Все товары
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: лізиноприлу дигідрату 5,445 мг, 10,89 мг та 21,78 мг (у перерахунку на лізиноприл 5 мг, 10 мг та 20 мг відповідно); допоміжні речовини: маннітол 12,5 мг/13,0 мг/30,0 мг, целюлоза мікрокристалічна 23,255 мг/25,0 мг/27,0 мг, лудіпрес ЛЦЄ (лактози моногідрат 94,7–98,3 %, повідон 3 -4%) - 60,0 мг/61,0 мг/78,02 мг, повідон-К25 - 4,0 мг/4,5 мг/6,4 мг, кремнію діоксид колоїдний 2,5 мг/3,61 мг/6,0 мг, магнію стеарат 1,3 мг/1,5 мг/2,2 мг, кроскармелоза натрію 5,0 мг/5,0 мг/5,0 мг, кальцію гідрофосфат 16,0 мг/25, 5 мг/43,6 мг. Таблетки 5, 10 та 20 мг. По 10 або 30 таблеток у контурній комірковій упаковці з полівінілхлоридної плівки і алюмінієвої фольги. 2 або 3 контурні коміркові упаковки по 10 таблеток або 1 контурне коміркова упаковка по 30 таблеток разом з інструкцією із застосування в пачці з картону.Опис лікарської формиТаблетки від білого до білого з кремуватим відтінком кольору, плоскоциліндричні, з фаскою та ризиком.Фармакотерапевтична групаІнгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ).ФармакокінетикаАбсорбція із шлунково-кишкового тракту становить 30%. Їда не впливає на абсорбцію препарату. Біодоступність у середньому становить 25-30%. Час досягнення максимальної концентрації у плазмі крові (Tmax) – 6-7 годин, у ранньому постінфарктному періоді – 8-10 год. Максимальна концентрація у плазмі крові (Cmax) становить 90 нг/мл. Лізиноприл не ліпофілен та практично не зв'язується з білками плазми (менше 5%). Проникнення через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єр слабке. Лізіноприл не біотрансформується в організмі. Виводиться нирками у незміненому вигляді. Період напіввиведення (Т1/2) становить 12 годин. Кумулятивними властивостями не має. Накопичення в організмі спостерігається лише за вираженої ниркової недостатності (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв). У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю абсорбція та кліренс лізиноприлу знижені. Абсолютна біодоступність становить 16%. У пацієнтів з цирозом печінки знижено біодоступність лізиноприлу (на 30%) та його кліренс (на 50%). У пацієнтів з нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв) концентрація лізиноприлу в кілька разів перевищує концентрацію в плазмі здорових добровольців, збільшено час досягнення максимальної концентрації в плазмі крові та період напіввиведення. У пацієнтів похилого віку концентрація препарату в плазмі крові та площа під кривою «концентрація-час» у 2 рази більша, ніж у пацієнтів молодого віку.ФармакодинамікаІнгібітор АПФ, що зменшує утворення ангіотензину II з ангіотензину I. Зниження вмісту ангіотензину II веде до прямого зменшення виділення альдостерону. Зменшує деградацію брадикініну та збільшує синтез простагландинів. Пригнічує тканинну ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, в т.ч. судинної стінки. Як наслідок – знижується артеріальний тиск (АТ), загальний периферичний опір судин, переднавантаження, тиск у легеневих капілярах; збільшується хвилинний об'єм крові, у хворих із хронічною серцевою недостатністю підвищується толерантність міокарда до навантаження. Лізиноприл розширює артерії більшою мірою, ніж вени. Антигіпертензивний ефект починає розвиватися через 1 годину, досягаючи максимуму через 6-7 годин, та зберігається протягом 24 годин. При артеріальній гіпертензії ефект відзначається у перші дні лікування, стабільний – через 1-2 місяці. При різкій відміні препарату вираженого підвищення артеріального тиску не спостерігається. Лізиноприл зменшує альбумінурію. У хворих із гіперглікемією сприяє нормалізації функції пошкодженого гломерулярного ендотелію. При тривалому застосуванні призводить до зворотного розвитку гіпертрофії міокарда та патологічного ремоделювання у серцево-судинній системі, покращує функцію ендотелію та кровопостачання ішемізованого міокарда. Інгібітори АПФ збільшують тривалість життя у хворих на хронічну серцеву недостатність, уповільнюють прогресування дисфункції лівого шлуночка у хворих, які перенесли інфаркт міокарда без клінічних проявів серцевої недостатності.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (у монотерапії або у комбінації з іншими антигіпертензивними засобами); Хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії для лікування хворих, які приймають серцеві глікозиди та/або діуретики); Гострий інфаркт міокарда (раніше (у перші 24 години) лікування пацієнтів зі стабільними показниками гемодинаміки, для підтримки цих показників та профілактики дисфункції лівого шлуночка та серцевої недостатності); Діабетична нефропатія (для зниження альбумінурії у пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу з нормальним артеріальним тиском і у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу з артеріальною гіпертензією).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до лізиноприлу та/або інших компонентів препарату, підвищена чутливість до інших інгібіторів АПФ, ангіоневротичний набряк в анамнезі, у тому числі пов'язаний із застосуванням інгібіторів АПФ, спадковий ангіоневротичний набряк Квінке або ідіопатичний ангіоневротичний встановлені), вагітність, період лактації, недостатність лактази, галактоземія, глюкозо-галактозний синдром мальабсорбції.Побічна діяПобічні ефекти класифікуються за частотою розвитку: часто (1-10%), не часто (0,1-1%), рідко (0,01-0,1%), дуже рідко (менше 0,01%). З боку серцево-судинної системи: часто – виражене зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія; рідко – відчуття серцебиття, тахікардія, синдром Рейно, інфаркт міокарда, цереброваскулярний інсульт у хворих із підвищеним ризиком захворювання. З боку центральної нервової системи: часто – запаморочення, біль голови; не часто – лабільність настрою, парестезії, сонливість/безсоння; рідко – сплутаність свідомості; частота не відома - депресія, непритомність. З боку органів чуття: не часто – порушення смакових та нюхових відчуттів. З боку дихальної системи: часто сухий кашель; не часто – риніт; дуже рідко – бронхоспазм, синусит, алергічний альвеоліт/еозинофільна пневмонія. З боку травної системи: часто – діарея, блювання; не часто – нудота, біль у животі, диспепсія; рідко – сухість слизової оболонки ротової порожнини; дуже рідко – панкреатит, гепатоцелюлярна або холестатична жовтяниця, гепатит, поодинокі випадки печінкової недостатності. З боку сечовидільної системи: часто - Порушення функції нирок; рідко – уремія, гостра ниркова недостатність; дуже рідко – олігурія, анурія. Репродуктивна система: рідко – зниження потенції, гінекомастія. З боку органів кровотворення: рідко – зниження гемоглобіну та гематокриту; дуже рідко – пригнічення функції кісткового мозку, анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія, лімфаденопатія. З боку шкірних покривів: не часто – свербіж; рідко – висипання, алопеція, псоріаз; дуже рідко - підвищене потовиділення, пухирчатка. Алергічні реакції: рідко – кропив'янка, ангіоневротичний набряк (обличчя, губи, мова, горло або надгортанник, верхні та нижні кінцівки); дуже рідко – токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема, шкірна псевдолімфома; в окремих випадках – інтестинальний ангіоневротичний набряк, синдром, що включає лихоманку, васкуліт, міалгію, артралгію, прискорення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ) та позитивні результати тесту на антинуклеарні антитіла, еозинофілію, лейкоцитоз, фотосенсибілізацію. Лабораторні показники: не часто – підвищення концентрації сечовини та креатиніну, підвищення активності «печінкових» трансаміназ, гіперкаліємія; рідко – гіпербілірубінемія, гіпонатріємія. Інші: не часто – підвищена стомлюваність, астенія; дуже рідко – гіпоглікемія, аутоімунні захворювання; в окремих випадках – неадекватна секреція антидіуретичного гормону.Взаємодія з лікарськими засобамиЛізиноприл можна застосовувати одночасно з бета-адреноблокаторами, ацетилсаліцилової кислотою (не більше 300 мг на добу), тромболітиками, нітратами. При одночасному застосуванні лізиноприлу з калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, тріамтерен, амілорид), препаратами калію, калій, що містять заступники солі, циклоспорином підвищується ризик розвитку гіперкаліємії, особливо при порушеній функції нирок. Спільне застосування допускається лише при регулярному контролі вмісту калію в крові та функції нирок. При застосуванні лізиноприлу з іншими антигіпертензивними засобами, у тому числі діуретиками, бета-адреноблокаторами, блокаторами «повільних» кальцієвих каналів та ін., слід враховувати адитивний антигіпертензивний ефект. Поєднання лізиноприлу з трициклічними антидепресантами/нейролептиками, барбітуратами, вазодилататорами, фенотіазинами може призвести до вираженого зниження артеріального тиску. Лізиноприл уповільнює виведення препаратів літію, тому слід регулярно контролювати концентрацію літію у крові. Антациди та колестірамін знижують всмоктування лізиноприлу у шлунково-кишковому тракті. Спільне застосування лізиноприлу з інсуліном та гіпоглікемічними засобами для внутрішнього застосування підвищує ризик розвитку гіпоглікемії, особливо протягом першого місяця терапії інгібітором АПФ. Нестероїдні протизапальні препарати, у тому числі селективні інгібітори циклооксигенази-2, естрогени та адреноміметики сприяють зниженню антигіпертензивної дії лізиноприлу. При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та препаратів золота для внутрішньовенного введення (натрію ауротіомалат) описаний симптомокомплекс, що включає гіперемію обличчя, нудоту, блювання та зниження артеріального тиску. Спільне застосування лізиноприлу з селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну може призводити до вираженої гіпонатріємії та вираженого зниження артеріального тиску. Спільне застосування з алопуринолом, прокаїнамідом, цитостатиками може призвести до лейкопенії. Етанол посилює дію препарату.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їжі, 1 раз на добу вранці, переважно в один і той же час. Добір дози проводять до досягнення оптимального (цільового рівня) АТ. Підтримуючу дозу визначають залежно від динаміки АТ. Не слід збільшувати дозу препарату раніше ніж через 2 тижні (прискорене титрування дози допускається у хворих з безсимптомною дисфункцією лівого шлуночка, початковою та помірною серцевою недостатністю, артеріальною гіпертонією та госпіталізованими пацієнтами). При артеріальній гіпертензії початкова доза – 10 мг/добу, підтримуюча доза – 20 мг/добу, максимальна добова доза – 40 мг (збільшення дози понад 40 мг/добу зазвичай не веде до подальшого зниження артеріального тиску). Попередню терапію діуретиками необхідно відмінити за 2-3 дні до початку застосування лізиноприлу. При неможливості відміни діуретиків початкова доза лізиноприлу повинна становити не більше 5 мг на добу. У цьому випадку після прийому першої дози рекомендується лікарський контроль протягом кількох годин з урахуванням максимального гіпотензивного ефекту через 6-7 годин. При реноваскулярній гіпертензії або інших станах з підвищеною активністю ренін-ангіотензин-альдостеронової системи початкова доза – 5 мг на добу, під суворим контролем в умовах стаціонару (контроль АТ, функції нирок, вмісту калію в сироватці крові). Підтримуючу дозу, продовжуючи суворий лікарський контроль, слід визначити залежно від динаміки артеріального тиску. При нирковій недостатності через те, що лізиноприл виводиться через нирки, початкова доза визначається залежно від кліренсу креатиніну. Далі відповідно до терапевтичного ефекту та переносимості слід встановити підтримуючу дозу в умовах частого контролю функції нирок, вмісту калію та натрію у сироватці крові. При стійкій артеріальній гіпертензії показано тривалу підтримуючу терапію по 10-15 мг/добу. При хронічній серцевій недостатності (одночасно з діуретиками та/або серцевими глікозидами) – лізиноприл у дозі 5-10 мг використовується для підтримуючої терапії. Початкова доза – 2,5 мг (використовуються таблетки 2,5 мг або 5 мг із ризиком). Максимальна добова доза – 20 мг. За крайньої необхідності - дозу збільшувати до 35 мг/добу, за період щонайменше 2 тижнів, під суворим контролем лікаря за умов стаціонару. По можливості, дозу діуретика слід зменшити за 2-3 дні до початку прийому лізиноприлу. Гострий інфаркт міокарда (у складі комбінованої терапії). У першу добу лізиноприл показаний тільки пацієнтам зі стабільними показниками гемодинаміки - 5 мг внутрішньо, потім 5 мг через 1 добу, 10 мг через дві доби, а потім по 10 мг 1 раз на добу. Пацієнти з низьким систолічним артеріальним тиском (100-120 мм рт. ст.) на початку лікування та протягом перших 3 днів після гострого інфаркту міокарда повинні отримувати дозу препарату не більше 2,5 мг на добу. Курс лікування – не менше 6 тижнів. У разі зниження АТ (систолічний артеріальний тиск нижче або дорівнює 100 мм рт.ст.), добову дозу в 5 мг необхідно тимчасово знизити до 2,5 мг. У разі тривалого вираженого зниження артеріального тиску (систолічний артеріальний тиск нижче 90 мм рт.ст. більше 1 години), лікування лізиноприлом слід припинити. При діабетичній нефропатії застосовують 10 мг лізиноприлу 1 раз на добу. Дозу за необхідності можна збільшити до 20 мг 1 раз на добу з метою досягнення значень діастолічного артеріального тиску нижче 75 мм рт.ст. у положенні "сидячи" для пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та нижче 90 мм рт.ст. у положенні "сидячи" у пацієнтів із цукровим діабетом 1 типу.ПередозуванняСимптоми: виражене зниження артеріального тиску, кашель, сухість слизової оболонки порожнини рота, запаморочення, занепокоєння, підвищена дратівливість, сонливість, судинний колапс, почастішання дихання, відчуття серцебиття, тахікардія, брадикардія, порушення водно-електролітного балансу, потримка. Лікування: промивання шлунка, абсорбуючі засоби, надання хворому на горизонтальне положення з піднятими ногами, внутрішньовенне введення 0.9% розчину натрію хлориду, при необхідності - вазопресорні лікарські засоби, контроль АТ, водно-електролітного балансу, креатиніну. При стійкій брадикардії – застосування штучного водія ритму. Гемодіаліз ефективний.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: лізиноприлу дигідрату 5,445 мг, 10,89 мг та 21,78 мг (у перерахунку на лізиноприл 5 мг, 10 мг та 20 мг відповідно); допоміжні речовини: маннітол 12,5 мг/13,0 мг/30,0 мг, целюлоза мікрокристалічна 23,255 мг/25,0 мг/27,0 мг, лудіпрес ЛЦЄ (лактози моногідрат 94,7–98,3 %, повідон 3 -4%) - 60,0 мг/61,0 мг/78,02 мг, повідон-К25 - 4,0 мг/4,5 мг/6,4 мг, кремнію діоксид колоїдний 2,5 мг/3,61 мг/6,0 мг, магнію стеарат 1,3 мг/1,5 мг/2,2 мг, кроскармелоза натрію 5,0 мг/5,0 мг/5,0 мг, кальцію гідрофосфат 16,0 мг/25, 5 мг/43,6 мг. Таблетки 5, 10 та 20 мг. По 10 або 30 таблеток у контурній комірковій упаковці з полівінілхлоридної плівки і алюмінієвої фольги. 2 або 3 контурні коміркові упаковки по 10 таблеток або 1 контурне коміркова упаковка по 30 таблеток разом з інструкцією із застосування в пачці з картону.Опис лікарської формиТаблетки від білого до білого з кремуватим відтінком кольору, плоскоциліндричні, з фаскою та ризиком.Фармакотерапевтична групаІнгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ).ФармакокінетикаАбсорбція із шлунково-кишкового тракту становить 30%. Їда не впливає на абсорбцію препарату. Біодоступність у середньому становить 25-30%. Час досягнення максимальної концентрації у плазмі крові (Tmax) – 6-7 годин, у ранньому постінфарктному періоді – 8-10 год. Максимальна концентрація у плазмі крові (Cmax) становить 90 нг/мл. Лізиноприл не ліпофілен та практично не зв'язується з білками плазми (менше 5%). Проникнення через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єр слабке. Лізіноприл не біотрансформується в організмі. Виводиться нирками у незміненому вигляді. Період напіввиведення (Т1/2) становить 12 годин. Кумулятивними властивостями не має. Накопичення в організмі спостерігається лише за вираженої ниркової недостатності (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв). У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю абсорбція та кліренс лізиноприлу знижені. Абсолютна біодоступність становить 16%. У пацієнтів з цирозом печінки знижено біодоступність лізиноприлу (на 30%) та його кліренс (на 50%). У пацієнтів з нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв) концентрація лізиноприлу в кілька разів перевищує концентрацію в плазмі здорових добровольців, збільшено час досягнення максимальної концентрації в плазмі крові та період напіввиведення. У пацієнтів похилого віку концентрація препарату в плазмі крові та площа під кривою «концентрація-час» у 2 рази більша, ніж у пацієнтів молодого віку.ФармакодинамікаІнгібітор АПФ, що зменшує утворення ангіотензину II з ангіотензину I. Зниження вмісту ангіотензину II веде до прямого зменшення виділення альдостерону. Зменшує деградацію брадикініну та збільшує синтез простагландинів. Пригнічує тканинну ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, в т.ч. судинної стінки. Як наслідок – знижується артеріальний тиск (АТ), загальний периферичний опір судин, переднавантаження, тиск у легеневих капілярах; збільшується хвилинний об'єм крові, у хворих із хронічною серцевою недостатністю підвищується толерантність міокарда до навантаження. Лізиноприл розширює артерії більшою мірою, ніж вени. Антигіпертензивний ефект починає розвиватися через 1 годину, досягаючи максимуму через 6-7 годин, та зберігається протягом 24 годин. При артеріальній гіпертензії ефект відзначається у перші дні лікування, стабільний – через 1-2 місяці. При різкій відміні препарату вираженого підвищення артеріального тиску не спостерігається. Лізиноприл зменшує альбумінурію. У хворих із гіперглікемією сприяє нормалізації функції пошкодженого гломерулярного ендотелію. При тривалому застосуванні призводить до зворотного розвитку гіпертрофії міокарда та патологічного ремоделювання у серцево-судинній системі, покращує функцію ендотелію та кровопостачання ішемізованого міокарда. Інгібітори АПФ збільшують тривалість життя у хворих на хронічну серцеву недостатність, уповільнюють прогресування дисфункції лівого шлуночка у хворих, які перенесли інфаркт міокарда без клінічних проявів серцевої недостатності.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (у монотерапії або у комбінації з іншими антигіпертензивними засобами); Хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії для лікування хворих, які приймають серцеві глікозиди та/або діуретики); Гострий інфаркт міокарда (раніше (у перші 24 години) лікування пацієнтів зі стабільними показниками гемодинаміки, для підтримки цих показників та профілактики дисфункції лівого шлуночка та серцевої недостатності); Діабетична нефропатія (для зниження альбумінурії у пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу з нормальним артеріальним тиском і у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу з артеріальною гіпертензією).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до лізиноприлу та/або інших компонентів препарату, підвищена чутливість до інших інгібіторів АПФ, ангіоневротичний набряк в анамнезі, у тому числі пов'язаний із застосуванням інгібіторів АПФ, спадковий ангіоневротичний набряк Квінке або ідіопатичний ангіоневротичний встановлені), вагітність, період лактації, недостатність лактази, галактоземія, глюкозо-галактозний синдром мальабсорбції.Побічна діяПобічні ефекти класифікуються за частотою розвитку: часто (1-10%), не часто (0,1-1%), рідко (0,01-0,1%), дуже рідко (менше 0,01%). З боку серцево-судинної системи: часто – виражене зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія; рідко – відчуття серцебиття, тахікардія, синдром Рейно, інфаркт міокарда, цереброваскулярний інсульт у хворих із підвищеним ризиком захворювання. З боку центральної нервової системи: часто – запаморочення, біль голови; не часто – лабільність настрою, парестезії, сонливість/безсоння; рідко – сплутаність свідомості; частота не відома - депресія, непритомність. З боку органів чуття: не часто – порушення смакових та нюхових відчуттів. З боку дихальної системи: часто сухий кашель; не часто – риніт; дуже рідко – бронхоспазм, синусит, алергічний альвеоліт/еозинофільна пневмонія. З боку травної системи: часто – діарея, блювання; не часто – нудота, біль у животі, диспепсія; рідко – сухість слизової оболонки ротової порожнини; дуже рідко – панкреатит, гепатоцелюлярна або холестатична жовтяниця, гепатит, поодинокі випадки печінкової недостатності. З боку сечовидільної системи: часто - Порушення функції нирок; рідко – уремія, гостра ниркова недостатність; дуже рідко – олігурія, анурія. Репродуктивна система: рідко – зниження потенції, гінекомастія. З боку органів кровотворення: рідко – зниження гемоглобіну та гематокриту; дуже рідко – пригнічення функції кісткового мозку, анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія, лімфаденопатія. З боку шкірних покривів: не часто – свербіж; рідко – висипання, алопеція, псоріаз; дуже рідко - підвищене потовиділення, пухирчатка. Алергічні реакції: рідко – кропив'янка, ангіоневротичний набряк (обличчя, губи, мова, горло або надгортанник, верхні та нижні кінцівки); дуже рідко – токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема, шкірна псевдолімфома; в окремих випадках – інтестинальний ангіоневротичний набряк, синдром, що включає лихоманку, васкуліт, міалгію, артралгію, прискорення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ) та позитивні результати тесту на антинуклеарні антитіла, еозинофілію, лейкоцитоз, фотосенсибілізацію. Лабораторні показники: не часто – підвищення концентрації сечовини та креатиніну, підвищення активності «печінкових» трансаміназ, гіперкаліємія; рідко – гіпербілірубінемія, гіпонатріємія. Інші: не часто – підвищена стомлюваність, астенія; дуже рідко – гіпоглікемія, аутоімунні захворювання; в окремих випадках – неадекватна секреція антидіуретичного гормону.Взаємодія з лікарськими засобамиЛізиноприл можна застосовувати одночасно з бета-адреноблокаторами, ацетилсаліцилової кислотою (не більше 300 мг на добу), тромболітиками, нітратами. При одночасному застосуванні лізиноприлу з калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, тріамтерен, амілорид), препаратами калію, калій, що містять заступники солі, циклоспорином підвищується ризик розвитку гіперкаліємії, особливо при порушеній функції нирок. Спільне застосування допускається лише при регулярному контролі вмісту калію в крові та функції нирок. При застосуванні лізиноприлу з іншими антигіпертензивними засобами, у тому числі діуретиками, бета-адреноблокаторами, блокаторами «повільних» кальцієвих каналів та ін., слід враховувати адитивний антигіпертензивний ефект. Поєднання лізиноприлу з трициклічними антидепресантами/нейролептиками, барбітуратами, вазодилататорами, фенотіазинами може призвести до вираженого зниження артеріального тиску. Лізиноприл уповільнює виведення препаратів літію, тому слід регулярно контролювати концентрацію літію у крові. Антациди та колестірамін знижують всмоктування лізиноприлу у шлунково-кишковому тракті. Спільне застосування лізиноприлу з інсуліном та гіпоглікемічними засобами для внутрішнього застосування підвищує ризик розвитку гіпоглікемії, особливо протягом першого місяця терапії інгібітором АПФ. Нестероїдні протизапальні препарати, у тому числі селективні інгібітори циклооксигенази-2, естрогени та адреноміметики сприяють зниженню антигіпертензивної дії лізиноприлу. При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та препаратів золота для внутрішньовенного введення (натрію ауротіомалат) описаний симптомокомплекс, що включає гіперемію обличчя, нудоту, блювання та зниження артеріального тиску. Спільне застосування лізиноприлу з селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну може призводити до вираженої гіпонатріємії та вираженого зниження артеріального тиску. Спільне застосування з алопуринолом, прокаїнамідом, цитостатиками може призвести до лейкопенії. Етанол посилює дію препарату.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їжі, 1 раз на добу вранці, переважно в один і той же час. Добір дози проводять до досягнення оптимального (цільового рівня) АТ. Підтримуючу дозу визначають залежно від динаміки АТ. Не слід збільшувати дозу препарату раніше ніж через 2 тижні (прискорене титрування дози допускається у хворих з безсимптомною дисфункцією лівого шлуночка, початковою та помірною серцевою недостатністю, артеріальною гіпертонією та госпіталізованими пацієнтами). При артеріальній гіпертензії початкова доза – 10 мг/добу, підтримуюча доза – 20 мг/добу, максимальна добова доза – 40 мг (збільшення дози понад 40 мг/добу зазвичай не веде до подальшого зниження артеріального тиску). Попередню терапію діуретиками необхідно відмінити за 2-3 дні до початку застосування лізиноприлу. При неможливості відміни діуретиків початкова доза лізиноприлу повинна становити не більше 5 мг на добу. У цьому випадку після прийому першої дози рекомендується лікарський контроль протягом кількох годин з урахуванням максимального гіпотензивного ефекту через 6-7 годин. При реноваскулярній гіпертензії або інших станах з підвищеною активністю ренін-ангіотензин-альдостеронової системи початкова доза – 5 мг на добу, під суворим контролем в умовах стаціонару (контроль АТ, функції нирок, вмісту калію в сироватці крові). Підтримуючу дозу, продовжуючи суворий лікарський контроль, слід визначити залежно від динаміки артеріального тиску. При нирковій недостатності через те, що лізиноприл виводиться через нирки, початкова доза визначається залежно від кліренсу креатиніну. Далі відповідно до терапевтичного ефекту та переносимості слід встановити підтримуючу дозу в умовах частого контролю функції нирок, вмісту калію та натрію у сироватці крові. При стійкій артеріальній гіпертензії показано тривалу підтримуючу терапію по 10-15 мг/добу. При хронічній серцевій недостатності (одночасно з діуретиками та/або серцевими глікозидами) – лізиноприл у дозі 5-10 мг використовується для підтримуючої терапії. Початкова доза – 2,5 мг (використовуються таблетки 2,5 мг або 5 мг із ризиком). Максимальна добова доза – 20 мг. За крайньої необхідності - дозу збільшувати до 35 мг/добу, за період щонайменше 2 тижнів, під суворим контролем лікаря за умов стаціонару. По можливості, дозу діуретика слід зменшити за 2-3 дні до початку прийому лізиноприлу. Гострий інфаркт міокарда (у складі комбінованої терапії). У першу добу лізиноприл показаний тільки пацієнтам зі стабільними показниками гемодинаміки - 5 мг внутрішньо, потім 5 мг через 1 добу, 10 мг через дві доби, а потім по 10 мг 1 раз на добу. Пацієнти з низьким систолічним артеріальним тиском (100-120 мм рт. ст.) на початку лікування та протягом перших 3 днів після гострого інфаркту міокарда повинні отримувати дозу препарату не більше 2,5 мг на добу. Курс лікування – не менше 6 тижнів. У разі зниження АТ (систолічний артеріальний тиск нижче або дорівнює 100 мм рт.ст.), добову дозу в 5 мг необхідно тимчасово знизити до 2,5 мг. У разі тривалого вираженого зниження артеріального тиску (систолічний артеріальний тиск нижче 90 мм рт.ст. більше 1 години), лікування лізиноприлом слід припинити. При діабетичній нефропатії застосовують 10 мг лізиноприлу 1 раз на добу. Дозу за необхідності можна збільшити до 20 мг 1 раз на добу з метою досягнення значень діастолічного артеріального тиску нижче 75 мм рт.ст. у положенні "сидячи" для пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та нижче 90 мм рт.ст. у положенні "сидячи" у пацієнтів із цукровим діабетом 1 типу.ПередозуванняСимптоми: виражене зниження артеріального тиску, кашель, сухість слизової оболонки порожнини рота, запаморочення, занепокоєння, підвищена дратівливість, сонливість, судинний колапс, почастішання дихання, відчуття серцебиття, тахікардія, брадикардія, порушення водно-електролітного балансу, потримка. Лікування: промивання шлунка, абсорбуючі засоби, надання хворому на горизонтальне положення з піднятими ногами, внутрішньовенне введення 0.9% розчину натрію хлориду, при необхідності - вазопресорні лікарські засоби, контроль АТ, водно-електролітного балансу, креатиніну. При стійкій брадикардії – застосування штучного водія ритму. Гемодіаліз ефективний.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: лізиноприлу дигідрату 5,445 мг, 10,89 мг та 21,78 мг (у перерахунку на лізиноприл 5 мг, 10 мг та 20 мг відповідно); допоміжні речовини: маннітол 12,5 мг/13,0 мг/30,0 мг, целюлоза мікрокристалічна 23,255 мг/25,0 мг/27,0 мг, лудіпрес ЛЦЄ (лактози моногідрат 94,7–98,3 %, повідон 3 -4%) - 60,0 мг/61,0 мг/78,02 мг, повідон-К25 - 4,0 мг/4,5 мг/6,4 мг, кремнію діоксид колоїдний 2,5 мг/3,61 мг/6,0 мг, магнію стеарат 1,3 мг/1,5 мг/2,2 мг, кроскармелоза натрію 5,0 мг/5,0 мг/5,0 мг, кальцію гідрофосфат 16,0 мг/25, 5 мг/43,6 мг. Таблетки 5, 10 та 20 мг. По 10 або 30 таблеток у контурній комірковій упаковці з полівінілхлоридної плівки і алюмінієвої фольги. 2 або 3 контурні коміркові упаковки по 10 таблеток або 1 контурне коміркова упаковка по 30 таблеток разом з інструкцією із застосування в пачці з картону.Опис лікарської формиТаблетки від білого до білого з кремуватим відтінком кольору, плоскоциліндричні, з фаскою та ризиком.Фармакотерапевтична групаІнгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ).ФармакокінетикаАбсорбція із шлунково-кишкового тракту становить 30%. Їда не впливає на абсорбцію препарату. Біодоступність у середньому становить 25-30%. Час досягнення максимальної концентрації у плазмі крові (Tmax) – 6-7 годин, у ранньому постінфарктному періоді – 8-10 год. Максимальна концентрація у плазмі крові (Cmax) становить 90 нг/мл. Лізиноприл не ліпофілен та практично не зв'язується з білками плазми (менше 5%). Проникнення через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єр слабке. Лізіноприл не біотрансформується в організмі. Виводиться нирками у незміненому вигляді. Період напіввиведення (Т1/2) становить 12 годин. Кумулятивними властивостями не має. Накопичення в організмі спостерігається лише за вираженої ниркової недостатності (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв). У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю абсорбція та кліренс лізиноприлу знижені. Абсолютна біодоступність становить 16%. У пацієнтів з цирозом печінки знижено біодоступність лізиноприлу (на 30%) та його кліренс (на 50%). У пацієнтів з нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв) концентрація лізиноприлу в кілька разів перевищує концентрацію в плазмі здорових добровольців, збільшено час досягнення максимальної концентрації в плазмі крові та період напіввиведення. У пацієнтів похилого віку концентрація препарату в плазмі крові та площа під кривою «концентрація-час» у 2 рази більша, ніж у пацієнтів молодого віку.ФармакодинамікаІнгібітор АПФ, що зменшує утворення ангіотензину II з ангіотензину I. Зниження вмісту ангіотензину II веде до прямого зменшення виділення альдостерону. Зменшує деградацію брадикініну та збільшує синтез простагландинів. Пригнічує тканинну ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, в т.ч. судинної стінки. Як наслідок – знижується артеріальний тиск (АТ), загальний периферичний опір судин, переднавантаження, тиск у легеневих капілярах; збільшується хвилинний об'єм крові, у хворих із хронічною серцевою недостатністю підвищується толерантність міокарда до навантаження. Лізиноприл розширює артерії більшою мірою, ніж вени. Антигіпертензивний ефект починає розвиватися через 1 годину, досягаючи максимуму через 6-7 годин, та зберігається протягом 24 годин. При артеріальній гіпертензії ефект відзначається у перші дні лікування, стабільний – через 1-2 місяці. При різкій відміні препарату вираженого підвищення артеріального тиску не спостерігається. Лізиноприл зменшує альбумінурію. У хворих із гіперглікемією сприяє нормалізації функції пошкодженого гломерулярного ендотелію. При тривалому застосуванні призводить до зворотного розвитку гіпертрофії міокарда та патологічного ремоделювання у серцево-судинній системі, покращує функцію ендотелію та кровопостачання ішемізованого міокарда. Інгібітори АПФ збільшують тривалість життя у хворих на хронічну серцеву недостатність, уповільнюють прогресування дисфункції лівого шлуночка у хворих, які перенесли інфаркт міокарда без клінічних проявів серцевої недостатності.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (у монотерапії або у комбінації з іншими антигіпертензивними засобами); Хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії для лікування хворих, які приймають серцеві глікозиди та/або діуретики); Гострий інфаркт міокарда (раніше (у перші 24 години) лікування пацієнтів зі стабільними показниками гемодинаміки, для підтримки цих показників та профілактики дисфункції лівого шлуночка та серцевої недостатності); Діабетична нефропатія (для зниження альбумінурії у пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу з нормальним артеріальним тиском і у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу з артеріальною гіпертензією).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до лізиноприлу та/або інших компонентів препарату, підвищена чутливість до інших інгібіторів АПФ, ангіоневротичний набряк в анамнезі, у тому числі пов'язаний із застосуванням інгібіторів АПФ, спадковий ангіоневротичний набряк Квінке або ідіопатичний ангіоневротичний встановлені), вагітність, період лактації, недостатність лактази, галактоземія, глюкозо-галактозний синдром мальабсорбції.Побічна діяПобічні ефекти класифікуються за частотою розвитку: часто (1-10%), не часто (0,1-1%), рідко (0,01-0,1%), дуже рідко (менше 0,01%). З боку серцево-судинної системи: часто – виражене зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія; рідко – відчуття серцебиття, тахікардія, синдром Рейно, інфаркт міокарда, цереброваскулярний інсульт у хворих із підвищеним ризиком захворювання. З боку центральної нервової системи: часто – запаморочення, біль голови; не часто – лабільність настрою, парестезії, сонливість/безсоння; рідко – сплутаність свідомості; частота не відома - депресія, непритомність. З боку органів чуття: не часто – порушення смакових та нюхових відчуттів. З боку дихальної системи: часто сухий кашель; не часто – риніт; дуже рідко – бронхоспазм, синусит, алергічний альвеоліт/еозинофільна пневмонія. З боку травної системи: часто – діарея, блювання; не часто – нудота, біль у животі, диспепсія; рідко – сухість слизової оболонки ротової порожнини; дуже рідко – панкреатит, гепатоцелюлярна або холестатична жовтяниця, гепатит, поодинокі випадки печінкової недостатності. З боку сечовидільної системи: часто - Порушення функції нирок; рідко – уремія, гостра ниркова недостатність; дуже рідко – олігурія, анурія. Репродуктивна система: рідко – зниження потенції, гінекомастія. З боку органів кровотворення: рідко – зниження гемоглобіну та гематокриту; дуже рідко – пригнічення функції кісткового мозку, анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія, лімфаденопатія. З боку шкірних покривів: не часто – свербіж; рідко – висипання, алопеція, псоріаз; дуже рідко - підвищене потовиділення, пухирчатка. Алергічні реакції: рідко – кропив'янка, ангіоневротичний набряк (обличчя, губи, мова, горло або надгортанник, верхні та нижні кінцівки); дуже рідко – токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема, шкірна псевдолімфома; в окремих випадках – інтестинальний ангіоневротичний набряк, синдром, що включає лихоманку, васкуліт, міалгію, артралгію, прискорення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ) та позитивні результати тесту на антинуклеарні антитіла, еозинофілію, лейкоцитоз, фотосенсибілізацію. Лабораторні показники: не часто – підвищення концентрації сечовини та креатиніну, підвищення активності «печінкових» трансаміназ, гіперкаліємія; рідко – гіпербілірубінемія, гіпонатріємія. Інші: не часто – підвищена стомлюваність, астенія; дуже рідко – гіпоглікемія, аутоімунні захворювання; в окремих випадках – неадекватна секреція антидіуретичного гормону.Взаємодія з лікарськими засобамиЛізиноприл можна застосовувати одночасно з бета-адреноблокаторами, ацетилсаліцилової кислотою (не більше 300 мг на добу), тромболітиками, нітратами. При одночасному застосуванні лізиноприлу з калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, тріамтерен, амілорид), препаратами калію, калій, що містять заступники солі, циклоспорином підвищується ризик розвитку гіперкаліємії, особливо при порушеній функції нирок. Спільне застосування допускається лише при регулярному контролі вмісту калію в крові та функції нирок. При застосуванні лізиноприлу з іншими антигіпертензивними засобами, у тому числі діуретиками, бета-адреноблокаторами, блокаторами «повільних» кальцієвих каналів та ін., слід враховувати адитивний антигіпертензивний ефект. Поєднання лізиноприлу з трициклічними антидепресантами/нейролептиками, барбітуратами, вазодилататорами, фенотіазинами може призвести до вираженого зниження артеріального тиску. Лізиноприл уповільнює виведення препаратів літію, тому слід регулярно контролювати концентрацію літію у крові. Антациди та колестірамін знижують всмоктування лізиноприлу у шлунково-кишковому тракті. Спільне застосування лізиноприлу з інсуліном та гіпоглікемічними засобами для внутрішнього застосування підвищує ризик розвитку гіпоглікемії, особливо протягом першого місяця терапії інгібітором АПФ. Нестероїдні протизапальні препарати, у тому числі селективні інгібітори циклооксигенази-2, естрогени та адреноміметики сприяють зниженню антигіпертензивної дії лізиноприлу. При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та препаратів золота для внутрішньовенного введення (натрію ауротіомалат) описаний симптомокомплекс, що включає гіперемію обличчя, нудоту, блювання та зниження артеріального тиску. Спільне застосування лізиноприлу з селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну може призводити до вираженої гіпонатріємії та вираженого зниження артеріального тиску. Спільне застосування з алопуринолом, прокаїнамідом, цитостатиками може призвести до лейкопенії. Етанол посилює дію препарату.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їжі, 1 раз на добу вранці, переважно в один і той же час. Добір дози проводять до досягнення оптимального (цільового рівня) АТ. Підтримуючу дозу визначають залежно від динаміки АТ. Не слід збільшувати дозу препарату раніше ніж через 2 тижні (прискорене титрування дози допускається у хворих з безсимптомною дисфункцією лівого шлуночка, початковою та помірною серцевою недостатністю, артеріальною гіпертонією та госпіталізованими пацієнтами). При артеріальній гіпертензії початкова доза – 10 мг/добу, підтримуюча доза – 20 мг/добу, максимальна добова доза – 40 мг (збільшення дози понад 40 мг/добу зазвичай не веде до подальшого зниження артеріального тиску). Попередню терапію діуретиками необхідно відмінити за 2-3 дні до початку застосування лізиноприлу. При неможливості відміни діуретиків початкова доза лізиноприлу повинна становити не більше 5 мг на добу. У цьому випадку після прийому першої дози рекомендується лікарський контроль протягом кількох годин з урахуванням максимального гіпотензивного ефекту через 6-7 годин. При реноваскулярній гіпертензії або інших станах з підвищеною активністю ренін-ангіотензин-альдостеронової системи початкова доза – 5 мг на добу, під суворим контролем в умовах стаціонару (контроль АТ, функції нирок, вмісту калію в сироватці крові). Підтримуючу дозу, продовжуючи суворий лікарський контроль, слід визначити залежно від динаміки артеріального тиску. При нирковій недостатності через те, що лізиноприл виводиться через нирки, початкова доза визначається залежно від кліренсу креатиніну. Далі відповідно до терапевтичного ефекту та переносимості слід встановити підтримуючу дозу в умовах частого контролю функції нирок, вмісту калію та натрію у сироватці крові. При стійкій артеріальній гіпертензії показано тривалу підтримуючу терапію по 10-15 мг/добу. При хронічній серцевій недостатності (одночасно з діуретиками та/або серцевими глікозидами) – лізиноприл у дозі 5-10 мг використовується для підтримуючої терапії. Початкова доза – 2,5 мг (використовуються таблетки 2,5 мг або 5 мг із ризиком). Максимальна добова доза – 20 мг. За крайньої необхідності - дозу збільшувати до 35 мг/добу, за період щонайменше 2 тижнів, під суворим контролем лікаря за умов стаціонару. По можливості, дозу діуретика слід зменшити за 2-3 дні до початку прийому лізиноприлу. Гострий інфаркт міокарда (у складі комбінованої терапії). У першу добу лізиноприл показаний тільки пацієнтам зі стабільними показниками гемодинаміки - 5 мг внутрішньо, потім 5 мг через 1 добу, 10 мг через дві доби, а потім по 10 мг 1 раз на добу. Пацієнти з низьким систолічним артеріальним тиском (100-120 мм рт. ст.) на початку лікування та протягом перших 3 днів після гострого інфаркту міокарда повинні отримувати дозу препарату не більше 2,5 мг на добу. Курс лікування – не менше 6 тижнів. У разі зниження АТ (систолічний артеріальний тиск нижче або дорівнює 100 мм рт.ст.), добову дозу в 5 мг необхідно тимчасово знизити до 2,5 мг. У разі тривалого вираженого зниження артеріального тиску (систолічний артеріальний тиск нижче 90 мм рт.ст. більше 1 години), лікування лізиноприлом слід припинити. При діабетичній нефропатії застосовують 10 мг лізиноприлу 1 раз на добу. Дозу за необхідності можна збільшити до 20 мг 1 раз на добу з метою досягнення значень діастолічного артеріального тиску нижче 75 мм рт.ст. у положенні "сидячи" для пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та нижче 90 мм рт.ст. у положенні "сидячи" у пацієнтів із цукровим діабетом 1 типу.ПередозуванняСимптоми: виражене зниження артеріального тиску, кашель, сухість слизової оболонки порожнини рота, запаморочення, занепокоєння, підвищена дратівливість, сонливість, судинний колапс, почастішання дихання, відчуття серцебиття, тахікардія, брадикардія, порушення водно-електролітного балансу, потримка. Лікування: промивання шлунка, абсорбуючі засоби, надання хворому на горизонтальне положення з піднятими ногами, внутрішньовенне введення 0.9% розчину натрію хлориду, при необхідності - вазопресорні лікарські засоби, контроль АТ, водно-електролітного балансу, креатиніну. При стійкій брадикардії – застосування штучного водія ритму. Гемодіаліз ефективний.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: лізиноприлу дигідрат 10,89 мг, еквівалентно лізиноприлу безводному 10,0 мг; допоміжні речовини: маннітол 28,0 мг, кальцію гідрофосфат дигідрат 87,43 мг, крохмаль кукурудзяний прежелатинізований 5,7 мг, натрію кроскармеллозу 5,6 мг, магнію стеарат 0,98 мг, пігментна суміш РВ-2184 По 10 або 14 таблеток у блістер із ПВХ/алюмінієвої фольги. По 3 блістери по 10 таблеток або по 2 блістери по 14 таблеток разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку з контролем першого розтину.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки світло-рожевого кольору з ризиком, допускається наявність мармуровості.Фармакотерапевтична групаАПФ інгібітор.ФармакокінетикаАбсорбція Абсорбція лізиноприлу становить у середньому 25-30% при значній міжіндивідуальній варіабельності (6-60%). Їда не впливає на всмоктування лізиноприлу. Час досягнення максимальної концентрації у плазмі крові (ТСmах) становить приблизно 7 годин. Розподіл У незміненому вигляді потрапляє до системного кровообігу. Лізиноприл не зв'язується з білками плазми (за винятком циркулюючого ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ)). Проникність через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єр низька. Метаболізм Лізиноприл не піддається метаболізму. Виведення Лізиноприл виводиться нирками у незміненому вигляді. Фракція, пов'язана з АПФ, виводиться повільно. Кліренс лізиноприлу у здорових добровольців становить приблизно 50 мл/хв. Після багаторазового прийому ефективний період напіввиведення лізиноприлу становить 126 годин. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках Хронічна серцева недостатність (ХСП) У пацієнтів із ХСН абсолютна біодоступність лізиноприлу знижується приблизно на 16%; однак AUC (площа під кривою "концентрація-час") збільшується в середньому на 125% порівняно зі здоровими добровольцями. Порушення функції нирок У пацієнтів з нирковою недостатністю спостерігається підвищена концентрація лізиноприлу в плазмі, відзначається збільшення часу досягнення максимальної концентрації та збільшення періоду напіввиведення. Порушення функції нирок призводить до збільшення AUC та періоду напіввиведення лізиноприлу, але ці зміни стають клінічно значущими лише тоді, коли швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) знижується нижче 30 мл/хв. При легкій та помірній нирковій недостатності (кліренс креатиніну (КК) від 30 до 80 мл/хв) середнє значення AUC збільшується на 13%, у той час як при тяжкій нирковій недостатності (КК від 5 до Порушення функції печінки У пацієнтів з цирозом печінки біодоступність лізиноприлу знижена приблизно на 30%, проте експозиція препарату (AUC) збільшується на 50% порівняно зі здоровими добровольцями через зниження кліренсу. Літній вік У пацієнтів похилого віку (старше 65 років) концентрація лізиноприлу в плазмі крові та AUC у 2 рази вища, ніж у пацієнтів молодого віку.ФармакодинамікаЛізиноприл – інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), зменшує утворення ангіотензину II з ангіотензину I. Зниження вмісту ангіотензину II веде до прямого зменшення виділення альдостерону. Зменшує деградацію брадикініну та збільшує синтез простагландинів. Знижує загальний периферичний судинний опір, артеріальний тиск (АТ), переднавантаження, тиск у легеневих капілярах, викликає збільшення хвилинного об'єму крові та підвищує толерантність міокарда до навантажень у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю. Розширює артерії більшою мірою, ніж вени. При тривалому застосуванні зменшується гіпертрофія міокарда та стінок артерій резистивного типу. Покращує кровопостачання ішемізованого міокарда. Початок антигіпертензивної дії – через 1 годину. Максимальний ефект спостерігається через 6-7 годин та зберігається протягом 24 годин. Тривалість ефекту залежить від величини дози. При артеріальній гіпертензії ефект відзначається у перші дні після початку лікування, стабільна дія розвивається через 1-2 місяці. При різкій відміні лізиноприлу не спостерігається вираженого підвищення артеріального тиску. Крім зниження артеріального тиску, лізиноприл зменшує альбумінурію. У пацієнтів із гіперглікемією сприяє нормалізації функції пошкодженого гломерулярного ендотелію. Лізиноприл не впливає на концентрацію глюкози в крові у пацієнтів із цукровим діабетом і не призводить до почастішання випадків гіпоглікемії.Показання до застосуванняЕсенціальна та реноваскулярна артеріальна гіпертензія (у вигляді монотерапії або у комбінації з іншими гіпотензивними засобами). Хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії). Раннє лікування гострого інфаркту міокарда у складі комбінованої терапії (у перші 24 години зі стабільними показниками гемодинаміки для підтримки цих показників та профілактики дисфункції лівого шлуночка та серцевої недостатності). Діабетична нефропатія (зниження альбумінурії у пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу з нормальним АТ та у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу з артеріальною гіпертензією).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до лізиноприлу або інших інгібіторів АПФ, а також до інших компонентів препарату. Ангіоневротичний набряк в анамнезі, зокрема на тлі застосування інгібіторів АПФ. Спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк. Дитячий вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). Вагітність та період грудного вигодовування. Одночасне застосування з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла). Одночасне застосування з антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Одночасне застосування з інгібіторами нейтральної ендопептидази (наприклад, препаратами, що містять сакубітрил), у зв'язку з високим ризиком розвитку ангіоневротичного набряку. З обережністю: артеріальна гіпотензія; двосторонній стеноз ниркових артерій чи стеноз артерії єдиної нирки; реноваскулярна гіпертензія; ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв); стан після трансплантації нирки; первинний гіперальдостеронізм; аортальний чи мітральний стеноз; гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; хронічна серцева недостатність; ішемічна хвороба серця чи цереброваскулярні захворювання; системні захворювання сполучної тканини (системний червоний вовчак, склеродермія та ін.); пригнічення кістковомозкового кровотворення, імуносупресивна терапія, одночасне застосування алопуринолу або прокаїнаміду, або комбінація зазначених ускладнюючих факторів (ризик розвитку нейтропенії та агранулоцитозу); цукровий діабет; гіперкаліємія; одночасне застосування з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію, калійвмісними замінниками харчової солі; одночасне застосування з препаратами літію; обтяжений алергологічний анамнез; одночасне проведення десенсибілізації алергеном з отрути перетинчастокрилих; одночасне проведення процедури аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ-аферезу) з використанням декстран сульфату; гемодіаліз із використанням високопроточних мембран (таких як AN69®); подагра, гіперурикемія; гіпонатріємія (підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії у пацієнтів, які перебувають на безсольовій або малосольовій дієті); стани, що супроводжуються зниженням об'єму циркулюючої крові (у тому числі при терапії діуретиками, дотриманні дієти з обмеженням кухонної солі, діалізі, діареї або блюванні); застосування під час великих хірургічних втручань або проведення загальної анестезії; застосування у пацієнтів негроїдної раси; застосування у пацієнтів похилого віку (старше 65 років).Вагітність та лактаціяВагітність Застосування лізиноприлу під час вагітності у жінок, які планують вагітність, а також у жінок репродуктивного віку, які не застосовують надійні методи контрацепції, протипоказано. При встановленні вагітності прийом препарату слід припинити якомога раніше. Лізиноприл проникає крізь плаценту. Даних про негативні впливи лізиноприлу на плід у разі застосування під час першого триместру вагітності немає. Прийом інгібіторів АПФ у ІІ та ІІІ триместрі вагітності надає несприятливий вплив на плід (можливі виражене зниження артеріального тиску, ниркова недостатність, гіперкаліємія, гіпоплазія кісток черепа, внутрішньоутробна смерть). За новонародженими та грудними дітьми, які зазнали внутрішньоутробного впливу інгібіторів АПФ, рекомендується вести ретельне спостереження для своєчасного виявлення вираженого зниження артеріального тиску, олігурії, гіперкаліємії. Період грудного вигодовування Немає даних про проникнення лізиноприлу у грудне молоко. На період лікування лізиноприлом необхідно припинити грудне вигодовування.Побічна діяЧастота виникнення небажаних реакцій наведена згідно з рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, Порушення з боку крові та лімфатичної системи: рідко – зниження гемоглобіну, гематокриту; дуже рідко – пригнічення функції кісткового мозку, анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія, лімфаденопатія. Порушення з боку імунної системи: рідко – ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, гортані; дуже рідко – аутоімунні порушення, інтестинальний ангіоневротичний набряк. Порушення з боку ендокринної системи: рідко – синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону (SIADH). Порушення з боку обміну речовин та харчування: нечасто – гіперкаліємія; рідко – гіпонатріємія; дуже рідко – гіпоглікемія. Порушення психіки: нечасто – лабільність настрою, порушення сну; частота невідома – депресія, порушення концентрації уваги. Порушення з боку нервової системи: часто – запаморочення, головний біль; нечасто – парестезія; рідко – сплутаність свідомості; частота невідома - непритомність. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – вертиго. Порушення з боку серця: нечасто – інфаркт міокарда на фоні артеріальної гіпотензії у пацієнтів із факторами ризику, тахікардія, відчуття серцебиття. Порушення з боку судин: часто – ортостатичні ефекти, включаючи ортостатичну гіпотензію; нечасто – порушення мозкового кровообігу на тлі артеріальної гіпотензії у пацієнтів із факторами ризику, синдром Рейно. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – кашель; нечасто – риніт; дуже рідко – синусит, бронхоспазм, алергічний альвеоліт/еозинофільна пневмонія. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – діарея, блювання; нечасто – нудота, біль у животі, диспепсія; рідко – сухість слизової оболонки порожнини рота; дуже рідко – панкреатит. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко – печінкова недостатність, жовтяниця (гепатоцелюлярна або холестатична), гепатит. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто - свербіж шкіри, шкірний висип; рідко – алопеція, псоріаз; дуже рідко – підвищене потовиділення, пемфігус, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєла), мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, псевдолімфома шкіри. Повідомлялося про симптомокомлекс, який може включати один або кілька симптомів: лихоманка, васкуліт, міалгія, артралгія/артрит, збільшення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ), позитивна реакція на антинуклеарні антитіла (АНА), еозинофілія та лейкоцитоз, Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: часто – порушення функції нирок; рідко – уремія, гостра ниркова недостатність; дуже рідко – анурія, олігурія. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: нечасто – імпотенція; рідко – гінекомастія. Загальні розлади та порушення у місці введення: нечасто – астенія, підвищена стомлюваність. Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень: нечасто – підвищення концентрації сечовини та креатиніну; рідко – збільшення концентрації ферментів печінки та білірубіну.Взаємодія з лікарськими засобамиПодвійна блокадаренін-ангіотензин-альдостеронова система (РААС) У пацієнтів з атеросклеротичним захворюванням, серцевою недостатністю або цукровим діабетом з ураженням органів-мішеней, одночасна терапія інгібітором АПФ та антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) пов'язана з вищою частотою розвитку артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та гіперкаліємії. недостатність) порівняно із застосуванням лише одного препарату, що впливає на РААС. Подвійна блокада (наприклад, при поєднанні інгібітору АПФ з АРА II) повинна бути обмежена окремими випадками з ретельним моніторингом функції нирок, вміст калію та регулярним контролем АТ. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з лікарськими засобами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів. Калійзберігаючі діуретики, препарати калію, замінники харчової солі та інші лікарські препарати, що здатні збільшувати вміст калію в сироватці крові. При одночасному застосуванні лізиноприлу з калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, тріамтерен, амілорид, еплеренон), препаратами калію або калійвмісними замінниками харчової кухонної солі та іншими лікарськими препаратами, здатними збільшувати вміст калію в сироватці крові (включаючи антагоністи препарати, що містять ко-тримоксазол [триметоприм + сульфаметоксазол], підвищується ризик розвитку гіперкаліємії (особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок), тому ці комбінації призначають з обережністю, під контролем вмісту калію в плазмі та функції нирок. У літніх пацієнтів і пацієнтів з порушенням функції нирок одночасний прийом інгібіторів АПФ з сульфаметоксазолом/триметопримом супроводжувався тяжкою гіперкаліємією, яка, як вважається, була викликана триметопримом, тому лізиноприл слід застосовувати з обережністю з препаратами, що містять тріметоприм. Інші гіпотензивні лікарські засоби При одночасному застосуванні з вазодилататорами, бета-адреноблокаторами, блокаторами "повільних" кальцієвих каналів, діуретиками та іншими гіпотензивними лікарськими засобами посилюється вираженість антигіпертензивної дії лізиноприлу. Препарати літію При одночасному застосуванні лізиноприлу з препаратами літію виведення літію з організму сповільнюється (ризик посилення кардіотоксичної та нейротоксичної дії літію). Одночасне застосування лізиноприлу із препаратами літію не рекомендується. У разі необхідності застосування цієї комбінації слід регулярно контролювати концентрацію літію у плазмі крові. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ), включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) та високі дози ацетилсаліцилової кислоти (≥3 г/добу) Нестероїдні протизапальні препарати (у тому числі селективні інгібітори ЦОГ-2) та ацетилсаліцилова кислота у дозах понад 3 г/добу, знижують антигіпертензивний ефект лізиноприлу. У деяких пацієнтів з порушеною функцією нирок (наприклад, у літніх пацієнтів або пацієнтів з зневодненням, у тому числі тих, що приймають діуретики), які отримують терапію НПЗП (у тому числі селективними інгібіторами ЦОГ-2), одночасне застосування інгібіторів АПФ або АРА II може спричинити подальше погіршення. функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності, та гіперкаліємію. Ці ефекти зазвичай оборотні. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та нестероїдних протизапальних засобів має проводитися з обережністю (особливо у літніх пацієнтів та у пацієнтів з порушеною функцією нирок). Пацієнти повинні мати адекватну кількість рідини. Рекомендується ретельно контролювати функцію нирок як на початку, так і в процесі лікування. Не протипоказано застосування лізиноприлу в комбінації з ацетилсаліциловою кислотою як антиагрегантний засіб. Гіпоглікемічні лікарські засоби Одночасний прийом лізиноприлу та інсуліну, а також пероральних гіпоглікемічних засобів може призводити до розвитку гіпоглікемії. Найбільший ризик розвитку спостерігається протягом перших тижнів сумісного застосування, а також у пацієнтів із порушенням функції нирок. Трициклічні антидепресанти / нейролептики / засоби для загальної анестезії / наркотичні засоби При одночасному застосуванні з трициклічними антидепресантами, нейролептиками, засобами загальної анестезії, барбітуратами, міорелаксантами спостерігається посилення антигіпертензивної дії лізиноприлу. Альфа- та бета-адреноміметики Альфа- та бета-адреноміметики (симпатоміметики), такі як епінефрин (адреналін), ізопротеренол, добутамін, допамін, можуть знижувати антигіпертензивний ефект лізиноприлу. Баклофен Посилює антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Слід ретельно контролювати артеріальний тиск і, у разі потреби, коригувати дозу антигіпертензивних препаратів. Етанол При одночасному застосуванні етанол посилює антигіпертензивну дію лізиноприлу. Естрогени Естрогени послаблюють антигіпертензивний ефект лізиноприлу через затримку рідини. Алопуринол, прокаїнамід, цитостатики, імунодепресанти, глюкокортикостероїди (при системному застосуванні) Спільне застосування інгібіторів АПФ з алопуринолом, прокаїнамідом, цитостатиками збільшує ризик розвитку нейтропенії/агранулоцитозу. Препарати золота При одночасному застосуванні лізиноприлу та препаратів золота внутрішньовенно (натрію ауротіомалат) описано симптомокомплекс, що включає гіперемію обличчя, нудоту, блювання та зниження артеріального тиску. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну Спільне застосування лізиноприлу із селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну може призводити до вираженої гіпонатріємії. Інгібітори mTOR (mammalion Target of Rapamycin - мета рапаміцину в клітинах ссавців) (наприклад, темсіролімус, сиролімус, еверолімус) У пацієнтів, які приймають одночасно інгібітори АПФ та інгібітори mTOR (темсіролімус, сиролімус, еверолімус), спостерігалося збільшення частоти розвитку ангіоневротичного набряку. Інгібітори дипептидилпептидази IV типу (ДПП-IV) (гліптини), наприклад, ситагліптин, саксагліптин, віллдагліптин, лінагліптин У пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ та інгібітори дипептидилпептидази IV типу (гліптини), спостерігалося збільшення частоти розвитку ангіоневротичного набряку. Естрамустін Збільшення частоти розвитку ангіоневротичного набряку при одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ. Інгібітори нейтральної ендопептидази (НЕП) Повідомлялося про підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та рацекадотрилу (інгібітор енкефалінази). При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з лікарськими препаратами, що містять сакубітрил (інгібітор неприлізину), зростає ризик розвитку ангіоневротичного набряку, через що одночасне застосування зазначених препаратів протипоказане. Інгібітори АПФ слід призначати не раніше ніж через 36 годин після відміни препаратів, що містять сакубітрил. Протипоказано призначення препаратів, що містять сакубітрил, пацієнтам, які отримують інгібітори АПФ, а також протягом 36 годин після відміни інгібіторів АПФ. Тканинні активатори плазміногену В обсерваційних дослідженнях виявлено підвищену частоту розвитку ангіоневротичного набряку у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ після застосування алтеплази для тромболітичної терапії ішемічного інсульту. Фармакокінетичні взаємодії Антациди та колестірамін знижують всмоктування лізиноприлу у шлунково-кишковому тракті.Спосіб застосування та дозиВсередину, 1 раз на добу вранці, незалежно від часу їди, переважно в один і той же час. Есенційна гіпертензія Початкова доза лізиноприлу, що рекомендується, для пацієнтів, які не приймають гіпотензивних засобів - 10 мг 1 раз на добу. За відсутності терапевтичного ефекту дозу збільшують кожні 2-3 дні на 5 мг на добу до середньої терапевтичної дози 20-40 мг на добу. Звичайна підтримуюча доза становить 20 мг один раз на добу. Максимальна добова доза лізиноприлу - 40 мг 1 раз на добу (у клінічних дослідженнях максимальна доза лізиноприлу становила 80 мг на добу, проте збільшення дози понад 40 мг на добу, зазвичай, не веде до подальшого зниження АТ). Терапевтичний ефект розвивається через 2-4 тижні від початку лікування, що слід враховувати зі збільшенням дози. При недостатньому терапевтичному ефекті можна комбінувати лізиноприл з іншими гіпотензивними засобами. Якщо пацієнт попередньо отримував лікування діуретиками, то їх прийом повинен бути припинений за 2-3 дні до початку застосування лізиноприлу. Якщо це неможливо, то початкова доза не повинна перевищувати 5 мг на добу. Після прийому першої дози необхідно спостереження лікаря протягом кількох годин, оскільки може виникнути виражене зниження артеріального тиску. Реноваскулярна гіпертензія або інші стани з підвищеною активністю ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) Початкова доза лізиноприлу становить 2,5-5 мг на добу під контролем артеріального тиску, функції нирок, концентрації калію у плазмі. Підтримуючу дозу встановлюють залежно від динаміки АТ. Пацієнт повинен бути під медичним наглядом. Особливі групи пацієнтів Порушення функції нирок Оскільки лізиноприл виводиться нирками, при нирковій недостатності початкова доза визначається залежно від кліренсу креатиніну. При кліренсі креатиніну (КК) 31-80 мл/хв початкова доза лізиноприлу становить 5-10 мг на добу, при КК 10-30 мл/хв - 2,5-5 мг на добу, при КК менше 10 мл/хв у тому числі у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі – 2,5 мг на добу. Підтримуюча доза визначається залежно від артеріального тиску (при регулярному контролі функції нирок, концентрації калію та натрію у крові). Порушення функції печінки Рекомендації щодо режиму дозування у пацієнтів з легкою та помірною печінковою недостатністю не розроблені, тому підбір доз таким пацієнтам слід здійснювати з обережністю, і починати слід з мінімально можливої дози. Пацієнти похилого віку (старше 65 років) У пацієнтів похилого віку препарат слід застосовувати обережно, починаючи з мінімально можливої дози. Хронічна серцева недостатність (ХСП) При ХСН початкова доза лізиноприлу становить 2,5 мг один раз на добу. Перший прийом лізиноприлу необхідно починати під пильним наглядом для того, щоб оцінити вплив препарату на артеріальний тиск. Надалі дозу лізиноприлу слід поступово збільшувати на 2,5 мг з інтервалом у 3-5 днів до 5-10-20 мг на добу. Не рекомендується перевищувати максимальну добову дозу лізиноприлу 20 мг (у клінічних дослідженнях максимальна доза лізиноприлу у пацієнтів із ХСН становила 35 мг 1 раз на добу). По можливості на початок прийому лізиноприлу слід зменшити дозу діуретика. До початку лікування лізиноприлом і далі в ході лікування слід регулярно контролювати АТ, функцію нирок, вміст калію та натрію в сироватці крові, щоб уникнути розвитку артеріальної гіпотензії та пов'язаного з нею порушення функції нирок. Раннє лікування гострого інфаркту міокарда Стартова терапія (перша 3 доби гострого інфаркту) У перші 24 години після гострого інфаркту призначають міокарда 5 мг лізиноприлу одноразово. Через 24 години (1 добу) призначають 5 мг лізиноприлу одноразово, через 48 годин (дві доби) – 10 мг лізиноприлу одноразово. Не можна починати лікування при систолічному артеріальному тиску менше 100 мм рт.ст. Пацієнтам з низьким систолічним АТ ( Підтримуюча терапія Підтримуюча доза лізиноприлу становить 10 мг один раз на добу. Курс лікування – не менше 6 тижнів. Надалі слід оцінити доцільність продовження терапії. Пацієнтам із симптомами серцевої недостатності рекомендується продовжувати прийом лізиноприлу. У разі розвитку артеріальної гіпотензії (систолічний артеріальний тиск Діабетична нефропатія Початкова доза лізиноприлу становить 10 мг на добу, яку при необхідності підвищують до 20 мг на добу до досягнення цільових значень діастолічного артеріального тиску (діастолічний артеріальний тиск нижче 75 мм рт.ст. у положенні "сидячи" у пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу і нижче 90 мм рт.ст., у положенні "сидячи" у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу). При порушенні функції нирок (КК менше 80 мл/хв) початкова доза визначається залежно від кліренсу креатиніну (див. вище).ПередозуванняСимптоми Симптоми, пов'язані з передозуванням інгібіторами АПФ, можуть включати артеріальну гіпотензію, циркуляторний колапс, сухість слизової оболонки порожнини рота, сонливість, затримку сечовипускання, запор, порушення водно-електролітного балансу, ниркову недостатність, почастішання дихання. запаморочення, стан тривоги та кашель. Лікування Промивання шлунка, застосування ентеросорбентів (прийом активованого вугілля) та проносних засобів, симптоматична терапія. При розвитку артеріальної гіпотензії слід покласти пацієнта на спину та підняти ноги. Для лікування передозування показано внутрішньовенне введення 0,9% натрію хлориду. Необхідний контроль АТ, показників водно-електролітного балансу. Брадикардія може бути зменшена внутрішньовенним введенням атропіну. У разі розвитку стійкої до лікування брадикардії слід розглянути можливість встановлення електрокардіостимулятора. Лізиноприл може бути видалений із системного кровотоку за допомогою гемодіалізу. Під час діалізу слід уникати застосування високопроточних поліакрилонітрилових мембран (ризик розвитку анафілактоїдних реакцій).Запобіжні заходи та особливі вказівкиАртеріальна гіпотензія Найчастіше виражене зниження артеріального тиску виникає при зниженні об'єму циркулюючої крові (ОЦК), викликаної терапією діуретиками, зменшенням кухонної солі в їжі, діалізом, діареєю або блюванням. У пацієнтів з ХСН та за наявності ниркової недостатності або без неї, можливе виражене зниження артеріального тиску. Під суворим контролем лікаря слід призначати лізиноприл пацієнтам з ішемічною хворобою серця, цереброваскулярною недостатністю, у яких різке зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або інсульту. Транзиторна гіпотензія не є протипоказанням для прийому наступної дози препарату. При застосуванні лізиноприлу, у деяких пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю, але з нормальним або зниженим артеріальним тиском, може спостерігатися зниження артеріального тиску, що зазвичай не є причиною для припинення лікування. До початку лікування лізиноприлом, по можливості, слід нормалізувати вміст натрію в сироватці крові та/або заповнити об'єм циркулюючої крові, проводити ретельний моніторинг стану пацієнтів, які перебувають у групі підвищеного ризику розвитку симптоматичної гіпотензії на початку лікування та при корекції дози. У разі стенозу ниркових артерій (особливо при двосторонньому стенозі або за наявності стенозу артерії єдиної нирки), а також при недостатності кровообігу внаслідок нестачі іонів натрію та/або рідини застосування лізиноприлу може призвести до порушення функції нирок, гострої ниркової недостатності, яка зазвичай виявляється незворотною навіть після відміни препарату. Гострий інфаркт міокарда Застосування препарату Лізінотон у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда не рекомендується, якщо систолічний артеріальний тиск не перевищує 100 мм рт. ст. Лізиноприл можна застосовувати разом із внутрішньовенним введенням або із застосуванням терапевтичних трансдермальних систем нітрогліцерину. Хірургічні втручання / загальна анестезія Перед хірургічним втручанням (включаючи стоматологічну хірургію) слід інформувати лікаря/анестезіолога про застосування інгібітора АПФ. При великих хірургічних втручаннях, а також при застосуванні інших засобів, що викликають зниження артеріального тиску, лізиноприл, блокуючи утворення ангіотензину II, може викликати виражене непрогнозоване зниження артеріального тиску. У разі розвитку артеріальної гіпотензії слід здійснювати її корекцію збільшенням ОЦК. Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) Повідомлялося про випадки артеріальної гіпотензії, непритомність, інсульт, гіперкаліємію та порушення функцій нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) у сприйнятливих пацієнтів, особливо при одночасному застосуванні кількох лікарських препаратів, що впливають на РААС. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з лікарськими засобами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину II протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів. У випадках, коли одночасне призначення двох лікарських засобів, що впливають на РААС, є необхідним, їх застосування має проводитися під контролем лікаря з особливою обережністю та з регулярним контролем функції нирок, показників АТ та вмісту електролітів у плазмі крові. Порушення функції нирок У пацієнтів з порушенням функції нирок (КК менше 80 мл/хв) початкова доза лізиноприлу повинна бути змінена відповідно до КК (див. розділ "Спосіб застосування та дози"). Регулярний контроль вмісту калію та концентрації креатиніну в плазмі є обов'язковою тактикою лікування таких пацієнтів. У пацієнтів із ХСН артеріальна гіпотензія може призвести до погіршення функції нирок. У таких пацієнтів відзначалися випадки гострої ниркової недостатності, звичайно оборотної. Гемодіаліз з використанням високопроточних мембран Можливе виникнення анафілактоїдних реакцій при одночасному проведенні гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (в т.ч. AN69®). Необхідно розглянути можливість застосування іншого типу мембрани для діалізу чи іншого антигіпертензивного засобу. Мітральний стеноз / аортальний стеноз / гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія Лізиноприл, як і інші інгібітори АПФ, повинен з обережністю застосовуватися у пацієнтів з обструкцією лівого шлуночка, що виносить (аортальний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія), а також у пацієнтів з мітральним стенозом. Анафілактоїдні реакції при проведенні аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ-аферезу) У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, можливий розвиток анафілактоїдних реакцій при проведенні ЛПНЩ-аферезу з використанням декстрану сульфату. Розвиток даних реакцій можна запобігти, якщо тимчасово скасовувати інгібітор АПФ до початку кожної процедури ЛПНГ-аферезу. Анафілактоїдні реакції під час проведення десенсибілізації алергеном з отрути перетинчастокрилих У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ при проведенні десенсибілізації отрутою гіменоптери (перетинчастокрилих), вкрай рідко можлива поява загрозливого життя анафілактоїдної реакції. Необхідно тимчасово припинити лікування інгібітором АПФ перед початком курсу десенсибілізації. Слід уникати застосування інгібіторів АПФ пацієнтам, які отримують імунотерапію бджолиною отрутою. Реакції гіперчутливості/ангіоневротичний набряк Ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, надгортанника та/або гортані відмічався рідко у пацієнтів, які лікувалися інгібіторами АПФ, включаючи лізиноприл. Ангіоневротичний набряк може виникнути будь-якої миті під час лікування. У таких випадках слід негайно відмінити препарат Лізінотон, призначити відповідне лікування та забезпечити лікування медичним наглядом до повної регресії симптомів. Навіть у випадках набряку язика, що не супроводжується дихальною недостатністю, пацієнтам може знадобитися тривале спостереження, оскільки лікування антигістамінними препаратами та кортикостероїдами може бути недостатньо. Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком гортані, може призвести до смерті. Набряк мови, голосових складок або гортані може призвести до обструкції дихальних шляхів. З появою таких симптомів потрібна невідкладна терапія: введення епінефрину (0,3-0,5 мл розчину епінефрину (адреналіну) 1:1000 підшкірно, введення глюкокортикостероїдів, антигістамінних препаратів) та/або забезпечення вільної прохідності дихальних шляхів. Пацієнт повинен перебувати під медичним наглядом до повного та стійкого зникнення симптомів. У поодиноких випадках на тлі терапії інгібіторами АПФ розвивається інтестинальний набряк (ангіоневротичний набряк кишечника). При цьому у пацієнтів відзначається біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні з нудотою та блюванням, у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальному рівні С1-естерази. Діагноз встановлюється за допомогою комп'ютерної томографії черевної порожнини, ультразвукового дослідження або хірургічного втручання. Симптоми зникали після припинення інгібіторів АПФ. Можливість розвитку інтестинального набряку необхідно враховувати під час проведення диференціальної діагностики болю у животі у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ. Пацієнти, що мають в анамнезі ангіоневротичний набряк, не пов'язаний з прийомом інгібіторів АПФ, можуть бути схильними до ризику розвитку ангіоневротичного набряку на тлі терапії інгібіторами АПФ. У пацієнтів негроїдної раси, які приймали інгібітори АПФ, ангіоневротичний набряк спостерігався частіше, ніж у інших рас. Збільшення ризику розвитку ангіоневротичного набряку спостерігалося у пацієнтів, які одночасно приймають інгібітори АПФ та такі лікарські засоби, як інгібітори mTOR (темсиролімус, сиролімус, еверолімус), інгібітори дипептидилпептидази IV типу (ситагліптин, саксагліптин, відаценіда , сакубітрил) та тканинні активатори плазміногену Кашель При застосуванні інгібіторів АПФ відзначали сухий кашель. Кашель сухий, тривалий, який зникає після припинення інгібітором АПФ. При диференціальному діагнозі кашлю треба враховувати і кашель, спричинений інгібітором АПФ. Нейтропенія / агранулоцитоз / тромбоцитопенія / анемія На фоні прийому інгібіторів АПФ можуть виникати нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопенія та анемія. У пацієнтів з нормальною функцією нирок та за відсутності інших обтяжливих факторів нейтропенія розвивається рідко. Нейтропенія та агранулоцитоз є оборотними та зникають після відміни інгібітору АПФ. Лізиноприл слід застосовувати з особливою обережністю у пацієнтів із системними захворюваннями сполучної тканини, на фоні прийому імунодепресантів, алопуринолу або прокаїнаміду, особливо у пацієнтів з порушеною функцією нирок. У деяких пацієнтів виникали важкі інфекції, а в ряді випадків стійкі до інтенсивної антибіотикотерапії. У разі застосування лізиноприлу у таких пацієнтів рекомендується періодичний контроль вмісту лейкоцитів у крові (аналіз крові з підрахунком лейкоцитарної формули). Пацієнти повинні бути попереджені про необхідність повідомляти лікаря, про будь-які ознаки інфекційних захворювань (наприклад, біль у горлі, гарячка). Етнічні відмінності Слід враховувати, що у пацієнтів негроїдної раси ризик розвитку ангіоневротичного набряку є вищим. Як і інші інгібітори АПФ, лізиноприл менш ефективний щодо зниження артеріального тиску у пацієнтів негроїдної раси. Цей ефект пов'язаний з вираженим переважанням низькоренінового статусу у пацієнтів негроїдної раси з артеріальною гіпертензією. Цукровий діабет При застосуванні лізиноприлу у пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують пероральні гіпоглікемічні засоби або інсулін, протягом першого місяця лікування необхідно регулярно контролювати концентрацію глюкози в крові. Порушення функції печінки У поодиноких випадках на фоні прийому інгібіторів АПФ спостерігався синдром розвитку холестатичної жовтяниці з переходом у фульмінантний некроз печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому незрозумілий. При появі жовтяниці або значного підвищення активності печінкових ферментів на фоні прийому інгібіторів АПФ слід припинити прийом препарату, пацієнт повинен перебувати під відповідним медичним наглядом. Гіперкаліємія Гіперкаліємія може розвиватися на фоні лікування інгібіторами АПФ, включаючи лізиноприл. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність, літній вік (старше 65 років), цукровий діабет, деякі супутні стани (дегідратація, зниження ОЦК, гостра серцева недостатність у стадії декомпенсації, метаболічний ацидоз), одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків, таких як сиронолак триамтерен або амілорид), а також препаратів калію, калій, що містять замінників харчової солі та інших лікарських засобів, що сприяють підвищенню вмісту калію в плазмі крові (наприклад, гепарину). Застосування харчових добавок/препаратів калію, калійзберігаючих діуретиків, замінників харчових солей, що містять калій, може призвести до значного підвищення вмісту калію в крові, особливо у пацієнтів зі значно зниженою функцією нирок. Гіперкаліємія може призвести до серйозних, іноді фатальних порушень серцевого ритму. При необхідності одночасного застосування лізиноприлу і перерахованих вище калійвмісних або підвищують вміст калію в плазмі крові лікарських засобів слід дотримуватися обережності і регулярно контролювати вміст калію в сироватці крові. Літній вік У пацієнтів похилого віку застосування стандартних доз лізиноприлу призводить до більш високої концентрації лізиноприлу у плазмі. Тому потрібна особлива обережність щодо дози, незважаючи на те, що відмінностей в антигіпертензивній дії лізиноприлу у літніх та молодих пацієнтів не виявлено. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Немає даних про вплив препарату Лізінотон у терапевтичних дозах на здатність до керування транспортними засобами та механізмами, проте необхідно враховувати, що зниження артеріального тиску, що викликається препаратом, може супроводжуватися виникненням запаморочення та сонливості, у зв'язку з чим слід дотримуватися обережності.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: лізиноприлу дигідрат 21,78 мг, еквівалентно лізиноприлу безводному 20,0 мг; допоміжні речовини: манітол 56,0 мг, кальцію гідрофосфат дигідрат 174,26 мг, крохмаль кукурудзяний прежелатинізований 10,6 мг, натрію кроскармелозу 11,2 мг, магнію стеарат 1,96 мг, пігментна суміш РВ-248. По 10 або 14 таблеток у блістер із ПВХ/алюмінієвої фольги. По 3 блістери по 10 таблеток або по 2 блістери по 14 таблеток разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку з контролем першого розтину.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки рожевого кольору з ризиком, допускається наявність мармуровості.Фармакотерапевтична групаАПФ інгібітор.ФармакокінетикаАбсорбція Абсорбція лізиноприлу становить у середньому 25-30% при значній міжіндивідуальній варіабельності (6-60%). Їда не впливає на всмоктування лізиноприлу. Час досягнення максимальної концентрації у плазмі крові (ТСmах) становить приблизно 7 годин. Розподіл У незміненому вигляді потрапляє до системного кровообігу. Лізиноприл не зв'язується з білками плазми (за винятком циркулюючого ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ)). Проникність через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єр низька. Метаболізм Лізиноприл не піддається метаболізму. Виведення Лізиноприл виводиться нирками у незміненому вигляді. Фракція, пов'язана з АПФ, виводиться повільно. Кліренс лізиноприлу у здорових добровольців становить приблизно 50 мл/хв. Після багаторазового прийому ефективний період напіввиведення лізиноприлу становить 126 годин. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках Хронічна серцева недостатність (ХСП) У пацієнтів із ХСН абсолютна біодоступність лізиноприлу знижується приблизно на 16%; однак AUC (площа під кривою "концентрація-час") збільшується в середньому на 125% порівняно зі здоровими добровольцями. Порушення функції нирок У пацієнтів з нирковою недостатністю спостерігається підвищена концентрація лізиноприлу в плазмі, відзначається збільшення часу досягнення максимальної концентрації та збільшення періоду напіввиведення. Порушення функції нирок призводить до збільшення AUC та періоду напіввиведення лізиноприлу, але ці зміни стають клінічно значущими лише тоді, коли швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) знижується нижче 30 мл/хв. При легкій та помірній нирковій недостатності (кліренс креатиніну (КК) від 30 до 80 мл/хв) середнє значення AUC збільшується на 13%, у той час як при тяжкій нирковій недостатності (КК від 5 до Порушення функції печінки У пацієнтів з цирозом печінки біодоступність лізиноприлу знижена приблизно на 30%, проте експозиція препарату (AUC) збільшується на 50% порівняно зі здоровими добровольцями через зниження кліренсу. Літній вік У пацієнтів похилого віку (старше 65 років) концентрація лізиноприлу в плазмі крові та AUC у 2 рази вища, ніж у пацієнтів молодого віку.ФармакодинамікаЛізиноприл – інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), зменшує утворення ангіотензину II з ангіотензину I. Зниження вмісту ангіотензину II веде до прямого зменшення виділення альдостерону. Зменшує деградацію брадикініну та збільшує синтез простагландинів. Знижує загальний периферичний судинний опір, артеріальний тиск (АТ), переднавантаження, тиск у легеневих капілярах, викликає збільшення хвилинного об'єму крові та підвищує толерантність міокарда до навантажень у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю. Розширює артерії більшою мірою, ніж вени. При тривалому застосуванні зменшується гіпертрофія міокарда та стінок артерій резистивного типу. Покращує кровопостачання ішемізованого міокарда. Початок антигіпертензивної дії – через 1 годину. Максимальний ефект спостерігається через 6-7 годин та зберігається протягом 24 годин. Тривалість ефекту залежить від величини дози. При артеріальній гіпертензії ефект відзначається у перші дні після початку лікування, стабільна дія розвивається через 1-2 місяці. При різкій відміні лізиноприлу не спостерігається вираженого підвищення артеріального тиску. Крім зниження артеріального тиску, лізиноприл зменшує альбумінурію. У пацієнтів із гіперглікемією сприяє нормалізації функції пошкодженого гломерулярного ендотелію. Лізиноприл не впливає на концентрацію глюкози в крові у пацієнтів із цукровим діабетом і не призводить до почастішання випадків гіпоглікемії.Показання до застосуванняЕсенціальна та реноваскулярна артеріальна гіпертензія (у вигляді монотерапії або у комбінації з іншими гіпотензивними засобами). Хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії). Раннє лікування гострого інфаркту міокарда у складі комбінованої терапії (у перші 24 години зі стабільними показниками гемодинаміки для підтримки цих показників та профілактики дисфункції лівого шлуночка та серцевої недостатності). Діабетична нефропатія (зниження альбумінурії у пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу з нормальним АТ та у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу з артеріальною гіпертензією).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до лізиноприлу або інших інгібіторів АПФ, а також до інших компонентів препарату. Ангіоневротичний набряк в анамнезі, зокрема на тлі застосування інгібіторів АПФ. Спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк. Дитячий вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). Вагітність та період грудного вигодовування. Одночасне застосування з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла). Одночасне застосування з антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Одночасне застосування з інгібіторами нейтральної ендопептидази (наприклад, препаратами, що містять сакубітрил), у зв'язку з високим ризиком розвитку ангіоневротичного набряку. З обережністю: артеріальна гіпотензія; двосторонній стеноз ниркових артерій чи стеноз артерії єдиної нирки; реноваскулярна гіпертензія; ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв); стан після трансплантації нирки; первинний гіперальдостеронізм; аортальний чи мітральний стеноз; гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; хронічна серцева недостатність; ішемічна хвороба серця чи цереброваскулярні захворювання; системні захворювання сполучної тканини (системний червоний вовчак, склеродермія та ін.); пригнічення кістковомозкового кровотворення, імуносупресивна терапія, одночасне застосування алопуринолу або прокаїнаміду, або комбінація зазначених ускладнюючих факторів (ризик розвитку нейтропенії та агранулоцитозу); цукровий діабет; гіперкаліємія; одночасне застосування з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію, калійвмісними замінниками харчової солі; одночасне застосування з препаратами літію; обтяжений алергологічний анамнез; одночасне проведення десенсибілізації алергеном з отрути перетинчастокрилих; одночасне проведення процедури аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ-аферезу) з використанням декстран сульфату; гемодіаліз із використанням високопроточних мембран (таких як AN69®); подагра, гіперурикемія; гіпонатріємія (підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії у пацієнтів, які перебувають на безсольовій або малосольовій дієті); стани, що супроводжуються зниженням об'єму циркулюючої крові (у тому числі при терапії діуретиками, дотриманні дієти з обмеженням кухонної солі, діалізі, діареї або блюванні); застосування під час великих хірургічних втручань або проведення загальної анестезії; застосування у пацієнтів негроїдної раси; застосування у пацієнтів похилого віку (старше 65 років).Вагітність та лактаціяВагітність Застосування лізиноприлу під час вагітності у жінок, які планують вагітність, а також у жінок репродуктивного віку, які не застосовують надійні методи контрацепції, протипоказано. При встановленні вагітності прийом препарату слід припинити якомога раніше. Лізиноприл проникає крізь плаценту. Даних про негативні впливи лізиноприлу на плід у разі застосування під час першого триместру вагітності немає. Прийом інгібіторів АПФ у ІІ та ІІІ триместрі вагітності надає несприятливий вплив на плід (можливі виражене зниження артеріального тиску, ниркова недостатність, гіперкаліємія, гіпоплазія кісток черепа, внутрішньоутробна смерть). За новонародженими та грудними дітьми, які зазнали внутрішньоутробного впливу інгібіторів АПФ, рекомендується вести ретельне спостереження для своєчасного виявлення вираженого зниження артеріального тиску, олігурії, гіперкаліємії. Період грудного вигодовування Немає даних про проникнення лізиноприлу у грудне молоко. На період лікування лізиноприлом необхідно припинити грудне вигодовування.Побічна діяЧастота виникнення небажаних реакцій наведена згідно з рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, Порушення з боку крові та лімфатичної системи: рідко – зниження гемоглобіну, гематокриту; дуже рідко – пригнічення функції кісткового мозку, анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія, лімфаденопатія. Порушення з боку імунної системи: рідко – ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, гортані; дуже рідко – аутоімунні порушення, інтестинальний ангіоневротичний набряк. Порушення з боку ендокринної системи: рідко – синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону (SIADH). Порушення з боку обміну речовин та харчування: нечасто – гіперкаліємія; рідко – гіпонатріємія; дуже рідко – гіпоглікемія. Порушення психіки: нечасто – лабільність настрою, порушення сну; частота невідома – депресія, порушення концентрації уваги. Порушення з боку нервової системи: часто – запаморочення, головний біль; нечасто – парестезія; рідко – сплутаність свідомості; частота невідома - непритомність. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – вертиго. Порушення з боку серця: нечасто – інфаркт міокарда на фоні артеріальної гіпотензії у пацієнтів із факторами ризику, тахікардія, відчуття серцебиття. Порушення з боку судин: часто – ортостатичні ефекти, включаючи ортостатичну гіпотензію; нечасто – порушення мозкового кровообігу на тлі артеріальної гіпотензії у пацієнтів із факторами ризику, синдром Рейно. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – кашель; нечасто – риніт; дуже рідко – синусит, бронхоспазм, алергічний альвеоліт/еозинофільна пневмонія. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – діарея, блювання; нечасто – нудота, біль у животі, диспепсія; рідко – сухість слизової оболонки порожнини рота; дуже рідко – панкреатит. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко – печінкова недостатність, жовтяниця (гепатоцелюлярна або холестатична), гепатит. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто - свербіж шкіри, шкірний висип; рідко – алопеція, псоріаз; дуже рідко – підвищене потовиділення, пемфігус, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєла), мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, псевдолімфома шкіри. Повідомлялося про симптомокомлекс, який може включати один або кілька симптомів: лихоманка, васкуліт, міалгія, артралгія/артрит, збільшення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ), позитивна реакція на антинуклеарні антитіла (АНА), еозинофілія та лейкоцитоз, Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: часто – порушення функції нирок; рідко – уремія, гостра ниркова недостатність; дуже рідко – анурія, олігурія. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: нечасто – імпотенція; рідко – гінекомастія. Загальні розлади та порушення у місці введення: нечасто – астенія, підвищена стомлюваність. Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень: нечасто – підвищення концентрації сечовини та креатиніну; рідко – збільшення концентрації ферментів печінки та білірубіну.Взаємодія з лікарськими засобамиПодвійна блокадаренін-ангіотензин-альдостеронова система (РААС) У пацієнтів з атеросклеротичним захворюванням, серцевою недостатністю або цукровим діабетом з ураженням органів-мішеней, одночасна терапія інгібітором АПФ та антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) пов'язана з вищою частотою розвитку артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та гіперкаліємії. недостатність) порівняно із застосуванням лише одного препарату, що впливає на РААС. Подвійна блокада (наприклад, при поєднанні інгібітору АПФ з АРА II) повинна бути обмежена окремими випадками з ретельним моніторингом функції нирок, вміст калію та регулярним контролем АТ. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з лікарськими засобами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів. Калійзберігаючі діуретики, препарати калію, замінники харчової солі та інші лікарські препарати, що здатні збільшувати вміст калію в сироватці крові. При одночасному застосуванні лізиноприлу з калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, тріамтерен, амілорид, еплеренон), препаратами калію або калійвмісними замінниками харчової кухонної солі та іншими лікарськими препаратами, здатними збільшувати вміст калію в сироватці крові (включаючи антагоністи препарати, що містять ко-тримоксазол [триметоприм + сульфаметоксазол], підвищується ризик розвитку гіперкаліємії (особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок), тому ці комбінації призначають з обережністю, під контролем вмісту калію в плазмі та функції нирок. У літніх пацієнтів і пацієнтів з порушенням функції нирок одночасний прийом інгібіторів АПФ з сульфаметоксазолом/триметопримом супроводжувався тяжкою гіперкаліємією, яка, як вважається, була викликана триметопримом, тому лізиноприл слід застосовувати з обережністю з препаратами, що містять тріметоприм. Інші гіпотензивні лікарські засоби При одночасному застосуванні з вазодилататорами, бета-адреноблокаторами, блокаторами "повільних" кальцієвих каналів, діуретиками та іншими гіпотензивними лікарськими засобами посилюється вираженість антигіпертензивної дії лізиноприлу. Препарати літію При одночасному застосуванні лізиноприлу з препаратами літію виведення літію з організму сповільнюється (ризик посилення кардіотоксичної та нейротоксичної дії літію). Одночасне застосування лізиноприлу із препаратами літію не рекомендується. У разі необхідності застосування цієї комбінації слід регулярно контролювати концентрацію літію у плазмі крові. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ), включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) та високі дози ацетилсаліцилової кислоти (≥3 г/добу) Нестероїдні протизапальні препарати (у тому числі селективні інгібітори ЦОГ-2) та ацетилсаліцилова кислота у дозах понад 3 г/добу, знижують антигіпертензивний ефект лізиноприлу. У деяких пацієнтів з порушеною функцією нирок (наприклад, у літніх пацієнтів або пацієнтів з зневодненням, у тому числі тих, що приймають діуретики), які отримують терапію НПЗП (у тому числі селективними інгібіторами ЦОГ-2), одночасне застосування інгібіторів АПФ або АРА II може спричинити подальше погіршення. функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності, та гіперкаліємію. Ці ефекти зазвичай оборотні. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та нестероїдних протизапальних засобів має проводитися з обережністю (особливо у літніх пацієнтів та у пацієнтів з порушеною функцією нирок). Пацієнти повинні мати адекватну кількість рідини. Рекомендується ретельно контролювати функцію нирок як на початку, так і в процесі лікування. Не протипоказано застосування лізиноприлу в комбінації з ацетилсаліциловою кислотою як антиагрегантний засіб. Гіпоглікемічні лікарські засоби Одночасний прийом лізиноприлу та інсуліну, а також пероральних гіпоглікемічних засобів може призводити до розвитку гіпоглікемії. Найбільший ризик розвитку спостерігається протягом перших тижнів сумісного застосування, а також у пацієнтів із порушенням функції нирок. Трициклічні антидепресанти / нейролептики / засоби для загальної анестезії / наркотичні засоби При одночасному застосуванні з трициклічними антидепресантами, нейролептиками, засобами загальної анестезії, барбітуратами, міорелаксантами спостерігається посилення антигіпертензивної дії лізиноприлу. Альфа- та бета-адреноміметики Альфа- та бета-адреноміметики (симпатоміметики), такі як епінефрин (адреналін), ізопротеренол, добутамін, допамін, можуть знижувати антигіпертензивний ефект лізиноприлу. Баклофен Посилює антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Слід ретельно контролювати артеріальний тиск і, у разі потреби, коригувати дозу антигіпертензивних препаратів. Етанол При одночасному застосуванні етанол посилює антигіпертензивну дію лізиноприлу. Естрогени Естрогени послаблюють антигіпертензивний ефект лізиноприлу через затримку рідини. Алопуринол, прокаїнамід, цитостатики, імунодепресанти, глюкокортикостероїди (при системному застосуванні) Спільне застосування інгібіторів АПФ з алопуринолом, прокаїнамідом, цитостатиками збільшує ризик розвитку нейтропенії/агранулоцитозу. Препарати золота При одночасному застосуванні лізиноприлу та препаратів золота внутрішньовенно (натрію ауротіомалат) описано симптомокомплекс, що включає гіперемію обличчя, нудоту, блювання та зниження артеріального тиску. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну Спільне застосування лізиноприлу із селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну може призводити до вираженої гіпонатріємії. Інгібітори mTOR (mammalion Target of Rapamycin - мета рапаміцину в клітинах ссавців) (наприклад, темсіролімус, сиролімус, еверолімус) У пацієнтів, які приймають одночасно інгібітори АПФ та інгібітори mTOR (темсіролімус, сиролімус, еверолімус), спостерігалося збільшення частоти розвитку ангіоневротичного набряку. Інгібітори дипептидилпептидази IV типу (ДПП-IV) (гліптини), наприклад, ситагліптин, саксагліптин, віллдагліптин, лінагліптин У пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ та інгібітори дипептидилпептидази IV типу (гліптини), спостерігалося збільшення частоти розвитку ангіоневротичного набряку. Естрамустін Збільшення частоти розвитку ангіоневротичного набряку при одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ. Інгібітори нейтральної ендопептидази (НЕП) Повідомлялося про підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та рацекадотрилу (інгібітор енкефалінази). При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з лікарськими препаратами, що містять сакубітрил (інгібітор неприлізину), зростає ризик розвитку ангіоневротичного набряку, через що одночасне застосування зазначених препаратів протипоказане. Інгібітори АПФ слід призначати не раніше ніж через 36 годин після відміни препаратів, що містять сакубітрил. Протипоказано призначення препаратів, що містять сакубітрил, пацієнтам, які отримують інгібітори АПФ, а також протягом 36 годин після відміни інгібіторів АПФ. Тканинні активатори плазміногену В обсерваційних дослідженнях виявлено підвищену частоту розвитку ангіоневротичного набряку у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ після застосування алтеплази для тромболітичної терапії ішемічного інсульту. Фармакокінетичні взаємодії Антациди та колестірамін знижують всмоктування лізиноприлу у шлунково-кишковому тракті.Спосіб застосування та дозиВсередину, 1 раз на добу вранці, незалежно від часу їди, переважно в один і той же час. Есенційна гіпертензія Початкова доза лізиноприлу, що рекомендується, для пацієнтів, які не приймають гіпотензивних засобів - 10 мг 1 раз на добу. За відсутності терапевтичного ефекту дозу збільшують кожні 2-3 дні на 5 мг на добу до середньої терапевтичної дози 20-40 мг на добу. Звичайна підтримуюча доза становить 20 мг один раз на добу. Максимальна добова доза лізиноприлу - 40 мг 1 раз на добу (у клінічних дослідженнях максимальна доза лізиноприлу становила 80 мг на добу, проте збільшення дози понад 40 мг на добу, зазвичай, не веде до подальшого зниження АТ). Терапевтичний ефект розвивається через 2-4 тижні від початку лікування, що слід враховувати зі збільшенням дози. При недостатньому терапевтичному ефекті можна комбінувати лізиноприл з іншими гіпотензивними засобами. Якщо пацієнт попередньо отримував лікування діуретиками, то їх прийом повинен бути припинений за 2-3 дні до початку застосування лізиноприлу. Якщо це неможливо, то початкова доза не повинна перевищувати 5 мг на добу. Після прийому першої дози необхідно спостереження лікаря протягом кількох годин, оскільки може виникнути виражене зниження артеріального тиску. Реноваскулярна гіпертензія або інші стани з підвищеною активністю ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) Початкова доза лізиноприлу становить 2,5-5 мг на добу під контролем артеріального тиску, функції нирок, концентрації калію у плазмі. Підтримуючу дозу встановлюють залежно від динаміки АТ. Пацієнт повинен бути під медичним наглядом. Особливі групи пацієнтів Порушення функції нирок Оскільки лізиноприл виводиться нирками, при нирковій недостатності початкова доза визначається залежно від кліренсу креатиніну. При кліренсі креатиніну (КК) 31-80 мл/хв початкова доза лізиноприлу становить 5-10 мг на добу, при КК 10-30 мл/хв - 2,5-5 мг на добу, при КК менше 10 мл/хв у тому числі у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі – 2,5 мг на добу. Підтримуюча доза визначається залежно від артеріального тиску (при регулярному контролі функції нирок, концентрації калію та натрію у крові). Порушення функції печінки Рекомендації щодо режиму дозування у пацієнтів з легкою та помірною печінковою недостатністю не розроблені, тому підбір доз таким пацієнтам слід здійснювати з обережністю, і починати слід з мінімально можливої дози. Пацієнти похилого віку (старше 65 років) У пацієнтів похилого віку препарат слід застосовувати обережно, починаючи з мінімально можливої дози. Хронічна серцева недостатність (ХСП) При ХСН початкова доза лізиноприлу становить 2,5 мг один раз на добу. Перший прийом лізиноприлу необхідно починати під пильним наглядом для того, щоб оцінити вплив препарату на артеріальний тиск. Надалі дозу лізиноприлу слід поступово збільшувати на 2,5 мг з інтервалом у 3-5 днів до 5-10-20 мг на добу. Не рекомендується перевищувати максимальну добову дозу лізиноприлу 20 мг (у клінічних дослідженнях максимальна доза лізиноприлу у пацієнтів із ХСН становила 35 мг 1 раз на добу). По можливості на початок прийому лізиноприлу слід зменшити дозу діуретика. До початку лікування лізиноприлом і далі в ході лікування слід регулярно контролювати АТ, функцію нирок, вміст калію та натрію в сироватці крові, щоб уникнути розвитку артеріальної гіпотензії та пов'язаного з нею порушення функції нирок. Раннє лікування гострого інфаркту міокарда Стартова терапія (перша 3 доби гострого інфаркту) У перші 24 години після гострого інфаркту призначають міокарда 5 мг лізиноприлу одноразово. Через 24 години (1 добу) призначають 5 мг лізиноприлу одноразово, через 48 годин (дві доби) – 10 мг лізиноприлу одноразово. Не можна починати лікування при систолічному артеріальному тиску менше 100 мм рт.ст. Пацієнтам з низьким систолічним АТ ( Підтримуюча терапія Підтримуюча доза лізиноприлу становить 10 мг один раз на добу. Курс лікування – не менше 6 тижнів. Надалі слід оцінити доцільність продовження терапії. Пацієнтам із симптомами серцевої недостатності рекомендується продовжувати прийом лізиноприлу. У разі розвитку артеріальної гіпотензії (систолічний артеріальний тиск Діабетична нефропатія Початкова доза лізиноприлу становить 10 мг на добу, яку при необхідності підвищують до 20 мг на добу до досягнення цільових значень діастолічного артеріального тиску (діастолічний артеріальний тиск нижче 75 мм рт.ст. у положенні "сидячи" у пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу і нижче 90 мм рт.ст., у положенні "сидячи" у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу). При порушенні функції нирок (КК менше 80 мл/хв) початкова доза визначається залежно від кліренсу креатиніну (див. вище).ПередозуванняСимптоми Симптоми, пов'язані з передозуванням інгібіторами АПФ, можуть включати артеріальну гіпотензію, циркуляторний колапс, сухість слизової оболонки порожнини рота, сонливість, затримку сечовипускання, запор, порушення водно-електролітного балансу, ниркову недостатність, почастішання дихання. запаморочення, стан тривоги та кашель. Лікування Промивання шлунка, застосування ентеросорбентів (прийом активованого вугілля) та проносних засобів, симптоматична терапія. При розвитку артеріальної гіпотензії слід покласти пацієнта на спину та підняти ноги. Для лікування передозування показано внутрішньовенне введення 0,9% натрію хлориду. Необхідний контроль АТ, показників водно-електролітного балансу. Брадикардія може бути зменшена внутрішньовенним введенням атропіну. У разі розвитку стійкої до лікування брадикардії слід розглянути можливість встановлення електрокардіостимулятора. Лізиноприл може бути видалений із системного кровотоку за допомогою гемодіалізу. Під час діалізу слід уникати застосування високопроточних поліакрилонітрилових мембран (ризик розвитку анафілактоїдних реакцій).Запобіжні заходи та особливі вказівкиАртеріальна гіпотензія Найчастіше виражене зниження артеріального тиску виникає при зниженні об'єму циркулюючої крові (ОЦК), викликаної терапією діуретиками, зменшенням кухонної солі в їжі, діалізом, діареєю або блюванням. У пацієнтів з ХСН та за наявності ниркової недостатності або без неї, можливе виражене зниження артеріального тиску. Під суворим контролем лікаря слід призначати лізиноприл пацієнтам з ішемічною хворобою серця, цереброваскулярною недостатністю, у яких різке зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або інсульту. Транзиторна гіпотензія не є протипоказанням для прийому наступної дози препарату. При застосуванні лізиноприлу, у деяких пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю, але з нормальним або зниженим артеріальним тиском, може спостерігатися зниження артеріального тиску, що зазвичай не є причиною для припинення лікування. До початку лікування лізиноприлом, по можливості, слід нормалізувати вміст натрію в сироватці крові та/або заповнити об'єм циркулюючої крові, проводити ретельний моніторинг стану пацієнтів, які перебувають у групі підвищеного ризику розвитку симптоматичної гіпотензії на початку лікування та при корекції дози. У разі стенозу ниркових артерій (особливо при двосторонньому стенозі або за наявності стенозу артерії єдиної нирки), а також при недостатності кровообігу внаслідок нестачі іонів натрію та/або рідини застосування лізиноприлу може призвести до порушення функції нирок, гострої ниркової недостатності, яка зазвичай виявляється незворотною навіть після відміни препарату. Гострий інфаркт міокарда Застосування препарату Лізінотон у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда не рекомендується, якщо систолічний артеріальний тиск не перевищує 100 мм рт. ст. Лізиноприл можна застосовувати разом із внутрішньовенним введенням або із застосуванням терапевтичних трансдермальних систем нітрогліцерину. Хірургічні втручання / загальна анестезія Перед хірургічним втручанням (включаючи стоматологічну хірургію) слід інформувати лікаря/анестезіолога про застосування інгібітора АПФ. При великих хірургічних втручаннях, а також при застосуванні інших засобів, що викликають зниження артеріального тиску, лізиноприл, блокуючи утворення ангіотензину II, може викликати виражене непрогнозоване зниження артеріального тиску. У разі розвитку артеріальної гіпотензії слід здійснювати її корекцію збільшенням ОЦК. Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) Повідомлялося про випадки артеріальної гіпотензії, непритомність, інсульт, гіперкаліємію та порушення функцій нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) у сприйнятливих пацієнтів, особливо при одночасному застосуванні кількох лікарських препаратів, що впливають на РААС. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з лікарськими засобами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину II протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів. У випадках, коли одночасне призначення двох лікарських засобів, що впливають на РААС, є необхідним, їх застосування має проводитися під контролем лікаря з особливою обережністю та з регулярним контролем функції нирок, показників АТ та вмісту електролітів у плазмі крові. Порушення функції нирок У пацієнтів з порушенням функції нирок (КК менше 80 мл/хв) початкова доза лізиноприлу повинна бути змінена відповідно до КК (див. розділ "Спосіб застосування та дози"). Регулярний контроль вмісту калію та концентрації креатиніну в плазмі є обов'язковою тактикою лікування таких пацієнтів. У пацієнтів із ХСН артеріальна гіпотензія може призвести до погіршення функції нирок. У таких пацієнтів відзначалися випадки гострої ниркової недостатності, звичайно оборотної. Гемодіаліз з використанням високопроточних мембран Можливе виникнення анафілактоїдних реакцій при одночасному проведенні гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (в т.ч. AN69®). Необхідно розглянути можливість застосування іншого типу мембрани для діалізу чи іншого антигіпертензивного засобу. Мітральний стеноз / аортальний стеноз / гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія Лізиноприл, як і інші інгібітори АПФ, повинен з обережністю застосовуватися у пацієнтів з обструкцією лівого шлуночка, що виносить (аортальний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія), а також у пацієнтів з мітральним стенозом. Анафілактоїдні реакції при проведенні аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ-аферезу) У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, можливий розвиток анафілактоїдних реакцій при проведенні ЛПНЩ-аферезу з використанням декстрану сульфату. Розвиток даних реакцій можна запобігти, якщо тимчасово скасовувати інгібітор АПФ до початку кожної процедури ЛПНГ-аферезу. Анафілактоїдні реакції під час проведення десенсибілізації алергеном з отрути перетинчастокрилих У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ при проведенні десенсибілізації отрутою гіменоптери (перетинчастокрилих), вкрай рідко можлива поява загрозливого життя анафілактоїдної реакції. Необхідно тимчасово припинити лікування інгібітором АПФ перед початком курсу десенсибілізації. Слід уникати застосування інгібіторів АПФ пацієнтам, які отримують імунотерапію бджолиною отрутою. Реакції гіперчутливості/ангіоневротичний набряк Ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, надгортанника та/або гортані відмічався рідко у пацієнтів, які лікувалися інгібіторами АПФ, включаючи лізиноприл. Ангіоневротичний набряк може виникнути будь-якої миті під час лікування. У таких випадках слід негайно відмінити препарат Лізінотон, призначити відповідне лікування та забезпечити лікування медичним наглядом до повної регресії симптомів. Навіть у випадках набряку язика, що не супроводжується дихальною недостатністю, пацієнтам може знадобитися тривале спостереження, оскільки лікування антигістамінними препаратами та кортикостероїдами може бути недостатньо. Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком гортані, може призвести до смерті. Набряк мови, голосових складок або гортані може призвести до обструкції дихальних шляхів. З появою таких симптомів потрібна невідкладна терапія: введення епінефрину (0,3-0,5 мл розчину епінефрину (адреналіну) 1:1000 підшкірно, введення глюкокортикостероїдів, антигістамінних препаратів) та/або забезпечення вільної прохідності дихальних шляхів. Пацієнт повинен перебувати під медичним наглядом до повного та стійкого зникнення симптомів. У поодиноких випадках на тлі терапії інгібіторами АПФ розвивається інтестинальний набряк (ангіоневротичний набряк кишечника). При цьому у пацієнтів відзначається біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні з нудотою та блюванням, у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальному рівні С1-естерази. Діагноз встановлюється за допомогою комп'ютерної томографії черевної порожнини, ультразвукового дослідження або хірургічного втручання. Симптоми зникали після припинення інгібіторів АПФ. Можливість розвитку інтестинального набряку необхідно враховувати під час проведення диференціальної діагностики болю у животі у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ. Пацієнти, що мають в анамнезі ангіоневротичний набряк, не пов'язаний з прийомом інгібіторів АПФ, можуть бути схильними до ризику розвитку ангіоневротичного набряку на тлі терапії інгібіторами АПФ. У пацієнтів негроїдної раси, які приймали інгібітори АПФ, ангіоневротичний набряк спостерігався частіше, ніж у інших рас. Збільшення ризику розвитку ангіоневротичного набряку спостерігалося у пацієнтів, які одночасно приймають інгібітори АПФ та такі лікарські засоби, як інгібітори mTOR (темсиролімус, сиролімус, еверолімус), інгібітори дипептидилпептидази IV типу (ситагліптин, саксагліптин, відаценіда , сакубітрил) та тканинні активатори плазміногену Кашель При застосуванні інгібіторів АПФ відзначали сухий кашель. Кашель сухий, тривалий, який зникає після припинення інгібітором АПФ. При диференціальному діагнозі кашлю треба враховувати і кашель, спричинений інгібітором АПФ. Нейтропенія / агранулоцитоз / тромбоцитопенія / анемія На фоні прийому інгібіторів АПФ можуть виникати нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопенія та анемія. У пацієнтів з нормальною функцією нирок та за відсутності інших обтяжливих факторів нейтропенія розвивається рідко. Нейтропенія та агранулоцитоз є оборотними та зникають після відміни інгібітору АПФ. Лізиноприл слід застосовувати з особливою обережністю у пацієнтів із системними захворюваннями сполучної тканини, на фоні прийому імунодепресантів, алопуринолу або прокаїнаміду, особливо у пацієнтів з порушеною функцією нирок. У деяких пацієнтів виникали важкі інфекції, а в ряді випадків стійкі до інтенсивної антибіотикотерапії. У разі застосування лізиноприлу у таких пацієнтів рекомендується періодичний контроль вмісту лейкоцитів у крові (аналіз крові з підрахунком лейкоцитарної формули). Пацієнти повинні бути попереджені про необхідність повідомляти лікаря, про будь-які ознаки інфекційних захворювань (наприклад, біль у горлі, гарячка). Етнічні відмінності Слід враховувати, що у пацієнтів негроїдної раси ризик розвитку ангіоневротичного набряку є вищим. Як і інші інгібітори АПФ, лізиноприл менш ефективний щодо зниження артеріального тиску у пацієнтів негроїдної раси. Цей ефект пов'язаний з вираженим переважанням низькоренінового статусу у пацієнтів негроїдної раси з артеріальною гіпертензією. Цукровий діабет При застосуванні лізиноприлу у пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують пероральні гіпоглікемічні засоби або інсулін, протягом першого місяця лікування необхідно регулярно контролювати концентрацію глюкози в крові. Порушення функції печінки У поодиноких випадках на фоні прийому інгібіторів АПФ спостерігався синдром розвитку холестатичної жовтяниці з переходом у фульмінантний некроз печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому незрозумілий. При появі жовтяниці або значного підвищення активності печінкових ферментів на фоні прийому інгібіторів АПФ слід припинити прийом препарату, пацієнт повинен перебувати під відповідним медичним наглядом. Гіперкаліємія Гіперкаліємія може розвиватися на фоні лікування інгібіторами АПФ, включаючи лізиноприл. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність, літній вік (старше 65 років), цукровий діабет, деякі супутні стани (дегідратація, зниження ОЦК, гостра серцева недостатність у стадії декомпенсації, метаболічний ацидоз), одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків, таких як сиронолак триамтерен або амілорид), а також препаратів калію, калій, що містять замінників харчової солі та інших лікарських засобів, що сприяють підвищенню вмісту калію в плазмі крові (наприклад, гепарину). Застосування харчових добавок/препаратів калію, калійзберігаючих діуретиків, замінників харчових солей, що містять калій, може призвести до значного підвищення вмісту калію в крові, особливо у пацієнтів зі значно зниженою функцією нирок. Гіперкаліємія може призвести до серйозних, іноді фатальних порушень серцевого ритму. При необхідності одночасного застосування лізиноприлу і перерахованих вище калійвмісних або підвищують вміст калію в плазмі крові лікарських засобів слід дотримуватися обережності і регулярно контролювати вміст калію в сироватці крові. Літній вік У пацієнтів похилого віку застосування стандартних доз лізиноприлу призводить до більш високої концентрації лізиноприлу у плазмі. Тому потрібна особлива обережність щодо дози, незважаючи на те, що відмінностей в антигіпертензивній дії лізиноприлу у літніх та молодих пацієнтів не виявлено. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Немає даних про вплив препарату Лізінотон у терапевтичних дозах на здатність до керування транспортними засобами та механізмами, проте необхідно враховувати, що зниження артеріального тиску, що викликається препаратом, може супроводжуватися виникненням запаморочення та сонливості, у зв'язку з чим слід дотримуватися обережності.Умови відпустки з аптекЗа рецептом
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: лізиноприлу дигідрат 5,44 мг, еквівалентно лізиноприлу безводному 5,0 мг; допоміжні речовини: манітол 42,0 мг, кальцію гідрофосфат дигідрат 142,185 мг, крохмаль кукурудзяний прежелатинізований 10,5 мг, натрію кроскармеллозу 8,4 мг, магнію стеарат 1,47 мг. По 10 або 14 таблеток у блістер із ПВХ/алюмінієвої фольги. По 3 блістери по 10 таблеток або по 2 блістери по 14 таблеток разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку з контролем першого розтину.Опис лікарської формиКруглі, плоскі білий колір таблетки з ризиком з обох боків.Фармакотерапевтична групаАПФ інгібітор.ФармакокінетикаАбсорбція Абсорбція лізиноприлу становить у середньому 25-30% при значній міжіндивідуальній варіабельності (6-60%). Їда не впливає на всмоктування лізиноприлу. Час досягнення максимальної концентрації у плазмі крові (ТСmах) становить приблизно 7 годин. Розподіл У незміненому вигляді потрапляє до системного кровообігу. Лізиноприл не зв'язується з білками плазми (за винятком циркулюючого ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ)). Проникність через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єр низька. Метаболізм Лізиноприл не піддається метаболізму. Виведення Лізиноприл виводиться нирками у незміненому вигляді. Фракція, пов'язана з АПФ, виводиться повільно. Кліренс лізиноприлу у здорових добровольців становить приблизно 50 мл/хв. Після багаторазового прийому ефективний період напіввиведення лізиноприлу становить 126 годин. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках Хронічна серцева недостатність (ХСП) У пацієнтів із ХСН абсолютна біодоступність лізиноприлу знижується приблизно на 16%; однак AUC (площа під кривою "концентрація-час") збільшується в середньому на 125% порівняно зі здоровими добровольцями. Порушення функції нирок У пацієнтів з нирковою недостатністю спостерігається підвищена концентрація лізиноприлу в плазмі, відзначається збільшення часу досягнення максимальної концентрації та збільшення періоду напіввиведення. Порушення функції нирок призводить до збільшення AUC та періоду напіввиведення лізиноприлу, але ці зміни стають клінічно значущими лише тоді, коли швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) знижується нижче 30 мл/хв. При легкій та помірній нирковій недостатності (кліренс креатиніну (КК) від 30 до 80 мл/хв) середнє значення AUC збільшується на 13%, у той час як при тяжкій нирковій недостатності (КК від 5 до Порушення функції печінки У пацієнтів з цирозом печінки біодоступність лізиноприлу знижена приблизно на 30%, проте експозиція препарату (AUC) збільшується на 50% порівняно зі здоровими добровольцями через зниження кліренсу. Літній вік У пацієнтів похилого віку (старше 65 років) концентрація лізиноприлу в плазмі крові та AUC у 2 рази вища, ніж у пацієнтів молодого віку.ФармакодинамікаЛізиноприл – інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), зменшує утворення ангіотензину II з ангіотензину I. Зниження вмісту ангіотензину II веде до прямого зменшення виділення альдостерону. Зменшує деградацію брадикініну та збільшує синтез простагландинів. Знижує загальний периферичний судинний опір, артеріальний тиск (АТ), переднавантаження, тиск у легеневих капілярах, викликає збільшення хвилинного об'єму крові та підвищує толерантність міокарда до навантажень у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю. Розширює артерії більшою мірою, ніж вени. При тривалому застосуванні зменшується гіпертрофія міокарда та стінок артерій резистивного типу. Покращує кровопостачання ішемізованого міокарда. Початок антигіпертензивної дії – через 1 годину. Максимальний ефект спостерігається через 6-7 годин та зберігається протягом 24 годин. Тривалість ефекту залежить від величини дози. При артеріальній гіпертензії ефект відзначається у перші дні після початку лікування, стабільна дія розвивається через 1-2 місяці. При різкій відміні лізиноприлу не спостерігається вираженого підвищення артеріального тиску. Крім зниження артеріального тиску, лізиноприл зменшує альбумінурію. У пацієнтів із гіперглікемією сприяє нормалізації функції пошкодженого гломерулярного ендотелію. Лізиноприл не впливає на концентрацію глюкози в крові у пацієнтів із цукровим діабетом і не призводить до почастішання випадків гіпоглікемії.Показання до застосуванняЕсенціальна та реноваскулярна артеріальна гіпертензія (у вигляді монотерапії або у комбінації з іншими гіпотензивними засобами). Хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії). Раннє лікування гострого інфаркту міокарда у складі комбінованої терапії (у перші 24 години зі стабільними показниками гемодинаміки для підтримки цих показників та профілактики дисфункції лівого шлуночка та серцевої недостатності). Діабетична нефропатія (зниження альбумінурії у пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу з нормальним АТ та у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу з артеріальною гіпертензією).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до лізиноприлу або інших інгібіторів АПФ, а також до інших компонентів препарату. Ангіоневротичний набряк в анамнезі, зокрема на тлі застосування інгібіторів АПФ. Спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк. Дитячий вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). Вагітність та період грудного вигодовування. Одночасне застосування з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла). Одночасне застосування з антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Одночасне застосування з інгібіторами нейтральної ендопептидази (наприклад, препаратами, що містять сакубітрил), у зв'язку з високим ризиком розвитку ангіоневротичного набряку. З обережністю: артеріальна гіпотензія; двосторонній стеноз ниркових артерій чи стеноз артерії єдиної нирки; реноваскулярна гіпертензія; ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв); стан після трансплантації нирки; первинний гіперальдостеронізм; аортальний чи мітральний стеноз; гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; хронічна серцева недостатність; ішемічна хвороба серця чи цереброваскулярні захворювання; системні захворювання сполучної тканини (системний червоний вовчак, склеродермія та ін.); пригнічення кістковомозкового кровотворення, імуносупресивна терапія, одночасне застосування алопуринолу або прокаїнаміду, або комбінація зазначених ускладнюючих факторів (ризик розвитку нейтропенії та агранулоцитозу); цукровий діабет; гіперкаліємія; одночасне застосування з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію, калійвмісними замінниками харчової солі; одночасне застосування з препаратами літію; обтяжений алергологічний анамнез; одночасне проведення десенсибілізації алергеном з отрути перетинчастокрилих; одночасне проведення процедури аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ-аферезу) з використанням декстран сульфату; гемодіаліз із використанням високопроточних мембран (таких як AN69®); подагра, гіперурикемія; гіпонатріємія (підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії у пацієнтів, які перебувають на безсольовій або малосольовій дієті); стани, що супроводжуються зниженням об'єму циркулюючої крові (у тому числі при терапії діуретиками, дотриманні дієти з обмеженням кухонної солі, діалізі, діареї або блюванні); застосування під час великих хірургічних втручань або проведення загальної анестезії; застосування у пацієнтів негроїдної раси; застосування у пацієнтів похилого віку (старше 65 років).Вагітність та лактаціяВагітність Застосування лізиноприлу під час вагітності у жінок, які планують вагітність, а також у жінок репродуктивного віку, які не застосовують надійні методи контрацепції, протипоказано. При встановленні вагітності прийом препарату слід припинити якомога раніше. Лізиноприл проникає крізь плаценту. Даних про негативні впливи лізиноприлу на плід у разі застосування під час першого триместру вагітності немає. Прийом інгібіторів АПФ у ІІ та ІІІ триместрі вагітності надає несприятливий вплив на плід (можливі виражене зниження артеріального тиску, ниркова недостатність, гіперкаліємія, гіпоплазія кісток черепа, внутрішньоутробна смерть). За новонародженими та грудними дітьми, які зазнали внутрішньоутробного впливу інгібіторів АПФ, рекомендується вести ретельне спостереження для своєчасного виявлення вираженого зниження артеріального тиску, олігурії, гіперкаліємії. Період грудного вигодовування Немає даних про проникнення лізиноприлу у грудне молоко. На період лікування лізиноприлом необхідно припинити грудне вигодовування.Побічна діяЧастота виникнення небажаних реакцій наведена згідно з рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, Порушення з боку крові та лімфатичної системи: рідко – зниження гемоглобіну, гематокриту; дуже рідко – пригнічення функції кісткового мозку, анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія, лімфаденопатія. Порушення з боку імунної системи: рідко – ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, гортані; дуже рідко – аутоімунні порушення, інтестинальний ангіоневротичний набряк. Порушення з боку ендокринної системи: рідко – синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону (SIADH). Порушення з боку обміну речовин та харчування: нечасто – гіперкаліємія; рідко – гіпонатріємія; дуже рідко – гіпоглікемія. Порушення психіки: нечасто – лабільність настрою, порушення сну; частота невідома – депресія, порушення концентрації уваги. Порушення з боку нервової системи: часто – запаморочення, головний біль; нечасто – парестезія; рідко – сплутаність свідомості; частота невідома - непритомність. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – вертиго. Порушення з боку серця: нечасто – інфаркт міокарда на фоні артеріальної гіпотензії у пацієнтів із факторами ризику, тахікардія, відчуття серцебиття. Порушення з боку судин: часто – ортостатичні ефекти, включаючи ортостатичну гіпотензію; нечасто – порушення мозкового кровообігу на тлі артеріальної гіпотензії у пацієнтів із факторами ризику, синдром Рейно. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – кашель; нечасто – риніт; дуже рідко – синусит, бронхоспазм, алергічний альвеоліт/еозинофільна пневмонія. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – діарея, блювання; нечасто – нудота, біль у животі, диспепсія; рідко – сухість слизової оболонки порожнини рота; дуже рідко – панкреатит. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко – печінкова недостатність, жовтяниця (гепатоцелюлярна або холестатична), гепатит. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто - свербіж шкіри, шкірний висип; рідко – алопеція, псоріаз; дуже рідко – підвищене потовиділення, пемфігус, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєла), мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, псевдолімфома шкіри. Повідомлялося про симптомокомлекс, який може включати один або кілька симптомів: лихоманка, васкуліт, міалгія, артралгія/артрит, збільшення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ), позитивна реакція на антинуклеарні антитіла (АНА), еозинофілія та лейкоцитоз, Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: часто – порушення функції нирок; рідко – уремія, гостра ниркова недостатність; дуже рідко – анурія, олігурія. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: нечасто – імпотенція; рідко – гінекомастія. Загальні розлади та порушення у місці введення: нечасто – астенія, підвищена стомлюваність. Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень: нечасто – підвищення концентрації сечовини та креатиніну; рідко – збільшення концентрації ферментів печінки та білірубіну.Взаємодія з лікарськими засобамиПодвійна блокадаренін-ангіотензин-альдостеронова система (РААС) У пацієнтів з атеросклеротичним захворюванням, серцевою недостатністю або цукровим діабетом з ураженням органів-мішеней, одночасна терапія інгібітором АПФ та антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) пов'язана з вищою частотою розвитку артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та гіперкаліємії. недостатність) порівняно із застосуванням лише одного препарату, що впливає на РААС. Подвійна блокада (наприклад, при поєднанні інгібітору АПФ з АРА II) повинна бути обмежена окремими випадками з ретельним моніторингом функції нирок, вміст калію та регулярним контролем АТ. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з лікарськими засобами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів. Калійзберігаючі діуретики, препарати калію, замінники харчової солі та інші лікарські препарати, що здатні збільшувати вміст калію в сироватці крові. При одночасному застосуванні лізиноприлу з калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, тріамтерен, амілорид, еплеренон), препаратами калію або калійвмісними замінниками харчової кухонної солі та іншими лікарськими препаратами, здатними збільшувати вміст калію в сироватці крові (включаючи антагоністи препарати, що містять ко-тримоксазол [триметоприм + сульфаметоксазол], підвищується ризик розвитку гіперкаліємії (особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок), тому ці комбінації призначають з обережністю, під контролем вмісту калію в плазмі та функції нирок. У літніх пацієнтів і пацієнтів з порушенням функції нирок одночасний прийом інгібіторів АПФ з сульфаметоксазолом/триметопримом супроводжувався тяжкою гіперкаліємією, яка, як вважається, була викликана триметопримом, тому лізиноприл слід застосовувати з обережністю з препаратами, що містять тріметоприм. Інші гіпотензивні лікарські засоби При одночасному застосуванні з вазодилататорами, бета-адреноблокаторами, блокаторами "повільних" кальцієвих каналів, діуретиками та іншими гіпотензивними лікарськими засобами посилюється вираженість антигіпертензивної дії лізиноприлу. Препарати літію При одночасному застосуванні лізиноприлу з препаратами літію виведення літію з організму сповільнюється (ризик посилення кардіотоксичної та нейротоксичної дії літію). Одночасне застосування лізиноприлу із препаратами літію не рекомендується. У разі необхідності застосування цієї комбінації слід регулярно контролювати концентрацію літію у плазмі крові. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ), включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) та високі дози ацетилсаліцилової кислоти (≥3 г/добу) Нестероїдні протизапальні препарати (у тому числі селективні інгібітори ЦОГ-2) та ацетилсаліцилова кислота у дозах понад 3 г/добу, знижують антигіпертензивний ефект лізиноприлу. У деяких пацієнтів з порушеною функцією нирок (наприклад, у літніх пацієнтів або пацієнтів з зневодненням, у тому числі тих, що приймають діуретики), які отримують терапію НПЗП (у тому числі селективними інгібіторами ЦОГ-2), одночасне застосування інгібіторів АПФ або АРА II може спричинити подальше погіршення. функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності, та гіперкаліємію. Ці ефекти зазвичай оборотні. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та нестероїдних протизапальних засобів має проводитися з обережністю (особливо у літніх пацієнтів та у пацієнтів з порушеною функцією нирок). Пацієнти повинні мати адекватну кількість рідини. Рекомендується ретельно контролювати функцію нирок як на початку, так і в процесі лікування. Не протипоказано застосування лізиноприлу в комбінації з ацетилсаліциловою кислотою як антиагрегантний засіб. Гіпоглікемічні лікарські засоби Одночасний прийом лізиноприлу та інсуліну, а також пероральних гіпоглікемічних засобів може призводити до розвитку гіпоглікемії. Найбільший ризик розвитку спостерігається протягом перших тижнів сумісного застосування, а також у пацієнтів із порушенням функції нирок. Трициклічні антидепресанти / нейролептики / засоби для загальної анестезії / наркотичні засоби При одночасному застосуванні з трициклічними антидепресантами, нейролептиками, засобами загальної анестезії, барбітуратами, міорелаксантами спостерігається посилення антигіпертензивної дії лізиноприлу. Альфа- та бета-адреноміметики Альфа- та бета-адреноміметики (симпатоміметики), такі як епінефрин (адреналін), ізопротеренол, добутамін, допамін, можуть знижувати антигіпертензивний ефект лізиноприлу. Баклофен Посилює антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Слід ретельно контролювати артеріальний тиск і, у разі потреби, коригувати дозу антигіпертензивних препаратів. Етанол При одночасному застосуванні етанол посилює антигіпертензивну дію лізиноприлу. Естрогени Естрогени послаблюють антигіпертензивний ефект лізиноприлу через затримку рідини. Алопуринол, прокаїнамід, цитостатики, імунодепресанти, глюкокортикостероїди (при системному застосуванні) Спільне застосування інгібіторів АПФ з алопуринолом, прокаїнамідом, цитостатиками збільшує ризик розвитку нейтропенії/агранулоцитозу. Препарати золота При одночасному застосуванні лізиноприлу та препаратів золота внутрішньовенно (натрію ауротіомалат) описано симптомокомплекс, що включає гіперемію обличчя, нудоту, блювання та зниження артеріального тиску. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну Спільне застосування лізиноприлу із селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну може призводити до вираженої гіпонатріємії. Інгібітори mTOR (mammalion Target of Rapamycin - мета рапаміцину в клітинах ссавців) (наприклад, темсіролімус, сиролімус, еверолімус) У пацієнтів, які приймають одночасно інгібітори АПФ та інгібітори mTOR (темсіролімус, сиролімус, еверолімус), спостерігалося збільшення частоти розвитку ангіоневротичного набряку. Інгібітори дипептидилпептидази IV типу (ДПП-IV) (гліптини), наприклад, ситагліптин, саксагліптин, віллдагліптин, лінагліптин У пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ та інгібітори дипептидилпептидази IV типу (гліптини), спостерігалося збільшення частоти розвитку ангіоневротичного набряку. Естрамустін Збільшення частоти розвитку ангіоневротичного набряку при одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ. Інгібітори нейтральної ендопептидази (НЕП) Повідомлялося про підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та рацекадотрилу (інгібітор енкефалінази). При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з лікарськими препаратами, що містять сакубітрил (інгібітор неприлізину), зростає ризик розвитку ангіоневротичного набряку, через що одночасне застосування зазначених препаратів протипоказане. Інгібітори АПФ слід призначати не раніше ніж через 36 годин після відміни препаратів, що містять сакубітрил. Протипоказано призначення препаратів, що містять сакубітрил, пацієнтам, які отримують інгібітори АПФ, а також протягом 36 годин після відміни інгібіторів АПФ. Тканинні активатори плазміногену В обсерваційних дослідженнях виявлено підвищену частоту розвитку ангіоневротичного набряку у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ після застосування алтеплази для тромболітичної терапії ішемічного інсульту. Фармакокінетичні взаємодії Антациди та колестірамін знижують всмоктування лізиноприлу у шлунково-кишковому тракті.Спосіб застосування та дозиВсередину, 1 раз на добу вранці, незалежно від часу їди, переважно в один і той же час. Есенційна гіпертензія Початкова доза лізиноприлу, що рекомендується, для пацієнтів, які не приймають гіпотензивних засобів - 10 мг 1 раз на добу. За відсутності терапевтичного ефекту дозу збільшують кожні 2-3 дні на 5 мг на добу до середньої терапевтичної дози 20-40 мг на добу. Звичайна підтримуюча доза становить 20 мг один раз на добу. Максимальна добова доза лізиноприлу - 40 мг 1 раз на добу (у клінічних дослідженнях максимальна доза лізиноприлу становила 80 мг на добу, проте збільшення дози понад 40 мг на добу, зазвичай, не веде до подальшого зниження АТ). Терапевтичний ефект розвивається через 2-4 тижні від початку лікування, що слід враховувати зі збільшенням дози. При недостатньому терапевтичному ефекті можна комбінувати лізиноприл з іншими гіпотензивними засобами. Якщо пацієнт попередньо отримував лікування діуретиками, то їх прийом повинен бути припинений за 2-3 дні до початку застосування лізиноприлу. Якщо це неможливо, то початкова доза не повинна перевищувати 5 мг на добу. Після прийому першої дози необхідно спостереження лікаря протягом кількох годин, оскільки може виникнути виражене зниження артеріального тиску. Реноваскулярна гіпертензія або інші стани з підвищеною активністю ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) Початкова доза лізиноприлу становить 2,5-5 мг на добу під контролем артеріального тиску, функції нирок, концентрації калію у плазмі. Підтримуючу дозу встановлюють залежно від динаміки АТ. Пацієнт повинен бути під медичним наглядом. Особливі групи пацієнтів Порушення функції нирок Оскільки лізиноприл виводиться нирками, при нирковій недостатності початкова доза визначається залежно від кліренсу креатиніну. При кліренсі креатиніну (КК) 31-80 мл/хв початкова доза лізиноприлу становить 5-10 мг на добу, при КК 10-30 мл/хв - 2,5-5 мг на добу, при КК менше 10 мл/хв у тому числі у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі – 2,5 мг на добу. Підтримуюча доза визначається залежно від артеріального тиску (при регулярному контролі функції нирок, концентрації калію та натрію у крові). Порушення функції печінки Рекомендації щодо режиму дозування у пацієнтів з легкою та помірною печінковою недостатністю не розроблені, тому підбір доз таким пацієнтам слід здійснювати з обережністю, і починати слід з мінімально можливої дози. Пацієнти похилого віку (старше 65 років) У пацієнтів похилого віку препарат слід застосовувати обережно, починаючи з мінімально можливої дози. Хронічна серцева недостатність (ХСП) При ХСН початкова доза лізиноприлу становить 2,5 мг один раз на добу. Перший прийом лізиноприлу необхідно починати під пильним наглядом для того, щоб оцінити вплив препарату на артеріальний тиск. Надалі дозу лізиноприлу слід поступово збільшувати на 2,5 мг з інтервалом у 3-5 днів до 5-10-20 мг на добу. Не рекомендується перевищувати максимальну добову дозу лізиноприлу 20 мг (у клінічних дослідженнях максимальна доза лізиноприлу у пацієнтів із ХСН становила 35 мг 1 раз на добу). По можливості на початок прийому лізиноприлу слід зменшити дозу діуретика. До початку лікування лізиноприлом і далі в ході лікування слід регулярно контролювати АТ, функцію нирок, вміст калію та натрію в сироватці крові, щоб уникнути розвитку артеріальної гіпотензії та пов'язаного з нею порушення функції нирок. Раннє лікування гострого інфаркту міокарда Стартова терапія (перша 3 доби гострого інфаркту) У перші 24 години після гострого інфаркту призначають міокарда 5 мг лізиноприлу одноразово. Через 24 години (1 добу) призначають 5 мг лізиноприлу одноразово, через 48 годин (дві доби) – 10 мг лізиноприлу одноразово. Не можна починати лікування при систолічному артеріальному тиску менше 100 мм рт.ст. Пацієнтам з низьким систолічним АТ ( Підтримуюча терапія Підтримуюча доза лізиноприлу становить 10 мг один раз на добу. Курс лікування – не менше 6 тижнів. Надалі слід оцінити доцільність продовження терапії. Пацієнтам із симптомами серцевої недостатності рекомендується продовжувати прийом лізиноприлу. У разі розвитку артеріальної гіпотензії (систолічний артеріальний тиск Діабетична нефропатія Початкова доза лізиноприлу становить 10 мг на добу, яку при необхідності підвищують до 20 мг на добу до досягнення цільових значень діастолічного артеріального тиску (діастолічний артеріальний тиск нижче 75 мм рт.ст. у положенні "сидячи" у пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу і нижче 90 мм рт.ст., у положенні "сидячи" у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу). При порушенні функції нирок (КК менше 80 мл/хв) початкова доза визначається залежно від кліренсу креатиніну (див. вище).ПередозуванняСимптоми Симптоми, пов'язані з передозуванням інгібіторами АПФ, можуть включати артеріальну гіпотензію, циркуляторний колапс, сухість слизової оболонки порожнини рота, сонливість, затримку сечовипускання, запор, порушення водно-електролітного балансу, ниркову недостатність, почастішання дихання. запаморочення, стан тривоги та кашель. Лікування Промивання шлунка, застосування ентеросорбентів (прийом активованого вугілля) та проносних засобів, симптоматична терапія. При розвитку артеріальної гіпотензії слід покласти пацієнта на спину та підняти ноги. Для лікування передозування показано внутрішньовенне введення 0,9% натрію хлориду. Необхідний контроль АТ, показників водно-електролітного балансу. Брадикардія може бути зменшена внутрішньовенним введенням атропіну. У разі розвитку стійкої до лікування брадикардії слід розглянути можливість встановлення електрокардіостимулятора. Лізиноприл може бути видалений із системного кровотоку за допомогою гемодіалізу. Під час діалізу слід уникати застосування високопроточних поліакрилонітрилових мембран (ризик розвитку анафілактоїдних реакцій).Запобіжні заходи та особливі вказівкиАртеріальна гіпотензія Найчастіше виражене зниження артеріального тиску виникає при зниженні об'єму циркулюючої крові (ОЦК), викликаної терапією діуретиками, зменшенням кухонної солі в їжі, діалізом, діареєю або блюванням. У пацієнтів з ХСН та за наявності ниркової недостатності або без неї, можливе виражене зниження артеріального тиску. Під суворим контролем лікаря слід призначати лізиноприл пацієнтам з ішемічною хворобою серця, цереброваскулярною недостатністю, у яких різке зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або інсульту. Транзиторна гіпотензія не є протипоказанням для прийому наступної дози препарату. При застосуванні лізиноприлу, у деяких пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю, але з нормальним або зниженим артеріальним тиском, може спостерігатися зниження артеріального тиску, що зазвичай не є причиною для припинення лікування. До початку лікування лізиноприлом, по можливості, слід нормалізувати вміст натрію в сироватці крові та/або заповнити об'єм циркулюючої крові, проводити ретельний моніторинг стану пацієнтів, які перебувають у групі підвищеного ризику розвитку симптоматичної гіпотензії на початку лікування та при корекції дози. У разі стенозу ниркових артерій (особливо при двосторонньому стенозі або за наявності стенозу артерії єдиної нирки), а також при недостатності кровообігу внаслідок нестачі іонів натрію та/або рідини застосування лізиноприлу може призвести до порушення функції нирок, гострої ниркової недостатності, яка зазвичай виявляється незворотною навіть після відміни препарату. Гострий інфаркт міокарда Застосування препарату Лізінотон у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда не рекомендується, якщо систолічний артеріальний тиск не перевищує 100 мм рт. ст. Лізиноприл можна застосовувати разом із внутрішньовенним введенням або із застосуванням терапевтичних трансдермальних систем нітрогліцерину. Хірургічні втручання / загальна анестезія Перед хірургічним втручанням (включаючи стоматологічну хірургію) слід інформувати лікаря/анестезіолога про застосування інгібітора АПФ. При великих хірургічних втручаннях, а також при застосуванні інших засобів, що викликають зниження артеріального тиску, лізиноприл, блокуючи утворення ангіотензину II, може викликати виражене непрогнозоване зниження артеріального тиску. У разі розвитку артеріальної гіпотензії слід здійснювати її корекцію збільшенням ОЦК. Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) Повідомлялося про випадки артеріальної гіпотензії, непритомність, інсульт, гіперкаліємію та порушення функцій нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) у сприйнятливих пацієнтів, особливо при одночасному застосуванні кількох лікарських препаратів, що впливають на РААС. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з лікарськими засобами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину II протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів. У випадках, коли одночасне призначення двох лікарських засобів, що впливають на РААС, є необхідним, їх застосування має проводитися під контролем лікаря з особливою обережністю та з регулярним контролем функції нирок, показників АТ та вмісту електролітів у плазмі крові. Порушення функції нирок У пацієнтів з порушенням функції нирок (КК менше 80 мл/хв) початкова доза лізиноприлу повинна бути змінена відповідно до КК (див. розділ "Спосіб застосування та дози"). Регулярний контроль вмісту калію та концентрації креатиніну в плазмі є обов'язковою тактикою лікування таких пацієнтів. У пацієнтів із ХСН артеріальна гіпотензія може призвести до погіршення функції нирок. У таких пацієнтів відзначалися випадки гострої ниркової недостатності, звичайно оборотної. Гемодіаліз з використанням високопроточних мембран Можливе виникнення анафілактоїдних реакцій при одночасному проведенні гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (в т.ч. AN69®). Необхідно розглянути можливість застосування іншого типу мембрани для діалізу чи іншого антигіпертензивного засобу. Мітральний стеноз / аортальний стеноз / гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія Лізиноприл, як і інші інгібітори АПФ, повинен з обережністю застосовуватися у пацієнтів з обструкцією лівого шлуночка, що виносить (аортальний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія), а також у пацієнтів з мітральним стенозом. Анафілактоїдні реакції при проведенні аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ-аферезу) У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, можливий розвиток анафілактоїдних реакцій при проведенні ЛПНЩ-аферезу з використанням декстрану сульфату. Розвиток даних реакцій можна запобігти, якщо тимчасово скасовувати інгібітор АПФ до початку кожної процедури ЛПНГ-аферезу. Анафілактоїдні реакції під час проведення десенсибілізації алергеном з отрути перетинчастокрилих У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ при проведенні десенсибілізації отрутою гіменоптери (перетинчастокрилих), вкрай рідко можлива поява загрозливого життя анафілактоїдної реакції. Необхідно тимчасово припинити лікування інгібітором АПФ перед початком курсу десенсибілізації. Слід уникати застосування інгібіторів АПФ пацієнтам, які отримують імунотерапію бджолиною отрутою. Реакції гіперчутливості/ангіоневротичний набряк Ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, надгортанника та/або гортані відмічався рідко у пацієнтів, які лікувалися інгібіторами АПФ, включаючи лізиноприл. Ангіоневротичний набряк може виникнути будь-якої миті під час лікування. У таких випадках слід негайно відмінити препарат Лізінотон, призначити відповідне лікування та забезпечити лікування медичним наглядом до повної регресії симптомів. Навіть у випадках набряку язика, що не супроводжується дихальною недостатністю, пацієнтам може знадобитися тривале спостереження, оскільки лікування антигістамінними препаратами та кортикостероїдами може бути недостатньо. Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком гортані, може призвести до смерті. Набряк мови, голосових складок або гортані може призвести до обструкції дихальних шляхів. З появою таких симптомів потрібна невідкладна терапія: введення епінефрину (0,3-0,5 мл розчину епінефрину (адреналіну) 1:1000 підшкірно, введення глюкокортикостероїдів, антигістамінних препаратів) та/або забезпечення вільної прохідності дихальних шляхів. Пацієнт повинен перебувати під медичним наглядом до повного та стійкого зникнення симптомів. У поодиноких випадках на тлі терапії інгібіторами АПФ розвивається інтестинальний набряк (ангіоневротичний набряк кишечника). При цьому у пацієнтів відзначається біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні з нудотою та блюванням, у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальному рівні С1-естерази. Діагноз встановлюється за допомогою комп'ютерної томографії черевної порожнини, ультразвукового дослідження або хірургічного втручання. Симптоми зникали після припинення інгібіторів АПФ. Можливість розвитку інтестинального набряку необхідно враховувати під час проведення диференціальної діагностики болю у животі у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ. Пацієнти, що мають в анамнезі ангіоневротичний набряк, не пов'язаний з прийомом інгібіторів АПФ, можуть бути схильними до ризику розвитку ангіоневротичного набряку на тлі терапії інгібіторами АПФ. У пацієнтів негроїдної раси, які приймали інгібітори АПФ, ангіоневротичний набряк спостерігався частіше, ніж у інших рас. Збільшення ризику розвитку ангіоневротичного набряку спостерігалося у пацієнтів, які одночасно приймають інгібітори АПФ та такі лікарські засоби, як інгібітори mTOR (темсиролімус, сиролімус, еверолімус), інгібітори дипептидилпептидази IV типу (ситагліптин, саксагліптин, відаценіда , сакубітрил) та тканинні активатори плазміногену Кашель При застосуванні інгібіторів АПФ відзначали сухий кашель. Кашель сухий, тривалий, який зникає після припинення інгібітором АПФ. При диференціальному діагнозі кашлю треба враховувати і кашель, спричинений інгібітором АПФ. Нейтропенія / агранулоцитоз / тромбоцитопенія / анемія На фоні прийому інгібіторів АПФ можуть виникати нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопенія та анемія. У пацієнтів з нормальною функцією нирок та за відсутності інших обтяжливих факторів нейтропенія розвивається рідко. Нейтропенія та агранулоцитоз є оборотними та зникають після відміни інгібітору АПФ. Лізиноприл слід застосовувати з особливою обережністю у пацієнтів із системними захворюваннями сполучної тканини, на фоні прийому імунодепресантів, алопуринолу або прокаїнаміду, особливо у пацієнтів з порушеною функцією нирок. У деяких пацієнтів виникали важкі інфекції, а в ряді випадків стійкі до інтенсивної антибіотикотерапії. У разі застосування лізиноприлу у таких пацієнтів рекомендується періодичний контроль вмісту лейкоцитів у крові (аналіз крові з підрахунком лейкоцитарної формули). Пацієнти повинні бути попереджені про необхідність повідомляти лікаря, про будь-які ознаки інфекційних захворювань (наприклад, біль у горлі, гарячка). Етнічні відмінності Слід враховувати, що у пацієнтів негроїдної раси ризик розвитку ангіоневротичного набряку є вищим. Як і інші інгібітори АПФ, лізиноприл менш ефективний щодо зниження артеріального тиску у пацієнтів негроїдної раси. Цей ефект пов'язаний з вираженим переважанням низькоренінового статусу у пацієнтів негроїдної раси з артеріальною гіпертензією. Цукровий діабет При застосуванні лізиноприлу у пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують пероральні гіпоглікемічні засоби або інсулін, протягом першого місяця лікування необхідно регулярно контролювати концентрацію глюкози в крові. Порушення функції печінки У поодиноких випадках на фоні прийому інгібіторів АПФ спостерігався синдром розвитку холестатичної жовтяниці з переходом у фульмінантний некроз печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому незрозумілий. При появі жовтяниці або значного підвищення активності печінкових ферментів на фоні прийому інгібіторів АПФ слід припинити прийом препарату, пацієнт повинен перебувати під відповідним медичним наглядом. Гіперкаліємія Гіперкаліємія може розвиватися на фоні лікування інгібіторами АПФ, включаючи лізиноприл. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність, літній вік (старше 65 років), цукровий діабет, деякі супутні стани (дегідратація, зниження ОЦК, гостра серцева недостатність у стадії декомпенсації, метаболічний ацидоз), одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків, таких як сиронолак триамтерен або амілорид), а також препаратів калію, калій, що містять замінників харчової солі та інших лікарських засобів, що сприяють підвищенню вмісту калію в плазмі крові (наприклад, гепарину). Застосування харчових добавок/препаратів калію, калійзберігаючих діуретиків, замінників харчових солей, що містять калій, може призвести до значного підвищення вмісту калію в крові, особливо у пацієнтів зі значно зниженою функцією нирок. Гіперкаліємія може призвести до серйозних, іноді фатальних порушень серцевого ритму. При необхідності одночасного застосування лізиноприлу і перерахованих вище калійвмісних або підвищують вміст калію в плазмі крові лікарських засобів слід дотримуватися обережності і регулярно контролювати вміст калію в сироватці крові. Літній вік У пацієнтів похилого віку застосування стандартних доз лізиноприлу призводить до більш високої концентрації лізиноприлу у плазмі. Тому потрібна особлива обережність щодо дози, незважаючи на те, що відмінностей в антигіпертензивній дії лізиноприлу у літніх та молодих пацієнтів не виявлено. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Немає даних про вплив препарату Лізінотон у терапевтичних дозах на здатність до керування транспортними засобами та механізмами, проте необхідно враховувати, що зниження артеріального тиску, що викликається препаратом, може супроводжуватися виникненням запаморочення та сонливості, у зв'язку з чим слід дотримуватися обережності.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаОдна таблетка містить: Активна речовина - лізиноприл (у вигляді лізиноприлу дигідрату) - 5 мг або 10 мг або 20 мг; допоміжні речовини: кальцію гідрофосфат безводний - 40 мг або 50 мг або 100 мг; ,06 мг або 34.91 мг або 69.83 мг, тальк – 2,5 мг або 3 мг або 6 мг. магнію стеарат – 1 мг або 1,2 мг або 2,4 мг.ХарактеристикаЛізіпрекс® слід з обережністю застосовувати пацієнтам, які керують автотранспортом та займаються видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості реакції, у зв'язку з небезпекою розвитку артеріальної гіпотензії та запаморочення.ФармакокінетикаПрийом їжі нс впливає всмоктування лізиноприлу. Абсорбція – 30% (6-60%). Біодоступність – 29%. Слабко зв'язується з білками плазми. У незмінному вигляді потрапляє до системного кровообігу. Час досягнення максимальної концентрації (TCmax) - 6 год. У дозі 10 мг/день максимальна концентрація - 32-38 нг/мл. Майже не піддається метаболізму, виводиться нирками в постійному вигляді. Фракція, пов'язана з АПФ, виводиться повільно. Період напіввиведення (T1/2) -12,6 год. Проникність через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єр низька.ФармакодинамікаІнгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) зменшує утворення ангіотензину II з ангіотензину I. Зниження вмісту ангіотензину II веде до прямого зменшення виділення альдостерону. Зменшує деградацію брадикініну та збільшує синтез простагландинів. Знижує загальний периферичний судинний опір, артеріальний тиск (АТ), переднавантаження, тиск у легеневих капілярах, викликає збільшення хвилинного об'єму крові та підвищення толерантності до навантажень у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю. Розширює артерії більшою мірою, ніж вени. Деякі ефекти пояснюються впливом на тканинні ренін-ангіотензинові системи (РААС). При тривалому застосуванні зменшується вираженість гіпертрофії міокарда та стінок артерій резистивного типу. Покращує кровопостачання ішемізованого міокарда.Інгібітори АПФ подовжують тривалість життя у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН), уповільнюють прогресування дисфункції лівого шлуночка (ЛШ) у пацієнтів, які перенесли інфаркт міокарда без клінічних проявів серцевої недостатності. Початок гіпотензивної дії – через 1 год. Максимальний ефект визначається через 6-7 годин після прийому внутрішньо, тривалість – 24 год. При артеріальній гіпертензії ефект відзначається у перші дні після початку лікування, стабільна дія розвивається через 1-2 місяці терапії. При різкій відміні препарату нс спостерігається виражене підвищення артеріального тиску.ІнструкціяВсередину, 1 раз на добу вранці, незалежно від їди, переважно в один і той же час. При артеріальній гіпертензії пацієнтам, які нс одержують інші антигіпертензивні засоби, призначають по 5 мг 1 раз на добу. За відсутності ефекту дозу підвищують кожні 2-3 дні на 5 мг до середньої терапевтичної дози 20-40 мг на добу (збільшення дози понад 40 мг на добу зазвичай не веде до подальшого зниження артеріального тиску). Звичайна добова підтримуюча доза – 20 мг. Максимальна добова доза – 40 мг. Повний ефект розвивається зазвичай через 2-4 тижні від початку лікування, що слід враховувати зі збільшенням дози. При недостатньому клінічному ефекті можливе одночасне застосування з іншими антигіпертензивними засобами. Якщо пацієнт отримував попереднє лікування діуретиками, прийом таких препаратів необхідно припинити за 2-3 дні до початку застосування препарату Лізіпрекс. Якщо це неможливо, то початкова доза Лізіпрексу не повинна перевищувати 5 мг на добу. У цьому випадку після прийому першої дози рекомендується лікарський контроль протягом декількох годин (максимум дії досягається приблизно через 6 годин), оскільки може виникнути виражене зниження артеріального тиску. При хронічній серцевій недостатності: початкова доза – 2,5 мг на добу (рекомендується застосовувати лізиноприл у таблетках по 2,5 мг), з поступовим підвищенням через 3-5 днів до 5-10 мг на добу. Максимальна добова доза – 20 мг. Гострий інфаркт міокарда (у складі комбінованої терапії): у перші 24 години - 5 мг, потім 5 мг через добу, 10 мг через дві доби і потім але 10 мг 1 раз на добу. Курс лікування – не менше 6 тижнів. При реноваскулярній гіпертензії або інших станах з підвищеною активністю РААС доцільно призначати низьку початкову дозу 5 мг на день, під посиленим лікарським контролем (контроль АТ, функції нирок, вміст іонів калію в сироватці крові). Підтримуючу дозу, продовжуючи суворий лікарський контроль, слід визначити залежно від динаміки артеріального тиску.Показання до застосуванняартеріальна гіпертензія (в монотерапії або в комбінації з іншими антигіпертензивними засобами) Хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії для пацієнтів, які приймають серцеві глікозиди та/або діуретики) Раннє лікування гострого інфаркту міокарда у складі комбінованої терапії (у перші 24 год зі стабільними показниками гемодинаміки для підтримки цих показників та профілактики дисфункції лівого шлуночка та серцевої недостатності) Діабетична нефропатія (зниження альбумінурії у пацієнтів цукровим діабетом 1 типу з нормальним АТ, та у пацієнтів цукровим діабетом 2 типу з артеріальною гіпертензією).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до лізиноприлу та інших компонентів препарату, а також до інших інгібіторів АПФ. Ангіоневротичний набряк в анамнезі, зокрема. на фойє застосування інгібіторів АПФ Спадковий набряк Квінке або ідіопатичний ангіоневротичний набряк Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені) Вагітність (див. розділ "Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування") Період грудного вигодовування (див. розділ "Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування") Одночасне застосування з аліскіреном та аліскіренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ))Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Лізіпрекс під час вагітності протипоказане. При діагностуванні вагітності прийом препарату слід припинити якомога раніше. Прийом інгібіторів АПФ у ІІ та ІІІ триместрах вагітності надає несприятливий вплив на плід (можливі виражене зниження артеріального тиску, ниркова недостатність, гіперкаліємія, гіпоплазія кісток черепа, внутрішньоутробна смерть). Даних щодо негативних впливів препарату лізиноприлу на плід у разі застосування у І триместрі немає. За новонародженими та грудними дітьми, які зазнали внутрішньоутробного впливу інгібіторів АПФ, рекомендується вести спостереження для своєчасного виявлення вираженого зниження АТ, олігурії, гіперкаліємії. Лізиноприл проникає крізь плаценту. Немає даних про виділення лізиноприлу у грудне молоко. Якщо прийом препарату необхідний у період лактації,то грудне вигодовування необхідно відмінити.Побічна діяЧастота виникнення побічних ефектів характеризується часто (? 1%), рідко (< 1%). Найпоширеніші побічні ефекти: запаморочення, біль голови, підвищена стомлюваність, діарея, сухий кашель, нудота. З боку серцево-судинної системи: часто – виражене зниження АТ, ортостатична гіпотензія; рідко – біль у грудях, тахікардія, брадикардія, посилення симптомів хронічної серцевої недостатності, порушення атріовентрикулярної провідності, інфаркт міокарда. З боку центральної нервової системи: часто – парестезія, лабільність настрою, розгубленість, сонливість, судомні посмикування м'язів кінцівок та губ, рідко – астенічний синдром. З боку органів кровотворення: рідко – лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, при тривалому лікуванні – анемія (зниження гемоглобіну, гематокриту, еритропенію). З боку дихальної системи: рідко – задишка, бронхоспазм. З боку травної системи: рідко – сухість слизової оболонки порожнини рота, анорексія, диспепсія, зміни смаку, абдомінальний біль, панкреатит, жовтяниця (генатоцелюлярна або холестатична), гепатит. З боку шкірних покривів: рідко – кропив'янка, свербіж шкіри, підвищене потовиділення, алопеція, фотосенсибілізація. З боку сечостатевої системи: рідко – порушення функції нирок, олігурія, анурія, гостра ниркова недостатність, уремія, протеїнурія, сексуальна дисфункція. Лабораторні показники: часто - гіперкаліємія, гіпонатріємія; рідко - гіпербілірубінемія, підвищення активності "печінкових" ферментів, гіперкреатинінемія, підвищення концентрації сечовини та креатиніну. Алергічні реакції: рідко – ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, надгортанника та/або гортані, шкірні висипання, свербіж шкіри, лихоманка, хибнопозитивні результати тесту на антинуклеарні антитіла, підвищення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ), еозинофіл. У поодиноких випадках - інтестинальний ангіоневротичний набряк. Інші: рідко – артралгія/артрит, васкуліт, міалгія. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні препарату з калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон та його похідне - еплеренон, тріамтерен, амілорид), препаратами калію, замінниками солі, що містять калій, циклоспорином, підвищується ризик розвитку гіперкаліємії, особливо при порушеній функції нирок, тому їх можна спільно застосовувати контролі вмісту калію в сироватці крові та функції нічок. Одночасне застосування з β-адреноблокаторами, блокаторами "повільних" кальцієвих каналів (БМКК), діуретиками, трициклічними антидепресантами/іоюролептиками та іншими антигіпертензивними засобами посилює вираженість антигіпертепзивної дії. Лізиноприл уповільнює виведення препаратів літію. Тому при сумісному застосуванні необхідно регулярно контролювати концентрацію літію у сироватці крові. Антациди та колестірамін знижують всмоктування лізиноприлу у шлунково-кишковому тракті. Гіпоглікемічні засоби (інсулін, гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування) Застосування інгібіторів АПФ може посилювати гіпоглікемічний ефект інсуліну та гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо аж до розвитку гіпоглікемії. Як правило, це спостерігається у перші тижні проведення одночасної терапії та у пацієнтів з порушенням функції нирок. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) (зокрема селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2)), естрогени, адреноміметики знижують антигіпертензивний ефект лізиноприлу. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та НПЗЗ може призводити до погіршення функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності, та збільшення вмісту калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів із зниженою функцією нирок. Слід бути обережними при призначенні даної комбінації, особливо у літніх пацієнтів. Пацієнти повинні отримувати адекватну кількість рідини, і рекомендується ретельно контролювати функцію нирок як на початку, так і в процесі лікування. При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та препаратів золота внутрішньовенно (натрію ауротіомалат) описаний симптомокомплекс, що включає гіперемію обличчя, нудоту, блювання та зниження артеріального тиску. Спільне застосування з селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну може призводити до вираженої гіпонатрисмії. Спільне застосування з алопуриполом, прокаїнамідом, цитостатиками може призводити до лейкопенії. Подвійна блокада РААС У літературі повідомлялося, що у пацієнтів з встановленим атеросклеротичним захворюванням, серцевою недостатністю або цукровим діабетом з ураженням органів-мішеней, одночасна терапія інгібітором АПФ та антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) пов'язана з вищою частотою розвитку артеріальної гіпотензії, функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) порівняно із застосуванням лише одного препарату, що впливає на РААС. Подвійна блокада (наприклад, при поєднанні інгібітору АПФ з АРА II) повинна бути обмежена окремими випадками з ретельним моніторингом функції нирок, вмісту калію та АТ. Одночасне застосування протипоказане (див. розділ "Протипоказання") Аліскірен У пацієнтів з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (ШКФ менше 60 мл/хв) зростає ризик гіперкаліємії, погіршення функції нирок та підвищення частоти серцево-судинної захворюваності та смертності. Естрамустін Одночасне застосування може призвести до підвищення ризику побічних ефектів, таких як ангіоневротичний набряк. Баклофен Посилює антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Слід ретельно контролювати АТ і, у разі потреби, дозування ангігіпертензивних препаратів. Гліптини (лінагліптин, саксагліптин, сітагліптин, вітагліптин) Спільне застосування з інгібіторами АПФ може підвищувати ризик ангіоневротичного набряку внаслідок пригнічення активності дипептидилпентидази IV (ДПП-IV) гліптином. Симпатоміметики Можуть послаблювати антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Трициклічні антидепресанти, антипсихотичні засоби (нейролептики) та засоби для загальної анестезії Одночасне застосування з інгібіторами АПФ може призводити до посилення антигіпертензивної дії (див. розділ "Особливі вказівки").ПередозуванняСимптоми (виникають при прийомі одноразової дози 50 мг): виражене зниження артеріального тиску, сухість слизової оболонки порожнини рота, сонливість, затримка сечовипускання, запор, неспокій, підвищена дратівливість. Лікування: специфічний антидот відсутній. Симптоматична терапія. Промивання шлунка, застосування ентеросорбентів та проносних засобів. Показано внутрішньовенне введення 0,9% розчину хлориду натрію. У разі стійкої до лікування брадикардії необхідно застосування штучного водія ритму. Необхідний контроль АТ, показників водно-електролітного балансу. Гемодіаліз ефективний.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаОдна таблетка містить: Активна речовина - лізиноприл (у вигляді лізиноприлу дигідрату) - 5 мг або 10 мг або 20 мг; допоміжні речовини: кальцію гідрофосфат безводний - 40 мг або 50 мг або 100 мг; ,06 мг або 34.91 мг або 69.83 мг, тальк – 2,5 мг або 3 мг або 6 мг. магнію стеарат – 1 мг або 1,2 мг або 2,4 мг.ХарактеристикаЛізіпрекс® слід з обережністю застосовувати пацієнтам, які керують автотранспортом та займаються видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості реакції, у зв'язку з небезпекою розвитку артеріальної гіпотензії та запаморочення.ФармакокінетикаПрийом їжі нс впливає всмоктування лізиноприлу. Абсорбція – 30% (6-60%). Біодоступність – 29%. Слабко зв'язується з білками плазми. У незмінному вигляді потрапляє до системного кровообігу. Час досягнення максимальної концентрації (TCmax) - 6 год. У дозі 10 мг/день максимальна концентрація - 32-38 нг/мл. Майже не піддається метаболізму, виводиться нирками в постійному вигляді. Фракція, пов'язана з АПФ, виводиться повільно. Період напіввиведення (T1/2) -12,6 год. Проникність через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єр низька.ФармакодинамікаІнгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) зменшує утворення ангіотензину II з ангіотензину I. Зниження вмісту ангіотензину II веде до прямого зменшення виділення альдостерону. Зменшує деградацію брадикініну та збільшує синтез простагландинів. Знижує загальний периферичний судинний опір, артеріальний тиск (АТ), переднавантаження, тиск у легеневих капілярах, викликає збільшення хвилинного об'єму крові та підвищення толерантності до навантажень у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю. Розширює артерії більшою мірою, ніж вени. Деякі ефекти пояснюються впливом на тканинні ренін-ангіотензинові системи (РААС). При тривалому застосуванні зменшується вираженість гіпертрофії міокарда та стінок артерій резистивного типу. Покращує кровопостачання ішемізованого міокарда.Інгібітори АПФ подовжують тривалість життя у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН), уповільнюють прогресування дисфункції лівого шлуночка (ЛШ) у пацієнтів, які перенесли інфаркт міокарда без клінічних проявів серцевої недостатності. Початок гіпотензивної дії – через 1 год. Максимальний ефект визначається через 6-7 годин після прийому внутрішньо, тривалість – 24 год. При артеріальній гіпертензії ефект відзначається у перші дні після початку лікування, стабільна дія розвивається через 1-2 місяці терапії. При різкій відміні препарату нс спостерігається виражене підвищення артеріального тиску.ІнструкціяВсередину, 1 раз на добу вранці, незалежно від їди, переважно в один і той же час. При артеріальній гіпертензії пацієнтам, які нс одержують інші антигіпертензивні засоби, призначають по 5 мг 1 раз на добу. За відсутності ефекту дозу підвищують кожні 2-3 дні на 5 мг до середньої терапевтичної дози 20-40 мг на добу (збільшення дози понад 40 мг на добу зазвичай не веде до подальшого зниження артеріального тиску). Звичайна добова підтримуюча доза – 20 мг. Максимальна добова доза – 40 мг. Повний ефект розвивається зазвичай через 2-4 тижні від початку лікування, що слід враховувати зі збільшенням дози. При недостатньому клінічному ефекті можливе одночасне застосування з іншими антигіпертензивними засобами. Якщо пацієнт отримував попереднє лікування діуретиками, прийом таких препаратів необхідно припинити за 2-3 дні до початку застосування препарату Лізіпрекс. Якщо це неможливо, то початкова доза Лізіпрексу не повинна перевищувати 5 мг на добу. У цьому випадку після прийому першої дози рекомендується лікарський контроль протягом декількох годин (максимум дії досягається приблизно через 6 годин), оскільки може виникнути виражене зниження артеріального тиску. При хронічній серцевій недостатності: початкова доза – 2,5 мг на добу (рекомендується застосовувати лізиноприл у таблетках по 2,5 мг), з поступовим підвищенням через 3-5 днів до 5-10 мг на добу. Максимальна добова доза – 20 мг. Гострий інфаркт міокарда (у складі комбінованої терапії): у перші 24 години - 5 мг, потім 5 мг через добу, 10 мг через дві доби і потім але 10 мг 1 раз на добу. Курс лікування – не менше 6 тижнів. При реноваскулярній гіпертензії або інших станах з підвищеною активністю РААС доцільно призначати низьку початкову дозу 5 мг на день, під посиленим лікарським контролем (контроль АТ, функції нирок, вміст іонів калію в сироватці крові). Підтримуючу дозу, продовжуючи суворий лікарський контроль, слід визначити залежно від динаміки артеріального тиску.Показання до застосуванняартеріальна гіпертензія (в монотерапії або в комбінації з іншими антигіпертензивними засобами) Хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії для пацієнтів, які приймають серцеві глікозиди та/або діуретики) Раннє лікування гострого інфаркту міокарда у складі комбінованої терапії (у перші 24 год зі стабільними показниками гемодинаміки для підтримки цих показників та профілактики дисфункції лівого шлуночка та серцевої недостатності) Діабетична нефропатія (зниження альбумінурії у пацієнтів цукровим діабетом 1 типу з нормальним АТ, та у пацієнтів цукровим діабетом 2 типу з артеріальною гіпертензією).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до лізиноприлу та інших компонентів препарату, а також до інших інгібіторів АПФ. Ангіоневротичний набряк в анамнезі, зокрема. на фойє застосування інгібіторів АПФ Спадковий набряк Квінке або ідіопатичний ангіоневротичний набряк Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені) Вагітність (див. розділ "Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування") Період грудного вигодовування (див. розділ "Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування") Одночасне застосування з аліскіреном та аліскіренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ))Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Лізіпрекс під час вагітності протипоказане. При діагностуванні вагітності прийом препарату слід припинити якомога раніше. Прийом інгібіторів АПФ у ІІ та ІІІ триместрах вагітності надає несприятливий вплив на плід (можливі виражене зниження артеріального тиску, ниркова недостатність, гіперкаліємія, гіпоплазія кісток черепа, внутрішньоутробна смерть). Даних щодо негативних впливів препарату лізиноприлу на плід у разі застосування у І триместрі немає. За новонародженими та грудними дітьми, які зазнали внутрішньоутробного впливу інгібіторів АПФ, рекомендується вести спостереження для своєчасного виявлення вираженого зниження АТ, олігурії, гіперкаліємії. Лізиноприл проникає крізь плаценту. Немає даних про виділення лізиноприлу у грудне молоко. Якщо прийом препарату необхідний у період лактації,то грудне вигодовування необхідно відмінити.Побічна діяЧастота виникнення побічних ефектів характеризується часто (? 1%), рідко (< 1%). Найпоширеніші побічні ефекти: запаморочення, біль голови, підвищена стомлюваність, діарея, сухий кашель, нудота. З боку серцево-судинної системи: часто – виражене зниження АТ, ортостатична гіпотензія; рідко – біль у грудях, тахікардія, брадикардія, посилення симптомів хронічної серцевої недостатності, порушення атріовентрикулярної провідності, інфаркт міокарда. З боку центральної нервової системи: часто – парестезія, лабільність настрою, розгубленість, сонливість, судомні посмикування м'язів кінцівок та губ, рідко – астенічний синдром. З боку органів кровотворення: рідко – лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, при тривалому лікуванні – анемія (зниження гемоглобіну, гематокриту, еритропенію). З боку дихальної системи: рідко – задишка, бронхоспазм. З боку травної системи: рідко – сухість слизової оболонки порожнини рота, анорексія, диспепсія, зміни смаку, абдомінальний біль, панкреатит, жовтяниця (генатоцелюлярна або холестатична), гепатит. З боку шкірних покривів: рідко – кропив'янка, свербіж шкіри, підвищене потовиділення, алопеція, фотосенсибілізація. З боку сечостатевої системи: рідко – порушення функції нирок, олігурія, анурія, гостра ниркова недостатність, уремія, протеїнурія, сексуальна дисфункція. Лабораторні показники: часто - гіперкаліємія, гіпонатріємія; рідко - гіпербілірубінемія, підвищення активності "печінкових" ферментів, гіперкреатинінемія, підвищення концентрації сечовини та креатиніну. Алергічні реакції: рідко – ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, надгортанника та/або гортані, шкірні висипання, свербіж шкіри, лихоманка, хибнопозитивні результати тесту на антинуклеарні антитіла, підвищення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ), еозинофіл. У поодиноких випадках - інтестинальний ангіоневротичний набряк. Інші: рідко – артралгія/артрит, васкуліт, міалгія. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні препарату з калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон та його похідне - еплеренон, тріамтерен, амілорид), препаратами калію, замінниками солі, що містять калій, циклоспорином, підвищується ризик розвитку гіперкаліємії, особливо при порушеній функції нирок, тому їх можна спільно застосовувати контролі вмісту калію в сироватці крові та функції нічок. Одночасне застосування з β-адреноблокаторами, блокаторами "повільних" кальцієвих каналів (БМКК), діуретиками, трициклічними антидепресантами/іоюролептиками та іншими антигіпертензивними засобами посилює вираженість антигіпертепзивної дії. Лізиноприл уповільнює виведення препаратів літію. Тому при сумісному застосуванні необхідно регулярно контролювати концентрацію літію у сироватці крові. Антациди та колестірамін знижують всмоктування лізиноприлу у шлунково-кишковому тракті. Гіпоглікемічні засоби (інсулін, гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування) Застосування інгібіторів АПФ може посилювати гіпоглікемічний ефект інсуліну та гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо аж до розвитку гіпоглікемії. Як правило, це спостерігається у перші тижні проведення одночасної терапії та у пацієнтів з порушенням функції нирок. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) (зокрема селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2)), естрогени, адреноміметики знижують антигіпертензивний ефект лізиноприлу. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та НПЗЗ може призводити до погіршення функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності, та збільшення вмісту калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів із зниженою функцією нирок. Слід бути обережними при призначенні даної комбінації, особливо у літніх пацієнтів. Пацієнти повинні отримувати адекватну кількість рідини, і рекомендується ретельно контролювати функцію нирок як на початку, так і в процесі лікування. При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та препаратів золота внутрішньовенно (натрію ауротіомалат) описаний симптомокомплекс, що включає гіперемію обличчя, нудоту, блювання та зниження артеріального тиску. Спільне застосування з селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну може призводити до вираженої гіпонатрисмії. Спільне застосування з алопуриполом, прокаїнамідом, цитостатиками може призводити до лейкопенії. Подвійна блокада РААС У літературі повідомлялося, що у пацієнтів з встановленим атеросклеротичним захворюванням, серцевою недостатністю або цукровим діабетом з ураженням органів-мішеней, одночасна терапія інгібітором АПФ та антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) пов'язана з вищою частотою розвитку артеріальної гіпотензії, функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) порівняно із застосуванням лише одного препарату, що впливає на РААС. Подвійна блокада (наприклад, при поєднанні інгібітору АПФ з АРА II) повинна бути обмежена окремими випадками з ретельним моніторингом функції нирок, вмісту калію та АТ. Одночасне застосування протипоказане (див. розділ "Протипоказання") Аліскірен У пацієнтів з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (ШКФ менше 60 мл/хв) зростає ризик гіперкаліємії, погіршення функції нирок та підвищення частоти серцево-судинної захворюваності та смертності. Естрамустін Одночасне застосування може призвести до підвищення ризику побічних ефектів, таких як ангіоневротичний набряк. Баклофен Посилює антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Слід ретельно контролювати АТ і, у разі потреби, дозування ангігіпертензивних препаратів. Гліптини (лінагліптин, саксагліптин, сітагліптин, вітагліптин) Спільне застосування з інгібіторами АПФ може підвищувати ризик ангіоневротичного набряку внаслідок пригнічення активності дипептидилпентидази IV (ДПП-IV) гліптином. Симпатоміметики Можуть послаблювати антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Трициклічні антидепресанти, антипсихотичні засоби (нейролептики) та засоби для загальної анестезії Одночасне застосування з інгібіторами АПФ може призводити до посилення антигіпертензивної дії (див. розділ "Особливі вказівки").ПередозуванняСимптоми (виникають при прийомі одноразової дози 50 мг): виражене зниження артеріального тиску, сухість слизової оболонки порожнини рота, сонливість, затримка сечовипускання, запор, неспокій, підвищена дратівливість. Лікування: специфічний антидот відсутній. Симптоматична терапія. Промивання шлунка, застосування ентеросорбентів та проносних засобів. Показано внутрішньовенне введення 0,9% розчину хлориду натрію. У разі стійкої до лікування брадикардії необхідно застосування штучного водія ритму. Необхідний контроль АТ, показників водно-електролітного балансу. Гемодіаліз ефективний.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Форма випуску таб. Виробник: Кобра Інтерфарм Завод-виробник: Irwin Naturals(США). .
325,00 грн
284,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаСпрей – 1 доза (0,2 мл): речовини: Лідокаїну гідрохлориду моногідрат - 0,1066 мг (у перерахунку на лідокаїну гідрохлорид - 0,10 мг); Лізоциму гідрохлорид – 4,00 мг (у перерахунку на безводну речовину – 160 000 FIP ОД*); Цетилпіридинію хлориду моногідрат - 0,315 мг (у перерахунку на цетилпіридинію хлорид - 0,30 мг); Допоміжні речовини: Гліцерол – 40,00 мг; Пропіленгліколь - 4,00 мг; Метилпарагідроксибензоат – 0,096 мг; Пропілпарагідроксибензоат – 0,024 мг; Ароматизатор м'яти перцевої – 0,02 мг; Натрію гідроксид – qs; Вода очищена – до 0,20 мл. * - 1,0 мг лізоциму гідрохлориду відповідає 40 000 FIP ОД. По 125 доз у флакони темного скла з дозатором та захисним ковпачком. По одному флакону разом з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиПрозорий, від безбарвного до жовтого кольору розчин зі слабким характерним запахом.Фармакотерапевтична групаАнтисептичний засіб.ФармакокінетикаЛізобакт КОМПЛІТ® застосовується місцево та впливає на область ротоглотки. При проковтуванні невелика кількість препарату може надходити в систему травлення. Лідокаїну гідрохлорид Лідокаїн швидко всмоктується через слизову оболонку порожнини рота, травний тракт або через пошкоджену шкіру. Близько 65% лідокаїну пов'язують із білками плазми. Після всмоктування лідокаїн швидко розподіляється у всіх тканинах організму, проникає через плацентарний та гематоенцефалічний бар'єри, екскретується у грудне молоко. Лідокаїн інтенсивно метаболізується у печінці, його біодоступність після перорального прийому становить 35%. Близько 90% введеної дози дезалкірується з утворенням моноетилгліцинксилидіду (MEGX) та гліцинксілідіду (GX), які забезпечують терапевтичний та токсичний ефекти лідокаїну. GX має більш довгий, ніж лідокаїн, період напіввиведення (близько 10 год) і може кумулювати при багаторазовому введенні. Згодом відбувається додаткова біотрансформація, а метаболіти виділяються нирками, у тому числі близько 10% у формі незміненого лідокаїну. Інгібування ізоферментів CYP1A2 та CYP3A4 цитохрому Р450 може збільшувати концентрацію лідокаїну. Період напіввиведення лідокаїну із плазми становить приблизно 1,6 години. Особливі групи пацієнтів Внаслідок швидкого метаболізму на фармакокінетику лідокаїну можуть впливати стани, що порушують функцію печінки. У пацієнтів з порушенням функції печінки період напіввиведення лідокаїну може підвищуватись у 2 та більше разів. Порушення функції нирок не впливає на фармакокінетику лідокаїну, але може спричинити кумуляцію його метаболітів. Лізоциму гідрохлорид Лізоциму гідрохлорид практично не абсорбуються через слизову оболонку ротової порожнини. Цетилпіридинію хлорид Цетилпіридинія хлорид погано всмоктується через слизову оболонку ротової порожнини.ФармакодинамікаКомбінований препарат, дія якого обумовлена компонентами, що входять до його складу. Лідокаїну гідрохлорид Лідокаїну гідрохлорид - місцевий анестетик амідного типу, має поверхневий аналгетичний ефект. Лідокаїн блокує генерацію та проведення нервових імпульсів у чутливих, рухових та вегетативних нервових волокнах. На молекулярному рівні лідокаїн впливає переважно на клітинну мембрану: специфічно блокує іонні натрієві канали в неактивному стані, що перешкоджає генеруванню потенціалу дії, запобігаючи проведенню нервового імпульсу при місцевому застосуванні лідокаїну поблизу нерва. В цілому, місцеві анестетики швидше блокують вегетативні нерви, дрібні немієлінізовані (відчуття болю) і дрібні мієлінізовані (відчуття болю, температури), ніж великі мієлінізовані волокна (відчуття дотику, тиску). Ефективний за всіх видів місцевого знеболювання. Розширює судини. Не має дратівливої дії на тканині. Лізоциму гідрохлорид Лізоцима гідрохлорид - мукополісахарид, який руйнує (лізує) клітинні стінки бактерій шляхом гідролізу її пептидогліканів (зокрема, муреїну). Активний щодо грампозитивних, деяких грамнегативних бактерій, вірусів та грибів. Цетилпіридинію хлорид Цетилпіридинія хлорид - антисептик із групи четвертинних амонієвих основ, має варіабельну протигрибкову активність, бактерицидну дію щодо грампозитивних та грамнегативних бактерій, ефективний щодо деяких вірусів. Цетилпіридинія хлорид має дезінфікуючу дію на слизову оболонку.Показання до застосуванняСимптоматичне лікування болю в горлі при інфекційно-запальних захворюваннях глотки та гортані (гострий та хронічний фарингіт, фаринголарингіт, тонзиліт) у дорослих пацієнтів у складі комплексної терапії.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до лідокаїну гідрохлориду та інших місцевих анестетиків амідного типу, лізоциму гідрохлориду, цетилпіридинію хлориду, а також до будь-якого з компонентів препарату. Гіперчутливість до білка курячого яйця. Відкриті рани ротової порожнини. Дитячий вік до 18 років (ефективність та безпека не вивчені). Вагітність та період грудного вигодовування. З обережністю: Епілепсія, порушення провідності серця, одночасне застосування лікарських препаратів, що містять аналоги лідокаїну, порфірія, порушення цілісності слизової оболонки ротової порожнини, глотки та гортані, порушення функції печінки, алергічні реакції в анамнезі. Якщо Ви маєте одне з перелічених вище захворювань, перед застосуванням препарату необхідно проконсультуватися з лікарем.Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності та в період грудного вигодовування протипоказане.Побічна діяОцінка частоти виникнення небажаних побічних реакцій ґрунтується на класифікації: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100 до Системно-органний клас Небажана реакція Лізобакт КОМПЛІТ® Лідокаїну гідрохлорид Лізоцим Цетилпіридинію хлорид Порушення з боку імунної системи Алергічні реакції1 (анафілактичний шок, набряк Квінке та місцеві реакції гіперчутливості) Рідко Невідомо - - Алергічні реакції, включаючи алергічний набряк, висипання на шкірі, кропив'янку, бронхоспазм і серцево-судинні ускладнення. Невідомо Невідомо Дуже рідко Дуже рідко Порушення з боку нервової системи Втрата чутливості Часто Рідко - Не часто Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Запалення слизової оболонки ротової порожнини (при застосуванні препарату в дозах, що перевищують рекомендовані) Рідко - - Рідко Сухість в роті Часто Не часто - - Дискомфорт у галузі мови Часто Не часто Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Мультиформна еритема Невідомо Невідомо Невідомо Невідомо Синдром Стівенса-Джонсона. Невідомо Невідомо Невідомо Невідомо Загальні розлади та порушення у місці введення Астенія Не часто Не часто - - Фарингеальна парестезія Не часто - - - Фарингеальна гіпестезія Не часто - - - Першіння у горлі Не часто - - - 1 У вкрай поодиноких випадках застосування місцевих анестетиків може супроводжуватися алергічними реакціями. Реакції гіперчутливості на лідокаїну гідрохлорид після місцевої ін'єкції виявлялися у формі локалізованого набряку, незначних труднощів при диханні або у формі генералізованого висипу. Препарат Лізобакт КОМПЛІТ® може викликати головний біль, проблеми зі шлунком та діарею у зв'язку з наявністю у складі гліцеролу. Препарат Лізобакт КОМПЛІТ може викликати симптоми подібні до алкоголю у зв'язку з наявністю у складі пропіленгліколю. Препарат Лізобакт КОМПЛІТ® може викликати алергічні реакції уповільненого типу (наприклад, контактний дерматит) або (рідше) реакції негайного типу (кропив'янка, бронхоспазм) у зв'язку з наявністю у складі метил- та пропілпарагідроксибензоату. Якщо у Вас позначаються побічні ефекти, зазначені в інструкції або вони посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиЛідокаїну гідрохлорид Незважаючи на потенційно можливі численні взаємодії лідокаїну з іншими препаратами, у цьому випадку, найімовірніше, вони не матимуть клінічного значення через те, що Лізобакт КОМПЛІТ® застосовується місцево. Одночасне застосування препарату Лізобакт КОМПЛІТ з іншими препаратами, що обмежують печінковий кровообіг (наприклад, з пропранололом, циметидином) може призводити до зменшення кліренсу лідокаїну. При тривалому застосуванні в комбінації з іншими препаратами, що індукують мікросомальні ферменти (наприклад, фенітоїном, барбітуратами), за рахунок чого відбувається метаболізм препарату, може знадобитися збільшення дози лідокаїну. Інгібування ізоферментів CYP1A2 (флувоксамін) та CYP3A4 (ітраконазол, еритроміцин) цитохрому Р450 може збільшувати концентрацію лідокаїну. Пригнічуючий ефект лідокаїну на серці є адитивним по відношенню до ефектів бета-адреноблокаторів та інших протиаритмічних препаратів. Серцеві глікозиди послаблюють кардіотонічний ефект, курареподібні препарати посилюють релаксацію м'язів. Прокаїнамід підвищує ризик розвитку збудження центральної нервової системи, галюцинацій. При призначенні з антиаритмічними препаратами (аміодарон) можливим є посилення негативного інотропного ефекту. Гіпокаліємія, що провокується ацетазоламідом, "петлевими" діуретиками та тіазидами, може протидіяти ефекту лідокаїну. При одночасному призначенні лідокаїну та снодійних та седативних препаратів можливе посилення їх гнітючої дії на центральну нервову систему. При внутрішньовенному введенні натрію тіопенталу на фоні дії лідокаїну можливе пригнічення дихання. Під впливом інгібіторів моноамінооксидази (фуразолідон, прокарбазин, селегілін) можливе посилення місцевоанестезуючої дії лідокаїну. Пацієнтам, які приймають інгібітори моноамінооксидази, не слід призначати лідокаїн парентерально. При одночасному застосуванні лідокаїну та поліміксину можливе посилення пригнічуючого впливу на нервово-м'язову передачу, тому в такому разі необхідно слідкувати за функцією дихання пацієнта. Лізоциму гідрохлорид Лізоциму гідрохлорид посилює дію антибіотиків, у т.ч. пеніциліну, хлорамфеніколу, нітрофурантоїну, діуретиків, послаблює активність леводопи. Цетилпіридинію хлорид Препарат не слід приймати одночасно з молоком, оскільки він знижує протимікробну активність цетилпіридинію хлориду. У процесі застосування препарату Лізобакт КОМПЛІТ® пацієнти не повинні одночасно застосовувати інші місцеві анестетики для дезінфекції ротової порожнини та/або глотки. Якщо Ви застосовуєте вищезгадані або інші лікарські препарати (у тому числі безрецептурні), перед застосуванням препарату проконсультуйтеся з лікарем.Спосіб застосування та дозиМісцево шляхом розпилення на слизову оболонку ротоглотки. Застосовується після їди. По 5 упорскування на одне застосування 3-6 разів на день з мінімальним інтервалом 2 години. Курс лікування – 5 днів. При одноразовому натисканні на дозатор виділяється 0,20 мл розчину, що містить 4 мг лізоциму гідрохлориду, 0,3 мг цетилпіридинію хлориду та 0,1 мг лідокаїну гідрохлориду. Якщо після лікування покращення не настає або симптоми посилюються, або з'являються нові симптоми, необхідно проконсультуватися з лікарем. Застосовуйте препарат тільки згідно з тими показаннями, тим способом застосування і в дозах, які вказані в інструкції. Пацієнти з порушенням функції нирок Корекція режиму дозування не потрібна. Пацієнти з порушенням функції печінки У пацієнтів з порушенням функції печінки рекомендується застосовувати препарат Лізобакт КОМПЛІТ з обережністю, у найменших ефективних дозах. Спосіб застосування Рекомендується, щоб флакон препарату застосовувався лише одним пацієнтом. Перед першим застосуванням препарату Лізобакт КОМПЛІТ слід зняти пластикову кришку з дозатора. Після цього необхідно надіти розпилювач на дозатор із легким тиском. Розпилювач можна зміщувати убік, завдяки чому забезпечується адекватний розподіл спрею по всій слизовій оболонці ротової порожнини. Розпилювач необхідно повернути вгору під правим кутом по відношенню до флакона. Перед першим застосуванням спрею необхідно натиснути дозатор кілька разів до отримання рівномірного розпилення. Широко розкрийте рот, направте розпилювач у бік ураженої ділянки та натисніть на дозатор кілька разів відповідно до рекомендацій з дозування препарату. Затримайте дихання під час розпилення препарату. Чи не проковтуйте препарат. Після нанесення препарату розпилювач слід повернути донизу, що призводить до блокування його розпилення.ПередозуванняСимптоми Нанесення місцевих анестетиків на слизову оболонку ротової порожнини може призводити до труднощів при ковтанні, внаслідок чого збільшується ризик аспірації в дихальних шляхах. Тому передозування препарату Лізобакт КОМПЛІТ® може призводити до незначного збільшення ризику надлишкового місцево-знеболювального ефекту в області голосової щілини, що згодом може призвести до послаблення контролю над ковтальним рефлексом. Лідокаїну гідрохлорид Дуже високі концентрації лідокаїну в крові можуть провокувати ефекти на центральну нервову систему (ЦНС) та/або на серцево-судинну систему. Початкові прояви з боку ЦНС можуть включати нервозність, запаморочення, шум у вухах, ністагм, психомоторне збудження, збуджений стан, парестезії, нечіткий зір, нудоту, блювання і тремор, які можуть прогресувати до пригнічення спинного мозку, а також тонічних та клонічних суден. Реакції з боку серцево-судинної системи характеризуються її пригніченням та виявляються артеріальною гіпотензією, пригніченням міокарда, брадикардією та потенційним ризиком зупинки серця. Незважаючи на те, що біологічна доступність лідокаїну досить низька, вона може бути достатньою для того, щоб призвести до значної інтоксикації під час ковтання препарату. Зареєстровані випадки токсичної дії на ЦНС, судом та смерті після проковтування препаратів, призначених для місцевого застосування. Тим не менш, у випадку з препаратом Лізобакт КОМПЛІТ® потрібно проковтнути понад один літр спрею, щоб кількість лідокаїну (0,5 г або більше) була достатньою для формування клінічно значущого токсичного ефекту. Лізоциму гідрохлорид Випадки передозування не спостерігались. Цетилпіридинію хлорид Ознаки та симптоми інтоксикації при внутрішньому прийомі значних кількостей цетилпіридинію хлориду: нудота, блювання, набряк, ціаноз, асфіксія з наступним паралічем дихальних м'язів, пригнічення ЦНС, артеріальна гіпотензія та кома. Лікування Лікування передозування лідокаїном включає забезпечення адекватної вентиляції легень та усунення епілептичних нападів. Штучна вентиляція з подачею кисню за допомогою підтримки дихання або контрольованого дихання проводиться за необхідності. Для усунення епілептичних нападів можуть застосовуватися тіопентал натрію, діазепам. У разі виникнення фібриляції шлуночків або зупинки серця необхідно проведення адекватної серцево-судинної реанімації. Якнайшвидше слід ввести кілька доз адреналіну та бікарбонат натрію. У разі передозування необхідно припинити застосування препарату та звернутися до лікаря.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЛідокаїну гідрохлорид Лідокаїн має порфірогенні потенціали, і у пацієнтів з гострою порфірією він може застосовуватися тільки за екстреними показаннями, пов'язаними з загрозою для життя. У всіх пацієнтів слід дотримуватися запобіжних заходів щодо порфірії. При нанесенні препарату на слизову оболонку у високих дозах або тривалому лікуванні зростає ризик розвитку системної дії місцевих анестетиків (порушення з боку центральної нервової системи з розвитком судом, пригнічення серцево-судинної системи). Препарат слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з епілепсією, порушеннями провідності серця, порушенням функції печінки, алергічними реакціями в анамнезі. Застосування препарату протипоказане пацієнтам з підвищеною чутливістю до інших місцевих анестетика амідного типу (таким як бупівакаїн, левобупівакаїн, мепівакаїн, прилокаїн, ропівакаїн). Лізоциму гідрохлорид Лізобакт КОМПЛІТ не слід застосовувати пацієнтам з наявністю в анамнезі алергічних реакцій. Повідомлялося про випадки алергічних реакцій (гіперчутливості) у зв'язку із застосуванням лізоциму. Тому пацієнт повинен припинити застосування цих ліків і звернутися до лікаря у випадках виникнення висипу, свербежу або почервоніння шкіри, припухлості обличчя, губ, язика або горла, дихання та/або утруднень при ковтанні, оскільки це можуть бути ознаки алергічної реакції на препарат Лізобакт КОМПЛІТ® . Цетилпіридинію хлорид При тривалому застосуванні потенційно можлива поява місцевого подразнення за рахунок препарату, що входить до складу препарату, цетилпіридинію хлориду. Лізобакт КОМПЛІТ® не слід приймати з молоком, оскільки воно знижує протимікробну активність цетилпіридинію хлориду. Препарат не рекомендується застосовувати за наявності відкритих ран у ротовій порожнині, т.к. цетилпіридинію гідрохлорид уповільнює загоєння ран. Тривале застосування цетилпіридинію гідрохлориду може призвести до порушення нормальної мікрофлори ротової порожнини з ризиком розвитку бактеріальної або грибкової інфекції. Препарат не призначений для тривалого, багаторазового та безперервного застосування. Якщо симптоми зберігаються довше 5 днів та/або у разі появи інших симптомів (виражений біль у ротоглотці, нудота, блювання), або супутнє підвищення температури, необхідно проконсультуватися з лікарем. Якщо пацієнти мають труднощі при ковтанні, то їм не слід застосовувати даний препарат; вони мають звернутися до лікаря. При застосуванні місцевих анестетиків у порожнині рота та в ділянці ротоглотки, місцевознеболюючий ефект може призвести до порушення ковтання, що потенційно збільшує ризик аспірації. У зв'язку з цим пацієнтів слід попередити про те, що не слід вживати їжу та/або пити протягом однієї години після нанесення препарату Лізобакт КОМПЛІТ®. Крім того, рекомендується уникати чищення зубів та вживання жувальної гумки протягом періоду, доки зберігається ефект знеболювання у порожнині рота та/або в ділянці ротоглотки. Слід бути обережним, щоб не допускати попадання розчину в очі. Якщо це випадково сталося, необхідно промити очі чистою водою або розчином для промивання очей, а також слід тримати очі відкритими, як мінімум, протягом 15 хвилин. Лізобакт КОМПЛІТ® не містить цукор і підходить для застосування у осіб, які страждають на цукровий діабет. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат Лізобакт КОМПЛІТ® не впливає на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна субстанція: лізоциму гідрохлорид 20,00 мг, піридоксину гідрохлориду 10,00 мг; Допоміжні речовини: лактоза моногідрат 155,40 мг, камедь трагакантова 10,00 мг, стеарат магнію 4,00 мг, натрію сахаринат 0,50 мг, ванілін 0,10 мг. По 10 таблеток у блістер із ПВХ/алюмінієвої фольги, по 1 або 3 блістери разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі таблетки білого або жовтувато-білого кольору з роздільною ризиком на одній стороні та фаскою на обох сторонах. Можливе включення у вигляді темних точок.Фармакотерапевтична групаАнтисептичний засіб.ФармакодинамікаКомбінований препарат, дія якого обумовлена компонентами, що входять до його складу. Лізоцим є ферментом білкової природи, застосовується як антисептик внаслідок його прямого впливу на грампозитивні та грамнегативні бактерії, а також гриби та віруси; бере участь у регуляції місцевого неспецифічного імунітету. Піридоксин надає захисну дію на слизову оболонку порожнини рота (надає антиафтозний ефект). Не впливає на фармакодинамічні властивості лізоциму.Показання до застосуванняЛікування інфекційно-запальних захворювань слизової оболонки порожнини рота, ясен та гортані: гінгівіт; стоматит; катаральні явища у верхніх відділах дихальних шляхів; афтозні виразки; герпетичні ураження (у складі комплексної терапії); ерозії слизової оболонки порожнини рота будь-якої етіологіїПротипоказання до застосуваннягіперчутливість; спадкова непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція; дитячий вік до 3 років.Побічна діяАлергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарат Лізобакт посилює дію антибіотиків, зокрема. пеніциліну, хлорамфеніколу, нітрофурантоїну, діуретиків, послаблює активність леводопи. Ізоніазид, пеніциламін, піразинамід, імуносупресори, естрогени та пероральні контрацептиви можуть посилювати потребу в піридоксині (антагоністичну дію стосовно піридоксину або збільшення ренальної екскреції).Спосіб застосування та дозиМісцево. Таблетки слід повільно розсмоктувати, не розжовуючи, затримуючи масу таблетки, що розтанула, в порожнині рота якомога довше, до повного розчинення. Дітям віком 3-7 років зазвичай призначають по 1 табл. 3 рази на добу, 7-12 років – по 1 табл. 4 рази на день. Дорослим та дітям старше 12 років – по 2 табл. 3-4 рази на добу. Курс лікування – 8 днів.ПередозуванняСимптоми: малоймовірні, можуть спостерігатися після застосування в дозах, що значно перевищують терапевтичні, і виявляються почуттям оніміння, відчуттям поколювання, а також втратою чутливості в області верхніх та нижніх кінцівок. Лікування: рясне питво (форсований діурез).Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ разі появи алергічних реакцій необхідно припинити застосування препарату та звернеться до лікаря.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаІнулін 160 мг±10%, лізоциму гідрохлорид 20 мг±10% магнію стеарат (агент антистежуючий), піридоксину гідрохлорид (вітамін В6) 0,5 мг±15%. Пігулки масою 200 мг±10%. Властивості компонентівЛізоцим – антибактеріальний фермент, що міститься майже у всіх тканинах та рідинах організму, як засіб, призначений для захисту від інфекційних збудників, – присутній у лейкоцитах, слизових оболонках, грудному молоці, слізній рідині, шкірі, особливо багато його у слині.
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетка - 1 таб. Активні речовини: лізиноприл 10 мг; гідрохлортіазид 12.5 мг; Допоміжні речовини: кальцію гідрофосфат, маніт, крохмаль кукурудзяний, крохмаль прежелатинізований, барвник заліза оксид червоний, барвник заліза оксид жовтий, стеарат магнію, вода очищена. Пігулки по 14 шт. у блістері, 2 блістери у пачці картонної.Опис лікарської формиПігулки бежево-рожевого кольору, круглі, двоопуклі, з роздільною ризиком на одній стороні.Фармакотерапевтична групаАнтигіпертензивне, діуретичне.ФармакодинамікаЛізиноприл – інгібітор АПФ, зменшує утворення ангіотензину ІІ з ангіотензину І. Зниження вмісту ангіотензину ІІ веде до прямого зменшення виділення альдостерону. Зменшує деградацію брадикініну та збільшує синтез простагландину. Знижує ОПСС, АТ, переднавантаження, тиск у легеневих капілярах, викликає збільшення хвилинного об'єму крові та підвищення толерантності до навантажень у хворих із серцевою недостатністю. Розширює артерії більшою мірою, ніж вени. Деякі ефекти пояснюються впливом на тканинні ренін-ангіотензинові системи. При тривалому застосуванні зменшується гіпертрофія міокарда та стінок артерій резистивного типу. Покращує кровопостачання ішемізованого міокарда. Інгібітори АПФ подовжують тривалість життя у хворих на хронічну серцеву недостатність, уповільнюють прогресування дисфункції лівого шлуночка у хворих, які перенесли інфаркт міокарда без клінічних проявів серцевої недостатності. Початок дії через 1 годину, максимальний ефект визначається через 6-7 годин, тривалість - 24 години. При артеріальній гіпертензії ефект відзначається в перші дні після початку лікування, стабільна дія розвивається через 1-2 місяці. Гідрохлортіазид – тіазидний діуретик, діуретичний ефект якого пов'язаний з порушенням реабсорбції іонів натрію, хлору, калію, магнію, води у дистальному відділі нефрону; затримує виведення іонів кальцію, сечової кислоти. Має антигіпертензивні властивості; гіпотензивна дія розвивається за рахунок розширення артеріолу. Практично не впливає на нормальний АТ. Діуретичний ефект настає через 1-2 години, досягає максимуму через 4 години і триває 6-12 годин. Антигіпертензивна дія настає через 3-4 дні, але для досягнення оптимального терапевтичного ефекту може знадобитися 3-4 тижні. Лізиноприл і гідрохлортіазид, якщо застосовуються одночасно, мають адитивний антигіпертензивний ефект.Клінічна фармакологіяГіпотензивний комбінований засіб (АПФ блокатор + діуретик).Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія.Протипоказання до застосуванняАнурія; виражена ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв); ангіоневротичний набряк (в т.ч. в анамнезі від інгібіторів АПФ); гемодіаліз з використанням високопроточних мембран; гіперкальціємія; гіпонатріємія; порфірія; прекома, печінкова кома; цукровий діабет (важкі форми); вагітність; період лактації; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); - підвищена чутливість до компонентів препарату; підвищена чутливість до інших інгібіторів АПФ та похідних сульфаніламідів.Вагітність та лактаціяПротипоказано.Побічна діяУ більшості пацієнтів побічні реакції були легкими та скороминущими. Найчастіше: запаморочення, біль голови. Побічні реакції, які траплялися рідше, перераховані нижче. З боку серцево-судинної системи: виражене зниження артеріального тиску, біль у грудях; рідко – ортостатична гіпотензія, тахікардія, брадикардія, поява симптомів серцевої недостатності, порушення AV-провідності, інфаркт міокарда. З боку травної системи: нудота, блювання, біль у животі, сухість у роті, діарея, диспепсія, анорексія, зміна смаку, панкреатит, гепатит (гепатоцелюлярний та холестатичний), жовтяниця; рідко – підвищення активності печінкових трансаміназ, гіпербілірубінемія. З боку нервової системи: лабільність настрою, порушення концентрації уваги, парестезії, підвищена стомлюваність, сонливість, судомні посмикування м'язів кінцівок та губ; рідко – астенічний синдром, сплутаність свідомості. З боку дихальної системи: диспное, бронхоспазм, апное, сухий кашель. Дерматологічні реакції: кропив'янка, пітливість, випадання волосся, фотосенсибілізація. Алергічні реакції: ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, надгортанника та/або гортані, шкірні висипання, свербіж, лихоманка, васкуліт, позитивні результати на антинуклеарні антитіла, підвищення ШОЕ, еозинофілія. З боку системи кровотворення: лейкопенія, тромбоцитопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, анемія (зниження вмісту гемоглобіну, гематокриту, еритроцитопенію). З боку сечовивідної системи: уремія, олігурія/анурія, порушення функції нирок, гостра ниркова недостатність, підвищення рівня сечовини та креатиніну. Порушення з боку статевої системи: зниження потенції. З боку кістково-м'язової системи: артралгія/артрит, міалгія. З боку обміну речовин: гіперкаліємія та/або гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіпомагніємія, гіпохлоремія, гіперурикемія, гіперглікемія, загострення подагри; рідко – гіперхолестеринемія, гіпертригліцеридемія, зниження толерантності до глюкози. Інші: порушення розвитку нирок плода.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, тріамтерен, амілорид), препаратами калію, замінниками солі, що містять калій, збільшується ризик розвитку гіперкаліємії, особливо у хворих з порушеною функцією нирок. При одночасному застосуванні з вазодилататорами, барбітуратами, фенотіазинами, трициклічними антидепресантами, етанолом посилюється гіпотензивна дія. При одночасному застосуванні з НПЗЗ (індометацин та інші) естрогенами знижується антигіпертензивна дія лізиноприлу. При одночасному застосуванні з препаратами літію відзначається уповільнення виведення літію з організму (посилення кардіотоксичної та нейротоксичної дії літію). При одночасному застосуванні з антацидами та колестраміном знижують всмоктування із ШКТ. Препарат посилює нейротоксичність саліцилатів. Препарат зменшує дію пероральних гіпоглікемічних засобів, норепінефрину, епінефрину та протиподагричних засобів. Препарат посилює ефекти (включаючи побічні) серцевих глікозидів, дію периферичних міорелаксантів. Препарат зменшує виведення хінідину. Зменшує ефективність пероральних контрацептивів.Спосіб застосування та дозиВсередину, 1 раз на добу. При артеріальній гіпертензії призначають 1 таб. (10 мг +12.5 мг) 1 раз на добу. При необхідності дозу можна збільшити до 1 таб. (20 мг +12.5 мг) 1 раз на добу. У пацієнтів з КК понад 30 мл/хв та менше 80 мл/хв препарат можна застосовувати лише після титрування дози окремих компонентів препарату. Рекомендована початкова доза лізиноприлу при неускладненій нирковій недостатності становить 5-10 мг.ПередозуванняВиражене зниження артеріального тиску.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ пацієнтів з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки, які отримували інгібітори АПФ, відзначалося підвищення сечовини та креатиніну в сироватці крові, зазвичай оборотне після припинення лікування. Найчастіше зустрічалося у пацієнтів із нирковою недостатністю. Ангіоневротичний набряк особи, кінцівок, губ, язика, надгортанника та/або гортані (може виникнути у будь-який період лікування) відмічався рідко у хворих, які лікувалися АПФ інгібіторами, включаючи лізиноприл. У такому разі лікування лізиноприлом необхідно якнайшвидше припинити і за хворим встановити спостереження до повної регресії симптомів. У випадках, коли набряк виник лише на обличчі та губах, стан найчастіше проходить без лікування, однак, можливе призначення антигістамінних препаратів. Ангіоневротичний набряк із набряком гортані може бути фатальним. Коли охоплено мову, надгортанник або гортань може відбутися обструкція дихальних шляхів, тому треба негайно проводити відповідну терапію (0.3-0.5 мл розчин епінефрину/адреналіну/1:1000 п/к) та/або заходи щодо забезпечення прохідності дихальних шляхів. У хворих, які в анамнезі вже мали ангіоневротичний набряк, не пов'язаний з попереднім лікуванням інгібіторами АПФ, може бути підвищений ризик його розвитку під час лікування інгібітором АПФ. При застосуванні інгібітору АПФ відзначали кашель. Кашель сухий, тривалий, який зникає після припинення інгібітором АПФ. При диференціальному діагнозі кашлю треба враховувати і кашель, викликаний застосуванням інгібітора АПФ. Анафілактична реакція відзначена і у хворих, які піддані гемодіалізу з використанням діалізних мембран з високою проникністю, які одночасно приймають інгібітори АПФ. У таких випадках слід розглянути можливість застосування іншого типу мембрани для діалізу або іншого антигіпертензивного засобу. При застосуванні засобів, що знижують артеріальний тиск, у пацієнтів при широкому хірургічному втручанні або під час загальної анестезії, лізиноприл може блокувати утворення ангіотензину II. Виражене зниження артеріального тиску, яке вважають наслідком цього механізму, можна усунути збільшенням ОЦК. Перед хірургічним втручанням (включаючи стоматологію) необхідно попередити хірурга/анестезіолога про застосування інгібіторів АПФ. У деяких випадках спостерігалася гіперкаліємія. Фактори ризику для розвитку гіперкаліємії включають ниркову недостатність, цукровий діабет, прийом препаратів калію або препаратів, що спричиняють збільшення концентрації калію в крові (наприклад, гепарин), особливо у хворих з порушенням ниркової функції. У хворих, які мають ризик симптоматичної гіпотензії (що знаходяться на малосольовій або безсольовій дієті) з або без гіпонатріємії, а також у пацієнтів, які отримували високі дози діуретиків, вищеназвані стани перед початком лікування необхідно компенсувати (втрату рідини та солей). Тіазидні діуретики здатні впливати на толерантність до глюкози, тому необхідно коригувати дози протидіабетичних лікарських засобів. Тіазидні діуретики здатні знижувати виведення кальцію із сечею та викликати гіперкальціємію. Виражена гіперкальціємія може бути симптомом прихованого гіперпаратиреозу, рекомендується припинити лікування тіазидними діуретиками до проведення тесту з оцінки функції паращитовидних залоз. У період лікування препаратом Лізоретик необхідний регулярний контроль у плазмі крові калію, глюкози, сечовини, жирів та креатиніну. У період лікування рекомендується вживати алкоголь, т.к. етанол посилює гіпотензивну дію препарату. Слід бути обережними при виконанні фізичних вправ, спекотній погоді (ризик розвитку дегідратації та надмірного зниження АТ через зниження ОЦК). У період лікування пацієнти повинні утримуватися від керування автотранспортом та занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, т.к. можливе запаморочення, особливо на початку курсу лікування.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетка - 1 таб. Активні речовини: лізиноприл 10 мг; гідрохлортіазид 12.5 мг; Допоміжні речовини: кальцію гідрофосфат, маніт, крохмаль кукурудзяний, крохмаль прежелатинізований, барвник заліза оксид червоний, барвник заліза оксид жовтий, стеарат магнію, вода очищена. Пігулки по 14 шт. у блістері, 2 блістери у пачці картонної.Опис лікарської формиПігулки бежево-рожевого кольору, круглі, двоопуклі, з роздільною ризиком на одній стороні.Фармакотерапевтична групаАнтигіпертензивне, діуретичне.ФармакодинамікаЛізиноприл – інгібітор АПФ, зменшує утворення ангіотензину ІІ з ангіотензину І. Зниження вмісту ангіотензину ІІ веде до прямого зменшення виділення альдостерону. Зменшує деградацію брадикініну та збільшує синтез простагландину. Знижує ОПСС, АТ, переднавантаження, тиск у легеневих капілярах, викликає збільшення хвилинного об'єму крові та підвищення толерантності до навантажень у хворих із серцевою недостатністю. Розширює артерії більшою мірою, ніж вени. Деякі ефекти пояснюються впливом на тканинні ренін-ангіотензинові системи. При тривалому застосуванні зменшується гіпертрофія міокарда та стінок артерій резистивного типу. Покращує кровопостачання ішемізованого міокарда. Інгібітори АПФ подовжують тривалість життя у хворих на хронічну серцеву недостатність, уповільнюють прогресування дисфункції лівого шлуночка у хворих, які перенесли інфаркт міокарда без клінічних проявів серцевої недостатності. Початок дії через 1 годину, максимальний ефект визначається через 6-7 годин, тривалість - 24 години. При артеріальній гіпертензії ефект відзначається в перші дні після початку лікування, стабільна дія розвивається через 1-2 місяці. Гідрохлортіазид – тіазидний діуретик, діуретичний ефект якого пов'язаний з порушенням реабсорбції іонів натрію, хлору, калію, магнію, води у дистальному відділі нефрону; затримує виведення іонів кальцію, сечової кислоти. Має антигіпертензивні властивості; гіпотензивна дія розвивається за рахунок розширення артеріолу. Практично не впливає на нормальний АТ. Діуретичний ефект настає через 1-2 години, досягає максимуму через 4 години і триває 6-12 годин. Антигіпертензивна дія настає через 3-4 дні, але для досягнення оптимального терапевтичного ефекту може знадобитися 3-4 тижні. Лізиноприл і гідрохлортіазид, якщо застосовуються одночасно, мають адитивний антигіпертензивний ефект.Клінічна фармакологіяГіпотензивний комбінований засіб (АПФ блокатор + діуретик).Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія.Протипоказання до застосуванняАнурія; виражена ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв); ангіоневротичний набряк (в т.ч. в анамнезі від інгібіторів АПФ); гемодіаліз з використанням високопроточних мембран; гіперкальціємія; гіпонатріємія; порфірія; прекома, печінкова кома; цукровий діабет (важкі форми); вагітність; період лактації; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); - підвищена чутливість до компонентів препарату; підвищена чутливість до інших інгібіторів АПФ та похідних сульфаніламідів.Вагітність та лактаціяПротипоказано.Побічна діяУ більшості пацієнтів побічні реакції були легкими та скороминущими. Найчастіше: запаморочення, біль голови. Побічні реакції, які траплялися рідше, перераховані нижче. З боку серцево-судинної системи: виражене зниження артеріального тиску, біль у грудях; рідко – ортостатична гіпотензія, тахікардія, брадикардія, поява симптомів серцевої недостатності, порушення AV-провідності, інфаркт міокарда. З боку травної системи: нудота, блювання, біль у животі, сухість у роті, діарея, диспепсія, анорексія, зміна смаку, панкреатит, гепатит (гепатоцелюлярний та холестатичний), жовтяниця; рідко – підвищення активності печінкових трансаміназ, гіпербілірубінемія. З боку нервової системи: лабільність настрою, порушення концентрації уваги, парестезії, підвищена стомлюваність, сонливість, судомні посмикування м'язів кінцівок та губ; рідко – астенічний синдром, сплутаність свідомості. З боку дихальної системи: диспное, бронхоспазм, апное, сухий кашель. Дерматологічні реакції: кропив'янка, пітливість, випадання волосся, фотосенсибілізація. Алергічні реакції: ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, надгортанника та/або гортані, шкірні висипання, свербіж, лихоманка, васкуліт, позитивні результати на антинуклеарні антитіла, підвищення ШОЕ, еозинофілія. З боку системи кровотворення: лейкопенія, тромбоцитопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, анемія (зниження вмісту гемоглобіну, гематокриту, еритроцитопенію). З боку сечовивідної системи: уремія, олігурія/анурія, порушення функції нирок, гостра ниркова недостатність, підвищення рівня сечовини та креатиніну. Порушення з боку статевої системи: зниження потенції. З боку кістково-м'язової системи: артралгія/артрит, міалгія. З боку обміну речовин: гіперкаліємія та/або гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіпомагніємія, гіпохлоремія, гіперурикемія, гіперглікемія, загострення подагри; рідко – гіперхолестеринемія, гіпертригліцеридемія, зниження толерантності до глюкози. Інші: порушення розвитку нирок плода.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, тріамтерен, амілорид), препаратами калію, замінниками солі, що містять калій, збільшується ризик розвитку гіперкаліємії, особливо у хворих з порушеною функцією нирок. При одночасному застосуванні з вазодилататорами, барбітуратами, фенотіазинами, трициклічними антидепресантами, етанолом посилюється гіпотензивна дія. При одночасному застосуванні з НПЗЗ (індометацин та інші) естрогенами знижується антигіпертензивна дія лізиноприлу. При одночасному застосуванні з препаратами літію відзначається уповільнення виведення літію з організму (посилення кардіотоксичної та нейротоксичної дії літію). При одночасному застосуванні з антацидами та колестраміном знижують всмоктування із ШКТ. Препарат посилює нейротоксичність саліцилатів. Препарат зменшує дію пероральних гіпоглікемічних засобів, норепінефрину, епінефрину та протиподагричних засобів. Препарат посилює ефекти (включаючи побічні) серцевих глікозидів, дію периферичних міорелаксантів. Препарат зменшує виведення хінідину. Зменшує ефективність пероральних контрацептивів.Спосіб застосування та дозиВсередину, 1 раз на добу. При артеріальній гіпертензії призначають 1 таб. (10 мг +12.5 мг) 1 раз на добу. При необхідності дозу можна збільшити до 1 таб. (20 мг +12.5 мг) 1 раз на добу. У пацієнтів з КК понад 30 мл/хв та менше 80 мл/хв препарат можна застосовувати лише після титрування дози окремих компонентів препарату. Рекомендована початкова доза лізиноприлу при неускладненій нирковій недостатності становить 5-10 мг.ПередозуванняВиражене зниження артеріального тиску.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ пацієнтів з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки, які отримували інгібітори АПФ, відзначалося підвищення сечовини та креатиніну в сироватці крові, зазвичай оборотне після припинення лікування. Найчастіше зустрічалося у пацієнтів із нирковою недостатністю. Ангіоневротичний набряк особи, кінцівок, губ, язика, надгортанника та/або гортані (може виникнути у будь-який період лікування) відмічався рідко у хворих, які лікувалися АПФ інгібіторами, включаючи лізиноприл. У такому разі лікування лізиноприлом необхідно якнайшвидше припинити і за хворим встановити спостереження до повної регресії симптомів. У випадках, коли набряк виник лише на обличчі та губах, стан найчастіше проходить без лікування, однак, можливе призначення антигістамінних препаратів. Ангіоневротичний набряк із набряком гортані може бути фатальним. Коли охоплено мову, надгортанник або гортань може відбутися обструкція дихальних шляхів, тому треба негайно проводити відповідну терапію (0.3-0.5 мл розчин епінефрину/адреналіну/1:1000 п/к) та/або заходи щодо забезпечення прохідності дихальних шляхів. У хворих, які в анамнезі вже мали ангіоневротичний набряк, не пов'язаний з попереднім лікуванням інгібіторами АПФ, може бути підвищений ризик його розвитку під час лікування інгібітором АПФ. При застосуванні інгібітору АПФ відзначали кашель. Кашель сухий, тривалий, який зникає після припинення інгібітором АПФ. При диференціальному діагнозі кашлю треба враховувати і кашель, викликаний застосуванням інгібітора АПФ. Анафілактична реакція відзначена і у хворих, які піддані гемодіалізу з використанням діалізних мембран з високою проникністю, які одночасно приймають інгібітори АПФ. У таких випадках слід розглянути можливість застосування іншого типу мембрани для діалізу або іншого антигіпертензивного засобу. При застосуванні засобів, що знижують артеріальний тиск, у пацієнтів при широкому хірургічному втручанні або під час загальної анестезії, лізиноприл може блокувати утворення ангіотензину II. Виражене зниження артеріального тиску, яке вважають наслідком цього механізму, можна усунути збільшенням ОЦК. Перед хірургічним втручанням (включаючи стоматологію) необхідно попередити хірурга/анестезіолога про застосування інгібіторів АПФ. У деяких випадках спостерігалася гіперкаліємія. Фактори ризику для розвитку гіперкаліємії включають ниркову недостатність, цукровий діабет, прийом препаратів калію або препаратів, що спричиняють збільшення концентрації калію в крові (наприклад, гепарин), особливо у хворих з порушенням ниркової функції. У хворих, які мають ризик симптоматичної гіпотензії (що знаходяться на малосольовій або безсольовій дієті) з або без гіпонатріємії, а також у пацієнтів, які отримували високі дози діуретиків, вищеназвані стани перед початком лікування необхідно компенсувати (втрату рідини та солей). Тіазидні діуретики здатні впливати на толерантність до глюкози, тому необхідно коригувати дози протидіабетичних лікарських засобів. Тіазидні діуретики здатні знижувати виведення кальцію із сечею та викликати гіперкальціємію. Виражена гіперкальціємія може бути симптомом прихованого гіперпаратиреозу, рекомендується припинити лікування тіазидними діуретиками до проведення тесту з оцінки функції паращитовидних залоз. У період лікування препаратом Лізоретик необхідний регулярний контроль у плазмі крові калію, глюкози, сечовини, жирів та креатиніну. У період лікування рекомендується вживати алкоголь, т.к. етанол посилює гіпотензивну дію препарату. Слід бути обережними при виконанні фізичних вправ, спекотній погоді (ризик розвитку дегідратації та надмірного зниження АТ через зниження ОЦК). У період лікування пацієнти повинні утримуватися від керування автотранспортом та занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, т.к. можливе запаморочення, особливо на початку курсу лікування.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: лізиноприлу дигідрат 10,89 мг еквівалентно безводному лізиноприлу 10,00 мг; крохмаль кукурудзяний 52,50 мг, манітол 36,00 мг, кальцію гідрофосфату дигідрат 108,00 мг, магнію стеарат 2,10 мг, барвник заліза оксид червоний 0,210 мг. По 10 або 14 таблеток у блістері з фольги алюмінієвої та ПВХ плівки. По 2 блістери, що містять 14 таблеток, або по 3 блістери, що містять 10 таблеток, в картонній пачці, в комплекті з інструкцією із застосування.Опис лікарської формиВід світло-рожевого до рожевого кольору, круглі, двоопуклі таблетки з гравіюванням "10" на одній стороні і "BL" на іншій.Фармакотерапевтична групаІнгібітор АПФ.ФармакокінетикаБіодоступність препарату становить 25 – 50%, слабко зв'язується з білками плазми. Максимальна концентрація в сироватці досягається через 7 годин. Прийом їжі не впливає на абсорбцію. Лізиноприл не метаболізується та виводиться у незміненому вигляді сечею. Основна частина його виділяється під час початкової фази (ефективний період напіввиведення - 12 годин), за який слідує термінальна віддалена фаза (період напіввиведення близько 30 годин). Проникність через гематоенцефалічний бар'єр та плацентарний – низька.ФармакодинамікаПригнічує утворення ангіотензину ІІ з ангеотензину І. Знижує вміст ангеотензину ІІ веде до прямого зменшення виділення альдосьєрону. Зменшує деградацію брадикініну та збільшує синтез простагландину. Знижує загальний периферичний судинний опір, артеріальний тиск (АТ), переднавантаження, тиск легеневих капілярах, викликає збільшення серцевого викиду та підвищення толерантності міокарда до навантажень у хворих із серцевою недостатністю. Розширює артерії більшою мірою, ніж вени. Деякі ефекти пояснюються впливом на тканинні ретин-ангіотензинові системи. При тривалому застосуванні зменшується гіпертрофія міокарда та стінок артерій резистивного типу. Покращує кровопостачання ішемізованого міокарда. Інгібітори АПФ подовжують тривалість життя у хворих на серцеву недостатність,уповільнюють прогресування дисфункції лівого шлуночка у хворих, які перенесли інфаркт міокарда без клінічних проявів серцевої недостатності. Початок дії – через 1 годину. Максимальний ефект визначається через 6-7 годин, тривалість – 24 години. При артеріальній гіпертензії ефект відзначається у перші дні після початку лікування, стабільна дія розвивається через 1-2 місяці.Показання до застосуванняАртеріальної гіпертензії (у вигляді монотерапії або комбінації з іншими антигіпертензивними засобами). Хронічної серцевої недостатності (у складі комбінованої терапії для лікування хворих, які приймають препарати наперстянки та/або діуретики).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до лізиноприлу та інших інгібіторів АПФ; виражені порушення функції нирок; двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки з прогресуючою азотемією, стан після трансплантації нирки, азотемія; первинний гіперальдостеронізм; аортальний стеноз (і аналогічні проблеми струму крові); спадковий набряк Квінке; вагітність; період лактації; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю: артеріальна гіпотензія; пригнічення кістковомозкового кровотворення; гіпонатріємія (підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії у пацієнтів, які перебувають на малосольовій або безсольовій дієті); системні захворювання сполучної тканини; цукровий діабет; подагра; гіперурикемія; ішемічна хвороба серця; цереброваскулярна недостатність; тяжка хронічна серцева недостатність; гіперкаліємія; літній вік.Побічна діяЗ боку серцево-судинної системи: зниження артеріального тиску біль у грудях, рідко - ортостатична гіпотензія, тахікардія, брадикардія, поява симптомів серцевої недостатності, порушення атріовентрикулярної провідності. З боку нервової системи: запаморочення, біль голови, підвищена стомлюваність, сонливість, судомні посмикування м'язів кінцівок і губ, рідко - астенічний синдром, лабільність настрою, сплутаність свідомості. З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, диспепсія, анорексія, зміна смаку, біль у животі, діарея, сухість у роті. З боку органів кровотворення: лейкопенія, тромбоцитопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, анемія (зниження вмісту гемоглобіну, еритроцитопенію). З боку дихальної системи: диспное, бронхоспазм, апное. Алергічні реакції: ангеоневротичний набряк, висипання на шкірі, свербіж. Лабораторні показники: гіперкаліємія, гіперурикемія, рідко – підвищення активності "печінкових" трансаміназ, гіпербілібінемія. Інші: сухий кашель, зниження потенції, рідко – гостра ниркова недостатність, артралгія, міалгія, лихоманка, набряк (мови, губ, кінцівок), порушення розвитку нирок плода.Взаємодія з лікарськими засобамиНе відзначено значної взаємодії Лізіноприлу з пропраналолом, гідрохлортіазидом, дигоксином. Можливе зниження гіпотензивного ефекту Лізиноприлу при одночасному прийомі з нестероїдними протизапальними препаратами, естрогенами, симпатоміметиками. Гідрохлортіазид може потенціювати антигіпертензивний ефект Лізоноприлу. Комбіноване застосування з бета-адреноблокаторами, блокаторами "повільних" кальцієвих каналів та діуретиками підвищує гіпотензивний ефект Лізіноприлу. При одночасному застосуванні з калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, тріатерен, амілорид), калієм, замінниками солі, що містять калій, павшається ризик розвитку гіперкаліємії, особливо у хворих з порушеною функцією нирок. Лізноприл зменшує втрату калію, спричинену діуретиками типу тіазиду.При сумісному призначенні з препаратами Літіноприл може уповільнювати виведення літію з організму. Антациди та колестірамін знижують всмоктування Лізіноприлу у шлунково-кишковому тракті.Спосіб застосування та дозиПриймати внутрішньо до, під час або після їди. Артеріальна гіпертензія Початкова доза препарату Лізоріл - 5 мг 1 раз на день. Доза змінюється відповідно до зміни АТ. Звичайна доза – 10 мг на день при одноразовому прийомі. Якщо адекватної реакції немає, дозу можна збільшити до 20-40 мг на добу. Максимальна добова доза – 80 мг. Пацієнтам, які приймають діуретики, дозу підбирають індивідуально. При порушенні функції нирок дозу встановлюють залежно від значень кліренсу креатиніну (КК). При КК понад 30 мл/хв рекомендована початкова доза Лізорилу становить 5-10 мг на добу. При КК від 30 до 10 мл/хв початкова доза становить 2,5-5 мг на добу. При КК менше 10 мл/хв – 2,5 мг. Хронічна серцева недостатність Рекомендується початкова доза 2,5 мг на добу. Така доза виявляється ефективною для деяких пацієнтів, але найчастіше досягається дозами 5-20 мг на добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПід час лікування потрібний регулярний лікарський контроль. Для хворих з порушенням функції нирок необхідно зменшити дозу або зменшити частоту прийому Лізорилу. У хворих, які приймали препарат Лізоріл, повідомлялося про розвиток ангіоневротичного набряку обличчя, губ, язика, голосової щілини та/або гортані. У таких випадках необхідно відразу ж припинити прийом препарату Лізоріл. У хворих з хронічною серцевою недостатністю та супутньою нирковою недостатністю після прийому препарату Лізорил® спостерігається різке зниження артеріального тиску. Лікування таких хворих слід розпочинати під ретельним наглядом лікаря з мінімальною дозою 2,5 мг Лізорилу. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами По 10 або 14 таблеток у блістері з фольги алюмінієвої та ПВХ плівки. По 2 блістери, що містять 14 таблеток, або по 3 блістери, що містять 10 таблеток, в картонній пачці, в комплекті з інструкцією із застосування.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаЛізоцим в 1 таблетці – 20 мг, вітамін В6 – 6 мг.ХарактеристикаЛізоцим – це антибактеріальний агент, фермент класу гідролаз, що руйнує клітинні стінки бактерій, значно знижує кількість хвороботворних бактерій та допомагає зменшити прояв захворювання.РекомендуєтьсяРекомендується для підтримки функцій верхніх дихальних шляхів, додаткове джерело вітаміну В6, що містить лізоцим. При гострих інфекціях верхніх дихальних шляхів, стоматиті, ерозії слизової оболонки ротової порожнини.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату.Спосіб застосування та дозиВнутрішньо дітям з 7 років по 1/2 таб., дорослим по 1 таб. на день повільно розсмоктуючи, не розжовуючи, затримуючи розтанув масу в ротовій порожнині якомога довше до повного розчинення. Курс прийому – 8 днів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаІнулін, лізоцим (мурамідаза), вітамін В6, діоксид кремнію аморфний, тальк харчовий, жирні кислоти, ароматизатор "м'ятний", магнію стеарат.ХарактеристикаКомплекс, що містить мурамідазу (лізоцим), вітамін В6 та інулін. Комплекс рекомендується приймати з метою профілактики, а також як доповнення до терапії: інфекційно-запальних захворювань слизової оболонки порожнини рота, ясен та гортані; гострих та хронічних рецидивуючих інфекцій ротоглотки та верхніх дихальних шляхів; зниження місцевого імунітету в умовах впливу несприятливих факторів (складна екологічна обстановка, дефіцит поживних речовин, прийом антибіотиків, переохолодження, перевтома, куріння, зловживання алкоголем тощо).Властивості компонентівЛІЗОЦІМ (фермент білкової природи, що має протизапальні та антисептичні властивості): впливає на бактерії, гриби та віруси; запобігає колонізації шлунково-кишкового тракту патогенними мікроорганізмами; бере участь у регуляції місцевого неспецифічного імунітету. Вітамін В6: захищає слизову оболонку порожнини рота (проявляє антиафтозний ефект); бере участь у багатьох обмінних процесах. ІНУЛІН: покращує вуглеводний та ліпідний обмін; позитивно впливає відновлення кишкової мікрофлори; прискорює очищення організму від шлаків та шкідливих речовин; сприяє зміцненню імунної системи; сприяє нормалізації рівня цукру на крові; допомагає впоратися із надмірним апетитом.РекомендуєтьсяРекомендується як біологічно активна добавка до їжі-джерела лізоциму, вітаміну В6, інуліну, що покращують функціональний стан верхніх дихальних шляхів.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність, годування груддю.Спосіб застосування та дозиДорослим приймати по 1 таблетці 3 рази на день під час їжі, повільно розсмоктуючи таблетку в роті, не розжовувати і не запивати. Тривалість прийому – до 10 днів. За потреби прийом можна повторити.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: бісопрололу геміфумарат – 2,5 мг; гідрохлортіазид – 6,25 мг; Допоміжні речовини: стеарат магнію - vs 1 мг; кросповідон - 3 мг; крохмаль кукурудзяний, дрібний порошок – 6,75 мг; крохмаль кукурудзяний, прежелатинізований – 6,75 мг; МКЦ – 37,5 мг; кальцію гідрофосфат, безводний, дрібний порошок – 75 мг; Оболонка плівкова: Opadry® жовтий (полісорбат 80 – vs 0,035 мг; барвник заліза оксид жовтий (Е172) – 0,089 мг, макрогол 400 – 0,28 мг, титану діоксид – 0,8910 мг, гіпромеллоза 2 , гіпромелоза 2910/6 - 1,1025 мг) - 3,5 мг. За 10 табл. у блістері з ПВХ/Ал або ПП/Ал; по 3 бл. поміщають у картонну пачку. На блістер та картонну пачку нанесено символ «М» для захисту від фальшування.Опис лікарської формиТаблетки жовтого кольору, круглі, двоопуклі, покриті плівковою оболонкою, з гравіюванням у вигляді серця з одного боку і "2.5" - з іншого.Фармакотерапевтична групаГіпотензивний засіб комбінований (бета1-адреноблокатор селективний + діуретик).ФармакокінетикаБісопролол Всмоктування. Бісопролол майже повністю (більше 90%) всмоктується із ШКТ. Час досягнення Cmax у плазмі крові коливається в діапазоні від 1 до 4 год. Має високу біодоступність (88%) з дуже низьким ефектом першого проходження через печінку. Їда на біодоступність не впливає. Для доз від 5 мг до 40 мг кінетика є лінійною. Розподіл. Зв'язок із білками плазми крові близько 30%, Vd великий (близько 3 л/кг). Метаболізм. 40% бісопрололу метаболізується у печінці. Метаболіти неактивні. Виведення. T1/2 із плазми крові становить 11 год. Нирковий та печінковий кліренс приблизно сопостові. Половина введеної дози виводиться у незмінному вигляді нирками, як і метаболіти. Загальний кліренс становить близько 15 л/год. Гідрохлоротіазид Всмоктування. Після прийому внутрішньо близько 80% гідрохлортіазиду всмоктується із ШКТ. Біодоступність гідрохлортіазиду коливається від 60 до 80%. Час досягнення Cmax у плазмі становить близько 4 год (від 1,5 до 5 год). Розподіл. Зв'язок із білками плазми крові 40%. Виведення. Гідрохлортіазид не піддається метаболізму і майже повністю виводиться у незміненому вигляді за допомогою КФ та активної канальцевої секреції. T1/2 гідрохлортіазиду становить близько 8 год. У разі ниркової та серцевої недостатності нирковий кліренс гідрохлортіазиду знижується та T1/2 збільшується. У пацієнтів похилого віку також можливе збільшення Cmax. Гідрохлортіазид проникає через плаценту та виводиться із грудним молоком.ФармакодинамікаЛодоз є комбінацією селективного блокатора бета1-адренорецепторів - бісопрололу і тіазидного діуретика - гідрохлортіазиду. Бісопролол є високо селективним бета1-адреноблокатором без адреноміметичної та мембраностабілізуючої активності. Механізм дії бісопрололу при артеріальній гіпертензії пов'язаний насамперед зі зниженням вмісту реніну в плазмі крові та ЧСС. Гідрохлортіазид є діуретиком із групи тіазидів з антигіпертензивною активністю. Його діуретичний ефект обумовлений пригніченням активного транспорту іонів натрію з ниркових канальців у кров, що попереджає, тим самим, його реабсорбцію.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія легкого та помірного ступеня тяжкості.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до бісопрололу, гідрохлортіазиду, інших тіазидів, сульфонамідів або інших компонентів препарату; тяжкі форми бронхіальної астми; гостра серцева недостатність або хронічна серцева недостатність (ХСН) на стадії декомпенсації, що вимагає проведення інотропної терапії; кардіогенний шок; синдром слабкості синусного вузла; синоатріальна блокада; атріовентрикулярна (AV) блокада II та III ступеня без штучного водія ритму; симптоматична брадикардія (ЧСС менше 50 уд/хв); артеріальна гіпотензія (сАД менше 100 мм рт. ст.); феохромоцитома (без одночасного застосування альфа-адреноблокаторів); тяжкі форми порушення периферичного кровообігу, у т.ч. синдром Рейно; метаболічний ацидоз; тяжкі порушення функції нирок (Cl креатиніну менше 30 мл/хв); тяжкі порушення функції печінки; рефрактерна гіпокаліємія; одночасне застосування із сультопридом; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). Обережно: хронічна серцева недостатність; цукровий діабет із значними коливаннями концентрації глюкози у крові; сувора дієта; AV-блокада І ступеня; стенокардія Принцметала; порушення периферичного кровообігу; гіповолемія; порушення функції печінки; гіперурикемія, псоріаз, тиреотоксикоз, феохромоцитома (на фоні лікування альфа-адреноблокаторами), водно-електролітні порушення (гіпонатріємія, гіпокаліємія, гіперкальціємія), депресії (в т.ч. в анамнезі), міастенія, літній вік, глаукома, тяжкі форми хронічної обструктивної хвороби легень (ХОЗЛ)Вагітність та лактаціяЗастосовувати цей комбінований препарат під час вагітності не рекомендується, оскільки він містить діуретик із групи тіазидів. Бісопролол Бісопролол має фармакологічну дію, яка може негативно впливати на вагітність та/або плід/новонародженого. Загалом блокатори бета-адренорецепторів зменшують плацентарну перфузію, що пов'язано із затримкою росту, внутрішньоутробною смертю, викиднем або передчасними пологами. Небажані явища (наприклад гіпоглікемія та брадикардія) можуть виникнути у плода та новонародженого. Якщо лікування блокаторами бета-адренорецепторів необхідне, то бета1-адреноблокатори селективні є кращими. Гідрохлоротіазид Є обмежений досвід використання гідрохлортіазиду під час вагітності, особливо протягом першого триместру. Дослідження на тваринах недостатні. Гідрохлортіазид проникає крізь плаценту. На підставі фармакологічного механізму дії гідрохлортіазиду його використання протягом II та III триместру може порушити перфузію в системі «плід-плацента» та спричинити появу небажаних реакцій з боку плода або новонародженого, наприклад жовтяницю, порушення балансу електролітів та тромбоцитопенію. Гідрохлортіазид не слід використовувати для терапії гестаційного набряку, гестаційної гіпертонії або прееклампсії через ризик зменшення об'єму плазми та плацентарної гіпоперфузії, без позитивного ефекту протягом захворювання. Гідрохлортіазид не слід використовувати для лікування гіпертонічної хвороби у вагітних жінок, крім рідкісних ситуацій, коли не можна використовувати інші препарати для лікування. Годування груддю під час лікування препаратом не рекомендовано, оскільки біспоролол та, можливо, гідрохлортіазид виводяться з грудним молоком у незначних кількостях. Гідрохлоротіазид може пригнічувати секрецію грудного молока. Фертильність. Досліджень щодо впливу препарату на фертильність у людей не проводилося. Бісопролол або гідрохлортіазид не впливали на фертильність або загальну репродуктивну функцію у тварин.Побічна діяЧастота побічних реакцій, наведених нижче, визначалася відповідно: дуже часто ≥1/10; часто ≥1/100, менше 1/10; нечасто ≥1/1000, менше 1/100; рідко ≥1/10000, менше 1/1000; дуже рідко менше 1/10000, включаючи окремі повідомлення; частота не встановлена (не може бути підрахована за наявними даними). З боку крові та лімфатичної системи: рідко – лейкопенія, тромбоцитопенія; дуже рідко – агранулоцитоз. З боку обміну речовин та харчування: нечасто – втрата апетиту, гіперглікемія, гіперурикемія, порушення водно-електролітного балансу (зокрема гіпокаліємія та гіпонатріємія, гіпомагніємія та гіпохлоремія, а також гіперкальціємія); дуже рідко – метаболічний алкалоз. Порушення психіки: нечасто – депресія, безсоння; рідко – галюцинації, нічні кошмари. З боку нервової системи: часто - запаморочення, головний біль. З боку органу зору: рідко - зниження продукції слізної рідини (слід враховувати при носінні контактних лінз), порушення зору; дуже рідко – кон'юнктивіт; частота не встановлена - гостра міопія, гостра глаукома. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: рідко – порушення слуху. З боку серця: нечасто брадикардія, порушення AV-провідності, посилення симптомів перебігу ХСН. З боку судин: часто - відчуття похолодання або оніміння в кінцівках; нечасто – ортостатична гіпотензія; рідко - непритомність (синкопе). З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто – бронхоспазм у пацієнтів із бронхіальною астмою або обструкцією дихальних шляхів в анамнезі; рідко – алергічний риніт; частота не встановлена – інтерстиційна легенева хвороба. З боку травної системи: часто – нудота, блювання, діарея, запор; нечасто – біль у животі; дуже рідко – панкреатит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко – гепатит, жовтяниця. З боку шкіри та підшкірних тканин: рідко – реакції підвищеної чутливості, такі як свербіж шкіри, раптові припливи крові до обличчя, шкірний висип, фотодерматит, пурпура (геморагічний висип), кропив'янка; дуже рідко — анафілактичні реакції, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), алопеція, шкірний червоний вовчак. Бета-адреноблокатори можуть сприяти загостренню перебігу псоріазу або викликати псоріазоподібний висип. З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: нечасто – м'язова слабкість, судоми м'язів. З боку статевих органів та молочної залози: рідко – порушення потенції. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – підвищена стомлюваність*; нечасто – астенія; дуже рідко – біль у грудях. Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень: нечасто – підвищення концентрації амілази, оборотне підвищення концентрації креатиніну у сироватці крові та сечовини, підвищення концентрації тригліцеридів та Хс, глюкозурія; рідко – підвищення активності печінкових трансаміназ у крові (ACT, АЛТ). *Особливо часто ці симптоми з'являються на початку курсу лікування. Зазвичай ці явища мають легкий характер і проходять, як правило, протягом 1-2 тижнів після початку лікування. Необхідно інформувати лікаря про всі побічні ефекти.Взаємодія з лікарськими засобамиПротипоказані комбінації Сультоприд: одночасне застосування з бісопрололом може збільшувати ризик розвитку шлуночкової аритмії. Нерекомендовані комбінації Літій: гідрохлортіазид може посилювати кардіотоксичні та нейротоксичні ефекти літію, знижуючи виведення останнього з організму. БКК типу верапамілу та меншою мірою дилтіазему: при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть призводити до зниження скорочувальної здатності міокарда та порушення AV-провідності. Зокрема, внутрішньовенне введення верапамілу пацієнтам, які приймають бета-адреноблокатори, може призвести до вираженої артеріальної гіпотензії та AV-блокади. Гіпотензивні засоби центральної дії (такі як клонідин, метилдопа, моксонідин, рілменідин): при одночасному застосуванні з препаратом Лодоз можуть призвести до пошкодження ЧСС та зниження серцевого викиду, а також до вазодилатації внаслідок зниження центрального симпатичного тонусу. Однак не слід переривати лікування без консультації лікаря. Різке скасування, особливо до відміни бета-адреноблокаторів, може збільшити ризик розвитку рикошетної артеріальної гіпертензії. Комбінації, які слід застосовувати з обережністю БКК, похідні дигідропіридину (наприклад, ніфедипін, амлодипін): при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть збільшувати ризик розвитку артеріальної гіпотензії. У пацієнтів із ХСН не можна виключити ризик подальшого погіршення функції шлуночків серця. Гіпотензивні засоби та інші засоби з можливим антигіпертензивним ефектом (трициклічні антидепресанти, барбітурати, похідні фенотіазину, баклофен): у комбінації з препаратом Лодоз можуть збільшувати ризик розвитку гіпотензії. Інгібітори АПФ (наприклад, каптоприл, еналаприл), АРА II: ризик значного зниження АТ та/або гостра ниркова недостатність на початку лікування інгібіторами АПФ або АРА II у пацієнтів з гіпонатріємією (особливо у пацієнтів зі стенозом ниркової артерії). Якщо попередній прийом діуретиків викликав гіпонатріємію, необхідно або припинити прийом діуретиків за 3 дні до початку лікування інгібіторами АПФ, або починати лікування останніми у малих дозах, з поступовим збільшенням. Антиаритмічні засоби І класу (наприклад хінідин, дизопірамід; лідокаїн, фенітоїн; флекаїнід, пропафенон): при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть знижувати AV-провідність та посилювати негативний інотропний ефект. Антиаритмічні засоби III класу (наприклад, аміодарон): при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть посилювати порушення AV-провідності. Антиаритмічні засоби, які можуть викликати тахікардію на кшталт «пірует» (клас IA, наприклад хінідин, гідрохінідин, дизопірамід та клас III, наприклад аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід): гіпокаліємія може провокувати виникнення шлуночкової аритімії, в т.ч. тахікардії на кшталт «пірует». Інші засоби, які можуть викликати тахікардію на кшталт «пірует» (наприклад астемізол, еритроміцин для внутрішньовенного введення, галофантрин, пентамідин, спарфлоксацин, терфенадин, вінкамін, деякі нейролептики): гіпокаліємія може провокувати виникнення шлуночкової аритімії, в т.ч. тахікардії на кшталт «пірует». м-холіноміметики: при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть посилювати порушення AV-провідності та збільшувати ризик розвитку брадикардії. Бета-адреноблокатори для місцевого застосування (наприклад, очні краплі для лікування глаукоми) можуть посилювати системні ефекти бісопрололу (зниження АТ, ушкодження ЧСС). Інсулін або гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування: гіпоглікемічна дія може посилюватися. Блокада бета-адренорецепторів може маскувати ознаки гіпоглікемії, наприклад, такихардію. Подібні взаємодії можливі при застосуванні неселективних бета-адреноблокаторів. Засоби для загальної анестезії: можуть збільшувати ризик кардіодепресивної дії бісопрололу, призводячи до артеріальної гіпотензії (див. «Особливі вказівки»). Серцеві глікозиди: при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть збільшувати час проведення імпульсу, викликати розвиток брадикардії. При виникненні гіпокаліємії та/або гіпомагніємії під час лікування препаратом Лодоз може виявлятися підвищена чутливість міокарда до серцевих глікозидів, що призводить до посилення ефекту та побічної дії глікозидів. Нестероїдні протизапальні засоби: можуть знижувати антигіпертензивний ефект бісопрололу. У пацієнтів з гіповолемією одночасне застосування нестероїдних протизапальних засобів може ініціювати гостру ниркову недостатність. Бета-адреноміметики (наприклад, ізопреналін, добутамін): одночасне застосування з препаратом Лодоз може призводити до зниження ефекту обох препаратів. Адреноміметики, що діють на бета- та альфа-адренорецептори (наприклад, норепінефрин, епінефрин): у поєднанні з бісопрололом можуть посилюватися вазоконстрикторні ефекти цих засобів, що виникають за участю альфа-адренорецепторів, призводячи до підвищення АТ, та загострювати переміжну. Подібні взаємодії можливі при застосуванні неселективних бета-адреноблокаторів. ЛЗ, що сприяють виведенню калію з організму (наприклад, кортикостероїди, АКТГ, тетракозактид, карбеноксолон, амфотерицин В, фуросемід або проносні засоби): при одночасному застосуванні з гідрохлортіазидом збільшується втрата калію. Метилдоп: в окремих повідомленнях описаний гемоліз внаслідок утворення антитіл до гідрохлортіазиду. ЛЗ, що знижують концентрацію сечової кислоти в плазмі крові: ефект даних ЛЗ може бути ослаблений при їх одночасному застосуванні з гідрохлортіазидом. Колестирамін, колестипол: знижують всмоктування гідрохлортіазиду. Йодмісткі контрастні речовини: у разі дегідратації, викликаної прийомом діуретика, збільшується ризик розвитку гострої печінкової недостатності, особливо при прийомі високих доз йодовмісних контрастних речовин. Солі кальцію: ризик розвитку гіперкальціємії при одночасному застосуванні з гідрохлортіазидом через зниження виведення кальцію нирками. Калійзберігаючі діуретики: ризик розвитку гіпо-або гіперкаліємії при одночасному застосуванні з гідрохлортіазидом. Останній стан найчастіше виникає при цукровому діабеті чи печінковій недостатності. Комбінації, які слід враховувати Мефлохін: при одночасному застосуванні з бісопрололом може збільшувати ризик брадикардії. Інгібітори МАО, за винятком інгібіторів МАО-В: можуть посилювати антигіпертензивний ефект бета-адреноблокаторів. Одночасне застосування може призвести до розвитку гіпертонічного кризу. ГКС: знижують антигіпертензивний ефект препарату (внаслідок викликаної глюкокортикостероїдами затримки води та натрію в організмі).Спосіб застосування та дозиВсередину один раз на добу, вранці до сніданку, під час або після нього. Таблетки слід ковтати повністю, не розжовуючи, запиваючи невеликою кількістю рідини. Дозу препарату слід підбирати індивідуально. Початкова доза відповідає 1 табл., що містить 2,5 мг бісопрололу + 6,25 мг гідрохлортіазиду, 1 раз на добу. При недостатній вираженості терапевтичного ефекту дозу можна збільшити до 1 табл., що містить 5 мг бісопрололу + 6,25 мг гідрохлортіазиду, 1 раз на добу. Якщо терапевтичний ефект недостатньо виражений, можна збільшити дозу Лодозу до 1 табл., що містить 10 мг бісопрололу + 6,25 мг гідрохлортіазиду, 1 раз на добу. Тривалість лікування. Лікування препаратом Лодоз зазвичай є довготривалою терапією. Порушення функції печінки чи нирок. Корекція дози не потрібна у разі порушення функції печінки або нирок (Cl креатиніну більше 30 мл/хв) від легкого до помірного ступеня. Літні пацієнти. Корекція дози зазвичай не потрібна. Діти. Дані щодо застосування препарату у дітей обмежені, тому він не рекомендується для застосування у дітей віком до 18 років.ПередозуванняСимптоми: найчастіші симптоми передозування бета-адреноблокаторів – брадикардія, виражене зниження артеріального тиску, AV-блокада, бронхоспазм, гостра серцева недостатність та гіпоглікемія. Чутливість до одноразового прийому високої дози бісопрололу широко варіює в окремих пацієнтів і, ймовірно, пацієнти з ХСН мають високу чутливість. Клінічні прояви гострого чи хронічного передозування гідрохлортіазидом зумовлені значною втратою рідини чи електролітів. Найчастіші симптоми передозування гідрохлортіазиду – запаморочення, нудота, сонливість, гіповолемія, гіпотензія, гіпокаліємія. Лікування: У разі передозування насамперед необхідно припинити прийом препарату, промити шлунок, призначити адсорбуючі засоби та розпочати підтримуючу симптоматичну терапію. При вираженій брадикардії: внутрішньовенне введення атропіну. Якщо ефект недостатній, з обережністю можна ввести засіб, що має позитивну хронотропну дію. Іноді може бути потрібна тимчасова постановка штучного водія ритму. При вираженій артеріальній гіпотензії: внутрішньовенне введення плазмозамінних розчинів та призначення вазопресорів. При AV-блокаді (II або III ступеня): пацієнти повинні перебувати під постійним наглядом та отримувати лікування бета-адреноміметиками, можливе застосування епінефрину. У разі потреби – постановка штучного водія ритму. При загостренні перебігу ХСН: внутрішньовенне введення діуретиків, препаратів з позитивним інотропним ефектом, а також вазодилататорів. При бронхоспазму: призначення бронходилататорів, бета2-адреноміметиків та/або амінофіліну. При гіпоглікемії: внутрішньовенне введення розчину декстрози (глюкози). Наявні обмежені дані свідчать про те, що бісопролол лише невеликою мірою виводиться при гемодіалізі. Ступінь виведення гідрохлортіазиду за допомогою гемодіалізу не було встановлено.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрипинення терапії Не слід раптово припиняти лікування, особливо у пацієнтів з ІХС. Дозу необхідно поступово знижувати протягом двох тижнів. При необхідності слід одночасно розпочати проведення відповідної терапії, що запобігає нападам стенокардії. Бронхіальна астма та ХОЗЛ. Незважаючи на те, що кардіоселективні бета1-адреноблокатори можуть надавати менший вплив на функцію легень, ніж неселективні бета-адреноблокатори, як і для всіх бета-адреноблокаторів, слід уникати їх застосування у пацієнтів з обструктивними захворюваннями дихальних шляхів, якщо немає переконливих клінічних . Якщо такі показання є, препарат слід застосовувати з обережністю. У пацієнтів з обструктивними захворюваннями дихальних шляхів лікування за допомогою бісопрололу починають із мінімально можливої дози. Слід ретельно стежити за пацієнтами щодо появи у них нових симптомів (наприклад задишка, непереносимість фізичного навантаження, кашель). При симптоматичних проявах бронхіальної астми або ХОЗЛ показано одночасне застосування бронходилатуючих засобів. У пацієнтів з бронхіальною астмою можливе підвищення резистентності дихальних шляхів, що потребує більш високої дози бета2-адреноміметиків. ХСН. Пацієнтам із компенсованою ХСН, яким показано лікування бета-адреноблокаторами, слід розпочинати лікування з мінімальних доз препарату, поступово збільшуючи дозу під контролем лікаря. Брадикардія. При ЧСС менше 50-55 уд/хв у стані спокою і у пацієнтів, у яких відзначаються симптоми, пов'язані з брадикардією, необхідно зниження дози препарату. АV-блокада І ступеня. З огляду на негативну дромотропну дію бета-адреноблокаторів їх слід призначати з обережністю пацієнтам з АV-блокадою І ступеня. Стенокардія Принцметала. Бета-адреноблокатори можуть збільшити частоту та тривалість вазоспастичних епізодів у пацієнтів зі стенокардією Принцметалу. Селективні бета1-адреноблокатори можуть застосовуватися при легких або змішаних проявах стенокардії Принцметалу при одночасному застосуванні судиннорозширювальних засобів. Порушення периферичного кровообігу. У пацієнтів з порушеннями периферичного кровообігу або синдромом Рейно бета-адреноблокатори можуть викликати загострення перебігу захворювання. Феохромоцитома. Пацієнтам з феохромоцитомою не слід призначати Лодоз доти, доки не проведено лікування альфа-адреноблокаторами. Необхідний ретельний контроль артеріального тиску. Літні пацієнти. Лікування необхідно проводити під ретельним контролем стану пацієнта (див. Водно-електролітний баланс). Цукровий діабет. Пацієнти, які приймають Лодоз, повинні бути попереджені про можливість виникнення гіпоглікемії та необхідність регулярного контролю концентрації глюкози в крові на початку лікування. Симптоми вираженого зниження концентрації глюкози (гіпоглікемії), такі як тахікардія, серцебиття або підвищене потовиділення можуть маскуватися. Псоріаз. Терапія бета-адреноблокаторами може загострювати перебіг псоріазу. Бісопролол можна призначати лише у разі потреби. Алергічні реакції. У пацієнтів, які в анамнезі відзначали анафілактичні реакції, незалежно від причини їх виникнення, особливо при застосуванні йодовмісних контрастних речовин або при проведенні десенсибілізуючої терапії, лікування бета-адреноблокаторами може загострювати виникнення цих реакцій та викликати розвиток резистентності до лікування епінефрину. дозах. Загальна анестезія. При проведенні загальної анестезії блокада бета-адренорецепторів знижує ймовірність виникнення аритмії та ішемії міокарда під час вступного наркозу та інтубації, а також у післяопераційному періоді. В даний час рекомендується продовжувати терапію бета-адреноблокаторами інтраопераційно. Лікарю-анестезіологу слід враховувати ризик виникнення блокади бета-адренорецепторів через потенційно можливу взаємодію з іншими ЛЗ, що може спричинити брадіаритмію, придушення рефлекторної тахікардії та зниження рефлекторної здатності компенсувати втрату крові. Якщо необхідно припинити терапію препаратом Лодоз перед хірургічним втручанням, це слід робити поступово та завершувати за 48 годин до проведення загальної анестезії. Тиреотоксикоз. Під час лікування бісопрололом симптоми тиреотоксикозу можуть маскуватися. Сувора дієта. Лодоз слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які дотримуються суворої дієти. Комбінація з верапамілом, дилтіаземом або беприділом. Подібні комбінації вимагають ретельного контролю за станом пацієнта та ЕКГ, особливо у літніх пацієнтів та на початку лікування. Застереження, пов'язані з гідрохлортіазидом У пацієнтів з порушенням функції печінки тіазидні діуретики та їх похідні можуть викликати печінкову енцефалопатію. У цьому випадку необхідно негайно припинити прийом препарату. Водно-електролітний баланс. При тривалому застосуванні препарату Лодоз рекомендується регулярно контролювати вміст електролітів сироватки крові (особливо калію, натрію, кальцію), креатиніну та сечовини, ліпідів сироватки крові (Хс та тригліцеридів), сечової кислоти та глюкози. Тривале застосування тіазидних діуретиків може призводити до порушення водно-електролітного балансу, зокрема гіпокаліємії та гіпонатріємії, а також гіпомагніємії та гіпохлоремії та гіперкальціємії. Вміст натрію у плазмі крові. Перед початком терапії і надалі регулярно необхідний контроль вмісту натрію в крові. Прийом діуретиків може провокувати гіпонатріємію, у деяких випадках із серйозними наслідками. Зниження вмісту натрію на початку лікування може протікати безсимптомно, тому необхідний регулярний контроль, особливої уваги вимагають пацієнти з високим ризиком, наприклад, літні пацієнти, пацієнти з цирозом печінки. Вміст калію у плазмі крові. Найбільшим ризиком, пов'язаним із прийомом тіазидних та тіазидоподібних діуретиків, є втрата калію, що призводить до гіпокаліємії (менше 3,5 ммоль/л). Необхідний більш частий контроль калію в крові у пацієнтів групи високого ризику, наприклад літніх пацієнтів та/або тих, хто погано харчується та/або приймає кілька лікарських препаратів одночасно, а також у пацієнтів із захворюваннями коронарних артерій або з серцевою недостатністю, у яких гіпокаліємія збільшує ризик розвитку аритмій , токсичність серцевих глікозидів Також до групи ризику відносяться пацієнти зі збільшеним інтервалом QT як з вродженим, так і з набутим. Гіпокаліємія (як і брадикардія) потенціює розвиток важкої аритмії, зокрема. тахікардії на кшталт «пірует». Перше визначення вмісту калію в плазмі необхідно провести протягом першого тижня терапії препаратом Лодоз. Вміст кальцію у плазмі крові. Тіазидні діуретики можуть знижувати виведення кальцію нирками, що призводить до незначної та тимчасової гіперкальціємії. Значна гіперкальціємія може бути пов'язана з недіагностованим гіперпаратиреозом. Перед дослідженням функції паращитовидних залоз лікування тіазидами слід припинити. Концентрація глюкози у крові. Необхідний контроль концентрації глюкози в крові у пацієнтів із цукровим діабетом, особливо у разі гіпокаліємії. Сечова кислота. У пацієнтів з гіперурикемією підвищений ризик розвитку нападів: дозу препарату необхідно підбирати індивідуально. Функція бруньок. Тіазидні діуретики ефективні при нормальній або трохи зниженій функції нирок (Cl креатиніну менше 25 мг/мл або 220 мкмоль/л, у дорослих). Cl креатиніну розраховують з урахуванням віку, маси тіла та статі пацієнта, використовуючи рівняння Кокрофту. Наприклад: Cl креатиніну = (140 − вік) × маса тіла/0,814 × креатинін сироватки крові, де: вік (років); маса тіла (кг); креатинін сироватки крові (мкмоль/л). Ця формула розрахунку застосовна для літніх пацієнтів чоловічої статі. Для пацієнтів похилого віку жіночої статі необхідно отриманий результат помножити на 0,85. Гіповолемія на додаток до втрати рідини та натрію, що виникає внаслідок застосування діуретичних засобів на початку терапії, призводить до зниження СКФ, що у свою чергу веде до підвищення вмісту сечовини та креатиніну у сироватці крові у пацієнтів із нормальною функцією нирок. Тимчасове порушення функції нирок протікає без наслідків у пацієнтів із нормальною функцією нирок. У пацієнтів з порушеною функцією нирок можливе збільшення існуючих порушень. Комбінація з іншими гіпотензивними засобами. У разі призначення препарату з іншим гіпотензивним засобом рекомендується зниження дози принаймні на початку лікування. Фоточутливість. Застосування тіазидних діуретиків може спричинити реакції фоточутливості. У разі подібних реакцій рекомендується захищати чутливі ділянки від сонячних променів або штучного УФ-випромінювання. У тяжких випадках може знадобитися припинення лікування. Міопія (близорукість) та закритокутова глаукома. Гідрохлортіазид, як сульфаніламід, може викликати ідіосинкразичні реакції, що виявляються як гостра короткочасна міопія та гостра глаукома. Симптоми включають різке зниження гостроти зору або біль в оці і, як правило, виникають в період від декількох годин до декількох тижнів від початку прийому препарату. Відсутність лікування глаукоми може призвести до необоротної втрати зору. Першим етапом лікування необхідно припинити прийом гідрохлортіазиду якнайшвидше. Якщо ВГД залишається неконтрольованим, може знадобитися оперативне медичне чи хірургічне лікування. Фактором ризику розвитку глаукоми є алергічні реакції на похідні сульфаніламіду або пеніцилін в анамнезі. Застереження, пов'язані з бісопрололом та гідрохлортіазидом Спортсмени. Спортсмени повинні бути поінформовані про те, що дане ЛЗ містить активні речовини, які можуть давати позитивні результати під час проведення допінг-тестів. Вплив на здатність керувати автотранспортом та складними механізмами. Препарат Лодоз не впливає на здатність керувати автотранспортом. Проте внаслідок індивідуальної реакції організму на терапію препаратом Лодоз здатність керувати автотранспортом або працювати з технічно складними механізмами може бути порушена. На це слід звернути особливу увагу на початку лікування, зміні препарату, а також при одночасному вживанні алкоголю.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: бісопрололу геміфумарат – 5 мг; гідрохлортіазид – 6,25 мг; допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний, безводний - 0,5 мг; магнію стеарат – vs 2 мг; крохмаль кукурудзяний, дрібний порошок – 10 мг; МКЦ - 10 мг; кальцію гідрофосфат, безводний, дрібний порошок – 136,25 мг; Оболонка плівкова: Opadry® пастельно-рожевий (полісорбат 80 - vs 0,04500 мг, барвник заліза оксид жовтий (Е172) - 0,0126 мг, барвник заліза оксид червоний Е172 - 0,045 мг, макрогол 400 - 0,36 мг, - 1,3329 мг, гіпромелоза 2910/3 - 1,35225 мг, гіпромелоза 2910/5 - 1,35225 мг) - 4,5 мг. За 10 табл. у блістері з ПВХ/Ал або ПП/Ал; по 3 бл. поміщають у картонну пачку. На блістер та картонну пачку нанесено символ «М» для захисту від фальшування.Опис лікарської формиТаблетки пастельно-рожевого кольору, круглі, двоопуклі, покриті плівковою оболонкою, з гравіюванням у вигляді серця з одного боку і "5" - з іншого.Фармакотерапевтична групаГіпотензивний засіб комбінований (бета1-адреноблокатор селективний + діуретик).ФармакокінетикаБісопролол Всмоктування. Бісопролол майже повністю (більше 90%) всмоктується із ШКТ. Час досягнення Cmax у плазмі крові коливається в діапазоні від 1 до 4 год. Має високу біодоступність (88%) з дуже низьким ефектом першого проходження через печінку. Їда на біодоступність не впливає. Для доз від 5 мг до 40 мг кінетика є лінійною. Розподіл. Зв'язок із білками плазми крові близько 30%, Vd великий (близько 3 л/кг). Метаболізм. 40% бісопрололу метаболізується у печінці. Метаболіти неактивні. Виведення. T1/2 із плазми крові становить 11 год. Нирковий та печінковий кліренс приблизно сопостові. Половина введеної дози виводиться у незмінному вигляді нирками, як і метаболіти. Загальний кліренс становить близько 15 л/год. Гідрохлоротіазид Всмоктування. Після прийому внутрішньо близько 80% гідрохлортіазиду всмоктується із ШКТ. Біодоступність гідрохлортіазиду коливається від 60 до 80%. Час досягнення Cmax у плазмі становить близько 4 год (від 1,5 до 5 год). Розподіл. Зв'язок із білками плазми крові 40%. Виведення. Гідрохлортіазид не піддається метаболізму і майже повністю виводиться у незміненому вигляді за допомогою КФ та активної канальцевої секреції. T1/2 гідрохлортіазиду становить близько 8 год. У разі ниркової та серцевої недостатності нирковий кліренс гідрохлортіазиду знижується та T1/2 збільшується. У пацієнтів похилого віку також можливе збільшення Cmax. Гідрохлортіазид проникає через плаценту та виводиться із грудним молоком.ФармакодинамікаЛодоз є комбінацією селективного блокатора бета1-адренорецепторів - бісопрололу і тіазидного діуретика - гідрохлортіазиду. Бісопролол є високо селективним бета1-адреноблокатором без адреноміметичної та мембраностабілізуючої активності. Механізм дії бісопрололу при артеріальній гіпертензії пов'язаний насамперед зі зниженням вмісту реніну в плазмі крові та ЧСС. Гідрохлортіазид є діуретиком із групи тіазидів з антигіпертензивною активністю. Його діуретичний ефект обумовлений пригніченням активного транспорту іонів натрію з ниркових канальців у кров, що попереджає, тим самим, його реабсорбцію.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія легкого та помірного ступеня тяжкості.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до бісопрололу, гідрохлортіазиду, інших тіазидів, сульфонамідів або інших компонентів препарату; тяжкі форми бронхіальної астми; гостра серцева недостатність або хронічна серцева недостатність (ХСН) на стадії декомпенсації, що вимагає проведення інотропної терапії; кардіогенний шок; синдром слабкості синусного вузла; синоатріальна блокада; атріовентрикулярна (AV) блокада II та III ступеня без штучного водія ритму; симптоматична брадикардія (ЧСС менше 50 уд/хв); артеріальна гіпотензія (сАД менше 100 мм рт. ст.); феохромоцитома (без одночасного застосування альфа-адреноблокаторів); тяжкі форми порушення периферичного кровообігу, у т.ч. синдром Рейно; метаболічний ацидоз; тяжкі порушення функції нирок (Cl креатиніну менше 30 мл/хв); тяжкі порушення функції печінки; рефрактерна гіпокаліємія; одночасне застосування із сультопридом; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). Обережно: хронічна серцева недостатність; цукровий діабет із значними коливаннями концентрації глюкози у крові; сувора дієта; AV-блокада І ступеня; стенокардія Принцметала; порушення периферичного кровообігу; гіповолемія; порушення функції печінки; гіперурикемія, псоріаз, тиреотоксикоз, феохромоцитома (на фоні лікування альфа-адреноблокаторами), водно-електролітні порушення (гіпонатріємія, гіпокаліємія, гіперкальціємія), депресії (в т.ч. в анамнезі), міастенія, літній вік, глаукома, тяжкі форми хронічної обструктивної хвороби легень (ХОЗЛ)Вагітність та лактаціяЗастосовувати цей комбінований препарат під час вагітності не рекомендується, оскільки він містить діуретик із групи тіазидів. Бісопролол Бісопролол має фармакологічну дію, яка може негативно впливати на вагітність та/або плід/новонародженого. Загалом блокатори бета-адренорецепторів зменшують плацентарну перфузію, що пов'язано із затримкою росту, внутрішньоутробною смертю, викиднем або передчасними пологами. Небажані явища (наприклад гіпоглікемія та брадикардія) можуть виникнути у плода та новонародженого. Якщо лікування блокаторами бета-адренорецепторів необхідне, то бета1-адреноблокатори селективні є кращими. Гідрохлоротіазид Є обмежений досвід використання гідрохлортіазиду під час вагітності, особливо протягом першого триместру. Дослідження на тваринах недостатні. Гідрохлортіазид проникає крізь плаценту. На підставі фармакологічного механізму дії гідрохлортіазиду його використання протягом II та III триместру може порушити перфузію в системі «плід-плацента» та спричинити появу небажаних реакцій з боку плода або новонародженого, наприклад жовтяницю, порушення балансу електролітів та тромбоцитопенію. Гідрохлортіазид не слід використовувати для терапії гестаційного набряку, гестаційної гіпертонії або прееклампсії через ризик зменшення об'єму плазми та плацентарної гіпоперфузії, без позитивного ефекту протягом захворювання. Гідрохлортіазид не слід використовувати для лікування гіпертонічної хвороби у вагітних жінок, крім рідкісних ситуацій, коли не можна використовувати інші препарати для лікування. Годування груддю під час лікування препаратом не рекомендовано, оскільки біспоролол та, можливо, гідрохлортіазид виводяться з грудним молоком у незначних кількостях. Гідрохлоротіазид може пригнічувати секрецію грудного молока. Фертильність. Досліджень щодо впливу препарату на фертильність у людей не проводилося. Бісопролол або гідрохлортіазид не впливали на фертильність або загальну репродуктивну функцію у тварин.Побічна діяЧастота побічних реакцій, наведених нижче, визначалася відповідно: дуже часто ≥1/10; часто ≥1/100, менше 1/10; нечасто ≥1/1000, менше 1/100; рідко ≥1/10000, менше 1/1000; дуже рідко менше 1/10000, включаючи окремі повідомлення; частота не встановлена (не може бути підрахована за наявними даними). З боку крові та лімфатичної системи: рідко – лейкопенія, тромбоцитопенія; дуже рідко – агранулоцитоз. З боку обміну речовин та харчування: нечасто – втрата апетиту, гіперглікемія, гіперурикемія, порушення водно-електролітного балансу (зокрема гіпокаліємія та гіпонатріємія, гіпомагніємія та гіпохлоремія, а також гіперкальціємія); дуже рідко – метаболічний алкалоз. Порушення психіки: нечасто – депресія, безсоння; рідко – галюцинації, нічні кошмари. З боку нервової системи: часто - запаморочення, головний біль. З боку органу зору: рідко - зниження продукції слізної рідини (слід враховувати при носінні контактних лінз), порушення зору; дуже рідко – кон'юнктивіт; частота не встановлена - гостра міопія, гостра глаукома. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: рідко – порушення слуху. З боку серця: нечасто брадикардія, порушення AV-провідності, посилення симптомів перебігу ХСН. З боку судин: часто - відчуття похолодання або оніміння в кінцівках; нечасто – ортостатична гіпотензія; рідко - непритомність (синкопе). З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто – бронхоспазм у пацієнтів із бронхіальною астмою або обструкцією дихальних шляхів в анамнезі; рідко – алергічний риніт; частота не встановлена – інтерстиційна легенева хвороба. З боку травної системи: часто – нудота, блювання, діарея, запор; нечасто – біль у животі; дуже рідко – панкреатит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко – гепатит, жовтяниця. З боку шкіри та підшкірних тканин: рідко – реакції підвищеної чутливості, такі як свербіж шкіри, раптові припливи крові до обличчя, шкірний висип, фотодерматит, пурпура (геморагічний висип), кропив'янка; дуже рідко — анафілактичні реакції, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), алопеція, шкірний червоний вовчак. Бета-адреноблокатори можуть сприяти загостренню перебігу псоріазу або викликати псоріазоподібний висип. З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: нечасто – м'язова слабкість, судоми м'язів. З боку статевих органів та молочної залози: рідко – порушення потенції. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – підвищена стомлюваність*; нечасто – астенія; дуже рідко – біль у грудях. Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень: нечасто – підвищення концентрації амілази, оборотне підвищення концентрації креатиніну у сироватці крові та сечовини, підвищення концентрації тригліцеридів та Хс, глюкозурія; рідко – підвищення активності печінкових трансаміназ у крові (ACT, АЛТ). *Особливо часто ці симптоми з'являються на початку курсу лікування. Зазвичай ці явища мають легкий характер і проходять, як правило, протягом 1-2 тижнів після початку лікування. Необхідно інформувати лікаря про всі побічні ефекти.Взаємодія з лікарськими засобамиПротипоказані комбінації Сультоприд: одночасне застосування з бісопрололом може збільшувати ризик розвитку шлуночкової аритмії. Нерекомендовані комбінації Літій: гідрохлортіазид може посилювати кардіотоксичні та нейротоксичні ефекти літію, знижуючи виведення останнього з організму. БКК типу верапамілу та меншою мірою дилтіазему: при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть призводити до зниження скорочувальної здатності міокарда та порушення AV-провідності. Зокрема, внутрішньовенне введення верапамілу пацієнтам, які приймають бета-адреноблокатори, може призвести до вираженої артеріальної гіпотензії та AV-блокади. Гіпотензивні засоби центральної дії (такі як клонідин, метилдопа, моксонідин, рілменідин): при одночасному застосуванні з препаратом Лодоз можуть призвести до пошкодження ЧСС та зниження серцевого викиду, а також до вазодилатації внаслідок зниження центрального симпатичного тонусу. Однак не слід переривати лікування без консультації лікаря. Різке скасування, особливо до відміни бета-адреноблокаторів, може збільшити ризик розвитку рикошетної артеріальної гіпертензії. Комбінації, які слід застосовувати з обережністю БКК, похідні дигідропіридину (наприклад, ніфедипін, амлодипін): при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть збільшувати ризик розвитку артеріальної гіпотензії. У пацієнтів із ХСН не можна виключити ризик подальшого погіршення функції шлуночків серця. Гіпотензивні засоби та інші засоби з можливим антигіпертензивним ефектом (трициклічні антидепресанти, барбітурати, похідні фенотіазину, баклофен): у комбінації з препаратом Лодоз можуть збільшувати ризик розвитку гіпотензії. Інгібітори АПФ (наприклад, каптоприл, еналаприл), АРА II: ризик значного зниження АТ та/або гостра ниркова недостатність на початку лікування інгібіторами АПФ або АРА II у пацієнтів з гіпонатріємією (особливо у пацієнтів зі стенозом ниркової артерії). Якщо попередній прийом діуретиків викликав гіпонатріємію, необхідно або припинити прийом діуретиків за 3 дні до початку лікування інгібіторами АПФ, або починати лікування останніми у малих дозах, з поступовим збільшенням. Антиаритмічні засоби І класу (наприклад хінідин, дизопірамід; лідокаїн, фенітоїн; флекаїнід, пропафенон): при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть знижувати AV-провідність та посилювати негативний інотропний ефект. Антиаритмічні засоби III класу (наприклад, аміодарон): при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть посилювати порушення AV-провідності. Антиаритмічні засоби, які можуть викликати тахікардію на кшталт «пірует» (клас IA, наприклад хінідин, гідрохінідин, дизопірамід та клас III, наприклад аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід): гіпокаліємія може провокувати виникнення шлуночкової аритімії, в т.ч. тахікардії на кшталт «пірует». Інші засоби, які можуть викликати тахікардію на кшталт «пірует» (наприклад астемізол, еритроміцин для внутрішньовенного введення, галофантрин, пентамідин, спарфлоксацин, терфенадин, вінкамін, деякі нейролептики): гіпокаліємія може провокувати виникнення шлуночкової аритімії, в т.ч. тахікардії на кшталт «пірует». м-холіноміметики: при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть посилювати порушення AV-провідності та збільшувати ризик розвитку брадикардії. Бета-адреноблокатори для місцевого застосування (наприклад, очні краплі для лікування глаукоми) можуть посилювати системні ефекти бісопрололу (зниження АТ, ушкодження ЧСС). Інсулін або гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування: гіпоглікемічна дія може посилюватися. Блокада бета-адренорецепторів може маскувати ознаки гіпоглікемії, наприклад, такихардію. Подібні взаємодії можливі при застосуванні неселективних бета-адреноблокаторів. Засоби для загальної анестезії: можуть збільшувати ризик кардіодепресивної дії бісопрололу, призводячи до артеріальної гіпотензії (див. «Особливі вказівки»). Серцеві глікозиди: при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть збільшувати час проведення імпульсу, викликати розвиток брадикардії. При виникненні гіпокаліємії та/або гіпомагніємії під час лікування препаратом Лодоз може виявлятися підвищена чутливість міокарда до серцевих глікозидів, що призводить до посилення ефекту та побічної дії глікозидів. Нестероїдні протизапальні засоби: можуть знижувати антигіпертензивний ефект бісопрололу. У пацієнтів з гіповолемією одночасне застосування нестероїдних протизапальних засобів може ініціювати гостру ниркову недостатність. Бета-адреноміметики (наприклад, ізопреналін, добутамін): одночасне застосування з препаратом Лодоз може призводити до зниження ефекту обох препаратів. Адреноміметики, що діють на бета- та альфа-адренорецептори (наприклад, норепінефрин, епінефрин): у поєднанні з бісопрололом можуть посилюватися вазоконстрикторні ефекти цих засобів, що виникають за участю альфа-адренорецепторів, призводячи до підвищення АТ, та загострювати переміжну. Подібні взаємодії можливі при застосуванні неселективних бета-адреноблокаторів. ЛЗ, що сприяють виведенню калію з організму (наприклад, кортикостероїди, АКТГ, тетракозактид, карбеноксолон, амфотерицин В, фуросемід або проносні засоби): при одночасному застосуванні з гідрохлортіазидом збільшується втрата калію. Метилдоп: в окремих повідомленнях описаний гемоліз внаслідок утворення антитіл до гідрохлортіазиду. ЛЗ, що знижують концентрацію сечової кислоти в плазмі крові: ефект даних ЛЗ може бути ослаблений при їх одночасному застосуванні з гідрохлортіазидом. Колестирамін, колестипол: знижують всмоктування гідрохлортіазиду. Йодмісткі контрастні речовини: у разі дегідратації, викликаної прийомом діуретика, збільшується ризик розвитку гострої печінкової недостатності, особливо при прийомі високих доз йодовмісних контрастних речовин. Солі кальцію: ризик розвитку гіперкальціємії при одночасному застосуванні з гідрохлортіазидом через зниження виведення кальцію нирками. Калійзберігаючі діуретики: ризик розвитку гіпо-або гіперкаліємії при одночасному застосуванні з гідрохлортіазидом. Останній стан найчастіше виникає при цукровому діабеті чи печінковій недостатності. Комбінації, які слід враховувати Мефлохін: при одночасному застосуванні з бісопрололом може збільшувати ризик брадикардії. Інгібітори МАО, за винятком інгібіторів МАО-В: можуть посилювати антигіпертензивний ефект бета-адреноблокаторів. Одночасне застосування може призвести до розвитку гіпертонічного кризу. ГКС: знижують антигіпертензивний ефект препарату (внаслідок викликаної глюкокортикостероїдами затримки води та натрію в організмі).Спосіб застосування та дозиВсередину один раз на добу, вранці до сніданку, під час або після нього. Таблетки слід ковтати повністю, не розжовуючи, запиваючи невеликою кількістю рідини. Дозу препарату слід підбирати індивідуально. Початкова доза відповідає 1 табл., що містить 2,5 мг бісопрололу + 6,25 мг гідрохлортіазиду, 1 раз на добу. При недостатній вираженості терапевтичного ефекту дозу можна збільшити до 1 табл., що містить 5 мг бісопрололу + 6,25 мг гідрохлортіазиду, 1 раз на добу. Якщо терапевтичний ефект недостатньо виражений, можна збільшити дозу Лодозу до 1 табл., що містить 10 мг бісопрололу + 6,25 мг гідрохлортіазиду, 1 раз на добу. Тривалість лікування. Лікування препаратом Лодоз зазвичай є довготривалою терапією. Порушення функції печінки чи нирок. Корекція дози не потрібна у разі порушення функції печінки або нирок (Cl креатиніну більше 30 мл/хв) від легкого до помірного ступеня. Літні пацієнти. Корекція дози зазвичай не потрібна. Діти. Дані щодо застосування препарату у дітей обмежені, тому він не рекомендується для застосування у дітей віком до 18 років.ПередозуванняСимптоми: найчастіші симптоми передозування бета-адреноблокаторів – брадикардія, виражене зниження артеріального тиску, AV-блокада, бронхоспазм, гостра серцева недостатність та гіпоглікемія. Чутливість до одноразового прийому високої дози бісопрололу широко варіює в окремих пацієнтів і, ймовірно, пацієнти з ХСН мають високу чутливість. Клінічні прояви гострого чи хронічного передозування гідрохлортіазидом зумовлені значною втратою рідини чи електролітів. Найчастіші симптоми передозування гідрохлортіазиду – запаморочення, нудота, сонливість, гіповолемія, гіпотензія, гіпокаліємія. Лікування: У разі передозування насамперед необхідно припинити прийом препарату, промити шлунок, призначити адсорбуючі засоби та розпочати підтримуючу симптоматичну терапію. При вираженій брадикардії: внутрішньовенне введення атропіну. Якщо ефект недостатній, з обережністю можна ввести засіб, що має позитивну хронотропну дію. Іноді може бути потрібна тимчасова постановка штучного водія ритму. При вираженій артеріальній гіпотензії: внутрішньовенне введення плазмозамінних розчинів та призначення вазопресорів. При AV-блокаді (II або III ступеня): пацієнти повинні перебувати під постійним наглядом та отримувати лікування бета-адреноміметиками, можливе застосування епінефрину. У разі потреби – постановка штучного водія ритму. При загостренні перебігу ХСН: внутрішньовенне введення діуретиків, препаратів з позитивним інотропним ефектом, а також вазодилататорів. При бронхоспазму: призначення бронходилататорів, бета2-адреноміметиків та/або амінофіліну. При гіпоглікемії: внутрішньовенне введення розчину декстрози (глюкози). Наявні обмежені дані свідчать про те, що бісопролол лише невеликою мірою виводиться при гемодіалізі. Ступінь виведення гідрохлортіазиду за допомогою гемодіалізу не було встановлено.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрипинення терапії Не слід раптово припиняти лікування, особливо у пацієнтів з ІХС. Дозу необхідно поступово знижувати протягом двох тижнів. При необхідності слід одночасно розпочати проведення відповідної терапії, що запобігає нападам стенокардії. Бронхіальна астма та ХОЗЛ. Незважаючи на те, що кардіоселективні бета1-адреноблокатори можуть надавати менший вплив на функцію легень, ніж неселективні бета-адреноблокатори, як і для всіх бета-адреноблокаторів, слід уникати їх застосування у пацієнтів з обструктивними захворюваннями дихальних шляхів, якщо немає переконливих клінічних . Якщо такі показання є, препарат слід застосовувати з обережністю. У пацієнтів з обструктивними захворюваннями дихальних шляхів лікування за допомогою бісопрололу починають із мінімально можливої дози. Слід ретельно стежити за пацієнтами щодо появи у них нових симптомів (наприклад задишка, непереносимість фізичного навантаження, кашель). При симптоматичних проявах бронхіальної астми або ХОЗЛ показано одночасне застосування бронходилатуючих засобів. У пацієнтів з бронхіальною астмою можливе підвищення резистентності дихальних шляхів, що потребує більш високої дози бета2-адреноміметиків. ХСН. Пацієнтам із компенсованою ХСН, яким показано лікування бета-адреноблокаторами, слід розпочинати лікування з мінімальних доз препарату, поступово збільшуючи дозу під контролем лікаря. Брадикардія. При ЧСС менше 50-55 уд/хв у стані спокою і у пацієнтів, у яких відзначаються симптоми, пов'язані з брадикардією, необхідно зниження дози препарату. АV-блокада І ступеня. З огляду на негативну дромотропну дію бета-адреноблокаторів їх слід призначати з обережністю пацієнтам з АV-блокадою І ступеня. Стенокардія Принцметала. Бета-адреноблокатори можуть збільшити частоту та тривалість вазоспастичних епізодів у пацієнтів зі стенокардією Принцметалу. Селективні бета1-адреноблокатори можуть застосовуватися при легких або змішаних проявах стенокардії Принцметалу при одночасному застосуванні судиннорозширювальних засобів. Порушення периферичного кровообігу. У пацієнтів з порушеннями периферичного кровообігу або синдромом Рейно бета-адреноблокатори можуть викликати загострення перебігу захворювання. Феохромоцитома. Пацієнтам з феохромоцитомою не слід призначати Лодоз доти, доки не проведено лікування альфа-адреноблокаторами. Необхідний ретельний контроль артеріального тиску. Літні пацієнти. Лікування необхідно проводити під ретельним контролем стану пацієнта (див. Водно-електролітний баланс). Цукровий діабет. Пацієнти, які приймають Лодоз, повинні бути попереджені про можливість виникнення гіпоглікемії та необхідність регулярного контролю концентрації глюкози в крові на початку лікування. Симптоми вираженого зниження концентрації глюкози (гіпоглікемії), такі як тахікардія, серцебиття або підвищене потовиділення можуть маскуватися. Псоріаз. Терапія бета-адреноблокаторами може загострювати перебіг псоріазу. Бісопролол можна призначати лише у разі потреби. Алергічні реакції. У пацієнтів, які в анамнезі відзначали анафілактичні реакції, незалежно від причини їх виникнення, особливо при застосуванні йодовмісних контрастних речовин або при проведенні десенсибілізуючої терапії, лікування бета-адреноблокаторами може загострювати виникнення цих реакцій та викликати розвиток резистентності до лікування епінефрину. дозах. Загальна анестезія. При проведенні загальної анестезії блокада бета-адренорецепторів знижує ймовірність виникнення аритмії та ішемії міокарда під час вступного наркозу та інтубації, а також у післяопераційному періоді. В даний час рекомендується продовжувати терапію бета-адреноблокаторами інтраопераційно. Лікарю-анестезіологу слід враховувати ризик виникнення блокади бета-адренорецепторів через потенційно можливу взаємодію з іншими ЛЗ, що може спричинити брадіаритмію, придушення рефлекторної тахікардії та зниження рефлекторної здатності компенсувати втрату крові. Якщо необхідно припинити терапію препаратом Лодоз перед хірургічним втручанням, це слід робити поступово та завершувати за 48 годин до проведення загальної анестезії. Тиреотоксикоз. Під час лікування бісопрололом симптоми тиреотоксикозу можуть маскуватися. Сувора дієта. Лодоз слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які дотримуються суворої дієти. Комбінація з верапамілом, дилтіаземом або беприділом. Подібні комбінації вимагають ретельного контролю стану пацієнта та ЕКГ, особливо у літніх пацієнтів та на початку лікування. Застереження, пов'язані з гідрохлортіазидом У пацієнтів з порушенням функції печінки тіазидні діуретики та їх похідні можуть спричиняти печінкову енцефалопатію. У цьому випадку необхідно негайно припинити прийом препарату. Водно-електролітний баланс. При тривалому застосуванні препарату Лодоз рекомендується регулярно контролювати вміст електролітів сироватки крові (особливо калію, натрію, кальцію), креатиніну та сечовини, ліпідів сироватки крові (Хс та тригліцеридів), сечової кислоти та глюкози. Тривале застосування тіазидних діуретиків може призводити до порушення водно-електролітного балансу, зокрема гіпокаліємії та гіпонатріємії, а також гіпомагніємії та гіпохлоремії та гіперкальціємії. Вміст натрію у плазмі крові. Перед початком терапії і надалі регулярно необхідний контроль вмісту натрію в крові. Прийом діуретиків може провокувати гіпонатріємію, у деяких випадках із серйозними наслідками. Зниження вмісту натрію на початку лікування може протікати безсимптомно, тому необхідний регулярний контроль, особливої уваги вимагають пацієнти з високим ризиком, наприклад, літні пацієнти, пацієнти з цирозом печінки. Вміст калію у плазмі крові. Найбільшим ризиком, пов'язаним із прийомом тіазидних та тіазидоподібних діуретиків, є втрата калію, що призводить до гіпокаліємії (менше 3,5 ммоль/л). Необхідний більш частий контроль калію в крові у пацієнтів групи високого ризику, наприклад літніх пацієнтів та/або тих, хто погано харчується та/або приймає кілька лікарських препаратів одночасно, а також у пацієнтів із захворюваннями коронарних артерій або з серцевою недостатністю, у яких гіпокаліємія збільшує ризик розвитку аритмій , токсичність серцевих глікозидів Також до групи ризику відносяться пацієнти зі збільшеним інтервалом QT як з вродженим, так і з набутим. Гіпокаліємія (як і брадикардія) потенціює розвиток важкої аритмії, зокрема. тахікардії на кшталт «пірует». Перше визначення вмісту калію в плазмі необхідно провести протягом першого тижня терапії препаратом Лодоз. Вміст кальцію у плазмі крові. Тіазидні діуретики можуть знижувати виведення кальцію нирками, що призводить до незначної та тимчасової гіперкальціємії. Значна гіперкальціємія може бути пов'язана з недіагностованим гіперпаратиреозом. Перед дослідженням функції паращитовидних залоз лікування тіазидами слід припинити. Концентрація глюкози у крові. Необхідний контроль концентрації глюкози в крові у пацієнтів із цукровим діабетом, особливо у разі гіпокаліємії. Сечова кислота. У пацієнтів з гіперурикемією підвищений ризик розвитку нападів: дозу препарату необхідно підбирати індивідуально. Функція бруньок. Тіазидні діуретики ефективні при нормальній або трохи зниженій функції нирок (Cl креатиніну менше 25 мг/мл або 220 мкмоль/л, у дорослих). Cl креатиніну розраховують з урахуванням віку, маси тіла та статі пацієнта, використовуючи рівняння Кокрофту. Наприклад: Cl креатиніну = (140 − вік) × маса тіла/0,814 × креатинін сироватки крові, де: вік (років); маса тіла (кг); креатинін сироватки крові (мкмоль/л). Ця формула розрахунку застосовна для літніх пацієнтів чоловічої статі. Для пацієнтів похилого віку жіночої статі необхідно отриманий результат помножити на 0,85. Гіповолемія на додаток до втрати рідини та натрію, що виникає внаслідок застосування діуретичних засобів на початку терапії, призводить до зниження СКФ, що у свою чергу веде до підвищення вмісту сечовини та креатиніну у сироватці крові у пацієнтів із нормальною функцією нирок. Тимчасове порушення функції нирок протікає без наслідків у пацієнтів із нормальною функцією нирок. У пацієнтів з порушеною функцією нирок можливе збільшення існуючих порушень. Комбінація з іншими гіпотензивними засобами. У разі призначення препарату з іншим гіпотензивним засобом рекомендується зниження дози принаймні на початку лікування. Фоточутливість. Застосування тіазидних діуретиків може спричинити реакції фоточутливості. У разі подібних реакцій рекомендується захищати чутливі ділянки від сонячних променів або штучного УФ-випромінювання. У тяжких випадках може знадобитися припинення лікування. Міопія (близорукість) та закритокутова глаукома. Гідрохлортіазид, як сульфаніламід, може викликати ідіосинкразичні реакції, що виявляються як гостра короткочасна міопія та гостра глаукома. Симптоми включають різке зниження гостроти зору або біль в оці і, як правило, виникають в період від декількох годин до декількох тижнів від початку прийому препарату. Відсутність лікування глаукоми може призвести до необоротної втрати зору. Першим етапом лікування необхідно припинити прийом гідрохлортіазиду якнайшвидше. Якщо ВГД залишається неконтрольованим, може знадобитися оперативне медичне чи хірургічне лікування. Фактором ризику розвитку глаукоми є алергічні реакції на похідні сульфаніламіду або пеніцилін в анамнезі. Застереження, пов'язані з бісопрололом та гідрохлортіазидом Спортсмени. Спортсмени повинні бути поінформовані про те, що дане ЛЗ містить активні речовини, які можуть давати позитивні результати під час проведення допінг-тестів. Вплив на здатність керувати автотранспортом та складними механізмами. Препарат Лодоз не впливає на здатність керувати автотранспортом. Проте внаслідок індивідуальної реакції організму на терапію препаратом Лодоз здатність керувати автотранспортом або працювати з технічно складними механізмами може бути порушена. На це слід звернути особливу увагу на початку лікування, зміні препарату, а також при одночасному вживанні алкоголю.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
532,00 грн
497,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептом. . .
376,00 грн
328,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептом. . .
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діючі речовини: 75 мкг гестодену та 20 мкг етинілестрадіолу; допоміжні речовини: лактози моногідрат 37,155 мг, крохмаль кукурудзяний 15,500 мг, повідон 25 1,700 мг, магнію стеарат 0,550 мг; Оболонка: сахароза 19.660 мг, повідон 90 0,171 мг, макрогол-6000 2,180 мг, кальцію карбонат 8,697 мг, тальк 4,242 мг, віск гірський гліколевий 0,050 мг. По 21 таблетці в блістер з полівінілхлоридної плівки та алюмінієвої фольги. По 1 або 3 блістери разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку з контролем першого розтину.Опис лікарської формиТаблетки покриті білою круглою оболонкою.Фармакотерапевтична групаКонтрацептивний засіб комбінований (естроген + гестаген).ФармакокінетикаГестоден Абсорбція. Після внутрішнього застосування гестоден швидко і повністю абсорбується, його максимальна концентрація в плазмі крові, що дорівнює 3,5 нг/мл, досягається приблизно через 1 годину. Біодоступність становить приблизно 99%. Розподіл. Гестоден зв'язується з альбуміном плазми крові та з глобуліном, що зв'язує статеві гормони (ГСПГ). У вільному вигляді в плазмі знаходиться лише близько 1,3% від загальної концентрації речовини; близько 69% – специфічно пов'язані з ГСПГ. Індукція етинілестрадіолом синтезу ГСПГ впливає на зв'язування гестодену з білками плазми. Середній обсяг розподілу гестодену, що здається, становить 0,7 л/кг. Метаболізм. Гестоден майже повністю метаболізується. Кліренс із плазми становить приблизно 0,8 мл/хв/кг. Виведення. Концентрація гестодену в плазмі знижується двофазно. Період напіввиведення в термінальну фазу становить близько 12 годин. Рівноважна концентрація. На фармакокінетику гестодену впливає концентрація ГСПГ у плазмі. При щоденному прийомі препарату концентрація речовини у плазмі збільшується приблизно в 4 рази у другій половині циклу прийому препарату. Етинілестрадіол Абсорбція. Після прийому внутрішньо етинілестрадіол швидко та повністю абсорбується. Максимальна концентрація в плазмі крові, що дорівнює приблизно 65 пг/мл, досягається за 1,7 години. варіабельності – від 20 до 65%. Розподіл. Етинілестрадіол неспецифічно, але міцно зв'язується з альбуміном плазми (близько 98%) та індукує підвищення концентрації у плазмі крові ГСПГ. Здається обсяг розподілу етинілестрадіолу становить близько 2,8 - 8,6 л/кг. Метаболізм. Етинілестрадіол піддається пресистемної кон'югації як у слизовій оболонці тонкої кишки, так і в печінці. Основний шлях метаболізму – ароматичне гідроксилювання. Швидкість кліренсу з плазми становить 2,3 - 7 мл/хв/кг. Виведення. Зниження концентрації етинілестрадіолу в плазмі носить двофазний характер; перша фаза характеризується періодом напіввиведення близько 1 години, друга-10-20 годин. У незміненому вигляді з організму не виводиться. Метаболіти етинілестрадіолу виводяться нирками та через кишечник у співвідношенні 4 : 6 з періодом напіввиведення близько 24 год. Рівноважна концентрація. Рівноважна концентрація досягається приблизно за один тиждень.ФармакодинамікаПрепарат Логест - низькодозований монофазний пероральний комбінований естроген-гестагенний контрацептивний препарат. Контрацептивний ефект препарату Логест® здійснюється за допомогою взаємодоповнюючих механізмів, до найважливіших з яких відносяться пригнічення овуляції, підвищення в'язкості секрету шийки матки та зміни в ендометрії, що перешкоджають імплантації заплідненої яйцеклітини. Підвищений ризик розвитку венозної тромбоемболії (ВТЕ), що пов'язується із застосуванням комбінованих пероральних контрацептивів (КЗК), обумовлений присутністю естрогену. У жінок, які приймають КОК, цикл стає регулярнішим, зменшуються болючість та інтенсивність менструальноподібних кровотеч, внаслідок чого знижується ризик залізодефіцитної анемії. Крім того, є дані про те, що при застосуванні КОК знижується ризик розвитку раку ендометрію та раку яєчників. При правильному застосуванні індекс Перля (показник, що відображає частоту наступу вагітності у 100 жінок протягом року застосування контрацептиву) становить менше 1. При неправильному застосуванні таблеток, у тому числі при пропусканні таблеток, індекс Перля може зростати.Показання до застосуванняПероральна контрацепція.Протипоказання до застосуванняЗастосування препарату Логест протипоказано за наявності будь-якого зі станів/захворювань/факторів ризику, перелічених нижче. Якщо будь-який із цих станів/захворювань/факторів ризику розвивається вперше на фоні прийому препарату Логест®, то прийом препарату має бути негайно припинено. Тромбози (венозні та артеріальні), тромбоемболії (зокрема, тромбоз глибоких вен, тромбоемболія легеневої артерії, інфаркт міокарда), цереброваскулярні порушення – нині чи анамнезі. Стани, що передують тромбозу (у тому числі транзиторні ішемічні атаки, стенокардія) в даний час або в анамнезі. Наявність високого ризику венозного чи артеріального тромбозу. Вроджена або набута схильність до венозних та артеріальних тромбозів, включаючи резистентність до активованого протеїну С, гіпергомоцистеїнемію, дефіцит протеїну С, дефіцит протеїну S, дефіцит антитромбіну III. антитіла до фосфоліпідів (антитіла до кардіоліпіну, вовчаковий антикоагулянт). Мігрень з осередковими неврологічними симптомами нині чи анамнезі. Цукровий діабет із судинними ускладненнями. Панкреатит з вираженою гіпертригліцеридемією в даний час або в анамнезі. Печінкова недостатність і тяжкі захворювання печінки (доки печінкові тести не прийдуть в норму). Пухлини печінки (доброякісні чи злоякісні) нині чи анамнезі. Виявлені гормонозалежні злоякісні новоутворення (у тому числі статевих органів чи молочної залози) або підозра на них. Кровотеча з піхви неясного генезу. Вагітність чи підозра на неї. Період грудного вигодовування. Непереносимість лактози, сахарози, дефіцит лактази, сахарази/ізомальтази, глюкозо-галактозна мальабсорбція. Підвищена чутливість до гестодену та/або етинілестрадіолу, або до будь-якої з допоміжних речовин препарату Логест®. Спільне застосування з противірусними препаратами прямої дії (ПППД), що містять омбітасвір, паритапревір, дасабувір або комбінацію цих речовин. З обережністю: Слід ретельно зважувати потенційний ризик та очікувану користь застосування КОК у кожному випадку індивідуально за наявності наступних захворювань/станів та факторів ризику: Чинники ризику розвитку тромбозу та тромбоемболій: куріння; тромбози; інфаркт міокарда або порушення мозкового кровообігу у віці менше 50 років у когось із найближчих родичів; ожиріння; дисліпопротеїнемія; артеріальна гіпертензія, включаючи адекватно контрольовану артеріальну гіпертензію; мігрень без осередкової неврологічної симптоматики; захворювання клапанів серця, включаючи неускладнені захворювання клапанів серця; порушення серцевого ритму. Інші захворювання, при яких можуть спостерігатися порушення периферичного кровообігу: цукровий діабет без судинних ускладнень; системна червона вовчанка; гемолітико-уремічний синдром; хвороба Крона та виразковий коліт; серповидно-клітинна анемія; флебіт поверхневих вен. Гіпертригліцеридемія. Захворювання печінки за нормальних показників функціональних проб печінки. Захворювання, що вперше виникли або посилилися під час вагітності або на тлі попереднього прийому статевих гормонів (наприклад, жовтяниця та/або свербіж, пов'язані з холестазом, захворювання жовчного міхура, отосклероз із погіршенням слуху, порфірія, герпес під час вагітності, хорею Сіденгаму). У жінок із спадковим ангіоневротичним набряком екзогенні естрогени можуть спричинити або посилювати симптоми ангіоневротичного набряку.Вагітність та лактаціяПрепарат Логест протипоказаний до застосування під час вагітності та в період грудного вигодовування. Якщо вагітність виявляється під час прийому Логесту, прийом препарату повинен бути негайно припинений. Однак численні епідеміологічні дослідження не виявили підвищення ризику дефектів розвитку у дітей, народжених жінками, які отримували статеві гормони до вагітності, ні наявності тератогенної дії, коли статеві гормони приймалися з необережності в ранні терміни вагітності. Прийом препарату Логест, як і інших КОК, може зменшувати кількість грудного молока та змінювати його склад, тому застосування препарату протипоказане до припинення грудного вигодовування. Невелика кількість статевих гормонів та/або їх метаболітів може проникати у грудне молоко та впливати на здоров'я дитини.Побічна діяНайчастіше описаними небажаними явищами на тлі прийому препарату Логест® є нудота, біль у животі, підвищення маси тіла, головний біль, погіршення/зміна настрою, біль у молочних залозах, нагрубання молочних залоз. Вони зустрічаються у ≥ 1% пацієнток. Серйозними небажаними явищами є артеріальні та венозні тромбоемболії. На тлі прийому КОК у жінок спостерігалися й інші небажані ефекти, зв'язок яких із прийомом препаратів не підтверджений, але й не спростований. Клас систем органів (MedDRA) Часто (≥1/100 до <1/10) Нечасто (≥1/1000 до <1/100) Рідко (≥1/10000 до <1/1000) Дуже рідко (<1/10000) Новоутворення, злоякісні та неуточнені (в т.ч. кісти та поліпи) гепатоцелюлярна карцинома, доброякісні пухлини печінки (наприклад, осередкова вузлова гіперплазія, аденома печінки) Порушення з боку органу зору непереносимість контактних лінз (неприємні відчуття при їх носінні) неврит зорового нерва Порушення з боку шлунково-кишкового тракту нудота, біль у животі блювота, діарея, спазми в животі, здуття живота Інфекції та інвазії вагініт, включаючи кандидозний вульвовагініт. Порушення з боку імунної системи гіперчутливість, анафілактичні реакції, у дуже поодиноких випадках кропив'янка, набряк Квінке, тяжкі порушення дихання та кровообігу загострення системного червоного вовчаку Загальні розлади збільшення маси тіла зниження маси тіла Порушення з боку обміну речовин та харчування затримка рідини, зміна апетиту Порушення з боку нервової системи головний біль мігрень Порушення психіки зниження настрою, перепади настрою зниження лібідо підвищення лібідо Порушення з боку статевих органів та молочної залози* болючість молочних залоз, нагрубання молочних залоз гіпертрофія молочних залоз виділення із статевих шляхів, виділення із молочних залоз Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин висип, кропив'янка, гірсутизм, алопеція вузлувата еритема, багатоформна еритема Порушення з боку судин венозні та артеріальні тромбоемболічні ускладнення** * У ході постмаркетингових досліджень повідомлялося про наступні небажані явища, частоту яких оцінити не вдалося: відсутність менструальноподібної кровотечі, ациклічні кровотечі, "мажучі" кров'янисті виділення, зниження обсягу менструальноподібної кровотечі, аменорея після закінчення прийому препарату. ** - Розрахункова частота за даними епідеміологічних досліджень, що охоплювали групу жінок, котрі приймали КОК. Венозні та артеріальні тромбоемболічні ускладнення поєднують такі нозологічні форми: оклюзія периферичних глибоких вен, тромбоз та тромбоемболія / оклюзія легеневих судин, тромбоз, емболія та інфаркт / інфаркт міокарда / церебрічний Нижче перераховані небажані явища з дуже низькою частотою або відстроченим розвитком симптомів, які, ймовірно, пов'язані з прийомом КОК: Пухлини У жінок, які застосовують КОК, дуже незначно підвищено частоту виявлення раку молочної залози. Оскільки рак молочної залози рідко зустрічається у жінок віком до 40 років, підвищення частоти раку у жінок, які застосовують КОК, незначно по відношенню до загального ризику виникнення раку молочної залози. Причинно-наслідковий зв'язок із застосуванням КОК не виявлено. Пухлини печінки (доброякісні та злоякісні). Інші стани Жінки з гіпертригліцеридемією (підвищений ризик панкреатиту при застосуванні КОК). Підвищення артеріального тиску. Настання або погіршення станів, при яких зв'язок із застосуванням КОК не є незаперечним: жовтяниця та/або свербіж, пов'язані з холестазом; утворення каменів жовчного міхура; порфірія; системна червона вовчанка; гемолітико-уремічний синдром; хорея Сіденгама; герпес під час вагітності; втрата слуху, пов'язана з отосклерозом. У жінок із спадковим ангіоневротичним набряком екзогенні естрогени можуть спричинити або посилити симптоми ангіоневротичного набряку. Порушення функції печінки. Порушення толерантності до глюкози або вплив на периферичну інсулінорезистентність. Хвороба Крона, виразковий коліт. Хлоазму. Взаємодія Внаслідок взаємодії інших препаратів (індукторів ферментів) з пероральними контрацептивами можуть виникати "проривні" кровотечі та/або зниження контрацептивного ефекту.Взаємодія з лікарськими засобамиВплив інших лікарських засобів на препарат Логест® Можлива взаємодія з лікарськими засобами, що індукують мікросомальні ферменти, внаслідок чого може збільшуватися кліренс статевих гормонів, що, у свою чергу, може призводити до "проривних" маткових кровотеч та/або зниження контрацептивного ефекту. Індукція мікросомальних ферментів печінки може спостерігатися вже за кілька днів спільного застосування. Максимальна індукція мікросомальних ферментів печінки зазвичай спостерігається протягом кількох тижнів. Після відміни препарату індукція мікросомальних ферментів печінки може зберігатись протягом 4 тижнів. Жінкам, які отримують лікування препаратами-індукторами мікросомальних ферментів на додаток до препарату Логест, рекомендується тимчасово використовувати бар'єрний метод контрацепції або вибрати інший негормональний метод контрацепції. Бар'єрний метод контрацепції слід використовувати протягом усього періоду прийому супутніх препаратів та ще протягом 28 днів після їх відміни. Якщо застосування препарату-індуктора мікросомальних ферментів печінки триває після прийому останньої таблетки препарату Логест з поточної упаковки,слід починати прийом таблеток з нової упаковки без звичайної перерви прийому таблеток. Речовини, що збільшують кліренс препарату Логест® (що послаблюють ефективність шляхом індукції ферментів): фенітоїн, барбітурати, примідон, карбамазепін, рифампіцин і, можливо, також окскарбазепін, топірамат, фелбамат, гризеофульвін, а також препарати, що містять Зер. Речовини з різним впливом на кліренс препарату Логест® При сумісному застосуванні з препаратом Логест® багато інгібіторів протеаз ВІЛ або вірусу гепатиту С та ненукліозидні інгібітори зворотної транскриптази можуть як збільшувати, так і зменшувати концентрацію естрогену або прогестагену у плазмі крові. У деяких випадках такий вплив може бути клінічно значущий. Речовини, що знижують кліренс препарату Логест® (інгібітори ферментів). естрогену або прогестагену, або їх обох. Було показано, що эторикоксиб у дозах 60 та 120 мг/добу при сумісному прийомі з КОК, що містять 0,035 мг етинілестрадіолу, підвищує концентрацію етинілестрадіолу в плазмі крові в 1,4 та 1,6 рази, відповідно. Вплив КОК на інші лікарські препарати КОК можуть впливати на метаболізм інших препаратів, що призводить до підвищення (наприклад, циклоспорин) або зниження (наприклад, ламотриджин) їхньої концентрації в плазмі крові та тканинах. In vitro етинілестрадіол є оборотним інгібітором CYP2C19, CYP1A1 та CYP1A2, а також необоротним інгібітором CYP3A4/5, CYP2C8 та CYP2J2. У клінічних дослідженнях призначення гормонального контрацептиву, що містить етинілестрадіол, не призводило до будь-якого підвищення або призводило лише до слабкого підвищення концентрацій субстратів CYP3A4 у плазмі (наприклад, мідазоламу), тоді як концентрації субстратів CYP1A2 у плазмі можуть зростати слабо (наприклад , теофілін) або помірно (наприклад, мелатонін та тизанідин). Фармакодинамічні взаємодії Було показано, що спільне застосування етинілестрадіол-вмісних препаратів і противірусних препаратів прямої дії, що містять омбітасвір, паритапревір, дасабувір або їх комбінацію, асоціюється з підвищенням концентрації АЛТ (аланінамінотрансферази) більш ніж у 20 разів у порівнянні з верхньою межею норми у здорових гепатиту З жінок.Спосіб застосування та дозиКалендарна упаковка препарату Логест містить 21 таблетку. Таблетки слід приймати внутрішньо по одній щодня протягом 21 дня приблизно в один і той же час, запиваючи невеликою кількістю води. Кожну таблетку слід приймати у відповідний день тижня, вказаний на упаковці, слідуючи стрілкам. Прийом таблеток з наступної упаковки починається після 7-денної перерви, під час якої зазвичай настає менструальноподібна кровотеча (кровотеча "скасування"). Як правило, воно починається на 2-3 день після прийому останньої таблетки і може не закінчитися на початок прийому таблеток з нової упаковки. Після 7-денної перерви необхідно починати прийом таблеток з нової упаковки навіть у разі, якщо менструальноподібна кровотеча ще не припинилася. Це означає,що починати прийом таблеток з нової упаковки необхідно в один і той же день тижня, і що кожен місяць кровотеча "скасування" наступатиме приблизно в один і той же день тижня. Прийом таблеток із першої упаковки препарату Логест® Коли ніякий гормональний контрацептивний засіб не застосовується у попередньому місяці Прийом препарату Логест слід розпочинати в перший день менструального циклу (тобто в перший день менструальної кровотечі). Необхідно прийняти таблетку згідно з днем тижня, вказаним на упаковці. Потім слід приймати пігулки по порядку. Допускається прийом препарату на 2-5 день менструального циклу, але в цьому випадку протягом перших 7 днів прийому таблеток з першої упаковки рекомендується додатково використовувати бар'єрний метод контрацепції (наприклад, презерватив). При переході з інших КОК, контрацептивного вагінального кільця або контрацептивного пластиру Переважно починати прийом препарату Логест на наступний день після прийому останньої активної (що містить гормони) таблетки з упаковки попереднього КОК, але в жодному разі не пізніше наступного дня після звичайної 7-денної перерви (для препаратів, що містять 21 таблетку) або на наступний день після прийому останньої таблетки із попередньої упаковки (для препаратів, що містять 28 таблеток в упаковці). Починати прийом препарату Логест слід після звичайної перерви у прийомі активних таблеток у разі переходу з контрацептивних препаратів з пролонгованим режимом застосування. Прийом препарату Логест слід розпочинати в день видалення вагінального кільця або пластиру, але не пізніше дня, коли має бути введене нове кільце або наклеєний новий пластир. При переході з контрацептивів, що містять тільки гестагени ("міні-пілі", ін'єкційні форми, імплантат), або з внутрішньоматкової терапевтичної системи з вивільненням гестагену Перейти з "міні-пили" на препарат Логест можна в будь-який день (без перерви), з імплантату або внутрішньоматкового контрацептиву з гестагеном - в день його видалення, з ін'єкційної форми - з дня, коли має бути зроблена наступна ін'єкція. У всіх випадках протягом перших 7 днів прийому таблеток необхідно використовувати додатково бар'єрний метод контрацепції (наприклад, презерватив). - Після аборту (у тому числі мимовільного) у першому триместрі вагітності Починати прийом препарату можна негайно. За умови дотримання цієї умови додаткових заходів контрацепції не потрібно. Після пологів (за відсутності грудного вигодовування) або переривання вагітності (у тому числі мимовільного) у другому триместрі Починати прийом препарату рекомендується на 21-28 день після пологів (за відсутності грудного вигодовування) або відразу після переривання вагітності в другому триместрі. Якщо прийом препарату розпочато пізніше, необхідно використовувати додатково бар'єрний метод контрацепції протягом перших 7 днів прийому таблеток. Якщо статевий контакт мав місце до початку прийому Логесту, необхідно виключити вагітність. Прийом пропущених пігулок Якщо запізнення у прийомі препарату становить менше 12 годин, контрацептивний захист не знижується. Потрібно прийняти пропущену таблетку якнайшвидше, наступна таблетка приймається у звичайний час. Якщо запізнення в прийомі препарату становить понад 12 годин, контрацептивний захист може бути знижений. Чим більше таблеток пропущено, і чим ближче пропуск до 7-денної перерви у прийомі таблеток, тим вища ймовірність настання вагітності. При цьому слід пам'ятати: Прийом препарату ніколи не повинен бути перерваний більш ніж на 7 днів. 7 днів безперервного прийому таблеток потрібні для досягнення адекватного пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-яєчникової системи. Відповідно, якщо запізнення в прийомі таблеток склало більше 12 годин (інтервал з моменту прийому останньої таблетки більше 36 годин), залежно від тижня, коли була пропущена таблетка, можуть бути надані такі рекомендації: Перший тиждень прийому препарату Необхідно прийняти останню пропущену таблетку якнайшвидше, як тільки жінка згадає про це (навіть якщо це означає прийом двох таблеток одночасно). Наступну таблетку необхідно прийняти у звичайний час. Протягом наступних 7 днів необхідно додатково використовувати бар'єрний метод контрацепції (наприклад, презерватив). Якщо статевий контакт мав місце протягом тижня перед пропуском таблетки, необхідно враховувати можливість вагітності. Другий тиждень прийому препарату Необхідно прийняти останню пропущену таблетку якнайшвидше, як тільки жінка згадає про це (навіть якщо це означає прийом двох таблеток одночасно). Наступну таблетку необхідно прийняти у звичайний час. За умови, якщо жінка приймала таблетки правильно протягом 7 днів, що передували першій пропущеній таблетці, немає необхідності використовувати додаткові методи контрацепції. В іншому випадку, а також при пропуску двох та більше таблеток необхідно додатково використовувати бар'єрні методи контрацепції (наприклад, презерватив) протягом наступних 7 днів. Третій тиждень прийому препарату Ризик зниження контрацептивної надійності неминучий через майбутню перерву в прийомі таблеток. У цьому випадку необхідно дотримуватись наступних алгоритмів: якщо протягом 7 днів, що передували першій пропущеній таблетці, всі таблетки приймалися правильно, немає необхідності використовувати додаткові методи контрацепції. При прийомі пропущених таблеток керуйтеся пунктами 1 або 2. якщо протягом 7 днів, що передували першій пропущеній таблетці, таблетки приймалися неправильно, то протягом наступних 7 днів необхідно додатково використовувати бар'єрний метод контрацепції (наприклад, презерватив) і в цьому випадку слід керуватися пунктом 1 для прийому пропущених таблеток. Необхідно прийняти останню пропущену таблетку якнайшвидше, як тільки жінка згадає про це (навіть якщо це означає прийом двох таблеток одночасно). Наступні таблетки приймають у звичайний час, доки не закінчаться таблетки із поточної упаковки. Прийом таблеток з наступної упаковки слід починати відразу без звичайної 7-денної перерви. Кровотеча "скасування" малоймовірна, доки не закінчаться таблетки з другої упаковки, але можуть відзначатися "мажуть" виділення та/або "проривні" кровотечі в дні прийому препарату. Можна також перервати прийом таблеток із поточної упаковки, зробити перерву на 7 або менше днів (включаючи дні пропуску таблеток), після чого розпочинати прийом таблеток із нової упаковки. Якщо жінка пропустила прийом таблеток, а потім під час перерви у прийомі у неї немає кровотечі "скасування", необхідно виключити вагітність. Схема дій пацієнтки при порушенні режиму прийому таблеток: Допускається приймати не більше двох таблеток на один день. Рекомендації при шлунково-кишкових розладах При тяжких шлунково-кишкових розладах всмоктування препарату може бути неповним, тому слід використовувати додаткові методи контрацепції. Якщо протягом 3-4 годин після прийому таблеток відзначається блювання або діарея, залежно від тижня прийому препарату слід орієнтуватися на рекомендації при пропусканні таблеток, зазначених вище. Якщо жінка не хоче змінювати свою звичайну схему прийому та переносити початок кровотечі "скасування" на інший день тижня, додаткову таблетку слід прийняти з іншої упаковки. Припинення прийому препарату Логест® Прийом препарату Логест можна припинити у будь-який час. Якщо жінка не планує вагітність, слід подбати про інші методи контрацепції. Якщо планується вагітність, слід просто припинити прийом препарату Логест і дочекатися природної менструальної кровотечі. Відстрочка початку менструальноподібної кровотечі Для того, щоб відкласти початок менструальноподібної кровотечі, необхідно продовжити подальший прийом таблеток з нової упаковки препарату Логест без 7-денної перерви. Таблетки з нової упаковки можуть прийматися так довго, як це необхідно, у тому числі доти, поки таблетки в упаковці не закінчаться. На тлі прийому препарату з другої упаковки можуть відзначатися "мажуть" кров'янисті виділення з піхви та/або "проривні" маткові кровотечі. Відновити прийом препарату Логест з чергової упаковки слід після звичайної 7-денної перерви. Зміна дня початку менструальноподібної кровотечі Для того, щоб перенести день початку менструальноподібної кровотечі на другий день тижня, жінці слід скоротити (але не подовжувати) найближчу 7-денну перерву в прийомі таблеток на стільки днів, на скільки жінка хоче. Наприклад, якщо цикл зазвичай починається у п'ятницю, а в майбутньому жінка хоче, щоб він починався у вівторок (3 дні раніше), прийом таблеток з наступної упаковки необхідно починати на 3 дні раніше, ніж зазвичай. Чим коротша перерва в прийомі таблеток, тим вище ймовірність, що менструальноподібна кровотеча не настане, і під час прийому таблеток з другої упаковки будуть спостерігатися виділення, що "мажуть" і/або "проривні" кровотечі. Застосування в окремих груп пацієнток У дівчаток-підлітків Препарат Логест показаний тільки після настання менархе. У літніх Не застосовується. Препарат Логест не показаний після настання менопаузи. При порушеннях функції печінки Препарат Логест® протипоказаний жінкам з тяжкими захворюваннями печінки, доки показники функції печінки не прийдуть у норму. При порушеннях функції нирок Препарат Логест спеціально не вивчався у пацієнток з порушеннями з боку нирок. Наявні дані не передбачають корекції режиму дозування таких пацієнток.ПередозуванняПро серйозні порушення при передозуванні не повідомлялося. Симптоми, які можуть спостерігатися при передозуванні: нудота, блювання та кровотеча "скасування". Останні можуть виникати у дівчаток, які не досягли віку менархе, при прийомі препарату з необережності. Специфічного антидоту немає, слід проводити симптоматичне лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЯкщо будь-які стани, захворювання або фактори ризику, зазначені нижче, є в даний час, то слід ретельно зважувати потенційний ризик і очікувану користь застосування КОК, у тому числі препарату Логест®, в кожному індивідуальному випадку і обговорити його з жінкою до того як вона вирішить почати прийом препарату У разі посилення, посилення або першого прояву будь-якого з цих станів, захворювань або факторів ризику жінка повинна проконсультуватися зі своїм лікарем для вирішення питання про припинення прийому препарату. Захворювання серцево-судинної системи Результати епідеміологічних досліджень вказують на наявність взаємозв'язку між застосуванням КОК та підвищенням частоти розвитку венозних та артеріальних тромбозів та тромбоемболій (таких як тромбоз глибоких вен, тромбоемболія легеневої артерії, інфаркт міокарда, цереброваскулярні порушення). Ці захворювання відзначаються рідко. Препарати, що містять левоноргестрел, норгестимат або норетистерон, спричиняють ризик розвитку ВТЕ меншою мірою. При застосуванні інших КОК, таких як препарат Логест®, ризик розвитку ВТЕ вдвічі вищий. Вибір на користь застосування КОК з більш високим ризиком розвитку ВТЕ може бути зроблений тільки після консультації пацієнтки, що дозволяє переконатися, що вона повністю розуміє ризик розвитку ВТЕ, пов'язаний із застосуванням препарату Логест®, вплив препарату на фактори ризику, що існують у неї, і те, що ризик розвитку ВТЕ максимальний протягом першого року застосування препарату. За деякими відомостями, підвищений ризик відзначається при відновленні застосування КОК після перерви тривалістю 4 тижні або більше. Ризик розвитку ВТЕ максимальний перший рік прийому таких препаратів. Підвищений ризик присутній після початкового застосування КЗК або відновлення застосування одного і того ж або іншого КЗК (після перерви між прийомами препарату в 4 тижні і більше). Дані великого проспективного дослідження за участю 3 груп пацієнток показують, що цей підвищений ризик є переважно протягом перших 3 місяців. Загальний ризик ВТЕ у пацієнток, які приймають низькодозовані КОК (що містять менше 0,05 мг етинілестрадіолу) у два-три рази вище, ніж у невагітних пацієнток, які не приймають КОК, проте цей ризик залишається нижчим порівняно з ризиком ВТЕ при вагітності та пологах. ВТЕ може виявитися життєзагрозливою або призвести до смерті (в 1-2% випадків). ВТЕ, що виявляється у вигляді тромбозу глибоких вен та/або тромбоемболії легеневої артерії, може статися при застосуванні будь-яких КОК. Вкрай рідко при застосуванні КОК виникає тромбоз інших кровоносних судин, наприклад, печінкових, брижових, ниркових, мозкових вен та артерій або судин сітківки ока. Симптоми тромбозу глибоких вен (ТГВ): односторонній набряк нижньої кінцівки або по ходу вени на нижній кінцівці, біль або дискомфорт у нижній кінцівці тільки у вертикальному положенні або при ходьбі, локальне підвищення температури, почервоніння або зміна забарвлення шкірних покривів у ураженій нижній кінцівці. Симптоми тромбоемболії легеневої артерії (ТЕЛА): утруднене або прискорене дихання; раптовий кашель, у тому числі із кровохарканням; гострий біль у грудній клітці, який може посилюватися при глибокому вдиху; почуття тривоги; сильне запаморочення; прискорене або нерегулярне серцебиття. Деякі з цих симптомів (наприклад, задишка, кашель) є неспецифічними і можуть бути витлумачені невірно як ознаки інших часто зустрічаються і менш важких ускладнень (наприклад, інфекція дихальних шляхів). Артеріальна тромбоемболія може призвести до інсульту, оклюзії судин або інфаркту міокарда. Симптоми інсульту: раптова слабкість або втрата чутливості обличчя, кінцівок, особливо з одного боку тіла, раптова сплутаність свідомості, проблеми з мовленням та розумінням; раптова одно-або двостороння втрата зору; раптове порушення ходи, запаморочення, втрата рівноваги чи координації рухів; раптовий сильний або тривалий головний біль без видимої причини; втрата свідомості або непритомність із нападом судом або без нього. Інші ознаки оклюзії судин: раптовий біль, набряклість і незначна синюшність кінцівок, "гострий" живіт. Симптоми інфаркту міокарда: біль, дискомфорт, тиск, тяжкість, почуття стиснення або розпирання в грудях або за грудиною, з іррадіацією в спину, щелепу, верхню кінцівку, епігастрію; холодний піт, нудота, блювання або запаморочення, сильна слабкість, тривога чи задишка; прискорене або нерегулярне серцебиття. Артеріальна тромбоемболія може виявитися життєзагрозною або призвести до летального результату. У жінок із поєднанням кількох факторів ризику або високою виразністю одного з них слід розглядати можливість їхнього взаємопосилення. У подібних випадках ступінь підвищення ризику може виявитися вищим, ніж при простому підсумовуванні факторів. У цьому випадку прийом препарату Логест протипоказаний. Ризик розвитку тромбозу (венозного та/або артеріального) та тромбоемболії або цереброваскулярних порушень підвищується: з віком; у курців (зі збільшенням кількості сигарет або підвищенням віку ризик наростає, особливо у жінок старше 35 років); при наявності сімейного анамнезу (наприклад, венозної або артеріальної тромбоемболії будь-коли у близьких родичів або батьків віком до 50 років). У разі спадкової або набутої схильності жінка повинна бути оглянута відповідним фахівцем для вирішення питання про можливість прийому КОК; при ожирінні (індекс маси тіла 30 кг/м2 та більше); при дисліпопротеїнемії; при артеріальній гіпертензії; при мігрені; при захворюваннях клапанів серця; при фібриляції передсердь; у разі тривалої іммобілізації, серйозного хірургічного втручання, будь-якої операції на нижніх кінцівках чи великої травми. У цих випадках слід припинити застосування КОК (у разі планованої операції принаймні за чотири тижні до неї) і не відновлювати прийом протягом двох тижнів після закінчення іммобілізації. Тимчасова іммобілізація (наприклад, авіапереліт тривалістю понад 4 години) може також бути фактором ризику розвитку ВТЕ, особливо за наявності інших факторів ризику. Питання про можливу роль варикозного розширення вен та поверхневого тромбофлебіту у розвитку ВТЕ залишається спірним. Слід враховувати підвищений ризик розвитку тромбоемболії у післяпологовому періоді. Порушення периферичного кровообігу також можуть відзначатися при цукровому діабеті, системному червоному вовчаку, гемолітико-уремічному синдромі, хронічних запальних захворюваннях кишечника (хвороба Крона або виразковий коліт) та серповидно-клітинній анемії. Збільшення частоти та тяжкості мігрені (що може передувати цереброваскулярним порушенням) під час застосування КОК може бути підставою для негайного припинення прийому цих препаратів. До біохімічних показників, що вказують на спадкову або набуту схильність до розвитку венозного або артеріального тромбозу відносяться: резистентність до активованого протеїну С, гіпергомоцистеїнемія, дефіцит антитромбіну III, дефіцит протеїну С, дефіцит протеїну S, антифосфоліпідний антиколан Оцінюючи співвідношення ризику та користі, слід враховувати, що адекватне лікування відповідного стану може зменшити пов'язаний з ним ризик тромбозу. Також слід враховувати, що ризик тромбозів та тромбоемболій при вагітності вищий, ніж при прийомі низькодозованих КОК (що містять менше 0,05 мг етинілестрадіолу). Пухлини Найбільш істотним фактором ризику розвитку раку шийки матки є персистуюча папіломавірусна інфекція. Є повідомлення про деяке підвищення ризику раку шийки матки при тривалому застосуванні КОК. Проте зв'язок із прийомом КОК не доведено. Зберігаються протиріччя щодо того, як ці дані пов'язані зі скринінгом на предмет патології шийки матки або з особливостями статевої поведінки (рідше застосування бар'єрних методів контрацепції). Мета-аналіз 54 епідеміологічних досліджень показав, що є дещо підвищений відносний ризик розвитку раку молочної залози, що діагностується у жінок, які приймають КОК в даний час (відносний ризик 1,24). Підвищений ризик поступово зникає протягом десяти років після припинення прийому цих препаратів. У зв'язку з тим, що рак молочної залози відзначається рідко у жінок віком до 40 років, збільшення кількості випадків раку молочної залози у жінок, які приймають КОК в даний час або приймали недавно, є незначним по відношенню до загального ризику цього захворювання. Його зв'язок із прийомом КОК не доведено. Підвищення ризику, що спостерігається, може бути також наслідком більш ранньої діагностики раку молочної залози у жінок, які застосовують КОК (у них діагностуються більш ранні клінічні форми раку молочної залози, ніж у жінок,не приймали КОК), біологічною дією КОК або поєднанням обох цих факторів. У поодиноких випадках на тлі застосування КОК спостерігався розвиток доброякісних, а вкрай рідкісних - злоякісних пухлин печінки, які в окремих випадках призводили до загрозливого життя внутрішньочеревної кровотечі. У разі появи сильних болів у ділянці живота, збільшення печінки або ознак внутрішньочеревної кровотечі слід враховувати при проведенні диференціального діагнозу. Інші стани У жінок з гіпертригліцеридемією (або наявністю цього стану в сімейному анамнезі) під час прийому КЗК можливе підвищення ризику розвитку панкреатиту. Незважаючи на те, що незначне підвищення артеріального тиску було описано у багатьох жінок, які приймають КЗК, клінічно значуще підвищення спостерігалося рідко. Тим не менш, якщо під час прийому КОК розвивається стійке клінічно значуще підвищення артеріального тиску, слід відмінити ці препарати та розпочати лікування артеріальної гіпертензії. Прийом КОК може бути продовжений, якщо за допомогою гіпотензивної терапії досягнуто нормальних значень артеріального тиску. Наступні стани, як повідомлялося, розвиваються або погіршуються як під час вагітності, так і при прийомі КОК, але їх зв'язок з прийомом КОК не доведений: холестатична жовтяниця та/або свербіж, пов'язаний з холестазом; формування каменів у жовчному міхурі; порфірія; системна червона вовчанка; гемолітико-уремічний синдром; хорея Сіденгама; герпес під час вагітності; втрата слуху, пов'язана з отосклерозом. Також описані випадки хвороби Крона, виразкового коліту, погіршення перебігу ендогенної депресії та епілепсії на фоні застосування КОК. У жінок зі спадковими формами ангіоневротичного набряку екзогенні естрогени можуть викликати або погіршувати симптоми ангіоневротичного набряку. Гострі або хронічні порушення функції печінки можуть вимагати відміни КОК доти, доки показники функції печінки не повернуться до норми. Рецидив холестатичної жовтяниці, що розвинулася вперше під час попередньої вагітності або попереднього прийому статевих гормонів, вимагає припинення прийому КОК. Хоча КОК можуть впливати на інсулінорезистентність та толерантність до глюкози, як правило, немає потреби в корекції дози гіпоглікемічних препаратів у пацієнток з цукровим діабетом, які застосовують низькодозовані КОК (що містять менше 0,05 мг етинілестрадіолу). Тим не менш, жінки з цукровим діабетом повинні ретельно спостерігатися під час прийому КЗК. Іноді може розвиватися хлоазму, особливо у жінок із наявністю в анамнезі хлоазми вагітних. Жінки зі схильністю до хлоазми під час прийому КОК повинні уникати тривалого перебування на сонці та впливу ультрафіолетового випромінювання. Лабораторні випробування Застосування таких препаратів як Логест® може впливати на результати деяких лабораторних тестів, включаючи біохімічні показники функції печінки, щитовидної залози, нирок та надниркових залоз, концентрацію транспортних протеїнів у плазмі (наприклад, глобулін, що зв'язує кортикостероїди, фракції ліпідів/ліп та фібринолізу). Ці зміни, зазвичай, залишаються у межах нормальних фізіологічних значень. Зниження ефективності Ефективність КОК може бути знижена у таких випадках: при пропусканні таблеток, шлунково-кишкових розладах або внаслідок лікарської взаємодії. Вплив на характер кровотечі На фоні прийому КОК можуть відзначатися нерегулярні кровотечі ("мажуть" кров'янисті виділення та/або "проривні" кровотечі), особливо протягом перших місяців застосування. Тому оцінка будь-яких нерегулярних кровотеч повинна проводитись тільки після періоду адаптації, що становить не менше ніж 3 цикли прийому препарату. Якщо нерегулярні кровотечі повторюються або розвиваються після попередніх регулярних циклів, слід провести ретельне обстеження, щоб уникнути злоякісних новоутворень або вагітності. У деяких жінок під час перерви в прийомі таблеток може не розвинутись кровотеча "скасування". Якщо препарат. Логест приймався згідно з вказівками, малоймовірно, що жінка вагітна. Тим не менш, якщо до цього препарат Логест приймався нерегулярно, або якщо відсутні дві кровотечі "скасування", до продовження прийому препарату повинна бути виключена вагітність. Медичні огляди Перед початком або поновленням застосування препарату Логест® необхідно ознайомитися з анамнезом життя, сімейним анамнезом жінки, провести ретельне загальномедичне (включаючи вимірювання АТ, визначення індексу маси тіла) та гінекологічне обстеження (включаючи обстеження молочних залоз та цитологічне дослідження епітелію шийки матки). Обсяг додаткових досліджень та частота контрольних оглядів визначається індивідуально. Зазвичай контрольні обстеження слід проводити не рідше 1 разу на 6 місяців. Необхідно пам'ятати, що препарат Логест® не захищає від ВІЛ-інфекції (СНІД) та інших захворювань, що передаються статевим шляхом! Стани, що вимагають консультації лікаря: Будь-які зміни здоров'я; Локальне ущільнення у молочній залозі; Одночасний прийом інших лікарських засобів; Якщо очікується тривала іммобілізація (наприклад, на нижню кінцівку накладено гіпс), планується госпіталізація чи операція (принаймні за чотири тижні до передбачуваної операції); Надзвичайно сильна кровотеча з піхви; Пропущено таблетку в перший тиждень прийому препарату і був статевий контакт за сім днів до цього; Відсутність чергової менструальноподібної кровотечі двічі поспіль або підозра на вагітність (не слід розпочинати прийом таблеток із наступної упаковки до консультації з лікарем). Слід припинити прийом таблеток і негайно проконсультуватися з лікарем, якщо можливі ознаки тромбозу, інфаркту міокарда або інсульту: незвичайний кашель: незвичайно сильний біль за грудиною, що віддає в ліву руку; задишка, що несподівано виникла, незвичайний, сильний і тривалий головний біль або напад мігрені; часткова чи повна втрата зору чи двоїння в очах; нечленороздільна мова; раптові зміни слуху, нюху чи смаку; запаморочення або непритомність; слабкість або втрата чутливості у будь-якій частині тіла; сильний біль у животі; сильний біль у нижній кінцівці або набряк, що раптово виник, будь-якої з нижніх кінцівок. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не виявлено.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діючі речовини: 75 мкг гестодену та 20 мкг етинілестрадіолу; допоміжні речовини: лактози моногідрат 37,155 мг, крохмаль кукурудзяний 15,500 мг, повідон 25 1,700 мг, магнію стеарат 0,550 мг; Оболонка: сахароза 19.660 мг, повідон 90 0,171 мг, макрогол-6000 2,180 мг, кальцію карбонат 8,697 мг, тальк 4,242 мг, віск гірський гліколевий 0,050 мг. По 21 таблетці в блістер з полівінілхлоридної плівки та алюмінієвої фольги. По 1 або 3 блістери разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку з контролем першого розтину.Опис лікарської формиТаблетки покриті білою круглою оболонкою.Фармакотерапевтична групаКонтрацептивний засіб комбінований (естроген + гестаген).ФармакокінетикаГестоден Абсорбція. Після внутрішнього застосування гестоден швидко і повністю абсорбується, його максимальна концентрація в плазмі крові, що дорівнює 3,5 нг/мл, досягається приблизно через 1 годину. Біодоступність становить приблизно 99%. Розподіл. Гестоден зв'язується з альбуміном плазми крові та з глобуліном, що зв'язує статеві гормони (ГСПГ). У вільному вигляді в плазмі знаходиться лише близько 1,3% від загальної концентрації речовини; близько 69% – специфічно пов'язані з ГСПГ. Індукція етинілестрадіолом синтезу ГСПГ впливає на зв'язування гестодену з білками плазми. Середній обсяг розподілу гестодену, що здається, становить 0,7 л/кг. Метаболізм. Гестоден майже повністю метаболізується. Кліренс із плазми становить приблизно 0,8 мл/хв/кг. Виведення. Концентрація гестодену в плазмі знижується двофазно. Період напіввиведення в термінальну фазу становить близько 12 годин. Рівноважна концентрація. На фармакокінетику гестодену впливає концентрація ГСПГ у плазмі. При щоденному прийомі препарату концентрація речовини у плазмі збільшується приблизно в 4 рази у другій половині циклу прийому препарату. Етинілестрадіол Абсорбція. Після прийому внутрішньо етинілестрадіол швидко та повністю абсорбується. Максимальна концентрація в плазмі крові, що дорівнює приблизно 65 пг/мл, досягається за 1,7 години. варіабельності – від 20 до 65%. Розподіл. Етинілестрадіол неспецифічно, але міцно зв'язується з альбуміном плазми (близько 98%) та індукує підвищення концентрації у плазмі крові ГСПГ. Здається обсяг розподілу етинілестрадіолу становить близько 2,8 - 8,6 л/кг. Метаболізм. Етинілестрадіол піддається пресистемної кон'югації як у слизовій оболонці тонкої кишки, так і в печінці. Основний шлях метаболізму – ароматичне гідроксилювання. Швидкість кліренсу з плазми становить 2,3 - 7 мл/хв/кг. Виведення. Зниження концентрації етинілестрадіолу в плазмі носить двофазний характер; перша фаза характеризується періодом напіввиведення близько 1 години, друга-10-20 годин. У незміненому вигляді з організму не виводиться. Метаболіти етинілестрадіолу виводяться нирками та через кишечник у співвідношенні 4 : 6 з періодом напіввиведення близько 24 год. Рівноважна концентрація. Рівноважна концентрація досягається приблизно за один тиждень.ФармакодинамікаПрепарат Логест - низькодозований монофазний пероральний комбінований естроген-гестагенний контрацептивний препарат. Контрацептивний ефект препарату Логест® здійснюється за допомогою взаємодоповнюючих механізмів, до найважливіших з яких відносяться пригнічення овуляції, підвищення в'язкості секрету шийки матки та зміни в ендометрії, що перешкоджають імплантації заплідненої яйцеклітини. Підвищений ризик розвитку венозної тромбоемболії (ВТЕ), що пов'язується із застосуванням комбінованих пероральних контрацептивів (КЗК), обумовлений присутністю естрогену. У жінок, які приймають КОК, цикл стає регулярнішим, зменшуються болючість та інтенсивність менструальноподібних кровотеч, внаслідок чого знижується ризик залізодефіцитної анемії. Крім того, є дані про те, що при застосуванні КОК знижується ризик розвитку раку ендометрію та раку яєчників. При правильному застосуванні індекс Перля (показник, що відображає частоту наступу вагітності у 100 жінок протягом року застосування контрацептиву) становить менше 1. При неправильному застосуванні таблеток, у тому числі при пропусканні таблеток, індекс Перля може зростати.Показання до застосуванняПероральна контрацепція.Протипоказання до застосуванняЗастосування препарату Логест протипоказано за наявності будь-якого зі станів/захворювань/факторів ризику, перелічених нижче. Якщо будь-який із цих станів/захворювань/факторів ризику розвивається вперше на фоні прийому препарату Логест®, то прийом препарату має бути негайно припинено. Тромбози (венозні та артеріальні), тромбоемболії (зокрема, тромбоз глибоких вен, тромбоемболія легеневої артерії, інфаркт міокарда), цереброваскулярні порушення – нині чи анамнезі. Стани, що передують тромбозу (у тому числі транзиторні ішемічні атаки, стенокардія) в даний час або в анамнезі. Наявність високого ризику венозного чи артеріального тромбозу. Вроджена або набута схильність до венозних та артеріальних тромбозів, включаючи резистентність до активованого протеїну С, гіпергомоцистеїнемію, дефіцит протеїну С, дефіцит протеїну S, дефіцит антитромбіну III. антитіла до фосфоліпідів (антитіла до кардіоліпіну, вовчаковий антикоагулянт). Мігрень з осередковими неврологічними симптомами нині чи анамнезі. Цукровий діабет із судинними ускладненнями. Панкреатит з вираженою гіпертригліцеридемією в даний час або в анамнезі. Печінкова недостатність і тяжкі захворювання печінки (доки печінкові тести не прийдуть в норму). Пухлини печінки (доброякісні чи злоякісні) нині чи анамнезі. Виявлені гормонозалежні злоякісні новоутворення (у тому числі статевих органів чи молочної залози) або підозра на них. Кровотеча з піхви неясного генезу. Вагітність чи підозра на неї. Період грудного вигодовування. Непереносимість лактози, сахарози, дефіцит лактази, сахарази/ізомальтази, глюкозо-галактозна мальабсорбція. Підвищена чутливість до гестодену та/або етинілестрадіолу, або до будь-якої з допоміжних речовин препарату Логест®. Спільне застосування з противірусними препаратами прямої дії (ПППД), що містять омбітасвір, паритапревір, дасабувір або комбінацію цих речовин. З обережністю: Слід ретельно зважувати потенційний ризик та очікувану користь застосування КОК у кожному випадку індивідуально за наявності наступних захворювань/станів та факторів ризику: Чинники ризику розвитку тромбозу та тромбоемболій: куріння; тромбози; інфаркт міокарда або порушення мозкового кровообігу у віці менше 50 років у когось із найближчих родичів; ожиріння; дисліпопротеїнемія; артеріальна гіпертензія, включаючи адекватно контрольовану артеріальну гіпертензію; мігрень без осередкової неврологічної симптоматики; захворювання клапанів серця, включаючи неускладнені захворювання клапанів серця; порушення серцевого ритму. Інші захворювання, при яких можуть спостерігатися порушення периферичного кровообігу: цукровий діабет без судинних ускладнень; системна червона вовчанка; гемолітико-уремічний синдром; хвороба Крона та виразковий коліт; серповидно-клітинна анемія; флебіт поверхневих вен. Гіпертригліцеридемія. Захворювання печінки за нормальних показників функціональних проб печінки. Захворювання, що вперше виникли або посилилися під час вагітності або на тлі попереднього прийому статевих гормонів (наприклад, жовтяниця та/або свербіж, пов'язані з холестазом, захворювання жовчного міхура, отосклероз із погіршенням слуху, порфірія, герпес під час вагітності, хорею Сіденгаму). У жінок із спадковим ангіоневротичним набряком екзогенні естрогени можуть спричинити або посилювати симптоми ангіоневротичного набряку.Вагітність та лактаціяПрепарат Логест протипоказаний до застосування під час вагітності та в період грудного вигодовування. Якщо вагітність виявляється під час прийому Логесту, прийом препарату повинен бути негайно припинений. Однак численні епідеміологічні дослідження не виявили підвищення ризику дефектів розвитку у дітей, народжених жінками, які отримували статеві гормони до вагітності, ні наявності тератогенної дії, коли статеві гормони приймалися з необережності в ранні терміни вагітності. Прийом препарату Логест, як і інших КОК, може зменшувати кількість грудного молока та змінювати його склад, тому застосування препарату протипоказане до припинення грудного вигодовування. Невелика кількість статевих гормонів та/або їх метаболітів може проникати у грудне молоко та впливати на здоров'я дитини.Побічна діяНайчастіше описаними небажаними явищами на тлі прийому препарату Логест® є нудота, біль у животі, підвищення маси тіла, головний біль, погіршення/зміна настрою, біль у молочних залозах, нагрубання молочних залоз. Вони зустрічаються у ≥ 1% пацієнток. Серйозними небажаними явищами є артеріальні та венозні тромбоемболії. На тлі прийому КОК у жінок спостерігалися й інші небажані ефекти, зв'язок яких із прийомом препаратів не підтверджений, але й не спростований. Клас систем органів (MedDRA) Часто (≥1/100 до <1/10) Нечасто (≥1/1000 до <1/100) Рідко (≥1/10000 до <1/1000) Дуже рідко (<1/10000) Новоутворення, злоякісні та неуточнені (в т.ч. кісти та поліпи) гепатоцелюлярна карцинома, доброякісні пухлини печінки (наприклад, осередкова вузлова гіперплазія, аденома печінки) Порушення з боку органу зору непереносимість контактних лінз (неприємні відчуття при їх носінні) неврит зорового нерва Порушення з боку шлунково-кишкового тракту нудота, біль у животі блювота, діарея, спазми в животі, здуття живота Інфекції та інвазії вагініт, включаючи кандидозний вульвовагініт. Порушення з боку імунної системи гіперчутливість, анафілактичні реакції, у дуже поодиноких випадках кропив'янка, набряк Квінке, тяжкі порушення дихання та кровообігу загострення системного червоного вовчаку Загальні розлади збільшення маси тіла зниження маси тіла Порушення з боку обміну речовин та харчування затримка рідини, зміна апетиту Порушення з боку нервової системи головний біль мігрень Порушення психіки зниження настрою, перепади настрою зниження лібідо підвищення лібідо Порушення з боку статевих органів та молочної залози* болючість молочних залоз, нагрубання молочних залоз гіпертрофія молочних залоз виділення із статевих шляхів, виділення із молочних залоз Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин висип, кропив'янка, гірсутизм, алопеція вузлувата еритема, багатоформна еритема Порушення з боку судин венозні та артеріальні тромбоемболічні ускладнення** * У ході постмаркетингових досліджень повідомлялося про наступні небажані явища, частоту яких оцінити не вдалося: відсутність менструальноподібної кровотечі, ациклічні кровотечі, "мажучі" кров'янисті виділення, зниження обсягу менструальноподібної кровотечі, аменорея після закінчення прийому препарату. ** - Розрахункова частота за даними епідеміологічних досліджень, що охоплювали групу жінок, котрі приймали КОК. Венозні та артеріальні тромбоемболічні ускладнення поєднують такі нозологічні форми: оклюзія периферичних глибоких вен, тромбоз та тромбоемболія / оклюзія легеневих судин, тромбоз, емболія та інфаркт / інфаркт міокарда / церебрічний Нижче перераховані небажані явища з дуже низькою частотою або відстроченим розвитком симптомів, які, ймовірно, пов'язані з прийомом КОК: Пухлини У жінок, які застосовують КОК, дуже незначно підвищено частоту виявлення раку молочної залози. Оскільки рак молочної залози рідко зустрічається у жінок віком до 40 років, підвищення частоти раку у жінок, які застосовують КОК, незначно по відношенню до загального ризику виникнення раку молочної залози. Причинно-наслідковий зв'язок із застосуванням КОК не виявлено. Пухлини печінки (доброякісні та злоякісні). Інші стани Жінки з гіпертригліцеридемією (підвищений ризик панкреатиту при застосуванні КОК). Підвищення артеріального тиску. Настання або погіршення станів, при яких зв'язок із застосуванням КОК не є незаперечним: жовтяниця та/або свербіж, пов'язані з холестазом; утворення каменів жовчного міхура; порфірія; системна червона вовчанка; гемолітико-уремічний синдром; хорея Сіденгама; герпес під час вагітності; втрата слуху, пов'язана з отосклерозом. У жінок із спадковим ангіоневротичним набряком екзогенні естрогени можуть спричинити або посилити симптоми ангіоневротичного набряку. Порушення функції печінки. Порушення толерантності до глюкози або вплив на периферичну інсулінорезистентність. Хвороба Крона, виразковий коліт. Хлоазму. Взаємодія Внаслідок взаємодії інших препаратів (індукторів ферментів) з пероральними контрацептивами можуть виникати "проривні" кровотечі та/або зниження контрацептивного ефекту.Взаємодія з лікарськими засобамиВплив інших лікарських засобів на препарат Логест® Можлива взаємодія з лікарськими засобами, що індукують мікросомальні ферменти, внаслідок чого може збільшуватися кліренс статевих гормонів, що, у свою чергу, може призводити до "проривних" маткових кровотеч та/або зниження контрацептивного ефекту. Індукція мікросомальних ферментів печінки може спостерігатися вже за кілька днів спільного застосування. Максимальна індукція мікросомальних ферментів печінки зазвичай спостерігається протягом кількох тижнів. Після відміни препарату індукція мікросомальних ферментів печінки може зберігатись протягом 4 тижнів. Жінкам, які отримують лікування препаратами-індукторами мікросомальних ферментів на додаток до препарату Логест, рекомендується тимчасово використовувати бар'єрний метод контрацепції або вибрати інший негормональний метод контрацепції. Бар'єрний метод контрацепції слід використовувати протягом усього періоду прийому супутніх препаратів та ще протягом 28 днів після їх відміни. Якщо застосування препарату-індуктора мікросомальних ферментів печінки триває після прийому останньої таблетки препарату Логест з поточної упаковки,слід починати прийом таблеток з нової упаковки без звичайної перерви прийому таблеток. Речовини, що збільшують кліренс препарату Логест® (що послаблюють ефективність шляхом індукції ферментів): фенітоїн, барбітурати, примідон, карбамазепін, рифампіцин і, можливо, також окскарбазепін, топірамат, фелбамат, гризеофульвін, а також препарати, що містять Зер. Речовини з різним впливом на кліренс препарату Логест® При сумісному застосуванні з препаратом Логест® багато інгібіторів протеаз ВІЛ або вірусу гепатиту С та ненукліозидні інгібітори зворотної транскриптази можуть як збільшувати, так і зменшувати концентрацію естрогену або прогестагену у плазмі крові. У деяких випадках такий вплив може бути клінічно значущий. Речовини, що знижують кліренс препарату Логест® (інгібітори ферментів). естрогену або прогестагену, або їх обох. Було показано, що эторикоксиб у дозах 60 та 120 мг/добу при сумісному прийомі з КОК, що містять 0,035 мг етинілестрадіолу, підвищує концентрацію етинілестрадіолу в плазмі крові в 1,4 та 1,6 рази, відповідно. Вплив КОК на інші лікарські препарати КОК можуть впливати на метаболізм інших препаратів, що призводить до підвищення (наприклад, циклоспорин) або зниження (наприклад, ламотриджин) їхньої концентрації в плазмі крові та тканинах. In vitro етинілестрадіол є оборотним інгібітором CYP2C19, CYP1A1 та CYP1A2, а також необоротним інгібітором CYP3A4/5, CYP2C8 та CYP2J2. У клінічних дослідженнях призначення гормонального контрацептиву, що містить етинілестрадіол, не призводило до будь-якого підвищення або призводило лише до слабкого підвищення концентрацій субстратів CYP3A4 у плазмі (наприклад, мідазоламу), тоді як концентрації субстратів CYP1A2 у плазмі можуть зростати слабо (наприклад , теофілін) або помірно (наприклад, мелатонін та тизанідин). Фармакодинамічні взаємодії Було показано, що спільне застосування етинілестрадіол-вмісних препаратів і противірусних препаратів прямої дії, що містять омбітасвір, паритапревір, дасабувір або їх комбінацію, асоціюється з підвищенням концентрації АЛТ (аланінамінотрансферази) більш ніж у 20 разів у порівнянні з верхньою межею норми у здорових гепатиту З жінок.Спосіб застосування та дозиКалендарна упаковка препарату Логест містить 21 таблетку. Таблетки слід приймати внутрішньо по одній щодня протягом 21 дня приблизно в один і той же час, запиваючи невеликою кількістю води. Кожну таблетку слід приймати у відповідний день тижня, вказаний на упаковці, слідуючи стрілкам. Прийом таблеток з наступної упаковки починається після 7-денної перерви, під час якої зазвичай настає менструальноподібна кровотеча (кровотеча "скасування"). Як правило, воно починається на 2-3 день після прийому останньої таблетки і може не закінчитися на початок прийому таблеток з нової упаковки. Після 7-денної перерви необхідно починати прийом таблеток з нової упаковки навіть у разі, якщо менструальноподібна кровотеча ще не припинилася. Це означає,що починати прийом таблеток з нової упаковки необхідно в один і той же день тижня, і що кожен місяць кровотеча "скасування" наступатиме приблизно в один і той же день тижня. Прийом таблеток із першої упаковки препарату Логест® Коли ніякий гормональний контрацептивний засіб не застосовується у попередньому місяці Прийом препарату Логест слід розпочинати в перший день менструального циклу (тобто в перший день менструальної кровотечі). Необхідно прийняти таблетку згідно з днем тижня, вказаним на упаковці. Потім слід приймати пігулки по порядку. Допускається прийом препарату на 2-5 день менструального циклу, але в цьому випадку протягом перших 7 днів прийому таблеток з першої упаковки рекомендується додатково використовувати бар'єрний метод контрацепції (наприклад, презерватив). При переході з інших КОК, контрацептивного вагінального кільця або контрацептивного пластиру Переважно починати прийом препарату Логест на наступний день після прийому останньої активної (що містить гормони) таблетки з упаковки попереднього КОК, але в жодному разі не пізніше наступного дня після звичайної 7-денної перерви (для препаратів, що містять 21 таблетку) або на наступний день після прийому останньої таблетки із попередньої упаковки (для препаратів, що містять 28 таблеток в упаковці). Починати прийом препарату Логест слід після звичайної перерви у прийомі активних таблеток у разі переходу з контрацептивних препаратів з пролонгованим режимом застосування. Прийом препарату Логест слід розпочинати в день видалення вагінального кільця або пластиру, але не пізніше дня, коли має бути введене нове кільце або наклеєний новий пластир. При переході з контрацептивів, що містять тільки гестагени ("міні-пілі", ін'єкційні форми, імплантат), або з внутрішньоматкової терапевтичної системи з вивільненням гестагену Перейти з "міні-пили" на препарат Логест можна в будь-який день (без перерви), з імплантату або внутрішньоматкового контрацептиву з гестагеном - в день його видалення, з ін'єкційної форми - з дня, коли має бути зроблена наступна ін'єкція. У всіх випадках протягом перших 7 днів прийому таблеток необхідно використовувати додатково бар'єрний метод контрацепції (наприклад, презерватив). - Після аборту (у тому числі мимовільного) у першому триместрі вагітності Починати прийом препарату можна негайно. За умови дотримання цієї умови додаткових заходів контрацепції не потрібно. Після пологів (за відсутності грудного вигодовування) або переривання вагітності (у тому числі мимовільного) у другому триместрі Починати прийом препарату рекомендується на 21-28 день після пологів (за відсутності грудного вигодовування) або відразу після переривання вагітності в другому триместрі. Якщо прийом препарату розпочато пізніше, необхідно використовувати додатково бар'єрний метод контрацепції протягом перших 7 днів прийому таблеток. Якщо статевий контакт мав місце до початку прийому Логесту, необхідно виключити вагітність. Прийом пропущених пігулок Якщо запізнення у прийомі препарату становить менше 12 годин, контрацептивний захист не знижується. Потрібно прийняти пропущену таблетку якнайшвидше, наступна таблетка приймається у звичайний час. Якщо запізнення в прийомі препарату становить понад 12 годин, контрацептивний захист може бути знижений. Чим більше таблеток пропущено, і чим ближче пропуск до 7-денної перерви у прийомі таблеток, тим вища ймовірність настання вагітності. При цьому слід пам'ятати: Прийом препарату ніколи не повинен бути перерваний більш ніж на 7 днів. 7 днів безперервного прийому таблеток потрібні для досягнення адекватного пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-яєчникової системи. Відповідно, якщо запізнення в прийомі таблеток склало більше 12 годин (інтервал з моменту прийому останньої таблетки більше 36 годин), залежно від тижня, коли була пропущена таблетка, можуть бути надані такі рекомендації: Перший тиждень прийому препарату Необхідно прийняти останню пропущену таблетку якнайшвидше, як тільки жінка згадає про це (навіть якщо це означає прийом двох таблеток одночасно). Наступну таблетку необхідно прийняти у звичайний час. Протягом наступних 7 днів необхідно додатково використовувати бар'єрний метод контрацепції (наприклад, презерватив). Якщо статевий контакт мав місце протягом тижня перед пропуском таблетки, необхідно враховувати можливість вагітності. Другий тиждень прийому препарату Необхідно прийняти останню пропущену таблетку якнайшвидше, як тільки жінка згадає про це (навіть якщо це означає прийом двох таблеток одночасно). Наступну таблетку необхідно прийняти у звичайний час. За умови, якщо жінка приймала таблетки правильно протягом 7 днів, що передували першій пропущеній таблетці, немає необхідності використовувати додаткові методи контрацепції. В іншому випадку, а також при пропуску двох та більше таблеток необхідно додатково використовувати бар'єрні методи контрацепції (наприклад, презерватив) протягом наступних 7 днів. Третій тиждень прийому препарату Ризик зниження контрацептивної надійності неминучий через майбутню перерву в прийомі таблеток. У цьому випадку необхідно дотримуватись наступних алгоритмів: якщо протягом 7 днів, що передували першій пропущеній таблетці, всі таблетки приймалися правильно, немає необхідності використовувати додаткові методи контрацепції. При прийомі пропущених таблеток керуйтеся пунктами 1 або 2. якщо протягом 7 днів, що передували першій пропущеній таблетці, таблетки приймалися неправильно, то протягом наступних 7 днів необхідно додатково використовувати бар'єрний метод контрацепції (наприклад, презерватив) і в цьому випадку слід керуватися пунктом 1 для прийому пропущених таблеток. Необхідно прийняти останню пропущену таблетку якнайшвидше, як тільки жінка згадає про це (навіть якщо це означає прийом двох таблеток одночасно). Наступні таблетки приймають у звичайний час, доки не закінчаться таблетки із поточної упаковки. Прийом таблеток з наступної упаковки слід починати відразу без звичайної 7-денної перерви. Кровотеча "скасування" малоймовірна, доки не закінчаться таблетки з другої упаковки, але можуть відзначатися "мажуть" виділення та/або "проривні" кровотечі в дні прийому препарату. Можна також перервати прийом таблеток із поточної упаковки, зробити перерву на 7 або менше днів (включаючи дні пропуску таблеток), після чого розпочинати прийом таблеток із нової упаковки. Якщо жінка пропустила прийом таблеток, а потім під час перерви у прийомі у неї немає кровотечі "скасування", необхідно виключити вагітність. Схема дій пацієнтки при порушенні режиму прийому таблеток: Допускається приймати не більше двох таблеток на один день. Рекомендації при шлунково-кишкових розладах При тяжких шлунково-кишкових розладах всмоктування препарату може бути неповним, тому слід використовувати додаткові методи контрацепції. Якщо протягом 3-4 годин після прийому таблеток відзначається блювання або діарея, залежно від тижня прийому препарату слід орієнтуватися на рекомендації при пропусканні таблеток, зазначених вище. Якщо жінка не хоче змінювати свою звичайну схему прийому та переносити початок кровотечі "скасування" на інший день тижня, додаткову таблетку слід прийняти з іншої упаковки. Припинення прийому препарату Логест® Прийом препарату Логест можна припинити у будь-який час. Якщо жінка не планує вагітність, слід подбати про інші методи контрацепції. Якщо планується вагітність, слід просто припинити прийом препарату Логест і дочекатися природної менструальної кровотечі. Відстрочка початку менструальноподібної кровотечі Для того, щоб відкласти початок менструальноподібної кровотечі, необхідно продовжити подальший прийом таблеток з нової упаковки препарату Логест без 7-денної перерви. Таблетки з нової упаковки можуть прийматися так довго, як це необхідно, у тому числі доти, поки таблетки в упаковці не закінчаться. На тлі прийому препарату з другої упаковки можуть відзначатися "мажуть" кров'янисті виділення з піхви та/або "проривні" маткові кровотечі. Відновити прийом препарату Логест з чергової упаковки слід після звичайної 7-денної перерви. Зміна дня початку менструальноподібної кровотечі Для того, щоб перенести день початку менструальноподібної кровотечі на другий день тижня, жінці слід скоротити (але не подовжувати) найближчу 7-денну перерву в прийомі таблеток на стільки днів, на скільки жінка хоче. Наприклад, якщо цикл зазвичай починається у п'ятницю, а в майбутньому жінка хоче, щоб він починався у вівторок (3 дні раніше), прийом таблеток з наступної упаковки необхідно починати на 3 дні раніше, ніж зазвичай. Чим коротша перерва в прийомі таблеток, тим вище ймовірність, що менструальноподібна кровотеча не настане, і під час прийому таблеток з другої упаковки будуть спостерігатися виділення, що "мажуть" і/або "проривні" кровотечі. Застосування в окремих груп пацієнток У дівчаток-підлітків Препарат Логест показаний тільки після настання менархе. У літніх Не застосовується. Препарат Логест не показаний після настання менопаузи. При порушеннях функції печінки Препарат Логест® протипоказаний жінкам з тяжкими захворюваннями печінки, доки показники функції печінки не прийдуть у норму. При порушеннях функції нирок Препарат Логест спеціально не вивчався у пацієнток з порушеннями з боку нирок. Наявні дані не передбачають корекції режиму дозування таких пацієнток.ПередозуванняПро серйозні порушення при передозуванні не повідомлялося. Симптоми, які можуть спостерігатися при передозуванні: нудота, блювання та кровотеча "скасування". Останні можуть виникати у дівчаток, які не досягли віку менархе, при прийомі препарату з необережності. Специфічного антидоту немає, слід проводити симптоматичне лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЯкщо будь-які стани, захворювання або фактори ризику, зазначені нижче, є в даний час, то слід ретельно зважувати потенційний ризик і очікувану користь застосування КОК, у тому числі препарату Логест®, в кожному індивідуальному випадку і обговорити його з жінкою до того як вона вирішить почати прийом препарату У разі посилення, посилення або першого прояву будь-якого з цих станів, захворювань або факторів ризику жінка повинна проконсультуватися зі своїм лікарем для вирішення питання про припинення прийому препарату. Захворювання серцево-судинної системи Результати епідеміологічних досліджень вказують на наявність взаємозв'язку між застосуванням КОК та підвищенням частоти розвитку венозних та артеріальних тромбозів та тромбоемболій (таких як тромбоз глибоких вен, тромбоемболія легеневої артерії, інфаркт міокарда, цереброваскулярні порушення). Ці захворювання відзначаються рідко. Препарати, що містять левоноргестрел, норгестимат або норетистерон, спричиняють ризик розвитку ВТЕ меншою мірою. При застосуванні інших КОК, таких як препарат Логест®, ризик розвитку ВТЕ вдвічі вищий. Вибір на користь застосування КОК з більш високим ризиком розвитку ВТЕ може бути зроблений тільки після консультації пацієнтки, що дозволяє переконатися, що вона повністю розуміє ризик розвитку ВТЕ, пов'язаний із застосуванням препарату Логест®, вплив препарату на фактори ризику, що існують у неї, і те, що ризик розвитку ВТЕ максимальний протягом першого року застосування препарату. За деякими відомостями, підвищений ризик відзначається при відновленні застосування КОК після перерви тривалістю 4 тижні або більше. Ризик розвитку ВТЕ максимальний перший рік прийому таких препаратів. Підвищений ризик присутній після початкового застосування КЗК або відновлення застосування одного і того ж або іншого КЗК (після перерви між прийомами препарату в 4 тижні і більше). Дані великого проспективного дослідження за участю 3 груп пацієнток показують, що цей підвищений ризик є переважно протягом перших 3 місяців. Загальний ризик ВТЕ у пацієнток, які приймають низькодозовані КОК (що містять менше 0,05 мг етинілестрадіолу) у два-три рази вище, ніж у невагітних пацієнток, які не приймають КОК, проте цей ризик залишається нижчим порівняно з ризиком ВТЕ при вагітності та пологах. ВТЕ може виявитися життєзагрозливою або призвести до смерті (в 1-2% випадків). ВТЕ, що виявляється у вигляді тромбозу глибоких вен та/або тромбоемболії легеневої артерії, може статися при застосуванні будь-яких КОК. Вкрай рідко при застосуванні КОК виникає тромбоз інших кровоносних судин, наприклад, печінкових, брижових, ниркових, мозкових вен та артерій або судин сітківки ока. Симптоми тромбозу глибоких вен (ТГВ): односторонній набряк нижньої кінцівки або по ходу вени на нижній кінцівці, біль або дискомфорт у нижній кінцівці тільки у вертикальному положенні або при ходьбі, локальне підвищення температури, почервоніння або зміна забарвлення шкірних покривів у ураженій нижній кінцівці. Симптоми тромбоемболії легеневої артерії (ТЕЛА): утруднене або прискорене дихання; раптовий кашель, у тому числі із кровохарканням; гострий біль у грудній клітці, який може посилюватися при глибокому вдиху; почуття тривоги; сильне запаморочення; прискорене або нерегулярне серцебиття. Деякі з цих симптомів (наприклад, задишка, кашель) є неспецифічними і можуть бути витлумачені невірно як ознаки інших часто зустрічаються і менш важких ускладнень (наприклад, інфекція дихальних шляхів). Артеріальна тромбоемболія може призвести до інсульту, оклюзії судин або інфаркту міокарда. Симптоми інсульту: раптова слабкість або втрата чутливості обличчя, кінцівок, особливо з одного боку тіла, раптова сплутаність свідомості, проблеми з мовленням та розумінням; раптова одно-або двостороння втрата зору; раптове порушення ходи, запаморочення, втрата рівноваги чи координації рухів; раптовий сильний або тривалий головний біль без видимої причини; втрата свідомості або непритомність із нападом судом або без нього. Інші ознаки оклюзії судин: раптовий біль, набряклість і незначна синюшність кінцівок, "гострий" живіт. Симптоми інфаркту міокарда: біль, дискомфорт, тиск, тяжкість, почуття стиснення або розпирання в грудях або за грудиною, з іррадіацією в спину, щелепу, верхню кінцівку, епігастрію; холодний піт, нудота, блювання або запаморочення, сильна слабкість, тривога чи задишка; прискорене або нерегулярне серцебиття. Артеріальна тромбоемболія може виявитися життєзагрозною або призвести до летального результату. У жінок із поєднанням кількох факторів ризику або високою виразністю одного з них слід розглядати можливість їхнього взаємопосилення. У подібних випадках ступінь підвищення ризику може виявитися вищим, ніж при простому підсумовуванні факторів. У цьому випадку прийом препарату Логест протипоказаний. Ризик розвитку тромбозу (венозного та/або артеріального) та тромбоемболії або цереброваскулярних порушень підвищується: з віком; у курців (зі збільшенням кількості сигарет або підвищенням віку ризик наростає, особливо у жінок старше 35 років); при наявності сімейного анамнезу (наприклад, венозної або артеріальної тромбоемболії будь-коли у близьких родичів або батьків віком до 50 років). У разі спадкової або набутої схильності жінка повинна бути оглянута відповідним фахівцем для вирішення питання про можливість прийому КОК; при ожирінні (індекс маси тіла 30 кг/м2 та більше); при дисліпопротеїнемії; при артеріальній гіпертензії; при мігрені; при захворюваннях клапанів серця; при фібриляції передсердь; у разі тривалої іммобілізації, серйозного хірургічного втручання, будь-якої операції на нижніх кінцівках чи великої травми. У цих випадках слід припинити застосування КОК (у разі планованої операції принаймні за чотири тижні до неї) і не відновлювати прийом протягом двох тижнів після закінчення іммобілізації. Тимчасова іммобілізація (наприклад, авіапереліт тривалістю понад 4 години) може також бути фактором ризику розвитку ВТЕ, особливо за наявності інших факторів ризику. Питання про можливу роль варикозного розширення вен та поверхневого тромбофлебіту у розвитку ВТЕ залишається спірним. Слід враховувати підвищений ризик розвитку тромбоемболії у післяпологовому періоді. Порушення периферичного кровообігу також можуть відзначатися при цукровому діабеті, системному червоному вовчаку, гемолітико-уремічному синдромі, хронічних запальних захворюваннях кишечника (хвороба Крона або виразковий коліт) та серповидно-клітинній анемії. Збільшення частоти та тяжкості мігрені (що може передувати цереброваскулярним порушенням) під час застосування КОК може бути підставою для негайного припинення прийому цих препаратів. До біохімічних показників, що вказують на спадкову або набуту схильність до розвитку венозного або артеріального тромбозу відносяться: резистентність до активованого протеїну С, гіпергомоцистеїнемія, дефіцит антитромбіну III, дефіцит протеїну С, дефіцит протеїну S, антифосфоліпідний антиколан Оцінюючи співвідношення ризику та користі, слід враховувати, що адекватне лікування відповідного стану може зменшити пов'язаний з ним ризик тромбозу. Також слід враховувати, що ризик тромбозів та тромбоемболій при вагітності вищий, ніж при прийомі низькодозованих КОК (що містять менше 0,05 мг етинілестрадіолу). Пухлини Найбільш істотним фактором ризику розвитку раку шийки матки є персистуюча папіломавірусна інфекція. Є повідомлення про деяке підвищення ризику раку шийки матки при тривалому застосуванні КОК. Проте зв'язок із прийомом КОК не доведено. Зберігаються протиріччя щодо того, як ці дані пов'язані зі скринінгом на предмет патології шийки матки або з особливостями статевої поведінки (рідше застосування бар'єрних методів контрацепції). Мета-аналіз 54 епідеміологічних досліджень показав, що є дещо підвищений відносний ризик розвитку раку молочної залози, що діагностується у жінок, які приймають КОК в даний час (відносний ризик 1,24). Підвищений ризик поступово зникає протягом десяти років після припинення прийому цих препаратів. У зв'язку з тим, що рак молочної залози відзначається рідко у жінок віком до 40 років, збільшення кількості випадків раку молочної залози у жінок, які приймають КОК в даний час або приймали недавно, є незначним по відношенню до загального ризику цього захворювання. Його зв'язок із прийомом КОК не доведено. Підвищення ризику, що спостерігається, може бути також наслідком більш ранньої діагностики раку молочної залози у жінок, які застосовують КОК (у них діагностуються більш ранні клінічні форми раку молочної залози, ніж у жінок,не приймали КОК), біологічною дією КОК або поєднанням обох цих факторів. У поодиноких випадках на тлі застосування КОК спостерігався розвиток доброякісних, а вкрай рідкісних - злоякісних пухлин печінки, які в окремих випадках призводили до загрозливого життя внутрішньочеревної кровотечі. У разі появи сильних болів у ділянці живота, збільшення печінки або ознак внутрішньочеревної кровотечі слід враховувати при проведенні диференціального діагнозу. Інші стани У жінок з гіпертригліцеридемією (або наявністю цього стану в сімейному анамнезі) під час прийому КЗК можливе підвищення ризику розвитку панкреатиту. Незважаючи на те, що незначне підвищення артеріального тиску було описано у багатьох жінок, які приймають КЗК, клінічно значуще підвищення спостерігалося рідко. Тим не менш, якщо під час прийому КОК розвивається стійке клінічно значуще підвищення артеріального тиску, слід відмінити ці препарати та розпочати лікування артеріальної гіпертензії. Прийом КОК може бути продовжений, якщо за допомогою гіпотензивної терапії досягнуто нормальних значень артеріального тиску. Наступні стани, як повідомлялося, розвиваються або погіршуються як під час вагітності, так і при прийомі КОК, але їх зв'язок з прийомом КОК не доведений: холестатична жовтяниця та/або свербіж, пов'язаний з холестазом; формування каменів у жовчному міхурі; порфірія; системна червона вовчанка; гемолітико-уремічний синдром; хорея Сіденгама; герпес під час вагітності; втрата слуху, пов'язана з отосклерозом. Також описані випадки хвороби Крона, виразкового коліту, погіршення перебігу ендогенної депресії та епілепсії на фоні застосування КОК. У жінок зі спадковими формами ангіоневротичного набряку екзогенні естрогени можуть викликати або погіршувати симптоми ангіоневротичного набряку. Гострі або хронічні порушення функції печінки можуть вимагати відміни КОК доти, доки показники функції печінки не повернуться до норми. Рецидив холестатичної жовтяниці, що розвинулася вперше під час попередньої вагітності або попереднього прийому статевих гормонів, вимагає припинення прийому КОК. Хоча КОК можуть впливати на інсулінорезистентність та толерантність до глюкози, як правило, немає потреби в корекції дози гіпоглікемічних препаратів у пацієнток з цукровим діабетом, які застосовують низькодозовані КОК (що містять менше 0,05 мг етинілестрадіолу). Тим не менш, жінки з цукровим діабетом повинні ретельно спостерігатися під час прийому КЗК. Іноді може розвиватися хлоазму, особливо у жінок із наявністю в анамнезі хлоазми вагітних. Жінки зі схильністю до хлоазми під час прийому КОК повинні уникати тривалого перебування на сонці та впливу ультрафіолетового випромінювання. Лабораторні випробування Застосування таких препаратів як Логест® може впливати на результати деяких лабораторних тестів, включаючи біохімічні показники функції печінки, щитовидної залози, нирок та надниркових залоз, концентрацію транспортних протеїнів у плазмі (наприклад, глобулін, що зв'язує кортикостероїди, фракції ліпідів/ліп та фібринолізу). Ці зміни, зазвичай, залишаються у межах нормальних фізіологічних значень. Зниження ефективності Ефективність КОК може бути знижена у таких випадках: при пропусканні таблеток, шлунково-кишкових розладах або внаслідок лікарської взаємодії. Вплив на характер кровотечі На фоні прийому КОК можуть відзначатися нерегулярні кровотечі ("мажуть" кров'янисті виділення та/або "проривні" кровотечі), особливо протягом перших місяців застосування. Тому оцінка будь-яких нерегулярних кровотеч повинна проводитись тільки після періоду адаптації, що становить не менше ніж 3 цикли прийому препарату. Якщо нерегулярні кровотечі повторюються або розвиваються після попередніх регулярних циклів, слід провести ретельне обстеження, щоб уникнути злоякісних новоутворень або вагітності. У деяких жінок під час перерви в прийомі таблеток може не розвинутись кровотеча "скасування". Якщо препарат. Логест приймався згідно з вказівками, малоймовірно, що жінка вагітна. Тим не менш, якщо до цього препарат Логест приймався нерегулярно, або якщо відсутні дві кровотечі "скасування", до продовження прийому препарату повинна бути виключена вагітність. Медичні огляди Перед початком або поновленням застосування препарату Логест® необхідно ознайомитися з анамнезом життя, сімейним анамнезом жінки, провести ретельне загальномедичне (включаючи вимірювання АТ, визначення індексу маси тіла) та гінекологічне обстеження (включаючи обстеження молочних залоз та цитологічне дослідження епітелію шийки матки). Обсяг додаткових досліджень та частота контрольних оглядів визначається індивідуально. Зазвичай контрольні обстеження слід проводити не рідше 1 разу на 6 місяців. Необхідно пам'ятати, що препарат Логест® не захищає від ВІЛ-інфекції (СНІД) та інших захворювань, що передаються статевим шляхом! Стани, що вимагають консультації лікаря: Будь-які зміни здоров'я; Локальне ущільнення у молочній залозі; Одночасний прийом інших лікарських засобів; Якщо очікується тривала іммобілізація (наприклад, на нижню кінцівку накладено гіпс), планується госпіталізація чи операція (принаймні за чотири тижні до передбачуваної операції); Надзвичайно сильна кровотеча з піхви; Пропущено таблетку в перший тиждень прийому препарату і був статевий контакт за сім днів до цього; Відсутність чергової менструальноподібної кровотечі двічі поспіль або підозра на вагітність (не слід розпочинати прийом таблеток із наступної упаковки до консультації з лікарем). Слід припинити прийом таблеток і негайно проконсультуватися з лікарем, якщо можливі ознаки тромбозу, інфаркту міокарда або інсульту: незвичайний кашель: незвичайно сильний біль за грудиною, що віддає в ліву руку; задишка, що несподівано виникла, незвичайний, сильний і тривалий головний біль або напад мігрені; часткова чи повна втрата зору чи двоїння в очах; нечленороздільна мова; раптові зміни слуху, нюху чи смаку; запаморочення або непритомність; слабкість або втрата чутливості у будь-якій частині тіла; сильний біль у животі; сильний біль у нижній кінцівці або набряк, що раптово виник, будь-якої з нижніх кінцівок. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не виявлено.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему