Все товары
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: каптоприл (у перерахунку на суху речовину) – 25,0 мг. 50,0 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат (цукор молочний), целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат, тальк, кремнію діоксид колоїдний (аеросил), кросповідон (колідон CL-M, колідон ЦЛ). Таблетки, 25 мг та 50 мг. 10 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. 10, 20, 30, 40, 50 або 60 таблеток у банку полімерну з поліпропілену, поліетилену низького тиску. Кожну банку або 1, 2, 3, 4, 5 або 6 контурних осередкових упаковок з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі, плоскоциліндричні таблетки білого або майже білого кольору, з характерним запахом, з ризиком та фаскою. Допускається наявність "мармуровості".Фармакотерапевтична групаАПФ інгібітор.ФармакокінетикаАбсорбція - швидка, становить близько 75% від прийнятої дози (при одночасному прийомі з їжею всмоктування препарату знижується на 30-40%), біодоступність - 35-40% (ефект "первинного проходження" через печінку). Зв'язок із білками плазми крові (переважно з альбумінами) – 25-30%. Час досягнення максимальної концентрації в плазмі крові (Сmах = 114 нг/мл) при внутрішньому прийомі - 30-90 хв. Менш 0,002% від прийнятої дози каптоприлу секретується із грудним молоком. Через гематоенцефалічний бар'єр та плацентарний бар'єр проникає незначно (менше 1%). Метаболізується в печінці з утворенням дисульфідного димеру каптоприлу та каптоприл-цистеїнсульфіду. Метаболіти фармакологічно неактивні. Період напіввиведення каптоприлу становить близько 2-3 годин. Близько 95% виводиться нирками протягом першої доби, їх 40-50% у незміненому вигляді, решта - як метаболітів. У добовій сечі визначаються 38% незміненого каптоприлу та 62% - у вигляді метаболітів. Кумулює при хронічній нирковій недостатності. Період напіввиведення при нирковій недостатності - 3,5-32 години, тому пацієнтам з порушенням функції нирок дозу препарату слід зменшити та/або збільшити інтервал між прийомом доз.ФармакодинамікаІнгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) першого покоління, що містить сульфгідрильну групу (SН-групу). Чинить антигіпертензивну дію. Інгібуючи АПФ, зменшує перетворення ангіотензину I на ангіотензин II та усуває його судинозвужувальну дію на артеріальні та венозні судини. Внаслідок зменшення концентрації ангіотензину II відбувається вторинне збільшення активності реніну плазми крові (за рахунок усунення негативного зворотного зв'язку при вивільненні реніну), що призводить до прямого зниження секреції альдостерону корою надниркових залоз. При цьому знижуються загальний периферичний судинний опір (ОПСС) та артеріальний тиск (АТ), опір у легеневих судинах, зменшуються пост- та переднавантаження на серце. Підвищує хвилинний об'єм серця та толерантність до фізичного навантаження. Розширює артерії більшою мірою, ніж вени. Викликає зменшення деградації брадикініну (один із ефектів АПФ) та збільшення синтезу простагландину. Антигіпертензивний ефект не залежить від активності реніну плазми крові, зниження артеріального тиску відзначають при нормальній і навіть зниженій активності гормону, що обумовлено впливом на тканинну ренін-ангіотензин-альдостеронову систему (РААС). Підсилює коронарний та нирковий кровообіг. При тривалому застосуванні знижує вираженість гіпертрофії міокарда та стінок артерій резистивного типу, запобігає прогресу серцевої недостатності та уповільнює розвиток дилатації лівого шлуночка. Покращує кровопостачання ішемізованого міокарда. Зменшує агрегацію тромбоцитів. Сприяє зниженню вмісту іонів натрію у пацієнтів із серцевою недостатністю. Знижує тонус артеріол клубочків нирок, що виносять, тим самим покращуючи внутрішньоклубочкову гемодинаміку, і перешкоджає розвитку діабетичної нефропатії. У дозах 50 мг на добу виявляє ангіопротекторні властивості щодо судин мікроциркуляторного русла та дозволяє уповільнити прогресування хронічної ниркової недостатності при діабетичній нефроангіопатії. Зниження АТ, на відміну від прямих вазодилататорів (гідралазину, міноксидилу та ін.), не супроводжується рефлекторною тахікардією і призводить до зниження потреби міокарда в кисні. При серцевій недостатності адекватної дозі не впливає на величину АТ. Максимальне зниження артеріального тиску спостерігається через 60-90 хвилин після прийому внутрішньо. Тривалість антигіпертензивного ефекту залежить від дози препарату і досягає оптимальних значень протягом декількох тижнів терапії. Скасування каптоприлу не повинно відбуватися різко, оскільки це може спричинити значне підвищення артеріального тиску.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (зокрема реноваскулярна). Хронічна серцева недостатність (у складі комплексної терапії). Порушення функції лівого шлуночка після перенесеного інфаркту міокарда при клінічно стабільному стані. Діабетична нефропатія на фоні цукрового діабету 1 типу (при альбумінурії понад 30 мг/добу).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до каптоприлу, інших компонентів препарату або інших інгібіторів АПФ (у тому числі в анамнезі); спадковий та/або ідіопатичний ангіоневротичний набряк, ангіоневротичний набряк в анамнезі (на фоні попередньої терапії іншими інгібіторами АПФ); тяжкі порушення функції нирок, рефрактерна гіперкаліємія, двосторонній стеноз ниркових артерій, стеноз єдиної нирки з прогресуючою азотемією, стан після трансплантації нирки, первинний гіперальдостеронізм; тяжкі порушення функції печінки; вагітність; період грудного вигодовування; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція; одночасне застосування інгібіторів АПФ (у тому числі каптоприлу) з аліскіреном та аліскіренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу або порушенням функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла); одночасне застосування з антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) у пацієнтів з діабетичною нефропатією. З обережністю Гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, захворювання сполучної тканини (особливо системний червоний вовчак або склеродермія), пригнічення кістковомозкового кровотворення (ризик розвитку нейтропенії та агранулоцитозу), цереброваскулярні захворювання, ішемічна хвороба серця, цукровий діабет , що супроводжуються зниженням об'єму циркулюючої крові (у тому числі діарея, блювання, у пацієнтів, що перебувають на гемодіалізі), мітральний стеноз, аортальний стеноз та аналогічні зміни, що ускладнюють відтік крові з лівого шлуночка серця, порушення функції печінки, хронічна ниркова недостатність, хірургічний вмішувач загальна анестезія, гемодіаліз з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®), десенсибілізуюча терапія,аферез ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНГ), прийом калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, калійвмісних замінників солі та літію, гіперкаліємія, реноваскулярна гіпертензія, при застосуванні у пацієнтів негроїдної раси, у пацієнтів похилого віку (потрібна корекція доз).Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Каптоприл Велфарм протипоказано при вагітності. Препарат Каптоприл Велфарм не слід застосовувати у І триместрі вагітності. Відповідних контрольованих досліджень застосування інгібіторів АПФ у вагітних не проводилось. Наявні обмежені дані про вплив препарату в І триместрі вагітності свідчать про те, що застосування інгібіторів АПФ не призводить до вад розвитку плода, пов'язаних з фетотоксичністю. Епідеміологічні дані, що свідчать про ризик тератогенності після впливу інгібіторів АПФ у І триместрі, не були переконливими, проте деяке збільшення ризику не може бути виключено. Застосування інгібіторів АПФ при вагітності може призводити до захворюваності та загибелі плода та/або новонародженого. Тривале застосування каптоприлу у II та III триместрах є токсичним для плода (зниження функції нирок, маловоддя, затримка окостеніння кісток черепа) та новонароджених (неонатальна ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія). Крім того, застосування інгібіторів АПФ у І триместрі вагітності пов'язане з потенційно підвищеним ризиком розвитку вроджених дефектів плода. Жінки, які планують вагітність, не повинні застосовувати інгібітори АПФ (включно з Каптоприлом Велфарм). Жінки дітородного віку повинні бути поінформовані про потенційну небезпеку застосування інгібіторів АПФ (включно з Каптоприлом Велфарм). Якщо вагітність настала під час застосування препарату Каптоприл Велфарм, прийом препарату необхідно припинити якнайшвидше та регулярно проводити моніторинг розвитку плода. Якщо пацієнтка отримувала препарат під час ІІ та ІІІ триместру вагітності, рекомендується провести ультразвукове дослідження для оцінки стану кісток черепа та функції нирок плода. Якщо застосування інгібітору АПФ вважається за необхідне, пацієнтки, які планують вагітність, повинні бути переведені на альтернативну гіпотензивну терапію, яка має встановлений профіль безпеки для застосування під час вагітності. Приблизно 1% прийнятої дози препарату Каптоприл Велфарм виявляється у грудному молоці. У зв'язку з ризиком розвитку серйозних небажаних реакцій у дитини, слід припинити грудне вигодовування або скасувати терапію препаратом у матері на період грудного вигодовування.Побічна діяЗа даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), небажані реакції класифіковані відповідно до їх частоти розвитку наступним чином: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100, < 1/10); нечасто (≥ 1/1000, < 1100); рідко (≥ 110000, < 11000); дуже рідко (< 1/10000), включаючи окремі повідомлення; частоти неуточненої (частота не може бути підрахована за доступними даними). З боку центральної нервової системи: часто – розлад смаку, порушення сну, запаморочення, сонливість; рідко – головний біль, парестезія, астенія; дуже рідко – депресія, цереброваскулярні порушення, включаючи інсульт, непритомність, порушення свідомості. З боку шкірних покровів: часто - свербіж шкіри з висипаннями і без висипань, шкірний висип (макуло-папульозного, рідше - везикулярного або бульозного характеру), облисіння; дуже рідко – кропив'янка, синдром Cтивенса-Джонсона, мультиформна еритема, фоточутливість, еритродермія, пемфігоїдні дерматити, пемфігоїдні реакції. З боку сечостатевої системи: рідко – порушення функції нирок, гостра ниркова недостатність, поліурія, олігурія, збільшення частоти сечовипускання; дуже рідко – нефротичний синдром, сексуальна дисфункція, гінекомастія. З боку обміну речовин: рідко – анорексія; дуже рідко – гіперкаліємія, гіпоглікемія. З боку опорно-рухового апарату: дуже рідко – міалгія, артралгія. З боку травної системи: часто – сухість слизової оболонки порожнини рота, нудота, блювання, біль у животі, діарея, запор; рідко – стоматит, афтозні виразки внутрішньої поверхні слизової оболонки щік та язика, гіперплазія ясен; дуже рідко - глосит, виразкова хвороба, панкреатит, порушення функції печінки, холестаз, жовтяниця, гепатит (включаючи рідкі випадки гепатонекрозу), підвищення активності "печінкових" трансаміназ, підвищення концентрації білірубіну в сироватці крові, ангіоневротичний набряк. З боку органів кровотворення: дуже рідко – нейтропенія, агранулоцитоз, панцитопенія, особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок, анемія (в т.ч. апластична, гемолітична), тромбоцитопенія, лімфаденопатія, еозинофілія, аутоімунні захворювання та або підвищення титру. З боку дихальної системи: часто – сухий, дратівливий (непродуктивний) кашель, задишка; дуже рідко – бронхоспазм, риніт, алергічний альвеоліт, еозинофільна пневмонія, набряк легенів. З боку органів чуття: дуже рідко – порушення гостроти зору. З боку серцево-судинної системи: нечасто – тахікардія або тахіаритмія, відчуття серцебиття, стенокардія, ортостатична гіпотензія, синдром Рейно, “припливи” крові до обличчя, блідість, периферичні набряки; дуже рідко – кардіогенний шок, зупинка серця. Лабораторні показники: дуже рідко - протеїнурія, еозинофілія, гіперкаліємія, гіпонатріємія, гіпоглікемія, підвищення концентрації азоту сечовини та креатиніну в плазмі крові, ацидоз, зниження гемоглобіну та гематокриту, зниження кількості лейкоцитів, тромбоцитів, СО. Інші: нечасто – біль у грудях, підвищена стомлюваність, слабкість; дуже рідко – лихоманка; частота невідома - симптомокомплекс, що включає гіперемію шкіри обличчя, нудоту, блювання та зниження артеріального тиску.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування інгібіторів АПФ з іншими препаратами, що впливають на РААС, у тому числі з антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) та аліскіреном, призводить до підвищення частоти виникнення випадків вираженого зниження артеріального тиску, гіперкаліємії, порушення функції нирок (у тому числі гострої ниркової недостатності). ). Необхідно контролювати показники артеріального тиску, функції нирок, а також вміст електролітів плазми при застосуванні каптоприлу з іншими препаратами, що впливають на РААС. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину II протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів. Комбіноване застосування з калійзберігаючими діуретиками (тріамтерен, амілорид, спіронолактон та його похідне – еплеренон), препаратами калію, калієвими добавками, замінниками солі (містять значні кількості іонів калію) збільшує ризик розвитку гіперкаліємії. За необхідності їх одночасного застосування з каптоприлом слід контролювати вміст плазми калію. При застосуванні високих доз діуретиків (тіазидних діуретиків, "петлевих" діуретиків) одночасно з каптоприлом, внаслідок зменшеного обсягу циркулюючої крові, збільшується ризик виникнення артеріальної гіпотензії, особливо на початку терапії каптоприлом. Антигіпертензивний ефект каптоприлу потенціюється при одночасному застосуванні з алдеслейкіном, алпростадилом, бета-адреноблокаторами, альфа1-адреноблокаторами, центральними альфа2-адреноміметиками, діуретиками, кардіотоніками, блокаторами "повільних" мікатором і нітратами кальцієвих каналів. Антидепресанти, нейролептики, анксіолітики та снодійні засоби також можуть посилювати антигіпертензивну дію каптоприлу. При тривалому застосуванні антигіпертензивний ефект каптоприлу послаблюють індометацин та інші нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ), у т.ч. селективні інгібітори циклооксигенази-2 (затримка іонів натрію, зниження синтезу простагландинів, особливо на тлі низької активності реніну) та естрогени. Було описано, що нестероїдні протизапальні засоби та інгібітори АПФ мають адитивний ефект на збільшення сироваткового вмісту калію, при одночасному зниженні функції нирок. Ці ефекти оборотні. Рідко може виникнути гостра ниркова недостатність, особливо у пацієнтів із попереднім порушенням функції нирок, у пацієнтів похилого віку або зі зниженим обсягом циркулюючої крові (при зневодненні). Застосування інгібіторів АПФ у пацієнтів, які зазнають хірургічного втручання із застосуванням загальної анестезії, може призвести до вираженого зниження артеріального тиску, особливо при застосуванні засобів для загальної анестезії, які мають антигіпертензивну дію. Уповільнює виведення препаратів літію, підвищуючи концентрацію літію у крові. При необхідності одночасного застосування каптоприлу та препаратів літію слід ретельно контролювати сироваткову концентрацію літію. При застосуванні каптоприлу на фоні прийому алопуринолу або прокаїнаміду підвищується ризик розвитку синдрому Стівенса-Джонсона або нейтропенії. При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та препаратів золота (в/в натрію ауротіомалат) описаний симптомокомплекс, що включає гіперемію шкіри обличчя, нудоту, блювання та зниження артеріального тиску. Симпатоміметики можуть зменшити антигіпертензивний ефект каптоприлу. Інсулін та гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо збільшують ризик розвитку гіпоглікемії. Одночасний прийом каптоприлу з їжею або антацидами уповільнює всмоктування каптоприлу в ШКТ. Під час терапії каптоприлом не рекомендується вживання етанолу, оскільки етанол посилює антигіпертензивний ефект каптоприлу. Антигіпертензивний ефект каптоприлу послаблюється епоетинами, естрогенами та комбінованими пероральними контрацептивами, карбеноксолоном, глюкокортикостероїдами та налоксоном. Пробенецид зменшує нирковий кліренс каптоприлу та підвищує його сироваткові концентрації в крові. Застосування каптоприлу у пацієнтів, які приймають імунодепресанти (наприклад, азатіоприн або циклофосфамід), збільшує ризик розвитку гематологічних порушень. Каптоприл підвищує концентрацію дигоксину у плазмі крові на 15-20%. Збільшує біодоступність пропранололу. Циметидин, уповільнюючи метаболізм у печінці, підвищує концентрацію каптоприлу у плазмі крові. Клонідин знижує вираженість антигіпертензивного ефекту. Взаємодія інгібіторів АПФ з препаратами, що містять ко-тримоксазол [тpuметоприм+сульфаметоксазол] викликає підвищений ризик розвитку гіперкаліємії. Взаємодія з інгібіторами дипептидилпептидази IV типу (ДПП-IV) (гліптинами), наприклад, ситагліптином, саксагліптином, віллдагліптином, лінагліптином збільшує ризик розвитку ангіоневротичного набряку. Взаємодія з рацекадотрилом збільшує ризик ангіоневротичного набряку. Взаємодія з естрамустином підвищує ризик розвитку ангіоневротичного набряку.Спосіб застосування та дозиЗа 1 годину до їди. Режим дозування встановлюється індивідуально. При артеріальній гіпертензії лікування починають із найменшої ефективної дози по 12,5 мг 2 рази на добу. Слід звернути увагу на переносимість першої дози протягом першої години. Якщо при цьому розвинулася артеріальна гіпотензія, пацієнта треба перевести в положення "лежачи" з піднятими ногами (така реакція на першу дозу не повинна перешкоджати подальшій терапії). При необхідності дозу поступово (з інтервалом 2-4 тижні) збільшують до досягнення оптимального ефекту. При м'якому та помірному ступені артеріальної гіпертензії звичайна підтримуюча доза становить 25 мг (1/2 таблетки по 50 мг) 2 рази на добу; максимальна доза – 50 мг 2 рази на добу. При тяжкому ступені артеріальної гіпертензії максимальна добова доза препарату Каптоприл Велфарм – 150 мг (по 50 мг 3 рази на добу). При хронічній серцевій недостатності призначають разом з діуретиками та/або у комбінації із серцевими глікозидами (щоб уникнути початкового надмірного зниження артеріального тиску, перед призначенням препарату скасовують прийом діуретика або зменшують доту). Початкова добова доза становить 6,25 мг (для проведення даного режиму дозування необхідно застосовувати каптоприл у таблетках по 12,5 мг з ризиком або в таблетках по 25 мг з хрестоподібною ризиком інших виробників) 3 рази на добу, надалі при необхідності дозу збільшують поступово (з інтервалами щонайменше 2-х тижнів). Середня підтримуюча доза становить 25 мг (1/2 таблетки по 50 мг) 2-3 рази на добу, а максимальна доза – 150 мг на добу. У разі симптоматичної артеріальної гіпотензії при серцевій недостатності дози діуретиків та/або інших вазодилататорів, що одночасно призначаються, можуть бути зменшені для досягнення стійкого ефекту препарату Каптоприл Велфарм. При порушеннях функції лівого шлуночка після перенесеного інфаркту міокарда у пацієнтів, які перебувають у клінічно стабільному стані, застосування препарату Каптоприл Велфарм можна розпочинати вже через 3 дні після інфаркту міокарда. Початкова доза становить 6,25 мг на добу (для проведення даного режиму дозування необхідно застосовувати каптоприл у таблетках по 12,5 мг з ризиком або у таблетках по 25 мг з хрестоподібною ризиком інших виробників). При необхідності дозу поступово протягом декількох тижнів збільшують до 75 мг на добу в 2-3 прийоми (залежно від переносимості препарату) аж до максимальної добової дози - 150 мг (по 50 мг 3 рази на добу). При розвитку артеріальної гіпотензії може знадобитися зниження дози. Наступні спроби застосування максимальної добової дози 150 мг повинні ґрунтуватись на переносимості пацієнтами препарату. При діабетичній нефропатії препарат Каптоприл Велфарм призначають у дозі 75-100 мг на добу на 2-3 прийоми. При інсулінзалежному діабеті (1 типу) з мікроальбумінурією (виділення альбуміну 30-300 мг на добу), доза препарату становить 50 мг 2 рази на добу. При загальному кліренсі білка понад 500 мг на добу препарат є ефективним у дозі 25 мг (1/2 таблетки по 50 мг) 3 рази на добу. При помірному ступені порушення функції нирок (СКФ – не менше 30 мл/хв/1,73 м2) препарат Каптоприл Велфарм можна призначати у дозі 75-100 мг на добу. При більш вираженому ступені порушення функції нирок (СКФ - менше 30 мл хв/1,73 м2) початкова доза повинна становити не більше 12,5 мг на добу (для проведення даного режиму необхідно застосовувати каптоприл у таблетках по 25 мг з ризиком інших виробників). ); надалі, при необхідності, дозу поступово підвищують через тривалі інтервали часу, але використовують меншу, ніж у разі лікування артеріальної гіпертензії, добову дозу препарату. При необхідності додатково призначають "петлеві" діуретики, а не діуретики тіазидного ряду. Рекомендована схема корекції доз препарату Каптоприл Велфарм у пацієнтів із порушенням функції нирок Швидкість клубочкової фільтрації (мл/хв/1,73 м 2 ) Початкова добова доза (мг) Максимальна добова доза (мг) 40 25-50 150 21-40 25 100 10-20 12,5 75 < 10 6,25 37,5 У літніх пацієнтів початкова доза становить 6,25 мг 2 рази на добу (для проведення даного режиму дозування необхідно застосовувати каптоприл у таблетках по 12,5 мг із ризиком або у таблетках по 25 мг із хрестоподібною ризиком інших виробників) і по можливості підтримується на цьому рівні для запобігання порушенням функції нирок. Дозу препарату рекомендується постійно регулювати залежно від терапевтичної відповіді пацієнта та підтримувати на максимально низькому рівні.ПередозуванняСимптоми: виражене зниження артеріального тиску, до колапсу, шок, ступор, брадикардія, порушення водно-електролітного балансу, гостра ниркова недостатність, інфаркт міокарда, гостре порушення мозкового кровообігу, тромбоемболічні ускладнення. Лікування: промивання шлунка, введення адсорбентів та натрію сульфату не пізніше 30 хвилин після прийому препарату; перевести пацієнта в положення "лежачи" з піднятими ногами, вжити заходів, спрямованих на відновлення артеріального тиску, заповнення обсягу циркулюючої крові (наприклад, внутрішньовенне введення 0,9% розчину натрію хлориду), симптоматична терапія - епінефрін (адреналін) - підшкірно або внутрішньовенно, антигістамінні засоби, гідрокортизон – внутрішньовенно. При брадикардії чи виражених вагусних реакціях слід застосовувати атропін. Можливе застосування гемодіалізу; перитонеальний гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком, а також регулярно в процесі лікування препаратом Каптоприл Велфарм слід регулярно контролювати артеріальний тиск та функцію нирок. У пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю препарат застосовують під ретельним медичним наглядом. Артеріальна гіпотензія У пацієнтів з артеріальною гіпертензією при застосуванні препарату Каптоприл Велфарм виражена артеріальна гіпотензія спостерігається лише в окремих випадках, ймовірність розвитку цього стану підвищується при зниженні обсягу циркулюючої крові та порушенні водно-електролітного балансу (наприклад, після інтенсивного лікування діуретиками), у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю або що знаходяться на гемодіалізі. Можливість різкого зниження артеріального тиску може бути зведена до мінімуму при попередньому відміні (за 4-7 днів) діуретика або поповненні об'єму циркулюючої крові (приблизно за тиждень до початку прийому), або при застосуванні препарату Каптоприл Велфарм у малих дозах на початку лікування (6, 25-12,5 мг на добу). Виражене зниження артеріального тиску при застосуванні гіпотензивних препаратів у пацієнтів з порушеннями мозкового кровообігу, серцево-судинними захворюваннями може збільшити ризик виникнення інфаркту міокарда або інсульту. При розвитку артеріальної гіпотензії пацієнту слід прийняти горизонтальне положення з піднятими ногами. Іноді може знадобитися заповнення об'єму циркулюючої крові. Реноваскулярна гіпертензія Існує підвищений ризик розвитку артеріальної гіпертензії та ниркової недостатності у пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій єдиної нирки при застосуванні інгібіторів АПФ. Порушення функції нирок може статися при помірній зміні концентрації креатиніну у сироватці крові. У таких пацієнтів терапію слід розпочинати під пильним медичним наглядом з малих доз, ретельно титруючи та при контролі функції нирок. Одночасне застосування інгібіторів АПФ (у тому числі препарату Каптоприл Велфарм) з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (СКФ менше 60 мл/хв 1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується в інших пацієнтів. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину II протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів. Порушення функції нирок У пацієнтів з нирковою недостатністю або при прийомі високих доз інгібіторів АПФ (зокрема препарату Каптоприл Велфарм) може спостерігатися протеїнурія. У більшості випадків протеїнурія зменшувалась або зникала протягом 6 тижнів незалежно від того, чи тривало лікування препаратом Каптоприл Велфарм чи ні. Параметри ниркової функції, такі як залишковий азот крові та креатинін, у пацієнтів із протеїнурією змінювалися рідко. У пацієнтів із захворюваннями нирок слід визначати вміст білка в сечі перед початком терапії та періодично протягом курсу терапії. Гіперкаліємія У деяких випадках при застосуванні препарату Каптоприл Велфарм спостерігається підвищення вмісту калію у сироватці крові. Ризик розвитку гіперкаліємії при застосуванні інгібіторів АПФ підвищений у пацієнтів з нирковою недостатністю та цукровим діабетом, а також приймають калійзберігаючі діуретики, препарати калію та інші препарати, що спричиняють збільшення вмісту калію в крові (наприклад, гепарин). Слід уникати одночасного застосування калійзберігаючих діуретиків та препаратів калію. З обережністю застосовують у пацієнтів, які перебувають на малосольовій або безсольовій дієті (підвищений ризик розвитку гіпотензії та гіперкаліємії). Нейтропенія/агранулоцитоз У перші 3 місяці терапії щомісяця контролюють кількість лейкоцитів у крові, далі – 1 раз на 3 місяці. Нейтропенія агранулоцитоз, анемія та тромбоцитопенія були зареєстровані у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, включаючи Каптоприл Велфарм. У пацієнтів з нормальною функцією нирок та відсутністю інших ускладнюючих факторів нейтропенія виникає рідко. Каптоприл необхідно з великою обережністю застосовувати у пацієнтів із захворюваннями сполучної тканини, які одночасно отримують імуносупресивну терапію (алопуринол або прокаїнамід), особливо при існуючих порушеннях функції нирок. У таких пацієнтів у перші 3 місяці контролюють клінічний аналіз крові через кожні 2 тижні, потім – кожні 2 місяці. Якщо кількість лейкоцитів нижче 4,0 х 109/л, показано проведення загального аналізу крові, нижче 1,0 х 109/л – прийом препарату припиняють. У таких пацієнтів можуть розвиватися важкі інфекції, які не піддаються інтенсивній антибіотикотерапії. Під час лікування всі пацієнти повинні бути проінструктовані про те, що при виникненні ознак інфекції (наприклад, біль у горлі, пропасниця) слід повідомити лікаря та виконати клінічний аналіз крові з підрахунком лейкоцитарної формули. У більшості пацієнтів кількість лейкоцитів при припиненні лікування препаратом Каптоприл швидко повертається до норми. Анафілактоїдні реакції У пацієнтів, які приймають Каптоприл Велфарм на фоні десенсибілізуючої терапії отрутою перетинчастокрилих і т.п. підвищений ризик розвитку анафілактоїдних реакцій. Подібного можна уникнути, якщо попередньо припинити прийом препарату. При проведенні гемодіалізу у пацієнтів, які навчають Каптоприл Велфарм, слід уникати застосування діалізних мембран з високою проникністю (наприклад, AN69®), оскільки в таких випадках підвищується ризик розвитку анафілактоїдних реакцій. У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні аферезу ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ) з використанням декстран сульфату можуть розвиватися анафілактоїдні реакції, що загрожують життю. Для запобігання анафілактоїдних реакцій слід припинити терапію інгібітором АПФ перед кожною процедурою аферезу ЛПНГ із застосуванням високопроточних мембран. Ангіоневротичний набряк У пацієнтів, які приймають Каптоприл Велфарм, при появі болю в животі необхідно диференціювати з інтестинальним ангіоневротичним набряком. У разі розвитку ангіоневротичного набряку препарат скасовують та забезпечують ретельне медичне спостереження та симптоматичну терапію. Якщо набряк локалізується на обличчі, спеціального лікування зазвичай не потрібно (для зменшення симптомів можуть бути застосовані антигістамінні препарати); у тому випадку, якщо набряк пошириться на мову, горлянку або гортань і є загроза розвитку обструкції дихальних шляхів та загроза життю пацієнта, слід негайно ввести епінефрин (адреналін) підшкірно (0,5 мл у розведенні 1:1000), а також переконатися у вільній прохідності дихальних шляхів. Рекомендується припинити прийом інгібіторів АПФ, у тому числі препарату Каптоприл Велфарм, за 12 годин до хірургічного втручання, попередивши хірурга-анестезіолога про застосування інгібіторів АПФ. Кашель Розвиток непродуктивного, тривалого кашлю при прийомі інгібіторів АПФ має оборотний характер і дозволяється після відміни лікування. Цукровий діабет У пацієнтів з цукровим діабетом, які приймають гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсуліну, слід регулярно контролювати концентрацію глюкози в крові в період першого місяця лікування препаратом Каптоприл Велфарм. Порушення функції печінки Під час терапії інгібіторами АпФ повідомлялося про декілька випадків порушення функції печінки з холестатичною жовтяницею, фульмінантним некрозом печінки, іноді з летальним кінцем. Якщо на фоні терапії препаратом Каптоприл Велфарм розвивається жовтяниця або підвищується активність "печінкових" трансаміназ, препарат слід негайно відмінити; пацієнт повинен перебувати під ретельним наглядом та за необхідності отримувати відповідну терапію. Гіпокаліємія Одночасне застосування інгібітору АПФ та тіазидного діуретика не виключає можливості виникнення гіпокаліємії. Рекомендується регулярно контролювати вміст калію в крові. Хірургія/анестезія Артеріальна гіпотензія може виникнути у пацієнтів, які перенесли широкі хірургічні втручання або під час застосування анестетиків, які, як відомо, знижують артеріальний тиск. При виникненні гіпотензії рекомендується заповнення обсягу циркулюючої крові. Етнічні відмінності Інгібітори АПФ, у тому числі Каптоприл Велфарм, мають менш виражену антигіпертензивну дію у пацієнтів негроїдної раси, що, мабуть, пов'язане з частою зустрічальністю низької активності реніну у цієї групи пацієнтів. Лабораторні дані Каптоприл може бути причиною помилково-позитивного тесту на ацетон. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно утримуватися від керування автотранспортом та занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, оскільки можливе запаморочення, особливо після прийому початкової дози.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаОлівець - 1 олівець: Активна речовина: срібла нітрату 0,18 г. Допоміжні речовини: ; калію нітрат; - 0,37 г. По 1 олівця в пеналі разом з інструкцією по застосуванню поміщають в картонну пачку або в пакет з паперу з поліетиленовим покриттям.Опис лікарської формиТвердий олівець від білого до білого із сіруватим відтінком кольору, конічної форми, із закругленою вершиною, без запаху.Фармакотерапевтична групаМає припікаючу та бактерицидну дію.Клінічна фармакологіяДерматотропні засоби.Показання до застосуванняЕрозії, виразки, тріщини шкіри.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до компонентів препарату.Взаємодія з лікарськими засобамиНесумісний із органічними речовинами, хлоридами, бромідами, йодидами.Спосіб застосування та дозиЗовнішньо. Препарат наносять на уражену ділянку шкіри. Зняти верхній ковпачок, змочити вершину олівця холодною водою і точково нанести на уражену поверхню — припекти. Препарат наносять залежно від області ураження 1-2 рази на день. Курс лікування залежить від ступеня тяжкості захворювання.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковка1 таблетка містить активну речовину: карбамазепін 200 мг. 40 шт. - упаковки осередкові контурні, пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки; білого або білого з жовтуватим відтінком кольору, плоскоциліндричної форми, з ризиком та фаскою.Фармакотерапевтична групаКарбамазепін є похідним дибензоазепіну і має протиепілептичну, нейротропну, психотропну та антидіуретичну дію. Як протиепілептичний засіб, стабілізує мембрани перезбуджених нейронів, пригнічує серійні розряди нейронів та знижує синаптичну передачу збудливих імпульсів. Дана дія досягається, імовірно, за рахунок блокади натрієвих каналів, внаслідок чого запобігається повторне виникнення деполяризованих нейронах натрій-залежних потенціалів дії. Знижує вивільнення нейромедіатора глутамату. Психотропна дія карбамазепіну, мабуть, обумовлена пригніченням обміну догаміну та норадреналіну. Знижує частоту нападів, тривогу, депресію, дратівливість та агресивність у хворих на епілепсію. Вплив на когнітивні функції у хворих на епілепсію варіабельний. Запобігає появі пароксизмальних болів при невралгії. При синдромі алкогольної абстиненції підвищує поріг судомної готовності, знижує підвищену нервову збудливість, тремор, порушення ходи. Використовується для лікування афективних розладів як антипсихотичний та нормотимічний засіб. При нецукровому діабеті знижує діурез та почуття спраги.ФармакокінетикаАбсорбція - повільна, але досить повна (притм їжі суттєво не впливає на швидкість та ступінь всмоктування). Після одноразового прийому Cmax ; у плазмі крові досягається через 12 год. Рівноважні концентрації препарату у плазмі досягаються через 1-2 тижні. Серед пацієнтів спостерігаються суттєві індивідуальні відмінності значення рівноважних концентрацій у терапевтичному діапазоні. Зв'язок із білками плазми становить 70-80%. Концентрація незміненого карбамазепіну в спинномозковій рідині та слині пропорційна кількості незв'язаної з білками активної речовини (20-30%). Концентрація у грудному молоці становить 25-60 % від такої у плазмі. Проникає крізь плацентарний бар'єр. Метаболізується в печінці, переважно по епоксидному шляху з утворенням метаболітів: активного – карбамазепін-10,11-епоксиду та малоактивного – 9-гідрокси-метил-10 карбамоілакридан. Основним ізоферментом, що забезпечує біотрансформацію карбамазепіну в карбамазепін-10,11-епоксид, є ізофермент цитохрому Р450 3А4. Вміст карбамазепін-10,11-епоксиду становить близько 30% від рівня карбамазепіну в плазмі. Біотрансформація карбамазепін-10,11-епоксиду в карбамазепін-10,11-трансдіол відбувається за допомогою мікросомального ферменту епоксид гідролази. Інший шлях метаболізму карбамазепіну - утворення різних моногідроксильованих похідних, а також N-глюкуронідів. T1/2 ;після разового прийому становить у середньому близько 36 год (коливається від 25 до 65 год), після повторного прийому - 16-24 год. Виводиться переважно у вигляді неактивних метаболітів із сечею (приблизно 70%) та калом (приблизно 30%). Близько 2% виводиться із сечею у вигляді незміненого карбамазепіну та 1% у вигляді карбамазепін-10,11-епоксиду. У дітей внаслідок швидшого виведення карбамазепіну може знадобитися застосування більш високих доз препарату з розрахунку на кг маси тіла порівняно з дорослими. Немає даних про те, що фармакокінетика карбамазепіну змінюється у пацієнтів похилого віку. Даних щодо фармакокінетики карбамазепіну у пацієнтів з порушеннями функції нирок або печінки немає.Клінічна фармакологіяПротисудомний препарат.Показання до застосуванняЕпілепсія (монотерапія або у складі комплексної терапії): складні та прості парціальні напади (із втратою або без втрати свідомості) з вторинною генералізацією або без неї, а також генералізовані тоніко-клонічні напади. Змішані форми епілептичних нападів. гострі маніакальні стани та підтримуюча терапія біполярних афективних розладів з метою профілактики загострень або зниження вираженості клінічних проявів; у комплексній терапії синдрому алкогольної абстиненції; невралгія трійчастого нерва (ідіопатична, при розсіяному склерозі), ідіопатична невралгія язикоглоткового нерва; больовий синдром при діабетичній невропатії; поліурія та полідипсія нейрогормональної природи при нецукровому діабеті.Протипоказання до застосуванняAV-блокада; пригнічення кістковомозкового кровотворення в анамнезі; печінкові порфірії; одночасний прийом інгібіторів МАО та протягом 2-х тижнів після їх відміни; період грудного вигодовування; гіперчутливість до будь-якого з компонентів препарату або подібних до хімічного відношення лікарських препаратів (трициклічні антидепресанти). З; обережністю; застосовувати при: низькому рівні лейкоцитів або тромбоцитів; змішаних формах епілептичних нападів, що включають абсанс; у літньому віці; при серцевій, печінковій або нирковій недостатності; підвищеному внутрішньоочному тиску; гіпонатріємії розведення; гіпотиреоз; гіперплазії передміхурової залози; вагітності (підвищений ризик розвитку порушень внутрішньоутробного розвитку, включаючи вади розвитку).Побічна діяПорушення з боку нервової системи: запаморочення, атаксія, сонливість, відчуття втоми, головний біль, диплопія, порушення акомодації, тремор, м'язова дистонія, тики, ністагм, орофаціальна дискінезія, окорухові порушення, дизартрія, хореоатетоїдні паути, , порушення смаку, злоякісний нейролептичний синдром Порушення з боку психіки: галюцинації (зорові або слухові), депресія, анорексія, занепокоєння, агресивна поведінка, ажитація, дезорієнтація, посилення психозу. З боку шкіри та її придатків: алергічний дерматит, кропив'янка, ексфоліативний дерматит, еритродермія, системний червоний вовчак, свербіж, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, реакції фотосенсибілізації, мультиформна та вузлувата еритема, порушення , випадання волосся. Повідомлялося про рідкі випадки гірсутизму, проте причинний взаємозв'язок цього ускладнення з прийомом препарату залишається неясним. З боку системи кровотворення: ; анемія. З боку гепатобіліарної системи: підвищення показників ГГТ, ЛФ, трансаміназ; гепатит (холестатичного, паренхіматозного (гепатоцелюлярного) або змішаного типу), жовтяниця, гранулематозний гепатит, печінкова недостатність. З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, сухість у роті, діарея, запор, болі в животі, глосит, стоматит, панкреатит. Реакції підвищеної чутливості: ;мультіорганна гіперчутливість уповільненого типу з лихоманкою, шкірними висипаннями, васкулітом, лімфоаденопатією, артралгією, лейкопенією, еозинофілією, гепатоспленомегалією та зміненими показниками функції печінки (зазначені прояви зустрічі). Можуть залучатися та інші органи (легкі, нирки, підшлункова залоза, міокард, товста кишка). Асептичний менінгіт з міоклонусом та еозинофілією; анафілактична реакція; ангіоневротичний набряк. З боку серцево-судинної системи: порушення внутрішньосерцевої провідності; зниження або підвищення АТ, брадикардія, аритмія, AV-блокада з непритомністю, колапс, застійна серцева недостатність, погіршення перебігу ІХС, тромбофлебіт, тромбоемболія. З боку ендокринної системи та обміну речовин: ;набряки, затримка рідини, збільшення маси тіла, гіпонатріємія та зниження осмолярності плазми внаслідок ефекту, подібного до дії антидіуретичного гормону, що в поодиноких випадках призводить до водної інтоксикації (гіпонатріємії розведення), що супроводжується летаргією, рво головним болем, дезорієнтацією та неврологічними порушеннями; підвищення рівня пролактину, що супроводжується або не супроводжується галактореєю, гінекомастією; зниження концентрації трийодтироніну та тироксину; підвищення концентрації тиреотропного гормону, що зазвичай не супроводжується клінічними проявами; порушення метаболізму кісткової тканини (зниження концентрації кальцію та 25-гідроксиколекальциферолу в плазмі крові), що призводить до остеомаляції; підвищення концентрації холестерину,включаючи холестерин ліпопротеїдів високої щільності та тригліцеридів. З боку сечостатевої системи: інтерстиціальний нефрит, ниркова недостатність, альбумінурія, гематурія, олігурія, азотемія, прискорене сечовипускання, затримка сечі, розлади статевої функції, порушення сперматогенезу. З боку органів чуття: порушення смакових відчуттів, помутніння кришталика, підвищення внутрішньоочного тиску, кон'юнктивіт; розлади слуху. З боку скелетно-м'язової системи: артралгії, м'язові болі, м'язова слабкість, судоми. З боку дихальної системи: реакції гіперчутливості, що характеризуються лихоманкою, задишкою, пневмонітом або пневмонією. Зміна результатів лабораторних досліджень: ;гіпогаммаглобулінемія.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування з інгібіторами ізоферменту CYP 3A4 може призвести до підвищення концентрації карбамазепіну у плазмі. Спільне застосування індукторів ізоферменту CYP 3 A 4 може призвести до прискорення метаболізму карбамазепіну та можливого зниження його концентрації в плазмі. Відміна індукторів ізоферменту CYP 3A4, що приймаються одночасно, може знижувати швидкість біотрансформації карбамазепіну і призводити до підвищення рівня карбамазепіну в плазмі крові. При одночасному застосуванні з препаратами, що метаболізуються ізоферментом CYP 3A4, можлива індукція метаболізму та зниження їх концентрації у плазмі. Препарати, які можуть підвищити концентрацію карбамазепіну або карбамазепіну-10,11-епоксиду в плазмі: декстропропоксифен, ібупрофен, даназол, макролідні антибіотики (наприклад, еритроміцин, тролеандоміцин, джозаміцин, кларитроміцин), флуоксетин, флувоксамін, нефазодон, пароксетин, тразодон, вилоксазин, стирипентол, вігазол, золозол, , терфенадин, локсапін, оланзапін, кветіапін, ізоніазид, інгібітори вірусної протеази для терапії ВІЛ-інфекції (наприклад, ритонавір), ацетазоламід, верапаміл, дилтіазем, омепразол, оксибутинін, дантролен, тикох можливо - циметидин, дезіпрамін, примідон, вальпроєва кислота. Препарати, які можуть знижувати концентрацію карбамазепіну у плазмі: фелбамат, метсуксимід, окскарбазепін, фенобарбітал, фенсуксимід, фенітоїн, фосфенітоїн, примідон, прогабід, теофілін, амінофілін, ізотретиноїн, рифампіцин, цисплатин, доксорубіцин; рослинні препарати, що містять звіробій продірявлений і, хоча дані суперечливі, можливо, також клоназепам, вальпроєва кислота або вальпромід. Вплив карбамазепіну на концентрацію в плазмі препаратів, що застосовуються як супутня терапія: Карбамазепін може знизити концентрацію в плазмі або зменшити або навіть повністю нівелювати ефекти наступних препаратів: метадон, парацетамол, антипірин, трамадол, доксициклін, пероральні антикоагулянти (варфарин, фенпрокумон, дикумарол, аценокумарол), бупропіон, циталопрам, традедон амітриптилін, нортриптилін, кломіпрамін), клобазам, клоназепам, етосуксимід, фелбамат, ламотриджин, окскарбазепін, примідон, тіагабін, топірамат, вальпроєва кислота, зонізамід, ітраконазол, застосовувані при терапії ВІЛ-інфекції (індинавір, ритонавір, саквінавір), алпразолам; мідазолам, теофілін, блокатори кальцієвих каналів групи дигідропіридинів (наприклад, фелодипін), дигоксин,пероральні контрацептивні засоби (необхідний вибір альтернативних методів контрацепції), глюкокортикостероїди (наприклад, преднізолон, дексаметазон); циклоспорин, еверолімус, левотироксин натрію, естрогени та/або прогестерон. Є повідомлення про те, що на тлі прийому карбамазепіну рівень фенітоїну в плазмі може як підвищуватися, так і знижуватися, а рівень мефенітоїну - підвищуватися (у рідкісних випадках). Комбінації, які слід брати до уваги: Можливе посилення гепатотоксичності, спричиненої ізоніазидом, у разі одночасного застосування з карбамазепіном. У разі спільного призначення з леветирацетамом можливе посилення токсичної дії карбамазепіну. Комбіноване застосування карбамазепіну та літію або метоклопраміду, а також карбамазепіну та нейролептичних засобів (галоперидолу, тіоридазину) може призвести до підвищення частоти небажаних неврологічних реакцій (у разі останньої комбінації – навіть при терапевтичних концентраціях активних речовин у плазмі крові). Одночасне застосування карбамазепіну з деякими діуретичними засобами (гідрохлортіазидом, фуросемідом) може призводити до гіпонатріємії, що супроводжується клінічними проявами. Карбамазепін може виявляти антагонізм дії недеполяризуючих міорелаксантів (наприклад, панкуронію бромід). У разі застосування такої комбінації лікарських засобів може виникнути необхідність підвищення дози зазначених міорелаксантів; слід здійснювати уважне спостереження за пацієнтами, оскільки можливо швидше, ніж очікувалося, припинення дії міорелаксантів. Спільний прийом із грейпфрутовим соком може підвищити рівень карбамазепіну у плазмі.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди з невеликою кількістю рідини. Епілепсія: ;по можливості, карбамазепін слід призначати як монотерапії. Лікування починають з невеликої добової дози, яку надалі повільно підвищують до досягнення оптимального ефекту. Приєднання карбамазепіну до протиепілептичної терапії, що вже проводиться, слід проводити поступово. Для дорослих початкова доза 100-200 мг 1-2 рази на добу. Потім дозу повільно підвищують до 400 мг 2-3 рази на добу. Максимальна добова доза становить 2000 мг. Для дітей у віці до 5 років початкова доза 20-60 мг на добу з підвищенням на 20-60 мг кожні два дні. У дітей з 5 років початкова доза становить 100 мг на добу, з подальшим підвищенням на 100 мг на тиждень. Підтримуюча доза для дітей становить 10-20 мг/кг маси тіла/добу за 2-3 прийоми. Для забезпечення точного дозування у дітей віком до 5 років необхідно використовувати рідкі пероральні лікарські форми карбамазепіну. Невралгія трійчастого або язикоглоткового нервів: початкова доза 200-400 мг на добу, потім дозу поступово підвищують не більше ніж на 200 мг на день аж до припинення болю (в середньому, до 600-800 мг), потім зменшують до мінімальної ефективної дози. При лікуванні хворих похилого віку початкова доза 100 мг 2 рази на добу. Алкогольний абстинентний синдром: середня доза - 200 мг 3 рази на добу. У тяжких випадках, у перші дні, дозу можна збільшити до 400 мг 3 рази на добу. На початку лікування при тяжких явищах абстиненції призначається у поєднанні з дезінтоксикаційною терапією, седативними та снодійними препаратами. Поліурія та полідипсія при нецукровому діабеті: ; середня доза для ; дорослих; - 200 мг 2-3 рази на добу. У дітей доза підбирається з урахуванням маси тіла та віку. Больовий синдром при діабетичній невропатії: 200 мг 2-4 рази на добу. Гострі маніакальні стани та підтримуюча терапія біполярних афективних розладів: добова доза 400-1600 мг (середня добова доза 200-600 мг) за 2-3 прийоми/добу. У гострих випадках дозу збільшують досить швидко. При підтримуючій терапії підвищення дози має бути поступовим та невеликим.ПередозуванняСимптоми: ЦНС: пригнічення функцій центральної нервової системи аж до коми, дезорієнтація, сонливість, ажитація, галюцинації, відчуття «туману» перед очима, дизартрія, ністагм, атаксія, дискінезія, гіперрефлексія, що змінюється на гіпорефлексію, судоми, психомоторні розлади, міо; дихальна система: пригнічення дихання, набряк легень; серцево-судинна система: тахікардія, зниження або підвищення артеріального тиску, порушення провідності серця з розширенням комплексу QRS, зупинка серця; травна система: блювання, затримка евакуації їжі зі шлунка; зниження моторики товстої кишки; сечовивідна система: затримка сечі, олігурія або анурія, затримка рідини, гіпонатріємія розведення; лабораторні показники: метаболічний ацидоз, гіперглікемія, підвищення м'язової фракції КФК, гіпонатріємія. Лікування: специфічний антидот відсутній. Промивання шлунка, призначення активованого вугілля (пізня евакуація шлункового вмісту може призвести до відстроченого всмоктування на 2-3 діб та повторної появи симптомів інтоксикації), госпіталізація, симптоматична терапія. Неефективні форсований діурез, гемодіаліз та перитонеальний діаліз (діаліз показаний при поєднанні тяжкого отруєння та ниркової недостатності). Рекомендується проведення гемосорбції на вугільних сорбентах.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком лікування, а також періодично в процесі лікування слід проводити клінічні аналізи крові (включаючи підрахунок кількості тромбоцитів, ретикулоцитів, а також концентрації заліза у сироватці крові), загальні аналізи сечі та визначення рівня сечовини у крові. Препарат має слабку антихолінергічну активність. Тому у разі застосування препарату у пацієнтів із підвищеним внутрішньоочним тиском необхідний постійний контроль цього показника. Рекомендується періодичне визначення концентрації карбамазепіну в плазмі у випадках підвищення частоти виникнення епілептичних нападів, при лікуванні дітей, у вагітних, у разі його застосування у складі комплексної терапії, розвитку виражених побічних ефектів. Є окремі повідомлення про порушення чоловічої фертильності та/або порушення сперматогенезу. Однак причинний взаємозв'язок цих порушень з прийомом препарату досі не доведений. Перехресні реакції підвищеної чутливості можуть виникнути між карбамазепіном та фенітоїном або окскарбазепіном. На час терапії необхідно відмовитися від прийому алкоголю, так як карбамазепін посилює пригнічуючу дію алкоголю на центральну нервову систему. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно утримуватися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина Карбамазепін 200 мг. Допоміжні речовини: крохмаль картопляний – 80.5 мг, кремнію діоксид колоїдний (аеросил) – 16.4 мг, тальк – 3.1 мг, магнію стеарат – 3.1 мг, повідон (полівінілпіролідон) – 14.4 мг, полісорбат (твін-80). 10 шт. - упаковки осередкові контурні (4) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки; білого або білого з жовтуватим відтінком кольору, плоскоциліндричної форми, з ризиком та фаскою.Фармакотерапевтична групаКарбамазепін є похідним дибензоазепіну і має протиепілептичну, нейротропну, психотропну та антидіуретичну дію. Як протиепілептичний засіб, стабілізує мембрани перезбуджених нейронів, пригнічує серійні розряди нейронів та знижує синаптичну передачу збудливих імпульсів. Дана дія досягається, імовірно, за рахунок блокади натрієвих каналів, внаслідок чого запобігається повторне виникнення деполяризованих нейронах натрій-залежних потенціалів дії. Знижує вивільнення нейромедіатора глутамату. Психотропна дія карбамазепіну, мабуть, обумовлена пригніченням обміну догаміну та норадреналіну. Знижує частоту нападів, тривогу, депресію, дратівливість та агресивність у хворих на епілепсію. Вплив на когнітивні функції у хворих на епілепсію варіабельний. Запобігає появі пароксизмальних болів при невралгії. При синдромі алкогольної абстиненції підвищує поріг судомної готовності, знижує підвищену нервову збудливість, тремор, порушення ходи. Використовується для лікування афективних розладів як антипсихотичний та нормотимічний засіб. При нецукровому діабеті знижує діурез та почуття спраги.ФармакокінетикаАбсорбція - повільна, але досить повна (притм їжі суттєво не впливає на швидкість та ступінь всмоктування). Після одноразового прийому Cmax ; у плазмі крові досягається через 12 год. Рівноважні концентрації препарату у плазмі досягаються через 1-2 тижні. Серед пацієнтів спостерігаються суттєві індивідуальні відмінності значення рівноважних концентрацій у терапевтичному діапазоні. Зв'язок із білками плазми становить 70-80%. Концентрація незміненого карбамазепіну в спинномозковій рідині та слині пропорційна кількості незв'язаної з білками активної речовини (20-30%). Концентрація у грудному молоці становить 25-60 % від такої у плазмі. Проникає крізь плацентарний бар'єр. Метаболізується в печінці, переважно по епоксидному шляху з утворенням метаболітів: активного – карбамазепін-10,11-епоксиду та малоактивного – 9-гідрокси-метил-10 карбамоілакридан. Основним ізоферментом, що забезпечує біотрансформацію карбамазепіну в карбамазепін-10,11-епоксид, є ізофермент цитохрому Р450 3А4. Вміст карбамазепін-10,11-епоксиду становить близько 30% від рівня карбамазепіну в плазмі. Біотрансформація карбамазепін-10,11-епоксиду в карбамазепін-10,11-трансдіол відбувається за допомогою мікросомального ферменту епоксид гідролази. Інший шлях метаболізму карбамазепіну - утворення різних моногідроксильованих похідних, а також N-глюкуронідів. T1/2 ;після разового прийому становить у середньому близько 36 год (коливається від 25 до 65 год), після повторного прийому - 16-24 год. Виводиться переважно у вигляді неактивних метаболітів із сечею (приблизно 70%) та калом (приблизно 30%). Близько 2% виводиться із сечею у вигляді незміненого карбамазепіну та 1% у вигляді карбамазепін-10,11-епоксиду. У дітей внаслідок швидшого виведення карбамазепіну може знадобитися застосування більш високих доз препарату з розрахунку на кг маси тіла порівняно з дорослими. Немає даних про те, що фармакокінетика карбамазепіну змінюється у пацієнтів похилого віку. Даних щодо фармакокінетики карбамазепіну у пацієнтів з порушеннями функції нирок або печінки немає.Клінічна фармакологіяПротисудомний препарат.Показання до застосуванняЕпілепсія (монотерапія або у складі комплексної терапії): складні та прості парціальні напади (із втратою або без втрати свідомості) з вторинною генералізацією або без неї, а також генералізовані тоніко-клонічні напади. Змішані форми епілептичних нападів. гострі маніакальні стани та підтримуюча терапія біполярних афективних розладів з метою профілактики загострень або зниження вираженості клінічних проявів; у комплексній терапії синдрому алкогольної абстиненції; невралгія трійчастого нерва (ідіопатична, при розсіяному склерозі), ідіопатична невралгія язикоглоткового нерва; больовий синдром при діабетичній невропатії; поліурія та полідипсія нейрогормональної природи при нецукровому діабеті.Протипоказання до застосуванняAV-блокада; пригнічення кістковомозкового кровотворення в анамнезі; печінкові порфірії; одночасний прийом інгібіторів МАО та протягом 2-х тижнів після їх відміни; період грудного вигодовування; гіперчутливість до будь-якого з компонентів препарату або подібних до хімічного відношення лікарських препаратів (трициклічні антидепресанти). З; обережністю; застосовувати при: низькому рівні лейкоцитів або тромбоцитів; змішаних формах епілептичних нападів, що включають абсанс; у літньому віці; при серцевій, печінковій або нирковій недостатності; підвищеному внутрішньоочному тиску; гіпонатріємії розведення; гіпотиреоз; гіперплазії передміхурової залози; вагітності (підвищений ризик розвитку порушень внутрішньоутробного розвитку, включаючи вади розвитку).Побічна діяПорушення з боку нервової системи: запаморочення, атаксія, сонливість, відчуття втоми, головний біль, диплопія, порушення акомодації, тремор, м'язова дистонія, тики, ністагм, орофаціальна дискінезія, окорухові порушення, дизартрія, хореоатетоїдні паути, , порушення смаку, злоякісний нейролептичний синдром Порушення з боку психіки: галюцинації (зорові або слухові), депресія, анорексія, занепокоєння, агресивна поведінка, ажитація, дезорієнтація, посилення психозу. З боку шкіри та її придатків: алергічний дерматит, кропив'янка, ексфоліативний дерматит, еритродермія, системний червоний вовчак, свербіж, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, реакції фотосенсибілізації, мультиформна та вузлувата еритема, порушення , випадання волосся. Повідомлялося про рідкі випадки гірсутизму, проте причинний взаємозв'язок цього ускладнення з прийомом препарату залишається неясним. З боку системи кровотворення: ; анемія. З боку гепатобіліарної системи: підвищення показників ГГТ, ЛФ, трансаміназ; гепатит (холестатичного, паренхіматозного (гепатоцелюлярного) або змішаного типу), жовтяниця, гранулематозний гепатит, печінкова недостатність. З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, сухість у роті, діарея, запор, болі в животі, глосит, стоматит, панкреатит. Реакції підвищеної чутливості: ;мультіорганна гіперчутливість уповільненого типу з лихоманкою, шкірними висипаннями, васкулітом, лімфоаденопатією, артралгією, лейкопенією, еозинофілією, гепатоспленомегалією та зміненими показниками функції печінки (зазначені прояви зустрічі). Можуть залучатися та інші органи (легкі, нирки, підшлункова залоза, міокард, товста кишка). Асептичний менінгіт з міоклонусом та еозинофілією; анафілактична реакція; ангіоневротичний набряк. З боку серцево-судинної системи: порушення внутрішньосерцевої провідності; зниження або підвищення АТ, брадикардія, аритмія, AV-блокада з непритомністю, колапс, застійна серцева недостатність, погіршення перебігу ІХС, тромбофлебіт, тромбоемболія. З боку ендокринної системи та обміну речовин: ;набряки, затримка рідини, збільшення маси тіла, гіпонатріємія та зниження осмолярності плазми внаслідок ефекту, подібного до дії антидіуретичного гормону, що в поодиноких випадках призводить до водної інтоксикації (гіпонатріємії розведення), що супроводжується летаргією, рво головним болем, дезорієнтацією та неврологічними порушеннями; підвищення рівня пролактину, що супроводжується або не супроводжується галактореєю, гінекомастією; зниження концентрації трийодтироніну та тироксину; підвищення концентрації тиреотропного гормону, що зазвичай не супроводжується клінічними проявами; порушення метаболізму кісткової тканини (зниження концентрації кальцію та 25-гідроксиколекальциферолу в плазмі крові), що призводить до остеомаляції; підвищення концентрації холестерину,включаючи холестерин ліпопротеїдів високої щільності та тригліцеридів. З боку сечостатевої системи: інтерстиціальний нефрит, ниркова недостатність, альбумінурія, гематурія, олігурія, азотемія, прискорене сечовипускання, затримка сечі, розлади статевої функції, порушення сперматогенезу. З боку органів чуття: порушення смакових відчуттів, помутніння кришталика, підвищення внутрішньоочного тиску, кон'юнктивіт; розлади слуху. З боку скелетно-м'язової системи: артралгії, м'язові болі, м'язова слабкість, судоми. З боку дихальної системи: реакції гіперчутливості, що характеризуються лихоманкою, задишкою, пневмонітом або пневмонією. Зміна результатів лабораторних досліджень: ;гіпогаммаглобулінемія.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування з інгібіторами ізоферменту CYP 3A4 може призвести до підвищення концентрації карбамазепіну у плазмі. Спільне застосування індукторів ізоферменту CYP 3 A 4 може призвести до прискорення метаболізму карбамазепіну та можливого зниження його концентрації в плазмі. Відміна індукторів ізоферменту CYP 3A4, що приймаються одночасно, може знижувати швидкість біотрансформації карбамазепіну і призводити до підвищення рівня карбамазепіну в плазмі крові. При одночасному застосуванні з препаратами, що метаболізуються ізоферментом CYP 3A4, можлива індукція метаболізму та зниження їх концентрації у плазмі. Препарати, які можуть підвищити концентрацію карбамазепіну або карбамазепіну-10,11-епоксиду в плазмі: декстропропоксифен, ібупрофен, даназол, макролідні антибіотики (наприклад, еритроміцин, тролеандоміцин, джозаміцин, кларитроміцин), флуоксетин, флувоксамін, нефазодон, пароксетин, тразодон, вилоксазин, стирипентол, вігазол, золозол, , терфенадин, локсапін, оланзапін, кветіапін, ізоніазид, інгібітори вірусної протеази для терапії ВІЛ-інфекції (наприклад, ритонавір), ацетазоламід, верапаміл, дилтіазем, омепразол, оксибутинін, дантролен, тикох можливо - циметидин, дезіпрамін, примідон, вальпроєва кислота. Препарати, які можуть знижувати концентрацію карбамазепіну у плазмі: фелбамат, метсуксимід, окскарбазепін, фенобарбітал, фенсуксимід, фенітоїн, фосфенітоїн, примідон, прогабід, теофілін, амінофілін, ізотретиноїн, рифампіцин, цисплатин, доксорубіцин; рослинні препарати, що містять звіробій продірявлений і, хоча дані суперечливі, можливо, також клоназепам, вальпроєва кислота або вальпромід. Вплив карбамазепіну на концентрацію в плазмі препаратів, що застосовуються як супутня терапія: Карбамазепін може знизити концентрацію в плазмі або зменшити або навіть повністю нівелювати ефекти наступних препаратів: метадон, парацетамол, антипірин, трамадол, доксициклін, пероральні антикоагулянти (варфарин, фенпрокумон, дикумарол, аценокумарол), бупропіон, циталопрам, традедон амітриптилін, нортриптилін, кломіпрамін), клобазам, клоназепам, етосуксимід, фелбамат, ламотриджин, окскарбазепін, примідон, тіагабін, топірамат, вальпроєва кислота, зонізамід, ітраконазол, застосовувані при терапії ВІЛ-інфекції (індинавір, ритонавір, саквінавір), алпразолам; мідазолам, теофілін, блокатори кальцієвих каналів групи дигідропіридинів (наприклад, фелодипін), дигоксин,пероральні контрацептивні засоби (необхідний вибір альтернативних методів контрацепції), глюкокортикостероїди (наприклад, преднізолон, дексаметазон); циклоспорин, еверолімус, левотироксин натрію, естрогени та/або прогестерон. Є повідомлення про те, що на тлі прийому карбамазепіну рівень фенітоїну в плазмі може як підвищуватися, так і знижуватися, а рівень мефенітоїну - підвищуватися (у рідкісних випадках). Комбінації, які слід брати до уваги: Можливе посилення гепатотоксичності, спричиненої ізоніазидом, у разі одночасного застосування з карбамазепіном. У разі спільного призначення з леветирацетамом можливе посилення токсичної дії карбамазепіну. Комбіноване застосування карбамазепіну та літію або метоклопраміду, а також карбамазепіну та нейролептичних засобів (галоперидолу, тіоридазину) може призвести до підвищення частоти небажаних неврологічних реакцій (у разі останньої комбінації – навіть при терапевтичних концентраціях активних речовин у плазмі крові). Одночасне застосування карбамазепіну з деякими діуретичними засобами (гідрохлортіазидом, фуросемідом) може призводити до гіпонатріємії, що супроводжується клінічними проявами. Карбамазепін може виявляти антагонізм дії недеполяризуючих міорелаксантів (наприклад, панкуронію бромід). У разі застосування такої комбінації лікарських засобів може виникнути необхідність підвищення дози зазначених міорелаксантів; слід здійснювати уважне спостереження за пацієнтами, оскільки можливо швидше, ніж очікувалося, припинення дії міорелаксантів. Спільний прийом із грейпфрутовим соком може підвищити рівень карбамазепіну у плазмі.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди з невеликою кількістю рідини. Епілепсія: ;по можливості, карбамазепін слід призначати як монотерапії. Лікування починають з невеликої добової дози, яку надалі повільно підвищують до досягнення оптимального ефекту. Приєднання карбамазепіну до протиепілептичної терапії, що вже проводиться, слід проводити поступово. Для дорослих початкова доза 100-200 мг 1-2 рази на добу. Потім дозу повільно підвищують до 400 мг 2-3 рази на добу. Максимальна добова доза становить 2000 мг. Для дітей у віці до 5 років початкова доза 20-60 мг на добу з підвищенням на 20-60 мг кожні два дні. У дітей з 5 років початкова доза становить 100 мг на добу, з подальшим підвищенням на 100 мг на тиждень. Підтримуюча доза для дітей становить 10-20 мг/кг маси тіла/добу за 2-3 прийоми. Для забезпечення точного дозування у дітей віком до 5 років необхідно використовувати рідкі пероральні лікарські форми карбамазепіну. Невралгія трійчастого або язикоглоткового нервів: початкова доза 200-400 мг на добу, потім дозу поступово підвищують не більше ніж на 200 мг на день аж до припинення болю (в середньому, до 600-800 мг), потім зменшують до мінімальної ефективної дози. При лікуванні хворих похилого віку початкова доза 100 мг 2 рази на добу. Алкогольний абстинентний синдром: середня доза - 200 мг 3 рази на добу. У тяжких випадках, у перші дні, дозу можна збільшити до 400 мг 3 рази на добу. На початку лікування при тяжких явищах абстиненції призначається у поєднанні з дезінтоксикаційною терапією, седативними та снодійними препаратами. Поліурія та полідипсія при нецукровому діабеті: ; середня доза для ; дорослих; - 200 мг 2-3 рази на добу. У дітей доза підбирається з урахуванням маси тіла та віку. Больовий синдром при діабетичній невропатії: 200 мг 2-4 рази на добу. Гострі маніакальні стани та підтримуюча терапія біполярних афективних розладів: добова доза 400-1600 мг (середня добова доза 200-600 мг) за 2-3 прийоми/добу. У гострих випадках дозу збільшують досить швидко. При підтримуючій терапії підвищення дози має бути поступовим та невеликим.ПередозуванняСимптоми: ЦНС: пригнічення функцій центральної нервової системи аж до коми, дезорієнтація, сонливість, ажитація, галюцинації, відчуття «туману» перед очима, дизартрія, ністагм, атаксія, дискінезія, гіперрефлексія, що змінюється на гіпорефлексію, судоми, психомоторні розлади, міо; дихальна система: пригнічення дихання, набряк легень; серцево-судинна система: тахікардія, зниження або підвищення артеріального тиску, порушення провідності серця з розширенням комплексу QRS, зупинка серця; травна система: блювання, затримка евакуації їжі зі шлунка; зниження моторики товстої кишки; сечовивідна система: затримка сечі, олігурія або анурія, затримка рідини, гіпонатріємія розведення; лабораторні показники: метаболічний ацидоз, гіперглікемія, підвищення м'язової фракції КФК, гіпонатріємія. Лікування: специфічний антидот відсутній. Промивання шлунка, призначення активованого вугілля (пізня евакуація шлункового вмісту може призвести до відстроченого всмоктування на 2-3 діб та повторної появи симптомів інтоксикації), госпіталізація, симптоматична терапія. Неефективні форсований діурез, гемодіаліз та перитонеальний діаліз (діаліз показаний при поєднанні тяжкого отруєння та ниркової недостатності). Рекомендується проведення гемосорбції на вугільних сорбентах.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком лікування, а також періодично в процесі лікування слід проводити клінічні аналізи крові (включаючи підрахунок кількості тромбоцитів, ретикулоцитів, а також концентрації заліза у сироватці крові), загальні аналізи сечі та визначення рівня сечовини у крові. Препарат має слабку антихолінергічну активність. Тому у разі застосування препарату у пацієнтів із підвищеним внутрішньоочним тиском необхідний постійний контроль цього показника. Рекомендується періодичне визначення концентрації карбамазепіну в плазмі у випадках підвищення частоти виникнення епілептичних нападів, при лікуванні дітей, у вагітних, у разі його застосування у складі комплексної терапії, розвитку виражених побічних ефектів. Є окремі повідомлення про порушення чоловічої фертильності та/або порушення сперматогенезу. Однак причинний взаємозв'язок цих порушень з прийомом препарату досі не доведений. Перехресні реакції підвищеної чутливості можуть виникнути між карбамазепіном та фенітоїном або окскарбазепіном. На час терапії необхідно відмовитися від прийому алкоголю, так як карбамазепін посилює пригнічуючу дію алкоголю на центральну нервову систему. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно утримуватися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: карбамазепін – 0,2 г; допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний (аеросил) 0,00096 г, крохмаль картопляний 0,09664 г, повідон-КЗО 0,01440 г, полісорбат-80 (твін 80) 0,00160 г, тальк 0,00 0,00320 р. Теоретична маса таблетки – 0,32 г. По 10 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 5, 10 контурних осередкових упаковок з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну пачку. Контурні коміркові упаковки з рівною кількістю інструкцій із застосування поміщають у групову упаковку.Опис лікарської формиТаблетки білого або білого з жовтуватим відтінком кольору, плоскоциліндричні форми з фаскою, з ризиком на одному боці та маркуванням "R" або без неї - на іншій.Фармакотерапевтична групаПротиепілептичний засіб.ФармакокінетикаАбсорбція – повільна, але досить повна (прийом їжі не впливає на швидкість та ступінь всмоктування). Після одноразового прийому максимальна концентрація досягається через 12 годин. Рівноважні концентрації препарату у плазмі досягаються через 1-2 тижні. Концентрації карбамазепін-10,11-епоксиду (фармакологічно активного метаболіту) становлять близько 30% від концентрації карбамазепіну. Зв'язок із білками плазми у дітей – 55-59 %, у дорослих – 70-80 %. У спинномозковій рідині та слині створюються концентрації пропорційно до кількості незв'язаної з білками активної речовини (20-30%). Проникає крізь плацентарний бар'єр. Концентрація у грудному молоці становить 25-60% від такої у плазмі. Метаболізується в печінці, переважно по епоксидному шляху з утворенням головних метаболітів: активного – карбамазепін-10,11-епоксиду та неактивного кон'югату з глюкуроновою кислотою. Утворюється також і малоактивний метаболіт 9-гідрокси-метил-10-карбамоїлакридан. Може індукувати свій метаболізм. Концентрація карбамазепіну-10,11-епоксиду становить 30% від концентрації карбамазепіну.Період напіввиведення (Т1/2) разового прийому 25-65 год (в середньому близько 36 год), після повторного прийому - 12-24 год. У пацієнтів, які отримують додатково інші протисудомні препарати Т1/2 в середньому 9-10 год. вигляді неактивних метаболітів із сечею (70%) та калом (30%). Немає даних про те, що фармакокінетика карбамазепіну змінюється у пацієнтів похилого віку. Даних щодо фармакокінетики карбамазепіну у пацієнтів з порушеннями функції нирок або печінки поки що недостатньо.Даних щодо фармакокінетики карбамазепіну у пацієнтів з порушеннями функції нирок або печінки поки що недостатньо.Даних щодо фармакокінетики карбамазепіну у пацієнтів з порушеннями функції нирок або печінки поки що недостатньо.ФармакодинамікаПротиепілептичний засіб (похідне дибензазепіну), має також нормотимічну, антиманіакальну, антидіуретичну (у хворих з нецукровим діабетом) та аналгетичну (у хворих з невралгією) дію. Механізм дії пов'язаний з блокадою потенціалзалежних Nа+-каналів, що призводить до стабілізації мембрани нейронів, інгібування виникнення серійних розрядів нейронів та зниження синаптичного проведення імпульсів. Запобігає повторному утворенню Nа+-залежних потенціалів дії у деполяризованих нейронах. Знижує вивільнення збудливої нейромедіаторної амінокислоти глутамату, підвищує знижений судомний поріг центральної нервової системи та, таким чином, зменшує ризик розвитку епілептичного нападу. Збільшує провідність для К+, модулює потенціалзалежні Са2+-канали, що також може зумовити протисудомну дію препарату. Коригує епілептичні зміни особистості і, зрештою, підвищує комунікабельність хворих, сприяє їх соціальній реабілітації. Може призначатися як основний терапевтичний лікарський засіб та у поєднанні з іншими протисудомними засобами. Ефективний при фокальних (парціальних) епілептичних нападах (простих і комплексних), що супроводжуються або не супроводжуються вторинною генералізацією, при генералізованих тоніко-клонічних епілептичних нападах, а також при комбінації зазначених типів нападів (зазвичай неефективний при малих нападах - petitmal, абсансах і міо) . У пацієнтів з епілепсією (особливо у дітей та підлітків) відзначено позитивний вплив на симптоми тривожності та депресії, а також зниження дратівливості та агресивності. Вплив на когнітивну функцію та психомоторні показники залежить від дози та дуже варіабельно. Початок протисудомного ефекту варіює від кількох годин до кількох днів (іноді до 1 місяця внаслідок аутоіндукції метаболізму). При есенціальній та вторинній невралгії трійчастого нерва здебільшого попереджає поява больових нападів. Ефективний для полегшення нейрогенного болю при сухоті спинного мозку, посттравматичних парестезіях та постгерпетичної невралгії. Ослаблення болю при невралгії трійчастого нерва відзначається через 8-72 год. При синдромі алкогольної абстиненції підвищує поріг судомної готовності (який при даному стані зазвичай знижений) та зменшує вираженість клінічних проявів синдрому (підвищена збудливість, тремор, порушення ходи). У хворих на нецукровий діабет призводить до швидкої компенсації водного балансу, знижує діурез і почуття спраги. Антипсихотична (антиманіакальна) дія розвивається через 7-10 днів, може бути обумовлена пригніченням метаболізму допаміну та норадреналіну.Показання до застосуванняЕпілепсія: складні або прості парціальні епілептичні напади (з непритомністю або без свідомості) з вторинною генералізацією або без неї; генералізовані тоніко-клонічні епілептичні напади; змішані форми епілептичних нападів (неефективний при абсансах та міоклонус-епілепсії). Гострі маніакальні стани та підтримуюча терапія біполярних афективних розладів з метою профілактики загострень або ослаблення клінічних проявів загострення. Синдром алкогольної абстиненції. Ідіопатична невралгія трійчастого нерва та невралгія трійчастого нерва при розсіяному склерозі (типова та атипова). Ідіопатична невралгія язикоглоткового нерва.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до карбамазепіну та подібних до хімічного відношення лікарських препаратів (трициклічних антидепресантів) або до будь-якого іншого компонента препарату; атріовентрикулярна блокада; наявність в анамнезі епізодів пригнічення кістковомозкового кровотворення; печінкові порфірії, в т.ч. в анамнезі; одночасний прийом з інгібіторами моноаміноксидази та протягом 2-х тижнів після їх відміни; дитячий вік до 4 років. З обережністю: Пацієнтам, в анамнезі яких є відомості про захворювання серця (включаючи декомпенсовану хронічну серцеву недостатність), печінки (включаючи печінкову недостатність), нирок (включно з нирковою недостатністю), побічні гематологічні реакції на інші лікарські засоби або про відміну раніше проведеного лікування. призначати лише після ретельного аналізу співвідношення між очікуваним ефектом лікування та можливим ризиком терапії, та при забезпеченні уважного та регулярного контролю за станом пацієнтів. Слід з обережністю призначати препарат пацієнтам із гіпонатріємією розведення, гіпотиреозом; літнім пацієнтам (з огляду на можливість лікарських взаємодій та різну фармакокінетику протиепілептичних препаратів); пацієнтам із змішаними формами епілептичних нападів, що включають абсанс, типовий або атиповий, та міоклонічні напади (з огляду на можливе посилення нападів); пацієнтам з підвищеним внутрішньоочним тиском, гіперплазією передміхурової залози (з огляду на слабку м-холіноблокуючу активність карбамазепіну).Вагітність та лактаціяПри настанні вагітності (при вирішенні питання призначення карбамазепіну в період вагітності) необхідно ретельно зіставити очікувані переваги терапії та можливі ускладнення, особливо вперше 3 міс вагітності. Відомо, що діти матерів, які страждають на епілепсію, схильні до порушень внутрішньоутробного розвитку, включаючи вади розвитку. Карбамазепін, як і інші протиепілептичні лікарські засоби, здатний підвищувати ризик виникнення цих порушень. Є поодинокі повідомлення про випадки вроджених захворювань і вад розвитку, включаючи незарощення дужок хребців (spina bifida), гіпоспадії. Пацієнткам має надаватися інформація про можливість підвищення ризику вад розвитку та можливості пройти антенатальну діагностику. Протиепілептичні лікарські засоби посилюють дефіцит фолієвої кислоти, який часто спостерігається під час вагітності, що може сприяти збільшенню частоти вроджених дефектів у дітей (до і під час вагітності рекомендується додатковий прийом фолієвої кислоти). З метою профілактики підвищеної кровоточивості у новонароджених жінкам протягом останніх тижнів вагітності, а також новонародженим рекомендується призначати вітамін К1. Карбамазепін проникає в грудне молоко, слід зіставити переваги і можливі небажані наслідки грудного вигодовування в умовах терапії, що триває. Матері, які приймають карбамазепін, можуть годувати своїх дітей грудьми за умови, що продовження грудного вигодовування на фоні прийому препарату слід встановити спостереження за дитиною, буде встановлено спостереження щодо розвитку можливих побічних реакцій (наприклад, вираженої сонливості, алергічних реакцій шкіри).