Все товары
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
Склад, форма випуску та упаковкаМелоксикам таблетки покриті оболонкою по 7,5 мг або 15 мг у блістерах по 10 таблеток. Фасування №10 та №20.Опис лікарської формиТаблетки світло-жовтого із зеленуватим відтінком кольору. Для дозування 7,5 мг – плоскоциліндричні з фаскою. Для дозування 15 мг – плоскоциліндричні з фаскою та ризиком.Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний препарат (НПЗЗ).ФармакокінетикаДобре всмоктується із ШКТ (шлунково-кишкового тракту), абсолютна біодоступність мелоксикаму – 89%. Одночасний прийом їжі не змінює всмоктування. При використанні препарату внутрішньо у дозах 7,5 мг та 15 мг його концентрації пропорційні дозам. Рівноважні концентрації досягаються протягом 3-5 днів. При тривалому застосуванні препарату (більше 1 року) концентрації подібні до таких, що відзначаються після першого досягнення рівноважного стану. Зв'язування із білками плазми становить понад 99%. Діапазон відмінностей між максимальними та базальними концентраціями препарату після його прийому один раз на день відносно невеликий і становить при використанні дози 7,5 мг 0,4–1,0 мкг/мл, а при використанні дози 15 мг – 0,8–2, 0 мкг/мл, (наведені відповідно значення Cmin і Cmax). Мелоксикам проникає через гістогематичні бар'єри,концентрація в синовіальній рідині досягає 50% від максимальної концентрації препарату в плазмі. Майже повністю метаболізується у печінці з утворенням чотирьох неактивних у фармакологічному відношенні похідних. Основний метаболіт, 5'-карбоксимелоксикам (60% від величини дози), утворюється шляхом окислення проміжного метаболіту, 5'-гідроксиметилмелоксикама, який також екскретується, але меншою мірою (9% від величини дози). Дослідження in vitro показали, що у даному метаболічному перетворенні важливу роль відіграє CYP 2C9, додаткове значення має ізофермент CYP 3А4. В освіті двох інших метаболітів (що становлять, відповідно, 16% і 4% від величини дози препарату) бере участь пероксидаза, активність якої, ймовірно, індивідуально варіює. Виводиться рівною мірою через кишечник та нирки, переважно у вигляді метаболітів. Через кишечник у незміненому вигляді виводиться менше 5% від величини добової дози, у сечі у незміненому вигляді препарат виявляється лише у слідових кількостях. Період напіввиведення (Т1/2) мелоксикаму становить 15-20 годин. Плазмовий кліренс становить середньому 8 мл/хв. У осіб похилого віку кліренс препарату знижується. Об'єм розподілу низький і становить середньому 11 л. Печінкова або ниркова недостатність середнього ступеня тяжкості впливу на фармакокінетику мелоксикаму істотно не надає.ФармакодинамікаМелоксикам - нестероїдний протизапальний препарат, що має знеболювальну, протизапальну та жарознижувальну дію. Протизапальна дія пов'язана з гальмуванням ферментативної активності циклооксигенази-2 (ЦОГ-2), що бере участь у біосинтезі простагландинів у сфері запалення. У меншій мірі мелоксикам діє на циклооксигеназу-1 (ЦОГ-1), що бере участь у синтезі простагландину, що захищає слизову оболонку шлунково-кишкового тракту та бере участь у регуляції кровотоку в нирках.Показання до застосуванняСимптоматичне лікування остеоартрозу, ревматоїдного артриту, анкілозуючого спондилоартриту (хвороба Бехтерева) та інших запальних та дегенеративних захворювань суглобів, що супроводжуються больовим синдромом.Протипоказання до застосуваннягіперчутливість до активної речовини або допоміжних компонентів; протипоказаний у період після проведення аортокоронарного шунтування; некомпенсована серцева недостатність; анамнестичні дані про напад бронхообструкції, риніту, кропив'янки після прийому ацетилсаліцилової кислоти або іншого НПЗП (повний або неповний синдром непереносимості ацетилсаліцилової кислоти – риносинусит, кропив'янка, поліпи слизової оболонки носа, астма); ерозивно-виразкові зміни слизової оболонки шлунка або 12-палої кишки, активна шлунково-кишкова кровотеча; запальні захворювання кишечника (неспецифічний виразковий коліт, хвороба Крона); цереброваскулярна кровотеча або інші кровотечі; виражена печінкова недостатність або активне захворювання печінки; виражена ниркова недостатність у хворих, які не піддаються діалізу (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв), прогресуючі захворювання нирок, у тому числі підтверджена гіперкаліємія; вагітність, період грудного вигодовування; дитячий вік до 15 років.Вагітність та лактаціяПротипоказаний у період вагітності та грудного вигодовування; дітям віком до 15 років.Побічна діяЗ боку травної системи: понад 1% – диспепсія, у т.ч. нудота, блювання, абдомінальний біль, запор, метеоризм, діарея; 0,1-1% - минуще підвищення активності "печінкових" трансаміназ, гіпербілірубінемія, відрижка, езофагіт, гастродуоденальна виразка, кровотеча зі шлунково-кишкового тракту (в т.ч. прихована), стоматит; менше 0,1% – перфорація шлунково-кишкового тракту, коліт, гепатит, гастрит. З боку органів кровотворення: понад 1% – анемія; 0,1-1% – зміна формули крові, в т.ч. лейкопенія, тромбоцитопенія. З боку шкірних покривів: більше 1% - свербіж, висипання на шкірі; 0,1-1% – кропив'янка; менше 0,1% – фотосенсибілізація, бульозні висипання, мультиформна еритема, в т.ч. синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз З боку дихальної системи: менше 0,1% – бронхоспазм. З боку нервової системи: більше 1% – запаморочення, біль голови; 0,1-1% – вертиго, шум у вухах, сонливість; менше 0,1% - сплутаність свідомості, дезорієнтація, емоційна лабільність. З боку серцево-судинної системи: більше 1% – периферичні набряки; 0,1-1% - підвищення артеріального тиску, серцебиття, "припливи" крові до шкіри обличчя. З боку сечовидільної системи: 0,1-1% - гіперкреатинінемія та/або підвищення сечовини у сироватці крові; менше 0,1% – гостра ниркова недостатність; зв'язок із прийомом мелоксикаму не встановлено - інтерстиціальний нефрит, альбумінурія, гематурія. З боку органів чуття: менше 0,1% – кон'юнктивіт, порушення зору, в т.ч. нечіткість зору. Алергічні реакції: менше 0,1% – ангіоневротичний набряк, анафілактоїдні/анафілактичні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з іншими нестероїдними протизапальними препаратами (а також з ацетилсаліциловою кислотою) збільшується ризик виникнення ерозивно-виразкових уражень та кровотеч шлунково-кишкового тракту. При одночасному застосуванні із гіпотензивними препаратами можливе зниження ефективності дії останніх. При одночасному застосуванні з препаратами літію можлива кумуляція літію та збільшення його токсичної дії (рекомендується контроль концентрації літію у крові). При одночасному застосуванні з метотрексатом посилюється побічна дія останнього на кровотворну систему (небезпека виникнення анемії та лейкопенії, показаний періодичний контроль загального аналізу крові). При одночасному застосуванні з діуретиками та циклоспорином зростає ризик розвитку ниркової недостатності. При одночасному застосуванні із внутрішньоматковими контрацептивними засобами можливе зниження ефективності дії останніх. При одночасному застосуванні з антикоагулянтами (гепарин, тиклопідин, варфарин), а також із тромболітичними препаратами (стрептокіназа, фібринолізин) збільшується ризик розвитку кровотеч (необхідний періодичний контроль показників згортання крові). При одночасному застосуванні з колестираміном, внаслідок зв'язування мелоксикаму, посилюється його виведення через ШКТ. При одночасному застосуванні із селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну зростає ризик розвитку шлунково-кишкових кровотеч.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо під час їжі один раз на день. Рекомендований режим дозування: Ревматоїдний артрит: 15 мг на добу. Залежно від лікувального ефекту, доза може бути знижена до 7,5 мг на добу. Остеоартроз: 7,5 мг на добу. При неефективності доза може бути збільшена до 15 мг на добу. Анкілозуючий спондилоартрит: 15 мг на добу. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 15 мг. У пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку побічних ефектів, а також у пацієнтів з вираженою нирковою недостатністю, які перебувають на гемодіалізі, доза не повинна перевищувати 7,5 мг на добу.ПередозуванняСимптоми: порушення свідомості, нудота, блювання, біль у епігастрії, кровотеча у шлунково-кишковому тракті, гостра ниркова недостатність, печінкова недостатність, зупинка дихання, асистолія. Лікування: специфічного антидоту немає; при передозуванні препарату слід провести промивання шлунка, прийом активованого вугілля (протягом найближчої години), симптоматична терапія. Колестирамін прискорює виведення препарату з організму. Форсований діурез, залуження сечі, гемодіаліз – малоефективні через високий зв'язок препарату з білками крові.Запобіжні заходи та особливі вказівкиІшемічна хвороба серця, цереброваскулярні захворювання, застійна серцева недостатність, дисліпідемія/гіперліпідемія, цукровий діабет, захворювання периферичних артерій, куріння, кліренс креатиніну менше 60 мл/хв. Анамнестичні дані про розвиток виразкового ураження ШКТ (шлунково-кишкового тракту), наявність інфекції Helicobacter pylori, літній вік, тривале використання нестероїдних протизапальних засобів, часте вживання алкоголю, тяжкі соматичні захворювання, супутня терапія наступними препаратами: антикоагулянти (наприклад, варфарин); антиагреганти (наприклад, ацетилсаліцилова кислота, клопідогрел); пероральні глюкокортикостероїди (наприклад, преднізолон); селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (наприклад, циталопрам, флуоксетин, пароксетин, сертралін); Для зниження ризику розвитку небажаних явищ з боку шлунково-кишкового тракту слід використовувати мінімальну ефективну дозу мінімально можливим коротким курсом.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаМелоксикам таблетки покриті оболонкою по 7,5 мг або 15 мг у блістерах по 10 таблеток. Фасування №10 та №20.Опис лікарської формиТаблетки світло-жовтого із зеленуватим відтінком кольору. Для дозування 7,5 мг – плоскоциліндричні з фаскою. Для дозування 15 мг – плоскоциліндричні з фаскою та ризиком.Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний препарат (НПЗЗ).ФармакокінетикаДобре всмоктується із ШКТ (шлунково-кишкового тракту), абсолютна біодоступність мелоксикаму – 89%. Одночасний прийом їжі не змінює всмоктування. При використанні препарату внутрішньо у дозах 7,5 мг та 15 мг його концентрації пропорційні дозам. Рівноважні концентрації досягаються протягом 3-5 днів. При тривалому застосуванні препарату (більше 1 року) концентрації подібні до таких, що відзначаються після першого досягнення рівноважного стану. Зв'язування із білками плазми становить понад 99%. Діапазон відмінностей між максимальними та базальними концентраціями препарату після його прийому один раз на день відносно невеликий і становить при використанні дози 7,5 мг 0,4–1,0 мкг/мл, а при використанні дози 15 мг – 0,8–2, 0 мкг/мл, (наведені відповідно значення Cmin і Cmax). Мелоксикам проникає через гістогематичні бар'єри,концентрація в синовіальній рідині досягає 50% від максимальної концентрації препарату в плазмі. Майже повністю метаболізується у печінці з утворенням чотирьох неактивних у фармакологічному відношенні похідних. Основний метаболіт, 5'-карбоксимелоксикам (60% від величини дози), утворюється шляхом окислення проміжного метаболіту, 5'-гідроксиметилмелоксикама, який також екскретується, але меншою мірою (9% від величини дози). Дослідження in vitro показали, що у даному метаболічному перетворенні важливу роль відіграє CYP 2C9, додаткове значення має ізофермент CYP 3А4. В освіті двох інших метаболітів (що становлять, відповідно, 16% і 4% від величини дози препарату) бере участь пероксидаза, активність якої, ймовірно, індивідуально варіює. Виводиться рівною мірою через кишечник та нирки, переважно у вигляді метаболітів. Через кишечник у незміненому вигляді виводиться менше 5% від величини добової дози, у сечі у незміненому вигляді препарат виявляється лише у слідових кількостях. Період напіввиведення (Т1/2) мелоксикаму становить 15-20 годин. Плазмовий кліренс становить середньому 8 мл/хв. У осіб похилого віку кліренс препарату знижується. Об'єм розподілу низький і становить середньому 11 л. Печінкова або ниркова недостатність середнього ступеня тяжкості впливу на фармакокінетику мелоксикаму істотно не надає.ФармакодинамікаМелоксикам - нестероїдний протизапальний препарат, що має знеболювальну, протизапальну та жарознижувальну дію. Протизапальна дія пов'язана з гальмуванням ферментативної активності циклооксигенази-2 (ЦОГ-2), що бере участь у біосинтезі простагландинів у сфері запалення. У меншій мірі мелоксикам діє на циклооксигеназу-1 (ЦОГ-1), що бере участь у синтезі простагландину, що захищає слизову оболонку шлунково-кишкового тракту та бере участь у регуляції кровотоку в нирках.Показання до застосуванняСимптоматичне лікування остеоартрозу, ревматоїдного артриту, анкілозуючого спондилоартриту (хвороба Бехтерева) та інших запальних та дегенеративних захворювань суглобів, що супроводжуються больовим синдромом.Протипоказання до застосуваннягіперчутливість до активної речовини або допоміжних компонентів; протипоказаний у період після проведення аортокоронарного шунтування; некомпенсована серцева недостатність; анамнестичні дані про напад бронхообструкції, риніту, кропив'янки після прийому ацетилсаліцилової кислоти або іншого НПЗП (повний або неповний синдром непереносимості ацетилсаліцилової кислоти – риносинусит, кропив'янка, поліпи слизової оболонки носа, астма); ерозивно-виразкові зміни слизової оболонки шлунка або 12-палої кишки, активна шлунково-кишкова кровотеча; запальні захворювання кишечника (неспецифічний виразковий коліт, хвороба Крона); цереброваскулярна кровотеча або інші кровотечі; виражена печінкова недостатність або активне захворювання печінки; виражена ниркова недостатність у хворих, які не піддаються діалізу (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв), прогресуючі захворювання нирок, у тому числі підтверджена гіперкаліємія; вагітність, період грудного вигодовування; дитячий вік до 15 років.Вагітність та лактаціяПротипоказаний у період вагітності та грудного вигодовування; дітям віком до 15 років.Побічна діяЗ боку травної системи: понад 1% – диспепсія, у т.ч. нудота, блювання, абдомінальний біль, запор, метеоризм, діарея; 0,1-1% - минуще підвищення активності "печінкових" трансаміназ, гіпербілірубінемія, відрижка, езофагіт, гастродуоденальна виразка, кровотеча зі шлунково-кишкового тракту (в т.ч. прихована), стоматит; менше 0,1% – перфорація шлунково-кишкового тракту, коліт, гепатит, гастрит. З боку органів кровотворення: понад 1% – анемія; 0,1-1% – зміна формули крові, в т.ч. лейкопенія, тромбоцитопенія. З боку шкірних покривів: більше 1% - свербіж, висипання на шкірі; 0,1-1% – кропив'янка; менше 0,1% – фотосенсибілізація, бульозні висипання, мультиформна еритема, в т.ч. синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз З боку дихальної системи: менше 0,1% – бронхоспазм. З боку нервової системи: більше 1% – запаморочення, біль голови; 0,1-1% – вертиго, шум у вухах, сонливість; менше 0,1% - сплутаність свідомості, дезорієнтація, емоційна лабільність. З боку серцево-судинної системи: більше 1% – периферичні набряки; 0,1-1% - підвищення артеріального тиску, серцебиття, "припливи" крові до шкіри обличчя. З боку сечовидільної системи: 0,1-1% - гіперкреатинінемія та/або підвищення сечовини у сироватці крові; менше 0,1% – гостра ниркова недостатність; зв'язок із прийомом мелоксикаму не встановлено - інтерстиціальний нефрит, альбумінурія, гематурія. З боку органів чуття: менше 0,1% – кон'юнктивіт, порушення зору, в т.ч. нечіткість зору. Алергічні реакції: менше 0,1% – ангіоневротичний набряк, анафілактоїдні/анафілактичні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з іншими нестероїдними протизапальними препаратами (а також з ацетилсаліциловою кислотою) збільшується ризик виникнення ерозивно-виразкових уражень та кровотеч шлунково-кишкового тракту. При одночасному застосуванні із гіпотензивними препаратами можливе зниження ефективності дії останніх. При одночасному застосуванні з препаратами літію можлива кумуляція літію та збільшення його токсичної дії (рекомендується контроль концентрації літію у крові). При одночасному застосуванні з метотрексатом посилюється побічна дія останнього на кровотворну систему (небезпека виникнення анемії та лейкопенії, показаний періодичний контроль загального аналізу крові). При одночасному застосуванні з діуретиками та циклоспорином зростає ризик розвитку ниркової недостатності. При одночасному застосуванні із внутрішньоматковими контрацептивними засобами можливе зниження ефективності дії останніх. При одночасному застосуванні з антикоагулянтами (гепарин, тиклопідин, варфарин), а також із тромболітичними препаратами (стрептокіназа, фібринолізин) збільшується ризик розвитку кровотеч (необхідний періодичний контроль показників згортання крові). При одночасному застосуванні з колестираміном, внаслідок зв'язування мелоксикаму, посилюється його виведення через ШКТ. При одночасному застосуванні із селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну зростає ризик розвитку шлунково-кишкових кровотеч.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо під час їжі один раз на день. Рекомендований режим дозування: Ревматоїдний артрит: 15 мг на добу. Залежно від лікувального ефекту, доза може бути знижена до 7,5 мг на добу. Остеоартроз: 7,5 мг на добу. При неефективності доза може бути збільшена до 15 мг на добу. Анкілозуючий спондилоартрит: 15 мг на добу. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 15 мг. У пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку побічних ефектів, а також у пацієнтів з вираженою нирковою недостатністю, які перебувають на гемодіалізі, доза не повинна перевищувати 7,5 мг на добу.ПередозуванняСимптоми: порушення свідомості, нудота, блювання, біль у епігастрії, кровотеча у шлунково-кишковому тракті, гостра ниркова недостатність, печінкова недостатність, зупинка дихання, асистолія. Лікування: специфічного антидоту немає; при передозуванні препарату слід провести промивання шлунка, прийом активованого вугілля (протягом найближчої години), симптоматична терапія. Колестирамін прискорює виведення препарату з організму. Форсований діурез, залуження сечі, гемодіаліз – малоефективні через високий зв'язок препарату з білками крові.Запобіжні заходи та особливі вказівкиІшемічна хвороба серця, цереброваскулярні захворювання, застійна серцева недостатність, дисліпідемія/гіперліпідемія, цукровий діабет, захворювання периферичних артерій, куріння, кліренс креатиніну менше 60 мл/хв. Анамнестичні дані про розвиток виразкового ураження ШКТ (шлунково-кишкового тракту), наявність інфекції Helicobacter pylori, літній вік, тривале використання нестероїдних протизапальних засобів, часте вживання алкоголю, тяжкі соматичні захворювання, супутня терапія наступними препаратами: антикоагулянти (наприклад, варфарин); антиагреганти (наприклад, ацетилсаліцилова кислота, клопідогрел); пероральні глюкокортикостероїди (наприклад, преднізолон); селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (наприклад, циталопрам, флуоксетин, пароксетин, сертралін); Для зниження ризику розвитку небажаних явищ з боку шлунково-кишкового тракту слід використовувати мінімальну ефективну дозу мінімально можливим коротким курсом.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаМелоксикам таблетки покриті оболонкою по 7,5 мг або 15 мг у блістерах по 10 таблеток. Фасування №10 та №20.Опис лікарської формиТаблетки світло-жовтого із зеленуватим відтінком кольору. Для дозування 7,5 мг – плоскоциліндричні з фаскою. Для дозування 15 мг – плоскоциліндричні з фаскою та ризиком.Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний препарат (НПЗЗ).ФармакокінетикаДобре всмоктується із ШКТ (шлунково-кишкового тракту), абсолютна біодоступність мелоксикаму – 89%. Одночасний прийом їжі не змінює всмоктування. При використанні препарату внутрішньо у дозах 7,5 мг та 15 мг його концентрації пропорційні дозам. Рівноважні концентрації досягаються протягом 3-5 днів. При тривалому застосуванні препарату (більше 1 року) концентрації подібні до таких, що відзначаються після першого досягнення рівноважного стану. Зв'язування із білками плазми становить понад 99%. Діапазон відмінностей між максимальними та базальними концентраціями препарату після його прийому один раз на день відносно невеликий і становить при використанні дози 7,5 мг 0,4–1,0 мкг/мл, а при використанні дози 15 мг – 0,8–2, 0 мкг/мл, (наведені відповідно значення Cmin і Cmax). Мелоксикам проникає через гістогематичні бар'єри,концентрація в синовіальній рідині досягає 50% від максимальної концентрації препарату в плазмі. Майже повністю метаболізується у печінці з утворенням чотирьох неактивних у фармакологічному відношенні похідних. Основний метаболіт, 5'-карбоксимелоксикам (60% від величини дози), утворюється шляхом окислення проміжного метаболіту, 5'-гідроксиметилмелоксикама, який також екскретується, але меншою мірою (9% від величини дози). Дослідження in vitro показали, що у даному метаболічному перетворенні важливу роль відіграє CYP 2C9, додаткове значення має ізофермент CYP 3А4. В освіті двох інших метаболітів (що становлять, відповідно, 16% і 4% від величини дози препарату) бере участь пероксидаза, активність якої, ймовірно, індивідуально варіює. Виводиться рівною мірою через кишечник та нирки, переважно у вигляді метаболітів. Через кишечник у незміненому вигляді виводиться менше 5% від величини добової дози, у сечі у незміненому вигляді препарат виявляється лише у слідових кількостях. Період напіввиведення (Т1/2) мелоксикаму становить 15-20 годин. Плазмовий кліренс становить середньому 8 мл/хв. У осіб похилого віку кліренс препарату знижується. Об'єм розподілу низький і становить середньому 11 л. Печінкова або ниркова недостатність середнього ступеня тяжкості впливу на фармакокінетику мелоксикаму істотно не надає.ФармакодинамікаМелоксикам - нестероїдний протизапальний препарат, що має знеболювальну, протизапальну та жарознижувальну дію. Протизапальна дія пов'язана з гальмуванням ферментативної активності циклооксигенази-2 (ЦОГ-2), що бере участь у біосинтезі простагландинів у сфері запалення. У меншій мірі мелоксикам діє на циклооксигеназу-1 (ЦОГ-1), що бере участь у синтезі простагландину, що захищає слизову оболонку шлунково-кишкового тракту та бере участь у регуляції кровотоку в нирках.Показання до застосуванняСимптоматичне лікування остеоартрозу, ревматоїдного артриту, анкілозуючого спондилоартриту (хвороба Бехтерева) та інших запальних та дегенеративних захворювань суглобів, що супроводжуються больовим синдромом.Протипоказання до застосуваннягіперчутливість до активної речовини або допоміжних компонентів; протипоказаний у період після проведення аортокоронарного шунтування; некомпенсована серцева недостатність; анамнестичні дані про напад бронхообструкції, риніту, кропив'янки після прийому ацетилсаліцилової кислоти або іншого НПЗП (повний або неповний синдром непереносимості ацетилсаліцилової кислоти – риносинусит, кропив'янка, поліпи слизової оболонки носа, астма); ерозивно-виразкові зміни слизової оболонки шлунка або 12-палої кишки, активна шлунково-кишкова кровотеча; запальні захворювання кишечника (неспецифічний виразковий коліт, хвороба Крона); цереброваскулярна кровотеча або інші кровотечі; виражена печінкова недостатність або активне захворювання печінки; виражена ниркова недостатність у хворих, які не піддаються діалізу (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв), прогресуючі захворювання нирок, у тому числі підтверджена гіперкаліємія; вагітність, період грудного вигодовування; дитячий вік до 15 років.Вагітність та лактаціяПротипоказаний у період вагітності та грудного вигодовування; дітям віком до 15 років.Побічна діяЗ боку травної системи: понад 1% – диспепсія, у т.ч. нудота, блювання, абдомінальний біль, запор, метеоризм, діарея; 0,1-1% - минуще підвищення активності "печінкових" трансаміназ, гіпербілірубінемія, відрижка, езофагіт, гастродуоденальна виразка, кровотеча зі шлунково-кишкового тракту (в т.ч. прихована), стоматит; менше 0,1% – перфорація шлунково-кишкового тракту, коліт, гепатит, гастрит. Со стороны органов кроветворения: более 1% - анемия; 0,1-1% - изменение формулы крови, в т.ч. лейкопения, тромбоцитопения. Со стороны кожных покровов: более 1% - зуд, кожная сыпь; 0,1-1% - крапивница; менее 0,1% - фотосенсибилизация, буллезные высыпания, мультиформная эритема, в т.ч. синдром Стивенса-Джонсона, токсический эпидермальный некролиз. Со стороны дыхательной системы: менее 0,1% - бронхоспазм. Со стороны нервной системы: более 1% - головокружение, головная боль; 0,1-1% - вертиго, шум в ушах, сонливость; менее 0,1% - спутанность сознания, дезориентация, эмоциональная лабильность. Со стороны сердечно-сосудистой системы: более 1% - периферические отеки; 0,1-1% - повышение АД, сердцебиение, "приливы" крови к коже лица. Со стороны мочевыделительной системы: 0,1-1% - гиперкреатининемия и/или повышение мочевины в сыворотке крови; менее 0,1% - острая почечная недостаточность; связь с приемом мелоксикама не установлена - интерстициальный нефрит, альбуминурия, гематурия. Со стороны органов чувств: менее 0,1% - конъюнктивит, нарушение зрения, в т.ч. нечеткость зрения. Аллергические реакции: менее 0,1% - ангионевротический отек, анафилактоидные/анафилактические реакции.Взаимодействие с лекарственными средствамиПри одновременном применении с другими нестероидными противовоспалительными препаратами (а также с ацетилсалициловой кислотой) увеличивается риск возникновения эрозивно-язвенных поражений и кровотечений ЖКТ. При одновременном применении с гипотензивными препаратами возможно снижение эффективности действия последних. При одновременном применении с препаратами лития возможна кумуляция лития и увеличение его токсического действия (рекомендуется контроль концентрации лития в крови). При одновременном применении с метотрексатом усиливается побочное действие последнего на кроветворную систему (опасность возникновения анемии и лейкопении, показан периодический контроль общего анализа крови). При одновременном применении с диуретиками и с циклоспорином возрастает риск развития почечной недостаточности. При одновременном применении с внутриматочными контрацептивными средствами возможно снижение эффективности действия последних. При одночасному застосуванні з антикоагулянтами (гепарин, тиклопідин, варфарин), а також із тромболітичними препаратами (стрептокіназа, фібринолізин) збільшується ризик розвитку кровотеч (необхідний періодичний контроль показників згортання крові). При одночасному застосуванні з колестираміном, внаслідок зв'язування мелоксикаму, посилюється його виведення через ШКТ. При одночасному застосуванні із селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну зростає ризик розвитку шлунково-кишкових кровотеч.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо під час їжі один раз на день. Рекомендований режим дозування: Ревматоїдний артрит: 15 мг на добу. Залежно від лікувального ефекту, доза може бути знижена до 7,5 мг на добу. Остеоартроз: 7,5 мг на добу. При неефективності доза може бути збільшена до 15 мг на добу. Анкілозуючий спондилоартрит: 15 мг на добу. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 15 мг. У пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку побічних ефектів, а також у пацієнтів з вираженою нирковою недостатністю, які перебувають на гемодіалізі, доза не повинна перевищувати 7,5 мг на добу.ПередозуванняСимптоми: порушення свідомості, нудота, блювання, біль у епігастрії, кровотеча у шлунково-кишковому тракті, гостра ниркова недостатність, печінкова недостатність, зупинка дихання, асистолія. Лікування: специфічного антидоту немає; при передозуванні препарату слід провести промивання шлунка, прийом активованого вугілля (протягом найближчої години), симптоматична терапія. Колестирамін прискорює виведення препарату з організму. Форсований діурез, залуження сечі, гемодіаліз – малоефективні через високий зв'язок препарату з білками крові.Запобіжні заходи та особливі вказівкиІшемічна хвороба серця, цереброваскулярні захворювання, застійна серцева недостатність, дисліпідемія/гіперліпідемія, цукровий діабет, захворювання периферичних артерій, куріння, кліренс креатиніну менше 60 мл/хв. Анамнестичні дані про розвиток виразкового ураження ШКТ (шлунково-кишкового тракту), наявність інфекції Helicobacter pylori, літній вік, тривале використання нестероїдних протизапальних засобів, часте вживання алкоголю, тяжкі соматичні захворювання, супутня терапія наступними препаратами: антикоагулянти (наприклад, варфарин); антиагреганти (наприклад, ацетилсаліцилова кислота, клопідогрел); пероральні глюкокортикостероїди (наприклад, преднізолон); селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (наприклад, циталопрам, флуоксетин, пароксетин, сертралін); Для зниження ризику розвитку небажаних явищ з боку шлунково-кишкового тракту слід використовувати мінімальну ефективну дозу мінімально можливим коротким курсом.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
32 854,00 грн
32 810,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: елтромбопаг оламіну 31.9 мг, що відповідає вмісту елтромбопагу 25 мг. Допоміжні речовини: маннітол – 29.7 мг, целюлоза мікрокристалічна – 14.9 мг, повідон К30 – 3.2 мг. Екстрагранулові компоненти: целюлоза мікрокристалічна – 238.8 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А) – 28 мг, магнію стеарат – 3.5 мг. Склад плівкової оболонки: опадрай® білий YS-1-7706-G – 14 мг (гіпромелоза – 8.365 мг, титану діоксид – 4.375 мг, макрогол 400 – 1.12 мг, полісорбат 80 – 0.14 мг). 7 шт. - блістери (4) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою білого кольору, круглі, двоопуклі, на одній стороні вигравірувано "GS NX3" та "25".Фармакотерапевтична групаСтимулятор гемопоезу. Тромбопоетин - це основний цитокін, який бере участь у регуляції мегакаріопоезу та виробленні тромбоцитів. Він є ендогенним лігандом для рецептора тромбопоетину. Елтромбопаг взаємодіє з трансмембранним доменом людського рецептора тромбопоетину та ініціює каскад передачі сигналу, що нагадує такий для ендогенного тромбопоетину, що супроводжується індукцією проліферації та диференціювання мегакаріоцитів із клітин-попередників кісткового мозку. Елтромбопаг відрізняється від тромбопоетину з погляду впливу на агрегацію тромбоцитів. На відміну від тромбопоетину, вплив елтромбопагу на тромбоцити здорової людини не посилює агрегацію під дією аденозиндифосфату (АДФ) та не стимулює експресію Р-селектину. Елтромбопаг не запобігає агрегації тромбоцитів під дією АДФ або колагену.ФармакокінетикаПараметри фармакокінетики елтромбопага після його введення пацієнтам з ідіопатичною тромбоцитопенічною пурпурою (ІТП) представлені у таблиці нижче. Середні геометричні (довірчий інтервал (ДІ) 95%) значення плазмових параметрів фармакокінетики елтромбопага у рівноважному стані у дорослих пацієнтів із ІТП Схема лікування елтромбопагом C max (мкг/мл) AUC (0-t) (мкг×год/мл) 50 мг 1 раз на добу (n=34) 8.01 (6.73; 9.53) 108 (88; 134) 75 мг 1 раз на добу (n=26) 12.7 (11; 14.5) 168 (143; 198) Дані залежності концентрації елтромбопага в плазмі крові від часу, отримані у 590 пацієнтів з вірусним гепатитом С (ВГС), включених у дослідження III фази TPL103922/ENABLE 1 і TPL108390/ENABLE 2, були об'єднані з даними у пацієнтів з ВГС, включених у фази TPL102357, та здорових дорослих добровольців у групі для аналізу фармакокінетики. Результати вимірювань C max та AUC (0-t) елтромбопага для пацієнтів з ВГС, включених у дослідження III фази, представлені в таблиці для кожної дози. Найбільш високу експозицію елтромбопагу спостерігали у пацієнтів з ВГС при дозах елтромбопага, що призначаються (згідно з таблицею нижче). Середні геометричні (ДІ 95%) значення стаціонарних параметрів елтромбопага у плазмі крові у пацієнтів з хронічним ВГС Доза елтромбопагу (1 раз на добу) N C max (мкг/мл) AUC (0-t) (мкг×год/мл) 25 мг 330 6.40 (5.97; 6.86) 118 (109, 128) 50 мг 119 9.08 (7.96; 10.35) 166 (143, 192) 75 мг 45 16.71 (14.26; 19.58) 301 (250, 363) 100 мг 96 19.19 (16.81; 21.91) 354 (304, 411) Дані представлені у вигляді середнього геометричного (ДІ 95%). AUC (0-t) та C max засновані на вторинних оцінках даних для кожного пацієнта з фармакокінетичної групи у високій дозі. Всмоктування Елтромбопаг всмоктується та досягає C max через 2-6 годин після прийому внутрішньо. Спільний прийом елтромбопагу з антацидами та іншими продуктами, що містять полівалентні катіони (наприклад, молочні продукти та мінеральні добавки), значно знижує експозицію елтромбопагу. Абсолютна біодоступність елтромбопага при внутрішньому прийомі не була встановлена. На підставі показників ниркової екскреції препарату та аналізу метаболітів, що виводяться через кишечник, було показано, що розрахункові значення всмоктування похідних препарату після введення його одноразової дози 75 мг становило щонайменше 52%. Розподіл Зв'язування з білками плазми високе (>99.9%). Елтромбопаг є субстратом для BCRP (білок резистентного раку молочної залози), але не для Р-глікопротеїну або ОАТР1В1. Метаболізм Всмоктується елтромбопаг піддається активному метаболізму. Метаболізується переважно шляхом розщеплення, окислення та кон'югації, з глюкуроновою кислотою, глутатіоном або цистеїном. За даними клінічного дослідження препарату, міченого радіоактивним ізотопом, було показано, що частку елтромбопага припадає близько 64% радіоактивного ізотопу вуглецю в плазмі. Другорядні метаболіти, на частку кожного з яких припадає менше 10% радіоактивності плазми, утворюються шляхом глюкуронідації та окислення. На основі дослідження міченого радіоактивним ізотопом елтромбопага було встановлено, що приблизно 20% дози препарату метаболізується шляхом окислення. Дослідження in vitro показали, що CYP1A2 та CYP2C8 є ізоферментами, що відповідають за окисний метаболізм, тоді як уридин-дифосфо-глюкуронілтрансферази UGT1A1 та UGT1A3 – ізоферменти, що відповідають за глюкуронізацію. У процесі розщеплення можуть брати участь бактерії із нижніх відділів ШКТ. Виведення Переважним шляхом виведення елтромбопагу є виділення через кишківник (59%); при цьому 31% дози виявляється у сечі у вигляді метаболітів. Вихідна речовина у сечі відсутня. У незмінному вигляді з калом виводиться близько 20% введеного препарату. T 1/2 елтромбопага із плазми становить близько 21-32 год. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках Фармакокінетика елтромбопагу вивчалася після призначення препарату дорослим пацієнтам із порушенням функцій нирок. Після введення елтромбопагу в одноразовій дозі 50 мг пацієнтам з легкими порушеннями функції нирок AUC (0-∞) елтромбопагу зменшувалась на 32% (90% ДІ: 63% зниження та 26% підвищення); пацієнтам з помірними порушеннями функції нирок – на 36% (90% ДІ: - 66% зниження та 19% підвищення); пацієнтам з тяжкими порушеннями функції нирок – на 60% (90% ДІ: 18% зниження, 80% зниження) порівняно зі здоровими добровольцями. У пацієнтів з порушенням функції нирок відмічалася тенденція до зниження експозиції елтромбопагу у плазмі, однак при порівнянні таких пацієнтів та здорових добровольців було виявлено суттєву варіабельність показників експозиції. Після введення внутрішньо елтромбопагу в одноразовій дозі 50 мг пацієнтам з цирозом печінки (порушенням функції печінки) AUC (0-∞) елтромбопагу збільшувалася на 41% (90% ДІ: 13% зниження та 128% збільшення); пацієнтам з помірними порушеннями функції печінки – на 93% (90% ДІ: 19% зниження та 213% збільшення); пацієнтам з тяжкими ураженнями функції печінки – на 80% (90% ДІ: 11% зниження та 192% збільшення) порівняно зі здоровими добровольцями. При порівнянні таких пацієнтів та здорових осіб було виявлено суттєву варіабельність показників експозиції. Вплив порушення функції печінки на фармакокінетику елтромбопага при повторному призначенні препарату оцінювався за допомогою групового аналізу фармакокінетики у 28 здорових дорослих добровольців та 79 пацієнтів із хронічними захворюваннями печінки. Згідно з результатами групового аналізу фармакокінетики, у пацієнтів з цирозом печінки (порушенням функції печінки) відзначалися вищі плазмові показники AUC (0-t) елтромбопагу порівняно з показниками здорових добровольців, при цьому значення AUC (0-t) зростали з підвищенням балових показників шкалою Чайлд-П'ю. Порівняно зі здоровими добровольцями у пацієнтів з легкими порушеннями функції печінки плазмові показники AUC (0-t) елтромбопага були вищими приблизно на 87–110%, а у пацієнтів із помірними порушеннями функції печінки — приблизно на 141–240%. Пацієнтам з ІТП та цирозом печінки (порушенням функції печінки) слід призначати елтромбопаг з обережністю та за наявності постійного спостереження. У пацієнтів з хронічною ІТП та легкими, помірними та тяжкими порушеннями функції печінки терапію елтромбопагом слід розпочинати зі зниженої дози – 25 мг один раз на добу. Аналогічний аналіз було проведено за участю 28 здорових дорослих добровольців та 635 пацієнтів із ВГС. Більшість пацієнтів показник за шкалою Чайлд-Пью становив 5-6 балів. За даними фармакокінетичного аналізу, пацієнти з ВГС мали вищі показники AUC (0-t) елтромбопагу порівняно з показниками здорових добровольців, при цьому значення AUC (0-t) зростали з підвищенням балових показників за шкалою Чайлд-П'ю. Порівняно зі здоровими добровольцями у пацієнтів із ВГС плазмові показники AUC (0-t) елтромбопагу були вищими приблизно на 100–144%. У пацієнтів із ВГС терапію елтромбопагом слід розпочинати з дози 25 мг один раз на добу. У пацієнтів східно-азіатської раси фармакокінетику елтромбопага оцінювали за допомогою аналізу популяційної фармакокінетики у 111 здорових дорослих (31 – вихідці зі Східної Азії) та 88 пацієнтів із ІТП (18 – вихідці зі Східної Азії). На підставі результатів фармакокінетичного аналізу у пацієнтів з ІТП східно-азіатського походження (тобто японці, китайці, жителі Тайваню та корейці) показники AUC (0-t) елтромбопагу виявилися приблизно на 87% вищими, ніж у пацієнтів не східно-азіатського походження (переважно європеоїдів); при цьому корекція дози масою тіла не проводилася. Вивчення впливу етнічної приналежності до вихідців зі Східної Азії на фармакокінетику елтромбопага проводили за допомогою популяційного аналізу фармакокінетики за участю 635 пацієнтів із ВГС (145 пацієнтів східноазіатського походження та 69 пацієнтів південно-східноазіатського). На підставі результатів популяційного аналізу фармакокінетики встановлено, що у пацієнтів східноазіатського та південно-східноазіатського походження спостерігалася подібна фармакокінетика елтромбопагу. У середньому у пацієнтів східно-азіатського та південно-азіатського походження значення AUC (0-t) елтромбопагу у плазмі крові були приблизно на 55% вищими порівняно з пацієнтами інших рас (переважно європеоїдної). Вплив статі на фармакокінетику елтромбопага оцінювали за допомогою аналізу популяційної фармакокінетики у 111 здорових добровольців (з них 14 – жіночої статі) та 88 пацієнтів з ІТП (з них 57 – жіночої статі). За даними популяційного фармакокінетичного аналізу, плазмовий показник AUC (0-t) елтромбопага у пацієнток з ІТП виявився приблизно на 50% вищим у порівнянні з пацієнтами чоловічої статі; при цьому корекція доз масою тіла не проводилася. Вплив статі на фармакокінетику елтромбопага оцінювали за допомогою популяційного аналізу фармакокінетики за участю 635 пацієнтів із ВГС (260 жінок). За результатами оцінки за допомогою моделі у жінок з вірусом гепатиту С значення AUC (0-t) елтромбопагу у плазмі крові були на 41% вищими в порівнянні з чоловіками. Вікові відмінності щодо фармакокінетики елтромбопага оцінювали за допомогою популяційного аналізу фармакокінетики за участю 28 здорових добровольців та 635 пацієнтів з ВГС віком від 19 до 74 років. За результатами оцінки за допомогою моделі у літніх пацієнтів (> 60 років) значення AUC (0-t) елтромбопагу в плазмі крові були на 36% вище порівняно з молодшими пацієнтами.Клінічна фармакологіяСтимулятор тромбопоезу.Показання до застосуванняЗ метою зменшення ризику кровотечі при лікуванні тромбоцитопенії у пацієнтів з хронічною імунною (ідіопатичною) тромбоцитопенічною пурпурою (ІТП) при недостатній ефективності кортикостероїдів, імуноглобулінів або спленектомії; з метою забезпечення можливості проведення або оптимізації противірусної терапії, що включає інтерферон, при лікуванні тромбоцитопенії у пацієнтів з хронічним вірусним гепатитом С (ВГС).Протипоказання до застосуванняНемає відомих протипоказань для застосування препарату за показаннями у рекомендованих дозах. З обережністю слід застосовувати препарат у пацієнтів з порушенням функції нирок, печінки, за наявності факторів ризику тромбоемболії (наприклад, дефіцит V фактора Лейдену, антитромбіну III, антифосфоліпідний синдром), при вагітності, у період лактації. Препарат Револейд не рекомендується застосовувати у пацієнтів з печінковою недостатністю ≥5 балів за шкалою Чайлд-П'ю, якщо очікувана користь не перевищує ризик тромбозу ворітної вени. У випадку, якщо лікування є доцільним, слід виявляти обережність при застосуванні препарату Револейд у пацієнтів з печінковою недостатністю.Вагітність та лактаціяДаних про ефективність та безпеку елтромбопагу при вагітності немає. Застосування препарату при вагітності можливе лише в тому випадку, коли ймовірна користь для матері перевершує потенційний ризик для плода. Невідомо, чи виділяється елтромбопаг із грудним молоком. У період грудного вигодовування лікування елтромбопагом не рекомендується, за винятком випадків, коли очікувана користь терапії для матері перевищує потенційний ризик для немовляти. Застосування у дітей Безпека та ефективність застосування елтромбопагу у дітей не встановлені.Побічна діяБезпека та ефективність елтромбопагу була показана в ході 2 подвійних сліпих рандомізованих плацебо-контрольованих досліджень у дорослих пацієнтів з хронічною ІТП, які раніше отримували лікування. Дослідження ENABLE 1 (TPL103922 N=716) та ENABLE 2 (TPL108390 N=805) були рандомізованими, подвійними сліпими, плацебо-контрольованими, багатоцентровими дослідженнями для оцінки ефективності та безпеки застосування елтромбопагу у пацієнтів з тромбоцитопатією. . У дослідженнях пацієнтів з ВГС вибірка для оцінки безпеки складалася з усіх рандомізованих пацієнтів, які отримували досліджуваний препарат згідно з подвійним сліпим методом у частині 2 досліджень ENABLE 1 (група лікування елтромбопагом N=449, плацебо N=232) та ENABLE 2 (група лікування елтромбопагом n =506, плацебо n=252). Пацієнтів аналізували відповідно до терапії елтромбопагом (загальна вибірка для оцінки безпеки згідно з подвійним сліпим методом, група лікування елтромбопагом n=955 і плацебо n=484). Більшість небажаних реакцій, пов'язаних з елтромбопагом, мали легку або помірну вираженість, ранній початок, і в окремих випадках служили причиною зміни лікування. Визначення частоти побічних реакцій: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 та <1/10), нечасто (≥1/1000 та <1/100), рідко (≥1/10 000 та <1 /1000), дуже рідко (<1/10 000, включаючи окремі випадки). Небажані явища у пацієнтів із хронічною ІТП Інфекції та інвазії: часто – фарингіт, інфекції сечовивідних шляхів. З боку травної системи: дуже часто – нудота, діарея; часто – сухість у роті, блювання. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: часто – підвищення активності АСТ, АЛТ. Дерматологічні реакції: часто – алопеція, висипання. З боку кістково-м'язової системи: часто – біль у спині, біль у грудній клітці кістково-м'язового характеру, кістково-м'язовий біль, міалгія. Небажані явища у пацієнтів із хронічним вірусним гепатитом С З боку системи кровотворення: дуже часто – анемія. З боку обміну речовин: дуже часто – зниження апетиту. З боку центральної нервової системи: дуже часто – безсоння, головний біль. З боку дихальної системи: дуже часто – кашель. З боку травної системи: дуже часто – нудота, діарея. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: часто – гіпербілірубінемія. Дерматологічні реакції: дуже часто – свербіж, алопеція. З боку кістково-м'язової системи: дуже часто – міалгії. Інші: дуже часто – стомлюваність, гіпертермія, лихоманка, астенія, периферичний набряк, грипоподібне захворювання.Взаємодія з лікарськими засобамиРозувастатин: дослідження in vitro показали, що елтромбопаг не субстрат для транспортного поліпептиду органічних аніонів OATP1B1, але виступає в ролі інгібітора цього транспортувальника. Результати досліджень in vitro також дозволили встановити, що елтромбопаг є субстратом та інгібітором BSRP. При сумісному застосуванні елтромпопагу та розувастатину в рамках клінічного дослідження лікарської взаємодії спостерігали підвищення концентрації розувастатину у плазмі крові. При сумісному застосуванні з елтромбопагом слід розглянути питання зниження дози розувастатину, а також проводити ретельний моніторинг. У клінічних дослідженнях елтромбопагу за супутньої терапії розувастатином було рекомендовано зниження дози останнього на 50%.Спільне застосування елтромбопагу та інших субстратів поліпептидних транспортерів органічних аніонів (OATP1B1) та BCRP потребує обережності. Полівалентні катіони (утворення хелатних комплексів): щоб уникнути значного зниження всмоктування елтромбопага препарат слід приймати, щонайменше, за 4 години до або після прийому антацидів, молочних продуктів та інших речовин, що містять полівалентні катіони (наприклад, мінеральних добавок, що містять кальцію , залізо, магній, селен та цинк). Введення одноразової дози елтромбопагу 50 мг зі стандартним висококалорійним сніданком, що містить велику кількість жиру та молочні продукти, знижує показник площі під фармакокінетичною кривою AUC(0-∞) на 59% (90% ДІ: 54%, 64%) та C max на 65% (90% ДІ: 59%, 70%). магнію, не має істотного впливу на плазмову експозицію елтромбопага незалежно від калорійності та вмісту жиру в їжі. Комбінація лопінавір/ритонавір (LPV/RTV): одночасне застосування елтромбопагу та LPV/RTV може призвести до зниження концентрації елтромбопагу. У дослідженні за участю 40 здорових добровольців було встановлено, що одноразове застосування елтромбопагу в дозі 100 мг та багаторазове застосування LPV/RTV у дозі 400 мг/100 мг двічі на добу призводило до зниження значення AUC(0-∞) елтромбопагу в плазмі крові. на 17% (90% ДІ: 6.6%, 26.6%). Отже, при одночасному застосуванні елтромбопагу та LPV/RTV необхідно виявляти підвищену обережність. Слід ретельно контролювати кількість тромбоцитів для забезпечення відповідної дози елтромбопагу при призначенні або припиненні LPV/RTV терапії.Спосіб застосування та дозиРежим дозування встановлюється індивідуально виходячи з кількості тромбоцитів. У більшості пацієнтів підвищення кількості тромбоцитів відбувається через 1-2 тижні лікування. Препарат Револейд слід приймати за чотири години до або через чотири години після прийому антацидів, молочних продуктів або мінеральних добавок, що містять поливалентні катіони (наприклад, алюміній, кальцій, залізо, магній, селен та цинк). Препарат можна приймати з їжею, що містить невелику кількість кальцію (50 мг) або, що переважно зовсім не містить кальцій. Дорослі Пацієнти з хронічною імунною (ідіопатичною) тромбоцитопенією Для досягнення та підтримки кількості тромбоцитів ≥ 50 000/мкл необхідно використовувати мінімально ефективну дозу препарату Револейд. Підбір доз ґрунтується на зміні кількості тромбоцитів. У клінічних дослідженнях підвищення кількості тромбоцитів спостерігалося протягом 1-2 тижнів після початку терапії препаратом Револейд та зниження відбувалося протягом 1-2 тижнів після припинення прийому препарату. Початковий режим дозування Рекомендована початкова доза Револейду становить 50 мг 1 раз на добу. Для пацієнтів східноазіатського походження (наприклад, китайців, японців, жителів Тайваню, корейців або тайців) прийом препарату Револейд слід починати зі зниженої дози – 25 мг 1 раз на добу. Моніторинг та корекція дози Після початкової терапії препаратом Револейд необхідно коригувати дозу для підтримання кількості тромбоцитів ≥50 000/мкл, що необхідно для зменшення ризику кровотечі. Не слід перевищувати дозу 75 мг на добу. Під час терапії препаратом Револейд слід регулярно контролювати гематологічні показники та показники функції печінки. Дозу елтромбопагу слід коригувати відповідно до Таблиці 1 залежно від кількості тромбоцитів. Під час терапії елтромбопагом щотижня необхідно проводити повний аналіз крові доти, доки не буде досягнуто стабільного вмісту тромбоцитів ≥ 50 000/мкл принаймні протягом 4 тижнів. Після стабілізації вмісту тромбоцитів повний аналіз крові слід проводити щомісяця. Слід використовувати найменшу дозу препарату, що дозволяє підтримувати вміст тромбоцитів на необхідному з клінічного погляду рівні. Таблиця 1. Корекція дози елтромбопагу для пацієнтів з ІТП Зміст тромбоцитів Корекція дози або відповідь < 50 000/мкл протягом принаймні 2 тижнів терапії Збільшити добову дозу на 25 мг до максимальної дози 75 мг на добу. ≥ 200 000/мкл, але ≤ 400 000/мкл Зменшити добову дозу до 25 мг. Через 2 тижні оцінити ефект нової дози та прийняти рішення щодо подальшої корекції дози. > 400000/мкл Зупинити прийом елтромбопагу; збільшити частоту дослідження вмісту тромбоцитів до 2 разів/тиж. Якщо вміст тромбоцитів <150 000/мкл, то слід відновити терапію в найменшій добовій дозі. Стандартна корекція дози у бік зниження або підвищення повинна становити 25 мг на добу. Однак у деяких пацієнтів може знадобитися комбінація різних доз у різні дні. Після будь-якої корекції дози препарату Револейд вміст тромбоцитів слід контролювати щонайменше щотижня протягом 2-3 тижнів. Через щонайменше 2 тижні слід оцінити вміст тромбоцитів у пацієнтів для розгляду необхідності подальшої корекції дози. У пацієнтів з цирозом печінки (порушенням функції печінки) підвищувати дозу слід не раніше як за 3 тижні. Скасування препарату Лікування препаратом Револейд слід припинити, якщо вміст тромбоцитів не збільшується до значення, достатнього для зменшення ризику кровотеч, після 4 тижнів терапії елтромбопагом у дозі 75 мг на добу. Пацієнти з хронічним ВГС, що супроводжується тромбоцитопенією При прийомі препарату Револейд у поєднанні з противірусною терапією необхідно враховувати повну інформацію щодо спільного медичного застосування цих препаратів. Для підтримки та досягнення необхідної кількості тромбоцитів використовують мінімально ефективну дозу препарату необхідного для початку та оптимізації противірусної терапії. Підбір доз ґрунтується на відновленні кількості тромбоцитів. Препарат Револейд не використовується для нормалізації кількості тромбоцитів. У клінічних дослідженнях підвищення кількості тромбоцитів спостерігалося протягом 1 тижня після початку лікування препаратом Револейд. Початковий режим дозування Початкова доза препарату Револейд становить 25 мг 1 раз на добу. Не потрібна корекція дози для пацієнтів з ВГС східно-азіатського походження (наприклад, китайців, японців, жителів Тайваню, корейців або тайців) або пацієнтів з легким порушенням функції печінки. Моніторинг та підбір дози Дозу елтромбопагу збільшують на 25 мг кожні 2 тижні до досягнення вмісту тромбоцитів у крові, оптимального для початку противірусної терапії та відповідно до Таблиці 2. Контролювати кількість тромбоцитів необхідно щотижня в період початку противірусної терапії. Під час противірусної терапії необхідно коригувати дозу елтромбопагу таким чином, щоб уникнути зниження дози пегінтерферону. Кількість тромбоцитів слід моніторувати щотижня до досягнення стабільного рівня. Надалі необхідно здійснювати моніторинг загального аналізу крові, включаючи дослідження кількості тромбоцитів та мазків периферичної крові. Не слід перевищувати дозу 100 мг на добу. Інформацію про рекомендовані дози пенгінтерферону альфа та рибавірину отримують з інструкції щодо застосування цих препаратів. Таблиця 2. Корекція дози елтромбопагу для пацієнтів із ВГС під час противірусної терапії Кількість тромбоцитів Корекція дози або відповідь <50 000/мкл протягом принаймні 2 тижнів терапії Збільшити добову дозу на 25 мг, але не вище 100 мг на добу. від ≥200 000/мкл до ≤400 000/мкл Зменшити добову дозу до 25 мг. Через 2 тижні оцінити ефект нової дози та прийняти рішення щодо подальшої корекції дози. >400000/мкл Зупинити прийом елтромбопагу; збільшити частоту дослідження вмісту кількості тромбоцитів до 2 разів/тиж. Якщо вміст кількості тромбоцитів <150 000/мкл, відновити терапію у найменшій добовій дозі*. *Для пацієнтів, які приймають елтромбопаг 25 мг 1 раз на добу, слід розглянути питання прийому дози 12,5 мг 1 раз на добу або 25 мг через день. Скасування препарату У пацієнтів із ВГС генотипу 1/4/6, незалежно від рішення про продовження терапії інтерферонами, слід розглянути скасування елтромбопагу у випадку, якщо ефект від лікування противірусними препаратами не досягнутий через 12 тижнів. Слід припинити лікування препаратом Револейд, якщо після 24-тижневої терапії буде виявлено РНК ВГС. Після відміни противірусної терапії слід припинити застосування Револейду. Слід припинити застосування Револейду у разі надмірного підвищення кількості тромбоцитів, як описано в таблиці 2, або клінічно значущих відхилень від норми функціональних проб печінки. Діти Безпека та ефективність застосування елтромбопагу у дітей не встановлені. Пацієнти похилого віку Є обмежені дані щодо застосування елтромбопагу у пацієнтів віком 65 років та старших. У ході клінічних досліджень елтромбапага не було відзначено клінічно значимих відмінностей безпеки препарату у пацієнтів віком 65 років та старших, порівняно з молодшими пацієнтами. Однак не виключена підвищена чутливість до препарату у деяких пацієнтів похилого віку. Пацієнти з порушенням функції печінки Необхідно бути обережними при призначенні елтромбопагу пацієнтам з ІТП та порушенням функції печінки (індекс >5 за шкалою Чайлд-П'ю). Якщо використання елтромбопагу у пацієнтів з ІТП, які мають порушення функції печінки все ж таки необхідне, рекомендується розпочинати лікування елтромбопагом у дозі 25 мг 1 раз на добу. Збільшити дозу препарату Револейд пацієнтам з печінковою недостатністю слід не раніше ніж через 3 тижні після початку терапії. У пацієнтів з хронічним ВГС та порушенням функцій печінки слід призначати препарат Револейд у дозі 25 мг 1 раз на добу. Вихідці зі Східної Азії У пацієнтів з ІТП східно-азіатського походження та їхніх нащадків (наприклад, китайців, японців, мешканців Тайваню, корейців та тайців) рекомендується призначати препарат у зниженій початковій дозі 25 мг 1 раз на добу. Пацієнтам з тромбоцитопенією та хронічним ВГС східно-азіатського походження слід розпочинати лікування елтромбопагом у дозі 25 мг 1 раз на добу. Необхідно продовжувати моніторинг вмісту тромбоцитів у пацієнтів. У пацієнтів з ІТП або ВГС східно-азіатського походження з порушенням функції печінки слід розпочинати лікування елтромбопагом з дози 25 мг 1 раз на добу.ПередозуванняУ ході клінічних досліджень зареєстровано один випадок передозування, коли пацієнт прийняв внутрішньо 500 мг елтромбопага. Симптоми: нерозповсюджений висип, минуща брадикардія, стомлюваність, підвищення активності трансаміназ. Ці зміни були оборотними. Можливе значне збільшення вмісту тромбоцитів, що може призвести до тромботичних та/або тромбоемболічних ускладнень. Лікування: слід розглянути питання прийому внутрішньо препаратів, що містять катіони металів, наприклад, кальцію, алюмінію або магнію, для зменшення всмоктування елтромболага. Слід ретельно контролювати вміст тромбоцитів. Лікування елтромбопагом відновлюють відповідно до рекомендацій щодо режиму дозування. Оскільки ниркова екскреція не є основним шляхом виведення елтромбопагу, який активно зв'язується з білками плазми крові, найімовірніше, гемодіаліз не є ефективним методом суттєвого прискорення виведення елтромбопагу з організму.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЕфективність та безпека застосування елтромбопагу для лікування інших захворювань та станів, що супроводжуються тромбоцитопенією, включаючи тромбоцитопенію після хіміотерапії та мієлодиспластичні синдроми, в даний час не встановлені. Порушення функції печінки При застосуванні елтромбопагу можливе порушення лабораторних показників функції печінки. У клінічних дослідженнях відмічено підвищення активності АЛТ, ACT та концентрації непрямого білірубіну. Ці явища мали здебільшого легкий (1-2-го ступеня) і оборотний характер без клінічно значущих симптомів, які свідчили про порушення функції печінки. За даними 2 плацебо-контрольованих досліджень небажані явища у вигляді підвищення активності АЛТ були відзначені у 5.7% та 4% пацієнтів, які отримували лікування елтромбопагом та плацебо відповідно. У 2-х контрольованих клінічних дослідженнях за участю пацієнтів з тромбоцитопенією та ВГС були зареєстровані випадки ≥3-кратного збільшення значення верхньої межі норми (ВГН) АЛТ або АСТ у 34% та 38% при прийомі у групі елтромбопагу та у групі плацебо відповідно. Призначення елтромбопагу у комбінації з пегінтерфероном/рибавірином було опосередковано пов'язане з гіпербілірубінемією. Були зареєстровані випадки ≥1.5-кратного збільшення загального білірубіну вище значення ВГН у 76% та 50% при прийомі у групі елтромбопагу та у групі плацебо відповідно. Активність АЛТ, ACT та концентрацію білірубіну у сироватці необхідно оцінити до початку лікування елтромбопагом, потім контролювати кожні 2 тижні під час титрування дози, а також щомісяця після призначення стабільної дози. Повторне дослідження після виявлення порушень багатофункціональних тестів печінки проводять протягом 3-5 днів. Якщо сироваткова концентрація загального білірубіну збільшена, слід визначити концентрації окремих фракцій. У разі підтвердження відхилення моніторинг продовжують до моменту стабілізації показників або повернення показників до початкового рівня. Лікування елтромбопагом припиняють у разі збільшення активності АЛТ при ≥3-кратному підвищенні значення ВГН у пацієнтів з нормальною функцією печінки або ≥3-кратному збільшенні щодо вихідного рівня у пацієнтів з підвищеною активністю АЛТ до початку лікування та наступних ознак: прогресування відхилення, або збереження відхилення ≥4 тижнів, або його поєднання з підвищенням концентрації прямого білірубіну, або його поєднання із клінічними симптомами ураження печінки або ознаками декомпенсації функції печінки. У пацієнтів з ІТП та захворюваннями печінки елтромбопаг слід призначати з обережністю. Необхідно використовувати мінімальну початкову дозу елтромбопагу при призначенні пацієнтам із печінковою недостатністю. Декомпенсація функції печінки (застосування з інтерферонами) У пацієнтів з хронічним ВГС та цирозом печінки при лікуванні інтерферонами альфа може існувати ризик декомпенсації функції печінки, у деяких випадках із летальним кінцем. У двох контрольованих клінічних дослідженнях за участю пацієнтів з тромбоцитопенією та ВГС, у яких елтромбопаг використовували у міру необхідності для досягнення цільової кількості тромбоцитів, необхідної для проведення противірусної терапії, про результати безпеки, що свідчать про декомпенсацію функції печінки, частіше повідомляли у групі елтромб %), ніж у групі плацебо (7%). У пацієнтів з низьким рівнем альбуміну (<3.5 г/дл) або балом ≥10 за шкалою MELD (модель кінцевої стадії захворювання печінки) на початковому рівні був більш високий ризик декомпенсації функції печінки.Пацієнтів з такими характеристиками слід ретельно спостерігати за ознаками та симптомами декомпенсації печінкової недостатності. Для отримання інформації про критерії скасування використовується інструкція із застосування відповідних препаратів інтерферону. Прийом препарату Револейд слід припинити, якщо противірусну терапію відмінили через декомпенсацію печінкової недостатності. Тромботичні та/або тромбоемболічні ускладнення Зміст тромбоцитів вище за норму представляє теоретичний ризик тромботичних та/або тромбоемболічних ускладнень. У клінічних дослідженнях елтромбопагу у пацієнтів з ІТП тромбоемболічні ускладнення спостерігалися при низькому та нормальному вмісті тромбоцитів. Пацієнтам з відомими факторами ризику тромботичних та/або тромбоемболічних ускладнень (таких як мутація V фактора Лейдену, дефіциту антитромбіну III, антифосфоліпідного синдрому та ін.) потрібен особливий контроль при призначенні елтромбопагу. Слід ретельно контролювати вміст тромбоцитів та розглянути питання про зниження дози або скасування елтромбопагу, якщо вміст тромбоцитів перевищує цільові значення. При дослідженнях ІТП у 17 із 446 пацієнтів (3.8%) було відмічено 21 тромботичний та/або тромбоемболічний епізод. Тромбоемболії включали емболію, в т.ч. легеневу емболію, тромбоз глибоких вен, транзиторні ішемічні атаки, інфаркт міокарда, ішемічний інсульт та запідозрений пролонгований оборотний ішемічний неврологічний дефіцит. У двох контрольованих дослідженнях за участю пацієнтів з тромбоцитопенією та ВГС, які отримували терапію інтерфероном, у 31 з 955 пацієнтів (3%), які отримували елтромбопаг, і у 5 з 484 пацієнтів (1%), які отримували плацебо відзначалися тромботичні та/або тро. Тромбоз ворітної вени був найбільш поширеним із тромботичних та/або тромбоемболічних ускладнень в обох групах (у 1% пацієнтів, які отримували елтромбопаг та 1% пацієнтів, які отримували плацебо). Тимчасового зв'язку між початком лікування та розвитком тромботичних та/або тромбоемболічних ускладнень не спостерігалося. Більшість випадків тромботичних та/або тромбоемболічних ускладнень не призвело до припинення противірусної терапії. У контрольованому дослідженні за участю пацієнтів з тромбоцитопенією та хронічними захворюваннями печінки (n=288), що перенесли елективні інвазивні втручання, ризик тромбозу в системі ворітної вени був підвищений у пацієнтів, які отримували елтромбопаг у дозі 75 мг 1 раз на добу. Було відмічено 6 епізодів тромбоемболії (усі – у системі комірної вени) у групі пацієнтів, які отримували елтромбопаг, та 2 – у групі плацебо (перший – у системі комірної вени, другий – інфаркт міокарда). Препарат Револейд не слід застосовувати для лікування тромбоцитопенії у пацієнтів з хронічним захворюванням печінки в рамках підготовки до інвазивних процедур. Кровотеча після припинення лікування елтромбопагом Після припинення лікування елтромбопагом у більшості пацієнтів вміст тромбоцитів протягом 2 тижнів повертається до вихідного значення, що підвищує ризик розвитку кровотечі, а в деяких випадках може спричинити кровотечу. Зміст тромбоцитів слід щотижня контролювати протягом 4 тижнів після відміни елтромбопагу. Утворення ретикуліна в кістковому мозку та ризик фіброзу кісткового мозку Агоністи рецептора тромбопоетину, включаючи елтромбопаг, можуть підвищувати ризик утворення або розростання ретикулінових волокон у кістковому мозку. Перед початком лікування елтромбопагом слід оцінити мазки периферичної крові визначення вихідного рівня морфологічних змін клітин. Після досягнення стабільної дози елтромбопагу щомісяця виконують загальний клінічний аналіз крові з підрахунком лейкоцитарної формули. При виявленні незрілих чи диспластичних клітин слід провести дослідження мазка периферичної крові щодо появи нових, або посилення існуючих морфологічних змін (наприклад, появи краплевидних і ядерних еритроцитів, незрілих лейкоцитів), або виявлення цитопенії. При появі у пацієнта нових,або посилення існуючих морфологічних відхилень або цитопенії слід припинити лікування елтромбопагом і розглянути питання біопсії кісткового мозку, включаючи забарвлення мазка з метою виявлення фіброзу. Злоякісні новоутворення та прогресування злоякісних новоутворень Існує теоретична можливість, що агоністи рецептора тромбопоэтина здатні стимулювати прогресування існуючих гематологічних новоутворень, наприклад, мієлодиспластичного синдрому. У ході клінічних досліджень не було показано відмінностей у частоті злоякісних новоутворень або злоякісних новоутворень крові між пацієнтами, які отримували плацебо, та пацієнтами, які отримували елтромбопаг. Катаракта У токсикологічних дослідженнях елтромбопага у гризунів виявляли катаракту. Клінічне значення цих даних невідоме. Рекомендується плановий контроль пацієнтів щодо розвитку катаракти. У контрольованих дослідженнях за участю пацієнтів з тромбоцитопенією та ВГС, які отримували лікування на основі інтерферонів (n=1439), повідомляли про прогресування катаракти, яка існувала початково, або про появу катаракти у 8% у групі елтромбопагу та 5% у групі плацебо. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Дослідження щодо впливу елтромбопагу на здатність до керування автотранспортом або роботи з механізмами не проводились. На підставі фармакологічних властивостей елтромбопагу негативний вплив на такі види діяльності не очікується. Однак при оцінці здатності пацієнта виконувати дії, що потребують швидкості мислення, рухових та пізнавальних навичок, слід враховувати клінічний стан пацієнта та профіль небажаних ефектів елтромбопагу.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
55 946,00 грн
55 919,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
Склад, форма випуску та упаковкаекстракт Дудника китайського (Донг Квай) 150 мг, порошок із соєвих бобів 100 мг.ХарактеристикаДжерело фітоестроні. Можливе застосування як при менопаузі, так і при порушенні менструального циклу; вироблений за GMP; повний цикл виробництва одному підприємстві: від вирощування сировини до фасування в капсули; органічне виробництво; натуральний склад.Властивості компонентівВживання екстракту кореня дудника китайського (Донг Квай) може сприяти: полегшення симптомів пре-і постменопаузи; профілактики порушень менструального циклу Фітостероли, що містяться в порошку соєвих бобів, сої та ізофлавони можуть надавати м'яку естрогенну дію і сприяють збереженню мінеральної щільності кісткової тканини хребта у літніх жінок.РекомендуєтьсяПрофілактика порушень менструального циклу. Сприяє профілактиці порушень менструального циклу у жінок.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність, годування груддю.Спосіб застосування та дозиДорослим по 1 капсулі щодня під час вечері.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули: Склад капсули рожевого кольору: сухий екстракт плодів журавлини, сухий екстракт трави золотарика, допоміжні інгредієнти (лактоза, Е1201, Е470, Е551), оболонка (желатин, Е171, Е172). Склад капсули зеленого кольору: сухий екстракт плодів журавлини, сухий екстракт трави золотарика, допоміжні інгредієнти (лактоза, Е1201, Е470, Е551), оболонка (желатин, Е171, Е172, Е141). РекомендуєтьсяЯк біологічно активну добавку до їжі - джерело флавоноїдів і проантоціанідинів.
3 253,00 грн
3 218,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаКонцентрат для приготування розчину для інфузій - 1 мл: активна речовина: золедронова кислота моногідрат - 0,85 мг (відповідає золедроновій кислоті безводної - 0,80 мг); допоміжні речовини: D-манітол - 44,0 мг; натрію цитрату дигідрат – 5,5 мг; (відповідає натрію безводному цитрату - 4,8 мг); вода для ін'єкцій – до 1,0 мл. Концентрат для приготування розчину для інфузій 4 мг/5 мл та 5 мг/6,25 мл. По 5 мл концентрату, що містить 4 мг золедронової кислоти, і 6,25 мл концентрату, що містить 5 мг золедронової кислоти, у флаконах темного скла місткістю 10 мл, герметично закупорених пробками з гуми та ковпачками алюмінієво-пластиковими. 1 фл. з препаратом у пластиковій або картонній підкладці поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиПрозора безбарвна рідина.Фармакотерапевтична групаІнгібуючу кісткову резорбцію.ФармакокінетикаФармакокінетичні характеристики не залежать від дози. Після початку інфузії концентрація в сироватці крові швидко збільшується, досягаючи Cmax в кінці інфузії, далі слід швидке зменшення концентрації на 10% після 4 год і на менш ніж 1% від Cmax через 24 год з подальшим тривалим періодом низьких концентрацій, що не перевищують 0,1 % від Cmax до повторної інфузії на 28-й день. Зв'язок із білками плазми - 56%. Плазмовий кліренс не залежить від дози препарату, статі, віку, расової приналежності та маси тіла пацієнта. Чи не піддається метаболізму. Від 20 до 50% виводиться нирками у незміненому вигляді у 3 етапи: 1 та 2 фази – швидке виведення препарату із системного кровотоку з T1/2 – 0,24 та 1,87 год відповідно; і тривала 3 фаза з T1/2 - 146 год. Не відмічено кумуляції препарату при повторному введенні кожні 28 днів. Протягом перших 24 годин у сечі виявляється 23-55% введеної дози. Решта препарату зв'язується з кістковою тканиною, після чого відбувається повільне зворотне вивільнення в системний кровотік та виведення нирками; кишківником виводиться менше 3% золедронової кислоти. Збільшення тривалості інфузії з 5 до 15 хв призводить до зменшення концентрації золедронової кислоти на 30% наприкінці інфузії, але не впливає на AUC. Нирковий кліренс золедронової кислоти позитивно корелює з Cl креатиніну і становить 42-108% від Cl креатиніну, що становить у середньому 55-113%.У пацієнтів з тяжкою (Cl креатиніну ≤20 мл/хв) та помірною (Cl креатиніну 20–50 мл/хв) нирковою недостатністю кліренс золедронової кислоти становить 37 та 72% відповідно від значень кліренсу препарату у пацієнтів із Cl креатиніну >84 мл/хв. .ФармакодинамікаПрепарат Резоклатін ФС відноситься до нового класу високоефективних бисфосфонатів, що мають вибіркову дію на кісткову тканину. Золедронова кислота пригнічує активність остеокластів, не надає небажаного впливу на формування, мінералізацію та механічні властивості кісткової тканини. Виборча дія бісфосфонатів на кісткову тканину заснована на високій спорідненості з мінералізованою кістковою тканиною, але точний молекулярний механізм, що забезпечує інгібування активності остеокластів, досі залишається нез'ясованим. Золедронова кислота крім інгібуючої дії на резорбцію кістки має прямі протипухлинні властивості, що забезпечують ефективність при кісткових метастазах. In vitro встановлено, що золедронова кислота, пригнічуючи проліферацію та індукуючи апоптоз клітин, має безпосередню протипухлинну дію на клітини мієломи та раку молочної залози, зменшує ризик їх метастазування. Інгібування остеокласної резорбції кісткової тканини призводить до зниження росту пухлинних клітин; відзначається антиангіогенна та протиболева активність. Золедронова кислота пригнічує також проліферацію клітин ендотелію людини. При гіперкальціємії, спричиненій пухлиною, знижує концентрацію кальцію у сироватці крові. При застосуванні золедронової кислоти у хворих з постменопаузним остеопорозом (значення Т-критерію мінеральної щільності кісткової тканини шийки стегна менше -2,5) відзначалося статистично достовірне зниження ризику вертебральних переломів, а також зменшення ризику розвитку одного або більше (повторних) переломів хребців. При лікуванні золедроновою кислотою у пацієнтів з кістковою хворобою Педжета відзначалися статистично достовірна, швидка та тривала терапевтична відповідь, а також нормалізація рівня кісткового обміну та концентрації ЛФ у плазмі крові. Препарат також є високоефективним у пацієнтів, які отримували раніше лікування пероральними бісфосфонатами. Встановлено, що у більшості хворих при застосуванні золедронової кислоти терапевтична відповідь зберігається протягом усього періоду лікування (близько 2 років). У пацієнтів з постменопаузним остеопорозом та кістковою хворобою Педжета золедронова кислота не впливає на якісний стан нормальної кістки, не порушує процесів кісткового ремоделювання та мінералізації та сприяє збереженню нормальної трабекулярної архітектоніки кістки.ІнструкціяРозчин готують у асептичних умовах. Перед введенням препарат розводять (вміст 1 флакона - 4 мг/5 мл або 5 мг/6,25 мл, залежно від рекомендованої дози) у 100 мл розчину для інфузій, що не містить кальцій (0,9% розчин натрію хлориду або 5% розчин декстрози). Приготовлений розчин Резокластину ФС бажано використовувати безпосередньо після приготування. Невикористаний розчин можна зберігати в холодильнику при температурі від 2 до 8 °C не більше 24 годин. Перед введенням розчин слід витримати у приміщенні до досягнення ним кімнатної температури. Приготовлений розчин золедронової кислоти необхідно вводити з використанням окремої системи для внутрішньовенних інфузій.Показання до застосуваннягіперкальціємія (концентрація скоригованого за альбуміном сироваткового кальцію - ≥12 мг/дл або 3 ммоль/л), індукована злоякісними пухлинами; метастатичне ураження кісток при злоякісних солідних пухлинах та мієломна хвороба (для зниження ризику патологічних переломів; компресії спинного мозку; гіперкальціємії, обумовленої пухлиною, та зниження потреби у проведенні променевої терапії); постменопаузна форма первинного остеопорозу; сенільна форма первинного остеопорозу; вторинний остеопороз; кісткова хвороба Педжет.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до золедронової кислоти, інших бісфосфонатів або будь-яких інших компонентів, що входять до складу препарату; виражена ниркова недостатність (Cl креатиніну - ≤30 мл/хв); вагітність; період годування груддю; дитячий та підлітковий вік (безпека та ефективність застосування не встановлені). З обережністю порушення функції нирок; виражена печінкова недостатність (немає даних щодо застосування); бронхіальна астма (за наявності у пацієнтів гіперчутливості до ацетилсаліцилової кислоти).Побічна діяНебажані реакції перераховані нижче за органами та системами із зазначенням частоти їх виникнення. Критерії частоти: дуже часто – ≥1/10; часто - ≥1/100, З боку органів кровотворення: часто анемія, іноді тромбоцитопенія, лейкопенія; рідко – панцитопенія. З боку нервової системи: часто головний біль; іноді – запаморочення, відчуття тривоги, парестезії, тремор, порушення смакових відчуттів, гіпестезія, гіперестезія, розлади сну; рідко - сплутаність свідомості. З боку органу зору: часто кон'юнктивіт; іноді - нечіткість зору; дуже рідко - увеїт, епісклерит. З боку шлунково-кишкового тракту: часто - нудота, блювання, анорексія; іноді – діарея, запор, абдомінальні болі, диспепсія, стоматит, сухість у роті. З боку дихальної системи: іноді – задишка, кашель. З боку шкіри та шкірних придатків: іноді - свербіж, висип (включаючи еритематозну та макульозну), підвищена пітливість. З боку кістково-м'язової системи: часто – біль у кістках, міалгія, артралгія, генералізовані болі; іноді - м'язові судоми. З боку ССС: іноді – виражене підвищення або зниження артеріального тиску; рідко – брадикардія. З боку сечовидільної системи: часто - Порушення функції нирок; іноді – гостра ниркова недостатність, гематурія, протеїнурія. З боку імунної системи: іноді реакції підвищеної чутливості; рідко – ангіоневротичний набряк. Місцеві реакції: біль, подразнення, набряклість, утворення інфільтрату у місці введення препарату. Порушення лабораторних показників: дуже часто – гіпофосфатемія; часто - підвищення сироваткових концентрацій креатиніну та сечовини, гіпокальціємія; іноді - гіпомагніємія, гіпокаліємія; рідко – гіперкаліємія, гіпернатріємія. Інші: часто – грипоподібний синдром (що включає загальне нездужання, озноб, хворобливий стан, жар), гарячка, іноді – астенія, периферичні набряки; біль у грудній клітці; збільшення маси тіла. При лікуванні пацієнтів бісфосфонатами, включаючи золедронову кислоту, іноді траплялися випадки розвитку остеонекрозу щелепи (зазвичай після екстракції зуба або іншого стоматологічного втручання). У дуже рідкісних випадках зниження артеріального тиску на фоні терапії золедроновою кислотою призводило до непритомності або циркуляторного колапсу.Взаємодія з лікарськими засобамиЯк розчинники не можна використовувати розчини, що містять кальцій або будь-які двовалентні катіони, зокрема розчин Рінгера лактату. При одночасному застосуванні з протипухлинними ЛЗ, діуретиками, антибіотиками, анальгетиками клінічно значимих взаємодій не відмічено. Бісфосфонати та аміноглікозиди мають односпрямований вплив на концентрацію кальцію в сироватці крові, тому при їх одночасному призначенні підвищується ризик розвитку гіпокальціємії та гіпомагніємії. Рекомендується бути обережним при одночасному застосуванні золедронової кислоти з препаратами, що потенційно мають нефротоксичну дію. У пацієнтів з множинною мієломою можливе підвищення ризику порушень функції нирок при внутрішньовенному введенні бісфосфонатів у комбінації з талідомідом. Препарат не слід змішувати з іншими лікарськими засобами.Спосіб застосування та дозиВ/в, краплинно, протягом не менше 15 хв. При гіперкальціємії, зумовленій злоякісними пухлинами (концентрація кальцію з корекцією за рівнем альбуміну ≥12 мг/дл або 3 ммоль/л), рекомендована доза препарату Резоклатін ФС становить 4 мг одноразово. Інфузію проводять за умови адекватної гідратації пацієнта. При метастатичному ураженні кісток при злоякісних солідних пухлинах та мієломній хворобі рекомендована доза препарату становить 4 мг кожні 3-4 тижні. Додатково рекомендується призначати внутрішньо кальцій у дозі 500 мг на добу та вітамін D у дозі 400 МО на добу. При постменопаузній та сенильній формі первинного остеопорозу з метою збільшення мінеральної щільності кісткової тканини, запобігання переломам тіл хребців та інших кісток скелета, рекомендована доза препарату становить 5 мг 1 раз на рік. При вторинному остеопорозі рекомендована доза препарату Резоклатін ФС становить 5 мг 1 раз на рік. Якщо надходження в організм кальцію та вітаміну D з їжею недостатньо, слід додатково призначити препарати кальцію та вітаміну D. Тривалість застосування препарату визначається лікарем індивідуально залежно від стану пацієнта. Для лікування кісткової хвороби Педжету рекомендується одноразове внутрішньовенне введення препарату в дозі 5 мг. У зв'язку з тим, що кісткова хвороба Педжета характеризується високим рівнем кісткового обміну, усім пацієнтам із цим захворюванням рекомендується приймати добову норму кальцію та вітаміну D протягом перших 10 днів після введення золедронової кислоти. Повторне лікування золедроновою кислотою кісткової хвороби Педжету. Після першого введення препарату спостерігається тривалий період ремісії. В даний час спеціальних даних щодо проведення повторного лікування кісткової хвороби Педжета немає. Однак можливість повторного введення препарату може бути розглянута у разі виявлення у хворих на рецидив захворювання на підставі наступних критеріїв: відсутність нормалізації активності ЛФ сироватки крові, підвищення її активності в динаміці, а також наявності клінічних ознак кісткової хвороби Педжету, які виявляються при медичному обстеженні через 12 місяців після запровадження першої дози золедронової кислоти. Пацієнти з порушенням функції нирок Гіперкальціємія, зумовлена злоякісними пухлинами. Рішення про лікування золедроновою кислотою пацієнтів з вираженими порушеннями функції нирок слід приймати лише після ретельної оцінки співвідношення ризик/корисність. При концентрації креатиніну у сироватці крові Метастатичне ураження кісток при злоякісних солідних пухлинах та мієломна хвороба. Доза золедронової кислоти у пацієнтів із порушенням функції нирок залежить від вихідного рівня Cl креатиніну, розрахованого за формулою Cockcroft-Gault. При тяжких порушеннях функції нирок (Cl креатиніну Рекомендовані дози золедронової кислоти в залежності від значення Cl креатиніну Вихідне значення Cl креатиніну, мл/хв. Рекомендована доза золедронової кислоти, мг 50–60 3,5 40–49 3,3 30–39 3 Концентрацію сироваткового креатиніну слід визначати перед запровадженням кожної дози препарату. При виявленні порушень функції нирок, чергове введення золедронової кислоти слід відкласти. Порушення функції нирок визначаються за такими параметрами: для пацієнтів з нормальними вихідними значеннями креатиніну ( для пацієнтів з відхиленнями вихідного рівня креатиніну (>1,4 мг/дл) – підвищення концентрації креатиніну у сироватці крові на 1 мг/дл. Терапію золедроновою кислотою відновлюють лише після того, як концентрація креатиніну досягне значень, що перевищують вихідну величину не більше ніж на 10%, у тій же дозі, що застосовувалася до переривання лікування.ПередозуванняСимптоми: при випадковому передозуванні препарату пацієнт повинен перебувати під постійним наглядом лікаря. У разі виникнення гіпокальціємії, що супроводжується клінічними проявами, показано проведення інфузії кальцію глюконату. Лікування: показано проведення інфузії кальцію глюконату.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред інфузією слід виключити дегідратацію у пацієнта. При необхідності рекомендується введення фізіологічного розчину перед, під час або після інфузії золедронової кислоти. Слід уникати гіпергідратації пацієнта через ризик виникнення ускладнень із боку ССС. При вирішенні питання про застосування Резоклатіну ФС у хворих з гіперкальціємією, обумовленою злоякісною пухлиною, на фоні порушення функції нирок, необхідно оцінити стан хворого і зробити висновок про співвідношення потенційної користі та можливого ризику лікування. Після введення препарату необхідний постійний контроль за концентрацією кальцію, магнію, фосфору та креатиніну у сироватці крові. На тлі терапії золедроновою кислотою слід ретельно стежити за функцією нирок. До факторів ризику порушення функції нирок відносяться дегідратація, що передує нирковій недостатності, багаторазове введення золедронової кислоти або інших бісфосфонатів, а також застосування нефротоксичних ЛЗ та занадто швидке введення препарату. Слід мати на увазі, що при призначенні інших бісфосфонатів пацієнтам з бронхіальною астмою, гіперчутливим до ацетилсаліцилової кислоти, спостерігалися випадки бронхоспазму, проте при застосуванні золедронової кислоти такі випадки поки що не зареєстровані. У онкологічних хворих, на фоні лікування бісфосфонатами, включаючи золедронову кислоту, описані випадки розвитку остеонекрозу щелепи, у зв'язку з чим до початку лікування необхідно передбачити стоматологічне обстеження та у разі наявності факторів ризику (анемії, коагулопатії, інфекції, поганої гігієни або захворювань порожнини). супутньої хіміо- або променевої терапії, лікуванні кортикостероїдами) провести відповідні профілактичні процедури. На тлі лікування золедроновою кислотою хворим із факторами ризику, по можливості, слід уникати стоматологічних оперативних втручань. Для зниження частоти небажаних реакцій після проведення інфузії Резоклатину ФС пацієнтам необхідно призначити парацетамол або ібупрофен відразу після введення препарату. Вплив на здатність керувати автомобілем та іншими механізмами. Необхідно бути обережними при керуванні транспортними засобами та іншими механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептом
5 323,00 грн
5 295,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаКонцентрат для приготування розчину для інфузій - 1 мл: активна речовина: золедронова кислота моногідрат - 0,85 мг (відповідає золедроновій кислоті безводної - 0,80 мг); допоміжні речовини: D-манітол - 44,0 мг; натрію цитрату дигідрат – 5,5 мг; (відповідає натрію безводному цитрату - 4,8 мг); вода для ін'єкцій – до 1,0 мл. Концентрат для приготування розчину для інфузій 4 мг/5 мл та 5 мг/6,25 мл. По 5 мл концентрату, що містить 4 мг золедронової кислоти, і 6,25 мл концентрату, що містить 5 мг золедронової кислоти, у флаконах темного скла місткістю 10 мл, герметично закупорених пробками з гуми та ковпачками алюмінієво-пластиковими. 1 фл. з препаратом у пластиковій або картонній підкладці поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиПрозора безбарвна рідина.Фармакотерапевтична групаІнгібуючу кісткову резорбцію.ФармакокінетикаФармакокінетичні характеристики не залежать від дози. Після початку інфузії концентрація в сироватці крові швидко збільшується, досягаючи Cmax в кінці інфузії, далі слід швидке зменшення концентрації на 10% після 4 год і на менш ніж 1% від Cmax через 24 год з подальшим тривалим періодом низьких концентрацій, що не перевищують 0,1 % від Cmax до повторної інфузії на 28-й день. Зв'язок із білками плазми - 56%. Плазмовий кліренс не залежить від дози препарату, статі, віку, расової приналежності та маси тіла пацієнта. Чи не піддається метаболізму. Від 20 до 50% виводиться нирками у незміненому вигляді у 3 етапи: 1 та 2 фази – швидке виведення препарату із системного кровотоку з T1/2 – 0,24 та 1,87 год відповідно; і тривала 3 фаза з T1/2 - 146 год. Не відмічено кумуляції препарату при повторному введенні кожні 28 днів. Протягом перших 24 годин у сечі виявляється 23-55% введеної дози. Решта препарату зв'язується з кістковою тканиною, після чого відбувається повільне зворотне вивільнення в системний кровотік та виведення нирками; кишківником виводиться менше 3% золедронової кислоти. Збільшення тривалості інфузії з 5 до 15 хв призводить до зменшення концентрації золедронової кислоти на 30% наприкінці інфузії, але не впливає на AUC. Нирковий кліренс золедронової кислоти позитивно корелює з Cl креатиніну і становить 42-108% від Cl креатиніну, що становить у середньому 55-113%.У пацієнтів з тяжкою (Cl креатиніну ≤20 мл/хв) та помірною (Cl креатиніну 20–50 мл/хв) нирковою недостатністю кліренс золедронової кислоти становить 37 та 72% відповідно від значень кліренсу препарату у пацієнтів із Cl креатиніну >84 мл/хв. .ФармакодинамікаПрепарат Резоклатін ФС відноситься до нового класу високоефективних бисфосфонатів, що мають вибіркову дію на кісткову тканину. Золедронова кислота пригнічує активність остеокластів, не надає небажаного впливу на формування, мінералізацію та механічні властивості кісткової тканини. Виборча дія бісфосфонатів на кісткову тканину заснована на високій спорідненості з мінералізованою кістковою тканиною, але точний молекулярний механізм, що забезпечує інгібування активності остеокластів, досі залишається нез'ясованим. Золедронова кислота крім інгібуючої дії на резорбцію кістки має прямі протипухлинні властивості, що забезпечують ефективність при кісткових метастазах. In vitro встановлено, що золедронова кислота, пригнічуючи проліферацію та індукуючи апоптоз клітин, має безпосередню протипухлинну дію на клітини мієломи та раку молочної залози, зменшує ризик їх метастазування. Інгібування остеокласної резорбції кісткової тканини призводить до зниження росту пухлинних клітин; відзначається антиангіогенна та протиболева активність. Золедронова кислота пригнічує також проліферацію клітин ендотелію людини. При гіперкальціємії, спричиненій пухлиною, знижує концентрацію кальцію у сироватці крові. При застосуванні золедронової кислоти у хворих з постменопаузним остеопорозом (значення Т-критерію мінеральної щільності кісткової тканини шийки стегна менше -2,5) відзначалося статистично достовірне зниження ризику вертебральних переломів, а також зменшення ризику розвитку одного або більше (повторних) переломів хребців. При лікуванні золедроновою кислотою у пацієнтів з кістковою хворобою Педжета відзначалися статистично достовірна, швидка та тривала терапевтична відповідь, а також нормалізація рівня кісткового обміну та концентрації ЛФ у плазмі крові. Препарат також є високоефективним у пацієнтів, які отримували раніше лікування пероральними бісфосфонатами. Встановлено, що у більшості хворих при застосуванні золедронової кислоти терапевтична відповідь зберігається протягом усього періоду лікування (близько 2 років). У пацієнтів з постменопаузним остеопорозом та кістковою хворобою Педжета золедронова кислота не впливає на якісний стан нормальної кістки, не порушує процесів кісткового ремоделювання та мінералізації та сприяє збереженню нормальної трабекулярної архітектоніки кістки.ІнструкціяРозчин готують у асептичних умовах. Перед введенням препарат розводять (вміст 1 флакона - 4 мг/5 мл або 5 мг/6,25 мл, залежно від рекомендованої дози) у 100 мл розчину для інфузій, що не містить кальцій (0,9% розчин натрію хлориду або 5% розчин декстрози). Приготовлений розчин Резокластину ФС бажано використовувати безпосередньо після приготування. Невикористаний розчин можна зберігати в холодильнику при температурі від 2 до 8 °C не більше 24 годин. Перед введенням розчин слід витримати у приміщенні до досягнення ним кімнатної температури. Приготовлений розчин золедронової кислоти необхідно вводити з використанням окремої системи для внутрішньовенних інфузій.Показання до застосуваннягіперкальціємія (концентрація скоригованого за альбуміном сироваткового кальцію - ≥12 мг/дл або 3 ммоль/л), індукована злоякісними пухлинами; метастатичне ураження кісток при злоякісних солідних пухлинах та мієломна хвороба (для зниження ризику патологічних переломів; компресії спинного мозку; гіперкальціємії, обумовленої пухлиною, та зниження потреби у проведенні променевої терапії); постменопаузна форма первинного остеопорозу; сенільна форма первинного остеопорозу; вторинний остеопороз; кісткова хвороба Педжет.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до золедронової кислоти, інших бісфосфонатів або будь-яких інших компонентів, що входять до складу препарату; виражена ниркова недостатність (Cl креатиніну - ≤30 мл/хв); вагітність; період годування груддю; дитячий та підлітковий вік (безпека та ефективність застосування не встановлені). З обережністю порушення функції нирок; виражена печінкова недостатність (немає даних щодо застосування); бронхіальна астма (за наявності у пацієнтів гіперчутливості до ацетилсаліцилової кислоти).Побічна діяНебажані реакції перераховані нижче за органами та системами із зазначенням частоти їх виникнення. Критерії частоти: дуже часто – ≥1/10; часто - ≥1/100, З боку органів кровотворення: часто анемія, іноді тромбоцитопенія, лейкопенія; рідко – панцитопенія. З боку нервової системи: часто головний біль; іноді – запаморочення, відчуття тривоги, парестезії, тремор, порушення смакових відчуттів, гіпестезія, гіперестезія, розлади сну; рідко - сплутаність свідомості. З боку органу зору: часто кон'юнктивіт; іноді - нечіткість зору; дуже рідко - увеїт, епісклерит. З боку шлунково-кишкового тракту: часто - нудота, блювання, анорексія; іноді – діарея, запор, абдомінальні болі, диспепсія, стоматит, сухість у роті. З боку дихальної системи: іноді – задишка, кашель. З боку шкіри та шкірних придатків: іноді - свербіж, висип (включаючи еритематозну та макульозну), підвищена пітливість. З боку кістково-м'язової системи: часто – біль у кістках, міалгія, артралгія, генералізовані болі; іноді - м'язові судоми. З боку ССС: іноді – виражене підвищення або зниження артеріального тиску; рідко – брадикардія. З боку сечовидільної системи: часто - Порушення функції нирок; іноді – гостра ниркова недостатність, гематурія, протеїнурія. З боку імунної системи: іноді реакції підвищеної чутливості; рідко – ангіоневротичний набряк. Місцеві реакції: біль, подразнення, набряклість, утворення інфільтрату у місці введення препарату. Порушення лабораторних показників: дуже часто – гіпофосфатемія; часто - підвищення сироваткових концентрацій креатиніну та сечовини, гіпокальціємія; іноді - гіпомагніємія, гіпокаліємія; рідко – гіперкаліємія, гіпернатріємія. Інші: часто – грипоподібний синдром (що включає загальне нездужання, озноб, хворобливий стан, жар), гарячка, іноді – астенія, периферичні набряки; біль у грудній клітці; збільшення маси тіла. При лікуванні пацієнтів бісфосфонатами, включаючи золедронову кислоту, іноді траплялися випадки розвитку остеонекрозу щелепи (зазвичай після екстракції зуба або іншого стоматологічного втручання). У дуже рідкісних випадках зниження артеріального тиску на фоні терапії золедроновою кислотою призводило до непритомності або циркуляторного колапсу.Взаємодія з лікарськими засобамиЯк розчинники не можна використовувати розчини, що містять кальцій або будь-які двовалентні катіони, зокрема розчин Рінгера лактату. При одночасному застосуванні з протипухлинними ЛЗ, діуретиками, антибіотиками, анальгетиками клінічно значимих взаємодій не відмічено. Бісфосфонати та аміноглікозиди мають односпрямований вплив на концентрацію кальцію в сироватці крові, тому при їх одночасному призначенні підвищується ризик розвитку гіпокальціємії та гіпомагніємії. Рекомендується бути обережним при одночасному застосуванні золедронової кислоти з препаратами, що потенційно мають нефротоксичну дію. У пацієнтів з множинною мієломою можливе підвищення ризику порушень функції нирок при внутрішньовенному введенні бісфосфонатів у комбінації з талідомідом. Препарат не слід змішувати з іншими лікарськими засобами.Спосіб застосування та дозиВ/в, краплинно, протягом не менше 15 хв. При гіперкальціємії, зумовленій злоякісними пухлинами (концентрація кальцію з корекцією за рівнем альбуміну ≥12 мг/дл або 3 ммоль/л), рекомендована доза препарату Резоклатін ФС становить 4 мг одноразово. Інфузію проводять за умови адекватної гідратації пацієнта. При метастатичному ураженні кісток при злоякісних солідних пухлинах та мієломній хворобі рекомендована доза препарату становить 4 мг кожні 3-4 тижні. Додатково рекомендується призначати внутрішньо кальцій у дозі 500 мг на добу та вітамін D у дозі 400 МО на добу. При постменопаузній та сенильній формі первинного остеопорозу з метою збільшення мінеральної щільності кісткової тканини, запобігання переломам тіл хребців та інших кісток скелета, рекомендована доза препарату становить 5 мг 1 раз на рік. При вторинному остеопорозі рекомендована доза препарату Резоклатін ФС становить 5 мг 1 раз на рік. Якщо надходження в організм кальцію та вітаміну D з їжею недостатньо, слід додатково призначити препарати кальцію та вітаміну D. Тривалість застосування препарату визначається лікарем індивідуально залежно від стану пацієнта. Для лікування кісткової хвороби Педжету рекомендується одноразове внутрішньовенне введення препарату в дозі 5 мг. У зв'язку з тим, що кісткова хвороба Педжета характеризується високим рівнем кісткового обміну, усім пацієнтам із цим захворюванням рекомендується приймати добову норму кальцію та вітаміну D протягом перших 10 днів після введення золедронової кислоти. Повторне лікування золедроновою кислотою кісткової хвороби Педжету. Після першого введення препарату спостерігається тривалий період ремісії. В даний час спеціальних даних щодо проведення повторного лікування кісткової хвороби Педжета немає. Однак можливість повторного введення препарату може бути розглянута у разі виявлення у хворих на рецидив захворювання на підставі наступних критеріїв: відсутність нормалізації активності ЛФ сироватки крові, підвищення її активності в динаміці, а також наявності клінічних ознак кісткової хвороби Педжету, які виявляються при медичному обстеженні через 12 місяців після запровадження першої дози золедронової кислоти. Пацієнти з порушенням функції нирок Гіперкальціємія, зумовлена злоякісними пухлинами. Рішення про лікування золедроновою кислотою пацієнтів з вираженими порушеннями функції нирок слід приймати лише після ретельної оцінки співвідношення ризик/корисність. При концентрації креатиніну у сироватці крові Метастатичне ураження кісток при злоякісних солідних пухлинах та мієломна хвороба. Доза золедронової кислоти у пацієнтів із порушенням функції нирок залежить від вихідного рівня Cl креатиніну, розрахованого за формулою Cockcroft-Gault. При тяжких порушеннях функції нирок (Cl креатиніну Рекомендовані дози золедронової кислоти в залежності від значення Cl креатиніну Вихідне значення Cl креатиніну, мл/хв. Рекомендована доза золедронової кислоти, мг 50–60 3,5 40–49 3,3 30–39 3 Концентрацію сироваткового креатиніну слід визначати перед запровадженням кожної дози препарату. При виявленні порушень функції нирок, чергове введення золедронової кислоти слід відкласти. Порушення функції нирок визначаються за такими параметрами: для пацієнтів з нормальними вихідними значеннями креатиніну ( для пацієнтів з відхиленнями вихідного рівня креатиніну (>1,4 мг/дл) – підвищення концентрації креатиніну у сироватці крові на 1 мг/дл. Терапію золедроновою кислотою відновлюють лише після того, як концентрація креатиніну досягне значень, що перевищують вихідну величину не більше ніж на 10%, у тій же дозі, що застосовувалася до переривання лікування.ПередозуванняСимптоми: при випадковому передозуванні препарату пацієнт повинен перебувати під постійним наглядом лікаря. У разі виникнення гіпокальціємії, що супроводжується клінічними проявами, показано проведення інфузії кальцію глюконату. Лікування: показано проведення інфузії кальцію глюконату.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред інфузією слід виключити дегідратацію у пацієнта. При необхідності рекомендується введення фізіологічного розчину перед, під час або після інфузії золедронової кислоти. Слід уникати гіпергідратації пацієнта через ризик виникнення ускладнень із боку ССС. При вирішенні питання про застосування Резоклатіну ФС у хворих з гіперкальціємією, обумовленою злоякісною пухлиною, на фоні порушення функції нирок, необхідно оцінити стан хворого і зробити висновок про співвідношення потенційної користі та можливого ризику лікування. Після введення препарату необхідний постійний контроль за концентрацією кальцію, магнію, фосфору та креатиніну у сироватці крові. На тлі терапії золедроновою кислотою слід ретельно стежити за функцією нирок. До факторів ризику порушення функції нирок відносяться дегідратація, що передує нирковій недостатності, багаторазове введення золедронової кислоти або інших бісфосфонатів, а також застосування нефротоксичних ЛЗ та занадто швидке введення препарату. Слід мати на увазі, що при призначенні інших бісфосфонатів пацієнтам з бронхіальною астмою, гіперчутливим до ацетилсаліцилової кислоти, спостерігалися випадки бронхоспазму, проте при застосуванні золедронової кислоти такі випадки поки що не зареєстровані. У онкологічних хворих, на фоні лікування бісфосфонатами, включаючи золедронову кислоту, описані випадки розвитку остеонекрозу щелепи, у зв'язку з чим до початку лікування необхідно передбачити стоматологічне обстеження та у разі наявності факторів ризику (анемії, коагулопатії, інфекції, поганої гігієни або захворювань порожнини). супутньої хіміо- або променевої терапії, лікуванні кортикостероїдами) провести відповідні профілактичні процедури. На тлі лікування золедроновою кислотою хворим із факторами ризику, по можливості, слід уникати стоматологічних оперативних втручань. Для зниження частоти небажаних реакцій після проведення інфузії Резоклатину ФС пацієнтам необхідно призначити парацетамол або ібупрофен відразу після введення препарату. Вплив на здатність керувати автомобілем та іншими механізмами. Необхідно бути обережними при керуванні транспортними засобами та іншими механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептом
3 583,00 грн
3 551,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаКонцентрат для приготування розчину для інфузій - 1 мл: активна речовина: золедронова кислота моногідрат - 0,85 мг (відповідає золедроновій кислоті безводної - 0,80 мг); допоміжні речовини: D-манітол - 44,0 мг; натрію цитрату дигідрат - 5,5 мг (відповідає натрію безводному цитрату - 4,8 мг); вода для ін'єкцій – до 1,0 мл. Концентрат для приготування розчину для інфузій 4 мг/5 мл та 5 мг/6,25 мл. По 5 мл концентрату, що містить 4 мг золедронової кислоти, і 6,25 мл концентрату, що містить 5 мг золедронової кислоти, у флаконах темного скла місткістю 10 мл, герметично закупорених пробками з гуми та ковпачками алюмінієво-пластиковими. 1 фл. з препаратом у пластиковій або картонній підкладці поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиПрозора безбарвна рідина.Фармакотерапевтична групаІнгібуючу кісткову резорбцію.ФармакокінетикаФармакокінетичні характеристики не залежать від дози. Після початку інфузії концентрація в сироватці крові швидко збільшується, досягаючи Cmax в кінці інфузії, далі слід швидке зменшення концентрації на 10% після 4 год і на менш ніж 1% від Cmax через 24 год з подальшим тривалим періодом низьких концентрацій, що не перевищують 0,1 % від Cmax до повторної інфузії на 28-й день. Зв'язок із білками плазми - 56%. Плазмовий кліренс не залежить від дози препарату, статі, віку, расової приналежності та маси тіла пацієнта. Чи не піддається метаболізму. Від 20 до 50% виводиться нирками у незміненому вигляді у 3 етапи: 1 та 2 фази – швидке виведення препарату із системного кровотоку з T1/2 – 0,24 та 1,87 год відповідно; і тривала 3 фаза з T1/2 - 146 год. Не відмічено кумуляції препарату при повторному введенні кожні 28 днів. Протягом перших 24 годин у сечі виявляється 23-55% введеної дози. Решта препарату зв'язується з кістковою тканиною, після чого відбувається повільне зворотне вивільнення в системний кровотік та виведення нирками; кишківником виводиться менше 3% золедронової кислоти. Збільшення тривалості інфузії з 5 до 15 хв призводить до зменшення концентрації золедронової кислоти на 30% наприкінці інфузії, але не впливає на AUC. Нирковий кліренс золедронової кислоти позитивно корелює з Cl креатиніну і становить 42-108% від Cl креатиніну, що становить у середньому 55-113%.У пацієнтів з тяжкою (Cl креатиніну ≤20 мл/хв) та помірною (Cl креатиніну 20–50 мл/хв) нирковою недостатністю кліренс золедронової кислоти становить 37 та 72% відповідно від значень кліренсу препарату у пацієнтів із Cl креатиніну >84 мл/хв. .ФармакодинамікаПрепарат Резоклатін ФС відноситься до нового класу високоефективних бисфосфонатів, що мають вибіркову дію на кісткову тканину. Золедронова кислота пригнічує активність остеокластів, не надає небажаного впливу на формування, мінералізацію та механічні властивості кісткової тканини. Виборча дія бісфосфонатів на кісткову тканину заснована на високій спорідненості з мінералізованою кістковою тканиною, але точний молекулярний механізм, що забезпечує інгібування активності остеокластів, досі залишається нез'ясованим. Золедронова кислота крім інгібуючої дії на резорбцію кістки має прямі протипухлинні властивості, що забезпечують ефективність при кісткових метастазах. In vitro встановлено, що золедронова кислота, пригнічуючи проліферацію та індукуючи апоптоз клітин, має безпосередню протипухлинну дію на клітини мієломи та раку молочної залози, зменшує ризик їх метастазування. Інгібування остеокласної резорбції кісткової тканини призводить до зниження росту пухлинних клітин; відзначається антиангіогенна та протиболева активність. Золедронова кислота пригнічує також проліферацію клітин ендотелію людини. При гіперкальціємії, спричиненій пухлиною, знижує концентрацію кальцію у сироватці крові. При застосуванні золедронової кислоти у хворих з постменопаузним остеопорозом (значення Т-критерію мінеральної щільності кісткової тканини шийки стегна менше -2,5) відзначалося статистично достовірне зниження ризику вертебральних переломів, а також зменшення ризику розвитку одного або більше (повторних) переломів хребців. При лікуванні золедроновою кислотою у пацієнтів з кістковою хворобою Педжета відзначалися статистично достовірна, швидка та тривала терапевтична відповідь, а також нормалізація рівня кісткового обміну та концентрації ЛФ у плазмі крові. Препарат також є високоефективним у пацієнтів, які отримували раніше лікування пероральними бісфосфонатами. Встановлено, що у більшості хворих при застосуванні золедронової кислоти терапевтична відповідь зберігається протягом усього періоду лікування (близько 2 років). У пацієнтів з постменопаузним остеопорозом та кістковою хворобою Педжета золедронова кислота не впливає на якісний стан нормальної кістки, не порушує процесів кісткового ремоделювання та мінералізації та сприяє збереженню нормальної трабекулярної архітектоніки кістки.Показання до застосуваннягіперкальціємія (концентрація скоригованого за альбуміном сироваткового кальцію - ≥12 мг/дл або 3 ммоль/л), індукована злоякісними пухлинами; метастатичне ураження кісток при злоякісних солідних пухлинах та мієломна хвороба (для зниження ризику патологічних переломів; компресії спинного мозку; гіперкальціємії, обумовленої пухлиною, та зниження потреби у проведенні променевої терапії); постменопаузна форма первинного остеопорозу; сенільна форма первинного остеопорозу; вторинний остеопороз; кісткова хвороба Педжет.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до золедронової кислоти, інших бісфосфонатів або будь-яких інших компонентів, що входять до складу препарату; виражена ниркова недостатність (Cl креатиніну - ≤30 мл/хв); вагітність; період годування груддю; дитячий та підлітковий вік (безпека та ефективність застосування не встановлені). З обережністю порушення функції нирок; виражена печінкова недостатність (немає даних щодо застосування); бронхіальна астма (за наявності у пацієнтів гіперчутливості до ацетилсаліцилової кислоти).Побічна діяНебажані реакції перераховані нижче за органами та системами із зазначенням частоти їх виникнення. Критерії частоти: дуже часто – ≥1/10; часто - ≥1/100, З боку органів кровотворення: часто анемія, іноді тромбоцитопенія, лейкопенія; рідко – панцитопенія. З боку нервової системи: часто головний біль; іноді – запаморочення, відчуття тривоги, парестезії, тремор, порушення смакових відчуттів, гіпестезія, гіперестезія, розлади сну; рідко - сплутаність свідомості. З боку органу зору: часто кон'юнктивіт; іноді - нечіткість зору; дуже рідко - увеїт, епісклерит. З боку шлунково-кишкового тракту: часто - нудота, блювання, анорексія; іноді – діарея, запор, абдомінальні болі, диспепсія, стоматит, сухість у роті. З боку дихальної системи: іноді – задишка, кашель. З боку шкіри та шкірних придатків: іноді - свербіж, висип (включаючи еритематозну та макульозну), підвищена пітливість. З боку кістково-м'язової системи: часто – біль у кістках, міалгія, артралгія, генералізовані болі; іноді - м'язові судоми. З боку ССС: іноді – виражене підвищення або зниження артеріального тиску; рідко – брадикардія. З боку сечовидільної системи: часто - Порушення функції нирок; іноді – гостра ниркова недостатність, гематурія, протеїнурія. З боку імунної системи: іноді реакції підвищеної чутливості; рідко – ангіоневротичний набряк. Місцеві реакції: біль, подразнення, набряклість, утворення інфільтрату у місці введення препарату. Порушення лабораторних показників: дуже часто – гіпофосфатемія; часто - підвищення сироваткових концентрацій креатиніну та сечовини, гіпокальціємія; іноді - гіпомагніємія, гіпокаліємія; рідко – гіперкаліємія, гіпернатріємія. Інші: часто – грипоподібний синдром (що включає загальне нездужання, озноб, хворобливий стан, жар), гарячка, іноді – астенія, периферичні набряки; біль у грудній клітці; збільшення маси тіла. При лікуванні пацієнтів бісфосфонатами, включаючи золедронову кислоту, іноді траплялися випадки розвитку остеонекрозу щелепи (зазвичай після екстракції зуба або іншого стоматологічного втручання). У дуже рідкісних випадках зниження артеріального тиску на фоні терапії золедроновою кислотою призводило до непритомності або циркуляторного колапсу.Взаємодія з лікарськими засобамиЯк розчинники не можна використовувати розчини, що містять кальцій або будь-які двовалентні катіони, зокрема розчин Рінгера лактату. При одночасному застосуванні з протипухлинними ЛЗ, діуретиками, антибіотиками, анальгетиками клінічно значимих взаємодій не відмічено. Бісфосфонати та аміноглікозиди мають односпрямований вплив на концентрацію кальцію в сироватці крові, тому при їх одночасному призначенні підвищується ризик розвитку гіпокальціємії та гіпомагніємії. Рекомендується бути обережним при одночасному застосуванні золедронової кислоти з препаратами, що потенційно мають нефротоксичну дію. У пацієнтів з множинною мієломою можливе підвищення ризику порушень функції нирок при внутрішньовенному введенні бісфосфонатів у комбінації з талідомідом. Препарат не слід змішувати з іншими лікарськими засобами.Спосіб застосування та дозиВ/в, краплинно, протягом не менше 15 хв. При гіперкальціємії, зумовленій злоякісними пухлинами (концентрація кальцію з корекцією за рівнем альбуміну ≥12 мг/дл або 3 ммоль/л), рекомендована доза препарату Резоклатін ФС становить 4 мг одноразово. Інфузію проводять за умови адекватної гідратації пацієнта. При метастатичному ураженні кісток при злоякісних солідних пухлинах та мієломній хворобі рекомендована доза препарату становить 4 мг кожні 3-4 тижні. Додатково рекомендується призначати внутрішньо кальцій у дозі 500 мг на добу та вітамін D у дозі 400 МО на добу. При постменопаузній та сенильній формі первинного остеопорозу з метою збільшення мінеральної щільності кісткової тканини, запобігання переломам тіл хребців та інших кісток скелета, рекомендована доза препарату становить 5 мг 1 раз на рік. При вторинному остеопорозі рекомендована доза препарату Резоклатін ФС становить 5 мг 1 раз на рік. Якщо надходження в організм кальцію та вітаміну D з їжею недостатньо, слід додатково призначити препарати кальцію та вітаміну D. Тривалість застосування препарату визначається лікарем індивідуально залежно від стану пацієнта. Для лікування кісткової хвороби Педжету рекомендується одноразове внутрішньовенне введення препарату в дозі 5 мг. У зв'язку з тим, що кісткова хвороба Педжета характеризується високим рівнем кісткового обміну, усім пацієнтам із цим захворюванням рекомендується приймати добову норму кальцію та вітаміну D протягом перших 10 днів після введення золедронової кислоти. Повторне лікування золедроновою кислотою кісткової хвороби Педжету. Після першого введення препарату спостерігається тривалий період ремісії. В даний час спеціальних даних щодо проведення повторного лікування кісткової хвороби Педжета немає. Однак можливість повторного введення препарату може бути розглянута у разі виявлення у хворих на рецидив захворювання на підставі наступних критеріїв: відсутність нормалізації активності ЛФ сироватки крові, підвищення її активності в динаміці, а також наявності клінічних ознак кісткової хвороби Педжету, які виявляються при медичному обстеженні через 12 місяців після запровадження першої дози золедронової кислоти. Пацієнти з порушенням функції нирок Гіперкальціємія, зумовлена злоякісними пухлинами. Рішення про лікування золедроновою кислотою пацієнтів з вираженими порушеннями функції нирок слід приймати лише після ретельної оцінки співвідношення ризик/корисність. При концентрації креатиніну у сироватці крові Метастатичне ураження кісток при злоякісних солідних пухлинах та мієломна хвороба. Доза золедронової кислоти у пацієнтів із порушенням функції нирок залежить від вихідного рівня Cl креатиніну, розрахованого за формулою Cockcroft-Gault. При тяжких порушеннях функції нирок (Cl креатиніну Рекомендовані дози золедронової кислоти в залежності від значення Cl креатиніну Вихідне значення Cl креатиніну, мл/хв. Рекомендована доза золедронової кислоти, мг 50–60 3,5 40–49 3,3 30–39 3 Концентрацію сироваткового креатиніну слід визначати перед запровадженням кожної дози препарату. При виявленні порушень функції нирок, чергове введення золедронової кислоти слід відкласти. Порушення функції нирок визначаються за такими параметрами: для пацієнтів з нормальними вихідними значеннями креатиніну ( для пацієнтів з відхиленнями вихідного рівня креатиніну (>1,4 мг/дл) – підвищення концентрації креатиніну у сироватці крові на 1 мг/дл. Терапію золедроновою кислотою відновлюють лише після того, як концентрація креатиніну досягне значень, що перевищують вихідну величину не більше ніж на 10%, у тій же дозі, що застосовувалася до переривання лікування. Інструкція з приготування розчину Розчин готують у асептичних умовах. Перед введенням препарат розводять (вміст 1 флакона - 4 мг/5 мл або 5 мг/6,25 мл, залежно від рекомендованої дози) у 100 мл розчину для інфузій, що не містить кальцій (0,9% розчин натрію хлориду або 5% розчин декстрози). Приготовлений розчин Резокластину ФС бажано використовувати безпосередньо після приготування. Невикористаний розчин можна зберігати в холодильнику при температурі від 2 до 8 °C не більше 24 годин. Перед введенням розчин слід витримати у приміщенні до досягнення ним кімнатної температури. Приготовлений розчин золедронової кислоти необхідно вводити з використанням окремої системи для внутрішньовенних інфузій.ПередозуванняСимптоми: при випадковому передозуванні препарату пацієнт повинен перебувати під постійним наглядом лікаря. У разі виникнення гіпокальціємії, що супроводжується клінічними проявами, показано проведення інфузії кальцію глюконату. Лікування: показано проведення інфузії кальцію глюконату.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред інфузією слід виключити дегідратацію у пацієнта. При необхідності рекомендується введення фізіологічного розчину перед, під час або після інфузії золедронової кислоти. Слід уникати гіпергідратації пацієнта через ризик виникнення ускладнень із боку ССС. При вирішенні питання про застосування Резоклатіну ФС у хворих з гіперкальціємією, обумовленою злоякісною пухлиною, на фоні порушення функції нирок, необхідно оцінити стан хворого і зробити висновок про співвідношення потенційної користі та можливого ризику лікування. Після введення препарату необхідний постійний контроль за концентрацією кальцію, магнію, фосфору та креатиніну у сироватці крові. На тлі терапії золедроновою кислотою слід ретельно стежити за функцією нирок. До факторів ризику порушення функції нирок відносяться дегідратація, що передує нирковій недостатності, багаторазове введення золедронової кислоти або інших бісфосфонатів, а також застосування нефротоксичних ЛЗ та занадто швидке введення препарату. Слід мати на увазі, що при призначенні інших бісфосфонатів пацієнтам з бронхіальною астмою, гіперчутливим до ацетилсаліцилової кислоти, спостерігалися випадки бронхоспазму, проте при застосуванні золедронової кислоти такі випадки поки що не зареєстровані. У онкологічних хворих, на фоні лікування бісфосфонатами, включаючи золедронову кислоту, описані випадки розвитку остеонекрозу щелепи, у зв'язку з чим до початку лікування необхідно передбачити стоматологічне обстеження та у разі наявності факторів ризику (анемії, коагулопатії, інфекції, поганої гігієни або захворювань порожнини). супутньої хіміо- або променевої терапії, лікуванні кортикостероїдами) провести відповідні профілактичні процедури. На тлі лікування золедроновою кислотою хворим із факторами ризику, по можливості, слід уникати стоматологічних оперативних втручань. Для зниження частоти небажаних реакцій після проведення інфузії Резоклатину ФС пацієнтам необхідно призначити парацетамол або ібупрофен відразу після введення препарату. Вплив на здатність керувати автомобілем та іншими механізмами. Необхідно бути обережними при керуванні транспортними засобами та іншими механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: прукалоприду сукцинат 1.321 мг, що відповідає вмісту прукалоприду 1 мг; допоміжні речовини: ядро таблетки: лактози моногідрат – 149.969 мг, целюлоза мікрокристалічна – 27 мг, кремнію діоксид колоїдний – 0.36 мг, магнію стеарат – 1.35 мг, плівкове покриття біле 1 – 6 мг; Склад плівкового покриття білого 1 у відсотках за масою: гіпромелоза 6 cP – 40%, титану діоксид – 24%, макрогол 3000 – 8%, тріацетин – 6%, лактози моногідрат – 22%. 7 шт. - блістери (4) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, круглі двоопуклі, на одній стороні гравіювання "PRU 1"; на поперечному розрізі ядро таблетки білого чи майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаМеханізм дії Прукалоприд – це дигідробензофуранкарбоксамід, що посилює моторику кишечника. Прукалоприд є селективним високоафінним агоністом 5HT4-серотонінових рецепторів, що, швидше за все, пояснює його дію на моторику кишечника. Зв'язування з іншими типами рецепторів in vitro спостерігалося тільки при концентраціях речовини, що перевищують спорідненість до НТ4-рецепторів принаймні в 150 разів.ФармакокінетикаВсмоктування Прукалоприд швидко всмоктується; після одноразового перорального прийому дози 2 мг максимальна концентрація (Cmax) досягається через 2-3 години. Абсолютна біодоступність після перорального прийому перевищує 90%. Прийом препарату під час їди не впливає на біодоступність. Розподіл Прукалоприд розподіляється по всьому організму, обсяг розподілу у рівноважному стані (Vdss;) становить 567 л. Зв'язування з білками плазми становить приблизно 30%. Метаболізм Метаболізм препарату в печінці людини in vitro протікає дуже повільно і утворюється лише невелика кількість метаболітів. Після перорального прийому людиною 14C-міченого прукалоприду в сечі та калі в невеликій кількості виявляються 8 метаболітів. Основний метаболіт (R107504, що утворюється шляхом О-деметилювання прукалоприду та окислення спирту, що утворюється до карбоксикислоти) становить менше 4% введеної дози препарату. Як показали дослідження з радіоактивною міткою, близько 85% препарату залишається у незміненому вигляді; метаболіт R107504 присутній у плазмі у невеликій кількості. Виведення Більшість перорально прийнятої дози активного компонента виводиться у незміненому вигляді (приблизно 60% нирками та принаймні 6% з калом). Виведення незміненого прукалоприду нирками включає пасивну фільтрацію та активну секрецію. Кліренс прукалоприду з плазми крові становить у середньому 317 мл/хв, кінцевий T1/2; - приблизно 1 день. Рівноважний стан досягається через 3-4 дні прийому препарату, причому при прийомі прукалоприду в дозі 2 мг 1 раз на день мінімальна та максимальна концентрації у плазмі крові у рівноважному стані становлять 2.5 та 7 нг/мл відповідно. При прийомі 1 раз на день коефіцієнт препарату коливається від 1.9 до 2.3. Фармакокінетика прукалоприду лінійно залежить від дози в діапазоні до 20 мг на добу. При тривалому прийомі препарату 1 раз на день його фармакокінетика залежить від тривалості прийому. Особливі категорії хворих Популяційна фармакокінетика Популяційний аналіз фармакокінетики показав, що загальний кліренс прукалоприду корелює з кліренсом креатиніну (КК) і не залежить від віку, ваги тіла, статі чи раси пацієнтів. Літні хворі При прийомі препарату літніми пацієнтами в дозі 1 мг 1 раз на день Cmaxпрукалоприду в плазмі крові та площа під кривою "концентрація-час" (AUC) були на 26% і 28% відповідно більшими, ніж у молодих пацієнтів. Ця відмінність може бути пов'язана з ослабленням функції нирок у людей похилого віку. Порушення функції нирок У порівнянні з пацієнтами з нормальною функцією нирок, у хворих зі слабким (КК 50-79 мл/хв) та помірно вираженим (КК 25-49 мл/хв) порушенням функції нирок концентрація прукалоприду в плазмі крові після одноразового прийому в дозі 2 мг була підвищена на 25% та 51%, відповідно. У хворих з тяжким порушенням функції нирок (КК менше 24 мл/хв) концентрація прукалоприду в плазмі була в 2.3 рази вищою, ніж у здорових людей. Порушення функції печінки Близько 35% прукалоприда виводиться екстраренально, тому порушення функції печінки навряд чи клінічно значуще змінить фармакокінетику препарату. Діти Після одноразового перорального прийому прукалоприду в дозі 0,03 мг/кг дітьми у віці 4-12 років; ніж у дорослих, і залежала від віку дітей. Середній T1/2; препарату в термінальній фазі становить у дітей приблизно 19 год (діапазон 11.6-26.8 год).Клінічна фармакологіяСелективний агоніст 5-HT4-рецепторів серотонінових.Показання до застосуванняРезолор призначений для симптоматичної терапії хронічного запору у жінок, у яких проносні засоби не забезпечили достатнього ефекту усунення симптомів.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до активного компонента або будь-якої допоміжної речовини; порушення функції нирок, що потребує проведення діалізу; перфорація або обструкція кишечника внаслідок анатомічних або функціональних порушень стінки кишечника, механічна кишкова непрохідність, тяжке запалення кишечника, наприклад, хвороба Крона, виразковий коліт та токсичний мегаколон/мегаректум; уроджений дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю: застосування препарату у хворих з тяжкими та клінічно нестабільними супутніми захворюваннями (захворюваннями печінки, легень, серцево-судинними, неврологічними, ендокринними захворюваннями, психічними розладами, онкологічними захворюваннями, СНІДом) не вивчалося. Слід виявляти обережність при призначенні препарату Резолор хворим на такі захворювання. Зокрема, слід з обережністю застосовувати препарат у хворих із серцевою аритмією або ішемічною хворобою серця в анамнезі.Вагітність та лактаціяВагітність Досвід застосування прукалоприду під час вагітності обмежений. У клінічних дослідженнях зареєстровані випадки викидня, хоча з огляду на наявність інших факторів ризику зв'язок цих явищ із застосуванням прукалоприду залишається недоведеним. Дослідження на тваринах не виявили прямого чи опосередкованого несприятливого впливу протягом вагітності, розвиток ембріона/плода, пологи та постнатальний розвиток потомства. Препарат Резолор не рекомендується застосовувати під час вагітності. У період лікування прукалопридом жінки, здатні до народження дітей, повинні використовувати адекватні методи контрацепції. Період лактації Прукалоприд виводиться з грудним молоком, проте при застосуванні в терапевтичних дозах препарат навряд чи впливає на новонароджених/грудних дітей. Через відсутність даних про застосування у матерів-годувальниць препарат не рекомендується застосовувати в період грудного вигодовування. Здатність до зачаття Дослідження на тваринах не виявили будь-якого впливу препарату на фертильність особин чоловічої та жіночої статі. Застосування у дітей Резолор не рекомендується застосовувати у дітей та підлітків віком до 18 років.Побічна діяНайчастішими небажаними реакціями при застосуванні препарату Резолор були біль голови та небажані реакції з боку шлунково-кишкового тракту (біль у животі, нудота, діарея), кожен з яких спостерігався приблизно у 20% хворих. Небажані реакції розвивалися переважно на початку лікування та зазвичай зникали через кілька днів, не вимагаючи відміни лікування. Інші небажані реакції спостерігалися епізодично. Більшість несприятливих небажаних реакцій були слабким або середнім ступенем тяжкості. При рекомендованій дозі прукалоприду 2 мг у клінічних дослідженнях зареєстровані такі небажані реакції, частота яких позначена як дуже часто (>1/10), часто (>1/100, <1/10), нечасто (>1/1000, <1/ 100), рідко (>1/10000, <1/1000), дуже рідко (<1/10000), включаючи поодинокі випадки. З боку центральної нервової системи: дуже часто - головний біль; часто – запаморочення; нечасто – тремор. З боку серцево-судинної системи: ;нечасто - серцебиття. З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто - нудота, діарея, біль у животі; часто – блювання, диспепсія, ректальна кровотеча, метеоризм, патологічні кишкові шуми; нечасто – анорексія. З боку сечостатевої системи: часто - поллакіурія. Загальні: часто - слабкість; нечасто – лихоманка, погане самопочуття.Взаємодія з лікарськими засобамиДані in vitro свідчать про слабку здатність прукалоприду до взаємодії, і в терапевтичних концентраціях він навряд чи впливає на метаболізм одночасно застосовуваних препаратів, що здійснюється ферментами системи цитохрому. Хоча прукалоприд може слабко зв'язуватися з Р-глікопротеїном (P-ГП), у клінічно значущих концентраціях він не гальмує активності (P-ГП). Потужний інгібітор CYP3A4 та Р-глікопротеїну кетоконазол у дозі 200 мг 2 рази на день збільшував AUC (площа під кривою "концентрація-час") прукалоприду приблизно на 40%. Цей ефект занадто малий, щоб бути клінічно значущим, і, швидше за все, пов'язаний з придушенням активного транспорту прукалоприду, що здійснюється Р-глікопротеїном в нирках. Така ж взаємодія, як з кетоконазолом, може спостерігатися і з іншими активними інгібіторами Р-глікопротеїну, наприклад верапамілом, циклоспорином А і хінідином. Прукалоприд, швидше за все, також транспортується у нирках та іншими переносниками. Теоретично, пригнічення активності всіх переносників, що беруть участь у активній секреції прукалоприду в нирках (включаючи Р-глікопротеїн), може збільшувати рівень його системного впливу на 75%. Дослідження за участю здорових добровольців показали відсутність клінічно значущого впливу прукалоприду на фармакокінетику варфарину, дигоксину, етилового спирту та пароксетину. При одночасному застосуванні прукалоприду та еритроміцину концентрація останнього у плазмі крові підвищується на 30%. Механізм цієї взаємодії до кінця не зрозумілий, але наявні дані вказують на те, що воно, швидше за все, не є результатом прямої дії прукалоприду, а наслідком високої варіабельності фармакокінетики самого еритроміцину. Пробенецид, циметидин, еритроміцин та пароксетин у терапевтичних дозах не впливали на фармакокінетику прукалоприду. Препарат Резолор слід обережно застосовувати одночасно з препаратами, здатними подовжувати інтервал QTc. Атропіноподібні речовини можуть послаблювати ефекти прукалоприду, які опосередковуються через рецептори НТ4. Взаємодія з їжею не виявленоСпосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, незалежно від їди, у будь-який час доби. Дорослим: 2 мг 1 раз на день. ; Літнім (старше 65 років): починають з 1 мг 1 раз на день, при необхідності дозу підвищують до 2 мг 1 раз на день. ;Дітям та підліткам: Резолор не рекомендується застосовувати у дітей та підлітків молодше 18 років. Хворим із порушенням функції нирок при тяжкому порушенні функції нирок; (швидкість клубочкової фільтрації менше 30 мл/хв/1.73 м) доза становить 1 мг 1 раз на день. Для хворих зі слабким і помірно вираженим порушенням функції нирок корекції дози не потрібно. Хворим із порушенням функції печінки: ;при ;тяжкому порушенні функції печінки ;(клас З по Чайлд-Пью) доза становить 1 мг 1 раз на день. Для хворих; зі слабким і помірно вираженим порушенням функції печінки; корекції дози не потрібно. Через специфічний механізм дії прукалоприду (стимуляція моторики кишечника) збільшення добової дози більше 2 мг навряд чи призведе до посилення ефекту. Якщо прийом прукалоприду 1 раз на день протягом 4 тижнів не дає ефекту, слід повторно обстежити хворого та визначити доцільність продовження лікування.ПередозуванняДослідження за участю здорових добровольців показало, що прукалоприд добре переноситься при підвищенні дози до 20 мг 1 раз на день (в 10 разів більше за рекомендовану терапевтичну дозу). Передозування може призвести до симптомів, зумовлених посиленням відомих побічних ефектів препарату, включаючи головний біль, нудоту та діарею. Специфічного антидоту препарату Резолор немає. У разі передозування слід при необхідності проводити симптоматичну та підтримуючу терапію. Велика втрата рідини в результаті діареї або блювання може вимагати корекції порушень електролітного балансу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиОсновний шлях виведення прукалоприду – через нирки. Для хворих з тяжким порушенням функції нирок рекомендована доза становить 1 мг. При тяжкій діареї може знижуватися ефективність пероральних контрацептивів, і рекомендується використовувати додаткові методи контрацепції для запобігання зниженню ефективності пероральних контрацептивів. Порушення функції печінки навряд чи клінічно значуще впливає метаболізм і рівень системного впливу прукалоприда в людей. Даних щодо застосування препарату у хворих із слабким, помірно вираженим або тяжким порушенням функції печінки немає, тому для хворих з тяжким порушенням функції печінки рекомендується менша доза. Препарат містить лактози моногідрат, тому препарат не можна приймати хворим із вродженим дефіцитом лактази, непереносимістю лактози або з глюкозо-галактозною мальабсорбцією. Для прукалоприда був виявлено ні феномену рикошета, ні розвитку залежності. Вивчення впливу прукалоприду на інтервал QT у терапевтичних (2 мг) та супратерапевтичних (10 мг) дозуваннях не показало суттєвих відмінностей порівняно з плацебо щодо значень інтервалу QT. Частота небажаних явищ, пов'язаних з інтервалом QT, та шлуночкових аритмій була низькою та порівнянною з такою на фоні прийому плацебо. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Досліджень впливу прукалоприду на здатність керувати автомобілем та рухомими механізмами не проводилося. У деяких випадках застосування препарату Резолор пов'язувалося з розвитком запаморочення та слабкості, особливо в перші дні лікування, що може впливати на здатність керувати автомобілем та рухомими механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
1 142,00 грн
1 097,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: прукалоприд сукцинат 2.642 мг, що відповідає вмісту прукалоприду 2 мг. допоміжні речовини: ;ядро таблетки: ;лактози моногідрат - 165.458 мг, целюлоза мікрокристалічна - 30 мг, кремнію діоксид колоїдний - 0.4 мг, магнію стеарат - 1.5 мг, плівкове покриття рожеве - 7 мг. Склад плівкового покриття рожевого у відсотках по масі: ;гіпромелоза 6 cP - 40%, барвник заліза оксид червоний (Е172) - 0.09%, титану діоксид - 23.88%, макрогол 3000 - 8%, триацетин - 6%, лакто2 моногід , індигокармін (Е132) – 0.02%, барвник заліза оксид жовтий (Е172) – 0.01%. 7 шт. - блістери (4) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою; рожевого кольору, круглі двоопуклі, на одній стороні - гравірування "PRU 2", на поперечному розрізі ядро таблетки білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаМеханізм дії Прукалоприд – це дигідробензофуранкарбоксамід, що посилює моторику кишечника. Прукалоприд є селективним високоафінним агоністом 5HT4-серотонінових рецепторів, що, швидше за все, пояснює його дію на моторику кишечника. Зв'язування з іншими типами рецепторів in vitro спостерігалося тільки при концентраціях речовини, що перевищують спорідненість до НТ4-рецепторів принаймні в 150 разів.ФармакокінетикаВсмоктування Прукалоприд швидко всмоктується; після одноразового перорального прийому дози 2 мг максимальна концентрація (Cmax) досягається через 2-3 години. Абсолютна біодоступність після перорального прийому перевищує 90%. Прийом препарату під час їди не впливає на біодоступність. Розподіл Прукалоприд розподіляється по всьому організму, обсяг розподілу у рівноважному стані (Vdss;) становить 567 л. Зв'язування з білками плазми становить приблизно 30%. Метаболізм Метаболізм препарату в печінці людини in vitro протікає дуже повільно і утворюється лише невелика кількість метаболітів. Після перорального прийому людиною 14C-міченого прукалоприду в сечі та калі в невеликій кількості виявляються 8 метаболітів. Основний метаболіт (R107504, що утворюється шляхом О-деметилювання прукалоприду та окислення спирту, що утворюється до карбоксикислоти) становить менше 4% введеної дози препарату. Як показали дослідження з радіоактивною міткою, близько 85% препарату залишається у незміненому вигляді; метаболіт R107504 присутній у плазмі у невеликій кількості. Виведення Більшість перорально прийнятої дози активного компонента виводиться у незміненому вигляді (приблизно 60% нирками та принаймні 6% з калом). Виведення незміненого прукалоприду нирками включає пасивну фільтрацію та активну секрецію. Кліренс прукалоприду з плазми крові становить у середньому 317 мл/хв, кінцевий T1/2; - приблизно 1 день. Рівноважний стан досягається через 3-4 дні прийому препарату, причому при прийомі прукалоприду в дозі 2 мг 1 раз на день мінімальна та максимальна концентрації у плазмі крові у рівноважному стані становлять 2.5 та 7 нг/мл відповідно. При прийомі 1 раз на день коефіцієнт препарату коливається від 1.9 до 2.3. Фармакокінетика прукалоприду лінійно залежить від дози в діапазоні до 20 мг на добу. При тривалому прийомі препарату 1 раз на день його фармакокінетика залежить від тривалості прийому. Особливі категорії хворих Популяційна фармакокінетика Популяційний аналіз фармакокінетики показав, що загальний кліренс прукалоприду корелює з кліренсом креатиніну (КК) і не залежить від віку, ваги тіла, статі чи раси пацієнтів. Літні хворі При прийомі препарату літніми пацієнтами в дозі 1 мг 1 раз на день Cmaxпрукалоприду в плазмі крові та площа під кривою "концентрація-час" (AUC) були на 26% і 28% відповідно більшими, ніж у молодих пацієнтів. Ця відмінність може бути пов'язана з ослабленням функції нирок у людей похилого віку. Порушення функції нирок У порівнянні з пацієнтами з нормальною функцією нирок, у хворих зі слабким (КК 50-79 мл/хв) та помірно вираженим (КК 25-49 мл/хв) порушенням функції нирок концентрація прукалоприду в плазмі крові після одноразового прийому в дозі 2 мг була підвищена на 25% та 51%, відповідно. У хворих з тяжким порушенням функції нирок (КК менше 24 мл/хв) концентрація прукалоприду в плазмі була в 2.3 рази вищою, ніж у здорових людей. Порушення функції печінки Близько 35% прукалоприда виводиться екстраренально, тому порушення функції печінки навряд чи клінічно значуще змінить фармакокінетику препарату. Діти Після одноразового перорального прийому прукалоприду в дозі 0,03 мг/кг дітьми у віці 4-12 років; ніж у дорослих, і залежала від віку дітей. Середній T1/2; препарату в термінальній фазі становить у дітей приблизно 19 год (діапазон 11.6-26.8 год).Клінічна фармакологіяСелективний агоніст 5-HT4-рецепторів серотонінових.Показання до застосуванняРезолор призначений для симптоматичної терапії хронічного запору у жінок, у яких проносні засоби не забезпечили достатнього ефекту усунення симптомів.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до активного компонента або будь-якої допоміжної речовини; порушення функції нирок, що потребує проведення діалізу; перфорація або обструкція кишечника внаслідок анатомічних або функціональних порушень стінки кишечника, механічна кишкова непрохідність, тяжке запалення кишечника, наприклад, хвороба Крона, виразковий коліт та токсичний мегаколон/мегаректум; уроджений дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю: застосування препарату у хворих з тяжкими та клінічно нестабільними супутніми захворюваннями (захворюваннями печінки, легень, серцево-судинними, неврологічними, ендокринними захворюваннями, психічними розладами, онкологічними захворюваннями, СНІДом) не вивчалося. Слід виявляти обережність при призначенні препарату Резолор хворим на такі захворювання. Зокрема, слід з обережністю застосовувати препарат у хворих із серцевою аритмією або ішемічною хворобою серця в анамнезі.Вагітність та лактаціяВагітність Досвід застосування прукалоприду під час вагітності обмежений. У клінічних дослідженнях зареєстровані випадки викидня, хоча з огляду на наявність інших факторів ризику зв'язок цих явищ із застосуванням прукалоприду залишається недоведеним. Дослідження на тваринах не виявили прямого чи опосередкованого несприятливого впливу протягом вагітності, розвиток ембріона/плода, пологи та постнатальний розвиток потомства. Препарат Резолор не рекомендується застосовувати під час вагітності. У період лікування прукалопридом жінки, здатні до народження дітей, повинні використовувати адекватні методи контрацепції. Період лактації Прукалоприд виводиться з грудним молоком, проте при застосуванні в терапевтичних дозах препарат навряд чи впливає на новонароджених/грудних дітей. Через відсутність даних про застосування у матерів-годувальниць препарат не рекомендується застосовувати в період грудного вигодовування. Здатність до зачаття Дослідження на тваринах не виявили будь-якого впливу препарату на фертильність особин чоловічої та жіночої статі. Застосування у дітей Резолор не рекомендується застосовувати у дітей та підлітків віком до 18 років.Побічна діяНайчастішими небажаними реакціями при застосуванні препарату Резолор були біль голови та небажані реакції з боку шлунково-кишкового тракту (біль у животі, нудота, діарея), кожен з яких спостерігався приблизно у 20% хворих. Небажані реакції розвивалися переважно на початку лікування та зазвичай зникали через кілька днів, не вимагаючи відміни лікування. Інші небажані реакції спостерігалися епізодично. Більшість несприятливих небажаних реакцій були слабким або середнім ступенем тяжкості. При рекомендованій дозі прукалоприду 2 мг у клінічних дослідженнях зареєстровані такі небажані реакції, частота яких позначена як дуже часто (>1/10), часто (>1/100, <1/10), нечасто (>1/1000, <1/ 100), рідко (>1/10000, <1/1000), дуже рідко (<1/10000), включаючи поодинокі випадки. З боку центральної нервової системи: дуже часто - головний біль; часто – запаморочення; нечасто – тремор. З боку серцево-судинної системи: ;нечасто - серцебиття. З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто - нудота, діарея, біль у животі; часто – блювання, диспепсія, ректальна кровотеча, метеоризм, патологічні кишкові шуми; нечасто – анорексія. З боку сечостатевої системи: часто - поллакіурія. Загальні: часто - слабкість; нечасто – лихоманка, погане самопочуття.Взаємодія з лікарськими засобамиДані in vitro свідчать про слабку здатність прукалоприду до взаємодії, і в терапевтичних концентраціях він навряд чи впливає на метаболізм одночасно застосовуваних препаратів, що здійснюється ферментами системи цитохрому. Хоча прукалоприд може слабко зв'язуватися з Р-глікопротеїном (P-ГП), у клінічно значущих концентраціях він не гальмує активності (P-ГП). Потужний інгібітор CYP3A4 та Р-глікопротеїну кетоконазол у дозі 200 мг 2 рази на день збільшував AUC (площа під кривою "концентрація-час") прукалоприду приблизно на 40%. Цей ефект занадто малий, щоб бути клінічно значущим, і, швидше за все, пов'язаний з придушенням активного транспорту прукалоприду, що здійснюється Р-глікопротеїном в нирках. Така ж взаємодія, як з кетоконазолом, може спостерігатися і з іншими активними інгібіторами Р-глікопротеїну, наприклад верапамілом, циклоспорином А і хінідином. Прукалоприд, швидше за все, також транспортується у нирках та іншими переносниками. Теоретично, пригнічення активності всіх переносників, що беруть участь у активній секреції прукалоприду в нирках (включаючи Р-глікопротеїн), може збільшувати рівень його системного впливу на 75%. Дослідження за участю здорових добровольців показали відсутність клінічно значущого впливу прукалоприду на фармакокінетику варфарину, дигоксину, етилового спирту та пароксетину. При одночасному застосуванні прукалоприду та еритроміцину концентрація останнього у плазмі крові підвищується на 30%. Механізм цієї взаємодії до кінця не зрозумілий, але наявні дані вказують на те, що воно, швидше за все, не є результатом прямої дії прукалоприду, а наслідком високої варіабельності фармакокінетики самого еритроміцину. Пробенецид, циметидин, еритроміцин та пароксетин у терапевтичних дозах не впливали на фармакокінетику прукалоприду. Препарат Резолор слід обережно застосовувати одночасно з препаратами, здатними подовжувати інтервал QTc. Атропіноподібні речовини можуть послаблювати ефекти прукалоприду, які опосередковуються через рецептори НТ4. Взаємодія з їжею не виявленоСпосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, незалежно від їди, у будь-який час доби. Дорослим: 2 мг 1 раз на день. ; Літнім (старше 65 років): починають з 1 мг 1 раз на день, при необхідності дозу підвищують до 2 мг 1 раз на день. ;Дітям та підліткам: Резолор не рекомендується застосовувати у дітей та підлітків молодше 18 років. Хворим із порушенням функції нирок при тяжкому порушенні функції нирок; (швидкість клубочкової фільтрації менше 30 мл/хв/1.73 м) доза становить 1 мг 1 раз на день. Для хворих зі слабким і помірно вираженим порушенням функції нирок корекції дози не потрібно. Хворим із порушенням функції печінки: ;при ;тяжкому порушенні функції печінки ;(клас З по Чайлд-Пью) доза становить 1 мг 1 раз на день. Для хворих; зі слабким і помірно вираженим порушенням функції печінки; корекції дози не потрібно. Через специфічний механізм дії прукалоприду (стимуляція моторики кишечника) збільшення добової дози більше 2 мг навряд чи призведе до посилення ефекту. Якщо прийом прукалоприду 1 раз на день протягом 4 тижнів не дає ефекту, слід повторно обстежити хворого та визначити доцільність продовження лікування.ПередозуванняДослідження за участю здорових добровольців показало, що прукалоприд добре переноситься при підвищенні дози до 20 мг 1 раз на день (в 10 разів більше за рекомендовану терапевтичну дозу). Передозування може призвести до симптомів, зумовлених посиленням відомих побічних ефектів препарату, включаючи головний біль, нудоту та діарею. Специфічного антидоту препарату Резолор немає. У разі передозування слід при необхідності проводити симптоматичну та підтримуючу терапію. Велика втрата рідини в результаті діареї або блювання може вимагати корекції порушень електролітного балансу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиОсновний шлях виведення прукалоприду – через нирки. Для хворих з тяжким порушенням функції нирок рекомендована доза становить 1 мг. При тяжкій діареї може знижуватися ефективність пероральних контрацептивів, і рекомендується використовувати додаткові методи контрацепції для запобігання зниженню ефективності пероральних контрацептивів. Порушення функції печінки навряд чи клінічно значуще впливає метаболізм і рівень системного впливу прукалоприда в людей. Даних щодо застосування препарату у хворих із слабким, помірно вираженим або тяжким порушенням функції печінки немає, тому для хворих з тяжким порушенням функції печінки рекомендується менша доза. Препарат містить лактози моногідрат, тому препарат не можна приймати хворим із вродженим дефіцитом лактази, непереносимістю лактози або з глюкозо-галактозною мальабсорбцією. Для прукалоприда був виявлено ні феномену рикошета, ні розвитку залежності. Вивчення впливу прукалоприду на інтервал QT у терапевтичних (2 мг) та супратерапевтичних (10 мг) дозуваннях не показало суттєвих відмінностей порівняно з плацебо щодо значень інтервалу QT. Частота небажаних явищ, пов'язаних з інтервалом QT, та шлуночкових аритмій була низькою та порівнянною з такою на фоні прийому плацебо. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Досліджень впливу прукалоприду на здатність керувати автомобілем та рухомими механізмами не проводилося. У деяких випадках застосування препарату Резолор пов'язувалося з розвитком запаморочення та слабкості, особливо в перші дні лікування, що може впливати на здатність керувати автомобілем та рухомими механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
2 855,00 грн
2 807,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин; 1 мл: Активна речовина: імуноглобулін людини антирезус Rh0(D) 625 МО. Допоміжні речовини: гліцин, ацетат натрію, натрію хлорид, вода д/і. 1 мл – ампули безбарвного скла (1) – упаковки блістерні пластикові (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиРозчин для внутрішньом'язового введення; прозорий або злегка опалесцентний, від блідо-жовтого до світло-коричневого кольору.Фармакотерапевтична групаРезонатив® являє собою імуноглобулін людини антирезус Rh0(D), який запобігає резус-сенсибілізації в Rh0(D)-негативному організмі при впливі на нього Rh0(D)-позитивної крові.ФармакокінетикаПоява антитіл у крові відзначається приблизно через 20 хв після внутрішньом'язового введення, Cmax; антитіл у плазмі крові встановлюється протягом 2-3 днів. T1/2; імуноглобуліну людини антирезус Rh0(D) при нормальному рівні IgG становить 3-4 тижні. IgG та комплекси IgG руйнуються клітинами ретикулоендотеліальної системи.Клінічна фармакологіяПрепарат для профілактики резусу-конфлікту. специфічний імуноглобулін.Показання до застосуванняПрофілактика резус-імунізації у резус-негативних вагітних жінок, не сенсибілізованих до Rh0(D)-антигену (тобто резус-антитіл, що не виробили): допологова профілактика: планова допологова профілактика і профілактика при різних ускладненнях (в т.ч. позаматковій вагітності, штучному або спонтанному аборті, міхуровому занесенні, внутрішньоутробній смерті плода, трансплацентарній кровотечі, при проведенні амніоцентезу, біопсії хоріону або інших поворот) при отриманні травми органів черевної порожнини під час вагітності); післяпологова профілактика: народження резус-позитивної дитини Лікування резус-негативних пацієнтів у разі переливання резус-позитивної крові або інших препаратів, що містять еритроцити.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату.Вагітність та лактаціяЗастосовується за показаннями.Побічна діяЧастота народження небажаних реакцій класифікується таким чином: дуже часто (> 10%), часто (≥1%-<10%), нечасто (≥0.1%-<1%), рідко (≥0.01%-<0,1%) дуже рідко (<0.01%). З боку імунної системи: рідко – реакції гіперчутливості, дуже рідко – анафілактичний шок. З боку нервової системи: ;нечасто - головний біль. З боку серцево-судинної системи: рідко-тахікардія, зниження АТ. З боку травної системи: рідко - нудота, блювання. Дерматологічні реакції: рідко - еритема, свербіж. З боку кістково-м'язової системи: рідко - артралгії. Реакції в місці введення: рідко - болючість, еритема, припухлість, ущільнення, висипання, свербіж. Інші: нечасто – підвищення температури тіла, нездужання, озноб, болючість у місці ін'єкції.Взаємодія з лікарськими засобамиРезонатив® не можна змішувати з іншими лікарськими засобами, його слід вводити у вигляді окремої ін'єкції. Імунізацію живими вірусними вакцинами (кір, епідемічний паротит, краснуха) слід проводити не раніше, ніж через 3 місяці після останнього введення імуноглобуліну анти-Rh0(D), оскільки можливе зниження ефективності вакцинації. Після введення імуноглобуліну можливе тимчасове підвищення рівня різних антитіл, що може призводити до неправдивих результатів при використанні серологічних методів діагностики. Пасивне перенесення антитіл до антигенів еритроцитів (A, B, D) може впливати на результати деяких серологічних тестів, наприклад антиглобулінового тесту (реакція Кумбса), особливо у резус-позитивних новонароджених, чиї матері отримували дородову профілактику.Спосіб застосування та дозиРезонатив®; вводиться тільки в/м. До початку введення ампули з препаратом слід нагріти до кімнатної температури або температури тіла. Препарат не призначений для внутрішньовенного введення (ризик розвитку анафілактичного шоку). Для запобігання внутрішньовенному введенню потрібно після введення голки в м'яз подати поршень шприца трохи назад, щоб переконатися у відсутності крові в голці. У разі помилкового внутрішньовенного введення тривалість спостереження за пацієнтом повинна становити не менше 1 год. При необхідності введення великого обсягу препарату (більше 5 мл) дозу доцільно розділити на кілька частин, що вводяться окремо, в різні зони введення. При геморагічних розладах, коли внутрішньом'язові ін'єкції протипоказані, препарат можна ввести підшкірно. Місце ін'єкції слід акуратно помасажувати та покласти компрес. Доза імуноглобуліну анти-Rh0(D) визначається відповідно до кількості резус-позитивних еритроцитів плода, що потрапили в кровотік матері. Розрахунок дози ґрунтується на тому факті, що 0.5 мл резус-позитивних еритроцитів або 1 мл резус-позитивної крові нейтралізується приблизно 50 МО (10 мкг) імуноглобуліну анти-D. При проведенні допологової профілактики одноразово вводять 1250 МО (250 мкг) препарату на 28-30-му тижні вагітності; або вводять по 1250 МО (250 мкг) двічі – на 28-му та 34-му тижнях вагітності. При проведенні післяпологової профілактики препарат вводять одноразово в дозі 1250 МО (250 мкг) якнайшвидше протягом 72 годин після пологів. Якщо після пологів пройшло понад 72 години, не слід відмовлятися від введення препарату, а ввести його якнайшвидше. Препарат необхідно вводити після пологів, незважаючи на його застосування у допологовому періоді, а також, незважаючи на наявність у сироватці матері залишкових кількостей антирезус-антитіл. При ; проведенні профілактики у разі різних ускладнень вагітності та пологів ; препарат вводять одноразово - у дозі 625 МО (125 мкг) при терміні вагітності до 12 тижнів або в дозі 1250 МО (250 мкг) після 12-го тижня вагітності. Препарат слід ввести якнайшвидше протягом 72 годин. У разі потреби, введення препарату слід повторювати кожні 6-12 тижнів протягом усієї вагітності. После амниоцентеза и биопсии хориона ;однократно вводят 1250 МЕ (250 мкг) препарата. Если подозревается, что фетоматеринское кровотечение составляет более 4 мл (в случае анемии плода/новорожденного или внутриутробной смерти плода), следует оценить его величину соответствующим методом, например, методом кислотного вымывания по Кляйхауэру-Бетке, определяющим фетальный гемоглобин, или методом потоковой цитометрии, идентифицирующим резус-положительные эритроциты. Дополнительная доза Резонатива рассчитывается в соответствии с соотношением 100 МЕ (20 мкг) препарата на 1 мл эритроцитов плода. В случае ;переливания резус-несовместимой крови ;рекомендуемая доза составляет 100 МЕ (20 мкг) иммуноглобулина анти-Rh0(D) на 2 мл резус-положительной крови или на 1 мл эритроцитарной массы. Для определения дозы желательно провести консультацию врача-трансфузиолога. Каждые 48 ч следует контролировать наличие резус-положительных эритроцитов у реципиента и определять необходимость введения дополнительной дозы иммуноглобулина анти-Rh0(D) до полного их выведения. В случае переливания больших количеств несовместимой крови или эритроцитарной массы достаточной считается максимальная доза 15 000 МЕ (3 000 мкг) препарата, несмотря на то, что объем перелитых резус-положительных эритроцитов мог составить более 300 мл. Большие дозы препарата следует вводить в течение нескольких дней.ПередозировкаСлучаи передозировки не отмечены. Пациенты, получившие большие дозы препарата вследствие переливания резус-несовместимой крови, должны находиться под динамическим наблюдением, включая контроль биохимических показателей, из-за риска гемолитических осложнений.Меры предосторожности и особые указанияПри использовании в послеродовом периоде препарат назначают только роженице; препарат не предназначен для введения новорожденным. Препарат не применяют у резус-положительных пациентов и у пациентов, уже иммунизированных к Rh0(D)-антигену. Мутные растворы и растворы, содержащие осадок, применять нельзя. При назначении препарата обязательно регистрировать номер серии препарата в истории болезни или медицинской карте пациента. После введения препарата пациенты должны находиться под наблюдением в течение 20 мин. Навіть у тих пацієнтів, які раніше добре переносили лікування людським імуноглобуліном, в окремих випадках може розвинутися різке зниження артеріального тиску з анафілактичною реакцією. У разі розвитку алергічної чи анафілактичної реакції необхідно негайно припинити введення препарату. Реакції істинної гіперчутливості розвиваються рідко, проте можуть спостерігатися алергічні реакції на імуноглобулін анти-Rh0(D). Пацієнти повинні бути поінформовані про ранні симптоми підвищеної чутливості, таких як кропив'янка, генералізована шкірна висипка, почуття стиснення в грудях, свистяче дихання, зниження АТ і анафілаксія. Лікування залежить від причини та ступеня вираженості реакції підвищеної чутливості. У разі шоку лікування проводиться за загальними правилами протишокової терапії. Резонатив® містить незначну кількість IgA, тому лікарю необхідно оцінити співвідношення між ризиком розвитку реакцій гіперчутливості та користю терапії у осіб з дефіцитом IgA. У пацієнтів з дефіцитом IgA можлива поява IgA-антитіл з розвитком анафілактичних реакцій після введення препарату, що містить IgA. У разі переливання резус-несумісної крові, коли потрібне введення великих доз анти-Rh0(D) імуноглобуліну, необхідно ретельно спостерігати за пацієнтом через ризик розвитку гемолітичної реакції. Стандартні заходи для запобігання інфекціям, що викликаються застосуванням лікарських препаратів, вироблених з крові або плазми людини, включають добір донорів, перевірку індивідуальних порцій та пулів плазми на специфічні маркери інфекції, а також включення у процес виробництва ефективних заходів щодо інактивації/елімінації вірусів. Ці заходи вважаються ефективними щодо оболонкових вірусів – ВІЛ, вірусів гепатиту В та гепатиту С, щодо безоболонкового вірусу гепатиту А, та меншою мірою – щодо парвовіруса В19. Проте, при застосуванні препаратів, вироблених із крові чи плазми людини, не можна повністю виключити можливість перенесення збудників інфекційних захворювань. Це також стосується невідомих або нещодавно виявлених вірусів та інших патогенних мікроорганізмів. Препарат містить менше 1 ммоль (23 мг) натрію в 1 мл, у зв'язку з чим є "вільним від натрію". Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не було виявлено впливу препарату на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
2 631,00 грн
2 589,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаЛіофілізат: активна речовина: золедронова кислота моногідрат 4,26 мг (відповідає золедроновій безводній кислоті 4,0 мг); допоміжні речовини: D-манітол 220,0 мг, Натрію цитрату двоводного 27,34 мг у перерахунку на безводний 24,0 мг; Розчинник у ампулі: вода для ін'єкцій 5 мл; Розчинник у полімерному контейнері: Натрію хлорид 9,0 г, Вода для ін'єкцій до 1 л. Ліофілізат, що містить 4,0 мг золедронової кислоти (у перерахунку на безводну речовину), у флакони темного нейтрального скла місткістю 10 мл, герметично закупорені пробками з гуми та закриті алюмінієво-пластиковими ковпачками. По 5 мл розчинника ("Вода для ін'єкцій") у ампули нейтрального скла, що мають кільце натягу для розтину, або з точкою розлому або без неї. По 100 мл розчинника ("Натрію хлорид розчин для інфузій 0,9%") у контейнери з полівінілхлориду для інфузійних розчинів одноразового застосування КПІР з двома стерильними портами. Один контейнер поміщають у мішок із поліетиленової або поліетиленполіамідної плівки. 1 флакон з препаратом і 1 ампулу з розчинником ("Вода для ін'єкцій") у контурній комірковій упаковці. 1 контурна коміркова упаковка разом з ножем для розтину ампул або ампуним скарифікатором і інструкцією по застосуванню в картонній пачці. 1 контурна осередкова упаковка разом з ножем для розтину ампул або ампульним скарифікатором, 1 контейнер у мішку з розчинником ("Натрію хлорид розчин для інфузій 0,9%") та інструкція щодо застосування в картонній пачці. При упаковці розчинника ("Вода для ін'єкцій") в імпортні ампули, що мають кільце натягу для розкриття, або в ампули з точкою розлому ніж або ампульний скарифікатор не вкладають.Опис лікарської формиЛіофілізований порошок чи пориста маса білого або майже білого кольору. Розчинник у ампулі: Прозора безбарвна рідина без запаху. Розчинник у полімерному контейнері: Прозора безбарвна рідина без запаху.Фармакотерапевтична групаКісткова резорбція інгібітор - бісфосфонат.ФармакокінетикаДані з фармакокінетики при метастазах у кістки отримані після одноразової та повторних 5 та 15 хвилинних інфузій 2, 4, 8 та 16 мг золедронової кислоти у 64 пацієнтів. Фармакокінетичні характеристики не залежать від дози препарату. Після початку інфузії сироваткові концентрації швидко збільшуються, досягаючи піку в кінці інфузії, далі слідує швидке зменшення концентрації на 10% після 4 годин і на менш ніж 1% піка після 24 годин з послідовно пролонгованим періодом низьких концентрацій не перевищують 0.1% від максимальної до повторної інфузії. на 28-й день. Золедронова кислота, введена внутрішньовенно, виводиться нирками в три етапи: швидке двофазне виведення препарату із системної циркуляції з періодами напіввиведення - 0.24 год і 1.87 год і тривала фаза з кінцевим періодом напіввиведення, що становить 146 год. . Золедронова кислота не піддається метаболізму та виводиться нирками у незмінному вигляді. Золедронова кислота не пригнічує ізоферменти системи цитохрому Р450 у людини. Протягом перших 24 годин у сечі виявляється 39±16% введеної дози. Решта препарату в основному зв'язується з кістковою тканиною. Потім повільно відбувається зворотне вивільнення золедронової кислоти з кісткової тканини у системний кровотік та її виведення нирками. Загальний плазмовий кліренс препарату становить 5,04±2,5 л/год і не залежить від дози препарату,статі, віку, расової приналежності та маси тіла пацієнта. Збільшення часу інфузії з 5 хвилин до 15 призводить до зменшення концентрації золедронової кислоти на 30% в кінці інфузії, але не впливає на площу під кривою "концентрація-час" (AUC). Фармакокінетичні дослідження у пацієнтів з гіперкальціємією або недостатністю функції печінки не велися. За даними, отриманими in vitro, золедронова кислота не інгібує ізоферменти системи цитохрому Р450 людини і не піддається біотрансформації, що дозволяє припустити, що стан функції печінки не впливає скільки-небудь істотно на фармакокінетику золедронової кислоти. Через кишечник виводиться менш як 3% дози препарату. Нирковий кліренс золедронової кислоти позитивно корелює з кліренсом креатиніну та становить 75±33% від кліренсу креатиніну,становить у середньому 84±29% (діапазон 22-143 мл/хв) у 64 пацієнтів, включених у дослідження. Аналіз популяції показав, що у пацієнтів з тяжкою нирковою (кліренс креатиніну 84 мл/хв. Обмежені фармакокінетичні дані отримані для пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв)). Показано низьку спорідненість золедронової кислоти до компонентів крові, зв'язування з білками плазми низьке (близько 56%) та не залежить від концентрації препарату.ФармакодинамікаЗоледронова кислота відноситься до високоефективних бісфосфонатів, що вибірково діють на кісткову тканину. Препарат пригнічує резорбцію кісткової тканини, впливаючи на остеокласти. Селективна дія бісфосфонатів на кісткову тканину заснована на високій спорідненості з мінералізованою кістковою тканиною. Точний молекулярний механізм, що забезпечує пригнічення активності остеокластів, досі залишається нез'ясованим. Золедронова кислота не надає небажаного впливу на формування, мінералізацію та механічні властивості кістки. Крім інгібуючої дії на резорбцію кістки, золедронова кислота має протипухлинні властивості, що забезпечують ефективність препарату при метастазах у кістках. In vivo: інгібує резорбцію кісткової тканини остеокластами, змінює мікросередовище кісткового мозку, призводить до зниження росту пухлинних клітин; виявляє антиангіогенну активність. Пригнічення кісткової резорбції клінічно супроводжується, зокрема, вираженим зниженням больових відчуттів. In vitro: інгібує проліферацію остеобластів, виявляє пряму цитостатичну та проапоптотичну активність, синергічний цитостатичний ефект із протипухлинними препаратами; анти-адгезивну та анти-інвазивну активність. Золедронова кислота, завдяки синергічному ефекту, в комбінації з гормональною терапією або хіміотерапією пригнічує проліферацію та індукує апоптоз, надає безпосередню протипухлинну дію щодо клітин мієломи людини і раку молочної залози, а також зменшує проникнення клітин раку молочної залози людини через екстрацелю. наявності у неї антиметастатичних властивостей. Крім того, золедронова кислота інгібує проліферацію клітин ендотелію людини і тварин і має антиангіогенну дію. У хворих на рак молочної залози, рак передміхурової залози та інші солідні пухлини з метастатичним ураженням кісток золедронова кислота запобігає розвитку патологічних переломів, компресії спинного мозку, знижує потребу у проведенні променевої терапії та оперативних втручань, зменшує пухлинну гіперкальціємію. Препарат здатний стримувати прогресування болючого синдрому. Лікувальний ефект менш виражений у пацієнтів із остеобластичними вогнищами, ніж з остеолітичними. У хворих на множинну мієлому та рак молочної залози при наявності як мінімум одного кісткового вогнища ефективність золедронової кислоти в дозі 4 мг порівняна з памідроновою кислотою в дозі 90 мг. У хворих з пухлинною гіперкальціємією дія препарату характеризується зниженням рівня кальцію в сироватці крові та виведенням кальцію нирками. Середній час до нормалізації рівня кальцію становить близько 4 днів. До 10-го дня концентрація кальцію нормалізується у 87-88% хворих. Середній час до рецидиву (скоригований за альбуміном рівень кальцію сироватки не менше 2,9 ммоль/л) становить 30-40 днів. Значних відмінностей між ефективністю золедронової кислоти у дозах 4 та 8 мг при лікуванні гіперкальціємії не спостерігається. Дослідження не виявляють значних відмінностей щодо частоти та тяжкості небажаних явищ, що спостерігалися у пацієнтів, які отримували золедронову кислоту у дозах 4 мг, 8 мг, памідронову кислоту у дозі 90 мг або плацебо як при лікуванні метастазів у кістці, так і гіперкальціємії.Показання до застосуванняГіперкальціємія (концентрація скоригованого за альбуміном сироваткового кальцію ≥12 мг/дл або Зммоль/л), індукована злоякісними пухлинами. Метастатичне ураження кісток при злоякісних солідних пухлинах та мієломна хвороба (для зниження ризику патологічних переломів, компресії спинного мозку, гіперкальціємії, обумовленої пухлиною, та зниження потреби у проведенні променевої терапії).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до золедронової кислоти, інших бісфосфонатів або будь-яких інших компонентів, що входять до складу препарату. Виражена ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв). Вагітність та період годування груддю. Дитячий та підлітковий вік (безпека та ефективність застосування не встановлені). З обережністю при порушенні функції нирок, вираженої печінковою недостатністю (немає даних щодо застосування), у пацієнтів із бронхіальною астмою, чутливих до ацетилсаліцилової кислоти.Вагітність та лактаціяПротипоказано застосування у період вагітності та грудного вигодовування.Побічна діяНебажані реакції перераховані нижче за органами та системами із зазначенням частоти їх виникнення. Критерії частоти: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, З боку органів кровотворення: часто – анемія; іноді тромбоцитопенія, лейкопенія; рідко – панцитопенія. Порушення з боку нервової системи: часто головний біль; іноді запаморочення, парестезії, порушення смакових відчуттів, гіпестезія, гіперестезія, тремор, відчуття тривоги, розлади сну; рідко – сплутаність свідомості. З боку органів зору: часто – кон'юнктивіт; іноді - "розмитість" зору; дуже рідко - увеїт, епісклерит. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – нудота, блювання, анорексія; іноді діарея, запор, абдомінальний біль, диспепсія, стоматит, сухість у роті. З боку дихальної системи: іноді – задишка, кашель. З боку шкіри та шкірних придатків: іноді - свербіж, висип (включаючи ериматозну та макульозну), підвищена пітливість. З боку кістково-м'язової системи: часто – болі в кістках, міалгія, артралгія; генералізовані болі; іноді – м'язові судоми. З боку серцево-судинної системи: іноді – виражене підвищення чи зниження артеріального тиску; рідко – брадикардія. Порушення функції нирок, іноді гостра ниркова недостатність, гематурія, протеїнурія. З боку імунної системи: іноді – реакції підвищеної чутливості; рідко – ангіоневротичний набряк. Порушення лабораторних показників: дуже часто – гіпофосфатемія; часто – підвищення сироваткових концентрацій креатиніну та сечовини, гіпокальцемія; іноді гіпомагніємія, гіпокаліємія; рідко – гіперкаліємія, гіпернатріємія. Місцеві реакції: біль, подразнення, набряклість, утворення інфільтрату у місці введення препарату. Інші: часто - лихоманка, грипоподібний синдром (що включає загальне нездужання, озноб, хворобливий стан, жар), іноді - астенія, периферичні набряки, біль у грудній клітці, збільшення маси тіла. При лікуванні пацієнтів бісфосфонатами, включаючи золедронову кислоту, іноді траплялися випадки розвитку остеонекрозу щелепи (зазвичай після екстракції зуба або іншого стоматологічного втручання). У дуже рідкісних випадках зниження артеріального тиску на фоні терапії золедроновою кислотою призводило до непритомності або циркуляторного колапсу.Взаємодія з лікарськими засобамиЯк розчинники не можна використовувати розчини, що містять кальцій, зокрема розчин Рінгера. При одночасному застосуванні з протипухлинними лікарськими засобами, діуретиками, антибіотиками, анальгетиками клінічно значимих взаємодій не відмічено. Бісфосфонати та аміноглікозиди мають односпрямований вплив на концентрацію кальцію в сироватці крові, тому при їх одночасному призначенні підвищується ризик розвитку гіпокальціємії та гіпомагніємії. При розвитку гіпокальціємії, гіпофосфатемії або гіпомагніємії може виникнути потреба у короткочасному додатковому введенні відповідних речовин. У пацієнтів з нелікованою гіперкальціємією зазвичай є порушення функції нирок, тому необхідний ретельний моніторинг функції нирок у даної категорії хворих. При вирішенні питання про лікування золедроновою кислотою пацієнтів із кістковими метастазами слід брати до уваги, що терапевтичний ефект настає через 2-3 місяці після початку лікування золедроновою кислотою. Обережність необхідна при одночасному застосуванні золедронової кислоти з препаратами, що потенційно мають нефротоксичну дію. У пацієнтів з множинною мієломою можливе підвищення ризику порушень функції нирок при внутрішньовенному введенні бісфосфонатів у комбінації з талідомідом. Незважаючи на те, що ризик зазначених ускладнень знижується за умови введення золедронової кислоти в дозі 4 мг протягом не менше 15 хв, можливість порушення функції нирок зберігається. Відзначалися випадки погіршення функції нирок, прогресування ниркової недостатності та виникнення необхідності проведення гемодіалізу при першому або одноразовому застосуванні золедронової кислоти. Препарат не слід змішувати з іншими лікарськими засобами.Спосіб застосування та дозивнутрішньовенно краплинно протягом як мінімум 15 хвилин. При кісткових метастазах та остеолітичних вогнищах при множинній мієломі рекомендована доза становить 4 мг, кожні 3-4 тижні. Додатково рекомендується призначати внутрішньо кальцій у дозі 500 мг на добу та вітамін D у дозі 400 МБ на добу. При гіперкальціємії (концентрація кальцію з корекцією за рівнем альбуміну ≥12 мг/дл або З ммоль/л), зумовленою злоякісними пухлинами, рекомендована доза становить 4 мг одноразово. Інфузію проводять за умови адекватної гідратації пацієнта. Запобіжні заходи при застосуванні у пацієнтів з порушенням функції нирок Гіперкальціємія, зумовлена злоякісними пухлинами: Рішення про лікування золедроновою кислотою пацієнтів з вираженими порушеннями функції нирок слід приймати лише після ретельної оцінки співвідношення ризик/корисність. При концентрації креатиніну у сироватці крові Кісткові метастази поширених злоякісних пухлин та мієломна хвороба Доза золедронової кислоти залежить від вихідного рівня кліренсу креатиніну (КК), розрахованого за формулою Cockcroft-Gault. При тяжких порушеннях функції нирок (КК Дози, що рекомендуються при легких або помірних порушеннях функції нирок (значення кліренсу креатиніну 30-60 мл/хв) наведені нижче. Вихідне значення КК >60 мл/хв - Доза золедронової кислоти, що рекомендується, 4,0 мг. Вихідне значення КК 50-60 мл/хв. Рекомендована доза золедронової кислоти 3,5 мг. Початкове значення КК 40-49 мл/хв - Рекомендована доза золедронової кислоти 3,3 мг. Вихідне значення КК 30-39 мл/хв. Рекомендована доза золедронової кислоти 3,0 мг. Визначення концентрації сироваткового креатиніну слід визначати перед запровадженням кожної дози препарату. При виявленні порушень функції нирок, чергове введення золедронової кислоти слід відкласти. Порушення функції нирок визначаються за такими параметрами: Для пацієнтів з нормальними вихідними значеннями креатиніну ( Для пацієнтів з відхиленнями вихідного рівня креатиніну (>1,4 мг/дл) – підвищення концентрації креатиніну у сироватці крові на 1 мг/дл. Терапію золедроновою кислотою відновлюють лише після того, як рівень креатиніну досягне значень, що перевищують вихідну величину не більше ніж на 10%, у тій же дозі, що застосовувалася до переривання лікування. Інструкція з приготування розчину для інфузій атвор готують в асептичних умовах; 4 мг розчиняють у 5 мл води для ін'єкцій, обережно струшують до повного розчинення. Отриманий розчин з необхідною дозою розводять у 100 мл 0,9% розчину хлориду натрію або 5% розчину декстрози. Не використовувати розчини, які містять кальцій. Приготовлений розчин бажано використати безпосередньо після приготування. Невикористаний розчин можна зберігати в холодильнику при температурі +2-8°С не більше 24 годин. Розчин, що зберігався в холодильнику, перед введенням слід зігріти до кімнатної температури.ПередозуванняПри гострому передозуванні золедронової кислоти можливі порушення функції нирок, включаючи ниркову недостатність, зміни електролітного складу, включаючи концентрацію кальцію, фосфатів та магнію у плазмі. При випадковому передозуванні пацієнт повинен перебувати під постійним наглядом. У разі виникнення гіпокальціємії, що супроводжується клінічними проявами, показано проведення інфузії кальцію глюконату.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред інфузією слід переконатися в адекватній гідратації у пацієнта. При необхідності рекомендується введення фізіологічного розчину перед, паралельно або після інфузії золедронової кислоти. Слід уникати гіпергідратації пацієнта через ризик виникнення ускладнень із боку серцево-судинної системи. Після введення препарату необхідний постійний контроль за концентрацією кальцію, магнію, фосфору та креатиніну у сироватці крові. На тлі терапії золедроновою кислотою слід ретельно стежити за функцією нирок. До факторів ризику порушення функції нирок відносяться дегідратація, що передує нирковій недостатності, багаторазове введення золедронової кислоти або інших бісфосфонатів, а також застосування нефротоксичних лікарських засобів та надто швидке введення препарату. Слід мати на увазі, що при призначенні інших бісфосфонатів пацієнтам з бронхіальною астмою, чутливим до ацетилсаліцилової кислоти, спостерігалися випадки бронхоспазму, проте при застосуванні золедронової кислоти такі випадки поки що не зареєстровані. На фоні лікування бісфосфонатами, включаючи золедронову кислоту, у онкологічних хворих описані випадки розвитку остеонекрозу щелепи у зв'язку з чим до початку лікування бісфосфонатами необхідно передбачити стоматологічне обстеження і у разі наявності факторів ризику (анемія, коагулопатії, інфекції, погана смуга хіміо- або променева, терапія, лікування кортикостероїдами) провести відповідні профілактичні процедури. На тлі лікування золедроновою кислотою хворим із факторами ризику, по можливості, слід уникати стоматологічних оперативних втручань. Протипоказано застосування у період вагітності та грудного вигодовування. Протипоказано застосування препарату в дитячому та підлітковому віці, оскільки безпека та ефективність застосування не встановлені. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Дослідження впливу препарату на здатність керувати транспортними засобами та працювати зі складними механізмами не проводились. У разі появи побічних ефектів з боку ЦНС рекомендується уникати діяльності, що потребують підвищеної уваги та швидкості психічних та рухових реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
421,00 грн
376,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
932,00 грн
897,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
392,00 грн
355,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
320,00 грн
276,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 капсулі міститься активна речовина: рибавірин – 200 мг. У упаковці 120 капсул.Фармакотерапевтична групаРибавірин - синтетичний аналог нуклеозидів з вираженою противірусною дією. Має широкий спектр активності проти різних ДНК і РНК вірусів.ФармакокінетикаАбсорбція: при пероральному застосуванні рибавірин швидко всмоктується з шлунково-кишкового тракту. При цьому його біодоступність становить понад 45%. Розподіл: рибавірин розподіляється у плазмі, секреті слизової оболонки дихальних шляхів та еритроцитах. Велика кількість рибавірину трифосфату накопичується в еритроцитах, досягаючи плато до 4 дня і зберігаючись протягом декількох тижнів після виведення. Період напіврозподілу становить 3,7 год. Об'єм розподілу (Vd) - 647 - 802 л. При курсовому прийомі рибавірин накопичується у плазмі у великих кількостях. Співвідношення показників біодоступності (AUC — площа під кривою «концентрація/час») при повторному та одноразовому прийомі дорівнює 6. Значна концентрація рибавірину (більше 67 %) може бути виявлена у цереброспінальній рідині після тривалого застосування. Незначно зв'язується із білками плазми. Час досягнення максимальної концентрації у плазмі – від 1 до 1,5 годин. Час досягнення терапевтичної концентрації у плазмі залежить від величини хвилинного об'єму крові. Середня величина максимальної концентрації (Сmax) у плазмі: близько 5 мкмоль на літр наприкінці 1 тижня прийому у дозі 200 мг кожні 8 годин та близько 11 мкмоль на літр наприкінці 1 тижня прийому у дозі 400 мг кожні 8 годин. Біотрансформація: рибавірин фосфорилюється в клітинах печінки в активні метаболіти у вигляді моно-, ди- та трифосфату, які потім метаболізуються в 1,2,4-триазолкарбоксамід (амідний гідроліз у трикарбоксилову кислоту та дерибозилювання з утворенням триазольного карбоксильного метаболіту). Виведення: рибавірин виводиться із організму повільно. Час напіввиведення (Т1/2) після одноразового прийому дози 200 мг становить від 1 до 2 годин із плазми та до 40 днів з еритроцитів. Після припинення курсового прийому Т1/2 становить близько 300 год. Рибавірин та його метаболіти в основному виводяться з організму із сечею. Тільки близько 10% виводиться з калом. У постійному вигляді близько 7% рибавірину виводиться за 24 години і близько 10% - за 48 годин. Фармакокінетика при особливих клінічних станах: при прийомі препарату хворими з нирковою недостатністю AUC та Сmax рибавірину збільшуються, що зумовлено зниженням істинного кліренсу. У хворих з печінковою недостатністю (А, В та С ступеня) фармакокінетика рибавірину не змінюється. Після прийому одноразової дози з їжею, що містить жири, фармакокінетика рибавірину змінюється суттєво (AUC та Сmax збільшуються на 70%).ФармакодинамікаРибавірин легко проникає у уражені вірусом клітини та швидко фосфорилюється внутрішньоклітинною аденозинкіназою в рибавірин моно-, ді- та трифосфат. Ці метаболіти, особливо рибавірин трифосфат, мають виражену противірусну активність. Механізм дії рибавірину з'ясований замало. Однак відомо, що рибавірин пригнічує інозин монофосфат дегідрогеназу (ІМФ), цей ефект призводить до вираженого зниження рівня внутрішньоклітинного гуанозину трифосфату (ГТФ), що, у свою чергу, супроводжується придушенням синтезу вірусної РНК та вірус специфічних білків. Рибавірин пригнічує реплікацію нових віріонів, що забезпечує зниження вірусного навантаження. Рибавірин селективно інгібує синтез вірусної РНК, не пригнічуючи синтез РНК у клітинах, що нормально функціонують. Рибавірин ефективний щодо багатьох ДНК та РНК вірусів. Найбільш чутливими до рибавірину ДНК вірусами є: Simplex herpes virus, poks-virus, virus of Mareks illness. Нечутливими до рибавірину ДНК вірусами є: Varicella Zoster, pseudorabies, cow smallpox. Найбільш чутливими до рибавірину РНК вірусами є: influenza A, B, paramyxovirus (parainfluenza, epidemic parotite, Nucasl¢s illness), reoviruses, RNA tumoral viruses. Нечутливими до рибавірину РНК вірусами є: enteroviruses, rhinovirus, Semlicy Forest. Рибавірин має активність проти вірусу гепатиту С (ВГС). Механізм дії рибавірину проти ВГС повністю не з'ясований. Передбачається, що рибавірин трифосфат, що накопичується принаймні фосфорилювання, конкурентно пригнічує утворення гуанозин трифосфату, тим самим знижуючи синтез вірусних РНК. Вважається також,що механізм синергічної дії рибавірину та альфа інтерферону проти ВГС обумовлений посиленням фосфорилювання рибавірину інтерфероном.Клінічна фармакологіяРибавірин - синтетичний аналог нуклеозидів з вираженою противірусною дією. Має широкий спектр активності проти різних ДНК і РНК вірусів.Показання до застосуванняХронічний гепатит С (у первинних хворих, які раніше не лікувалися альфа-інтерфероном; при загостренні після курсу монотерапії альфа-інтерфероном, у хворих, несприйнятливих до монотерапії альфа-інтерфероном), лікування проводиться в комбінації з альфа-інтерфероном.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, вагітність, період лактації, хронічна серцева недостатність IIб-III ст, інфаркт міокарда, ниркова недостатність (кліренс креатиніну – менше 50 мл/хв), тяжка анемія, печінкова недостатність, декомпенсований цироз печінки, аутоімунні захворювання (в т.ч. гепатит), що не піддаються лікуванню захворювання щитовидної залози, тяжка депресія із суїцидальними намірами, дитячий та юнацький вік (до 18 років).Вагітність та лактаціяРибавірин протипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування).Побічна діяЗ боку нервової системи: біль голови, безсоння, астенічний синдром, депресія. Серцево-судинна система: зниження артеріального тиску, брадикардія, зупинка серця. З боку органів кровотворення: гемолітична анемія, лейкопенія, нейтропенія, гранулоцитопенія, тромбоцитопенія. З боку травної системи: зниження апетиту, нудота, гіпербілірубінемія. Алергічні реакції: кропив'янка, ангіоневронтичний набряк, бронхоспазм, анафілаксія, висипання на шкірі. Інші: випадання волосся.Взаємодія з лікарськими засобамиПри сумісному застосуванні рибавірину та альфа-інтерферону відзначається синергізм їхньої дії. При клінічному застосуванні різних препаратів у терапевтичних дозах у комбінації з рибавірином не було виявлено значних взаємодій. Призначення рибавірину під час лікування Зідовудіном та/або Ставудіном при одночасно наявній ВІЛ інфекції супроводжується зниженням фосфорилювання цих препаратів, що призводить до ВІЛ-віремії та потребує зміни схеми лікування. Не виявлено взаємодії рибавірину та ненуклеозидних інгібіторів зворотної транскриптази або інгібіторів протеаз. Тому можливе спільне застосування рибавірину та зазначених препаратів для лікування хворих на поєднану інфекцію ВІЛ з гепатитом С. Лікарські засоби, що містять сполуки магнію та алюмінію, симетикон знижують біодоступність препарату.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний, залежно від показань, віку, схем застосування, лікарської форми.ПередозуванняМожливе посилення виразності побічної дії. Лікування: відміна препарату, симптоматична терапія/Запобіжні заходи та особливі вказівкиЖінки репродуктивного віку (настання вагітності небажане); декомпенсований цукровий діабет (з нападами кетоацидозу); хронічна обструктивна хвороба легень, тромбоемболія легеневої артерії, хронічна серцева недостатність, захворювання щитовидної залози (в т.ч. тиреотоксикоз), порушення згортання крові, тромбофлебіт, мієлодепресія, гемоглобінопатія (в т.ч. талассемія) схильність до суїциду (зокрема в анамнезі).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 капсулі міститься активна речовина: рибавірин – 200 мг. У упаковці 60 капсул.Фармакотерапевтична групаРибавірин - синтетичний аналог нуклеозидів з вираженою противірусною дією. Має широкий спектр активності проти різних ДНК і РНК вірусів.ФармакокінетикаАбсорбція: при пероральному застосуванні рибавірин швидко всмоктується з шлунково-кишкового тракту. При цьому його біодоступність становить понад 45%. Розподіл: рибавірин розподіляється у плазмі, секреті слизової оболонки дихальних шляхів та еритроцитах. Велика кількість рибавірину трифосфату накопичується в еритроцитах, досягаючи плато до 4 дня і зберігаючись протягом декількох тижнів після виведення. Період напіврозподілу становить 3,7 год. Об'єм розподілу (Vd) - 647 - 802 л. При курсовому прийомі рибавірин накопичується у плазмі у великих кількостях. Співвідношення показників біодоступності (AUC — площа під кривою «концентрація/час») при повторному та одноразовому прийомі дорівнює 6. Значна концентрація рибавірину (більше 67 %) може бути виявлена у цереброспінальній рідині після тривалого застосування. Незначно зв'язується із білками плазми. Час досягнення максимальної концентрації у плазмі – від 1 до 1,5 годин. Час досягнення терапевтичної концентрації у плазмі залежить від величини хвилинного об'єму крові. Середня величина максимальної концентрації (Сmax) у плазмі: близько 5 мкмоль на літр наприкінці 1 тижня прийому у дозі 200 мг кожні 8 годин та близько 11 мкмоль на літр наприкінці 1 тижня прийому у дозі 400 мг кожні 8 годин. Біотрансформація: рибавірин фосфорилюється в клітинах печінки в активні метаболіти у вигляді моно-, ди- та трифосфату, які потім метаболізуються в 1,2,4-триазолкарбоксамід (амідний гідроліз у трикарбоксилову кислоту та дерибозилювання з утворенням триазольного карбоксильного метаболіту). Виведення: рибавірин виводиться із організму повільно. Час напіввиведення (Т1/2) після одноразового прийому дози 200 мг становить від 1 до 2 годин із плазми та до 40 днів з еритроцитів. Після припинення курсового прийому Т1/2 становить близько 300 год. Рибавірин та його метаболіти в основному виводяться з організму із сечею. Тільки близько 10% виводиться з калом. У постійному вигляді близько 7% рибавірину виводиться за 24 години і близько 10% - за 48 годин. Фармакокінетика при особливих клінічних станах: при прийомі препарату хворими з нирковою недостатністю AUC та Сmax рибавірину збільшуються, що зумовлено зниженням істинного кліренсу. У хворих з печінковою недостатністю (А, В та С ступеня) фармакокінетика рибавірину не змінюється. Після прийому одноразової дози з їжею, що містить жири, фармакокінетика рибавірину змінюється суттєво (AUC та Сmax збільшуються на 70%).ФармакодинамікаРибавірин легко проникає у уражені вірусом клітини та швидко фосфорилюється внутрішньоклітинною аденозинкіназою в рибавірин моно-, ді- та трифосфат. Ці метаболіти, особливо рибавірин трифосфат, мають виражену противірусну активність. Механізм дії рибавірину з'ясований замало. Однак відомо, що рибавірин пригнічує інозин монофосфат дегідрогеназу (ІМФ), цей ефект призводить до вираженого зниження рівня внутрішньоклітинного гуанозину трифосфату (ГТФ), що, у свою чергу, супроводжується придушенням синтезу вірусної РНК та вірус специфічних білків. Рибавірин пригнічує реплікацію нових віріонів, що забезпечує зниження вірусного навантаження. Рибавірин селективно інгібує синтез вірусної РНК, не пригнічуючи синтез РНК у клітинах, що нормально функціонують. Рибавірин ефективний щодо багатьох ДНК та РНК вірусів. Найбільш чутливими до рибавірину ДНК вірусами є: Simplex herpes virus, poks-virus, virus of Mareks illness. Нечутливими до рибавірину ДНК вірусами є: Varicella Zoster, pseudorabies, cow smallpox. Найбільш чутливими до рибавірину РНК вірусами є: influenza A, B, paramyxovirus (parainfluenza, epidemic parotite, Nucasl¢s illness), reoviruses, RNA tumoral viruses. Нечутливими до рибавірину РНК вірусами є: enteroviruses, rhinovirus, Semlicy Forest. Рибавірин має активність проти вірусу гепатиту С (ВГС). Механізм дії рибавірину проти ВГС повністю не з'ясований. Передбачається, що рибавірин трифосфат, що накопичується принаймні фосфорилювання, конкурентно пригнічує утворення гуанозин трифосфату, тим самим знижуючи синтез вірусних РНК. Вважається також,що механізм синергічної дії рибавірину та альфа інтерферону проти ВГС обумовлений посиленням фосфорилювання рибавірину інтерфероном.Клінічна фармакологіяРибавірин - синтетичний аналог нуклеозидів з вираженою противірусною дією. Має широкий спектр активності проти різних ДНК і РНК вірусів.Показання до застосуванняХронічний гепатит С (у первинних хворих, які раніше не лікувалися альфа-інтерфероном; при загостренні після курсу монотерапії альфа-інтерфероном, у хворих, несприйнятливих до монотерапії альфа-інтерфероном), лікування проводиться в комбінації з альфа-інтерфероном.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, вагітність, період лактації, хронічна серцева недостатність IIб-III ст, інфаркт міокарда, ниркова недостатність (кліренс креатиніну – менше 50 мл/хв), тяжка анемія, печінкова недостатність, декомпенсований цироз печінки, аутоімунні захворювання (в т.ч. гепатит), що не піддаються лікуванню захворювання щитовидної залози, тяжка депресія із суїцидальними намірами, дитячий та юнацький вік (до 18 років).Вагітність та лактаціяРибавірин протипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування).Побічна діяЗ боку нервової системи: біль голови, безсоння, астенічний синдром, депресія. Серцево-судинна система: зниження артеріального тиску, брадикардія, зупинка серця. З боку органів кровотворення: гемолітична анемія, лейкопенія, нейтропенія, гранулоцитопенія, тромбоцитопенія. З боку травної системи: зниження апетиту, нудота, гіпербілірубінемія. Алергічні реакції: кропив'янка, ангіоневронтичний набряк, бронхоспазм, анафілаксія, висипання на шкірі. Інші: випадання волосся.Взаємодія з лікарськими засобамиПри сумісному застосуванні рибавірину та альфа-інтерферону відзначається синергізм їхньої дії. При клінічному застосуванні різних препаратів у терапевтичних дозах у комбінації з рибавірином не було виявлено значних взаємодій. Призначення рибавірину під час лікування Зідовудіном та/або Ставудіном при одночасно наявній ВІЛ інфекції супроводжується зниженням фосфорилювання цих препаратів, що призводить до ВІЛ-віремії та потребує зміни схеми лікування. Не виявлено взаємодії рибавірину та ненуклеозидних інгібіторів зворотної транскриптази або інгібіторів протеаз. Тому можливе спільне застосування рибавірину та зазначених препаратів для лікування хворих на поєднану інфекцію ВІЛ з гепатитом С. Лікарські засоби, що містять сполуки магнію та алюмінію, симетикон знижують біодоступність препарату.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний, залежно від показань, віку, схем застосування, лікарської форми.ПередозуванняМожливе посилення виразності побічної дії. Лікування: відміна препарату, симптоматична терапія/Запобіжні заходи та особливі вказівкиЖінки репродуктивного віку (настання вагітності небажане); декомпенсований цукровий діабет (з нападами кетоацидозу); хронічна обструктивна хвороба легень, тромбоемболія легеневої артерії, хронічна серцева недостатність, захворювання щитовидної залози (в т.ч. тиреотоксикоз), порушення згортання крові, тромбофлебіт, мієлодепресія, гемоглобінопатія (в т.ч. талассемія) схильність до суїциду (зокрема в анамнезі).Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 таблетці міститься активна речовина: рибавірин – 200 мг. В упаковці 30 пігулок.Фармакотерапевтична групаРибавірин - синтетичний аналог нуклеозидів з вираженою противірусною дією. Має широкий спектр активності проти різних ДНК і РНК вірусів.ФармакокінетикаАбсорбція: при пероральному застосуванні рибавірин швидко всмоктується з шлунково-кишкового тракту. При цьому його біодоступність становить понад 45%. Розподіл: рибавірин розподіляється у плазмі, секреті слизової оболонки дихальних шляхів та еритроцитах. Велика кількість рибавірину трифосфату накопичується в еритроцитах, досягаючи плато до 4 дня і зберігаючись протягом декількох тижнів після виведення. Період напіврозподілу становить 3,7 год. Об'єм розподілу (Vd) - 647 - 802 л. При курсовому прийомі рибавірин накопичується у плазмі у великих кількостях. Співвідношення показників біодоступності (AUC — площа під кривою «концентрація/час») при повторному та одноразовому прийомі дорівнює 6. Значна концентрація рибавірину (більше 67 %) може бути виявлена у цереброспінальній рідині після тривалого застосування. Незначно зв'язується із білками плазми. Час досягнення максимальної концентрації у плазмі – від 1 до 1,5 годин. Час досягнення терапевтичної концентрації у плазмі залежить від величини хвилинного об'єму крові. Середня величина максимальної концентрації (Сmax) у плазмі: близько 5 мкмоль на літр наприкінці 1 тижня прийому у дозі 200 мг кожні 8 годин та близько 11 мкмоль на літр наприкінці 1 тижня прийому у дозі 400 мг кожні 8 годин. Біотрансформація: рибавірин фосфорилюється в клітинах печінки в активні метаболіти у вигляді моно-, ди- та трифосфату, які потім метаболізуються в 1,2,4-триазолкарбоксамід (амідний гідроліз у трикарбоксилову кислоту та дерибозилювання з утворенням триазольного карбоксильного метаболіту). Виведення: рибавірин виводиться із організму повільно. Час напіввиведення (Т1/2) після одноразового прийому дози 200 мг становить від 1 до 2 годин із плазми та до 40 днів з еритроцитів. Після припинення курсового прийому Т1/2 становить близько 300 год. Рибавірин та його метаболіти в основному виводяться з організму із сечею. Тільки близько 10% виводиться з калом. У постійному вигляді близько 7% рибавірину виводиться за 24 години і близько 10% - за 48 годин. Фармакокінетика при особливих клінічних станах: при прийомі препарату хворими з нирковою недостатністю AUC та Сmax рибавірину збільшуються, що зумовлено зниженням істинного кліренсу. У хворих з печінковою недостатністю (А, В та С ступеня) фармакокінетика рибавірину не змінюється. Після прийому одноразової дози з їжею, що містить жири, фармакокінетика рибавірину змінюється суттєво (AUC та Сmax збільшуються на 70%).ФармакодинамікаРибавірин легко проникає у уражені вірусом клітини та швидко фосфорилюється внутрішньоклітинною аденозинкіназою в рибавірин моно-, ді- та трифосфат. Ці метаболіти, особливо рибавірин трифосфат, мають виражену противірусну активність. Механізм дії рибавірину з'ясований замало. Однак відомо, що рибавірин пригнічує інозин монофосфат дегідрогеназу (ІМФ), цей ефект призводить до вираженого зниження рівня внутрішньоклітинного гуанозину трифосфату (ГТФ), що, у свою чергу, супроводжується придушенням синтезу вірусної РНК та вірус специфічних білків. Рибавірин пригнічує реплікацію нових віріонів, що забезпечує зниження вірусного навантаження. Рибавірин селективно інгібує синтез вірусної РНК, не пригнічуючи синтез РНК у клітинах, що нормально функціонують. Рибавірин ефективний щодо багатьох ДНК та РНК вірусів. Найбільш чутливими до рибавірину ДНК вірусами є: Simplex herpes virus, poks-virus, virus of Mareks illness. Нечутливими до рибавірину ДНК вірусами є: Varicella Zoster, pseudorabies, cow smallpox. Найбільш чутливими до рибавірину РНК вірусами є: influenza A, B, paramyxovirus (parainfluenza, epidemic parotite, Nucasl¢s illness), reoviruses, RNA tumoral viruses. Нечутливими до рибавірину РНК вірусами є: enteroviruses, rhinovirus, Semlicy Forest. Рибавірин має активність проти вірусу гепатиту С (ВГС). Механізм дії рибавірину проти ВГС повністю не з'ясований. Передбачається, що рибавірин трифосфат, що накопичується принаймні фосфорилювання, конкурентно пригнічує утворення гуанозин трифосфату, тим самим знижуючи синтез вірусних РНК. Вважається також,що механізм синергічної дії рибавірину та альфа інтерферону проти ВГС обумовлений посиленням фосфорилювання рибавірину інтерфероном.Клінічна фармакологіяРибавірин - синтетичний аналог нуклеозидів з вираженою противірусною дією. Має широкий спектр активності проти різних ДНК і РНК вірусів.Показання до застосуванняХронічний гепатит С (у первинних хворих, які раніше не лікувалися альфа-інтерфероном; при загостренні після курсу монотерапії альфа-інтерфероном, у хворих, несприйнятливих до монотерапії альфа-інтерфероном), лікування проводиться в комбінації з альфа-інтерфероном.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, вагітність, період лактації, хронічна серцева недостатність IIб-III ст, інфаркт міокарда, ниркова недостатність (кліренс креатиніну – менше 50 мл/хв), тяжка анемія, печінкова недостатність, декомпенсований цироз печінки, аутоімунні захворювання (в т.ч. гепатит), що не піддаються лікуванню захворювання щитовидної залози, тяжка депресія із суїцидальними намірами, дитячий та юнацький вік (до 18 років).Вагітність та лактаціяРибавірин протипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування).Побічна діяЗ боку нервової системи: біль голови, безсоння, астенічний синдром, депресія. Серцево-судинна система: зниження артеріального тиску, брадикардія, зупинка серця. З боку органів кровотворення: гемолітична анемія, лейкопенія, нейтропенія, гранулоцитопенія, тромбоцитопенія. З боку травної системи: зниження апетиту, нудота, гіпербілірубінемія. Алергічні реакції: кропив'янка, ангіоневронтичний набряк, бронхоспазм, анафілаксія, висипання на шкірі. Інші: випадання волосся.Взаємодія з лікарськими засобамиПри сумісному застосуванні рибавірину та альфа-інтерферону відзначається синергізм їхньої дії. При клінічному застосуванні різних препаратів у терапевтичних дозах у комбінації з рибавірином не було виявлено значних взаємодій. Призначення рибавірину під час лікування Зідовудіном та/або Ставудіном при одночасно наявній ВІЛ інфекції супроводжується зниженням фосфорилювання цих препаратів, що призводить до ВІЛ-віремії та потребує зміни схеми лікування. Не виявлено взаємодії рибавірину та ненуклеозидних інгібіторів зворотної транскриптази або інгібіторів протеаз. Тому можливе спільне застосування рибавірину та зазначених препаратів для лікування хворих на поєднану інфекцію ВІЛ з гепатитом С. Лікарські засоби, що містять сполуки магнію та алюмінію, симетикон знижують біодоступність препарату.Спосіб застосування та дозиІндивідуальний, залежно від показань, віку, схем застосування, лікарської форми.ПередозуванняМожливе посилення виразності побічної дії. Лікування: відміна препарату, симптоматична терапія/Запобіжні заходи та особливі вказівкиЖінки репродуктивного віку (настання вагітності небажане); декомпенсований цукровий діабет (з нападами кетоацидозу); хронічна обструктивна хвороба легень, тромбоемболія легеневої артерії, хронічна серцева недостатність, захворювання щитовидної залози (в т.ч. тиреотоксикоз), порушення згортання крові, тромбофлебіт, мієлодепресія, гемоглобінопатія (в т.ч. талассемія) схильність до суїциду (зокрема в анамнезі).Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Дозування: 200 мг Фасування: N30 Форма випуску: капс. Діюча речовина: Рибавірин. .
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Діюча речовина: рибавірин – 200 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат – 181,0 мг, целюлоза мікрокристалічна – 8,0 мг, крохмаль кукурудзяний – 4,0 мг, кальцію стеарат – 4,0 мг, кремнію діоксид колоїдний – 3,0 мг; Капсула желатинова тверда: титану діоксид [Е 171] – 2%, желатин – 98%. По 10 капсул в контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 3, 4, 5, 6, 7, 8, 10, 12, 14, 20 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією із застосування в пачку з картону.Опис лікарської формиКапсули тверді непрозорі желатинові білого кольору № 0. Вміст капсул - порошок білого або білого з жовтуватим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаПротивірусний засіб.ФармакокінетикаВсмоктування Рибавірин швидко всмоктується після прийому внутрішньо разової дози препарату (Тmах=1,5 год), після чого швидко розподіляється в організмі. Виведення рибавірину з організму відбувається повільно. Величини напівперіодів всмоктування, розподілу та виведення разової дози становлять 0,05, 3,73 та 79 год відповідно. Рибавірин всмоктується майже повністю; лише близько 10% міченої дози виділяється через кишківник. Проте абсолютна біодоступність становить приблизно 45-65%, що, мабуть, пов'язане з ефектом первинного проходження через печінку. Існує лінійна залежність між дозою та площею під кривою "концентрація – час" (AUCtf) при прийомі рибавірину в разових дозах від 200 до 1200 мг. Об'єм розподілу становить приблизно 5000 л. Рибавірин не зв'язується із білками плазми. Розподіл Перенесення рибавірину поза плазмою було вивчено особливо детально для еритроцитів. Було показано, що в основному транспорт відбувається за участю рівноважного переносника нуклеозидного типу es (нітробензилтіоінозин-чутливого). Переносник цього типу є практично у всіх типах клітин і може бути основним фактором, що впливає на розподіл рибавірину. Співвідношення концентрацій рибавірину в цілісній крові та плазмі становить приблизно 60 : 1. Висока концентрація рибавірину в цілісній крові обумовлена накопиченням рибавірину в еритроцитах. Метаболізм Метаболізм рибавірину здійснюється двома шляхами: оборотним фосфорилюванням та гідролітичними реакціями, що включають дерибозилювання та амідний гідроліз з утворенням триазольного карбоксильного метаболіту. Рибавірин та його метаболіти (тріазолкарбоксамід та тріазолкарбонова кислота) виводяться з організму нирками. Виведення При багаторазовому прийомі рибавірин накопичується у великих кількостях у плазмі; AUC12год при багаторазовому та одноразовому прийомі дорівнює 6:1. При прийомі внутрішньо (600 мг 2 рази на добу) рівноважна концентрація рибавірину в плазмі досягалася до кінця 4 тижні і становила 2200 нг/мл. Після припинення прийому період напіввиведення рибавірину становив близько 298 год, що, мабуть, відображає його уповільнене виведення з рідин та тканин організму, крім плазми. Було вивчено вміст рибавірину у насіннєвій рідині. Концентрація рибавірину в насінній рідині приблизно в 2 рази вища порівняно з сироваткою крові. Незважаючи на це, системна експозиція рибавірину у жінки-партнерки після статевого акту з пацієнтом, який приймає рибавірин, була дуже низькою порівняно з терапевтичною концентрацією рибавірину в плазмі. Біодоступність рибавірину при прийомі одноразової дози внутрішньо підвищується при одночасному прийомі їжі з високим вмістом жирів (AUCtf та Сmах збільшуються на 70%). Можливо, підвищення біодоступності в цьому дослідженні відбувалося через уповільнений кишковий транзит рибавірину або змінене значення pH. Клінічна значимість результатів дослідження прийому одноразової дози невідома. У клінічному дослідженні з оцінки ефективності для досягнення максимальної концентрації рибавірину у плазмі крові пацієнтам рекомендували приймати рибавірин одночасно з їжею. Фармакокінетика рибавірину після прийому одноразової дози у пацієнтів з нирковою недостатністю порівняно з контрольною групою (кліренс креатиніну >90 мл/хв) змінюється, а саме спостерігається збільшення AUC та максимальної концентрації рибавірину в крові (Сmах). Ця зміна, швидше за все, зумовлена зниженням істинного кліренсу у даних пацієнтів. Концентрація рибавірину у плазмі при гемодіалізі суттєво не змінюється. Фармакокінетика рибавірину при прийомі одноразової дози пацієнтами з легким, середнім або тяжким ступенем печінкової недостатності (класи А, В або С за класифікацією Чайлд-П'ю) аналогічна фармакокінетиці рибавірину у здорових добровольців. Окремої оцінки фармакокінетичних параметрів у літніх пацієнтів (старше 65 років) не проводилося. Однак у фармакокінетичних дослідженнях популяції вік не був ключовим фактором, що впливає на фармакокінетику рибавірину. Основним фактором, що впливає на фармакокінетику рибавірину, є ниркова функція. Фармакокінетичний аналіз популяції проводився з використанням випадково відібраних значень концентрації рибавірину в сироватці крові за даними чотирьох клінічних досліджень. Розроблена модель кліренсу показала, що основними коваріантами були маса тіла, стать, вік та концентрація креатиніну в сироватці крові. У чоловіків кліренс був на 20% вищим, ніж у жінок. Кліренс підвищувався з масою тіла та знижувався у віці старше 40 років. Вплив даних коваріанту на кліренс рибавірину має обмежену клінічну значущість через значну залишкову варіабельність, що не враховується даною моделлю. Фармакокінетичні параметри рибавірину у дітей віком від 3 до 18 років схожі з такими у дорослих.ФармакодинамікаРибавірин є синтетичним аналогом нуклеозидів, активних in vitro щодо деяких РНК- та ДНК-вірусів. Ознак пригнічення ферментів, специфічних для вірусу гепатиту С (ВГС), або придушення реплікації ВГС ні рибавірином, ні внутрішньоклітинними метаболітами рибавірину у фізіологічних концентраціях не виявлено. Монотерапія рибавірином не призводить до елімінації ВГС (РНК вірусу гепатиту С) або поліпшення гістологічної характеристики печінки після 6-12 місяців застосування препарату та протягом 6 місяців наступних спостережень. Застосування рибавірину як єдиного терапевтичного засобу при гепатиті С, у тому числі при хронічній формі, є неефективним. Комбіноване лікування рибавірином та інтерфероном альфа-2b або пегінтерфероном альфа-2b пацієнтів з гепатитом С ефективніше, ніж монотерапія інтерфероном альфа-2b або пегінтерфероном альфа-2b. Механізм, за допомогою якого рибавірин у комбінації з інтерфероном альфа-2b або пегінтерфероном альфа-2b виявляє противірусну дію, зокрема проти ВГС, невідомий.Показання до застосуванняПотрійна терапія: Лікування хронічного вірусного гепатиту С (генотип 1 вірусу гепатиту С) у комбінації з боцепревіром та пегінтерфероном альфа-2b у дорослих пацієнтів (18 років і старше) з компенсованим захворюванням печінки, які раніше не отримували противірусну терапію, або у пацієнтів, у яких попереднє лікування виявилося неефективним. Подвійна терапія: Лікування хронічного вірусного гепатиту С у дорослих пацієнтів та дітей віком від 3 до 18 років лише у комбінації з інтерфероном альфа-2b або пегінтерфероном альфа-2b. Препарат Рибавірин як монотерапія не застосовується. Пацієнти, які раніше не отримували терапію Дорослі потрійна терапія - лікування хронічного вірусного гепатиту С (генотип 1 вірусу гепатиту С) у комбінації з пегінтерфероном альфа-2b та боцепревіром у дорослих пацієнтів з компенсованим захворюванням печінки; подвійна терапія - лікування хронічного вірусного гепатиту С у комбінації з інтерфероном альфа-2b або пегінтерфероном альфа-2b у дорослих пацієнтів, серопозитивних до РНК вірусу гепатиту С, які не мають ознак декомпенсації захворювання печінки, з підвищеною активністю АЛТ, які раніше не отримували; подвійна терапія - лікування хронічного вірусного гепатиту С у комбінації з пегінтерфероном альфа-2b у дорослих пацієнтів з компенсованим цирозом печінки та/або клінічно стабільною ВІЛ-інфекцією. Діти віком від 3 до 18 років подвійна терапія - лікування хронічного вірусного гепатиту С у комбінації з інтерфероном альфа-2b (препаратом Інтрон® А) або пегінтерфероном альфа-2b у пацієнтів дитячого віку (від 3 років), серопозитивних до РНК вірусу гепатиту С, які не мають ознак декомпенсації захворювання печінки яким лікування раніше не проводилось. При прийнятті рішення щодо необхідності лікування педіатричних пацієнтів важливо враховувати, що комбінована терапія може спричинити затримку зростання у деяких пацієнтів дитячого віку. Рішення про призначення лікування має бути ухвалене залежно від конкретного випадку. Пацієнти, які раніше отримували терапію Дорослі потрійна терапія - лікування хронічного вірусного гепатиту С (генотип 1 вірусу гепатиту С) у комбінації з пегінтерфероном альфа-2b та боцепревіром у пацієнтів з компенсованим захворюванням печінки, у яких попереднє противірусне лікування виявилося неефективним; подвійна терапія - лікування хронічного вірусного гепатиту С у комбінації з пегінтерфероном альфа-2b у пацієнтів, у яких попередня терапія інтерфероном альфа (пегільованим або непегільованим) та рибавірином або монотерапія інтерфероном виявилася неефективною; подвійна терапія - лікування хронічного вірусного гепатиту С у комбінації з інтерфероном альфа-2b у пацієнтів, які раніше отримували монотерапію інтерфероном альфа (з нормалізацією активності АЛТ до кінця лікувального курсу), у яких згодом виник рецидив захворювання. При призначенні комбінованої терапії необхідно також керуватися інструкціями з медичного застосування інтерферону альфа, пегінтерферону альфа-2b та боцепревіру.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до рибавірину чи інших компонентів препарату; тяжкі захворювання серця, включаючи нестабільні та неконтрольовані форми, що існували, як мінімум, протягом 6 місяців, що передували лікуванню; виражена депресія, суїцидальні думки чи спроби, у тому числі за даними анамнезу (тільки для дітей віком від 3 до 18 років); хронічна ниркова недостатність, кліренс креатиніну захворювання щитовидної залози, якщо вони не піддаються медикаментозній корекції; гемоглобінопатії (наприклад, таласемія, серповидно-клітинна анемія); аутоімуний гепатит або інші аутоімунні захворювання; цироз печінки з наявністю печінкової недостатності у пацієнтів з коінфекцією ВГС/ВІЛ (індекс Чайлд-П'ю ≥6); тяжкі порушення функції печінки (класи В або С за класифікацією Чайлд-П'ю) або декомпенсований цироз печінки; непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція; пацієнти з тяжкими виснажливими захворюваннями; вагітність та період грудного вигодовування; дитячий вік до 3 років та маса тіла менше 25 кг. З обережністю: захворювання серцево-судинної системи (що не належать до категорій, зазначених у протипоказаннях); цукровий діабет із кетоацидотечою комою; тяжкі захворювання легень (наприклад, хронічні обструктивні захворювання легень); порушення, пов'язані з системою згортання крові (наприклад, при тромбофлебіті, емболії легеневої артерії) або значне пригнічення кровотворної функції кісткового мозку; комбіноване лікування з використанням ВААРТ (високоактивної антиретровірусної терапії) при супутній ВІЛ-інфекції (у зв'язку з токсичною дією на мітохондріальний апарат та підвищеним ризиком розвитку лактат-ацидозу); виражена депресія, суїцидальні думки чи спроби, зокрема за даними анамнезу (тільки для дорослих).Вагітність та лактаціяВагітність Під час вагітності застосування рибавірину протипоказане. Фертильність Доклінічні дані: Фертильність: у дослідженнях на тваринах рибавірин надавав оборотний вплив на сперматогенез. Тератогенність: у проведених дослідженнях значний тератогенний та/або ембріоцидний потенціал рибавірину був продемонстрований у всіх видів тварин, при цьому мінімальна доза рибавірину становила одну двадцяту від рекомендованої дози для людини. Генотоксичність: рибавірину індукує генотоксичність. Жінки дітородного віку/ контрацепція жінок та чоловіків Пацієнти жіночої статі: рибавірін протипоказаний для застосування у вагітних. Необхідно вживати особливих заходів, щоб уникнути настання вагітності у пацієнток. Лікування препаратом Рибавірин не повинно бути розпочато до отримання негативного тесту на вагітність. Жінки дітородного віку повинні використовувати ефективну контрацепцію під час лікування та протягом 4 місяців після завершення терапії; тести на вагітність мають проводитися щомісяця. Якщо під час лікування або протягом 4 місяців після нього настає вагітність, пацієнтку необхідно попередити про ризик значного тератогенного впливу рибавірину на плід. Пацієнти чоловічої статі та їх партнерки-жінки: необхідно вживати особливих заходів для уникнення вагітності у партнерок пацієнтів-чоловіків, які приймають препарат Рибавірин. Накопичення рибавірину відбувається внутрішньоклітинно, причому він дуже повільно виводиться з організму. Невідомо, чи рибавірин, що потрапляє в сперму, тератогенні або генотоксичні ефекти на ембріон/плід людини. За даними приблизно 300 вагітностей, за яких батько дитини приймав рибавірин, не було встановлено підвищеного ризику розвитку патологій плода або якогось особливого виду порушення внутрішньоутробного розвитку порівняно із загальною популяцією. Тим не менш, пацієнти-чоловіки або їхні партнерки-жінки повинні застосовувати ефективну контрацепцію під час лікування препаратом Рібавірин та протягом 7 місяців після лікування. Пацієнтам-чоловікам,чиї партнерки-жінки вагітні, необхідно використовувати презерватив для мінімізації передачі рибавірину партнерці. Період грудного вигодовування Невідомо, чи виділяється рибавірин із грудним молоком. Через можливі небажані реакції у немовлят під час годування груддю перед початком терапії необхідно припинити грудне вигодовування.Побічна діяДорослі пацієнти Потрійна терапія інструкцію з медичного застосування боцепревіру. Подвійна терапія Безпека застосування рибавірину оцінювалася за даними чотирьох клінічних досліджень у пацієнтів, які раніше не приймали інтерферон альфа-2b (пацієнти, які раніше не отримували терапію інтерфероном): у двох дослідженнях вивчалося застосування рибавірину в комбінації з інтерфероном альфа-2b, у двох – у комбінації з пэгінтерфероном альфа-2b. У пацієнтів, які раніше приймали інтерферон альфа-2b та рибавірин або у яких лікування тривало менше стандартного терміну, може спостерігатися покращений профіль безпеки порівняно з описаним нижче. Небажані реакції, перераховані нижче, засновані на даних клінічних досліджень у дорослих пацієнтів, які раніше не приймали інтерферон, лікування яких проводилося протягом 1 року, та на підставі даних застосування препарату у постреєстраційному періоді. Певна кількість небажаних реакцій, які зазвичай приписуються терапії інтерферонами, але також зареєстрованих при терапії гепатиту С (у комбінації з рибавірином) представлені нижче. Дані про небажані реакції, представлені в інструкціях з медичного застосування пегінтерферону альфа-2b та інтерферону альфа-2b, також можуть бути застосовані до монотерапії інтерферонами. Небажані реакції представлені за класами органів та систем у порядку зменшення частоти відповідно до таких категорій: дуже часто (≥1/10); часто (≥1 /100 до та Інфекційні та паразитарні захворювання: дуже часто – вірусні інфекції, фарингіт; часто – бактеріальні інфекції (включаючи сепсис), грибкова інфекція, грип, інфекції дихальних шляхів, бронхіт, інфекції, спричинені вірусом простого герпесу, синусит, середній отит, риніт, інфекції сечовивідних шляхів; нечасто – інфекції у місці введення, інфекція нижніх дихальних шляхів; рідко – пневмонія*. Доброякісні, злоякісні та неуточнені новоутворення (включаючи кісти та поліпи): часто – неуточнені новоутворення. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: дуже часто – анемія, нейтропенія; часто - гемолітична анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, лімфаденопатія, лімфопенія; дуже рідко – апластична анемія*; невідомо – справжня еритроцитарна аплазія, ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура, тромботична тромбоцитопенічна пурпура. Порушення з боку імунної системи: нечасто – підвищена чутливість, рідко – саркоїдоз*, ревматоїдний артрит (вперше що виник або погіршення стану); невідомо - синдром Фогта-Коянагі-Харади, системний червоний вовчак, васкуліт, реакції гострої гіперчутливості, включаючи кропив'янку, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, анафілаксію. Порушення з боку ендокринної системи: часто – гіпотиреоз, гіпертиреоз. Порушення з боку обміну речовин та харчування: дуже часто – анорексія; часто – гіперглікемія, гіперурикемія, гіпокальціємія, дегідратація, підвищення апетиту; нечасто – цукровий діабет, гіпертригліцерімія*. Порушення з боку психіки: дуже часто – депресія, безсоння, емоційна лабільність, тривожність; часто – суїцидальні думки, психоз, агресивна поведінка, сплутаність свідомості, ажитація, гнів, зміна настрою, патологічна поведінка, нервозність, порушення сну, тривожні сновидіння, зниження лібідо, апатія, плаксивість; нечасто – суїцидальні спроби, панічна атака, галюцинації; рідко – біполярний розлад*; дуже рідко – суїцид; невідомо – гоміцидальні думки*, манія*, зміна психічного статусу. Порушення з боку нервової системи: дуже часто – головний біль, запаморочення, сухість у роті, порушення концентрації уваги; часто - амнезія, погіршення пам'яті, непритомність, мігрень, атаксія, парестезії, дисфонія, втрата смаку, гіпестезія, гіперестезія, гіпертонус, сонливість, порушення уваги, тремор, спотворення смаку; нечасто – нейропатія, периферична нейропатія; рідко - судомні напади (судоми) *; дуже рідко – крововилив у мозок*, цереброваскулярна ішемія*, енцефалопатія*, полінейропатія*; невідомо – параліч лицевого нерва, мононейропатії. Порушення з боку органу зору: часто - порушення зору, нечіткість зору, кон'юнктивіт, подразнення очей, біль в очах, викривлення зорового сприйняття, патологія слізних залоз, сухість очей; рідко - крововиливи в сітківку*, ретинопатії (включаючи набряк жовтої плями)*, тромбоз артерій сітківки*, тромбоз вен сітківки*, неврит зорового нерва*, набряк диску зорового нерва*, зниження гостроти зору або випадання полів. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: часто - вертиго, порушення або втрата слуху, дзвін у вухах, біль у вухах. Порушення з боку серця: часто – відчуття серцебиття, тахікардія; нечасто – інфаркт міокарда; рідко – кардіоміопатія*, аритмія*; дуже рідко – ішемія серця*; невідомо - перикардіальний випіт *, перикардит *. Порушення з боку судин: часто – зниження артеріального тиску, підвищення артеріального тиску, “припливи”; рідко – васкуліт; дуже рідко – ішемія периферичних тканин*. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: дуже часто – задишка, кашель; часто – носова кровотеча, респіраторні порушення, закладеність дихальних шляхів, синусит, набряк слизової оболонки носа, ринорея, збільшення секреції слизової оболонки верхніх дихальних шляхів, біль у горлі, непродуктивний кашель; дуже рідко – легеневі інфільтрати, пневмоніт, інтерстиціальний пневмоніт. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – діарея, блювання, нудота, біль у животі; часто - виразковий стоматит, стоматит, виразки в ротовій порожнині, коліт, біль у правому верхньому квадранті живота, диспепсія, шлунково-кишковий рефлюкс*, глосит, хейліт, здуття живота, кровоточивість ясен, гінгівіт, частий рідкий стілець, ураження зубів метеоризм; нечасто – панкреатит, біль у порожнині рота; рідко – ішемічний коліт; дуже рідко - виразковий коліт *; невідомо – порушення з боку періодонту, порушення з боку зубів, пігментація язика. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: часто – гепатомегалія, жовтяниця, гіпербілірубінемія*; дуже рідко – гепатотоксичність (в т.ч. з летальним кінцем)*. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: дуже часто – алопеція, свербіж, сухість шкіри, висипання; часто - псоріаз, погіршення перебігу вже існуючого псоріазу, екзема, реакція фоточутливості, макулопапульозний висип, еритематозний висип, нічна пітливість, гіпергідроз, дерматит, акне, фурункульоз, еритема, кропив'янка, порушення з боку шкіри, геом порушення з боку нігтів; рідко – саркоїдоз шкіри; дуже рідко – синдром Стівенса-Джонсона*, токсичний епідермальний некроліз*, мультиформна та ексудативна еритема*. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: дуже часто – артралгія, міалгія, біль у м'язах та кістках; часто – артрит, біль у спині, м'язові спазми, біль у кінцівці; нечасто – біль у кістках, м'язова слабкість; рідко – рабдоміоліз*, міозит*. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: часто – часте сечовипускання, поліурія, порушення показників сечі; рідко – порушення функції нирок, ниркова недостатність; дуже рідко – нефротичний синдром*. Порушення з боку статевих органів та молочних залоз: часто – жінки: аменорея, менорагія, порушення менструального циклу, дисменорея, біль у молочних залозах, дисфункція яєчників, порушення з боку піхви; чоловіки: імпотенція, простатит, еректильна дисфункція, порушення статевої функції без зазначення точного діагнозу*. Загальні розлади та порушення у місці введення: дуже часто – запалення у місці ін'єкції, реакції у місці ін'єкції, стомлюваність, озноб, лихоманка, грипоподібні симптоми, астенія, дратівливість; часто – біль у грудній клітці, дискомфорт у грудній клітці, периферичні набряки, нездужання, біль у місці ін'єкції, порушення відчуттів, спрага; нечасто – набряк особи; рідко – некроз місця ін'єкції. Лабораторні та інструментальні дані: дуже часто – зниження маси тіла; часто – серцевий шум. * Оскільки рибавірин завжди призначається у комбінації з інтерфероном альфа, а перелічені небажані реакції зареєстровані у післяреєстраційному періоді, частоту реакцій визначити неможливо. Частота, зазначена вище, заснована на даних клінічних досліджень застосування рибавірину в комбінації з інтерфероном альфа-2b (пегільованим та непегільованим). У 30% пацієнтів, які приймали рибавірин та пегінтерферон альфа-2b, та у 37% пацієнтів, які приймали рибавірин та інтерферон альфа-2b, спостерігалося зниження концентрацій гемоглобіну більш ніж на 4 г/дл. У 14% дорослих пацієнтів та 7% дітей віком від 3 до 18 років, які приймали рибавірин у комбінації з пэгінтерфероном альфа-2b або інтерфероном альфа-2b, концентрації гемоглобіну знизилися до 10 г/дл і нижче. У більшості випадків були зареєстровані легкі ступені анемії, нейтропенії та тромбоцитопенії (1 або 2 ступені за шкалою ВООЗ). Були зареєстровані деякі випадки важкої нейтропенії у пацієнтів, які приймали рибавірин у комбінації з пегінтерфероном альфа-2b (шкала ВООЗ, 3 ступінь: 39 із 186 [21%]; і шкала ВООЗ, 4 ступінь: 13 із 186 [7%]); лейкопенія 3 ступеня за шкалою ВООЗ була зареєстрована у 7% пацієнтів із цієї групи. Збільшення концентрацій сечової кислоти та непрямого білірубіну, пов'язане з гемолізом, спостерігалося у деяких пацієнтів, які приймали рибавірин у комбінації з пегінтерфероном альфа-2b та інтерфероном альфа-2b у клінічних дослідженнях, але через 4 тижні після закінчення концентрації поверталися до вихідних значень. У кількох випадках серед пацієнтів з підвищеною концентрацією сечової кислоти була зареєстрована подагра, але нікому з них не потрібна була зміна лікування, і ніхто не був виключений з клінічних досліджень. Пацієнти з ко-інфекцією ВГС/ВІЛ У пацієнтів з ко-інфекцією ВГС/ВІЛ, які приймають рибавірин у комбінації з пегінтерфероном альфа-2b, іншими небажаними реакціями (що не спостерігалися у пацієнтів тільки з гепатитом С), частота яких склала >5%: кандидоз порожнини рота (14%), набута ліподистрофія (13%), зниження концентрації лімфоцитів CD4 (8%), зниження апетиту (8%), збільшення активності гамма-глутамілтрансферази (9%), біль у спині (5%), підвищення активності амілази у крові (6%) , підвищення концентрації молочної кислоти в крові (5%), цитолітичний гепатит (6%), підвищення активності ліпази (6%) та біль у кінцівках (6%). Мітохондріальна токсичність Мітохондріальна токсичність та лактат-ацидоз були зареєстровані у ВІЛ-позитивних пацієнтів, які приймали НДПТ та рибавірин для лікування гепатиту С. Лабораторні значення у пацієнтів із ко-інфекцією ВГС/ВІЛ Хоча гематологічні порушення у вигляді нейтропенії, тромбоцитопенії та анемії частіше виникали у пацієнтів з коінфекцією ВГС/ВІЛ, більшість цих реакцій піддавалися корекції шляхом зміни дози та рідко вимагали відміни терапії. Гематологічні порушення частіше реєструвалися у пацієнтів, які приймали рибавірин у комбінації з пегінтерфероном альфа-2b, ніж у пацієнтів, які приймали рибавірин у комбінації з інтерфероном альфа-2b. За даними дослідження, зниження абсолютної кількості нейтрофілів нижче 500 клітин/мм3, а також зниження кількості тромбоцитів нижче 50000/мм спостерігалося у 4% (8/194) пацієнтів, які приймали рибавірин у комбінації з пегінтерфероном альфа-2b. Анемія (гемоглобін Зниження кількості лімфоцитів CD4 Лікування рибавірином у комбінації з пэгінтерфероном альфа-2b було пов'язане зі зниженням абсолютної кількості клітин CD4+ протягом перших 4 тижнів без зменшення відсоткового співвідношення клітин CD4+. Зниження кількості клітин CD4+ було оборотним після зменшення дози або припинення терапії. Застосування рибавірину в комбінації з пегінтерфероном альфа-2b не мало значного негативного впливу на контроль віремії ВІЛ під час лікування або після. Дані безпеки для пацієнтів з ко-інфекцією з кількістю клітин CD4+ При сумісному прийомі антиретровірусних препаратів та препаратів для лікування ВГС для виявлення специфічної токсичності кожного препарату та розвитку перехресної токсичності рибавірину та пегінтерферону альфа-2b слід ознайомитись з інструкцією з медичного застосування кожного із застосовуваних препаратів. Діти віком від 3 до 18 років (тільки подвійна терапія) У комбінації з пегінтерфероном альфа-2b У клінічному дослідженні у 107 дітей (від 3 до 18 років), які отримували комбіновану терапію пегінтерфероном альфа-2b та рибавірином, зміна доз знадобилася у 25% випадків, переважно через анемію, нейтропенію та зниження маси тіла. В цілому, профіль небажаних реакцій у дітей відповідав профілю, що спостерігається у дорослих, хоча була можливість затримки зростання. Під час комбінованої терапії пэгільованим інтерфероном альфа-2b та рибавірином тривалістю до 48 тижнів спостерігалося зменшення швидкості росту, що призводило до того, що зростання деяких пацієнтів було нижчим за норму. Зниження маси тіла та затримка росту були дуже частими явищами під час лікування (по закінченні лікування середнє зниження від вихідного значення маси тіла та зростання склало 15 та 8 процентилів відповідно); також зменшувалася швидкість зростання ( Наприкінці 24 тижня контролю після закінчення лікування середнє зниження від вихідного значення маси тіла і зростання склало 3 і 7 процентів відповідно, і у 20% дітей спостерігалося зменшення швидкості росту (15 процентилей з моменту, що передує лікуванню, до кінця п'ятирічного дослідження з наступним спостереженням порівняно з вихідним значенням У 11% дітей (5/46), які отримували терапію протягом 24 тижнів, і у 13% дітей (6/48), які отримували терапію протягом 48 тижнів, спостерігалося зниження зростання щодо базової лінії більш ніж на 30 відсотків співвідношення зростання-віку з моменту, що передує лікуванню, до кінця п'ятирічного дослідження з подальшим спостереженням.отримували лікування протягом 24 тижнів, та 5,5 проценти у дітей, які отримували лікування протягом 48 тижнів. Індекс маси тіла зменшувався на 1,8 та 7,5 відсотка відповідно. У цьому дослідженні найпоширенішими реакціями в усіх пацієнтів були лихоманка (80%), біль голови (62%), нейтропенія (33%), втома (30%), анорексія (29%) і почервоніння у місці ін'єкції (29%). Тільки у 1 пацієнта лікування було припинено внаслідок розвитку небажаної реакції (тромбоцитопенії). Більшість небажаних реакцій, зареєстрованих у цьому дослідженні, були легким і середнім ступенем тяжкості. Тяжкі небажані реакції були зареєстровані в 7% (8/107) випадків і включали біль у місці ін'єкції (1%), біль у кінцівках (1%), головний біль (1%), нейтропенію (1%) та лихоманку (4%) ). Істотними небажаними реакціями у даній популяції пацієнтів були нервозність (8%), агресія (3%), гнів (2%), депресія/пригнічений настрій (4%) та гіпофункція щитовидної залози (3%). 5 пацієнтів приймали левотироксин щодо гіпофункції щитовидної залози/підвищеної концентрації тиреотропного гормону (ТТГ). У комбінації з інтерфероном альфа-2b У клінічних дослідженнях 118 дітей віком від 3 до 18 років, які отримували комбіновану терапію інтерфероном альфа-2b та рибавірином, у 6% лікування було припинено через небажані реакції. Загалом профіль небажаних реакцій в обмеженій популяції дітей віком від 3 до 18 років був схожий з профілем, що спостерігається у дорослих, однак у дитячій популяції виникали побоювання щодо затримки зростання, оскільки під час лікування спостерігалося зменшення швидкості зростання (середнє зниження зростання 9%) маси тіла (середнє зниження маси тіла 13%). Протягом 5 років подальшого спостереження середнє зростання дітей склало 44 процентиля, що було нижче середнього значення у нормальної популяції і менше їх середнього початкового зростання (48 процентилей). Двадцять (21%) з 97 дітей мали >15% зниження зростання, з яких 10 з 20 дітей мали >30% зниження зростання з моменту початку лікування до кінця довгострокового спостереження (до 5 років). Для 14 з цих пацієнтів відоме підсумкове зростання у дорослому віці (10-12 років після закінчення терапії), який показав, що у 12 пацієнтів спостерігався дефіцит зростання (більше 15%). Протягом комбінованої терапії інтерфероном альфа-2b та рибавірином тривалістю до 48 тижнів спостерігалося зменшення швидкості росту, що призводило до того, що зростання деяких пацієнтів до досягнення дорослого віку було нижчим за норму. Зниження середнього відсотка зростання проти вихідним значенням наприкінці довгострокового періоду спостереження переважало в дітей віком препубертатного віку. Більше того, у цій групі пацієнтів суїцидальні думки та спроби суїциду спостерігалися частіше, ніж у дорослих (2,4% порівняно з 1%) під час лікування та протягом 6 місяців наступного спостереження. Як і у дорослих пацієнтів, у дітей віком від 3 до 18 років також розвивалися інші порушення психічної сфери (наприклад, депресія, емоційна лабільність та сонливість). Крім того, ураження місця ін'єкції, лихоманка, анорексія, блювання та емоційна лабільність зустрічалися частіше у дітей віком від 3 до 18 років у порівнянні з дорослими пацієнтами. Зміна доз знадобилася в 30% випадків, в основному через анемію та нейтропенію. Небажані реакції, наведені нижче, засновані на даних двох багатоцентрових клінічних досліджень застосування рибавірину в комбінації з інтерфероном альфа-2b або пегінтерфероном альфа-2b у дітей віком від 3 до 18 років. Інфекційні та паразитарні захворювання: дуже часто – вірусна інфекція, фарингіт; часто - грибкова інфекція, бактеріальна інфекція, інфекції легень, назофарингіт, стрептококовий фарингіт, середній отит, синусит, абсцес зуба, грип, герпес порожнини рота, інфекції, викликані вірусом простого герпесу, інфекції сечовивідних шляхів, нечасто - пневмонія, аскаридоз, ентеробіоз, оперізуючий лишай. Доброякісні, злоякісні та неуточнені новоутворення (включаючи кісти та поліпи): часто – неуточнені новоутворення. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: дуже часто – анемія, нейтропенія; часто – лімфаденопатія, тромбоцитопенія. Порушення з боку ендокринної системи: дуже часто – гіпотиреоз; часто – гіпертиреоз, вірилізм. Порушення з боку обміну речовин та харчування: дуже часто – анорексія, зниження апетиту, підвищення апетиту; часто – гіпертригліцеридемія, гіперурикемія. Порушення з боку психіки: дуже часто – депресія, безсоння, емоційна лабільність; часто – суїцидальні думки, агресивна поведінка, сплутаність свідомості, поведінковий розлад, ажитація, сомнамбулізм, тривожність, зміни настрою, занепокоєння, нервозність, порушення сну, патологічні сновидіння, апатія; нечасто - порушення поведінки, пригнічений настрій, емоційні розлади, страх, тривожні сновидіння. Порушення з боку нервової системи: дуже часто – головний біль, запаморочення; часто – гіперкінези, тремор, дисфонія, парестезія, гіпестезія, гіперестезія, порушення концентрації уваги, сонливість, погана якість сну; нечасто – невралгія, летаргія, психомоторне збудження. Порушення з боку органу зору: часто – кон'юнктивіт, біль у власних очах, порушення зору, порушення з боку слізних залоз; нечасто - крововиливи в кон'юнктиву, свербіж в очах, кератит, нечіткість зору, фотофобія. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: часто – вертиго. Порушення з боку серця: часто – тахікардія, відчуття серцебиття. Порушення з боку судин: часто - блідість шкірних покривів, "припливи"; нечасто – зниження артеріального тиску. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто - задишка, прискорене дихання, носова кровотеча, кашель, закладеність носа, подразнення в носі, ринорея, біль у глотці; нечасто - свистяче дихання, дискомфорт у носі. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – біль у животі, біль у верхніх відділах живота, блювання, діарея, нудота; часто - виразки в ротовій порожнині, виразковий стоматит, стоматит, афтозний стоматит, диспепсія, хейлоз, глосит, гастроезофагеальний рефлюкс, порушення з боку прямої кишки, запор, рідкий стілець, зубний біль, порушення з боку зубів, дискомфорт у шлунку, біль порожнини; нечасто – гінгівіт. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: часто – порушення функції печінки; нечасто – гепатомегалія. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: дуже часто – алопеція, висипання; часто - свербіж, реакція фоточутливості, макулопапульозний висип, екзема, пітливість, акне, захворювання шкіри, порушення структури нігтів, знебарвлення шкіри, сухість шкіри, еритема, гематома; нечасто – патологічна пігментація, атопічний дерматит, лущення шкіри. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: дуже часто – артралгія, міалгія, м'язові болі; часто – біль у кінцівці, біль у спині, м'язові контрактури. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: часто – енурез, розлади сечовипускання, нетримання сечі, протеїнурія. Порушення з боку статевих органів та молочних залоз: часто – жінки: аменорея, менорагія, порушення менструального циклу, порушення з боку піхви; чоловіки: біль у яєчку; нечасто – жінки: дисменорея. Загальні розлади та порушення у місці введення: дуже часто – запалення у місці ін'єкції, реакції у місці ін'єкції, еритема у місці ін'єкції, біль у місці ін'єкції, втома, стомлюваність, лихоманка, озноб, грипоподібні симптоми, астенія, нездужання, подразнення; часто - біль у грудній клітці, набряки, свербіж у місці ін'єкції, висип у місці ін'єкції, сухість місця ін'єкції, почуття холоду; нечасто – дискомфорт у грудній клітці, біль у ділянці обличчя, ущільнення місця ін'єкції. Лабораторні та інструментальні дані: дуже часто – зниження швидкості росту (зменшення росту та/або маси тіла на даний вік); часто – підвищення концентрації ТТГ, підвищення концентрації тиреоглобуліну; нечасто – позитивні антитіла до щитовидної залози. Травми, інтоксикації та ускладнення маніпуляцій: часто – ушкодження шкіри; нечасто – контузія. Більшість змін лабораторних показників у клінічних дослідженнях застосування рибавірину/пегінтерферону альфа-2b були легкими або середніми. Зниження концентрації гемоглобіну, лейкоцитів, тромбоцитів, нейтрофілів та збільшення білірубіну може вимагати зменшення дози або відміни терапії (див. "Спосіб застосування та дози"). Хоча в клінічних дослідженнях при лікуванні рибавірином/пегінтерфероном альфа-2b спостерігалися зміни лабораторних значень, через кілька тижнів після закінчення лікування вони приходили до нормальних показників. Якщо будь-які із зазначених в інструкції небажаних явищ посилюються, або Ви помітили будь-які інші небажані явища, які не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиВивчення взаємодії з іншими лікарськими засобами проводилося лише за участю дорослих пацієнтів. Згідно з результатами досліджень in vitro, проведених на мікросомальних препаратах печінки людини та щури, не було встановлено метаболізму рибавірину, зумовленого ізоферментами цитохрому Р450. Рибавірин не пригнічує ізоферменти цитохрому Р450. Дані токсичних досліджень не свідчать, що рибавірин індукує ферменти печінки. Таким чином, існує лише мінімальна можливість взаємодій, пов'язаних із ізоферментами цитохрому Р450. Рибавірин, справляючи інгібуючий ефект на інозинмонофосфатдегідрогеназу, може порушити метаболізм азатіоприну, призводячи до накопичення 6-метилтіоінозину монофосфату, що сприяє появі мієлотоксичності у пацієнтів, які приймають азатіоприн. Необхідно уникати одночасного застосування пегільованих інтерферонів альфа та рибавірину з азатіоприном. В окремих випадках, коли користь від одночасного застосування рибавірину та азатіоприну перевищує потенційний ризик, рекомендується проводити ретельний контроль показників крові для виявлення ознак мієлотоксичності. Якщо такі відсутні, лікування цими препаратами має бути припинено (див. розділ "Особливі вказівки"). Дослідження взаємодії рибавірину та інших лікарських засобів, за винятком пэгінтерфрону альфа-2b, інтерферону альфа-2b та антацидів, не проводилося. Інтерферон альфа-2b: у фармакокінетичному дослідженні із застосуванням багаторазових доз не було виявлено фармакокінетичних взаємодій між рибавірином та пегінтерфероном альфа-2b або інтерфероном альфа-2b. Антациди: при одночасному застосуванні антациду, що містить магній, алюміній або симетикон, біодоступність рибавірину 600 мг знижувалася; AUCtf знижувалася на 14%. Можливо, зменшення біодоступності рибавірину в даному дослідженні було викликане затримкою транспорту рибавірину або зміною pH. Ця взаємодія не визнана клінічно значущою. Аналоги нуклеозидів: застосування аналогів нуклеозидів окремо або у комбінації з іншими нуклеозидами призводило до розвитку лактат-ацидозу. Рибавірин збільшує кількість фосфорильованих метаболітів пуринових нуклеозидів in vitro. Ця активність може збільшувати ризик розвитку лактат-ацидозу, спричиненого аналогами пуринових нуклеозидів (наприклад, диданозином або абакавіром). Одночасне застосування рибавірину та диданозину не рекомендується. Були зареєстровані випадки мітохондріальної токсичності, зокрема, лактат-ацидозу та панкреатиту, причому деякі мали летальний кінець. При включенні зидовудину в схему лікування ВІЛ прийом рибавірину викликав анемію, хоча точний механізм цього явища не відомий. Одночасне застосування рибавірину та зидовудину не рекомендується через підвищений ризик розвитку анемії. Необхідно розглянути можливість заміни зидовудину в комбінованій антиретровірусній терапії (APT), якщо така вже була призначена. Це особливо важливо для пацієнтів з анамнезом анемії, спричиненої застосуванням зидовудину. Можливість взаємодії може зберігатися до 2 місяців (5 періодів напіввиведення рибавірину) після припинення терапії рибавірином через довгий період напіввиведення. Немає даних про те, що рибавірин взаємодіє з ненуклеозидними інгібіторами зворотної транскриптази або інгібіторами протеази. У літературі представлені суперечливі дані про одночасне застосування абакавіру та рибавірину. Деякі дані свідчать про те, що пацієнти з коінфекцією ВГС/ВІЛ, які отримують APT, що містить абакавір, можуть перебувати в групі ризику розвитку більш слабкої відповіді на терапію пэгільованим інтерфероном/рибавірином. При одночасному застосуванні цих препаратів необхідно бути обережними.Спосіб застосування та дозиВсередину, не розжовуючи та запиваючи достатньою кількістю рідини. Доза препарату Рибавірин розраховується на підставі маси тіла пацієнта. Капсули препарату Рибавірин повинні прийматися внутрішньо щодня (вранці та ввечері) під час їди. Лікування повинен починати і потім постійно контролювати терапевт із досвідом лікування хронічного гепатиту С. Препарат Рибавірин повинен застосовуватися у комбінації з інтерфероном альфа-2b або пегінтерфероном альфа-2b (подвійна терапія) або у дорослих пацієнтів з хронічним гепатитом C генотипу 1 у комбінації з пегінтерфероном альфа-2b та боцепревіром (тричі). Інформація щодо застосування боцепревіру, пегінтерферону альфа-2b або інтерферону альфа-2b представлена в інструкціях із застосування цих лікарських препаратів. Рекомендовані дози Дорослі пацієнти Доза препарату Рибавірин розраховується на основі маси тіла пацієнта (див. Таблицю 1). Рибавірин повинен застосовуватися у комбінації з інтерфероном альфа-2b (3 млн ME 3 рази на тиждень) або пегінтерфероном альфа-2b (1,5 мкг/кг/тиждень). Вибір комбінованої схеми полягає в особливостях захворювання пацієнта. Застосовувані препарати повинні відбиратися на підставі передбачуваної ефективності та безпеки комбінованої терапії індивідуально для кожного пацієнта. Таблиця 1. Рекомендовані дози, залежно від маси тіла пацієнта Маса тіла пацієнта (кг) Добова доза рибавірину Кількість капсул по 200 мг Режим дозування <65 800 мг 4 2 капсули вранці, 2 капсули ввечері 65-80 1000 мг 5 2 капсули вранці, 3 капсули ввечері 81-105 1200 мг 6 3 капсули вранці, 3 капсули ввечері >105 1400 мг 7 3 капсули вранці, 4 капсули ввечері Препарат Рибавірин у комбінації з пегінтерфероном альфа-2b та боцепревіром або тільки з пегінтерфероном альфа-2b: Тривалість лікування. Пацієнти, які раніше не отримували терапію Потрійна терапія: Інформація представлена в інструкціях із застосування препаратів боцепревіру та пэг-інтерферону альфа-2b. Подвійна терапія з пегінтерфероном альфа-2b: Можливість прогнозування стійкої вірусологічної відповіді: малоймовірно, що пацієнти, інфіковані вірусом генотипу 1, у яких не вдається досягти невизначеного РНК ВГС у крові або продемонструвати адекватну вірусологічну відповідь на 4 або 12 тижні, досягнуто стійкої вірусологічної відповіді. У даних пацієнтів має бути розглянута можливість відміни лікування. Генотип 1: У пацієнтів, у яких РНК ВГС не визначається на 12 тижні лікування, лікування має тривати ще 9 місяців (тобто всього 48 тижнів). - У пацієнтів, з певним, але ≥2 log10 зниженням РНК ВГС порівняно з вихідним на 12 тижні лікування, має бути наведена оцінка лікування на 24 тижні і, якщо РНК ВГС не визначається, повний курс терапії має бути продовжений (тобто. всього 48 тижнів). Якщо РНК ВГС на 24 тижні лікування все ще визначається, необхідно скасувати терапію. У пацієнтів з ВГС генотипу 1 та низьким вірусним навантаженням ( Генотип 2 чи 3. Для всіх пацієнтів рекомендується лікування у вигляді подвійної терапії протягом 24 тижнів, за винятком пацієнтів з коінфекцією ВГС/ВІЛ, для яких курс лікування повинен становити 48 тижнів. Генотип 4 В цілому вважається, що пацієнти, які мають ВГС генотипу 4, складніше піддаються лікуванню. Обмежені дані досліджень (n=66) вказують на те, що таким пацієнтам можна проводити курс терапії, рівнозначний курс для пацієнтів з ВГС генотипу 1. Тривалість лікування. Пацієнти з ко-інфекцією ВГС/ВІЛ, які раніше не отримували терапію Подвійна терапія: Рекомендована тривалість лікування препаратом Рибавірин у дозі, розрахованій на підставі маси тіла (див. Таблицю 1), у пацієнтів з коінфекцією ВГС/ВІЛ становить 48 тижнів подвійної терапії, незалежно від генотипу ВГС. Можливість прогнозування відповіді та її відсутності у пацієнтів з ко-інфекцією ВГС/ВІЛ, які раніше не отримували терапію: рання вірусологічна відповідь на 12 тижні, яка визначається як 2 log10 зниження вірусного навантаження або невизначені значення РНК ВГС, є показником стійкої відповіді. Негативний параметр передбачуваності відповіді у пацієнтів з коінфекцією ВГС/ВІЛ, які приймали рибавірин у комбінації з пегінтерфероном альфа-2b, становив 99% (67/68). Позитивне значення від передбачуваної відповіді у 50% спостерігалося у пацієнтів з коінфекцією ВГС/ВІЛ, які отримували подвійну терапію (52/104). Тривалість лікування. Пацієнти, які отримують повторне лікування Потрійна терапія: Інформація представлена в інструкціях із застосування препаратів боцепревіру та пэг-інтерферону альфа-2b. Подвійна терапія з пегінтерфероном альфа-2b: Можливість прогнозування стійкої вірусологічної відповіді: усі пацієнти, незалежно від генотипу ВГС, у яких значення РНК ВГС у сироватці було нижчим за межі виявлення на 12 тижні, повинні отримувати курс лікування протягом 48 тижнів. Малоймовірно, що у пацієнтів, які раніше отримували лікування, у яких не було досягнуто вірусологічної відповіді (тобто значення РНК ВГС нижче меж виявлення) на 12 тижні, буде досягнуто вірусологічної відповіді на 48 тижні терапії. Повторне лікування тривалістю понад 48 тижнів у пацієнтів з ВГС генотипу 1 без відповіді на попередню терапію із застосуванням комбінованої терапії з пегільованим інтерфероном альфа-2b та рибавірином не вивчалося. Препарат Рибавірин у комбінації з інтерфероном альфа-2b (тільки подвійна терапія): Тривалість лікування з інтерфероном альфа-2b: На підставі результатів клінічних досліджень пацієнтам рекомендується отримувати подвійну терапію протягом щонайменше 6 місяців. Під час клінічних досліджень, що тривали 1 рік, для пацієнтів, у яких не було досягнуто вірусологічної відповіді через 6 місяців лікування (тобто значення РНК ВГС нижче меж виявлення), ймовірність подальшого досягнення вірусологічної відповіді була вкрай мала (тобто значення РНК ВГС нижче меж виявлення через 6 місяців після відміни лікування). 1. Генотип 1. Подвійна терапія повинна тривати ще 6 місяців (тобто всього 1 рік) у пацієнтів з відсутністю РНК ВГС через 6 місяців після лікування. Генотипи, відмінні від 1 Рішення про продовження подвійної терапії до 1 року у пацієнтів з відсутністю РНК ВГС після 6 місяців лікування має бути зумовлене іншими прогностичними факторами (наприклад, вік >40 років, чоловіча стать, мостоподібний фіброз печінки). Діти віком від 3 до 18 років (подвійна терапія) Доза препарату Рибавірин для дітей віком від 3 до 18 років повинна розраховуватися на підставі маси тіла пацієнта, доза пегінтерферону альфа-2b та інтерферону альфа-2b (препарату Інтрон® А) – на підставі площі поверхні тіла. Доза для комбінованої терапії з пегінтерфероном альфа-2b: Рекомендована доза пегінтерферону альфа-2b становить 60 мкг/м2/тиждень підшкірно у комбінації з препаратом Рибавірин 15 мг/кг/добу (див. Таблицю 2). Доза для комбінованої терапії з інтерфероном альфа-2b (препаратом Інтрон® А): У клінічних дослідженнях, проведених у даної популяції пацієнтів, рибавірин та інтерферон альфа-2b застосовувалися у дозі 15 мг/кг/добу та 3 млн МО/м2 3 рази на тиждень відповідно (див. Таблицю 2). Таблиця 2. Рекомендовані дози залежно від маси тіла пацієнта при застосуванні комбінованої терапії з інтерфероном альфа-2b (препаратом Інтрон® А) або пегінтерфероном альфа-2b Маса тіла пацієнта (кг) Добова доза рибавірину Кількість капсул по 200 мг Режим дозування 25-36 400 мг 2 1 капсула вранці, 1 капсула ввечері 37-49 600 мг 3 1 капсула вранці, 2 капсули ввечері 50-65 800 мг 4 2 капсули вранці, 2 капсули ввечері >65 таблицю розрахунку доз для дорослих пацієнтів (Таблиця 1) Тривалість лікування у дітей віком від 3 до 18 років Генотип 1: рекомендована тривалість подвійної терапії становить 1 рік. У клінічних дослідженнях комбінованої терапії зі стандартним інтерфероном у дітей віком від 3 до 18 років (негативне передиктивне значення для інтерферону альфа-2Ь/рибавірину становить 96%) було встановлено, що якщо у пацієнтів на 12 тижні не досягається вірусологічна відповідь, пізніше відповіді досягнуто не буде. Тому рекомендується, щоб у дітей, які отримують комбіновану терапію у вигляді інтерферону альфа-2b (пегільованого або непегільованого) та препарату Рибавірин, дане лікування було скасовано, якщо на 12 тижні значення РНК ВГС знизилося на Генотип 2 або 3: рекомендована тривалість подвійної терапії становить 24 тижні. Генотип 4: у клінічному дослідженні застосування пегінтерферону альфа-2b/рибавірину брали участь лише 5 дітей віком від 3 до 18 років з ВГС генотипу 4. Рекомендована тривалість подвійної терапії становить 1 рік. Лікування пегінтерфероном альфа-2Ь/рибавірином має бути припинено, якщо значення РНК ВГС на 12 тижні знизилося Корекція режиму дозування для всіх пацієнтів Комбінована терапія: Якщо при застосуванні комбінованої терапії препаратом Рибавірин та пегінтерфероном альфа-2b або інтерфероном альфа-2b, або препаратом Рибавірин та пегінтерфероном альфа-2b та боцепревіром спостерігаються серйозні небажані реакції або відхилення даних лабораторних аналізів, необхідно докоригувати зникнення реакцій. Зменшення доз боцепревіру не рекомендується. У клінічних дослідженнях для модифікації дози було розроблено керівництво (Таблиця 3). Оскільки чітке дотримання режиму терапії є дуже важливим для її результату, доза повинна бути якомога ближче до рекомендованої дози. Слід враховувати можливий негативний вплив на зменшення дози рибавірину на ефективність лікування. Таблиця 3. Методичні вказівки щодо зміни доз комбінованої терапії на підставі даних лабораторних показників Лабораторні показники Зниження дози тільки препарату Рибавірин (див. Примітку 1), якщо: Зниження дози тільки інтерферону апьфа-2b або пегінтерферону альфа-2b (див. Примітку 2), якщо: Припинення терапії, якщо *: Концентрація гемоглобіну <100 г/л - <85 г/л Концентрація гемоглобіну у пацієнтів із захворюванням серця у стабільній формі. Концентрація гемоглобіну знизилася на ≥20 г/л протягом будь-яких 4 тижнів під час лікування (постійне застосування зниженої дози). <120 г/л через 4 тижні після зниження дози Діти віком від 3 до 18 років Концентрація гемоглобіну Не застосовується Число лейкоцитів - <1,5x109/л <1,0x109/л Число нейтрофілів - <0,75x109/л <0,5x109/л Число тромбоцитів Дорослі: <50x109/л Діти віком від 3 до 18 років < 70x109/л Дорослі: <25x109/л Діти віком від 3 до 18 років <50x109/л Концентрація пов'язаного білірубіну - - 2,5хВГН** Концентрація вільного білірубіну >0,05 г/л Протягом >4 тижнів Дорослі: >0,04 г/л Діти віком від 3 до 18 років при лікуванні інтерфероном альфа-2b >0,05 г/л; при лікуванні пегітерфероном альфа-2b >0,04 г/л Концентрація креатиніну - - >0,02 г/л Кліренс креатиніну - - Скасувати рибавірин, якщо <50 мл/хв. Аланін-амінотрансфераза або Аспартат-амінотрансфераза 2 х (базове значення) та 10 х ВГН** або 2 х (базове значення) та 10 х ВГН** * Див. критерії зміни доз та відміни лікарських препаратів пегінтерферону альфа-2b та інтерферону альфа-2b в інструкціях щодо застосування даних лікарських препаратів. ** ВГН – верхня межа норми. Примітка 1: у дорослих пацієнтів перше зменшення дози препарату Рибавірин становить 200 мг на добу (у пацієнтів, які приймають 1400 мг на добу, зменшення дози має становити 400 мг на добу). При необхідності друге зменшення дози препарату Рибавірин становить додаткові 200 мг на добу. Пацієнти, у яких щоденна доза препарату Рибавірин знижена до 600 мг, приймають 1 капсулу 200 мг уранці та 2 капсули 200 мг увечері. У дітей віком від 3 до 18 років, які приймають рибавірин та пегінтерферон альфа-2b, перше зменшення дози препарату Рибавірин становить до 12 мг/кг/добу, друге зменшення дози – до 8 мг/кг/добу. У дітей віком від 3 до 18 років, які приймають рибавірин та інтерферон альфа-2b, доза препарату Рібавірин знижується до 7,5 мг/кг/добу. Примітка 2: у дорослих пацієнтів, які приймають рибавірин та пегінтерферон альфа-2b, перше зменшення дози пегінтерферону альфа-2b становить до 1 мкг/кг/тиждень. При необхідності друге зменшення дози пегінтерферону альфа-2b становить 0,5 мкг/кг/тиждень. У дітей віком від 3 до 18 років, які приймають рибавірин та пегінтерферон альфа-2b, перше зменшення дози пегінтерферону альфа-2b становить до 40 мкг/м2/тиждень, друге зменшення дози пегінтерферону альфа-2b становить до 20 мкг/м2/не. У дорослих та дітей віком від 3 до 18 років, які приймають рибавірин та інтерферон альфа-2b, слід зменшувати дозу інтерферону альфа-2b у 2 рази. Особливі групи пацієнтів Застосування у разі порушення функції нирок Фармакокінетика рибавірину змінюється у пацієнтів з порушенням функції нирок через зниження явного кліренсу креатиніну у даних пацієнтів. Таким чином, до початку лікування препаратом Рибавірин рекомендується оцінити функцію нирок у всіх пацієнтів. Пацієнти з кліренсом креатиніну Якщо концентрація креатиніну в сироватці збільшується до >0,02 г/л (Таблиця 3), то лікування препаратом Рибавірин та пегінтерфероном альфа-2b/інтерфероном альфа-2b необхідно відмінити. Застосування у разі порушення функції печінки Між прийомом рибавірину та функціями печінки не встановлено фармакокінетичного взаємозв'язку. Таким чином, не потрібно коригувати дозу препарату Рибавірин у пацієнтів з порушенням функції печінки. Застосування рибавірину протипоказане у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю або декомпенсованим цирозом печінки. Застосування у людей похилого віку (старше 65 років) Не спостерігається значної залежності фармакокінетики рибавірину від віку пацієнта. Однак, як і у молодших пацієнтів, перед початком застосування препарату Рибавірин необхідно оцінити функцію нирок. Застосування у пацієнтів молодше 18 років Препарат Рібавірин може застосовуватися у комбінації з пегінтерфероном альфа-2b або з інтерфероном альфа-2b у дітей віком від 3 до 18 років. Безпека та ефективність препарату Рибавірин у комбінації з іншими формами інтерферону (тобто альфа-2b) у даної категорії пацієнтів не вивчалися. Пацієнти з ко-інфекцією ВГС/ВІЛ У пацієнтів, які приймають нуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази (НДТ) у комбінації з рибавірином та інтерфероном альфа-2b або пегінтерфероном альфа-2b, може спостерігатися підвищений ризик розвитку мітохондріальної токсичності, лактат-ацидозу та декомпенсації захворювань печінки. Необхідно ознайомитись з інструкціями щодо медичного застосування даних лікарських препаратів.ПередозуванняПотрійна терапія Інформація представлена в інструкції із застосування лікарського препарату боцепревір. Подвійна терапія Відома максимальна прийнята доза рибавірину склала 10 г у капсулах (50 капсул по 200 мг) та 39 млн ME інтерферону альфа-2b у вигляді розчину для ін'єкцій (13 підшкірних ін'єкцій по 3 млн ME). Ці кількості ввів собі один пацієнт протягом 1-го дня з метою самогубства. Пацієнт перебував протягом 2 днів у відділенні невідкладної терапії; за цей час жодних небажаних явищ, пов'язаних із передозуванням, не спостерігалося. Антидот невідомий, гемодіаліз та перитонеальні діалізи неефективні, лікування симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНа підставі результатів клінічних досліджень можна стверджувати, що застосування рибавірину як монотерапії не є ефективним, і препарат Рибавірин не може застосовуватися у вигляді монотерапії. Безпека та ефективність були встановлені лише для комбінованої терапії рибавірином та розчинами для ін'єкцій пегінтерфірону альфа-2b або інтерферону альфа-2b. У всіх пацієнтів, включених у дослідження хронічного гепатиту С, була проведена біопсія печінки перед включенням у дослідження, але у певних випадках (наприклад, у пацієнтів із ВГС 2 та 3 генотипу) лікування може проводитись без гістологічних даних. Рішення про необхідність проведення біопсії печінки до початку лікування має бути обґрунтоване на рекомендаціях поточних методичних вказівок. Порушення психіки та порушення з боку центральної нервової системи (ЦНС) При проведенні комбінованої терапії з пегінтерфероном альфа-2b або інтерфероном альфа-2b і навіть протягом 6 місяців після відміни лікування у деяких пацієнтів спостерігалися тяжкі порушення ЦНС, зокрема, депресія, суїцидальні думки або спроби суїциду. У дітей віком від 3 до 18 років, які приймали рибавірин у комбінації з інтерфероном альфа-2b, суїцидальні думки або спроби суїциду спостерігалися більш часто, ніж у дорослих (2,4% порівняно з 1%) під час лікування та протягом наступного 6- місячного періоду спостереження. Як і у дорослих, у дітей віком від 3 до 18 років спостерігалися інші небажані психічні реакції (наприклад, депресія, емоційна лабільність та сонливість). Інші ефекти з боку ЦНС, що включають агресивну поведінку (іноді спрямовану проти інших, наприклад, гоміцидальні думки), біполярний розлад, манію, сплутаність і зміна свідомості, також спостерігалися при застосуванні інтерферонів альфа. У пацієнтів слід проводити ретельний контроль ознак або симптомів психічних захворювань. Якщо подібні симптоми з'являються, лікар повинен враховувати потенційну небезпеку даних небажаних ефектів і підібрати відповідну лікарську терапію. Якщо цей стан не минає або стає більш важким і виявляються суїцидальні думки або гоміцидальні думки, рекомендується відмінити лікування препаратом Рибавірин та пегінтерфероном альфа-2b або інтерфероном альфа-2b та призначити відповідне психіатричне лікування. Наявність або анамнез тяжких психічних захворювань Якщо лікування препаратом Рибавірин у комбінації з пегінтерфероном альфа-2b або інтерфероном альфа-2b є необхідним у дорослих пацієнтів з наявністю або наявних в анамнезі психічних захворювань, воно має бути розпочато лише після відповідної діагностики та лікування психічних захворювань. Застосування рибавірину та інтерферону альфа-2b або пегінтерферону альфа-2b у дітей віком від 3 до 18 років з наявністю або анамнезом тяжких психічних захворювань протипоказано. Пацієнти з розладом, спричиненим вживанням психоактивних речовин При лікуванні інтерфероном альфа пацієнти з гепатитом С, які страждають на розлад, викликаний вживанням психоактивних речовин (алкоголь, марихуана тощо), входять до групи пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку психічних захворювань або погіршенням існуючих. Якщо лікування інтерфероном альфа для цих пацієнтів є необхідним, то наявність супутніх захворювань та можливе зловживання психоактивними речовинами мають бути ретельно оцінені перед початком терапії. Для оцінки, лікування та спостереження за пацієнтами можуть бути залучені спеціалісти інших напрямів, включаючи психіатра чи нарколога. Під час проведення лікування та після його припинення пацієнт повинен перебувати під наглядом фахівця. При повторному виникненні чи розвитку психічних захворювань чи залежностей рекомендується раннє втручання. Зростання та розвиток (діти від 3 до 18 років) При проведенні курсу терапії інтерферону (непегільованого та пегільованого) та рибавірину тривалістю до 48 тижнів у пацієнтів віком від 3 до 18 років часто спостерігалися зниження маси тіла та зменшення швидкості зростання. Аналіз даних довгострокової комбінованої терапії пегільованим інтерфероном та рибавірином показав суттєву затримку зростання. У 32% пацієнтів (30/90) спостерігали зменшення зростання щодо віку >15% через 5 років після завершення терапії. Дані тривалого спостереження за дітьми, які отримували комбіновану терапію інтерфероном і рибавірином, також вказували на суттєву затримку зростання (зниження швидкості зростання більш ніж на 15% порівняно з вихідним значенням) у 21% пацієнтів дитячого віку (n=20), незважаючи на те, що лікування було припинено понад 5 років тому.Для 14 з цих пацієнтів відоме підсумкове зростання у дорослому віці (через 10-12 років після закінчення терапії), який показав, що у 12 пацієнтів спостерігався дефіцит зростання більше 15 процентів, включаючи 2 пацієнтів, у яких зростання залишило 3,7 та 4, 6 відсотків. Оцінка співвідношення ризику/користування у дітей: Співвідношення користі та ризику від лікування має бути ретельно оцінено на підставі даних щодо безпеки застосування препарату у клінічних дослідженнях у дітей віком від 3 до 18 років. Важливо враховувати, що комбінована терапія спричиняє затримку росту, що у деяких пацієнтів призводила до зменшення зростання. Оборотність даного ефекту достовірно не встановлена. Слід оцінити цей ризик з урахуванням особливостей перебігу захворювання у дитини, таких як ознаки прогресування захворювання (особливо фіброз), наявність супутніх захворювань, які можуть впливати на прогресування захворювання (наприклад, коінфекція ВІЛ), а також фактори, що впливають на прогноз відповіді на терапію (генотип ВГС, вірусне навантаження). По можливості лікування в дітей віком необхідно починати після стрибка зростання пубертатному періоді зменшення ризику затримки зростання. Дані про віддалений вплив на статеве дозрівання відсутні. Гемоліз За даними клінічних досліджень, зменшення концентрації гемоглобіну. Серцево-судинна система Дорослі пацієнти з хронічною серцевою недостатністю, інфарктом міокарда в анамнезі та/або попередніми або поточними порушеннями ритму серця повинні бути під наглядом. Перед початком лікування та під час курсу терапії у пацієнтів із наявними порушеннями функції серця необхідно знімати електрокардіограми. Серцеві аритмії (особливо надшлуночкові) зазвичай лікуються стандартно, але при цьому може знадобитися скасування терапії. Відсутні дані про застосування препарату у дітей віком від 3 до 18 років із серцево-судинними захворюваннями в анамнезі. Гіперчутливість негайного типу Якщо розвивається реакція гіперчутливості негайного типу (наприклад, кропив'янка, набряк Квінке, бронхоконстрикція, анафілактичний шок), то препарат Рибавірин повинен бути негайно відмінений, і має бути призначена відповідна терапія. Короткочасні явища висипки не вимагають відміни лікування. Зміни зору У поодиноких випадках застосування рибавірину в комбінації з інтерферонами альфа була зареєстрована ретинопатія, включаючи крововилив у сітківку, випіт у сітківку, набряк диска зорового нерва, зорову нейропатію та оклюзію артерії або вени сітківки, що може призвести до втрати. Усі пацієнти на початку лікування мають пройти огляд офтальмолога. Пацієнт зі скаргами на зниження або втрату зору повинен негайно отримати офтальмологову допомогу. Пацієнти з наявними порушеннями зору (наприклад, діабетичною або гіпертонічною ретинопатією) повинні проходити періодичні огляди у офтальмолога під час комбінованої терапії з інтерферонами альфа. Комбінована терапія з інтерферонами альфа повинна бути скасована у разі порушення або погіршення зору у пацієнтів. Функція печінки Будь-який пацієнт із значними порушеннями функції печінки має бути під контролем лікаря. У пацієнтів із збільшеними параметрами згортання, що свідчать про декомпенсацію захворювання печінки, терапія має бути негайно скасована. Можливість підвищення імуносупресії За літературними даними протягом від 3 до 7 тижнів застосування пегінтерферону та рибавірину в комбінації з азатіоприном у пацієнтів розвивалася панцитопенія та спостерігалося пригнічення функції кісткового мозку. Мієлотоксичність була оборотною протягом 4-6 тижнів після відміни противірусної терапії гепатиту С та азатіоприну і не виникала повторно при застосуванні даних лікарських засобів окремо. Контроль функції щитовидної залози у дітей віком від 3 до 18 років У дітей (приблизно від 12 до 21%), які приймали рибавірин та інтерферон альфа-2b (пегільований та непегільований), спостерігалося зниження концентрації ТТГ. Ще у 4% спостерігалося тимчасове зниження нижче за межу норми. До початку терапії інтерфероном альфа-2b концентрація ТТГ повинна бути оцінена, і будь-яке порушення функції щитовидної залози має бути піддане лікуванню. Терапія інтерфероном альфа-2b (пегільованим та непегільованим) може бути розпочата, якщо концентрація ТТГ підтримується на рівні норми за допомогою лікарських препаратів. При застосуванні рибавірину з пегінтерфероном альфа-2b або інтерфероном альфа-2b спостерігалося порушення функції щитовидної залози. Якщо виявляється порушення функції щитовидної залози, то у пацієнта необхідно оцінити наявність дисфункції щитовидної залози та застосувати відповідні методи лікування. У дітей віком від 3 до 18 років функція щитовидної залози (наприклад, ТТГ) повинна оцінюватися кожні 3 місяці. Ко-інфекція ВГС/ВІЛ Мітохондріальна токсичність та лактат-ацидоз Необхідно з обережністю застосовувати терапію інтерфероном альфа-2b/рибавірином у пацієнтів з ко-інфекцією ВГС/ВІЛ, які приймають НДПТ (особливо диданозин та ставу дин). У ВІЛ-позитивних пацієнтів, які приймають НДПТ, необхідно проводити ретельний контроль маркерів мітохондріальної токсичності та лактат-ацидозу при застосуванні рибавірину. Зокрема: одночасне застосування рибавірину та диданозину не рекомендується через розвиток мітохондріальної токсичності; одночасне застосування рибавірину і ставудину необхідно уникати зниження ризику перехресної мітохондріальної токсичності. Декомпенсовані захворювання печінки у пацієнтів із ко-інфекцією ВГС/ВІЛ Пацієнти з прогресуючим цирозом печінки, які отримують ВААРТ, можуть бути в групі ризику розвитку декомпенсації функції печінки та смерті. Терапія інтерфероном альфа окремо або у комбінації з рибавірином може підвищити цей ризик у цієї групи пацієнтів. Інші фактори у подібних пацієнтів, пов'язані з більш високим ризиком розвитку декомпенсації функції печінки, включають лікування диданозином і підвищення концентрації білірубіну в сироватці крові. Пацієнти, які отримують як APT, так і терапію з приводу гепатиту, повинні бути під контролем лікаря, завданням якого є оцінка стану печінки за шкалою Чайлд-П'ю. У пацієнтів з прогресуючою печінковою недостатністю терапія має бути негайно припинена і терапія антиретровірусними препаратами має бути переглянута. Гематологічні порушення у пацієнтів із ко-інфекцією ВГС/ВІЛ Пацієнти з ко-інфекцією ВГС/ВІЛ, які приймають пегінтерферон альфа-2b/рибавірин та ВААРТ, можуть перебувати у групі підвищеного ризику розвитку гематологічних порушень (таких як нейтропенія, тромбоцитопенія та анемія) порівняно з пацієнтами, лише з гепатитом С. Хоча більшість даних явищ може бути скориговано за допомогою зниження дози, необхідно проводити ретельний контроль за гематологічними параметрами в даній популяції. Пацієнти, які приймають рибавірин та зидовудін, перебувають у групі підвищеного ризику розвитку анемії. Таким чином, одночасне застосування рибавірину та зидовудину не рекомендується. Пацієнти з низьким значенням CD4 Є обмежені дані про безпеку та ефективність (n=25) терапії у пацієнтів з ко-інфекцією ВГС/ВІЛ та значенням CD4 Хвороби зубів та періодонту У пацієнтів, які приймали рибавірин та пегінтерферон альфа-2b або інтерферон альфа-2b, були зареєстровані захворювання зубів та періодонта, які можуть призвести до втрати зубів. На додаток, сухість у роті може негативно впливати на зуби та слизові оболонки рота при тривалому лікуванні препаратом Рибавірин та пегінтерфероном альфа-2b або інтерфероном альфа-2b. Пацієнти повинні чистити зуби двічі на день та проходити регулярні огляди у стоматолога. Крім того, у деяких пацієнтів може бути блювання. Якщо ця реакція виникає, необхідно ретельно полоскати рот після кожного нападу. Лабораторні аналізи Перед початком лікування всім пацієнтам слід провести клінічний аналіз крові, аналіз електролітів, визначення вмісту креатиніну та сечової кислоти у сироватці, функціональні проби печінки. Нормальними значеннями, при яких можна розпочинати терапію рибавірином, є наступні: гемоглобін - ≥120 г/л (жінки), ≥130 г/л (чоловіки), ≥110 г/л (дівчатка), ≥120 г/л (хлопчики) ; тромбоцити – ≥100000/мм3, нейтрофіли – ≥1500/мм3. Лабораторні аналізи повинні проводитися на 2 та 4 тижні терапії і потім періодично відповідно до клінічної картини. Під час лікування слід регулярно визначати значення РНК ВГС. Жінки дітородного віку Жінки дітородного віку під час лікування та протягом 4 місяців після нього мають проводити тести на вагітність щомісяця. Жінки, чиї партнери приймають терапію препаратом Рібавірин, повинні проводити тести на вагітність щомісяця під час лікування рибавірином та протягом 7 місяців після. Препарат Рибавірин може підвищувати концентрацію сечової кислоти через гемоліз. Пацієнтів із схильністю до подагри необхідно ретельно контролювати. Пацієнти з рідкісними спадковими захворюваннями Кожна капсула препарату Рибавірин містить 181 мг лактози. Пацієнтам з рідкісними спадковими порушеннями толерантності галактози, дефіцитом лактози Лаппа або мальабсорбцією глюкози-галактози прийом препарату протипоказаний. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат Рибавірин не надає негативного впливу на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. Незважаючи на це, у комбінації з пэгінтерфероном альфа-2b або інтерфероном альфа-2b цей ефект можливий. Таким чином, пацієнти, які відчувають втому, сонливість або сплутаність свідомості, під час лікування повинні утриматися від керування транспортними засобами чи роботи з механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему