТ. Амлодипін у терапевтичних дозах у пацієнтів з артеріальною гіпертензією викликає розширення кровоносних судин, що призводить до зниження артеріального тиску (у положенні лежачи та стоячи). Зниження АТ при тривалому застосуванні амлодипіну не супроводжується суттєвою зміною ЧСС та концентрації катехоламінів у плазмі крові. Концентрація амлодипіну в плазмі корелює з клінічним ефектом, як у молодих пацієнтів, так і у пацієнтів похилого віку. При артеріальній гіпертензії у пацієнтів з нормальною функцією нирок амлодипін у терапевтичних дозах призводить до зменшення опору ниркових судин та підвищення швидкості клубочкової фільтрації та ефективного ниркового кровотоку без зміни фільтраційної фракції або протеїнурії. Амлодипін, як і інші БКК, у пацієнтів з нормальною функцією лівого шлуночка (ЛШ) викликає зміну гемодинамічних показників функції серця у спокої та при фізичному навантаженні (або стимуляції): незначне збільшення серцевого індексу, без істотного впливу на максимальну швидкість наростання тиску в ЛШ ( dP/dt) або кінцевого діастолічного тиску ЛШ, або кінцевого діастолічного об'єму ЛШ. Застосування амлодипіну в терапевтичному діапазоні доз не викликає негативного інотропного ефекту, навіть при одночасному застосуванні з бета-адреноблокаторами. Амлодипін не змінює функцію синоатріального вузла або AV-провідність у інтактних тварин або людей. Застосування амлодипіну у комбінації з бета-адреноблокаторами у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або стенокардією не супроводжувалося небажаними змінами на ЕКГ. Доведено клінічну ефективність амлодипіну у пацієнтів зі стабільною стенокардією напруги, вазоспастичною стенокардією та ангіографічно підтвердженим ураженням коронарних артерій. Валсартан Валсартан є селективним АРА II (типу АТ1) для внутрішнього прийому, небілкової природи. Вибірково блокує рецептори підтипу AT1, які відповідають ефекти ангіотензину II. Підвищення плазмової концентрації ангіотензину II внаслідок блокади AT1-рецепторів під дією валсартану може стимулювати незаблоковані рецептори підтипу АТ2, які протидіють ефектам стимулювання AT1-рецепторів. Валсартан не має агоністичної активності щодо AT1-рецепторів. Спорідненість валсартану до рецепторів підтипу AT1 приблизно в 20000 разів вище, ніж до рецепторів підтипу АТ2. Валсартан не інгібує АПФ, також відомий як кініназа II, який перетворює ангіотензин I на ангіотензин II і руйнує брадикінін. У зв'язку з відсутністю впливу на АПФ не потенціюються ефекти брадикініну або субстанції Р, тому прийому АРА II малоймовірний розвиток сухого кашлю. Доведено, що частота розвитку сухого кашлю при лікуванні валсартаном значно нижча порівняно із застосуванням інгібіторів АПФ. Валсартан не вступає у взаємодію та не блокує рецептори інших гормонів або іонні канали, що беруть участь у регуляції функцій ССС. При лікуванні артеріальної гіпертензії валсартан знижує артеріальний тиск, не впливаючи на ЧСС. Після прийому внутрішньо разової дози валсартану гіпотензивний ефект розвивається протягом 2 годин, а максимальне зниження артеріального тиску досягається протягом 4-6 годин. Гіпотензивний ефект валсартану зберігається протягом 24 годин після його прийому. При повторному застосуванні валсартану максимальне зниження артеріального тиску, незалежно від дози, досягається через 2-4 тижні і підтримується на досягнутому рівні під час тривалої терапії. Раптове припинення прийому валсартану не супроводжується значним підвищенням артеріального тиску або іншими небажаними явищами (синдром відміни).Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (пацієнти, яким показана комбінована терапія).Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до амлодипіну, інших похідних дигідропіридинового ряду, валсартану або інших компонентів препарату; тяжка печінкова недостатність (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю), біліарний цироз та холестаз; тяжка ниркова недостатність (Cl креатиніну менше 30 мл/хв), пацієнти, які перебувають на гемодіалізі; тяжка артеріальна гіпотензія (сАД менше 90 мм рт. ст.), колапс, шок (включаючи кардіогенний шок); обструкція виносить тракту ЛШ (в т.ч. гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія та аортальний стеноз важкого ступеня); гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда; первинний гіперальдостеронізм; одночасне застосування з аліскіреном у пацієнтів з цукровим діабетом або порушенням функції нирок (Cl креатиніну менше 60 мл/хв); вагітність; період грудного вигодовування. Безпека застосування препарату Вамлосет у пацієнтів після перенесеної трансплантації нирки, а також дітей та підлітків до 18 років не встановлена. З обережністю: порушення функції печінки легкого (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) та помірного (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) ступеня тяжкості; обструктивні захворювання жовчних шляхів; порушення функції нирок легкого та середнього ступеня тяжкості (Cl креатиніну 30-50 мл/хв); односторонній або двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки; хронічна серцева недостатність ІІІ–ІV функціонального класу за класифікацією NYHA; гіперкаліємія; гіпонатріємія; дієта з обмеженням споживання кухонної солі; знижений ОЦК (в т.ч. діарея, блювання); спадковий ангіоневротичний набряк чи набряк і натомість попередньої терапії АРА II. Так само, як і при застосуванні інших вазодилататорів, слід дотримуватися особливої обережності при застосуванні у пацієнтів з мітральним та аортальним стенозом легкого та помірного ступеня.Вагітність та лактаціяПрепарат Вамлосет протипоказаний при вагітності. Враховуючи механізм дії АРА II, не можна виключити ризик для плода при застосуванні препарату у І триместрі вагітності. Як і будь-який інший препарат, що безпосередньо впливає на РААС, препарат Вамлосет® не слід застосовувати під час вагітності, а також жінкам, які планують вагітність. При призначенні засобів, що впливають на РААС, необхідно проінформувати жінок дітородного віку про потенційний ризик негативного впливу цих препаратів на плід під час вагітності. При плануванні вагітності рекомендується перевести пацієнтку на альтернативну гіпотензивну терапію з урахуванням профілю безпеки. У разі діагностування вагітності слід припинити прийом препарату Вамлосет і, при необхідності, перевести на альтернативну гіпотензивну терапію. Препарат Вамлосет®, як і інші засоби, що мають прямий вплив на РААС, протипоказаний у II–III триместрах вагітності, оскільки може викликати фетотоксичні ефекти (порушення функції нирок, уповільнення окостеніння кісток черепа плода, олігогідрамніон) та неонатальні токсичні ефекти (ниркова недостатність). гіпотензія, гіперкаліємія) та загибель плода. Якщо все ж таки препарат застосовувався у II–III триместрах вагітності, то необхідно провести УЗД нирок та кісток черепа плода. Новонароджені, матері яких приймали препарат Вамлосет® під час вагітності, повинні бути під наглядом, т.к. можливий розвиток артеріальної гіпотензії у новонародженого. Не рекомендується застосовувати препарат Вамлосет у період грудного вигодовування. При необхідності терапії препаратом Вамлосет у період лактації, грудне вигодовування слід припинити.Побічна діяКласифікація частоти розвитку побічних ефектів: дуже часто — ≥1/10; часто – від ≥1/100 до <1/10; нечасто – від ≥1/1000 до <1/100; рідко – від ≥1/10000 до <1/1000; дуже рідко - <1/10000; частота невідома - не може бути оцінена на основі наявних даних. Вамлосет® Інфекційні та паразитарні захворювання: часто – назофарингіт, грип. З боку імунної системи: рідко – гіперчутливість. З боку обміну речовин та харчування: часто – гіпокаліємія; нечасто – анорексія, гіперкальціємія, гіперліпідемія, гіперурикемія, гіпонатріємія. Порушення психіки: рідко – тривожність. З боку нервової системи: часто головний біль; нечасто - порушення координації, запаморочення, постуральне запаморочення, парестезія, сонливість. З боку органу зору: нечасто – погіршення зору; рідко – порушення зору. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – вертиго; рідко – шум у вухах. З боку серця: нечасто – відчуття серцебиття, тахікардія; рідко - непритомність. З боку судин: нечасто – ортостатична гіпотензія; рідко – виражене зниження артеріального тиску. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто – кашель, біль у глотці та гортані. З боку травної системи: нечасто діарея, нудота, почуття дискомфорту в животі, біль у верхній частині живота, запор, сухість слизової оболонки порожнини рота. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – еритема, шкірний висип; рідко - екзантема, гіпергідроз, свербіж шкіри. З боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: нечасто – артралгія, біль у спині, припухлість суглобів; рідко м'язові спазми, відчуття тяжкості у всьому тілі. З боку нирок та сечовивідних шляхів: рідко – півлакіурія, поліурія. З боку статевих органів та молочної залози: рідко – еректильна дисфункція. Загальні розлади та порушення в місці введення: часто – астенія, підвищена стомлюваність, набряк обличчя, відчуття припливу крові до шкіри обличчя, набряки, периферичні набряки, пастозність. додаткова інформація У пацієнтів, які отримували комбінацію амлодипін/валсартан, периферичні набряки зустрічалися рідше (5,8%), ніж у пацієнтів, які отримували терапію лише амлодипіном (9%). Амлодипін З боку крові та лімфатичної системи: дуже рідко – лейкопенія, тромбоцитопенія іноді з пурпурою. З боку імунної системи: дуже рідко – гіперчутливість. З боку обміну речовин та харчування: дуже рідко – гіперглікемія. Порушення психіки: нечасто – депресія, безсоння/порушення сну, лабільність настрою; рідко - сплутаність свідомості. З боку нервової системи: часто – запаморочення, біль голови, сонливість; нечасто - порушення смаку, парестезія, непритомність, тремор, гіпестезія; дуже рідко – м'язовий гіпертонус, периферична нейропатія, нейропатія; частота невідома – екстрапірамідні порушення. З боку органу зору: нечасто погіршення зору, порушення зору. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто шум у вухах. З боку серця: часто – відчуття серцебиття; дуже рідко – аритмії (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та фібриляцію передсердь), інфаркт міокарда. З боку судин: часто – відчуття припливу крові до шкіри обличчя, виражене зниження артеріального тиску; дуже рідко – васкуліт. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто – задишка, риніт; дуже рідко – кашель. З боку травної системи: часто – нудота, відчуття дискомфорту у животі, біль у верхній частині живота; нечасто - зміна випорожнень, діарея, сухість слизової оболонки порожнини рота, диспепсія, блювання; рідко – гастрит, гіперплазія ясен, панкреатит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко – підвищення активності печінкових ферментів (частіше з явищами холестазу), підвищення концентрації білірубіну в плазмі крові, гепатит, внутрішньопечінковий холестаз, жовтяниця. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – алопеція, висип, еритема, реакції фоточутливості, свербіж шкіри, гіпергідроз, пурпура, шкірний висип, зміна кольору шкіри; дуже рідко - багатоформна еритема, кропив'янка, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, ангіоневротичний набряк. З боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто — набряк кісточок; нечасто – артралгія, біль у спині, м'язові спазми, міалгія. З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – порушення сечовипускання, ніктурія, поллакіурія. З боку статевих органів та молочної залози: нечасто – еректильна дисфункція, гінекомастія. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – підвищена стомлюваність, периферичні набряки; нечасто – астенія, дискомфорт, нездужання, некардіогенний біль у серці, біль. Лабораторні та інструментальні дані: нечасто – зниження/підвищення маси тіла. Валсартан З боку крові та лімфатичної системи: частота невідома – зниження гемоглобіну та гематокриту, лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія іноді з пурпурою. З боку імунної системи: дуже рідко – гіперчутливість. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – вертиго. З боку судин: частота невідома – васкуліт. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто – кашель. З боку травної системи: нечасто – почуття дискомфорту у животі, біль у верхній частині живота. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: частота невідома – підвищення активності печінкових ферментів, підвищення концентрації білірубіну у плазмі крові. З боку шкіри та підшкірних тканин: частота невідома — свербіж шкіри, висипання на шкірі, ангіоневротичний набряк. З боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: частота невідома – міалгія. З боку нирок та сечовивідних шляхів: частота невідома – підвищення концентрації креатиніну в плазмі, порушення функції нирок, включаючи гостру ниркову недостатність. Загальні розлади та порушення у місці введення: нечасто – підвищена стомлюваність. Лабораторні та інструментальні дані: частота невідома – підвищення вмісту калію у сироватці крові. Додаткова інформація про компоненти препарату Небажані явища, про які повідомлялося раніше при застосуванні кожного з компонентів, можуть мати місце при застосуванні препарату Вамлосет, навіть якщо вони не спостерігалися у клінічних дослідженнях. Амлодипін Часто - сонливість, запаморочення, відчуття серцебиття, біль у животі, нудота, набряки кісточок. Нечасто - безсоння, лабільність настрою (в т.ч. тривожність), депресія, тремор, порушення смаку, непритомність, гіпестезія, порушення зору (в т.ч. диплопія), шум у вухах, виражене зниження артеріального тиску, задишка, риніт, блювання , диспепсія, алопеція, пурпура, зміна кольору шкіри, гіпергідроз, свербіж шкіри, екзантема, міалгія, судоми в м'язах, біль, порушення сечовипускання, почастішання сечовипускання, імпотенція, гінекомастія, біль у грудях, нездужання, збільшення маси тіла, зниження Рідко – сплутаність свідомості. Дуже рідко: лейкопенія, тромбоцитопенія, алергічні реакції, гіперглікемія, м'язовий гіпертонус, периферична нейропатія, інфаркт міокарда, аритмії (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та фібриляцію передсердь, гіпертензію, (найчастіше внаслідок холестазу), ангіоневротичний набряк, мультиформна еритема, кропив'янка, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, фоточутливість. Описано окремі випадки екстрапірамідного синдрому. Валсартан Частота невідома - зниження гемоглобіну і гематокриту, нейтропенія, тромбоцитопенія, збільшення вмісту калію в сироватці крові, підвищення активності печінкових ферментів, підвищення концентрації білірубіну в плазмі крові, підвищення концентрації креатиніну в плазмі крові, порушення функції нирок, включаючи ниркову недостатність, ангіоневро , васкуліт, гіперчутливість, включаючи сироваткову хворобуВзаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування, що потребує уваги Інші гіпотензивні препарати (наприклад, альфа-адреноблокатори, діуретики) та ЛЗ, які мають гіпотензивну дію (наприклад, трициклічні антидепресанти, альфа-адреноблокатори для лікування доброякісної гіперплазії передміхурової залози), можуть посилити гіпотензивний ефект. Амлодипін Небажане одночасне застосування Грейпфрут або грейпфрутовий сік: одночасне застосування не рекомендується, враховуючи можливість збільшення біодоступності у деяких пацієнтів та посилення антигіпертензивної дії. Одночасне застосування, що вимагає обережності Інгібітори ізоферменту CYP3A4: одночасне застосування з сильними або помірними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (інгібітори протеази, верапаміл або дилтіазем, азольні протигрибкові ЛЗ, макроліди, такі як еритроміцин або кларитроміцин). У пацієнтів похилого віку ці зміни мають клінічне значення, тому необхідне медичне спостереження та корекція дози. Індуктори ізоферменту CYP3A4 (протисудомні препарати (наприклад, карбамазепін, фенобарбітал, фенітоїн, фосфенітоїн, примідон), рифаміцин, рослинні препарати, що містять звіробій продірявлений): слід застосовувати з обережністю, т.я. при одночасному застосуванні можливе зниження концентрації амлодипіну у плазмі крові. Симвастатин: одночасне повторне застосування амлодипіну в дозі 10 мг та симвастатину в дозі 80 мг збільшує експозицію симвастатину на 77% порівняно з такою при монотерапії симвастатином. Пацієнтам, які отримують амлодипін, рекомендується застосовувати симвастатин у дозі не більше 20 мг на добу. Дантролен (в/в введення): в експериментах на тваринах після прийому внутрішньо верапамілу та внутрішньовенного введення дантролену спостерігалися випадки фібриляції шлуночків із летальним результатом та серцево-судинної недостатності, асоційованої з гіперкаліємією. З огляду на ризик розвитку гіперкаліємії слід уникати одночасного застосування БКК, в т.ч. амлодипіну у пацієнтів, схильних до розвитку злоякісної гіпертермії. Такролімус: при одночасному застосуванні з амлодипіном існує ризик підвищення концентрації такролімусу в плазмі, але фармакокінетичний механізм цієї взаємодії повністю не вивчений. Для попередження токсичної дії такролімусу при одночасному застосуванні з амлодипіном слід контролювати концентрацію такролімусу в плазмі та коригувати дозу такролімусу за необхідності. Циклоспорин: дослідження лікарської взаємодії із застосуванням циклоспорину та амлодипіну у здорових добровольців або інших груп пацієнтів не проводилися, крім пацієнтів, які перенесли трансплантацію нирки, у яких спостерігалися варіабельні мінімальні концентрації (середні значення: 0–40%) циклоспорину. При одночасному застосуванні амлодипіну у пацієнтів, які перенесли трансплантацію нирки, слід контролювати концентрацію циклоспорину в плазмі крові та за необхідності знизити його дозу. Кларитроміцин: Кларитроміцин є інгібітором ізоферменту CYP3A4. При одночасному застосуванні амлодипіну та кларитроміцину підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії. Рекомендується ретельне медичне спостереження за пацієнтами, які отримують амлодипін одночасно з кларитроміцином. Одночасне застосування, що потребує уваги Інші: у клінічних дослідженнях амлодипіну немає значущої взаємодії з тіазидними діуретиками, альфа-адреноблокаторами, бета-адреноблокаторами, інгібіторами АПФ, нітратами тривалої дії, нітрогліцерином для під'язикового застосування, дигоксином, варфарином, в т.ч. маалоксом, симетиконом, циметидином, НПЗЗ, антибіотиками та гіпоглікемічними засобами для прийому внутрішньо. Валсартан Одночасне застосування протипоказане Одночасне застосування АРА II, включаючи валсартан, або інгібіторів АПФ з аліскіреном, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та порушенням функції нирок (Cl креатиніну менше 60 мл/хв). Небажане одночасне застосування Літій: одночасне застосування препаратів літію не рекомендується, т.к. можливе оборотне збільшення концентрації літію в плазмі крові та розвиток інтоксикації. При необхідності одночасного застосування з препаратами літію слід ретельно контролювати концентрацію літію у плазмі крові. Калійзберігаючі діуретики, препарати калію, каліймісні харчові добавки та інші ЛЗ та речовини, які можуть збільшити вміст калію в сироватці крові (наприклад, гепарин): за необхідності одночасного застосування з препаратами, що впливають на вміст калію, рекомендується контролювати вміст калію в плазмі крові. Одночасне застосування, що вимагає обережності НПЗЗ, в т.ч. селективні інгібітори ЦОГ-2, ацетилсаліцилова кислота у дозі більше 3 г на добу та інші неселективні НПЗЗ: при одночасному застосуванні можливе ослаблення гіпотензивного ефекту, збільшення ризику розвитку порушень функції нирок та підвищення вмісту калію у плазмі крові. На початку терапії рекомендується оцінити функцію нирок, а також скоригувати порушення водно-електролітного балансу. Інгібітори білків-переносників: за результатами дослідження in vitro, валсартан є субстратом для білків-переносників ОАТР1В1 та MRP2. Одночасне застосування валсартану з інгібіторами білка-переносника ОАТР1В1 (наприклад, рифампіцин, циклоспорин) та інгібітором білка-переносника MRP2 (наприклад, ритонавір) може збільшити системну експозицію валсартану (Cmax та AUC). Це слід враховувати на початку та після закінчення одночасної терапії. Інші: при монотерапії валсартаном не виявлено клінічно значущих взаємодій з наступними ЛЗ: циметидин, варфарин, фуросемід, дигоксин, атенолол, індометацин, гідрохлортіазид, амлодипін та глібенкламід.Спосіб застосування та дозиВсередину, запиваючи невеликою кількістю води, незалежно від часу їди, 1 раз на добу. Добова доза, що рекомендується, — 1 табл. препарату Вамлосет®, що містить комбінацію амлодипіну/валсартану в дозі 5/80 мг, 5/160 мг, 10/160 мг. Розпочати прийом препарату Вамлосет® рекомендовано з дози 5/80 мг 1 раз на добу. Збільшити дозу можна через 1-2 тижні після початку терапії. Максимальна добова доза - 5/320 мг (у перерахунку за валсартаном) або 10/160 мг (у перерахунку за амлодипіном) або 10/320 мг. Особливі групи пацієнтів Амлодипін Порушення функції нирок. Корекція дози не потрібна. Порушення функції печінки. Слід застосовувати з обережністю. Пацієнти похилого віку. Корекція дози та режиму дозування не потрібна. Валсартан Порушення функції нирок. У пацієнтів з порушенням функції нирок (Cl креатиніну ≥30 мл/хв) корекція початкової дози не потрібна. Порушення функції печінки. Валсартан протипоказаний пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю, біліарним цирозом та холестазом. Максимальна добова доза валсартану при печінковій недостатності легкого та середнього ступеня тяжкості – 80 мг. Препарат Вамлосет у дозі 5/160 мг, 5/320 мг, 10/160 та 10/320 мг цим пацієнтам протипоказаний. Пацієнти похилого віку. Корекція дози не потрібна.ПередозуванняСимптоми: дані про випадки передозування зараз відсутні. При передозуванні валсартану очікується розвиток вираженого зниження АТ та запаморочення. Передозування амлодипіну може призвести до вираженого зниження АТ з можливим розвитком рефлекторної тахікардії та надмірної периферичної вазодилатації (ризик розвитку вираженої та стійкої артеріальної гіпотензії, у т.ч. з розвитком шоку та летального результату). Лікування: симптоматичне, характер якого залежить від часу, що минув з моменту прийому препарату, та від ступеня тяжкості симптомів. При випадковому передозуванні слід викликати блювоту (якщо препарат було прийнято нещодавно) або провести промивання шлунка. Застосування активованого вугілля у здорових добровольців одразу або протягом 2 годин після прийому амлодипіну призводило до значного зниження його всмоктування. При вираженому зниженні АТ на фоні прийому препарату Вамлосет® необхідно перевести пацієнта в положення лежачи на спині з піднятими ногами, вжити активних заходів щодо підтримки діяльності ССС, включаючи регулярний контроль функції серця та дихальної системи, ОЦК та об'єму сечі, що виділяється. За відсутності протипоказань з метою відновлення судинного тонусу та АТ можливе застосування (з обережністю) судинозвужувальних засобів.Для усунення блокади кальцієвих каналів можливе внутрішньовенне введення розчину кальцію глюконату. Виведення валсартану та амлодипіну при проведенні гемодіалізу малоймовірне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПацієнти з гіпонатріємією та/або зменшенням ОЦК У пацієнтів з неускладненою артеріальною гіпертензією, які приймають комбінацію амлодипін/валсартан, у 0,4% випадків спостерігалася виражена гіпотензія. У пацієнтів з активованою РААС (наприклад, у пацієнтів з дегідратацією та/або гіпонатріємією, які приймають діуретики у високих дозах), при прийомі АРА II можливий розвиток симптоматичної артеріальної гіпотензії. Перед початком лікування рекомендовано відновити вміст натрію та/або заповнити ОЦК, зокрема шляхом зменшення доз діуретиків або починати терапію під ретельним медичним наглядом. При розвитку вираженого зниження артеріального тиску: слід укласти пацієнта в горизонтальне положення з піднятими ногами і, при необхідності, провести внутрішньовенну інфузію 0,9% розчину натрію хлориду. Терапію препаратом Вамлосет можна продовжити після стабілізації показників гемодинаміки. Гіперкаліємія При одночасному застосуванні калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, БАД, що містять калій або інших препаратів, здатних підвищувати вміст калію в плазмі крові (наприклад, гепарин) слід бути обережним. Необхідно регулярно контролювати вміст іонів калію у плазмі крові. Стеноз ниркової артерії Препарат Вамлосет® слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з артеріальною гіпертензією на фоні одностороннього або двостороннього стенозу ниркової артерії або стенозу артерії єдиної нирки з огляду на можливість збільшення сироваткових концентрацій сечовини та креатиніну. Стан після трансплантації нирки Безпека застосування комбінації амлодипін + валсартан у пацієнтів, які недавно перенесли трансплантацію нирки, не встановлена. Порушення функції печінки Валсартан переважно виводиться у незміненому вигляді із жовчю. У пацієнтів T1/2 подовжується, а AUC збільшується. Слід бути обережним при застосуванні препарату Вамлосет у пацієнтів з легким (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) або помірним (7-8 балів за шкалою Чайлд-П'ю) порушенням функції печінки або обструктивними захворюваннями жовчних шляхів. Порушення функції нирок Корекція дози препарату Вамлосет у пацієнтів з легким та помірним порушенням функції нирок не потрібна. У пацієнтів з помірним порушенням функції нирок рекомендується контроль вмісту калію та концентрації креатиніну у плазмі. Одночасне застосування АРА II, включаючи валсартан, або інгібіторів АПФ з аліскіреном, протипоказане у пацієнтів з порушенням функції нирок (Cl креатиніну менше 60 мл/хв). Первинний гіперальдостеронізм Враховуючи ураження РААС при первинному гіперальдостеронізмі, даним пацієнтам не слід призначати АРА ІІ, у т.ч. валсартан. Ангіоневротичний набряк У пацієнтів з ангіоневротичним набряком (в т.ч. набряк гортані та голосових зв'язок, що викликає обструкцію дихальних шляхів та/або набряк обличчя, губ, глотки та/або язика) на тлі терапії препаратом Вальсакор®, спостерігалися випадки розвитку ангіоневротичного набряку в анамнезі, в т.ч. та на інгібітори АПФ. При розвитку ангіоневротичного набряку слід негайно відмінити препарат та виключити можливість повторного застосування. Серцева недостатність/перенесений інфаркт міокарда У пацієнтів, функція нирок яких може залежати від активності РААС (наприклад, при тяжкій ХСН), терапія інгібіторами АПФ та АРА II супроводжується олігурією та/або наростанням азотемії, а в поодиноких випадках – гострою нирковою недостатністю та/або летальним наслідком. Подібні наслідки були описані при застосуванні валсартану. У пацієнтів з ХСН або перенесеним інфарктом міокарда слід оцінювати функцію нирок. У пацієнтів з ХСН неішемічної етіології ІІІ–ІV функціонального класу за класифікацією NYHA застосування амлодипіну супроводжувалося збільшенням частоти розвитку набряку легенів у порівнянні з плацебо за відсутності достовірної різниці частоти погіршення ХСН між двома групами. БКК, зокрема. амлодипін слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з ХСН, т.к. можливе збільшення ризику розвитку серцево-судинних ускладнень та летального результату. Стеноз аортального клапана легкого та помірного ступеня та мітрального клапана Як і при застосуванні будь-яких вазодилататорів, слід дотримуватися обережності у пацієнтів з мітральним стенозом та аортальним стенозом легкого та помірного ступеня. Комбінація амлодипін + валсартан вивчалася лише у пацієнтів із артеріальною гіпертензією. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. При застосуванні препарату Вамлосет® необхідно бути обережним при керуванні транспортними засобами та іншими технічними пристроями, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, т.к. можлива поява запаморочення, стомлюваності та нудоти.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
330,00 грн
161,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Амлодипіну безілат (амлодипіну бесілат) 13,88 мг, еквівалентно амлодипіну 10,00 мг Валсартан А, субстанція-гранули 251,35 мг (Валсартан 160,00 мг; целюлоза мікрокристалічна, ); Допоміжні речовини: манітол, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний; Оболонка плівкова: Опадрай II білий (полівініловий спирт, титану діоксид (Е171), макрогол, тальк), барвник заліза оксид жовтий (Е172). По 7 таблеток у контурній комірковій упаковці з комбінованого матеріалу ОПА/Ал/ПВХ та фольги алюмінієвої. 2, 4, 8 або 14 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиОвальні, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою коричнево-жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаГіпотензивний.ФармакокінетикаЛінійність Фармакокінетика амлодипіну та валсартану характеризується лінійністю. Амлодипін/валсартан Після прийому внутрішньо комбінації амлодипін/валсартан Cmax валсартану та амлодипіну в плазмі крові досягаються через - 3 та 6-8 годин відповідно. Швидкість та ступінь всмоктування еквівалентні біодоступності валсартану та амлодипіну при прийомі кожного з них окремо. Амлодипін Всмоктування. Після прийому внутрішньо амлодипін повільно абсорбується із ШКТ. Cmax досягається через 6-12 годин. Абсолютна біодоступність становить 64-80%. Біодоступність не залежить від їди. Розподіл. Vd становить приблизно 21 л/кг. За даними in vitro, зв'язок із білками плазми становить 97,5%. Біотрансформація. Амлодипін інтенсивно (близько 90%) метаболізується у печінці з утворенням неактивних метаболітів. Виведення. Амлодипін виводиться з плазми двофазно, з термінальним T1/2 від 30 до 50 год. Css в плазмі крові досягаються після тривалого застосування внутрішньо протягом 7-8 днів. 10% незміненого амлодипіну та 60% амлодипіну у вигляді метаболітів виводиться нирками. Валсартан Всмоктування. Після прийому валсартану внутрішньо Cmax досягається через 2-3 години. Середня абсолютна біодоступність становить 23%. При прийомі валсартану з їжею відзначається зниження біодоступності (за значенням AUC) приблизно на 40%, а Cmax приблизно на 50%. Приблизно через 8 годин після прийому внутрішньо плазмові концентрації валсартану у групі пацієнтів, які приймали його з їжею, та у групі, яка приймала його натще, вирівнюються. Зменшення AUC не є клінічно значущим, тому валсартан можна приймати незалежно від їди. Розподіл. Vss валсартану після внутрішньовенного введення становить близько 17 л, що вказує на відсутність екстенсивного розподілу валсартану в тканинах. Валсартан значною мірою пов'язується з білками сироватки крові (94-97%), переважно з сироватковим альбуміном. Біотрансформація. Валсартан не піддається вираженому метаболізму. Лише близько 20% прийнятої дози визначається у плазмі у вигляді метаболітів. Гідроксильний метаболіт визначається в плазмі у низьких концентраціях (менше 10% від AUC валсартану). Цей метаболіт є фармакологічно неактивним. Виведення. Валсартан виводиться двофазно: α-фаза з T1/2α менше 1 години та β-фаза з T1/2β близько 9 год. Валсартан виводиться в основному в незміненому вигляді з жовчю через кишечник (близько 83%) та нирками (близько 13%). Після внутрішньовенного введення плазмовий кліренс валсартану становить близько 2 л/год та його нирковий кліренс становить 0,62 л/год (близько 30% загального кліренсу). T1/2 валсартану становить 6 год. Особливі групи пацієнтів Діти (вік до 18 років). Немає фармакокінетичних даних щодо застосування препарату у цієї групи пацієнтів. Пацієнти похилого віку (старше 65 років). Tmax амлодипіну у плазмі крові у молодих пацієнтів та пацієнтів похилого віку однаково. У пацієнтів похилого віку кліренс амлодипіну має тенденцію до зниження, що призводить до збільшення AUC та T1/2. У пацієнтів похилого віку середні значення системного впливу валсартану дещо більш виражені, ніж у пацієнтів молодого віку. Проте це був клінічно значимим. Враховуючи хорошу переносимість амлодипіну та валсартану у пацієнтів похилого та молодшого віку, рекомендується застосовувати звичайні режими дозування. Порушення функції нирок. У пацієнтів із нирковою недостатністю фармакокінетичні параметри не змінюються. Нирковий кліренс валсартану становить приблизно 30% від загального кліренсу з плазми крові, тому кореляція між функцією нирок і системною дією (за значенням AUC) валсартану не виявлена. Не потрібні зміни початкової дози у пацієнтів з легкими та помірними порушеннями функції нирок (Cl креатиніну 30–50 мл/хв). Порушення функції печінки. Досвід застосування препарату у пацієнтів із порушенням функції печінки обмежений. Пацієнти з порушенням функції печінки мають знижений кліренс амлодипіну, що призводить до підвищення AUC приблизно на 40-60%. У середньому, у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) та помірного (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) ступеня біодоступність (за значенням AUC) валсартану подвоюється порівняно зі здоровими добровольцями відповідного віку. , статі та маси тіла.ФармакодинамікаКомбінований гіпотензивний препарат, що містить дві активні речовини з механізмом контролю АТ, що доповнює одна одну. Амлодипін, похідне дигідропіридину, відноситься до класу БКК, валсартан - до класу антагоністів рецепторів ангіотензину II (АРА II). Комбінація цих компонентів має взаємно доповнюючу гіпотензивну дію, що призводить до більш вираженого зниження АТ порівняно з їх роздільним застосуванням. Амлодипін + валсартан Комбінація амлодипіну та валсартану адитивно дозозалежно у терапевтичному діапазоні доз знижує АТ. При прийомі однієї дози комбінації амлодипін + валсартан гіпотензивний ефект зберігається протягом 24 годин. Доведено клінічну ефективність комбінації амлодипіну/валсартану у пацієнтів з м'якою та помірною артеріальною гіпертензією (середній дАТ ≥95 мм рт. ст. та <110 мм рт. ст.) без ускладнень порівняно з плацебо. Рівень зниження артеріального тиску в положенні сидячи при артеріальній гіпертензії з дАТ ≥110 мм рт. ст. та <120 мм рт. ст. порівняно із застосуванням комбінації інгібітору АПФ та тіазидного діуретика. Гіпотензивний ефект зберігається довго. Раптове припинення прийому препарату не супроводжується різким підвищенням артеріального тиску (відсутня синдром відміни). Терапевтична ефективність не залежить від віку, статі, раси пацієнта та індексу маси тіла. При застосуванні комбінованої терапії амлодипін + валсартан досягається порівняний контроль АТ при меншій ймовірності розвитку периферичних набряків у пацієнтів із раніше досягнутим контролем АТ та вираженими периферичними набряками на фоні терапії амлодипіном. Амлодипін Амлодипін — похідна дигідропіридину, БКК, має антиангінальну та гіпотензивну дію. Інгібує трансмембранне надходження іонів кальцію в кардіоміоцити та гладком'язові клітини судин. Механізм гіпотензивної дії амлодипіну обумовлений прямим розслаблюючим ефектом на гладкі м'язи судин, що призводить до зниження ОПСС та АТ. Амлодипін у терапевтичних дозах у пацієнтів з артеріальною гіпертензією викликає розширення кровоносних судин, що призводить до зниження артеріального тиску (у положенні лежачи та стоячи). Зниження АТ при тривалому застосуванні амлодипіну не супроводжується суттєвою зміною ЧСС та концентрації катехоламінів у плазмі крові. Концентрація амлодипіну в плазмі корелює з клінічним ефектом, як у молодих пацієнтів, так і у пацієнтів похилого віку. При артеріальній гіпертензії у пацієнтів з нормальною функцією нирок амлодипін у терапевтичних дозах призводить до зменшення опору ниркових судин та підвищення швидкості клубочкової фільтрації та ефективного ниркового кровотоку без зміни фільтраційної фракції або протеїнурії. Амлодипін, як і інші БКК, у пацієнтів з нормальною функцією лівого шлуночка (ЛШ) викликає зміну гемодинамічних показників функції серця у спокої та при фізичному навантаженні (або стимуляції): незначне збільшення серцевого індексу, без істотного впливу на максимальну швидкість наростання тиску в ЛШ ( dP/dt) або кінцевого діастолічного тиску ЛШ, або кінцевого діастолічного об'єму ЛШ. Застосування амлодипіну в терапевтичному діапазоні доз не викликає негативного інотропного ефекту, навіть при одночасному застосуванні з бета-адреноблокаторами. Амлодипін не змінює функцію синоатріального вузла або AV-провідність у інтактних тварин або людей. Застосування амлодипіну у комбінації з бета-адреноблокаторами у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або стенокардією не супроводжувалося небажаними змінами на ЕКГ. Доведено клінічну ефективність амлодипіну у пацієнтів зі стабільною стенокардією напруги, вазоспастичною стенокардією та ангіографічно підтвердженим ураженням коронарних артерій. Валсартан Валсартан є селективним АРА II (типу АТ1) для внутрішнього прийому, небілкової природи. Вибірково блокує рецептори підтипу AT1, які відповідають ефекти ангіотензину II. Підвищення плазмової концентрації ангіотензину II внаслідок блокади AT1-рецепторів під дією валсартану може стимулювати незаблоковані рецептори підтипу АТ2, які протидіють ефектам стимулювання AT1-рецепторів. Валсартан не має агоністичної активності щодо AT1-рецепторів. Спорідненість валсартану до рецепторів підтипу AT1 приблизно в 20000 разів вище, ніж до рецепторів підтипу АТ2. Валсартан не інгібує АПФ, також відомий як кініназа II, який перетворює ангіотензин I на ангіотензин II і руйнує брадикінін. У зв'язку з відсутністю впливу на АПФ не потенціюються ефекти брадикініну або субстанції Р, тому прийому АРА II малоймовірний розвиток сухого кашлю. Доведено, що частота розвитку сухого кашлю при лікуванні валсартаном значно нижча порівняно із застосуванням інгібіторів АПФ. Валсартан не вступає у взаємодію та не блокує рецептори інших гормонів або іонні канали, що беруть участь у регуляції функцій ССС. При лікуванні артеріальної гіпертензії валсартан знижує артеріальний тиск, не впливаючи на ЧСС. Після прийому внутрішньо разової дози валсартану гіпотензивний ефект розвивається протягом 2 годин, а максимальне зниження артеріального тиску досягається протягом 4-6 годин. Гіпотензивний ефект валсартану зберігається протягом 24 годин після його прийому. При повторному застосуванні валсартану максимальне зниження артеріального тиску, незалежно від дози, досягається через 2-4 тижні і підтримується на досягнутому рівні під час тривалої терапії. Раптове припинення прийому валсартану не супроводжується значним підвищенням артеріального тиску або іншими небажаними явищами (синдром відміни).Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (пацієнти, яким показана комбінована терапія).Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до амлодипіну, інших похідних дигідропіридинового ряду, валсартану або інших компонентів препарату; тяжка печінкова недостатність (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю), біліарний цироз та холестаз; тяжка ниркова недостатність (Cl креатиніну менше 30 мл/хв), пацієнти, які перебувають на гемодіалізі; тяжка артеріальна гіпотензія (сАД менше 90 мм рт. ст.), колапс, шок (включаючи кардіогенний шок); обструкція виносить тракту ЛШ (в т.ч. гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія та аортальний стеноз важкого ступеня); гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда; первинний гіперальдостеронізм; одночасне застосування з аліскіреном у пацієнтів з цукровим діабетом або порушенням функції нирок (Cl креатиніну менше 60 мл/хв); вагітність; період грудного вигодовування. Безпека застосування препарату Вамлосет у пацієнтів після перенесеної трансплантації нирки, а також дітей та підлітків до 18 років не встановлена. З обережністю: порушення функції печінки легкого (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) та помірного (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) ступеня тяжкості; обструктивні захворювання жовчних шляхів; порушення функції нирок легкого та середнього ступеня тяжкості (Cl креатиніну 30-50 мл/хв); односторонній або двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки; хронічна серцева недостатність ІІІ–ІV функціонального класу за класифікацією NYHA; гіперкаліємія; гіпонатріємія; дієта з обмеженням споживання кухонної солі; знижений ОЦК (в т.ч. діарея, блювання); спадковий ангіоневротичний набряк чи набряк і натомість попередньої терапії АРА II. Так само, як і при застосуванні інших вазодилататорів, слід дотримуватися особливої обережності при застосуванні у пацієнтів з мітральним та аортальним стенозом легкого та помірного ступеня.Вагітність та лактаціяПрепарат Вамлосет протипоказаний при вагітності. Враховуючи механізм дії АРА II, не можна виключити ризик для плода при застосуванні препарату у І триместрі вагітності. Як і будь-який інший препарат, що безпосередньо впливає на РААС, препарат Вамлосет® не слід застосовувати під час вагітності, а також жінкам, які планують вагітність. При призначенні засобів, що впливають на РААС, необхідно проінформувати жінок дітородного віку про потенційний ризик негативного впливу цих препаратів на плід під час вагітності. При плануванні вагітності рекомендується перевести пацієнтку на альтернативну гіпотензивну терапію з урахуванням профілю безпеки. У разі діагностування вагітності слід припинити прийом препарату Вамлосет і, при необхідності, перевести на альтернативну гіпотензивну терапію. Препарат Вамлосет®, як і інші засоби, що мають прямий вплив на РААС, протипоказаний у II–III триместрах вагітності, оскільки може викликати фетотоксичні ефекти (порушення функції нирок, уповільнення окостеніння кісток черепа плода, олігогідрамніон) та неонатальні токсичні ефекти (ниркова недостатність). гіпотензія, гіперкаліємія) та загибель плода. Якщо все ж таки препарат застосовувався у II–III триместрах вагітності, то необхідно провести УЗД нирок та кісток черепа плода. Новонароджені, матері яких приймали препарат Вамлосет® під час вагітності, повинні бути під наглядом, т.к. можливий розвиток артеріальної гіпотензії у новонародженого. Не рекомендується застосовувати препарат Вамлосет у період грудного вигодовування. При необхідності терапії препаратом Вамлосет у період лактації, грудне вигодовування слід припинити.Побічна діяКласифікація частоти розвитку побічних ефектів: дуже часто — ≥1/10; часто – від ≥1/100 до <1/10; нечасто – від ≥1/1000 до <1/100; рідко – від ≥1/10000 до <1/1000; дуже рідко - <1/10000; частота невідома - не може бути оцінена на основі наявних даних. Вамлосет® Інфекційні та паразитарні захворювання: часто – назофарингіт, грип. З боку імунної системи: рідко – гіперчутливість. З боку обміну речовин та харчування: часто – гіпокаліємія; нечасто – анорексія, гіперкальціємія, гіперліпідемія, гіперурикемія, гіпонатріємія. Порушення психіки: рідко – тривожність. З боку нервової системи: часто головний біль; нечасто - порушення координації, запаморочення, постуральне запаморочення, парестезія, сонливість. З боку органу зору: нечасто – погіршення зору; рідко – порушення зору. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – вертиго; рідко – шум у вухах. З боку серця: нечасто – відчуття серцебиття, тахікардія; рідко - непритомність. З боку судин: нечасто – ортостатична гіпотензія; рідко – виражене зниження артеріального тиску. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто – кашель, біль у глотці та гортані. З боку травної системи: нечасто діарея, нудота, почуття дискомфорту в животі, біль у верхній частині живота, запор, сухість слизової оболонки порожнини рота. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – еритема, шкірний висип; рідко - екзантема, гіпергідроз, свербіж шкіри. З боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: нечасто – артралгія, біль у спині, припухлість суглобів; рідко м'язові спазми, відчуття тяжкості у всьому тілі. З боку нирок та сечовивідних шляхів: рідко – півлакіурія, поліурія. З боку статевих органів та молочної залози: рідко – еректильна дисфункція. Загальні розлади та порушення в місці введення: часто – астенія, підвищена стомлюваність, набряк обличчя, відчуття припливу крові до шкіри обличчя, набряки, периферичні набряки, пастозність. додаткова інформація У пацієнтів, які отримували комбінацію амлодипін/валсартан, периферичні набряки зустрічалися рідше (5,8%), ніж у пацієнтів, які отримували терапію лише амлодипіном (9%). Амлодипін З боку крові та лімфатичної системи: дуже рідко – лейкопенія, тромбоцитопенія іноді з пурпурою. З боку імунної системи: дуже рідко – гіперчутливість. З боку обміну речовин та харчування: дуже рідко – гіперглікемія. Порушення психіки: нечасто – депресія, безсоння/порушення сну, лабільність настрою; рідко - сплутаність свідомості. З боку нервової системи: часто – запаморочення, біль голови, сонливість; нечасто - порушення смаку, парестезія, непритомність, тремор, гіпестезія; дуже рідко – м'язовий гіпертонус, периферична нейропатія, нейропатія; частота невідома – екстрапірамідні порушення. З боку органу зору: нечасто погіршення зору, порушення зору. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто шум у вухах. З боку серця: часто – відчуття серцебиття; дуже рідко – аритмії (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та фібриляцію передсердь), інфаркт міокарда. З боку судин: часто – відчуття припливу крові до шкіри обличчя, виражене зниження артеріального тиску; дуже рідко – васкуліт. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто – задишка, риніт; дуже рідко – кашель. З боку травної системи: часто – нудота, відчуття дискомфорту у животі, біль у верхній частині живота; нечасто - зміна випорожнень, діарея, сухість слизової оболонки порожнини рота, диспепсія, блювання; рідко – гастрит, гіперплазія ясен, панкреатит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко – підвищення активності печінкових ферментів (частіше з явищами холестазу), підвищення концентрації білірубіну в плазмі крові, гепатит, внутрішньопечінковий холестаз, жовтяниця. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – алопеція, висип, еритема, реакції фоточутливості, свербіж шкіри, гіпергідроз, пурпура, шкірний висип, зміна кольору шкіри; дуже рідко - багатоформна еритема, кропив'янка, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, ангіоневротичний набряк. З боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто — набряк кісточок; нечасто – артралгія, біль у спині, м'язові спазми, міалгія. З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – порушення сечовипускання, ніктурія, поллакіурія. З боку статевих органів та молочної залози: нечасто – еректильна дисфункція, гінекомастія. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – підвищена стомлюваність, периферичні набряки; нечасто – астенія, дискомфорт, нездужання, некардіогенний біль у серці, біль. Лабораторні та інструментальні дані: нечасто – зниження/підвищення маси тіла. Валсартан З боку крові та лімфатичної системи: частота невідома – зниження гемоглобіну та гематокриту, лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія іноді з пурпурою. З боку імунної системи: дуже рідко – гіперчутливість. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – вертиго. З боку судин: частота невідома – васкуліт. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто – кашель. З боку травної системи: нечасто – почуття дискомфорту у животі, біль у верхній частині живота. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: частота невідома – підвищення активності печінкових ферментів, підвищення концентрації білірубіну у плазмі крові. З боку шкіри та підшкірних тканин: частота невідома — свербіж шкіри, висипання на шкірі, ангіоневротичний набряк. З боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: частота невідома – міалгія. З боку нирок та сечовивідних шляхів: частота невідома – підвищення концентрації креатиніну в плазмі, порушення функції нирок, включаючи гостру ниркову недостатність. Загальні розлади та порушення у місці введення: нечасто – підвищена стомлюваність. Лабораторні та інструментальні дані: частота невідома – підвищення вмісту калію у сироватці крові. Додаткова інформація про компоненти препарату Небажані явища, про які повідомлялося раніше при застосуванні кожного з компонентів, можуть мати місце при застосуванні препарату Вамлосет, навіть якщо вони не спостерігалися у клінічних дослідженнях. Амлодипін Часто - сонливість, запаморочення, відчуття серцебиття, біль у животі, нудота, набряки кісточок. Нечасто - безсоння, лабільність настрою (в т.ч. тривожність), депресія, тремор, порушення смаку, непритомність, гіпестезія, порушення зору (в т.ч. диплопія), шум у вухах, виражене зниження артеріального тиску, задишка, риніт, блювання , диспепсія, алопеція, пурпура, зміна кольору шкіри, гіпергідроз, свербіж шкіри, екзантема, міалгія, судоми в м'язах, біль, порушення сечовипускання, почастішання сечовипускання, імпотенція, гінекомастія, біль у грудях, нездужання, збільшення маси тіла, зниження Рідко – сплутаність свідомості. Дуже рідко: лейкопенія, тромбоцитопенія, алергічні реакції, гіперглікемія, м'язовий гіпертонус, периферична нейропатія, інфаркт міокарда, аритмії (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та фібриляцію передсердь, гіпертензію, (найчастіше внаслідок холестазу), ангіоневротичний набряк, мультиформна еритема, кропив'янка, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, фоточутливість. Описано окремі випадки екстрапірамідного синдрому. Валсартан Частота невідома - зниження гемоглобіну і гематокриту, нейтропенія, тромбоцитопенія, збільшення вмісту калію в сироватці крові, підвищення активності печінкових ферментів, підвищення концентрації білірубіну в плазмі крові, підвищення концентрації креатиніну в плазмі крові, порушення функції нирок, включаючи ниркову недостатність, ангіоневро , васкуліт, гіперчутливість, включаючи сироваткову хворобуВзаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування, що потребує уваги Інші гіпотензивні препарати (наприклад, альфа-адреноблокатори, діуретики) та ЛЗ, які мають гіпотензивну дію (наприклад, трициклічні антидепресанти, альфа-адреноблокатори для лікування доброякісної гіперплазії передміхурової залози), можуть посилити гіпотензивний ефект. Амлодипін Небажане одночасне застосування Грейпфрут або грейпфрутовий сік: одночасне застосування не рекомендується, враховуючи можливість збільшення біодоступності у деяких пацієнтів та посилення антигіпертензивної дії. Одночасне застосування, що вимагає обережності Інгібітори ізоферменту CYP3A4: одночасне застосування з сильними або помірними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (інгібітори протеази, верапаміл або дилтіазем, азольні протигрибкові ЛЗ, макроліди, такі як еритроміцин або кларитроміцин). У пацієнтів похилого віку ці зміни мають клінічне значення, тому необхідне медичне спостереження та корекція дози. Індуктори ізоферменту CYP3A4 (протисудомні препарати (наприклад, карбамазепін, фенобарбітал, фенітоїн, фосфенітоїн, примідон), рифаміцин, рослинні препарати, що містять звіробій продірявлений): слід застосовувати з обережністю, т.я. при одночасному застосуванні можливе зниження концентрації амлодипіну у плазмі крові. Симвастатин: одночасне повторне застосування амлодипіну в дозі 10 мг та симвастатину в дозі 80 мг збільшує експозицію симвастатину на 77% порівняно з такою при монотерапії симвастатином. Пацієнтам, які отримують амлодипін, рекомендується застосовувати симвастатин у дозі не більше 20 мг на добу. Дантролен (в/в введення): в експериментах на тваринах після прийому внутрішньо верапамілу та внутрішньовенного введення дантролену спостерігалися випадки фібриляції шлуночків із летальним результатом та серцево-судинної недостатності, асоційованої з гіперкаліємією. З огляду на ризик розвитку гіперкаліємії слід уникати одночасного застосування БКК, в т.ч. амлодипіну у пацієнтів, схильних до розвитку злоякісної гіпертермії. Такролімус: при одночасному застосуванні з амлодипіном існує ризик підвищення концентрації такролімусу в плазмі, але фармакокінетичний механізм цієї взаємодії повністю не вивчений. Для попередження токсичної дії такролімусу при одночасному застосуванні з амлодипіном слід контролювати концентрацію такролімусу в плазмі та коригувати дозу такролімусу за необхідності. Циклоспорин: дослідження лікарської взаємодії із застосуванням циклоспорину та амлодипіну у здорових добровольців або інших груп пацієнтів не проводилися, крім пацієнтів, які перенесли трансплантацію нирки, у яких спостерігалися варіабельні мінімальні концентрації (середні значення: 0–40%) циклоспорину. При одночасному застосуванні амлодипіну у пацієнтів, які перенесли трансплантацію нирки, слід контролювати концентрацію циклоспорину в плазмі крові та за необхідності знизити його дозу. Кларитроміцин: Кларитроміцин є інгібітором ізоферменту CYP3A4. При одночасному застосуванні амлодипіну та кларитроміцину підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії. Рекомендується ретельне медичне спостереження за пацієнтами, які отримують амлодипін одночасно з кларитроміцином. Одночасне застосування, що потребує уваги Інші: у клінічних дослідженнях амлодипіну немає значущої взаємодії з тіазидними діуретиками, альфа-адреноблокаторами, бета-адреноблокаторами, інгібіторами АПФ, нітратами тривалої дії, нітрогліцерином для під'язикового застосування, дигоксином, варфарином, в т.ч. маалоксом, симетиконом, циметидином, НПЗЗ, антибіотиками та гіпоглікемічними засобами для прийому внутрішньо. Валсартан Одночасне застосування протипоказане Одночасне застосування АРА II, включаючи валсартан, або інгібіторів АПФ з аліскіреном, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та порушенням функції нирок (Cl креатиніну менше 60 мл/хв). Небажане одночасне застосування Літій: одночасне застосування препаратів літію не рекомендується, т.к. можливе оборотне збільшення концентрації літію в плазмі крові та розвиток інтоксикації. При необхідності одночасного застосування з препаратами літію слід ретельно контролювати концентрацію літію у плазмі крові. Калійзберігаючі діуретики, препарати калію, каліймісні харчові добавки та інші ЛЗ та речовини, які можуть збільшити вміст калію в сироватці крові (наприклад, гепарин): за необхідності одночасного застосування з препаратами, що впливають на вміст калію, рекомендується контролювати вміст калію в плазмі крові. Одночасне застосування, що вимагає обережності НПЗЗ, в т.ч. селективні інгібітори ЦОГ-2, ацетилсаліцилова кислота у дозі більше 3 г на добу та інші неселективні НПЗЗ: при одночасному застосуванні можливе ослаблення гіпотензивного ефекту, збільшення ризику розвитку порушень функції нирок та підвищення вмісту калію у плазмі крові. На початку терапії рекомендується оцінити функцію нирок, а також скоригувати порушення водно-електролітного балансу. Інгібітори білків-переносників: за результатами дослідження in vitro, валсартан є субстратом для білків-переносників ОАТР1В1 та MRP2. Одночасне застосування валсартану з інгібіторами білка-переносника ОАТР1В1 (наприклад, рифампіцин, циклоспорин) та інгібітором білка-переносника MRP2 (наприклад, ритонавір) може збільшити системну експозицію валсартану (Cmax та AUC). Це слід враховувати на початку та після закінчення одночасної терапії. Інші: при монотерапії валсартаном не виявлено клінічно значущих взаємодій з наступними ЛЗ: циметидин, варфарин, фуросемід, дигоксин, атенолол, індометацин, гідрохлортіазид, амлодипін та глібенкламід.Спосіб застосування та дозиВсередину, запиваючи невеликою кількістю води, незалежно від часу їди, 1 раз на добу. Добова доза, що рекомендується, — 1 табл. препарату Вамлосет®, що містить комбінацію амлодипіну/валсартану в дозі 5/80 мг, 5/160 мг, 10/160 мг. Розпочати прийом препарату Вамлосет® рекомендовано з дози 5/80 мг 1 раз на добу. Збільшити дозу можна через 1-2 тижні після початку терапії. Максимальна добова доза - 5/320 мг (у перерахунку за валсартаном) або 10/160 мг (у перерахунку за амлодипіном) або 10/320 мг. Особливі групи пацієнтів Амлодипін Порушення функції нирок. Корекція дози не потрібна. Порушення функції печінки. Слід застосовувати з обережністю. Пацієнти похилого віку. Корекція дози та режиму дозування не потрібна. Валсартан Порушення функції нирок. У пацієнтів з порушенням функції нирок (Cl креатиніну ≥30 мл/хв) корекція початкової дози не потрібна. Порушення функції печінки. Валсартан протипоказаний пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю, біліарним цирозом та холестазом. Максимальна добова доза валсартану при печінковій недостатності легкого та середнього ступеня тяжкості – 80 мг. Препарат Вамлосет у дозі 5/160 мг, 5/320 мг, 10/160 та 10/320 мг цим пацієнтам протипоказаний. Пацієнти похилого віку. Корекція дози не потрібна.ПередозуванняСимптоми: дані про випадки передозування зараз відсутні. При передозуванні валсартану очікується розвиток вираженого зниження АТ та запаморочення. Передозування амлодипіну може призвести до вираженого зниження АТ з можливим розвитком рефлекторної тахікардії та надмірної периферичної вазодилатації (ризик розвитку вираженої та стійкої артеріальної гіпотензії, у т.ч. з розвитком шоку та летального результату). Лікування: симптоматичне, характер якого залежить від часу, що минув з моменту прийому препарату, та від ступеня тяжкості симптомів. При випадковому передозуванні слід викликати блювоту (якщо препарат було прийнято нещодавно) або провести промивання шлунка. Застосування активованого вугілля у здорових добровольців одразу або протягом 2 годин після прийому амлодипіну призводило до значного зниження його всмоктування. При вираженому зниженні АТ на фоні прийому препарату Вамлосет® необхідно перевести пацієнта в положення лежачи на спині з піднятими ногами, вжити активних заходів щодо підтримки діяльності ССС, включаючи регулярний контроль функції серця та дихальної системи, ОЦК та об'єму сечі, що виділяється. За відсутності протипоказань з метою відновлення судинного тонусу та АТ можливе застосування (з обережністю) судинозвужувальних засобів.Для усунення блокади кальцієвих каналів можливе внутрішньовенне введення розчину кальцію глюконату. Виведення валсартану та амлодипіну при проведенні гемодіалізу малоймовірне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПацієнти з гіпонатріємією та/або зменшенням ОЦК У пацієнтів з неускладненою артеріальною гіпертензією, які приймають комбінацію амлодипін/валсартан, у 0,4% випадків спостерігалася виражена гіпотензія. У пацієнтів з активованою РААС (наприклад, у пацієнтів з дегідратацією та/або гіпонатріємією, які приймають діуретики у високих дозах), при прийомі АРА II можливий розвиток симптоматичної артеріальної гіпотензії. Перед початком лікування рекомендовано відновити вміст натрію та/або заповнити ОЦК, зокрема шляхом зменшення доз діуретиків або починати терапію під ретельним медичним наглядом. При розвитку вираженого зниження артеріального тиску: слід укласти пацієнта в горизонтальне положення з піднятими ногами і, при необхідності, провести внутрішньовенну інфузію 0,9% розчину натрію хлориду. Терапію препаратом Вамлосет можна продовжити після стабілізації показників гемодинаміки. Гіперкаліємія При одночасному застосуванні калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, БАД, що містять калій або інших препаратів, здатних підвищувати вміст калію в плазмі крові (наприклад, гепарин) слід бути обережним. Необхідно регулярно контролювати вміст іонів калію у плазмі крові. Стеноз ниркової артерії Препарат Вамлосет® слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з артеріальною гіпертензією на фоні одностороннього або двостороннього стенозу ниркової артерії або стенозу артерії єдиної нирки з огляду на можливість збільшення сироваткових концентрацій сечовини та креатиніну. Стан після трансплантації нирки Безпека застосування комбінації амлодипін + валсартан у пацієнтів, які недавно перенесли трансплантацію нирки, не встановлена. Порушення функції печінки Валсартан переважно виводиться у незміненому вигляді із жовчю. У пацієнтів T1/2 подовжується, а AUC збільшується. Слід бути обережним при застосуванні препарату Вамлосет у пацієнтів з легким (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) або помірним (7-8 балів за шкалою Чайлд-П'ю) порушенням функції печінки або обструктивними захворюваннями жовчних шляхів. Порушення функції нирок Корекція дози препарату Вамлосет у пацієнтів з легким та помірним порушенням функції нирок не потрібна. У пацієнтів з помірним порушенням функції нирок рекомендується контроль вмісту калію та концентрації креатиніну у плазмі. Одночасне застосування АРА II, включаючи валсартан, або інгібіторів АПФ з аліскіреном, протипоказане у пацієнтів з порушенням функції нирок (Cl креатиніну менше 60 мл/хв). Первинний гіперальдостеронізм Враховуючи ураження РААС при первинному гіперальдостеронізмі, даним пацієнтам не слід призначати АРА ІІ, у т.ч. валсартан. Ангіоневротичний набряк У пацієнтів з ангіоневротичним набряком (в т.ч. набряк гортані та голосових зв'язок, що викликає обструкцію дихальних шляхів та/або набряк обличчя, губ, глотки та/або язика) на тлі терапії препаратом Вальсакор®, спостерігалися випадки розвитку ангіоневротичного набряку в анамнезі, в т.ч. та на інгібітори АПФ. При розвитку ангіоневротичного набряку слід негайно відмінити препарат та виключити можливість повторного застосування. Серцева недостатність/перенесений інфаркт міокарда У пацієнтів, функція нирок яких може залежати від активності РААС (наприклад, при тяжкій ХСН), терапія інгібіторами АПФ та АРА II супроводжується олігурією та/або наростанням азотемії, а в поодиноких випадках – гострою нирковою недостатністю та/або летальним наслідком. Подібні наслідки були описані при застосуванні валсартану. У пацієнтів з ХСН або перенесеним інфарктом міокарда слід оцінювати функцію нирок. У пацієнтів з ХСН неішемічної етіології ІІІ–ІV функціонального класу за класифікацією NYHA застосування амлодипіну супроводжувалося збільшенням частоти розвитку набряку легенів у порівнянні з плацебо за відсутності достовірної різниці частоти погіршення ХСН між двома групами. БКК, зокрема. амлодипін слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з ХСН, т.к. можливе збільшення ризику розвитку серцево-судинних ускладнень та летального результату. Стеноз аортального клапана легкого та помірного ступеня та мітрального клапана Як і при застосуванні будь-яких вазодилататорів, слід дотримуватися обережності у пацієнтів з мітральним стенозом та аортальним стенозом легкого та помірного ступеня. Комбінація амлодипін + валсартан вивчалася лише у пацієнтів із артеріальною гіпертензією. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. При застосуванні препарату Вамлосет® необхідно бути обережним при керуванні транспортними засобами та іншими технічними пристроями, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, т.к. можлива поява запаморочення, стомлюваності та нудоти.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
308,00 грн
221,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. речовини, що діють: валсартан 80,00 мг, гідрохлортіазид 12,50 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна pH 102 - 36,00 мг, лактози моногідрат - 29,72 мг, кроскармелоза натрію - 10,80 мг, повідон К29/32 - 7,20 мг, тальк - 1,80 мг, магнію ,26 мг, кремнію діоксид колоїдний – 0,72 мг; оболонка плівкова: Опадрай II 85G34642 Рожевий 7,20 мг (полівініловий спирт – 3,17 мг, тальк – 1,44 мг, титану діоксид – 1,39 мг, макрогол 3350 – 0,89 мг, лецитин – 0,25 мг, барвник заліза оксид червоний – 0,03 мг, барвник заліза оксид жовтий – 0,03 мг, барвник заліза оксид чорний – 0,0006 мг). По 1, 2, 4 блістери або стрипи по 7 таблеток; по 1, 2, 3, 10 блістерів або стрипів по 10 таблеток; по 4 або 7 блістерів або стрипів по 14 таблеток разом з інструкцією із застосування в картонній пачці з контролем першого розтину.Опис лікарської формиОвальні двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, з маркуванням "V" з одного боку та "Н" з іншого боку.Фармакотерапевтична групаГіпотензивний комбінований засіб (блокатор рецепторів ангіотензину II + діуретик)ФармакокінетикаВалсартан Після прийому внутрішньо абсорбція – швидка, ступінь всмоктування варіабельна. Біодоступність – 23%. Час досягнення максимальної концентрації (ТСmах) - 2 год. При прийомі з їжею площа під кривою "концентрація-час" (AUC) зменшується на 48%, що не супроводжується клінічно значущим зменшенням терапевтичного ефекту. Зв'язок із білками плазми крові – 94-97%. При досягненні рівноважного стану обсяг розподілу – 17 л. Препарат метаболізується ферментною системою CYP2C9. Період напіввиведення (Т1/2) -9 год. Виводиться через кишечник – 70%, нирками – 30%, переважно у незміненому вигляді. Гідрохлоротіазид Після внутрішнього прийому гідрохлортіазид швидко всмоктується. Біодоступність становить 60-80%. ТСmах -2-5 год. Зв'язок з білками плазми крові 60-80%. Проникає через гематоплацентарний бар'єр та у грудне молоко. T1/2 – 6-15 год. Не метаболізується печінкою. Виводиться нирками: більше 95% дози у незміненому вигляді та близько 4% – у вигляді гідролізату – 2-аміно-4-хлоро-m-бензенедисульфонаміду. Валсартан/гідрохлортіазид При сумісному застосуванні з валсартаном системна біодоступність гідрохлортіазиду зменшується приблизно на 30%, сам гідрохлортіазид не істотно впливає на кінетику валсартану. Зазначена взаємодія не впливає на ефективність комбінованого застосування.ФармакодинамікаКомбінований препарат, що має гіпотензивну дію, що складається з блокатора рецепторів ангіотензину II та тіазидного діуретика. Валсартан - периферичний вазодилататор, має гіпотензивну та діуретичну дію. Специфічний блокатор рецепторів AT1 ангіотензину II не інгібує АПФ; не впливає на вміст загального холестерину, тригліцеридів, глюкози та сечової кислоти, не вступає у взаємодію та не блокує рецептори інших гормонів або іонні канали, що мають значення для регуляції функцій серцево-судинної системи. Відзначається зниження артеріального тиску (АТ), що не супроводжується зміною частоти пульсу. Гідрохлортіазид – тіазидний діуретик середньої сили. Знижує реабсорбцію іонів натрію на рівні кортикального сегмента петлі Генле, не впливаючи на її ділянку, що проходить у мозковому шарі нирки, що визначає слабкіший діуретичний ефект порівняно з фуросемідом. Блокує карбоангідразу в проксимальному відділі звивистих канальців, посилює виведення нирками іонів калію (у дистальних канальцях іони натрію обмінюється на іони калію), гідрокарбонатів та фосфатів. Практично не впливає на кислотно-основний стан (іони натрію виводяться або разом з іонами хлору або гідрокарбонатом, тому при алкалозі посилюється виведення гідрокарбонату, при ацидозі - іонів хлору). Підвищує виведення магнію; затримує в організмі іони кальцію та урати. Діуретичний ефект розвивається через 1-2 год, досягає максимуму через 4 год, триває 10-12 год.Дія знижується при зменшенні швидкості клубочкової фільтрації та припиняється за її величиною менше 30 мл/хв. Знижує артеріальний тиск (АТ) за рахунок зменшення об'єму циркулюючої крові (ОЦК), зміни реактивності судинної стінки, зниження пресорного впливу ендогенних катехоламінів (адреналіну та норадреналіну) та посилення депресорного впливу на ганглії. Максимальний гіпотензивний ефект спостерігається у перші 2-4 тижні лікування.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (пацієнтам, яким показано комбіновану терапію).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до активних компонентів або допоміжних речовин препарату; порушення функції печінки, пов'язані з непрохідністю жовчних шляхів (в т.ч. біліарний цироз, холестаз); Анурія; Хронічна ниркова недостатність (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв.), у т.ч. пацієнти, які перебувають на гемодіалізі; Гіпонатріємія, гіпокаліємія, гіперкальціємія, гіперурикемія з клінічними проявами, рефрактерність до адекватної терапії; Системний червоний вовчак (ВКВ); Вік до 18 років (безпека та ефективність не встановлені); Вагітність, період лактації. З обережністю: стеноз ниркової артерії (односторонній або двосторонній), трансплантація нирки (немає даних щодо безпеки при застосуванні валсартану у пацієнтів, які недавно перенесли трансплантацію нирки); стани, що супроводжуються зниженням ОЦК (в т.ч. діарея, блювання); одночасний прийом із препаратами солей калію, калійзберігаючими діуретиками, а також з лікарськими засобами, які можуть спричинити підвищення концентрації калію в крові (наприклад, гепарином); при одночасному прийомі з тіазидними діуретиками; зі слабкими або помірно вираженими порушеннями функції печінки за відсутності явищ холестазу.Побічна діяЗапаморочення, відчуття втоми, діарея, біль у животі, нудота, кашель, риніт, фарингіт, вірусні інфекції, зниження показника гематокриту, гіперкаліємія, гіперкреатинінемія, артралгія, біль у грудях, алергічні реакції, ангіоневротичний набряк, свербіж, шкіра висипання, порушення функції нирок. Потенційно можливі: валсартан – набряки, безсоння, астенія, зниження лібідо (менше 1%); гідрохлортіазид – розлад водно-електролітного балансу; часто: кропив'янка, зниження апетиту, нудота, блювання, ортостатична гіпотензія, зниження потенції; рідко: фотосенсибілізація, запор або діарея, неприємні відчуття в животі, внутрішньопечінковий холестаз, жовтяниця, аритмії, біль голови, депресія, парестезії, порушення зору, тромбоцитопенія, іноді з пурпурою; дуже рідко: некротизуючий васкуліт, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), шкірні реакції, що нагадують ВКВ, загострення шкірних проявів ВКВ, панкреатит, лейкопенія, агранулоцитоз, пригнічення кісткового мозку, гемолітична анемія, пневмоніт,Взаємодія з лікарськими засобамиМожливе посилення антигіпертензивного ефекту при сумісному застосуванні з іншими антигіпертензивними засобами (такими як вазодилататори, бета-адреноблокатори та ін.). Посилює нейротоксичність саліцилатів, побічні ефекти серцевих глікозидів, кардіотоксичну та нейротоксичну дію препаратів літію, ефективність курареподібних міорелаксантів. Знижує виведення хінідину, послаблює дію гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо, норепінефрину, епінефрину та протиподагричних засобів. Збільшує частоту алергічних реакцій до алопуринолу; зменшує виведення нирками цитотоксичних засобів (циклофосфамід, метотрексат) та призводить до посилення їх мієлосупресивної дії. Лікарські засоби, що інтенсивно зв'язуються з білками крові (непрямі антикоагулянти, клофібрат, нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП)), посилюють діуретичний ефект. Гіпотензивний ефект посилюють барбітурати, фенотіазини, трициклічні антидепресанти, етанол. При одночасному прийомі метилдопи можливий розвиток гемолізу; Колестирамін зменшує абсорбцію. Ризик розвитку гіпокаліємії підвищується при одночасному призначенні салуретиків, кортикостероїдів, адренокортикотропного гормону (АКТГ), амфотерицину В, карбеноксолону, пеніциліну G та похідних саліцилової кислоти. Підвищення біодоступності тіазидного діуретика спостерігається при одночасному призначенні холіноблокаторів (наприклад, атропіну, біперидену), що, мабуть, пов'язане зі зниженням рухової активності шлунково-кишкового тракту та уповільненням спорожнення шлунка. При сумісному застосуванні тіазидних діуретиків із вітаміном D або солями кальцію можливе підвищення концентрації кальцію у сироватці крові. Одночасне призначення циклоспорину може призвести до підвищення концентрації сечової кислоти в крові, що підвищує ризик розвитку гіперурикемії і може спровокувати напад подагри.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від часу їди, запиваючи достатньою кількістю рідини. Наведені нижче дози препарату Валз Н вказані у співвідношенні валсартан/гідрохлортіазид. Рекомендована доза – по 1 таблетці Валз Н один раз на добу дозуванням 80/12,5 мг. У пацієнтів, для яких добова доза 80/12,5 мг не дає бажаного ефекту, рекомендується збільшити добову дозу Валз Н до 160/12,5 мг для тих пацієнтів, яким показано подальше зниження АТ добова доза препарату Валз Н становить 160/25 мг відповідно. Хворим із порушенням функції нирок, коли КК становить понад 30 мл/хв., а також у хворих зі слабко або помірно вираженими порушеннями функції печінки за відсутності явищ холестазу не потрібне коригування дози препарату Валз Н.ПередозуванняСимптоми: зниження артеріального тиску, що може призвести до втрати свідомості та колапсу. Лікування: промивання шлунка, прийом достатньої кількості активованого вугілля, внутрішньовенно 0.9% розчин натрію хлориду. Валсартан не виводиться при діалізі через активне зв'язування з білками плазми. Гемодіаліз ефективний щодо гідрохлортіазиду.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: валсартан 160 мг + гідрохлортіазид 12,5 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна 72,00 мг, лактози моногідрат 71,94 мг, кроскармелоза натрію 21,60 мг, повідон К29-32 14,40 мг, тальк 3,60 мг, магнію стеарат 2,52 мг, 44 мг; плівкова оболонка: опадрай II 85G25455 червоний близько 14,40 мг (спирт полівініловий 6,34 мг, тальк 2,88 мг, макрогол-3350 1,78 мг, титану діоксид 1,57 мг, барвник заліза оксид червоний 0,78 мг, барвник сонячний жовтий алюмінієвий лак (0,56 мг, лецитин 0,50 мг). По 7, 10 або 14 таблеток у блістер із ПВХ/ПЕ/ПВДХ/Алюмінієва фольга або стрипи Алюмінієва фольга/Алюмінієва фольга. По 1, 2, 4 блістери або стрипи по 7 таблеток; по 1, 2, 3, 9 блістерів або стрипів по 10 таблеток; по 4 або 7 блістерів або з тріпів по 14 таблеток разом з інструкцією із застосування в пачку.Опис лікарської формиОвальні двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою червоно-коричневого кольору, з маркуванням "V" з одного боку та "Н" з іншого боку.Фармакотерапевтична групаГіпотензивний комбінований засіб (блокатор рецепторів ангіотензину II + діуретик)ФармакокінетикаВалсартан Після прийому внутрішньо абсорбція – швидка, ступінь всмоктування варіабельна. Біодоступність – 23%. Час досягнення максимальної концентрації (ТСmах) - 2 год. При прийомі з їжею площа під кривою "концентрація-час" (AUC) зменшується на 48%, що не супроводжується клінічно значущим зменшенням терапевтичного ефекту. Зв'язок із білками плазми крові – 94-97%. При досягненні рівноважного стану обсяг розподілу – 17 л. Препарат метаболізується ферментною системою CYP2C9. Період напіввиведення (Т1/2) -9 год. Виводиться через кишечник – 70%, нирками – 30%, переважно у незміненому вигляді. Гідрохлоротіазид Після внутрішнього прийому гідрохлортіазид швидко всмоктується. Біодоступність становить 60-80%. ТСmах -2-5 год. Зв'язок з білками плазми крові 60-80%. Проникає через гематоплацентарний бар'єр та у грудне молоко. T1/2 – 6-15 год. Не метаболізується печінкою. Виводиться нирками: більше 95% дози у незміненому вигляді та близько 4% – у вигляді гідролізату – 2-аміно-4-хлоро-m-бензенедисульфонаміду. Валсартан/гідрохлортіазид При сумісному застосуванні з валсартаном системна біодоступність гідрохлортіазиду зменшується приблизно на 30%, сам гідрохлортіазид не істотно впливає на кінетику валсартану. Зазначена взаємодія не впливає на ефективність комбінованого застосування.ФармакодинамікаКомбінований препарат, що має гіпотензивну дію, що складається з блокатора рецепторів ангіотензину II та тіазидного діуретика. Валсартан - периферичний вазодилататор, має гіпотензивну та діуретичну дію. Специфічний блокатор рецепторів AT1 ангіотензину II не інгібує АПФ; не впливає на вміст загального холестерину, тригліцеридів, глюкози та сечової кислоти, не вступає у взаємодію та не блокує рецептори інших гормонів або іонні канали, що мають значення для регуляції функцій серцево-судинної системи. Відзначається зниження артеріального тиску (АТ), що не супроводжується зміною частоти пульсу. Гідрохлортіазид – тіазидний діуретик середньої сили. Знижує реабсорбцію іонів натрію на рівні кортикального сегмента петлі Генле, не впливаючи на її ділянку, що проходить у мозковому шарі нирки, що визначає слабкіший діуретичний ефект порівняно з фуросемідом. Блокує карбоангідразу в проксимальному відділі звивистих канальців, посилює виведення нирками іонів калію (у дистальних канальцях іони натрію обмінюється на іони калію), гідрокарбонатів та фосфатів. Практично не впливає на кислотно-основний стан (іони натрію виводяться або разом з іонами хлору або гідрокарбонатом, тому при алкалозі посилюється виведення гідрокарбонату, при ацидозі - іонів хлору). Підвищує виведення магнію; затримує в організмі іони кальцію та урати. Діуретичний ефект розвивається через 1-2 год, досягає максимуму через 4 год, триває 10-12 год.Дія знижується при зменшенні швидкості клубочкової фільтрації та припиняється за її величиною менше 30 мл/хв. Знижує артеріальний тиск (АТ) за рахунок зменшення об'єму циркулюючої крові (ОЦК), зміни реактивності судинної стінки, зниження пресорного впливу ендогенних катехоламінів (адреналіну та норадреналіну) та посилення депресорного впливу на ганглії. Максимальний гіпотензивний ефект спостерігається у перші 2-4 тижні лікування.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (пацієнтам, яким показано комбіновану терапію).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до активних компонентів або допоміжних речовин препарату; порушення функції печінки, пов'язані з непрохідністю жовчних шляхів (в т.ч. біліарний цироз, холестаз); Анурія; Хронічна ниркова недостатність (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв.), у т.ч. пацієнти, які перебувають на гемодіалізі; Гіпонатріємія, гіпокаліємія, гіперкальціємія, гіперурикемія з клінічними проявами, рефрактерність до адекватної терапії; Системний червоний вовчак (ВКВ); Вік до 18 років (безпека та ефективність не встановлені); Вагітність, період лактації. З обережністю: стеноз ниркової артерії (односторонній або двосторонній), трансплантація нирки (немає даних щодо безпеки при застосуванні валсартану у пацієнтів, які недавно перенесли трансплантацію нирки); стани, що супроводжуються зниженням ОЦК (в т.ч. діарея, блювання); одночасний прийом із препаратами солей калію, калійзберігаючими діуретиками, а також з лікарськими засобами, які можуть спричинити підвищення концентрації калію в крові (наприклад, гепарином); при одночасному прийомі з тіазидними діуретиками; зі слабкими або помірно вираженими порушеннями функції печінки за відсутності явищ холестазу.Побічна діяЗапаморочення, відчуття втоми, діарея, біль у животі, нудота, кашель, риніт, фарингіт, вірусні інфекції, зниження показника гематокриту, гіперкаліємія, гіперкреатинінемія, артралгія, біль у грудях, алергічні реакції, ангіоневротичний набряк, свербіж, шкіра висипання, порушення функції нирок. Потенційно можливі: валсартан – набряки, безсоння, астенія, зниження лібідо (менше 1%); гідрохлортіазид – розлад водно-електролітного балансу; часто: кропив'янка, зниження апетиту, нудота, блювання, ортостатична гіпотензія, зниження потенції; рідко: фотосенсибілізація, запор або діарея, неприємні відчуття в животі, внутрішньопечінковий холестаз, жовтяниця, аритмії, біль голови, депресія, парестезії, порушення зору, тромбоцитопенія, іноді з пурпурою; дуже рідко: некротизуючий васкуліт, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), шкірні реакції, що нагадують ВКВ, загострення шкірних проявів ВКВ, панкреатит, лейкопенія, агранулоцитоз, пригнічення кісткового мозку, гемолітична анемія, пневмоніт,Взаємодія з лікарськими засобамиМожливе посилення антигіпертензивного ефекту при сумісному застосуванні з іншими антигіпертензивними засобами (такими як вазодилататори, бета-адреноблокатори та ін.). Посилює нейротоксичність саліцилатів, побічні ефекти серцевих глікозидів, кардіотоксичну та нейротоксичну дію препаратів літію, ефективність курареподібних міорелаксантів. Знижує виведення хінідину, послаблює дію гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо, норепінефрину, епінефрину та протиподагричних засобів. Збільшує частоту алергічних реакцій до алопуринолу; зменшує виведення нирками цитотоксичних засобів (циклофосфамід, метотрексат) та призводить до посилення їх мієлосупресивної дії. Лікарські засоби, що інтенсивно зв'язуються з білками крові (непрямі антикоагулянти, клофібрат, нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП)), посилюють діуретичний ефект. Гіпотензивний ефект посилюють барбітурати, фенотіазини, трициклічні антидепресанти, етанол. При одночасному прийомі метилдопи можливий розвиток гемолізу; Колестирамін зменшує абсорбцію. Ризик розвитку гіпокаліємії підвищується при одночасному призначенні салуретиків, кортикостероїдів, адренокортикотропного гормону (АКТГ), амфотерицину В, карбеноксолону, пеніциліну G та похідних саліцилової кислоти. Підвищення біодоступності тіазидного діуретика спостерігається при одночасному призначенні холіноблокаторів (наприклад, атропіну, біперидену), що, мабуть, пов'язане зі зниженням рухової активності шлунково-кишкового тракту та уповільненням спорожнення шлунка. При сумісному застосуванні тіазидних діуретиків із вітаміном D або солями кальцію можливе підвищення концентрації кальцію у сироватці крові. Одночасне призначення циклоспорину може призвести до підвищення концентрації сечової кислоти в крові, що підвищує ризик розвитку гіперурикемії і може спровокувати напад подагри.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від часу їди, запиваючи достатньою кількістю рідини. Наведені нижче дози препарату Валз Н вказані у співвідношенні валсартан/гідрохлортіазид. Рекомендована доза – по 1 таблетці Валз Н один раз на добу дозуванням 80/12,5 мг. У пацієнтів, для яких добова доза 80/12,5 мг не дає бажаного ефекту, рекомендується збільшити добову дозу Валз Н до 160/12,5 мг для тих пацієнтів, яким показано подальше зниження АТ добова доза препарату Валз Н становить 160/25 мг відповідно. Хворим із порушенням функції нирок, коли КК становить понад 30 мл/хв., а також у хворих зі слабко або помірно вираженими порушеннями функції печінки за відсутності явищ холестазу не потрібне коригування дози препарату Валз Н.ПередозуванняСимптоми: зниження артеріального тиску, що може призвести до втрати свідомості та колапсу. Лікування: промивання шлунка, прийом достатньої кількості активованого вугілля, внутрішньовенно 0.9% розчин натрію хлориду. Валсартан не виводиться при діалізі через активне зв'язування з білками плазми. Гемодіаліз ефективний щодо гідрохлортіазиду.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
348,00 грн
314,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діючі речовини: амлодипіну безілат – 6,95 мг, у перерахунку на амлодипін основу – 5,00 мг, валсартан – 80,00 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна (тип 101) - 25,25 мг, повідон (К30) - 8,50 мг, кроскармелоза натрію - 8,50 мг, целюлоза мікрокристалічна (тип 102) - 38,42 мг, тальк мг, магнію стеарат – 1,02 мг; склад оболонки: Опадрай жовтий 03В220017 (гіпромелоза - 3,200 мг, титану діоксид (Е171) - 1,024 мг, макрогол 400 - 0,320 мг, барвник заліза оксид жовтий (Е172) - 0,571 мг). По 7 або 14 таблеток у блістер із ПВХ/ПВДХ/Ал. По 4 блістери по 7 таблеток; по 2 або 7 блістерів по 14 таблеток разом з інструкцією із застосування в картонну пачку з контролем першого розтину.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою, жовтого кольору з гравіюванням "I" на одній стороні та "LD" на іншій стороні.Фармакотерапевтична групаГіпотензивний комбінований засіб (БМКК + ангіотензину II рецепторів антагоніст).ФармакокінетикаФармакокінетика комбінованого препарату Амлодипін + валсартан характеризується лінійністю. Амлодипін Всмоктування Після прийому внутрішньо амлодипіну в терапевтичних дозах його максимальна концентрація в плазмі крові (Сmax) досягається через 6-12 годин. Величина абсолютної біодоступності становить у середньому 64-80%. Їда не впливає на біодоступність амлодипіну. Розподіл Об'єм розподілу (Vd) становить приблизно 21 л/кг. У дослідженнях in vitro показано, що у пацієнтів із артеріальною гіпертензією приблизно 97,5% циркулюючого амлодипіну зв'язується з білками плазми. Метаболізм Амлодипін інтенсивно (приблизно 90%) метаболізується у печінці з утворенням активних метаболітів. Виведення Виведення амлодипіну з плазми має двофазний характер з періодом напіввиведення (Т1/2) приблизно від 30 до 50 год. Рівноважна концентрація в плазмі крові досягається після застосування протягом 7-8 днів. 10% незміненого амлодипіну та 60% амлодипіну у вигляді метаболітів виводиться нирками. Валсартан Всмоктування Після прийому внутрішньо валсартану Сmax у плазмі крові досягається протягом 2-4 годин. Середня абсолютна біодоступність - 23%. При прийомі валсартану з їжею відзначається зниження біодоступності (за значенням площі під фармакокінетичною кривою "концентрація-час" (AUC)) на 40% та Сmax у плазмі крові майже на 50%, хоча приблизно через 8 годин після прийому препарату концентрації валсартану у плазмі крові у групі пацієнтів, які приймали його з їжею, та у групі, яка приймала натще, вирівнюються. Зменшення AUC, однак, не супроводжується клінічно значущим зниженням терапевтичного ефекту, тому валсартан можна призначати незалежно від часу їди. Розподіл Vd валсартану у рівноважному стані після внутрішньовенного (в/в) введення становить близько 17 л, що вказує на відсутність екстенсивного розподілу препарату у тканинах. Валсартан значною мірою пов'язується з білками сироватки крові (94-97%), переважно з альбумінами. Метаболізм Валсартан не піддається вираженому метаболізму (близько 20% прийнятої дози визначається як метаболітів). Гідроксильний метаболіт визначається в плазмі у низьких концентраціях (менше ніж 10% від AUC валсартану). Цей метаболіт є фармакологічно неактивним. Виведення Фармакокінетична крива валсартану має низхідний мультиекспоненційний характер (Т1/2α Амлодипін + Валсартан Після прийому внутрішньо комбінованого препарату Валз Комбі (амлодипін + валсартан) Сmax валсартану та амлодипіну досягаються через 3 та 6-8 год відповідно. Швидкість та ступінь всмоктування препарату еквівалентні біодоступності валсартану та амлодипіну при прийомі кожного з них у вигляді окремих таблеток. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках Дитячий вік Фармакокінетичні особливості застосування комбінованого препарату амлодипін+валсартан у дітей віком до 18 років не встановлені. Пацієнти похилого віку (≥65 років) Час досягнення Сmax амлодипіну у плазмі крові у молодих та літніх пацієнтів однаковий. У пацієнтів похилого віку кліренс амлодипіну незначно знижений, що призводить до збільшення AUC та Т1/2. У пацієнтів похилого віку системний вплив валсартану був дещо більш вираженим, ніж у молодих, проте ці показники не були клінічно значущими. Оскільки переносимість компонентів препарату у літніх і молодших пацієнтів однаково хороша, рекомендується застосовувати звичайні режими дозування. Пацієнти з порушенням функції нирок У пацієнтів із порушенням функції нирок фармакокінетичні параметри амлодипіну суттєво не змінюються. Не було виявлено кореляції між функцією нирок (кліренс креатиніну (КК)) та системною дією валсартану (AUC) у пацієнтів з різним ступенем порушення функції нирок. Не потрібна зміна початкової дози у пацієнтів з початковими та помірними порушеннями функції нирок (КК 30-50 мл/хв). Пацієнти з порушенням функції печінки Пацієнти з порушеннями функції печінки мають знижений кліренс амлодипіну, що призводить до підвищення AUC приблизно на 40-60%. У середньому, у пацієнтів з хронічними захворюваннями печінки легкої (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) та середнього ступеня (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) біодоступність (згідно з AUC) валсартану подвоюється порівняно зі здоровими добровольцями (відповідного віку) , статі та маси тіла). Препарат слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із порушеннями функції печінки, обструктивними захворюваннями жовчних шляхів.ФармакодинамікаПрепарат Валз Комбі є комбінацією двох антигіпертензивних компонентів з механізмом контролю артеріального тиску (АТ), що доповнює один одного. Амлодипін, похідне дигідропіридину, відноситься до класу блокаторів "повільних" кальцієвих каналів (БМКК), валсартан - до класу антагоністів рецепторів ангіотензину II (АРА II). Комбінація цих компонентів має взаємно доповнюючу антигіпертензивну дію, що призводить до більш вираженого зниження АТ порівняно з таким при роздільному їх застосуванні. Амлодипін Амлодипін, що входить до складу препарату, інгібує трансмембранне надходження іонів кальцію до кардіоміоцитів та гладком'язових клітин судин. Механізм антигіпертензивної дії амлодипіну пов'язаний з прямим розслаблюючим ефектом на гладкі м'язи судин, що викликає зменшення загального периферичного судинного опору (ОПСС) та зниження артеріального тиску. Після прийому в терапевтичних дозах у пацієнтів з артеріальною гіпертензією амлодипін викликає розширення судин, що призводить до зниження артеріального тиску (у положенні пацієнта "лежачи" і "стоячи"). Зниження АТ не супроводжується суттєвою зміною частоти серцевих скорочень (ЧСС) та рівня катехоламінів при тривалому застосуванні. При артеріальній гіпертензії у пацієнтів з нормальною функцією нирок амлодипін у терапевтичних дозах спричинює зменшення опору ниркових судин, підвищення швидкості клубочкової фільтрації (СКФ) та покращення ниркового кровотоку без зміни фільтраційної фракції та ступеня протеїнурії. Зниження АТ під впливом амлодипіну в діапазоні терапевтичних доз не супроводжується негативною інотропною дією навіть при одночасному застосуванні з бета-адреноблокаторами. Амлодипін не змінює функцію синоатріального вузла або атріовентрикулярної провідності. При застосуванні амлодипіну в комбінації з бета-адреноблокаторами у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або стенокардією зниження артеріального тиску не супроводжується небажаними змінами електрокардіограми. Доведено клінічну ефективність амлодипіну у пацієнтів з хронічною стабільною стенокардією, вазоспастичною стенокардією та ангіографічно підтвердженим ураженням коронарних артерій. Валсартан Валсартан є активним і специфічним антагоністом рецепторів ангіотензину II, призначеним для внутрішнього прийому. Він діє вибірково на рецептори підтипу AT1, які відповідальні за пресорний та низку інших ефектів ангіотензину II. Валсартан не інгібує ангіотензин-перетворюючий фермент (АПФ), також відомий як кініназа II, який перетворює ангіотензин I на ангіотензин II і викликає руйнування брадикініну. При застосуванні антагоністів ангіотензину II не відбувається пригнічення АПФ та накопичення брадикініну або субстанції Р, у зв'язку з чим розвиток сухого кашлю малоймовірний. Валсартан не вступає у взаємодію та не блокує рецептори інших гормонів або іонні канали, що мають важливе значення для регуляції функцій серцево-судинної системи. При лікуванні валсартаном хворих з артеріальною гіпертензією відзначається зниження артеріального тиску, що не супроводжується зміною ЧСС. Антигіпертензивний ефект препарату проявляється протягом 2 годин у більшості пацієнтів після одноразового прийому валсартану. Максимальне зниження артеріального тиску розвивається через 4-6 годин. Ефект препарату зберігається більше 24 годин. При повторному застосуванні максимальне зниження артеріального тиску, незалежно від прийнятої дози, зазвичай досягається в межах 2-4 тижнів і підтримується на досягнутому рівні при тривалій терапії. Різке припинення прийому валсартану не супроводжується синдромом відміни (різким підвищенням артеріального тиску або іншими небажаними клінічними наслідками). Застосування валсартану у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН) (II-IV класи за класифікацією NYHA) призводить до значного зменшення кількості госпіталізацій щодо ХСН.При прийомі валсартану у пацієнтів з лівошлуночковою недостатністю (стабільний клінічний перебіг) або з порушенням функції ЛШ після перенесеного інфаркту міокарда відзначається зниження серцево-судинної смертності. Амлодипін + Валсартан Комбінація амлодипіну та валсартану адитивно дозозалежно у терапевтичному діапазоні доз знижує АТ. Після прийому однієї дози комбінації амлодипін + валсартан антигіпертензивний ефект зберігається протягом 24 годин. Раптове припинення прийому препарату не супроводжується різким підвищенням артеріального тиску (відсутня синдром відміни). Терапевтична ефективність не залежить від віку, статі, раси пацієнта та індексу маси тіла. При застосуванні комбінованої терапії амлодипін + валсартан досягається порівняний контроль АТ при меншій ймовірності розвитку периферичних набряків у пацієнтів із раніше досягнутим контролем АТ та вираженими периферичними набряками на фоні терапії амлодипіном.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (для пацієнтів, яким показано комбіновану терапію).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до амлодипіну, інших похідних дигідропіридину, валсартану, а також допоміжних компонентів препарату. Спадковий ангіоневротичний набряк або набряк у пацієнтів на тлі попередньої терапії АРА II. Тяжка (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) ступінь порушень функції печінки, біліарний цироз, холестаз. Тяжкі порушення функції нирок (СКФ Вагітність, планування вагітності та період грудного вигодовування. Тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний АТ Шоковий стан, зокрема кардіогенний шок. Гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда. Одночасне застосування з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м² площі поверхні тіла). Одночасне застосування з інгібіторами АПФ у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Діти та підлітки до 18 років (безпека застосування не встановлена). З обережністю: Спадковий ангіоневротичний набряк, або ангіоневротичний набряк на фоні терапії АРА II або інгібіторами АПФ в анамнезі (дотримується особливої обережності). Хронічна серцева недостатність неішемічної етіології ІІІ-ІV функціонального класу за класифікацією NYHA. Ішемічна хвороба серця з тяжким обструктивним ураженням коронарних артерій; пацієнти з ХСН II-IV функціонального класу за класифікацією NYHA, функція нирок яких залежить від стану ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС). Гострий інфаркт міокарда (і протягом 1 місяця після нього); нестабільна стенокардія. Аортальний стеноз, мітральний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія. Артеріальна гіпотензія. Синдром слабкості синусового вузла (виражена тахікардія, брадикардія). Одночасне застосування з інгібіторами або індукторами ізоферменту CYP3A4. Літній вік. Порушення функції нирок з КК менше 10 мл/хв (немає клінічних даних). Двосторонній стеноз ниркових артерій чи стеноз артерії єдиної нирки. Догляд дієти з обмеженням споживання кухонної солі. стани, що супроводжуються зниженням обсягу циркулюючої крові (у тому числі діарея, блювання, лікування великими дозами діуретиків); гіпонатріємія. Печінкова недостатність; порушення функції печінки легкого та помірного ступеня тяжкості (≤9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) небіліарного генезу без явищ холестазу. Одночасне застосування з іншими засобами, що інгібують РААС, такими як інгібітори АПФ або аліскірен.Вагітність та лактаціяВраховуючи механізм дії АРА II, не можна виключити ризик застосування для плода. Відомо, що призначення інгібіторів АПФ, що впливають на РААС, вагітним у II та III триместрах, призводить до пошкодження або загибелі плода, що розвивається. За даними ретроспективного аналізу застосування інгібіторів АПФ під час І триместру вагітності супроводжувалося розвитком патології плода та новонародженого. При ненавмисному прийомі валсартану у вагітних описані випадки розвитку спонтанних абортів, маловоддя та порушення функції нирок у новонароджених. Комбінований препарат Валз Комбі (амлодипін + валсартан), як і будь-який інший препарат, що безпосередньо впливає на РААС, не слід призначати при вагітності і жінкам, які бажають завагітніти. Пацієнтки дітородного віку повинні бути проінформовані про можливий ризик для плода, пов'язаний із застосуванням препаратів, що впливають на РААС. Якщо вагітність виявлена в період лікування комбінованим препаратом амлодипін + валсартан, препарат слід відмінити якнайшвидше. Невідомо, чи проникає валсартан та/або амлодипін у грудне молоко. Оскільки в експериментальних дослідженнях відмічено виділення валсартану з грудним молоком, не рекомендується застосовувати комбінований препарат Валз Комбі під час грудного вигодовування.Побічна діяБезпека застосування комбінації амлодипін + валсартан оцінена більш ніж у 2613 пацієнтів. Небажані побічні реакції представлені за системно-органними класами відповідно до класифікації MedDRA та частоти виникнення: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥1/100 У межах кожної групи, виділеної за частотою народження, побічні реакції розподілені в порядку зменшення їх значущості. Амлодипін + валсартан Інфекційні та паразитарні захворювання: часто – назофарингіт, грип. Порушення з боку імунної системи: рідко – гіперчутливість. Порушення з боку обміну речовин та харчування: часто – гіпокаліємія; нечасто – анорексія, гіперкальціємія, гіперліпідемія, гіперурикемія, гіпонатріємія. Порушення психіки: рідко – тривожність. Порушення з боку нервової системи: часто – головний біль; нечасто – порушення координації, запаморочення, сонливість, постуральне запаморочення, парестезії. Порушення з боку органу зору: нечасто – погіршення зору; рідко – порушення зору. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – вертиго; рідко – шум у вухах. Порушення з боку серця: нечасто – тахікардія, відчуття серцебиття; рідко – синкопальний стан. Порушення з боку судин: нечасто – ортостатична гіпотензія; рідко – виражене зниження АТ. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто – кашель, біль у глотці та гортані. Порушення з боку травної системи: нечасто – діарея, нудота, біль у животі, запор, сухість слизової оболонки порожнини рота. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – еритема, шкірний висип; рідко - екзантема, гіпергідроз, свербіж шкіри. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: нечасто – припухлість суглобів, біль у спині, артралгія; рідко – м'язові спазми, відчуття тяжкості у всьому тілі. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: рідко – півлакіурія, поліурія. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: рідко – еректильна дисфункція. Загальні розлади: часто - пастозність, набряк обличчя, астенія, периферичні набряки, підвищена стомлюваність, "припливи" крові до обличчя, астенія, відчуття жару. У порівняльних та плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях частота периферичних набряків була нижчою у пацієнтів, які отримували комбінацію амлодипіну з валсартаном (5,8%), ніж у пацієнтів, які отримували монотерапію амлодипіном (9%). Лабораторні та інструментальні дані: підвищення концентрації азоту сечовини в крові (більше 3,1 ммоль/л) спостерігалося незначно частіше у групах, які отримували амлодипін + валсартан (5,5%) та валсартан у вигляді монотерапії (5,5%), порівняно з групою, яка отримувала плацебо (4,5%). Небажані явища, характерні для кожного з компонентів, можуть мати місце при застосуванні препарату Валз Комбі, навіть якщо вони не спостерігалися у клінічних дослідженнях. Амлодипін Порушення з боку крові та лімфатичної системи: дуже рідко – лейкопенія, тромбоцитопенія. Порушення з боку імунної системи: дуже рідко – гіперчутливість. Порушення з боку обміну речовин та харчування: дуже рідко – гіперглікемія. Порушення психіки: нечасто – депресія, безсоння/порушення сну, лабільність настрою; рідко – сплутаність свідомості. Порушення з боку нервової системи: часто - запаморочення, біль голови, сонливість; нечасто – порушення смаку, парестезія, непритомність, тремор, гіпестезії; дуже рідко – м'язовий гіпертонус, периферична нейропатія, нейропатія; Частота невідома – екстрапірамідні симптоми. Порушення органу зору: нечасто - погіршення зору, порушення зору. Порушення з боку серця: часто – відчуття серцебиття; дуже рідко – аритмії (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію, фібриляцію передсердь), інфаркт міокарда. Порушення з боку судин: часто – "припливи" крові до шкіри обличчя; нечасто – виражене зниження АТ; дуже рідко – васкуліт. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто – задишка, риніт; дуже рідко – кашель. Порушення з боку травної системи: часто – відчуття дискомфорту у животі, біль у верхній частині живота, нудота; нечасто - зміна випорожнень, діарея, сухість слизової оболонки порожнини рота, диспепсія, блювання; дуже рідко – гастрит, гіперплазія ясен, панкреатит. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко - підвищення активності "печінкових" ферментів, включаючи підвищення концентрації білірубіну в сироватці крові (зазвичай пов'язане з холестазом), гепатит, внутрішньопечінковий холестаз, жовтяниця. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто - алопеція, висип, гіпергідроз, пурпура, зміна кольору шкіри, фотосенсибілізація, свербіж шкіри, висипання на шкірі; дуже рідко – ангіоневротичний набряк (набряк Квінке), кропив'янка, багатоформна еритема, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона. Порушення з боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: часто – набряк кісточок; нечасто – артралгія, біль у спині, м'язові спазми, міалгія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – порушення сечовипускання, ніктурія, поллакіурія. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: нечасто – імпотенція, гінекомастія. Загальні розлади: часто – підвищена стомлюваність, набряки; нечасто – астенія, дискомфорт, нездужання, некардіогенний біль у серці, біль різної локалізації. Лабораторні та інструментальні дані: нечасто – збільшення або зниження маси тіла. Валсартан Нижче наведено НЯ, виявлені у пацієнтів з артеріальною гіпертензією під час клінічних досліджень, а також у клінічній практиці та лабораторних дослідженнях. Для НЯ, виявлених у клінічній практиці та лабораторних дослідженнях, встановити частоту народження неможливо, тому для цих НЯ зазначено: "частота невідома". Порушення з боку крові та лімфатичної системи: частота невідома – зниження гемоглобіну та гематокриту, нейтропенія, тромбоцитопенія. Порушення з боку імунної системи: частота невідома – реакції гіперчутливості, включаючи сироваткову хворобу. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – вертиго. Порушення з боку судин: частота невідома – васкуліт. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто – кашель. Порушення з боку травної системи: нечасто – абдомінальний дискомфорт, біль у верхній частині живота. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: частота невідома – порушення функції печінки, підвищення активності “печінкових” ферментів, підвищення концентрації білірубіну в плазмі крові. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: частота невідома – ангіоневротичний набряк, бульозний дерматит, свербіж шкіри, висипання на шкірі. Порушення з боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: частота невідома – міалгія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: частота невідома – підвищення концентрації креатиніну у сироватці крові, порушення функції нирок, включаючи гостру ниркову недостатність. Загальні розлади: нечасто – підвищена стомлюваність, астенія. Лабораторні та інструментальні дані: частота невідома – підвищення вмісту калію у плазмі крові. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиАмлодипін Інші гіпотензивні та антиангінальні препарати Амлодипін може безпечно застосовуватися для лікування артеріальної гіпертензії разом з тіазидними діуретиками, бета-адреноблокаторами або інгібіторами АПФ. У пацієнтів із стабільною стенокардією амлодипін можна застосовувати у поєднанні з іншими антиангінальними засобами, наприклад, з нітратами пролонгованої або короткої дії, бета-адреноблокаторами. Можливе посилення антиангінальної та антигіпертензивної дії БМКК при спільному застосуванні з тіазидними та "петлевими" діуретиками, інгібіторами АПФ, бета-адреноблокаторами та нітратами. Етанол, барбітурати, нейролептики, антидепресанти, наркотичні аналгетики, засоби для загальної анестезії Можливе посилення антигіпертензивної дії похідних дигідропіридину та збільшення ризику ортостатичної гіпотензії. Інші препарати, здатні знижувати артеріальний тиск Очікується, що деякі препарати (наприклад, баклофен і аміфостин), завдяки своїм фармакологічним властивостям, посилюватимуть антигіпертензивну дію амлодипіну. Необхідний контроль АТ та функції нирок, а також корекція дози амлодипіну у разі потреби. Кортикостероїди (мінерало- та глюкокортикостероїди), тетракозактид Зниження антигіпертензивної дії амлодипіну (через затримку рідини та іонів натрію внаслідок дії кортикостероїдів). Препарати кальцію Препарати кальцію можуть зменшити ефект БМКК. Дантролен (при внутрішньовенному введенні) В експериментах на тваринах після введення верапамілу і дантролену (внутрішньовенно) спостерігалися випадки фібриляції шлуночків із летальним результатом та серцево-судинної недостатності, асоційованої з гіперкаліємією. Враховуючи ризик розвитку гіперкаліємії, слід уникати одночасного застосування БМКК (в т.ч. амлодипіну) та дантролену у пацієнтів із злоякісною гіпертермією. Фармакокінетичні взаємодії Вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику амлодипіну Інгібітори ізоферменту CYP3A4 При одночасному застосуванні дилтіазему у дозі 180 мг та амлодипіну у дозі 5 мг у літніх пацієнтів (від 69 до 87 років) з артеріальною гіпертензією відзначається підвищення системної експозиції амлодипіну на 57%. Одночасне застосування амлодипіну та еритроміцину у здорових добровольців (від 18 до 43 років) не призводить до значних змін експозиції амлодипіну (збільшення AUC на 22%). Клінічне значення цих ефектів незрозуміло. Ритонавір (потужний інгібітор ізоферменту CYP3A4) збільшує плазмові концентрації БМКК, у тому числі амлодипіну. Не виключено, що потужні інгібітори ізоферменту CYP3A4 (наприклад, кетоконазол, ітраконазол, ритонавір) можуть більшою мірою збільшувати концентрацію амлодипіну в плазмі, ніж дилтіазем. Слід з обережністю застосовувати амлодипін одночасно з інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (особливо у пацієнтів похилого віку). Кларитроміцин Кларитроміцин є інгібітором ізоферменту CYP3A4. У пацієнтів, які приймають одночасно кларитроміцин та амлодипін, підвищений ризик зниження артеріального тиску. Пацієнтам, які приймають таку комбінацію, рекомендується перебувати під ретельним медичним наглядом. Індуктори ізоферменту CYP3A4 Даних щодо впливу індукторів ізоферменту CYP3A4 на фармакокінетику амлодипіну немає. Слід з обережністю застосовувати амлодипін одночасно з індукторами ізоферменту CYP3A4 (фенобарбітал, фенітоїн, карбамазепін, примідон, рифампіцин, препарати Звіробою продірявленого) ретельно контролювати АТ при їх одночасному застосуванні (можливе ослаблення антигіперу). Грейпфрутовий сік Одночасний одноразовий прийом 240 мл грейпфрутового соку та 10 мг амлодипіну всередину не супроводжується істотною зміною фармакокінетики амлодипіну. Тим не менш, не рекомендується застосовувати грейпфрутовий сік та амлодипін одночасно, оскільки при генетичному поліморфізмі ізоферменту цитохрому Р450 можливе підвищення біодоступності амлодипіну і, внаслідок цього, посилення антигіпертензивної дії. Алюміній- або магній містять антациди При одноразовому сумісному прийомі не мають істотного впливу на фармакокінетику амлодипіну. Сілденафіл Одноразовий прийом 100 мг силденафілу у пацієнтів з есенціальною гіпертензією не впливає на параметри фармакокінетики амлодипіну. Ціметідин Циметидин не впливає на фармакокінетику амлодипіну. Вплив амлодипіну на фармакокінетику інших лікарських засобів Симвастатин Одночасне багаторазове застосування амлодипіну у дозі 10 мг та симвастатину у дозі 80 мг призводить до підвищення експозиції симвастатину на 77%. У разі слід обмежити дозу симвастатину до 20 мг. Аторвастатин Повторне спільне застосування амлодипіну в дозі 10 мг та аторвастатину у дозі 80 мг не супроводжується значними змінами фармакокінетичних показників AUC (збільшення в середньому на 18%) Сmax та ТСmax аторвастатину. Циклоспорин Дослідження одночасного застосування амлодипіну та циклоспорину у здорових добровольців та всіх груп пацієнтів, за винятком пацієнтів після трансплантації нирки, не проводилося. Різні дослідження взаємодії амлодипіну з циклоспорином у пацієнтів після трансплантації нирки показують, що застосування цієї комбінації може не призводити до будь-якого ефекту або підвищувати мінімальну концентрацію циклоспорину різною мірою до 40%. Слід брати до уваги ці дані та контролювати концентрацію циклоспорину у цієї групи пацієнтів при одночасному застосуванні циклоспорину та амлодипіну. Такролімус При одночасному застосуванні з амлодипіном існує ризик збільшення концентрації такролімусу у плазмі. Для того, щоб уникнути токсичності цього препарату при одночасному застосуванні з амлодипіном, слід контролювати концентрацію такролімусу в плазмі та коригувати дозу такролімусу у разі потреби. Інгібітори mTOR (mammalion Target of Rapamycin - мета рапаміцину в клітинах ссавців) Інгібітори mTOR (наприклад, темсіролімус, сиролімус, еверолімус) є субстратами CYP3A4. Оскільки амлодипін є слабким інгібітором CYP3A4, при сумісному застосуванні може збільшуватися експозиція інгібіторів mTOR. Етанол Амлодипін при одноразовому та повторному застосуванні у дозі 10 мг не впливає на фармакокінетику етанолу. Препарати літію При сумісному застосуванні БМКК з препаратами літію (для амлодипіну дані відсутні) можливе посилення прояву їхньої нейротоксичності (нудота, блювання, діарея, атаксія, тремор, шум у вухах). Дігоксин Амлодипін не впливає на концентрацію дигоксину в сироватці крові та його нирковий кліренс у здорових добровольців. У дослідженнях in vitro амлодипін не впливав на зв'язування дигоксину з білками плазми. Варфарін Амлодипін не істотно впливає на дію варфарину (протромбіновий час). У дослідженнях in vitro амлодипін не впливав на зв'язування варфарину з білками плазми. Фенітоїн У дослідженнях in vitro амлодипін не впливав на зв'язування з білками плазми фенітоїну. ІНШІ ВЗАЄМОДІЇ Амлодипін може безпечно застосовуватися одночасно з антибіотиками та гіпоглікемічними засобами для прийому внутрішньо. На відміну від інших БМКК, не було виявлено клінічно значущої взаємодії амлодипіну при сумісному застосуванні з нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗЗ), у тому числі з індометацином. У дослідженнях in vitro амлодипін не впливав на зв'язування індометацину із білками плазми. Хоча при вивченні амлодипіну негативної інотропної дії зазвичай не спостерігалося, проте деякі БМКК можуть посилювати вираженість негативної інотропної дії антиаритмічних засобів, що викликають подовження інтервалу QT (наприклад, аміодарону та хінідину). Валсартан Встановлено, що при монотерапії валсартаном відсутні клінічно значущі взаємодії з такими лікарськими засобами: циметидином, варфарином, фуросемідом, дигоксином, атенололом, індометацином, гідрохлортіазидом, амлодипіном, глібенкламідом. Подвійна блокада РААС Одночасне застосування АРА II, включаючи валсартан, з іншими засобами, що впливають на РААС (такими як інгібітори АПФ та аліскірен), пов'язане з підвищеною частотою розвитку гіпотензії, гіперкаліємії та змін функції нирок порівняно з монотерапією. Рекомендується проводити контроль артеріального тиску, функції нирок та вмісту електролітів у пацієнтів, які приймають валсартан та інші лікарські засоби, що впливають на РААС. Одночасне застосування АРА II з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м² площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування АРА II з інгібіторами АПФ протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів. У дітей та підлітків артеріальна гіпертензія часто пов'язана з порушенням функції нирок. Рекомендовано обережно застосовувати валсартан одночасно з іншими препаратами, що впливають на РААС, у пацієнтів даної категорії, т.к. це може призвести до збільшення вмісту калію у сироватці крові. Слід проводити регулярний контроль функції нирок та вмісту калію у сироватці крові у пацієнтів цієї групи. Лікарські засоби, які можуть призвести до збільшення вмісту калію у плазмі крові Одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків (в т.ч. спіронолактону, еплеренону, тріамтерену, амілориду), препаратів калію калій, що містять замінників харчової солі та інших лікарських препаратів, здатних збільшувати вміст калію в сироватці крові (включаючи гепарин), може призвести до збільшення вмісту кал. крові, та у пацієнтів із серцевою недостатністю до збільшення концентрації креатиніну сироватки крові. Якщо таке комбіноване лікування визнано необхідним, слід бути обережним. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ) При одночасному застосуванні з НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) та ацетилсаліцилову кислоту у високих дозах (≥3 г на добу), можливе зменшення антигіпертензивної дії валсартану. При застосуванні АРА II одночасно з НПЗЗ можливе погіршення функції нирок та збільшення вмісту калію у плазмі крові. При необхідності одночасного застосування валсартану та нестероїдних протизапальних засобів до початку лікування необхідно провести оцінку функції нирок та корекцію порушень водно-електролітного балансу. Білки-переносники За результатами дослідження in vitro на культурах печінки валсартан є субстратом для білків-переносників ОАТР1В1 та MRP2. Одночасне застосування валсартану з інгібіторами білка-переносника ОАТР1В1 (рифампіцин, циклоспорин) та з інгібітором білка-переносника MRP2 (ритонавір) може збільшити системну експозицію валсартану (Сmax та AUC). Препарати літію При одночасному застосуванні препаратів літію з інгібіторами АПФ та АРА II відзначалося оборотне збільшення вмісту літію у сироватці крові та посилення у зв'язку з цим токсичних проявів, тому рекомендується проводити контроль вмісту літію у сироватці крові. Ризик токсичних проявів, пов'язаних із застосуванням літію, може додатково збільшуватись при одночасному застосуванні з препаратом валсартан та діуретиками.Спосіб застосування та дозиВсередину, запиваючи невеликою кількістю води, 1 раз на добу незалежно від часу їди. Рекомендована добова доза – 1 таблетка, що містить амлодипін + валсартан у дозі 5 мг + 80 мг, 5 мг +160 мг або 10 мг + 160 мг. Починати прийом препарату рекомендовано з дози 5мг + 80мг один раз на добу. Збільшувати дозу можна через 1-2 тижні від початку терапії. Пацієнтам, у яких не вдається досягти адекватного контролю артеріального тиску, добова доза препарату може бути поступово збільшена під наглядом лікаря: рекомендована максимальна добова доза (по амлодипіну) 10 мг + 160 мг; максимальна добова доза препарату: 10 мг + 320 мг (2 таблетки препарату Валз Комбі у дозі 5 мг + 160 мг 1 раз на добу). Для пацієнтів похилого віку (≥65 років) та для пацієнтів з порушеннями функції печінки або захворюваннями печінки без явищ холестазу можливе зменшення початкової дози препарату до найменшої дози амлодипіну, тобто. 1 таблетка, що містить комбінацію амлодипіну + валсартану в дозі 5 мг + 80 мг або 5 мг + 160 мг. Для пацієнтів з порушеннями функції нирок легкого та середнього ступеня тяжкості (КК >30 мл/хв) корекція початкової дози не потрібна.ПередозуванняДані про випадки передозування комбінації амлодипін + валсартан нині відсутні. Симптоми: при передозуванні валсартану очікується розвиток вираженого зниження АТ, що супроводжується запамороченням. Передозування амлодипіну може призвести до надмірної периферичної вазодилатації та можливої рефлекторної тахікардії. Повідомлялося також про виникнення тяжкої та тривалої системної артеріальної гіпотензії аж до розвитку шоку з летальним кінцем. Лікування: симптоматичне, характер якого залежить від часу, що минув з моменту прийому препарату, та від ступеня тяжкості симптомів. Якщо препарат був прийнятий нещодавно, слід спричинити блювання або провести промивання шлунка. Застосування активованого вугілля у здорових добровольців одразу або протягом 2 годин після прийому амлодипіну значно зменшувало його абсорбцію. При вираженому зниженні АТ у разі передозування препарату необхідно вжити активних заходів щодо підтримки діяльності серцево-судинної системи, включаючи регулярний контроль функції серця та дихальної системи, перевести пацієнта у положення "лежачи" з піднятими ногами, варто приділити особливу увагу обсягу сечі, що виділяється. За відсутності протипоказань з метою відновлення судинного тонусу та артеріального тиску можливе застосування (з обережністю) вазоконстриктора. Для усунення дії БМКК можливе внутрішньовенне введення кальцію глюконату. Виведення валсартану та амлодипіну при проведенні гемодіалізу малоймовірне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиАортальний стеноз / мітральний стеноз / гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія Комбінований препарат амлодипін + валсартан має вазодилатуючу дію, препарат слід з обережністю застосовувати у пацієнтів з аортальним стенозом, мітральним стенозом або гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією. У пацієнтів з обструкцією тракту, що виносить лівого шлуночка (наприклад, при тяжкому аортальному стенозі) застосування препарату не рекомендується. Амлодипін Серцево-судинні захворювання Ефективність та безпека застосування амлодипіну при гіпертонічному кризі не встановлено. При гострому інфаркті міокарда застосування амлодипіну можливе лише після стабілізації показників гемодинаміки. У поодиноких випадках у пацієнтів з ішемічною хворобою серця (особливо при тяжкому обструктивному ураженні коронарних артерій) відзначалося збільшення частоти, тривалості та/або тяжкості нападів стенокардії після початку застосування БМКК або після збільшення їх дозування. Хоча в цілому БМКК слід обережно застосовувати у пацієнтів з ХСН, амлодипін у коротко- та довгострокових клінічних дослідженнях не збільшував смертність або частоту розвитку серцево-судинних ускладнень у пацієнтів з ХСН. На фоні застосування амлодипіну у пацієнтів з ХСН (III та IV функціонального класу за класифікацією NYHA) неішемічного генезу відзначалося підвищення частоти розвитку набряку легенів, незважаючи на відсутність ознак прогресування серцевої недостатності. Синдром "скасування" Незважаючи на відсутність у БМКК синдрому "скасування", припинення лікування амлодпіном бажано проводити поступово зменшуючи дозу препарату. Амлодипін не запобігає розвитку синдрому "скасування" при різкому припиненні прийому бета-адреноблокаторів. Периферичні набряки Незначно або помірно виражені периферичні набряки були найчастішим небажаним явищем амлодипіну у клінічних дослідженнях. Частота виникнення периферичних набряків зростає зі збільшенням дози (при застосуванні амлодипіну в дозі 2,5 мг, 5 мг та 10 мг на добу набряки виникали відповідно у 1,8%, 3% та 10,8% пацієнтів). Слід ретельно диференціювати периферичні набряки, пов'язані із застосуванням амлодипіну, від симптомів прогресування лівшлуночкової серцевої недостатності. Порушення функції печінки Контрольовані дослідження у пацієнтів із порушенням функції печінки не проводились. У невеликої кількості пацієнтів з легкою та помірною печінковою недостатністю відмічено збільшення Т1/2 амлодипіну. Пацієнти з печінковою недостатністю за необхідності застосування амлодипіну повинні перебувати під наглядом лікаря. У деяких випадках (наприклад, при помірній печінковій недостатності) рекомендується застосування нижчої початкової дози амлодипіну (2,5 мг на добу). Літній вік У пацієнтів похилого віку може збільшуватись Т1/2 та знижуватися кліренс амлодипіну. У клінічних дослідженнях частота небажаних явищ у пацієнтів віком ≥65 років була приблизно на 6% вищою, ніж у молодших пацієнтів. Зміна доз амлодипіну не потрібна, але необхідне ретельніше спостереження за пацієнтами даної категорії. Інше У період терапії амлодипіном необхідно контролювати масу тіла та споживання кухонної солі, показано призначення відповідної дієти. Необхідна підтримка гігієни зубів та спостереження у стоматолога (для запобігання болючості, кровоточивості та гіперплазії ясен). Валсартан Порушення функції нирок Досвід безпечного застосування валсартану у пацієнтів з КК менше 10 мл/хв та у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, відсутні, тому застосовувати валсартан у таких пацієнтів необхідно з обережністю. У пацієнтів з КК понад 10 мл/хв корекція дози не потрібна. Порушення функції печінки У пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого та помірного ступеня без явищ холестазу застосовувати валсартан необхідно з обережністю. Гіперкаліємія При одночасному застосуванні валсартану з біологічно активними добавками, що містять калій, калійзберігаючими діуретиками, калій містять замінниками солі, або з іншими препаратами, які можуть викликати підвищення концентрації калію в крові (наприклад, з гепарином), слід бути обережним і проводити регулярний контроль вмісту калію в крові . Двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки. Застосування валсартану коротким курсом у пацієнтів з реноваскулярною гіпертензією, що розвинулася вдруге внаслідок одностороннього стенозу артерії єдиної нирки, не призводить до будь-якої істотної зміни показників ниркової гемодинаміки, концентрації креатиніну сироватки крові або азоту сечовини крові. Однак, враховуючи, що інші лікарські засоби, що впливають на РААС, можуть викликати підвищення концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові у пацієнтів з двостороннім стенозом ниркової артерії або стенозом артерії єдиної нирки, як запобіжний засіб рекомендується контроль цих показників. Первинний гіперальдостеронізм Валсартан не є ефективним для лікування артеріальної гіпертензії у пацієнтів з первинним гіперальдостеронізмом, оскільки у даної категорії пацієнтів не відзначається активація РААС. Трансплантація нирки Дані щодо безпеки застосування валсартану у пацієнтів, які перенесли трансплантацію нирки, відсутні. Дефіцит в організмі натрію та/або зниження ОЦК У пацієнтів з вираженим дефіцитом ОЦК, наприклад, які отримують високі дози діуретиків, в окремих випадках на початку лікування препаратом може розвиватися артеріальна гіпотензія, що супроводжується клінічними проявами. Перед початком лікування препаратом валсартан слід провести корекцію вмісту в організмі натрію та/або заповнити ОЦК, у тому числі шляхом зменшення дози діуретика. Ангіоневротичний набряк, включаючи набряк Квінке Ангіоневротичний набряк, у тому числі набряк гортані та голосових зв'язок, що призводить до обструкції дихальних шляхів та/або набряк обличчя, губ, глотки та/або набряк язика, зустрічався у пацієнтів, які отримували валсартан, у деяких із цих пацієнтів раніше виникав ангіоневротичний набряк на тлі прийому інших препаратів, зокрема інгібіторів АПФ. Прийом валсартану у разі розвитку ангіоневротичного набряку має бути негайно скасовано, відновлення прийому валсартану заборонено. ХСН/період після перенесеного інфаркту міокарда У пацієнтів з ХСН або після перенесеного інфаркту міокарда, які починають лікування препаратом валсартан, часто відзначається деяке зниження артеріального тиску, у зв'язку з чим рекомендується контроль артеріального тиску на початку терапії. За умови дотримання рекомендацій щодо режиму дозування зазвичай не виникає необхідності відміни валсартану через артеріальну гіпотензію. Оцінка стану пацієнтів із ХСН повинна включати оцінку функції нирок. Внаслідок інгібування системи РААС у деяких пацієнтів можливі порушення ниркової функції. У пацієнтів з ХСН III-IV функціонального класу за класифікацією NYHA, функція нирок яких залежить від стану РААС, лікування інгібіторами АПФ та АРА II може супроводжуватися олігурією та/або наростанням азотемії та в окремих випадках розвитком гострої ниркової недостатності та/або летальним результатом. Тому у цих категорій пацієнтів перед застосуванням валсартану, а також періодично під час лікування препаратом необхідно проводити оцінку функції нирок. Комбінована терапія при артеріальній гіпертензії При артеріальній гіпертензії валсартан може застосовуватися у монотерапії, а також спільно з іншими гіпотензивними засобами, зокрема з діуретиками. Комбінована терапія в період після перенесеного інфаркту міокарда Можливе застосування валсартану в комбінації з іншими лікарськими препаратами, що застосовуються після перенесеного інфаркту міокарда, а саме тромболітиками, ацетилсаліцилової кислотою як антиагрегантний засіб, бета-адреноблокатори та інгібітори ГМГ-КоА-редуктази. У даній категорії пацієнтів не рекомендується застосовувати препарат валсартан одночасно з інгібіторами АПФ, оскільки комбінована терапія не має переваг перед монотерапією валсартаном або інгібітором АПФ щодо показників загальної смертності з будь-якої причини. Комбінована терапія при ХСН При ХСН валсартан може застосовуватися як у монотерапії, так і одночасно з іншими засобами – діуретиками, серцевими глікозидами, а також інгібіторами АПФ або бета-адреноблокаторами. У цій категорії пацієнтів не рекомендується застосування потрійної комбінованої терапії інгібіторами АПФ, бета-адреноблокатором та валсартаном. Подвійна блокада РААС При лікуванні препаратами, що впливають на РААС, особливо при їх комбінації, у чутливих пацієнтів повідомлялося про виражене зниження АТ, непритомність, інсульт, гіперкаліємію та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Потрібно бути обережними при комбінації АРА II, включаючи валсартан, з іншими препаратами, що блокують РААС, такими як інгібітори АПФ або аліскірен. Одночасне застосування АРА II з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м² площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування АРА II з інгібіторами АПФ протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Відсутні дані про вплив препарату Валз Комбі на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. У зв'язку з можливим виникненням запаморочення або підвищеної втоми слід дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом або роботі з механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
375,00 грн
328,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діючі речовини: амлодипіну безілат – 6,95 мг, у перерахунку на амлодипін основу – 5,00 мг, валсартан – 160,00 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна (тип 101) - 50,50 мг, повідон (К30) - 17,00 мг, кроскармелоза натрію - 17,00 мг, целюлоза мікрокристалічна (тип 102) - 83,79 мг, таль мг, магнію стеарат – 2,04 мг; склад оболонки: Опадрай жовтий 03В220017 (гіпромелоза - 6,400 мг, титану діоксид (Е171) - 2,048 мг, макрогол 400 - 0,640 мг, барвник заліза оксид жовтий (Е172) - 1,152 мг). По 7 або 14 таблеток у блістер із ПВХ/ПВДХ/Ал. По 4 блістери по 7 таблеток; по 2 або 7 блістерів по 14 таблеток разом з інструкцією із застосування в картонну пачку з контролем першого розтину.Опис лікарської формиОвальні двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою, жовтого кольору з гравіюванням "2" на одній стороні та "LD" на іншій стороні.Фармакотерапевтична групаГіпотензивний комбінований засіб (БМКК + ангіотензину II рецепторів антагоніст).ФармакокінетикаФармакокінетика комбінованого препарату Амлодипін + валсартан характеризується лінійністю. Амлодипін Всмоктування Після прийому внутрішньо амлодипіну в терапевтичних дозах його максимальна концентрація в плазмі крові (Сmax) досягається через 6-12 годин. Величина абсолютної біодоступності становить у середньому 64-80%. Їда не впливає на біодоступність амлодипіну. Розподіл Об'єм розподілу (Vd) становить приблизно 21 л/кг. У дослідженнях in vitro показано, що у пацієнтів із артеріальною гіпертензією приблизно 97,5% циркулюючого амлодипіну зв'язується з білками плазми. Метаболізм Амлодипін інтенсивно (приблизно 90%) метаболізується у печінці з утворенням активних метаболітів. Виведення Виведення амлодипіну з плазми має двофазний характер з періодом напіввиведення (Т1/2) приблизно від 30 до 50 год. Рівноважна концентрація в плазмі крові досягається після застосування протягом 7-8 днів. 10% незміненого амлодипіну та 60% амлодипіну у вигляді метаболітів виводиться нирками. Валсартан Всмоктування Після прийому внутрішньо валсартану Сmax у плазмі крові досягається протягом 2-4 годин. Середня абсолютна біодоступність - 23%. При прийомі валсартану з їжею відзначається зниження біодоступності (за значенням площі під фармакокінетичною кривою "концентрація-час" (AUC)) на 40% та Сmax у плазмі крові майже на 50%, хоча приблизно через 8 годин після прийому препарату концентрації валсартану у плазмі крові у групі пацієнтів, які приймали його з їжею, та у групі, яка приймала натще, вирівнюються. Зменшення AUC, однак, не супроводжується клінічно значущим зниженням терапевтичного ефекту, тому валсартан можна призначати незалежно від часу їди. Розподіл Vd валсартану у рівноважному стані після внутрішньовенного (в/в) введення становить близько 17 л, що вказує на відсутність екстенсивного розподілу препарату у тканинах. Валсартан значною мірою пов'язується з білками сироватки крові (94-97%), переважно з альбумінами. Метаболізм Валсартан не піддається вираженому метаболізму (близько 20% прийнятої дози визначається як метаболітів). Гідроксильний метаболіт визначається в плазмі у низьких концентраціях (менше ніж 10% від AUC валсартану). Цей метаболіт є фармакологічно неактивним. Виведення Фармакокінетична крива валсартану має низхідний мультиекспоненційний характер (Т1/2α Амлодипін + Валсартан Після прийому внутрішньо комбінованого препарату Валз Комбі (амлодипін + валсартан) Сmax валсартану та амлодипіну досягаються через 3 та 6-8 год відповідно. Швидкість та ступінь всмоктування препарату еквівалентні біодоступності валсартану та амлодипіну при прийомі кожного з них у вигляді окремих таблеток. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках Дитячий вік Фармакокінетичні особливості застосування комбінованого препарату амлодипін+валсартан у дітей віком до 18 років не встановлені. Пацієнти похилого віку (≥65 років) Час досягнення Сmax амлодипіну у плазмі крові у молодих та літніх пацієнтів однаковий. У пацієнтів похилого віку кліренс амлодипіну незначно знижений, що призводить до збільшення AUC та Т1/2. У пацієнтів похилого віку системний вплив валсартану був дещо більш вираженим, ніж у молодих, проте ці показники не були клінічно значущими. Оскільки переносимість компонентів препарату у літніх і молодших пацієнтів однаково хороша, рекомендується застосовувати звичайні режими дозування. Пацієнти з порушенням функції нирок У пацієнтів із порушенням функції нирок фармакокінетичні параметри амлодипіну суттєво не змінюються. Не було виявлено кореляції між функцією нирок (кліренс креатиніну (КК)) та системною дією валсартану (AUC) у пацієнтів з різним ступенем порушення функції нирок. Не потрібна зміна початкової дози у пацієнтів з початковими та помірними порушеннями функції нирок (КК 30-50 мл/хв). Пацієнти з порушенням функції печінки Пацієнти з порушеннями функції печінки мають знижений кліренс амлодипіну, що призводить до підвищення AUC приблизно на 40-60%. У середньому, у пацієнтів з хронічними захворюваннями печінки легкої (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) та середнього ступеня (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) біодоступність (згідно з AUC) валсартану подвоюється порівняно зі здоровими добровольцями (відповідного віку) , статі та маси тіла). Препарат слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із порушеннями функції печінки, обструктивними захворюваннями жовчних шляхів.ФармакодинамікаПрепарат Валз Комбі є комбінацією двох антигіпертензивних компонентів з механізмом контролю артеріального тиску (АТ), що доповнює один одного. Амлодипін, похідне дигідропіридину, відноситься до класу блокаторів "повільних" кальцієвих каналів (БМКК), валсартан - до класу антагоністів рецепторів ангіотензину II (АРА II). Комбінація цих компонентів має взаємно доповнюючу антигіпертензивну дію, що призводить до більш вираженого зниження АТ порівняно з таким при роздільному їх застосуванні. Амлодипін Амлодипін, що входить до складу препарату, інгібує трансмембранне надходження іонів кальцію до кардіоміоцитів та гладком'язових клітин судин. Механізм антигіпертензивної дії амлодипіну пов'язаний з прямим розслаблюючим ефектом на гладкі м'язи судин, що викликає зменшення загального периферичного судинного опору (ОПСС) та зниження артеріального тиску. Після прийому в терапевтичних дозах у пацієнтів з артеріальною гіпертензією амлодипін викликає розширення судин, що призводить до зниження артеріального тиску (у положенні пацієнта "лежачи" і "стоячи"). Зниження АТ не супроводжується суттєвою зміною частоти серцевих скорочень (ЧСС) та рівня катехоламінів при тривалому застосуванні. При артеріальній гіпертензії у пацієнтів з нормальною функцією нирок амлодипін у терапевтичних дозах спричинює зменшення опору ниркових судин, підвищення швидкості клубочкової фільтрації (СКФ) та покращення ниркового кровотоку без зміни фільтраційної фракції та ступеня протеїнурії. Зниження АТ під впливом амлодипіну в діапазоні терапевтичних доз не супроводжується негативною інотропною дією навіть при одночасному застосуванні з бета-адреноблокаторами. Амлодипін не змінює функцію синоатріального вузла або атріовентрикулярної провідності. При застосуванні амлодипіну в комбінації з бета-адреноблокаторами у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або стенокардією зниження артеріального тиску не супроводжується небажаними змінами електрокардіограми. Доведено клінічну ефективність амлодипіну у пацієнтів з хронічною стабільною стенокардією, вазоспастичною стенокардією та ангіографічно підтвердженим ураженням коронарних артерій. Валсартан Валсартан є активним і специфічним антагоністом рецепторів ангіотензину II, призначеним для внутрішнього прийому. Він діє вибірково на рецептори підтипу AT1, які відповідальні за пресорний та низку інших ефектів ангіотензину II. Валсартан не інгібує ангіотензин-перетворюючий фермент (АПФ), також відомий як кініназа II, який перетворює ангіотензин I на ангіотензин II і викликає руйнування брадикініну. При застосуванні антагоністів ангіотензину II не відбувається пригнічення АПФ та накопичення брадикініну або субстанції Р, у зв'язку з чим розвиток сухого кашлю малоймовірний. Валсартан не вступає у взаємодію та не блокує рецептори інших гормонів або іонні канали, що мають важливе значення для регуляції функцій серцево-судинної системи. При лікуванні валсартаном хворих з артеріальною гіпертензією відзначається зниження артеріального тиску, що не супроводжується зміною ЧСС. Антигіпертензивний ефект препарату проявляється протягом 2 годин у більшості пацієнтів після одноразового прийому валсартану. Максимальне зниження артеріального тиску розвивається через 4-6 годин. Ефект препарату зберігається більше 24 годин. При повторному застосуванні максимальне зниження артеріального тиску, незалежно від прийнятої дози, зазвичай досягається в межах 2-4 тижнів і підтримується на досягнутому рівні при тривалій терапії. Різке припинення прийому валсартану не супроводжується синдромом відміни (різким підвищенням артеріального тиску або іншими небажаними клінічними наслідками). Застосування валсартану у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН) (II-IV класи за класифікацією NYHA) призводить до значного зменшення кількості госпіталізацій щодо ХСН.При прийомі валсартану у пацієнтів з лівошлуночковою недостатністю (стабільний клінічний перебіг) або з порушенням функції ЛШ після перенесеного інфаркту міокарда відзначається зниження серцево-судинної смертності. Амлодипін + Валсартан Комбінація амлодипіну та валсартану адитивно дозозалежно у терапевтичному діапазоні доз знижує АТ. Після прийому однієї дози комбінації амлодипін + валсартан антигіпертензивний ефект зберігається протягом 24 годин. Раптове припинення прийому препарату не супроводжується різким підвищенням артеріального тиску (відсутня синдром відміни). Терапевтична ефективність не залежить від віку, статі, раси пацієнта та індексу маси тіла. При застосуванні комбінованої терапії амлодипін + валсартан досягається порівняний контроль АТ при меншій ймовірності розвитку периферичних набряків у пацієнтів із раніше досягнутим контролем АТ та вираженими периферичними набряками на фоні терапії амлодипіном.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (для пацієнтів, яким показано комбіновану терапію).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до амлодипіну, інших похідних дигідропіридину, валсартану, а також допоміжних компонентів препарату. Спадковий ангіоневротичний набряк або набряк у пацієнтів на тлі попередньої терапії АРА II. Тяжка (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) ступінь порушень функції печінки, біліарний цироз, холестаз. Тяжкі порушення функції нирок (СКФ Вагітність, планування вагітності та період грудного вигодовування. Тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний АТ Шоковий стан, зокрема кардіогенний шок. Гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда. Одночасне застосування з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м² площі поверхні тіла). Одночасне застосування з інгібіторами АПФ у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Діти та підлітки до 18 років (безпека застосування не встановлена). З обережністю: Спадковий ангіоневротичний набряк, або ангіоневротичний набряк на фоні терапії АРА II або інгібіторами АПФ в анамнезі (дотримується особливої обережності). Хронічна серцева недостатність неішемічної етіології ІІІ-ІV функціонального класу за класифікацією NYHA. Ішемічна хвороба серця з тяжким обструктивним ураженням коронарних артерій; пацієнти з ХСН II-IV функціонального класу за класифікацією NYHA, функція нирок яких залежить від стану ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС). Гострий інфаркт міокарда (і протягом 1 місяця після нього); нестабільна стенокардія. Аортальний стеноз, мітральний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія. Артеріальна гіпотензія. Синдром слабкості синусового вузла (виражена тахікардія, брадикардія). Одночасне застосування з інгібіторами або індукторами ізоферменту CYP3A4. Літній вік. Порушення функції нирок з КК менше 10 мл/хв (немає клінічних даних). Двосторонній стеноз ниркових артерій чи стеноз артерії єдиної нирки. Догляд дієти з обмеженням споживання кухонної солі. стани, що супроводжуються зниженням обсягу циркулюючої крові (у тому числі діарея, блювання, лікування великими дозами діуретиків); гіпонатріємія. Печінкова недостатність; порушення функції печінки легкого та помірного ступеня тяжкості (≤9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) небіліарного генезу без явищ холестазу. Одночасне застосування з іншими засобами, що інгібують РААС, такими як інгібітори АПФ або аліскірен.Вагітність та лактаціяВраховуючи механізм дії АРА II, не можна виключити ризик застосування для плода. Відомо, що призначення інгібіторів АПФ, що впливають на РААС, вагітним у II та III триместрах, призводить до пошкодження або загибелі плода, що розвивається. За даними ретроспективного аналізу застосування інгібіторів АПФ під час І триместру вагітності супроводжувалося розвитком патології плода та новонародженого. При ненавмисному прийомі валсартану у вагітних описані випадки розвитку спонтанних абортів, маловоддя та порушення функції нирок у новонароджених. Комбінований препарат Валз Комбі (амлодипін + валсартан), як і будь-який інший препарат, що безпосередньо впливає на РААС, не слід призначати при вагітності і жінкам, які бажають завагітніти. Пацієнтки дітородного віку повинні бути проінформовані про можливий ризик для плода, пов'язаний із застосуванням препаратів, що впливають на РААС. Якщо вагітність виявлена в період лікування комбінованим препаратом амлодипін + валсартан, препарат слід відмінити якнайшвидше. Невідомо, чи проникає валсартан та/або амлодипін у грудне молоко. Оскільки в експериментальних дослідженнях відмічено виділення валсартану з грудним молоком, не рекомендується застосовувати комбінований препарат Валз Комбі під час грудного вигодовування.Побічна діяБезпека застосування комбінації амлодипін + валсартан оцінена більш ніж у 2613 пацієнтів. Небажані побічні реакції представлені за системно-органними класами відповідно до класифікації MedDRA та частоти виникнення: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥1/100 У межах кожної групи, виділеної за частотою народження, побічні реакції розподілені в порядку зменшення їх значущості. Амлодипін + валсартан Інфекційні та паразитарні захворювання: часто – назофарингіт, грип. Порушення з боку імунної системи: рідко – гіперчутливість. Порушення з боку обміну речовин та харчування: часто – гіпокаліємія; нечасто – анорексія, гіперкальціємія, гіперліпідемія, гіперурикемія, гіпонатріємія. Порушення психіки: рідко – тривожність. Порушення з боку нервової системи: часто – головний біль; нечасто – порушення координації, запаморочення, сонливість, постуральне запаморочення, парестезії. Порушення з боку органу зору: нечасто – погіршення зору; рідко – порушення зору. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – вертиго; рідко – шум у вухах. Порушення з боку серця: нечасто – тахікардія, відчуття серцебиття; рідко – синкопальний стан. Порушення з боку судин: нечасто – ортостатична гіпотензія; рідко – виражене зниження АТ. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто – кашель, біль у глотці та гортані. Порушення з боку травної системи: нечасто – діарея, нудота, біль у животі, запор, сухість слизової оболонки порожнини рота. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – еритема, шкірний висип; рідко - екзантема, гіпергідроз, свербіж шкіри. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: нечасто – припухлість суглобів, біль у спині, артралгія; рідко – м'язові спазми, відчуття тяжкості у всьому тілі. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: рідко – півлакіурія, поліурія. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: рідко – еректильна дисфункція. Загальні розлади: часто - пастозність, набряк обличчя, астенія, периферичні набряки, підвищена стомлюваність, "припливи" крові до обличчя, астенія, відчуття жару. У порівняльних та плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях частота периферичних набряків була нижчою у пацієнтів, які отримували комбінацію амлодипіну з валсартаном (5,8%), ніж у пацієнтів, які отримували монотерапію амлодипіном (9%). Лабораторні та інструментальні дані: підвищення концентрації азоту сечовини в крові (більше 3,1 ммоль/л) спостерігалося незначно частіше у групах, які отримували амлодипін + валсартан (5,5%) та валсартан у вигляді монотерапії (5,5%), порівняно з групою, яка отримувала плацебо (4,5%). Небажані явища, характерні для кожного з компонентів, можуть мати місце при застосуванні препарату Валз Комбі, навіть якщо вони не спостерігалися у клінічних дослідженнях. Амлодипін Порушення з боку крові та лімфатичної системи: дуже рідко – лейкопенія, тромбоцитопенія. Порушення з боку імунної системи: дуже рідко – гіперчутливість. Порушення з боку обміну речовин та харчування: дуже рідко – гіперглікемія. Порушення психіки: нечасто – депресія, безсоння/порушення сну, лабільність настрою; рідко – сплутаність свідомості. Порушення з боку нервової системи: часто - запаморочення, біль голови, сонливість; нечасто – порушення смаку, парестезія, непритомність, тремор, гіпестезії; дуже рідко – м'язовий гіпертонус, периферична нейропатія, нейропатія; Частота невідома – екстрапірамідні симптоми. Порушення органу зору: нечасто - погіршення зору, порушення зору. Порушення з боку серця: часто – відчуття серцебиття; дуже рідко – аритмії (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію, фібриляцію передсердь), інфаркт міокарда. Порушення з боку судин: часто – "припливи" крові до шкіри обличчя; нечасто – виражене зниження АТ; дуже рідко – васкуліт. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто – задишка, риніт; дуже рідко – кашель. Порушення з боку травної системи: часто – відчуття дискомфорту у животі, біль у верхній частині живота, нудота; нечасто - зміна випорожнень, діарея, сухість слизової оболонки порожнини рота, диспепсія, блювання; дуже рідко – гастрит, гіперплазія ясен, панкреатит. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко - підвищення активності "печінкових" ферментів, включаючи підвищення концентрації білірубіну в сироватці крові (зазвичай пов'язане з холестазом), гепатит, внутрішньопечінковий холестаз, жовтяниця. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто - алопеція, висип, гіпергідроз, пурпура, зміна кольору шкіри, фотосенсибілізація, свербіж шкіри, висипання на шкірі; дуже рідко – ангіоневротичний набряк (набряк Квінке), кропив'янка, багатоформна еритема, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона. Порушення з боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: часто – набряк кісточок; нечасто – артралгія, біль у спині, м'язові спазми, міалгія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – порушення сечовипускання, ніктурія, поллакіурія. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: нечасто – імпотенція, гінекомастія. Загальні розлади: часто – підвищена стомлюваність, набряки; нечасто – астенія, дискомфорт, нездужання, некардіогенний біль у серці, біль різної локалізації. Лабораторні та інструментальні дані: нечасто – збільшення або зниження маси тіла. Валсартан Нижче наведено НЯ, виявлені у пацієнтів з артеріальною гіпертензією під час клінічних досліджень, а також у клінічній практиці та лабораторних дослідженнях. Для НЯ, виявлених у клінічній практиці та лабораторних дослідженнях, встановити частоту народження неможливо, тому для цих НЯ зазначено: "частота невідома". Порушення з боку крові та лімфатичної системи: частота невідома – зниження гемоглобіну та гематокриту, нейтропенія, тромбоцитопенія. Порушення з боку імунної системи: частота невідома – реакції гіперчутливості, включаючи сироваткову хворобу. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – вертиго. Порушення з боку судин: частота невідома – васкуліт. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто – кашель. Порушення з боку травної системи: нечасто – абдомінальний дискомфорт, біль у верхній частині живота. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: частота невідома – порушення функції печінки, підвищення активності “печінкових” ферментів, підвищення концентрації білірубіну в плазмі крові. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: частота невідома – ангіоневротичний набряк, бульозний дерматит, свербіж шкіри, висипання на шкірі. Порушення з боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: частота невідома – міалгія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: частота невідома – підвищення концентрації креатиніну у сироватці крові, порушення функції нирок, включаючи гостру ниркову недостатність. Загальні розлади: нечасто – підвищена стомлюваність, астенія. Лабораторні та інструментальні дані: частота невідома – підвищення вмісту калію у плазмі крові. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиАмлодипін Інші гіпотензивні та антиангінальні препарати Амлодипін може безпечно застосовуватися для лікування артеріальної гіпертензії разом з тіазидними діуретиками, бета-адреноблокаторами або інгібіторами АПФ. У пацієнтів із стабільною стенокардією амлодипін можна застосовувати у поєднанні з іншими антиангінальними засобами, наприклад, з нітратами пролонгованої або короткої дії, бета-адреноблокаторами. Можливе посилення антиангінальної та антигіпертензивної дії БМКК при спільному застосуванні з тіазидними та "петлевими" діуретиками, інгібіторами АПФ, бета-адреноблокаторами та нітратами. Етанол, барбітурати, нейролептики, антидепресанти, наркотичні аналгетики, засоби для загальної анестезії Можливе посилення антигіпертензивної дії похідних дигідропіридину та збільшення ризику ортостатичної гіпотензії. Інші препарати, здатні знижувати артеріальний тиск Очікується, що деякі препарати (наприклад, баклофен і аміфостин), завдяки своїм фармакологічним властивостям, посилюватимуть антигіпертензивну дію амлодипіну. Необхідний контроль АТ та функції нирок, а також корекція дози амлодипіну у разі потреби. Кортикостероїди (мінерало- та глюкокортикостероїди), тетракозактид Зниження антигіпертензивної дії амлодипіну (через затримку рідини та іонів натрію внаслідок дії кортикостероїдів). Препарати кальцію Препарати кальцію можуть зменшити ефект БМКК. Дантролен (при внутрішньовенному введенні) В експериментах на тваринах після введення верапамілу і дантролену (внутрішньовенно) спостерігалися випадки фібриляції шлуночків із летальним результатом та серцево-судинної недостатності, асоційованої з гіперкаліємією. Враховуючи ризик розвитку гіперкаліємії, слід уникати одночасного застосування БМКК (в т.ч. амлодипіну) та дантролену у пацієнтів із злоякісною гіпертермією. Фармакокінетичні взаємодії Вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику амлодипіну Інгібітори ізоферменту CYP3A4 При одночасному застосуванні дилтіазему у дозі 180 мг та амлодипіну у дозі 5 мг у літніх пацієнтів (від 69 до 87 років) з артеріальною гіпертензією відзначається підвищення системної експозиції амлодипіну на 57%. Одночасне застосування амлодипіну та еритроміцину у здорових добровольців (від 18 до 43 років) не призводить до значних змін експозиції амлодипіну (збільшення AUC на 22%). Клінічне значення цих ефектів незрозуміло. Ритонавір (потужний інгібітор ізоферменту CYP3A4) збільшує плазмові концентрації БМКК, у тому числі амлодипіну. Не виключено, що потужні інгібітори ізоферменту CYP3A4 (наприклад, кетоконазол, ітраконазол, ритонавір) можуть більшою мірою збільшувати концентрацію амлодипіну в плазмі, ніж дилтіазем. Слід з обережністю застосовувати амлодипін одночасно з інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (особливо у пацієнтів похилого віку). Кларитроміцин Кларитроміцин є інгібітором ізоферменту CYP3A4. У пацієнтів, які приймають одночасно кларитроміцин та амлодипін, підвищений ризик зниження артеріального тиску. Пацієнтам, які приймають таку комбінацію, рекомендується перебувати під ретельним медичним наглядом. Індуктори ізоферменту CYP3A4 Даних щодо впливу індукторів ізоферменту CYP3A4 на фармакокінетику амлодипіну немає. Слід з обережністю застосовувати амлодипін одночасно з індукторами ізоферменту CYP3A4 (фенобарбітал, фенітоїн, карбамазепін, примідон, рифампіцин, препарати Звіробою продірявленого) ретельно контролювати АТ при їх одночасному застосуванні (можливе ослаблення антигіперу). Грейпфрутовий сік Одночасний одноразовий прийом 240 мл грейпфрутового соку та 10 мг амлодипіну всередину не супроводжується істотною зміною фармакокінетики амлодипіну. Тим не менш, не рекомендується застосовувати грейпфрутовий сік та амлодипін одночасно, оскільки при генетичному поліморфізмі ізоферменту цитохрому Р450 можливе підвищення біодоступності амлодипіну і, внаслідок цього, посилення антигіпертензивної дії. Алюміній- або магній містять антациди При одноразовому сумісному прийомі не мають істотного впливу на фармакокінетику амлодипіну. Сілденафіл Одноразовий прийом 100 мг силденафілу у пацієнтів з есенціальною гіпертензією не впливає на параметри фармакокінетики амлодипіну. Ціметідин Циметидин не впливає на фармакокінетику амлодипіну. Вплив амлодипіну на фармакокінетику інших лікарських засобів Симвастатин Одночасне багаторазове застосування амлодипіну у дозі 10 мг та симвастатину у дозі 80 мг призводить до підвищення експозиції симвастатину на 77%. У разі слід обмежити дозу симвастатину до 20 мг. Аторвастатин Повторне спільне застосування амлодипіну в дозі 10 мг та аторвастатину у дозі 80 мг не супроводжується значними змінами фармакокінетичних показників AUC (збільшення в середньому на 18%) Сmax та ТСmax аторвастатину. Циклоспорин Дослідження одночасного застосування амлодипіну та циклоспорину у здорових добровольців та всіх груп пацієнтів, за винятком пацієнтів після трансплантації нирки, не проводилося. Різні дослідження взаємодії амлодипіну з циклоспорином у пацієнтів після трансплантації нирки показують, що застосування цієї комбінації може не призводити до будь-якого ефекту або підвищувати мінімальну концентрацію циклоспорину різною мірою до 40%. Слід брати до уваги ці дані та контролювати концентрацію циклоспорину у цієї групи пацієнтів при одночасному застосуванні циклоспорину та амлодипіну. Такролімус При одночасному застосуванні з амлодипіном існує ризик збільшення концентрації такролімусу у плазмі. Для того, щоб уникнути токсичності цього препарату при одночасному застосуванні з амлодипіном, слід контролювати концентрацію такролімусу в плазмі та коригувати дозу такролімусу у разі потреби. Інгібітори mTOR (mammalion Target of Rapamycin - мета рапаміцину в клітинах ссавців) Інгібітори mTOR (наприклад, темсіролімус, сиролімус, еверолімус) є субстратами CYP3A4. Оскільки амлодипін є слабким інгібітором CYP3A4, при сумісному застосуванні може збільшуватися експозиція інгібіторів mTOR. Етанол Амлодипін при одноразовому та повторному застосуванні у дозі 10 мг не впливає на фармакокінетику етанолу. Препарати літію При сумісному застосуванні БМКК з препаратами літію (для амлодипіну дані відсутні) можливе посилення прояву їхньої нейротоксичності (нудота, блювання, діарея, атаксія, тремор, шум у вухах). Дігоксин Амлодипін не впливає на концентрацію дигоксину в сироватці крові та його нирковий кліренс у здорових добровольців. У дослідженнях in vitro амлодипін не впливав на зв'язування дигоксину з білками плазми. Варфарін Амлодипін не істотно впливає на дію варфарину (протромбіновий час). У дослідженнях in vitro амлодипін не впливав на зв'язування варфарину з білками плазми. Фенітоїн У дослідженнях in vitro амлодипін не впливав на зв'язування з білками плазми фенітоїну. ІНШІ ВЗАЄМОДІЇ Амлодипін може безпечно застосовуватися одночасно з антибіотиками та гіпоглікемічними засобами для прийому внутрішньо. На відміну від інших БМКК, не було виявлено клінічно значущої взаємодії амлодипіну при сумісному застосуванні з нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗЗ), у тому числі з індометацином. У дослідженнях in vitro амлодипін не впливав на зв'язування індометацину із білками плазми. Хоча при вивченні амлодипіну негативної інотропної дії зазвичай не спостерігалося, проте деякі БМКК можуть посилювати вираженість негативної інотропної дії антиаритмічних засобів, що викликають подовження інтервалу QT (наприклад, аміодарону та хінідину). Валсартан Встановлено, що при монотерапії валсартаном відсутні клінічно значущі взаємодії з такими лікарськими засобами: циметидином, варфарином, фуросемідом, дигоксином, атенололом, індометацином, гідрохлортіазидом, амлодипіном, глібенкламідом. Подвійна блокада РААС Одночасне застосування АРА II, включаючи валсартан, з іншими засобами, що впливають на РААС (такими як інгібітори АПФ та аліскірен), пов'язане з підвищеною частотою розвитку гіпотензії, гіперкаліємії та змін функції нирок порівняно з монотерапією. Рекомендується проводити контроль артеріального тиску, функції нирок та вмісту електролітів у пацієнтів, які приймають валсартан та інші лікарські засоби, що впливають на РААС. Одночасне застосування АРА II з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м² площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування АРА II з інгібіторами АПФ протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів. У дітей та підлітків артеріальна гіпертензія часто пов'язана з порушенням функції нирок. Рекомендовано обережно застосовувати валсартан одночасно з іншими препаратами, що впливають на РААС, у пацієнтів даної категорії, т.к. це може призвести до збільшення вмісту калію у сироватці крові. Слід проводити регулярний контроль функції нирок та вмісту калію у сироватці крові у пацієнтів цієї групи. Лікарські засоби, які можуть призвести до збільшення вмісту калію у плазмі крові Одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків (в т.ч. спіронолактону, еплеренону, тріамтерену, амілориду), препаратів калію калій, що містять замінників харчової солі та інших лікарських препаратів, здатних збільшувати вміст калію в сироватці крові (включаючи гепарин), може призвести до збільшення вмісту кал. крові, та у пацієнтів із серцевою недостатністю до збільшення концентрації креатиніну сироватки крові. Якщо таке комбіноване лікування визнано необхідним, слід бути обережним. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ) При одночасному застосуванні з НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) та ацетилсаліцилову кислоту у високих дозах (≥3 г на добу), можливе зменшення антигіпертензивної дії валсартану. При застосуванні АРА II одночасно з НПЗЗ можливе погіршення функції нирок та збільшення вмісту калію у плазмі крові. При необхідності одночасного застосування валсартану та нестероїдних протизапальних засобів до початку лікування необхідно провести оцінку функції нирок та корекцію порушень водно-електролітного балансу. Білки-переносники За результатами дослідження in vitro на культурах печінки валсартан є субстратом для білків-переносників ОАТР1В1 та MRP2. Одночасне застосування валсартану з інгібіторами білка-переносника ОАТР1В1 (рифампіцин, циклоспорин) та з інгібітором білка-переносника MRP2 (ритонавір) може збільшити системну експозицію валсартану (Сmax та AUC). Препарати літію При одночасному застосуванні препаратів літію з інгібіторами АПФ та АРА II відзначалося оборотне збільшення вмісту літію у сироватці крові та посилення у зв'язку з цим токсичних проявів, тому рекомендується проводити контроль вмісту літію у сироватці крові. Ризик токсичних проявів, пов'язаних із застосуванням літію, може додатково збільшуватись при одночасному застосуванні з препаратом валсартан та діуретиками.Спосіб застосування та дозиВсередину, запиваючи невеликою кількістю води, 1 раз на добу незалежно від часу їди. Рекомендована добова доза – 1 таблетка, що містить амлодипін + валсартан у дозі 5 мг + 80 мг, 5 мг +160 мг або 10 мг + 160 мг. Починати прийом препарату рекомендовано з дози 5мг + 80мг один раз на добу. Збільшувати дозу можна через 1-2 тижні від початку терапії. Пацієнтам, у яких не вдається досягти адекватного контролю артеріального тиску, добова доза препарату може бути поступово збільшена під наглядом лікаря: рекомендована максимальна добова доза (по амлодипіну) 10 мг + 160 мг; максимальна добова доза препарату: 10 мг + 320 мг (2 таблетки препарату Валз Комбі у дозі 5 мг + 160 мг 1 раз на добу). Для пацієнтів похилого віку (≥65 років) та для пацієнтів з порушеннями функції печінки або захворюваннями печінки без явищ холестазу можливе зменшення початкової дози препарату до найменшої дози амлодипіну, тобто. 1 таблетка, що містить комбінацію амлодипіну + валсартану в дозі 5 мг + 80 мг або 5 мг + 160 мг. Для пацієнтів з порушеннями функції нирок легкого та середнього ступеня тяжкості (КК >30 мл/хв) корекція початкової дози не потрібна.ПередозуванняДані про випадки передозування комбінації амлодипін + валсартан нині відсутні. Симптоми: при передозуванні валсартану очікується розвиток вираженого зниження АТ, що супроводжується запамороченням. Передозування амлодипіну може призвести до надмірної периферичної вазодилатації та можливої рефлекторної тахікардії. Повідомлялося також про виникнення тяжкої та тривалої системної артеріальної гіпотензії аж до розвитку шоку з летальним кінцем. Лікування: симптоматичне, характер якого залежить від часу, що минув з моменту прийому препарату, та від ступеня тяжкості симптомів. Якщо препарат був прийнятий нещодавно, слід спричинити блювання або провести промивання шлунка. Застосування активованого вугілля у здорових добровольців одразу або протягом 2 годин після прийому амлодипіну значно зменшувало його абсорбцію. При вираженому зниженні АТ у разі передозування препарату необхідно вжити активних заходів щодо підтримки діяльності серцево-судинної системи, включаючи регулярний контроль функції серця та дихальної системи, перевести пацієнта у положення "лежачи" з піднятими ногами, варто приділити особливу увагу обсягу сечі, що виділяється. За відсутності протипоказань з метою відновлення судинного тонусу та артеріального тиску можливе застосування (з обережністю) вазоконстриктора. Для усунення дії БМКК можливе внутрішньовенне введення кальцію глюконату. Виведення валсартану та амлодипіну при проведенні гемодіалізу малоймовірне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиАортальний стеноз / мітральний стеноз / гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія Комбінований препарат амлодипін + валсартан має вазодилатуючу дію, препарат слід з обережністю застосовувати у пацієнтів з аортальним стенозом, мітральним стенозом або гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією. У пацієнтів з обструкцією тракту, що виносить лівого шлуночка (наприклад, при тяжкому аортальному стенозі) застосування препарату не рекомендується. Амлодипін Серцево-судинні захворювання Ефективність та безпека застосування амлодипіну при гіпертонічному кризі не встановлено. При гострому інфаркті міокарда застосування амлодипіну можливе лише після стабілізації показників гемодинаміки. У поодиноких випадках у пацієнтів з ішемічною хворобою серця (особливо при тяжкому обструктивному ураженні коронарних артерій) відзначалося збільшення частоти, тривалості та/або тяжкості нападів стенокардії після початку застосування БМКК або після збільшення їх дозування. Хоча в цілому БМКК слід обережно застосовувати у пацієнтів з ХСН, амлодипін у коротко- та довгострокових клінічних дослідженнях не збільшував смертність або частоту розвитку серцево-судинних ускладнень у пацієнтів з ХСН. На фоні застосування амлодипіну у пацієнтів з ХСН (III та IV функціонального класу за класифікацією NYHA) неішемічного генезу відзначалося підвищення частоти розвитку набряку легенів, незважаючи на відсутність ознак прогресування серцевої недостатності. Синдром "скасування" Незважаючи на відсутність у БМКК синдрому "скасування", припинення лікування амлодпіном бажано проводити поступово зменшуючи дозу препарату. Амлодипін не запобігає розвитку синдрому "скасування" при різкому припиненні прийому бета-адреноблокаторів. Периферичні набряки Незначно або помірно виражені периферичні набряки були найчастішим небажаним явищем амлодипіну у клінічних дослідженнях. Частота виникнення периферичних набряків зростає зі збільшенням дози (при застосуванні амлодипіну в дозі 2,5 мг, 5 мг та 10 мг на добу набряки виникали відповідно у 1,8%, 3% та 10,8% пацієнтів). Слід ретельно диференціювати периферичні набряки, пов'язані із застосуванням амлодипіну, від симптомів прогресування лівшлуночкової серцевої недостатності. Порушення функції печінки Контрольовані дослідження у пацієнтів із порушенням функції печінки не проводились. У невеликої кількості пацієнтів з легкою та помірною печінковою недостатністю відмічено збільшення Т1/2 амлодипіну. Пацієнти з печінковою недостатністю за необхідності застосування амлодипіну повинні перебувати під наглядом лікаря. У деяких випадках (наприклад, при помірній печінковій недостатності) рекомендується застосування нижчої початкової дози амлодипіну (2,5 мг на добу). Літній вік У пацієнтів похилого віку може збільшуватись Т1/2 та знижуватися кліренс амлодипіну. У клінічних дослідженнях частота небажаних явищ у пацієнтів віком ≥65 років була приблизно на 6% вищою, ніж у молодших пацієнтів. Зміна доз амлодипіну не потрібна, але необхідне ретельніше спостереження за пацієнтами даної категорії. Інше У період терапії амлодипіном необхідно контролювати масу тіла та споживання кухонної солі, показано призначення відповідної дієти. Необхідна підтримка гігієни зубів та спостереження у стоматолога (для запобігання болючості, кровоточивості та гіперплазії ясен). Валсартан Порушення функції нирок Досвід безпечного застосування валсартану у пацієнтів з КК менше 10 мл/хв та у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, відсутні, тому застосовувати валсартан у таких пацієнтів необхідно з обережністю. У пацієнтів з КК понад 10 мл/хв корекція дози не потрібна. Порушення функції печінки У пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого та помірного ступеня без явищ холестазу застосовувати валсартан необхідно з обережністю. Гіперкаліємія При одночасному застосуванні валсартану з біологічно активними добавками, що містять калій, калійзберігаючими діуретиками, калій містять замінниками солі, або з іншими препаратами, які можуть викликати підвищення концентрації калію в крові (наприклад, з гепарином), слід бути обережним і проводити регулярний контроль вмісту калію в крові . Двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки. Застосування валсартану коротким курсом у пацієнтів з реноваскулярною гіпертензією, що розвинулася вдруге внаслідок одностороннього стенозу артерії єдиної нирки, не призводить до будь-якої істотної зміни показників ниркової гемодинаміки, концентрації креатиніну сироватки крові або азоту сечовини крові. Однак, враховуючи, що інші лікарські засоби, що впливають на РААС, можуть викликати підвищення концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові у пацієнтів з двостороннім стенозом ниркової артерії або стенозом артерії єдиної нирки, як запобіжний засіб рекомендується контроль цих показників. Первинний гіперальдостеронізм Валсартан не є ефективним для лікування артеріальної гіпертензії у пацієнтів з первинним гіперальдостеронізмом, оскільки у даної категорії пацієнтів не відзначається активація РААС. Трансплантація нирки Дані щодо безпеки застосування валсартану у пацієнтів, які перенесли трансплантацію нирки, відсутні. Дефіцит в організмі натрію та/або зниження ОЦК У пацієнтів з вираженим дефіцитом ОЦК, наприклад, які отримують високі дози діуретиків, в окремих випадках на початку лікування препаратом може розвиватися артеріальна гіпотензія, що супроводжується клінічними проявами. Перед початком лікування препаратом валсартан слід провести корекцію вмісту в організмі натрію та/або заповнити ОЦК, у тому числі шляхом зменшення дози діуретика. Ангіоневротичний набряк, включаючи набряк Квінке Ангіоневротичний набряк, у тому числі набряк гортані та голосових зв'язок, що призводить до обструкції дихальних шляхів та/або набряк обличчя, губ, глотки та/або набряк язика, зустрічався у пацієнтів, які отримували валсартан, у деяких із цих пацієнтів раніше виникав ангіоневротичний набряк на тлі прийому інших препаратів, зокрема інгібіторів АПФ. Прийом валсартану у разі розвитку ангіоневротичного набряку має бути негайно скасовано, відновлення прийому валсартану заборонено. ХСН/період після перенесеного інфаркту міокарда У пацієнтів з ХСН або після перенесеного інфаркту міокарда, які починають лікування препаратом валсартан, часто відзначається деяке зниження артеріального тиску, у зв'язку з чим рекомендується контроль артеріального тиску на початку терапії. За умови дотримання рекомендацій щодо режиму дозування зазвичай не виникає необхідності відміни валсартану через артеріальну гіпотензію. Оцінка стану пацієнтів із ХСН повинна включати оцінку функції нирок. Внаслідок інгібування системи РААС у деяких пацієнтів можливі порушення ниркової функції. У пацієнтів з ХСН III-IV функціонального класу за класифікацією NYHA, функція нирок яких залежить від стану РААС, лікування інгібіторами АПФ та АРА II може супроводжуватися олігурією та/або наростанням азотемії та в окремих випадках розвитком гострої ниркової недостатності та/або летальним результатом. Тому у цих категорій пацієнтів перед застосуванням валсартану, а також періодично під час лікування препаратом необхідно проводити оцінку функції нирок. Комбінована терапія при артеріальній гіпертензії При артеріальній гіпертензії валсартан може застосовуватися у монотерапії, а також спільно з іншими гіпотензивними засобами, зокрема з діуретиками. Комбінована терапія в період після перенесеного інфаркту міокарда Можливе застосування валсартану в комбінації з іншими лікарськими препаратами, що застосовуються після перенесеного інфаркту міокарда, а саме тромболітиками, ацетилсаліцилової кислотою як антиагрегантний засіб, бета-адреноблокатори та інгібітори ГМГ-КоА-редуктази. У даній категорії пацієнтів не рекомендується застосовувати препарат валсартан одночасно з інгібіторами АПФ, оскільки комбінована терапія не має переваг перед монотерапією валсартаном або інгібітором АПФ щодо показників загальної смертності з будь-якої причини. Комбінована терапія при ХСН При ХСН валсартан може застосовуватися як у монотерапії, так і одночасно з іншими засобами – діуретиками, серцевими глікозидами, а також інгібіторами АПФ або бета-адреноблокаторами. У цій категорії пацієнтів не рекомендується застосування потрійної комбінованої терапії інгібіторами АПФ, бета-адреноблокатором та валсартаном. Подвійна блокада РААС При лікуванні препаратами, що впливають на РААС, особливо при їх комбінації, у чутливих пацієнтів повідомлялося про виражене зниження АТ, непритомність, інсульт, гіперкаліємію та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Потрібно бути обережними при комбінації АРА II, включаючи валсартан, з іншими препаратами, що блокують РААС, такими як інгібітори АПФ або аліскірен. Одночасне застосування АРА II з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м² площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування АРА II з інгібіторами АПФ протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Відсутні дані про вплив препарату Валз Комбі на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. У зв'язку з можливим виникненням запаморочення або підвищеної втоми слід дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом або роботі з механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
380,00 грн
339,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діючі речовини: амлодипіну безілат – 13,90 мг, у перерахунку на амлодипін основу – 10,00 мг, валсартан – 160,00 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, (тип 101) - 50,50 мг, повідон (К30) - 17,00 мг, кроскармелоза натрію - 17,00 мг, целюлоза мікрокристалічна (тип 102) - 76,8 4, 08 мг, магнію стеарат – 2,04 мг; склад оболонки: Опадрай білий 03В28796 (гіпромелоза – 6,400 мг, титану діоксид (Е171) – 3,200 мг, макрогол 400 – 0,640 мг) – 10,24 мг. По 7 або 14 таблеток у блістер із ПВХ/ПВДХ/Ал. По 4 блістери по 7 таблеток; по 2 або 7 блістерів по 14 таблеток разом з інструкцією із застосування в картонну пачку з контролем першого розтину.Опис лікарської формиОвальні двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою, білого кольору з гравіюванням "3" на одній стороні та "LD" на іншій стороні.Фармакотерапевтична групаГіпотензивний комбінований засіб (БМКК + ангіотензину II рецепторів антагоніст).ФармакокінетикаФармакокінетика комбінованого препарату Амлодипін + валсартан характеризується лінійністю. Амлодипін Всмоктування Після прийому внутрішньо амлодипіну в терапевтичних дозах його максимальна концентрація в плазмі крові (Сmax) досягається через 6-12 годин. Величина абсолютної біодоступності становить у середньому 64-80%. Їда не впливає на біодоступність амлодипіну. Розподіл Об'єм розподілу (Vd) становить приблизно 21 л/кг. У дослідженнях in vitro показано, що у пацієнтів із артеріальною гіпертензією приблизно 97,5% циркулюючого амлодипіну зв'язується з білками плазми. Метаболізм Амлодипін інтенсивно (приблизно 90%) метаболізується у печінці з утворенням активних метаболітів. Виведення Виведення амлодипіну з плазми має двофазний характер з періодом напіввиведення (Т1/2) приблизно від 30 до 50 год. Рівноважна концентрація в плазмі крові досягається після застосування протягом 7-8 днів. 10% незміненого амлодипіну та 60% амлодипіну у вигляді метаболітів виводиться нирками. Валсартан Всмоктування Після прийому внутрішньо валсартану Сmax у плазмі крові досягається протягом 2-4 годин. Середня абсолютна біодоступність - 23%. При прийомі валсартану з їжею відзначається зниження біодоступності (за значенням площі під фармакокінетичною кривою "концентрація-час" (AUC)) на 40% та Сmax у плазмі крові майже на 50%, хоча приблизно через 8 годин після прийому препарату концентрації валсартану у плазмі крові у групі пацієнтів, які приймали його з їжею, та у групі, яка приймала натще, вирівнюються. Зменшення AUC, однак, не супроводжується клінічно значущим зниженням терапевтичного ефекту, тому валсартан можна призначати незалежно від часу їди. Розподіл Vd валсартану у рівноважному стані після внутрішньовенного (в/в) введення становить близько 17 л, що вказує на відсутність екстенсивного розподілу препарату у тканинах. Валсартан значною мірою пов'язується з білками сироватки крові (94-97%), переважно з альбумінами. Метаболізм Валсартан не піддається вираженому метаболізму (близько 20% прийнятої дози визначається як метаболітів). Гідроксильний метаболіт визначається в плазмі у низьких концентраціях (менше ніж 10% від AUC валсартану). Цей метаболіт є фармакологічно неактивним. Виведення Фармакокінетична крива валсартану має низхідний мультиекспоненційний характер (Т1/2α Амлодипін + Валсартан Після прийому внутрішньо комбінованого препарату Валз Комбі (амлодипін + валсартан) Сmax валсартану та амлодипіну досягаються через 3 та 6-8 год відповідно. Швидкість та ступінь всмоктування препарату еквівалентні біодоступності валсартану та амлодипіну при прийомі кожного з них у вигляді окремих таблеток. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках Дитячий вік Фармакокінетичні особливості застосування комбінованого препарату амлодипін+валсартан у дітей віком до 18 років не встановлені. Пацієнти похилого віку (≥65 років) Час досягнення Сmax амлодипіну у плазмі крові у молодих та літніх пацієнтів однаковий. У пацієнтів похилого віку кліренс амлодипіну незначно знижений, що призводить до збільшення AUC та Т1/2. У пацієнтів похилого віку системний вплив валсартану був дещо більш вираженим, ніж у молодих, проте ці показники не були клінічно значущими. Оскільки переносимість компонентів препарату у літніх і молодших пацієнтів однаково хороша, рекомендується застосовувати звичайні режими дозування. Пацієнти з порушенням функції нирок У пацієнтів із порушенням функції нирок фармакокінетичні параметри амлодипіну суттєво не змінюються. Не було виявлено кореляції між функцією нирок (кліренс креатиніну (КК)) та системною дією валсартану (AUC) у пацієнтів з різним ступенем порушення функції нирок. Не потрібна зміна початкової дози у пацієнтів з початковими та помірними порушеннями функції нирок (КК 30-50 мл/хв). Пацієнти з порушенням функції печінки Пацієнти з порушеннями функції печінки мають знижений кліренс амлодипіну, що призводить до підвищення AUC приблизно на 40-60%. У середньому, у пацієнтів з хронічними захворюваннями печінки легкої (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) та середнього ступеня (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) біодоступність (згідно з AUC) валсартану подвоюється порівняно зі здоровими добровольцями (відповідного віку) , статі та маси тіла). Препарат слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із порушеннями функції печінки, обструктивними захворюваннями жовчних шляхів.ФармакодинамікаПрепарат Валз Комбі є комбінацією двох антигіпертензивних компонентів з механізмом контролю артеріального тиску (АТ), що доповнює один одного. Амлодипін, похідне дигідропіридину, відноситься до класу блокаторів "повільних" кальцієвих каналів (БМКК), валсартан - до класу антагоністів рецепторів ангіотензину II (АРА II). Комбінація цих компонентів має взаємно доповнюючу антигіпертензивну дію, що призводить до більш вираженого зниження АТ порівняно з таким при роздільному їх застосуванні. Амлодипін Амлодипін, що входить до складу препарату, інгібує трансмембранне надходження іонів кальцію до кардіоміоцитів та гладком'язових клітин судин. Механізм антигіпертензивної дії амлодипіну пов'язаний з прямим розслаблюючим ефектом на гладкі м'язи судин, що викликає зменшення загального периферичного судинного опору (ОПСС) та зниження артеріального тиску. Після прийому в терапевтичних дозах у пацієнтів з артеріальною гіпертензією амлодипін викликає розширення судин, що призводить до зниження артеріального тиску (у положенні пацієнта "лежачи" і "стоячи"). Зниження АТ не супроводжується суттєвою зміною частоти серцевих скорочень (ЧСС) та рівня катехоламінів при тривалому застосуванні. При артеріальній гіпертензії у пацієнтів з нормальною функцією нирок амлодипін у терапевтичних дозах спричинює зменшення опору ниркових судин, підвищення швидкості клубочкової фільтрації (СКФ) та покращення ниркового кровотоку без зміни фільтраційної фракції та ступеня протеїнурії. Зниження АТ під впливом амлодипіну в діапазоні терапевтичних доз не супроводжується негативною інотропною дією навіть при одночасному застосуванні з бета-адреноблокаторами. Амлодипін не змінює функцію синоатріального вузла або атріовентрикулярної провідності. При застосуванні амлодипіну в комбінації з бета-адреноблокаторами у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або стенокардією зниження артеріального тиску не супроводжується небажаними змінами електрокардіограми. Доведено клінічну ефективність амлодипіну у пацієнтів з хронічною стабільною стенокардією, вазоспастичною стенокардією та ангіографічно підтвердженим ураженням коронарних артерій. Валсартан Валсартан є активним і специфічним антагоністом рецепторів ангіотензину II, призначеним для внутрішнього прийому. Він діє вибірково на рецептори підтипу AT1, які відповідальні за пресорний та низку інших ефектів ангіотензину II. Валсартан не інгібує ангіотензин-перетворюючий фермент (АПФ), також відомий як кініназа II, який перетворює ангіотензин I на ангіотензин II і викликає руйнування брадикініну. При застосуванні антагоністів ангіотензину II не відбувається пригнічення АПФ та накопичення брадикініну або субстанції Р, у зв'язку з чим розвиток сухого кашлю малоймовірний. Валсартан не вступає у взаємодію та не блокує рецептори інших гормонів або іонні канали, що мають важливе значення для регуляції функцій серцево-судинної системи. При лікуванні валсартаном хворих з артеріальною гіпертензією відзначається зниження артеріального тиску, що не супроводжується зміною ЧСС. Антигіпертензивний ефект препарату проявляється протягом 2 годин у більшості пацієнтів після одноразового прийому валсартану. Максимальне зниження артеріального тиску розвивається через 4-6 годин. Ефект препарату зберігається більше 24 годин. При повторному застосуванні максимальне зниження артеріального тиску, незалежно від прийнятої дози, зазвичай досягається в межах 2-4 тижнів і підтримується на досягнутому рівні при тривалій терапії. Різке припинення прийому валсартану не супроводжується синдромом відміни (різким підвищенням артеріального тиску або іншими небажаними клінічними наслідками). Застосування валсартану у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН) (II-IV класи за класифікацією NYHA) призводить до значного зменшення кількості госпіталізацій щодо ХСН.При прийомі валсартану у пацієнтів з лівошлуночковою недостатністю (стабільний клінічний перебіг) або з порушенням функції ЛШ після перенесеного інфаркту міокарда відзначається зниження серцево-судинної смертності. Амлодипін + Валсартан Комбінація амлодипіну та валсартану адитивно дозозалежно у терапевтичному діапазоні доз знижує АТ. Після прийому однієї дози комбінації амлодипін + валсартан антигіпертензивний ефект зберігається протягом 24 годин. Раптове припинення прийому препарату не супроводжується різким підвищенням артеріального тиску (відсутня синдром відміни). Терапевтична ефективність не залежить від віку, статі, раси пацієнта та індексу маси тіла. При застосуванні комбінованої терапії амлодипін + валсартан досягається порівняний контроль АТ при меншій ймовірності розвитку периферичних набряків у пацієнтів із раніше досягнутим контролем АТ та вираженими периферичними набряками на фоні терапії амлодипіном.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (для пацієнтів, яким показано комбіновану терапію).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до амлодипіну, інших похідних дигідропіридину, валсартану, а також допоміжних компонентів препарату. Спадковий ангіоневротичний набряк або набряк у пацієнтів на тлі попередньої терапії АРА II. Тяжка (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) ступінь порушень функції печінки, біліарний цироз, холестаз. Тяжкі порушення функції нирок (СКФ Вагітність, планування вагітності та період грудного вигодовування. Тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний АТ Шоковий стан, зокрема кардіогенний шок. Гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда. Одночасне застосування з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м² площі поверхні тіла). Одночасне застосування з інгібіторами АПФ у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Діти та підлітки до 18 років (безпека застосування не встановлена). З обережністю: Спадковий ангіоневротичний набряк, або ангіоневротичний набряк на фоні терапії АРА II або інгібіторами АПФ в анамнезі (дотримується особливої обережності). Хронічна серцева недостатність неішемічної етіології ІІІ-ІV функціонального класу за класифікацією NYHA. Ішемічна хвороба серця з тяжким обструктивним ураженням коронарних артерій; пацієнти з ХСН II-IV функціонального класу за класифікацією NYHA, функція нирок яких залежить від стану ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС). Гострий інфаркт міокарда (і протягом 1 місяця після нього); нестабільна стенокардія. Аортальний стеноз, мітральний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія. Артеріальна гіпотензія. Синдром слабкості синусового вузла (виражена тахікардія, брадикардія). Одночасне застосування з інгібіторами або індукторами ізоферменту CYP3A4. Літній вік. Порушення функції нирок з КК менше 10 мл/хв (немає клінічних даних). Двосторонній стеноз ниркових артерій чи стеноз артерії єдиної нирки. Догляд дієти з обмеженням споживання кухонної солі. стани, що супроводжуються зниженням обсягу циркулюючої крові (у тому числі діарея, блювання, лікування великими дозами діуретиків); гіпонатріємія. Печінкова недостатність; порушення функції печінки легкого та помірного ступеня тяжкості (≤9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) небіліарного генезу без явищ холестазу. Одночасне застосування з іншими засобами, що інгібують РААС, такими як інгібітори АПФ або аліскірен.Вагітність та лактаціяВраховуючи механізм дії АРА II, не можна виключити ризик застосування для плода. Відомо, що призначення інгібіторів АПФ, що впливають на РААС, вагітним у II та III триместрах, призводить до пошкодження або загибелі плода, що розвивається. За даними ретроспективного аналізу застосування інгібіторів АПФ під час І триместру вагітності супроводжувалося розвитком патології плода та новонародженого. При ненавмисному прийомі валсартану у вагітних описані випадки розвитку спонтанних абортів, маловоддя та порушення функції нирок у новонароджених. Комбінований препарат Валз Комбі (амлодипін + валсартан), як і будь-який інший препарат, що безпосередньо впливає на РААС, не слід призначати при вагітності і жінкам, які бажають завагітніти. Пацієнтки дітородного віку повинні бути проінформовані про можливий ризик для плода, пов'язаний із застосуванням препаратів, що впливають на РААС. Якщо вагітність виявлена в період лікування комбінованим препаратом амлодипін + валсартан, препарат слід відмінити якнайшвидше. Невідомо, чи проникає валсартан та/або амлодипін у грудне молоко. Оскільки в експериментальних дослідженнях відмічено виділення валсартану з грудним молоком, не рекомендується застосовувати комбінований препарат Валз Комбі під час грудного вигодовування.Побічна діяБезпека застосування комбінації амлодипін + валсартан оцінена більш ніж у 2613 пацієнтів. Небажані побічні реакції представлені за системно-органними класами відповідно до класифікації MedDRA та частоти виникнення: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥1/100 У межах кожної групи, виділеної за частотою народження, побічні реакції розподілені в порядку зменшення їх значущості. Амлодипін + валсартан Інфекційні та паразитарні захворювання: часто – назофарингіт, грип. Порушення з боку імунної системи: рідко – гіперчутливість. Порушення з боку обміну речовин та харчування: часто – гіпокаліємія; нечасто – анорексія, гіперкальціємія, гіперліпідемія, гіперурикемія, гіпонатріємія. Порушення психіки: рідко – тривожність. Порушення з боку нервової системи: часто – головний біль; нечасто – порушення координації, запаморочення, сонливість, постуральне запаморочення, парестезії. Порушення з боку органу зору: нечасто – погіршення зору; рідко – порушення зору. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – вертиго; рідко – шум у вухах. Порушення з боку серця: нечасто – тахікардія, відчуття серцебиття; рідко – синкопальний стан. Порушення з боку судин: нечасто – ортостатична гіпотензія; рідко – виражене зниження АТ. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто – кашель, біль у глотці та гортані. Порушення з боку травної системи: нечасто – діарея, нудота, біль у животі, запор, сухість слизової оболонки порожнини рота. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – еритема, шкірний висип; рідко - екзантема, гіпергідроз, свербіж шкіри. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: нечасто – припухлість суглобів, біль у спині, артралгія; рідко – м'язові спазми, відчуття тяжкості у всьому тілі. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: рідко – півлакіурія, поліурія. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: рідко – еректильна дисфункція. Загальні розлади: часто - пастозність, набряк обличчя, астенія, периферичні набряки, підвищена стомлюваність, "припливи" крові до обличчя, астенія, відчуття жару. У порівняльних та плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях частота периферичних набряків була нижчою у пацієнтів, які отримували комбінацію амлодипіну з валсартаном (5,8%), ніж у пацієнтів, які отримували монотерапію амлодипіном (9%). Лабораторні та інструментальні дані: підвищення концентрації азоту сечовини в крові (більше 3,1 ммоль/л) спостерігалося незначно частіше у групах, які отримували амлодипін + валсартан (5,5%) та валсартан у вигляді монотерапії (5,5%), порівняно з групою, яка отримувала плацебо (4,5%). Небажані явища, характерні для кожного з компонентів, можуть мати місце при застосуванні препарату Валз Комбі, навіть якщо вони не спостерігалися у клінічних дослідженнях. Амлодипін Порушення з боку крові та лімфатичної системи: дуже рідко – лейкопенія, тромбоцитопенія. Порушення з боку імунної системи: дуже рідко – гіперчутливість. Порушення з боку обміну речовин та харчування: дуже рідко – гіперглікемія. Порушення психіки: нечасто – депресія, безсоння/порушення сну, лабільність настрою; рідко – сплутаність свідомості. Порушення з боку нервової системи: часто - запаморочення, біль голови, сонливість; нечасто – порушення смаку, парестезія, непритомність, тремор, гіпестезії; дуже рідко – м'язовий гіпертонус, периферична нейропатія, нейропатія; Частота невідома – екстрапірамідні симптоми. Порушення органу зору: нечасто - погіршення зору, порушення зору. Порушення з боку серця: часто – відчуття серцебиття; дуже рідко – аритмії (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію, фібриляцію передсердь), інфаркт міокарда. Порушення з боку судин: часто – "припливи" крові до шкіри обличчя; нечасто – виражене зниження АТ; дуже рідко – васкуліт. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто – задишка, риніт; дуже рідко – кашель. Порушення з боку травної системи: часто – відчуття дискомфорту у животі, біль у верхній частині живота, нудота; нечасто - зміна випорожнень, діарея, сухість слизової оболонки порожнини рота, диспепсія, блювання; дуже рідко – гастрит, гіперплазія ясен, панкреатит. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко - підвищення активності "печінкових" ферментів, включаючи підвищення концентрації білірубіну в сироватці крові (зазвичай пов'язане з холестазом), гепатит, внутрішньопечінковий холестаз, жовтяниця. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто - алопеція, висип, гіпергідроз, пурпура, зміна кольору шкіри, фотосенсибілізація, свербіж шкіри, висипання на шкірі; дуже рідко – ангіоневротичний набряк (набряк Квінке), кропив'янка, багатоформна еритема, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона. Порушення з боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: часто – набряк кісточок; нечасто – артралгія, біль у спині, м'язові спазми, міалгія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – порушення сечовипускання, ніктурія, поллакіурія. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: нечасто – імпотенція, гінекомастія. Загальні розлади: часто – підвищена стомлюваність, набряки; нечасто – астенія, дискомфорт, нездужання, некардіогенний біль у серці, біль різної локалізації. Лабораторні та інструментальні дані: нечасто – збільшення або зниження маси тіла. Валсартан Нижче наведено НЯ, виявлені у пацієнтів з артеріальною гіпертензією під час клінічних досліджень, а також у клінічній практиці та лабораторних дослідженнях. Для НЯ, виявлених у клінічній практиці та лабораторних дослідженнях, встановити частоту народження неможливо, тому для цих НЯ зазначено: "частота невідома". Порушення з боку крові та лімфатичної системи: частота невідома – зниження гемоглобіну та гематокриту, нейтропенія, тромбоцитопенія. Порушення з боку імунної системи: частота невідома – реакції гіперчутливості, включаючи сироваткову хворобу. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – вертиго. Порушення з боку судин: частота невідома – васкуліт. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто – кашель. Порушення з боку травної системи: нечасто – абдомінальний дискомфорт, біль у верхній частині живота. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: частота невідома – порушення функції печінки, підвищення активності “печінкових” ферментів, підвищення концентрації білірубіну в плазмі крові. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: частота невідома – ангіоневротичний набряк, бульозний дерматит, свербіж шкіри, висипання на шкірі. Порушення з боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: частота невідома – міалгія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: частота невідома – підвищення концентрації креатиніну у сироватці крові, порушення функції нирок, включаючи гостру ниркову недостатність. Загальні розлади: нечасто – підвищена стомлюваність, астенія. Лабораторні та інструментальні дані: частота невідома – підвищення вмісту калію у плазмі крові. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиАмлодипін Інші гіпотензивні та антиангінальні препарати Амлодипін може безпечно застосовуватися для лікування артеріальної гіпертензії разом з тіазидними діуретиками, бета-адреноблокаторами або інгібіторами АПФ. У пацієнтів із стабільною стенокардією амлодипін можна застосовувати у поєднанні з іншими антиангінальними засобами, наприклад, з нітратами пролонгованої або короткої дії, бета-адреноблокаторами. Можливе посилення антиангінальної та антигіпертензивної дії БМКК при спільному застосуванні з тіазидними та "петлевими" діуретиками, інгібіторами АПФ, бета-адреноблокаторами та нітратами. Етанол, барбітурати, нейролептики, антидепресанти, наркотичні аналгетики, засоби для загальної анестезії Можливе посилення антигіпертензивної дії похідних дигідропіридину та збільшення ризику ортостатичної гіпотензії. Інші препарати, здатні знижувати артеріальний тиск Очікується, що деякі препарати (наприклад, баклофен і аміфостин), завдяки своїм фармакологічним властивостям, посилюватимуть антигіпертензивну дію амлодипіну. Необхідний контроль АТ та функції нирок, а також корекція дози амлодипіну у разі потреби. Кортикостероїди (мінерало- та глюкокортикостероїди), тетракозактид Зниження антигіпертензивної дії амлодипіну (через затримку рідини та іонів натрію внаслідок дії кортикостероїдів). Препарати кальцію Препарати кальцію можуть зменшити ефект БМКК. Дантролен (при внутрішньовенному введенні) В експериментах на тваринах після введення верапамілу і дантролену (внутрішньовенно) спостерігалися випадки фібриляції шлуночків із летальним результатом та серцево-судинної недостатності, асоційованої з гіперкаліємією. Враховуючи ризик розвитку гіперкаліємії, слід уникати одночасного застосування БМКК (в т.ч. амлодипіну) та дантролену у пацієнтів із злоякісною гіпертермією. Фармакокінетичні взаємодії Вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику амлодипіну Інгібітори ізоферменту CYP3A4 При одночасному застосуванні дилтіазему у дозі 180 мг та амлодипіну у дозі 5 мг у літніх пацієнтів (від 69 до 87 років) з артеріальною гіпертензією відзначається підвищення системної експозиції амлодипіну на 57%. Одночасне застосування амлодипіну та еритроміцину у здорових добровольців (від 18 до 43 років) не призводить до значних змін експозиції амлодипіну (збільшення AUC на 22%). Клінічне значення цих ефектів незрозуміло. Ритонавір (потужний інгібітор ізоферменту CYP3A4) збільшує плазмові концентрації БМКК, у тому числі амлодипіну. Не виключено, що потужні інгібітори ізоферменту CYP3A4 (наприклад, кетоконазол, ітраконазол, ритонавір) можуть більшою мірою збільшувати концентрацію амлодипіну в плазмі, ніж дилтіазем. Слід з обережністю застосовувати амлодипін одночасно з інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (особливо у пацієнтів похилого віку). Кларитроміцин Кларитроміцин є інгібітором ізоферменту CYP3A4. У пацієнтів, які приймають одночасно кларитроміцин та амлодипін, підвищений ризик зниження артеріального тиску. Пацієнтам, які приймають таку комбінацію, рекомендується перебувати під ретельним медичним наглядом. Індуктори ізоферменту CYP3A4 Даних щодо впливу індукторів ізоферменту CYP3A4 на фармакокінетику амлодипіну немає. Слід з обережністю застосовувати амлодипін одночасно з індукторами ізоферменту CYP3A4 (фенобарбітал, фенітоїн, карбамазепін, примідон, рифампіцин, препарати Звіробою продірявленого) ретельно контролювати АТ при їх одночасному застосуванні (можливе ослаблення антигіперу). Грейпфрутовий сік Одночасний одноразовий прийом 240 мл грейпфрутового соку та 10 мг амлодипіну всередину не супроводжується істотною зміною фармакокінетики амлодипіну. Тим не менш, не рекомендується застосовувати грейпфрутовий сік та амлодипін одночасно, оскільки при генетичному поліморфізмі ізоферменту цитохрому Р450 можливе підвищення біодоступності амлодипіну і, внаслідок цього, посилення антигіпертензивної дії. Алюміній- або магній містять антациди При одноразовому сумісному прийомі не мають істотного впливу на фармакокінетику амлодипіну. Сілденафіл Одноразовий прийом 100 мг силденафілу у пацієнтів з есенціальною гіпертензією не впливає на параметри фармакокінетики амлодипіну. Ціметідин Циметидин не впливає на фармакокінетику амлодипіну. Вплив амлодипіну на фармакокінетику інших лікарських засобів Симвастатин Одночасне багаторазове застосування амлодипіну у дозі 10 мг та симвастатину у дозі 80 мг призводить до підвищення експозиції симвастатину на 77%. У разі слід обмежити дозу симвастатину до 20 мг. Аторвастатин Повторне спільне застосування амлодипіну в дозі 10 мг та аторвастатину у дозі 80 мг не супроводжується значними змінами фармакокінетичних показників AUC (збільшення в середньому на 18%) Сmax та ТСmax аторвастатину. Циклоспорин Дослідження одночасного застосування амлодипіну та циклоспорину у здорових добровольців та всіх груп пацієнтів, за винятком пацієнтів після трансплантації нирки, не проводилося. Різні дослідження взаємодії амлодипіну з циклоспорином у пацієнтів після трансплантації нирки показують, що застосування цієї комбінації може не призводити до будь-якого ефекту або підвищувати мінімальну концентрацію циклоспорину різною мірою до 40%. Слід брати до уваги ці дані та контролювати концентрацію циклоспорину у цієї групи пацієнтів при одночасному застосуванні циклоспорину та амлодипіну. Такролімус При одночасному застосуванні з амлодипіном існує ризик збільшення концентрації такролімусу у плазмі. Для того, щоб уникнути токсичності цього препарату при одночасному застосуванні з амлодипіном, слід контролювати концентрацію такролімусу в плазмі та коригувати дозу такролімусу у разі потреби. Інгібітори mTOR (mammalion Target of Rapamycin - мета рапаміцину в клітинах ссавців) Інгібітори mTOR (наприклад, темсіролімус, сиролімус, еверолімус) є субстратами CYP3A4. Оскільки амлодипін є слабким інгібітором CYP3A4, при сумісному застосуванні може збільшуватися експозиція інгібіторів mTOR. Етанол Амлодипін при одноразовому та повторному застосуванні у дозі 10 мг не впливає на фармакокінетику етанолу. Препарати літію При сумісному застосуванні БМКК з препаратами літію (для амлодипіну дані відсутні) можливе посилення прояву їхньої нейротоксичності (нудота, блювання, діарея, атаксія, тремор, шум у вухах). Дігоксин Амлодипін не впливає на концентрацію дигоксину в сироватці крові та його нирковий кліренс у здорових добровольців. У дослідженнях in vitro амлодипін не впливав на зв'язування дигоксину з білками плазми. Варфарін Амлодипін не істотно впливає на дію варфарину (протромбіновий час). У дослідженнях in vitro амлодипін не впливав на зв'язування варфарину з білками плазми. Фенітоїн У дослідженнях in vitro амлодипін не впливав на зв'язування з білками плазми фенітоїну. ІНШІ ВЗАЄМОДІЇ Амлодипін може безпечно застосовуватися одночасно з антибіотиками та гіпоглікемічними засобами для прийому внутрішньо. На відміну від інших БМКК, не було виявлено клінічно значущої взаємодії амлодипіну при сумісному застосуванні з нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗЗ), у тому числі з індометацином. У дослідженнях in vitro амлодипін не впливав на зв'язування індометацину із білками плазми. Хоча при вивченні амлодипіну негативної інотропної дії зазвичай не спостерігалося, проте деякі БМКК можуть посилювати вираженість негативної інотропної дії антиаритмічних засобів, що викликають подовження інтервалу QT (наприклад, аміодарону та хінідину). Валсартан Встановлено, що при монотерапії валсартаном відсутні клінічно значущі взаємодії з такими лікарськими засобами: циметидином, варфарином, фуросемідом, дигоксином, атенололом, індометацином, гідрохлортіазидом, амлодипіном, глібенкламідом. Подвійна блокада РААС Одночасне застосування АРА II, включаючи валсартан, з іншими засобами, що впливають на РААС (такими як інгібітори АПФ та аліскірен), пов'язане з підвищеною частотою розвитку гіпотензії, гіперкаліємії та змін функції нирок порівняно з монотерапією. Рекомендується проводити контроль артеріального тиску, функції нирок та вмісту електролітів у пацієнтів, які приймають валсартан та інші лікарські засоби, що впливають на РААС. Одночасне застосування АРА II з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м² площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування АРА II з інгібіторами АПФ протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів. У дітей та підлітків артеріальна гіпертензія часто пов'язана з порушенням функції нирок. Рекомендовано обережно застосовувати валсартан одночасно з іншими препаратами, що впливають на РААС, у пацієнтів даної категорії, т.к. це може призвести до збільшення вмісту калію у сироватці крові. Слід проводити регулярний контроль функції нирок та вмісту калію у сироватці крові у пацієнтів цієї групи. Лікарські засоби, які можуть призвести до збільшення вмісту калію у плазмі крові Одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків (в т.ч. спіронолактону, еплеренону, тріамтерену, амілориду), препаратів калію калій, що містять замінників харчової солі та інших лікарських препаратів, здатних збільшувати вміст калію в сироватці крові (включаючи гепарин), може призвести до збільшення вмісту кал. крові, та у пацієнтів із серцевою недостатністю до збільшення концентрації креатиніну сироватки крові. Якщо таке комбіноване лікування визнано необхідним, слід бути обережним. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ) При одночасному застосуванні з НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) та ацетилсаліцилову кислоту у високих дозах (≥3 г на добу), можливе зменшення антигіпертензивної дії валсартану. При застосуванні АРА II одночасно з НПЗЗ можливе погіршення функції нирок та збільшення вмісту калію у плазмі крові. При необхідності одночасного застосування валсартану та нестероїдних протизапальних засобів до початку лікування необхідно провести оцінку функції нирок та корекцію порушень водно-електролітного балансу. Білки-переносники За результатами дослідження in vitro на культурах печінки валсартан є субстратом для білків-переносників ОАТР1В1 та MRP2. Одночасне застосування валсартану з інгібіторами білка-переносника ОАТР1В1 (рифампіцин, циклоспорин) та з інгібітором білка-переносника MRP2 (ритонавір) може збільшити системну експозицію валсартану (Сmax та AUC). Препарати літію При одночасному застосуванні препаратів літію з інгібіторами АПФ та АРА II відзначалося оборотне збільшення вмісту літію у сироватці крові та посилення у зв'язку з цим токсичних проявів, тому рекомендується проводити контроль вмісту літію у сироватці крові. Ризик токсичних проявів, пов'язаних із застосуванням літію, може додатково збільшуватись при одночасному застосуванні з препаратом валсартан та діуретиками.Спосіб застосування та дозиВсередину, запиваючи невеликою кількістю води, 1 раз на добу незалежно від часу їди. Рекомендована добова доза – 1 таблетка, що містить амлодипін + валсартан у дозі 5 мг + 80 мг, 5 мг +160 мг або 10 мг + 160 мг. Починати прийом препарату рекомендовано з дози 5мг + 80мг один раз на добу. Збільшувати дозу можна через 1-2 тижні від початку терапії. Пацієнтам, у яких не вдається досягти адекватного контролю артеріального тиску, добова доза препарату може бути поступово збільшена під наглядом лікаря: рекомендована максимальна добова доза (по амлодипіну) 10 мг + 160 мг; максимальна добова доза препарату: 10 мг + 320 мг (2 таблетки препарату Валз Комбі у дозі 5 мг + 160 мг 1 раз на добу). Для пацієнтів похилого віку (≥65 років) та для пацієнтів з порушеннями функції печінки або захворюваннями печінки без явищ холестазу можливе зменшення початкової дози препарату до найменшої дози амлодипіну, тобто. 1 таблетка, що містить комбінацію амлодипіну + валсартану в дозі 5 мг + 80 мг або 5 мг + 160 мг. Для пацієнтів з порушеннями функції нирок легкого та середнього ступеня тяжкості (КК >30 мл/хв) корекція початкової дози не потрібна.ПередозуванняДані про випадки передозування комбінації амлодипін + валсартан нині відсутні. Симптоми: при передозуванні валсартану очікується розвиток вираженого зниження АТ, що супроводжується запамороченням. Передозування амлодипіну може призвести до надмірної периферичної вазодилатації та можливої рефлекторної тахікардії. Повідомлялося також про виникнення тяжкої та тривалої системної артеріальної гіпотензії аж до розвитку шоку з летальним кінцем. Лікування: симптоматичне, характер якого залежить від часу, що минув з моменту прийому препарату, та від ступеня тяжкості симптомів. Якщо препарат був прийнятий нещодавно, слід спричинити блювання або провести промивання шлунка. Застосування активованого вугілля у здорових добровольців одразу або протягом 2 годин після прийому амлодипіну значно зменшувало його абсорбцію. При вираженому зниженні АТ у разі передозування препарату необхідно вжити активних заходів щодо підтримки діяльності серцево-судинної системи, включаючи регулярний контроль функції серця та дихальної системи, перевести пацієнта у положення "лежачи" з піднятими ногами, варто приділити особливу увагу обсягу сечі, що виділяється. За відсутності протипоказань з метою відновлення судинного тонусу та артеріального тиску можливе застосування (з обережністю) вазоконстриктора. Для усунення дії БМКК можливе внутрішньовенне введення кальцію глюконату. Виведення валсартану та амлодипіну при проведенні гемодіалізу малоймовірне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиАортальний стеноз / мітральний стеноз / гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія Комбінований препарат амлодипін + валсартан має вазодилатуючу дію, препарат слід з обережністю застосовувати у пацієнтів з аортальним стенозом, мітральним стенозом або гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією. У пацієнтів з обструкцією тракту, що виносить лівого шлуночка (наприклад, при тяжкому аортальному стенозі) застосування препарату не рекомендується. Амлодипін Серцево-судинні захворювання Ефективність та безпека застосування амлодипіну при гіпертонічному кризі не встановлено. При гострому інфаркті міокарда застосування амлодипіну можливе лише після стабілізації показників гемодинаміки. У поодиноких випадках у пацієнтів з ішемічною хворобою серця (особливо при тяжкому обструктивному ураженні коронарних артерій) відзначалося збільшення частоти, тривалості та/або тяжкості нападів стенокардії після початку застосування БМКК або після збільшення їх дозування. Хоча в цілому БМКК слід обережно застосовувати у пацієнтів з ХСН, амлодипін у коротко- та довгострокових клінічних дослідженнях не збільшував смертність або частоту розвитку серцево-судинних ускладнень у пацієнтів з ХСН. На фоні застосування амлодипіну у пацієнтів з ХСН (III та IV функціонального класу за класифікацією NYHA) неішемічного генезу відзначалося підвищення частоти розвитку набряку легенів, незважаючи на відсутність ознак прогресування серцевої недостатності. Синдром "скасування" Незважаючи на відсутність у БМКК синдрому "скасування", припинення лікування амлодпіном бажано проводити поступово зменшуючи дозу препарату. Амлодипін не запобігає розвитку синдрому "скасування" при різкому припиненні прийому бета-адреноблокаторів. Периферичні набряки Незначно або помірно виражені периферичні набряки були найчастішим небажаним явищем амлодипіну у клінічних дослідженнях. Частота виникнення периферичних набряків зростає зі збільшенням дози (при застосуванні амлодипіну в дозі 2,5 мг, 5 мг та 10 мг на добу набряки виникали відповідно у 1,8%, 3% та 10,8% пацієнтів). Слід ретельно диференціювати периферичні набряки, пов'язані із застосуванням амлодипіну, від симптомів прогресування лівшлуночкової серцевої недостатності. Порушення функції печінки Контрольовані дослідження у пацієнтів із порушенням функції печінки не проводились. У невеликої кількості пацієнтів з легкою та помірною печінковою недостатністю відмічено збільшення Т1/2 амлодипіну. Пацієнти з печінковою недостатністю за необхідності застосування амлодипіну повинні перебувати під наглядом лікаря. У деяких випадках (наприклад, при помірній печінковій недостатності) рекомендується застосування нижчої початкової дози амлодипіну (2,5 мг на добу). Літній вік У пацієнтів похилого віку може збільшуватись Т1/2 та знижуватися кліренс амлодипіну. У клінічних дослідженнях частота небажаних явищ у пацієнтів віком ≥65 років була приблизно на 6% вищою, ніж у молодших пацієнтів. Зміна доз амлодипіну не потрібна, але необхідне ретельніше спостереження за пацієнтами даної категорії. Інше У період терапії амлодипіном необхідно контролювати масу тіла та споживання кухонної солі, показано призначення відповідної дієти. Необхідна підтримка гігієни зубів та спостереження у стоматолога (для запобігання болючості, кровоточивості та гіперплазії ясен). Валсартан Порушення функції нирок Досвід безпечного застосування валсартану у пацієнтів з КК менше 10 мл/хв та у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, відсутні, тому застосовувати валсартан у таких пацієнтів необхідно з обережністю. У пацієнтів з КК понад 10 мл/хв корекція дози не потрібна. Порушення функції печінки У пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого та помірного ступеня без явищ холестазу застосовувати валсартан необхідно з обережністю. Гіперкаліємія При одночасному застосуванні валсартану з біологічно активними добавками, що містять калій, калійзберігаючими діуретиками, калій містять замінниками солі, або з іншими препаратами, які можуть викликати підвищення концентрації калію в крові (наприклад, з гепарином), слід бути обережним і проводити регулярний контроль вмісту калію в крові . Двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки. Застосування валсартану коротким курсом у пацієнтів з реноваскулярною гіпертензією, що розвинулася вдруге внаслідок одностороннього стенозу артерії єдиної нирки, не призводить до будь-якої істотної зміни показників ниркової гемодинаміки, концентрації креатиніну сироватки крові або азоту сечовини крові. Однак, враховуючи, що інші лікарські засоби, що впливають на РААС, можуть викликати підвищення концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові у пацієнтів з двостороннім стенозом ниркової артерії або стенозом артерії єдиної нирки, як запобіжний засіб рекомендується контроль цих показників. Первинний гіперальдостеронізм Валсартан не є ефективним для лікування артеріальної гіпертензії у пацієнтів з первинним гіперальдостеронізмом, оскільки у даної категорії пацієнтів не відзначається активація РААС. Трансплантація нирки Дані щодо безпеки застосування валсартану у пацієнтів, які перенесли трансплантацію нирки, відсутні. Дефіцит в організмі натрію та/або зниження ОЦК У пацієнтів з вираженим дефіцитом ОЦК, наприклад, які отримують високі дози діуретиків, в окремих випадках на початку лікування препаратом може розвиватися артеріальна гіпотензія, що супроводжується клінічними проявами. Перед початком лікування препаратом валсартан слід провести корекцію вмісту в організмі натрію та/або заповнити ОЦК, у тому числі шляхом зменшення дози діуретика. Ангіоневротичний набряк, включаючи набряк Квінке Ангіоневротичний набряк, у тому числі набряк гортані та голосових зв'язок, що призводить до обструкції дихальних шляхів та/або набряк обличчя, губ, глотки та/або набряк язика, зустрічався у пацієнтів, які отримували валсартан, у деяких із цих пацієнтів раніше виникав ангіоневротичний набряк на тлі прийому інших препаратів, зокрема інгібіторів АПФ. Прийом валсартану у разі розвитку ангіоневротичного набряку має бути негайно скасовано, відновлення прийому валсартану заборонено. ХСН/період після перенесеного інфаркту міокарда У пацієнтів з ХСН або після перенесеного інфаркту міокарда, які починають лікування препаратом валсартан, часто відзначається деяке зниження артеріального тиску, у зв'язку з чим рекомендується контроль артеріального тиску на початку терапії. За умови дотримання рекомендацій щодо режиму дозування зазвичай не виникає необхідності відміни валсартану через артеріальну гіпотензію. Оцінка стану пацієнтів із ХСН повинна включати оцінку функції нирок. Внаслідок інгібування системи РААС у деяких пацієнтів можливі порушення ниркової функції. У пацієнтів з ХСН III-IV функціонального класу за класифікацією NYHA, функція нирок яких залежить від стану РААС, лікування інгібіторами АПФ та АРА II може супроводжуватися олігурією та/або наростанням азотемії та в окремих випадках розвитком гострої ниркової недостатності та/або летальним результатом. Тому у цих категорій пацієнтів перед застосуванням валсартану, а також періодично під час лікування препаратом необхідно проводити оцінку функції нирок. Комбінована терапія при артеріальній гіпертензії При артеріальній гіпертензії валсартан може застосовуватися у монотерапії, а також спільно з іншими гіпотензивними засобами, зокрема з діуретиками. Комбінована терапія в період після перенесеного інфаркту міокарда Можливе застосування валсартану в комбінації з іншими лікарськими препаратами, що застосовуються після перенесеного інфаркту міокарда, а саме тромболітиками, ацетилсаліцилової кислотою як антиагрегантний засіб, бета-адреноблокатори та інгібітори ГМГ-КоА-редуктази. У даній категорії пацієнтів не рекомендується застосовувати препарат валсартан одночасно з інгібіторами АПФ, оскільки комбінована терапія не має переваг перед монотерапією валсартаном або інгібітором АПФ щодо показників загальної смертності з будь-якої причини. Комбінована терапія при ХСН При ХСН валсартан може застосовуватися як у монотерапії, так і одночасно з іншими засобами – діуретиками, серцевими глікозидами, а також інгібіторами АПФ або бета-адреноблокаторами. У цій категорії пацієнтів не рекомендується застосування потрійної комбінованої терапії інгібіторами АПФ, бета-адреноблокатором та валсартаном. Подвійна блокада РААС При лікуванні препаратами, що впливають на РААС, особливо при їх комбінації, у чутливих пацієнтів повідомлялося про виражене зниження АТ, непритомність, інсульт, гіперкаліємію та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Потрібно бути обережними при комбінації АРА II, включаючи валсартан, з іншими препаратами, що блокують РААС, такими як інгібітори АПФ або аліскірен. Одночасне застосування АРА II з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м² площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування АРА II з інгібіторами АПФ протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується у інших пацієнтів. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Відсутні дані про вплив препарату Валз Комбі на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. У зв'язку з можливим виникненням запаморочення або підвищеної втоми слід дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом або роботі з механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковка1 таблетка, покрита плівковою оболонкою, містить: Активна речовина: Валсартан 80 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, кроскармелоза натрію, повідон К29-32, тальк, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний; Плівкова оболонка: Опадрай II 85G32408 жовтий (полівініловий спирт, тальк, титану діоксид, макрогол - 3350, барвник заліза оксид жовтий, барвник заліза оксид червоний, лецитин).Опис лікарської формиОвальні двоопуклі таблетки жовтого кольору, покриті плівковою оболонкою, з ризиком з одного боку, бічними ризиками та маркуванням «V» з іншого боку.ХарактеристикаПігулки, вкриті плівковою оболонкою 160 мг. По 14 таблеток у блістер із ПВХ/ПЕ/ПВДХ/Алюмінієва фольга. По 4 або 7 блістерів по 14 таблеток разом з інструкцією із застосування в картонну пачку.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо абсорбція – швидка, ступінь всмоктування варіабельна. Середнє значення абсолютної біодоступності – 23%. Фармакокінетична крива валсартану має низхідний мультиекспоненційний характер (t 1/2a<l год і t 1/2b близько 9 год). У діапазоні дози кінетика валсартана має лінійний характер. При повторному застосуванні валсартану змін кінетичних показників не спостерігалося. При дозі 1 раз на день спостерігалася незначна кумуляція валсартану. Концентрація валсартану в плазмі не має відмінностей у чоловіків і жінок. Валсартан добре зв'язується з білками плазми (94-97%), переважно з сироватковими альбумінами. При досягненні рівноважного стану обсяг розподілу – 17 л. Порівняно з печінковим кровотоком (близько 30 л/год), плазмовий кліренс валсартану відбувається відносно повільно (близько 2 л/год). Препарат виводиться з жовчю та нирками, переважно у незміненому вигляді. При нормальному рівні гломерулярної фільтрації (120 мл/хв) нирковий кліренс становить близько 30% загального плазмового кліренсу. Гідроксиметаболіт виявляється в плазмі у низьких концентраціях (менше 10% від площі під кривою «концентрація-час» (AUC) для валсартану). Цей метаболіт фармакологічно неактивний. Після прийому внутрішньо 83% валсартану виводиться через кишечник та 13% через нирки, переважно у незміненому вигляді. При прийомі препарату з їжею AUC валсартану зменшується на 48%, хоча, починаючи приблизно з 8-ї години після прийому препарату, концентрації валсартану в плазмі крові як у разі прийому його натще, так і у разі прийому з їжею однакові. Зменшення AUC не супроводжується клінічно значущим зменшенням терапевтичного ефекту валсартану, тому препарат можна застосовувати незалежно від їди.ФармакодинамікаПериферичний вазодилататор, має гіпотензивну дію. Специфічний блокатор AT1 рецепторів ангіотензину II, що не інгібує ангіотензин-перетворюючий фермент (АПФ); не впливає на вміст загального холестерину, тригліцеридів, глюкози та сечової кислоти в крові. Початок ефекту відзначається через 2 години після прийому внутрішньо, максимум - через 4-6 годин; тривалість дії – більше 24 год. Після регулярного прийому максимальне зниження артеріального тиску (АТ) настає через 2-4 тижні. Відсутній синдром "скасування" при раптовому припиненні прийому.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія. Хронічна серцева недостатність (II-IV функціональний клас за класифікацією NYHA) у складі комплексної терапії (за винятком комбінації валсартан + іАПФ + бета-адреноблокатор). Підвищення виживання пацієнтів з гострим інфарктом міокарда (12 год - 10 днів), ускладненим лівошлуночковою недостатністю та/або систолічною дисфункцією лівого шлуночка, за наявності стабільних показників гемодинамікиПротипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до валсартану або допоміжних речовин препарату; порушення функції печінки, пов'язані з непрохідністю жовчних шляхів (в т.ч. біліарний цироз, холестаз); Виражена ниркова недостатність (кліренс креатиніну (КК) менше 10 мл/хв), у тому числі пацієнти, які перебувають на гемодіалізі; Вагітність та період лактації; Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); Непереносимість лактози, галактоземія або синдром порушеного всмоктування глюкози/галактози; З обережністю: артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія, дієта з обмеженням споживання натрію, гіпонатріємія, двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки, первинний гіперальдостеронізм, аортальний та мітральний стеноз, гіпертрофічна обструктивна. кардіоміопатія; стани, що супроводжуються зниженням об'єму циркулюючої крові (ОЦК) (у тому числі діарея, блювання).Вагітність та лактаціяДаних щодо застосування валсартану при вагітності немає. Ниркова перфузія плода, яка залежить від розвитку ренін-ангіотензинової системи, починає функціонувати у третьому триместрі вагітності. Ризик для плода зростає при прийомі валсартану у другому та третьому триместрах. При встановленні вагітності терапія валсартаном має бути негайно припинено. Немає даних про виділення валсартану у материнське молоко. Тому слід вирішити питання про припинення годування груддю або скасування терапії валсартаном з урахуванням її важливості для матері.Побічна діяЧастота побічних ефектів: дуже часто (>1/10); часто (>1/100, але 1/1000, але 1/10000, але <1/1000) дуже рідко (<1/10000). З боку серцево-судинної системи: часто – ортостатична гіпотензія*; іноді – зниження артеріального тиску, серцева недостатність; рідко – васкуліт; дуже рідко – кровотечі. З боку дихальної системи: іноді – кашель. З боку травної системи: іноді – діарея, абдомінальний біль; дуже рідко – нудота #. З боку центральної нервової системи: часто – постуральне запаморочення*; іноді - непритомність, безсоння, депресія, зниження лібідо; рідко – запаморочення, невралгія; дуже рідко – головний біль. З боку органів слуху та лабіринтового апарату: іноді – вертиго. З боку органів кровотворення: часто – нейтропенія, дуже рідко – тромбоцитопенія. Алергічні реакції: рідко – сироваткова хвороба; підвищена чутливість; дуже рідко - ангіоневротичний набряк**, висипання на шкірі, свербіж. З боку опорно-рухового апарату: іноді – біль у спині, судоми м'язів, артрит, міалгія; дуже рідко – артралгія; З боку сечовивідних шляхів: дуже рідко – порушення функції нирок**##, гостра ниркова недостатність. З боку обміну речовин: іноді – гіперкаліємія Інфекції: часто – вірусні інфекції; іноді – інфекції верхніх дихальних шляхів, фарингіт, синусит, кон'юнктивіт; дуже рідко – риніт, гастроентерит. Інші: іноді – відчуття втоми, астенія, носова кровотеча, набряки. Лабораторні показники: зниження рівня гемоглобіну та гематокриту, гіперкреатинінемія, гіпербілірубінемія, підвищення активності «печінкових» трансаміназ, підвищення концентрації азоту сечовини сироватки крові. * Повідомлялося у період лікування після гострого інфаркту міокарда. # Повідомлялося під час лікування ХСН ** Іноді повідомлялося в період лікування після гострого інфаркту міокарда ## Найчастіше зустрічається в період лікування ХСН (часто: запаморочення, порушення функції нирок, гіпотензія; іноді: головний біль, нудота)Взаємодія з лікарськими засобамиПри лікуванні артеріальної гіпертензії валсартаном не було клінічно значущих взаємодій з іншими препаратами, що одночасно застосовуються (наприклад, циметидин, варфарин, дигоксин, атенолол, амлодипін, глібенкламід, фуросемід, індометацин, гідрохлортіазид). Калійзберігаючі діуретики, препарати калію, солі, що містять калій, препарати, що підвищують рівень калію в плазмі (такі як гепарин) посилюють розвиток гіперкаліємії. Інші гіпотензивні засоби та діуретики посилюють антигіпертензивний ефект. Антигіпертензивний ефект препарату може бути ослаблений при сумісному застосуванні з нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП), у тому числі селективними інгібіторами циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) та ацетилсаліциловою кислотою більше 3 г/день. При сумісному застосуванні з інгібіторами АПФ повідомлялося про оборотне підвищення концентрації літію в плазмі крові та розвиток токсичних ефектів. Дуже обмежений досвід застосування валсартану та препаратів, що містять літій. У разі застосування препаратів, що містять літій, рекомендується контролювати рівень літію в плазмі.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди, запиваючи достатньою кількістю рідини. Артеріальна гіпертензія Початкова доза препарату Валз становить 80 мг 1 раз на день. Гіпотензивний ефект розвивається у перші 2 тижні терапії. Максимальний ефект досягається після 4 тижнів прийому препарату. У пацієнтів, для яких добова доза 80 мг не дає бажаного терапевтичного ефекту, рекомендується збільшити добову дозу до 160 мг. Додатково може бути призначений інший антигіпертензивний засіб (наприклад, діуретик). Хронічна серцева недостатність (ХСН): початкова доза препарату Валз, що рекомендується, становить 40 мг 2 рази на добу. При недостатньому терапевтичному ефекті потрібне поступове підвищення дози до 80 мг 2 рази на добу та при добрій переносимості – до 160 мг 2 рази на добу. Від моменту початку лікування препаратом Валз до моменту досягнення прийому максимального дозування має бути інтервал не менше двох тижнів. Максимальна добова доза – 320 мг на 2 прийоми. Можливе зниження доз при одночасному прийомі діуретиків. Валз може застосовуватися у поєднанні з іншими лікарськими засобами, призначеними для лікування хронічної серцевої недостатності. Однак прийом препарату Валз у комбінації з інгібітором АПФ + бета-адреноблокатор не рекомендується (див. розділ Особливі вказівки). Після перенесеного інфаркту міокарда: за стабільних показників гемодинаміки лікування можна розпочинати протягом 12 годин після гострого інфаркту міокарда. Початкова доза - 1/2 таблетки 40 мг (20 мг) 2 рази на добу, з подальшим збільшенням дози до 40 мг, 80 мг, 160 мг 2 рази на добу протягом декількох тижнів, до досягнення максимальної добової дози 160 мг 2 рази добу. Досягнення дози 80 мг 2 рази на добу рекомендується до кінця 2 тижня лікування, 160 мг 2 рази на добу - до кінця 3-го місяця терапії. Дозу слід збільшувати, ґрунтуючись на переносимості препарату пацієнтом. У разі симптоматичної артеріальної гіпотензії або порушення функції нирок дозу препарату Валз слід знизити. Порушення функції нирок та печінки У пацієнтів з порушенням функції нирок при КК понад 10 мл/хв корекція дози не потрібна. У пацієнтів з легкими та помірними порушеннями функції печінки без розвитку холестазу максимальна добова доза препарату Валз не повинна перевищувати 80 мг.ПередозуванняСимптоми: виражене зниження АТ, що може призвести до втрати свідомості та колапсу. Лікування: промивання шлунка, прийом достатньої кількості активованого вугілля, внутрішньовенне введення 0,9% розчину хлориду натрію. Валсартан не виводиться при діалізі через активне зв'язування з білками плазми.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ пацієнтів з вираженим дефіцитом натрію в організмі та/або зниженим ОЦК, наприклад, внаслідок прийому великих доз діуретиків, у поодиноких випадках може на початку терапії валсартаном розвинутись виражена артеріальна гіпотензія. Перед початком терапії препаратом Валз рекомендується відновити вміст електролітів та рідини в організмі, зокрема шляхом зменшення доз діуретиків. Препарат Валз можна застосовувати спільно з іншими препаратами, призначеними для лікування інфаркту міокарда, такими як тромболітики, ацетилсаліцилова кислота, бета-адреноблокатори, статини та діуретики. Спільний прийом інгібіторів АПФ не рекомендується. При реноваскулярній гіпертонії необхідний регулярний контроль вмісту сечовини та креатиніну у крові. При сумісному застосуванні з препаратами, що містять калій, його солі та препаратами, що належать до групи калійзберігаючих діуретиків, проводять регулярний контроль рівня калію в плазмі. У хворих на ХСН, що починають лікування Валзом, може відзначатись деяке зниження артеріального тиску, у зв'язку з чим рекомендується контролювати АТ на початку терапії. Внаслідок інгібування ренін-ангіотензин-альдостеронової системи у деяких пацієнтів можливі зміни функції нирок. У хворих з тяжкою ХСН, у яких функція нирок залежить від активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, лікування інгібіторами АПФ та антагоністами ангіотензинових рецепторів може супроводжуватися олігурією та/або наростанням азотемії та (рідко) гострою нирковою недостатністю та/або смерті. Не рекомендується спільне застосування препарату Валз у пацієнтів, які страждають на ХСН, з інгібіторами АПФ та бета-адреноблокаторами через можливе підвищення ризику прояву побічних ефектів. У пацієнтів із двостороннім або одностороннім стенозом ниркових артерій необхідний регулярний контроль вмісту креатиніну та азоту сечовини у сироватці крові.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковка1 таблетка, покрита плівковою оболонкою, містить: Активна речовина: Валсартан 160 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, кроскармелоза натрію, повідон К29-32, тальк, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний; Плівкова оболонка: Опадрай II 85G32408 жовтий (полівініловий спирт, тальк, титану діоксид, макрогол - 3350, барвник заліза оксид жовтий, барвник заліза оксид червоний, лецитин).Опис лікарської формиОвальні двоопуклі таблетки жовтого кольору, покриті плівковою оболонкою, з ризиком з одного боку, бічними ризиками та маркуванням «V» з іншого боку.ХарактеристикаПігулки, вкриті плівковою оболонкою 160 мг. По 14 таблеток у блістер із ПВХ/ПЕ/ПВДХ/Алюмінієва фольга. По 4 або 7 блістерів по 14 таблеток разом з інструкцією із застосування в картонну пачку.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо абсорбція – швидка, ступінь всмоктування варіабельна. Середнє значення абсолютної біодоступності – 23%. Фармакокінетична крива валсартану має низхідний мультиекспоненційний характер (t 1/2a<l год і t 1/2b близько 9 год). У діапазоні дози кінетика валсартана має лінійний характер. При повторному застосуванні валсартану змін кінетичних показників не спостерігалося. При дозі 1 раз на день спостерігалася незначна кумуляція валсартану. Концентрація валсартану в плазмі не має відмінностей у чоловіків і жінок. Валсартан добре зв'язується з білками плазми (94-97%), переважно з сироватковими альбумінами. При досягненні рівноважного стану обсяг розподілу – 17 л. Порівняно з печінковим кровотоком (близько 30 л/год), плазмовий кліренс валсартану відбувається відносно повільно (близько 2 л/год). Препарат виводиться з жовчю та нирками, переважно у незміненому вигляді. При нормальному рівні гломерулярної фільтрації (120 мл/хв) нирковий кліренс становить близько 30% загального плазмового кліренсу. Гідроксиметаболіт виявляється в плазмі у низьких концентраціях (менше 10% від площі під кривою «концентрація-час» (AUC) для валсартану). Цей метаболіт фармакологічно неактивний. Після прийому внутрішньо 83% валсартану виводиться через кишечник та 13% через нирки, переважно у незміненому вигляді. При прийомі препарату з їжею AUC валсартану зменшується на 48%, хоча, починаючи приблизно з 8-ї години після прийому препарату, концентрації валсартану в плазмі крові як у разі прийому його натще, так і у разі прийому з їжею однакові. Зменшення AUC не супроводжується клінічно значущим зменшенням терапевтичного ефекту валсартану, тому препарат можна застосовувати незалежно від їди.ФармакодинамікаПериферичний вазодилататор, має гіпотензивну дію. Специфічний блокатор AT1 рецепторів ангіотензину II, що не інгібує ангіотензин-перетворюючий фермент (АПФ); не впливає на вміст загального холестерину, тригліцеридів, глюкози та сечової кислоти в крові. Початок ефекту відзначається через 2 години після прийому внутрішньо, максимум - через 4-6 годин; тривалість дії – більше 24 год. Після регулярного прийому максимальне зниження артеріального тиску (АТ) настає через 2-4 тижні. Відсутній синдром "скасування" при раптовому припиненні прийому.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія. Хронічна серцева недостатність (II-IV функціональний клас за класифікацією NYHA) у складі комплексної терапії (за винятком комбінації валсартан + іАПФ + бета-адреноблокатор). Підвищення виживання пацієнтів з гострим інфарктом міокарда (12 год - 10 днів), ускладненим лівошлуночковою недостатністю та/або систолічною дисфункцією лівого шлуночка, за наявності стабільних показників гемодинамікиПротипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до валсартану або допоміжних речовин препарату; порушення функції печінки, пов'язані з непрохідністю жовчних шляхів (в т.ч. біліарний цироз, холестаз); Виражена ниркова недостатність (кліренс креатиніну (КК) менше 10 мл/хв), у тому числі пацієнти, які перебувають на гемодіалізі; Вагітність та період лактації; Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); Непереносимість лактози, галактоземія або синдром порушеного всмоктування глюкози/галактози; З обережністю: артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія, дієта з обмеженням споживання натрію, гіпонатріємія, двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки, первинний гіперальдостеронізм, аортальний та мітральний стеноз, гіпертрофічна обструктивна. кардіоміопатія; стани, що супроводжуються зниженням об'єму циркулюючої крові (ОЦК) (у тому числі діарея, блювання).Вагітність та лактаціяДаних щодо застосування валсартану при вагітності немає. Ниркова перфузія плода, яка залежить від розвитку ренін-ангіотензинової системи, починає функціонувати у третьому триместрі вагітності. Ризик для плода зростає при прийомі валсартану у другому та третьому триместрах. При встановленні вагітності терапія валсартаном має бути негайно припинено. Немає даних про виділення валсартану у материнське молоко. Тому слід вирішити питання про припинення годування груддю або скасування терапії валсартаном з урахуванням її важливості для матері.Побічна діяЧастота побічних ефектів: дуже часто (>1/10); часто (>1/100, але 1/1000, але 1/10000, але <1/1000) дуже рідко (<1/10000). З боку серцево-судинної системи: часто – ортостатична гіпотензія*; іноді – зниження артеріального тиску, серцева недостатність; рідко – васкуліт; дуже рідко – кровотечі. З боку дихальної системи: іноді – кашель. З боку травної системи: іноді – діарея, абдомінальний біль; дуже рідко – нудота #. З боку центральної нервової системи: часто – постуральне запаморочення*; іноді - непритомність, безсоння, депресія, зниження лібідо; рідко – запаморочення, невралгія; дуже рідко – головний біль. З боку органів слуху та лабіринтового апарату: іноді – вертиго. З боку органів кровотворення: часто – нейтропенія, дуже рідко – тромбоцитопенія. Алергічні реакції: рідко – сироваткова хвороба; підвищена чутливість; дуже рідко - ангіоневротичний набряк**, висипання на шкірі, свербіж. З боку опорно-рухового апарату: іноді – біль у спині, судоми м'язів, артрит, міалгія; дуже рідко – артралгія; З боку сечовивідних шляхів: дуже рідко – порушення функції нирок**##, гостра ниркова недостатність. З боку обміну речовин: іноді – гіперкаліємія Інфекції: часто – вірусні інфекції; іноді – інфекції верхніх дихальних шляхів, фарингіт, синусит, кон'юнктивіт; дуже рідко – риніт, гастроентерит. Інші: іноді – відчуття втоми, астенія, носова кровотеча, набряки. Лабораторні показники: зниження рівня гемоглобіну та гематокриту, гіперкреатинінемія, гіпербілірубінемія, підвищення активності «печінкових» трансаміназ, підвищення концентрації азоту сечовини сироватки крові. * Повідомлялося у період лікування після гострого інфаркту міокарда. # Повідомлялося під час лікування ХСН ** Іноді повідомлялося в період лікування після гострого інфаркту міокарда ## Найчастіше зустрічається в період лікування ХСН (часто: запаморочення, порушення функції нирок, гіпотензія; іноді: головний біль, нудота)Взаємодія з лікарськими засобамиПри лікуванні артеріальної гіпертензії валсартаном не було клінічно значущих взаємодій з іншими препаратами, що одночасно застосовуються (наприклад, циметидин, варфарин, дигоксин, атенолол, амлодипін, глібенкламід, фуросемід, індометацин, гідрохлортіазид). Калійзберігаючі діуретики, препарати калію, солі, що містять калій, препарати, що підвищують рівень калію в плазмі (такі як гепарин) посилюють розвиток гіперкаліємії. Інші гіпотензивні засоби та діуретики посилюють антигіпертензивний ефект. Антигіпертензивний ефект препарату може бути ослаблений при сумісному застосуванні з нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП), у тому числі селективними інгібіторами циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) та ацетилсаліциловою кислотою більше 3 г/день. При сумісному застосуванні з інгібіторами АПФ повідомлялося про оборотне підвищення концентрації літію в плазмі крові та розвиток токсичних ефектів. Дуже обмежений досвід застосування валсартану та препаратів, що містять літій. У разі застосування препаратів, що містять літій, рекомендується контролювати рівень літію в плазмі.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди, запиваючи достатньою кількістю рідини. Артеріальна гіпертензія Початкова доза препарату Валз становить 80 мг 1 раз на день. Гіпотензивний ефект розвивається у перші 2 тижні терапії. Максимальний ефект досягається після 4 тижнів прийому препарату. У пацієнтів, для яких добова доза 80 мг не дає бажаного терапевтичного ефекту, рекомендується збільшити добову дозу до 160 мг. Додатково може бути призначений інший антигіпертензивний засіб (наприклад, діуретик). Хронічна серцева недостатність (ХСН): початкова доза препарату Валз, що рекомендується, становить 40 мг 2 рази на добу. При недостатньому терапевтичному ефекті потрібне поступове підвищення дози до 80 мг 2 рази на добу та при добрій переносимості – до 160 мг 2 рази на добу. Від моменту початку лікування препаратом Валз до моменту досягнення прийому максимального дозування має бути інтервал не менше двох тижнів. Максимальна добова доза – 320 мг на 2 прийоми. Можливе зниження доз при одночасному прийомі діуретиків. Валз може застосовуватися у поєднанні з іншими лікарськими засобами, призначеними для лікування хронічної серцевої недостатності. Однак прийом препарату Валз у комбінації з інгібітором АПФ + бета-адреноблокатор не рекомендується (див. розділ Особливі вказівки). Після перенесеного інфаркту міокарда: за стабільних показників гемодинаміки лікування можна розпочинати протягом 12 годин після гострого інфаркту міокарда. Початкова доза - 1/2 таблетки 40 мг (20 мг) 2 рази на добу, з подальшим збільшенням дози до 40 мг, 80 мг, 160 мг 2 рази на добу протягом декількох тижнів, до досягнення максимальної добової дози 160 мг 2 рази добу. Досягнення дози 80 мг 2 рази на добу рекомендується до кінця 2 тижня лікування, 160 мг 2 рази на добу - до кінця 3-го місяця терапії. Дозу слід збільшувати, ґрунтуючись на переносимості препарату пацієнтом. У разі симптоматичної артеріальної гіпотензії або порушення функції нирок дозу препарату Валз слід знизити. Порушення функції нирок та печінки У пацієнтів з порушенням функції нирок при КК понад 10 мл/хв корекція дози не потрібна. У пацієнтів з легкими та помірними порушеннями функції печінки без розвитку холестазу максимальна добова доза препарату Валз не повинна перевищувати 80 мг.ПередозуванняСимптоми: виражене зниження АТ, що може призвести до втрати свідомості та колапсу. Лікування: промивання шлунка, прийом достатньої кількості активованого вугілля, внутрішньовенне введення 0,9% розчину хлориду натрію. Валсартан не виводиться при діалізі через активне зв'язування з білками плазми.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ пацієнтів з вираженим дефіцитом натрію в організмі та/або зниженим ОЦК, наприклад, внаслідок прийому великих доз діуретиків, у поодиноких випадках може на початку терапії валсартаном розвинутись виражена артеріальна гіпотензія. Перед початком терапії препаратом Валз рекомендується відновити вміст електролітів та рідини в організмі, зокрема шляхом зменшення доз діуретиків. Препарат Валз можна застосовувати спільно з іншими препаратами, призначеними для лікування інфаркту міокарда, такими як тромболітики, ацетилсаліцилова кислота, бета-адреноблокатори, статини та діуретики. Спільний прийом інгібіторів АПФ не рекомендується. При реноваскулярній гіпертонії необхідний регулярний контроль вмісту сечовини та креатиніну у крові. При сумісному застосуванні з препаратами, що містять калій, його солі та препаратами, що належать до групи калійзберігаючих діуретиків, проводять регулярний контроль рівня калію в плазмі. У хворих на ХСН, що починають лікування Валзом, може відзначатись деяке зниження артеріального тиску, у зв'язку з чим рекомендується контролювати АТ на початку терапії. Внаслідок інгібування ренін-ангіотензин-альдостеронової системи у деяких пацієнтів можливі зміни функції нирок. У хворих з тяжкою ХСН, у яких функція нирок залежить від активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, лікування інгібіторами АПФ та антагоністами ангіотензинових рецепторів може супроводжуватися олігурією та/або наростанням азотемії та (рідко) гострою нирковою недостатністю та/або смерті. Не рекомендується спільне застосування препарату Валз у пацієнтів, які страждають на ХСН, з інгібіторами АПФ та бета-адреноблокаторами через можливе підвищення ризику прояву побічних ефектів. У пацієнтів із двостороннім або одностороннім стенозом ниркових артерій необхідний регулярний контроль вмісту креатиніну та азоту сечовини у сироватці крові.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: валацикловіру гідрохлориду гідрат 611,70 мг або 1223,40 мг, що відповідає валацикловіру 500 мг або 1000 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна 59,60/119,20 мг, повідон-К30 24,50/49,00 мг, стеарат магнію 4,20/8,40 мг; плівкове покриття; Опадрай білий Y-5-7068 (гіпромелоза 3сР 7,35/14,70 мг, гіпоролоза 6,30/12,60 мг, титану діоксид 4,20/8,40 мг, макрогол/ПЕГ 400 2,10/4, 20 мг, гіпромелоза 50сР 1,05/2,10 мг) - 21/42 мг. Таблетки 500 мг: по 10 або 14 таблеток у блістери з ПВХ/Алюмінієва фольга. По 1 блістеру (по 10 таблеток) або по 3 блістери (по 14 таблеток) разом з інструкцією із застосування в картонній пачці з контролем першого розтину. Таблетки 1000 мг: по 7 таблеток у блістери із ПВХ/Алюмінієва фольга. По 1 або 4 блістери разом з інструкцією із застосування в картонній пачці з контролем першого розтину.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою, 500 мг: овальні, двоопуклі, білого або майже білого кольору з маркуванням VC2 з одного боку. Таблетки, покриті плівковою оболонкою, 1000 мг: овальні, двоопуклі, білого або майже білого кольору з маркуванням VC3 з одного боку.Фармакотерапевтична групаПротивірусний засіб.ФармакокінетикаВалацикловір та ацикловір мають аналогічні фармакокінетичні параметри після прийому внутрішньо. Всмоктування. Після прийому внутрішньо валацикловір добре абсорбується із ШКТ, швидко і практично повністю перетворюється на ацикловір та L-валін. Це перетворення каталізується ферментом валацикловіргідролазою, виділеною з печінки людини. Після одноразового прийому 0,25-2 г валацикловіру C max ацикловіру в плазмі крові у здорових добровольців з нормальною функцією нирок становить у середньому 10-37 мкмоль/л (2,2-8,3 мкг/мл), а медіана часу досягнення цієї концентрації 1-2 год. При прийомі валацикловіру в дозі від 1 г біодоступність ацикловіру становить 54% і не залежить від їди. C max валацикловіру в плазмі становить лише 4% від концентрації ацикловіру та досягається в середньому через 30-100 хв після прийому препарату; через 3 години рівень C max залишається тим самим або знижується. Розподіл. Ступінь зв'язування ацикловіру з білками плазми дуже низький – близько 15%. Ацикловір швидко розподіляється по тканинах організму, особливо в печінку, нирки, м'язи, легені. Він також проникає в секрет піхви, цереброспінальну рідину та рідину герпетичних бульбашок. Виведення. У пацієнтів з нормальною функцією нирок T 1/2 ацикловіру після разової дози та повторного застосування становить приблизно 3 години. 1% препарату. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках У пацієнтів із термінальною стадією ниркової недостатності T 1/2 ацикловіру становить приблизно 14 год. Фармакокінетика ацикловіру значною мірою не порушується у пацієнтів, інфікованих вірусами Herpes simplex та Varicella zoster, а також у літніх пацієнтів та пацієнтів з цирозом печінки. У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок Cmax ацикловіру приблизно в 2 рази більше порівняно зі здоровими пацієнтами та T 1/2 ацикловіру збільшується у 5 разів. Ацикловір, основний метаболіт валацикловіру, екскретується із грудним молоком. Після призначення валацикловіру внутрішньо в дозі 500 мг C max ацикловіру в грудному молоці в 0,5-2,3 рази (в середньому в 1,4 раза) перевищувала відповідні концентрації плазмі матері. Відношення AUC ацикловіру, що знаходиться у грудному молоці, до AUC ацикловіру в плазмі матері становило 1,4-2,6 (в середньому 2,2). Середнє значення концентрації ацикловіру у грудному молоці – 2,24 мкг/мл. При призначенні матері валацикловіру в дозі 500 мг 2 рази на день дитина піддається такому ж впливу ацикловіру, як при прийомі його внутрішньо в дозі близько 0,61 мг/кг/день. T 1/2 ацикловіру з грудного молока – такий самий, як із плазми крові. Валацикловір у незміненому вигляді не визначається у плазмі матері, грудному молоці чи сечі дитини. На пізніх термінах вагітності стійкий добовий показник AUC після прийому 1 г валацикловіру був більшим приблизно в 2 рази, ніж такий при прийомі ацикловіру в дозі 1,2 г/добу. При вагітності фармакокінетичні характеристики валацикловіру не змінюються. При прийомі валацикловіру у дозі 1 та 2 г не порушується розподіл та фармакокінетичні показники валацикловіру у ВІЛ-інфікованих пацієнтів порівняно зі здоровими особами. У реципієнтів трансплантатів органів, які отримують валацикловір у дозі 2 г 4 рази на добу, C max ацикловіру дорівнює або перевищує таку у здорових добровольців, які отримують таку саму дозу препарату, а добові показники AUC у них значно вищі.ФармакодинамікаВ організмі людини валацикловір швидко і повністю перетворюється на ацикловір і L-валін під впливом валацикловіргідролази. Ацикловір in vitro має специфічну інгібуючу активність щодо вірусів Herpes simplex типів 1 і 2, Varicella zoster та Епштейна-Барра, ЦМВ та вірусу герпесу людини типу 6. Ацикловір інгібує синтез вірусної ДНК відразу після фосфорилювання та перетворення на активну форму трифосфату ацикловіру. Перша стадія фосфорилювання відбувається за участю вірусоспецифічних ферментів. Для вірусів Herpes simplex, Varicella zoster та Епштейна-Барра таким ферментом є вірусна тимідинкіназа, яка присутня у уражених вірусом клітинах. Часткова селективність фосфорилювання зберігається у ЦМВ і опосередковується через продукт гена фосфотрансферази UL 97. Активація ацикловіру специфічним вірусним ферментом значною мірою пояснює його селективність. Процес фосфорилювання ацикловіру (перетворення з моно- в трифосфат) завершується клітинними кіназами. Ацикловір трифосфат конкурентно інгібує вірусну ДНК-полімеразу і, будучи аналогом нуклеозиду, вбудовується у вірусну ДНК, що призводить до облігатного (повного) розриву ланцюга, припинення синтезу ДНК і, отже, блокування реплікації вірусу. У пацієнтів із збереженим імунітетом віруси Herpes simplex і Varicella zoster зі зниженою чутливістю до валацикловіру зустрічаються вкрай рідко (менше 0,1%), але іноді можуть бути виявлені у пацієнтів з тяжкими порушеннями імунітету, наприклад з трансплантатом кісткового мозку, які отримують хіміотерапію з приводу злоякісних новоутворень та в інфікованих ВІЛ. Резистентність обумовлена дефіцитом тимідинкінази вірусу, що призводить до надмірного поширення вірусу в організмі господаря. Іноді зниження чутливості до ацикловіру обумовлено появою штамів вірусу з порушенням структури вірусної тимідинкінази або ДНК-полімерази. Вірулентність цих різновидів вірусу нагадує таку у його дикого штаму.Показання до застосуваннялікування оперізувального герпесу; лікування та профілактика рецидивів інфекцій шкіри та слизових оболонок, викликаних вірусом простого герпесу (включаючи вперше виявлений та рецидивуючий генітальний герпес); лікування лабіального герпесу; зниження інфікування генітальним герпесом здорового партнера, якщо препарат приймати як супресивну терапію у поєднанні з безпечним сексом; профілактика ЦМВ-інфекції, що виникає при трансплантації органів (зменшує вираженість реакції гострого відторгнення трансплантату у пацієнтів з трансплантатами нирок, розвиток опортуністичних інфекцій та інших вірусних інфекцій, спричинених вірусами Herpes simplex та Varicella zoster) у дорослих та дітей віком від 12 років.Протипоказання до застосуваннягіперчутливість до валацикловіру, ацикловіру та інших компонентів препарату; клінічно виражені форми ВІЛ-інфекції при вмісті CD4+-лімфоцитів менше 100/мкл; трансплантація кісткового мозку; трансплантація нирки; дитячий вік (до 12 років при ЦМВ-інфекції; до 18 років - за іншими показаннями). З обережністю: пацієнти з нирковою недостатністю; пацієнти із клінічно вираженими формами ВІЛ-інфекції; одночасний прийом нефротоксичних ЛЗ.Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності можливе у разі, якщо очікуваний ефект терапії для матері перевищує потенційний ризик для плода (відомостей про застосування при вагітності недостатньо). Ацикловір – основний метаболіт валацикловіру – виводиться із грудним молоком. При терапії валацикловіром годування груддю можливе, якщо очікуваний ефект для матері перевищує потенційний ризик для дитини.Побічна діяПобічні реакції, що найчастіше виникають при застосуванні валацикловіру: головний біль і нудота, більш серйозні побічні реакції — тромботична тромбоцитопенічна пурпура/гемолітико-уремічний синдром, гостра ниркова недостатність і неврологічні порушення. Небажані реакції перераховані нижче відповідно до класифікації за основними системами та органами та за частотою виникнення: дуже часто — ≥1/10; часто - ≥1/100 або <1/10; нечасто - ≥1/1000 або <1/100; рідко – ≥1/10000 або <1/1000; дуже рідко - <1/10000. З боку органів шлунково-кишкового тракту: часто - нудота; рідко – дискомфорт у животі, зокрема. біль в животі; блювання, діарея; дуже рідко – оборотні порушення функціональних печінкових тестів, які іноді розцінюються як прояви гепатиту. З боку крові та лімфатичної системи: дуже рідко – лейкопенія (в основному у пацієнтів зі зниженим імунітетом), тромбоцитопенія. З боку імунної системи: дуже рідко – анафілаксія. Психічні порушення та порушення з боку нервової системи: часто – головний біль; нечасто - ажитація, включаючи агресивну поведінку; рідко – запаморочення, сплутаність свідомості, галюцинації, зниження розумових здібностей; дуже рідко – збудження, тремор, атаксія, дизартрія; психотичні симптоми, включаючи манію; депресія, судоми, енцефалопатія, кома. Перелічені симптоми є оборотними і зазвичай спостерігаються у хворих з порушенням функції нирок або на тлі інших захворювань. У хворих з трансплантованим органом, які отримують високі дози валацикловіру (8 г/день) для профілактики ЦМБ-інфекції, неврологічні реакції розвиваються частіше, ніж при нижчих дозах. З боку органів дихання та середостіння: нечасто – диспное. З боку шкіри та підшкірної клітковини: нечасто – висипання, включаючи прояви фоточутливості; рідко - свербіж. Алергічні реакції: дуже рідко – кропив'янка, ангіоневротичний набряк. З боку сечовидільної системи: нечасто гематурія (часто пов'язана з іншими порушеннями з боку нирок); рідко – порушення функції нирок; дуже рідко – гостра ниркова недостатність, ниркова колька (можливо пов'язана з порушенням функції нирок). Можливе осадження кристалів ацикловіру у просвіті ниркових канальців. Необхідно дотримуватися адекватного питного режиму під час лікування. Інші: у хворих з тяжкими порушеннями імунітету, особливо у пацієнтів з далеко зайшла стадією синдрому набутого імунного дефіциту, які отримують високі дози валацикловіру (8 г/день) протягом тривалого часу, спостерігалися випадки ниркової недостатності, мікроангіопатичної гемолітичної анемії та тромбоци ). Подібні ускладнення були відзначені у пацієнтів з такими ж захворюваннями, але не одержують валацикловір. Встановити частоту прояву деяких побічних реакцій за наявними даними неможливо. З боку органів чуття: порушення зору. З боку органів кровотворення: нейтропенія, апластична анемія, лейкопластичний васкуліт, тромботична тромбоцитопенічна пурпура. Шкірні покриви: багатоформна еритема. Лабораторні показники: зниження рівня Hb, гіперкреатинемія. Інші: дисменорея, артралгія, назофарингіт, інфекції дихальних шляхів, набряк особи, підвищення артеріального тиску, тахікардія, стомлюваність; додатково у дітей - лихоманка, дегідратація, ринорея.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування валацикловіру з нефротоксичними препаратами, в т.ч. . Клінічно значимих взаємодій встановлено. Циметидії та пробенецид після прийому 1 г валацикловіру підвищують AUC ацикловіру, знижуючи його нирковий кліренс (проте корекція дози валацикловіру не потрібна через широкий терапевтичний індекс ацикловіру). Необхідно дотримуватися обережності у разі одночасного застосування валацикловіру у високих дозах (4 г/добу) та ЛЗ, які конкурують з ацикловіром за шлях елімінації (останній елімінується з сечею у незміненому вигляді внаслідок активної канальцевої секреції), оскільки існує потенційна загроза підвищення в одного або обох препаратів чи їх метаболітів. При одночасному застосуванні ацикловіру з мікофенолатом мофетилу було відмічено підвищення AUC ацикловіру та неактивного метаболіту мікофенолату мофетилу.Спосіб застосування та дозиВсередину. Дорослі Оперезуючий герпес - по 1000 мг 3 рази на добу протягом 7 днів. Простий герпес – по 500 мг 2 рази на добу. У разі рецидивів, курс повинен становити 3 або 5 днів. При першому епізоді з тяжким перебігом тривалість лікування може бути збільшена до 10 днів (при рецидивах переважно призначати Валвір у продромальному періоді або при появі перших симптомів захворювання, тобто пощипування, свербіння, печіння). Для терапії лабіального герпесу ефективне призначення препарату в дозі 2 г 2 рази протягом 1-го дня: друга доза повинна бути прийнята приблизно через 12 годин (але не раніше ніж через 6 годин) після першої дози (не застосовувати цей режим дозування більше 1 г). дня, оскільки, як показано, це не дає додаткових клінічних переваг. Профілактика рецидивів інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу: у пацієнтів із збереженим імунітетом – по 500 мг 1 раз на добу; з дуже частими рецидивами (10 і більше на рік) – по 250 мг двічі на добу; для дорослих пацієнтів з імунодефіцитом – 500 мг 2 рази на добу. Тривалість курсу – 4–12 міс. Профілактика інфікування генітальним герпесом здорового партнера: інфікованим гетеросексуальним дорослим зі збереженим імунітетом і кількістю загострень до 9 на рік - по 500 мг 1 раз на день протягом 1 року і більше, щодня при регулярному статевому житті, при нерегулярних статевих контактах. за 3 дні до передбачуваного статевого контакту (дані про профілактику інфікування інших популяціях хворих відсутні). Профілактика ЦМВ-інфекції: дорослим та підліткам старше 12 років по 2 г 4 рази на добу (як можна раніше після трансплантації). Тривалість курсу - 90 днів, але у хворих з високим ризиком лікування може бути тривалішим. Дозу Валвіру рекомендується зменшувати у пацієнтів із значним зниженням функції нирок. У пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, рекомендується застосовувати Валвір відразу після закінчення сеансу гемодіалізу у такій же дозі, як у пацієнтів з Cl креатиніну менше 15 мл/хв. Пацієнтам, які перебувають на діалізі, слід призначати Валвір після закінчення сеансу гемодіалізу. Необхідно часто визначати Cl креатиніну, особливо в періоди, коли функція нирок швидко змінюється, наприклад, відразу після трансплантації або приживлення трансплантату. При цьому доза Валвіру коригується відповідно до показників Cl креатиніну. Порушення функції печінки. При слабкому і помірному цирозі печінки (синтетична функція печінки збережена) корекції дози препарату не потрібно. Фармакокінетичні дані у пацієнтів з важким цирозом печінки (з порушенням синтетичної функції печінки та наявністю шунтів між портальною системою та загальним судинним руслом) також не свідчать про необхідність корекції дози Валвіру, проте досвід його клінічного застосування при цій патології обмежений. У осіб похилого віку корекція дози не потрібна, крім значного порушення функції нирок. Необхідно підтримувати адекватний водно-електролітний баланс.ПередозуванняВ даний час даних щодо передозування валацикловіру недостатньо. Симптоми: одноразовий прийом наддози ацикловіру до 20 г, яка частково абсорбувалася із шлунково-кишкового тракту, не супроводжувався токсичною дією препарату. При прийомі внутрішньо протягом декількох днів надвисоких доз ацикловіру, розвивалися нудота, блювання, біль голови, сплутаність свідомості; при внутрішньовенному введенні - підвищення концентрації сироваткового креатиніну, розвиток ниркової недостатності, сплутаність свідомості, галюцинації, збудження, судоми, кома. Лікування: хворі повинні перебувати під ретельним медичним наглядом виявлення ознак токсичної дії. Гемодіаліз значно посилює видалення ацикловіру з крові та може вважатися методом вибору при веденні пацієнтів із передозуванням валацикловіру.Запобіжні заходи та особливі вказівкиТаблетки 500 мг: овальні, двоопуклі таблетки білого або майже білого кольору, з маркуванням VC2 з одного боку.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: валацикловіру гідрохлориду гідрат 611,70 мг або 1223,40 мг, що відповідає валацикловіру 500 мг або 1000 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна 59,60/119,20 мг, повідон-К30 24,50/49,00 мг, стеарат магнію 4,20/8,40 мг; плівкове покриття; Опадрай білий Y-5-7068 (гіпромелоза 3сР 7,35/14,70 мг, гіпоролоза 6,30/12,60 мг, титану діоксид 4,20/8,40 мг, макрогол/ПЕГ 400 2,10/4, 20 мг, гіпромелоза 50сР 1,05/2,10 мг) - 21/42 мг. Таблетки 500 мг: по 10 або 14 таблеток у блістери з ПВХ/Алюмінієва фольга. По 1 блістеру (по 10 таблеток) або по 3 блістери (по 14 таблеток) разом з інструкцією із застосування в картонній пачці з контролем першого розтину. Таблетки 1000 мг: по 7 таблеток у блістери із ПВХ/Алюмінієва фольга. По 1 або 4 блістери разом з інструкцією із застосування в картонній пачці з контролем першого розтину.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою, 500 мг: овальні, двоопуклі, білого або майже білого кольору з маркуванням VC2 з одного боку. Таблетки, покриті плівковою оболонкою, 1000 мг: овальні, двоопуклі, білого або майже білого кольору з маркуванням VC3 з одного боку.Фармакотерапевтична групаПротивірусний засіб.ФармакокінетикаВалацикловір та ацикловір мають аналогічні фармакокінетичні параметри після прийому внутрішньо. Всмоктування. Після прийому внутрішньо валацикловір добре абсорбується із ШКТ, швидко і практично повністю перетворюється на ацикловір та L-валін. Це перетворення каталізується ферментом валацикловіргідролазою, виділеною з печінки людини. Після одноразового прийому 0,25-2 г валацикловіру C max ацикловіру в плазмі крові у здорових добровольців з нормальною функцією нирок становить у середньому 10-37 мкмоль/л (2,2-8,3 мкг/мл), а медіана часу досягнення цієї концентрації 1-2 год. При прийомі валацикловіру в дозі від 1 г біодоступність ацикловіру становить 54% і не залежить від їди. C max валацикловіру в плазмі становить лише 4% від концентрації ацикловіру та досягається в середньому через 30-100 хв після прийому препарату; через 3 години рівень C max залишається тим самим або знижується. Розподіл. Ступінь зв'язування ацикловіру з білками плазми дуже низький – близько 15%. Ацикловір швидко розподіляється по тканинах організму, особливо в печінку, нирки, м'язи, легені. Він також проникає в секрет піхви, цереброспінальну рідину та рідину герпетичних бульбашок. Виведення. У пацієнтів з нормальною функцією нирок T 1/2 ацикловіру після разової дози та повторного застосування становить приблизно 3 години. 1% препарату. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках У пацієнтів із термінальною стадією ниркової недостатності T 1/2 ацикловіру становить приблизно 14 год. Фармакокінетика ацикловіру значною мірою не порушується у пацієнтів, інфікованих вірусами Herpes simplex та Varicella zoster, а також у літніх пацієнтів та пацієнтів з цирозом печінки. У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок Cmax ацикловіру приблизно в 2 рази більше порівняно зі здоровими пацієнтами та T 1/2 ацикловіру збільшується у 5 разів. Ацикловір, основний метаболіт валацикловіру, екскретується із грудним молоком. Після призначення валацикловіру внутрішньо в дозі 500 мг C max ацикловіру в грудному молоці в 0,5-2,3 рази (в середньому в 1,4 раза) перевищувала відповідні концентрації плазмі матері. Відношення AUC ацикловіру, що знаходиться у грудному молоці, до AUC ацикловіру в плазмі матері становило 1,4-2,6 (в середньому 2,2). Середнє значення концентрації ацикловіру у грудному молоці – 2,24 мкг/мл. При призначенні матері валацикловіру в дозі 500 мг 2 рази на день дитина піддається такому ж впливу ацикловіру, як при прийомі його внутрішньо в дозі близько 0,61 мг/кг/день. T 1/2 ацикловіру з грудного молока – такий самий, як із плазми крові. Валацикловір у незміненому вигляді не визначається у плазмі матері, грудному молоці чи сечі дитини. На пізніх термінах вагітності стійкий добовий показник AUC після прийому 1 г валацикловіру був більшим приблизно в 2 рази, ніж такий при прийомі ацикловіру в дозі 1,2 г/добу. При вагітності фармакокінетичні характеристики валацикловіру не змінюються. При прийомі валацикловіру у дозі 1 та 2 г не порушується розподіл та фармакокінетичні показники валацикловіру у ВІЛ-інфікованих пацієнтів порівняно зі здоровими особами. У реципієнтів трансплантатів органів, які отримують валацикловір у дозі 2 г 4 рази на добу, C max ацикловіру дорівнює або перевищує таку у здорових добровольців, які отримують таку саму дозу препарату, а добові показники AUC у них значно вищі.ФармакодинамікаВ організмі людини валацикловір швидко і повністю перетворюється на ацикловір і L-валін під впливом валацикловіргідролази. Ацикловір in vitro має специфічну інгібуючу активність щодо вірусів Herpes simplex типів 1 і 2, Varicella zoster та Епштейна-Барра, ЦМВ та вірусу герпесу людини типу 6. Ацикловір інгібує синтез вірусної ДНК відразу після фосфорилювання та перетворення на активну форму трифосфату ацикловіру. Перша стадія фосфорилювання відбувається за участю вірусоспецифічних ферментів. Для вірусів Herpes simplex, Varicella zoster та Епштейна-Барра таким ферментом є вірусна тимідинкіназа, яка присутня у уражених вірусом клітинах. Часткова селективність фосфорилювання зберігається у ЦМВ і опосередковується через продукт гена фосфотрансферази UL 97. Активація ацикловіру специфічним вірусним ферментом значною мірою пояснює його селективність. Процес фосфорилювання ацикловіру (перетворення з моно- в трифосфат) завершується клітинними кіназами. Ацикловір трифосфат конкурентно інгібує вірусну ДНК-полімеразу і, будучи аналогом нуклеозиду, вбудовується у вірусну ДНК, що призводить до облігатного (повного) розриву ланцюга, припинення синтезу ДНК і, отже, блокування реплікації вірусу. У пацієнтів із збереженим імунітетом віруси Herpes simplex і Varicella zoster зі зниженою чутливістю до валацикловіру зустрічаються вкрай рідко (менше 0,1%), але іноді можуть бути виявлені у пацієнтів з тяжкими порушеннями імунітету, наприклад з трансплантатом кісткового мозку, які отримують хіміотерапію з приводу злоякісних новоутворень та в інфікованих ВІЛ. Резистентність обумовлена дефіцитом тимідинкінази вірусу, що призводить до надмірного поширення вірусу в організмі господаря. Іноді зниження чутливості до ацикловіру обумовлено появою штамів вірусу з порушенням структури вірусної тимідинкінази або ДНК-полімерази. Вірулентність цих різновидів вірусу нагадує таку у його дикого штаму.Показання до застосуваннялікування оперізувального герпесу; лікування та профілактика рецидивів інфекцій шкіри та слизових оболонок, викликаних вірусом простого герпесу (включаючи вперше виявлений та рецидивуючий генітальний герпес); лікування лабіального герпесу; зниження інфікування генітальним герпесом здорового партнера, якщо препарат приймати як супресивну терапію у поєднанні з безпечним сексом; профілактика ЦМВ-інфекції, що виникає при трансплантації органів (зменшує вираженість реакції гострого відторгнення трансплантату у пацієнтів з трансплантатами нирок, розвиток опортуністичних інфекцій та інших вірусних інфекцій, спричинених вірусами Herpes simplex та Varicella zoster) у дорослих та дітей віком від 12 років.Протипоказання до застосуваннягіперчутливість до валацикловіру, ацикловіру та інших компонентів препарату; клінічно виражені форми ВІЛ-інфекції при вмісті CD4+-лімфоцитів менше 100/мкл; трансплантація кісткового мозку; трансплантація нирки; дитячий вік (до 12 років при ЦМВ-інфекції; до 18 років - за іншими показаннями). З обережністю: пацієнти з нирковою недостатністю; пацієнти із клінічно вираженими формами ВІЛ-інфекції; одночасний прийом нефротоксичних ЛЗ.Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності можливе у разі, якщо очікуваний ефект терапії для матері перевищує потенційний ризик для плода (відомостей про застосування при вагітності недостатньо). Ацикловір – основний метаболіт валацикловіру – виводиться із грудним молоком. При терапії валацикловіром годування груддю можливе, якщо очікуваний ефект для матері перевищує потенційний ризик для дитини.Побічна діяПобічні реакції, що найчастіше виникають при застосуванні валацикловіру: головний біль і нудота, більш серйозні побічні реакції — тромботична тромбоцитопенічна пурпура/гемолітико-уремічний синдром, гостра ниркова недостатність і неврологічні порушення. Небажані реакції перераховані нижче відповідно до класифікації за основними системами та органами та за частотою виникнення: дуже часто — ≥1/10; часто - ≥1/100 або <1/10; нечасто - ≥1/1000 або <1/100; рідко – ≥1/10000 або <1/1000; дуже рідко - <1/10000. З боку органів шлунково-кишкового тракту: часто - нудота; рідко – дискомфорт у животі, зокрема. біль в животі; блювання, діарея; дуже рідко – оборотні порушення функціональних печінкових тестів, які іноді розцінюються як прояви гепатиту. З боку крові та лімфатичної системи: дуже рідко – лейкопенія (в основному у пацієнтів зі зниженим імунітетом), тромбоцитопенія. З боку імунної системи: дуже рідко – анафілаксія. Психічні порушення та порушення з боку нервової системи: часто – головний біль; нечасто - ажитація, включаючи агресивну поведінку; рідко – запаморочення, сплутаність свідомості, галюцинації, зниження розумових здібностей; дуже рідко – збудження, тремор, атаксія, дизартрія; психотичні симптоми, включаючи манію; депресія, судоми, енцефалопатія, кома. Перелічені симптоми є оборотними і зазвичай спостерігаються у хворих з порушенням функції нирок або на тлі інших захворювань. У хворих з трансплантованим органом, які отримують високі дози валацикловіру (8 г/день) для профілактики ЦМБ-інфекції, неврологічні реакції розвиваються частіше, ніж при нижчих дозах. З боку органів дихання та середостіння: нечасто – диспное. З боку шкіри та підшкірної клітковини: нечасто – висипання, включаючи прояви фоточутливості; рідко - свербіж. Алергічні реакції: дуже рідко – кропив'янка, ангіоневротичний набряк. З боку сечовидільної системи: нечасто гематурія (часто пов'язана з іншими порушеннями з боку нирок); рідко – порушення функції нирок; дуже рідко – гостра ниркова недостатність, ниркова колька (можливо пов'язана з порушенням функції нирок). Можливе осадження кристалів ацикловіру у просвіті ниркових канальців. Необхідно дотримуватися адекватного питного режиму під час лікування. Інші: у хворих з тяжкими порушеннями імунітету, особливо у пацієнтів з далеко зайшла стадією синдрому набутого імунного дефіциту, які отримують високі дози валацикловіру (8 г/день) протягом тривалого часу, спостерігалися випадки ниркової недостатності, мікроангіопатичної гемолітичної анемії та тромбоци ). Подібні ускладнення були відзначені у пацієнтів з такими ж захворюваннями, але не одержують валацикловір. Встановити частоту прояву деяких побічних реакцій за наявними даними неможливо. З боку органів чуття: порушення зору. З боку органів кровотворення: нейтропенія, апластична анемія, лейкопластичний васкуліт, тромботична тромбоцитопенічна пурпура. Шкірні покриви: багатоформна еритема. Лабораторні показники: зниження рівня Hb, гіперкреатинемія. Інші: дисменорея, артралгія, назофарингіт, інфекції дихальних шляхів, набряк особи, підвищення артеріального тиску, тахікардія, стомлюваність; додатково у дітей - лихоманка, дегідратація, ринорея.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування валацикловіру з нефротоксичними препаратами, в т.ч. . Клінічно значимих взаємодій встановлено. Циметидії та пробенецид після прийому 1 г валацикловіру підвищують AUC ацикловіру, знижуючи його нирковий кліренс (проте корекція дози валацикловіру не потрібна через широкий терапевтичний індекс ацикловіру). Необхідно дотримуватися обережності у разі одночасного застосування валацикловіру у високих дозах (4 г/добу) та ЛЗ, які конкурують з ацикловіром за шлях елімінації (останній елімінується з сечею у незміненому вигляді внаслідок активної канальцевої секреції), оскільки існує потенційна загроза підвищення в одного або обох препаратів чи їх метаболітів. При одночасному застосуванні ацикловіру з мікофенолатом мофетилу було відмічено підвищення AUC ацикловіру та неактивного метаболіту мікофенолату мофетилу.Спосіб застосування та дозиВсередину. Дорослі Оперезуючий герпес - по 1000 мг 3 рази на добу протягом 7 днів. Простий герпес – по 500 мг 2 рази на добу. У разі рецидивів, курс повинен становити 3 або 5 днів. При першому епізоді з тяжким перебігом тривалість лікування може бути збільшена до 10 днів (при рецидивах переважно призначати Валвір у продромальному періоді або при появі перших симптомів захворювання, тобто пощипування, свербіння, печіння). Для терапії лабіального герпесу ефективне призначення препарату в дозі 2 г 2 рази протягом 1-го дня: друга доза повинна бути прийнята приблизно через 12 годин (але не раніше ніж через 6 годин) після першої дози (не застосовувати цей режим дозування більше 1 г). дня, оскільки, як показано, це не дає додаткових клінічних переваг. Профілактика рецидивів інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу: у пацієнтів із збереженим імунітетом – по 500 мг 1 раз на добу; з дуже частими рецидивами (10 і більше на рік) – по 250 мг двічі на добу; для дорослих пацієнтів з імунодефіцитом – 500 мг 2 рази на добу. Тривалість курсу – 4–12 міс. Профілактика інфікування генітальним герпесом здорового партнера: інфікованим гетеросексуальним дорослим зі збереженим імунітетом і кількістю загострень до 9 на рік - по 500 мг 1 раз на день протягом 1 року і більше, щодня при регулярному статевому житті, при нерегулярних статевих контактах. за 3 дні до передбачуваного статевого контакту (дані про профілактику інфікування інших популяціях хворих відсутні). Профілактика ЦМВ-інфекції: дорослим та підліткам старше 12 років по 2 г 4 рази на добу (як можна раніше після трансплантації). Тривалість курсу - 90 днів, але у хворих з високим ризиком лікування може бути тривалішим. Дозу Валвіру рекомендується зменшувати у пацієнтів із значним зниженням функції нирок. У пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, рекомендується застосовувати Валвір відразу після закінчення сеансу гемодіалізу у такій же дозі, як у пацієнтів з Cl креатиніну менше 15 мл/хв. Пацієнтам, які перебувають на діалізі, слід призначати Валвір після закінчення сеансу гемодіалізу. Необхідно часто визначати Cl креатиніну, особливо в періоди, коли функція нирок швидко змінюється, наприклад, відразу після трансплантації або приживлення трансплантату. При цьому доза Валвіру коригується відповідно до показників Cl креатиніну. Порушення функції печінки. При слабкому і помірному цирозі печінки (синтетична функція печінки збережена) корекції дози препарату не потрібно. Фармакокінетичні дані у пацієнтів з важким цирозом печінки (з порушенням синтетичної функції печінки та наявністю шунтів між портальною системою та загальним судинним руслом) також не свідчать про необхідність корекції дози Валвіру, проте досвід його клінічного застосування при цій патології обмежений. У осіб похилого віку корекція дози не потрібна, крім значного порушення функції нирок. Необхідно підтримувати адекватний водно-електролітний баланс.ПередозуванняВ даний час даних щодо передозування валацикловіру недостатньо. Симптоми: одноразовий прийом наддози ацикловіру до 20 г, яка частково абсорбувалася із шлунково-кишкового тракту, не супроводжувався токсичною дією препарату. При прийомі внутрішньо протягом декількох днів надвисоких доз ацикловіру, розвивалися нудота, блювання, біль голови, сплутаність свідомості; при внутрішньовенному введенні - підвищення концентрації сироваткового креатиніну, розвиток ниркової недостатності, сплутаність свідомості, галюцинації, збудження, судоми, кома. Лікування: хворі повинні перебувати під ретельним медичним наглядом виявлення ознак токсичної дії. Гемодіаліз значно посилює видалення ацикловіру з крові та може вважатися методом вибору при веденні пацієнтів із передозуванням валацикловіру.Запобіжні заходи та особливі вказівкиТаблетки 500 мг: овальні, двоопуклі таблетки білого або майже білого кольору, з маркуванням VC2 з одного боку.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: валацикловіру гідрохлориду гідрат 611,70 мг або 1223,40 мг, що відповідає валацикловіру 500 мг або 1000 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна 59,60/119,20 мг, повідон-К30 24,50/49,00 мг, стеарат магнію 4,20/8,40 мг; плівкове покриття; Опадрай білий Y-5-7068 (гіпромелоза 3сР 7,35/14,70 мг, гіпоролоза 6,30/12,60 мг, титану діоксид 4,20/8,40 мг, макрогол/ПЕГ 400 2,10/4, 20 мг, гіпромелоза 50сР 1,05/2,10 мг) - 21/42 мг. Таблетки 500 мг: по 10 або 14 таблеток у блістери з ПВХ/Алюмінієва фольга. По 1 блістеру (по 10 таблеток) або по 3 блістери (по 14 таблеток) разом з інструкцією із застосування в картонній пачці з контролем першого розтину. Таблетки 1000 мг: по 7 таблеток у блістери із ПВХ/Алюмінієва фольга. По 1 або 4 блістери разом з інструкцією із застосування в картонній пачці з контролем першого розтину.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою, 500 мг: овальні, двоопуклі, білого або майже білого кольору з маркуванням VC2 з одного боку. Таблетки, покриті плівковою оболонкою, 1000 мг: овальні, двоопуклі, білого або майже білого кольору з маркуванням VC3 з одного боку.Фармакотерапевтична групаПротивірусний засіб.ФармакокінетикаВалацикловір та ацикловір мають аналогічні фармакокінетичні параметри після прийому внутрішньо. Всмоктування. Після прийому внутрішньо валацикловір добре абсорбується із ШКТ, швидко і практично повністю перетворюється на ацикловір та L-валін. Це перетворення каталізується ферментом валацикловіргідролазою, виділеною з печінки людини. Після одноразового прийому 0,25-2 г валацикловіру C max ацикловіру в плазмі крові у здорових добровольців з нормальною функцією нирок становить у середньому 10-37 мкмоль/л (2,2-8,3 мкг/мл), а медіана часу досягнення цієї концентрації 1-2 год. При прийомі валацикловіру в дозі від 1 г біодоступність ацикловіру становить 54% і не залежить від їди. C max валацикловіру в плазмі становить лише 4% від концентрації ацикловіру та досягається в середньому через 30-100 хв після прийому препарату; через 3 години рівень C max залишається тим самим або знижується. Розподіл. Ступінь зв'язування ацикловіру з білками плазми дуже низький – близько 15%. Ацикловір швидко розподіляється по тканинах організму, особливо в печінку, нирки, м'язи, легені. Він також проникає в секрет піхви, цереброспінальну рідину та рідину герпетичних бульбашок. Виведення. У пацієнтів з нормальною функцією нирок T 1/2 ацикловіру після разової дози та повторного застосування становить приблизно 3 години. 1% препарату. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках У пацієнтів із термінальною стадією ниркової недостатності T 1/2 ацикловіру становить приблизно 14 год. Фармакокінетика ацикловіру значною мірою не порушується у пацієнтів, інфікованих вірусами Herpes simplex та Varicella zoster, а також у літніх пацієнтів та пацієнтів з цирозом печінки. У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок Cmax ацикловіру приблизно в 2 рази більше порівняно зі здоровими пацієнтами та T 1/2 ацикловіру збільшується у 5 разів. Ацикловір, основний метаболіт валацикловіру, екскретується із грудним молоком. Після призначення валацикловіру внутрішньо в дозі 500 мг C max ацикловіру в грудному молоці в 0,5-2,3 рази (в середньому в 1,4 раза) перевищувала відповідні концентрації плазмі матері. Відношення AUC ацикловіру, що знаходиться у грудному молоці, до AUC ацикловіру в плазмі матері становило 1,4-2,6 (в середньому 2,2). Середнє значення концентрації ацикловіру у грудному молоці – 2,24 мкг/мл. При призначенні матері валацикловіру в дозі 500 мг 2 рази на день дитина піддається такому ж впливу ацикловіру, як при прийомі його внутрішньо в дозі близько 0,61 мг/кг/день. T 1/2 ацикловіру з грудного молока – такий самий, як із плазми крові. Валацикловір у незміненому вигляді не визначається у плазмі матері, грудному молоці чи сечі дитини. На пізніх термінах вагітності стійкий добовий показник AUC після прийому 1 г валацикловіру був більшим приблизно в 2 рази, ніж такий при прийомі ацикловіру в дозі 1,2 г/добу. При вагітності фармакокінетичні характеристики валацикловіру не змінюються. При прийомі валацикловіру у дозі 1 та 2 г не порушується розподіл та фармакокінетичні показники валацикловіру у ВІЛ-інфікованих пацієнтів порівняно зі здоровими особами. У реципієнтів трансплантатів органів, які отримують валацикловір у дозі 2 г 4 рази на добу, C max ацикловіру дорівнює або перевищує таку у здорових добровольців, які отримують таку саму дозу препарату, а добові показники AUC у них значно вищі.ФармакодинамікаВ організмі людини валацикловір швидко і повністю перетворюється на ацикловір і L-валін під впливом валацикловіргідролази. Ацикловір in vitro має специфічну інгібуючу активність щодо вірусів Herpes simplex типів 1 і 2, Varicella zoster та Епштейна-Барра, ЦМВ та вірусу герпесу людини типу 6. Ацикловір інгібує синтез вірусної ДНК відразу після фосфорилювання та перетворення на активну форму трифосфату ацикловіру. Перша стадія фосфорилювання відбувається за участю вірусоспецифічних ферментів. Для вірусів Herpes simplex, Varicella zoster та Епштейна-Барра таким ферментом є вірусна тимідинкіназа, яка присутня у уражених вірусом клітинах. Часткова селективність фосфорилювання зберігається у ЦМВ і опосередковується через продукт гена фосфотрансферази UL 97. Активація ацикловіру специфічним вірусним ферментом значною мірою пояснює його селективність. Процес фосфорилювання ацикловіру (перетворення з моно- в трифосфат) завершується клітинними кіназами. Ацикловір трифосфат конкурентно інгібує вірусну ДНК-полімеразу і, будучи аналогом нуклеозиду, вбудовується у вірусну ДНК, що призводить до облігатного (повного) розриву ланцюга, припинення синтезу ДНК і, отже, блокування реплікації вірусу. У пацієнтів із збереженим імунітетом віруси Herpes simplex і Varicella zoster зі зниженою чутливістю до валацикловіру зустрічаються вкрай рідко (менше 0,1%), але іноді можуть бути виявлені у пацієнтів з тяжкими порушеннями імунітету, наприклад з трансплантатом кісткового мозку, які отримують хіміотерапію з приводу злоякісних новоутворень та в інфікованих ВІЛ. Резистентність обумовлена дефіцитом тимідинкінази вірусу, що призводить до надмірного поширення вірусу в організмі господаря. Іноді зниження чутливості до ацикловіру обумовлено появою штамів вірусу з порушенням структури вірусної тимідинкінази або ДНК-полімерази. Вірулентність цих різновидів вірусу нагадує таку у його дикого штаму.Показання до застосуваннялікування оперізувального герпесу; лікування та профілактика рецидивів інфекцій шкіри та слизових оболонок, викликаних вірусом простого герпесу (включаючи вперше виявлений та рецидивуючий генітальний герпес); лікування лабіального герпесу; зниження інфікування генітальним герпесом здорового партнера, якщо препарат приймати як супресивну терапію у поєднанні з безпечним сексом; профілактика ЦМВ-інфекції, що виникає при трансплантації органів (зменшує вираженість реакції гострого відторгнення трансплантату у пацієнтів з трансплантатами нирок, розвиток опортуністичних інфекцій та інших вірусних інфекцій, спричинених вірусами Herpes simplex та Varicella zoster) у дорослих та дітей віком від 12 років.Протипоказання до застосуваннягіперчутливість до валацикловіру, ацикловіру та інших компонентів препарату; клінічно виражені форми ВІЛ-інфекції при вмісті CD4+-лімфоцитів менше 100/мкл; трансплантація кісткового мозку; трансплантація нирки; дитячий вік (до 12 років при ЦМВ-інфекції; до 18 років - за іншими показаннями). З обережністю: пацієнти з нирковою недостатністю; пацієнти із клінічно вираженими формами ВІЛ-інфекції; одночасний прийом нефротоксичних ЛЗ.Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності можливе у разі, якщо очікуваний ефект терапії для матері перевищує потенційний ризик для плода (відомостей про застосування при вагітності недостатньо). Ацикловір – основний метаболіт валацикловіру – виводиться із грудним молоком. При терапії валацикловіром годування груддю можливе, якщо очікуваний ефект для матері перевищує потенційний ризик для дитини.Побічна діяПобічні реакції, що найчастіше виникають при застосуванні валацикловіру: головний біль і нудота, більш серйозні побічні реакції — тромботична тромбоцитопенічна пурпура/гемолітико-уремічний синдром, гостра ниркова недостатність і неврологічні порушення. Небажані реакції перераховані нижче відповідно до класифікації за основними системами та органами та за частотою виникнення: дуже часто — ≥1/10; часто - ≥1/100 або <1/10; нечасто - ≥1/1000 або <1/100; рідко – ≥1/10000 або <1/1000; дуже рідко - <1/10000. З боку органів шлунково-кишкового тракту: часто - нудота; рідко – дискомфорт у животі, зокрема. біль в животі; блювання, діарея; дуже рідко – оборотні порушення функціональних печінкових тестів, які іноді розцінюються як прояви гепатиту. З боку крові та лімфатичної системи: дуже рідко – лейкопенія (в основному у пацієнтів зі зниженим імунітетом), тромбоцитопенія. З боку імунної системи: дуже рідко – анафілаксія. Психічні порушення та порушення з боку нервової системи: часто – головний біль; нечасто - ажитація, включаючи агресивну поведінку; рідко – запаморочення, сплутаність свідомості, галюцинації, зниження розумових здібностей; дуже рідко – збудження, тремор, атаксія, дизартрія; психотичні симптоми, включаючи манію; депресія, судоми, енцефалопатія, кома. Перелічені симптоми є оборотними і зазвичай спостерігаються у хворих з порушенням функції нирок або на тлі інших захворювань. У хворих з трансплантованим органом, які отримують високі дози валацикловіру (8 г/день) для профілактики ЦМБ-інфекції, неврологічні реакції розвиваються частіше, ніж при нижчих дозах. З боку органів дихання та середостіння: нечасто – диспное. З боку шкіри та підшкірної клітковини: нечасто – висипання, включаючи прояви фоточутливості; рідко - свербіж. Алергічні реакції: дуже рідко – кропив'янка, ангіоневротичний набряк. З боку сечовидільної системи: нечасто гематурія (часто пов'язана з іншими порушеннями з боку нирок); рідко – порушення функції нирок; дуже рідко – гостра ниркова недостатність, ниркова колька (можливо пов'язана з порушенням функції нирок). Можливе осадження кристалів ацикловіру у просвіті ниркових канальців. Необхідно дотримуватися адекватного питного режиму під час лікування. Інші: у хворих з тяжкими порушеннями імунітету, особливо у пацієнтів з далеко зайшла стадією синдрому набутого імунного дефіциту, які отримують високі дози валацикловіру (8 г/день) протягом тривалого часу, спостерігалися випадки ниркової недостатності, мікроангіопатичної гемолітичної анемії та тромбоци ). Подібні ускладнення були відзначені у пацієнтів з такими ж захворюваннями, але не одержують валацикловір. Встановити частоту прояву деяких побічних реакцій за наявними даними неможливо. З боку органів чуття: порушення зору. З боку органів кровотворення: нейтропенія, апластична анемія, лейкопластичний васкуліт, тромботична тромбоцитопенічна пурпура. Шкірні покриви: багатоформна еритема. Лабораторні показники: зниження рівня Hb, гіперкреатинемія. Інші: дисменорея, артралгія, назофарингіт, інфекції дихальних шляхів, набряк особи, підвищення артеріального тиску, тахікардія, стомлюваність; додатково у дітей - лихоманка, дегідратація, ринорея.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування валацикловіру з нефротоксичними препаратами, в т.ч. . Клінічно значимих взаємодій встановлено. Циметидії та пробенецид після прийому 1 г валацикловіру підвищують AUC ацикловіру, знижуючи його нирковий кліренс (проте корекція дози валацикловіру не потрібна через широкий терапевтичний індекс ацикловіру). Необхідно дотримуватися обережності у разі одночасного застосування валацикловіру у високих дозах (4 г/добу) та ЛЗ, які конкурують з ацикловіром за шлях елімінації (останній елімінується з сечею у незміненому вигляді внаслідок активної канальцевої секреції), оскільки існує потенційна загроза підвищення в одного або обох препаратів чи їх метаболітів. При одночасному застосуванні ацикловіру з мікофенолатом мофетилу було відмічено підвищення AUC ацикловіру та неактивного метаболіту мікофенолату мофетилу.Спосіб застосування та дозиВсередину. Дорослі Оперезуючий герпес - по 1000 мг 3 рази на добу протягом 7 днів. Простий герпес – по 500 мг 2 рази на добу. У разі рецидивів, курс повинен становити 3 або 5 днів. При першому епізоді з тяжким перебігом тривалість лікування може бути збільшена до 10 днів (при рецидивах переважно призначати Валвір у продромальному періоді або при появі перших симптомів захворювання, тобто пощипування, свербіння, печіння). Для терапії лабіального герпесу ефективне призначення препарату в дозі 2 г 2 рази протягом 1-го дня: друга доза повинна бути прийнята приблизно через 12 годин (але не раніше ніж через 6 годин) після першої дози (не застосовувати цей режим дозування більше 1 г). дня, оскільки, як показано, це не дає додаткових клінічних переваг. Профілактика рецидивів інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу: у пацієнтів із збереженим імунітетом – по 500 мг 1 раз на добу; з дуже частими рецидивами (10 і більше на рік) – по 250 мг двічі на добу; для дорослих пацієнтів з імунодефіцитом – 500 мг 2 рази на добу. Тривалість курсу – 4–12 міс. Профілактика інфікування генітальним герпесом здорового партнера: інфікованим гетеросексуальним дорослим зі збереженим імунітетом і кількістю загострень до 9 на рік - по 500 мг 1 раз на день протягом 1 року і більше, щодня при регулярному статевому житті, при нерегулярних статевих контактах. за 3 дні до передбачуваного статевого контакту (дані про профілактику інфікування інших популяціях хворих відсутні). Профілактика ЦМВ-інфекції: дорослим та підліткам старше 12 років по 2 г 4 рази на добу (як можна раніше після трансплантації). Тривалість курсу - 90 днів, але у хворих з високим ризиком лікування може бути тривалішим. Дозу Валвіру рекомендується зменшувати у пацієнтів із значним зниженням функції нирок. У пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, рекомендується застосовувати Валвір відразу після закінчення сеансу гемодіалізу у такій же дозі, як у пацієнтів з Cl креатиніну менше 15 мл/хв. Пацієнтам, які перебувають на діалізі, слід призначати Валвір після закінчення сеансу гемодіалізу. Необхідно часто визначати Cl креатиніну, особливо в періоди, коли функція нирок швидко змінюється, наприклад, відразу після трансплантації або приживлення трансплантату. При цьому доза Валвіру коригується відповідно до показників Cl креатиніну. Порушення функції печінки. При слабкому і помірному цирозі печінки (синтетична функція печінки збережена) корекції дози препарату не потрібно. Фармакокінетичні дані у пацієнтів з важким цирозом печінки (з порушенням синтетичної функції печінки та наявністю шунтів між портальною системою та загальним судинним руслом) також не свідчать про необхідність корекції дози Валвіру, проте досвід його клінічного застосування при цій патології обмежений. У осіб похилого віку корекція дози не потрібна, крім значного порушення функції нирок. Необхідно підтримувати адекватний водно-електролітний баланс.ПередозуванняВ даний час даних щодо передозування валацикловіру недостатньо. Симптоми: одноразовий прийом наддози ацикловіру до 20 г, яка частково абсорбувалася із шлунково-кишкового тракту, не супроводжувався токсичною дією препарату. При прийомі внутрішньо протягом декількох днів надвисоких доз ацикловіру, розвивалися нудота, блювання, біль голови, сплутаність свідомості; при внутрішньовенному введенні - підвищення концентрації сироваткового креатиніну, розвиток ниркової недостатності, сплутаність свідомості, галюцинації, збудження, судоми, кома. Лікування: хворі повинні перебувати під ретельним медичним наглядом виявлення ознак токсичної дії. Гемодіаліз значно посилює видалення ацикловіру з крові та може вважатися методом вибору при веденні пацієнтів із передозуванням валацикловіру.Запобіжні заходи та особливі вказівкиТаблетки 1000 мг: овальні, двоопуклі таблетки білого або майже білого кольору, з маркуванням VC3 з одного боку.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: валацикловіру гідрохлорид – 556,00 мг (у перерахунку на валацикловір 500,00 мг); допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна – 95,00 мг; гіпролоза (гідроксипропілцелюлоза) – 14,00 мг; кросповідон - 28,00 мг; магнію стеарат – 7,00 мг; плівкова оболонка: [гіпромелоза – 10,50 мг, гіпоролоза (гідроксимропілцелюлоза) – 4,07 мг, тальк – 4,12 мг, титану діоксид – 2,31 мг] або [суха суміш для плівкового покриття – біла, що містить гіпромелозу (50 %), гіпролозу (гідроксипропілцелюлозу) (19,4%), тальк (19,6%), титану діоксид (11%)] – 21,00 мг. 5, 10 або 14 таблеток у контурній комірковій упаковці з полівінілхлоридної плівки та фольги алюмінієвої. 42, 50 або 60 таблеток у банці з поліетилену високої щільності. 2 або 4 контурні осередкові упаковки по 5 таблеток, 1, 2, 3, 4, 5 або 6 контурних осередкових упаковок по 10 таблеток, 3 контурні осередкові упаковки по 14 таблеток, або одна банка разом з інструкцією із застосування в пачці з картону.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору. На поперечному розрізі ядро білого чи майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаПротивірусне.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо валацикловір добре абсорбується із ШКТ, швидко і практично повністю перетворюється на ацикловір та L-валін. Це перетворення каталізується ферментом печінки - валацикловіргідролазою. Після одноразового прийому 250–2000 мг валацикловіру середня Cmax ацикловіру у плазмі крові у здорових добровольців з нормальною функцією нирок становить у середньому 10–37 мкмоль/л (2,2–8,3 мкг/мл), а середнє Tmax – 1 -2 години. При прийомі валацикловіру в дозі від 1000 мг біодоступність ацикловіру становить 54% і не залежить від прийому пиши. C max валацикловіру в плазмі становить лише 4% від концентрації ацикловіру, T max в середньому - 30-100 хв після прийому препарату; через 3 год рівень C maxзалишається тим самим або знижується. Валацикловір та ацикловір мають аналогічні фармакокінетичні параметри після прийому внутрішньо. Розподіл Зв'язок з білками валацикловіру - 13-18%, ацикловіру - 9-33%. Ацикловір добре розподіляється в тканинах та рідинах організму, включаючи головний мозок, нирки, легені, печінку, водянисту вологу, слізну рідину, кишечник, м'язи, селезінку, матку, слизову оболонку та секрет піхви, сперму, амніотичну рідину, спинномозкову рідину (50% концентрації у плазмі), рідина герпетичних бульбашок. Найбільш високі концентрації створюються у нирках, печінці та кишечнику. Проникає через плаценту та у грудне молоко. Виведення Валацикловір виводиться з нирками, головним чином у вигляді ацикловіру (більше 80% дози) та його метаболіту 9-карбоксиметоксиметилгуаніну, у незміненому вигляді виводиться менше 1% препарату. T 1/2 валацикловіру становить менше 30 хв, ацикловіру - 2,5-3,3 год. У літніх пацієнтів (65-83 роки) T 1/2 ацикловіру становить 3,3-3,7 год, а у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності – приблизно 14 год. Фармакокінетика валацикловіру та ацикловіру значною мірою не порушується у пацієнтів, інфікованих вірусами ВПГ та ВЗВ. У ВІЛ-інфікованих пацієнтів фармакокінетичні параметри ацикловіру після прийому внутрішньо валацикловіру в дозі 1000 та 2000 мг можна порівняти з параметрами, що спостерігаються у здорових добровольців. У реципієнтів трансплантатів органів, які отримують валацикловір у дозі 2000 мг 4 рази на добу, C max ацикловіру дорівнювала або перевищувала таку у здорових добровольців, які отримували таку ж дозу препарату, а добові показники AUС були значно вищими. На пізніх термінах вагітності стійкий добовий показник AUC після прийому 1000 мг валацикловіру був більшим приблизно в 2 рази, ніж такий при прийомі ацикловіру в дозі 1200 мг на добу.ФармакодинамікаВалацикловір – нуклеозидний інгібітор ДНК-полімерази вірусів герпесу. Блокує синтез вірусної ДНК та реплікацію вірусів. В організмі людини валацикловір повністю перетворюється на ацикловір та L-валін. Ацикловір in vitro має специфічну інгібуючу активність щодо вірусів простого герпесу (ВПГ, Herpes simplex) 1-го, 2-го типів, вірусу вітряної віспи та оперізувального герпесу (ВЗВ — варицелла-зостер вірус, Varicella zoster), ЦМВ, Барр (ВЕБ) та вірусу герпесу людини 6-го типу. Ацикловір інгібує синтез вірусної ДНК відразу після фосфорилювання та перетворення на активну форму - ацикловіртрифосфат. Перша стадія фосфорилювання відбувається за участю вірусоспецифічних ферментів. Для вірусів ВПГ, ВЗВ та ВЕБ таким ферментом є вірусна тимідинкіназа, яка присутня у уражених вірусом клітинах.Часткова селективність фосфорилювання зберігається у ЦМВ та опосередковується через продукт гена фосфотрансферази UL 97. Активація ацикловіру специфічним вірусним ферментом значною мірою пояснює його селективність. Процес фосфорилювання ацикловіру (перетворення з моно- в трифосфат) завершується клітинними кіназами. Ацикловіртрифосфат конкурентно інгібує вірусну ДНК-полімеразу і, будучи аналогом нуклеозиду, вбудовується в вірусну ДНК, що призводить до облігатного розриву ланцюга, припинення синтезу ДНК і, отже, блокування реплікації вірусу. У пацієнтів із збереженим імунітетом віруси ВПГ та ВЗВ зі зниженою чутливістю до валацикловіру зустрічаються вкрай рідко (менше 0,1%), але іноді можуть бути виявлені у пацієнтів з тяжкими порушеннями імунітету, наприклад з трансплантатом кісткового мозку, у одержувачів хіміотерапії з приводу злокачеств. та у ВІЛ-інфікованих. Резистентність обумовлена дефіцитом тимідинкінази вірусу, що призводить до надмірного поширення вірусу в організмі господаря. Іноді зниження чутливості до ацикловіру обумовлено появою штамів вірусу з порушенням структури вірусної тимідинкінази або ДНК-полімерази. Вірулентність цих різновидів вірусу нагадує таку у його дикого штаму.Показання до застосуванняДорослі лікування оперізуючої герпесу (Herpes zoster) (препарат сприяє усуванню больового синдрому, зменшує його тривалість і відсоток хворих з болями, викликаними оперізуючим герпесом, включаючи гостру та постгерпетичну невралгію); лікування інфекцій шкіри та слизових оболонок, викликаних вірусом Herpes simplex 1-го та 2-го типів, включаючи вперше виявлений та рецидивуючий генітальний герпес (Herpes genitalis), а також лабіальний герпес (Herpes labialis); профілактика (супресія) рецидивів інфекцій шкіри та слизових оболонок, викликаних вірусом Herpes simplex 1-го та 2-го типів, включаючи генітальний герпес; профілактика передачі вірусу генітального герпесу здоровому партеру при застосуванні препарату як супресивна терапія у комбінації з безпечним сексом. Дорослі та діти 12 років та старші профілактика ЦМВ-інфекції, а також реакції гострого відторгнення трансплантату (у пацієнтів із трансплантатами нирок), опортуністичних інфекцій та інших герпесвірусних інфекцій (ВПГ, ВЗВ) після трансплантації органів.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до валацикловіру, ацикловіру та/або будь-якого іншого компонента, що входить до складу препарату; ВІЛ-інфекція при вмісті CD4+ лімфоцитів менше 100 за 1 мкл; дитячий вік (до 12 років при профілактиці ЦМВ-інфекції після трансплантації, до 18 років – за іншими показаннями). З обережністю: печінкова/ниркова недостатність; літній вік; гіпогідратація; одночасний прийом нефротоксичних ЛЗ; вагітність; період лактації; клінічно виражені форми ВІЛ-інфекції Вагітність та лактаціяЄ обмежені дані щодо застосування валацикловіру при вагітності. Валацикловір застосовують лише у випадках, коли потенційна користь для матері перевищує можливий ризик для плода. Зареєстровані дані про результат вагітності у жінок, які приймали валацикловір або ацикловір (активний метаболіт валацикловіру), не показали збільшення кількості вроджених дефектів у дітей порівняно із загальною популяцією. Оскільки до регістру включено невелику кількість жінок, які приймали валацикловір при вагітності, то достовірних та певних висновків щодо безпеки застосування валацикловіру при вагітності зробити не можна. Ацикловір, основний метаболіт валацикловіру, виділяється із грудним молоком. Після прийому валацикловіру внутрішньо в дозі 500 мг C max ацикловіру в грудному молоці в 0,5-2,3 рази (в середньому в 1,4 раза) перевищує відповідні концентрації ацикловіру у плазмі крові матері. Середнє значення концентрації ацикловіру у грудному молоці становить 2,24 мкг/мл (9,95 мкмоль/л). При прийомі матір'ю валацикловіру внутрішньо в дозі 500 мг 2 рази на добу дитина піддається такому ж впливу ацикловіру, як при прийомі ацикловіру внутрішньо в дозі близько 0,61 мг/кг/сут. T 1/2 з грудного молока такий самий, як і з плазми крові. Препарат Валцикон слід призначати з обережністю жінкам, що годують.Побічна діяКласифікація частоти розвитку побічних ефектів згідно з рекомендаціями ВООЗ: дуже часто -> 1/10; часто - від >1/100 до <1/10; нечасто - від >1/1000 до <1/100; рідко – від >1/10000 до <1/1000; дуже рідко - <1/10000, включаючи окремі повідомлення; частота невідома - за наявними даними встановити частоту виникнення неможливо. З боку органів кровотворення: дуже рідко – лейкопенія (переважно була відмічена у пацієнтів зі зниженим імунітетом), тромбоцитопенія. Алергічні реакції: дуже рідко – анафілаксія, висипання. З боку нервової системи: часто головний біль; рідко - запаморочення, сплутаність свідомості, галюцинації, гноблення свідомості, зниження розумових здібностей; дуже рідко – ажитація, тремор, атаксія, дизартрія, психотичні симптоми, судоми, енцефалопатія, кома. Перераховані вище симптоми, в основному, оборотні і зазвичай спостерігаються у пацієнтів з порушенням функції нирок або на тлі інших станів, що спричиняють. У дорослих пацієнтів з трансплантованим органом при прийомі високих доз (8 г на добу) валацикловіру для профілактики ЦМВ-інфекції неврологічні реакції розвиваються частіше, ніж при більш низьких дозах. З боку дихальної системи: нечасто – задишка; частота невідома – назофарингіт, інфекції дихальних шляхів. З боку травної системи: часто – нудота; рідко – дискомфорт у животі, блювання, діарея, біль у животі. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко – підвищення активності печінкових ферментів (АЛТ, АСТ, ЛФ), гепатит. З боку шкірних покривів: нечасто – висипання, включаючи прояви фоточутливості; рідко - свербіж; дуже рідко – кропив'янка, ангіоневротичний набряк. З боку сечовидільної системи: рідко – порушення функції нирок; дуже рідко – ниркова колька (можливо пов'язана з порушенням функції нирок), гостра ниркова недостатність; частота невідома - гематурія (часто пов'язана з іншими порушеннями нирок). Повідомлялося про випадки осадження кристалів ацикловіру у просвіті ниркових канальців. Необхідно дотримуватися питного режиму під час лікування. З боку ССС: частота невідома – гіпертонія, тахікардія. Інші: частота невідома - набряк особи, дисменорея, стомлюваність. У пацієнтів з тяжкими порушеннями імунітету, особливо у дорослих пацієнтів з далеко зайшла стадією ВІЛ-інфекції, які отримують високі дози валацикловіру (8 г щодня) протягом тривалого періоду часу, спостерігалися випадки ниркової недостатності, мікроангіопатичної гемолітичної анемії та тромбоцитопії. Подібні ускладнення були відзначені у пацієнтів з такими ж основними та/або супутніми захворюваннями, але не одержують валацикловір.Взаємодія з лікарськими засобамиНефротоксичні ЛЗ збільшують ризик розвитку порушень функції нирок. Одночасне застосування валацикловіру з нефротоксичними препаратами, зокрема. аміноглікозидами, органічними сполуками платини, йодованою контрастною речовиною, метотрексатом, пентамідином, фоскарнетом, циклоспорином та такролімусом, має проводитися з обережністю, особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок, та потребує регулярного моніторингу функції нирок. Ацикловір виводиться нирками, переважно у незміненому вигляді, за допомогою активної ниркової секреції. Спільне застосування ЛЗ із цим механізмом виведення може призвести до підвищення концентрації ацикловіру у плазмі крові. Після призначення препарату Валцикон у дозі 1000 мг циметидин та пробенецид, які виводяться тим самим шляхом, що й валацикловір, підвищують величину AUC ацикловіру тощо. знижують його нирковий кліренс. Зважаючи на широкий терапевтичний індекс ацикловіру, корекція дози препарату Валцикон у цьому випадку не потрібна. Необхідно дотримуватись обережності у разі одночасного застосування валацикловіру у більш високих дозах (4 г/добу і вище) та лікарських препаратів, які конкурують з ацикловіром за шлях елімінації, т.к. існує потенційна загроза підвищення в плазмі рівня одного або обох препаратів або їх метаболітів. Було відзначено підвищення величини AUC ацикловіру та неактивного метаболіту – мікофенолату мофетилу – при одночасному застосуванні цих препаратів.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди, запиваючи водою. Дорослі Лікування оперізувального герпесу (Herpes zoster): рекомендована доза становить 1000 мг 3 рази на добу протягом 7 днів. Лікування інфекцій, спричинених ВПГ: рекомендована доза для лікування епізоду становить 500 мг 2 рази на добу протягом 5 днів. У більш тяжких випадках дебюту захворювання лікування слід починати якомога раніше, а його тривалість може бути збільшена з 5 до 10 днів. У разі рецидивів лікування має тривати 3 або 5 днів. При рецидивах ВПГ ідеальним вважається призначення валацикловіру в продромальному періоді або відразу після появи перших симптомів захворювання. Як альтернатива для лікування лабіального герпесу ефективне призначення валацикловіру в дозі 2 г 2 рази на добу. Друга доза повинна бути прийнята приблизно через 12 годин (але не раніше ніж через 6 годин) після прийому першої дози. При використанні такого режиму дозування тривалість лікування становить 1 добу. Терапія повинна бути розпочата при появі ранніх симптомів лабіального герпесу (тобто пощипування, свербіж, печіння). Профілактика (супресія) рецидивів інфекцій, спричинених ВПГ: у пацієнтів із збереженим імунітетом рекомендована доза становить 500 мг 1 раз на добу. У пацієнтів з імунодефіцитом рекомендована доза становить 500 мг двічі на добу. Профілактика передачі генітального герпесу здоровому партнеру: інфікованим імунокомпетентним особам з рецидивами не більше 9 разів на рік рекомендована доза валацикловіру становить 500 мг на добу протягом року та більше щодня. Дані про профілактику інфікування інших популяціях хворих відсутні. Дорослі та діти 12 років та старші Профілактика ЦМВ-інфекції після трансплантації: рекомендована доза становить 2 г 4 рази на добу, призначається якомога раніше після трансплантації. Дозу слід знижувати залежно від Cl креатиніну. Тривалість перебігу становить 90 днів, але у пацієнтів із високим ризиком курс лікування може бути продовжено. Особливі групи пацієнтів Порушення функції нирок: лікування оперізувального герпесу та інфекцій, що викликаються ВПГ, профілактика (супресія) рецидивів інфекції, спричиненої ВПГ, профілактика передачі генітального герпесу здоровому партнеру. Дозу валацикловіру рекомендується зменшувати у пацієнтів із значним зниженням функції нирок. У таких пацієнтів необхідно підтримувати адекватну гідратацію. Досвіду застосування валацикловіру у дітей із значеннями Cl креатиніну менше 50 мл/хв/1,73 м 2 немає. Пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі, рекомендується застосовувати валацикловір відразу після закінчення сеансу гемодіалізу в такій же дозі, як пацієнтам із Cl креатиніну менше 15 мл/хв. Профілактика ЦМВ-інфекції після трансплантації. Необхідно часто визначати Cl креатиніну, особливо в період, коли функція нирок швидко змінюється, наприклад, відразу після трансплантації або приживлення трансплантату, при цьому доза валацикловіру коригується відповідно до показників Cl креатиніну. Порушення функції печінки. У дорослих пацієнтів з порушенням функції печінки легкого та помірного ступеня тяжкості при збереженні синтетичної функції корекція дози валацикловіру не потрібна. Фармакокінетичні дані у дорослих пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки (некомпенсований цироз), порушенням синтетичної функції печінки та наявністю портокавальних анастомозів також не свідчать про необхідність коригувати дозу валацикловіру, проте клінічний досвід при даній патології обмежений. Діти. Немає даних про застосування препарату Валцикон у дітей віком до 12 років. Літній вік. Корекція дози не потрібна, крім значного порушення функції нирок. Необхідно підтримувати адекватний водно-електролітний баланс.ПередозуванняДля попередження передозування слід дотримуватись обережності при застосуванні препарату. Багато випадків передозування були пов'язані із застосуванням препарату для лікування пацієнтів з порушенням функції нирок і пацієнтів похилого віку внаслідок недотримання режиму дозування (які повторили дози валацикловіру, що перевищують рекомендовані). Симптоми: можливе виникнення гострої ниркової недостатності та розвиток неврологічних симптомів, включаючи сплутаність свідомості, галюцинації, ажитацію, пригнічення свідомості та кому, відмічені також нудота та блювання. Лікування: пацієнти підлягають ретельному спостереженню для своєчасної діагностики токсичних проявів. Гемодіаліз значно прискорює виведення ацикловіру з плазми крові та може вважатися оптимальним способом лікування у разі симптоматичного передозування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ пацієнтів із ризиком дегідратації, особливо у пацієнтів похилого віку, у період лікування необхідно забезпечити адекватне поповнення рідини. Оскільки ацикловір виводиться нирками, доза препарату Валцикон повинна коригуватися залежно від ступеня порушення ниркової функції. У пацієнтів із нирковою недостатністю відзначається підвищений ризик розвитку неврологічних ускладнень, таким пацієнтам необхідно забезпечити ретельне спостереження. Як правило, ці реакції мають оборотний характер і зникають після відміни препарату. У пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю рекомендується часто визначати КК, особливо в період, коли функція нирок швидко змінюється (зокрема, одразу після трансплантації або приживлення трансплантату), при цьому доза валацикловіру коригується відповідно до показників КК. Немає даних про застосування валацикловіру у високих дозах (4 г на добу та вище) у пацієнтів із захворюваннями печінки, тому високі дози препарату Валцикон таким пацієнтам повинні призначатися з обережністю. Спеціальних досліджень з вивчення дії валацикловіру при пересадці печінки не проводилося. Однак показано, що профілактичне внутрішньовенне призначення ацикловіру у високих дозах зменшує прояви ЦМВ-інфекції. Супресивна терапія валацикловіром знижує ризик передачі генітального герпесу, але не відкидає ризик інфікування і не призводить до повного лікування. Терапія препаратом Валцикон рекомендується у поєднанні з безпечним сексом. Прийом валацикловіру у високих дозах протягом тривалого часу при станах, що супроводжуються вираженим імунодефіцитом (трансплантація кісткового мозку, клінічно виражені форми ВІЛ-інфекції, трансплантація нирки), приводив до розвитку тромбоцитопенічної пурпури та гемолітико-уремічного синдрому, в. При виникненні побічних ефектів з боку центральної нервової системи (у тому числі ажитацій, галюцинацій, сплутаності свідомості, марення, судом та енцефалопатії) препарат скасовують. Випадки гострої ниркової недостатності були зареєстровані: у пацієнтів похилого віку з порушенням функції нирок або без (дотримуватись обережності при застосуванні валацикловіру у літніх пацієнтів, а також рекомендується зниження дози у пацієнтів з порушенням функції нирок); у пацієнтів із супутніми захворюваннями нирок, які отримували високі дози валацикловіру (рекомендується зниження дози валацикловіру пацієнтам із нирковою недостатністю); у пацієнтів, які приймають інші нефротоксичні препарати (дотримується обережності при одночасному застосуванні валацикловіру та нефротоксичних препаратів); у пацієнтів без адекватної гідратації. Адекватна гідратація має бути збережена для всіх пацієнтів. У разі гострої ниркової недостатності та анурії можливе використання гемодіалізу до відновлення функції нирок. Були зареєстровані побічні ефекти з боку центральної нервової системи, у тому числі збудження, галюцинації, сплутаність свідомості, марення, судоми та енцефалопатія. Дані ефекти були зареєстровані у дорослих пацієнтів та дітей із порушенням функції нирок або без порушення; у пацієнтів із супутніми захворюваннями нирок, які отримали більш високі дози валацикловіру; у пацієнтів похилого віку. При виникненні даних побічних ефектів необхідне припинення прийому валацикловіру. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Немає даних про вплив валацикловіру, що застосовується в терапевтичних дозах, на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. Однак при оцінці здатності пацієнта керувати автомобілем або рухомими механізмами необхідно враховувати, що можливе виникнення побічних ефектів з боку центральної нервової системи, тому слід бути обережним.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептом
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: валацикловіру гідрохлорид – 556,00 мг (у перерахунку на валацикловір 500,00 мг); допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна – 95,00 мг; гіпролоза (гідроксипропілцелюлоза) – 14,00 мг; кросповідон - 28,00 мг; магнію стеарат – 7,00 мг; плівкова оболонка: [гіпромелоза – 10,50 мг, гіпоролоза (гідроксимропілцелюлоза) – 4,07 мг, тальк – 4,12 мг, титану діоксид – 2,31 мг] або [суха суміш для плівкового покриття – біла, що містить гіпромелозу (50 %), гіпролозу (гідроксипропілцелюлозу) (19,4%), тальк (19,6%), титану діоксид (11%)] – 21,00 мг. 5, 10 або 14 таблеток у контурній комірковій упаковці з полівінілхлоридної плівки та фольги алюмінієвої. 42, 50 або 60 таблеток у банці з поліетилену високої щільності. 2 або 4 контурні осередкові упаковки по 5 таблеток, 1, 2, 3, 4, 5 або 6 контурних осередкових упаковок по 10 таблеток, 3 контурні осередкові упаковки по 14 таблеток, або одна банка разом з інструкцією із застосування в пачці з картону.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору. На поперечному розрізі ядро білого чи майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаПротивірусне.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо валацикловір добре абсорбується із ШКТ, швидко і практично повністю перетворюється на ацикловір та L-валін. Це перетворення каталізується ферментом печінки - валацикловіргідролазою. Після одноразового прийому 250–2000 мг валацикловіру середня Cmax ацикловіру у плазмі крові у здорових добровольців з нормальною функцією нирок становить у середньому 10–37 мкмоль/л (2,2–8,3 мкг/мл), а середнє Tmax – 1 -2 години. При прийомі валацикловіру в дозі від 1000 мг біодоступність ацикловіру становить 54% і не залежить від прийому пиши. C max валацикловіру в плазмі становить лише 4% від концентрації ацикловіру, T max в середньому - 30-100 хв після прийому препарату; через 3 год рівень C maxзалишається тим самим або знижується. Валацикловір та ацикловір мають аналогічні фармакокінетичні параметри після прийому внутрішньо. Розподіл Зв'язок з білками валацикловіру - 13-18%, ацикловіру - 9-33%. Ацикловір добре розподіляється в тканинах та рідинах організму, включаючи головний мозок, нирки, легені, печінку, водянисту вологу, слізну рідину, кишечник, м'язи, селезінку, матку, слизову оболонку та секрет піхви, сперму, амніотичну рідину, спинномозкову рідину (50% концентрації у плазмі), рідина герпетичних бульбашок. Найбільш високі концентрації створюються у нирках, печінці та кишечнику. Проникає через плаценту та у грудне молоко. Виведення Валацикловір виводиться з нирками, головним чином у вигляді ацикловіру (більше 80% дози) та його метаболіту 9-карбоксиметоксиметилгуаніну, у незміненому вигляді виводиться менше 1% препарату. T 1/2 валацикловіру становить менше 30 хв, ацикловіру - 2,5-3,3 год. У літніх пацієнтів (65-83 роки) T 1/2 ацикловіру становить 3,3-3,7 год, а у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності – приблизно 14 год. Фармакокінетика валацикловіру та ацикловіру значною мірою не порушується у пацієнтів, інфікованих вірусами ВПГ та ВЗВ. У ВІЛ-інфікованих пацієнтів фармакокінетичні параметри ацикловіру після прийому внутрішньо валацикловіру в дозі 1000 та 2000 мг можна порівняти з параметрами, що спостерігаються у здорових добровольців. У реципієнтів трансплантатів органів, які отримують валацикловір у дозі 2000 мг 4 рази на добу, C max ацикловіру дорівнювала або перевищувала таку у здорових добровольців, які отримували таку ж дозу препарату, а добові показники AUС були значно вищими. На пізніх термінах вагітності стійкий добовий показник AUC після прийому 1000 мг валацикловіру був більшим приблизно в 2 рази, ніж такий при прийомі ацикловіру в дозі 1200 мг на добу.ФармакодинамікаВалацикловір – нуклеозидний інгібітор ДНК-полімерази вірусів герпесу. Блокує синтез вірусної ДНК та реплікацію вірусів. В організмі людини валацикловір повністю перетворюється на ацикловір та L-валін. Ацикловір in vitro має специфічну інгібуючу активність щодо вірусів простого герпесу (ВПГ, Herpes simplex) 1-го, 2-го типів, вірусу вітряної віспи та оперізувального герпесу (ВЗВ — варицелла-зостер вірус, Varicella zoster), ЦМВ, Барр (ВЕБ) та вірусу герпесу людини 6-го типу. Ацикловір інгібує синтез вірусної ДНК відразу після фосфорилювання та перетворення на активну форму - ацикловіртрифосфат. Перша стадія фосфорилювання відбувається за участю вірусоспецифічних ферментів. Для вірусів ВПГ, ВЗВ та ВЕБ таким ферментом є вірусна тимідинкіназа, яка присутня у уражених вірусом клітинах.Часткова селективність фосфорилювання зберігається у ЦМВ та опосередковується через продукт гена фосфотрансферази UL 97. Активація ацикловіру специфічним вірусним ферментом значною мірою пояснює його селективність. Процес фосфорилювання ацикловіру (перетворення з моно- в трифосфат) завершується клітинними кіназами. Ацикловіртрифосфат конкурентно інгібує вірусну ДНК-полімеразу і, будучи аналогом нуклеозиду, вбудовується в вірусну ДНК, що призводить до облігатного розриву ланцюга, припинення синтезу ДНК і, отже, блокування реплікації вірусу. У пацієнтів із збереженим імунітетом віруси ВПГ та ВЗВ зі зниженою чутливістю до валацикловіру зустрічаються вкрай рідко (менше 0,1%), але іноді можуть бути виявлені у пацієнтів з тяжкими порушеннями імунітету, наприклад з трансплантатом кісткового мозку, у одержувачів хіміотерапії з приводу злокачеств. та у ВІЛ-інфікованих. Резистентність обумовлена дефіцитом тимідинкінази вірусу, що призводить до надмірного поширення вірусу в організмі господаря. Іноді зниження чутливості до ацикловіру обумовлено появою штамів вірусу з порушенням структури вірусної тимідинкінази або ДНК-полімерази. Вірулентність цих різновидів вірусу нагадує таку у його дикого штаму.Показання до застосуванняДорослі лікування оперізуючої герпесу (Herpes zoster) (препарат сприяє усуванню больового синдрому, зменшує його тривалість і відсоток хворих з болями, викликаними оперізуючим герпесом, включаючи гостру та постгерпетичну невралгію); лікування інфекцій шкіри та слизових оболонок, викликаних вірусом Herpes simplex 1-го та 2-го типів, включаючи вперше виявлений та рецидивуючий генітальний герпес (Herpes genitalis), а також лабіальний герпес (Herpes labialis); профілактика (супресія) рецидивів інфекцій шкіри та слизових оболонок, викликаних вірусом Herpes simplex 1-го та 2-го типів, включаючи генітальний герпес; профілактика передачі вірусу генітального герпесу здоровому партеру при застосуванні препарату як супресивна терапія у комбінації з безпечним сексом. Дорослі та діти 12 років та старші профілактика ЦМВ-інфекції, а також реакції гострого відторгнення трансплантату (у пацієнтів із трансплантатами нирок), опортуністичних інфекцій та інших герпесвірусних інфекцій (ВПГ, ВЗВ) після трансплантації органів.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до валацикловіру, ацикловіру та/або будь-якого іншого компонента, що входить до складу препарату; ВІЛ-інфекція при вмісті CD4+ лімфоцитів менше 100 за 1 мкл; дитячий вік (до 12 років при профілактиці ЦМВ-інфекції після трансплантації, до 18 років – за іншими показаннями). З обережністю: печінкова/ниркова недостатність; літній вік; гіпогідратація; одночасний прийом нефротоксичних ЛЗ; вагітність; період лактації; клінічно виражені форми ВІЛ-інфекції Вагітність та лактаціяЄ обмежені дані щодо застосування валацикловіру при вагітності. Валацикловір застосовують лише у випадках, коли потенційна користь для матері перевищує можливий ризик для плода. Зареєстровані дані про результат вагітності у жінок, які приймали валацикловір або ацикловір (активний метаболіт валацикловіру), не показали збільшення кількості вроджених дефектів у дітей порівняно із загальною популяцією. Оскільки до регістру включено невелику кількість жінок, які приймали валацикловір при вагітності, то достовірних та певних висновків щодо безпеки застосування валацикловіру при вагітності зробити не можна. Ацикловір, основний метаболіт валацикловіру, виділяється із грудним молоком. Після прийому валацикловіру внутрішньо в дозі 500 мг C max ацикловіру в грудному молоці в 0,5-2,3 рази (в середньому в 1,4 раза) перевищує відповідні концентрації ацикловіру у плазмі крові матері. Середнє значення концентрації ацикловіру у грудному молоці становить 2,24 мкг/мл (9,95 мкмоль/л). При прийомі матір'ю валацикловіру внутрішньо в дозі 500 мг 2 рази на добу дитина піддається такому ж впливу ацикловіру, як при прийомі ацикловіру внутрішньо в дозі близько 0,61 мг/кг/сут. T 1/2 з грудного молока такий самий, як і з плазми крові. Препарат Валцикон слід призначати з обережністю жінкам, що годують.Побічна діяКласифікація частоти розвитку побічних ефектів згідно з рекомендаціями ВООЗ: дуже часто -> 1/10; часто - від >1/100 до <1/10; нечасто - від >1/1000 до <1/100; рідко – від >1/10000 до <1/1000; дуже рідко - <1/10000, включаючи окремі повідомлення; частота невідома - за наявними даними встановити частоту виникнення неможливо. З боку органів кровотворення: дуже рідко – лейкопенія (переважно була відмічена у пацієнтів зі зниженим імунітетом), тромбоцитопенія. Алергічні реакції: дуже рідко – анафілаксія, висипання. З боку нервової системи: часто головний біль; рідко - запаморочення, сплутаність свідомості, галюцинації, гноблення свідомості, зниження розумових здібностей; дуже рідко – ажитація, тремор, атаксія, дизартрія, психотичні симптоми, судоми, енцефалопатія, кома. Перераховані вище симптоми, в основному, оборотні і зазвичай спостерігаються у пацієнтів з порушенням функції нирок або на тлі інших станів, що спричиняють. У дорослих пацієнтів з трансплантованим органом при прийомі високих доз (8 г на добу) валацикловіру для профілактики ЦМВ-інфекції неврологічні реакції розвиваються частіше, ніж при більш низьких дозах. З боку дихальної системи: нечасто – задишка; частота невідома – назофарингіт, інфекції дихальних шляхів. З боку травної системи: часто – нудота; рідко – дискомфорт у животі, блювання, діарея, біль у животі. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко – підвищення активності печінкових ферментів (АЛТ, АСТ, ЛФ), гепатит. З боку шкірних покривів: нечасто – висипання, включаючи прояви фоточутливості; рідко - свербіж; дуже рідко – кропив'янка, ангіоневротичний набряк. З боку сечовидільної системи: рідко – порушення функції нирок; дуже рідко – ниркова колька (можливо пов'язана з порушенням функції нирок), гостра ниркова недостатність; частота невідома - гематурія (часто пов'язана з іншими порушеннями нирок). Повідомлялося про випадки осадження кристалів ацикловіру у просвіті ниркових канальців. Необхідно дотримуватися питного режиму під час лікування. З боку ССС: частота невідома – гіпертонія, тахікардія. Інші: частота невідома - набряк особи, дисменорея, стомлюваність. У пацієнтів з тяжкими порушеннями імунітету, особливо у дорослих пацієнтів з далеко зайшла стадією ВІЛ-інфекції, які отримують високі дози валацикловіру (8 г щодня) протягом тривалого періоду часу, спостерігалися випадки ниркової недостатності, мікроангіопатичної гемолітичної анемії та тромбоцитопії. Подібні ускладнення були відзначені у пацієнтів з такими ж основними та/або супутніми захворюваннями, але не одержують валацикловір.Взаємодія з лікарськими засобамиНефротоксичні ЛЗ збільшують ризик розвитку порушень функції нирок. Одночасне застосування валацикловіру з нефротоксичними препаратами, зокрема. аміноглікозидами, органічними сполуками платини, йодованою контрастною речовиною, метотрексатом, пентамідином, фоскарнетом, циклоспорином та такролімусом, має проводитися з обережністю, особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок, та потребує регулярного моніторингу функції нирок. Ацикловір виводиться нирками, переважно у незміненому вигляді, за допомогою активної ниркової секреції. Спільне застосування ЛЗ із цим механізмом виведення може призвести до підвищення концентрації ацикловіру у плазмі крові. Після призначення препарату Валцикон у дозі 1000 мг циметидин та пробенецид, які виводяться тим самим шляхом, що й валацикловір, підвищують величину AUC ацикловіру тощо. знижують його нирковий кліренс. Зважаючи на широкий терапевтичний індекс ацикловіру, корекція дози препарату Валцикон у цьому випадку не потрібна. Необхідно дотримуватись обережності у разі одночасного застосування валацикловіру у більш високих дозах (4 г/добу і вище) та лікарських препаратів, які конкурують з ацикловіром за шлях елімінації, т.к. існує потенційна загроза підвищення в плазмі рівня одного або обох препаратів або їх метаболітів. Було відзначено підвищення величини AUC ацикловіру та неактивного метаболіту – мікофенолату мофетилу – при одночасному застосуванні цих препаратів.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди, запиваючи водою. Дорослі Лікування оперізувального герпесу (Herpes zoster): рекомендована доза становить 1000 мг 3 рази на добу протягом 7 днів. Лікування інфекцій, спричинених ВПГ: рекомендована доза для лікування епізоду становить 500 мг 2 рази на добу протягом 5 днів. У більш тяжких випадках дебюту захворювання лікування слід починати якомога раніше, а його тривалість може бути збільшена з 5 до 10 днів. У разі рецидивів лікування має тривати 3 або 5 днів. При рецидивах ВПГ ідеальним вважається призначення валацикловіру в продромальному періоді або відразу після появи перших симптомів захворювання. Як альтернатива для лікування лабіального герпесу ефективне призначення валацикловіру в дозі 2 г 2 рази на добу. Друга доза повинна бути прийнята приблизно через 12 годин (але не раніше ніж через 6 годин) після прийому першої дози. При використанні такого режиму дозування тривалість лікування становить 1 добу. Терапія повинна бути розпочата при появі ранніх симптомів лабіального герпесу (тобто пощипування, свербіж, печіння). Профілактика (супресія) рецидивів інфекцій, спричинених ВПГ: у пацієнтів із збереженим імунітетом рекомендована доза становить 500 мг 1 раз на добу. У пацієнтів з імунодефіцитом рекомендована доза становить 500 мг двічі на добу. Профілактика передачі генітального герпесу здоровому партнеру: інфікованим імунокомпетентним особам з рецидивами не більше 9 разів на рік рекомендована доза валацикловіру становить 500 мг на добу протягом року та більше щодня. Дані про профілактику інфікування інших популяціях хворих відсутні. Дорослі та діти 12 років та старші Профілактика ЦМВ-інфекції після трансплантації: рекомендована доза становить 2 г 4 рази на добу, призначається якомога раніше після трансплантації. Дозу слід знижувати залежно від Cl креатиніну. Тривалість перебігу становить 90 днів, але у пацієнтів із високим ризиком курс лікування може бути продовжено. Особливі групи пацієнтів Порушення функції нирок: лікування оперізувального герпесу та інфекцій, що викликаються ВПГ, профілактика (супресія) рецидивів інфекції, спричиненої ВПГ, профілактика передачі генітального герпесу здоровому партнеру. Дозу валацикловіру рекомендується зменшувати у пацієнтів із значним зниженням функції нирок. У таких пацієнтів необхідно підтримувати адекватну гідратацію. Досвіду застосування валацикловіру у дітей із значеннями Cl креатиніну менше 50 мл/хв/1,73 м 2 немає. Пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі, рекомендується застосовувати валацикловір відразу після закінчення сеансу гемодіалізу в такій же дозі, як пацієнтам із Cl креатиніну менше 15 мл/хв. Профілактика ЦМВ-інфекції після трансплантації. Необхідно часто визначати Cl креатиніну, особливо в період, коли функція нирок швидко змінюється, наприклад, відразу після трансплантації або приживлення трансплантату, при цьому доза валацикловіру коригується відповідно до показників Cl креатиніну. Порушення функції печінки. У дорослих пацієнтів з порушенням функції печінки легкого та помірного ступеня тяжкості при збереженні синтетичної функції корекція дози валацикловіру не потрібна. Фармакокінетичні дані у дорослих пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки (некомпенсований цироз), порушенням синтетичної функції печінки та наявністю портокавальних анастомозів також не свідчать про необхідність коригувати дозу валацикловіру, проте клінічний досвід при даній патології обмежений. Діти. Немає даних про застосування препарату Валцикон у дітей віком до 12 років. Літній вік. Корекція дози не потрібна, крім значного порушення функції нирок. Необхідно підтримувати адекватний водно-електролітний баланс.ПередозуванняДля попередження передозування слід дотримуватись обережності при застосуванні препарату. Багато випадків передозування були пов'язані із застосуванням препарату для лікування пацієнтів з порушенням функції нирок і пацієнтів похилого віку внаслідок недотримання режиму дозування (які повторили дози валацикловіру, що перевищують рекомендовані). Симптоми: можливе виникнення гострої ниркової недостатності та розвиток неврологічних симптомів, включаючи сплутаність свідомості, галюцинації, ажитацію, пригнічення свідомості та кому, відмічені також нудота та блювання. Лікування: пацієнти підлягають ретельному спостереженню для своєчасної діагностики токсичних проявів. Гемодіаліз значно прискорює виведення ацикловіру з плазми крові та може вважатися оптимальним способом лікування у разі симптоматичного передозування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ пацієнтів із ризиком дегідратації, особливо у пацієнтів похилого віку, у період лікування необхідно забезпечити адекватне поповнення рідини. Оскільки ацикловір виводиться нирками, доза препарату Валцикон повинна коригуватися залежно від ступеня порушення ниркової функції. У пацієнтів із нирковою недостатністю відзначається підвищений ризик розвитку неврологічних ускладнень, таким пацієнтам необхідно забезпечити ретельне спостереження. Як правило, ці реакції мають оборотний характер і зникають після відміни препарату. У пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю рекомендується часто визначати КК, особливо в період, коли функція нирок швидко змінюється (зокрема, одразу після трансплантації або приживлення трансплантату), при цьому доза валацикловіру коригується відповідно до показників КК. Немає даних про застосування валацикловіру у високих дозах (4 г на добу та вище) у пацієнтів із захворюваннями печінки, тому високі дози препарату Валцикон таким пацієнтам повинні призначатися з обережністю. Спеціальних досліджень з вивчення дії валацикловіру при пересадці печінки не проводилося. Однак показано, що профілактичне внутрішньовенне призначення ацикловіру у високих дозах зменшує прояви ЦМВ-інфекції. Супресивна терапія валацикловіром знижує ризик передачі генітального герпесу, але не відкидає ризик інфікування і не призводить до повного лікування. Терапія препаратом Валцикон рекомендується у поєднанні з безпечним сексом. Прийом валацикловіру у високих дозах протягом тривалого часу при станах, що супроводжуються вираженим імунодефіцитом (трансплантація кісткового мозку, клінічно виражені форми ВІЛ-інфекції, трансплантація нирки), приводив до розвитку тромбоцитопенічної пурпури та гемолітико-уремічного синдрому, в. При виникненні побічних ефектів з боку центральної нервової системи (у тому числі ажитацій, галюцинацій, сплутаності свідомості, марення, судом та енцефалопатії) препарат скасовують. Випадки гострої ниркової недостатності були зареєстровані: у пацієнтів похилого віку з порушенням функції нирок або без (дотримуватись обережності при застосуванні валацикловіру у літніх пацієнтів, а також рекомендується зниження дози у пацієнтів з порушенням функції нирок); у пацієнтів із супутніми захворюваннями нирок, які отримували високі дози валацикловіру (рекомендується зниження дози валацикловіру пацієнтам із нирковою недостатністю); у пацієнтів, які приймають інші нефротоксичні препарати (дотримується обережності при одночасному застосуванні валацикловіру та нефротоксичних препаратів); у пацієнтів без адекватної гідратації. Адекватна гідратація має бути збережена для всіх пацієнтів. У разі гострої ниркової недостатності та анурії можливе використання гемодіалізу до відновлення функції нирок. Були зареєстровані побічні ефекти з боку центральної нервової системи, у тому числі збудження, галюцинації, сплутаність свідомості, марення, судоми та енцефалопатія. Дані ефекти були зареєстровані у дорослих пацієнтів та дітей із порушенням функції нирок або без порушення; у пацієнтів із супутніми захворюваннями нирок, які отримали більш високі дози валацикловіру; у пацієнтів похилого віку. При виникненні даних побічних ефектів необхідне припинення прийому валацикловіру. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Немає даних про вплив валацикловіру, що застосовується в терапевтичних дозах, на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. Однак при оцінці здатності пацієнта керувати автомобілем або рухомими механізмами необхідно враховувати, що можливе виникнення побічних ефектів з боку центральної нервової системи, тому слід бути обережним.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: Валацикловіру гідрохлорид – 556 мг (у перерахунку на валацикловір – 500 мг); Допоміжні речовини: Целюлоза мікрокристалічна – 70 мг; Кросповідон – 28 мг; Повідон-К90 – 22 мг; Магнію стеарат – 4 мг; Кремнію діоксид колоїдний – 2 мг; Оболонка плівкова: Опадрай YS-1-18043 – близько 14 мг; Полірування: Віск карнаубський – близько 0,016 мг; Чорнило для друку: Діамантовий блакитний, 5312 (FT203) – близько 0,07 мкл. Примітки: Опадрай YS-1-18043 містить: гіпромелоза – 9,48 мг; титану діоксид – 3,26 мг; макрогол-400 - 1,12 мг; полісорбат-80 – 0,14 мг. Чорнило для друку Діамантовий блакитний, 5312 (FT203) містять: етанол (95%), пропіленгліколь, шелак, барвник діамантовий блакитний (Е133), лактат натрію, диметикон. По 10 таблеток у блістери із ПВХ/алюмінієвої фольги. По 1 блістеру разом з інструкцією з медичного застосування картонну пачку. По 6 таблеток у блістери із ПВХ/алюмінієвої фольги. По 7 блістерів разом з інструкцією з медичного застосування картонну пачку.Опис лікарської формиБілі, довгасті, двоопуклі таблетки без ризику, на одній стороні блакитним чорнилом нанесений напис GX CF1. Ядро від білого до майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаПротивірусний засіб.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо валацикловір добре всмоктується із шлунково-кишкового тракту, швидко і майже повністю перетворюючись на ацикловір та валін. Це перетворення, ймовірно, здійснюється ферментом печінки валацикловіргідролазою. При прийомі валацикловіру в дозі від 1000 мг біодоступність ацикловіру становить 54% і не знижується від їди. Фармакокінетика валацикловіру не є дозозалежною. Швидкість та ступінь всмоктування зменшуються зі збільшенням дози, що призводить до менш пропорційного збільшення максимальної концентрації в плазмі крові (Сmax) порівняно з терапевтичним діапазоном доз та зниження біодоступності при дозах вище 500 мг. Таблиця 1. Результати оцінки фармакокінетики ацикловіру при прийомі одноразових доз валацикловіру від 250 до 2000 мг здоровими добровольцями з нормальною функцією печінки. Фармакокінетичні параметри ацикловіру 250 мг (N=15) 500 мг (N=15) 1000 мі (N=15) 2000 мг (N=8) Сmax мкмоль/л 9,78±1,71 15,0±4,23 23,1±8,53 36,9±6,36 мкг/л 2,20±0,38 3,37±0,95 5,20±1,92 8,30±1,43 Тmax годинник (год) 0,75 1,0 2,0 2,0 (0,75 – 1,5) (0,75-2,5) (0,75 – 3,0) (1,5 – 3,0) AUC ч·мкмоль/л 24,4±3,65 49,3±7,77 83,9±20,1 131 ± 28,3 ч·мкг/мл 5,50±0,82 11,1±1,75 18,9±4,51 29,5±6,36 Стах - максимальна концентрація в плазмі крові; Tmax – час до досягнення максимальної концентрації у плазмі крові; AUC - площа під фармакокінетичною кривою "концентрація - час". Значення Сmax та AUC відображають середнє стандартне відхилення. Значення для Тmах відображають медіану значення та діапазон значень. Максимальна концентрація валацикловіру в плазмі становить лише 4% від концентрації ацикловіру, медіана часу її досягнення становить від 30 до 100 хв після прийому препарату. Через 3 години після прийому препарату концентрація валацикловіру досягає рівня кількісного визначення або нижче. Валацикловір та ацикловір мають аналогічні фармакокінетичні параметри після одноразового та багаторазового прийому. ВЗВ та ВПГ значно не змінюють фармакокінетику валацикловіру та ацикловіру після прийому валацикловіру внутрішньо. Розподіл Ступінь зв'язування валацикловіру з білками плазми дуже низька (15%). Ступінь проникнення в цереброспінальну рідину (ЦСЖ) визначається як співвідношення AUC у ЦСЖ до AUC у плазмі крові та становить близько 25% для ацикловіру та метаболіту 8-гідроксиацикловіру (8-OH-ACV); близько 2,5% для метаболіту 9-(карбоксиметокси)метил-гуаніну (CMMG). Метаболізм Після прийому внутрішньо валацикловір перетворюється на ацикловір і L-валін за допомогою пресистемного метаболізму в кишечнику та/або печінкового метаболізму. Ацикловір перетворюється на малі метаболіти: CMMG під впливом етилового спирту та альдегіддегідрогенази; 8-ОН-ACV під впливом альдегідоксидази. Приблизно 88% загального сукупного впливу на плазму крові припадає на ацикловір, 11% - на CMMG і 1% - на 8-OH-ACV. Валацикловір та ацикловір не метаболізуються ізоферментами системи цитохрому Р450. Виведення У пацієнтів з нормальною функцією нирок період напіввиведення ацикловіру з плазми після одноразового або багаторазового прийому валацикловіру становить близько 3 годин. Менше 1% від прийнятої дози валацикловіру виводиться нирками у незміненому вигляді. Валацикловір виводиться з організму нирками переважно у вигляді ацикловіру (більше 80% від прийнятої дози) та метаболіту ацикловіру – CMMG. Особливі групи пацієнтів Пацієнти з порушенням функції нирок Виведення ацикловіру корелює з функцією нирок, експозиція ацикловіру збільшується зі збільшенням тяжкості ниркової недостатності. У пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності середній період напіввиведення ацикловіру після застосування валацикловіру становить близько 14 годин порівняно з приблизно 3 годинами за нормальної функції нирок. Експозиції ацикловіру та його метаболітів CMMG та 8-OH-ACV у плазмі крові та ЦСЖ оцінювалися у стабільному стані після багаторазового прийому валацикловіру у 6 пацієнтів з нормальною функцією нирок (середній кліренс креатиніну 111 мл/хв, діапазон 91-144 мл/хв) отримували 2000 мг кожні 6 годин, і у 3 пацієнтів з тяжким ступенем ниркової недостатності (середній кліренс креатиніну 26 мл/хв, діапазон 17-31 мл/хв), які отримували 1500 мг кожні 12 годин. При тяжкому ступені ниркової недостатності порівняно з нормальною функцією нирок у плазмі крові, так само як і в ЦСЖ, концентрації ацикловіру, CMMG та 8-OH-ACV були у 2, 4 та 5-6 разів вищими відповідно. Не було різниці у ступені проникнення ацикловіру в ЦСЖ (визначалася як співвідношення AUC у ЦСЖ до AUC у плазмі крові), CMMG або 8-OH-ACV між двома популяціями з тяжким ступенем ниркової недостатності та нормальною функцією нирок. Пацієнти з порушенням функції печінки Фармакокінетичні дані показують, що у пацієнтів з печінковою недостатністю знижується швидкість перетворення валацикловіру на ацикловір, але не ступінь цього перетворення. Період напіввиведення ацикловіру не залежить від функції печінки. Вагітність У дослідженні фармакокінетики валацикловіру та ацикловіру на пізніх термінах вагітності встановлено збільшення значення добової AUC у стабільному стані при щоденному прийомі валацикловіру у дозі 1000 мг на добу, яка приблизно в 2 рази перевищувала AUC при прийомі внутрішньо ацикловіру в дозі 0. ВІЛ інфекція У пацієнтів з ВІЛ-інфекцією розподіл та фармакокінетичні характеристики ацикловіру після перорального прийому однієї або кількох доз 1000 мг або 2000 мг валацикловіру залишаються незмінними порівняно зі здоровими добровольцями. Трансплантація органів Максимальна концентрація ацикловіру у пацієнтів після трансплантації органів, які отримували 2000 мг валацикловіру 4 рази на добу, була порівнянна або вищою за максимальну концентрацію, що спостерігалася у здорових добровольців, які отримували таку ж дозу. Встановлені добові значення AUC можуть бути охарактеризовані як більш високі.ФармакодинамікаМеханізм дії Валацикловір є противірусним засобом, являє собою складний L-валіновий ефір ацикловіру. Ацикловір є аналогом пуринового нуклеозиду (гуаніну). В організмі людини валацикловір швидко і практично повністю перетворюється на ацикловір і валін імовірно під впливом ферменту валацикловіргідролази. Ацикловір є специфічним інгібітором вірусів герпесу з активністю in vitro проти вірусів простого герпесу (ВПГ) 1-го та 2-го типів, варіцелла-зостер вірусу (ВЗВ) (Varicella zoster virus), цитомегаловірусу (ЦМВ) ) та вірусу герпесу людини 6-го типу. Ацикловір інгібує синтез вірусної ДНК відразу після фосфорилювання та перетворення на активну форму - ацикловіртрифосфат. Перша стадія фосфорилювання потребує активності вірус-специфічних ферментів. Для ВПГ, ВЗВ та ВЕБ таким ферментом є вірусна тимідинкіназа, яка присутня лише у уражених вірусом клітинах. Частково селективність фосфорилювання підтримується у цитомегаловірусу опосередковано через продукт гена фосфотрансферази UL97. Ця необхідність активації ацикловіру специфічним вірусним ферментом значною мірою пояснює його селективність. Процес фосфорилювання ацикловіру (перетворення з моно- в трифосфат) завершується клітинними кіназами. Ацикловіртрифосфат конкурентно інгібує вірусну ДНК-полімеразу і, будучи аналогом нуклеозиду, вбудовується у вірусну ДНК, що призводить до облігатного розриву ланцюга, припинення синтезу ДНК і, отже, блокування реплікації вірусу. Резистентність до ацикловіру зазвичай обумовлена дефіцитом тимідинкінази, що призводить до надмірного розповсюдження вірусу в організмі господаря. У поодиноких випадках зниження чутливості до ацикловіру обумовлено появою штамів вірусу з порушенням структури вірусної тимідинкінази або ДНК-полімерази. Вірулентність цих різновидів вірусу нагадує таку в його дикого штаму. За результатами великого дослідження штамів ВПГ і ВЗВ, відібраних у пацієнтів, які отримували терапію ацикловіром або застосували його з метою профілактики, встановлено, що віруси зі зниженою чутливістю до валацикловіру зустрічаються вкрай рідко, але можуть бути виявлені в окремих випадках у пацієнтів з тяжким порушенням. наприклад, реципієнтів трансплантату кісткового мозку або органу, пацієнтів, які отримують хіміотерапію з приводу злоякісних новоутворень, та у ВІЛ-інфікованих. Валацикловір сприяє усуванню больового синдрому: зменшує його тривалість і скорочує відсоток хворих з болями, викликаними оперізуючим герпесом, включаючи гостру постгерпетичну невралгію.Показання до застосуванняДорослі та підлітки віком від 12 до 18 років: лікування інфекцій шкіри та слизових оболонок, спричинених ВПГ, включаючи вперше виявлений та рецидивуючий генітальний герпес (Herpes genitalis), а також лабіальний герпес (Herpes labialis); профілактика (супресія) рецидивів інфекцій шкіри та слизових оболонок, спричинених ВПГ, включаючи генітальний герпес, у тому числі у дорослих з імунодефіцитом; профілактика інфекцій, викликаних цитомегаловірусом (ЦМВ), та захворювань після трансплантації паренхіматозних органів. Дорослі: лікування оперізувального герпесу (Herpes zoster) та офтальмічного оперізувального герпесу.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до валацикловіру, ацикловіру або до будь-якого іншого компонента препарату. Дитячий вік віком до 12 років. Дитячий вік до 18 років при лікуванні оперізувального герпесу та офтальмічного оперізувального герпесу 6З обережністю: у пацієнтів із нирковою недостатністю; пацієнтів із клінічно вираженими формами ВІЛ-інфекції; при одночасному прийомі нефротоксичних лікарських засобів.Вагітність та лактаціяФертильність У дослідженнях на тваринах валацикловір не впливав на фертильність. Проте застосування високих доз ацикловіру при парентеральному введенні викликало тестикулярні афекти у щурів та собак. Дослідження щодо впливу валацикловіру на фертильність у людей не проводилися. Однак не було зареєстровано змін у кількості, рухливості та морфології сперматозоїдів у 20 пацієнтів через 6 місяців щоденного застосування валацикловіру у дозах від 400 мг до 1000 мг. Вагітність Є обмежені дані щодо застосування препарату Валтрекс® при вагітності. Препарат слід застосовувати при вагітності тільки в тому випадку, якщо потенційна користь для матері перевершує потенційний ризик для плода. У регістрах вагітних були задокументовані результати вагітності у жінок, які приймали Валтрекс® або інші препарати, що містять ацикловір (ацикловір є активним метаболітом препарату Валтрекс®), 111 та 1246 спостережень, відповідно (з яких 29 та 756 приймали препарати у першому триместрі вагітності), представляли собою результати вагітності), зареєстровані проспективно. Аналіз даних, представлених у регістрі вагітних, що піддавалися впливу ацикловіру, не виявив збільшення кількості вроджених дефектів у дітей порівняно із загальною популяцією, по жодному з пороків розвитку не виявлено специфічності чи закономірності, що вказують на загальну причину. Оскільки до регістру вагітних було включено невелику кількість жінок, які приймали валацикловір під час вагітності,то достовірних та певних висновків щодо безпеки застосування валацикловіру при вагітності зробити не можна. Період грудного вигодовування Ацикловір, основний метаболіт валацикловіру, проникає у грудне молоко. Після прийому валацикловіру в дозі 500 мг внутрішньом'язу Cmax у грудному молоці в 0,5-2,3 рази (в середньому в 1,4 рази) перевищувала відповідні концентрації ацикловіру в плазмі крові матері. Співвідношення значень AUC ацикловіру у грудному молоці до AUC у сироватці крові матері варіювалися від 1,4 до 2,6 (середнє значення 2,2). Середнє значення концентрації ацикловіру у грудному молоці становило 2,24 мкг/мл (9,95 мкмоль/л). При прийомі матір'ю валацикловіру в дозі 500 мг 2 рази на добу діти, які перебувають на грудному вигодовуванні, піддаються такому ж впливу ацикловіру, як при прийомі його внутрішньо в дозі близько 0,61 мг/кг/добу. Період напіввиведення ацикловіру з грудного молока такий самий, як із плазми крові. Валацикловір у незміненому вигляді не визначався у плазмі крові матері, грудному молоці або сечі дитини. Препарат Валтрекс слід призначати з обережністю жінкам у період грудного вигодовування. Тим не менш, ацикловір для внутрішньовенного введення застосовується для лікування ВПГ у немовлят у дозі 30 мг/кг/добу.Побічна діяНебажані реакції перераховані нижче відповідно до класифікації за основними системами та органами та частотою народження, яка була визначена наступним чином: дуже часто: ≥ 1 на 10, часто: ≥ 1 на 100 та < 1 на 10, нечасто: ≥1 на 1000 та < 1 на 100, рідко: ≥ 1 на 10000 та < 1 на 1000, дуже рідко: < 1 на 10000. Дані клінічних досліджень З боку нервової системи: - Часто: головний біль. З боку шлунково-кишкового тракту: - Часто: нудота. Дані постмаркетингових досліджень З боку системи крові та органів кровотворення – дуже рідко: лейкопенія, тромбоцитопенія. В основному лейкопенія спостерігалася у хворих зі зниженим імунітетом. З боку імунної системи – дуже рідко: анафілаксія. З боку нервової системи та психіки – рідко: запаморочення, сплутаність свідомості, галюцинації, пригнічення свідомості. Дуже рідко: ажитація, тремор, атаксія, дизартрія, психотичні симптоми, судоми, енцефалопатія, кома. Перераховані вище симптоми, в основному, оборотні і зазвичай спостерігаються у пацієнтів з порушенням функції нирок або на тлі інших станів, що спричиняють. У дорослих пацієнтів з трансплантованим органом, які отримують високі дози (8 г на день) препарату Валтрекс для профілактики ЦМВ-інфекції, неврологічні реакції розвиваються частіше, ніж при прийомі нижчих доз. З боку дихальної системи та органів середостіння – Нечасто: задишка. З боку шлунково-кишкового тракту – рідко: дискомфорт у животі, блювання, діарея. З боку печінки та жовчовивідних шляхів – дуже рідко: оборотні порушення функціональних печінкових проб, які іноді розцінюють як прояви гепатиту. З боку шкіри та підшкірно-жирової клітковини - Нечасто: висипання, включаючи прояви фоточутливості. Рідко: свербіж. Дуже рідко: кропив'янка, ангіоневротичний набряк. З боку сечовидільної системи – Нечасто: гематурія (часто пов'язана з іншими порушеннями з боку нирок). Рідко: порушення функції нирок. Дуже рідко: гостра ниркова недостатність, ниркова колька. Ниркова колька може бути пов'язана з порушенням функції нирок. Повідомлялося про випадки осадження кристалів ацикловіру у просвіті ниркових канальців. Необхідно дотримуватися адекватного питного режиму під час лікування. Інші: У хворих з тяжкими порушеннями імунітету, особливо у дорослих пацієнтів з далеко зайшла стадією ВІЛ-інфекції, які отримують високі дози валацикловіру (8 г щодня) протягом тривалого періоду часу, спостерігалися випадки ниркової недостатності, мікроангіопатичної гемолітичної анемії та тромації. ). Подібні ускладнення були відзначені у пацієнтів з тими самими основними або супутніми захворюваннями, але не отримують валацикловір.Взаємодія з лікарськими засобамиКлінічно значущі взаємодії встановлено. Ацикловір виводиться нирками переважно в незміненому вигляді за допомогою активної ниркової секреції. Сполучене застосування лікарських засобів з цим механізмом виведення може призвести до підвищення концентрації ацикловіру в плазмі. Після призначення препарату Валтрекс® у дозі 1000 мг та препаратів циметидин, пробенецид, які виводяться тим самим шляхом, що й препарат Валтрекс®, спостерігається підвищення AUC ацикловіру та, таким чином, знижується нирковий кліренс ацикловір. Проте, зважаючи на широкий терапевтичний індекс ацикловіру, корекція дози препарату Валтрекс® не потрібна. При лікуванні лабіального герпесу, профілактиці та лікуванні захворювань, викликаних ЦМВ, необхідно дотримуватись обережності у разі одночасного застосування препарату Валтрекс® у більш високих дозах (4000 мг на добу та вище) та лікарських препаратів, які конкурують з ацикловіром за шлях виведення, оскільки існує потенційна загроза підвищення в плазмі концентрації одного або обох препаратів або їх метаболітів. Було відмічено підвищення AUC ацикловіру та неактивного метаболіту мікофенолату мофетилу (імунодепресант, який застосовується у пацієнтів після трансплантації органів) при одночасному застосуванні цих препаратів. Одночасне застосування препарату Валтрекс з нефротоксичними препаратами, у тому числі аміноглікозидами, органічними сполуками платини, йодованою контрастною речовиною, метотрексатом, пентамідином, фоскарнетом, циклоспорином і такролімусом, повинно проводитися з обережністю, особливо у пацієнтів з порушенням функції. нирок.Спосіб застосування та дозиПрепарат Валтрекс® приймається незалежно від їди, таблетки слід запивати водою. Лікування інфекції шкіри та слизових оболонок, викликаних ВПГ, включай вперше виявлений та рецидивуючий генітальний герпес (Herpes genitalis), а також лабіальний герпес (Herpes labialis) Імунокомпетентні дорослі та підлітки віком від 12 до 18 років Рекомендована доза становить 500 мг двічі на добу. У разі рецидивів лікування має тривати 3 або 5 днів. У разі первинного герпесу, який може протікати у більш тяжкій формі, лікування слід розпочинати якомога раніше, а його тривалість має бути збільшена з 5 до 10 днів. При рецидивах ВПГ найбільш вірним вважається призначення препарату Валтрекс у продромальному періоді або відразу після появи перших симптомів захворювання. Застосування валацикловіру може запобігти розвитку ураження, якщо його застосовувати при перших ознаках та симптомах рецидиву, спричиненого ВПГ. Як альтернативне лікування лабіального герпесу ефективне призначення препарату Валтрекс у дозі 2000 мг 2 рази на добу протягом 1 доби. Друга доза повинна бути прийнята приблизно через 12 годин (але не раніше ніж через 6 годин) після прийому першої дози. При використанні такого режиму дозування тривалість лікування не повинна перевищувати 1 добу, оскільки перевищення тривалості цього курсу лікування не призводить до додаткової клінічної користі. Терапія повинна бути розпочата при появі ранніх симптомів лабіального герпесу (тобто пощипування, свербіж, печіння). Профілактика (супресія) рецидивів інфекції шкіри та слизових оболонок, спричинених ВПГ, включаючи генітальний герпес, у тому числі у дорослих з імунодефіцитом Імунокомпетентні дорослі та підлітки віком від 12 до 18 років У імунокомпетентних пацієнтів рекомендована доза становить 500 мг один раз на добу. Через 6-12 місяців лікування необхідно оцінити ефективність терапії. Дорослі з імунодефіцитом У дорослих пацієнтів з імунодефіцитом рекомендована доза становить 500 мг двічі на добу. Через 6-12 місяців лікування необхідно оцінити ефективність терапії. Профілактика інфекцій, викликаних ЦМВ, та захворювань після трансплантації паренхіматозних органів Дорослі та підлітки віком від 12 до 18 років Доза, що рекомендується, становить 2000 мг 4 рази на добу, призначається якомога раніше після трансплантації. Дозу слід знижувати залежно від кліренсу креатиніну. Тривалість лікування зазвичай становить 90 днів, але у пацієнтів із високим ризиком курс лікування може бути продовжений. Лікування оперізувального герпесу (Herpes zoster) та офтальмічного оперізувального герпесу Дорослі Рекомендована доза становить 1000 мг 3 рази на день протягом 7 днів. Особливі групи пацієнтів Діти Ефективність лікування препаратом Валтрекс у дітей не досліджували. Пацієнти похилого віку Необхідно враховувати можливе порушення функції нирок у пацієнтів похилого віку, доза препарату Валтрекс® повинна бути відповідним чином скоригована. Необхідно підтримувати адекватний водно-електролітний баланс. Пацієнти з порушенням функції нирок Дозу препарату Валтрекс® рекомендується зменшувати у пацієнтів із вираженим порушенням функції нирок (див. режим дозування у Таблиці 2). У таких пацієнтів необхідно підтримувати адекватний водно-електролітний баланс. Таблиця 2. Корекція дози препарату Валтрекс® для застосування у дорослих та підлітків віком від 12 до 18 років з порушенням функції нирок Показання Кліренс креатиніну, мл/хв. Доза препарату Валтрекс® Оперезуючий герпес та офтальмічний оперізувальний герпес у імунокомнетентних дорослих (лікування) не менше 50 1000 мг 3 рази на добу від 30 до 49 1000 мг 2 рази на добу від 10 до 29 1000 мг 1 раз на добу менше 10 500 мг 1 раз на добу ВПГ (лікування) Імунокомпетентні дорослі та підлітки віком від 12 до 18 років не менше 30 500 мг 2 рази на добу менше 30 500 мг 1 раз на добу Лабіальний герпес у імунокомпетентних дорослих та підлітків віком від 12 до 18 років (лікування) Не менше 50 2000 мг 2 рази на добу Від 30 до 49 1000 мг 2 рази на добу Від 10 до 29 500 мг 2 рази на добу Менш 10 500 мг 1 раз на добу ВПГ (профілактика (супресія)) Імунокомпетентні дорослі та підлітки віком від 12 до 18 років не менше 30 500 мг 1 раз на добу менше 30 500 мг 1 раз на дві доби Дорослі з імунодефіцитом не менше 30 500 мг 2 рази на добу менше 30 500 мг 1 раз на добу Профілактика інфекції, викликаних ЦМВ, у дорослих та підлітків віком від 12 до 18 років не менше 75 2000 мг 4 рази на добу від 50 до 75 1500 мг 4 рази на добу від 25 до 50 1500 мг 3 рази на добу від 10 до 25 1500 мг 2 рази на добу менше 10 або у пацієнтів на гемодіалізі 1500 мг 1 раз на добу Додаткова інформація для показання: лікування інфекцій шкіри та слизових оболонок, спричинених ВПГ, включаючи вперше виявлений та рецидивуючий генітальний герпес (Herpes genitalis), а також лабіальний герпес (Herpes labialis) Досвід застосування препарату Валтрекс® у дітей зі значеннями кліренсу креатиніну менше 50 мл/хв/1,73 м2 відсутній. Додаткова інформація для показання: профілактика інфекцій, спричинених ЦМВ, та захворювань після трансплантації паренхіматозних органів Необхідно часто визначати кліренс креатиніну, особливо в період, коли функція нирок швидко змінюється, наприклад, одразу після трансплантації або приживлення трансплантату, при цьому доза препарату Валтрекс® коригується відповідно до показників кліренсу креатиніну. Додаткова інформація для показання: лікування оперізувального герпесу (Herpes zoster) та офтальмічного оперізувального герпесу Препарат Валтрекс® слід застосовувати після гемодіалізу у пацієнтів, яким проводять періодичний гемодіаліз. Пацієнти з порушенням функції печінки На підставі дослідження із застосуванням одноразової дози валацикловіру 1000 мг у дорослих пацієнтів з цирозом печінки легкого або середнього ступеня тяжкості (при збереженій синтетичній функції печінки) корекція дози препарату Валтрекс® не потрібна. Фармакокінетичні дані у дорослих пацієнтів з тяжким ступенем порушення функції печінки (декомпенсованим цирозом), з порушенням синтетичної функції печінки та наявністю портокавальних анастомозів також не свідчать про необхідність корекції дози препарату Валтрекс, проте клінічний досвід при цих патологіях обмежений. Інформація про дози більше 4000 мг на добу для пацієнтів з інфекціями, спричиненими ВПГ та ЦМВ.ПередозуванняСимптоми Гостра ниркова недостатність та неврологічні порушення, включаючи сплутаність свідомості, галюцинації, ажитацію, пригнічення свідомості та кому, а також нудота та блювання, спостерігалися у пацієнтів, які отримали дози валацикловіру, що перевищують рекомендовані. Подібні стани частіше відзначалися у пацієнтів з порушенням функції нирок та пацієнтів похилого віку, які отримали повторні перевищуючі рекомендовані дози валацикловіру внаслідок недотримання режиму дозування. Лікування Хворі повинні перебувати під ретельним медичним наглядом. Гемодіаліз значною мірою сприяє виведенню ацикловіру з крові та може вважатися методом вибору при веденні пацієнтів з передозуванням препарату Валтрекс®.Запобіжні заходи та особливі вказівкиГідратація У пацієнтів з ризиком дегідратації, особливо у пацієнтів похилого віку необхідно забезпечити адекватний водно-електролітний баланс. Застосування у пацієнтів з порушенням функції нирок та у пацієнтів похилого віку Оскільки ацикловір виводиться нирками, необхідно зменшити дозу препарату Валтрекс у пацієнтів із порушенням функції нирок. У пацієнтів похилого віку може спостерігатися порушення ниркової функції, тому слід розглянути зменшення дози для цієї групи пацієнтів. Як пацієнти літнього віку, так і пацієнти з порушенням функції нирок входять до групи підвищеного ризику розвитку неврологічних ускладнень, таким пацієнтам необхідно забезпечити ретельний лікарський контроль. Як правило, ці реакції в основному мають оборотний характер у разі відміни препарату. Лікування лабіального герпесу та профілактика ЦМВ інфекцій та захворювань Застосування високих доз препарату Валтрекс® при порушенні функцій печінки та після пересадки печінки Немає даних про застосування препарату Валтрекс® у високих дозах (4000 мг на добу та вище) у пацієнтів із захворюванням печінки, тому таким пацієнтам високі дози препарату Валтрекс® повинні призначатися з обережністю. Спеціальних досліджень щодо вивчення дії препарату Валтрекс® при пересадці печінки не проводилося. Проте було встановлено, що профілактичне призначення ацикловіру у високих дозах зменшує прояви ЦМВ-інфекції та захворювання. Використання при генітальному герпесі Пацієнтам слід рекомендувати утримуватися від статевих контактів за наявності симптомів, навіть якщо лікування противірусним препаратом Валтрекс вже розпочато. Супресивна терапія препаратом Валтрекс знижує ризик передачі генітального герпесу, але повністю не виключає ризик інфікування і не призводить до повного лікування. Терапія препаратом Валтрекс® рекомендується у поєднанні з надійними засобами бар'єрної контрацепції. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Необхідно враховувати клінічний стан пацієнта та профіль побічних реакцій валацикловіру при оцінці здатності пацієнта керувати автомобілем або механізмами, що рухаються.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: Валацикловіру гідрохлорид – 556 мг (у перерахунку на валацикловір – 500 мг); Допоміжні речовини: Целюлоза мікрокристалічна – 70 мг; Кросповідон – 28 мг; Повідон-К90 – 22 мг; Магнію стеарат – 4 мг; Кремнію діоксид колоїдний – 2 мг; Оболонка плівкова: Опадрай YS-1-18043 – близько 14 мг; Полірування: Віск карнаубський – близько 0,016 мг; Чорнило для друку: Діамантовий блакитний, 5312 (FT203) – близько 0,07 мкл. Примітки: Опадрай YS-1-18043 містить: гіпромелоза – 9,48 мг; титану діоксид – 3,26 мг; макрогол-400 - 1,12 мг; полісорбат-80 – 0,14 мг. Чорнило для друку Діамантовий блакитний, 5312 (FT203) містять: етанол (95%), пропіленгліколь, шелак, барвник діамантовий блакитний (Е133), лактат натрію, диметикон. По 10 таблеток у блістери із ПВХ/алюмінієвої фольги. По 1 блістеру разом з інструкцією з медичного застосування картонну пачку. По 6 таблеток у блістери із ПВХ/алюмінієвої фольги. По 7 блістерів разом з інструкцією з медичного застосування картонну пачку.Опис лікарської формиБілі, довгасті, двоопуклі таблетки без ризику, на одній стороні блакитним чорнилом нанесений напис GX CF1. Ядро від білого до майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаПротивірусний засіб.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо валацикловір добре всмоктується із шлунково-кишкового тракту, швидко і майже повністю перетворюючись на ацикловір та валін. Це перетворення, ймовірно, здійснюється ферментом печінки валацикловіргідролазою. При прийомі валацикловіру в дозі від 1000 мг біодоступність ацикловіру становить 54% і не знижується від їди. Фармакокінетика валацикловіру не є дозозалежною. Швидкість та ступінь всмоктування зменшуються зі збільшенням дози, що призводить до менш пропорційного збільшення максимальної концентрації в плазмі крові (Сmax) порівняно з терапевтичним діапазоном доз та зниження біодоступності при дозах вище 500 мг. Таблиця 1. Результати оцінки фармакокінетики ацикловіру при прийомі одноразових доз валацикловіру від 250 до 2000 мг здоровими добровольцями з нормальною функцією печінки. Фармакокінетичні параметри ацикловіру 250 мг (N=15) 500 мг (N=15) 1000 мі (N=15) 2000 мг (N=8) Сmax мкмоль/л 9,78±1,71 15,0±4,23 23,1±8,53 36,9±6,36 мкг/л 2,20±0,38 3,37±0,95 5,20±1,92 8,30±1,43 Тmax годинник (год) 0,75 1,0 2,0 2,0 (0,75 – 1,5) (0,75-2,5) (0,75 – 3,0) (1,5 – 3,0) AUC ч·мкмоль/л 24,4±3,65 49,3±7,77 83,9±20,1 131 ± 28,3 ч·мкг/мл 5,50±0,82 11,1±1,75 18,9±4,51 29,5±6,36 Стах - максимальна концентрація в плазмі крові; Tmax – час до досягнення максимальної концентрації у плазмі крові; AUC - площа під фармакокінетичною кривою "концентрація - час". Значення Сmax та AUC відображають середнє стандартне відхилення. Значення для Тmах відображають медіану значення та діапазон значень. Максимальна концентрація валацикловіру в плазмі становить лише 4% від концентрації ацикловіру, медіана часу її досягнення становить від 30 до 100 хв після прийому препарату. Через 3 години після прийому препарату концентрація валацикловіру досягає рівня кількісного визначення або нижче. Валацикловір та ацикловір мають аналогічні фармакокінетичні параметри після одноразового та багаторазового прийому. ВЗВ та ВПГ значно не змінюють фармакокінетику валацикловіру та ацикловіру після прийому валацикловіру внутрішньо. Розподіл Ступінь зв'язування валацикловіру з білками плазми дуже низька (15%). Ступінь проникнення в цереброспінальну рідину (ЦСЖ) визначається як співвідношення AUC у ЦСЖ до AUC у плазмі крові та становить близько 25% для ацикловіру та метаболіту 8-гідроксиацикловіру (8-OH-ACV); близько 2,5% для метаболіту 9-(карбоксиметокси)метил-гуаніну (CMMG). Метаболізм Після прийому внутрішньо валацикловір перетворюється на ацикловір і L-валін за допомогою пресистемного метаболізму в кишечнику та/або печінкового метаболізму. Ацикловір перетворюється на малі метаболіти: CMMG під впливом етилового спирту та альдегіддегідрогенази; 8-ОН-ACV під впливом альдегідоксидази. Приблизно 88% загального сукупного впливу на плазму крові припадає на ацикловір, 11% - на CMMG і 1% - на 8-OH-ACV. Валацикловір та ацикловір не метаболізуються ізоферментами системи цитохрому Р450. Виведення У пацієнтів з нормальною функцією нирок період напіввиведення ацикловіру з плазми після одноразового або багаторазового прийому валацикловіру становить близько 3 годин. Менше 1% від прийнятої дози валацикловіру виводиться нирками у незміненому вигляді. Валацикловір виводиться з організму нирками переважно у вигляді ацикловіру (більше 80% від прийнятої дози) та метаболіту ацикловіру – CMMG. Особливі групи пацієнтів Пацієнти з порушенням функції нирок Виведення ацикловіру корелює з функцією нирок, експозиція ацикловіру збільшується зі збільшенням тяжкості ниркової недостатності. У пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності середній період напіввиведення ацикловіру після застосування валацикловіру становить близько 14 годин порівняно з приблизно 3 годинами за нормальної функції нирок. Експозиції ацикловіру та його метаболітів CMMG та 8-OH-ACV у плазмі крові та ЦСЖ оцінювалися у стабільному стані після багаторазового прийому валацикловіру у 6 пацієнтів з нормальною функцією нирок (середній кліренс креатиніну 111 мл/хв, діапазон 91-144 мл/хв) отримували 2000 мг кожні 6 годин, і у 3 пацієнтів з тяжким ступенем ниркової недостатності (середній кліренс креатиніну 26 мл/хв, діапазон 17-31 мл/хв), які отримували 1500 мг кожні 12 годин. При тяжкому ступені ниркової недостатності порівняно з нормальною функцією нирок у плазмі крові, так само як і в ЦСЖ, концентрації ацикловіру, CMMG та 8-OH-ACV були у 2, 4 та 5-6 разів вищими відповідно. Не було різниці у ступені проникнення ацикловіру в ЦСЖ (визначалася як співвідношення AUC у ЦСЖ до AUC у плазмі крові), CMMG або 8-OH-ACV між двома популяціями з тяжким ступенем ниркової недостатності та нормальною функцією нирок. Пацієнти з порушенням функції печінки Фармакокінетичні дані показують, що у пацієнтів з печінковою недостатністю знижується швидкість перетворення валацикловіру на ацикловір, але не ступінь цього перетворення. Період напіввиведення ацикловіру не залежить від функції печінки. Вагітність У дослідженні фармакокінетики валацикловіру та ацикловіру на пізніх термінах вагітності встановлено збільшення значення добової AUC у стабільному стані при щоденному прийомі валацикловіру у дозі 1000 мг на добу, яка приблизно в 2 рази перевищувала AUC при прийомі внутрішньо ацикловіру в дозі 0. ВІЛ інфекція У пацієнтів з ВІЛ-інфекцією розподіл та фармакокінетичні характеристики ацикловіру після перорального прийому однієї або кількох доз 1000 мг або 2000 мг валацикловіру залишаються незмінними порівняно зі здоровими добровольцями. Трансплантація органів Максимальна концентрація ацикловіру у пацієнтів після трансплантації органів, які отримували 2000 мг валацикловіру 4 рази на добу, була порівнянна або вищою за максимальну концентрацію, що спостерігалася у здорових добровольців, які отримували таку ж дозу. Встановлені добові значення AUC можуть бути охарактеризовані як більш високі.ФармакодинамікаМеханізм дії Валацикловір є противірусним засобом, являє собою складний L-валіновий ефір ацикловіру. Ацикловір є аналогом пуринового нуклеозиду (гуаніну). В організмі людини валацикловір швидко і практично повністю перетворюється на ацикловір і валін імовірно під впливом ферменту валацикловіргідролази. Ацикловір є специфічним інгібітором вірусів герпесу з активністю in vitro проти вірусів простого герпесу (ВПГ) 1-го та 2-го типів, варіцелла-зостер вірусу (ВЗВ) (Varicella zoster virus), цитомегаловірусу (ЦМВ) ) та вірусу герпесу людини 6-го типу. Ацикловір інгібує синтез вірусної ДНК відразу після фосфорилювання та перетворення на активну форму - ацикловіртрифосфат. Перша стадія фосфорилювання потребує активності вірус-специфічних ферментів. Для ВПГ, ВЗВ та ВЕБ таким ферментом є вірусна тимідинкіназа, яка присутня лише у уражених вірусом клітинах. Частково селективність фосфорилювання підтримується у цитомегаловірусу опосередковано через продукт гена фосфотрансферази UL97. Ця необхідність активації ацикловіру специфічним вірусним ферментом значною мірою пояснює його селективність. Процес фосфорилювання ацикловіру (перетворення з моно- в трифосфат) завершується клітинними кіназами. Ацикловіртрифосфат конкурентно інгібує вірусну ДНК-полімеразу і, будучи аналогом нуклеозиду, вбудовується у вірусну ДНК, що призводить до облігатного розриву ланцюга, припинення синтезу ДНК і, отже, блокування реплікації вірусу. Резистентність до ацикловіру зазвичай обумовлена дефіцитом тимідинкінази, що призводить до надмірного розповсюдження вірусу в організмі господаря. У поодиноких випадках зниження чутливості до ацикловіру обумовлено появою штамів вірусу з порушенням структури вірусної тимідинкінази або ДНК-полімерази. Вірулентність цих різновидів вірусу нагадує таку в його дикого штаму. За результатами великого дослідження штамів ВПГ і ВЗВ, відібраних у пацієнтів, які отримували терапію ацикловіром або застосували його з метою профілактики, встановлено, що віруси зі зниженою чутливістю до валацикловіру зустрічаються вкрай рідко, але можуть бути виявлені в окремих випадках у пацієнтів з тяжким порушенням. наприклад, реципієнтів трансплантату кісткового мозку або органу, пацієнтів, які отримують хіміотерапію з приводу злоякісних новоутворень, та у ВІЛ-інфікованих. Валацикловір сприяє усуванню больового синдрому: зменшує його тривалість і скорочує відсоток хворих з болями, викликаними оперізуючим герпесом, включаючи гостру постгерпетичну невралгію.Показання до застосуванняДорослі та підлітки віком від 12 до 18 років: лікування інфекцій шкіри та слизових оболонок, спричинених ВПГ, включаючи вперше виявлений та рецидивуючий генітальний герпес (Herpes genitalis), а також лабіальний герпес (Herpes labialis); профілактика (супресія) рецидивів інфекцій шкіри та слизових оболонок, спричинених ВПГ, включаючи генітальний герпес, у тому числі у дорослих з імунодефіцитом; профілактика інфекцій, викликаних цитомегаловірусом (ЦМВ), та захворювань після трансплантації паренхіматозних органів. Дорослі: лікування оперізувального герпесу (Herpes zoster) та офтальмічного оперізувального герпесу.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до валацикловіру, ацикловіру або до будь-якого іншого компонента препарату. Дитячий вік віком до 12 років. Дитячий вік до 18 років при лікуванні оперізувального герпесу та офтальмічного оперізувального герпесу 6З обережністю: у пацієнтів із нирковою недостатністю; пацієнтів із клінічно вираженими формами ВІЛ-інфекції; при одночасному прийомі нефротоксичних лікарських засобів.Вагітність та лактаціяФертильність У дослідженнях на тваринах валацикловір не впливав на фертильність. Проте застосування високих доз ацикловіру при парентеральному введенні викликало тестикулярні афекти у щурів та собак. Дослідження щодо впливу валацикловіру на фертильність у людей не проводилися. Однак не було зареєстровано змін у кількості, рухливості та морфології сперматозоїдів у 20 пацієнтів через 6 місяців щоденного застосування валацикловіру у дозах від 400 мг до 1000 мг. Вагітність Є обмежені дані щодо застосування препарату Валтрекс® при вагітності. Препарат слід застосовувати при вагітності тільки в тому випадку, якщо потенційна користь для матері перевершує потенційний ризик для плода. У регістрах вагітних були задокументовані результати вагітності у жінок, які приймали Валтрекс® або інші препарати, що містять ацикловір (ацикловір є активним метаболітом препарату Валтрекс®), 111 та 1246 спостережень, відповідно (з яких 29 та 756 приймали препарати у першому триместрі вагітності), представляли собою результати вагітності), зареєстровані проспективно. Аналіз даних, представлених у регістрі вагітних, що піддавалися впливу ацикловіру, не виявив збільшення кількості вроджених дефектів у дітей порівняно із загальною популяцією, по жодному з пороків розвитку не виявлено специфічності чи закономірності, що вказують на загальну причину. Оскільки до регістру вагітних було включено невелику кількість жінок, які приймали валацикловір під час вагітності,то достовірних та певних висновків щодо безпеки застосування валацикловіру при вагітності зробити не можна. Період грудного вигодовування Ацикловір, основний метаболіт валацикловіру, проникає у грудне молоко. Після прийому валацикловіру в дозі 500 мг внутрішньом'язу Cmax у грудному молоці в 0,5-2,3 рази (в середньому в 1,4 рази) перевищувала відповідні концентрації ацикловіру в плазмі крові матері. Співвідношення значень AUC ацикловіру у грудному молоці до AUC у сироватці крові матері варіювалися від 1,4 до 2,6 (середнє значення 2,2). Середнє значення концентрації ацикловіру у грудному молоці становило 2,24 мкг/мл (9,95 мкмоль/л). При прийомі матір'ю валацикловіру в дозі 500 мг 2 рази на добу діти, які перебувають на грудному вигодовуванні, піддаються такому ж впливу ацикловіру, як при прийомі його внутрішньо в дозі близько 0,61 мг/кг/добу. Період напіввиведення ацикловіру з грудного молока такий самий, як із плазми крові. Валацикловір у незміненому вигляді не визначався у плазмі крові матері, грудному молоці або сечі дитини. Препарат Валтрекс слід призначати з обережністю жінкам у період грудного вигодовування. Тим не менш, ацикловір для внутрішньовенного введення застосовується для лікування ВПГ у немовлят у дозі 30 мг/кг/добу.Побічна діяНебажані реакції перераховані нижче відповідно до класифікації за основними системами та органами та частотою народження, яка була визначена наступним чином: дуже часто: ≥ 1 на 10, часто: ≥ 1 на 100 та < 1 на 10, нечасто: ≥1 на 1000 та < 1 на 100, рідко: ≥ 1 на 10000 та < 1 на 1000, дуже рідко: < 1 на 10000. Дані клінічних досліджень З боку нервової системи: - Часто: головний біль. З боку шлунково-кишкового тракту: - Часто: нудота. Дані постмаркетингових досліджень З боку системи крові та органів кровотворення – дуже рідко: лейкопенія, тромбоцитопенія. В основному лейкопенія спостерігалася у хворих зі зниженим імунітетом. З боку імунної системи – дуже рідко: анафілаксія. З боку нервової системи та психіки – рідко: запаморочення, сплутаність свідомості, галюцинації, пригнічення свідомості. Дуже рідко: ажитація, тремор, атаксія, дизартрія, психотичні симптоми, судоми, енцефалопатія, кома. Перераховані вище симптоми, в основному, оборотні і зазвичай спостерігаються у пацієнтів з порушенням функції нирок або на тлі інших станів, що спричиняють. У дорослих пацієнтів з трансплантованим органом, які отримують високі дози (8 г на день) препарату Валтрекс для профілактики ЦМВ-інфекції, неврологічні реакції розвиваються частіше, ніж при прийомі нижчих доз. З боку дихальної системи та органів середостіння – Нечасто: задишка. З боку шлунково-кишкового тракту – рідко: дискомфорт у животі, блювання, діарея. З боку печінки та жовчовивідних шляхів – дуже рідко: оборотні порушення функціональних печінкових проб, які іноді розцінюють як прояви гепатиту. З боку шкіри та підшкірно-жирової клітковини - Нечасто: висипання, включаючи прояви фоточутливості. Рідко: свербіж. Дуже рідко: кропив'янка, ангіоневротичний набряк. З боку сечовидільної системи – Нечасто: гематурія (часто пов'язана з іншими порушеннями з боку нирок). Рідко: порушення функції нирок. Дуже рідко: гостра ниркова недостатність, ниркова колька. Ниркова колька може бути пов'язана з порушенням функції нирок. Повідомлялося про випадки осадження кристалів ацикловіру у просвіті ниркових канальців. Необхідно дотримуватися адекватного питного режиму під час лікування. Інші: У хворих з тяжкими порушеннями імунітету, особливо у дорослих пацієнтів з далеко зайшла стадією ВІЛ-інфекції, які отримують високі дози валацикловіру (8 г щоденно) протягом тривалого періоду часу, спостерігалися випадки ниркової недостатності, мікроангіопатичної гемолітичної анемії та тромації. ). Подібні ускладнення були відзначені у пацієнтів з тими самими основними або супутніми захворюваннями, але не отримують валацикловір.Взаємодія з лікарськими засобамиКлінічно значущі взаємодії встановлено. Ацикловір виводиться нирками переважно в незміненому вигляді за допомогою активної ниркової секреції. Сполучене застосування лікарських засобів з цим механізмом виведення може призвести до підвищення концентрації ацикловіру в плазмі. Після призначення препарату Валтрекс® у дозі 1000 мг та препаратів циметидин, пробенецид, які виводяться тим самим шляхом, що й препарат Валтрекс®, спостерігається підвищення AUC ацикловіру та, таким чином, знижується нирковий кліренс ацикловір. Проте, зважаючи на широкий терапевтичний індекс ацикловіру, корекція дози препарату Валтрекс® не потрібна. При лікуванні лабіального герпесу, профілактиці та лікуванні захворювань, викликаних ЦМВ, необхідно дотримуватись обережності у разі одночасного застосування препарату Валтрекс® у більш високих дозах (4000 мг на добу та вище) та лікарських препаратів, які конкурують з ацикловіром за шлях виведення, оскільки існує потенційна загроза підвищення в плазмі концентрації одного або обох препаратів або їх метаболітів. Було відмічено підвищення AUC ацикловіру та неактивного метаболіту мікофенолату мофетилу (імунодепресант, який застосовується у пацієнтів після трансплантації органів) при одночасному застосуванні цих препаратів. Одночасне застосування препарату Валтрекс з нефротоксичними препаратами, у тому числі аміноглікозидами, органічними сполуками платини, йодованою контрастною речовиною, метотрексатом, пентамідином, фоскарнетом, циклоспорином і такролімусом, повинно проводитися з обережністю, особливо у пацієнтів з порушенням функції. нирок.Спосіб застосування та дозиПрепарат Валтрекс® приймається незалежно від їди, таблетки слід запивати водою. Лікування інфекції шкіри та слизових оболонок, викликаних ВПГ, включай вперше виявлений та рецидивуючий генітальний герпес (Herpes genitalis), а також лабіальний герпес (Herpes labialis) Імунокомпетентні дорослі та підлітки віком від 12 до 18 років Рекомендована доза становить 500 мг двічі на добу. У разі рецидивів лікування має тривати 3 або 5 днів. У разі первинного герпесу, який може протікати у більш тяжкій формі, лікування слід розпочинати якомога раніше, а його тривалість має бути збільшена з 5 до 10 днів. При рецидивах ВПГ найбільш вірним вважається призначення препарату Валтрекс у продромальному періоді або відразу після появи перших симптомів захворювання. Застосування валацикловіру може запобігти розвитку ураження, якщо його застосовувати при перших ознаках та симптомах рецидиву, спричиненого ВПГ. Як альтернативне лікування лабіального герпесу ефективне призначення препарату Валтрекс у дозі 2000 мг 2 рази на добу протягом 1 доби. Друга доза повинна бути прийнята приблизно через 12 годин (але не раніше ніж через 6 годин) після прийому першої дози. При використанні такого режиму дозування тривалість лікування не повинна перевищувати 1 добу, оскільки перевищення тривалості цього курсу лікування не призводить до додаткової клінічної користі. Терапія повинна бути розпочата при появі ранніх симптомів лабіального герпесу (тобто пощипування, свербіж, печіння). Профілактика (супресія) рецидивів інфекції шкіри та слизових оболонок, спричинених ВПГ, включаючи генітальний герпес, у тому числі у дорослих з імунодефіцитом Імунокомпетентні дорослі та підлітки віком від 12 до 18 років У імунокомпетентних пацієнтів рекомендована доза становить 500 мг один раз на добу. Через 6-12 місяців лікування необхідно оцінити ефективність терапії. Дорослі з імунодефіцитом У дорослих пацієнтів з імунодефіцитом рекомендована доза становить 500 мг двічі на добу. Через 6-12 місяців лікування необхідно оцінити ефективність терапії. Профілактика інфекцій, викликаних ЦМВ, та захворювань після трансплантації паренхіматозних органів Дорослі та підлітки віком від 12 до 18 років Доза, що рекомендується, становить 2000 мг 4 рази на добу, призначається якомога раніше після трансплантації. Дозу слід знижувати залежно від кліренсу креатиніну. Тривалість лікування зазвичай становить 90 днів, але у пацієнтів із високим ризиком курс лікування може бути продовжений. Лікування оперізувального герпесу (Herpes zoster) та офтальмічного оперізувального герпесу Дорослі Рекомендована доза становить 1000 мг 3 рази на день протягом 7 днів. Особливі групи пацієнтів Діти Ефективність лікування препаратом Валтрекс у дітей не досліджували. Пацієнти похилого віку Необхідно враховувати можливе порушення функції нирок у пацієнтів похилого віку, доза препарату Валтрекс® повинна бути відповідним чином скоригована. Необхідно підтримувати адекватний водно-електролітний баланс. Пацієнти з порушенням функції нирок Дозу препарату Валтрекс® рекомендується зменшувати у пацієнтів із вираженим порушенням функції нирок (див. режим дозування у Таблиці 2). У таких пацієнтів необхідно підтримувати адекватний водно-електролітний баланс. Таблиця 2. Корекція дози препарату Валтрекс® для застосування у дорослих та підлітків віком від 12 до 18 років з порушенням функції нирок Показання Кліренс креатиніну, мл/хв. Доза препарату Валтрекс® Оперезуючий герпес та офтальмічний оперізувальний герпес у імунокомнетентних дорослих (лікування) не менше 50 1000 мг 3 рази на добу від 30 до 49 1000 мг 2 рази на добу від 10 до 29 1000 мг 1 раз на добу менше 10 500 мг 1 раз на добу ВПГ (лікування) Імунокомпетентні дорослі та підлітки віком від 12 до 18 років не менше 30 500 мг 2 рази на добу менше 30 500 мг 1 раз на добу Лабіальний герпес у імунокомпетентних дорослих та підлітків віком від 12 до 18 років (лікування) Не менше 50 2000 мг 2 рази на добу Від 30 до 49 1000 мг 2 рази на добу Від 10 до 29 500 мг 2 рази на добу Менш 10 500 мг 1 раз на добу ВПГ (профілактика (супресія)) Імунокомпетентні дорослі та підлітки віком від 12 до 18 років не менше 30 500 мг 1 раз на добу менше 30 500 мг 1 раз на дві доби Дорослі з імунодефіцитом не менше 30 500 мг 2 рази на добу менше 30 500 мг 1 раз на добу Профілактика інфекції, викликаних ЦМВ, у дорослих та підлітків віком від 12 до 18 років не менше 75 2000 мг 4 рази на добу від 50 до 75 1500 мг 4 рази на добу від 25 до 50 1500 мг 3 рази на добу від 10 до 25 1500 мг 2 рази на добу менше 10 або у пацієнтів на гемодіалізі 1500 мг 1 раз на добу Додаткова інформація для показання: лікування інфекцій шкіри та слизових оболонок, спричинених ВПГ, включаючи вперше виявлений та рецидивуючий генітальний герпес (Herpes genitalis), а також лабіальний герпес (Herpes labialis) Досвід застосування препарату Валтрекс® у дітей зі значеннями кліренсу креатиніну менше 50 мл/хв/1,73 м2 відсутній. Додаткова інформація для показання: профілактика інфекцій, спричинених ЦМВ, та захворювань після трансплантації паренхіматозних органів Необхідно часто визначати кліренс креатиніну, особливо в період, коли функція нирок швидко змінюється, наприклад, одразу після трансплантації або приживлення трансплантату, при цьому доза препарату Валтрекс® коригується відповідно до показників кліренсу креатиніну. Додаткова інформація для показання: лікування оперізувального герпесу (Herpes zoster) та офтальмічного оперізувального герпесу Препарат Валтрекс® слід застосовувати після гемодіалізу у пацієнтів, яким проводять періодичний гемодіаліз. Пацієнти з порушенням функції печінки На підставі дослідження із застосуванням одноразової дози валацикловіру 1000 мг у дорослих пацієнтів з цирозом печінки легкого або середнього ступеня тяжкості (при збереженій синтетичній функції печінки) корекція дози препарату Валтрекс® не потрібна. Фармакокінетичні дані у дорослих пацієнтів з тяжким ступенем порушення функції печінки (декомпенсованим цирозом), з порушенням синтетичної функції печінки та наявністю портокавальних анастомозів також не свідчать про необхідність корекції дози препарату Валтрекс, проте клінічний досвід при цих патологіях обмежений. Інформація про дози більше 4000 мг на добу для пацієнтів з інфекціями, спричиненими ВПГ та ЦМВ.ПередозуванняСимптоми Гостра ниркова недостатність та неврологічні порушення, включаючи сплутаність свідомості, галюцинації, ажитацію, пригнічення свідомості та кому, а також нудота та блювання, спостерігалися у пацієнтів, які отримали дози валацикловіру, що перевищують рекомендовані. Подібні стани частіше відзначалися у пацієнтів з порушенням функції нирок та пацієнтів похилого віку, які отримали повторні перевищуючі рекомендовані дози валацикловіру внаслідок недотримання режиму дозування. Лікування Хворі повинні перебувати під ретельним медичним наглядом. Гемодіаліз значною мірою сприяє виведенню ацикловіру з крові та може вважатися методом вибору при веденні пацієнтів з передозуванням препарату Валтрекс®.Запобіжні заходи та особливі вказівкиГідратація У пацієнтів з ризиком дегідратації, особливо у пацієнтів похилого віку необхідно забезпечити адекватний водно-електролітний баланс. Застосування у пацієнтів з порушенням функції нирок та у пацієнтів похилого віку Оскільки ацикловір виводиться нирками, необхідно зменшити дозу препарату Валтрекс у пацієнтів із порушенням функції нирок. У пацієнтів похилого віку може спостерігатися порушення ниркової функції, тому слід розглянути зменшення дози для цієї групи пацієнтів. Як пацієнти літнього віку, так і пацієнти з порушенням функції нирок входять до групи підвищеного ризику розвитку неврологічних ускладнень, таким пацієнтам необхідно забезпечити ретельний лікарський контроль. Як правило, ці реакції в основному мають оборотний характер у разі відміни препарату. Лікування лабіального герпесу та профілактика ЦМВ інфекцій та захворювань Застосування високих доз препарату Валтрекс® при порушенні функцій печінки та після пересадки печінки Немає даних про застосування препарату Валтрекс® у високих дозах (4000 мг на добу та вище) у пацієнтів із захворюванням печінки, тому таким пацієнтам високі дози препарату Валтрекс® повинні призначатися з обережністю. Спеціальних досліджень щодо вивчення дії препарату Валтрекс® при пересадці печінки не проводилося. Проте було встановлено, що профілактичне призначення ацикловіру у високих дозах зменшує прояви ЦМВ-інфекції та захворювання. Використання при генітальному герпесі Пацієнтам слід рекомендувати утримуватися від статевих контактів за наявності симптомів, навіть якщо лікування противірусним препаратом Валтрекс вже розпочато. Супресивна терапія препаратом Валтрекс знижує ризик передачі генітального герпесу, але повністю не виключає ризик інфікування і не призводить до повного лікування. Терапія препаратом Валтрекс® рекомендується у поєднанні з надійними засобами бар'єрної контрацепції. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Необхідно враховувати клінічний стан пацієнта та профіль побічних реакцій валацикловіру при оцінці здатності пацієнта керувати автомобілем або механізмами, що рухаються.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
282,00 грн
237,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: Валсартан 80 мг. Допоміжні речовини: просолв SMCC 90 (целюлоза мікрокристалічна - 32.83 мг, кремнію діоксид колоїдний - 670 мкг) - 33.5 мг, сорбітол - 9.25 мг, дестаб магнію карбонат 90 (магнію карбонат - 8.32 5 2 325 мг. ) – 9.25 мг, крохмаль кукурудзяний прежелатинізований – 3 мг, повідон К25 – 7.5 мг, натрію стеарилфумарат – 4 мг, натрію лаурилсульфат – 1 мг, кросповідон Тип А – 13 мг, кремнію діоксид колоїдний безводний (0) Склад плівкової оболонки: лактози моногідрат – 327 мкг, гіпромелоза – 2.027 мг, тальк – 385 мкг, макрогол/PEG 6000 – 324 мкг, барвник заліза оксид червоний – 137 мкг. 14 шт. - блістери (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою темно-рожевого кольору, круглі, двоопуклі, з ризиком з одного боку; ядро на поперечному зрізі білого чи майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаСпецифічний антагоніст рецепторів ангіотензину ІІ. Вибірково блокує рецептори підтипу AT1, які відповідають відомі ефекти ангіотензину II. Наслідком блокади AT1-рецепторів є підвищення концентрації плазми ангіотензину II, який може стимулювати незаблоковані АТ2-рецептори. Валсартан не має скільки-небудь вираженої агоністичної активності щодо AT1-рецепторів. Спорідненість валсартану до рецепторів підтипу AT1 приблизно в 20 000 разів вище, ніж до рецепторів підтипу АТ2. Імовірність виникнення кашлю при застосуванні валсартану дуже низька, що пов'язано з відсутністю впливу на АПФ, кініназу ІІ, який відповідає за деградацію брадикініну. При лікуванні валсартаном пацієнтів з артеріальною гіпертензією відзначається зниження артеріального тиску, яке не супроводжується зміною ЧСС. Після прийому препарату внутрішньо в разовій дозі у більшості хворих початок антигіпертензивної дії відзначається в межах 2 годин, а максимальне зниження артеріального тиску досягається в межах 4-6 годин. Після прийому препарату антигіпертензивна дія зберігається більше 24 годин. від прийнятої дози зазвичай досягається в межах 2-4 тижнів і підтримується на досягнутому рівні в ході тривалої терапії. У разі комбінації препарату з гідрохлортіазидом досягається достовірне додаткове зниження артеріального тиску. Раптове припинення прийому валсартану не супроводжується різким підвищенням артеріального тиску або іншими небажаними клінічними наслідками. Механізм дії валсартану при хронічній серцевій недостатності (ХСН) ґрунтується на його здатності усувати негативні наслідки хронічної гіперактивації РААС та її головного ефектора, ангіотензину II, а саме, вазоконстрикцію; затримку рідини у організмі; проліферацію клітин, що веде до ремоделювання органів-мішеней (серце, нирки, судини); стимуляцію надлишкового синтезу гормонів, що діють синергічно з РААС (катехоламінів, альдостерону, вазопресину, ендотеліну). На фоні застосування валсартану при ХСН зменшується переднавантаження, знижується тиск заклинювання у легеневих капілярах (ДЗЛК) та діастолічний тиск у легеневій артерії, підвищується серцевий викид. Поряд із гемодинамічними ефектами валсартан, за рахунок опосередкованої блокади синтезу альдостерону, зменшує затримку натрію та води в організмі. Встановлено, що препарат не суттєво впливав на концентрацію загального холестерину, сечової кислоти, а також при дослідженні натще - на концентрацію тригліцеридів та глюкози у сироватці крові.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому препарату внутрішньо всмоктування валсартану відбувається швидко, проте ступінь всмоктування варіює в широких межах. Середня величина абсолютної біодоступності становить 23%. У діапазоні дози кінетика валсартана має лінійний характер. При повторному застосуванні препарату змін кінетичних показників не спостерігалося. Їжа знижує вплив валсартану приблизно на 40% і Css приблизно на 50%, хоча приблизно через 8 годин після прийому дози концентрація валсартану в плазмі крові в групі, що отримувала їжу, та групі, яка приймала дозу натще, була однаковою. Однак це зниження концентрації не супроводжується клінічно значущим зниженням терапевтичного ефекту, тому валсартан можна призначати незалежно від їди. Розподіл Vd валсартану в рівноважному стані після внутрішньовенного введення становить близько 17 л, що свідчить про те, що валсартан розподіляється в тканинах не інтенсивно. Зв'язування валсартану з білками плазми значне – 94-97%, переважно з альбуміном. Метаболізм Валсартан метаболізується незначною мірою. Тільки близько 20% дози можна знайти у вигляді метаболітів. У плазмі виявляється фармакологічно неактивний гідроксиметаболіт. Виведення Порівняно з печінковим кровотоком (близько 30 л/год) плазмовий кліренс валсартану відносно невеликий (близько 2 л/год). T1/2 становить близько 9 год. Кількість валсартану, що виводиться через кишечник, становить 70%. Нирками виводиться близько 30%, переважно у незміненому вигляді. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках У деяких пацієнтів похилого віку системна дія валсартану була дещо більш вираженою, ніж у хворих молодого віку, однак не було показано, що це має якесь клінічне значення. Не було виявлено кореляції між функцією нирок та системною дією валсартану. У пацієнтів з порушенням функції нирок (КК>10 мл/хв) корекція дози препарату не потрібна. Досвід безпечного застосування препарату у пацієнтів з КК < 10 мл/хв та тих, хто перебуває на гемодіалізі, відсутній. Проте валсартан має високий рівень зв'язування з білками плазми, тому його виведення при гемодіалізі малоймовірне. Близько 70% дози валсартану, що всмокталася, виводиться через кишечник, переважно в незміненому вигляді. Валсартан не зазнає значної біотрансформації, системна дія валсартану не корелює зі ступенем порушень функції печінки. Тому у пацієнтів з печінковою недостатністю небіліарного походження та за відсутності холестазу не потрібна корекція дози валсартану. Застосування валсартану у пацієнтів із тяжкими порушеннями функції печінки не вивчалось. Середній час досягнення Cmax та T1/2 валсартану у хворих на ХСН подібні до таких у здорових добровольців. Cmax у плазмі крові та AUC збільшуються лінійно та практично пропорційно при збільшенні дози в інтервалі клінічних доз (від 40 до 160 мг 2 рази на добу).Клінічна фармакологіяАнтагоніст рецепторів ангіотензину ІІ.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія; хронічна серцева недостатність (II-IV функціональний клас за класифікацією NYHA) у хворих, які отримують стандартну терапію, у т.ч. діуретиками, серцевими глікозидами, а також інгібіторами АПФ або бета-адреноблокаторами (не одночасно) (застосування кожного з перерахованих препаратів не є обов'язковим); для підвищення виживання пацієнтів з гострим інфарктом міокарда та після перенесеного гострого інфаркту міокарда, ускладненого лівошлуночковою недостатністю та/або систолічною дисфункцією лівого шлуночка, за наявності стабільних показників гемодинаміки.Протипоказання до застосуваннятяжкі порушення функції печінки, біліарний цироз та холестаз; вік до 18 років; вагітність; період лактації (грудного вигодовування); непереносимість лактози, дефіцит лактази або синдром, глюкозо-галактозна мальабсорбція; - підвищена чутливість до компонентів препарату. З обережністю слід приймати препарат у разі двостороннього стенозу ниркових артерій; стенозі артерії єдиної нирки; за дотримання дієти з обмеженням споживання кухонної солі; при станах, що супроводжуються зменшенням ОЦК (в т.ч. діарея та блювання); у хворих з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (КК<10 мл/хв), у т.ч. при проведенні гемодіалізу; при застосуванні у пацієнтів після трансплантації нирки; при первинному гіперальдостеронізмі; легких та помірних порушеннях функції печінки небіліарного генезу без явищ холестазу; при мітральному та аортальному стенозах; при гіпертрофічній обструктивній кардіоміопатії.Вагітність та лактаціяЗ огляду на механізм дії антагоністів рецепторів ангіотензину II не можна виключити ризик для плода. Дія інгібіторів АПФ (препаратів, що впливають на РААС) на плід, у разі їх призначення у ІІ та ІІІ триместрах вагітності, призводить до його пошкодження та загибелі. За ретроспективними даними при застосуванні інгібіторів АПФ у І триместрі вагітності підвищується ризик народження дітей із вродженими дефектами. Є повідомлення про мимовільні аборти, олігогідрамніон та порушення функції нирок у новонароджених, матері яких у період вагітності ненавмисно отримували валсартан. Валсартан Зентіва, як і будь-який інший препарат, що безпосередньо впливає на РААС, не слід застосовувати при вагітності. Якщо вагітність виявлена в період лікування препаратом Валсартан Зентіва, препарат слід відмінити якнайшвидше. Дані щодо виділення валсартану з грудним молоком відсутні. Тому не слід призначати препарат у період грудного вигодовування. Застосування у дітей Протипоказаний у дитячому та підлітковому віці до 18 років.Побічна діяЧастота побічних ефектів: дуже часто (>10%); часто (>1% та <10%); нечасто (>0.1% та <1%); рідко (>0.01% та <0.1%); дуже рідко (<0.01%), включаючи окремі повідомлення; неуточненої частоти – частоту встановити неможливо. Пацієнти з артеріальною гіпертензією З боку серцево-судинної системи: неуточнена частота - васкуліт. З боку дихальної системи: нечасто – кашель. З боку травної системи: нечасто – біль у животі; Неуточнена частота - порушення функції печінки, гіпербілірубінемія, підвищення активності "печінкових" трансаміназ. З боку шкірних покривів: дуже рідко – ангіоневротичний набряк, висипання на шкірі, свербіж. З боку кістково-м'язової системи: неуточнена частота - міалгія. З боку сечовидільної системи: неуточнена частота - порушення функції нирок, підвищення концентрації креатиніну в сироватці крові. З боку системи кровотворення: неуточненої частоти – зниження гемоглобіну та гематокриту, нейтропенія, тромбоцитопенія. Алергічні реакції: неуточнена частота - реакція підвищеної чутливості, сироваткова хвороба. З боку органів чуття: нечасто – вертиго. Інші: нечасто – підвищена стомлюваність. Лабораторні показники: неуточнена частота - підвищення концентрації калію в сироватці крові. Пацієнти після перенесеного інфаркту міокарда та/або з ХСН З боку серцево-судинної системи: часто – ортостатична гіпотензія та виражене зниження АТ; нечасто – посилення симптомів ХСН; неуточненої частоти – васкуліт. З боку дихальної системи: нечасто – кашель. З боку травної системи: нечасто – діарея, нудота; Неуточнена частота - порушення функції печінки. З боку нервової системи: часто – запаморочення, у т.ч. постуральне; нечасто - непритомність, біль голови. З боку органів чуття: нечасто – вертиго. З боку органів кровотворення: неуточнена частота - тромбоцитопенія. Алергічні реакції: дуже рідко – ангіоневротичний набряк; Неуточнена частота - реакції підвищеної чутливості, сироваткова хвороба. З боку кістково-м'язової системи: рідко – рабдоміоліз; Неуточнена частота - міалгія. З боку шкірних покривів: неуточненої частоти - висипання на шкірі, свербіж. З боку сечовидільної системи: часто – порушення функції нирок; нечасто – гостра ниркова недостатність; неуточненої частоти – гіперкреатинінемія, підвищення концентрації азоту сечовини у сироватці крові. З боку обміну речовин: нечасто – гіперкаліємія. Інші: нечасто – підвищена стомлюваність, астенія.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні препаратів літію з інгібіторами АПФ повідомлялося про оборотне підвищення вмісту літію в плазмі крові та розвиток токсичних ефектів. Через відсутність досвіду одночасного застосування валсартану та літію ця комбінація не рекомендована. У разі необхідності такої комбінації рекомендується контроль вмісту літію у плазмі крові. Калійзберігаючі діуретики, препарати калію, солі, що містять калій, препарати, що підвищують вміст калію в плазмі (такі як гепарин) посилюють розвиток гіперкаліємії. За необхідності спільного застосування з валсартаном рекомендується контролювати вміст калію у плазмі крові. Антигіпертензивний ефект препарату може бути ослаблений при одночасному застосуванні з НПЗЗ, у т.ч. селективними інгібіторами ЦОГ-2 При лікуванні артеріальної гіпертензії валсартаном не було відзначено клінічно значущої взаємодії з іншими препаратами, що одночасно застосовуються (наприклад, циметидин, варфарин, дигоксин, атенолол, амлодипін, глібенкламід, фуросемід, індометацин, гідрохлортіазид). Інші гіпотензивні препарати та діуретики посилюють антигіпертензивний ефект.Спосіб застосування та дозиПриймають внутрішньо, не розжовуючи, незалежно від їди. Артеріальна гіпертензія Рекомендована початкова доза становить 80 мг 1 раз на добу, незалежно від раси, статі та віку пацієнта. Початок антигіпертензивної дії відзначається в межах 2 годин, максимальне зниження артеріального тиску досягається в межах 4-6 годин. Антигіпертензивний ефект зберігається більше 24 годин. Максимальна добова доза – 320 мг. Можливе комбінування з діуретиками. Хронічна серцева недостатність По 40 мг (1/2 таблетки по 80 мг) 2 рази на добу, з поступовим підвищенням до 80 мг 2 рази на добу, при добрій переносимості - до 160 мг 2 рази на добу. Максимальна добова доза – 320 мг на 2 прийоми. Період після перенесеного інфаркту міокарда Лікування починають протягом 12 годин після перенесеного інфаркту міокарда з початкової дози 20 мг 2 рази на добу, з подальшим збільшенням дози (40 мг, 80 мг, 160 мг 2 рази на добу) протягом декількох тижнів, до досягнення цільової дози 160 мг 2 рази на добу. Досягнення дози 80 мг 2 рази на добу рекомендується до кінця 2-го тижня, 160 мг 2 рази на добу - до кінця 3 місяці терапії. Максимальна добова доза – 320 мг на 2 прийоми. Досягнення цільової дози залежить від переносимості препарату під час титрування. У пацієнтів похилого віку корекція дози не потрібна. У пацієнтів з порушенням функції нирок при КК >10 мл/хв корекція дози не потрібна. У пацієнтів з легкими та помірними порушеннями функції печінки без розвитку холестазу максимальна добова доза не повинна перевищувати 80 мг.ПередозуванняСимптоми: виражене зниження АТ, що може призвести до втрати свідомості та колапсу та/або шоку. Лікування: промивання шлунка, прийом достатньої кількості активованого вугілля, внутрішньовенне введення 0.9% розчину натрію хлориду. Валсартан не виводиться при діалізі у зв'язку з вираженим зв'язуванням із білками плазми.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДефіцит в організмі натрію та/або ОЦК У пацієнтів з вираженим дефіцитом натрію та/або зниженим ОЦК, наприклад, які отримують високі дози діуретиків, у поодиноких випадках після початку терапії препаратом Валсартан Зентіва може виникати виражена артеріальна гіпотензія. До початку лікування необхідно скоригувати дефіцит натрію та/або ОЦК, наприклад, знизивши дозу діуретика. Стеноз ниркової артерії Застосування валсартану коротким курсом у 12 пацієнтів з реноваскулярною гіпертензією, що розвинулася вдруге внаслідок однобічного стенозу ниркової артерії, не призвело до значних змін ниркової гемодинаміки, концентрації креатиніну сироватки крові або азоту сечовини. Однак враховуючи, що інші лікарські засоби, що впливають на РААС, можуть викликати підвищення концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові у хворих з двостороннім або одностороннім стенозом ниркової артерії, як запобіжний засіб рекомендується контроль цих показників. Хронічна серцева недостатність/період після перенесеного інфаркту міокарда У хворих з ХСН або після перенесеного інфаркту міокарда, які починають лікування валсартаном, часто відзначається деяке зниження артеріального тиску, у зв'язку з чим рекомендується контролювати артеріальний тиск на початку терапії. При дотриманні рекомендацій щодо режиму дозування відміни препарату зазвичай не виникає потреби відміни препарату через артеріальну гіпотензію. Внаслідок пригнічення РААС у чутливих пацієнтів можливі зміни функції нирок. У хворих з тяжкою ХСН лікування інгібіторами АПФ та антагоністами ангіотензинових рецепторів може супроводжуватися олігурією та/або наростанням азотемії та в окремих випадках гострою нирковою недостатністю та/або смертельним результатом. Тому необхідна оцінка ступеня порушення функції нирок у пацієнтів із серцевою недостатністю та пацієнтів, які перенесли гострий інфаркт міокарда. Порушення функції нирок Досвід безпечного застосування у пацієнтів з КК < 10 мл/хв та у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, відсутній, тому застосовувати Валсартан Зентіва у таких пацієнтів необхідно з обережністю. У пацієнтів з КК >10 мл/хв корекція дози не потрібна. Під час лікування валсартаном необхідно ретельно контролювати функцію нирок та вміст калію у плазмі крові. Печінкова недостатність У пацієнтів з легкою або помірною печінковою недостатністю без явищ холестазу застосовувати препарат Валсартан Зентіва необхідно з обережністю. Комбінована терапія При ХСН валсартан може призначатися як для монотерапії, так і спільно з іншими засобами – діуретиками, серцевими глікозидами, а також інгібіторами АПФ або бета-адреноблокаторами. У пацієнтів з ХСН слід бути обережними при застосуванні комбінації інгібітору АПФ, бета-адреноблокатора та валсартану. При артеріальній гіпертензії Валсартан Зентіва можна призначати як для монотерапії, так і спільно з іншими антигіпертензивними засобами, зокрема діуретиками. Можливе застосування валсартану в комбінації з іншими лікарськими препаратами, що призначаються після перенесеного інфаркту міокарда: тромболітиками, ацетилсаліцилової кислотою як антиагрегатний засіб, бета-адреноблокаторами та інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази (статинами). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Пацієнтам, які приймають Валсартан Зентіва, слід дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та заняттях, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій (під час терапії може виникати запаморочення та непритомність).Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему