Все товары
Склад, форма випуску та упаковкаСировина - 1 фільтр-пакет: порошок трави собачої кропиви 80 %, різано-пресована трава собачої кропиви 20 %. 1.5 г - фільтр-пакети (20) - пачки картонніФармакотерапевтична групаНастій має виражену седативну дію, має гіпотензивні властивості, уповільнює ритм і збільшує силу серцевих скорочень.Клінічна фармакологіяСедативний препарат рослинного походження.Показання до застосуванняПідвищена нервова збудливість; порушення сну; неврастенія; нейроциркуляторна дистонія.Протипоказання до застосуванняВагітність; дитячий вік до 12 років; Підвищена чутливість до препарату.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний під час вагітності. Застосування в період лактації можливе за погодженням з лікарем. Застосування у дітей Протипоказаний дітям віком до 12 років.Побічна діяМожливі алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиСумісний з іншими седативними засобами; посилює дію снодійних та інших лікарських засобів, що пригнічують ЦНС.Спосіб застосування та дози2 фільтр-пакети (3.0 г) поміщають в емальований посуд, заливають 100 мл (1/2 склянки) окропу, накривають і настоюють протягом 15 хв, періодично натискаючи на пакетики ложкою, потім віджимають. Об'єм отриманого настою доводять кип'яченою водою до 100 мл. Приймають внутрішньо по 1/2 склянки 3 рази на добу за 1 год до їди. Перед вживанням настій рекомендується збовтувати.ПередозуванняДо цього часу випадки передозування не зареєстровані.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами При тривалому застосуванні настою у великих дозах можливе зниження психомоторних реакцій - слід дотримуватися обережності при керуванні транспортом, роботі з механізмами.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
ХарактеристикаЦілющі дії репешка складно переоцінити, адже він корисний практично за всіх проблем зі здоров'ям. У ньому міститься значна кількість корисних речовин для людського організму: флавоноїди, ефірні олії, дубильні речовини, сапоніни тощо. Репешок ефективний у комплексній терапії хвороб печінки та жовчного міхура, а також жовчовивідних проток (відбувається поліпшення і складу жовчі, та її відтоку). Рослина внесено до державної фармакопеї європейських країн.Інструкція1 столову ложку (2,0 г) подрібненої трави залити 1 склянкою (200 мл) окропу, настояти 5-10 хвилин, процідити. Приймати дорослим по 1 склянці щодня під час їжі. Тривалість прийому 1 місяць. За потреби прийом можна повторити.Рекомендуєтьсявідновлення роботи печінки, жовчовивідних шляхів, жовчного міхура; розчинення та виведення каменів з жовчного міхура; усунення порушень у роботі шлунково-кишкового тракту; виведення токсинів із організму. 1 столова ложка (2,0 г) трави реп'яха звичайного в день забезпечує не менше 90 мг дубильних речовин у перерахунку на танін, що становить 30% від адекватного рівня споживання.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність, годування груддю. Перед застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
ХарактеристикаЦілющі дії репешка складно переоцінити, адже він корисний практично за всіх проблем зі здоров'ям. У ньому міститься значна кількість корисних речовин для людського організму: флавоноїди, ефірні олії, дубильні речовини, сапоніни тощо. Репешок ефективний у комплексній терапії хвороб печінки та жовчного міхура, а також жовчовивідних проток (відбувається поліпшення і складу жовчі, та її відтоку). Рослина внесено до державної фармакопеї європейських країн.Інструкція1 столову ложку (2,0 г) подрібненої трави залити 1 склянкою (200 мл) окропу, настояти 5-10 хвилин, процідити. Приймати дорослим по 1 склянці щодня під час їжі. Тривалість прийому 1 місяць. За потреби прийом можна повторити.Рекомендуєтьсявідновлення роботи печінки, жовчовивідних шляхів, жовчного міхура; розчинення та виведення каменів з жовчного міхура; усунення порушень у роботі шлунково-кишкового тракту; виведення токсинів із організму. 1 столова ложка (2,0 г) трави реп'яха звичайного в день забезпечує не менше 90 мг дубильних речовин у перерахунку на танін, що становить 30% від адекватного рівня споживання.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність, годування груддю. Перед застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
ХарактеристикаЦілющі дії репешка складно переоцінити, адже він корисний практично за всіх проблем зі здоров'ям. У ньому міститься значна кількість корисних речовин для людського організму: флавоноїди, ефірні олії, дубильні речовини, сапоніни тощо. Репешок ефективний у комплексній терапії хвороб печінки та жовчного міхура, а також жовчовивідних проток (відбувається поліпшення і складу жовчі, та її відтоку). Рослина внесено до державної фармакопеї європейських країн.Інструкція1 столову ложку (2,0 г) подрібненої трави залити 1 склянкою (200 мл) окропу, настояти 5-10 хвилин, процідити. Приймати дорослим по 1 склянці щодня під час їжі. Тривалість прийому 1 місяць. За потреби прийом можна повторити.Рекомендуєтьсявідновлення роботи печінки, жовчовивідних шляхів, жовчного міхура; розчинення та виведення каменів з жовчного міхура; усунення порушень у роботі шлунково-кишкового тракту; виведення токсинів із організму. 1 столова ложка (2,0 г) трави реп'яха звичайного в день забезпечує не менше 90 мг дубильних речовин у перерахунку на танін, що становить 30% від адекватного рівня споживання.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність, годування груддю. Перед застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
ХарактеристикаЦілющі дії репешка складно переоцінити, адже він корисний практично за всіх проблем зі здоров'ям. У ньому міститься значна кількість корисних речовин для людського організму: флавоноїди, ефірні олії, дубильні речовини, сапоніни тощо. Репешок ефективний у комплексній терапії хвороб печінки та жовчного міхура, а також жовчовивідних проток (відбувається поліпшення і складу жовчі, та її відтоку). Рослина внесено до державної фармакопеї європейських країн.Інструкція1 столову ложку (2,0 г) подрібненої трави залити 1 склянкою (200 мл) окропу, настояти 5-10 хвилин, процідити. Приймати дорослим по 1 склянці щодня під час їжі. Тривалість прийому 1 місяць. За потреби прийом можна повторити.Рекомендуєтьсявідновлення роботи печінки, жовчовивідних шляхів, жовчного міхура; розчинення та виведення каменів з жовчного міхура; усунення порушень у роботі шлунково-кишкового тракту; виведення токсинів із організму. 1 столова ложка (2,0 г) трави реп'яха звичайного в день забезпечує не менше 90 мг дубильних речовин у перерахунку на танін, що становить 30% від адекватного рівня споживання.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність, годування груддю. Перед застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
213,00 грн
171,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаЦелюлоза мікрокристалічна (носій), екстракт трави собачої кропиви звичайного, вітамін В6 (піридоксину гідрохлорид), діоксид кремнію (антистежуючий агент), кальцію стеарат (антистежуючий агент).ХарактеристикаНапружений темп сучасного життя створює підвищене навантаження на нервову систему людини. Стреси, тривожність, поганий сон стали частими супутниками багатьох із нас, негативно впливаючи як на емоційний стан, а й здоров'я загалом. Захистіть свої нерви за допомогою природного засобу, ефективність якого підтверджена багатовіковою історією застосування.Властивості компонентівПустирник звичайний містить алкалоїди, дубильні речовини, флавоноїди, ефірну олію, вітамін С, каротин, органічні кислоти, іридоїди. Має седативну, протисудомну, спазмолітичну, гіпотензивну дію, регулює функціональний стан центральної нервової системи, знижує артеріальний тиск. Вітамін В6 (піридоксину гідрохлорид) бере участь у ліпідному обміні, у метаболізмі амінокислот та білків, необхідний для нормального функціонування центральної та периферичної нервової системи. Підсилює метаболізм у головному мозку, покращує пам'ять, застосовується при втомі та стресі, підвищеній нервовій збудливості.РекомендуєтьсяЯк біологічно активну добавку до їжі - додаткового джерела вітаміну В6.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність, годування груддю.Спосіб застосування та дозиДорослим по 2 таблетки 3 десь у день під час їжі. Тривалість прийому – 1 місяць. Прийом шести таблеток на день забезпечує щонайменше 100 % рекомендованого рівня добового споживання вітаміну В6 (2 мг).Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням проконсультуйтеся зі спеціалістом.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаВода деіонізована, карбомер, хітозан, хондроїтин сульфат, екстракт шабельника, екстракт солодки, екстракт кори білої верби, L-аргінін, бурштинова кислота, катон, срібло колоїдне.ХарактеристикаВ основі гелю природні компоненти для природного оновлення та відновлення суглобових тканин та м'язів. Гель сприяє поліпшенню стану опорно-рухового апарату та м'язів, восполняя дефіцит глюкозаміну, сприяє синтезу глікозаміногліканів, протеогліканів та уповільнення розвитку запально-дегенеративних процесів суглобів. А також сприяє зменшенню набряклості, поліпшенню рухливості суглобів, зберігає м'язи витривалими та еластичними, сприяючи відновленню їх працездатності після фізичних навантажень. Регулярне застосування гелю сприяє нормалізації кровообігу та лімфоструму в області нанесення, живленню суглобів та навколосуглобових тканин, виведенню продуктів клітинного метаболізму та токсинів.Властивості компонентівХітозан –полімер на основі глюкозаміну та N-ацетилглюкозаміну з високою біодоступністю та спорідненістю до тканин організму. Знижує втрати кальцію, уповільнює руйнування хрящової тканини, грає роль своєрідного мастила суглобових поверхонь, прискорює процес відновлення хрящової тканини і зв'язок, має протинабрякову та протизапальну дію, знімає м'язовий спазм. Сприяє зменшенню болю. Забезпечує харчування суглобів та навколосуглобових тканин, оптимізуючи обмінні та відновлювальні процеси у сполучній тканині опорно-рухового апарату. Глюкозамін - речовина, яка сприяє відновленню та оновленню хрящової тканини, забезпечує її нормальну еластичність за допомогою стимуляції вироблення колагену. Глюкозамін є фундаментальним будівельним блоком для біосинтезу таких сполук, як гліколіпіди, глікопротеїни, глікозаміноглікани, гіалуронат та протеоглікани. Глюкозамін – компонент клітинних мембран та клітинних поверхневих білків, а також проміжних структурних молекул, що сполучають клітини. Прямо або опосередковано глюкозамін бере участь у формуванні поверхонь суглобів, сухожиль, зв'язок, синовіальної рідини, шкіри, кісткової тканини, судин та ін. Хондроїтин сульфат: необхідна речовина для структури хрящової тканини. Входить до складу синовіальної рідини. Стимулює синтез гіалуронової кислоти, зміцнюючи сполучнотканинні структури хряща, сухожиль, зв'язок. Є хондропротектором, що сприяє активній регенерації хряща. L-аргінін відіграє важливу роль у розподілі м'язових клітин, відновленні м'язів після тренувань, загоєнні травм. Бурштинова кислота активує енергетичний обмін, стимулюючи розпад глюкози аеробним шляхом і синтез АТФ. Активує електронний транспорт у мітохондріях клітин, покращуючи тканинне дихання. Має сильні антиоксидантні властивості спрямованої мітохондріальної дії, що сприяє омолодженню організму на клітинному рівні. Покращує скорочувальну здатність м'язів. Срібло колоїдне має не тільки сильну антибактеріальну дію, але й, відповідно до накопичених за останні 100 років експериментальних даних, значно посилює синтез колагену, забезпечує проникнення активних речовин у більш глибокі шари шкіри, має ранозагоювальні та знеболювальні властивості. Екстракт шабельника болотного, екстракт солодки голої, екстракт кори білої верби завдяки великому вмісту біологічно активних речовин мають протизапальну, антибактеріальну, знеболювальну, солевивідну, регенеруючу дію.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів гелю.Спосіб застосування та дозиНанести гель на проблемну зону і вбити рухами до повного вбирання 3-6 разів на день.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: 10 мг рабепразолу натрію. Допоміжні речовини: маннітол – 44.5 мг, магнію оксид – 40 мг, гіпромелоза – 2.5 мг, целюлоза мікрокристалічна – 10 мг, крохмаль – 10 мг, кармелоза – 10 мг, тальк – 1.5 мг, магнію стеарат – 3 мг 1,5 мг. Склад оболонки: ;гіпромелоза - 4.75 мг, пропіленгліколь - 0.75 мг. Склад кишковорозчинної оболонки: ;сополімер метакрилової кислоти і етилакрилату (тип С) (1:1) - 6.975 мг, полісорбат 80 - 0.1045 мг, дибутилфталат - 1.0450 мг, натрію гідроксид - 0.0595 мг, 0,9 5 л. 2.815 мг, титану діоксид – 0.605 мг. 14 шт. - блістери (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті кишковорозчинною оболонкою; від світло-жовтого до жовтого кольору, круглі, двоопуклі, гладкі з обох боків.Фармакотерапевтична групаПротивиразковий засіб, інгібітор Н+-К+-АТФ-ази (протоновий насос). Механізм дії пов'язаний з пригніченням ферменту Н+-К+-АТФ-ази у парієтальних клітинах шлунка, що призводить до блокування кінцевої стадії утворення соляної кислоти. Ця дія є дозозалежною і призводить до пригнічення як базальної, так і стимульованої секреції соляної кислоти незалежно від природи подразника.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо всмоктується із ШКТ. При дозі 20 мг Cmax досягається через 3.5 год. Зміни Cmax і AUC носять лінійний характер (в діапазоні доз від 10 до 40 мг). Абсолютна біодоступність становить близько 52% внаслідок ефекту "першого проходження" через печінку. Біодоступність рабепразолу не збільшується при багаторазовому прийомі. Прийом їжі та час прийому протягом доби не впливають на абсорбцію рабепразолу. Зв'язування із білками плазми становить 97%. Рабепразол натрію піддається ефекту "першого проходження". Метаболізується у печінці за участю ізоферментів системи CYP. Основні метаболіти (тіоефір та карбонова кислота) та другорядні метаболіти (сульфон, диметилтіоефір та кон'югат меркаптопурової кислоти) присутні у низьких концентраціях. У здорових добровольців T1/2 становить близько 1 год, загальний кліренс - близько 283 Приблизно 90% виводиться з сечею переважно у вигляді двох метаболітів: кон'югату меркаптопурової кислоти і карбонової кислоти. У токсикологічних дослідженнях у лабораторних тварин знайдено ще 2 неідентифіковані метаболіти. Решта виводиться з калом. У пацієнтів зі стабільною термінальною стадією хронічної ниркової недостатності, які потребують гемодіалізу (КК менше 5 мл/хв/1.73 м2), AUC і Cmax були на 35% нижче, ніж у здорових добровольців. У середньому T1/2; рабепразолу становив 0.82 год у здорових добровольців, 0.95 год - у пацієнтів під час гемодіалізу та 3.6 год - після гемодіалізу. При захворюваннях нирок кліренс рабепразолу у пацієнтів на гемодіалізі був приблизно вдвічі вищим, ніж у здорових добровольців. У пацієнтів з хронічною печінковою недостатністю слабким або середнім ступенем після одноразового прийому рабепразолу спостерігалося збільшення Cmax, T1/2, AUC. У разі уповільненого метаболізму CYP2C19 після прийому рабепразолу по 20 мг/сут протягом 7 днів AUC і T1/2; становили 1.9 і 1.6 відповідно при екстенсивному метаболізмі, в той час як Cmax; збільшувалася тільки на 40%. У пацієнтів похилого віку виведення рабепразолу дещо сповільнене.Клінічна фармакологіяІнгібітор Н+-К+-АТФ-ази. Противиразковий препарат.Показання до застосуванняВиразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у фазі загострення; виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, асоційована з Helicobacter pylori (у комбінації з антибіотиками); гастроезофагеальний рефлюкс.Протипоказання до застосуванняВагітність, період лактації (грудне вигодовування), підвищена чутливість до рабепразолу натрію або заміщених бензімідазолів.Вагітність та лактаціяРабепразол протипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації. В ;експериментальних дослідженнях ;встановлено, що рабепразол у незначних кількостях проникає через плацентарний бар'єр, проте не відмічено порушень фертильності чи дефектів розвитку плода; виділяється з молоком лактуючих щурів. Клінічний досвід застосування рабепразолу у дітей відсутній, тому застосування не рекомендується.Побічна діяЗ боку травної системи: діарея, нудота, біль у животі, блювання, метеоризм, запор; рідко – сухість у роті, диспепсія, відрижка; у поодиноких випадках – анорексія, гастрит, стоматит, підвищення активності печінкових трансаміназ. З боку ЦНС і периферичної нервової системи: головний біль, астенія, запаморочення, безсоння; рідко – нервозність, сонливість; у поодиноких випадках – депресія, порушення зору та смакових відчуттів. З боку дихальної системи: можливі - риніт, фарингіт, кашель; рідко – синусит, бронхіт. Алергічні реакції: рідко - шкірний висип; у поодиноких випадках – свербіж. Інші: ; болі в спині, грипоподібний синдром; рідко – міалгія, біль у грудях, озноб, судоми литкових м'язів, інфекція сечовивідних шляхів, артралгія, лихоманка; у поодиноких випадках – збільшення маси тіла, посилення потовиділення, лейкоцитоз.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з дигоксином можливе підвищення (від невеликої до помірної) концентрації дигоксину у плазмі. При одночасному застосуванні з кетоконазолом зменшується його біодоступність.Спосіб застосування та дозиПриймають усередину. Разова доза – 10-20 мг. Частота та тривалість застосування залежать від показань та схеми лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком терапії потрібно виключити злоякісні новоутворення шлунка, т.к. застосування рабепразолу може маскувати симптоми та відстрочити правильну діагностику. Пацієнтам з порушеннями функції печінки або нирок корекції дози не потрібне, однак у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки рабепразол рекомендується застосовувати з обережністю. При одночасному застосуванні з рабепразолом слід коригувати дози кетоконазолу та дигоксину. В ;експериментальних дослідженнях ;не встановлено канцерогенної дії рабепразолу, проте при вивченні мутагенності були отримані неоднозначні результати. Тести на клітинах лімфоми у мишей були позитивними, при цьому мікроядерний тест in vivo та тест відновлення ДНК in vivo та in vitro були негативними.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Рабелок 20мг 1 шт лиофилизат для приготовления раствора для внутривенного введения в/венное введение
266,00 грн
224,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаЛіофілізат - 1 фл. Активна речовина: рабепразол 20 мг. допоміжні речовини: маннітол 75 мг, натрію гідроксид до pH 11.0. 20 мг – флакони (1) – пачки картонні.Опис лікарської формиЛіофілізат для приготування розчину для внутрішньовенного введення; у вигляді ліофілізованої маси або порошку від майже білого до світло-жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаПротивиразковий засіб, інгібітор Н+-К+-АТФ-ази (протоновий насос). Механізм дії пов'язаний з пригніченням ферменту Н+-К+-АТФ-ази у парієтальних клітинах шлунка, що призводить до блокування кінцевої стадії утворення соляної кислоти. Ця дія є дозозалежною і призводить до пригнічення як базальної, так і стимульованої секреції соляної кислоти незалежно від природи подразника.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо всмоктується із ШКТ. При дозі 20 мг Cmax досягається через 3.5 год. Зміни Cmax і AUC носять лінійний характер (в діапазоні доз від 10 до 40 мг). Абсолютна біодоступність становить близько 52% внаслідок ефекту "першого проходження" через печінку. Біодоступність рабепразолу не збільшується при багаторазовому прийомі. Прийом їжі та час прийому протягом доби не впливають на абсорбцію рабепразолу. Зв'язування із білками плазми становить 97%. Рабепразол натрію піддається ефекту "першого проходження". Метаболізується у печінці за участю ізоферментів системи CYP. Основні метаболіти (тіоефір та карбонова кислота) та другорядні метаболіти (сульфон, диметилтіоефір та кон'югат меркаптопурової кислоти) присутні у низьких концентраціях. У здорових добровольців T1/2 становить близько 1 год, загальний кліренс - близько 283 Приблизно 90% виводиться з сечею переважно у вигляді двох метаболітів: кон'югату меркаптопурової кислоти і карбонової кислоти. У токсикологічних дослідженнях у лабораторних тварин знайдено ще 2 неідентифіковані метаболіти. Решта виводиться з калом. У пацієнтів зі стабільною термінальною стадією хронічної ниркової недостатності, які потребують гемодіалізу (КК менше 5 мл/хв/1.73 м2), AUC і Cmax були на 35% нижче, ніж у здорових добровольців. У середньому T1/2; рабепразолу становив 0.82 год у здорових добровольців, 0.95 год - у пацієнтів під час гемодіалізу та 3.6 год - після гемодіалізу. При захворюваннях нирок кліренс рабепразолу у пацієнтів на гемодіалізі був приблизно вдвічі вищим, ніж у здорових добровольців. У пацієнтів з хронічною печінковою недостатністю слабким або середнім ступенем після одноразового прийому рабепразолу спостерігалося збільшення Cmax, T1/2, AUC. У разі уповільненого метаболізму CYP2C19 після прийому рабепразолу по 20 мг/сут протягом 7 днів AUC і T1/2; становили 1.9 і 1.6 відповідно при екстенсивному метаболізмі, в той час як Cmax; збільшувалася тільки на 40%. У пацієнтів похилого віку виведення рабепразолу дещо сповільнене.Клінічна фармакологіяІнгібітор Н+-К+-АТФ-ази. Противиразковий препарат.Показання до застосуванняВиразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у фазі загострення; виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, асоційована з Helicobacter pylori (у комбінації з антибіотиками); гастроезофагеальний рефлюкс.Протипоказання до застосуванняВагітність, період лактації (грудне вигодовування), підвищена чутливість до рабепразолу натрію або заміщених бензімідазолів.Вагітність та лактаціяРабепразол протипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації. В ;експериментальних дослідженнях ;встановлено, що рабепразол у незначних кількостях проникає через плацентарний бар'єр, проте не відмічено порушень фертильності чи дефектів розвитку плода; виділяється з молоком лактуючих щурів. Клінічний досвід застосування рабепразолу у дітей відсутній, тому застосування не рекомендується.Побічна діяЗ боку травної системи: діарея, нудота, біль у животі, блювання, метеоризм, запор; рідко – сухість у роті, диспепсія, відрижка; у поодиноких випадках – анорексія, гастрит, стоматит, підвищення активності печінкових трансаміназ. З боку ЦНС і периферичної нервової системи: головний біль, астенія, запаморочення, безсоння; рідко – нервозність, сонливість; у поодиноких випадках – депресія, порушення зору та смакових відчуттів. З боку дихальної системи: можливі - риніт, фарингіт, кашель; рідко – синусит, бронхіт. Алергічні реакції: рідко - шкірний висип; у поодиноких випадках – свербіж. Інші: ; болі в спині, грипоподібний синдром; рідко – міалгія, біль у грудях, озноб, судоми литкових м'язів, інфекція сечовивідних шляхів, артралгія, лихоманка; у поодиноких випадках – збільшення маси тіла, посилення потовиділення, лейкоцитоз.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з дигоксином можливе підвищення (від невеликої до помірної) концентрації дигоксину у плазмі. При одночасному застосуванні з кетоконазолом зменшується його біодоступність.Спосіб застосування та дозиПриймають усередину. Разова доза – 10-20 мг. Частота та тривалість застосування залежать від показань та схеми лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком терапії потрібно виключити злоякісні новоутворення шлунка, т.к. застосування рабепразолу може маскувати симптоми та відстрочити правильну діагностику. Пацієнтам з порушеннями функції печінки або нирок корекції дози не потрібне, однак у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки рабепразол рекомендується застосовувати з обережністю. При одночасному застосуванні з рабепразолом слід коригувати дози кетоконазолу та дигоксину. В ;експериментальних дослідженнях ;не встановлено канцерогенної дії рабепразолу, проте при вивченні мутагенності були отримані неоднозначні результати. Тести на клітинах лімфоми у мишей були позитивними, при цьому мікроядерний тест in vivo та тест відновлення ДНК in vivo та in vitro були негативними.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
440,00 грн
409,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: рабепразол 20 мг. допоміжні речовини: маннітол – 89 мг; магнію оксид – 80 мг; гіпромелоза - 5 мг; МКЦ – 20 мг; крохмаль – 20 мг; кармелозу - 20 мг; тальк – 3 мг; магнію стеарат – 6 мг; кремнію діоксид колоїдний - 3 мг Оболонка: гіпромелоза – 9,5 мг; пропіленгліколь - 1,5 мг. Склад кишковорозчинної оболонки: метакрилової кислоти та етилакрилату сополімер (тип С) (1:1) – 13,95 мг; полісорбат 80 - 0,209 мг; дибутілфталат - 2,09 мг; натрію гідроксид - 0,119 мг; барвник заліза оксид жовтий – 0,783 мг; тальк – 5,63 мг; титану діоксид - 1,21 мг 14 шт. - блістери (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті кишковорозчинною оболонкою; від світло-жовтого до жовтого кольору, круглі, двоопуклі, гладкі з обох боків.Фармакотерапевтична групаПротивиразковий засіб, інгібітор Н+-К+-АТФ-ази (протоновий насос). Механізм дії пов'язаний з пригніченням ферменту Н+-К+-АТФ-ази у парієтальних клітинах шлунка, що призводить до блокування кінцевої стадії утворення соляної кислоти. Ця дія є дозозалежною і призводить до пригнічення як базальної, так і стимульованої секреції соляної кислоти незалежно від природи подразника.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо всмоктується із ШКТ. При дозі 20 мг Cmax досягається через 3.5 год. Зміни Cmax і AUC носять лінійний характер (в діапазоні доз від 10 до 40 мг). Абсолютна біодоступність становить близько 52% внаслідок ефекту "першого проходження" через печінку. Біодоступність рабепразолу не збільшується при багаторазовому прийомі. Прийом їжі та час прийому протягом доби не впливають на абсорбцію рабепразолу. Зв'язування із білками плазми становить 97%. Рабепразол натрію піддається ефекту "першого проходження". Метаболізується у печінці за участю ізоферментів системи CYP. Основні метаболіти (тіоефір та карбонова кислота) та другорядні метаболіти (сульфон, диметилтіоефір та кон'югат меркаптопурової кислоти) присутні у низьких концентраціях. У здорових добровольців T1/2 становить близько 1 год, загальний кліренс - близько 283 Приблизно 90% виводиться з сечею переважно у вигляді двох метаболітів: кон'югату меркаптопурової кислоти і карбонової кислоти. У токсикологічних дослідженнях у лабораторних тварин знайдено ще 2 неідентифіковані метаболіти. Решта виводиться з калом. У пацієнтів зі стабільною термінальною стадією хронічної ниркової недостатності, які потребують гемодіалізу (КК менше 5 мл/хв/1.73 м2), AUC і Cmax були на 35% нижче, ніж у здорових добровольців. У середньому T1/2; рабепразолу становив 0.82 год у здорових добровольців, 0.95 год - у пацієнтів під час гемодіалізу та 3.6 год - після гемодіалізу. При захворюваннях нирок кліренс рабепразолу у пацієнтів на гемодіалізі був приблизно вдвічі вищим, ніж у здорових добровольців. У пацієнтів з хронічною печінковою недостатністю слабким або середнім ступенем після одноразового прийому рабепразолу спостерігалося збільшення Cmax, T1/2, AUC. У разі уповільненого метаболізму CYP2C19 після прийому рабепразолу по 20 мг/сут протягом 7 днів AUC і T1/2; становили 1.9 і 1.6 відповідно при екстенсивному метаболізмі, в той час як Cmax; збільшувалася тільки на 40%. У пацієнтів похилого віку виведення рабепразолу дещо сповільнене.Клінічна фармакологіяІнгібітор Н+-К+-АТФ-ази. Противиразковий препарат.Показання до застосуванняВиразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у фазі загострення; виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, асоційована з Helicobacter pylori (у комбінації з антибіотиками); гастроезофагеальний рефлюкс.Протипоказання до застосуванняВагітність, період лактації (грудне вигодовування), підвищена чутливість до рабепразолу натрію або заміщених бензімідазолів.Вагітність та лактаціяРабепразол протипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації. В ;експериментальних дослідженнях ;встановлено, що рабепразол у незначних кількостях проникає через плацентарний бар'єр, проте не відмічено порушень фертильності чи дефектів розвитку плода; виділяється з молоком лактуючих щурів. Клінічний досвід застосування рабепразолу у дітей відсутній, тому застосування не рекомендується.Побічна діяЗ боку травної системи: діарея, нудота, біль у животі, блювання, метеоризм, запор; рідко – сухість у роті, диспепсія, відрижка; у поодиноких випадках – анорексія, гастрит, стоматит, підвищення активності печінкових трансаміназ. З боку ЦНС і периферичної нервової системи: головний біль, астенія, запаморочення, безсоння; рідко – нервозність, сонливість; у поодиноких випадках – депресія, порушення зору та смакових відчуттів. З боку дихальної системи: можливі - риніт, фарингіт, кашель; рідко – синусит, бронхіт. Алергічні реакції: рідко - шкірний висип; у поодиноких випадках – свербіж. Інші: ; болі в спині, грипоподібний синдром; рідко – міалгія, біль у грудях, озноб, судоми литкових м'язів, інфекція сечовивідних шляхів, артралгія, лихоманка; у поодиноких випадках – збільшення маси тіла, посилення потовиділення, лейкоцитоз.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з дигоксином можливе підвищення (від невеликої до помірної) концентрації дигоксину у плазмі. При одночасному застосуванні з кетоконазолом зменшується його біодоступність.Спосіб застосування та дозиПриймають усередину. Разова доза – 10-20 мг. Частота та тривалість застосування залежать від показань та схеми лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком терапії потрібно виключити злоякісні новоутворення шлунка, т.к. застосування рабепразолу може маскувати симптоми та відстрочити правильну діагностику. Пацієнтам з порушеннями функції печінки або нирок корекції дози не потрібне, однак у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки рабепразол рекомендується застосовувати з обережністю. При одночасному застосуванні з рабепразолом слід коригувати дози кетоконазолу та дигоксину. В ;експериментальних дослідженнях ;не встановлено канцерогенної дії рабепразолу, проте при вивченні мутагенності були отримані неоднозначні результати. Тести на клітинах лімфоми у мишей були позитивними, при цьому мікроядерний тест in vivo та тест відновлення ДНК in vivo та in vitro були негативними.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули кишковорозчинні - 1 капс. активна речовина: рабепразол пелети – 118/236 мг (у перерахунку на рабепразол натрію – 10/20 мг); ядро пелет: рабепразол натрію – 10/20 мг, цукрова крупка (цукроза, патока крохмальна) – 71,47/142,94 мг; натрію карбонат - 1,65/3,3 мг; тальк – 1,77/3,54 мг; титану діоксид - 0,83/1,66 мг; гіпромелоза (гідроксиметилцелюлоза) - 14,75/29,5 мг; оболонка пелет: гіпромелози фталат (гідроксипропілметилфталатцелюлоза) - 15,93/31,86 мг; цетиловий спирт – 1,6/3,2 мг; допоміжні речовини: тверді капсули желатинові №3 (дозування 10 мг)/№1 (дозування 20 мг); корпус: титану діоксид – 2/1%; заліза оксид жовтий --/0,192%; желатин – до 100/до 100%; кришечка: барвник азорубін (барвник кармазин) - 0,6619%/-; індигокармін - 0,0286%/-; титану діоксид - 0,6666/0,3333%; заліза оксид чорний - -/0,53%; заліза оксид червоний - -/0,93%; заліза оксид жовтий - -/0,2%; желатин – до 100/до 100%. Капсули кишковорозчинні, 10мг, 20мг. По 10 чи 14 капс. поміщають у контурну осередкову упаковку. По 30, 60 чи 100 капс. поміщають у банку полімерну або флакон полімерний. Кожну банку або флакон, 2, 3, 6 контурних коміркових упаковок по 10 капс., 1, 2, 4 контурні коміркові упаковки по 14 капс. поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиКапсули кишковорозчинні тверді, желатинові, №1, корпус – жовтого кольору з кришечкою коричневого кольору.Фармакотерапевтична групаПротивиразкове, антистресове, що інгібує протонний насос.ФармакокінетикаАбсорбція. Рабепразол швидко абсорбується з кишечника, і його Cmax у плазмі досягається приблизно через 3,5 години після прийому дози в 20 мг. Зміна Cmax у плазмі та значень AUC рабепразолу мають лінійний характер у діапазоні доз від 10 до 40 мг. Абсолютна біодоступність після перорального прийому 20 мг (порівняно з внутрішньовенним введенням) становить близько 52%. Крім того, біодоступність не змінюється при багаторазовому прийомі рабепразолу. У здорових добровольців T1/2 із плазми становить близько 1 год (варіюючи від 0,7 до 1,5 год), а сумарний кліренс становить 3,8 мл/хв/кг. У пацієнтів з хронічним ураженням печінки AUC збільшено вдвічі порівняно зі здоровими добровольцями, що свідчить про зниження метаболізму першого проходження, а T1/2 із плазми збільшено у 2–3 рази. Ні час прийому препарату протягом доби,ні антациди не впливають на абсорбцію рабепразолу. Прийом препарату з жирною їжею сповільнює абсорбцію рабепразолу на 4 години і більше, проте ні Cmax, ні рівень абсорбції не змінюються. Розподіл. У людини рівень зв'язування рабепразолу з білками плазми становить близько 97%. Метаболізм та виведення У здорових людей після прийому одноразової пероральної дози 20 мг 14С-міченого рабепразолу незміненого препарату в сечі не було знайдено. Близько 90% рабепразолу виводиться із сечею, головним чином у вигляді двох метаболітів: кон'югату меркаптурової кислоти (М5) та карбонової кислоти (М6), а також у формі двох невідомих метаболітів, виявлених у ході токсикологічного аналізу. Частина прийнятого рабепразолу виводиться з калом. Сумарне виведення становить 99,8%. Ці дані свідчать про невелике виведення метаболітів рабепразолу з жовчю. Основним метаболітом є тіоефір (М1). Єдиним активним метаболітом є десметил (М3), однак він спостерігався у низькій концентрації лише у одного учасника дослідження після прийому 80 мг рабепразолу. Термінальна стадія ниркової недостатності. У пацієнтів зі стабільною нирковою недостатністю в термінальній стадії, яким необхідний підтримуючий гемодіаліз (Cl креатиніну <5 мл/хв/1,73 м2), виведення рабепразолу схоже на здоров'я. AUC та Cmax у цих пацієнтів були приблизно на 35% нижчі, ніж у здорових добровольців. У середньому T1/2 рабепразолу становив 0,82 год у здорових добровольців, 0,95 год у пацієнтів під час гемодіалізу та 3,6 год після гемодіалізу. Кліренс препарату у пацієнтів із захворюваннями нирок, які потребують гемодіалізу, був приблизно вдвічі вищим, ніж у здорових добровольців. Хронічний компенсований цироз. Пацієнти з хронічним компенсованим цирозом печінки переносять рабепразол у дозі 20 мг 1 раз на день, хоча AUC подвоєна та Cmax збільшена на 50% порівняно з цими показниками у здорових добровольців відповідної статі. Літні пацієнти. У пацієнтів похилого віку елімінація рабепразолу дещо уповільнена. Після 7 днів прийому рабепразолу по 20 мг на добу у пацієнтів похилого віку AUC була приблизно вдвічі більша, а Cmax підвищена на 60% порівняно з молодими здоровими добровольцями. Проте ознак кумуляції рабепразолу не було. CYP2C19 поліморфізм. У пацієнтів із уповільненим метаболізмом CYP2C19 після 7 днів прийому рабепразолу в дозі 20 мг/добу AUC збільшується в 1,9 раза, а T1/2 – у 1,6 рази порівняно з тими самими параметрами у швидких метаболізаторів, тоді як Cmax збільшується на 40%.ФармакодинамікаРабепразол відноситься до класу антисекреторних речовин, похідних бензімідазолу. Пригнічує секрецію шлункового соку шляхом специфічного пригнічення Н+/К+-АТФази на секреторній поверхні парієтальних клітин шлунка. Блокує заключну стадію секреції соляної кислоти, знижуючи базальну та стимульовану секрецію незалежно від природи подразника. Маючи високу ліпофільність, легко проникає в парієтальні клітини шлунка, концентрується в них, надаючи цитопротекторну дію і збільшуючи секрецію гідрокарбонату. Антисекреторна дія після перорального прийому 20 мг рабепразолу настає протягом 1 години і досягає максимуму через 2-4 години; пригнічення базальної та стимульованої їжею секреції кислоти через 23 години після прийому першої дози становить 62 і 82% відповідно і триває до 48 годин. При припиненні прийому секреторна активність відновлюється протягом 1-2 днів. Протягом перших 2-8 тижнів терапії рабепразолом концентрація гастрину в плазмі збільшується (що є відображенням інгібуючого впливу на секрецію соляної кислоти) і повертається до вихідних рівнів через 1-2 тижні після його відміни. Рабепразол не має антихолінергічних властивостей, не впливає на ЦНС, ССС та дихальну систему. На тлі прийому рабепразолу стійких змін у морфологічній структурі ентерохромафінноподібних клітин, ступеня виразності гастриту, частоті атрофічного гастриту, кишкової метаплазії або поширення інфекції Helicobacter pylori не виявлено.Показання до застосуваннявиразкова хвороба шлунка в стадії загострення та виразка анастомозу; виразкова хвороба дванадцятипалої кишки у стадії загострення; ерозивна та виразкова гастроезофагеальна рефлюксна хвороба у дорослих та дітей з 12 років або рефлюкс-езофагіт; підтримуюча терапія гастроезофагеальної рефлюксної хвороби; неерозивна гастроезофагеальна рефлюксна хвороба; синдром Золлінгера-Еллісона та інші стани, що характеризуються патологічною гіперсекрецією; у комбінації з відповідною антибактеріальною терапією для ерадикації Helicobacter pylori у пацієнтів із виразковою хворобою.Протипоказання до застосуваннягіперчутливість до рабепразолу, заміщених бензімідазолів або допоміжних компонентів препарату; дефіцит сахарази/ізомальтази, непереносимість фруктози, глюкозо-галактозна недостатність; вагітність; період грудного вигодовування; діти до 18 років, крім ГЭРБ (діти до 12 років). З обережністю: тяжка ниркова недостатність; тяжка печінкова недостатність.Вагітність та лактаціяДаних щодо безпеки застосування рабепразолу під час вагітності немає. Дослідження репродуктивності на щурах та кроликах не виявили ознак порушення фертильності чи дефектів розвитку плода, зумовлених рабепразолом; однак у щурів у невеликих кількостях препарат проникає крізь плацентарний бар'єр. Рабепразол протипоказаний при вагітності. Невідомо, чи виділяється рабепразол із грудним молоком. Відповідні дослідження щодо застосування препарату під час грудного вигодовування не проводилися. Разом з тим рабепразол виявлений у молоці щурів, що лакують, і тому його не можна застосовувати жінкам в період грудного вигодовування.Побічна діяУ ході клінічних досліджень відзначалися такі небажані реакції при прийомі рабепразолу: головний біль, запаморочення, астенія, біль у животі, діарея, метеоризм, сухість у роті, висипання. Небажані реакції систематизовані відповідно до класифікації ВООЗ: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, <1/10); нечасто (≥1/1000, <1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000); частота невідома (неможливо визначити, виходячи з доступних даних). З боку імунної системи: рідко – гострі системні алергічні реакції (включаючи набряк обличчя, гіпотонію, задишку). З боку крові та лімфатичної системи: рідко – тромбоцитопенія, нейтропенія, лейкопенія. З боку обміну речовин та харчування: рідко – анорексія; частота невідома – гіпонатріємія, гіпомагніємія. З боку нервової системи: часто – безсоння, головний біль, запаморочення; нечасто – сонливість, знервованість; рідко – депресія; частота невідома - сплутаність свідомості. З боку органу зору: рідко – порушення зору. З боку судин: частота невідома – периферичний набряк. З боку дихальної системи: часто кашель, фарингіт, риніт; нечасто – синусит, бронхіт. З боку травної системи: часто біль у животі, діарея, метеоризм, нудота, блювання, запор; нечасто - диспепсія, відрижка, сухість у роті; рідко – стоматит, гастрит, порушення смаку. З боку гепатобіліарної системи: рідко – гепатит, жовтяниця, печінкова енцефалопатія. З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – інфекція сечовивідних шляхів; рідко – інтерстиціальний нефрит. З боку шкіри та підшкірних тканин: рідко – бульозні висипання, кропив'янка; дуже рідко – мультиформна еритема, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона. З боку кістково-м'язової системи: часто біль у спині; нечасто - міалгія, артралгія, судома м'язів ніг, перелом кісток стегна, зап'ястя або хребта. З боку репродуктивної системи: частота невідома – гінекомастія. З боку лабораторних та інструментальних досліджень: рідко – підвищення активності печінкових трансаміназ, збільшення маси тіла. Інші: часто – інфекції.Взаємодія з лікарськими засобамиУповільнює виведення деяких ЛЗ, що метаболізуються в печінці шляхом мікросомального окиснення (діазепам, фенітоїн, непрямі антикоагулянти). Спільне застосування рабепразолу з кетоконазолом або ітраконазолом може призвести до значного зниження концентрації протигрибкових препаратів у плазмі. Не рекомендується спільне застосування інгібіторів протонної помпи (ІПП) з атаназавір, т.к. значно знижуються ефекти атаназавіру. Рабепразол пригнічує метаболізм циклоспорину. При одночасному прийомі ІПП та метотрексату можна припустити підвищення концентрації останнього та/або його метаболіту гідроксиметотрексату та збільшення T1/2. При одночасному застосуванні рабепразолу, амоксициліну та кларитроміцину показники AUC та Cmax для кларитроміцину та амоксициліну були схожими при порівнянні комбінованої терапії з монотерапією. Показники AUC та Cmax рабепразолу збільшувалися на 11 та 34% відповідно, а AUC та Cmax 14-гідроксикларитроміцину (активний метаболіт кларитроміцину) збільшувалися на 42 та 46% відповідно. Це збільшення показників був визнано клінічно значущим. Одночасне застосування рабепразолу та суспензій антацидів, що містять алюмінію та/або магнію гідроксид, не призводить до клінічно значущої взаємодії.Спосіб застосування та дозиВсередину. Капсули препарату Рабепразол-СЗ слід ковтати повністю. Встановлено, що час доби, ні прийом їжі не впливають на активність рабепразолу. При виразковій хворобі шлунка на стадії загострення та виразці анастомозу рекомендується приймати внутрішньо по 10 або 20 мг 1 раз на день. Зазвичай лікування наступає після 6 тижнів терапії, проте в деяких випадках тривалість лікування може бути збільшена ще на 6 тижнів. При виразковій хворобі дванадцятипалої кишки на стадії загострення рекомендується приймати внутрішньо по 20 мг 1 раз на день. У деяких випадках лікувальний ефект настає при прийомі 10 мг один раз на день. Тривалість лікування становить від 2 до 4 тижнів. У разі потреби тривалість лікування може бути збільшена ще на 4 тижні. При лікуванні ерозивної ГЕРХ або рефлюкс-езофагіту рекомендується приймати внутрішньо по 10 або 20 мг 1 раз на день. Тривалість лікування становить від 4 до 8 тижнів. У разі потреби тривалість лікування може бути збільшена ще на 8 тижнів. При підтримуючій терапії ГЕРХ рекомендується приймати внутрішньо по 10 або 20 мг 1 раз на день. Тривалість лікування залежить стану пацієнта. При неерозивній гастроезофагеальній рефлюксній хворобі без езофагіту рекомендується приймати внутрішньо по 10 або 20 мг 1 раз на день. Якщо після 4 тижнів лікування симптоми не зникають, слід провести додаткове дослідження пацієнта. Після усунення симптомів для попередження їх подальшого виникнення слід приймати препарат внутрішньо в дозі 10 мг 1 раз на день на вимогу. Для лікування синдрому Золлінгера-Еллісона та інших станів, що характеризуються патологічною гіперсекрецією, дозу підбирають індивідуально. Початкова доза – 60 мг на день, потім дозу підвищують та призначають препарат у дозі до 100 мг на день при одноразовому прийомі або по 60 мг 2 рази на день. Для деяких пацієнтів дрібне дозування препарату є кращим. Лікування має продовжуватися у міру клінічної необхідності. У деяких пацієнтів із синдромом Золлінгера-Еллісона тривалість лікування рабепразолом становила до одного року. Для ерадикації Helicobacter pylori рекомендується приймати внутрішньо 20 мг 2 рази на день за певною схемою з відповідною комбінацією антибіотиків. Тривалість лікування становить 7 днів. Пацієнти з нирковою та печінковою недостатністю. Корекція дози пацієнтам з нирковою недостатністю не потрібна. У пацієнтів з печінковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості концентрація рабепразолу в крові зазвичай вища, ніж у здорових добровольців. При призначенні препарату Рабепразол-СЗ пацієнтам з тяжким ступенем тяжкості печінкової недостатності слід бути обережним. Літні пацієнти. Корекція дози не потрібна. Діти. Безпека та ефективність рабепразолу 20 мг для короткострокового (до 8 тижнів) лікування ГЕРХ у дітей віком 12 років і більше підтверджена екстраполяцією результатів адекватних та добре контрольованих досліджень, що підтверджують ефективність рабепразолу для дорослих та дослідженнями безпеки та фармакокінетики для пацієнтів. Рекомендована доза для дітей віком від 12 років і більше становить 20 мг 1 раз на день тривалістю до 8 тижнів. Безпека та ефективність рабепразолу для лікування ГЕРХ у дітей віком до 12 років не встановлена. Безпека та ефективність рабепразолу для застосування за іншими показаннями не встановлена для пацієнтів дитячого віку.ПередозуванняСимптоми: дані про навмисне або випадкове передозування мінімальні. Лікування: Рабепразол добре зв'язується з білками плазми, тому слабко виводиться при діалізі. При передозуванні необхідно проводити симптоматичне та підтримуюче лікування. Специфічний антидот для рабепразол невідомий.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВідповідь пацієнта на терапію рабепразолом не виключає наявність злоякісних новоутворень у шлунку. Капсули препарату Рабепразол-СЗ слід ковтати повністю. Встановлено, що час доби, ні прийом їжі не впливають на активність рабепразолу. У спеціальному дослідженні у пацієнтів з легкими або помірними порушеннями функції печінки не було виявлено значної відмінності частоти побічних ефектів препарату Рабепразол-СЗ від такої у підібраних за статтю та віком здорових осіб, але незважаючи на це, рекомендується бути обережним при першому призначенні препарату Рабепразол пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки. Пацієнтам з порушеннями функції нирок або печінки коригування дози препарату Рабепразол не потрібне. AUC рабепразолу у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки приблизно вдвічі вище, ніж у здорових пацієнтів. Гіпомагніємія. При лікуванні ІПП протягом принаймні 3 місяців у поодиноких випадках були відмічені випадки симптоматичної або асимптоматичної гіпомагніємії. Найчастіше ці повідомлення надходили через рік після проведення терапії. Серйозними побічними явищами були тетанія, аритмія та судоми. Більшості пацієнтів потрібно лікування гіпомагніємії, що включає заміщення магнію і скасування терапії ІПП. У пацієнтів, які отримуватимуть тривале лікування або приймають ІПП з препаратами, такими як дигоксин або здатними викликати гіпомагніємію (наприклад, діуретики), необхідний контроль вмісту магнію до початку лікування ІПП та в період лікування. Переломи. Терапія ІПП може призвести до зростання ризику, пов'язаних з остеопорозом переломів стегна, зап'ястя або хребта. Ризик переломів був збільшений у пацієнтів, які отримували високі дози ІПП тривало (рік та більше). Одночасне застосування рабепразолу з метотрексатом. Згідно з літературними даними, одночасний прийом ІПП з метотрексатом (насамперед у високих дозах) може призвести до підвищення концентрації метотрексату та/або його метаболіту гідроксиметотрексату та збільшити T1/2, що може призвести до прояву токсичності метотрексату. При необхідності застосування високих доз метотрексату може бути розглянута можливість тимчасового припинення терапії ІПП. Інфекції, спричинені Salmonella, Campylobacter та Clostridium difficile. Терапія ІПП може призводити до зростання ризику шлунково-кишкових інфекцій, таких як інфекції, спричинені Salmonella, Campylobacter та Clostridium difficile. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами. Виходячи з особливостей фармакодинаміки рабепразолу та його профілю небажаних ефектів, малоймовірно, що Рабепразол-СЗ впливає на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами. Однак у разі появи сонливості слід уникати цих видів діяльності.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули кишковорозчинні - 1 капс. активна речовина: рабепразол пелети – 118/236 мг (у перерахунку на рабепразол натрію – 10/20 мг); ядро пелет: рабепразол натрію – 10/20 мг, цукрова крупка (цукроза, патока крохмальна) – 71,47/142,94 мг; натрію карбонат - 1,65/3,3 мг; тальк – 1,77/3,54 мг; титану діоксид - 0,83/1,66 мг; гіпромелоза (гідроксиметилцелюлоза) - 14,75/29,5 мг; оболонка пелет: гіпромелози фталат (гідроксипропілметилфталатцелюлоза) - 15,93/31,86 мг; цетиловий спирт – 1,6/3,2 мг; допоміжні речовини: тверді капсули желатинові №3 (дозування 10 мг)/№1 (дозування 20 мг); корпус: титану діоксид – 2/1%; заліза оксид жовтий --/0,192%; желатин – до 100/до 100%; кришечка: барвник азорубін (барвник кармазин) - 0,6619%/-; індигокармін - 0,0286%/-; титану діоксид - 0,6666/0,3333%; заліза оксид чорний - -/0,53%; заліза оксид червоний - -/0,93%; заліза оксид жовтий - -/0,2%; желатин – до 100/до 100%. Капсули кишковорозчинні, 10мг, 20мг. По 10 чи 14 капс. поміщають у контурну осередкову упаковку. По 30, 60 чи 100 капс. поміщають у банку полімерну або флакон полімерний. Кожну банку або флакон, 2, 3, 6 контурних коміркових упаковок по 10 капс., 1, 2, 4 контурні коміркові упаковки по 14 капс. поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиВміст капсул - сферичні пелети від майже білого до білого з кремуватим або жовтуватим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаПротивиразкове, антистресове, що інгібує протонний насос.ФармакокінетикаАбсорбція. Рабепразол швидко абсорбується з кишечника, і його Cmax у плазмі досягається приблизно через 3,5 години після прийому дози в 20 мг. Зміна Cmax у плазмі та значень AUC рабепразолу мають лінійний характер у діапазоні доз від 10 до 40 мг. Абсолютна біодоступність після перорального прийому 20 мг (порівняно з внутрішньовенним введенням) становить близько 52%. Крім того, біодоступність не змінюється при багаторазовому прийомі рабепразолу. У здорових добровольців T1/2 із плазми становить близько 1 год (варіюючи від 0,7 до 1,5 год), а сумарний кліренс становить 3,8 мл/хв/кг. У пацієнтів з хронічним ураженням печінки AUC збільшено вдвічі порівняно зі здоровими добровольцями, що свідчить про зниження метаболізму першого проходження, а T1/2 із плазми збільшено у 2–3 рази. Ні час прийому препарату протягом доби,ні антациди не впливають на абсорбцію рабепразолу. Прийом препарату з жирною їжею сповільнює абсорбцію рабепразолу на 4 години і більше, проте ні Cmax, ні рівень абсорбції не змінюються. Розподіл. У людини рівень зв'язування рабепразолу з білками плазми становить близько 97%. Метаболізм та виведення У здорових людей після прийому одноразової пероральної дози 20 мг 14С-міченого рабепразолу незміненого препарату в сечі не було знайдено. Близько 90% рабепразолу виводиться із сечею, головним чином у вигляді двох метаболітів: кон'югату меркаптурової кислоти (М5) та карбонової кислоти (М6), а також у формі двох невідомих метаболітів, виявлених у ході токсикологічного аналізу. Частина прийнятого рабепразолу виводиться з калом. Сумарне виведення становить 99,8%. Ці дані свідчать про невелике виведення метаболітів рабепразолу з жовчю. Основним метаболітом є тіоефір (М1). Єдиним активним метаболітом є десметил (М3), однак він спостерігався у низькій концентрації лише у одного учасника дослідження після прийому 80 мг рабепразолу. Термінальна стадія ниркової недостатності. У пацієнтів зі стабільною нирковою недостатністю в термінальній стадії, яким необхідний підтримуючий гемодіаліз (Cl креатиніну <5 мл/хв/1,73 м2), виведення рабепразолу схоже на здоров'я. AUC та Cmax у цих пацієнтів були приблизно на 35% нижчі, ніж у здорових добровольців. У середньому T1/2 рабепразолу становив 0,82 год у здорових добровольців, 0,95 год у пацієнтів під час гемодіалізу та 3,6 год після гемодіалізу. Кліренс препарату у пацієнтів із захворюваннями нирок, які потребують гемодіалізу, був приблизно вдвічі вищим, ніж у здорових добровольців. Хронічний компенсований цироз. Пацієнти з хронічним компенсованим цирозом печінки переносять рабепразол у дозі 20 мг 1 раз на день, хоча AUC подвоєна та Cmax збільшена на 50% порівняно з цими показниками у здорових добровольців відповідної статі. Літні пацієнти. У пацієнтів похилого віку елімінація рабепразолу дещо уповільнена. Після 7 днів прийому рабепразолу по 20 мг на добу у пацієнтів похилого віку AUC була приблизно вдвічі більша, а Cmax підвищена на 60% порівняно з молодими здоровими добровольцями. Проте ознак кумуляції рабепразолу не було. CYP2C19 поліморфізм. У пацієнтів із уповільненим метаболізмом CYP2C19 після 7 днів прийому рабепразолу в дозі 20 мг/добу AUC збільшується в 1,9 раза, а T1/2 – у 1,6 рази порівняно з тими самими параметрами у швидких метаболізаторів, тоді як Cmax збільшується на 40%.ФармакодинамікаРабепразол відноситься до класу антисекреторних речовин, похідних бензімідазолу. Пригнічує секрецію шлункового соку шляхом специфічного пригнічення Н+/К+-АТФази на секреторній поверхні парієтальних клітин шлунка. Блокує заключну стадію секреції соляної кислоти, знижуючи базальну та стимульовану секрецію незалежно від природи подразника. Маючи високу ліпофільність, легко проникає в парієтальні клітини шлунка, концентрується в них, надаючи цитопротекторну дію і збільшуючи секрецію гідрокарбонату. Антисекреторна дія після перорального прийому 20 мг рабепразолу настає протягом 1 години і досягає максимуму через 2-4 години; пригнічення базальної та стимульованої їжею секреції кислоти через 23 години після прийому першої дози становить 62 і 82% відповідно і триває до 48 годин. При припиненні прийому секреторна активність відновлюється протягом 1-2 днів. Протягом перших 2-8 тижнів терапії рабепразолом концентрація гастрину в плазмі збільшується (що є відображенням інгібуючого впливу на секрецію соляної кислоти) і повертається до вихідних рівнів через 1-2 тижні після його відміни. Рабепразол не має антихолінергічних властивостей, не впливає на ЦНС, ССС та дихальну систему. На тлі прийому рабепразолу стійких змін у морфологічній структурі ентерохромафінноподібних клітин, ступеня виразності гастриту, частоті атрофічного гастриту, кишкової метаплазії або поширення інфекції Helicobacter pylori не виявлено.Показання до застосуваннявиразкова хвороба шлунка в стадії загострення та виразка анастомозу; виразкова хвороба дванадцятипалої кишки у стадії загострення; ерозивна та виразкова гастроезофагеальна рефлюксна хвороба у дорослих та дітей з 12 років або рефлюкс-езофагіт; підтримуюча терапія гастроезофагеальної рефлюксної хвороби; неерозивна гастроезофагеальна рефлюксна хвороба; синдром Золлінгера-Еллісона та інші стани, що характеризуються патологічною гіперсекрецією; у комбінації з відповідною антибактеріальною терапією для ерадикації Helicobacter pylori у пацієнтів із виразковою хворобою.Протипоказання до застосуваннягіперчутливість до рабепразолу, заміщених бензімідазолів або допоміжних компонентів препарату; дефіцит сахарази/ізомальтази, непереносимість фруктози, глюкозо-галактозна недостатність; вагітність; період грудного вигодовування; діти до 18 років, крім ГЭРБ (діти до 12 років). З обережністю: тяжка ниркова недостатність; тяжка печінкова недостатність.Вагітність та лактаціяДаних щодо безпеки застосування рабепразолу під час вагітності немає. Дослідження репродуктивності на щурах та кроликах не виявили ознак порушення фертильності чи дефектів розвитку плода, зумовлених рабепразолом; однак у щурів у невеликих кількостях препарат проникає крізь плацентарний бар'єр. Рабепразол протипоказаний при вагітності. Невідомо, чи виділяється рабепразол із грудним молоком. Відповідні дослідження щодо застосування препарату під час грудного вигодовування не проводилися. Разом з тим рабепразол виявлений у молоці щурів, що лакують, і тому його не можна застосовувати жінкам в період грудного вигодовування.Побічна діяУ ході клінічних досліджень відзначалися такі небажані реакції при прийомі рабепразолу: головний біль, запаморочення, астенія, біль у животі, діарея, метеоризм, сухість у роті, висипання. Небажані реакції систематизовані відповідно до класифікації ВООЗ: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, <1/10); нечасто (≥1/1000, <1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000); частота невідома (неможливо визначити, виходячи з доступних даних). З боку імунної системи: рідко – гострі системні алергічні реакції (включаючи набряк обличчя, гіпотонію, задишку). З боку крові та лімфатичної системи: рідко – тромбоцитопенія, нейтропенія, лейкопенія. З боку обміну речовин та харчування: рідко – анорексія; частота невідома – гіпонатріємія, гіпомагніємія. З боку нервової системи: часто – безсоння, головний біль, запаморочення; нечасто – сонливість, знервованість; рідко – депресія; частота невідома - сплутаність свідомості. З боку органу зору: рідко – порушення зору. З боку судин: частота невідома – периферичний набряк. З боку дихальної системи: часто кашель, фарингіт, риніт; нечасто – синусит, бронхіт. З боку травної системи: часто біль у животі, діарея, метеоризм, нудота, блювання, запор; нечасто - диспепсія, відрижка, сухість у роті; рідко – стоматит, гастрит, порушення смаку. З боку гепатобіліарної системи: рідко – гепатит, жовтяниця, печінкова енцефалопатія. З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – інфекція сечовивідних шляхів; рідко – інтерстиціальний нефрит. З боку шкіри та підшкірних тканин: рідко – бульозні висипання, кропив'янка; дуже рідко – мультиформна еритема, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона. З боку кістково-м'язової системи: часто біль у спині; нечасто - міалгія, артралгія, судома м'язів ніг, перелом кісток стегна, зап'ястя або хребта. З боку репродуктивної системи: частота невідома – гінекомастія. З боку лабораторних та інструментальних досліджень: рідко – підвищення активності печінкових трансаміназ, збільшення маси тіла. Інші: часто – інфекції.Взаємодія з лікарськими засобамиУповільнює виведення деяких ЛЗ, що метаболізуються в печінці шляхом мікросомального окиснення (діазепам, фенітоїн, непрямі антикоагулянти). Спільне застосування рабепразолу з кетоконазолом або ітраконазолом може призвести до значного зниження концентрації протигрибкових препаратів у плазмі. Не рекомендується спільне застосування інгібіторів протонної помпи (ІПП) з атаназавір, т.к. значно знижуються ефекти атаназавіру. Рабепразол пригнічує метаболізм циклоспорину. При одночасному прийомі ІПП та метотрексату можна припустити підвищення концентрації останнього та/або його метаболіту гідроксиметотрексату та збільшення T1/2. При одночасному застосуванні рабепразолу, амоксициліну та кларитроміцину показники AUC та Cmax для кларитроміцину та амоксициліну були схожими при порівнянні комбінованої терапії з монотерапією. Показники AUC та Cmax рабепразолу збільшувалися на 11 та 34% відповідно, а AUC та Cmax 14-гідроксикларитроміцину (активний метаболіт кларитроміцину) збільшувалися на 42 та 46% відповідно. Це збільшення показників був визнано клінічно значущим. Одночасне застосування рабепразолу та суспензій антацидів, що містять алюмінію та/або магнію гідроксид, не призводить до клінічно значущої взаємодії.Спосіб застосування та дозиВсередину. Капсули препарату Рабепразол-СЗ слід ковтати повністю. Встановлено, що час доби, ні прийом їжі не впливають на активність рабепразолу. При виразковій хворобі шлунка на стадії загострення та виразці анастомозу рекомендується приймати внутрішньо по 10 або 20 мг 1 раз на день. Зазвичай лікування наступає після 6 тижнів терапії, проте в деяких випадках тривалість лікування може бути збільшена ще на 6 тижнів. При виразковій хворобі дванадцятипалої кишки на стадії загострення рекомендується приймати внутрішньо по 20 мг 1 раз на день. У деяких випадках лікувальний ефект настає при прийомі 10 мг один раз на день. Тривалість лікування становить від 2 до 4 тижнів. У разі потреби тривалість лікування може бути збільшена ще на 4 тижні. При лікуванні ерозивної ГЕРХ або рефлюкс-езофагіту рекомендується приймати внутрішньо по 10 або 20 мг 1 раз на день. Тривалість лікування становить від 4 до 8 тижнів. У разі потреби тривалість лікування може бути збільшена ще на 8 тижнів. При підтримуючій терапії ГЕРХ рекомендується приймати внутрішньо по 10 або 20 мг 1 раз на день. Тривалість лікування залежить стану пацієнта. При неерозивній гастроезофагеальній рефлюксній хворобі без езофагіту рекомендується приймати внутрішньо по 10 або 20 мг 1 раз на день. Якщо після 4 тижнів лікування симптоми не зникають, слід провести додаткове дослідження пацієнта. Після усунення симптомів для попередження їх подальшого виникнення слід приймати препарат внутрішньо в дозі 10 мг 1 раз на день на вимогу. Для лікування синдрому Золлінгера-Еллісона та інших станів, що характеризуються патологічною гіперсекрецією, дозу підбирають індивідуально. Початкова доза – 60 мг на день, потім дозу підвищують та призначають препарат у дозі до 100 мг на день при одноразовому прийомі або по 60 мг 2 рази на день. Для деяких пацієнтів дрібне дозування препарату є кращим. Лікування має продовжуватися у міру клінічної необхідності. У деяких пацієнтів із синдромом Золлінгера-Еллісона тривалість лікування рабепразолом становила до одного року. Для ерадикації Helicobacter pylori рекомендується приймати внутрішньо 20 мг 2 рази на день за певною схемою з відповідною комбінацією антибіотиків. Тривалість лікування становить 7 днів. Пацієнти з нирковою та печінковою недостатністю. Корекція дози пацієнтам з нирковою недостатністю не потрібна. У пацієнтів з печінковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості концентрація рабепразолу в крові зазвичай вища, ніж у здорових добровольців. При призначенні препарату Рабепразол-СЗ пацієнтам з тяжким ступенем тяжкості печінкової недостатності слід бути обережним. Літні пацієнти. Корекція дози не потрібна. Діти. Безпека та ефективність рабепразолу 20 мг для короткострокового (до 8 тижнів) лікування ГЕРХ у дітей віком 12 років і більше підтверджена екстраполяцією результатів адекватних та добре контрольованих досліджень, що підтверджують ефективність рабепразолу для дорослих та дослідженнями безпеки та фармакокінетики для пацієнтів. Рекомендована доза для дітей віком від 12 років і більше становить 20 мг 1 раз на день тривалістю до 8 тижнів. Безпека та ефективність рабепразолу для лікування ГЕРХ у дітей віком до 12 років не встановлена. Безпека та ефективність рабепразолу для застосування за іншими показаннями не встановлена для пацієнтів дитячого віку.ПередозуванняСимптоми: дані про навмисне або випадкове передозування мінімальні. Лікування: Рабепразол добре зв'язується з білками плазми, тому слабко виводиться при діалізі. При передозуванні необхідно проводити симптоматичне та підтримуюче лікування. Специфічний антидот для рабепразол невідомий.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВідповідь пацієнта на терапію рабепразолом не виключає наявність злоякісних новоутворень у шлунку. Капсули препарату Рабепразол-СЗ слід ковтати повністю. Встановлено, що час доби, ні прийом їжі не впливають на активність рабепразолу. У спеціальному дослідженні у пацієнтів з легкими або помірними порушеннями функції печінки не було виявлено значної відмінності частоти побічних ефектів препарату Рабепразол-СЗ від такої у підібраних за статтю та віком здорових осіб, але незважаючи на це, рекомендується бути обережним при першому призначенні препарату Рабепразол пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки. Пацієнтам з порушеннями функції нирок або печінки коригування дози препарату Рабепразол не потрібне. AUC рабепразолу у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки приблизно вдвічі вище, ніж у здорових пацієнтів. Гіпомагніємія. При лікуванні ІПП протягом принаймні 3 місяців у поодиноких випадках були відмічені випадки симптоматичної або асимптоматичної гіпомагніємії. Найчастіше ці повідомлення надходили через рік після проведення терапії. Серйозними побічними явищами були тетанія, аритмія та судоми. Більшості пацієнтів потрібно лікування гіпомагніємії, що включає заміщення магнію і скасування терапії ІПП. У пацієнтів, які отримуватимуть тривале лікування або приймають ІПП з препаратами, такими як дигоксин або здатними викликати гіпомагніємію (наприклад, діуретики), необхідний контроль вмісту магнію до початку лікування ІПП та в період лікування. Переломи. Терапія ІПП може призвести до зростання ризику, пов'язаних з остеопорозом переломів стегна, зап'ястя або хребта. Ризик переломів був збільшений у пацієнтів, які отримували високі дози ІПП тривало (рік та більше). Одночасне застосування рабепразолу з метотрексатом. Згідно з літературними даними, одночасний прийом ІПП з метотрексатом (насамперед у високих дозах) може призвести до підвищення концентрації метотрексату та/або його метаболіту гідроксиметотрексату та збільшити T1/2, що може призвести до прояву токсичності метотрексату. При необхідності застосування високих доз метотрексату може бути розглянута можливість тимчасового припинення терапії ІПП. Інфекції, спричинені Salmonella, Campylobacter та Clostridium difficile. Терапія ІПП може призводити до зростання ризику шлунково-кишкових інфекцій, таких як інфекції, спричинені Salmonella, Campylobacter та Clostridium difficile. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами. Виходячи з особливостей фармакодинаміки рабепразолу та його профілю небажаних ефектів, малоймовірно, що Рабепразол-СЗ впливає на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами. Однак у разі появи сонливості слід уникати цих видів діяльності.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули кишковорозчинні - 1 капс. активна речовина: рабепразол пелети – 118/236 мг (у перерахунку на рабепразол натрію – 10/20 мг); ядро пелет: рабепразол натрію – 10/20 мг, цукрова крупка (цукроза, патока крохмальна) – 71,47/142,94 мг; натрію карбонат - 1,65/3,3 мг; тальк – 1,77/3,54 мг; титану діоксид - 0,83/1,66 мг; гіпромелоза (гідроксиметилцелюлоза) - 14,75/29,5 мг; оболонка пелет: гіпромелози фталат (гідроксипропілметилфталатцелюлоза) - 15,93/31,86 мг; цетиловий спирт – 1,6/3,2 мг; допоміжні речовини: тверді капсули желатинові №3 (дозування 10 мг)/№1 (дозування 20 мг); корпус: титану діоксид – 2/1%; заліза оксид жовтий --/0,192%; желатин – до 100/до 100%; кришечка: барвник азорубін (барвник кармазин) - 0,6619%/-; індигокармін - 0,0286%/-; титану діоксид - 0,6666/0,3333%; заліза оксид чорний - -/0,53%; заліза оксид червоний - -/0,93%; заліза оксид жовтий - -/0,2%; желатин – до 100/до 100%. Капсули кишковорозчинні, 10мг, 20мг. По 10 чи 14 капс. поміщають у контурну осередкову упаковку. По 30, 60 чи 100 капс. поміщають у банку полімерну або флакон полімерний. Кожну банку або флакон, 2, 3, 6 контурних коміркових упаковок по 10 капс., 1, 2, 4 контурні коміркові упаковки по 14 капс. поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиВміст капсул - сферичні пелети від майже білого до білого з кремуватим або жовтуватим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаПротивиразкове, антистресове, що інгібує протонний насос.ФармакокінетикаАбсорбція. Рабепразол швидко абсорбується з кишечника, і його Cmax у плазмі досягається приблизно через 3,5 години після прийому дози в 20 мг. Зміна Cmax у плазмі та значень AUC рабепразолу мають лінійний характер у діапазоні доз від 10 до 40 мг. Абсолютна біодоступність після перорального прийому 20 мг (порівняно з внутрішньовенним введенням) становить близько 52%. Крім того, біодоступність не змінюється при багаторазовому прийомі рабепразолу. У здорових добровольців T1/2 із плазми становить близько 1 год (варіюючи від 0,7 до 1,5 год), а сумарний кліренс становить 3,8 мл/хв/кг. У пацієнтів з хронічним ураженням печінки AUC збільшено вдвічі порівняно зі здоровими добровольцями, що свідчить про зниження метаболізму першого проходження, а T1/2 із плазми збільшено у 2–3 рази. Ні час прийому препарату протягом доби,ні антациди не впливають на абсорбцію рабепразолу. Прийом препарату з жирною їжею сповільнює абсорбцію рабепразолу на 4 години і більше, проте ні Cmax, ні рівень абсорбції не змінюються. Розподіл. У людини рівень зв'язування рабепразолу з білками плазми становить близько 97%. Метаболізм та виведення У здорових людей після прийому одноразової пероральної дози 20 мг 14С-міченого рабепразолу незміненого препарату в сечі не було знайдено. Близько 90% рабепразолу виводиться із сечею, головним чином у вигляді двох метаболітів: кон'югату меркаптурової кислоти (М5) та карбонової кислоти (М6), а також у формі двох невідомих метаболітів, виявлених у ході токсикологічного аналізу. Частина прийнятого рабепразолу виводиться з калом. Сумарне виведення становить 99,8%. Ці дані свідчать про невелике виведення метаболітів рабепразолу з жовчю. Основним метаболітом є тіоефір (М1). Єдиним активним метаболітом є десметил (М3), однак він спостерігався у низькій концентрації лише у одного учасника дослідження після прийому 80 мг рабепразолу. Термінальна стадія ниркової недостатності. У пацієнтів зі стабільною нирковою недостатністю в термінальній стадії, яким необхідний підтримуючий гемодіаліз (Cl креатиніну <5 мл/хв/1,73 м2), виведення рабепразолу схоже на здоров'я. AUC та Cmax у цих пацієнтів були приблизно на 35% нижчі, ніж у здорових добровольців. У середньому T1/2 рабепразолу становив 0,82 год у здорових добровольців, 0,95 год у пацієнтів під час гемодіалізу та 3,6 год після гемодіалізу. Кліренс препарату у пацієнтів із захворюваннями нирок, які потребують гемодіалізу, був приблизно вдвічі вищим, ніж у здорових добровольців. Хронічний компенсований цироз. Пацієнти з хронічним компенсованим цирозом печінки переносять рабепразол у дозі 20 мг 1 раз на день, хоча AUC подвоєна та Cmax збільшена на 50% порівняно з цими показниками у здорових добровольців відповідної статі. Літні пацієнти. У пацієнтів похилого віку елімінація рабепразолу дещо уповільнена. Після 7 днів прийому рабепразолу по 20 мг на добу у пацієнтів похилого віку AUC була приблизно вдвічі більша, а Cmax підвищена на 60% порівняно з молодими здоровими добровольцями. Проте ознак кумуляції рабепразолу не було. CYP2C19 поліморфізм. У пацієнтів із уповільненим метаболізмом CYP2C19 після 7 днів прийому рабепразолу в дозі 20 мг/добу AUC збільшується в 1,9 раза, а T1/2 – у 1,6 рази порівняно з тими самими параметрами у швидких метаболізаторів, тоді як Cmax збільшується на 40%.ФармакодинамікаРабепразол відноситься до класу антисекреторних речовин, похідних бензімідазолу. Пригнічує секрецію шлункового соку шляхом специфічного пригнічення Н+/К+-АТФази на секреторній поверхні парієтальних клітин шлунка. Блокує заключну стадію секреції соляної кислоти, знижуючи базальну та стимульовану секрецію незалежно від природи подразника. Маючи високу ліпофільність, легко проникає в парієтальні клітини шлунка, концентрується в них, надаючи цитопротекторну дію і збільшуючи секрецію гідрокарбонату. Антисекреторна дія після перорального прийому 20 мг рабепразолу настає протягом 1 години і досягає максимуму через 2-4 години; пригнічення базальної та стимульованої їжею секреції кислоти через 23 години після прийому першої дози становить 62 і 82% відповідно і триває до 48 годин. При припиненні прийому секреторна активність відновлюється протягом 1-2 днів. Протягом перших 2-8 тижнів терапії рабепразолом концентрація гастрину в плазмі збільшується (що є відображенням інгібуючого впливу на секрецію соляної кислоти) і повертається до вихідних рівнів через 1-2 тижні після його відміни. Рабепразол не має антихолінергічних властивостей, не впливає на ЦНС, ССС та дихальну систему. На тлі прийому рабепразолу стійких змін у морфологічній структурі ентерохромафінноподібних клітин, ступеня виразності гастриту, частоті атрофічного гастриту, кишкової метаплазії або поширення інфекції Helicobacter pylori не виявлено.Показання до застосуваннявиразкова хвороба шлунка в стадії загострення та виразка анастомозу; виразкова хвороба дванадцятипалої кишки у стадії загострення; ерозивна та виразкова гастроезофагеальна рефлюксна хвороба у дорослих та дітей з 12 років або рефлюкс-езофагіт; підтримуюча терапія гастроезофагеальної рефлюксної хвороби; неерозивна гастроезофагеальна рефлюксна хвороба; синдром Золлінгера-Еллісона та інші стани, що характеризуються патологічною гіперсекрецією; у комбінації з відповідною антибактеріальною терапією для ерадикації Helicobacter pylori у пацієнтів із виразковою хворобою.Протипоказання до застосуваннягіперчутливість до рабепразолу, заміщених бензімідазолів або допоміжних компонентів препарату; дефіцит сахарази/ізомальтази, непереносимість фруктози, глюкозо-галактозна недостатність; вагітність; період грудного вигодовування; діти до 18 років, крім ГЭРБ (діти до 12 років). З обережністю: тяжка ниркова недостатність; тяжка печінкова недостатність.Вагітність та лактаціяДаних щодо безпеки застосування рабепразолу під час вагітності немає. Дослідження репродуктивності на щурах та кроликах не виявили ознак порушення фертильності чи дефектів розвитку плода, зумовлених рабепразолом; однак у щурів у невеликих кількостях препарат проникає крізь плацентарний бар'єр. Рабепразол протипоказаний при вагітності. Невідомо, чи виділяється рабепразол із грудним молоком. Відповідні дослідження щодо застосування препарату під час грудного вигодовування не проводилися. Разом з тим рабепразол виявлений у молоці щурів, що лакують, і тому його не можна застосовувати жінкам в період грудного вигодовування.Побічна діяУ ході клінічних досліджень відзначалися такі небажані реакції при прийомі рабепразолу: головний біль, запаморочення, астенія, біль у животі, діарея, метеоризм, сухість у роті, висипання. Небажані реакції систематизовані відповідно до класифікації ВООЗ: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, <1/10); нечасто (≥1/1000, <1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000); частота невідома (неможливо визначити, виходячи з доступних даних). З боку імунної системи: рідко – гострі системні алергічні реакції (включаючи набряк обличчя, гіпотонію, задишку). З боку крові та лімфатичної системи: рідко – тромбоцитопенія, нейтропенія, лейкопенія. З боку обміну речовин та харчування: рідко – анорексія; частота невідома – гіпонатріємія, гіпомагніємія. З боку нервової системи: часто – безсоння, головний біль, запаморочення; нечасто – сонливість, знервованість; рідко – депресія; частота невідома - сплутаність свідомості. З боку органу зору: рідко – порушення зору. З боку судин: частота невідома – периферичний набряк. З боку дихальної системи: часто кашель, фарингіт, риніт; нечасто – синусит, бронхіт. З боку травної системи: часто біль у животі, діарея, метеоризм, нудота, блювання, запор; нечасто - диспепсія, відрижка, сухість у роті; рідко – стоматит, гастрит, порушення смаку. З боку гепатобіліарної системи: рідко – гепатит, жовтяниця, печінкова енцефалопатія. З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – інфекція сечовивідних шляхів; рідко – інтерстиціальний нефрит. З боку шкіри та підшкірних тканин: рідко – бульозні висипання, кропив'янка; дуже рідко – мультиформна еритема, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона. З боку кістково-м'язової системи: часто біль у спині; нечасто - міалгія, артралгія, судома м'язів ніг, перелом кісток стегна, зап'ястя або хребта. З боку репродуктивної системи: частота невідома – гінекомастія. З боку лабораторних та інструментальних досліджень: рідко – підвищення активності печінкових трансаміназ, збільшення маси тіла. Інші: часто – інфекції.Взаємодія з лікарськими засобамиУповільнює виведення деяких ЛЗ, що метаболізуються в печінці шляхом мікросомального окиснення (діазепам, фенітоїн, непрямі антикоагулянти). Спільне застосування рабепразолу з кетоконазолом або ітраконазолом може призвести до значного зниження концентрації протигрибкових препаратів у плазмі. Не рекомендується спільне застосування інгібіторів протонної помпи (ІПП) з атаназавір, т.к. значно знижуються ефекти атаназавіру. Рабепразол пригнічує метаболізм циклоспорину. При одночасному прийомі ІПП та метотрексату можна припустити підвищення концентрації останнього та/або його метаболіту гідроксиметотрексату та збільшення T1/2. При одночасному застосуванні рабепразолу, амоксициліну та кларитроміцину показники AUC та Cmax для кларитроміцину та амоксициліну були схожими при порівнянні комбінованої терапії з монотерапією. Показники AUC та Cmax рабепразолу збільшувалися на 11 та 34% відповідно, а AUC та Cmax 14-гідроксикларитроміцину (активний метаболіт кларитроміцину) збільшувалися на 42 та 46% відповідно. Це збільшення показників був визнано клінічно значущим. Одночасне застосування рабепразолу та суспензій антацидів, що містять алюмінію та/або магнію гідроксид, не призводить до клінічно значущої взаємодії.Спосіб застосування та дозиВсередину. Капсули препарату Рабепразол-СЗ слід ковтати повністю. Встановлено, що час доби, ні прийом їжі не впливають на активність рабепразолу. При виразковій хворобі шлунка на стадії загострення та виразці анастомозу рекомендується приймати внутрішньо по 10 або 20 мг 1 раз на день. Зазвичай лікування наступає після 6 тижнів терапії, проте в деяких випадках тривалість лікування може бути збільшена ще на 6 тижнів. При виразковій хворобі дванадцятипалої кишки на стадії загострення рекомендується приймати внутрішньо по 20 мг 1 раз на день. У деяких випадках лікувальний ефект настає при прийомі 10 мг один раз на день. Тривалість лікування становить від 2 до 4 тижнів. У разі потреби тривалість лікування може бути збільшена ще на 4 тижні. При лікуванні ерозивної ГЕРХ або рефлюкс-езофагіту рекомендується приймати внутрішньо по 10 або 20 мг 1 раз на день. Тривалість лікування становить від 4 до 8 тижнів. У разі потреби тривалість лікування може бути збільшена ще на 8 тижнів. При підтримуючій терапії ГЕРХ рекомендується приймати внутрішньо по 10 або 20 мг 1 раз на день. Тривалість лікування залежить стану пацієнта. При неерозивній гастроезофагеальній рефлюксній хворобі без езофагіту рекомендується приймати внутрішньо по 10 або 20 мг 1 раз на день. Якщо після 4 тижнів лікування симптоми не зникають, слід провести додаткове дослідження пацієнта. Після усунення симптомів для попередження їх подальшого виникнення слід приймати препарат внутрішньо в дозі 10 мг 1 раз на день на вимогу. Для лікування синдрому Золлінгера-Еллісона та інших станів, що характеризуються патологічною гіперсекрецією, дозу підбирають індивідуально. Початкова доза – 60 мг на день, потім дозу підвищують та призначають препарат у дозі до 100 мг на день при одноразовому прийомі або по 60 мг 2 рази на день. Для деяких пацієнтів дрібне дозування препарату є кращим. Лікування має продовжуватися у міру клінічної необхідності. У деяких пацієнтів із синдромом Золлінгера-Еллісона тривалість лікування рабепразолом становила до одного року. Для ерадикації Helicobacter pylori рекомендується приймати внутрішньо 20 мг 2 рази на день за певною схемою з відповідною комбінацією антибіотиків. Тривалість лікування становить 7 днів. Пацієнти з нирковою та печінковою недостатністю. Корекція дози пацієнтам з нирковою недостатністю не потрібна. У пацієнтів з печінковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості концентрація рабепразолу в крові зазвичай вища, ніж у здорових добровольців. При призначенні препарату Рабепразол-СЗ пацієнтам з тяжким ступенем тяжкості печінкової недостатності слід бути обережним. Літні пацієнти. Корекція дози не потрібна. Діти. Безпека та ефективність рабепразолу 20 мг для короткострокового (до 8 тижнів) лікування ГЕРХ у дітей віком 12 років і більше підтверджена екстраполяцією результатів адекватних та добре контрольованих досліджень, що підтверджують ефективність рабепразолу для дорослих та дослідженнями безпеки та фармакокінетики для пацієнтів. Рекомендована доза для дітей віком від 12 років і більше становить 20 мг 1 раз на день тривалістю до 8 тижнів. Безпека та ефективність рабепразолу для лікування ГЕРХ у дітей віком до 12 років не встановлена. Безпека та ефективність рабепразолу для застосування за іншими показаннями не встановлена для пацієнтів дитячого віку.ПередозуванняСимптоми: дані про навмисне або випадкове передозування мінімальні. Лікування: Рабепразол добре зв'язується з білками плазми, тому слабко виводиться при діалізі. При передозуванні необхідно проводити симптоматичне та підтримуюче лікування. Специфічний антидот для рабепразол невідомий.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВідповідь пацієнта на терапію рабепразолом не виключає наявність злоякісних новоутворень у шлунку. Капсули препарату Рабепразол-СЗ слід ковтати повністю. Встановлено, що час доби, ні прийом їжі не впливають на активність рабепразолу. У спеціальному дослідженні у пацієнтів з легкими або помірними порушеннями функції печінки не було виявлено значної відмінності частоти побічних ефектів препарату Рабепразол-СЗ від такої у підібраних за статтю та віком здорових осіб, але незважаючи на це, рекомендується бути обережним при першому призначенні препарату Рабепразол пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки. Пацієнтам з порушеннями функції нирок або печінки коригування дози препарату Рабепразол не потрібне. AUC рабепразолу у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки приблизно вдвічі вище, ніж у здорових пацієнтів. Гіпомагніємія. При лікуванні ІПП протягом принаймні 3 місяців у поодиноких випадках були відмічені випадки симптоматичної або асимптоматичної гіпомагніємії. Найчастіше ці повідомлення надходили через рік після проведення терапії. Серйозними побічними явищами були тетанія, аритмія та судоми. Більшості пацієнтів потрібно лікування гіпомагніємії, що включає заміщення магнію і скасування терапії ІПП. У пацієнтів, які отримуватимуть тривале лікування або приймають ІПП з препаратами, такими як дигоксин або здатними викликати гіпомагніємію (наприклад, діуретики), необхідний контроль вмісту магнію до початку лікування ІПП та в період лікування. Переломи. Терапія ІПП може призвести до зростання ризику, пов'язаних з остеопорозом переломів стегна, зап'ястя або хребта. Ризик переломів був збільшений у пацієнтів, які отримували високі дози ІПП тривало (рік та більше). Одночасне застосування рабепразолу з метотрексатом. Згідно з літературними даними, одночасний прийом ІПП з метотрексатом (насамперед у високих дозах) може призвести до підвищення концентрації метотрексату та/або його метаболіту гідроксиметотрексату та збільшити T1/2, що може призвести до прояву токсичності метотрексату. При необхідності застосування високих доз метотрексату може бути розглянута можливість тимчасового припинення терапії ІПП. Інфекції, спричинені Salmonella, Campylobacter та Clostridium difficile. Терапія ІПП може призводити до зростання ризику шлунково-кишкових інфекцій, таких як інфекції, спричинені Salmonella, Campylobacter та Clostridium difficile. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами. Виходячи з особливостей фармакодинаміки рабепразолу та його профілю небажаних ефектів, малоймовірно, що Рабепразол-СЗ впливає на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами. Однак у разі появи сонливості слід уникати цих видів діяльності.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули кишковорозчинні - 1 капс. активна речовина: рабепразол пелети – 118/236 мг (у перерахунку на рабепразол натрію – 10/20 мг); ядро пелет: рабепразол натрію – 10/20 мг, цукрова крупка (цукроза, патока крохмальна) – 71,47/142,94 мг; натрію карбонат - 1,65/3,3 мг; тальк – 1,77/3,54 мг; титану діоксид - 0,83/1,66 мг; гіпромелоза (гідроксиметилцелюлоза) - 14,75/29,5 мг; оболонка пелет: гіпромелози фталат (гідроксипропілметилфталатцелюлоза) - 15,93/31,86 мг; цетиловий спирт – 1,6/3,2 мг; допоміжні речовини: тверді капсули желатинові №3 (дозування 10 мг)/№1 (дозування 20 мг); корпус: титану діоксид – 2/1%; заліза оксид жовтий --/0,192%; желатин – до 100/до 100%; кришечка: барвник азорубін (барвник кармазин) - 0,6619%/-; індигокармін - 0,0286%/-; титану діоксид - 0,6666/0,3333%; заліза оксид чорний - -/0,53%; заліза оксид червоний - -/0,93%; заліза оксид жовтий - -/0,2%; желатин – до 100/до 100%. Капсули кишковорозчинні, 10мг, 20мг. По 10 чи 14 капс. поміщають у контурну осередкову упаковку. По 30, 60 чи 100 капс. поміщають у банку полімерну або флакон полімерний. Кожну банку або флакон, 2, 3, 6 контурних коміркових упаковок по 10 капс., 1, 2, 4 контурні коміркові упаковки по 14 капс. поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиВміст капсул - сферичні пелети від майже білого до білого з кремуватим або жовтуватим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаПротивиразкове, антистресове, що інгібує протонний насос.ФармакокінетикаАбсорбція. Рабепразол швидко абсорбується з кишечника, і його Cmax у плазмі досягається приблизно через 3,5 години після прийому дози в 20 мг. Зміна Cmax у плазмі та значень AUC рабепразолу мають лінійний характер у діапазоні доз від 10 до 40 мг. Абсолютна біодоступність після перорального прийому 20 мг (порівняно з внутрішньовенним введенням) становить близько 52%. Крім того, біодоступність не змінюється при багаторазовому прийомі рабепразолу. У здорових добровольців T1/2 із плазми становить близько 1 год (варіюючи від 0,7 до 1,5 год), а сумарний кліренс становить 3,8 мл/хв/кг. У пацієнтів з хронічним ураженням печінки AUC збільшено вдвічі порівняно зі здоровими добровольцями, що свідчить про зниження метаболізму першого проходження, а T1/2 із плазми збільшено у 2–3 рази. Ні час прийому препарату протягом доби,ні антациди не впливають на абсорбцію рабепразолу. Прийом препарату з жирною їжею сповільнює абсорбцію рабепразолу на 4 години і більше, проте ні Cmax, ні рівень абсорбції не змінюються. Розподіл. У людини рівень зв'язування рабепразолу з білками плазми становить близько 97%. Метаболізм та виведення У здорових людей після прийому одноразової пероральної дози 20 мг 14С-міченого рабепразолу незміненого препарату в сечі не було знайдено. Близько 90% рабепразолу виводиться із сечею, головним чином у вигляді двох метаболітів: кон'югату меркаптурової кислоти (М5) та карбонової кислоти (М6), а також у формі двох невідомих метаболітів, виявлених у ході токсикологічного аналізу. Частина прийнятого рабепразолу виводиться з калом. Сумарне виведення становить 99,8%. Ці дані свідчать про невелике виведення метаболітів рабепразолу з жовчю. Основним метаболітом є тіоефір (М1). Єдиним активним метаболітом є десметил (М3), однак він спостерігався у низькій концентрації лише у одного учасника дослідження після прийому 80 мг рабепразолу. Термінальна стадія ниркової недостатності. У пацієнтів зі стабільною нирковою недостатністю в термінальній стадії, яким необхідний підтримуючий гемодіаліз (Cl креатиніну <5 мл/хв/1,73 м2), виведення рабепразолу схоже на здоров'я. AUC та Cmax у цих пацієнтів були приблизно на 35% нижчі, ніж у здорових добровольців. У середньому T1/2 рабепразолу становив 0,82 год у здорових добровольців, 0,95 год у пацієнтів під час гемодіалізу та 3,6 год після гемодіалізу. Кліренс препарату у пацієнтів із захворюваннями нирок, які потребують гемодіалізу, був приблизно вдвічі вищим, ніж у здорових добровольців. Хронічний компенсований цироз. Пацієнти з хронічним компенсованим цирозом печінки переносять рабепразол у дозі 20 мг 1 раз на день, хоча AUC подвоєна та Cmax збільшена на 50% порівняно з цими показниками у здорових добровольців відповідної статі. Літні пацієнти. У пацієнтів похилого віку елімінація рабепразолу дещо уповільнена. Після 7 днів прийому рабепразолу по 20 мг на добу у пацієнтів похилого віку AUC була приблизно вдвічі більша, а Cmax підвищена на 60% порівняно з молодими здоровими добровольцями. Проте ознак кумуляції рабепразолу не було. CYP2C19 поліморфізм. У пацієнтів із уповільненим метаболізмом CYP2C19 після 7 днів прийому рабепразолу в дозі 20 мг/добу AUC збільшується в 1,9 раза, а T1/2 – у 1,6 рази порівняно з тими самими параметрами у швидких метаболізаторів, тоді як Cmax збільшується на 40%.ФармакодинамікаРабепразол відноситься до класу антисекреторних речовин, похідних бензімідазолу. Пригнічує секрецію шлункового соку шляхом специфічного пригнічення Н+/К+-АТФази на секреторній поверхні парієтальних клітин шлунка. Блокує заключну стадію секреції соляної кислоти, знижуючи базальну та стимульовану секрецію незалежно від природи подразника. Маючи високу ліпофільність, легко проникає в парієтальні клітини шлунка, концентрується в них, надаючи цитопротекторну дію і збільшуючи секрецію гідрокарбонату. Антисекреторна дія після перорального прийому 20 мг рабепразолу настає протягом 1 години і досягає максимуму через 2-4 години; пригнічення базальної та стимульованої їжею секреції кислоти через 23 години після прийому першої дози становить 62 і 82% відповідно і триває до 48 годин. При припиненні прийому секреторна активність відновлюється протягом 1-2 днів. Протягом перших 2-8 тижнів терапії рабепразолом концентрація гастрину в плазмі збільшується (що є відображенням інгібуючого впливу на секрецію соляної кислоти) і повертається до вихідних рівнів через 1-2 тижні після його відміни. Рабепразол не має антихолінергічних властивостей, не впливає на ЦНС, ССС та дихальну систему. На тлі прийому рабепразолу стійких змін у морфологічній структурі ентерохромафінноподібних клітин, ступеня виразності гастриту, частоті атрофічного гастриту, кишкової метаплазії або поширення інфекції Helicobacter pylori не виявлено.Показання до застосуваннявиразкова хвороба шлунка в стадії загострення та виразка анастомозу; виразкова хвороба дванадцятипалої кишки у стадії загострення; ерозивна та виразкова гастроезофагеальна рефлюксна хвороба у дорослих та дітей з 12 років або рефлюкс-езофагіт; підтримуюча терапія гастроезофагеальної рефлюксної хвороби; неерозивна гастроезофагеальна рефлюксна хвороба; синдром Золлінгера-Еллісона та інші стани, що характеризуються патологічною гіперсекрецією; у комбінації з відповідною антибактеріальною терапією для ерадикації Helicobacter pylori у пацієнтів із виразковою хворобою.Протипоказання до застосуваннягіперчутливість до рабепразолу, заміщених бензімідазолів або допоміжних компонентів препарату; дефіцит сахарази/ізомальтази, непереносимість фруктози, глюкозо-галактозна недостатність; вагітність; період грудного вигодовування; діти до 18 років, крім ГЭРБ (діти до 12 років). З обережністю: тяжка ниркова недостатність; тяжка печінкова недостатність.Вагітність та лактаціяДаних щодо безпеки застосування рабепразолу під час вагітності немає. Дослідження репродуктивності на щурах та кроликах не виявили ознак порушення фертильності чи дефектів розвитку плода, зумовлених рабепразолом; однак у щурів у невеликих кількостях препарат проникає крізь плацентарний бар'єр. Рабепразол протипоказаний при вагітності. Невідомо, чи виділяється рабепразол із грудним молоком. Відповідні дослідження щодо застосування препарату під час грудного вигодовування не проводилися. Разом з тим рабепразол виявлений у молоці щурів, що лакують, і тому його не можна застосовувати жінкам в період грудного вигодовування.Побічна діяУ ході клінічних досліджень відзначалися такі небажані реакції при прийомі рабепразолу: головний біль, запаморочення, астенія, біль у животі, діарея, метеоризм, сухість у роті, висипання. Небажані реакції систематизовані відповідно до класифікації ВООЗ: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, <1/10); нечасто (≥1/1000, <1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000); частота невідома (неможливо визначити, виходячи з доступних даних). З боку імунної системи: рідко – гострі системні алергічні реакції (включаючи набряк обличчя, гіпотонію, задишку). З боку крові та лімфатичної системи: рідко – тромбоцитопенія, нейтропенія, лейкопенія. З боку обміну речовин та харчування: рідко – анорексія; частота невідома – гіпонатріємія, гіпомагніємія. З боку нервової системи: часто – безсоння, головний біль, запаморочення; нечасто – сонливість, знервованість; рідко – депресія; частота невідома - сплутаність свідомості. З боку органу зору: рідко – порушення зору. З боку судин: частота невідома – периферичний набряк. З боку дихальної системи: часто кашель, фарингіт, риніт; нечасто – синусит, бронхіт. З боку травної системи: часто біль у животі, діарея, метеоризм, нудота, блювання, запор; нечасто - диспепсія, відрижка, сухість у роті; рідко – стоматит, гастрит, порушення смаку. З боку гепатобіліарної системи: рідко – гепатит, жовтяниця, печінкова енцефалопатія. З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – інфекція сечовивідних шляхів; рідко – інтерстиціальний нефрит. З боку шкіри та підшкірних тканин: рідко – бульозні висипання, кропив'янка; дуже рідко – мультиформна еритема, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона. З боку кістково-м'язової системи: часто біль у спині; нечасто - міалгія, артралгія, судома м'язів ніг, перелом кісток стегна, зап'ястя або хребта. З боку репродуктивної системи: частота невідома – гінекомастія. З боку лабораторних та інструментальних досліджень: рідко – підвищення активності печінкових трансаміназ, збільшення маси тіла. Інші: часто – інфекції.Взаємодія з лікарськими засобамиУповільнює виведення деяких ЛЗ, що метаболізуються в печінці шляхом мікросомального окиснення (діазепам, фенітоїн, непрямі антикоагулянти). Спільне застосування рабепразолу з кетоконазолом або ітраконазолом може призвести до значного зниження концентрації протигрибкових препаратів у плазмі. Не рекомендується спільне застосування інгібіторів протонної помпи (ІПП) з атаназавір, т.к. значно знижуються ефекти атаназавіру. Рабепразол пригнічує метаболізм циклоспорину. При одночасному прийомі ІПП та метотрексату можна припустити підвищення концентрації останнього та/або його метаболіту гідроксиметотрексату та збільшення T1/2. При одночасному застосуванні рабепразолу, амоксициліну та кларитроміцину показники AUC та Cmax для кларитроміцину та амоксициліну були схожими при порівнянні комбінованої терапії з монотерапією. Показники AUC та Cmax рабепразолу збільшувалися на 11 та 34% відповідно, а AUC та Cmax 14-гідроксикларитроміцину (активний метаболіт кларитроміцину) збільшувалися на 42 та 46% відповідно. Це збільшення показників був визнано клінічно значущим. Одночасне застосування рабепразолу та суспензій антацидів, що містять алюмінію та/або магнію гідроксид, не призводить до клінічно значущої взаємодії.Спосіб застосування та дозиВсередину. Капсули препарату Рабепразол-СЗ слід ковтати повністю. Встановлено, що час доби, ні прийом їжі не впливають на активність рабепразолу. При виразковій хворобі шлунка на стадії загострення та виразці анастомозу рекомендується приймати внутрішньо по 10 або 20 мг 1 раз на день. Зазвичай лікування наступає після 6 тижнів терапії, проте в деяких випадках тривалість лікування може бути збільшена ще на 6 тижнів. При виразковій хворобі дванадцятипалої кишки на стадії загострення рекомендується приймати внутрішньо по 20 мг 1 раз на день. У деяких випадках лікувальний ефект настає при прийомі 10 мг один раз на день. Тривалість лікування становить від 2 до 4 тижнів. У разі потреби тривалість лікування може бути збільшена ще на 4 тижні. При лікуванні ерозивної ГЕРХ або рефлюкс-езофагіту рекомендується приймати внутрішньо по 10 або 20 мг 1 раз на день. Тривалість лікування становить від 4 до 8 тижнів. У разі потреби тривалість лікування може бути збільшена ще на 8 тижнів. При підтримуючій терапії ГЕРХ рекомендується приймати внутрішньо по 10 або 20 мг 1 раз на день. Тривалість лікування залежить стану пацієнта. При неерозивній гастроезофагеальній рефлюксній хворобі без езофагіту рекомендується приймати внутрішньо по 10 або 20 мг 1 раз на день. Якщо після 4 тижнів лікування симптоми не зникають, слід провести додаткове дослідження пацієнта. Після усунення симптомів для попередження їх подальшого виникнення слід приймати препарат внутрішньо в дозі 10 мг 1 раз на день на вимогу. Для лікування синдрому Золлінгера-Еллісона та інших станів, що характеризуються патологічною гіперсекрецією, дозу підбирають індивідуально. Початкова доза – 60 мг на день, потім дозу підвищують та призначають препарат у дозі до 100 мг на день при одноразовому прийомі або по 60 мг 2 рази на день. Для деяких пацієнтів дрібне дозування препарату є кращим. Лікування має продовжуватися у міру клінічної необхідності. У деяких пацієнтів із синдромом Золлінгера-Еллісона тривалість лікування рабепразолом становила до одного року. Для ерадикації Helicobacter pylori рекомендується приймати внутрішньо 20 мг 2 рази на день за певною схемою з відповідною комбінацією антибіотиків. Тривалість лікування становить 7 днів. Пацієнти з нирковою та печінковою недостатністю. Корекція дози пацієнтам з нирковою недостатністю не потрібна. У пацієнтів з печінковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості концентрація рабепразолу в крові зазвичай вища, ніж у здорових добровольців. При призначенні препарату Рабепразол-СЗ пацієнтам з тяжким ступенем тяжкості печінкової недостатності слід бути обережним. Літні пацієнти. Корекція дози не потрібна. Діти. Безпека та ефективність рабепразолу 20 мг для короткострокового (до 8 тижнів) лікування ГЕРХ у дітей віком 12 років і більше підтверджена екстраполяцією результатів адекватних та добре контрольованих досліджень, що підтверджують ефективність рабепразолу для дорослих та дослідженнями безпеки та фармакокінетики для пацієнтів. Рекомендована доза для дітей віком від 12 років і більше становить 20 мг 1 раз на день тривалістю до 8 тижнів. Безпека та ефективність рабепразолу для лікування ГЕРХ у дітей віком до 12 років не встановлена. Безпека та ефективність рабепразолу для застосування за іншими показаннями не встановлена для пацієнтів дитячого віку.ПередозуванняСимптоми: дані про навмисне або випадкове передозування мінімальні. Лікування: Рабепразол добре зв'язується з білками плазми, тому слабко виводиться при діалізі. При передозуванні необхідно проводити симптоматичне та підтримуюче лікування. Специфічний антидот для рабепразол невідомий.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВідповідь пацієнта на терапію рабепразолом не виключає наявність злоякісних новоутворень у шлунку. Капсули препарату Рабепразол-СЗ слід ковтати повністю. Встановлено, що час доби, ні прийом їжі не впливають на активність рабепразолу. У спеціальному дослідженні у пацієнтів з легкими або помірними порушеннями функції печінки не було виявлено значної відмінності частоти побічних ефектів препарату Рабепразол-СЗ від такої у підібраних за статтю та віком здорових осіб, але незважаючи на це, рекомендується бути обережним при першому призначенні препарату Рабепразол пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки. Пацієнтам з порушеннями функції нирок або печінки коригування дози препарату Рабепразол не потрібне. AUC рабепразолу у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки приблизно вдвічі вище, ніж у здорових пацієнтів. Гіпомагніємія. При лікуванні ІПП протягом принаймні 3 місяців у поодиноких випадках були відмічені випадки симптоматичної або асимптоматичної гіпомагніємії. Найчастіше ці повідомлення надходили через рік після проведення терапії. Серйозними побічними явищами були тетанія, аритмія та судоми. Більшості пацієнтів потрібно лікування гіпомагніємії, що включає заміщення магнію і скасування терапії ІПП. У пацієнтів, які отримуватимуть тривале лікування або приймають ІПП з препаратами, такими як дигоксин або здатними викликати гіпомагніємію (наприклад, діуретики), необхідний контроль вмісту магнію до початку лікування ІПП та в період лікування. Переломи. Терапія ІПП може призвести до зростання ризику, пов'язаних з остеопорозом переломів стегна, зап'ястя або хребта. Ризик переломів був збільшений у пацієнтів, які отримували високі дози ІПП тривало (рік та більше). Одночасне застосування рабепразолу з метотрексатом. Згідно з літературними даними, одночасний прийом ІПП з метотрексатом (насамперед у високих дозах) може призвести до підвищення концентрації метотрексату та/або його метаболіту гідроксиметотрексату та збільшити T1/2, що може призвести до прояву токсичності метотрексату. При необхідності застосування високих доз метотрексату може бути розглянута можливість тимчасового припинення терапії ІПП. Інфекції, спричинені Salmonella, Campylobacter та Clostridium difficile. Терапія ІПП може призводити до зростання ризику шлунково-кишкових інфекцій, таких як інфекції, спричинені Salmonella, Campylobacter та Clostridium difficile. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами. Виходячи з особливостей фармакодинаміки рабепразолу та його профілю небажаних ефектів, малоймовірно, що Рабепразол-СЗ впливає на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами. Однак у разі появи сонливості слід уникати цих видів діяльності.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Діюча речовина: рабепразол натрію – 10,00 мг; допоміжні речовини: цукрові пелети (цукроза – 85,91%, крохмаль – 13,64%, повідон К-30 – 0,45%) – 71,24 мг, натрію карбонат – 1,65 мг, тальк – 1,76 мг , титану діоксид – 0,82 мг, гіпромелоза – 14,71 мг; склад оболонки пелет: гіпромелози фталат (гідроксипропілметилфталатцелюлоза) – 15,88 мг, цетиловий спирт – 1,59 мг]; капсули тверді желатинові № 3: титану діоксид – 1,0%, барвник заліза оксид жовтий – 0,27%, барвник синій патентований – 0,015%, желатин – до 100%. Капсули кишковорозчинні 10 мг. По 7, 14, 15 або 30 капсул в контурній комірковій упаковці з полівінілхлоридної плівки або полівінілхлоридної/полівініліденхлоридної і фольги алюмінієвої. По 14 або 30 капсул у банку з поліетилену високої щільності, закупореною кришкою натягується з контролем першого розтину з поліетилену високої щільності. 2 або 4 контурні осередкові упаковки по 7 капсул, 1 або 2 контурні осередкові упаковки по 14 капсул, 1 або 2 контурні осередкові упаковки по 15 капсул, 1 контурне осередкове упаковка по 30 капсул або одна банка разом з інструкцією із застосування в пачці.Опис лікарської формиТверді желатинові капсули №3 зеленого кольору. Вміст капсул - сферичні пелети від майже білого до білого з коричневим або жовтуватим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаЗасіб, що знижує секрецію залоз шлунка – протонної помпи інгібітор.ФармакокінетикаАбсорбція Рабепразол швидко абсорбується з кишечника, і його пікові концентрації у плазмі досягаються приблизно через 3,5 години після прийому дози в 20 мг. Зміна пікових концентрацій у плазмі (Сmax) та значень площі під кривою "концентрація-час" (AUC) рабепразолу мають лінійний характер у діапазоні доз від 10 до 40 мг. Абсолютна біодоступність після перорального прийому 20 мг (порівняно з внутрішньовенним введенням) становить близько 52%. Крім того, біодоступність не змінюється при багаторазовому прийомі рабепразолу. У здорових добровольців період напіввиведення із плазми становить близько 1 год (варіюючи від 0,7 до 1,5 год), а сумарний кліренс становить 3,8 мл/хв/кг. У пацієнтів з хронічним ураженням печінки AUC збільшено вдвічі порівняно зі здоровими добровольцями, що свідчить про зниження метаболізму першого проходження,а період напіввиведення із плазми збільшений у 2-3 рази. Ні час прийому препарату протягом доби, ні антациди не впливають на абсорбцію рабепразолу. Прийом препарату з жирною їжею сповільнює абсорбцію рабепразолу на 4 години і більше, проте ні Сmax, ні абсорбція не змінюються. Розподіл У людини рівень зв'язування рабепразолу з білками плазми становить близько 97%. Метаболізм та виведення У здорових людей Після прийому одноразової пероральної дози 20 мг 14С-міченого рабепразолу натрію незміненого препарату в сечі не було знайдено. Близько 90% рабепразолу виводиться із сечею головним чином у вигляді двох метаболітів: кон'югату меркаптурової кислоти (М5) та карбонової кислоти (М6), а також у формі двох невідомих метаболітів, виявлених у ході токсикологічного аналізу. Частина прийнятого рабепразолу натрію виводиться з калом. Сумарне виведення становить 99,8%. Ці дані свідчать про невелике виведення метаболітів натрію рабепразолу з жовчю. Основним метаболітом є тіоефір (М 1). Єдиним активним метаболітом є десметил (М3), однак він спостерігався у низькій концентрації лише у одного учасника дослідження після прийому 80 мг рабепразолу. Термінальна стадія ниркової недостатності У пацієнтів із стабільною нирковою недостатністю у термінальній стадії, яким необхідний підтримуючий гемодіаліз (кліренс креатиніну) Хронічний компенсований цироз Пацієнти з хронічним компенсованим цирозом печінки переносять рабепразол натрію в дозі 20 мг 1 раз на день, хоча AUC подвоєна та Сmax збільшена на 50% порівняно зі здоровими добровольцями відповідної статі. Літні пацієнти У пацієнтів похилого віку елімінація рабепразолу дещо уповільнена. Після 7 днів прийому рабепразолу по 20 мг на добу у осіб похилого віку AUC була приблизно вдвічі більша, а Сmax підвищена на 60% порівняно з молодими здоровими добровольцями. Однак ознак кумуляції рабепразолу не відзначалося. CYP2C19 поліморфізм У пацієнтів із уповільненим метаболізмом CYP2C19 після 7 днів прийому рабепразолу в дозі 20 мг на добу AUC збільшується у 1,9 раза, а період напіввиведення у 1,6 рази порівняно з тими самими параметрами у "швидких метаболізаторів", у той час як Сmax збільшується на 40%.ФармакодинамікаМеханізм дії Рабепразол натрію відноситься до класу антисекреторних речовин, похідних бензімідазолу. Рабепразол натрію пригнічує секрецію шлункового соку шляхом специфічного пригнічення Н+/К+ АТФази на секреторній поверхні парієтальних клітин шлунка. Н+/К+ АТФаза є білковим комплексом, який функціонує як протонна помпа, таким чином, рабепразол натрію є інгібітором протонної помпи в шлунку і блокує фінальну стадію продукції кислоти. Даний ефект є дозозалежним і призводить до придушення як базальної так і секреції кислоти, що стимулюється, незалежно від подразника. Рабепразол натрію не має антихолінергічних властивостей. Антисекреторна дія Після перорального прийому 20 мг рабепразолу антисекреторний ефект натрію розвивається протягом години. Інгібування базальної та стимульованої секреції кислоти через 23 години після прийому першої дози рабепразолу натрію становить 69% та 82% відповідно, і продовжується до 48 годин. Така тривалість фармакодинамічної дії набагато перевищує передбачуваний період напіввиведення (приблизно одну годину). Цей ефект можна пояснити тривалим зв'язуванням лікарської речовини з Н+/К+ АТФазою парієтальних клітин шлунка. Величина інгібуючої дії рабепразолу натрію на секрецію кислоти досягає плато після трьох днів прийому натрію рабепразолу. При припиненні прийому секреторна активність відновлюється протягом 1-2 днів. Вплив на рівень гастрину у плазмі У ході клінічних досліджень пацієнти приймали 10 або 20 мг натрію рабепразолу щодня при тривалості лікування до 43 місяців. Рівень гастрину в плазмі був підвищений перші 2-8 тижнів, що відображає інгібуючу дію на секрецію кислоти. Концентрація гастрину поверталася до початкового рівня, зазвичай, протягом 1-2 тижнів після припинення лікування. Вплив на ентерохромафіноподібні клітини При дослідженні зразків біопсії шлунка людини з області антруму та дна шлунка 500 пацієнтів, які отримували рабепразол натрію або препарат порівняння протягом 8 тижнів, стійкі зміни в морфологічній структурі ентерохромафіноподібних клітин, ступеня виразності гастриту, частоті атрофічного гастриту, кишкової метаплазії були виявлені. У дослідженні за участю понад 400 пацієнтів, які отримували рабепразол натрію (10 мг/день або 20 мг/день) тривалістю до 1 року, частота гіперплазії була низькою та порівнянною з такою для омепразолу (20 мг/кг). Не було зареєстровано жодного випадку аденоматозних змін або карциноїдних пухлин, що спостерігалися у щурів. Інші ефекти Системні ефекти рабепразолу натрію щодо центральної нервової системи, серцево-судинної або дихальної систем зараз не виявлені. Було показано, що рабепразол натрію при пероральному прийомі в дозі 20 мг протягом 2 тижнів не впливає на функцію щитовидної залози, вуглеводний обмін, рівень паратиреоїдного гормону в крові, а також на рівень кортизолу, естрогенів, тестостерону, пролактину, глюкагону. (ФСГ), лютеїнізуючого гормону (ЛГ), реніну, альдостерону та соматотропного гормону.Показання до застосуванняСимптоми диспепсії, пов'язаної з підвищеною кислотністю шлункового соку, у т. ч. симптоми гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (печія, кисла відрижка).Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до рабепразолу, заміщених бензімідазолів або допоміжних компонентів препарату; вагітність; період грудного вигодовування; дефіцит сахарази/ізомальтази, непереносимість фруктози, глюкозо-галактозна недостатність; вік до 18 років. З обережністю: Тяжка ниркова недостатність.Вагітність та лактаціяВагітність Даних щодо безпеки застосування рабепразолу під час вагітності немає. Дослідження репродуктивності на щурах та кроликах не виявили ознак порушення фертильності чи дефектів розвитку плода, зумовлених рабепразолом; однак у щурів у невеликих кількостях рабепразол проникає через плацентарний бар'єр. Препарат протипоказаний під час вагітності. Період грудного вигодовування Невідомо, чи виділяється рабепразол із грудним молоком. Відповідні дослідження у жінок, що годують, не проводилися. Разом з тим рабепразол виявлений в молоці щурів, і тому його не можна призначати жінкам, що годують.Побічна діяВиходячи з досвіду клінічних досліджень, можна дійти невтішного висновку, що рабепразол зазвичай добре переноситься пацієнтами. Побічні ефекти, загалом слабко виражені чи помірні, носять минущий характер. При прийомі рабепразолу під час клінічних досліджень відзначалися такі побічні дії: головний біль, біль у животі, діарея, метеоризм, запор, сухість у роті, запаморочення, висипання, периферичний набряк. Небажані реакції систематизовані щодо кожної із систем органів з використанням наступної класифікації частоти народження: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100 до Порушення з боку імунної системи: рідко – гострі системні алергічні реакції. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: рідко – тромбоцитопенія, нейтропенія, лейкопенія. Порушення з боку обміну речовин та харчування: рідко – гіпомагніємія. Порушення з боку гепатобіліарної системи: нечасто – підвищення активності печінкових ферментів; рідко – гепатит, жовтяниця, печінкова енцефалопатія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: дуже рідко – інтерстиціальний нефрит. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: рідко – бульозні висипання, кропив'янка; дуже рідко – мультиформна еритема, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона. Порушення з боку кістково-м'язової системи: рідко – міалгія, артралгія. Порушення з боку репродуктивної системи: дуже рідко – гінекомастія. Змін інших лабораторних показників у ході прийому рабепразолу натрію не спостерігалося. Згідно з даними постмаркетингових спостережень при прийомі інгібіторів протонної помпи (ІПП) можливе збільшення ризику виникнення переломів, підгострого шкірного червоного вовчаку та залізистих поліпів дна шлунка. Рідкісні повідомлення про ниркову енцефалопатію були отримані у пацієнтів із цирозом.Взаємодія з лікарськими засобамиСистема цитохрому Р450. Рабепразол натрію, як і інші інгібітори протонної помпи (ІПП), метаболізується за участю системи цитохрому Р450 (CYP450) у печінці. У дослідженнях in vitro на мікросомах печінки людини було показано, що рабепразол метаболізується натрію ізоферментами CYP2C19 і CYP3A4. Дослідження на здорових добровольцях показали, що рабепразол натрію не має фармакокінетичних або клінічно значимих взаємодій з лікарськими речовинами, які метаболізуються системою цитохрому Р450 - варфарином, фенітоїном, теофіліном та діазепамом (незалежно від того, метаболізують. Было проведено исследование комбинированной терапии с антибактериальными препаратами. В данном четырехстороннем перекрестном исследовании участвовали 16 здоровых добровольцев, которые получали 20 мг рабепразола, 1000 мг амоксициллина, 500 мг кларитромицина или комбинацию этих трех препаратов (РАК - рабепразол, амоксициллин, кларитромицин). Показатели AUC и Сmax для кларитромицина и амоксициллина были схожими при сравнении комбинированной терапии с монотерапией. Показатели AUC и Сmax для рабепразола увеличились на 11% и 34%, соответственно, а для 14-гидрокси-кларитромицина (активного метаболита кларитромицина) AUC и max увеличились на 42% и 46%, соответственно, для комбинированной терапии в сравнении с монотерапией. Данное увеличение показателей воздействия для рабепразола и кларитромицина не было признано клинически значимым. Взаимодействия вследствие ингибирования секреции желудочного сока Рабепразол натрия осуществляет устойчивое и продолжительное подавление секреции желудочного сока. Таким образом, может происходить взаимодействие с веществами, для которых абсорбция зависит от pH. При одновременном приеме с рабепразолом натрия абсорбция кетоконазола уменьшается на 30%, а абсорбция дигоксина увеличивается на 22%. Следовательно, для некоторых пациентов должно проводиться наблюдение для решения вопроса о необходимости корректировки дозы при одновременном приеме рабепразола с кетоконазолом, дигоксином или другими лекарственными препаратами, для которых абсорбция зависит от pH. Атазанавир При одновременном приеме атазанавира 300 мг/ритонавира 100 мг с омепразолом (40 мг 1 раз в день) или атазанавира 400 мг с лансопразолом (60 мг 1 раз в день) здоровыми добровольцами наблюдалось существенное снижение воздействия атазанавира. Абсорбция атазанавира зависит от pH. Хотя одновременный прием с рабепразолом не изучался, схожие результаты ожидаются также для других ингибиторов протонного насоса. Таким образом, не рекомендуется одновременный прием атазанавира с ингибиторами протонного насоса, включая рабепразол. Антацидные средства В клинических исследованиях антацидные вещества применялись совместно с рабепразолом натрия. Клинически значимые взаимодействия рабепразола натрия с гелем гидроксида алюминия или с гидроксидом магния не наблюдались. Прием пищи У клінічному дослідженні під час прийому рабепразолу натрію з збідненою жирами їжею клінічно значимих взаємодій немає. Прийом рабепразолу натрію одночасно з збагаченою жирами їжею може уповільнити всмоктування рабепразолу до 4 годин і більше, проте Сmax та AUC не змінюються. Циклоспорин Експерименти in vitro з використанням мікросом печінки людини показали, що рабепразол пригнічує метаболізм циклоспорину з IC50 62 мкмоль, тобто в концентрації, що в 50 разів перевищує Сmax для здорових добровольців після 14 днів прийому 20 мг рабепразолу. Ступінь інгібування схожа на такий для омепразолу для еквівалентних концентрацій. Метотрексат Згідно з даними повідомлень про небажані явища, даними опублікованих фармакокінетичних досліджень та даними ретроспективного аналізу можна припустити, що одночасний прийом ІПП та метотрексату (насамперед у високих дозах) може призвести до підвищення концентрації метотрексату та/або його метаболіту гідроксиметотрекса. Проте спеціальних досліджень лікарської взаємодії метотрексату з ІПП не проводилося. Вплив на результати лабораторних досліджень Застосування ІПП призводить до зниження кислотності шлункового соку, що може призвести до збільшення вмісту хромограніну А (CgA) у сироватці крові. Підвищений рівень CgA може спричинити помилкову інтерпретацію результатів лабораторних досліджень на наявність нейроендокринної пухлини. Щоб уникнути цього впливу, застосування рабепразолу повинно бути тимчасово припинено, принаймні за 14 днів до оцінки рівня CgA; повторення тесту слід розглянути, якщо вихідний рівень CgA є високим.Спосіб застосування та дозиВсередину в дозі 10 мг 1 раз на добу. Капсули слід ковтати повністю, не розжовуючи. Рекомендується прийом препарату вранці, перед їдою. Встановлено, що час доби, ні прийом їжі не впливають на активність рабепразолу натрію, але рекомендований час прийому сприяє кращому дотриманню пацієнтами схеми лікування. За відсутності ефекту протягом перших трьох днів лікування потрібний огляд спеціаліста. Максимальний курс лікування без консультації лікаря – 14 днів.ПередозуванняСимптоми Дані про навмисне або випадкове передозування мінімальні. Випадків тяжкого передозування рабепразолом не було відзначено. Лікування Специфічний антидот для рабепразол невідомий. Рабепразол добре зв'язується з білками плазми, тому слабко виводиться при діалізі. При передозуванні необхідно проводити симптоматичне та підтримуюче лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВідповідь пацієнта на терапію рабепразолом натрію не виключає наявності злоякісних новоутворень у шлунку. Капсули не можна розжовувати чи подрібнювати. Капсули слід ковтати повністю. Встановлено, що час доби, ні прийом їжі не впливають на активність рабепразолу натрію. У спеціальному дослідженні у пацієнтів з легкими або помірними порушеннями функції печінки не було виявлено значної відмінності частоти побічних ефектів рабепразолу від такої у підібраних за статтю та віком здорових осіб; печінки. AUC рабепразолу у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки приблизно вдвічі вище, ніж у здорових пацієнтів. Пацієнтам із порушеннями функції нирок або печінки коригування дози рабепразолу не потрібне. Гіпомагніємія При лікуванні інгібіторами протонної помпи протягом принаймні 3 місяців у поодиноких випадках були відмічені випадки симптоматичної або асимптоматичної гіпомагніємії. Найчастіше ці повідомлення надходили через рік після проведення терапії. Серйозними побічними явищами були тетанія, аритмія та судоми. Більшості пацієнтів потрібно лікування гіпомагніємії, що включає заміщення магнію і скасування терапії інгібіторами протонної помпи. У пацієнтів, які отримуватимуть тривале лікування або приймають інгібітори протонної помпи з препаратами, такими як дигоксин або препаратами, які можуть спричинити гіпомагніємію (наприклад, діуретики), медичні працівники повинні контролювати рівень магнію до початку лікування інгібіторами протонної помпи та в період лікування. Пацієнти не повинні приймати одночасно з рабепразолом інші засоби, що знижують кислотність, наприклад, блокатори Н2-рецепторів або інгібітори протонного насоса. Переломи кісток За даними спостережних досліджень, можна припустити, що терапія інгібіторами протонної помпи (ІПП) може призвести до зростання ризику пов'язаних з остеопорозом переломів стегна, зап'ястя або хребта. Ризик переломів був збільшений у пацієнтів, які отримували високі дози ІПП тривало (рік та більше). Одночасне застосування рабепразолу з метотрексатом Згідно з літературними даними, одночасний прийом ІПП з метотрексатом (насамперед у високих дозах) може призвести до підвищення концентрації метотрексату та/або його метаболіту гідроксиметотрексату та збільшити період напіввиведення, що може призвести до прояву токсичності метотрексату. При необхідності застосування високих доз метотрексату може бути розглянута можливість тимчасового припинення терапії ІПП. Clostridium difficile Терапія ІПП може призводити до зростання ризику шлунково-кишкових інфекцій, таких як Clostridium difficile. Підгострий шкірний червоний вовчак (ПККВ) Є повідомлення про випадки ПККВ під час терапії ІПП. Якщо ураження шкіри з'являються, особливо на ділянках шкіри, що зазнали впливу прямих сонячних променів, та супроводжуються артралгією, пацієнту необхідно негайно звернутися за медичною допомогою, медичний працівник повинен ухвалити рішення про припинення терапії рабепразолом. Виникнення ПККВ під час попередньої терапії ІПП може збільшити ризик виникнення ПККВ прийому інших ІПП. Залізисті поліпи дна шлунка Тривале використання ІПП, включаючи рабепразол, мабуть, пов'язане з підвищеним ризиком виникнення залізистих поліпів дна шлунка. Більшість залізистих поліпів дна шлунка безсимптомні. Пацієнти з великими або виразками поліпами можуть наражатися на ризик шлунково-кишкових кровотеч або тонкокишкової непрохідності. Дозування та тривалість терапії ІПП для таких пацієнтів мають бути мінімальними. Пацієнтам, які приймають рабепразол для короткочасного симптоматичного лікування проявів ГЕРХ та НЕРХ (наприклад, печії) без рецепта, слід звернутися до лікаря у таких випадках: застосування засобів для зняття симптомів печії та порушення травлення протягом 4 тижнів та більше; поява нових симптомів або зміна симптомів, що раніше спостерігалися, у пацієнтів віком понад 55 років; випадки ненавмисного зменшення маси тіла, анемії, кровотеч у шлунково-кишковому тракті, дисфагії, болю при ковтанні, постійної блювоти або блювання з кров'ю та вмістом шлунка, випадки виразки шлунка або операцій на шлунку в анамнезі, жовтяниці тощо. (У т. ч. порушення функції печінки та нирок). Пацієнти, які тривалий час страждають від повторюваних симптомів порушення травлення або печії, повинні регулярно спостерігатися у лікаря. Пацієнти віком понад 55 років, які щодня приймають безрецептурні препарати для зняття симптомів печії та порушення травлення, повинні проінформувати про це свого лікаря. Пацієнти не повинні приймати одночасно з рабепразолом інші засоби, що знижують кислотність, наприклад, блокатори Н2-рецепторів або інгібітори протонної помпи. При застосуванні інших препаратів пацієнтам слід проконсультуватися з фармацевтом або лікарем перед початком терапії рабепразолом без рецепта. Пацієнти повинні повідомити лікаря перед початком застосування рабепразолу без рецепта, якщо призначено ендоскопічне дослідження. Слід уникати прийому рабепразолу перед проведенням сечовини дихального тесту. Пацієнти з тяжкими порушеннями функції печінки повинні звернутися до лікаря перед початком терапії рабепразолом, що відпускається без рецепта, для короткочасного симптоматичного лікування ГЕРХ та НЕРХ (наприклад, печії). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Виходячи з особливостей фармакодинаміки рабепразолу та його профілю небажаних ефектів, малоймовірно, що він впливає на здатність керувати автомобілем і працювати з технікою. Однак, у разі появи сонливості слід уникати цих видів діяльності.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептом
Склад, форма випуску та упаковкаКасули - 1 капс. діюча речовина: рабепразол натрію – 10,00 мг; допоміжні речовини: цукрові пелети (цукроза – 85,91%, крохмаль – 13,64%, повідон К-30 – 0,45%) – 71,24 мг, натрію карбонат – 1,65 мг, тальк – 1,76 мг , титану діоксид – 0,82 мг, гіпромелоза – 14,71 мг; склад оболонки пелет: гіпромелози фталат (гідроксипропілметилфталатцелюлоза) – 15,88 мг, цетиловий спирт – 1,59 мг; капсули тверді желатинові № 3: титану діоксид – 1,0%, барвник заліза оксид жовтий – 0,27%, барвник синій патентований – 0,015%, желатин – до 100%. Капсули кишковорозчинні 10 мг. По 7, 14, 15 або 30 капсул в контурній комірковій упаковці з полівінілхлоридної плівки або полівінілхлоридної/полівініліденхлоридної і фольги алюмінієвої. По 14 або 30 капсул у банку з поліетилену високої щільності, закупореною кришкою натягується з контролем першого розтину з поліетилену високої щільності. 2 або 4 контурні осередкові упаковки по 7 капсул, 1 або 2 контурні осередкові упаковки по 14 капсул, 1 або 2 контурні осередкові упаковки по 15 капсул, 1 контурне осередкове упаковка по 30 капсул або одна банка разом з інструкцією із застосування в пачці.Опис лікарської формиТверді желатинові капсули №3 зеленого кольору. Вміст капсул - сферичні пелети від майже білого до білого з коричневим або жовтуватим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаЗасіб, що знижує секрецію залоз шлунка – протонної помпи інгібітор.ФармакокінетикаАбсорбція Рабепразол швидко абсорбується з кишечника, і його пікові концентрації у плазмі досягаються приблизно через 3,5 години після прийому дози в 20 мг. Зміна пікових концентрацій у плазмі (Сmax) та значень площі під кривою "концентрація-час" (AUC) рабепразолу мають лінійний характер у діапазоні доз від 10 до 40 мг. Абсолютна біодоступність після перорального прийому 20 мг (порівняно з внутрішньовенним введенням) становить близько 52%. Крім того, біодоступність не змінюється при багаторазовому прийомі рабепразолу. У здорових добровольців період напіввиведення із плазми становить близько 1 год (варіюючи від 0,7 до 1,5 год), а сумарний кліренс становить 3,8 мл/хв/кг. У пацієнтів з хронічним ураженням печінки AUC збільшено вдвічі порівняно зі здоровими добровольцями, що свідчить про зниження метаболізму першого проходження,а період напіввиведення із плазми збільшений у 2-3 рази. Ні час прийому препарату протягом доби, ні антациди не впливають на абсорбцію рабепразолу. Прийом препарату з жирною їжею сповільнює абсорбцію рабепразолу на 4 години і більше, проте ні Сmax, ні абсорбція не змінюються. Розподіл У людини рівень зв'язування рабепразолу з білками плазми становить близько 97%. Метаболізм та виведення У здорових людей Після прийому одноразової пероральної дози 20 мг 14С-міченого рабепразолу натрію незміненого препарату в сечі не було знайдено. Близько 90% рабепразолу виводиться із сечею головним чином у вигляді двох метаболітів: кон'югату меркаптурової кислоти (М5) та карбонової кислоти (М6), а також у формі двох невідомих метаболітів, виявлених у ході токсикологічного аналізу. Частина прийнятого рабепразолу натрію виводиться з калом. Сумарне виведення становить 99,8%. Ці дані свідчать про невелике виведення метаболітів натрію рабепразолу з жовчю. Основним метаболітом є тіоефір (М 1). Єдиним активним метаболітом є десметил (М3), однак він спостерігався у низькій концентрації лише у одного учасника дослідження після прийому 80 мг рабепразолу. Термінальна стадія ниркової недостатності У пацієнтів із стабільною нирковою недостатністю у термінальній стадії, яким необхідний підтримуючий гемодіаліз (кліренс креатиніну) Хронічний компенсований цироз Пацієнти з хронічним компенсованим цирозом печінки переносять рабепразол натрію в дозі 20 мг 1 раз на день, хоча AUC подвоєна та Сmax збільшена на 50% порівняно зі здоровими добровольцями відповідної статі. Літні пацієнти У пацієнтів похилого віку елімінація рабепразолу дещо уповільнена. Після 7 днів прийому рабепразолу по 20 мг на добу у осіб похилого віку AUC була приблизно вдвічі більша, а Сmax підвищена на 60% порівняно з молодими здоровими добровольцями. Однак ознак кумуляції рабепразолу не відзначалося. CYP2C19 поліморфізм У пацієнтів із уповільненим метаболізмом CYP2C19 після 7 днів прийому рабепразолу в дозі 20 мг на добу AUC збільшується у 1,9 раза, а період напіввиведення у 1,6 рази порівняно з тими самими параметрами у "швидких метаболізаторів", у той час як Сmax збільшується на 40%.ФармакодинамікаМеханізм дії Рабепразол натрію відноситься до класу антисекреторних речовин, похідних бензімідазолу. Рабепразол натрію пригнічує секрецію шлункового соку шляхом специфічного пригнічення Н+/К+ АТФази на секреторній поверхні парієтальних клітин шлунка. Н+/К+ АТФаза є білковим комплексом, який функціонує як протонна помпа, таким чином, рабепразол натрію є інгібітором протонної помпи в шлунку і блокує фінальну стадію продукції кислоти. Даний ефект є дозозалежним і призводить до придушення як базальної так і секреції кислоти, що стимулюється, незалежно від подразника. Рабепразол натрію не має антихолінергічних властивостей. Антисекреторна дія Після перорального прийому 20 мг рабепразолу антисекреторний ефект натрію розвивається протягом години. Інгібування базальної та стимульованої секреції кислоти через 23 години після прийому першої дози рабепразолу натрію становить 69% та 82% відповідно, і продовжується до 48 годин. Така тривалість фармакодинамічної дії набагато перевищує передбачуваний період напіввиведення (приблизно одну годину). Цей ефект можна пояснити тривалим зв'язуванням лікарської речовини з Н+/К+ АТФазою парієтальних клітин шлунка. Величина інгібуючої дії рабепразолу натрію на секрецію кислоти досягає плато після трьох днів прийому натрію рабепразолу. При припиненні прийому секреторна активність відновлюється протягом 1-2 днів. Вплив на рівень гастрину у плазмі У ході клінічних досліджень пацієнти приймали 10 або 20 мг натрію рабепразолу щодня при тривалості лікування до 43 місяців. Рівень гастрину в плазмі був підвищений перші 2-8 тижнів, що відображає інгібуючу дію на секрецію кислоти. Концентрація гастрину поверталася до початкового рівня, зазвичай, протягом 1-2 тижнів після припинення лікування. Вплив на ентерохромафіноподібні клітини При дослідженні зразків біопсії шлунка людини з області антруму та дна шлунка 500 пацієнтів, які отримували рабепразол натрію або препарат порівняння протягом 8 тижнів, стійкі зміни в морфологічній структурі ентерохромафіноподібних клітин, ступеня виразності гастриту, частоті атрофічного гастриту, кишкової метаплазії були виявлені. У дослідженні за участю понад 400 пацієнтів, які отримували рабепразол натрію (10 мг/день або 20 мг/день) тривалістю до 1 року, частота гіперплазії була низькою та порівнянною з такою для омепразолу (20 мг/кг). Не було зареєстровано жодного випадку аденоматозних змін або карциноїдних пухлин, що спостерігалися у щурів. Інші ефекти Системні ефекти рабепразолу натрію щодо центральної нервової системи, серцево-судинної або дихальної систем зараз не виявлені. Було показано, що рабепразол натрію при пероральному прийомі в дозі 20 мг протягом 2 тижнів не впливає на функцію щитовидної залози, вуглеводний обмін, рівень паратиреоїдного гормону в крові, а також на рівень кортизолу, естрогенів, тестостерону, пролактину, глюкагону. (ФСГ), лютеїнізуючого гормону (ЛГ), реніну, альдостерону та соматотропного гормону.Показання до застосуванняСимптоми диспепсії, пов'язаної з підвищеною кислотністю шлункового соку, у т. ч. симптоми гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (печія, кисла відрижка).Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до рабепразолу, заміщених бензімідазолів або допоміжних компонентів препарату; вагітність; період грудного вигодовування; дефіцит сахарази/ізомальтази, непереносимість фруктози, глюкозо-галактозна недостатність; вік до 18 років. З обережністю: тяжка ниркова недостатність.Вагітність та лактаціяВагітність Даних щодо безпеки застосування рабепразолу під час вагітності немає. Дослідження репродуктивності на щурах та кроликах не виявили ознак порушення фертильності чи дефектів розвитку плода, зумовлених рабепразолом; однак у щурів у невеликих кількостях рабепразол проникає через плацентарний бар'єр. Препарат протипоказаний під час вагітності. Період грудного вигодовування Невідомо, чи виділяється рабепразол із грудним молоком. Відповідні дослідження у жінок, що годують, не проводилися. Разом з тим рабепразол виявлений в молоці щурів, і тому його не можна призначати жінкам, що годують.Побічна діяВиходячи з досвіду клінічних досліджень, можна дійти невтішного висновку, що рабепразол зазвичай добре переноситься пацієнтами. Побічні ефекти, загалом слабко виражені чи помірні, носять минущий характер. При прийомі рабепразолу під час клінічних досліджень відзначалися такі побічні дії: головний біль, біль у животі, діарея, метеоризм, запор, сухість у роті, запаморочення, висипання, периферичний набряк. Небажані реакції систематизовані щодо кожної із систем органів з використанням наступної класифікації частоти народження: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100 до Порушення з боку імунної системи: рідко – гострі системні алергічні реакції. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: рідко – тромбоцитопенія, нейтропенія, лейкопенія. Порушення з боку обміну речовин та харчування: рідко – гіпомагніємія. Порушення з боку гепатобіліарної системи: нечасто – підвищення активності печінкових ферментів; рідко – гепатит, жовтяниця, печінкова енцефалопатія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: дуже рідко – інтерстиціальний нефрит. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: рідко – бульозні висипання, кропив'янка; дуже рідко – мультиформна еритема, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона. Порушення з боку кістково-м'язової системи: рідко – міалгія, артралгія. Порушення з боку репродуктивної системи: дуже рідко – гінекомастія. Змін інших лабораторних показників у ході прийому рабепразолу натрію не спостерігалося. Згідно з даними постмаркетингових спостережень при прийомі інгібіторів протонної помпи (ІПП) можливе збільшення ризику виникнення переломів, підгострого шкірного червоного вовчаку та залізистих поліпів дна шлунка. Рідкісні повідомлення про ниркову енцефалопатію були отримані у пацієнтів із цирозом.Взаємодія з лікарськими засобамиСистема цитохрому Р450. Рабепразол натрію, як і інші інгібітори протонної помпи (ІПП), метаболізується за участю системи цитохрому Р450 (CYP450) у печінці. У дослідженнях in vitro на мікросомах печінки людини було показано, що рабепразол метаболізується натрію ізоферментами CYP2C19 і CYP3A4. Дослідження на здорових добровольцях показали, що рабепразол натрію не має фармакокінетичних або клінічно значимих взаємодій з лікарськими речовинами, які метаболізуються системою цитохрому Р450 - варфарином, фенітоїном, теофіліном та діазепамом (незалежно від того, метаболізують. Проведено дослідження комбінованої терапії з антибактеріальними препаратами. У цьому чотиристоронньому перехресному дослідженні брали участь 16 здорових добровольців, які отримували 20 мг рабепразолу, 1000 мг амоксициліну, 500 мг кларитроміцину або комбінацію цих трьох препаратів (РАК – рабепразол, амоксицилін, кларитроміцин). Показники AUC та Сmax для кларитроміцину та амоксициліну були схожими при порівнянні комбінованої терапії з монотерапією. Показники AUC і Сmax для рабепразолу збільшилися на 11% і 34% відповідно, а для 14-гідрокси-кларитроміцину (активного метаболіту кларитроміцину) AUC і max збільшилися на 42% і 46% відповідно для комбінованої терапії в порівнянні з монотерапією. Дане збільшення показників впливу для рабепразолу та кларитроміцину не було визнано клінічно значущим. Взаємодія внаслідок інгібування секреції шлункового соку Рабепразол натрію здійснює стійке та тривале пригнічення секреції шлункового соку. Таким чином може відбуватися взаємодія з речовинами, для яких абсорбція залежить від pH. При одночасному прийомі з рабепразолом натрію абсорбція кетоконазолу зменшується на 30% а абсорбція дигоксину збільшується на 22%. Отже, для деяких пацієнтів слід проводити спостереження для вирішення питання про необхідність коригування дози при одночасному прийомі рабепразолу з кетоконазолом, дигоксином або іншими лікарськими препаратами, для яких абсорбція залежить від pH. Атазанавір При одночасному прийомі атазанавіру 300 мг/ритонавіру 100 мг з омепразолом (40 мг 1 раз на день) або атазанавіру 400 мг з лансопразолом (60 мг 1 раз на день) здоровими добровольцями спостерігалося суттєве зниження впливу атазанавіру. Абсорбція атазанавіру залежить від pH. Хоча одночасний прийом з рабепразолом не вивчався, подібні результати очікуються також інших інгібіторів протонного насоса. Таким чином, не рекомендується одночасний прийом атазанавіру з інгібіторами протонного насоса, включаючи рабепразол. Антацидні засоби У клінічних дослідженнях антацидні речовини застосовувалися разом із рабепразолом натрію. Клінічно значущі взаємодії рабепразолу натрію з гелем гідроксиду алюмінію або гідроксидом магнію не спостерігалися. Приймання їжі У клінічному дослідженні під час прийому рабепразолу натрію з збідненою жирами їжею клінічно значимих взаємодій немає. Прийом рабепразолу натрію одночасно з збагаченою жирами їжею може уповільнити всмоктування рабепразолу до 4 годин і більше, проте Сmax та AUC не змінюються. Циклоспорин Експерименти in vitro з використанням мікросом печінки людини показали, що рабепразол пригнічує метаболізм циклоспорину з IC50 62 мкмоль, тобто в концентрації, що в 50 разів перевищує Сmax для здорових добровольців після 14 днів прийому 20 мг рабепразолу. Ступінь інгібування схожа на такий для омепразолу для еквівалентних концентрацій. Метотрексат Згідно з даними повідомлень про небажані явища, даними опублікованих фармакокінетичних досліджень та даними ретроспективного аналізу можна припустити, що одночасний прийом ІПП та метотрексату (насамперед у високих дозах) може призвести до підвищення концентрації метотрексату та/або його метаболіту гідроксиметотрекса. Проте спеціальних досліджень лікарської взаємодії метотрексату з ІПП не проводилося. Вплив на результати лабораторних досліджень Застосування ІПП призводить до зниження кислотності шлункового соку, що може призвести до збільшення вмісту хромограніну А (CgA) у сироватці крові. Підвищений рівень CgA може спричинити помилкову інтерпретацію результатів лабораторних досліджень на наявність нейроендокринної пухлини. Щоб уникнути цього впливу, застосування рабепразолу повинно бути тимчасово припинено, принаймні за 14 днів до оцінки рівня CgA; повторення тесту слід розглянути, якщо вихідний рівень CgA є високим.Спосіб застосування та дозиВсередину в дозі 10 мг 1 раз на добу. Капсули слід ковтати повністю, не розжовуючи. Рекомендується прийом препарату вранці, перед їдою. Встановлено, що час доби, ні прийом їжі не впливають на активність рабепразолу натрію, але рекомендований час прийому сприяє кращому дотриманню пацієнтами схеми лікування. За відсутності ефекту протягом перших трьох днів лікування потрібний огляд спеціаліста. Максимальний курс лікування без консультації лікаря – 14 днів.ПередозуванняСимптоми Дані про навмисне або випадкове передозування мінімальні. Випадків тяжкого передозування рабепразолом не було відзначено. Лікування Специфічний антидот для рабепразол невідомий. Рабепразол добре зв'язується з білками плазми, тому слабко виводиться при діалізі. При передозуванні необхідно проводити симптоматичне та підтримуюче лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВідповідь пацієнта на терапію рабепразолом натрію не виключає наявності злоякісних новоутворень у шлунку. Капсули не можна розжовувати чи подрібнювати. Капсули слід ковтати повністю. Встановлено, що час доби, ні прийом їжі не впливають на активність рабепразолу натрію. У спеціальному дослідженні у пацієнтів з легкими або помірними порушеннями функції печінки не було виявлено значної відмінності частоти побічних ефектів рабепразолу від такої у підібраних за статтю та віком здорових осіб; печінки. AUC рабепразолу у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки приблизно вдвічі вище, ніж у здорових пацієнтів. Пацієнтам із порушеннями функції нирок або печінки коригування дози рабепразолу не потрібне. Гіпомагніємія При лікуванні інгібіторами протонної помпи протягом принаймні 3 місяців у поодиноких випадках були відмічені випадки симптоматичної або асимптоматичної гіпомагніємії. Найчастіше ці повідомлення надходили через рік після проведення терапії. Серйозними побічними явищами були тетанія, аритмія та судоми. Більшості пацієнтів потрібно лікування гіпомагніємії, що включає заміщення магнію і скасування терапії інгібіторами протонної помпи. У пацієнтів, які отримуватимуть тривале лікування або приймають інгібітори протонної помпи з препаратами, такими як дигоксин або препаратами, які можуть спричинити гіпомагніємію (наприклад, діуретики), медичні працівники повинні контролювати рівень магнію до початку лікування інгібіторами протонної помпи та в період лікування. Пацієнти не повинні приймати одночасно з рабепразолом інші засоби, що знижують кислотність, наприклад, блокатори Н2-рецепторів або інгібітори протонного насоса. Переломи кісток За даними спостережних досліджень, можна припустити, що терапія інгібіторами протонної помпи (ІПП) може призвести до зростання ризику пов'язаних з остеопорозом переломів стегна, зап'ястя або хребта. Ризик переломів був збільшений у пацієнтів, які отримували високі дози ІПП тривало (рік та більше). Одночасне застосування рабепразолу з метотрексатом Згідно з літературними даними, одночасний прийом ІПП з метотрексатом (насамперед у високих дозах) може призвести до підвищення концентрації метотрексату та/або його метаболіту гідроксиметотрексату та збільшити період напіввиведення, що може призвести до прояву токсичності метотрексату. При необхідності застосування високих доз метотрексату може бути розглянута можливість тимчасового припинення терапії ІПП. Clostridium difficile Терапія ІПП може призводити до зростання ризику шлунково-кишкових інфекцій, таких як Clostridium difficile. Підгострий шкірний червоний вовчак (ПККВ) Є повідомлення про випадки ПККВ під час терапії ІПП. Якщо ураження шкіри з'являються, особливо на ділянках шкіри, що зазнали впливу прямих сонячних променів, та супроводжуються артралгією, пацієнту необхідно негайно звернутися за медичною допомогою, медичний працівник повинен ухвалити рішення про припинення терапії рабепразолом. Виникнення ПККВ під час попередньої терапії ІПП може збільшити ризик виникнення ПККВ прийому інших ІПП. Залізисті поліпи дна шлунка Тривале використання ІПП, включаючи рабепразол, мабуть, пов'язане з підвищеним ризиком виникнення залізистих поліпів дна шлунка. Більшість залізистих поліпів дна шлунка безсимптомні. Пацієнти з великими або виразками поліпами можуть наражатися на ризик шлунково-кишкових кровотеч або тонкокишкової непрохідності. Дозування та тривалість терапії ІПП для таких пацієнтів мають бути мінімальними. Пацієнтам, які приймають рабепразол для короткочасного симптоматичного лікування проявів ГЕРХ та НЕРХ (наприклад, печії) без рецепта, слід звернутися до лікаря у таких випадках: застосування засобів для зняття симптомів печії та порушення травлення протягом 4 тижнів та більше; поява нових симптомів або зміна симптомів, що раніше спостерігалися, у пацієнтів віком понад 55 років; випадки ненавмисного зменшення маси тіла, анемії, кровотеч у шлунково-кишковому тракті, дисфагії, болю при ковтанні, постійної блювоти або блювання з кров'ю та вмістом шлунка, випадки виразки шлунка або операцій на шлунку в анамнезі, жовтяниці тощо. (У т. ч. порушення функції печінки та нирок). Пацієнти, які тривалий час страждають від повторюваних симптомів порушення травлення або печії, повинні регулярно спостерігатися у лікаря. Пацієнти віком понад 55 років, які щодня приймають безрецептурні препарати для зняття симптомів печії та порушення травлення, повинні проінформувати про це свого лікаря. Пацієнти не повинні приймати одночасно з рабепразолом інші засоби, що знижують кислотність, наприклад, блокатори Н2-рецепторів або інгібітори протонної помпи. При застосуванні інших препаратів пацієнтам слід проконсультуватися з фармацевтом або лікарем перед початком терапії рабепразолом без рецепта. Пацієнти повинні повідомити лікаря перед початком застосування рабепразолу без рецепта, якщо призначено ендоскопічне дослідження. Слід уникати прийому рабепразолу перед проведенням сечовини дихального тесту. Пацієнти з тяжкими порушеннями функції печінки повинні звернутися до лікаря перед початком терапії рабепразолом, що відпускається без рецепта, для короткочасного симптоматичного лікування ГЕРХ та НЕРХ (наприклад, печії). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Виходячи з особливостей фармакодинаміки рабепразолу та його профілю небажаних ефектів, малоймовірно, що він впливає на здатність керувати автомобілем і працювати з технікою. Однак, у разі появи сонливості слід уникати цих видів діяльності.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептом
Склад, форма випуску та упаковкаКасули - 1 капс. діюча речовина: рабепразол натрію – 20,00 мг; допоміжні речовини: цукрові пелети (цукроза – 85,91%, крохмаль – 13,64%, повідон К-30 – 0,45%) – 142,48 мг, натрію карбонат – 3,30 мг, тальк – 3,52 мг , титану діоксид – 1,64 мг, гіпромелоза – 29,42 мг; склад оболонки пелет: гіпромелози фталат (гідроксипропілметилфталатцелюлоза) – 31,76 мг, цетиловий спирт – 3,18 мг; капсули тверді желатинові № 2: діоксид титану - 1,0%, барвник заліза оксид жовтий - 0,27%, барвник синій патентований - 0,015%, желатин - до 100%. Капсули кишковорозчинні 20 мг. По 7, 14, 15 або 30 капсул в контурній комірковій упаковці з полівінілхлоридної плівки або полівінілхлоридної/полівініліденхлоридної і фольги алюмінієвої. По 14 або 30 капсул у банку з поліетилену високої щільності, закупореною кришкою натягується з контролем першого розтину з поліетилену високої щільності. 2 або 4 контурні осередкові упаковки по 7 капсул, 1 або 2 контурні осередкові упаковки по 14 капсул, 1 або 2 контурні осередкові упаковки по 15 капсул, 1 контурне осередкове упаковка по 30 капсул або одна банка разом з інструкцією із застосування в пачці.Опис лікарської формиТверді желатинові капсули №2 зеленого кольору. Вміст капсул - сферичні пелети від майже білого до білого з коричневим або жовтуватим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаЗасіб, що знижує секрецію залоз шлунка – протонної помпи інгібітор.ФармакокінетикаАбсорбція Рабепразол швидко абсорбується з кишечника, і його пікові концентрації у плазмі досягаються приблизно через 3,5 години після прийому дози в 20 мг. Зміна пікових концентрацій у плазмі (Сmax) та значень площі під кривою "концентрація-час" (AUC) рабепразолу мають лінійний характер у діапазоні доз від 10 до 40 мг. Абсолютна біодоступність після перорального прийому 20 мг (порівняно з внутрішньовенним введенням) становить близько 52%. Крім того, біодоступність не змінюється при багаторазовому прийомі рабепразолу. У здорових добровольців період напіввиведення із плазми становить близько 1 год (варіюючи від 0,7 до 1,5 год), а сумарний кліренс становить 3,8 мл/хв/кг. У пацієнтів з хронічним ураженням печінки AUC збільшено вдвічі порівняно зі здоровими добровольцями, що свідчить про зниження метаболізму першого проходження,а період напіввиведення із плазми збільшений у 2-3 рази. Ні час прийому препарату протягом доби, ні антациди не впливають на абсорбцію рабепразолу. Прийом препарату з жирною їжею сповільнює абсорбцію рабепразолу на 4 години і більше, проте ні Сmax, ні абсорбція не змінюються. Розподіл У людини рівень зв'язування рабепразолу з білками плазми становить близько 97%. Метаболізм та виведення У здорових людей Після прийому одноразової пероральної дози 20 мг 14С-міченого рабепразолу натрію незміненого препарату в сечі не було знайдено. Близько 90% рабепразолу виводиться із сечею головним чином у вигляді двох метаболітів: кон'югату меркаптурової кислоти (М5) та карбонової кислоти (М6), а також у формі двох невідомих метаболітів, виявлених у ході токсикологічного аналізу. Частина прийнятого рабепразолу натрію виводиться з калом. Сумарне виведення становить 99,8%. Ці дані свідчать про невелике виведення метаболітів натрію рабепразолу з жовчю. Основним метаболітом є тіоефір (М 1). Єдиним активним метаболітом є десметил (М3), однак він спостерігався у низькій концентрації лише у одного учасника дослідження після прийому 80 мг рабепразолу. Термінальна стадія ниркової недостатності У пацієнтів із стабільною нирковою недостатністю у термінальній стадії, яким необхідний підтримуючий гемодіаліз (кліренс креатиніну) Хронічний компенсований цироз Пацієнти з хронічним компенсованим цирозом печінки переносять рабепразол натрію в дозі 20 мг 1 раз на день, хоча AUC подвоєна та Сmax збільшена на 50% порівняно зі здоровими добровольцями відповідної статі. Літні пацієнти У пацієнтів похилого віку елімінація рабепразолу дещо уповільнена. Після 7 днів прийому рабепразолу по 20 мг на добу у осіб похилого віку AUC була приблизно вдвічі більша, а Сmax підвищена на 60% порівняно з молодими здоровими добровольцями. Однак ознак кумуляції рабепразолу не відзначалося. CYP2C19 поліморфізм У пацієнтів із уповільненим метаболізмом CYP2C19 після 7 днів прийому рабепразолу в дозі 20 мг на добу AUC збільшується у 1,9 раза, а період напіввиведення у 1,6 рази порівняно з тими самими параметрами у "швидких метаболізаторів", у той час як Сmax збільшується на 40%.ФармакодинамікаМеханізм дії Рабепразол натрію відноситься до класу антисекреторних речовин, похідних бензімідазолу. Рабепразол натрію пригнічує секрецію шлункового соку шляхом специфічного пригнічення Н+/К+ АТФази на секреторній поверхні парієтальних клітин шлунка. Н+/К+ АТФаза є білковим комплексом, який функціонує як протонна помпа, таким чином, рабепразол натрію є інгібітором протонної помпи в шлунку і блокує фінальну стадію продукції кислоти. Даний ефект є дозозалежним і призводить до придушення як базальної так і секреції кислоти, що стимулюється, незалежно від подразника. Рабепразол натрію не має антихолінергічних властивостей. Антисекреторна дія Після перорального прийому 20 мг рабепразолу антисекреторний ефект натрію розвивається протягом години. Інгібування базальної та стимульованої секреції кислоти через 23 години після прийому першої дози рабепразолу натрію становить 69% та 82% відповідно, і продовжується до 48 годин. Така тривалість фармакодинамічної дії набагато перевищує передбачуваний період напіввиведення (приблизно одну годину). Цей ефект можна пояснити тривалим зв'язуванням лікарської речовини з Н+/К+ АТФазою парієтальних клітин шлунка. Величина інгібуючої дії рабепразолу натрію на секрецію кислоти досягає плато після трьох днів прийому натрію рабепразолу. При припиненні прийому секреторна активність відновлюється протягом 1-2 днів. Вплив на рівень гастрину у плазмі У ході клінічних досліджень пацієнти приймали 10 або 20 мг натрію рабепразолу щодня при тривалості лікування до 43 місяців. Рівень гастрину в плазмі був підвищений перші 2-8 тижнів, що відображає інгібуючу дію на секрецію кислоти. Концентрація гастрину поверталася до початкового рівня, зазвичай, протягом 1-2 тижнів після припинення лікування. Вплив на ентерохромафіноподібні клітини При дослідженні зразків біопсії шлунка людини з області антруму та дна шлунка 500 пацієнтів, які отримували рабепразол натрію або препарат порівняння протягом 8 тижнів, стійкі зміни в морфологічній структурі ентерохромафіноподібних клітин, ступеня виразності гастриту, частоті атрофічного гастриту, кишкової метаплазії були виявлені. У дослідженні за участю понад 400 пацієнтів, які отримували рабепразол натрію (10 мг/день або 20 мг/день) тривалістю до 1 року, частота гіперплазії була низькою та порівнянною з такою для омепразолу (20 мг/кг). Не було зареєстровано жодного випадку аденоматозних змін або карциноїдних пухлин, що спостерігалися у щурів. Інші ефекти Системні ефекти рабепразолу натрію щодо центральної нервової системи, серцево-судинної або дихальної систем зараз не виявлені. Було показано, що рабепразол натрію при пероральному прийомі в дозі 20 мг протягом 2 тижнів не впливає на функцію щитовидної залози, вуглеводний обмін, рівень паратиреоїдного гормону в крові, а також на рівень кортизолу, естрогенів, тестостерону, пролактину, глюкагону. (ФСГ), лютеїнізуючого гормону (ЛГ), реніну, альдостерону та соматотропного гормону.Показання до застосуванняСимптоми диспепсії, пов'язаної з підвищеною кислотністю шлункового соку, у т. ч. симптоми гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (печія, кисла відрижка).Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до рабепразолу, заміщених бензімідазолів або допоміжних компонентів препарату; вагітність; період грудного вигодовування; дефіцит сахарази/ізомальтази, непереносимість фруктози, глюкозо-галактозна недостатність; вік до 18 років. З обережністю: тяжка ниркова недостатність.Вагітність та лактаціяВагітність Даних щодо безпеки застосування рабепразолу під час вагітності немає. Дослідження репродуктивності на щурах та кроликах не виявили ознак порушення фертильності чи дефектів розвитку плода, зумовлених рабепразолом; однак у щурів у невеликих кількостях рабепразол проникає через плацентарний бар'єр. Препарат протипоказаний під час вагітності. Період грудного вигодовування Невідомо, чи виділяється рабепразол із грудним молоком. Відповідні дослідження у жінок, що годують, не проводилися. Разом з тим рабепразол виявлений в молоці щурів, і тому його не можна призначати жінкам, що годують.Побічна діяВиходячи з досвіду клінічних досліджень, можна дійти невтішного висновку, що рабепразол зазвичай добре переноситься пацієнтами. Побічні ефекти, загалом слабко виражені чи помірні, носять минущий характер. При прийомі рабепразолу під час клінічних досліджень відзначалися такі побічні дії: головний біль, біль у животі, діарея, метеоризм, запор, сухість у роті, запаморочення, висипання, периферичний набряк. Небажані реакції систематизовані щодо кожної із систем органів з використанням наступної класифікації частоти народження: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100 до Порушення з боку імунної системи: рідко – гострі системні алергічні реакції. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: рідко – тромбоцитопенія, нейтропенія, лейкопенія. Порушення з боку обміну речовин та харчування: рідко – гіпомагніємія. Порушення з боку гепатобіліарної системи: нечасто – підвищення активності печінкових ферментів; рідко – гепатит, жовтяниця, печінкова енцефалопатія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: дуже рідко – інтерстиціальний нефрит. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: рідко – бульозні висипання, кропив'янка; дуже рідко – мультиформна еритема, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона. Порушення з боку кістково-м'язової системи: рідко – міалгія, артралгія. Порушення з боку репродуктивної системи: дуже рідко – гінекомастія. Змін інших лабораторних показників у ході прийому рабепразолу натрію не спостерігалося. Згідно з даними постмаркетингових спостережень при прийомі інгібіторів протонної помпи (ІПП) можливе збільшення ризику виникнення переломів, підгострого шкірного червоного вовчаку та залізистих поліпів дна шлунка. Рідкісні повідомлення про ниркову енцефалопатію були отримані у пацієнтів із цирозом.Взаємодія з лікарськими засобамиСистема цитохрому Р450. Рабепразол натрію, як і інші інгібітори протонної помпи (ІПП), метаболізується за участю системи цитохрому Р450 (CYP450) у печінці. У дослідженнях in vitro на мікросомах печінки людини було показано, що рабепразол метаболізується натрію ізоферментами CYP2C19 і CYP3A4. Дослідження на здорових добровольцях показали, що рабепразол натрію не має фармакокінетичних або клінічно значимих взаємодій з лікарськими речовинами, які метаболізуються системою цитохрому Р450 - варфарином, фенітоїном, теофіліном та діазепамом (незалежно від того, метаболізують. Проведено дослідження комбінованої терапії з антибактеріальними препаратами. У цьому чотиристоронньому перехресному дослідженні брали участь 16 здорових добровольців, які отримували 20 мг рабепразолу, 1000 мг амоксициліну, 500 мг кларитроміцину або комбінацію цих трьох препаратів (РАК – рабепразол, амоксицилін, кларитроміцин). Показники AUC та Сmax для кларитроміцину та амоксициліну були схожими при порівнянні комбінованої терапії з монотерапією. Показники AUC і Сmax для рабепразолу збільшилися на 11% і 34% відповідно, а для 14-гідрокси-кларитроміцину (активного метаболіту кларитроміцину) AUC і max збільшилися на 42% і 46% відповідно для комбінованої терапії в порівнянні з монотерапією. Дане збільшення показників впливу для рабепразолу та кларитроміцину не було визнано клінічно значущим. Взаємодія внаслідок інгібування секреції шлункового соку Рабепразол натрію здійснює стійке та тривале пригнічення секреції шлункового соку. Таким чином може відбуватися взаємодія з речовинами, для яких абсорбція залежить від pH. При одночасному прийомі з рабепразолом натрію абсорбція кетоконазолу зменшується на 30% а абсорбція дигоксину збільшується на 22%. Отже, для деяких пацієнтів слід проводити спостереження для вирішення питання про необхідність коригування дози при одночасному прийомі рабепразолу з кетоконазолом, дигоксином або іншими лікарськими препаратами, для яких абсорбція залежить від pH. Атазанавір При одночасному прийомі атазанавіру 300 мг/ритонавіру 100 мг з омепразолом (40 мг 1 раз на день) або атазанавіру 400 мг з лансопразолом (60 мг 1 раз на день) здоровими добровольцями спостерігалося суттєве зниження впливу атазанавіру. Абсорбція атазанавіру залежить від pH. Хоча одночасний прийом з рабепразолом не вивчався, подібні результати очікуються також інших інгібіторів протонного насоса. Таким чином, не рекомендується одночасний прийом атазанавіру з інгібіторами протонного насоса, включаючи рабепразол. Антацидні засоби У клінічних дослідженнях антацидні речовини застосовувалися разом із рабепразолом натрію. Клінічно значущі взаємодії рабепразолу натрію з гелем гідроксиду алюмінію або гідроксидом магнію не спостерігалися. Приймання їжі У клінічному дослідженні під час прийому рабепразолу натрію з збідненою жирами їжею клінічно значимих взаємодій немає. Прийом рабепразолу натрію одночасно з збагаченою жирами їжею може уповільнити всмоктування рабепразолу до 4 годин і більше, проте Сmax та AUC не змінюються. Циклоспорин Експерименти in vitro з використанням мікросом печінки людини показали, що рабепразол пригнічує метаболізм циклоспорину з IC50 62 мкмоль, тобто в концентрації, що в 50 разів перевищує Сmax для здорових добровольців після 14 днів прийому 20 мг рабепразолу. Ступінь інгібування схожа на такий для омепразолу для еквівалентних концентрацій. Метотрексат Згідно з даними повідомлень про небажані явища, даними опублікованих фармакокінетичних досліджень та даними ретроспективного аналізу можна припустити, що одночасний прийом ІПП та метотрексату (насамперед у високих дозах) може призвести до підвищення концентрації метотрексату та/або його метаболіту гідроксиметотрекса. Проте спеціальних досліджень лікарської взаємодії метотрексату з ІПП не проводилося. Вплив на результати лабораторних досліджень Застосування ІПП призводить до зниження кислотності шлункового соку, що може призвести до збільшення вмісту хромограніну А (CgA) у сироватці крові. Підвищений рівень CgA може спричинити помилкову інтерпретацію результатів лабораторних досліджень на наявність нейроендокринної пухлини. Щоб уникнути цього впливу, застосування рабепразолу повинно бути тимчасово припинено, принаймні за 14 днів до оцінки рівня CgA; повторення тесту слід розглянути, якщо вихідний рівень CgA є високим.Спосіб застосування та дозиКапсули слід ковтати повністю, не розжовуючи. Встановлено, що час доби, ні прийом їжі не впливають на активність рабепразолу натрію. При виразковій хворобі шлунка в стадії загострення та виразці анастомозу Рекомендується приймати внутрішньо по 20 мг один раз на день. Зазвичай лікування наступає після 6 тижнів терапії, однак, у деяких випадках тривалість лікування може бути збільшена ще на 6 тижнів. При виразковій хворобі дванадцятипалої кишки у стадії загострення Рекомендується приймати внутрішньо по 20 мг один раз на день. Тривалість лікування становить від 2 до 4 тижнів. У разі потреби тривалість лікування може бути збільшена ще на 4 тижні. При лікуванні ерозивної гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ) або рефлюкс-езофагіті Рекомендується приймати внутрішньо по 20 мг один раз на день. Тривалість лікування становить від 4 до 8 тижнів. У разі потреби тривалість лікування може бути збільшена ще на 8 тижнів. При підтримуючій терапії гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ) Рекомендується приймати внутрішньо по 20 мг один раз на день. Тривалість лікування залежить стану пацієнта. При неерозивній гастроезофагеальній рефлюксній хворобі (НЕРБ) без езофагіту Рекомендується приймати внутрішньо по 20 мг один раз на день. Якщо після 4 тижнів лікування симптоми не зникають, слід провести додаткове обстеження пацієнта. Після усунення симптомів для попередження їх подальшого виникнення слід приймати препарат внутрішньо один раз на день на вимогу. Для лікування синдрому Золлінгера-Еллісона та інших станів, що характеризуються патологічною гіперсекрецією Дозу підбирають індивідуально. Початкова доза – 60 мг на день, потім дозу підвищують та призначають препарат у дозі до 100 мг на день при одноразовому прийомі або по 60 мг двічі на день. Для деяких пацієнтів дрібне дозування препарату є кращим. Лікування має продовжуватися у міру клінічної необхідності. У деяких пацієнтів із синдромом Золлінгера-Еллісона тривалість лікування рабепразолом становила до одного року. Для ерадикації Helicobacter pylori Рекомендується приймати внутрішньо по 20 мг двічі на день за певною схемою з відповідною комбінацією антибіотиків. Тривалість лікування становить 7 днів. Пацієнти з нирковою та печінковою недостатністю Корекція дози пацієнтам з нирковою недостатністю не потрібна. У пацієнтів з легким та помірним ступенем печінкової недостатності концентрація рабепразолу в крові зазвичай вища, ніж у здорових добровольців. При призначенні рабепразолу пацієнтам з тяжким ступенем печінкової недостатності слід дотримуватися обережності. Літні пацієнти Корекція дози не потрібна. Діти Безпека та ефективність рабепразолу натрію 20 мг для короткострокового (до 8 тижнів) лікування ГЕРХ у дітей віком 12 років і більше підтверджена екстраполяцією результатів адекватних та добре контрольованих досліджень, що підкріплюють ефективність рабепразолу натрію для дорослих та дослідженнями безпеки та фармакокіне. Рекомендована доза для дітей віком від 12 років і більше становить 20 мг один раз на день тривалістю до 8 тижнів. Безпека та ефективність рабепразолу натрію для лікування ГЕРХ у дітей віком до 12 років не встановлена. Безпека та ефективність рабепразолу натрію для застосування за іншими показаннями не встановлена для пацієнтів дитячого віку.ПередозуванняСимптоми Дані про навмисне або випадкове передозування мінімальні. Випадків тяжкого передозування рабепразолом не було відзначено. Лікування Специфічний антидот для рабепразол невідомий. Рабепразол добре зв'язується з білками плазми, тому слабко виводиться при діалізі. При передозуванні необхідно проводити симптоматичне та підтримуюче лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВідповідь пацієнта на терапію рабепразолом натрію не виключає наявності злоякісних новоутворень у шлунку. Капсули не можна розжовувати чи подрібнювати. Капсули слід ковтати повністю. Встановлено, що час доби, ні прийом їжі не впливають на активність рабепразолу натрію. У спеціальному дослідженні у пацієнтів з легкими або помірними порушеннями функції печінки не було виявлено значної відмінності частоти побічних ефектів рабепразолу від такої у підібраних за статтю та віком здорових осіб; печінки. AUC рабепразолу у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки приблизно вдвічі вище, ніж у здорових пацієнтів. Пацієнтам із порушеннями функції нирок або печінки коригування дози рабепразолу не потрібне. Гіпомагніємія При лікуванні інгібіторами протонної помпи протягом принаймні 3 місяців у поодиноких випадках були відмічені випадки симптоматичної або асимптоматичної гіпомагніємії. Найчастіше ці повідомлення надходили через рік після проведення терапії. Серйозними побічними явищами були тетанія, аритмія та судоми. Більшості пацієнтів потрібно лікування гіпомагніємії, що включає заміщення магнію і скасування терапії інгібіторами протонної помпи. У пацієнтів, які отримуватимуть тривале лікування або приймають інгібітори протонної помпи з препаратами, такими як дигоксин або препаратами, які можуть спричинити гіпомагніємію (наприклад, діуретики), медичні працівники повинні контролювати рівень магнію до початку лікування інгібіторами протонної помпи та в період лікування. Пацієнти не повинні приймати одночасно з рабепразолом інші засоби, що знижують кислотність, наприклад, блокатори Н2-рецепторів або інгібітори протонного насоса. Переломи кісток За даними спостережних досліджень, можна припустити, що терапія інгібіторами протонної помпи (ІПП) може призвести до зростання ризику пов'язаних з остеопорозом переломів стегна, зап'ястя або хребта. Ризик переломів був збільшений у пацієнтів, які отримували високі дози ІПП тривало (рік та більше). Одночасне застосування рабепразолу з метотрексатом Згідно з літературними даними, одночасний прийом ІПП з метотрексатом (насамперед у високих дозах) може призвести до підвищення концентрації метотрексату та/або його метаболіту гідроксиметотрексату та збільшити період напіввиведення, що може призвести до прояву токсичності метотрексату. При необхідності застосування високих доз метотрексату може бути розглянута можливість тимчасового припинення терапії ІПП. Clostridium difficile Терапія ІПП може призводити до зростання ризику шлунково-кишкових інфекцій, таких як Clostridium difficile. Підгострий шкірний червоний вовчак (ПККВ) Є повідомлення про випадки ПККВ під час терапії ІПП. Якщо ураження шкіри з'являються, особливо на ділянках шкіри, що зазнали впливу прямих сонячних променів, та супроводжуються артралгією, пацієнту необхідно негайно звернутися за медичною допомогою, медичний працівник повинен ухвалити рішення про припинення терапії рабепразолом. Виникнення ПККВ під час попередньої терапії ІПП може збільшити ризик виникнення ПККВ прийому інших ІПП. Залізисті поліпи дна шлунка Тривале використання ІПП, включаючи рабепразол, мабуть, пов'язане з підвищеним ризиком виникнення залізистих поліпів дна шлунка. Більшість залізистих поліпів дна шлунка безсимптомні. Пацієнти з великими або виразками поліпами можуть наражатися на ризик шлунково-кишкових кровотеч або тонкокишкової непрохідності. Дозування та тривалість терапії ІПП для таких пацієнтів мають бути мінімальними. Пацієнтам, які приймають рабепразол для короткочасного симптоматичного лікування проявів ГЕРХ та НЕРХ (наприклад, печії) без рецепта, слід звернутися до лікаря у таких випадках: застосування засобів для зняття симптомів печії та порушення травлення протягом 4 тижнів та більше; поява нових симптомів або зміна симптомів, що раніше спостерігалися, у пацієнтів віком понад 55 років; випадки ненавмисного зменшення маси тіла, анемії, кровотеч у шлунково-кишковому тракті, дисфагії, болю при ковтанні, постійної блювоти або блювання з кров'ю та вмістом шлунка, випадки виразки шлунка або операцій на шлунку в анамнезі, жовтяниці тощо. (У т. ч. порушення функції печінки та нирок). Пацієнти, які тривалий час страждають від повторюваних симптомів порушення травлення або печії, повинні регулярно спостерігатися у лікаря. Пацієнти віком понад 55 років, які щодня приймають безрецептурні препарати для зняття симптомів печії та порушення травлення, повинні проінформувати про це свого лікаря. Пацієнти не повинні приймати одночасно з рабепразолом інші засоби, що знижують кислотність, наприклад, блокатори Н2-рецепторів або інгібітори протонної помпи. При застосуванні інших препаратів пацієнтам слід проконсультуватися з фармацевтом або лікарем перед початком терапії рабепразолом без рецепта. Пацієнти повинні повідомити лікаря перед початком застосування рабепразолу без рецепта, якщо призначено ендоскопічне дослідження. Слід уникати прийому рабепразолу перед проведенням сечовини дихального тесту. Пацієнти з тяжкими порушеннями функції печінки повинні звернутися до лікаря перед початком терапії рабепразолом, що відпускається без рецепта, для короткочасного симптоматичного лікування ГЕРХ та НЕРХ (наприклад, печії). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Виходячи з особливостей фармакодинаміки рабепразолу та його профілю небажаних ефектів, малоймовірно, що він впливає на здатність керувати автомобілем і працювати з технікою. Однак, у разі появи сонливості слід уникати цих видів діяльності.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
349,00 грн
310,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
271,00 грн
237,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.:. Діюча речовина: рабепразол натрію у перерахунку на 100% речовину – 10 мг; допоміжні речовини: кальцію карбонат, лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, гідроксипропілметилцелюлоза (гіпромелоза), магнію стеарат; Допоміжні речовини розділового прошарку: опадрай білий; Допоміжні речовини кишковорозчинної оболонки: рожевий акриліз, макрогол 6000 (поліетиленгліколь). Таблетки кишковорозчинні, покриті оболонкою 10 мг. По 14 таблеток у контурне осередкове впакування. 1, 2 контурні коміркові упаковки разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки кишковорозчинні, вкриті оболонкою рожевого кольору. Допускається шорсткість поверхні пігулок.Фармакотерапевтична групаЗасіб, що знижує секрецію залоз шлунка протонного насоса інгібітор.ФармакокінетикаАбсорбція. Рабепразол швидко абсорбується з кишечника, і його максимальні концентрації у плазмі досягаються приблизно через 3,5 години після прийому дози 20 мг. Зміни максимальних концентрацій (Сmах) та значень площі під кривою "концентрація-час" (AUC) рабепразолу мають лінійний характер у діапазоні доз від 10 до 40 мг. Абсолютна біодоступність після перорального прийому 20 мг (порівняно з внутрішньовенним введенням) становить близько 52 %. Крім того, біодоступність не змінюється при багаторазовому прийомі рабепразолу. У здорових добровольців період напіввиведення (Т1/2) із плазми становить близько 1 години (варіюючи від 0,7 до 1,5 годин), а сумарний кліренс – 3,8 мл/хв/кг. У пацієнтів з хронічним ураженням печінки AUC збільшено вдвічі порівняно зі здоровими добровольцями, що свідчить про зниження метаболізму першого проходження, а період напіввиведення (Т1/2) із плазми збільшено у 2-3 рази. Ні час прийому препарату протягом доби, ні антациди не впливають на абсорбцію рабепразолу. Прийом препарату з жирною їжею уповільнює абсорбцію рабепразолу на 4 години і більше, проте ні Сmах, ні ступінь абсорбції не змінюються. Розподіл. У людини рівень зв'язування рабепразолу з білками плазми становить близько 97%. Метаболізм та виведення. Після прийому одноразової пероральної дози 20 мг 14С-міченого рабепразолу незміненого препарату в сечі не було знайдено. Близько 90% рабепразолу виводиться із сечею головним чином у вигляді двох метаболітів: кон'югату меркаптурової кислоти (М5) та карбонової кислоти (Мб), а також у формі двох невідомих метаболітів, виявлених у ході токсикологічного аналізу. Частина прийнятого рабепразолу натрію виводиться з калом. Сумарне виведення становить 99,8%. Ці дані свідчать про невелике виведення метаболітів натрію рабепразолу з жовчю. Основним метаболітом є тіоефір (M1). Єдиним активним метаболітом є десметил (М3), однак він спостерігався у низькій концентрації лише у одного учасника дослідження після прийому 80 мг рабепразолу. Термінальна стадія ниркової недостатності. У пацієнтів із стабільною нирковою недостатністю у термінальній стадії, яким необхідний підтримуючий гемодіаліз (кліренс креатиніну) Хронічний компенсований цироз. Пацієнти з хронічним компенсованим цирозом печінки добре переносять рабепразол у дозі 20 мг 1 раз на день, хоча AUC подвоєна та Сmах збільшена на 50 % порівняно зі здоровими добровольцями. Літні пацієнти. У пацієнтів похилого віку елімінація рабепразолу дещо уповільнена. Після 7 днів прийому рабепразолу по 20 мг на добу у літніх пацієнтів AUC була приблизно вдвічі більша, а Сmах підвищена на 60% порівняно з молодими здоровими добровольцями. Проте ознак кумуляції рабепразолу не було. CYP2C19 поліморфізм. У пацієнтів з уповільненим метаболізмом CYP2C19 після 7 днів прийому рабепразолу в дозі 20 мг на добу AUC збільшується в 1,9 раза, а період напіввиведення в 1,6 рази порівняно з тими ж параметрами у "швидких метаболізаторів", у той час як збільшується на 40%.ФармакодинамікаМеханізм дії. Рабепразол відноситься до класу антисекреторних речовин, похідних бензімідазолу. Пригнічує секрецію шлункового соку шляхом специфічного пригнічення Н+/К+-АТФ-ази на секреторній поверхні парієтальних клітин шлунка. Блокує заключну стадію секреції соляної кислоти, знижуючи вміст базальної та стимульованої секреції, незалежно від природи подразника. Маючи високу ліпофільність легко проникає в парієтальні клітини шлунка, концентрується в них, надаючи цитопротекторну дію і збільшуючи секрецію гідрокарбонату. Антисекреторна активність. Після перорального прийому 20 мг рабепразолу антисекреторна дія настає протягом 1 години та досягає максимуму через 2-4 години; пригнічення базальної та стимульованої їжею секреції кислоти через 23 години після прийому першої дози рабепразолу становить 62% та 82% відповідно, і продовжується до 48 годин. При припиненні прийому секреторна активність відновлюється протягом 1-2 днів. Вплив на концентрацію гастрину у плазмі крові. У перші 2-8 тижнів терапії рабепразолом концентрація гастрину в плазмі збільшується, що є відображенням інгібуючого впливу на секрецію соляної кислоти, і повертається до початкового рівня зазвичай протягом 1-2 тижнів після припинення лікування. Інші ефекти. Не має антихолінергічних властивостей, не впливає на центральну нервову систему (ЦНС), серцево-судинну та дихальну системи. На тлі прийому рабепразолу стійкі зміни в морфологічній структурі ентерохромафінноподібних клітин, у ступеня виразності гастриту, частоті атрофічного гастриту, кишкової метаплазії або поширенні інфекції Helicobacter pylori не виявлені.Показання до застосуванняВиразкова хвороба шлунка у фазі загострення та виразка анастомозу; виразкова хвороба дванадцятипалої кишки у стадії загострення; ерозивна та виразкова гастроезофагеальна рефлюксна хвороба у дорослих та дітей старше 12 років або рефлюкс-езофагіт; підтримуюча терапія гастроезофагеальної рефлюксної хвороби; неерозивна гастроезофагеальна рефлюксна хвороба; синдром Золлінгера-Еллісона та інші стани, що характеризуються патологічною гіперсекрецією; у комбінації з відповідною антибактеріальною терапією для ерадикації Helicobacter pylori у пацієнтів із виразковою хворобою шлунка.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до рабепразолу, заміщених бензімідазолів або допоміжних компонентів препарату; вагітність; період грудного вигодовування; дитячий вік до 18 років, за винятком застосування при гастроезофагеальній рефлюксній хворобі - дитячий вік до 12 років; дефіцит лактази; непереносимість лактози; глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю:. Тяжка ниркова недостатність, важка печінкова недостатність, дитячий вік.Вагітність та лактаціяДаних щодо безпеки застосування рабепразолу під час вагітності немає. Дослідження репродуктивності на щурах та кроликах не виявили ознак порушення фертильності чи дефектів розвитку плода, зумовлених рабепразолом; однак у щурів у невеликих кількостях препарат проникає крізь плацентарний бар'єр. Рабепразол не слід застосовувати при вагітності за винятком випадків, коли очікуваний позитивний ефект для матері перевершує можливу шкоду для плода. Невідомо, чи виділяється рабепразол із грудним молоком. Відповідні дослідження щодо застосування препарату під час грудного вигодовування не проводилися. Разом з тим рабепразол виявлено в молоці щурів, що лакують, і тому препарат не можна застосовувати жінкам в період грудного вигодовування.Побічна діяДля визначення частоти виникнення побічних ефектів препарату застосовують таку класифікацію часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100 та < 1/10); нечасто (≥ 1/1000 та < 1/100); рідко (≥ 1/10000 та < 1/1000); дуже рідко (<1/10000); частота невідома (не може бути оцінена на основі наявних даних). Інфекційні та паразитарні захворювання: часто: інфекції. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: рідко: нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія, лейкоцитоз. Порушення з боку імунної системи: рідко: гіперчутливість (набряк обличчя, еритема), гострі системні алергічні реакції. Порушення з боку обміну речовин та харчування: рідко: анорексія; частота невідома: гіпонатріємія, гіпомагніємія (при тривалому застосуванні). Порушення з боку психіки та нервової системи: часто: безсоння; нечасто: підвищена збудливість; рідко: біль голови, запаморочення, сонливість, слабкість, депресія; частота невідома: сплутаність свідомості. Порушення органу зору: рідко: порушення зору. Порушення з боку судин: частота невідома: периферичні набряки. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто: кашель, фарингіт, риніт; нечасто: бронхіт, синусит. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто: діарея, нудота, блювання, біль у животі, запор, метеоризм, залізисті поліпи дна шлунка (доброякісні); нечасто: диспепсія, сухість слизової оболонки рота, відрижка; рідко: гастрит, стоматит, зміна смаку; Частота невідома: мікроскопічний коліт. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко: гепатит, жовтяниця. Порушення з боку колії та підшкірних тканин: нечасто: висипання на шкірі, еритема; рідко: свербіж шкіри, підвищене потовиділення, бульозні реакції; дуже рідко: поліформна еритема, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона; частота невідома: підгострий шкірний червоний вовчак (ПККВ). Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто: неспецифічні болі, біль у спині; нечасто: міалгія, артралгія, судоми литкових м'язів. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто: інфекції сечовивідних шляхів; рідко: інтерстиціальний нефрит. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: частота невідома: гінекомастія. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто: астенія, грипоподібний синдром; нечасто: біль у грудній клітці, озноб, пропасниця. Лабораторні та інструментальні дані: нечасто: збільшення активності "печінкових" ферментів; рідко збільшення маси тіла. При прийомі інгібіторів протонної насоси можливе збільшення ризику виникнення переломів.Взаємодія з лікарськими засобамиРабепразол уповільнює виведення деяких лікарських засобів, що метаболізуються у печінці шляхом мікросомального окиснення (діазепам, фенітоїн, непрямі антикоагулянти). У зв'язку з тим, що рабепразол спричинює виражене та тривале зниження вироблення соляної кислоти, відзначалася взаємодія при одночасному прийомі з препаратами, абсорбція яких залежить від кислотності середовища шлунка. У здорових добровольців прийом рабепразолу викликав зниження концентрації кетоконазолу в плазмі на 33% і підвищення мінімальної концентрації дигоксину на 22%. При одночасному прийомі слід коригувати дози кетоконазолу, дигоксину або інших препаратів, абсорбція яких залежить від кислотності середовища шлунка. Рабепразол, як і всі лікарські препарати, що блокують секрецію кислоти, може зменшувати всмоктування вітаміну В12 (ціанокобаламін) внаслідок гіпо-або ахлоргідрії. Це слід враховувати у пацієнтів зі зниженим запасом вітаміну В12 в організмі або з факторами ризику порушення всмоктування вітаміну В12 за тривалої терапії або за наявності відповідних клінічних симптомів. Не рекомендується одночасне застосування рабепразолу з атазанавіром, оскільки значно знижуються ефекти атазанавіру. Рабепразол пригнічує метаболізм циклоспорину. Одночасний прийом інгібіторів протонної помпи (ІПП) та метотрексату може призвести до підвищення концентрації метотрексату та/або його метаболіту гідроксиметотрексату та збільшити період напіввиведення. При одночасному застосуванні рабепразолу та кларитроміцину показники AUC та Сmах рабепразолу збільшувалися на 11 % та 34 % відповідно, a AUC та Сmах 14-гідроксикларитроміцину (активного метаболіту кларитроміцину) збільшувалися на 42 % та 46 % відповідно. Дане збільшення показників впливу для рабепразолу та кларитроміцину не було визнано клінічно значущим.Спосіб застосування та дозиТаблетки приймають внутрішньо, не розжовуючи і не подрібнюючи. Час доби та прийом їжі не впливають на активність рабепразолу. Дорослі. При виразковій хворобі шлунка на стадії загострення та виразці анастомозу рекомендується приймати по 10-20 мг один раз на добу. Зазвичай курс терапії становить 6 тижнів, у деяких випадках тривалість лікування може бути збільшена ще на 6 тижнів. При виразковій хворобі дванадцятипалої кишки на стадії загострення рекомендується приймати по 10-20 мг один раз на добу. Тривалість лікування становить від 2 до 4 тижнів. У разі потреби тривалість лікування може бути збільшена ще на 4 тижні. При лікуванні ерозивної та виразкової гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ) або рефлюкс-езофагіт рекомендується приймати по 10-20 мг один раз на добу. Тривалість лікування становить від 4 до 8 тижнів. У разі потреби тривалість лікування може бути збільшена ще на 8 тижнів. При підтримуючій терапії гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ) рекомендується приймати по 10-20 мг один раз на добу. Тривалість лікування залежить стану пацієнта. При неерозивній гастроезофагеальній рефлюксній хворобі (НЕРБ) рекомендується приймати по 10-20 мг один раз на добу. Якщо після 4 тижнів лікування симптоми не зникають, слід провести додаткове обстеження пацієнта. Після усунення симптомів слід приймати препарат у дозі 10 мг один раз на добу на вимогу. Для лікування синдрому Золлінгера-Еллісона та інших станів, що характеризуються патологічною гіперсекрецією, дозу підбирають індивідуально. Початкова доза – 60 мг на добу, потім дозу підвищують та призначають препарат у дозі до 100 мг на добу при одноразовому прийомі або по 60 мг двічі на добу. Лікування має продовжуватися у міру клінічної необхідності. У деяких пацієнтів із синдромом Золлінгера-Еллісона тривалість лікування рабепразолом становила до одного року. Для ерадикації Helicobacter pylori рекомендується приймати 20 мг 2 рази на добу за певною схемою з відповідною комбінацією антибіотиків. Тривалість лікування становить 7 днів. Пацієнти з нирковою та печінковою недостатністю. Пацієнтам з нирковою недостатністю корекція дози не потрібна. У пацієнтів з легким та помірним ступенем печінкової недостатності концентрація рабепразолу в крові зазвичай вища, ніж у здорових пацієнтів. При призначенні препарату пацієнтам з тяжким ступенем печінкової недостатності слід бути обережним. Літні пацієнти. Корекція дози не потрібна. Діти. Безпека та ефективність застосування рабепразолу у дітей віком 12 років і старше встановлена для короткострокового (до 8 тижнів) лікування гастроезофагеальної рефлюксної хвороби. Рекомендована доза для дітей віком від 12 років і старше становить 20 мг 1 раз на добу тривалістю до 8 тижнів. Безпека та ефективність рабепразолу для застосування за іншими показаннями не встановлена для пацієнтів дитячого віку.ПередозуванняСимптоми. Дані про навмисне або випадкове передозування мінімальні. Випадків сильного передозування рабепразол не було відзначено. Лікування. Специфічний антидот препарату невідомий. Рабепразол добре зв'язується з білками плазми, тому слабко виводиться при діалізі. При передозуванні необхідно проводити симптоматичне та підтримуюче лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДо і після лікування обов'язковим є ендоскопічний контроль для виключення злоякісного новоутворення, т.к. лікування може замаскувати симптоматику та відстрочити постановку правильного діагнозу. Таблетки рабепразолу не можна розжовувати або подрібнювати. Таблетки слід ковтати повністю. Встановлено, що час доби, ні прийом їжі не впливають на активність рабепразолу. У спеціальному дослідженні у пацієнтів з легкими або помірними порушеннями функції печінки не було виявлено значної відмінності частоти побічних ефектів рабепразолу від такої у підібраних за статтю та віком здорових осіб, але, незважаючи на це, рекомендується бути обережним при першому призначенні препарату пацієнтам з тяжкими порушеннями функції. печінки. Пацієнтам з порушеннями функції нирок або печінки коригування дози препарату не вимагається. AUC рабепразолу натрію у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки приблизно вдвічі вище, ніж у здорових пацієнтів. Гіпомагніємія. При лікуванні ІПП протягом принаймні 3 місяців у поодиноких випадках були відмічені випадки симптоматичної або асимптоматичної гіпомагніємії. Найчастіше ці повідомлення надходили через рік після проведення терапії. Серйозними побічними явищами були тетанія, аритмія та судоми. Більшості пацієнтів потрібно лікування гіпомагніємії, що включає заміщення магнію і відміни ІПП. У пацієнтів, які отримуватимуть тривале лікування або приймають ІПП з препаратами, такими як дигоксин або препаратами, які можуть спричинити гіпомагніємію (наприклад, діуретики), медичні працівники повинні контролювати концентрацію магнію до початку лікування ІПП та в період лікування. Пацієнти не повинні приймати одночасно з препаратом рабепразол інші засоби, що знижують кислотність, наприклад блокатори Н2-гістамінових рецепторів або інгібітори протонного насоса. Переломи кісток. Терапія ІПП може призвести до зростання ризику, пов'язаних з остеопорозом переломів стегна, зап'ястя або хребта. Ризик переломів збільшений у пацієнтів, які отримували високі дози ІПП тривало (рік та більше). Одночасне застосування рабепразолу з метотрексатом. Згідно з літературними даними, одночасний прийом ІПП з метотрексатом (насамперед у високих дозах) може призвести до підвищення концентрації метотрексату та/або його метаболіту гідроксиметотрексату та збільшити період напіввиведення. що може призвести до прояву токсичності метотрексату. При необхідності застосування високих доз метотрексату може бути розглянута можливість тимчасового припинення терапії ІПП. Інфекції, спричинені Salmonella, Campylobacter та Clostridium difficile. Терапія ІПП може призводити до зростання ризику шлунково-кишкових інфекцій, таких як інфекції, спричинені Salmonella, Campylobacter та Clostridium difficile. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами. Виходячи з особливостей фармакодинаміки рабепразолу та його профілю небажаних ефектів, малоймовірно, що рабепразол впливає на здатність керувати транспортними засобами, механізмами. Однак у разі появи сонливості слід уникати цих видів діяльності.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
382,00 грн
332,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: рабепразол натрію у перерахунку на 100% речовину – 20 мг; допоміжні речовини: кальцію карбонат, лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, гідроксипропілметилцелюлоза (гіпромелоза), магнію стеарат; Допоміжні речовини розділового прошарку: опадрай білий; Допоміжні речовини кишковорозчинної оболонки: акриліз жовтий, макрогол 6000 (поліетиленгліколь). Таблетки кишковорозчинні, покриті оболонкою 20 мг. По 14 таблеток у контурне осередкове впакування. 1, 2 контурні коміркові упаковки разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки кишковорозчинні, покриті оболонкою жовтого кольору з коричневим відтінком. Допускається шорсткість поверхні пігулок.Фармакотерапевтична групаЗасіб, що знижує секрецію залоз шлунка протонного насоса інгібітор.ФармакокінетикаАбсорбція. Рабепразол швидко абсорбується з кишечника, і його максимальні концентрації у плазмі досягаються приблизно через 3,5 години після прийому дози 20 мг. Зміни максимальних концентрацій (Сmах) та значень площі під кривою "концентрація-час" (AUC) рабепразолу мають лінійний характер у діапазоні доз від 10 до 40 мг. Абсолютна біодоступність після перорального прийому 20 мг (порівняно з внутрішньовенним введенням) становить близько 52 %. Крім того, біодоступність не змінюється при багаторазовому прийомі рабепразолу. У здорових добровольців період напіввиведення (Т1/2) із плазми становить близько 1 години (варіюючи від 0,7 до 1,5 годин), а сумарний кліренс – 3,8 мл/хв/кг. У пацієнтів з хронічним ураженням печінки AUC збільшено вдвічі порівняно зі здоровими добровольцями, що свідчить про зниження метаболізму першого проходження, а період напіввиведення (Т1/2) із плазми збільшено у 2-3 рази. Ні час прийому препарату протягом доби, ні антациди не впливають на абсорбцію рабепразолу. Прийом препарату з жирною їжею уповільнює абсорбцію рабепразолу на 4 години і більше, проте ні Сmах, ні ступінь абсорбції не змінюються. Розподіл. У людини рівень зв'язування рабепразолу з білками плазми становить близько 97%. Метаболізм та виведення. Після прийому одноразової пероральної дози 20 мг 14С-міченого рабепразолу незміненого препарату в сечі не було знайдено. Близько 90% рабепразолу виводиться із сечею головним чином у вигляді двох метаболітів: кон'югату меркаптурової кислоти (М5) та карбонової кислоти (Мб), а також у формі двох невідомих метаболітів, виявлених у ході токсикологічного аналізу. Частина прийнятого рабепразолу натрію виводиться з калом. Сумарне виведення становить 99,8%. Ці дані свідчать про невелике виведення метаболітів натрію рабепразолу з жовчю. Основним метаболітом є тіоефір (M1). Єдиним активним метаболітом є десметил (М3), однак він спостерігався у низькій концентрації лише у одного учасника дослідження після прийому 80 мг рабепразолу. Термінальна стадія ниркової недостатності У пацієнтів із стабільною нирковою недостатністю у термінальній стадії, яким необхідний підтримуючий гемодіаліз (кліренс креатиніну) Хронічний компенсований цироз Пацієнти з хронічним компенсованим цирозом печінки добре переносять рабепразол у дозі 20 мг 1 раз на день, хоча AUC подвоєна та Сmах збільшена на 50 % порівняно зі здоровими добровольцями. Літні пацієнти У пацієнтів похилого віку елімінація рабепразолу дещо уповільнена. Після 7 днів прийому рабепразолу по 20 мг на добу у літніх пацієнтів AUC була приблизно вдвічі більша, а Сmах підвищена на 60% порівняно з молодими здоровими добровольцями. Проте ознак кумуляції рабепразолу не було. CYP2C19 поліморфізм У пацієнтів з уповільненим метаболізмом CYP2C19 після 7 днів прийому рабепразолу в дозі 20 мг на добу AUC збільшується в 1,9 раза, а період напіввиведення в 1,6 рази порівняно з тими ж параметрами у "швидких метаболізаторів", у той час як збільшується на 40%.ФармакодинамікаМеханізм дії. Рабепразол відноситься до класу антисекреторних речовин, похідних бензімідазолу. Пригнічує секрецію шлункового соку шляхом специфічного пригнічення Н+/К+-АТФ-ази на секреторній поверхні парієтальних клітин шлунка. Блокує заключну стадію секреції соляної кислоти, знижуючи вміст базальної та стимульованої секреції, незалежно від природи подразника. Маючи високу ліпофільність легко проникає в парієтальні клітини шлунка, концентрується в них, надаючи цитопротекторну дію і збільшуючи секрецію гідрокарбонату. Антисекреторна активність. Після перорального прийому 20 мг рабепразолу антисекреторна дія настає протягом 1 години та досягає максимуму через 2-4 години; пригнічення базальної та стимульованої їжею секреції кислоти через 23 години після прийому першої дози рабепразолу становить 62% та 82% відповідно, і продовжується до 48 годин. При припиненні прийому секреторна активність відновлюється протягом 1-2 днів. Вплив на концентрацію гастрину у плазмі крові. У перші 2-8 тижнів терапії рабепразолом концентрація гастрину в плазмі збільшується, що є відображенням інгібуючого впливу на секрецію соляної кислоти, і повертається до початкового рівня зазвичай протягом 1-2 тижнів після припинення лікування. Інші ефекти. Не має антихолінергічних властивостей, не впливає на центральну нервову систему (ЦНС), серцево-судинну та дихальну системи. На тлі прийому рабепразолу стійкі зміни в морфологічній структурі ентерохромафінноподібних клітин, у ступеня виразності гастриту, частоті атрофічного гастриту, кишкової метаплазії або поширенні інфекції Helicobacter pylori не виявлені.Показання до застосуванняВиразкова хвороба шлунка у фазі загострення та виразка анастомозу; виразкова хвороба дванадцятипалої кишки у стадії загострення; ерозивна та виразкова гастроезофагеальна рефлюксна хвороба у дорослих та дітей старше 12 років або рефлюкс-езофагіт; підтримуюча терапія гастроезофагеальної рефлюксної хвороби; неерозивна гастроезофагеальна рефлюксна хвороба; синдром Золлінгера-Еллісона та інші стани, що характеризуються патологічною гіперсекрецією; у комбінації з відповідною антибактеріальною терапією для ерадикації Helicobacter pylori у пацієнтів із виразковою хворобою шлунка.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до рабепразолу, заміщених бензімідазолів або допоміжних компонентів препарату; вагітність; період грудного вигодовування; дитячий вік до 18 років, за винятком застосування при гастроезофагеальній рефлюксній хворобі - дитячий вік до 12 років; дефіцит лактази; непереносимість лактози; глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю: тяжка ниркова недостатність, тяжка печінкова недостатність, дитячий вік.Вагітність та лактаціяДаних щодо безпеки застосування рабепразолу під час вагітності немає. Дослідження репродуктивності на щурах та кроликах не виявили ознак порушення фертильності чи дефектів розвитку плода, зумовлених рабепразолом; однак у щурів у невеликих кількостях препарат проникає крізь плацентарний бар'єр. Рабепразол не слід застосовувати при вагітності за винятком випадків, коли очікуваний позитивний ефект для матері перевершує можливу шкоду для плода. Невідомо, чи виділяється рабепразол із грудним молоком. Відповідні дослідження щодо застосування препарату під час грудного вигодовування не проводилися. Разом з тим рабепразол виявлено в молоці щурів, що лакують, і тому препарат не можна застосовувати жінкам в період грудного вигодовування.Побічна діяДля визначення частоти виникнення побічних ефектів препарату застосовують таку класифікацію часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100 та < 1/10); нечасто (≥ 1/1000 та < 1/100); рідко (≥ 1/10000 та < 1/1000); дуже рідко (<1/10000); частота невідома (не може бути оцінена на основі наявних даних). Інфекційні та паразитарні захворювання: часто – інфекції. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: рідко – нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія, лейкоцитоз. Порушення з боку імунної системи: рідко – гіперчутливість (набряк обличчя, еритема), гострі системні алергічні реакції. Порушення з боку обміну речовин та харчування: рідко – анорексія; частота невідома – гіпонатріємія, гіпомагніємія (при тривалому застосуванні). Порушення з боку психіки та нервової системи: часто – безсоння; нечасто – підвищена збудливість; рідко – головний біль, запаморочення, сонливість, слабкість, депресія; частота невідома: сплутаність свідомості. Порушення органу зору: рідко - порушення зору. Порушення з боку судин: частота невідома: периферичні набряки. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – кашель, фарингіт, риніт; нечасто – бронхіт, синусит. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – діарея, нудота, блювання, біль у животі, запор, метеоризм, залізисті поліпи дна шлунка (доброякісні); нечасто – диспепсія, сухість слизової оболонки рота, відрижка; рідко – гастрит, стоматит, зміна смаку; частота невідома – мікроскопічний коліт. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко – гепатит, жовтяниця. Порушення з боку колії та підшкірних тканин: нечасто – шкірний висип, еритема; рідко - свербіж шкіри, підвищене потовиділення, бульозні реакції; дуже рідко – поліформна еритема, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона; частота невідома - підгострий шкірний червоний вовчак (ПККВ). Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто – неспецифічні болі, біль у спині; нечасто - міалгія, артралгія, судоми литкових м'язів. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – інфекції сечовивідних шляхів; рідко – інтерстиціальний нефрит. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: частота невідома – гінекомастія. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – астенія, грипоподібний синдром; нечасто – біль у грудній клітці, озноб, лихоманка. Лабораторні та інструментальні дані: нечасто – збільшення активності "печінкових" ферментів; рідко – збільшення маси тіла. При прийомі інгібіторів протонної насоси можливе збільшення ризику виникнення переломів.Взаємодія з лікарськими засобамиРабепразол уповільнює виведення деяких лікарських засобів, що метаболізуються у печінці шляхом мікросомального окиснення (діазепам, фенітоїн, непрямі антикоагулянти). У зв'язку з тим, що рабепразол спричинює виражене та тривале зниження вироблення соляної кислоти, відзначалася взаємодія при одночасному прийомі з препаратами, абсорбція яких залежить від кислотності середовища шлунка. У здорових добровольців прийом рабепразолу викликав зниження концентрації кетоконазолу в плазмі на 33% і підвищення мінімальної концентрації дигоксину на 22%. При одночасному прийомі слід коригувати дози кетоконазолу, дигоксину або інших препаратів, абсорбція яких залежить від кислотності середовища шлунка. Рабепразол, як і всі лікарські препарати, що блокують секрецію кислоти, може зменшувати всмоктування вітаміну В12 (ціанокобаламін) внаслідок гіпо-або ахлоргідрії. Це слід враховувати у пацієнтів зі зниженим запасом вітаміну В12 в організмі або з факторами ризику порушення всмоктування вітаміну В12 за тривалої терапії або за наявності відповідних клінічних симптомів. Не рекомендується одночасне застосування рабепразолу з атазанавіром, оскільки значно знижуються ефекти атазанавіру. Рабепразол пригнічує метаболізм циклоспорину. Одночасний прийом інгібіторів протонної помпи (ІПП) та метотрексату може призвести до підвищення концентрації метотрексату та/або його метаболіту гідроксиметотрексату та збільшити період напіввиведення. При одночасному застосуванні рабепразолу та кларитроміцину показники AUC та Сmах рабепразолу збільшувалися на 11 % та 34 % відповідно, a AUC та Сmах 14-гідроксикларитроміцину (активного метаболіту кларитроміцину) збільшувалися на 42 % та 46 % відповідно. Дане збільшення показників впливу для рабепразолу та кларитроміцину не було визнано клінічно значущим.Спосіб застосування та дозиТаблетки приймають внутрішньо, не розжовуючи і не подрібнюючи. Час доби та прийом їжі не впливають на активність рабепразолу. Дорослі При виразковій хворобі шлунка на стадії загострення та виразці анастомозу рекомендується приймати по 10-20 мг один раз на добу. Зазвичай курс терапії становить 6 тижнів, у деяких випадках тривалість лікування може бути збільшена ще на 6 тижнів. При виразковій хворобі дванадцятипалої кишки на стадії загострення рекомендується приймати по 10-20 мг один раз на добу. Тривалість лікування становить від 2 до 4 тижнів. У разі потреби тривалість лікування може бути збільшена ще на 4 тижні. При лікуванні ерозивної та виразкової гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ) або рефлюкс-езофагіт рекомендується приймати по 10-20 мг один раз на добу. Тривалість лікування становить від 4 до 8 тижнів. У разі потреби тривалість лікування може бути збільшена ще на 8 тижнів. При підтримуючій терапії гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ) рекомендується приймати по 10-20 мг один раз на добу. Тривалість лікування залежить стану пацієнта. При неерозивній гастроезофагеальній рефлюксній хворобі (НЕРБ) рекомендується приймати по 10-20 мг один раз на добу. Якщо після 4 тижнів лікування симптоми не зникають, слід провести додаткове обстеження пацієнта. Після усунення симптомів слід приймати препарат у дозі 10 мг один раз на добу на вимогу. Для лікування синдрому Золлінгера-Еллісона та інших станів, що характеризуються патологічною гіперсекрецією, дозу підбирають індивідуально. Початкова доза – 60 мг на добу, потім дозу підвищують та призначають препарат у дозі до 100 мг на добу при одноразовому прийомі або по 60 мг двічі на добу. Лікування має продовжуватися у міру клінічної необхідності. У деяких пацієнтів із синдромом Золлінгера-Еллісона тривалість лікування рабепразолом становила до одного року. Для ерадикації Helicobacter pylori рекомендується приймати 20 мг 2 рази на добу за певною схемою з відповідною комбінацією антибіотиків. Тривалість лікування становить 7 днів. Пацієнти з нирковою та печінковою недостатністю. Пацієнтам з нирковою недостатністю корекція дози не потрібна. У пацієнтів з легким та помірним ступенем печінкової недостатності концентрація рабепразолу в крові зазвичай вища, ніж у здорових пацієнтів. При призначенні препарату пацієнтам з тяжким ступенем печінкової недостатності слід бути обережним. Літні пацієнти. Корекція дози не потрібна. Діти. Безпека та ефективність застосування рабепразолу у дітей віком 12 років і старше встановлена для короткострокового (до 8 тижнів) лікування гастроезофагеальної рефлюксної хвороби. Рекомендована доза для дітей віком від 12 років і старше становить 20 мг 1 раз на добу тривалістю до 8 тижнів. Безпека та ефективність рабепразолу для застосування за іншими показаннями не встановлена для пацієнтів дитячого віку.ПередозуванняСимптоми Дані про навмисне або випадкове передозування мінімальні. Випадків сильного передозування рабепразол не було відзначено. Лікування Специфічний антидот препарату невідомий. Рабепразол добре зв'язується з білками плазми, тому слабко виводиться при діалізі. При передозуванні необхідно проводити симптоматичне та підтримуюче лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДо і після лікування обов'язковим є ендоскопічний контроль для виключення злоякісного новоутворення, т.к. лікування може замаскувати симптоматику та відстрочити постановку правильного діагнозу. Таблетки рабепразолу не можна розжовувати або подрібнювати. Таблетки слід ковтати повністю. Встановлено, що час доби, ні прийом їжі не впливають на активність рабепразолу. У спеціальному дослідженні у пацієнтів з легкими або помірними порушеннями функції печінки не було виявлено значної відмінності частоти побічних ефектів рабепразолу від такої у підібраних за статтю та віком здорових осіб, але, незважаючи на це, рекомендується бути обережним при першому призначенні препарату пацієнтам з тяжкими порушеннями функції. печінки. Пацієнтам з порушеннями функції нирок або печінки коригування дози препарату не вимагається. AUC рабепразолу натрію у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки приблизно вдвічі вище, ніж у здорових пацієнтів. Гіпомагніємія При лікуванні ІПП протягом принаймні 3 місяців у поодиноких випадках були відмічені випадки симптоматичної або асимптоматичної гіпомагніємії. Найчастіше ці повідомлення надходили через рік після проведення терапії. Серйозними побічними явищами були тетанія, аритмія та судоми. Більшості пацієнтів потрібно лікування гіпомагніємії, що включає заміщення магнію і відміни ІПП. У пацієнтів, які отримуватимуть тривале лікування або приймають ІПП з препаратами, такими як дигоксин або препаратами, які можуть спричинити гіпомагніємію (наприклад, діуретики), медичні працівники повинні контролювати концентрацію магнію до початку лікування ІПП та в період лікування. Пацієнти не повинні приймати одночасно з препаратом рабепразол інші засоби, що знижують кислотність, наприклад блокатори Н2-гістамінових рецепторів або інгібітори протонного насоса. Переломи кісток Терапія ІПП може призвести до зростання ризику, пов'язаних з остеопорозом переломів стегна, зап'ястя або хребта. Ризик переломів збільшений у пацієнтів, які отримували високі дози ІПП тривало (рік та більше). Одночасне застосування рабепразолу з метотрексатом Згідно з літературними даними, одночасний прийом ІПП з метотрексатом (насамперед у високих дозах) може призвести до підвищення концентрації метотрексату та/або його метаболіту гідроксиметотрексату та збільшити період напіввиведення. що може призвести до прояву токсичності метотрексату. При необхідності застосування високих доз метотрексату може бути розглянута можливість тимчасового припинення терапії ІПП. Інфекції, спричинені Salmonella, Campylobacter та Clostridium difficile Терапія ІПП може призводити до зростання ризику шлунково-кишкових інфекцій, таких як інфекції, спричинені Salmonella, Campylobacter та Clostridium difficile. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Виходячи з особливостей фармакодинаміки рабепразолу та його профілю небажаних ефектів, малоймовірно, що рабепразол впливає на здатність керувати транспортними засобами, механізмами. Однак у разі появи сонливості слід уникати цих видів діяльності.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
297,00 грн
256,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: рабепразол натрію – 10 мг; допоміжні речовини: манітол – 20,0 мг; магнію оксид – 31,0 мг; гіпоролоза – 9,8 мг; низькозаміщена гіпоролоза – 1,5 мг; магнію стеарат – 0,8 мг; склад внутрішньої оболонки таблетки: етилцелюлоза – 0,6 мг; магнію оксид – 0,6 мг; Склад кишковорозчинної оболонки таблетки: гіпромелози фталат – 8,8 мг; дибутілсебакат – 0,9 мг; барвник заліза оксид червоний – 0,02 мг; титану діоксид – 0,4 мг; тальк – 0,9 мг. По 7 таблеток поміщають у Al/Al-блістер. По 2 або 4 блістери разом з інструкцією з медичного застосування поміщають у картонну пачку. По 14 таблеток поміщають у Al/Al-блістер. По 1 або 2 блістери разом з інструкцією з медичного застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки, покриті кишковорозчинною оболонкою рожевого кольору. Перегляд: ядро білого кольору.Фармакотерапевтична групаЗасіб, що знижує секрецію залоз шлунка - протонного насоса інгібітор.ФармакокінетикаАбсорбція. Рабепразол швидко абсорбується з кишечника, і його пікові концентрації у плазмі досягаються приблизно через 3,5 години після прийому дози в 20 мг. Зміна пікових концентрацій у плазмі (Сmах) та значень площі під кривою «концентрація-час» (AUC) рабепразолу мають лінійний характер у діапазоні доз від 10 до 40 мг. Абсолютна біодоступність після перорального прийому 20 мг (порівняно з внутрішньовенним введенням) становить близько 52%. Крім того, біодоступність не змінюється при багаторазовому прийомі рабепразолу. У здорових добровольців період напіввиведення із плазми становить близько 1 год (варіюючи від 0,7 до 1,5 год), а сумарний кліренс становить 3,8 мл/хв/кг. У пацієнтів з хронічним ураженням печінки AUC збільшено вдвічі порівняно зі здоровими добровольцями, що свідчить про зниження метаболізму першого проходження,а період напіввиведення із плазми збільшений у 2-3 рази. Ні час прийому препарату протягом доби, ні антациди не впливають на абсорбцію рабепразолу. Прийом препарату з жирною їжею уповільнює абсорбцію рабепразолу на 4 години і більше, проте ні Сmах, ні ступінь абсорбції не змінюються. Розподіл. У людини рівень зв'язування рабепразолу з білками плазми становить близько 97%. Біотрансформація та виведення. У здорових людей Після прийому одноразової пероральної дози 20 мг 14С-міченого рабепразолу натрію незміненого препарату в сечі не було знайдено. Близько 90% рабепразолу виводиться із сечею головним чином у вигляді двох метаболітів: кон'югату меркаптурової кислоти (М5) та карбонової кислоти (Мб), а також у формі двох невідомих метаболітів, виявлених у ході токсикологічного аналізу. Частина прийнятого рабепразолу натрію виводиться з калом. Сумарне виведення становить 99,8%. Ці дані свідчать про невелике виведення метаболітів натрію рабепразолу з жовчю. Основним метаболітом є тіоефір (Ml). Єдиним активним метаболітом є десметил (МОЗ), однак він спостерігався у низькій концентрації лише у одного учасника дослідження після прийому 80 мг рабепразолу. Термінальна стадія ниркової недостатності У пацієнтів із стабільною нирковою недостатністю у термінальній стадії, яким необхідний підтримуючий гемодіаліз (кліренс креатиніну) Хронічний компенсований цироз Пацієнти з хронічним компенсованим цирозом печінки переносять рабепразол натрію в дозі 20 мг на день, хоча AUC подвоєна і Cmax збільшена на 50% порівняно зі здоровими добровольцями відповідної статі. Літні пацієнти. У пацієнтів похилого віку елімінація рабепразолу дещо уповільнена. Після 7 днів прийому рабепразолу по 20 мг на добу у літніх осіб AUC була приблизно вдвічі більша, а Смах підвищена на 60% порівняно з молодими здоровими добровольцями. Однак ознак кумуляції рабепразолу не відзначалося. СYР2С19 поліморфізм У пацієнтів із уповільненим метаболізмом СYР2С19 після 7 днів прийому рабепразолу в дозі 20 мг на добу AUC збільшується у 1,9 раза, а період напіввиведення у 1,6 рази порівняно з тими самими параметрами у «швидких метаболізаторів», тоді як Cmax збільшується на 40%. Порушення функції печінки Після одноразового застосування рабепразолу в дозі 20 мг пацієнтам з легким або середнім ступенем тяжкості печінкової недостатності AUC збільшилося в 2 рази та період напіввиведення збільшився у 2-3 рази, щодо здорових осіб. При прийомі препарату в дозі 20 мг протягом 7 днів AUC збільшилася в 1,5 рази та Cmax лише у 1,2 відносно здорових осіб. Період напіввиведення рабепразолу у пацієнтів з порушенням функції печінки становив 12,3 години щодо здорових осіб 2,1 год.ФармакодинамікаМеханізм дії Рабепразол натрію відноситься до класу антисекреторних речовин, похідних бензімідазолу. Рабепразол натрію пригнічує секрецію шлункового соку шляхом специфічного пригнічення Н+/К+ АТФази на секреторній поверхні парієтальних клітин шлунка. Н+/К+ АТФаза є білковим комплексом, який функціонує як протонна помпа, таким чином, рабепразол натрію є інгібітором протонної помпи в шлунку і блокує фінальну стадію продукції кислоти. Даний ефект є дозозалежним і призводить до придушення як базальної так і секреції кислоти, що стимулюється, незалежно від подразника. Рабепразол натрію не має антихолінергічних властивостей. Антусекреторна дія Після перорального прийому 20 мг рабепразолу антисекреторний ефект натрію розвивається протягом години. Інгібування базальної та стимульованої секреції кислоти через 23 години після прийому першої дози рабепразолу натрію становить 69% та 82% відповідно, і продовжується до 48 годин. Така тривалість фармакодинамічної дії набагато перевищує передбачувану на підставі напіввиведення (приблизно одну годину). Цей ефект можна пояснити тривалим зв'язуванням лікарської речовини з Н+/К+ АТФазою парієтальних клітин шлунка. Величина інгібуючої дії рабепразолу натрію на секрецію кислоти досягає плато після трьох днів прийому натрію рабепразолу. При припиненні прийому секреторна активність відновлюється протягом від 2 до 3 днів. Вплив на рівень гастрину у плазмі У ході клінічних досліджень пацієнти приймали 10 або 20 мг натрію рабепразолу щодня при тривалості лікування до 43 місяців. Рівень гастрину в плазмі був підвищений перші 2-8 тижнів, що відображає інгібуючу дію на секрецію кислоти. Концентрація гастрину поверталася до початкового рівня, зазвичай, протягом 1-2 тижнів після припинення лікування. Вплив на ентерохромафно-подібні клітини При дослідженні зразків біопсії шлунка людини з області антруму та дна шлунка 500 пацієнтів, які отримували рабепразол натрію або препарат порівняння протягом 8 тижнів, стійкі зміни в морфологічній структурі ентерохромафінно-подібних клітин, ступеня виразності гастриту, частоті атрофічного гастриту, кишкової метаплазії. pylori були виявлені. У дослідженні за участю понад 400 пацієнтів, які отримували рабепразол натрію (10 мг/день або 20 мг/день) тривалістю до 1 року, частота гіперплазії була низькою та порівнянною з такою для омепразолу (20 мг/кг). Не було зареєстровано жодного випадку аденоматозних змін або карциноїдних пухлин, що спостерігалися у щурів. Інші ефекти Системні ефекти рабепразолу натрію щодо центральної нервової системи, серцево-судинної або дихальної систем зараз не виявлені. Було показано, що рабепразол натрію при пероральному прийомі в дозі 20 мг протягом 2 тижнів не впливає на функцію щитовидної залози, вуглеводний обмін, рівень паратиреоїдного гормону в крові, а також на рівень кортизолу, естрогенів, тестостерону, пролактину, глюкагону. (ФСГ), лютеїнізуючого гормону (ЛГ), реніну, альдостерону та соматотропного гормону.Показання до застосуванняВиразкова хвороба шлунка у стадії загострення та виразка анастомозу; Виразкова хвороба дванадцятипалої кишки у стадії загострення; Ерозивна та виразкова гастроезофагеальна рефлюксна хвороба або рефлюкс-езофагіт; Підтримуюча терапія гастроезофагеальної рефлюксної хвороби; Неерозивна rастроезофагеальна рефлюксна хвороба; Синдром Золлінгера-Еллісона та інші стани, що характеризуються патологічною гіперсекрецією; У комбінації з відповідною антибактеріальною терапією для ерадикації Helicobacter pylori у пацієнтів із виразковою хворобою.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до рабепразолу, заміщених бензімідазолів або будь-якого з допоміжних компонентів препарату; вагітність; період грудного вигодовування; дитячий вік до 12 років. З обережністю: дитячий вік; тяжка ниркова недостатність.Вагітність та лактаціяДаних щодо безпеки застосування рабепразолу під час вагітності немає. Дослідження репродуктивності на щурах та кроликах не виявили ознак порушення фертильності чи дефектів розвитку плода, зумовлених рабепразолом; однак у щурів у невеликих кількостях препарат проникає крізь плацентарний бар'єр. Рабевіта не слід застосовувати при вагітності за винятком випадків, коли очікуваний позитивний ефект для матері перевершує можливу шкоду для плода. Невідомо, чи виділяється рабепразол із грудним молоком. Відповідні дослідження у жінок, що годують, не проводилися. Разом з тим рабепразол виявлений в молоці щурів, що лакують, і тому Рабевіта не можна призначати жінкам, що годують.Побічна діяВиходячи з досвіду клінічних досліджень, можна дійти невтішного висновку, що Рабевіта зазвичай добре переноситься пацієнтами. Побічні ефекти загалом слабо виражені чи помірні і мають минущий характер. При прийомі препарату Рабевіта в ході клінічних досліджень відзначалися такі побічні дії: головний біль, біль у животі, діарея, метеоризм, запор, сухість у роті, запаморочення, висипання, периферичний набряк. Небажані реакції систематизовані щодо кожної із систем органів з використанням наступної класифікації частоти народження: Дуже часті (≥1/10) Часті (≥1/100, Під час клінічних досліджень та в післяреєстраційному періоді повідомлялося про наступні побічні реакції: Рідкісні (≥1/10000, Порушення з боку імунної системи: рідко – гострі системні алергічні реакції. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: рідко – лейкоцитоз, тромбоцитопенія, нейтропенія, лейкопенія. Порушення з боку обміну речовин та харчування: рідко – анорексія, гіпомагніємія; частота невідома – гіпонатріємія, гіпомагнезіємія. Порушення з боку нервової системи: часто головний біль, запаморочення; нечасто – сонливість. Порушення психіки: часто – безсоння; нечасто – нервозність (схвильованість); рідко – депресія; частота невідомо - сплутаність свідомості. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – біль у животі, діарея, блювання, нудота, метеоризм, запор; нечасто – диспепсія, сухість у роті, відрижка; рідко – гастрит, стоматит, порушення смаку. Порушення з боку зору: рідко – порушення зору. Порушення з боку судин: частота невідома – периферичний набряк. Порушення з боку дихальної системи: часто кашель, фарингіт, риніт; нечасто -бронхіт, синусит. Порушення з боку гепатобіліарної системи: підвищення активності печінкових ферментів, рідко – гепатит, жовтяниця, печінкова енцефалопатія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – інфекції сечовивідних шляхів, рідко – інтерстиціальний нефрит. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – висип, еритема; свербіж, пітливість, реакції бульозного типу, кропив'янка, дуже рідко - мультифокальна еритема, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона частота невідома - підгострий шкірний системний червоний вовчак. Порушення з боку скелетно-м'язової системи: часто – неспецифічний біль, біль у спині; нечасто – міалгія, судоми м'язів ніг, артралгія переломи кісток тазостегнового суглоба, зап'ястя або хребта. Порушення з боку репродуктивної системи та молочних залоз: дуже рідко – гінекомастія. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – астенія, грипоподібний синдром; нечасто – біль у грудях, озноб, лихоманка. Змін інших лабораторних показників у ході прийому рабепразолу натрію не спостерігалося. За даними посмаркетингових спостережень прийому інгібіторів протонної помпи (ІПП) можливе збільшення ризику виникнення переломів.Взаємодія з лікарськими засобамиСистема цитохрому 450 Рабепразол, як і інші інгібітори протонної помпи (ІПП), метаболізується за участю системи цитохрому Р450 (СYР450) у печінці. У дослідженнях in vitro на мікросомах печінки людини було показано, що рабепразол метаболізується натрію ізоферментами CYP2C19 і СYРЗА4. Дослідження на здорових добровольцях показали, що рабепразол натрію не має фармакокінетичних або клінічно значимих взаємодій з лікарськими речовинами, які метаболізується системою цитохрому Р450 - варфарином, фенітоїном, теофіліном та діазепамом (незалежно від того, метаболізують. Проведено дослідження комбінованої терапії з антибактеріальними препаратами. У цьому чотиристоронньому перехресному дослідженні брали участь 16 здорових добровольців, які отримували 20 мг рабепразолу, 1000 мг амоксициліну, 500 мг кларитроміцину або комбінацію цих трьох препаратів (РАК – рабепразол, амоксицилін, кларитроміцин). Показники AUC та Cmax для кларитроміцину та амоксициліну були схожими при порівнянні комбінованої терапії з монотерапією. Показники AUC і Cmax для рабепразолу збільшилися на 11% і 34% відповідно, а для 14-гідрокси кларитроміцину (активного метаболіту кларитроміцину) AUC і Cmax збільшилися на 42% і 46% відповідно для комбінованої терапії в порівнянні з монотерапією. Дане збільшення показників впливу для рабепразолу та кларитроміцину не було визнано клінічно значущим. Взаємодія внаслідок інгібування секреції шлункового соку Рабепразол натрію здійснює стійке та тривале пригнічення секреції шлункового соку. Таким чином, може бути взаємодія з речовинами, для яких абсорбція залежить від рН. При одночасному прийомі з рабепразолом натрію абсорбція кетоконазолу зменшується на 30% а абсорбція дигоксину збільшується на 22%. Отже, для деяких пацієнтів має проводитися спостереження для вирішення питання про необхідність коригування дози при одночасному прийомі натрію рабепразолу з кетоконазолом, дигоксином або іншими лікарськими препаратами, для яких абсорбція залежить від рН. Атазанавір При одночасному прийомі атазанавіру 300 мг/ритонавіру 100 мг з омепразолом (40 мг 1 раз на день) або з атазанавіру 400 мг з лансопразолом (60 мг 1 раз на день) здоровими добровольцями спостерігалося суттєве зниження впливу атазанавіру. Абсорбція атазанавіру залежить від рН. Хоча одночасний прийом з рабепразолом не вивчався, подібні результати очікуються також інших інгібіторів протонного насоса. Таким чином, не рекомендується одночасний прийом атазанавіру з інгібіторами протонного насоса, включаючи рабепразол. Антацидні засоби У клінічних дослідженнях антацидні речовини застосовувалися разом із рабепразолом натрію. Клінічно значущі взаємодії рабепразолу натрію з гелем гідроксиду алюмінію або гідроксидом магнію не спостерігалися. Приймання їжі У клінічному дослідженні під час прийому рабепразолу натрію з збідненою жирами їжею клінічно значимих взаємодій немає. Прийом рабепразолу натрію одночасно з збагаченою жирами їжею може уповільнити всмоктування рабепразолу до 4 годин і більше, проте Сmах та AUC не змінюються. Циклоспорин Експерименти in vitro з використанням мікросом печінки людини показали, що рабепразол інгібує метаболізм циклоспорину з IC50 62 мкмоль, тобто в концентрації, що в 50 разів перевищує Сmах для здорових добровольців після 20 днів прийому 20 мг рабепразолу. Ступінь інгібування схожа на такий для омепразолу для еквівалентних концентрацій. Метотрексат Згідно з даними повідомлень про небажані явища, даними опублікованих фармакокінетичних досліджень та даними ретроспективного аналізу можна припустити, що одночасний прийом ІПП та метотрексату (насамперед у високих дозах), може призвести до підвищення концентрації метотрексату та/або його метаболіту гідроксиметотрекса. Проте спеціальних досліджень лікарської взаємодії метотрексату з ІПП не проводилося.Спосіб застосування та дозиТаблетки препарату Рабевіта не можна розжовувати або подрібнювати. Таблетки слід ковтати повністю. Встановлено, що час доби, ні прийом їжі не впливають на активність рабепразолу натрію. При виразковій хворобі шлунка у стадії загострення та виразці анастомозу рекомендується приймати внутрішньо по 20 мг один раз на день. Зазвичай лікування наступає після 6 тижнів терапії, проте в деяких випадках тривалість лікування може бути збільшена ще на 6 тижнів. При виразковій хворобі дванадцятипалої кишки на стадії загострення рекомендується приймати внутрішньо по 20 мг один раз на день. Тривалість лікування становить від 2 до 4 тижнів. У разі потреби тривалість лікування може бути збільшена ще на 4 тижні. При лікуванні ерозивної гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ) або рефлюкс езофагіт рекомендується приймати внутрішньо по 20 мг один раз на день. Тривалість лікування становить від 4 до 8 тижнів. У разі потреби тривалість лікування може бути збільшена ще на 8 тижнів. При підтримуючій терапії гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ) рекомендується приймати внутрішньо по 20 мг один раз на день. Тривалість лікування залежить стану пацієнта. При неерозивній гастроезофагеальній рефлюксній хворобі (НЕРБ) без езофагіту рекомендується приймати внутрішньо по 20 мг один раз на день. Якщо після чотирьох тижнів лікування симптоми не зникають, слід здійснити додаткове дослідження пацієнта. Після усунення симптомів для попередження їх подальшого виникнення слід приймати препарат внутрішньо один раз на день на вимогу. Для лікування синдрому Золлінгера-Елісона та інших станів, що характеризуються патологічною гіперсекрецією, дозу підбирають індивідуально. Початкова доза – 60 мг на день, потім дозу підвищують та призначають препарат у дозі до 100 мг на день при одноразовому прийомі або по 60 мг двічі на день. Для деяких пацієнтів дрібне дозування препарату є кращим. Лікування має продовжуватися у міру клінічної необхідності. У деяких хворих із синдромом Золлінгера-Елісона тривалість лікування рабепразолом становила до одного року. Для ерадикації Нelicobacter pylori рекомендується вживати по 20 мг 2 рази на день за певною схемою з відповідною комбінацією антибіотиків. Тривалість лікування становить 7 днів. Пацієнти з нирковою та печінковою недостатністю Корекція дози пацієнтам з нирковою недостатністю не потрібна. У пацієнтів з легким та помірним ступенем печінкової недостатності концентрація рабепразолу в крові зазвичай вища, ніж у здорових пацієнтів. При призначенні препарату Рабевіта пацієнтам з тяжким ступенем печінкової недостатності слід бути обережним. Літні пацієнти Корекція дози не потрібна. Діти Безпека та ефективність рабепразолу натрію 20 мг для короткострокового (до 8 тижнів) лікування ГЕРХ у дітей віком 12 років і більше підтверджена екстраполяцією результатів адекватних та добре контрольованих досліджень, що підкріплюють ефективність рабепразолу натрію для дорослих, та дослідженнями безпеки та фармакокіне. Рекомендована доза для дітей віком від 12 років і більше становить 20 мг 1 раз на день тривалістю до 8 тижнів. Безпека та ефективність рабепразолу натрію для лікування ГЕРХ у дітей віком до 12 років не встановлена. Безпека та ефективність рабепразолу натрію для застосування за іншими показаннями не встановлена для пацієнтів дитячого віку.ПередозуванняСимптоми Дані про навмисне або випадкове передозування мінімальні. Випадків сильного передозування рабепразол не було відзначено. Лікування Специфічний антидот препарату Рабевіта невідомий. Рабепразол добре зв'язується з білками плазми, тому слабко виводиться при діалізі. При передозуванні необхідно проводити симптоматичне та підтримуюче лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВідповідь пацієнта на терапію рабепразолом натрію не виключає наявність злоякісних новоутворень у шлунку. Таблетки препарату Рабевіта не можна розжовувати або подрібнювати. Таблетки слід ковтати повністю. Встановлено, що час доби, ні прийом їжі не впливають на активність рабепразолу натрію. У спеціальному дослідженні у пацієнтів з легкими або помірними порушеннями функції печінки не було виявлено значної відмінності частоти побічних ефектів препарату Рабевіта від такої у підібраних за статтю та віком здорових осіб, але, незважаючи на це, рекомендується бути обережним при першому призначенні препарату Рабевіта пацієнтам з тяжкими. порушення функції печінки. AUC рабепразолу натрію у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки приблизно вдвічі вище, ніж у здорових пацієнтів. Пацієнтам з порушеннями функції нирок або печінки коригування дози препарату Рабевіта не потрібне. Гіпомагніємія При лікуванні інгібіторами протонної помпи протягом принаймні 3 місяців у поодиноких випадках були відмічені випадки симптоматичної або асимптоматичної гіпомагніємії. Найчастіше ці повідомлення надходили через рік після проведення терапії. Серйозними побічними явищами були тетанія, аритмія та судоми. Більшості пацієнтів потрібно лікування гіпомагніємії, що включає заміщення магнію і відміни терапії інгібіторів протонної помпи. У пацієнтів, які отримуватимуть тривале лікування або приймають інгібітори протонної помпи з препаратами, такими як дигоксин або препаратами, які можуть спричинити гіпомагніємію (наприклад, діуретики), медичні працівники повинні контролювати рівень магнію до початку лікування інгібіторами протонної помпи та в період лікування. Пацієнти не повинні приймати одночасно з препаратом Рабевіта інші засоби, що знижують кислотність, наприклад, блокатори Н2 рецепторів або інгібітори протонного насоса. Переломи За даними спостережних досліджень, можна припустити, що терапія інгібіторами протонної помпи (ІПП) може призвести до зростання ризику пов'язаних з остеопорозом переломів стегна, зап'ястя або хребта. Ризик переломів був збільшений у пацієнтів, які отримували високі дози ІПП тривало (рік та більше). Одночасне застосування рабепразолу з метотрексатом Згідно з літературними даними, одночасний прийом ІПП з метотрексатом (насамперед у високих дозах), може призвести до підвищення концентрації метотрексату та/або його метаболіту гідроксиметотрексату та збільшити період напіввиведення, що може призвести до прояву токсичності метотрексату. При необхідності застосування високих доз метотрексату може бути розглянута можливість тимчасового припинення терапії ІПП. Clostridium difficile Терапія ІПП може призводити до зростання ризику шлунково-кишкових інфекцій, таких як інфекції, спричинені Clostridium difficile. Пацієнтам, які приймають препарат Рабевіта для короткочасного симптоматичного лікування проявів ГЕРХ та НЕРХ (наприклад, печії) без рецепта, слід звернутися до лікаря у таких випадках: застосування засобів для зняття симптомів печії та порушення травлення протягом 4 тижнів та більше; поява нових симптомів або зміна симптомів, що раніше спостерігалися, у пацієнтів віком понад 55 років; випадки ненавмисного зменшення маси тіла, анемії, кровотеч у шлунково-кишковому тракті, дисфагії, болю при ковтанні, постійної блювоти або блювання з кров'ю та вмістом епігастрію, випадки виразки шлунка або операцій на шлунку в анамнезі, жовтяниці тощо. (В т.ч. порушення функції печінки та нирок). Пацієнти, які тривалий час страждають від повторюваних симптомів порушення травлення або печії, повинні регулярно спостерігатися у лікаря. Пацієнти віком понад 55 років, які щодня приймають безрецептурні препарати для зняття симптомів печії та порушення травлення, повинні проінформувати про це свого лікаря. Зниження кислотності шлункового соку при застосуванні рабепразолу викликає збільшення кількості бактерії, присутніх у шлунково-кишковому тракті. Лікування цим препаратом підвищує ризик шлунково-кишкових інфекцій, що викликаються Salmonella, Campylobacter та Clostridium. Пацієнти не повинні приймати одночасно з препаратом Рабевіта інші засоби, що знижують кислотність, наприклад, блокатори Н2-рецепторів або інгібітори протонної помпи. При застосуванні інших препаратів пацієнтам слід проконсультуватися з фармацевтом або лікарем перед початком терапії препаратом Рабевіта, що відпускається без рецепта. Пацієнти повинні повідомити лікаря перед початком застосування препарату Рабевіта без рецепта, якщо їм призначено ендоскопічне дослідження. Слід уникати прийому препарату Рабевіта перед проведенням сечовинного дихального тесту. Пацієнти з тяжкими порушеннями функції печінки повинні звернутися до лікаря перед початком терапії препаратом Рабевіта, що відпускається без рецепта, для короткочасного симптоматичного лікування проявів ГЕРХ та НЕРХ (наприклад, печії). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Виходячи з особливостей фармакодинаміки рабепразолу та його профілю небажаних ефектів, малоймовірно, що Рабевіта впливає на здатність керувати автомобілем і працювати з технікою. Однак у разі появи сонливості слід уникати цих видів діяльності.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
359,00 грн
315,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: рабепразол натрію – 20 мг; допоміжні речовини: манітол – 40,0 мг; магнію оксид – 62,0 мг; гіпоролоза – 19,5 мг; низькозаміщена гіпоролоза – 3,0 мг; магнію стеарат – 1,5 мг; склад внутрішньої оболонки таблетки: етилцелюлоза – 1,0 мг; магнію оксид – 1,0 мг; Склад кишковорозчинної оболонки таблетки: гіпромелози фталат – 13,6 мг; дибутілсебакат – 1,4 мг; барвник заліза оксид жовтий – 0,1 мг; титану діоксид – 0,7 мг; тальк – 1,3 мг. По 7 таблеток поміщають у Al/Al-блістер. По 2 або 4 блістери разом з інструкцією з медичного застосування поміщають у картонну пачку. По 14 таблеток поміщають у Al/Al-блістер. По 1 або 2 блістери разом з інструкцією з медичного застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки, покриті кишковорозчинною оболонкою жовтого кольору. Перегляд: ядро білого кольору.Фармакотерапевтична групаЗасіб, що знижує секрецію залоз шлунка - протонного насоса інгібітор.ФармакокінетикаАбсорбція. Рабепразол швидко абсорбується з кишечника, і його пікові концентрації у плазмі досягаються приблизно через 3,5 години після прийому дози в 20 мг. Зміна пікових концентрацій у плазмі (Сmах) та значень площі під кривою «концентрація-час» (AUC) рабепразолу мають лінійний характер у діапазоні доз від 10 до 40 мг. Абсолютна біодоступність після перорального прийому 20 мг (порівняно з внутрішньовенним введенням) становить близько 52%. Крім того, біодоступність не змінюється при багаторазовому прийомі рабепразолу. У здорових добровольців період напіввиведення із плазми становить близько 1 год (варіюючи від 0,7 до 1,5 год), а сумарний кліренс становить 3,8 мл/хв/кг. У пацієнтів з хронічним ураженням печінки AUC збільшено вдвічі порівняно зі здоровими добровольцями, що свідчить про зниження метаболізму першого проходження,а період напіввиведення із плазми збільшений у 2-3 рази. Ні час прийому препарату протягом доби, ні антациди не впливають на абсорбцію рабепразолу. Прийом препарату з жирною їжею уповільнює абсорбцію рабепразолу на 4 години і більше, проте ні Сmах, ні ступінь абсорбції не змінюються. Розподіл. У людини рівень зв'язування рабепразолу з білками плазми становить близько 97%. Біотрансформація та виведення. У здорових людей Після прийому одноразової пероральної дози 20 мг 14С-міченого рабепразолу натрію незміненого препарату в сечі не було знайдено. Близько 90% рабепразолу виводиться із сечею головним чином у вигляді двох метаболітів: кон'югату меркаптурової кислоти (М5) та карбонової кислоти (Мб), а також у формі двох невідомих метаболітів, виявлених у ході токсикологічного аналізу. Частина прийнятого рабепразолу натрію виводиться з калом. Сумарне виведення становить 99,8%. Ці дані свідчать про невелике виведення метаболітів натрію рабепразолу з жовчю. Основним метаболітом є тіоефір (Ml). Єдиним активним метаболітом є десметил (МОЗ), однак він спостерігався у низькій концентрації лише у одного учасника дослідження після прийому 80 мг рабепразолу. Термінальна стадія ниркової недостатності У пацієнтів із стабільною нирковою недостатністю у термінальній стадії, яким необхідний підтримуючий гемодіаліз (кліренс креатиніну) Хронічний компенсований цироз Пацієнти з хронічним компенсованим цирозом печінки переносять рабепразол натрію в дозі 20 мг на день, хоча AUC подвоєна і Cmax збільшена на 50% порівняно зі здоровими добровольцями відповідної статі. Літні пацієнти. У пацієнтів похилого віку елімінація рабепразолу дещо уповільнена. Після 7 днів прийому рабепразолу по 20 мг на добу у літніх осіб AUC була приблизно вдвічі більша, а Смах підвищена на 60% порівняно з молодими здоровими добровольцями. Однак ознак кумуляції рабепразолу не відзначалося. СYР2С19 поліморфізм У пацієнтів із уповільненим метаболізмом СYР2С19 після 7 днів прийому рабепразолу в дозі 20 мг на добу AUC збільшується у 1,9 раза, а період напіввиведення у 1,6 рази порівняно з тими самими параметрами у «швидких метаболізаторів», тоді як Cmax збільшується на 40%. Порушення функції печінки Після одноразового застосування рабепразолу в дозі 20 мг пацієнтам з легким або середнім ступенем тяжкості печінкової недостатності AUC збільшилося в 2 рази та період напіввиведення збільшився у 2-3 рази, щодо здорових осіб. При прийомі препарату в дозі 20 мг протягом 7 днів AUC збільшилася в 1,5 рази та Cmax лише у 1,2 відносно здорових осіб. Період напіввиведення рабепразолу у пацієнтів з порушенням функції печінки становив 12,3 години щодо здорових осіб 2,1 год.ФармакодинамікаМеханізм дії Рабепразол натрію відноситься до класу антисекреторних речовин, похідних бензімідазолу. Рабепразол натрію пригнічує секрецію шлункового соку шляхом специфічного пригнічення Н+/К+ АТФази на секреторній поверхні парієтальних клітин шлунка. Н+/К+ АТФаза є білковим комплексом, який функціонує як протонна помпа, таким чином, рабепразол натрію є інгібітором протонної помпи в шлунку і блокує фінальну стадію продукції кислоти. Даний ефект є дозозалежним і призводить до придушення як базальної так і секреції кислоти, що стимулюється, незалежно від подразника. Рабепразол натрію не має антихолінергічних властивостей. Антусекреторна дія Після перорального прийому 20 мг рабепразолу антисекреторний ефект натрію розвивається протягом години. Інгібування базальної та стимульованої секреції кислоти через 23 години після прийому першої дози рабепразолу натрію становить 69% та 82% відповідно, і продовжується до 48 годин. Така тривалість фармакодинамічної дії набагато перевищує передбачувану на підставі напіввиведення (приблизно одну годину). Цей ефект можна пояснити тривалим зв'язуванням лікарської речовини з Н+/К+ АТФазою парієтальних клітин шлунка. Величина інгібуючої дії рабепразолу натрію на секрецію кислоти досягає плато після трьох днів прийому натрію рабепразолу. При припиненні прийому секреторна активність відновлюється протягом від 2 до 3 днів. Вплив на рівень гастрину у плазмі У ході клінічних досліджень пацієнти приймали 10 або 20 мг натрію рабепразолу щодня при тривалості лікування до 43 місяців. Рівень гастрину в плазмі був підвищений перші 2-8 тижнів, що відображає інгібуючу дію на секрецію кислоти. Концентрація гастрину поверталася до початкового рівня, зазвичай, протягом 1-2 тижнів після припинення лікування. Вплив на ентерохромафно-подібні клітини При дослідженні зразків біопсії шлунка людини з області антруму та дна шлунка 500 пацієнтів, які отримували рабепразол натрію або препарат порівняння протягом 8 тижнів, стійкі зміни в морфологічній структурі ентерохромафінно-подібних клітин, ступеня виразності гастриту, частоті атрофічного гастриту, кишкової метаплазії. pylori були виявлені. У дослідженні за участю понад 400 пацієнтів, які отримували рабепразол натрію (10 мг/день або 20 мг/день) тривалістю до 1 року, частота гіперплазії була низькою та порівнянною з такою для омепразолу (20 мг/кг). Не було зареєстровано жодного випадку аденоматозних змін або карциноїдних пухлин, що спостерігалися у щурів. Інші ефекти Системні ефекти рабепразолу натрію щодо центральної нервової системи, серцево-судинної або дихальної систем зараз не виявлені. Було показано, що рабепразол натрію при пероральному прийомі в дозі 20 мг протягом 2 тижнів не впливає на функцію щитовидної залози, вуглеводний обмін, рівень паратиреоїдного гормону в крові, а також на рівень кортизолу, естрогенів, тестостерону, пролактину, глюкагону. (ФСГ), лютеїнізуючого гормону (ЛГ), реніну, альдостерону та соматотропного гормону.Показання до застосуванняВиразкова хвороба шлунка у стадії загострення та виразка анастомозу; Виразкова хвороба дванадцятипалої кишки у стадії загострення; Ерозивна та виразкова гастроезофагеальна рефлюксна хвороба або рефлюкс-езофагіт; Підтримуюча терапія гастроезофагеальної рефлюксної хвороби; Неерозивна rастроезофагеальна рефлюксна хвороба; Синдром Золлінгера-Еллісона та інші стани, що характеризуються патологічною гіперсекрецією; У комбінації з відповідною антибактеріальною терапією для ерадикації Helicobacter pylori у пацієнтів із виразковою хворобою.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до рабепразолу, заміщених бензімідазолів або будь-якого з допоміжних компонентів препарату; вагітність; період грудного вигодовування; дитячий вік до 12 років. З обережністю: дитячий вік; тяжка ниркова недостатність.Вагітність та лактаціяДаних щодо безпеки застосування рабепразолу під час вагітності немає. Дослідження репродуктивності на щурах та кроликах не виявили ознак порушення фертильності чи дефектів розвитку плода, зумовлених рабепразолом; однак у щурів у невеликих кількостях препарат проникає крізь плацентарний бар'єр. Рабевіта не слід застосовувати при вагітності за винятком випадків, коли очікуваний позитивний ефект для матері перевершує можливу шкоду для плода. Невідомо, чи виділяється рабепразол із грудним молоком. Відповідні дослідження у жінок, що годують, не проводилися. Разом з тим рабепразол виявлений в молоці щурів, що лакують, і тому Рабевіта не можна призначати жінкам, що годують.Побічна діяВиходячи з досвіду клінічних досліджень, можна дійти невтішного висновку, що Рабевіта зазвичай добре переноситься пацієнтами. Побічні ефекти загалом слабо виражені чи помірні і мають минущий характер. При прийомі препарату Рабевіта в ході клінічних досліджень відзначалися такі побічні дії: головний біль, біль у животі, діарея, метеоризм, запор, сухість у роті, запаморочення, висипання, периферичний набряк. Небажані реакції систематизовані щодо кожної із систем органів з використанням наступної класифікації частоти народження: Дуже часті (≥1/10) Часті (≥1/100, Під час клінічних досліджень та в післяреєстраційному періоді повідомлялося про наступні побічні реакції: Рідкісні (≥1/10000, Порушення з боку імунної системи: рідко – гострі системні алергічні реакції. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: рідко – лейкоцитоз, тромбоцитопенія, нейтропенія, лейкопенія. Порушення з боку обміну речовин та харчування: рідко – анорексія, гіпомагніємія; частота невідома – гіпонатріємія, гіпомагнезіємія. Порушення з боку нервової системи: часто головний біль, запаморочення; нечасто – сонливість. Порушення психіки: часто – безсоння; нечасто – нервозність (схвильованість); рідко – депресія; частота невідомо - сплутаність свідомості. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – біль у животі, діарея, блювання, нудота, метеоризм, запор; нечасто – диспепсія, сухість у роті, відрижка; рідко – гастрит, стоматит, порушення смаку. Порушення з боку зору: рідко – порушення зору. Порушення з боку судин: частота невідома – периферичний набряк. Порушення з боку дихальної системи: часто кашель, фарингіт, риніт; нечасто -бронхіт, синусит. Порушення з боку гепатобіліарної системи: підвищення активності печінкових ферментів, рідко – гепатит, жовтяниця, печінкова енцефалопатія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – інфекції сечовивідних шляхів, рідко – інтерстиціальний нефрит. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – висип, еритема; свербіж, пітливість, реакції бульозного типу, кропив'янка, дуже рідко - мультифокальна еритема, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона частота невідома - підгострий шкірний системний червоний вовчак. Порушення з боку скелетно-м'язової системи: часто – неспецифічний біль, біль у спині; нечасто – міалгія, судоми м'язів ніг, артралгія переломи кісток тазостегнового суглоба, зап'ястя або хребта. Порушення з боку репродуктивної системи та молочних залоз: дуже рідко – гінекомастія. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – астенія, грипоподібний синдром; нечасто – біль у грудях, озноб, лихоманка. Змін інших лабораторних показників у ході прийому рабепразолу натрію не спостерігалося. За даними посмаркетингових спостережень прийому інгібіторів протонної помпи (ІПП) можливе збільшення ризику виникнення переломів.Взаємодія з лікарськими засобамиСистема цитохрому 450 Рабепразол, як і інші інгібітори протонної помпи (ІПП), метаболізується за участю системи цитохрому Р450 (СYР450) у печінці. У дослідженнях in vitro на мікросомах печінки людини було показано, що рабепразол метаболізується натрію ізоферментами CYP2C19 і СYРЗА4. Дослідження на здорових добровольцях показали, що рабепразол натрію не має фармакокінетичних або клінічно значимих взаємодій з лікарськими речовинами, які метаболізується системою цитохрому Р450 - варфарином, фенітоїном, теофіліном та діазепамом (незалежно від того, метаболізують. Проведено дослідження комбінованої терапії з антибактеріальними препаратами. У цьому чотиристоронньому перехресному дослідженні брали участь 16 здорових добровольців, які отримували 20 мг рабепразолу, 1000 мг амоксициліну, 500 мг кларитроміцину або комбінацію цих трьох препаратів (РАК – рабепразол, амоксицилін, кларитроміцин). Показники AUC та Cmax для кларитроміцину та амоксициліну були схожими при порівнянні комбінованої терапії з монотерапією. Показники AUC і Cmax для рабепразолу збільшилися на 11% і 34% відповідно, а для 14-гідрокси кларитроміцину (активного метаболіту кларитроміцину) AUC і Cmax збільшилися на 42% і 46% відповідно для комбінованої терапії в порівнянні з монотерапією. Дане збільшення показників впливу для рабепразолу та кларитроміцину не було визнано клінічно значущим. Взаємодія внаслідок інгібування секреції шлункового соку Рабепразол натрію здійснює стійке та тривале пригнічення секреції шлункового соку. Таким чином, може бути взаємодія з речовинами, для яких абсорбція залежить від рН. При одночасному прийомі з рабепразолом натрію абсорбція кетоконазолу зменшується на 30% а абсорбція дигоксину збільшується на 22%. Отже, для деяких пацієнтів має проводитися спостереження для вирішення питання про необхідність коригування дози при одночасному прийомі натрію рабепразолу з кетоконазолом, дигоксином або іншими лікарськими препаратами, для яких абсорбція залежить від рН. Атазанавір При одночасному прийомі атазанавіру 300 мг/ритонавіру 100 мг з омепразолом (40 мг 1 раз на день) або з атазанавіру 400 мг з лансопразолом (60 мг 1 раз на день) здоровими добровольцями спостерігалося суттєве зниження впливу атазанавіру. Абсорбція атазанавіру залежить від рН. Хоча одночасний прийом з рабепразолом не вивчався, подібні результати очікуються також інших інгібіторів протонного насоса. Таким чином, не рекомендується одночасний прийом атазанавіру з інгібіторами протонного насоса, включаючи рабепразол. Антацидні засоби У клінічних дослідженнях антацидні речовини застосовувалися разом із рабепразолом натрію. Клінічно значущі взаємодії рабепразолу натрію з гелем гідроксиду алюмінію або гідроксидом магнію не спостерігалися. Приймання їжі У клінічному дослідженні під час прийому рабепразолу натрію з збідненою жирами їжею клінічно значимих взаємодій немає. Прийом рабепразолу натрію одночасно з збагаченою жирами їжею може уповільнити всмоктування рабепразолу до 4 годин і більше, проте Сmах та AUC не змінюються. Циклоспорин Експерименти in vitro з використанням мікросом печінки людини показали, що рабепразол інгібує метаболізм циклоспорину з IC50 62 мкмоль, тобто в концентрації, що в 50 разів перевищує Сmах для здорових добровольців після 20 днів прийому 20 мг рабепразолу. Ступінь інгібування схожа на такий для омепразолу для еквівалентних концентрацій. Метотрексат Згідно з даними повідомлень про небажані явища, даними опублікованих фармакокінетичних досліджень та даними ретроспективного аналізу можна припустити, що одночасний прийом ІПП та метотрексату (насамперед у високих дозах), може призвести до підвищення концентрації метотрексату та/або його метаболіту гідроксиметотрекса. Проте спеціальних досліджень лікарської взаємодії метотрексату з ІПП не проводилося.Спосіб застосування та дозиТаблетки препарату Рабевіта не можна розжовувати або подрібнювати. Таблетки слід ковтати повністю. Встановлено, що час доби, ні прийом їжі не впливають на активність рабепразолу натрію. При виразковій хворобі шлунка у стадії загострення та виразці анастомозу рекомендується приймати внутрішньо по 20 мг один раз на день. Зазвичай лікування наступає після 6 тижнів терапії, проте в деяких випадках тривалість лікування може бути збільшена ще на 6 тижнів. При виразковій хворобі дванадцятипалої кишки на стадії загострення рекомендується приймати внутрішньо по 20 мг один раз на день. Тривалість лікування становить від 2 до 4 тижнів. У разі потреби тривалість лікування може бути збільшена ще на 4 тижні. При лікуванні ерозивної гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ) або рефлюкс езофагіт рекомендується приймати внутрішньо по 20 мг один раз на день. Тривалість лікування становить від 4 до 8 тижнів. У разі потреби тривалість лікування може бути збільшена ще на 8 тижнів. При підтримуючій терапії гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ) рекомендується приймати внутрішньо по 20 мг один раз на день. Тривалість лікування залежить стану пацієнта. При неерозивній гастроезофагеальній рефлюксній хворобі (НЕРБ) без езофагіту рекомендується приймати внутрішньо по 20 мг один раз на день. Якщо після чотирьох тижнів лікування симптоми не зникають, слід здійснити додаткове дослідження пацієнта. Після усунення симптомів для попередження їх подальшого виникнення слід приймати препарат внутрішньо один раз на день на вимогу. Для лікування синдрому Золлінгера-Елісона та інших станів, що характеризуються патологічною гіперсекрецією, дозу підбирають індивідуально. Початкова доза – 60 мг на день, потім дозу підвищують та призначають препарат у дозі до 100 мг на день при одноразовому прийомі або по 60 мг двічі на день. Для деяких пацієнтів дрібне дозування препарату є кращим. Лікування має продовжуватися у міру клінічної необхідності. У деяких хворих із синдромом Золлінгера-Елісона тривалість лікування рабепразолом становила до одного року. Для ерадикації Нelicobacter pylori рекомендується вживати по 20 мг 2 рази на день за певною схемою з відповідною комбінацією антибіотиків. Тривалість лікування становить 7 днів. Пацієнти з нирковою та печінковою недостатністю Корекція дози пацієнтам з нирковою недостатністю не потрібна. У пацієнтів з легким та помірним ступенем печінкової недостатності концентрація рабепразолу в крові зазвичай вища, ніж у здорових пацієнтів. При призначенні препарату Рабевіта пацієнтам з тяжким ступенем печінкової недостатності слід бути обережним. Літні пацієнти Корекція дози не потрібна. Діти Безпека та ефективність рабепразолу натрію 20 мг для короткострокового (до 8 тижнів) лікування ГЕРХ у дітей віком 12 років і більше підтверджена екстраполяцією результатів адекватних та добре контрольованих досліджень, що підкріплюють ефективність рабепразолу натрію для дорослих, та дослідженнями безпеки та фармакокіне. Рекомендована доза для дітей віком від 12 років і більше становить 20 мг 1 раз на день тривалістю до 8 тижнів. Безпека та ефективність рабепразолу натрію для лікування ГЕРХ у дітей віком до 12 років не встановлена. Безпека та ефективність рабепразолу натрію для застосування за іншими показаннями не встановлена для пацієнтів дитячого віку.ПередозуванняСимптоми Дані про навмисне або випадкове передозування мінімальні. Випадків сильного передозування рабепразол не було відзначено. Лікування Специфічний антидот препарату Рабевіта невідомий. Рабепразол добре зв'язується з білками плазми, тому слабко виводиться при діалізі. При передозуванні необхідно проводити симптоматичне та підтримуюче лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВідповідь пацієнта на терапію рабепразолом натрію не виключає наявність злоякісних новоутворень у шлунку. Таблетки препарату Рабевіта не можна розжовувати або подрібнювати. Таблетки слід ковтати повністю. Встановлено, що час доби, ні прийом їжі не впливають на активність рабепразолу натрію. У спеціальному дослідженні у пацієнтів з легкими або помірними порушеннями функції печінки не було виявлено значної відмінності частоти побічних ефектів препарату Рабевіта від такої у підібраних за статтю та віком здорових осіб, але, незважаючи на це, рекомендується бути обережним при першому призначенні препарату Рабевіта пацієнтам з тяжкими. порушення функції печінки. AUC рабепразолу натрію у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки приблизно вдвічі вище, ніж у здорових пацієнтів. Пацієнтам з порушеннями функції нирок або печінки коригування дози препарату Рабевіта не потрібне. Гіпомагніємія При лікуванні інгібіторами протонної помпи протягом принаймні 3 місяців у поодиноких випадках були відмічені випадки симптоматичної або асимптоматичної гіпомагніємії. Найчастіше ці повідомлення надходили через рік після проведення терапії. Серйозними побічними явищами були тетанія, аритмія та судоми. Більшості пацієнтів потрібно лікування гіпомагніємії, що включає заміщення магнію і відміни терапії інгібіторів протонної помпи. У пацієнтів, які отримуватимуть тривале лікування або приймають інгібітори протонної помпи з препаратами, такими як дигоксин або препаратами, які можуть спричинити гіпомагніємію (наприклад, діуретики), медичні працівники повинні контролювати рівень магнію до початку лікування інгібіторами протонної помпи та в період лікування. Пацієнти не повинні приймати одночасно з препаратом Рабевіта інші засоби, що знижують кислотність, наприклад, блокатори Н2 рецепторів або інгібітори протонного насоса. Переломи За даними спостережних досліджень, можна припустити, що терапія інгібіторами протонної помпи (ІПП) може призвести до зростання ризику пов'язаних з остеопорозом переломів стегна, зап'ястя або хребта. Ризик переломів був збільшений у пацієнтів, які отримували високі дози ІПП тривало (рік та більше). Одночасне застосування рабепразолу з метотрексатом Згідно з літературними даними, одночасний прийом ІПП з метотрексатом (насамперед у високих дозах), може призвести до підвищення концентрації метотрексату та/або його метаболіту гідроксиметотрексату та збільшити період напіввиведення, що може призвести до прояву токсичності метотрексату. При необхідності застосування високих доз метотрексату може бути розглянута можливість тимчасового припинення терапії ІПП. Clostridium difficile Терапія ІПП може призводити до зростання ризику шлунково-кишкових інфекцій, таких як інфекції, спричинені Clostridium difficile. Пацієнтам, які приймають препарат Рабевіта для короткочасного симптоматичного лікування проявів ГЕРХ та НЕРХ (наприклад, печії) без рецепта, слід звернутися до лікаря у таких випадках: застосування засобів для зняття симптомів печії та порушення травлення протягом 4 тижнів та більше; поява нових симптомів або зміна симптомів, що раніше спостерігалися, у пацієнтів віком понад 55 років; випадки ненавмисного зменшення маси тіла, анемії, кровотеч у шлунково-кишковому тракті, дисфагії, болю при ковтанні, постійної блювоти або блювання з кров'ю та вмістом епігастрію, випадки виразки шлунка або операцій на шлунку в анамнезі, жовтяниці тощо. (В т.ч. порушення функції печінки та нирок). Пацієнти, які тривалий час страждають від повторюваних симптомів порушення травлення або печії, повинні регулярно спостерігатися у лікаря. Пацієнти віком понад 55 років, які щодня приймають безрецептурні препарати для зняття симптомів печії та порушення травлення, повинні проінформувати про це свого лікаря. Зниження кислотності шлункового соку при застосуванні рабепразолу викликає збільшення кількості бактерії, присутніх у шлунково-кишковому тракті. Лікування цим препаратом підвищує ризик шлунково-кишкових інфекцій, що викликаються Salmonella, Campylobacter та Clostridium. Пацієнти не повинні приймати одночасно з препаратом Рабевіта інші засоби, що знижують кислотність, наприклад, блокатори Н2-рецепторів або інгібітори протонної помпи. При застосуванні інших препаратів пацієнтам слід проконсультуватися з фармацевтом або лікарем перед початком терапії препаратом Рабевіта, що відпускається без рецепта. Пацієнти повинні повідомити лікаря перед початком застосування препарату Рабевіта без рецепта, якщо їм призначено ендоскопічне дослідження. Слід уникати прийому препарату Рабевіта перед проведенням сечовинного дихального тесту. Пацієнти з тяжкими порушеннями функції печінки повинні звернутися до лікаря перед початком терапії препаратом Рабевіта, що відпускається без рецепта, для короткочасного симптоматичного лікування проявів ГЕРХ та НЕРХ (наприклад, печії). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Виходячи з особливостей фармакодинаміки рабепразолу та його профілю небажаних ефектів, малоймовірно, що Рабевіта впливає на здатність керувати автомобілем і працювати з технікою. Однак у разі появи сонливості слід уникати цих видів діяльності.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
442,00 грн
404,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: рабепразол натрію – 20 мг; допоміжні речовини: манітол – 40,0 мг; магнію оксид – 62,0 мг; гіпоролоза – 19,5 мг; низькозаміщена гіпоролоза – 3,0 мг; магнію стеарат – 1,5 мг; склад внутрішньої оболонки таблетки: етилцелюлоза – 1,0 мг; магнію оксид – 1,0 мг; Склад кишковорозчинної оболонки таблетки: гіпромелози фталат – 13,6 мг; дибутілсебакат – 1,4 мг; барвник заліза оксид жовтий – 0,1 мг; титану діоксид – 0,7 мг; тальк – 1,3 мг. По 7 таблеток поміщають у Al/Al-блістер. По 2 або 4 блістери разом з інструкцією з медичного застосування поміщають у картонну пачку. По 14 таблеток поміщають у Al/Al-блістер. По 1 або 2 блістери разом з інструкцією з медичного застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки, покриті кишковорозчинною оболонкою жовтого кольору. Перегляд: ядро білого кольору.Фармакотерапевтична групаЗасіб, що знижує секрецію залоз шлунка - протонного насоса інгібітор.ФармакокінетикаАбсорбція. Рабепразол швидко абсорбується з кишечника, і його пікові концентрації у плазмі досягаються приблизно через 3,5 години після прийому дози в 20 мг. Зміна пікових концентрацій у плазмі (Сmах) та значень площі під кривою «концентрація-час» (AUC) рабепразолу мають лінійний характер у діапазоні доз від 10 до 40 мг. Абсолютна біодоступність після перорального прийому 20 мг (порівняно з внутрішньовенним введенням) становить близько 52%. Крім того, біодоступність не змінюється при багаторазовому прийомі рабепразолу. У здорових добровольців період напіввиведення із плазми становить близько 1 год (варіюючи від 0,7 до 1,5 год), а сумарний кліренс становить 3,8 мл/хв/кг. У пацієнтів з хронічним ураженням печінки AUC збільшено вдвічі порівняно зі здоровими добровольцями, що свідчить про зниження метаболізму першого проходження,а період напіввиведення із плазми збільшений у 2-3 рази. Ні час прийому препарату протягом доби, ні антациди не впливають на абсорбцію рабепразолу. Прийом препарату з жирною їжею уповільнює абсорбцію рабепразолу на 4 години і більше, проте ні Сmах, ні ступінь абсорбції не змінюються. Розподіл. У людини рівень зв'язування рабепразолу з білками плазми становить близько 97%. Біотрансформація та виведення. У здорових людей Після прийому одноразової пероральної дози 20 мг 14С-міченого рабепразолу натрію незміненого препарату в сечі не було знайдено. Близько 90% рабепразолу виводиться із сечею головним чином у вигляді двох метаболітів: кон'югату меркаптурової кислоти (М5) та карбонової кислоти (Мб), а також у формі двох невідомих метаболітів, виявлених у ході токсикологічного аналізу. Частина прийнятого рабепразолу натрію виводиться з калом. Сумарне виведення становить 99,8%. Ці дані свідчать про невелике виведення метаболітів натрію рабепразолу з жовчю. Основним метаболітом є тіоефір (Ml). Єдиним активним метаболітом є десметил (МОЗ), однак він спостерігався у низькій концентрації лише у одного учасника дослідження після прийому 80 мг рабепразолу. Термінальна стадія ниркової недостатності У пацієнтів із стабільною нирковою недостатністю у термінальній стадії, яким необхідний підтримуючий гемодіаліз (кліренс креатиніну) Хронічний компенсований цироз Пацієнти з хронічним компенсованим цирозом печінки переносять рабепразол натрію в дозі 20 мг на день, хоча AUC подвоєна і Cmax збільшена на 50% порівняно зі здоровими добровольцями відповідної статі. Літні пацієнти. У пацієнтів похилого віку елімінація рабепразолу дещо уповільнена. Після 7 днів прийому рабепразолу по 20 мг на добу у літніх осіб AUC була приблизно вдвічі більша, а Смах підвищена на 60% порівняно з молодими здоровими добровольцями. Однак ознак кумуляції рабепразолу не відзначалося. СYР2С19 поліморфізм У пацієнтів із уповільненим метаболізмом СYР2С19 після 7 днів прийому рабепразолу в дозі 20 мг на добу AUC збільшується у 1,9 раза, а період напіввиведення у 1,6 рази порівняно з тими самими параметрами у «швидких метаболізаторів», тоді як Cmax збільшується на 40%. Порушення функції печінки Після одноразового застосування рабепразолу в дозі 20 мг пацієнтам з легким або середнім ступенем тяжкості печінкової недостатності AUC збільшилося в 2 рази та період напіввиведення збільшився у 2-3 рази, щодо здорових осіб. При прийомі препарату в дозі 20 мг протягом 7 днів AUC збільшилася в 1,5 рази та Cmax лише у 1,2 відносно здорових осіб. Період напіввиведення рабепразолу у пацієнтів з порушенням функції печінки становив 12,3 години щодо здорових осіб 2,1 год.ФармакодинамікаМеханізм дії Рабепразол натрію відноситься до класу антисекреторних речовин, похідних бензімідазолу. Рабепразол натрію пригнічує секрецію шлункового соку шляхом специфічного пригнічення Н+/К+ АТФази на секреторній поверхні парієтальних клітин шлунка. Н+/К+ АТФаза є білковим комплексом, який функціонує як протонна помпа, таким чином, рабепразол натрію є інгібітором протонної помпи в шлунку і блокує фінальну стадію продукції кислоти. Даний ефект є дозозалежним і призводить до придушення як базальної так і секреції кислоти, що стимулюється, незалежно від подразника. Рабепразол натрію не має антихолінергічних властивостей. Антусекреторна дія Після перорального прийому 20 мг рабепразолу антисекреторний ефект натрію розвивається протягом години. Інгібування базальної та стимульованої секреції кислоти через 23 години після прийому першої дози рабепразолу натрію становить 69% та 82% відповідно, і продовжується до 48 годин. Така тривалість фармакодинамічної дії набагато перевищує передбачувану на підставі напіввиведення (приблизно одну годину). Цей ефект можна пояснити тривалим зв'язуванням лікарської речовини з Н+/К+ АТФазою парієтальних клітин шлунка. Величина інгібуючої дії рабепразолу натрію на секрецію кислоти досягає плато після трьох днів прийому натрію рабепразолу. При припиненні прийому секреторна активність відновлюється протягом від 2 до 3 днів. Вплив на рівень гастрину у плазмі У ході клінічних досліджень пацієнти приймали 10 або 20 мг натрію рабепразолу щодня при тривалості лікування до 43 місяців. Рівень гастрину в плазмі був підвищений перші 2-8 тижнів, що відображає інгібуючу дію на секрецію кислоти. Концентрація гастрину поверталася до початкового рівня, зазвичай, протягом 1-2 тижнів після припинення лікування. Вплив на ентерохромафно-подібні клітини При дослідженні зразків біопсії шлунка людини з області антруму та дна шлунка 500 пацієнтів, які отримували рабепразол натрію або препарат порівняння протягом 8 тижнів, стійкі зміни в морфологічній структурі ентерохромафінно-подібних клітин, ступеня виразності гастриту, частоті атрофічного гастриту, кишкової метаплазії. pylori були виявлені. У дослідженні за участю понад 400 пацієнтів, які отримували рабепразол натрію (10 мг/день або 20 мг/день) тривалістю до 1 року, частота гіперплазії була низькою та порівнянною з такою для омепразолу (20 мг/кг). Не було зареєстровано жодного випадку аденоматозних змін або карциноїдних пухлин, що спостерігалися у щурів. Інші ефекти Системні ефекти рабепразолу натрію щодо центральної нервової системи, серцево-судинної або дихальної систем зараз не виявлені. Було показано, що рабепразол натрію при пероральному прийомі в дозі 20 мг протягом 2 тижнів не впливає на функцію щитовидної залози, вуглеводний обмін, рівень паратиреоїдного гормону в крові, а також на рівень кортизолу, естрогенів, тестостерону, пролактину, глюкагону. (ФСГ), лютеїнізуючого гормону (ЛГ), реніну, альдостерону та соматотропного гормону.Показання до застосуванняВиразкова хвороба шлунка у стадії загострення та виразка анастомозу; Виразкова хвороба дванадцятипалої кишки у стадії загострення; Ерозивна та виразкова гастроезофагеальна рефлюксна хвороба або рефлюкс-езофагіт; Підтримуюча терапія гастроезофагеальної рефлюксної хвороби; Неерозивна rастроезофагеальна рефлюксна хвороба; Синдром Золлінгера-Еллісона та інші стани, що характеризуються патологічною гіперсекрецією; У комбінації з відповідною антибактеріальною терапією для ерадикації Helicobacter pylori у пацієнтів із виразковою хворобою.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до рабепразолу, заміщених бензімідазолів або будь-якого з допоміжних компонентів препарату; вагітність; період грудного вигодовування; дитячий вік до 12 років. З обережністю: дитячий вік; тяжка ниркова недостатність.Вагітність та лактаціяДаних щодо безпеки застосування рабепразолу під час вагітності немає. Дослідження репродуктивності на щурах та кроликах не виявили ознак порушення фертильності чи дефектів розвитку плода, зумовлених рабепразолом; однак у щурів у невеликих кількостях препарат проникає крізь плацентарний бар'єр. Рабевіта не слід застосовувати при вагітності за винятком випадків, коли очікуваний позитивний ефект для матері перевершує можливу шкоду для плода. Невідомо, чи виділяється рабепразол із грудним молоком. Відповідні дослідження у жінок, що годують, не проводилися. Разом з тим рабепразол виявлений в молоці щурів, що лакують, і тому Рабевіта не можна призначати жінкам, що годують.Побічна діяВиходячи з досвіду клінічних досліджень, можна дійти невтішного висновку, що Рабевіта зазвичай добре переноситься пацієнтами. Побічні ефекти загалом слабо виражені чи помірні і мають минущий характер. При прийомі препарату Рабевіта в ході клінічних досліджень відзначалися такі побічні дії: головний біль, біль у животі, діарея, метеоризм, запор, сухість у роті, запаморочення, висипання, периферичний набряк. Небажані реакції систематизовані щодо кожної із систем органів з використанням наступної класифікації частоти народження: Дуже часті (≥1/10) Часті (≥1/100, Під час клінічних досліджень та в післяреєстраційному періоді повідомлялося про наступні побічні реакції: Рідкісні (≥1/10000, Порушення з боку імунної системи: рідко – гострі системні алергічні реакції. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: рідко – лейкоцитоз, тромбоцитопенія, нейтропенія, лейкопенія. Порушення з боку обміну речовин та харчування: рідко – анорексія, гіпомагніємія; частота невідома – гіпонатріємія, гіпомагнезіємія. Порушення з боку нервової системи: часто головний біль, запаморочення; нечасто – сонливість. Порушення психіки: часто – безсоння; нечасто – нервозність (схвильованість); рідко – депресія; частота невідомо - сплутаність свідомості. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – біль у животі, діарея, блювання, нудота, метеоризм, запор; нечасто – диспепсія, сухість у роті, відрижка; рідко – гастрит, стоматит, порушення смаку. Порушення з боку зору: рідко – порушення зору. Порушення з боку судин: частота невідома – периферичний набряк. Порушення з боку дихальної системи: часто кашель, фарингіт, риніт; нечасто -бронхіт, синусит. Порушення з боку гепатобіліарної системи: підвищення активності печінкових ферментів, рідко – гепатит, жовтяниця, печінкова енцефалопатія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – інфекції сечовивідних шляхів, рідко – інтерстиціальний нефрит. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – висип, еритема; свербіж, пітливість, реакції бульозного типу, кропив'янка, дуже рідко - мультифокальна еритема, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона частота невідома - підгострий шкірний системний червоний вовчак. Порушення з боку скелетно-м'язової системи: часто – неспецифічний біль, біль у спині; нечасто – міалгія, судоми м'язів ніг, артралгія переломи кісток тазостегнового суглоба, зап'ястя або хребта. Порушення з боку репродуктивної системи та молочних залоз: дуже рідко – гінекомастія. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – астенія, грипоподібний синдром; нечасто – біль у грудях, озноб, лихоманка. Змін інших лабораторних показників у ході прийому рабепразолу натрію не спостерігалося. За даними посмаркетингових спостережень прийому інгібіторів протонної помпи (ІПП) можливе збільшення ризику виникнення переломів.Взаємодія з лікарськими засобамиСистема цитохрому 450 Рабепразол, як і інші інгібітори протонної помпи (ІПП), метаболізується за участю системи цитохрому Р450 (СYР450) у печінці. У дослідженнях in vitro на мікросомах печінки людини було показано, що рабепразол метаболізується натрію ізоферментами CYP2C19 і СYРЗА4. Дослідження на здорових добровольцях показали, що рабепразол натрію не має фармакокінетичних або клінічно значимих взаємодій з лікарськими речовинами, які метаболізується системою цитохрому Р450 - варфарином, фенітоїном, теофіліном та діазепамом (незалежно від того, метаболізують. Проведено дослідження комбінованої терапії з антибактеріальними препаратами. У цьому чотиристоронньому перехресному дослідженні брали участь 16 здорових добровольців, які отримували 20 мг рабепразолу, 1000 мг амоксициліну, 500 мг кларитроміцину або комбінацію цих трьох препаратів (РАК – рабепразол, амоксицилін, кларитроміцин). Показники AUC та Cmax для кларитроміцину та амоксициліну були схожими при порівнянні комбінованої терапії з монотерапією. Показники AUC і Cmax для рабепразолу збільшилися на 11% і 34% відповідно, а для 14-гідрокси кларитроміцину (активного метаболіту кларитроміцину) AUC і Cmax збільшилися на 42% і 46% відповідно для комбінованої терапії в порівнянні з монотерапією. Дане збільшення показників впливу для рабепразолу та кларитроміцину не було визнано клінічно значущим. Взаємодія внаслідок інгібування секреції шлункового соку Рабепразол натрію здійснює стійке та тривале пригнічення секреції шлункового соку. Таким чином, може бути взаємодія з речовинами, для яких абсорбція залежить від рН. При одночасному прийомі з рабепразолом натрію абсорбція кетоконазолу зменшується на 30% а абсорбція дигоксину збільшується на 22%. Отже, для деяких пацієнтів має проводитися спостереження для вирішення питання про необхідність коригування дози при одночасному прийомі натрію рабепразолу з кетоконазолом, дигоксином або іншими лікарськими препаратами, для яких абсорбція залежить від рН. Атазанавір При одночасному прийомі атазанавіру 300 мг/ритонавіру 100 мг з омепразолом (40 мг 1 раз на день) або з атазанавіру 400 мг з лансопразолом (60 мг 1 раз на день) здоровими добровольцями спостерігалося суттєве зниження впливу атазанавіру. Абсорбція атазанавіру залежить від рН. Хоча одночасний прийом з рабепразолом не вивчався, подібні результати очікуються також інших інгібіторів протонного насоса. Таким чином, не рекомендується одночасний прийом атазанавіру з інгібіторами протонного насоса, включаючи рабепразол. Антацидні засоби У клінічних дослідженнях антацидні речовини застосовувалися разом із рабепразолом натрію. Клінічно значущі взаємодії рабепразолу натрію з гелем гідроксиду алюмінію або гідроксидом магнію не спостерігалися. Приймання їжі У клінічному дослідженні під час прийому рабепразолу натрію з збідненою жирами їжею клінічно значимих взаємодій немає. Прийом рабепразолу натрію одночасно з збагаченою жирами їжею може уповільнити всмоктування рабепразолу до 4 годин і більше, проте Сmах та AUC не змінюються. Циклоспорин Експерименти in vitro з використанням мікросом печінки людини показали, що рабепразол інгібує метаболізм циклоспорину з IC50 62 мкмоль, тобто в концентрації, що в 50 разів перевищує Сmах для здорових добровольців після 20 днів прийому 20 мг рабепразолу. Ступінь інгібування схожа на такий для омепразолу для еквівалентних концентрацій. Метотрексат Згідно з даними повідомлень про небажані явища, даними опублікованих фармакокінетичних досліджень та даними ретроспективного аналізу можна припустити, що одночасний прийом ІПП та метотрексату (насамперед у високих дозах), може призвести до підвищення концентрації метотрексату та/або його метаболіту гідроксиметотрекса. Проте спеціальних досліджень лікарської взаємодії метотрексату з ІПП не проводилося.Спосіб застосування та дозиТаблетки препарату Рабевіта не можна розжовувати або подрібнювати. Таблетки слід ковтати повністю. Встановлено, що час доби, ні прийом їжі не впливають на активність рабепразолу натрію. При виразковій хворобі шлунка у стадії загострення та виразці анастомозу рекомендується приймати внутрішньо по 20 мг один раз на день. Зазвичай лікування наступає після 6 тижнів терапії, проте в деяких випадках тривалість лікування може бути збільшена ще на 6 тижнів. При виразковій хворобі дванадцятипалої кишки на стадії загострення рекомендується приймати внутрішньо по 20 мг один раз на день. Тривалість лікування становить від 2 до 4 тижнів. У разі потреби тривалість лікування може бути збільшена ще на 4 тижні. При лікуванні ерозивної гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ) або рефлюкс езофагіт рекомендується приймати внутрішньо по 20 мг один раз на день. Тривалість лікування становить від 4 до 8 тижнів. У разі потреби тривалість лікування може бути збільшена ще на 8 тижнів. При підтримуючій терапії гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ) рекомендується приймати внутрішньо по 20 мг один раз на день. Тривалість лікування залежить стану пацієнта. При неерозивній гастроезофагеальній рефлюксній хворобі (НЕРБ) без езофагіту рекомендується приймати внутрішньо по 20 мг один раз на день. Якщо після чотирьох тижнів лікування симптоми не зникають, слід здійснити додаткове дослідження пацієнта. Після усунення симптомів для попередження їх подальшого виникнення слід приймати препарат внутрішньо один раз на день на вимогу. Для лікування синдрому Золлінгера-Елісона та інших станів, що характеризуються патологічною гіперсекрецією, дозу підбирають індивідуально. Початкова доза – 60 мг на день, потім дозу підвищують та призначають препарат у дозі до 100 мг на день при одноразовому прийомі або по 60 мг двічі на день. Для деяких пацієнтів дрібне дозування препарату є кращим. Лікування має продовжуватися у міру клінічної необхідності. У деяких хворих із синдромом Золлінгера-Елісона тривалість лікування рабепразолом становила до одного року. Для ерадикації Нelicobacter pylori рекомендується вживати по 20 мг 2 рази на день за певною схемою з відповідною комбінацією антибіотиків. Тривалість лікування становить 7 днів. Пацієнти з нирковою та печінковою недостатністю Корекція дози пацієнтам з нирковою недостатністю не потрібна. У пацієнтів з легким та помірним ступенем печінкової недостатності концентрація рабепразолу в крові зазвичай вища, ніж у здорових пацієнтів. При призначенні препарату Рабевіта пацієнтам з тяжким ступенем печінкової недостатності слід бути обережним. Літні пацієнти Корекція дози не потрібна. Діти Безпека та ефективність рабепразолу натрію 20 мг для короткострокового (до 8 тижнів) лікування ГЕРХ у дітей віком 12 років і більше підтверджена екстраполяцією результатів адекватних та добре контрольованих досліджень, що підкріплюють ефективність рабепразолу натрію для дорослих, та дослідженнями безпеки та фармакокіне. Рекомендована доза для дітей віком від 12 років і більше становить 20 мг 1 раз на день тривалістю до 8 тижнів. Безпека та ефективність рабепразолу натрію для лікування ГЕРХ у дітей віком до 12 років не встановлена. Безпека та ефективність рабепразолу натрію для застосування за іншими показаннями не встановлена для пацієнтів дитячого віку.ПередозуванняСимптоми Дані про навмисне або випадкове передозування мінімальні. Випадків сильного передозування рабепразол не було відзначено. Лікування Специфічний антидот препарату Рабевіта невідомий. Рабепразол добре зв'язується з білками плазми, тому слабко виводиться при діалізі. При передозуванні необхідно проводити симптоматичне та підтримуюче лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВідповідь пацієнта на терапію рабепразолом натрію не виключає наявність злоякісних новоутворень у шлунку. Таблетки препарату Рабевіта не можна розжовувати або подрібнювати. Таблетки слід ковтати повністю. Встановлено, що час доби, ні прийом їжі не впливають на активність рабепразолу натрію. У спеціальному дослідженні у пацієнтів з легкими або помірними порушеннями функції печінки не було виявлено значної відмінності частоти побічних ефектів препарату Рабевіта від такої у підібраних за статтю та віком здорових осіб, але, незважаючи на це, рекомендується бути обережним при першому призначенні препарату Рабевіта пацієнтам з тяжкими. порушення функції печінки. AUC рабепразолу натрію у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки приблизно вдвічі вище, ніж у здорових пацієнтів. Пацієнтам з порушеннями функції нирок або печінки коригування дози препарату Рабевіта не потрібне. Гіпомагніємія При лікуванні інгібіторами протонної помпи протягом принаймні 3 місяців у поодиноких випадках були відмічені випадки симптоматичної або асимптоматичної гіпомагніємії. Найчастіше ці повідомлення надходили через рік після проведення терапії. Серйозними побічними явищами були тетанія, аритмія та судоми. Більшості пацієнтів потрібно лікування гіпомагніємії, що включає заміщення магнію і відміни терапії інгібіторів протонної помпи. У пацієнтів, які отримуватимуть тривале лікування або приймають інгібітори протонної помпи з препаратами, такими як дигоксин або препаратами, які можуть спричинити гіпомагніємію (наприклад, діуретики), медичні працівники повинні контролювати рівень магнію до початку лікування інгібіторами протонної помпи та в період лікування. Пацієнти не повинні приймати одночасно з препаратом Рабевіта інші засоби, що знижують кислотність, наприклад, блокатори Н2 рецепторів або інгібітори протонного насоса. Переломи За даними спостережних досліджень, можна припустити, що терапія інгібіторами протонної помпи (ІПП) може призвести до зростання ризику пов'язаних з остеопорозом переломів стегна, зап'ястя або хребта. Ризик переломів був збільшений у пацієнтів, які отримували високі дози ІПП тривало (рік та більше). Одночасне застосування рабепразолу з метотрексатом Згідно з літературними даними, одночасний прийом ІПП з метотрексатом (насамперед у високих дозах), може призвести до підвищення концентрації метотрексату та/або його метаболіту гідроксиметотрексату та збільшити період напіввиведення, що може призвести до прояву токсичності метотрексату. При необхідності застосування високих доз метотрексату може бути розглянута можливість тимчасового припинення терапії ІПП. Clostridium difficile Терапія ІПП може призводити до зростання ризику шлунково-кишкових інфекцій, таких як інфекції, спричинені Clostridium difficile. Пацієнтам, які приймають препарат Рабевіта для короткочасного симптоматичного лікування проявів ГЕРХ та НЕРХ (наприклад, печії) без рецепта, слід звернутися до лікаря у таких випадках: застосування засобів для зняття симптомів печії та порушення травлення протягом 4 тижнів та більше; поява нових симптомів або зміна симптомів, що раніше спостерігалися, у пацієнтів віком понад 55 років; випадки ненавмисного зменшення маси тіла, анемії, кровотеч у шлунково-кишковому тракті, дисфагії, болю при ковтанні, постійної блювоти або блювання з кров'ю та вмістом епігастрію, випадки виразки шлунка або операцій на шлунку в анамнезі, жовтяниці тощо. (В т.ч. порушення функції печінки та нирок). Пацієнти, які тривалий час страждають від повторюваних симптомів порушення травлення або печії, повинні регулярно спостерігатися у лікаря. Пацієнти віком понад 55 років, які щодня приймають безрецептурні препарати для зняття симптомів печії та порушення травлення, повинні проінформувати про це свого лікаря. Зниження кислотності шлункового соку при застосуванні рабепразолу викликає збільшення кількості бактерії, присутніх у шлунково-кишковому тракті. Лікування цим препаратом підвищує ризик шлунково-кишкових інфекцій, що викликаються Salmonella, Campylobacter та Clostridium. Пацієнти не повинні приймати одночасно з препаратом Рабевіта інші засоби, що знижують кислотність, наприклад, блокатори Н2-рецепторів або інгібітори протонної помпи. При застосуванні інших препаратів пацієнтам слід проконсультуватися з фармацевтом або лікарем перед початком терапії препаратом Рабевіта, що відпускається без рецепта. Пацієнти повинні повідомити лікаря перед початком застосування препарату Рабевіта без рецепта, якщо їм призначено ендоскопічне дослідження. Слід уникати прийому препарату Рабевіта перед проведенням сечовинного дихального тесту. Пацієнти з тяжкими порушеннями функції печінки повинні звернутися до лікаря перед початком терапії препаратом Рабевіта, що відпускається без рецепта, для короткочасного симптоматичного лікування проявів ГЕРХ та НЕРХ (наприклад, печії). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Виходячи з особливостей фармакодинаміки рабепразолу та його профілю небажаних ефектів, малоймовірно, що Рабевіта впливає на здатність керувати автомобілем і працювати з технікою. Однак у разі появи сонливості слід уникати цих видів діяльності.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему