Все товары
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, вкриті плівковою оболонкою – 1 таб. Активні речовини: Валсартан 80 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна - 59.5 мг, лактози моногідрат - 18 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію (натрію крохмалю гликолат) - 14.4 мг, повідон - 5.4 мг, натрію лаурилсульфат - 0.9 мг, магнію; оболонка: опадрай II (спирт полівініловий - 2 мг, макрогол 3350 - 1.01 мг, тальк - 0.74 мг, титану діоксид - 1.17 мг, алюмінієвий лак на основі барвника чарівного червоного - 0.029 мг, алюмінієвий алюміну лак на основі барвника сонячний захід жовтий - 0.028 мг). 2 контурні осередкові упаковки по 14 таблеток.Фармакотерапевтична групаВалсартан – активний специфічний антагоніст рецепторів ангіотензину ІІ. Вибірково блокує рецептори підтипу АТ1, які відповідають ефекти ангіотензину II. Наслідком блокади AT1-рецепторів є підвищення концентрації плазми ангіотензину II, який може стимулювати незаблоковані АТ2-рецептори. Валсартан не має скільки-небудь вираженої агоністичної активності щодо AT1-рецепторів. Спорідненість валсартану до рецепторів підтипу AT1 приблизно в 20 000 разів вище, ніж до рецепторів підтипу АТ2. Валсартан не вступає у взаємодію та не блокує рецептори інших гормонів або іонні канали, що мають важливе значення у регуляції функцій серцево-судинної системи. Можливість виникнення кашлю при застосуванні валсартану дуже низька, що пов'язано з відсутністю впливу на АПФ, який відповідає за деградацію брадикініну. Порівняння валсартану з інгібітором АПФ демонструє, що частота розвитку сухого кашлю достовірно (р<0.05) нижча у пацієнтів, які приймають валсартан, ніж у пацієнтів, які приймають інгібітор АПФ (2.6% проти 7.9% відповідно). У групі пацієнтів, у яких раніше при лікуванні інгібітором АПФ розвивався сухий кашель, при лікуванні валсартаном ця небажана реакція відзначається у 19.5% випадків, а при лікуванні тіазидним діуретиком – у 19.0% випадків, у той час як у групі пацієнтів, які отримували лікування. , кашель спостерігається у 68.5% випадків (р<0.05). Застосування при артеріальній гіпертензії у пацієнтів старше 18 років. При лікуванні валсартаном пацієнтів з артеріальною гіпертензією відзначається зниження артеріального тиску, яке не супроводжується зміною ЧСС. Після призначення внутрішньоразової дози препарату у більшості пацієнтів початок антигіпертензивної дії спостерігається протягом 2 годин, а максимальне зниження артеріального тиску досягається в межах 4-6 годин, що зберігається більше 24 годин. досягається в межах 2-4 тижнів і підтримується на досягнутому рівні в ході тривалої терапії. У разі одночасного застосування валсартану з гідрохлортіазидом досягається достовірне додаткове зниження артеріального тиску. Різке припинення застосування валсартану не супроводжується значним підвищенням артеріального тиску або іншими небажаними реакціями. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією, цукровим діабетом 2 типу та нефропатією, які приймають валсартан у дозі 160-320 мг, відзначається значне зниження протеїнурії (36-44%). Застосування після гострого інфаркту міокарда у пацієнтів старше 18 років. При застосуванні валсартану протягом 2 років у пацієнтів у період від 12 год до 10 днів після перенесеного гострого інфаркту міокарда (ускладненого лівошлуночковою недостатністю та/або систолічною дисфункцією лівого шлуночка) знижуються показники загальної смертності, серцево-судинної смертності та збільшення з приводу загострення перебігу хронічної серцевої недостатності, повторного інфаркту міокарда, раптової зупинки серця та інсульту (без смерті). Профіль безпеки валсартану у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда подібний до такого при інших станах. Хронічна серцева недостатність (ХСН) у пацієнтів старше 18 ле. При застосуванні валсартану (у середній добовій дозі 254 мг) протягом 2 років у пацієнтів із ХСН II (62%), III (36%) та IV (2%) ФК за класифікацією NYHA з фракцією викиду лівого шлуночка (ЛШ) менше 40 % та внутрішнім діастолічним діаметром ЛШ більше 2.9 см/м2, які отримують стандартну терапію, включаючи інгібітори АПФ (93%), діуретики (86%), дигоксин (67%) та бета-адреноблокатори (36%) відзначається достовірне зниження (на 27.5%). ) ризику госпіталізації щодо загострення перебігу ХСН. У пацієнтів, які не отримували інгібітори АПФ, відзначається значне зниження показника загальної смертності (на 33%), серцево-судинної смертності та захворюваності, пов'язаної з ХСН (час до настання першої серцево-судинної події), які оцінюються за такими показниками: смерть, раптова смерть з проведенням реанімації, госпіталізація з приводу загострення перебігу ХСН, внутрішньовенне введення інотропних або судиннорозширювальних препаратів протягом 4 або більше годин без госпіталізації (на 44%). У групі пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ (без бета-адреноблокаторів), на фоні лікування валсартаном не спостерігається зниження показника загальної смертності, проте зменшуються показники серцево-судинної смертності та захворюваності, пов'язаної з ХСН на 18.3%. Загалом застосування валсартану призводить до зменшення кількості госпіталізацій з приводу ХСН, уповільнення прогресування ХСН, поліпшення функціонального класу ХСН за класифікацією NYHA, збільшення фракції викиду лівого шлуночка, а також зменшення виразності ознак та симптомів серцевої недостатності та покращення якості життя порівняно з плацебо. Застосування у пацієнтів старше 18 років з артеріальною гіпертензією та порушенням толерантності до глюкоз. При застосуванні валсартану та зміні способу життя відзначалося статистично достовірне зниження ризику розвитку цукрового діабету у цієї категорії пацієнтів. Валсартан не впливав на частоту летальних наслідків внаслідок серцево-судинних подій, інфаркту міокарда та ішемічних атак без летальних наслідків, на госпіталізації внаслідок серцевої недостатності або нестабільної стенокардії, артеріальної реваскуляризації, у пацієнтів з порушенням толерантності до глюкози та артеріальної гіпертензії. віком, статтю та расовою приналежністю. У пацієнтів, які отримують валсартан, ризик розвитку мікроальбумінурії був достовірно нижчим, ніж у пацієнтів, які не одержують цієї терапії. Застосування у дітей та підлітків віком від 6 до 18 років при артеріальній гіпертензії. У дітей та підлітків віком від 6 до 18 років валсартан забезпечує дозозалежне, плавне зниження АТ. При застосуванні валсартану максимальне зниження артеріального тиску, незалежно від прийнятої дози, зазвичай досягається протягом 2 тижнів і підтримується на досягнутому рівні під час тривалої терапії.ФармакокінетикаВсмоктування. Після прийому внутрішньо всмоктування валсартану відбувається швидко, Сmах валсартану в плазмі досягається протягом 2-4 год. Середня абсолютна біодоступність становить 23%. При застосуванні валсартану з їжею AUC і Сmах зменшуються на 40% і 50% відповідно, хоча, починаючи приблизно з 8-ї години після прийому препарату, концентрація валсартану в плазмі крові як у разі прийому його натще, так і у разі прийому з їжею, однакові. Зменшення AUC, проте, не супроводжується клінічно значущим зниженням терапевтичного ефекту, тому валсартан можна приймати незалежно від часу їди. Розподіл. Після внутрішньовенного введення Vd валсартану в рівноважному стані становив близько 17 л, що вказує на відсутність екстенсивного розподілу валсартану в тканинах. Валсартан значною мірою пов'язується з білками сироватки крові (94-97%), переважно з альбумінами. Метаболіз. Валсартан не піддається вираженому метаболізму (близько 20% прийнятої дози визначається як метаболітів). Гідроксильний метаболіт визначається в плазмі у низьких концентраціях (менше ніж 10% від AUC валсартану). Цей метаболіт є фармакологічно неактивним. Виведення. Валсартан виводиться двофазно: α-фаза з T1/2 менше 1 год і β-фаза з T1/2 – близько 9 год. Валсартан виводиться в основному у незміненому вигляді через кишечник (близько 83%) та нирками (близько 13%). Після внутрішньовенного введення плазмовий кліренс валсартану становить близько 2 л/год та його нирковий кліренс становить 0.62 л/год (близько 30% загального кліренсу). T1/2 валсартану становить 6 год. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках. Пацієнти з ХСН. У даній категорії пацієнтів час досягнення Сmах і T1/2 подібні до таких у здорових добровольців. Підвищення AUC та Сmах прямо пропорційно збільшенню дози препарату (з 40 мг до 160 мг 2 рази). Чинник кумуляції становить середньому 1.7. При прийомі внутрішньо кліренс валсартану становить приблизно 4.5 л/год. Вік пацієнтів із ХСН не впливав на кліренс валсартану. Пацієнти віком від 65 років. У деяких пацієнтів старше 65 років системна біодоступність валсартану вища за таку у пацієнтів молодого віку (не має клінічного значення). Пацієнти із порушеннями функції нирок. Кореляція між функцією нирок та системною біодоступністю валсартану відсутня. У пацієнтів з порушеннями функції нирок та КК>10 мл/хв корекції дози препарату не потрібно. В даний час немає даних про застосування у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі. Валсартан має високий рівень зв'язування з білками плазми, тому його виведення при гемодіалізі малоймовірне. Пацієнти із порушеннями функції печінки. У пацієнтів з легкими та помірними порушеннями функції печінки відзначається підвищення біодоступності (AUC) валсартану у 2 рази порівняно зі здоровими добровольцями. Однак не спостерігається кореляція значень AUC валсартану зі ступенем порушення функції печінки. Застосування препарату у пацієнтів із тяжкими порушеннями функції печінки не вивчалось. Діти та підлітки віком від 6 до 18 ле. Фармакокінетичні властивості валсартану у дітей та підлітків віком від 6 до 18 років не відрізняються від фармакокінетичних властивостей валсартану у пацієнтів віком від 18 років.ІнструкціяВсередину, не розжовуючи, незалежно від їди, запиваючи достатньою кількістю води.Показання до застосуванняДоросли. Артеріальна гіпертензія. Хронічна серцева недостатність (II-IV функціональний клас за класифікацією NYHA) у пацієнтів, які отримують стандартну терапію одним або декількома препаратами з наступних фармакотерапевтичних груп: діуретики, серцеві глікозиди, інгібітори АПФ або бета-адреноблокатори. Застосування кожного з цих препаратів не є обов'язковим. Для підвищення виживання пацієнтів після перенесеного гострого інфаркту міокарда, ускладненого лівошлуночковою недостатністю та/або систолічною дисфункцією лівого шлуночка, за наявності стабільних показників гемодинаміки. Діти та підлітк. Артеріальна гіпертензія у дітей та підлітків віком від 6 до 18 років.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до валсартану або до будь-якого іншого компонента препарату. Вагітність та період годування груддю. Тяжкі порушення функції печінки, біліарний цироз та холестаз. Одночасне застосування з аліскіреном у пацієнтів з цукровим діабетом або пацієнтів з порушенням функції нирок (кліренс креатиніну менше 60 мл/хв). Вік до 6 років – за показанням артеріальна гіпертензія, до 18 років – за іншими показаннями. До складу препарату входить лактози моногідрат, тому препарат не слід застосовувати при непереносимості лактози, дефіциті лактази, глюкозо-галактозної мальабсорбції.Вагітність та лактаціяЗ огляду на механізм дії антагоністів рецепторів ангіотензину II не можна виключити ризик для плода. Дія інгібіторів АПФ (препаратів, що впливають на РААС) на плід, у разі їх застосування у ІІ та ІІІ триместрах вагітності, може призводити до його пошкодження та загибелі. За ретроспективними даними при застосуванні інгібіторів АПФ у І триместрі вагітності підвищується ризик народження дітей із вродженими дефектами. Є повідомлення про мимовільні аборти, олігогідрамніон та порушення функції нирок у новонароджених, матері яких при вагітності випадково отримували валсартан. Валаар, як і будь-який інший препарат, що безпосередньо впливає на РААС, не слід застосовувати при вагітності, а також у жінок, які планують вагітність. При застосуванні засобів, що впливають на РААС,лікаря слід проінформувати жінок дітородного віку про потенційний ризик негативного впливу даних препаратів на плід при вагітності. Якщо вагітність діагностована під час лікування препаратом Валаар, слід відмінити лікування якнайшвидше. У доклінічних дослідженнях тварин не спостерігалося ефектів впливу валсартану на фертильність. Дані щодо впливу валсартану на фертильність у людини відсутні. Невідомо, чи виділяється валсартан із грудним молоком. Тому не слід застосовувати препарат у період годування груддю. Протипоказання: дитячий та підлітковий вік до 18 років (за винятком артеріальної гіпертензії).Побічна діяДані щодо залежності частоти будь-якої з небажаної реакції від дози або тривалості лікування валсартаном, а також статі, віку або расової приналежності відсутні. Профіль безпеки валсартану у дітей та підлітків віком від 6 до 18 років з артеріальною гіпертензією не відрізняється від профілю безпеки валсартану у дорослих пацієнтів. Нижче наведені небажані реакції, що спостерігалися під час клінічних досліджень, а також при застосуванні препарату у клінічній практиці. Частота розвитку небажаних реакцій наведена відповідно до класифікації ВООЗ: дуже часто (&le1/10 випадків), часто (&le1/100 та <1/10 випадків), нечасто (&le1/1000 та <1/100 випадків), рідко (&le1/ 10000 та <1/1000 випадків) і дуже рідко (<1/10000 випадків, включаючи окремі повідомлення). У межах кожної групи, виділеної за частотою народження, небажані реакції розподілені в порядку зменшення їх важливості. Для всіх небажаних реакцій, виявлених у клінічній практиці та під час аналізу лабораторних показників (частоту розвитку яких встановити неможливо) використовувалася градація "частота невідома". Пацієнти з артеріальною гіпертензією. З боку системи кровотворення та лімфатичної системи: частота невідома – зниження гемоглобіну, гематокриту, нейтропенії, тромбоцитопенії. З боку імунної системи: частота невідома – реакції підвищеної чутливості, включаючи сироваткову хворобу. Порушення метаболізму: частота невідома – підвищення вмісту калію у сироватці крові. З боку органу слуху та лабіринтні розлади: нечасто – вертиго. З боку серцево-судинної системи: частота невідома – васкуліт. З боку дихальної системи: нечасто – кашель. З боку шлунково-кишкового тракту: нечасто – біль у животі. З боку гепатобіліарної системи: частота невідома – порушення функції печінки, включаючи підвищення концентрації білірубіну у плазмі крові. З боку шкіри та підшкірної клітковини: дуже рідко – ангіоневротичний набряк, висипання на шкірі, свербіж. З боку кістково-м'язової системи: частота невідома – міалгія. З боку нирок: частота невідома – порушення функції нирок, підвищення концентрації креатиніну у сироватці крові. Інші: нечасто – підвищена стомлюваність. Також у ході клінічних досліджень у пацієнтів з артеріальною гіпертензією спостерігалися такі небажані явища, причинно-наслідковий зв'язок яких із прийомом препарату не встановлений: артралгія, астенія, біль у спині, діарея, запаморочення, безсоння, зниження лібідо, нудота, периферичні набряки, фаринг риніт, синусит, інфекції верхніх дихальних шляхів, вірусні інфекції. Пацієнти, які отримують валсартан після перенесеного гострого інфаркту міокарда та/або при ХС. З боку системи кровотворення та лімфатичної системи: частота невідома – тромбоцитопенія. З боку імунної системи: частота невідома – реакції підвищеної чутливості, включаючи сироваткову хворобу. Порушення метаболізму: нечасто – гіперкаліємія; частота невідома – підвищення вмісту калію у сироватці крові. З боку нервової системи: часто – запаморочення, постуральне запаморочення; нечасто - непритомність, біль голови. З боку органу слуху та лабіринтні розлади: нечасто – вертиго. З боку серцево-судинної системи: часто – виражене зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія; нечасто – посилення симптомів хронічної серцевої недостатності; частота невідома – васкуліт. З боку дихальної системи: нечасто – кашель. З боку шлунково-кишкового тракту: нечасто – нудота, діарея. З боку гепатобіліарної системи: частота невідома – порушення функції печінки. З боку шкіри та підшкірної клітковини: дуже рідко – ангіоневротичний набряк; частота невідома - шкірний висип, свербіж. З боку кістково-м'язової системи: рідко – рабдоміоліз; частота невідома – міалгія. З боку нирок: часто – порушення функції нирок; нечасто – гостра ниркова недостатність, підвищення концентрації креатиніну у сироватці крові; частота невідома – підвищення вмісту азоту сечовини у плазмі крові. Загальні порушення: нечасто – астенія, підвищена стомлюваність. Також у ході клінічних досліджень у пацієнтів після перенесеного гострого інфаркту міокарда та/або ХСН спостерігалися такі небажані явища, причинно-наслідковий зв'язок яких із прийомом препарату не встановлено: артралгія, біль у животі, біль у спині, астенія, безсоння, зниження лібідо, нейтропенія , периферичні набряки, фарингіт, риніт, синусит, інфекції верхніх дихальних шляхів, вірусні інфекціїВзаємодія з лікарськими засобамиВстановлено, що при монотерапії валсартаном відсутні клінічно значуща взаємодія з наступними лікарськими засобами: циметидином, варфарином, фуросемідом, дигоксином, атенололом, індометацином, гідрохлортіазидом, амлодипіном, глібенкламідом. Подвійна блокада РААС при застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину II, інгібіторів АПФ або аліскірену. Одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II, включаючи валсартан, з іншими засобами, що впливають на РААС, пов'язано з підвищеною частотою розвитку гіпотензії, гіперкаліємії та змін функції нирок порівняно з монотерапією. Рекомендується проводити моніторинг АТ, функції нирок та вмісту електролітів у пацієнтів, які приймають валсартан та інші лікарські засоби, що впливають на РААС. НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2. При застосуванні валсартану одночасно з нестероїдними протизапальними засобами, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, можливе зменшення його антигіпертензивної дії. При застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину II одночасно з НПЗЗ можливе погіршення функції нирок та підвищення вмісту калію у плазмі крові. При необхідності одночасного застосування валсартану та нестероїдних протизапальних засобів до початку лікування необхідно провести оцінку функції нирок та корекцію порушень водно-електролітного балансу. Білки-переносники. За результатами дослідження in vitro на культурах печінки валсартан є субстратом для білків переносників ОАТР1В1 та MRP2. Одночасне призначення валсартану з інгібіторами білка-переносника ОАТР1В1 (рифампіцин, циклоспорин) та з інгібіторами білка-переносника MRP2 (ритонавір) може збільшити системну експозицію валсартану (Сmах та AUC). Препарати літію. При застосуванні інгібіторів АПФ одночасно з препаратами літію відзначається підвищення вмісту літію у плазмі та посилення його токсичної дії. Не рекомендується застосовувати валсартан одночасно з препаратами літію (досвід обмежений). При необхідності застосування валсартану одночасно з препаратами літію необхідно забезпечити контроль вмісту літію у плазмі. При одночасному застосуванні валсартану з біологічно активними добавками, що містять калій, калійзберігаючими діуретиками (в т.ч. спіронолактон, еплеренон, тріамтерен, амілорид), замінниками солі, що містять калій або з іншими препаратами, які можуть викликати підвищення вмісту калію в крові (наприклад, з ), слід дотримуватися обережності та проводити регулярний контроль вмісту калію в крові. У дітей та підлітків артеріальна гіпертензія часто пов'язана з порушенням функції нирок. У цій категорії пацієнтів рекомендовано з обережністю застосовувати валсартан одночасно з іншими препаратами, що впливають на РААС, т.к. це може призвести до підвищення концентрації калію у сироватці крові. Слід проводити регулярний контроль функції нирок та концентрації калію у сироватці крові у цієї групи пацієнтів.Спосіб застосування та дозиДоросли. Артеріальна гіпертензія. Рекомендована початкова доза препарату Валаар становить 80 мг 1 раз на добу, незалежно від расової приналежності, віку та статі пацієнта. Антигіпертензивний ефект відзначається у перші 2 тижні лікування, максимальний ефект розвивається через 4 тижні. Тим пацієнтам, у яких не вдається досягти адекватної терапевтичної відповіді, добова доза препарату може бути поступово збільшена до максимальної добової дози 320 мг або необхідно додатково застосовувати діуретичні засоби. Хронічна серцева недостатність. Початкова доза препарату Валаар, що рекомендується, становить 40 мг 2 рази на добу. Дозу препарату слід поступово збільшити протягом як мінімум 2 тижнів до 80 мг 2 рази на добу, а при добрій переносимості – до 160 мг 2 рази на добу. Максимальна добова доза становить 320 мг на 2 прийоми. При цьому може знадобитися зниження дози діуретиків, що одночасно приймаються. Для підвищення виживання пацієнтів після перенесеного гострого інфаркту міокард. Лікування слід розпочинати протягом 12 годин після перенесеного інфаркту міокарда. Початкова доза становить 20 мг (1/2 таблетки 40 мг) двічі на добу. Підвищення дози проводиться методом титрування (40 мг, 80 мг, 160 мг 2 рази на добу) протягом наступних тижнів, до досягнення цільової дози 160 мг 2 рази на добу. Максимальна добова доза становить 320 мг на 2 прийоми. Як правило, рекомендується збільшення дози до 80 мг 2 рази на добу до кінця 2 тижнів лікування. Досягнення максимальної цільової дози по 160 мг 2 рази на добу рекомендується до кінця третього місяця лікування препаратом Валаар. Збільшення дози залежить від переносимості препарату під час титрування. У разі розвитку артеріальної гіпотензії, що супроводжується клінічними проявами, або порушень функції нирок, слід розглянути питання про зниження дози. Оцінка стану пацієнтів у період після перенесеного інфаркту міокарда повинна включати оцінку функції нирок. Пацієнти віком старше 65 ле. У пацієнтів старше 65 років корекції дози препарату не потрібно. Пацієнти із порушеннями функції поче. У пацієнтів з порушеннями функції нирок корекції дози препарату не потрібно. В даний час немає даних про застосування препарату у пацієнтів з КК менше 10 мл/хв. Пацієнти з порушеннями функції печінки. Пацієнтам з легкими або помірними порушеннями функції печінки небіліарного генезу без явищ холестазу слід застосовувати препарат з обережністю, добова доза не повинна перевищувати 80 мг. Діти та підлітки віком від 6 до 18 ле. Артеріальна гіпертензія. Рекомендована початкова доза препарату Валаар у дітей та підлітків віком від 6 до 18 років становить 40 мг при масі тіла дитини менше 35 кг та 80 мг при масі тіла дитини понад 35 кг. Дозу рекомендовано коригувати з урахуванням зниження артеріального тиску. Максимальні рекомендовані дози відображені у таблиці нижче. Застосування вищих доз не рекомендовано.ПередозуванняСимптоми: основний прояв - виражене зниження артеріального тиску, яке може призвести до пригнічення свідомості, колапсу та/або шоку. Лікування: симптоматичне лікування, характер якого залежить від часу, що минув з моменту прийому препарату, та від ступеня тяжкості симптомів. При випадковому передозуванні слід викликати блювання (якщо препарат було прийнято нещодавно) або провести промивання шлунка. У разі виникнення вираженого зниження АТ як терапії необхідно внутрішньовенне введення 0.9% розчину натрію хлориду, пацієнта слід укласти, піднявши ноги, на необхідний для терапії період часу, вжити активних заходів щодо підтримки діяльності серцево-судинної системи, включаючи регулярний контроль діяльності серця і дихальної системи, ОЦК і кількості сечі, що виділяється.Запобіжні заходи та особливі вказівкиТрансплантація нирок. Даних щодо безпеки застосування валсартану у пацієнтів, які перенесли трансплантацію нирки, немає. Дефіцит в організмі натрію та/або зменшення ОЦ. У пацієнтів з вираженим дефіцитом в організмі натрію та/або зменшеним ОЦК, наприклад, які отримують високі дози діуретиків, у поодиноких випадках на початку лікування препаратом може розвиватися артеріальна гіпотензія, що супроводжується клінічними проявами. Перед початком лікування препаратом слід провести корекцію вмісту в організмі натрію та/або заповнити ОЦК, у т.ч. шляхом зменшення дози діуретика. Стеноз ниркової артерії. Застосування препарату коротким курсом у пацієнтів з реноваскулярною гіпертензією, що розвинулася вдруге внаслідок однобічного стенозу артерії єдиної нирки, не призводить до істотної зміни показників ниркової гемодинаміки, концентрації креатиніну сироватки крові або азоту сечовини крові. Однак, враховуючи, що інші лікарські засоби, що впливають на РААС, можуть викликати підвищення концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові у пацієнтів з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки, як запобіжний засіб рекомендується контроль цих показників. Первинний гіперальдостероніз. Препарат неефективний для лікування артеріальної гіпертензії у пацієнтів з первинним гіперальдостеронізмом, оскільки у цієї категорії пацієнтів не відзначається активація РААС. ХСН/період після перенесеного інфаркту міокарда. У пацієнтів з ХСН або після перенесеного інфаркту міокарда, які починають лікування валсартаном, часто відзначається деяке зниження артеріального тиску, у зв'язку з чим рекомендується контроль артеріального тиску на початку терапії. За умови дотримання рекомендацій щодо режиму дозування зазвичай не виникає необхідності відміни препарату через артеріальну гіпотензію. Оцінка стану пацієнтів із ХСН включає оцінку функції нирок. Внаслідок інгібування РААС у деяких пацієнтів можливі порушення ниркової функції. У пацієнтів з ХСН III-IV функціонального класу за класифікацією NYHA, функція нирок у яких залежить від стану РААС, лікування інгібіторами АПФ та антагоністами рецепторів ангіотензину II може супроводжуватися олігурією та/або наростанням азотемії та в поодиноких випадках розвитком гострої ниркової недостатності та/або результатом. Тому у цих категорій пацієнтів перед застосуванням препарату, а також періодично під час лікування необхідно проводити оцінку функції нирок. Комбінована терапія при артеріальній гіпертензії. При артеріальній гіпертензії препарат Валаар можна застосовувати як монотерапію, а також одночасно з іншими гіпотензивними засобами, зокрема, з діуретиками. Комбінована терапія у період після перенесеного інфаркту міокарда. Можливе застосування препарату Валаар у комбінації з іншими лікарськими препаратами, що застосовуються після перенесеного інфаркту міокарда, а саме: тромболітиками, ацетилсаліцилової кислотою як антиагрегантний засіб, бета-адреноблокаторами та інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази (статинами). У даній категорії пацієнтів не рекомендується застосовувати препарат Валаар одночасно з інгібіторами АПФ, оскільки комбінована терапія не має переваг перед монотерапією валсартаном або інгібітором АПФ щодо показників загальної смертності з будь-якої причини. Комбінована терапія при ХС. При ХСН препарат Валаар можна застосовувати як монотерапії, так і одночасно з іншими засобами - діуретиками, серцевими глікозидами, а також інгібіторами АПФ або бета-адреноблокаторами. У цій категорії пацієнтів не рекомендується застосування потрійної комбінованої терапії інгібітором АПФ, бета-адреноблокатором та валсартаном. Ангіоневротичний оте. Ангіоневротичний набряк, у т.ч. набряк гортані та голосових зв'язок, що призводить до обструкції дихальних шляхів, та/або набряк обличчя, губ, глотки та/або набряк язика, зустрічався у пацієнтів, які отримували валсартан, у деяких з цих пацієнтів раніше виникав ангіоневротичний набряк на тлі прийому інших препаратів, т.ч. інгібіторів АПФ. Прийом препарату Валаар у разі розвитку ангіоневротичного набряку має бути негайно скасовано, відновлення препарату заборонено. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами. Оскільки на тлі терапії препаратом Валаар можливий розвиток таких небажаних реакцій як запаморочення або непритомність, пацієнтам, які приймають препарат, слід дотримуватися обережності при керуванні транспортним засобом та зайнятті потенційно небезпечними видами діяльності.Умови відпустки з аптекЗа рецептом
484,00 грн
447,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: валацикловіру гідрохлорид – 556,2 мг (у перерахунку на валацикловір 500,0 мг); допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна – 84,3 мг, гіпромелоза – 42,0 мг, кросповідон – 7,0 мг, магнію стеарат – 7,0 мг, кремнію діоксид колоїдний – 3,5 мг; Склад оболонки таблетки: Опадрай II білий (33G28435) – 25,0 мг (гіпромелоза – 40,0%, титану діоксид – 25,0%, макрогол 3350 – 8,0%. лактози моногідрат – 21,0%, тріацетин – 6 0%). По 10 таблеток у контурній комірковій упаковці з плівки ПВХ та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 1, 2, 3, 4, 5 або 6 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією з медичного застосування поміщають у пачку з коробкового картону.Опис лікарської формиТаблетки овальної форми, двоопуклі, покриті плівковою оболонкою білого кольору з ризиком на одній стороні та гравіюванням "f" на іншій. На поперечному зрізі ядро білого чи майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаПротивірусний засіб.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо валацикловір добре абсорбується із шлунково-кишкового тракту, швидко і практично повністю перетворюється на ацикловір та L-валін. Це перетворення каталізується ферментом печінки - валацикловіргідролазою. При прийомі валацикловіру в дозі від 1000 мг біодоступність ацикловіру становить 54% і не залежить від їди. Фармакокінетика валацикловіру є дозозалежною. Швидкість і ступінь всмоктування зменшується зі збільшенням дози, у результаті збільшення середньої максимальної концентрації (Сmax) відбувається менш пропорційно в діапазоні терапевтичних доз, а також спостерігається зниження біодоступності в дозах вище 500 мг. Фармакокінетичні параметри (ФКП) ацикловіру після одноразового прийому 250-2000 мг валацикловіру здоровими добровольцями з нормальною функцією ночей наведені у Таблиці 1. Таблиця 1. Фармакокінетичні параметри ацикловіру. ФКП ацикловіру 250 мг (N=15) 500 мг (N=15) 1000 мг (N=15) 2000 мг (N=8) Сmax м кг/мл 2,20±0,38 3,37±0,95 5,20±1,92 8,30±1,43 Тmax* год 0,75 (0,75-1,5) 1,0 (0,75-2,5) 2,0 (0,75-3,0) 2,0 (1,5-3,0) AUC** ч.мкг/мл 5,50±0,82 11,1±1,75 18,9±4,51 29,5±6,36 * - час досягнення максимальної концентрації; ** - площа під фармакокінетичною кривою "концентрація-час". Значення для Сmax та AUC наведені у вигляді середніх значень ± стандартне відхилення, значення для Т max наведені у вигляді середніх значень та діапазону значень. Сmax валацикловіру в плазмі становить 4% від концентрації ацикловіру і досягається в середньому через 30-100 хв після прийому препарату; через 3 години Сmax залишається колишньою або знижується. Валацикловір та ацикловір мають аналогічні фармакокінетичні параметри після одноразового або багаторазового прийому. Розподіл Зв'язування валацикловіру з білками плазми дуже низьке (15%). Проникнення в спинномозкову рідину (СМР), визначене як співвідношення AUC в СМР до AUC в плазмі крові, не залежить від функції нирок і становить близько 25% для ацикловіру та метаболіту 8-гідроксиацикловір (8-ОН-АЦВ), і близько 2,5 % для метаболіту 9-(карбоксиметокси)метилгуаніну (КММГ). Метаболізм Після прийому внутрішньо валацикловір перетворюється на ацикловір і L-валін за допомогою пресистемного метаболізму в кишечнику та/або печінкового метаболізму. Ацикловір перетворюється в незначній мірі на метаболіти - 9-(карбоксиметокси)метилгуанін за участю спирту та альдегіддегідрогенази та на 8-гідрокси-ацикловір за участю альдегідоксидази. Приблизно 88% загального комбінованого впливу плазми крові обумовлено ацикловіром, 11% КММГ і 1% 8-ОН-АЦВ. Ні валацікловір, ні ацикловір не метаболізуються ізоферментами системи цитохрому Р450. Виведення Валацикловір виводиться із сечею, головним чином у вигляді ацикловіру (більше 80% дози) та його метаболіту КММГ (близько 14% дози). Метаболіт 8-ОН-АЦВ виявляється у сечі лише у малих кількостях (менше 2% дози). Менш 1% прийнятої дози валацикловіру виводиться через нирки у незміненому вигляді. У пацієнтів з нормальною функцією нирок період напіввиведення ацикловіру з плазми після одноразового або багаторазового застосування валацикловіру становить приблизно 3 год. Особливі групи пацієнтів Ниркова недостатність Виведення ацикловіру корелює з функцією нирок і вплив ацикловіру зростатиме зі збільшенням ниркової недостатності. У пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності період напіввиведення ацикловіру після застосування валацикловіру в середньому становить 14 годин порівняно з приблизно 3 годинами за нормальної функції нирок. Вплив ацикловіру та його метаболітів КММГ та 8-ОН-АЦВ у плазмі та спинномозковій рідині було оцінено у стабільному стані після багаторазового застосування валацикловіру у 6 добровольців з нормальною функцією нирок (середній кліренс креатиніну 111 мл/хв, діапазон 9 , що отримували 2000 мг кожні 6 ч. і у 3 пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (середній кліренс креатиніну 26 мл/хв, діапазон 17-31 мл/хв), отримували 1500 мг кожні 12 ч. При тяжкій нирковій недостатності порівняно з нормальною нирок у плазмі крові, також як і в спинномозковій рідині, концентрація ацикловіру, КММГ та 8-ОН-АЦВ була в середньому у 2, 4 та 5-6 разів вищою, відповідно. Печінкова недостатність Фармакокінетичні дані показують, що печінкова недостатність зменшує швидкість перетворення валацикловіру на ацикловір, але не ступінь трансформації.ФармакодинамікаВалацикловір є противірусним засобом, являє собою складний L-валіновий ефір ацикловіру. Ацикловір є аналогом пуринового нуклеозиду (гуаніну). В організмі людини валацикловір швидко і практично повністю перетворюється на ацикловір і L-валін імовірно під впливом ферменту валацикловіргідролази. Ацикловір in vitro має специфічну інгібуючу активність щодо вірусів простого герпесу (ВПГ) 1, 2 типів (Herpes simplex 1, 2 типів), вірусу вітряної віспи та оперізувального герпесу (ВЗВ - варицелла-зостер вірус, Varicella zoster ), вірусу Епштейна-Барр (ВЕБ) та вірусу герпесу людини 6 типу. Ацикловір інгібує синтез вірусної ДНК відразу після фосфорилювання та перетворення на активну форму ацикловіртрифосфату. Перша стадія фосфорилювання відбувається за участю вірусоспецифічних ферментів. Для вірусів ВПГ, ВЗВ та ВЕБ таким ферментом є вірусна тимідинкіназа, яка присутня лише у уражених вірусом клітинах. Часткова селективність фосфорилювання зберігається у цитомегаловірусу та опосередковується через продукт гена фосфотрансферази UL97. Активація ацикловіру специфічним вірусним ферментом значною мірою пояснює його селективність. Процес фосфорилювання ацикловіру (перетворення з моно- в трифосфат) завершується клітинними кіназами. Ацикловіртрифосфат конкурентно інгібує вірусну ДНК-полімеразу і, будучи аналогом нуклеозиду, вбудовується в вірусну ДНК, що призводить до облігатного розриву ланцюга, припинення синтезу ДНК і, отже, блокування реплікації вірусу. У пацієнтів із збереженим імунітетом віруси ВПГ та ВЗВ зі зниженою чутливістю до валацикловіру зустрічаються вкрай рідко, але іноді можуть бути виявлені у пацієнтів з тяжкими порушеннями імунітету, наприклад, з трансплантатом кісткового мозку, у тих, хто отримує хіміотерапію з приводу злоякісних новоутворень та у ВІ. Резистентність до ацикловіру обумовлена ??дефіцитом тимідинкінази вірусу, що призводить до надмірного поширення вірусу в організмі господаря. Іноді зниження чутливості до ацикловіру обумовлено появою штамів вірусу з порушенням структури вірусної тимідинкінази або ДНК-полімерази. Вірулентність цих різновидів вірусу нагадує таку в його дикого штаму.Показання до застосуванняДорослі та підлітки віком від 12 до 18 років: лікування інфекцій шкіри та слизових оболонок, викликаних ВІГ, включаючи вперше виявлений та рецидивуючий генітальний герпес (Herpes genitalis), а також лабіальний герпес (Herpes labialis); профілактика (супресія) рецидивів інфекцій шкіри та слизових оболонок, спричинених ВПГ, включаючи генітальний герпес, у тому числі у дорослих з імунодефіцитом; профілактика інфекцій, викликаних цитомегаловірусом (ЦМВ), та захворювань після трансплантації паренхіматозних органів. Дорослі: лікування оперізувального герпесу (Herpes zoster) та офтальмічного оперізувального герпесу.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до валацикловіру, ацикловіру та будь-якого іншого компонента, що входить до складу препарату. ВІЛ-інфекція при вмісті CD4+ лімфоцитів менше 100 за 1 мкл. Дитячий вік віком до 12 років. Дитячий вік до 18 років при лікуванні оперізувального герпесу та офтальмічного оперізувального герпесу. З обережністю: ниркова недостатність, літній вік, пацієнти з ризиком дегідратації, одночасне застосування нефротоксичних лікарських засобів, вагітність, період лактації, клінічно виражені форми ВІЛ-інфекції у пацієнтів.Вагітність та лактаціяВагітність Є обмежені дані щодо застосування валацикловіру та незначні дані щодо застосування ацикловіру (активний метаболіт валацикловіру) при вагітності у жінок. Зареєстровані дані про результат вагітності у жінок, які приймали валацикловір або ацикловір, не показали збільшення кількості вроджених дефектів у дітей порівняно із загальною популяцією. Валацикловір застосовують лише у випадках, коли потенційна користь для матері перевищує можливий ризик для плода. Період грудного вигодовування Ацикловір, основний метаболіт валацикловіру, виділяється із грудним молоком. Після призначення валацикловіру в дозі 500 мг всередину Сmах ацикловіру в грудному молоці в 0,5-2,3 рази (в середньому в 1,4 рази) перевищувала відповідні концентрації ацикловіру в плазмі крові матері. Середнє значення концентрації ацикловіру у грудному молоці становило 2,24 мкг/мл (9,95 мкмоль/л). При прийомі матір'ю валацикловіру в дозі 500 мг 2 рази на добу дитина піддається такому ж впливу ацикловіру, як при внутрішньому прийомі в дозі близько 0,61 мг/кг/добу. Період напіввиведення ацикловіру з грудного молока такий самий, як із плазми крові. Валацикловір у незмінному вигляді не визначався у плазмі крові матері, грудному молоці або сечі дитини. Препарат Валацикловір слід призначати з обережністю жінкам під час грудного вигодовування.Побічна діяКатегорії частоти виникнення побічних ефектів: дуже часто (≥1/10), часто (від ≥1/100 до З боку шлунково-кишкового тракту: часто – нудота; рідко – дискомфорт у животі, блювання, діарея. З боку системи крові та органів кровотворення: дуже рідко – лейкопенія (переважно відзначається у пацієнтів зі зниженим імунітетом), тромбоцитопенія. З боку імунної системи: рідко – анафілаксія. З боку нервової системи та психіки: часто – головний біль: рідко – запаморочення, сплутаність свідомості, галюцинації, пригнічення свідомості; дуже рідко – тремор, ажитація, атаксія, дизартрія, психотичні симптоми, судоми, енцефалопатія, кома. Перераховані вище симптоми в основному оборотні і зазвичай спостерігаються у пацієнтів з нирковою недостатністю або іншими станами, що привертають. У пацієнтів з трансплантованим органом, які отримують валацикловір у високих дозах (8 г на добу) для профілактики ЦМВ інфекції, неврологічні реакції розвиваються частіше, ніж при прийомі нижчих доз. З боку дихальної системи: нечасто – задишка. З боку пенсії та жовчовивідних шляхів: дуже рідко – оборотні порушення функціональних печінкових проб, які іноді розцінюють як прояв гепатиту. З боку шкіри та підшкірно-жирової клітковини: нечасто – висипання, включаючи прояви фоточутливості; рідко – свербіж; дуже рідко - кропив'янка, ангіоневротичний набряк. З боку сечовидільної системи: нечасто – гематурія (часто пов'язана з іншими порушеннями з боку нирок); рідко – порушення функції нирок; дуже рідко – гостра ниркова недостатність, ниркова колька. Також зазначалося осадження кристалів ацикловіру у просвіті ниркових канальців. Під час лікування слід дотримуватися адекватного питного режиму. У пацієнтів з тяжкими порушеннями імунітету, особливо у дорослих пацієнтів з далеко зайшла стадією ВІЛ-інфекції, які отримують валацикловір у високих дозах (8 г на добу щодня) протягом тривалого часу, спостерігалися випадки ниркової недостатності, мікроангіопатичної гемолітичної анемії та тромбоци ). Подібні ускладнення були відзначені у пацієнтів з такими ж основними та/або супутніми захворюваннями, але не отримували валацикловір.Взаємодія з лікарськими засобамиКлінічно значущі взаємодії встановлено. Ацикловір виводиться нирками, переважно у незміненому вигляді, за допомогою активної ниркової секреції. Сполучене застосування лікарських засобів з цим механізмом виведення може призвести до підвищення концентрації ацикловіру в плазмі. Після призначення препарату Валацикловір у дозі 1000 мг циметидину та пробенециду, які виводяться тим самим шляхом, що й валацикловір, підвищують AUC ацикловіру і таким чином знижують його нирковий кліренс. Однак, зважаючи на широкий терапевтичний індекс ацикловіру, корекція дози препарату Валацикловір у цьому випадку не потрібна. Необхідно бути обережним у разі одночасного застосування препарату Валацикловір у більш високих дозах (4000 мг на добу і вище) та лікарських препаратів, які конкурують з ацикловіром за шлях виведення, оскільки існує потенційна загроза підвищення в плазмі крові концентрації одного або обох препаратів або їх метаболітів. . Було відмічено підвищення AUC ацикловіру та неактивного метаболіту мікофенолату мофетилу (імунодепресант, який застосовується після трансплантації органів) при одночасному прийомі цих препаратів. Одночасне застосування валацикловіру з нефротоксичними препаратами, у тому числі аміноглікозидами, органічними сполуками платини, йодованою контрастною речовиною, метотрексатом, пентамідином, фоскарнетом, циклоспорином і такролімусом, повинно проводитися з обережністю, особливо у пацієнтів з порушенням функцій.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди, запиваючи водою. Лікування інфекції шкіри та слизових оболонок, викликаних ВПГ, включаючи вперше виявлений та рецидивуючий генітальний герпес (Herpes genitalis), а також лабіальний герпес (Herpes labialis) Імунокомпетентні дорослі та підлітки віком від 12 до 18 років Рекомендована доза становить 500 мг двічі на добу. У разі рецидивів лікування має тривати 3 або 5 днів. У разі первинного герпесу, який може протікати у більш тяжкій формі, лікування слід розпочинати якомога раніше, а його тривалість має бути збільшена з 5 до 10 днів. При рецидивах ВПГ найвірнішим вважається призначення валацикловіру в продромальному періоді або відразу після появи перших симптомів захворювання. Застосування валацикловіру може запобігти розвитку ураження, якщо його застосовувати при перших ознаках та симптомах рецидиву, спричиненого ВПГ. Як альтернативне лікування лабіального герпесу ефективне призначення валацикловіру в дозі 2000 мг 2 рази на добу протягом 1 доби. Друга доза повинна бути прийнята приблизно через 12 годин (але не раніше ніж через 6 годин) після прийому першої дози. При використанні такого режиму дозування тривалість лікування не повинна перевищувати 1 добу, оскільки перевищення тривалості цього курсу лікування не призводить до додаткової клінічної користі. Терапія повинна бути розпочата при появі ранніх симптомів лабіального герпесу (тобто пощипування, свербіж, печіння). Профілактика (супресія) рецидивів інфекцій шкіри та слизових оболонок, спричинених ВПГ, включаючи генітальний герпес, у тому числі у дорослих з імунодефіцитом Імунокомпетентні дорослі та підлітки віком від 12 до 18 років У імунокомпетентних пацієнтів рекомендована доза становить 500 мг один раз на добу. Через 6-12 місяців лікування необхідно оцінити ефективність терапії. Дорослі з імунодефіцитом У дорослих пацієнтів з імунодефіцитом рекомендована доза становить 500 мг двічі на добу. Через 6-12 місяців лікування необхідно оцінити ефективність терапії. Профілактика інфекцій, викликаних ЦМВ, та захворювань після трансплантації паренхіматозних органів Дорослі та підлітки віком від 12 до 18 років Доза, що рекомендується, становить 2000 мг 4 рази на добу, призначається якомога раніше після трансплантації. Дозу слід знижувати залежно від кліренсу креатиніну. Тривалість лікування зазвичай становить 90 днів, але у пацієнтів із високим ризиком курс лікування може бути продовжений. Лікування оперізувального герпесу (Herpes zoster) та офтальмічного оперізувального Герпесу Дорослі Рекомендована доза становить 1000 мг 3 рази на день протягом 7 днів. Особливі групи пацієнтів Пацієнти з порушенням функції нирок Дозу валацикловіру рекомендується зменшувати у пацієнтів із вираженим порушенням функції нирок (див. режим дозування у Таблиці 2). У таких пацієнтів необхідно підтримувати адекватний водно-електролітний баланс. Валацикловір слід застосовувати після гемодіалізу у пацієнтів, яким проводять періодичний гемодіаліз. Необхідно часто визначати кліренс креатиніну, особливо в період, коли функція нирок швидко змінюється, наприклад, відразу після трансплантації або приживлення трансплантату, при цьому доза валацикловіру коригується відповідно до показників кліренсу креатиніну. Досвід застосування валацикловіру у дітей із значеннями кліренсу креатиніну менше 50 мл/хв/1,73 м2 відсутній. Таблиця 2. Корекція дози препарату Валацикловір для застосування у дорослих та підлітків віком від 12 до 18 років з порушенням функції нирок Показання Кліренс креатиніну, мл/хв. Доза препарату Валацикловір Оперезуючий герпес та офтальмічний оперізувальний герпес у імунокомпетентних дорослих (лікування) не менше 50 1000 мг 3 рази на добу від 30 до 49 1000 мг 2 рази на добу від 10 до 29 1000 мг 1 раз на добу менше 10 500 мг 1 раз на добу ВПГ (лікування) Імунокомпетентні дорослі та підлітки віком від 12 до 18 років не менше 30 500 мг 2 рази на добу менше 30 500 мг 1 раз на добу Лабіальний герпес у імунокомпетентних дорослих та підлітків віком від 12 до 18 років (лікування) не менше 50 2000 мг 2 рази на добу від 30 до 49 1000 мг 2 рази на добу від 10 до 29 500 мг 2 рази на добу менше 10 500 мг 1 раз на добу ВПГ (профілактика (супресія)) Імунокомпетентні дорослі та підлітки віком від 12 до 18 років не менше 30 500 мг 1 раз на добу менше 30 500 мг 1 раз на дві доби Дорослі з імунодефіцитом не менше 30 500 мг 2 рази на добу менше 30 500 мг 1 раз на добу Профілактика інфекцій, викликаних ЦМВ, у дорослих та підлітків віком від 12 до 18 років не менше 75 2000 мг 4 рази на добу від 50 до 75 1500 мг 4 рази на добу від 25 до 50 1500 мг 3 рази на добу від 10 до 25 1500 мг 2 рази на добу менше 10 або у пацієнтів на гемодіалізі 1500 мг 1 раз на добу Пацієнти з порушенням функції печінки За наявними даними про застосування одноразової дози вал ацикловіру 1000 мг, у дорослих пацієнтів з цирозом печінки легкого та середнього ступеня тяжкості (при збереженій синтетичній функції печінки) корекція дози препарату Валацикловір не потрібна. Фармакокінетичні дані у дорослих пацієнтів з тяжким ступенем порушення функції печінки (декомпенсованим цирозом), порушенням синтетичної функції печінки та наявністю портокавальних анастомозів також не свідчать про необхідність корекції дози препарату Валацикловір, проте клінічний досвід при цих патологіях обмежений. Діти віком до 12 років Немає даних про застосування валацикловіру у дітей віком до 12 років. Пацієнти похилого віку Необхідно враховувати можливе порушення функції нирок у пацієнтів похилого віку, доза препарату Валацикловір має бути належним чином скоригована (див. Таблицю 2). Необхідно підтримувати адекватний водно-електролітний баланс.ПередозуванняСимптоми При передозуванні валацикловіру можливе виникнення гострої ниркової недостатності та розвиток неврологічних симптомів, включаючи сплутаність свідомості, галюцинації, ажитацію, пригнічення свідомості та кому, відмічені також нудота та блювання. Для попередження передозування слід дотримуватись режиму дозування. Багато випадків передозування були пов'язані із застосуванням препарату для лікування пацієнтів з порушенням функції нирок і пацієнтів похилого віку внаслідок недотримання режиму дозування (які повторили дози валацикловіру, що перевищують рекомендовані). Лікування Пацієнти підлягають ретельному спостереженню своєчасної діагностики токсичних проявів. Гемодіаліз значно прискорює виведення ацикловіру з плазми крові та може вважатися оптимальним способом лікування у разі передозування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиГідратація У пацієнтів із ризиком дегідратації, особливо у пацієнтів похилого віку, у період лікування необхідно забезпечити адекватне поповнення рідини. Застосування у пацієнтів з нирковою недостатністю та у літніх пацієнтів Оскільки ацикловір виводиться нирками, доза препарату Валацикловір повинна бути зменшена залежно від ступеня порушення ниркової функції. У пацієнтів з нирковою недостатністю та у пацієнтів похилого віку відзначається підвищений ризик розвитку неврологічних ускладнень, таким пацієнтам необхідно забезпечити ретельне спостереження. Як правило, ці реакції носять переважно оборотний характер. Застосування висоти доз валацикловіру при порушенні функції печінки та після трансплантації печінки. Немає даних про застосування валацикловіру у високих дозах (4000 мг на добу та вище) у пацієнтів із захворюванням печінки, тому таким пацієнтам високі дози препарату Валацикловір повинні призначатися з обережністю. Спеціальних досліджень з вивчення дії валацикловіру при трансплантації печінки не проводилося. Однак було встановлено, що профілактичне призначення ацикловіру у високих дозах зменшує прояви ЦМВ інфекції та захворювання. Використання при генітальному герпесі Пацієнтам слід утримуватися від статевих контактів за наявності симптомів, навіть якщо розпочато противірусне лікування. Супресивна терапія валацикловіром знижує ризик передачі генітального герпесу, але не відкидає ризик інфікування і не призводить до повного лікування. Терапія препаратом Валацикловір рекомендується у поєднанні з надійними засобами бар'єрної контрацепції. Застосування при ЦМВ-інфекціях Застосування валацикловіру у високих дозах для профілактики ЦМВ інфекції призводить до більш частої появи побічних ефектів, включаючи порушення ЦНС, ніж при застосуванні в нижчих дозах за іншими показаннями. Необхідне ретельне спостереження за показниками функції нирок у таких пацієнтів з корекцією дози препарату за необхідності. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Немає даних про вплив валацикловіру, що застосовується в терапевтичних дозах, на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. Однак при оцінці здатності пацієнта керувати автомобілем або рухомими механізмами необхідно враховувати, що можливе виникнення побічних ефектів з боку центральної нервової системи, тому слід бути обережним.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
360,00 грн
317,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: валацикловіру гідрохлорид 556.2 мг, що відповідає вмісту валацикловіру 500 мг. Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна – 106.8 мг, повідон К25 – 12 мг, магнію стеарат – 5 мг. Склад оболонки: гіпромелоза – 11 мг, макрогол 4000 – 3 мг, титану діоксид – 6 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі.Фармакотерапевтична групаПротивірусний засіб групи аналогів нуклеозидів. Валацикловір являє собою L-валіновий ефір ацикловіру, таким чином є проліками. Після всмоктування в кров валацикловір майже повністю перетворюється на ацикловір під впливом печінкового ферменту валацикловір-гідролази. Ацикловір, що утворився з валацикловіру, у свою чергу, проникає в уражені вірусом клітини, де під впливом вірусного ферменту тимідинкінази перетворюється на монофосфат, потім, під впливом клітинних кіназ - на дифосфат і активний трифосфат. Трифосфат ацикловіру пригнічує ДНК-полімеразу і таким чином порушує реплікацію ДНК вірусу. Крім того, порушення реплікації вірусної ДНК може бути результатом вбудовування ацикловіру у її структуру. Таким чином, висока вибірковість валацикловіру щодо тканин, уражених вірусом, пояснюється тим, що I етап ланцюга реакцій фосфорилювання опосередковується ферментом, що виробляється самим вірусом. Активний щодо вірусів Herpes simplex типів 1 та 2, Varicella zoster, цитомегаловірусу, вірусу Епштейна-Барр, вірусу герпесу людини 6.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо валацикловір добре абсорбується із ШКТ, швидко і практично повністю перетворюється на ацикловір і L-валін під дією ферменту валацикловіргідролази. Після одноразового прийому 0.25-2 г валацикловіру Cmax ацикловіру у здорових добровольців з нормальною функцією нирок становить середньому 10-37 мкмоль (2.2-8.3 мкг/мл) і досягається через 1-2 год. Біодоступність ацикловіру при прийомі від 1 г валацикловіру становить 54% і не залежить від їди. Cmax валацикловіру в плазмі становить лише 4% від рівня ацикловіру та досягається в середньому через 30-100 хв після прийому препарату; через 3 год рівень Cmax залишається тим самим або знижується. Зв'язування валацикловіру з білками плазми дуже низьке – 15%. У пацієнтів з нормальною функцією нирок T1/2 ацикловіру становить близько 3 год. Валацикловір виводиться із сечею, головним чином у вигляді ацикловіру (більше 80% дози) та його метаболіту 9-карбоксиметоксиметилгуаніну, у незміненому вигляді виводиться менше 1% препарату. У пацієнтів із термінальною стадією ниркової недостатності T1/2 ацикловіру становить приблизно 14 год. На пізніх термінах вагітності стійкий добовий показник AUC після прийому 1 г валацикловіру був більшим приблизно в 2 рази, ніж такий при прийомі ацикловіру в дозі 1.2 г/добу. У реципієнтів трансплантатів органів, які отримують валацикловір у дозі 2 г 4 рази на добу, Cmax ацикловіру дорівнює або перевищує таку у здорових добровольців, яка отримує таку саму дозу валацикловіру, а добові показники AUC у них значно вищі.Клінічна фармакологіяПротивірусний препаратПоказання до застосуванняЛікування та профілактика інфекційних захворювань, спричинених Herpes zoster. Профілактика цитомегаловірусної інфекції, що розвивається під час трансплантації органів.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до валацикловіру, ацикловіру.Вагітність та лактаціяАдекватних та строго контрольованих досліджень безпеки застосування валацикловіру при вагітності та в період лактації не проведено. Застосування цієї категорії пацієнтів можливе у випадках, коли очікувана користь терапії для матері перевершує потенційний ризик для плода або немовляти. Відомо, що ацикловір, що є метаболітом валацикловіру, виділяється з грудним молоком у концентраціях, що в 0.6-4.1 рази перевищують його концентрації у плазмі. T1/2 ацикловіру з грудного молока становить 2.8 год, що можна порівняти з T1/2 з плазми крові. В експериментальних дослідженнях валацикловір не чинив тератогенного впливу у щурів та кролів. При пероральному прийомі валацикловір не викликав порушень фертильності у самців та самок щурів. Застосування у дітей Клінічний досвід застосування у дітей відсутній.Побічна діяЗ боку травної системи: нудота, відчуття дискомфорту, біль у животі, блювання, діарея, анорексія; рідко – транзиторне підвищення показників печінкових проб. З боку центральної нервової системи: головний біль, втома, запаморочення, сплутаність свідомості, галюцинації; рідко – порушення свідомості; в окремих випадках - кома (зазвичай у пацієнтів з порушенням функції нирок або іншими факторами, що привертають). Алергічні реакції: рідко – висипання, кропив'янка, свербіж, ангіоневротичний набряк, анафілаксія. Інші: рідко – тромбоцитопенія, задишка, порушення функції нирок, фотосенсибілізація.Взаємодія з лікарськими засобамиАцикловір у незміненому вигляді надходить у сечу внаслідок активної канальцевої секреції. Будь-які препарати, які призначаються з ним одночасно і конкурують за цей механізм елімінації, здатні спричинити підвищення концентрації валацикловіру у плазмі. Циметидин та препарати, що блокують канальцеву секрецію, при призначенні після прийому валацикловіру в дозі 1 г, підвищують для ацикловіру показник AUC та зменшують його нирковий кліренс. При одночасному прийомі ацикловіру та неактивного метаболіту мікофенолату мофетилу (імунодепресанта, що застосовується при трансплантації) спостерігалося збільшення AUC ацикловіру та мікофенолату мофетилу. При одночасному застосуванні валацикловіру з препаратами, що порушують функцію нирок (зокрема циклоспорин, такролімус), можливе погіршення функції нирок.Спосіб застосування та дозиПри прийомі внутрішньо разова доза для дорослих становить 0.25-2 г. Частота прийому та тривалість лікування залежать від показань. Пацієнтам з тяжкими порушеннями функції нирок потрібна корекція режиму дозування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПацієнтам похилого віку під час лікування необхідно збільшити обсяг споживаної рідини. Пацієнти з нирковою недостатністю мають підвищений ризик розвитку неврологічних ускладнень прийому валацикловіру. З обережністю застосовувати у пацієнтів із захворюваннями печінки. Клінічний досвід застосування у дітей відсутній.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
362,00 грн
317,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: валацикловіру гідрохлорид 556.2 мг, що відповідає вмісту валацикловіру 500 мг. Допоміжні речовини: кальцію стеарат - 7.2 мг, повідон К90 (колідон 90F, пласдон K90) - 10 мг, кросповідон (колідон CL, колідон CL-M) - 28.8 мг, кремнію діоксид колоїдний (аеросил) - 3.6 мг, 0,1 мг. , целюлоза мікрокристалічна – 103.85 мг. Склад плівкової оболонки: ;гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза) - 15 мг, макрогол-4000 (поліетиленоксид 4000, поліетиленгліколь 4000) - 4.5 мг, титану діоксид (титану двоокис) - 2.5 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою; білого або майже білого кольору, овальні, двоопуклі, на поперечному розрізі внутрішній шар білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаПротивірусний засіб групи аналогів нуклеозидів. Валацикловір являє собою L-валіновий ефір ацикловіру, таким чином є проліками. Після всмоктування в кров валацикловір майже повністю перетворюється на ацикловір під впливом печінкового ферменту валацикловір-гідролази. Ацикловір, що утворився з валацикловіру, у свою чергу, проникає в уражені вірусом клітини, де під впливом вірусного ферменту тимідинкінази перетворюється на монофосфат, потім, під впливом клітинних кіназ - на дифосфат і активний трифосфат. Трифосфат ацикловіру пригнічує ДНК-полімеразу і таким чином порушує реплікацію ДНК вірусу. Крім того, порушення реплікації вірусної ДНК може бути результатом вбудовування ацикловіру у її структуру. Таким чином, висока вибірковість валацикловіру щодо тканин, уражених вірусом, пояснюється тим, що I етап ланцюга реакцій фосфорилювання опосередковується ферментом, що виробляється самим вірусом. Активний щодо вірусів Herpes simplex типів 1 та 2, Varicella zoster, цитомегаловірусу, вірусу Епштейна-Барр, вірусу герпесу людини 6.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо валацикловір добре абсорбується із ШКТ, швидко і практично повністю перетворюється на ацикловір і L-валін під дією ферменту валацикловіргідролази. Після одноразового прийому 0.25-2 г валацикловіру Cmax; ацикловіру у здорових добровольців з нормальною функцією нирок становить у середньому 10-37 мкмоль (2.2-8.3 мкг/мл) і досягається через 1-2 год. Біодоступність ацикловіру при прийомі від 1 г валацикловіру становить 54% і не залежить від їди. Cmax; валацикловіру в плазмі становить всього 4% від рівня ацикловіру і досягається в середньому через 30-100 хв після прийому препарату; через 3 год рівень Cmax; залишається колишнім або знижується. Зв'язування валацикловіру з білками плазми дуже низьке – 15%. У пацієнтів з нормальною функцією нирок T1/2; ацикловіру становить близько 3 год. Валацикловір виводиться із сечею, головним чином у вигляді ацикловіру (більше 80% дози) та його метаболіту 9-карбоксиметоксиметилгуаніну, у незміненому вигляді виводиться менше 1% препарату. У пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності T1/2; ацикловіру становить приблизно 14 год. На пізніх термінах вагітності стійкий добовий показник AUC після прийому 1 г валацикловіру був більшим приблизно в 2 рази, ніж такий при прийомі ацикловіру в дозі 1.2 г/добу. У реципієнтів трансплантатів органів, що отримують валацикловір у дозі 2 г 4 рази на добу, Cmax ;ацикловіру дорівнює або перевищує таку у здорових добровольців, яка отримує таку ж дозу валацикловіру, а добові показники AUC у них значно вищі.Клінічна фармакологіяПротивірусний препаратПоказання до застосуванняЛікування та профілактика інфекційних захворювань, спричинених Herpes zoster. Профілактика цитомегаловірусної інфекції, що розвивається під час трансплантації органів.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до валацикловіру, ацикловіру.Вагітність та лактаціяАдекватних та строго контрольованих досліджень безпеки застосування валацикловіру при вагітності та в період лактації не проведено. Застосування цієї категорії пацієнтів можливе у випадках, коли очікувана користь терапії для матері перевершує потенційний ризик для плода або немовляти. Відомо, що ацикловір, що є метаболітом валацикловіру, виділяється з грудним молоком у концентраціях, що в 0.6-4.1 рази перевищують його концентрації у плазмі. T1/2; ацикловіру з грудного молока становить 2.8 год, що можна порівняти з T1/2 з плазми крові. В ;експериментальних дослідженнях ;валацикловір не надавав тератогенного впливу у щурів та кролів. При пероральному прийомі валацикловір не викликав порушень фертильності у самців та самок щурів. Застосування у дітей Клінічний досвід застосування у дітей відсутній.Побічна діяЗ боку травної системи: нудота, почуття дискомфорту, біль у животі, блювання, діарея, анорексія; рідко – транзиторне підвищення показників печінкових проб. З боку ЦНС: головний біль, втома, запаморочення, сплутаність свідомості, галюцинації; рідко – порушення свідомості; в окремих випадках - кома (зазвичай у пацієнтів з порушенням функції нирок або іншими факторами, що привертають). Алергічні реакції: рідко - висипання, кропив'янка, свербіж, ангіоневротичний набряк, анафілаксія. Інші: рідко - тромбоцитопенія, задишка, порушення функції нирок, фотосенсибілізація.Взаємодія з лікарськими засобамиАцикловір у незміненому вигляді надходить у сечу внаслідок активної канальцевої секреції. Будь-які препарати, які призначаються з ним одночасно і конкурують за цей механізм елімінації, здатні спричинити підвищення концентрації валацикловіру у плазмі. Циметидин та препарати, що блокують канальцеву секрецію, при призначенні після прийому валацикловіру в дозі 1 г, підвищують для ацикловіру показник AUC та зменшують його нирковий кліренс. При одночасному прийомі ацикловіру та неактивного метаболіту мікофенолату мофетилу (імунодепресанта, що застосовується при трансплантації) спостерігалося збільшення AUC ацикловіру та мікофенолату мофетилу. При одночасному застосуванні валацикловіру з препаратами, що порушують функцію нирок (зокрема циклоспорин, такролімус), можливе погіршення функції нирок.Спосіб застосування та дозиПри прийомі внутрішньо разова доза для дорослих становить 0.25-2 г. Частота прийому та тривалість лікування залежать від показань. Пацієнтам з тяжкими порушеннями функції нирок потрібна корекція режиму дозування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПацієнтам похилого віку під час лікування необхідно збільшити обсяг споживаної рідини. Пацієнти з нирковою недостатністю мають підвищений ризик розвитку неврологічних ускладнень прийому валацикловіру. З обережністю застосовувати у пацієнтів із захворюваннями печінки. Клінічний досвід застосування у дітей відсутній.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
887,00 грн
838,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: валацикловір 500 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиПігулки, покриті плівковою оболонкою.Фармакотерапевтична групаПротивірусний засіб групи аналогів нуклеозидів. Валацикловір являє собою L-валіновий ефір ацикловіру, таким чином є проліками. Після всмоктування в кров валацикловір майже повністю перетворюється на ацикловір під впливом печінкового ферменту валацикловір-гідролази. Ацикловір, що утворився з валацикловіру, у свою чергу, проникає в уражені вірусом клітини, де під впливом вірусного ферменту тимідинкінази перетворюється на монофосфат, потім, під впливом клітинних кіназ - на дифосфат і активний трифосфат. Трифосфат ацикловіру пригнічує ДНК-полімеразу і таким чином порушує реплікацію ДНК вірусу. Крім того, порушення реплікації вірусної ДНК може бути результатом вбудовування ацикловіру у її структуру. Таким чином, висока вибірковість валацикловіру щодо тканин, уражених вірусом, пояснюється тим, що I етап ланцюга реакцій фосфорилювання опосередковується ферментом, що виробляється самим вірусом. Активний щодо вірусів Herpes simplex типів 1 та 2, Varicella zoster, цитомегаловірусу, вірусу Епштейна-Барр, вірусу герпесу людини 6.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо валацикловір добре абсорбується із ШКТ, швидко і практично повністю перетворюється на ацикловір і L-валін під дією ферменту валацикловіргідролази. Після одноразового прийому 0.25-2 г валацикловіру Cmax; ацикловіру у здорових добровольців з нормальною функцією нирок становить у середньому 10-37 мкмоль (2.2-8.3 мкг/мл) і досягається через 1-2 год. Біодоступність ацикловіру при прийомі від 1 г валацикловіру становить 54% і не залежить від їди. Cmax; валацикловіру в плазмі становить всього 4% від рівня ацикловіру і досягається в середньому через 30-100 хв після прийому препарату; через 3 год рівень Cmax; залишається колишнім або знижується. Зв'язування валацикловіру з білками плазми дуже низьке – 15%. У пацієнтів з нормальною функцією нирок T1/2; ацикловіру становить близько 3 год. Валацикловір виводиться із сечею, головним чином у вигляді ацикловіру (більше 80% дози) та його метаболіту 9-карбоксиметоксиметилгуаніну, у незміненому вигляді виводиться менше 1% препарату. У пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності T1/2; ацикловіру становить приблизно 14 год. На пізніх термінах вагітності стійкий добовий показник AUC після прийому 1 г валацикловіру був більшим приблизно в 2 рази, ніж такий при прийомі ацикловіру в дозі 1.2 г/добу. У реципієнтів трансплантатів органів, що отримують валацикловір у дозі 2 г 4 рази на добу, Cmax ;ацикловіру дорівнює або перевищує таку у здорових добровольців, яка отримує таку ж дозу валацикловіру, а добові показники AUC у них значно вищі.Клінічна фармакологіяПротивірусний препаратПоказання до застосуванняЛікування та профілактика інфекційних захворювань, спричинених Herpes zoster. Профілактика цитомегаловірусної інфекції, що розвивається під час трансплантації органів.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до валацикловіру, ацикловіру.Вагітність та лактаціяАдекватних та строго контрольованих досліджень безпеки застосування валацикловіру при вагітності та в період лактації не проведено. Застосування цієї категорії пацієнтів можливе у випадках, коли очікувана користь терапії для матері перевершує потенційний ризик для плода або немовляти. Відомо, що ацикловір, що є метаболітом валацикловіру, виділяється з грудним молоком у концентраціях, що в 0.6-4.1 рази перевищують його концентрації у плазмі. T1/2; ацикловіру з грудного молока становить 2.8 год, що можна порівняти з T1/2 з плазми крові. В ;експериментальних дослідженнях ;валацикловір не надавав тератогенного впливу у щурів та кролів. При пероральному прийомі валацикловір не викликав порушень фертильності у самців та самок щурів. Застосування у дітей Клінічний досвід застосування у дітей відсутній.Побічна діяЗ боку травної системи: нудота, почуття дискомфорту, біль у животі, блювання, діарея, анорексія; рідко – транзиторне підвищення показників печінкових проб. З боку ЦНС: головний біль, втома, запаморочення, сплутаність свідомості, галюцинації; рідко – порушення свідомості; в окремих випадках - кома (зазвичай у пацієнтів з порушенням функції нирок або іншими факторами, що привертають). Алергічні реакції: рідко - висипання, кропив'янка, свербіж, ангіоневротичний набряк, анафілаксія. Інші: рідко - тромбоцитопенія, задишка, порушення функції нирок, фотосенсибілізація.Взаємодія з лікарськими засобамиАцикловір у незміненому вигляді надходить у сечу внаслідок активної канальцевої секреції. Будь-які препарати, які призначаються з ним одночасно і конкурують за цей механізм елімінації, здатні спричинити підвищення концентрації валацикловіру у плазмі. Циметидин та препарати, що блокують канальцеву секрецію, при призначенні після прийому валацикловіру в дозі 1 г, підвищують для ацикловіру показник AUC та зменшують його нирковий кліренс. При одночасному прийомі ацикловіру та неактивного метаболіту мікофенолату мофетилу (імунодепресанта, що застосовується при трансплантації) спостерігалося збільшення AUC ацикловіру та мікофенолату мофетилу. При одночасному застосуванні валацикловіру з препаратами, що порушують функцію нирок (зокрема циклоспорин, такролімус), можливе погіршення функції нирок.Спосіб застосування та дозиПри прийомі внутрішньо разова доза для дорослих становить 0.25-2 г. Частота прийому та тривалість лікування залежать від показань. Пацієнтам з тяжкими порушеннями функції нирок потрібна корекція режиму дозування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПацієнтам похилого віку під час лікування необхідно збільшити обсяг споживаної рідини. Пацієнти з нирковою недостатністю мають підвищений ризик розвитку неврологічних ускладнень прийому валацикловіру. З обережністю застосовувати у пацієнтів із захворюваннями печінки. Клінічний досвід застосування у дітей відсутній.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
1 302,00 грн
1 264,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: валацикловіру гідрохлорид – 556,2 мг (у перерахунку на валацикловір 500,0 мг); допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна – 84,3 мг, гіпромелоза – 42,0 мг, кросповідон – 7,0 мг, магнію стеарат – 7,0 мг, кремнію діоксид колоїдний – 3,5 мг; Склад оболонки таблетки: Опадрай II білий (33G28435) – 25,0 мг (гіпромелоза – 40,0%, титану діоксид – 25,0%, макрогол 3350 – 8,0%. лактози моногідрат – 21,0%, тріацетин – 6 0%). По 10 таблеток у контурній комірковій упаковці з плівки ПВХ та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 1, 2, 3, 4, 5 або 6 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією з медичного застосування поміщають у пачку з коробкового картону.Опис лікарської формиТаблетки овальної форми, двоопуклі, покриті плівковою оболонкою білого кольору з ризиком на одній стороні та гравіюванням "f" на іншій. На поперечному зрізі ядро білого чи майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаПротивірусний засіб.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо валацикловір добре абсорбується із шлунково-кишкового тракту, швидко і практично повністю перетворюється на ацикловір та L-валін. Це перетворення каталізується ферментом печінки - валацикловіргідролазою. При прийомі валацикловіру в дозі від 1000 мг біодоступність ацикловіру становить 54% і не залежить від їди. Фармакокінетика валацикловіру є дозозалежною. Швидкість і ступінь всмоктування зменшується зі збільшенням дози, у результаті збільшення середньої максимальної концентрації (Сmax) відбувається менш пропорційно в діапазоні терапевтичних доз, а також спостерігається зниження біодоступності в дозах вище 500 мг. Фармакокінетичні параметри (ФКП) ацикловіру після одноразового прийому 250-2000 мг валацикловіру здоровими добровольцями з нормальною функцією ночей наведені у Таблиці 1. Таблиця 1. Фармакокінетичні параметри ацикловіру. ФКП ацикловіру 250 мг (N=15) 500 мг (N=15) 1000 мг (N=15) 2000 мг (N=8) Сmax м кг/мл 2,20±0,38 3,37±0,95 5,20±1,92 8,30±1,43 Тmax* год 0,75 (0,75-1,5) 1,0 (0,75-2,5) 2,0 (0,75-3,0) 2,0 (1,5-3,0) AUC** ч.мкг/мл 5,50±0,82 11,1±1,75 18,9±4,51 29,5±6,36 * - час досягнення максимальної концентрації; ** - площа під фармакокінетичною кривою "концентрація-час". Значення для Сmax та AUC наведені у вигляді середніх значень ± стандартне відхилення, значення для Т max наведені у вигляді середніх значень та діапазону значень. Сmax валацикловіру в плазмі становить 4% від концентрації ацикловіру і досягається в середньому через 30-100 хв після прийому препарату; через 3 години Сmax залишається колишньою або знижується. Валацикловір та ацикловір мають аналогічні фармакокінетичні параметри після одноразового або багаторазового прийому. Розподіл Зв'язування валацикловіру з білками плазми дуже низьке (15%). Проникнення в спинномозкову рідину (СМР), визначене як співвідношення AUC в СМР до AUC в плазмі крові, не залежить від функції нирок і становить близько 25% для ацикловіру та метаболіту 8-гідроксиацикловір (8-ОН-АЦВ), і близько 2,5 % для метаболіту 9-(карбоксиметокси)метилгуаніну (КММГ). Метаболізм Після прийому внутрішньо валацикловір перетворюється на ацикловір і L-валін за допомогою пресистемного метаболізму в кишечнику та/або печінкового метаболізму. Ацикловір перетворюється в незначній мірі на метаболіти - 9-(карбоксиметокси)метилгуанін за участю спирту та альдегіддегідрогенази та на 8-гідрокси-ацикловір за участю альдегідоксидази. Приблизно 88% загального комбінованого впливу плазми крові обумовлено ацикловіром, 11% КММГ і 1% 8-ОН-АЦВ. Ні валацікловір, ні ацикловір не метаболізуються ізоферментами системи цитохрому Р450. Виведення Валацикловір виводиться із сечею, головним чином у вигляді ацикловіру (більше 80% дози) та його метаболіту КММГ (близько 14% дози). Метаболіт 8-ОН-АЦВ виявляється у сечі лише у малих кількостях (менше 2% дози). Менш 1% прийнятої дози валацикловіру виводиться через нирки у незміненому вигляді. У пацієнтів з нормальною функцією нирок період напіввиведення ацикловіру з плазми після одноразового або багаторазового застосування валацикловіру становить приблизно 3 год. Особливі групи пацієнтів Ниркова недостатність Виведення ацикловіру корелює з функцією нирок і вплив ацикловіру зростатиме зі збільшенням ниркової недостатності. У пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності період напіввиведення ацикловіру після застосування валацикловіру в середньому становить 14 годин порівняно з приблизно 3 годинами за нормальної функції нирок. Вплив ацикловіру та його метаболітів КММГ та 8-ОН-АЦВ у плазмі та спинномозковій рідині було оцінено у стабільному стані після багаторазового застосування валацикловіру у 6 добровольців з нормальною функцією нирок (середній кліренс креатиніну 111 мл/хв, діапазон 9 , що отримували 2000 мг кожні 6 ч. і у 3 пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (середній кліренс креатиніну 26 мл/хв, діапазон 17-31 мл/хв), отримували 1500 мг кожні 12 ч. При тяжкій нирковій недостатності порівняно з нормальною нирок у плазмі крові, також як і в спинномозковій рідині, концентрація ацикловіру, КММГ та 8-ОН-АЦВ була в середньому у 2, 4 та 5-6 разів вищою, відповідно. Печінкова недостатність Фармакокінетичні дані показують, що печінкова недостатність зменшує швидкість перетворення валацикловіру на ацикловір, але не ступінь трансформації.ФармакодинамікаВалацикловір є противірусним засобом, являє собою складний L-валіновий ефір ацикловіру. Ацикловір є аналогом пуринового нуклеозиду (гуаніну). В організмі людини валацикловір швидко і практично повністю перетворюється на ацикловір і L-валін імовірно під впливом ферменту валацикловіргідролази. Ацикловір in vitro має специфічну інгібуючу активність щодо вірусів простого герпесу (ВПГ) 1, 2 типів (Herpes simplex 1, 2 типів), вірусу вітряної віспи та оперізувального герпесу (ВЗВ - варицелла-зостер вірус, Varicella zoster ), вірусу Епштейна-Барр (ВЕБ) та вірусу герпесу людини 6 типу. Ацикловір інгібує синтез вірусної ДНК відразу після фосфорилювання та перетворення на активну форму ацикловіртрифосфату. Перша стадія фосфорилювання відбувається за участю вірусоспецифічних ферментів. Для вірусів ВПГ, ВЗВ та ВЕБ таким ферментом є вірусна тимідинкіназа, яка присутня лише у уражених вірусом клітинах. Часткова селективність фосфорилювання зберігається у цитомегаловірусу та опосередковується через продукт гена фосфотрансферази UL97. Активація ацикловіру специфічним вірусним ферментом значною мірою пояснює його селективність. Процес фосфорилювання ацикловіру (перетворення з моно- в трифосфат) завершується клітинними кіназами. Ацикловіртрифосфат конкурентно інгібує вірусну ДНК-полімеразу і, будучи аналогом нуклеозиду, вбудовується в вірусну ДНК, що призводить до облігатного розриву ланцюга, припинення синтезу ДНК і, отже, блокування реплікації вірусу. У пацієнтів із збереженим імунітетом віруси ВПГ та ВЗВ зі зниженою чутливістю до валацикловіру зустрічаються вкрай рідко, але іноді можуть бути виявлені у пацієнтів з тяжкими порушеннями імунітету, наприклад, з трансплантатом кісткового мозку, у тих, хто отримує хіміотерапію з приводу злоякісних новоутворень та у ВІ. Резистентність до ацикловіру обумовлена ??дефіцитом тимідинкінази вірусу, що призводить до надмірного поширення вірусу в організмі господаря. Іноді зниження чутливості до ацикловіру обумовлено появою штамів вірусу з порушенням структури вірусної тимідинкінази або ДНК-полімерази. Вірулентність цих різновидів вірусу нагадує таку в його дикого штаму.Показання до застосуванняДорослі та підлітки віком від 12 до 18 років: лікування інфекцій шкіри та слизових оболонок, викликаних ВІГ, включаючи вперше виявлений та рецидивуючий генітальний герпес (Herpes genitalis), а також лабіальний герпес (Herpes labialis); профілактика (супресія) рецидивів інфекцій шкіри та слизових оболонок, спричинених ВПГ, включаючи генітальний герпес, у тому числі у дорослих з імунодефіцитом; профілактика інфекцій, викликаних цитомегаловірусом (ЦМВ), та захворювань після трансплантації паренхіматозних органів. Дорослі: лікування оперізувального герпесу (Herpes zoster) та офтальмічного оперізувального герпесу.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до валацикловіру, ацикловіру та будь-якого іншого компонента, що входить до складу препарату. ВІЛ-інфекція при вмісті CD4+ лімфоцитів менше 100 за 1 мкл. Дитячий вік віком до 12 років. Дитячий вік до 18 років при лікуванні оперізувального герпесу та офтальмічного оперізувального герпесу. З обережністю: ниркова недостатність, літній вік, пацієнти з ризиком дегідратації, одночасне застосування нефротоксичних лікарських засобів, вагітність, період лактації, клінічно виражені форми ВІЛ-інфекції у пацієнтів.Вагітність та лактаціяВагітність Є обмежені дані щодо застосування валацикловіру та незначні дані щодо застосування ацикловіру (активний метаболіт валацикловіру) при вагітності у жінок. Зареєстровані дані про результат вагітності у жінок, які приймали валацикловір або ацикловір, не показали збільшення кількості вроджених дефектів у дітей порівняно із загальною популяцією. Валацикловір застосовують лише у випадках, коли потенційна користь для матері перевищує можливий ризик для плода. Період грудного вигодовування Ацикловір, основний метаболіт валацикловіру, виділяється із грудним молоком. Після призначення валацикловіру в дозі 500 мг всередину Сmах ацикловіру в грудному молоці в 0,5-2,3 рази (в середньому в 1,4 рази) перевищувала відповідні концентрації ацикловіру в плазмі крові матері. Середнє значення концентрації ацикловіру у грудному молоці становило 2,24 мкг/мл (9,95 мкмоль/л). При прийомі матір'ю валацикловіру в дозі 500 мг 2 рази на добу дитина піддається такому ж впливу ацикловіру, як при внутрішньому прийомі в дозі близько 0,61 мг/кг/добу. Період напіввиведення ацикловіру з грудного молока такий самий, як із плазми крові. Валацикловір у незмінному вигляді не визначався у плазмі крові матері, грудному молоці або сечі дитини. Препарат Валацикловір слід призначати з обережністю жінкам під час грудного вигодовування.Побічна діяКатегорії частоти виникнення побічних ефектів: дуже часто (≥1/10), часто (від ≥1/100 до З боку шлунково-кишкового тракту: часто – нудота; рідко – дискомфорт у животі, блювання, діарея. З боку системи крові та органів кровотворення: дуже рідко – лейкопенія (переважно відзначається у пацієнтів зі зниженим імунітетом), тромбоцитопенія. З боку імунної системи: рідко – анафілаксія. З боку нервової системи та психіки: часто – головний біль: рідко – запаморочення, сплутаність свідомості, галюцинації, пригнічення свідомості; дуже рідко – тремор, ажитація, атаксія, дизартрія, психотичні симптоми, судоми, енцефалопатія, кома. Перераховані вище симптоми в основному оборотні і зазвичай спостерігаються у пацієнтів з нирковою недостатністю або іншими станами, що привертають. У пацієнтів з трансплантованим органом, які отримують валацикловір у високих дозах (8 г на добу) для профілактики ЦМВ інфекції, неврологічні реакції розвиваються частіше, ніж при прийомі нижчих доз. З боку дихальної системи: нечасто – задишка. З боку пенсії та жовчовивідних шляхів: дуже рідко – оборотні порушення функціональних печінкових проб, які іноді розцінюють як прояв гепатиту. З боку шкіри та підшкірно-жирової клітковини: нечасто – висипання, включаючи прояви фоточутливості; рідко – свербіж; дуже рідко - кропив'янка, ангіоневротичний набряк. З боку сечовидільної системи: нечасто – гематурія (часто пов'язана з іншими порушеннями з боку нирок); рідко – порушення функції нирок; дуже рідко – гостра ниркова недостатність, ниркова колька. Також зазначалося осадження кристалів ацикловіру у просвіті ниркових канальців. Під час лікування слід дотримуватися адекватного питного режиму. У пацієнтів з тяжкими порушеннями імунітету, особливо у дорослих пацієнтів з далеко зайшла стадією ВІЛ-інфекції, які отримують валацикловір у високих дозах (8 г на добу щодня) протягом тривалого часу, спостерігалися випадки ниркової недостатності, мікроангіопатичної гемолітичної анемії та тромбоци ). Подібні ускладнення були відзначені у пацієнтів з такими ж основними та/або супутніми захворюваннями, але не отримували валацикловір.Взаємодія з лікарськими засобамиКлінічно значущі взаємодії встановлено. Ацикловір виводиться нирками, переважно у незміненому вигляді, за допомогою активної ниркової секреції. Сполучене застосування лікарських засобів з цим механізмом виведення може призвести до підвищення концентрації ацикловіру в плазмі. Після призначення препарату Валацикловір у дозі 1000 мг циметидину та пробенециду, які виводяться тим самим шляхом, що й валацикловір, підвищують AUC ацикловіру і таким чином знижують його нирковий кліренс. Однак, зважаючи на широкий терапевтичний індекс ацикловіру, корекція дози препарату Валацикловір у цьому випадку не потрібна. Необхідно бути обережним у разі одночасного застосування препарату Валацикловір у більш високих дозах (4000 мг на добу і вище) та лікарських препаратів, які конкурують з ацикловіром за шлях виведення, оскільки існує потенційна загроза підвищення в плазмі крові концентрації одного або обох препаратів або їх метаболітів. . Було відмічено підвищення AUC ацикловіру та неактивного метаболіту мікофенолату мофетилу (імунодепресант, який застосовується після трансплантації органів) при одночасному прийомі цих препаратів. Одночасне застосування валацикловіру з нефротоксичними препаратами, у тому числі аміноглікозидами, органічними сполуками платини, йодованою контрастною речовиною, метотрексатом, пентамідином, фоскарнетом, циклоспорином і такролімусом, повинно проводитися з обережністю, особливо у пацієнтів з порушенням функцій.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди, запиваючи водою. Лікування інфекції шкіри та слизових оболонок, викликаних ВПГ, включаючи вперше виявлений та рецидивуючий генітальний герпес (Herpes genitalis), а також лабіальний герпес (Herpes labialis) Імунокомпетентні дорослі та підлітки віком від 12 до 18 років Рекомендована доза становить 500 мг двічі на добу. У разі рецидивів лікування має тривати 3 або 5 днів. У разі первинного герпесу, який може протікати у більш тяжкій формі, лікування слід розпочинати якомога раніше, а його тривалість має бути збільшена з 5 до 10 днів. При рецидивах ВПГ найвірнішим вважається призначення валацикловіру в продромальному періоді або відразу після появи перших симптомів захворювання. Застосування валацикловіру може запобігти розвитку ураження, якщо його застосовувати при перших ознаках та симптомах рецидиву, спричиненого ВПГ. Як альтернативне лікування лабіального герпесу ефективне призначення валацикловіру в дозі 2000 мг 2 рази на добу протягом 1 доби. Друга доза повинна бути прийнята приблизно через 12 годин (але не раніше ніж через 6 годин) після прийому першої дози. При використанні такого режиму дозування тривалість лікування не повинна перевищувати 1 добу, оскільки перевищення тривалості цього курсу лікування не призводить до додаткової клінічної користі. Терапія повинна бути розпочата при появі ранніх симптомів лабіального герпесу (тобто пощипування, свербіж, печіння). Профілактика (супресія) рецидивів інфекцій шкіри та слизових оболонок, спричинених ВПГ, включаючи генітальний герпес, у тому числі у дорослих з імунодефіцитом Імунокомпетентні дорослі та підлітки віком від 12 до 18 років У імунокомпетентних пацієнтів рекомендована доза становить 500 мг один раз на добу. Через 6-12 місяців лікування необхідно оцінити ефективність терапії. Дорослі з імунодефіцитом У дорослих пацієнтів з імунодефіцитом рекомендована доза становить 500 мг двічі на добу. Через 6-12 місяців лікування необхідно оцінити ефективність терапії. Профілактика інфекцій, викликаних ЦМВ, та захворювань після трансплантації паренхіматозних органів Дорослі та підлітки віком від 12 до 18 років Доза, що рекомендується, становить 2000 мг 4 рази на добу, призначається якомога раніше після трансплантації. Дозу слід знижувати залежно від кліренсу креатиніну. Тривалість лікування зазвичай становить 90 днів, але у пацієнтів із високим ризиком курс лікування може бути продовжений. Лікування оперізувального герпесу (Herpes zoster) та офтальмічного оперізувального Герпесу Дорослі Рекомендована доза становить 1000 мг 3 рази на день протягом 7 днів. Особливі групи пацієнтів Пацієнти з порушенням функції нирок Дозу валацикловіру рекомендується зменшувати у пацієнтів із вираженим порушенням функції нирок (див. режим дозування у Таблиці 2). У таких пацієнтів необхідно підтримувати адекватний водно-електролітний баланс. Валацикловір слід застосовувати після гемодіалізу у пацієнтів, яким проводять періодичний гемодіаліз. Необхідно часто визначати кліренс креатиніну, особливо в період, коли функція нирок швидко змінюється, наприклад, відразу після трансплантації або приживлення трансплантату, при цьому доза валацикловіру коригується відповідно до показників кліренсу креатиніну. Досвід застосування валацикловіру у дітей із значеннями кліренсу креатиніну менше 50 мл/хв/1,73 м2 відсутній. Таблиця 2. Корекція дози препарату Валацикловір для застосування у дорослих та підлітків віком від 12 до 18 років з порушенням функції нирок Показання Кліренс креатиніну, мл/хв. Доза препарату Валацикловір Оперезуючий герпес та офтальмічний оперізувальний герпес у імунокомпетентних дорослих (лікування) не менше 50 1000 мг 3 рази на добу від 30 до 49 1000 мг 2 рази на добу від 10 до 29 1000 мг 1 раз на добу менше 10 500 мг 1 раз на добу ВПГ (лікування) Імунокомпетентні дорослі та підлітки віком від 12 до 18 років не менше 30 500 мг 2 рази на добу менше 30 500 мг 1 раз на добу Лабіальний герпес у імунокомпетентних дорослих та підлітків віком від 12 до 18 років (лікування) не менше 50 2000 мг 2 рази на добу від 30 до 49 1000 мг 2 рази на добу від 10 до 29 500 мг 2 рази на добу менше 10 500 мг 1 раз на добу ВПГ (профілактика (супресія)) Імунокомпетентні дорослі та підлітки віком від 12 до 18 років не менше 30 500 мг 1 раз на добу менше 30 500 мг 1 раз на дві доби Дорослі з імунодефіцитом не менше 30 500 мг 2 рази на добу менше 30 500 мг 1 раз на добу Профілактика інфекцій, викликаних ЦМВ, у дорослих та підлітків віком від 12 до 18 років не менше 75 2000 мг 4 рази на добу від 50 до 75 1500 мг 4 рази на добу від 25 до 50 1500 мг 3 рази на добу від 10 до 25 1500 мг 2 рази на добу менше 10 або у пацієнтів на гемодіалізі 1500 мг 1 раз на добу Пацієнти з порушенням функції печінки За наявними даними про застосування одноразової дози вал ацикловіру 1000 мг, у дорослих пацієнтів з цирозом печінки легкого та середнього ступеня тяжкості (при збереженій синтетичній функції печінки) корекція дози препарату Валацикловір не потрібна. Фармакокінетичні дані у дорослих пацієнтів з тяжким ступенем порушення функції печінки (декомпенсованим цирозом), порушенням синтетичної функції печінки та наявністю портокавальних анастомозів також не свідчать про необхідність корекції дози препарату Валацикловір, проте клінічний досвід при цих патологіях обмежений. Діти віком до 12 років Немає даних про застосування валацикловіру у дітей віком до 12 років. Пацієнти похилого віку Необхідно враховувати можливе порушення функції нирок у пацієнтів похилого віку, доза препарату Валацикловір має бути належним чином скоригована (див. Таблицю 2). Необхідно підтримувати адекватний водно-електролітний баланс.ПередозуванняСимптоми При передозуванні валацикловіру можливе виникнення гострої ниркової недостатності та розвиток неврологічних симптомів, включаючи сплутаність свідомості, галюцинації, ажитацію, пригнічення свідомості та кому, відмічені також нудота та блювання. Для попередження передозування слід дотримуватись режиму дозування. Багато випадків передозування були пов'язані із застосуванням препарату для лікування пацієнтів з порушенням функції нирок і пацієнтів похилого віку внаслідок недотримання режиму дозування (які повторили дози валацикловіру, що перевищують рекомендовані). Лікування Пацієнти підлягають ретельному спостереженню своєчасної діагностики токсичних проявів. Гемодіаліз значно прискорює виведення ацикловіру з плазми крові та може вважатися оптимальним способом лікування у разі передозування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиГідратація У пацієнтів із ризиком дегідратації, особливо у пацієнтів похилого віку, у період лікування необхідно забезпечити адекватне поповнення рідини. Застосування у пацієнтів з нирковою недостатністю та у літніх пацієнтів Оскільки ацикловір виводиться нирками, доза препарату Валацикловір повинна бути зменшена залежно від ступеня порушення ниркової функції. У пацієнтів з нирковою недостатністю та у пацієнтів похилого віку відзначається підвищений ризик розвитку неврологічних ускладнень, таким пацієнтам необхідно забезпечити ретельне спостереження. Як правило, ці реакції носять переважно оборотний характер. Застосування висоти доз валацикловіру при порушенні функції печінки та після трансплантації печінки. Немає даних про застосування валацикловіру у високих дозах (4000 мг на добу та вище) у пацієнтів із захворюванням печінки, тому таким пацієнтам високі дози препарату Валацикловір повинні призначатися з обережністю. Спеціальних досліджень з вивчення дії валацикловіру при трансплантації печінки не проводилося. Однак було встановлено, що профілактичне призначення ацикловіру у високих дозах зменшує прояви ЦМВ інфекції та захворювання. Використання при генітальному герпесі Пацієнтам слід утримуватися від статевих контактів за наявності симптомів, навіть якщо розпочато противірусне лікування. Супресивна терапія валацикловіром знижує ризик передачі генітального герпесу, але не відкидає ризик інфікування і не призводить до повного лікування. Терапія препаратом Валацикловір рекомендується у поєднанні з надійними засобами бар'єрної контрацепції. Застосування при ЦМВ-інфекціях Застосування валацикловіру у високих дозах для профілактики ЦМВ інфекції призводить до більш частої появи побічних ефектів, включаючи порушення ЦНС, ніж при застосуванні в нижчих дозах за іншими показаннями. Необхідне ретельне спостереження за показниками функції нирок у таких пацієнтів з корекцією дози препарату за необхідності. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Немає даних про вплив валацикловіру, що застосовується в терапевтичних дозах, на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. Однак при оцінці здатності пацієнта керувати автомобілем або рухомими механізмами необхідно враховувати, що можливе виникнення побічних ефектів з боку центральної нервової системи, тому слід бути обережним.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
389,00 грн
352,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: валацикловір 1000 мг. 7 шт. - упаковки осередкові контурні (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиПігулки, покриті плівковою оболонкою.Фармакотерапевтична групаПротивірусний засіб групи аналогів нуклеозидів. Валацикловір являє собою L-валіновий ефір ацикловіру, таким чином є проліками. Після всмоктування в кров валацикловір майже повністю перетворюється на ацикловір під впливом печінкового ферменту валацикловір-гідролази. Ацикловір, що утворився з валацикловіру, у свою чергу, проникає в уражені вірусом клітини, де під впливом вірусного ферменту тимідинкінази перетворюється на монофосфат, потім, під впливом клітинних кіназ - на дифосфат і активний трифосфат. Трифосфат ацикловіру пригнічує ДНК-полімеразу і таким чином порушує реплікацію ДНК вірусу. Крім того, порушення реплікації вірусної ДНК може бути результатом вбудовування ацикловіру у її структуру. Таким чином, висока вибірковість валацикловіру щодо тканин, уражених вірусом, пояснюється тим, що I етап ланцюга реакцій фосфорилювання опосередковується ферментом, що виробляється самим вірусом. Активний щодо вірусів Herpes simplex типів 1 та 2, Varicella zoster, цитомегаловірусу, вірусу Епштейна-Барр, вірусу герпесу людини 6.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо валацикловір добре абсорбується із ШКТ, швидко і практично повністю перетворюється на ацикловір і L-валін під дією ферменту валацикловіргідролази. Після одноразового прийому 0.25-2 г валацикловіру Cmax ацикловіру у здорових добровольців з нормальною функцією нирок становить середньому 10-37 мкмоль (2.2-8.3 мкг/мл) і досягається через 1-2 год. Біодоступність ацикловіру при прийомі від 1 г валацикловіру становить 54% і не залежить від їди. Cmax валацикловіру в плазмі становить лише 4% від рівня ацикловіру та досягається в середньому через 30-100 хв після прийому препарату; через 3 год рівень Cmax залишається тим самим або знижується. Зв'язування валацикловіру з білками плазми дуже низьке – 15%. У пацієнтів з нормальною функцією нирок T1/2 ацикловіру становить близько 3 год. Валацикловір виводиться із сечею, головним чином у вигляді ацикловіру (більше 80% дози) та його метаболіту 9-карбоксиметоксиметилгуаніну, у незміненому вигляді виводиться менше 1% препарату. У пацієнтів із термінальною стадією ниркової недостатності T1/2 ацикловіру становить приблизно 14 год. На пізніх термінах вагітності стійкий добовий показник AUC після прийому 1 г валацикловіру був більшим приблизно в 2 рази, ніж такий при прийомі ацикловіру в дозі 1.2 г/добу. У реципієнтів трансплантатів органів, які отримують валацикловір у дозі 2 г 4 рази на добу, Cmax ацикловіру дорівнює або перевищує таку у здорових добровольців, яка отримує таку саму дозу валацикловіру, а добові показники AUC у них значно вищі.Клінічна фармакологіяПротивірусний препаратПоказання до застосуванняЛікування та профілактика інфекційних захворювань, спричинених Herpes zoster. Профілактика цитомегаловірусної інфекції, що розвивається під час трансплантації органів.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до валацикловіру, ацикловіру.Вагітність та лактаціяАдекватних та строго контрольованих досліджень безпеки застосування валацикловіру при вагітності та в період лактації не проведено. Застосування цієї категорії пацієнтів можливе у випадках, коли очікувана користь терапії для матері перевершує потенційний ризик для плода або немовляти. Відомо, що ацикловір, що є метаболітом валацикловіру, виділяється з грудним молоком у концентраціях, що в 0.6-4.1 рази перевищують його концентрації у плазмі. T1/2 ацикловіру з грудного молока становить 2.8 год, що можна порівняти з T1/2 з плазми крові. В експериментальних дослідженнях валацикловір не чинив тератогенного впливу у щурів та кролів. При пероральному прийомі валацикловір не викликав порушень фертильності у самців та самок щурів. Застосування у дітей Клінічний досвід застосування у дітей відсутній.Побічна діяЗ боку травної системи: нудота, відчуття дискомфорту, біль у животі, блювання, діарея, анорексія; рідко – транзиторне підвищення показників печінкових проб. З боку центральної нервової системи: головний біль, втома, запаморочення, сплутаність свідомості, галюцинації; рідко – порушення свідомості; в окремих випадках - кома (зазвичай у пацієнтів з порушенням функції нирок або іншими факторами, що привертають). Алергічні реакції: рідко – висипання, кропив'янка, свербіж, ангіоневротичний набряк, анафілаксія. Інші: рідко – тромбоцитопенія, задишка, порушення функції нирок, фотосенсибілізація.Взаємодія з лікарськими засобамиАцикловір у незміненому вигляді надходить у сечу внаслідок активної канальцевої секреції. Будь-які препарати, які призначаються з ним одночасно і конкурують за цей механізм елімінації, здатні спричинити підвищення концентрації валацикловіру у плазмі. Циметидин та препарати, що блокують канальцеву секрецію, при призначенні після прийому валацикловіру в дозі 1 г, підвищують для ацикловіру показник AUC та зменшують його нирковий кліренс. При одночасному прийомі ацикловіру та неактивного метаболіту мікофенолату мофетилу (імунодепресанта, що застосовується при трансплантації) спостерігалося збільшення AUC ацикловіру та мікофенолату мофетилу. При одночасному застосуванні валацикловіру з препаратами, що порушують функцію нирок (зокрема циклоспорин, такролімус), можливе погіршення функції нирок.Спосіб застосування та дозиПри прийомі внутрішньо разова доза для дорослих становить 0.25-2 г. Частота прийому та тривалість лікування залежать від показань. Пацієнтам з тяжкими порушеннями функції нирок потрібна корекція режиму дозування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПацієнтам похилого віку під час лікування необхідно збільшити обсяг споживаної рідини. Пацієнти з нирковою недостатністю мають підвищений ризик розвитку неврологічних ускладнень прийому валацикловіру. З обережністю застосовувати у пацієнтів із захворюваннями печінки. Клінічний досвід застосування у дітей відсутній.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
329,00 грн
279,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: валацикловір 500 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиПігулки, покриті плівковою оболонкою.Фармакотерапевтична групаПротивірусний засіб групи аналогів нуклеозидів. Валацикловір являє собою L-валіновий ефір ацикловіру, таким чином є проліками. Після всмоктування в кров валацикловір майже повністю перетворюється на ацикловір під впливом печінкового ферменту валацикловір-гідролази. Ацикловір, що утворився з валацикловіру, у свою чергу, проникає в уражені вірусом клітини, де під впливом вірусного ферменту тимідинкінази перетворюється на монофосфат, потім, під впливом клітинних кіназ - на дифосфат і активний трифосфат. Трифосфат ацикловіру пригнічує ДНК-полімеразу і таким чином порушує реплікацію ДНК вірусу. Крім того, порушення реплікації вірусної ДНК може бути результатом вбудовування ацикловіру у її структуру. Таким чином, висока вибірковість валацикловіру щодо тканин, уражених вірусом, пояснюється тим, що I етап ланцюга реакцій фосфорилювання опосередковується ферментом, що виробляється самим вірусом. Активний щодо вірусів Herpes simplex типів 1 та 2, Varicella zoster, цитомегаловірусу, вірусу Епштейна-Барр, вірусу герпесу людини 6.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо валацикловір добре абсорбується із ШКТ, швидко і практично повністю перетворюється на ацикловір і L-валін під дією ферменту валацикловіргідролази. Після одноразового прийому 0.25-2 г валацикловіру Cmax ацикловіру у здорових добровольців з нормальною функцією нирок становить середньому 10-37 мкмоль (2.2-8.3 мкг/мл) і досягається через 1-2 год. Біодоступність ацикловіру при прийомі від 1 г валацикловіру становить 54% і не залежить від їди. Cmax валацикловіру в плазмі становить лише 4% від рівня ацикловіру та досягається в середньому через 30-100 хв після прийому препарату; через 3 год рівень Cmax залишається тим самим або знижується. Зв'язування валацикловіру з білками плазми дуже низьке – 15%. У пацієнтів з нормальною функцією нирок T1/2 ацикловіру становить близько 3 год. Валацикловір виводиться із сечею, головним чином у вигляді ацикловіру (більше 80% дози) та його метаболіту 9-карбоксиметоксиметилгуаніну, у незміненому вигляді виводиться менше 1% препарату. У пацієнтів із термінальною стадією ниркової недостатності T1/2 ацикловіру становить приблизно 14 год. На пізніх термінах вагітності стійкий добовий показник AUC після прийому 1 г валацикловіру був більшим приблизно в 2 рази, ніж такий при прийомі ацикловіру в дозі 1.2 г/добу. У реципієнтів трансплантатів органів, які отримують валацикловір у дозі 2 г 4 рази на добу, Cmax ацикловіру дорівнює або перевищує таку у здорових добровольців, яка отримує таку саму дозу валацикловіру, а добові показники AUC у них значно вищі.Клінічна фармакологіяПротивірусний препаратПоказання до застосуванняЛікування та профілактика інфекційних захворювань, спричинених Herpes zoster. Профілактика цитомегаловірусної інфекції, що розвивається під час трансплантації органів.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до валацикловіру, ацикловіру.Вагітність та лактаціяАдекватних та строго контрольованих досліджень безпеки застосування валацикловіру при вагітності та в період лактації не проведено. Застосування цієї категорії пацієнтів можливе у випадках, коли очікувана користь терапії для матері перевершує потенційний ризик для плода або немовляти. Відомо, що ацикловір, що є метаболітом валацикловіру, виділяється з грудним молоком у концентраціях, що в 0.6-4.1 рази перевищують його концентрації у плазмі. T1/2 ацикловіру з грудного молока становить 2.8 год, що можна порівняти з T1/2 з плазми крові. В експериментальних дослідженнях валацикловір не чинив тератогенного впливу у щурів та кролів. При пероральному прийомі валацикловір не викликав порушень фертильності у самців та самок щурів. Застосування у дітей Клінічний досвід застосування у дітей відсутній.Побічна діяЗ боку травної системи: нудота, відчуття дискомфорту, біль у животі, блювання, діарея, анорексія; рідко – транзиторне підвищення показників печінкових проб. З боку центральної нервової системи: головний біль, втома, запаморочення, сплутаність свідомості, галюцинації; рідко – порушення свідомості; в окремих випадках - кома (зазвичай у пацієнтів з порушенням функції нирок або іншими факторами, що привертають). Алергічні реакції: рідко – висипання, кропив'янка, свербіж, ангіоневротичний набряк, анафілаксія. Інші: рідко – тромбоцитопенія, задишка, порушення функції нирок, фотосенсибілізація.Взаємодія з лікарськими засобамиАцикловір у незміненому вигляді надходить у сечу внаслідок активної канальцевої секреції. Будь-які препарати, які призначаються з ним одночасно і конкурують за цей механізм елімінації, здатні спричинити підвищення концентрації валацикловіру у плазмі. Циметидин та препарати, що блокують канальцеву секрецію, при призначенні після прийому валацикловіру в дозі 1 г, підвищують для ацикловіру показник AUC та зменшують його нирковий кліренс. При одночасному прийомі ацикловіру та неактивного метаболіту мікофенолату мофетилу (імунодепресанта, що застосовується при трансплантації) спостерігалося збільшення AUC ацикловіру та мікофенолату мофетилу. При одночасному застосуванні валацикловіру з препаратами, що порушують функцію нирок (зокрема циклоспорин, такролімус), можливе погіршення функції нирок.Спосіб застосування та дозиПри прийомі внутрішньо разова доза для дорослих становить 0.25-2 г. Частота прийому та тривалість лікування залежать від показань. Пацієнтам з тяжкими порушеннями функції нирок потрібна корекція режиму дозування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПацієнтам похилого віку під час лікування необхідно збільшити обсяг споживаної рідини. Пацієнти з нирковою недостатністю мають підвищений ризик розвитку неврологічних ускладнень прийому валацикловіру. З обережністю застосовувати у пацієнтів із захворюваннями печінки. Клінічний досвід застосування у дітей відсутній.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
463,00 грн
429,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
750,00 грн
701,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: агомелатин 25 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат 61,84 мг, магнію стеарат 1,3 мг, крохмаль кукурудзяний 26,0 мг, Повідон-К30 9,1 мг, кремнію діоксид колоїдний 0,26 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію 3,9 мг, стеарин 6 мг; Плівкова оболонка: гліцерол 0,19665 мг, гіпромеллоза 3,26871 мг, барвник заліза оксид жовтий 0,19509 мг, макрогол 6000 0,20872 мг, магнію стеарат 0,19665 мг, титану діоксид8, Малюнок логотипу фірми на таблетці наноситься блакитною фарбою, до складу якої входять шелак, пропіленгліколь, індигокармін алюмінієвий. По 14 таблеток у блістер (ПВХ/Ал), По 1, 2, 7 блістерів з інструкцією з медичного застосування в картонну пачку. Упаковка для стаціонарів: По 10 таблеток у блістер (ПВХ/Ал). По 10 блістерів з інструкцією з медичного застосування в картонну пачку. При розфасовці (упаковці) на російському підприємстві ТОВ "Сердікс": По 14 таблеток у блістер (ПВХ/Ал). По 1,2 блістера з інструкцією з медичного застосування в картонну пачку. По 10 таблеток у блістер (ПВХ/Ал). По 10 блістерів з інструкціями з медичного застосування в картонну пачку. Упаковка для стаціонарів: По 14 таблеток у блістер (ПВХ/Ал). По 7 блістерів з інструкцією з медичного застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиДовгасті пігулки, покриті плівковою оболонкою, оранжево-жовтого кольору із зображенням логотипу фірми блакитного кольору з одного боку.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо агомелатин швидко і добре (>80%) всмоктується із ШКТ. Cmax у плазмі досягається через 1-2 години після прийому. Біодоступність при прийнятій внутрішньо терапевтичній дозі становить близько 3% і варіює залежно від ефекту «першого проходження» через печінку та індивідуальних відмінностей параметрів активності CYP1A2. При призначенні у терапевтичних дозах терапевтична концентрація препарату збільшувалася пропорційно дозі. Прийом їжі (як звичайної, так і з високим вмістом жиру) не впливав ні на біодоступність, ні на швидкість всмоктування. Розподіл Об'єм розподілу у рівноважному стані становив близько 35 л. Зв'язування з білками плазми – 95% незалежно від концентрації препарату, віку чи наявності ниркової недостатності. Метаболізм Після прийому внутрішньо агомелатин піддається швидкому окисленню, в основному за рахунок CYP1A2 (90%) та CYP2C9 (10%). Основні метаболіти у вигляді гідроксильованого та деметильованого агомелатину не активні, швидко зв'язуються та виводяться із сечею. Виведення T1/2 із плазми – від 1 до 2 год. Виведення відбувається швидко. Високий і, переважно, метаболічний Cl становить близько 1100 мл/хв. Виведення відбувається в основному із сечею (80%) та у вигляді метаболітів. Кількість незміненого препарату у сечі незначна. При неодноразовому призначенні препарату кінетика не змінюється. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках Залежність фармакокінетики від віку не виявлена. Оскільки у пацієнтів із нирковою недостатністю не спостерігається значних змін фармакокінетики, спеціального підбору доз препарату для цієї категорії хворих не потрібно. При порівнянні дії препарату у здорових добровольців (порівняних за віком, масою тіла та кількістю сигарет, що викурюються) з пацієнтами з легкою (клас А за шкалою Чайлд-П'ю) та помірно вираженою (клас B за шкалою Чайлд-П'ю) ступенями печінкової недостатності, у останніх спостерігалося збільшення тривалості дії препарату при призначенні у дозі 25 мг на добу. При цьому не було жодних незвичайних небажаних реакцій.ФармакодинамікаАнтидепресант, агоніст мелатоніну (МТ1- та МТ2-рецепторів) та антагоніст серотоніну (5-НТ2с-рецепторів). Агомелатин активний на валідованих моделях депресії (тест навченої безпорадності, тест розпачу, хронічний стрес помірної виразності), моделях з десинхронізацією серцевого ритму, а також в експериментальних ситуаціях тривоги та стресу. Показано, що агомелатин не впливає на захоплення монамінів і не має спорідненості з альфа-, бета-адренорецепторами, гістаміновими рецепторами, холінорецепторами, дофаміновими та бензодіазепіновими рецепторами; це пояснює відсутність у агомелатину характерних для інших антидепресантів побічних ефектів на ШКТ, сексуальні функції та серцево-судинну систему. Агомелатин, завдяки антагоністичній дії на серотонінові 5-НТ2с-рецептори, посилює вивільнення дофаміну та норадреналіну,особливо у сфері префронтальної кори мозку. В експериментальних дослідженнях на тваринах із змодельованим синдромом загальмованої фази сну (Delayed Sleep Phase Syndrome) у сліпих та старих тварин було показано, що агомелатин відновлює синхронізацію циркадних ритмів через стимуляцію мелатонінових рецепторів. При хронічному стресі агомелатин перешкоджає виникненню розірваного (фрагментованого) сну. У дослідах на здорових добровольцях агомелатин не порушував нормальну структуру сну та благотворно впливав на сон у хворих на депресію. У терапевтичних дозах агомелатин запобігав розвитку безсоння та порушень пам'яті з моменту прийому препарату і до ранку. Агомелатин не викликає звикання,що було показано у дослідженні на здорових добровольцях з використанням візуальної аналогової шкали або Опитувальника Дослідницького центру з вивчення згубних уподобань (Addiction Research Center Inventory - ARCI 49 check-list). Агомелатин також досліджували щодо виникнення синдрому відміни у хворих на депресію за допомогою Опитувальника, який виявляє ознаки синдрому відміни (Discontinuation Emergent Signs and Symptoms, DESS). Встановлено, що синдром відміни не розвивається навіть за різкого припинення лікування. Агомелатину не впливає на масу тіла.що синдром відміни не розвивається навіть при різкому припиненні лікування. Агомелатину не впливає на масу тіла.що синдром відміни не розвивається навіть при різкому припиненні лікування. Агомелатину не впливає на масу тіла. У ході програми клінічного розвитку агомелатину досліджувалась його ефективність та безпека на тлі великого депресивного розладу. У плацебо порівняльному контрольованому дослідженні обстежено 4500 пацієнтів, з яких 2500 одержували препарат від 6 тижнів до року. Агомелатин виявився статистично значуще ефективнішим порівняно з плацебо, при цьому антидепресивний ефект наставав протягом 2 тижнів (розкид ефективності: від 49,1 до 61% проти 34,3-46,3% у групі отримували плацебо). Були також отримані достовірні дані щодо ефективності агомелатину у хворих з більш тяжкими формами депресивного розладу (показники шкали Гамільтона >=25), що становлять понад 2/3 популяції. Дослідження з активним контролем підтвердили одержані результати. Агомелатин був також ефективний при високих рівнях тривоги,так само як і при поєднанні тривожних та депресивних розладів. Вивчався вплив агомелатину на сексуальну функцію хворих на депресію з ремітуючим перебігом хвороби. Використовувалась Шкала вивчення впливу на сексуальну сферу (Sex Effects Scale - SEXFX). Було показано, що агомелатин не викликає сексуальних порушень та не впливає на виникнення збудження та оргазму. У хворих на депресію, починаючи з другого тижня лікування, агомелатин статистично значуще покращував процес засинання, не викликаючи при цьому подальшої денної загальмованості (використовувався Опитувальник Лідс - Leeds Questionnaire).що агомелатин не викликає сексуальних порушень та не впливає на виникнення збудження та оргазму. У хворих на депресію, починаючи з другого тижня лікування, агомелатин статистично значуще покращував процес засинання, не викликаючи при цьому подальшої денної загальмованості (використовувався Опитувальник Лідс - Leeds Questionnaire).що агомелатин не викликає сексуальних порушень та не впливає на виникнення збудження та оргазму. У хворих на депресію, починаючи з другого тижня лікування, агомелатин статистично значуще покращував процес засинання, не викликаючи при цьому подальшої денної загальмованості (використовувався Опитувальник Лідс - Leeds Questionnaire).Показання до застосування«Вальдоксан» - препарат, що має антидепресивний ефект, що використовується в комплексній терапії вираженого депресивного розладу.Протипоказання до застосуванняНе можна приймати "Вальдоксан" за наявності індивідуальної чутливості до компонентів БАДу. Протипоказанням вважається важка форма ниркової недостатності.Вагітність та лактаціяУ період вагітності "Вальдоксан" призначають з обережністю, лактацію під час курсу терапії слід припинити. Особам до 18 років не рекомендується приймати препарат через відсутність достатньої кількості клінічних досліджень цієї групи пацієнтів.Побічна дія"Вальдоксан" може викликати побічні реакції з боку: центральної та периферичної нервової системи: запаморочення, парестезії; ШКТ: нудота, діарея, сухість у роті, біль у епігастральній зоні, збільшення в 3 рази АСТ щодо норми; шкіри: дерматит, свербіж, екзема, еритематозний висип; око: змащений зір.Взаємодія з лікарськими засобамиПотенційно можлива взаємодія 90% агомелатину метаболізується у печінці за участю ізоферментів CYP1А2 та 10% – за участю CYP2C9/19. Тому будь-які препарати, метаболізм яких залежить від цих ізоферментів, можуть збільшувати або зменшувати біодоступність агомелатину. Флувоксамін, який є сильним інгібітором CYP1A2 та 2С9, може суттєво уповільнювати метаболізм агомелатину (одночасне застосування не рекомендується). Пароксетин (інгібітор CYP1A2) та флуконазол (сильний інгібітор CYP2C9) не порушують фармакокінетику агомелатину. Було показано, що естрогени, помірні інгібітори CYP1A2 посилюють дію агомелатину. Доки терапевтична концентрація препарату зберігається в рамках звичайного розкиду показників фармакокінетики, корекції його дози не потрібно. Куріння посилює дію CYP1А2, але, як було показано, лише трохи зменшує тривалість дії агомелатину. Тому курці не мають потреби коригувати дозу. Імовірність дії агомелатину на інші лікарські препарати Агомелатин не індукує та не інгібує ізоферменти CYP450 і тому не впливає на дію ЛЗ, метаболізм яких пов'язаний із цими ізоферментами. У здорових добровольців агомелатин не змінював фармакокінетику теофіліну (CYP1А2). Агомелатин не змінює вільну концентрацію препаратів, які значною мірою пов'язуються з білками плазми та, вони, своєю чергою, не впливають на концентрацію агомелатину. Між лоразепамом та агомелатином немає фармакокінетичної та фармакодинамічної взаємодії. Між препаратами літію та агомелатином немає фармакокінетичної та фармакодинамічної взаємодії. Відсутні дані про застосування агомелатину одночасно з електросудомною терапією. Оскільки в дослідах на тваринах агомелатин не виявляв властивостей, що схиляють до судом, небажані наслідки електросудомної терапії при їх спільному застосуванні видаються малоймовірними.Спосіб застосування та дозиПризначають "Вальдоксан" у розрахунку 25 мг на добу (1 таблетка), приймати слід увечері. Лікар може індивідуально призначати дозу 50 мг для щоденного прийому.ПередозуванняУ дослідженнях на здорових добровольцях показано, що при внутрішньому прийомі агомелатин добре переноситься в дозі до 800 мг на добу. Випадки передозування агомелатину поодинокі. За час клінічних випробувань повідомлялося про прийом дози до 300 та до 375 мг на добу у поєднанні з іншими психотропними засобами. У всіх цих випадках не повідомлялося про будь-які ознаки або симптоми передозування. У разі передозування специфічні антидоти для агомелатину не відомі. Показано проведення симптоматичної терапії та звичайний для таких випадків моніторинг у спеціалізованих відділеннях.Запобіжні заходи та особливі вказівкиМоніторинг показників функції печінки: Повідомлялося про випадки ураження печінки, включаючи печінкову недостатність (що призводили у виняткових випадках до летального результату або вимагали трансплантації печінки у пацієнтів з раніше наявними факторами ризику ураження печінки), підвищення рівня печінкових ферментів більш ніж у 10 разів щодо верхньої межі норми, гепатит та жовту пацієнтів, які брали Вальдоксан®, у післяреєстраційний період. Більшість цих порушень виникало у перші місяці лікування. Характер ураження печінки є головним чином гепатоцелюлярним. Як правило, після припинення терапії рівні трансаміназ поверталися до нормальних значень. Слід виявляти обережність перед початком лікування та вести ретельне спостереження у процесі лікування для всіх пацієнтів,особливо мають фактори ризику розвитку захворювань печінки або які отримують супутню терапію препаратами, які можуть спричинити ураження печінки. До початку терапії Лікування препаратом Вальдоксан® повинно бути призначене тільки після ретельної оцінки співвідношення очікуваної користі до можливого ризику у пацієнтів з факторами ризику розвитку порушень функції печінки, такими як ожиріння/надлишкова маса тіла/неалкогольний жировий гепатоз, діабет, зловживання алкоголем та прийом препаратів, здатних викликати функції печінки. Перед початком терапії функціональні печінкові проби повинні бути проведені у всіх пацієнтів, і терапія не може бути розпочата, якщо рівень печінкових ферментів AЛT та/або ACT більш ніж у 3 рази перевищує верхню межу норми. Слід бути обережним при призначенні препарату Вальдоксан® пацієнтам з початково підвищеною активністю трансаміназ (вище верхньої межі норми, але не більше ніж у 3 рази відносно верхньої межі норми). Періодичність проведення функціональних печінкових проб До початку терапії, і далі: приблизно через 3 тижні, приблизно через 6 тижнів (закінчення купирующего періоду терапії), приблизно через 12 і 24 тижні (закінчення підтримуючого періоду терапії) надалі - відповідно до клінічної ситуації. При збільшенні дози слід контролювати функцію печінки з такою самою частотою, як і на початку терапії. При підвищенні активності трансаміназ у сироватці крові слід провести повторне дослідження протягом 48 годин. У процесі лікування Лікування препаратом Вальдоксан слід негайно припинити у випадку: появи симптомів та ознак можливого порушення функції печінки (таких як темна сеча, знебарвлений стілець, жовтизна шкіри/очей, біль у правій верхній частині живота, нещодавно з'явилася постійна та незрозуміла стомлюваність); підвищення рівня трансаміназ більш ніж утричі, але порівняно з верхньою межею норми. Після відміни терапії препаратом Вальдоксан слід регулярно проводити функціональні печінкові проби до нормалізації рівня трансаміназ. Пацієнти похилого віку Ефективність застосування препарату у пацієнтів похилого віку (віком 75 років і старше) не встановлена. У зв'язку з цим, Вальдоксан не слід призначати пацієнтам цієї вікової групи. Пацієнти похилого віку з деменцією Не слід призначати Вальдоксан для лікування великих депресивних епізодів у літніх пацієнтів з деменцією (через відсутність даних про ефективність та безпеку застосування препарату у даної групи пацієнтів). Пацієнти з нирковою недостатністю У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю значних змін фармакокінетичних параметрів не відзначалося. Проте досвід застосування препарату Вальдоксан® при великих депресивних епізодах у пацієнтів із середнім та тяжким ступенем ниркової недостатності обмежений. При призначенні препарату Вальдоксан® таким пацієнтам слід бути обережними. Біполярні розлади/манія/гіпоманія Слід бути обережними при застосуванні препарату Вальдоксан® у пацієнтів з біполярними розладами, маніакальними або гіпоманіакальними епізодами в анамнезі. З появою симптомів манії слід припинити прийом препарату. Суїцид/суїцидальна поведінка При депресивному стані підвищений ризик суїцидальних думок, самоушкоджень та суїциду (подій, пов'язаних із суїцидом). Ризик зберігається до чіткої ремісії. Пацієнти повинні бути під медичним наглядом аж до поліпшення стану (після початку терапії може пройти кілька тижнів, перш ніж стан покращиться). Клінічний досвід свідчить, що ризик суїциду може збільшуватися на ранніх етапах ремісії. Пацієнти, в анамнезі яких були події, пов'язані із суїцидом, а також пацієнти, які мали суїцидальні наміри до початку терапії, відносяться до групи ризику і під час проведення терапії повинні перебувати під пильним медичним наглядом. Результати мета-аналізу клінічних досліджень антидепресантів у пацієнтів із психічними розладами свідчать про підвищений ризик суїцидальної поведінки у пацієнтів віком до 25 років на фоні прийому антидепресантів у порівнянні з плацебо. У період лікування пацієнти, що особливо відносяться до групи ризику, повинні перебувати під пильним медичним наглядом, особливо на початку терапії та при зміні дози препарату. Пацієнти (і особи, які здійснюють догляд за ними) повинні бути поінформовані про необхідність негайного звернення до лікаря при погіршенні стану, суїцидальної та незвичайної поведінки, а також при появі суїцидальних думок. Спільне застосування з інгібіторами ізоферменту CYPIA2 Слід бути обережними при одночасному застосуванні агомелатину з помірними інгібіторами ізоферменту CYP1A2 (такими як пропранолол, еноксацин) через можливість підвищення концентрації агомелатину. Пацієнти з непереносимістю лактози Не слід застосовувати препарат у пацієнтів з непереносимістю лактози: лактазною недостатністю, галактоземією та глюкозо-галактозною мальабсорбцією. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Досліджень щодо вивчення впливу препарату Вальдоксан® на здатність керувати автомобілем та іншими механізмами не проводилося. Слід пам'ятати про те, що запаморочення та сонливість – часті побічні ефекти агомелатину.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.
Склад, форма випуску та упаковкаКраплі - 50 мл: валеріани настойка 16.6 мл, собачої кропиви настойка 16.6 мл, глоду настойка 8.4 мл, м'яти перцевої настойка 8.4 мл, дифенгідрамін (димедрол) 50 мг. 50 мл - флакони темного скла (1) з кришкою-крапельницею - пачки картонні.Опис лікарської формиКраплі для прийому внутрішньо спиртові; у вигляді прозорої рідини від жовтувато-коричневого до зеленувато-коричневого кольору, з характерним запахом; при зберіганні допускається помутніння з наступним випаданням аморфного осаду.Фармакотерапевтична групаЧинить седативну та спазмолітичну дію.ФармакокінетикаДані про фармакокінетику препарату не надано.Клінічна фармакологіяСедативний препарат рослинного походження.Показання до застосуванняНеврози; нейро-циркуляторна дистонія за гіпертонічним типом.Протипоказання до застосуванняВиражені порушення функції печінки; виражені порушення функції нирок; артеріальна гіпотензія; брадикардія (менше 55 уд./хв); гостра серцева недостатність; хронічна серцева недостатність; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); - підвищена чутливість до компонентів препарату. З обережністю слід призначати препарат при алкоголізмі, черепно-мозковій травмі, захворюваннях головного мозку.Вагітність та лактаціяПротипоказано застосування препарату при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). Застосування у дітей Протипоказано: дитячий вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).Побічна діяЗ боку травної системи: рідко - диспепсія; при тривалому застосуванні – сухість у роті. Інші: алергічні реакції. Якщо будь-які з побічних ефектів, що зазначені в інструкції, посилюються або відзначаються будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, пацієнту слід повідомити про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні препарату Валемідин з лікарськими засобами, що пригнічують ЦНС (седативні, снодійні, транквілізатори, нейролептики) можливе взаємне посилення ефектів.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, попередньо розвівши у невеликій кількості води, за 30 хв до їди. Дорослим призначають по 30-40 крапель 3-4 рази на добу. Курс лікування становить 10-15 днів. Проведення повторних курсів лікування можливе за рекомендацією лікаря, але не раніше як через 1-1.5 міс.ПередозуванняПри застосуванні препарату у дозах, що перевищують рекомендовані, можливе посилення дозозалежних побічних ефектів. Лікування: проведення симптоматичної терапії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗміст абсолютного етилового спирту в максимальній разовій дозі препарату для дорослих (40 крапель) становить 0.58 г, максимальної добової дозі для дорослих (160 крапель) - 2.3 г. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат містить дифенгідрамін та етанол, тому в період його застосування необхідно утримуватися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаСироп - 100 мл: Валеріани лікарської кореневища – 2,8 г; Пустирника серцевої трави - 2,8 г; Гліду плоди - 2,8 г; М'яти перцевого листя – 2,8 г; Синюхи блакитної трави або кореневища - 2,8 г; Магнію аспарагінат – 3,0 г; Допоміжні речовини: ксиліт (Е967), аскорбінова кислота (Е300), флавоцен, бензоат натрію (Е211), сорбат калію (Е202), олія м'ятна, вода очищена. Харчова цінність: білки – 3,75 г, жири – 14,89 г, вуглеводи – 0,94 г. Енергетична цінність: 194,4 ккал/810 кДж. Сироп на ксиліті 100 мл у флакони із темного скла. Упаковка з кожним флаконом містить мірну ложку.ХарактеристикаЗаспокійливий засіб рослинного походження. Сироп на ксиліті з валеріаною, собачою кропивою, синюхою, глодом, м'ятою і магнієм.Фармакотерапевтична групаСедативне.Властивості компонентівВалеріана лікарська (Valeriana officinalis). Діючі речовини валеріани знижують процеси збудження ЦНС, сприяють природному засипанню, мають деякі спазмолітичні властивості. Дія валеріани розвивається повільно, тому вона ефективніша у складі комбінованих рецептур. Пустирник серцевий (Leonurus cardiaca). Відомий як добрий заспокійливий засіб при розладах ЦНС та сприяє зниженню АТ, нормалізації серцевого ритму. Синюха блакитна (Polemonium coeruleum). За своїми властивостями синюха блакитна перевершує дію валеріани лікарської у 8-10 разів і потенціює дію інших заспокійливих компонентів. Глід криваво-червоний (Crataegus sanguinea). Має сприятливий вплив на ССС, сприяє нормалізації серцевого ритму та регуляції процесів збудливості у серцевому м'язі. М'ята перцева (Mentha piperita). Застосовується при нервових розладах, порушення сну, головних болях різного походження. Ефірні олії м'яти є ефективним засобом для усунення втоми та зниження емоційної напруги. Магнію аспарагінат (Magnii asparaginas). Служить природним антистресовим фактором, гальмує розвиток процесів збудження у ЦНС та полегшує симптоми занепокоєння та дратівливості.ФармакодинамікаСприяє нормалізації емоційного фону, усуненню дратівливості, занепокоєння та тривоги. Зменшує негативні наслідки стресу та підвищує стресостійкість. Нормалізує сон, покращує процес засинання, сприяє усуненню нічних пробуджень. Сприяє зниженню підвищеного артеріального тиску та нормалізації серцевого ритму. Не викликає денної сонливості та зниження працездатності.РекомендуєтьсяЯк заспокійливий засіб.Протипоказання до застосуванняіндивідуальна нестерпність компонентів; вагітність; період лактації; дитячий вік до 14 років.Побічна діяСироп містить підсолоджувач. При надмірному вживанні може мати проносну дію.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні Валемідин Плюс з препаратами, що пригнічують діяльність центральної нервової системи (седативні, снодійні засоби, транквілізатори, нейролептики), можливе взаємне посилення ефектів. З іншими препаратами взаємодія Валемідін Плюс не встановлена.Спосіб застосування та дозиВсередину під час їжі по 2-4 мл протягом 10-15 днів. Добова доза – 8 мл (16% – від адекватного рівня добового споживання флавоноїдів та 12% – від середньої добової потреби в магнії). Перед вживанням збовтувати. Перед застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням проконсультуйтеся зі спеціалістом.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаСироп - 100 мл: Валеріани лікарської кореневища – 2,8 г; Пустирника серцевої трави - 2,8 г; Гліду плоди - 2,8 г; М'яти перцевого листя – 2,8 г; Синюхи блакитної трави або кореневища - 2,8 г; Магнію аспарагінат – 3,0 г; Допоміжні речовини: ксиліт (Е967), аскорбінова кислота (Е300), флавоцен, бензоат натрію (Е211), сорбат калію (Е202), олія м'ятна, вода очищена. Харчова цінність: білки – 3,75 г, жири – 14,89 г, вуглеводи – 0,94 г. Енергетична цінність: 194,4 ккал/810 кДж. Сироп на ксиліті 100 мл у флакони із темного скла. Упаковка з кожним флаконом містить мірну ложку.ХарактеристикаЗаспокійливий засіб рослинного походження. Сироп на ксиліті з валеріаною, собачою кропивою, синюхою, глодом, м'ятою і магнієм.Фармакотерапевтична групаСедативне.Властивості компонентівВалеріана лікарська (Valeriana officinalis). Діючі речовини валеріани знижують процеси збудження ЦНС, сприяють природному засипанню, мають деякі спазмолітичні властивості. Дія валеріани розвивається повільно, тому вона ефективніша у складі комбінованих рецептур. Пустирник серцевий (Leonurus cardiaca). Відомий як добрий заспокійливий засіб при розладах ЦНС та сприяє зниженню АТ, нормалізації серцевого ритму. Синюха блакитна (Polemonium coeruleum). За своїми властивостями синюха блакитна перевершує дію валеріани лікарської у 8-10 разів і потенціює дію інших заспокійливих компонентів. Глід криваво-червоний (Crataegus sanguinea). Має сприятливий вплив на ССС, сприяє нормалізації серцевого ритму та регуляції процесів збудливості у серцевому м'язі. М'ята перцева (Mentha piperita). Застосовується при нервових розладах, порушення сну, головних болях різного походження. Ефірні олії м'яти є ефективним засобом для усунення втоми та зниження емоційної напруги. Магнію аспарагінат (Magnii asparaginas). Служить природним антистресовим фактором, гальмує розвиток процесів збудження у ЦНС та полегшує симптоми занепокоєння та дратівливості.ФармакодинамікаСприяє нормалізації емоційного фону, усуненню дратівливості, занепокоєння та тривоги. Зменшує негативні наслідки стресу та підвищує стресостійкість. Нормалізує сон, покращує процес засинання, сприяє усуненню нічних пробуджень. Сприяє зниженню підвищеного артеріального тиску та нормалізації серцевого ритму. Не викликає денної сонливості та зниження працездатності.РекомендуєтьсяЯк заспокійливий засіб.Протипоказання до застосуванняіндивідуальна нестерпність компонентів; вагітність; період лактації; дитячий вік до 14 років.Побічна діяСироп містить підсолоджувач. При надмірному вживанні може мати проносну дію.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні Валемідин Плюс з препаратами, що пригнічують діяльність центральної нервової системи (седативні, снодійні засоби, транквілізатори, нейролептики), можливе взаємне посилення ефектів. З іншими препаратами взаємодія Валемідін Плюс не встановлена.Спосіб застосування та дозиВсередину під час їжі по 2-4 мл протягом 10-15 днів. Добова доза – 8 мл (16% – від адекватного рівня добового споживання флавоноїдів та 12% – від середньої добової потреби в магнії). Перед вживанням збовтувати. Перед застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням проконсультуйтеся зі спеціалістом.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаВода, вазелін, олія вазелінова, гліцерин, цетеариловий спирт, лаурилсульфат натрію, ПЕГ-2 стеарат, віск бджолиний, ланолін, ізогексадекан, жовч суха (очищена), живиця кедра, скипидар живичний, камфора, мумие, , бріонії, буркуну, лопуха, каприлік/каприк тригліцериди, екстракт коміфори, олія ефірна чайного дерева, феноксиетанол, етілгексілгліцерин, поліакрилат натрію.ХарактеристикаБальзам для стоп є мазевою композицією, яка містить у своєму складі тільки натуральні компоненти, має протизапальні та розсмоктують кістковий шип властивостями. Розчин медичної жовчі, що входить до складу, має такий вплив на п'яту із запаленою фасцією: зменшує запалення завдяки активним ферментам, які синтезує печінку тварин; знімає набряклість; сприяє розсмоктування кістково-сольового шипа; зігріває та активізує обмінні процеси; покращує кровообіг; посилює регенерацію сполучних тканин; пом'якшує ороговілу шкіру. Препарати на основі смоли гуггул показали протизапальну та антиартртину активність. Також екстракт смоли містить протигрибковий флавон мусканон. Екстракт смоли гуггул показаний при захворюваннях суглобів: артрити та артрози; болі у спині; запальні процеси;травми та поранення.ІнструкціяБальзам наносити попередньо очищену шкіру області п'яти 2-3 рази на день круговими рухами. Попередньо рекомендується розпарити п'яти у сольовому розчині протягом 10-15 хвилин.РекомендуєтьсяБальзам пом'якшує і зволожує шкіру ступнів, сухі мозолі і натоптиші. Полегшує видалення потовщеного рогового шару шкіри та сухих мозолів, запобігає їх появі.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
223,00 грн
195,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаВода, цетеариловий спирт, гліцерин, ізопропілпальмітат, олія вазелінова, олія соняшникова, гліцерил стеарат, цетеарет-20, цетеарет-12, цетилпальмітат, віск бджолиний, пропіленгліколь, октилдодеканол, диметикон, коміфори, екстракт куркуми, екстракт розмарину, феноксиетанол, етилгексилгліцерин, олія ефірна м'яти, олія ефірна евкаліпта, олія ефірна гвоздики, лимонен, евгенол.ХарактеристикаЕфективний засіб для місцевого застосування, розроблений спеціалістом із хвороб опорно-рухового апарату академіком Валентином Івановичем Дікулем, на прохання пацієнтів. Дія бальзаму спрямована на активізацію кровообігу та метаболізму у проблемній ділянці, розслаблення м'язів, а також стимуляцію локального імунітету.ІнструкціяБальзам наносити на тіло легкими круговими рухами протягом 3-5 хвилин до всмоктування 2-3 рази на день. Бальзам призначений для повсякденного використання.РекомендуєтьсяДля профілактики захворювань суглобів та хребта, що сприяє поліпшенню структури та міцності зв'язок, сухожиль і суглобових сумок, застосовується у комплексному лікуванні.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
213,00 грн
184,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаВода, спирт цетеариловий, гліцерин, олія вазелінова, цетеарет-20, пропіленгліколь, цетилфосфат калію, гліцерил стеарат, ізогексадекан, диметикон, капсаїцин, водні екстракти адамова кореня, шабельника, живокоста, форума, золотого уса, поліпептиди скорпіону, глюкозамін гідрохлорид, жир ведмежий, біостимулюючий комплекс протизапальний (олія соняшникова, ПЕГ-40 гідрогенізована касторова олія, пропіленгліколевий екстракт прополісу, масляний екстракт ромашки, вітамін Е, алантоїн, бісаболол, вітамін групи В (вода, Д-пантенол (про-вітамін В5), рибофлавін (вітамін В2), піридоксину гідрохлорид (вітамін В6)), метилнікотинат, ксантанова камедь, олія ефірна евкаліпта, барвник вугілля рослинне/CI 77266, феноксиетанол,етилгексілгліцерин, лимонен.ХарактеристикаЕфективний засіб для місцевого застосування в області м'язів та суглобів, розроблений академіком Валентином Івановичем Дікулем, спеціалістом із хвороб опорно-рухового апарату, на численні прохання пацієнтів. Дія натуральних компонентів бальзаму спрямована на активізацію кровообігу та метаболізму в проблемній ділянці, розслаблення м'язів, стимуляцію локального імунітету та підвищення рівня антиоксидантного захисту. Отрута скорпіону має виражений протизапальний і знеболюючий ефект. Бальзам на основі отрути скорпіону сприяє швидкому відновленню при ревматизмі, артриті, остеохондрозі, радикуліті, запаленні сідничного нерва, ниючих болях у суглобах, м'язових судомах, вивихах та розтяганнях м'язів.Бальзам активізує механізми регенерації хрящової тканини та сприяє комплексному оздоровленню опорно-рухового апарату. Золотий вус – потужний біогенний стимулятор із широким спектром лікувальної дії. Завдяки рідкісному поєднанню біологічно активних речовин, допомагає при багатьох захворюваннях; особливо ефективний при лікуванні хвороб суглобів та хребта. Має виражену знеболювальну, протизапальну, антисептичну, відновлюючу дію, покращує кровотік у місцях впливу. Шабельник болотний – лікарська рослина з вираженою біостимулюючою, антибактеріальною, знеболювальною, протизапальною, солевивідною, протиревматичною та регенеруючою дією. Визнаний народний засіб для боротьби із захворюваннями суглобів; сприяє зняттю набряклості, підвищує рухливість суглобів та хребта.Живокіст – одна з найпопулярніших у народній та офіційній медицині лікарських рослин. Стимулює відновлення кісткової та хрящової тканини при захворюваннях суглобів, покращує якість синовіальної рідини, загоює суглобові мікротравми, прискорює зрощування кісток при переломах. Лопух - має антимікробну, солевивідну, протизапальну дію. Зовнішньо застосовується при подагрі, ревматизмі, загостренні суглобових захворювань під час переохолодження. Стимулює обмін речовин та регенерацію тканин.протизапальну дію. Зовнішньо застосовується при подагрі, ревматизмі, загостренні суглобових захворювань під час переохолодження. Стимулює обмін речовин та регенерацію тканин.протизапальну дію. Зовнішньо застосовується при подагрі, ревматизмі, загостренні суглобових захворювань під час переохолодження. Стимулює обмін речовин та регенерацію тканин.ІнструкціяБальзам наносити на тіло легкими круговими рухами протягом 3-5 хвилин до всмоктування 2-3 рази на день. Бальзам призначений для повсякденного використання. Тривалість прийому 6-8 тижнів. Для закріплення результату курс рекомендується повторити через 3 місяці та за необхідності.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
209,00 грн
182,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаВода з йонами срібла, гліцерин, екстракт осетру "КОМПЛЕКС ОСЕТРОВИЙ", карбомер, коко-каприлат, дикаприліловий ефір, біостимулюючий комплекс мікрокапсул проникаючих (вода, лецитин, гліцерин, цетилпальмітат, гідролізат колагену), бівод пантенол (про-вітамін В5), рибофлавін (вітамін В2), піридоксину гідрохлорид (вітамін В6)), гідролізат колагену рибій, глюкозаміну сульфат, хондроїтин сульфат, парфумерна композиція, гідроксид натрію, динатрієва сіль ЕДТА, феноксиетанолі гераніол, гексил циннамал, гідроксицитронеллаль, бутилфеніл метилпропіонал, ліналоол, гідроксиізогексил 3-циклогексен карбоксальдегід.ХарактеристикаГель-бальзам з осетровим хондроїтином, глюкозаміном, колагеном та комплексом вітамінів групи В активізує процеси компенсації вікового дефіциту структурних елементів. Стимулює процеси природної регенерації, підтримує функціональний стан. Не викликає побічних ефектів. Хондроїтин сульфат - основний структурний компонент хряща та природний захисник (хондропротектор) його клітин, який також забезпечує механічні та еластичні властивості суглобових поверхонь. Глюкозаміну гідрохлорид покращує обмінні процеси у суглобах. Стимулює виробництво глюкозаміноглюканів, необхідних відновлення хряща. Сприяє регенерації пошкодженого хряща при запальних та деструктивних процесах. Знижує болючі відчуття.ІнструкціяГель-бальзам наносити на тіло легкими круговими рухами протягом 3-5 хвилин до повного поглинання 2-3 рази на день. Гель-бальзам призначений для повсякденного використання.РекомендуєтьсяДля профілактики захворювань суглобів та хребта, що сприяє поліпшенню структури та міцності зв'язок, сухожиль і суглобових сумок, застосовується у комплексному лікуванні.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
224,00 грн
183,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаВода, спирт цетеариловий, гліцерин, олія вазелінова, цетеарет-20, пропіленгліколь, цетилфосфат калію, гліцерил стеарат, ізогексадекан, диметикон, капсаїцин, метилсульфонілметан/диметилсульфон, екстракт хвоща, екстракт прополісу, масляний екстракт ромашки, вітамін Е, алантоїн, бісаболол, вітамін А, олія насіння чорної смородини), біостимулюючий комплекс вітамінів групи В (вода, Д-пантенол (про-вітамін В5), рибофлавін (вітамін В2), піридоксину гідрохлорид ( вітамін В6)), акулій хрящ (порошок) / хондроїтину сульфат (акулій), хондроїтин сульфат, глюкозаміну сульфат, гідролізат колагену, метилнікотинат, ксантанова камедь, парфумерна композиція, феноксиетанол, етилгексол,гексил циннамал.ХарактеристикаХондроїтин – основний структурний компонент хряща та природний захисник (хондропротектор) його клітин. Підвищує вологоємність хряща, запобігає його висиханню. Забезпечує механічні та еластичні властивості суглобових поверхонь, покращує якість суглобового мастила (синовіальної рідини). Хондроїтин збільшує стійкість хряща до негативного впливу нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП) та глюкокортикоїдів, сприяє кращому проникненню корисного глюкозаміну у запалені суглоби, активізує синтез гіалуронової кислоти. Цікаво, що прийом хондроітінану всередину немає так ефективний – його біодоступність становить лише 13%, тоді як при зовнішньому застосуванні вона збільшується до 40%. Після річного курсу використання хондроїтину значно покращується рухливість суглоба (до 50%),знижується вираженість больового синдрому та стабілізуються показники величин міжсуглобового проміжку та загальна товщина хрящової пластини. Причому збільшення обсягу рухів настає вже третьому місяці і значно збільшується на шостому і дванадцятому місяці початку курсу, тобто. згодом концентрація хондроїтину в місці нанесення підвищується. Але є один секрет і полягає він у тому, що не всі хондроїтини однаково ефективні. Найчастіше, для капсул і мазей хондроїтин виготовляється з хрящової тканини великої рогатої худоби. Акулій хондроїтин Форте В. Дикуля виробляється на основі хрящової тканини акул.тобто. згодом концентрація хондроїтину в місці нанесення підвищується. Але є один секрет і полягає він у тому, що не всі хондроїтини однаково ефективні. Найчастіше, для капсул і мазей хондроїтин виготовляється з хрящової тканини великої рогатої худоби. Акулій хондроїтин Форте В. Дикуля виробляється на основі хрящової тканини акул.тобто. згодом концентрація хондроїтину в місці нанесення підвищується. Але є один секрет і полягає він у тому, що не всі хондроїтини однаково ефективні. Найчастіше, для капсул і мазей хондроїтин виготовляється з хрящової тканини великої рогатої худоби. Акулій хондроїтин Форте В. Дикуля виробляється на основі хрящової тканини акул.Властивості компонентівАкулій хондроїтин (як і осетровий) близький за структурою до тканин людського хряща, тому він добре приймається і набагато краще засвоюється організмом. За мільйони років процесу еволюції в організмі цих риб виробилися спеціальні системи протидії хворобам та старінню. Найважливішою з них є особливість їх скелета, який не має кісток та хребта, а повністю складається з хряща, що містить максимально активні хондроїтин та глюкозамін – незамінні компоненти для здоров'я та гнучкості суглобів! Саме тому Акулій хондроїтин так ефективно уповільнює процеси руйнування суглобів та активує їхнє оновлення. Акулій хрящ - чудове біо-доступне джерело незамінного хондроїтину. Хондроїтин – основний структурний компонент хряща та природний захисник (хондропротектор) його клітин. Підвищує вологоємність хряща, запобігає його висиханню. Уповільнює резорбцію (руйнування) кісткової тканини, покращує фосфорно-кальцієвий обмін у хрящовій тканині, стимулює відновлення зношених суглобових тканин, покращує якість суглобового мастила. Завдяки вмісту кальцію, цинку, фосфору, а також різних протеїнів у високій концентрації, прискорює загоєння кісткових переломів.ІнструкціяКрем наносити на тіло легкими круговими рухами протягом 3-5 хвилин до всмоктування 2-3 рази на день. Призначений для щоденного використання.РекомендуєтьсяДля профілактики захворювань суглобів та хребта, що сприяє поліпшенню структури та міцності зв'язок, сухожиль і суглобових сумок, застосовується у комплексному лікуванні.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
199,00 грн
153,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активний компонент: Валеріани лікарської кореневищ з корінням екстракт - 20,000 мг (Валеріани екстракт густий); допоміжні речовини: магнію гідроксикарбонат – 50,500 мг; крохмаль картопляний – 26,690 мг; тальк – 2,580 мг; желатин – 0,230 мг; Склад оболонки: OPADRY® COMPLETE FILM COATING SYSTEM 20F230009 YELLOW [гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза) - 5,000 мг, тальк - 2,350 мг, титану діоксид - 1,280 мг, 00,0 (Е104) – 0,345 мг, барвник сонячний захід жовтий (Е110) – 0,013 мг, барвник заліза оксид жовтий (Е172) – 0,012 мг]; OPADRY® II COMPLETE FILM COATING SYSTEM 85FI9250 CLEAR [полівініловий спирт – 0,523 мг, тальк – 0,300 мг, макрогол (поліетиленгліколь) –0,147 мг, полісорбат 80 – 0,030 мг]. Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 20 мг. По 10 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. 1, 2, 5 контурних осередкових упаковок по 10 таблеток з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою жовтого кольору. На поперечному розрізі ядро коричневого кольору допускається наявність світлих і темних вкраплень.Фармакотерапевтична групаСедативний засіб рослинного походження.ФармакокінетикаДані відсутні.ФармакодинамікаЧинним початком препарату є складний ефір борнеолу та ізовалеріанової кислоти. Має помірно виражений седативний ефект, який настає повільно, але досить стабільний. Полегшує настання природного сну. Крім того, має спазмолітичну дію на гладку мускулатуру шлунково-кишкового тракту.Показання до застосуванняПідвищена нервова збудливість; безсоння (порушення засипання); у складі комплексної терапії – функціональні розлади серцево-судинної системи; спазми органів шлунково-кишкового трактуПротипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату; вагітність (I триместр); дитячий вік до 12 років. З обережністю: хронічний ентероколіт.Вагітність та лактаціяВагітність Застосування препарату протипоказане у І триместрі вагітності. Застосування препарату у ІІ та ІІІ триместрах можливе, якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Перед застосуванням препарату Валеріани екстракт Реневал, якщо Ви вагітні або припускаєте, що Ви могли б бути вагітною, або плануєте вагітність, необхідно проконсультуватися з лікарем. Період грудного вигодовування Застосування препарату в період грудного вигодовування можливе, якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для дитини.Побічна діяЗагальмованість; сонливість; м'язова слабкість; пригніченість; зниження працездатності; при тривалому застосуванні – запор. В окремих випадках можливий розвиток алергічних реакцій. Важливо повідомляти про розвиток небажаної реакції з метою забезпечення безперервного моніторингу відношення користі та ризику лікарського препарату. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря. Медичні працівники повідомляють про небажані реакції лікарського препарату через національні системи повідомлення про небажані реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиПідсилює дію снодійних та седативних засобів, а також спазмолітиків. Якщо Ви застосовуєте вищезгадані або інші лікарські препарати (у тому числі безрецептурні), перед застосуванням Валеріани екстракт Реневал проконсультуйтеся з лікарем.Спосіб застосування та дозиВсередину. Дорослі та діти старше 12 років: по 1-2 таблетки 3 рази на добу після їди. Тривалість терапії -2-4 тижні. Проведення повторного курсу можливе за призначенням лікаря.ПередозуванняСимптоми: при передозуванні можливе посилення таких побічних ефектів як загальмованість, сонливість, м'язова слабкість, пригніченість, зниження працездатності. Лікування: симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе слід приймати препарат без консультації лікаря понад 4 тижні. При тривалому застосуванні у великих дозах можливе зниження психомоторних реакцій, що слід враховувати під час керування транспортом, роботи з механізмами. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період застосування препарату слід дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаНастоянка - 1л. Валеріани кореневищ з корінням – 200 г; Спирту етилового 70%(етанолу) - достатня кількість до одержання 1 л настойки. По 15 мл, 25 мл у флаконах-крапельницях з оранжевого скла. По 15, 25, 30 та 50 мл у флаконах з оранжевого скла. Кожен флакон, флакон-крапельницю разом з інструкцією з медичного застосування поміщають у пачку з картону. Допускається нанесення повного тексту інструкції з медичного застосування на пачку.Опис лікарської формиПрозора рідина червонувато-коричневого кольору, характерного ароматного запаху.Фармакотерапевтична групаСедативний засіб рослинного походження.ФармакодинамікаНастойка валеріани має помірно виражений седативний ефект. Чинним початком препарату є складний ефір борнеолу та ізовалеріанової кислоти, вільна валеріанова кислота. Седативний ефект настає повільно, але досить стабільно. Крім того, препарат має спазмолітичну дію на гладку мускулатуру шлунково-кишкового тракту.Показання до застосуванняПідвищена нервова збудливість, безсоння, функціональні розлади серцево-судинної системи, спазми шлунково-кишкового тракту.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату, вагітність, період лактації, дитячий вік до 1 року. З обережністю: хронічний ентероколіт.Вагітність та лактаціяПротипоказане застосування при вагітності та в період грудного вигодовування.Побічна діяМожливі млявість, слабкість, сонливість, зниження працездатності (особливо при застосуванні у високих дозах), при тривалому застосуванні – запори. В окремих випадках можливий розвиток алергічних реакцій.Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарат посилює дію снодійних засобів та інших лікарських препаратів, що гнітять центральну нервову систему, а також спазмолітиків.Спосіб застосування та дозиПриймають внутрішньо, до їди, розводячи у невеликій кількості води. Дорослим по 20-30 крапель прийом 3-4 десь у день, дітям - стільки крапель прийом, скільки дитині років.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами При тривалому застосуванні у великих дозах можливе зниження психомоторних реакцій, що слід враховувати під час керування транспортом, роботи з механізмами тощо.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаНастоянка - 1 л. Кореневища з корінням валеріани – 200 г; Етанол 70% – достатня кількість до отримання 1 л настойки. По 15 мл, 25 мл у флакони-крапельниці помаранчевого скла типу ФК-15, ФК-25, закупорені поліетиленовими пробками-крапельницями і кришками, що нагвинчуються з полімерних матеріалів. По 25 мл, 30 мл або 50 мл у флакони оранжевого скла, закупорені пробками поліетиленовими та кришками нагвинчувані пластмасовими. По 100 мл у банки оранжевого скла, флакони оранжевого скла з гвинтовою горловиною типу БВ, ФВ або ФВБ, закупорені пробками поліетиленовими та кришками, або закупорені ковпачками алюмінієвими з перфорацією. Кожен флакон, флакон-крапельницю, банку разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону. Допускається повний текст інструкції наносити на пачку замість інструкції, що вкладається в пачку.Опис лікарської формиПрозора рідина від коричневого до червоно-коричневого кольору характерного ароматного запаху.Фармакотерапевтична групаСедативний засіб рослинного походження.ФармакодинамікаВалеріани настойка виявляє помірно виражений седативний ефект. Чинним початком препарату є складний ефір борнеолу та ізовалеріанової кислоти, вільна валеріанова кислота. Седативний ефект настає повільно, але досить стабільно. Крім того, препарат має спазмолітичну дію на гладку мускулатуру шлунково-кишкового тракту.Показання до застосуванняПідвищена нервова збудливість, безсоння, функціональні розлади серцево-судинної системи, спазми шлунково-кишкового тракту.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату, вагітність, період лактації, дитячий вік до 1 року. З обережністю: хронічний ентероколіт.Вагітність та лактаціяПротипоказане застосування при вагітності та в період грудного вигодовування.Побічна діяМожливі млявість, слабкість (особливо за високих доз), при тривалому застосуванні - запори. В окремих випадках можливий розвиток алергічних реакцій.Взаємодія з лікарськими засобамиПрепарат посилює дію снодійних засобів та інших лікарських препаратів, що гнітять центральну нервову систему, а також спазмолітиків.Спосіб застосування та дозиПриймають до їжі, розводячи в невеликій кількості води. Дорослим по 20-30 крапель 3-4 десь у день, дітям - стільки крапель прийом, скільки дитині років.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами При тривалому застосуванні у великих дозах можливе зниження психомоторних реакцій, що слід враховувати під час керування транспортом, роботи з механізмами тощо.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаНастоянка - 1 фл. діюча речовина: настойка подрібнених кореневищ з корінням валеріани (200 г рослинної сировини на 1 л настойки) 25 мл. Екстрагент: етанол 70%. 25 мл – флакони темного скла (1) – пачки картонні. 25 мл – флакони темного скла – упаковки групові.Фармакотерапевтична групаЗасіб рослинного походження. Викликає помірно виражений седативний ефект. Дія обумовлена вмістом ефірної олії, більшу частину якої складає складний ефір борнеолу та ізовалеріанової кислоти. Седативними властивостями володіють також валепотріати та алкалоїди – валерин та хотенін. Валеріана полегшує настання природного сну. Седативний ефект проявляється повільно, але досить стабільно. Валеріанова кислота і валепотріати мають слабку спазмолітичну дію. Крім того, комплекс біологічно активних речовин валеріани лікарської має жовчогінну дію, посилює секреторну активність слизової оболонки ШКТ, уповільнює серцевий ритм і розширює коронарні судини. Регуляція серцевої діяльності опосередковується через нейрорегуляторні механізми та прямий вплив на автоматизм та систему серця, що проводить.Лікувальна дія проявляється при систематичному та тривалому курсовому лікуванні.Клінічна фармакологіяСедативний препарат рослинного походження.Показання до застосуванняСтан збудження; розлади сну, пов'язані з перезбудженням; мігрень; легкі функціональні порушення з боку серцево-судинної та травної системи (як правило, у складі комбінованої терапії).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до валеріани.Побічна діяВ окремих випадках: реакції підвищеної чутливості; при застосуванні у високих дозах – млявість, пригніченість, слабкість, зниження працездатності.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з лікарськими засобами, що мають пригнічуючий вплив на ЦНС, потенціюється їхня дія.Спосіб застосування та дозиПриймають усередину. Доза визначається індивідуально, залежно від застосовуваної лікарської форми та віку пацієнта.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаНастоянка - 1 фл. діюча речовина: настойка подрібнених кореневищ з корінням валеріани (200 г рослинної сировини на 1 л настойки) 25 мл. Екстрагент: етанол 70%. 25 мл – флакони темного скла (1) – пачки картонні. 25 мл – флакони темного скла – упаковки групові.Фармакотерапевтична групаЗасіб рослинного походження. Викликає помірно виражений седативний ефект. Дія обумовлена вмістом ефірної олії, більшу частину якої складає складний ефір борнеолу та ізовалеріанової кислоти. Седативними властивостями володіють також валепотріати та алкалоїди – валерин та хотенін. Валеріана полегшує настання природного сну. Седативний ефект проявляється повільно, але досить стабільно. Валеріанова кислота і валепотріати мають слабку спазмолітичну дію. Крім того, комплекс біологічно активних речовин валеріани лікарської має жовчогінну дію, посилює секреторну активність слизової оболонки ШКТ, уповільнює серцевий ритм і розширює коронарні судини. Регуляція серцевої діяльності опосередковується через нейрорегуляторні механізми та прямий вплив на автоматизм та систему серця, що проводить.Лікувальна дія проявляється при систематичному та тривалому курсовому лікуванні.Клінічна фармакологіяСедативний препарат рослинного походження.Показання до застосуванняСтан збудження; розлади сну, пов'язані з перезбудженням; мігрень; легкі функціональні порушення з боку серцево-судинної та травної системи (як правило, у складі комбінованої терапії).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до валеріани.Побічна діяВ окремих випадках: реакції підвищеної чутливості; при застосуванні у високих дозах – млявість, пригніченість, слабкість, зниження працездатності.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з лікарськими засобами, що мають пригнічуючий вплив на ЦНС, потенціюється їхня дія.Спосіб застосування та дозиПриймають усередину. Доза визначається індивідуально, залежно від застосовуваної лікарської форми та віку пацієнта.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему