Все товары
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. діюча речовина: раміприл – 2,5 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат – 141,5 мг; кремнію діоксид колоїдний – 3,0 мг; натрію лаурилсульфат – 1,5 мг; кальцію стеарат – 1,5 мг; капсули тверді желатинові: корпус (титану діоксид – 2,0%, желатин – до 100%); кришечка (титану діоксид – 2,0%, заліза оксид жовтий (заліза оксид) – 0,6286%, желатин – до 100%). Капсули, 2,5 мг та 5 мг. 7, 10 або 14 капсул в контурній комірковій упаковці з полівінілхлоридної плівки і фольги алюмінієвої. 2 або 4 контурні осередкові упаковки по 7 капсул, 1, 2, 3, 5 або 6 контурних осередкових упаковок по 10 капсул, 1, 2 або 4 контурні осередкові упаковки по 14 капсул разом з інструкцією із застосування в пачці з картону.Опис лікарської формиТверді желатинові капсули № 3 із корпусом білого та кришечкою жовтого кольору. Вміст капсул – порошок або ущільнена маса білого або майже білого кольору, що розпадається при легкому натисканні скляною паличкою.Фармакотерапевтична групаАПФ інгібітор.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо раміприл швидко всмоктується із шлунково-кишкового тракту (50-60%). Їда уповільнює його абсорбцію, але не впливає на повноту всмоктування. Розподіл Біодоступність для раміприлу після прийому внутрішньо 2,5-5 мг становить 15-28%; біодоступність активного метаболіту раміприлату після прийому 2,5-5 мг раміприлу становить 45%. Після прийому раміприлу внутрішньо максимальні плазмові концентрації раміприлу та раміприлату досягаються через 1 та 2-4 години відповідно. Після щоденного прийому 5 мг на добу стабільна концентрація раміприлату в плазмі досягається до 4 дня. Зв'язок із білками плазми крові для раміприлу – 73%, раміприлату – 56%. Об'єм розподілу раміприлу – 90 л, раміприлату – 500 л. Метаболізм У печінці метаболізується з утворенням активного метаболіту раміприлату (в 6 разів активніше інгібує АПФ, ніж раміприл) та неактивних метаболітів – дикетопіперазинового ефіру, дикетопіперазинової кислоти, а також глюкуронідів раміприлу та раміприлату. Усі утворювані метаболіти, крім раміприлату, фармакологічної активності немає. Виведення Період напіввиведення (Т1/2) для раміприлу – 5,1 години; у фазі розподілу та елімінації зниження концентрації раміприлату в плазмі крові відбувається з Т1/2, рівним 3 годинам, потім слідує перехідна фаза з Т1/2, рівним 15 годин, і тривала кінцева фаза з дуже низькими концентраціями раміприлату в плазмі крові та Т1/2 рівним 4-5 днів. Ця кінцева фаза обумовлена повільним вивільненням раміприлату із міцного зв'язку з рецепторами АПФ. Незважаючи на тривалу кінцеву фазу при одноразовому протягом доби прийомі раміприлу внутрішньо в дозі 2,5 мг і більше, рівноважна концентрація раміприлату досягається приблизно через 4 дні лікування. При курсовому призначенні препарату "ефективний" Т1/2 в залежності від дози становить 13-17 годин. Т1/2 збільшується при хронічній нирковій недостатності (ХНН). Виводиться нирками – 60%, через кишечник – 40% (переважно у вигляді метаболітів). Приблизно 80-90% метаболітів у сечі та жовчі становлять раміприлат та метаболіти раміприлату. Раміприлу глюкуронід і раміприлу дикетопіперазин становлять приблизно 10-20% від загальної кількості, а вміст сечі неметаболізованого раміприлу становить приблизно 2%. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів У здорових добровольців похилого віку (65-76 років) фармакокінетика раміприлу та раміприлату істотно не відрізняється від такої у молодих здорових добровольців. При порушенні функції нирок (кліренс креатиніну (КК) менше 60 мл/хв) виведення раміприлу та його метаболітів уповільнюється пропорційно зниженню КК, що призводить до підвищення плазмової концентрації раміприлату, що знижується повільніше, ніж у пацієнтів із нормальною функцією нирок. При порушенні функції печінки сповільнюється перетворення раміприлу на раміприлат і відбувається повільніше виведення раміприлату. При серцевій недостатності концентрація раміприлату підвищується у 1,5-1,8 раза.ФармакодинамікаАктивний метаболіт раміірила, що утворюється під впливом ферментів печінки, - раміприлат - є тривало діючим інгібітором АПФ (ангіотензинперетворюючого ферменту, синоніми: кініназа II, дипептидилкарбоксидипептидаза I), що є пептидилдипептидазою. АПФ у плазмі крові та тканинах каталізує перетворення ангіотензину I на ангіотензин II, який має судинозвужувальну дію, та розпад брадикініну, який має судинорозширювальну дію. Тому при прийомі раміприлу внутрішньо зменшується утворення ангіотензину II і відбувається накопичення брадикініну, що призводить до розширення судин та зниження артеріального тиску (АТ). Підвищення активності калікреїн-кінінової системи в крові та тканинах зумовлює кардіопротективну та ендотеліопротективну дію раміприлу за рахунок активації простагландинової системи та, відповідно, збільшення синтезу простагландинів, що стимулюють утворення оксиду азоту (NО) в ендотеліоцитах. Ангіотензин II стимулює вироблення альдостерону, тому прийом раміприлу призводить до зниження секреції альдостерону та підвищення вмісту іонів калію у плазмі крові. При зниженні концентрації ангіотензину II у крові усувається його інгібуючий вплив на секрецію реніну за типом негативного зворотного зв'язку, що призводить до підвищення активності реніну плазми. Передбачається, що розвиток деяких небажаних реакцій (зокрема сухого кашлю) також пов'язаний з підвищенням активності брадикініну. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією прийом раміприлу призводить до зниження АТ у положенні "лежачи" та "стоячи" без компенсаторного збільшення частоти серцевих скорочень (ЧСС). Раміприл значно знижує загальний периферичний опір судин (ОПСС), практично не викликаючи змін у нирковому кровотоку та швидкості клубочкової фільтрації. Антигіпертензивна дія починає проявлятися через 1-2 години після прийому внутрішньо разової дози препарату, досягаючи найбільшого значення через 3-6 годин, і зберігається протягом 24 годин. При курсовому прийомі антигіпертензивний ефект може поступово збільшуватися, зазвичай стабілізуючись до 3-4 тижня регулярного прийому препарату і потім зберігаючись протягом тривалого часу. Раптове припинення прийому препарату не призводить до швидкого та значного підвищення артеріального тиску (відсутність синдрому "скасування"). У пацієнтів з артеріальною гіпертензією раміприл уповільнює розвиток та прогресування гіпертрофії міокарда та судинної стінки. У пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю раміприл знижує ОПСС (зменшення постнавантаження на серці), збільшує ємність венозного русла та знижує тиск наповнення лівого шлуночка, що, відповідно, призводить до зменшення переднавантаження на серце. У цих пацієнтів при прийомі раміприлу спостерігається збільшення серцевого викиду, фракції викиду та покращення переносимості фізичного навантаження. При діабетичній та недіабетичній нефропатії прийом раміприлу зменшує швидкість прогресування ниркової недостатності та час настання термінальної стадії ниркової недостатності та, завдяки цьому, зменшує потребу в процедурах гемодіалізу та трансплантації нирки. При початкових стадіях діабетичної та недіабетичної нефропатії раміприл зменшує ступінь виразності альбумінурії. У пацієнтів з високим ризиком розвитку серцево-судинних захворювань внаслідок судинних захворювань (діагностована ішемічна хвороба серця, облітеруючі захворювання периферичних артерій в анамнезі, інсульт в анамнезі) або цукрового діабету з не менш ніж одним додатковим фактором ризику (мікроальбумінурія, артеріальна гіпертензія холестерину (ОХ), зниження концентрації холестерину ліпопротеїнів високої щільності (ХС-ЛПВЩ), куріння) приєднання раміприлу до стандартної терапії значно знижує частоту розвитку інфаркту міокарда, інсульту та смертності від серцево-судинних причин. Крім цього, раміприл знижує показники загальної смертності, а також потребу в процедурах реваскуляризації та уповільнює виникнення або прогресування хронічної серцевої недостатності. У пацієнтів із серцевою недостатністю з клінічними проявами, що розвинулася в перші дні гострого інфаркту міокарда (2-9 добу), при прийомі раміприлу, починаючи з 3 по 10 добу гострого інфаркту міокарда, знижується показник смертності (на 27%), ризик раптової смерті на 30%), ризик прогресування хронічної серцевої недостатності до тяжкої (III-IV функціональний клас за класифікацією NYHA)/ резистентної до терапії (на 23%), ймовірність подальшої госпіталізації через розвиток серцевої недостатності (на 26%). У загальній популяції пацієнтів, а також у пацієнтів з цукровим діабетом (як з артеріальною гіпертензією, так і з нормальними показниками АТ) раміприл значно знижує ризик розвитку нефропатії та виникнення мікроальбумінурії.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (у монотерапії або у поєднанні з іншими гіпотензивними препаратами, наприклад, діуретиками та блокаторами "повільних" кальцієвих каналів). Хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії, зокрема у комбінації з діуретиками). Діабетична або недіабетична нефропатія, доклінічні або клінічно виражені стадії, у тому числі з вираженою протеїнурією, особливо при поєднанні з гіпертензією. Зниження ризику розвитку інфаркту міокарда, інсульту або серцево-судинної смертності у пацієнтів з високим серцево-судинним ризиком: у пацієнтів з підтвердженою ішемічною хворобою серця, інфарктом міокарда в анамнезі або без нього, включаючи пацієнтів, які перенесли черезшкірну транслюмінальну коронарну ангіопластику, аорто-коронарне шунтування; у пацієнтів із інсультом в анамнезі; у пацієнтів з оклюзійними ураженнями периферичних артерій в анамнезі; у пацієнтів з цукровим діабетом з не менш ніж одним додатковим фактором ризику (мікроальбумінурія, артеріальна гіпертензія, підвищення плазмових концентрацій ОХ, зниження плазмових концентрацій ХС-ЛПЗЩ, куріння); Серцева недостатність із клінічними проявами, що розвинулася протягом перших кількох днів (з другої по дев'яту добу) після гострого інфаркту міокарда.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до раміприлу, інших інгібіторів АПФ або до будь-якого компонента препарату; ангіоневротичний набряк (спадковий або ідіопатичний, а також після прийому інгібіторів АПФ) в анамнезі – ризик швидкого розвитку ангіоневротичного набряку; гемодинамічно значущий стеноз ниркових артерій (двосторонній чи односторонній у разі єдиної нирки); артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 90 мм рт. ст.) або стани з нестабільними показниками гемодинаміки; одночасне застосування з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла); одночасне застосування з антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) у пацієнтів з діабетичною нефропатією; гемодинамічно значущий стеноз аортального або мітрального клапана або гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія (ГЗКМП); первинний гіперальдостеронізм; тяжка ниркова недостатність (КК менше 20 мл/хв при площі поверхні тіла 1,73 м2); гемодіаліз (досвід клінічного застосування недостатній); вагітність, період грудного вигодовування; нефропатія, лікування якої проводиться глюкокортикостероїдами, нестероїдними протизапальними препаратами, імуномодуляторами та/або іншими цитотоксичними препаратами; хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації (досвід клінічного застосування недостатній); вік до 18 років (досвід клінічного застосування недостатній); гемодіаліз або гемофільтрація з використанням деяких мембран з негативно зарядженою поверхнею, таких як високопроточні мембрани з поліакрилонітрилу (небезпека розвитку тяжких анафілактоїдних реакцій); аферез ліпопротеїнів низької щільності з використанням декстрану сульфату (небезпека розвитку реакцій підвищеної чутливості); проведення десенсибілізуючої терапії при реакціях підвищеної чутливості до отрут перетинчастокрилих комах, таких як бджоли, оси; непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція. Додаткові протипоказання при застосуванні препарату Раміприл-ВЕРТЕКС у гострій стадії інфаркту міокарда: тяжка хронічна серцева недостатність (IV функціональний клас за класифікацією NYHA); нестабільна стенокардія; небезпечні життя шлуночкові порушення ритму серця; "легеневе" серце. З обережністю: Одночасне застосування препарату Раміприл-ВЕРТЕКС з препаратами, що містять аліскірен, або антагоністами рецепторів до ангіотензину II (при подвійній блокаді ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) є підвищений ризик різкого зниження артеріального тиску, розвитку гіперкаліємії та погіршення функції. . Стани, за яких надмірне зниження АТ є особливо небезпечним (при атеросклеротичних ураженнях коронарних та мозкових артерій). Стани, що супроводжуються підвищенням активності РААС, при яких при інгібуванні АПФ є ризик різкого зниження артеріального тиску з погіршенням функції нирок: тяжка артеріальна гіпертензія, особливо злоякісна артеріальна гіпертензія; хронічна серцева недостатність, особливо тяжка або щодо якої приймаються інші лікарські засоби з антигіпертензивною дією; гемодинамічно значущий однобічний стеноз ниркової артерії (за наявності обох нирок) - у таких пацієнтів навіть незначне збільшення концентрації креатиніну в плазмі може бути проявом однобічного погіршення функції нирок; попередній прийом діуретиків; порушення водно-електролітного балансу внаслідок недостатнього споживання рідини та кухонної солі, діареї, блювання, рясного потовиділення. Порушення функції печінки (недостатність досвіду застосування: можливе як посилення, так і ослаблення ефектів раміприлу; за наявності у пацієнтів цирозу печінки з асцитом та набряками можлива значна активація РААС, див. вище "стани, що супроводжуються підвищенням активності РААС"). Цукровий діабет (ризик розвитку гіперкаліємії). Порушення функції нирок (КК понад 20 мл/хв при площі поверхні тіла 1,73 м2) (ризик розвитку гіперкаліємії та лейкопенії). Стан після трансплантації нирки. Системні захворювання сполучної тканини, у тому числі системний червоний вовчак, системна склеродермія, супутня терапія мієлотоксичними препаратами, здатними викликати зміни у картині периферичної крові (можливе пригнічення кістковомозкового кровотворення, розвиток нейтропенії або агранулоцитозу). літній вік (ризик посилення антигіпертензивної дії). гіперкаліємія. застосування під час великих хірургічних втручань або проведення загальної анестезії.Вагітність та лактаціяВагітність Препарат Раміпріл-ВЕРТЕКС протипоказаний при вагітності. Тому перед початком лікування слід переконатися у відсутності вагітності. Якщо пацієнтка завагітніла в період лікування, необхідно якомога раніше замінити лікарську терапію препаратом Раміприл-ВЕРТЕКС іншою терапією. В іншому випадку існує ризик порушення розвитку нирок плода, зниження артеріального тиску плода та новонародженого, порушення функції нирок, гіперкаліємії, гіпоплазії кісток черепа, олігогідрамніону, контрактури кінцівок, деформації черепа, гіпоплазії легень, особливо в І триместрі вагітності. Рекомендується вести ретельне спостереження за новонародженими, які піддавалися внутрішньоутробному впливу інгібіторів АПФ, для виявлення артеріальної гіпотензії, олігурії та гіперкаліємії. При олігурії необхідна підтримка АТ та ниркової перфузії шляхом заповнення об'єму циркулюючої крові (ОЦК) та судинозвужувальних засобів. У новонароджених є ризик розвитку олігурії та неврологічних розладів, можливо, через зниження ниркового та мозкового кровотоку внаслідок зниження артеріального тиску, що викликається інгібіторами АПФ (одержуваних вагітними та після пологів). Період грудного вигодовування У дослідженнях на тваринах було показано, що раміприл виділяється з молоком лактуючих тварин. Якщо лікування препаратом Раміприл-ВЕРТЕКС необхідне в період лактації, годування груддю слід припинити.Побічна діяКласифікація побічних реакцій щодо органів та систем із зазначенням частоти їх виникнення: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100, < 1/10), нечасто (≥ 1/1000, < 1/100), рідко ( ≥ 1/10000, < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), зокрема окремі повідомлення, частота невідома (через недостатність даних). Порушення з боку крові та лімфатичної системи: нечасто – еозинофілія; рідко – лейкопенія, включаючи нейтропенію та агранулоцитоз, зменшення кількості еритроцитів у периферичній крові, зниження гемоглобіну, тромбоцитопенію, лімфоаденопатію; частота невідома – пригнічення кістковомозкового кровотворення, панцитопенія, гемолітична анемія. Порушення з боку імунної системи: частота невідома - анафілактичні або анафілактоїдні реакції (при інгібуванні АПФ збільшується тяжкість анафілактичних або анафілактоїдних реакцій на отрути комах), підвищення титру антинуклеарних антитіл. Порушення з боку ендокринної системи: частота невідома – синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону (СНСАДГ). Порушення з боку обміну речовин та харчування: часто – підвищення вмісту калію в крові; нечасто – анорексія, зниження апетиту; частота невідома – зниження вмісту натрію в крові. Порушення психіки: нечасто – пригнічений настрій, тривога, нервозність, руховий неспокій, порушення сну, включаючи сонливість; рідко – сплутаність свідомості; частота невідома – порушення уваги. Порушення з боку нервової системи: часто – головний біль, запаморочення (відчуття “легкості” в голові); нечасто – вертиго, парестезія, агевзія (втрата смакової чутливості), дисгевзія (порушення смакової чутливості); рідко – тремор, порушення рівноваги; частота невідома - ішемія головного мозку, включаючи ішемічний інсульт і минуще порушення мозкового кровообігу, порушення психомоторних реакцій (зниження реакції), парестезія (відчуття печіння), паросмія (порушення сприйняття запахів). Порушення органу зору: нечасто - зорові розлади, включаючи розпливчастість зображення; рідко – кон'юнктивіт. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: рідко – порушення слуху, шум у вухах. Порушення серця: нечасто - ішемія міокарда, включаючи розвиток нападу стенокардії або інфаркту міокарда, тахікардія, порушення серцевого ритму (поява або посилення), відчуття серцебиття, периферичні набряки. Порушення з боку судин: часто – надмірне зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія, синкопальні стани; нечасто - "припливи" крові до шкіри обличчя; рідко – виникнення або посилення порушень кровообігу на фоні стенозуючих судинних уражень, васкуліт; частота невідома – синдром Рейно. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто - "сухий" кашель (що посилюється ночами і в положенні "лежачи"), бронхіт, синусит, задишка; нечасто – бронхоспазм, включаючи обтяження перебігу бронхіальної астми, закладеність носа. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – запальні реакції у шлунку та кишечнику, розлади травлення, відчуття дискомфорту в ділянці живота, диспепсія, діарея, нудота, блювання; нечасто - фатальний панкреатит (випадки панкреатиту з летальним результатом при прийомі інгібіторів АПФ спостерігалися вкрай рідко), підвищення активності ферментів підшлункової залози в плазмі крові, ангіоневротичний набряк тонкого кишечника, біль у верхніх відділах живота, у тому числі пов'язана з гастритом, запор, оболонки порожнини рота; рідко – глосит; частота невідома – афтозний стоматит (запальні реакції слизової оболонки порожнини рота). Порушення з боку печінки та жовчовивідних протоків: нечасто – підвищення активності "печінкових" ферментів та концентрації кон'югованого білірубіну в плазмі крові; рідко - холестатична жовтяниця, гепатоцелюлярнис ураження; частота невідома - гостра печінкова недостатність, холестатичний або цитолітичний гепатит (вкрай рідко з летальним результатом). Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто – шкірний висип, зокрема макульозно-папульозний; нечасто - ангіоневротичний набряк, у тому числі і з летальним результатом (набряк гортані може викликати обструкцію дихальних шляхів, що призводить до летального результату), свербіж шкіри, гіпергідроз (підвищене потовиділення); рідко – ексфоліативний дерматит, кропив'янка, оніхолізис (відшарування нігтя від м'яких тканин пальця); дуже рідко – реакції фотосенсибілізації; частота невідома - токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема, пемфігус (міхуровий висип), обтяження перебігу псоріазу, псоріазоподібний дерматит, пемфігоїдна або ліхеноїдна (лишаевидная) екзантема. Порушення з боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: часто – м'язові судоми, міалгія; нечасто – артралгія. Порушення з боку нирок і сечовивідних шляхів: нечасто - порушення функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності, збільшення кількості виділеної сечі, посилення протеїнурії, що раніше існувала, підвищення концентрації сечовини і креатиніну в плазмі крові. Порушення з боку репродуктивної системи та молочної залози: нечасто – еректильна дисфункція з минущою імпотенцією, зниження лібідо; частота невідома – гінекомастія. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – біль у грудях, відчуття втоми; нечасто – підвищення температури тіла; рідко – астенія (слабкість).Взаємодія з лікарськими засобамиПротипоказані комбінації Використання деяких високопроточних мембран з негативно зарядженою поверхнею (наприклад, поліакрилнітрильних мембран) при проведенні гемодіалізу або гемофільтрації та використання декстрану сульфату при аферезі ліпопротеїнів низької щільності збільшує ризик розвитку тяжких анафілактичних реакцій. Якщо пацієнту необхідне проведення цих процедур, слід використовувати інші типи мембран (у разі проведення плазмаферезу та гемофільтрації) або перевести пацієнта на прийом гіпотензивних препаратів інших груп. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину II протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів. Нерекомендовані комбінації При одночасному застосуванні з солями калію, калійзберігаючими діуретиками (наприклад, амілоридом, тріамтереном, спіронолактоном, епленероном (похідне спіронолактону)), іншими лікарськими препаратами, здатними збільшувати вміст калію в плазмі крові (включаючи антагоністи рецепторів до ангіотензу) сульфаметоксазол), такролімус, циклоспорин) можливий підвищений ризик розвитку гіперкаліємії (при одночасному застосуванні потрібен регулярний контроль вмісту калію в плазмі). Комбіноване застосування раміприлу та телмісартану не рекомендується, оскільки не забезпечує кращого ефекту порівняно з роздільним застосуванням. Крім того, зафіксовано більш високу частоту виникнення гіперкаліємії, ниркової недостатності, артеріальної гіпотензії та запаморочення при комбінованому лікуванні. Комбінації, які слід застосовувати з обережністю При одночасному призначенні з гіпотензивними лікарськими засобами (наприклад, діуретиками) та іншими препаратами, що знижують АТ (нітратами, трициклічними антидепресантами, засобами для загальної та місцевої анестезії, баклофеном, алфузозином, доксазозином, празозином, тамсулозином, теразозином); при комбінації з діуретиками слід контролювати вміст натрію у плазмі крові. Слід застосовувати з обережністю комбінації раміприлу із препаратами, що блокують РААС. З препаратом золота (натрію ауротіомалат) для внутрішньовенного введення рідко можливі гіперемія обличчя, нудота, блювання, гіпотензія. Зі снодійними, наркотичними та знеболюючими лікарськими засобами можливе посилення антигіпертензивної дії. З вазопресорними симпатоміметиками (епінефрином (адреналіном), ізопротеренолом, добутаміном, допаміном) відзначається зменшення антигіпертензивної дії раміприлу, потрібен регулярний контроль артеріального тиску. З алопуринолом, прокаїнамідом, цитостатиками, імунодепресантами, кортикостероїдами (глюкокортикостероїдами та мінералокортикостероїдами) та іншими лікарськими засобами, які можуть впливати на гематологічні показники, збільшується ризик розвитку гематологічних реакцій. З солями літію відзначається підвищення плазмової концентрації літію та посилення кардіо- та нейротоксичної дії літію. Тому слід контролювати вміст літію у плазмі крові. З гіпоглікемічними засобами (наприклад, інсулінами, гіпоглікемічними засобами для внутрішнього прийому (похідними сульфонілсечовини, бігуанідами)) у зв'язку зі зменшенням інсулінорезистентності під впливом інгібіторів АПФ можливе посилення гіпоглікемічного ефекту цих препаратів аж до розвитку гіпоглікемії. Особливо ретельний моніторинг концентрації глюкози в крові рекомендується на початку спільного застосування гіпоглікемічних засобів з інгібіторами АПФ. При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та інгібіторів дипептилпептидази IV типу (ДПП-IV) (гліптинів), наприклад, ситагліптину, саксагліптину, віллдагліптину, лінагліптину збільшується ризик розвитку ангіоневротичного набряку. При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та інгібіторів mTOR (mammalian Target of Rapamycin - мета рапаміцину в клітинах ссавців), наприклад, темсіролімусу, сиролімусу, еверолімусу збільшується ризик розвитку ангіоневротичного набряку. При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та рацекадотрилу (інгібітор енкефалінази, що застосовується для лікування гострої діареї) збільшується ризик розвитку ангіоневротичного набряку. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з естрамустином може призвести до збільшення ризику розвитку ангіоневротичного набряку. Комбінації, які слід брати до уваги З нестероїдними протизапальними препаратами (індометацином, ацетилсаліцилової кислотою у добовій дозі більше 3 г, інгібіторами циклооксигенази-2) можливе ослаблення дії раміприлу, підвищення ризику порушення функції нирок та підвищення вмісту калію у плазмі крові. З гепарином можливе підвищення вмісту калію у плазмі крові. З натрію хлоридом можливе ослаблення антигіпертензивної дії раміприлу та менш ефективне лікування симптомів хронічної серцевої недостатності. З етанолом відзначається посилення симптомів вазодилатації. Раміприл може посилювати несприятливий вплив етанолу на організм. З естрогенами наголошується на ослабленні антигіпертензивної дії раміприлу (затримка рідини). Одночасне застосування з іншими інгібіторами АПФ підвищує ризик розвитку ниркової недостатності (у тому числі гострої ниркової недостатності), гіперкаліємії. Десенсибілізуюча терапія при підвищеній чутливості до отрути перетинчастокрилих комах: інгібітори АПФ, включаючи раміприл, збільшують ймовірність розвитку важких анафілактичних або анафілактоїдних реакцій на отрути комах, що перетинають крила. Передбачається, що цей ефект може виникнути при застосуванні інших алергенів. На фоні лікування інгібіторами АПФ реакції підвищеної чутливості на отруту перетинчастокрилих комах (наприклад, бджіл, ос) розвиваються швидше та протікають важче. Якщо необхідно проведення десенсибілізації до отрути перетинчастокрилих комах, інгібітор АПФ повинен бути тимчасово замінений відповідним лікарським препаратом іншого класу.Спосіб застосування та дозиДля забезпечення зазначених нижче режимів дозування за необхідності застосування раміприлу в дозі 1,25 мг слід призначати препарати раміприлу інших виробників у лікарській формі "таблетки 1,25 мг" або "таблетки 2,5 мг" з ризиком. Капсули необхідно ковтати цілком і запивати достатньою кількістю води (1/2 склянки), незалежно від часу їди (тобто капсули можуть прийматися як до, так і під час або після їди). Доза підбирається залежно від терапевтичного ефекту та переносимості препарату пацієнтом. Лікування препаратом Раміприл-ВЕРТЕКС зазвичай є тривалим, а його тривалість у кожному конкретному випадку визначається лікарем. Якщо не призначається інакше, то за нормальної функції нирок та печінки рекомендуються представлені далі режими дозування. Артеріальна гіпертензія Всередину початкова доза - 2,5 мг, одноразово вранці. Якщо прийом препарату в цій дозі протягом 3-х тижнів і більше не вдається нормалізувати АТ, то доза може бути збільшена до 5 мг препарату Раміприл-ВЕРТЕКС на добу. При недостатній ефективності дози 5 мг через 2-3 тижні вона може бути ще подвоєна до максимальної добової дози, що рекомендується, - 10 мг на добу (можливий прийом 2 капсул по 5 мг або 1 капсули/таблетки раміприлу по 10 мг). Як альтернатива збільшення дози до 10 мг на добу при недостатньому антигіпертензивному ефекті добової дози 5 мг можливе додавання до терапії інших гіпотензивних засобів, зокрема діуретиків або блокаторів "повільних" кальцієвих каналів. Хронічна серцева недостатність Початкова доза – 1,25 мг на добу (можливе застосування раміприлу у лікарській формі таблетки по 2,5 мг із ризиком інших виробників у таблетованій лікарській формі). Залежно від реакції пацієнта на терапію, що проводиться, дозу можна збільшувати. Рекомендується подвоювати її з інтервалами 1-2 тижні. Дози від 2,5 мг і більше приймати одноразово або розділити на 2 прийоми. Максимальна добова доза – 10 мг (можливий прийом 2 капсул по 5 мг або 1 капсули/таблетки раміприлу по 10 мг). Серцева недостатність з клінічними проявами, що розвинулася протягом перших кількох днів (з другої по дев'яту добу) після гострого інфаркту міокарда Початкова доза – 5 мг на добу, розділена на 2 прийоми, по 2,5 мг уранці та ввечері. Якщо пацієнт не переносить цю початкову дозу (спостерігається надмірне зниження АТ), то йому рекомендується протягом двох днів приймати по 1,25 мг 2 рази на добу (можливе застосування раміприлу у лікарській формі таблетки по 2,5 мг із ризиком інших виробників у таблетованій) лікарської форми). Потім залежно від реакції пацієнта, доза може бути збільшена. Рекомендується, щоб доза при збільшенні подвоювалася з інтервалом 1-3 дні. Пізніше кратність прийому добової дози може бути зменшена до 1 разу на день. Максимальна добова доза, що рекомендується, становить 10 мг (можливий прийом 2 капсул по 5 мг або 1 капсули/таблетки раміприлу по 10 мг). В даний час досвід лікування пацієнтів з тяжкою хронічною серцевою недостатністю (III-IV функціональний клас за класифікацією NYHA), що виникла безпосередньо після гострого інфаркту міокарда, є недостатнім. Якщо у таких пацієнтів приймається рішення про проведення лікування препаратом Раміприл – ВЕРТЕКС, рекомендується, щоб лікування починалося з найменшої можливої дози – 1,25 мг 1 раз на добу (можливе застосування раміприлу у лікарській формі таблетки по 2,5 мг із ризиком інших виробників у таблетованої лікарської форми). Особливої обережності слід дотримуватись при кожному збільшенні дози. Діабетична або недіабетична нефропатія Початкова доза – 1,25 мг 1 раз на добу (можливе застосування раміприлу у лікарській формі таблетки по 2,5 мг із ризиком інших виробників у таблетованій лікарській формі). Доза може збільшуватись до 5 мг 1 раз на добу. Максимальна добова доза – 5 мг. Зниження ризику розвитку інфаркту міокарда, інсульту або серцево-судинної смертності у пацієнтів із високим серцево-судинним ризиком Рекомендована початкова доза – 2,5 мг 1 раз на добу. Залежно від переносимості препарату пацієнтом, дозу можна поступово збільшувати. Рекомендується подвоїти дозу через один тиждень лікування, а протягом наступних 3 тижнів лікування – збільшити її до звичайної підтримуючої дози 10 мг 1 раз на добу. Дози, що перевищують 10 мг, вивчені недостатньо. Застосування раміприлу у пацієнтів із КК менше 0,6 мл/сек вивчено недостатньо. Застосування препарату Раміприл-ВЕРТЕКС у спеціальних груп пацієнтів Пацієнти з порушеннями функції нирок При КК від 50 до 20 мл/хв на 1,73 м2 площі поверхні тіла початкова добова доза зазвичай становить 1,25 мг (можливе застосування раміприлу у лікарській формі таблетки по 2,5 мг із ризиком інших виробників у таблетованій лікарській формі). Максимальна добова доза – 5 мг. Пацієнти з не повністю скоригованим водно-електролітним балансом, пацієнти з тяжкою артеріальною гіпертензією, а також пацієнти, для яких надмірне зниження АТ становить певний ризик (наприклад, при тяжкому атеросклеротичному ураженні коронарних та мозкових артерій) Початкова доза знижується до 1,25 мг/добу (можливе застосування раміприлу у лікарській формі таблетки по 2,5 мг із ризиком інших виробників у таблетованій лікарській формі). Пацієнти з попередньою терапією діуретиками Необхідно при можливості відмінити діуретики за 2-3 дні (залежно від тривалості дії діуретиків) перед початком лікування препаратом Раміприл-ВЕРТЕКС або, принаймні, зменшити дозу діуретиків, що приймаються. Лікування таких пацієнтів слід починати з найнижчої дози, що дорівнює 1,25 мг раміприлу, що приймається 1 раз на добу, вранці (можливе застосування раміприлу у лікарській формі таблетки по 2,5 мг із ризиком інших виробників у таблетованій лікарській формі). Після прийому першої дози і щоразу після збільшення дози раміприлу та (або) діуретиків, особливо "петлевих" діуретиків, пацієнти повинні перебувати під медичним наглядом не менше 8 годин, щоб уникнути неконтрольованої гіпотензивної реакції. Пацієнти похилого віку (старше 65 років) Початкова доза – 1,25 мг на добу (можливе застосування раміприлу у лікарській формі таблетки по 2,5 мг із ризиком інших виробників у таблетованій лікарській формі). Пацієнти з порушеннями функції печінки Реакція АТ на прийом препарату Раміприл-ВЕРТЕКС може посилюватись (за рахунок уповільнення виведення раміприлату), так і зменшуватися (за рахунок уповільнення перетворення раміприлу на раміприлат). Тому на початку лікування потрібне ретельне медичне спостереження. Максимальна допустима добова доза – 2,5 мг.ПередозуванняСимптоми Надмірна периферична вазодилатація з розвитком вираженого зниження артеріального тиску, шоку; брадикардія; водно-електролітні порушення; гостра ниркова недостатність; ступор. Лікування У легенях передозування - промивання шлунка, прийом адсорбентів, натрію сульфату (бажано протягом перших 30 хвилин). Слід контролювати функцію життєво важливих органів. У більш важких випадках - заходи, спрямовані на стабілізацію АТ: внутрішньовенне введення 0,9% розчину натрію хлориду, плазмозамінників, встановлення тимчасового електрокардіостимулятора при стійкій до медикаментозної терапії брадикардії. При вираженому зниженні АТ до терапії з поповнення ОЦК та відновлення водно-електролітного балансу може бути додане введення альфа-адренергічних агоністів (норепінефрін, допамін). У разі брадикардії рекомендується призначення атропіну або встановлення тимчасового електрокардіостимулятора. Необхідно ретельно контролювати АТ, функцію нирок та вміст електролітів у плазмі крові. Досвіду застосування форсованого діурезу, зміни рН сечі, гемофільтрації або діалізу для прискореного виведення раміприлу з організму немає. Гемодіаліз показаний у разі розвитку ниркової недостатності.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЛікування препаратом Раміприл-ВЕРТЕКС зазвичай є тривалим, його тривалість у кожному конкретному випадку визначається лікарем. Воно також потребує регулярного лікарського контролю, зокрема у пацієнтів з порушеною функцією печінки та нирок. Перед початком лікування препаратом Раміприл-ВЕРТЕКС необхідно усунути гіпонатріємію та гіповолемію. У пацієнтів, які раніше приймали діуретики, необхідно їх відмінити або принаймні знизити їх дозу за 2-3 дні до початку прийому препарату Раміприл-ВЕРТЕКС (у цьому випадку слід ретельно контролювати стан пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю у зв'язку з можливістю розвитку у них декомпенсації внаслідок збільшення ОЦК). Після прийому першої дози препарату, а також при збільшенні його дози та/або дози діуретиків (особливо "петлевих") необхідно забезпечити ретельне медичне спостереження за пацієнтом протягом не менше 8-ми годин для своєчасного вживання відповідних заходів у разі надмірного зниження АТ. Якщо препарат Раміприл-ВЕРТЕКС застосовується вперше або у високій дозі у пацієнтів з підвищеною активністю РААС, то у них слід ретельно контролювати АТ, особливо на початку лікування, оскільки у цих пацієнтів є підвищений ризик надмірного зниження АТ. При злоякісній артеріальній гіпертензії та серцевій недостатності, особливо на гострій стадії інфаркту міокарда, лікування препаратом Раміприл-ВЕРТЕКС слід розпочинати лише в умовах стаціонару. У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю прийом препарату може призвести до розвитку вираженого зниження артеріального тиску, яке у ряді випадків супроводжується олігурією або азотемією та рідко – розвитком гострої ниркової недостатності. Слід бути обережними при лікуванні літніх пацієнтів, оскільки вони можуть бути особливо чутливі до інгібіторів АПФ; у початковій фазі лікування рекомендується контролювати показники функції нирок. У пацієнтів, для яких зниження артеріального тиску може становити певний ризик (наприклад, у пацієнтів з атеросклеротичним звуженням коронарних або мозкових артерій), лікування має починатися під суворим медичним наглядом. Слід бути обережними при фізичному навантаженні та/або спекотній погоді через ризик підвищеного потовиділення та дегідратації з розвитком артеріальної гіпотензії внаслідок зменшення ОЦК та зниження вмісту натрію в крові. Під час лікування препаратом Раміпріл-ВЕРТЕКС не рекомендується вживати алкоголь. Минуща артеріальна гіпотензія не є протипоказанням для продовження лікування після стабілізації артеріального тиску. У разі повторного розвитку вираженої гіпотензії слід зменшити дозу або відмінити препарат. Одночасне застосування препарату Раміприл-ВЕРТЕКС з препаратами, що містять аліскірен, або з антагоністами рецепторів до ангіотензину II, що призводить до подвійної блокади РААС, не рекомендується у зв'язку з ризиком надмірного зниження АТ, розвитку гіперкаліємії та погіршення функції нирок у порівнянні з моно. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину II протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів. У пацієнтів, які отримували лікування інгібіторами АПФ, спостерігалися випадки ангіоневротичного набряку обличчя, кінцівок, губ, язика, горлянки або гортані. При виникненні набряклості в області обличчя (губи, повіки) або язика, порушенні ковтання або дихання пацієнт повинен негайно припинити прийом препарату. Ангіоневротичний набряк, що локалізується в області язика, глотки або гортані (можливі симптоми: порушення ковтання або дихання), може загрожувати життю та вимагає проведення невідкладних заходів щодо його усунення: підшкірне введення 0,3-0,5 мг або внутрішньовенне краплинне введення 0,1 мг адреналіну (епінефрину) (під контролем АТ, ЧСС та електрокардіограми) з подальшим застосуванням глюкокортикостероїдів (внутрішньовенно, внутрішньом'язово або внутрішньо); також рекомендується внутрішньовенне введення антигістамінних засобів (блокаторів H1- та Н2-гістамінових рецепторів),а у разі недостатності інактиваторів ферменту С1-естерази можна розглянути питання необхідності введення на додаток до адреналіну (епінефрину) інгібіторів ферменту С1-эстерази. Пацієнт повинен бути госпіталізований, і спостереження за ним має проводитися до повного усунення симптомів, але не менше 24 годин. У пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ, спостерігалися випадки інтестинального ангіоневротичного набряку, який виявлявся болями у животі з нудотою та блюванням або без них; у деяких випадках одночасно спостерігався і ангіоневротичний набряк обличчя. Інтестинальний ангіоневротичний набряк діагностували за допомогою комп'ютерної томографії, ультразвукового дослідження або оперативного втручання. При появі у пацієнта на фоні лікування інгібіторами АПФ вищеописаних симптомів слід при проведенні диференціального діагнозу розглядати та можливість розвитку у нього інтестинального ангіоневротичного набряку. Лікування, спрямоване на десенсибілізацію до отрути перетинчастокрилих комах (бджіл, ос), та одночасний прийом інгібіторів АПФ можуть ініціювати анафілактичні та анафілактоїдні реакції (наприклад, зниження АТ, задишка, блювота, алергічні шкірні реакції), які можуть іноді бути небезпечними. На фоні лікування інгібіторами АПФ реакції підвищеної чутливості на отруту перетинчастокрилих комах (наприклад, бджіл, ос) розвиваються швидше та протікають важче. Якщо необхідно проведення десенсибілізації до отрути перетинчастокрилих комах, інгібітор АПФ повинен бути тимчасово замінений відповідним лікарським препаратом іншого класу. При застосуванні інгібіторів АПФ були описані небезпечні для життя анафілактоїдні реакції, що швидко розвиваються, іноді аж до розвитку шоку під час проведення гемодіалізу або плазмофільтрації з використанням певних високопроточних мембран з негативно зарядженою поверхнею (наприклад, поліакрилнітрильних мембран) (див. також інструкції виробників мембран). Необхідно уникати спільного застосування препарату Раміприл-ВЕРТЕКС та такого роду мембран, наприклад, для термінового гемодіалізу або гемофільтрації. В даному випадку переважно використання інших мембран або виключення прийому інгібіторів АПФ. Подібні реакції спостерігалися при аферезі ліпопротеїнів низької щільності із застосуванням декстрану сульфату. Тому цей метод не слід застосовувати у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ. Застосування інгібіторів АПФ, у тому числі раміприлу, у пацієнтів, які зазнають хірургічного втручання із застосуванням загальної анестезії, може призвести до розвитку артеріальної гіпотензії. Перед хірургічним втручанням (включаючи стоматологію) необхідно попередити лікаря-анестезіолога про застосування інгібіторів АПФ. Перед початком та під час терапії інгібіторами АПФ необхідне визначення загальної кількості лейкоцитів та лейкоцитарної формули. Досвід клінічного застосування препарату Раміприл-ВЕРТЕКС у дітей та підлітків до 18 років недостатній. У пацієнтів з порушеннями функції печінки реакція на лікування препаратом Раміприл-ВЕРТЕКС може бути посиленою або ослабленою. Крім цього, у пацієнтів з цирозом печінки з набряками та/або асцитом можлива значна активація РААС, тому при лікуванні цих пацієнтів слід дотримуватися особливої обережності. При застосуванні інгібіторів АПФ повідомляли про розвиток кашлю. Персистуючий, "сухий" кашель проходить після припинення терапії. Кашель, індукований інгібіторами АПФ, має розглядатися при диференціальній діагностиці кашлю. Контроль лабораторних показників до та під час лікування препаратом Раміприл-ВЕРТЕКС (до 1 разу на місяць у перші 3-6 місяців) Контроль функції нирок При лікуванні інгібіторами АПФ у перші тижні лікування та надалі рекомендується проводити контроль функції нирок. Особливо ретельний контроль потрібний пацієнтам з гострою та хронічною серцевою недостатністю, порушенням функції нирок, після трансплантації нирки, пацієнтам з реноваскулярними захворюваннями, включаючи пацієнтів з гемодинамічно значущим одностороннім стенозом ниркової артерії за наявності двох нирок (у таких пацієнтів навіть незначне підвищення концентрації креатиніну). може бути показником зниження функції нирок). Контроль утримання електролітів Рекомендується регулярний контроль вмісту калію та натрію у плазмі крові. Особливо ретельний моніторинг вмісту калію у плазмі крові потрібний пацієнтам з порушеннями функції нирок, значущими порушеннями водно-електролітного балансу, хронічною серцевою недостатністю. У деяких пацієнтів, які отримували раміприл, спостерігався синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону (СНСАДГ) з подальшим розвитком гіпонатріємії. Рекомендується регулярно контролювати вміст натрію в плазмі у пацієнтів похилого віку та інших пацієнтів з ризиком розвитку гіпонатріємії. Контроль показників загального аналізу крові Рекомендується контролювати показники загального аналізу крові для виявлення можливої лейкопенії. Більш регулярний контроль рекомендується на початку лікування та у пацієнтів з порушеннями функції нирок, а також у пацієнтів із захворюваннями сполучної тканини або у пацієнтів, які отримують одночасно інші лікарські засоби, здатні змінювати картину периферичної крові. Контроль кількості лейкоцитів необхідний для раннього виявлення лейкопенії, що особливо важливо у пацієнтів із підвищеним ризиком її розвитку, а також за перших ознак розвитку інфекції. При виявленні нейтропенії (число нейтрофілів менше 2000/мкл) потрібне припинення лікування інгібіторами АПФ. При появі симптоматики, обумовленої лейкопенією (наприклад, лихоманки, збільшення лімфатичних вузлів, тонзиліту), необхідний терміновий контроль картини периферичної крові. У разі появи ознак кровоточивості (найдрібніших петехій, червоно-коричневих висипань на шкірі та слизових оболонках) необхідний також контроль кількості тромбоцитів у периферичній крові. Визначення активності "печінкових" ферментів, концентрації білірубіну в крові Застосування інгібіторів АПФ у поодиноких випадках супроводжувалося розвитком синдрому, що починається з холетатичної жовтяниці або гепатиту і прогресує до фульмінантного некрозу печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому невідомий. При появі холестатичної жовтяниці або значного підвищення активності "печінкових" трансаміназ (аланінамінотрансфераза (АЛТ), аспартатамінотрансфераза (ACT)) лікування препаратом Раміприл-ВЕРТЕКС слід припинити та забезпечити лікарське спостереження за пацієнтом. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування препаратом Раміприл-ВЕРТЕКС необхідно утриматися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, включаючи керування транспортними засобами, оскільки на тлі прийому препарату Раміприл-ВЕРТЕКС можлива поява запаморочення, зниження швидкості психомоторних реакцій та уваги, особливо після прийому першої дози та при одночасному прийомі діуретиків.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. діюча речовина: раміприл – 5,0 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат – 139,0 мг; кремнію діоксид колоїдний – 3,0 мг; натрію лаурилсульфат – 1,5 мг; кальцію стеарат – 1,5 мг; капсули тверді желатинові: титану діоксид – 2,0%, заліза оксид жовтий (заліза оксид) – 0,6286%, желатин – до 100%. Капсули 5мг. 7, 10 або 14 капсул в контурній комірковій упаковці з полівінілхлоридної плівки і фольги алюмінієвої. 2 або 4 контурні осередкові упаковки по 7 капсул, 1, 2, 3, 5 або 6 контурних осередкових упаковок по 10 капсул, 1, 2 або 4 контурні осередкові упаковки по 14 капсул разом з інструкцією із застосування в пачці з картону.Опис лікарської формиТверді желатинові капсули №3 жовтого кольору. Вміст капсул – порошок або ущільнена маса білого або майже білого кольору, що розпадається при легкому натисканні скляною паличкою.Фармакотерапевтична групаАПФ інгібітор.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо раміприл швидко всмоктується із шлунково-кишкового тракту (50-60%). Їда уповільнює його абсорбцію, але не впливає на повноту всмоктування. Розподіл Біодоступність для раміприлу після прийому внутрішньо 2,5-5 мг становить 15-28%; біодоступність активного метаболіту раміприлату після прийому 2,5-5 мг раміприлу становить 45%. Після прийому раміприлу внутрішньо максимальні плазмові концентрації раміприлу та раміприлату досягаються через 1 та 2-4 години відповідно. Після щоденного прийому 5 мг на добу стабільна концентрація раміприлату в плазмі досягається до 4 дня. Зв'язок із білками плазми крові для раміприлу – 73%, раміприлату – 56%. Об'єм розподілу раміприлу – 90 л, раміприлату – 500 л. Метаболізм У печінці метаболізується з утворенням активного метаболіту раміприлату (в 6 разів активніше інгібує АПФ, ніж раміприл) та неактивних метаболітів – дикетопіперазинового ефіру, дикетопіперазинової кислоти, а також глюкуронідів раміприлу та раміприлату. Усі утворювані метаболіти, крім раміприлату, фармакологічної активності немає. Виведення Період напіввиведення (Т1/2) для раміприлу – 5,1 години; у фазі розподілу та елімінації зниження концентрації раміприлату в плазмі крові відбувається з Т1/2, рівним 3 годинам, потім слідує перехідна фаза з Т1/2, рівним 15 годин, і тривала кінцева фаза з дуже низькими концентраціями раміприлату в плазмі крові та Т1/2 рівним 4-5 днів. Ця кінцева фаза обумовлена повільним вивільненням раміприлату із міцного зв'язку з рецепторами АПФ. Незважаючи на тривалу кінцеву фазу при одноразовому протягом доби прийомі раміприлу внутрішньо в дозі 2,5 мг і більше, рівноважна концентрація раміприлату досягається приблизно через 4 дні лікування. При курсовому призначенні препарату "ефективний" Т1/2 в залежності від дози становить 13-17 годин. Т1/2 збільшується при хронічній нирковій недостатності (ХНН). Виводиться нирками – 60%, через кишечник – 40% (переважно у вигляді метаболітів). Приблизно 80-90% метаболітів у сечі та жовчі становлять раміприлат та метаболіти раміприлату. Раміприлу глюкуронід і раміприлу дикетопіперазин становлять приблизно 10-20% від загальної кількості, а вміст сечі неметаболізованого раміприлу становить приблизно 2%. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів У здорових добровольців похилого віку (65-76 років) фармакокінетика раміприлу та раміприлату істотно не відрізняється від такої у молодих здорових добровольців. При порушенні функції нирок (кліренс креатиніну (КК) менше 60 мл/хв) виведення раміприлу та його метаболітів уповільнюється пропорційно зниженню КК, що призводить до підвищення плазмової концентрації раміприлату, що знижується повільніше, ніж у пацієнтів із нормальною функцією нирок. При порушенні функції печінки сповільнюється перетворення раміприлу на раміприлат і відбувається повільніше виведення раміприлату. При серцевій недостатності концентрація раміприлату підвищується у 1,5-1,8 раза.ФармакодинамікаАктивний метаболіт раміірила, що утворюється під впливом ферментів печінки, - раміприлат - є тривало діючим інгібітором АПФ (ангіотензинперетворюючого ферменту, синоніми: кініназа II, дипептидилкарбоксидипептидаза I), що є пептидилдипептидазою. АПФ у плазмі крові та тканинах каталізує перетворення ангіотензину I на ангіотензин II, який має судинозвужувальну дію, та розпад брадикініну, який має судинорозширювальну дію. Тому при прийомі раміприлу внутрішньо зменшується утворення ангіотензину II і відбувається накопичення брадикініну, що призводить до розширення судин та зниження артеріального тиску (АТ). Підвищення активності калікреїн-кінінової системи в крові та тканинах зумовлює кардіопротективну та ендотеліопротективну дію раміприлу за рахунок активації простагландинової системи та, відповідно, збільшення синтезу простагландинів, що стимулюють утворення оксиду азоту (NО) в ендотеліоцитах. Ангіотензин II стимулює вироблення альдостерону, тому прийом раміприлу призводить до зниження секреції альдостерону та підвищення вмісту іонів калію у плазмі крові. При зниженні концентрації ангіотензину II у крові усувається його інгібуючий вплив на секрецію реніну за типом негативного зворотного зв'язку, що призводить до підвищення активності реніну плазми. Передбачається, що розвиток деяких небажаних реакцій (зокрема сухого кашлю) також пов'язаний з підвищенням активності брадикініну. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією прийом раміприлу призводить до зниження АТ у положенні "лежачи" та "стоячи" без компенсаторного збільшення частоти серцевих скорочень (ЧСС). Раміприл значно знижує загальний периферичний опір судин (ОПСС), практично не викликаючи змін у нирковому кровотоку та швидкості клубочкової фільтрації. Антигіпертензивна дія починає проявлятися через 1-2 години після прийому внутрішньо разової дози препарату, досягаючи найбільшого значення через 3-6 годин, і зберігається протягом 24 годин. При курсовому прийомі антигіпертензивний ефект може поступово збільшуватися, зазвичай стабілізуючись до 3-4 тижня регулярного прийому препарату і потім зберігаючись протягом тривалого часу. Раптове припинення прийому препарату не призводить до швидкого та значного підвищення артеріального тиску (відсутність синдрому "скасування"). У пацієнтів з артеріальною гіпертензією раміприл уповільнює розвиток та прогресування гіпертрофії міокарда та судинної стінки. У пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю раміприл знижує ОПСС (зменшення постнавантаження на серці), збільшує ємність венозного русла та знижує тиск наповнення лівого шлуночка, що, відповідно, призводить до зменшення переднавантаження на серце. У цих пацієнтів при прийомі раміприлу спостерігається збільшення серцевого викиду, фракції викиду та покращення переносимості фізичного навантаження. При діабетичній та недіабетичній нефропатії прийом раміприлу зменшує швидкість прогресування ниркової недостатності та час настання термінальної стадії ниркової недостатності та, завдяки цьому, зменшує потребу в процедурах гемодіалізу та трансплантації нирки. При початкових стадіях діабетичної та недіабетичної нефропатії раміприл зменшує ступінь виразності альбумінурії. У пацієнтів з високим ризиком розвитку серцево-судинних захворювань внаслідок судинних захворювань (діагностована ішемічна хвороба серця, облітеруючі захворювання периферичних артерій в анамнезі, інсульт в анамнезі) або цукрового діабету з не менш ніж одним додатковим фактором ризику (мікроальбумінурія, артеріальна гіпертензія холестерину (ОХ), зниження концентрації холестерину ліпопротеїнів високої щільності (ХС-ЛПВЩ), куріння) приєднання раміприлу до стандартної терапії значно знижує частоту розвитку інфаркту міокарда, інсульту та смертності від серцево-судинних причин. Крім цього, раміприл знижує показники загальної смертності, а також потребу в процедурах реваскуляризації та уповільнює виникнення або прогресування хронічної серцевої недостатності. У пацієнтів із серцевою недостатністю з клінічними проявами, що розвинулася в перші дні гострого інфаркту міокарда (2-9 добу), при прийомі раміприлу, починаючи з 3 по 10 добу гострого інфаркту міокарда, знижується показник смертності (на 27%), ризик раптової смерті на 30%), ризик прогресування хронічної серцевої недостатності до тяжкої (III-IV функціональний клас за класифікацією NYHA)/ резистентної до терапії (на 23%), ймовірність подальшої госпіталізації через розвиток серцевої недостатності (на 26%). У загальній популяції пацієнтів, а також у пацієнтів з цукровим діабетом (як з артеріальною гіпертензією, так і з нормальними показниками АТ) раміприл значно знижує ризик розвитку нефропатії та виникнення мікроальбумінурії.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (у монотерапії або у поєднанні з іншими гіпотензивними препаратами, наприклад, діуретиками та блокаторами "повільних" кальцієвих каналів). Хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії, зокрема у комбінації з діуретиками). Діабетична або недіабетична нефропатія, доклінічні або клінічно виражені стадії, у тому числі з вираженою протеїнурією, особливо при поєднанні з гіпертензією. Зниження ризику розвитку інфаркту міокарда, інсульту або серцево-судинної смертності у пацієнтів з високим серцево-судинним ризиком: у пацієнтів з підтвердженою ішемічною хворобою серця, інфарктом міокарда в анамнезі або без нього, включаючи пацієнтів, які перенесли черезшкірну транслюмінальну коронарну ангіопластику, аорто-коронарне шунтування; у пацієнтів із інсультом в анамнезі; у пацієнтів з оклюзійними ураженнями периферичних артерій в анамнезі; у пацієнтів з цукровим діабетом з не менш ніж одним додатковим фактором ризику (мікроальбумінурія, артеріальна гіпертензія, підвищення плазмових концентрацій ОХ, зниження плазмових концентрацій ХС-ЛПЗЩ, куріння); Серцева недостатність із клінічними проявами, що розвинулася протягом перших кількох днів (з другої по дев'яту добу) після гострого інфаркту міокарда.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до раміприлу, інших інгібіторів АПФ або до будь-якого компонента препарату; ангіоневротичний набряк (спадковий або ідіопатичний, а також після прийому інгібіторів АПФ) в анамнезі – ризик швидкого розвитку ангіоневротичного набряку; гемодинамічно значущий стеноз ниркових артерій (двосторонній чи односторонній у разі єдиної нирки); артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 90 мм рт. ст.) або стани з нестабільними показниками гемодинаміки; одночасне застосування з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла); одночасне застосування з антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) у пацієнтів з діабетичною нефропатією; гемодинамічно значущий стеноз аортального або мітрального клапана або гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія (ГЗКМП); первинний гіперальдостеронізм; тяжка ниркова недостатність (КК менше 20 мл/хв при площі поверхні тіла 1,73 м2); гемодіаліз (досвід клінічного застосування недостатній); вагітність, період грудного вигодовування; нефропатія, лікування якої проводиться глюкокортикостероїдами, нестероїдними протизапальними препаратами, імуномодуляторами та/або іншими цитотоксичними препаратами; хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації (досвід клінічного застосування недостатній); вік до 18 років (досвід клінічного застосування недостатній); гемодіаліз або гемофільтрація з використанням деяких мембран з негативно зарядженою поверхнею, таких як високопроточні мембрани з поліакрилонітрилу (небезпека розвитку тяжких анафілактоїдних реакцій); аферез ліпопротеїнів низької щільності з використанням декстрану сульфату (небезпека розвитку реакцій підвищеної чутливості); проведення десенсибілізуючої терапії при реакціях підвищеної чутливості до отрут перетинчастокрилих комах, таких як бджоли, оси; непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція. Додаткові протипоказання при застосуванні препарату Раміприл-ВЕРТЕКС у гострій стадії інфаркту міокарда: тяжка хронічна серцева недостатність (IV функціональний клас за класифікацією NYHA); нестабільна стенокардія; небезпечні життя шлуночкові порушення ритму серця; "легеневе" серце. З обережністю: Одночасне застосування препарату Раміприл-ВЕРТЕКС з препаратами, що містять аліскірен, або антагоністами рецепторів до ангіотензину II (при подвійній блокаді ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) є підвищений ризик різкого зниження артеріального тиску, розвитку гіперкаліємії та погіршення функції. . Стани, за яких надмірне зниження АТ є особливо небезпечним (при атеросклеротичних ураженнях коронарних та мозкових артерій). Стани, що супроводжуються підвищенням активності РААС, при яких при інгібуванні АПФ є ризик різкого зниження артеріального тиску з погіршенням функції нирок: тяжка артеріальна гіпертензія, особливо злоякісна артеріальна гіпертензія; хронічна серцева недостатність, особливо тяжка або щодо якої приймаються інші лікарські засоби з антигіпертензивною дією; гемодинамічно значущий однобічний стеноз ниркової артерії (за наявності обох нирок) - у таких пацієнтів навіть незначне збільшення концентрації креатиніну в плазмі може бути проявом однобічного погіршення функції нирок; попередній прийом діуретиків; порушення водно-електролітного балансу внаслідок недостатнього споживання рідини та кухонної солі, діареї, блювання, рясного потовиділення. Порушення функції печінки (недостатність досвіду застосування: можливе як посилення, так і ослаблення ефектів раміприлу; за наявності у пацієнтів цирозу печінки з асцитом та набряками можлива значна активація РААС, див. вище "стани, що супроводжуються підвищенням активності РААС"). Цукровий діабет (ризик розвитку гіперкаліємії). Порушення функції нирок (КК понад 20 мл/хв при площі поверхні тіла 1,73 м2) (ризик розвитку гіперкаліємії та лейкопенії). Стан після трансплантації нирки. Системні захворювання сполучної тканини, у тому числі системний червоний вовчак, системна склеродермія, супутня терапія мієлотоксичними препаратами, здатними викликати зміни у картині периферичної крові (можливе пригнічення кістковомозкового кровотворення, розвиток нейтропенії або агранулоцитозу). літній вік (ризик посилення антигіпертензивної дії). гіперкаліємія. застосування під час великих хірургічних втручань або проведення загальної анестезії.Вагітність та лактаціяВагітність Препарат Раміпріл-ВЕРТЕКС протипоказаний при вагітності. Тому перед початком лікування слід переконатися у відсутності вагітності. Якщо пацієнтка завагітніла в період лікування, необхідно якомога раніше замінити лікарську терапію препаратом Раміприл-ВЕРТЕКС іншою терапією. В іншому випадку існує ризик порушення розвитку нирок плода, зниження артеріального тиску плода та новонародженого, порушення функції нирок, гіперкаліємії, гіпоплазії кісток черепа, олігогідрамніону, контрактури кінцівок, деформації черепа, гіпоплазії легень, особливо в І триместрі вагітності. Рекомендується вести ретельне спостереження за новонародженими, які піддавалися внутрішньоутробному впливу інгібіторів АПФ, для виявлення артеріальної гіпотензії, олігурії та гіперкаліємії. При олігурії необхідна підтримка АТ та ниркової перфузії шляхом заповнення об'єму циркулюючої крові (ОЦК) та судинозвужувальних засобів. У новонароджених є ризик розвитку олігурії та неврологічних розладів, можливо, через зниження ниркового та мозкового кровотоку внаслідок зниження артеріального тиску, що викликається інгібіторами АПФ (одержуваних вагітними та після пологів). Період грудного вигодовування У дослідженнях на тваринах було показано, що раміприл виділяється з молоком лактуючих тварин. Якщо лікування препаратом Раміприл-ВЕРТЕКС необхідне в період лактації, годування груддю слід припинити.Побічна діяКласифікація побічних реакцій щодо органів та систем із зазначенням частоти їх виникнення: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100, < 1/10), нечасто (≥ 1/1000, < 1/100), рідко ( ≥ 1/10000, < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), зокрема окремі повідомлення, частота невідома (через недостатність даних). Порушення з боку крові та лімфатичної системи: нечасто – еозинофілія; рідко – лейкопенія, включаючи нейтропенію та агранулоцитоз, зменшення кількості еритроцитів у периферичній крові, зниження гемоглобіну, тромбоцитопенію, лімфоаденопатію; частота невідома – пригнічення кістковомозкового кровотворення, панцитопенія, гемолітична анемія. Порушення з боку імунної системи: частота невідома - анафілактичні або анафілактоїдні реакції (при інгібуванні АПФ збільшується тяжкість анафілактичних або анафілактоїдних реакцій на отрути комах), підвищення титру антинуклеарних антитіл. Порушення з боку ендокринної системи: частота невідома – синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону (СНСАДГ). Порушення з боку обміну речовин та харчування: часто – підвищення вмісту калію в крові; нечасто – анорексія, зниження апетиту; частота невідома – зниження вмісту натрію в крові. Порушення психіки: нечасто – пригнічений настрій, тривога, нервозність, руховий неспокій, порушення сну, включаючи сонливість; рідко – сплутаність свідомості; частота невідома – порушення уваги. Порушення з боку нервової системи: часто – головний біль, запаморочення (відчуття “легкості” в голові); нечасто – вертиго, парестезія, агевзія (втрата смакової чутливості), дисгевзія (порушення смакової чутливості); рідко – тремор, порушення рівноваги; частота невідома - ішемія головного мозку, включаючи ішемічний інсульт і минуще порушення мозкового кровообігу, порушення психомоторних реакцій (зниження реакції), парестезія (відчуття печіння), паросмія (порушення сприйняття запахів). Порушення органу зору: нечасто - зорові розлади, включаючи розпливчастість зображення; рідко – кон'юнктивіт. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: рідко – порушення слуху, шум у вухах. Порушення серця: нечасто - ішемія міокарда, включаючи розвиток нападу стенокардії або інфаркту міокарда, тахікардія, порушення серцевого ритму (поява або посилення), відчуття серцебиття, периферичні набряки. Порушення з боку судин: часто – надмірне зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія, синкопальні стани; нечасто - "припливи" крові до шкіри обличчя; рідко – виникнення або посилення порушень кровообігу на фоні стенозуючих судинних уражень, васкуліт; частота невідома – синдром Рейно. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто - "сухий" кашель (що посилюється ночами і в положенні "лежачи"), бронхіт, синусит, задишка; нечасто – бронхоспазм, включаючи обтяження перебігу бронхіальної астми, закладеність носа. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – запальні реакції у шлунку та кишечнику, розлади травлення, відчуття дискомфорту в ділянці живота, диспепсія, діарея, нудота, блювання; нечасто - фатальний панкреатит (випадки панкреатиту з летальним результатом при прийомі інгібіторів АПФ спостерігалися вкрай рідко), підвищення активності ферментів підшлункової залози в плазмі крові, ангіоневротичний набряк тонкого кишечника, біль у верхніх відділах живота, у тому числі пов'язана з гастритом, запор, оболонки порожнини рота; рідко – глосит; частота невідома – афтозний стоматит (запальні реакції слизової оболонки порожнини рота). Порушення з боку печінки та жовчовивідних протоків: нечасто – підвищення активності "печінкових" ферментів та концентрації кон'югованого білірубіну в плазмі крові; рідко - холестатична жовтяниця, гепатоцелюлярнис ураження; частота невідома - гостра печінкова недостатність, холестатичний або цитолітичний гепатит (вкрай рідко з летальним результатом). Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто – шкірний висип, зокрема макульозно-папульозний; нечасто - ангіоневротичний набряк, у тому числі і з летальним результатом (набряк гортані може викликати обструкцію дихальних шляхів, що призводить до летального результату), свербіж шкіри, гіпергідроз (підвищене потовиділення); рідко – ексфоліативний дерматит, кропив'янка, оніхолізис (відшарування нігтя від м'яких тканин пальця); дуже рідко – реакції фотосенсибілізації; частота невідома - токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема, пемфігус (міхуровий висип), обтяження перебігу псоріазу, псоріазоподібний дерматит, пемфігоїдна або ліхеноїдна (лишаевидная) екзантема. Порушення з боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: часто – м'язові судоми, міалгія; нечасто – артралгія. Порушення з боку нирок і сечовивідних шляхів: нечасто - порушення функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності, збільшення кількості виділеної сечі, посилення протеїнурії, що раніше існувала, підвищення концентрації сечовини і креатиніну в плазмі крові. Порушення з боку репродуктивної системи та молочної залози: нечасто – еректильна дисфункція з минущою імпотенцією, зниження лібідо; частота невідома – гінекомастія. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – біль у грудях, відчуття втоми; нечасто – підвищення температури тіла; рідко – астенія (слабкість).Взаємодія з лікарськими засобамиПротипоказані комбінації Використання деяких високопроточних мембран з негативно зарядженою поверхнею (наприклад, поліакрилнітрильних мембран) при проведенні гемодіалізу або гемофільтрації та використання декстрану сульфату при аферезі ліпопротеїнів низької щільності збільшує ризик розвитку тяжких анафілактичних реакцій. Якщо пацієнту необхідне проведення цих процедур, слід використовувати інші типи мембран (у разі проведення плазмаферезу та гемофільтрації) або перевести пацієнта на прийом гіпотензивних препаратів інших груп. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину II протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів. Нерекомендовані комбінації При одночасному застосуванні з солями калію, калійзберігаючими діуретиками (наприклад, амілоридом, тріамтереном, спіронолактоном, епленероном (похідне спіронолактону)), іншими лікарськими препаратами, здатними збільшувати вміст калію в плазмі крові (включаючи антагоністи рецепторів до ангіотензу) сульфаметоксазол), такролімус, циклоспорин) можливий підвищений ризик розвитку гіперкаліємії (при одночасному застосуванні потрібен регулярний контроль вмісту калію в плазмі). Комбіноване застосування раміприлу та телмісартану не рекомендується, оскільки не забезпечує кращого ефекту порівняно з роздільним застосуванням. Крім того, зафіксовано більш високу частоту виникнення гіперкаліємії, ниркової недостатності, артеріальної гіпотензії та запаморочення при комбінованому лікуванні. Комбінації, які слід застосовувати з обережністю При одночасному призначенні з гіпотензивними лікарськими засобами (наприклад, діуретиками) та іншими препаратами, що знижують АТ (нітратами, трициклічними антидепресантами, засобами для загальної та місцевої анестезії, баклофеном, алфузозином, доксазозином, празозином, тамсулозином, теразозином); при комбінації з діуретиками слід контролювати вміст натрію у плазмі крові. Слід застосовувати з обережністю комбінації раміприлу із препаратами, що блокують РААС. З препаратом золота (натрію ауротіомалат) для внутрішньовенного введення рідко можливі гіперемія обличчя, нудота, блювання, гіпотензія. Зі снодійними, наркотичними та знеболюючими лікарськими засобами можливе посилення антигіпертензивної дії. З вазопресорними симпатоміметиками (епінефрином (адреналіном), ізопротеренолом, добутаміном, допаміном) відзначається зменшення антигіпертензивної дії раміприлу, потрібен регулярний контроль артеріального тиску. З алопуринолом, прокаїнамідом, цитостатиками, імунодепресантами, кортикостероїдами (глюкокортикостероїдами та мінералокортикостероїдами) та іншими лікарськими засобами, які можуть впливати на гематологічні показники, збільшується ризик розвитку гематологічних реакцій. З солями літію відзначається підвищення плазмової концентрації літію та посилення кардіо- та нейротоксичної дії літію. Тому слід контролювати вміст літію у плазмі крові. З гіпоглікемічними засобами (наприклад, інсулінами, гіпоглікемічними засобами для внутрішнього прийому (похідними сульфонілсечовини, бігуанідами)) у зв'язку зі зменшенням інсулінорезистентності під впливом інгібіторів АПФ можливе посилення гіпоглікемічного ефекту цих препаратів аж до розвитку гіпоглікемії. Особливо ретельний моніторинг концентрації глюкози в крові рекомендується на початку спільного застосування гіпоглікемічних засобів з інгібіторами АПФ. При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та інгібіторів дипептилпептидази IV типу (ДПП-IV) (гліптинів), наприклад, ситагліптину, саксагліптину, віллдагліптину, лінагліптину збільшується ризик розвитку ангіоневротичного набряку. При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та інгібіторів mTOR (mammalian Target of Rapamycin - мета рапаміцину в клітинах ссавців), наприклад, темсіролімусу, сиролімусу, еверолімусу збільшується ризик розвитку ангіоневротичного набряку. При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та рацекадотрилу (інгібітор енкефалінази, що застосовується для лікування гострої діареї) збільшується ризик розвитку ангіоневротичного набряку. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з естрамустином може призвести до збільшення ризику розвитку ангіоневротичного набряку. Комбінації, які слід брати до уваги З нестероїдними протизапальними препаратами (індометацином, ацетилсаліцилової кислотою у добовій дозі більше 3 г, інгібіторами циклооксигенази-2) можливе ослаблення дії раміприлу, підвищення ризику порушення функції нирок та підвищення вмісту калію у плазмі крові. З гепарином можливе підвищення вмісту калію у плазмі крові. З натрію хлоридом можливе ослаблення антигіпертензивної дії раміприлу та менш ефективне лікування симптомів хронічної серцевої недостатності. З етанолом відзначається посилення симптомів вазодилатації. Раміприл може посилювати несприятливий вплив етанолу на організм. З естрогенами наголошується на ослабленні антигіпертензивної дії раміприлу (затримка рідини). Одночасне застосування з іншими інгібіторами АПФ підвищує ризик розвитку ниркової недостатності (у тому числі гострої ниркової недостатності), гіперкаліємії. Десенсибілізуюча терапія при підвищеній чутливості до отрути перетинчастокрилих комах: інгібітори АПФ, включаючи раміприл, збільшують ймовірність розвитку важких анафілактичних або анафілактоїдних реакцій на отрути комах, що перетинають крила. Передбачається, що цей ефект може виникнути при застосуванні інших алергенів. На фоні лікування інгібіторами АПФ реакції підвищеної чутливості на отруту перетинчастокрилих комах (наприклад, бджіл, ос) розвиваються швидше та протікають важче. Якщо необхідно проведення десенсибілізації до отрути перетинчастокрилих комах, інгібітор АПФ повинен бути тимчасово замінений відповідним лікарським препаратом іншого класу.Спосіб застосування та дозиДля забезпечення зазначених нижче режимів дозування за необхідності застосування раміприлу в дозі 1,25 мг слід призначати препарати раміприлу інших виробників у лікарській формі "таблетки 1,25 мг" або "таблетки 2,5 мг" з ризиком. Капсули необхідно ковтати цілком і запивати достатньою кількістю води (1/2 склянки), незалежно від часу їди (тобто капсули можуть прийматися як до, так і під час або після їди). Доза підбирається залежно від терапевтичного ефекту та переносимості препарату пацієнтом. Лікування препаратом Раміприл-ВЕРТЕКС зазвичай є тривалим, а його тривалість у кожному конкретному випадку визначається лікарем. Якщо не призначається інакше, то за нормальної функції нирок та печінки рекомендуються представлені далі режими дозування. Артеріальна гіпертензія Всередину початкова доза - 2,5 мг, одноразово вранці. Якщо прийом препарату в цій дозі протягом 3-х тижнів і більше не вдається нормалізувати АТ, то доза може бути збільшена до 5 мг препарату Раміприл-ВЕРТЕКС на добу. При недостатній ефективності дози 5 мг через 2-3 тижні вона може бути ще подвоєна до максимальної добової дози, що рекомендується, - 10 мг на добу (можливий прийом 2 капсул по 5 мг або 1 капсули/таблетки раміприлу по 10 мг). Як альтернатива збільшення дози до 10 мг на добу при недостатньому антигіпертензивному ефекті добової дози 5 мг можливе додавання до терапії інших гіпотензивних засобів, зокрема діуретиків або блокаторів "повільних" кальцієвих каналів. Хронічна серцева недостатність Початкова доза – 1,25 мг на добу (можливе застосування раміприлу у лікарській формі таблетки по 2,5 мг із ризиком інших виробників у таблетованій лікарській формі). Залежно від реакції пацієнта на терапію, що проводиться, дозу можна збільшувати. Рекомендується подвоювати її з інтервалами 1-2 тижні. Дози від 2,5 мг і більше приймати одноразово або розділити на 2 прийоми. Максимальна добова доза – 10 мг (можливий прийом 2 капсул по 5 мг або 1 капсули/таблетки раміприлу по 10 мг). Серцева недостатність з клінічними проявами, що розвинулася протягом перших кількох днів (з другої по дев'яту добу) після гострого інфаркту міокарда Початкова доза – 5 мг на добу, розділена на 2 прийоми, по 2,5 мг уранці та ввечері. Якщо пацієнт не переносить цю початкову дозу (спостерігається надмірне зниження АТ), то йому рекомендується протягом двох днів приймати по 1,25 мг 2 рази на добу (можливе застосування раміприлу у лікарській формі таблетки по 2,5 мг із ризиком інших виробників у таблетованій) лікарської форми). Потім залежно від реакції пацієнта, доза може бути збільшена. Рекомендується, щоб доза при збільшенні подвоювалася з інтервалом 1-3 дні. Пізніше кратність прийому добової дози може бути зменшена до 1 разу на день. Максимальна добова доза, що рекомендується, становить 10 мг (можливий прийом 2 капсул по 5 мг або 1 капсули/таблетки раміприлу по 10 мг). В даний час досвід лікування пацієнтів з тяжкою хронічною серцевою недостатністю (III-IV функціональний клас за класифікацією NYHA), що виникла безпосередньо після гострого інфаркту міокарда, є недостатнім. Якщо у таких пацієнтів приймається рішення про проведення лікування препаратом Раміприл – ВЕРТЕКС, рекомендується, щоб лікування починалося з найменшої можливої дози – 1,25 мг 1 раз на добу (можливе застосування раміприлу у лікарській формі таблетки по 2,5 мг із ризиком інших виробників у таблетованої лікарської форми). Особливої обережності слід дотримуватись при кожному збільшенні дози. Діабетична або недіабетична нефропатія Початкова доза – 1,25 мг 1 раз на добу (можливе застосування раміприлу у лікарській формі таблетки по 2,5 мг із ризиком інших виробників у таблетованій лікарській формі). Доза може збільшуватись до 5 мг 1 раз на добу. Максимальна добова доза – 5 мг. Зниження ризику розвитку інфаркту міокарда, інсульту або серцево-судинної смертності у пацієнтів із високим серцево-судинним ризиком Рекомендована початкова доза – 2,5 мг 1 раз на добу. Залежно від переносимості препарату пацієнтом, дозу можна поступово збільшувати. Рекомендується подвоїти дозу через один тиждень лікування, а протягом наступних 3 тижнів лікування – збільшити її до звичайної підтримуючої дози 10 мг 1 раз на добу. Дози, що перевищують 10 мг, вивчені недостатньо. Застосування раміприлу у пацієнтів із КК менше 0,6 мл/сек вивчено недостатньо. Застосування препарату Раміприл-ВЕРТЕКС у спеціальних груп пацієнтів Пацієнти з порушеннями функції нирок При КК від 50 до 20 мл/хв на 1,73 м2 площі поверхні тіла початкова добова доза зазвичай становить 1,25 мг (можливе застосування раміприлу у лікарській формі таблетки по 2,5 мг із ризиком інших виробників у таблетованій лікарській формі). Максимальна добова доза – 5 мг. Пацієнти з не повністю скоригованим водно-електролітним балансом, пацієнти з тяжкою артеріальною гіпертензією, а також пацієнти, для яких надмірне зниження АТ становить певний ризик (наприклад, при тяжкому атеросклеротичному ураженні коронарних та мозкових артерій) Початкова доза знижується до 1,25 мг/добу (можливе застосування раміприлу у лікарській формі таблетки по 2,5 мг із ризиком інших виробників у таблетованій лікарській формі). Пацієнти з попередньою терапією діуретиками Необхідно при можливості відмінити діуретики за 2-3 дні (залежно від тривалості дії діуретиків) перед початком лікування препаратом Раміприл-ВЕРТЕКС або, принаймні, зменшити дозу діуретиків, що приймаються. Лікування таких пацієнтів слід починати з найнижчої дози, що дорівнює 1,25 мг раміприлу, що приймається 1 раз на добу, вранці (можливе застосування раміприлу у лікарській формі таблетки по 2,5 мг із ризиком інших виробників у таблетованій лікарській формі). Після прийому першої дози і щоразу після збільшення дози раміприлу та (або) діуретиків, особливо "петлевих" діуретиків, пацієнти повинні перебувати під медичним наглядом не менше 8 годин, щоб уникнути неконтрольованої гіпотензивної реакції. Пацієнти похилого віку (старше 65 років) Початкова доза – 1,25 мг на добу (можливе застосування раміприлу у лікарській формі таблетки по 2,5 мг із ризиком інших виробників у таблетованій лікарській формі). Пацієнти з порушеннями функції печінки Реакція АТ на прийом препарату Раміприл-ВЕРТЕКС може посилюватись (за рахунок уповільнення виведення раміприлату), так і зменшуватися (за рахунок уповільнення перетворення раміприлу на раміприлат). Тому на початку лікування потрібне ретельне медичне спостереження. Максимальна допустима добова доза – 2,5 мг.ПередозуванняСимптоми Надмірна периферична вазодилатація з розвитком вираженого зниження артеріального тиску, шоку; брадикардія; водно-електролітні порушення; гостра ниркова недостатність; ступор. Лікування У легенях передозування - промивання шлунка, прийом адсорбентів, натрію сульфату (бажано протягом перших 30 хвилин). Слід контролювати функцію життєво важливих органів. У більш важких випадках - заходи, спрямовані на стабілізацію АТ: внутрішньовенне введення 0,9% розчину натрію хлориду, плазмозамінників, встановлення тимчасового електрокардіостимулятора при стійкій до медикаментозної терапії брадикардії. При вираженому зниженні АТ до терапії з поповнення ОЦК та відновлення водно-електролітного балансу може бути додане введення альфа-адренергічних агоністів (норепінефрін, допамін). У разі брадикардії рекомендується призначення атропіну або встановлення тимчасового електрокардіостимулятора. Необхідно ретельно контролювати АТ, функцію нирок та вміст електролітів у плазмі крові. Досвіду застосування форсованого діурезу, зміни рН сечі, гемофільтрації або діалізу для прискореного виведення раміприлу з організму немає. Гемодіаліз показаний у разі розвитку ниркової недостатності.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЛікування препаратом Раміприл-ВЕРТЕКС зазвичай є тривалим, його тривалість у кожному конкретному випадку визначається лікарем. Воно також потребує регулярного лікарського контролю, зокрема у пацієнтів з порушеною функцією печінки та нирок. Перед початком лікування препаратом Раміприл-ВЕРТЕКС необхідно усунути гіпонатріємію та гіповолемію. У пацієнтів, які раніше приймали діуретики, необхідно їх відмінити або принаймні знизити їх дозу за 2-3 дні до початку прийому препарату Раміприл-ВЕРТЕКС (у цьому випадку слід ретельно контролювати стан пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю у зв'язку з можливістю розвитку у них декомпенсації внаслідок збільшення ОЦК). Після прийому першої дози препарату, а також при збільшенні його дози та/або дози діуретиків (особливо "петлевих") необхідно забезпечити ретельне медичне спостереження за пацієнтом протягом не менше 8-ми годин для своєчасного вживання відповідних заходів у разі надмірного зниження АТ. Якщо препарат Раміприл-ВЕРТЕКС застосовується вперше або у високій дозі у пацієнтів з підвищеною активністю РААС, то у них слід ретельно контролювати АТ, особливо на початку лікування, оскільки у цих пацієнтів є підвищений ризик надмірного зниження АТ. При злоякісній артеріальній гіпертензії та серцевій недостатності, особливо на гострій стадії інфаркту міокарда, лікування препаратом Раміприл-ВЕРТЕКС слід розпочинати лише в умовах стаціонару. У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю прийом препарату може призвести до розвитку вираженого зниження артеріального тиску, яке у ряді випадків супроводжується олігурією або азотемією та рідко – розвитком гострої ниркової недостатності. Слід бути обережними при лікуванні літніх пацієнтів, оскільки вони можуть бути особливо чутливі до інгібіторів АПФ; у початковій фазі лікування рекомендується контролювати показники функції нирок. У пацієнтів, для яких зниження артеріального тиску може становити певний ризик (наприклад, у пацієнтів з атеросклеротичним звуженням коронарних або мозкових артерій), лікування має починатися під суворим медичним наглядом. Слід бути обережними при фізичному навантаженні та/або спекотній погоді через ризик підвищеного потовиділення та дегідратації з розвитком артеріальної гіпотензії внаслідок зменшення ОЦК та зниження вмісту натрію в крові. Під час лікування препаратом Раміпріл-ВЕРТЕКС не рекомендується вживати алкоголь. Минуща артеріальна гіпотензія не є протипоказанням для продовження лікування після стабілізації артеріального тиску. У разі повторного розвитку вираженої гіпотензії слід зменшити дозу або відмінити препарат. Одночасне застосування препарату Раміприл-ВЕРТЕКС з препаратами, що містять аліскірен, або з антагоністами рецепторів до ангіотензину II, що призводить до подвійної блокади РААС, не рекомендується у зв'язку з ризиком надмірного зниження АТ, розвитку гіперкаліємії та погіршення функції нирок у порівнянні з моно. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину II протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів. У пацієнтів, які отримували лікування інгібіторами АПФ, спостерігалися випадки ангіоневротичного набряку обличчя, кінцівок, губ, язика, горлянки або гортані. При виникненні набряклості в області обличчя (губи, повіки) або язика, порушенні ковтання або дихання пацієнт повинен негайно припинити прийом препарату. Ангіоневротичний набряк, що локалізується в області язика, глотки або гортані (можливі симптоми: порушення ковтання або дихання), може загрожувати життю та вимагає проведення невідкладних заходів щодо його усунення: підшкірне введення 0,3-0,5 мг або внутрішньовенне краплинне введення 0,1 мг адреналіну (епінефрину) (під контролем АТ, ЧСС та електрокардіограми) з подальшим застосуванням глюкокортикостероїдів (внутрішньовенно, внутрішньом'язово або внутрішньо); також рекомендується внутрішньовенне введення антигістамінних засобів (блокаторів H1- та Н2-гістамінових рецепторів),а у разі недостатності інактиваторів ферменту С1-естерази можна розглянути питання необхідності введення на додаток до адреналіну (епінефрину) інгібіторів ферменту С1-эстерази. Пацієнт повинен бути госпіталізований, і спостереження за ним має проводитися до повного усунення симптомів, але не менше 24 годин. У пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ, спостерігалися випадки інтестинального ангіоневротичного набряку, який виявлявся болями у животі з нудотою та блюванням або без них; у деяких випадках одночасно спостерігався і ангіоневротичний набряк обличчя. Інтестинальний ангіоневротичний набряк діагностували за допомогою комп'ютерної томографії, ультразвукового дослідження або оперативного втручання. При появі у пацієнта на фоні лікування інгібіторами АПФ вищеописаних симптомів слід при проведенні диференціального діагнозу розглядати та можливість розвитку у нього інтестинального ангіоневротичного набряку. Лікування, спрямоване на десенсибілізацію до отрути перетинчастокрилих комах (бджіл, ос), та одночасний прийом інгібіторів АПФ можуть ініціювати анафілактичні та анафілактоїдні реакції (наприклад, зниження АТ, задишка, блювота, алергічні шкірні реакції), які можуть іноді бути небезпечними. На фоні лікування інгібіторами АПФ реакції підвищеної чутливості на отруту перетинчастокрилих комах (наприклад, бджіл, ос) розвиваються швидше та протікають важче. Якщо необхідно проведення десенсибілізації до отрути перетинчастокрилих комах, інгібітор АПФ повинен бути тимчасово замінений відповідним лікарським препаратом іншого класу. При застосуванні інгібіторів АПФ були описані небезпечні для життя анафілактоїдні реакції, що швидко розвиваються, іноді аж до розвитку шоку під час проведення гемодіалізу або плазмофільтрації з використанням певних високопроточних мембран з негативно зарядженою поверхнею (наприклад, поліакрилнітрильних мембран) (див. також інструкції виробників мембран). Необхідно уникати спільного застосування препарату Раміприл-ВЕРТЕКС та такого роду мембран, наприклад, для термінового гемодіалізу або гемофільтрації. В даному випадку переважно використання інших мембран або виключення прийому інгібіторів АПФ. Подібні реакції спостерігалися при аферезі ліпопротеїнів низької щільності із застосуванням декстрану сульфату. Тому цей метод не слід застосовувати у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ. Застосування інгібіторів АПФ, у тому числі раміприлу, у пацієнтів, які зазнають хірургічного втручання із застосуванням загальної анестезії, може призвести до розвитку артеріальної гіпотензії. Перед хірургічним втручанням (включаючи стоматологію) необхідно попередити лікаря-анестезіолога про застосування інгібіторів АПФ. Перед початком та під час терапії інгібіторами АПФ необхідне визначення загальної кількості лейкоцитів та лейкоцитарної формули. Досвід клінічного застосування препарату Раміприл-ВЕРТЕКС у дітей та підлітків до 18 років недостатній. У пацієнтів з порушеннями функції печінки реакція на лікування препаратом Раміприл-ВЕРТЕКС може бути посиленою або ослабленою. Крім цього, у пацієнтів з цирозом печінки з набряками та/або асцитом можлива значна активація РААС, тому при лікуванні цих пацієнтів слід дотримуватися особливої обережності. При застосуванні інгібіторів АПФ повідомляли про розвиток кашлю. Персистуючий, "сухий" кашель проходить після припинення терапії. Кашель, індукований інгібіторами АПФ, має розглядатися при диференціальній діагностиці кашлю. Контроль лабораторних показників до та під час лікування препаратом Раміприл-ВЕРТЕКС (до 1 разу на місяць у перші 3-6 місяців) Контроль функції нирок При лікуванні інгібіторами АПФ у перші тижні лікування та надалі рекомендується проводити контроль функції нирок. Особливо ретельний контроль потрібний пацієнтам з гострою та хронічною серцевою недостатністю, порушенням функції нирок, після трансплантації нирки, пацієнтам з реноваскулярними захворюваннями, включаючи пацієнтів з гемодинамічно значущим одностороннім стенозом ниркової артерії за наявності двох нирок (у таких пацієнтів навіть незначне підвищення концентрації креатиніну). може бути показником зниження функції нирок). Контроль утримання електролітів Рекомендується регулярний контроль вмісту калію та натрію у плазмі крові. Особливо ретельний моніторинг вмісту калію у плазмі крові потрібний пацієнтам з порушеннями функції нирок, значущими порушеннями водно-електролітного балансу, хронічною серцевою недостатністю. У деяких пацієнтів, які отримували раміприл, спостерігався синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону (СНСАДГ) з подальшим розвитком гіпонатріємії. Рекомендується регулярно контролювати вміст натрію в плазмі у пацієнтів похилого віку та інших пацієнтів з ризиком розвитку гіпонатріємії. Контроль показників загального аналізу крові Рекомендується контролювати показники загального аналізу крові для виявлення можливої лейкопенії. Більш регулярний контроль рекомендується на початку лікування та у пацієнтів з порушеннями функції нирок, а також у пацієнтів із захворюваннями сполучної тканини або у пацієнтів, які отримують одночасно інші лікарські засоби, здатні змінювати картину периферичної крові. Контроль кількості лейкоцитів необхідний для раннього виявлення лейкопенії, що особливо важливо у пацієнтів із підвищеним ризиком її розвитку, а також за перших ознак розвитку інфекції. При виявленні нейтропенії (число нейтрофілів менше 2000/мкл) потрібне припинення лікування інгібіторами АПФ. При появі симптоматики, обумовленої лейкопенією (наприклад, лихоманки, збільшення лімфатичних вузлів, тонзиліту), необхідний терміновий контроль картини периферичної крові. У разі появи ознак кровоточивості (найдрібніших петехій, червоно-коричневих висипань на шкірі та слизових оболонках) необхідний також контроль кількості тромбоцитів у периферичній крові. Визначення активності "печінкових" ферментів, концентрації білірубіну в крові Застосування інгібіторів АПФ у поодиноких випадках супроводжувалося розвитком синдрому, що починається з холетатичної жовтяниці або гепатиту і прогресує до фульмінантного некрозу печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому невідомий. При появі холестатичної жовтяниці або значного підвищення активності "печінкових" трансаміназ (аланінамінотрансфераза (АЛТ), аспартатамінотрансфераза (ACT)) лікування препаратом Раміприл-ВЕРТЕКС слід припинити та забезпечити лікарське спостереження за пацієнтом. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування препаратом Раміприл-ВЕРТЕКС необхідно утриматися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, включаючи керування транспортними засобами, оскільки на тлі прийому препарату Раміприл-ВЕРТЕКС можлива поява запаморочення, зниження швидкості психомоторних реакцій та уваги, особливо після прийому першої дози та при одночасному прийомі діуретиків.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: 10 мг раміприлу; Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна – 50 мг, лактоза – 116.2 мг, кремнію діоксид колоїдний – 0.4 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію – 1.7 мг, магнію стеарат – 1.7 мг. 14 шт. - упаковки осередкові контурні (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки білого або майже білого кольору, круглі, плоскоциліндричні, з фаскою та ризиком.Фармакотерапевтична групаІнгібітор АПФ. Є проліками, з яких в організмі утворюється активний метаболіт раміприлат. Вважають, що механізм антигіпертензивної дії пов'язаний з конкурентним інгібуванням активності АПФ, яке призводить до зниження швидкості перетворення ангіотензину I на ангіотензин II, що є потужною судинозвужувальною речовиною. Внаслідок зменшення концентрації ангіотензину II відбувається вторинне збільшення активності реніну плазми за рахунок усунення негативного зворотного зв'язку при вивільненні реніну та пряме зниження секреції альдостерону. Завдяки судинорозширювальній дії зменшує ОПСС (постнавантаження), тиск заклинювання в легеневих капілярах (переднавантаження) та опір у легеневих судинах; підвищує хвилинний об'єм серця та толерантність до навантаження. У пацієнтів з ознаками хронічної серцевої недостатності після інфаркту міокарда раміприл знижує ризик раптової смерті, прогресування серцевої недостатності у тяжку/резистентну недостатність та зменшує кількість госпіталізацій щодо серцевої недостатності. Відомо, що раміприл значно знижує частоту інфаркту міокарда, інсульту та серцево-судинної смерті у пацієнтів з підвищеним кардіоваскулярним ризиком внаслідок судинних захворювань (ІХС, перенесений інсульт або захворювання периферичних судин) або цукрового діабету, у яких є як мінімум один додатковий фактор. , артеріальна гіпертензія, підвищення рівня загального холестерину, низький рівень ЛПВЩ, куріння) Знижує загальну смертність та потребу в процедурах реваскуляризації, уповільнює виникнення та прогресування хронічної серцевої недостатності. Як у пацієнтів з цукровим діабетом, так і без нього, раміприл значно знижує наявну мікроальбумінурію та ризик розвитку нефропатії. Ці ефекти спостерігаються у пацієнтів як з підвищеним, так і з нормальним артеріальним тиском. Гіпотензивний ефект раміприлу розвивається приблизно через 1-2 години, досягає максимуму в межах 3-6 годин, триває не менше 24 годин.ФармакокінетикаПри вживанні абсорбція становить 50-60%, їжа не впливає на ступінь всмоктування, але уповільнює абсорбцію. Cmax досягається через 2-4 години. У печінці метаболізується з утворенням активного метаболіту раміприлату (в 6 разів активніше інгібує АПФ, ніж раміприл), неактивного дикетопіперазину та глюкуронізується. Усі утворювані метаболіти, крім раміприлату, фармакологічної активності немає. Зв'язування з білками плазми для раміприлу – 73%, раміприлату – 56%. Біодоступність після прийому внутрішньо 2.5-5 мг раміприлу – 15-28%; для раміприлату – 45%. Після щоденного прийому раміприлу в дозі 5 мг на добу, стійка концентрація раміприлату в плазмі досягається до 4 дня. T1/2 для раміприлу – 5.1 год; у фазі розподілу та елімінації падіння концентрації раміприлату в сироватці крові відбувається з T1/2 - 3 год, потім слідує перехідна фаза з T1/2 - 15 год, і тривала кінцева фаза з дуже низькими концентраціями раміприлату в плазмі та T1/2 - 4- 5 днів. T1/2 збільшується при хронічній нирковій недостатності. Vd раміприлу – 90 л, раміприлату – 500 л. Нирками виводиться 60%, через кишечник – 40% (переважно у вигляді метаболітів). При порушенні функції нирок виведення раміприлу та його метаболітів уповільнюється пропорційно до зниження КК; при порушенні функції печінки сповільнюється перетворення на раміприлат; при серцевій недостатності концентрація раміприлату підвищується у 1.5-1.8 рази.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія; хронічна серцева недостатність; серцева недостатність, що розвинулася у перші кілька днів після гострого інфаркту міокарда; діабетична та недіабетична нефропатія; зниження ризику розвитку інфаркту міокарда, інсульту та серцево-судинної смертності у пацієнтів з високим серцево-судинним ризиком, включаючи пацієнтів з підтвердженою ІХС (з інфарктом в анамнезі або без нього), пацієнтів, які перенесли черезшкірну транслюмінальну коронарну корекцію. анамнезі та пацієнтів з оклюзійними ураженнями периферичних артерій.Протипоказання до застосуванняВиражені порушення функції нирок та печінки, двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки; стан після трансплантації нирки; первинний гіперальдостеронізм, гіперкаліємія, стеноз гирла аорти, підвищена чутливість до раміприлу та інших інгібіторів АПФ.Вагітність та лактаціяРаміприл протипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). Протипоказаний у дитячому та підлітковому віці до 18 років.Побічна діяСерцево-судинна система: артеріальна гіпотензія; рідко – біль у грудях, тахікардія. З боку центральної нервової системи: запаморочення, слабкість, біль голови; рідко – порушення сну, настрої. Порушення з боку системи травлення: діарея, запор, втрата апетиту; рідко – стоматит, біль у животі, панкреатит, холестатична жовтяниця. З боку дихальної системи: сухий кашель, бронхіт, синусит. З боку сечовидільної системи: рідко – протеїнурія, підвищення концентрації креатиніну та сечовини у крові (переважно у пацієнтів з порушенням функції нирок). З боку системи кровотворення: рідко – нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, анемія. З боку лабораторних показників: гіпокаліємія, гіпонатріємія. Алергічні реакції: висипання на шкірі, ангіоневротичний набряк та інші реакції гіперчутливості. Інші: рідко – м'язові спазми, імпотенція, алопеція.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні калійзберігаючих діуретиків (в т.ч. спіронолактону, тріамтерену, амілориду), препаратів калію, замінників солі та БАД до їжі, що містять калій, можливий розвиток гіперкаліємії (особливо у пацієнтів з порушеннями функції нирок), т.к. інгібітори АПФ зменшують вміст альдостерону, що призводить до затримки калію в організмі на тлі обмеження виведення калію або його додаткового надходження до організму. При одночасному застосуванні з НПЗЗ можливе зменшення гіпотензивного ефекту раміприлу, порушення функції нирок. При одночасному застосуванні з "петльовими" або тіазидними діуретиками посилюється антигіпертензивна дія. Виражена артеріальна гіпотензія, особливо після прийому першої дози діуретика, мабуть, виникає за рахунок гіповолемії, що призводить до посилення транзиторного гіпотензивного ефекту раміприлу. Є ризик розвитку гіпокаліємії. Підвищується ризик порушення функції нирок. При одночасному застосуванні із засобами, які мають гіпотензивний ефект, можливе посилення гіпотензивного ефекту. При одночасному застосуванні з інсуліном, гіпоглікемічними засобами похідними сульфонілсечовини, метформіном можливий розвиток гіпоглікемії. При одночасному застосуванні з алопуринолом, цистостатиками, імунодепресантами, прокаїнамідом можливе підвищення ризику розвитку лейкопенії. При одночасному застосуванні з літієм карбонатом можливе підвищення концентрації літію в сироватці крові.Спосіб застосування та дозиПочаткова доза – 1.25-2.5 мг 1-2 рази на добу. За необхідності можливе поступове підвищення дози. Підтримуюча доза встановлюється індивідуально, залежно від показань до застосування та ефективності лікування. Приймають усередину.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ пацієнтів із супутнім порушенням функції нирок дози підбирають індивідуально відповідно до значень КК. Перед початком лікування всім хворим потрібне проведення дослідження функції нирок. У процесі лікування раміприлом регулярно здійснюється контроль функції нирок, електролітного складу крові, рівня печінкових ферментів у крові, а також картини периферичної крові (особливо у пацієнтів з дифузними захворюваннями сполучної тканини, у пацієнтів, які отримують імунодепресанти, алопуринол). Хворим, які мають дефіцит рідини та/або натрію, перед початком лікування необхідно провести корекцію водно-електролітних порушень. Під час лікування раміприлом не можна проводити гемодіаліз з використанням поліакрилонітрильних мембран (підвищено ризик виникнення анафілактичних реакцій).Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Дозування: 10 мг Фасування: N30 Форма випуску таб. Упакування: упак. Производитель: Биоком Завод-производитель: Биоком(Россия) Действующее вещество: Рамиприл.
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетка - 1 таб. Активна речовина: раміприл – 10 мг; Допоміжні речовини: лудіпрес – 172 мг, натрію гідрокарбонат – 10 мг, целюлоза мікрокристалічна – 6 мг, магнію стеарат – 2 мг. По 10 таблеток у контурне осередкове впакування (3) - 30 шт. 3 контурні коміркові упаковки, разом з інструкцією із застосування, поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиПігулки білого або майже білого кольору, плоскі, овальні, з насічкою на одному боці та маркуванням "25".Фармакотерапевтична групаІнгібітор АПФ. Є проліками, з яких в організмі утворюється активний метаболіт раміприлат. Вважають, що механізм антигіпертензивної дії пов'язаний з конкурентним інгібуванням активності АПФ, яке призводить до зниження швидкості перетворення ангіотензину I на ангіотензин II, що є потужною судинозвужувальною речовиною. Внаслідок зменшення концентрації ангіотензину II відбувається вторинне збільшення активності реніну плазми за рахунок усунення негативного зворотного зв'язку при вивільненні реніну та пряме зниження секреції альдостерону. Завдяки судинорозширювальній дії зменшує ОПСС (постнавантаження), тиск заклинювання в легеневих капілярах (переднавантаження) та опір у легеневих судинах; підвищує хвилинний об'єм серця та толерантність до навантаження. У пацієнтів з ознаками хронічної серцевої недостатності після інфаркту міокарда раміприл знижує ризик раптової смерті, прогресування серцевої недостатності у тяжку/резистентну недостатність та зменшує кількість госпіталізацій щодо серцевої недостатності. Гіпотензивний ефект раміприлу розвивається приблизно через 1-2 години, досягає максимуму в межах 3-6 годин, триває не менше 24 годин.Дія на організмЗначно знижує частоту інфаркту міокарда, інсульту та серцево-судинної смерті у пацієнтів з підвищеним кардіоваскулярним ризиком унаслідок судинних захворювань (ІХС, перенесений інсульт або захворювання периферичних судин) або цукрового діабету, у яких є як мінімум один додатковий фактор ризику (мікроарбумінур). підвищення рівня загального холестерину, низький рівень ЛПВЩ, куріння). Знижує загальну смертність та потребу в процедурах реваскуляризації, уповільнює виникнення та прогресування хронічної серцевої недостатності. Як у пацієнтів з цукровим діабетом, так і без нього, раміприл значно знижує наявну мікроальбумінурію та ризик розвитку нефропатії. Ці ефекти спостерігаються у пацієнтів як з підвищеним, так і з нормальним артеріальним тиском.ФармакокінетикаПри вживанні абсорбція становить 50-60%, їжа не впливає на ступінь всмоктування, але уповільнює абсорбцію. Cmax досягається через 2-4 години. У печінці метаболізується з утворенням активного метаболіту раміприлату (в 6 разів активніше інгібує АПФ, ніж раміприл), неактивного дикетопіперазину та глюкуронізується. Усі метаболіти, за винятком раміприлату, фармакологічної активності не мають. Зв'язування з білками плазми для раміприлу – 73%, раміприлату – 56%. Біодоступність після прийому внутрішньо 2.5-5 мг раміприлу – 15-28%; для раміприлату – 45%. Після щоденного прийому раміприлу в дозі 5 мг на добу, стійка концентрація раміприлату в плазмі досягається до 4 дня. T1/2 для раміприлу – 5.1 год.; у фазі розподілу та елімінації падіння концентрації раміприлату в сироватці крові відбувається з T1/2 - 3 год., потім слідує перехідна фаза з T1/2 - 15 год., і тривала кінцева фаза з дуже низькими концентраціями раміприлату в плазмі та T1/2 - 4-5 днів. T1/2 збільшується при хронічній нирковій недостатності. Vd раміприлу – 90 л., раміприлату – 500 л. Нирками виводиться 60%, через кишечник – 40% (переважно у вигляді метаболітів). При порушенні функції нирок виведення раміприлу та його метаболітів уповільнюється пропорційно до зниження КК; при порушенні функції печінки сповільнюється перетворення на раміприлат; при серцевій недостатності концентрація раміприлату підвищується у 1.5-1.8 рази.Клінічна фармакологіяІнгібітор АПФ.ІнструкціяТаблетки необхідно ковтати повністю (не розжовувати) і запивати достатньою кількістю (1/2 склянки) води, незалежно від часу прийому їжі (тобто таблетки можуть прийматися як до, так і під час або після їжі).Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія; хронічна серцева недостатність; серцева недостатність, що розвинулася у перші кілька днів після гострого інфаркту міокарда; діабетична та недіабетична нефропатія; зниження ризику розвитку інфаркту міокарда, інсульту та серцево-судинної смертності у пацієнтів з високим серцево-судинним ризиком, включаючи пацієнтів з підтвердженою ІХС (з інфарктом в анамнезі або без нього), пацієнтів, які перенесли транслюмінальну коронарну ангіопластику, коронарне та пацієнтів з оклюзійними ураженнями периферичних артерійПротипоказання до застосуванняВиражені порушення функції нирок та печінки, двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки; стан після трансплантації нирки; первинний гіперальдостеронізм, гіперкаліємія, стеноз гирла аорти, вагітність, лактація (грудне вигодовування), дитячий та підлітковий вік до 18 років, підвищена чутливість до раміприлу та інших інгібіторів АПФ.Вагітність та лактаціяПротипоказаний у дитячому та підлітковому віці до 18 років. Раміприл протипоказаний при вагітності, оскільки він може надавати несприятливий вплив на плід: порушення розвитку нирок плода, зниження артеріального тиску плода та новонароджених, порушення функції нирок, гіперкаліємія, гіпоплазія кісток черепа, олігогідрамніон, контрактура кінцівок, деформація кісток черепа, гіпоплазія легень. Тому перед початком прийому препарату у жінок дітородного віку слід виключити вагітність. Якщо жінка планує вагітність, лікування інгібіторами АПФ має бути припинено. У разі настання вагітності під час лікування препаратом раміприл, слід якнайшвидше припинити його прийом та перевести пацієнтку на прийом інших препаратів, при застосуванні яких ризик для дитини буде найменшим. Якщо лікування препаратом раміприл необхідне в період годування груддю, то грудне вигодовування має бути припинено.Побічна діяСерцево-судинна система: артеріальна гіпотензія; рідко – біль у грудях, тахікардія. З боку центральної нервової системи: запаморочення, слабкість, біль голови; рідко – порушення сну, настрої. Порушення з боку системи травлення: діарея, запор, втрата апетиту; рідко – стоматит, біль у животі, панкреатит, холестатична жовтяниця. З боку дихальної системи: сухий кашель, бронхіт, синусит. З боку сечовидільної системи: рідко – протеїнурія, підвищення концентрації креатиніну та сечовини у крові (переважно у пацієнтів з порушенням функції нирок). З боку системи кровотворення: рідко – нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, анемія. З боку лабораторних показників: гіпокаліємія, гіпонатріємія. Алергічні реакції: висипання на шкірі, ангіоневротичний набряк та інші реакції гіперчутливості. Інші: рідко – м'язові спазми, імпотенція, алопеція.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні калійзберігаючих діуретиків (в т.ч. спіронолактону, тріамтерену, амілориду), препаратів калію, замінників солі та БАД до їжі, що містять калій, можливий розвиток гіперкаліємії (особливо у пацієнтів з порушеннями функції нирок), т.к. інгібітори АПФ зменшують вміст альдостерону, що призводить до затримки калію в організмі на тлі обмеження виведення калію або його додаткового надходження до організму. При одночасному застосуванні з НПЗЗ можливе зменшення гіпотензивного ефекту раміприлу, порушення функції нирок. При одночасному застосуванні з "петльовими" або тіазидними діуретиками посилюється антигіпертензивна дія. Виражена артеріальна гіпотензія, особливо після прийому першої дози діуретика, мабуть, виникає за рахунок гіповолемії, що призводить до посилення транзиторного гіпотензивного ефекту раміприлу. Є ризик розвитку гіпокаліємії. Підвищується ризик порушення функції нирок. При одночасному застосуванні із засобами, які мають гіпотензивний ефект, можливе посилення гіпотензивного ефекту. При одночасному застосуванні з інсуліном, гіпоглікемічними засобами похідними сульфонілсечовини, метформіном можливий розвиток гіпоглікемії. При одночасному застосуванні з алопуринолом, цистостатиками, імунодепресантами, прокаїнамідом можливе підвищення ризику розвитку лейкопенії. При одночасному застосуванні з літієм карбонатом можливе підвищення концентрації літію в сироватці крові.Спосіб застосування та дозиПочаткова доза – 1.25-2.5 мг 1-2 рази на добу. За необхідності можливе поступове підвищення дози. Підтримуюча доза встановлюється індивідуально, залежно від показань до застосування та ефективності лікування.ПередозуванняСимптоми: надмірна периферична вазодилатація з розвитком вираженого зниження артеріального тиску, шоку; брадикардія, порушення водно-електролітного балансу, шок, ниркова недостатність, ступор. Лікування: у легких випадках передозування: промивання шлунка, введення адсорбентів, сульфату натрію (бажано протягом перших 30 хв після прийому). Слід контролювати функцію життєво важливих органів. У більш важких випадках - заходи, спрямовані на стабілізацію АТ: внутрішньовенне введення 0,9% розчину хлориду натрію, плазмозамінників, встановлення тимчасового штучного водія ритму при стійкій до медикаментозної терапії брадикардії, гемодіаліз. При вираженому зниженні АТ до терапії з поповнення обсягу циркулюючої крові та відновлення водно-електролітного балансу може бути додане введення альфа-адренергічних агоністів (норепінефрін, допамін). У разі брадикардії рекомендується призначення атропіну або встановлення тимчасового електрокардіостимулятора. Необхідно ретельно контролювати АТ, функцію нирок та вміст електролітів у сироватці крові. Досвіду застосування форсованого діурезу, зміни рН сечі, гемофільтрації або діалізу для прискореного виведення раміприлу з організму немає. Гемодіаліз показаний у разі розвитку ниркової недостатності.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ пацієнтів із супутнім порушенням функції нирок дози підбирають індивідуально відповідно до значень КК. Перед початком лікування всім хворим потрібне проведення дослідження функції нирок. У процесі лікування раміприлом регулярно здійснюється контроль функції нирок, електролітного складу крові, рівня печінкових ферментів у крові, а також картини периферичної крові (особливо у пацієнтів з дифузними захворюваннями сполучної тканини, у пацієнтів, які отримують імунодепресанти, алопуринол). Хворим, які мають дефіцит рідини та/або натрію, перед початком лікування необхідно провести корекцію водно-електролітних порушень. Під час лікування раміприлом не можна проводити гемодіаліз з використанням поліакрилонітрильних мембран (підвищено ризик виникнення анафілактичних реакцій). Даних про негативний вплив препарату раміприл у дозах, що рекомендуються, на здатність до керування транспортними засобами або роботу з механізмами немає. Однак через ймовірність прояву побічних ефектів, таких як зниження артеріального тиску та сонливість, рекомендується утриматися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, включаючи керування транспортним засобом, особливо після прийому початкової дози, переході на інший препарат, одночасному прийомі діуретиків та алкоголю.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: раміприл 2,5 мг; Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна – 27 мг, лактоза – 58.5 мг, кремнію діоксид колоїдний – 0.2 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію – 0.9 мг, магнію стеарат – 0.9 мг. 14 шт. - упаковки осередкові контурні (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки білого або майже білого кольору, круглі, плоскоциліндричні, з фаскою та ризиком.Фармакотерапевтична групаІнгібітор АПФ. Є проліками, з яких в організмі утворюється активний метаболіт раміприлат. Вважають, що механізм антигіпертензивної дії пов'язаний з конкурентним інгібуванням активності АПФ, яке призводить до зниження швидкості перетворення ангіотензину I на ангіотензин II, що є потужною судинозвужувальною речовиною. Внаслідок зменшення концентрації ангіотензину II відбувається вторинне збільшення активності реніну плазми за рахунок усунення негативного зворотного зв'язку при вивільненні реніну та пряме зниження секреції альдостерону. Завдяки судинорозширювальній дії зменшує ОПСС (постнавантаження), тиск заклинювання в легеневих капілярах (переднавантаження) та опір у легеневих судинах; підвищує хвилинний об'єм серця та толерантність до навантаження. У пацієнтів з ознаками хронічної серцевої недостатності після інфаркту міокарда раміприл знижує ризик раптової смерті, прогресування серцевої недостатності у тяжку/резистентну недостатність та зменшує кількість госпіталізацій щодо серцевої недостатності. Відомо, що раміприл значно знижує частоту інфаркту міокарда, інсульту та серцево-судинної смерті у пацієнтів з підвищеним кардіоваскулярним ризиком внаслідок судинних захворювань (ІХС, перенесений інсульт або захворювання периферичних судин) або цукрового діабету, у яких є як мінімум один додатковий фактор. , артеріальна гіпертензія, підвищення рівня загального холестерину, низький рівень ЛПВЩ, куріння) Знижує загальну смертність та потребу в процедурах реваскуляризації, уповільнює виникнення та прогресування хронічної серцевої недостатності. Як у пацієнтів з цукровим діабетом, так і без нього, раміприл значно знижує наявну мікроальбумінурію та ризик розвитку нефропатії. Ці ефекти спостерігаються у пацієнтів як з підвищеним, так і з нормальним артеріальним тиском. Гіпотензивний ефект раміприлу розвивається приблизно через 1-2 години, досягає максимуму в межах 3-6 годин, триває не менше 24 годин.ФармакокінетикаПри вживанні абсорбція становить 50-60%, їжа не впливає на ступінь всмоктування, але уповільнює абсорбцію. Cmax досягається через 2-4 години. У печінці метаболізується з утворенням активного метаболіту раміприлату (в 6 разів активніше інгібує АПФ, ніж раміприл), неактивного дикетопіперазину та глюкуронізується. Усі утворювані метаболіти, крім раміприлату, фармакологічної активності немає. Зв'язування з білками плазми для раміприлу – 73%, раміприлату – 56%. Біодоступність після прийому внутрішньо 2.5-5 мг раміприлу – 15-28%; для раміприлату – 45%. Після щоденного прийому раміприлу в дозі 5 мг на добу, стійка концентрація раміприлату в плазмі досягається до 4 дня. T1/2 для раміприлу – 5.1 год; у фазі розподілу та елімінації падіння концентрації раміприлату в сироватці крові відбувається з T1/2 - 3 год, потім слідує перехідна фаза з T1/2 - 15 год, і тривала кінцева фаза з дуже низькими концентраціями раміприлату в плазмі та T1/2 - 4- 5 днів. T1/2 збільшується при хронічній нирковій недостатності. Vd раміприлу – 90 л, раміприлату – 500 л. Нирками виводиться 60%, через кишечник – 40% (переважно у вигляді метаболітів). При порушенні функції нирок виведення раміприлу та його метаболітів уповільнюється пропорційно до зниження КК; при порушенні функції печінки сповільнюється перетворення на раміприлат; при серцевій недостатності концентрація раміприлату підвищується у 1.5-1.8 рази.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія; хронічна серцева недостатність; серцева недостатність, що розвинулася у перші кілька днів після гострого інфаркту міокарда; діабетична та недіабетична нефропатія; зниження ризику розвитку інфаркту міокарда, інсульту та серцево-судинної смертності у пацієнтів з високим серцево-судинним ризиком, включаючи пацієнтів з підтвердженою ІХС (з інфарктом в анамнезі або без нього), пацієнтів, які перенесли черезшкірну транслюмінальну коронарну корекцію. анамнезі та пацієнтів з оклюзійними ураженнями периферичних артерій.Протипоказання до застосуванняВиражені порушення функції нирок та печінки, двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки; стан після трансплантації нирки; первинний гіперальдостеронізм, гіперкаліємія, стеноз гирла аорти, підвищена чутливість до раміприлу та інших інгібіторів АПФ.Вагітність та лактаціяРаміприл протипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). Протипоказаний у дитячому та підлітковому віці до 18 років.Побічна діяСерцево-судинна система: артеріальна гіпотензія; рідко – біль у грудях, тахікардія. З боку центральної нервової системи: запаморочення, слабкість, біль голови; рідко – порушення сну, настрої. Порушення з боку системи травлення: діарея, запор, втрата апетиту; рідко – стоматит, біль у животі, панкреатит, холестатична жовтяниця. З боку дихальної системи: сухий кашель, бронхіт, синусит. З боку сечовидільної системи: рідко – протеїнурія, підвищення концентрації креатиніну та сечовини у крові (переважно у пацієнтів з порушенням функції нирок). З боку системи кровотворення: рідко – нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, анемія. З боку лабораторних показників: гіпокаліємія, гіпонатріємія. Алергічні реакції: висипання на шкірі, ангіоневротичний набряк та інші реакції гіперчутливості. Інші: рідко – м'язові спазми, імпотенція, алопеція.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні калійзберігаючих діуретиків (в т.ч. спіронолактону, тріамтерену, амілориду), препаратів калію, замінників солі та БАД до їжі, що містять калій, можливий розвиток гіперкаліємії (особливо у пацієнтів з порушеннями функції нирок), т.к. інгібітори АПФ зменшують вміст альдостерону, що призводить до затримки калію в організмі на тлі обмеження виведення калію або його додаткового надходження до організму. При одночасному застосуванні з НПЗЗ можливе зменшення гіпотензивного ефекту раміприлу, порушення функції нирок. При одночасному застосуванні з "петльовими" або тіазидними діуретиками посилюється антигіпертензивна дія. Виражена артеріальна гіпотензія, особливо після прийому першої дози діуретика, мабуть, виникає за рахунок гіповолемії, що призводить до посилення транзиторного гіпотензивного ефекту раміприлу. Є ризик розвитку гіпокаліємії. Підвищується ризик порушення функції нирок. При одночасному застосуванні із засобами, які мають гіпотензивний ефект, можливе посилення гіпотензивного ефекту. При одночасному застосуванні з інсуліном, гіпоглікемічними засобами похідними сульфонілсечовини, метформіном можливий розвиток гіпоглікемії. При одночасному застосуванні з алопуринолом, цистостатиками, імунодепресантами, прокаїнамідом можливе підвищення ризику розвитку лейкопенії. При одночасному застосуванні з літієм карбонатом можливе підвищення концентрації літію в сироватці крові.Спосіб застосування та дозиПочаткова доза – 1.25-2.5 мг 1-2 рази на добу. За необхідності можливе поступове підвищення дози. Підтримуюча доза встановлюється індивідуально, залежно від показань до застосування та ефективності лікування. Приймають усередину.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ пацієнтів із супутнім порушенням функції нирок дози підбирають індивідуально відповідно до значень КК. Перед початком лікування всім хворим потрібне проведення дослідження функції нирок. У процесі лікування раміприлом регулярно здійснюється контроль функції нирок, електролітного складу крові, рівня печінкових ферментів у крові, а також картини периферичної крові (особливо у пацієнтів з дифузними захворюваннями сполучної тканини, у пацієнтів, які отримують імунодепресанти, алопуринол). Хворим, які мають дефіцит рідини та/або натрію, перед початком лікування необхідно провести корекцію водно-електролітних порушень. Під час лікування раміприлом не можна проводити гемодіаліз з використанням поліакрилонітрильних мембран (підвищено ризик виникнення анафілактичних реакцій).Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: раміприл 2,5 мг; Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна – 27 мг, лактоза – 58.5 мг, кремнію діоксид колоїдний – 0.2 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію – 0.9 мг, магнію стеарат – 0.9 мг. 14 шт. - упаковки осередкові контурні (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки білого або майже білого кольору, круглі, плоскоциліндричні, з фаскою та ризиком.Фармакотерапевтична групаІнгібітор АПФ. Є проліками, з яких в організмі утворюється активний метаболіт раміприлат. Вважають, що механізм антигіпертензивної дії пов'язаний з конкурентним інгібуванням активності АПФ, яке призводить до зниження швидкості перетворення ангіотензину I на ангіотензин II, що є потужною судинозвужувальною речовиною. Внаслідок зменшення концентрації ангіотензину II відбувається вторинне збільшення активності реніну плазми за рахунок усунення негативного зворотного зв'язку при вивільненні реніну та пряме зниження секреції альдостерону. Завдяки судинорозширювальній дії зменшує ОПСС (постнавантаження), тиск заклинювання в легеневих капілярах (переднавантаження) та опір у легеневих судинах; підвищує хвилинний об'єм серця та толерантність до навантаження. У пацієнтів з ознаками хронічної серцевої недостатності після інфаркту міокарда раміприл знижує ризик раптової смерті, прогресування серцевої недостатності у тяжку/резистентну недостатність та зменшує кількість госпіталізацій щодо серцевої недостатності. Відомо, що раміприл значно знижує частоту інфаркту міокарда, інсульту та серцево-судинної смерті у пацієнтів з підвищеним кардіоваскулярним ризиком внаслідок судинних захворювань (ІХС, перенесений інсульт або захворювання периферичних судин) або цукрового діабету, у яких є як мінімум один додатковий фактор. , артеріальна гіпертензія, підвищення рівня загального холестерину, низький рівень ЛПВЩ, куріння) Знижує загальну смертність та потребу в процедурах реваскуляризації, уповільнює виникнення та прогресування хронічної серцевої недостатності. Як у пацієнтів з цукровим діабетом, так і без нього, раміприл значно знижує наявну мікроальбумінурію та ризик розвитку нефропатії. Ці ефекти спостерігаються у пацієнтів як з підвищеним, так і з нормальним артеріальним тиском. Гіпотензивний ефект раміприлу розвивається приблизно через 1-2 години, досягає максимуму в межах 3-6 годин, триває не менше 24 годин.ФармакокінетикаПри вживанні абсорбція становить 50-60%, їжа не впливає на ступінь всмоктування, але уповільнює абсорбцію. Cmax досягається через 2-4 години. У печінці метаболізується з утворенням активного метаболіту раміприлату (в 6 разів активніше інгібує АПФ, ніж раміприл), неактивного дикетопіперазину та глюкуронізується. Усі утворювані метаболіти, крім раміприлату, фармакологічної активності немає. Зв'язування з білками плазми для раміприлу – 73%, раміприлату – 56%. Біодоступність після прийому внутрішньо 2.5-5 мг раміприлу – 15-28%; для раміприлату – 45%. Після щоденного прийому раміприлу в дозі 5 мг на добу, стійка концентрація раміприлату в плазмі досягається до 4 дня. T1/2 для раміприлу – 5.1 год; у фазі розподілу та елімінації падіння концентрації раміприлату в сироватці крові відбувається з T1/2 - 3 год, потім слідує перехідна фаза з T1/2 - 15 год, і тривала кінцева фаза з дуже низькими концентраціями раміприлату в плазмі та T1/2 - 4- 5 днів. T1/2 збільшується при хронічній нирковій недостатності. Vd раміприлу – 90 л, раміприлату – 500 л. Нирками виводиться 60%, через кишечник – 40% (переважно у вигляді метаболітів). При порушенні функції нирок виведення раміприлу та його метаболітів уповільнюється пропорційно до зниження КК; при порушенні функції печінки сповільнюється перетворення на раміприлат; при серцевій недостатності концентрація раміприлату підвищується у 1.5-1.8 рази.ІнструкціяПриймають усередину.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія; хронічна серцева недостатність; серцева недостатність, що розвинулася у перші кілька днів після гострого інфаркту міокарда; діабетична та недіабетична нефропатія; зниження ризику розвитку інфаркту міокарда, інсульту та серцево-судинної смертності у пацієнтів з високим серцево-судинним ризиком, включаючи пацієнтів з підтвердженою ІХС (з інфарктом в анамнезі або без нього), пацієнтів, які перенесли черезшкірну транслюмінальну коронарну корекцію. анамнезі та пацієнтів з оклюзійними ураженнями периферичних артерій.Протипоказання до застосуванняВиражені порушення функції нирок та печінки, двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки; стан після трансплантації нирки; первинний гіперальдостеронізм, гіперкаліємія, стеноз гирла аорти, підвищена чутливість до раміприлу та інших інгібіторів АПФ.Вагітність та лактаціяРаміприл протипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). Протипоказаний у дитячому та підлітковому віці до 18 років.Побічна діяСерцево-судинна система: артеріальна гіпотензія; рідко – біль у грудях, тахікардія. З боку центральної нервової системи: запаморочення, слабкість, біль голови; рідко – порушення сну, настрої. Порушення з боку системи травлення: діарея, запор, втрата апетиту; рідко – стоматит, біль у животі, панкреатит, холестатична жовтяниця. З боку дихальної системи: сухий кашель, бронхіт, синусит. З боку сечовидільної системи: рідко – протеїнурія, підвищення концентрації креатиніну та сечовини у крові (переважно у пацієнтів з порушенням функції нирок). З боку системи кровотворення: рідко – нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, анемія. З боку лабораторних показників: гіпокаліємія, гіпонатріємія. Алергічні реакції: висипання на шкірі, ангіоневротичний набряк та інші реакції гіперчутливості. Інші: рідко – м'язові спазми, імпотенція, алопеція.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні калійзберігаючих діуретиків (в т.ч. спіронолактону, тріамтерену, амілориду), препаратів калію, замінників солі та БАД до їжі, що містять калій, можливий розвиток гіперкаліємії (особливо у пацієнтів з порушеннями функції нирок), т.к. інгібітори АПФ зменшують вміст альдостерону, що призводить до затримки калію в організмі на тлі обмеження виведення калію або його додаткового надходження до організму. При одночасному застосуванні з НПЗЗ можливе зменшення гіпотензивного ефекту раміприлу, порушення функції нирок. При одночасному застосуванні з "петльовими" або тіазидними діуретиками посилюється антигіпертензивна дія. Виражена артеріальна гіпотензія, особливо після прийому першої дози діуретика, мабуть, виникає за рахунок гіповолемії, що призводить до посилення транзиторного гіпотензивного ефекту раміприлу. Є ризик розвитку гіпокаліємії. Підвищується ризик порушення функції нирок. При одночасному застосуванні із засобами, які мають гіпотензивний ефект, можливе посилення гіпотензивного ефекту. При одночасному застосуванні з інсуліном, гіпоглікемічними засобами похідними сульфонілсечовини, метформіном можливий розвиток гіпоглікемії. При одночасному застосуванні з алопуринолом, цистостатиками, імунодепресантами, прокаїнамідом можливе підвищення ризику розвитку лейкопенії. При одночасному застосуванні з літієм карбонатом можливе підвищення концентрації літію в сироватці крові.Спосіб застосування та дозиПочаткова доза – 1.25-2.5 мг 1-2 рази на добу. За необхідності можливе поступове підвищення дози. Підтримуюча доза встановлюється індивідуально, залежно від показань до застосування та ефективності лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ пацієнтів із супутнім порушенням функції нирок дози підбирають індивідуально відповідно до значень КК. Перед початком лікування всім хворим потрібне проведення дослідження функції нирок. У процесі лікування раміприлом регулярно здійснюється контроль функції нирок, електролітного складу крові, рівня печінкових ферментів у крові, а також картини периферичної крові (особливо у пацієнтів з дифузними захворюваннями сполучної тканини, у пацієнтів, які отримують імунодепресанти, алопуринол). Хворим, які мають дефіцит рідини та/або натрію, перед початком лікування необхідно провести корекцію водно-електролітних порушень. Під час лікування раміприлом не можна проводити гемодіаліз з використанням поліакрилонітрильних мембран (підвищено ризик виникнення анафілактичних реакцій).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: раміприл 5 мг; Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна – 40 мг, лактоза – 82.1 мг, кремнію діоксид колоїдний – 0.3 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію – 1.3 мг, магнію стеарат – 1.3 мг. 14 шт. - упаковки осередкові контурні (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки білого або майже білого кольору, круглі, плоскоциліндричні, з фаскою та ризиком.Фармакотерапевтична групаІнгібітор АПФ. Є проліками, з яких в організмі утворюється активний метаболіт раміприлат. Вважають, що механізм антигіпертензивної дії пов'язаний з конкурентним інгібуванням активності АПФ, яке призводить до зниження швидкості перетворення ангіотензину I на ангіотензин II, що є потужною судинозвужувальною речовиною. Внаслідок зменшення концентрації ангіотензину II відбувається вторинне збільшення активності реніну плазми за рахунок усунення негативного зворотного зв'язку при вивільненні реніну та пряме зниження секреції альдостерону. Завдяки судинорозширювальній дії зменшує ОПСС (постнавантаження), тиск заклинювання в легеневих капілярах (переднавантаження) та опір у легеневих судинах; підвищує хвилинний об'єм серця та толерантність до навантаження. У пацієнтів з ознаками хронічної серцевої недостатності після інфаркту міокарда раміприл знижує ризик раптової смерті, прогресування серцевої недостатності у тяжку/резистентну недостатність та зменшує кількість госпіталізацій щодо серцевої недостатності. Відомо, що раміприл значно знижує частоту інфаркту міокарда, інсульту та серцево-судинної смерті у пацієнтів з підвищеним кардіоваскулярним ризиком внаслідок судинних захворювань (ІХС, перенесений інсульт або захворювання периферичних судин) або цукрового діабету, у яких є як мінімум один додатковий фактор. , артеріальна гіпертензія, підвищення рівня загального холестерину, низький рівень ЛПВЩ, куріння) Знижує загальну смертність та потребу в процедурах реваскуляризації, уповільнює виникнення та прогресування хронічної серцевої недостатності. Як у пацієнтів з цукровим діабетом, так і без нього, раміприл значно знижує наявну мікроальбумінурію та ризик розвитку нефропатії. Ці ефекти спостерігаються у пацієнтів як з підвищеним, так і з нормальним артеріальним тиском. Гіпотензивний ефект раміприлу розвивається приблизно через 1-2 години, досягає максимуму в межах 3-6 годин, триває не менше 24 годин.ФармакокінетикаПри вживанні абсорбція становить 50-60%, їжа не впливає на ступінь всмоктування, але уповільнює абсорбцію. Cmax досягається через 2-4 години. У печінці метаболізується з утворенням активного метаболіту раміприлату (в 6 разів активніше інгібує АПФ, ніж раміприл), неактивного дикетопіперазину та глюкуронізується. Усі утворювані метаболіти, крім раміприлату, фармакологічної активності немає. Зв'язування з білками плазми для раміприлу – 73%, раміприлату – 56%. Біодоступність після прийому внутрішньо 2.5-5 мг раміприлу – 15-28%; для раміприлату – 45%. Після щоденного прийому раміприлу в дозі 5 мг на добу, стійка концентрація раміприлату в плазмі досягається до 4 дня. T1/2 для раміприлу – 5.1 год; у фазі розподілу та елімінації падіння концентрації раміприлату в сироватці крові відбувається з T1/2 - 3 год, потім слідує перехідна фаза з T1/2 - 15 год, і тривала кінцева фаза з дуже низькими концентраціями раміприлату в плазмі та T1/2 - 4- 5 днів. T1/2 збільшується при хронічній нирковій недостатності. Vd раміприлу – 90 л, раміприлату – 500 л. Нирками виводиться 60%, через кишечник – 40% (переважно у вигляді метаболітів). При порушенні функції нирок виведення раміприлу та його метаболітів уповільнюється пропорційно до зниження КК; при порушенні функції печінки сповільнюється перетворення на раміприлат; при серцевій недостатності концентрація раміприлату підвищується у 1.5-1.8 рази.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія; хронічна серцева недостатність; серцева недостатність, що розвинулася у перші кілька днів після гострого інфаркту міокарда; діабетична та недіабетична нефропатія; зниження ризику розвитку інфаркту міокарда, інсульту та серцево-судинної смертності у пацієнтів з високим серцево-судинним ризиком, включаючи пацієнтів з підтвердженою ІХС (з інфарктом в анамнезі або без нього), пацієнтів, які перенесли черезшкірну транслюмінальну коронарну корекцію. анамнезі та пацієнтів з оклюзійними ураженнями периферичних артерій.Протипоказання до застосуванняВиражені порушення функції нирок та печінки, двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки; стан після трансплантації нирки; первинний гіперальдостеронізм, гіперкаліємія, стеноз гирла аорти, підвищена чутливість до раміприлу та інших інгібіторів АПФ.Вагітність та лактаціяРаміприл протипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). Протипоказаний у дитячому та підлітковому віці до 18 років.Побічна діяСерцево-судинна система: артеріальна гіпотензія; рідко – біль у грудях, тахікардія. З боку центральної нервової системи: запаморочення, слабкість, біль голови; рідко – порушення сну, настрої. Порушення з боку системи травлення: діарея, запор, втрата апетиту; рідко – стоматит, біль у животі, панкреатит, холестатична жовтяниця. З боку дихальної системи: сухий кашель, бронхіт, синусит. З боку сечовидільної системи: рідко – протеїнурія, підвищення концентрації креатиніну та сечовини у крові (переважно у пацієнтів з порушенням функції нирок). З боку системи кровотворення: рідко – нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, анемія. З боку лабораторних показників: гіпокаліємія, гіпонатріємія. Алергічні реакції: висипання на шкірі, ангіоневротичний набряк та інші реакції гіперчутливості. Інші: рідко – м'язові спазми, імпотенція, алопеція.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні калійзберігаючих діуретиків (в т.ч. спіронолактону, тріамтерену, амілориду), препаратів калію, замінників солі та БАД до їжі, що містять калій, можливий розвиток гіперкаліємії (особливо у пацієнтів з порушеннями функції нирок), т.к. інгібітори АПФ зменшують вміст альдостерону, що призводить до затримки калію в організмі на тлі обмеження виведення калію або його додаткового надходження до організму. При одночасному застосуванні з НПЗЗ можливе зменшення гіпотензивного ефекту раміприлу, порушення функції нирок. При одночасному застосуванні з "петльовими" або тіазидними діуретиками посилюється антигіпертензивна дія. Виражена артеріальна гіпотензія, особливо після прийому першої дози діуретика, мабуть, виникає за рахунок гіповолемії, що призводить до посилення транзиторного гіпотензивного ефекту раміприлу. Є ризик розвитку гіпокаліємії. Підвищується ризик порушення функції нирок. При одночасному застосуванні із засобами, які мають гіпотензивний ефект, можливе посилення гіпотензивного ефекту. При одночасному застосуванні з інсуліном, гіпоглікемічними засобами похідними сульфонілсечовини, метформіном можливий розвиток гіпоглікемії. При одночасному застосуванні з алопуринолом, цистостатиками, імунодепресантами, прокаїнамідом можливе підвищення ризику розвитку лейкопенії. При одночасному застосуванні з літієм карбонатом можливе підвищення концентрації літію в сироватці крові.Спосіб застосування та дозиПочаткова доза – 1.25-2.5 мг 1-2 рази на добу. За необхідності можливе поступове підвищення дози. Підтримуюча доза встановлюється індивідуально, залежно від показань до застосування та ефективності лікування. Приймають усередину.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ пацієнтів із супутнім порушенням функції нирок дози підбирають індивідуально відповідно до значень КК. Перед початком лікування всім хворим потрібне проведення дослідження функції нирок. У процесі лікування раміприлом регулярно здійснюється контроль функції нирок, електролітного складу крові, рівня печінкових ферментів у крові, а також картини периферичної крові (особливо у пацієнтів з дифузними захворюваннями сполучної тканини, у пацієнтів, які отримують імунодепресанти, алопуринол). Хворим, які мають дефіцит рідини та/або натрію, перед початком лікування необхідно провести корекцію водно-електролітних порушень. Під час лікування раміприлом не можна проводити гемодіаліз з використанням поліакрилонітрильних мембран (підвищено ризик виникнення анафілактичних реакцій).Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Дозування: 5 мг Фасовка: N30 Форма выпуска: таб. Упаковка: упак. Производитель: Биоком Завод-производитель: Биоком(Россия) Действующее вещество: Рамиприл.
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетка - 1 таб. Активна речовина: раміприл – 5 мг; Допоміжні речовини: лудипрес – 129.92 мг, натрію гідрокарбонат – 5 мг, целюлоза мікрокристалічна – 3.63 мг, магнію стеарат – 1.45 мг. 30 таблеток у контурних осередкових упаковках, разом з інструкцією із застосування, поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиПігулки білого або майже білого кольору, плоскі, овальні, з насічкою на одному боці та маркуванням "25".Фармакотерапевтична групаІнгібітор АПФ. Є проліками, з яких в організмі утворюється активний метаболіт раміприлат. Вважають, що механізм антигіпертензивної дії пов'язаний з конкурентним інгібуванням активності АПФ, яке призводить до зниження швидкості перетворення ангіотензину I на ангіотензин II, що є потужною судинозвужувальною речовиною. Внаслідок зменшення концентрації ангіотензину II відбувається вторинне збільшення активності реніну плазми за рахунок усунення негативного зворотного зв'язку при вивільненні реніну та пряме зниження секреції альдостерону. Завдяки судинорозширювальній дії зменшує ОПСС (постнавантаження), тиск заклинювання в легеневих капілярах (переднавантаження) та опір у легеневих судинах; підвищує хвилинний об'єм серця та толерантність до навантаження. У пацієнтів з ознаками хронічної серцевої недостатності після інфаркту міокарда раміприл знижує ризик раптової смерті, прогресування серцевої недостатності у тяжку/резистентну недостатність та зменшує кількість госпіталізацій щодо серцевої недостатності. Гіпотензивний ефект раміприлу розвивається приблизно через 1-2 години, досягає максимуму в межах 3-6 годин, триває не менше 24 годин.Дія на організмЗначно знижує частоту інфаркту міокарда, інсульту та серцево-судинної смерті у пацієнтів з підвищеним кардіоваскулярним ризиком унаслідок судинних захворювань (ІХС, перенесений інсульт або захворювання периферичних судин) або цукрового діабету, у яких є як мінімум один додатковий фактор ризику (мікроарбумінур). підвищення рівня загального холестерину, низький рівень ЛПВЩ, куріння). Знижує загальну смертність та потребу в процедурах реваскуляризації, уповільнює виникнення та прогресування хронічної серцевої недостатності. Як у пацієнтів з цукровим діабетом, так і без нього, раміприл значно знижує наявну мікроальбумінурію та ризик розвитку нефропатії. Ці ефекти спостерігаються у пацієнтів як з підвищеним, так і з нормальним артеріальним тиском.ФармакокінетикаПри вживанні абсорбція становить 50-60%, їжа не впливає на ступінь всмоктування, але уповільнює абсорбцію. Cmax досягається через 2-4 години. У печінці метаболізується з утворенням активного метаболіту раміприлату (в 6 разів активніше інгібує АПФ, ніж раміприл), неактивного дикетопіперазину та глюкуронізується. Усі метаболіти, за винятком раміприлату, фармакологічної активності не мають. Зв'язування з білками плазми для раміприлу – 73%, раміприлату – 56%. Біодоступність після прийому внутрішньо 2.5-5 мг раміприлу – 15-28%; для раміприлату – 45%. Після щоденного прийому раміприлу в дозі 5 мг на добу, стійка концентрація раміприлату в плазмі досягається до 4 дня. T1/2 для раміприлу – 5.1 год.; у фазі розподілу та елімінації падіння концентрації раміприлату в сироватці крові відбувається з T1/2 - 3 год., потім слідує перехідна фаза з T1/2 - 15 год., і тривала кінцева фаза з дуже низькими концентраціями раміприлату в плазмі та T1/2 - 4-5 днів. T1/2 збільшується при хронічній нирковій недостатності. Vd раміприлу – 90 л., раміприлату – 500 л. Нирками виводиться 60%, через кишечник – 40% (переважно у вигляді метаболітів). При порушенні функції нирок виведення раміприлу та його метаболітів уповільнюється пропорційно до зниження КК; при порушенні функції печінки сповільнюється перетворення на раміприлат; при серцевій недостатності концентрація раміприлату підвищується у 1.5-1.8 рази.Клінічна фармакологіяІнгібітор АПФ.ІнструкціяТаблетки необхідно ковтати повністю (не розжовувати) і запивати достатньою кількістю (1/2 склянки) води, незалежно від часу прийому їжі (тобто таблетки можуть прийматися як до, так і під час або після їжі).Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія; хронічна серцева недостатність; серцева недостатність, що розвинулася у перші кілька днів після гострого інфаркту міокарда; діабетична та недіабетична нефропатія; зниження ризику розвитку інфаркту міокарда, інсульту та серцево-судинної смертності у пацієнтів з високим серцево-судинним ризиком, включаючи пацієнтів з підтвердженою ІХС (з інфарктом в анамнезі або без нього), пацієнтів, які перенесли транслюмінальну коронарну ангіопластику, коронарне та пацієнтів з оклюзійними ураженнями периферичних артерійПротипоказання до застосуванняВиражені порушення функції нирок та печінки, двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки; стан після трансплантації нирки; первинний гіперальдостеронізм, гіперкаліємія, стеноз гирла аорти, вагітність, лактація (грудне вигодовування), дитячий та підлітковий вік до 18 років, підвищена чутливість до раміприлу та інших інгібіторів АПФ.Вагітність та лактаціяПротипоказаний у дитячому та підлітковому віці до 18 років. Раміприл протипоказаний при вагітності, оскільки він може надавати несприятливий вплив на плід: порушення розвитку нирок плода, зниження артеріального тиску плода та новонароджених, порушення функції нирок, гіперкаліємія, гіпоплазія кісток черепа, олігогідрамніон, контрактура кінцівок, деформація кісток черепа, гіпоплазія легень. Тому перед початком прийому препарату у жінок дітородного віку слід виключити вагітність. Якщо жінка планує вагітність, лікування інгібіторами АПФ має бути припинено. У разі настання вагітності під час лікування препаратом раміприл, слід якнайшвидше припинити його прийом та перевести пацієнтку на прийом інших препаратів, при застосуванні яких ризик для дитини буде найменшим. Якщо лікування препаратом раміприл необхідне в період годування груддю, то грудне вигодовування має бути припинено.Побічна діяСерцево-судинна система: артеріальна гіпотензія; рідко – біль у грудях, тахікардія. З боку центральної нервової системи: запаморочення, слабкість, біль голови; рідко – порушення сну, настрої. Порушення з боку системи травлення: діарея, запор, втрата апетиту; рідко – стоматит, біль у животі, панкреатит, холестатична жовтяниця. З боку дихальної системи: сухий кашель, бронхіт, синусит. З боку сечовидільної системи: рідко – протеїнурія, підвищення концентрації креатиніну та сечовини у крові (переважно у пацієнтів з порушенням функції нирок). З боку системи кровотворення: рідко – нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, анемія. З боку лабораторних показників: гіпокаліємія, гіпонатріємія. Алергічні реакції: висипання на шкірі, ангіоневротичний набряк та інші реакції гіперчутливості. Інші: рідко – м'язові спазми, імпотенція, алопеція.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні калійзберігаючих діуретиків (в т.ч. спіронолактону, тріамтерену, амілориду), препаратів калію, замінників солі та БАД до їжі, що містять калій, можливий розвиток гіперкаліємії (особливо у пацієнтів з порушеннями функції нирок), т.к. інгібітори АПФ зменшують вміст альдостерону, що призводить до затримки калію в організмі на тлі обмеження виведення калію або його додаткового надходження до організму. При одночасному застосуванні з НПЗЗ можливе зменшення гіпотензивного ефекту раміприлу, порушення функції нирок. При одночасному застосуванні з "петльовими" або тіазидними діуретиками посилюється антигіпертензивна дія. Виражена артеріальна гіпотензія, особливо після прийому першої дози діуретика, мабуть, виникає за рахунок гіповолемії, що призводить до посилення транзиторного гіпотензивного ефекту раміприлу. Є ризик розвитку гіпокаліємії. Підвищується ризик порушення функції нирок. При одночасному застосуванні із засобами, які мають гіпотензивний ефект, можливе посилення гіпотензивного ефекту. При одночасному застосуванні з інсуліном, гіпоглікемічними засобами похідними сульфонілсечовини, метформіном можливий розвиток гіпоглікемії. При одночасному застосуванні з алопуринолом, цистостатиками, імунодепресантами, прокаїнамідом можливе підвищення ризику розвитку лейкопенії. При одночасному застосуванні з літію карбонатом можливе підвищення концентрації літію у сироватці крові.Спосіб застосування та дозиПочаткова доза – 1.25-2.5 мг 1-2 рази на добу. За необхідності можливе поступове підвищення дози. Підтримуюча доза встановлюється індивідуально, залежно від показань до застосування та ефективності лікування.ПередозуванняСимптоми: надмірна периферична вазодилатація з розвитком вираженого зниження артеріального тиску, шоку; брадикардія, порушення водно-електролітного балансу, шок, ниркова недостатність, ступор. Лікування: у легких випадках передозування: промивання шлунка, введення адсорбентів, сульфату натрію (бажано протягом перших 30 хв після прийому). Слід контролювати функцію життєво важливих органів. У більш важких випадках - заходи, спрямовані на стабілізацію АТ: внутрішньовенне введення 0,9% розчину хлориду натрію, плазмозамінників, встановлення тимчасового штучного водія ритму при стійкій до медикаментозної терапії брадикардії, гемодіаліз. При вираженому зниженні АТ до терапії з поповнення обсягу циркулюючої крові та відновлення водно-електролітного балансу може бути додане введення альфа-адренергічних агоністів (норепінефрін, допамін). У разі брадикардії рекомендується призначення атропіну або встановлення тимчасового електрокардіостимулятора. Необхідно ретельно контролювати АТ, функцію нирок та вміст електролітів у сироватці крові. Досвіду застосування форсованого діурезу, зміни рН сечі, гемофільтрації або діалізу для прискореного виведення раміприлу з організму немає. Гемодіаліз показаний у разі розвитку ниркової недостатності.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ пацієнтів із супутнім порушенням функції нирок дози підбирають індивідуально відповідно до значень КК. Перед початком лікування всім хворим потрібне проведення дослідження функції нирок. У процесі лікування раміприлом регулярно здійснюється контроль функції нирок, електролітного складу крові, рівня печінкових ферментів у крові, а також картини периферичної крові (особливо у пацієнтів з дифузними захворюваннями сполучної тканини, у пацієнтів, які отримують імунодепресанти, алопуринол). Хворим, які мають дефіцит рідини та/або натрію, перед початком лікування необхідно провести корекцію водно-електролітних порушень. Під час лікування раміприлом не можна проводити гемодіаліз з використанням поліакрилонітрильних мембран (підвищено ризик виникнення анафілактичних реакцій). Даних про негативний вплив препарату раміприл у дозах, що рекомендуються, на здатність до керування транспортними засобами або роботу з механізмами немає. Однак через ймовірність прояву побічних ефектів, таких як зниження артеріального тиску та сонливість, рекомендується утриматися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, включаючи керування транспортним засобом, особливо після прийому початкової дози, переході на інший препарат, одночасному прийомі діуретиків та алкоголю.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: кальцію карбонат 680 мг, магнію карбонат (магнію карбонат основний) 80 мг. Допоміжні речовини: манітол, повідон (колідон 90F), сахароза, апельсиновий ароматизатор, стеарилфумарат натрію, тальк. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки жувальні; білого або майже білого з кремовим відтінком кольору, круглі, плоскоциліндричні; з посиленою фаскою, без ризику, із запахом апельсина; допускається легка мармуровість та незначні вкраплення.Фармакотерапевтична групаАнтацидний препарат. Містить карбонат кальцію і магнію карбонат, які забезпечують швидку і тривалу нейтралізацію надлишкової соляної кислоти шлункового соку, тим самим надаючи захисну дію на слизову оболонку шлунка. Досягнення терапевтичного ефекту протягом 3-5 хв зумовлене гарною розчинністю таблеток та високим вмістом кальцію.ФармакокінетикаВ результаті взаємодії препарату зі шлунковим соком у шлунку утворюються розчинні солі кальцію та магнію. Ступінь абсорбції кальцію та магнію з цих сполук залежить від дози препарату. Максимальна абсорбція - 10% кальцію та 15-20% магнію. Невелика кількість абсорбованого кальцію та магнію виводиться нирками. У кишечнику з розчинних солей утворюються нерозчинні сполуки, що екскретуються з калом. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках При порушенні функції нирок концентрація кальцію та магнію у плазмі може зростати.Клінічна фармакологіяАнтацидний засіб.Показання до застосуванняСимптоми, пов'язані з підвищеною кислотністю шлункового соку та рефлюкс-езофагітом: печія, кисла відрижка, періодичні болі в області шлунка, відчуття переповнення або тяжкості в епігастральній ділянці, диспепсія (в т.ч. спричинені похибками в дієті, прийомом лікарських препаратів, зловживанням , кава, нікотином); диспепсія вагітних.Протипоказання до застосуванняНиркова недостатність тяжкого ступеня; гіперкальціємія; гіпофосфатемія; нефрокальциноз; дитячий вік до 12 років; дефіцит сахарази/ізомальтази, непереносимість фруктози, синдром мальабсорбції глюкози-галактози; - підвищена чутливість до компонентів препарату.Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності та годуванні груддю При застосуванні в рекомендованих дозах препарат не становить небезпеки для плода чи дитини. Застосування у дітей Протипоказане застосування препарату у дитячому віці до 12 років.Побічна діяАлергічні реакції: дуже рідко - висип, набряк Квінке, анафілактичні реакції. За дотримання рекомендованих доз препарат добре переноситься.Взаємодія з лікарськими засобамиЗміна кислотності шлункового соку, спричинена прийомом антацидів, може призвести до зниження швидкості та ступеня всмоктування інших препаратів, що приймаються одночасно, тому лікарські препарати слід приймати за 1-2 години до або після прийому антацидів. При одночасному застосуванні антациди знижують абсорбцію антибіотиків групи тетрацикліну, фторхінолонів, серцевих глікозидів, лівотироксину, препаратів заліза, фосфатів, фторидів. При одночасному застосуванні з тіазидними діуретиками слід регулярно контролювати концентрацію кальцію в сироватці крові.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо. Дорослим та дітям старше 12 років; при появі симптомів 1-2 таб. слід розжувати (або тримати у роті до повного розчинення). При необхідності можна повторити прийом препарату через 2 години. Максимальна добова доза – 11 таб.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри призначенні препарату пацієнтам з порушенням функції нирок слід регулярно контролювати концентрацію магнію, фосфору та кальцію у сироватці крові. Пацієнтам із порушенням функції нирок не рекомендується приймати препарат тривало у високих дозах. Застосування препарату у високих дозах може збільшити ризик утворення каменів у нирках. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Застосування препарату не впливає на здатність до виконання потенційно небезпечних видів діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: кальцію карбонат 680 мг, магнію карбонат (магнію карбонат основний) 80 мг. Допоміжні речовини: манітол, повідон (колідон 90F), сахароза, апельсиновий ароматизатор, стеарилфумарат натрію, тальк. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки жувальні; білого або майже білого з кремовим відтінком кольору, круглі, плоскоциліндричні; з посиленою фаскою, без ризику, із запахом апельсина; допускається легка мармуровість та незначні вкраплення.Фармакотерапевтична групаАнтацидний препарат. Містить карбонат кальцію і магнію карбонат, які забезпечують швидку і тривалу нейтралізацію надлишкової соляної кислоти шлункового соку, тим самим надаючи захисну дію на слизову оболонку шлунка. Досягнення терапевтичного ефекту протягом 3-5 хв зумовлене гарною розчинністю таблеток та високим вмістом кальцію.ФармакокінетикаВ результаті взаємодії препарату зі шлунковим соком у шлунку утворюються розчинні солі кальцію та магнію. Ступінь абсорбції кальцію та магнію з цих сполук залежить від дози препарату. Максимальна абсорбція - 10% кальцію та 15-20% магнію. Невелика кількість абсорбованого кальцію та магнію виводиться нирками. У кишечнику з розчинних солей утворюються нерозчинні сполуки, що екскретуються з калом. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках При порушенні функції нирок концентрація кальцію та магнію у плазмі може зростати.Клінічна фармакологіяАнтацидний засіб.Показання до застосуванняСимптоми, пов'язані з підвищеною кислотністю шлункового соку та рефлюкс-езофагітом: печія, кисла відрижка, періодичні болі в області шлунка, відчуття переповнення або тяжкості в епігастральній ділянці, диспепсія (в т.ч. спричинені похибками в дієті, прийомом лікарських препаратів, зловживанням , кава, нікотином); диспепсія вагітних.Протипоказання до застосуванняНиркова недостатність тяжкого ступеня; гіперкальціємія; гіпофосфатемія; нефрокальциноз; дитячий вік до 12 років; дефіцит сахарази/ізомальтази, непереносимість фруктози, синдром мальабсорбції глюкози-галактози; - підвищена чутливість до компонентів препарату.Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності та годуванні груддю При застосуванні в рекомендованих дозах препарат не становить небезпеки для плода чи дитини. Застосування у дітей Протипоказане застосування препарату у дитячому віці до 12 років.Побічна діяАлергічні реакції: дуже рідко - висип, набряк Квінке, анафілактичні реакції. За дотримання рекомендованих доз препарат добре переноситься.Взаємодія з лікарськими засобамиЗміна кислотності шлункового соку, спричинена прийомом антацидів, може призвести до зниження швидкості та ступеня всмоктування інших препаратів, що приймаються одночасно, тому лікарські препарати слід приймати за 1-2 години до або після прийому антацидів. При одночасному застосуванні антациди знижують абсорбцію антибіотиків групи тетрацикліну, фторхінолонів, серцевих глікозидів, лівотироксину, препаратів заліза, фосфатів, фторидів. При одночасному застосуванні з тіазидними діуретиками слід регулярно контролювати концентрацію кальцію в сироватці крові.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо. Дорослим та дітям старше 12 років; при появі симптомів 1-2 таб. слід розжувати (або тримати у роті до повного розчинення). При необхідності можна повторити прийом препарату через 2 години. Максимальна добова доза – 11 таб.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри призначенні препарату пацієнтам з порушенням функції нирок слід регулярно контролювати концентрацію магнію, фосфору та кальцію у сироватці крові. Пацієнтам із порушенням функції нирок не рекомендується приймати препарат тривало у високих дозах. Застосування препарату у високих дозах може збільшити ризик утворення каменів у нирках. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Застосування препарату не впливає на здатність до виконання потенційно небезпечних видів діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПорошок – 1 банка: сульфаніламід (стрептоцид) 5 г. Банки полімерні (1) із дозатором - пачки картонні.Опис лікарської формиПорошок для зовнішнього застосування; білого або майже білого кольору, кристалічний.Фармакотерапевтична групаАнтибактеріальний засіб широкого спектра дії. Сульфаніламід (стрептоцид) – один із перших представників хіміотерапевтичних засобів групи сульфаніламідів. Чинить бактеріостатичну дію. Механізм дії обумовлений конкурентним антагонізмом з ПАБК та конкурентним пригніченням ферменту дигідроптероатсинтетази. Це призводить до порушення синтезу дигідрофолієвої, а потім тетрагідрофолієвої кислоти і в результаті - порушення синтезу нуклеїнових кислот. Сульфаніламід активний щодо грампозитивних і грамнегативних коків, Escherichia coli, Shigella spp., Vibrio cholerae, Haemophilus influenzae, Clostridium spp., Bacillus anthracis, Corynebacterium diphtheriae, Yersinia pestis, Tomi.Клінічна фармакологіяПрепарат із антибактеріальною дією для зовнішнього застосування.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до сульфаніламіду мікроорганізмами, у т.ч. ангіни, бешихи, цистити, пієліти, ентероколіти, інфекційні захворювання шкіри та слизових оболонок.Протипоказання до застосуванняТяжка ниркова недостатність, захворювання крові, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, нефрози, нефрити, гостра порфірія, тиреотоксикоз, І та ІІ триместри вагітності, лактація, підвищена чутливість до сульфаніламідів.Вагітність та лактаціяПротипоказаний до застосування у І та ІІ триместрах вагітності та в період лактації.Побічна діяЗ боку травної системи: нудота, блювання, діарея. З боку системи кровотворення: рідко - еозинофілія, тромбоцитопенія, лейкопенія, гіпопротромбінемія, агранулоцитоз. З боку ЦНС і периферичної нервової системи: у поодиноких випадках - порушення зору, головний біль, запаморочення, периферична невропатія, атаксія. Інші: шкірні алергічні реакції; рідко – нефротоксичні реакції (найбільш ймовірні у пацієнтів з порушеннями функції нирок); У поодиноких випадках – гіпотиреоїдизм.Спосіб застосування та дозиВсередину дорослим – 500 мг-1 г 5-6 разів на добу; дітям до 1 року – 50-100 мг, від 2 до 5 років – 200-300 мг, від 6 до 12 років – 300-500 мг на прийом. Максимальні дози для дорослих при прийомі внутрішньо: разова 2 г, добова - 7 г. При зовнішньому застосуванні наносять на уражені ділянки шкіри та слизових оболонок.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовувати у пацієнтів із порушеннями функції нирок. У період лікування необхідно збільшити обсяг споживаної рідини. З появою реакцій підвищеної чутливості лікування слід припинити. При тривалому лікуванні рекомендується систематичний контроль картини крові, функції нирок та печінки.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: ранолазин – 1000,0 мг; Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна (тип 101), сополімер метакрилової кислоти та етилакрилату (1:1), гіпромелоза, магнію стеарат, натрію гідроксид; Оболонка: Опадрай II жовтий 33G92144 [тріацетин, гіпромелоза 6сР, лактози моногідрат, макрогол 3350, титану діоксид, барвник заліза оксид жовтий (Е 172), карнаубський віск]. По 15 таблеток у контурній комірковій упаковці (блістер) із ПВХ/ПВДХ/фольга алюмінієва. По 2 або 4 блістери з інструкцією із застосування препарату в картонній пачці.Інформація від виробникаТермін придатності до 5 років. Не застосовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.Опис лікарської формиТаблетки покриті плівковою оболонкою, двоопуклі, овальної форми, блідо-жовтого кольору з тисненням «1000» на одній стороні.ФармакокінетикаВсмоктування: після прийому ранолазину внутрішньо максимальна концентрація ранолазину в плазмі крові (Сmах), як правило, досягається через 2 - 6 год. При прийомі ранолазину 2 рази на добу рівноважна концентрація зазвичай досягається протягом 3 днів. Середня абсолютна біодоступність після прийому внутрішньо таблеток ранолазину з негайним вивільненням становить 35-50% з високим ступенем індивідуальної варіабельності. При збільшенні дози від 500 до 1000 мг 2 рази на добу спостерігається 2,5-3-кратне підвищення AUC (площа під кривою «концентрація-час») у рівноважному стані. У здорових добровольців після прийому ранолазину в дозі 500 мг 2 рази на добу середнє значення Сmах у рівноважному стані становить приблизно 1770 нг/мл, середнє значення AUC0-12 у рівноважному стані – приблизно 13 700 нг х год/мл.Прийом їжі не впливає на швидкість та повноту всмоктування ранолазину. Розподіл: приблизно 62% ранолазину зв'язується з білками плазми крові, переважно з альфа-1 кислими глікопротеїнами і незначно з альбуміном. Середній обсяг розподілу у рівноважному стані (Vss) становить близько 180 л. Метаболізм: ранолазин піддається швидкому та практично повному метаболізму, переважно у печінці. Найбільш важливими шляхами метаболізму ранолазину є О-деметилювання та N-деалкілування. Ранолазин метаболізується переважно ізоферментом CYP3A4, а також ізоферментом CYP2D6. При прийомі ранолазину по 500 мг 2 рази на добу у людей із недостатньою активністю ізоферменту CYP2D6 (повільні метаболізатори) показник AUC перевищує аналогічну величину для людей із нормальною активністю ізоферменту CYP2D6 (швидкі метаболізатори) на 62%. Аналогічна різниця для дози 1000 мг двічі на добу становила 25%. Виведення: у незміненому вигляді нирками та через кишечник виводиться менше 5 % від прийнятої дози ранолазину. Кліренс ранолазину залежить від дози, знижуючись при її підвищенні. Період напіввиведення ранолазину у рівноважному стані після прийому внутрішньо становить близько 7 год. Особливі групи пацієнтів Хронічна серцева недостатність (I1I-IV функціональні класи за класифікацією NYHA) При хронічній серцевій недостатності (ХСН) відбувається збільшення концентрації ранолазину в плазмі приблизно в 1,3 рази. Ниркова недостатність У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого, середнього та тяжкого ступеня тяжкості порівняно зі здоровими добровольцями показник AUC ранолазину був у середньому в 1,7-2 рази вищим. Була відзначена значна індивідуальна варіабельність AUC у пацієнтів з нирковою недостатністю. AUC фармакологічно активних метаболітів підвищувалась у 5 разів у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня тяжкості. За даними популяційного фармакокінетичного аналізу тривалість перебування ранолазину в плазмі збільшується в 1,2 рази у пацієнтів з нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну 40 мл/хв). У пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня тяжкості (кліренс креатиніну 10-30 мл/хв) було виявлено збільшення тривалості перебування ранолазину в плазмі у 1,3-1,8 разів. Вплив діалізу на фармакокінетику ранолазину не вивчався. Печінкова недостатність Показник AUC ранолазину не змінюється у пацієнтів з печінковою недостатністю легкого ступеня тяжкості, однак підвищується в 1,8 рази у разі печінкової недостатності середнього ступеня тяжкості (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю); у таких пацієнтів було більш виражене подовження інтервалу QTc. Досвід застосування ранолазину у пацієнтів із печінковою недостатністю тяжкого ступеня тяжкості (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) відсутній. Літній вік Клінічно значимих змін фармакокінетичних параметрів ранолазину залежно від віку не спостерігалося. Проте, у пацієнтів похилого віку внаслідок вікового зниження функції нирок можливе посилення дії ранолазину. . Маса тіла У пацієнтів із масою тіла 40 кг було зазначено, що дія ранолазину в 1,4 рази перевищує його дію у пацієнтів із масою тіла 70 кг. Підлога Клінічно значимих змін фармакокінетичних параметрів ранолазину залежно від статі не встановлено.ФармакодинамікаМеханізм дії. Ранолазин – діюча речовина препарату Ранекса®. Ранолазин має складний механізм дії, який частково встановлений і ґрунтується на здатності ранолазину інгібувати пізній струм іонів натрію у клітинах міокарда. Зниження внутрішньоклітинного накопичення натрію веде до зменшення надлишку внутрішньоклітинних іонів кальцію. Це зменшує внутрішньоклітинний іонний дисбаланс, що спостерігається під час ішемії. Зниження надлишку внутрішньоклітинного кальцію сприяє розслабленню міокарда і, таким чином, знижує діастолічну напругу стінки шлуночків. Клінічним свідченням інгібування пізнього натрієвого струму під дією ранолазину є значне скорочення інтервалу QTc (QTc - кориговане значення інтервалу QT з урахуванням частоти серцевих скорочень (ЧСС)) та позитивний вплив на діастолічне розслаблення,виявлене у відкритому дослідженні за участю пацієнтів із синдромом подовженого інтервалу QT (пацієнти із синдромом LQT-3, які мають мутації гена SCN5A ΔKPQ). Ці ефекти не залежать від змін ЧСС, артеріального тиску (АТ) або від ступеня розширення судин. Вплив на гемодинаміку: у контрольованих клінічних дослідженнях у пацієнтів, які отримували лікування ранолазином у вигляді монотерапії або у комбінації з іншими антиангінальними засобами, відмічено незначне ушкодження ЧСС ( Ефекти, що виявляються при електрокардіографії: у пацієнтів, які отримували лікування ранолазином, відзначалися залежне від дози та концентрації ранолазину в плазмі крові подовження інтервалу QTc (близько 6 мс при прийомі 1000 мг 2 рази на добу), зниження амплітуди зубця Т та, двогорбі зубці Т. Ці електрокардіографічні ефекти є результатом інгібування ранолазином швидкості швидкого прямого калієвого струму, що подовжує шлуночковий потенціал дії, а також інгібування пізнього натрієвого струму, що вкорочує шлуночковий потенціал дії. Популяційний аналіз об'єднаних даних 1308 пацієнтів зі стабільною стенокардією та здорових добровольців показав, що застосування ранолазину призводить до подовження QTc щодо вихідного рівня в середньому на 2,4 мс при концентрації ранолазину у плазмі 1000 нг/мл. У разі наявності у пацієнтів клінічно значущої печінкової недостатності рівень подовження QTc був вищим. У дослідженні MERTIN-TIMI 36, проведеного за участю 6560 пацієнтів з ГКС (гострим коронарним синдромом) - нестабільною стенокардією/ІМбпST (інфарктом міокарда без підйому сегмента ST), не було показано позитивного впливу на результати. Однак, у 3162 пацієнтів, які отримували лікування ранолазином, проводилося 7-денне холтерівське моніторування ЕКГ, в результаті якого була відзначена значно менша частота виникнення аритмій порівняно з плацебо, включаючи шлуночкову тахікардію ≥ 8 ударів, а також у пацієнтів, які отримували рано було зафіксовано жодних проаритмічних ефектів. Клінічна ефективність та безпека. У клінічних дослідженнях встановлено ефективність та безпеку ранолазину для лікування пацієнтів зі стабільною стенокардією як у монотерапії, так і у комбінованій терапії при недостатній ефективності застосування інших антиангінальних препаратів. В опорному дослідженні CARISA у 823 пацієнтів протягом 12 тижнів оцінювалася ефективність ранолазину в дозі 750 мг або 1000 мг двічі на добу або плацебо, доданого до стандартної антиангінальної терапії атенололом 50 мг один раз на добу або амлодипіном 5 мг один раз на добу. дилтіазем 180 мг один раз на добу. Ранолазін продемонстрував велику ефективність щодо збільшення тривалості фізичних навантажень, було виявлено значне зменшення частоти нападів стенокардії на тиждень та застосування нітрогліцерину короткої дії порівняно з плацебо. За весь період терапії не спостерігалося розвитку толерантності до ранолазину, не відмічено підвищення частоти нападів стенокардії після різкого припинення прийому препарату. Аналогічно, у клінічному дослідженні ERICA, у якому 565 пацієнтів після рандомізації приймали ранолазин у початковій дозі 500 мг двічі на добу або плацебо додатково до супутньої терапії амлодипіном 10 мг один раз на добу протягом 1 тижня, потім доза ранолазину була збільшена до 100 рази на день протягом 6 тижнів. У групі ранолазину було досягнуто значне зменшення частоти нападів стенокардії на тиждень (р = 0,028) та споживання нітрогліцерину короткої дії (р = 0,014) порівняно з плацебо. Основне дослідження MARISA за участю 191 пацієнта було проведено з метою визначення оптимальної дози ранолазину (500 мг двічі на добу, 1000 мг двічі на добу, 1500 мг двічі на добу) при монотерапії. Дослідження продемонструвало, що ранолазин значно перевершує плацебо щодо збільшення тривалості фізичних навантажень, часу до початку нападу стенокардії та часу до появи депресії сегмента ST на 1 мм для всіх трьох доз, при цьому спостерігалася залежність ефекту від дози. В результаті дослідження MERLIN-TIMI 36, не було виявлено відмінностей між ранолазином і плацебо щодо ризику смерті від усіх причин, раптової серцевої смерті або частоти виникнення документованих аритмій, що супроводжуються симптомами при додаванні до стандартної медикаментозної терапії (включаючи бета-адреноблокатори, блокатор , нітрати, антиагреганти, препарати для зниження рівня ліпідів та інгібітори АПФ). Приблизно у половини пацієнтів у дослідженні MERLIN-TIMI 36 була стенокардія в анамнезі. Результати показують, що тривалість фізичних навантажень збільшилася на 31 су пацієнтів, які приймали ранолазин у порівнянні з пацієнтами, які отримували плацебо (р = 0,002). У зв'язку з тим, що в контрольованих клінічних дослідженнях кількість пацієнтів, які не відносяться до білої раси, була невеликою, зробити висновки щодо ефективності та безпеки застосування ранолазину для цієї групи пацієнтів неможливо. У дослідженні RIVER-PCI за участю 2604 пацієнтів віком >18 років, які мали в анамнезі хронічну стенокардію з неповною реваскуляризацією після черезшкірного коронарного втручання (ЧКВ), доза ранолазину поступово підвищувалася до 1000 мг двічі на добу. Ризик смерті від усіх причин, серцево-судинної смерті або розвитку великих несприятливих серцево-судинних подій (БНСС) та госпіталізації через серцеву недостатність був схожий між групами у всій популяції; проте БНСС частіше спостерігалися у пацієнтів ≥ 75 років, які отримували ранолазин у порівнянні з групою, яка отримувала плацебо (17,0% та 11,3%, відповідно); на додаток до цього спостерігалося чисельне підвищення смертності від усіх причин у пацієнтів ≥75 років (р=0,074).Не було виявлено статистично значущих відмінностей між групами ранолазину та плацебо за результатами первинної комбінованої кінцевої точки (час до проведення першої реваскуляризації під впливом ішемії або госпіталізації, пов'язаної з ішемією, без проведення реваскуляризації). За даними клінічних досліджень, ранолазин не впливає на загальну смертність, смертність від серцево-судинних захворювань та частоту виникнення аритмій, що супроводжуються симптомами, у пацієнтів зі стабільною стенокардією.Показання до застосуванняСтабільна стенокардія. Препарат Ранекса® призначений для застосування у складі комплексної терапії для симптоматичного лікування стабільної стенокардії напруги у разі недостатньої ефективності та/або непереносимості антиангінальних препаратів «першого ряду» (таких, як бета-адреноблокатори та/або блокатори «повільних» кальцієвих каналів).Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до діючої речовини або будь-якої з допоміжних речовин (див. розділ «Склад»); дефіцит лактази, спадкова непереносимість лактози, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції (тільки для дозування ранолазину 1000 мг); тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну печінкова недостатність середнього (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) або тяжкого (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) ступеня тяжкості; одночасне застосування з потужними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, ітраконазол, кетоконазол, вориконазол, позаконазол, інгібітори ВІЛ-протеази, кларитроміцин, телітроміцин, нефазодон); одночасне застосування з антиаритмічними засобами класу ІА (наприклад, хінідин) або класу ІІІ (наприклад, дофетилід, соталол), за винятком аміодарону; дитячий вік до 18 років (ефективність та безпека препарату не встановлені); вагітність; період грудного вигодовування. З обережністю печінкова недостатність легкого ступеня тяжкості (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю); ниркова недостатність легкого або середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну 30-80 мл/хв); вік старше 65 років; пацієнти з низькою масою тіла (60 кг та менше); хронічна серцева недостатність середнього та тяжкого ступеня тяжкості (III-IV функціональні класи за класифікацією NYHA); синдром вродженого подовженого інтервалу QT або сімейний анамнез подовженого інтервалу QT; діагностований придбаний подовження інтервалу QT; знижена активність ізоферменту CYP2D6 («повільні метаболізатори»); одночасне застосування з помірними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, дилтіазем, флуконазол, еритроміцин); одночасне застосування з індукторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, рифампіцин, фенітоїн, фенобарбітал, карбамазепін, Звіробій продірявлений (Hypericum perforatum)); одночасне застосування з інгібіторами Р-глікопротеїну (P-gp) (наприклад, верапаміл, циклоспорин). У пацієнтів із поєднанням кількох із вищезазначених станів можливе посилення дії ранолазину, у т. ч. збільшується ризик виникнення дозозалежних побічних ефектів. При застосуванні препарату Ранекса® у пацієнтів з кількома з перелічених вище факторів необхідний регулярний моніторинг стану з метою раннього виявлення побічних ефектів, при необхідності може знадобитися зниження дози або відміна препарату.Вагітність та лактаціяВагітність Дані щодо застосування ранолазину у вагітних жінок обмежені. У дослідженнях на тваринах виявлено ембріотоксичність. Потенційний ризик для людини невідомий. Препарат Ранекса не слід застосовувати під час вагітності, за винятком випадків крайньої необхідності. Період грудного вигодовування Невідомо, чи виділяється ранолазин із материнським молоком у людини. Наявні фармакодинамічні/токсикологічні дані, отримані у щурів, свідчать, що ранолазин виділяється у грудне молоко. Ризик для дитини, яка перебуває на грудному вигодовуванні, виключити неможливо. Препарат Ранекса не слід приймати жінкам у період грудного вигодовування. Фертильність Дослідження репродуктивної функції на тваринах не виявили небажаного впливу ранолазину на фертильність. Дані щодо впливу ранолазину на фертильність у людини відсутні.Побічна діяПобічні ефекти, що спостерігаються у пацієнтів, які приймають препарат Ранекса®, у більшості випадків характеризуються легким або середнім ступенем вираженості та розвиваються зазвичай протягом перших 2 тижнів застосування. Нижче перераховані побічні ефекти, для яких був визнаний можливий зв'язок із застосуванням препарату Ранекса®, представлені відповідно до системно-органної класифікації та абсолютних значень частоти. Частоту виникнення побічних ефектів визначали як дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100;< 1/10), нечасто (≥ 1/1000;< 1/100), рідко (≥ 1/10 000; <1/1000) і дуже рідко (<1/10000). Порушення з боку обміну речовин та харчування Нечасто: зниження апетиту, анорексія, дегідратація. Рідко: гіпонатріємія. Порушення з боку психіки Нечасто: тривога, безсоння, сплутаність свідомості, галюцинації. Рідко: дезорієнтація. Порушення з боку нервової системи Часто: запаморочення, біль голови. Нечасто: загальмованість, непритомність, гіпестезія, сонливість, тремор, постуральне запаморочення, парестезія. Рідко: амнезія, знижений рівень свідомості, непритомність, порушення координації рухів, порушення ходи, парозмія. Порушення з боку органу зору Нечасто: нечіткість зору, зорові розлади, диплопія. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Нечасто: вертиго, шум у вухах. Рідко: зниження слуху. Порушення з боку судин Нечасто: «припливи» крові до обличчя, виражене зниження артеріального тиску. Рідко: похолодання кінцівок, ортостатична гіпотензія. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Нечасто: задишка, кашель, носові кровотечі. Рідко: відчуття здавлення у горлі. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Часто: запор, блювання, нудота. Нечасто: біль у животі, сухість слизової оболонки ротової порожнини, диспепсія, метеоризм, дискомфорт у ділянці шлунка. Рідко: панкреатит, ерозивний дуоденіт, гіпостезія порожнини рота. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Нечасто: свербіж шкіри, гіпергідроз. Рідко: алергічний дерматит, кропив'янка, холодний піт, висипання на шкірі, ангіоневротичний набряк. Порушення з боку скелетної мускулатури та сполучної тканини Нечасто: біль у кінцівках, м'язові спазми, припухлість суглобів; м'язова слабкість. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Не часто: дизурія, гематурія, хроматурія. Рідко: гостра ниркова недостатність, затримка сечі. Порушення з боку статевих органів та молочної залози Рідко: еректильна дисфункція. Загальні розлади та порушення у місці введення Часто: астенія. Нечасто: підвищена втома, периферичні набряки. Лабораторні та інструментальні показники Нечасто: підвищення концентрації креатиніну в плазмі, підвищення концентрації сечовини в плазмі, подовження коригованого інтервалу QTc, тромбоцитоз або лейкоцитоз, зменшення маси тіла. Рідко: підвищення активності печінкових ферментів. Пацієнти з підвищеним ризиком розвитку побічних реакцій (пацієнти з цукровим діабетом, ХСН І-ІІ функціонального класу за NYHA або обструктивними захворюваннями дихальних шляхів) під час лікування іншими антиангінальними засобами при лікуванні ранолазином мали таку саму частоту виникнення побічних реакцій. У дослідженні RIVER-PCI у пацієнтів, які приймали ранолазин, спостерігалося збільшення частоти виникнення небажаних реакцій. У дослідження були включені пацієнти з неповною реваскуляризацією після черезшкірного коронарного втручання, ранолазин призначався у дозі 1000 мг двічі на добу близько 70 тижнів. У групі пацієнтів, які отримували ранолазин, повідомлялося про більш високу частоту випадків застійної серцевої недостатності порівняно з групою плацебо (2,2% та 1,0%, відповідно), а також вищу частоту випадків транзиторних ішемічних атак порівняно з плацебо (1 ,0% та 0,2% відповідно). Частота інсультів (ранолазин 1,7% та плацебо 1,5%) була однакова в обох групах. Літній вік, ниркова недостатність та низька маса тіла В цілому, небажані реакції (HP) виникали частіше серед пацієнтів похилого віку та пацієнтів з нирковою недостатністю, проте типи HP у цих підгрупах були подібними до спостережуваних у загальній популяції. При прийомі препарату Ранекса у пацієнтів похилого віку (≥ 75 років) порівняно з пацієнтами молодшого віку ( У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну 30-80 мл/хв) у порівнянні з пацієнтами з нормальною нирковою функцією (кліренс креатиніну >80 мл/хв) до найбільш часто виникаючих HP (із зазначенням плацебо-скоригованих частот) ) ставилися: запор (8% та 4% відповідно), запаморочення (7% та 5% відповідно), нудота (4% та 2% відповідно). У пацієнтів з низькою масою тіла (менше 60 кг) тип і частота HP були подібними до аналогічних реакцій у пацієнтів з масою тіла 60 кг і більше; однак плацебо-скориговані частоти наступних поширених HP були вищими у пацієнтів з низькою масою тіла: нудота (14% та 2% відповідно), блювання (6% та 1% відповідно), артеріальна гіпотензія (4% та 2% відповідно). Зміна лабораторних показників У здорових добровольців та пацієнтів, які отримували лікування препаратом Ранекса®, відзначалося невелике, що не має клінічної значущості, оборотне підвищення рівня креатиніну у сироватці крові. Ці зміни були пов'язані з токсичною дією на нирки. Дослідження ниркової функції у здорових добровольців показало, що зниження кліренсу креатиніну спостерігалося внаслідок гальмування секреції креатиніну нирковими канальцями, за відсутності змін швидкості клубочкової фільтрації.Взаємодія з лікарськими засобамиРанолазин є субстратом цитохрому CYP3A4. Одночасне застосування ранолазину з інгібіторами ізоферменту CYP3A4 збільшує концентрацію ранолазину у плазмі. Можливість розвитку дозозалежних побічних ефектів (наприклад, нудота, запаморочення) може також збільшуватися зі збільшенням концентрації ранолазину у плазмі. Одночасне застосування протипоказане Потужні інгібітори ізоферменту CYP3A4 Одночасне застосування ранолазину та потужних інгібіторів ізоферменту CYP3A4 (наприклад, ітраконазол, кетоконазол, вориконазол, позаконазол, інгібітори ВІЛ-протеази, кларитроміцин, телитроміцин, нефазодон) протипоказано (див. розділ «Протипоказання». При одночасному лікуванні кетоконазолом у дозі 200 мг 2 рази на добу та ранолазином AUC ранолазину підвищується у 3,0 – 3,9 разів. Грейпфрутовий сік є також потужним інгібітором ізоферменту CYP3A4. Одночасне застосування з обережністю Помірні інгібітори ізоферменту CYP3A4 Ділтіазем (180-360 мг один раз на добу), помірний інгібітор ізоферменту CYP3A4, спричиняє дозозалежне збільшення середніх рівноважних концентрацій ранолазину в 1,5-2,4 рази. Для пацієнтів, які отримують лікування дилтіаземом та іншими помірними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, еритроміцин, флуконазол), рекомендується ретельна титрація дози ранолазину. Може знадобитися зменшення дози ранолазину. Індуктори ізоферменту CYP3A4 Не слід розпочинати прийом ранолазину пацієнтам, які отримують лікування індукторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, рифампіцин, фенітоїн, фенобарбітал, карбамазепін, Звіробій продірявлений (Hypericum perforatum)). Так, наприклад, рифампіцин (600 мг один раз на добу) зменшує рівноважну концентрацію ранолазину в плазмі приблизно на 95%. Інгібітори ізоферменту CYP2D6 Ранолазин частково метаболізується ізоферментом CYP2D6. Одночасне застосування ранолазину з інгібіторами ізоферменту CYP2D6 може спричинити підвищення концентрації ранолазину в плазмі крові. Одночасне застосування ранолазину 1000 мг 2 рази на добу з потужним інгібітором ізоферменту CYP2D6 пароксетином 20 мг 1 раз на добу збільшує середню концентрацію ранолазину в плазмі у рівноважному стані приблизно в 1,2 рази. Корекція дози не потрібна. Одночасне застосування ранолазину 500 мг 2 рази на добу та потужного інгібітору ізоферменту CYP2D6 може призвести до збільшення AUC ранолазину приблизно на 62 %. Інгібітори/субстрати P-gp (Р-глікопротеїн) Ранолазин є субстратом Pgp. Інгібітори P-gp (наприклад, циклоспорин, верапаміл) збільшують концентрацію ранолазину в плазмі. Верапаміл (120 мг три рази на добу) збільшує рівноважну концентрацію ранолазину у 2,2 рази. Для пацієнтів, які отримують лікування інгібіторами P-gp, рекомендується ретельна титрація дози ранолазину. Може знадобитися зменшення дози ранолазину. З іншого боку, ранолазин є інгібітором P-gp (від помірного до потужного) і може збільшувати концентрацію субстратів P-gp у плазмі. Тканинний розподіл лікарських речовин, що транспортуються за допомогою P-gp, може бути збільшено. Субстрати ізоферменту CYP2D6 Є дані, що ранолазин є слабким інгібітором ізоферменту CYP2D6. Прийом ранолазину по 750 мг 2 рази на добу збільшує концентрацію метопрололу у плазмі крові у 1,8 разів. Тому при одночасному застосуванні з ранолазином може посилюватися дія метопрололу або інших субстратів ізоферменту CYP2D6 (наприклад, пропафенон та флекаїнід, меншою мірою, трициклічні антидепресанти та нейролептики), внаслідок чого може знадобитися зменшення дози цих лікарських засобів. Субстрати ізоферменту CYP2B6 Потенціал для інгібування ізоферменту CYP2B6 не встановлений. Під час призначення одночасно з субстратами ізоферменту CYP2B6 (наприклад, бупропіон, ефавіренз, циклофосфамід) рекомендується бути обережними. Дігоксин Є дані про збільшення концентрації дигоксину в плазмі в середньому в 1,5 рази при одночасному застосуванні дигоксину та ранолазину. Тому необхідний контроль концентрації дигоксину на початку та після закінчення терапії із застосуванням ранолазину. Субстрати ізоферменту CYP3A4 Ранолазин є слабким інгібітором ізоферменту CYP3A4, що може призвести до підвищення концентрації субстратів ізоферменту CYP3A4 у плазмі. Може знадобитися корекція дози чутливих субстратів ізоферменту CYP3A4 (наприклад, симвастатин, ловастатин) та субстратів ізоферменту CYP3A4 з вузьким терапевтичним діапазоном (наприклад, циклоспорин, такролімус, сиролімус, еверолімус), оскільки прийом препарату Ранекса® може підвищити концентрацію. Симвастатин Метаболізм та кліренс симвастатину високою мірою залежать від ізоферменту CYP3A4. Прийом ранолазину по 1000 мг 2 рази на добу збільшує концентрацію лактону симвастатину та симвастатинової кислоти у плазмі крові приблизно у 2 рази. Прийом симвастатину у високих дозах асоційований з розвитком рабдоміолізу, крім того, у післяреєстраційному періоді були описані випадки розвитку рабдоміолізу при одночасному застосуванні ранолазину та симвастатину. Максимальна доза симвастатину для пацієнтів, які одночасно приймають ранолазин (у будь-якій дозі), не повинна перевищувати 20 мг 1 раз на добу. Аторвастатин Одночасне застосування ранолазину 1000 мг 2 рази на добу та аторвастатину 80 мг 1 раз на добу збільшує Сmах та AUC аторвастатину в 1,4 та в 1,3 рази, відповідно; Смах і AUC метаболітів аторвастатину змінюються менш ніж на 35%. При одночасному застосуванні ранолазину та аторвастатину може знадобитися зменшення дози аторвастатину та проведення належного клінічного контролю. Для інших статинів, які метаболізуються за участю ізоферменту CYP3A4 (ловастатин), може знадобитися зменшення дози. Такролімус, циклоспорин, сиролімус, еверолімус Збільшення концентрації в плазмі такролімусу, субстрату ізоферменту CYP3A4, було відзначено у пацієнтів на фоні застосування ранолазину. При одночасному застосуванні такролімусу та ранолазину рекомендується проводити моніторинг концентрації такролімусу у плазмі крові та, за необхідності, проводити коригування дози такролімусу. Такий підхід рекомендований для інших субстратів ізоферменту CYP3A4 з вузьким терапевтичним діапазоном (наприклад, циклоспорин, сиролімус, еверолімус). Субстрати транспортера органічних катіонів-2 (ОСТ2) При одночасному застосуванні ранолазину 500 мг та 1000 мг 2 рази на добу та метформіну 1000 мг 2 рази на добу концентрація метформіну у плазмі крові у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу збільшується у 1,4 та у 1,8 разів, відповідно. Можливе підвищення концентрації в плазмі інших субстратів ОСТ2, включаючи піндолол і вареніклін, при одночасному застосуванні з ранолазином. Препарати, що подовжують інтервал QТс Існує теоретична ймовірність того, що при одночасному застосуванні ранолазину та інших лікарських засобів, що подовжують інтервал QTc, може виникнути фармакодинамічна взаємодія та підвищити ризик розвитку шлуночкових аритмій. До таких лікарських засобів відносяться певні антигістамінні препарати (наприклад, терфенадин, астемізол, мізоластин), певні антиаритмічні засоби (наприклад, хінідин, дизопірамід, прокаїнамід), а також еритроміцин і трициклічні антидепресанти (наприклад, іміпрамін, доксепін,Спосіб застосування та дозиТаблетки препарату Ранекса слід проковтувати повністю, запиваючи достатньою кількістю рідини, не подрібнюючи, не розламуючи і не розжовуючи. Прийом їжі не впливає на біодоступність препарату, тому його можна приймати незалежно від їди. Рекомендована початкова доза препарату Ранекса для дорослих становить 500 мг 2 рази на добу. Через 2-4 тижні доза, за необхідності, може бути збільшена до 1000 мг двічі на добу. Максимальна добова доза становить 2000 мг. При появі побічних ефектів, спричинених прийомом Ранексу (наприклад, запаморочення, нудота або блювання), необхідно зменшити разову дозу до 500 мг. Якщо після цього симптоми не зникнуть, застосування препарату слід припинити. Особливі групи пацієнтів Ниркова недостатність Пацієнтам з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну 30-80 мл/хв) рекомендується ретельна та обережна титрація дози препарату (див. розділ “Особливі вказівки”). Печінкова недостатність Пацієнтам із печінковою недостатністю легкого ступеня тяжкості (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) рекомендується обережна титрація дози препарату (див. розділ «Особливі вказівки»). Літній вік Пацієнтам похилого віку потрібна обережна титрація дози препарату (див. розділ «Особливі вказівки»). У пацієнтів похилого віку внаслідок зниження функції нирок, пов'язаної з віком, може спостерігатися підвищений рівень ранолазину в плазмі крові. Низька маса тіла Підбір дози у пацієнтів з низькою масою тіла слід проводити з обережністю (див. розділ «Особливі вказівки»). Хронічна серцева недостатність (ХСП) Пацієнтам із ХСН середнього та тяжкого ступеня тяжкості (III-IV функціональні класи за класифікацією NYHA) потрібна обережна титрація дози препарату «див. розділ «Особливі вказівки»). Одночасне застосування з інгібіторами ізоферменту CYP3A4 та Р-глікопротеїну (P-gp) Пацієнтам, які приймають помірні інгібітори ізоферменту CYP3A4 (наприклад, дилтіазем, флуконазол, еритроміцин) або інгібітори P-gp (наприклад, верапаміл, циклоспорин) рекомендується ретельна та обережна титрація дози препарату (див. розділ «В.ПередозуванняСимптоми: запаморочення, нудота та блювання. При внутрішньовенному введенні ранолазину були додатково відзначені такі симптоми: диплопія, загальмованість, непритомність. Виразність симптомів може посилюватися зі збільшенням дози. Лікування: симптоматичне під ретельним наглядом лікаря. Гемодіаліз малоефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНиркова недостатність Для пацієнтів з нирковою недостатністю легкого або середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну 30-80 мл/хв) рекомендується ретельна титрація дози. Препарат Ранекса протипоказаний пацієнтам з нирковою недостатністю тяжкого ступеня тяжкості (кліренс креатиніну Враховуючи можливість зниження функції нирок із віком, необхідно регулярно проводити моніторинг стану функції нирок на фоні терапії ранолазином. Печінкова недостатність Для пацієнтів із печінковою недостатністю легкого ступеня тяжкості (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) рекомендується ретельна титрація дози. Препарат Ранекса протипоказаний пацієнтам з печінковою недостатністю середнього (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) або важким (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) ступенем тяжкості. Літній вік (65 років і старше) У пацієнтів похилого віку може спостерігатися посилення дії препарату Ранекса через вікове зниження функції нирок. Відзначається підвищена частота побічних ефектів. Низька маса тіла Підбір дози для пацієнтів з масою тіла 60 кг і менше повинен проводитися з обережністю, оскільки випадки побічних ефектів у таких пацієнтів спостерігалися частіше. Хронічна серцева недостатність Підбір дози для пацієнтів з ХСН середнього або тяжкого ступеня тяжкості (III-IV функціональні класи за класифікацією NYHA) повинен проводитись з обережністю. Подовження інтервалу QT Ранолазин блокує калієві канали (1кr) та подовжує інтервал QTc, причому цей ефект залежить від дози. Популяційний аналіз об'єднаних даних, отриманих при дослідженні пацієнтів та здорових добровольців, показав, що залежність тривалості інтервалу QTc від концентрації в плазмі крові може бути оцінена як 2,4 мс на 1000 нг/мл, що приблизно дорівнює підвищенню з 2 до 7 мс для діапазону концентрацій у плазмі крові, що відповідає дозі від 500 до 1000 мг ранолазину, що приймається 2 рази на добу. Отже, необхідно дотримуватись обережності при лікуванні пацієнтів із синдромом вродженого подовження інтервалу QT в анамнезі, наявністю подовження інтервалу QT у сімейному анамнезі, пацієнтів з відомим придбаним подовженням інтервалу QT, а також пацієнтів, які отримують лікування препаратами, що впливають на інтервал QT. Недостатня активність ізоферменту CYP2D6 Ризик збільшення концентрації, а отже, і частоти виникнення побічних ефектів у зазначених групах, підвищується у пацієнтів з недостатньою активністю ізоферменту CYP2D6 (пацієнти з «повільним» метаболізмом) у порівнянні з пацієнтами з нормальною здатністю до метаболізації ізоферменту CYP2D6 (пацієнти з « ). Наведені вище запобіжні заходи розроблені з урахуванням ризику для пацієнтів з «повільним» метаболізмом ізоферменту CYP2D6 і є необхідними у разі, якщо статус метаболізму ізоферменту CYP2D6 невідомий. Для пацієнтів з «швидким» метаболізмом ізоферменту CYP2D6 такі запобіжні заходи необхідні меншою мірою. У пацієнтів з виявленим (наприклад, шляхом генотипування) або відомим раніше «швидким» метаболізмом ізоферменту CYP2D6 препарат Ранекса® повинен застосовуватись з обережністю у випадку,якщо у пацієнта є поєднання декількох із перерахованих вище факторів ризику. Непереносимість галактози, дефіцит лактази або синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції До складу оболонки препарату Ранекса®, таблеток з пролонгованим вивільненням, покритих плівковою оболонкою, 1000 мг входить лактоза, у зв'язку з чим препарат Ранекса® у даній дозі протипоказаний пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю лактози, дефіцитом лактази або синдромом глюко. В одній таблетці препарату Ранекса міститься менше 1 ммоль натрію (23 мг), тобто практично не міститься. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами Досліджень впливу препарату Ранекса на здатність до керування транспортними засобами та механізмами не проводилося. Враховуючи можливість розвитку таких побічних ефектів як запаморочення, нечіткість зору, диплопія, сплутаність свідомості, порушення координації рухів і галюцинації, слід дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та механізмами, а також при заняттях потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості. . Умови зберігання: Зберігати при температурі не вище 25 °С.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
1 650,00 грн
1 605,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: ранолазин – 500,0 мг; Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна (тип 101), сополімер метакрилової кислоти та етилакрилату (1:1), гіпромелоза, магнію стеарат, натрію гідроксид; Оболонка: Опадрай II оранжевий 85F93265 [макрогол 3350, спирт полівініловий частково гідролізований, тальк, титану діоксид, барвник заліза оксид жовтий (Е 172), барвник заліза оксид червоний (Е 172), карнаубський віск]. По 15 або 20 таблеток у контурній комірковій упаковці (блістер) з ПВХ/ПВДХ/фольга алюмінієва. По 2 блістери по 15 таблеток або по 3 або 5 блістерів по 20 таблеток з інструкцією із застосування препарату в картонній пачці.Інформація від виробникаТермін придатності до 5 років. Не застосовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.Опис лікарської формиТаблетки покриті плівковою оболонкою, двоопуклі, овальної форми, світло-оранжевого кольору з тисненням «500» на одній стороні.ФармакокінетикаВсмоктування: після прийому ранолазину внутрішньо максимальна концентрація ранолазину в плазмі крові (Сmах), як правило, досягається через 2 - 6 год. При прийомі ранолазину 2 рази на добу рівноважна концентрація зазвичай досягається протягом 3 днів. Середня абсолютна біодоступність після прийому внутрішньо таблеток ранолазину з негайним вивільненням становить 35-50% з високим ступенем індивідуальної варіабельності. При збільшенні дози від 500 до 1000 мг 2 рази на добу спостерігається 2,5-3-кратне підвищення AUC (площа під кривою «концентрація-час») у рівноважному стані. У здорових добровольців після прийому ранолазину в дозі 500 мг 2 рази на добу середнє значення Сmах у рівноважному стані становить приблизно 1770 нг/мл, середнє значення AUC0-12 у рівноважному стані – приблизно 13 700 нг х год/мл.Прийом їжі не впливає на швидкість та повноту всмоктування ранолазину. Розподіл: приблизно 62% ранолазину зв'язується з білками плазми крові, переважно з альфа-1 кислими глікопротеїнами і незначно з альбуміном. Середній обсяг розподілу у рівноважному стані (Vss) становить близько 180 л. Метаболізм: ранолазин піддається швидкому та практично повному метаболізму, переважно у печінці. Найбільш важливими шляхами метаболізму ранолазину є О-деметилювання та N-деалкілування. Ранолазин метаболізується переважно ізоферментом CYP3A4, а також ізоферментом CYP2D6. При прийомі ранолазину по 500 мг 2 рази на добу у людей із недостатньою активністю ізоферменту CYP2D6 (повільні метаболізатори) показник AUC перевищує аналогічну величину для людей із нормальною активністю ізоферменту CYP2D6 (швидкі метаболізатори) на 62%. Аналогічна різниця для дози 1000 мг двічі на добу становила 25%. Виведення: у незміненому вигляді нирками та через кишечник виводиться менше 5 % від прийнятої дози ранолазину. Кліренс ранолазину залежить від дози, знижуючись при її підвищенні. Період напіввиведення ранолазину у рівноважному стані після прийому внутрішньо становить близько 7 год. Особливі групи пацієнтів Хронічна серцева недостатність (I1I-IV функціональні класи за класифікацією NYHA) При хронічній серцевій недостатності (ХСН) відбувається збільшення концентрації ранолазину в плазмі приблизно в 1,3 рази. Ниркова недостатність У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого, середнього та тяжкого ступеня тяжкості порівняно зі здоровими добровольцями показник AUC ранолазину був у середньому в 1,7-2 рази вищим. Була відзначена значна індивідуальна варіабельність AUC у пацієнтів з нирковою недостатністю. AUC фармакологічно активних метаболітів підвищувалась у 5 разів у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня тяжкості. За даними популяційного фармакокінетичного аналізу тривалість перебування ранолазину в плазмі збільшується в 1,2 рази у пацієнтів з нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну 40 мл/хв). У пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня тяжкості (кліренс креатиніну 10-30 мл/хв) було виявлено збільшення тривалості перебування ранолазину в плазмі у 1,3-1,8 разів. Вплив діалізу на фармакокінетику ранолазину не вивчався. Печінкова недостатність Показник AUC ранолазину не змінюється у пацієнтів з печінковою недостатністю легкого ступеня тяжкості, однак підвищується в 1,8 рази у разі печінкової недостатності середнього ступеня тяжкості (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю); у таких пацієнтів було більш виражене подовження інтервалу QTc. Досвід застосування ранолазину у пацієнтів із печінковою недостатністю тяжкого ступеня тяжкості (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) відсутній. Літній вік Клінічно значимих змін фармакокінетичних параметрів ранолазину залежно від віку не спостерігалося. Проте, у пацієнтів похилого віку внаслідок вікового зниження функції нирок можливе посилення дії ранолазину. Маса тіла У пацієнтів із масою тіла 40 кг було зазначено, що дія ранолазину в 1,4 рази перевищує його дію у пацієнтів із масою тіла 70 кг. Підлога Клінічно значимих змін фармакокінетичних параметрів ранолазину залежно від статі не встановлено.ФармакодинамікаМеханізм дії. Ранолазин – діюча речовина препарату Ранекса®. Ранолазин має складний механізм дії, який частково встановлений і ґрунтується на здатності ранолазину інгібувати пізній струм іонів натрію у клітинах міокарда. Зниження внутрішньоклітинного накопичення натрію веде до зменшення надлишку внутрішньоклітинних іонів кальцію. Це зменшує внутрішньоклітинний іонний дисбаланс, що спостерігається під час ішемії. Зниження надлишку внутрішньоклітинного кальцію сприяє розслабленню міокарда і, таким чином, знижує діастолічну напругу стінки шлуночків. Клінічним свідченням інгібування пізнього натрієвого струму під дією ранолазину є значне скорочення інтервалу QTc (QTc - кориговане значення інтервалу QT з урахуванням частоти серцевих скорочень (ЧСС)) та позитивний вплив на діастолічне розслаблення,виявлене у відкритому дослідженні за участю пацієнтів із синдромом подовженого інтервалу QT (пацієнти із синдромом LQT-3, які мають мутації гена SCN5A ΔKPQ). Ці ефекти не залежать від змін ЧСС, артеріального тиску (АТ) або від ступеня розширення судин. Вплив на гемодинаміку: у контрольованих клінічних дослідженнях у пацієнтів, які отримували лікування ранолазином у вигляді монотерапії або у комбінації з іншими антиангінальними засобами, відмічено незначне ушкодження ЧСС ( Ефекти, що виявляються при електрокардіографії: у пацієнтів, які отримували лікування ранолазином, відзначалися залежне від дози та концентрації ранолазину в плазмі крові подовження інтервалу QTc (близько 6 мс при прийомі 1000 мг 2 рази на добу), зниження амплітуди зубця Т та, двогорбі зубці Т. Эти электрокардиографические эффекты являются результатом ингибирования ранолазином скорости быстрого прямого калиевого тока, что удлиняет желудочковый потенциал действия, а также ингибирования позднего натриевого тока, что укорачивает желудочковый потенциал действия. Популяционный анализ объединенных данных 1308 пациентов со стабильной стенокардией и здоровых добровольцев показал, что применение ранолазина приводит к удлинению QTc относительно исходного уровня в среднем на 2,4 мс при концентрации ранолазина в плазме 1000 нг/мл. В случае наличия у пациентов клинически значимой печеночной недостаточности степень удлинения QTc была выше. В исследовании MERTIN-TIMI 36, проведенного с участием 6560 пациентов с ОКС (острым коронарным синдромом) - нестабильной стенокардией/ИМбпSТ (инфарктом миокарда без подъема сегмента ST), не было показано положительного влияния на исходы. Однако, у 3162 пациентов, получавших лечение ранолазином, проводилось 7-дневное холтеровское мониторирование ЭКГ, в результате которого была отмечена значимо меньшая частота возникновения аритмий по сравнению с плацебо, включая желудочковую тахикардию ≥ 8 ударов, а так же у пациентов, получавших ранолазин, не было зафиксировано никаких проаритмических эффектов. Клиническая эффективность и безопасность. В клинических исследованиях установлена эффективность и безопасность ранолазина для лечения пациентов со стабильной стенокардией как в монотерапии, так и в комбинированной терапии при недостаточной эффективности применения других антиангинальных препаратов. В опорном исследовании CARISA у 823 пациентов в течение 12 недель оценивалась эффективность ранолазина в дозировке 750 мг или 1000 мг два раза в сутки или плацебо, добавленного к стандартной антиангинальной терапии атенололом 50 мг один раз в сутки или амлодипином 5 мг один раз в сутки, или дилтиаземом 180 мг один раз в сутки. Ранолазин продемонстрировал большую эффективность в отношении увеличения продолжительности физических нагрузок, было выявлено значимое уменьшение частоты приступов стенокардии в неделю и применения нитроглицерина короткого действия по сравнению с плацебо. За весь период терапии не наблюдалось развития толерантности к ранолазину, не было отмечено повышения частоты приступов стенокардии после резкого прекращения приема препарата. Аналогично, в клиническом исследовании ERICA, в котором 565 пациентов после рандомизации принимали ранолазин в начальной дозе 500 мг дважды в сутки или плацебо дополнительно к сопутствующей терапии амлодипином 10 мг один раз в сутки в течение 1 недели, затем доза ранолазина была увеличена до 1000 мг два раза в сутки в течение 6 недель. В группе ранолазина было достигнуто значимое уменьшение частоты приступов стенокардии в неделю (р = 0,028) и потребления нитроглицерина короткого действия (р = 0,014) по сравнению с плацебо. Основное исследование MARISA с участием 191 пациента было проведено с целью определения оптимальной дозы ранолазина (500 мг два раза в сутки, 1000 мг два раза в сутки, 1500 мг два раза в сутки) при монотерапии. Исследование продемонстрировало, что ранолазин значительно превосходит плацебо в отношении увеличения продолжительности физических нагрузок, времени до начала приступа стенокардии и времени до появления депрессии сегмента ST на 1 мм для всех трех доз, при этом наблюдалась зависимость эффекта от дозы. В результате исследования MERLIN-TIMI 36, не было обнаружено различий между ранолазином и плацебо в отношении риска смерти от всех причин, внезапной сердечной смерти или частоты возникновения документированных аритмий, сопровождающихся симптомами при добавлении к стандартной медикаментозной терапии (включая бета- адреноблокаторы, блокаторы кальциевых каналов, нитраты, антиагреганты, препараты для понижения уровня липидов и ингибиторы АПФ). Приблизительно у половины пациентов в исследовании MERLIN-TIMI 36 имелась стенокардия в анамнезе. Результаты показывают, что длительность физических нагрузок увеличилась на 31 су пациентов, принимавших ранолазин по сравнению с пациентами, получавшими плацебо (р = 0,002). У зв'язку з тим, що в контрольованих клінічних дослідженнях кількість пацієнтів, які не відносяться до білої раси, була невеликою, зробити висновки щодо ефективності та безпеки застосування ранолазину для цієї групи пацієнтів неможливо. У дослідженні RIVER-PCI за участю 2604 пацієнтів віком >18 років, які мали в анамнезі хронічну стенокардію з неповною реваскуляризацією після черезшкірного коронарного втручання (ЧКВ), доза ранолазину поступово підвищувалася до 1000 мг двічі на добу. Ризик смерті від усіх причин, серцево-судинної смерті або розвитку великих несприятливих серцево-судинних подій (БНСС) та госпіталізації через серцеву недостатність був схожий між групами у всій популяції; проте БНСС частіше спостерігалися у пацієнтів ≥ 75 років, які отримували ранолазин у порівнянні з групою, яка отримувала плацебо (17,0% та 11,3%, відповідно); на додаток до цього спостерігалося чисельне підвищення смертності від усіх причин у пацієнтів ≥75 років (р=0,074).Не було виявлено статистично значущих відмінностей між групами ранолазину та плацебо за результатами первинної комбінованої кінцевої точки (час до проведення першої реваскуляризації під впливом ішемії або госпіталізації, пов'язаної з ішемією, без проведення реваскуляризації). За даними клінічних досліджень, ранолазин не впливає на загальну смертність, смертність від серцево-судинних захворювань та частоту виникнення аритмій, що супроводжуються симптомами, у пацієнтів зі стабільною стенокардією.Показання до застосуванняСтабільна стенокардія. Препарат Ранекса® призначений для застосування у складі комплексної терапії для симптоматичного лікування стабільної стенокардії напруги у разі недостатньої ефективності та/або непереносимості антиангінальних препаратів «першого ряду» (таких, як бета-адреноблокатори та/або блокатори «повільних» кальцієвих каналів).Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до діючої речовини або будь-якої з допоміжних речовин (див. розділ «Склад»); дефіцит лактази, спадкова непереносимість лактози, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції (тільки для дозування ранолазину 1000 мг); тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну печінкова недостатність середнього (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) або тяжкого (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) ступеня тяжкості; одночасне застосування з потужними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, ітраконазол, кетоконазол, вориконазол, позаконазол, інгібітори ВІЛ-протеази, кларитроміцин, телітроміцин, нефазодон); одночасне застосування з антиаритмічними засобами класу ІА (наприклад, хінідин) або класу ІІІ (наприклад, дофетилід, соталол), за винятком аміодарону; дитячий вік до 18 років (ефективність та безпека препарату не встановлені); вагітність; період грудного вигодовування. З обережністю печінкова недостатність легкого ступеня тяжкості (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю); ниркова недостатність легкого або середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну 30-80 мл/хв); вік старше 65 років; пацієнти з низькою масою тіла (60 кг та менше); хронічна серцева недостатність середнього та тяжкого ступеня тяжкості (III-IV функціональні класи за класифікацією NYHA); синдром вродженого подовженого інтервалу QT або сімейний анамнез подовженого інтервалу QT; діагностований придбаний подовження інтервалу QT; знижена активність ізоферменту CYP2D6 («повільні метаболізатори»); одночасне застосування з помірними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, дилтіазем, флуконазол, еритроміцин); одночасне застосування з індукторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, рифампіцин, фенітоїн, фенобарбітал, карбамазепін, Звіробій продірявлений (Hypericum perforatum)); одночасне застосування з інгібіторами Р-глікопротеїну (P-gp) (наприклад, верапаміл, циклоспорин). У пацієнтів із поєднанням кількох із вищезазначених станів можливе посилення дії ранолазину, у т. ч. збільшується ризик виникнення дозозалежних побічних ефектів. При застосуванні препарату Ранекса® у пацієнтів з кількома з перелічених вище факторів необхідний регулярний моніторинг стану з метою раннього виявлення побічних ефектів, при необхідності може знадобитися зниження дози або відміна препарату.Вагітність та лактаціяВагітність Дані щодо застосування ранолазину у вагітних жінок обмежені. У дослідженнях на тваринах виявлено ембріотоксичність. Потенційний ризик для людини невідомий. Препарат Ранекса не слід застосовувати під час вагітності, за винятком випадків крайньої необхідності. Період грудного вигодовування Невідомо, чи виділяється ранолазин із материнським молоком у людини. Наявні фармакодинамічні/токсикологічні дані, отримані у щурів, свідчать, що ранолазин виділяється у грудне молоко. Ризик для дитини, яка перебуває на грудному вигодовуванні, виключити неможливо. Препарат Ранекса не слід приймати жінкам у період грудного вигодовування. Фертильність Дослідження репродуктивної функції на тваринах не виявили небажаного впливу ранолазину на фертильність. Дані щодо впливу ранолазину на фертильність у людини відсутні.Побічна діяПобічні ефекти, що спостерігаються у пацієнтів, які приймають препарат Ранекса®, у більшості випадків характеризуються легким або середнім ступенем вираженості та розвиваються зазвичай протягом перших 2 тижнів застосування. Нижче перераховані побічні ефекти, для яких був визнаний можливий зв'язок із застосуванням препарату Ранекса®, представлені відповідно до системно-органної класифікації та абсолютних значень частоти. Частоту виникнення побічних ефектів визначали як дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100;< 1/10), нечасто (≥ 1/1000;< 1/100), рідко (≥ 1/10 000; <1/1000) і дуже рідко (<1/10000). Порушення з боку обміну речовин та харчування Нечасто: зниження апетиту, анорексія, дегідратація. Рідко: гіпонатріємія. Порушення з боку психіки Нечасто: тривога, безсоння, сплутаність свідомості, галюцинації. Рідко: дезорієнтація. Порушення з боку нервової системи Часто: запаморочення, біль голови. Нечасто: загальмованість, непритомність, гіпестезія, сонливість, тремор, постуральне запаморочення, парестезія. Рідко: амнезія, знижений рівень свідомості, непритомність, порушення координації рухів, порушення ходи, парозмія. Порушення з боку органу зору Нечасто: нечіткість зору, зорові розлади, диплопія. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Нечасто: вертиго, шум у вухах. Рідко: зниження слуху. Порушення з боку судин Нечасто: «припливи» крові до обличчя, виражене зниження артеріального тиску. Рідко: похолодання кінцівок, ортостатична гіпотензія. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Нечасто: задишка, кашель, носові кровотечі. Рідко: відчуття здавлення у горлі. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Часто: запор, блювання, нудота. Нечасто: біль у животі, сухість слизової оболонки ротової порожнини, диспепсія, метеоризм, дискомфорт у ділянці шлунка. Рідко: панкреатит, ерозивний дуоденіт, гіпостезія порожнини рота. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Нечасто: свербіж шкіри, гіпергідроз. Рідко: алергічний дерматит, кропив'янка, холодний піт, висипання на шкірі, ангіоневротичний набряк. Порушення з боку скелетної мускулатури та сполучної тканини Нечасто: біль у кінцівках, м'язові спазми, припухлість суглобів; м'язова слабкість. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Не часто: дизурія, гематурія, хроматурія. Рідко: гостра ниркова недостатність, затримка сечі. Порушення з боку статевих органів та молочної залози Рідко: еректильна дисфункція. Загальні розлади та порушення у місці введення Часто: астенія. Нечасто: підвищена втома, периферичні набряки. Лабораторні та інструментальні показники Нечасто: підвищення концентрації креатиніну в плазмі, підвищення концентрації сечовини в плазмі, подовження коригованого інтервалу QTc, тромбоцитоз або лейкоцитоз, зменшення маси тіла. Рідко: підвищення активності печінкових ферментів. Пацієнти з підвищеним ризиком розвитку побічних реакцій (пацієнти з цукровим діабетом, ХСН І-ІІ функціонального класу за NYHA або обструктивними захворюваннями дихальних шляхів) під час лікування іншими антиангінальними засобами при лікуванні ранолазином мали таку саму частоту виникнення побічних реакцій. У дослідженні RIVER-PCI у пацієнтів, які приймали ранолазин, спостерігалося збільшення частоти виникнення небажаних реакцій. У дослідження були включені пацієнти з неповною реваскуляризацією після черезшкірного коронарного втручання, ранолазин призначався у дозі 1000 мг двічі на добу близько 70 тижнів. У групі пацієнтів, які отримували ранолазин, повідомлялося про більш високу частоту випадків застійної серцевої недостатності порівняно з групою плацебо (2,2% та 1,0%, відповідно), а також вищу частоту випадків транзиторних ішемічних атак порівняно з плацебо (1 ,0% та 0,2% відповідно). Частота інсультів (ранолазин 1,7% та плацебо 1,5%) була однакова в обох групах. Літній вік, ниркова недостатність та низька маса тіла В цілому, небажані реакції (HP) виникали частіше серед пацієнтів похилого віку та пацієнтів з нирковою недостатністю, проте типи HP у цих підгрупах були подібними до спостережуваних у загальній популяції. При прийомі препарату Ранекса у пацієнтів похилого віку (≥ 75 років) порівняно з пацієнтами молодшого віку ( У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну 30-80 мл/хв) у порівнянні з пацієнтами з нормальною нирковою функцією (кліренс креатиніну >80 мл/хв) до найбільш часто виникаючих HP (із зазначенням плацебо-скоригованих частот) ) ставилися: запор (8% та 4% відповідно), запаморочення (7% та 5% відповідно), нудота (4% та 2% відповідно). У пацієнтів з низькою масою тіла (менше 60 кг) тип і частота HP були подібними до аналогічних реакцій у пацієнтів з масою тіла 60 кг і більше; однак плацебо-скориговані частоти наступних поширених HP були вищими у пацієнтів з низькою масою тіла: нудота (14% та 2% відповідно), блювання (6% та 1% відповідно), артеріальна гіпотензія (4% та 2% відповідно). Зміна лабораторних показників У здорових добровольців та пацієнтів, які отримували лікування препаратом Ранекса®, відзначалося невелике, що не має клінічної значущості, оборотне підвищення рівня креатиніну у сироватці крові. Ці зміни були пов'язані з токсичною дією на нирки. Дослідження ниркової функції у здорових добровольців показало, що зниження кліренсу креатиніну спостерігалося внаслідок гальмування секреції креатиніну нирковими канальцями, за відсутності змін швидкості клубочкової фільтрації.Взаємодія з лікарськими засобамиРанолазин є субстратом цитохрому CYP3A4. Одночасне застосування ранолазину з інгібіторами ізоферменту CYP3A4 збільшує концентрацію ранолазину у плазмі. Можливість розвитку дозозалежних побічних ефектів (наприклад, нудота, запаморочення) може також збільшуватися зі збільшенням концентрації ранолазину у плазмі. Одночасне застосування протипоказане Потужні інгібітори ізоферменту CYP3A4 Одночасне застосування ранолазину та потужних інгібіторів ізоферменту CYP3A4 (наприклад, ітраконазол, кетоконазол, вориконазол, позаконазол, інгібітори ВІЛ-протеази, кларитроміцин, телитроміцин, нефазодон) протипоказано (див. розділ «Протипоказання». При одночасному лікуванні кетоконазолом у дозі 200 мг 2 рази на добу та ранолазином AUC ранолазину підвищується у 3,0 – 3,9 разів. Грейпфрутовий сік є також потужним інгібітором ізоферменту CYP3A4. Одночасне застосування з обережністю Помірні інгібітори ізоферменту CYP3A4 Ділтіазем (180-360 мг один раз на добу), помірний інгібітор ізоферменту CYP3A4, спричиняє дозозалежне збільшення середніх рівноважних концентрацій ранолазину в 1,5-2,4 рази. Для пацієнтів, які отримують лікування дилтіаземом та іншими помірними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, еритроміцин, флуконазол), рекомендується ретельна титрація дози ранолазину. Може знадобитися зменшення дози ранолазину. Індуктори ізоферменту CYP3A4 Не слід розпочинати прийом ранолазину пацієнтам, які отримують лікування індукторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, рифампіцин, фенітоїн, фенобарбітал, карбамазепін, Звіробій продірявлений (Hypericum perforatum)). Так, наприклад, рифампіцин (600 мг один раз на добу) зменшує рівноважну концентрацію ранолазину в плазмі приблизно на 95%. Інгібітори ізоферменту CYP2D6 Ранолазин частково метаболізується ізоферментом CYP2D6. Одночасне застосування ранолазину з інгібіторами ізоферменту CYP2D6 може спричинити підвищення концентрації ранолазину в плазмі крові. Одночасне застосування ранолазину 1000 мг 2 рази на добу з потужним інгібітором ізоферменту CYP2D6 пароксетином 20 мг 1 раз на добу збільшує середню концентрацію ранолазину в плазмі у рівноважному стані приблизно в 1,2 рази. Корекція дози не потрібна. Одночасне застосування ранолазину 500 мг 2 рази на добу та потужного інгібітору ізоферменту CYP2D6 може призвести до збільшення AUC ранолазину приблизно на 62 %. Інгібітори/субстрати P-gp (Р-глікопротеїн) Ранолазин є субстратом Pgp. Інгібітори P-gp (наприклад, циклоспорин, верапаміл) збільшують концентрацію ранолазину в плазмі. Верапаміл (120 мг три рази на добу) збільшує рівноважну концентрацію ранолазину у 2,2 рази. Для пацієнтів, які отримують лікування інгібіторами P-gp, рекомендується ретельна титрація дози ранолазину. Може знадобитися зменшення дози ранолазину. З іншого боку, ранолазин є інгібітором P-gp (від помірного до потужного) і може збільшувати концентрацію субстратів P-gp у плазмі. Тканинний розподіл лікарських речовин, що транспортуються за допомогою P-gp, може бути збільшено. Субстрати ізоферменту CYP2D6 Є дані, що ранолазин є слабким інгібітором ізоферменту CYP2D6. Прийом ранолазину по 750 мг 2 рази на добу збільшує концентрацію метопрололу у плазмі крові у 1,8 разів. Тому при одночасному застосуванні з ранолазином може посилюватися дія метопрололу або інших субстратів ізоферменту CYP2D6 (наприклад, пропафенон та флекаїнід, меншою мірою, трициклічні антидепресанти та нейролептики), внаслідок чого може знадобитися зменшення дози цих лікарських засобів. Субстрати ізоферменту CYP2B6 Потенціал для інгібування ізоферменту CYP2B6 не встановлений. Під час призначення одночасно з субстратами ізоферменту CYP2B6 (наприклад, бупропіон, ефавіренз, циклофосфамід) рекомендується бути обережними. Дігоксин Є дані про збільшення концентрації дигоксину в плазмі в середньому в 1,5 рази при одночасному застосуванні дигоксину та ранолазину. Тому необхідний контроль концентрації дигоксину на початку та після закінчення терапії із застосуванням ранолазину. Субстрати ізоферменту CYP3A4 Ранолазин є слабким інгібітором ізоферменту CYP3A4, що може призвести до підвищення концентрації субстратів ізоферменту CYP3A4 у плазмі. Може знадобитися корекція дози чутливих субстратів ізоферменту CYP3A4 (наприклад, симвастатин, ловастатин) та субстратів ізоферменту CYP3A4 з вузьким терапевтичним діапазоном (наприклад, циклоспорин, такролімус, сиролімус, еверолімус), оскільки прийом препарату Ранекса® може підвищити концентрацію. Симвастатин Метаболізм та кліренс симвастатину високою мірою залежать від ізоферменту CYP3A4. Прийом ранолазину по 1000 мг 2 рази на добу збільшує концентрацію лактону симвастатину та симвастатинової кислоти у плазмі крові приблизно у 2 рази. Прийом симвастатину у високих дозах асоційований з розвитком рабдоміолізу, крім того, у післяреєстраційному періоді були описані випадки розвитку рабдоміолізу при одночасному застосуванні ранолазину та симвастатину. Максимальна доза симвастатину для пацієнтів, які одночасно приймають ранолазин (у будь-якій дозі), не повинна перевищувати 20 мг 1 раз на добу. Аторвастатин Одночасне застосування ранолазину 1000 мг 2 рази на добу та аторвастатину 80 мг 1 раз на добу збільшує Сmах та AUC аторвастатину в 1,4 та в 1,3 рази, відповідно; Смах і AUC метаболітів аторвастатину змінюються менш ніж на 35%. При одночасному застосуванні ранолазину та аторвастатину може знадобитися зменшення дози аторвастатину та проведення належного клінічного контролю. Для інших статинів, які метаболізуються за участю ізоферменту CYP3A4 (ловастатин), може знадобитися зменшення дози. Такролімус, циклоспорин, сиролімус, еверолімус Збільшення концентрації в плазмі такролімусу, субстрату ізоферменту CYP3A4, було відзначено у пацієнтів на фоні застосування ранолазину. При одночасному застосуванні такролімусу та ранолазину рекомендується проводити моніторинг концентрації такролімусу у плазмі крові та, за необхідності, проводити коригування дози такролімусу. Такий підхід рекомендований для інших субстратів ізоферменту CYP3A4 з вузьким терапевтичним діапазоном (наприклад, циклоспорин, сиролімус, еверолімус). Субстрати транспортера органічних катіонів-2 (ОСТ2) При одночасному застосуванні ранолазину 500 мг та 1000 мг 2 рази на добу та метформіну 1000 мг 2 рази на добу концентрація метформіну у плазмі крові у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу збільшується у 1,4 та у 1,8 разів, відповідно. Можливе підвищення концентрації в плазмі інших субстратів ОСТ2, включаючи піндолол і вареніклін, при одночасному застосуванні з ранолазином. Препарати, що подовжують інтервал QТс Існує теоретична ймовірність того, що при одночасному застосуванні ранолазину та інших лікарських засобів, що подовжують інтервал QTc, може виникнути фармакодинамічна взаємодія та підвищити ризик розвитку шлуночкових аритмій. До таких лікарських засобів відносяться певні антигістамінні препарати (наприклад, терфенадин, астемізол, мізоластин), певні антиаритмічні засоби (наприклад, хінідин, дизопірамід, прокаїнамід), а також еритроміцин і трициклічні антидепресанти (наприклад, іміпрамін, доксепін,Спосіб застосування та дозиТаблетки препарату Ранекса слід проковтувати повністю, запиваючи достатньою кількістю рідини, не подрібнюючи, не розламуючи і не розжовуючи. Прийом їжі не впливає на біодоступність препарату, тому його можна приймати незалежно від їди. Рекомендована початкова доза препарату Ранекса для дорослих становить 500 мг 2 рази на добу. Через 2-4 тижні доза, за необхідності, може бути збільшена до 1000 мг двічі на добу. Максимальна добова доза становить 2000 мг. При появі побічних ефектів, спричинених прийомом Ранексу (наприклад, запаморочення, нудота або блювання), необхідно зменшити разову дозу до 500 мг. Якщо після цього симптоми не зникнуть, застосування препарату слід припинити. Особливі групи пацієнтів Ниркова недостатність Пацієнтам з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну 30-80 мл/хв) рекомендується ретельна та обережна титрація дози препарату (див. розділ “Особливі вказівки”). Печінкова недостатність Пацієнтам із печінковою недостатністю легкого ступеня тяжкості (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) рекомендується обережна титрація дози препарату (див. розділ «Особливі вказівки»). Літній вік Пацієнтам похилого віку потрібна обережна титрація дози препарату (див. розділ «Особливі вказівки»). У пацієнтів похилого віку внаслідок зниження функції нирок, пов'язаної з віком, може спостерігатися підвищений рівень ранолазину в плазмі крові. Низька маса тіла Підбір дози у пацієнтів з низькою масою тіла слід проводити з обережністю (див. розділ «Особливі вказівки»). Хронічна серцева недостатність (ХСП) Пацієнтам із ХСН середнього та тяжкого ступеня тяжкості (III-IV функціональні класи за класифікацією NYHA) потрібна обережна титрація дози препарату «див. розділ «Особливі вказівки»). Одночасне застосування з інгібіторами ізоферменту CYP3A4 та Р-глікопротеїну (P-gp) Пацієнтам, які приймають помірні інгібітори ізоферменту CYP3A4 (наприклад, дилтіазем, флуконазол, еритроміцин) або інгібітори P-gp (наприклад, верапаміл, циклоспорин) рекомендується ретельна та обережна титрація дози препарату (див. розділ «В.ПередозуванняСимптоми: запаморочення, нудота та блювання. При внутрішньовенному введенні ранолазину були додатково відзначені такі симптоми: диплопія, загальмованість, непритомність. Виразність симптомів може посилюватися зі збільшенням дози. Лікування: симптоматичне під ретельним наглядом лікаря. Гемодіаліз малоефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНиркова недостатність Для пацієнтів з нирковою недостатністю легкого або середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну 30-80 мл/хв) рекомендується ретельна титрація дози. Препарат Ранекса протипоказаний пацієнтам з нирковою недостатністю тяжкого ступеня тяжкості (кліренс креатиніну Враховуючи можливість зниження функції нирок із віком, необхідно регулярно проводити моніторинг стану функції нирок на фоні терапії ранолазином. Печінкова недостатність Для пацієнтів із печінковою недостатністю легкого ступеня тяжкості (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) рекомендується ретельна титрація дози. Препарат Ранекса протипоказаний пацієнтам з печінковою недостатністю середнього (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) або важким (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) ступенем тяжкості. Літній вік (65 років і старше) У пацієнтів похилого віку може спостерігатися посилення дії препарату Ранекса через вікове зниження функції нирок. Відзначається підвищена частота побічних ефектів. Низька маса тіла Підбір дози для пацієнтів з масою тіла 60 кг і менше повинен проводитися з обережністю, оскільки випадки побічних ефектів у таких пацієнтів спостерігалися частіше. Хронічна серцева недостатність Підбір дози для пацієнтів з ХСН середнього або тяжкого ступеня тяжкості (III-IV функціональні класи за класифікацією NYHA) повинен проводитись з обережністю. Подовження інтервалу QT Ранолазин блокує калієві канали (1кr) та подовжує інтервал QTc, причому цей ефект залежить від дози. Популяційний аналіз об'єднаних даних, отриманих при дослідженні пацієнтів та здорових добровольців, показав, що залежність тривалості інтервалу QTc від концентрації в плазмі крові може бути оцінена як 2,4 мс на 1000 нг/мл, що приблизно дорівнює підвищенню з 2 до 7 мс для діапазону концентрацій у плазмі крові, що відповідає дозі від 500 до 1000 мг ранолазину, що приймається 2 рази на добу. Отже, необхідно дотримуватись обережності при лікуванні пацієнтів із синдромом вродженого подовження інтервалу QT в анамнезі, наявністю подовження інтервалу QT у сімейному анамнезі, пацієнтів з відомим придбаним подовженням інтервалу QT, а також пацієнтів, які отримують лікування препаратами, що впливають на інтервал QT. Недостатня активність ізоферменту CYP2D6 Ризик збільшення концентрації, а отже, і частоти виникнення побічних ефектів у зазначених групах, підвищується у пацієнтів з недостатньою активністю ізоферменту CYP2D6 (пацієнти з «повільним» метаболізмом) у порівнянні з пацієнтами з нормальною здатністю до метаболізації ізоферменту CYP2D6 (пацієнти з « ). Наведені вище запобіжні заходи розроблені з урахуванням ризику для пацієнтів з «повільним» метаболізмом ізоферменту CYP2D6 і є необхідними у разі, якщо статус метаболізму ізоферменту CYP2D6 невідомий. Для пацієнтів з «швидким» метаболізмом ізоферменту CYP2D6 такі запобіжні заходи необхідні меншою мірою. У пацієнтів з виявленим (наприклад, шляхом генотипування) або відомим раніше «швидким» метаболізмом ізоферменту CYP2D6 препарат Ранекса® повинен застосовуватись з обережністю у випадку,якщо у пацієнта є поєднання декількох із перерахованих вище факторів ризику. Непереносимість галактози, дефіцит лактази або синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції До складу оболонки препарату Ранекса®, таблеток з пролонгованим вивільненням, покритих плівковою оболонкою, 1000 мг входить лактоза, у зв'язку з чим препарат Ранекса® у даній дозі протипоказаний пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю лактози, дефіцитом лактази або синдромом глюко. В одній таблетці препарату Ранекса міститься менше 1 ммоль натрію (23 мг), тобто практично не міститься. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами Досліджень впливу препарату Ранекса на здатність до керування транспортними засобами та механізмами не проводилося. Враховуючи можливість розвитку таких побічних ефектів як запаморочення, нечіткість зору, диплопія, сплутаність свідомості, порушення координації рухів і галюцинації, слід дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та механізмами, а також при заняттях потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості. . Умови зберігання: Зберігати при температурі не вище 25 °С.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаВода підготовлена, камфора, гліцерин, жир борсучий, камедь ксантанова, твін-20, ефірна олія евкаліпта, ефірна олія ялиці, ефірна олія сосни, ефірна олія м'яти, ефірна олія кориці, ефірна олія гвоздики, екстракт червоного перцю, метилізоціазолінон, йод. Властивості компонентівБарсучий жир покращує кровообіг у місці нанесення, надає глибоку розігрівальну дію, знімає напругу, має тонізуючу дію. Ефірна олія евкаліпта пригнічує життєдіяльність хвороботворних бактерій, надає противірусний ефект, сприяє відновленню шкіри, усуненню запальних процесів, сухості та лущення.
Склад, форма випуску та упаковка Одна таблетка містить: активні речовини: парацетамол – 500 мг, хлорфенаміну малеат – 2 мг, кофеїн – 30 мг, фенілефрину гідрохлорид – 10 мг. допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний, повідон К 30, тальк, магнію стеарат, карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А), барвник червоний [Понсо 4R], метилпарагідроксибензоат. Опис лікарської форми Таблетки рожевого кольору з вкрапленнями темно-рожевого, світло-рожевого та білого кольору двоопуклі капсулоподібної форми зі скошеними краями, на одному боці ризику. Фармакотерапевтична група Комбінований засіб, що має жарознижувальну, аналгетичну, альфа-адреностимулюючу, вазоконстрикторну та антигістамінну дію, усуває симптоми “застуди”. Кофеїн стимулює психомоторні центри головного мозку, посилює ефект анальгетиків, усуває сонливість та втому, підвищує фізичну та розумову працездатність, вкорочує час реакцій, тимчасово зменшує стомлюваність та сонливість. Парацетамол – ненаркотичний аналгетик, блокує циклооксигеназу, переважно у центральній нервовій системі (ЦНС), впливаючи на центри болю та терморегуляції; має аналгетичну та жарознижувальну дію. Фенілефрин – альфа-адреноміметик з помірною судинозвужувальною дією.Хлорфенамін – блокатор Н1-гістамінорецепторів. Звужує судини носа, усуває набряклість та гіперемію слизової оболонки порожнини носа, носоглотки та придаткових пазух носа; зменшує ексудативні прояви, пригнічує симптоми алергічного риніту. Показання до застосування Симптоматичне лікування «простудних» захворювань, грипу, ГРВІ, інфекційного та алергічного риніту (гарячковий синдром, больовий синдром, ринорея). Протипоказання до застосування Гіперчутливість, виражений атеросклероз коронарних артерій, підвищення артеріального тиску, діабет, феохромоцитома, вагітність, період лактації, дитячий вік до 14 років. З обережністю – Дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; печінкова та/або ниркова недостатність, закритокутова глаукома, гіперплазія передміхурової залози; вроджені гіпербілірубінемії (синдроми Жильбера, Дубіна-Джонсона та Ротора), тиреотоксикоз, ХОЗЛ (емфізема легень, хронічний бронхіт), одночасний прийом трициклічних антидепресантів та інгібіторів моноамінооксидази (МАО) та бета-адреноблокаторів. Побічна дія Алергічні реакції (шкірні висипання, свербіж, кропив'янка, ангіоневротичний набряк), нудота, епігастральний біль; анемія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз. Підвищена збудливість, запаморочення, підвищення артеріального тиску, порушення засипання. Мідріаз, парез акомодації, підвищення внутрішньоочного тиску, сухість у роті, нудота, блювання, епігастральний біль; затримка сечі. При тривалому застосуванні у великих дозах – гепатотоксична дія, гемолітична або апластична анемія, метгемоглобінемія, панцитопенія; нефротоксичність (ниркова колька, глюкозурія, інтерстиціальний нефрит, папілярний некроз). Взаємодія з лікарськими засобами Посилює ефекти інгібіторів МАО, седативних лікарських засобів, етанолу. Етанол посилює седативну дію антигістамінних ЛЗ. Антидепресанти, протипаркінсонічні та антипсихотичні ЛЗ, фенотіазинові похідні підвищують ризик розвитку затримки сечі, сухості у роті, запорів. Глюкокортикостероїди підвищують ризик розвитку глаукоми. Парацетамол знижує ефективність урикозуричних ЛЗ. Хлорфенамін одночасно з інгібіторами МАО, фуразолідоном може призвести до гіпертонічного кризу, збудження, гіперпірексії. Трициклічні антидепресанти посилюють адреноміметичну дію фенілефрину, одночасне призначення галотану підвищує ризик розвитку шлуночкової аритмії. Знижує гіпотензивну дію гуанетидину, який, у свою чергу, посилює альфа-адреностимулюючу активність фенілефрину. Передозування Симптоми: парацетамол (при прийомі понад 10-15 г) – блідість шкірних покривів, зниження апетиту, нудота, блювання, токсичний гепатит, аж до розвитку гепатонекрозу, підвищення активності “печінкових” трансаміназ, збільшення протромбінового часу. Лікування: симптоматичне, промивання шлунка, введення донаторів SH-груп та попередників синтезу глутатіону – метіоніну через 8-9 годин після передозування та N-ацетилцистеїну – через 12 годин. Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаСпрей назальний - 1 мл: діюча речовина: оксиметазоліну гідрохлорид – 0,25 мг або 0,5 мг; допоміжні речовини: бензалконію хлорид – 0,15 мг; динатрію едетату дигідрат – 0,5 мг; натрію дигідрофосфату дигідрат – 1,29 мг; натрію гідрофосфату додекагідрат – 1,76 мг; натрію гідроксиду 0,1 М розчин - до рН 62-70; вода очищена – до 1 мл. Спрей назальний 0,025% та 0,05%. По 10 і 20 мл у флакони зі світлої або темної скляної трубки, закупорені обтискним мікроспреєром, розпилювальною насадкою та захисним ковпачком. Кожен флакон разом з інструкцією з медичного застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиСпрей назальний у вигляді прозорої, безбарвної або трохи жовтуватої рідини.Фармакотерапевтична групаПротиконгестивний засіб – альфа-адреноміметик.ФармакокінетикаПри місцевому інтраназальному застосуванні оксиметазолін не має системної дії. Період напіввиведення оксиметазоліну при його інтраназальному введенні становить 35 год. 2,1 % оксиметазоліну виводиться нирками та близько 1,1 % через кишечник.ФармакодинамікаОксиметазолін має судинозвужувальну дію. При місцевому нанесенні на запалену слизову оболонку порожнини носа зменшує її набряклість та виділення з носа. Відновлює носове дихання. Усунення набряку слизової оболонки порожнини носа сприяє відновленню аерації придаткових пазух порожнини носа, порожнини середнього вуха, що запобігає розвитку бактеріальних ускладнень (гаймориту, синуситу, середнього отиту). При місцевому інтраназальному застосуванні у терапевтичних концентраціях не подразнює та не викликає гіперемію слизової оболонки порожнини носа. Препарат починає діяти швидко (протягом кількох хвилин). Тривалість дії препарату до 12 годин.Показання до застосуваннялікування гострих респіраторних захворювань, що супроводжуються нежиттю; алергічний риніт; вазомоторний риніт; для відновлення дренажу при запаленні придаткових пазух порожнини носа, євстахіїті, середньому отіті; для усунення набряку перед діагностичними маніпуляціями в носових ходах.Протипоказання до застосуванняЗапалення слизової оболонки носових ходів без виділення секрету, хронічна серцева недостатність, гіпертиреоз, цукровий діабет, вагітність, дитячий вік до 6 років (для очних крапель), підвищена чутливість до оксиметазоліну, атрофічний риніт, період лактації, аритмії, виражений атеросклероз, артерії , закритокутова глаукома.Вагітність та лактаціяДостатнього досвіду застосування препарату під час вагітності, годування груддю немає. Немає даних про те, чи оксиметазолін переходить у материнське молоко. Застосування препарату під час вагітності та грудного вигодовування можливе лише в тому випадку, коли потенційна користь для матері перевищує можливий ризик для плода та дитини.Побічна діяПри оцінці частоти різних побічних реакцій використані наступні градації: дуже часто - 10-100%; часто – 1-10%; не часто – 0,1-1%; рідко – 0,01-0,1%, дуже рідко – 0,001-0,01%. З боку дихальної системи: Часто – печіння та сухість слизової оболонки носа, чхання (особливо у чутливих пацієнтів), гіперсекреція; Не часто – посилення набряку слизової оболонки носа (реактивна гіперемія), носова кровотеча. З боку центральної нервової системи: Рідко - галюцинації, біль голови, безсоння, втома (сонливість, занепад сил). З боку серцево-судинної системи: Не часто – відчуття серцебиття, тахікардія, підвищення артеріального тиску; Дуже рідко – аритмія. Побічні ефекти, зумовлені системною дією препарату: запаморочення, почуття тривоги, дратівливість, порушення сну (у дітей), нудота, висип, порушення зору (при попаданні в очі), набряк Квінке, свербіж, судоми. Тривале або безперервне використання судинозвужувальних препаратів може призвести до тахіфілаксії, атрофії слизової оболонки порожнини носа та зворотного набряку слизової оболонки порожнини носа (медикаментозний риніт). Якщо будь-які побічні ефекти, що вказані в інструкції, посилюються або Ви помітили інші побічні ефекти (не вказані в інструкції), повідомте про це лікаря.Спосіб застосування та дозиІнтраназально. Для дітей віком від 1 до 6 років застосовують 0,025% розчин оксиметазоліну по 1 впорскування у кожний носовий хід 2-3 рази на добу. Для дорослих та дітей старше 6 років застосовують 0,05% розчин оксиметазоліну по 1 впорскування у кожний носовий хід 2-3 рази на добу. Перед застосуванням слід очистити носові ходи. Не рекомендується застосовувати препарат понад 7 днів. При частому та тривалому використанні препарату відчуття «закладеності» носа може з'явитися знову або погіршитись. З появою цих симптомів слід припинити лікування та звернутися до лікаря.ПередозуванняРозширення зіниць, нудота, ціаноз, лихоманка, судоми, тахікардія, аритмія, зупинка серця, підвищення артеріального тиску, набряк легенів, задишка, пригнічення центральної нервової системи (зниження температури тіла, летаргія, сонливість та кома). При тяжкому передозуванні показано проведення стаціонарної інтенсивної терапії. Такі заходи, як прийом активованого вугілля, сульфату натрію або промивання шлунка (при прийомі великих кількостей) повинні проводитися невідкладно, так як оксиметазолін всмоктується швидко. При зниженні артеріального тиску не можна застосовувати селективні альфа-адреноблокатори. Судинозвужувальні препарати протипоказані. При необхідності застосовують жарознижувальні, протисудомні засоби та проводять штучну вентиляцію киснем.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаСпрей назальний - 1 мл: діюча речовина: оксиметазоліну гідрохлорид – 0,25 мг або 0,5 мг; допоміжні речовини: бензалконію хлорид – 0,15 мг; динатрію едетату дигідрат – 0,5 мг; натрію дигідрофосфату дигідрат – 1,29 мг; натрію гідрофосфату додекагідрат – 1,76 мг; натрію гідроксиду 0,1 М розчин - до рН 62-70; вода очищена – до 1 мл. Спрей назальний 0,025% та 0,05%. По 10 і 20 мл у флакони зі світлої або темної скляної трубки, закупорені обтискним мікроспреєром, розпилювальною насадкою та захисним ковпачком. Кожен флакон разом з інструкцією з медичного застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиСпрей назальний у вигляді прозорої, безбарвної або трохи жовтуватої рідини.Фармакотерапевтична групаПротиконгестивний засіб – альфа-адреноміметик.ФармакокінетикаПри місцевому інтраназальному застосуванні оксиметазолін не має системної дії. Період напіввиведення оксиметазоліну при його інтраназальному введенні становить 35 год. 2,1 % оксиметазоліну виводиться нирками та близько 1,1 % через кишечник.ФармакодинамікаОксиметазолін має судинозвужувальну дію. При місцевому нанесенні на запалену слизову оболонку порожнини носа зменшує її набряклість та виділення з носа. Відновлює носове дихання. Усунення набряку слизової оболонки порожнини носа сприяє відновленню аерації придаткових пазух порожнини носа, порожнини середнього вуха, що запобігає розвитку бактеріальних ускладнень (гаймориту, синуситу, середнього отиту). При місцевому інтраназальному застосуванні у терапевтичних концентраціях не подразнює та не викликає гіперемію слизової оболонки порожнини носа. Препарат починає діяти швидко (протягом кількох хвилин). Тривалість дії препарату до 12 годин.Показання до застосуваннялікування гострих респіраторних захворювань, що супроводжуються нежиттю; алергічний риніт; вазомоторний риніт; для відновлення дренажу при запаленні придаткових пазух порожнини носа, євстахіїті, середньому отіті; для усунення набряку перед діагностичними маніпуляціями в носових ходах.Протипоказання до застосуванняЗапалення слизової оболонки носових ходів без виділення секрету, хронічна серцева недостатність, гіпертиреоз, цукровий діабет, вагітність, дитячий вік до 6 років (для очних крапель), підвищена чутливість до оксиметазоліну, атрофічний риніт, період лактації, аритмії, виражений атеросклероз, артерії , закритокутова глаукома.Вагітність та лактаціяДостатнього досвіду застосування препарату під час вагітності, годування груддю немає. Немає даних про те, чи оксиметазолін переходить у материнське молоко. Застосування препарату під час вагітності та грудного вигодовування можливе лише в тому випадку, коли потенційна користь для матері перевищує можливий ризик для плода та дитини.Побічна діяПри оцінці частоти різних побічних реакцій використані наступні градації: дуже часто - 10-100%; часто – 1-10%; не часто – 0,1-1%; рідко – 0,01-0,1%, дуже рідко – 0,001-0,01%. З боку дихальної системи: Часто – печіння та сухість слизової оболонки носа, чхання (особливо у чутливих пацієнтів), гіперсекреція; Не часто – посилення набряку слизової оболонки носа (реактивна гіперемія), носова кровотеча. З боку центральної нервової системи: Рідко - галюцинації, біль голови, безсоння, втома (сонливість, занепад сил). З боку серцево-судинної системи: Не часто – відчуття серцебиття, тахікардія, підвищення артеріального тиску; Дуже рідко – аритмія. Побічні ефекти, зумовлені системною дією препарату: запаморочення, почуття тривоги, дратівливість, порушення сну (у дітей), нудота, висип, порушення зору (при попаданні в очі), набряк Квінке, свербіж, судоми. Тривале або безперервне використання судинозвужувальних препаратів може призвести до тахіфілаксії, атрофії слизової оболонки порожнини носа та зворотного набряку слизової оболонки порожнини носа (медикаментозний риніт). Якщо будь-які побічні ефекти, що вказані в інструкції, посилюються або Ви помітили інші побічні ефекти (не вказані в інструкції), повідомте про це лікаря.Спосіб застосування та дозиІнтраназально. Для дітей віком від 1 до 6 років застосовують 0,025% розчин оксиметазоліну по 1 впорскування у кожний носовий хід 2-3 рази на добу. Для дорослих та дітей старше 6 років застосовують 0,05% розчин оксиметазоліну по 1 впорскування у кожний носовий хід 2-3 рази на добу. Перед застосуванням слід очистити носові ходи. Не рекомендується застосовувати препарат понад 7 днів. При частому та тривалому використанні препарату відчуття «закладеності» носа може з'явитися знову або погіршитись. З появою цих симптомів слід припинити лікування та звернутися до лікаря.ПередозуванняРозширення зіниць, нудота, ціаноз, лихоманка, судоми, тахікардія, аритмія, зупинка серця, підвищення артеріального тиску, набряк легенів, задишка, пригнічення центральної нервової системи (зниження температури тіла, летаргія, сонливість та кома). При тяжкому передозуванні показано проведення стаціонарної інтенсивної терапії. Такі заходи, як прийом активованого вугілля, сульфату натрію або промивання шлунка (при прийомі великих кількостей) повинні проводитися невідкладно, так як оксиметазолін всмоктується швидко. При зниженні артеріального тиску не можна застосовувати селективні альфа-адреноблокатори. Судинозвужувальні препарати протипоказані. При необхідності застосовують жарознижувальні, протисудомні засоби та проводять штучну вентиляцію киснем.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаЦукор-пісок, вода очищена, сік лимонний концентрований, гліцерин (носій), екстракт трави чебрецю, екстракт коріння солодки голої, екстракт листя подорожника великого, екстракт трави фіалки, лимонна кислота (регулятор кислотності), сорбат калію (консервант). Властивості компонентівТрава чебрецю має відхаркувальну дію, використовується як загальнозміцнюючий та тонізуючий засіб. Корінь солодки підвищує секреторну функцію епітелію органів дихання, під його впливом відбувається розрідження мокротиння, полегшується дихання під час простудних захворювань.
Склад, форма випуску та упаковкаЦукор, вода, сік лимонний концентрований, носій гліцерин, екстракт трави чебрецю звичайного, екстракт листя подорожника ланцетовидного, екстракт коріння алтею лікарського, аскорбінова кислота. Властивості компонентівТрава чебрецю має відхаркувальну дію, використовується як загальнозміцнюючий та тонізуючий засіб; Листя подорожника надають протизапальну та відхаркувальну дію; Коріння алтею мають відхаркувальну дію, зменшують запальний процес; Сік лимона є джерелом вітаміну З, підвищує імунітет; Вітамін С (аскорбінова кислота) необхідний для функціонування імунокомпетентних клітин, сприяє підвищенню опірності організму до різних інфекцій та стресу. Має антиоксидантну дію.
Фасування: N10 Форма випуску: льодяники Виробник: Ранкоф ТОВ Завод-виробник: Плантіко ТОВ(Росія). . .