Все товары
206,00 грн
173,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаКонцентрат - 1 мл: Діюча речовина: нітрофурал – 4 мг; Допоміжні речовини: макрогол-400 (поліетиленгліколь-400) – 904 мг, повідон К-30 – 20 мг, вода очищена – до 1 мл. По 100 або 200 мл препарату у флакони зі світлозахисного скла III гідролітичного класу в комплекті з полімерними кришками, що нагвинчуються, з контролем розтину. На кожен флакон наклеюють самоклеючу етикетку. Один флакон разом з інструкцією із застосування та мірною ложкою поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиВ'язка рідина від жовтого до коричнево-жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаПротимікробний засіб - нітрофуран.ФармакокінетикаПри місцевому та зовнішньому застосуванні всмоктування незначне. Проникає через гістогематичні бар'єри та рівномірно розподіляється у рідинах та тканинах. Основний шлях метаболізму – відновлення нітрогрупи. Виводиться нирками та частково з жовчю.ФармакодинамікаПротимікробний засіб, похідний нітрофурану. Бактеріальні флавопротеїни, відновлюючи 5-нітрогрупу, утворюють високореактивні амінопохідні, здатні викликати конформаційні зміни білків (у тому числі рибосомальних) та інших макромолекул, призводячи до загибелі бактерій. Активний щодо грампозитивних та грамнегативних бактерій (в т.ч. Staphylococcus spp., Streptococcus spp., Escherichia coli, Clostridium perfringens). Стійкість розвивається повільно і досягає високого ступеня.Показання до застосуванняЗовнішньо: гнійні рани, пролежні, опік ІІ-ІІІ ступеня, дрібні пошкодження шкіри (у тому числі садна, подряпини, тріщини, порізи). Місцево: блефарит, кон'юнктивіт, остеомієліт, емпієма придаткових пазух носа та плеври, інфекції сечовивідних шляхів – промивання порожнин, гострий тонзиліт, стоматит, гінгівіт. У разі потреби, будь ласка, проконсультуйтеся з лікарем перед застосуванням лікарського засобу.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до нітрофуралу, похідних нітрофурану та/або інших компонентів препарату, кровотеча, алергодерматози, виражені порушення нирок.Вагітність та лактаціяПеред застосуванням препарату, якщо Ви вагітні, або припускаєте, що Ви могли бути вагітною, або плануєте вагітність, в період грудного вигодовування необхідно проконсультуватися з лікарем. Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування можливе, якщо передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода та дитини.Побічна діяНебажані реакції згруповані відповідно до ураження органів та систем органів згідно з словником MedDRA. Порушення імунної системи: алергічні реакції. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: свербіж шкіри, дерматит. Якщо будь-які з побічних ефектів, що зазначені в інструкції, посилюються, або відзначаються будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, слід негайно повідомити про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиНесумісний з епінефрином (адреналін), прокаїном (новокаїн), тетракаїном, резорцинолом (резорцин) та іншими відновниками, тому що розкладається з утворенням пофарбованих у рожевий або бурий колір продуктів. Несумісний з калію перманганатом, перекисом водню та іншими окислювачами внаслідок окислення препарату.Спосіб застосування та дозиМісцево, зовнішньо. Водний 0,02% розчин нітрофуралу готують безпосередньо перед застосуванням: 5 мл концентрату розчиняють у 100 мл кип'яченої або дистильованої води. Зовнішньо У вигляді водного 0,02% розчину - зрошують рани, пролежні, опік II-III ступеня, дрібні ушкодження шкіри (у тому числі подряпини, подряпини, тріщини, порізи) і накладають вологі пов'язки. Місцево Блефарит, кон'юнктивіт – інстиляція водного 0,02% розчину в кон'юнктивальний мішок. Остеомієліт після операції - промивання порожнини з наступним накладанням вологої пов'язки. Емпієм придаткових пазух носа (у тому числі при гаймориті) - промивання порожнини, емпієм плеври - після видалення гною проводять промивання плевральної порожнини і вводять 20-100 мл водного 0,02% розчину. Для промивання сечівника та сечового міхура застосовують водний 0,02% розчин з експозицією 20 хвилин. При гострому тонзиліті, стоматиті, гінгівіті - полоскання рота та горла теплим розчином по 100 мл водного 0,02% розчину 2-3 рази на день. Тривалість курсу лікування за показаннями в залежності від характеру та локалізації ураженої ділянки. Якщо після лікування покращення не настає, або симптоми посилюються, або з'являються нові симптоми, необхідно проконсультуватися з лікарем. Застосовуйте препарат тільки згідно з тими показаннями, тим способом застосування, які вказані в інструкції із застосування.ПередозуванняПри передозуванні можливе посилення побічних ефектів. Лікування: симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗастосування препарату пацієнтами при тяжких опіках на великих поверхнях: у разі порушення функції нирок можливе прогресування ниркової недостатності (уремія, порушення водно-електролітного балансу, метаболічний ацидоз). У разі відсутності зменшення або при обтяженні симптомів захворювання необхідно звернутися до лікаря. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат не впливає на здатність керувати транспортними засобами або займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
305,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки шипучі для приготування розчину для місцевого та зовнішнього застосування - 1 таб. Активна речовина: нітрофурал (фурацилін) – 20 мг; Допоміжні речовини: винна кислота – 375 мг, натрію гідрокарбонат – 299 мг, натрію карбонат – 325 мг, натрію хлорид – 100 мг, макрогол 20000 – 65 мг, повідон середньомолекулярний – 16 мг. 10 пігулок.Опис лікарської формиТаблетки шипучі для приготування розчину для місцевого та зовнішнього застосування від світло-жовтого до жовтого кольору з вкрапленнями, круглі, плоскоциліндричної форми, з фаскою на обох сторонах; допускається шорсткість поверхні.Фармакотерапевтична групаПротимікробний засіб, похідний нітрофурану. Активний щодо грампозитивних бактерій: Staphylococcus spp., Streptococcus spp., Bacillus anthracis; грамнегативних бактерій: Escherichia coli, Shigella spp., Salmonella spp. (В т.ч. Salmonella paratyphi).ФармакокінетикаПри місцевому та зовнішньому застосуванні всмоктування незначне.Показання до застосуванняГнійні рани, пролежні, виразки, опіки ІІ та ІІІ ступеня, остеомієліт, емпієма плеври, анаеробна інфекція ранової поверхні, фурункул зовнішнього слухового проходу, емпієма придаткових пазух носа.Протипоказання до застосуванняАлергічні дерматози, підвищена чутливість до нітрофуралу та інших похідних нітрофурану.Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності та в період грудного вигодовування можливе, якщо передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода чи дитини.Побічна діяМожливо: місцеві алергічні реакції, дерматити.Спосіб застосування та дозиПри гнійних ранах, пролежнях, виразках, опіках для підготовки гранулюючої поверхні до пересадок шкіри і до накладання вторинного шва зрошують рану водним розчином нітрофуралу і накладають вологі пов'язки. При остеомієліті після операції промивають порожнину водним розчином нітрофуралу та накладають вологу пов'язку. При емпіємі плеври відсмоктують гній та промивають плевральну порожнину з наступним введенням у порожнину 20-100 мл водного розчину нітрофуралу. Для приготування водного розчину 1 частина нітрофуралу розчиняють 5000 частин ізотонічного розчину натрію хлориду або дистильованої води. Готовий розчин можна зберігати протягом багато часу.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
305,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки шипучі для приготування розчину для місцевого та зовнішнього застосування - 1 таб. Активна речовина: нітрофурал (фурацилін) – 20 мг; Допоміжні речовини: винна кислота – 375 мг, натрію гідрокарбонат – 299 мг, натрію карбонат – 325 мг, натрію хлорид – 100 мг, макрогол 20000 – 65 мг, повідон середньомолекулярний – 16 мг. 20 пігулок.Опис лікарської формиТаблетки шипучі для приготування розчину для місцевого та зовнішнього застосування від світло-жовтого до жовтого кольору з вкрапленнями, круглі, плоскоциліндричної форми, з фаскою на обох сторонах; допускається шорсткість поверхні.Фармакотерапевтична групаПротимікробний засіб, похідний нітрофурану. Активний щодо грампозитивних бактерій: Staphylococcus spp., Streptococcus spp., Bacillus anthracis; грамнегативних бактерій: Escherichia coli, Shigella spp., Salmonella spp. (В т.ч. Salmonella paratyphi).ФармакокінетикаПри місцевому та зовнішньому застосуванні всмоктування незначне.Показання до застосуванняГнійні рани, пролежні, виразки, опіки ІІ та ІІІ ступеня, остеомієліт, емпієма плеври, анаеробна інфекція ранової поверхні, фурункул зовнішнього слухового проходу, емпієма придаткових пазух носа.Протипоказання до застосуванняАлергічні дерматози, підвищена чутливість до нітрофуралу та інших похідних нітрофурану.Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності та в період грудного вигодовування можливе, якщо передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода чи дитини.Побічна діяМожливо: місцеві алергічні реакції, дерматити.Спосіб застосування та дозиПри гнійних ранах, пролежнях, виразках, опіках для підготовки гранулюючої поверхні до пересадок шкіри і до накладання вторинного шва зрошують рану водним розчином нітрофуралу і накладають вологі пов'язки. При остеомієліті після операції промивають порожнину водним розчином нітрофуралу та накладають вологу пов'язку. При емпіємі плеври відсмоктують гній та промивають плевральну порожнину з наступним введенням у порожнину 20-100 мл водного розчину нітрофуралу. Для приготування водного розчину 1 частина нітрофуралу розчиняють 5000 частин ізотонічного розчину натрію хлориду або дистильованої води. Готовий розчин можна зберігати протягом багато часу.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
213,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаВ одному пакетику міститься: нітрофурал (фурацилін) – 0,02 г; натрію хлорид – 0,8 г.Фармакотерапевтична групаФурацилін – порошок для приготування розчину для зовнішнього застосування. Антисептик. Бактерицидна дія при полосканнях, зрошеннях та аплікаціях Засіб має бактерицидну дію щодо грампозитивних та грамнегативних бактерій.Показання до застосуваннязапальні процеси в ротовій порожнині (гінгівіти, стоматити); запальні ураження очей (кон'юнктивіти, блефарити); фурункули зовнішнього слухового проходу чи гострий отит (зовнішній, середній); остеомієліт; гострий тонзиліт; гнійно-запальні процеси у суглобових чи плевральних порожнинах.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату, кровотечі, алергодерматози. Обережно: Виражені ураження функції нирок. Вагітність та лактація: Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування можливе, якщо передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода чи дитини.Побічна діяАлергія, свербіж.Спосіб застосування та дозиВикористовувати лише для зовнішнього застосування. 1 порошок розчинити у 100 мл гарячої води, або 2 порошки розчинити у 200 мл гарячої води. Полоскання горла при ангіні роблять протягом 5-7 хвилин до 10 разів на добу, щоразу використовуючи по 100 мл готового розчину. Якщо процедуру необхідно зробити дитині, батьки повинні навчити її, як правильно полоскати запалене горло і стежити, щоб малюк випадково не проковтнув розчин. Зовсім маленьким дітям, які ще не вміють самостійно полоскати горло, можна обробляти уражені ділянки зі спринцівки. При запальних процесах у ротовій порожнині (стоматит, гінгівіт) розчин для полоскань готують за тією ж схемою, що і для горла. Дезінфікуючі властивості Фурациліну ефективно знімають неприємні симптоми захворювань та покращують стан хворого.Полоскати рот Фурацилін рекомендується щоразу перед проведенням чергової лікувальної маніпуляції.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
207,00 грн
Дозування: 20 мг Фасування: N1 Форма випуску: порошок для приготування розчину для зовнішнього застосування. Упакування: пак. Виробник: Самарська фармацевтична фабрика Завод-виробник: Самарська фармацевтична фабрика (Росія).
198,00 грн
161,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин – 1 л.: діюча речовина: нітрофурал (фурацилін) – 0,2 г; допоміжні речовини: натрію хлорид – 9,0 г; вода очищена – до 1 л. По 100, 200, 400 мл у флакони темного скла укупорені пробками, пробками крапельницями полімерними або пробками, пробками крапельницями полімерними або пробками кришками або насадками пластиковими або закупореними засобами закупорювальними поліетиленовими або полімерними. По 100, 200, 400 мл у флакони полімерні закупорені пробками, пробками крапельницями полімерними або кришками або кришками або кришками насадками пластиковими або закупорені засобами закупоречними поліетиленовими або полімерними, або у флакони з поліетилентерефталату закупорені ковпачками полімерними гвинтовими. По 100, 200, 400 мл у пляшки скляні закупорені пробками гумовими і алюмінієвими ковпачками або в пляшки, закупорені пробками і полімерними кришками. Кожен флакон, пляшку разом з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону коробкового для споживчої тари або в пакет з поліпропіленової плівки ВОРР або плівки поліетиленової або плівки з поліетилентерефталату (для полімерних флаконів 200 і 400 мл). Допускається текст інструкції із застосування наносити на пачку, етикетку, на пакети з поліпропіленової плівки, поліетиленової та поліетилентерефталатної. Допускається укладання флаконів, пляшок у групову упаковку картонну коробку від 6 до 60 штук по 100, 200. 400 мл разом з рівною кількістю інструкцій із застосування (для стаціонарів).Опис лікарської формиПрозора рідина жовтого кольору зі специфічним запахом.Фармакотерапевтична групаПротимікробний засіб - нітрофуран.ФармакокінетикаПри зовнішньому застосуванні всмоктування незначне. Проникає через гістогематичні бар'єри та рівномірно розподіляється у рідинах та тканинах. Основний шлях метаболізму – відновлення нітрогрупи. Виводиться нирками та частково з жовчю.ФармакодинамікаПротимікробний засіб, похідний нітрофурану. Бактеріальні флавопротеїни, відновлюючи 5-нітрогрупу, утворюють високореактивні амінопохідні, здатні викликати конформаційні зміни білків (в т.ч. рибосомальних) та ін макромолекул, призводячи до загибелі бактерій. Активний щодо грампозитивних та грамнегативних бактерій (Staphylococcus spp., Streptococcus spp., Escherichia coli, Clostridium perfringens). Стійкість розвивається повільно і досягає високого ступеня.Показання до застосуванняГнійні рани, пролежні, опіки II-III ст., дрібні пошкодження шкіри (в т.ч. подряпини, подряпини, тріщини, порізи), тонзиліт, стоматит, гінгівіт.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату, кровотечі, алергодерматози. З обережністю: виражені ураження функції нирок.Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності та в період грудного вигодовування можливе, якщо передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода чи дитини.Побічна діяАлергічні реакції, дерматит, нудота, блювання, зниження апетиту, запаморочення.Взаємодія з лікарськими засобамиНесумісний з Епінефрином (адреналін), Тетракаїном, Прокаїном (новокаїн), Резорцинолом (резорцин), та іншими відновниками, тому що розкладається з утворенням пофарбованих у рожевий або бурий колір продуктів. Несумісний з калію перманганатом, перекисом водню та іншими окислювачами внаслідок окислення препарату.Спосіб застосування та дозиЗовнішньо, місцево. Зрошують рани та накладають вологі пов'язки. При тонзиліті, стоматиті, гінгівіті - полоскання рота та горла по 100 мл 2-3 рази на день.ПередозуванняНемає відомостей.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗастосування препарату пацієнтами при тяжких опіках на великих поверхнях: у разі порушення функції нирок можливе прогресування ниркової недостатності (уремія, порушення водно-електролітного балансу, метаболічний ацидоз). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не впливає.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаГотове полоскання для ротової порожнини, флакон 200 мл з мірним стаканчиком. Вода очищена, рідкий екстракт дубровника, рідкий екстракт чебрецю, хлорид натрію, нітрофурал.ХарактеристикаГотове полоскання «Фурацилін Віалайн» містить Нітрофурал, рідкий екстракт чебрецю і дубровника, які є ефективними засобами профілактики захворювань порожнини рота. Основне призначення розчину – видалення хвороботворних мікроорганізмів та гнійних нальотів. Компоненти засобу мають антисептичну та протизапальну дію.Властивості компонентівНітрофурал – як протимікробний засіб активний щодо грампозитивних та грамнегативних бактерій. Рідкий екстракт чебрецю – має протимікробну та аналгетичну дію. Рідкий екстракт дубровника - має протизапальну, ранозагоювальну і кровоспинну дію.ІнструкціяЗасіб застосовують місцево, для полоскання порожнини рота 2-3 рази на добу, після їди або в проміжках між прийомами. Чи не ковтати. Чи не розбавляти.РекомендуєтьсяЯк допоміжний засіб при комплексній терапії інфекційно-запальних захворювань слизової порожнини рота та горла (ангіна, тонзиліт, ларингіт, фарингіт, афтозний та виразковий стоматит, кровоточивість ясен. Як дезодоруючий засіб для ополіскування порожнини рота.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиТільки для зовнішнього застосування. Уникайте попадання в очі. У разі попадання в очі, негайно промийте їх водою.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаСпрей для ротової порожнини, флакон з розпилювачем 45 мл Вода очищена, рідкий екстракт дубровника, рідкий екстракт чебрецю, хлорид натрію, нітрофурал.ХарактеристикаСпрей «Фурацилін Віалайн» – містить Нітрофурал, рідкий екстракт чебрецю та дубровника, які є ефективними засобами профілактики захворювань ротової порожнини. Компоненти засобу мають антисептичну та протизапальну дію.Властивості компонентівНітрофурал – як протимікробний засіб активний щодо грампозитивних та грамнегативних бактерій. Рідкий екстракт чебрецю – має протимікробну та аналгетичну дію. Рідкий екстракт дубровника - має протизапальну, ранозагоювальну і кровоспинну дію.ІнструкціяЗастосовується як зрошення слизової оболонки порожнини рота 2-3 десь у добу після їди чи проміжках з-поміж них. Чи не ковтати.РекомендуєтьсяЯк допоміжний засіб при комплексній терапії інфекційно-запальних захворювань слизової порожнини рота та горла (ангіна, тонзиліт, ларингіт, фарингіт, афтозний та виразковий стоматит, кровоточивість ясен.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиТільки для зовнішнього застосування. Уникайте попадання в очі. У разі попадання в очі, негайно промийте їх водою.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 таблетці міститься активна речовина: фуразолідон 50 мг. У упаковці 10 штук.Фармакотерапевтична групаПрепарат відноситься до протимікробних та протипротозойних засобів. Має бактеріостатичну дію по відношенню до мікробів. Механізм дії полягає у порушенні активності деяких ферментних систем бактерій. Спектр дії: грампозитивні коки (Streptococcus, Staphylococcus), грамнегативні палички (Escherichia, Salmonella, Shigella, Proteus, Klebsiella, Enterobacter), найпростіші (Lamblia). Зі збудників кишкових інфекцій найбільш чутливі збудники дизентерії, черевного тифу та паратифів. Стійкість розвивається повільно.ФармакокінетикаПри пероральному застосуванні фуразолідон слабо всмоктується та інактивується у кишечнику. Тільки близько 5% препарату виводиться з організму із сечею у незміненому вигляді або у вигляді метаболітів, при цьому забарвлюючи сечу у коричневий колір.Клінічна фармакологіяАнтибактеріальний препарат, похідне нітрофурану.Показання до застосуванняДизентерія; паратифи; лямбліоз; харчові токсикоінфекції.Протипоказання до застосуванняВагітність та лактація; термінальна стадія хронічної ниркової недостатності; дефіцит глюкозо-6-дегідрогенази; дитячий вік до 1 року; підвищена індивідуальна чутливість до групи нітрофуранів.Вагітність та лактаціяПротипоказаний при вагітності та в період лактації. Застосування у дітей Протипоказаний дітям віком до 1 року.Побічна діяМожлива поява нудоти, блювання, зниження апетиту; в окремих випадках можуть розвинутись алергічні реакції. Для зменшення побічних реакцій при застосуванні фуразолідону рекомендується приймати його перед їжею та запивати препарат великою кількістю рідини, при необхідності зменшити дозу, призначити антигістамінні препарати та вітаміни групи В. При виражених побічних явищах необхідно припинити застосування препарату.Взаємодія з лікарськими засобамиФуразолідон є інгібітором моноаміноксидази: при його застосуванні повинні дотримуватися такі ж запобіжні заходи, як при застосуванні інших інгібіторів моноаміноксидази. Аміноглікозиди та тетрацикліни посилюють протимікробні властивості фуразолідону. Сенсибілізує організм до алкоголю. Фуразолідон збільшує пригнічення кровотворення на тлі хлорамфеніколу та ристоміцину.Спосіб застосування та дозиФуразолідон призначають внутрішньо. Для лікування паратифу, дизентерії, харчових токсикоінфекцій; дорослі приймають по 0.1-0.15 г після їжі 4 рази на добу протягом 5-10 днів (тривалість прийому залежить від характеру і тяжкості патологічного процесу). У таких дозах фуразолидон можна приймати циклами по 3-6 днів (інтервали - 3-4 дні). Дози для дітей 10 мг/кг маси тіла на добу (добову дозу розподіляють на 3-4 прийоми). Фуразолідон не рекомендується призначати більше 10 днів. При лікуванні; лямбліозу; дорослі; приймають по 0.1 г фуразолідону 4 рази на день,; Вищі добові дози ;для дорослих ;для прийому внутрішньо: разова - 0.2 г, добова - 0.8 г.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 таблетці міститься активна речовина: фуразолідон 50 мг. У упаковці 10 штук.Фармакотерапевтична групаПрепарат відноситься до протимікробних та протипротозойних засобів. Має бактеріостатичну дію по відношенню до мікробів. Механізм дії полягає у порушенні активності деяких ферментних систем бактерій. Спектр дії: грампозитивні коки (Streptococcus, Staphylococcus), грамнегативні палички (Escherichia, Salmonella, Shigella, Proteus, Klebsiella, Enterobacter), найпростіші (Lamblia). Зі збудників кишкових інфекцій найбільш чутливі збудники дизентерії, черевного тифу та паратифів. Стійкість розвивається повільно.ФармакокінетикаПри пероральному застосуванні фуразолідон слабо всмоктується та інактивується у кишечнику. Тільки близько 5% препарату виводиться з організму із сечею у незміненому вигляді або у вигляді метаболітів, при цьому забарвлюючи сечу у коричневий колір.Клінічна фармакологіяАнтибактеріальний препарат, похідне нітрофурану.Показання до застосуванняДизентерія; паратифи; лямбліоз; харчові токсикоінфекції.Протипоказання до застосуванняВагітність та лактація; термінальна стадія хронічної ниркової недостатності; дефіцит глюкозо-6-дегідрогенази; дитячий вік до 1 року; підвищена індивідуальна чутливість до групи нітрофуранів.Вагітність та лактаціяПротипоказаний при вагітності та в період лактації. Застосування у дітей Протипоказаний дітям віком до 1 року.Побічна діяМожлива поява нудоти, блювання, зниження апетиту; в окремих випадках можуть розвинутись алергічні реакції. Для зменшення побічних реакцій при застосуванні фуразолідону рекомендується приймати його перед їжею та запивати препарат великою кількістю рідини, при необхідності зменшити дозу, призначити антигістамінні препарати та вітаміни групи В. При виражених побічних явищах необхідно припинити застосування препарату.Взаємодія з лікарськими засобамиФуразолідон є інгібітором моноаміноксидази: при його застосуванні повинні дотримуватися такі ж запобіжні заходи, як при застосуванні інших інгібіторів моноаміноксидази. Аміноглікозиди та тетрацикліни посилюють протимікробні властивості фуразолідону. Сенсибілізує організм до алкоголю. Фуразолідон збільшує пригнічення кровотворення на тлі хлорамфеніколу та ристоміцину.Спосіб застосування та дозиФуразолідон призначають внутрішньо. Для лікування паратифу, дизентерії, харчових токсикоінфекцій; дорослі приймають по 0.1-0.15 г після їжі 4 рази на добу протягом 5-10 днів (тривалість прийому залежить від характеру і тяжкості патологічного процесу). У таких дозах фуразолидон можна приймати циклами по 3-6 днів (інтервали - 3-4 дні). Дози для дітей 10 мг/кг маси тіла на добу (добову дозу розподіляють на 3-4 прийоми). Фуразолідон не рекомендується призначати більше 10 днів. При лікуванні; лямбліозу; дорослі; приймають по 0.1 г фуразолідону 4 рази на день,; Вищі добові дози ;для дорослих ;для прийому внутрішньо: разова - 0.2 г, добова - 0.8 г.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Нітрофурал (фурацилін) - 20 мг; Допоміжна речовина: хлорид натрію – 800 мг. Таблетки для приготування розчину для місцевого та зовнішнього застосування, 20 мг. По 10 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної пофарбованої та фольги алюмінієвої. По 1, 2 контурні коміркові упаковки з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі плоскоциліндричні таблетки від жовтого до коричнево-жовтого кольору з характерною мармуровістю, фаскою, з ризиком на одній стороні.Фармакотерапевтична групаПротимікробний та протипротозойний засіб - нітрофуран.ФармакокінетикаПри зовнішньому та місцевому застосуванні всмоктування незначне. Проникає через гістогематичні бар'єри та рівномірно розподіляється у рідинах та тканинах. Основний шлях метаболізму – відновлення нітрогрупи. Виводиться нирками та частково з жовчю.ФармакодинамікаПротимікробний засіб, похідний нітрофурану. Бактеріальні флавопротеїни, відновлюючи 5-нітрогрупу, утворюють високореактивні амінопохідні, здатні викликати конформаційні зміни білків (у тому числі рибосомальних) та інших макромолекул, що призводять до загибелі бактерій. Активний щодо грампозитивних та грамнегативних бактерій (у тому числі Staphylococcus spp., Streptococcus spp., Escherichia coli, Clostridium perfringens). Стійкість розвивається повільно і досягає високого ступеня.Показання до застосуванняЗовнішньо: гнійні рани, пролежні, опіки ІІ-ІІІ ступеня, дрібні пошкодження шкіри (у тому числі садна, подряпини, тріщини, порізи). Місцево: блефарит, кон'юнктивіт, остеомієліт, емпієма придаткових пазух носа та плеври; інфекції сечовивідних шляхів – промивання порожнин, гострий тонзиліт, стоматит, гінгівіт. У разі потреби, будь ласка, проконсультуйтеся з лікарем перед застосуванням лікарського засобу.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до нітрофуралу, похідних нітрофурану та/або інших компонентів препарату, кровотеча, алергодерматози, виражені порушення функції нирок.Вагітність та лактаціяПеред застосуванням препарату, якщо Ви вагітні, або припускаєте, що Ви могли бути вагітною, або плануєте вагітність, в період грудного вигодовування необхідно проконсультуватися з лікарем. Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування можливе, якщо передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода чи дитини.Побічна діяМожливі алергічні реакції, дерматит, свербіж шкіри. Якщо будь-які з побічних ефектів, що зазначені в інструкції, посилюються, або відзначаються будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, слід негайно повідомити про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиЧи не вивчалося.Спосіб застосування та дозиМісцево, зовнішньо у вигляді 0,02% свіжоприготовленого водного розчину: безпосередньо перед застосуванням одну таблетку (20 мг фурациліну), розчиняють у 100 мл дистильованої або теплої кип'яченої воді. Для швидшого розчинення рекомендується гаряча вода. Потім розчин охолоджують до кімнатної температури. Зовнішньо: як водного 0,02 % розчину – зрошують рани, накладають вологі пов'язки. Місцево: блефарит, кон'юнктивіт - інстиляція водного 0,02% розчину в кон'юнктивальний мішок. Остеомієліт після операції - промивання порожнини з подальшим накладенням вологої пов'язки. Емпієм придаткових пазух носа (у тому числі при гаймориті) - промивання порожнини, емпієм плеври - після видалення гною проводять промивання плевральної порожнини і вводять 20-100 мл водного 0,02% розчину. Для промивання сечівника та сечового міхура застосовують водний 0,02% розчин з експозицією 20 хвилин. При тонзиліті, стоматиті, гінгівіті - полоскання рота та горла по 100 мл водного 0,02% розчину 2-3 рази на день. Тривалість лікування – за показаннями залежно від характеру та локалізації ураженої ділянки. Якщо симптоми зберігаються, рекомендується звернутися до лікаря. Застосовуйте препарат тільки відповідно до того способу застосування та в дозах, які вказані в інструкції. У разі потреби, будь ласка, проконсультуйтеся з лікарем перед застосуванням лікарського засобу.ПередозуванняПро випадки передозування не повідомлялося.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: фуразолідон – 50 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат – 25,21 мг, крохмаль кукурудзяний – 21,59 мг, аеросил – 2,00 мг, полісорбат-80 – 0,2 мг, кальцію стеарат – 1,00 мг. По 10, 20 або 25 таблеток у контурне осередкове впакування з плівки ПВХ та фольги алюмінієвої. 1, 2, 3, 4, 5 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією з медичного застосування поміщають у пачку з картону. Від 20 до 1000 контурних осередкових упаковок з рівною кількістю інструкцій з медичного застосування у групову упаковку (для стаціонарів).Опис лікарської формиКруглі, плоскоциліндричні таблетки жовтого або жовтого із зеленуватим відтінком кольору, з фаскою.Фармакотерапевтична групаПротимікробний та протипротозойний засіб - нітрофуран.ФармакокінетикаДобре абсорбується при пероральному введенні. Швидко та інтенсивно метаболізується переважно у печінці з утворенням фармакологічно неактивного метаболіту (амінопохідне). Виводиться переважно нирками (65%). Частково виводиться із жовчю, досягаючи високих концентрацій у просвіті кишечника, що дозволяє застосовувати його при кишкових інфекціях. При нирковій недостатності фуразолідон кумулює у крові внаслідок уповільнення виведення.ФармакодинамікаПротимікробний та протипротозойний засіб, похідний нітрофуранів. Активний щодо таких мікроорганізмів: Trichomonas spp., Giardia Iambiia, Shigella dysenteriae, Shigella flexneri, Shigella boydii, Shigella sonnei, Salmonella typhi, Salmonella paratyphi, Staphylococcus spp. Слабо впливає на збудників гнійної та анаеробної інфекції. Стійкість мікроорганізмів розвивається повільно. Блокує моноаміноксидазу. Нітрофурани порушують процеси клітинного дихання мікроорганізмів, пригнічують цикл трикарбонових кислот, а також пригнічують біосинтез нуклеїнових кислот мікроорганізмів, внаслідок чого відбувається руйнування їх оболонки або цитоплазматичної мембрани. Внаслідок дії нітрофуранів мікроорганізми виділяють менше токсинів, у зв'язку з чим покращення загального стану пацієнта можливе ще до вираженого пригнічення зростання мікрофлори. На відміну від багатьох інших протимікробних лікарських засобів, вони не тільки не пригнічують, а навіть активують імунну систему організму (підвищують титр комплементу та здатність лейкоцитів фагоцитувати мікроорганізми).Показання до застосуванняДизентерія, паратифи, лямбліоз, гостра бактеріальна та протозойна діарея.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до фуразолідону, компонентів препарату, групи нітрофуранів. Термінальна стадія хронічної ниркової недостатності, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, вагітність, період грудного вигодовування, непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція. Фуразолідон у даній лікарській формі не рекомендується для застосування у дітей віком до 3 років. З обережністю: Хронічна ниркова недостатність, захворювання печінки та нервової системи, літній вік. При нирковій недостатності кумулюється і може мати токсичну дію.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату при вагітності та в період грудного вигодовування протипоказане. При необхідності застосування у період лактації грудне вигодовування слід припинити.Побічна діяПорушення з боку крові та лімфатичної системи: лейкопенія, агранулоцитоз, гемоліз у осіб з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Порушення з боку імунної системи: реакції гіперчутливості (включаючи зниження артеріального тиску, кропив'янка, лихоманка, артралгія, кореподібний висип), свербіж шкіри, висип, у тому числі плямисто-папульозна. Порушення з боку нервової системи: біль голови, запаморочення, периферична нейропатія. Порушення з боку судин: ортостатична гіпотензія; зниження артеріального тиску. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: біль у животі, нудота, блювання, діарея, анорексія, коліт, проктит, анальний свербіж, стафілококовий ентерит. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: порушення функції печінки, холестаз. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: порушення функції нирок. Загальні розлади та порушення в місці введення: гіпоглікемія, темно-жовте забарвлення сечі, слабкість, нездужання, дисульфірамоподібна реакція ("приплив" крові до обличчя, незначне підвищення температури, задишка, відчуття здавлення у грудній клітці). Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиФуразолідон у поєднанні з етанолом може призвести до розвитку сульфірамоподібних реакцій, у зв'язку з чим одночасний прийом не рекомендується. При одночасному застосуванні фуразолідону з інгібіторами моноаміноксидази, симпатоміметиками, трициклічними антидепресантами та харчовими продуктами, що містять тірамін, виникає ризик різкого підвищення артеріального тиску, у зв'язку з чим їх одночасний прийом не рекомендується. Аміноглікозиди та тетрацикліни посилюють протимікробні властивості Фуразолідону. Фуразолідон збільшує пригнічення кровотворення на тлі хлорамфеніколу та ристоміцину. Лікарські засоби, що підлуговують сечу (антациди, що містять кальцій і магній, інгібітори карбонгідрази, цитрати, натрію гідрокарбонат) знижують ефект, а підкисляючі (амонію хлорид, кальцію хлорид, соляна кислота, аскорбінова кислота, метіонін) - підвищують.Спосіб застосування та дозиВсередину після їди запиваючи великою кількістю рідини (100-200 мл). При дизентерії, паратифах та гострій бактеріальній та протозойній діареї: Дорослим – по 100-150 мг (2-3 таблетки) 4 рази на добу (але не більше 800 мг) протягом 5-10 днів. Дітям старше 8 років препарат призначають із розрахунку 6-7 мг/кг маси тіла на добу; добову дозу розподіляють на 4 прийоми. Тривалість курсу залежить від тяжкості захворювання та ефективності терапії. При лямбліозі: Дорослим – по 100 мг (2 таблетки) 4 рази на добу. Дітям старше 8 років препарат призначають із розрахунку 6 мг/кг маси тіла на добу, розподіливши добову дозу на 3-4 прийоми. Курс лікування 5-10 днів. Найвища разова доза для дорослих – 200 мг, добова – 800 мг. Не рекомендується застосовувати препарат більше 10 днів.ПередозуванняСимптоми: гострий токсичний гепатит, гематотоксичність, нейротоксичність (поліневрит). Лікування: відміна лікарського засобу, прийом великої кількості рідини, симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ людей похилого віку необхідно застосовувати обережно, у зв'язку з можливими змінами функції нирок (може знадобитися зменшення дози). При вихідній патології печінки збільшується ризик гепатотоксичної дії. Уникати вживання продуктів, що містять тірамін (сир, пиво, вино, квасолю, копченості) та інші судинозвужувальні аміни, виникає ризик розвитку гіпертонічного кризу. Ризик периферичних полінейропатій підвищується при анемії, цукровому діабеті, порушення електролітного балансу, гіповітамінозах В. З метою профілактики потрібне призначення вітамінів групи В. У зв'язку з ризиком дисульфірамоподібних реакцій, під час терапії фуразолідоном та протягом 4 днів після її припинення приймати етанол не рекомендується. Не застосовується при інфекціях сечовивідних шляхів. Разова доза (2-3 таблетки) містить 0,002-0,003 хлібних одиниць, добова доза препарату – 0,012 хлібних одиниць, що необхідно враховувати пацієнтам із цукровим діабетом. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не слід застосовувати під час роботи особам, які керують транспортними засобами та працюють з потенційно небезпечними механізмами через можливість зниження концентрації уваги.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: фуразолідон 50 мг. Допоміжні речовини: крохмаль картопляний – 20 мг, кальцію стеарат (кальцій стеариновокислий) – 1 мг, цукор (цукроза) – 10 мг, твін-80 (полісорбат) – 0.2 мг, лактоза (цукор молочний) – 18.8 мг. 10 шт. - упаковки контурні осередкові (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки; жовтого або зеленувато-жовтого кольору, плоскоциліндричні, з фаскою.Фармакотерапевтична групаПротимікробний засіб, похідний нітрофуранів. Активний щодо грампозитивних та грамнегативних мікробів, Trichomonas spp., Giardia lamblia. Найбільш чутливі до фуразолідону Shigella dysenteria spp., Shigella flexneri spp., Shigella boydii spp., Shigella sonnei spp., Salmonella typhi, Salmonella paratyphi. Слабо впливає на збудників гнійної та анаеробної інфекції. Стійкість мікроорганізмів розвивається повільно. Блокує моноамінооксидаз. Нітрофурани порушують процеси клітинного дихання мікроорганізмів, пригнічують цикл трикарбонових кислот (цикл Кребса), а також пригнічують біосинтез нуклеїнових кислот мікроорганізмів, внаслідок чого відбувається руйнування їх оболонки або цитоплазматичної мембрани. Внаслідок дії нітрофуранів мікроорганізми виділяють менше токсинів, у зв'язку з чим покращення загального стану пацієнта можливе ще до вираженого пригнічення зростання мікрофлори. На відміну від багатьох інших протимікробних лікарських засобів вони не пригнічують, а навіть активують імунну систему організму (підвищують титр комплементу і здатність лейкоцитів фагоцитувати мікроорганізми).ФармакокінетикаДобре абсорбується при пероральному введенні. З огляду на запалення мозкових оболонок у лікворі створюються концентрації, рівні таким у плазмі. Швидко та інтенсивно метаболізується переважно у печінці з утворенням фармакологічно неактивного метаболіту (амінопохідне). Виводиться в основному нирками (65%), невеликі олії виявляються у фекаліях, де досягаються терапевтичні концентрації щодо збудників кишкових інфекцій.Клінічна фармакологіяАнтибактеріальний препарат, похідне нітрофурану.Показання до застосуванняДизентерія; паратифи; лямбліоз; харчові токсикоінфекції.Протипоказання до застосуванняВагітність, лактація; підвищена індивідуальна чутливість до групи нітрофуранів; термінальна стадія хронічної ниркової недостатності; дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; дитячий вік до 3 років (для цієї лікарської форми). З обережністю Хронічна ниркова недостатність, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, захворювання печінки та нервової системи.Вагітність та лактаціяЗаборонено застосування препарату дітям до 3 років (для даної лікарської форми).Побічна діяЗниження апетиту, аж до анорексії; нудота блювота; алергічні реакції (шкірний висип, гіперемія та свербіж шкіри. ангіоневротичний набряк). При тривалому застосуванні – неврит.Взаємодія з лікарськими засобамиФуразолідон у поєднанні з етанолом може призвести до розвитку дисульфірамоподібних реакцій, у зв'язку з чим одночасний прийом не рекомендується. Антидепресанти, інгібітори моноамінооксидази, ефедрин, амфетамін, фенілефрин, тірамін можуть спричинити різке підвищення артеріального тиску.Спосіб застосування та дозиВсередину, після їжі. При; дизентерії, паратифах і харчових токсикоінфекціях; - по 100-150 мг 4 рази на добу (але не більше 800 мг), протягом 5-10 днів. При лямбліозі: дорослим; по 100 мг 4 рази на добу; дітям; 10 мг/кг на добу, розподіливши добову дозу на 3-4 прийоми. Найвища разова доза для дорослих – 200 мг; добова – 800 мг.ПередозуванняСимптоми: гострий токсичний гепатит, гематотоксичність, нейротоксичність (поліневрит). Лікування: відміна ЛЗ, прийом великої кількості рідини, симптоматична терапія, антигістамінні ЛЗ, вітаміни групи В.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПідвищує чутливість до дії етанолу. Лікарські засоби, що підлуговують сечу, знижують ефект, а підкислюють - підвищують. Аміноглікозиди та тетрациклін посилюють протимікробні властивості. У ході лікування повинні дотримуватися запобіжних заходів, як і при використанні інгібіторів моноамінооксидази, а саме: виключення з дієти продуктів, що містять тірамін: сир, вершки, квасоля, маринований оселедець, міцну каву. Для профілактики невритів при тривалому застосуванні слід поєднувати з вітамінами групи В.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: фуразолідон 50 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (2) - пачки картонні. 10 шт. - Упаковки безячейкові контурні (2) - Пачки картонні. 20 шт. - упаковки осередкові контурні (1) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаПрепарат відноситься до протимікробних та протипротозойних засобів. Має бактеріостатичну дію по відношенню до мікробів. Механізм дії полягає у порушенні активності деяких ферментних систем бактерій. Спектр дії: грампозитивні коки (Streptococcus, Staphylococcus), грамнегативні палички (Escherichia, Salmonella, Shigella, Proteus, Klebsiella, Enterobacter), найпростіші (Lamblia). Зі збудників кишкових інфекцій найбільш чутливі збудники дизентерії, черевного тифу та паратифів. Стійкість розвивається повільно.ФармакокінетикаПри пероральному застосуванні фуразолідон слабо всмоктується та інактивується у кишечнику. Тільки близько 5% препарату виводиться з організму із сечею у незміненому вигляді або у вигляді метаболітів, при цьому забарвлюючи сечу у коричневий колір.Клінічна фармакологіяАнтибактеріальний препарат, похідне нітрофурану.Показання до застосуванняДизентерія; паратифи; лямбліоз; харчові токсикоінфекції.Протипоказання до застосуванняВагітність та лактація; термінальна стадія хронічної ниркової недостатності; дефіцит глюкозо-6-дегідрогенази; дитячий вік до 1 року; підвищена індивідуальна чутливість до групи нітрофуранів.Вагітність та лактаціяПротипоказаний при вагітності та в період лактації. Застосування у дітей Протипоказаний дітям віком до 1 року.Побічна діяМожлива поява нудоти, блювання, зниження апетиту; в окремих випадках можуть розвинутись алергічні реакції. Для зменшення побічних реакцій при застосуванні фуразолідону рекомендується приймати його перед їжею та запивати препарат великою кількістю рідини, при необхідності зменшити дозу, призначити антигістамінні препарати та вітаміни групи В. При виражених побічних явищах необхідно припинити застосування препарату.Взаємодія з лікарськими засобамиФуразолідон є інгібітором моноаміноксидази: при його застосуванні повинні дотримуватися такі ж запобіжні заходи, як при застосуванні інших інгібіторів моноаміноксидази. Аміноглікозиди та тетрацикліни посилюють протимікробні властивості фуразолідону. Сенсибілізує організм до алкоголю. Фуразолідон збільшує пригнічення кровотворення на тлі хлорамфеніколу та ристоміцину.Спосіб застосування та дозиФуразолідон призначають внутрішньо. Для лікування паратифу, дизентерії, харчових токсикоінфекцій; дорослі приймають по 0.1-0.15 г після їжі 4 рази на добу протягом 5-10 днів (тривалість прийому залежить від характеру і тяжкості патологічного процесу). У таких дозах фуразолидон можна приймати циклами по 3-6 днів (інтервали - 3-4 дні). Дози для дітей 10 мг/кг маси тіла на добу (добову дозу розподіляють на 3-4 прийоми). Фуразолідон не рекомендується призначати більше 10 днів. При лікуванні; лямбліозу; дорослі; приймають по 0.1 г фуразолідону 4 рази на день,; Вищі добові дози ;для дорослих ;для прийому внутрішньо: разова - 0.2 г, добова - 0.8 г.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Нітрофурал (фурацилін) - 20 мг; Допоміжна речовина: хлорид натрію – 800 мг. Таблетки для приготування розчину для місцевого та зовнішнього застосування, 20 мг. По 10 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної пофарбованої та фольги алюмінієвої. По 1, 2 контурні коміркові упаковки з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі плоскоциліндричні таблетки від жовтого до коричнево-жовтого кольору з характерною мармуровістю, фаскою, з ризиком на одній стороні.ФармакокінетикаПри зовнішньому та місцевому застосуванні всмоктування незначне. Проникає через гістогематичні бар'єри та рівномірно розподіляється у рідинах та тканинах. Основний шлях метаболізму – відновлення нітрогрупи. Виводиться нирками та частково з жовчю.ФармакодинамікаПротимікробний засіб, похідний нітрофурану. Бактеріальні флавопротеїни, відновлюючи 5-нітрогрупу, утворюють високореактивні амінопохідні, здатні викликати конформаційні зміни білків (у тому числі рибосомальних) та інших макромолекул, що призводять до загибелі бактерій. Активний щодо грампозитивних та грамнегативних бактерій (у тому числі Staphylococcus spp., Streptococcus spp., Escherichia coli, Clostridium perfringens). Стійкість розвивається повільно і досягає високого ступеня.Показання до застосуванняЗовнішньо: гнійні рани, пролежні, опіки ІІ-ІІІ ступеня, дрібні пошкодження шкіри (у тому числі садна, подряпини, тріщини, порізи). Місцево: блефарит, кон'юнктивіт, остеомієліт, емпієма придаткових пазух носа та плеври; інфекції сечовивідних шляхів – промивання порожнин, гострий тонзиліт, стоматит, гінгівіт. У разі потреби, будь ласка, проконсультуйтеся з лікарем перед застосуванням лікарського засобу.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до нітрофуралу, похідних нітрофурану та/або інших компонентів препарату, кровотеча, алергодерматози, виражені порушення функції нирок.Вагітність та лактаціяПеред застосуванням препарату, якщо Ви вагітні, або припускаєте, що Ви могли бути вагітною, або плануєте вагітність, в період грудного вигодовування необхідно проконсультуватися з лікарем. Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування можливе, якщо передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода чи дитини.Побічна діяМожливі алергічні реакції, дерматит, свербіж шкіри. Якщо будь-які з побічних ефектів, що зазначені в інструкції, посилюються, або відзначаються будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, слід негайно повідомити про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиЧи не вивчалося.Спосіб застосування та дозиМісцево, зовнішньо у вигляді 0,02% свіжоприготовленого водного розчину: безпосередньо перед застосуванням одну таблетку (20 мг фурациліну), розчиняють у 100 мл дистильованої або теплої кип'яченої воді. Для швидшого розчинення рекомендується гаряча вода. Потім розчин охолоджують до кімнатної температури. Зовнішньо: як водного 0,02 % розчину – зрошують рани, накладають вологі пов'язки. Місцево: блефарит, кон'юнктивіт - інстиляція водного 0,02% розчину в кон'юнктивальний мішок. Остеомієліт після операції - промивання порожнини з подальшим накладенням вологої пов'язки. Емпієм придаткових пазух носа (у тому числі при гаймориті) - промивання порожнини, емпієм плеври - після видалення гною проводять промивання плевральної порожнини і вводять 20-100 мл водного 0,02% розчину. Для промивання сечівника та сечового міхура застосовують водний 0,02% розчин з експозицією 20 хвилин. При тонзиліті, стоматиті, гінгівіті - полоскання рота та горла по 100 мл водного 0,02% розчину 2-3 рази на день. Тривалість лікування – за показаннями залежно від характеру та локалізації ураженої ділянки. Якщо симптоми зберігаються, рекомендується звернутися до лікаря. Застосовуйте препарат тільки відповідно до того способу застосування та в дозах, які вказані в інструкції. У разі потреби, будь ласка, проконсультуйтеся з лікарем перед застосуванням лікарського засобу.ПередозуванняПро випадки передозування не повідомлялося.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: фуразолідон – 50 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат – 25,21 мг, крохмаль кукурудзяний – 21,59 мг, аеросил – 2,00 мг, полісорбат-80 – 0,2 мг, кальцію стеарат – 1,00 мг. По 10, 20 або 25 таблеток у контурне осередкове впакування з плівки ПВХ та фольги алюмінієвої. 1, 2, 3, 4, 5 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією з медичного застосування поміщають у пачку з картону. Від 20 до 1000 контурних осередкових упаковок з рівною кількістю інструкцій з медичного застосування у групову упаковку (для стаціонарів).Опис лікарської формиКруглі, плоскоциліндричні таблетки жовтого або жовтого із зеленуватим відтінком кольору, з фаскою.Фармакотерапевтична групаПротимікробний та протипротозойний засіб - нітрофуран.ФармакокінетикаДобре абсорбується при пероральному введенні. Швидко та інтенсивно метаболізується переважно у печінці з утворенням фармакологічно неактивного метаболіту (амінопохідне). Виводиться переважно нирками (65%). Частково виводиться із жовчю, досягаючи високих концентрацій у просвіті кишечника, що дозволяє застосовувати його при кишкових інфекціях. При нирковій недостатності фуразолідон кумулює у крові внаслідок уповільнення виведення.ФармакодинамікаПротимікробний та протипротозойний засіб, похідний нітрофуранів. Активний щодо таких мікроорганізмів: Trichomonas spp., Giardia Iambiia, Shigella dysenteriae, Shigella flexneri, Shigella boydii, Shigella sonnei, Salmonella typhi, Salmonella paratyphi, Staphylococcus spp. Слабо впливає на збудників гнійної та анаеробної інфекції. Стійкість мікроорганізмів розвивається повільно. Блокує моноаміноксидазу. Нітрофурани порушують процеси клітинного дихання мікроорганізмів, пригнічують цикл трикарбонових кислот, а також пригнічують біосинтез нуклеїнових кислот мікроорганізмів, внаслідок чого відбувається руйнування їх оболонки або цитоплазматичної мембрани. Внаслідок дії нітрофуранів мікроорганізми виділяють менше токсинів, у зв'язку з чим покращення загального стану пацієнта можливе ще до вираженого пригнічення зростання мікрофлори. На відміну від багатьох інших протимікробних лікарських засобів, вони не тільки не пригнічують, а навіть активують імунну систему організму (підвищують титр комплементу та здатність лейкоцитів фагоцитувати мікроорганізми).Показання до застосуванняДизентерія, паратифи, лямбліоз, гостра бактеріальна та протозойна діарея.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до фуразолідону, компонентів препарату, групи нітрофуранів. Термінальна стадія хронічної ниркової недостатності, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, вагітність, період грудного вигодовування, непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція. Фуразолідон у даній лікарській формі не рекомендується для застосування у дітей віком до 3 років. З обережністю: Хронічна ниркова недостатність, захворювання печінки та нервової системи, літній вік. При нирковій недостатності кумулюється і може мати токсичну дію.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату при вагітності та в період грудного вигодовування протипоказане. При необхідності застосування у період лактації грудне вигодовування слід припинити.Побічна діяПорушення з боку крові та лімфатичної системи: лейкопенія, агранулоцитоз, гемоліз у осіб з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Порушення з боку імунної системи: реакції гіперчутливості (включаючи зниження артеріального тиску, кропив'янка, лихоманка, артралгія, кореподібний висип), свербіж шкіри, висип, у тому числі плямисто-папульозна. Порушення з боку нервової системи: біль голови, запаморочення, периферична нейропатія. Порушення з боку судин: ортостатична гіпотензія; зниження артеріального тиску. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: біль у животі, нудота, блювання, діарея, анорексія, коліт, проктит, анальний свербіж, стафілококовий ентерит. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: порушення функції печінки, холестаз. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: порушення функції нирок. Загальні розлади та порушення в місці введення: гіпоглікемія, темно-жовте забарвлення сечі, слабкість, нездужання, дисульфірамоподібна реакція ("приплив" крові до обличчя, незначне підвищення температури, задишка, відчуття здавлення у грудній клітці). Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиФуразолідон у поєднанні з етанолом може призвести до розвитку сульфірамоподібних реакцій, у зв'язку з чим одночасний прийом не рекомендується. При одночасному застосуванні фуразолідону з інгібіторами моноаміноксидази, симпатоміметиками, трициклічними антидепресантами та харчовими продуктами, що містять тірамін, виникає ризик різкого підвищення артеріального тиску, у зв'язку з чим їх одночасний прийом не рекомендується. Аміноглікозиди та тетрацикліни посилюють протимікробні властивості Фуразолідону. Фуразолідон збільшує пригнічення кровотворення на тлі хлорамфеніколу та ристоміцину. Лікарські засоби, що підлуговують сечу (антациди, що містять кальцій і магній, інгібітори карбонгідрази, цитрати, натрію гідрокарбонат) знижують ефект, а підкисляючі (амонію хлорид, кальцію хлорид, соляна кислота, аскорбінова кислота, метіонін) - підвищують.Спосіб застосування та дозиВсередину після їди запиваючи великою кількістю рідини (100-200 мл). При дизентерії, паратифах та гострій бактеріальній та протозойній діареї: Дорослим – по 100-150 мг (2-3 таблетки) 4 рази на добу (але не більше 800 мг) протягом 5-10 днів. Дітям старше 8 років препарат призначають із розрахунку 6-7 мг/кг маси тіла на добу; добову дозу розподіляють на 4 прийоми. Тривалість курсу залежить від тяжкості захворювання та ефективності терапії. При лямбліозі: Дорослим – по 100 мг (2 таблетки) 4 рази на добу. Дітям старше 8 років препарат призначають із розрахунку 6 мг/кг маси тіла на добу, розподіливши добову дозу на 3-4 прийоми. Курс лікування 5-10 днів. Найвища разова доза для дорослих – 200 мг, добова – 800 мг. Не рекомендується застосовувати препарат більше 10 днів.ПередозуванняСимптоми: гострий токсичний гепатит, гематотоксичність, нейротоксичність (поліневрит). Лікування: відміна лікарського засобу, прийом великої кількості рідини, симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ людей похилого віку необхідно застосовувати обережно, у зв'язку з можливими змінами функції нирок (може знадобитися зменшення дози). При вихідній патології печінки збільшується ризик гепатотоксичної дії. Уникати вживання продуктів, що містять тірамін (сир, пиво, вино, квасолю, копченості) та інші судинозвужувальні аміни, виникає ризик розвитку гіпертонічного кризу. Ризик периферичних полінейропатій підвищується при анемії, цукровому діабеті, порушення електролітного балансу, гіповітамінозах В. З метою профілактики потрібне призначення вітамінів групи В. У зв'язку з ризиком дисульфірамоподібних реакцій, під час терапії фуразолідоном та протягом 4 днів після її припинення приймати етанол не рекомендується. Не застосовується при інфекціях сечовивідних шляхів. Разова доза (2-3 таблетки) містить 0,002-0,003 хлібних одиниць, добова доза препарату – 0,012 хлібних одиниць, що необхідно враховувати пацієнтам із цукровим діабетом. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не слід застосовувати під час роботи особам, які керують транспортними засобами та працюють з потенційно небезпечними механізмами через можливість зниження концентрації уваги.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення - 1 мл: Активні речовини: фуросемід (у перерахунку на суху речовину) 10 мг; Допоміжні речовини: натрію хлорид, натрію гідрохлорид, натрію гідроксиду розчин 0.1 М – до рН 9.0-9.3, вода д/і – до 1 мл. 2 мл - шприци скляні (10) - упаковки осередкові контурні, пачки картонні.Опис лікарської формиРозчин для внутрішньовенного та внутрішньовенного введення прозорий, безбарвний або з жовтуватим відтінком.Фармакотерапевтична група"Петльовий" діуретик. Порушує реабсорбцію іонів натрію, хлору в товстому сегменті висхідної частини петлі Генле. Внаслідок збільшення виділення іонів натрію відбувається вторинне (опосередковане осмотично зв'язаною водою) посилене виведення води та збільшення секреції іонів калію у дистальній частині ниркового канальця. Одночасно збільшується виведення іонів кальцію та магнію. Має вторинні ефекти, зумовлені вивільненням внутрішньониркових медіаторів і перерозподілом внутрішньониркового кровотоку. З огляду на курсового лікування немає послаблення ефекту. При серцевій недостатності швидко призводить до зниження переднавантаження на серце шляхом розширення великих вен. Чинить гіпотензивну дію внаслідок збільшення виведення натрію хлориду та зниження реакції гладкої мускулатури судин на вазоконстрикторні дії та внаслідок зменшення ОЦК. Дія фуросеміду після внутрішньовенного введення настає через 5-10 хв; після прийому внутрішньо – через 30-60 хв, максимум дії – через 1-2 год, тривалість ефекту – 2-3 год (при зниженій функції нирок – до 8 год). У період дії виведення іонів натрію значно зростає, проте після його припинення швидкість виведення зменшується нижче за вихідний рівень (синдром "рикошету", або "скасування").Феномен обумовлений різкою активацією ренін-ангіотензинової та інших антинатрійуретичних нейрогуморальних ланок регуляції у відповідь на масивний діурез; стимулює аргінін-вазопресивну та симпатичну системи. Зменшує рівень передсердного натрійуретичного фактора у плазмі, викликає вазоконстрикцію. Внаслідок феномену "рикошету" при прийомі 1 раз на добу може не зробити істотного впливу на добове виведення іонів натрію та АТ. При внутрішньовенному введенні викликає дилатацію периферичних вен, зменшує переднавантаження, знижує тиск наповнення лівого шлуночка та тиск у легеневій артерії, а також системний артеріальний тиск. Діуретична дія розвивається через 3-4 хв після внутрішньовенного введення та триває 1-2 год; після прийому внутрішньо – через 20-30 хв, триває до 4 год.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо абсорбція становить 60-70%. При тяжких захворюваннях нирок або хронічної серцевої недостатності рівень абсорбції зменшується. Vd; становить 0.1 л/кг. Зв'язування з білками плазми (переважно з альбумінами) – 95-99%. Метаболізується у печінці. Виводиться нирками – 88%, з жовчю – 12%. T1/2; у пацієнтів з нормальною функцією нирок і печінки становить 0.5-1.5 год.Клінічна фармакологіяДіуретикПоказання до застосуванняНабряковий синдром різного генезу, у т.ч. при хронічній серцевій недостатності ІІ-ІІІ стадії, цирозі печінки (синдром портальної гіпертензії), нефротичному синдромі. Набряк легень, серцева астма, набряк мозку, еклампсія, проведення форсованого діурезу, артеріальна гіпертензія тяжкого перебігу, деякі форми гіпертонічного кризу, гіперкальціємія.Протипоказання до застосуванняГострий гломерулонефрит, стеноз сечовипускального каналу, обструкція сечовивідних шляхів каменем, гостра ниркова недостатність з анурією, гіпокаліємія, алкалоз, прекоматозні стани, тяжка печінкова недостатність, печінкова кома та прекома, діабетична кома, аортальний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, підвищення центрального венозного тиску (більше 10 мм рт.ст.), артеріальна гіпотензія, гострий інфаркт міокарда, панкреатит, порушення водно-електролітного обміну (гіповолемія, гіпонатріємія, гіпокаліємія, гіпокаліємія, інтоксикація, підвищена чутливість до фуросеміду.Вагітність та лактаціяПри вагітності застосування фуросеміду можливе лише протягом короткого часу і лише у тому випадку, коли передбачувана користь терапії для матері перевищує потенційний ризик для плода. Оскільки фуросемід може виділятися з грудним молоком, а також пригнічувати лактацію, при необхідності застосування у період лактації грудне вигодовування слід припинити.Побічна діяЗ боку серцево-судинної системи: зниження АТ, ортостатична гіпотензія, колапс, тахікардія, аритмії, зниження ОЦК. З боку ЦНС і периферичної нервової системи: запаморочення, головний біль, міастенія, судоми литкових м'язів (тетанія), парестезії, апатія, адинамія, слабкість, млявість, сонливість, сплутаність свідомості. З боку органів чуття: порушення зору і слуху. З боку травної системи: зниження апетиту, сухість у роті, спрага, нудота, блювання, запори або діарея, холестатична жовтяниця, панкреатит (загострення). З боку сечостатевої системи: олігурія, гостра затримка сечі (у хворих з гіпертрофією передміхурової залози), інтерстиціальний нефрит, гематурія, зниження потенції. З боку системи кровотворення: лейкопенія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, апластична анемія. З боку водно-електролітного обміну: гіповолемія, дегідратація (ризик розвитку тромбозу і тромбоемболії), гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіпохлоремія, гіпокальціємія, гіпомагніємія, метаболічний алкалоз. З боку обміну речовин: ;гіповолемія, гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіпохлоремія, гіпокаліємічний метаболічний алкалоз (як наслідок цих порушень - артеріальна гіпотензія, запаморочення, сухість у роті, спрага, аритмія, м'язова слабкість, судоми), гіперурикемія (з можливим гіперглікемія. Алергічні реакції: пурпура, кропив'янка, ексфоліативний дерматит, багатоформна ексудативна еритема, васкуліт, некротизуючий ангіїт, свербіж шкіри, озноб, лихоманка, фотосенсибілізація, анафілактичний шок. Інші: при внутрішньовенному введенні (додатково) - тромбофлебіт, кальциноз нирок у недоношених дітей.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з антибіотиками групи аміноглікозидів (в т.ч. з гентаміцином, тобраміцином) можливе посилення нефро- та ототоксичної дії. Фуросемід зменшує кліренс гентаміцину та підвищує концентрації в плазмі крові гентаміцину, а також тобраміцину. При одночасному застосуванні з антибіотиками групи цефалоспоринів, які можуть спричинити порушення функції нирок, існує ризик посилення нефротоксичності. При одночасному застосуванні з бета-адреноміметиками (в т.ч. фенотеролом, тербуталіном, сальбутамолом) та з глюкокортикостероїдами можливе посилення гіпокаліємії. При одночасному застосуванні з гіпоглікемічними засобами інсуліном можливе зменшення ефективності гіпоглікемічних засобів та інсуліну, т.к. фуросемід має здатність підвищувати вміст глюкози у плазмі крові. При одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ посилюється антигіпертензивна дія. Можлива виражена артеріальна гіпотензія, особливо після прийому першої дози фуросеміду, мабуть, за рахунок гіповолемії, що призводить до посилення транзиторного гіпотензивного ефекту інгібіторів АПФ. Підвищується ризик порушень функції нирок та не виключається розвиток гіпокаліємії. При одночасному застосуванні з фуросемідом посилюються ефекти недеполяризуючих міорелаксантів. При одночасному застосуванні з індометацином, іншими НПЗЗ можливе зменшення діуретичного ефекту, мабуть, внаслідок пригнічення синтезу простагландинів у нирках та затримки натрію в організмі під впливом індометацину, який є неспецифічним інгібітором ЦОГ; зменшення антигіпертензивної дії. Вважають, що подібним чином фуросемід взаємодіє і з іншими НПЗЗ. При одночасному застосуванні з НПЗЗ, які є селективними інгібіторами ЦОГ-2, ця взаємодія виражена значно меншою мірою або практично відсутня. При одночасному застосуванні з астемізолом збільшується ризик розвитку аритмії. При одночасному застосуванні з ванкоміцином можливе посилення ото- та нефротоксичності. При одночасному застосуванні з дигоксином, дигітоксином можливе підвищення токсичності серцевих глікозидів, пов'язане з ризиком розвитку гіпокаліємії на фоні прийому фуросеміду. Є повідомлення про розвиток гіпонатріємії при одночасному застосуванні з карбамазепіном. При одночасному застосуванні з колестираміном, колестиполом зменшується абсорбція та діуретичний ефект фуросеміду. При одночасному застосуванні з літієм карбонатом можливе посилення ефектів літію внаслідок підвищення його концентрації у плазмі крові. При одночасному застосуванні з пробенецидом зменшується нирковий кліренс фуросеміду. При одночасному застосуванні з соталолом можлива гіпокаліємія та розвиток шлуночкової аритмії типу "пірует". При одночасному застосуванні з теофіліном можлива зміна концентрації теофіліну в плазмі. При одночасному застосуванні з фенітоїном значно зменшується діуретична дія фуросеміду. Після внутрішньовенного введення фуросеміду на фоні терапії хлоралгідратом можливе підвищення потовиділення, відчуття жару, нестабільність артеріального тиску, тахікардія. При одночасному застосуванні з цизапридом можливе посилення гіпокаліємії. Передбачається, що фуросемід може зменшувати нефротоксичну дію циклоспорину. При одночасному застосуванні з цисплатином можливе посилення ототоксичної дії.Спосіб застосування та дозиВстановлюють індивідуально залежно від показань, клінічної ситуації, віку пацієнта. У процесі лікування режим дозування коригують залежно від величини діуретичної відповіді та динаміки стану пацієнта. При прийомі внутрішньо початкова доза для дорослих становить 20-80 мг на добу, далі при необхідності дозу поступово збільшують до 600 мг на добу. Для дітей разова доза становить 1-2 мг/кг. Максимальна доза при прийомі внутрішньо для дітей становить 6 мг/кг. При внутрішньовенному (струменевому) або внутрішньом'язовому введенні доза для дорослих становить 20-40 мг 1 раз на добу, в окремих випадках - 2 рази на добу. Для дітей початкова добова доза для парентерального застосування – 1 мг/кг.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовують при гіперплазії передміхурової залози, ВКВ, гіпопротеїнемії (ризик розвитку ототоксичності), цукровому діабеті (зниження толерантності до глюкози), при стенозуючому атеросклерозі церебральних артерій, на фоні тривалої терапії серцевими глікозидами; перша половина), період лактації. До початку лікування слід компенсувати електролітні порушення. У період лікування фуросемідом необхідно контролювати АТ, рівень електролітів та глюкози у сироватці крові, функцію печінки та нирок. Для профілактики гіпокаліємії доцільно комбінувати фуросемід з калійзберігаючими діуретиками. При одночасному застосуванні фуросеміду та гіпоглікемічних препаратів може знадобитися корекція дози останніх. Не рекомендується змішувати розчин фуросеміду в одному шприці з будь-якими іншими препаратами. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами При застосуванні фуросеміду не можна виключити можливість зниження здатності до концентрації уваги, що важливо для осіб, що керують транспортними засобами і працюють з механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
187,00 грн
152,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: Діюча речовина: фуросемід – 10,0 мг; Допоміжні речовини: натрію гідроксиду розчин 1 М – 0,032 мл, натрію хлорид – 7,5 мг, вода для ін'єкцій – до 1 мл. По 2 мл у ампули нейтрального скла. По 10 ампул разом з інструкцією із застосування поміщають у коробку з картону. По 5 ампул в контурне осередкове впакування з полівінілхлоридної плівки. По 2 контурні коміркові упаковки разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиПрозора безбарвна або трохи пофарбована рідина.Фармакотерапевтична групаДіуретичний засіб.ФармакокінетикаЧас досягнення максимальної концентрації при внутрішньовенному введенні – 30 хв. Об'єм розподілу фуросеміду становить 0,1-0,2 л/кг маси тіла та значно варіює залежно від основного захворювання. Фуросемід дуже зв'язується з білками плазми (більше 98%), головним чином з альбумінами. Метаболізується у печінці з утворенням 4-хлор-5-сульфамоїл-антранілової кислоти. Фуросемід виводиться переважно у незміненому вигляді та головним чином шляхом секреції у проксимальних канальцях. Після внутрішньовенного введення фуросеміду 60-70% введеної дози виводиться цим шляхом. Глюкуроновані метаболіти фуросеміду складають 10-20% від препарату, що виводиться нирками. Решта дози виділяється через кишечник, мабуть, шляхом біліарної секреції. Кліренс – 1.5-3 мл/хв/кг. Кінцевий період напіввиведення фуросеміду після внутрішньовенного введення становить приблизно 1-1,5 год. Біодоступність - 60-70%. Фуросемід проникає через плацентарний бар'єр та виділяється у материнське молоко. Його концентрації у плода та новонародженого такі ж, як і у матері. Особливості фармакокінетики в окремих груп пацієнтів При нирковій недостатності виведення фуросеміду уповільнюється, а період напіввиведення збільшується; при вираженій нирковій недостатності кінцевий період напіввиведення може збільшуватись до 24 год. При нефротичному синдромі зниження плазмових концентрацій протеїнів призводить до підвищення концентрацій незв'язаного фуросеміду (його вільної фракції) у зв'язку з чим зростає ризик розвитку ототоксичної дії. З іншого боку, діуретична дія фуросеміду у цих пацієнтів може бути зменшена через зв'язування фуросеміду з альбуміном, що знаходяться в канальцях, та зниження канальцевої секреції фуросеміду. При гемодіалізі та перитонеальному діалізі та постійному амбулаторному перитонеальному діалізі фуросемід виводиться незначно. При печінковій недостатності період напіввиведення фуросеміду збільшується на 30-90%, головним чином унаслідок збільшення обсягу розподілу. Фармакокінетичні показники цієї категорії пацієнтів можуть сильно варіювати. При серцевій недостатності, тяжкому ступені артеріальної гіпертензії та в осіб похилого віку виведення фуросеміду сповільнюється через зниження функції нирок. У недоношених і доношених дітей виведення фуросеміду може сповільнюватися, що залежить від ступеня зрілості нирок, метаболізм препарату у немовлят також може бути сповільнений, оскільки у них глюкуронуюча здатність печінки є неповноцінною. У дітей, чий вік після зачаття перевищує 33 тижні, кінцевий період напіввиведення не перевищує 12 год. У немовлят у віці двох місяців і старше виведення фуросеміду не відрізняється від такого у дорослих. Після внутрішньовенного введення фуросеміду новонародженим малої маси діуретичний ефект починає розвиватися через 15-20 хв, досягає максимуму через 1-2 год, а повернення обсягу сечі до вихідного спостерігається через 6-16 год. Повторне введення фуросеміду у повній дозі дітям раннього віку не рекомендується. раніше, ніж через 24 год, а недоношених дітей інтервал краще збільшити до 48 год.ФармакодинамікаПрепарат Фуросемід – швидкодіючий діуретик, що є похідним сульфонаміду. Фуросемід блокує систему транспорту іонів натрію, калію, хлору в товстому сегменті висхідного коліна петлі Генле, у зв'язку з чим його салуретична дія залежить від надходження препарату в просвіт ниркових канальців (за рахунок механізму аніонного транспорту). Діуретична дія препарату Фуросемід пов'язана з пригніченням реабсорбції хлориду натрію в цьому відділі петлі Генле. Вторинними ефектами по відношенню до збільшення виведення натрію є: збільшення кількості сечі, що виділяється (за рахунок осмотично зв'язаної води) і збільшення секреції калію в дистальній частині ниркового канальця. Одночасно збільшується виведення іонів кальцію та магнію. При повторному введенні препарату Фуросемід його діуретична активність не знижується.оскільки препарат перериває канальцево-клубочковий зворотний зв'язок у Macula densa (канальцевій структурі, тісно пов'язаної з юкстагломерулярним комплексом). Препарат Фуросемід викликає дозозалежну стимуляцію ренін-ангіотензип-альдостеронової системи. 11ри серцевої недостатності препарат Фуросемід швидко знижує переднавантаження (за рахунок розширення вен), зменшує тиск у легеневій артерії та тиск наповнення лівого шлуночка. Цей ефект, що швидко розвивається, мабуть, опосередковується через ефекти простагландинів і тому умовою для його розвитку є відсутність порушень у синтезі простагландинів, крім чого для реалізації цього ефекту також потрібна достатня безпека функції нирок. Препарат має гіпотензивну дію, яка обумовлена підвищенням екскреції натрію, зменшенням об'єму циркулюючої крові та зниженням реакції гладкої мускулатури судин на вазоконстрикторні дії (завдяки натрійуретичному ефекту фуросемід знижує реакцію судин на катехоламіни, концентрація яких у пацієнтів з підвищеною артерією). Дозозалежне збільшення діурезу та натрійурезу спостерігається при прийомі препарату Фуросемід у дозі від 10 мг до 100 мг (здорові добровольці). Після внутрішньовенного введення 20 мг препарату Фуросемід діуретичний афект розвивається через 15 хв та триває близько 3-х год. Взаємозв'язок між внутрішньоканальцевими концентраціями незв'язаного (вільного) фуросеміду та його натрійуретичним ефектом має форму сигмоїдальної кривої з мінімальною ефективною швидкістю екскреції фуросеміду, що становить приблизно 10 мкг/хв. Тому тривале інфузійне введення фуросеміду ефективніше, ніж повторне болюсне введення. Крім того, при перевищенні певної болюсної дози немає значного збільшення ефекту. При зниженні канальцевої секреції фуросеміду або при зв'язуванні препарату з канальцями, що знаходяться в просвіті, альбуміном (наприклад, при нефротичному синдромі) ефект фуросеміду знижується.Показання до застосуванняНабряковий синдром при хронічній серцевій недостатності. Набряковий синдром при гострій серцевій недостатності. Набряковий синдром при хронічній нирковій недостатності. Гостра ниркова недостатність, включаючи таку при вагітності та опіках (для підтримки екскреції рідини). Набряковий синдром при нефротичному синдромі (при нефротичному синдромі на першому плані стоїть лікування основного захворювання). Набряковий синдром при захворюваннях печінки (синдром портальної гіпертензії) (при необхідності на додаток до лікування антагоністами альдостерону). Набряк головного мозку. Гіпертонічний криз. Підтримка форсованого діурезу при отруєннях хімічними сполуками, що нирками, що виводяться, у незміненому вигляді.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до активної речовини або будь-якої з допоміжних речовин препарату; у пацієнтів з алергією на сульфонаміди (сульфаніламідні протимікробні засоби або препарати сульфонілсечовини) можливий розвиток "перехресної" алергії на фуросемід. Ниркова недостатність з анурією (за відсутності реакції на введення фуросеміду). Печінкова прекома та кома. Виражена гіпокаліємія. Виражена гіпонатріємія. Гіповолемія (з гіпотензією або без неї) або дегідратація. Різко виражені порушення відтоку сечі будь-якої етіології (включаючи одностороннє ураження сечовивідних шляхів). Вагітність. Період грудного вигодовування. З обережністю: При артеріальній гіпотензії. При станах, у яких надмірне зниження артеріального тиску є особливо небезпечним (виражені стенози коронарних та/або мозкових артерій). При гострому інфаркті міокарда (збільшення ризику розвитку кардіогенного шоку). При латентному чи маніфестному цукровому діабеті. При подагрі. При гепаторенальному синдромі (тобто за функціональної ниркової недостатності, пов'язаної із захворюваннями печінки). При гіпопротеїнемії (наприклад, при нефротичному синдромі, коли можливе зменшення діуретичного ефекту та підвищення ризику розвитку ототоксичної дії фуросеміду, підбір дози у таких пацієнтів має проводитися з особливою обережністю). При частковій обструкції сечовивідних шляхів (гіперплазія передміхурової залози, звуження сечівника). При підвищеному ризику розвитку розладів водно-електролітного балансу та кислотно-основного стану або у разі значних додаткових втрат рідини (блювота, діарея, рясне потовиділення) (потрібний моніторинг стану водно-електролітного балансу та кислотно-основного стану та, при необхідності, корекція їх порушень до початку застосування фуросеміду). При панкреатиті. При шлуночкових порушеннях ритму серця в анамнезі. При системному червоному вовчаку. У недоношених дітей (можливість формування кальційсодержащих каменів у нирках (нефролітіаз) та відкладення солей кальцію в паренхімі нирок (нефрокальциноз), тому у таких дітей необхідний регулярний контроль функції нирок і потрібне проведення ультразвукового дослідження нирок. При одночасному застосуванні рисперидону у пацієнтів похилого віку з деменцією (ризик збільшення смертності).Вагітність та лактаціяФуросемід проникає через плацентарний бар'єр, тому він не повинен застосовуватись при вагітності без суворих медичних показань. Якщо за життєвими показаннями препарат Фуросемід застосовується у вагітних, необхідно ретельне спостереження за станом і розвитком плода. У період грудного вигодовування застосування препарату Фуросемід протипоказане, т.к. він може пригнічувати лактацію. Жінки, якщо приймають препарат Фуросемід, повинні припинити грудне вигодовування.Побічна діяНебажані реакції (IIP) згруповані за системами та органами відповідно до словника McdDRA та класифікації частоти розвитку HP ВООЗ: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 до Порушення з боку обміну речовин та харчування Дуже часто: порушення водно-електролітного балансу, включаючи порушення водноелектролітного балансу, що протікають із клінічною симптоматикою. Симптомами, що вказують на розвиток порушень водно-електролітного балансу, можуть бути біль голови, судоми, тетанія, м'язова слабкість, порушення серцевого ритму та диспепсичні розлади. Такі порушення можуть розвиватися або поступово (протягом тривалого часу) або швидко (протягом дуже короткого часу, наприклад, у разі застосування високих доз фуросеміду пацієнтами з нормальною функцією нирок). Факторами, що сприяють розвитку порушень водно-електролітного балансу є основні захворювання (наприклад, цироз печінки або серцева недостатність); супутня терапія засобами, що змінюють водно-електролітний баланс; неправильне харчування та питний режим; блювання, діарея,рясне потовиділення; дегідратація та гіповолемія (зниження обсягу циркулюючої крові), особливо у пацієнтів похилого віку, що може призвести до гемоконцентрації з підвищенням ризику розвитку тромбозів (див. нижче підрозділ "Порушення з боку судин"); підвищення концентрації креатиніну у крові; підвищення концентрації тригліцеридів у сироватці крові. Часто: гіпонатріємія, гіпохлоремія, гіпокаліємія, підвищення концентрації холестерину в крові, збільшення концентрації сечової кислоти в крові та розвиток нападу подагри. Нечасто: зниження толерантності до глюкози. Латентний цукровий діабет може бути маніфестним. Частота невідома: гіпокальціємія, гіпомагніємія, підвищення концентрації сечовини в крові, метаболічний алкалоз, псевдосиндром Барттера при неправильному та/або тривалому застосуванні фуросеміду. Порушення з боку судин Найчастіше (для внутрішньовенної інфузії): зниження артеріального тиску (АТ), включаючи ортостатическую гіпотензію. Рідко: васкуліт. Частота невідома: тромбоз. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Часто збільшення обсягу сечі. Рідко: тубулоінтерстиціальний нефрит. Частота невідома: збільшення вмісту натрію та хлоридів у сечі; затримка сечі (у пацієнтів із частковою обструкцією сечовивідних шляхів); нефрокальциноз/нефролітіаз у недоношених дітей; ниркова недостатність. Порушення з боку травної системи Нечасто: нудота. Рідко: блювання, діарея. Дуже рідко: гострий панкреатит. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Дуже рідко: холестаз, збільшення активності "печінкових" трансаміназ. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Нечасто: порушення слуху, зазвичай транзиторні, особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю, гіпопротеїнемією (наприклад, при нефротичному синдромі) та/або швидкому внутрішньовенному введенні фуросеміду. Були зареєстровані випадки розвитку глухоти, іноді незворотної після прийому фуросеміду всередину або його внутрішньовенного введення. Рідко: шум у вухах. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Нечасто: свербіж шкіри, кропив'янка, висип, бульозний дерматит, багатоформна еритема, пемфігоїд, ексфоліативний дерматит, пурпура, реакції фотосенсибілізації. Частота невідома: синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, гострий генералізований екзантематозний пустульоз, DRESS-синдром: лікарський висип з еозинофілією та системними симптомами. Порушення з боку нервової системи Часто: печінкова енцефалопатія у пацієнтів із гепатоцелюлярною недостатністю. Рідко: парестезії. Частота невідома: запаморочення, синкопальний стан (непритомність) або непритомність, головний біль. Порушення з боку імунної системи Рідко: тяжкі анафілактичні або анафілактоїдні реакції аж до розвитку анафілактичного шоку. Частота невідома: обтяження течії або загострення системного червоного вовчаку. Порушення з боку крові та лімфатичної системи Нерідко: гемоконцентрація. Нечасто: тромбоцитопенія. Рідко: лейкопенія, еозинофілія. Дуже рідко: агранулоцитоз, апластична анемія чи гемолітична анемія. Порушення з боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини Частота невідома: відзначалися випадки рабдоміолізу, часто пов'язані з тяжкою гіпокаліємією. Вроджені, спадкові та генетичні порушення Частота невідома: підвищений ризик незарощення артеріальної протоки, коли фуросемід вводиться недоношеним дітям протягом перших тижнів життя. Загальні розлади та порушення у місці введення Рідко: гарячка. Частота невідома: після внутрішньом'язового введення можлива місцева реакція у вигляді болю. Так як деякі побічні реакції (такі як зміна картини крові, важкі анафілактичні або анафілактоїдні реакції, важкі алергічні шкірні реакції) за певних умов можуть загрожувати життю пацієнтів, то при появі будь-яких побічних ефектів необхідно негайно повідомити про них лікаря. Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень Частота невідома: гіперглікемія, гіперхолестеринемія, гіперурикемія, глюкозурія, гіперкальціурія.Взаємодія з лікарськими засобамиНе рекомендовані комбінації Аміноглікозиди – уповільнення виведення аміноглікозидів нирками при їх одночасному застосуванні з фуросемідом та збільшення ризику розвитку ототоксицької та нефротоксичної дії аміноглікозидів. З цієї причини слід уникати застосування цієї комбінації препаратів за винятком випадків, коли це необхідно за життєвими показаннями, причому в цьому випадку потрібна корекція (зменшення) підтримуючих доз аміноглікозидів. Хлоралгідрат - внутрішньовенна інфузія фуросеміду протягом 24-годинного періоду після застосування хлоралгідрату може призводити до гіперемії шкірних покривів, рясного потовиділення, занепокоєння, нудоти, підвищення артеріального тиску та тахікардії. Тому застосування фуросеміду одночасно з хлоралгідратом не рекомендується. Комбінації, при застосуванні яких слід дотримуватися обережності Ототоксичні лікарські препарати - фуросемід потенціює їхню ототоксичність. Так як це може призводити до необоротного пошкодження органу слуху, такі засоби повинні застосовуватись одночасно з фуросемідом лише за суворими медичними показаннями. Цисплатин – при одночасному застосуванні з фуросемідом є ризик прояву ототоксичної дії. Крім цього, можливе посилення нефротоксичної дії цисплатину при застосуванні фуросеміду для проведення форсованого діурезу під час лікування цисплатином, якщо фуросемід застосовується не в низькій дозі (такі як, наприклад, 40 мг у пацієнтів з нормальною функцією нирок) і без поєднання з достатньою гідратацією пацієнта. Солі літію - під впливом фуросеміду знижується виведення літію, за рахунок чого підвищується вміст літію в сироватці крові, що збільшує ризик розвитку його токсичної дії, включаючи кардіотоксичну та нейротоксичну дію. Тому при застосуванні цієї комбінації потрібне моніторування вмісту літію у сироватці крові. Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) і антагоністи рецепторів ангіотензину II - застосування інгібіторів АПФ або антагоністів рецепторів ангіотензину II у пацієнтів, що попередньо отримували лікування фуросемідом, може призвести до надмірного зниження артеріального тиску з погіршенням функції. . Тому за три дні до початку лікування або підвищення дози інгібіторів АПФ або антагоністів рецепторів ангіотензину II рекомендується відміна фуросеміду або зниження його дози. Рисперидон - необхідно дотримуватися обережності, ретельно зважуючи співвідношення ризику і користі, до прийняття рішення про застосування поєднання рисперидону з фуросемідом або іншими сильними діуретиками, оскільки спостерігалося збільшення смертності у пацієнтів похилого віку з деменцією, які одночасно отримували лікування рисперидоном і фу. Левотироксин - фуросемід у високих дозах може інгібувати зв'язування гормонів шитовидної залози з білками-носіями і, таким чином, спричиняти спочатку транзиторне збільшення концентрацій вільних гормонів щитовидної залози, а потім, в цілому, зниження загальної концентрації гормонів щитовидної залози. При застосуванні цієї комбінації слід контролювати концентрації гормонів щитовидної залози. Взаємодії, які слід брати до уваги Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ) – НПЗЗ. включаючи ацетилсаліцилову кислоту, можуть зменшити діуретичну дію фуросеміду. У пацієнтів з гіповолемією та дегідратацією (у тому числі і на фоні прийому фуросеміду) НПЗЗ можуть спричинити розвиток гострої ниркової недостатності. Фуросемід може збільшувати токсичність саліцилатів. Фенітоїн викликає зменшення діуретичної дії фуросеміду. Глюкокортикостероїди, карбеноксолон, препарати солодки у великих кількостях та тривале застосування проносних при поєднанні з фуросемідом збільшують ризик розвитку гіпокаліємії. Серцеві глікозиди, препарати, що викликають подовження інтервалу QT - у разі розвитку на фоні введення фуросеміду порушень водно-електролітного балансу (гіпокаліємії або гіпомагніємії) збільшується токсична дія серцевих глікозидів та засобів, що викликають подовження інтервалу QT (зростає ризик розвитку порушень). Гіпотензивні засоби, діуретики або інші засоби, здатні знижувати артеріальний тиск – при поєднанні з фуросемідом можливе більш виражене зниження артеріального тиску. Пробенецид, метотрексат або інші препарати, які, як і фуросемід, екскретуються у ниркових канальцях, можуть зменшити ефекти фуросеміду (однаковий шлях ниркової екскреції); з іншого боку фуросемід може призводити до зниження виведення нирками цих лікарських засобів. Усе це збільшує ризик розвитку побічних ефектів як фуросеміду, і приймаються одночасно з ним вищевказаних лікарських засобів. Гіпоглікемічні засоби (і для внутрішнього прийому, і інсулін), пресорні аміни (епінефрин, норепінефрин) - ослаблення ефектів при поєднанні з фуросемідом. Теофілін, діазоксид, курареподібні міорелаксанти – посилення ефектів при поєднанні з фуросемідом. Лікарські засоби з нефротоксичною дією – при поєднанні з фуросемідом збільшується ризик розвитку їхньої нефротоксичної дії. Високі дози деяких цефалоспоринів (що виводяться переважно нирками) – у поєднанні з фуросемідом збільшується ризик нефротоксичної дії цефалоспоринів. Циклоспорин А - при поєднанні з фуросемідом збільшується ризик розвитку подагричного артриту внаслідок гіперурикемії, що викликається фуросемідом, та порушення екскреції уратів нирками під впливом циклоспорину. Рентгеноконтрастні речовини - у пацієнтів з високим ризиком розвитку нефропатії внаслідок введення рентгеноконтрастних препаратів, які отримували фуросемід, спостерігалася більш висока частота порушень функції нирок після введення рентгеноконтрастних препаратів, порівняно з пацієнтами з високим ризиком розвитку рентгеноконтраст-індукованої нефропатії. внутрішньовенне введення рідини (гідратація). Препарат Фуросемід, що вводиться внутрішньовенно, має злегка лужну реакцію, тому його не можна змішувати з лікарськими засобами з pH менше 5,5.Спосіб застосування та дозиЗагальні рекомендації При застосуванні препарату Фуросемід рекомендується введення його у найменших дозах, достатніх для досягнення необхідного терапевтичного ефекту. Дозу підбирають індивідуально. Препарат Фуросемід вводиться внутрішньовенно (повільно струминно), при неможливості внутрішньом'язово (ефективність значно нижче) протягом 7-10 днів і більше. Внутрішньом'язове введення препарату не підходить для лікування гострих станів, таких як набряк легень. Внутрішньовенне введення препарату Фуросемід проводиться тільки тоді, коли прийом препарату неможливий або є порушення всмоктування препарату в тонкому кишечнику, а також у разі необхідності отримання максимально швидкого ефекту. При внутрішньовенному введенні препарату Фуросемід завжди рекомендується, якомога раніше, перейти на прийом препарату Фуросемід внутрішньо. При внутрішньовенному введенні препарат Фуросемід слід вводити повільно. Швидкість внутрішньовенного введення не повинна перевищувати 4 мг/хв. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (з концентрацією креатиніну у сироватці ≥ 5 мг/дл) рекомендується, щоб швидкість внутрішньовенного введення препарату Фуросемід не перевищувала 2,5 мг/хв. Для досягнення оптимальної ефективності та придушення контррегуляції (активації ренін-ангіотензинової та антинагрійуретичної нейрогуморальних ланок регуляції) більш кращим є тривале інфузійне внутрішньовенне введення препарату Фуросемід, ніж його повторне внутрішньовенне болюсне введення. Якщо після одного або декількох болюсних внутрішньовенних введень при гострих станах немає можливості для проведення постійної внутрішньовенної інфузії,більш кращим є введення низьких доз з невеликими проміжками часу між введеннями (приблизно через 4 години), ніж внутрішньовенне болюсне введення більш високих доз з великими проміжками часу між введеннями. Розчин для парентерального введення має pH близько 9 і не має буферних властивостей. При pH нижче 7 можливе випадання діючої речовини в осад, тому при розведенні препарату Фуросемід необхідно прагнути, щоб значення pH отриманого розчину було від нейтрального до лужного. Для розведення можна використовувати 0,9% розчин хлориду натрію. Розведений розчин препарату Фуросемід повинен застосовуватися, по можливості, відразу після приготування. Препарат вводять у дозах 20-60 мг 1-2 рази на день; за відсутності діуретичної відповіді кожні 2 години вводять у збільшеній на 50% дозі до досягнення адекватного діурезу. Рекомендована максимальна добова доза для внутрішньовенного введення у дорослих становить 1500 мг та у дітей – 20 мг. Тривалість лікування у дітей та дорослих визначається лікарем індивідуально залежно від показань. Спеціальні рекомендації щодо режиму дозування Діти У дітей дозу слід зменшувати відповідно до маси тіла. У дітей рекомендована доза для парентерального введення становить 1 мг/кг/маси тіла на добу, але не більше 20 мг/добу. Дорослі Набряковий синдром при захворюваннях печінки Препарат Фуросемід застосовується на додаток до лікування антагоністами альдостерону у разі їхньої недостатньої ефективності. Для запобігання розвитку ускладнень, таких як порушення ортостатичної регуляції кровообігу, порушення водно-електролітного балансу або кислотно-основного стану, потрібен ретельний підбір дози для того, щоб втрата рідини відбувалася поступово (на початку лікування можлива втрата рідини приблизно до 0,5 кг маси тіла). на добу). Якщо внутрішньовенне введення є абсолютно необхідним, то початкова доза внутрішньовенного введення становить 20-40 мг. Набряковий синдром при хронічній нирковій недостатності Натрійуретична реакція на препарат Фуросемід залежить від кількох факторів, включаючи виразність ниркової недостатності та вміст натрію в крові, тому ефект від дози не може бути точно передбачуваним. У пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю потрібен ретельний підбір дози шляхом її поступового підвищення з тим, щоб втрата рідини відбувалася поступово (на початку лікування можлива втрата рідини приблизно до 2 л на добу, що може становити до 280 ммоль Na+ на добу). У пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, зазвичай підтримуюча доза становить 250-1500 мг на добу. При внутрішньовенному введенні доза препарату Фуросемід може бути визначена наступним чином: лікування починають із внутрішньовенно-краплинного введення зі швидкістю 0,1 мг на хвилину, а потім поступово збільшують швидкість введення кожні 30 хвилин залежно від терапевтичного ефекту. Гостра ниркова недостатність (для підтримки виведення рідини) Перед початком лікування препаратом Фуросемід повинні бути усунені гіповолемія, артеріальна гіпотензія та значущі порушення водно-електролітного балансу та/або кислотно-основного стану. Рекомендується, щоб пацієнт, якомога раніше, був переведений із внутрішньовенного введення препарату Фуросемід на прийом таблеток Фуросемід (доза таблеток Фуросемід залежить від підібраної дози для внутрішньовенного введення). Початкова доза, що рекомендується, для внутрішньовенного введення становить 40 мг. Якщо після її введення не досягається необхідного діуретичного ефекту, препарат Фуросемід можна вводити у вигляді безперервної внутрішньовенної інфузії, починаючи зі швидкості введення 50-100 мг на год. Набряки при нефротичному синдромі Рекомендована початкова доза становить 20-40 мг на добу. Необхідна доза підбирається залежно від діуретичного ефекту. Добова доза може вводитись одноразово або ділитися на кілька введень. Набряковий синдром при хронічній серцевій недостатності Рекомендована початкова доза становить 20-80 мг на добу. Необхідна доза підбирається залежно від діуретичної відповіді. Рекомендується, щоб добова доза ділилася на 2-3 введення. Набряковий синдром при гострій серцевій недостатності Рекомендована початкова доза препарату Фуросемід становить 20-40 мг у вигляді внутрішньовенного болюсного введення. При необхідності доза препарату Фуросемід може коригуватись залежно від терапевтичного ефекту. Гіпертонічний криз, набряк головного мозку Рекомендована початкова доза становить 20-40 мг шляхом внутрішньовенного болюсного введення. Доза може коригуватись залежно від ефекту. Підтримка форсованого діурезу при отруєннях Препарат Фуросемід застосовується на додаток до внутрішньовенної інфузії електролітних розчинів. Рекомендована початкова доза внутрішньовенного введення становить 20-40 мг. Доза залежить від реакції на препарат Фуросемід. До та під час лікування препаратом Фуросемід слід контролювати та відновлювати втрати рідини та електролітів. У разі отруєння речовинами з кислою або лужною реакцією їх виведення може бути прискорене додатковим олужненням або збільшенням кислотності сечі відповідно.ПередозуванняКлінічна картина гострого або хронічного передозування препарату залежить в основному від ступеня та наслідків втрати рідини та електролітів; Передозування може проявлятися гіповолемією, дегідратацією, гемоконцентрацією, порушеннями серцевого ритму та провідності (включаючи атріовентрикулярну блокаду та фібриляцію шлуночків). Симптоми: виражене зниження артеріального тиску, що прогресує до розвитку шоку, колапс, гостра ниркова недостатність з анурією, тромбоз, деліріозний стан, млявий параліч, апатія і сплутаність свідомості. Лікування: корекція клінічно значущих порушень водноелектролітного балансу і кислотно-основного стану під контролем вмісту електролітів у сироватці крові, показників кислотно-основного стану, гематокриту, а також на запобігання або терапію можливих серйозних ускладнень, що розвиваються на тлі цих порушень. Специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком лікування препаратом Фуросемід слід виключити наявність різко виражених порушень відтоку сечі, у тому числі односторонніх. Пацієнти з частковим порушенням відтоку сечі потребують ретельного спостереження, особливо на початку лікування препаратом Фуросемід. На тлі курсового лікування необхідно періодично контролювати артеріальний тиск, вміст залишкового азоту, сечової кислоти, функції печінки. Під час лікування препаратом Фуросемід потрібне проведення регулярного контролю вмісту натрію, калію та концентрації креатиніну у сироватці крові; особливо ретельний контроль повинен проводитися у пацієнтів з високим ризиком розвитку порушень водно-електролітного балансу у випадках додаткових втрат рідини та електролітів (наприклад, внаслідок блювоти, діареї або інтенсивного потовиділення) та проводити, за потреби, відповідну корекцію лікування. Пацієнтам, які отримують високі дози фуросеміду, щоб уникнути розвитку гіпонатріємії та метаболічного алкалозу недоцільно обмежувати споживання кухонної солі. При лікуванні препаратом Фуросемід завжди доцільно вживати їжу, багату на калій (нежирне м'ясо, картопля, банани, помідори, цвітну капусту, шпинат, сухофрукти тощо). У деяких випадках може бути показаний прийом препаратів калію або прийом калійзберігаючих препаратів. У пацієнтів з гіпопротеїнемією, наприклад, пов'язаною з нефротичним синдромом, потрібна обережна зміна дози препарату Фуросемід (можливе послаблення ефективності фуросеміду та збільшення його ототоксичності). У разі появи або посилення азотемії та олігурії у пацієнтів з тяжкими прогресуючими захворюваннями нирок рекомендується призупинити лікування. У недоношених дітей потрібний регулярний контроль функції нирок та ультразвукове дослідження нирок (можливість нефролітіазу та нефрокальципозу). Спостерігалася велика частота смертельних випадків у пацієнтів похилого віку з деменцією, які одночасно отримували лікування рисперидоном і фуросемідом, порівняно з пацієнтами, які отримували або тільки фуросемід, або тільки рисперидон. Патофізіологічний механізм цього ефекту встановлено. Одночасне застосування рисперидону з іншими діуретиками (головним чином з низькими дозами тіазидних діуретиків) не асоціювалося зі збільшенням смертності у пацієнтів похилого віку з деменцією. У пацієнтів похилого віку з деменцією слід з обережністю, ретельно зважуючи співвідношення користі та ризику, застосовувати фуросемід та рисперидон одночасно. Оскільки дегідратація є загальним фактором ризику збільшення смертності,При прийнятті рішення про застосування цієї комбінації у пацієнтів похилого віку з деменцією слід уникати дегідратації пацієнта. Можливе обтяження течії або загострення системного червоного вовчаку. Підбір режиму дозування пацієнтам з асцитом на фоні цирозу печінки слід проводити в стаціонарі (порушення водно-електролітного балансу можуть спричинити розвиток печінкової коми). Даної категорії пацієнтів показано регулярний контроль за вмістом електролітів плазми. У пацієнтів з цукровим діабетом або зі зниженою толерантністю до глюкози потрібен періодичний контроль за рівнем глюкози в крові та сечі. У пацієнтів у несвідомому стані, з аденомою передміхурової залози, звуженням сечоводів або гідронефрозом, необхідний контроль за сечовиділенням у зв'язку з можливістю гострої затримки сечі. Вказівки щодо сумісності Препарат Фуросемід не повинен змішуватись в одному шприці з іншими лікарськими засобами. Екстрені заходи при розвитку анафілактичного шоку Як правило, рекомендуються такі заходи: За перших ознак (різка слабкість холодний піт, нудота, ціаноз) припинити ін'єкцію, залишивши голку у вені. Поряд з іншими звичайними невідкладними заходами необхідно забезпечити низьке положення голови та тулуба та підтримувати прохідність дихальних шляхів. Невідкладні медикаментозні заходи (рекомендації з дозування розраховані на дорослого пацієнта з нормальною масою тіла; під час лікування дітей дозування слід зменшити пропорційно до маси тіла). Негайне внутрішньовенне введення епінефрину (адреналіну): після розведення 1 мл стандартного розчину адреналіну 1:1000 до 10 мл спочатку вводять повільно 1 мл отриманого розчину (=0,1 мг адреналіну) під контролем частоти серцевих скорочень, АТ і серцевого ритму. При необхідності введення епінефрину може бути продовжене шляхом внутрішньовенної інфузії. Одночасно із введенням епінефрину проводиться внутрішньовенне введення глюкокортикостероїдів (250-1000 мг метилпреднізолону або преднізолону), яке за необхідності можна повторити. Крім цих заходів для заповнення об'єму циркулюючої крові проводиться внутрішньовенне інфузійне введення плазмозамінників та/або електролітних розчинів. При необхідності: штучне дихання, інгаляція кисню, антигістамінні засоби. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно утриматися від керування транспортними засобами та занять іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 таблетці міститься активна речовина: фуросемід 40 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (5) - пачки картонні.Фармакотерапевтична група"Петльовий" діуретик. Порушує реабсорбцію іонів натрію, хлору в товстому сегменті висхідної частини петлі Генле. Внаслідок збільшення виділення іонів натрію відбувається вторинне (опосередковане осмотично зв'язаною водою) посилене виведення води та збільшення секреції іонів калію у дистальній частині ниркового канальця. Одночасно збільшується виведення іонів кальцію та магнію. Має вторинні ефекти, зумовлені вивільненням внутрішньониркових медіаторів і перерозподілом внутрішньониркового кровотоку. З огляду на курсового лікування немає послаблення ефекту. При серцевій недостатності швидко призводить до зниження переднавантаження на серце шляхом розширення великих вен. Чинить гіпотензивну дію внаслідок збільшення виведення натрію хлориду та зниження реакції гладкої мускулатури судин на вазоконстрикторні дії та внаслідок зменшення ОЦК. Дія фуросеміду після внутрішньовенного введення настає через 5-10 хв; після прийому внутрішньо – через 30-60 хв, максимум дії – через 1-2 год, тривалість ефекту – 2-3 год (при зниженій функції нирок – до 8 год). У період дії виведення іонів натрію значно зростає, проте після його припинення швидкість виведення зменшується нижче за вихідний рівень (синдром "рикошету", або "скасування").Феномен обумовлений різкою активацією ренін-ангіотензинової та інших антинатрійуретичних нейрогуморальних ланок регуляції у відповідь на масивний діурез; стимулює аргінін-вазопресивну та симпатичну системи. Зменшує рівень передсердного натрійуретичного фактора у плазмі, викликає вазоконстрикцію. Внаслідок феномену "рикошету" при прийомі 1 раз на добу може не зробити істотного впливу на добове виведення іонів натрію та АТ. При внутрішньовенному введенні викликає дилатацію периферичних вен, зменшує переднавантаження, знижує тиск наповнення лівого шлуночка та тиск у легеневій артерії, а також системний артеріальний тиск. Діуретична дія розвивається через 3-4 хв після внутрішньовенного введення та триває 1-2 год; після прийому внутрішньо – через 20-30 хв, триває до 4 год.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо абсорбція становить 60-70%. При тяжких захворюваннях нирок або хронічної серцевої недостатності рівень абсорбції зменшується. Vd; становить 0.1 л/кг. Зв'язування з білками плазми (переважно з альбумінами) – 95-99%. Метаболізується у печінці. Виводиться нирками – 88%, з жовчю – 12%. T1/2; у пацієнтів з нормальною функцією нирок і печінки становить 0.5-1.5 год.Клінічна фармакологіяДіуретик.Показання до застосуванняНабряковий синдром різного генезу, у т.ч. при хронічній серцевій недостатності ІІ-ІІІ стадії, цирозі печінки (синдром портальної гіпертензії), нефротичному синдромі. Набряк легень, серцева астма, набряк мозку, еклампсія, проведення форсованого діурезу, артеріальна гіпертензія тяжкого перебігу, деякі форми гіпертонічного кризу, гіперкальціємія.Протипоказання до застосуванняГострий гломерулонефрит, стеноз сечовипускального каналу, обструкція сечовивідних шляхів каменем, гостра ниркова недостатність з анурією, гіпокаліємія, алкалоз, прекоматозні стани, тяжка печінкова недостатність, печінкова кома та прекома, діабетична кома, аортальний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, підвищення центрального венозного тиску (більше 10 мм рт.ст.), артеріальна гіпотензія, гострий інфаркт міокарда, панкреатит, порушення водно-електролітного обміну (гіповолемія, гіпонатріємія, гіпокаліємія, гіпокаліємія, інтоксикація, підвищена чутливість до фуросеміду.Вагітність та лактаціяПри вагітності застосування фуросеміду можливе лише протягом короткого часу і лише у тому випадку, коли передбачувана користь терапії для матері перевищує потенційний ризик для плода. Оскільки фуросемід може виділятися з грудним молоком, а також пригнічувати лактацію, при необхідності застосування у період лактації грудне вигодовування слід припинити.Побічна діяЗ боку серцево-судинної системи: зниження АТ, ортостатична гіпотензія, колапс, тахікардія, аритмії, зниження ОЦК. З боку ЦНС і периферичної нервової системи: запаморочення, головний біль, міастенія, судоми литкових м'язів (тетанія), парестезії, апатія, адинамія, слабкість, млявість, сонливість, сплутаність свідомості. З боку органів чуття: порушення зору і слуху. З боку травної системи: зниження апетиту, сухість у роті, спрага, нудота, блювання, запори або діарея, холестатична жовтяниця, панкреатит (загострення). З боку сечостатевої системи: олігурія, гостра затримка сечі (у хворих з гіпертрофією передміхурової залози), інтерстиціальний нефрит, гематурія, зниження потенції. З боку системи кровотворення: лейкопенія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, апластична анемія. З боку водно-електролітного обміну: гіповолемія, дегідратація (ризик розвитку тромбозу і тромбоемболії), гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіпохлоремія, гіпокальціємія, гіпомагніємія, метаболічний алкалоз. З боку обміну речовин: ;гіповолемія, гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіпохлоремія, гіпокаліємічний метаболічний алкалоз (як наслідок цих порушень - артеріальна гіпотензія, запаморочення, сухість у роті, спрага, аритмія, м'язова слабкість, судоми), гіперурикемія (з можливим гіперглікемія. Алергічні реакції: пурпура, кропив'янка, ексфоліативний дерматит, багатоформна ексудативна еритема, васкуліт, некротизуючий ангіїт, свербіж шкіри, озноб, лихоманка, фотосенсибілізація, анафілактичний шок. Інші: при внутрішньовенному введенні (додатково) - тромбофлебіт, кальциноз нирок у недоношених дітей.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з антибіотиками групи аміноглікозидів (в т.ч. з гентаміцином, тобраміцином) можливе посилення нефро- та ототоксичної дії. Фуросемід зменшує кліренс гентаміцину та підвищує концентрації в плазмі крові гентаміцину, а також тобраміцину. При одночасному застосуванні з антибіотиками групи цефалоспоринів, які можуть спричинити порушення функції нирок, існує ризик посилення нефротоксичності. При одночасному застосуванні з бета-адреноміметиками (в т.ч. фенотеролом, тербуталіном, сальбутамолом) та з глюкокортикостероїдами можливе посилення гіпокаліємії. При одночасному застосуванні з гіпоглікемічними засобами інсуліном можливе зменшення ефективності гіпоглікемічних засобів та інсуліну, т.к. фуросемід має здатність підвищувати вміст глюкози у плазмі крові. При одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ посилюється антигіпертензивна дія. Можлива виражена артеріальна гіпотензія, особливо після прийому першої дози фуросеміду, мабуть, за рахунок гіповолемії, що призводить до посилення транзиторного гіпотензивного ефекту інгібіторів АПФ. Підвищується ризик порушень функції нирок та не виключається розвиток гіпокаліємії. При одночасному застосуванні з фуросемідом посилюються ефекти недеполяризуючих міорелаксантів. При одночасному застосуванні з індометацином, іншими НПЗЗ можливе зменшення діуретичного ефекту, мабуть, внаслідок пригнічення синтезу простагландинів у нирках та затримки натрію в організмі під впливом індометацину, який є неспецифічним інгібітором ЦОГ; зменшення антигіпертензивної дії. Вважають, що подібним чином фуросемід взаємодіє і з іншими НПЗЗ. При одночасному застосуванні з НПЗЗ, які є селективними інгібіторами ЦОГ-2, ця взаємодія виражена значно меншою мірою або практично відсутня. При одночасному застосуванні з астемізолом збільшується ризик розвитку аритмії. При одночасному застосуванні з ванкоміцином можливе посилення ото- та нефротоксичності. При одночасному застосуванні з дигоксином, дигітоксином можливе підвищення токсичності серцевих глікозидів, пов'язане з ризиком розвитку гіпокаліємії на фоні прийому фуросеміду. Є повідомлення про розвиток гіпонатріємії при одночасному застосуванні з карбамазепіном. При одночасному застосуванні з колестираміном, колестиполом зменшується абсорбція та діуретичний ефект фуросеміду. При одночасному застосуванні з літієм карбонатом можливе посилення ефектів літію внаслідок підвищення його концентрації у плазмі крові. При одночасному застосуванні з пробенецидом зменшується нирковий кліренс фуросеміду. При одночасному застосуванні з соталолом можлива гіпокаліємія та розвиток шлуночкової аритмії типу "пірует". При одночасному застосуванні з теофіліном можлива зміна концентрації теофіліну в плазмі. При одночасному застосуванні з фенітоїном значно зменшується діуретична дія фуросеміду. Після внутрішньовенного введення фуросеміду на фоні терапії хлоралгідратом можливе підвищення потовиділення, відчуття жару, нестабільність артеріального тиску, тахікардія. При одночасному застосуванні з цизапридом можливе посилення гіпокаліємії. Передбачається, що фуросемід може зменшувати нефротоксичну дію циклоспорину. При одночасному застосуванні з цисплатином можливе посилення ототоксичної дії.Спосіб застосування та дозиВстановлюють індивідуально залежно від показань, клінічної ситуації, віку пацієнта. У процесі лікування режим дозування коригують залежно від величини діуретичної відповіді та динаміки стану пацієнта. При прийомі внутрішньо початкова доза для дорослих становить 20-80 мг на добу, далі при необхідності дозу поступово збільшують до 600 мг на добу. Для дітей разова доза становить 1-2 мг/кг. Максимальна доза при прийомі внутрішньо для дітей становить 6 мг/кг. При внутрішньовенному (струменевому) або внутрішньом'язовому введенні доза для дорослих становить 20-40 мг 1 раз на добу, в окремих випадках - 2 рази на добу. Для дітей початкова добова доза для парентерального застосування – 1 мг/кг.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовують при гіперплазії передміхурової залози, ВКВ, гіпопротеїнемії (ризик розвитку ототоксичності), цукровому діабеті (зниження толерантності до глюкози), при стенозуючому атеросклерозі церебральних артерій, на фоні тривалої терапії серцевими глікозидами; перша половина), період лактації. До початку лікування слід компенсувати електролітні порушення. У період лікування фуросемідом необхідно контролювати АТ, рівень електролітів та глюкози у сироватці крові, функцію печінки та нирок. Для профілактики гіпокаліємії доцільно комбінувати фуросемід з калійзберігаючими діуретиками. При одночасному застосуванні фуросеміду та гіпоглікемічних препаратів може знадобитися корекція дози останніх. Не рекомендується змішувати розчин фуросеміду в одному шприці з будь-якими іншими препаратами. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами При застосуванні фуросеміду не можна виключити можливість зниження здатності до концентрації уваги, що важливо для осіб, що керують транспортними засобами і працюють з механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 таблетці міститься активна речовина: фуросемід 40 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (5) - пачки картонні.Фармакотерапевтична група"Петльовий" діуретик. Порушує реабсорбцію іонів натрію, хлору в товстому сегменті висхідної частини петлі Генле. Внаслідок збільшення виділення іонів натрію відбувається вторинне (опосередковане осмотично зв'язаною водою) посилене виведення води та збільшення секреції іонів калію у дистальній частині ниркового канальця. Одночасно збільшується виведення іонів кальцію та магнію. Має вторинні ефекти, зумовлені вивільненням внутрішньониркових медіаторів і перерозподілом внутрішньониркового кровотоку. З огляду на курсового лікування немає послаблення ефекту. При серцевій недостатності швидко призводить до зниження переднавантаження на серце шляхом розширення великих вен. Чинить гіпотензивну дію внаслідок збільшення виведення натрію хлориду та зниження реакції гладкої мускулатури судин на вазоконстрикторні дії та внаслідок зменшення ОЦК. Дія фуросеміду після внутрішньовенного введення настає через 5-10 хв; після прийому внутрішньо – через 30-60 хв, максимум дії – через 1-2 год, тривалість ефекту – 2-3 год (при зниженій функції нирок – до 8 год). У період дії виведення іонів натрію значно зростає, проте після його припинення швидкість виведення зменшується нижче за вихідний рівень (синдром "рикошету", або "скасування").Феномен обумовлений різкою активацією ренін-ангіотензинової та інших антинатрійуретичних нейрогуморальних ланок регуляції у відповідь на масивний діурез; стимулює аргінін-вазопресивну та симпатичну системи. Зменшує рівень передсердного натрійуретичного фактора у плазмі, викликає вазоконстрикцію. Внаслідок феномену "рикошету" при прийомі 1 раз на добу може не зробити істотного впливу на добове виведення іонів натрію та АТ. При внутрішньовенному введенні викликає дилатацію периферичних вен, зменшує переднавантаження, знижує тиск наповнення лівого шлуночка та тиск у легеневій артерії, а також системний артеріальний тиск. Діуретична дія розвивається через 3-4 хв після внутрішньовенного введення та триває 1-2 год; після прийому внутрішньо – через 20-30 хв, триває до 4 год.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо абсорбція становить 60-70%. При тяжких захворюваннях нирок або хронічної серцевої недостатності рівень абсорбції зменшується. Vd; становить 0.1 л/кг. Зв'язування з білками плазми (переважно з альбумінами) – 95-99%. Метаболізується у печінці. Виводиться нирками – 88%, з жовчю – 12%. T1/2; у пацієнтів з нормальною функцією нирок і печінки становить 0.5-1.5 год.Клінічна фармакологіяДіуретик.Показання до застосуванняНабряковий синдром різного генезу, у т.ч. при хронічній серцевій недостатності ІІ-ІІІ стадії, цирозі печінки (синдром портальної гіпертензії), нефротичному синдромі. Набряк легень, серцева астма, набряк мозку, еклампсія, проведення форсованого діурезу, артеріальна гіпертензія тяжкого перебігу, деякі форми гіпертонічного кризу, гіперкальціємія.Протипоказання до застосуванняГострий гломерулонефрит, стеноз сечовипускального каналу, обструкція сечовивідних шляхів каменем, гостра ниркова недостатність з анурією, гіпокаліємія, алкалоз, прекоматозні стани, тяжка печінкова недостатність, печінкова кома та прекома, діабетична кома, аортальний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, підвищення центрального венозного тиску (більше 10 мм рт.ст.), артеріальна гіпотензія, гострий інфаркт міокарда, панкреатит, порушення водно-електролітного обміну (гіповолемія, гіпонатріємія, гіпокаліємія, гіпокаліємія, інтоксикація, підвищена чутливість до фуросеміду.Вагітність та лактаціяПри вагітності застосування фуросеміду можливе лише протягом короткого часу і лише у тому випадку, коли передбачувана користь терапії для матері перевищує потенційний ризик для плода. Оскільки фуросемід може виділятися з грудним молоком, а також пригнічувати лактацію, при необхідності застосування у період лактації грудне вигодовування слід припинити.Побічна діяЗ боку серцево-судинної системи: зниження АТ, ортостатична гіпотензія, колапс, тахікардія, аритмії, зниження ОЦК. З боку ЦНС і периферичної нервової системи: запаморочення, головний біль, міастенія, судоми литкових м'язів (тетанія), парестезії, апатія, адинамія, слабкість, млявість, сонливість, сплутаність свідомості. З боку органів чуття: порушення зору і слуху. З боку травної системи: зниження апетиту, сухість у роті, спрага, нудота, блювання, запори або діарея, холестатична жовтяниця, панкреатит (загострення). З боку сечостатевої системи: олігурія, гостра затримка сечі (у хворих з гіпертрофією передміхурової залози), інтерстиціальний нефрит, гематурія, зниження потенції. З боку системи кровотворення: лейкопенія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, апластична анемія. З боку водно-електролітного обміну: гіповолемія, дегідратація (ризик розвитку тромбозу і тромбоемболії), гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіпохлоремія, гіпокальціємія, гіпомагніємія, метаболічний алкалоз. З боку обміну речовин: ;гіповолемія, гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіпохлоремія, гіпокаліємічний метаболічний алкалоз (як наслідок цих порушень - артеріальна гіпотензія, запаморочення, сухість у роті, спрага, аритмія, м'язова слабкість, судоми), гіперурикемія (з можливим гіперглікемія. Алергічні реакції: пурпура, кропив'янка, ексфоліативний дерматит, багатоформна ексудативна еритема, васкуліт, некротизуючий ангіїт, свербіж шкіри, озноб, лихоманка, фотосенсибілізація, анафілактичний шок. Інші: при внутрішньовенному введенні (додатково) - тромбофлебіт, кальциноз нирок у недоношених дітей.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з антибіотиками групи аміноглікозидів (в т.ч. з гентаміцином, тобраміцином) можливе посилення нефро- та ототоксичної дії. Фуросемід зменшує кліренс гентаміцину та підвищує концентрації в плазмі крові гентаміцину, а також тобраміцину. При одночасному застосуванні з антибіотиками групи цефалоспоринів, які можуть спричинити порушення функції нирок, існує ризик посилення нефротоксичності. При одночасному застосуванні з бета-адреноміметиками (в т.ч. фенотеролом, тербуталіном, сальбутамолом) та з глюкокортикостероїдами можливе посилення гіпокаліємії. При одночасному застосуванні з гіпоглікемічними засобами інсуліном можливе зменшення ефективності гіпоглікемічних засобів та інсуліну, т.к. фуросемід має здатність підвищувати вміст глюкози у плазмі крові. При одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ посилюється антигіпертензивна дія. Можлива виражена артеріальна гіпотензія, особливо після прийому першої дози фуросеміду, мабуть, за рахунок гіповолемії, що призводить до посилення транзиторного гіпотензивного ефекту інгібіторів АПФ. Підвищується ризик порушень функції нирок та не виключається розвиток гіпокаліємії. При одночасному застосуванні з фуросемідом посилюються ефекти недеполяризуючих міорелаксантів. При одночасному застосуванні з індометацином, іншими НПЗЗ можливе зменшення діуретичного ефекту, мабуть, внаслідок пригнічення синтезу простагландинів у нирках та затримки натрію в організмі під впливом індометацину, який є неспецифічним інгібітором ЦОГ; зменшення антигіпертензивної дії. Вважають, що подібним чином фуросемід взаємодіє і з іншими НПЗЗ. При одночасному застосуванні з НПЗЗ, які є селективними інгібіторами ЦОГ-2, ця взаємодія виражена значно меншою мірою або практично відсутня. При одночасному застосуванні з астемізолом збільшується ризик розвитку аритмії. При одночасному застосуванні з ванкоміцином можливе посилення ото- та нефротоксичності. При одночасному застосуванні з дигоксином, дигітоксином можливе підвищення токсичності серцевих глікозидів, пов'язане з ризиком розвитку гіпокаліємії на фоні прийому фуросеміду. Є повідомлення про розвиток гіпонатріємії при одночасному застосуванні з карбамазепіном. При одночасному застосуванні з колестираміном, колестиполом зменшується абсорбція та діуретичний ефект фуросеміду. При одночасному застосуванні з літієм карбонатом можливе посилення ефектів літію внаслідок підвищення його концентрації у плазмі крові. При одночасному застосуванні з пробенецидом зменшується нирковий кліренс фуросеміду. При одночасному застосуванні з соталолом можлива гіпокаліємія та розвиток шлуночкової аритмії типу "пірует". При одночасному застосуванні з теофіліном можлива зміна концентрації теофіліну в плазмі. При одночасному застосуванні з фенітоїном значно зменшується діуретична дія фуросеміду. Після внутрішньовенного введення фуросеміду на фоні терапії хлоралгідратом можливе підвищення потовиділення, відчуття жару, нестабільність артеріального тиску, тахікардія. При одночасному застосуванні з цизапридом можливе посилення гіпокаліємії. Передбачається, що фуросемід може зменшувати нефротоксичну дію циклоспорину. При одночасному застосуванні з цисплатином можливе посилення ототоксичної дії.Спосіб застосування та дозиВстановлюють індивідуально залежно від показань, клінічної ситуації, віку пацієнта. У процесі лікування режим дозування коригують залежно від величини діуретичної відповіді та динаміки стану пацієнта. При прийомі внутрішньо початкова доза для дорослих становить 20-80 мг на добу, далі при необхідності дозу поступово збільшують до 600 мг на добу. Для дітей разова доза становить 1-2 мг/кг. Максимальна доза при прийомі внутрішньо для дітей становить 6 мг/кг. При внутрішньовенному (струменевому) або внутрішньом'язовому введенні доза для дорослих становить 20-40 мг 1 раз на добу, в окремих випадках - 2 рази на добу. Для дітей початкова добова доза для парентерального застосування – 1 мг/кг.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовують при гіперплазії передміхурової залози, ВКВ, гіпопротеїнемії (ризик розвитку ототоксичності), цукровому діабеті (зниження толерантності до глюкози), при стенозуючому атеросклерозі церебральних артерій, на фоні тривалої терапії серцевими глікозидами; перша половина), період лактації. До початку лікування слід компенсувати електролітні порушення. У період лікування фуросемідом необхідно контролювати АТ, рівень електролітів та глюкози у сироватці крові, функцію печінки та нирок. Для профілактики гіпокаліємії доцільно комбінувати фуросемід з калійзберігаючими діуретиками. При одночасному застосуванні фуросеміду та гіпоглікемічних препаратів може знадобитися корекція дози останніх. Не рекомендується змішувати розчин фуросеміду в одному шприці з будь-якими іншими препаратами. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами При застосуванні фуросеміду не можна виключити можливість зниження здатності до концентрації уваги, що важливо для осіб, що керують транспортними засобами і працюють з механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: Фуросемід – 40,00 мг; Допоміжні речовини: крохмаль картопляний – 56,88 мг; лактози моногідрат – 53,00 мг; крохмаль прежелатинізований кукурудзяний – 7,00 мг; тальк – 2,40 мг; кремнію діоксид колоїдний (аеросил) – 0,40 мг; магнію стеарат – 0,32 мг. По 10, 14 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої. По 2, 5 контурних коміркових упаковок по 10 таблеток або по 2, 4 контурні коміркові упаковки по 14 таблеток з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі, плоскоциліндричні пігулки білого або білого з жовтуватим відтінком кольору, з фаскою та ризиком.Фармакотерапевтична групаДіуретичний засіб.ФармакокінетикаВсмоктування Фуросемід швидко всмоктується у шлунково-кишковому тракті. Час досягнення максимальної концентрації в крові (Тmах) становить від 1 до 1,5 години. Біодоступність фуросеміду у здорових добровольців становить приблизно 50-70%. У пацієнтів біодоступність фуросеміду може знижуватися до 30%, тому що на неї можуть впливати різні фактори, включаючи основне захворювання. Розподіл Об'єм розподілу фуросеміду становить 0,1-0,2 л/кг маси тіла. Фуросемід зв'язується з білками плазми (більше 98%), переважно з альбумінами. Метаболізм/Виведення Фуросемід виводиться переважно у незміненому вигляді та головним чином шляхом секреції у проксимальних канальцях. Глюкуроновані метаболіти фуросеміду складають 10-20% від препарату, що виводиться нирками. Решта дози виділяється через кишечник, мабуть, шляхом біліарної секреції. Кінцевий період напіввиведення фуросеміду становить приблизно 1-1,5 години. Фуросемід проникає через плацентарний бар'єр та виділяється у материнське молоко. Його концентрації у плода та новонародженого такі ж, як і у матері. Особливості фармакокінетики в окремих груп пацієнтів При нирковій недостатності виведення фуросеміду уповільнюється, а період напіввиведення збільшується; при вираженій нирковій недостатності кінцевий період напіввиведення може збільшуватись до 24 годин. При нефротичному синдромі зниження плазмових концентрацій протеїнів призводить до підвищення концентрації незв'язаного фуросеміду (його вільної фракції), у зв'язку з чим зростає ризик розвитку ототоксичної дії. З іншого боку, діуретична дія фуросеміду у цих пацієнтів може бути зменшена через зв'язування фуросеміду з альбуміном, що знаходяться в канальцях, та зниження канальцевої секреції фуросеміду. При гемодіалізі та перитонеальному діалізі, та постійному амбулаторному перитонеальному діалізі фуросемід виводиться незначно. При печінковій недостатності період напіввиведення фуросеміду збільшується на 30-90%, головним чином через збільшення обсягу розподілу. Фармакокінетичні показники цієї категорії пацієнтів можуть значно варіювати. При серцевій недостатності, тяжкій артеріальній гіпертензії та у пацієнтів похилого віку виведення фуросеміду сповільнюється через зниження функції нирок.ФармакодинамікаФуросемід – швидкодіючий діуретик, що є похідним сульфонаміду. Фуросемід блокує систему транспорту іонів натрію, калію, хлору в товстому сегменті висхідного коліна петлі Генле, у зв'язку з чим його діуретична дія залежить від надходження препарату до просвіту ниркових канальців (за рахунок механізму аніонного транспорту). Діуретична дія препарату Фуросемід пов'язана з пригніченням реабсорбції хлориду натрію в цьому відділі петлі Генле. Вторинними ефектами по відношенню до збільшення виведення натрію є: збільшення кількості сечі, що виділяється (за рахунок осмотично зв'язаної води) і збільшення секреції калію в дистальній частині ниркового канальця. Одночасно збільшується виведення іонів кальцію та магнію. При зниженні канальцевої секреції або при зв'язуванні фуросеміду з канальцями, що знаходяться в просвіті, альбуміном (наприклад, при нефротичному синдромі) ефект фуросеміду знижується. При курсовому прийомі фуросеміду його діуретична активність не знижується, так як фуросемід перериває канальцево-клубочковий зворотний зв'язок у Macula densa (канальцевій структурі, тісно пов'язаній з юкстагломерулярним комплексом). Фуросемід викликає дозозалежну стимуляцію ренін-ангіотензин-альдостеронової системи. При серцевій недостатності фуросемід швидко знижує переднавантаження (за рахунок розширення вен), зменшує тиск у легеневій артерії та тиск наповнення лівого шлуночка. Цей ефект, що швидко розвивається, мабуть, опосередковується через ефекти простагландинів, і тому умовою для його розвитку є відсутність порушень у синтезі простагландинів, крім чого для реалізації цього ефекту також потрібна достатня безпека функції нирок. Фуросемід має гіпотензивну дію, яка обумовлена підвищенням екскреції натрію, зменшенням об'єму циркулюючої крові та зниженням реакції гладкої мускулатури судин на судинозвужувальні стимули (завдяки натрійуретичному ефекту фуросемід знижує реакцію судин на катехоламіни, концентрація яких у пацієнтів). Після внутрішнього застосування 40 мг препарату Фуросемід діуретичний ефект розвивається протягом 60 хвилин і триває близько 3-6 годин. При збільшенні дозування препарату Фуросемід від 10 до 100 мг спостерігається дозозалежне збільшення діурезу та натрійурезу.Показання до застосуванняНабряковий синдром при хронічній серцевій недостатності; набряковий синдром при хронічній нирковій недостатності; гостра ниркова недостатність, включаючи таку при вагітності та опіках (для підтримки екскреції рідини); набряковий синдром при нефротичному синдромі (при нефротичному синдромі на першому плані стоїть лікування основного захворювання); набряковий синдром при захворюваннях печінки (при необхідності на додаток до лікування антагоністами альдостерону); артеріальна гіпертензія.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до діючої речовини або будь-якої з допоміжних речовин препарату; у пацієнтів з алергією на сульфонаміди (сульфаніламідні протимікробні засоби або препарати похідні сульфонілсечовини), оскільки можливий розвиток "перехресної" алергії на фуросемід; ниркова недостатність з анурією (за відсутності реакції на прийом фуросеміду); печінкова кома та прекома, пов'язані з печінковою енцефалопатією; виражена гіпокаліємія; виражена гіпонатріємія; гіповолемія (зі зниженням артеріального тиску або без зниження артеріального тиску) або дегідратація; різко виражені порушення відтоку сечі будь-якої етіології, включаючи одностороннє ураження сечовивідних шляхів; інтоксикація серцевими глікозидами; гострий гломерулонефрит; декомпенсований аортальний та мітральний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; підвищення центрального венозного тиску (понад 10 мм рт. ст.); рідкісна спадкова непереносимість галактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції; дитячий вік до 3-х років (тверда лікарська форма); вагітність; період грудного вигодовування. З обережністю: При артеріальній гіпотензії; при станах, коли надмірне зниження артеріального тиску є особливо небезпечним (виражені стенози коронарних та/або мозкових артерій); при гострому інфаркті міокарда (збільшення ризику розвитку кардіогенного шоку); при латентному або маніфестному цукровому діабеті; при подагрі; при гепаторенальному синдромі (функціональна ниркова недостатність, пов'язана із захворюваннями печінки); при гіпопротеїнемії (наприклад, нефротичний синдром, коли можливе зменшення діуретичного ефекту та підвищення ризику розвитку ототоксичної дії фуросеміду); підбір дози у таких пацієнтів повинен проводитись з особливою обережністю; при частковій обструкції сечовивідних шляхів (гіперплазія передміхурової залози, звуження сечівника); при підвищеному ризику розвитку розладів водно-електролітного балансу та кислотно-основного стану або у разі значних втрат рідини (блювота, діарея, рясне потовиділення – потрібен моніторинг стану водно-електролітного балансу та кислотно-основного стану та, за необхідності, корекція їх порушень до початку застосування фуросеміду); при панкреатиті; при шлуночкових порушеннях ритму серця в анамнезі; при системному червоному вовчаку; при одночасному застосуванні рисперидону у пацієнтів похилого віку з деменцією (ризик збільшення смертності).Вагітність та лактаціяВагітність Фуросемід проникає через плацентарний бар'єр, тому не слід призначати при вагітності. Прийом фуросеміду можливий тільки в тому випадку, якщо передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода, у таких випадках необхідне ретельне спостереження за станом плода. Період грудного вигодовування У період лактації прийом препарату протипоказаний, тому що фуросемід може виділятися з грудним молоком та пригнічувати лактацію. Жінкам, які приймають фуросемід, слід припинити грудне вигодовування.Побічна діяНижче наведені небажані реакції (HP), які були виявлені під час клінічних досліджень, а також при застосуванні фуросеміду у клінічній практиці. Для оцінки частоти HP використані такі критерії: "дуже часто" (≥ 1/10); "часто" (≥1/100, Порушення з боку крові та лімфатичної системи: Часто – гемоконцентрація; Нечасто – тромбоцитопенія; Рідко – лейкопенія, еозинофілія; Дуже рідко – агранулоцитоз, апластична анемія чи гемолітична анемія. Порушення з боку імунної системи: Рідко – тяжкі анафілактичні або анафілактоїдні реакції аж до розвитку анафілактичного шоку; Частота невідома - обтяження течії або загострення системного червоного вовчаку. Порушення метаболізму та харчування: Дуже часто – порушення водно-електролітного балансу, включаючи порушення водно-електролітного балансу, що протікають із клінічною симптоматикою. Симптомами, що вказують на розвиток порушень водно-електролітного балансу, можуть бути біль голови, судоми, тетанія, м'язова слабкість, порушення серцевого ритму та диспепсичні розлади. Такі порушення можуть розвиватися або поступово (протягом тривалого часу) або швидко (протягом дуже короткого часу, наприклад, у разі застосування високих доз препарату Фуросемід пацієнтами з нормальною функцією нирок). Факторами, що сприяють розвитку порушень водно-електролітного балансу, є основні захворювання (наприклад, цироз печінки або серцева недостатність), супутня терапія засобами, що змінюють водно-електролітний баланс,неправильне харчування та питний режим, блювання, діарея, рясне потовиділення; дегідратація та гіповолемія (зниження обсягу циркулюючої крові), особливо у пацієнтів похилого віку, яка може призвести до гемоконцентрації з підвищенням ризику розвитку тромбозів (дивись нижче); підвищення концентрації креатиніну у крові; підвищення концентрації тригліцеридів у сироватці крові, гіпонатріємія, гіпохлоремія, гіпокаліємія, підвищення концентрації холестерину в крові; збільшення концентрації сечової кислоти в крові та напади подагри; Нечасто – зниження толерантності до глюкози. Латентний цукровий діабет може бути маніфестним; Частота невідома - гіпокальціємія, гіпомагніємія, підвищення концентрації сечовини в крові, метаболічний алкалоз, псевдосиндром Барттера при неправильному та/або тривалому застосуванні фуросеміду.діарея, рясне потовиділення; дегідратація та гіповолемія (зниження обсягу циркулюючої крові), особливо у пацієнтів похилого віку, яка може призвести до гемоконцентрації з підвищенням ризику розвитку тромбозів (дивись нижче); підвищення концентрації креатиніну у крові; підвищення концентрації тригліцеридів у сироватці крові, гіпонатріємія, гіпохлоремія, гіпокаліємія, підвищення концентрації холестерину в крові; збільшення концентрації сечової кислоти в крові та напади подагри; Нечасто – зниження толерантності до глюкози. Латентний цукровий діабет може бути маніфестним; Частота невідома - гіпокальціємія, гіпомагніємія, підвищення концентрації сечовини в крові, метаболічний алкалоз, псевдосиндром Барттера при неправильному та/або тривалому застосуванні фуросеміду.діарея, рясне потовиділення; дегідратація та гіповолемія (зниження обсягу циркулюючої крові), особливо у пацієнтів похилого віку, яка може призвести до гемоконцентрації з підвищенням ризику розвитку тромбозів (дивись нижче); підвищення концентрації креатиніну у крові; підвищення концентрації тригліцеридів у сироватці крові, гіпонатріємія, гіпохлоремія, гіпокаліємія, підвищення концентрації холестерину в крові; збільшення концентрації сечової кислоти в крові та напади подагри; Нечасто – зниження толерантності до глюкози. Латентний цукровий діабет може бути маніфестним; Частота невідома - гіпокальціємія, гіпомагніємія, підвищення концентрації сечовини в крові, метаболічний алкалоз, псевдосиндром Барттера при неправильному та/або тривалому застосуванні фуросеміду.дегідратація та гіповолемія (зниження обсягу циркулюючої крові), особливо у пацієнтів похилого віку, яка може призвести до гемоконцентрації з підвищенням ризику розвитку тромбозів (дивись нижче); підвищення концентрації креатиніну у крові; підвищення концентрації тригліцеридів у сироватці крові, гіпонатріємія, гіпохлоремія, гіпокаліємія, підвищення концентрації холестерину в крові; збільшення концентрації сечової кислоти в крові та напади подагри; Нечасто – зниження толерантності до глюкози. Латентний цукровий діабет може бути маніфестним; Частота невідома - гіпокальціємія, гіпомагніємія, підвищення концентрації сечовини в крові, метаболічний алкалоз, псевдосиндром Барттера при неправильному та/або тривалому застосуванні фуросеміду.дегідратація та гіповолемія (зниження обсягу циркулюючої крові), особливо у пацієнтів похилого віку, яка може призвести до гемоконцентрації з підвищенням ризику розвитку тромбозів (дивись нижче); підвищення концентрації креатиніну у крові; підвищення концентрації тригліцеридів у сироватці крові, гіпонатріємія, гіпохлоремія, гіпокаліємія, підвищення концентрації холестерину в крові; збільшення концентрації сечової кислоти в крові та напади подагри; Нечасто – зниження толерантності до глюкози. Латентний цукровий діабет може бути маніфестним; Частота невідома - гіпокальціємія, гіпомагніємія, підвищення концентрації сечовини в крові, метаболічний алкалоз, псевдосиндром Барттера при неправильному та/або тривалому застосуванні фуросеміду.яка може призвести до гемоконцентрації з підвищенням ризику розвитку тромбозів (див. нижче); підвищення концентрації креатиніну у крові; підвищення концентрації тригліцеридів у сироватці крові, гіпонатріємія, гіпохлоремія, гіпокаліємія, підвищення концентрації холестерину в крові; збільшення концентрації сечової кислоти в крові та напади подагри; Нечасто – зниження толерантності до глюкози. Латентний цукровий діабет може бути маніфестним; Частота невідома - гіпокальціємія, гіпомагніємія, підвищення концентрації сечовини в крові, метаболічний алкалоз, псевдосиндром Барттера при неправильному та/або тривалому застосуванні фуросеміду.яка може призвести до гемоконцентрації з підвищенням ризику розвитку тромбозів (див. нижче); підвищення концентрації креатиніну у крові; підвищення концентрації тригліцеридів у сироватці крові, гіпонатріємія, гіпохлоремія, гіпокаліємія, підвищення концентрації холестерину в крові; збільшення концентрації сечової кислоти в крові та напади подагри; Нечасто – зниження толерантності до глюкози. Латентний цукровий діабет може бути маніфестним; Частота невідома - гіпокальціємія, гіпомагніємія, підвищення концентрації сечовини в крові, метаболічний алкалоз, псевдосиндром Барттера при неправильному та/або тривалому застосуванні фуросеміду.збільшення концентрації сечової кислоти в крові та напади подагри; Нечасто – зниження толерантності до глюкози. Латентний цукровий діабет може бути маніфестним; Частота невідома - гіпокальціємія, гіпомагніємія, підвищення концентрації сечовини в крові, метаболічний алкалоз, псевдосиндром Барттера при неправильному та/або тривалому застосуванні фуросеміду.збільшення концентрації сечової кислоти в крові та напади подагри; Нечасто – зниження толерантності до глюкози. Латентний цукровий діабет може бути маніфестним; Частота невідома - гіпокальціємія, гіпомагніємія, підвищення концентрації сечовини в крові, метаболічний алкалоз, псевдосиндром Барттера при неправильному та/або тривалому застосуванні фуросеміду. Порушення з боку нервової системи: Часто – печінкова енцефалопатія у пацієнтів із гепатоцелюлярною недостатністю; Рідко – парестезії; Частота невідома - запаморочення, синкопальний стан (непритомність) або непритомність, головний біль. Порушення з боку органу слуху та лабіринту: Нечасто – порушення слуху, зазвичай транзиторні, особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю, гіпопротеїнемією (наприклад, при нефротичному синдромі) та/або швидкому внутрішньовенному введенні фуросеміду. Були зареєстровані випадки розвитку глухоти, іноді незворотної після прийому фуросеміду всередину або його внутрішньовенного введення; Рідко – шум у вухах. Порушення з боку судин: Дуже часто (для внутрішньовенної інфузії) – зниження артеріального тиску, включаючи ортостатичну гіпотензію (дана HP переважно відноситься до парентерального застосування фуросеміду); Рідко – васкуліт; Частота невідома – тромбоз. Шлунково-кишкові порушення: Нечасто – нудота; Рідко – блювання, діарея; Дуже рідко – гострий панкреатит. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: Дуже рідко – холестаз, збільшення активності “печінкових” трансаміназ. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: Нечасто – свербіж шкіри, кропив'янка, висип, бульозний дерматит, багатоформна еритема, пемфігоїд, ексфоліативний дерматит, пурпура, реакції фотосенсибілізації; Частота невідома - синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, гострий генералізований екзантематозний пустульоз, DRESS-синдром - лікарський висип з еозинофілією та системними симптомами. Порушення з боку м'язової, скелетної та сполучної тканини: Частота невідома – відзначалися випадки рабдоміолізу, часто пов'язані з тяжкою гіпокаліємією. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: Часто – збільшення обсягу сечі; Рідко – тубулоінтерстиціальний нефрит; Частота невідома - збільшення вмісту натрію та хлоридів у сечі; затримка сечі (у пацієнтів з частковою обструкцією сечовивідних шляхів, дивись розділ; нефрокальциноз/нефролітіаз у недоношених дітей. Ця HP відноситься тільки до ін'єкційної лікарської форми препарату Фуросемід, тому що дітям до 3-х років прийом таблеток препарату Фуросемід протипоказаний; Вроджені, сімейні та генетичні порушення: Частота невідома – підвищений ризик незарощення артеріальної протоки, коли фуросемід вводиться недоношеним дітям протягом перших тижнів життя (належить лише до парентеральної лікарської форми). Загальні порушення та реакції у місці введення: Рідко – гарячка. Так як деякі HP (такі як зміна картини крові, важкі анафілактичні або анафілактоїдні реакції, важкі алергічні шкірні реакції) за певних умов можуть загрожувати життю пацієнтів, то при появі будь-яких HP необхідно негайно повідомити про них лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиНерекомендовані комбінації Хлоралгідрат - внутрішньовенна інфузія фуросеміду протягом 24-годинного періоду після застосування хлоралгідрату може призводити до гіперемії шкірних покривів, рясного потовиділення, занепокоєння, нудоти, підвищення артеріального тиску та тахікардії. Тому не рекомендується застосування фуросеміду разом із хлоралгідратом. Аміноглікозиди – уповільнення виведення аміноглікозидів нирками при їх одночасному застосуванні з фуросемідом та збільшення ризику розвитку ототоксичної та нефротоксичної дії аміноглікозидів. З цієї причини слід уникати застосування цієї комбінації препаратів, за винятком випадків, коли це необхідно за життєвими показаннями, причому в цьому випадку потрібна корекція (зменшення) підтримуючих доз аміноглікозидів. Комбінації, при застосуванні яких слід дотримуватися обережності Ототоксичні лікарські препарати – фуросемід потенціює їхню ототоксичність. Такі препарати можуть застосовуватися одночасно з препаратом Фуросемід тільки за суворими медичними показаннями, оскільки спільне застосування може призводити до необоротного пошкодження органу слуху. Цисплатин – при одночасному застосуванні з фуросемідом є ризик прояву ототоксичної дії. Крім цього, можливе посилення нефротоксичної дії цисплатину при застосуванні фуросеміду для проведення форсованого діурезу під час лікування цисплатином, якщо фуросемід застосовується не в низькій дозі (наприклад, 40 мг у пацієнтів з нормальною функцією нирок) та без поєднання з відповідною гідратацією пацієнта. Сукральфат - зменшення всмоктування фуросеміду при сумісному прийомі внутрішньо та ослаблення його ефекту (фуросемід та сукральфат при прийомі внутрішньо повинні прийматися з інтервалом не менше двох годин). Солі літію - під впливом фуросеміду знижується виведення літію, за рахунок чого підвищується вміст літію в сироватці крові, що збільшує ризик його токсичної дії, включаючи кардіотоксичну та нейротоксичну дію. Тому при застосуванні цієї комбінації потрібне моніторування вмісту літію у сироватці крові. Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) і антагоністи рецепторів ангіотензину II - застосування інгібіторів АПФ або антагоністів рецепторів ангіотензину 11 у пацієнтів, які попередньо отримували лікування фуросемідом, може призвести до надмірного зниження артеріального тиску з погіршенням функцій. тому за 3 дні до початку лікування або підвищення дози інгібіторів АПФ або антагоністів рецепторів ангіотензину II рекомендується відміна фуросеміду або зниження його дози. Рисперидон - необхідно дотримуватися обережності, ретельно зважуючи співвідношення ризику і користі, до прийняття рішення про застосування поєднання рисперидону з фуросемідом або іншими сильними діуретиками, оскільки спостерігалося збільшення смертності у пацієнтів похилого віку з деменцією, які одночасно отримували лікування рисперидоном і фу. Левотироксин - фуросемід у високих дозах може інгібувати зв'язування гормонів щитовидної залози, а потім, в цілому, до зниження загальної концентрації гормонів щитовидної залози. При застосуванні цієї комбінації слід контролювати концентрації гормонів щитовидної залози. Взаємодії, які слід брати до уваги Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) – нестероїдні протизапальні засоби, включаючи ацетилсаліцилову кислоту, можуть зменшити діуретичну дію фуросеміду. У пацієнтів з гіповолемією та дегідратацією (у тому числі і на фоні прийому препарату Фуросемід) НПЗЗ можуть спричинити розвиток гострої ниркової недостатності. Фуросемід може збільшувати токсичність саліцилатів. Фенітоїн – зменшення діуретичної дії фуросеміду. Глюкокортикостероїди, карбеноксолон, препарати солодки у великих кількостях та тривале застосування проносних засобів при поєднанні з фуросемідом збільшують ризик розвитку гіпокаліємії. Серцеві глікозиди, препарати, що викликають подовження інтервалу QT - у разі розвитку на фоні застосування фуросеміду порушень водно-електролітного балансу (гіпокаліємії або гіпомагніємії) збільшується токсична дія серцевих глікозидів та засобів. що викликають подовження інтервалу QT (зростає ризик розвитку порушень ритму серця). Гіпотензивні засоби, діуретики або інші засоби, здатні знижувати артеріальний тиск – при поєднанні з фуросемідом можливе більш виражене зниження артеріального тиску. Пробенецид, метотрексат або інші препарати, які, як і фуросемід, екскретуються у ниркових канальцях, можуть зменшити ефекти фуросеміду (однаковий шлях ниркової екскреції); з іншого боку, фуросемід може призводити до зниження виведення нирками цих лікарських засобів. Все це збільшує ризик розвитку HP як фуросеміду, так і прийнятих одночасно з ним вищезазначених лікарських засобів. Гіпоглікемічні засоби (як для внутрішнього застосування, так і препарати інсуліну), пресорні аміни (епінефрін, норепінефрін) - ослаблення ефектів при поєднанні з фуросемідом. Теофілін, діазоксид, курареподібні міорелаксанти – посилення ефектів при поєднанні з фуросемідом. Лікарські засоби з нефротоксичною дією – при поєднанні з фуросемідом збільшується ризик розвитку їхньої нефротоксичної дії. Високі дози деяких цефалоспоринів (що виводяться переважно нирками) – у поєднанні з фуросемідом збільшується ризик нефротоксичної дії цефалоспоринів. Циклоспорин А - при поєднанні з фуросемідом збільшується ризик розвитку подагричного артриту внаслідок гіперурикемії, що викликається фуросемідом, та порушення екскреції уратів нирками під впливом циклоспорину. Рентгеноконтрастні речовини - у пацієнтів з високим ризиком розвитку нефропатії внаслідок введення рентгеноконтрастних речовин, які отримували лікування фуросемідом, спостерігалася більш висока частота розвитку порушень функції нирок після введення рентгеноконтрастних препаратів, порівняно з пацієнтами з високим ризиком розвитку нефропатії внаслідок введення рентгеноконтрастних препаратів. препарату проводилося лише внутрішньовенне введення рідини (гідратація).Спосіб застосування та дозиЗагальні рекомендації Таблетки слід приймати натще, не розжовуючи та запиваючи достатньою кількістю води. При призначенні препарату Фуросемід рекомендується приймати його у найменших дозах, достатніх для досягнення необхідного терапевтичного ефекту. Рекомендована максимальна добова доза для дорослих становить 1500 мг, а у дітей – 40 мг. Тривалість лікування визначається лікарем індивідуально, залежно від показань. Спеціальні рекомендації щодо режиму дозування Діти У дітей рекомендована добова доза для внутрішнього прийому становить 2 мг/кг маси тіла (але не більше 40 мг на добу). Дорослі Набряковий синдром при захворюваннях печінки Фуросемід застосовується на додаток до лікування антагоністами альдостерону у разі їх недостатньої ефективності. Для запобігання розвитку ускладнень, таких як порушення ортостатичної регуляції кровообігу, порушення водно-електролітного балансу або кислотно-основного стану, потрібен ретельний підбір дози для того, щоб втрата рідини відбувалася поступово (на початку лікування можлива втрата рідини приблизно до 0,5 кг маси тіла. на добу). Рекомендована початкова доза становить 20-80 мг на добу і може коригуватися залежно від реакції пацієнта. Добова доза може застосовуватись одноразово або ділитися на 2 прийоми. Набряковий синдром при хронічній нирковій недостатності Натрійуретична реакція на фуросемід залежить від декількох факторів, включаючи виразність ниркової недостатності та вміст натрію в крові, тому ефект від дози не може бути точно передбачуваним. У пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю потрібний ретельний підбір дози шляхом її поступового підвищення з тим, щоб втрата рідини відбувалася поступово (на початку лікування можлива втрата рідини приблизно до 2 л/добу, приблизно 280 ммоль натрію на добу). Початкова доза, що рекомендується, становить 40-80 мг/добу. Необхідна доза підбирається залежно від діуретичної відповіді. Вся добова доза повинна прийматись одноразово або ділитися на 2 прийоми. У пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, доза, що підтримує внутрішньо, зазвичай становить 250-1500 мг/добу. Гостра ниркова недостатність (для підтримки виведення рідини) Перед початком лікування препаратом Фуросемід повинні бути усунені гіповолемія, артеріальна гіпотензія та значущі порушення водно-електролітного балансу та/або кислотно-основного стану. Лікування починається з внутрішньовенного введення препарату Фуросемід. Початкова доза, що рекомендується, становить 40 мг внутрішньовенно. Якщо при цьому не досягається необхідного діуретичного ефекту, препарат Фуросемід можна вводити у вигляді безперервної внутрішньовенної інфузії, починаючи зі швидкості введення 50-100 мг/год. Рекомендується якнайшвидше переводити пацієнта з внутрішньовенного введення на прийом таблеток препарату Фуросемід (доза таблеток залежить від підібраної внутрішньовенної дози). Набряки при нефротичному синдромі Рекомендована початкова доза становить 40-80 мг на добу. Необхідна доза підбирається залежно від діуретичної відповіді. Добова доза може прийматись одноразово або ділитися на кілька прийомів. Набряковий синдром при хронічній серцевій недостатності Рекомендована початкова доза становить 20-80 мг на добу. Необхідна доза підбирається залежно від діуретичної відповіді. Рекомендується, щоб добова доза ділилася на 2-3 прийоми. Артеріальна гіпертензія Препарат Фуросемід може застосовуватись у монотерапії або у поєднанні з іншими гіпотензивними засобами. Звичайною підтримуючою дозою є доза 20-40 мг на добу. При артеріальній гіпертензії у поєднанні з хронічною нирковою недостатністю може знадобитися застосування більш високих доз препарату Фуросемід.ПередозуванняПри підозрі на передозування необхідно обов'язково звернутися до лікаря, оскільки у разі передозування може знадобитися проведення певних лікувальних заходів. Симптоми: клінічна картина гострого або хронічного передозування препаратом залежить в основному від ступеня та наслідків втрати рідини та електролітів. Передозування може проявлятися гіповолемією, дегідратацією, гемоконцентрацією, порушеннями серцевого ритму та провідності (включаючи атріовентрикулярну блокаду та фібриляцію шлуночків). Симптомами даних розладів є виражене зниження артеріального тиску, що прогресує до розвитку шоку, гостра ниркова недостатність, тромбоз, деліріозний стан, млявий параліч, апатія і сплутаність свідомості. Лікування: специфічного антидоту немає. Якщо після прийому внутрішньо пройшло небагато часу, то для зменшення абсорбції фуросеміду зі шлунково-кишкового тракту слід спробувати викликати блювоту або провести промивання шлунка, а потім прийняти внутрішньо активоване вугілля. Лікування спрямоване на корекцію клінічно значущих порушень водно-електролітного балансу та кислотно-основного стану під контролем вмісту електролітів у сироватці крові, показників кислотно-основного стану, гематокриту, а також на запобігання чи терапії можливих серйозних ускладнень, що розвиваються на тлі цих порушень.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСимптоматична артеріальна гіпотензія, що призводить до запаморочення, непритомності або втрати свідомості, може виникати у пацієнтів, які отримують фуросемід, особливо: у пацієнтів похилого віку; у пацієнтів, які приймають інші препарати, здатні призвести до артеріальної гіпотензії; а також у пацієнтів з іншими захворюваннями, які мають ризик розвитку артеріальної гіпотензії. При лікуванні таких пацієнтів слід дотримуватися обережності та/або їм може знадобитися зниження дози фуросеміду. Перед початком лікування препаратом Фуросемід слід виключити наявність різко виражених порушень відтоку сечі, зокрема односторонніх. Пацієнти з частковим порушенням відтоку сечі потребують ретельного спостереження, особливо на початку лікування препаратом Фуросемід. Під час лікування препаратом Фуросемід потрібне проведення регулярного контролю вмісту натрію, калію та концентрації креатиніну у сироватці крові; особливо ретельний контроль повинен проводитися у пацієнтів з високим ризиком розвитку порушень водно-електролітного балансу у випадках додаткових втрат рідини та електролітів (наприклад, внаслідок блювання, діареї або інтенсивного потовиділення). До та під час лікування препаратом Фуросемід необхідно контролювати та у разі виникнення усувати гіповолемію або дегідратацію, а також клінічно значущі порушення водно-електролітного балансу та/або кислотно-основного стану, для чого може знадобитися короткочасне припинення лікування препаратом Фуросемід. При лікуванні препаратом Фуросемід завжди доцільно вживати їжу, багату на калій (нежирне м'ясо, картопля, банани, помідори, цвітну капусту, шпинат, сухофрукти і так далі). У деяких випадках може бути показаний прийом препаратів калію або прийом калійзберігаючих препаратів. У пацієнтів з гіпопротеїнемією, наприклад, пов'язаною з нефротичним синдромом, можливе послаблення ефективності фуросеміду та збільшення його ототоксичності. Потрібне обережне підвищення дози. Спостерігалася велика частота смертельних випадків у пацієнтів похилого віку з деменцією, які одночасно отримували лікування рисперидоном і фуросемідом, порівняно з пацієнтами, які отримували або тільки фуросемід, або тільки рисперидон. Фармакофізіологічний механізм цього ефекту не встановлено. Одночасне застосування рисперидону з іншими діуретиками (переважно низькими дозами тіазидних діуретиків) не асоціювалося зі збільшенням смертності у пацієнтів похилого віку з деменцією. У пацієнтів похилого віку з деменцією слід з обережністю, ретельно зважуючи співвідношення користі та ризику, застосовувати фуросемід та рисперидон одночасно. Оскільки дегідратація є загальним фактором ризику збільшення смертності, при прийнятті рішення щодо застосування цієї комбінації у пацієнтів похилого віку з деменцією слід уникати дегідратації пацієнта. Є можливість обтяження течії або загострення системного червоного вовчаку. Підбір режиму дозування пацієнтам з асцитом на фоні цирозу печінки слід проводити в стаціонарі (порушення водно-електролітного балансу можуть спричинити розвиток печінкової коми). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Деякі побічні ефекти (наприклад, значне зниження артеріального тиску) можуть порушувати здатність до концентрації уваги та знижувати психомоторні реакції, що може бути небезпечним при керуванні транспортними засобами або заняття іншими потенційно небезпечними видами діяльності. Особливо це стосується періоду початку лікування або підвищення дози препарату, а також випадків одночасного прийому гіпотензивних засобів або алкоголю. У таких випадках не рекомендується керувати автомобілем або займатися потенційно небезпечними видами діяльності.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 таблетці міститься активна речовина: фуросемід 40 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (5) - пачки картонні.Фармакотерапевтична група"Петльовий" діуретик. Порушує реабсорбцію іонів натрію, хлору в товстому сегменті висхідної частини петлі Генле. Внаслідок збільшення виділення іонів натрію відбувається вторинне (опосередковане осмотично зв'язаною водою) посилене виведення води та збільшення секреції іонів калію у дистальній частині ниркового канальця. Одночасно збільшується виведення іонів кальцію та магнію. Має вторинні ефекти, зумовлені вивільненням внутрішньониркових медіаторів і перерозподілом внутрішньониркового кровотоку. З огляду на курсового лікування немає послаблення ефекту. При серцевій недостатності швидко призводить до зниження переднавантаження на серце шляхом розширення великих вен. Чинить гіпотензивну дію внаслідок збільшення виведення натрію хлориду та зниження реакції гладкої мускулатури судин на вазоконстрикторні дії та внаслідок зменшення ОЦК. Дія фуросеміду після внутрішньовенного введення настає через 5-10 хв; після прийому внутрішньо – через 30-60 хв, максимум дії – через 1-2 год, тривалість ефекту – 2-3 год (при зниженій функції нирок – до 8 год). У період дії виведення іонів натрію значно зростає, проте після його припинення швидкість виведення зменшується нижче за вихідний рівень (синдром "рикошету", або "скасування").Феномен обумовлений різкою активацією ренін-ангіотензинової та інших антинатрійуретичних нейрогуморальних ланок регуляції у відповідь на масивний діурез; стимулює аргінін-вазопресивну та симпатичну системи. Зменшує рівень передсердного натрійуретичного фактора у плазмі, викликає вазоконстрикцію. Внаслідок феномену "рикошету" при прийомі 1 раз на добу може не зробити істотного впливу на добове виведення іонів натрію та АТ. При внутрішньовенному введенні викликає дилатацію периферичних вен, зменшує переднавантаження, знижує тиск наповнення лівого шлуночка та тиск у легеневій артерії, а також системний артеріальний тиск. Діуретична дія розвивається через 3-4 хв після внутрішньовенного введення та триває 1-2 год; після прийому внутрішньо – через 20-30 хв, триває до 4 год.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо абсорбція становить 60-70%. При тяжких захворюваннях нирок або хронічної серцевої недостатності рівень абсорбції зменшується. Vd становить 0,1 л/кг. Зв'язування з білками плазми (переважно з альбумінами) – 95-99%. Метаболізується у печінці. Виводиться нирками – 88%, з жовчю – 12%. T1/2 у пацієнтів з нормальною функцією нирок та печінки становить 0.5-1.5 год. При анурії T1/2 може збільшуватися до 1.5-2.5 год, при поєднаній нирковій та печінковій недостатності – до 11-20 год.Клінічна фармакологіяДіуретик.Показання до застосуванняНабряковий синдром різного генезу, у т.ч. при хронічній серцевій недостатності ІІ-ІІІ стадії, цирозі печінки (синдром портальної гіпертензії), нефротичному синдромі. Набряк легень, серцева астма, набряк мозку, еклампсія, проведення форсованого діурезу, артеріальна гіпертензія тяжкого перебігу, деякі форми гіпертонічного кризу, гіперкальціємія.Протипоказання до застосуванняГострий гломерулонефрит, стеноз сечовипускального каналу, обструкція сечовивідних шляхів каменем, гостра ниркова недостатність з анурією, гіпокаліємія, алкалоз, прекоматозні стани, тяжка печінкова недостатність, печінкова кома та прекома, діабетична кома, аортальний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, підвищення центрального венозного тиску (більше 10 мм рт.ст.), артеріальна гіпотензія, гострий інфаркт міокарда, панкреатит, порушення водно-електролітного обміну (гіповолемія, гіпонатріємія, гіпокаліємія, гіпокаліємія, інтоксикація, підвищена чутливість до фуросеміду.Вагітність та лактаціяПри вагітності застосування фуросеміду можливе лише протягом короткого часу і лише у тому випадку, коли передбачувана користь терапії для матері перевищує потенційний ризик для плода. Оскільки фуросемід може виділятися з грудним молоком, а також пригнічувати лактацію, при необхідності застосування у період лактації грудне вигодовування слід припинити.Побічна діяЗ боку серцево-судинної системи: зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія, колапс, тахікардія, аритмії, зниження ОЦК. З боку ЦНС та периферичної нервової системи: запаморочення, головний біль, міастенія, судоми литкових м'язів (тетанія), парестезії, апатія, адинамія, слабкість, млявість, сонливість, сплутаність свідомості. З боку органів чуття: порушення зору та слуху. З боку травної системи: зниження апетиту, сухість у роті, спрага, нудота, блювання, запори або діарея, холестатична жовтяниця, панкреатит (загострення). З боку сечостатевої системи: олігурія, гостра затримка сечі (у хворих на гіпертрофію передміхурової залози), інтерстиціальний нефрит, гематурія, зниження потенції. З боку системи кровотворення: лейкопенія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, апластична анемія. З боку водно-електролітного обміну: гіповолемія, дегідратація (ризик розвитку тромбозу та тромбоемболії), гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіпохлоремія, гіпокальціємія, гіпомагніємія, метаболічний алкалоз. З боку обміну речовин: гіповолемія, гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіпохлоремія, гіпокаліємічний метаболічний алкалоз (як наслідок цих порушень - артеріальна гіпотензія, запаморочення, сухість у роті, спрага, аритмія, м'язова слабкість, судоми), гіперурикемія (з можливим обострієм) . Алергічні реакції: пурпура, кропив'янка, ексфоліативний дерматит, багатоформна ексудативна еритема, васкуліт, некротизуючий ангіїт, свербіж шкіри, озноб, лихоманка, фотосенсибілізація, анафілактичний шок. Інші: при внутрішньовенному введенні (додатково) – тромбофлебіт, кальциноз нирок у недоношених дітей.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з антибіотиками групи аміноглікозидів (в т.ч. з гентаміцином, тобраміцином) можливе посилення нефро- та ототоксичної дії. Фуросемід зменшує кліренс гентаміцину та підвищує концентрації в плазмі крові гентаміцину, а також тобраміцину. При одночасному застосуванні з антибіотиками групи цефалоспоринів, які можуть спричинити порушення функції нирок, існує ризик посилення нефротоксичності. При одночасному застосуванні з бета-адреноміметиками (в т.ч. фенотеролом, тербуталіном, сальбутамолом) та з глюкокортикостероїдами можливе посилення гіпокаліємії. При одночасному застосуванні з гіпоглікемічними засобами інсуліном можливе зменшення ефективності гіпоглікемічних засобів та інсуліну, т.к. фуросемід має здатність підвищувати вміст глюкози у плазмі крові. При одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ посилюється антигіпертензивна дія. Можлива виражена артеріальна гіпотензія, особливо після прийому першої дози фуросеміду, мабуть, за рахунок гіповолемії, що призводить до посилення транзиторного гіпотензивного ефекту інгібіторів АПФ. Підвищується ризик порушень функції нирок та не виключається розвиток гіпокаліємії. При одночасному застосуванні з фуросемідом посилюються ефекти недеполяризуючих міорелаксантів. При одночасному застосуванні з індометацином, іншими НПЗЗ можливе зменшення діуретичного ефекту, мабуть, внаслідок пригнічення синтезу простагландинів у нирках та затримки натрію в організмі під впливом індометацину, який є неспецифічним інгібітором ЦОГ; зменшення антигіпертензивної дії. Вважають, що подібним чином фуросемід взаємодіє і з іншими НПЗЗ. При одночасному застосуванні з НПЗЗ, які є селективними інгібіторами ЦОГ-2, ця взаємодія виражена значно меншою мірою або практично відсутня. При одночасному застосуванні з астемізолом збільшується ризик розвитку аритмії. При одночасному застосуванні з ванкоміцином можливе посилення ото- та нефротоксичності. При одночасному застосуванні з дигоксином, дигітоксином можливе підвищення токсичності серцевих глікозидів, пов'язане з ризиком розвитку гіпокаліємії на фоні прийому фуросеміду. Є повідомлення про розвиток гіпонатріємії при одночасному застосуванні з карбамазепіном. При одночасному застосуванні з колестираміном, колестиполом зменшується абсорбція та діуретичний ефект фуросеміду. При одночасному застосуванні з літієм карбонатом можливе посилення ефектів літію внаслідок підвищення його концентрації у плазмі крові. При одночасному застосуванні з пробенецидом зменшується нирковий кліренс фуросеміду. При одночасному застосуванні з соталолом можлива гіпокаліємія та розвиток шлуночкової аритмії типу "пірует". При одночасному застосуванні з теофіліном можлива зміна концентрації теофіліну в плазмі. При одночасному застосуванні з фенітоїном значно зменшується діуретична дія фуросеміду. Після внутрішньовенного введення фуросеміду на фоні терапії хлоралгідратом можливе підвищення потовиділення, відчуття жару, нестабільність артеріального тиску, тахікардія. При одночасному застосуванні з цизапридом можливе посилення гіпокаліємії. Передбачається, що фуросемід може зменшувати нефротоксичну дію циклоспорину. При одночасному застосуванні з цисплатином можливе посилення ототоксичної дії.Спосіб застосування та дозиВстановлюють індивідуально залежно від показань, клінічної ситуації, віку пацієнта. У процесі лікування режим дозування коригують залежно від величини діуретичної відповіді та динаміки стану пацієнта. При прийомі внутрішньо початкова доза для дорослих становить 20-80 мг на добу, далі при необхідності дозу поступово збільшують до 600 мг на добу. Для дітей разова доза становить 1-2 мг/кг. Максимальна доза прийому внутрішньо для дітей становить 6 мг/кг. При внутрішньовенному (струменевому) або внутрішньом'язовому введенні доза для дорослих становить 20-40 мг 1 раз на добу, в окремих випадках - 2 рази на добу. Для дітей початкова добова доза для парентерального застосування – 1 мг/кг.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовують при гіперплазії передміхурової залози, ВКВ, гіпопротеїнемії (ризик розвитку ототоксичності), цукровому діабеті (зниження толерантності до глюкози), при стенозуючому атеросклерозі церебральних артерій, на фоні тривалої терапії серцевими глікозидами; перша половина), період лактації. До початку лікування слід компенсувати електролітні порушення. У період лікування фуросемідом необхідно контролювати АТ, рівень електролітів та глюкози у сироватці крові, функцію печінки та нирок. Для профілактики гіпокаліємії доцільно комбінувати фуросемід з калійзберігаючими діуретиками. При одночасному застосуванні фуросеміду та гіпоглікемічних препаратів може знадобитися корекція дози останніх. Не рекомендується змішувати розчин фуросеміду в одному шприці з будь-якими іншими препаратами. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами При застосуванні фуросеміду не можна виключити можливість зниження здатності до концентрації уваги, що важливо для осіб, що керують транспортними засобами і працюють з механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: Фуросемід – 40,00 мг; Допоміжні речовини: крохмаль картопляний – 56,88 мг; лактози моногідрат – 53,00 мг; крохмаль прежелатинізований кукурудзяний – 7,00 мг; тальк – 2,40 мг; кремнію діоксид колоїдний (аеросил) – 0,40 мг; магнію стеарат – 0,32 мг. По 10, 14 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої. По 2, 5 контурних коміркових упаковок по 10 таблеток або по 2, 4 контурні коміркові упаковки по 14 таблеток з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі, плоскоциліндричні пігулки білого або білого з жовтуватим відтінком кольору, з фаскою та ризиком.Фармакотерапевтична групаДіуретичний засіб.ФармакокінетикаВсмоктування Фуросемід швидко всмоктується у шлунково-кишковому тракті. Час досягнення максимальної концентрації в крові (Тmах) становить від 1 до 1,5 години. Біодоступність фуросеміду у здорових добровольців становить приблизно 50-70%. У пацієнтів біодоступність фуросеміду може знижуватися до 30%, тому що на неї можуть впливати різні фактори, включаючи основне захворювання. Розподіл Об'єм розподілу фуросеміду становить 0,1-0,2 л/кг маси тіла. Фуросемід зв'язується з білками плазми (більше 98%), переважно з альбумінами. Метаболізм/Виведення Фуросемід виводиться переважно у незміненому вигляді та головним чином шляхом секреції у проксимальних канальцях. Глюкуроновані метаболіти фуросеміду складають 10-20% від препарату, що виводиться нирками. Решта дози виділяється через кишечник, мабуть, шляхом біліарної секреції. Кінцевий період напіввиведення фуросеміду становить приблизно 1-1,5 години. Фуросемід проникає через плацентарний бар'єр та виділяється у материнське молоко. Його концентрації у плода та новонародженого такі ж, як і у матері. Особливості фармакокінетики в окремих груп пацієнтів При нирковій недостатності виведення фуросеміду уповільнюється, а період напіввиведення збільшується; при вираженій нирковій недостатності кінцевий період напіввиведення може збільшуватись до 24 годин. При нефротичному синдромі зниження плазмових концентрацій протеїнів призводить до підвищення концентрації незв'язаного фуросеміду (його вільної фракції), у зв'язку з чим зростає ризик розвитку ототоксичної дії. З іншого боку, діуретична дія фуросеміду у цих пацієнтів може бути зменшена через зв'язування фуросеміду з альбуміном, що знаходяться в канальцях, та зниження канальцевої секреції фуросеміду. При гемодіалізі та перитонеальному діалізі, та постійному амбулаторному перитонеальному діалізі фуросемід виводиться незначно. При печінковій недостатності період напіввиведення фуросеміду збільшується на 30-90%, головним чином через збільшення обсягу розподілу. Фармакокінетичні показники цієї категорії пацієнтів можуть значно варіювати. При серцевій недостатності, тяжкій артеріальній гіпертензії та у пацієнтів похилого віку виведення фуросеміду сповільнюється через зниження функції нирок.ФармакодинамікаФуросемід – швидкодіючий діуретик, що є похідним сульфонаміду. Фуросемід блокує систему транспорту іонів натрію, калію, хлору в товстому сегменті висхідного коліна петлі Генле, у зв'язку з чим його діуретична дія залежить від надходження препарату до просвіту ниркових канальців (за рахунок механізму аніонного транспорту). Діуретична дія препарату Фуросемід пов'язана з пригніченням реабсорбції хлориду натрію в цьому відділі петлі Генле. Вторинними ефектами по відношенню до збільшення виведення натрію є: збільшення кількості сечі, що виділяється (за рахунок осмотично зв'язаної води) і збільшення секреції калію в дистальній частині ниркового канальця. Одночасно збільшується виведення іонів кальцію та магнію. При зниженні канальцевої секреції або при зв'язуванні фуросеміду з канальцями, що знаходяться в просвіті, альбуміном (наприклад, при нефротичному синдромі) ефект фуросеміду знижується. При курсовому прийомі фуросеміду його діуретична активність не знижується, так як фуросемід перериває канальцево-клубочковий зворотний зв'язок у Macula densa (канальцевій структурі, тісно пов'язаній з юкстагломерулярним комплексом). Фуросемід викликає дозозалежну стимуляцію ренін-ангіотензин-альдостеронової системи. При серцевій недостатності фуросемід швидко знижує переднавантаження (за рахунок розширення вен), зменшує тиск у легеневій артерії та тиск наповнення лівого шлуночка. Цей ефект, що швидко розвивається, мабуть, опосередковується через ефекти простагландинів, і тому умовою для його розвитку є відсутність порушень у синтезі простагландинів, крім чого для реалізації цього ефекту також потрібна достатня безпека функції нирок. Фуросемід має гіпотензивну дію, яка обумовлена підвищенням екскреції натрію, зменшенням об'єму циркулюючої крові та зниженням реакції гладкої мускулатури судин на судинозвужувальні стимули (завдяки натрійуретичному ефекту фуросемід знижує реакцію судин на катехоламіни, концентрація яких у пацієнтів). Після внутрішнього застосування 40 мг препарату Фуросемід діуретичний ефект розвивається протягом 60 хвилин і триває близько 3-6 годин. При збільшенні дозування препарату Фуросемід від 10 до 100 мг спостерігається дозозалежне збільшення діурезу та натрійурезу.Показання до застосуванняНабряковий синдром при хронічній серцевій недостатності; набряковий синдром при хронічній нирковій недостатності; гостра ниркова недостатність, включаючи таку при вагітності та опіках (для підтримки екскреції рідини); набряковий синдром при нефротичному синдромі (при нефротичному синдромі на першому плані стоїть лікування основного захворювання); набряковий синдром при захворюваннях печінки (при необхідності на додаток до лікування антагоністами альдостерону); артеріальна гіпертензія.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до діючої речовини або будь-якої з допоміжних речовин препарату; у пацієнтів з алергією на сульфонаміди (сульфаніламідні протимікробні засоби або препарати похідні сульфонілсечовини), оскільки можливий розвиток "перехресної" алергії на фуросемід; ниркова недостатність з анурією (за відсутності реакції на прийом фуросеміду); печінкова кома та прекома, пов'язані з печінковою енцефалопатією; виражена гіпокаліємія; виражена гіпонатріємія; гіповолемія (зі зниженням артеріального тиску або без зниження артеріального тиску) або дегідратація; різко виражені порушення відтоку сечі будь-якої етіології, включаючи одностороннє ураження сечовивідних шляхів; інтоксикація серцевими глікозидами; гострий гломерулонефрит; декомпенсований аортальний та мітральний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; підвищення центрального венозного тиску (понад 10 мм рт. ст.); рідкісна спадкова непереносимість галактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції; дитячий вік до 3-х років (тверда лікарська форма); вагітність; період грудного вигодовування. З обережністю: При артеріальній гіпотензії; при станах, коли надмірне зниження артеріального тиску є особливо небезпечним (виражені стенози коронарних та/або мозкових артерій); при гострому інфаркті міокарда (збільшення ризику розвитку кардіогенного шоку); при латентному або маніфестному цукровому діабеті; при подагрі; при гепаторенальному синдромі (функціональна ниркова недостатність, пов'язана із захворюваннями печінки); при гіпопротеїнемії (наприклад, нефротичний синдром, коли можливе зменшення діуретичного ефекту та підвищення ризику розвитку ототоксичної дії фуросеміду); підбір дози у таких пацієнтів повинен проводитись з особливою обережністю; при частковій обструкції сечовивідних шляхів (гіперплазія передміхурової залози, звуження сечівника); при підвищеному ризику розвитку розладів водно-електролітного балансу та кислотно-основного стану або у разі значних втрат рідини (блювота, діарея, рясне потовиділення – потрібен моніторинг стану водно-електролітного балансу та кислотно-основного стану та, за необхідності, корекція їх порушень до початку застосування фуросеміду); при панкреатиті; при шлуночкових порушеннях ритму серця в анамнезі; при системному червоному вовчаку; при одночасному застосуванні рисперидону у пацієнтів похилого віку з деменцією (ризик збільшення смертності).Вагітність та лактаціяВагітність Фуросемід проникає через плацентарний бар'єр, тому не слід призначати при вагітності. Прийом фуросеміду можливий тільки в тому випадку, якщо передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода, у таких випадках необхідне ретельне спостереження за станом плода. Період грудного вигодовування У період лактації прийом препарату протипоказаний, тому що фуросемід може виділятися з грудним молоком та пригнічувати лактацію. Жінкам, які приймають фуросемід, слід припинити грудне вигодовування.Побічна діяНижче наведені небажані реакції (HP), які були виявлені під час клінічних досліджень, а також при застосуванні фуросеміду у клінічній практиці. Для оцінки частоти HP використані такі критерії: "дуже часто" (≥ 1/10); "часто" (≥1/100, Порушення з боку крові та лімфатичної системи Нерідко: гемоконцентрація. Нечасто: тромбоцитопенія. Рідко: лейкопенія, еозинофілія. Дуже рідко: агранулоцитоз, апластична анемія чи гемолітична анемія. Порушення з боку імунної системи Рідко: тяжкі анафілактичні або анафілактоїдні реакції аж до розвитку анафілактичного шоку. Частота невідома: обтяження течії або загострення системного червоного вовчаку. Порушення метаболізму та харчування Дуже часто: порушення водно-електролітного балансу, включаючи порушення водно-електролітного балансу, що протікають із клінічною симптоматикою. Симптомами, що вказують на розвиток порушень водно-електролітного балансу, можуть бути біль голови, судоми, тетанія, м'язова слабкість, порушення серцевого ритму та диспепсичні розлади. Такі порушення можуть розвиватися або поступово (протягом тривалого часу) або швидко (протягом дуже короткого часу, наприклад, у разі застосування високих доз препарату Фуросемід пацієнтами з нормальною функцією нирок). Факторами, що сприяють розвитку порушень водно-електролітного балансу, є основні захворювання (наприклад, цироз печінки або серцева недостатність), супутня терапія засобами, що змінюють водно-електролітний баланс, неправильне харчування та питний режим, блювання, діарея,рясне потовиділення; дегідратація та гіповолемія (зниження обсягу циркулюючої крові), особливо у пацієнтів похилого віку, що може призвести до гемоконцентрації з підвищенням ризику розвитку тромбозів (дивись нижче); підвищення концентрації креатиніну у крові; підвищення концентрації тригліцеридів у сироватці крові, гіпонатріємія, гіпохлоремія, гіпокаліємія, підвищення концентрації холестерину в крові; збільшення концентрації сечової кислоти в крові та напади подагри. Нечасто: зниження толерантності до глюкози. Латентний цукровий діабет може бути маніфестним. Частота невідома: гіпокальціємія, гіпомагніємія, підвищення концентрації сечовини в крові, метаболічний алкалоз, псевдосиндром Барттера при неправильному та/або тривалому застосуванні фуросеміду. Порушення з боку нервової системи Часто: печінкова енцефалопатія у пацієнтів із гепатоцелюлярною недостатністю. Рідко: парестезії. Частота невідома: запаморочення, синкопальний стан (непритомність) або непритомність, головний біль. Порушення з боку органу слуху та лабіринту Нечасто: порушення слуху, зазвичай транзиторні, особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю, гіпопротеїнемією (наприклад, при нефротичному синдромі) та/або швидкому внутрішньовенному введенні фуросеміду. Були зареєстровані випадки розвитку глухоти, іноді незворотної після прийому фуросеміду всередину або його внутрішньовенного введення. Рідко: шум у вухах. Порушення з боку судин Найчастіше (для внутрішньовенної інфузії): зниження артеріального тиску, включаючи ортостатическую гіпотензію (дана HP в основному відноситься до парентерального застосування фуросеміду). Рідко: васкуліт. Частота невідома: тромбоз. Шлунково-кишкові порушення Нечасто: нудота. Рідко: блювання, діарея. Дуже рідко: гострий панкреатит. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Дуже рідко: холестаз, збільшення активності "печінкових" трансаміназ. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Нечасто: свербіж шкіри, кропив'янка, висип, бульозний дерматит, багатоформна еритема, пемфігоїд, ексфоліативний дерматит, пурпура, реакції фотосенсибілізації. Частота невідома: синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, гострий генералізований екзантематозний пустульоз, DRESS-синдром: лікарський висип з еозинофілією та системними симптомами. Порушення з боку м'язової, скелетної та сполучної тканини Частота невідома: відзначалися випадки рабдоміолізу, часто пов'язані з тяжкою гіпокаліємією. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Часто збільшення обсягу сечі. Рідко: тубулоінтерстиціальний нефрит. Частота невідома: збільшення вмісту натрію та хлоридів у сечі; затримка сечі (у пацієнтів із частковою обструкцією сечовивідних шляхів); нефрокальциноз/нефролітіаз у недоношених дітей. Ця HP відноситься тільки до ін'єкційної лікарської форми препарату Фуросемід, так як дітям до 3-х років прийом таблеток препарату Фуросемід протипоказаний; ниркова недостатність. Вроджені, сімейні та генетичні порушення Частота невідома: підвищений ризик незарощення артеріальної протоки, коли фуросемід вводиться недоношеним дітям протягом перших тижнів життя (належить лише до парентеральної лікарської форми). Загальні порушення та реакції у місці введення Рідко: гарячка. Так як деякі HP (такі як зміна картини крові, важкі анафілактичні або анафілактоїдні реакції, важкі алергічні шкірні реакції) за певних умов можуть загрожувати життю пацієнтів, то при появі будь-яких HP необхідно негайно повідомити про них лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиНерекомендовані комбінації Хлоралгідрат - внутрішньовенна інфузія фуросеміду протягом 24-годинного періоду після застосування хлоралгідрату може призводити до гіперемії шкірних покривів, рясного потовиділення, занепокоєння, нудоти, підвищення артеріального тиску та тахікардії. Тому не рекомендується застосування фуросеміду разом із хлоралгідратом. Аміноглікозиди – уповільнення виведення аміноглікозидів нирками при їх одночасному застосуванні з фуросемідом та збільшення ризику розвитку ототоксичної та нефротоксичної дії аміноглікозидів. З цієї причини слід уникати застосування цієї комбінації препаратів, за винятком випадків, коли це необхідно за життєвими показаннями, причому в цьому випадку потрібна корекція (зменшення) підтримуючих доз аміноглікозидів. Комбінації, при застосуванні яких слід дотримуватися обережності Ототоксичні лікарські препарати – фуросемід потенціює їхню ототоксичність. Такі препарати можуть застосовуватися одночасно з препаратом Фуросемід тільки за суворими медичними показаннями, оскільки спільне застосування може призводити до необоротного пошкодження органу слуху. Цисплатин – при одночасному застосуванні з фуросемідом є ризик прояву ототоксичної дії. Крім цього, можливе посилення нефротоксичної дії цисплатину при застосуванні фуросеміду для проведення форсованого діурезу під час лікування цисплатином, якщо фуросемід застосовується не в низькій дозі (наприклад, 40 мг у пацієнтів з нормальною функцією нирок) та без поєднання з відповідною гідратацією пацієнта. Сукральфат - зменшення всмоктування фуросеміду при сумісному прийомі внутрішньо та ослаблення його ефекту (фуросемід та сукральфат при прийомі внутрішньо повинні прийматися з інтервалом не менше двох годин). Солі літію - під впливом фуросеміду знижується виведення літію, за рахунок чого підвищується вміст літію в сироватці крові, що збільшує ризик його токсичної дії, включаючи кардіотоксичну та нейротоксичну дію. Тому при застосуванні цієї комбінації потрібне моніторування вмісту літію у сироватці крові. Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) і антагоністи рецепторів ангіотензину II - застосування інгібіторів АПФ або антагоністів рецепторів ангіотензину 11 у пацієнтів, які попередньо отримували лікування фуросемідом, може призвести до надмірного зниження артеріального тиску з погіршенням функцій. тому за 3 дні до початку лікування або підвищення дози інгібіторів АПФ або антагоністів рецепторів ангіотензину II рекомендується відміна фуросеміду або зниження його дози. Рисперидон - необхідно дотримуватися обережності, ретельно зважуючи співвідношення ризику і користі, до прийняття рішення про застосування поєднання рисперидону з фуросемідом або іншими сильними діуретиками, оскільки спостерігалося збільшення смертності у пацієнтів похилого віку з деменцією, які одночасно отримували лікування рисперидоном і фу. Левотироксин - фуросемід у високих дозах може інгібувати зв'язування гормонів щитовидної залози, а потім, в цілому, до зниження загальної концентрації гормонів щитовидної залози. При застосуванні цієї комбінації слід контролювати концентрації гормонів щитовидної залози. Взаємодії, які слід брати до уваги Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) – нестероїдні протизапальні засоби, включаючи ацетилсаліцилову кислоту, можуть зменшити діуретичну дію фуросеміду. У пацієнтів з гіповолемією та дегідратацією (у тому числі і на фоні прийому препарату Фуросемід) НПЗЗ можуть спричинити розвиток гострої ниркової недостатності. Фуросемід може збільшувати токсичність саліцилатів. Фенітоїн – зменшення діуретичної дії фуросеміду. Глюкокортикостероїди, карбеноксолон, препарати солодки у великих кількостях та тривале застосування проносних засобів при поєднанні з фуросемідом збільшують ризик розвитку гіпокаліємії. Серцеві глікозиди, препарати, що викликають подовження інтервалу QT - у разі розвитку на фоні застосування фуросеміду порушень водно-електролітного балансу (гіпокаліємії або гіпомагніємії) збільшується токсична дія серцевих глікозидів та засобів. що викликають подовження інтервалу QT (зростає ризик розвитку порушень ритму серця). Гіпотензивні засоби, діуретики або інші засоби, здатні знижувати артеріальний тиск – при поєднанні з фуросемідом можливе більш виражене зниження артеріального тиску. Пробенецид, метотрексат або інші препарати, які, як і фуросемід, екскретуються у ниркових канальцях, можуть зменшити ефекти фуросеміду (однаковий шлях ниркової екскреції); з іншого боку, фуросемід може призводити до зниження виведення нирками цих лікарських засобів. Все це збільшує ризик розвитку HP як фуросеміду, так і прийнятих одночасно з ним вищезазначених лікарських засобів. Гіпоглікемічні засоби (як для внутрішнього застосування, так і препарати інсуліну), пресорні аміни (епінефрін, норепінефрін) - ослаблення ефектів при поєднанні з фуросемідом. Теофілін, діазоксид, курареподібні міорелаксанти – посилення ефектів при поєднанні з фуросемідом. Лікарські засоби з нефротоксичною дією – при поєднанні з фуросемідом збільшується ризик розвитку їхньої нефротоксичної дії. Високі дози деяких цефалоспоринів (що виводяться переважно нирками) – у поєднанні з фуросемідом збільшується ризик нефротоксичної дії цефалоспоринів. Циклоспорин А - при поєднанні з фуросемідом збільшується ризик розвитку подагричного артриту внаслідок гіперурикемії, що викликається фуросемідом, та порушення екскреції уратів нирками під впливом циклоспорину. Рентгеноконтрастні речовини - у пацієнтів з високим ризиком розвитку нефропатії внаслідок введення рентгеноконтрастних речовин, які отримували лікування фуросемідом, спостерігалася більш висока частота розвитку порушень функції нирок після введення рентгеноконтрастних препаратів, порівняно з пацієнтами з високим ризиком розвитку нефропатії внаслідок введення рентгеноконтрастних препаратів. препарату проводилося лише внутрішньовенне введення рідини (гідратація).Спосіб застосування та дозиЗагальні рекомендації Таблетки слід приймати натще, не розжовуючи та запиваючи достатньою кількістю води. При призначенні препарату Фуросемід рекомендується приймати його у найменших дозах, достатніх для досягнення необхідного терапевтичного ефекту. Рекомендована максимальна добова доза для дорослих становить 1500 мг, а у дітей – 40 мг. Тривалість лікування визначається лікарем індивідуально, залежно від показань. Спеціальні рекомендації щодо режиму дозування Діти У дітей рекомендована добова доза для внутрішнього прийому становить 2 мг/кг маси тіла (але не більше 40 мг на добу). Дорослі Набряковий синдром при захворюваннях печінки Фуросемід застосовується на додаток до лікування антагоністами альдостерону у разі їх недостатньої ефективності. Для запобігання розвитку ускладнень, таких як порушення ортостатичної регуляції кровообігу, порушення водно-електролітного балансу або кислотно-основного стану, потрібен ретельний підбір дози для того, щоб втрата рідини відбувалася поступово (на початку лікування можлива втрата рідини приблизно до 0,5 кг маси тіла. на добу). Рекомендована початкова доза становить 20-80 мг на добу і може коригуватися залежно від реакції пацієнта. Добова доза може застосовуватись одноразово або ділитися на 2 прийоми. Набряковий синдром при хронічній нирковій недостатності Натрійуретична реакція на фуросемід залежить від декількох факторів, включаючи виразність ниркової недостатності та вміст натрію в крові, тому ефект від дози не може бути точно передбачуваним. У пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю потрібний ретельний підбір дози шляхом її поступового підвищення з тим, щоб втрата рідини відбувалася поступово (на початку лікування можлива втрата рідини приблизно до 2 л/добу, приблизно 280 ммоль натрію на добу). Початкова доза, що рекомендується, становить 40-80 мг/добу. Необхідна доза підбирається залежно від діуретичної відповіді. Вся добова доза повинна прийматись одноразово або ділитися на 2 прийоми. У пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, доза, що підтримує внутрішньо, зазвичай становить 250-1500 мг/добу. Гостра ниркова недостатність (для підтримки виведення рідини) Перед початком лікування препаратом Фуросемід повинні бути усунені гіповолемія, артеріальна гіпотензія та значущі порушення водно-електролітного балансу та/або кислотно-основного стану. Лікування починається з внутрішньовенного введення препарату Фуросемід. Початкова доза, що рекомендується, становить 40 мг внутрішньовенно. Якщо при цьому не досягається необхідного діуретичного ефекту, препарат Фуросемід можна вводити у вигляді безперервної внутрішньовенної інфузії, починаючи зі швидкості введення 50-100 мг/год. Рекомендується якнайшвидше переводити пацієнта з внутрішньовенного введення на прийом таблеток препарату Фуросемід (доза таблеток залежить від підібраної внутрішньовенної дози). Набряки при нефротичному синдромі Рекомендована початкова доза становить 40-80 мг на добу. Необхідна доза підбирається залежно від діуретичної відповіді. Добова доза може прийматись одноразово або ділитися на кілька прийомів. Набряковий синдром при хронічній серцевій недостатності Рекомендована початкова доза становить 20-80 мг на добу. Необхідна доза підбирається залежно від діуретичної відповіді. Рекомендується, щоб добова доза ділилася на 2-3 прийоми. Артеріальна гіпертензія Препарат Фуросемід може застосовуватись у монотерапії або у поєднанні з іншими гіпотензивними засобами. Звичайною підтримуючою дозою є доза 20-40 мг на добу. При артеріальній гіпертензії у поєднанні з хронічною нирковою недостатністю може знадобитися застосування більш високих доз препарату Фуросемід.ПередозуванняПри підозрі на передозування необхідно обов'язково звернутися до лікаря, оскільки у разі передозування може знадобитися проведення певних лікувальних заходів. Симптоми: клінічна картина гострого або хронічного передозування препаратом залежить в основному від ступеня та наслідків втрати рідини та електролітів. Передозування може проявлятися гіповолемією, дегідратацією, гемоконцентрацією, порушеннями серцевого ритму та провідності (включаючи атріовентрикулярну блокаду та фібриляцію шлуночків). Симптомами даних розладів є виражене зниження артеріального тиску, що прогресує до розвитку шоку, гостра ниркова недостатність, тромбоз, деліріозний стан, млявий параліч, апатія і сплутаність свідомості. Лікування: специфічного антидоту немає. Якщо після прийому внутрішньо пройшло небагато часу, то для зменшення абсорбції фуросеміду зі шлунково-кишкового тракту слід спробувати викликати блювоту або провести промивання шлунка, а потім прийняти внутрішньо активоване вугілля. Лікування спрямоване на корекцію клінічно значущих порушень водно-електролітного балансу та кислотно-основного стану під контролем вмісту електролітів у сироватці крові, показників кислотно-основного стану, гематокриту, а також на запобігання чи терапії можливих серйозних ускладнень, що розвиваються на тлі цих порушень.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСимптоматична артеріальна гіпотензія, що призводить до запаморочення, непритомності або втрати свідомості, може виникати у пацієнтів, які отримують фуросемід, особливо: у пацієнтів похилого віку; у пацієнтів, які приймають інші препарати, здатні призвести до артеріальної гіпотензії; а також у пацієнтів з іншими захворюваннями, які мають ризик розвитку артеріальної гіпотензії. При лікуванні таких пацієнтів слід дотримуватися обережності та/або їм може знадобитися зниження дози фуросеміду. Перед початком лікування препаратом Фуросемід слід виключити наявність різко виражених порушень відтоку сечі, зокрема односторонніх. Пацієнти з частковим порушенням відтоку сечі потребують ретельного спостереження, особливо на початку лікування препаратом Фуросемід. Під час лікування препаратом Фуросемід потрібне проведення регулярного контролю вмісту натрію, калію та концентрації креатиніну у сироватці крові; особливо ретельний контроль повинен проводитися у пацієнтів з високим ризиком розвитку порушень водно-електролітного балансу у випадках додаткових втрат рідини та електролітів (наприклад, внаслідок блювання, діареї або інтенсивного потовиділення). До та під час лікування препаратом Фуросемід необхідно контролювати та у разі виникнення усувати гіповолемію або дегідратацію, а також клінічно значущі порушення водно-електролітного балансу та/або кислотно-основного стану, для чого може знадобитися короткочасне припинення лікування препаратом Фуросемід. При лікуванні препаратом Фуросемід завжди доцільно вживати їжу, багату на калій (нежирне м'ясо, картопля, банани, помідори, цвітну капусту, шпинат, сухофрукти і так далі). У деяких випадках може бути показаний прийом препаратів калію або прийом калійзберігаючих препаратів. У пацієнтів з гіпопротеїнемією, наприклад, пов'язаною з нефротичним синдромом, можливе послаблення ефективності фуросеміду та збільшення його ототоксичності. Потрібне обережне підвищення дози. Спостерігалася велика частота смертельних випадків у пацієнтів похилого віку з деменцією, які одночасно отримували лікування рисперидоном і фуросемідом, порівняно з пацієнтами, які отримували або тільки фуросемід, або тільки рисперидон. Фармакофізіологічний механізм цього ефекту не встановлено. Одночасне застосування рисперидону з іншими діуретиками (переважно низькими дозами тіазидних діуретиків) не асоціювалося зі збільшенням смертності у пацієнтів похилого віку з деменцією. У пацієнтів похилого віку з деменцією слід з обережністю, ретельно зважуючи співвідношення користі та ризику, застосовувати фуросемід та рисперидон одночасно. Оскільки дегідратація є загальним фактором ризику збільшення смертності, при прийнятті рішення щодо застосування цієї комбінації у пацієнтів похилого віку з деменцією слід уникати дегідратації пацієнта. Є можливість обтяження течії або загострення системного червоного вовчаку. Підбір режиму дозування пацієнтам з асцитом на фоні цирозу печінки слід проводити в стаціонарі (порушення водно-електролітного балансу можуть спричинити розвиток печінкової коми). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Деякі побічні ефекти (наприклад, значне зниження артеріального тиску) можуть порушувати здатність до концентрації уваги та знижувати психомоторні реакції, що може бути небезпечним при керуванні транспортними засобами або заняття іншими потенційно небезпечними видами діяльності. Особливо це стосується періоду початку лікування або підвищення дози препарату, а також випадків одночасного прийому гіпотензивних засобів або алкоголю. У таких випадках не рекомендується керувати автомобілем або займатися потенційно небезпечними видами діяльності.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
493,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.