Побічна діяЗ боку центральної нервової системи: запаморочення, атаксія, сонливість, загальна слабкість, головний біль, парез акомодації, тремор, тики, ністагм, орофаціальна дискінезія, окорухові порушення, дизартрія, хореоатетоїдні розлади, периферичний неврит, парестезія, парестезія. З боку психічної сфери: галюцинації, депресія, втрата апетиту, занепокоєння, агресивна поведінка, збудження, дезорієнтація, активація психозу. Алергічні реакції: кропив'янка, ексфоліативний дерматит, еритродермія, вовчаковоподібний синдром, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, фоточутливість, мультиформна та вузлувата еритема. Можливі мультиорганні реакції гіперчутливості уповільненого типу з лихоманкою, шкірними висипаннями, васкулітом, лімфаденопатією, ознаками, що нагадують лімфому, артралгіями, лейкопенією, еозинофілією, гепатоспленомегалією та зміненими показниками функції печінки (вказані. Можуть також залучатися інші органи (наприклад, легені, нирки, підшлункова залоза, міокард, товста кишка). Дуже рідко: асептичний менінгіт з міоклонусом, анафілактична реакція, ангіоневротичний набряк, реакції гіперчутливості з боку легень, що характеризуються лихоманкою, задишкою,пневмонітом або пневмонією. З боку органів кровотворення: лейкопенія, тромбоцитопенія, еозинофілія, лейкоцитоз, лімфаденопатія; агранулоцитоз, апластична анемія, істинна еритроцитарна аплазія, мегалобластична анемія, гостра порфірія, що перемежується, ретикулоцитоз, гемолітична анемія. З боку травної системи: нудота, блювання, сухість у роті, діарея або запор, біль у животі, глосит, стоматит, панкреатит. З боку печінки: підвищення активності гамма-глутамілтрансферази (зазвичай не має клінічного значення), підвищення активності лужної фосфатази та "печінкових" трансаміназ, гепатит (гранулематозний, холестатичний, паренхіматозний (гепатоцелюлярний) або змішаний тип); печінкова недостатність. З боку серцево-судинної системи: порушення внутрішньосерцевої провідності; зниження чи підвищення артеріального тиску; брадикардія, аритмії, атріовентрикулярна блокада з непритомністю, колапс, посилення або розвиток застійної серцевої недостатності, загострення ішемічної хвороби серця (в т.ч. поява або почастішання нападів стенокардії), тромбофлебіт, тромбоемболічний синдром. З боку ендокринної системи та обміну речовин: набряки, збільшення маси тіла, гіпонатріємія, підвищення рівня пролактину (може супроводжуватися галактореєю та гінекомастією); зниження рівня L-тироксину (вільного Т4, Т3) та підвищення рівня тиреотропного гормону (ТТГ) (зазвичай не супроводжується клінічними проявами), порушення кальцієво-фосфорного обміну в кістковій тканині (зниження концентрації Са2+ та 25-ОН-холекальциферолу у плазмі крові); остеомаляція; гіперхолестеринемія та гіпертригліцеридемія. З боку сечостатевої системи: інтерстиціальний нефрит, ниркова недостатність, порушення функції нирок (альбумінурія, гематурія, олігурія, підвищення сечовини/азотемія), прискорене сечовипускання, затримка сечі, розлади статевої функції/імпотенція. З боку опорно-рухового апарату: артралгія, міалгія чи судоми. З боку органів чуття: порушення смакових відчуттів, помутніння кришталика, кон'юнктивіт; гіпер- або гіпоакузія, зміни сприйняття висоти звуку. Інші: порушення пігментації шкіри, пурпуру, акне, пітливість, алопеція.Взаємодія з лікарськими засобамиКарбамазепін посилює активність мікросомальних ферментів печінки та може знижувати ефективність препаратів, що метаболізуються у печінці. Одночасне призначення карбамазепіну з інгібіторами CYP3A4 може призвести до підвищення його концентрації у плазмі. Спільне застосування з індукторами CYP3A4 може призвести до прискорення метаболізму карбамазепіну та зниження його концентрації в плазмі крові, навпаки, їх скасування може знижувати швидкість біотрансформації карбамазепіну та призводити до підвищення його концентрації. Підвищують концентрацію карбамазепіну в плазмі: верапаміл, дилтіазем, фелодипін, декстропропоксифен, вилоксазин, флуоксетин, флувоксамін, циметидин, ацетазоламід, даназол, дезіпрамін, нікотинамід (у дорослих, лише у високих дозах); макроліди (еритроміцин, джозаміцин, кларитроміцин, тролеандоміцин); азоли (ітраконазол, кетоконазол, флуконазол), терфенадин, лоратадин, ізоніазид, пропоксифен, грейпфрутовий сік, інгібітори вірусної протеази, що використовуються при терапії ВІЛ. Фелбамат знижує концентрацію карбамазепіну в плазмі та підвищує концентрацію карбамазепін-10,11-епоксиду, при цьому можливе одночасне зниження концентрації у сироватці фелбамату. Концентрацію карбамазепіну знижують фенобарбітал, фенітоїн, примідон, метсуксимід, фенсуксимід, теофілін, рифампіцин, цисплатин, доксорубіцин, можливо: клоназепам, вальпромід, вальпроєва кислота, окскарбазепін і рослинний. Є повідомлення про можливість витіснення вальпроєвою кислотою та примідоном карбамазепіну із зв'язку з білками плазми та підвищення концентрації фармакологічно активного метаболіту (карбамазепіну-10,11-епоксиду). Ізотретиноїн змінює біодоступність та/або кліренс карбамазепіну та карбамазепіну-10,11-епоксиду (необхідний моніторинг концентрації карбамазепіну в плазмі). Карбамазепін може знизити концентрацію в плазмі (зменшити або навіть повністю нівелювати ефекти) і вимагати корекції доз наступних препаратів: клобазаму, клоназепаму, етосуксиміду, примідону, вальпроєвої кислоти, алпразоламу, глюкокортикостероїди (преднізолону, циклу, препаратів, що містять естрогени та/або прогестерон (необхідний підбір альтернативних методів контрацепції), теофіліну, пероральних антикоагулянтів (варфарину, фенпрокумону, дикумаролу), ламотриджину, топірамату, трициклічних антидепресантів (іміпраміну, амітриптіліну, нор типро, окскарбазепіну, інгібіторів протеаз, що застосовуються при терапії ВІЛ-інфекції (індинавіру, ритонавіру, саквіновіру), блокаторів кальцієвих каналів (група дигідропіридинів,наприклад, фелодипін), ітраконазолу, левотироксину, мідазоламу, олазапіну, празіквантелу, рисперидону, трамадолу, ципразидону. Є повідомлення про те, що на тлі прийому карбамазепіну рівень фенітоїну в плазмі може як підвищуватися, так і знижуватися, а рівень мефенітоїну - підвищуватися (у рідкісних випадках). Карбамазепін при сумісному застосуванні з парацетамолом підвищує ризик його токсичного впливу на печінку та знижує терапевтичну ефективність (прискорення метаболізму парацетамолу). Одночасне призначення карбамазепіну з фенотіазином, пімозидом, тіоксантенами, моліндоном, галоперидолом, мапротиліном, клозапіном та трициклічними антидепресантами призводить до посилення гнітючої дії на ЦНС та ослаблення протисудомного ефекту карбамазепіну. Одночасне призначення з діуретиками (гідрохлортіазид, фуросемід) може призводити до гіпонатріємії, що супроводжується клінічними проявами. Знижує ефекти недеполяризуючих міорелаксантів (панкуронія). Знижує переносимість етанолу. Прискорює метаболізм непрямих антикоагулянтів, гормональних контрацептивних препаратів, фолієвої кислоти; празиквантелу, може посилювати елімінацію гормонів щитовидної залози. Прискорює метаболізм засобів для загальної анестезії (енфлурану, галотану, фторотану) з підвищенням ризику гепатоксичних ефектів; посилює утворення нефротоксичних метаболітів метоксифлурану. Підсилює гепатотоксичну дію ізоніазиду.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди разом з невеликою кількістю рідини. Препарат можна застосовувати як монотерапії, так і у складі комбінованої терапії. Епілепсія По можливості препарат слід застосовувати у вигляді монотерапії. Лікування починають з невеликої добової дози, яку надалі повільно підвищують до досягнення оптимального ефекту. Для вибору оптимальної дози препарату рекомендується визначення концентрації активної речовини в плазмі крові. Терапевтична доза карбамазепіну в плазмі становить 4-12 мкг/мл (17-50 мкмоль/л). При додаванні карбамазепіну до інших прийнятих протиепілептичних препаратів дозу карбамазепіну підвищують поступово. При необхідності проводять відповідну корекцію доз препаратів, що приймаються. Для дорослих початкова доза становить 100-200 мг 1 або 2 рази на день. Потім дозу повільно збільшують до досягнення оптимального лікувального ефекту; зазвичай він досягається при дозі по 400 мг 2-3 десь у добу. Максимальна добова доза – 1600 мг або 2000 мг. Невралгія трійчастого нерва Початкова доза становить 200-400 мг на добу. Її повільно підвищують до зникнення болючих відчуттів (зазвичай до дози по 200 мг 3-4 рази на добу). Потім дозу поступово знижують до мінімальної підтримуючої. Рекомендована початкова доза для пацієнтів похилого віку становить 100 мг 2 рази на добу. Максимальна рекомендована добова доза – 1200 мг на добу. Синдром алкогольної абстиненції Середня доза становить 200 мг 3 рази на добу. У тяжких випадках протягом перших днів доза може бути підвищена (наприклад, до дози по 400 мг 3 рази на добу). При тяжких проявах алкогольної абстиненції лікування починають із застосування препарату в комбінації з препаратами, що надають седативну та снодійну дії (наприклад, з клометіазолом, хлордіазепоксидом). Після вирішення гострої фази лікування препаратом може бути продовжено як монотерапії. Гострі маніакальні стани та підтримуюче лікування афективних (біполярних) розладів Добова доза становить 400-1600 мг. Середня добова доза - 400-600 мг (2-3 прийоми). При гострому маніакальному стані дозу слід збільшувати досить швидко. При підтримувальній терапії біполярних розладів з метою забезпечення оптимальної переносимості кожне наступне підвищення дози має бути невеликим, добова доза поступово збільшується. Застосування у дітей Основне показання для застосування карбамазепіну у дітей – епілепсія. Дану лікарську форму препарату слід застосовувати для лікування тих самих, що і у дорослих, форм епілепсії у дітей старше 4 років. Лікування може бути розпочато з дози 100 мг на добу; Дозу підвищують поступово, не більше ніж на 100 мг на тиждень. Підтримуючі дози для дітей встановлюють із розрахунку 10-20 мг/кг маси тіла на добу (у кілька прийомів): для дітей віком 4-5 років - 200-400 мг (у 1-2 прийоми), 6-10 років - 400 -600 мг (2-3 прийоми), 11-15 років - 600-1000 мг (2-3 прийоми), у підлітків старше 15 років застосовуються дози дорослих. Максимальна добова доза для дітей віком до 6 років – 35 мг/кг, 6-15 років – 1000 мг/кг, старше 15 років – 1200 мг/кг. Так як рекомендована початкова доза для дітей у віці 4 років і менше становить 20-60 мг на добу з поступовим підвищенням на 20-60 мг на добу через день, дітям до 4 років і молодше доцільно приймати карбамазепін у вигляді інших лікарських форм (суспензія). . Припинення прийому препарату Раптове припинення прийому препарату може спричинити епілептичні напади. Якщо необхідно відмінити препарат у пацієнта з епілепсією, перехід на інший протиепілептичний засіб повинен здійснюватися під прикриттям показаного в таких випадках препарату (наприклад, діазепама, що вводиться внутрішньовенно або ректально, або фенітоїну, що вводиться внутрішньовенно).ПередозуванняСимптоми: пригнічення дихання, гіперрефлексія, що змінюється на гіпорефлексію, гіпотермія, пригнічення моторики ШКТ, посилення виразності побічних ефектів. Лікування: специфічний антидот відсутній. Промивання шлунка, призначення активованого вугілля (пізня евакуація шлункового вмісту може призвести до відстроченого всмоктування на 2-3 добу та повторної появи симптомів інтоксикації), симптоматична терапія. Неефективні форсований діурез, гемодіаліз та перитонеальний діаліз (діаліз показаний при поєднанні тяжкого отруєння та ниркової недостатності). У дітей може виникнути потреба в обмінному переливанні крові. Рекомендується проведення гемосорбції на вугільних сорбентах.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат слід приймати лише за лікарського контролю. Пацієнти зі змішаними формами епілептичних нападів, що включають абсанс та міоклонічні напади Препарат неефективний при абсансах (petit mal) та міоклонічних нападах. У пацієнтів із змішаними формами епілептичних нападів препарат повинен застосовуватися з обережністю і лише за умови забезпечення регулярного медичного спостереження (через можливе посилення нападів). У разі посилення нападів препарат слід відмінити. Лейкопенія та тромбоцитопенія Під час застосування препарату з різною частотою відзначається минуще або стійке зниження кількості тромбоцитів або лейкоцитів. Найчастіше ці явища минущі і зазвичай є провісниками початку апластичної анемії чи агранулоцитоза. Перед початком лікування, а також періодично в процесі лікування слід проводити клінічні аналізи крові, включаючи підрахунок кількості тромбоцитів та, можливо, ретикулоцитів, а також визначати концентрацію заліза у сироватці крові. Необхідно довести до відома пацієнтів інформацію про ранні ознаки токсичності, властиві ймовірним гематологічним порушенням, а також про симптоми з боку шкірних покривів та печінки. Пацієнта інформують про необхідність негайно звернутися до лікаря у разі появи таких небажаних реакцій, як лихоманка, біль у горлі, висип, виразки в ротовій порожнині, безпричинне виникнення крововиливів, геморагій у вигляді петехій або пурпури. У тих випадках, коли під час лікування відмічено низький вміст лейкоцитів або тромбоцитів (або тенденція до їх зниження), слід уважно спостерігати за станом пацієнта та показниками розгорнутого клінічного аналізу крові. Якщо виявлено ознаки значного пригнічення кісткового мозку, препарат має бути відмінено. Дерматологічні реакції При застосуванні карбамазепіну дуже рідко спостерігалися важкі дерматологічні реакції, включаючи синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла). Препарат слід негайно скасувати та зробити підбір альтернативної терапії у тому випадку, якщо відзначаються ознаки та симптоми, що свідчать про розвиток важких дерматологічних реакцій – наприклад, синдрому Стівенса-Джонсона або синдрому Лайєлла. При розвитку тяжких, у ряді випадків загрозливих шкірним реакціям, пацієнт повинен бути госпіталізований в стаціонар. У більшості випадків синдром Стівенса-Джонсона та синдром Лайєлла розвивалися в перші місяці терапії препаратом. Частота дерматологічних реакцій у пацієнтів, які вперше приймають препарат, у країнах з переважно європеоїдним населенням становить від 1 до 6 на 10 000 випадків застосування препарату. Дані ретроспективного аналізу у пацієнтів японської національності та жителів Північної Європи продемонстрували зв'язок між важкими ураженнями шкіри (синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайела, лікарський висип з еозинофілією та системними проявами, гострий генералізований екзантематозний пустульоз і плямисто-вузликова *3101 гена людського лейкоцитарного антигену (HLA) та застосуванням карбамазепіну. Частота аллеля HLA-A*3101 може відрізнятися у різних етнічних груп. Частота алелі становить менше 5% у населення Європи, Австралії, Азії, Африки та Північній Америці, винятки становлять від 5% до 12%. Частота понад 15% встановлена у деяких етнічних груп Південної Америки (Аргентина та Бразилія), корінних жителів Північної Америки (племена Навахо та Сіокс, у Мексиці - Санора Сері), Південної Індії (Таміл Наду), та 10-15% серед інших корінних жителів даних регіонів. При призначенні карбамазепіну можливим носіям алелю HLA-A*3101 (наприклад, пацієнтам японської національності, європеоїдам, корінним жителям Америки, латиноамериканцям, народам півдня Індії та арабам) рекомендується проводити генотипування даного алелю. Призначати препарат носіям даного алелю слід лише у тому випадку, якщо користь від терапії перевищує можливий ризик. Пацієнтам, які вже одержують терапію препаратом, не рекомендується проведення генотипування за даним алелем, оскільки важкі шкірні реакції в більшості випадків відзначалися в перші місяці застосування препарату (незалежно від наявності HLA-A*3101). За даними ретроспективного аналізу застосування препарату у пацієнтів китайської національності є кореляція між частотою важких дерматологічних реакцій та наявністю в геномі пацієнта алелю HLA-B*1502 гена людського лейкоцитарного антигену (HLA). При застосуванні карбамазепіну в країнах Азіатського регіону (Таїланд, Малайзія, Філіппіни), де відзначається переважне поширення алелю HLA-В*1502, було виявлено підвищення частоти розвитку (від градації "дуже рідко" до "рідко") важких дерматологічних реакцій, включаючи синдром Стівена -Джонсона та синдром Лайєлла. Частота поширення алеля HLA-В* 1502 становить: на Філіппінах, у Таїланді, Гонконгу та Малайзії – понад 15%, у Тайвані – 10%, у Північному Китаї – 4%, у Південній Азії (включаючи Індію) – 2-4%, у Японії та Кореї – менше 1%. Поширеність даного аллеля в осіб європеоїдної, негроїдної рас, латиноамериканців та корінних жителів Америки незначна. При призначенні карбамазепіну можливим носіям алелю HLA-B*1502 (наприклад, особам китайської національності) рекомендується проводити генотипування даного алелю. Призначати препарат носіям даного алелю слід лише у тому випадку, якщо користь від терапії перевищує можливий ризик. У людей європеоїдної, негроїдної рас, латиноамериканців та корінних жителів Америки проведення генотипування за алелем HLA-B*1502 перед призначенням препарату необов'язкове. Пацієнтам, які вже одержують терапію препаратом, не рекомендується проведення генотипування за даним алелем, оскільки важкі шкірні реакції в більшості випадків відзначалися в перші місяці застосування препарату (незалежно від наявності HLA-B*1502). Показано, що виявлення пацієнтів з наявністю алелю HLA-B*1502 та відсутність призначення карбамазепіну таким пацієнтам знижує випадки карбамазепін-індукованого синдрому Стівенса-Джонсона або синдрому Лайєлла. Однак результати генотипування не повинні впливати на рівень контролю за станом пацієнта та настороженість лікаря щодо важких шкірних реакцій. Розвиток важких уражень шкіри можливий у пацієнтів, негативних за даними алелями. Також у багатьох випадках у пацієнтів, позитивних на алелі HLA-В*1502 або HLA-A*3101, при застосуванні карбамазепіну не відзначалося розвитку тяжких шкірних синдромів. Вплив інших факторів, таких як доза протисудомних лікарських засобів, комплаентність пацієнтів, одночасна терапія іншими препаратами, супутні захворювання або рівень контролю за дерматологічними реакціями, на частоту розвитку та поширеність важких шкірних реакцій не встановлено. Слабо виражені шкірні реакції, наприклад, ізольована макульозна або макулопапульозна екзантема, у більшості випадків є транзиторними та неважкими, зазвичай проходять протягом декількох днів або тижнів при продовженні лікування або після зниження дози препарату. Проте, оскільки диференціальна діагностика між ранніми проявами тяжких шкірних реакцій та слабко вираженими минущими шкірними висипаннями може бути утруднена, при розвитку будь-яких шкірних реакцій пацієнт повинен перебувати під наглядом лікаря з метою своєчасного припинення терапії препаратом у разі погіршення стану пацієнта. Існує взаємозв'язок між наявністю в геномі аллеля HLA-A*3101 та розвитком менш тяжких шкірних реакцій (таких як синдром гіперчутливості до антиконвульсантів або нетяжка макулопапульозна екзантема), для аллеля HLA-B*1502 такий взаємозв'язок не встановлений. Реакції гіперчутливості При розвитку гіперчутливості до карбамазепіну у пацієнтів можуть спостерігатися як окремі ураження шкіри, печінки (включаючи ураження внутрішньопечінкових проток), кровоносної та лімфатичної систем або інших органів, так і їх поєднання, що слід розглядати як системну реакцію. У разі розвитку проявів та симптомів гіперчутливості до препарату його слід негайно відмінити. Пацієнтів із відомою гіперчутливістю до карбамазепіну слід інформувати про можливість у 25-30% випадків розвитку реакцій підвищеної чутливості на окскарбазепін. Перехресна реакція підвищеної чутливості зустрічається також між карбамазепіном та фенітоїном. Порушення функції печінки Перед призначенням препарату та в процесі лікування необхідно проводити дослідження функції печінки, особливо у пацієнтів, в анамнезі яких є відомості про захворювання печінки, а також у пацієнтів похилого віку. У разі посилення порушень функції печінки або при появі активного захворювання печінки карбамазепін слід негайно скасувати. Порушення функції нирок Перед початком лікування препаратом та періодично в процесі терапії рекомендується дослідження загального аналізу сечі та визначення концентрації сечовини у крові. М-холіноблокуюча активність Препарат має слабку м-холіноблокуючу активність. У разі застосування препарату у пацієнтів з підвищеним внутрішньоочним тиском потрібний постійний контроль цього показника. Необхідно контролювати затримку сечі у пацієнтів. Психічні порушення Оскільки на фоні застосування препарату можливе загострення латентних психічних розладів, слід забезпечити спостереження за пацієнтами похилого віку з метою виявлення такої симптоматики як сплутаність свідомості та психомоторне збудження. Суїцидальна поведінка чи наміри У пацієнтів, які отримували протисудомні препарати за низкою показань, спостерігалися випадки суїцидальної поведінки або намірів. Результати метааналізу рандомізованих плацебо-контрольованих досліджень показали невелике підвищення ризику суїцидальної поведінки у пацієнтів, які отримували протисудомні препарати. Механізм посилення суїцидальної поведінки у цій категорії пацієнтів не встановлено. Тому необхідно ретельне спостереження за симптомами суїцидальної поведінки та намірів та прийняття рішення про відповідне лікування. Пацієнтам або особам, що доглядають їх, необхідно настійно рекомендувати звернутися за допомогою до лікаря у разі виникнення симптомів суїцидальної поведінки або намірів. Ендокринологічні порушення Препарат може знизити ефективність лікарських засобів, що містять естрогени та/або прогестерон, тому жінкам дітородного віку під час лікування препаратом слід застосовувати альтернативні методи запобігання вагітності. На сьогодні зареєстровані дуже рідкісні повідомлення про порушення чоловічої фертильності та/або порушення сперматогенезу. Гіпотиреоз Карбамазепін може викликати зниження рівня гормонів щитовидної залози (трийодтиронін і тироксин) і підвищення концентрації тиреотропного гормону, що підвищує ризик розвитку гіпотиреозу, у зв'язку з чим визначення рівня гормонів щитовидної залози в процесі лікування карбамазепіном є доцільним. У пацієнтів, які отримують замісну терапію препаратами тиреоїдних гормонів, карбамазепін може збільшити ризик розвитку субклінічного або явного гіпотиреозу, тому такі пацієнти повинні проводити контроль функції щитовидної залози на ранніх стадіях лікування карбамазепіном. Гіпонатріємія При застосуванні карбамазепіну спостерігалися випадки розвитку гіпонатріємії. Найчастіше гіпонатріємія протікає асимптоматично. Однак у деяких пацієнтів вона може проявлятися клінічно у вигляді слабкості, запаморочення, млявості, сплутаності свідомості, розсіяності, дратівливості. До симптомів гіпонатріємії також можуть бути віднесені сонливість, непритомність та кома. Виразність гіпонатріємічного ефекту корелює з прийнятою дозою препарату, високою терапевтичною або токсичною концентрацією карбамазепіну в плазмі, а також низьким вихідним рівнем натрію. Доцільно вимірювати рівень натрію у плазмі перед початком терапії карбамазепіном. Основним методом терапії гіпонатріємії є зниження дози або відміна карбамазепіну. чого зазвичай достатньо нормалізації рівня натрію.Залежно від концентрації натрію може бути необхідним обмеження прийому рідини або у тяжких випадках – введення гіпертонічного розчину. У цьому випадку необхідно враховувати ризик розвитку центрального мієлінолізу (некрозу) варолієвого мосту. У разі підозри на вперше виявлену епілепсію потрібне призначення альтернативного антиконвульсанту (вальпроату натрію, фенітоїну). Визначення концентрації карбамазепіну у плазмі крові Хоча взаємозв'язок між дозою препарату, концентрацією карбамазепіну в плазмі крові, його клінічною ефективністю або переносимістю дуже незначна, проте регулярне визначення концентрації карбамазепіну може бути доцільним у таких ситуаціях: при різкому підвищенні частоти нападів, для того, щоб перевірити, чи приймає пацієнт препарат належним чином; під час вагітності; при лікуванні дітей чи підлітків; при підозрі на порушення всмоктування карбамазепіну; при підозрі на розвиток токсичних реакцій, якщо пацієнт приймає кілька лікарських препаратів. Терапевтична концентрація карбамазепіну в плазмі становить 4-12 мкг/мл (17-50 мкмоль/г). Вживання алкоголю На час терапії потрібно відмовитися від вживання алкоголю, т.к. карбамазепін посилює його пригнічує на нервову систему. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування пацієнти повинні бути попереджені про можливі небезпеки при керуванні транспортними засобами, роботу з механізмами та зайняття іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій (здатність до швидкої реакції може бути порушена внаслідок виникнення запаморочень та сонливості, особливо в початку терапії або під час добору дози).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковка1 таблетка містить активну речовину: карбамазепін 200 мг. 50 шт. - упаковки осередкові контурні, пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки білого або білого з жовтуватим відтінком кольору, плоскоциліндричної форми, з ризиком та фаскою.Фармакотерапевтична групаКарбамазепін є похідним дибензоазепіну і має протиепілептичну, нейротропну, психотропну та антидіуретичну дію. Як протиепілептичний засіб, стабілізує мембрани перезбуджених нейронів, пригнічує серійні розряди нейронів та знижує синаптичну передачу збудливих імпульсів. Дана дія досягається, імовірно, за рахунок блокади натрієвих каналів, внаслідок чого запобігається повторне виникнення деполяризованих нейронах натрій-залежних потенціалів дії. Знижує вивільнення нейромедіатора глутамату. Психотропна дія карбамазепіну, мабуть, обумовлена пригніченням обміну догаміну та норадреналіну. Знижує частоту нападів, тривогу, депресію, дратівливість та агресивність у хворих на епілепсію. Вплив на когнітивні функції у хворих на епілепсію варіабельний. Запобігає появі пароксизмальних болів при невралгії. При синдромі алкогольної абстиненції підвищує поріг судомної готовності, знижує підвищену нервову збудливість, тремор, порушення ходи. Використовується для лікування афективних розладів як антипсихотичний та нормотимічний засіб. При нецукровому діабеті знижує діурез та почуття спраги.ФармакокінетикаАбсорбція - повільна, але досить повна (притм їжі суттєво не впливає на швидкість та ступінь всмоктування). Після одноразового прийому C max у плазмі досягається через 12 год. Рівноважні концентрації препарату у плазмі досягаються через 1-2 тижні. Серед пацієнтів спостерігаються суттєві індивідуальні відмінності значення рівноважних концентрацій у терапевтичному діапазоні. Зв'язок із білками плазми становить 70-80%. Концентрація незміненого карбамазепіну в спинномозковій рідині та слині пропорційна кількості незв'язаної з білками активної речовини (20-30%). Концентрація у грудному молоці становить 25-60 % від такої у плазмі. Проникає крізь плацентарний бар'єр. Метаболізується в печінці, переважно по епоксидному шляху з утворенням метаболітів: активного – карбамазепін-10,11-епоксиду та малоактивного – 9-гідрокси-метил-10 карбамоілакридан. Основним ізоферментом, що забезпечує біотрансформацію карбамазепіну в карбамазепін-10,11-епоксид, є ізофермент цитохрому Р450 3А4. Вміст карбамазепін-10,11-епоксиду становить близько 30% від рівня карбамазепіну в плазмі. Біотрансформація карбамазепін-10,11-епоксиду в карбамазепін-10,11-трансдіол відбувається за допомогою мікросомального ферменту епоксид гідролази. Інший шлях метаболізму карбамазепіну - утворення різних моногідроксильованих похідних, а також N-глюкуронідів. T1/2 після разового прийому становить у середньому близько 36 год (коливається від 25 до 65 год), після повторного прийому - 16-24 год. У пацієнтів, які отримують додатково інші протиепілептичні препарати, що індукують ферменти печінки, в середньому 9-10 год. Виводиться переважно у вигляді неактивних метаболітів із сечею (приблизно 70%) та калом (приблизно 30%). Близько 2% виводиться із сечею у вигляді незміненого карбамазепіну та 1% у вигляді карбамазепін-10,11-епоксиду. У дітей внаслідок швидшого виведення карбамазепіну може знадобитися застосування більш високих доз препарату з розрахунку на кг маси тіла порівняно з дорослими. Немає даних про те, що фармакокінетика карбамазепіну змінюється у пацієнтів похилого віку. Даних щодо фармакокінетики карбамазепіну у пацієнтів з порушеннями функції нирок або печінки немає.Клінічна фармакологіяПротисудомний препарат.Показання до застосуванняЕпілепсія (монотерапія або у складі комплексної терапії): складні та прості парціальні напади (із втратою або без втрати свідомості) з вторинною генералізацією або без неї, а також генералізовані тоніко-клонічні напади. Змішані форми епілептичних нападів. гострі маніакальні стани та підтримуюча терапія біполярних афективних розладів з метою профілактики загострень або зниження вираженості клінічних проявів; у комплексній терапії синдрому алкогольної абстиненції; невралгія трійчастого нерва (ідіопатична, при розсіяному склерозі), ідіопатична невралгія язикоглоткового нерва; больовий синдром при діабетичній невропатії; поліурія та полідипсія нейрогормональної природи при нецукровому діабеті.Протипоказання до застосуванняAV-блокада; пригнічення кістковомозкового кровотворення в анамнезі; печінкові порфірії; одночасний прийом інгібіторів МАО та протягом 2-х тижнів після їх відміни; період грудного вигодовування; гіперчутливість до будь-якого з компонентів препарату або подібних до хімічного відношення лікарських препаратів (трициклічні антидепресанти). З обережністю застосовувати при: - низькому рівні лейкоцитів або тромбоцитів; змішаних формах епілептичних нападів, що включають абсанс; у літньому віці; при серцевій, печінковій або нирковій недостатності; підвищеному внутрішньоочному тиску; гіпонатріємії розведення; гіпотиреоз; гіперплазії передміхурової залози; вагітності (підвищений ризик розвитку порушень внутрішньоутробного розвитку, включаючи вади розвитку).Побічна діяПорушення з боку нервової системи: запаморочення, атаксія, сонливість, відчуття втоми, головний біль, диплопія, порушення акомодації, тремор, м'язова дистонія, тики, ністагм, орофаціальна дискінезія, окорухові порушення, дизартрія, хореоатетоїдні розлади, пери, порушення смаку, злоякісний нейролептичний синдром. Порушення психіки: галюцинації (зорові чи слухові), депресія, анорексія, занепокоєння, агресивне поведінка, ажитація, дезорієнтація, посилення психозу. З боку шкіри та її придатків: алергічний дерматит, кропив'янка, ексфоліативний дерматит, еритродермія, системний червоний вовчак, свербіж, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, реакції фотосенсибілізації, мультиформна та вузлувата еритема, ак випадання волосся. Повідомлялося про рідкі випадки гірсутизму, проте причинний взаємозв'язок цього ускладнення з прийомом препарату залишається неясним. З боку системи кровотворення: лейкопенія, тромбоцитопенія, еозинофілія, лейкоцитоз, лімфоаденопатія, дефіцит фолієвої кислоти, агранулоцитоз, апластична анемія, панцитопенія, анемія, істинна еритроцитарна аплазія, мегалобластна, . З боку гепатобіліарної системи: підвищення показників ГГТ, ЛФ, трансаміназ; гепатит (холестатичного, паренхіматозного (гепатоцелюлярного) або змішаного типу), жовтяниця, гранулематозний гепатит, печінкова недостатність. З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, сухість у роті, діарея, запор, біль у животі, глосит, стоматит, панкреатит. Реакції підвищеної чутливості: мультиорганна гіперчутливість уповільненого типу з лихоманкою, шкірними висипаннями, васкулітом, лімфоаденопатією, артралгією, лейкопенією, еозинофілією, гепатоспленомегалією та зміненими показниками функції печінки (зазначені прояви зустрічаються у різних комбінаціях). Можуть залучатися та інші органи (легкі, нирки, підшлункова залоза, міокард, товста кишка). Асептичний менінгіт з міоклонусом та еозинофілією; анафілактична реакція; ангіоневротичний набряк. З боку серцево-судинної системи: порушення внутрішньосерцевої провідності; зниження або підвищення АТ, брадикардія, аритмія, AV-блокада з непритомністю, колапс, застійна серцева недостатність, погіршення перебігу ІХС, тромбофлебіт, тромбоемболія. З боку ендокринної системи та обміну речовин: набряки, затримка рідини, збільшення маси тіла, гіпонатріємія та зниження осмолярності плазми внаслідок ефекту, подібного до дії антидіуретичного гормону, що у поодиноких випадках призводить до водної інтоксикації (гіпонатріємії розведення), що супроводжується летаргією, блюванням болем, дезорієнтацією та неврологічними порушеннями; підвищення рівня пролактину, що супроводжується або не супроводжується галактореєю, гінекомастією; зниження концентрації трийодтироніну та тироксину; підвищення концентрації тиреотропного гормону, що зазвичай не супроводжується клінічними проявами; порушення метаболізму кісткової тканини (зниження концентрації кальцію та 25-гідроксиколекальциферолу в плазмі крові), що призводить до остеомаляції; підвищення концентрації холестерину,включаючи холестерин ліпопротеїдів високої щільності та тригліцеридів. З боку сечостатевої системи: інтерстиціальний нефрит, ниркова недостатність, альбумінурія, гематурія, олігурія, азотемія, прискорене сечовипускання, затримка сечі, розлади статевої функції, порушення сперматогенезу. З боку органів чуття: порушення смакових відчуттів, помутніння кришталика, підвищення внутрішньоочного тиску, кон'юнктивіт; розлади слуху. З боку скелетно-м'язової системи: артралгії, біль у м'язах, м'язова слабкість, судоми. З боку дихальної системи: реакції гіперчутливості, що характеризуються лихоманкою, задишкою, пневмонітом або пневмонією. Зміна результатів лабораторних досліджень: гіпогаммаглобулінемія.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування з інгібіторами ізоферменту CYP 3A4 може призвести до підвищення концентрації карбамазепіну у плазмі. Спільне застосування індукторів ізоферменту CYP 3 A 4 може призвести до прискорення метаболізму карбамазепіну та можливого зниження його концентрації в плазмі. Відміна індукторів ізоферменту CYP 3A4, що приймаються одночасно, може знижувати швидкість біотрансформації карбамазепіну і призводити до підвищення рівня карбамазепіну в плазмі крові. При одночасному застосуванні з препаратами, що метаболізуються ізоферментом CYP 3A4, можлива індукція метаболізму та зниження їх концентрації у плазмі. Препарати, які можуть підвищити концентрацію карбамазепіну або карбамазепіну-10,11-епоксиду в плазмі: декстропропоксифен, ібупрофен, даназол, макролідні антибіотики (наприклад, еритроміцин, тролеандоміцин, джозаміцин, кларитроміцин), флуоксетин, флувоксамін, нефазодон, пароксетин, тразодон, вилоксазин, стирипентол, вігазол, золозол, , терфенадин, локсапін, оланзапін, кветіапін, ізоніазид, інгібітори вірусної протеази для терапії ВІЛ-інфекції (наприклад, ритонавір), ацетазоламід, верапаміл, дилтіазем, омепразол, оксибутинін, дантролен, тикох можливо - циметидин, дезіпрамін, примідон, вальпроєва кислота. Препарати, які можуть знижувати концентрацію карбамазепіну у плазмі: фелбамат, метсуксимід, окскарбазепін, фенобарбітал, фенсуксимід, фенітоїн, фосфенітоїн, примідон, прогабід, теофілін, амінофілін, ізотретиноїн, рифампіцин, цисплатин, доксорубіцин; рослинні препарати, що містять звіробій продірявлений і, хоча дані суперечливі, можливо, також клоназепам, вальпроєва кислота або вальпромід. Вплив карбамазепіну на концентрацію в плазмі препаратів, що застосовуються як супутня терапія: Карбамазепін може знизити концентрацію в плазмі або зменшити або навіть повністю нівелювати ефекти наступних препаратів: метадон, парацетамол, антипірин, трамадол, доксициклін, пероральні антикоагулянти (варфарин, фенпрокумон, дикумарол, аценокумарол), бупропіон, циталопрам, традедон амітриптилін, нортриптилін, кломіпрамін), клобазам, клоназепам, етосуксимід, фелбамат, ламотриджин, окскарбазепін, примідон, тіагабін, топірамат, вальпроєва кислота, зонізамід, ітраконазол, застосовувані при терапії ВІЛ-інфекції (індинавір, ритонавір, саквінавір), алпразолам; мідазолам, теофілін, блокатори кальцієвих каналів групи дигідропіридинів (наприклад, фелодипін), дигоксин,пероральні контрацептивні засоби (необхідний вибір альтернативних методів контрацепції), глюкокортикостероїди (наприклад, преднізолон, дексаметазон); циклоспорин, еверолімус, левотироксин натрію, естрогени та/або прогестерон. Є повідомлення про те, що на тлі прийому карбамазепіну рівень фенітоїну в плазмі може як підвищуватися, так і знижуватися, а рівень мефенітоїну - підвищуватися (у рідкісних випадках). Комбінації, які слід брати до уваги: Можливе посилення гепатотоксичності, спричиненої ізоніазидом, у разі одночасного застосування з карбамазепіном. У разі спільного призначення з леветирацетамом можливе посилення токсичної дії карбамазепіну. Комбіноване застосування карбамазепіну та літію або метоклопраміду, а також карбамазепіну та нейролептичних засобів (галоперидолу, тіоридазину) може призвести до підвищення частоти небажаних неврологічних реакцій (у разі останньої комбінації – навіть при терапевтичних концентраціях активних речовин у плазмі крові). Одночасне застосування карбамазепіну з деякими діуретичними засобами (гідрохлортіазидом, фуросемідом) може призводити до гіпонатріємії, що супроводжується клінічними проявами. Карбамазепін може виявляти антагонізм дії недеполяризуючих міорелаксантів (наприклад, панкуронію бромід). У разі застосування такої комбінації лікарських засобів може виникнути необхідність підвищення дози зазначених міорелаксантів; слід здійснювати уважне спостереження за пацієнтами, оскільки можливо швидше, ніж очікувалося, припинення дії міорелаксантів. Спільний прийом із грейпфрутовим соком може підвищити рівень карбамазепіну у плазмі.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди з невеликою кількістю рідини. Епілепсія: по можливості карбамазепін слід призначати у вигляді монотерапії. Лікування починають з невеликої добової дози, яку надалі повільно підвищують до досягнення оптимального ефекту. Приєднання карбамазепіну до протиепілептичної терапії, що вже проводиться, слід проводити поступово. Для дорослих початкова доза 100-200 мг 1-2 рази на добу. Потім дозу повільно підвищують до 400 мг 2-3 рази на добу. Максимальна добова доза становить 2000 мг. Для дітей віком до 5 років початкова доза 20-60 мг на добу з підвищенням на 20-60 мг кожні два дні. У дітей з 5 років початкова доза становить 100 мг на добу, з подальшим підвищенням на 100 мг на тиждень. Підтримуюча доза для дітей становить 10-20 мг/кг маси тіла/добу за 2-3 прийоми. Для забезпечення точного дозування у дітей віком до 5 років необхідно використовувати рідкі пероральні лікарські форми карбамазепіну. Невралгія трійчастого або язикоглоткового нервів: початкова доза 200-400 мг на добу, потім дозу поступово підвищують не більше ніж на 200 мг на день аж до припинення болю (в середньому до 600-800 мг), потім зменшують до мінімальної ефективної дози. При лікуванні хворих похилого віку початкова доза 100 мг 2 рази на добу. Алкогольний абстинентний синдром: середня доза – 200 мг 3 рази на добу. У тяжких випадках, у перші дні, дозу можна збільшити до 400 мг 3 рази на добу. На початку лікування при тяжких явищах абстиненції призначається у поєднанні з дезінтоксикаційною терапією, седативними та снодійними препаратами. Поліурія та полідипсія при нецукровому діабеті: середня доза для дорослих – 200 мг 2-3 рази на добу. У дітей доза підбирається з урахуванням маси тіла та віку. Больовий синдром при діабетичній невропатії: 200 мг 2-4 рази на добу. Гострі маніакальні стани та підтримуюча терапія біполярних афективних розладів: добова доза 400-1600 мг (середня добова доза 200-600 мг) за 2-3 прийоми на добу. У гострих випадках дозу збільшують досить швидко. При підтримуючій терапії підвищення дози має бути поступовим та невеликим.ПередозуванняСимптоми: ЦНС: пригнічення функцій центральної нервової системи аж до коми, дезорієнтація, сонливість, ажитація, галюцинації, відчуття «туману» перед очима, дизартрія, ністагм, атаксія, дискінезія, гіперрефлексія, що змінюється на гіпорефлексію, судоми, психомоторні розлади, міо; дихальна система: пригнічення дихання, набряк легень; серцево-судинна система: тахікардія, зниження або підвищення артеріального тиску, порушення провідності серця з розширенням комплексу QRS, зупинка серця; травна система: блювання, затримка евакуації їжі зі шлунка; зниження моторики товстої кишки; сечовивідна система: затримка сечі, олігурія або анурія, затримка рідини, гіпонатріємія розведення; лабораторні показники: метаболічний ацидоз, гіперглікемія, підвищення м'язової фракції КФК, гіпонатріємія. Лікування: специфічний антидот відсутній. Промивання шлунка, призначення активованого вугілля (пізня евакуація шлункового вмісту може призвести до відстроченого всмоктування на 2-3 діб та повторної появи симптомів інтоксикації), госпіталізація, симптоматична терапія. Неефективні форсований діурез, гемодіаліз та перитонеальний діаліз (діаліз показаний при поєднанні тяжкого отруєння та ниркової недостатності). Рекомендується проведення гемосорбції на вугільних сорбентах.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком лікування, а також періодично в процесі лікування слід проводити клінічні аналізи крові (включаючи підрахунок кількості тромбоцитів, ретикулоцитів, а також концентрації заліза у сироватці крові), загальні аналізи сечі та визначення рівня сечовини у крові. Препарат має слабку антихолінергічну активність. Тому у разі застосування препарату у пацієнтів із підвищеним внутрішньоочним тиском необхідний постійний контроль цього показника. Рекомендується періодичне визначення концентрації карбамазепіну в плазмі у випадках підвищення частоти виникнення епілептичних нападів, при лікуванні дітей, у вагітних, у разі його застосування у складі комплексної терапії, розвитку виражених побічних ефектів. Є окремі повідомлення про порушення чоловічої фертильності та/або порушення сперматогенезу. Однак причинний взаємозв'язок цих порушень з прийомом препарату досі не доведений. Перехресні реакції підвищеної чутливості можуть виникнути між карбамазепіном та фенітоїном або окскарбазепіном. На час терапії необхідно відмовитися від прийому алкоголю, так як карбамазепін посилює пригнічуючу дію алкоголю на центральну нервову систему. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно утримуватися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковка1 таблетка містить активну речовину: карбамазепін 200 мг. 50 шт. - упаковки осередкові контурні, пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки; білого або білого з жовтуватим відтінком кольору, плоскоциліндричної форми, з ризиком та фаскою.Фармакотерапевтична групаКарбамазепін є похідним дибензоазепіну і має протиепілептичну, нейротропну, психотропну та антидіуретичну дію. Як протиепілептичний засіб, стабілізує мембрани перезбуджених нейронів, пригнічує серійні розряди нейронів та знижує синаптичну передачу збудливих імпульсів. Дана дія досягається, імовірно, за рахунок блокади натрієвих каналів, внаслідок чого запобігається повторне виникнення деполяризованих нейронах натрій-залежних потенціалів дії. Знижує вивільнення нейромедіатора глутамату. Психотропна дія карбамазепіну, мабуть, обумовлена пригніченням обміну догаміну та норадреналіну. Знижує частоту нападів, тривогу, депресію, дратівливість та агресивність у хворих на епілепсію. Вплив на когнітивні функції у хворих на епілепсію варіабельний. Запобігає появі пароксизмальних болів при невралгії. При синдромі алкогольної абстиненції підвищує поріг судомної готовності, знижує підвищену нервову збудливість, тремор, порушення ходи. Використовується для лікування афективних розладів як антипсихотичний та нормотимічний засіб. При нецукровому діабеті знижує діурез та почуття спраги.ФармакокінетикаАбсорбція - повільна, але досить повна (притм їжі суттєво не впливає на швидкість та ступінь всмоктування). Після одноразового прийому Cmax ; у плазмі крові досягається через 12 год. Рівноважні концентрації препарату у плазмі досягаються через 1-2 тижні. Серед пацієнтів спостерігаються суттєві індивідуальні відмінності значення рівноважних концентрацій у терапевтичному діапазоні. Зв'язок із білками плазми становить 70-80%. Концентрація незміненого карбамазепіну в спинномозковій рідині та слині пропорційна кількості незв'язаної з білками активної речовини (20-30%). Концентрація у грудному молоці становить 25-60 % від такої у плазмі. Проникає крізь плацентарний бар'єр. Метаболізується в печінці, переважно по епоксидному шляху з утворенням метаболітів: активного – карбамазепін-10,11-епоксиду та малоактивного – 9-гідрокси-метил-10 карбамоілакридан. Основним ізоферментом, що забезпечує біотрансформацію карбамазепіну в карбамазепін-10,11-епоксид, є ізофермент цитохрому Р450 3А4. Вміст карбамазепін-10,11-епоксиду становить близько 30% від рівня карбамазепіну в плазмі. Біотрансформація карбамазепін-10,11-епоксиду в карбамазепін-10,11-трансдіол відбувається за допомогою мікросомального ферменту епоксид гідролази. Інший шлях метаболізму карбамазепіну - утворення різних моногідроксильованих похідних, а також N-глюкуронідів. T1/2 ;після разового прийому становить у середньому близько 36 год (коливається від 25 до 65 год), після повторного прийому - 16-24 год. Виводиться переважно у вигляді неактивних метаболітів із сечею (приблизно 70%) та калом (приблизно 30%). Близько 2% виводиться із сечею у вигляді незміненого карбамазепіну та 1% у вигляді карбамазепін-10,11-епоксиду. У дітей внаслідок швидшого виведення карбамазепіну може знадобитися застосування більш високих доз препарату з розрахунку на кг маси тіла порівняно з дорослими. Немає даних про те, що фармакокінетика карбамазепіну змінюється у пацієнтів похилого віку. Даних щодо фармакокінетики карбамазепіну у пацієнтів з порушеннями функції нирок або печінки немає.Клінічна фармакологіяПротисудомний препарат.Показання до застосуванняЕпілепсія (монотерапія або у складі комплексної терапії): складні та прості парціальні напади (із втратою або без втрати свідомості) з вторинною генералізацією або без неї, а також генералізовані тоніко-клонічні напади. Змішані форми епілептичних нападів. гострі маніакальні стани та підтримуюча терапія біполярних афективних розладів з метою профілактики загострень або зниження вираженості клінічних проявів; у комплексній терапії синдрому алкогольної абстиненції; невралгія трійчастого нерва (ідіопатична, при розсіяному склерозі), ідіопатична невралгія язикоглоткового нерва; больовий синдром при діабетичній невропатії; поліурія та полідипсія нейрогормональної природи при нецукровому діабеті.Протипоказання до застосуванняAV-блокада; пригнічення кістковомозкового кровотворення в анамнезі; печінкові порфірії; одночасний прийом інгібіторів МАО та протягом 2-х тижнів після їх відміни; період грудного вигодовування; гіперчутливість до будь-якого з компонентів препарату або подібних до хімічного відношення лікарських препаратів (трициклічні антидепресанти). З; обережністю; застосовувати при: низькому рівні лейкоцитів або тромбоцитів; змішаних формах епілептичних нападів, що включають абсанс; у літньому віці; при серцевій, печінковій або нирковій недостатності; підвищеному внутрішньоочному тиску; гіпонатріємії розведення; гіпотиреоз; гіперплазії передміхурової залози; вагітності (підвищений ризик розвитку порушень внутрішньоутробного розвитку, включаючи вади розвитку).Побічна діяПорушення з боку нервової системи: запаморочення, атаксія, сонливість, відчуття втоми, головний біль, диплопія, порушення акомодації, тремор, м'язова дистонія, тики, ністагм, орофаціальна дискінезія, окорухові порушення, дизартрія, хореоатетоїдні паути, , порушення смаку, злоякісний нейролептичний синдром Порушення з боку психіки: галюцинації (зорові або слухові), депресія, анорексія, занепокоєння, агресивна поведінка, ажитація, дезорієнтація, посилення психозу. З боку шкіри та її придатків: алергічний дерматит, кропив'янка, ексфоліативний дерматит, еритродермія, системний червоний вовчак, свербіж, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, реакції фотосенсибілізації, мультиформна та вузлувата еритема, порушення , випадання волосся. Повідомлялося про рідкі випадки гірсутизму, проте причинний взаємозв'язок цього ускладнення з прийомом препарату залишається неясним. З боку системи кровотворення: ; анемія. З боку гепатобіліарної системи: підвищення показників ГГТ, ЛФ, трансаміназ; гепатит (холестатичного, паренхіматозного (гепатоцелюлярного) або змішаного типу), жовтяниця, гранулематозний гепатит, печінкова недостатність. З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, сухість у роті, діарея, запор, болі в животі, глосит, стоматит, панкреатит. Реакції підвищеної чутливості: ;мультіорганна гіперчутливість уповільненого типу з лихоманкою, шкірними висипаннями, васкулітом, лімфоаденопатією, артралгією, лейкопенією, еозинофілією, гепатоспленомегалією та зміненими показниками функції печінки (зазначені прояви зустрічі). Можуть залучатися та інші органи (легкі, нирки, підшлункова залоза, міокард, товста кишка). Асептичний менінгіт з міоклонусом та еозинофілією; анафілактична реакція; ангіоневротичний набряк. З боку серцево-судинної системи: порушення внутрішньосерцевої провідності; зниження або підвищення АТ, брадикардія, аритмія, AV-блокада з непритомністю, колапс, застійна серцева недостатність, погіршення перебігу ІХС, тромбофлебіт, тромбоемболія. З боку ендокринної системи та обміну речовин: ;набряки, затримка рідини, збільшення маси тіла, гіпонатріємія та зниження осмолярності плазми внаслідок ефекту, подібного до дії антидіуретичного гормону, що в поодиноких випадках призводить до водної інтоксикації (гіпонатріємії розведення), що супроводжується летаргією, рво головним болем, дезорієнтацією та неврологічними порушеннями; підвищення рівня пролактину, що супроводжується або не супроводжується галактореєю, гінекомастією; зниження концентрації трийодтироніну та тироксину; підвищення концентрації тиреотропного гормону, що зазвичай не супроводжується клінічними проявами; порушення метаболізму кісткової тканини (зниження концентрації кальцію та 25-гідроксиколекальциферолу в плазмі крові), що призводить до остеомаляції; підвищення концентрації холестерину,включаючи холестерин ліпопротеїдів високої щільності та тригліцеридів. З боку сечостатевої системи: інтерстиціальний нефрит, ниркова недостатність, альбумінурія, гематурія, олігурія, азотемія, прискорене сечовипускання, затримка сечі, розлади статевої функції, порушення сперматогенезу. З боку органів чуття: порушення смакових відчуттів, помутніння кришталика, підвищення внутрішньоочного тиску, кон'юнктивіт; розлади слуху. З боку скелетно-м'язової системи: артралгії, м'язові болі, м'язова слабкість, судоми. З боку дихальної системи: реакції гіперчутливості, що характеризуються лихоманкою, задишкою, пневмонітом або пневмонією. Зміна результатів лабораторних досліджень: ;гіпогаммаглобулінемія.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування з інгібіторами ізоферменту CYP 3A4 може призвести до підвищення концентрації карбамазепіну у плазмі. Спільне застосування індукторів ізоферменту CYP 3 A 4 може призвести до прискорення метаболізму карбамазепіну та можливого зниження його концентрації в плазмі. Відміна індукторів ізоферменту CYP 3A4, що приймаються одночасно, може знижувати швидкість біотрансформації карбамазепіну і призводити до підвищення рівня карбамазепіну в плазмі крові. При одночасному застосуванні з препаратами, що метаболізуються ізоферментом CYP 3A4, можлива індукція метаболізму та зниження їх концентрації у плазмі. Препарати, які можуть підвищити концентрацію карбамазепіну або карбамазепіну-10,11-епоксиду в плазмі: декстропропоксифен, ібупрофен, даназол, макролідні антибіотики (наприклад, еритроміцин, тролеандоміцин, джозаміцин, кларитроміцин), флуоксетин, флувоксамін, нефазодон, пароксетин, тразодон, вилоксазин, стирипентол, вігазол, золозол, , терфенадин, локсапін, оланзапін, кветіапін, ізоніазид, інгібітори вірусної протеази для терапії ВІЛ-інфекції (наприклад, ритонавір), ацетазоламід, верапаміл, дилтіазем, омепразол, оксибутинін, дантролен, тикох можливо - циметидин, дезіпрамін, примідон, вальпроєва кислота. Препарати, які можуть знижувати концентрацію карбамазепіну у плазмі: фелбамат, метсуксимід, окскарбазепін, фенобарбітал, фенсуксимід, фенітоїн, фосфенітоїн, примідон, прогабід, теофілін, амінофілін, ізотретиноїн, рифампіцин, цисплатин, доксорубіцин; рослинні препарати, що містять звіробій продірявлений і, хоча дані суперечливі, можливо, також клоназепам, вальпроєва кислота або вальпромід. Вплив карбамазепіну на концентрацію в плазмі препаратів, що застосовуються як супутня терапія: Карбамазепін може знизити концентрацію в плазмі або зменшити або навіть повністю нівелювати ефекти наступних препаратів: метадон, парацетамол, антипірин, трамадол, доксициклін, пероральні антикоагулянти (варфарин, фенпрокумон, дикумарол, аценокумарол), бупропіон, циталопрам, традедон амітриптилін, нортриптилін, кломіпрамін), клобазам, клоназепам, етосуксимід, фелбамат, ламотриджин, окскарбазепін, примідон, тіагабін, топірамат, вальпроєва кислота, зонізамід, ітраконазол, застосовувані при терапії ВІЛ-інфекції (індинавір, ритонавір, саквінавір), алпразолам; мідазолам, теофілін, блокатори кальцієвих каналів групи дигідропіридинів (наприклад, фелодипін), дигоксин,пероральні контрацептивні засоби (необхідний вибір альтернативних методів контрацепції), глюкокортикостероїди (наприклад, преднізолон, дексаметазон); циклоспорин, еверолімус, левотироксин натрію, естрогени та/або прогестерон. Є повідомлення про те, що на тлі прийому карбамазепіну рівень фенітоїну в плазмі може як підвищуватися, так і знижуватися, а рівень мефенітоїну - підвищуватися (у рідкісних випадках). Комбінації, які слід брати до уваги: Можливе посилення гепатотоксичності, спричиненої ізоніазидом, у разі одночасного застосування з карбамазепіном. У разі спільного призначення з леветирацетамом можливе посилення токсичної дії карбамазепіну. Комбіноване застосування карбамазепіну та літію або метоклопраміду, а також карбамазепіну та нейролептичних засобів (галоперидолу, тіоридазину) може призвести до підвищення частоти небажаних неврологічних реакцій (у разі останньої комбінації – навіть при терапевтичних концентраціях активних речовин у плазмі крові). Одночасне застосування карбамазепіну з деякими діуретичними засобами (гідрохлортіазидом, фуросемідом) може призводити до гіпонатріємії, що супроводжується клінічними проявами. Карбамазепін може виявляти антагонізм дії недеполяризуючих міорелаксантів (наприклад, панкуронію бромід). У разі застосування такої комбінації лікарських засобів може виникнути необхідність підвищення дози зазначених міорелаксантів; слід здійснювати уважне спостереження за пацієнтами, оскільки можливо швидше, ніж очікувалося, припинення дії міорелаксантів. Спільний прийом із грейпфрутовим соком може підвищити рівень карбамазепіну у плазмі.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди з невеликою кількістю рідини. Епілепсія: ;по можливості, карбамазепін слід призначати як монотерапії. Лікування починають з невеликої добової дози, яку надалі повільно підвищують до досягнення оптимального ефекту. Приєднання карбамазепіну до протиепілептичної терапії, що вже проводиться, слід проводити поступово. Для дорослих початкова доза 100-200 мг 1-2 рази на добу. Потім дозу повільно підвищують до 400 мг 2-3 рази на добу. Максимальна добова доза становить 2000 мг. Для дітей у віці до 5 років початкова доза 20-60 мг на добу з підвищенням на 20-60 мг кожні два дні. У дітей з 5 років початкова доза становить 100 мг на добу, з подальшим підвищенням на 100 мг на тиждень. Підтримуюча доза для дітей становить 10-20 мг/кг маси тіла/добу за 2-3 прийоми. Для забезпечення точного дозування у дітей віком до 5 років необхідно використовувати рідкі пероральні лікарські форми карбамазепіну. Невралгія трійчастого або язикоглоткового нервів: початкова доза 200-400 мг на добу, потім дозу поступово підвищують не більше ніж на 200 мг на день аж до припинення болю (в середньому, до 600-800 мг), потім зменшують до мінімальної ефективної дози. При лікуванні хворих похилого віку початкова доза 100 мг 2 рази на добу. Алкогольний абстинентний синдром: середня доза - 200 мг 3 рази на добу. У тяжких випадках, у перші дні, дозу можна збільшити до 400 мг 3 рази на добу. На початку лікування при тяжких явищах абстиненції призначається у поєднанні з дезінтоксикаційною терапією, седативними та снодійними препаратами. Поліурія та полідипсія при нецукровому діабеті: ; середня доза для ; дорослих; - 200 мг 2-3 рази на добу. У дітей доза підбирається з урахуванням маси тіла та віку. Больовий синдром при діабетичній невропатії: 200 мг 2-4 рази на добу. Гострі маніакальні стани та підтримуюча терапія біполярних афективних розладів: добова доза 400-1600 мг (середня добова доза 200-600 мг) за 2-3 прийоми/добу. У гострих випадках дозу збільшують досить швидко. При підтримуючій терапії підвищення дози має бути поступовим та невеликим.ПередозуванняСимптоми: ЦНС: пригнічення функцій центральної нервової системи аж до коми, дезорієнтація, сонливість, ажитація, галюцинації, відчуття «туману» перед очима, дизартрія, ністагм, атаксія, дискінезія, гіперрефлексія, що змінюється на гіпорефлексію, судоми, психомоторні розлади, міо; дихальна система: пригнічення дихання, набряк легень; серцево-судинна система: тахікардія, зниження або підвищення артеріального тиску, порушення провідності серця з розширенням комплексу QRS, зупинка серця; травна система: блювання, затримка евакуації їжі зі шлунка; зниження моторики товстої кишки; сечовивідна система: затримка сечі, олігурія або анурія, затримка рідини, гіпонатріємія розведення; лабораторні показники: метаболічний ацидоз, гіперглікемія, підвищення м'язової фракції КФК, гіпонатріємія. Лікування: специфічний антидот відсутній. Промивання шлунка, призначення активованого вугілля (пізня евакуація шлункового вмісту може призвести до відстроченого всмоктування на 2-3 діб та повторної появи симптомів інтоксикації), госпіталізація, симптоматична терапія. Неефективні форсований діурез, гемодіаліз та перитонеальний діаліз (діаліз показаний при поєднанні тяжкого отруєння та ниркової недостатності). Рекомендується проведення гемосорбції на вугільних сорбентах.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком лікування, а також періодично в процесі лікування слід проводити клінічні аналізи крові (включаючи підрахунок кількості тромбоцитів, ретикулоцитів, а також концентрації заліза у сироватці крові), загальні аналізи сечі та визначення рівня сечовини у крові. Препарат має слабку антихолінергічну активність. Тому у разі застосування препарату у пацієнтів із підвищеним внутрішньоочним тиском необхідний постійний контроль цього показника. Рекомендується періодичне визначення концентрації карбамазепіну в плазмі у випадках підвищення частоти виникнення епілептичних нападів, при лікуванні дітей, у вагітних, у разі його застосування у складі комплексної терапії, розвитку виражених побічних ефектів. Є окремі повідомлення про порушення чоловічої фертильності та/або порушення сперматогенезу. Однак причинний взаємозв'язок цих порушень з прийомом препарату досі не доведений. Перехресні реакції підвищеної чутливості можуть виникнути між карбамазепіном та фенітоїном або окскарбазепіном. На час терапії необхідно відмовитися від прийому алкоголю, так як карбамазепін посилює пригнічуючу дію алкоголю на центральну нервову систему. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно утримуватися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: карбамазепін – 200 мг; Допоміжні речовини: повідон (полівінілпіролідон низькомолекулярний медичний 12600±2700, пласдон К-17), кремнію діоксид колоїдний (аеросил), карбоксиметилкрохмаль натрію (натрію крохмаль гліколят, примогель), магнію стеарат, маль. По 10 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 20, 30, 40, 50, 60 таблеток у банку полімерну з поліпропілену, поліетилену низького тиску. Кожну банку або 2, 3, 4, 5, 6 контурних осередкових упаковок з інструкцією із застосування поміщають у пачки з картону.Опис лікарської формиКруглі, плоскоциліндричні пігулки білого або білого з жовтуватим відтінком кольору, з ризиком та фаскою.Фармакотерапевтична групаПротиепілептичний засіб.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо карбамазепін всмоктується майже повністю, прийому таблетованої форми всмоктування відбувається відносно повільно. Після одноразового прийому таблетки карбамазепіну середня максимальна концентрація у плазмі (Сmах) досягається через 12 год. Прийом їжі суттєво не впливає на швидкість та ступінь всмоктування карбамазепіну. Рівноважна концентрація карбамазепіну у плазмі досягається протягом 1-2 тижнів. Час її досягнення індивідуально і залежить від ступеня аутоіндукції ферментних систем печінки карбамазепіном, гетероіндукції іншими лікарськими засобами, що одночасно застосовуються, а також від стану пацієнта до початку терапії, дози препарату і тривалості лікування. Спостерігаються суттєві індивідуальні відмінності значень рівноважних концентрацій у терапевтичному діапазоні: більшість хворих ці значення коливаються від 4 до 12 мкг/мл (17-50 мкмоль/л). Розподіл та зв'язування з білками плазми крові Зв'язування карбамазепіну з білками плазми становить 70-80%. Концентрація незміненого карбамазепіну в спинномозковій рідині та слині пропорційна частці активної речовини, не пов'язаної з білками плазми (20-30%). Концентрація карбамазепіну у грудному молоці становить 25-60% від його значення у плазмі крові. Карбамазепін проникає крізь плацентарний бар'єр. Враховуючи повну абсорбцію карбамазепіну, обсяг розподілу, що здається, становить 0,8-1,9 л/кг. Метаболізм Карбамазепін метаболізується у печінці. Основним шляхом біотрансформації є епоксиддіольний шлях, внаслідок чого утворюються основні метаболіти: 10,11-трансдіолове похідне та його кон'югат з глюкуроновою кислотою. Перетворення карбамазепін-10,11-епоксиду на карбамазепін-10,11-трансдіол в організмі людини відбувається за допомогою мікросомального ферменту епоксидгідролази. Вміст карбамазепін-10,11-епоксиду (активного метаболіту) становить близько 30% від концентрації карбамазепіну у плазмі. Основним ізоферментом, що забезпечує біотрансформацію карбамазепіну в карбамазепін-10,11-епоксид, є цитохром Р450 3А4. В результаті цих метаболічних реакцій утворюється також незначна кількість іншого метаболіту - 9-гідрокси-метил-10-карбамоїлакридану. Інший важливий шлях метаболізму карбамазепіну – освіта під впливом ізоферменту UGT2B7 різних моногідроксильованих похідних, а також N-глюкуронідів. Виведення Період напіввиведення незміненого карбамазепіну після одноразового прийому препарату внутрішньо становить у середньому близько 36 годин, а після повторних прийомів препарату – у середньому 16-24 години залежно від тривалості лікування (внаслідок аутоіндукції монооксигеназної системи печінки). Показано, що у пацієнтів, які одночасно приймають інші препарати, що індукують мікросомальні ферменти печінки (наприклад, фенізоїн, фенобарбітал), період напіввиведення карбамазепіну становить у середньому 9-10 год. При внутрішньому прийомі карбамазепін-10,11-епоксиду середній період його напіввиведення становить приблизно 6 годин. Після одноразового прийому внутрішньо 400 мг карбамазепіну 72% прийнятої дози виводиться із сечею та 28% з калом. Близько 2% прийнятої дози виводяться із сечею у вигляді незміненого карбамазепіну, близько 1% – у вигляді фармакологічно активного 10,11-епоксидного метаболіту. Після одноразового прийому внутрішньо 30% карбамазепіну виводиться із сечею у вигляді кінцевих продуктів епоксиддіольного шляху метаболізму. Особливості фармакокінетики в окремих груп пацієнтів У дітей, внаслідок швидшої елімінації карбамазепіну, може знадобитися застосування більш високих доз препарату з розрахунку на кілограм маси тіла, порівняно з дорослими. Немає даних, які б свідчили про те, що фармакокінетика карбамазепіну змінюється у пацієнтів похилого віку (порівняно з дорослими особами молодого віку). Даних про фармакокінетику карбамазепіну у пацієнтів з порушеннями функції нирок або печінки дотепер немає.ФармакодинамікаКарбамазепін є дибензоазепіновим похідним. Поряд з протиепілептичною, препарат має також нейротропну та психотропну дію. Механізм дії карбамазепіну до теперішнього часу пояснений лише частково. Карбамазепін стабілізує мембрани перезбуджених нейронів, пригнічує серійні розряди нейронів та знижує синаптичну передачу збудливих імпульсів. Ймовірно, основним механізмом дії карбамазепіну є запобігання повторному виникненню в деполяризованих нейронах натрійзалежних потенціалів дії за рахунок блокади відкритих потенціалзалежних натрієвих каналів. При застосуванні як монотерапія у пацієнтів з епілепсією (особливо у дітей та підлітків) було відзначено психотропну дію препарату, що включало позитивний вплив на симптоми тривоги та депресії, а також зниження дратівливості та агресивності. Щодо впливу препарату на когнітивні та психомоторні функції немає однозначних даних: в одних дослідженнях було показано двоякий або негативний ефект, що залежав від дози препарату, в інших дослідженнях було виявлено позитивний вплив препарату щодо уваги та пам'яті. Як нейротропний засіб ефективний при ряді неврологічних захворювань. Так, наприклад, при ідіопатичній та вторинній невралгії трійчастого нерва він запобігає появі пароксизмальних больових нападів. При синдромі алкогольної абстиненції препарат підвищує поріг судомної готовності, який при даному стані зазвичай знижений, та зменшує вираженість клінічних проявів синдрому, таких як підвищена збудливість, тремор, порушення ходи. У хворих на нецукровий діабет препарат зменшує діурез і почуття спраги. Як психотропний засіб препарат ефективний при афективних розладах, а саме, при лікуванні гострих маніакальних станів, при підтримуючому лікуванні біполярних афективних (маніакально-депресивних) розладів (як монотерапії, так і в поєднанні з нейролептичними засобами, антидепресантами). приступи шизоефективного психозу, при маніакальних нападах, де він застосовується в комбінації з нейролептиками, а також при маніакально-депресивному психозі зі швидкими циклами. Здатність препарату пригнічувати маніакальні прояви може бути обумовлена пригніченням обміну дофаміну та норадреналіну.Показання до застосуванняЕпілепсія: складні або прості парціальні епілептичні напади (із втратою або без непритомності) з вторинною генералізацією або без неї; генералізовані тоніко-клонічні епілептичні напади; змішані форми епілептичних нападів. Карбамазепін, як правило, неефективний при абсансах та міоклонус-епілепсії. Гострі маніакальні стани та підтримуюча терапія біполярних афективних розладів з метою профілактики загострень або ослаблення клінічних проявів загострення. Синдром алкогольної абстиненції. Ідіопатична невралгія трійчастого нерва та невралгія трійчастого нерва при розсіяному склерозі (типова та атипова). Ідіопатична невралгія язикоглоткового нерва.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до карбамазепіну або подібних до хімічного відношення лікарських препаратів (наприклад, трициклічних антидепресантів) або до будь-якого іншого компонента препарату; атріовентрикулярна блокада; наявність в анамнезі епізодів пригнічення кістковомозкового кровотворення; печінкові порфірії (наприклад, гостра переміжна порфірія, пізня шкірна порфірія, варіантна порфірія); застосування у комбінації з інгібіторами моноаміноксидази (структурна подібність із трициклічними антидепресантами); дитячий вік до 4 років. З обережністю: Пацієнтам, в анамнезі яких є відомості про захворювання серця (включаючи декомпенсовану хронічну серцеву недостатність), печінки (включаючи печінкову недостатність), нирок (включаючи ниркову недостатність), побічні гематологічні реакції на інші лікарські засоби або про відміну раніше проведеного лікування карбамазепіном. тільки після ретельного аналізу співвідношення між очікуваним ефектом лікування та можливим ризиком терапії, та при забезпеченні ретельного та регулярного контролю за станом пацієнтів. Слід з обережністю призначати препарат: пацієнтам із гіпонатріємією розведення, гіпотиреозом; літнім пацієнтам (враховуючи можливість розвитку лікарських взаємодій та різну фармакокінетику протиепілептичних препаратів); пацієнтам із змішаними формами епілептичних нападів, що включають абсанс, типовий або атиповий, та міоклонічні напади (з огляду на можливе посилення нападів); пацієнтам з підвищеним внутрішньоочним тиском та гіперплазією передміхурової залози (з огляду на слабку м-холіноблокуючу активність карбамазепіну).Вагітність та лактаціяКарбамазепін швидко проникає через гематоплацентарний бар'єр, і виявляється у високих концентраціях у тканинах плода, особливо у печінці та нирках. Діти пацієнток з епілепсією найчастіше схильні до виникнення порушень розвитку, у тому числі вроджених вад. В даний час, остаточні дані про наявність причинно-наслідкового зв'язку зазначених порушень із застосуванням карбамазепіну у матерів як монотерапія відсутні. Є повідомлення про випадки вроджених захворювань і вад розвитку, включаючи незарощення дужок хребців (spina bifida) та інших вроджених аномалій: дефектів розвитку черепно-лицевих структур, серцево-судинної та інших систем органів, гіпоспадія. За даними Північноамериканського регістру вагітних, частота грубих вад розвитку, що відносяться до структурних аномалій, що вимагають хірургічної, медикаментозної або косметичної корекції, діагностованих протягом 12 тижнів після народження, становила 3,0% серед вагітних, які приймали в першому триместрі карбамазепін як монотерапію. 1,1% серед вагітних, які не приймали будь-яких протиепілептичних препаратів. Лікування препаратом Карбамазепін вагітних жінок з епілепсією має здійснюватись з особливою обережністю. При необхідності застосування препарату у вагітних, а також у тому випадку, якщо вагітність діагностована під час застосування препарату або пацієнтка планує вагітність, слід ретельно оцінити співвідношення очікуваної користі та можливого ризику, особливо у першому триместрі вагітності. При достатній клінічній ефективності жінкам дітородного періоду карбамазепін слід застосовувати як монотерапію, тому що частота розвитку вроджених аномалій плода при застосуванні комбінованої протиепілептичної терапії вище, ніж при застосуванні препаратів як монотерапія. Залежно від препаратів, що входять до складу комбінованої терапії, ризик розвитку вроджених вад може підвищуватися, особливо при додаванні до терапії вальпроату. Слід застосовувати карбамазепін у мінімальній ефективній дозі. Рекомендується регулярний контроль концентрації діючої речовини у плазмі крові. У разі наявності ефективного протисудомного контролю у вагітної слід підтримувати мінімальну концентрацію карбамазепіну в плазмі крові (терапевтичний діапазон 4-12 мкг/мл), оскільки є повідомлення про можливість дозозалежності ризику розвитку вроджених вад (наприклад, частота розвитку вад розвитку при застосуванні дози менше 400 мг). на добу була нижчою, ніж при застосуванні більш високих доз). Пацієнтки повинні бути поінформовані про можливість збільшення ризику виникнення вад розвитку та необхідність, у зв'язку з цим, проведення антенатальної діагностики. Під час вагітності не слід переривати ефективне протиепілептичне лікування, оскільки прогресування захворювання може негативно впливати на матір та на плід. Відомо, що під час вагітності розвивається дефіцит фолієвої кислоти. Повідомлялося, що протиепілептичні засоби посилюють цей дефіцит. Це може сприяти збільшенню частоти вроджених дефектів у дітей, що народжуються у жінок, які приймають протиепілептичні засоби, у зв'язку з чим до та під час вагітності рекомендується додатковий прийом фолієвої кислоти. З метою профілактики підвищеної кровоточивості у новонароджених жінкам протягом останніх тижнів вагітності, а також новонародженим рекомендується застосовувати вітамін К1. Описано кілька випадків епілептичних нападів та/або пригнічення дихання у новонароджених, матері яких приймали препарат одночасно з іншими протисудомними засобами. Крім того, повідомлялося також про декілька випадків блювання, діареї та/або гіпотрофії у новонароджених, матері яких отримували карбамазепін. Можливо, ці реакції є проявами у новонароджених синдрому "скасування". Карбамазепін проникає у грудне молоко, де його концентрація становить 25-60% від концентрації у плазмі крові. У зв'язку з вищесказаним, при необхідності застосування препарату в період грудного вигодовування слід ретельно оцінити співвідношення очікуваної користі природного вигодовування до можливого ризику розвитку побічних ефектів препарату. Необхідно проводити спостереження за дітьми, які отримують грудне молоко, з метою якомога ранішої діагностики побічних ефектів (наприклад, вираженої сонливості, алергічних шкірних реакцій). У дітей, які отримували карбамазепін антенатально або з грудним молоком, описані випадки холестатичного гепатиту, у зв'язку з чим слід проводити спостереження за такими дітьми з метою діагностики побічних ефектів гепатобіліарної системи. Пацієнтки дітородного віку повинні бути попереджені щодо зниження ефективності пероральних контрацептивів при одночасному застосуванні з карбамазепіном.Побічна діяПевні види небажаних реакцій, наприклад, з боку центральної нервової системи (запаморочення, головний біль, атаксія, сонливість, відчуття втоми, диплопія), з боку травної системи (нудота, блювання), а також алергічні шкірні реакції, зустрічаються дуже часто або часто, особливо на початку лікування препаратом, або при застосуванні надмірно високої початкової дози або при лікуванні хворих похилого віку. Дозозалежні побічні реакції зазвичай проходять протягом декількох днів як спонтанно, так і після тимчасового зниження дози препарату. Розвиток побічних реакцій з боку центральної нервової системи може бути наслідком відносного передозування препарату або значних коливань концентрації діючої речовини у плазмі.У таких випадках рекомендується моніторувати концентрацію діючої речовини у плазмі. При оцінці частоти побічних реакцій використані наступні градації: дуже часто - ≥ 10, часто - ≥ 1/100 - < 1/10, нечасто - ≥ 1/1000 - < 1/100, рідко - ≥ 1/10000 - < 1 /1000, дуже рідко - < 1/10000, зокрема і окремі повідомлення. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: дуже часто – лейкопенія; часто – тромбоцитопенія, еозинофілія; рідко – лейкоцитоз, лімфаденопатія, дефіцит фолієвої кислоти; дуже рідко - агранулоцитоз, апластична анемія, панцитопенія, анемія, істинна еритроцитарна аплазія, мегалобластна анемія, варіантна порфірія, пізня шкірна порфірія, гостра порфірія, що перемежується, ретикулоцитоз і, можливо, гемолітична анемія. Під час прийому препарату може розвинутись агранулоцитоз та апластична анемія. Однак у зв'язку з тим, що ці стани виникають дуже рідко, важко дати кількісну оцінку ризику їх виникнення. Відомо, що сумарний ризик розвитку агранулоцитозу у загальній популяції, яка не отримувала лікування, становить 4,7 випадків на 1 млн. населення на рік, а апластичної анемії – 2,0 випадки на 1 млн. населення на рік. Порушення з боку імунної системи: рідко – поліорганна гіперчутливість уповільненого типу з лихоманкою, шкірними висипаннями, васкулітом, лімфаденопатією, ознаками, що нагадують лімфому, артралгією, лейкопенією, еозинофілією, гепатоспленомегалією та зміненими вказані прояви зустрічаються в різних комбінаціях).Можуть також залучатися інші органи (наприклад, легені, нирки, підшлункова залоза, міокард, товста кишка), дуже рідко – асептичний менінгіт з міоклонусом та периферичною еозинофілією, анафілактична реакція. реакцій підвищеної чутливості застосування препарату має бути припинено. Порушення з боку ендокринної системи: часто - набряки, затримка рідини, збільшення маси тіла, гіпонатріємія та зниження осмолярності крові внаслідок ефекту, подібного до дії антидіуретичного гормону, що в поодиноких випадках призводить до водної інтоксикації (гіпонатріємії розведення), що супроводжується летаргією, блюванням, болем, дезорієнтацією та неврологічними порушеннями; дуже рідко – підвищення концентрації пролактину крові, що супроводжується або не супроводжується такими проявами як галакторея, гінекомастія; зміни показників функції щитовидної залози – зниження концентрації L-тироксину крові (вільний тироксин, тироксин, трийодтиронін) та підвищення концентрації тиреотропного гормону крові, що зазвичай не супроводжується клінічними проявами;порушення метаболізму кісткової тканини (зниження вмісту кальцію та 25-гідроксихолекальциферолу в крові), що призводить до остеомаляції/остеопорозу; підвищення концентрації холестерину, включаючи холестерин ліпопротеїдів високої щільності, та тригліцеридів у крові. Порушення з боку психіки: рідко – галюцинації (зорові чи слухові), депресія, анорексія, неспокій, агресія, ажитація, дезорієнтація; дуже рідко – активація психозу. Порушення з боку нервової системи: дуже часто – запаморочення, атаксія, сонливість, почуття втоми; часто – головний біль, диплопія, порушення акомодації зору (наприклад, затуманювання зору); нечасто - аномальні мимовільні рухи (наприклад, тремор, "тремтячий" тремор /asterixis/, м'язова дистонія, тики), ністагм; рідко – орофаціальна дискінезія, окорухові порушення, порушення мови (наприклад, дизартрія), хореоатетоз, периферична нейропатія, парестезія, парез; дуже рідко – смакові порушення, злоякісний нейролептичний синдром. Порушення з боку органу зору: дуже рідко – помутніння кришталика, кон'юнктивіт, підвищення внутрішньоочного тиску. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: дуже рідко – розлади слуху, в т.ч. шум у вухах, гіперакузія, гіпоакузія, зміни сприйняття висоти звуку. Порушення з боку серця: рідко – порушення внутрішньосерцевої провідності; дуже рідко – брадикардія, аритмії, AV блокада з непритомністю, хронічна серцева недостатність, загострення ішемічної хвороби. Порушення з боку судин: рідко – підвищення або зниження артеріального тиску; дуже рідко – колапс, тромбофлебіт, тромбоемболії (наприклад, тромбоемболія легеневої артерії). Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: дуже рідко – реакції гіперчутливості, що характеризуються лихоманкою, задишкою, пневмонітом або пневмонією. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – нудота, блювання; часто – сухість у роті; нечасто – діарея, запор; рідко – біль у животі; дуже рідко – глосит, стоматит, панкреатит. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже часто – підвищення активності гамма-глутамінтрансферази в крові (внаслідок індукції цього ферменту в печінці), що зазвичай не має клінічного значення; часто – підвищення активності лужної фосфатази крові; нечасто – підвищення активності трансаміназ у крові; рідко – гепатит холестатичного, паренхіматозного (гепатоцелюлярного) або змішаного типу, деструкція внутрішньопечінкових жовчних проток зі зменшенням їхньої кількості, жовтяниця; дуже рідко) – гранулематозний гепатит, печінкова недостатність. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: дуже часто – алергічний дерматит, кропив'янка, яка може бути значно вираженою; нечасто – ексфоліативний дерматит, еритродермія; рідко - системний червоний вовчак, свербіж; дуже рідко – синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, реакції фотосенсибілізації, мультиформна та вузлувата еритема, порушення пігментації шкіри, пурпури, акне, пітливість, випадання волосся. Повідомлялося про рідкі випадки гірсутизму, проте причинний взаємозв'язок цього ускладнення з прийомом препарату залишається неясним. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: рідко – м'язова слабкість; дуже рідко – артралгії, м'язові болі або судоми. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: дуже рідко – інтерстиціальний нефрит, ниркова недостатність, порушення функції нирок (наприклад, альбумінурія, гематурія, олігурія, підвищення сечовини/азотемія), прискорене сечовипускання, затримка сечі, розлади статевої функції зменшення кількості сперматозоїдів та їх рухливості). Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень: дуже рідко – гіпогаммаглобулінемія. Небажані явища за даними постмаркетингових спостережень (частота невідома): Інфекційні та паразитарні захворювання: реактивація вірусу простого герпесу 6 типу. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: недостатність кісткового мозку. Порушення нервової системи: седація, порушення пам'яті. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: коліт. Порушення з боку імунної системи: лікарський висип з еозинофілією та системними проявами. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: гострий генералізований екзентематозний пустульоз, ліхеноїдний кератоз, оніхомадезис. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: переломи. Лабораторні та інструментальні дані: зниження щільності кісткової тканини.Взаємодія з лікарськими засобамиКарбамазепін не рекомендується застосовувати одночасно з інгібіторами моноаміноксидази (МАО). Перед застосуванням препарату інгібітори МАО повинні бути скасовані, як мінімум, за 2 тижні або, якщо дозволяє клінічна ситуація, навіть за більший термін. Цитохром Р450 3А4 (CYP 3А4) є основним ізоферментом, що забезпечує утворення карбамазепііа-10,11-епоксиду (активного метаболіту). Одночасне застосування з інгібіторами ізоферменту CYP 3А4 може призвести до підвищення концентрації карбамазепіну в плазмі, що, в свою чергу, може викликати побічні реакції. Одночасне застосування індукторів ізоферменту CYP 3А4 може призвести до прискорення метаболізму карбамазепіну і, таким чином, до можливого зниження концентрації в плазмі і, отже, до можливого зменшення вираженості терапевтичного ефекту препарату. Скасування індукторів ізоферменту CYP 3А4, що приймаються одночасно, може знижувати швидкість біотрансформації карбамазепіну, і, як наслідок, призводити до підвищення концентрації карбамазепіну в плазмі крові. Карбамазепін є потужним індуктором ізоферменту CYP 3А4 та інших ферментних печінкових систем першої та другої фази метаболізму лікарських засобів та при одночасному застосуванні з препаратами, що метаболізуються ізоферментом CYP 3А4, може викликати індукцію метаболізму та зниження концентрації їх у плазмі. Оскільки перетворення карбамазепін-10,11-епоксиду на карбамазепін-10,11-трансдіол відбувається за допомогою мікросомальної епоксидгідролази, застосування карбамазепіну одночасно з інгібіторами мікросомальної епоксидгідролази може призводити до підвищення в плазмі крові концентрації карбамазепін-10,1. Препарати, які можуть підвищити концентрацію карбамазепіну в плазмі: аналгетичні та нестероїдні протизапальні лікарські препарати: декстропропоксифен, ібупрофен; протипухлинні засоби (андроген): даназол; антибіотики: макролідні (наприклад, еритроміцин, тролеандоміцин, джозаміцин, кларитроміцин), ципрофлоксацин; антидепресанти: можливо, дезіпрамін, флуоксетин, флувоксамін, нефазодон, пароксетин, тразодон, вілоксазин; протиепілептичні засоби: стирипентол, вігабатрін; протигрибкові засоби: похідні азолу (наприклад, ітраконазол, кетоконазол, флуконазол, вориконазол). Альтернативні антиконвульсанти можуть бути рекомендовані пацієнтам, які отримують вориконазол або ітраконазол; блокатори гістамінових H2-рецепторів: лоратадин, терфенадин; антипсихотичні засоби (нейролептики): оланзапін; протитуберкульозні засоби: ізоніазид; противірусні засоби: інгібітори протеази ВІЛ (наприклад, ритонавір); протиглаукомні засоби (інгібітори карбоангідрази): ацетазоламід; гіпотензивні препарати (блокатори "повільних" кальцієвих каналів): верапаміл, дилтіазем; противиразкові засоби (інгібітори протонної помпи, блокатори гістамінових H2-рецепторів): омепразол, можливо циметидин; міорелаксанти: оксибутинін, дантролен; антиагрегантні засоби: тіклопідін; інші лікарські засоби та продукти харчування: грейпфрутовий сік, нікотинамід (тільки у високих дозах). Оскільки підвищення концентрації карбамазепіну в плазмі може призвести до виникнення побічних реакцій (наприклад, запаморочення, сонливості, атаксії, диплопії), в цих ситуаціях слід коригувати дозу препарату та/або регулярно визначати концентрацію карбамазепіну в плазмі крові. Препарати, які можуть підвищити концентрацію карбамазепіну-10,11-епоксиду в плазмі крові: локсапін, кветіапін, примідон, прогабід, вальпроєва кислота, валноктамід та вальпромід. Оскільки підвищення концентрації карбамазепіну-10,11-епоксиду в плазмі крові може призвести до виникнення побічних реакцій (наприклад, запаморочення, сонливості, атаксії, диплопії), у цих ситуаціях слід коригувати дозу препарату та/або регулярно визначати концентрацію карбамазепіну-10,11 -епоксиду у плазмі крові. Препарати, які можуть знижувати концентрацію карбамазепіну в плазмі: Протиепілептичні засоби: фелбамат, мезуксімід, окскарбазепін, фенобарбітал, фенсуксимід, фенітоїн (щоб уникнути частково суперечливі, можливо, також клоназепам; протипухлинні засоби: цисплатин або доксорубіцин; протитуберкульозні засоби: рифампіцин; бронходилатуючі засоби: теофілін, амінофілін; засоби для лікування вугрової висипки (ретиноїди): ізотретиноїн; інші лікарські засоби та продукти харчування: рослинні препарати, що містять звіробій продірявлений. При одночасному застосуванні з вищезазначеними препаратами може знадобитися корекція дози карбамазепіну. Вплив карбамазепіну на концентрацію в плазмі препаратів, що застосовуються як супутня терапія При одночасному застосуванні з карбамазепіном можливе зниження концентрації у плазмі, зменшення або навіть повне припинення дії деяких препаратів. При одночасному застосуванні з карбамазепіном може знадобитися корекція доз наступних препаратів: аналгетичні та нестероїдні протизапальні препарати: бупренорфін, метадон, парацетамол (тривале застосування карбамазепіну та парацетамолу (ацетамінофену) може призвести до розвитку гепатотоксичних ефектів), феназон, трамадол; антибіотики групи тетрацикліну: доксициклін, рифабутин; непрямі антикоагулянти: варфарин, фенпрокумон, дикумарол та аценокумарол; антидепресанти: бупропіон, циталопрам, міансерин, нефазодон, сертралін, тразодон, трициклічні антидепресанти (іміпрамін, амітриптилін, нортриптилін, кломіпрамін); протиблювотні засоби: апрепітант; протиепілептичні засоби: клобазам, клоназепам, етосуксимід, фелбамат, ламотриджин, окскарбазепін, примідон, тіагабін, топірамат, вальпроєва кислота, зонізамід. Щоб уникнути інтоксикації фенітоїном та виникнення субтерапевтичних концентрацій карбамазепіну, рекомендована плазмова концентрація фенітоїну повинна бути не більше 13 мкг/мл до додавання до терапії карбамазепіну. Є повідомлення про те, що на тлі прийому карбамазепіну концентрація мефенітоїну в плазмі може підвищуватися (у рідкісних випадках); протигрибкові засоби: ітраконазол, воріконазол. Альтернативні антиконвульсанти можуть бути рекомендовані пацієнтам, які отримують вориконазол або ітраконазол; антигельмінтні засоби: празіквантел, албендазол; протипухлинні засоби: іматиніб, циклофосфамід, лапатініб, темсіролімус; антипсихотичні засоби (нейролептики): клозапін, галоперидол, бромперидол, оланзапін, кветіапін, рисперидон, зіпрасідон, аріпіпразол, паліперидон; противірусні засоби: інгібітори протеази ВІЛ (індинавір, ритонавір, саквінавір); анксіолітичні засоби: алпразол, мідазол; бронходилатуючі засоби: теофілін; контрацептивні засоби: гормональні контрацептиви (необхідний вибір альтернативних методів контрацепції); препарати для лікування захворювань серцево-судинної системи: блокатори "повільних" кальцієвих каналів групи дигідропіридинів (фелодипін), симвастатин, аторвастатин, ловастатин, церивастатин, івабрадин; серцеві глікозиди (дигоксин); глюкокортикостероїди: преднізолон, дексаметазон; засоби для лікування еректильної дисфункції: тадалафіл; імунодепресивні засоби: циклоспорин, еверолімус, такролімус, сиролімус; засоби для лікування захворювань щитовидної залози: левотироксин; інші лікарські засоби та продукти харчування: препарати, що містять естрогени та/або прогестерон. Комбінації, які слід брати до уваги При одночасному застосуванні карбамазепіну з леветирацетамом в окремих випадках спостерігалося посилення токсичної дії карбамазепіну. Відомі повідомлення про посилення гепатотоксичності, спричиненої ізоніазидом, у випадках, коли він застосовувався одночасно з карбамазепіном. Комбіноване застосування карбамазепіну та літію або метоклопраміду, а також карбамазепіну та нейролептичних засобів (галоперидолу, тіоридазину) може призвести до підвищення частоти небажаних неврологічних реакцій (у разі останньої комбінації – навіть при терапевтичних концентраціях активних речовин у плазмі крові). Одночасне застосування карбамазепіну з деякими діуретичними засобами (гідрохлортіазидом, фуросемідом) може призводити до гіпонатріємії, що супроводжується клінічними проявами. Карбамазепін може виявляти антагонізм дії недеполяризуючих міорелаксантів (наприклад, панкуронію бромід). У разі застосування такої комбінації лікарських засобів може виникнути необхідність підвищення дози зазначених міорелаксантів; слід здійснювати уважне спостереження за пацієнтами, оскільки можливо швидше, ніж очікувалося, припинення дії міорелаксантів. Повідомлялося про виникнення у жінок кровотечі між менструаціями у випадках, коли одночасно застосовувалися гормональні контрацептиви. Препарат може знижувати ефект гормональних контрацептивів через індукцію мікросомальних ферментів. Карбамазепін, як і інші психотропні засоби, може знижувати переносимість алкоголю. У зв'язку з цим пацієнту рекомендується відмовитися від вживання алкоголю. Взаємодія із серологічними реакціями Карбамазепін може призвести до хибно-позитивного результату визначення концентрації перфеназину методом високоефективної рідинної хроматографії. Карбамазепін та 10,11-епоксид карбамазепіну можуть призвести до хибнопозитивного результату визначення концентрації трициклічного антидепресанту методом поляризаційного флюоресцентного імуноаналізу.Спосіб застосування та дозиПрепарат слід приймати внутрішньо, незалежно від їди разом з невеликою кількістю рідини. Препарат можна застосовувати як монотерапії, так і у складі комбінованої терапії. Враховуючи лікарські взаємодії з іншими препаратами та особливості фармакокінетики протиепілептичних препаратів, пацієнтам похилого віку дози препарату Карбамазепін слід підбирати з обережністю. Епілепсія По можливості препарат слід призначати у вигляді монотерапії. Препарат не застосовують при малих нападах (petit mal, абсанс) та міоклонічних нападах. Лікування починають з невеликої добової дози, яку надалі повільно підвищують до досягнення оптимального ефекту. Доза карбамазепіну підбирається індивідуально задля досягнення адекватного контролю судомних станів. Для вибору оптимальної дози препарату рекомендується визначення концентрації діючої речовини в плазмі крові. При лікуванні епілепсії потрібна доза карбамазепіну, що відповідає загальній концентрації карбамазепіну в плазмі крові на рівні 4-12 мкг/мл (17-50 мкмоль/л). При додаванні препарату Карбамазепін до інших протиепілептичних препаратів, що приймаються, дозу препарату Карбамазепін підвищують поступово. При необхідності проводять відповідну корекцію доз препаратів, що приймаються. Початкова доза карбамазепіну для дорослих становить 100-200 мг 1 або 2 рази на добу. Потім дозу повільно збільшують до досягнення оптимального лікувального ефекту; зазвичай він досягається при дозі по 400 мг 2-3 десь у добу. Деяким пацієнтам може знадобитися збільшення добової дози до 1600 мг або 2000 мг. Невралгія трійчастого нерва Початкова доза для дорослих становить 200-400 мг на добу. Її повільно підвищують до зникнення болючих відчуттів (зазвичай до дози по 200 мг 3-4 рази на добу). Потім дозу поступово знижують до мінімальної підтримуючої. Максимальна рекомендована доза для дорослих становить 1200 мг на добу. При роздільній здатності больового синдрому слід поступово припиняти терапію препаратом до виникнення наступного больового нападу. Рекомендована початкова доза для пацієнтів похилого віку становить 100 мг 2 рази на добу, потім дозу повільно підвищують до роздільної здатності больового синдрому, що зазвичай досягається при дозі по 200 мг 3-4 рази на добу. Далі слід поступово знижувати дозу до мінімальної підтримуючої. При невралгії трійчастого нерва у цієї категорії пацієнтів максимальна рекомендована доза становить 1200 мг на добу. При роздільній здатності больового синдрому слід поступово припиняти терапію препаратом до виникнення наступного больового нападу. Синдром алкогольної абстиненції Середня доза становить 200 мг 3 рази на добу. У тяжких випадках протягом перших днів доза може бути підвищена (наприклад, до дози по 400 мг 3 рази на добу). При тяжких проявах алкогольної абстиненції лікування починають із застосування препарату в комбінації з препаратами, що надають седативну та снодійну дії (наприклад, з клометіазолом, хлордіазепоксидом). Після вирішення гострої фази лікування препаратом може бути продовжено як монотерапії. Поліурія та полідипсія нейрогормональної природи при нецукровому діабеті центрального генезу Середня доза для дорослих становить 200 мг 2-3 рази на добу. Больовий синдром при діабетичній нейропатії Середня доза становить 200 мг 2-4 рази на добу. Гострі маніакальні стани та підтримуюче лікування афективних (біполярних) розладів Добова доза становить 400–1600 мг. Середня добова доза - 400-600 мг (2-3 прийоми). При гострому маніакальному стані дозу слід збільшувати досить швидко. При підтримувальній терапії біполярних розладів з метою забезпечення оптимальної переносимості кожне наступне підвищення дози має бути невеликим, добова доза поступово збільшується. Припинення прийому препарату Раптове припинення прийому препарату може спровокувати епілептичні напади, тому карбамазепін слід скасовувати поступово протягом шести місяців і більше. Якщо необхідно відмінити препарат у пацієнта з епілепсією, перехід на інший протиепілептичний засіб повинен здійснюватися під прикриттям показаного у таких випадках препарату. Застосування у дітей Основне показання для застосування препарату Карбамазепін у дітей – епілепсія. Дану лікарську форму препарату слід застосовувати для лікування тих самих, що і у дорослих, форм епілепсії у дітей старше 4 років. Лікування може бути розпочато з дози 100 мг на добу; дозу підвищують поступово, не більше ніж на 100 мг на тиждень. Підтримуючі дози: для дітей встановлюють із розрахунку 10-20 мг/кг маси тіла на добу (у кілька прийомів). Вік 4-5 років – 200-400 мг на добу; Вік 6-10 років – 400-600 мг на добу; Вік 11-15 років – 600-1000 мг на добу; Вік > 15 років – 800-1200 мг (як для дорослих). Максимальні дози: для дітей віком 15 років – 1200 мг на добу. Оскільки щодо застосування препарату за іншими показаннями у дітей достатньої кількості достовірної інформації немає, режим дозування препарату рекомендовано підбирати відповідно до віку та ваги дитини, не перевищуючи зазначених у таблиці дозування.ПередозуванняПередозування проявляється зазвичай симптомами з боку центральної нервової системи, серцево-судинної та дихальної систем, а також явищами, зазначеними у розділі "Побічна дія". При передозуванні можливі такі симптоми та скарги: Центральна нервова система (ЦНС): гноблення функцій ЦНС; порушення свідомості, дезорієнтація, сонливість, ажитація, галюцинації, кома; затуманювання зору, невиразна мова, дизартрія, ністагм, атаксія, дискінезія, гіперрефлексія (спочатку), гіпорефлексія (пізніше); судоми, психомоторні розлади, міоклонус, гіпотермія, мідріаз. Дихальна система: пригнічення дихання, набряк легень. Серцево-судинна система: тахікардія, підвищення або зниження артеріального тиску, порушення провідності із розширенням комплексу QRS; зупинка серця і непритомність, викликані зупинкою серця. Травна система: блювання, затримка евакуації їжі зі шлунка, зниження моторики товстої кишки. Сечовидільна система: затримка сечі, олігурія чи анурія; затримка рідини; водна інтоксикація (гіпонатріємія розведення), обумовлена ефектом карбамазепіну, подібним до дії антидіуретичного гормону. Скелетно-м'язова система: існують повідомлення про рабдоміоліз, пов'язаний із застосуванням карбамазепіну. Зміни з боку лабораторних показників: гіпонатріємія, можливий метаболічний ацидоз, можлива гіперглікемія, підвищення активності м'язової фракції креатинфосфокінази. Лікування Специфічний антидот відсутній. Спочатку лікування має ґрунтуватися на клінічному стані пацієнта; показано госпіталізація. Проводиться визначення концентрації карбамазепіну в плазмі для підтвердження отруєння цим засобом та оцінки ступеня передозування. Здійснюється евакуація вмісту шлунка, промивання шлунка, застосування активованого вугілля. Пізня евакуація шлункового вмісту може призвести до відстроченого всмоктування та повторної появи симптомів інтоксикації в період одужання. Застосовується симптоматичне підтримуюче лікування відділенні інтенсивної терапії, моніторування функцій серця, ретельна корекція порушень водно-электролитного балансу. Рекомендується проведення гемосорбції на вугільних сорбентах. Гемодіаліз є ефективним методом лікування передозування карбамазепіном. Можливе повторне посилення симптомів передозування на 2-й та 3-й день після її початку, що зумовлено уповільненим всмоктуванням карбамазепіну.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат слід приймати лише за лікарського контролю. Пацієнти зі змішаними формами епілептичних нападів, що включають абсанс та міоклонічні напади Препарат зазвичай неефективний при абсансах (petit mal) та міоклонічних нападах. У пацієнтів із змішаними формами епілептичних нападів препарат повинен застосовуватися з обережністю і лише за умови забезпечення регулярного медичного спостереження (через можливе посилення нападів). У разі посилення нападів препарат Карбамазепін слід відмінити. Зниження числа тромбоцитів та лейкоцитів Під час застосування препарату з різною частотою відзначається минуще або стійке зниження кількості тромбоцитів або лейкоцитів. Однак у більшості випадків ці явища минущі і зазвичай не є провісниками початку апластичної анемії або агранулоцитозу. Перед початком лікування, а також періодично в процесі лікування слід проводити клінічні аналізи крові, включаючи підрахунок кількості тромбоцитів та, можливо, ретикулоцитів, а також визначати концентрацію заліза у сироватці крові. Необхідно довести до відома пацієнтів інформацію про ранні ознаки токсичності, властиві ймовірним гематологічним порушенням, а також про симптоми з боку шкірних покривів та печінки. Пацієнта інформують про необхідність негайно звернутися до лікаря у разі появи таких небажаних реакцій, як лихоманка, біль у горлі, висип, виразки в ротовій порожнині, безпричинне виникнення крововиливів, геморагій у вигляді петехій або пурпури. У тих випадках, коли під час лікування відмічено низький вміст лейкоцитів або тромбоцитів (або тенденція до їх зниження), слід уважно спостерігати за станом пацієнта та показниками розгорнутого клінічного аналізу крові. Якщо виявлено ознаки значного пригнічення кісткового мозку, препарат Карбамазепін слід відмінити. Дерматологічні реакції При застосуванні препарату Карбамазепін дуже рідко спостерігалися реакції, включаючи синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла). Препарат Карбамазепін слід негайно відмінити і зробити підбір альтернативної терапії в тому випадку, якщо відзначаються ознаки та симптоми, що свідчать про розвиток важких дерматологічних реакцій - наприклад, синдрому Стівенса-Джонсона або синдрому Лайєлла. При розвитку тяжких (у ряді випадків, що загрожують життю пацієнта) шкірних реакцій, пацієнт має бути госпіталізований до стаціонару. У більшості випадків синдром Стівенса-Джонсона та синдром Лайєлла розвивалися в перші місяці терапії препаратом. Дані реакції розвивалися приблизно в 1-6 випадках на 10000 препаратів, що вперше приймають, у країнах з переважно європеоїдним населенням. Дані ретроспективного аналізу пацієнтів японської національності та жителів Північної Європи продемонстрували зв'язок між важкими ураженнями шкіри (синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайела, лікарський висип з еозинофілією та системними проявами, гострий генералізований екзантематозний пустульоз і плямисто-вузликовий 3101 гена людського лейкоцитарного антигену (HLA) та застосуванням карбамазепіну. Частота аллеля HLA-A*3101 гена людського лейкоцитарного антигену (HLA) може відрізнятися у різних етнічних груп: близько 2-5% у населення Європи, близько 10% у японців. Частота алелі становить менше 5% у населенні Австралії, Азії, Африки та Північній Америці, винятки становлять від 5% до 12%. Частота понад 15% встановлена у деяких етнічних груп Південної Америки (Аргентина та Бразилія), корінних жителів Північної Америки (племена Навахо та Сіокс, у Мексиці - Санора Сері), Південної Індії (Таміл Наду), та 10-15% серед інших корінних жителів даних регіонів. При застосуванні карбамазепіну можливих носіїв алелю HLA-A*3101 (наприклад, пацієнтам японської національності, європеоїдам, корінним жителям Америки, латиноамериканцям, народам півдня Індії та арабам) рекомендується проводити генотипування даного алелю. Застосовувати препарат у носіїв даного алелю слід лише у тому випадку, якщо користь від терапії перевищує можливий ризик. Пацієнтам, які вже одержують терапію препаратом Карбамазепін, не рекомендується проведення генотипування за даним алелем, оскільки важкі шкірні реакції в більшості випадків відзначалися в перші місяці застосування препарату (незалежно від наявності HLA-A*3101). За даними ретроспективного аналізу застосування препарату у пацієнтів китайської та тайської національностей є кореляція між частотою розвитку синдрому Стівенса-Джонсона та синдрому Лайела та наявністю в геномі пацієнта алеля НLA-B*1502 гена людського лейкоцитарного антигену (HLA). Частота народження даного алелю пацієнтів китайської національності становить 2-12%, у тайської - близько 8%. При застосуванні карбамазепіну у пацієнтів у країнах Азіатського регіону (Тайвань, Малайзія, Філіппіни), де відзначається високе поширення аллеля НLA-B* 1502, було виявлено підвищення частоти розвитку (від градації "дуже рідко" до "рідко") синдрому Стівенса-Джонсона. Частота поширення алелю HLA-В* 1502 становить: на Філіппінах та серед деяких груп населення Малайзії – понад 15%. Частота поширення алеля НLA-B*1502 у Кореї та Індії становить 2% та 6%, відповідно. Поширеність даного аллеля в осіб європеоїдної, негроїдної рас, у латиноамериканців, індіанців та японців незначна ( Частоти цих алелей становлять відсоток хромосом у певних популяціях населення, які несуть алель. Це означає, що відсоток пацієнтів, що несуть копію алелі, принаймні в одній з них двох хромосом майже вдвічі вищий за частоту народження алелі. Таким чином, відсоток пацієнтів, які можуть опинитися під загрозою, майже вдвічі частіше від частоти алелей. При застосуванні карбамазепіну у можливих носіїв алелю HLA-B*1502 рекомендується проводити генотипування даного алелю. Застосовувати препарат у носіїв даного алелю слід лише у тому випадку, якщо користь від терапії перевищує можливий ризик. Не рекомендується проведення генотипування у представників національностей, у популяції яких частота народження зазначеного алелю низька. Пацієнтам, які вже одержують терапію препаратом Карбамазепін, не рекомендується проведення генотипування за даним алелем, оскільки важкі шкірні реакції в більшості випадків відзначалися в перші місяці застосування препарату залежно від наявності HLA-B*1502. Показано, що виявлення пацієнтів з наявністю алелю HLA-B*1502 та відсутність застосування карбамазепіну у таких пацієнтів знижує випадки карбамазепін-індукованого синдрому Стівенса-Джонсона або синдрому Лайєлла. Однак результати генотипування не повинні впливати на рівень контролю за станом пацієнта та настороженість лікаря щодо важких шкірних реакцій. Розвиток важких уражень шкіри можливий у пацієнтів, негативних за даними алелями. Також у багатьох випадках у пацієнтів, позитивних на алелі HLA-B*1502 або HLA-A*3101, при застосуванні препарату Карбамазепін не відзначалося розвитку тяжких шкірних синдромів. Вплив інших факторів, таких як доза протисудомних лікарських засобів, комплаентність пацієнтів, одночасна терапія іншими препаратами, супутні захворювання або рівень контролю за дерматологічними реакціями, на частоту розвитку та поширеність тяжких шкірних реакцій не встановлено. Слабо виражені шкірні реакції, наприклад, ізольована макульозна або макулопапульозна екзантема, у більшості випадків є транзиторними та неважкими, зазвичай проходять протягом декількох днів або тижнів при продовженні лікування або після зниження дози препарату. Проте, оскільки диференціальна діагностика між ранніми проявами тяжких шкірних реакцій та слабко вираженими минущими шкірними висипаннями може бути утруднена, при розвитку будь-яких шкірних реакцій пацієнт повинен перебувати під наглядом лікаря (з метою своєчасного припинення терапії препаратом у разі погіршення стану пацієнта). Існує взаємозв'язок між наявністю в геномі аллеля HLA-A*3101 та розвитком менш тяжких шкірних реакцій (таких як синдром гіперчутливості до антиконвульсантів або нетяжка макулопапульозна екзантема), для аллеля HLA-B*1502 такий взаємозв'язок не встановлений. Реакції гіперчутливості При розвитку гіперчутливості до препарату Карбамазепін у пацієнтів можуть спостерігатися різні реакції, включаючи лікарський висип з еозинофілією та системними проявами, відстрочені поліорганні прояви гіперчутливості з розвитком лихоманки, висипу, васкуліту, лімфаденопатії, псевдолімфоми, артралгії, артралгії, та синдром деструкції жовчних проток зі зменшенням їхньої кількості, які можуть виникнути в будь-яких комбінаціях. Також можливе ураження інших внутрішніх органів (в т.ч. легень, нирок, підшлункової залози, міокарда, товстої кишки). У разі розвитку проявів та симптомів гіперчутливості до препарату Карбамазепін слід негайно відмінити. Пацієнтів із відомою гіперчутливістю до карбамазепіну слід інформувати про можливість у 25-30% випадків розвитку реакцій підвищеної чутливості на окскарбазепін. Перехресна реакція підвищеної чутливості зустрічається також між карбамазепіном та фенітоїном. Гіпонатріємія Розвиток гіпонатріємії асоційований із застосуванням карбамазепіну. У пацієнтів з уже існуючими ураженнями нирок, пов'язаними з низьким вмістом натрію в сироватці крові, або пацієнтів, які отримують одночасно лікарські засоби, що знижують вміст натрію (наприклад, діуретики, лікарські засоби, що впливають на секрецію антидіуретичного гормону), має визначатися сироватковий вміст натрію до початку терапії карбамазепіном Після цього вміст натрію слід визначати приблизно через два тижні, а потім щомісяця протягом перших трьох місяців терапії або відповідно до клінічної необхідності. Дані фактори ризику особливо часто зустрічаються у пацієнтів похилого віку. Якщо гіпонатріємія спостерігається, обмеження води є важливим критерієм визначення стану наявності клінічних показань. Гіпотиреоз Карбамазепін може знижувати сироваткові концентрації гормонів щитовидної залози шляхом індукції ферментів, що потребує збільшення дози препаратів, що застосовуються для замісної терапії, у пацієнтів із гіпотиреозом. У цій категорії пацієнтів необхідний моніторинг функції щитовидної залози для добору дози препаратів замісної терапії. Порушення функції печінки Перед застосуванням препарату Карбамазепін та в процесі лікування необхідно проводити дослідження функції печінки, особливо у пацієнтів, в анамнезі яких є відомості про захворювання печінки, а також у пацієнтів похилого віку. У разі посилення порушень функції печінки або при появі активного захворювання печінки препарат Карбамазепін слід негайно відмінити. Порушення функції нирок Перед початком лікування препаратом та періодично в процесі терапії рекомендується дослідження загального аналізу сечі та визначення концентрації сечовини у крові. М-холіноблокуюча активність Препарат має слабку м-холіноблокуючу активність. Тому у разі застосування препарату у пацієнтів із підвищеним внутрішньоочним тиском та затримкою сечі необхідний постійний контроль цього показника. Психічні порушення Оскільки на фоні застосування препарату можливе загострення латентних психічних розладів, слід забезпечити спостереження за пацієнтами похилого віку з метою виявлення такої симптоматики як сплутаність свідомості та психомоторне збудження. Суїцидальна поведінка чи наміри У пацієнтів, які отримували протисудомні препарати за низкою показань, спостерігалися випадки суїцидальної поведінки або намірів. Результати метааналізу рандомізованих плацебо-контрольованих досліджень показали невелике підвищення ризику суїцидальної поведінки у пацієнтів, які отримували протисудомні препарати. Механізм посилення суїцидальної поведінки у цій категорії пацієнтів не встановлено. Тому необхідно ретельне спостереження за симптомами суїцидальної поведінки та намірів та прийняття рішення про відповідне лікування. Пацієнтам (доглядають за ними особам) необхідно настійно рекомендувати звернутися за допомогою до лікаря у разі виникнення симптомів суїцидальної поведінки або намірів. Ендокринологічні порушення Препарат може знизити ефективність лікарських засобів, що містять естрогени та/або прогестерон, тому жінкам дітородного віку під час лікування препаратом слід застосовувати альтернативні методи запобігання вагітності. До теперішнього часу зареєстровані окремі повідомлення про порушення чоловічої фертильності та/або порушення сперматогенезу. Визначення концентрації карбамазепіну у плазмі крові Хоча взаємозв'язок між дозою препарату, концентрацією карбамазепіну в плазмі крові, його клінічною ефективністю або переносимістю дуже незначна, проте регулярне визначення концентрації карбамазепіну може бути доцільним у таких ситуаціях: при різкому підвищенні частоти нападів, для того, щоб перевірити, чи приймає пацієнт препарат належним чином; під час вагітності; при лікуванні дітей чи підлітків; при підозрі на порушення всмоктування карбамазепіну; при підозрі розвитку токсичних реакцій у разі, якщо пацієнт приймає кілька лікарських засобів. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Здатність пацієнта, який приймає препарат Карбамазепін, до швидкої реакції, особливо на початку терапії або в період підбору дози, може бути порушена внаслідок як самого захворювання (наприклад, судом), так і внаслідок побічних явищ, таких як запаморочення, сонливість, атаксія, диплопія, порушення акомодації та порушення зору. Пацієнти повинні бути попереджені про можливі небезпеки під час керування автотранспортом та роботи з механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаЦелюлоза мікрокристалічна, пектин, желатин**, активоване вугілля, хітозан харчовий. ** – компонент оболонки капсули. Харчова цінність у добовій дозі (6 капсул): харчові волокна – 1,77*г, у т.ч. розчинні – 0,33*г, нерозчинні – 1,44*г) Енергетична цінність добової дози (6 капсул): 3,54*ккал (14,16*кДж) * - середні значенняХарактеристикаВСІ КОМПОНЕНТИ «КАРБОХІТУ» ОТРИМАНІ ВИКЛЮЧНО З природної сировини. МКЦ стимулює перистальтику кишечника, допомагаючи організму природним чином позбавлятися непотрібних накопичень. Пектини створюють оптимальні умови для мікробіоценозу – процесу розмноження корисних організму мікробів, що, своєю чергою, сприяє відновленню природного імунітету. Активоване вугілля вбирає розчинені токсичні речовини і перешкоджає всмоктування їх у кров. На відміну від інших природних сорбентів, хітозан містить аміногрупу, яка ефективніше притягує жирові клітини та ліпіди, пов'язує та виводить їх з організму, не даючи їм засвоюватися.РекомендуєтьсяЯк біологічно активну добавку до їжі – джерела розчинних харчових волокон.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність, годування груддю, спайкова хвороба, хронічні захворювання.Спосіб застосування та дозиДорослим та дітям старше 14 років по 2 капсули 3 рази на день під час їжі, що забезпечує 17% від адекватного рівня добової потреби у розчинних харчових волокнах. Тривалість прийому: 1-2 тижні.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаЦелюлоза мікрокристалічна, пектин, желатин**, активоване вугілля, хітозан харчовий. ** – компонент оболонки капсули. Харчова цінність у добовій дозі (6 капсул): харчові волокна – 1,77*г, у т.ч. розчинні – 0,33*г, нерозчинні – 1,44*г) Енергетична цінність добової дози (6 капсул): 3,54*ккал (14,16*кДж) * - середні значенняХарактеристикаВСІ КОМПОНЕНТИ «КАРБОХІТУ» ОТРИМАНІ ВИКЛЮЧНО З природної сировини. МКЦ стимулює перистальтику кишечника, допомагаючи організму природним чином позбавлятися непотрібних накопичень. Пектини створюють оптимальні умови для мікробіоценозу – процесу розмноження корисних організму мікробів, що, своєю чергою, сприяє відновленню природного імунітету. Активоване вугілля вбирає розчинені токсичні речовини і перешкоджає всмоктування їх у кров. На відміну від інших природних сорбентів, хітозан містить аміногрупу, яка ефективніше притягує жирові клітини та ліпіди, пов'язує та виводить їх з організму, не даючи їм засвоюватися.РекомендуєтьсяЯк біологічно активну добавку до їжі – джерела розчинних харчових волокон.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність, годування груддю, спайкова хвороба, хронічні захворювання.Спосіб застосування та дозиДорослим та дітям старше 14 років по 2 капсули 3 рази на день під час їжі, що забезпечує 17% від адекватного рівня добової потреби у розчинних харчових волокнах. Тривалість прийому: 1-2 тижні.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. активна речовина: активоване вугілля - 110 мг; допоміжні речовини: пектин 127 мг, целюлоза мікрокристалічна 63 мг, тверді капсули желатинові "Коні Сніп": желатин, вода. 20; 50; 100; 120 або 150 капсул у флакони або банки полімерні. По 10 капсул у контурній комірковій упаковці. 2; 5; 10 або 15 контурних осередкових упаковок або кожен флакон або банку разом з інструкцією по застосуванню поміщають в пачку з картону.Опис лікарської формиКапсули желатинові безбарвні №0, що містять гранули чорного кольору. У гранул допускається наявність блискучих вкраплень.Фармакотерапевтична групаЕнтеросортуючий засіб.ФармакокінетикаНе всмоктується, не розщеплюється, виділяється повністю через ШКТ протягом 24 годин.ФармакодинамікаКомбінований ентеросорбент широкого спектра дії, що надає ентеросорбуючу, дезінтоксикаційну та протидіарейну дію. Належить до групи полівалентних фізико-хімічних антидотів, має велику поверхневу активність. Адсорбує отрути і токсини зі шлунково-кишкового тракту (ЖКТ) до їх всмоктування, у тому числі алкалоїди, глікозиди, барбітурати та ін. сульфаніламіди, гази. Препарат адсорбує надлишок деяких продуктів обміну речовин білірубіну, сечовини, холестерину, а також ендогенні метаболіти, відповідальні за розвиток ендогенного токсикозу. Слабо адсорбує кислоти та луги (в т.ч. солі заліза, ціаніди, мелатіон, метанол, етиленгліколь).Не викликає зниження рухової активності кишківника (пектин).Показання до застосуванняЯк детоксикувальний засіб при екзогенних та ендогенних інтоксикаціях різного походження: харчові токсикоінфекції, сальмонельоз, дизентерія, у комплексному лікуванні. Отруєння лікарськими препаратами (психотропними, снодійними, наркотичними засобами та іншими), алкалоїдами, солями важких металів та іншими отрутами. Захворювання шлунково-кишкового тракту, що супроводжуються диспепсією, метеоризмом. Харчова та лікарська алергія. Гіпербілірубінемія (вірусний гепатит та інші жовтяниці) та гіперазотемія (ниркова недостатність). Для зменшення газоутворення в кишечнику перед ультразвуком та рентгенологічним дослідженням. З метою профілактики хронічних інтоксикацій на шкідливому виробництві.Протипоказання до застосуванняВиразкові ураження ШКТ (в т.ч. виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки, неспецифічний виразковий коліт), кровотечі із ШКТ, атонія кишечника, індивідуальна непереносимість препарату.Вагітність та лактаціяЗастосовувати за призначенням лікаря.Побічна діяДиспепсія. При тривалому застосуванні зниження всмоктування вітамінів, кальцію та інших поживних речовин із ШКТ. Фарбування калових мас темний колір.Взаємодія з лікарськими засобамиКапсули Карбопект знижують ефективність лікарських препаратів, які застосовують внутрішньо одночасно з ним.Спосіб застосування та дозиВнутрішньо за 1-2 години до або після їжі та прийому інших ліків. Режим дозування дорослим загалом по 4-8 капсул 3-4 десь у добу, максимальна разова доза для дорослих до 32 капсул. Дітям препарат призначають у середньому із розрахунку 0,05 г/кг маси тіла 3 рази на добу, максимальна разова доза до 0,2 г/кг маси тіла. Дітям до 6 років капсули необхідно розкрити, висипати вміст капсули у воду та застосовувати у вигляді суспензії. Курс лікування при гострих захворюваннях 3-5 днів. При алергії та хронічних захворюваннях-до 14 днів. Повторний курс – через 2 тижні за рекомендацією лікаря. При метеоризмі призначають внутрішньо по 4-8 капсул 3-4 десь у день. Курс лікування 3-7 днів.ПередозуванняДаних щодо передозування препарату не зареєстровано.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри лікуванні інтоксикації необхідно створити надлишок вугілля активованого в шлунку (до його промивання) та кишечнику (після промивання шлунка). Зменшення концентрації вугілля активованого в середовищі сприяє десорбції зв'язаної речовини у просвіт кишечника та його всмоктування у кров; для попередження резорбції рекомендується повторне промивання шлунка з активованим вугіллям і призначення вугілля активованого всередину. Якщо отруєння викликане речовинами, що беруть участь в ентерогепатичній циркуляції (серцеві глікозиди, індометацин, морфін та ін. Опіати), необхідно застосовувати активоване вугілля протягом декількох днів. При використанні препаратів більше 10-14 днів необхідне профілактичне призначення вітамінів та препаратів кальцію.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
712,00 грн
671,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
579,00 грн
543,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаКонцентрат - 1 мл: Активна речовина Карбоплатин 10 мг. допоміжні речовини: вода д/і до 1 мл. 15 мл – флакони темного скла (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиКонцентрат для приготування розчину для інфузій прозорий, безбарвний або жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаПротипухлинний засіб алкілуючої дії, що містить платину. Механізм дії пов'язують з утворенням зшивок між сусідніми парами основ гуаніну в ДНК, що призводить до придушення біосинтезу нуклеїнових кислот та загибелі клітин.ФармакокінетикаМетаболізується шляхом гідролізу з утворенням активних сполук, які взаємодіють із ДНК. Зв'язування із білками дуже низьке. Однак платина, що утворюється з карбоплатину, незворотно зв'язується з білками плазми крові та повільно виводиться із мінімальним T1/2 5 днів. T1/2 карбоплатину становить у початковій фазі - 1.1-2 год, у кінцевій фазі - 2.6-5.9 год. Виводиться нирками - 71% протягом 24 год при КК 60 мл/хв і більше.Клінічна фармакологіяПротипухлинний препарат. Алкілююча сполука.Показання до застосуванняРак яєчників, герміногенні пухлини яєчка та яєчників, семінома, злоякісна меланома, пухлини голови та шиї, рак легені, рак шийки та тіла матки, рак сечового міхура, остеогенна саркома.Протипоказання до застосуванняВиражені порушення функції нирок, попередня виражена мієлодепресія, недавня значна крововтрата, вагітність, період лактації (грудного вигодовування), дитячий вік, підвищена чутливість до карбоплатину та препаратів, що містять платину.Вагітність та лактаціяПротипоказане застосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). Жінки дітородного віку, які отримують терапію карбоплатином, повинні застосовувати надійні заходи контрацепції. В експериментальних дослідженнях встановлено, що карбоплатин має тератогенну та ембріотоксичну дію.Побічна діяЗ боку системи кровотворення: пригнічення кістковомозкового кровотворення. З боку травної системи: нудота, блювання, стоматит, діарея або запори, абдомінальні болі, зниження апетиту, порушення функції печінки (підвищення активності АСТ, ЛФ та концентрації білірубіну у сироватці крові). З боку нервової системи: астенія, периферична поліневропатія (парестезії, зниження глибоких сухожильних рефлексів), зниження гостроти зору аж до повної втрати зору або втрати здатності розрізняти кольори (покращення або повне відновлення зору зазвичай відбувається протягом декількох тижнів після припинення прийому препарату). у пацієнтів з порушенням функції нирок, які проходили лікування високими дозами карбоплатину, спостерігалася кіркова сліпота, зниження слуху, шум у вухах; Тривала терапія може призвести до кумулятивної нейротоксичності. З боку сечовидільної системи: підвищення концентрацій креатиніну та сечовини у сироватці крові (гострі ураження нирок спостерігалися рідко, ризик появи нефротоксичності на фоні прийому карбоплатину підвищується при збільшенні дози карбоплатину, а також у пацієнтів, які раніше проходили лікування цисплатином). Порушення з боку статевої системи: азооспермія, аменорея. З боку водно-електролітного балансу: гіпокаліємія, гіпокальціємія, гіпонатріємія та гіпомагніємія. Алергічні реакції: еритематозний висип, лихоманка, свербіж, кропив'янка, бронхоспазм, зниження артеріального тиску, анафілактоїдні реакції, алергічні реакції у місці введення; рідко – ексфоліативний дерматит. Інші: зміни смаку, алопеція, грипоподібні симптоми (підвищення температури, лихоманка), гемолітично-уремічний синдром, міалгія/артралгія, серцева недостатність, цереброваскулярні порушення.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з препаратами, які мають мієлодепресивну, нефротоксичну дію, можливе взаємне посилення токсичних ефектів.Спосіб застосування та дозиВстановлюють індивідуально, залежно від показань та стадії захворювання, стану системи кровотворення, схеми протипухлинної терапії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю слід застосовувати при пригніченні кістковомозкового кровотворення (в т.ч. на тлі супутньої променевої або хіміотерапії), попередньої терапії нефротоксичними препаратами (наприклад, цисплатином), порушеннях слуху, гострих інфекційних захворюваннях, вірусної, грибкової або бактерійної. ексудативним плевритом, поствакцинальний період. Слід бути обережними при застосуванні карбоплатину у пацієнтів після курсу променевої терапії. Карбоплатин використовують лише під наглядом лікаря, який має досвід проведення хіміотерапії. Перед початком лікування та в ході його необхідно контролювати функцію нирок, картину периферичної крові, неврологічний статус, проводити аудіометрію. Можливі зміни біохімічних показників: підвищення рівня сечовини та креатиніну у сироватці крові, зменшення концентрації магнію, калію, кальцію. На фоні застосування карбоплатину не рекомендується проводити вакцинацію пацієнтів або членів їх сімей.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептом
1 179,00 грн
1 148,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаКонцентрат - 1 мл: Активна речовина Карбоплатин 10 мг. допоміжні речовини: вода д/і до 1 мл. 45 мл - флакони (1) - картонні пачки.Опис лікарської формиКонцентрат для приготування розчину для інфузій прозорий, безбарвний або жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаПротипухлинний засіб алкілуючої дії, що містить платину. Механізм дії пов'язують з утворенням зшивок між сусідніми парами основ гуаніну в ДНК, що призводить до придушення біосинтезу нуклеїнових кислот та загибелі клітин.ФармакокінетикаМетаболізується шляхом гідролізу з утворенням активних сполук, які взаємодіють із ДНК. Зв'язування із білками дуже низьке. Однак платина, що утворюється з карбоплатину, незворотно зв'язується з білками плазми крові та повільно виводиться із мінімальним T1/2 5 днів. T1/2 карбоплатину становить у початковій фазі - 1.1-2 год, у кінцевій фазі - 2.6-5.9 год. Виводиться нирками - 71% протягом 24 год при КК 60 мл/хв і більше.Клінічна фармакологіяПротипухлинний препарат. Алкілююча сполука.Показання до застосуванняРак яєчників, герміногенні пухлини яєчка та яєчників, семінома, злоякісна меланома, пухлини голови та шиї, рак легені, рак шийки та тіла матки, рак сечового міхура, остеогенна саркома.Протипоказання до застосуванняВиражені порушення функції нирок, попередня виражена мієлодепресія, недавня значна крововтрата, вагітність, період лактації (грудного вигодовування), дитячий вік, підвищена чутливість до карбоплатину та препаратів, що містять платину.Вагітність та лактаціяПротипоказане застосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). Жінки дітородного віку, які отримують терапію карбоплатином, повинні застосовувати надійні заходи контрацепції. В експериментальних дослідженнях встановлено, що карбоплатин має тератогенну та ембріотоксичну дію.Побічна діяЗ боку системи кровотворення: пригнічення кістковомозкового кровотворення. З боку травної системи: нудота, блювання, стоматит, діарея або запори, абдомінальні болі, зниження апетиту, порушення функції печінки (підвищення активності АСТ, ЛФ та концентрації білірубіну у сироватці крові). З боку нервової системи: астенія, периферична поліневропатія (парестезії, зниження глибоких сухожильних рефлексів), зниження гостроти зору аж до повної втрати зору або втрати здатності розрізняти кольори (покращення або повне відновлення зору зазвичай відбувається протягом декількох тижнів після припинення прийому препарату). у пацієнтів з порушенням функції нирок, які проходили лікування високими дозами карбоплатину, спостерігалася кіркова сліпота, зниження слуху, шум у вухах; Тривала терапія може призвести до кумулятивної нейротоксичності. З боку сечовидільної системи: підвищення концентрацій креатиніну та сечовини у сироватці крові (гострі ураження нирок спостерігалися рідко, ризик появи нефротоксичності на фоні прийому карбоплатину підвищується при збільшенні дози карбоплатину, а також у пацієнтів, які раніше проходили лікування цисплатином). Порушення з боку статевої системи: азооспермія, аменорея. З боку водно-електролітного балансу: гіпокаліємія, гіпокальціємія, гіпонатріємія та гіпомагніємія. Алергічні реакції: еритематозний висип, лихоманка, свербіж, кропив'янка, бронхоспазм, зниження артеріального тиску, анафілактоїдні реакції, алергічні реакції у місці введення; рідко – ексфоліативний дерматит. Інші: зміни смаку, алопеція, грипоподібні симптоми (підвищення температури, лихоманка), гемолітично-уремічний синдром, міалгія/артралгія, серцева недостатність, цереброваскулярні порушення.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з препаратами, які мають мієлодепресивну, нефротоксичну дію, можливе взаємне посилення токсичних ефектів.Спосіб застосування та дозиВстановлюють індивідуально, залежно від показань та стадії захворювання, стану системи кровотворення, схеми протипухлинної терапії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю слід застосовувати при пригніченні кістковомозкового кровотворення (в т.ч. на тлі супутньої променевої або хіміотерапії), попередньої терапії нефротоксичними препаратами (наприклад, цисплатином), порушеннях слуху, гострих інфекційних захворюваннях, вірусної, грибкової або бактерійної. ексудативним плевритом, поствакцинальний період. Слід бути обережними при застосуванні карбоплатину у пацієнтів після курсу променевої терапії. Карбоплатин використовують лише під наглядом лікаря, який має досвід проведення хіміотерапії. Перед початком лікування та в ході його необхідно контролювати функцію нирок, картину периферичної крові, неврологічний статус, проводити аудіометрію. Можливі зміни біохімічних показників: підвищення рівня сечовини та креатиніну у сироватці крові, зменшення концентрації магнію, калію, кальцію. На фоні застосування карбоплатину не рекомендується проводити вакцинацію пацієнтів або членів їх сімей.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептом
Склад, форма випуску та упаковкаСироп - 1 мл: діюча речовина: карбоцистеїн – 50,0 мг; допоміжні речовини: сахароза - 400,0 мг, ароматизатор "Карамель-крем 761" - 2,0 мг, метилпарагідроксибензоат (метилпарабен) - 1,5 мг, натрію гідроксид - до pH 6,10 - 6,30, вода очищена - до 1,0мл. Сироп 50 мг/мл. По 150 мл, 200 мл або 250 мл у темні флакони з поліетилентерефталату з кришкою, що нагвинчується, з контролем першого розкриття з поліпропілену. Кожен флакон разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиПрозора, світло-жовта із коричневим відтінком рідина із запахом карамелі.Фармакотерапевтична групаВідхаркувальний муколітичний засіб.ФармакокінетикаВсмоктування Карбоцистеїн швидко та практично повністю всмоктується після прийому внутрішньо, досягаючи максимальної концентрації у плазмі крові та слизовій оболонці дихальних шляхів через 2 години. Біодоступність низька (менше 10% від прийнятої дози) внаслідок можливого швидкого проходження через печінку. Метаболізм Період напіввиведення становить близько 2 годин. Виведення Виведення здійснюється переважно нирками. Частина препарату виводиться нирками у незмінному вигляді (30-60%), решта виводиться у вигляді метаболітів.ФармакодинамікаКарбоцистеїн, будучи муколітиком, діє на гель-фазу ендоброхіального секрету, розриваючи дисульфідні містки глікопротеїдів і, таким чином, зменшуючи в'язкість і підвищуючи еластичність секрету. Карбоцистеїн активує сіалову трансферазу - фермент келихоподібних клітин слизової оболонки бронхів, нормалізує кількісне співвідношення кислих і нейтральних сіаломуцинів, сприяє регенерації слизової оболонки, нормалізує її структуру, активізує діяльність війчастого епітелію, відновлює активність. Ефект є дозозалежним.Показання до застосуванняГострі та хронічні бронхолегеневі захворювання та захворювання ЛОР-органів, що супроводжуються утворенням в'язкою, важковідокремлюваного мокротиння (трахеїт, бронхіт, трахеобронхіт, бронхіальна астма, бронхоектатична хвороба) та слизу (запальні захворювання середнього вуха, носа та його придаткових пазутів, ); підготовка пацієнта до бронхоскопії чи бронхографії.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до карбоцистеїну або до інших компонентів препарату; виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у стадії загострення; хронічний гломерулонефрит (у фазі загострення); цистит; вагітність; дитячий вік до 2-х років (для сиропу 20 мг/мл) та до 15 років (для сиропу 50 мг/мл); дефіцит сахарази/ізомальтази, непереносимість фруктози, глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю: Виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки в анамнезі; період грудного вигодовування; пацієнти похилого віку; Одночасний прийом препаратів, що підвищують ризик розвитку шлунково-кишкової кровотечі.Вагітність та лактаціяВагітність У зв'язку з недостатніми клінічними даними застосування Карбоцистеїну при вагітності протипоказане. Період грудного вигодовування Невідомо, чи виділяється карбоцистеїн із грудним молоком. У період грудного вигодовування препарат Карбоцистеїн застосовують з обережністю.Побічна діяШлунково-кишкові порушення: нудота, діарея, біль в епігастрії, шлунково-кишкова кровотеча, блювання. Порушення з боку імунної системи: алергічний шкірний висип та анафілактичні реакції, включаючи кропивницю, ангіоневротичний набряк, свербіж, висип, фіксований лікарський висип. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: окремі випадки бульозного дерматиту, такі як синдром Стівенса-Джонсона та багатоформна еритема. Загальні порушення та реакції у місці введення: запаморочення, слабкість, нездужання.Взаємодія з лікарськими засобамиВзаємодії карбоцистеїну та продуктів харчування, а також речовин, які застосовуються для лабораторних досліджень, не виявлено. Карбоцистеїн підвищує ефективність глюкокортикостероїдної та антибактеріальної терапії інфекційно-запальних захворювань верхніх та нижніх дихальних шляхів. Потенціює бронхолітичний ефект теофіліну. Дія карбоцистеїну послаблюють протикашльові та м-холіноблокуючі засоби.Спосіб застосування та дозиВсередину. Одна столова ложка сиропу (15 мл) містить 750 мг карбоцистеїну. Дорослим: приймати 3 рази на день по 1 столовій ложці (2250 мг на добу). Тривалість лікування препаратом Карбоцистеїн не повинна перевищувати 8 днів без консультації з лікарем.ПередозуванняСимптоми Шкірні реакції, шлунково-кишкові розлади. Лікування Рекомендується промивання шлунка та специфічна підтримуюча терапія. Специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСлід бути обережними при застосуванні препарату Карбоцистеїн у пацієнтів похилого віку, при виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки в анамнезі, при одночасному прийомі препаратів, що підвищують ризик розвитку шлунково-кишкових кровотеч (див. розділ "З обережністю"). При розвитку шлунково-кишкової кровотечі слід припинити прийом препарату. При призначенні препарату Карбоцистеїн пацієнтам з цукровим діабетом або пацієнтам, які дотримуються низьковуглеводної дієти, слід брати до уваги, що 1 чайна ложка (5 мл) сиропу 20 мг/мл містить 3,5 г сахарози і 13 мг натрію; 1 столова ложка сиропу (15 мл) 50 мг/мл містить 6 г сахарози та 97 мг натрію. При дотриманні пацієнтами дієти без солі або низької солі слід брати до уваги вміст натрію в препараті. Оскільки препарат Карбоцистеїн містить сахарозу, його застосування не рекомендується у пацієнтів з дефіцитом сахарази/ізомальтази, непереносимістю фруктози, синдромом мальабсорбції глюкози/галактози. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування препаратом слід дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та при заняттях іншими потенційно небезпечними видами діяльності через можливість розвитку запаморочення та слабкості.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецепта
Склад, форма випуску та упаковкаСироп - 1 мл: діюча речовина: карбоцистеїн – 20,0 мг; допоміжні речовини: сахароза - 700,0 мг, ароматизатор "Полуниця з натуральним екстрактом RX9711 - 1,0 мг, метилпарагідроксибензоат (метилпарабен) - 1,5 мг; 1,0мл. Сироп, 20 мг/мл. По 150 мл, 200 мл або 250 мл у темні флакони з поліетилентерефталату з кришкою, що нагвинчується, з контролем першого розкриття з поліпропілену. Кожен флакон разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиПрозора, безбарвна рідина із запахом полуниці.Фармакотерапевтична групаВідхаркувальний муколітичний засіб.ФармакокінетикаВсмоктування Карбоцистеїн швидко та практично повністю всмоктується після прийому внутрішньо, досягаючи максимальної концентрації у плазмі крові та слизовій оболонці дихальних шляхів через 2 години. Біодоступність низька (менше 10% від прийнятої дози) внаслідок можливого швидкого проходження через печінку. Метаболізм Період напіввиведення становить близько 2 годин. Виведення Виведення здійснюється переважно нирками. Частина препарату виводиться нирками у незмінному вигляді (30-60%), решта виводиться у вигляді метаболітів.ФармакодинамікаКарбоцистеїн, будучи муколітиком, діє на гель-фазу ендоброхіального секрету, розриваючи дисульфідні містки глікопротеїдів і, таким чином, зменшуючи в'язкість і підвищуючи еластичність секрету. Карбоцистеїн активує сіалову трансферазу - фермент келихоподібних клітин слизової оболонки бронхів, нормалізує кількісне співвідношення кислих і нейтральних сіаломуцинів, сприяє регенерації слизової оболонки, нормалізує її структуру, активізує діяльність війчастого епітелію, відновлює активність. Ефект є дозозалежним.Показання до застосуванняГострі та хронічні бронхолегеневі захворювання та захворювання ЛОР-органів, що супроводжуються утворенням в'язкою, важковідокремлюваного мокротиння (трахеїт, бронхіт, трахеобронхіт, бронхіальна астма, бронхоектатична хвороба) та слизу (запальні захворювання середнього вуха, носа та його придаткових пазутів, ); підготовка пацієнта до бронхоскопії чи бронхографії.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до карбоцистеїну або до інших компонентів препарату; виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у стадії загострення; хронічний гломерулонефрит (у фазі загострення); цистит; вагітність; дитячий вік до 2-х років (для сиропу 20 мг/мл) та до 15 років (для сиропу 50 мг/мл); дефіцит сахарази/ізомальтази, непереносимість фруктози, глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю: виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки в анамнезі; період грудного вигодовування; пацієнти похилого віку; Одночасний прийом препаратів, що підвищують ризик розвитку шлунково-кишкової кровотечі.Вагітність та лактаціяВагітність У зв'язку з недостатніми клінічними даними застосування Карбоцистеїну при вагітності протипоказане. Період грудного вигодовування Невідомо, чи виділяється карбоцистеїн із грудним молоком. У період грудного вигодовування препарат Карбоцистеїн застосовують з обережністю.Побічна діяШлунково-кишкові порушення: нудота, діарея, біль в епігастрії, шлунково-кишкова кровотеча, блювання. Порушення з боку імунної системи: алергічний шкірний висип та анафілактичні реакції, включаючи кропивницю, ангіоневротичний набряк, свербіж, висип, фіксований лікарський висип. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: окремі випадки бульозного дерматиту, такі як синдром Стівенса-Джонсона та багатоформна еритема. Загальні порушення та реакції у місці введення: запаморочення, слабкість, нездужання.Взаємодія з лікарськими засобамиВзаємодії карбоцистеїну та продуктів харчування, а також речовин, які застосовуються для лабораторних досліджень, не виявлено. Карбоцистеїн підвищує ефективність глюкокортикостероїдної та антибактеріальної терапії інфекційно-запальних захворювань верхніх та нижніх дихальних шляхів. Потенціює бронхолітичний ефект теофіліну. Дія карбоцистеїну послаблюють протикашльові та м-холіноблокуючі засоби.Спосіб застосування та дозиВсередину. Карбоцистеїн 20 мг/мл: Одна чайна ложка сиропу (5 мл) містить 100 мг карбоцистеїну. Дітям віком 2-5 років: приймати 2 рази на день по одній чайній ложці сиропу (200 мг на добу). Дітям старше 5 років приймати 3 рази на день по одній чайній ложці (300 мг на добу). Карбоцистеїн 50 мг/мл: Одна столова ложка сиропу (15 мл) містить 750 мг карбоцистеїну. Дорослим: приймати 3 рази на день по 1 столовій ложці (2250 мг на добу). Тривалість лікування препаратом Карбоцистеїн не повинна перевищувати 8 днів без консультації з лікарем.ПередозуванняСимптоми Шкірні реакції, шлунково-кишкові розлади. Лікування Рекомендується промивання шлунка та специфічна підтримуюча терапія. Специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСлід бути обережними при застосуванні препарату Карбоцистеїн у пацієнтів похилого віку, при виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки в анамнезі, при одночасному прийомі препаратів, що підвищують ризик розвитку шлунково-кишкових кровотеч (див. розділ "З обережністю"). При розвитку шлунково-кишкової кровотечі слід припинити прийом препарату. При призначенні препарату Карбоцистеїн пацієнтам з цукровим діабетом або пацієнтам, які дотримуються низьковуглеводної дієти, слід брати до уваги, що 1 чайна ложка (5 мл) сиропу 20 мг/мл містить 3,5 г сахарози і 13 мг натрію; 1 столова ложка сиропу (15 мл) 50 мг/мл містить 6 г сахарози та 97 мг натрію. При дотриманні пацієнтами дієти без солі або низької солі слід брати до уваги вміст натрію в препараті. Оскільки препарат Карбоцистеїн містить сахарозу, його застосування не рекомендується у пацієнтів з дефіцитом сахарази/ізомальтази, непереносимістю фруктози, синдромом мальабсорбції глюкози/галактози. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування препаратом слід дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та при заняттях іншими потенційно небезпечними видами діяльності через можливість розвитку запаморочення та слабкості.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
304,00 грн
256,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Ацетилсаліцилова кислота – 75 мг/150 мг, магнію гідроксид – 15,2 мг/30,39 мг; Допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, мікрокристалічна целюлоза (тип 101 або 102), магнію стеарат, крохмаль картопляний; Оболонка: гіпромелоза, макрогол 6000, тальк. По 10 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої. По 1, 2, 3, 4, 5, 6, 12 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону. По 30 або 100 таблеток у банки темного скла для зберігання лікарських засобів у комплекті з кришкою, що натягується з поліетилену, або кришкою, що нагвинчується з поліетилену. 1 банку разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою, білого кольору без гравіювання.Фармакотерапевтична групаАнтиагрегантний засіб.ФармакокінетикаАцетилсаліцилова кислота Ацетилсаліцилова кислота всмоктується із шлунково-кишкового тракту практично повністю. Період напіввиведення ацетилсаліцилової кислоти становить близько 15 хвилин, т.к. за участю ферментів ацетилсаліцилова кислота швидко гідролізується в саліцилову кислоту в кишечнику, печінці та плазмі крові. Період напіввиведення саліцилової кислоти становить близько 3 годин, але може значно збільшуватися при одночасному введенні великих доз ацетилсаліцилової кислоти (більше 3,0 г) в результаті насичення ферментних систем. Біодоступність ацетилсаліцилової кислоти становить 70%, але ця величина значною мірою коливається, оскільки ацетилсаліцилова кислота піддається пресистемному гідролізу (слизова оболонка шлунково-кишкового тракту, печінка) в саліцилову кислоту під дією ферментів. Біодоступність саліцилової кислоти становить 80-100%. Магнію гідроксид Дози магнію гідроксиду, що використовуються, не впливають на біодоступність ацетилсаліцилової кислоти.ФармакодинамікаАцетилсаліцилова кислота Зменшує агрегацію, адгезію тромбоцитів та тромбоутворення за рахунок придушення синтезу тромбоксану А2 у тромбоцитах. Антиагрегантний ефект зберігається протягом 7 діб після одноразового прийому (більше виражений у чоловіків, ніж у жінок). Ацетилсаліцилова кислота (АСК) знижує летальність та ризик розвитку інфаркту міокарда при нестабільній стенокардії, ефективна при первинній профілактиці захворювань серцево-судинної системи, особливо інфаркту міокарда у чоловіків старше 40 років, та при вторинній профілактиці інфаркту. Пригнічує синтез протромбіну в печінці та збільшує протромбіновий час. Підвищує фібринолітичну активність плазми крові та знижує концентрацію вітамін-К-залежних факторів згортання (II, VII, IX, X). Підвищує ризик розвитку геморагічних ускладнень під час проведення хірургічних втручань, збільшує ризик розвитку кровотечі і натомість терапії антикоагулянтами. Ацетилсаліцилова кислота у високих дозах має також протизапальний, знеболюючий, жарознижувальний ефект. У високих дозах ацетилсаліцилова кислота стимулює виведення сечової кислоти (порушує її реабсорбцію у ниркових канальцях). Блокада циклооксигенази-1 у слизовій оболонці шлунка призводить до гальмування гастропротекторних простагландинів, що може зумовити виразку слизової оболонки та подальшу кровотечу. Магнію гідроксид Магнію гідроксид, що входить до складу препарату, захищає слизову оболонку шлунково-кишкового тракту від дії ацетилсаліцилової кислоти.Показання до застосуванняПервинна профілактика серцево-судинних захворювань, таких як тромбоз та гостра серцева недостатність за наявності факторів ризику (наприклад, цукровий діабет, гіперліпідемія, артеріальна гіпертензія, ожиріння, куріння, літній вік). Профілактика повторного інфаркту міокарда та тромбозу кровоносних судин. Профілактика тромбоемболії після хірургічних втручань на судинах (аортокоронарне шунтування, черезшкірна транслюмінальна коронарна ангіопластика). Нестабільна стенокардія.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до АСК, допоміжних речовин препарату та інших нестероїдних протизапальних засобів; крововилив у головний мозок; схильність до кровотечі (недостатність вітаміну К, тромбоцитопенія, геморагічний діатез); бронхіальна астма, індукована прийомом саліцилатів та НПЗЗ; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух з непереносимістю ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів, включаючи інгібітори циклооксигенази-2 (у тому числі в анамнезі); ерозивно-виразкове ураження шлунково-кишкового тракту (у фазі загострення); шлунково-кишкова кровотеча; тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв); вагітність (I та III триместри); період лактації; дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; одночасний прийом з метотрексатом (більше 15 мг на тиждень);тяжка печінкова недостатність (клас В і С за шкалою Чайлд-П'ю); хронічна серцева недостатність III та IV функціонального класу за класифікацією NYHA; дитячий вік до 18 років. З обережністю При подагрі, гіперурикемії, наявності в анамнезі виразкових уражень шлунково-кишкового тракту або шлунково-кишкових кровотеч, ниркової та/або печінкової недостатності, бронхіальній астмі, сінній лихоманці, поліпозі носа, алергічних станах, у II триместрі вагітності; літнього віку. При гаданому хірургічному втручанні (включаючи незначні, наприклад, видалення зуба), т.к. АСК може викликати схильність до кровотеч протягом декількох днів після прийому препарату.Вагітність та лактаціяЗастосування великих доз саліцилатів у перші 3 місяці вагітності асоціюється із підвищеною частотою дефектів розвитку плода. У II триместрі вагітності саліцилати можна призначати лише з урахуванням суворої оцінки ризику та користі. В останньому триместрі вагітності саліцилати у високій дозі (більше 300 мг/добу) викликають гальмування пологової діяльності, передчасне закриття артеріальної протоки у плода, підвищену кровоточивість у матері та плода, а призначення безпосередньо перед пологами може спричинити внутрішньочерепний крововилив, особливо у недоношених. Призначення саліцилатів в останньому триместрі вагітності протипоказане. Доступних клінічних даних недостатньо для встановлення можливості застосування препарату під час грудного вигодовування. Перед призначенням ацетилсаліцилової кислоти у період годування груддю слід оцінити потенційну користь терапії препаратом щодо потенційного ризику для дітей грудного віку.Побічна діяБагато з перелічених небажаних реакцій мають чіткий дозозалежний характер і варіюють від пацієнта до пацієнта. Побічні ефекти, залежно від впливу на органи та системи органів, представлені в наступному порядку: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 до Алергічні реакції: кропив'янка (часто); набряк Квінке (часто). Імунна система: анафілактичні реакції (нечасто). Шлунково-кишковий тракт: нудота (часто), печія (дуже часто), блювання (часто), больові відчуття в області живота (нечасто), виразки слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки (нечасто), у тому числі перфоративні (рідко), шлунково -кишкові кровотечі (нечасто), підвищення активності «печінкових» ферментів (рідко), стоматит (дуже рідко), езофагіт (дуже рідко), ерозивні ураження верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (дуже рідко), стриктури (дуже рідко), коліт ( дуже рідко), коліт (дуже рідко), синдром подразненого кишечника (дуже рідко). Дихальна система: бронхоспазм (часто). Система кровотворення: підвищена кровоточивість (дуже часто), анемія (рідко), гіпопротромбінемія (дуже рідко), тромбоцитопенія (дуже рідко), нейтропенія (дуже рідко), апластична анемія (дуже рідко), еозинофілія (дуже рідко), ). Центральна нервова система: запаморочення (нечасто), біль голови (часто), безсоння (часто), сонливість (нечасто), шум у вухах (рідко), внутрішньомозковий крововилив (рідко).Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні АСК посилює дію наступних лікарських препаратів: метотрексату за рахунок зниження ниркового кліренсу та витіснення його із зв'язку з білками; гепарину та непрямих антикоагулянтів за рахунок порушення функції тромбоцитів та витіснення непрямих антикоагулянтів із зв'язку з білками; тромболітичних та антиагрегантних та антикоагулянтних препаратів (тиклопідину); дигоксину внаслідок зниження його ниркової екскреції; гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо (похідні сульфонілсечовини) та інсуліну за рахунок гіпоглікемічних властивостей самої АСК у високих дозах та витіснення похідних сульфонілсечовини у зв'язку з білками плазми крові; вальпроєвої кислоти за рахунок витіснення її із зв'язку з білками. Одночасне застосування АСК з ібупрофеном призводить до зниження кардіопротективних ефектів АСК. Адитивний ефект спостерігається при одночасному прийомі АСК з етанолом (алкоголем). АСК послаблює дію урикозуричних засобів (бензбромарону) внаслідок конкурентної тубулярної елімінації сечової кислоти. Посилюючи елімінацію саліцилатів, системні глюкокортикостероїди (ГКС) послаблюють їхню дію. Антациди та колестірамін знижують всмоктування препарату.Спосіб застосування та дозиТаблетки проковтують повністю, запиваючи водою. За бажання таблетку можна розламати навпіл, розжувати або розтерти. Первинна профілактика серцево-судинних захворювань, таких як тромбоз та гостра серцева недостатність за наявності факторів ризику (наприклад, цукровий діабет, гіперліпідемія, артеріальна гіпертензія, ожиріння, куріння, літній вік) – 1 таблетка Кардевіт® АС, що містить АСК у дозі 150 мг першу добу, потім по 1 таблетці Кардевіт АС, що містить АСК у дозі 75 мг 1 раз на добу. Профілактика повторного інфаркту міокарда та тромбозу кровоносних судин – 1 таблетка Кардевіт® АС, що містить АСК у дозі 75-150 мг 1 раз на добу. Профілактика тромбоемболії після хірургічних втручань на судинах (аортокоронарне шунтування, черезшкірна транслюмінальна коронарна ангіопластика) – 1 таблетка Кардевіт АС, що містить АСК у дозі 75-150 мг 1 раз на добу. Нестабільна стенокардія – 1 таблетка Кардевіт АС, що містить АСК у дозі 75-150 мг 1 раз на добу.ПередозуванняСимптоми передозування середнього ступеня тяжкості Нудота, блювання, шум у вухах, погіршення слуху, запаморочення, сплутаність свідомості. Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля. Лікування симптоматичне. Симптоми передозування тяжкого ступеня Гарячка, гіпервентиляція, кетоацидоз, респіраторний алкалоз, кома, серцево-судинна та дихальна недостатність, виражена гіпоглікемія. Лікування: негайна госпіталізація до спеціалізованих відділень для проведення екстреної терапії – шлунковий лаваж, визначення кислотно-лужного балансу, лужний та форсований лужний діурез, гемодіаліз, введення розчинів, активоване вугілля, симптоматична терапія. При проведенні лужного діурезу необхідно досягти значень pH між 7,5 та 8. Форсований лужний діурез слід проводити, коли концентрація саліцилатів у плазмі становить понад 500 мг/л (3,6 ммоль/л) у дорослих та 300 мг/л (2, 2 ммоль/л) у дітей.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат слід застосовувати після призначення лікаря. АСК може провокувати бронхоспазм, а також викликати напади бронхіальної астми та інші реакції підвищеної чутливості. Факторами ризику є наявність бронхіальної астми в анамнезі, сінної лихоманки, поліпозу носа, хронічних захворювань дихальної системи, а також алергічних реакцій на інші препарати (наприклад, реакція шкіри, свербіж, кропив'янка). АСК може викликати кровотечі різного ступеня вираженості під час та після хірургічних втручань. За кілька днів до планованого хірургічного втручання слід оцінити ризик розвитку кровотечі порівняно з ризиком розвитку ішемічних ускладнень у пацієнтів, які приймають низькі дози АСК. Якщо ризик розвитку кровотечі значний, прийом АСК має бути тимчасово припинено. Поєднання АСК з антикоагулянтами, тромболітиками та антитромбоцитарними препаратами супроводжується підвищеним ризиком розвитку кровотеч. АСК у низьких дозах може спровокувати розвиток подагри у схильних пацієнтів (що мають знижену екскрецію сечової кислоти). Поєднання АСК із метотрексатом супроводжується підвищеною частотою розвитку побічних ефектів з боку органів кровотворення. Високі дози АСК мають гіпоглікемічний ефект, що необхідно мати на увазі при призначенні її пацієнтам з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо та інсулін. При сумісному застосуванні системних глюкокортикостероїдів (ГКС) та саліцилатів слід пам'ятати, що під час лікування концентрація саліцилатів у крові знижена, а після відміни системних глюкокортикостероїдів (ГКС) можливе передозування саліцилатів. Не рекомендується поєднання АСК з ібупрофеном у пацієнтів з підвищеним ризиком серцево-судинних захворювань: при одночасному застосуванні з ібупрофеном відзначається зменшення антиагрегантної дії АСК у дозах до 300 мг, що призводить до зниження кардіопротекторних ефектів АСК. Перевищення дози АСК понад рекомендовані терапевтичні дози пов'язані з ризиком шлунково-кишкової кровотечі. При тривалому прийомі низьких доз АСК як агрегантної терапії необхідно бути обережними у літніх пацієнтів у зв'язку з ризиком розвитку шлунково-кишкової кровотечі. При одночасному прийомі АСК з алкоголем підвищений ризик пошкодження слизової оболонки шлунково-кишкового тракту та подовження часу кровотечі. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування препаратами АСК необхідно бути обережними при керуванні транспортними засобами та заняттями потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
237,00 грн
165,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Ацетилсаліцилова кислота – 75 мг/150 мг, магнію гідроксид – 15,2 мг/30,39 мг; Допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, мікрокристалічна целюлоза (тип 101 або 102), магнію стеарат, крохмаль картопляний; Оболонка: гіпромелоза, макрогол 6000, тальк. По 10 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої. По 1, 2, 3, 4, 5, 6, 12 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону. По 30 або 100 таблеток у банки темного скла для зберігання лікарських засобів у комплекті з кришкою, що натягується з поліетилену, або кришкою, що нагвинчується з поліетилену. 1 банку разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою, білого кольору без гравіювання.Фармакотерапевтична групаАнтиагрегантний засіб.ФармакокінетикаАцетилсаліцилова кислота Ацетилсаліцилова кислота всмоктується із шлунково-кишкового тракту практично повністю. Період напіввиведення ацетилсаліцилової кислоти становить близько 15 хвилин, т.к. за участю ферментів ацетилсаліцилова кислота швидко гідролізується в саліцилову кислоту в кишечнику, печінці та плазмі крові. Період напіввиведення саліцилової кислоти становить близько 3 годин, але може значно збільшуватися при одночасному введенні великих доз ацетилсаліцилової кислоти (більше 3,0 г) в результаті насичення ферментних систем. Біодоступність ацетилсаліцилової кислоти становить 70%, але ця величина значною мірою коливається, оскільки ацетилсаліцилова кислота піддається пресистемному гідролізу (слизова оболонка шлунково-кишкового тракту, печінка) в саліцилову кислоту під дією ферментів. Біодоступність саліцилової кислоти становить 80-100%. Магнію гідроксид Дози магнію гідроксиду, що використовуються, не впливають на біодоступність ацетилсаліцилової кислоти.ФармакодинамікаАцетилсаліцилова кислота Зменшує агрегацію, адгезію тромбоцитів та тромбоутворення за рахунок придушення синтезу тромбоксану А2 у тромбоцитах. Антиагрегантний ефект зберігається протягом 7 діб після одноразового прийому (більше виражений у чоловіків, ніж у жінок). Ацетилсаліцилова кислота (АСК) знижує летальність та ризик розвитку інфаркту міокарда при нестабільній стенокардії, ефективна при первинній профілактиці захворювань серцево-судинної системи, особливо інфаркту міокарда у чоловіків старше 40 років, та при вторинній профілактиці інфаркту. Пригнічує синтез протромбіну в печінці та збільшує протромбіновий час. Підвищує фібринолітичну активність плазми крові та знижує концентрацію вітамін-К-залежних факторів згортання (II, VII, IX, X). Підвищує ризик розвитку геморагічних ускладнень під час проведення хірургічних втручань, збільшує ризик розвитку кровотечі і натомість терапії антикоагулянтами. Ацетилсаліцилова кислота у високих дозах має також протизапальний, знеболюючий, жарознижувальний ефект. У високих дозах ацетилсаліцилова кислота стимулює виведення сечової кислоти (порушує її реабсорбцію у ниркових канальцях). Блокада циклооксигенази-1 у слизовій оболонці шлунка призводить до гальмування гастропротекторних простагландинів, що може зумовити виразку слизової оболонки та подальшу кровотечу. Магнію гідроксид Магнію гідроксид, що входить до складу препарату, захищає слизову оболонку шлунково-кишкового тракту від дії ацетилсаліцилової кислоти.Показання до застосуванняПервинна профілактика серцево-судинних захворювань, таких як тромбоз та гостра серцева недостатність за наявності факторів ризику (наприклад, цукровий діабет, гіперліпідемія, артеріальна гіпертензія, ожиріння, куріння, літній вік). Профілактика повторного інфаркту міокарда та тромбозу кровоносних судин. Профілактика тромбоемболії після хірургічних втручань на судинах (аортокоронарне шунтування, черезшкірна транслюмінальна коронарна ангіопластика). Нестабільна стенокардія.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до АСК, допоміжних речовин препарату та інших нестероїдних протизапальних засобів; крововилив у головний мозок; схильність до кровотечі (недостатність вітаміну К, тромбоцитопенія, геморагічний діатез); бронхіальна астма, індукована прийомом саліцилатів та НПЗЗ; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух з непереносимістю ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів, включаючи інгібітори циклооксигенази-2 (у тому числі в анамнезі); ерозивно-виразкове ураження шлунково-кишкового тракту (у фазі загострення); шлунково-кишкова кровотеча; тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв); вагітність (I та III триместри); період лактації; дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; одночасний прийом з метотрексатом (більше 15 мг на тиждень);тяжка печінкова недостатність (клас В і С за шкалою Чайлд-П'ю); хронічна серцева недостатність III та IV функціонального класу за класифікацією NYHA; дитячий вік до 18 років. З обережністю При подагрі, гіперурикемії, наявності в анамнезі виразкових уражень шлунково-кишкового тракту або шлунково-кишкових кровотеч, ниркової та/або печінкової недостатності, бронхіальній астмі, сінній лихоманці, поліпозі носа, алергічних станах, у II триместрі вагітності; літнього віку. При гаданому хірургічному втручанні (включаючи незначні, наприклад, видалення зуба), т.к. АСК може викликати схильність до кровотеч протягом декількох днів після прийому препарату.Вагітність та лактаціяЗастосування великих доз саліцилатів у перші 3 місяці вагітності асоціюється із підвищеною частотою дефектів розвитку плода. У II триместрі вагітності саліцилати можна призначати лише з урахуванням суворої оцінки ризику та користі. В останньому триместрі вагітності саліцилати у високій дозі (більше 300 мг/добу) викликають гальмування пологової діяльності, передчасне закриття артеріальної протоки у плода, підвищену кровоточивість у матері та плода, а призначення безпосередньо перед пологами може спричинити внутрішньочерепний крововилив, особливо у недоношених. Призначення саліцилатів в останньому триместрі вагітності протипоказане. Доступних клінічних даних недостатньо для встановлення можливості застосування препарату під час грудного вигодовування. Перед призначенням ацетилсаліцилової кислоти у період годування груддю слід оцінити потенційну користь терапії препаратом щодо потенційного ризику для дітей грудного віку.Побічна діяБагато з перелічених небажаних реакцій мають чіткий дозозалежний характер і варіюють від пацієнта до пацієнта. Побічні ефекти, залежно від впливу на органи та системи органів, представлені в наступному порядку: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 до Алергічні реакції: кропив'янка (часто); набряк Квінке (часто). Імунна система: анафілактичні реакції (нечасто). Шлунково-кишковий тракт: нудота (часто), печія (дуже часто), блювання (часто), больові відчуття в області живота (нечасто), виразки слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки (нечасто), у тому числі перфоративні (рідко), шлунково -кишкові кровотечі (нечасто), підвищення активності «печінкових» ферментів (рідко), стоматит (дуже рідко), езофагіт (дуже рідко), ерозивні ураження верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (дуже рідко), стриктури (дуже рідко), коліт ( дуже рідко), коліт (дуже рідко), синдром подразненого кишечника (дуже рідко). Дихальна система: бронхоспазм (часто). Система кровотворення: підвищена кровоточивість (дуже часто), анемія (рідко), гіпопротромбінемія (дуже рідко), тромбоцитопенія (дуже рідко), нейтропенія (дуже рідко), апластична анемія (дуже рідко), еозинофілія (дуже рідко), ). Центральна нервова система: запаморочення (нечасто), біль голови (часто), безсоння (часто), сонливість (нечасто), шум у вухах (рідко), внутрішньомозковий крововилив (рідко).Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні АСК посилює дію наступних лікарських препаратів: метотрексату за рахунок зниження ниркового кліренсу та витіснення його із зв'язку з білками; гепарину та непрямих антикоагулянтів за рахунок порушення функції тромбоцитів та витіснення непрямих антикоагулянтів із зв'язку з білками; тромболітичних та антиагрегантних та антикоагулянтних препаратів (тиклопідину); дигоксину внаслідок зниження його ниркової екскреції; гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо (похідні сульфонілсечовини) та інсуліну за рахунок гіпоглікемічних властивостей самої АСК у високих дозах та витіснення похідних сульфонілсечовини у зв'язку з білками плазми крові; вальпроєвої кислоти за рахунок витіснення її із зв'язку з білками. Одночасне застосування АСК з ібупрофеном призводить до зниження кардіопротективних ефектів АСК. Адитивний ефект спостерігається при одночасному прийомі АСК з етанолом (алкоголем). АСК послаблює дію урикозуричних засобів (бензбромарону) внаслідок конкурентної тубулярної елімінації сечової кислоти. Посилюючи елімінацію саліцилатів, системні глюкокортикостероїди (ГКС) послаблюють їхню дію. Антациди та колестірамін знижують всмоктування препарату.Спосіб застосування та дозиТаблетки проковтують повністю, запиваючи водою. За бажання таблетку можна розламати навпіл, розжувати або розтерти. Первинна профілактика серцево-судинних захворювань, таких як тромбоз та гостра серцева недостатність за наявності факторів ризику (наприклад, цукровий діабет, гіперліпідемія, артеріальна гіпертензія, ожиріння, куріння, літній вік) – 1 таблетка Кардевіт® АС, що містить АСК у дозі 150 мг першу добу, потім по 1 таблетці Кардевіт АС, що містить АСК у дозі 75 мг 1 раз на добу. Профілактика повторного інфаркту міокарда та тромбозу кровоносних судин – 1 таблетка Кардевіт® АС, що містить АСК у дозі 75-150 мг 1 раз на добу. Профілактика тромбоемболії після хірургічних втручань на судинах (аортокоронарне шунтування, черезшкірна транслюмінальна коронарна ангіопластика) – 1 таблетка Кардевіт АС, що містить АСК у дозі 75-150 мг 1 раз на добу. Нестабільна стенокардія – 1 таблетка Кардевіт АС, що містить АСК у дозі 75-150 мг 1 раз на добу.ПередозуванняСимптоми передозування середнього ступеня тяжкості Нудота, блювання, шум у вухах, погіршення слуху, запаморочення, сплутаність свідомості. Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля. Лікування симптоматичне. Симптоми передозування тяжкого ступеня Гарячка, гіпервентиляція, кетоацидоз, респіраторний алкалоз, кома, серцево-судинна та дихальна недостатність, виражена гіпоглікемія. Лікування: негайна госпіталізація до спеціалізованих відділень для проведення екстреної терапії – шлунковий лаваж, визначення кислотно-лужного балансу, лужний та форсований лужний діурез, гемодіаліз, введення розчинів, активоване вугілля, симптоматична терапія. При проведенні лужного діурезу необхідно досягти значень pH між 7,5 та 8. Форсований лужний діурез слід проводити, коли концентрація саліцилатів у плазмі становить понад 500 мг/л (3,6 ммоль/л) у дорослих та 300 мг/л (2, 2 ммоль/л) у дітей.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат слід застосовувати після призначення лікаря. АСК може провокувати бронхоспазм, а також викликати напади бронхіальної астми та інші реакції підвищеної чутливості. Факторами ризику є наявність бронхіальної астми в анамнезі, сінної лихоманки, поліпозу носа, хронічних захворювань дихальної системи, а також алергічних реакцій на інші препарати (наприклад, реакція шкіри, свербіж, кропив'янка). АСК може викликати кровотечі різного ступеня вираженості під час та після хірургічних втручань. За кілька днів до планованого хірургічного втручання слід оцінити ризик розвитку кровотечі порівняно з ризиком розвитку ішемічних ускладнень у пацієнтів, які приймають низькі дози АСК. Якщо ризик розвитку кровотечі значний, прийом АСК має бути тимчасово припинено. Поєднання АСК з антикоагулянтами, тромболітиками та антитромбоцитарними препаратами супроводжується підвищеним ризиком розвитку кровотеч. АСК у низьких дозах може спровокувати розвиток подагри у схильних пацієнтів (що мають знижену екскрецію сечової кислоти). Поєднання АСК із метотрексатом супроводжується підвищеною частотою розвитку побічних ефектів з боку органів кровотворення. Високі дози АСК мають гіпоглікемічний ефект, що необхідно мати на увазі при призначенні її пацієнтам з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо та інсулін. При сумісному застосуванні системних глюкокортикостероїдів (ГКС) та саліцилатів слід пам'ятати, що під час лікування концентрація саліцилатів у крові знижена, а після відміни системних глюкокортикостероїдів (ГКС) можливе передозування саліцилатів. Не рекомендується поєднання АСК з ібупрофеном у пацієнтів з підвищеним ризиком серцево-судинних захворювань: при одночасному застосуванні з ібупрофеном відзначається зменшення антиагрегантної дії АСК у дозах до 300 мг, що призводить до зниження кардіопротекторних ефектів АСК. Перевищення дози АСК понад рекомендовані терапевтичні дози пов'язані з ризиком шлунково-кишкової кровотечі. При тривалому прийомі низьких доз АСК як агрегантної терапії необхідно бути обережними у літніх пацієнтів у зв'язку з ризиком розвитку шлунково-кишкової кровотечі. При одночасному прийомі АСК з алкоголем підвищений ризик пошкодження слизової оболонки шлунково-кишкового тракту та подовження часу кровотечі. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування препаратами АСК необхідно бути обережними при керуванні транспортними засобами та заняттями потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
265,00 грн
223,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Ацетилсаліцилова кислота – 75 мг/150 мг, магнію гідроксид – 15,2 мг/30,39 мг; Допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, мікрокристалічна целюлоза (тип 101 або 102), магнію стеарат, крохмаль картопляний; Оболонка: гіпромелоза, макрогол 6000, тальк. По 10 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої. По 1, 2, 3, 4, 5, 6, 12 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону. По 30 або 100 таблеток у банки темного скла для зберігання лікарських засобів у комплекті з кришкою, що натягується з поліетилену, або кришкою, що нагвинчується з поліетилену. 1 банку разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою, білого кольору, з гравіюванням у вигляді серця на обох сторонах таблетки.Фармакотерапевтична групаАнтиагрегантний засіб.ФармакокінетикаАцетилсаліцилова кислота Ацетилсаліцилова кислота всмоктується із шлунково-кишкового тракту практично повністю. Період напіввиведення ацетилсаліцилової кислоти становить близько 15 хвилин, т.к. за участю ферментів ацетилсаліцилова кислота швидко гідролізується в саліцилову кислоту в кишечнику, печінці та плазмі крові. Період напіввиведення саліцилової кислоти становить близько 3 годин, але може значно збільшуватися при одночасному введенні великих доз ацетилсаліцилової кислоти (більше 3,0 г) в результаті насичення ферментних систем. Біодоступність ацетилсаліцилової кислоти становить 70%, але ця величина значною мірою коливається, оскільки ацетилсаліцилова кислота піддається пресистемному гідролізу (слизова оболонка шлунково-кишкового тракту, печінка) в саліцилову кислоту під дією ферментів. Біодоступність саліцилової кислоти становить 80-100%. Магнію гідроксид Дози магнію гідроксиду, що використовуються, не впливають на біодоступність ацетилсаліцилової кислоти.ФармакодинамікаАцетилсаліцилова кислота Зменшує агрегацію, адгезію тромбоцитів та тромбоутворення за рахунок придушення синтезу тромбоксану А2 у тромбоцитах. Антиагрегантний ефект зберігається протягом 7 діб після одноразового прийому (більше виражений у чоловіків, ніж у жінок). Ацетилсаліцилова кислота (АСК) знижує летальність та ризик розвитку інфаркту міокарда при нестабільній стенокардії, ефективна при первинній профілактиці захворювань серцево-судинної системи, особливо інфаркту міокарда у чоловіків старше 40 років, та при вторинній профілактиці інфаркту. Пригнічує синтез протромбіну в печінці та збільшує протромбіновий час. Підвищує фібринолітичну активність плазми крові та знижує концентрацію вітамін-К-залежних факторів згортання (II, VII, IX, X). Підвищує ризик розвитку геморагічних ускладнень під час проведення хірургічних втручань, збільшує ризик розвитку кровотечі і натомість терапії антикоагулянтами. Ацетилсаліцилова кислота у високих дозах має також протизапальний, знеболюючий, жарознижувальний ефект. У високих дозах ацетилсаліцилова кислота стимулює виведення сечової кислоти (порушує її реабсорбцію у ниркових канальцях). Блокада циклооксигенази-1 у слизовій оболонці шлунка призводить до гальмування гастропротекторних простагландинів, що може зумовити виразку слизової оболонки та подальшу кровотечу. Магнію гідроксид Магнію гідроксид, що входить до складу препарату, захищає слизову оболонку шлунково-кишкового тракту від дії ацетилсаліцилової кислоти.Показання до застосуванняПервинна профілактика серцево-судинних захворювань, таких як тромбоз та гостра серцева недостатність за наявності факторів ризику (наприклад, цукровий діабет, гіперліпідемія, артеріальна гіпертензія, ожиріння, куріння, літній вік). Профілактика повторного інфаркту міокарда та тромбозу кровоносних судин. Профілактика тромбоемболії після хірургічних втручань на судинах (аортокоронарне шунтування, черезшкірна транслюмінальна коронарна ангіопластика). Нестабільна стенокардія.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до АСК, допоміжних речовин препарату та інших нестероїдних протизапальних засобів; крововилив у головний мозок; схильність до кровотечі (недостатність вітаміну К, тромбоцитопенія, геморагічний діатез); бронхіальна астма, індукована прийомом саліцилатів та НПЗЗ; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух з непереносимістю ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів, включаючи інгібітори циклооксигенази-2 (у тому числі в анамнезі); ерозивно-виразкове ураження шлунково-кишкового тракту (у фазі загострення); шлунково-кишкова кровотеча; тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв); вагітність (I та III триместри); період лактації; дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; одночасний прийом з метотрексатом (більше 15 мг на тиждень);тяжка печінкова недостатність (клас В і С за шкалою Чайлд-П'ю); хронічна серцева недостатність III та IV функціонального класу за класифікацією NYHA; дитячий вік до 18 років. З обережністю При подагрі, гіперурикемії, наявності в анамнезі виразкових уражень шлунково-кишкового тракту або шлунково-кишкових кровотеч, ниркової та/або печінкової недостатності, бронхіальній астмі, сінній лихоманці, поліпозі носа, алергічних станах, у II триместрі вагітності; літнього віку. При гаданому хірургічному втручанні (включаючи незначні, наприклад, видалення зуба), т.к. АСК може викликати схильність до кровотеч протягом декількох днів після прийому препарату.Вагітність та лактаціяЗастосування великих доз саліцилатів у перші 3 місяці вагітності асоціюється із підвищеною частотою дефектів розвитку плода. У II триместрі вагітності саліцилати можна призначати лише з урахуванням суворої оцінки ризику та користі. В останньому триместрі вагітності саліцилати у високій дозі (більше 300 мг/добу) викликають гальмування пологової діяльності, передчасне закриття артеріальної протоки у плода, підвищену кровоточивість у матері та плода, а призначення безпосередньо перед пологами може спричинити внутрішньочерепний крововилив, особливо у недоношених. Призначення саліцилатів в останньому триместрі вагітності протипоказане. Доступних клінічних даних недостатньо для встановлення можливості застосування препарату під час грудного вигодовування. Перед призначенням ацетилсаліцилової кислоти у період годування груддю слід оцінити потенційну користь терапії препаратом щодо потенційного ризику для дітей грудного віку.Побічна діяБагато з перелічених небажаних реакцій мають чіткий дозозалежний характер і варіюють від пацієнта до пацієнта. Побічні ефекти, залежно від впливу на органи та системи органів, представлені в наступному порядку: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 до Алергічні реакції: кропив'янка (часто); набряк Квінке (часто). Імунна система: анафілактичні реакції (нечасто). Шлунково-кишковий тракт: нудота (часто), печія (дуже часто), блювання (часто), больові відчуття в області живота (нечасто), виразки слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки (нечасто), у тому числі перфоративні (рідко), шлунково -кишкові кровотечі (нечасто), підвищення активності «печінкових» ферментів (рідко), стоматит (дуже рідко), езофагіт (дуже рідко), ерозивні ураження верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (дуже рідко), стриктури (дуже рідко), коліт ( дуже рідко), коліт (дуже рідко), синдром подразненого кишечника (дуже рідко). Дихальна система: бронхоспазм (часто). Система кровотворення: підвищена кровоточивість (дуже часто), анемія (рідко), гіпопротромбінемія (дуже рідко), тромбоцитопенія (дуже рідко), нейтропенія (дуже рідко), апластична анемія (дуже рідко), еозинофілія (дуже рідко), ). Центральна нервова система: запаморочення (нечасто), біль голови (часто), безсоння (часто), сонливість (нечасто), шум у вухах (рідко), внутрішньомозковий крововилив (рідко).Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні АСК посилює дію наступних лікарських препаратів: метотрексату за рахунок зниження ниркового кліренсу та витіснення його із зв'язку з білками; гепарину та непрямих антикоагулянтів за рахунок порушення функції тромбоцитів та витіснення непрямих антикоагулянтів із зв'язку з білками; тромболітичних та антиагрегантних та антикоагулянтних препаратів (тиклопідину); дигоксину внаслідок зниження його ниркової екскреції; гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо (похідні сульфонілсечовини) та інсуліну за рахунок гіпоглікемічних властивостей самої АСК у високих дозах та витіснення похідних сульфонілсечовини у зв'язку з білками плазми крові; вальпроєвої кислоти за рахунок витіснення її із зв'язку з білками. Одночасне застосування АСК з ібупрофеном призводить до зниження кардіопротективних ефектів АСК. Адитивний ефект спостерігається при одночасному прийомі АСК з етанолом (алкоголем). АСК послаблює дію урикозуричних засобів (бензбромарону) внаслідок конкурентної тубулярної елімінації сечової кислоти. Посилюючи елімінацію саліцилатів, системні глюкокортикостероїди (ГКС) послаблюють їхню дію. Антациди та колестірамін знижують всмоктування препарату.Спосіб застосування та дозиТаблетки проковтують повністю, запиваючи водою. За бажання таблетку можна розламати навпіл, розжувати або розтерти. Первинна профілактика серцево-судинних захворювань, таких як тромбоз та гостра серцева недостатність за наявності факторів ризику (наприклад, цукровий діабет, гіперліпідемія, артеріальна гіпертензія, ожиріння, куріння, літній вік) – 1 таблетка Кардевіт® АС, що містить АСК у дозі 150 мг першу добу, потім по 1 таблетці Кардевіт АС, що містить АСК у дозі 75 мг 1 раз на добу. Профілактика повторного інфаркту міокарда та тромбозу кровоносних судин – 1 таблетка Кардевіт® АС, що містить АСК у дозі 75-150 мг 1 раз на добу. Профілактика тромбоемболії після хірургічних втручань на судинах (аортокоронарне шунтування, черезшкірна транслюмінальна коронарна ангіопластика) – 1 таблетка Кардевіт АС, що містить АСК у дозі 75-150 мг 1 раз на добу. Нестабільна стенокардія – 1 таблетка Кардевіт АС, що містить АСК у дозі 75-150 мг 1 раз на добу.ПередозуванняСимптоми передозування середнього ступеня тяжкості Нудота, блювання, шум у вухах, погіршення слуху, запаморочення, сплутаність свідомості. Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля. Лікування симптоматичне. Симптоми передозування тяжкого ступеня Гарячка, гіпервентиляція, кетоацидоз, респіраторний алкалоз, кома, серцево-судинна та дихальна недостатність, виражена гіпоглікемія. Лікування: негайна госпіталізація до спеціалізованих відділень для проведення екстреної терапії – шлунковий лаваж, визначення кислотно-лужного балансу, лужний та форсований лужний діурез, гемодіаліз, введення розчинів, активоване вугілля, симптоматична терапія. При проведенні лужного діурезу необхідно досягти значень pH між 7,5 та 8. Форсований лужний діурез слід проводити, коли концентрація саліцилатів у плазмі становить понад 500 мг/л (3,6 ммоль/л) у дорослих та 300 мг/л (2, 2 ммоль/л) у дітей.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат слід застосовувати після призначення лікаря. АСК може провокувати бронхоспазм, а також викликати напади бронхіальної астми та інші реакції підвищеної чутливості. Факторами ризику є наявність бронхіальної астми в анамнезі, сінної лихоманки, поліпозу носа, хронічних захворювань дихальної системи, а також алергічних реакцій на інші препарати (наприклад, реакція шкіри, свербіж, кропив'янка). АСК може викликати кровотечі різного ступеня вираженості під час та після хірургічних втручань. За кілька днів до планованого хірургічного втручання слід оцінити ризик розвитку кровотечі порівняно з ризиком розвитку ішемічних ускладнень у пацієнтів, які приймають низькі дози АСК. Якщо ризик розвитку кровотечі значний, прийом АСК має бути тимчасово припинено. Поєднання АСК з антикоагулянтами, тромболітиками та антитромбоцитарними препаратами супроводжується підвищеним ризиком розвитку кровотеч. АСК у низьких дозах може спровокувати розвиток подагри у схильних пацієнтів (що мають знижену екскрецію сечової кислоти). Поєднання АСК із метотрексатом супроводжується підвищеною частотою розвитку побічних ефектів з боку органів кровотворення. Високі дози АСК мають гіпоглікемічний ефект, що необхідно мати на увазі при призначенні її пацієнтам з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо та інсулін. При сумісному застосуванні системних глюкокортикостероїдів (ГКС) та саліцилатів слід пам'ятати, що під час лікування концентрація саліцилатів у крові знижена, а після відміни системних глюкокортикостероїдів (ГКС) можливе передозування саліцилатів. Не рекомендується поєднання АСК з ібупрофеном у пацієнтів з підвищеним ризиком серцево-судинних захворювань: при одночасному застосуванні з ібупрофеном відзначається зменшення антиагрегантної дії АСК у дозах до 300 мг, що призводить до зниження кардіопротекторних ефектів АСК. Перевищення дози АСК понад рекомендовані терапевтичні дози пов'язані з ризиком шлунково-кишкової кровотечі. При тривалому прийомі низьких доз АСК як агрегантної терапії необхідно бути обережними у літніх пацієнтів у зв'язку з ризиком розвитку шлунково-кишкової кровотечі. При одночасному прийомі АСК з алкоголем підвищений ризик пошкодження слизової оболонки шлунково-кишкового тракту та подовження часу кровотечі. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування препаратами АСК необхідно бути обережними при керуванні транспортними засобами та заняттями потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
224,00 грн
187,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Ацетилсаліцилова кислота – 75 мг/150 мг, магнію гідроксид – 15,2 мг/30,39 мг; Допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, мікрокристалічна целюлоза (тип 101 або 102), магнію стеарат, крохмаль картопляний; Оболонка: гіпромелоза, макрогол 6000, тальк. По 10 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої. По 1, 2, 3, 4, 5, 6, 12 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону. По 30 або 100 таблеток у банки темного скла для зберігання лікарських засобів у комплекті з кришкою, що натягується з поліетилену, або кришкою, що нагвинчується з поліетилену. 1 банку разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою, білого кольору, з гравіюванням у вигляді серця на обох сторонах таблетки.Фармакотерапевтична групаАнтиагрегантний засіб.ФармакокінетикаАцетилсаліцилова кислота Ацетилсаліцилова кислота всмоктується із шлунково-кишкового тракту практично повністю. Період напіввиведення ацетилсаліцилової кислоти становить близько 15 хвилин, т.к. за участю ферментів ацетилсаліцилова кислота швидко гідролізується в саліцилову кислоту в кишечнику, печінці та плазмі крові. Період напіввиведення саліцилової кислоти становить близько 3 годин, але може значно збільшуватися при одночасному введенні великих доз ацетилсаліцилової кислоти (більше 3,0 г) в результаті насичення ферментних систем. Біодоступність ацетилсаліцилової кислоти становить 70%, але ця величина значною мірою коливається, оскільки ацетилсаліцилова кислота піддається пресистемному гідролізу (слизова оболонка шлунково-кишкового тракту, печінка) в саліцилову кислоту під дією ферментів. Біодоступність саліцилової кислоти становить 80-100%. Магнію гідроксид Дози магнію гідроксиду, що використовуються, не впливають на біодоступність ацетилсаліцилової кислоти.ФармакодинамікаАцетилсаліцилова кислота Зменшує агрегацію, адгезію тромбоцитів та тромбоутворення за рахунок придушення синтезу тромбоксану А2 у тромбоцитах. Антиагрегантний ефект зберігається протягом 7 діб після одноразового прийому (більше виражений у чоловіків, ніж у жінок). Ацетилсаліцилова кислота (АСК) знижує летальність та ризик розвитку інфаркту міокарда при нестабільній стенокардії, ефективна при первинній профілактиці захворювань серцево-судинної системи, особливо інфаркту міокарда у чоловіків старше 40 років, та при вторинній профілактиці інфаркту. Пригнічує синтез протромбіну в печінці та збільшує протромбіновий час. Підвищує фібринолітичну активність плазми крові та знижує концентрацію вітамін-К-залежних факторів згортання (II, VII, IX, X). Підвищує ризик розвитку геморагічних ускладнень під час проведення хірургічних втручань, збільшує ризик розвитку кровотечі і натомість терапії антикоагулянтами. Ацетилсаліцилова кислота у високих дозах має також протизапальний, знеболюючий, жарознижувальний ефект. У високих дозах ацетилсаліцилова кислота стимулює виведення сечової кислоти (порушує її реабсорбцію у ниркових канальцях). Блокада циклооксигенази-1 у слизовій оболонці шлунка призводить до гальмування гастропротекторних простагландинів, що може зумовити виразку слизової оболонки та подальшу кровотечу. Магнію гідроксид Магнію гідроксид, що входить до складу препарату, захищає слизову оболонку шлунково-кишкового тракту від дії ацетилсаліцилової кислоти.Показання до застосуванняПервинна профілактика серцево-судинних захворювань, таких як тромбоз та гостра серцева недостатність за наявності факторів ризику (наприклад, цукровий діабет, гіперліпідемія, артеріальна гіпертензія, ожиріння, куріння, літній вік). Профілактика повторного інфаркту міокарда та тромбозу кровоносних судин. Профілактика тромбоемболії після хірургічних втручань на судинах (аортокоронарне шунтування, черезшкірна транслюмінальна коронарна ангіопластика). Нестабільна стенокардія.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до АСК, допоміжних речовин препарату та інших нестероїдних протизапальних засобів; крововилив у головний мозок; схильність до кровотечі (недостатність вітаміну К, тромбоцитопенія, геморагічний діатез); бронхіальна астма, індукована прийомом саліцилатів та НПЗЗ; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух з непереносимістю ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів, включаючи інгібітори циклооксигенази-2 (у тому числі в анамнезі); ерозивно-виразкове ураження шлунково-кишкового тракту (у фазі загострення); шлунково-кишкова кровотеча; тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв); вагітність (I та III триместри); період лактації; дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; одночасний прийом з метотрексатом (більше 15 мг на тиждень);тяжка печінкова недостатність (клас В і С за шкалою Чайлд-П'ю); хронічна серцева недостатність III та IV функціонального класу за класифікацією NYHA; дитячий вік до 18 років. З обережністю При подагрі, гіперурикемії, наявності в анамнезі виразкових уражень шлунково-кишкового тракту або шлунково-кишкових кровотеч, ниркової та/або печінкової недостатності, бронхіальній астмі, сінній лихоманці, поліпозі носа, алергічних станах, у II триместрі вагітності; літнього віку. При гаданому хірургічному втручанні (включаючи незначні, наприклад, видалення зуба), т.к. АСК може викликати схильність до кровотеч протягом декількох днів після прийому препарату.Вагітність та лактаціяЗастосування великих доз саліцилатів у перші 3 місяці вагітності асоціюється із підвищеною частотою дефектів розвитку плода. У II триместрі вагітності саліцилати можна призначати лише з урахуванням суворої оцінки ризику та користі. В останньому триместрі вагітності саліцилати у високій дозі (більше 300 мг/добу) викликають гальмування пологової діяльності, передчасне закриття артеріальної протоки у плода, підвищену кровоточивість у матері та плода, а призначення безпосередньо перед пологами може спричинити внутрішньочерепний крововилив, особливо у недоношених. Призначення саліцилатів в останньому триместрі вагітності протипоказане. Доступних клінічних даних недостатньо для встановлення можливості застосування препарату під час грудного вигодовування. Перед призначенням ацетилсаліцилової кислоти у період годування груддю слід оцінити потенційну користь терапії препаратом щодо потенційного ризику для дітей грудного віку.Побічна діяБагато з перелічених небажаних реакцій мають чіткий дозозалежний характер і варіюють від пацієнта до пацієнта. Побічні ефекти, залежно від впливу на органи та системи органів, представлені в наступному порядку: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 до Алергічні реакції: кропив'янка (часто); набряк Квінке (часто). Імунна система: анафілактичні реакції (нечасто). Шлунково-кишковий тракт: нудота (часто), печія (дуже часто), блювання (часто), больові відчуття в області живота (нечасто), виразки слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки (нечасто), у тому числі перфоративні (рідко), шлунково -кишкові кровотечі (нечасто), підвищення активності «печінкових» ферментів (рідко), стоматит (дуже рідко), езофагіт (дуже рідко), ерозивні ураження верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (дуже рідко), стриктури (дуже рідко), коліт ( дуже рідко), коліт (дуже рідко), синдром подразненого кишечника (дуже рідко). Дихальна система: бронхоспазм (часто). Система кровотворення: підвищена кровоточивість (дуже часто), анемія (рідко), гіпопротромбінемія (дуже рідко), тромбоцитопенія (дуже рідко), нейтропенія (дуже рідко), апластична анемія (дуже рідко), еозинофілія (дуже рідко), ). Центральна нервова система: запаморочення (нечасто), біль голови (часто), безсоння (часто), сонливість (нечасто), шум у вухах (рідко), внутрішньомозковий крововилив (рідко).Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні АСК посилює дію наступних лікарських препаратів: метотрексату за рахунок зниження ниркового кліренсу та витіснення його із зв'язку з білками; гепарину та непрямих антикоагулянтів за рахунок порушення функції тромбоцитів та витіснення непрямих антикоагулянтів із зв'язку з білками; тромболітичних та антиагрегантних та антикоагулянтних препаратів (тиклопідину); дигоксину внаслідок зниження його ниркової екскреції; гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо (похідні сульфонілсечовини) та інсуліну за рахунок гіпоглікемічних властивостей самої АСК у високих дозах та витіснення похідних сульфонілсечовини у зв'язку з білками плазми крові; вальпроєвої кислоти за рахунок витіснення її із зв'язку з білками. Одночасне застосування АСК з ібупрофеном призводить до зниження кардіопротективних ефектів АСК. Адитивний ефект спостерігається при одночасному прийомі АСК з етанолом (алкоголем). АСК послаблює дію урикозуричних засобів (бензбромарону) внаслідок конкурентної тубулярної елімінації сечової кислоти. Посилюючи елімінацію саліцилатів, системні глюкокортикостероїди (ГКС) послаблюють їхню дію. Антациди та колестірамін знижують всмоктування препарату.Спосіб застосування та дозиТаблетки проковтують повністю, запиваючи водою. За бажання таблетку можна розламати навпіл, розжувати або розтерти. Первинна профілактика серцево-судинних захворювань, таких як тромбоз та гостра серцева недостатність за наявності факторів ризику (наприклад, цукровий діабет, гіперліпідемія, артеріальна гіпертензія, ожиріння, куріння, літній вік) – 1 таблетка Кардевіт® АС, що містить АСК у дозі 150 мг першу добу, потім по 1 таблетці Кардевіт АС, що містить АСК у дозі 75 мг 1 раз на добу. Профілактика повторного інфаркту міокарда та тромбозу кровоносних судин – 1 таблетка Кардевіт® АС, що містить АСК у дозі 75-150 мг 1 раз на добу. Профілактика тромбоемболії після хірургічних втручань на судинах (аортокоронарне шунтування, черезшкірна транслюмінальна коронарна ангіопластика) – 1 таблетка Кардевіт АС, що містить АСК у дозі 75-150 мг 1 раз на добу. Нестабільна стенокардія – 1 таблетка Кардевіт АС, що містить АСК у дозі 75-150 мг 1 раз на добу.ПередозуванняСимптоми передозування середнього ступеня тяжкості Нудота, блювання, шум у вухах, погіршення слуху, запаморочення, сплутаність свідомості. Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля. Лікування симптоматичне. Симптоми передозування тяжкого ступеня Гарячка, гіпервентиляція, кетоацидоз, респіраторний алкалоз, кома, серцево-судинна та дихальна недостатність, виражена гіпоглікемія. Лікування: негайна госпіталізація до спеціалізованих відділень для проведення екстреної терапії – шлунковий лаваж, визначення кислотно-лужного балансу, лужний та форсований лужний діурез, гемодіаліз, введення розчинів, активоване вугілля, симптоматична терапія. При проведенні лужного діурезу необхідно досягти значень pH між 7,5 та 8. Форсований лужний діурез слід проводити, коли концентрація саліцилатів у плазмі становить понад 500 мг/л (3,6 ммоль/л) у дорослих та 300 мг/л (2, 2 ммоль/л) у дітей.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат слід застосовувати після призначення лікаря. АСК може провокувати бронхоспазм, а також викликати напади бронхіальної астми та інші реакції підвищеної чутливості. Факторами ризику є наявність бронхіальної астми в анамнезі, сінної лихоманки, поліпозу носа, хронічних захворювань дихальної системи, а також алергічних реакцій на інші препарати (наприклад, реакція шкіри, свербіж, кропив'янка). АСК може викликати кровотечі різного ступеня вираженості під час та після хірургічних втручань. За кілька днів до планованого хірургічного втручання слід оцінити ризик розвитку кровотечі порівняно з ризиком розвитку ішемічних ускладнень у пацієнтів, які приймають низькі дози АСК. Якщо ризик розвитку кровотечі значний, прийом АСК має бути тимчасово припинено. Поєднання АСК з антикоагулянтами, тромболітиками та антитромбоцитарними препаратами супроводжується підвищеним ризиком розвитку кровотеч. АСК у низьких дозах може спровокувати розвиток подагри у схильних пацієнтів (що мають знижену екскрецію сечової кислоти). Поєднання АСК із метотрексатом супроводжується підвищеною частотою розвитку побічних ефектів з боку органів кровотворення. Високі дози АСК мають гіпоглікемічний ефект, що необхідно мати на увазі при призначенні її пацієнтам з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо та інсулін. При сумісному застосуванні системних глюкокортикостероїдів (ГКС) та саліцилатів слід пам'ятати, що під час лікування концентрація саліцилатів у крові знижена, а після відміни системних глюкокортикостероїдів (ГКС) можливе передозування саліцилатів. Не рекомендується поєднання АСК з ібупрофеном у пацієнтів з підвищеним ризиком серцево-судинних захворювань: при одночасному застосуванні з ібупрофеном відзначається зменшення антиагрегантної дії АСК у дозах до 300 мг, що призводить до зниження кардіопротекторних ефектів АСК. Перевищення дози АСК понад рекомендовані терапевтичні дози пов'язані з ризиком шлунково-кишкової кровотечі. При тривалому прийомі низьких доз АСК як агрегантної терапії необхідно бути обережними у літніх пацієнтів у зв'язку з ризиком розвитку шлунково-кишкової кровотечі. При одночасному прийомі АСК з алкоголем підвищений ризик пошкодження слизової оболонки шлунково-кишкового тракту та подовження часу кровотечі. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування препаратами АСК необхідно бути обережними при керуванні транспортними засобами та заняттями потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Фасування: N10
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: ацетилсаліцилова кислота 100 мг. Допоміжні речовини: стеаринова кислота, крохмаль кукурудзяний, лактози моногідрат (цукор молочний), олія рицинова гідрогенізована, повідон (пласдон К-90 або колідон 90F), полісорбат (твін-80), целюлоза мікрокристалічна. Склад оболонки: сополімер метакрилової кислоти та етакрилату (1:1) (колікут МАЕ 100Р), сополімер макроголу та полівінілового спирту (колікут IR), коповідон (пласдон Ес-630), триетилцитрат, тальк, титану діоксид. 30 шт. - упаковки осередкові контурні (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті кишковорозчинною плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі; допускається легка шорсткість та слабкий запах оцтової кислоти.Фармакотерапевтична групаНПЗП, антиагрегант. В основі механізму антиагрегантної дії ацетилсаліцилової кислоти (АСК) лежить незворотна інактивація ЦОГ-1, внаслідок чого блокується синтез тромбоксану A2 та пригнічується агрегація тромбоцитів. Вважається, що АСК має інші механізми придушення агрегації тромбоцитів, що розширює область її застосування при різних судинних захворюваннях. У високих дозах АСК також має протизапальну, жарознижувальну та аналгетичну дію. Антиагрегантний ефект розвивається навіть після застосування препарату в малих дозах та зберігається протягом 7 діб після одноразового прийому.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо АСК швидко і повністю всмоктується із ШКТ. C max АСК у плазмі крові досягається через 10-20 хв після прийому внутрішньо, саліцилової кислоти – через 0.3-2 год. Внаслідок того, що таблетки вкриті кислотостійкою оболонкою, АСК вивільняється не в шлунку (оболонка ефективно блокує розчинення препарату в шлунку), а в лужному середовищі дванадцятипалої кишки. Таким чином, абсорбція АСК у формі пігулок, покритих кишковорозчинною оболонкою, уповільнена на 3-6 годин у порівнянні зі звичайними (без такої оболонки) пігулками. Розподіл АСК та саліцилова кислота зв'язуються з білками плазми крові (від 66% до 98% залежно від дози) та швидко розподіляються в організмі. Саліцилова кислота проникає через плацентарний бар'єр та у грудне молоко. На відміну від інших саліцилатів, при багаторазовому застосуванні препарату негідролізована АСК не накопичується у сироватці крові. Метаболізм АСК частково метаболізується під час абсорбції. Під час і після всмоктування АСК перетворюється на головний метаболіт - саліцилову кислоту, яка метаболізується, головним чином, у печінці під впливом ферментів з утворенням таких метаболітів, як фенілсаліцилат, глюкуронід саліцилової кислоти та саліцилурова кислота, що виявляються у багатьох тканинах. Виведення Виведення саліцилової кислоти є дозозалежним, оскільки метаболізм обмежений можливостями ферментативної системи. Т1/2 становить від 2-3 годин (при застосуванні АСК у низьких дозах) до 15 годин (при застосуванні препарату у високих дозах як аналгетичний засіб). Саліцилова кислота та її метаболіти виводяться нирками. У пацієнтів із нормальною функцією нирок 80-100% разової дози препарату виводиться нирками протягом 24-72 годин. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів У жінок процес метаболізму проходить повільніше (менша активність ферментів у сироватці).Клінічна фармакологіяНПЗЗ. Антиагрегант.Показання до застосуванняПервинна профілактика гострого інфаркту міокарда за наявності факторів ризику (в т.ч. цукровий діабет, гіперліпідемія, артеріальна гіпертензія, ожиріння, куріння, літній вік) та повторного інфаркту міокарда; нестабільна стенокардія (включаючи підозру на розвиток гострого інфаркту міокарда); стабільна стенокардія; профілактика ішемічного інсульту (в т.ч. у пацієнтів з тимчасовими порушеннями мозкового кровообігу); профілактика тромбоемболій після операцій та інвазивних втручань на судинах (в т.ч. аортокоронарне шунтування, ендартеректомія сонних артерій, артеріовенозне шунтування, ангіопластика та стентування коронарних артерій, ангіопластика сонних); профілактика тромбозів глибоких вен та тромбоемболії легеневої артерії та її гілок (у т.ч. при тривалій іммобілізації внаслідок великого хірургічного втручання).Протипоказання до застосуванняЕрозивно-виразкові ураження ШКТ (у фазі загострення); шлунково-кишкова кровотеча; бронхіальна астма, індукована прийомом саліцилатів та НПЗЗ; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти та інших нестероїдних протизапальних засобів; геморагічний діатез; поєднане застосування з метотрексатом у дозі 15 мг на тиждень та більше; печінкова недостатність (клас В і вище за шкалою Чайлд-П'ю); ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв); хронічна серцева недостатність (III-IV функціонального класу за класифікацією NYHA); І та ІІІ триместри вагітності; період лактації; дитячий та підлітковий вік до 18 років; дефіцит лактази, непереносимість лактози, синдром мальабсорбції глюкози/галактози; підвищена чутливість до ацетилсаліцилової кислоти та допоміжних компонентів препарату; підвищена чутливість до інших нестероїдних протизапальних засобів. З обережністю: подагра, гіперурикемія, т.к. АСК у низьких дозах знижує екскрецію сечової кислоти (слід мати на увазі, що АСК у низьких дозах може спровокувати розвиток подагри у схильних пацієнтів, які мають знижену екскрецію сечової кислоти); наявність в анамнезі виразкових уражень шлунково-кишкового тракту або шлунково-кишкових кровотеч; порушення функції печінки (нижче за клас В за шкалою Чайлд-П'ю); порушення функції нирок (КК понад 30 мл/хв); бронхіальна астма, хронічні захворювання органів дихання, сінна лихоманка, поліпоз носа, лікарська алергія, у т.ч. до препаратів групи НПЗП (анальгетики, протизапальні, протиревматичні засоби); ІІ триместр вагітності; передбачуване хірургічне втручання (включаючи незначні, наприклад екстракція зуба), т.к. АСК може викликати схильність до кровотеч протягом декількох днів після прийому препарату.Вагітність та лактаціяЗастосування саліцилатів у високих дозах у І триместрі вагітності асоціюється з підвищеною частотою дефектів розвитку плода (розщеплення верхнього піднебіння, вади серця). Призначення саліцилатів у І триместрі вагітності протипоказане. У II триместрі вагітності саліцилати можна призначати тільки після ретельної оцінки ризику для плода та користі для матері, переважно у дозах не вище 150 мг на добу та протягом нетривалого часу. У III триместрі вагітності саліцилати у високій дозі (більше 300 мг на добу) викликають ослаблення пологової діяльності, передчасне закриття артеріальної протоки у плода, підвищену кровоточивість у матері та плода, а призначення безпосередньо перед пологами може спричинити внутрішньочерепні крововиливи, особливо у недоношених дітей. Призначення саліцилатів у III триместрі вагітності протипоказане. Саліцилати та їх метаболіти у невеликих кількостях виділяються із грудним молоком. Випадковий прийом саліцилатів у період лактації не супроводжується розвитком побічних реакцій у дитини та не вимагає припинення грудного вигодовування. Однак при тривалому застосуванні препарату або призначенні його у високій дозі годування груддю слід негайно припинити. Застосування у дітей Протипоказано застосування препарату у дитячому та підлітковому віці до 18 років.Побічна діяЗ боку травної системи: часто – нудота, печія, блювання, біль у животі; рідко – виразки слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки; дуже рідко – перфоративні виразки слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки, шлунково-кишкові кровотечі, минущі порушення функції печінки з підвищенням активності печінкових трансаміназ. З боку системи кровотворення: підвищений ризик кровотеч унаслідок інгібуючої дії АСК на агрегацію тромбоцитів; рідко – анемія. З боку центральної нервової системи: запаморочення, головний біль. З боку органу слуху: зниження слуху, шум у вухах. Алергічні реакції: висипання, свербіж шкіри, кропив'янка, набряк Квінке, риніт, набряк слизової оболонки носа, кардіо-респіраторний дистрес-синдром, а також важкі реакції, включаючи анафілактичний шок.Взаємодія з лікарськими засобамиКардіАСК® при одночасному застосуванні посилює дію метотрексату за рахунок зниження ниркового кліренсу та витіснення його із зв'язку з білками плазми. Поєднання ацетилсаліцилової кислоти з метотрексатом також супроводжується підвищеною частотою розвитку побічних ефектів органів кровотворення. При одночасному застосуванні КардіАСК® посилює дію гепарину та непрямих антикоагулянтів за рахунок порушення функції тромбоцитів та витіснення непрямих антикоагулянтів у зв'язку з білками плазми. КардіАСК® посилює ефекти тромболітичних засобів та антиагрегантів (тиклопідину). При одночасному застосуванні препарат посилює дію дигоксину внаслідок зниження його ниркової екскреції. КардіАСК® посилює дію гіпоглікемічних засобів (інсуліну та похідних сульфонілсечовини) за рахунок гіпоглікемічних властивостей самої ацетилсаліцилової кислоти у високих дозах та витіснення похідних сульфонілсечовини із зв'язку з білками плазми. Препарат посилює дію вальпроєвої кислоти за рахунок витіснення її у зв'язку з білками плазми. Поєднання ацетилсаліцилової кислоти з антикоагулянтами, тромболітиками та антиагрегантами супроводжується підвищеним ризиком розвитку кровотечі. При одночасному застосуванні ацетилсаліцилової кислоти з етанолом спостерігається адитивний ефект, підвищується ризик пошкодження слизової оболонки шлунково-кишкового тракту та подовження часу кровотечі. АСК послаблює дію урикозуричних препаратів (бензбромарону): за рахунок конкурентного придушення ниркової канальцевої екскреції сечової кислоти відбувається зниження урикозуричного ефекту. При одночасному застосуванні препарат послаблює дію інгібіторів АПФ: відзначається дозозалежне зниження СКФ внаслідок інгібування простагландинів, які мають судинорозширювальну дію, відповідно – ослаблення гіпотензивної дії. АСК у високих дозах знижує ефекти діуретиків: відзначається зниження ШКФ внаслідок зниження синтезу простагландинів у нирках. ГКС посилюють виведення саліцилатів та послаблюють їхню дію при одночасному застосуванні.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, 1 раз на добу, переважно перед їдою. Таблетки слід запивати великою кількістю рідини. КардіАСК призначений для тривалого застосування. Тривалість терапії визначається лікарем. З метою первинної профілактики гострого інфаркту міокарда за наявності факторів ризику призначають по 50-100 мг на добу. З метою профілактики повторного інфаркту міокарда, при стабільній та нестабільній стенокардії – по 50-100 мг на добу. При нестабільній стенокардії (при підозрі на розвиток гострого інфаркту міокарда) призначають по 50-100 мг на добу. З метою профілактики ішемічного інсульту та минущого порушення мозкового кровообігу - по 50-100 мг на добу. Для профілактики тромбоемболії після операцій та інвазивних втручань на судинах – по 50-100 мг на добу. Для профілактики тромбозу глибоких вен та тромбоемболії легеневої артерії та її гілок призначають по 50-100 мг на добу.ПередозуванняСаліцилатна інтоксикація (розвивається при прийомі АСК у дозі більше 100 мг/кг/добу протягом більш ніж 2 діб) може бути результатом тривалого застосування препарату в токсичних дозах в рамках неправильного терапевтичного застосування препарату (хронічна інтоксикація) або одноразового випадкового або навмисного прийому токсичної дози. препарату дорослою або дитиною (гостра інтоксикація). Симптоми хронічної інтоксикації похідними саліцилової кислоти неспецифічні і часто важко діагностуються. Інтоксикація легкого ступеня тяжкості зазвичай розвивається тільки після неодноразового застосування препарату у високих дозах і проявляється запамороченням, шумом у вухах, зниженням слуху, підвищеним потовиділенням, нудотою та блюванням, головним болем та сплутаністю свідомості. Зазначена симптоматика зникає після зменшення дози. Шум у вухах може виникнути при концентрації АСК у плазмі крові від 150 до 300 мкг/мл. Більш тяжкі симптоми виявляються при концентрації АСК у плазмі вище 300 мкг/мл. Основним проявом гострої інтоксикації є тяжке порушення кислотно-основного стану, симптоми якого можуть змінюватись в залежності від віку хворого та ступеня тяжкості інтоксикації. Діти найбільш типовим є розвиток метаболічного ацидозу. Лікування інтоксикації проводиться відповідно до прийнятих стандартів, залежить від ступеня тяжкості інтоксикації та клінічної картини і має бути спрямоване головним чином на прискорення виведення препарату та відновлення водно-електролітного балансу та кислотно-основного стану. Передозування особливо небезпечне у пацієнтів похилого віку. Симптоми передозування від легкого до середнього ступеня тяжкості: запаморочення, шум у вухах, погіршення слуху, підвищене потовиділення, нудота, блювання, біль голови, сплутаність свідомості, профузне потовиділення, тахіпное, гіпервентиляція, респіраторний алкалоз. Лікування: шлунковий лаваж, багаторазовий прийом активованого вугілля, форсований лужний діурез, відновлення водно-електролітного балансу та кислотно-основного стану. Симптоми передозування від середнього до тяжкого ступеня: респіраторний алкалоз із компенсаторним метаболічним ацидозом; гіперпірексія; порушення дихання (гіпервентиляція, некардіогенний набряк легень, пригнічення дихання, асфіксія); порушення з боку серцево-судинної системи (порушення ритму серця, зниження артеріального тиску, пригнічення серцевої діяльності); порушення водно-електролітного балансу (дегідратація); порушення функції нирок від олігурії аж до розвитку ниркової недостатності, що характеризується гіпокаліємією, гіпернатріємією, гіпонатріємією; порушення метаболізму глюкози (гіперглікемія, гіпоглікемія (особливо у дітей), кетоацидоз); шум у вухах, глухота; шлунково-кишкові кровотечі; гематологічні порушення (від інгібування агрегації тромбоцитів до коагулопатії, подовження протромбінового часу, гіпопротромбінемія);неврологічні порушення (токсична енцефалопатія та пригнічення функції ЦНС (сонливість, сплутаність свідомості, кома, судоми)). Лікування: негайна госпіталізація до спеціалізованого відділення для проведення екстреної терапії – шлунковий лаваж, багаторазовий прийом активованого вугілля, форсований лужний діурез, гемодіаліз, відновлення водно-електролітного балансу та кислотно-основного стану, проведення симптоматичної терапії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиАСК може провокувати бронхоспазм, а також викликати напади бронхіальної астми та інші реакції підвищеної чутливості. Факторами ризику є наявність бронхіальної астми в анамнезі, сінної лихоманки, поліпозу носа, хронічних захворювань дихальної системи, а також алергічних реакцій на інші препарати (наприклад, реакція шкіри, свербіж, кропив'янка). Інгібуюча дія АСК на агрегацію тромбоцитів зберігається протягом декількох днів після прийому, у зв'язку з чим можливе підвищення ризику кровотеч під час оперативного втручання або післяопераційного періоду. За необхідності абсолютного виключення кровоточивості в ході оперативного втручання слід якомога повністю відмовитися від застосування АСК у передопераційному періоді. АСК у низьких дозах може спровокувати розвиток подагри у схильних осіб (мають знижену екскрецію сечової кислоти). АСК у високих дозах має гіпоглікемічний ефект, що необхідно мати на увазі при призначенні препарату пацієнтам з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні препарати. При сумісному застосуванні глюкокортикостероїдів та саліцилатів слід пам'ятати, що під час лікування концентрація саліцилатів у крові знижена, а після відміни глюкокортикостероїдів можливе передозування саліцилатів. Перевищення дози ацетилсаліцилової кислоти пов'язане із ризиком шлунково-кишкової кровотечі.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: ацетилсаліцилова кислота 100 мг. Допоміжні речовини: стеаринова кислота, крохмаль кукурудзяний, лактози моногідрат (цукор молочний), олія рицинова гідрогенізована, повідон (пласдон К-90 або колідон 90F), полісорбат (твін-80), целюлоза мікрокристалічна. Склад оболонки: сополімер метакрилової кислоти та етакрилату (1:1) (колікут МАЕ 100Р), сополімер макроголу та полівінілового спирту (колікут IR), коповідон (пласдон Ес-630), триетилцитрат, тальк, титану діоксид. 30 шт. - упаковки осередкові контурні (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті кишковорозчинною плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі; допускається легка шорсткість та слабкий запах оцтової кислоти.Фармакотерапевтична групаНПЗП, антиагрегант. В основі механізму антиагрегантної дії ацетилсаліцилової кислоти (АСК) лежить незворотна інактивація ЦОГ-1, внаслідок чого блокується синтез тромбоксану A2 та пригнічується агрегація тромбоцитів. Вважається, що АСК має інші механізми придушення агрегації тромбоцитів, що розширює область її застосування при різних судинних захворюваннях. У високих дозах АСК також має протизапальну, жарознижувальну та аналгетичну дію. Антиагрегантний ефект розвивається навіть після застосування препарату в малих дозах та зберігається протягом 7 діб після одноразового прийому.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо АСК швидко і повністю всмоктується із ШКТ. C max АСК у плазмі крові досягається через 10-20 хв після прийому внутрішньо, саліцилової кислоти – через 0.3-2 год. Внаслідок того, що таблетки вкриті кислотостійкою оболонкою, АСК вивільняється не в шлунку (оболонка ефективно блокує розчинення препарату в шлунку), а в лужному середовищі дванадцятипалої кишки. Таким чином, абсорбція АСК у формі пігулок, покритих кишковорозчинною оболонкою, уповільнена на 3-6 годин у порівнянні зі звичайними (без такої оболонки) пігулками. Розподіл АСК та саліцилова кислота зв'язуються з білками плазми крові (від 66% до 98% залежно від дози) та швидко розподіляються в організмі. Саліцилова кислота проникає через плацентарний бар'єр та у грудне молоко. На відміну від інших саліцилатів, при багаторазовому застосуванні препарату негідролізована АСК не накопичується у сироватці крові. Метаболізм АСК частково метаболізується під час абсорбції. Під час і після всмоктування АСК перетворюється на головний метаболіт - саліцилову кислоту, яка метаболізується, головним чином, у печінці під впливом ферментів з утворенням таких метаболітів, як фенілсаліцилат, глюкуронід саліцилової кислоти та саліцилурова кислота, що виявляються у багатьох тканинах. Виведення Виведення саліцилової кислоти є дозозалежним, оскільки метаболізм обмежений можливостями ферментативної системи. Т1/2 становить від 2-3 годин (при застосуванні АСК у низьких дозах) до 15 годин (при застосуванні препарату у високих дозах як аналгетичний засіб). Саліцилова кислота та її метаболіти виводяться нирками. У пацієнтів із нормальною функцією нирок 80-100% разової дози препарату виводиться нирками протягом 24-72 годин. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів У жінок процес метаболізму проходить повільніше (менша активність ферментів у сироватці).Клінічна фармакологіяНПЗЗ. Антиагрегант.Показання до застосуванняПервинна профілактика гострого інфаркту міокарда за наявності факторів ризику (в т.ч. цукровий діабет, гіперліпідемія, артеріальна гіпертензія, ожиріння, куріння, літній вік) та повторного інфаркту міокарда; нестабільна стенокардія (включаючи підозру на розвиток гострого інфаркту міокарда); стабільна стенокардія; профілактика ішемічного інсульту (в т.ч. у пацієнтів з тимчасовими порушеннями мозкового кровообігу); профілактика тромбоемболій після операцій та інвазивних втручань на судинах (в т.ч. аортокоронарне шунтування, ендартеректомія сонних артерій, артеріовенозне шунтування, ангіопластика та стентування коронарних артерій, ангіопластика сонних); профілактика тромбозів глибоких вен та тромбоемболії легеневої артерії та її гілок (у т.ч. при тривалій іммобілізації внаслідок великого хірургічного втручання).Протипоказання до застосуванняЕрозивно-виразкові ураження ШКТ (у фазі загострення); шлунково-кишкова кровотеча; бронхіальна астма, індукована прийомом саліцилатів та НПЗЗ; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти та інших нестероїдних протизапальних засобів; геморагічний діатез; поєднане застосування з метотрексатом у дозі 15 мг на тиждень та більше; печінкова недостатність (клас В і вище за шкалою Чайлд-П'ю); ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв); хронічна серцева недостатність (III-IV функціонального класу за класифікацією NYHA); І та ІІІ триместри вагітності; період лактації; дитячий та підлітковий вік до 18 років; дефіцит лактази, непереносимість лактози, синдром мальабсорбції глюкози/галактози; підвищена чутливість до ацетилсаліцилової кислоти та допоміжних компонентів препарату; підвищена чутливість до інших нестероїдних протизапальних засобів. З обережністю: подагра, гіперурикемія, т.к. АСК у низьких дозах знижує екскрецію сечової кислоти (слід мати на увазі, що АСК у низьких дозах може спровокувати розвиток подагри у схильних пацієнтів, які мають знижену екскрецію сечової кислоти); наявність в анамнезі виразкових уражень шлунково-кишкового тракту або шлунково-кишкових кровотеч; порушення функції печінки (нижче за клас В за шкалою Чайлд-П'ю); порушення функції нирок (КК понад 30 мл/хв); бронхіальна астма, хронічні захворювання органів дихання, сінна лихоманка, поліпоз носа, лікарська алергія, у т.ч. до препаратів групи НПЗП (анальгетики, протизапальні, протиревматичні засоби); ІІ триместр вагітності; передбачуване хірургічне втручання (включаючи незначні, наприклад екстракція зуба), т.к. АСК може викликати схильність до кровотеч протягом декількох днів після прийому препарату.Вагітність та лактаціяЗастосування саліцилатів у високих дозах у І триместрі вагітності асоціюється з підвищеною частотою дефектів розвитку плода (розщеплення верхнього піднебіння, вади серця). Призначення саліцилатів у І триместрі вагітності протипоказане. У II триместрі вагітності саліцилати можна призначати тільки після ретельної оцінки ризику для плода та користі для матері, переважно у дозах не вище 150 мг на добу та протягом нетривалого часу. У III триместрі вагітності саліцилати у високій дозі (більше 300 мг на добу) викликають ослаблення пологової діяльності, передчасне закриття артеріальної протоки у плода, підвищену кровоточивість у матері та плода, а призначення безпосередньо перед пологами може спричинити внутрішньочерепні крововиливи, особливо у недоношених дітей. Призначення саліцилатів у III триместрі вагітності протипоказане. Саліцилати та їх метаболіти у невеликих кількостях виділяються із грудним молоком. Випадковий прийом саліцилатів у період лактації не супроводжується розвитком побічних реакцій у дитини та не вимагає припинення грудного вигодовування. Однак при тривалому застосуванні препарату або призначенні його у високій дозі годування груддю слід негайно припинити. Застосування у дітей Протипоказано застосування препарату у дитячому та підлітковому віці до 18 років.Побічна діяЗ боку травної системи: часто – нудота, печія, блювання, біль у животі; рідко – виразки слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки; дуже рідко – перфоративні виразки слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки, шлунково-кишкові кровотечі, минущі порушення функції печінки з підвищенням активності печінкових трансаміназ. З боку системи кровотворення: підвищений ризик кровотеч унаслідок інгібуючої дії АСК на агрегацію тромбоцитів; рідко – анемія. З боку центральної нервової системи: запаморочення, головний біль. З боку органу слуху: зниження слуху, шум у вухах. Алергічні реакції: висипання, свербіж шкіри, кропив'янка, набряк Квінке, риніт, набряк слизової оболонки носа, кардіо-респіраторний дистрес-синдром, а також важкі реакції, включаючи анафілактичний шок.Взаємодія з лікарськими засобамиКардіАСК® при одночасному застосуванні посилює дію метотрексату за рахунок зниження ниркового кліренсу та витіснення його із зв'язку з білками плазми. Поєднання ацетилсаліцилової кислоти з метотрексатом також супроводжується підвищеною частотою розвитку побічних ефектів органів кровотворення. При одночасному застосуванні КардіАСК® посилює дію гепарину та непрямих антикоагулянтів за рахунок порушення функції тромбоцитів та витіснення непрямих антикоагулянтів у зв'язку з білками плазми. КардіАСК® посилює ефекти тромболітичних засобів та антиагрегантів (тиклопідину). При одночасному застосуванні препарат посилює дію дигоксину внаслідок зниження його ниркової екскреції. КардіАСК® посилює дію гіпоглікемічних засобів (інсуліну та похідних сульфонілсечовини) за рахунок гіпоглікемічних властивостей самої ацетилсаліцилової кислоти у високих дозах та витіснення похідних сульфонілсечовини із зв'язку з білками плазми. Препарат посилює дію вальпроєвої кислоти за рахунок витіснення її у зв'язку з білками плазми. Поєднання ацетилсаліцилової кислоти з антикоагулянтами, тромболітиками та антиагрегантами супроводжується підвищеним ризиком розвитку кровотечі. При одночасному застосуванні ацетилсаліцилової кислоти з етанолом спостерігається адитивний ефект, підвищується ризик пошкодження слизової оболонки шлунково-кишкового тракту та подовження часу кровотечі. АСК послаблює дію урикозуричних препаратів (бензбромарону): за рахунок конкурентного придушення ниркової канальцевої екскреції сечової кислоти відбувається зниження урикозуричного ефекту. При одночасному застосуванні препарат послаблює дію інгібіторів АПФ: відзначається дозозалежне зниження СКФ внаслідок інгібування простагландинів, які мають судинорозширювальну дію, відповідно – ослаблення гіпотензивної дії. АСК у високих дозах знижує ефекти діуретиків: відзначається зниження ШКФ внаслідок зниження синтезу простагландинів у нирках. ГКС посилюють виведення саліцилатів та послаблюють їхню дію при одночасному застосуванні.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, 1 раз на добу, переважно перед їдою. Таблетки слід запивати великою кількістю рідини. КардіАСК призначений для тривалого застосування. Тривалість терапії визначається лікарем. З метою первинної профілактики гострого інфаркту міокарда за наявності факторів ризику призначають по 50-100 мг на добу. З метою профілактики повторного інфаркту міокарда, при стабільній та нестабільній стенокардії – по 50-100 мг на добу. При нестабільній стенокардії (при підозрі на розвиток гострого інфаркту міокарда) призначають по 50-100 мг на добу. З метою профілактики ішемічного інсульту та минущого порушення мозкового кровообігу - по 50-100 мг на добу. Для профілактики тромбоемболії після операцій та інвазивних втручань на судинах – по 50-100 мг на добу. Для профілактики тромбозу глибоких вен та тромбоемболії легеневої артерії та її гілок призначають по 50-100 мг на добу.ПередозуванняСаліцилатна інтоксикація (розвивається при прийомі АСК у дозі більше 100 мг/кг/добу протягом більш ніж 2 діб) може бути результатом тривалого застосування препарату в токсичних дозах в рамках неправильного терапевтичного застосування препарату (хронічна інтоксикація) або одноразового випадкового або навмисного прийому токсичної дози. препарату дорослою або дитиною (гостра інтоксикація). Симптоми хронічної інтоксикації похідними саліцилової кислоти неспецифічні і часто важко діагностуються. Інтоксикація легкого ступеня тяжкості зазвичай розвивається тільки після неодноразового застосування препарату у високих дозах і проявляється запамороченням, шумом у вухах, зниженням слуху, підвищеним потовиділенням, нудотою та блюванням, головним болем та сплутаністю свідомості. Зазначена симптоматика зникає після зменшення дози. Шум у вухах може виникнути при концентрації АСК у плазмі крові від 150 до 300 мкг/мл. Більш тяжкі симптоми виявляються при концентрації АСК у плазмі вище 300 мкг/мл. Основним проявом гострої інтоксикації є тяжке порушення кислотно-основного стану, симптоми якого можуть змінюватись в залежності від віку хворого та ступеня тяжкості інтоксикації. Діти найбільш типовим є розвиток метаболічного ацидозу. Лікування інтоксикації проводиться відповідно до прийнятих стандартів, залежить від ступеня тяжкості інтоксикації та клінічної картини і має бути спрямоване головним чином на прискорення виведення препарату та відновлення водно-електролітного балансу та кислотно-основного стану. Передозування особливо небезпечне у пацієнтів похилого віку. Симптоми передозування від легкого до середнього ступеня тяжкості: запаморочення, шум у вухах, погіршення слуху, підвищене потовиділення, нудота, блювання, біль голови, сплутаність свідомості, профузне потовиділення, тахіпное, гіпервентиляція, респіраторний алкалоз. Лікування: шлунковий лаваж, багаторазовий прийом активованого вугілля, форсований лужний діурез, відновлення водно-електролітного балансу та кислотно-основного стану. Симптоми передозування від середнього до тяжкого ступеня: респіраторний алкалоз із компенсаторним метаболічним ацидозом; гіперпірексія; порушення дихання (гіпервентиляція, некардіогенний набряк легень, пригнічення дихання, асфіксія); порушення з боку серцево-судинної системи (порушення ритму серця, зниження артеріального тиску, пригнічення серцевої діяльності); порушення водно-електролітного балансу (дегідратація); порушення функції нирок від олігурії аж до розвитку ниркової недостатності, що характеризується гіпокаліємією, гіпернатріємією, гіпонатріємією; порушення метаболізму глюкози (гіперглікемія, гіпоглікемія (особливо у дітей), кетоацидоз); шум у вухах, глухота; шлунково-кишкові кровотечі; гематологічні порушення (від інгібування агрегації тромбоцитів до коагулопатії, подовження протромбінового часу, гіпопротромбінемія);неврологічні порушення (токсична енцефалопатія та пригнічення функції ЦНС (сонливість, сплутаність свідомості, кома, судоми)). Лікування: негайна госпіталізація до спеціалізованого відділення для проведення екстреної терапії – шлунковий лаваж, багаторазовий прийом активованого вугілля, форсований лужний діурез, гемодіаліз, відновлення водно-електролітного балансу та кислотно-основного стану, проведення симптоматичної терапії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиАСК може провокувати бронхоспазм, а також викликати напади бронхіальної астми та інші реакції підвищеної чутливості. Факторами ризику є наявність бронхіальної астми в анамнезі, сінної лихоманки, поліпозу носа, хронічних захворювань дихальної системи, а також алергічних реакцій на інші препарати (наприклад, реакція шкіри, свербіж, кропив'янка). Інгібуюча дія АСК на агрегацію тромбоцитів зберігається протягом декількох днів після прийому, у зв'язку з чим можливе підвищення ризику кровотеч під час оперативного втручання або післяопераційного періоду. За необхідності абсолютного виключення кровоточивості в ході оперативного втручання слід якомога повністю відмовитися від застосування АСК у передопераційному періоді. АСК у низьких дозах може спровокувати розвиток подагри у схильних осіб (мають знижену екскрецію сечової кислоти). АСК у високих дозах має гіпоглікемічний ефект, що необхідно мати на увазі при призначенні препарату пацієнтам з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні препарати. При сумісному застосуванні глюкокортикостероїдів та саліцилатів слід пам'ятати, що під час лікування концентрація саліцилатів у крові знижена, а після відміни глюкокортикостероїдів можливе передозування саліцилатів. Перевищення дози ацетилсаліцилової кислоти пов'язане із ризиком шлунково-кишкової кровотечі.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему