Все товары
1 384,00 грн
1 354,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаЛіофілізат - 1 фл. Активна речовина: Гемцитабіну гідрохлорид – 1138,5 мг (відповідає гемцитабіну) – 1000 мг; Допоміжні речовини: Маннітол – 1000 мг; Натрію ацетату тригідрат 103,5 мг; Натрію гідроксид qs (для доведення pH до 2,7-3,3); Кислота хлористоводнева qs (для доведення pH до 2,7-3,3). Ліофілізат для виготовлення розчину для інфузій 1000 мг. По 200 мг, 1000 мг або 1500 мг гемцитабіну у флаконі з безбарвного скла (тип I, Е.Ф.), закупореному пробкою з хлорбутилової гуми та обжатий алюмінієвим ковпачком з полімерною захисною кришкою. На флакон наклеюється етикетка. Один флакон разом з інструкцією із застосування у картонній пачці.Опис лікарської формиБіла або майже біла ліофілізована маса чи порошок.Фармакотерапевтична групаПротипухлинний засіб - антиметаболіт.ФармакокінетикаМаксимальна концентрація гемцитабіну в плазмі (від 3,2 мкг/мл до 45,5 мкг/мл) досягається протягом 5 хвилин після закінчення інфузії. Концентрація вихідної речовини в плазмі крові, виміряна після введення дози 1000 мг/м2/30 хвилин, перевищує 5 мкг/мл протягом приблизно 30 хвилин після закінчення інфузії та 0,4 мкг/мл протягом наступної години. Розподіл Обсяг розподілу центрального компартменту становить 12,4 л/м2 у жінок та 17,5 л/м2 у чоловіків (варіабельність між суб'єктами становила 91,9%). Об'єм розподілу периферичного компартменту становив 47,4 л/м2 і залежав від статі. Зв'язування гемцитабіну з білками плазми незначне. Період напіввиведення коливається від 42 хв до 94 хв залежно від статі та віку пацієнта. За дотримання рекомендованого режиму дозування гемцитабін практично повністю виводиться протягом 5-11 годин від початку інфузії. При введенні раз на тиждень гемцитабін не накопичується в організмі. Метаболізм В організмі гемцитабін швидко метаболізується під дією цитидиндезаміназ в печінці, нирках, крові та інших тканинах, в результаті чого утворюються гемцитабін моно-, ді-і трифосфати (dFdCMP, dFdCDP і dFdCTP), з яких активними вважаються dFdCDP і dFd. Ці внутрішньоклітинні метаболіти не виявляються у плазмі крові або сечі. Основний метаболіт гемцитабіну - 2'-дезокси-2',2'-дифторуридин (dFdU), не є активним, визначається у плазмі крові та сечі. Виведення Системний кліренс варіює від 29,2 л/год/м2 до 92,2 л/год/м2, залежно від статі та віку пацієнта (варіабельність між суб'єктами 52,2%). Кліренс у жінок приблизно на 25% нижчий, ніж у чоловіків; як у чоловіків, і у жінок швидкість виведення знижується з віком. При інфузійному введенні гемцитабіну в рекомендованій дозі 1000 мг/м2 протягом 30 хвилин зниження значень кліренсу у жінок і чоловіків не обов'язково вимагає зниження дози препарату. Менше 10% введеної дози виводиться із сечею у незміненому вигляді. Нирковий кліренс становить від 2 до 7 л/год/м2. Протягом тижня після введення гемцитабіну від 92 до 98% від введеної дози виводиться з організму: 99% із сечею, переважно, у вигляді 2'-дезокси-2',2'-дифторуридину, та 1% з фекаліями. Кінетика гемцитабіну трифосфату (dFdCTP) Цей метаболіт виявляється в мононуклеарних клітинах периферичної крові, наведені нижче дані стосуються цих клітин. При введенні гемцитабіну в дозах від 35 до 350 мг/м2 поверхні тіла шляхом 30-хвилинної внутрішньовенної інфузії концентрація dFdCTP зростає пропорційно до дози гемцитабіну, досягаючи величини рівноважної концентрації 0,4-5 мкг/мл. При значеннях концентрації гемцитабіну в плазмі більше 5 мкг/мл подальшого підвищення концентрації dFdCTP не відбувається, що свідчить про насичення процесу утворення цього метаболіту. Період напіввиведення dFdCTP у термінальній фазі становить 0,7-12 год. Кінетика 2'-дезокси-2',2'-дифторурідіна Максимальні значення концентрації у плазмі (через 3-15 хвилин після закінчення 30-хвилинної інфузії препарату у дозі 1000 мг/м2): 28-52 мкг/мл. Залишкова концентрація при застосуванні препарату один раз на тиждень: 0,07-1,12 мкг/мл без явних ознак накопичення. Процес зниження концентрації dFdU в плазмі має трифазний характер, середній період напіввиведення в заключній фазі становить 65 годин (діапазон 33-84 год). Ступінь утворення dFdU із вихідної речовини: 91-98%. Середній обсяг розподілу центрального компартменту: 18 л/м2 (діапазон 11-22 л/м2). Середнє значення обсягу розподілу у стаціонарній фазі (Vss): 150 л/м2 (в діапазоні 96-228 л/м2). Препарат добре розподіляється у тканинах. Середнє значення кліренсу: 2,5 л/год/м2 (в діапазоні 1-4 л/год/м2). Виведення із сечею: повне. Комбінована терапія гемцнтабіном та паклітакселом При сумісному застосуванні гемцитабіну та паклітакселу фармакокінетика препаратів не змінюється. Комбінована терапія гемцитабіном та карбоплатином При сумісному застосуванні гемцитабіну та карбоплатину фармакокінетика гемцитабіну не змінюється. Порушення функції нирок Ниркова недостатність легкого або помірного ступеня (швидкість клубочкової фільтрації 30-80 мл/хв) не істотно впливає на фармакокінетику гемцитабіну.ФармакодинамікаПротипухлинний засіб, антиметаболіт групи аналогів піримідину, пригнічує синтез ДНК. Виявляє циклоспецифічність, діючи на клітини у фазах S та G1/S. Метаболізується у клітині під дією нуклеозидкіназ до активних дифосфатних та трифосфатних нуклеозидів. Дифосфатні нуклеозиди пригнічують дію рибонуклеотидредуктази (єдиного ферменту, що каталізує утворення дезоксинуклеозидтрифосфатів, необхідних для синтезу ДНК). Трифосфатні нуклеозиди здатні вбудовуватися в ланцюжок ДНК (меншою мірою РНК), що призводить до припинення подальшого синтезу ДНК та запрограмованої загибелі клітини (апоптозу). Гемцитабін є також сильним радіосенсибілізуючим засобом навіть у концентраціях нижчих за цитотоксичні.Показання до застосуванняМісцевий або метастатичний недрібноклітинний рак легені як терапія першої лінії в комбінації з цисплатином або карбоплатином, а також у монотерапії у літніх пацієнтів з функціональним статусом, рівним 2. Нерезектабельний, місцеворецидивний або метастатичний рак молочної залози у складі комбінованої терапії з паклітакселом після проведення неоад'ювантної та/або ад'ювантної терапії з включенням антрациклінів за відсутності протипоказань до їх призначення. Місцевий або метастатичний уротеліальний рак (рак сечового міхура, ниркової балії, сечоводів, уретри). Місцево поширений або метастатичний епітеліальний рак яєчників як монотерапія або у поєднанні з карбоплатином у пацієнтів з прогресуванням захворювання після проведення першої лінії терапії на основі платинових препаратів. Місцевий або метастатичний рак підшлункової залози. Місцевий або метастатичний рак шийки матки. Рак жовчовивідних шляхів. Показана ефективність гемцитабіну при поширеному дрібноклітинному раку легені та поширеному рефрактерному раку яєчка.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до активної речовини або до будь-якої з допоміжних речовин; вагітність; період годування груддю; дитячий вік до 18 років (відсутність достатніх даних щодо ефективності та безпеки). З обережністю: При порушенні функції печінки та/або нирок, пригніченні кістковомозкового кровотворення (у тому числі на тлі супутньої променевої або хіміотерапії), серцево-судинних захворюваннях в анамнезі, гострих інфекційних захворюваннях вірусної, грибкової або бактеріальної природи.Вагітність та лактаціяВагітність Адекватних досліджень із застосуванням гемцитабіну у жінок під час вагітності не проводилося. Проте дослідження, проведені на тваринах, виявили репродуктивну токсичність гемцитабіну, що виявляється у появі вроджених дефектів та інших впливах на розвиток ембріона або плода, перебіг вагітності та пери- та постнатальний розвиток. Застосування гемцитабіну протипоказане при вагітності. Період грудного вигодовування Невідомо, чи проникає гемцитабін у грудне молоко, тому не можна виключити можливий негативний вплив на дитину, яка перебуває на грудному вигодовуванні. Грудне вигодовування слід припинити у період застосування гемцитабіну.Побічна діяПобічні реакції, що зустрічалися частіше, ніж у поодиноких випадках, перераховані відповідно до наступної градації: дуже часто (≥ 1/10); часто (від ≥ 1/100 до Інфекційні та паразитарні захворювання: часто – інфекції; нечасто – сепсис. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: дуже часто – анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія; часто – фебрильна нейтропенія; нечасто – тромботична мікроангіопатія; дуже рідко – тромбоцитоз. Порушення з боку імунної системи: дуже рідко – анафілактична реакція. Порушення з боку обміну речовин та харчування: часто – анорексія. Порушення з боку системи шлунково-кишкового тракту: дуже часто - нудота, блювання, підвищення активності "печінкових" ферментів аспартатамінотрансферази (ACT), алантнамінотрансферази (АЛТ) та лужної фосфатази; часто – діарея, стоматит, виразкове ураження слизової оболонки порожнини рота, запор, підвищення концентрації білірубіну у сироватці крові; нечасто - гепатотоксичність важкого ступеня вираженості, включаючи печінкову недостатність, у деяких випадках із летальним кінцем; рідко – підвищення активності гамма-глутамілтрансферази (ГГТ); дуже рідко – ішемічний коліт. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: дуже часто – протеїнурія легкого ступеня виразності, гематурія; нечасто – ниркова недостатність; рідко – підвищення концентрації креатиніну, сечовини та лактатдегідрогенази (ЛДГ) при гемолітико-уремічному синдромі. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: дуже часто – алергічні шкірні висипання легкого ступеня вираженості, що супроводжуються свербінням, алопеція (зазвичай мінімальна втрата волосся); часто - свербіж шкіри, підвищена пітливість; рідко - виразки, утворення везикул, лущення шкіри, реакції з боку шкіри важкого ступеня вираженості, включаючи десквамацію та бульозне ураження шкіри; дуже рідко – токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: дуже часто – задишка; часто – кашель, риніт; нечасто – бронхоспазм, інтерстиціальний пневмоніт; рідко – набряк легень, гострий респіраторний дистрес-синдром. Порушення з боку серця: нечасто – серцева недостатність, аритмія (переважно суправентрикулярна); рідко – інфаркт міокарда. Порушення з боку судин: дуже часто – набряки, периферичні набряки; рідко – зниження артеріального тиску, васкуліт периферичних судин, гангрена; дуже рідко – синдром підвищеної проникності капілярів. Порушення з боку нервової системи: часто – головний біль, безсоння, сонливість; нечасто – порушення мозкового кровообігу; дуже рідко: - синдром задньої оборотної лейкоенцефалопатії (СЗОЛ). Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто – біль у спині, міалгія. Інші: дуже часто – грипоподібний синдром. Також були зареєстровані випадки нездужання, пітливість; часто – підвищення температури тіла, астенія, озноб; рідко – реакції у місці введення, переважно легкого ступеня виразності. Гіперчутливість: анафілактоїдні реакції реєструвалися дуже рідко. Променева токсичність реєструвалася рідко. Застосування гемцитабіну в комбінації з паклітакселом при раку молочної залози Небажані явища ІІІ ступеня тяжкості Гематологічна токсичність: анемія 57%, тромбоцитопенія 53%, нейтропенія 313%. Негематологічна токсичність: фебрильна нсйтропенія 4,6%, підвищена втома 5,7%, діарея 3,1%, моторна нейропатія 2,3%, сенсорна нейропатія 5,3%. Небажані явища IV ступеня тяжкості Гематологічна токсичність: анемія 1,1%, тромбоцитопенія 0,4%, нейтропенія 17,2% (нейтропенія IV ступеня тривалістю понад 7 днів була зареєстрована у 12,6% пацієнтів). Негематологічна токсичність: фебрильна нейтропенія 0,4%, підвищена втома 0,8%, моторна нейропатія 0,4%, сенсорна нейропатія 0,4%. Застосування гемцитабіну в комбінації з цисплатином при раку сечового міхура Небажані явища ІІІ ступеня тяжкості Гематологічна токсичність: анемія 24%, тромбоцитопенія 29%. Негематологічна токсичність: нудота та блювання 22%, діарея 3%, інфекція 2%, стоматит 1%. Небажані явища IV ступеня тяжкості Гематологічна токсичність: анемія 4%, тромбоцитопенія 29%. Негематологічна токсичність: інфекція 1%. Застосування гемцитабіну в комбінації з карбоплатином при раку яєчників Небажані явища ІІІ ступеня тяжкості Гематологічна токсичність: анемія 22,3%, нейтропенія 41,7%, тромбоцитопенія 30,3%, лейкопенія 48%. Негематологічна токсичність: кровотеча 18%, фебрильна нейтропенія 11%. Небажані явища IV ступеня тяжкості Гематологічна токсичність: анемія 5,1%, нейтропенія 28,6%, тромбоцитопенія 4,6%, лейкопенія 5,1%. Негематологічна токсичність: інфекція без нейтропенії 0,6%.Взаємодія з лікарськими засобамиСпецифічних досліджень взаємодій гемцитабіну нс проводилося. Взаємодія з іншими видами терапії Променева терапія Супутня променева терапія (одночасно із введенням гемцитабіну ши з інтервалом Було показано, що гемцитабін має радіосенсибілізуючу активність. В одному дослідженні, де пацієнти з недрібноклітинним раком легені отримували гемцитабін у дозі 1000 мг/м2 протягом 6 послідовних тижнів у поєднанні з терапевтичним опроміненням на ділянку грудної клітини, була відзначена значна токсичність у вигляді важкого та потенційно загрозливого для життя запалення слизової оболонки, езофагіту і пневмоніту, особливо у пацієнтів з великим об'ємом тканин, що опромінюються (медіана обсягу опромінюваної тканини 4795 см3). У подальших дослідженнях було показано, що поєднання нижчих доз гемцитабіну та променевої терапії краще переноситься пацієнтами та дозволяє забезпечити передбачуваний профіль токсичності. Так, в одному з досліджень II фази пацієнтам з недрібноклітинним раком легені проводилася променева терапія в дозі 60 Гр спільно з введенням гемцитабіну (600 мг/м2 4 рази) та цисплатину (80 мг/м2 2 рази) протягом 6 тижнів. Послідовна променева терапія (перерва >7 днів): за існуючими даними, введення гемцитабіну більш ніж за 7 днів до початку променевої терапії або через 7 днів після її завершення не супроводжується збільшенням токсичності, за винятком ураження шкіри, пов'язаного з введенням хіміопрепарату після опромінення. . Лікування гемцитабіном може бути розпочато після вирішення всіх гострих променевих реакцій, але не раніше як через 7 днів після опромінення. Як при супутньому, так і при послідовному застосуванні гемцитабіну і променевої терапії можливе променеве ураження тканин, що опромінюються (напр., езофагіт, коліт і пневмоніт). Інші види взаємодії Через ризик системних, можливо летальних ускладнень, особливо у пацієнтів зі зниженим імунним статусом, не рекомендується застосовувати разом із гемцитабіном вакцину жовтої лихоманки та інші живі атенюйовані вакцини. Несумісність Не можна змішувати гемцитабін з іншими лікарськими засобами та розчинниками за винятком зазначених у розділі "Рекомендації з приготування розчину для інфузій".Спосіб застосування та дозиГемцитабін вводиться внутрішньовенно краплинно протягом 30 хвилин. Наведені нижче рекомендовані дози можуть бути скориговані з наступного циклу терапії або протягом циклу на підставі оцінки токсичності. Недрібноклітинний рак легені (місцерозповсюджений або метастатичний), перша лінія терапії Монотерапія: рекомендована доза препарату - 1000 мг/м2 у 1-й, 8-й та 15-й дні кожного 28-денного циклу. Комбінована терапія з цисплатином: рекомендована доза препарату - 1250 мг/м2 в 1-й та 8-й дні кожного 21-денного циклу або 1000 мг/м2 в 1-й, 8-й та 15-й дні кожного 28-денного циклу . Цисплатин вводиться у дозі 70 мг/м2 у 1-й день циклу після інфузії гемцитабіну на фоні гіпергідратації. Комбінована терапія з карбоплатином: рекомендована доза препарату - 1000 мг/м2 або 1200 мг/м2 в 1-й та 8-й дні кожного 21-денного циклу. Карбоплатин вводиться з розрахунку AUC (площа під кривою "концентрація-час") 5,0 мг/мл/хв на 1 день циклу після інфузії гемцитабіну. Рак молочної залози (нерезектабельний, містіорецидивуючий або метастатичний) Комбінована терапія з паклітакселом: як терапія першої лінії при прогресуванні захворювання після неоад'ювантної та/або ад'ювантної терапії, що включає ашращпстини, за відсутності протипоказань до них. Паклітаксел вводиться в дозі 175 мг/м2 внутрішньовенно краплинно протягом 3 годин на 1 день кожного 21-денного циклу з подальшим введенням гемцитабіну. Рекомендована доза препарату - 1250 мг/м2 у 1-й та 8-й дні кожного 21-денного циклу. Перед початком комбінованої терапії (гемцитабін + паклітаксел) абсолютна кількість гранулоцитів у крові у пацієнта має бути не менше ніж 1,5 х 109/л. Уротеліальний рак (рак сечового міхура (місцерозповсюджений, метастатичний і поверхневий), ниркової балії, сечоводу, сечівника) Монотерапія: рекомендована доза препарату – 1250 мг/м2 у 1-й, 8-й та 15-й дні кожного 28-денного циклу. Комбінована терапія з цисплатином: рекомендована доза препарату - 1000 мг/м2 в 1-й, 8-й та 15-й дні у поєднанні з цисплатином, який вводиться в дозі 70 мг/м2 відразу після інфузії гемцитабіну в 1-й або 2 -й день кожного 28-денного циклу Клінічні дослідження показали, що за дози цисплатину 100 мг/м2 спостерігається більш виражена мієлосупресія. Епітеліальний рак яєчників (місцерозповсюджений або метастатичний, резистентний до похідних платини) Монотерапія: рекомендована доза препарату - 800-1250 мг/м2 в 1-й, 8-й та 15-й дні кожного 28-денного циклу. Комбінована терапія з карбоплатином: рекомендована доза препарату - 1000 мг/м2 в 1-й та 8-й дні у поєднанні з карбоплатином, який вводиться одразу після інфузії гемцитабіну з розрахунку AUC 4,0 мг/мл/хв, на 1 день кожного 21-денного циклу. Рак підшлункової залози Рекомендована доза препарату - 1000 мг/м2 1 раз на тиждень протягом 7 тижнів з наступною тижневою перервою. Потім препарат вводиться в 1-й, 8-й та 15-й дні кожного 28-денного циклу. Рак шийки матки Комбінована терапія При місцеворозповсюдженому раку при послідовній хіміопроменевій терапії (неоад'ювантно) та при метастатичному раку гемцитабін вводиться в дозі 1250 мг/м2 у 1-му та 8-му дні кожного 21-денного циклу. Цисплатин вводиться у дозі 70 мг/м2 у 1-й день циклу на фоні гіпергідратації перед введенням гемцитабіну. При місцеворозповсюдженому раку при одночасної хіміопроменевої терапії (неоад'ювантно) гемцитабін вводиться 1 раз на тиждень за 1-2 години до початку променевої терапії в дозі 1250 мг/м2, безпосередньо після введення цисплатину в дозі 40 мг/м2. Рак жовчовивідних шляхів Комбінована терапія з цисплатином: цисплатин вводиться у дозі 70 мг/м2 у 1-й день циклу на фоні гіпергідратації з подальшим введенням гемцитабіну. Гемцитабін вводиться в дозі 1250 мг/м2 у 1-й та 8-й день кожного 21-денного циклу. Корекція дози Корекція дози препарату у зв'язку із явищами гематологічної токсичності Початок циклу терапії: незалежно від показань, перед кожним введенням препарату необхідно оцінювати кількість тромбоцитів та гранулоцитів у крові. Умовою початку лікування є абсолютна кількість гранулоцитів не менше 1,5 х 109/л та кількість тромбоцитів не менше 100 х 109/л. Під час іїкла терапії: у разі розвитку гематологічної токсичності під час проведення циклу терапії доза гемцитабіну може бути зменшена, або її введення відкладено відповідно до наступних рекомендацій: Корекція дози гемцитабіну, що застосовується в монотерапії або в комбінації з цисплатином при лікуванні раку сечового міхура, недрібноклітинного раку легені та раку підшлункової залози. Абсолютна кількість гранулоцитів (1 л) Кількість тромбоцитів (1 л) % від стандартної дози > 1 х 109 та > 100 х 109 100 0,5 х 109 - 1 х 109 або 50 х 109-100 х 109 75 < 0,5 х 109 або <50 х 109 Відкласти введення* *При збільшенні кількості нейтрофілів до 0,5 х 109/л та гранулоцитів до 50 х 109/л введення гемцитабіну може бути продовжено в рамках циклу. Корекція дози гемцитабіну, що застосовується в монотерапії або в комбінації з цисплатином при лікуванні раку сечового міхура, недрібноклітинного раку легені та раку підшлункової залози. Абсолютна кількість гранулоцитів (1 л) Кількість тромбоцитів (1 л) % від стандартної дози > 1 х 109 та > 100 х 109 100 0,5 х 109 - 1 х 109 або 50 х 109-100 х 109 75 < 0,5 х 109 або <50 х 109 Відкласти введення* *Лікування в рамках циклу не відновлюється. Чергове введення гемцитабіну проводиться в день чергового циклу при відновленні кількості гранулоцитів як мінімум до 1,5 х 109/л і тромбоцитів до 100 х 109/л. Корекція дози гемцитабіну, що застосовується в комбінації з карбоплатином при лікуванні раку яєчників Абсолютна кількість гранулоцитів (1 л) Кількість тромбоцитів (1 л) % від стандартної дози > 1,5 х 109 та ≥ 100 х 109 100 1 х 109 - 1,5 х 109 або 75 х 109 - 100 х 109 50 < 1 х 109 або < 75 х 109 Скасування вступу* *Лікування в рамках циклу не відновлюється. Чергове введення гемцитабіну проводиться в день чергового циклу при досягненні кількості гранулоцитів як мінімум до 1,5 х 109/л і тромбоцитів до 100 х 109/л. Наступні цикли терапії: доза гемцитабіну на черговому циклі повинна бути зменшена на 25% при всіх показаннях у випадках, якщо за попереднього циклу спостерігалося: зниження абсолютної кількості гранулоцитів зниження абсолютної кількості гранулоцитів фебрильна нейтропенія, зниження кількості тромбоцитів цикл був відкладений більш ніж на 1 тиждень через гематологічну токсичність. Корекція дози препарату у зв'язку із явищами негематологічної токсичності Для виявлення негематологічної токсичності повинні проводитись періодичний фізикальний огляд та контроль функцій печінки та нирок. Доза препарату може бути зменшена у кожному наступному циклі або протягом вже розпочатого циклу залежно від ступеня прояву токсичності у пацієнта. У разі тяжкої (3 або 4 ступінь) негематологічної токсичності, за винятком випадків нудоти/блювоти, терапію гемцитабіном слід призупинити або знизити величину дози в залежності від рішення лікаря. Рішення про відновлення лікування приймає лікар. Дані щодо корекції дози цисплатину, карбоплатину та паклітакселу, що застосовуються у комбінованій терапії з гемцитабіном, наведено у Резюмі характеристик цих препаратів. Спосіб введення Інфузійне введення гемцитабіну зазвичай добре переноситься пацієнтами та може проводитися в амбулаторних умовах. У разі екстравазації інфузію припиняють та відновлюють введення препарату в іншу вену. Після введення гемцитабіну необхідно проводити ретельне спостереження пацієнта протягом певного часу. Особливі групи пацієнтів Пацієнти з порушенням функції печінки та нирок: застосовувати гемцитабін у пацієнтів з печінковою недостатністю або з порушеною функцією нирок слід з обережністю, оскільки достатніх даних щодо застосування препарату у цієї категорії пацієнтів немає. Ниркова недостатність від легкого до помірного ступеня вираженості (швидкість клубочкової фільтрації від 30 мл/хв до 80 мл/хв) не надає помітного впливу на фармакокінетику гемцитабіну. Літні пацієнти (>65 років): гемцитабін добре переноситься пацієнтами старше 65 років. Специфічних рекомендацій щодо зміни дози препарату для цієї популяції відсутні. Діти ( Рекомендації щодо приготування розчину для інфузій Як розчинник слід використовувати лише 0,9% розчин натрію хлориду без консервантів. Сумісність препарату з іншими речовинами не вивчалася, тому не рекомендується змішувати приготовлений розчин гемцитабіну з іншими препаратами. Для приготування розчину препарату у флакон повільно вводять необхідну кількість 0,9% розчину хлориду натрію для ін'єкцій (не менше кількості, зазначеної в таблиці нижче) і обережно струшують флакон до повного розчинення вмісту. Дозування препарату у флаконі Необхідний об'єм 0,9% розчину хлориду натрію для ін'єкцій Об'єм відновленого розчину Концентрація гемцитабіну в розчині 200 мг 5 мл 5,26 мл 38 мг/мл 1000 мг 25 мл 26,3 мл 38 мг/мл 1500 мг 37,5 мл 39,5 мл 38 мг/мл Отриманий розчин має бути прозорим. Максимальна концентрація відновленого розчину гемцитабіну не повинна перевищувати 38 мг/мл, оскільки при більш високих концентраціях можливе неповне розчинення препарату. Приготовлений розчин гемцитабіну, що містить потрібну дозу препарату, перед введенням розбавляють 0,9% розчином натрію хлориду для ін'єкцій у кількості, достатній для 30-хвилинної внутрішньовенної інфузії. Перед парентеральним введенням розчину препарату слід переконатися у відсутності в ньому нерозчинених частинок та зміни кольору розчину. Розчин препарату не можна заморожувати (можлива кристалізація розчину). Приготовлений розчин препарату призначений лише для одноразового застосування. Необхідно дотримуватись правил безпечного приготування та поводження з цитотоксичними медичними препаратами, прийнятими в лікувальному закладі. Із препаратом не повинні працювати вагітні жінки. Приготування розчину препарату повинне проводитися досвідченим персоналом у спеціально призначеному приміщенні. Робоча поверхня повинна бути покрита одноразовим поглинаючим папером з пластиковим покриттям на звороті. Під час роботи необхідно використовувати захисні окуляри, одноразові рукавички, маску, одноразовий фартух. Необхідно використовувати запобіжні заходи, що виключають випадкове попадання препарату в очі. У разі випадкового контакту препарату з очима необхідно негайно ретельно промити їх водою. Слід акуратно збирати інфузійну систему, уникаючи протікання (рекомендується використовувати з'єднувачі типу Луєр лок). З метою зниження тиску та уникнення утворення аерозолю рекомендується використовувати голки з отворами великого діаметра. У разі прокидання препарату або протікання його розчину збирання слід проводити з використанням захисних рукавичок. При прибиранні екскрементів і блювотних мас слід бути обережними. Утилізація Весь невикористаний препарат має бути утилізовано.ПередозуванняСимптоми: мієлосупресія, парестезія, виражений шкірний висип. При введенні гемцитабіну в дозах до 5700 мг/м2 внутрішньовенно крапельно за 30 хвилин кожні 2 тижнів ознак передозування не спостерігалося. Антидот для гемцитабіну невідомий. При підозрі на передозування гемцитабіну слід контролювати показники крові та при необхідності призначити симптоматичну терапію.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЛікування гемцитабіном можна проводити лише під наглядом лікаря, який має досвід проведення протипухлинної хіміотерапії. Збільшення тривалості інфузії та частоти введення препарату призводить до збільшення токсичності. Гематологічна токсичність Гемцитабін може пригнічувати функцію кісткового мозку, що проявляється у вигляді лейкопенії, тромбоцитопенії та анемії. Перед кожним введенням гемцитабіну необхідно контролювати кількість тромбоцитів, лейкоцитів та гранулоцитів у крові. При ознаках пригнічення функції кісткового мозку, спричиненого препаратом, необхідно припинити лікування або скоригувати дозу. Зазвичай пригнічення функції кісткового мозку носить короткочасний характер, не вимагає зниження дози і рідко призводить до необхідності переривання лікування. Показники периферичної крові можуть погіршуватися після переривання терапії гемцитабіном. У пацієнтів з порушеною функцією кровотворення лікування слід розпочинати з обережністю. При застосуванні гемцитабіну у комбінації з іншими протипухлинними хіміопрепаратами необхідно враховувати ризик кумулятивного пригнічення функції кісткового мозку. Недостатність функції печінки та нирок Необхідно проводити регулярне обстеження хворого та оцінку функції нирок та печінки (включаючи вірологічні тести). У пацієнтів з печінковою недостатністю або з порушенням функції нирок гемцитабін слід застосовувати з обережністю через відсутність чітких рекомендацій щодо дозування препарату у пацієнтів цих груп. Введення гемцитабіну при метастазах у печінці, гепатиті та алкоголізмі в анамнезі, а також при цирозі печінки збільшує ризик розвитку печінкової недостатності. У пацієнтів, які отримують гемцитабін, рідко виявляють клінічні симптоми гемолітико-уремічного синдрому (ГУС). При появі перших ознак мікроангіопатичної гемолітичної анемії, таких як швидке зниження концентрації гемоглобіну з супутньою тромбоцитопенією, підвищення сироваткової концентрації білірубіну, креатиніну, азоту сечовини або підвищення активності лактатдегідрогенази, гемцитабін повинен бути скасований. Навіть при скасуванні терапії ниркова недостатність може виявитися незворотною, що вимагатиме проведення гемодіалізу. Синдром задньої оборотної лейкоенцефалопатії Дуже рідко у пацієнтів, які отримували гемцитабін у режимі монотерапії або у складі комбінованої хіміотерапії, спостерігався синдром задньої оборотної лейкоенцефалопатії (СЗОЛ) із потенційно серйозними наслідками. Найчастіше у пацієнтів, які отримували гемцитабін з проявами СЗОЛ, зустрічаються гостре підвищення артеріального тиску та судоми, також можливі біль голови, летаргія, сплутаність свідомості, сліпота. Діагноз СЗОЛ підтверджується МРТ (магнітно-резонансною томографією). СЗОЛ зазвичай оборотний у разі проведення відповідних терапевтичних заходів. Якщо під час терапії гемцитабіном розвивається СЗОЛ, необхідно відмінити застосування препарату та проводити підтримуючі заходи, включаючи контроль артеріального тиску та протисудомну терапію. Серцево-судинні захворювання У зв'язку з ризиком розвитку серцевих та/або судинних порушень, спричинених застосуванням гемцитабіну, лікування пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями в анамнезі повинно проводитися з особливими запобіжними засобами. Синдром підвищеної проникності капілярів Дуже рідко у пацієнтів, які отримували гемцитабін як монотерапію або у поєднанні з іншими хіміотерапевтичними препаратами, спостерігався синдром підвищеної проникності капілярів. При його виявленні на ранніх термінах та вживання адекватних заходів, стан зазвичай піддається корекції, але були зареєстровані і смертельні випадки. Цей стан характеризується системним підвищенням проникності капілярів та переходом внутрішньосудинної рідини та білків в інтерстиціальний простір. Клінічні ознаки включають генералізовані набряки, збільшення маси тіла, гіпоальбумінемію, виражене зниження артеріального тиску, гостру ниркову недостатність і набряк легенів. Якщо під час терапії гемцитабіном розвивається синдром підвищеної проникності капілярів, необхідно припинити застосування гемцитабіну та проводити підтримуючу терапію. Синдром підвищеної проникності капілярів може розвинутись у пізніх циклах хіміотерапії, у літературі описується його зв'язок із гострим респіраторним дистрес-синдромом. Захворювання легень У ході терапії гемцитабіном виявляють пов'язані з введенням препарату порушення функції легень, у деяких випадках тяжкого ступеня виразності (такі як набряк легень, інтерстиціальний пневмоніт або гострий респіраторний дистрес-синдром). При розвитку цих ефектів слід вирішити питання про відміну терапії гемцитабіном і почати відповідне лікування. Етіологія цих ефектів невідома. При ранньому проведенні підтримуючих заходів можливе покращення стану. Супутня променева терапія Ризик шкірних реакцій зростає за наявності променевої терапії в анамнезі. Залежно від ступеня токсичності, дозу препарату можна знижувати ступінчасто під час кожного циклу або з початком нового циклу лікування. Фертильність Під час лікування та протягом 6 місяців після закінчення терапії гемцитабіном слід використовувати надійні методи контрацепції. У разі настання вагітності на фоні лікування препаратом пацієнтці слід проінформувати про це свого лікаря. У дослідженнях фертильності на самцях мишей показано, що застосування гемцитабіну спричиняє гіпосперматогенез. Чоловікам, які отримують гемцитабін, рекомендується вдатися до кріоконсервації сперми до початку лікування через ризик безпліддя. Пацієнти, що знаходяться на натрієвій дієті При лікуванні пацієнтів, які перебувають на контрольованій натрієвій дієті, слід враховувати вміст препарату натрію в наступних кількостях: флакон 200 мг Гемцитабіну медак містить 3,5 мг ( флакон 1000 мг Гемцитабіну медак містить 17,5 мг ( флакон 1500 мг Гемцитабіну медак містить 26,3 мг ( Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Дані про вплив терапії гемцитабіном на здатність керувати транспортним засобом та працювати з механізмами відсутні, однак деякі побічні дії препарату, такі як підвищена сонливість, можуть негативно впливати на здатність виконувати такі дії. У період лікування гемцитабіном необхідно дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та зайнятті потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептом
2 116,00 грн
2 072,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаЛіофілізат - 1 фл. Активна речовина: гемцитабіну гідрохлорид 1707.8 мг, що відповідає вмісту гемцитабіну 1500 мг. Допоміжні речовини: манітол, натрію ацетату тригідрат, натрію гідроксид, хлористоводнева кислота. Флакони (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиЛіофілізат для приготування розчину для інфузій; білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаПротипухлинний засіб, антиметаболіт групи аналогів піримідину, пригнічує синтез ДНК. Виявляє циклоспецифічність, діючи на клітини у фазах S та Gl/S. Метаболізується у клітині під дією нуклеозидкіназ до активних дифосфатних та трифосфатних нуклеозидів. Дифосфатні нуклеозиди пригнічують дію рибонуклеотидредуктази (єдиного ферменту, що каталізує утворення дезоксинуклеозидтрифосфатів, необхідних для синтезу ДНК). Трифосфатні нуклеозиди здатні вбудовуватися в ланцюжок ДНК (меншою мірою РНК), що призводить до припинення подальшого синтезу ДНК та запрограмованої загибелі клітини (апоптоз). Гемцитабін є також сильним радіосенсибілізуючим засобом навіть у концентраціях нижчих за цитотоксичні.ФармакокінетикаC max ;гемцитабіну (від 3.2 мкг/мл до 45.5 мкг/мл) досягається через 5 хвилин після закінчення інфузій. Фармакокінетичний аналіз досліджень з одноразовим і багаторазовим введенням доз показує, що Vd значною мірою залежить від статі. Зв'язування гемцитабіну з білками плазми незначне. В організмі гемцитабін швидко метаболізується під дією цитидиндезамінази в печінці, нирках, крові та інших тканинах, в результаті чого утворюються гемцитабін моно-, ді-і трифосфати (dFdCMP, dFdCDP і dFdCTP), з яких активними вважаються dFdCDP і dFd. Гемцитабін швидко виводиться з організму з сечею переважно у вигляді неактивного метаболіту 2'-дезокси-2', 2'-дифторуридину. Менше 10% введеної внутрішньовенної дози виявляється у сечі у формі незміненого гемцитабіну. Системний кліренс, який коливається приблизно від 30 л/год/м2; до 90 л/год/м2, залежить від віку та статі: швидкість виведення у жінок приблизно на 25% нижче, ніж у чоловіків; як у чоловіків, і у жінок швидкість виведення знижується з віком. T1/2; коливається від 42 хв до 94 хв. При дотриманні рекомендованого режиму дозування повне виведення гемцитабіну відбувається протягом 5-11 годин від початку інфузії. При введенні раз на тиждень гемцитабін не накопичується в організмі. Комбінована терапія гемцитабіном та паклітакселом. ;При спільному введенні гемцитабіну та паклітакселу фармакокінетика препаратів не змінюється. Комбінована терапія гемцитабіном та карбоплатином. ;При спільному введенні гемцитабіну та карбоплатину фармакокінетика гемцитабіну не змінюється. Порушення функції нирок. ;Ніркова недостатність легкого або помірного ступеня (кліренс креатиніну 30-80 мл/хв) не істотно впливає на фармакокінетику гемцитабіну.Клінічна фармакологіяПротипухлинний препарат. Антиметаболіт.Показання до застосуванняМісцево поширений або метастатичний недрібноклітинний рак легені як терапії першої лінії в комбінації з цисплатином, а також у монотерапії у літніх пацієнтів з функціональним статусом, рівним 2; нерезектабельний, місцеворецидивний або метастатичний рак молочної залози у складі комбінованої терапії з паклітакселом після проведення неоад'ювантної та/або ад'ювантної терапії з включенням антрациклінів за відсутності протипоказань до їх призначення; місцевопоширений або метастатичний уротеліальний рак (рак сечового міхура, ниркової балії, сечоводів, уретри); місцевопоширений або метастатичний епітеліальний рак яєчників як монотерапія або у поєднанні з карбоплатином у пацієнтів з прогресуванням захворювання після проведення першої лінії терапії на основі платиносмістких препаратів; місцевопоширений або метастатичний рак підшлункової залози; місцеворозповсюджений або метастатичний рак шийки матки.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до активної речовини або до будь-якої з допоміжних речовин; вагітність та період годування груддю; дитячий вік до 18 років (відсутність достатніх даних щодо ефективності та безпеки). З обережністю: ;при порушенні функції печінки та/або нирок, пригніченні кістковомозкового кровотворення (у тому числі на тлі супутньої променевої або хіміотерапії), серцево-судинних захворюваннях в анамнезі, при метастатичному ураженні печінки, гепатиті, алкоголізмі, при одночасно проведеному промені. гострі інфекційні захворювання вірусної, грибкової або бактеріальної природи (у тому числі вітряної віспи, що оперізує лишаї).Вагітність та лактаціяПротипоказаний: вагітність та період годування груддю. Застосування у дітей Протипоказаний дітям до 18 років (відсутність достатніх даних щодо ефективності та безпеки).Побічна діяПобічні реакції, що зустрічалися частіше, ніж у поодиноких випадках, перераховані відповідно до наступної градації: дуже часто (> 10%); часто (>1% до <10%); нечасто (>0.1% до <1%); рідко (>0.01% до <0.1%); дуже рідко (<0.01%). З боку органів кровотворення: часто - лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, анемія; часто – фебрильна нейтропенія; дуже рідко – тромбоцитоз. З боку системи травлення: дуже часто - нудота, блювання, підвищення активності "печінкових" трансаміназ (аспартатамінотрансферази, аланінамінотрансферази), лужної фосфатази; часто – анорексія, діарея, запор, стоматит, підвищення концентрації білірубіну; рідко – підвищення активності гамма-глутамілтрансферази; частота не може бути оцінена на підставі наявних даних - ішемічний коліт, токсичне ураження печінки, включаючи печінкову недостатність з летальним кінцем. З боку сечовидільної системи: дуже часто - гематурія і протеїнурія легкого ступеня; частота не може бути оцінена на підставі наявних дачних – гостра ниркова недостатність, клінічні ознаки та симптоми, схожі з гемолітико-уремічним синдромом (зниження гемоглобіну, тромбоцитопенія, збільшення вмісту білірубіну, креатиніну, сечовини та/або лактатдегідрогенази у сироватці). З боку шкіри і шкірних придатків: дуже часто - шкірні висипання, що супроводжуються свербінням, алопеція; часто; шкірний свербіж, підвищена пітливість; рідко виразки, утворення бульбашок, дуже рідко виражені шкірні реакції, включаючи десквамацію та бульозні висипання; частота може бути оцінена - синдром Лайелла, синдром Стівенса-Джонсона. З боку дихальної системи: дуже часто - задишка; часто – кашель, риніт, нечасто – бронхоспазм, інтеретиційна пневмонія; частота може бути оцінена - набряк легені, гострий респіраторний дистресс-синдром. З боку серцево-судинної системи: рідко - зниження артеріального тиску, інфаркт міокарда, частота не може бути оцінена - аритмія (в основному суправентрикулярна), серцева недостатність, клінічні ознаки периферичного васкуліту та гангрени. З боку нервової системи: часто - головний біль, підвищена сонливість, безсоння; частота може бути оцінена - інсульт. Інші: дуже часто - почуття нездужання, грипоподібний синдром, периферичні набряки; часто - підвищення температури тіла, озноб, астенія, біль у спині, міалгія; рідко – набряклість особи, реакції у місці введення; дуже рідко – анафілактичні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиСпецифічних досліджень взаємодій гемцитабіну не проводилося. Променева терапія Супутня променева терапія (одночасно з введенням гемцитабіну або з інтервалом < 7 днів до початку лікування): ;в даній ситуації токсичність лікування залежить від багатьох факторів, включаючи дозу гемцитабіну та частоту його введення, дозу випромінювання, метод променевої терапії, характер опроміненої тканини та її Об `єм. Було показано, що гемцитабін має радіосенсибілізуючу активність. В одному дослідженні, де пацієнти з недрібноклітинним раком легені отримували гемцитабін у дозі 1000 мг/м2; протягом 6 послідовних тижнів у поєднанні з терапевтичним опроміненням на область грудної клітини, була відзначена значна токсичність, у вигляді важкого та потенційно загрозливого життя запалення слизу головним чином езофагіту та пневмоніту, особливо у пацієнтів з великим об'ємом опромінення тканин (медіана об'єму опромінюваної тканини 4795 см3).У подальших дослідженнях було показано, що поєднання нижчих доз гемцитабіну та променевої терапії краще переноситься пацієнтами та характеризується передбачуваним профілем токсичності. Так, в одному з досліджень II фази пацієнтам з недрібноклітинним раком легені проводилася променева терапія в дозі 60 Гр спільно з введенням гемцитабіну (600 мг/м2; 4 рази) та цисплатину (80 мг/м2; 2 рази) протягом 6 тижнів. Послідовна терапія (перерва > 7 днів): ;за існуючими даними, введення гемцитабіну більш ніж за 7 днів до початку променевої терапії або більш ніж через 7 днів після завершення не супроводжується збільшенням токсичності, за винятком ураження шкіри, пов'язаного з введенням хіміопрепарату після опромінення . Лікування гемцитабіном може бути розпочато через 7 днів після опромінення або після розв'язання всіх гострих променевих реакцій. Як при супутньому, так і при послідовному застосуванні гемцитабіну і променевої терапії можливе променеве ураження тканин, що опромінюються (напр., езофагіт, коліт і пневмоніт). Імунодепресанти (азатіоприн, хлорамбуцил, глюкокортикостероїди, циклофосфамід, циклоспорин, меркаптопурин) збільшують ризик розвитку інфекцій. Інші види взаємодії При одночасному застосуванні з живими вірусними вакцинами можлива інтенсифікація процесу реплікації вакцинного вірусу посилення його побічних/несприятливих ефектів та/або зниження вироблення антитіл в організмі хворого у відповідь на введення вакцини. Тому через ризик системних, можливо летальних ускладнень, особливо у хворих зі зниженим імунним статусом, інтервал між застосуванням гемцитабіну та таких вакцин має бути не менше ніж 3 місяці або більше (до 12 місяців) залежно від імунного статусу хворого. Дослідження сумісності гемцитабіну не проводились. Не можна змішувати гемцитабін з іншими лікарськими засобами.Спосіб застосування та дозиГемцитабін вводиться внутрішньовенно краплинно протягом 30 хвилин. Недрібноклітинний рак легені Монотерапія: ; рекомендована доза препарату - 1000 мг/м 2 ;в 1, 8 та 15 дні кожного 28-денного циклу. Комбінована терапія з цисплатином: ; рекомендована доза препарату - 1250 мг/м 2 ;в 1 і 8 день кожного 21-денного циклу або 1000 мг/м 2 ;в 1, 8 і 15 дні кожного 28-денного циклу Цисплатин вводиться в -100 мг/м 2 ;в 1-й день циклу на фоні водного навантаження після інфузії гемцитабіну. Комбінована терапія з карбоплатином: рекомендована доза препарату – 1000 мг/м 2 ; або 1200 мг/м 2 в 1 та 8 день кожного 21-денного циклу. Карбоплатин вводиться в дозі AUC 5.0 мг/мл*хв у 1 день циклу після інфузії гемцитабіну. Рак молочної залози Комбінована терапія: як терапія 1-ї лінії при прогресуванні захворювання після неоад'ювантної терапії, що включає антрацикліни; рекомендована доза препарату - 1250 мг/м 2 ;в 1-й та 8-й дні у поєднанні з паклітакселом у дозі 175 мг/м 2 , який вводиться в 1-й день кожного 21-денного циклу внутрішньовенно краплинно приблизно протягом 3 год, перед введенням гемцитабіну. Уротеліальний рак Монотерапія: ; рекомендована доза препарату - 1250 мг/м 2 ;в 1, 8 та 15 дні кожного 28-денного циклу. Комбінована терапія: ; рекомендована доза препарату - 1000 мг/м 2 ;в 1-й, 8-й і 15-й дні у поєднанні з цисплатином, який вводиться в дозі 70 мг/м 2 ; або на 2-й день кожного 28-денного циклу. Епітеліальний рак яєчників Монотерапія: ; рекомендована доза препарату - 800-1250 мг/м 2 ;в 1-й, 8-й та 15-й дні кожного 28-денного циклу. Комбінована терапія: ; рекомендована доза препарату - 1000 мг/м 2 ;в 1-й та 8-й дні у поєднанні з карбоплатином у дозі AUC4.0 мг/мл*хв, який вводиться відразу після інфузії гемцитабіну в 1-й день кожного 21-денний цикл. Рак підшлункової залози Монотерапія: рекомендована доза препарату – 1000 мг/м 2 ; 1 раз на тиждень протягом 7 тижнів з наступною тижневою перервою. Потім препарат вводиться в 1-й, 8-й та 15-й дні кожного 28-денного циклу. Рак шийки матки (місцерозповсюджений або метастатичний) Комбінована терапія: ;При місцеворозповсюдженому раку (неоад'ювантно) і при метастатичному раку гемцитабін вводиться в дозі 1250 мг/м 2 ;в 1-й та 8-й дні кожного 21-денного циклу. Цисплатин вводиться в дозі 70 мг/м 2 ; після введення гемцитабіну в 1-й день циклу на фоні гіпергідратації. Коректор дози препарату у зв'язку із явищами гематологічної токсичності Початок циклу лікування Незалежно від показань, перед кожним введенням препарату необхідно оцінювати чисто тромбоцити та гранулоцити. Умовою початку лікування є абсолютна кількість нейтрофілів не менше 1500/мкл та кількість тромбоцитів не менше 100000/мкл. У разі розвитку гематологічної токсичності; під час проведення циклу терапії доза гемцитабіну може бути зменшена, або її введіть відкладено відповідно до наступних рекомендацій: Модифікація дози гемцитабіну, що застосовується в монотерапії або в комбінації з цисплатином при лікуванні раку сечового міхура, недрібноклітинного раку легені та раку підшлункової залози. Абсолютна кількість нейтрофілів (1 мкл) ; Кількість тромбоцитів (1 мкл) % від стандартної дози > 1000 і > 100 000 100 500 – 1000 або 50000 – 100000 75 < 500 або < 50000 Відкласти введення* * При збільшенні кількості нейтрофілів до 500/мкл та тромбоцитів до 50000/мкл введення гемцитабіну може бути продовжено в рамках циклу Модифікація дози гемцитабіну, що застосовується у комбінації з паклітакселом при лікуванні раку молочної залози. Абсолютна кількість нейтрофілів (1 мкл) ; Кількість тромбоцитів (1 мкл) % від стандартної дози ≥ 1200 і > 75 000 100 1000 - < 1200 або 50000 – 75000 75 700 - < 1000 і ≥ 50000 50 < 700 або < 50000 Відкласти введення* * Лікування в рамках циклу не поновлюється. Чергове введення гемцитабіну проводиться в 1 день чергового циклу при відновленні кількості нейтрофілів як мінімум до 1500/мкл і тромбоцитів до 100000/мкл Модифікація дози гемцитабіну, що застосовується в комбінації з карбоплатином при лікуванні раку яєчників Абсолютна кількість нейтрофілів (1 каст) ; Кількість тромбоцитів (1 мкл) % від стандартної дози > 1500 і ≥ 100000 100 1000 – 1500 або 75000 – 100000 50 < 1000 або < 75000 Скасування вступу* * Лікування в рамках циклу не поновлюється. Чергове введення гемцитабіну проводиться в 1 день чергового циклу при досягненні кількості нейтрофілів як мінімум до 1500/мкл та тромбоцитів до 100000/мкл Доза гемцитабіну на черговому циклі повинна бути зменшена на 25% при всіх показаннях у випадках, якщо за попереднього циклу спостерігалося: зниження абсолютного чиста нейтрофілів < 500/мкл, що триває понад 5 днів; зниження абсолютної кількості нейтрофілів < 100/мкл, що триває понад 3 дні; фебрильна нейтропенія; зниження чистої тромбоцитів < 25000/мкл; цикл був відкладений більш ніж на 1 тиждень через гематологічну токсичність. Корекція дози препарату у зв'язку із явищами негематологічної токсичності Для виявлення негематологічної токсичності повинні проводитись періодичний фізикальний огляд та контроль функцій печінки та нирок. Доза препарату може бути зменшена у кожному наступному циклі або протягом вже розпочатого циклу залежно від ступеня прояву токсичності препаратів, призначених пацієнтові. У разі тяжкої (3 або 4 ступінь) негематологічної токсичності, за винятком випадків нудоти/блювоти, терапію гемцитабіном слід призупинити або знизити величину дозування залежно від рішення лікаря. Рішення про відновлення лікування приймає лікар. Спосіб введення Інфузійне введення гемцитабіну зазвичай добре переноситься пацієнтами та може проводитися в амбулаторних умовах. У разі екстравазації інфузію припиняють та відновлюють введення препарату в іншу вену. Після введення гемцитабіну пацієнт повинен спостерігатися протягом певного часу. Особливі групи пацієнтів Пацієнти з порушенням функції печінки та нирок: застосовувати гемцитабін у хворих з печінковою недостатністю або з порушеною функцією нирок слід з обережністю, оскільки достатніх даних щодо застосування препарату у цієї категорії пацієнтів немає. Ниркова недостатність помірної або середньої тяжкості (швидкість клубочкової фільтрації від 30 мл/хв до 80 мл/хв) не помітно впливає на фармакокінетику гемцитабіну. Літні пацієнти (> 65 років): гемцитабін добре переноситься пацієнтами старше 65 років. Специфічних рекомендацій щодо зміни дози препарату для цієї популяції відсутні. Діти (< 18 років): ;гемцитабін не рекомендується призначати дітям до 18 років у зв'язку з недостатньою інформацією з безпеки та ефективності препарату в даній популяції. Рекомендації щодо приготування розчину для інфузій Як розчинник використовується тільки 0.9% розчин натрію хлориду без консервантів. Для приготування розчину препарату у флакон повільно вводять необхідну кількість 0.9% розчину хлориду натрію для ін'єкцій (не менше кількості, зазначеної в таблиці нижче) і акуратно струшують флакон до повного розчинення вмісту. Дозування препарату у флаконі Необхідний об'єм 0.9% розчину хлориду натрію для ін'єкцій Об'єм відновленого розчину Концентрація гемцитабіну в розчині 200 мг 5 мл 5.26 мл 38 мг/мл 1000 мг 25 мл 26.3 мл 38 мг/мл 1500 мг 37.5 мл 39.5 мл 38 мг/мл Отриманий розчин має бути прозорим. Максимальна концентрація відновленого розчину гемцитабіну не повинна перевищувати 38 мг/мл, оскільки при більш високих концентраціях можливе неповне розчинення препарату. Приготовлений розчин гемцитабіну, що містить потрібну дозу препарату, перед введенням розбавляють 0.9% розчином натрію хлориду для ін'єкцій у кількості, достатньому для 30-хвилинної внутрішньовенної інфузії. Перед парентеральним введенням розчину препарату слід переконатися у відсутності в ньому нерозчинених частинок та зміни кольору розчину Приготовлений розчин препарату призначений лише для одноразового застосування. Весь невикористаний препарат має бути утилізовано.ПередозуванняСимптоми: мієлодепресія, парестезія, виражена шкірна висипка. При введенні гемцитабіну в дозах до 5700 мг/м2 внутрішньовенно краплинно за 30 хвилин кожні 2 тижні ознак передозування не спостерігалося. Антидот для гемцитабіну невідомий. При підозрі на передозування гемцитабіну слід контролювати рівень цитопенії та при необхідності призначити симптоматичну терапію.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЛікування гемцитабіном можна проводити лише під наглядом лікаря, який має досвід застосування протипухлинної хіміотерапії. Перед кожним введенням гемцитабіну необхідно контролювати кількість тромбоцитів, лейкоцитів та гранулоцитів у крові. При ознаках пригнічення функції кісткового мозку, спричиненого препаратом, необхідно припинити лікування або скоригувати дозу. Зазвичай пригнічення функції кісткового мозку має короткостроковий характер, не вимагає зниження дози і рідко призводить до необхідності переривання лікування. Показники периферичної крові можуть погіршуватися після переривання терапії гемцитабіном. При застосуванні гемцитабіну у комбінації з іншими протипухлинними хіміопрепаратами необхідно враховувати ризик кумулятивного пригнічення функції кісткового мозку. Необхідно проводити регулярне обстеження хворого та оцінку функції нирок та печінки. Введення гемцитабіну при метастазах у печінці, при гепатиті та алкоголізмі в анамнезі, а також при цирозі печінки збільшує ризик розвитку печінкової недостатності. При появі ознак розвитку небажаних явищ з боку дихальної системи (наприклад, набряк легенів, інтерстиціальний пневмоніт або респіраторний дистрес-синдром у дорослих) на тлі лікування гемцитабіном лікування слід припинити та призначити відповідну терапію. При появі перших ознак мікроангіопатичної гемолітичної анемії, таких як швидке зниження гемоглобіну з супутньою тромбоцитопенією, підвищення сироваткової концентрації білірубіну, креатиніну, азоту сечовини або підвищення активності лактатдегідрогенази, гемцитабін повинен бути скасований. Збільшення тривалості інфузії та частоти введень призводить до зростання токсичності. Ризик шкірних реакцій зростає за наявності променевої терапії в анамнезі. Залежно від ступеня токсичності дозу можна знижувати протягом кожного циклу або з початком нового циклу ступінчасто. Під час лікування та протягом 6 місяців після закінчення терапії гемцитабіном слід використовувати надійні методи контрацепції. Чоловікам, які отримують гемцитабін, рекомендується вдатися до кріоконсервації сперми до початку лікування через ризик безпліддя, зумовлений застосуванням даного препарату. При лікуванні пацієнтів, які перебувають на контрольованій натрієвій дієті, слід враховувати вміст у препараті натрію в наступних кількостях: флакон 200 мг Гемцитабіну медак містить 3.5 мг (< 1 ммоль) натрію, флакон 1000 мг Гемцитабіну медак містить 17.5 мг (< 1 ммоль) натрію, флакон 1500 мг Гемцитабіну медак містить 26.3 мг (<1 ммоль) натрію. Вплив на здатність керувати транспортним засобом та працювати з механізмами. ;Дані про вплив терапії гемцитабіном на здатність керувати транспортним засобом та працювати з механізмами відсутні, однак деякі побічні дії препарату такі як підвищена сонливість, можуть негативно впливати на здатність виконувати такі дії. У період лікування гемцитабіном необхідно дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та зайнятті потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептом
726,00 грн
690,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаЛіофілізат для приготування розчину - 1 фл. Активні речовини: гемцитабіну гідрохлорид – 227.7 мг, що відповідає вмісту гемцитабіну – 200 мг; Допоміжні речовини: манітол, натрію ацетату тригідрат, натрію гідроксид, хлористоводнева кислота. Флакони (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиЛіофілізат для приготування розчину для інфузії білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаПротипухлинний засіб, антиметаболіт.ФармакокінетикаCmax гемцитабіну (від 3.2 до 45.5 мкг/мл) досягається через 5 хвилин після закінчення інфузій. Фармакокінетичний аналіз досліджень з одноразовим та багаторазовим введенням доз показує, що Vd значною мірою залежить від статі. Зв'язування гемцитабіну з білками плазми незначне. В організмі гемцитабін швидко метаболізується під дією цитидиндезамінази в печінці, нирках, крові та інших тканинах, в результаті чого утворюються гемцитабін моно-, ді-і трифосфати (dFdCMP, dFdCDP і dFdCTP), з яких активними вважаються dFdCDP і dFd. Гемцитабін швидко виводиться з організму з сечею переважно у вигляді неактивного метаболіту 2'-дезокси-2', 2'-дифторуридину. Менше 10% введеної внутрішньовенної дози виявляється у сечі у формі незміненого гемцитабіну. Системний кліренс, який коливається приблизно від 30 л/год/м2 до 90 л/год/м2, залежить від віку та статі: швидкість виведення у жінок приблизно на 25% нижче, ніж у чоловіків; як у чоловіків, і у жінок швидкість виведення знижується з віком. T1/2 коливається від 42 хв до 94 хв. При дотриманні рекомендованого режиму дозування повне виведення гемцитабіну відбувається протягом 5-11 годин від початку інфузії. При введенні раз на тиждень гемцитабін не накопичується в організмі. Комбінована терапія гемцитабіном та паклітакселом. При сумісному введенні гемцитабіну та паклітакселу фармакокінетика препаратів не змінюється. Комбінована терапія гемцитабіном та карбоплатином. При сумісному введенні гемцитабіну та карбоплатину фармакокінетика гемцитабіну не змінюється. Порушення функції нирок. Ниркова недостатність легкого або помірного ступеня (кліренс креатиніну 30-80 мл/хв) не істотно впливає на фармакокінетику гемцитабіну.ФармакодинамікаПротипухлинний засіб, антиметаболіт групи аналогів піримідину, пригнічує синтез ДНК. Виявляє циклоспецифічність, діючи на клітини у фазах S та Gl/S. Метаболізується у клітині під дією нуклеозидкіназ до активних дифосфатних та трифосфатних нуклеозидів. Дифосфатні нуклеозиди пригнічують дію рибонуклеотидредуктази (єдиного ферменту, що каталізує утворення дезоксинуклеозидтрифосфатів, необхідних для синтезу ДНК). Трифосфатні нуклеозиди здатні вбудовуватися в ланцюжок ДНК (меншою мірою РНК), що призводить до припинення подальшого синтезу ДНК та запрограмованої загибелі клітини (апоптоз). Гемцитабін є також сильним радіосенсибілізуючим засобом навіть у концентраціях нижчих за цитотоксичні.Клінічна фармакологіяПротипухлинний препарат. Антиметаболіт.Показання до застосуваннямісцевопоширений або метастатичний недрібноклітинний рак легені як терапії першої лінії в комбінації з цисплатином, а також у монотерапії у літніх пацієнтів з функціональним статусом, рівним 2; нерезектабельний, місцеворецидивний або метастатичний рак молочної залози у складі комбінованої терапії з паклітакселом після проведення неоад'ювантної та/або ад'ювантної терапії з включенням антрациклінів за відсутності протипоказань до їх призначення; місцевопоширений або метастатичний уротеліальний рак (рак сечового міхура, ниркової балії, сечоводів, уретри); місцевопоширений або метастатичний епітеліальний рак яєчників як монотерапія або у поєднанні з карбоплатином у пацієнтів з прогресуванням захворювання після проведення першої лінії терапії на основі платиносмістких препаратів; місцевопоширений або метастатичний рак підшлункової залози; місцеворозповсюджений або метастатичний рак шийки матки.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до активної речовини або до будь-якої з допоміжних речовин; вагітність та період годування груддю; дитячий вік до 18 років (відсутність достатніх даних щодо ефективності та безпеки). З обережністю: при порушенні функції печінки та/або нирок, пригніченні кістковомозкового кровотворення (у тому числі на тлі супутньої променевої або хіміотерапії), серцево-судинних захворюваннях в анамнезі, при метастатичному ураженні печінки, гепатиті, алкоголізмі, при одночасно проведеній променевій інфекційні захворювання вірусної, грибкової або бактеріальної природи (у тому числі вітряної віспи, що оперізує лишаї).Вагітність та лактаціяПротипоказаний: вагітність та період годування груддю. Протипоказаний дітям до 18 років (відсутність достатніх даних щодо ефективності та безпеки).Побічна діяПобічні реакції, що зустрічалися частіше, ніж у поодиноких випадках, перераховані відповідно до наступної градації: дуже часто (> 10%); часто (> 1% до 0.1% до 0.01% до З боку органів кровотворення: часто – лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, анемія; часто – фебрильна нейтропенія; дуже рідко – тромбоцитоз. З боку системи травлення: дуже часто – нудота, блювання, підвищення активності “печінкових” трансаміназ (аспартатамінотрансферази, аланінамінотрансферази), лужної фосфатази; часто – анорексія, діарея, запор, стоматит, підвищення концентрації білірубіну; рідко – підвищення активності гамма-глутамілтрансферази; частота не може бути оцінена на підставі наявних даних - ішемічний коліт, токсичне ураження печінки, включаючи печінкову недостатність з летальним кінцем. З боку сечовидільної системи: дуже часто – гематурія та протеїнурія легкого ступеня; частота не може бути оцінена на підставі наявних дачних – гостра ниркова недостатність, клінічні ознаки та симптоми, схожі з гемолітико-уремічним синдромом (зниження гемоглобіну, тромбоцитопенія, збільшення вмісту білірубіну, креатиніну, сечовини та/або лактатдегідрогенази у сироватці). З боку шкіри та шкірних придатків: дуже часто – шкірні висипання, що супроводжуються свербінням, алопеція; часто - свербіж шкіри, підвищена пітливість; рідко - виразки, утворення бульбашок, дуже рідко - виражені шкірні реакції, включаючи десквамацію та бульозні висипання; частота може бути оцінена - синдром Лайелла, синдром Стівенса-Джонсона. З боку дихальної системи: дуже часто – задишка; часто – кашель, риніт, нечасто – бронхоспазм, інтеретиційна пневмонія; частота може бути оцінена - набряк легені, гострий респіраторний дистресс-синдром. З боку серцево-судинної системи: рідко – зниження артеріального тиску, інфаркт міокарда, частота не може бути оцінена – аритмія (переважно суправентрикулярна), серцева недостатність, клінічні ознаки периферичного васкуліту та гангрени. З боку нервової системи: часто – головний біль, підвищена сонливість, безсоння; частота може бути оцінена - інсульт. Інші: дуже часто – почуття нездужання, грипоподібний синдром, периферичні набряки; часто - підвищення температури тіла, озноб, астенія, біль у спині, міалгія; рідко – набряклість особи, реакції у місці введення; дуже рідко – анафілактичні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиСпецифічних досліджень взаємодій гемцитабіну не проводилося. Променева терапія Супутня променева терапія (одночасно із введенням гемцитабіну або з інтервалом Послідовна терапія (перерва > 7 днів): за існуючими даними, введення гемцитабіну більш ніж за 7 днів до початку променевої терапії або більш ніж через 7 днів після завершення не супроводжується збільшенням токсичності, за винятком ураження шкіри, пов'язаного з введенням хіміопрепарату після опромінення. Лікування гемцитабіном може бути розпочато через 7 днів після опромінення або після розв'язання всіх гострих променевих реакцій. Як при супутньому, так і при послідовному застосуванні гемцитабіну і променевої терапії можливе променеве ураження тканин, що опромінюються (напр., езофагіт, коліт і пневмоніт). Імунодепресанти (азатіоприн, хлорамбуцил, глюкокортикостероїди, циклофосфамід, циклоспорин, меркаптопурин) збільшують ризик розвитку інфекцій. Інші види взаємодії При одночасному застосуванні з живими вірусними вакцинами можлива інтенсифікація процесу реплікації вакцинного вірусу посилення його побічних/несприятливих ефектів та/або зниження вироблення антитіл в організмі хворого у відповідь на введення вакцини. Тому через ризик системних, можливо летальних ускладнень, особливо у хворих зі зниженим імунним статусом, інтервал між застосуванням гемцитабіну та таких вакцин має бути не менше ніж 3 місяці або більше (до 12 місяців) залежно від імунного статусу хворого. Дослідження сумісності гемцитабіну не проводились. Не можна змішувати гемцитабін з іншими лікарськими засобами.Спосіб застосування та дозиГемцитабін вводиться внутрішньовенно краплинно протягом 30 хвилин. Недрібноклітинний рак легені Монотерапія: доза препарату, що рекомендується, - 1000 мг/м 2 в 1, 8 і 15 дні кожного 28-денного циклу. Комбінована терапія з цисплатином: рекомендована доза препарату - 1250 мг/м 2 на 1 та 8 день кожного 21-денного циклу або 1000 мг/м 2 на 1, 8 та 15 дні кожного 28-денного циклу Цисплатин вводиться у дозі 70- /м 2 в перший день циклу на тлі водного навантаження після інфузії гемцитабіну. Комбінована терапія з карбоплатином: рекомендована доза препарату – 1000 мг/м 2 або 1200 мг/м 2 на 1 та 8 день кожного 21-денного циклу. Карбоплатин вводиться в дозі AUC 5.0 мг/мл*хв у 1 день циклу після інфузії гемцитабіну. Рак молочної залози Комбінована терапія: як терапія 1-ї лінії при прогресуванні захворювання після неоад'ювантної терапії, що включає антрацикліни; рекомендована доза препарату - 1250 мг/м 2 в 1-й та 8-й дні у поєднанні з паклітакселом у дозі 175 мг/м 2 , який вводиться в 1-й день кожного 21-денного циклу внутрішньовенно краплинно приблизно протягом 3 год, перед введенням гемцитабіну. Уротеліальний рак Монотерапія: доза препарату, що рекомендується, - 1250 мг/м 2 в 1, 8 і 15 дні кожного 28-денного циклу. Комбінована терапія: рекомендована доза препарату - 1000 мг/м 2 в 1-й, 8-й та 15-й дні у поєднанні з цисплатином, який вводиться в дозі 70 мг/м 2 відразу після інфузії гемцитабіну в 1-й або 2 -й день кожного 28-денного циклу Епітеліальний рак яєчників Монотерапія: рекомендована доза препарату - 800-1250 мг/м 2 в 1-й, 8-й та 15-й дні кожного 28-денного циклу. Комбінована терапія: рекомендована доза препарату - 1000 мг/м 2 в 1-й та 8-й дні у поєднанні з карбоплатином у дозі AUC4.0 мг/мл*хв, який вводиться одразу після інфузії гемцитабіну у 1-й день кожного 21- денного циклу. Рак підшлункової залози Монотерапія: рекомендована доза препарату - 1000 мг/м 2 1 раз на тиждень протягом 7 тижнів з наступною тижневою перервою. Потім препарат вводиться в 1-й, 8-й та 15-й дні кожного 28-денного циклу. Рак шийки матки (місцерозповсюджений або метастатичний) Комбінована терапія: При місцеворозповсюдженому раку (неоад'ювантно) та при метастатичному раку гемцитабін вводиться в дозі 1250 мг/м 2 у 1-му та 8-му дні кожного 21-денного циклу. Цисплатин вводиться в дозі 70 мг/м 2 після введення гемцитабіну в 1-й день циклу на тлі гіпергідратації. Коректор дози препарату у зв'язку із явищами гематологічної токсичності Початок циклу лікування Незалежно від показань, перед кожним введенням препарату необхідно оцінювати чисто тромбоцити та гранулоцити. Умовою початку лікування є абсолютна кількість нейтрофілів не менше 1500/мкл та кількість тромбоцитів не менше 100000/мкл. У разі розвитку гематологічної токсичності під час проведення циклу терапії доза гемцитабіну може бути зменшена або введіть її відкладено відповідно до наступних рекомендацій: Модифікація дози гемцитабіну, що застосовується в монотерапії або в комбінації з цисплатином при лікуванні раку сечового міхура, недрібноклітинного раку легені та раку підшлункової залози. Абсолютна кількість нейтрофілів (1 мкл) Кількість тромбоцитів (1 мкл) % від стандартної дози > 1000 і > 100 000 100 500 – 1000 або 50000 – 100000 75 < 500 або < 50000 Відкласти введення* * При збільшенні кількості нейтрофілів до 500/мкл та тромбоцитів до 50000/мкл введення гемцитабіну може бути продовжено в рамках циклу Модифікація дози гемцитабіну, що застосовується у комбінації з паклітакселом при лікуванні раку молочної залози. Абсолютна кількість нейтрофілів (1 мкл) Кількість тромбоцитів (1 мкл) % від стандартної дози ≥ 1200 і > 75 000 100 1000 - < 1200 або 50000 – 75000 75 700 - < 1000 і ≥ 50000 50 < 700 або < 50000 Відкласти введення* * Лікування в рамках циклу не поновлюється. Чергове введення гемцитабіну проводиться в 1 день чергового циклу при відновленні кількості нейтрофілів як мінімум до 1500/мкл і тромбоцитів до 100000/мкл Модифікація дози гемцитабіну, що застосовується в комбінації з карбоплатином при лікуванні раку яєчників Абсолютна кількість нейтрофілів (1 каст) Кількість тромбоцитів (1 мкл) % від стандартної дози > 1500 і ≥ 100000 100 1000 – 1500 або 75000 – 100000 50 < 1000 або < 75000 Скасування вступу* * Лікування в рамках циклу не поновлюється. Чергове введення гемцитабіну проводиться в 1 день чергового циклу при досягненні кількості нейтрофілів як мінімум до 1500/мкл та тромбоцитів до 100000/мкл Доза гемцитабіну на черговому циклі повинна бути зменшена на 25% при всіх показаннях у випадках, якщо за попереднього циклу спостерігалося: зниження абсолютного чиста нейтрофілів < 500/мкл, що триває понад 5 днів; зниження абсолютної кількості нейтрофілів < 100/мкл, що триває понад 3 дні; фебрильна нейтропенія; зниження чистої тромбоцитів < 25000/мкл; цикл був відкладений більш ніж на 1 тиждень через гематологічну токсичність. Корекція дози препарату у зв'язку із явищами негематологічної токсичності Для виявлення негематологічної токсичності повинні проводитись періодичний фізикальний огляд та контроль функцій печінки та нирок. Доза препарату може бути зменшена у кожному наступному циклі або протягом вже розпочатого циклу залежно від ступеня прояву токсичності препаратів, призначених пацієнтові. У разі тяжкої (3 або 4 ступінь) негематологічної токсичності, за винятком випадків нудоти/блювоти, терапію гемцитабіном слід призупинити або знизити величину дозування залежно від рішення лікаря. Рішення про відновлення лікування приймає лікар. Спосіб введення Інфузійне введення гемцитабіну зазвичай добре переноситься пацієнтами та може проводитися в амбулаторних умовах. У разі екстравазації інфузію припиняють та відновлюють введення препарату в іншу вену. Після введення гемцитабіну пацієнт повинен спостерігатися протягом певного часу. Особливі групи пацієнтів Пацієнти з порушенням функції печінки та нирок: застосовувати гемцитабін у хворих з печінковою недостатністю або з порушеною функцією нирок слід з обережністю, оскільки достатніх даних щодо застосування препарату у цієї категорії пацієнтів немає. Ниркова недостатність помірної або середньої тяжкості (швидкість клубочкової фільтрації від 30 мл/хв до 80 мл/хв) не помітно впливає на фармакокінетику гемцитабіну. Літні пацієнти (>65 років): гемцитабін добре переноситься пацієнтами старше 65 років. Специфічних рекомендацій щодо зміни дози препарату для цієї популяції відсутні. Діти (< 18 років): гемцитабін не рекомендується призначати дітям до 18 років у зв'язку з недостатньою інформацією з безпеки та ефективності препарату в даній популяції. Рекомендації щодо приготування розчину для інфузій Як розчинник використовується тільки 0.9% розчин натрію хлориду без консервантів. Для приготування розчину препарату у флакон повільно вводять необхідну кількість 0.9% розчину хлориду натрію для ін'єкцій (не менше кількості, зазначеної в таблиці нижче) і акуратно струшують флакон до повного розчинення вмісту. Дозування препарату у флаконі Необхідний об'єм 0.9% розчину хлориду натрію для ін'єкцій Об'єм відновленого розчину Концентрація гемцитабіну в розчині 200 мг 5 мл 5.26 мл 38 мг/мл 1000 мг 25 мл 26.3 мл 38 мг/мл 1500 мг 37.5 мл 39.5 мл 38 мг/мл Отриманий розчин має бути прозорим. Максимальна концентрація відновленого розчину гемцитабіну не повинна перевищувати 38 мг/мл, оскільки при більш високих концентраціях можливе неповне розчинення препарату. Приготовлений розчин гемцитабіну, що містить потрібну дозу препарату, перед введенням розбавляють 0.9% розчином натрію хлориду для ін'єкцій у кількості, достатньому для 30-хвилинної внутрішньовенної інфузії. Перед парентеральним введенням розчину препарату слід переконатися у відсутності в ньому нерозчинених частинок та зміни кольору розчину Приготовлений розчин препарату призначений лише для одноразового застосування. Весь невикористаний препарат має бути утилізовано.ПередозуванняСимптоми: мієлодепресія, парестезія, виражена шкірна висипка. При введенні гемцитабіну в дозах до 5700 мг/м2 внутрішньовенно краплинно за 30 хвилин кожні 2 тижні ознак передозування не спостерігалося. Антидот для гемцитабіну невідомий. При підозрі на передозування гемцитабіну слід контролювати рівень цитопенії та при необхідності призначити симптоматичну терапію.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЛікування гемцитабіном можна проводити лише під наглядом лікаря, який має досвід застосування протипухлинної хіміотерапії. Перед кожним введенням гемцитабіну необхідно контролювати кількість тромбоцитів, лейкоцитів та гранулоцитів у крові. При ознаках пригнічення функції кісткового мозку, спричиненого препаратом, необхідно припинити лікування або скоригувати дозу. Зазвичай пригнічення функції кісткового мозку має короткостроковий характер, не вимагає зниження дози і рідко призводить до необхідності переривання лікування. Показники периферичної крові можуть погіршуватися після переривання терапії гемцитабіном. При застосуванні гемцитабіну у комбінації з іншими протипухлинними хіміопрепаратами необхідно враховувати ризик кумулятивного пригнічення функції кісткового мозку. Необхідно проводити регулярне обстеження хворого та оцінку функції нирок та печінки. Введення гемцитабіну при метастазах у печінці, при гепатиті та алкоголізмі в анамнезі, а також при цирозі печінки збільшує ризик розвитку печінкової недостатності. При появі ознак розвитку небажаних явищ з боку дихальної системи (наприклад, набряк легенів, інтерстиціальний пневмоніт або респіраторний дистрес-синдром у дорослих) на тлі лікування гемцитабіном лікування слід припинити та призначити відповідну терапію. При появі перших ознак мікроангіопатичної гемолітичної анемії, таких як швидке зниження гемоглобіну з супутньою тромбоцитопенією, підвищення сироваткової концентрації білірубіну, креатиніну, азоту сечовини або підвищення активності лактатдегідрогенази, гемцитабін повинен бути скасований. Збільшення тривалості інфузії та частоти введень призводить до зростання токсичності. Ризик шкірних реакцій зростає за наявності променевої терапії в анамнезі. Залежно від ступеня токсичності дозу можна знижувати протягом кожного циклу або з початком нового циклу ступінчасто. Під час лікування та протягом 6 місяців після закінчення терапії гемцитабіном слід використовувати надійні методи контрацепції. Чоловікам, які отримують гемцитабін, рекомендується вдатися до кріоконсервації сперми до початку лікування через ризик безпліддя, зумовлений застосуванням даного препарату. При лікуванні пацієнтів, які перебувають на контрольованій натрієвій дієті, слід враховувати вміст у препараті натрію в наступних кількостях: флакон 200 мг Гемцитабіну медак містить 3.5 мг ( флакон 1000 мг Гемцитабіну медак містить 17.5 мг ( флакон 1500 мг Гемцитабіну медак містить 26.3 мг ( Вплив на здатність керувати транспортним засобом та працювати з механізмами. Дані про вплив терапії гемцитабіном на здатність керувати транспортним засобом та працювати з механізмами відсутні, однак деякі побічні дії препарату, такі як підвищена сонливість, можуть негативно впливати на здатність виконувати такі дії. У період лікування гемцитабіном необхідно дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та зайнятті потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
2 297,00 грн
2 257,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаЛіофілізат - 1 фл. активна речовина: гемцитабіну гідрохлорид 1140 мг, еквівалентний 1 г гемцитабіну основи; допоміжні речовини: манітол 1000 мг, ацетат натрію 62,5 мг. Поміщають у флакони зі скла типу I. По одному флаконі з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну пачку. На пачці допускається наявність стікера "Зразок. Не для продажу." у разі безоплатного розповсюдження зразка препарату медичним установам.Опис лікарської формиЛіофілізат від білого до майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаПротипухлинний засіб, антиметаболіт.ФармакокінетикаГемцитабін швидко виводиться з організму нирками переважно у вигляді неактивного метаболіту 2'-дезокси-2',2'-дифторуридину. Менше 10% введеної внутрішньовенної дози виявляється у сечі у формі незміненого препарату. Зв'язування гемцитабіну з білками плазми незначне. Фармакокінетичний аналіз досліджень з одноразовим та багаторазовим введенням доз показує, що обсяг розподілу значною мірою залежить від статі. Системний кліренс, який коливається приблизно від 30 л/год/м2 до 90 л/год/м2, залежить від віку та статі. Період напіввиведення коливається від 32 до 94 хвилин.ФармакодинамікаГемцитабін є антиметаболітом групи аналогів піримідину. Препарат виявляє циклоспецифічність, діючи на клітини у фазах S (фаза реплікації) та Gi/S (проміжок між фазою початкового росту та фазою реплікації). Гемцитабін метаболізується всередині клітини під дією нуклеозидкіназ з утворенням активних дифосфатних та трифосфатних нуклеозидів. Дифосфатні нуклеозиди інгібують рибонуклеотидредуктазу, яка діє як єдиний каталізатор реакцій, що призводять до утворення дезоксинуклеозидтрифосфатів, необхідних для синтезу дезоксирибонуклеїнової кислоти (ДНК). Трифосфатні нуклеозиди активно конкурують з дезоксицитидинтрифосфатом за вбудовування в молекули ДНК та рибонуклеїнової кислоти-(РНК). Після вбудовування внутрішньоклітинних метаболітів гемцитабіну в ланцюг ДНК, до ниток, що її ростуть, додається ще один додатковий нуклеотид, що призводить до повного інгібування подальшого синтезу ДНК і запрограмованої загибелі клітини, відомої як апоптоз.Показання до застосуванняМісцевий або метастатичний недрібноклітинний рак легені як терапія першої лінії в комбінації сцисплатином або карбоплатином, а також у монотерапії у літніх пацієнтів з функціональним статусом, рівним 2. Нерезектабельний, місцеворецидивний або метастатичний рак молочної залози у складі комбінованої терапії з паклітакселом після проведення неоад'ювантної та/або ад'ювантної терапії з включенням антрациклінів за відсутності протипоказань до їх призначення. Місцевий або метастатичний уротеліальний рак (рак сечового міхура, ниркової балії, сечоводів, уретри). Місцево поширений або метастатичний епітеліальний рак яєчників як монотерапія або у поєднанні з карбоплатином у пацієнтів з прогресуванням захворювання після проведення першої лінії терапії на основі платинових препаратів. Місцевий або метастатичний рак підшлункової залози. Місцевий або метастатичний рак шийки матки. Рак жовчовивідних шляхів. Показана ефективність гемцитабіну при поширеному дрібноклітинному раку легені та поширеному рефрактерному раку яєчка.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до гемцитабіну або до інших компонентів препарату. Вагітність та період годування груддю. Вік до 18 років. З обережністю: при порушенні функції печінки та/або нирок, пригніченні кістковомозкового кровотворення (у тому числі на фоні супутньої променевої або хіміотерапії), гострих інфекційних захворюваннях вірусної, грибкової або бактеріальної природи, у пацієнтів з серцево-судинними захворюваннями (в тому числіПобічна діяПобічні реакції, що зустрічалися частіше, ніж у поодиноких випадках, перераховані відповідно до наступної градації: дуже часто (≥10%); часто (≥1%, Порушення з боку системи крові та лімфатичної системи: дуже часто – анемія, лейкопенія та тромбоцитопенія; часто – фебрильна нейтропенія; дуже рідко – тромбоцитоз. Порушення з боку імунної системи: дуже рідко – анафілактична реакція. Порушення з боку обміну речовин та харчування: часто – анорексія. Порушення з боку нервової системи: часто – головний біль, безсоння, сонливість; нечасто – порушення мозкового кровообігу; дуже рідко – синдром оборотної задньої енцефалопатії. Порушення з боку серця: нечасто – серцева недостатність; аритмія, переважно суправентрикулярна; рідко – інфаркт міокарда. Порушення з боку судин: дуже часто – набряки, периферичні набряки; рідко – зниження артеріального тиску, васкуліт периферичних судин, гангрена; дуже рідко – синдром підвищеної проникності капілярів. Порушення з боку дихальної системи: дуже часто – задишка; часто – кашель, риніт; нечасто – бронхоспазм, інтерстиціальний пневмоніт; рідко – набряк легень, респіраторний дистрес-синдром дорослих. Порушення з боку системи шлунково-кишкового тракту: дуже часто - нудота, блювання, підвищення активності "печінкових" ферментів аспартатамінотрансферази (ACT), аланінамінотрансферази (АЛТ) та лужної фосфатази; часто – діарея, стоматит, виразкове ураження слизової оболонки порожнини рота, запор, підвищення концентрації білірубіну; нечасто -гепатотоксичність важкого ступеня, включаючи печінкову недостатність, у деяких випадках із летальним кінцем; рідко – підвищення концентрації гаммаглутамілтрансферази (ГГТ); дуже рідко – ішемічний коліт. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: дуже часто – алергічні шкірні висипання легкого ступеня, що супроводжуються свербінням; алопеція (зазвичай мінімальна втрата волосся); часто-свербіж, пітливість; рідко - виразки, утворення везикул, лущення, шкірні реакції тяжкого ступеня, включаючи десквамацію та бульозне ураження шкіри; дуже рідко – токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: дуже часто – протеїнурія легкого ступеня та гематурія; нечасто – ниркова недостатність; рідко – підвищення концентрації креатиніну, сечовини та лактатдегідрогенази (ЛДГ) при гемолітико-уремічному синдромі. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто – біль у спині, міалгія. Інші: дуже часто – грипоподібний синдром. Також були зареєстровані випадки нездужання, пітливість; часто-підвищення температури тіла, астенія, озноб; рідко – реакції у місці ін'єкції переважно легкого ступеня. Гіперчутливість: анафілактоїдні реакції реєструвалися дуже рідко. Променева токсичність реєструвалася рідко (див. Взаємодія з іншими видами терапії). Застосування гемцитабіну в комбінації з паклітакселом при раку молочної залози Небажані явища ІІІ ступеня тяжкості Гематологічна токсичність: анемія – 5,7%, тромбоцитопенія – 5,3%, нейтропенія – 31,3%. Негематологічна токсичність: фебрильна нейтропенія – 4,6%, підвищена стомлюваність – 5,7%, діарея – 3,1%, моторна нейропатія – 2,3%, сенсорна нейропатія – 5,3%. Небажані явища IV ступеня тяжкості Гематологічна токсичність: анемія – 1,1%, тромбоцитопенія – 0,4%, нейтропенія – 17,2% (нейтропенія IV ступеня тривалістю понад 7 днів була зареєстрована у 12,6% пацієнтів). Негематологічна токсичність: фебрильна нейтропенія – 0,4%, підвищена стомлюваність – 0,8%, моторна нейропатія – 0,4%, сенсорна нейропатія –0,4%. Застосування гемцитабіну в комбінації з цисплатином при раку сечового міхура Небажані явища ІІІ ступеня тяжкості Гематологічна токсичність: анемія – 24%, тромбоцитопенія – 29%. Негематологічна токсичність: нудота та блювання – 22%, діарея – 3%, інфекція – 2%, стоматит – 1%. Небажані явища IV ступеня тяжкості Гематологічна токсичність: анемія – 4%, тромбоцитопенія – 29%. Негематологічна токсичність: інфекція – 1%. Застосування гемцитабіну в комбінації з карбоплатином при раку яєчників Небажані явища ІІІ ступеня тяжкості Гематологічна токсичність: анемія – 22,3%, нейтропенія – 41,7%, тромбоцитопенія – 30,3%, лейкопенія –48,0%. Негематологічна токсичність: кровотеча – 1,8%, фебрильна нейтропенія – 1,1%. Небажані явища IV ступеня тяжкості Гематологічна токсичність: анемія –5,1%, нейтропенія –28,6%, тромбоцитопенія – 4,6%, лейкопенія – 5,1%. Негематологічна токсичність: інфекція без нейтропенії – 0,6%.Взаємодія з лікарськими засобамиВзаємодія з іншими видами терапії Променева терапія Одночасне застосування (спільне або з інтервалом менше 7 днів): токсичність, пов'язана з таким мультимодальним лікуванням, залежить від багатьох різних факторів: дози гемцитабіну, частоти введення гемцитабіну, дози променевої терапії, техніки планування променевої терапії, типу та обсягу опромінюваної тканини. Доклінічні та клінічні дослідження показали, що гемцитабін має радіосенсибілізуючу дію. У єдиному дослідженні, в якому гемцитабін вводився в дозі 1000 мг/м2 протягом 6 тижнів одночасно з терапевтичним опроміненням грудної клітини у пацієнтів з недрібноклітинним раком легені, була зафіксована значна токсичність у вигляді важкого та потенційно небезпечного для життя запалення слизових оболонок, ; а також пневмоніту,особливо у пацієнтів із великим обсягом опромінення тканин (медіана обсягу опромінення 4795 см3). Дослідження (дослідження II фази при недрібноклітинному раку легені), що проводилися пізніше, свідчать про доцільність введення гемцитабіну в нижчих дозах з супутньою променевою терапією з прогнозованою токсичністю. Променева терапія на ділянку грудної клітки (СОД 66 Гр) проводилася одночасно з хіміотерапією гемцитабіном у дозі 600 мг/м2 (4 введення) та цисплатином у дозі 80 мг/м2 (2 введення) протягом 6 тижнів. Декілька досліджень I та II фази показали, що при недрібноклітинному раку легені та раку підшлункової залози доцільніше проводити монотерапію гемцитабіном (у дозі до 300 мг/м2/тиждень) паралельно з променевою терапією.Оптимальний режим безпечного введення гемцитабіну з терапевтичними дозами променевої терапії ще встановлено для всіх типів новоутворень. Послідовне застосування (інтервал більше 7 днів): крім променевої реакції при введенні гемцитабіну більш ніж за 7 днів до або після променевої терапії збільшення токсичності не зареєстровано. Ці дані дозволяють припустити, що гемцитабін можна вводити через тиждень після променевої терапії або після того, як будуть дозволені гострі наслідки променевої терапії.що гемцитабін можна вводити через один тиждень після променевої терапії або після того, як буде дозволено гострі наслідки променевої терапії.що гемцитабін можна вводити через один тиждень після променевої терапії або після того, як буде дозволено гострі наслідки променевої терапії. І при одночасному, і при послідовному застосуванні гемцитабіну з променевою терапією були зареєстровані променеві пошкодження тканин, що опромінюються (наприклад, езофагіт, коліт і пневмоніт). Інші Не рекомендується спільне застосування з живими вакцинами жовтої лихоманки та іншими живими вакцинами внаслідок ризику системного захворювання з можливим летальним результатом, особливо у пацієнтів з імуносупресією.Спосіб застосування та дозиГемцитабін вводиться внутрішньовенно краплинно протягом 30 хвилин. Перед кожним введенням гемцитабіну необхідно контролювати кількість тромбоцитів, лейкоцитів та гранулоцитів у крові. При ознаках пригнічення функції кісткового мозку, спричиненого препаратом, необхідно припинити лікування або скоригувати дозу. Недрібноклітинний рак легені (місцерозповсюджений або метастатичний), перша лінія терапії. Монотерапія: Рекомендована доза препарату – 1000 мг/м2 в 1, 8 та 15 дні кожного 28-денного циклу. Комбінована терапія з цисплатином: Рекомендована доза препарату – 1250 мг/м2 на 1 та 8 день кожного 21-денного циклу або 1000 мг/м2 у 1, 8 та 15 дні кожного 28-денного циклу. Цисплатин вводиться у дозі 70 мг/м2 на 1 день циклу після інфузії гемцитабіну на фоні гіпергідратації. Комбінована терапія з карбоплатином: Рекомендована доза препарату – 1000 мг/м2 або 1200 мг/м2 на 1 та 8 день кожного 21-денного циклу. Карбоплатин вводиться з розрахунку AUC (площа під кривою «концентрація-час») 5,0 мг/мл/хв за 1 день циклу після інфузії гемцитабіну. Рак молочної залози (нерезектабельний, місцеворецидивний або метастатичний). Комбінована терапія з паклітакселом: Як терапія першої лінії при прогресуванні захворювання після неоад'ювантної та/або ад'ювантної терапії, що включає антрацикліни, за відсутності протипоказань до них. Паклітаксел вводиться в дозі 175 мг/м2 внутрішньовенно крапельно протягом 3 годин на день 21-денного циклу з подальшим введенням гемцитабіну. Рекомендована доза препарату – 1250 мг/м2 на 1 та 8 день кожного 21-денного циклу. Перед початком комбінованої терапії (гемцитабін + паклітаксел) абсолютна кількість гранулоцитів у крові у пацієнтів має бути не менше ніж 1500/мкл. Уротеліальний рак (рак сечового міхура (місцерозповсюджений, метастатичний та поверхневий), ниркової балії, сечоводу, сечовипускального каналу). Монотерапія: Рекомендована доза препарату – 1250 мг/м2 у 1, 8 та 15 дні кожного 28-денного циклу. Комбінована терапія з цисплатином: Рекомендована доза препарату — 1000 мг/м2 в 1, 8 і 15 днів у поєднанні з цисплатином, який вводиться в дозі 70 мг/м2 відразу після інфузії гемцитабіну в 1 або 2 день кожного 28-денного циклу. Клінічні дослідження показали, що за дози цисплатину 100 мг/м2 спостерігається більш виражена мієлосупресія. Епітеліальний рак яєчників (місцерозповсюджений або метастатичний, резистентний до похідних платини). Монотерапія: Рекомендована доза препарату – 800-1250 мг/м2 у 1, 8 та 15 дні кожного 28-денного циклу. Комбінована терапія з карбоплатином: Рекомендована доза препарату – 1000 мг/м2, на 1 та 8 день у поєднанні з карбоплатином з розрахунку AUC 4,0 мг/мл/хв, який вводиться відразу після інфузії гемцитабіну на 1 день кожного 21-денного циклу. Рак підшлункової залози (місцерозповсюджений або метастатичний, у т.ч. резистентний до терапії фторурацилом). Монотерапія: Рекомендована доза препарату – 1000 мг/м2 один раз на тиждень протягом 7 тижнів з наступною тижневою перервою. Потім препарат вводиться в 1, 8 та 15 дні кожного 28-денного циклу. Рак шийки матки (місцерозповсюджений або метастатичний). Комбінована терапія з цисплатином: При місцеворозповсюдженому раку при послідовній хіміопроменевій терапії (неоад'ювантно) та при метастатичному раку цисплатин вводиться в дозі 70 мг/м2 на 1 день циклу на тлі гіпергідратації з подальшим введенням гемцитабіну. Гемцитабін вводиться в дозі 1250 мг/м2 на 1 та 8 день кожного 21-денного циклу. При місцевопоширеному раку при одночасної хіміопроменевої терапії цисплатин вводиться в дозі 40 мг/м2 з наступним (безпосередньо після введення цисплатину) введенням гемцитабіну. Гемцитабін вводиться 1 раз на тиждень за 1-2 години до початку променевої терапії у дозі 125 мг/м2. Рак жовчовивідних шляхів Комбінована терапія з цисплатином: Цисплатин вводиться в дозі 70 мг/м2 на 1 день циклу на тлі гіпергідратації з подальшим введенням гемцитабіну. Гемцитабін вводиться у дозі 1250 мг/м2 на 1 та 8 день кожного 21-денного циклу. Корекція дози У разі розвитку гематологічної токсичності доза гемцитабіну може бути зменшена або його введення відкладено відповідно до наступних схем: А. Корекція дози гемцитабіну в рамках циклу при уротеліальному раку, недрібноклітинному раку легені, раку підшлункової залози як монотерапія або в комбінації з цисплатином. Корекція дози гемцитабіну в рамках циклу при уротеліальному раку, недрібноклітинному раку легені, раку підшлункової залози як монотерапія або в комбінації з цисплатином. Корекція дози гемцитабіну в рамках циклу при уротеліальному раку, недрібноклітинному раку легені, раку підшлункової залози як монотерапія або в комбінації з цисплатином. Абсолютна кількість гранулоцитів (× 109 /л) Кількість тромбоцитів (×10 9 /л) % від попередньої дози >1 і >100 100 0,5-1 або 50–100 75 <0,5 або <50 Відкласти введення Б. Корекція дози гемцитабіну в рамках циклу при раку молочної залози у комбінації з паклітакселом. Корекція дози гемцитабіну в рамках циклу при раку молочної залози у комбінації з паклітакселом Корекція дози гемцитабіну в рамках циклу при раку молочної залози у комбінації з паклітакселом Абсолютна кількість гранулоцитів (×10 9 /л) Кількість тромбоцитів (× 109 /л) % від попередньої дози ≥1,2 і >75 100 1-<1,2 або 50–75 75 0,7-<1 і ≥50 50 <0,7 або <50 Відкласти введення В. Корекція дози гемцитабіну в рамках циклу при раку яєчників у комбінації з карбоплатином. Корекція дози гемцитабіну в рамках циклу при раку яєчників у комбінації з карбоплатином Корекція дози гемцитабіну в рамках циклу при раку яєчників у комбінації з карбоплатином Абсолютна кількість гранулоцитів (×10 9 /л) Кількість тромбоцитів (×10 9 /л) % від попередньої дози >1,5 і ≥100 100 1-1,5 або 75–100 50 <1 або <75 Відкласти введення Для виявлення негематологічної токсичності необхідно проводити регулярне обстеження пацієнта та контролювати функцію печінки та нирок. Залежно від ступеня токсичності дозу можна знижувати протягом кожного циклу або з початком нового циклу ступінчасто. Введення препарату має бути відкладено доти, доки, на думку лікаря, токсичність не вирішиться. Особливі групи пацієнтів Літні пацієнти: Немає даних, що дозволяють припустити, що у пацієнтів похилого віку необхідно коригувати дозу. Пацієнти з порушенням функції печінки та нирок: Застосовувати гемцитабін у пацієнтів із печінковою недостатністю або з порушеною функцією нирок слід з обережністю, оскільки достатніх даних щодо застосування препарату у цієї категорії пацієнтів немає. Ниркова недостатність легкого або середнього ступеня тяжкості (швидкість клубочкової фільтрації від 30 мл/хв до 80 мл/хв) не має помітного впливу на фармакокінетику гемцитабіну. Діти: Гемцитабін вивчався в обмежених дослідженнях І та ІІ фази у дітей з різними типами новоутворень. Даних цих досліджень недостатньо для доказу ефективності та безпеки застосування гемцитабіну у дітей. Рекомендації щодо приготування розчину для інфузій Як розчинник використовується лише 0,9% розчин натрію хлориду без консервантів. Для приготування концентрату вміст флакону 200 мг розчиняють не менше, ніж 5 мл, і 1 г - не менше, ніж 25 мл 0,9% розчину натрію хлориду для ін'єкцій. Кожен флакон акуратно збовтують до повного розчинення ліофілізату. Отриманий розчин має бути прозорим. Максимальна концентрація гемцитабіну не повинна перевищувати 40 мг/мл. Розчини, приготовані з концентрацією вище 40 мг/мл, можуть супроводжуватися неповним розчиненням. Приготовлений концентрат гемцитабіну, що містить потрібну дозу препарату, перед введенням розбавляють 0,9% розчином хлориду натрію для ін'єкцій у кількості, достатньому для 30-хвилинної внутрішньовенної інфузії. Перед парентеральним введенням необхідно візуально контролювати приготовлений розчин на наявність механічних домішок та зміну кольору.ПередозуванняАнтидот для гемцитабіну невідомий. Клінічно допустима токсичність спостерігалася при введенні одноразових доз до 5,7 г/м2 внутрішньовенно протягом 30 хвилин кожні два тижні. У разі підозри на передозування пацієнт повинен перебувати під постійним лікарським контролем, включаючи підрахунок формули крові. За потреби пацієнту проводять симптоматичне лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЛікування гемцитабіном можна проводити лише під наглядом лікаря, який має досвід застосування протипухлинної хіміотерапії. Гематологічна токсичність Гемцитабін може пригнічувати функцію кісткового мозку, що проявляється лейкопенією, тромбоцитопенією або анемією. Перед кожним введенням гемцитабіну необхідно контролювати кількість тромбоцитів, лейкоцитів та гранулоцитів у крові. При ознаках пригнічення функції кісткового мозку, спричиненого препаратом, необхідно припинити лікування або скоригувати дозу. Функція нирок та печінки Необхідно проводити регулярне обстеження пацієнта та оцінку функції нирок та печінки. Введення гемцитабіну при метастазах у печінці, при гепатиті та алкоголізмі в анамнезі, а також при цирозі печінки збільшує ризик розвитку печінкової недостатності. У пацієнтів, які отримували гемцитабін, гемолітико-уремічний синдром реєструвався у поодиноких випадках. Терапія гемцитабіном повинна бути припинена з появою перших ознак мікроангіопатичної гемолітичної анемії, таких як швидке зниження гемоглобіну, тромбоцитопенія, підвищення концентрації сироваткового білірубіну. Ниркова недостатність може бути незворотною після припинення терапії гемцитабіном, у зв'язку з чим може знадобитися гемодіаліз. Судинні порушення Синдром підвищеної проникності капілярів, респіраторний дистрес-синдром дорослих, синдром оборотної задньої енцефалопатії з потенційно серйозними наслідками спостерігалися у пацієнтів,отримували гемцитабін у монотерапії або у комбінації з іншими хіміотерапевтичними препаратами. Ці синдроми можуть бути пов'язані з пошкодженням ендотелію судин, можливо індукованим гемцитабіном. У разі їх розвитку під час терапії слід припинити лікування гемцитабіном та вжити необхідних заходів. Функція легенів Крім респіраторного дистрес-синдрому дорослих, інші порушення функції легень, іноді тяжкого ступеня (наприклад, набряк легень, інтерстиціальний пневмоніт), були зареєстровані у пацієнтів, які отримували гемцитабін у монотерапії або у комбінації з іншими цитостатиками. Етіологія цих порушень невідома. При розвитку таких побічних ефектів необхідно припинити терапію гемцитабіном та вжити необхідних заходів. Раннє використання симптоматичної терапії може покращити ситуацію. Фертильність У дослідженнях фертильності гемцитабін викликав гіпосперматогенез у самців мишей. Тому чоловікам, які отримують терапію гемцитабіном, не рекомендується батьківство під час лікування та протягом 6 місяців після його закінчення. До початку лікування слід звернутися за додатковою консультацією щодо кріоконсервації сперми через можливу безплідність внаслідок терапії гемцитабіном. Збільшення тривалості інфузії та частоти введень призводить до зростання токсичності. Залежно від ступеня токсичності дозу можна знижувати протягом кожного циклу або з початком нового циклу ступінчасто. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Досліджень впливу гемцитабіну на здатність керувати автотранспортними засобами та іншими механізмами не проводилося. Проте відомо, що гемцитабін може викликати сонливість від слабкого до помірного ступеня, особливо спільно з вживанням алкоголю. Пацієнтів слід застерігати від управління механізмами у випадках, коли вони відчувають сонливість.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
674,00 грн
629,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаЛіофілізат - 1 фл. активна речовина: гемцитабіну гідрохлорид 228 мг, еквівалентний 200 мг гемцитабіну основи; допоміжні речовини: манітол 200 мг, ацетат натрію 12,5 мг. Поміщають у флакони зі скла типу I. По одному флаконі з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну пачку. На пачці допускається наявність стікера "Зразок. Не для продажу." у разі безоплатного розповсюдження зразка препарату медичним установам.Опис лікарської формиЛіофілізат від білого до майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаПротипухлинний засіб, антиметаболіт.ФармакокінетикаГемцитабін швидко виводиться з організму нирками переважно у вигляді неактивного метаболіту 2'-дезокси-2',2'-дифторуридину. Менше 10% введеної внутрішньовенної дози виявляється у сечі у формі незміненого препарату. Зв'язування гемцитабіну з білками плазми незначне. Фармакокінетичний аналіз досліджень з одноразовим та багаторазовим введенням доз показує, що обсяг розподілу значною мірою залежить від статі. Системний кліренс, який коливається приблизно від 30 л/год/м2 до 90 л/год/м2, залежить від віку та статі. Період напіввиведення коливається від 32 до 94 хвилин.ФармакодинамікаГемцитабін є антиметаболітом групи аналогів піримідину. Препарат виявляє циклоспецифічність, діючи на клітини у фазах S (фаза реплікації) та Gi/S (проміжок між фазою початкового росту та фазою реплікації). Гемцитабін метаболізується всередині клітини під дією нуклеозидкіназ з утворенням активних дифосфатних та трифосфатних нуклеозидів. Дифосфатні нуклеозиди інгібують рибонуклеотидредуктазу, яка діє як єдиний каталізатор реакцій, що призводять до утворення дезоксинуклеозидтрифосфатів, необхідних для синтезу дезоксирибонуклеїнової кислоти (ДНК). Трифосфатні нуклеозиди активно конкурують з дезоксицитидинтрифосфатом за вбудовування в молекули ДНК та рибонуклеїнової кислоти-(РНК). Після вбудовування внутрішньоклітинних метаболітів гемцитабіну в ланцюг ДНК, до ниток, що її ростуть, додається ще один додатковий нуклеотид, що призводить до повного інгібування подальшого синтезу ДНК і запрограмованої загибелі клітини, відомої як апоптоз.Показання до застосуванняМісцевий або метастатичний недрібноклітинний рак легені як терапія першої лінії в комбінації сцисплатином або карбоплатином, а також у монотерапії у літніх пацієнтів з функціональним статусом, рівним 2. Нерезектабельний, місцеворецидивний або метастатичний рак молочної залози у складі комбінованої терапії з паклітакселом після проведення неоад'ювантної та/або ад'ювантної терапії з включенням антрациклінів за відсутності протипоказань до їх призначення. Місцевий або метастатичний уротеліальний рак (рак сечового міхура, ниркової балії, сечоводів, уретри). Місцево поширений або метастатичний епітеліальний рак яєчників як монотерапія або у поєднанні з карбоплатином у пацієнтів з прогресуванням захворювання після проведення першої лінії терапії на основі платинових препаратів. Місцевий або метастатичний рак підшлункової залози. Місцевий або метастатичний рак шийки матки. Рак жовчовивідних шляхів. Показана ефективність гемцитабіну при поширеному дрібноклітинному раку легені та поширеному рефрактерному раку яєчка.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до гемцитабіну або до інших компонентів препарату. Вагітність та період годування груддю. Вік до 18 років. З обережністю: при порушенні функції печінки та/або нирок, пригніченні кістковомозкового кровотворення (у тому числі на фоні супутньої променевої або хіміотерапії), гострих інфекційних захворюваннях вірусної, грибкової або бактеріальної природи, у пацієнтів з серцево-судинними захворюваннями (в тому числіПобічна діяПобічні реакції, що зустрічалися частіше, ніж у поодиноких випадках, перераховані відповідно до наступної градації: дуже часто (≥10%); часто (≥1%, Порушення з боку системи крові та лімфатичної системи: дуже часто – анемія, лейкопенія та тромбоцитопенія; часто – фебрильна нейтропенія; дуже рідко – тромбоцитоз. Порушення з боку імунної системи: дуже рідко – анафілактична реакція. Порушення з боку обміну речовин та харчування: часто – анорексія. Порушення з боку нервової системи: часто – головний біль, безсоння, сонливість; нечасто – порушення мозкового кровообігу; дуже рідко – синдром оборотної задньої енцефалопатії. Порушення з боку серця: нечасто – серцева недостатність; аритмія, переважно суправентрикулярна; рідко – інфаркт міокарда. Порушення з боку судин: дуже часто – набряки, периферичні набряки; рідко – зниження артеріального тиску, васкуліт периферичних судин, гангрена; дуже рідко – синдром підвищеної проникності капілярів. Порушення з боку дихальної системи: дуже часто – задишка; часто – кашель, риніт; нечасто – бронхоспазм, інтерстиціальний пневмоніт; рідко – набряк легень, респіраторний дистрес-синдром дорослих. Порушення з боку системи шлунково-кишкового тракту: дуже часто - нудота, блювання, підвищення активності "печінкових" ферментів аспартатамінотрансферази (ACT), аланінамінотрансферази (АЛТ) та лужної фосфатази; часто – діарея, стоматит, виразкове ураження слизової оболонки порожнини рота, запор, підвищення концентрації білірубіну; нечасто -гепатотоксичність важкого ступеня, включаючи печінкову недостатність, у деяких випадках із летальним кінцем; рідко – підвищення концентрації гаммаглутамілтрансферази (ГГТ); дуже рідко – ішемічний коліт. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: дуже часто – алергічні шкірні висипання легкого ступеня, що супроводжуються свербінням; алопеція (зазвичай мінімальна втрата волосся); часто-свербіж, пітливість; рідко - виразки, утворення везикул, лущення, шкірні реакції тяжкого ступеня, включаючи десквамацію та бульозне ураження шкіри; дуже рідко – токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: дуже часто – протеїнурія легкого ступеня та гематурія; нечасто – ниркова недостатність; рідко – підвищення концентрації креатиніну, сечовини та лактатдегідрогенази (ЛДГ) при гемолітико-уремічному синдромі. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто – біль у спині, міалгія. Інші: дуже часто – грипоподібний синдром. Також були зареєстровані випадки нездужання, пітливість; часто-підвищення температури тіла, астенія, озноб; рідко – реакції у місці ін'єкції переважно легкого ступеня. Гіперчутливість: анафілактоїдні реакції реєструвалися дуже рідко. Променева токсичність реєструвалася рідко (див. Взаємодія з іншими видами терапії). Застосування гемцитабіну в комбінації з паклітакселом при раку молочної залози Небажані явища ІІІ ступеня тяжкості Гематологічна токсичність: анемія – 5,7%, тромбоцитопенія – 5,3%, нейтропенія – 31,3%. Негематологічна токсичність: фебрильна нейтропенія – 4,6%, підвищена стомлюваність – 5,7%, діарея – 3,1%, моторна нейропатія – 2,3%, сенсорна нейропатія – 5,3%. Небажані явища IV ступеня тяжкості Гематологічна токсичність: анемія – 1,1%, тромбоцитопенія – 0,4%, нейтропенія – 17,2% (нейтропенія IV ступеня тривалістю понад 7 днів була зареєстрована у 12,6% пацієнтів). Негематологічна токсичність: фебрильна нейтропенія – 0,4%, підвищена стомлюваність – 0,8%, моторна нейропатія – 0,4%, сенсорна нейропатія –0,4%. Застосування гемцитабіну в комбінації з цисплатином при раку сечового міхура Небажані явища ІІІ ступеня тяжкості Гематологічна токсичність: анемія – 24%, тромбоцитопенія – 29%. Негематологічна токсичність: нудота та блювання – 22%, діарея – 3%, інфекція – 2%, стоматит – 1%. Небажані явища IV ступеня тяжкості Гематологічна токсичність: анемія – 4%, тромбоцитопенія – 29%. Негематологічна токсичність: інфекція – 1%. Застосування гемцитабіну в комбінації з карбоплатином при раку яєчників Небажані явища ІІІ ступеня тяжкості Гематологічна токсичність: анемія – 22,3%, нейтропенія – 41,7%, тромбоцитопенія – 30,3%, лейкопенія –48,0%. Негематологічна токсичність: кровотеча – 1,8%, фебрильна нейтропенія – 1,1%. Небажані явища IV ступеня тяжкості Гематологічна токсичність: анемія –5,1%, нейтропенія –28,6%, тромбоцитопенія – 4,6%, лейкопенія – 5,1%. Негематологічна токсичність: інфекція без нейтропенії – 0,6%.Взаємодія з лікарськими засобамиВзаємодія з іншими видами терапії Променева терапія Одночасне застосування (спільне або з інтервалом менше 7 днів): токсичність, пов'язана з таким мультимодальним лікуванням, залежить від багатьох різних факторів: дози гемцитабіну, частоти введення гемцитабіну, дози променевої терапії, техніки планування променевої терапії, типу та обсягу опромінюваної тканини. Доклінічні та клінічні дослідження показали, що гемцитабін має радіосенсибілізуючу дію. У єдиному дослідженні, в якому гемцитабін вводився в дозі 1000 мг/м2 протягом 6 тижнів одночасно з терапевтичним опроміненням грудної клітини у пацієнтів з недрібноклітинним раком легені, була зафіксована значна токсичність у вигляді важкого та потенційно небезпечного для життя запалення слизових оболонок, ; а також пневмоніту,особливо у пацієнтів із великим обсягом опромінення тканин (медіана обсягу опромінення 4795 см3). Дослідження (дослідження II фази при недрібноклітинному раку легені), що проводилися пізніше, свідчать про доцільність введення гемцитабіну в нижчих дозах з супутньою променевою терапією з прогнозованою токсичністю. Променева терапія на ділянку грудної клітки (СОД 66 Гр) проводилася одночасно з хіміотерапією гемцитабіном у дозі 600 мг/м2 (4 введення) та цисплатином у дозі 80 мг/м2 (2 введення) протягом 6 тижнів. Декілька досліджень I та II фази показали, що при недрібноклітинному раку легені та раку підшлункової залози доцільніше проводити монотерапію гемцитабіном (у дозі до 300 мг/м2/тиждень) паралельно з променевою терапією.Оптимальний режим безпечного введення гемцитабіну з терапевтичними дозами променевої терапії ще встановлено для всіх типів новоутворень. Послідовне застосування (інтервал більше 7 днів): крім променевої реакції при введенні гемцитабіну більш ніж за 7 днів до або після променевої терапії збільшення токсичності не зареєстровано. Ці дані дозволяють припустити, що гемцитабін можна вводити через тиждень після променевої терапії або після того, як будуть дозволені гострі наслідки променевої терапії.що гемцитабін можна вводити через один тиждень після променевої терапії або після того, як буде дозволено гострі наслідки променевої терапії.що гемцитабін можна вводити через один тиждень після променевої терапії або після того, як буде дозволено гострі наслідки променевої терапії. І при одночасному, і при послідовному застосуванні гемцитабіну з променевою терапією були зареєстровані променеві пошкодження тканин, що опромінюються (наприклад, езофагіт, коліт і пневмоніт). Інші Не рекомендується спільне застосування з живими вакцинами жовтої лихоманки та іншими живими вакцинами внаслідок ризику системного захворювання з можливим летальним результатом, особливо у пацієнтів з імуносупресією.Спосіб застосування та дозиГемцитабін вводиться внутрішньовенно краплинно протягом 30 хвилин. Перед кожним введенням гемцитабіну необхідно контролювати кількість тромбоцитів, лейкоцитів та гранулоцитів у крові. При ознаках пригнічення функції кісткового мозку, спричиненого препаратом, необхідно припинити лікування або скоригувати дозу. Недрібноклітинний рак легені (місцерозповсюджений або метастатичний), перша лінія терапії. Монотерапія: Рекомендована доза препарату – 1000 мг/м2 в 1, 8 та 15 дні кожного 28-денного циклу. Комбінована терапія з цисплатином: Рекомендована доза препарату – 1250 мг/м2 на 1 та 8 день кожного 21-денного циклу або 1000 мг/м2 у 1, 8 та 15 дні кожного 28-денного циклу. Цисплатин вводиться у дозі 70 мг/м2 на 1 день циклу після інфузії гемцитабіну на фоні гіпергідратації. Комбінована терапія з карбоплатином: Рекомендована доза препарату – 1000 мг/м2 або 1200 мг/м2 на 1 та 8 день кожного 21-денного циклу. Карбоплатин вводиться з розрахунку AUC (площа під кривою «концентрація-час») 5,0 мг/мл/хв за 1 день циклу після інфузії гемцитабіну. Рак молочної залози (нерезектабельний, місцеворецидивний або метастатичний). Комбінована терапія з паклітакселом: Як терапія першої лінії при прогресуванні захворювання після неоад'ювантної та/або ад'ювантної терапії, що включає антрацикліни, за відсутності протипоказань до них. Паклітаксел вводиться в дозі 175 мг/м2 внутрішньовенно крапельно протягом 3 годин на день 21-денного циклу з подальшим введенням гемцитабіну. Рекомендована доза препарату – 1250 мг/м2 на 1 та 8 день кожного 21-денного циклу. Перед початком комбінованої терапії (гемцитабін + паклітаксел) абсолютна кількість гранулоцитів у крові у пацієнтів має бути не менше ніж 1500/мкл. Уротеліальний рак (рак сечового міхура (місцерозповсюджений, метастатичний та поверхневий), ниркової балії, сечоводу, сечовипускального каналу). Монотерапія: Рекомендована доза препарату – 1250 мг/м2 у 1, 8 та 15 дні кожного 28-денного циклу. Комбінована терапія з цисплатином: Рекомендована доза препарату — 1000 мг/м2 в 1, 8 і 15 днів у поєднанні з цисплатином, який вводиться в дозі 70 мг/м2 відразу після інфузії гемцитабіну в 1 або 2 день кожного 28-денного циклу. Клінічні дослідження показали, що за дози цисплатину 100 мг/м2 спостерігається більш виражена мієлосупресія. Епітеліальний рак яєчників (місцерозповсюджений або метастатичний, резистентний до похідних платини). Монотерапія: Рекомендована доза препарату – 800-1250 мг/м2 у 1, 8 та 15 дні кожного 28-денного циклу. Комбінована терапія з карбоплатином: Рекомендована доза препарату – 1000 мг/м2, на 1 та 8 день у поєднанні з карбоплатином з розрахунку AUC 4,0 мг/мл/хв, який вводиться відразу після інфузії гемцитабіну на 1 день кожного 21-денного циклу. Рак підшлункової залози (місцерозповсюджений або метастатичний, у т.ч. резистентний до терапії фторурацилом). Монотерапія: Рекомендована доза препарату – 1000 мг/м2 один раз на тиждень протягом 7 тижнів з наступною тижневою перервою. Потім препарат вводиться в 1, 8 та 15 дні кожного 28-денного циклу. Рак шийки матки (місцерозповсюджений або метастатичний). Комбінована терапія з цисплатином: При місцеворозповсюдженому раку при послідовній хіміопроменевій терапії (неоад'ювантно) та при метастатичному раку цисплатин вводиться в дозі 70 мг/м2 на 1 день циклу на тлі гіпергідратації з подальшим введенням гемцитабіну. Гемцитабін вводиться в дозі 1250 мг/м2 на 1 та 8 день кожного 21-денного циклу. При місцевопоширеному раку при одночасної хіміопроменевої терапії цисплатин вводиться в дозі 40 мг/м2 з наступним (безпосередньо після введення цисплатину) введенням гемцитабіну. Гемцитабін вводиться 1 раз на тиждень за 1-2 години до початку променевої терапії у дозі 125 мг/м2. Рак жовчовивідних шляхів Комбінована терапія з цисплатином: Цисплатин вводиться в дозі 70 мг/м2 на 1 день циклу на тлі гіпергідратації з подальшим введенням гемцитабіну. Гемцитабін вводиться у дозі 1250 мг/м2 на 1 та 8 день кожного 21-денного циклу. Корекція дози У разі розвитку гематологічної токсичності доза гемцитабіну може бути зменшена або його введення відкладено відповідно до наступних схем: А. Корекція дози гемцитабіну в рамках циклу при уротеліальному раку, недрібноклітинному раку легені, раку підшлункової залози як монотерапія або в комбінації з цисплатином. Корекція дози гемцитабіну в рамках циклу при уротеліальному раку, недрібноклітинному раку легені, раку підшлункової залози як монотерапія або в комбінації з цисплатином. Корекція дози гемцитабіну в рамках циклу при уротеліальному раку, недрібноклітинному раку легені, раку підшлункової залози як монотерапія або в комбінації з цисплатином. Абсолютна кількість гранулоцитів (× 109 /л) Кількість тромбоцитів (×10 9 /л) % від попередньої дози >1 і >100 100 0,5-1 або 50–100 75 <0,5 або <50 Відкласти введення Б. Корекція дози гемцитабіну в рамках циклу при раку молочної залози у комбінації з паклітакселом. Корекція дози гемцитабіну в рамках циклу при раку молочної залози у комбінації з паклітакселом Корекція дози гемцитабіну в рамках циклу при раку молочної залози у комбінації з паклітакселом Абсолютна кількість гранулоцитів (×10 9 /л) Кількість тромбоцитів (× 109 /л) % від попередньої дози ≥1,2 і >75 100 1-<1,2 або 50–75 75 0,7-<1 і ≥50 50 <0,7 або <50 Відкласти введення В. Корекція дози гемцитабіну в рамках циклу при раку яєчників у комбінації з карбоплатином. Корекція дози гемцитабіну в рамках циклу при раку яєчників у комбінації з карбоплатином Корекція дози гемцитабіну в рамках циклу при раку яєчників у комбінації з карбоплатином Абсолютна кількість гранулоцитів (×10 9 /л) Кількість тромбоцитів (×10 9 /л) % від попередньої дози >1,5 і ≥100 100 1-1,5 або 75–100 50 <1 або <75 Відкласти введення Для виявлення негематологічної токсичності необхідно проводити регулярне обстеження пацієнта та контролювати функцію печінки та нирок. Залежно від ступеня токсичності дозу можна знижувати протягом кожного циклу або з початком нового циклу ступінчасто. Введення препарату має бути відкладено доти, доки, на думку лікаря, токсичність не вирішиться. Особливі групи пацієнтів Літні пацієнти: Немає даних, що дозволяють припустити, що у пацієнтів похилого віку необхідно коригувати дозу. Пацієнти з порушенням функції печінки та нирок: Застосовувати гемцитабін у пацієнтів із печінковою недостатністю або з порушеною функцією нирок слід з обережністю, оскільки достатніх даних щодо застосування препарату у цієї категорії пацієнтів немає. Ниркова недостатність легкого або середнього ступеня тяжкості (швидкість клубочкової фільтрації від 30 мл/хв до 80 мл/хв) не має помітного впливу на фармакокінетику гемцитабіну. Діти: Гемцитабін вивчався в обмежених дослідженнях І та ІІ фази у дітей з різними типами новоутворень. Даних цих досліджень недостатньо для доказу ефективності та безпеки застосування гемцитабіну у дітей. Рекомендації щодо приготування розчину для інфузій Як розчинник використовується лише 0,9% розчин натрію хлориду без консервантів. Для приготування концентрату вміст флакону 200 мг розчиняють не менше, ніж 5 мл, і 1 г - не менше, ніж 25 мл 0,9% розчину натрію хлориду для ін'єкцій. Кожен флакон акуратно збовтують до повного розчинення ліофілізату. Отриманий розчин має бути прозорим. Максимальна концентрація гемцитабіну не повинна перевищувати 40 мг/мл. Розчини, приготовані з концентрацією вище 40 мг/мл, можуть супроводжуватися неповним розчиненням. Приготовлений концентрат гемцитабіну, що містить потрібну дозу препарату, перед введенням розбавляють 0,9% розчином хлориду натрію для ін'єкцій у кількості, достатньому для 30-хвилинної внутрішньовенної інфузії. Перед парентеральним введенням необхідно візуально контролювати приготовлений розчин на наявність механічних домішок та зміну кольору.ПередозуванняАнтидот для гемцитабіну невідомий. Клінічно допустима токсичність спостерігалася при введенні одноразових доз до 5,7 г/м2 внутрішньовенно протягом 30 хвилин кожні два тижні. У разі підозри на передозування пацієнт повинен перебувати під постійним лікарським контролем, включаючи підрахунок формули крові. За потреби пацієнту проводять симптоматичне лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЛікування гемцитабіном можна проводити лише під наглядом лікаря, який має досвід застосування протипухлинної хіміотерапії. Гематологічна токсичність Гемцитабін може пригнічувати функцію кісткового мозку, що проявляється лейкопенією, тромбоцитопенією або анемією. Перед кожним введенням гемцитабіну необхідно контролювати кількість тромбоцитів, лейкоцитів та гранулоцитів у крові. При ознаках пригнічення функції кісткового мозку, спричиненого препаратом, необхідно припинити лікування або скоригувати дозу. Функція нирок та печінки Необхідно проводити регулярне обстеження пацієнта та оцінку функції нирок та печінки. Введення гемцитабіну при метастазах у печінці, при гепатиті та алкоголізмі в анамнезі, а також при цирозі печінки збільшує ризик розвитку печінкової недостатності. У пацієнтів, які отримували гемцитабін, гемолітико-уремічний синдром реєструвався у поодиноких випадках. Терапія гемцитабіном повинна бути припинена з появою перших ознак мікроангіопатичної гемолітичної анемії, таких як швидке зниження гемоглобіну, тромбоцитопенія, підвищення концентрації сироваткового білірубіну. Ниркова недостатність може бути незворотною після припинення терапії гемцитабіном, у зв'язку з чим може знадобитися гемодіаліз. Судинні порушення Синдром підвищеної проникності капілярів, респіраторний дистрес-синдром дорослих, синдром оборотної задньої енцефалопатії з потенційно серйозними наслідками спостерігалися у пацієнтів,отримували гемцитабін у монотерапії або у комбінації з іншими хіміотерапевтичними препаратами. Ці синдроми можуть бути пов'язані з пошкодженням ендотелію судин, можливо індукованим гемцитабіном. У разі їх розвитку під час терапії слід припинити лікування гемцитабіном та вжити необхідних заходів. Функція легенів Крім респіраторного дистрес-синдрому дорослих, інші порушення функції легень, іноді тяжкого ступеня (наприклад, набряк легень, інтерстиціальний пневмоніт), були зареєстровані у пацієнтів, які отримували гемцитабін у монотерапії або у комбінації з іншими цитостатиками. Етіологія цих порушень невідома. При розвитку таких побічних ефектів необхідно припинити терапію гемцитабіном та вжити необхідних заходів. Раннє використання симптоматичної терапії може покращити ситуацію. Фертильність У дослідженнях фертильності гемцитабін викликав гіпосперматогенез у самців мишей. Тому чоловікам, які отримують терапію гемцитабіном, не рекомендується батьківство під час лікування та протягом 6 місяців після його закінчення. До початку лікування слід звернутися за додатковою консультацією щодо кріоконсервації сперми через можливу безплідність внаслідок терапії гемцитабіном. Збільшення тривалості інфузії та частоти введень призводить до зростання токсичності. Залежно від ступеня токсичності дозу можна знижувати протягом кожного циклу або з початком нового циклу ступінчасто. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Досліджень впливу гемцитабіну на здатність керувати автотранспортними засобами та іншими механізмами не проводилося. Проте відомо, що гемцитабін може викликати сонливість від слабкого до помірного ступеня, особливо спільно з вживанням алкоголю. Пацієнтів слід застерігати від управління механізмами у випадках, коли вони відчувають сонливість.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаДраже - 1 ін. : Активні речовини; ретинолу пальмітату (вітаміну А) 1817 мг (3300 ME); тіаміну гідрохлориду (вітаміну В 1) 1,5 мг; рибофлавіну (вітаміну В2) 1,5 мг; піридоксину гідрохлориду (вітамін В6) 2 мг; ціанокобаламіну (вітаміну В12) 10мкг; аскорбінової кислоти (вітамін С) 75 мг; нікотинаміду 10 мг; фолієвої кислоти 0,3 мг; ?-Токоферолу ацетату (вітаміну Е) 5 мг; ергокальциферолу (вітаміну D2) 6,25 мкг(250 ME); кальцію пантотенату 3 мг; допоміжних речовин; цукор (сахароза), борошно пшеничне, патока крохмальна, тальк, соняшник масло, м'яти перцевої листя масло, віск бджолиний, барвник хіноліновий жовтий (Е-104), барвник тропеолін-О; примітка; Допоміжні речовини у субстанціях; ретинолу пальмітату (вітаміну А): d,l-?-токоферолу ацетат, арахісове масло; ергокальциферолу (вітаміну Д2): соєвих бобів олія рафінована, дезодорована. По 50 драже у банки полімерні.
Склад, форма випуску та упаковкаДраже - 1 драже: ретинол (віт. А) 3300 МО, α-токоферолу ацетат (віт. E) 5 мг, ергокальциферол (віт. D2) 250 МО, аскорбінова кислота (віт. С) 75 мг, тіамін (віт. В1) 1.5 мг, рибофлавін (віт. B2) 1.5 мг, кальцію пантотенат (віт. B5) 3 мг, піридоксин (віт. B6) 2 мг, фолієва кислота (віт. Bc) 300 мкг, ціанокобаламін (віт. B12) 10 мкг, нікотинамід (віт. PP) 10 мг. 50 шт. - банки полімерні (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиДраже від жовто-жовтогарячого до зеленувато-жовтого кольору правильної кулястої форми, зі слабким характерним запахом. Поверхня драже має бути рівною, гладкою, однорідною по фарбуванню.Фармакотерапевтична групаФармакологічна дія препарату обумовлена властивостями, що входять до складу вітамінів. Ретинол – забезпечує нормальну функцію шкіри, слизових оболонок, а також функцію зору. Сприяє нормальному спермато- та овогенезу, розвитку плаценти, нормальному розвитку та диференціюванню ембріональних тканин, у т.ч. епітеліальних структур та кісткової тканини. Тіамін - як коензим бере участь у вуглеводному обміні, функціонуванні нервової системи. Рибофлавін - найважливіший каталізатор процесів клітинного дихання та зорового сприйняття. Піридоксин - як коензим бере участь у білковому обміні та синтезі нейромедіаторів. Ціанокобаламін – бере участь у синтезі нуклеотидів, є важливим фактором росту та розвитку епітеліальних клітин; необхідний для нормального кровотворення, метаболізму фолієвої кислоти та синтезу мієліну. Аскорбінова кислота – забезпечує синтез колагену; бере участь у формуванні та підтримці структури та функції хрящів, кісток, зубів; покращує всмоктування в кишечнику та засвоєння організмом заліза. Нікотинамід - бере участь у процесах тканинного дихання, жирового та вуглеводного обміну. Фолієва кислота – бере участь у синтезі амінокислот, нуклеотидів, нуклеїнових кислот; необхідна для нормального еритропоезу. На ранніх стадіях вагітності знижує ризик розвитку у плода дефектів нервової трубки та вад щелепно-лицьової області. α-Токоферол - має антиоксидантні властивості, підтримує стабільність еритроцитів, попереджає гемоліз; позитивно впливає на функції статевих залоз, нервової та м'язової тканини. Кальція пантотенат - як складова частина коензиму А бере участь у процесах ацетилювання та окислення; сприяє побудові, регенерації епітелію та ендотелію.Клінічна фармакологіяПолівітаміни.Показання до застосуванняПрофілактика гіповітамінозу в період вагітності та лактації.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату.Вагітність та лактаціяПоказаний для профілактики гіповітамінозу в період вагітності та лактації.Побічна діяМожливі алергічні реакції до компонентів препарату.Спосіб застосування та дозиПрепарат застосовують внутрішньо після їди. Дорослим по 1 драже на добу. Курс лікування 20-30 днів. Перерви між курсами 1-3 місяці, повторні курси за рекомендацією лікаря.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе рекомендується перевищувати ці дози. Не рекомендується одночасне застосування інших полівітамінних препаратів, щоб уникнути передозування.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаАскорбінова кислота, нікотинамід, D-альфа-токоферолу ацетат, D-пантотенат кальцію, піридоксину гідрохлорид, тіаміну гідрохлорид, ретинолу пальмітат, фолієва кислота, ергокальциферол, ціанкобаламін, цукор, борошно пшонне, олія соняшникова. РекомендуєтьсяЯк біологічно активну добавку до їжі - додаткового джерела вітамінів (А, D, Е, С, В1, В2, РР, В6, фолацину, В12, пантотенової кислоти). Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів продукту.
Склад, форма випуску та упаковкаСпрей для зовнішнього застосування - 1 мл: активна речовина: міноксидил – 20/50 мг; допоміжні речовини: етанол (96%) – 571/243 мг; пропіленгліколь - 104/520 мг; вода - до 1 мл. Спрей для зовнішнього застосування, 2% та 5%. 60 мл розчину у флаконі білого кольору з ПЕВП з кришкою поліпропіленової білого кольору, що загвинчується, оснащеної пластиковим кільцем контролю першого розкриття. 1 або 2 фл. у комплекті з 1 пластиковим мірним насосом та 1 насадкою для розпилення в захисному пакетику поміщають у картонну пачку. 3 фл. у комплекті з 2 пластиковими мірними насосами та 2 насадками для розпилення в захисному пакетику поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиБезбарвний або злегка пофарбований із жовтуватим відтінком, прозорий водно-спиртовий розчин із запахом спирту.Фармакотерапевтична групаCтимулююче зростання волосся.ФармакокінетикаВсмоктування. При зовнішньому застосуванні міноксидил погано всмоктується через неушкоджену шкіру: у середньому 1,5% (1–2%) загальної нанесеної дози надходить у системний кровотік. Середні значення AUC і Cmax при застосуванні 5% розчину міноксидилу становлять приблизно 18,71 нг·ч/мл і 2,13 нг/мл відповідно, при застосуванні 2% розчину міноксидилу - 7,54 нг·ч/мл та 1,25 нг /мл відповідно. Tmax при застосуванні 5% розчину міноксидилу становить 5,79 год. Вплив міноксидилу на гемодинаміку не виражений доти, доки середня сироваткова концентрація міноксидилу не досягне 21,7 нг/мл. Розподіл. Хоча раніше повідомлялося про те, що міноксидил не зв'язується з білками плазми, пізніше методом ультрафільтрації in vitro було продемонстровано його оборотне зв'язування з білками плазми крові людини в діапазоні 37-39%. Оскільки абсорбується лише 1-2% нанесеного зовнішньо міноксидилу, ступінь його зв'язування з білками плазми клінічно незначний. Метаболізм. Приблизно 60% міноксидилу метаболізується з утворенням міноксидилу глюкуроніду переважно в печінці. Виведення. T1/2 міноксидилу для зовнішнього застосування в середньому становить 22 год. 97% міноксидилу та його метаболітів екскретується нирками та 3% – через кишечник. Після припинення застосування препарату приблизно 95% міноксидилу, нанесеного місцево, виводиться протягом 4 днів.ФармакодинамікаЯк периферичний вазодилататор, при місцевому застосуванні міноксидил посилює мікроциркуляцію в області волосяних фолікулів. Міноксидил стимулює фактор зростання ендотелію судин, який, ймовірно, відповідає за підвищення проникності капілярів, що свідчить про високу метаболічну активність, що спостерігається у фазі анагену. Міноксидил стимулює ріст волосся у пацієнтів із спадковою втратою волосся (андрогенна алопеція) у початковій стадії. Точний механізм дії міноксидилу для зовнішнього застосування при випаданні волосся до кінця не вивчений.Показання до застосуванняЛікування алопеції у чоловіків та жінок.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до міноксидилу або інших компонентів препарату; порушення цілісності шкірних покривів; дерматози волосистої частини голови; одночасне застосування інших ЛЗ на шкірі голови; вагітність; період грудного вигодовування; вік молодше 18 років; вік старше 65 років. З обережністю: серцево-судинні захворювання та аритмія, ниркова та печінкова недостатність.Вагітність та лактаціяНе слід застосовувати препарат при вагітності та в період грудного вигодовування.Побічна діяДля позначення частоти побічних ефектів використовується така класифікація: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100 та З боку нервової системи: часто головний біль; дуже рідко – запаморочення. З боку шкіри та підшкірних тканин: часто - свербіж шкіри, висип; рідко - дерматит, що виявляється у вигляді почервоніння, лущення та запалення; дуже рідко - тимчасове випадання волосся, зміна кольору волосся, порушення текстури волосся, гіпертрихоз (небажане зростання волосся поза місцем застосування), реакції в місці застосування (можуть поширюватися на вуха та обличчя, включають свербіж шкіри, роздратування, біль, висип, набряк, сухість шкіри, еритему, однак у деяких випадках реакції можуть бути більш тяжкими, включаючи ексфоліацію, дерматит, утворення бульбашок, кровотечу, виразку). З боку імунної системи: дуже рідко - ангіоневротичний набряк (проявами якого можуть бути набряк губ, тканин ротової порожнини, ротоглотки, глотки та язика), гіперчутливість (проявами якої можуть бути генералізована еритема, генералізоване свербіння шкіри, набряк обличчя і почуття сорому в горлі) , алергічний контактний дерматит З боку органу зору: дуже рідко – подразнення очей. З боку серця: дуже рідко – тахікардія, відчуття серцебиття. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: дуже рідко – задишка. З боку шлунково-кишкового тракту: дуже рідко – нудота, блювання. Загальні розлади та порушення у місці введення: дуже рідко – периферичний набряк, біль у грудній клітці. З боку судин: нечасто – зниження артеріального тиску. Якщо будь-які з побічних ефектів, що зазначені в інструкції, посилюються або з'являються будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, необхідно повідомити про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиІснує теоретична можливість посилення ортостатичної гіпотензії у пацієнтів, які отримують супутнє лікування периферичними судинно-розширювальними засобами (клінічне підтвердження відсутнє). Не можна виключити дуже незначне підвищення вмісту міноксидилу в крові пацієнтів, які страждають на артеріальну гіпертензію та приймають міноксидил внутрішньо у разі одночасного використання препарату Генеролон, хоча відповідні клінічні дослідження не проводилися. Встановлено, що міноксидил для зовнішнього застосування може взаємодіяти з деякими ЛЗ для зовнішнього застосування. Одночасне застосування розчину міноксидилу для зовнішнього застосування та крему, що містить бетаметазон (0,05%), призводить до зниження системного всмоктування міноксидилу. Одночасне застосування крему, що містить третиноїн (0,05%), призводить до підвищеного всмоктування міноксидилу. Одночасне нанесення на шкіру міноксидилу та препаратів для зовнішнього застосування, таких як третиноїн та дитранол, що спричиняють зміну захисних функцій шкіри, може призвести до збільшення всмоктування міноксидилу.Спосіб застосування та дозиНезалежно від розміру оброблюваної ділянки необхідно наносити 1 мл розчину за допомогою розпилювача (7 натискань) 2 рази на день на уражені ділянки волосистої частини голови, починаючи з центру проблемної зони. Після застосування необхідно вимити руки. Сумарна добова доза повинна перевищувати 2 мл (доза залежить від розміру ураженої області). Пацієнтам, у яких при застосуванні 2% розчину не спостерігається задовільний ріст волосся, і пацієнтам, для яких бажане швидше зростання волосся, можна використовувати 5% розчин. Для чоловіків препарат Генеролон найбільш ефективний при випаданні волосся на маківці, для жінок - при випаданні волосся в області серединного проділу. Препарат Генеролон наноситься тільки на суху шкіру волосистої частини голови. Розчин не потребує змивання. Для ефективності препарату та досягнення ним волосяних фолікулів важливо наносити препарат на шкіру волосистої частини голови, а не на волосся. Поява перших ознак припинення випадання волосся та відновлення росту волосся можлива після застосування препарату 2 рази на добу протягом 2-4 місяців. Початок і ступінь вираженості росту волосся, а також якість волосся, що росте, можуть коливатися у різних пацієнтів. Для досягнення та підтримання досягнутого ефекту відновлення росту волосся пацієнт не повинен переривати застосування препарату, інакше випадання волосся відновиться. Підвищення дози препарату або частіше його застосування не призведе до поліпшення результатів терапії. Якщо після застосування лікарського препарату Генеролон протягом 16 тижнів посилення росту волосся не відзначається, то застосування препарату слід припинити. Після початку застосування лікарського препарату Генеролон може відзначатися посилене випадання волосся. Цей ефект викликаний впливом міноксидилу. Він виявляється у стимулюванні переходу волосся з фази спокою (телоген) у фазу зростання (анаген). Таким чином, відзначається випадання старого волосся, на місці якого виростає нове. Тимчасове посилення випадання волосся зазвичай продовжується протягом 2-6 тижнів з моменту початку лікування, а потім зменшується протягом 2 тижнів. Якщо підвищене випадання волосся триває, застосування препарату слід припинити і проконсультуватися з лікарем. Згідно з одиничними повідомленнями, протягом 3-4 місяців після припинення лікування очікується відновлення вихідного зовнішнього вигляду. Тривалість лікування в середньому – близько 1 року. Спеціальні групи пацієнтів. Немає рекомендацій щодо дозування препарату Генеролон для застосування у пацієнтів з нирковою та печінковою недостатністю. Підготовка до застосування. Зняти кришку, що нагвинчується, і закріпити мірний насос. На трубку зверху насоса закріпити подовжену насадку для розпилення. Перед першим використанням натиснути на розпилювальну насадку 3-4 рази, щоб насос наповнився розчином, після чого препарат можна застосовувати.ПередозуванняВипадковий прийом внутрішньо препарату Генеролон може викликати системні побічні ефекти, зумовлені судиннорозширювальними властивостями міноксидилу (5 мл 2% розчину містить 100 мг міноксидилу — максимальну рекомендовану дозу для дорослих при прийомі внутрішньо при лікуванні артеріальної гіпертензії; 5 мл 5 % розчину тобто дозу, що у 2,5 рази перевищує максимальну рекомендовану добову дозу для дорослих при прийомі внутрішньо при лікуванні артеріальної гіпертензії). Якщо дози, що перевищують рекомендовані, наносяться на великі ділянки тіла або інші ділянки тіла, крім волосистої частини голови, можливе збільшення системної абсорбції міноксидилу, що може призвести до розвитку небажаних явищ. Симптоми: затримка рідини, зниження артеріального тиску, тахікардія, запаморочення. Лікування: для усунення затримки рідини при необхідності можуть бути призначені діуретики; для лікування тахікардії – бета-адреноблокатори. Для лікування артеріальної гіпотензії слід ввести внутрішньовенно 0,9% розчин натрію хлориду. Не слід призначати симпатоміметичні засоби, наприклад, норепінефрин та епінефрин, які мають надмірну кардіостимулюючу активність.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНаносити лікарський препарат Генеролон слід тільки на здорову шкіру волосистої частини голови. Не можна використовувати його при запаленні, інфікуванні, подразненні, хворобливості шкіри, а також одночасно з іншими лікарськими засобами, що наносяться на шкіру волосистої частини голови. Препарат Генеролон слід наносити тільки на суху шкіру волосистої частини голови після купання або почекати близько 4 годин після нанесення препарату перед купанням. Не давайте голові намокнути раніше ніж через 4 години після нанесення препарату. Після застосування препарату слід ретельно вимити руки. Мити волосся при застосуванні препарату Генеролон® рекомендується у звичному режимі. Перед початком лікування препаратом Генеролон® пацієнти повинні пройти загальне обстеження, що включає збирання та вивчення медичного анамнезу. Лікар повинен переконатися, що шкіра волосистої частини голови здорова. Міноксидил у невеликих кількостях може всмоктуватися через шкіру, у зв'язку з чим існує ризик розвитку системних побічних ефектів, таких як затримка води та солей, генералізований та місцевий набряк, випіт у ділянці перикарда, перикардит, тампонада перикарда, тахікардія, стенокардія, посилення ортостатичної гіпотензії. викликаною деякими антигіпертензивними засобами, наприклад, гуанетидином та його похідними. Застосування препарату Генеролон у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, які отримують лікування гуанетидином або його похідними, або міноксидилом, можливе лише в умовах медичного спостереження. Пацієнти повинні проводитися періодичні обстеження для виявлення можливих ознак системних побічних ефектів міноксидилу. Пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями в анамнезі слід попередити про те,що лікування препаратом Генеролон може викликати загострення цих захворювань. При появі системних побічних ефектів або важких шкірних реакцій пацієнтам слід відмінити препарат та звернутися до лікаря. У період застосування препарату Генеролон можна користуватися лаком для волосся та іншими засобами догляду за волоссям. Перед нанесенням засобів для догляду за волоссям необхідно спочатку нанести препарат Генеролон і почекати, поки оброблена ділянка шкіри повністю не висохне. Дані про те, що забарвлення волосся, виконання хімічної завивки або використання пом'якшувачів волосся може знижувати ефективність препарату, відсутні. Однак для запобігання можливому подразненню шкіри волосистої частини голови необхідно переконатися в тому, що препарат був повністю змитий з волосся та волосистої частини шкіри голови перед використанням даних хімічних засобів. До складу препарату Генеролон входить етиловий спирт, який може викликати запалення та подразнення очей. У разі потрапляння препарату на чутливі поверхні (очі, подразнена шкіра, слизові оболонки) необхідно промити ділянку великою кількістю холодної води. Лікарський препарат не буде ефективним при використанні фена відразу після нанесення препарату на шкіру голови; засобів для догляду за волоссям, які можуть спричинити утворення рубців, а також глибокі опіки шкіри голови; методів догляду за волоссям, що вимагають сильного відтягування волосся від шкіри голови (наприклад, плетіння тугих коc (брейдинг) або зачіска кінський хвіст). Не слід застосовувати лікарський препарат Генеролон у випадках раптового випадання волосся, вогнищевої алопеції, коли алопеція розвивається після пологів, у разі облисіння, викликаного прийомом ЛЗ, неправильним харчуванням (дефіцит заліза, вітаміну А), внаслідок укладання волосся у тугі зачіски, а також у разі, коли причина випадання волосся невідома. При зниженні артеріального тиску або появі болю в грудній клітці, прискореного серцебиття, слабкості або запаморочення, раптового незрозумілого збільшення маси тіла, набряку кистей або стоп, стійкого почервоніння або подразнення шкіри волосистої частини голови слід припинити застосування препарату та звернутися до лікаря. Випадковий прийом препарату може призвести до розвитку серйозних небажаних явищ з боку серця. Тому цей препарат слід зберігати у місцях, недоступних для дітей. Слід уникати вдихання препарату під час розпилення. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. У зв'язку з можливим розвитком головного болю, запаморочення, подразнення очей слід дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та заняттями певними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкої рухової реакції. З появою описаних небажаних явищ слід утриматися від виконання зазначених видів діяльності.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаСпрей для зовнішнього застосування - 1 мл: активна речовина: міноксидил – 20/50 мг; допоміжні речовини: етанол (96%) – 571/243 мг; пропіленгліколь - 104/520 мг; вода - до 1 мл. Спрей для зовнішнього застосування, 2% та 5%. 60 мл розчину у флаконі білого кольору з ПЕВП з кришкою поліпропіленової білого кольору, що загвинчується, оснащеної пластиковим кільцем контролю першого розкриття. 1 або 2 фл. у комплекті з 1 пластиковим мірним насосом та 1 насадкою для розпилення в захисному пакетику поміщають у картонну пачку. 3 фл. у комплекті з 2 пластиковими мірними насосами та 2 насадками для розпилення в захисному пакетику поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиБезбарвний або злегка пофарбований із жовтуватим відтінком, прозорий водно-спиртовий розчин із запахом спирту.Фармакотерапевтична групаCтимулююче зростання волосся.ФармакокінетикаВсмоктування. При зовнішньому застосуванні міноксидил погано всмоктується через неушкоджену шкіру: у середньому 1,5% (1–2%) загальної нанесеної дози надходить у системний кровотік. Середні значення AUC і Cmax при застосуванні 5% розчину міноксидилу становлять приблизно 18,71 нг·ч/мл і 2,13 нг/мл відповідно, при застосуванні 2% розчину міноксидилу - 7,54 нг·ч/мл та 1,25 нг /мл відповідно. Tmax при застосуванні 5% розчину міноксидилу становить 5,79 год. Вплив міноксидилу на гемодинаміку не виражений доти, доки середня сироваткова концентрація міноксидилу не досягне 21,7 нг/мл. Розподіл. Хоча раніше повідомлялося про те, що міноксидил не зв'язується з білками плазми, пізніше методом ультрафільтрації in vitro було продемонстровано його оборотне зв'язування з білками плазми крові людини в діапазоні 37-39%. Оскільки абсорбується лише 1-2% нанесеного зовнішньо міноксидилу, ступінь його зв'язування з білками плазми клінічно незначний. Метаболізм. Приблизно 60% міноксидилу метаболізується з утворенням міноксидилу глюкуроніду переважно в печінці. Виведення. T1/2 міноксидилу для зовнішнього застосування в середньому становить 22 год. 97% міноксидилу та його метаболітів екскретується нирками та 3% – через кишечник. Після припинення застосування препарату приблизно 95% міноксидилу, нанесеного місцево, виводиться протягом 4 днів.ФармакодинамікаЯк периферичний вазодилататор, при місцевому застосуванні міноксидил посилює мікроциркуляцію в області волосяних фолікулів. Міноксидил стимулює фактор зростання ендотелію судин, який, ймовірно, відповідає за підвищення проникності капілярів, що свідчить про високу метаболічну активність, що спостерігається у фазі анагену. Міноксидил стимулює ріст волосся у пацієнтів із спадковою втратою волосся (андрогенна алопеція) у початковій стадії. Точний механізм дії міноксидилу для зовнішнього застосування при випаданні волосся до кінця не вивчений.Показання до застосуванняЛікування алопеції у чоловіків та жінок.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до міноксидилу або інших компонентів препарату; порушення цілісності шкірних покривів; дерматози волосистої частини голови; одночасне застосування інших ЛЗ на шкірі голови; вагітність; період грудного вигодовування; вік молодше 18 років; вік старше 65 років. З обережністю: серцево-судинні захворювання та аритмія, ниркова та печінкова недостатність.Вагітність та лактаціяНе слід застосовувати препарат при вагітності та в період грудного вигодовування.Побічна діяДля позначення частоти побічних ефектів використовується така класифікація: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100 та З боку нервової системи: часто головний біль; дуже рідко – запаморочення. З боку шкіри та підшкірних тканин: часто - свербіж шкіри, висип; рідко - дерматит, що виявляється у вигляді почервоніння, лущення та запалення; дуже рідко - тимчасове випадання волосся, зміна кольору волосся, порушення текстури волосся, гіпертрихоз (небажане зростання волосся поза місцем застосування), реакції в місці застосування (можуть поширюватися на вуха та обличчя, включають свербіж шкіри, роздратування, біль, висип, набряк, сухість шкіри, еритему, однак у деяких випадках реакції можуть бути більш тяжкими, включаючи ексфоліацію, дерматит, утворення бульбашок, кровотечу, виразку). З боку імунної системи: дуже рідко - ангіоневротичний набряк (проявами якого можуть бути набряк губ, тканин ротової порожнини, ротоглотки, глотки та язика), гіперчутливість (проявами якої можуть бути генералізована еритема, генералізоване свербіння шкіри, набряк обличчя і почуття сорому в горлі) , алергічний контактний дерматит З боку органу зору: дуже рідко – подразнення очей. З боку серця: дуже рідко – тахікардія, відчуття серцебиття. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: дуже рідко – задишка. З боку шлунково-кишкового тракту: дуже рідко – нудота, блювання. Загальні розлади та порушення у місці введення: дуже рідко – периферичний набряк, біль у грудній клітці. З боку судин: нечасто – зниження артеріального тиску. Якщо будь-які з побічних ефектів, що зазначені в інструкції, посилюються або з'являються будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, необхідно повідомити про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиІснує теоретична можливість посилення ортостатичної гіпотензії у пацієнтів, які отримують супутнє лікування периферичними судинно-розширювальними засобами (клінічне підтвердження відсутнє). Не можна виключити дуже незначне підвищення вмісту міноксидилу в крові пацієнтів, які страждають на артеріальну гіпертензію та приймають міноксидил внутрішньо у разі одночасного використання препарату Генеролон, хоча відповідні клінічні дослідження не проводилися. Встановлено, що міноксидил для зовнішнього застосування може взаємодіяти з деякими ЛЗ для зовнішнього застосування. Одночасне застосування розчину міноксидилу для зовнішнього застосування та крему, що містить бетаметазон (0,05%), призводить до зниження системного всмоктування міноксидилу. Одночасне застосування крему, що містить третиноїн (0,05%), призводить до підвищеного всмоктування міноксидилу. Одночасне нанесення на шкіру міноксидилу та препаратів для зовнішнього застосування, таких як третиноїн та дитранол, що спричиняють зміну захисних функцій шкіри, може призвести до збільшення всмоктування міноксидилу.Спосіб застосування та дозиНезалежно від розміру оброблюваної ділянки необхідно наносити 1 мл розчину за допомогою розпилювача (7 натискань) 2 рази на день на уражені ділянки волосистої частини голови, починаючи з центру проблемної зони. Після застосування необхідно вимити руки. Сумарна добова доза повинна перевищувати 2 мл (доза залежить від розміру ураженої області). Пацієнтам, у яких при застосуванні 2% розчину не спостерігається задовільний ріст волосся, і пацієнтам, для яких бажане швидше зростання волосся, можна використовувати 5% розчин. Для чоловіків препарат Генеролон найбільш ефективний при випаданні волосся на маківці, для жінок - при випаданні волосся в області серединного проділу. Препарат Генеролон наноситься тільки на суху шкіру волосистої частини голови. Розчин не потребує змивання. Для ефективності препарату та досягнення ним волосяних фолікулів важливо наносити препарат на шкіру волосистої частини голови, а не на волосся. Поява перших ознак припинення випадання волосся та відновлення росту волосся можлива після застосування препарату 2 рази на добу протягом 2-4 місяців. Початок і ступінь вираженості росту волосся, а також якість волосся, що росте, можуть коливатися у різних пацієнтів. Для досягнення та підтримання досягнутого ефекту відновлення росту волосся пацієнт не повинен переривати застосування препарату, інакше випадання волосся відновиться. Підвищення дози препарату або частіше його застосування не призведе до поліпшення результатів терапії. Якщо після застосування лікарського препарату Генеролон протягом 16 тижнів посилення росту волосся не відзначається, то застосування препарату слід припинити. Після початку застосування лікарського препарату Генеролон може відзначатися посилене випадання волосся. Цей ефект викликаний впливом міноксидилу. Він виявляється у стимулюванні переходу волосся з фази спокою (телоген) у фазу зростання (анаген). Таким чином, відзначається випадання старого волосся, на місці якого виростає нове. Тимчасове посилення випадання волосся зазвичай продовжується протягом 2-6 тижнів з моменту початку лікування, а потім зменшується протягом 2 тижнів. Якщо підвищене випадання волосся триває, застосування препарату слід припинити і проконсультуватися з лікарем. Згідно з одиничними повідомленнями, протягом 3-4 місяців після припинення лікування очікується відновлення вихідного зовнішнього вигляду. Тривалість лікування в середньому – близько 1 року. Спеціальні групи пацієнтів. Немає рекомендацій щодо дозування препарату Генеролон для застосування у пацієнтів з нирковою та печінковою недостатністю. Підготовка до застосування. Зняти кришку, що нагвинчується, і закріпити мірний насос. На трубку зверху насоса закріпити подовжену насадку для розпилення. Перед першим використанням натиснути на розпилювальну насадку 3-4 рази, щоб насос наповнився розчином, після чого препарат можна застосовувати.ПередозуванняВипадковий прийом внутрішньо препарату Генеролон може викликати системні побічні ефекти, зумовлені судиннорозширювальними властивостями міноксидилу (5 мл 2% розчину містить 100 мг міноксидилу — максимальну рекомендовану дозу для дорослих при прийомі внутрішньо при лікуванні артеріальної гіпертензії; 5 мл 5 % розчину тобто дозу, що у 2,5 рази перевищує максимальну рекомендовану добову дозу для дорослих при прийомі внутрішньо при лікуванні артеріальної гіпертензії). Якщо дози, що перевищують рекомендовані, наносяться на великі ділянки тіла або інші ділянки тіла, крім волосистої частини голови, можливе збільшення системної абсорбції міноксидилу, що може призвести до розвитку небажаних явищ. Симптоми: затримка рідини, зниження артеріального тиску, тахікардія, запаморочення. Лікування: для усунення затримки рідини при необхідності можуть бути призначені діуретики; для лікування тахікардії – бета-адреноблокатори. Для лікування артеріальної гіпотензії слід ввести внутрішньовенно 0,9% розчин натрію хлориду. Не слід призначати симпатоміметичні засоби, наприклад, норепінефрин та епінефрин, які мають надмірну кардіостимулюючу активність.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНаносити лікарський препарат Генеролон слід тільки на здорову шкіру волосистої частини голови. Не можна використовувати його при запаленні, інфікуванні, подразненні, хворобливості шкіри, а також одночасно з іншими лікарськими засобами, що наносяться на шкіру волосистої частини голови. Препарат Генеролон слід наносити тільки на суху шкіру волосистої частини голови після купання або почекати близько 4 годин після нанесення препарату перед купанням. Не давайте голові намокнути раніше ніж через 4 години після нанесення препарату. Після застосування препарату слід ретельно вимити руки. Мити волосся при застосуванні препарату Генеролон® рекомендується у звичному режимі. Перед початком лікування препаратом Генеролон® пацієнти повинні пройти загальне обстеження, що включає збирання та вивчення медичного анамнезу. Лікар повинен переконатися, що шкіра волосистої частини голови здорова. Міноксидил у невеликих кількостях може всмоктуватися через шкіру, у зв'язку з чим існує ризик розвитку системних побічних ефектів, таких як затримка води та солей, генералізований та місцевий набряк, випіт у ділянці перикарда, перикардит, тампонада перикарда, тахікардія, стенокардія, посилення ортостатичної гіпотензії. викликаною деякими антигіпертензивними засобами, наприклад, гуанетидином та його похідними. Застосування препарату Генеролон у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, які отримують лікування гуанетидином або його похідними, або міноксидилом, можливе лише в умовах медичного спостереження. Пацієнти повинні проводитися періодичні обстеження для виявлення можливих ознак системних побічних ефектів міноксидилу. Пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями в анамнезі слід попередити про те,що лікування препаратом Генеролон може викликати загострення цих захворювань. При появі системних побічних ефектів або важких шкірних реакцій пацієнтам слід відмінити препарат та звернутися до лікаря. У період застосування препарату Генеролон можна користуватися лаком для волосся та іншими засобами догляду за волоссям. Перед нанесенням засобів для догляду за волоссям необхідно спочатку нанести препарат Генеролон і почекати, поки оброблена ділянка шкіри повністю не висохне. Дані про те, що забарвлення волосся, виконання хімічної завивки або використання пом'якшувачів волосся може знижувати ефективність препарату, відсутні. Однак для запобігання можливому подразненню шкіри волосистої частини голови необхідно переконатися в тому, що препарат був повністю змитий з волосся та волосистої частини шкіри голови перед використанням даних хімічних засобів. До складу препарату Генеролон входить етиловий спирт, який може викликати запалення та подразнення очей. У разі потрапляння препарату на чутливі поверхні (очі, подразнена шкіра, слизові оболонки) необхідно промити ділянку великою кількістю холодної води. Лікарський препарат не буде ефективним при використанні фена відразу після нанесення препарату на шкіру голови; засобів для догляду за волоссям, які можуть спричинити утворення рубців, а також глибокі опіки шкіри голови; методів догляду за волоссям, що вимагають сильного відтягування волосся від шкіри голови (наприклад, плетіння тугих коc (брейдинг) або зачіска кінський хвіст). Не слід застосовувати лікарський препарат Генеролон у випадках раптового випадання волосся, вогнищевої алопеції, коли алопеція розвивається після пологів, у разі облисіння, викликаного прийомом ЛЗ, неправильним харчуванням (дефіцит заліза, вітаміну А), внаслідок укладання волосся у тугі зачіски, а також у разі, коли причина випадання волосся невідома. При зниженні артеріального тиску або появі болю в грудній клітці, прискореного серцебиття, слабкості або запаморочення, раптового незрозумілого збільшення маси тіла, набряку кистей або стоп, стійкого почервоніння або подразнення шкіри волосистої частини голови слід припинити застосування препарату та звернутися до лікаря. Випадковий прийом препарату може призвести до розвитку серйозних небажаних явищ з боку серця. Тому цей препарат слід зберігати у місцях, недоступних для дітей. Слід уникати вдихання препарату під час розпилення. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. У зв'язку з можливим розвитком головного болю, запаморочення, подразнення очей слід дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та заняттями певними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкої рухової реакції. З появою описаних небажаних явищ слід утриматися від виконання зазначених видів діяльності.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаСпрей для зовнішнього застосування - 1 мл: активна речовина: міноксидил – 20/50 мг; допоміжні речовини: етанол (96%) – 571/243 мг; пропіленгліколь - 104/520 мг; вода - до 1 мл. Спрей для зовнішнього застосування, 2% та 5%. 60 мл розчину у флаконі білого кольору з ПЕВП з кришкою поліпропіленової білого кольору, що загвинчується, оснащеної пластиковим кільцем контролю першого розкриття. 1 або 2 фл. у комплекті з 1 пластиковим мірним насосом та 1 насадкою для розпилення в захисному пакетику поміщають у картонну пачку. 3 фл. у комплекті з 2 пластиковими мірними насосами та 2 насадками для розпилення в захисному пакетику поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиБезбарвний або злегка пофарбований із жовтуватим відтінком, прозорий водно-спиртовий розчин із запахом спирту.Фармакотерапевтична групаCтимулююче зростання волосся.ФармакокінетикаВсмоктування. При зовнішньому застосуванні міноксидил погано всмоктується через неушкоджену шкіру: у середньому 1,5% (1–2%) загальної нанесеної дози надходить у системний кровотік. Середні значення AUC і Cmax при застосуванні 5% розчину міноксидилу становлять приблизно 18,71 нг·ч/мл і 2,13 нг/мл відповідно, при застосуванні 2% розчину міноксидилу - 7,54 нг·ч/мл та 1,25 нг /мл відповідно. Tmax при застосуванні 5% розчину міноксидилу становить 5,79 год. Вплив міноксидилу на гемодинаміку не виражений доти, доки середня сироваткова концентрація міноксидилу не досягне 21,7 нг/мл. Розподіл. Хоча раніше повідомлялося про те, що міноксидил не зв'язується з білками плазми, пізніше методом ультрафільтрації in vitro було продемонстровано його оборотне зв'язування з білками плазми крові людини в діапазоні 37-39%. Оскільки абсорбується лише 1-2% нанесеного зовнішньо міноксидилу, ступінь його зв'язування з білками плазми клінічно незначний. Метаболізм. Приблизно 60% міноксидилу метаболізується з утворенням міноксидилу глюкуроніду переважно в печінці. Виведення. T1/2 міноксидилу для зовнішнього застосування в середньому становить 22 год. 97% міноксидилу та його метаболітів екскретується нирками та 3% – через кишечник. Після припинення застосування препарату приблизно 95% міноксидилу, нанесеного місцево, виводиться протягом 4 днів.ФармакодинамікаЯк периферичний вазодилататор, при місцевому застосуванні міноксидил посилює мікроциркуляцію в області волосяних фолікулів. Міноксидил стимулює фактор зростання ендотелію судин, який, ймовірно, відповідає за підвищення проникності капілярів, що свідчить про високу метаболічну активність, що спостерігається у фазі анагену. Міноксидил стимулює ріст волосся у пацієнтів із спадковою втратою волосся (андрогенна алопеція) у початковій стадії. Точний механізм дії міноксидилу для зовнішнього застосування при випаданні волосся до кінця не вивчений.Показання до застосуванняЛікування алопеції у чоловіків та жінок.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до міноксидилу або інших компонентів препарату; порушення цілісності шкірних покривів; дерматози волосистої частини голови; одночасне застосування інших ЛЗ на шкірі голови; вагітність; період грудного вигодовування; вік молодше 18 років; вік старше 65 років. З обережністю: серцево-судинні захворювання та аритмія, ниркова та печінкова недостатність.Вагітність та лактаціяНе слід застосовувати препарат при вагітності та в період грудного вигодовування.Побічна діяДля позначення частоти побічних ефектів використовується така класифікація: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100 та З боку нервової системи: часто головний біль; дуже рідко – запаморочення. З боку шкіри та підшкірних тканин: часто - свербіж шкіри, висип; рідко - дерматит, що виявляється у вигляді почервоніння, лущення та запалення; дуже рідко - тимчасове випадання волосся, зміна кольору волосся, порушення текстури волосся, гіпертрихоз (небажане зростання волосся поза місцем застосування), реакції в місці застосування (можуть поширюватися на вуха та обличчя, включають свербіж шкіри, роздратування, біль, висип, набряк, сухість шкіри, еритему, однак у деяких випадках реакції можуть бути більш тяжкими, включаючи ексфоліацію, дерматит, утворення бульбашок, кровотечу, виразку). З боку імунної системи: дуже рідко - ангіоневротичний набряк (проявами якого можуть бути набряк губ, тканин ротової порожнини, ротоглотки, глотки та язика), гіперчутливість (проявами якої можуть бути генералізована еритема, генералізоване свербіння шкіри, набряк обличчя і почуття сорому в горлі) , алергічний контактний дерматит З боку органу зору: дуже рідко – подразнення очей. З боку серця: дуже рідко – тахікардія, відчуття серцебиття. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: дуже рідко – задишка. З боку шлунково-кишкового тракту: дуже рідко – нудота, блювання. Загальні розлади та порушення у місці введення: дуже рідко – периферичний набряк, біль у грудній клітці. З боку судин: нечасто – зниження артеріального тиску. Якщо будь-які з побічних ефектів, що зазначені в інструкції, посилюються або з'являються будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, необхідно повідомити про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиІснує теоретична можливість посилення ортостатичної гіпотензії у пацієнтів, які отримують супутнє лікування периферичними судинно-розширювальними засобами (клінічне підтвердження відсутнє). Не можна виключити дуже незначне підвищення вмісту міноксидилу в крові пацієнтів, які страждають на артеріальну гіпертензію та приймають міноксидил внутрішньо у разі одночасного використання препарату Генеролон, хоча відповідні клінічні дослідження не проводилися. Встановлено, що міноксидил для зовнішнього застосування може взаємодіяти з деякими ЛЗ для зовнішнього застосування. Одночасне застосування розчину міноксидилу для зовнішнього застосування та крему, що містить бетаметазон (0,05%), призводить до зниження системного всмоктування міноксидилу. Одночасне застосування крему, що містить третиноїн (0,05%), призводить до підвищеного всмоктування міноксидилу. Одночасне нанесення на шкіру міноксидилу та препаратів для зовнішнього застосування, таких як третиноїн та дитранол, що спричиняють зміну захисних функцій шкіри, може призвести до збільшення всмоктування міноксидилу.Спосіб застосування та дозиНезалежно від розміру оброблюваної ділянки необхідно наносити 1 мл розчину за допомогою розпилювача (7 натискань) 2 рази на день на уражені ділянки волосистої частини голови, починаючи з центру проблемної зони. Після застосування необхідно вимити руки. Сумарна добова доза повинна перевищувати 2 мл (доза залежить від розміру ураженої області). Пацієнтам, у яких при застосуванні 2% розчину не спостерігається задовільний ріст волосся, і пацієнтам, для яких бажане швидше зростання волосся, можна використовувати 5% розчин. Для чоловіків препарат Генеролон найбільш ефективний при випаданні волосся на маківці, для жінок - при випаданні волосся в області серединного проділу. Препарат Генеролон наноситься тільки на суху шкіру волосистої частини голови. Розчин не потребує змивання. Для ефективності препарату та досягнення ним волосяних фолікулів важливо наносити препарат на шкіру волосистої частини голови, а не на волосся. Поява перших ознак припинення випадання волосся та відновлення росту волосся можлива після застосування препарату 2 рази на добу протягом 2-4 місяців. Початок і ступінь вираженості росту волосся, а також якість волосся, що росте, можуть коливатися у різних пацієнтів. Для досягнення та підтримання досягнутого ефекту відновлення росту волосся пацієнт не повинен переривати застосування препарату, інакше випадання волосся відновиться. Підвищення дози препарату або частіше його застосування не призведе до поліпшення результатів терапії. Якщо після застосування лікарського препарату Генеролон протягом 16 тижнів посилення росту волосся не відзначається, то застосування препарату слід припинити. Після початку застосування лікарського препарату Генеролон може відзначатися посилене випадання волосся. Цей ефект викликаний впливом міноксидилу. Він виявляється у стимулюванні переходу волосся з фази спокою (телоген) у фазу зростання (анаген). Таким чином, відзначається випадання старого волосся, на місці якого виростає нове. Тимчасове посилення випадання волосся зазвичай продовжується протягом 2-6 тижнів з моменту початку лікування, а потім зменшується протягом 2 тижнів. Якщо підвищене випадання волосся триває, застосування препарату слід припинити і проконсультуватися з лікарем. Згідно з одиничними повідомленнями, протягом 3-4 місяців після припинення лікування очікується відновлення вихідного зовнішнього вигляду. Тривалість лікування в середньому – близько 1 року. Спеціальні групи пацієнтів. Немає рекомендацій щодо дозування препарату Генеролон для застосування у пацієнтів з нирковою та печінковою недостатністю. Підготовка до застосування. Зняти кришку, що нагвинчується, і закріпити мірний насос. На трубку зверху насоса закріпити подовжену насадку для розпилення. Перед першим використанням натиснути на розпилювальну насадку 3-4 рази, щоб насос наповнився розчином, після чого препарат можна застосовувати.ПередозуванняВипадковий прийом внутрішньо препарату Генеролон може викликати системні побічні ефекти, зумовлені судиннорозширювальними властивостями міноксидилу (5 мл 2% розчину містить 100 мг міноксидилу — максимальну рекомендовану дозу для дорослих при прийомі внутрішньо при лікуванні артеріальної гіпертензії; 5 мл 5 % розчину тобто дозу, що у 2,5 рази перевищує максимальну рекомендовану добову дозу для дорослих при прийомі внутрішньо при лікуванні артеріальної гіпертензії). Якщо дози, що перевищують рекомендовані, наносяться на великі ділянки тіла або інші ділянки тіла, крім волосистої частини голови, можливе збільшення системної абсорбції міноксидилу, що може призвести до розвитку небажаних явищ. Симптоми: затримка рідини, зниження артеріального тиску, тахікардія, запаморочення. Лікування: для усунення затримки рідини при необхідності можуть бути призначені діуретики; для лікування тахікардії – бета-адреноблокатори. Для лікування артеріальної гіпотензії слід ввести внутрішньовенно 0,9% розчин натрію хлориду. Не слід призначати симпатоміметичні засоби, наприклад, норепінефрин та епінефрин, які мають надмірну кардіостимулюючу активність.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНаносити лікарський препарат Генеролон слід тільки на здорову шкіру волосистої частини голови. Не можна використовувати його при запаленні, інфікуванні, подразненні, хворобливості шкіри, а також одночасно з іншими лікарськими засобами, що наносяться на шкіру волосистої частини голови. Препарат Генеролон слід наносити тільки на суху шкіру волосистої частини голови після купання або почекати близько 4 годин після нанесення препарату перед купанням. Не давайте голові намокнути раніше ніж через 4 години після нанесення препарату. Після застосування препарату слід ретельно вимити руки. Мити волосся при застосуванні препарату Генеролон® рекомендується у звичному режимі. Перед початком лікування препаратом Генеролон® пацієнти повинні пройти загальне обстеження, що включає збирання та вивчення медичного анамнезу. Лікар повинен переконатися, що шкіра волосистої частини голови здорова. Міноксидил у невеликих кількостях може всмоктуватися через шкіру, у зв'язку з чим існує ризик розвитку системних побічних ефектів, таких як затримка води та солей, генералізований та місцевий набряк, випіт у ділянці перикарда, перикардит, тампонада перикарда, тахікардія, стенокардія, посилення ортостатичної гіпотензії. викликаною деякими антигіпертензивними засобами, наприклад, гуанетидином та його похідними. Застосування препарату Генеролон у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, які отримують лікування гуанетидином або його похідними, або міноксидилом, можливе лише в умовах медичного спостереження. Пацієнти повинні проводитися періодичні обстеження для виявлення можливих ознак системних побічних ефектів міноксидилу. Пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями в анамнезі слід попередити про те,що лікування препаратом Генеролон може викликати загострення цих захворювань. При появі системних побічних ефектів або важких шкірних реакцій пацієнтам слід відмінити препарат та звернутися до лікаря. У період застосування препарату Генеролон можна користуватися лаком для волосся та іншими засобами догляду за волоссям. Перед нанесенням засобів для догляду за волоссям необхідно спочатку нанести препарат Генеролон і почекати, поки оброблена ділянка шкіри повністю не висохне. Дані про те, що забарвлення волосся, виконання хімічної завивки або використання пом'якшувачів волосся може знижувати ефективність препарату, відсутні. Однак для запобігання можливому подразненню шкіри волосистої частини голови необхідно переконатися в тому, що препарат був повністю змитий з волосся та волосистої частини шкіри голови перед використанням даних хімічних засобів. До складу препарату Генеролон входить етиловий спирт, який може викликати запалення та подразнення очей. У разі потрапляння препарату на чутливі поверхні (очі, подразнена шкіра, слизові оболонки) необхідно промити ділянку великою кількістю холодної води. Лікарський препарат не буде ефективним при використанні фена відразу після нанесення препарату на шкіру голови; засобів для догляду за волоссям, які можуть спричинити утворення рубців, а також глибокі опіки шкіри голови; методів догляду за волоссям, що вимагають сильного відтягування волосся від шкіри голови (наприклад, плетіння тугих коc (брейдинг) або зачіска кінський хвіст). Не слід застосовувати лікарський препарат Генеролон у випадках раптового випадання волосся, вогнищевої алопеції, коли алопеція розвивається після пологів, у разі облисіння, викликаного прийомом ЛЗ, неправильним харчуванням (дефіцит заліза, вітаміну А), внаслідок укладання волосся у тугі зачіски, а також у разі, коли причина випадання волосся невідома. При зниженні артеріального тиску або появі болю в грудній клітці, прискореного серцебиття, слабкості або запаморочення, раптового незрозумілого збільшення маси тіла, набряку кистей або стоп, стійкого почервоніння або подразнення шкіри волосистої частини голови слід припинити застосування препарату та звернутися до лікаря. Випадковий прийом препарату може призвести до розвитку серйозних небажаних явищ з боку серця. Тому цей препарат слід зберігати у місцях, недоступних для дітей. Слід уникати вдихання препарату під час розпилення. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. У зв'язку з можливим розвитком головного болю, запаморочення, подразнення очей слід дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та заняттями певними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкої рухової реакції. З появою описаних небажаних явищ слід утриматися від виконання зазначених видів діяльності.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаСпрей для зовнішнього застосування - 1 мл: активна речовина: міноксидил – 20/50 мг; допоміжні речовини: етанол (96%) – 571/243 мг; пропіленгліколь - 104/520 мг; вода - до 1 мл. Спрей для зовнішнього застосування, 2% та 5%. 60 мл розчину у флаконі білого кольору з ПЕВП з кришкою поліпропіленової білого кольору, що загвинчується, оснащеної пластиковим кільцем контролю першого розкриття. 1 або 2 фл. у комплекті з 1 пластиковим мірним насосом та 1 насадкою для розпилення в захисному пакетику поміщають у картонну пачку. 3 фл. у комплекті з 2 пластиковими мірними насосами та 2 насадками для розпилення в захисному пакетику поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиБезбарвний або злегка пофарбований із жовтуватим відтінком, прозорий водно-спиртовий розчин із запахом спирту.Фармакотерапевтична групаCтимулююче зростання волосся.ФармакокінетикаВсмоктування. При зовнішньому застосуванні міноксидил погано всмоктується через неушкоджену шкіру: у середньому 1,5% (1–2%) загальної нанесеної дози надходить у системний кровотік. Середні значення AUC і Cmax при застосуванні 5% розчину міноксидилу становлять приблизно 18,71 нг·ч/мл і 2,13 нг/мл відповідно, при застосуванні 2% розчину міноксидилу - 7,54 нг·ч/мл та 1,25 нг /мл відповідно. Tmax при застосуванні 5% розчину міноксидилу становить 5,79 год. Вплив міноксидилу на гемодинаміку не виражений доти, доки середня сироваткова концентрація міноксидилу не досягне 21,7 нг/мл. Розподіл. Хоча раніше повідомлялося про те, що міноксидил не зв'язується з білками плазми, пізніше методом ультрафільтрації in vitro було продемонстровано його оборотне зв'язування з білками плазми крові людини в діапазоні 37-39%. Оскільки абсорбується лише 1-2% нанесеного зовнішньо міноксидилу, ступінь його зв'язування з білками плазми клінічно незначний. Метаболізм. Приблизно 60% міноксидилу метаболізується з утворенням міноксидилу глюкуроніду переважно в печінці. Виведення. T1/2 міноксидилу для зовнішнього застосування в середньому становить 22 год. 97% міноксидилу та його метаболітів екскретується нирками та 3% – через кишечник. Після припинення застосування препарату приблизно 95% міноксидилу, нанесеного місцево, виводиться протягом 4 днів.ФармакодинамікаЯк периферичний вазодилататор, при місцевому застосуванні міноксидил посилює мікроциркуляцію в області волосяних фолікулів. Міноксидил стимулює фактор зростання ендотелію судин, який, ймовірно, відповідає за підвищення проникності капілярів, що свідчить про високу метаболічну активність, що спостерігається у фазі анагену. Міноксидил стимулює ріст волосся у пацієнтів із спадковою втратою волосся (андрогенна алопеція) у початковій стадії. Точний механізм дії міноксидилу для зовнішнього застосування при випаданні волосся до кінця не вивчений.Показання до застосуванняЛікування алопеції у чоловіків та жінок.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до міноксидилу або інших компонентів препарату; порушення цілісності шкірних покривів; дерматози волосистої частини голови; одночасне застосування інших ЛЗ на шкірі голови; вагітність; період грудного вигодовування; вік молодше 18 років; вік старше 65 років. З обережністю: серцево-судинні захворювання та аритмія, ниркова та печінкова недостатність.Вагітність та лактаціяНе слід застосовувати препарат при вагітності та в період грудного вигодовування.Побічна діяДля позначення частоти побічних ефектів використовується така класифікація: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100 та З боку нервової системи: часто головний біль; дуже рідко – запаморочення. З боку шкіри та підшкірних тканин: часто - свербіж шкіри, висип; рідко - дерматит, що виявляється у вигляді почервоніння, лущення та запалення; дуже рідко - тимчасове випадання волосся, зміна кольору волосся, порушення текстури волосся, гіпертрихоз (небажане зростання волосся поза місцем застосування), реакції в місці застосування (можуть поширюватися на вуха та обличчя, включають свербіж шкіри, роздратування, біль, висип, набряк, сухість шкіри, еритему, однак у деяких випадках реакції можуть бути більш тяжкими, включаючи ексфоліацію, дерматит, утворення бульбашок, кровотечу, виразку). З боку імунної системи: дуже рідко - ангіоневротичний набряк (проявами якого можуть бути набряк губ, тканин ротової порожнини, ротоглотки, глотки та язика), гіперчутливість (проявами якої можуть бути генералізована еритема, генералізоване свербіння шкіри, набряк обличчя і почуття сорому в горлі) , алергічний контактний дерматит З боку органу зору: дуже рідко – подразнення очей. З боку серця: дуже рідко – тахікардія, відчуття серцебиття. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: дуже рідко – задишка. З боку шлунково-кишкового тракту: дуже рідко – нудота, блювання. Загальні розлади та порушення у місці введення: дуже рідко – периферичний набряк, біль у грудній клітці. З боку судин: нечасто – зниження артеріального тиску. Якщо будь-які з побічних ефектів, що зазначені в інструкції, посилюються або з'являються будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, необхідно повідомити про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиІснує теоретична можливість посилення ортостатичної гіпотензії у пацієнтів, які отримують супутнє лікування периферичними судинно-розширювальними засобами (клінічне підтвердження відсутнє). Не можна виключити дуже незначне підвищення вмісту міноксидилу в крові пацієнтів, які страждають на артеріальну гіпертензію та приймають міноксидил внутрішньо у разі одночасного використання препарату Генеролон, хоча відповідні клінічні дослідження не проводилися. Встановлено, що міноксидил для зовнішнього застосування може взаємодіяти з деякими ЛЗ для зовнішнього застосування. Одночасне застосування розчину міноксидилу для зовнішнього застосування та крему, що містить бетаметазон (0,05%), призводить до зниження системного всмоктування міноксидилу. Одночасне застосування крему, що містить третиноїн (0,05%), призводить до підвищеного всмоктування міноксидилу. Одночасне нанесення на шкіру міноксидилу та препаратів для зовнішнього застосування, таких як третиноїн та дитранол, що спричиняють зміну захисних функцій шкіри, може призвести до збільшення всмоктування міноксидилу.Спосіб застосування та дозиНезалежно від розміру оброблюваної ділянки необхідно наносити 1 мл розчину за допомогою розпилювача (7 натискань) 2 рази на день на уражені ділянки волосистої частини голови, починаючи з центру проблемної зони. Після застосування необхідно вимити руки. Сумарна добова доза повинна перевищувати 2 мл (доза залежить від розміру ураженої області). Пацієнтам, у яких при застосуванні 2% розчину не спостерігається задовільний ріст волосся, і пацієнтам, для яких бажане швидше зростання волосся, можна використовувати 5% розчин. Для чоловіків препарат Генеролон найбільш ефективний при випаданні волосся на маківці, для жінок - при випаданні волосся в області серединного проділу. Препарат Генеролон наноситься тільки на суху шкіру волосистої частини голови. Розчин не потребує змивання. Для ефективності препарату та досягнення ним волосяних фолікулів важливо наносити препарат на шкіру волосистої частини голови, а не на волосся. Поява перших ознак припинення випадання волосся та відновлення росту волосся можлива після застосування препарату 2 рази на добу протягом 2-4 місяців. Початок і ступінь вираженості росту волосся, а також якість волосся, що росте, можуть коливатися у різних пацієнтів. Для досягнення та підтримання досягнутого ефекту відновлення росту волосся пацієнт не повинен переривати застосування препарату, інакше випадання волосся відновиться. Підвищення дози препарату або частіше його застосування не призведе до поліпшення результатів терапії. Якщо після застосування лікарського препарату Генеролон протягом 16 тижнів посилення росту волосся не відзначається, то застосування препарату слід припинити. Після початку застосування лікарського препарату Генеролон може відзначатися посилене випадання волосся. Цей ефект викликаний впливом міноксидилу. Він виявляється у стимулюванні переходу волосся з фази спокою (телоген) у фазу зростання (анаген). Таким чином, відзначається випадання старого волосся, на місці якого виростає нове. Тимчасове посилення випадання волосся зазвичай продовжується протягом 2-6 тижнів з моменту початку лікування, а потім зменшується протягом 2 тижнів. Якщо підвищене випадання волосся триває, застосування препарату слід припинити і проконсультуватися з лікарем. Згідно з одиничними повідомленнями, протягом 3-4 місяців після припинення лікування очікується відновлення вихідного зовнішнього вигляду. Тривалість лікування в середньому – близько 1 року. Спеціальні групи пацієнтів. Немає рекомендацій щодо дозування препарату Генеролон для застосування у пацієнтів з нирковою та печінковою недостатністю. Підготовка до застосування. Зняти кришку, що нагвинчується, і закріпити мірний насос. На трубку зверху насоса закріпити подовжену насадку для розпилення. Перед першим використанням натиснути на розпилювальну насадку 3-4 рази, щоб насос наповнився розчином, після чого препарат можна застосовувати.ПередозуванняВипадковий прийом внутрішньо препарату Генеролон може викликати системні побічні ефекти, зумовлені судиннорозширювальними властивостями міноксидилу (5 мл 2% розчину містить 100 мг міноксидилу — максимальну рекомендовану дозу для дорослих при прийомі внутрішньо при лікуванні артеріальної гіпертензії; 5 мл 5 % розчину тобто дозу, що у 2,5 рази перевищує максимальну рекомендовану добову дозу для дорослих при прийомі внутрішньо при лікуванні артеріальної гіпертензії). Якщо дози, що перевищують рекомендовані, наносяться на великі ділянки тіла або інші ділянки тіла, крім волосистої частини голови, можливе збільшення системної абсорбції міноксидилу, що може призвести до розвитку небажаних явищ. Симптоми: затримка рідини, зниження артеріального тиску, тахікардія, запаморочення. Лікування: для усунення затримки рідини при необхідності можуть бути призначені діуретики; для лікування тахікардії – бета-адреноблокатори. Для лікування артеріальної гіпотензії слід ввести внутрішньовенно 0,9% розчин натрію хлориду. Не слід призначати симпатоміметичні засоби, наприклад, норепінефрин та епінефрин, які мають надмірну кардіостимулюючу активність.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНаносити лікарський препарат Генеролон слід тільки на здорову шкіру волосистої частини голови. Не можна використовувати його при запаленні, інфікуванні, подразненні, хворобливості шкіри, а також одночасно з іншими лікарськими засобами, що наносяться на шкіру волосистої частини голови. Препарат Генеролон слід наносити тільки на суху шкіру волосистої частини голови після купання або почекати близько 4 годин після нанесення препарату перед купанням. Не давайте голові намокнути раніше ніж через 4 години після нанесення препарату. Після застосування препарату слід ретельно вимити руки. Мити волосся при застосуванні препарату Генеролон® рекомендується у звичному режимі. Перед початком лікування препаратом Генеролон® пацієнти повинні пройти загальне обстеження, що включає збирання та вивчення медичного анамнезу. Лікар повинен переконатися, що шкіра волосистої частини голови здорова. Міноксидил у невеликих кількостях може всмоктуватися через шкіру, у зв'язку з чим існує ризик розвитку системних побічних ефектів, таких як затримка води та солей, генералізований та місцевий набряк, випіт у ділянці перикарда, перикардит, тампонада перикарда, тахікардія, стенокардія, посилення ортостатичної гіпотензії. викликаною деякими антигіпертензивними засобами, наприклад, гуанетидином та його похідними. Застосування препарату Генеролон у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, які отримують лікування гуанетидином або його похідними, або міноксидилом, можливе лише в умовах медичного спостереження. Пацієнти повинні проводитися періодичні обстеження для виявлення можливих ознак системних побічних ефектів міноксидилу. Пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями в анамнезі слід попередити про те,що лікування препаратом Генеролон може викликати загострення цих захворювань. При появі системних побічних ефектів або важких шкірних реакцій пацієнтам слід відмінити препарат та звернутися до лікаря. У період застосування препарату Генеролон можна користуватися лаком для волосся та іншими засобами догляду за волоссям. Перед нанесенням засобів для догляду за волоссям необхідно спочатку нанести препарат Генеролон і почекати, поки оброблена ділянка шкіри повністю не висохне. Дані про те, що забарвлення волосся, виконання хімічної завивки або використання пом'якшувачів волосся може знижувати ефективність препарату, відсутні. Однак для запобігання можливому подразненню шкіри волосистої частини голови необхідно переконатися в тому, що препарат був повністю змитий з волосся та волосистої частини шкіри голови перед використанням даних хімічних засобів. До складу препарату Генеролон входить етиловий спирт, який може викликати запалення та подразнення очей. У разі потрапляння препарату на чутливі поверхні (очі, подразнена шкіра, слизові оболонки) необхідно промити ділянку великою кількістю холодної води. Лікарський препарат не буде ефективним при використанні фена відразу після нанесення препарату на шкіру голови; засобів для догляду за волоссям, які можуть спричинити утворення рубців, а також глибокі опіки шкіри голови; методів догляду за волоссям, що вимагають сильного відтягування волосся від шкіри голови (наприклад, плетіння тугих коc (брейдинг) або зачіска кінський хвіст). Не слід застосовувати лікарський препарат Генеролон у випадках раптового випадання волосся, вогнищевої алопеції, коли алопеція розвивається після пологів, у разі облисіння, викликаного прийомом ЛЗ, неправильним харчуванням (дефіцит заліза, вітаміну А), внаслідок укладання волосся у тугі зачіски, а також у разі, коли причина випадання волосся невідома. При зниженні артеріального тиску або появі болю в грудній клітці, прискореного серцебиття, слабкості або запаморочення, раптового незрозумілого збільшення маси тіла, набряку кистей або стоп, стійкого почервоніння або подразнення шкіри волосистої частини голови слід припинити застосування препарату та звернутися до лікаря. Випадковий прийом препарату може призвести до розвитку серйозних небажаних явищ з боку серця. Тому цей препарат слід зберігати у місцях, недоступних для дітей. Слід уникати вдихання препарату під час розпилення. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. У зв'язку з можливим розвитком головного болю, запаморочення, подразнення очей слід дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та заняттями певними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкої рухової реакції. З появою описаних небажаних явищ слід утриматися від виконання зазначених видів діяльності.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаСпрей для зовнішнього застосування - 1 мл: активна речовина: міноксидил – 20/50 мг; допоміжні речовини: етанол (96%) – 571/243 мг; пропіленгліколь - 104/520 мг; вода - до 1 мл. Спрей для зовнішнього застосування, 2% та 5%. 60 мл розчину у флаконі білого кольору з ПЕВП з кришкою поліпропіленової білого кольору, що загвинчується, оснащеної пластиковим кільцем контролю першого розкриття. 1 або 2 фл. у комплекті з 1 пластиковим мірним насосом та 1 насадкою для розпилення в захисному пакетику поміщають у картонну пачку. 3 фл. у комплекті з 2 пластиковими мірними насосами та 2 насадками для розпилення в захисному пакетику поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиБезбарвний або злегка пофарбований із жовтуватим відтінком, прозорий водно-спиртовий розчин із запахом спирту.Фармакотерапевтична групаCтимулююче зростання волосся.ФармакокінетикаВсмоктування. При зовнішньому застосуванні міноксидил погано всмоктується через неушкоджену шкіру: у середньому 1,5% (1–2%) загальної нанесеної дози надходить у системний кровотік. Середні значення AUC і Cmax при застосуванні 5% розчину міноксидилу становлять приблизно 18,71 нг·ч/мл і 2,13 нг/мл відповідно, при застосуванні 2% розчину міноксидилу - 7,54 нг·ч/мл та 1,25 нг /мл відповідно. Tmax при застосуванні 5% розчину міноксидилу становить 5,79 год. Вплив міноксидилу на гемодинаміку не виражений доти, доки середня сироваткова концентрація міноксидилу не досягне 21,7 нг/мл. Розподіл. Хоча раніше повідомлялося про те, що міноксидил не зв'язується з білками плазми, пізніше методом ультрафільтрації in vitro було продемонстровано його оборотне зв'язування з білками плазми крові людини в діапазоні 37-39%. Оскільки абсорбується лише 1-2% нанесеного зовнішньо міноксидилу, ступінь його зв'язування з білками плазми клінічно незначний. Метаболізм. Приблизно 60% міноксидилу метаболізується з утворенням міноксидилу глюкуроніду переважно в печінці. Виведення. T1/2 міноксидилу для зовнішнього застосування в середньому становить 22 год. 97% міноксидилу та його метаболітів екскретується нирками та 3% – через кишечник. Після припинення застосування препарату приблизно 95% міноксидилу, нанесеного місцево, виводиться протягом 4 днів.ФармакодинамікаЯк периферичний вазодилататор, при місцевому застосуванні міноксидил посилює мікроциркуляцію в області волосяних фолікулів. Міноксидил стимулює фактор зростання ендотелію судин, який, ймовірно, відповідає за підвищення проникності капілярів, що свідчить про високу метаболічну активність, що спостерігається у фазі анагену. Міноксидил стимулює ріст волосся у пацієнтів із спадковою втратою волосся (андрогенна алопеція) у початковій стадії. Точний механізм дії міноксидилу для зовнішнього застосування при випаданні волосся до кінця не вивчений.Показання до застосуванняЛікування алопеції у чоловіків та жінок.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до міноксидилу або інших компонентів препарату; порушення цілісності шкірних покривів; дерматози волосистої частини голови; одночасне застосування інших ЛЗ на шкірі голови; вагітність; період грудного вигодовування; вік молодше 18 років; вік старше 65 років. З обережністю: серцево-судинні захворювання та аритмія, ниркова та печінкова недостатність.Вагітність та лактаціяНе слід застосовувати препарат при вагітності та в період грудного вигодовування.Побічна діяДля позначення частоти побічних ефектів використовується така класифікація: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100 та З боку нервової системи: часто головний біль; дуже рідко – запаморочення. З боку шкіри та підшкірних тканин: часто - свербіж шкіри, висип; рідко - дерматит, що виявляється у вигляді почервоніння, лущення та запалення; дуже рідко - тимчасове випадання волосся, зміна кольору волосся, порушення текстури волосся, гіпертрихоз (небажане зростання волосся поза місцем застосування), реакції в місці застосування (можуть поширюватися на вуха та обличчя, включають свербіж шкіри, роздратування, біль, висип, набряк, сухість шкіри, еритему, однак у деяких випадках реакції можуть бути більш тяжкими, включаючи ексфоліацію, дерматит, утворення бульбашок, кровотечу, виразку). З боку імунної системи: дуже рідко - ангіоневротичний набряк (проявами якого можуть бути набряк губ, тканин ротової порожнини, ротоглотки, глотки та язика), гіперчутливість (проявами якої можуть бути генералізована еритема, генералізоване свербіння шкіри, набряк обличчя і почуття сорому в горлі) , алергічний контактний дерматит З боку органу зору: дуже рідко – подразнення очей. З боку серця: дуже рідко – тахікардія, відчуття серцебиття. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: дуже рідко – задишка. З боку шлунково-кишкового тракту: дуже рідко – нудота, блювання. Загальні розлади та порушення у місці введення: дуже рідко – периферичний набряк, біль у грудній клітці. З боку судин: нечасто – зниження артеріального тиску. Якщо будь-які з побічних ефектів, що зазначені в інструкції, посилюються або з'являються будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, необхідно повідомити про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиІснує теоретична можливість посилення ортостатичної гіпотензії у пацієнтів, які отримують супутнє лікування периферичними судинно-розширювальними засобами (клінічне підтвердження відсутнє). Не можна виключити дуже незначне підвищення вмісту міноксидилу в крові пацієнтів, які страждають на артеріальну гіпертензію та приймають міноксидил внутрішньо у разі одночасного використання препарату Генеролон, хоча відповідні клінічні дослідження не проводилися. Встановлено, що міноксидил для зовнішнього застосування може взаємодіяти з деякими ЛЗ для зовнішнього застосування. Одночасне застосування розчину міноксидилу для зовнішнього застосування та крему, що містить бетаметазон (0,05%), призводить до зниження системного всмоктування міноксидилу. Одночасне застосування крему, що містить третиноїн (0,05%), призводить до підвищеного всмоктування міноксидилу. Одночасне нанесення на шкіру міноксидилу та препаратів для зовнішнього застосування, таких як третиноїн та дитранол, що спричиняють зміну захисних функцій шкіри, може призвести до збільшення всмоктування міноксидилу.Спосіб застосування та дозиНезалежно від розміру оброблюваної ділянки необхідно наносити 1 мл розчину за допомогою розпилювача (7 натискань) 2 рази на день на уражені ділянки волосистої частини голови, починаючи з центру проблемної зони. Після застосування необхідно вимити руки. Сумарна добова доза повинна перевищувати 2 мл (доза залежить від розміру ураженої області). Пацієнтам, у яких при застосуванні 2% розчину не спостерігається задовільний ріст волосся, і пацієнтам, для яких бажане швидше зростання волосся, можна використовувати 5% розчин. Для чоловіків препарат Генеролон найбільш ефективний при випаданні волосся на маківці, для жінок - при випаданні волосся в області серединного проділу. Препарат Генеролон наноситься тільки на суху шкіру волосистої частини голови. Розчин не потребує змивання. Для ефективності препарату та досягнення ним волосяних фолікулів важливо наносити препарат на шкіру волосистої частини голови, а не на волосся. Поява перших ознак припинення випадання волосся та відновлення росту волосся можлива після застосування препарату 2 рази на добу протягом 2-4 місяців. Початок і ступінь вираженості росту волосся, а також якість волосся, що росте, можуть коливатися у різних пацієнтів. Для досягнення та підтримання досягнутого ефекту відновлення росту волосся пацієнт не повинен переривати застосування препарату, інакше випадання волосся відновиться. Підвищення дози препарату або частіше його застосування не призведе до поліпшення результатів терапії. Якщо після застосування лікарського препарату Генеролон протягом 16 тижнів посилення росту волосся не відзначається, то застосування препарату слід припинити. Після початку застосування лікарського препарату Генеролон може відзначатися посилене випадання волосся. Цей ефект викликаний впливом міноксидилу. Він виявляється у стимулюванні переходу волосся з фази спокою (телоген) у фазу зростання (анаген). Таким чином, відзначається випадання старого волосся, на місці якого виростає нове. Тимчасове посилення випадання волосся зазвичай продовжується протягом 2-6 тижнів з моменту початку лікування, а потім зменшується протягом 2 тижнів. Якщо підвищене випадання волосся триває, застосування препарату слід припинити і проконсультуватися з лікарем. Згідно з одиничними повідомленнями, протягом 3-4 місяців після припинення лікування очікується відновлення вихідного зовнішнього вигляду. Тривалість лікування в середньому – близько 1 року. Спеціальні групи пацієнтів. Немає рекомендацій щодо дозування препарату Генеролон для застосування у пацієнтів з нирковою та печінковою недостатністю. Підготовка до застосування. Зняти кришку, що нагвинчується, і закріпити мірний насос. На трубку зверху насоса закріпити подовжену насадку для розпилення. Перед першим використанням натиснути на розпилювальну насадку 3-4 рази, щоб насос наповнився розчином, після чого препарат можна застосовувати.ПередозуванняВипадковий прийом внутрішньо препарату Генеролон може викликати системні побічні ефекти, зумовлені судиннорозширювальними властивостями міноксидилу (5 мл 2% розчину містить 100 мг міноксидилу — максимальну рекомендовану дозу для дорослих при прийомі внутрішньо при лікуванні артеріальної гіпертензії; 5 мл 5 % розчину тобто дозу, що у 2,5 рази перевищує максимальну рекомендовану добову дозу для дорослих при прийомі внутрішньо при лікуванні артеріальної гіпертензії). Якщо дози, що перевищують рекомендовані, наносяться на великі ділянки тіла або інші ділянки тіла, крім волосистої частини голови, можливе збільшення системної абсорбції міноксидилу, що може призвести до розвитку небажаних явищ. Симптоми: затримка рідини, зниження артеріального тиску, тахікардія, запаморочення. Лікування: для усунення затримки рідини при необхідності можуть бути призначені діуретики; для лікування тахікардії – бета-адреноблокатори. Для лікування артеріальної гіпотензії слід ввести внутрішньовенно 0,9% розчин натрію хлориду. Не слід призначати симпатоміметичні засоби, наприклад, норепінефрин та епінефрин, які мають надмірну кардіостимулюючу активність.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНаносити лікарський препарат Генеролон слід тільки на здорову шкіру волосистої частини голови. Не можна використовувати його при запаленні, інфікуванні, подразненні, хворобливості шкіри, а також одночасно з іншими лікарськими засобами, що наносяться на шкіру волосистої частини голови. Препарат Генеролон слід наносити тільки на суху шкіру волосистої частини голови після купання або почекати близько 4 годин після нанесення препарату перед купанням. Не давайте голові намокнути раніше ніж через 4 години після нанесення препарату. Після застосування препарату слід ретельно вимити руки. Мити волосся при застосуванні препарату Генеролон® рекомендується у звичному режимі. Перед початком лікування препаратом Генеролон® пацієнти повинні пройти загальне обстеження, що включає збирання та вивчення медичного анамнезу. Лікар повинен переконатися, що шкіра волосистої частини голови здорова. Міноксидил у невеликих кількостях може всмоктуватися через шкіру, у зв'язку з чим існує ризик розвитку системних побічних ефектів, таких як затримка води та солей, генералізований та місцевий набряк, випіт у ділянці перикарда, перикардит, тампонада перикарда, тахікардія, стенокардія, посилення ортостатичної гіпотензії. викликаною деякими антигіпертензивними засобами, наприклад, гуанетидином та його похідними. Застосування препарату Генеролон у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, які отримують лікування гуанетидином або його похідними, або міноксидилом, можливе лише в умовах медичного спостереження. Пацієнти повинні проводитися періодичні обстеження для виявлення можливих ознак системних побічних ефектів міноксидилу. Пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями в анамнезі слід попередити про те,що лікування препаратом Генеролон може викликати загострення цих захворювань. При появі системних побічних ефектів або важких шкірних реакцій пацієнтам слід відмінити препарат та звернутися до лікаря. У період застосування препарату Генеролон можна користуватися лаком для волосся та іншими засобами догляду за волоссям. Перед нанесенням засобів для догляду за волоссям необхідно спочатку нанести препарат Генеролон і почекати, поки оброблена ділянка шкіри повністю не висохне. Дані про те, що забарвлення волосся, виконання хімічної завивки або використання пом'якшувачів волосся може знижувати ефективність препарату, відсутні. Однак для запобігання можливому подразненню шкіри волосистої частини голови необхідно переконатися в тому, що препарат був повністю змитий з волосся та волосистої частини шкіри голови перед використанням даних хімічних засобів. До складу препарату Генеролон входить етиловий спирт, який може викликати запалення та подразнення очей. У разі потрапляння препарату на чутливі поверхні (очі, подразнена шкіра, слизові оболонки) необхідно промити ділянку великою кількістю холодної води. Лікарський препарат не буде ефективним при використанні фена відразу після нанесення препарату на шкіру голови; засобів для догляду за волоссям, які можуть спричинити утворення рубців, а також глибокі опіки шкіри голови; методів догляду за волоссям, що вимагають сильного відтягування волосся від шкіри голови (наприклад, плетіння тугих коc (брейдинг) або зачіска кінський хвіст). Не слід застосовувати лікарський препарат Генеролон у випадках раптового випадання волосся, вогнищевої алопеції, коли алопеція розвивається після пологів, у разі облисіння, викликаного прийомом ЛЗ, неправильним харчуванням (дефіцит заліза, вітаміну А), внаслідок укладання волосся у тугі зачіски, а також у разі, коли причина випадання волосся невідома. При зниженні артеріального тиску або появі болю в грудній клітці, прискореного серцебиття, слабкості або запаморочення, раптового незрозумілого збільшення маси тіла, набряку кистей або стоп, стійкого почервоніння або подразнення шкіри волосистої частини голови слід припинити застосування препарату та звернутися до лікаря. Випадковий прийом препарату може призвести до розвитку серйозних небажаних явищ з боку серця. Тому цей препарат слід зберігати у місцях, недоступних для дітей. Слід уникати вдихання препарату під час розпилення. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. У зв'язку з можливим розвитком головного болю, запаморочення, подразнення очей слід дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та заняттями певними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкої рухової реакції. З появою описаних небажаних явищ слід утриматися від виконання зазначених видів діяльності.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
714,00 грн
649,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаСпрей для зовнішнього застосування - 1 мл: активна речовина: міноксидил – 20/50 мг; допоміжні речовини: етанол (96%) – 571/243 мг; пропіленгліколь - 104/520 мг; вода - до 1 мл. Спрей для зовнішнього застосування, 2% та 5%. 60 мл розчину у флаконі білого кольору з ПЕВП з кришкою поліпропіленової білого кольору, що загвинчується, оснащеної пластиковим кільцем контролю першого розкриття. 1 або 2 фл. у комплекті з 1 пластиковим мірним насосом та 1 насадкою для розпилення в захисному пакетику поміщають у картонну пачку. 3 фл. у комплекті з 2 пластиковими мірними насосами та 2 насадками для розпилення в захисному пакетику поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиБезбарвний або злегка пофарбований із жовтуватим відтінком, прозорий водно-спиртовий розчин із запахом спирту.Фармакотерапевтична групаCтимулююче зростання волосся.ФармакокінетикаВсмоктування. При зовнішньому застосуванні міноксидил погано всмоктується через неушкоджену шкіру: у середньому 1,5% (1–2%) загальної нанесеної дози надходить у системний кровотік. Середні значення AUC і Cmax при застосуванні 5% розчину міноксидилу становлять приблизно 18,71 нг·ч/мл і 2,13 нг/мл відповідно, при застосуванні 2% розчину міноксидилу - 7,54 нг·ч/мл та 1,25 нг /мл відповідно. Tmax при застосуванні 5% розчину міноксидилу становить 5,79 год. Вплив міноксидилу на гемодинаміку не виражений доти, доки середня сироваткова концентрація міноксидилу не досягне 21,7 нг/мл. Розподіл. Хоча раніше повідомлялося про те, що міноксидил не зв'язується з білками плазми, пізніше методом ультрафільтрації in vitro було продемонстровано його оборотне зв'язування з білками плазми крові людини в діапазоні 37-39%. Оскільки абсорбується лише 1-2% нанесеного зовнішньо міноксидилу, ступінь його зв'язування з білками плазми клінічно незначний. Метаболізм. Приблизно 60% міноксидилу метаболізується з утворенням міноксидилу глюкуроніду переважно в печінці. Виведення. T1/2 міноксидилу для зовнішнього застосування в середньому становить 22 год. 97% міноксидилу та його метаболітів екскретується нирками та 3% – через кишечник. Після припинення застосування препарату приблизно 95% міноксидилу, нанесеного місцево, виводиться протягом 4 днів.ФармакодинамікаЯк периферичний вазодилататор, при місцевому застосуванні міноксидил посилює мікроциркуляцію в області волосяних фолікулів. Міноксидил стимулює фактор зростання ендотелію судин, який, ймовірно, відповідає за підвищення проникності капілярів, що свідчить про високу метаболічну активність, що спостерігається у фазі анагену. Міноксидил стимулює ріст волосся у пацієнтів із спадковою втратою волосся (андрогенна алопеція) у початковій стадії. Точний механізм дії міноксидилу для зовнішнього застосування при випаданні волосся до кінця не вивчений.Показання до застосуванняЛікування алопеції у чоловіків та жінок.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до міноксидилу або інших компонентів препарату; порушення цілісності шкірних покривів; дерматози волосистої частини голови; одночасне застосування інших ЛЗ на шкірі голови; вагітність; період грудного вигодовування; вік молодше 18 років; вік старше 65 років. З обережністю: серцево-судинні захворювання та аритмія, ниркова та печінкова недостатність.Вагітність та лактаціяНе слід застосовувати препарат при вагітності та в період грудного вигодовування.Побічна діяДля позначення частоти побічних ефектів використовується така класифікація: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100 та З боку нервової системи: часто головний біль; дуже рідко – запаморочення. З боку шкіри та підшкірних тканин: часто - свербіж шкіри, висип; рідко - дерматит, що виявляється у вигляді почервоніння, лущення та запалення; дуже рідко - тимчасове випадання волосся, зміна кольору волосся, порушення текстури волосся, гіпертрихоз (небажане зростання волосся поза місцем застосування), реакції в місці застосування (можуть поширюватися на вуха та обличчя, включають свербіж шкіри, роздратування, біль, висип, набряк, сухість шкіри, еритему, однак у деяких випадках реакції можуть бути більш тяжкими, включаючи ексфоліацію, дерматит, утворення бульбашок, кровотечу, виразку). З боку імунної системи: дуже рідко - ангіоневротичний набряк (проявами якого можуть бути набряк губ, тканин ротової порожнини, ротоглотки, глотки та язика), гіперчутливість (проявами якої можуть бути генералізована еритема, генералізоване свербіння шкіри, набряк обличчя і почуття сорому в горлі) , алергічний контактний дерматит З боку органу зору: дуже рідко – подразнення очей. З боку серця: дуже рідко – тахікардія, відчуття серцебиття. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: дуже рідко – задишка. З боку шлунково-кишкового тракту: дуже рідко – нудота, блювання. Загальні розлади та порушення у місці введення: дуже рідко – периферичний набряк, біль у грудній клітці. З боку судин: нечасто – зниження артеріального тиску. Якщо будь-які з побічних ефектів, що зазначені в інструкції, посилюються або з'являються будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, необхідно повідомити про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиІснує теоретична можливість посилення ортостатичної гіпотензії у пацієнтів, які отримують супутнє лікування периферичними судинно-розширювальними засобами (клінічне підтвердження відсутнє). Не можна виключити дуже незначне підвищення вмісту міноксидилу в крові пацієнтів, які страждають на артеріальну гіпертензію та приймають міноксидил внутрішньо у разі одночасного використання препарату Генеролон, хоча відповідні клінічні дослідження не проводилися. Встановлено, що міноксидил для зовнішнього застосування може взаємодіяти з деякими ЛЗ для зовнішнього застосування. Одночасне застосування розчину міноксидилу для зовнішнього застосування та крему, що містить бетаметазон (0,05%), призводить до зниження системного всмоктування міноксидилу. Одночасне застосування крему, що містить третиноїн (0,05%), призводить до підвищеного всмоктування міноксидилу. Одночасне нанесення на шкіру міноксидилу та препаратів для зовнішнього застосування, таких як третиноїн та дитранол, що спричиняють зміну захисних функцій шкіри, може призвести до збільшення всмоктування міноксидилу.Спосіб застосування та дозиНезалежно від розміру оброблюваної ділянки необхідно наносити 1 мл розчину за допомогою розпилювача (7 натискань) 2 рази на день на уражені ділянки волосистої частини голови, починаючи з центру проблемної зони. Після застосування необхідно вимити руки. Сумарна добова доза повинна перевищувати 2 мл (доза залежить від розміру ураженої області). Пацієнтам, у яких при застосуванні 2% розчину не спостерігається задовільний ріст волосся, і пацієнтам, для яких бажане швидше зростання волосся, можна використовувати 5% розчин. Для чоловіків препарат Генеролон найбільш ефективний при випаданні волосся на маківці, для жінок - при випаданні волосся в області серединного проділу. Препарат Генеролон наноситься тільки на суху шкіру волосистої частини голови. Розчин не потребує змивання. Для ефективності препарату та досягнення ним волосяних фолікулів важливо наносити препарат на шкіру волосистої частини голови, а не на волосся. Поява перших ознак припинення випадання волосся та відновлення росту волосся можлива після застосування препарату 2 рази на добу протягом 2-4 місяців. Початок і ступінь вираженості росту волосся, а також якість волосся, що росте, можуть коливатися у різних пацієнтів. Для досягнення та підтримання досягнутого ефекту відновлення росту волосся пацієнт не повинен переривати застосування препарату, інакше випадання волосся відновиться. Підвищення дози препарату або частіше його застосування не призведе до поліпшення результатів терапії. Якщо після застосування лікарського препарату Генеролон протягом 16 тижнів посилення росту волосся не відзначається, то застосування препарату слід припинити. Після початку застосування лікарського препарату Генеролон може відзначатися посилене випадання волосся. Цей ефект викликаний впливом міноксидилу. Він виявляється у стимулюванні переходу волосся з фази спокою (телоген) у фазу зростання (анаген). Таким чином, відзначається випадання старого волосся, на місці якого виростає нове. Тимчасове посилення випадання волосся зазвичай продовжується протягом 2-6 тижнів з моменту початку лікування, а потім зменшується протягом 2 тижнів. Якщо підвищене випадання волосся триває, застосування препарату слід припинити і проконсультуватися з лікарем. Згідно з одиничними повідомленнями, протягом 3-4 місяців після припинення лікування очікується відновлення вихідного зовнішнього вигляду. Тривалість лікування в середньому – близько 1 року. Спеціальні групи пацієнтів. Немає рекомендацій щодо дозування препарату Генеролон для застосування у пацієнтів з нирковою та печінковою недостатністю. Підготовка до застосування. Зняти кришку, що нагвинчується, і закріпити мірний насос. На трубку зверху насоса закріпити подовжену насадку для розпилення. Перед першим використанням натиснути на розпилювальну насадку 3-4 рази, щоб насос наповнився розчином, після чого препарат можна застосовувати.ПередозуванняВипадковий прийом внутрішньо препарату Генеролон може викликати системні побічні ефекти, зумовлені судиннорозширювальними властивостями міноксидилу (5 мл 2% розчину містить 100 мг міноксидилу — максимальну рекомендовану дозу для дорослих при прийомі внутрішньо при лікуванні артеріальної гіпертензії; 5 мл 5 % розчину тобто дозу, що у 2,5 рази перевищує максимальну рекомендовану добову дозу для дорослих при прийомі внутрішньо при лікуванні артеріальної гіпертензії). Якщо дози, що перевищують рекомендовані, наносяться на великі ділянки тіла або інші ділянки тіла, крім волосистої частини голови, можливе збільшення системної абсорбції міноксидилу, що може призвести до розвитку небажаних явищ. Симптоми: затримка рідини, зниження артеріального тиску, тахікардія, запаморочення. Лікування: для усунення затримки рідини при необхідності можуть бути призначені діуретики; для лікування тахікардії – бета-адреноблокатори. Для лікування артеріальної гіпотензії слід ввести внутрішньовенно 0,9% розчин натрію хлориду. Не слід призначати симпатоміметичні засоби, наприклад, норепінефрин та епінефрин, які мають надмірну кардіостимулюючу активність.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНаносити лікарський препарат Генеролон слід тільки на здорову шкіру волосистої частини голови. Не можна використовувати його при запаленні, інфікуванні, подразненні, хворобливості шкіри, а також одночасно з іншими лікарськими засобами, що наносяться на шкіру волосистої частини голови. Препарат Генеролон слід наносити тільки на суху шкіру волосистої частини голови після купання або почекати близько 4 годин після нанесення препарату перед купанням. Не давайте голові намокнути раніше ніж через 4 години після нанесення препарату. Після застосування препарату слід ретельно вимити руки. Мити волосся при застосуванні препарату Генеролон® рекомендується у звичному режимі. Перед початком лікування препаратом Генеролон® пацієнти повинні пройти загальне обстеження, що включає збирання та вивчення медичного анамнезу. Лікар повинен переконатися, що шкіра волосистої частини голови здорова. Міноксидил у невеликих кількостях може всмоктуватися через шкіру, у зв'язку з чим існує ризик розвитку системних побічних ефектів, таких як затримка води та солей, генералізований та місцевий набряк, випіт у ділянці перикарда, перикардит, тампонада перикарда, тахікардія, стенокардія, посилення ортостатичної гіпотензії. викликаною деякими антигіпертензивними засобами, наприклад, гуанетидином та його похідними. Застосування препарату Генеролон у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, які отримують лікування гуанетидином або його похідними, або міноксидилом, можливе лише в умовах медичного спостереження. Пацієнти повинні проводитися періодичні обстеження для виявлення можливих ознак системних побічних ефектів міноксидилу. Пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями в анамнезі слід попередити про те,що лікування препаратом Генеролон може викликати загострення цих захворювань. При появі системних побічних ефектів або важких шкірних реакцій пацієнтам слід відмінити препарат та звернутися до лікаря. У період застосування препарату Генеролон можна користуватися лаком для волосся та іншими засобами догляду за волоссям. Перед нанесенням засобів для догляду за волоссям необхідно спочатку нанести препарат Генеролон і почекати, поки оброблена ділянка шкіри повністю не висохне. Дані про те, що забарвлення волосся, виконання хімічної завивки або використання пом'якшувачів волосся може знижувати ефективність препарату, відсутні. Однак для запобігання можливому подразненню шкіри волосистої частини голови необхідно переконатися в тому, що препарат був повністю змитий з волосся та волосистої частини шкіри голови перед використанням даних хімічних засобів. До складу препарату Генеролон входить етиловий спирт, який може викликати запалення та подразнення очей. У разі потрапляння препарату на чутливі поверхні (очі, подразнена шкіра, слизові оболонки) необхідно промити ділянку великою кількістю холодної води. Лікарський препарат не буде ефективним при використанні фена відразу після нанесення препарату на шкіру голови; засобів для догляду за волоссям, які можуть спричинити утворення рубців, а також глибокі опіки шкіри голови; методів догляду за волоссям, що вимагають сильного відтягування волосся від шкіри голови (наприклад, плетіння тугих коc (брейдинг) або зачіска кінський хвіст). Не слід застосовувати лікарський препарат Генеролон у випадках раптового випадання волосся, вогнищевої алопеції, коли алопеція розвивається після пологів, у разі облисіння, викликаного прийомом ЛЗ, неправильним харчуванням (дефіцит заліза, вітаміну А), внаслідок укладання волосся у тугі зачіски, а також у разі, коли причина випадання волосся невідома. При зниженні артеріального тиску або появі болю в грудній клітці, прискореного серцебиття, слабкості або запаморочення, раптового незрозумілого збільшення маси тіла, набряку кистей або стоп, стійкого почервоніння або подразнення шкіри волосистої частини голови слід припинити застосування препарату та звернутися до лікаря. Випадковий прийом препарату може призвести до розвитку серйозних небажаних явищ з боку серця. Тому цей препарат слід зберігати у місцях, недоступних для дітей. Слід уникати вдихання препарату під час розпилення. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. У зв'язку з можливим розвитком головного болю, запаморочення, подразнення очей слід дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та заняттями певними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкої рухової реакції. З появою описаних небажаних явищ слід утриматися від виконання зазначених видів діяльності.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаСупозиторії – 1 супп.: діючі речовини: інтерферон альфа-2b людський рекомбінантний (рчІФН-α2b - 250 000 ME, або 500 000 ME, або 1 000 000 ME; таурин - 0,01 г; бензокаїн -0,055 г; допоміжні речовини: твердий жир - достатня кількість до отримання супозиторію масою 1,65 г, декстран 60 000 - 0,0015 г, макрогол 1500 - 0,1240 г, полісорбат 80 - 0,0330 г, емульгатор Т2 -0,13 натрію гідроцитрат - 0,0001 г, лимонна кислота - 0,0015 г, вода очищена - 0,0660 г. По 5 супозиторіїв у контурній комірковій упаковці з фольги алюмінієвої або полівінілхлоридної плівки. 1 або 2 контурні коміркові упаковки разом з інструкцією із застосування в пачці з картону.Опис лікарської формиСупозиторії білого або білого з жовтуватим відтінком кольору, циліндричної форми, із загостреним кінцем, на поздовжньому зрізі однорідні. На зрізі допускається наявність повітряного стрижня або лійкоподібного заглиблення.Фармакотерапевтична групаІмуномодулюючий засіб.ФармакокінетикаПри ректальному введенні препарату відзначається висока біодоступність (більше 80%) інтерферону, у зв'язку з чим досягається як місцева, так і виражена системна імуномодулююча дія; при інтравагінальному застосуванні за рахунок високої концентрації в осередку інфекції та фіксації на клітинах слизової оболонки досягається виражений місцевий противірусний, антипроліферативний та антибактеріальний ефект, при цьому системна дія за рахунок низької всмоктуючої здатності слизової оболонки піхви незначна. Cmax інтерферону у сироватці крові досягається через 5 годин після введення препарату. Основний шлях виведення через нирки. T1/2 становить 12 годин, що зумовлює необхідність застосування препарату 2 рази на добу.ФармакодинамікаІмунобіологічні властивості Генферон® - комбінований препарат, дія якого зумовлена компонентами, що входять до його складу. Чинить місцеву та системну дію. До складу препарату Генферон входить рекомбінантний людський інтерферон альфа-2b, що виробляється штамом бактерії Escherichia coli, в яку методами генної інженерії введений ген інтерферону альфа-2b людини. Інтерферон альфа-2b має противірусну, імуномодулюючу, антипроліферативну та антибактеріальну дію. Противірусний ефект опосередкований активацією низки внутрішньоклітинних ферментів, що інгібують реплікацію вірусів. Імуномодулююча дія проявляється в першу чергу посиленням клітинно-опосередкованих реакцій імунної системи, що підвищує ефективність імунної відповіді щодо вірусів, внутрішньоклітинних паразитів та клітин, що зазнали пухлинної трансформації. Це досягається за рахунок активації CD8+ Т-кілерів, NK-клітин (природних кілерів), посилення диференціювання В-лімфоцитів та продукції ними антитіл, активації моноцитарно-макрофагальної системи та фагоцитозу, а також підвищення експресії молекул головного комплексу гістосумісності I типу,що підвищує можливість розпізнавання інфікованих клітин клітинами імунної системи. Активізація під впливом інтерферону лейкоцитів, що містяться у всіх шарах слизової оболонки, забезпечує їхню активну участь у ліквідації патологічних вогнищ; крім того, за рахунок впливу інтерферону досягається відновлення продукції секреторного IgА. Антибактеріальний ефект опосередкований реакціями імунної системи, що посилюються під впливом інтерферону. Таурін сприяє нормалізації метаболічних процесів і регенерації тканин, має мембраностабілізуючу та імуномодулюючу дію. Як сильний антиоксидант, таурін безпосередньо взаємодіє з активними формами кисню, надмірне накопичення яких сприяє розвитку патологічних процесів. Таурін сприяє збереженню біологічної активності інтерферону, посилюючи терапевтичний ефект застосування препарату. Бензокаїн є місцевим анестетиком. Зменшує проникність клітинної мембрани для іонів натрію, витісняє іони кальцію із рецепторів, розташованих на внутрішній поверхні мембрани, блокує проведення нервових імпульсів. Перешкоджає виникненню больових імпульсів у закінченнях чутливих нервів та їх проведенню з нервових волокон. Має виключно місцевий ефект, не всмоктуючись у системний кровотік.Показання до застосуванняУ складі комплексної терапії у дорослих при наступних захворюваннях та станах: інфекційно-запальні захворювання урогенітального тракту - генітальний герпес, хламідіоз, уреаплазмоз, мікоплазмоз, рецидивуючий вагінальний кандидоз, гарднерельоз, трихомоноз, папіломавірусна інфекція, бактеріальний вагіноз, ерозія шийки матки, бал, цервіт; гострий бронхіт; хронічний рецидивуючий цистит бактеріальної етіологіїПротипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість інтерферону та інших речовин, що входять до складу препарату. З обережністю: загострення алергічних та аутоімунних захворювань.Вагітність та лактаціяПоказано застосування для нормалізації показників місцевого імунітету при термінах вагітності 13–40 тижнів у складі комплексної терапії генітального герпесу, хламідіозу, уреаплазмозу, мікоплазмозу, ЦМВ, папіломавірусної інфекції, бактеріального вагінозу при наявності свербежу, дискомфорту та болючих. Клінічними дослідженнями доведено безпеку інтравагінального застосування препарату Генферон 250000 МО при термінах вагітності 13-40 тижнів. Безпека застосування препарату у І триместрі вагітності не вивчена.Побічна діяПрепарат добре переноситься хворими. Можливі місцеві алергічні реакції (відчуття печіння у піхві). Дані явища оборотні та зникають протягом 72 годин після припинення введення. Продовження лікування можливе після консультації з лікарем. Можуть спостерігатися явища, що виникають при застосуванні всіх видів інтерферону альфа-2b, такі як озноб, підвищення температури, стомлюваність, втрата апетиту, м'язові та головні болі, біль у суглобах, пітливість, а також лейко- та тромбоцитопенія, але частіше вони зустрічаються при значному перевищенні добової дози понад 10000000 МО. До цього часу не спостерігалося важких побічних явищ. Як і для іншого препарату інтерферону альфа-2b, у разі підвищення температури після його введення можливий одноразовий прийом парацетамолу в дозі 500-1000 мг.Взаємодія з лікарськими засобамиГенферон® найбільш ефективний у поєднанні з ЛЗ (включаючи антибіотики та інші протимікробні препарати), що застосовуються для лікування урогенітальних захворювань. Ненаркотичні анальгетики та антихолінестеразні ЛЗ посилюють дію бензокаїну. Бензокаїн знижує антибактеріальну активність сульфаніламідів.Спосіб застосування та дозиВагінально, ректально. Інфекційно-запальні захворювання урогенітального тракту у жінок. по 1 супп. (250000, 500000 або 1000000 МО, залежно від тяжкості захворювання), вагінально або ректально (залежно від характеру захворювання) 2 рази на добу щодня протягом 10 днів. При затяжних формах 3 десь у тиждень через день по 1 супп. протягом 1-3 місяців. При вираженому інфекційно-запальному процесі у піхві можливе застосування 1 супп. (500000 МО) інтравагінально вранці та 1 супп. (1000000 МО) ректально на ніч одночасно з введенням у піхву супозиторію, що містить антибактеріальні/фунгіцидні агенти. Для нормалізації показників місцевого імунітету при лікуванні інфекційно-запальних захворювань урогенітального тракту у жінок при термінах вагітності 13-40 тижнів застосовують по 1 суп. 250 000 МО вагінально 2 рази на добу, щодня протягом 10 днів. Інфекційно-запальні захворювання урогенітального тракту у чоловіків Ректально по 1 суп. (500000 МО або 1000000 МО залежно від тяжкості захворювання) 2 рази на добу протягом 10 днів. Гострий бронхіт у дорослих (у складі комплексної терапії). по 1 супп. (1000000 МО) ректально 2 рази на день протягом 5 днів. Хронічний рецидивний цистит у дорослих (у складі комплексної терапії). При загостренні – по 1 супп. (1000000 МО) ректально 2 рази на добу протягом 10 днів у поєднанні зі стандартним курсом антибактеріальної терапії, потім по 1 супп. (1000000 МО) ректально через день протягом 40 днів із метою профілактики рецидивів.ПередозуванняПро випадки передозування препарату Генферон не повідомлялося. При випадковому одноразовому введенні більшої кількості супозиторіїв, ніж було наказано лікарем, слід призупинити подальше введення на 24 год, після чого лікування можна відновити за вказаною схемою.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаСупозиторії – 1 супп.: діючі речовини: інтерферон альфа-2b людський рекомбінантний (рчІФН-α2b - 250 000 ME, або 500 000 ME, або 1 000 000 ME; таурин - 0,01 г; бензокаїн -0,055 г; допоміжні речовини: твердий жир - достатня кількість до отримання супозиторію масою 1,65 г, декстран 60 000 - 0,0015 г, макрогол 1500 - 0,1240 г, полісорбат 80 - 0,0330 г, емульгатор Т2 -0,13 натрію гідроцитрат - 0,0001 г, лимонна кислота - 0,0015 г, вода очищена - 0,0660 г. По 5 супозиторіїв у контурній комірковій упаковці з фольги алюмінієвої або полівінілхлоридної плівки. 1 або 2 контурні коміркові упаковки разом з інструкцією із застосування в пачці з картону.Опис лікарської формиСупозиторії білого або білого з жовтуватим відтінком кольору, циліндричної форми, із загостреним кінцем, на поздовжньому зрізі однорідні. На зрізі допускається наявність повітряного стрижня або лійкоподібного заглиблення.Фармакотерапевтична групаІмуномодулюючий засіб.ФармакокінетикаПри ректальному введенні препарату відзначається висока біодоступність (більше 80%) інтерферону, у зв'язку з чим досягається як місцева, так і виражена системна імуномодулююча дія; при інтравагінальному застосуванні за рахунок високої концентрації в осередку інфекції та фіксації на клітинах слизової оболонки досягається виражений місцевий противірусний, антипроліферативний та антибактеріальний ефект, при цьому системна дія за рахунок низької всмоктуючої здатності слизової оболонки піхви незначна. Cmax інтерферону у сироватці крові досягається через 5 годин після введення препарату. Основний шлях виведення через нирки. T1/2 становить 12 годин, що зумовлює необхідність застосування препарату 2 рази на добу.ФармакодинамікаІмунобіологічні властивості Генферон® - комбінований препарат, дія якого зумовлена компонентами, що входять до його складу. Чинить місцеву та системну дію. До складу препарату Генферон входить рекомбінантний людський інтерферон альфа-2b, що виробляється штамом бактерії Escherichia coli, в яку методами генної інженерії введений ген інтерферону альфа-2b людини. Інтерферон альфа-2b має противірусну, імуномодулюючу, антипроліферативну та антибактеріальну дію. Противірусний ефект опосередкований активацією низки внутрішньоклітинних ферментів, що інгібують реплікацію вірусів. Імуномодулююча дія проявляється в першу чергу посиленням клітинно-опосередкованих реакцій імунної системи, що підвищує ефективність імунної відповіді щодо вірусів, внутрішньоклітинних паразитів та клітин, що зазнали пухлинної трансформації. Це досягається за рахунок активації CD8+ Т-кілерів, NK-клітин (природних кілерів), посилення диференціювання В-лімфоцитів та продукції ними антитіл, активації моноцитарно-макрофагальної системи та фагоцитозу, а також підвищення експресії молекул головного комплексу гістосумісності I типу,що підвищує можливість розпізнавання інфікованих клітин клітинами імунної системи. Активізація під впливом інтерферону лейкоцитів, що містяться у всіх шарах слизової оболонки, забезпечує їхню активну участь у ліквідації патологічних вогнищ; крім того, за рахунок впливу інтерферону досягається відновлення продукції секреторного IgА. Антибактеріальний ефект опосередкований реакціями імунної системи, що посилюються під впливом інтерферону. Таурін сприяє нормалізації метаболічних процесів і регенерації тканин, має мембраностабілізуючу та імуномодулюючу дію. Як сильний антиоксидант, таурін безпосередньо взаємодіє з активними формами кисню, надмірне накопичення яких сприяє розвитку патологічних процесів. Таурін сприяє збереженню біологічної активності інтерферону, посилюючи терапевтичний ефект застосування препарату. Бензокаїн є місцевим анестетиком. Зменшує проникність клітинної мембрани для іонів натрію, витісняє іони кальцію із рецепторів, розташованих на внутрішній поверхні мембрани, блокує проведення нервових імпульсів. Перешкоджає виникненню больових імпульсів у закінченнях чутливих нервів та їх проведенню з нервових волокон. Має виключно місцевий ефект, не всмоктуючись у системний кровотік.Показання до застосуванняУ складі комплексної терапії у дорослих при наступних захворюваннях та станах: інфекційно-запальні захворювання урогенітального тракту - генітальний герпес, хламідіоз, уреаплазмоз, мікоплазмоз, рецидивуючий вагінальний кандидоз, гарднерельоз, трихомоноз, папіломавірусна інфекція, бактеріальний вагіноз, ерозія шийки матки, бал, цервіт; гострий бронхіт; хронічний рецидивуючий цистит бактеріальної етіологіїПротипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість інтерферону та інших речовин, що входять до складу препарату. З обережністю: загострення алергічних та аутоімунних захворювань.Вагітність та лактаціяПоказано застосування для нормалізації показників місцевого імунітету при термінах вагітності 13–40 тижнів у складі комплексної терапії генітального герпесу, хламідіозу, уреаплазмозу, мікоплазмозу, ЦМВ, папіломавірусної інфекції, бактеріального вагінозу при наявності свербежу, дискомфорту та болючих. Клінічними дослідженнями доведено безпеку інтравагінального застосування препарату Генферон 250000 МО при термінах вагітності 13-40 тижнів. Безпека застосування препарату у І триместрі вагітності не вивчена.Побічна діяПрепарат добре переноситься хворими. Можливі місцеві алергічні реакції (відчуття печіння у піхві). Дані явища оборотні та зникають протягом 72 годин після припинення введення. Продовження лікування можливе після консультації з лікарем. Можуть спостерігатися явища, що виникають при застосуванні всіх видів інтерферону альфа-2b, такі як озноб, підвищення температури, стомлюваність, втрата апетиту, м'язові та головні болі, біль у суглобах, пітливість, а також лейко- та тромбоцитопенія, але частіше вони зустрічаються при значному перевищенні добової дози понад 10000000 МО. До цього часу не спостерігалося важких побічних явищ. Як і для іншого препарату інтерферону альфа-2b, у разі підвищення температури після його введення можливий одноразовий прийом парацетамолу в дозі 500-1000 мг.Взаємодія з лікарськими засобамиГенферон® найбільш ефективний у поєднанні з ЛЗ (включаючи антибіотики та інші протимікробні препарати), що застосовуються для лікування урогенітальних захворювань. Ненаркотичні анальгетики та антихолінестеразні ЛЗ посилюють дію бензокаїну. Бензокаїн знижує антибактеріальну активність сульфаніламідів.Спосіб застосування та дозиВагінально, ректально. Інфекційно-запальні захворювання урогенітального тракту у жінок. по 1 супп. (250000, 500000 або 1000000 МО, залежно від тяжкості захворювання), вагінально або ректально (залежно від характеру захворювання) 2 рази на добу щодня протягом 10 днів. При затяжних формах 3 десь у тиждень через день по 1 супп. протягом 1-3 місяців. При вираженому інфекційно-запальному процесі у піхві можливе застосування 1 супп. (500000 МО) інтравагінально вранці та 1 супп. (1000000 МО) ректально на ніч одночасно з введенням у піхву супозиторію, що містить антибактеріальні/фунгіцидні агенти. Для нормалізації показників місцевого імунітету при лікуванні інфекційно-запальних захворювань урогенітального тракту у жінок при термінах вагітності 13-40 тижнів застосовують по 1 суп. 250 000 МО вагінально 2 рази на добу, щодня протягом 10 днів. Інфекційно-запальні захворювання урогенітального тракту у чоловіків Ректально по 1 суп. (500000 МО або 1000000 МО залежно від тяжкості захворювання) 2 рази на добу протягом 10 днів. Гострий бронхіт у дорослих (у складі комплексної терапії). по 1 супп. (1000000 МО) ректально 2 рази на день протягом 5 днів. Хронічний рецидивний цистит у дорослих (у складі комплексної терапії). При загостренні – по 1 супп. (1000000 МО) ректально 2 рази на добу протягом 10 днів у поєднанні зі стандартним курсом антибактеріальної терапії, потім по 1 супп. (1000000 МО) ректально через день протягом 40 днів із метою профілактики рецидивів.ПередозуванняПро випадки передозування препарату Генферон не повідомлялося. При випадковому одноразовому введенні більшої кількості супозиторіїв, ніж було наказано лікарем, слід призупинити подальше введення на 24 год, після чого лікування можна відновити за вказаною схемою.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаСупозиторії – 1 супп.: діючі речовини: інтерферон альфа-2b людський рекомбінантний (рчІФН-α2b - 250 000 ME, або 500 000 ME, або 1 000 000 ME; таурин - 0,01 г; бензокаїн -0,055 г; допоміжні речовини: твердий жир - достатня кількість до отримання супозиторію масою 1,65 г, декстран 60 000 - 0,0015 г, макрогол 1500 - 0,1240 г, полісорбат 80 - 0,0330 г, емульгатор Т2 -0,13 натрію гідроцитрат - 0,0001 г, лимонна кислота - 0,0015 г, вода очищена - 0,0660 г. По 5 супозиторіїв у контурній комірковій упаковці з фольги алюмінієвої або полівінілхлоридної плівки. 1 або 2 контурні коміркові упаковки разом з інструкцією із застосування в пачці з картону.Опис лікарської формиСупозиторії білого або білого з жовтуватим відтінком кольору, циліндричної форми, із загостреним кінцем, на поздовжньому зрізі однорідні. На зрізі допускається наявність повітряного стрижня або лійкоподібного заглиблення.Фармакотерапевтична групаІмуномодулюючий засіб.ФармакокінетикаПри ректальному введенні препарату відзначається висока біодоступність (більше 80%) інтерферону, у зв'язку з чим досягається як місцева, так і виражена системна імуномодулююча дія; при інтравагінальному застосуванні за рахунок високої концентрації в осередку інфекції та фіксації на клітинах слизової оболонки досягається виражений місцевий противірусний, антипроліферативний та антибактеріальний ефект, при цьому системна дія за рахунок низької всмоктуючої здатності слизової оболонки піхви незначна. Cmax інтерферону у сироватці крові досягається через 5 годин після введення препарату. Основний шлях виведення через нирки. T1/2 становить 12 годин, що зумовлює необхідність застосування препарату 2 рази на добу.ФармакодинамікаІмунобіологічні властивості Генферон® - комбінований препарат, дія якого зумовлена компонентами, що входять до його складу. Чинить місцеву та системну дію. До складу препарату Генферон входить рекомбінантний людський інтерферон альфа-2b, що виробляється штамом бактерії Escherichia coli, в яку методами генної інженерії введений ген інтерферону альфа-2b людини. Інтерферон альфа-2b має противірусну, імуномодулюючу, антипроліферативну та антибактеріальну дію. Противірусний ефект опосередкований активацією низки внутрішньоклітинних ферментів, що інгібують реплікацію вірусів. Імуномодулююча дія проявляється в першу чергу посиленням клітинно-опосередкованих реакцій імунної системи, що підвищує ефективність імунної відповіді щодо вірусів, внутрішньоклітинних паразитів та клітин, що зазнали пухлинної трансформації. Це досягається за рахунок активації CD8+ Т-кілерів, NK-клітин (природних кілерів), посилення диференціювання В-лімфоцитів та продукції ними антитіл, активації моноцитарно-макрофагальної системи та фагоцитозу, а також підвищення експресії молекул головного комплексу гістосумісності I типу,що підвищує можливість розпізнавання інфікованих клітин клітинами імунної системи. Активізація під впливом інтерферону лейкоцитів, що містяться у всіх шарах слизової оболонки, забезпечує їхню активну участь у ліквідації патологічних вогнищ; крім того, за рахунок впливу інтерферону досягається відновлення продукції секреторного IgА. Антибактеріальний ефект опосередкований реакціями імунної системи, що посилюються під впливом інтерферону. Таурін сприяє нормалізації метаболічних процесів і регенерації тканин, має мембраностабілізуючу та імуномодулюючу дію. Як сильний антиоксидант, таурін безпосередньо взаємодіє з активними формами кисню, надмірне накопичення яких сприяє розвитку патологічних процесів. Таурін сприяє збереженню біологічної активності інтерферону, посилюючи терапевтичний ефект застосування препарату. Бензокаїн є місцевим анестетиком. Зменшує проникність клітинної мембрани для іонів натрію, витісняє іони кальцію із рецепторів, розташованих на внутрішній поверхні мембрани, блокує проведення нервових імпульсів. Перешкоджає виникненню больових імпульсів у закінченнях чутливих нервів та їх проведенню з нервових волокон. Має виключно місцевий ефект, не всмоктуючись у системний кровотік.Показання до застосуванняУ складі комплексної терапії у дорослих при наступних захворюваннях та станах: інфекційно-запальні захворювання урогенітального тракту - генітальний герпес, хламідіоз, уреаплазмоз, мікоплазмоз, рецидивуючий вагінальний кандидоз, гарднерельоз, трихомоноз, папіломавірусна інфекція, бактеріальний вагіноз, ерозія шийки матки, бал, цервіт; гострий бронхіт; хронічний рецидивуючий цистит бактеріальної етіологіїПротипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість інтерферону та інших речовин, що входять до складу препарату. З обережністю: загострення алергічних та аутоімунних захворювань.Вагітність та лактаціяПоказано застосування для нормалізації показників місцевого імунітету при термінах вагітності 13–40 тижнів у складі комплексної терапії генітального герпесу, хламідіозу, уреаплазмозу, мікоплазмозу, ЦМВ, папіломавірусної інфекції, бактеріального вагінозу при наявності свербежу, дискомфорту та болючих. Клінічними дослідженнями доведено безпеку інтравагінального застосування препарату Генферон 250000 МО при термінах вагітності 13-40 тижнів. Безпека застосування препарату у І триместрі вагітності не вивчена.Побічна діяПрепарат добре переноситься хворими. Можливі місцеві алергічні реакції (відчуття печіння у піхві). Дані явища оборотні та зникають протягом 72 годин після припинення введення. Продовження лікування можливе після консультації з лікарем. Можуть спостерігатися явища, що виникають при застосуванні всіх видів інтерферону альфа-2b, такі як озноб, підвищення температури, стомлюваність, втрата апетиту, м'язові та головні болі, біль у суглобах, пітливість, а також лейко- та тромбоцитопенія, але частіше вони зустрічаються при значному перевищенні добової дози понад 10000000 МО. До цього часу не спостерігалося важких побічних явищ. Як і для іншого препарату інтерферону альфа-2b, у разі підвищення температури після його введення можливий одноразовий прийом парацетамолу в дозі 500-1000 мг.Взаємодія з лікарськими засобамиГенферон® найбільш ефективний у поєднанні з ЛЗ (включаючи антибіотики та інші протимікробні препарати), що застосовуються для лікування урогенітальних захворювань. Ненаркотичні анальгетики та антихолінестеразні ЛЗ посилюють дію бензокаїну. Бензокаїн знижує антибактеріальну активність сульфаніламідів.Спосіб застосування та дозиВагінально, ректально. Інфекційно-запальні захворювання урогенітального тракту у жінок. по 1 супп. (250000, 500000 або 1000000 МО, залежно від тяжкості захворювання), вагінально або ректально (залежно від характеру захворювання) 2 рази на добу щодня протягом 10 днів. При затяжних формах 3 десь у тиждень через день по 1 супп. протягом 1-3 місяців. При вираженому інфекційно-запальному процесі у піхві можливе застосування 1 супп. (500000 МО) інтравагінально вранці та 1 супп. (1000000 МО) ректально на ніч одночасно з введенням у піхву супозиторію, що містить антибактеріальні/фунгіцидні агенти. Для нормалізації показників місцевого імунітету при лікуванні інфекційно-запальних захворювань урогенітального тракту у жінок при термінах вагітності 13-40 тижнів застосовують по 1 суп. 250 000 МО вагінально 2 рази на добу, щодня протягом 10 днів. Інфекційно-запальні захворювання урогенітального тракту у чоловіків Ректально по 1 суп. (500000 МО або 1000000 МО залежно від тяжкості захворювання) 2 рази на добу протягом 10 днів. Гострий бронхіт у дорослих (у складі комплексної терапії). по 1 супп. (1000000 МО) ректально 2 рази на день протягом 5 днів. Хронічний рецидивний цистит у дорослих (у складі комплексної терапії). При загостренні – по 1 супп. (1000000 МО) ректально 2 рази на добу протягом 10 днів у поєднанні зі стандартним курсом антибактеріальної терапії, потім по 1 супп. (1000000 МО) ректально через день протягом 40 днів із метою профілактики рецидивів.ПередозуванняПро випадки передозування препарату Генферон не повідомлялося. При випадковому одноразовому введенні більшої кількості супозиторіїв, ніж було наказано лікарем, слід призупинити подальше введення на 24 год, після чого лікування можна відновити за вказаною схемою.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКраплі - 1 мл: речовини, що діють: інтерферон альфа-2b людський рекомбінантний* 10 000 ME, таурін 0,80 мг; допоміжні речовини: динатрію едетату дигідрат – 0,02 мг, гліцерол – 7,00 мг, декстран-35-45 тис. – 2,4 мг, полісорбат-80 – 1,0 мг, натрію хлорид – 0,8 мг, калію хлорид – 0,02 мг, натрію гідрофосфат – 0,115 мг, калію дигідрофосфат – 0,02 мг, вода для ін'єкцій – до 1 мл. * До складу субстанції "Інтерферон альфа-2b людський рекомбінантний (рчІФН-α2b)" входять допоміжні речовини: натрію хлорид, натрію ацетату тригідрат, оцтова кислота крижана, вода для ін'єкцій. По 10 мл у флакони темного скла, герметично закупорені пробками, з обкатуванням алюмінієвими ковпачками. На кожний флакон наклеюють етикетку. По 1 флакону в комплекті з 1 насадкою-крапельницею, разом з інструкцією із застосування в пачку з картону. По 10 мл у флакони темного скла, герметично закупорені насадками-крапельницями. На кожний флакон наклеюють етикетку. По 1 флакону разом з інструкцією із застосування в пачку з картону.Опис лікарської формиПрозора безбарвна або світло-жовтого кольору рідина.Фармакотерапевтична групаІмуномодулюючий засіб.ФармакокінетикаПри інтраназальному застосуванні препарат Генферон® Лайт, краплі назальні, створює високу концентрацію інтерферону в осередку інфекції та виявляє виражений місцевий противірусний та імуностимулюючий ефект. Системне всмоктування препарату незначне, при інтраназальному введенні інтерферон людський рекомбінантний альфа-2b у невеликій кількості визначається у легеневій тканині та крові. В організмі біотрансформація відбувається переважно у нирках з періодом напіввиведення (Т1/2) 5,1 год. Невелика кількість препарату, що потрапляє в системний кровотік, має системний імуномодулюючий ефект.ФармакодинамікаПрепарат Генферон® Лайт, краплі назальні, має противірусну, імуномодулюючу, протизапальну, антипроліферативну, антибактеріальну дію, має місцеві регенеруючі, мембраностабілізуючі та антиоксидантні властивості. Інтерферон альфа блокує розмноження вірусів на стадії синтезу специфічних білків та запобігає зараженню неінфікованих клітин слизової оболонки порожнини носа, що є місцем інвазії збудників та первинним осередком запалення при респіраторних інфекціях. Імуномодулююча дія проявляється посиленням клітинно-опосередкованих реакцій імунної системи, що підвищує ефективність імунної відповіді щодо чужорідних агентів. Це досягається за рахунок активації CD8+ Т-кілерів, NK-клітин (природних кілерів), посилення диференціювання В-лімфоцитів та продукції ними антитіл,активації моноцитарно-макрофагальної системи та фагоцитозу, а також підвищення експресії молекул головного комплексу гістосумісності І типу, що збільшує ймовірність розпізнавання інфікованих клітин клітинами імунної системи. Активізація під впливом інтерферону лейкоцитів, що містяться у всіх шарах слизової оболонки, забезпечує їхню активну участь у ліквідації патологічних вогнищ; крім того, за рахунок впливу інтерферону досягається відновлення продукції секреторного імуноглобуліну А. Антибактеріальний ефект опосередкований реакціями імунної системи, що посилюються під впливом інтерферону.Активізація під впливом інтерферону лейкоцитів, що містяться у всіх шарах слизової оболонки, забезпечує їхню активну участь у ліквідації патологічних вогнищ; крім того, за рахунок впливу інтерферону досягається відновлення продукції секреторного імуноглобуліну А. Антибактеріальний ефект опосередкований реакціями імунної системи, що посилюються під впливом інтерферону.Активізація під впливом інтерферону лейкоцитів, що містяться у всіх шарах слизової оболонки, забезпечує їхню активну участь у ліквідації патологічних вогнищ; крім того, за рахунок впливу інтерферону досягається відновлення продукції секреторного імуноглобуліну А. Антибактеріальний ефект опосередкований реакціями імунної системи, що посилюються під впливом інтерферону. Таурін, що входить до складу препарату, нормалізує метаболічні процеси в тканинах, сприяє регенерації та швидшому відновленню слизової оболонки порожнини носа, пошкодженої патологічним процесом.Показання до застосуванняЛікування грипу та інших гострих респіраторних вірусних інфекцій у дітей віком від 29 днів до 14 років.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до інтерферону альфа-2b або до інших компонентів препарату. Новонароджені від 0 до 28 днів (через відсутність клінічних даних).Вагітність та лактаціяНе використовується, оскільки препарат показаний для застосування у дітей віком від 29 днів до 14 років.Побічна діяМожливі місцеві алергічні реакції (відчуття печіння, свербіж). Дані явища оборотні та зникають самостійно протягом 72 годин після припинення застосування препарату. Продовження лікування можливе лише після консультації з лікарем.Взаємодія з лікарськими засобамиНе рекомендується одночасне застосування інтраназальних судинозвужувальних препаратів, оскільки це спричиняє додаткову сухість слизової оболонки порожнини носа.Спосіб застосування та дозиЗа перших ознак захворювання Генферон® лайт закапують у ніс протягом 5 днів. Дітям від 29 днів до 11 місяців 29 днів - по 1 краплі в кожну ніздрю 5 разів на день (разова доза 1 000 ME, добова доза 5 000 ME). Дітям від 1 до 3 років - по 2 краплі в кожну ніздрю 3-4 рази на день (разова доза 2 000 ME, добова доза 6 000 - 8 000 ME). Дітям від 3 до 14 років - по 2 краплі в кожну ніздрю 4-5 разів на день (разова доза 2 000 ME, добова доза 8 000 - 10 000 ME).ПередозуванняВипадки передозування препарату Генферон® Лайт досі не зареєстровані.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПісля закапування рекомендується помасажувати пальцями крила носа протягом декількох хвилин для рівномірного розподілу препарату в носовій порожнині. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Вплив препарату Генферон® Лайт на виконання потенційно небезпечних видів діяльності, що потребують особливої уваги та швидких реакцій (керування транспортними засобами, машинним обладнанням тощо), не вивчався.Умови зберіганняУ холодильнику +2+8 градусівУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаСупозиторії – 1 супп.: активні речовини: інтерферон альфа-2b – 125 000 ME, 250 000 ME; таурін – 0,005 г; допоміжні речовини: "твердий жир", декстран 60000, макрогол 1500, полісорбат 80, емульгатор Т2, гідроцитрат натрію, лимонна кислота, вода очищена - достатня кількість до отримання супозиторію масою 0,8 г. По 5 супозиторіїв у контурній комірковій упаковці з фольги алюмінієвої або полівінілхлоридної плівки. 1 або 2 контурні коміркові упаковки разом з інструкцією із застосування в пачці з картону.Опис лікарської формиБілого або білого з жовтуватим відтінком кольору супозиторії циліндричної форми із загостреним кінцем, на поздовжньому зрізі однорідні. На зрізі допускається наявність повітряного стрижня або лійкоподібного заглиблення.Фармакотерапевтична групаІмуномодулюючий засіб.ФармакокінетикаСупозиторії ректальні або вагінальні При ректальному введенні препарату відзначається висока біодоступність (більше 80%) інтерферону, у зв'язку з чим досягається як місцева, так і виражена системна імуномодулююча дія; при інтравагінальному застосуванні за рахунок високої концентрації в осередку інфекції та фіксації на клітинах слизової оболонки піхви досягається виражений місцевий противірусний, антипроліферативний та антибактеріальний ефект, при цьому системна дія за рахунок низької всмоктувальної здатності слизової оболонки піхви незначна. Cmax інтерферону у сироватці крові досягається через 5 годин після введення препарату. Основний шлях виведення через нирки. T1/2 становить 12 годин, що зумовлює необхідність застосування препарату 2 рази на добу. Спрей назальний При інтраназальному застосуванні за рахунок високої концентрації в осередку інфекції досягається виражений місцевий противірусний та імуностимулюючий ефект. Системне всмоктування препарату незначне - низька біодоступність ЛЗ при інтраназальному введенні пов'язана з функціонуванням особливого сімейства білків із 25 протеїнів, що входять до складу слизової оболонки порожнини носа та контролюють транспорт усіх молекулярних та клітинних об'єктів, що проникають через слизову оболонку. У той же час, деяка кількість препарату потрапляє в системний кровотік, за рахунок чого досягається системний імуномодулюючий ефект.Фармакодинамікаупозиторії ректальні або вагінальні, Спрей назальний. Загальні дані. Імунобіологічні властивості Генферон® Лайт – комбінований препарат, дія якого зумовлена компонентами, що входять до його складу. До складу препарату Генферон® Лайт входить рекомбінантний людський інтерферон альфа-2b, що виробляється штамом бактерії Escherichia coli, до якої методами генної інженерії введено ген інтерферону альфа-2b людини. Інтерферон альфа-2b має противірусну, імуномодулюючу, антипроліферативну та антибактеріальну дію. Противірусний ефект опосередкований активацією низки внутрішньоклітинних ферментів, що інгібують реплікацію вірусів. Імуномодулююча дія проявляється в першу чергу посиленням клітинно-опосередкованих реакцій імунної системи, що підвищує ефективність імунної відповіді щодо вірусів, внутрішньоклітинних паразитів та клітин, що зазнали пухлинної трансформації. Це досягається за рахунок активації CD8+ Т-кілерів, NK-клітин (природних кілерів), посилення диференціювання В-лімфоцитів та продукції ними антитіл, активації моноцитарно-макрофагальної системи та фагоцитозу, а також підвищення експресії молекул головного комплексу гістосумісності I типу,що підвищує можливість розпізнавання інфікованих клітин клітинами імунної системи. Активізація під впливом інтерферону лейкоцитів, що містяться у всіх шарах слизової оболонки, забезпечує їхню активну участь у ліквідації патологічних вогнищ; крім того, за рахунок впливу інтерферону досягається відновлення продукції секреторного IgА. Антибактеріальний ефект опосередкований реакціями імунної системи, що посилюються під впливом інтерферону. Таурін сприяє нормалізації метаболічних процесів і регенерації тканин, має мембраностабілізуючу та імуномодулюючу дію. Як сильний антиоксидант, таурін безпосередньо взаємодіє з активними формами кисню, надмірне накопичення яких сприяє розвитку патологічних процесів. Таурін сприяє збереженню біологічної активності інтерферону, посилюючи терапевтичний ефект застосування препарату.Показання до застосуванняСупозиторії вагінальні або ректальні: як компонент комплексної терапії - лікування ГРВІ та інших інфекційних захворювань бактеріальної та вірусної етіології у дітей; для лікування інфекційно-запальних захворювань урогенітального тракту у дітей та жінок, у т.ч. вагітних, на тлі призначеної та контрольованої лікарем специфічної терапії. Спрей назальний дозований: профілактика та лікування грипу та ГРВІ у дорослих та дітей віком від 14 років.Протипоказання до застосуванняСупозиторії вагінальні або ректальні: індивідуальна непереносимість інтерферону та інших речовин, що входять до складу препарату; І триместр вагітності. Спрей назальний дозований гіперчутливість до інтерферону альфа-2b або до інших компонентів препарату; дитячий вік до 14 років. З обережністю Супозиторії вагінальні або ректальні: загострення алергічних та аутоімунних захворювань Спрей назальний дозований: пацієнти, які страждають на носові кровотечі.Вагітність та лактаціяСупозиторії вагінальні або ректальні: Клінічними дослідженнями доведено ефективність та безпеку застосування препарату Генферон® Лайт у жінок, які перебувають на 13–40 тижнів вагітності. Застосування у І триместрі вагітності протипоказане. Не має обмежень щодо застосування в період лактації. Спрей назальний дозований: Допускається застосування протягом період вагітності.Побічна діяСупозиторії вагінальні або ректальні: Препарат добре переноситься хворими. Дуже рідко (частота менше 1 на 10000 випадків) є поодинокі повідомлення про випадки розвитку алергічних реакцій. Дані явища оборотні та зникають протягом 72 годин після припинення введення. Продовження лікування можливе після консультації з лікарем. До цього часу не спостерігалося важких чи небезпечних життя побічних явищ. Спрей назальний дозований: Побічні дії не спостерігалися.Взаємодія з лікарськими засобамиГенферон® Лайт найбільш ефективний як компонент комплексної терапії. При поєднанні з антибактеріальними, фунгіцидними та противірусними препаратами спостерігається взаємне потенціювання дії, що дозволяє досягти високого сумарного терапевтичного ефекту.Спосіб застосування та дозиСупозиторії вагінальні чи ректальні: вагінально, ректально. Спосіб введення, дозування та тривалість курсу залежать від віку, конкретної клінічної ситуації. У дорослих та дітей старше 7 років Генферон® Лайт застосовують у дозуванні 250000 МО інтерферону альфа-2b на супозиторій. У дітей віком до 7 років, включаючи дітей грудного віку, безпечним є застосування препарату у дозуванні 125000 МО інтерферону альфа-2b на супозиторій. У жінок, які перебувають на 13-40 тижнів вагітності, препарат застосовується в дозі 250000 МО інтерферону альфа-2b на супозиторій. Рекомендовані дози та режими лікування ГРВІ та інші гострі захворювання вірусної природи в дітей віком: по 1 супп. ректально 2 рази на день з 12-годинним інтервалом паралельно до основної терапії протягом 5 днів. Якщо після закінчення 5-денного терміну лікування симптоми захворювання не зменшуються або стають більш вираженими, пацієнту слід звернутися до лікаря. За клінічними показаннями можливий повторення курсу лікування після 5-денного інтервалу. Хронічні інфекційно-запальні захворювання вірусної етіології в дітей віком: по 1 супп. ректально 2 рази на день із 12-годинним інтервалом одночасно зі стандартною терапією протягом 10 днів. Потім протягом 1-3 місяців - по 1 супп. ректально на ніч за день. Гострі інфекційно-запальні захворювання урогенітального тракту в дітей віком: по 1 супп. ректально 2 рази на день з 12-годинним інтервалом протягом 10 днів, на тлі призначеної та контрольованої лікарем специфічної терапії. Інфекційно-запальні захворювання урогенітального тракту у вагітних: 1 супп. (250 000 МО) вагінально 2 рази на день з 12-годинним інтервалом протягом 10 днів, на тлі призначеної та контрольованої лікарем специфічної терапії. Інфекційно-запальні захворювання урогенітального тракту у жінок: 1 супп. (250000 МО) вагінально або ректально (залежно від характеру захворювання) 2 рази на день з 12-годинним інтервалом протягом 10 днів, на тлі призначеної та контрольованої лікарем специфічної терапії. При затяжних формах 3 десь у тиждень через день по 1 супп. протягом 1-3 місяців. Спрей назальний дозований: інтраназально шляхом аерозольного введення 1 дози (1 доза = 1 коротке натискання на дозатор). За перших ознак захворювання Генферон® Лайт вводять інтраназально протягом 5 днів по одній дозі (одне натискання на дозатор) у кожний носовий хід 3 рази на день (одна доза приблизно становить 50000 МО інтерферону альфа-2b, добова не повинна перевищувати 5000). При контакті з хворим на ГРВІ та/або при переохолодженні препарат вводять за вказаною схемою 2 рази на день протягом 5-7 днів. За потреби профілактичні курси повторюють. Інструкція із застосування спрею Видалити захисний ковпачок. Перед застосуванням вперше натиснути на дозатор кілька разів до появи тонкого струменя. При застосуванні тримати флакон у вертикальному положенні. Проводити впорскування препарату одноразовим натисканням на дозатор у кожну ніздрю по черзі. Після застосування закрити дозатор захисним ковпачком. Щоб уникнути поширення інфекції, рекомендовано індивідуальне використання.ПередозуванняСупозиторії вагінальні або ректальні Випадки передозування Генферону ® Лайт не зареєстровані. При випадковому одноразовому введенні більшої кількості супозиторіїв, ніж було наказано лікарем, слід призупинити подальше введення на 24 год, після чого лікування можна відновити за вказаною схемою. Спрей назальний дозований Про випадки передозування препарату Генферон Лайт не повідомлялося.Умови зберіганняУ холодильнику +2+8 градусівУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаСупозиторії – 1 супп.: активні речовини: інтерферон альфа-2b – 125 000 ME, 250 000 ME; таурін – 0,005 г; допоміжні речовини: "твердий жир", декстран 60000, макрогол 1500, полісорбат 80, емульгатор Т2, гідроцитрат натрію, лимонна кислота, вода очищена - достатня кількість до отримання супозиторію масою 0,8 г. По 5 супозиторіїв у контурній комірковій упаковці з фольги алюмінієвої або полівінілхлоридної плівки. 1 або 2 контурні коміркові упаковки разом з інструкцією із застосування в пачці з картону.Опис лікарської формиБілого або білого з жовтуватим відтінком кольору супозиторії циліндричної форми із загостреним кінцем, на поздовжньому зрізі однорідні. На зрізі допускається наявність повітряного стрижня або лійкоподібного заглиблення.Фармакотерапевтична групаІмуномодулюючий засіб.ФармакокінетикаСупозиторії ректальні або вагінальні При ректальному введенні препарату відзначається висока біодоступність (більше 80%) інтерферону, у зв'язку з чим досягається як місцева, так і виражена системна імуномодулююча дія; при інтравагінальному застосуванні за рахунок високої концентрації в осередку інфекції та фіксації на клітинах слизової оболонки піхви досягається виражений місцевий противірусний, антипроліферативний та антибактеріальний ефект, при цьому системна дія за рахунок низької всмоктувальної здатності слизової оболонки піхви незначна. Cmax інтерферону у сироватці крові досягається через 5 годин після введення препарату. Основний шлях виведення через нирки. T1/2 становить 12 годин, що зумовлює необхідність застосування препарату 2 рази на добу. Спрей назальний При інтраназальному застосуванні за рахунок високої концентрації в осередку інфекції досягається виражений місцевий противірусний та імуностимулюючий ефект. Системне всмоктування препарату незначне - низька біодоступність ЛЗ при інтраназальному введенні пов'язана з функціонуванням особливого сімейства білків із 25 протеїнів, що входять до складу слизової оболонки порожнини носа та контролюють транспорт усіх молекулярних та клітинних об'єктів, що проникають через слизову оболонку. У той же час, деяка кількість препарату потрапляє в системний кровотік, за рахунок чого досягається системний імуномодулюючий ефект.Фармакодинамікаупозиторії ректальні або вагінальні, Спрей назальний. Загальні дані. Імунобіологічні властивості Генферон® Лайт – комбінований препарат, дія якого зумовлена компонентами, що входять до його складу. До складу препарату Генферон® Лайт входить рекомбінантний людський інтерферон альфа-2b, що виробляється штамом бактерії Escherichia coli, до якої методами генної інженерії введено ген інтерферону альфа-2b людини. Інтерферон альфа-2b має противірусну, імуномодулюючу, антипроліферативну та антибактеріальну дію. Противірусний ефект опосередкований активацією низки внутрішньоклітинних ферментів, що інгібують реплікацію вірусів. Імуномодулююча дія проявляється в першу чергу посиленням клітинно-опосередкованих реакцій імунної системи, що підвищує ефективність імунної відповіді щодо вірусів, внутрішньоклітинних паразитів та клітин, що зазнали пухлинної трансформації. Це досягається за рахунок активації CD8+ Т-кілерів, NK-клітин (природних кілерів), посилення диференціювання В-лімфоцитів та продукції ними антитіл, активації моноцитарно-макрофагальної системи та фагоцитозу, а також підвищення експресії молекул головного комплексу гістосумісності I типу,що підвищує можливість розпізнавання інфікованих клітин клітинами імунної системи. Активізація під впливом інтерферону лейкоцитів, що містяться у всіх шарах слизової оболонки, забезпечує їхню активну участь у ліквідації патологічних вогнищ; крім того, за рахунок впливу інтерферону досягається відновлення продукції секреторного IgА. Антибактеріальний ефект опосередкований реакціями імунної системи, що посилюються під впливом інтерферону. Таурін сприяє нормалізації метаболічних процесів і регенерації тканин, має мембраностабілізуючу та імуномодулюючу дію. Як сильний антиоксидант, таурін безпосередньо взаємодіє з активними формами кисню, надмірне накопичення яких сприяє розвитку патологічних процесів. Таурін сприяє збереженню біологічної активності інтерферону, посилюючи терапевтичний ефект застосування препарату.Показання до застосуванняСупозиторії вагінальні або ректальні: як компонент комплексної терапії - лікування ГРВІ та інших інфекційних захворювань бактеріальної та вірусної етіології у дітей; для лікування інфекційно-запальних захворювань урогенітального тракту у дітей та жінок, у т.ч. вагітних, на тлі призначеної та контрольованої лікарем специфічної терапії. Спрей назальний дозований: профілактика та лікування грипу та ГРВІ у дорослих та дітей віком від 14 років.Протипоказання до застосуванняСупозиторії вагінальні або ректальні: індивідуальна непереносимість інтерферону та інших речовин, що входять до складу препарату; І триместр вагітності. Спрей назальний дозований гіперчутливість до інтерферону альфа-2b або до інших компонентів препарату; дитячий вік до 14 років. З обережністю Супозиторії вагінальні або ректальні: загострення алергічних та аутоімунних захворювань Спрей назальний дозований: пацієнти, які страждають на носові кровотечі.Вагітність та лактаціяСупозиторії вагінальні або ректальні: Клінічними дослідженнями доведено ефективність та безпеку застосування препарату Генферон® Лайт у жінок, які перебувають на 13–40 тижнів вагітності. Застосування у І триместрі вагітності протипоказане. Не має обмежень щодо застосування в період лактації. Спрей назальний дозований: Допускається застосування протягом період вагітності.Побічна діяСупозиторії вагінальні або ректальні: Препарат добре переноситься хворими. Дуже рідко (частота менше 1 на 10000 випадків) є поодинокі повідомлення про випадки розвитку алергічних реакцій. Дані явища оборотні та зникають протягом 72 годин після припинення введення. Продовження лікування можливе після консультації з лікарем. До цього часу не спостерігалося важких чи небезпечних життя побічних явищ. Спрей назальний дозований: Побічні дії не спостерігалися.Взаємодія з лікарськими засобамиГенферон® Лайт найбільш ефективний як компонент комплексної терапії. При поєднанні з антибактеріальними, фунгіцидними та противірусними препаратами спостерігається взаємне потенціювання дії, що дозволяє досягти високого сумарного терапевтичного ефекту.Спосіб застосування та дозиСупозиторії вагінальні чи ректальні: вагінально, ректально. Спосіб введення, дозування та тривалість курсу залежать від віку, конкретної клінічної ситуації. У дорослих та дітей старше 7 років Генферон® Лайт застосовують у дозуванні 250000 МО інтерферону альфа-2b на супозиторій. У дітей віком до 7 років, включаючи дітей грудного віку, безпечним є застосування препарату у дозуванні 125000 МО інтерферону альфа-2b на супозиторій. У жінок, які перебувають на 13-40 тижнів вагітності, препарат застосовується в дозі 250000 МО інтерферону альфа-2b на супозиторій. Рекомендовані дози та режими лікування ГРВІ та інші гострі захворювання вірусної природи в дітей віком: по 1 супп. ректально 2 рази на день з 12-годинним інтервалом паралельно до основної терапії протягом 5 днів. Якщо після закінчення 5-денного терміну лікування симптоми захворювання не зменшуються або стають більш вираженими, пацієнту слід звернутися до лікаря. За клінічними показаннями можливий повторення курсу лікування після 5-денного інтервалу. Хронічні інфекційно-запальні захворювання вірусної етіології в дітей віком: по 1 супп. ректально 2 рази на день із 12-годинним інтервалом одночасно зі стандартною терапією протягом 10 днів. Потім протягом 1-3 місяців - по 1 супп. ректально на ніч за день. Гострі інфекційно-запальні захворювання урогенітального тракту в дітей віком: по 1 супп. ректально 2 рази на день з 12-годинним інтервалом протягом 10 днів, на тлі призначеної та контрольованої лікарем специфічної терапії. Інфекційно-запальні захворювання урогенітального тракту у вагітних: 1 супп. (250 000 МО) вагінально 2 рази на день з 12-годинним інтервалом протягом 10 днів, на тлі призначеної та контрольованої лікарем специфічної терапії. Інфекційно-запальні захворювання урогенітального тракту у жінок: 1 супп. (250000 МО) вагінально або ректально (залежно від характеру захворювання) 2 рази на день з 12-годинним інтервалом протягом 10 днів, на тлі призначеної та контрольованої лікарем специфічної терапії. При затяжних формах 3 десь у тиждень через день по 1 супп. протягом 1-3 місяців. Спрей назальний дозований: інтраназально шляхом аерозольного введення 1 дози (1 доза = 1 коротке натискання на дозатор). За перших ознак захворювання Генферон® Лайт вводять інтраназально протягом 5 днів по одній дозі (одне натискання на дозатор) у кожний носовий хід 3 рази на день (одна доза приблизно становить 50000 МО інтерферону альфа-2b, добова не повинна перевищувати 5000). При контакті з хворим на ГРВІ та/або при переохолодженні препарат вводять за вказаною схемою 2 рази на день протягом 5-7 днів. За потреби профілактичні курси повторюють. Інструкція із застосування спрею Видалити захисний ковпачок. Перед застосуванням вперше натиснути на дозатор кілька разів до появи тонкого струменя. При застосуванні тримати флакон у вертикальному положенні. Проводити впорскування препарату одноразовим натисканням на дозатор у кожну ніздрю по черзі. Після застосування закрити дозатор захисним ковпачком. Щоб уникнути поширення інфекції, рекомендовано індивідуальне використання.ПередозуванняСупозиторії вагінальні або ректальні Випадки передозування Генферону ® Лайт не зареєстровані. При випадковому одноразовому введенні більшої кількості супозиторіїв, ніж було наказано лікарем, слід призупинити подальше введення на 24 год, після чого лікування можна відновити за вказаною схемою. Спрей назальний дозований Про випадки передозування препарату Генферон Лайт не повідомлялося.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаСупозиторії – 1 супп.: активні речовини: інтерферон альфа-2b – 125 000 ME, 250 000 ME; таурін – 0,005 г; допоміжні речовини: "твердий жир", декстран 60000, макрогол 1500, полісорбат 80, емульгатор Т2, гідроцитрат натрію, лимонна кислота, вода очищена - достатня кількість до отримання супозиторію масою 0,8 г. По 5 супозиторіїв у контурній комірковій упаковці з фольги алюмінієвої або полівінілхлоридної плівки. 1 або 2 контурні коміркові упаковки разом з інструкцією із застосування в пачці з картону.Опис лікарської формиБілого або білого з жовтуватим відтінком кольору супозиторії циліндричної форми із загостреним кінцем, на поздовжньому зрізі однорідні. На зрізі допускається наявність повітряного стрижня або лійкоподібного заглиблення.Фармакотерапевтична групаІмуномодулюючий засіб.ФармакокінетикаСупозиторії ректальні або вагінальні При ректальному введенні препарату відзначається висока біодоступність (більше 80%) інтерферону, у зв'язку з чим досягається як місцева, так і виражена системна імуномодулююча дія; при інтравагінальному застосуванні за рахунок високої концентрації в осередку інфекції та фіксації на клітинах слизової оболонки піхви досягається виражений місцевий противірусний, антипроліферативний та антибактеріальний ефект, при цьому системна дія за рахунок низької всмоктувальної здатності слизової оболонки піхви незначна. Cmax інтерферону у сироватці крові досягається через 5 годин після введення препарату. Основний шлях виведення через нирки. T1/2 становить 12 годин, що зумовлює необхідність застосування препарату 2 рази на добу. Спрей назальний При інтраназальному застосуванні за рахунок високої концентрації в осередку інфекції досягається виражений місцевий противірусний та імуностимулюючий ефект. Системне всмоктування препарату незначне - низька біодоступність ЛЗ при інтраназальному введенні пов'язана з функціонуванням особливого сімейства білків із 25 протеїнів, що входять до складу слизової оболонки порожнини носа та контролюють транспорт усіх молекулярних та клітинних об'єктів, що проникають через слизову оболонку. У той же час, деяка кількість препарату потрапляє в системний кровотік, за рахунок чого досягається системний імуномодулюючий ефект.Фармакодинамікаупозиторії ректальні або вагінальні, Спрей назальний. Загальні дані. Імунобіологічні властивості Генферон® Лайт – комбінований препарат, дія якого зумовлена компонентами, що входять до його складу. До складу препарату Генферон® Лайт входить рекомбінантний людський інтерферон альфа-2b, що виробляється штамом бактерії Escherichia coli, до якої методами генної інженерії введено ген інтерферону альфа-2b людини. Інтерферон альфа-2b має противірусну, імуномодулюючу, антипроліферативну та антибактеріальну дію. Противірусний ефект опосередкований активацією низки внутрішньоклітинних ферментів, що інгібують реплікацію вірусів. Імуномодулююча дія проявляється в першу чергу посиленням клітинно-опосередкованих реакцій імунної системи, що підвищує ефективність імунної відповіді щодо вірусів, внутрішньоклітинних паразитів та клітин, що зазнали пухлинної трансформації. Це досягається за рахунок активації CD8+ Т-кілерів, NK-клітин (природних кілерів), посилення диференціювання В-лімфоцитів та продукції ними антитіл, активації моноцитарно-макрофагальної системи та фагоцитозу, а також підвищення експресії молекул головного комплексу гістосумісності I типу,що підвищує можливість розпізнавання інфікованих клітин клітинами імунної системи. Активізація під впливом інтерферону лейкоцитів, що містяться у всіх шарах слизової оболонки, забезпечує їхню активну участь у ліквідації патологічних вогнищ; крім того, за рахунок впливу інтерферону досягається відновлення продукції секреторного IgА. Антибактеріальний ефект опосередкований реакціями імунної системи, що посилюються під впливом інтерферону. Таурін сприяє нормалізації метаболічних процесів і регенерації тканин, має мембраностабілізуючу та імуномодулюючу дію. Як сильний антиоксидант, таурін безпосередньо взаємодіє з активними формами кисню, надмірне накопичення яких сприяє розвитку патологічних процесів. Таурін сприяє збереженню біологічної активності інтерферону, посилюючи терапевтичний ефект застосування препарату.Показання до застосуванняСупозиторії вагінальні або ректальні: як компонент комплексної терапії - лікування ГРВІ та інших інфекційних захворювань бактеріальної та вірусної етіології у дітей; для лікування інфекційно-запальних захворювань урогенітального тракту у дітей та жінок, у т.ч. вагітних, на тлі призначеної та контрольованої лікарем специфічної терапії. Спрей назальний дозований: профілактика та лікування грипу та ГРВІ у дорослих та дітей віком від 14 років.Протипоказання до застосуванняСупозиторії вагінальні або ректальні: індивідуальна непереносимість інтерферону та інших речовин, що входять до складу препарату; І триместр вагітності. Спрей назальний дозований гіперчутливість до інтерферону альфа-2b або до інших компонентів препарату; дитячий вік до 14 років. З обережністю Супозиторії вагінальні або ректальні: загострення алергічних та аутоімунних захворювань Спрей назальний дозований: пацієнти, які страждають на носові кровотечі.Вагітність та лактаціяСупозиторії вагінальні або ректальні: Клінічними дослідженнями доведено ефективність та безпеку застосування препарату Генферон® Лайт у жінок, які перебувають на 13–40 тижнів вагітності. Застосування у І триместрі вагітності протипоказане. Не має обмежень щодо застосування в період лактації. Спрей назальний дозований: Допускається застосування протягом період вагітності.Побічна діяСупозиторії вагінальні або ректальні: Препарат добре переноситься хворими. Дуже рідко (частота менше 1 на 10000 випадків) є поодинокі повідомлення про випадки розвитку алергічних реакцій. Дані явища оборотні та зникають протягом 72 годин після припинення введення. Продовження лікування можливе після консультації з лікарем. До цього часу не спостерігалося важких чи небезпечних життя побічних явищ. Спрей назальний дозований: Побічні дії не спостерігалися.Взаємодія з лікарськими засобамиГенферон® Лайт найбільш ефективний як компонент комплексної терапії. При поєднанні з антибактеріальними, фунгіцидними та противірусними препаратами спостерігається взаємне потенціювання дії, що дозволяє досягти високого сумарного терапевтичного ефекту.Спосіб застосування та дозиСупозиторії вагінальні чи ректальні: вагінально, ректально. Спосіб введення, дозування та тривалість курсу залежать від віку, конкретної клінічної ситуації. У дорослих та дітей старше 7 років Генферон® Лайт застосовують у дозуванні 250000 МО інтерферону альфа-2b на супозиторій. У дітей віком до 7 років, включаючи дітей грудного віку, безпечним є застосування препарату у дозуванні 125000 МО інтерферону альфа-2b на супозиторій. У жінок, які перебувають на 13-40 тижнів вагітності, препарат застосовується в дозі 250000 МО інтерферону альфа-2b на супозиторій. Рекомендовані дози та режими лікування ГРВІ та інші гострі захворювання вірусної природи в дітей віком: по 1 супп. ректально 2 рази на день з 12-годинним інтервалом паралельно до основної терапії протягом 5 днів. Якщо після закінчення 5-денного терміну лікування симптоми захворювання не зменшуються або стають більш вираженими, пацієнту слід звернутися до лікаря. За клінічними показаннями можливий повторення курсу лікування після 5-денного інтервалу. Хронічні інфекційно-запальні захворювання вірусної етіології в дітей віком: по 1 супп. ректально 2 рази на день із 12-годинним інтервалом одночасно зі стандартною терапією протягом 10 днів. Потім протягом 1-3 місяців - по 1 супп. ректально на ніч за день. Гострі інфекційно-запальні захворювання урогенітального тракту в дітей віком: по 1 супп. ректально 2 рази на день з 12-годинним інтервалом протягом 10 днів, на тлі призначеної та контрольованої лікарем специфічної терапії. Інфекційно-запальні захворювання урогенітального тракту у вагітних: 1 супп. (250 000 МО) вагінально 2 рази на день з 12-годинним інтервалом протягом 10 днів, на тлі призначеної та контрольованої лікарем специфічної терапії. Інфекційно-запальні захворювання урогенітального тракту у жінок: 1 супп. (250000 МО) вагінально або ректально (залежно від характеру захворювання) 2 рази на день з 12-годинним інтервалом протягом 10 днів, на тлі призначеної та контрольованої лікарем специфічної терапії. При затяжних формах 3 десь у тиждень через день по 1 супп. протягом 1-3 місяців. Спрей назальний дозований: інтраназально шляхом аерозольного введення 1 дози (1 доза = 1 коротке натискання на дозатор). За перших ознак захворювання Генферон® Лайт вводять інтраназально протягом 5 днів по одній дозі (одне натискання на дозатор) у кожний носовий хід 3 рази на день (одна доза приблизно становить 50000 МО інтерферону альфа-2b, добова не повинна перевищувати 5000). При контакті з хворим на ГРВІ та/або при переохолодженні препарат вводять за вказаною схемою 2 рази на день протягом 5-7 днів. За потреби профілактичні курси повторюють. Інструкція із застосування спрею Видалити захисний ковпачок. Перед застосуванням вперше натиснути на дозатор кілька разів до появи тонкого струменя. При застосуванні тримати флакон у вертикальному положенні. Проводити впорскування препарату одноразовим натисканням на дозатор у кожну ніздрю по черзі. Після застосування закрити дозатор захисним ковпачком. Щоб уникнути поширення інфекції, рекомендовано індивідуальне використання.ПередозуванняСупозиторії вагінальні або ректальні Випадки передозування Генферону ® Лайт не зареєстровані. При випадковому одноразовому введенні більшої кількості супозиторіїв, ніж було наказано лікарем, слід призупинити подальше введення на 24 год, після чого лікування можна відновити за вказаною схемою. Спрей назальний дозований Про випадки передозування препарату Генферон Лайт не повідомлялося.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
405,00 грн
365,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: Активна речовина: мелоксикам 10 мг. Допоміжні речовини: меглюмін (N-метилглюкамін) – 7 мг, гліцин – 6 мг, полоксамер 188 – 50 мг, тетрагідрофурфурил макрогол (глікофурол) – 100 мг, натрію хлорид – 3.5 мг, 0.1М розчин натрію гідроксиду – до. , вода д/і – до 1 мл. 1.5 мл - ампули безбарвного скла (5) - блістери із плівки ПВХ (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиРозчин для внутрішньом'язового введення; жовтого або зеленувато-жовтого кольору, прозорий.Фармакотерапевтична групаМелоксикам належить до НПЗП класу оксикамів, є похідним енолової кислоти та має протизапальну, аналгетичну та антипіретичну дію. Виражена протизапальна дія мелоксикаму встановлена на всіх стандартних моделях запалення. Механізм дії мелоксикаму полягає у його здатності інгібувати синтез простагландинів (відомих медіаторів запалення) внаслідок вибіркового придушення ферментативної активності ЦОГ-2. При призначенні у високих дозах, тривалому застосуванні та індивідуальних особливостях організму селективність інгібування ЦОГ-2 знижується. Мелоксикам in vivo інгібує синтез простагландинів у місці запалення більшою мірою, ніж у слизовій оболонці шлунка або нирках. Ці відмінності пов'язані з більш селективним пригніченням ЦОГ-2 порівняно з ЦОГ-1. Вважається, що інгібування ЦОГ-2 забезпечує терапевтичний ефект нестероїдних протизапальних засобів, тоді як інгібування постійно присутнього ізоферменту ЦОГ-1 може бути причиною побічних дій з боку шлунка та нирок. Селективність мелоксикаму щодо ЦОГ-2 підтверджено у різних тест-системах, як in vitro, і in vivo. Селективна здатність мелоксикаму інгібувати ЦОГ-2 показана при використанні тест-системи цільної крові людини in vitro. Встановлено, що мелоксикам (у дозах 7.5 мг і 15 мг) активніше інгібував ЦОГ-2, надаючи більше інгібуючого впливу на продукцію простагландину Е2, що стимулюється ліпополісахаридом (реакція, контрольована ЦОГ-2), ніж на продукцію тромбокса реакція, контрольована ЦОГ-1). Ці ефекти залежали від величини дози. У дослідженнях ex vivo показано, що мелоксикам (у дозах 7.5 мг та 15 мг) не впливав на агрегацію тромбоцитів та час кровотечі.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо мелоксикам добре всмоктується із ШКТ, про що свідчить висока абсолютна біодоступність (90%). Після одноразового застосування мелоксикаму Сmах; у плазмі досягається протягом 5-6 год. Одночасний прийом їжі та антацидів не змінює всмоктування. При застосуванні препарату внутрішньо (у дозах 7.5 та 15 мг) його концентрації пропорційні дозам. Css; досягається в межах 3-5 днів. Діапазон відмінностей між максимальними та мінімальними концентраціями препарату після його прийому 1 раз на добу відносно невеликий і становить 0.4-1.0 мкг/мл при застосуванні препарату у дозі 7.5 мг, при застосуванні у дозі 15 мг – 0.8-2.0 мкг/мл (наведено відповідно значення Cmin ;і Сmах ;у рівноважному стані), хоча відзначалися і значення, що виходять за вказаний діапазон. C max ;мелоксикама в плазмі в рівноважному стані досягається протягом 5-6 годин після прийому внутрішньо. Після внутрішньом'язового введення мелоксикам повністю абсорбується. Біодоступність препарату становить приблизно 100%. Після внутрішньом'язового введення мелоксикаму в дозі 15 мг Сmах; у плазмі досягається приблизно через 1 год. Розподіл Мелоксикам дуже добре зв'язується із білками плазми, особливо з альбуміном (99%). Проникає через гістогематичні бар'єри, а також у синовіальну рідину. Концентрація у синовіальній рідині становить приблизно 50% концентрації у плазмі. Vd ;після багаторазового прийому внутрішньо мелоксикаму (у дозах від 7.5 мг до 15 мг) становить близько 16 л, з коефіцієнтом варіації від 11% до 32%, при внутрішньом'язовому введенні Vd ;становить 11 л. Метаболізм Мелоксикам майже повністю метаболізується у печінці з утворенням 4 фармакологічно неактивних похідних. Основний метаболіт, 5'-карбоксимелоксикам (60% введеної дози), утворюється шляхом окислення проміжного метаболіту, 5'-гідроксиметилмелоксикама, який також екскретується, але меншою мірою (9% введеної дози). Дослідження in vitro показали, що в даному метаболічному перетворенні важливу роль відіграє CYP2C9, додаткове значення має CYP3A4. В освіті двох інших метаболітів (що становлять відповідно 16% та 4% введеної дози препарату) бере участь пероксидаза, активність якої індивідуально варіює. Виведення Виводиться рівною мірою через кишечник та нирками, переважно у вигляді метаболітів. У незміненому вигляді через кишечник виводиться менше 5% величини добової дози, у сечі у незміненому вигляді препарат виявляється лише у слідових кількостях. Середній Т1/2; мелоксикама варіює від 13 до 25 год (при внутрішньом'язовому введенні - 20 год). Плазмовий кліренс становить у середньому 7-12 мл/хв після одноразового прийому мелоксикаму, при внутрішньом'язовому введенні - 8 мл/хв. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Порушення функції печінки, а також ниркова недостатність легкого та середнього ступеня тяжкості суттєвого впливу на фармакокінетику мелоксикаму не має. Швидкість виведення мелоксикаму з організму значно вища у пацієнтів із нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості. Мелоксикам гірше зв'язується з білками плазми у пацієнтів із термінальною нирковою недостатністю. При термінальній нирковій недостатності збільшення Vd може призвести до більш високих концентрацій вільного мелоксикаму, тому у таких пацієнтів добова доза не повинна перевищувати 7,5 мг. Пацієнти похилого віку, порівняно з молодими пацієнтами, мають подібні фармакокінетичні показники. У пацієнтів похилого віку середній плазмовий кліренс у рівноважному стані трохи нижче, ніж у молодих пацієнтів. У жінок похилого віку більш високі значення AUC та тривалий Т1/2 порівняно з молодими пацієнтами обох статей.Клінічна фармакологіяНПЗЗ.Показання до застосуванняКороткострокова симптоматична терапія при: остеоартрозі (артроз, дегенеративні захворювання суглобів), у т.ч. з больовим компонентом; ревматоїдний артрит; анкілозуючий спондиліт (хвороба Бехтерева). Призначений для зменшення болю та запалення на момент використання, на прогресування захворювання не впливає.Протипоказання до застосуванняПовне або неповне поєднання бронхіальної астми, ангіоневротичного набряку або кропив'янки, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти та інших нестероїдних протизапальних засобів (в т.ч. в анамнезі); ерозивно-виразкові ураження слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки у стадії загострення або нещодавно перенесені; запальні захворювання кишечника (хвороба Крона або виразковий коліт на стадії загострення); тяжка печінкова недостатність або активне захворювання печінки; тяжка ниркова недостатність з КК менше 30 мл/хв (у пацієнтів, які не піддаються гемодіалізу, з підтвердженою гіперкаліємією); прогресуючі захворювання нирок; активна шлунково-кишкова кровотеча; недавно перенесені цереброваскулярні кровотечі або підтверджений діагноз захворювань системи згортання крові; захворювання щитовидної залози (для пігулок); декомпенсована серцева недостатність; гострий інфаркт міокарда; період після проведення аортокоронарного шунтування; вагітність; період лактації (грудного вигодовування); дитячий вік до 12 років (для пігулок); дитячий та підлітковий вік до 18 років (для розчину для внутрішньом'язового введення); спадкова непереносимість лактози, порушення всмоктування глюкози та галактози, недостатність лактази (для таблеток); підвищена чутливість до активної речовини або допоміжних компонентів препарату (в т.ч. до інших нестероїдних протизапальних засобів). З обережністю: захворювання ШКТ в анамнезі (виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, захворювання печінки), наявність інфекції Helicobacter pylori; ІХС, хронічна серцева недостатність; цереброваскулярні захворювання; ниркова недостатність середнього ступеня (КК 30-60 мл/хв); дисліпідемія/гіперліпідемія; цукровий діабет; одночасний прийом пероральних кортикостероїдів (в т.ч. преднізолону), антикоагулянтів (в т.ч. варфарину), антиагрегантів (в т.ч. клопідогрелу), селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (в т.ч. циталопраму, флуоксетину, пароксету) сертраліну); тяжкі соматичні захворювання; захворювання периферичних артерій; літній вік; тривале використання НПЗП; куріння; часте вживання алкоголю; тяжкі соматичні захворювання; бронхіальна астма; туберкульоз; виражений остеопороз. Для зниження ризику розвитку небажаних явищ з боку шлунково-кишкового тракту слід використовувати мінімальну ефективну дозу мінімально можливим коротким курсом.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату протипоказане під час вагітності. Відомо, що нестероїдні протизапальні засоби проникають у грудне молоко, тому застосування препарату в період грудного вигодовування протипоказане. Як препарат, що інгібує синтез ЦОГ/простагландину, Генітрон® може впливати на фертильність, тому не рекомендується жінкам, які планують вагітність. Мелоксикам може призводити до затримки овуляції. У зв'язку з цим у жінок, які мають проблеми із зачаттям та проходять обстеження з приводу подібних проблем, рекомендується відміна прийому препарату Генітрон. Застосування у дітей Препарт протипоказаний до застосування у дитячому віці до 12 років (таблетки), у віці до 18 років (розчин для внутрішньом'язового введення).Побічна діяНебажані явища, представлені нижче, перераховані в залежності від анатомо-фізіологічної класифікації та частоти народження. Частота народження визначається за ВООЗ і має наступну градацію: дуже часто (> 10%); часто (>1% та <10%); нечасто (>0.1% та <1%); рідко (>0.01% та <0.1%); дуже рідко (менше 0.01%, включаючи окремі випадки). З боку системи кровотворення: нечасто - анемія; рідко – зміна числа клітин крові, включаючи зміни лейкоцитарної формули, лейкопенія, тромбоцитопенія. З боку імунної системи: не встановлено - анафілактичний шок, анафілактоїдні/анафілактичні реакції, інші реакції гіперчутливості. З боку нервової системи: часто - головний біль; нечасто – запаморочення, сонливість. Порушення психіки: часто - емоційна лабільність; не встановлено – сплутаність свідомості, дезорієнтація. З боку органу зору: рідко - кон'юнктивіт, порушення зору, включаючи нечіткість зору. З боку органу слуху: нечасто - вертиго; рідко – шум у вухах. З боку травної системи: часто - біль у животі, диспепсія, діарея, нудота, блювання; нечасто – прихована або явна шлунково-кишкова кровотеча, гастрит, стоматит, запор, здуття живота, відрижка; рідко – гастродуоденальні виразки, коліт, езофагіт; дуже рідко – перфорація ШКТ. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: ; нечасто – транзиторні зміни показників функції печінки (наприклад, підвищення активності трансаміназ або білірубіну); дуже рідко – гепатит. З боку шкіри та підшкірних тканин: ;нечасто - ангіоневротичний набряк, свербіж, шкірний висип; рідко – кропив'янка, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона; дуже рідко – бульозний дерматит, багатоформна еритема; не встановлено – фотосенсибілізація. З боку дихальної системи: рідко - бронхіальна астма у пацієнтів з алергією до ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів. З боку серцево-судинної системи: ; нечасто - підвищення артеріального тиску, почуття "припливу" крові до обличчя; рідко – відчуття серцебиття. З боку сечовивідної системи: нечасто - зміна показників функцій нирок (підвищення концентрації креатиніну та/або сечовини в сироватці крові), порушення сечовипускання, включаючи гостру затримку сечі; дуже рідко – гостра ниркова недостатність. Інші: часто - периферичні набряки, набряк і біль у місці введення препарату (розчин для внутрішньом'язового введення). Спільне застосування з лікарськими засобами, що пригнічують кістковий мозок (наприклад, метотрексат) може спровокувати цитопенію. Шлунково-кишкова кровотеча, виразка або перфорація можуть призводити до летального результату. Як і для інших нестероїдних протизапальних засобів, не виключають можливість появи інтерстиціального нефриту, гломерулонефриту, ниркового медулярного некрозу, нефротичного синдрому.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з іншими інгібіторами синтезу простагландинів, включаючи глюкокортикостероїди та саліцилати, мелоксикам може збільшувати ризик виникнення виразок слизової оболонки в ШКТ та шлунково-кишкових кровотеч внаслідок їх синергізму. Спільне призначення мелоксикаму та інших нестероїдних протизапальних засобів не рекомендується. Разом із антикоагулянтами, гепарином для системного застосування, тромболітичними засобами мелоксикам підвищує ризик розвитку кровотеч. Якщо неможливо уникнути їх одночасного застосування, необхідно контролювати показники системи згортання крові. Одночасний прийом із мелоксикамом антитромбоцитарних препаратів, інгібіторів зворотного захоплення серотоніну підвищує ризик кровотечі внаслідок інгібування тромбоцитарної функції. У разі одночасного застосування необхідний ретельний контроль системи згортання крові. Мелоксикам може знижувати ниркову екскрецію літію, що призводить до збільшення його концентрації у плазмі крові до токсичного рівня. Одночасне застосування мелоксикаму із препаратами літію не рекомендується. У разі необхідності одночасного застосування рекомендується ретельний контроль концентрації літію у плазмі протягом усього курсу застосування препаратів літію. НПЗЗ знижують екскрецію метотрексату нирками, тим самим підвищуючи його концентрацію в плазмі. Одночасне застосування мелоксикаму та метотрексату (у дозі понад 15 мг на тиждень) не рекомендується. Ризик розвитку взаємодії між НПЗЗ та метотрексатом може мати місце і у пацієнтів, які застосовують метотрексат у низьких дозах, особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок. У разі одночасного застосування необхідний ретельний контроль функції нирок та формули крові. Мелоксикам може посилити гематологічну токсичність метотрексату, особливо у пацієнтів із порушенням функції нирок. При сумісному застосуванні мелоксикаму та метотрексату протягом 3 днів зростає ризик підвищення токсичності останнього. Є дані, що мелоксикам може знижувати ефективність внутрішньоматкових контрацептивних засобів, проте це не підтверджено. При застосуванні мелоксикаму разом із діуретиками може виникнути ризик розвитку гострої ниркової недостатності, тому слід контролювати функцію нирок та підтримувати адекватний рівень гідратації. Мелоксикам знижує ефект антигіпертензивних засобів (бета-адреноблокаторів, інгібіторів АПФ, вазодилататорів, діуретиків) внаслідок інгібування простагландинів, що володіють вазодилатуючими властивостями. Мелоксикам і антагоністи рецепторів ангіотензину II, а також інгібітори АПФ мають синергічний ефект на зменшення клубочкової фільтрації. У пацієнтів із наявним порушенням ниркової функції це може призвести до гострої ниркової недостатності. Колестирамін, пов'язуючи мелоксикам в ШКТ, призводить до його швидшого виведення. Мелоксикам, впливаючи на ниркові простагландини, посилює нефротоксичність циклоспорину, що потребує посиленого контролю функції нирок при одночасному застосуванні препаратів. Мелоксикам майже повністю руйнується шляхом печінкового метаболізму, приблизно 2/3 якого проходять за участю цитохрому (CYP) Р450 та 1/3 – шляхом пероксидазного окиснення. Можлива фармакокінетична взаємодія мелоксикаму та інших препаратів на етапі метаболізму за рахунок впливу їх на CYP2С9 та/або CYP3А4. При одночасному застосуванні з гіпоглікемічними засобами прийому внутрішньо мелоксикам може посилювати їх дію, тим самим сприяючи ризику виникнення гіпоглікемії. Мелоксикам може послабити дію дигоксину, кортизону, діуретиків. При одночасному прийомі мелоксикаму з антацидами, циметидином, дигоксином та фуросемідом взаємодія на фармакокінетичному рівні не виявлена.Спосіб застосування та дозиПігулки Препарат приймають внутрішньо, під час їжі, не розжовуючи. При ;остеоартрозі ;добова доза становить 7.5 мг, при необхідності може бути збільшена до 15 мг/добу. При ревматоїдному артриті препарат призначають по 15 мг на добу, при досягненні позитивного терапевтичного ефекту доза може бути знижена до 7.5 мг на добу. При анкілозуючому спондиліті препарат призначають по 15 мг на добу, при досягненні позитивного терапевтичного ефекту доза може бути знижена до 7.5 мг на добу. У пацієнтів із підвищеним ризиком побічних реакцій початкова доза становить 7,5 мг на добу. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю, що перебувають на гемодіалізі, доза не повинна перевищувати 7.5 мг на добу. У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості (КК понад 30 мл/хв) корекція дози не потрібна. У; пацієнтів з цирозом печінки (компенсованим); корекція дози не потрібна. Розчин для внутрішньом'язового введення В/м введення препарату показане лише протягом перших 2-3 днів. Надалі лікування продовжують із застосуванням пероральних форм (таблетки). Препарат вводять глибоко внутрішньом'язово. Препарат не можна вводити внутрішньовенно. Рекомендована доза становить 7.5 мг (0.75 мл) або 15 мг (1.5 мл) 1 раз на добу, залежно від інтенсивності болю та тяжкості запального процесу. Максимальна добова доза, що рекомендується, - 15 мг (1.5 мл). Зважаючи на можливу несумісність, мелоксикам не слід змішувати в одному шприці з іншими лікарськими засобами. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю, що перебувають на гемодіалізі, пацієнтів з підвищеним ризиком побічних реакцій доза не повинна перевищувати 7.5 мг (0.75 мл)/добу. Для пацієнтів з нирковою недостатністю легкого або середнього ступеня тяжкості (КК більше 30 мл/хв) корекція дози не потрібна. Не слід застосовувати препарат одночасно з іншими нестероїдними протизапальними засобами. Сумарна добова доза мелоксикаму, що застосовується у вигляді таблеток, свічок, суспензії для внутрішнього застосування та ін'єкцій, не повинна перевищувати 15 мг.ПередозуванняСимптоми: ; сонливість, порушення свідомості, нудота, блювання, біль в епігастрії, шлунково-кишкова кровотеча, гостра ниркова недостатність, печінкова недостатність, артеріальна гіпертензія, гіпотензія, зупинка дихання, асистолія. Лікування: специфічного антидоту немає. У разі передозування препарату проводять симптоматичну терапію; при передозуванні препарату у формі таблеток – промивання шлунка, прийом активованого вугілля. Форсований діурез, залуження сечі, гемодіаліз малоефективні через високий рівень зв'язування препарату з білками крові.Запобіжні заходи та особливі вказівкиТ.к. потенційний ризик побічних реакцій залежить від дози та тривалість лікування слід використовувати мінімально ефективну дозу мінімально можливим коротким курсом. Тривалість курсу лікування встановлюють індивідуально залежно від перебігу захворювання та ефективності терапії. Пацієнти зі шлунково-кишковими захворюваннями, при застосуванні препарату Генітрон® повинні регулярно проходити обстеження. Не слід призначати препарат пацієнтам з пептичною виразкою або шлунково-кишковою кровотечею. У будь-який час у процесі лікування за наявності або без попередніх симптомів, серйозних шлунково-кишкових захворювань в анамнезі, можуть з'явитися потенційно фатальні шлунково-кишкові кровотечі, виразка або перфорація. При виникненні виразкового ураження шлунково-кишкового тракту або шлунково-кишкової кровотечі препарат необхідно відмінити. Найбільш серйозні наслідки спостерігали у людей похилого віку. У пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями або з факторами ризику розвитку таких захворювань нестероїдні протизапальні засоби можуть збільшувати ризик появи серйозних серцево-судинних тромботичних явищ, інфаркту міокарда, нападу стенокардії та інсульту, які можуть бути фатальними. У разі збільшення тривалості лікування цей ризик може зростати. НПЗЗ можуть посилити затримку натрію, калію та води та знижувати натрійуретичні ефекти діуретиків. Як наслідок, у схильних пацієнтів може виникати або посилюватись серцева недостатність або артеріальна гіпертензія. Таким пацієнтам рекомендується проведення клінічного моніторингу, а також має підтримуватися адекватна гідратація. До початку лікування потрібне дослідження функції нирок. У разі проведення комбінованої терапії слід контролювати функції нирок. У пацієнтів зі зниженим нирковим кровотоком застосування НПЗП (НПЗЗ пригнічують синтез ниркового простагландину, що відіграє важливу роль у підтримці ниркового кровотоку) може спричинити ниркову недостатність, яка проходить при припиненні протизапальної терапії нестероїдними засобами. Найбільший ризик такої реакції має місце у пацієнтів похилого віку, з дегідратацією, з хронічною серцевою недостатністю, цирозом печінки, нефротичним синдромом, хронічними захворюваннями нирок, які отримують супутню терапію діуретичними препаратами, інгібіторами АПФ або антагоністами рецепторів ангіотензин які призвели до гіповолемії. Таким пацієнтам необхідний контроль діурезу та функції нирок на початку терапії.У поодиноких випадках нестероїдні протизапальні засоби можуть призвести до інтерстиціального нефриту, гломерулонефриту, ренального медулярного некрозу або до розвитку нефротичного синдрому. При лікуванні нестероїдних протизапальних засобів описані окремі випадки підвищення активності трансаміназ або інших показників функції печінки, які в більшості випадків були незначними та тимчасовими. При стійкому та суттєвому відхиленні від норми лікування препаратом Генітрон® слід припинити та провести контрольні тести. У клінічно стабільних пацієнтів з цирозом печінки немає необхідності знижувати дози препарату Генітрон, слід проводити спостереження за виявленими лабораторними змінами. Ослаблені пацієнти потребують ретельнішого спостереження, оскільки побічні ефекти у них мають більш важкий характер. Як і при лікуванні іншими нестероїдними протизапальними засобами, слід з обережністю призначати препарат пацієнтам похилого віку, у яких більш ймовірне зниження функції нирок, печінки та серця. Препарат Генітрон, як і будь-який інший нестероїдний протизапальний засіб, може маскувати симптоми основного інфекційного захворювання. У дуже рідкісних випадках при застосуванні нестероїдних протизапальних засобів спостерігалися серйозні шкірні реакції (деякі з них були фатальними), включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. Високий ризик появи таких реакцій спостерігається на початку лікування, причому у більшості випадків такі реакції з'являлися протягом першого місяця лікування. При першій появі шкірних висипань, уражень слизових оболонок або інших ознак підвищеної чутливості необхідно припинити застосування Генітрону. Через можливе виникнення побічних ефектів з локалізацією на шкірі та слизових оболонках слід звертати особливу увагу на появу відповідних симптомів. При появі побічних ефектів лікування препаратом слід припинити. До складу препарату у формі таблеток (7.5 мг та 15 мг) входить лактоза. Тому препарат не рекомендується приймати пацієнтам з вродженою непереносимістю лактози, дефіцитом лактази або порушенням всмоктування глюкози або галактози. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування можливе зниження швидкості психічних та рухових реакцій, тому необхідно утримуватися від керування транспортом та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
394,00 грн
363,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: Активна речовина: мелоксикам – 10,0 мг; Допоміжні речовини: меглюмін (TV-метилглюкамін) – 7,0 мг, гліцин – 6,0 мг, полоксамер 188 – 50,0 мг, тетрагідрофурфурил макрогол (глікофурол) – 100,0 мг, натрію хлорид – 3,5 мг, 0 ,1 М розчин гідроксиду натрію - до pH 8,4-8,9, вода для ін'єкцій - до 1 мл. По 1,5 мл ампули з безбарвного нейтрального скла з кільцем зламу (або точкою зламу). На ампули наклеюють етикетки з паперу самоклеючі. По 5 ампул разом з інструкцією із застосування вкладають у пачку з картону з гофрованим вкладишем. По 3 або 5 ампул вкладають у блістер із ПВХ плівки. По 1 блістер з ампулами разом з інструкцією по застосуванню вкладають пачку з картону.Опис лікарської формиПрозора жовта або зеленувато-жовта рідина.Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний препарат.ФармакокінетикаАбсорбція Мелоксикам повністю абсорбується після внутрішньом'язового введення. Біодоступність препарату становить приблизно 100%. Після внутрішньом'язового введення 15 мг мелоксикаму максимальна концентрація препарату (Сmах) у плазмі досягається приблизно через 1 годину. Розподіл Мелоксикам зв'язується з білками плазми (переважно з альбуміном) значною мірою - 99%. Проходить через гістогематичні бар'єри, проникає у синовіальну рідину. Концентрація у синовіальній рідині становить 50% від плазмової концентрації препарату. Об'єм розподілу (Vd) низький і становить 11 л. Метаболізм Мелоксикам майже повністю метаболізується у печінці з утворенням чотирьох фармакологічно неактивних метаболітів. Основний метаболіт 5'-карбоксимелоксикам (60% від введеної дози) утворюється за допомогою окислення проміжного метаболіту 5'-гідроксиметилмелоксикаму (9% від введеної дози). В освіті двох інших метаболітів, які становлять 16% і 4% від введеної дози препарату, ймовірно, бере участь пероксидаза, активність якої варіює індивідуально. Елімінація Значна кишково-печінкова циркуляція, характерна для мелоксикаму, не впливає на елімінацію препарату. Мелоксикам виводиться переважно у вигляді метаболітів, однаково нирками та кишечником. У незміненому вигляді виводиться менше 5% мелоксикаму кишечником, і лише слідові кількості незміненого препарату визначаються сечі. Середній період напіввиведення (Т1/2) мелоксикаму становить 20 годин. Плазмовий кліренс становить середньому 8 мл/хв. Порушення функції печінки/нирок Порушення функції печінки, а також ниркова недостатність легкого та середнього ступеня тяжкості суттєвого впливу на фармакокінетику мелоксикаму не має. При термінальній нирковій недостатності збільшення обсягу розподілу може призвести до вищих концентрацій вільного мелоксикаму. Літні пацієнти Літні пацієнти, порівняно з молодими пацієнтами, мають подібні фармакокінетичні показники. У пацієнтів похилого віку середній плазмовий кліренс у період рівноважного стану фармакокінетики трохи нижче, ніж у молодих пацієнтів. У жінок похилого віку більш високі значення AUC (площа під кривою "концентрація-час") та довгий період напіввиведення порівняно з молодими пацієнтами обох статей.ФармакодинамікаНестероїдний протизапальний препарат (НПЗП), має протизапальну, жарознижувальну, аналгетичну дію. Належить до класу оксикамів, похідне енолієвої кислоти. Механізм дії - інгібування синтезу простагландинів (Pg) внаслідок вибіркового пригнічення ферментативної активності циклооксигенази 2 (ЦОГ-2). При призначенні у високих дозах, тривалому застосуванні та індивідуальних особливостях організму селективність ЦОГ-2 знижується. Пригнічує синтез простагландинів (Pg) в області запалення більшою мірою, ніж у слизовій оболонці шлунка або нирках, що пов'язано з відносно вибірковим інгібуванням ЦОГ-2, тоді як інгібування постійно присутнього ізоферменту ЦОГ-1 може бути причиною побічних дій з боку шлунково-кишкового. тракту та нирок.Показання до застосуванняКороткострокова симптоматична терапія ревматоїдного артриту, остеоартрозу, анкілозуючого спондиліту та інших захворювань суглобів, що супроводжуються больовим синдромом. Призначений для зменшення болю та запалення на момент використання, на прогресування захворювання не впливає.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до активної речовини або допоміжних компонентів (у тому числі до інших нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗЗ)); повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу слизової оболонки носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти та інших нестероїдних протизапальних препаратів (у тому числі в анамнезі); ерозивно-виразкові зміни слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки, активна шлунково-кишкова кровотеча; виразковий коліт, хвороба Крона у стадії загострення; тяжка печінкова недостатність або активне захворювання печінки; тяжка ниркова недостатність з кліренсом креатиніну менше 30 мл/хв (у пацієнтів, які не піддаються гемодіалізу, з підтвердженою гіперкаліємією), прогресуюче захворювання нирок; гострі шлунково-кишкові кровотечі, недавно перенесені цереброваскулярні кровотечі або підтверджений діагноз захворювань системи згортання крові; тяжка декомпенсована серцева недостатність; протипоказаний у період після проведення аортокоронарного шунтування; вагітність; період грудного вигодовування; дитячий вік до 18 років. З обережністю: Літній вік, ішемічна хвороба серця, хронічна серцева недостатність, цереброваскулярні захворювання, дисліпідемія/гіперліпідемія, цукровий діабет, захворювання периферичних артерій, куріння, ниркова недостатність середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну 30-60 мл/хв), захворювання шлунково- (Наявність інфекції Helicobacter pylori), тривале використання нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП), часте вживання алкоголю, тяжкі соматичні захворювання, одночасний прийом пероральних глюкокортикостероїдів (в т.ч. Преднізолону), антикоагулянтів (в т.ч. ацетилсаліцилової кислоти, клопідогрелю), селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (в т.ч. циталопраму, флуоксетину, пароксетину, сертраліну); бронхіальна астма, туберкульоз,виражений остеопороз. Для зниження ризику розвитку небажаних явищ з боку шлунково-кишкового тракту слід застосовувати мінімальну ефективну дозу мінімально можливим коротким курсом.Вагітність та лактаціяМелоксикам протипоказаний під час вагітності. Відомо, що нестероїдні протизапальні засоби проникають у грудне молоко, тому мелоксикам не рекомендується застосовувати в період годування груддю.Побічна діяЧастота побічних ефектів, наведених нижче, визначалася відповідно наступному (класифікація Всесвітньої організації охорони здоров'я): дуже часто (більше 10%), часто (більше 1% та менше 10%), нечасто (більше 0,1% та менше 1%), рідко (більше 0,01% та менше 0,1%), дуже рідко (менше 0,01%), включаючи окремі повідомлення. З боку шлунково-кишкового тракту – часто: диспепсія, нудота, блювання, біль у животі, запор, метеоризм, діарея. Нечасто: минущі зміни показників функції печінки (наприклад, підвищення активності "печінкових" трансаміназ, концентрації білірубіну), відрижка, езофагіт, виразка гастродуоденальної, прихована або явна шлунково-кишкова кровотеча, стоматит. Рідко: перфорація шлунково-кишкового тракту, коліт, гепатит, гастрит. З боку системи кровотворення: - Часто: анемія. Нечасто: зміна формули крові, включаючи зміну лейкоцитарної формули, лейкопенію та тромбоцитопенію. З боку шкірних покривів - Часто: свербіж, висипання на шкірі, ангіоотек. Нечасто: кропив'янка. Рідко: синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз. Дуже рідко: фотосенсибілізація, бульозні висипи, мультиформна еритема. З боку дихальної системи Дуже рідко: бронхоспазм. З боку центральної нервової системи (у тому числі з боку органів слуху, психіки) Часто: головний біль. Нечасто: запаморочення, сонливість, вертиго. Рідко: шум у вухах. Дуже рідко: сплутаність свідомості, дезорієнтація, емоційна лабільність. З боку серцево-судинної системи: - Часто: периферичні набряки. Нечасто: підвищення артеріального тиску, "припливи" крові до шкіри обличчя. Рідко: відчуття серцебиття. З боку сечостатевої системи – Нечасто: зміни показників функції нирок (підвищення концентрації креатиніну та/або сечовини у сироватці крові), порушення сечовипускання, включаючи гостру затримку сечі. Дуже рідко: гостра ниркова недостатність. З боку зору: - Рідко: кон'юнктивіт, порушення зору, в т.ч. нечіткість зору. Реакції гіперчутливості – дуже рідко: ангіоневротичний набряк та реакції гіперчутливості негайного типу, в т.ч. анафілактоїдні/анафілактичні реакції. Місцеві реакції - Часто: набряк та біль у місці введення.Взаємодія з лікарськими засобамиІнші інгібітори синтезу простагландинів, включаючи глюкокортикостероїди та саліцилати, при одночасному прийомі з мелоксикамом збільшують ризик утворення виразок у шлунково-кишковому тракті та шлунково-кишкових кровотеч (внаслідок синергізму дії) і тому не рекомендуються. Одночасний прийом з іншими нестероїдними протизапальними засобами не рекомендується. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну – збільшення ризику шлунково-кишкових кровотеч. Препарати літію - нестероїдні протизапальні засоби підвищують концентрацію літію в плазмі, за допомогою зменшення виведення його нирками. Рекомендується моніторувати концентрацію літію в період призначення мелоксикаму, при зміні дози препаратів літію та їх відміні. Метотрексат - нестероїдні протизапальні засоби знижують тубулярну секрецію метотрексату, тим самим підвищуючи його концентрацію в плазмі та гематологічну токсичність, фармакокінетика метотрексату при цьому не змінюється. У зв'язку з цим одночасний прийом мелоксикаму та метотрексату у дозі понад 15 мг/тиждень не рекомендується. При одночасному застосуванні препаратів зростає ризик підвищення токсичності метотрексату. Ризик розвитку взаємодії між НПЗЗ та метотрексатом може мати місце і у пацієнтів, які застосовують метотрексат у низьких дозах, особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок. Тому необхідний постійний контроль за кількістю клітин крові та за функцією нирок. Контрацепція – при одночасному застосуванні з внутрішньоматковими контрацептивними засобами можливе зниження ефективності дії останніх. Діуретики – застосування нестероїдних протизапальних засобів у разі зневоднення пацієнтів супроводжується ризиком розвитку гострої ниркової недостатності. Антигіпертензивні засоби (бета-адреноблокатори та інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту, вазодилататори, діуретики) - НПЗЗ знижують ефект антигіпертензивних засобів, внаслідок інгібування простагландинів, що володіють вазодилатуючими властивостями. Ангіотензину II рецепторів антагоністи при сумісному застосуванні з нестероїдними протизапальними засобами посилюють зниження клубочкової фільтрації, що тим самим може призвести до розвитку гострої ниркової недостатності, особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок. Нестероїдні протизапальні засоби, впливаючи на ниркові простагландини, можуть посилювати нефротоксичність циклоспорину. При використанні спільно з мелоксикамом лікарських препаратів, які мають відому здатність інгібувати CYP2C9 та/або CYP3A4 (або метаболізуються за участю цих ферментів), слід брати до уваги можливість фармакокінетичної взаємодії. При одночасному прийомі мелоксикам може посилювати дію гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо, тим самим є небезпека виникнення гіпоглікемії. Мелоксикам може послабити дію дигоксину, кортизону, діуретиків.Спосіб застосування та дозиВнутрішньом'язове введення препарату показане лише протягом перших 2-3 днів. Надалі лікування продовжують із застосуванням пероральних форм (таблетки). Рекомендована доза становить 7,5 мг (0,75 мл) або 15 мг (1,5 мл) 1 раз на добу, залежно від інтенсивності болю та тяжкості запального процесу. Максимальна добова доза, що рекомендується, - 15 мг (1,5 мл). Препарат вводиться за допомогою глибокої внутрішньом'язової ін'єкції. Зважаючи на можливу несумісність, мелоксикам не слід змішувати в одному шприці з іншими лікарськими засобами. У пацієнтів з підвищеним ризиком побічних реакцій та з тяжкою нирковою недостатністю, що перебувають на гемодіалізі, доза не повинна перевищувати 7,5 мг (0,75 мл) на день. Для пацієнтів з нирковою недостатністю легкого або середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну більше 30 мл/хв) корекція дози не потрібна. Препарат не можна вводити внутрішньовенно. Комбіноване застосування Не слід застосовувати препарат одночасно з іншими нестероїдними протизапальними засобами. Сумарна добова доза мелоксикаму, що застосовується у вигляді таблеток, свічок, суспензії для внутрішнього застосування та ін'єкцій, не повинна перевищувати 15 мг.ПередозуванняСимптоми: сонливість, порушення свідомості, нудота, блювання, біль в епігастрії, шлунково-кишкова кровотеча, гостра ниркова недостатність, артеріальна гіпертензія, гіпотензія, зупинка дихання, асистолія. Лікування: специфічний антидот відсутній. У разі передозування препарату слід проводити симптоматичну терапію. Форсований діурез, залуження сечі, гемодіаліз - малоефективні через високий зв'язок препарату з білками крові.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПацієнти, які страждають на захворювання шлунково-кишкового тракту, повинні регулярно спостерігатися. При виникненні виразкового ураження шлунково-кишкового тракту або шлунково-кишкової кровотечі мелоксикам необхідно відмінити. Виразки в шлунково-кишковому тракті, перфорація або кровотеча можуть виникнути в ході лікування в будь-який час, як за наявності симптомів, що насторожують, або відомостей про серйозні шлунково-кишкові ускладнення в анамнезі, так і за відсутності цих ознак. Наслідки даних ускладнень загалом серйозніші в осіб похилого віку. Особливу увагу слід приділяти пацієнтам, які повідомляють про розвиток небажаних явищ з боку шкіри та слизових оболонок, а також реакцій підвищеної чутливості до препарату, особливо якщо подібні реакції спостерігалися протягом попередніх курсів лікування. Як і інші нестероїдні протизапальні засоби, мелоксикам може підвищувати ризик розвитку серйозних серцево-судинних тромбозів, інфаркту міокарда, нападу стенокардії, можливо зі смертельним результатом. Такий ризик підвищується при тривалому застосуванні препарату, а також у пацієнтів із вищезазначеними захворюваннями в анамнезі та схильними до таких захворювань. НПЗП інгібують у нирках синтез простагландинів, які беруть участь у підтримці ниркової перфузії. Застосування нестероїдних протизапальних засобів у пацієнтів зі зниженим нирковим кровотоком або зменшеним об'ємом циркулюючої крові може призвести до декомпенсації ниркової недостатності, що приховано протікає. Після відміни нестероїдних протизапальних засобів функція нирок зазвичай відновлюється до вихідних показників. Найбільшою мірою ризику цієї реакції схильні літні пацієнти, пацієнти, у яких відзначається дегідратація, хронічна серцева недостатність, цироз печінки, нефротичний синдром або гострі порушення функції нирок, пацієнти, що одночасно приймають діуретичні засоби, а також пацієнти, які перенесли серйозні хірургічні втручання. ведуть до гіповолемії. У таких пацієнтів на початку терапії слід ретельно контролювати діурез та функцію нирок. Застосування нестероїдних протизапальних засобів спільно з діуретиками може призводити до затримки натрію, калію та води, а також до зниження натрійуретичної дії сечогінних засобів. Внаслідок цього у схильних пацієнтів можливе посилення ознак серцевої недостатності або гіпертензії. Тому необхідний ретельний контроль за станом таких пацієнтів, а також у них повинна підтримуватися адекватна гідратація. До початку лікування потрібне дослідження функції нирок. У разі проведення комбінованої терапії слід контролювати функцію нирок. При використанні мелоксикаму (так само як і більшості інших нестероїдних протизапальних засобів) повідомлялося про епізодичне підвищення активності "печінкових" трансаміназ або інших показників функції печінки у сироватці крові. Найчастіше це підвищення було невеликим і минущим. Якщо виявлені зміни суттєві або не зменшуються з часом, мелоксикам слід скасувати та проводити спостереження за виявленими лабораторними змінами. Ослаблені або виснажені пацієнти можуть гірше переносити небажані явища, тому такі пацієнти повинні ретельно спостерігатися. Мелоксикам так само, як і інші нестероїдні протизапальні засоби, може маскувати симптоми інфекційних захворювань. Застосування мелоксикаму, як і інших препаратів, що інгібують синтез циклооксигенази/простагландину, може впливати на фертильність, тому не рекомендується жінкам, які планують вагітність. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Застосування препарату може викликати виникнення небажаних ефектів у вигляді головного болю та запаморочення, сонливості. Слід відмовитися від керування транспортними засобами та обслуговування машин та механізмів, що потребують концентрації уваги.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаМазь – 1 г: гентаміцин (у формі сульфату) 100 мг. 15 г – туби алюмінієві (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиМазь для зовнішнього вживання 0.1%.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик групи аміноглікозидів широкого спектра дії. Чинить бактерицидну дію. Активно проникаючи через клітинну мембрану бактерій, незворотно зв'язується з 30S субодиницею бактеріальних рибосом і тим самим пригнічує синтез білка збудника. Високоактивний щодо аеробних грамнегативних бактерій: Escherichia coli, Sigella spp., Salmonella spp., Enterobacter spp., Klebsiella spp., Serratia spp., Proteus spp., Pseudomonas aeruginosa, Acinetobacter spp. Активний також щодо аеробних грампозитивних коків: Staphylococcus spp. (в т.ч. стійких до пеніцилінів та інших антибіотиків), деяких штамів Streptococcus spp. До гентаміцину стійкі Neisseria meningitidis, Treponema pallidum, деякі штами Streptococcus spp., Анаеробні бактерії.ФармакокінетикаПісля внутрішньом'язового введення швидко всмоктується з місця ін'єкції. C max досягається через 30-60 хв після внутрішньом'язового введення. Зв'язування із білками плазми низьке (0-10%). Розподіляється у позаклітинній рідині, у всіх тканинах організму. Проникає крізь плацентарний бар'єр. Чи не метаболізується. T1/2 2-4 год. 70-95% виводиться із сечею, невелика кількість із жовчю.Клінічна фармакологіяАнтибіотик для зовнішнього застосування.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до гентаміцину мікроорганізмами. Для парентерального застосування: гострий холецистит, холангіт, пієлонефрит, цистит, пневмонія, емпієма плеври, перитоніт, сепсис, вентрикуліт, гнійні інфекції шкіри та м'яких тканин, ранова інфекція, опікова інфекція, інфекції кісток та ін. Для зовнішнього застосування: піодермія (в т.ч. гангренозна), поверхневий фолікуліт, фурункульоз, сикоз, пароніхії, інфікований себорейний дерматит, інфіковане акне, вторинне бактеріальне інфікування при грибкових та вірусних ранах. виразки, що важко гояться, укуси комах), інфіковані варикозні виразки. Для місцевого застосування: блефарит, блефарокон'юнктивіт, дакріоцистит, кон'юнктивіт, кератит, кератокон'юнктивіт, мейбоміт.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до гентаміцину та інших антибіотиків групи аміноглікозидів, неврит слухового нерва, тяжкі порушення функції нирок, уремія, вагітність, лактація (грудне вигодовування).Вагітність та лактаціяГентаміцин протипоказаний при вагітності. При необхідності застосування у період лактації слід припинити грудне вигодовування. Застосування у дітей Застосування можливе згідно з режимом дозування.Побічна діяЗ боку травної системи: нудота, блювання, підвищення активності печінкових трансаміназ, гіпербілірубінемія. З боку системи кровотворення: анемія, лейкопенія, гранулоцитопенія, тромбоцитопенія. З боку сечовидільної системи: олігурія, протеїнурія, мікрогематурія, ниркова недостатність. З боку ЦНС і периферичної нервової системи: головний біль, сонливість, порушення нервово-м'язової провідності, зниження слуху, вестибулярні розлади, незворотня глухота. Алергічні реакції: шкірний висип, свербіж, кропив'янка, лихоманка; рідко – набряк Квінке.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з аміноглікозидами, ванкоміцином, цефалоспоринами, етакриновою кислотою можливе посилення ото- та нефротоксичної дії. При одночасному застосуванні з індометацином відзначається зниження кліренсу гентаміцину, збільшення його концентрації у плазмі крові, при цьому зростає ризик розвитку токсичної дії. При одночасному застосуванні із засобами для інгаляційного наркозу опіоїдними анальгетиками зростає ризик розвитку нервово-м'язової блокади, аж до розвитку апное. При одночасному застосуванні гентаміцину та "петлевих" діуретиків (фуросеміду, етакринової кислоти) збільшується концентрація в крові гентаміцину, у зв'язку з чим підвищується ризик розвитку токсичних побічних реакцій.Спосіб застосування та дозиВстановлюють індивідуально з урахуванням тяжкості перебігу та локалізації інфекції, чутливості збудника. При внутрішньовенному або внутрішньом'язовому введенні для дорослих разова доза становить 1-1.7 мг/кг, добова доза - 3-5 мг/кг; кратність введення - 2-4 рази на добу. Курс лікування – 7-10 днів. Залежно від етіології захворювання можливе застосування у дозі 120-160 мг 1 раз на добу протягом 7-10 днів або 240-280 мг одноразово. В/в інфузію проводять протягом 1-2 год. Для дітей старше 2 років добова доза гентаміцину становить 3-5 мг/кг; кратність введення - 3 рази на добу. Недоношеним та новонародженим дітям призначають у добовій дозі 2-5 мг/кг; кратність введення - 2 рази на добу; дітям до 2 років призначають таку саму дозу при частоті введення 3 рази на добу. Хворим з порушенням функції виділення нирок потрібна корекція режиму дозування в залежності від значень КК. При місцевому застосуванні гентаміцин закопують по 1-2 краплі у нижній кон'юнктивальний мішок ураженого ока кожні 1-4 год. При зовнішньому застосуванні застосовують 3-4 рази на добу. Максимальні добові дози: для дорослих і дітей при внутрішньовенному або внутрішньом'язовому введенні - 5 мг/кг.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовують гентаміцин при паркінсонізмі, міастенії, порушення функції нирок. При застосуванні гентаміцину слід контролювати функції нирок, слухового та вестибулярного апаратів. При зовнішньому застосуванні гентаміцину протягом тривалого часу на великих поверхнях шкіри необхідно враховувати можливість резорбтивної дії, особливо у пацієнтів із хронічною нирковою недостатністю.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему