Все товары
Склад, форма випуску та упаковкаЖелатин, вологоутримуючий агент - гліцерол, вода, барвник - заліза оксид), омега-3 поліненасичені жирні кислоти (докозагексаєнова кислота, антиокислювач - токоферол), липосомне залізо Lipofer (кукурудзяний крохмаль, залізо пірофосфат, емга, магнію оксид, цинку цитрат, соєва олія, альфа-токоферолу ацетат, натрію селеніт, ніацинамід, емульгатор - соєвий лецитин, пантотенат кальцію, антистежуючий агент - діоксид кремнію аморфний, ціанокобаламін, піридоксину гідрохлорид, -5-метилтетрагідрофолат кальцію (L-метилфолат кальцію)), фолієва кислота, холекальциферол, калію йодид, біотин. /p> Капсули, 30 шт.Фармакотерапевтична групаПрегнотон Мама – це 16 найважливіших компонентів для здоров'я дитини та мами, які укладені в одну капсулу. У комплексі Прегнотон Мама використані сучасні наукові знання та інноваційні технології, щоб турбота про здоров'я майбутньої мами та її малюка стала простою та ефективною, а всі важливі речовини легко засвоювалися та не викликали побічних явищ.Властивості компонентівФолат. Фолієва кислота та її швидкозасвоювана форма метилтетрагідрофолат, які забезпечують потреби жіночого організму на всіх етапах: від планування до годування. Омега-3. Омега-3 в ефективному для вагітних дозуванні – 200 мг. Омега-3 сприяє формуванню нервової тканини та мозку у плода, розвитку імунної системи та захищає від ускладнень вагітності. Залізо. Залізо в ліпосомній формі добре засвоюється, достовірно підвищує рівень гемоглобіну і не викликає дискомфорту з боку шлунково-кишкового тракту при прийомі. Йод. Йод у достатній кількості, щоб попередити вади розвитку дитини. Вітаміни та мінерали 11 вітамінів та 4 мінерали, які потрібні у підвищених кількостях під час вагітності та годування.Показання до застосуванняПризначається як біологічно активну добавку до їжі джерела Омега-3 поліненасичених жирних кислот (докозагексаєнової кислоти), додаткового джерела: вітамінів E, C, D3, B1, B2, B3, B5, B6, B12, фолатів, біотину, макро- та мікроелементів : цинку, заліза, йоду, селену, для плануючих вагітність, вагітних і жінок, що годують.Вагітність та лактаціяПризначається вагітним.Спосіб застосування та дозиЖінкам, що планують вагітність, вагітним та годуючим по 1 капсулі на день. Приймати під час їжі.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
1 379,00 грн
1 254,00 грн
Дозування: 5 г Фасування: N30 Форма выпуска: порошок Упаковка: саше Производитель: Аквион Завод-производитель: Внешторг Фарма ООО(Россия). . .
Склад, форма випуску та упаковка1 фл. містить: лактулоза – не менше 42%, лактоза – не більше 6%, галактоза – не більше 6%. Сироп, флакон 220г.ХарактеристикаНормалізація роботи кишківника, відновлення мікрофлори.Фармакотерапевтична групаПрелакс є біологічно активною добавкою (БАД) до їжі. Діюча речовина зменшує час контакту слизової оболонки товстої кишки з інфекційними агентами та їх метаболітами, діє як осмотичний проносний, стимулює транзит по товстій кишці, таким чином звільняє від запорів та полегшує виведення з організму мікробів та їх токсинів.Властивості компонентівЛактулоза не перетравлюється у верхніх розділах шлунково-кишкового тракту та у незмінному вигляді досягає товстої кишки. Тут лактулоза гідролізується біфідобактеріями до органічних кислот (оцтова, молочна, пропіонова, масляна), які підвищують осмотичний тиск у просвіті кишки. Таким чином, лактулоза діє як осмотичний проносний, стимулюючи транзит по товстій кишці. Він знижує час контакту інфекційних агентів та їх метаболітів зі слизовою оболонкою товстої кишки, звільняє від запорів, полегшує виведення мікробів та їх токсинів з організму.РекомендуєтьсяПрепарат призначається: При печінковій недостатності; Для відновлення мікрофлори кишківника, нормалізації його роботи; При запорах; Перед проведенням колоноскопії, іригоскопії та ін;Протипоказання до застосуванняГалактоземія; індивідуальна непереносимість компонентів препарату;Вагітність та лактаціяЗ проведених досліджень випливає, що лактулоза не має генотоксичних, мутагенних чи тератогенних ефектів. Ця обставина дозволяє призначати проносні засоби на її основі навіть грудним дітям та вагітним жінкам. Також науково доведено, що тривале застосування лактулози не викликає звикання та не зменшує здатність шлунково-кишкового тракту споживати вітаміни.Побічна діяСпочатку застосування препарату можливий метеоризм, який повинен пройти протягом найближчих декількох днів. При індивідуальній непереносимості компонентів препарату можлива алергічна реакція.Взаємодія з лікарськими засобамиУ кожному конкретному випадку слід дотримуватись рекомендацій лікаря.Спосіб застосування та дозиДітям старше трьох років зазвичай призначають по 2 мл препарату на день. Прийом часто триває від 14 до 21 дня. При необхідності дозування можна збільшити у 2-3 рази. Однак перед застосуванням (особливо у дітей) слід обов'язково проконсультуватися з лікарем і прочитати інструкцію із застосування Прелаксу, що знаходиться в коробці разом з флаконом. Приймати під час їжі.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням проконсультуйтеся зі спеціалістом.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаЛактулоза – не менше 42%, лактоза – не більше 6%, галактоза – не більше 6%.ХарактеристикаЛактулоза, що є активною речовиною, визначає його фізіологічні властивості: пригнічення зростання умовно-патогенної мікрофлори; збільшення кількості біфідо- та лактобактерій (тобто нормальної мікрофлори); ферментація лактулоз в товстому кишечнику веде до зниження pH її вмісту і блокує всмоктування аміаку з товстої кишки в кров; поліпшення пасажу калових мас по кишечнику, отже запобігання всмоктування токсичних продуктів мікробного метаболізму; нейропротективна дія за рахунок покращення всмоктування корисних вітамінів та мікроелементів. Прелаксан не викликає звикання та ефекту відміни.РекомендуєтьсяЯк біологічно активну добавку до їжі - джерела лактулози.Протипоказання до застосуванняГалактоземія, лактазна недостатність, індивідуальна нестерпність компонентів продукту.Побічна діяУ перші дні прийому Прелаксану можливий метеоризм, який зазвичай відбувається протягом двох днів. При передозуванні може спостерігатися діарея, біль у животі, що вимагає зменшення дози Прелаксану. При застосуванні підвищених доз лактулози протягом тривалого часу потрібний контроль аналізів крові з метою виявлення електролітних порушень.Спосіб застосування та дозиДля вживання порошок Прелаксан слід розчинятися водою (100 мл на 10 г порошку). Доросле добове дозування – 10 г, що відповідає одному пакету засобу. При завзятому хронічному запорі дозування може бути збільшено до 2 пакетів/добу. Педіатричні дозування: 1-3 роки – 0,25-0,5 пакета/добу; від 3 років – 0,5 пакета/добу. Курс прийому може тривати 2-3 тижні. Стандартне дозування сиропу Прелаксан передбачає призначення 20 мл/добу дорослим пацієнтам. Сироп застосовується у нерозбавленому вигляді. Педіатричні дозування: від 12 місяців – 2,5-5 мл; від п'яти років – 5-10 мл. Можливе за необхідності збільшення дозування до 40 мл на добу у дорослих. Курс застосування – 1-2 тижні. Прелаксан в обох формах випуску показано вживати під час їжі.ПередозуванняСимптоми: діарея, біль у животі, що потребує зменшення дози. При застосуванні підвищених доз лактулози протягом тривалого часу потрібний контроль аналізів крові з метою виявлення електролітних порушень.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковка5 крапель містять: Активні речовини: Життєздатні бактерії Lactobacillus rhamnosus GG (мікроінкапсульовані IGG) - 0,5 · 109 ДЕ, життєздатні бактерії Bifidobacterium breve BR03 - 0,5 · 109 ДЕ. (всього - життєздатних бактерій 1,0 · 109 КУО); Допоміжні речовини: кукурудзяна олія, двоокис кремнію; Краплі, 10мол.ХарактеристикаВхідні до складу Према для дітей ДУО живі пробіотичні бактерії Lactobacillus rhamnosus GG (LGG) та Bifidobacterium breve BR03: Мають високу активність проти широкого спектра патогенних та умовно-патогенних мікроорганізмів; Пригнічують розвиток ентеротоксичних грамнегативних анаеробів та ентеропатогенних вірусів, перешкоджають їх адгезії зі слизовою оболонкою кишечника; Створюють сприятливі умови для розвитку та підтримання корисної мікрофлори кишечника, сприяють нормалізації мікробіоценозу ШКТ; Сприяють усуненню кольк, здуття живота (газоутворення), запорів; Попереджають дисбіоз та антибіотикосоційовану діарею під час та після прийому антибіотиків; Підвищують неспецифічну резистентність організму, виявляють імуномодулюючі властивості; Знижують вироблення цитокінів, пов'язаних з алергічними запаленнями; Попереджають розвиток харчової алергії; Сприяють зменшенню симптомів дерматиту (у тому числі атопічного), екземи; Синтезують амінокислоти, пантотенову кислоту, вітаміни К та групи В; Сприяють всмоктування заліза, кальцію, вітаміну D;Фармакотерапевтична групаПрема для дітей ДУО рекомендується як харчовий продукт для спеціального дієтичного споживання в раціоні харчування дитини як додаткове джерело життєздатних молочнокислих бактерій Lactobacillus rhamnosus LGG, які сприяють нормалізації мікрофлори кишечника та покращують його функціональний стан. Пробіотик.ІнструкціяВживати за рекомендацією лікаря дітям від народження та старшим, дорослим по 5 крапель на добу. Перед вживанням добре збовтати! Вживати незалежно від їди, розчинивши в теплій воді, дитячій суміші або молоці, також можна додавати до продуктів дитячого харчування. Чи не додавати до гарячого! Не змінює смак напоїв та їжі. Неприпустимо використання води з колодязів та каптажних джерел. Рекомендована тривалість вживання – 1 міс. Подальше вживання слід узгоджувати з лікарем. Перед вживанням рекомендовано проконсультуватися з лікарем.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиТільки для зовнішнього застосування. Уникайте попадання в очі. У разі попадання в очі, негайно промийте їх водою.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаМікрокристалічна целюлоза (носій), заліза фумарат, магнію стеарат (агент антистежуючий), фолієва кислота (вітамін В9), ціанокобаламін (вітамін В12), калію йодид, оболонка таблетки: гідроксипропілметилцелюлоза (загусник), поліетиленглі , оксид заліза жовтий (барвник)ХарактеристикаПРЕНАТАЛ ФОЛІЄВА - оптимально збалансований вітамінний комплекс речовин, що сприяють повноцінному зростанню та розвитку плоду та збереженню найціннішого, що може бути у жінки - її здоров'я! Підготовка до вагітності, сама вагітність і час після народження малюка - найцінніші моменти в житті кожної жінки. Це час великої відповідальності, час коли жінка повинна думати вже за двох і стежити за своїм здоров'ям особливо уважно. Правильне перебіг всіх процесів в організмі залежить від багатьох факторів, у тому числі від достатньої кількості вітамінів та мінералів.Властивості компонентівФолієва кислота (вітамін В9) відповідає за правильне формування нервової системи плода. Крім того, вітамін В9 позитивно впливає на функції кишечника та печінки, підтримує імунну систему, сприяє регенерації шкірних покривів та внутрішніх тканин організму, бере участь у процесах передачі нервового імпульсу, бере активну участь у регуляції роботи органів кровотворення. Залізо входить до складу гемоглобіну - білка, що здійснює транспорт кисню з легенів до інших органів та тканин організму. У «ПРЕНАТАЛ ФОЛІЄВА» залізо міститься у легкозасвоюваній формі - у вигляді фумарату. Ціанокобаламін (вітамін B12) бере участь у біохімічних процесах, що забезпечують нормальний синтез оболонки нервових волокон. Ціанокобаламін сприяє регенерації тканин, нормальному функціонуванню нервової системи, нормалізації рівня холестерину у крові. Крім того, вітамін B12 переводить фолієву кислоту на її активну форму. Йод є структурним компонентом гормонів щитовидної залози, які забезпечують повноцінний розвиток та функціонування організму.РекомендуєтьсяРекомендується як додаткове джерело вітамінів: В12, фолієвої кислоти, заліза, йоду.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів продукту.Спосіб застосування та дозиЖінкам, що планують вагітність, вагітним та годуючим по 1 таблетці на день під час їжі.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаГель - 1 шприц (3 г): Активні речовини: динопростону 0,5 мг; допоміжні речовини: кремнію діоксид безводний колоїдний, триацетин. По 3 г гелю одноразові шприци з поліетилену низької щільності. 1 стерильний пластиковий катетер у пластиковій контурній комірковій упаковці та 1 шприц, поміщені у пластикову контурну коміркову упаковку, разом з інструкцією із застосування у картонній пачці.Опис лікарської формиНапівпрозорий в'язкий гель.Фармакотерапевтична групаРодовий діяльності стимулятор - простагландину Е2 аналог синтетичний.ФармакокінетикаВсмоктування Після інтрацервікального введення 0,5 мг максимальна концентрація динопростону в плазмі досягається через 30 - 45 хвилин, після чого швидко знижується до норми, незалежно від рівня скоротливої активності матки. Зв'язування динопростону з альбуміном плазми становить 73%. Розподіл та метаболізм Динопростон добре розподіляється в організмі матері. ПГЕ2 швидко метаболізується з утворенням 13, 14-дигідро-15-кето-ПГЕ2, який потім перетворюється на 13,14-дигідро-15-кето-ПГА2. Динопростон повністю метаболізується в організмі: значною мірою в легенях, а потім у печінці та нирках. У крові та сечі виявляються не менше 9 метаболітів ПГЕ2. Виведення Динопростон та його метаболіти виводяться переважно нирками, невеликі кількості – через кишечник.ФармакодинамікаДинопростон або простагландин Е2 (ПГЕ2) відноситься до класу ненасичених жирних кислот, що синтезуються у фізіологічних умовах в організмі. Динопростон посилює кровопостачання шийки матки, прискорюючи її дозрівання (розм'якшення, згладжування та розкриття), що відповідає характерним для нормально протікаючих пологів змін. Дозрівання шийки матки призводить до зменшення опору шийки матки з одночасним підвищенням скорочувальної активності міометрію та розродження. Специфічний механізм дії ПГЕ2 при інтрацервікальному застосуванні до кінця не вивчений. Динопростон здатний також надавати стимулюючий вплив на гладку мускулатуру шлунково-кишкового тракту, що іноді може викликати нудоту та/або блювання при призначенні препарату для дозрівання шийки матки. У великих дозах динопростон може викликати зниження артеріального тиску (можливо через його на гладку мускулатуру кровоносних судин), і навіть підвищення температури тіла; однак ці ефекти не спостерігаються при використанні динопростону в дозах, рекомендованих для дозрівання шийки матки.ІнструкціяВийміть стерильний шприц та катетер із упаковки. Зніміть із кінчика шприца захисний ковпачок. Вставте ковпачок у шприц, щоб використовувати його як поршень. Щільно надягніть катетер на кінчик шприца (до клацання) і введіть пацієнтці вміст шприца.Показання до застосуванняСтимуляція дозрівання шийки матки за наявності медичних та акушерських показань до індукції пологової діяльності при доношеній та близько до доношеної вагітності.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до простагландинів або будь-якого іншого компонента препарату; багатоплідна вагітність; 6 та більше доношених вагітностей в анамнезі; тетанус чи гіпертонус матки; передлежання плаценти чи судин; якщо не відбулося вставлення голівки плода; хірургічні втручання на матці в анамнезі (наприклад, кесарів розтин або гістеротомія); важкі та/або травматичні пологи (в анамнезі); попередній дистрес плода; клінічний чи анатомічний вузький таз; будь-які передлежання плода, крім потиличного; порушення ритму серцевих скорочень плода; акушерська ситуація, за якої переважно хірургічне втручання; виділення з родових шляхів (у тому числі кров'яні) неясної етіології; цервіцит та вульвовагініт; пельвіоперитоніт; захворювання серця, легенів, нирок або печінки у стадії загострення у матері; розтин плодового міхура (підтікання вод) будь-якого генезу. З обережністю: серцево-судинні захворювання, артеріальна гіпертензія, порушення функції печінки та/або нирок, бронхіальна астма, глаукома або підвищений внутрішньоочний тиск; .Вагітність та лактаціяБудь-яка доза препарату, що викликає тривале підвищення тонусу матки, становить певний ризик для ембріона чи плода. При доклінічних дослідженнях було встановлено, що простагландин Е2 має ембріотоксичність і викликає збільшення частоти виникнення скелетних аномалій. Під час годування груддю препарат не застосовується.Побічна діяПорушення імунної системи: реакції підвищеної чутливості (наприклад, анафілактичні реакції, анафілактичний шок, анафілактоїдні реакції). Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: біль у спині. Вагітність, післяпологові та перинатальні стани: тетанічні скорочення матки (збільшення частоти або тривалості скорочень, гіпертонус матки), розрив матки, відшарування плаценти, емболія навколоплідними водами, передчасне вилити навколоплідні води. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: відчуття тепла у піхві. Загальні розлади та порушення в місці введення: підвищення температури тіла, місцеве подразнення тканин/еритема, висипання, транзиторні вазовагальні симптоми ("припливи", тремтіння, головний біль, запаморочення). Вплив на плід: дистрес-синдром плода (зміни частоти серцебиття плода), зниження оцінки стану новонародженого за шкалою Апгар менше 7 балів, здавлення плода, ацидоз плода, антенатата/інтранатальна загибель плода. Порушення з боку системи кровообігу та лімфатичної системи: підвищений ризик післяпологового дисемінованого внутрішньосудинного згортання у породіль, стимульованого застосуванням динопростону; лейкоцитоз. Порушення судини: підвищення артеріального тиску. Порушення з боку органів грудної клітки та середостіння: хрипи, задишка, кашель, почуття стиснення у грудях.Взаємодія з лікарськими засобамиДинопростон посилює дію окситоцину на матку, тому застосовувати препарат одночасно з окситоцином не рекомендується. Окситоцин можна застосовувати лише через 6-12 годин після введення динопростону.Спосіб застосування та дозиПочаткова доза: весь вміст шприца (0,5 мг динопростону в 3 г гелю) за допомогою катетера, що додається, вводять в цервікальний канал трохи нижче рівня внутрішнього зіва. Після введення препарату пацієнтка повинна лежати на спині 10-15 хвилин, щоб звести до мінімуму витікання гелю. Якщо відповідь на початкову дозу препарату не досягнуто, препарат вводять повторно. Рекомендована повторна доза – 0,5 мг, а інтервал від попереднього введення – не менше 6 годин. Необхідність додаткового призначення визначатиметься клінічною ситуацією. Максимальна рекомендована доза за 24-годинний період становить 1,5 мг.ПередозуванняСимптоми: гіпертонус матки, посилення та почастішання скорочень матки, дистрес плода, зниження оцінки стану новонародженого за шкалою Апгар нижче 7 балів, здавлення плода, ацидоз плода, антенатальна/інтранатальна загибель плода. Лікування: симптоматичне, при необхідності призначають кисень. Для припинення гіперстимуляції матки та/або дистресу плода вводять внутрішньовенно бета2-адреноміметики. При неефективності - швидке розродження.Запобіжні заходи та особливі вказівкиТільки для використання в умовах стаціонару! До призначення препарату необхідно оцінити відповідність розмірів головки плода та тазу жінки. При застосуванні препарату слід виявляти обережність, щоб не допустити введення гелю вище за рівень внутрішнього зіва в екстраамніотичний простір (можливий гіпертонус матки). Під час застосування препарату слід стежити за процесом дозрівання та розкриття шийки матки, здійснювати безперервний моніторинг скоротливої активності матки та стану плода. За наявності в анамнезі гіпертонічних або тетанічних маткових скорочень необхідне спостереження за скорочувальною активністю матки та станом плода протягом усього періоду індукованих пологів. При розвитку гіпертонусу матки або посиленні та почастішанні скорочень матки, а також при зміні частоти серцебиття плода необхідно здійснювати заходи, спрямовані на безпеку плода і матері. Слід пам'ятати про можливість розриву матки. У жінок старше 35 років з ускладненнями, що виникли під час вагітності, а також при терміні вагітності більше 40 тижнів існує підвищений ризик післяпологового дисемінованого внутрішньосудинного згортання, тому застосовувати динопростон у таких породіль слід з обережністю. Необхідно відразу після пологів якомога раніше визначити, чи не існує у пацієнток ризику розвитку фібринолізу. Внутрішньоцервікальне введення динопростону гелю може призвести до ятрогенного розриву плодового міхура, з наступною емболією навколоплідними водами.Умови зберіганняУ холодильнику +2+8 градусівУмови відпустки з аптекЗа рецептом
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діючих речовин периндоприлу аргініну 10 мг, відповідає 6,79 мг периндоприлу та амлодипіну безілату 13,87 мг, відповідає 10 мг амлодипіну; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, лактози моногідрат, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний. По 30 таблеток у флакон з поліпропілену, з дозатором і пробкою, що містить вологопоглинаючий гель (силікагель). По 1 флакону з інструкцією з медичного застосування в картонну пачку з контролем першого розтину. По 29 або 30 таблеток у флакон з поліпропілену, з дозатором і пробкою, що містить гель (силікагель). По 1 флакону з інструкцією з медичного застосування в картонну пачку з контролем першого розтину.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки білого кольору, з гравіюванням "10/10" на одній стороні та логотипу компанії на іншій.Фармакотерапевтична групаГіпотензивний комбінований засіб (інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) + блокатор "повільних" кальцієвих каналів (БМКК)).ФармакокінетикаВеличина абсорбції периндоприлу та амлодипіну при застосуванні препарату Престанс істотно не відрізняється від такої при застосуванні монопрепаратів. Периндоприл При прийомі периндоприл швидко всмоктується, Cmax у плазмі досягається протягом 1 год. T1/2 з плазми крові становить 1 год. Периндоприл не має фармакологічної активності. Приблизно 27% від загальної кількості прийнятого внутрішньо периндоприлу потрапляє в кровотік у вигляді активного метаболіту периндоприлату. Крім периндоприлату утворюються ще 5 метаболітів, які не мають фармакологічної активності. Cmax периндоприлату в плазмі досягається через 3-4 години після прийому периндоприлу внутрішньо. Прийом їжі уповільнює перетворення периндоприлу на периндоприлат, таким чином впливаючи на біодоступність. Тому препарат слід приймати 1 раз на добу, вранці, перед їдою. Існує лінійна залежність концентрації периндоприлу у плазмі крові від його дози. Vd вільного периндоприлату становить приблизно 0,2 л/кг. Зв'язок периндоприлату з білками плазми крові, головним чином з АПФ, становить близько 20% і має дозозалежний характер. Периндоприлат виводиться із організму нирками. Кінцевий T1/2 вільної фракції становить близько 17 год, тому рівноважний стан досягається протягом 4 діб. Виведення периндоприлату сповільнене у літньому віці, а також у пацієнтів із серцевою та нирковою недостатністю. Тому у цих груп пацієнтів необхідно регулярно контролювати концентрацію креатиніну та калію у плазмі крові. Діалізний кліренс периндоприлату становить 70 мл/хв. Фармакокінетика периндоприлу порушена у пацієнтів із цирозом печінки: його печінковий кліренс зменшується у 2 рази. Тим не менш, кількість периндоприлату, що утворюється, не зменшується, що не вимагає корекції дози. Амлодипін Після прийому внутрішньо амлодипін повільно абсорбується із ШКТ. Прийом їжі не впливає на біодоступність амлодипіну. Cmax амлодипіну в плазмі досягається через 6-12 годин після прийому препарату внутрішньо. Абсолютна біодоступність становить близько 64-80%, Vd – приблизно 21 л/кг. У дослідженнях in vitro було показано, що близько 97,5% циркулюючого амлодипіну пов'язані з білками плазми. Кінцевий T1/2 амлодипіну з плазми становить 35-50 год, що дозволяє приймати препарат 1 раз на добу. Амлодипін метаболізується у печінці з утворенням неактивних метаболітів, при цьому 10% прийнятої дози амлодипіну виводиться у незміненому вигляді та 60% нирками – у вигляді метаболітів. Амлодипін не виводиться з організму за допомогою діалізу. Час від прийому препарату до досягнення Cmax амлодипіну не відрізняється у пацієнтів похилого та молодшого віку. У пацієнтів похилого віку відзначається уповільнення кліренсу амлодипіну, що призводить до збільшення AUC. Збільшення AUC та T1/2 у пацієнтів з ХСН відповідає передбачуваній величині для цієї вікової групи. У пацієнтів з порушенням функції нирок зміни концентрації амлодипіну в плазмі не корелюють зі ступенем ниркової недостатності. Можливе незначне збільшення T1/2. Дані щодо застосування амлодипіну пацієнтами з печінковою недостатністю обмежені. У пацієнтів з печінковою недостатністю спостерігається зниження кліренсу амлодипіну, що призводить до збільшення T1/2 та AUC приблизно на 40-60%.ФармакодинамікаПериндоприл Периндоприл - інгібітор ферменту, що перетворює ангіотензин I на ангіотензин II (інгібітор АПФ). АПФ, або кініназа II, є екзопептидазою, яка здійснює як перетворення ангіотензину I на судинозвужувальну речовину ангіотензин II, так і руйнування брадикініну, що має судинорозширювальну дію, до неактивного гептапептиду. Оскільки АПФ інактивує брадикінін, пригнічення АПФ супроводжується підвищенням активності як циркулюючої, так і тканинної калікреїн-кінінової системи, при цьому також активується система ПГ. Периндоприл має терапевтичну дію завдяки активному метаболіту, периндоприлату. Інші метаболіти не мають інгібуючої дії на АПФ in vitro. Артеріальна гіпертензія. Периндоприл є препаратом на лікування артеріальної гіпертензії будь-якого ступеня тяжкості. На тлі його застосування відзначається зниження як сАД, так і дАД у положенні лежачи та стоячи. Периндоприл зменшує ОПСС, що призводить до зниження підвищеного артеріального тиску та поліпшення периферичного кровотоку без зміни ЧСС. Як правило, прийом периндоприлу збільшує нирковий кровообіг, швидкість клубочкової фільтрації при цьому не змінюється. Антигіпертензивна дія препарату досягає максимуму через 4-6 годин після одноразового прийому внутрішньо та зберігається протягом 24 годин. Антигіпертензивна дія через 24 години після одноразового прийому внутрішньо становить близько 87-100% від максимального антигіпертензивного ефекту. Зниження АТ досягається досить швидко. Терапевтичний ефект настає через 1 міс від початку терапії і не супроводжується тахікардією. Припинення лікування не викликає синдрому відміни. Периндоприл має судинорозширювальну дію, сприяє відновленню еластичності великих артерій та структури судинної стінки дрібних артерій, а також зменшує гіпертрофію лівого шлуночка. Стабільна ІХС. Ефективність застосування периндоприлу у пацієнтів зі стабільною ІХС без клінічних симптомів ХСН (12218 пацієнтів віком від 18 років) вивчалась у ході 4-річного дослідження (EUROPA). 90% учасників дослідження раніше перенесли гострий інфаркт міокарда чи процедуру реваскуляризації. Терапія периндоприлу третбутиламіном у дозі 8 мг/добу (еквівалентно 10 мг периндоприлу аргініну) призводила до істотного зниження абсолютного ризику ускладнень на 1,9% у пацієнтів, які раніше перенесли інфаркт міокарда або процедуру реваскуляризації, зниження абсолютного ризику склало 2 групою плацебо. Амлодипін Амлодипін - БМКК, похідне дигідропіридину. Амлодипін пригнічує трансмембранний перехід іонів кальцію в кардіоміоцити та гладком'язові клітини судинної стінки. Антигіпертензивна дія амлодипіну обумовлена прямим впливом на гладком'язові клітини судинної стінки. Встановлено, що амлодипін: викликає розширення периферичних артеріол, зменшуючи ОПСС (постнавантаження), оскільки ЧСС при цьому не змінюється, а потреба міокарда в кисні знижується; викликає розширення коронарних артерій та артеріол як у ішемізованій, так і в інтактній зонах. У пацієнтів зі стенокардією Принцметала поліпшується коронарний кровотік. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією прийом амлодипіну 1 раз на добу забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску в положенні стоячи і лежачи протягом 24 годин. Антигіпертензивна дія розвивається повільно, у зв'язку з чим розвиток гострої гіпотензії нехарактерний. У пацієнтів зі стенокардією прийом амлодипіну 1 раз на добу підвищує толерантність до фізичного навантаження, затримує настання нападу стенокардії та ішемічної депресії сегмента ST, а також знижує частоту нападів стенокардії та споживання нітрогліцерину (короткодіючі форми). Амлодипін не впливає на показники ліпідного профілю та не викликає зміни гіполіпідемічних показників плазми. Препарат може застосовуватися у пацієнтів із супутньою бронхіальною астмою, цукровим діабетом та подагрою. ІХС Результати оцінки ефективності свідчать про те, що прийом амлодипіну характеризується меншою кількістю випадків госпіталізації щодо стенокардії та проведення процедур реваскуляризації у пацієнтів з ІХС. Серцева недостатність Результати гемодинамічних досліджень, а також результати клінічних досліджень за участю пацієнтів із ХСН II–IV функціонального класу за класифікацією NYHA продемонстрували, що амлодипін не призводить до клінічного погіршення, ґрунтуючись на переносимості фізичного навантаження, фракції викиду лівого шлуночка та клінічної симптоматології. У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю ІІІ–ІV функціонального класу за класифікацією NYHA, на фоні прийому дигоксину, діуретиків та інгібіторів АПФ, було показано, що прийом амлодипіну не призводить до підвищення ризику смертності або смертності та захворюваності, пов'язаної з серцевою недостатністю. Результати довгострокових досліджень у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю III та IV функціонального класу за класифікацією NYHA без клінічних симптомів ІХС або об'єктивних даних, що свідчать про наявність ІХС, на фоні прийому стабільних доз інгібіторів АПФ, серцевих глікозидів та діуретиків показало, що прийом амлодипіну не чинить на показник смертності від серцево-судинних захворювань У цієї популяції пацієнтів застосування амлодипіну супроводжувалося збільшенням кількості повідомлень про розвиток набряку легенів. Дослідження ефективності профілактичного лікування інфаркту міокарда Ефективність та безпека застосування амлодипіну в дозі 2,5–10 мг/добу, інгібітору АПФ лізиноприлу у дозі 10–40 мг/добу та тіазидного діуретика хлорталідону у дозі 12,5–25 мг/добу як препарат першої лінії вивчалась у 5- літньому дослідженні ALLHAT (за участю 33357 пацієнтів віком 55 років і старше) у пацієнтів з м'яким або помірним ступенем артеріальної гіпертензії та принаймні одним з додаткових факторів ризику коронарних ускладнень, таких як інфаркт міокарда або інсульт, перенесений більш ніж за 6 місяців включення в дослідження або інше підтверджене серцево-судинне захворювання атеросклеротичного генезу; цукровий діабет; концентрація холестерину ЛПВЩ менше 35 мг/дл; гіпертрофія лівого шлуночка за даними ЕКГ чи ехокардіографії; куріння. Основний критерій оцінки ефективності - комбінований показник частоти летальних наслідків від ІХС та частоти нефатального інфаркту міокарда. Істотних відмінностей між групами амлодипіну та хлорталідону за основним критерієм оцінки виявлено не було. Частота розвитку серцевої недостатності у групі амлодипіну була значно вищою, ніж у групі хлорталидона — 10,2 і 7,7% відповідно, загальна частота летальних наслідків групи амлодипіну і хлорталидона істотно не відрізнялася. Периндоприл, амлодипін Ефективність при тривалому застосуванні амлодипіну в комбінації з периндоприлом та атенололу у комбінації з бендрофлуметіазидом у пацієнтів віком від 40 до 79 років з артеріальною гіпертензією та щонайменше 3 з додаткових факторів ризику: гіпертрофія лівого шлуночка за даними ЕКГ цукровий діабет типу 2; атеросклероз периферичних артерій; раніше перенесений інсульт або транзиторна ішемічна атака; чоловіча стать; вік 55 років та старше; мікроальбумінурія або протеїнурія; куріння; співвідношення загальний холестерин/холестерин ЛПВЩ ≥6; Ранній розвиток ІХС у найближчих родичів вивчалася в дослідженні ASCOT-BPLA. Основний критерій оцінки ефективності – комбінований показник частоти нефатального інфаркту міокарда (в т.ч. безболевого) та летальних наслідків ІХС. Частота ускладнень, передбачених основним критерієм оцінки, у групі амлодипіну/периндоприлу була на 10% нижчою, ніж у групі атенололу/бендрофлуметіазиду, однак ця відмінність не була статистично достовірною. У групі амлодипіну/периндоприлу відзначалося достовірне зниження частоти ускладнень, передбачених додатковими критеріями ефективності (крім фатальної та нефатальної серцевої недостатності).Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія та/або ІХС: стабільна стенокардія напруги у пацієнтів, яким потрібна терапія периндоприлом та амлодипіном.Протипоказання до застосуванняПериндоприл підвищена чутливість до периндоприлу або інших інгібіторів АПФ; ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) в анамнезі (в т.ч. на фоні прийому інших інгібіторів АПФ); спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). Амлодипін підвищена чутливість до амлодипіну та інших похідних дигідропіридину; тяжка артеріальна гіпотензія (сАД менше 90 мм рт. ст.); шок, включаючи кардіогенний; обструкція вихідного тракту лівого шлуночка (наприклад, клінічно значущий стеноз аорти); гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). Престанс підвищена чутливість до допоміжних речовин, що входять до складу препарату; ниркова недостатність (Cl креатиніну вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); спадкова непереносимість лактози, лактазна недостатність та глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю: стеноз ниркової артерії (в т.ч. двосторонній), єдина функціонуюча нирка, печінкова недостатність, ниркова недостатність, системні захворювання сполучної тканини (в т.ч. системний червоний вовчак, склеродермія), терапія імунодепресантами, аллопуринами розвитку нейтропенії, агранулоцитозу), знижений ОЦК (прийом діуретиків, безсольова дієта, блювота, діарея), атеросклероз, цереброваскулярні захворювання, реноваскулярна гіпертензія, цукровий діабет, хронічна серцева недостатність, одночасне застосування дантролену, солі та препаратів літію, гіперкаліємія, хірургічне втручання/загальна анестезія, літній вік, проведення гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад,AN69®), десенсибілізуюча терапія, аферез ЛПНГ, аортальний стеноз/мітральний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, застосування у пацієнтів негроїдної раси, хронічної серцевої недостатності неішемічної етіології III–IV функціонального класу за класифікацією NYHA.Вагітність та лактаціяВагітність Препарат протипоказаний для застосування при вагітності. При плануванні вагітності слід відмінити препарат та призначити інші гіпотензивні засоби, дозволені для застосування під час вагітності. При настанні вагітності слід негайно припинити прийом Престансу і при необхідності призначити іншу гіпотензивну терапію. Відомо, що вплив інгібіторів АПФ на плід у ІІ та ІІІ триместрах вагітності може призводити до порушення його розвитку (зниження функції нирок, олігогідрамніон, уповільнення осифікації кісток черепа) та розвитку ускладнень у новонародженого (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія). Якщо пацієнтка отримувала інгібітори АПФ під час ІІ або ІІІ триместрів вагітності, рекомендується провести УЗД новонародженого для оцінки стану черепа та функції нирок. Новонароджені, матері яких отримували інгібітори АПФ під час вагітності, повинні перебувати під ретельним медичним контролем через ризик розвитку артеріальної гіпотензії, олігурії та гіперкаліємії. Амлодипін В експериментальних дослідженнях фетотоксична та ембріотоксична дія препарату не встановлена, але застосування при вагітності можливе лише в тому випадку, коли користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. У деяких пацієнтів, які отримували лікування БМКК, відмічено оборотне зниження рухливості сперматозоїдів. Клінічних даних щодо потенційного ефекту амлодипіну на репродуктивну функцію недостатньо. Період годування груддю Амлодипін Відсутні дані, що свідчать про екскрецію амлодипіну з грудним молоком. Однак відомо, що інші БМКК – похідні дигідропіридину – екскретуються з грудним молоком. У зв'язку з чим при необхідності призначення препарату амлодипін у період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування. Периндоприл Внаслідок відсутності інформації, що стосується застосування периндоприлу у період годування груддю, прийом периндоприлу не рекомендований, краще дотримуватися у період годування груддю альтернативного лікування з більш вивченим профілем безпеки. Престанс Не рекомендується приймати Престанс у період лактації через відсутність відповідного клінічного досвіду застосування периндоприлу та амлодипіну як у монотерапії, так і у складі комбінованої терапії. При необхідності прийому препарату в період лактації слід припинити грудне вигодовування.Побічна діяЧастота побічних реакцій, зазначених під час монотерапії периндоприлом та амлодипіном, наведена у вигляді наступної градації: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, З боку кровотворної та лімфатичної системи: дуже рідко – лейкопенія/нейтропенія, агранулоцитоз, панцитопенія, тромбоцитопенія, гемолітична анемія у пацієнтів з вродженим дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, зниження гемоглобіну та гематокриту. З боку імунної системи: нечасто – алергічні реакції. Метаболічні порушення: дуже рідко – гіперглікемія; неуточненої частоти – гіпоглікемія. З боку центральної нервової системи: часто - сонливість (особливо на початку лікування), запаморочення (особливо на початку лікування), головний біль, парестезія, вертиго; нечасто - безсоння, лабільність настрою (включаючи тривожність), порушення сну, тремор, гіпестезії, депресія, непритомність; рідко - сплутаність свідомості; дуже рідко – периферична нейропатія, гіпертонус. Порушення зору (включаючи диплопію). З боку органу слуху: часто шум у вухах. З боку ССС: часто – відчуття серцебиття, припливи крові до шкіри обличчя, виражене зниження артеріального тиску; дуже рідко — стенокардія, інфаркт міокарда, можливо внаслідок надмірного зниження АТ у пацієнтів із групи високого ризику, аритмії (в т.ч. брадикардія, шлуночкова тахікардія та миготлива аритмія), інсульт, можливо внаслідок надмірного зниження АТ у пацієнтів із групи високого ризику, васкуліт. З боку дихальної системи: часто – задишка, кашель; нечасто – риніт, бронхоспазм; дуже рідко – еозинофільна пневмонія. З боку травної системи: часто біль у животі, нудота, блювання, диспепсія, діарея, запор; нечасто – зміна ритму дефекації, сухість слизової оболонки порожнини рота; дуже рідко – панкреатит, гіперплазія ясен, гастрит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко – гепатит, жовтяниця, підвищення активності печінкових ферментів (найчастіше – у поєднанні з холестазом), цитолітичний або холестатичний гепатит. З боку шкірних покровів та підшкірно-жирової клітковини: часто — свербіж шкіри, висип; нечасто — ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, слизових оболонок, язика, голосових складок та/або гортані, алопеція, геморагічний висип, зміна кольору шкіри, підвищена пітливість, кропив'янка; дуже рідко – набряк Квінке, мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона; ексфоліативний дерматит, фоточутливість. З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: часто – спазми м'язів, набряки гомілок; нечасто – артралгія, міалгія, біль у спині. З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – порушення сечовипускання, ніктурія, прискорене сечовипускання, порушення функції нирок; дуже рідко – гостра ниркова недостатність. З боку репродуктивної системи та грудних залоз: нечасто – імпотенція, гінекомастія. Загальні розлади та симптоми: часто – набряки, астенія, підвищена стомлюваність; нечасто - біль у грудній клітці, нездужання, біль. Лабораторні показники: нечасто збільшення маси тіла, зниження маси тіла; рідко – підвищення концентрації білірубіну; неуточненої частоти – підвищення концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові, гіперкаліємія. Додаткові дані щодо амлодипіну: зареєстровані окремі випадки екстрапірамідного синдрому.Взаємодія з лікарськими засобамиПериндоприл 1. Нерекомендовані поєднання ЛЗ Калійзберігаючі діуретики, препарати калію та каліймісткі замінники харчової солі: незважаючи на те, що вміст калію в сироватці крові залишається в межах норми, у деяких пацієнтів при застосуванні периндоприлу може спостерігатися гіперкаліємія. Калійзберігаючі діуретики (наприклад, спіронолактон та його похідне - еплеренон, тріамтерен, амілорид), препарати калію і замінники харчової солі, що містять калій, можуть призводити до істотного підвищення вмісту калію в сироватці крові. У зв'язку з чим одночасне застосування інгібітору АПФ та зазначених вище засобів не рекомендується. Якщо необхідне одночасне застосування інгібітору (у разі підтвердженої гіпокаліємії), слід дотримуватись обережності та проводити регулярний контроль вмісту калію у плазмі крові та параметрів ЕКГ. Препарати літію: при одночасному застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ може виникати оборотне підвищення вмісту літію у плазмі крові та пов'язані з цим токсичні ефекти. Одночасне застосування периндоприлу та препаратів літію не рекомендується. За необхідності проведення такої терапії необхідний регулярний контроль вмісту літію у плазмі. Естрамустин: одночасне застосування естрамустину з інгібіторами АПФ супроводжується підвищеним ризиком розвитку ангіоневротичного набряку. 2. Поєднання ЛЗ, що вимагає особливої уваги НПЗЗ, включаючи високі дози ацетилсаліцилової кислоти (більше 3 г/добу): одночасне застосування інгібіторів АПФ з нестероїдними протизапальними засобами (ацетилсаліцилова кислота в дозі, що має протизапальну дію, інгібітори ЦОГ-2 та неселективні НПЗП). Одночасне застосування інгібіторів АПФ та НПЗЗ може призводити до погіршення функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності та збільшення вмісту калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів із зниженою функцією нирок. Слід бути обережними при призначенні даної комбінації, особливо у літніх пацієнтів. Пацієнтам необхідно компенсувати втрату рідини та ретельно контролювати функцію нирок, як на початку лікування, так і в процесі лікування. Гіпоглікемічні засоби (гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо, похідні сульфонілсечовини та інсулін): інгібітори АПФ можуть посилювати гіпоглікемічний ефект інсуліну та похідних сульфонілсечовини у пацієнтів з цукровим діабетом. Розвиток гіпоглікемії спостерігається дуже рідко (ймовірно, за рахунок збільшення толерантності до глюкози та зниження потреби в інсуліні). 3. Поєднання ЛЗ, які потребують уваги Діуретики (тіазидні та петльові): у хворих, які отримують діуретики, особливо при надмірному виведенні рідини та/або електролітів, на початку терапії інгібітором АПФ може спостерігатися значне зниження АТ, ризик розвитку якого можна зменшити шляхом відміни діуретика, введення підвищеної кількості рідини та/або кухонної солі, а також призначаючи периндоприл у низькій дозі з подальшим поступовим її збільшенням. Симпатоміметики: можуть послаблювати антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Препарати золота: при застосуванні інгібіторів АПФ, у т.ч. периндоприлу, пацієнтам, які отримують ін'єкційні препарати золота (натрію ауротіомалат), був описаний симптомокомплекс, що включає гіперемію шкіри обличчя, нудоту, блювання, артеріальну гіпотензію. Алопуринол, цитостатичні та імуносупресивні засоби, кортикостероїди (при системному застосуванні) та прокаїнамід: одночасне застосування з інгібіторами АПФ може супроводжуватися підвищеним ризиком лейкопенії. Засоби для загальної анестезії: одночасне застосування інгібіторів АПФ та засобів для загальної анестезії може спричинити посилення антигіпертензивного ефекту. Амлодипін 1. Нерекомендовані поєднання ЛЗ Дантролен (в/в введення): у лабораторних тварин були відмічені випадки фібриляції шлуночків із летальним результатом та колапсом на фоні застосування верапамілу та внутрішньовенного введення дантролену, що супроводжуються гіперкаліємією. Внаслідок ризику гіперкаліємії слід виключити одночасний прийом БМКК, в т.ч. амлодипіну, у пацієнтів, схильних до злоякісної гіпертермії, а також при лікуванні злоякісної гіпертермії. 2. Поєднання ЛЗ, що вимагає особливої уваги Індуктори ізоферментів цитохрому CYP3A4. Дані щодо ефекту індукторів ізоферменту CYP3A4 на амлодипін відсутні. Одночасне застосування індукторів ізоферменту CYP3A4 (наприклад, рифампіцину, препаратів звіробою продірявленого) може призвести до зниження плазмової концентрації амлодипіну. Слід бути обережними при одночасному застосуванні амлодипіну та індукторів мікросомального окислення. Інгібітори ізоферментів цитохрому CYP3A4. Одночасний прийом амлодипіну та потужних або помірних інгібіторів CYP3A4 (інгібітори протеази, протигрибкові препарати групи азолів, макроліди (наприклад, еритроміцин або кларитроміцин), верапаміл або дилтіазем) може призвести до значного збільшення концентрації амлодипіну. Клінічні прояви зазначених фармакокінетичних відхилень можуть бути більш вираженими у пацієнтів похилого віку. У зв'язку з чим може знадобитися моніторинг клінічного стану та корекція дози. 3. Поєднання ЛЗ, що вимагає уваги Амлодипін посилює гіпотензивну дію препаратів, які мають антигіпертензивну дію. Інші комбінації ЛЗ У ході клінічних досліджень лікарських взаємодій амлодипін не впливав на фармакокінетику аторвастатину, дигоксину, варфарину або циклоспорину. Одночасний прийом амлодипіну та вживання грейпфрутів або грейпфрутового соку не рекомендується у зв'язку з можливим підвищенням біодоступності амлодипіну у деяких пацієнтів, що, у свою чергу, може призвести до посилення ефектів зниження артеріального тиску. Престанс 1. Поєднання ЛЗ, що вимагає особливої уваги: Баклофен: можливе посилення антигіпертензивного ефекту. Слід контролювати артеріальний тиск і функцію нирок, при необхідності потрібна корекція дози амлодипіну. 2. Поєднання препаратів, що потребує уваги: Гіпотензивні засоби (наприклад, бета-адреноблокатори) та вазодилататори: можливе посилення антигіпертензивного ефекту периндоприлу та амлодипіну. Слід бути обережними при одночасному призначенні з нітрогліцерином, іншими нітратами або іншими вазодилататорами, оскільки при цьому можливе додаткове зниження АТ. Кортикостероїди (мінералокортикостероїди та кортикостероїди), тетракозактид: зниження антигіпертензивної дії (затримка рідини та іонів натрію внаслідок дії кортикостероїдів). Альфа-адреноблокатори (празозин, альфузозин, доксазозин, тамсулозин, теразозин): посилення антигіпертензивної дії та підвищення ризику ортостатичної гіпотензії. Аміфостин: можливе посилення гіпотензивної дії амлодипіну. Трициклічні антидепресанти/нейролептики/засоби для загальної анестезії: посилення антигіпертензивної дії та підвищення ризику ортостатичної гіпотензії.Спосіб застосування та дозиВсередину по 1 табл. 1 раз на добу, переважно вранці, перед їдою. Доза препарату Престанс підбирається після раніше проведеного титрування доз окремих компонентів препарату – периндоприлу та амлодипіну – у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та/або ІХС. При терапевтичній необхідності доза препарату Престанс може бути змінена або попередньо може бути проведений індивідуальний підбір доз окремих компонентів: 5 мг периндоприлу + 5 мг амлодипіну або 5 мг периндоприлу + 10 мг амлодипіну, або 10 мг периндоприлу + 5 мг амлодипіну, або 10 мг периндоприлу 10 мг амлодипіну. Особливі групи пацієнтів Пацієнти похилого віку та пацієнти з нирковою недостатністю. Виведення периндоприлату у пацієнтів похилого віку та пацієнтів з нирковою недостатністю уповільнено. Тому у таких пацієнтів необхідно регулярно контролювати концентрацію креатиніну та калію у плазмі крові. Престанс може призначатися пацієнтам з Cl креатиніну, рівним або таким, що перевищує 60 мл/хв. Престанс протипоказаний пацієнтам із Cl креатиніну. Пацієнти з печінковою недостатністю. Для пацієнтів з легкою або помірною печінковою недостатністю добір дози необхідно проводити з обережністю. Рекомендується розпочинати прийом препарату з низьких доз (див. «Спосіб застосування та дози» та «Особливі вказівки»). Пошук оптимальної початкової та підтримуючої дози для пацієнтів з печінковою недостатністю слід проводити індивідуально, застосовуючи препарати амлодипіну та периндоприлу у монотерапії. Фармакокінетика амлодипіну у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю не вивчена. Для таких пацієнтів прийом амлодипіну необхідно розпочати з найменшої дози та збільшувати її поступово. Діти та підлітки Престанс не слід призначати дітям та підліткам до 18 років через відсутність даних про ефективність та безпеку застосування периндоприлу та амлодипіну у цих груп пацієнтів у вигляді комбінованої терапії.ПередозуванняІнформація про передозування Престансу відсутня. Амлодипін Інформація про передозування амлодипіну обмежена. Симптоми: виражене зниження АТ з можливим розвитком рефлекторної тахікардії та надмірної периферичної вазодилатації (ризик розвитку вираженої та стійкої артеріальної гіпотензії, у т.ч. з розвитком шоку та летального результату). Лікування: промивання шлунка, призначення активованого вугілля (особливо в перші 2 години після передозування), підтримання функції ССС та дихальної системи, підвищене положення кінцівок, контроль ОЦК та діурезу, симптоматична та підтримуюча терапія, внутрішньовенне введення кальцію глюконату та дофаміну. Гемодіаліз неефективний. При значному зниженні артеріального тиску слід проводити спостереження за пацієнтом в умовах кардіологічного відділення інтенсивної терапії. За відсутності протипоказань для відновлення тонусу судин та артеріального тиску можна застосовувати вазоконстриктори. Периндоприл Дані про передозування периндоприлу обмежені. Симптоми: значне зниження артеріального тиску, шок, електролітні порушення, ниркова недостатність, гіпервентиляція, тахікардія, відчуття серцебиття, брадикардія, запаморочення, занепокоєння та кашель. Лікування: при значному зниженні артеріального тиску слід перевести пацієнта в положення лежачи на спині з піднятими ногами, при необхідності проводити корекцію гіповолемії (наприклад, внутрішньовенна інфузія 0,9% розчину натрію хлориду). Також можливе внутрішньовенне введення катехоламінів. За допомогою гемодіалізу можна видалити периндоприл із системного кровотоку. При брадикардії, резистентної до терапії, може знадобитися встановлення штучного водія ритму. Необхідний динамічний контроль фізикального стану, концентрації креатиніну та електролітів плазми крові. Заходи невідкладної допомоги зводяться до виведення препарату з організму: промивання шлунка та/або призначення активованого вугілля з подальшим відновленням водно-електролітного балансу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиОсобливі вказівки, що стосуються периндоприлу та амлодипіну, застосовні і до лікарського препарату Престанс®. Периндоприл Підвищена чутливість/ангіоневротичний набряк При прийомі інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу, в окремих випадках може спостерігатися розвиток ангіоневротичного набряку особи, кінцівок, губ, слизових оболонок, язика, голосових складок та/або гортані. Це може статися у будь-який період терапії. При появі симптомів прийом препарату має бути негайно припинено, а пацієнт повинен спостерігатися доти. поки що ознаки набряку не зникнуть повністю. Якщо набряк зачіпає лише обличчя та губи, то його прояви зазвичай проходять самостійно, хоча для лікування симптомів можуть застосовуватись антигістамінні засоби. Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком гортані, може призвести до смерті. Набряк мови, голосових складок або гортані може призвести до обструкції дихальних шляхів. З появою таких симптомів слід негайно ввести епінефрін (адреналін) підшкірно та/або забезпечити прохідність дихальних шляхів. Пацієнт повинен перебувати під медичним наглядом до повного та стійкого зникнення симптомів. У пацієнтів з набряком Квінке в анамнезі, не пов'язаним із прийомом інгібіторів АПФ, може бути підвищений ризик розвитку при прийомі препаратів цієї групи. У поодиноких випадках на фоні терапії інгібіторами АПФ розвивається ангіоневротичний набряк кишечника. При цьому у пацієнтів відзначається біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні зі нудотою або блюванням, у деяких випадках, без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальному рівні С1-естерази. Діагноз встановлюється за допомогою комп'ютерної томографії черевної області, ультразвукового дослідження або на момент хірургічного втручання. Симптоми зникають після припинення інгібіторів АПФ. Тому у пацієнтів з болем у животі, які отримують інгібітори АПФ. під час проведення диференціальної діагностики необхідно враховувати можливість розвитку ангіоневротичного набряку кишечника. Спільне застосування з комбінованими лікарськими препаратами, що містять валсартан + сакубітрил: Спільне застосування периндоприлу з комбінованими лікарськими препаратами, що містять валсартан + сакубітрил, протипоказане, оскільки підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку (див. розділ "Протипоказання"). Застосування комбінованого лікарського препарату, що містить валсартан + сакубітрил, можливе не раніше ніж через 36 годин після останнього прийому периндоприлу. Застосування периндоприлу можливе не раніше ніж через 36 годин після припинення прийому комбінованого лікарського препарату, що містить валсартан + сакубітрил. При сумісному застосуванні інгібіторів АПФ з іншими інгібіторами неприлізину (наприклад, рацекадотрилом) може бути підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку. У пацієнтів, які отримують периндоприл, перед початком лікування інгібіторами енкефалінази (наприклад,рацекадотрилом) необхідно провести ретельну оцінку співвідношення ризик / користь. Спільне застосування з інгібіторами mTOR (наприклад, сиролімусом, еверолімусом, темсіролімусом) При сумісному застосуванні з інгібіторами mTOR (наприклад, сиролімусом, еверолімусом, темсиролімусом), може підвищуватися ризик розвитку ангіоневротичного набряку (наприклад, набряк дихальних шляхів або язика з порушенням функції дихання або без нього) (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами"). Анафілактоїдні реакції при проведенні аферезу ЛПНЩ У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) з використанням декстрану сульфату можуть розвиватися анафілактоїдні реакції, що загрожують життю. Для запобігання анафілактоїдної реакції слід тимчасово припинити терапію інгібітором АПФ перед кожною процедурою аферезу. Анафілактоїдні реакції при проведенні десенсибілізації Є окремі повідомлення про розвиток анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ під час десенсибілізуючої терапії (наприклад, отрутою перетинчастокрилих комах). У цих пацієнтів анафілактоїдної реакції вдавалося уникнути шляхом тимчасової відміни інгібіторів АПФ, а при випадковому прийомі препарату анафілактоїдна реакція виникала знову. Нейтропенія/aгаранулоцитоз/тромбоцитопенія/анемія Є повідомлення про розвиток нейтропенії/агранулоцитозу. тромбоцитопенії та анемії на фоні прийому інгібіторів АПФ. У пацієнтів із нормальною функцією нирок та за відсутності інших супутніх факторів нейтропенія розвивається рідко. З обережністю слід застосовувати периндоприл на фоні системних захворювань сполучної тканини, а також на фоні прийому імунодепресантів, алопуринолу або прокаїнаміду, особливо у пацієнтів з порушеною функцією нирок. У деяких пацієнтів виникали тяжкі інфекційні захворювання, у ряді випадків стійкі до інтенсивної антибіотикотерапії. У разі застосування периндоприлу таким пацієнтам рекомендується періодично контролювати лейкоцити в крові. Пацієнти повинні повідомляти лікаря про будь-які ознаки інфекційних захворювань (наприклад, біль у горлі, гарячка). Реноваскулярна гіпертензія У пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки на фоні терапії інгібіторами АПФ зростає ризик розвитку артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності. Прийом діуретиків може бути додатковим фактором ризику. Погіршення функції нирок може спостерігатися вже при незначній зміні концентрації креатиніну у сироватці, навіть у пацієнтів з одностороннім стенозом ниркової артерії. Подвійна блокада РААС Є дані про збільшення ризику виникнення артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нирок (включно з гострою нирковою недостатністю) при сумісному застосуванні інгібіторів АПФ з АРА II або аліскіреном. Тому подвійна блокада РААС шляхом спільного застосування інгібіторів АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину II або аліскіреном не рекомендується. Якщо подвійна блокада абсолютно необхідна, це має виконуватися під суворим наглядом фахівця при регулярному контролі функції нирок, концентрації електролітів у крові та АТ. Протипоказано застосування інгібіторів АПФ у поєднанні з антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів. Первинний гіперальдостеронізм Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом, як правило, не сприйнятливі до антигіпертензивних препаратів, дія яких ґрунтується на інгібуванні РААС. Тому застосування препарату таких пацієнтів не рекомендується. Артеріальна гіпотензія Інгібітори АПФ можуть викликати різке зниження артеріального тиску. Симптоматична гіпотензія рідко розвивається у пацієнтів без супутніх захворювань. Ризик надмірного зниження АТ підвищений у пацієнтів зі зниженим обсягом циркулюючої крові, що може відзначатися на фоні терапії діуретиками, при дотриманні суворої дієти без солі, гемодіалізі, діареї та блюванні, а також у пацієнтів з тяжким ступенем артеріальної гіпертензії з високою активністю реніну. У пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку симптоматичної артеріальної гіпотензії необхідно ретельно контролювати АТ, функцію нирок та вміст калію у сироватці крові під час терапії лікарським препаратом Престанс. Подібний підхід застосовується і у пацієнтів зі стенокардією та цереброваскулярними захворюваннями, у яких виражена артеріальна гіпотензія може призвести до інфаркту міокарда або порушення мозкового кровообігу. У разі розвитку артеріальної гіпотензії пацієнт повинен бути переведений у положення "лежачи" на спині з піднятими ногами. При необхідності слід заповнити об'єм циркулюючої крові за допомогою внутрішньовенного введення 0,9% розчину хлориду натрію. Минуща артеріальна гіпотензія не є перешкодою для подальшого прийому препарату. Після відновлення об'єму циркулюючої крові та артеріального тиску лікування може бути продовжено. Мітральний стеноз/аортальний стеноз/гіпертрофічна кардіоміопатія Периндоприл, як і інші інгібітори АПФ, повинен обережно призначатися пацієнтам з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка (аортальний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія), а також пацієнтам з мітральним стенозом. Порушення функції нирок Пацієнтам із нирковою недостатністю (КК У пацієнтів із двостороннім стенозом ниркової артерії або стенозом артерії єдиної нирки на фоні терапії інгібіторами АПФ можливе підвищення концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові, що зазвичай відбувається при відміні терапії. Найчастіше цей ефект відзначається у пацієнтів із нирковою недостатністю. Додаткова наявність реноваскулярної гіпертензії зумовлює підвищений ризик розвитку тяжкої гіпотензії та ниркової недостатності у таких пацієнтів. У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією без ознак ураження судин нирок можливе підвищення концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові, особливо при одночасному призначенні периндоприлу з діуретиком, зазвичай незначне та минуще. Найчастіше цей ефект відзначається у пацієнтів із попереднім порушенням функції нирок. Печінкова недостатність У поодиноких випадках на фоні прийому інгібіторів АПФ виникає холестатична жовтяниця. При прогресуванні цього синдрому можливий розвиток фульмінантного некрозу печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому незрозумілий. При появі жовтяниці або значного підвищення активності "печінкових" ферментів на фоні прийому інгібіторів АПФ слід припинити прийом препарату та перебувати під відповідним ситуацією спостереженням лікаря. Етнічні відмінності У пацієнтів негроїдної раси частіше, ніж у інших рас, на фоні прийому інгібіторів АПФ розвивається ангіоневротичний набряк. Периндоприл, як і інші інгібітори АПФ, можливо, має менш виражену антигіпертензивну дію у пацієнтів негроїдної раси порівняно з іншими расами. Можливо, ця відмінність зумовлена тим, що у пацієнтів з артеріальною гіпертензією негроїдної раси найчастіше відзначається низька активність реніну. Кашель На тлі терапії інгібітором АПФ може виникати сухий кашель. Кашель тривалий час зберігається на фоні прийому препаратів цієї групи і зникає після їх відміни. Це слід враховувати під час проведення диференціальної діагностики кашлю. Хірургічне втручання/загальна анестезія У пацієнтів, яким планується проведення великих операцій або використання засобів для анестезії, що викликають гіпотензію, застосування периндоприлу може блокувати утворення ангіотензину II на тлі компенсаторного вивільнення реніну. Лікування слід припинити протягом доби до операції. При розвитку артеріальної гіпотензії за вказаним механізмом слід підтримувати артеріальний тиск шляхом заповнення ОЦК. Гіперкаліємія Гіперкаліємія може розвиватися під час лікування інгібіторами АПФ. у тому числі, і периндоприлом. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність, погіршення функції нирок, вік старше 70 років, цукровий діабет, деякі супутні стани (дегідратація, гостра декомпенсація хронічної серцевої недостатності, метаболічний ацидоз), спільне застосування калійзберігаючих діуретиків (таких як спіронолактон, ), а також препаратів калію або калійвмісних замінників кухонної солі, а також застосування інших препаратів, що сприяють підвищенню вмісту калію в плазмі крові (наприклад, гепарин, котримоксазол, також відомий як комбінація сульфаметоксазол + триметоприм). Застосування препаратів калію, калійзберігаючих діуретиків,калійвмісних замінників харчової солі може призвести до значного підвищення вмісту калію в крові, особливо у пацієнтів зі зниженою функцією нирок. Гіперкаліємія може призвести до серйозних, іноді фатальних порушень серцевого ритму. Якщо необхідно спільне застосування периндоприлу та зазначених вище препаратів, лікування має проводитися з обережністю на тлі регулярного контролю вмісту іонів калію у сироватці крові. Пацієнти з цукровим діабетом При призначенні препарату пацієнтам з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсулін, протягом першого місяця терапії необхідно ретельно контролювати концентрацію глюкози в крові. Амлодипін Ефективність та безпека застосування амлодипіну при гіпертонічному кризі не встановлено. Серцева недостатність Лікування пацієнтів із серцевою недостатністю слід проводити з обережністю. При застосуванні амлодипіну у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю III та IV функціонального класу за класифікацією NYHA можливий розвиток набряку легень. Блокатори "повільних" кальцієвих каналів, включаючи амлодипін, необхідно з обережністю застосовувати у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю у зв'язку з можливим збільшенням ризику розвитку небажаних явищ з боку серцево-судинної системи та смертності. Печінкова недостатність У пацієнтів з порушенням функції печінки Т1/2 та AUC амлодипіну збільшується. Рекомендації щодо дозування препарату не встановлені. Прийом амлодипіну необхідно почати з найнижчих доз і дотримуватися запобіжних заходів, як на початку лікування, так і при збільшенні дози. Пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю підвищувати дозу слід поступово, забезпечуючи ретельний моніторинг клінічного стану. Пацієнти похилого віку У пацієнтів похилого віку збільшення дози слід проводити з обережністю. Ниркова недостатність Пацієнти з нирковою недостатністю можуть приймати амлодипін у стандартних дозах. Зміни плазмових концентрацій амлодипіну не корелюють зі ступенем ниркової недостатності. Амлодипін не виводиться з організму за допомогою діалізу. Престанс® Особливі вказівки щодо амлодипіну та периндоприлу відносяться і до лікарського препарату Престанс®. Допоміжні речовини Через наявність лактози у складі препарату протипоказано призначати препарат пацієнтам зі спадковою непереносимістю галактози, повною лактазною недостатністю та глюкозо-галактозною мальабсорбцією. Лікарські взаємодії Спільне застосування лікарського препарату Престанс® з препаратами літію, калійзберігаючими діуретиками, замінниками, що містять калій, або дантроленом не рекомендується. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Хоча на тлі прийому лікарського препарату Престанс будь-якого негативного впливу на здатність керувати автотранспортом або іншими складними механізмами не спостерігалося, проте, внаслідок можливого надмірного зниження АТ, розвитку запаморочення, сонливості та інших побічних реакцій, слід дотримуватися обережності в перелічених ситуаціях, особливо в початку лікування та зі збільшенням дози.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діючих речовин периндоприлу аргініну 10 мг, відповідає 6,79 мг периндоприлу та амлодипіну безилату 6,935 мг, відповідає 5 мг амлодипіну; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, лактози моногідрат, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний. По 30 таблеток у флакон з поліпропілену, з дозатором і пробкою, що містить вологопоглинаючий гель (силікагель). По 1 флакону з інструкцією з медичного застосування в картонну пачку з контролем першого розтину. По 29 або 30 таблеток у флакон з поліпропілену, з дозатором і пробкою, що містить гель (силікагель). По 1 флакону з інструкцією з медичного застосування в картонну пачку з контролем першого розтину.Опис лікарської формиТрикутні двоопуклі таблетки білого кольору, з гравіюванням "10/5" на одній стороні та логотипу компанії на іншій.Фармакотерапевтична групаГіпотензивний комбінований засіб (інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) + блокатор "повільних" кальцієвих каналів (БМКК)).ФармакокінетикаВеличина абсорбції периндоприлу та амлодипіну при застосуванні препарату Престанс істотно не відрізняється від такої при застосуванні монопрепаратів. Периндоприл При прийомі периндоприл швидко всмоктується, Cmax у плазмі досягається протягом 1 год. T1/2 з плазми крові становить 1 год. Периндоприл не має фармакологічної активності. Приблизно 27% від загальної кількості прийнятого внутрішньо периндоприлу потрапляє в кровотік у вигляді активного метаболіту периндоприлату. Крім периндоприлату утворюються ще 5 метаболітів, які не мають фармакологічної активності. Cmax периндоприлату в плазмі досягається через 3-4 години після прийому периндоприлу внутрішньо. Прийом їжі уповільнює перетворення периндоприлу на периндоприлат, таким чином впливаючи на біодоступність. Тому препарат слід приймати 1 раз на добу, вранці, перед їдою. Існує лінійна залежність концентрації периндоприлу у плазмі крові від його дози. Vd вільного периндоприлату становить приблизно 0,2 л/кг. Зв'язок периндоприлату з білками плазми крові, головним чином з АПФ, становить близько 20% і має дозозалежний характер. Периндоприлат виводиться із організму нирками. Кінцевий T1/2 вільної фракції становить близько 17 год, тому рівноважний стан досягається протягом 4 діб. Виведення периндоприлату сповільнене у літньому віці, а також у пацієнтів із серцевою та нирковою недостатністю. Тому у цих груп пацієнтів необхідно регулярно контролювати концентрацію креатиніну та калію у плазмі крові. Діалізний кліренс периндоприлату становить 70 мл/хв. Фармакокінетика периндоприлу порушена у пацієнтів із цирозом печінки: його печінковий кліренс зменшується у 2 рази. Тим не менш, кількість периндоприлату, що утворюється, не зменшується, що не вимагає корекції дози. Амлодипін Після прийому внутрішньо амлодипін повільно абсорбується із ШКТ. Прийом їжі не впливає на біодоступність амлодипіну. Cmax амлодипіну в плазмі досягається через 6-12 годин після прийому препарату внутрішньо. Абсолютна біодоступність становить близько 64-80%, Vd – приблизно 21 л/кг. У дослідженнях in vitro було показано, що близько 97,5% циркулюючого амлодипіну пов'язані з білками плазми. Кінцевий T1/2 амлодипіну з плазми становить 35-50 год, що дозволяє приймати препарат 1 раз на добу. Амлодипін метаболізується у печінці з утворенням неактивних метаболітів, при цьому 10% прийнятої дози амлодипіну виводиться у незміненому вигляді та 60% нирками – у вигляді метаболітів. Амлодипін не виводиться з організму за допомогою діалізу. Час від прийому препарату до досягнення Cmax амлодипіну не відрізняється у пацієнтів похилого та молодшого віку. У пацієнтів похилого віку відзначається уповільнення кліренсу амлодипіну, що призводить до збільшення AUC. Збільшення AUC та T1/2 у пацієнтів з ХСН відповідає передбачуваній величині для цієї вікової групи. У пацієнтів з порушенням функції нирок зміни концентрації амлодипіну в плазмі не корелюють зі ступенем ниркової недостатності. Можливе незначне збільшення T1/2. Дані щодо застосування амлодипіну пацієнтами з печінковою недостатністю обмежені. У пацієнтів з печінковою недостатністю спостерігається зниження кліренсу амлодипіну, що призводить до збільшення T1/2 та AUC приблизно на 40-60%.ФармакодинамікаПериндоприл Периндоприл - інгібітор ферменту, що перетворює ангіотензин I на ангіотензин II (інгібітор АПФ). АПФ, або кініназа II, є екзопептидазою, яка здійснює як перетворення ангіотензину I на судинозвужувальну речовину ангіотензин II, так і руйнування брадикініну, що має судинорозширювальну дію, до неактивного гептапептиду. Оскільки АПФ інактивує брадикінін, пригнічення АПФ супроводжується підвищенням активності як циркулюючої, так і тканинної калікреїн-кінінової системи, при цьому також активується система ПГ. Периндоприл має терапевтичну дію завдяки активному метаболіту, периндоприлату. Інші метаболіти не мають інгібуючої дії на АПФ in vitro. Артеріальна гіпертензія. Периндоприл є препаратом на лікування артеріальної гіпертензії будь-якого ступеня тяжкості. На тлі його застосування відзначається зниження як сАД, так і дАД у положенні лежачи та стоячи. Периндоприл зменшує ОПСС, що призводить до зниження підвищеного артеріального тиску та поліпшення периферичного кровотоку без зміни ЧСС. Як правило, прийом периндоприлу збільшує нирковий кровообіг, швидкість клубочкової фільтрації при цьому не змінюється. Антигіпертензивна дія препарату досягає максимуму через 4-6 годин після одноразового прийому внутрішньо та зберігається протягом 24 годин. Антигіпертензивна дія через 24 години після одноразового прийому внутрішньо становить близько 87-100% від максимального антигіпертензивного ефекту. Зниження АТ досягається досить швидко. Терапевтичний ефект настає через 1 міс від початку терапії і не супроводжується тахікардією. Припинення лікування не викликає синдрому відміни. Периндоприл має судинорозширювальну дію, сприяє відновленню еластичності великих артерій та структури судинної стінки дрібних артерій, а також зменшує гіпертрофію лівого шлуночка. Стабільна ІХС. Ефективність застосування периндоприлу у пацієнтів зі стабільною ІХС без клінічних симптомів ХСН (12218 пацієнтів віком від 18 років) вивчалась у ході 4-річного дослідження (EUROPA). 90% учасників дослідження раніше перенесли гострий інфаркт міокарда чи процедуру реваскуляризації. Терапія периндоприлу третбутиламіном у дозі 8 мг/добу (еквівалентно 10 мг периндоприлу аргініну) призводила до істотного зниження абсолютного ризику ускладнень на 1,9% у пацієнтів, які раніше перенесли інфаркт міокарда або процедуру реваскуляризації, зниження абсолютного ризику склало 2 групою плацебо. Амлодипін Амлодипін - БМКК, похідне дигідропіридину. Амлодипін пригнічує трансмембранний перехід іонів кальцію в кардіоміоцити та гладком'язові клітини судинної стінки. Антигіпертензивна дія амлодипіну обумовлена прямим впливом на гладком'язові клітини судинної стінки. Встановлено, що амлодипін: викликає розширення периферичних артеріол, зменшуючи ОПСС (постнавантаження), оскільки ЧСС при цьому не змінюється, а потреба міокарда в кисні знижується; викликає розширення коронарних артерій та артеріол як у ішемізованій, так і в інтактній зонах. У пацієнтів зі стенокардією Принцметала поліпшується коронарний кровотік. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією прийом амлодипіну 1 раз на добу забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску в положенні стоячи і лежачи протягом 24 годин. Антигіпертензивна дія розвивається повільно, у зв'язку з чим розвиток гострої гіпотензії нехарактерний. У пацієнтів зі стенокардією прийом амлодипіну 1 раз на добу підвищує толерантність до фізичного навантаження, затримує настання нападу стенокардії та ішемічної депресії сегмента ST, а також знижує частоту нападів стенокардії та споживання нітрогліцерину (короткодіючі форми). Амлодипін не впливає на показники ліпідного профілю та не викликає зміни гіполіпідемічних показників плазми. Препарат може застосовуватися у пацієнтів із супутньою бронхіальною астмою, цукровим діабетом та подагрою. ІХС Результати оцінки ефективності свідчать про те, що прийом амлодипіну характеризується меншою кількістю випадків госпіталізації щодо стенокардії та проведення процедур реваскуляризації у пацієнтів з ІХС. Серцева недостатність Результати гемодинамічних досліджень, а також результати клінічних досліджень за участю пацієнтів із ХСН II–IV функціонального класу за класифікацією NYHA продемонстрували, що амлодипін не призводить до клінічного погіршення, ґрунтуючись на переносимості фізичного навантаження, фракції викиду лівого шлуночка та клінічної симптоматології. У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю ІІІ–ІV функціонального класу за класифікацією NYHA, на фоні прийому дигоксину, діуретиків та інгібіторів АПФ, було показано, що прийом амлодипіну не призводить до підвищення ризику смертності або смертності та захворюваності, пов'язаної з серцевою недостатністю. Результати довгострокових досліджень у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю III та IV функціонального класу за класифікацією NYHA без клінічних симптомів ІХС або об'єктивних даних, що свідчать про наявність ІХС, на фоні прийому стабільних доз інгібіторів АПФ, серцевих глікозидів та діуретиків показало, що прийом амлодипіну не чинить на показник смертності від серцево-судинних захворювань У цієї популяції пацієнтів застосування амлодипіну супроводжувалося збільшенням кількості повідомлень про розвиток набряку легенів. Дослідження ефективності профілактичного лікування інфаркту міокарда Ефективність та безпека застосування амлодипіну в дозі 2,5–10 мг/добу, інгібітору АПФ лізиноприлу у дозі 10–40 мг/добу та тіазидного діуретика хлорталідону у дозі 12,5–25 мг/добу як препарат першої лінії вивчалась у 5- літньому дослідженні ALLHAT (за участю 33357 пацієнтів віком 55 років і старше) у пацієнтів з м'яким або помірним ступенем артеріальної гіпертензії та принаймні одним з додаткових факторів ризику коронарних ускладнень, таких як інфаркт міокарда або інсульт, перенесений більш ніж за 6 місяців включення в дослідження або інше підтверджене серцево-судинне захворювання атеросклеротичного генезу; цукровий діабет; концентрація холестерину ЛПВЩ менше 35 мг/дл; гіпертрофія лівого шлуночка за даними ЕКГ чи ехокардіографії; куріння. Основний критерій оцінки ефективності - комбінований показник частоти летальних наслідків від ІХС та частоти нефатального інфаркту міокарда. Істотних відмінностей між групами амлодипіну та хлорталідону за основним критерієм оцінки виявлено не було. Частота розвитку серцевої недостатності у групі амлодипіну була значно вищою, ніж у групі хлорталидона — 10,2 і 7,7% відповідно, загальна частота летальних наслідків групи амлодипіну і хлорталидона істотно не відрізнялася. Периндоприл, амлодипін Ефективність при тривалому застосуванні амлодипіну в комбінації з периндоприлом та атенололу у комбінації з бендрофлуметіазидом у пацієнтів віком від 40 до 79 років з артеріальною гіпертензією та щонайменше 3 з додаткових факторів ризику: гіпертрофія лівого шлуночка за даними ЕКГ цукровий діабет типу 2; атеросклероз периферичних артерій; раніше перенесений інсульт або транзиторна ішемічна атака; чоловіча стать; вік 55 років та старше; мікроальбумінурія або протеїнурія; куріння; співвідношення загальний холестерин/холестерин ЛПВЩ ≥6; Ранній розвиток ІХС у найближчих родичів вивчалася в дослідженні ASCOT-BPLA. Основний критерій оцінки ефективності – комбінований показник частоти нефатального інфаркту міокарда (в т.ч. безболевого) та летальних наслідків ІХС. Частота ускладнень, передбачених основним критерієм оцінки, у групі амлодипіну/периндоприлу була на 10% нижчою, ніж у групі атенололу/бендрофлуметіазиду, однак ця відмінність не була статистично достовірною. У групі амлодипіну/периндоприлу відзначалося достовірне зниження частоти ускладнень, передбачених додатковими критеріями ефективності (крім фатальної та нефатальної серцевої недостатності).Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія та/або ІХС: стабільна стенокардія напруги у пацієнтів, яким потрібна терапія периндоприлом та амлодипіном.Протипоказання до застосуванняПериндоприл підвищена чутливість до периндоприлу або інших інгібіторів АПФ; ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) в анамнезі (в т.ч. на фоні прийому інших інгібіторів АПФ); спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). Амлодипін підвищена чутливість до амлодипіну та інших похідних дигідропіридину; тяжка артеріальна гіпотензія (сАД менше 90 мм рт. ст.); шок, включаючи кардіогенний; обструкція вихідного тракту лівого шлуночка (наприклад, клінічно значущий стеноз аорти); гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). Престанс підвищена чутливість до допоміжних речовин, що входять до складу препарату; ниркова недостатність (Cl креатиніну вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); спадкова непереносимість лактози, лактазна недостатність та глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю: стеноз ниркової артерії (в т.ч. двосторонній), єдина функціонуюча нирка, печінкова недостатність, ниркова недостатність, системні захворювання сполучної тканини (в т.ч. системний червоний вовчак, склеродермія), терапія імунодепресантами, аллопуринами розвитку нейтропенії, агранулоцитозу), знижений ОЦК (прийом діуретиків, безсольова дієта, блювота, діарея), атеросклероз, цереброваскулярні захворювання, реноваскулярна гіпертензія, цукровий діабет, хронічна серцева недостатність, одночасне застосування дантролену, солі та препаратів літію, гіперкаліємія, хірургічне втручання/загальна анестезія, літній вік, проведення гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад,AN69®), десенсибілізуюча терапія, аферез ЛПНГ, аортальний стеноз/мітральний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, застосування у пацієнтів негроїдної раси, хронічної серцевої недостатності неішемічної етіології III–IV функціонального класу за класифікацією NYHA.Вагітність та лактаціяВагітність Препарат протипоказаний для застосування при вагітності. При плануванні вагітності слід відмінити препарат та призначити інші гіпотензивні засоби, дозволені для застосування під час вагітності. При настанні вагітності слід негайно припинити прийом Престансу і при необхідності призначити іншу гіпотензивну терапію. Відомо, що вплив інгібіторів АПФ на плід у ІІ та ІІІ триместрах вагітності може призводити до порушення його розвитку (зниження функції нирок, олігогідрамніон, уповільнення осифікації кісток черепа) та розвитку ускладнень у новонародженого (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія). Якщо пацієнтка отримувала інгібітори АПФ під час ІІ або ІІІ триместрів вагітності, рекомендується провести УЗД новонародженого для оцінки стану черепа та функції нирок. Новонароджені, матері яких отримували інгібітори АПФ під час вагітності, повинні перебувати під ретельним медичним контролем через ризик розвитку артеріальної гіпотензії, олігурії та гіперкаліємії. Амлодипін В експериментальних дослідженнях фетотоксична та ембріотоксична дія препарату не встановлена, але застосування при вагітності можливе лише в тому випадку, коли користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. У деяких пацієнтів, які отримували лікування БМКК, відмічено оборотне зниження рухливості сперматозоїдів. Клінічних даних щодо потенційного ефекту амлодипіну на репродуктивну функцію недостатньо. Період годування груддю Амлодипін Відсутні дані, що свідчать про екскрецію амлодипіну з грудним молоком. Однак відомо, що інші БМКК – похідні дигідропіридину – екскретуються з грудним молоком. У зв'язку з чим при необхідності призначення препарату амлодипін у період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування. Периндоприл Внаслідок відсутності інформації, що стосується застосування периндоприлу у період годування груддю, прийом периндоприлу не рекомендований, краще дотримуватися у період годування груддю альтернативного лікування з більш вивченим профілем безпеки. Престанс Не рекомендується приймати Престанс у період лактації через відсутність відповідного клінічного досвіду застосування периндоприлу та амлодипіну як у монотерапії, так і у складі комбінованої терапії. При необхідності прийому препарату в період лактації слід припинити грудне вигодовування.Побічна діяЧастота побічних реакцій, зазначених під час монотерапії периндоприлом та амлодипіном, наведена у вигляді наступної градації: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, З боку кровотворної та лімфатичної системи: дуже рідко – лейкопенія/нейтропенія, агранулоцитоз, панцитопенія, тромбоцитопенія, гемолітична анемія у пацієнтів з вродженим дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, зниження гемоглобіну та гематокриту. З боку імунної системи: нечасто – алергічні реакції. Метаболічні порушення: дуже рідко – гіперглікемія; неуточненої частоти – гіпоглікемія. З боку центральної нервової системи: часто - сонливість (особливо на початку лікування), запаморочення (особливо на початку лікування), головний біль, парестезія, вертиго; нечасто - безсоння, лабільність настрою (включаючи тривожність), порушення сну, тремор, гіпестезії, депресія, непритомність; рідко - сплутаність свідомості; дуже рідко – периферична нейропатія, гіпертонус. Порушення зору (включаючи диплопію). З боку органу слуху: часто шум у вухах. З боку ССС: часто – відчуття серцебиття, припливи крові до шкіри обличчя, виражене зниження артеріального тиску; дуже рідко — стенокардія, інфаркт міокарда, можливо внаслідок надмірного зниження АТ у пацієнтів із групи високого ризику, аритмії (в т.ч. брадикардія, шлуночкова тахікардія та миготлива аритмія), інсульт, можливо внаслідок надмірного зниження АТ у пацієнтів із групи високого ризику, васкуліт. З боку дихальної системи: часто – задишка, кашель; нечасто – риніт, бронхоспазм; дуже рідко – еозинофільна пневмонія. З боку травної системи: часто біль у животі, нудота, блювання, диспепсія, діарея, запор; нечасто – зміна ритму дефекації, сухість слизової оболонки порожнини рота; дуже рідко – панкреатит, гіперплазія ясен, гастрит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко – гепатит, жовтяниця, підвищення активності печінкових ферментів (найчастіше – у поєднанні з холестазом), цитолітичний або холестатичний гепатит. З боку шкірних покровів та підшкірно-жирової клітковини: часто — свербіж шкіри, висип; нечасто — ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, слизових оболонок, язика, голосових складок та/або гортані, алопеція, геморагічний висип, зміна кольору шкіри, підвищена пітливість, кропив'янка; дуже рідко – набряк Квінке, мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона; ексфоліативний дерматит, фоточутливість. З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: часто – спазми м'язів, набряки гомілок; нечасто – артралгія, міалгія, біль у спині. З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – порушення сечовипускання, ніктурія, прискорене сечовипускання, порушення функції нирок; дуже рідко – гостра ниркова недостатність. З боку репродуктивної системи та грудних залоз: нечасто – імпотенція, гінекомастія. Загальні розлади та симптоми: часто – набряки, астенія, підвищена стомлюваність; нечасто - біль у грудній клітці, нездужання, біль. Лабораторні показники: нечасто збільшення маси тіла, зниження маси тіла; рідко – підвищення концентрації білірубіну; неуточненої частоти – підвищення концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові, гіперкаліємія. Додаткові дані щодо амлодипіну: зареєстровані окремі випадки екстрапірамідного синдрому.Взаємодія з лікарськими засобамиПериндоприл 1. Нерекомендовані поєднання ЛЗ Калійзберігаючі діуретики, препарати калію та каліймісткі замінники харчової солі: незважаючи на те, що вміст калію в сироватці крові залишається в межах норми, у деяких пацієнтів при застосуванні периндоприлу може спостерігатися гіперкаліємія. Калійзберігаючі діуретики (наприклад, спіронолактон та його похідне - еплеренон, тріамтерен, амілорид), препарати калію і замінники харчової солі, що містять калій, можуть призводити до істотного підвищення вмісту калію в сироватці крові. У зв'язку з чим одночасне застосування інгібітору АПФ та зазначених вище засобів не рекомендується. Якщо необхідне одночасне застосування інгібітору (у разі підтвердженої гіпокаліємії), слід дотримуватись обережності та проводити регулярний контроль вмісту калію у плазмі крові та параметрів ЕКГ. Препарати літію: при одночасному застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ може виникати оборотне підвищення вмісту літію у плазмі крові та пов'язані з цим токсичні ефекти. Одночасне застосування периндоприлу та препаратів літію не рекомендується. За необхідності проведення такої терапії необхідний регулярний контроль вмісту літію у плазмі. Естрамустин: одночасне застосування естрамустину з інгібіторами АПФ супроводжується підвищеним ризиком розвитку ангіоневротичного набряку. 2. Поєднання ЛЗ, що вимагає особливої уваги НПЗЗ, включаючи високі дози ацетилсаліцилової кислоти (більше 3 г/добу): одночасне застосування інгібіторів АПФ з нестероїдними протизапальними засобами (ацетилсаліцилова кислота в дозі, що має протизапальну дію, інгібітори ЦОГ-2 та неселективні НПЗП). Одночасне застосування інгібіторів АПФ та НПЗЗ може призводити до погіршення функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності та збільшення вмісту калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів із зниженою функцією нирок. Слід бути обережними при призначенні даної комбінації, особливо у літніх пацієнтів. Пацієнтам необхідно компенсувати втрату рідини та ретельно контролювати функцію нирок, як на початку лікування, так і в процесі лікування. Гіпоглікемічні засоби (гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо, похідні сульфонілсечовини та інсулін): інгібітори АПФ можуть посилювати гіпоглікемічний ефект інсуліну та похідних сульфонілсечовини у пацієнтів з цукровим діабетом. Розвиток гіпоглікемії спостерігається дуже рідко (ймовірно, за рахунок збільшення толерантності до глюкози та зниження потреби в інсуліні). 3. Поєднання ЛЗ, які потребують уваги Діуретики (тіазидні та петльові): у хворих, які отримують діуретики, особливо при надмірному виведенні рідини та/або електролітів, на початку терапії інгібітором АПФ може спостерігатися значне зниження АТ, ризик розвитку якого можна зменшити шляхом відміни діуретика, введення підвищеної кількості рідини та/або кухонної солі, а також призначаючи периндоприл у низькій дозі з подальшим поступовим її збільшенням. Симпатоміметики: можуть послаблювати антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Препарати золота: при застосуванні інгібіторів АПФ, у т.ч. периндоприлу, пацієнтам, які отримують ін'єкційні препарати золота (натрію ауротіомалат), був описаний симптомокомплекс, що включає гіперемію шкіри обличчя, нудоту, блювання, артеріальну гіпотензію. Алопуринол, цитостатичні та імуносупресивні засоби, кортикостероїди (при системному застосуванні) та прокаїнамід: одночасне застосування з інгібіторами АПФ може супроводжуватися підвищеним ризиком лейкопенії. Засоби для загальної анестезії: одночасне застосування інгібіторів АПФ та засобів для загальної анестезії може спричинити посилення антигіпертензивного ефекту. Амлодипін 1. Нерекомендовані поєднання ЛЗ Дантролен (в/в введення): у лабораторних тварин були відмічені випадки фібриляції шлуночків із летальним результатом та колапсом на фоні застосування верапамілу та внутрішньовенного введення дантролену, що супроводжуються гіперкаліємією. Внаслідок ризику гіперкаліємії слід виключити одночасний прийом БМКК, в т.ч. амлодипіну, у пацієнтів, схильних до злоякісної гіпертермії, а також при лікуванні злоякісної гіпертермії. 2. Поєднання ЛЗ, що вимагає особливої уваги Індуктори ізоферментів цитохрому CYP3A4. Дані щодо ефекту індукторів ізоферменту CYP3A4 на амлодипін відсутні. Одночасне застосування індукторів ізоферменту CYP3A4 (наприклад, рифампіцину, препаратів звіробою продірявленого) може призвести до зниження плазмової концентрації амлодипіну. Слід бути обережними при одночасному застосуванні амлодипіну та індукторів мікросомального окислення. Інгібітори ізоферментів цитохрому CYP3A4. Одночасний прийом амлодипіну та потужних або помірних інгібіторів CYP3A4 (інгібітори протеази, протигрибкові препарати групи азолів, макроліди (наприклад, еритроміцин або кларитроміцин), верапаміл або дилтіазем) може призвести до значного збільшення концентрації амлодипіну. Клінічні прояви зазначених фармакокінетичних відхилень можуть бути більш вираженими у пацієнтів похилого віку. У зв'язку з чим може знадобитися моніторинг клінічного стану та корекція дози. 3. Поєднання ЛЗ, що вимагає уваги Амлодипін посилює гіпотензивну дію препаратів, які мають антигіпертензивну дію. Інші комбінації ЛЗ У ході клінічних досліджень лікарських взаємодій амлодипін не впливав на фармакокінетику аторвастатину, дигоксину, варфарину або циклоспорину. Одночасний прийом амлодипіну та вживання грейпфрутів або грейпфрутового соку не рекомендується у зв'язку з можливим підвищенням біодоступності амлодипіну у деяких пацієнтів, що, у свою чергу, може призвести до посилення ефектів зниження артеріального тиску. Престанс 1. Поєднання ЛЗ, що вимагає особливої уваги: Баклофен: можливе посилення антигіпертензивного ефекту. Слід контролювати артеріальний тиск і функцію нирок, при необхідності потрібна корекція дози амлодипіну. 2. Поєднання препаратів, що потребує уваги: Гіпотензивні засоби (наприклад, бета-адреноблокатори) та вазодилататори: можливе посилення антигіпертензивного ефекту периндоприлу та амлодипіну. Слід бути обережними при одночасному призначенні з нітрогліцерином, іншими нітратами або іншими вазодилататорами, оскільки при цьому можливе додаткове зниження АТ. Кортикостероїди (мінералокортикостероїди та кортикостероїди), тетракозактид: зниження антигіпертензивної дії (затримка рідини та іонів натрію внаслідок дії кортикостероїдів). Альфа-адреноблокатори (празозин, альфузозин, доксазозин, тамсулозин, теразозин): посилення антигіпертензивної дії та підвищення ризику ортостатичної гіпотензії. Аміфостин: можливе посилення гіпотензивної дії амлодипіну. Трициклічні антидепресанти/нейролептики/засоби для загальної анестезії: посилення антигіпертензивної дії та підвищення ризику ортостатичної гіпотензії.Спосіб застосування та дозиВсередину по 1 табл. 1 раз на добу, переважно вранці, перед їдою. Доза препарату Престанс підбирається після раніше проведеного титрування доз окремих компонентів препарату – периндоприлу та амлодипіну – у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та/або ІХС. При терапевтичній необхідності доза препарату Престанс може бути змінена або попередньо може бути проведений індивідуальний підбір доз окремих компонентів: 5 мг периндоприлу + 5 мг амлодипіну або 5 мг периндоприлу + 10 мг амлодипіну, або 10 мг периндоприлу + 5 мг амлодипіну, або 10 мг периндоприлу 10 мг амлодипіну. Особливі групи пацієнтів Пацієнти похилого віку та пацієнти з нирковою недостатністю. Виведення периндоприлату у пацієнтів похилого віку та пацієнтів з нирковою недостатністю уповільнено. Тому у таких пацієнтів необхідно регулярно контролювати концентрацію креатиніну та калію у плазмі крові. Престанс може призначатися пацієнтам з Cl креатиніну, рівним або таким, що перевищує 60 мл/хв. Престанс протипоказаний пацієнтам із Cl креатиніну. Пацієнти з печінковою недостатністю. Для пацієнтів з легкою або помірною печінковою недостатністю добір дози необхідно проводити з обережністю. Рекомендується розпочинати прийом препарату з низьких доз (див. «Спосіб застосування та дози» та «Особливі вказівки»). Пошук оптимальної початкової та підтримуючої дози для пацієнтів з печінковою недостатністю слід проводити індивідуально, застосовуючи препарати амлодипіну та периндоприлу у монотерапії. Фармакокінетика амлодипіну у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю не вивчена. Для таких пацієнтів прийом амлодипіну необхідно розпочати з найменшої дози та збільшувати її поступово. Діти та підлітки Престанс не слід призначати дітям та підліткам до 18 років через відсутність даних про ефективність та безпеку застосування периндоприлу та амлодипіну у цих груп пацієнтів у вигляді комбінованої терапії.ПередозуванняІнформація про передозування Престансу відсутня. Амлодипін Інформація про передозування амлодипіну обмежена. Симптоми: виражене зниження АТ з можливим розвитком рефлекторної тахікардії та надмірної периферичної вазодилатації (ризик розвитку вираженої та стійкої артеріальної гіпотензії, у т.ч. з розвитком шоку та летального результату). Лікування: промивання шлунка, призначення активованого вугілля (особливо в перші 2 години після передозування), підтримання функції ССС та дихальної системи, підвищене положення кінцівок, контроль ОЦК та діурезу, симптоматична та підтримуюча терапія, внутрішньовенне введення кальцію глюконату та дофаміну. Гемодіаліз неефективний. При значному зниженні артеріального тиску слід проводити спостереження за пацієнтом в умовах кардіологічного відділення інтенсивної терапії. За відсутності протипоказань для відновлення тонусу судин та артеріального тиску можна застосовувати вазоконстриктори. Периндоприл Дані про передозування периндоприлу обмежені. Симптоми: значне зниження артеріального тиску, шок, електролітні порушення, ниркова недостатність, гіпервентиляція, тахікардія, відчуття серцебиття, брадикардія, запаморочення, занепокоєння та кашель. Лікування: при значному зниженні артеріального тиску слід перевести пацієнта в положення лежачи на спині з піднятими ногами, при необхідності проводити корекцію гіповолемії (наприклад, внутрішньовенна інфузія 0,9% розчину натрію хлориду). Також можливе внутрішньовенне введення катехоламінів. За допомогою гемодіалізу можна видалити периндоприл із системного кровотоку. При брадикардії, резистентної до терапії, може знадобитися встановлення штучного водія ритму. Необхідний динамічний контроль фізикального стану, концентрації креатиніну та електролітів плазми крові. Заходи невідкладної допомоги зводяться до виведення препарату з організму: промивання шлунка та/або призначення активованого вугілля з подальшим відновленням водно-електролітного балансу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиОсобливі вказівки, що стосуються периндоприлу та амлодипіну, застосовні і до лікарського препарату Престанс®. Периндоприл Підвищена чутливість/ангіоневротичний набряк При прийомі інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу, в окремих випадках може спостерігатися розвиток ангіоневротичного набряку особи, кінцівок, губ, слизових оболонок, язика, голосових складок та/або гортані. Це може статися у будь-який період терапії. При появі симптомів прийом препарату має бути негайно припинено, а пацієнт повинен спостерігатися доти. поки що ознаки набряку не зникнуть повністю. Якщо набряк зачіпає лише обличчя та губи, то його прояви зазвичай проходять самостійно, хоча для лікування симптомів можуть застосовуватись антигістамінні засоби. Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком гортані, може призвести до смерті. Набряк мови, голосових складок або гортані може призвести до обструкції дихальних шляхів. З появою таких симптомів слід негайно ввести епінефрін (адреналін) підшкірно та/або забезпечити прохідність дихальних шляхів. Пацієнт повинен перебувати під медичним наглядом до повного та стійкого зникнення симптомів. У пацієнтів з набряком Квінке в анамнезі, не пов'язаним із прийомом інгібіторів АПФ, може бути підвищений ризик розвитку при прийомі препаратів цієї групи. У поодиноких випадках на фоні терапії інгібіторами АПФ розвивається ангіоневротичний набряк кишечника. При цьому у пацієнтів відзначається біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні зі нудотою або блюванням, у деяких випадках, без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальному рівні С1-естерази. Діагноз встановлюється за допомогою комп'ютерної томографії черевної області, ультразвукового дослідження або на момент хірургічного втручання. Симптоми зникають після припинення інгібіторів АПФ. Тому у пацієнтів з болем у животі, які отримують інгібітори АПФ. під час проведення диференціальної діагностики необхідно враховувати можливість розвитку ангіоневротичного набряку кишечника. Спільне застосування з комбінованими лікарськими препаратами, що містять валсартан + сакубітрил: Спільне застосування периндоприлу з комбінованими лікарськими препаратами, що містять валсартан + сакубітрил, протипоказане, оскільки підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку (див. розділ "Протипоказання"). Застосування комбінованого лікарського препарату, що містить валсартан + сакубітрил, можливе не раніше ніж через 36 годин після останнього прийому периндоприлу. Застосування периндоприлу можливе не раніше ніж через 36 годин після припинення прийому комбінованого лікарського препарату, що містить валсартан + сакубітрил. При сумісному застосуванні інгібіторів АПФ з іншими інгібіторами неприлізину (наприклад, рацекадотрилом) може бути підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку. У пацієнтів, які отримують периндоприл, перед початком лікування інгібіторами енкефалінази (наприклад,рацекадотрилом) необхідно провести ретельну оцінку співвідношення ризик / користь. Спільне застосування з інгібіторами mTOR (наприклад, сиролімусом, еверолімусом, темсіролімусом) При сумісному застосуванні з інгібіторами mTOR (наприклад, сиролімусом, еверолімусом, темсиролімусом), може підвищуватися ризик розвитку ангіоневротичного набряку (наприклад, набряк дихальних шляхів або язика з порушенням функції дихання або без нього) (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами"). Анафілактоїдні реакції при проведенні аферезу ЛПНЩ У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) з використанням декстрану сульфату можуть розвиватися анафілактоїдні реакції, що загрожують життю. Для запобігання анафілактоїдної реакції слід тимчасово припинити терапію інгібітором АПФ перед кожною процедурою аферезу. Анафілактоїдні реакції при проведенні десенсибілізації Є окремі повідомлення про розвиток анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ під час десенсибілізуючої терапії (наприклад, отрутою перетинчастокрилих комах). У цих пацієнтів анафілактоїдної реакції вдавалося уникнути шляхом тимчасової відміни інгібіторів АПФ, а при випадковому прийомі препарату анафілактоїдна реакція виникала знову. Нейтропенія/aгаранулоцитоз/тромбоцитопенія/анемія Є повідомлення про розвиток нейтропенії/агранулоцитозу. тромбоцитопенії та анемії на фоні прийому інгібіторів АПФ. У пацієнтів із нормальною функцією нирок та за відсутності інших супутніх факторів нейтропенія розвивається рідко. З обережністю слід застосовувати периндоприл на фоні системних захворювань сполучної тканини, а також на фоні прийому імунодепресантів, алопуринолу або прокаїнаміду, особливо у пацієнтів з порушеною функцією нирок. У деяких пацієнтів виникали тяжкі інфекційні захворювання, у ряді випадків стійкі до інтенсивної антибіотикотерапії. У разі застосування периндоприлу таким пацієнтам рекомендується періодично контролювати лейкоцити в крові. Пацієнти повинні повідомляти лікаря про будь-які ознаки інфекційних захворювань (наприклад, біль у горлі, гарячка). Реноваскулярна гіпертензія У пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки на фоні терапії інгібіторами АПФ зростає ризик розвитку артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності. Прийом діуретиків може бути додатковим фактором ризику. Погіршення функції нирок може спостерігатися вже при незначній зміні концентрації креатиніну у сироватці, навіть у пацієнтів з одностороннім стенозом ниркової артерії. Подвійна блокада РААС Є дані про збільшення ризику виникнення артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нирок (включно з гострою нирковою недостатністю) при сумісному застосуванні інгібіторів АПФ з АРА II або аліскіреном. Тому подвійна блокада РААС шляхом спільного застосування інгібіторів АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину II або аліскіреном не рекомендується. Якщо подвійна блокада абсолютно необхідна, це має виконуватися під суворим наглядом фахівця при регулярному контролі функції нирок, концентрації електролітів у крові та АТ. Протипоказано застосування інгібіторів АПФ у поєднанні з антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів. Первинний гіперальдостеронізм Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом, як правило, не сприйнятливі до антигіпертензивних препаратів, дія яких ґрунтується на інгібуванні РААС. Тому застосування препарату таких пацієнтів не рекомендується. Артеріальна гіпотензія Інгібітори АПФ можуть викликати різке зниження артеріального тиску. Симптоматична гіпотензія рідко розвивається у пацієнтів без супутніх захворювань. Ризик надмірного зниження АТ підвищений у пацієнтів зі зниженим обсягом циркулюючої крові, що може відзначатися на фоні терапії діуретиками, при дотриманні суворої дієти без солі, гемодіалізі, діареї та блюванні, а також у пацієнтів з тяжким ступенем артеріальної гіпертензії з високою активністю реніну. У пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку симптоматичної артеріальної гіпотензії необхідно ретельно контролювати АТ, функцію нирок та вміст калію у сироватці крові під час терапії лікарським препаратом Престанс. Подібний підхід застосовується і у пацієнтів зі стенокардією та цереброваскулярними захворюваннями, у яких виражена артеріальна гіпотензія може призвести до інфаркту міокарда або порушення мозкового кровообігу. У разі розвитку артеріальної гіпотензії пацієнт повинен бути переведений у положення "лежачи" на спині з піднятими ногами. При необхідності слід заповнити об'єм циркулюючої крові за допомогою внутрішньовенного введення 0,9% розчину хлориду натрію. Минуща артеріальна гіпотензія не є перешкодою для подальшого прийому препарату. Після відновлення об'єму циркулюючої крові та артеріального тиску лікування може бути продовжено. Мітральний стеноз/аортальний стеноз/гіпертрофічна кардіоміопатія Периндоприл, як і інші інгібітори АПФ, повинен обережно призначатися пацієнтам з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка (аортальний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія), а також пацієнтам з мітральним стенозом. Порушення функції нирок Пацієнтам із нирковою недостатністю (КК У пацієнтів із двостороннім стенозом ниркової артерії або стенозом артерії єдиної нирки на фоні терапії інгібіторами АПФ можливе підвищення концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові, що зазвичай відбувається при відміні терапії. Найчастіше цей ефект відзначається у пацієнтів із нирковою недостатністю. Додаткова наявність реноваскулярної гіпертензії зумовлює підвищений ризик розвитку тяжкої гіпотензії та ниркової недостатності у таких пацієнтів. У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією без ознак ураження судин нирок можливе підвищення концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові, особливо при одночасному призначенні периндоприлу з діуретиком, зазвичай незначне та минуще. Найчастіше цей ефект відзначається у пацієнтів із попереднім порушенням функції нирок. Печінкова недостатність У поодиноких випадках на фоні прийому інгібіторів АПФ виникає холестатична жовтяниця. При прогресуванні цього синдрому можливий розвиток фульмінантного некрозу печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому незрозумілий. При появі жовтяниці або значного підвищення активності "печінкових" ферментів на фоні прийому інгібіторів АПФ слід припинити прийом препарату та перебувати під відповідним ситуацією спостереженням лікаря. Етнічні відмінності У пацієнтів негроїдної раси частіше, ніж у інших рас, на фоні прийому інгібіторів АПФ розвивається ангіоневротичний набряк. Периндоприл, як і інші інгібітори АПФ, можливо, має менш виражену антигіпертензивну дію у пацієнтів негроїдної раси порівняно з іншими расами. Можливо, ця відмінність зумовлена тим, що у пацієнтів з артеріальною гіпертензією негроїдної раси найчастіше відзначається низька активність реніну. Кашель На тлі терапії інгібітором АПФ може виникати сухий кашель. Кашель тривалий час зберігається на фоні прийому препаратів цієї групи і зникає після їх відміни. Це слід враховувати під час проведення диференціальної діагностики кашлю. Хірургічне втручання/загальна анестезія У пацієнтів, яким планується проведення великих операцій або використання засобів для анестезії, що викликають гіпотензію, застосування периндоприлу може блокувати утворення ангіотензину II на тлі компенсаторного вивільнення реніну. Лікування слід припинити протягом доби до операції. При розвитку артеріальної гіпотензії за вказаним механізмом слід підтримувати артеріальний тиск шляхом заповнення ОЦК. Гіперкаліємія Гіперкаліємія може розвиватися під час лікування інгібіторами АПФ. у тому числі, і периндоприлом. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність, погіршення функції нирок, вік старше 70 років, цукровий діабет, деякі супутні стани (дегідратація, гостра декомпенсація хронічної серцевої недостатності, метаболічний ацидоз), спільне застосування калійзберігаючих діуретиків (таких як спіронолактон, ), а також препаратів калію або калійвмісних замінників кухонної солі, а також застосування інших препаратів, що сприяють підвищенню вмісту калію в плазмі крові (наприклад, гепарин, котримоксазол, також відомий як комбінація сульфаметоксазол + триметоприм). Застосування препаратів калію, калійзберігаючих діуретиків,калійвмісних замінників харчової солі може призвести до значного підвищення вмісту калію в крові, особливо у пацієнтів зі зниженою функцією нирок. Гіперкаліємія може призвести до серйозних, іноді фатальних порушень серцевого ритму. Якщо необхідно спільне застосування периндоприлу та зазначених вище препаратів, лікування має проводитися з обережністю на тлі регулярного контролю вмісту іонів калію у сироватці крові. Пацієнти з цукровим діабетом При призначенні препарату пацієнтам з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсулін, протягом першого місяця терапії необхідно ретельно контролювати концентрацію глюкози в крові. Амлодипін Ефективність та безпека застосування амлодипіну при гіпертонічному кризі не встановлено. Серцева недостатність Лікування пацієнтів із серцевою недостатністю слід проводити з обережністю. При застосуванні амлодипіну у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю III та IV функціонального класу за класифікацією NYHA можливий розвиток набряку легень. Блокатори "повільних" кальцієвих каналів, включаючи амлодипін, необхідно з обережністю застосовувати у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю у зв'язку з можливим збільшенням ризику розвитку небажаних явищ з боку серцево-судинної системи та смертності. Печінкова недостатність У пацієнтів з порушенням функції печінки Т1/2 та AUC амлодипіну збільшується. Рекомендації щодо дозування препарату не встановлені. Прийом амлодипіну необхідно почати з найнижчих доз і дотримуватися запобіжних заходів, як на початку лікування, так і при збільшенні дози. Пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю підвищувати дозу слід поступово, забезпечуючи ретельний моніторинг клінічного стану. Пацієнти похилого віку У пацієнтів похилого віку збільшення дози слід проводити з обережністю. Ниркова недостатність Пацієнти з нирковою недостатністю можуть приймати амлодипін у стандартних дозах. Зміни плазмових концентрацій амлодипіну не корелюють зі ступенем ниркової недостатності. Амлодипін не виводиться з організму за допомогою діалізу. Престанс® Особливі вказівки щодо амлодипіну та периндоприлу відносяться і до лікарського препарату Престанс®. Допоміжні речовини Через наявність лактози у складі препарату протипоказано призначати препарат пацієнтам зі спадковою непереносимістю галактози, повною лактазною недостатністю та глюкозо-галактозною мальабсорбцією. Лікарські взаємодії Спільне застосування лікарського препарату Престанс® з препаратами літію, калійзберігаючими діуретиками, замінниками, що містять калій, або дантроленом не рекомендується. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Хоча на тлі прийому лікарського препарату Престанс будь-якого негативного впливу на здатність керувати автотранспортом або іншими складними механізмами не спостерігалося, проте, внаслідок можливого надмірного зниження АТ, розвитку запаморочення, сонливості та інших побічних реакцій, слід дотримуватися обережності в перелічених ситуаціях, особливо в початку лікування та зі збільшенням дози.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діючих речовин периндоприлу аргініну 5 мг, відповідає 3,395 мг периндоприлу та амлодипіну безілату 13,87 мг. відповідає 10 мг амлодипіну; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, лактози моногідрат, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний. По 30 таблеток у флакон з поліпропілену, з дозатором і пробкою, що містить вологопоглинаючий гель (силікагель). По 1 флакону з інструкцією з медичного застосування в картонну пачку з контролем першого розтину. По 29 або 30 таблеток у флакон з поліпропілену, з дозатором і пробкою, що містить гель (силікагель). По 1 флакону з інструкцією з медичного застосування в картонну пачку з контролем першого розтину.Опис лікарської формиКвадратні двоопуклі таблетки білого кольору, з гравіюванням "5/10" на одній стороні та логотипу компанії на іншій.Фармакотерапевтична групаГіпотензивний комбінований засіб (інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) + блокатор "повільних" кальцієвих каналів (БМКК)).ФармакокінетикаВеличина абсорбції периндоприлу та амлодипіну при застосуванні препарату Престанс істотно не відрізняється від такої при застосуванні монопрепаратів. Периндоприл При прийомі периндоприл швидко всмоктується, Cmax у плазмі досягається протягом 1 год. T1/2 з плазми крові становить 1 год. Периндоприл не має фармакологічної активності. Приблизно 27% від загальної кількості прийнятого внутрішньо периндоприлу потрапляє в кровотік у вигляді активного метаболіту периндоприлату. Крім периндоприлату утворюються ще 5 метаболітів, які не мають фармакологічної активності. Cmax периндоприлату в плазмі досягається через 3-4 години після прийому периндоприлу внутрішньо. Прийом їжі уповільнює перетворення периндоприлу на периндоприлат, таким чином впливаючи на біодоступність. Тому препарат слід приймати 1 раз на добу, вранці, перед їдою. Існує лінійна залежність концентрації периндоприлу у плазмі крові від його дози. Vd вільного периндоприлату становить приблизно 0,2 л/кг. Зв'язок периндоприлату з білками плазми крові, головним чином з АПФ, становить близько 20% і має дозозалежний характер. Периндоприлат виводиться із організму нирками. Кінцевий T1/2 вільної фракції становить близько 17 год, тому рівноважний стан досягається протягом 4 діб. Виведення периндоприлату сповільнене у літньому віці, а також у пацієнтів із серцевою та нирковою недостатністю. Тому у цих груп пацієнтів необхідно регулярно контролювати концентрацію креатиніну та калію у плазмі крові. Діалізний кліренс периндоприлату становить 70 мл/хв. Фармакокінетика периндоприлу порушена у пацієнтів із цирозом печінки: його печінковий кліренс зменшується у 2 рази. Тим не менш, кількість периндоприлату, що утворюється, не зменшується, що не вимагає корекції дози. Амлодипін Після прийому внутрішньо амлодипін повільно абсорбується із ШКТ. Прийом їжі не впливає на біодоступність амлодипіну. Cmax амлодипіну в плазмі досягається через 6-12 годин після прийому препарату внутрішньо. Абсолютна біодоступність становить близько 64-80%, Vd – приблизно 21 л/кг. У дослідженнях in vitro було показано, що близько 97,5% циркулюючого амлодипіну пов'язані з білками плазми. Кінцевий T1/2 амлодипіну з плазми становить 35-50 год, що дозволяє приймати препарат 1 раз на добу. Амлодипін метаболізується у печінці з утворенням неактивних метаболітів, при цьому 10% прийнятої дози амлодипіну виводиться у незміненому вигляді та 60% нирками – у вигляді метаболітів. Амлодипін не виводиться з організму за допомогою діалізу. Час від прийому препарату до досягнення Cmax амлодипіну не відрізняється у пацієнтів похилого та молодшого віку. У пацієнтів похилого віку відзначається уповільнення кліренсу амлодипіну, що призводить до збільшення AUC. Збільшення AUC та T1/2 у пацієнтів з ХСН відповідає передбачуваній величині для цієї вікової групи. У пацієнтів з порушенням функції нирок зміни концентрації амлодипіну в плазмі не корелюють зі ступенем ниркової недостатності. Можливе незначне збільшення T1/2. Дані щодо застосування амлодипіну пацієнтами з печінковою недостатністю обмежені. У пацієнтів з печінковою недостатністю спостерігається зниження кліренсу амлодипіну, що призводить до збільшення T1/2 та AUC приблизно на 40-60%.ФармакодинамікаПериндоприл Периндоприл - інгібітор ферменту, що перетворює ангіотензин I на ангіотензин II (інгібітор АПФ). АПФ, або кініназа II, є екзопептидазою, яка здійснює як перетворення ангіотензину I на судинозвужувальну речовину ангіотензин II, так і руйнування брадикініну, що має судинорозширювальну дію, до неактивного гептапептиду. Оскільки АПФ інактивує брадикінін, пригнічення АПФ супроводжується підвищенням активності як циркулюючої, так і тканинної калікреїн-кінінової системи, при цьому також активується система ПГ. Периндоприл має терапевтичну дію завдяки активному метаболіту, периндоприлату. Інші метаболіти не мають інгібуючої дії на АПФ in vitro. Артеріальна гіпертензія. Периндоприл є препаратом на лікування артеріальної гіпертензії будь-якого ступеня тяжкості. На тлі його застосування відзначається зниження як сАД, так і дАД у положенні лежачи та стоячи. Периндоприл зменшує ОПСС, що призводить до зниження підвищеного артеріального тиску та поліпшення периферичного кровотоку без зміни ЧСС. Як правило, прийом периндоприлу збільшує нирковий кровообіг, швидкість клубочкової фільтрації при цьому не змінюється. Антигіпертензивна дія препарату досягає максимуму через 4-6 годин після одноразового прийому внутрішньо та зберігається протягом 24 годин. Антигіпертензивна дія через 24 години після одноразового прийому внутрішньо становить близько 87-100% від максимального антигіпертензивного ефекту. Зниження АТ досягається досить швидко. Терапевтичний ефект настає через 1 міс від початку терапії і не супроводжується тахікардією. Припинення лікування не викликає синдрому відміни. Периндоприл має судинорозширювальну дію, сприяє відновленню еластичності великих артерій та структури судинної стінки дрібних артерій, а також зменшує гіпертрофію лівого шлуночка. Стабільна ІХС. Ефективність застосування периндоприлу у пацієнтів зі стабільною ІХС без клінічних симптомів ХСН (12218 пацієнтів віком від 18 років) вивчалась у ході 4-річного дослідження (EUROPA). 90% учасників дослідження раніше перенесли гострий інфаркт міокарда чи процедуру реваскуляризації. Терапія периндоприлу третбутиламіном у дозі 8 мг/добу (еквівалентно 10 мг периндоприлу аргініну) призводила до істотного зниження абсолютного ризику ускладнень на 1,9% у пацієнтів, які раніше перенесли інфаркт міокарда або процедуру реваскуляризації, зниження абсолютного ризику склало 2 групою плацебо. Амлодипін Амлодипін - БМКК, похідне дигідропіридину. Амлодипін пригнічує трансмембранний перехід іонів кальцію в кардіоміоцити та гладком'язові клітини судинної стінки. Антигіпертензивна дія амлодипіну обумовлена прямим впливом на гладком'язові клітини судинної стінки. Встановлено, що амлодипін: викликає розширення периферичних артеріол, зменшуючи ОПСС (постнавантаження), оскільки ЧСС при цьому не змінюється, а потреба міокарда в кисні знижується; викликає розширення коронарних артерій та артеріол як у ішемізованій, так і в інтактній зонах. У пацієнтів зі стенокардією Принцметала поліпшується коронарний кровотік. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією прийом амлодипіну 1 раз на добу забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску в положенні стоячи і лежачи протягом 24 годин. Антигіпертензивна дія розвивається повільно, у зв'язку з чим розвиток гострої гіпотензії нехарактерний. У пацієнтів зі стенокардією прийом амлодипіну 1 раз на добу підвищує толерантність до фізичного навантаження, затримує настання нападу стенокардії та ішемічної депресії сегмента ST, а також знижує частоту нападів стенокардії та споживання нітрогліцерину (короткодіючі форми). Амлодипін не впливає на показники ліпідного профілю та не викликає зміни гіполіпідемічних показників плазми. Препарат може застосовуватися у пацієнтів із супутньою бронхіальною астмою, цукровим діабетом та подагрою. ІХС Результати оцінки ефективності свідчать про те, що прийом амлодипіну характеризується меншою кількістю випадків госпіталізації щодо стенокардії та проведення процедур реваскуляризації у пацієнтів з ІХС. Серцева недостатність Результати гемодинамічних досліджень, а також результати клінічних досліджень за участю пацієнтів із ХСН II–IV функціонального класу за класифікацією NYHA продемонстрували, що амлодипін не призводить до клінічного погіршення, ґрунтуючись на переносимості фізичного навантаження, фракції викиду лівого шлуночка та клінічної симптоматології. У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю ІІІ–ІV функціонального класу за класифікацією NYHA, на фоні прийому дигоксину, діуретиків та інгібіторів АПФ, було показано, що прийом амлодипіну не призводить до підвищення ризику смертності або смертності та захворюваності, пов'язаної з серцевою недостатністю. Результати довгострокових досліджень у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю III та IV функціонального класу за класифікацією NYHA без клінічних симптомів ІХС або об'єктивних даних, що свідчать про наявність ІХС, на фоні прийому стабільних доз інгібіторів АПФ, серцевих глікозидів та діуретиків показало, що прийом амлодипіну не чинить на показник смертності від серцево-судинних захворювань У цієї популяції пацієнтів застосування амлодипіну супроводжувалося збільшенням кількості повідомлень про розвиток набряку легенів. Дослідження ефективності профілактичного лікування інфаркту міокарда Ефективність та безпека застосування амлодипіну в дозі 2,5–10 мг/добу, інгібітору АПФ лізиноприлу у дозі 10–40 мг/добу та тіазидного діуретика хлорталідону у дозі 12,5–25 мг/добу як препарат першої лінії вивчалась у 5- літньому дослідженні ALLHAT (за участю 33357 пацієнтів віком 55 років і старше) у пацієнтів з м'яким або помірним ступенем артеріальної гіпертензії та принаймні одним з додаткових факторів ризику коронарних ускладнень, таких як інфаркт міокарда або інсульт, перенесений більш ніж за 6 місяців включення в дослідження або інше підтверджене серцево-судинне захворювання атеросклеротичного генезу; цукровий діабет; концентрація холестерину ЛПВЩ менше 35 мг/дл; гіпертрофія лівого шлуночка за даними ЕКГ чи ехокардіографії; куріння. Основний критерій оцінки ефективності - комбінований показник частоти летальних наслідків від ІХС та частоти нефатального інфаркту міокарда. Істотних відмінностей між групами амлодипіну та хлорталідону за основним критерієм оцінки виявлено не було. Частота розвитку серцевої недостатності у групі амлодипіну була значно вищою, ніж у групі хлорталидона — 10,2 і 7,7% відповідно, загальна частота летальних наслідків групи амлодипіну і хлорталидона істотно не відрізнялася. Периндоприл, амлодипін Ефективність при тривалому застосуванні амлодипіну в комбінації з периндоприлом та атенололу у комбінації з бендрофлуметіазидом у пацієнтів віком від 40 до 79 років з артеріальною гіпертензією та щонайменше 3 з додаткових факторів ризику: гіпертрофія лівого шлуночка за даними ЕКГ цукровий діабет типу 2; атеросклероз периферичних артерій; раніше перенесений інсульт або транзиторна ішемічна атака; чоловіча стать; вік 55 років та старше; мікроальбумінурія або протеїнурія; куріння; співвідношення загальний холестерин/холестерин ЛПВЩ ≥6; Ранній розвиток ІХС у найближчих родичів вивчалася в дослідженні ASCOT-BPLA. Основний критерій оцінки ефективності – комбінований показник частоти нефатального інфаркту міокарда (в т.ч. безболевого) та летальних наслідків ІХС. Частота ускладнень, передбачених основним критерієм оцінки, у групі амлодипіну/периндоприлу була на 10% нижчою, ніж у групі атенололу/бендрофлуметіазиду, однак ця відмінність не була статистично достовірною. У групі амлодипіну/периндоприлу відзначалося достовірне зниження частоти ускладнень, передбачених додатковими критеріями ефективності (крім фатальної та нефатальної серцевої недостатності).Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія та/або ІХС: стабільна стенокардія напруги у пацієнтів, яким потрібна терапія периндоприлом та амлодипіном.Протипоказання до застосуванняПериндоприл підвищена чутливість до периндоприлу або інших інгібіторів АПФ; ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) в анамнезі (в т.ч. на фоні прийому інших інгібіторів АПФ); спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). Амлодипін підвищена чутливість до амлодипіну та інших похідних дигідропіридину; тяжка артеріальна гіпотензія (сАД менше 90 мм рт. ст.); шок, включаючи кардіогенний; обструкція вихідного тракту лівого шлуночка (наприклад, клінічно значущий стеноз аорти); гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). Престанс підвищена чутливість до допоміжних речовин, що входять до складу препарату; ниркова недостатність (Cl креатиніну вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); спадкова непереносимість лактози, лактазна недостатність та глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю: стеноз ниркової артерії (в т.ч. двосторонній), єдина функціонуюча нирка, печінкова недостатність, ниркова недостатність, системні захворювання сполучної тканини (в т.ч. системний червоний вовчак, склеродермія), терапія імунодепресантами, аллопуринами розвитку нейтропенії, агранулоцитозу), знижений ОЦК (прийом діуретиків, безсольова дієта, блювота, діарея), атеросклероз, цереброваскулярні захворювання, реноваскулярна гіпертензія, цукровий діабет, хронічна серцева недостатність, одночасне застосування дантролену, солі та препаратів літію, гіперкаліємія, хірургічне втручання/загальна анестезія, літній вік, проведення гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад,AN69®), десенсибілізуюча терапія, аферез ЛПНГ, аортальний стеноз/мітральний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, застосування у пацієнтів негроїдної раси, хронічної серцевої недостатності неішемічної етіології III–IV функціонального класу за класифікацією NYHA.Вагітність та лактаціяВагітність Препарат протипоказаний для застосування при вагітності. При плануванні вагітності слід відмінити препарат та призначити інші гіпотензивні засоби, дозволені для застосування під час вагітності. При настанні вагітності слід негайно припинити прийом Престансу і при необхідності призначити іншу гіпотензивну терапію. Відомо, що вплив інгібіторів АПФ на плід у ІІ та ІІІ триместрах вагітності може призводити до порушення його розвитку (зниження функції нирок, олігогідрамніон, уповільнення осифікації кісток черепа) та розвитку ускладнень у новонародженого (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія). Якщо пацієнтка отримувала інгібітори АПФ під час ІІ або ІІІ триместрів вагітності, рекомендується провести УЗД новонародженого для оцінки стану черепа та функції нирок. Новонароджені, матері яких отримували інгібітори АПФ під час вагітності, повинні перебувати під ретельним медичним контролем через ризик розвитку артеріальної гіпотензії, олігурії та гіперкаліємії. Амлодипін В експериментальних дослідженнях фетотоксична та ембріотоксична дія препарату не встановлена, але застосування при вагітності можливе лише в тому випадку, коли користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. У деяких пацієнтів, які отримували лікування БМКК, відмічено оборотне зниження рухливості сперматозоїдів. Клінічних даних щодо потенційного ефекту амлодипіну на репродуктивну функцію недостатньо. Період годування груддю Амлодипін Відсутні дані, що свідчать про екскрецію амлодипіну з грудним молоком. Однак відомо, що інші БМКК – похідні дигідропіридину – екскретуються з грудним молоком. У зв'язку з чим при необхідності призначення препарату амлодипін у період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування. Периндоприл Внаслідок відсутності інформації, що стосується застосування периндоприлу у період годування груддю, прийом периндоприлу не рекомендований, краще дотримуватися у період годування груддю альтернативного лікування з більш вивченим профілем безпеки. Престанс Не рекомендується приймати Престанс у період лактації через відсутність відповідного клінічного досвіду застосування периндоприлу та амлодипіну як у монотерапії, так і у складі комбінованої терапії. При необхідності прийому препарату в період лактації слід припинити грудне вигодовування.Побічна діяЧастота побічних реакцій, зазначених під час монотерапії периндоприлом та амлодипіном, наведена у вигляді наступної градації: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, З боку кровотворної та лімфатичної системи: дуже рідко – лейкопенія/нейтропенія, агранулоцитоз, панцитопенія, тромбоцитопенія, гемолітична анемія у пацієнтів з вродженим дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, зниження гемоглобіну та гематокриту. З боку імунної системи: нечасто – алергічні реакції. Метаболічні порушення: дуже рідко – гіперглікемія; неуточненої частоти – гіпоглікемія. З боку центральної нервової системи: часто - сонливість (особливо на початку лікування), запаморочення (особливо на початку лікування), головний біль, парестезія, вертиго; нечасто - безсоння, лабільність настрою (включаючи тривожність), порушення сну, тремор, гіпестезії, депресія, непритомність; рідко - сплутаність свідомості; дуже рідко – периферична нейропатія, гіпертонус. Порушення зору (включаючи диплопію). З боку органу слуху: часто шум у вухах. З боку ССС: часто – відчуття серцебиття, припливи крові до шкіри обличчя, виражене зниження артеріального тиску; дуже рідко — стенокардія, інфаркт міокарда, можливо внаслідок надмірного зниження АТ у пацієнтів із групи високого ризику, аритмії (в т.ч. брадикардія, шлуночкова тахікардія та миготлива аритмія), інсульт, можливо внаслідок надмірного зниження АТ у пацієнтів із групи високого ризику, васкуліт. З боку дихальної системи: часто – задишка, кашель; нечасто – риніт, бронхоспазм; дуже рідко – еозинофільна пневмонія. З боку травної системи: часто біль у животі, нудота, блювання, диспепсія, діарея, запор; нечасто – зміна ритму дефекації, сухість слизової оболонки порожнини рота; дуже рідко – панкреатит, гіперплазія ясен, гастрит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко – гепатит, жовтяниця, підвищення активності печінкових ферментів (найчастіше – у поєднанні з холестазом), цитолітичний або холестатичний гепатит. З боку шкірних покровів та підшкірно-жирової клітковини: часто — свербіж шкіри, висип; нечасто — ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, слизових оболонок, язика, голосових складок та/або гортані, алопеція, геморагічний висип, зміна кольору шкіри, підвищена пітливість, кропив'янка; дуже рідко – набряк Квінке, мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона; ексфоліативний дерматит, фоточутливість. З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: часто – спазми м'язів, набряки гомілок; нечасто – артралгія, міалгія, біль у спині. З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – порушення сечовипускання, ніктурія, прискорене сечовипускання, порушення функції нирок; дуже рідко – гостра ниркова недостатність. З боку репродуктивної системи та грудних залоз: нечасто – імпотенція, гінекомастія. Загальні розлади та симптоми: часто – набряки, астенія, підвищена стомлюваність; нечасто - біль у грудній клітці, нездужання, біль. Лабораторні показники: нечасто збільшення маси тіла, зниження маси тіла; рідко – підвищення концентрації білірубіну; неуточненої частоти – підвищення концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові, гіперкаліємія. Додаткові дані щодо амлодипіну: зареєстровані окремі випадки екстрапірамідного синдрому.Взаємодія з лікарськими засобамиПериндоприл 1. Нерекомендовані поєднання ЛЗ Калійзберігаючі діуретики, препарати калію та каліймісткі замінники харчової солі: незважаючи на те, що вміст калію в сироватці крові залишається в межах норми, у деяких пацієнтів при застосуванні периндоприлу може спостерігатися гіперкаліємія. Калійзберігаючі діуретики (наприклад, спіронолактон та його похідне - еплеренон, тріамтерен, амілорид), препарати калію і замінники харчової солі, що містять калій, можуть призводити до істотного підвищення вмісту калію в сироватці крові. У зв'язку з чим одночасне застосування інгібітору АПФ та зазначених вище засобів не рекомендується. Якщо необхідне одночасне застосування інгібітору (у разі підтвердженої гіпокаліємії), слід дотримуватись обережності та проводити регулярний контроль вмісту калію у плазмі крові та параметрів ЕКГ. Препарати літію: при одночасному застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ може виникати оборотне підвищення вмісту літію у плазмі крові та пов'язані з цим токсичні ефекти. Одночасне застосування периндоприлу та препаратів літію не рекомендується. За необхідності проведення такої терапії необхідний регулярний контроль вмісту літію у плазмі. Естрамустин: одночасне застосування естрамустину з інгібіторами АПФ супроводжується підвищеним ризиком розвитку ангіоневротичного набряку. 2. Поєднання ЛЗ, що вимагає особливої уваги НПЗЗ, включаючи високі дози ацетилсаліцилової кислоти (більше 3 г/добу): одночасне застосування інгібіторів АПФ з нестероїдними протизапальними засобами (ацетилсаліцилова кислота в дозі, що має протизапальну дію, інгібітори ЦОГ-2 та неселективні НПЗП). Одночасне застосування інгібіторів АПФ та НПЗЗ може призводити до погіршення функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності та збільшення вмісту калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів із зниженою функцією нирок. Слід бути обережними при призначенні даної комбінації, особливо у літніх пацієнтів. Пацієнтам необхідно компенсувати втрату рідини та ретельно контролювати функцію нирок, як на початку лікування, так і в процесі лікування. Гіпоглікемічні засоби (гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо, похідні сульфонілсечовини та інсулін): інгібітори АПФ можуть посилювати гіпоглікемічний ефект інсуліну та похідних сульфонілсечовини у пацієнтів з цукровим діабетом. Розвиток гіпоглікемії спостерігається дуже рідко (ймовірно, за рахунок збільшення толерантності до глюкози та зниження потреби в інсуліні). 3. Поєднання ЛЗ, які потребують уваги Діуретики (тіазидні та петльові): у хворих, які отримують діуретики, особливо при надмірному виведенні рідини та/або електролітів, на початку терапії інгібітором АПФ може спостерігатися значне зниження АТ, ризик розвитку якого можна зменшити шляхом відміни діуретика, введення підвищеної кількості рідини та/або кухонної солі, а також призначаючи периндоприл у низькій дозі з подальшим поступовим її збільшенням. Симпатоміметики: можуть послаблювати антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Препарати золота: при застосуванні інгібіторів АПФ, у т.ч. периндоприлу, пацієнтам, які отримують ін'єкційні препарати золота (натрію ауротіомалат), був описаний симптомокомплекс, що включає гіперемію шкіри обличчя, нудоту, блювання, артеріальну гіпотензію. Алопуринол, цитостатичні та імуносупресивні засоби, кортикостероїди (при системному застосуванні) та прокаїнамід: одночасне застосування з інгібіторами АПФ може супроводжуватися підвищеним ризиком лейкопенії. Засоби для загальної анестезії: одночасне застосування інгібіторів АПФ та засобів для загальної анестезії може спричинити посилення антигіпертензивного ефекту. Амлодипін 1. Нерекомендовані поєднання ЛЗ Дантролен (в/в введення): у лабораторних тварин були відмічені випадки фібриляції шлуночків із летальним результатом та колапсом на фоні застосування верапамілу та внутрішньовенного введення дантролену, що супроводжуються гіперкаліємією. Внаслідок ризику гіперкаліємії слід виключити одночасний прийом БМКК, в т.ч. амлодипіну, у пацієнтів, схильних до злоякісної гіпертермії, а також при лікуванні злоякісної гіпертермії. 2. Поєднання ЛЗ, що вимагає особливої уваги Індуктори ізоферментів цитохрому CYP3A4. Дані щодо ефекту індукторів ізоферменту CYP3A4 на амлодипін відсутні. Одночасне застосування індукторів ізоферменту CYP3A4 (наприклад, рифампіцину, препаратів звіробою продірявленого) може призвести до зниження плазмової концентрації амлодипіну. Слід бути обережними при одночасному застосуванні амлодипіну та індукторів мікросомального окислення. Інгібітори ізоферментів цитохрому CYP3A4. Одночасний прийом амлодипіну та потужних або помірних інгібіторів CYP3A4 (інгібітори протеази, протигрибкові препарати групи азолів, макроліди (наприклад, еритроміцин або кларитроміцин), верапаміл або дилтіазем) може призвести до значного збільшення концентрації амлодипіну. Клінічні прояви зазначених фармакокінетичних відхилень можуть бути більш вираженими у пацієнтів похилого віку. У зв'язку з чим може знадобитися моніторинг клінічного стану та корекція дози. 3. Поєднання ЛЗ, що вимагає уваги Амлодипін посилює гіпотензивну дію препаратів, які мають антигіпертензивну дію. Інші комбінації ЛЗ У ході клінічних досліджень лікарських взаємодій амлодипін не впливав на фармакокінетику аторвастатину, дигоксину, варфарину або циклоспорину. Одночасний прийом амлодипіну та вживання грейпфрутів або грейпфрутового соку не рекомендується у зв'язку з можливим підвищенням біодоступності амлодипіну у деяких пацієнтів, що, у свою чергу, може призвести до посилення ефектів зниження артеріального тиску. Престанс 1. Поєднання ЛЗ, що вимагає особливої уваги: Баклофен: можливе посилення антигіпертензивного ефекту. Слід контролювати артеріальний тиск і функцію нирок, при необхідності потрібна корекція дози амлодипіну. 2. Поєднання препаратів, що потребує уваги: Гіпотензивні засоби (наприклад, бета-адреноблокатори) та вазодилататори: можливе посилення антигіпертензивного ефекту периндоприлу та амлодипіну. Слід бути обережними при одночасному призначенні з нітрогліцерином, іншими нітратами або іншими вазодилататорами, оскільки при цьому можливе додаткове зниження АТ. Кортикостероїди (мінералокортикостероїди та кортикостероїди), тетракозактид: зниження антигіпертензивної дії (затримка рідини та іонів натрію внаслідок дії кортикостероїдів). Альфа-адреноблокатори (празозин, альфузозин, доксазозин, тамсулозин, теразозин): посилення антигіпертензивної дії та підвищення ризику ортостатичної гіпотензії. Аміфостин: можливе посилення гіпотензивної дії амлодипіну. Трициклічні антидепресанти/нейролептики/засоби для загальної анестезії: посилення антигіпертензивної дії та підвищення ризику ортостатичної гіпотензії.Спосіб застосування та дозиВсередину по 1 табл. 1 раз на добу, переважно вранці, перед їдою. Доза препарату Престанс підбирається після раніше проведеного титрування доз окремих компонентів препарату – периндоприлу та амлодипіну – у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та/або ІХС. При терапевтичній необхідності доза препарату Престанс може бути змінена або попередньо може бути проведений індивідуальний підбір доз окремих компонентів: 5 мг периндоприлу + 5 мг амлодипіну або 5 мг периндоприлу + 10 мг амлодипіну, або 10 мг периндоприлу + 5 мг амлодипіну, або 10 мг периндоприлу 10 мг амлодипіну. Особливі групи пацієнтів Пацієнти похилого віку та пацієнти з нирковою недостатністю. Виведення периндоприлату у пацієнтів похилого віку та пацієнтів з нирковою недостатністю уповільнено. Тому у таких пацієнтів необхідно регулярно контролювати концентрацію креатиніну та калію у плазмі крові. Престанс може призначатися пацієнтам з Cl креатиніну, рівним або таким, що перевищує 60 мл/хв. Престанс протипоказаний пацієнтам із Cl креатиніну. Пацієнти з печінковою недостатністю. Для пацієнтів з легкою або помірною печінковою недостатністю добір дози необхідно проводити з обережністю. Рекомендується розпочинати прийом препарату з низьких доз (див. «Спосіб застосування та дози» та «Особливі вказівки»). Пошук оптимальної початкової та підтримуючої дози для пацієнтів з печінковою недостатністю слід проводити індивідуально, застосовуючи препарати амлодипіну та периндоприлу у монотерапії. Фармакокінетика амлодипіну у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю не вивчена. Для таких пацієнтів прийом амлодипіну необхідно розпочати з найменшої дози та збільшувати її поступово. Діти та підлітки Престанс не слід призначати дітям та підліткам до 18 років через відсутність даних про ефективність та безпеку застосування периндоприлу та амлодипіну у цих груп пацієнтів у вигляді комбінованої терапії.ПередозуванняІнформація про передозування Престансу відсутня. Амлодипін Інформація про передозування амлодипіну обмежена. Симптоми: виражене зниження АТ з можливим розвитком рефлекторної тахікардії та надмірної периферичної вазодилатації (ризик розвитку вираженої та стійкої артеріальної гіпотензії, у т.ч. з розвитком шоку та летального результату). Лікування: промивання шлунка, призначення активованого вугілля (особливо в перші 2 години після передозування), підтримання функції ССС та дихальної системи, підвищене положення кінцівок, контроль ОЦК та діурезу, симптоматична та підтримуюча терапія, внутрішньовенне введення кальцію глюконату та дофаміну. Гемодіаліз неефективний. При значному зниженні артеріального тиску слід проводити спостереження за пацієнтом в умовах кардіологічного відділення інтенсивної терапії. За відсутності протипоказань для відновлення тонусу судин та артеріального тиску можна застосовувати вазоконстриктори. Периндоприл Дані про передозування периндоприлу обмежені. Симптоми: значне зниження артеріального тиску, шок, електролітні порушення, ниркова недостатність, гіпервентиляція, тахікардія, відчуття серцебиття, брадикардія, запаморочення, занепокоєння та кашель. Лікування: при значному зниженні артеріального тиску слід перевести пацієнта в положення лежачи на спині з піднятими ногами, при необхідності проводити корекцію гіповолемії (наприклад, внутрішньовенна інфузія 0,9% розчину натрію хлориду). Також можливе внутрішньовенне введення катехоламінів. За допомогою гемодіалізу можна видалити периндоприл із системного кровотоку. При брадикардії, резистентної до терапії, може знадобитися встановлення штучного водія ритму. Необхідний динамічний контроль фізикального стану, концентрації креатиніну та електролітів плазми крові. Заходи невідкладної допомоги зводяться до виведення препарату з організму: промивання шлунка та/або призначення активованого вугілля з подальшим відновленням водно-електролітного балансу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиОсобливі вказівки, що стосуються периндоприлу та амлодипіну, застосовні і до лікарського препарату Престанс®. Периндоприл Підвищена чутливість/ангіоневротичний набряк При прийомі інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу, в окремих випадках може спостерігатися розвиток ангіоневротичного набряку особи, кінцівок, губ, слизових оболонок, язика, голосових складок та/або гортані. Це може статися у будь-який період терапії. При появі симптомів прийом препарату має бути негайно припинено, а пацієнт повинен спостерігатися доти. поки що ознаки набряку не зникнуть повністю. Якщо набряк зачіпає лише обличчя та губи, то його прояви зазвичай проходять самостійно, хоча для лікування симптомів можуть застосовуватись антигістамінні засоби. Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком гортані, може призвести до смерті. Набряк мови, голосових складок або гортані може призвести до обструкції дихальних шляхів. З появою таких симптомів слід негайно ввести епінефрін (адреналін) підшкірно та/або забезпечити прохідність дихальних шляхів. Пацієнт повинен перебувати під медичним наглядом до повного та стійкого зникнення симптомів. У пацієнтів з набряком Квінке в анамнезі, не пов'язаним із прийомом інгібіторів АПФ, може бути підвищений ризик розвитку при прийомі препаратів цієї групи. У поодиноких випадках на фоні терапії інгібіторами АПФ розвивається ангіоневротичний набряк кишечника. При цьому у пацієнтів відзначається біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні зі нудотою або блюванням, у деяких випадках, без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальному рівні С1-естерази. Діагноз встановлюється за допомогою комп'ютерної томографії черевної області, ультразвукового дослідження або на момент хірургічного втручання. Симптоми зникають після припинення інгібіторів АПФ. Тому у пацієнтів з болем у животі, які отримують інгібітори АПФ. під час проведення диференціальної діагностики необхідно враховувати можливість розвитку ангіоневротичного набряку кишечника. Спільне застосування з комбінованими лікарськими препаратами, що містять валсартан + сакубітрил: Спільне застосування периндоприлу з комбінованими лікарськими препаратами, що містять валсартан + сакубітрил, протипоказане, оскільки підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку (див. розділ "Протипоказання"). Застосування комбінованого лікарського препарату, що містить валсартан + сакубітрил, можливе не раніше ніж через 36 годин після останнього прийому периндоприлу. Застосування периндоприлу можливе не раніше ніж через 36 годин після припинення прийому комбінованого лікарського препарату, що містить валсартан + сакубітрил. При сумісному застосуванні інгібіторів АПФ з іншими інгібіторами неприлізину (наприклад, рацекадотрилом) може бути підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку. У пацієнтів, які отримують периндоприл, перед початком лікування інгібіторами енкефалінази (наприклад,рацекадотрилом) необхідно провести ретельну оцінку співвідношення ризик / користь. Спільне застосування з інгібіторами mTOR (наприклад, сиролімусом, еверолімусом, темсіролімусом) При сумісному застосуванні з інгібіторами mTOR (наприклад, сиролімусом, еверолімусом, темсиролімусом), може підвищуватися ризик розвитку ангіоневротичного набряку (наприклад, набряк дихальних шляхів або язика з порушенням функції дихання або без нього) (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами"). Анафілактоїдні реакції при проведенні аферезу ЛПНЩ У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) з використанням декстрану сульфату можуть розвиватися анафілактоїдні реакції, що загрожують життю. Для запобігання анафілактоїдної реакції слід тимчасово припинити терапію інгібітором АПФ перед кожною процедурою аферезу. Анафілактоїдні реакції при проведенні десенсибілізації Є окремі повідомлення про розвиток анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ під час десенсибілізуючої терапії (наприклад, отрутою перетинчастокрилих комах). У цих пацієнтів анафілактоїдної реакції вдавалося уникнути шляхом тимчасової відміни інгібіторів АПФ, а при випадковому прийомі препарату анафілактоїдна реакція виникала знову. Нейтропенія/aгаранулоцитоз/тромбоцитопенія/анемія Є повідомлення про розвиток нейтропенії/агранулоцитозу. тромбоцитопенії та анемії на фоні прийому інгібіторів АПФ. У пацієнтів із нормальною функцією нирок та за відсутності інших супутніх факторів нейтропенія розвивається рідко. З обережністю слід застосовувати периндоприл на фоні системних захворювань сполучної тканини, а також на фоні прийому імунодепресантів, алопуринолу або прокаїнаміду, особливо у пацієнтів з порушеною функцією нирок. У деяких пацієнтів виникали тяжкі інфекційні захворювання, у ряді випадків стійкі до інтенсивної антибіотикотерапії. У разі застосування периндоприлу таким пацієнтам рекомендується періодично контролювати лейкоцити в крові. Пацієнти повинні повідомляти лікаря про будь-які ознаки інфекційних захворювань (наприклад, біль у горлі, гарячка). Реноваскулярна гіпертензія У пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки на фоні терапії інгібіторами АПФ зростає ризик розвитку артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності. Прийом діуретиків може бути додатковим фактором ризику. Погіршення функції нирок може спостерігатися вже при незначній зміні концентрації креатиніну у сироватці, навіть у пацієнтів з одностороннім стенозом ниркової артерії. Подвійна блокада РААС Є дані про збільшення ризику виникнення артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нирок (включно з гострою нирковою недостатністю) при сумісному застосуванні інгібіторів АПФ з АРА II або аліскіреном. Тому подвійна блокада РААС шляхом спільного застосування інгібіторів АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину II або аліскіреном не рекомендується. Якщо подвійна блокада абсолютно необхідна, це має виконуватися під суворим наглядом фахівця при регулярному контролі функції нирок, концентрації електролітів у крові та АТ. Протипоказано застосування інгібіторів АПФ у поєднанні з антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів. Первинний гіперальдостеронізм Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом, як правило, не сприйнятливі до антигіпертензивних препаратів, дія яких ґрунтується на інгібуванні РААС. Тому застосування препарату таких пацієнтів не рекомендується. Артеріальна гіпотензія Інгібітори АПФ можуть викликати різке зниження артеріального тиску. Симптоматична гіпотензія рідко розвивається у пацієнтів без супутніх захворювань. Ризик надмірного зниження АТ підвищений у пацієнтів зі зниженим обсягом циркулюючої крові, що може відзначатися на фоні терапії діуретиками, при дотриманні суворої дієти без солі, гемодіалізі, діареї та блюванні, а також у пацієнтів з тяжким ступенем артеріальної гіпертензії з високою активністю реніну. У пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку симптоматичної артеріальної гіпотензії необхідно ретельно контролювати АТ, функцію нирок та вміст калію у сироватці крові під час терапії лікарським препаратом Престанс. Подібний підхід застосовується і у пацієнтів зі стенокардією та цереброваскулярними захворюваннями, у яких виражена артеріальна гіпотензія може призвести до інфаркту міокарда або порушення мозкового кровообігу. У разі розвитку артеріальної гіпотензії пацієнт повинен бути переведений у положення "лежачи" на спині з піднятими ногами. При необхідності слід заповнити об'єм циркулюючої крові за допомогою внутрішньовенного введення 0,9% розчину хлориду натрію. Минуща артеріальна гіпотензія не є перешкодою для подальшого прийому препарату. Після відновлення об'єму циркулюючої крові та артеріального тиску лікування може бути продовжено. Мітральний стеноз/аортальний стеноз/гіпертрофічна кардіоміопатія Периндоприл, як і інші інгібітори АПФ, повинен обережно призначатися пацієнтам з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка (аортальний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія), а також пацієнтам з мітральним стенозом. Порушення функції нирок Пацієнтам із нирковою недостатністю (КК У пацієнтів із двостороннім стенозом ниркової артерії або стенозом артерії єдиної нирки на фоні терапії інгібіторами АПФ можливе підвищення концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові, що зазвичай відбувається при відміні терапії. Найчастіше цей ефект відзначається у пацієнтів із нирковою недостатністю. Додаткова наявність реноваскулярної гіпертензії зумовлює підвищений ризик розвитку тяжкої гіпотензії та ниркової недостатності у таких пацієнтів. У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією без ознак ураження судин нирок можливе підвищення концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові, особливо при одночасному призначенні периндоприлу з діуретиком, зазвичай незначне та минуще. Найчастіше цей ефект відзначається у пацієнтів із попереднім порушенням функції нирок. Печінкова недостатність У поодиноких випадках на фоні прийому інгібіторів АПФ виникає холестатична жовтяниця. При прогресуванні цього синдрому можливий розвиток фульмінантного некрозу печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому незрозумілий. При появі жовтяниці або значного підвищення активності "печінкових" ферментів на фоні прийому інгібіторів АПФ слід припинити прийом препарату та перебувати під відповідним ситуацією спостереженням лікаря. Етнічні відмінності У пацієнтів негроїдної раси частіше, ніж у інших рас, на фоні прийому інгібіторів АПФ розвивається ангіоневротичний набряк. Периндоприл, як і інші інгібітори АПФ, можливо, має менш виражену антигіпертензивну дію у пацієнтів негроїдної раси порівняно з іншими расами. Можливо, ця відмінність зумовлена тим, що у пацієнтів з артеріальною гіпертензією негроїдної раси найчастіше відзначається низька активність реніну. Кашель На тлі терапії інгібітором АПФ може виникати сухий кашель. Кашель тривалий час зберігається на фоні прийому препаратів цієї групи і зникає після їх відміни. Це слід враховувати під час проведення диференціальної діагностики кашлю. Хірургічне втручання/загальна анестезія У пацієнтів, яким планується проведення великих операцій або використання засобів для анестезії, що викликають гіпотензію, застосування периндоприлу може блокувати утворення ангіотензину II на тлі компенсаторного вивільнення реніну. Лікування слід припинити протягом доби до операції. При розвитку артеріальної гіпотензії за вказаним механізмом слід підтримувати артеріальний тиск шляхом заповнення ОЦК. Гіперкаліємія Гіперкаліємія може розвиватися під час лікування інгібіторами АПФ. у тому числі, і периндоприлом. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність, погіршення функції нирок, вік старше 70 років, цукровий діабет, деякі супутні стани (дегідратація, гостра декомпенсація хронічної серцевої недостатності, метаболічний ацидоз), спільне застосування калійзберігаючих діуретиків (таких як спіронолактон, ), а також препаратів калію або калійвмісних замінників кухонної солі, а також застосування інших препаратів, що сприяють підвищенню вмісту калію в плазмі крові (наприклад, гепарин, котримоксазол, також відомий як комбінація сульфаметоксазол + триметоприм). Застосування препаратів калію, калійзберігаючих діуретиків,калійвмісних замінників харчової солі може призвести до значного підвищення вмісту калію в крові, особливо у пацієнтів зі зниженою функцією нирок. Гіперкаліємія може призвести до серйозних, іноді фатальних порушень серцевого ритму. Якщо необхідно спільне застосування периндоприлу та зазначених вище препаратів, лікування має проводитися з обережністю на тлі регулярного контролю вмісту іонів калію у сироватці крові. Пацієнти з цукровим діабетом При призначенні препарату пацієнтам з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсулін, протягом першого місяця терапії необхідно ретельно контролювати концентрацію глюкози в крові. Амлодипін Ефективність та безпека застосування амлодипіну при гіпертонічному кризі не встановлено. Серцева недостатність Лікування пацієнтів із серцевою недостатністю слід проводити з обережністю. При застосуванні амлодипіну у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю III та IV функціонального класу за класифікацією NYHA можливий розвиток набряку легень. Блокатори "повільних" кальцієвих каналів, включаючи амлодипін, необхідно з обережністю застосовувати у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю у зв'язку з можливим збільшенням ризику розвитку небажаних явищ з боку серцево-судинної системи та смертності. Печінкова недостатність У пацієнтів з порушенням функції печінки Т1/2 та AUC амлодипіну збільшується. Рекомендації щодо дозування препарату не встановлені. Прийом амлодипіну необхідно почати з найнижчих доз і дотримуватися запобіжних заходів, як на початку лікування, так і при збільшенні дози. Пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю підвищувати дозу слід поступово, забезпечуючи ретельний моніторинг клінічного стану. Пацієнти похилого віку У пацієнтів похилого віку збільшення дози слід проводити з обережністю. Ниркова недостатність Пацієнти з нирковою недостатністю можуть приймати амлодипін у стандартних дозах. Зміни плазмових концентрацій амлодипіну не корелюють зі ступенем ниркової недостатності. Амлодипін не виводиться з організму за допомогою діалізу. Престанс® Особливі вказівки щодо амлодипіну та периндоприлу відносяться і до лікарського препарату Престанс®. Допоміжні речовини Через наявність лактози у складі препарату протипоказано призначати препарат пацієнтам зі спадковою непереносимістю галактози, повною лактазною недостатністю та глюкозо-галактозною мальабсорбцією. Лікарські взаємодії Спільне застосування лікарського препарату Престанс® з препаратами літію, калійзберігаючими діуретиками, замінниками, що містять калій, або дантроленом не рекомендується. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Хоча на тлі прийому лікарського препарату Престанс будь-якого негативного впливу на здатність керувати автотранспортом або іншими складними механізмами не спостерігалося, проте, внаслідок можливого надмірного зниження АТ, розвитку запаморочення, сонливості та інших побічних реакцій, слід дотримуватися обережності в перелічених ситуаціях, особливо в початку лікування та зі збільшенням дози.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діючих речовин периндоприлу аргініну 5 мг, відповідає 3,395 мг периндоприлу та амлодипіну безілату 6,935 мг, відповідає 5 мг амлодипіну; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, лактози моногідрат, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний. По 30 таблеток у флакон з поліпропілену, з дозатором і пробкою, що містить вологопоглинаючий гель (силікагель). По 1 флакону з інструкцією з медичного застосування в картонну пачку з контролем першого розтину. По 29 або 30 таблеток у флакон з поліпропілену, з дозатором і пробкою, що містить гель (силікагель). По 1 флакону з інструкцією з медичного застосування в картонну пачку з контролем першого розтину.Опис лікарської формиДовгасті двоопуклі таблетки білого кольору, з гравіюванням "5/5" на одній стороні та логотипу компанії на іншій.Фармакотерапевтична групаГіпотензивний комбінований засіб (інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) + блокатор "повільних" кальцієвих каналів (БМКК)).ФармакокінетикаВеличина абсорбції периндоприлу та амлодипіну при застосуванні препарату Престанс істотно не відрізняється від такої при застосуванні монопрепаратів. Периндоприл При прийомі периндоприл швидко всмоктується, Cmax у плазмі досягається протягом 1 год. T1/2 з плазми крові становить 1 год. Периндоприл не має фармакологічної активності. Приблизно 27% від загальної кількості прийнятого внутрішньо периндоприлу потрапляє в кровотік у вигляді активного метаболіту периндоприлату. Крім периндоприлату утворюються ще 5 метаболітів, які не мають фармакологічної активності. Cmax периндоприлату в плазмі досягається через 3-4 години після прийому периндоприлу внутрішньо. Прийом їжі уповільнює перетворення периндоприлу на периндоприлат, таким чином впливаючи на біодоступність. Тому препарат слід приймати 1 раз на добу, вранці, перед їдою. Існує лінійна залежність концентрації периндоприлу у плазмі крові від його дози. Vd вільного периндоприлату становить приблизно 0,2 л/кг. Зв'язок периндоприлату з білками плазми крові, головним чином з АПФ, становить близько 20% і має дозозалежний характер. Периндоприлат виводиться із організму нирками. Кінцевий T1/2 вільної фракції становить близько 17 год, тому рівноважний стан досягається протягом 4 діб. Виведення периндоприлату сповільнене у літньому віці, а також у пацієнтів із серцевою та нирковою недостатністю. Тому у цих груп пацієнтів необхідно регулярно контролювати концентрацію креатиніну та калію у плазмі крові. Діалізний кліренс периндоприлату становить 70 мл/хв. Фармакокінетика периндоприлу порушена у пацієнтів із цирозом печінки: його печінковий кліренс зменшується у 2 рази. Тим не менш, кількість периндоприлату, що утворюється, не зменшується, що не вимагає корекції дози. Амлодипін Після прийому внутрішньо амлодипін повільно абсорбується із ШКТ. Прийом їжі не впливає на біодоступність амлодипіну. Cmax амлодипіну в плазмі досягається через 6-12 годин після прийому препарату внутрішньо. Абсолютна біодоступність становить близько 64-80%, Vd – приблизно 21 л/кг. У дослідженнях in vitro було показано, що близько 97,5% циркулюючого амлодипіну пов'язані з білками плазми. Кінцевий T1/2 амлодипіну з плазми становить 35-50 год, що дозволяє приймати препарат 1 раз на добу. Амлодипін метаболізується у печінці з утворенням неактивних метаболітів, при цьому 10% прийнятої дози амлодипіну виводиться у незміненому вигляді та 60% нирками – у вигляді метаболітів. Амлодипін не виводиться з організму за допомогою діалізу. Час від прийому препарату до досягнення Cmax амлодипіну не відрізняється у пацієнтів похилого та молодшого віку. У пацієнтів похилого віку відзначається уповільнення кліренсу амлодипіну, що призводить до збільшення AUC. Збільшення AUC та T1/2 у пацієнтів з ХСН відповідає передбачуваній величині для цієї вікової групи. У пацієнтів з порушенням функції нирок зміни концентрації амлодипіну в плазмі не корелюють зі ступенем ниркової недостатності. Можливе незначне збільшення T1/2. Дані щодо застосування амлодипіну пацієнтами з печінковою недостатністю обмежені. У пацієнтів з печінковою недостатністю спостерігається зниження кліренсу амлодипіну, що призводить до збільшення T1/2 та AUC приблизно на 40-60%.ФармакодинамікаПериндоприл Периндоприл - інгібітор ферменту, що перетворює ангіотензин I на ангіотензин II (інгібітор АПФ). АПФ, або кініназа II, є екзопептидазою, яка здійснює як перетворення ангіотензину I на судинозвужувальну речовину ангіотензин II, так і руйнування брадикініну, що має судинорозширювальну дію, до неактивного гептапептиду. Оскільки АПФ інактивує брадикінін, пригнічення АПФ супроводжується підвищенням активності як циркулюючої, так і тканинної калікреїн-кінінової системи, при цьому також активується система ПГ. Периндоприл має терапевтичну дію завдяки активному метаболіту, периндоприлату. Інші метаболіти не мають інгібуючої дії на АПФ in vitro. Артеріальна гіпертензія. Периндоприл є препаратом на лікування артеріальної гіпертензії будь-якого ступеня тяжкості. На тлі його застосування відзначається зниження як сАД, так і дАД у положенні лежачи та стоячи. Периндоприл зменшує ОПСС, що призводить до зниження підвищеного артеріального тиску та поліпшення периферичного кровотоку без зміни ЧСС. Як правило, прийом периндоприлу збільшує нирковий кровообіг, швидкість клубочкової фільтрації при цьому не змінюється. Антигіпертензивна дія препарату досягає максимуму через 4-6 годин після одноразового прийому внутрішньо та зберігається протягом 24 годин. Антигіпертензивна дія через 24 години після одноразового прийому внутрішньо становить близько 87-100% від максимального антигіпертензивного ефекту. Зниження АТ досягається досить швидко. Терапевтичний ефект настає через 1 міс від початку терапії і не супроводжується тахікардією. Припинення лікування не викликає синдрому відміни. Периндоприл має судинорозширювальну дію, сприяє відновленню еластичності великих артерій та структури судинної стінки дрібних артерій, а також зменшує гіпертрофію лівого шлуночка. Стабільна ІХС. Ефективність застосування периндоприлу у пацієнтів зі стабільною ІХС без клінічних симптомів ХСН (12218 пацієнтів віком від 18 років) вивчалась у ході 4-річного дослідження (EUROPA). 90% учасників дослідження раніше перенесли гострий інфаркт міокарда чи процедуру реваскуляризації. Терапія периндоприлу третбутиламіном у дозі 8 мг/добу (еквівалентно 10 мг периндоприлу аргініну) призводила до істотного зниження абсолютного ризику ускладнень на 1,9% у пацієнтів, які раніше перенесли інфаркт міокарда або процедуру реваскуляризації, зниження абсолютного ризику склало 2 групою плацебо. Амлодипін Амлодипін - БМКК, похідне дигідропіридину. Амлодипін пригнічує трансмембранний перехід іонів кальцію в кардіоміоцити та гладком'язові клітини судинної стінки. Антигіпертензивна дія амлодипіну обумовлена прямим впливом на гладком'язові клітини судинної стінки. Встановлено, що амлодипін: викликає розширення периферичних артеріол, зменшуючи ОПСС (постнавантаження), оскільки ЧСС при цьому не змінюється, а потреба міокарда в кисні знижується; викликає розширення коронарних артерій та артеріол як у ішемізованій, так і в інтактній зонах. У пацієнтів зі стенокардією Принцметала поліпшується коронарний кровотік. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією прийом амлодипіну 1 раз на добу забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску в положенні стоячи і лежачи протягом 24 годин. Антигіпертензивна дія розвивається повільно, у зв'язку з чим розвиток гострої гіпотензії нехарактерний. У пацієнтів зі стенокардією прийом амлодипіну 1 раз на добу підвищує толерантність до фізичного навантаження, затримує настання нападу стенокардії та ішемічної депресії сегмента ST, а також знижує частоту нападів стенокардії та споживання нітрогліцерину (короткодіючі форми). Амлодипін не впливає на показники ліпідного профілю та не викликає зміни гіполіпідемічних показників плазми. Препарат може застосовуватися у пацієнтів із супутньою бронхіальною астмою, цукровим діабетом та подагрою. ІХС Результати оцінки ефективності свідчать про те, що прийом амлодипіну характеризується меншою кількістю випадків госпіталізації щодо стенокардії та проведення процедур реваскуляризації у пацієнтів з ІХС. Серцева недостатність Результати гемодинамічних досліджень, а також результати клінічних досліджень за участю пацієнтів із ХСН II–IV функціонального класу за класифікацією NYHA продемонстрували, що амлодипін не призводить до клінічного погіршення, ґрунтуючись на переносимості фізичного навантаження, фракції викиду лівого шлуночка та клінічної симптоматології. У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю ІІІ–ІV функціонального класу за класифікацією NYHA, на фоні прийому дигоксину, діуретиків та інгібіторів АПФ, було показано, що прийом амлодипіну не призводить до підвищення ризику смертності або смертності та захворюваності, пов'язаної з серцевою недостатністю. Результати довгострокових досліджень у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю III та IV функціонального класу за класифікацією NYHA без клінічних симптомів ІХС або об'єктивних даних, що свідчать про наявність ІХС, на фоні прийому стабільних доз інгібіторів АПФ, серцевих глікозидів та діуретиків показало, що прийом амлодипіну не чинить на показник смертності від серцево-судинних захворювань У цієї популяції пацієнтів застосування амлодипіну супроводжувалося збільшенням кількості повідомлень про розвиток набряку легенів. Дослідження ефективності профілактичного лікування інфаркту міокарда Ефективність та безпека застосування амлодипіну в дозі 2,5–10 мг/добу, інгібітору АПФ лізиноприлу у дозі 10–40 мг/добу та тіазидного діуретика хлорталідону у дозі 12,5–25 мг/добу як препарат першої лінії вивчалась у 5- літньому дослідженні ALLHAT (за участю 33357 пацієнтів віком 55 років і старше) у пацієнтів з м'яким або помірним ступенем артеріальної гіпертензії та принаймні одним з додаткових факторів ризику коронарних ускладнень, таких як інфаркт міокарда або інсульт, перенесений більш ніж за 6 місяців включення в дослідження або інше підтверджене серцево-судинне захворювання атеросклеротичного генезу; цукровий діабет; концентрація холестерину ЛПВЩ менше 35 мг/дл; гіпертрофія лівого шлуночка за даними ЕКГ чи ехокардіографії; куріння. Основний критерій оцінки ефективності - комбінований показник частоти летальних наслідків від ІХС та частоти нефатального інфаркту міокарда. Істотних відмінностей між групами амлодипіну та хлорталідону за основним критерієм оцінки виявлено не було. Частота розвитку серцевої недостатності у групі амлодипіну була значно вищою, ніж у групі хлорталидона — 10,2 і 7,7% відповідно, загальна частота летальних наслідків групи амлодипіну і хлорталидона істотно не відрізнялася. Периндоприл, амлодипін Ефективність при тривалому застосуванні амлодипіну в комбінації з периндоприлом та атенололу у комбінації з бендрофлуметіазидом у пацієнтів віком від 40 до 79 років з артеріальною гіпертензією та щонайменше 3 з додаткових факторів ризику: гіпертрофія лівого шлуночка за даними ЕКГ цукровий діабет типу 2; атеросклероз периферичних артерій; раніше перенесений інсульт або транзиторна ішемічна атака; чоловіча стать; вік 55 років та старше; мікроальбумінурія або протеїнурія; куріння; співвідношення загальний холестерин/холестерин ЛПВЩ ≥6; Ранній розвиток ІХС у найближчих родичів вивчалася в дослідженні ASCOT-BPLA. Основний критерій оцінки ефективності – комбінований показник частоти нефатального інфаркту міокарда (в т.ч. безболевого) та летальних наслідків ІХС. Частота ускладнень, передбачених основним критерієм оцінки, у групі амлодипіну/периндоприлу була на 10% нижчою, ніж у групі атенололу/бендрофлуметіазиду, однак ця відмінність не була статистично достовірною. У групі амлодипіну/периндоприлу відзначалося достовірне зниження частоти ускладнень, передбачених додатковими критеріями ефективності (крім фатальної та нефатальної серцевої недостатності).Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія та/або ІХС: стабільна стенокардія напруги у пацієнтів, яким потрібна терапія периндоприлом та амлодипіном.Протипоказання до застосуванняПериндоприл підвищена чутливість до периндоприлу або інших інгібіторів АПФ; ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) в анамнезі (в т.ч. на фоні прийому інших інгібіторів АПФ); спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). Амлодипін підвищена чутливість до амлодипіну та інших похідних дигідропіридину; тяжка артеріальна гіпотензія (сАД менше 90 мм рт. ст.); шок, включаючи кардіогенний; обструкція вихідного тракту лівого шлуночка (наприклад, клінічно значущий стеноз аорти); гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). Престанс підвищена чутливість до допоміжних речовин, що входять до складу препарату; ниркова недостатність (Cl креатиніну вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); спадкова непереносимість лактози, лактазна недостатність та глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю: стеноз ниркової артерії (в т.ч. двосторонній), єдина функціонуюча нирка, печінкова недостатність, ниркова недостатність, системні захворювання сполучної тканини (в т.ч. системний червоний вовчак, склеродермія), терапія імунодепресантами, аллопуринами розвитку нейтропенії, агранулоцитозу), знижений ОЦК (прийом діуретиків, безсольова дієта, блювота, діарея), атеросклероз, цереброваскулярні захворювання, реноваскулярна гіпертензія, цукровий діабет, хронічна серцева недостатність, одночасне застосування дантролену, солі та препаратів літію, гіперкаліємія, хірургічне втручання/загальна анестезія, літній вік, проведення гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад,AN69®), десенсибілізуюча терапія, аферез ЛПНГ, аортальний стеноз/мітральний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, застосування у пацієнтів негроїдної раси, хронічної серцевої недостатності неішемічної етіології III–IV функціонального класу за класифікацією NYHA.Вагітність та лактаціяВагітність Препарат протипоказаний для застосування при вагітності. При плануванні вагітності слід відмінити препарат та призначити інші гіпотензивні засоби, дозволені для застосування під час вагітності. При настанні вагітності слід негайно припинити прийом Престансу і при необхідності призначити іншу гіпотензивну терапію. Відомо, що вплив інгібіторів АПФ на плід у ІІ та ІІІ триместрах вагітності може призводити до порушення його розвитку (зниження функції нирок, олігогідрамніон, уповільнення осифікації кісток черепа) та розвитку ускладнень у новонародженого (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія). Якщо пацієнтка отримувала інгібітори АПФ під час ІІ або ІІІ триместрів вагітності, рекомендується провести УЗД новонародженого для оцінки стану черепа та функції нирок. Новонароджені, матері яких отримували інгібітори АПФ під час вагітності, повинні перебувати під ретельним медичним контролем через ризик розвитку артеріальної гіпотензії, олігурії та гіперкаліємії. Амлодипін В експериментальних дослідженнях фетотоксична та ембріотоксична дія препарату не встановлена, але застосування при вагітності можливе лише в тому випадку, коли користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. У деяких пацієнтів, які отримували лікування БМКК, відмічено оборотне зниження рухливості сперматозоїдів. Клінічних даних щодо потенційного ефекту амлодипіну на репродуктивну функцію недостатньо. Період годування груддю Амлодипін Відсутні дані, що свідчать про екскрецію амлодипіну з грудним молоком. Однак відомо, що інші БМКК – похідні дигідропіридину – екскретуються з грудним молоком. У зв'язку з чим при необхідності призначення препарату амлодипін у період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування. Периндоприл Внаслідок відсутності інформації, що стосується застосування периндоприлу у період годування груддю, прийом периндоприлу не рекомендований, краще дотримуватися у період годування груддю альтернативного лікування з більш вивченим профілем безпеки. Престанс Не рекомендується приймати Престанс у період лактації через відсутність відповідного клінічного досвіду застосування периндоприлу та амлодипіну як у монотерапії, так і у складі комбінованої терапії. При необхідності прийому препарату в період лактації слід припинити грудне вигодовування.Побічна діяЧастота побічних реакцій, зазначених під час монотерапії периндоприлом та амлодипіном, наведена у вигляді наступної градації: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, З боку кровотворної та лімфатичної системи: дуже рідко – лейкопенія/нейтропенія, агранулоцитоз, панцитопенія, тромбоцитопенія, гемолітична анемія у пацієнтів з вродженим дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, зниження гемоглобіну та гематокриту. З боку імунної системи: нечасто – алергічні реакції. Метаболічні порушення: дуже рідко – гіперглікемія; неуточненої частоти – гіпоглікемія. З боку центральної нервової системи: часто - сонливість (особливо на початку лікування), запаморочення (особливо на початку лікування), головний біль, парестезія, вертиго; нечасто - безсоння, лабільність настрою (включаючи тривожність), порушення сну, тремор, гіпестезії, депресія, непритомність; рідко - сплутаність свідомості; дуже рідко – периферична нейропатія, гіпертонус. Порушення зору (включаючи диплопію). З боку органу слуху: часто шум у вухах. З боку ССС: часто – відчуття серцебиття, припливи крові до шкіри обличчя, виражене зниження артеріального тиску; дуже рідко — стенокардія, інфаркт міокарда, можливо внаслідок надмірного зниження АТ у пацієнтів із групи високого ризику, аритмії (в т.ч. брадикардія, шлуночкова тахікардія та миготлива аритмія), інсульт, можливо внаслідок надмірного зниження АТ у пацієнтів із групи високого ризику, васкуліт. З боку дихальної системи: часто – задишка, кашель; нечасто – риніт, бронхоспазм; дуже рідко – еозинофільна пневмонія. З боку травної системи: часто біль у животі, нудота, блювання, диспепсія, діарея, запор; нечасто – зміна ритму дефекації, сухість слизової оболонки порожнини рота; дуже рідко – панкреатит, гіперплазія ясен, гастрит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко – гепатит, жовтяниця, підвищення активності печінкових ферментів (найчастіше – у поєднанні з холестазом), цитолітичний або холестатичний гепатит. З боку шкірних покровів та підшкірно-жирової клітковини: часто — свербіж шкіри, висип; нечасто — ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, слизових оболонок, язика, голосових складок та/або гортані, алопеція, геморагічний висип, зміна кольору шкіри, підвищена пітливість, кропив'янка; дуже рідко – набряк Квінке, мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона; ексфоліативний дерматит, фоточутливість. З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: часто – спазми м'язів, набряки гомілок; нечасто – артралгія, міалгія, біль у спині. З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – порушення сечовипускання, ніктурія, прискорене сечовипускання, порушення функції нирок; дуже рідко – гостра ниркова недостатність. З боку репродуктивної системи та грудних залоз: нечасто – імпотенція, гінекомастія. Загальні розлади та симптоми: часто – набряки, астенія, підвищена стомлюваність; нечасто - біль у грудній клітці, нездужання, біль. Лабораторні показники: нечасто збільшення маси тіла, зниження маси тіла; рідко – підвищення концентрації білірубіну; неуточненої частоти – підвищення концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові, гіперкаліємія. Додаткові дані щодо амлодипіну: зареєстровані окремі випадки екстрапірамідного синдрому.Взаємодія з лікарськими засобамиПериндоприл 1. Нерекомендовані поєднання ЛЗ Калійзберігаючі діуретики, препарати калію та каліймісткі замінники харчової солі: незважаючи на те, що вміст калію в сироватці крові залишається в межах норми, у деяких пацієнтів при застосуванні периндоприлу може спостерігатися гіперкаліємія. Калійзберігаючі діуретики (наприклад, спіронолактон та його похідне - еплеренон, тріамтерен, амілорид), препарати калію і замінники харчової солі, що містять калій, можуть призводити до істотного підвищення вмісту калію в сироватці крові. У зв'язку з чим одночасне застосування інгібітору АПФ та зазначених вище засобів не рекомендується. Якщо необхідне одночасне застосування інгібітору (у разі підтвердженої гіпокаліємії), слід дотримуватись обережності та проводити регулярний контроль вмісту калію у плазмі крові та параметрів ЕКГ. Препарати літію: при одночасному застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ може виникати оборотне підвищення вмісту літію у плазмі крові та пов'язані з цим токсичні ефекти. Одночасне застосування периндоприлу та препаратів літію не рекомендується. За необхідності проведення такої терапії необхідний регулярний контроль вмісту літію у плазмі. Естрамустин: одночасне застосування естрамустину з інгібіторами АПФ супроводжується підвищеним ризиком розвитку ангіоневротичного набряку. 2. Поєднання ЛЗ, що вимагає особливої уваги НПЗЗ, включаючи високі дози ацетилсаліцилової кислоти (більше 3 г/добу): одночасне застосування інгібіторів АПФ з нестероїдними протизапальними засобами (ацетилсаліцилова кислота в дозі, що має протизапальну дію, інгібітори ЦОГ-2 та неселективні НПЗП). Одночасне застосування інгібіторів АПФ та НПЗЗ може призводити до погіршення функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності та збільшення вмісту калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів із зниженою функцією нирок. Слід бути обережними при призначенні даної комбінації, особливо у літніх пацієнтів. Пацієнтам необхідно компенсувати втрату рідини та ретельно контролювати функцію нирок, як на початку лікування, так і в процесі лікування. Гіпоглікемічні засоби (гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо, похідні сульфонілсечовини та інсулін): інгібітори АПФ можуть посилювати гіпоглікемічний ефект інсуліну та похідних сульфонілсечовини у пацієнтів з цукровим діабетом. Розвиток гіпоглікемії спостерігається дуже рідко (ймовірно, за рахунок збільшення толерантності до глюкози та зниження потреби в інсуліні). 3. Поєднання ЛЗ, які потребують уваги Діуретики (тіазидні та петльові): у хворих, які отримують діуретики, особливо при надмірному виведенні рідини та/або електролітів, на початку терапії інгібітором АПФ може спостерігатися значне зниження АТ, ризик розвитку якого можна зменшити шляхом відміни діуретика, введення підвищеної кількості рідини та/або кухонної солі, а також призначаючи периндоприл у низькій дозі з подальшим поступовим її збільшенням. Симпатоміметики: можуть послаблювати антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Препарати золота: при застосуванні інгібіторів АПФ, у т.ч. периндоприлу, пацієнтам, які отримують ін'єкційні препарати золота (натрію ауротіомалат), був описаний симптомокомплекс, що включає гіперемію шкіри обличчя, нудоту, блювання, артеріальну гіпотензію. Алопуринол, цитостатичні та імуносупресивні засоби, кортикостероїди (при системному застосуванні) та прокаїнамід: одночасне застосування з інгібіторами АПФ може супроводжуватися підвищеним ризиком лейкопенії. Засоби для загальної анестезії: одночасне застосування інгібіторів АПФ та засобів для загальної анестезії може спричинити посилення антигіпертензивного ефекту. Амлодипін 1. Нерекомендовані поєднання ЛЗ Дантролен (в/в введення): у лабораторних тварин були відмічені випадки фібриляції шлуночків із летальним результатом та колапсом на фоні застосування верапамілу та внутрішньовенного введення дантролену, що супроводжуються гіперкаліємією. Внаслідок ризику гіперкаліємії слід виключити одночасний прийом БМКК, в т.ч. амлодипіну, у пацієнтів, схильних до злоякісної гіпертермії, а також при лікуванні злоякісної гіпертермії. 2. Поєднання ЛЗ, що вимагає особливої уваги Індуктори ізоферментів цитохрому CYP3A4. Дані щодо ефекту індукторів ізоферменту CYP3A4 на амлодипін відсутні. Одночасне застосування індукторів ізоферменту CYP3A4 (наприклад, рифампіцину, препаратів звіробою продірявленого) може призвести до зниження плазмової концентрації амлодипіну. Слід бути обережними при одночасному застосуванні амлодипіну та індукторів мікросомального окислення. Інгібітори ізоферментів цитохрому CYP3A4. Одночасний прийом амлодипіну та потужних або помірних інгібіторів CYP3A4 (інгібітори протеази, протигрибкові препарати групи азолів, макроліди (наприклад, еритроміцин або кларитроміцин), верапаміл або дилтіазем) може призвести до значного збільшення концентрації амлодипіну. Клінічні прояви зазначених фармакокінетичних відхилень можуть бути більш вираженими у пацієнтів похилого віку. У зв'язку з чим може знадобитися моніторинг клінічного стану та корекція дози. 3. Поєднання ЛЗ, що вимагає уваги Амлодипін посилює гіпотензивну дію препаратів, які мають антигіпертензивну дію. Інші комбінації ЛЗ У ході клінічних досліджень лікарських взаємодій амлодипін не впливав на фармакокінетику аторвастатину, дигоксину, варфарину або циклоспорину. Одночасний прийом амлодипіну та вживання грейпфрутів або грейпфрутового соку не рекомендується у зв'язку з можливим підвищенням біодоступності амлодипіну у деяких пацієнтів, що, у свою чергу, може призвести до посилення ефектів зниження артеріального тиску. Престанс 1. Поєднання ЛЗ, що вимагає особливої уваги: Баклофен: можливе посилення антигіпертензивного ефекту. Слід контролювати артеріальний тиск і функцію нирок, при необхідності потрібна корекція дози амлодипіну. 2. Поєднання препаратів, що потребує уваги: Гіпотензивні засоби (наприклад, бета-адреноблокатори) та вазодилататори: можливе посилення антигіпертензивного ефекту периндоприлу та амлодипіну. Слід бути обережними при одночасному призначенні з нітрогліцерином, іншими нітратами або іншими вазодилататорами, оскільки при цьому можливе додаткове зниження АТ. Кортикостероїди (мінералокортикостероїди та кортикостероїди), тетракозактид: зниження антигіпертензивної дії (затримка рідини та іонів натрію внаслідок дії кортикостероїдів). Альфа-адреноблокатори (празозин, альфузозин, доксазозин, тамсулозин, теразозин): посилення антигіпертензивної дії та підвищення ризику ортостатичної гіпотензії. Аміфостин: можливе посилення гіпотензивної дії амлодипіну. Трициклічні антидепресанти/нейролептики/засоби для загальної анестезії: посилення антигіпертензивної дії та підвищення ризику ортостатичної гіпотензії.Спосіб застосування та дозиВсередину по 1 табл. 1 раз на добу, переважно вранці, перед їдою. Доза препарату Престанс підбирається після раніше проведеного титрування доз окремих компонентів препарату – периндоприлу та амлодипіну – у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та/або ІХС. При терапевтичній необхідності доза препарату Престанс може бути змінена або попередньо може бути проведений індивідуальний підбір доз окремих компонентів: 5 мг периндоприлу + 5 мг амлодипіну або 5 мг периндоприлу + 10 мг амлодипіну, або 10 мг периндоприлу + 5 мг амлодипіну, або 10 мг периндоприлу 10 мг амлодипіну. Особливі групи пацієнтів Пацієнти похилого віку та пацієнти з нирковою недостатністю. Виведення периндоприлату у пацієнтів похилого віку та пацієнтів з нирковою недостатністю уповільнено. Тому у таких пацієнтів необхідно регулярно контролювати концентрацію креатиніну та калію у плазмі крові. Престанс може призначатися пацієнтам з Cl креатиніну, рівним або таким, що перевищує 60 мл/хв. Престанс протипоказаний пацієнтам із Cl креатиніну. Пацієнти з печінковою недостатністю. Для пацієнтів з легкою або помірною печінковою недостатністю добір дози необхідно проводити з обережністю. Рекомендується розпочинати прийом препарату з низьких доз (див. «Спосіб застосування та дози» та «Особливі вказівки»). Пошук оптимальної початкової та підтримуючої дози для пацієнтів з печінковою недостатністю слід проводити індивідуально, застосовуючи препарати амлодипіну та периндоприлу у монотерапії. Фармакокінетика амлодипіну у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю не вивчена. Для таких пацієнтів прийом амлодипіну необхідно розпочати з найменшої дози та збільшувати її поступово. Діти та підлітки Престанс не слід призначати дітям та підліткам до 18 років через відсутність даних про ефективність та безпеку застосування периндоприлу та амлодипіну у цих груп пацієнтів у вигляді комбінованої терапії.ПередозуванняІнформація про передозування Престансу відсутня. Амлодипін Інформація про передозування амлодипіну обмежена. Симптоми: виражене зниження АТ з можливим розвитком рефлекторної тахікардії та надмірної периферичної вазодилатації (ризик розвитку вираженої та стійкої артеріальної гіпотензії, у т.ч. з розвитком шоку та летального результату). Лікування: промивання шлунка, призначення активованого вугілля (особливо в перші 2 години після передозування), підтримання функції ССС та дихальної системи, підвищене положення кінцівок, контроль ОЦК та діурезу, симптоматична та підтримуюча терапія, внутрішньовенне введення кальцію глюконату та дофаміну. Гемодіаліз неефективний. При значному зниженні артеріального тиску слід проводити спостереження за пацієнтом в умовах кардіологічного відділення інтенсивної терапії. За відсутності протипоказань для відновлення тонусу судин та артеріального тиску можна застосовувати вазоконстриктори. Периндоприл Дані про передозування периндоприлу обмежені. Симптоми: значне зниження артеріального тиску, шок, електролітні порушення, ниркова недостатність, гіпервентиляція, тахікардія, відчуття серцебиття, брадикардія, запаморочення, занепокоєння та кашель. Лікування: при значному зниженні артеріального тиску слід перевести пацієнта в положення лежачи на спині з піднятими ногами, при необхідності проводити корекцію гіповолемії (наприклад, внутрішньовенна інфузія 0,9% розчину натрію хлориду). Також можливе внутрішньовенне введення катехоламінів. За допомогою гемодіалізу можна видалити периндоприл із системного кровотоку. При брадикардії, резистентної до терапії, може знадобитися встановлення штучного водія ритму. Необхідний динамічний контроль фізикального стану, концентрації креатиніну та електролітів плазми крові. Заходи невідкладної допомоги зводяться до виведення препарату з організму: промивання шлунка та/або призначення активованого вугілля з подальшим відновленням водно-електролітного балансу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиОсобливі вказівки, що стосуються периндоприлу та амлодипіну, застосовні і до лікарського препарату Престанс®. Периндоприл Підвищена чутливість/ангіоневротичний набряк При прийомі інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу, в окремих випадках може спостерігатися розвиток ангіоневротичного набряку особи, кінцівок, губ, слизових оболонок, язика, голосових складок та/або гортані. Це може статися у будь-який період терапії. При появі симптомів прийом препарату має бути негайно припинено, а пацієнт повинен спостерігатися доти. поки що ознаки набряку не зникнуть повністю. Якщо набряк зачіпає лише обличчя та губи, то його прояви зазвичай проходять самостійно, хоча для лікування симптомів можуть застосовуватись антигістамінні засоби. Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком гортані, може призвести до смерті. Набряк мови, голосових складок або гортані може призвести до обструкції дихальних шляхів. З появою таких симптомів слід негайно ввести епінефрін (адреналін) підшкірно та/або забезпечити прохідність дихальних шляхів. Пацієнт повинен перебувати під медичним наглядом до повного та стійкого зникнення симптомів. У пацієнтів з набряком Квінке в анамнезі, не пов'язаним із прийомом інгібіторів АПФ, може бути підвищений ризик розвитку при прийомі препаратів цієї групи. У поодиноких випадках на фоні терапії інгібіторами АПФ розвивається ангіоневротичний набряк кишечника. При цьому у пацієнтів відзначається біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні зі нудотою або блюванням, у деяких випадках, без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальному рівні С1-естерази. Діагноз встановлюється за допомогою комп'ютерної томографії черевної області, ультразвукового дослідження або на момент хірургічного втручання. Симптоми зникають після припинення інгібіторів АПФ. Тому у пацієнтів з болем у животі, які отримують інгібітори АПФ. під час проведення диференціальної діагностики необхідно враховувати можливість розвитку ангіоневротичного набряку кишечника. Спільне застосування з комбінованими лікарськими препаратами, що містять валсартан + сакубітрил: Спільне застосування периндоприлу з комбінованими лікарськими препаратами, що містять валсартан + сакубітрил, протипоказане, оскільки підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку (див. розділ "Протипоказання"). Застосування комбінованого лікарського препарату, що містить валсартан + сакубітрил, можливе не раніше ніж через 36 годин після останнього прийому периндоприлу. Застосування периндоприлу можливе не раніше ніж через 36 годин після припинення прийому комбінованого лікарського препарату, що містить валсартан + сакубітрил. При сумісному застосуванні інгібіторів АПФ з іншими інгібіторами неприлізину (наприклад, рацекадотрилом) може бути підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку. У пацієнтів, які отримують периндоприл, перед початком лікування інгібіторами енкефалінази (наприклад,рацекадотрилом) необхідно провести ретельну оцінку співвідношення ризик / користь. Спільне застосування з інгібіторами mTOR (наприклад, сиролімусом, еверолімусом, темсіролімусом) При сумісному застосуванні з інгібіторами mTOR (наприклад, сиролімусом, еверолімусом, темсиролімусом), може підвищуватися ризик розвитку ангіоневротичного набряку (наприклад, набряк дихальних шляхів або язика з порушенням функції дихання або без нього) (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами"). Анафілактоїдні реакції при проведенні аферезу ЛПНЩ У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) з використанням декстрану сульфату можуть розвиватися анафілактоїдні реакції, що загрожують життю. Для запобігання анафілактоїдної реакції слід тимчасово припинити терапію інгібітором АПФ перед кожною процедурою аферезу. Анафілактоїдні реакції при проведенні десенсибілізації Є окремі повідомлення про розвиток анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ під час десенсибілізуючої терапії (наприклад, отрутою перетинчастокрилих комах). У цих пацієнтів анафілактоїдної реакції вдавалося уникнути шляхом тимчасової відміни інгібіторів АПФ, а при випадковому прийомі препарату анафілактоїдна реакція виникала знову. Нейтропенія/aгаранулоцитоз/тромбоцитопенія/анемія Є повідомлення про розвиток нейтропенії/агранулоцитозу. тромбоцитопенії та анемії на фоні прийому інгібіторів АПФ. У пацієнтів із нормальною функцією нирок та за відсутності інших супутніх факторів нейтропенія розвивається рідко. З обережністю слід застосовувати периндоприл на фоні системних захворювань сполучної тканини, а також на фоні прийому імунодепресантів, алопуринолу або прокаїнаміду, особливо у пацієнтів з порушеною функцією нирок. У деяких пацієнтів виникали тяжкі інфекційні захворювання, у ряді випадків стійкі до інтенсивної антибіотикотерапії. У разі застосування периндоприлу таким пацієнтам рекомендується періодично контролювати лейкоцити в крові. Пацієнти повинні повідомляти лікаря про будь-які ознаки інфекційних захворювань (наприклад, біль у горлі, гарячка). Реноваскулярна гіпертензія У пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки на фоні терапії інгібіторами АПФ зростає ризик розвитку артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності. Прийом діуретиків може бути додатковим фактором ризику. Погіршення функції нирок може спостерігатися вже при незначній зміні концентрації креатиніну у сироватці, навіть у пацієнтів з одностороннім стенозом ниркової артерії. Подвійна блокада РААС Є дані про збільшення ризику виникнення артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нирок (включно з гострою нирковою недостатністю) при сумісному застосуванні інгібіторів АПФ з АРА II або аліскіреном. Тому подвійна блокада РААС шляхом спільного застосування інгібіторів АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину II або аліскіреном не рекомендується. Якщо подвійна блокада абсолютно необхідна, це має виконуватися під суворим наглядом фахівця при регулярному контролі функції нирок, концентрації електролітів у крові та АТ. Протипоказано застосування інгібіторів АПФ у поєднанні з антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів. Первинний гіперальдостеронізм Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом, як правило, не сприйнятливі до антигіпертензивних препаратів, дія яких ґрунтується на інгібуванні РААС. Тому застосування препарату таких пацієнтів не рекомендується. Артеріальна гіпотензія Інгібітори АПФ можуть викликати різке зниження артеріального тиску. Симптоматична гіпотензія рідко розвивається у пацієнтів без супутніх захворювань. Ризик надмірного зниження АТ підвищений у пацієнтів зі зниженим обсягом циркулюючої крові, що може відзначатися на фоні терапії діуретиками, при дотриманні суворої дієти без солі, гемодіалізі, діареї та блюванні, а також у пацієнтів з тяжким ступенем артеріальної гіпертензії з високою активністю реніну. У пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку симптоматичної артеріальної гіпотензії необхідно ретельно контролювати АТ, функцію нирок та вміст калію у сироватці крові під час терапії лікарським препаратом Престанс. Подібний підхід застосовується і у пацієнтів зі стенокардією та цереброваскулярними захворюваннями, у яких виражена артеріальна гіпотензія може призвести до інфаркту міокарда або порушення мозкового кровообігу. У разі розвитку артеріальної гіпотензії пацієнт повинен бути переведений у положення "лежачи" на спині з піднятими ногами. При необхідності слід заповнити об'єм циркулюючої крові за допомогою внутрішньовенного введення 0,9% розчину хлориду натрію. Минуща артеріальна гіпотензія не є перешкодою для подальшого прийому препарату. Після відновлення об'єму циркулюючої крові та артеріального тиску лікування може бути продовжено. Мітральний стеноз/аортальний стеноз/гіпертрофічна кардіоміопатія Периндоприл, як і інші інгібітори АПФ, повинен обережно призначатися пацієнтам з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка (аортальний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія), а також пацієнтам з мітральним стенозом. Порушення функції нирок Пацієнтам із нирковою недостатністю (КК У пацієнтів із двостороннім стенозом ниркової артерії або стенозом артерії єдиної нирки на фоні терапії інгібіторами АПФ можливе підвищення концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові, що зазвичай відбувається при відміні терапії. Найчастіше цей ефект відзначається у пацієнтів із нирковою недостатністю. Додаткова наявність реноваскулярної гіпертензії зумовлює підвищений ризик розвитку тяжкої гіпотензії та ниркової недостатності у таких пацієнтів. У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією без ознак ураження судин нирок можливе підвищення концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові, особливо при одночасному призначенні периндоприлу з діуретиком, зазвичай незначне та минуще. Найчастіше цей ефект відзначається у пацієнтів із попереднім порушенням функції нирок. Печінкова недостатність У поодиноких випадках на фоні прийому інгібіторів АПФ виникає холестатична жовтяниця. При прогресуванні цього синдрому можливий розвиток фульмінантного некрозу печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому незрозумілий. При появі жовтяниці або значного підвищення активності "печінкових" ферментів на фоні прийому інгібіторів АПФ слід припинити прийом препарату та перебувати під відповідним ситуацією спостереженням лікаря. Етнічні відмінності У пацієнтів негроїдної раси частіше, ніж у інших рас, на фоні прийому інгібіторів АПФ розвивається ангіоневротичний набряк. Периндоприл, як і інші інгібітори АПФ, можливо, має менш виражену антигіпертензивну дію у пацієнтів негроїдної раси порівняно з іншими расами. Можливо, ця відмінність зумовлена тим, що у пацієнтів з артеріальною гіпертензією негроїдної раси найчастіше відзначається низька активність реніну. Кашель На тлі терапії інгібітором АПФ може виникати сухий кашель. Кашель тривалий час зберігається на фоні прийому препаратів цієї групи і зникає після їх відміни. Це слід враховувати під час проведення диференціальної діагностики кашлю. Хірургічне втручання/загальна анестезія У пацієнтів, яким планується проведення великих операцій або використання засобів для анестезії, що викликають гіпотензію, застосування периндоприлу може блокувати утворення ангіотензину II на тлі компенсаторного вивільнення реніну. Лікування слід припинити протягом доби до операції. При розвитку артеріальної гіпотензії за вказаним механізмом слід підтримувати артеріальний тиск шляхом заповнення ОЦК. Гіперкаліємія Гіперкаліємія може розвиватися під час лікування інгібіторами АПФ. у тому числі, і периндоприлом. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність, погіршення функції нирок, вік старше 70 років, цукровий діабет, деякі супутні стани (дегідратація, гостра декомпенсація хронічної серцевої недостатності, метаболічний ацидоз), спільне застосування калійзберігаючих діуретиків (таких як спіронолактон, ), а також препаратів калію або калійвмісних замінників кухонної солі, а також застосування інших препаратів, що сприяють підвищенню вмісту калію в плазмі крові (наприклад, гепарин, котримоксазол, також відомий як комбінація сульфаметоксазол + триметоприм). Застосування препаратів калію, калійзберігаючих діуретиків,калійвмісних замінників харчової солі може призвести до значного підвищення вмісту калію в крові, особливо у пацієнтів зі зниженою функцією нирок. Гіперкаліємія може призвести до серйозних, іноді фатальних порушень серцевого ритму. Якщо необхідно спільне застосування периндоприлу та зазначених вище препаратів, лікування має проводитися з обережністю на тлі регулярного контролю вмісту іонів калію у сироватці крові. Пацієнти з цукровим діабетом При призначенні препарату пацієнтам з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсулін, протягом першого місяця терапії необхідно ретельно контролювати концентрацію глюкози в крові. Амлодипін Ефективність та безпека застосування амлодипіну при гіпертонічному кризі не встановлено. Серцева недостатність Лікування пацієнтів із серцевою недостатністю слід проводити з обережністю. При застосуванні амлодипіну у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю III та IV функціонального класу за класифікацією NYHA можливий розвиток набряку легень. Блокатори "повільних" кальцієвих каналів, включаючи амлодипін, необхідно з обережністю застосовувати у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю у зв'язку з можливим збільшенням ризику розвитку небажаних явищ з боку серцево-судинної системи та смертності. Печінкова недостатність У пацієнтів з порушенням функції печінки Т1/2 та AUC амлодипіну збільшується. Рекомендації щодо дозування препарату не встановлені. Прийом амлодипіну необхідно почати з найнижчих доз і дотримуватися запобіжних заходів, як на початку лікування, так і при збільшенні дози. Пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю підвищувати дозу слід поступово, забезпечуючи ретельний моніторинг клінічного стану. Пацієнти похилого віку У пацієнтів похилого віку збільшення дози слід проводити з обережністю. Ниркова недостатність Пацієнти з нирковою недостатністю можуть приймати амлодипін у стандартних дозах. Зміни плазмових концентрацій амлодипіну не корелюють зі ступенем ниркової недостатності. Амлодипін не виводиться з організму за допомогою діалізу. Престанс® Особливі вказівки щодо амлодипіну та периндоприлу відносяться і до лікарського препарату Престанс®. Допоміжні речовини Через наявність лактози у складі препарату протипоказано призначати препарат пацієнтам зі спадковою непереносимістю галактози, повною лактазною недостатністю та глюкозо-галактозною мальабсорбцією. Лікарські взаємодії Спільне застосування лікарського препарату Престанс® з препаратами літію, калійзберігаючими діуретиками, замінниками, що містять калій, або дантроленом не рекомендується. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Хоча на тлі прийому лікарського препарату Престанс будь-якого негативного впливу на здатність керувати автотранспортом або іншими складними механізмами не спостерігалося, проте, внаслідок можливого надмірного зниження АТ, розвитку запаморочення, сонливості та інших побічних реакцій, слід дотримуватися обережності в перелічених ситуаціях, особливо в початку лікування та зі збільшенням дози.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
264,00 грн
199,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: периндоприлу аргініну 10 мг (6,790 мг у перерахуванні на периндоприл); Допоміжні речовини: ацесульфам калію 0,4 мг, аспартам 0,4 мг, магнію стеарат 0,8 мг, кремнію діоксид колоїдний безводний 0,8 мг, суха суміш лактози та крохмалю (лактози моногідрату 85%, крохмалю кукурудзяного 15%) 6 мг. По 30 таблеток у флакон з поліпропілену, з дозатором і пробкою, що містить гель поглинання. По 1 флакону по 30 таблеток з інструкцією з медичного застосування в картонну пачку з контролем першого розтину. По 29 або 30 таблеток у флакон з поліпропілену, з дозатором і пробкою, що містить гель поглинання. По 1 флакону по 29 або 30 таблеток з інструкцією з медичного застосування в картонну пачку з контролем першого розтину.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки білого кольору.Фармакотерапевтична групаАПФ інгібітор.ФармакокінетикаВсмоктування При прийомі периндоприл швидко всмоктується в шлунково-кишковому тракті, максимальна концентрація (Сmах) у плазмі крові досягається через 1 год. Період напіввиведення (Т1/2) периндоприлу з плазми крові становить 1 год. Периндоприл не має фармакологічної активності. Приблизно 27% загальної кількості абсорбованого периндоприлу потрапляє в кровотік у вигляді активного метаболіту периндоприлату. Крім периндоприлату, утворюються ще 5 метаболітів, які не мають фармакологічної активності. Схах периндоприлату в плазмі крові досягається через 3-4 години після прийому внутрішньо. Прийом їжі уповільнює перетворення периндоприлу на периндоприлат, таким чином, впливаючи на біодоступність. Тому препарат слід приймати внутрішньо 1 раз на добу, вранці, перед їдою. Було показано, що залежність між дозою периндоприлу та концентрацією його у плазмі має лінійний характер. Розподіл Об'єм розподілу вільного периндоприлату становить приблизно 0,2 л/кг. Зв'язок периндоприлату з білками плазми крові, головним чином з АПФ, становить 20%, і має дозозалежний характер. Виведення Периндоприлат виводиться з організму нирками і кінцевий період напіввиведення вільної фракції становить приблизно 17 годин, в результаті рівноважний стан досягається протягом 4 діб.ФармакодинамікаМеханізм дії Периндоприл - інгібітор ферменту, що перетворює ангіотензин I на ангіотензин II. АПФ, або кініназа II, є екзопептидазою, яка здійснює як перетворення ангіотензину I на судинозвужувальну речовину ангіотензин II, так і руйнування брадикініну, що має судинорозширювальну дію, до неактивного гептапептиду. Інгібування АПФ призводить до зниження концентрації ангіотензину II у плазмі крові, що спричиняє збільшення активності реніну плазми крові (за механізмом "негативного зворотного зв'язку") та зменшення секреції альдостерону. Оскільки ангіотензинперетворюючий фермент інактивує брадикінін, пригнічення АПФ супроводжується підвищенням активності як циркулюючої, так і тканинної калікреїн-кінінової системи, при цьому також активується система простагландинів. Можливо, що цей ефект є частиною механізму антигіпертензивної дії інгібіторів АПФ, а також механізм розвитку деяких побічних ефектів препаратів даного класу (наприклад, кашлю). Периндоприл має терапевтичну дію завдяки активному метаболіту периндоприлату. Інші метаболіти не мають інгібуючої дії щодо АПФ in vitro. Клінічна ефективність та безпека Артеріальна гіпертензія Периндоприл ефективний у терапії артеріальної гіпертензії будь-якого ступеня тяжкості. На фоні застосування препарату відзначається зниження як систолічного, так і діастолічного артеріального тиску (АТ) у положенні пацієнта "лежачи" та "стоячи". Периндоприл зменшує загальний периферичний судинний опір (ОПСС), що призводить до зниження артеріального тиску, при цьому периферичний кровотік прискорюється без зміни частоти серцевих скорочень (ЧСС). Як правило, периндоприл призводить до збільшення ниркового кровотоку, швидкість клубочкової фільтрації при цьому не змінюється. Антигіпертензивна дія препарату досягає максимуму через 4-6 годин після одноразового прийому внутрішньо та зберігається протягом 24 годин. Через 24 години після прийому внутрішньо спостерігається виражене (порядку 87-100%) залишкове інгібування АПФ. Зниження АТ досягається досить швидко. У пацієнтів із позитивною відповіддю на лікування нормалізація АТ настає протягом місяця та зберігається без розвитку тахіфілаксії. Припинення лікування не супроводжується розвитком ефекту "рикошету". Периндоприл має судинорозширювальну дію, сприяє відновленню еластичності великих артерій та структури судинної стінки дрібних артерій, а також зменшує гіпертрофію лівого шлуночка. Одночасне призначення тіазидних діуретиків посилює вираженість антигіпертензивного ефекту. Крім цього, комбінування інгібітору АПФ та тіазидного діуретика також призводить до зниження ризику розвитку гіпокаліємії на фоні прийому діуретиків. Цереброваскулярні захворювання Результати дослідження ПРОГРЕС, де оцінювався вплив активної терапії периндоприлом (монотерапія або у комбінації з індапамідом) протягом 4 років на ризик розвитку повторного інсульту у пацієнтів, які мають цереброваскулярні захворювання в анамнезі. Після вступного періоду застосування периндоприлу третбутиламіну по 2 мг (еквівалентно периндоприлу аргініну 2,5 мг) один раз на день протягом двох тижнів і потім по 4 мг (еквівалентно периндоприлу аргініну 5 мг) один раз на день протягом наступних двох тижнів, 6105 пацієнтів були рандомізовані на дві групи: плацебо (n=3054) та периндоприл третбутиламін по 4 мг (відповідає 5 мг периндоприлу аргініну) (монотерапія) або у комбінації з індапамідом (n=3051). Індапамід додатково призначався пацієнтам, які не мали прямих показань або протипоказань для застосування діуретиків. Ця терапія призначалася додатково до стандартної терапії інсульту та/або артеріальної гіпертензії або інших патологічних станів. Усі рандомізовані пацієнти мали в анамнезі цереброваскулярні захворювання (інсульт або транзиторну ішемічну атаку) протягом останніх 5 років. Величина АТ не була критерієм включення: 2916 пацієнтів мали артеріальну гіпертензію та 3189 – нормальний АТ. Після 3,9 років терапії величина АТ (систолічний/діастолічний) знизилася в середньому на 9,0/4,0 мм рт.ст. Також було показано значне зниження ризику виникнення повторного інсульту (як ішемічного, так і геморагічного) близько 28% порівняно з плацебо (10,1% та 13,8%). Додатково було показано значне зниження ризику: фатальних чи призводять до інвалідизації інсультів; основних серцево-судинних ускладнень, включаючи інфаркт міокарда, у т.ч. з летальним кінцем; деменції, пов'язаної з інсультом; серйозні погіршення когнітивних функцій. Це було відзначено як у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, так і при нормальному артеріальному тиску, незалежно від віку, статі, наявності або відсутності цукрового діабету та типу інсульту. Стабільна ішемічна хвороба серця (ІХС) Ефективність – застосування периндоприлу у пацієнтів (12218 пацієнтів віком від 18 років) зі стабільною ІХС без клінічних симптомів хронічної серцевої недостатності вивчалась у ході 4-річного дослідження. 90% учасників дослідження раніше перенесли гострий інфаркт міокарда та/або процедуру реваскуляризації. Більшість пацієнтів отримали крім досліджуваного препарату стандартну терапію, включаючи антиагреганти, гіполіпідемічні засоби та бета-адреноблокатори. Як основний критерій ефективності була обрана комбінована кінцева точка, що включає серцево-судинну смертність, нефатальний інфаркт міокарда та/або зупинку серця з успішною реанімацією. Терапія периндоприлу ербуміном у дозі 8 мг/добу (еквівалентно 10 мг периндоприлу аргініну) призводила до істотного зниження абсолютного ризику настання комбінованої кінцевої точки на 1,9% (зниження відносного ризику – 20%). У пацієнтів, які раніше перенесли інфаркт міокарда або процедуру реваскуляризації, зниження абсолютного ризику склало 2,2% (зниження відносного ризику – 22,4%) порівняно з групою плацебо. Пацієнти дитячого віку (до 18 років): Ефективність та безпека застосування периндоприлу у дітей та підлітків віком до 18 років не встановлена. Є дані клінічних досліджень за участю 62 пацієнтів з артеріальною гіпертензією у віці від 2 до 15 років зі швидкістю клубочкової фільтрації > 30 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла, які отримували периндоприл у дозі 0,07 мг/кг у середньому. Доза підбиралася індивідуально, залежно від загального стану пацієнта та показників його артеріального тиску у відповідь на терапію, при цьому максимальна доза становила 0,135 мг/кг/добу. 59 пацієнтів брали участь у дослідженні протягом 3-х місяців та 36 пацієнтів завершили продовжений період дослідження, який становив не менше 24 місяців (середня тривалість участі у дослідженні становила 44 місяці). Показники систолічного та діастолічного артеріального тиску залишалися стабільними протягом усього періоду дослідження (від моменту включення до дослідження до заключної оцінки) у пацієнтів, які раніше отримували інші гіпотензивні засоби, та знизилися у пацієнтів, які раніше не отримували гіпотензивну терапію. Більше 75% дітей при останньому визначенні мали систолічний та діастолічний АТ менше 95-го перцентилю. Дані безпеки, отримані в цьому дослідженні, узгоджуються з вже наявною інформацією щодо безпеки застосування периндоприлу. Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) Є дані клінічних досліджень комбінованої терапії із застосуванням інгібітору АПФ та антагоніста рецептора ангіотензину II (АРА II). Проводилося клінічне дослідження за участю пацієнтів, які мають в анамнезі кардіоваскулярне або цереброваскулярне захворювання, або цукровий діабет 2 типу, що супроводжується підтвердженим ураженням органу-мішені, а також дослідження за участю пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу та діабетичною нефропатією. Дані досліджень не виявили значного позитивного впливу комбінованої терапії на виникнення ниркових та/або кардиваскулярних подій та на показники смертності, тоді як ризик розвитку гіперкаліємії, гострої ниркової недостатності та/або артеріальної гіпотензії збільшувався порівняно з монотерапією. Зважаючи на подібні внутрішньогрупові фармакодинамічні властивості інгібіторів АПФ та АРА II, ці результати можна очікувати для взаємодії будь-яких інших препаратів, представників класів інгібіторів АПФ та АРА II. Тому інгібітори АПФ та АРА II не слід застосовувати одночасно у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Є дані клінічного дослідження з вивчення позитивного впливу від додавання аліскірену до стандартної терапії інгібітором АПФ або АРА II у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та хронічним захворюванням нирок або кардіоваскулярним захворюванням або мають поєднання цих захворювань. Дослідження було припинено достроково у зв'язку з зростанням ризику виникнення несприятливих результатів. Кардіоваскулярна смерть та інсульт відзначалися частіше у групі пацієнтів, які отримують аліскірен, порівняно з групою плацебо; також небажані явища та серйозні небажані явища особливого інтересу (гіперкаліємія, артеріальна гіпотензія та порушення функції нирок) реєструвалися частіше у групі аліскірену, ніж у групі плацебо.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія; хронічна серцева недостатність; профілактика повторного інсульту (комбінована терапія з індапамідом) у пацієнтів, які перенесли інсульт або транзиторне порушення мозкового кровообігу за ішемічним типом; стабільна ІХС: зниження ризику серцево-судинних ускладнень у пацієнтів із стабільною ІХС.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до діючої речовини, інших інгібіторів АПФ та допоміжних речовин, що входять до складу препарату; ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) в анамнезі, пов'язаний з прийомом інгібітору АПФ; спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк; вагітність; період грудного вигодовування; одночасне застосування з аліскіренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ)) дефіцит лактази, непереносимість лактози, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю: двосторонній стеноз ниркових артерій або наявність тільки однієї функціонуючої нирки, ниркова недостатність, системні захворювання сполучної тканини (системний червоний вовчак, склеродермія та ін.), терапія імуносупресорами, алопуринолом, прокаїнамідом (ризик розвитку нейтропенії, (прийом діуретиків, безсольова дієта, блювота, діарея), стенокардія, цереброваскулярні захворювання, реноваскулярна гіпертензія, цукровий діабет, хронічна серцева недостатність IV функціонального класу за класифікацією NYHA, одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, калій, що містять хірургічне втручання/загальна анестезія, гемодіаліз з використанням високопроточних мембран, десенсибілізуюча терапія,аферез ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНГ), стан після трансплантації нирки, аортальний стеноз/мітральний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, застосування у пацієнтів негроїдної раси.Вагітність та лактаціяВагітність Престаріум А протипоказаний до застосування при вагітності. На даний момент немає незаперечних епідеміологічних даних про тератогенний ризик при прийомі інгібіторів АПФ у першому триместрі вагітності. Проте не можна виключити невелике збільшення ризику порушення розвитку плода. При плануванні вагітності або при її настанні під час застосування Престаріуму А слід негайно припинити прийом препарату і, при необхідності, призначити іншу гіпотензивну терапію з доведеним профілем безпеки застосування при вагітності. Відомо, що вплив інгібіторів АПФ на плід у ІІ та ІІІ триместрах вагітності може призводити до порушення його розвитку (зниження функції нирок, олігогідрамніон, уповільнення осифікації кісток черепа) та розвитку ускладнень у новонародженого (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія). Якщо пацієнтка отримувала інгібітори АПФ під час ІІ або ІІІ триместру вагітності, рекомендується провести ультразвукове обстеження для оцінки стану кісток черепа та функції нирок. Новонароджені, матері яких отримували інгібітори АПФ під час вагітності, повинні перебувати у спостереженні через ризик розвитку артеріальної гіпотензії. Період грудного вигодовування На даний момент не встановлено, чи виділяється периндоприл у грудне молоко. Внаслідок відсутності інформації щодо застосування периндоприлу у період грудного вигодовування його прийом не рекомендується. Переважно застосовувати інші препарати з більш вивченим профілем безпеки в період грудного вигодовування, особливо при вигодовуванні новонароджених або недоношених дітей. Фертильність У доклінічних дослідженнях було показано відсутність впливу периндоприлу на репродуктивну функцію у щурів обох статей.Побічна діяПрофіль безпеки периндоприлу узгоджується із профілем безпеки інгібіторів АПФ. Найчастішими небажаними явищами, про які повідомлялося в клінічних дослідженнях і які спостерігалися при застосуванні периндоприлу, є: запаморочення, головний біль, парестезія, вертиго, порушення зору, шум у вухах, надмірне зниження артеріального тиску, кашель, задишка, біль у животі, запор, діарея, порушення смаку, диспепсія, нудота, блювання, свербіж шкіри, висипання на шкірі, спазми м'язів і астенія. Частота побічних реакцій, зазначених у ході клінічних досліджень та/або післяреєстраційного застосування периндоприлу, наведена у вигляді наступної градації: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, З боку крові та лімфатичної системи - Нечасто*: еозинофілія; Дуже рідко: зниження гемоглобіну та гематокриту, тромбоцитопенія, лейкопенія/нейтропенія, агранулоцитоз, панцитопенія, гемолітична анемія у пацієнтів із вродженим дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Метаболічні порушення - Нечасто*: гіпоглікемія, гіперкаліємія, оборотна після відміни препарату, гіпонатріємія. З боку центральної нервової системи: - Часто: парестезія, головний біль, запаморочення, вертиго; Нечасто: порушення сну, лабільність настрою, сонливість*, непритомність*; Дуже рідко: сплутаність свідомості. З боку органу зору: - Часто: порушення зору. З боку органу слуху: - Часто: шум у вухах. З боку серцево-судинної системи: - часто: надмірне зниження АТ і пов'язані з цим симптоми; Нечасто: васкуліт, тахікардія, відчуття серцебиття; Дуже рідко: порушення серцевого ритму, стенокардія, інфаркт міокарда та інсульт, можливо, внаслідок надмірного зниження артеріального тиску у пацієнтів із групи високого ризику. З боку дихальної системи: - Часто: кашель, задишка; Нечасто: бронхоспазм; Дуже рідко: еозинофільна пневмонія, риніт. З боку травної системи: - Часто: запор, нудота, блювання, біль у животі, порушення смаку, диспепсія, діарея; Нечасто: сухість слизової оболонки ротової порожнини; Дуже рідко панкреатит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів - дуже рідко: гепатит (холестатичний або цитолітичний). З боку шкірних покривів та підшкірно-жирової клітковини - Часто: свербіж шкіри, висип. Нечасто: ангіоневротичний набряк обличчя, губ, верхніх та нижніх кінцівок, слизових оболонок, язика, голосових складок та/або гортані; кропив'янка; Дуже рідко: мультиформна еритема; Нечасто: фотосенсибілізація, пухирчатка, підвищене потовиділення. З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини – часто: спазми м'язів; Нечасто: артралгія, міалгія. З боку нирок та сечовивідних шляхів: - Нечасто: ниркова недостатність; Дуже рідко: гостра ниркова недостатність. З боку репродуктивної системи – Нечасто: еректильна дисфункція. Загальні розлади та симптоми: - Часто: астенія; Нечасто: біль у грудній клітці, периферичні набряки, слабкість, лихоманка, падіння. Лабораторні показники - рідко: підвищення активності "печінкових" трансаміназ та білірубіну в сироватці крові; Нечасто: підвищення концентрації сечовини та креатиніну в плазмі крові. *Оцінку частоти небажаних реакцій, виявлених за спонтанними повідомленнями, проведено на підставі даних результатів клінічних досліджень. Небажані явища, зазначені у клінічних дослідженнях У дослідженні EUROPA проводилася реєстрація лише серйозних небажаних явищ. Серйозні небажані явища були відзначені у 16 (0,3%) пацієнтів у групі периндоприлу та у 12 (0,2%) пацієнтів у групі плацебо. У групі периндоприлу у 6 пацієнтів було відзначено виражене зниження артеріального тиску, у 3 пацієнтів – ангіоневротичний набряк, у 1 пацієнта – раптова зупинка серця. Частота відміни препарату через кашль, виражене зниження АТ або інших випадків непереносимості була вищою в групі периндоприлу порівняно з групою плацебо.Взаємодія з лікарськими засобамиДані клінічних досліджень показують, що подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) в результаті одночасного прийому інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену призводить до збільшення частоти виникнення таких небажаних явищ, як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія та порушення функції нирок недостатність), порівняно з ситуаціями, коли застосовується лише один препарат, що впливає на РААС. Лікарські засоби, що викликають гіперкаліємію Деякі лікарські препарати або препарати інших фармакологічних класів можуть підвищувати ризик розвитку гіперкаліємії: аліскірен та аліскіренвмісні препарати, солі калію, калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину II (АРА II), нестероїдні протизапальні препарати. циклоспорин або такролімус, тріметоприм. Поєднання цих лікарських препаратів підвищує ризик гіперкаліємії. Одночасне застосування протипоказане Аліскірен У пацієнтів з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок зростає ризик гіперкаліємії, погіршення функції нирок та підвищення частоти серцево-судинної захворюваності та смертності. Одночасне застосування не рекомендується Аліскірен У пацієнтів, які не мають цукрового діабету або порушення функції нирок, можливе підвищення ризику гіперкаліємії, погіршення функції нирок та підвищення частоти серцево-судинної захворюваності та смертності. Спільна терапія інгібіторами АПФ та антагоністами рецепторів ангіотензину У літературі повідомлялося, що у пацієнтів із встановленим атеросклеротичним захворюванням, серцевою недостатністю або цукровим діабетом з ураженням органів-мішеней, одночасна терапія інгібітором АПФ та АРА II пов'язана з вищою частотою розвитку артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та погіршення функції нирок. недостатність) порівняно із застосуванням лише одного препарату, що впливає на РААС. Подвійна блокада (наприклад, при поєднанні інгібітору АПФ з АРА II) повинна бути обмежена окремими випадками з ретельним моніторингом функції нирок, вмісту калію та АТ. Естрамустін Одночасне застосування може призвести до підвищення ризику побічних ефектів, таких як ангіоневротичний набряк. Калійзберігаючі діуретики (такі як тріамтерен, амілорид), солі калію Гіперкаліємія (з можливим летальним кінцем), особливо при порушенні функції нирок (додаткові ефекти, пов'язані з гіперкаліємією). Поєднання периндоприлу з вищезазначеними лікарськими засобами не рекомендується. Якщо, однак, одночасне застосування показано, їх слід застосовувати, дотримуючись запобіжних заходів і регулярно контролюючи вміст калію в сироватці крові. Особливості застосування спіронолактон при серцевій недостатності описані далі за текстом. Препарати літію При одночасному застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ може спостерігатися оборотне збільшення концентрації літію у сироватці крові та пов'язані з цим токсичні ефекти. Одночасне застосування периндоприлу та препаратів літію не рекомендується. За необхідності проведення такої терапії слід проводити регулярний контроль концентрації літію у плазмі. Одночасне застосування, яке потребує особливої обережності Гіпоглікемічні засоби (інсулін, гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо) Застосування інгібіторів АПФ може посилювати гіпоглікемічний ефект інсуліну та гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо аж до розвитку гіпоглікемії. Як правило, це спостерігається у перші тижні проведення одночасної терапії та у пацієнтів з порушенням функції нирок. Баклофен Посилює антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Слід ретельно контролювати рівень артеріального тиску і, у разі потреби, дозування гіпотензивних препаратів. Калійнесберігаючі діуретики У пацієнтів, які отримують діуретики, що особливо виводять рідину та/або солі, на початку терапії периндоприлом може спостерігатися надмірне зниження АТ, ризик розвитку якого можна зменшити шляхом відміни діуретичного засобу, заповненням втрати рідини або солей перед початком терапії периндоприлом, а також призначенням периндоприлу в низькій дозі з подальшим поступовим збільшенням. При артеріальній гіпертензії у пацієнтів, які отримують діуретики, особливо виводять рідину та/або солі, діуретики повинні бути або скасовані до початку застосування інгібітору АПФ (при цьому калійнесберігаючий діуретик може бути пізніше знову призначений), або інгібітор АПФ повинен бути призначений у низькій дозі з подальшим поступовим її збільшенням. При застосуванні діуретиків у разі хронічної серцевої недостатності інгібітор АПФ повинен бути призначений у низькій дозі, можливо після зменшення дози застосовуваного одночасно калійнесберігаючого діуретика. У всіх випадках функція нирок (концентрація креатиніну) повинна контролюватись у перші тижні застосування інгібіторів АПФ. Калійзберігаючі діуретики (еплеренон, спіронолактон) Застосування еплеренону або спіронолактону у дозах від 12,5 мг до 50 мг на добу та низьких доз інгібіторів АПФ: При терапії серцевої недостатності ІІ-ІV функціонального класу за класифікацією NYHA з фракцією викиду лівого шлуночка Перед застосуванням даної комбінації лікарських препаратів необхідно переконатися у відсутності гіперкаліємії та порушень функції нирок. Рекомендується регулярно контролювати концентрацію креатиніну та калію в крові: щотижня у перший місяць лікування та щомісяця у подальшому. НПЗЗ, включаючи високі дози ацетилсаліцилової кислоти (≥3 г/добу) Одночасне застосування інгібіторів АПФ з НПЗП (ацетилсаліцилова кислота в дозі, що чинить протизапальну дію, інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) та неселективні НПЗЗ), може призвести до зниження антигіпертензивної дії інгібіторів АПФ. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та НПЗЗ може призводити до погіршення функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності, та збільшення вмісту калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів із зниженою функцією нирок. Следует соблюдать осторожность при назначении данной комбинации, особенно у пожилых пациентов. Пациенты должны получать адекватное количество жидкости, и рекомендуется тщательно контролировать функцию почек, как в начале, так и в процессе лечения. Одновременное применение, которое требует определенной осторожности Гипотензивные препараты и вазодилататоры Антигипертензивный эффект периндоприла может усиливаться при одновременном применении с другими гипотензивными, сосудорасширяющими средствами, включая нитраты короткого и пролонгированного действия. Глиптины (линаглиптин, саксаглиптин, ситаглиптин, вилдаглиптин) Совместное применение с ингибиторами АПФ может повышать риск развития ангионевротического отека вследствие подавления активности дипептидилпептидазы IV (ДПП-IV) глиптином. Трициклические антидепрессанты, антипсихотические средства (нейролептики) и средства для общей анестезии Одновременное применение с ингибиторами АПФ может приводить к усилению антигипертензивного действия. Симпатомиметики Могут ослаблять антигипертензивный эффект ингибиторов АПФ. Препараты золота При применении ингибиторов АПФ, в том числе периндоприла, пациентами, получающими внутривенно препарат золота (натрия ауротиомалат), были описаны нитритоидные реакции симптомокомплекс, включающий в себя гиперемию кожи лица, тошноту, рвоту, артериальную гипотензию.Способ применения и дозыВнутрь, по 1 таблетке 1 раз в сутки, предпочтительно утром, перед едой. При выборе дозы следует учитывать особенности клинической ситуации и степень снижения АД на фоне проводимой терапии. Артериальная гипертензия Престаріум® А можна застосовувати як у монотерапії, так і у складі комбінованої терапії. Початкова доза, що рекомендується, становить 5 мг 1 раз на добу. У пацієнтів з вираженою активністю системи ренін-ангіотензин-альдостерон (особливо при реноваскулярній гіпертензії, гіповолемії та/або зниженні вмісту електролітів плазми крові, декомпенсації хронічної серцевої недостатності або тяжкого ступеня артеріальної гіпертензії) після прийому першої дози препарату може розвинутись виражене зниження артеріального тиску. На початку терапії такі пацієнти повинні перебувати під ретельним медичним наглядом. Початкова доза для таких пацієнтів становить 2,5 мг 1 раз на добу. У разі потреби через місяць після початку лікування можна збільшити дозу препарату до 10 мг 1 раз на добу. На початку терапії препаратом Престаріум А може виникати симптоматична артеріальна гіпотензія. У пацієнтів, які одночасно отримують діуретики, ризик розвитку артеріальної гіпотензії вищий у зв'язку з можливою гіповолемією та зниженням вмісту електролітів плазми крові. Слід бути обережними при застосуванні препарату Престаріум А у даної групи пацієнтів. Рекомендується припинити прийом діуретиків за 2-3 дні до передбачуваного початку терапії препаратом Престаріум® А. При неможливості відмінити діуретики, початкова доза Престаріуму А повинна становити 2,5 мг. При цьому необхідно контролювати функцію нирок та вміст калію у сироватці крові. Надалі, у разі потреби, доза препарату може бути збільшена. При необхідності прийом діуретиків можна відновити. У пацієнтів похилого віку лікування слід розпочинати з дози 2,5 мг на добу. При необхідності через місяць після початку терапії дозу можна збільшити до 5 мг на добу, а потім до максимальної дози – 10 мг на добу з урахуванням стану нирок. Максимальна добова доза становить 10 мг. Серцева недостатність Лікування пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю препаратом Престаріум® А у комбінації з калінейзберігаючими діуретиками та/або дигоксином та/або бета-адреноблокаторами, рекомендується починати під ретельним медичним наглядом, призначаючи препарат у початковій дозі 2,5 мг один раз на день, ут. Через два тижні лікування доза препарату може бути підвищена до 5 мг один раз на день за умови хорошої переносимості дози 2,5 мг та задовільної відповіді на терапію. У пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю, а також у пацієнтів із групи високого ризику (пацієнти з порушеною функцією нирок та тенденцією до порушення водноелектролітного балансу, пацієнти, які одночасно отримують діуретики та/або судиннорозширювально лікарські препарати), лікування має бути розпочато під ретельним медичним наглядом. У пацієнтів з високим ризиком розвитку симптоматичної артеріальної гіпотензії, наприклад, зі зниженим вмістом електролітів за наявності або без гіпонатріємії, з гіповолемією або з інтенсивною терапією діуретиками, перед початком прийому Престаріуму А, по можливості, перелічені стани повинні бути скориговані. Такі показники як величина АТ, функція нирок і вміст калію в плазмі повинні контролюватись як перед початком, так і в процесі терапії. Профілактика повторного інсульту (комбінована терапія з індапамідом) У пацієнтів з цереброваскулярними захворюваннями, в анамнезі, терапію препаратом Престаріум А слід починати з дози 2,5 мг протягом перших двох тижнів, потім, підвищуючи дозу до 5 мг протягом наступних двох тижнів до застосування індапаміду. Терапію слід розпочинати у будь-який (від двох тижнів до кількох років) час після перенесеного інсульту. ІХС: зниження ризику серцево-судинних ускладнень у пацієнтів, які раніше перенесли інфаркт міокарда та/або коронарну реваскуляризацію У пацієнтів із стабільним перебігом ІХС терапію препаратом Престаріум А слід починати з дози 5 мг 1 раз на добу. Через 2 тижні, при добрій переносимості препарату та з урахуванням стану функції нирок, доза може бути збільшена до 10 мг 1 раз на добу. Літнім пацієнтам слід розпочинати терапію з дози 2,5 мг 1 раз на добу протягом одного тижня, потім по 5 мг 1 раз на добу протягом наступного тижня. Потім з урахуванням стану функції нирок дозу можна збільшити до 10 мг 1 раз на добу. Збільшувати дозу препарату можна лише при його добрій переносимості у раніше рекомендованій дозі. Особливі групи пацієнтів Ниркова недостатність У пацієнтів із нирковою недостатністю дозу препарату слід підбирати з урахуванням кліренсу креатиніну (КК). Дозування препарату Престаріум® А при нирковій недостатності: КК більший або дорівнює 60 мл/хв. - рекомендована доза 5 мг на добу; КК понад 30 та менше 60 мл/хв. - рекомендована доза 2,5 мг на добу; КК більше 15 та менше 30 мл/хв. - рекомендована доза 2,5 мг за день; Пацієнти на гемодіалізі менше 15 мл/хв. - рекомендована доза 2,5 мг на день діалізу. * діалізний кліренс периндоприлату - 70 мл/хв. Препарат слід приймати після процедури діалізу. Печінкова недостатність Пацієнтам з порушенням функції печінки корекція дози не потрібна. Вік до 18 років Престаріум® А не слід призначати дітям та підліткам до 18 років через відсутність даних щодо ефективності та безпеки застосування препарату у пацієнтів цієї вікової групи. В даний час немає достатніх даних щодо безпеки та ефективності застосування периндоприлу у дітей та підлітків у віці до 18 років. Наявні дані, описані в розділі "Фармакодинаміка" не дозволяють робити рекомендації щодо способу застосування та дозування препарату у пацієнтів цієї вікової групи.ПередозуванняДані щодо передозування препарату обмежені. Симптоми: виражене зниження артеріального тиску, шок, порушення водно-електролітного балансу, ниркова недостатність, гіпервентиляція, тахікардія, відчуття серцебиття, брадикардія, запаморочення, неспокій, кашель. Лікування При вираженому зниженні артеріального тиску слід перевести пацієнта в положення "лежачи" на спині з піднятими ногами. За необхідності слід внутрішньовенно ввести 0,9% розчин хлориду натрію. При необхідності можна ввести внутрішньовенно розчин катехоламінів. Перин доприлат, активний метаболіт периндоприлу, можна видалити з організму шляхом діалізу. При розвитку стійкої до терапії брадикардії може знадобитися встановлення штучного водія ритму. Необхідно постійно контролювати показники основних життєвих функцій організму, концентрацію креатиніну та електролітів у сироватці крові.Запобіжні заходи та особливі вказівкиІХС: зниження ризику серцево-судинних ускладнень у пацієнтів, які раніше перенесли інфаркт міокарда та/або коронарну реваскуляризацію При розвитку нестабільної стенокардії протягом першого місяця терапії препаратом Престаріум А слід оцінити переваги та ризик до продовження терапії. Артеріальна гіпотензія Інгібітори АПФ можуть викликати різке зниження артеріального тиску. Симптоматична гіпотензія рідко розвивається у пацієнтів з неускладненим перебігом артеріальної гіпертензії. Ризик надмірного зниження АТ підвищений у пацієнтів зі зниженим ОЦК, що може відзначатися на фоні терапії діуретиками, при дотриманні суворої дієти без солі, гемодіалізі, діареї та блюванні, а також у пацієнтів з тяжким ступенем артеріальної гіпертензії з високою активністю реніну. Симптоматична артеріальна гіпотензія може спостерігатися у пацієнтів із клінічними проявами серцевої недостатності як з наявністю, так і без ниркової недостатності. Цей ризик більш ймовірний у пацієнтів із серцевою недостатністю тяжкого ступеня, як реакція на прийом "петлевих" діуретиків у високих дозах, гіпонатріємію або функціональну ниркову недостатність. У пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку симптоматичної артеріальної гіпотензії необхідно ретельно контролювати АТ, функцію нирок та вміст калію у сироватці крові під час терапії препаратом Престаріум® А. Подібний підхід застосовується і у пацієнтів з ІХС та цереброваскулярними захворюваннями, у яких виражена артеріальна гіпотензія може призвести до інфаркту міокарда або порушення мозкового кровообігу. У разі розвитку артеріальної гіпотензії пацієнт повинен бути переведений у положення "лежачи" на спині з піднятими ногами. При необхідності слід заповнити об'єм циркулюючої крові за допомогою внутрішньовенного введення 0,9% розчину хлориду натрію. Минуща артеріальна гіпотензія не є перешкодою для подальшого прийому препарату. Після відновлення ОЦК та АТ лікування може бути продовжено. У деяких пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН) та нормальним або зниженим АТ Престаріум® А може спричиняти додаткове зниження АТ. Цей ефект передбачуваний і не вимагає припинення терапії. При появі симптомів вираженого зниження артеріального тиску слід зменшити дозу препарату або припинити його прийом. Мітральний стеноз / аортальний стеноз / гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія Престаріум А, як і інші інгібітори АПФ, повинен з обережністю призначатися пацієнтам з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка (аортальний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія), а також пацієнтам з мітральним стенозом. Порушення функції нирок Пацієнтам з нирковою недостатністю (КК менше 60 мл/хв) початкову дозу препарату Престаріум А вибирають залежно від значення КК і потім залежно від терапевтичного ефекту. Для таких пацієнтів необхідний регулярний контроль концентрації креатиніну та калію у сироватці крові. Артеріальна гіпотензія, яка іноді розвивається на початку прийому інгібіторів АПФ у пацієнтів із симптоматичною ХСН, може призвести до погіршення функції нирок. Можливий розвиток гострої ниркової недостатності, як правило, оборотний. У пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки (особливо за наявності ниркової недостатності) на фоні терапії інгібіторами АПФ можливе підвищення концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові, що зазвичай відбувається при відміні терапії. Додаткова наявність реноваскулярної гіпертензії обумовлює підвищений ризик розвинута тяжкої артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності у таких пацієнтів. Лікування таких пацієнтів починають під ретельним медичним наглядом із застосуванням низьких доз препарату та подальшим адекватним підбором доз. Слід тимчасово припинити лікування діуретиками та проводити регулярний контроль вмісту калію та креатиніну в плазмі протягом перших кількох тижнів терапії. У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією без вказівки на наявність попереднього захворювання судин нирок може підвищуватись концентрація сечовини та креатиніну у сироватці крові, особливо при одночасному застосуванні діуретичних засобів. Дані зміни зазвичай виражені незначно і мають оборотний характер. Ймовірність розвитку цих порушень вища у пацієнтів з нирковою недостатністю в анамнезі. У таких випадках може знадобитися відміна або зменшення дози Престаріуму А та/або діуретика. Гемодіаліз У пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі з використанням високопроточних мембран, були виявлені випадки розвитку анафілактичних реакцій на фоні терапії інгібіторами АПФ. Слід уникати призначення інгібіторів АПФ при використанні такого типу мембран. У таких ситуаціях слід розглянути можливість призначення гіпотензивного препарату іншого класу або використання діалізної мембрани іншого типу. Трансплантація нирки Дані про застосування Престаріуму А у пацієнтів після трансплантації нирки відсутні. Підвищена чутливість/ ангіоневротичний набряк При прийомі інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу, в окремих випадках і в будь-якому періоді терапії може спостерігатися розвиток ангіоневротичного набряку обличчя, верхніх і нижніх кінцівок, губ, слизових оболонок, язика, голосових складок та/або гортані (див. розділ "Побічна дія"). При появі симптомів прийом препарату має бути негайно припинено, а пацієнт повинен спостерігатися доти, доки ознаки набряку не зникнуть повністю. Якщо набряк зачіпає лише обличчя та губи, то його прояви зазвичай проходять самостійно, хоча для лікування симптомів можуть застосовуватись антигістамінні засоби. Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком гортані, може призвести до смерті. Набряк мови, голосових складок або гортані може призвести до обструкції дихальних шляхів. При появі таких симптомів потрібна невідкладна терапія, у тому числі підшкірне введення епінефрину (адреналіну) та/або забезпечення прохідності дихальних шляхів. Пацієнт повинен перебувати під медичним наглядом до повного та стійкого зникнення симптомів. У пацієнтів з ангіоневротичним набряком в анамнезі, не пов'язаним із прийомом інгібіторів АЛФ, може бути підвищений ризик розвитку при прийомі препаратів цієї групи. У поодиноких випадках на тлі терапії інгібіторами АЛФ розвивався ангіоневротичний набряк кишечника. При цьому у пацієнтів відзначався біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні з нудотою та блюванням, у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальному рівні С1-естерази. Діагноз встановлювався за допомогою комп'ютерної томографії черевної порожнини, ультразвукового дослідження або за хірургічного втручання. Симптоми зникали після припинення інгібіторів АПФ. Тому у пацієнтів з болем у животі, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні диференціальної діагностики необхідно враховувати можливість розвитку ангіоневротичного набряку кишечника. Анафілактоїдні реакції при проведенні аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні процедури аферезу ЛПНЩ з використанням декстран сульфату можуть розвиватися анафілактоїдні реакції, що загрожують життю. Для запобігання анафілактоїдної реакції слід тимчасово припинити терапію інгібітором АПФ перед кожною процедурою аферезу. Анафілактоїдні реакції при проведенні десенсибілізації Є окремі повідомлення про розвиток анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ під час десенсибілізуючої терапії, наприклад, отрутою перетинчастокрилих комах. У цих пацієнтів подібні реакції вдавалося запобігти шляхом тимчасової відміни інгібіторів АПФ, але при випадковому чи неакуратному відновленні лікування реакції могли розвинутися знову. Порушення функції печінки У поодиноких випадках на фоні прийому інгібіторів АПФ спостерігався синдром розвитку холестатичної жовтяниці з переходом у фульмінантний некроз печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому незрозумілий. При появі жовтяниці або значному підвищенні активності печінкових ферментів на фоні прийому інгібіторів АПФ слід припинити прийом препарату, пацієнт повинен перебувати під відповідним медичним наглядом. Нейтропенія/агранулоцитоз/тромбоцитопенія/анемія На фоні прийому інгібіторів АПФ можуть виникати нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопенія та анемія. У пацієнтів з нормальною функцією нирок та за відсутності інших обтяжливих факторів нейтропенія розвивається рідко. З особливою обережністю слід застосовувати Престаріум® А у пацієнтів із системними захворюваннями сполучної тканини, на фоні прийому імунодепресантів, алопуринолу або прокаїнаміду, або при поєднанні цих факторів ризику, особливо за наявності вихідного порушення функції нирок. У деяких пацієнтів виникали важкі інфекції, у ряді випадків стійкі до інтенсивної антибіотикотерапії. При призначенні препарату Престаріум А таким пацієнтам рекомендується періодично контролювати вміст лейкоцитів у крові. Пацієнти повинні повідомляти лікаря про будь-які ознаки інфекційних захворювань (наприклад, біль у горлі, гарячка). Етнічні відмінності Слід враховувати, що у пацієнтів негроїдної раси ризик розвитку ангіоневротичного набряку є вищим. Як і інші інгібітори АПФ, Престаріум А менш ефективний щодо зниження АТ у пацієнтів негроїдної раси. Даний ефект пов'язаний з вираженим переважанням низькоренінового статусу у пацієнтів негроїдної раси з артеріальною гіпертензією. Кашель На тлі терапії інгібітором АПФ може виникати завзятий сухий кашель, який припиняється після відміни препарату. Це слід враховувати під час проведення диференціальної діагностики кашлю. Хірургічне втручання/загальна анестезія У пацієнтів, яким планується проведення великих операцій або застосування засобів для анестезії, що викликають гіпотензію, застосування периндоприлу може блокувати утворення ангіотензину II на тлі компенсаторного вивільнення реніну. Лікування слід припинити протягом доби до операції. При розвитку артеріальної гіпотензії за вказаним механізмом слід підтримувати артеріальний тиск шляхом заповнення ОЦК. Гіперкаліємія Гіперкаліємія може розвиватися під час лікування інгібіторами АПФ, у тому числі периндоприлом. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність, зниження функції нирок, вік старше 70 років, цукровий діабет, деякі супутні стани (дегідратація, гостра серцева недостатність, метаболічний ацидоз), одночасний прийом калійзберігаючих діуретиків (таких як спіронолактон та його похідне еплерен). , харчових добавок/препаратів калію або замінників харчових солей, що містять калій, а також застосування інших препаратів, що сприяють підвищенню вмісту калію в крові (наприклад, гепарин). Застосування харчових добавок/препаратів калію, калійзберігаючих діуретиків, замінників харчових солей, що містять калій, може призвести до значного підвищення вмісту калію в крові, особливо у пацієнтів зі зниженою функцією нирок. Гіперкаліємія може призвести до серйозних, іноді фатальних порушень серцевого ритму. Якщо необхідний одночасний прийом Престаріуму А і зазначених вище препаратів, лікування має проводитися з обережністю на тлі регулярного контролю вмісту калію в сироватці крові. Пацієнти з цукровим діабетом При призначенні препарату пацієнтам з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсулін, протягом першого місяця терапії необхідно регулярно контролювати концентрацію глюкози в крові. Препарати літію Одночасне застосування Престаріуму А і препаратів літію не рекомендується. Калійзберігаючі діуретики, препарати калію, замінники харчової солі та харчові добавки. Не рекомендується одночасне призначення препарату Престаріум ® А та калійзберігаючих діуретиків, а також препаратів калію, замінників харчових солей, що містять калій та харчових добавок. Подвійна блокада РААС Є дані, що свідчать про те, що спільне застосування інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину II або аліскірену підвищує ризик гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Таким чином, подвійна блокада РААС шляхом спільного застосування інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину II або аліскірену не рекомендована. Якщо терапія за допомогою подвійної блокади визнана абсолютно необхідною, її слід проводити лише під строгим медичним контролем та при регулярному контролі функції нирок, вмісту електролітів у крові та артеріального тиску. Не слід застосовувати інгібітори АПФ у поєднанні з антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Престаріум®А слід з обережністю застосовувати пацієнтам, які керують автотранспортом та займаються видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкої реакції у зв'язку з небезпекою розвитку артеріальної гіпотензії та запаморочення.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
270,00 грн
199,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: периндоприлу аргініну 10 мг (6,790 мг у перерахуванні на периндоприл); Допоміжні речовини: ацесульфам калію 0,4 мг, аспартам 0,4 мг, магнію стеарат 0,8 мг, кремнію діоксид колоїдний безводний 0,8 мг, суха суміш лактози та крохмалю (лактози моногідрату 85%, крохмалю кукурудзяного 15%) 6 мг. По 30 таблеток у флакон з поліпропілену, з дозатором і пробкою, що містить гель поглинання. По 1 флакону по 30 таблеток з інструкцією з медичного застосування в картонну пачку з контролем першого розтину. По 29 або 30 таблеток у флакон з поліпропілену, з дозатором і пробкою, що містить гель поглинання. По 1 флакону по 29 або 30 таблеток з інструкцією з медичного застосування в картонну пачку з контролем першого розтину.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки білого кольору.Фармакотерапевтична групаАПФ інгібітор.ФармакокінетикаВсмоктування При прийомі периндоприл швидко всмоктується в шлунково-кишковому тракті, максимальна концентрація (Сmах) у плазмі крові досягається через 1 год. Період напіввиведення (Т1/2) периндоприлу з плазми крові становить 1 год. Периндоприл не має фармакологічної активності. Приблизно 27% загальної кількості абсорбованого периндоприлу потрапляє в кровотік у вигляді активного метаболіту периндоприлату. Крім периндоприлату, утворюються ще 5 метаболітів, які не мають фармакологічної активності. Схах периндоприлату в плазмі крові досягається через 3-4 години після прийому внутрішньо. Прийом їжі уповільнює перетворення периндоприлу на периндоприлат, таким чином, впливаючи на біодоступність. Тому препарат слід приймати внутрішньо 1 раз на добу, вранці, перед їдою. Було показано, що залежність між дозою периндоприлу та концентрацією його у плазмі має лінійний характер. Розподіл Об'єм розподілу вільного периндоприлату становить приблизно 0,2 л/кг. Зв'язок периндоприлату з білками плазми крові, головним чином з АПФ, становить 20%, і має дозозалежний характер. Виведення Периндоприлат виводиться з організму нирками і кінцевий період напіввиведення вільної фракції становить приблизно 17 годин, в результаті рівноважний стан досягається протягом 4 діб.ФармакодинамікаМеханізм дії Периндоприл - інгібітор ферменту, що перетворює ангіотензин I на ангіотензин II. АПФ, або кініназа II, є екзопептидазою, яка здійснює як перетворення ангіотензину I на судинозвужувальну речовину ангіотензин II, так і руйнування брадикініну, що має судинорозширювальну дію, до неактивного гептапептиду. Інгібування АПФ призводить до зниження концентрації ангіотензину II у плазмі крові, що спричиняє збільшення активності реніну плазми крові (за механізмом "негативного зворотного зв'язку") та зменшення секреції альдостерону. Оскільки ангіотензинперетворюючий фермент інактивує брадикінін, пригнічення АПФ супроводжується підвищенням активності як циркулюючої, так і тканинної калікреїн-кінінової системи, при цьому також активується система простагландинів. Можливо, що цей ефект є частиною механізму антигіпертензивної дії інгібіторів АПФ, а також механізм розвитку деяких побічних ефектів препаратів даного класу (наприклад, кашлю). Периндоприл має терапевтичну дію завдяки активному метаболіту периндоприлату. Інші метаболіти не мають інгібуючої дії щодо АПФ in vitro. Клінічна ефективність та безпека Артеріальна гіпертензія Периндоприл ефективний у терапії артеріальної гіпертензії будь-якого ступеня тяжкості. На фоні застосування препарату відзначається зниження як систолічного, так і діастолічного артеріального тиску (АТ) у положенні пацієнта "лежачи" та "стоячи". Периндоприл зменшує загальний периферичний судинний опір (ОПСС), що призводить до зниження артеріального тиску, при цьому периферичний кровотік прискорюється без зміни частоти серцевих скорочень (ЧСС). Як правило, периндоприл призводить до збільшення ниркового кровотоку, швидкість клубочкової фільтрації при цьому не змінюється. Антигіпертензивна дія препарату досягає максимуму через 4-6 годин після одноразового прийому внутрішньо та зберігається протягом 24 годин. Через 24 години після прийому внутрішньо спостерігається виражене (порядку 87-100%) залишкове інгібування АПФ. Зниження АТ досягається досить швидко. У пацієнтів із позитивною відповіддю на лікування нормалізація АТ настає протягом місяця та зберігається без розвитку тахіфілаксії. Припинення лікування не супроводжується розвитком ефекту "рикошету". Периндоприл має судинорозширювальну дію, сприяє відновленню еластичності великих артерій та структури судинної стінки дрібних артерій, а також зменшує гіпертрофію лівого шлуночка. Одночасне призначення тіазидних діуретиків посилює вираженість антигіпертензивного ефекту. Крім цього, комбінування інгібітору АПФ та тіазидного діуретика також призводить до зниження ризику розвитку гіпокаліємії на фоні прийому діуретиків. Цереброваскулярні захворювання Результати дослідження ПРОГРЕС, де оцінювався вплив активної терапії периндоприлом (монотерапія або у комбінації з індапамідом) протягом 4 років на ризик розвитку повторного інсульту у пацієнтів, які мають цереброваскулярні захворювання в анамнезі. Після вступного періоду застосування периндоприлу третбутиламіну по 2 мг (еквівалентно периндоприлу аргініну 2,5 мг) один раз на день протягом двох тижнів і потім по 4 мг (еквівалентно периндоприлу аргініну 5 мг) один раз на день протягом наступних двох тижнів, 6105 пацієнтів були рандомізовані на дві групи: плацебо (n=3054) та периндоприл третбутиламін по 4 мг (відповідає 5 мг периндоприлу аргініну) (монотерапія) або у комбінації з індапамідом (n=3051). Індапамід додатково призначався пацієнтам, які не мали прямих показань або протипоказань для застосування діуретиків. Ця терапія призначалася додатково до стандартної терапії інсульту та/або артеріальної гіпертензії або інших патологічних станів. Усі рандомізовані пацієнти мали в анамнезі цереброваскулярні захворювання (інсульт або транзиторну ішемічну атаку) протягом останніх 5 років. Величина АТ не була критерієм включення: 2916 пацієнтів мали артеріальну гіпертензію та 3189 – нормальний АТ. Після 3,9 років терапії величина АТ (систолічний/діастолічний) знизилася в середньому на 9,0/4,0 мм рт.ст. Також було показано значне зниження ризику виникнення повторного інсульту (як ішемічного, так і геморагічного) близько 28% порівняно з плацебо (10,1% та 13,8%). Додатково було показано значне зниження ризику: фатальних чи призводять до інвалідизації інсультів; основних серцево-судинних ускладнень, включаючи інфаркт міокарда, у т.ч. з летальним кінцем; деменції, пов'язаної з інсультом; серйозні погіршення когнітивних функцій. Це було відзначено як у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, так і при нормальному артеріальному тиску, незалежно від віку, статі, наявності або відсутності цукрового діабету та типу інсульту. Стабільна ішемічна хвороба серця (ІХС) Ефективність – застосування периндоприлу у пацієнтів (12218 пацієнтів віком від 18 років) зі стабільною ІХС без клінічних симптомів хронічної серцевої недостатності вивчалась у ході 4-річного дослідження. 90% учасників дослідження раніше перенесли гострий інфаркт міокарда та/або процедуру реваскуляризації. Більшість пацієнтів отримали крім досліджуваного препарату стандартну терапію, включаючи антиагреганти, гіполіпідемічні засоби та бета-адреноблокатори. Як основний критерій ефективності була обрана комбінована кінцева точка, що включає серцево-судинну смертність, нефатальний інфаркт міокарда та/або зупинку серця з успішною реанімацією. Терапія периндоприлу ербуміном у дозі 8 мг/добу (еквівалентно 10 мг периндоприлу аргініну) призводила до істотного зниження абсолютного ризику настання комбінованої кінцевої точки на 1,9% (зниження відносного ризику – 20%). У пацієнтів, які раніше перенесли інфаркт міокарда або процедуру реваскуляризації, зниження абсолютного ризику склало 2,2% (зниження відносного ризику – 22,4%) порівняно з групою плацебо. Пацієнти дитячого віку (до 18 років): Ефективність та безпека застосування периндоприлу у дітей та підлітків віком до 18 років не встановлена. Є дані клінічних досліджень за участю 62 пацієнтів з артеріальною гіпертензією у віці від 2 до 15 років зі швидкістю клубочкової фільтрації > 30 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла, які отримували периндоприл у дозі 0,07 мг/кг у середньому. Доза підбиралася індивідуально, залежно від загального стану пацієнта та показників його артеріального тиску у відповідь на терапію, при цьому максимальна доза становила 0,135 мг/кг/добу. 59 пацієнтів брали участь у дослідженні протягом 3-х місяців та 36 пацієнтів завершили продовжений період дослідження, який становив не менше 24 місяців (середня тривалість участі у дослідженні становила 44 місяці). Показники систолічного та діастолічного артеріального тиску залишалися стабільними протягом усього періоду дослідження (від моменту включення до дослідження до заключної оцінки) у пацієнтів, які раніше отримували інші гіпотензивні засоби, та знизилися у пацієнтів, які раніше не отримували гіпотензивну терапію. Більше 75% дітей при останньому визначенні мали систолічний та діастолічний АТ менше 95-го перцентилю. Дані безпеки, отримані в цьому дослідженні, узгоджуються з вже наявною інформацією щодо безпеки застосування периндоприлу. Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) Є дані клінічних досліджень комбінованої терапії із застосуванням інгібітору АПФ та антагоніста рецептора ангіотензину II (АРА II). Проводилося клінічне дослідження за участю пацієнтів, які мають в анамнезі кардіоваскулярне або цереброваскулярне захворювання, або цукровий діабет 2 типу, що супроводжується підтвердженим ураженням органу-мішені, а також дослідження за участю пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу та діабетичною нефропатією. Дані досліджень не виявили значного позитивного впливу комбінованої терапії на виникнення ниркових та/або кардиваскулярних подій та на показники смертності, тоді як ризик розвитку гіперкаліємії, гострої ниркової недостатності та/або артеріальної гіпотензії збільшувався порівняно з монотерапією. Зважаючи на подібні внутрішньогрупові фармакодинамічні властивості інгібіторів АПФ та АРА II, ці результати можна очікувати для взаємодії будь-яких інших препаратів, представників класів інгібіторів АПФ та АРА II. Тому інгібітори АПФ та АРА II не слід застосовувати одночасно у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Є дані клінічного дослідження з вивчення позитивного впливу від додавання аліскірену до стандартної терапії інгібітором АПФ або АРА II у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та хронічним захворюванням нирок або кардіоваскулярним захворюванням або мають поєднання цих захворювань. Дослідження було припинено достроково у зв'язку з зростанням ризику виникнення несприятливих результатів. Кардіоваскулярна смерть та інсульт відзначалися частіше у групі пацієнтів, які отримують аліскірен, порівняно з групою плацебо; також небажані явища та серйозні небажані явища особливого інтересу (гіперкаліємія, артеріальна гіпотензія та порушення функції нирок) реєструвалися частіше у групі аліскірену, ніж у групі плацебо.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія; хронічна серцева недостатність; профілактика повторного інсульту (комбінована терапія з індапамідом) у пацієнтів, які перенесли інсульт або транзиторне порушення мозкового кровообігу за ішемічним типом; стабільна ІХС: зниження ризику серцево-судинних ускладнень у пацієнтів із стабільною ІХС.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до діючої речовини, інших інгібіторів АПФ та допоміжних речовин, що входять до складу препарату; ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) в анамнезі, пов'язаний з прийомом інгібітору АПФ; спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк; вагітність; період грудного вигодовування; одночасне застосування з аліскіренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ)) дефіцит лактази, непереносимість лактози, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю: двосторонній стеноз ниркових артерій або наявність тільки однієї функціонуючої нирки, ниркова недостатність, системні захворювання сполучної тканини (системний червоний вовчак, склеродермія та ін.), терапія імуносупресорами, алопуринолом, прокаїнамідом (ризик розвитку нейтропенії, (прийом діуретиків, безсольова дієта, блювота, діарея), стенокардія, цереброваскулярні захворювання, реноваскулярна гіпертензія, цукровий діабет, хронічна серцева недостатність IV функціонального класу за класифікацією NYHA, одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, калій, що містять хірургічне втручання/загальна анестезія, гемодіаліз з використанням високопроточних мембран, десенсибілізуюча терапія,аферез ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНГ), стан після трансплантації нирки, аортальний стеноз/мітральний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, застосування у пацієнтів негроїдної раси.Вагітність та лактаціяВагітність Престаріум А протипоказаний до застосування при вагітності. На даний момент немає незаперечних епідеміологічних даних про тератогенний ризик при прийомі інгібіторів АПФ у першому триместрі вагітності. Проте не можна виключити невелике збільшення ризику порушення розвитку плода. При плануванні вагітності або при її настанні під час застосування Престаріуму А слід негайно припинити прийом препарату і, при необхідності, призначити іншу гіпотензивну терапію з доведеним профілем безпеки застосування при вагітності. Відомо, що вплив інгібіторів АПФ на плід у ІІ та ІІІ триместрах вагітності може призводити до порушення його розвитку (зниження функції нирок, олігогідрамніон, уповільнення осифікації кісток черепа) та розвитку ускладнень у новонародженого (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія). Якщо пацієнтка отримувала інгібітори АПФ під час ІІ або ІІІ триместру вагітності, рекомендується провести ультразвукове обстеження для оцінки стану кісток черепа та функції нирок. Новонароджені, матері яких отримували інгібітори АПФ під час вагітності, повинні перебувати у спостереженні через ризик розвитку артеріальної гіпотензії. Період грудного вигодовування На даний момент не встановлено, чи виділяється периндоприл у грудне молоко. Внаслідок відсутності інформації щодо застосування периндоприлу у період грудного вигодовування його прийом не рекомендується. Переважно застосовувати інші препарати з більш вивченим профілем безпеки в період грудного вигодовування, особливо при вигодовуванні новонароджених або недоношених дітей. Фертильність У доклінічних дослідженнях було показано відсутність впливу периндоприлу на репродуктивну функцію у щурів обох статей.Побічна діяПрофіль безпеки периндоприлу узгоджується із профілем безпеки інгібіторів АПФ. Найчастішими небажаними явищами, про які повідомлялося в клінічних дослідженнях і які спостерігалися при застосуванні периндоприлу, є: запаморочення, головний біль, парестезія, вертиго, порушення зору, шум у вухах, надмірне зниження артеріального тиску, кашель, задишка, біль у животі, запор, діарея, порушення смаку, диспепсія, нудота, блювання, свербіж шкіри, висипання на шкірі, спазми м'язів і астенія. Частота побічних реакцій, зазначених у ході клінічних досліджень та/або післяреєстраційного застосування периндоприлу, наведена у вигляді наступної градації: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, З боку крові та лімфатичної системи - Нечасто*: еозинофілія; Дуже рідко: зниження гемоглобіну та гематокриту, тромбоцитопенія, лейкопенія/нейтропенія, агранулоцитоз, панцитопенія, гемолітична анемія у пацієнтів із вродженим дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Метаболічні порушення - Нечасто*: гіпоглікемія, гіперкаліємія, оборотна після відміни препарату, гіпонатріємія. З боку центральної нервової системи: - Часто: парестезія, головний біль, запаморочення, вертиго; Нечасто: порушення сну, лабільність настрою, сонливість*, непритомність*; Дуже рідко: сплутаність свідомості. З боку органу зору: - Часто: порушення зору. З боку органу слуху: - Часто: шум у вухах. З боку серцево-судинної системи: - часто: надмірне зниження АТ і пов'язані з цим симптоми; Нечасто: васкуліт, тахікардія, відчуття серцебиття; Дуже рідко: порушення серцевого ритму, стенокардія, інфаркт міокарда та інсульт, можливо, внаслідок надмірного зниження артеріального тиску у пацієнтів із групи високого ризику. З боку дихальної системи: - Часто: кашель, задишка; Нечасто: бронхоспазм; Дуже рідко: еозинофільна пневмонія, риніт. З боку травної системи: - Часто: запор, нудота, блювання, біль у животі, порушення смаку, диспепсія, діарея; Нечасто: сухість слизової оболонки ротової порожнини; Дуже рідко панкреатит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів - дуже рідко: гепатит (холестатичний або цитолітичний). З боку шкірних покривів та підшкірно-жирової клітковини - Часто: свербіж шкіри, висип. Нечасто: ангіоневротичний набряк обличчя, губ, верхніх та нижніх кінцівок, слизових оболонок, язика, голосових складок та/або гортані; кропив'янка; Дуже рідко: мультиформна еритема; Нечасто: фотосенсибілізація, пухирчатка, підвищене потовиділення. З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини – часто: спазми м'язів; Нечасто: артралгія, міалгія. З боку нирок та сечовивідних шляхів: - Нечасто: ниркова недостатність; Дуже рідко: гостра ниркова недостатність. З боку репродуктивної системи – Нечасто: еректильна дисфункція. Загальні розлади та симптоми: - Часто: астенія; Нечасто: біль у грудній клітці, периферичні набряки, слабкість, лихоманка, падіння. Лабораторні показники - рідко: підвищення активності "печінкових" трансаміназ та білірубіну в сироватці крові; Нечасто: підвищення концентрації сечовини та креатиніну в плазмі крові. *Оцінку частоти небажаних реакцій, виявлених за спонтанними повідомленнями, проведено на підставі даних результатів клінічних досліджень. Небажані явища, зазначені у клінічних дослідженнях У дослідженні EUROPA проводилася реєстрація лише серйозних небажаних явищ. Серйозні небажані явища були відзначені у 16 (0,3%) пацієнтів у групі периндоприлу та у 12 (0,2%) пацієнтів у групі плацебо. У групі периндоприлу у 6 пацієнтів було відзначено виражене зниження артеріального тиску, у 3 пацієнтів – ангіоневротичний набряк, у 1 пацієнта – раптова зупинка серця. Частота відміни препарату через кашль, виражене зниження АТ або інших випадків непереносимості була вищою в групі периндоприлу порівняно з групою плацебо.Взаємодія з лікарськими засобамиДані клінічних досліджень показують, що подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) в результаті одночасного прийому інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену призводить до збільшення частоти виникнення таких небажаних явищ, як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія та порушення функції нирок недостатність), порівняно з ситуаціями, коли застосовується лише один препарат, що впливає на РААС. Лікарські засоби, що викликають гіперкаліємію Деякі лікарські препарати або препарати інших фармакологічних класів можуть підвищувати ризик розвитку гіперкаліємії: аліскірен та аліскіренвмісні препарати, солі калію, калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину II (АРА II), нестероїдні протизапальні препарати. циклоспорин або такролімус, тріметоприм. Поєднання цих лікарських препаратів підвищує ризик гіперкаліємії. Одночасне застосування протипоказане Аліскірен У пацієнтів з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок зростає ризик гіперкаліємії, погіршення функції нирок та підвищення частоти серцево-судинної захворюваності та смертності. Одночасне застосування не рекомендується Аліскірен У пацієнтів, які не мають цукрового діабету або порушення функції нирок, можливе підвищення ризику гіперкаліємії, погіршення функції нирок та підвищення частоти серцево-судинної захворюваності та смертності. Спільна терапія інгібіторами АПФ та антагоністами рецепторів ангіотензину У літературі повідомлялося, що у пацієнтів із встановленим атеросклеротичним захворюванням, серцевою недостатністю або цукровим діабетом з ураженням органів-мішеней, одночасна терапія інгібітором АПФ та АРА II пов'язана з вищою частотою розвитку артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та погіршення функції нирок. недостатність) порівняно із застосуванням лише одного препарату, що впливає на РААС. Подвійна блокада (наприклад, при поєднанні інгібітору АПФ з АРА II) повинна бути обмежена окремими випадками з ретельним моніторингом функції нирок, вмісту калію та АТ. Естрамустін Одночасне застосування може призвести до підвищення ризику побічних ефектів, таких як ангіоневротичний набряк. Калійзберігаючі діуретики (такі як тріамтерен, амілорид), солі калію Гіперкаліємія (з можливим летальним кінцем), особливо при порушенні функції нирок (додаткові ефекти, пов'язані з гіперкаліємією). Поєднання периндоприлу з вищезазначеними лікарськими засобами не рекомендується. Якщо, однак, одночасне застосування показано, їх слід застосовувати, дотримуючись запобіжних заходів і регулярно контролюючи вміст калію в сироватці крові. Особливості застосування спіронолактон при серцевій недостатності описані далі за текстом. Препарати літію При одночасному застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ може спостерігатися оборотне збільшення концентрації літію у сироватці крові та пов'язані з цим токсичні ефекти. Одночасне застосування периндоприлу та препаратів літію не рекомендується. За необхідності проведення такої терапії слід проводити регулярний контроль концентрації літію у плазмі. Одночасне застосування, яке потребує особливої обережності Гіпоглікемічні засоби (інсулін, гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо) Застосування інгібіторів АПФ може посилювати гіпоглікемічний ефект інсуліну та гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо аж до розвитку гіпоглікемії. Як правило, це спостерігається у перші тижні проведення одночасної терапії та у пацієнтів з порушенням функції нирок. Баклофен Посилює антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Слід ретельно контролювати рівень артеріального тиску і, у разі потреби, дозування гіпотензивних препаратів. Калійнесберігаючі діуретики У пацієнтів, які отримують діуретики, що особливо виводять рідину та/або солі, на початку терапії периндоприлом може спостерігатися надмірне зниження АТ, ризик розвитку якого можна зменшити шляхом відміни діуретичного засобу, заповненням втрати рідини або солей перед початком терапії периндоприлом, а також призначенням периндоприлу в низькій дозі з подальшим поступовим збільшенням. При артеріальній гіпертензії у пацієнтів, які отримують діуретики, особливо виводять рідину та/або солі, діуретики повинні бути або скасовані до початку застосування інгібітору АПФ (при цьому калійнесберігаючий діуретик може бути пізніше знову призначений), або інгібітор АПФ повинен бути призначений у низькій дозі з подальшим поступовим її збільшенням. При застосуванні діуретиків у разі хронічної серцевої недостатності інгібітор АПФ повинен бути призначений у низькій дозі, можливо після зменшення дози застосовуваного одночасно калійнесберігаючого діуретика. У всіх випадках функція нирок (концентрація креатиніну) повинна контролюватись у перші тижні застосування інгібіторів АПФ. Калійзберігаючі діуретики (еплеренон, спіронолактон) Застосування еплеренону або спіронолактону у дозах від 12,5 мг до 50 мг на добу та низьких доз інгібіторів АПФ: При терапії серцевої недостатності ІІ-ІV функціонального класу за класифікацією NYHA з фракцією викиду лівого шлуночка Перед застосуванням даної комбінації лікарських препаратів необхідно переконатися у відсутності гіперкаліємії та порушень функції нирок. Рекомендується регулярно контролювати концентрацію креатиніну та калію в крові: щотижня у перший місяць лікування та щомісяця у подальшому. НПЗЗ, включаючи високі дози ацетилсаліцилової кислоти (≥3 г/добу) Одночасне застосування інгібіторів АПФ з НПЗП (ацетилсаліцилова кислота в дозі, що чинить протизапальну дію, інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) та неселективні НПЗЗ), може призвести до зниження антигіпертензивної дії інгібіторів АПФ. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та НПЗЗ може призводити до погіршення функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності, та збільшення вмісту калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів із зниженою функцією нирок. Слід бути обережними при призначенні даної комбінації, особливо у літніх пацієнтів. Пацієнти повинні отримувати адекватну кількість рідини, і рекомендується ретельно контролювати функцію нирок як на початку, так і в процесі лікування. Одночасне застосування, яке потребує певної обережності Гіпотензивні препарати та вазодилататори Антигіпертензивний ефект периндоприлу може посилюватися при одночасному застосуванні з іншими гіпотензивними, судиннорозширювальними засобами, включаючи нітрати короткої та пролонгованої дії. Гліптини (лінагліптин, саксагліптин, сітагліптин, віллдагліптин) Спільне застосування з інгібіторами АПФ може підвищувати ризик ангіоневротичного набряку внаслідок пригнічення активності дипептидилпептидази IV (ДПП-IV) гліптином. Трициклічні антидепресанти, антипсихотичні засоби (нейролептики) та засоби для загальної анестезії Одночасне застосування з інгібіторами АПФ може призводити до посилення антигіпертензивної дії. Симпатоміметики Можуть послаблювати антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Препарати золота При застосуванні інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу, пацієнтами, які отримують внутрішньовенно препарат золота (натрію ауротіомалат), були описані нітритоїдні реакції симптомокомплекс, що включає гіперемію шкіри обличчя, нудоту, блювання, артеріальну гіпотензію.Спосіб застосування та дозиВсередину по 1 таблетці 1 раз на добу, переважно вранці, перед їдою. При виборі дози слід враховувати особливості клінічної ситуації та ступінь зниження АТ на фоні терапії, що проводиться. Артеріальна гіпертензія Престаріум® А можна застосовувати як у монотерапії, так і у складі комбінованої терапії. Початкова доза, що рекомендується, становить 5 мг 1 раз на добу. У пацієнтів з вираженою активністю системи ренін-ангіотензин-альдостерон (особливо при реноваскулярній гіпертензії, гіповолемії та/або зниженні вмісту електролітів плазми крові, декомпенсації хронічної серцевої недостатності або тяжкого ступеня артеріальної гіпертензії) після прийому першої дози препарату може розвинутись виражене зниження артеріального тиску. На початку терапії такі пацієнти повинні перебувати під ретельним медичним наглядом. Початкова доза для таких пацієнтів становить 2,5 мг 1 раз на добу. У разі потреби через місяць після початку лікування можна збільшити дозу препарату до 10 мг 1 раз на добу. На початку терапії препаратом Престаріум А може виникати симптоматична артеріальна гіпотензія. У пацієнтів, які одночасно отримують діуретики, ризик розвитку артеріальної гіпотензії вищий у зв'язку з можливою гіповолемією та зниженням вмісту електролітів плазми крові. Слід бути обережними при застосуванні препарату Престаріум А у даної групи пацієнтів. Рекомендується припинити прийом діуретиків за 2-3 дні до передбачуваного початку терапії препаратом Престаріум® А. При неможливості відмінити діуретики, початкова доза Престаріуму А повинна становити 2,5 мг. При цьому необхідно контролювати функцію нирок та вміст калію у сироватці крові. Надалі, у разі потреби, доза препарату може бути збільшена. При необхідності прийом діуретиків можна відновити. У пацієнтів похилого віку лікування слід розпочинати з дози 2,5 мг на добу. При необхідності через місяць після початку терапії дозу можна збільшити до 5 мг на добу, а потім до максимальної дози – 10 мг на добу з урахуванням стану нирок. Максимальна добова доза становить 10 мг. Серцева недостатність Лікування пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю препаратом Престаріум® А у комбінації з калінейзберігаючими діуретиками та/або дигоксином та/або бета-адреноблокаторами, рекомендується починати під ретельним медичним наглядом, призначаючи препарат у початковій дозі 2,5 мг один раз на день, ут. Через два тижні лікування доза препарату може бути підвищена до 5 мг один раз на день за умови хорошої переносимості дози 2,5 мг та задовільної відповіді на терапію. У пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю, а також у пацієнтів із групи високого ризику (пацієнти з порушеною функцією нирок та тенденцією до порушення водноелектролітного балансу, пацієнти, які одночасно отримують діуретики та/або судиннорозширювально лікарські препарати), лікування має бути розпочато під ретельним медичним наглядом. У пацієнтів з високим ризиком розвитку симптоматичної артеріальної гіпотензії, наприклад, зі зниженим вмістом електролітів за наявності або без гіпонатріємії, з гіповолемією або з інтенсивною терапією діуретиками, перед початком прийому Престаріуму А, по можливості, перелічені стани повинні бути скориговані. Такі показники як величина АТ, функція нирок і вміст калію в плазмі повинні контролюватись як перед початком, так і в процесі терапії. Профілактика повторного інсульту (комбінована терапія з індапамідом) У пацієнтів з цереброваскулярними захворюваннями, в анамнезі, терапію препаратом Престаріум А слід починати з дози 2,5 мг протягом перших двох тижнів, потім, підвищуючи дозу до 5 мг протягом наступних двох тижнів до застосування індапаміду. Терапію слід розпочинати у будь-який (від двох тижнів до кількох років) час після перенесеного інсульту. ІХС: зниження ризику серцево-судинних ускладнень у пацієнтів, які раніше перенесли інфаркт міокарда та/або коронарну реваскуляризацію У пацієнтів із стабільним перебігом ІХС терапію препаратом Престаріум А слід починати з дози 5 мг 1 раз на добу. Через 2 тижні, при добрій переносимості препарату та з урахуванням стану функції нирок, доза може бути збільшена до 10 мг 1 раз на добу. Літнім пацієнтам слід розпочинати терапію з дози 2,5 мг 1 раз на добу протягом одного тижня, потім по 5 мг 1 раз на добу протягом наступного тижня. Потім з урахуванням стану функції нирок дозу можна збільшити до 10 мг 1 раз на добу. Збільшувати дозу препарату можна лише при його добрій переносимості у раніше рекомендованій дозі. Особливі групи пацієнтів Ниркова недостатність У пацієнтів із нирковою недостатністю дозу препарату слід підбирати з урахуванням кліренсу креатиніну (КК). Дозування препарату Престаріум® А при нирковій недостатності: КК більший або дорівнює 60 мл/хв. - рекомендована доза 5 мг на добу; КК понад 30 та менше 60 мл/хв. - рекомендована доза 2,5 мг на добу; КК більше 15 та менше 30 мл/хв. - рекомендована доза 2,5 мг за день; Пацієнти на гемодіалізі менше 15 мл/хв. - рекомендована доза 2,5 мг на день діалізу. * діалізний кліренс периндоприлату - 70 мл/хв. Препарат слід приймати після процедури діалізу. Печінкова недостатність Пацієнтам з порушенням функції печінки корекція дози не потрібна. Вік до 18 років Престаріум® А не слід призначати дітям та підліткам до 18 років через відсутність даних щодо ефективності та безпеки застосування препарату у пацієнтів цієї вікової групи. В даний час немає достатніх даних щодо безпеки та ефективності застосування периндоприлу у дітей та підлітків у віці до 18 років. Наявні дані, описані в розділі "Фармакодинаміка" не дозволяють робити рекомендації щодо способу застосування та дозування препарату у пацієнтів цієї вікової групи.ПередозуванняДані щодо передозування препарату обмежені. Симптоми: виражене зниження артеріального тиску, шок, порушення водно-електролітного балансу, ниркова недостатність, гіпервентиляція, тахікардія, відчуття серцебиття, брадикардія, запаморочення, неспокій, кашель. Лікування При вираженому зниженні артеріального тиску слід перевести пацієнта в положення "лежачи" на спині з піднятими ногами. За необхідності слід внутрішньовенно ввести 0,9% розчин хлориду натрію. При необхідності можна ввести внутрішньовенно розчин катехоламінів. Перин доприлат, активний метаболіт периндоприлу, можна видалити з організму шляхом діалізу. При розвитку стійкої до терапії брадикардії може знадобитися встановлення штучного водія ритму. Необхідно постійно контролювати показники основних життєвих функцій організму, концентрацію креатиніну та електролітів у сироватці крові.Запобіжні заходи та особливі вказівкиІХС: зниження ризику серцево-судинних ускладнень у пацієнтів, які раніше перенесли інфаркт міокарда та/або коронарну реваскуляризацію При розвитку нестабільної стенокардії протягом першого місяця терапії препаратом Престаріум А слід оцінити переваги та ризик до продовження терапії. Артеріальна гіпотензія Інгібітори АПФ можуть викликати різке зниження артеріального тиску. Симптоматична гіпотензія рідко розвивається у пацієнтів з неускладненим перебігом артеріальної гіпертензії. Ризик надмірного зниження АТ підвищений у пацієнтів зі зниженим ОЦК, що може відзначатися на фоні терапії діуретиками, при дотриманні суворої дієти без солі, гемодіалізі, діареї та блюванні, а також у пацієнтів з тяжким ступенем артеріальної гіпертензії з високою активністю реніну. Симптоматична артеріальна гіпотензія може спостерігатися у пацієнтів із клінічними проявами серцевої недостатності як з наявністю, так і без ниркової недостатності. Цей ризик більш ймовірний у пацієнтів із серцевою недостатністю тяжкого ступеня, як реакція на прийом "петлевих" діуретиків у високих дозах, гіпонатріємію або функціональну ниркову недостатність. У пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку симптоматичної артеріальної гіпотензії необхідно ретельно контролювати АТ, функцію нирок та вміст калію у сироватці крові під час терапії препаратом Престаріум® А. Подібний підхід застосовується і у пацієнтів з ІХС та цереброваскулярними захворюваннями, у яких виражена артеріальна гіпотензія може призвести до інфаркту міокарда або порушення мозкового кровообігу. У разі розвитку артеріальної гіпотензії пацієнт повинен бути переведений у положення "лежачи" на спині з піднятими ногами. При необхідності слід заповнити об'єм циркулюючої крові за допомогою внутрішньовенного введення 0,9% розчину хлориду натрію. Минуща артеріальна гіпотензія не є перешкодою для подальшого прийому препарату. Після відновлення ОЦК та АТ лікування може бути продовжено. У деяких пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН) та нормальним або зниженим АТ Престаріум® А може спричиняти додаткове зниження АТ. Цей ефект передбачуваний і не вимагає припинення терапії. При появі симптомів вираженого зниження артеріального тиску слід зменшити дозу препарату або припинити його прийом. Мітральний стеноз / аортальний стеноз / гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія Престаріум А, як і інші інгібітори АПФ, повинен з обережністю призначатися пацієнтам з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка (аортальний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія), а також пацієнтам з мітральним стенозом. Порушення функції нирок Пацієнтам з нирковою недостатністю (КК менше 60 мл/хв) початкову дозу препарату Престаріум А вибирають залежно від значення КК і потім залежно від терапевтичного ефекту. Для таких пацієнтів необхідний регулярний контроль концентрації креатиніну та калію у сироватці крові. Артеріальна гіпотензія, яка іноді розвивається на початку прийому інгібіторів АПФ у пацієнтів із симптоматичною ХСН, може призвести до погіршення функції нирок. Можливий розвиток гострої ниркової недостатності, як правило, оборотний. У пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки (особливо за наявності ниркової недостатності) на фоні терапії інгібіторами АПФ можливе підвищення концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові, що зазвичай відбувається при відміні терапії. Додаткова наявність реноваскулярної гіпертензії обумовлює підвищений ризик розвинута тяжкої артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності у таких пацієнтів. Лікування таких пацієнтів починають під ретельним медичним наглядом із застосуванням низьких доз препарату та подальшим адекватним підбором доз. Слід тимчасово припинити лікування діуретиками та проводити регулярний контроль вмісту калію та креатиніну в плазмі протягом перших кількох тижнів терапії. У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією без вказівки на наявність попереднього захворювання судин нирок може підвищуватись концентрація сечовини та креатиніну у сироватці крові, особливо при одночасному застосуванні діуретичних засобів. Дані зміни зазвичай виражені незначно і мають оборотний характер. Ймовірність розвитку цих порушень вища у пацієнтів з нирковою недостатністю в анамнезі. У таких випадках може знадобитися відміна або зменшення дози Престаріуму А та/або діуретика. Гемодіаліз У пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі з використанням високопроточних мембран, були виявлені випадки розвитку анафілактичних реакцій на фоні терапії інгібіторами АПФ. Слід уникати призначення інгібіторів АПФ при використанні такого типу мембран. У таких ситуаціях слід розглянути можливість призначення гіпотензивного препарату іншого класу або використання діалізної мембрани іншого типу. Трансплантація нирки Дані про застосування Престаріуму А у пацієнтів після трансплантації нирки відсутні. Підвищена чутливість/ ангіоневротичний набряк При прийомі інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу, в окремих випадках і в будь-якому періоді терапії може спостерігатися розвиток ангіоневротичного набряку обличчя, верхніх і нижніх кінцівок, губ, слизових оболонок, язика, голосових складок та/або гортані (див. розділ "Побічна дія"). При появі симптомів прийом препарату має бути негайно припинено, а пацієнт повинен спостерігатися доти, доки ознаки набряку не зникнуть повністю. Якщо набряк зачіпає лише обличчя та губи, то його прояви зазвичай проходять самостійно, хоча для лікування симптомів можуть застосовуватись антигістамінні засоби. Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком гортані, може призвести до смерті. Набряк мови, голосових складок або гортані може призвести до обструкції дихальних шляхів. При появі таких симптомів потрібна невідкладна терапія, у тому числі підшкірне введення епінефрину (адреналіну) та/або забезпечення прохідності дихальних шляхів. Пацієнт повинен перебувати під медичним наглядом до повного та стійкого зникнення симптомів. У пацієнтів з ангіоневротичним набряком в анамнезі, не пов'язаним із прийомом інгібіторів АЛФ, може бути підвищений ризик розвитку при прийомі препаратів цієї групи. У поодиноких випадках на тлі терапії інгібіторами АЛФ розвивався ангіоневротичний набряк кишечника. При цьому у пацієнтів відзначався біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні з нудотою та блюванням, у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальному рівні С1-естерази. Діагноз встановлювався за допомогою комп'ютерної томографії черевної порожнини, ультразвукового дослідження або за хірургічного втручання. Симптоми зникали після припинення інгібіторів АПФ. Тому у пацієнтів з болем у животі, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні диференціальної діагностики необхідно враховувати можливість розвитку ангіоневротичного набряку кишечника. Анафілактоїдні реакції при проведенні аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні процедури аферезу ЛПНЩ з використанням декстран сульфату можуть розвиватися анафілактоїдні реакції, що загрожують життю. Для запобігання анафілактоїдної реакції слід тимчасово припинити терапію інгібітором АПФ перед кожною процедурою аферезу. Анафілактоїдні реакції при проведенні десенсибілізації Є окремі повідомлення про розвиток анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ під час десенсибілізуючої терапії, наприклад, отрутою перетинчастокрилих комах. У цих пацієнтів подібні реакції вдавалося запобігти шляхом тимчасової відміни інгібіторів АПФ, але при випадковому чи неакуратному відновленні лікування реакції могли розвинутися знову. Порушення функції печінки У поодиноких випадках на фоні прийому інгібіторів АПФ спостерігався синдром розвитку холестатичної жовтяниці з переходом у фульмінантний некроз печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому незрозумілий. При появі жовтяниці або значному підвищенні активності печінкових ферментів на фоні прийому інгібіторів АПФ слід припинити прийом препарату, пацієнт повинен перебувати під відповідним медичним наглядом. Нейтропенія/агранулоцитоз/тромбоцитопенія/анемія На фоні прийому інгібіторів АПФ можуть виникати нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопенія та анемія. У пацієнтів з нормальною функцією нирок та за відсутності інших обтяжливих факторів нейтропенія розвивається рідко. З особливою обережністю слід застосовувати Престаріум® А у пацієнтів із системними захворюваннями сполучної тканини, на фоні прийому імунодепресантів, алопуринолу або прокаїнаміду, або при поєднанні цих факторів ризику, особливо за наявності вихідного порушення функції нирок. У деяких пацієнтів виникали важкі інфекції, у ряді випадків стійкі до інтенсивної антибіотикотерапії. При призначенні препарату Престаріум А таким пацієнтам рекомендується періодично контролювати вміст лейкоцитів у крові. Пацієнти повинні повідомляти лікаря про будь-які ознаки інфекційних захворювань (наприклад, біль у горлі, гарячка). Етнічні відмінності Слід враховувати, що у пацієнтів негроїдної раси ризик розвитку ангіоневротичного набряку є вищим. Як і інші інгібітори АПФ, Престаріум А менш ефективний щодо зниження АТ у пацієнтів негроїдної раси. Даний ефект пов'язаний з вираженим переважанням низькоренінового статусу у пацієнтів негроїдної раси з артеріальною гіпертензією. Кашель На тлі терапії інгібітором АПФ може виникати завзятий сухий кашель, який припиняється після відміни препарату. Це слід враховувати під час проведення диференціальної діагностики кашлю. Хірургічне втручання/загальна анестезія У пацієнтів, яким планується проведення великих операцій або застосування засобів для анестезії, що викликають гіпотензію, застосування периндоприлу може блокувати утворення ангіотензину II на тлі компенсаторного вивільнення реніну. Лікування слід припинити протягом доби до операції. При розвитку артеріальної гіпотензії за вказаним механізмом слід підтримувати артеріальний тиск шляхом заповнення ОЦК. Гіперкаліємія Гіперкаліємія може розвиватися під час лікування інгібіторами АПФ, у тому числі периндоприлом. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність, зниження функції нирок, вік старше 70 років, цукровий діабет, деякі супутні стани (дегідратація, гостра серцева недостатність, метаболічний ацидоз), одночасний прийом калійзберігаючих діуретиків (таких як спіронолактон та його похідне еплерен). , харчових добавок/препаратів калію або замінників харчових солей, що містять калій, а також застосування інших препаратів, що сприяють підвищенню вмісту калію в крові (наприклад, гепарин). Застосування харчових добавок/препаратів калію, калійзберігаючих діуретиків, замінників харчових солей, що містять калій, може призвести до значного підвищення вмісту калію в крові, особливо у пацієнтів зі зниженою функцією нирок. Гіперкаліємія може призвести до серйозних, іноді фатальних порушень серцевого ритму. Якщо необхідний одночасний прийом Престаріуму А і зазначених вище препаратів, лікування має проводитися з обережністю на тлі регулярного контролю вмісту калію в сироватці крові. Пацієнти з цукровим діабетом При призначенні препарату пацієнтам з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсулін, протягом першого місяця терапії необхідно регулярно контролювати концентрацію глюкози в крові. Препарати літію Одночасне застосування Престаріуму А і препаратів літію не рекомендується. Калійзберігаючі діуретики, препарати калію, замінники харчової солі та харчові добавки. Не рекомендується одночасне призначення препарату Престаріум ® А та калійзберігаючих діуретиків, а також препаратів калію, замінників харчових солей, що містять калій та харчових добавок. Подвійна блокада РААС Є дані, що свідчать про те, що спільне застосування інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину II або аліскірену підвищує ризик гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Таким чином, подвійна блокада РААС шляхом спільного застосування інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину II або аліскірену не рекомендована. Якщо терапія за допомогою подвійної блокади визнана абсолютно необхідною, її слід проводити лише під строгим медичним контролем та при регулярному контролі функції нирок, вмісту електролітів у крові та артеріального тиску. Не слід застосовувати інгібітори АПФ у поєднанні з антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Престаріум®А слід з обережністю застосовувати пацієнтам, які керують автотранспортом та займаються видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкої реакції у зв'язку з небезпекою розвитку артеріальної гіпотензії та запаморочення.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
264,00 грн
201,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: периндоприл аргініну 10 мг, що відповідає 6,790 мг периндоприлу; Допоміжні речовини: лактози моногідрат 145,16 мг, стеарат магнію 0,90 мг, мальтодекстрин 18,00 мг, кремнію діоксид колоїдний гідрофобний 0,54 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію 5,40 мг; оболонка: премікс для плівкової оболонки зеленого кольору Sepifilm NT 3407 [гліцерол (Е 422а) 4,5%, гіпромелоза (Е 464) 74,8%, макрогол 6000 1,8%, магнію стеарат 4,5%, титану діоксид ( 171) 14,11%, мідний хлорофілін (Е 141(H)) 0,29%] 4,828 мг, макрогол 6000 0,172 мг. По 14 і 30 таблеток у флакон з поліпропілену, з дозатором і пробкою, що містить гель поглинання. По 1 флакону з інструкцією з медичного застосування в картонну пачку з контролем першого розтину. По 29 або 30 таблеток у флакон з поліпропілену, з дозатором і пробкою, що містить гель поглинання. По 1 флакону з інструкцією з медичного застосування в картонну пачку з контролем першого розтину.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, зеленого кольору, з гравіюванням у вигляді серця на одному боці та логотипу фірми - на іншій.Фармакотерапевтична групаАПФ інгібітор.ФармакокінетикаВсмоктування При прийомі периндоприл швидко всмоктується в шлунково-кишковому тракті, максимальна концентрація (Сmах) у плазмі крові досягається через 1 год. Період напіввиведення (Т1/2) периндоприлу з плазми крові становить 1 год. Периндоприл не має фармакологічної активності. Приблизно 27% загальної кількості абсорбованого периндоприлу потрапляє в кровотік у вигляді активного метаболіту периндоприлату. Крім периндоприлату, утворюються ще 5 метаболітів, які не мають фармакологічної активності. Схах периндоприлату в плазмі крові досягається через 3-4 години після прийому внутрішньо. Прийом їжі уповільнює перетворення периндоприлу на периндоприлат, таким чином, впливаючи на біодоступність. Тому препарат слід приймати внутрішньо 1 раз на добу, вранці, перед їдою. Було показано, що залежність між дозою периндоприлу та концентрацією його у плазмі має лінійний характер. Розподіл Об'єм розподілу вільного периндоприлату становить приблизно 0,2 л/кг. Зв'язок периндоприлату з білками плазми крові, головним чином з АПФ, становить 20%, і має дозозалежний характер. Виведення Периндоприлат виводиться з організму нирками і кінцевий період напіввиведення вільної фракції становить приблизно 17 годин, в результаті рівноважний стан досягається протягом 4 діб.ФармакодинамікаМеханізм дії Периндоприл - інгібітор ферменту, що перетворює ангіотензин I на ангіотензин II. АПФ, або кініназа II, є екзопептидазою, яка здійснює як перетворення ангіотензину I на судинозвужувальну речовину ангіотензин II, так і руйнування брадикініну, що має судинорозширювальну дію, до неактивного гептапептиду. Інгібування АПФ призводить до зниження концентрації ангіотензину II у плазмі крові, що спричиняє збільшення активності реніну плазми крові (за механізмом "негативного зворотного зв'язку") та зменшення секреції альдостерону. Оскільки ангіотензинперетворюючий фермент інактивує брадикінін, пригнічення АПФ супроводжується підвищенням активності як циркулюючої, так і тканинної калікреїн-кінінової системи, при цьому також активується система простагландинів. Можливо, що цей ефект є частиною механізму антигіпертензивної дії інгібіторів АПФ, а також механізм розвитку деяких побічних ефектів препаратів даного класу (наприклад, кашлю). Периндоприл має терапевтичну дію завдяки активному метаболіту периндоприлату. Інші метаболіти не мають інгібуючої дії щодо АПФ in vitro. Клінічна ефективність та безпека Артеріальна гіпертензія Периндоприл ефективний у терапії артеріальної гіпертензії будь-якого ступеня тяжкості. На фоні застосування препарату відзначається зниження як систолічного, так і діастолічного артеріального тиску (АТ) у положенні пацієнта "лежачи" та "стоячи". Периндоприл зменшує загальний периферичний судинний опір (ОПСС), що призводить до зниження артеріального тиску, при цьому периферичний кровотік прискорюється без зміни частоти серцевих скорочень (ЧСС). Як правило, периндоприл призводить до збільшення ниркового кровотоку, швидкість клубочкової фільтрації при цьому не змінюється. Антигіпертензивна дія препарату досягає максимуму через 4-6 годин після одноразового прийому внутрішньо та зберігається протягом 24 годин. Через 24 години після прийому внутрішньо спостерігається виражене (порядку 87-100%) залишкове інгібування АПФ. Зниження АТ досягається досить швидко. У пацієнтів із позитивною відповіддю на лікування нормалізація АТ настає протягом місяця та зберігається без розвитку тахіфілаксії. Припинення лікування не супроводжується розвитком ефекту "рикошету". Периндоприл має судинорозширювальну дію, сприяє відновленню еластичності великих артерій та структури судинної стінки дрібних артерій, а також зменшує гіпертрофію лівого шлуночка. Одночасне призначення тіазидних діуретиків посилює вираженість антигіпертензивного ефекту. Крім цього, комбінування інгібітору АПФ та тіазидного діуретика також призводить до зниження ризику розвитку гіпокаліємії на фоні прийому діуретиків. Цереброваскулярні захворювання Результати дослідження ПРОГРЕС, де оцінювався вплив активної терапії периндоприлом (монотерапія або у комбінації з індапамідом) протягом 4 років на ризик розвитку повторного інсульту у пацієнтів, які мають цереброваскулярні захворювання в анамнезі. Після вступного періоду застосування периндоприлу третбутиламіну по 2 мг (еквівалентно периндоприлу аргініну 2,5 мг) один раз на день протягом двох тижнів і потім по 4 мг (еквівалентно периндоприлу аргініну 5 мг) один раз на день протягом наступних двох тижнів, 6105 пацієнтів були рандомізовані на дві групи: плацебо (n=3054) та периндоприл третбутиламін по 4 мг (відповідає 5 мг периндоприлу аргініну) (монотерапія) або у комбінації з індапамідом (n=3051). Індапамід додатково призначався пацієнтам, які не мали прямих показань або протипоказань для застосування діуретиків. Ця терапія призначалася додатково до стандартної терапії інсульту та/або артеріальної гіпертензії або інших патологічних станів. Усі рандомізовані пацієнти мали в анамнезі цереброваскулярні захворювання (інсульт або транзиторну ішемічну атаку) протягом останніх 5 років. Величина АТ не була критерієм включення: 2916 пацієнтів мали артеріальну гіпертензію та 3189 – нормальний АТ. Після 3,9 років терапії величина АТ (систолічний/діастолічний) знизилася в середньому на 9,0/4,0 мм рт.ст. Також було показано значне зниження ризику виникнення повторного інсульту (як ішемічного, так і геморагічного) близько 28% порівняно з плацебо (10,1% та 13,8%). Додатково було показано значне зниження ризику: фатальних чи призводять до інвалідизації інсультів; основних серцево-судинних ускладнень, включаючи інфаркт міокарда, у т.ч. з летальним кінцем; деменції, пов'язаної з інсультом; серйозні погіршення когнітивних функцій. Це було відзначено як у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, так і при нормальному артеріальному тиску, незалежно від віку, статі, наявності або відсутності цукрового діабету та типу інсульту. Стабільна ішемічна хвороба серця (ІХС) Ефективність – застосування периндоприлу у пацієнтів (12218 пацієнтів віком від 18 років) зі стабільною ІХС без клінічних симптомів хронічної серцевої недостатності вивчалась у ході 4-річного дослідження. 90% учасників дослідження раніше перенесли гострий інфаркт міокарда та/або процедуру реваскуляризації. Більшість пацієнтів отримали крім досліджуваного препарату стандартну терапію, включаючи антиагреганти, гіполіпідемічні засоби та бета-адреноблокатори. Як основний критерій ефективності була обрана комбінована кінцева точка, що включає серцево-судинну смертність, нефатальний інфаркт міокарда та/або зупинку серця з успішною реанімацією. Терапія периндоприлу ербуміном у дозі 8 мг/добу (еквівалентно 10 мг периндоприлу аргініну) призводила до істотного зниження абсолютного ризику настання комбінованої кінцевої точки на 1,9% (зниження відносного ризику – 20%). У пацієнтів, які раніше перенесли інфаркт міокарда або процедуру реваскуляризації, зниження абсолютного ризику склало 2,2% (зниження відносного ризику – 22,4%) порівняно з групою плацебо. Пацієнти дитячого віку (до 18 років): Ефективність та безпека застосування периндоприлу у дітей та підлітків віком до 18 років не встановлена. Є дані клінічних досліджень за участю 62 пацієнтів з артеріальною гіпертензією у віці від 2 до 15 років зі швидкістю клубочкової фільтрації > 30 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла, які отримували периндоприл у дозі 0,07 мг/кг у середньому. Доза підбиралася індивідуально, залежно від загального стану пацієнта та показників його артеріального тиску у відповідь на терапію, при цьому максимальна доза становила 0,135 мг/кг/добу. 59 пацієнтів брали участь у дослідженні протягом 3-х місяців та 36 пацієнтів завершили продовжений період дослідження, який становив не менше 24 місяців (середня тривалість участі у дослідженні становила 44 місяці). Показники систолічного та діастолічного артеріального тиску залишалися стабільними протягом усього періоду дослідження (від моменту включення до дослідження до заключної оцінки) у пацієнтів, які раніше отримували інші гіпотензивні засоби, та знизилися у пацієнтів, які раніше не отримували гіпотензивну терапію. Більше 75% дітей при останньому визначенні мали систолічний та діастолічний АТ менше 95-го перцентилю. Дані безпеки, отримані в цьому дослідженні, узгоджуються з вже наявною інформацією щодо безпеки застосування периндоприлу. Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) Є дані клінічних досліджень комбінованої терапії із застосуванням інгібітору АПФ та антагоніста рецептора ангіотензину II (АРА II). Проводилося клінічне дослідження за участю пацієнтів, які мають в анамнезі кардіоваскулярне або цереброваскулярне захворювання, або цукровий діабет 2 типу, що супроводжується підтвердженим ураженням органу-мішені, а також дослідження за участю пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу та діабетичною нефропатією. Дані досліджень не виявили значного позитивного впливу комбінованої терапії на виникнення ниркових та/або кардиваскулярних подій та на показники смертності, тоді як ризик розвитку гіперкаліємії, гострої ниркової недостатності та/або артеріальної гіпотензії збільшувався порівняно з монотерапією. Зважаючи на подібні внутрішньогрупові фармакодинамічні властивості інгібіторів АПФ та АРА II, ці результати можна очікувати для взаємодії будь-яких інших препаратів, представників класів інгібіторів АПФ та АРА II. Тому інгібітори АПФ та АРА II не слід застосовувати одночасно у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Є дані клінічного дослідження з вивчення позитивного впливу від додавання аліскірену до стандартної терапії інгібітором АПФ або АРА II у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та хронічним захворюванням нирок або кардіоваскулярним захворюванням або мають поєднання цих захворювань. Дослідження було припинено достроково у зв'язку з зростанням ризику виникнення несприятливих результатів. Кардіоваскулярна смерть та інсульт відзначалися частіше у групі пацієнтів, які отримують аліскірен, порівняно з групою плацебо; також небажані явища та серйозні небажані явища особливого інтересу (гіперкаліємія, артеріальна гіпотензія та порушення функції нирок) реєструвалися частіше у групі аліскірену, ніж у групі плацебо.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія; хронічна серцева недостатність; профілактика повторного інсульту (комбінована терапія з індапамідом) у пацієнтів, які перенесли інсульт або транзиторне порушення мозкового кровообігу за ішемічним типом; стабільна ІХС: зниження ризику серцево-судинних ускладнень у пацієнтів із стабільною ІХС.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до діючої речовини, інших інгібіторів АПФ та допоміжних речовин, що входять до складу препарату; ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) в анамнезі, пов'язаний з прийомом інгібітору АПФ; спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк; вагітність; період грудного вигодовування; одночасне застосування з аліскіренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ)) дефіцит лактази, непереносимість лактози, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю: двосторонній стеноз ниркових артерій або наявність тільки однієї функціонуючої нирки, ниркова недостатність, системні захворювання сполучної тканини (системний червоний вовчак, склеродермія та ін.), терапія імуносупресорами, алопуринолом, прокаїнамідом (ризик розвитку нейтропенії, (прийом діуретиків, безсольова дієта, блювота, діарея), стенокардія, цереброваскулярні захворювання, реноваскулярна гіпертензія, цукровий діабет, хронічна серцева недостатність IV функціонального класу за класифікацією NYHA, одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, калій, що містять хірургічне втручання/загальна анестезія, гемодіаліз з використанням високопроточних мембран, десенсибілізуюча терапія,аферез ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНГ), стан після трансплантації нирки, аортальний стеноз/мітральний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, застосування у пацієнтів негроїдної раси.Вагітність та лактаціяВагітність Престаріум А протипоказаний до застосування при вагітності. На даний момент немає незаперечних епідеміологічних даних про тератогенний ризик при прийомі інгібіторів АПФ у першому триместрі вагітності. Проте не можна виключити невелике збільшення ризику порушення розвитку плода. При плануванні вагітності або при її настанні під час застосування Престаріуму А слід негайно припинити прийом препарату і, при необхідності, призначити іншу гіпотензивну терапію з доведеним профілем безпеки застосування при вагітності. Відомо, що вплив інгібіторів АПФ на плід у ІІ та ІІІ триместрах вагітності може призводити до порушення його розвитку (зниження функції нирок, олігогідрамніон, уповільнення осифікації кісток черепа) та розвитку ускладнень у новонародженого (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія). Якщо пацієнтка отримувала інгібітори АПФ під час ІІ або ІІІ триместру вагітності, рекомендується провести ультразвукове обстеження для оцінки стану кісток черепа та функції нирок. Новонароджені, матері яких отримували інгібітори АПФ під час вагітності, повинні перебувати у спостереженні через ризик розвитку артеріальної гіпотензії. Період грудного вигодовування На даний момент не встановлено, чи виділяється периндоприл у грудне молоко. Внаслідок відсутності інформації щодо застосування периндоприлу у період грудного вигодовування його прийом не рекомендується. Переважно застосовувати інші препарати з більш вивченим профілем безпеки в період грудного вигодовування, особливо при вигодовуванні новонароджених або недоношених дітей. Фертильність У доклінічних дослідженнях було показано відсутність впливу периндоприлу на репродуктивну функцію у щурів обох статей.Побічна діяПрофіль безпеки периндоприлу узгоджується із профілем безпеки інгібіторів АПФ. Найчастішими небажаними явищами, про які повідомлялося в клінічних дослідженнях і які спостерігалися при застосуванні периндоприлу, є: запаморочення, головний біль, парестезія, вертиго, порушення зору, шум у вухах, надмірне зниження артеріального тиску, кашель, задишка, біль у животі, запор, діарея, порушення смаку, диспепсія, нудота, блювання, свербіж шкіри, висипання на шкірі, спазми м'язів і астенія. Частота побічних реакцій, зазначених у ході клінічних досліджень та/або післяреєстраційного застосування периндоприлу, наведена у вигляді наступної градації: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, З боку крові та лімфатичної системи - Нечасто*: еозинофілія; Дуже рідко: зниження гемоглобіну та гематокриту, тромбоцитопенія, лейкопенія/нейтропенія, агранулоцитоз, панцитопенія, гемолітична анемія у пацієнтів із вродженим дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Метаболічні порушення - Нечасто*: гіпоглікемія, гіперкаліємія, оборотна після відміни препарату, гіпонатріємія. З боку центральної нервової системи: - Часто: парестезія, головний біль, запаморочення, вертиго; Нечасто: порушення сну, лабільність настрою, сонливість*, непритомність*; Дуже рідко: сплутаність свідомості. З боку органу зору: - Часто: порушення зору. З боку органу слуху: - Часто: шум у вухах. З боку серцево-судинної системи: - часто: надмірне зниження АТ і пов'язані з цим симптоми; Нечасто: васкуліт, тахікардія, відчуття серцебиття; Дуже рідко: порушення серцевого ритму, стенокардія, інфаркт міокарда та інсульт, можливо, внаслідок надмірного зниження артеріального тиску у пацієнтів із групи високого ризику. З боку дихальної системи: - Часто: кашель, задишка; Нечасто: бронхоспазм; Дуже рідко: еозинофільна пневмонія, риніт. З боку травної системи: - Часто: запор, нудота, блювання, біль у животі, порушення смаку, диспепсія, діарея; Нечасто: сухість слизової оболонки ротової порожнини; Дуже рідко панкреатит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів - дуже рідко: гепатит (холестатичний або цитолітичний). З боку шкірних покривів та підшкірно-жирової клітковини - Часто: свербіж шкіри, висип. Нечасто: ангіоневротичний набряк обличчя, губ, верхніх та нижніх кінцівок, слизових оболонок, язика, голосових складок та/або гортані; кропив'янка; Дуже рідко: мультиформна еритема; Нечасто: фотосенсибілізація, пухирчатка, підвищене потовиділення. З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини – часто: спазми м'язів; Нечасто: артралгія, міалгія. З боку нирок та сечовивідних шляхів: - Нечасто: ниркова недостатність; Дуже рідко: гостра ниркова недостатність. З боку репродуктивної системи – Нечасто: еректильна дисфункція. Загальні розлади та симптоми: - Часто: астенія; Нечасто: біль у грудній клітці, периферичні набряки, слабкість, лихоманка, падіння. Лабораторні показники - рідко: підвищення активності "печінкових" трансаміназ та білірубіну в сироватці крові; Нечасто: підвищення концентрації сечовини та креатиніну в плазмі крові. *Оцінку частоти небажаних реакцій, виявлених за спонтанними повідомленнями, проведено на підставі даних результатів клінічних досліджень. Небажані явища, зазначені у клінічних дослідженнях У дослідженні EUROPA проводилася реєстрація лише серйозних небажаних явищ. Серйозні небажані явища були відзначені у 16 (0,3%) пацієнтів у групі периндоприлу та у 12 (0,2%) пацієнтів у групі плацебо. У групі периндоприлу у 6 пацієнтів було відзначено виражене зниження артеріального тиску, у 3 пацієнтів – ангіоневротичний набряк, у 1 пацієнта – раптова зупинка серця. Частота відміни препарату через кашль, виражене зниження АТ або інших випадків непереносимості була вищою в групі периндоприлу порівняно з групою плацебо.Взаємодія з лікарськими засобамиДані клінічних досліджень показують, що подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) в результаті одночасного прийому інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену призводить до збільшення частоти виникнення таких небажаних явищ, як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія та порушення функції нирок недостатність), порівняно з ситуаціями, коли застосовується лише один препарат, що впливає на РААС. Лікарські засоби, що викликають гіперкаліємію Деякі лікарські препарати або препарати інших фармакологічних класів можуть підвищувати ризик розвитку гіперкаліємії: аліскірен та аліскіренвмісні препарати, солі калію, калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину II (АРА II), нестероїдні протизапальні препарати. циклоспорин або такролімус, тріметоприм. Поєднання цих лікарських препаратів підвищує ризик гіперкаліємії. Одночасне застосування протипоказане Аліскірен У пацієнтів з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок зростає ризик гіперкаліємії, погіршення функції нирок та підвищення частоти серцево-судинної захворюваності та смертності. Одночасне застосування не рекомендується Аліскірен У пацієнтів, які не мають цукрового діабету або порушення функції нирок, можливе підвищення ризику гіперкаліємії, погіршення функції нирок та підвищення частоти серцево-судинної захворюваності та смертності. Спільна терапія інгібіторами АПФ та антагоністами рецепторів ангіотензину У літературі повідомлялося, що у пацієнтів із встановленим атеросклеротичним захворюванням, серцевою недостатністю або цукровим діабетом з ураженням органів-мішеней, одночасна терапія інгібітором АПФ та АРА II пов'язана з вищою частотою розвитку артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та погіршення функції нирок. недостатність) порівняно із застосуванням лише одного препарату, що впливає на РААС. Подвійна блокада (наприклад, при поєднанні інгібітору АПФ з АРА II) повинна бути обмежена окремими випадками з ретельним моніторингом функції нирок, вмісту калію та АТ. Естрамустін Одночасне застосування може призвести до підвищення ризику побічних ефектів, таких як ангіоневротичний набряк. Калійзберігаючі діуретики (такі як тріамтерен, амілорид), солі калію Гіперкаліємія (з можливим летальним кінцем), особливо при порушенні функції нирок (додаткові ефекти, пов'язані з гіперкаліємією). Поєднання периндоприлу з вищезазначеними лікарськими засобами не рекомендується. Якщо, однак, одночасне застосування показано, їх слід застосовувати, дотримуючись запобіжних заходів і регулярно контролюючи вміст калію в сироватці крові. Особливості застосування спіронолактон при серцевій недостатності описані далі за текстом. Препарати літію При одночасному застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ може спостерігатися оборотне збільшення концентрації літію у сироватці крові та пов'язані з цим токсичні ефекти. Одночасне застосування периндоприлу та препаратів літію не рекомендується. За необхідності проведення такої терапії слід проводити регулярний контроль концентрації літію у плазмі. Одночасне застосування, яке потребує особливої обережності Гіпоглікемічні засоби (інсулін, гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо) Застосування інгібіторів АПФ може посилювати гіпоглікемічний ефект інсуліну та гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо аж до розвитку гіпоглікемії. Як правило, це спостерігається у перші тижні проведення одночасної терапії та у пацієнтів з порушенням функції нирок. Баклофен Посилює антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Слід ретельно контролювати рівень артеріального тиску і, у разі потреби, дозування гіпотензивних препаратів. Калійнесберігаючі діуретики У пацієнтів, які отримують діуретики, що особливо виводять рідину та/або солі, на початку терапії периндоприлом може спостерігатися надмірне зниження АТ, ризик розвитку якого можна зменшити шляхом відміни діуретичного засобу, заповненням втрати рідини або солей перед початком терапії периндоприлом, а також призначенням периндоприлу в низькій дозі з подальшим поступовим збільшенням. При артеріальній гіпертензії у пацієнтів, які отримують діуретики, особливо виводять рідину та/або солі, діуретики повинні бути або скасовані до початку застосування інгібітору АПФ (при цьому калійнесберігаючий діуретик може бути пізніше знову призначений), або інгібітор АПФ повинен бути призначений у низькій дозі з подальшим поступовим її збільшенням. При застосуванні діуретиків у разі хронічної серцевої недостатності інгібітор АПФ повинен бути призначений у низькій дозі, можливо після зменшення дози застосовуваного одночасно калійнесберігаючого діуретика. У всіх випадках функція нирок (концентрація креатиніну) повинна контролюватись у перші тижні застосування інгібіторів АПФ. Калійзберігаючі діуретики (еплеренон, спіронолактон) Застосування еплеренону або спіронолактону у дозах від 12,5 мг до 50 мг на добу та низьких доз інгібіторів АПФ: При терапії серцевої недостатності ІІ-ІV функціонального класу за класифікацією NYHA з фракцією викиду лівого шлуночка Перед застосуванням даної комбінації лікарських препаратів необхідно переконатися у відсутності гіперкаліємії та порушень функції нирок. Рекомендується регулярно контролювати концентрацію креатиніну та калію в крові: щотижня у перший місяць лікування та щомісяця у подальшому. НПЗЗ, включаючи високі дози ацетилсаліцилової кислоти (≥3 г/добу) Одночасне застосування інгібіторів АПФ з НПЗП (ацетилсаліцилова кислота в дозі, що чинить протизапальну дію, інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) та неселективні НПЗЗ), може призвести до зниження антигіпертензивної дії інгібіторів АПФ. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та НПЗЗ може призводити до погіршення функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності, та збільшення вмісту калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів із зниженою функцією нирок. Слід бути обережними при призначенні даної комбінації, особливо у літніх пацієнтів. Пацієнти повинні отримувати адекватну кількість рідини, і рекомендується ретельно контролювати функцію нирок як на початку, так і в процесі лікування. Одночасне застосування, яке потребує певної обережності Гіпотензивні препарати та вазодилататори Антигіпертензивний ефект периндоприлу може посилюватися при одночасному застосуванні з іншими гіпотензивними, судиннорозширювальними засобами, включаючи нітрати короткої та пролонгованої дії. Гліптини (лінагліптин, саксагліптин, сітагліптин, віллдагліптин) Спільне застосування з інгібіторами АПФ може підвищувати ризик ангіоневротичного набряку внаслідок пригнічення активності дипептидилпептидази IV (ДПП-IV) гліптином. Трициклічні антидепресанти, антипсихотичні засоби (нейролептики) та засоби для загальної анестезії Одночасне застосування з інгібіторами АПФ може призводити до посилення антигіпертензивної дії. Симпатоміметики Можуть послаблювати антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Препарати золота При застосуванні інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу, пацієнтами, які отримують внутрішньовенно препарат золота (натрію ауротіомалат), були описані нітритоїдні реакції симптомокомплекс, що включає гіперемію шкіри обличчя, нудоту, блювання, артеріальну гіпотензію.Спосіб застосування та дозиВсередину по 1 таблетці 1 раз на добу, переважно вранці, перед їдою. При виборі дози слід враховувати особливості клінічної ситуації та ступінь зниження АТ на фоні терапії, що проводиться. Артеріальна гіпертензія Престаріум® А можна застосовувати як у монотерапії, так і у складі комбінованої терапії. Початкова доза, що рекомендується, становить 5 мг 1 раз на добу. У пацієнтів з вираженою активністю системи ренін-ангіотензин-альдостерон (особливо при реноваскулярній гіпертензії, гіповолемії та/або зниженні вмісту електролітів плазми крові, декомпенсації хронічної серцевої недостатності або тяжкого ступеня артеріальної гіпертензії) після прийому першої дози препарату може розвинутись виражене зниження артеріального тиску. На початку терапії такі пацієнти повинні перебувати під ретельним медичним наглядом. Початкова доза для таких пацієнтів становить 2,5 мг 1 раз на добу. У разі потреби через місяць після початку лікування можна збільшити дозу препарату до 10 мг 1 раз на добу. На початку терапії препаратом Престаріум А може виникати симптоматична артеріальна гіпотензія. У пацієнтів, які одночасно отримують діуретики, ризик розвитку артеріальної гіпотензії вищий у зв'язку з можливою гіповолемією та зниженням вмісту електролітів плазми крові. Слід бути обережними при застосуванні препарату Престаріум А у даної групи пацієнтів. Рекомендується припинити прийом діуретиків за 2-3 дні до передбачуваного початку терапії препаратом Престаріум® А. При неможливості відмінити діуретики, початкова доза Престаріуму А повинна становити 2,5 мг. При цьому необхідно контролювати функцію нирок та вміст калію у сироватці крові. Надалі, у разі потреби, доза препарату може бути збільшена. При необхідності прийом діуретиків можна відновити. У пацієнтів похилого віку лікування слід розпочинати з дози 2,5 мг на добу. При необхідності через місяць після початку терапії дозу можна збільшити до 5 мг на добу, а потім до максимальної дози – 10 мг на добу з урахуванням стану нирок. Максимальна добова доза становить 10 мг. Серцева недостатність Лікування пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю препаратом Престаріум® А у комбінації з калінейзберігаючими діуретиками та/або дигоксином та/або бета-адреноблокаторами, рекомендується починати під ретельним медичним наглядом, призначаючи препарат у початковій дозі 2,5 мг один раз на день, ут. Через два тижні лікування доза препарату може бути підвищена до 5 мг один раз на день за умови хорошої переносимості дози 2,5 мг та задовільної відповіді на терапію. У пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю, а також у пацієнтів із групи високого ризику (пацієнти з порушеною функцією нирок та тенденцією до порушення водноелектролітного балансу, пацієнти, які одночасно отримують діуретики та/або судиннорозширювально лікарські препарати), лікування має бути розпочато під ретельним медичним наглядом. У пацієнтів з високим ризиком розвитку симптоматичної артеріальної гіпотензії, наприклад, зі зниженим вмістом електролітів за наявності або без гіпонатріємії, з гіповолемією або з інтенсивною терапією діуретиками, перед початком прийому Престаріуму А, по можливості, перелічені стани повинні бути скориговані. Такі показники як величина АТ, функція нирок і вміст калію в плазмі повинні контролюватись як перед початком, так і в процесі терапії. Профілактика повторного інсульту (комбінована терапія з індапамідом) У пацієнтів з цереброваскулярними захворюваннями, в анамнезі, терапію препаратом Престаріум А слід починати з дози 2,5 мг протягом перших двох тижнів, потім, підвищуючи дозу до 5 мг протягом наступних двох тижнів до застосування індапаміду. Терапію слід розпочинати у будь-який (від двох тижнів до кількох років) час після перенесеного інсульту. ІХС: зниження ризику серцево-судинних ускладнень у пацієнтів, які раніше перенесли інфаркт міокарда та/або коронарну реваскуляризацію У пацієнтів із стабільним перебігом ІХС терапію препаратом Престаріум А слід починати з дози 5 мг 1 раз на добу. Через 2 тижні, при добрій переносимості препарату та з урахуванням стану функції нирок, доза може бути збільшена до 10 мг 1 раз на добу. Літнім пацієнтам слід розпочинати терапію з дози 2,5 мг 1 раз на добу протягом одного тижня, потім по 5 мг 1 раз на добу протягом наступного тижня. Потім з урахуванням стану функції нирок дозу можна збільшити до 10 мг 1 раз на добу. Збільшувати дозу препарату можна лише при його добрій переносимості у раніше рекомендованій дозі. Особливі групи пацієнтів Ниркова недостатність У пацієнтів із нирковою недостатністю дозу препарату слід підбирати з урахуванням кліренсу креатиніну (КК). Дозування препарату Престаріум® А при нирковій недостатності: КК більший або дорівнює 60 мл/хв. - рекомендована доза 5 мг на добу; КК понад 30 та менше 60 мл/хв. - рекомендована доза 2,5 мг на добу; КК більше 15 та менше 30 мл/хв. - рекомендована доза 2,5 мг за день; Пацієнти на гемодіалізі менше 15 мл/хв. - рекомендована доза 2,5 мг на день діалізу. * діалізний кліренс периндоприлату - 70 мл/хв. Препарат слід приймати після процедури діалізу. Печінкова недостатність Пацієнтам з порушенням функції печінки корекція дози не потрібна. Вік до 18 років Престаріум® А не слід призначати дітям та підліткам до 18 років через відсутність даних щодо ефективності та безпеки застосування препарату у пацієнтів цієї вікової групи. В даний час немає достатніх даних щодо безпеки та ефективності застосування периндоприлу у дітей та підлітків у віці до 18 років. Наявні дані, описані в розділі "Фармакодинаміка" не дозволяють робити рекомендації щодо способу застосування та дозування препарату у пацієнтів цієї вікової групи.ПередозуванняДані щодо передозування препарату обмежені. Симптоми: виражене зниження артеріального тиску, шок, порушення водно-електролітного балансу, ниркова недостатність, гіпервентиляція, тахікардія, відчуття серцебиття, брадикардія, запаморочення, неспокій, кашель. Лікування При вираженому зниженні артеріального тиску слід перевести пацієнта в положення "лежачи" на спині з піднятими ногами. За необхідності слід внутрішньовенно ввести 0,9% розчин хлориду натрію. При необхідності можна ввести внутрішньовенно розчин катехоламінів. Перин доприлат, активний метаболіт периндоприлу, можна видалити з організму шляхом діалізу. При розвитку стійкої до терапії брадикардії може знадобитися встановлення штучного водія ритму. Необхідно постійно контролювати показники основних життєвих функцій організму, концентрацію креатиніну та електролітів у сироватці крові.Запобіжні заходи та особливі вказівкиІХС: зниження ризику серцево-судинних ускладнень у пацієнтів, які раніше перенесли інфаркт міокарда та/або коронарну реваскуляризацію При розвитку нестабільної стенокардії протягом першого місяця терапії препаратом Престаріум А слід оцінити переваги та ризик до продовження терапії. Артеріальна гіпотензія Інгібітори АПФ можуть викликати різке зниження артеріального тиску. Симптоматична гіпотензія рідко розвивається у пацієнтів з неускладненим перебігом артеріальної гіпертензії. Ризик надмірного зниження АТ підвищений у пацієнтів зі зниженим ОЦК, що може відзначатися на фоні терапії діуретиками, при дотриманні суворої дієти без солі, гемодіалізі, діареї та блюванні, а також у пацієнтів з тяжким ступенем артеріальної гіпертензії з високою активністю реніну. Симптоматична артеріальна гіпотензія може спостерігатися у пацієнтів із клінічними проявами серцевої недостатності як з наявністю, так і без ниркової недостатності. Цей ризик більш ймовірний у пацієнтів із серцевою недостатністю тяжкого ступеня, як реакція на прийом "петлевих" діуретиків у високих дозах, гіпонатріємію або функціональну ниркову недостатність. У пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку симптоматичної артеріальної гіпотензії необхідно ретельно контролювати АТ, функцію нирок та вміст калію у сироватці крові під час терапії препаратом Престаріум® А. Подібний підхід застосовується і у пацієнтів з ІХС та цереброваскулярними захворюваннями, у яких виражена артеріальна гіпотензія може призвести до інфаркту міокарда або порушення мозкового кровообігу. У разі розвитку артеріальної гіпотензії пацієнт повинен бути переведений у положення "лежачи" на спині з піднятими ногами. При необхідності слід заповнити об'єм циркулюючої крові за допомогою внутрішньовенного введення 0,9% розчину хлориду натрію. Минуща артеріальна гіпотензія не є перешкодою для подальшого прийому препарату. Після відновлення ОЦК та АТ лікування може бути продовжено. У деяких пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН) та нормальним або зниженим АТ Престаріум® А може спричиняти додаткове зниження АТ. Цей ефект передбачуваний і не вимагає припинення терапії. При появі симптомів вираженого зниження артеріального тиску слід зменшити дозу препарату або припинити його прийом. Мітральний стеноз / аортальний стеноз / гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія Престаріум А, як і інші інгібітори АПФ, повинен з обережністю призначатися пацієнтам з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка (аортальний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія), а також пацієнтам з мітральним стенозом. Порушення функції нирок Пацієнтам з нирковою недостатністю (КК менше 60 мл/хв) початкову дозу препарату Престаріум А вибирають залежно від значення КК і потім залежно від терапевтичного ефекту. Для таких пацієнтів необхідний регулярний контроль концентрації креатиніну та калію у сироватці крові. Артеріальна гіпотензія, яка іноді розвивається на початку прийому інгібіторів АПФ у пацієнтів із симптоматичною ХСН, може призвести до погіршення функції нирок. Можливий розвиток гострої ниркової недостатності, як правило, оборотний. У пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки (особливо за наявності ниркової недостатності) на фоні терапії інгібіторами АПФ можливе підвищення концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові, що зазвичай відбувається при відміні терапії. Додаткова наявність реноваскулярної гіпертензії обумовлює підвищений ризик розвинута тяжкої артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності у таких пацієнтів. Лікування таких пацієнтів починають під ретельним медичним наглядом із застосуванням низьких доз препарату та подальшим адекватним підбором доз. Слід тимчасово припинити лікування діуретиками та проводити регулярний контроль вмісту калію та креатиніну в плазмі протягом перших кількох тижнів терапії. У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією без вказівки на наявність попереднього захворювання судин нирок може підвищуватись концентрація сечовини та креатиніну у сироватці крові, особливо при одночасному застосуванні діуретичних засобів. Дані зміни зазвичай виражені незначно і мають оборотний характер. Ймовірність розвитку цих порушень вища у пацієнтів з нирковою недостатністю в анамнезі. У таких випадках може знадобитися відміна або зменшення дози Престаріуму А та/або діуретика. Гемодіаліз У пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі з використанням високопроточних мембран, були виявлені випадки розвитку анафілактичних реакцій на фоні терапії інгібіторами АПФ. Слід уникати призначення інгібіторів АПФ при використанні такого типу мембран. У таких ситуаціях слід розглянути можливість призначення гіпотензивного препарату іншого класу або використання діалізної мембрани іншого типу. Трансплантація нирки Дані про застосування Престаріуму А у пацієнтів після трансплантації нирки відсутні. Підвищена чутливість/ ангіоневротичний набряк При прийомі інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу, в окремих випадках і в будь-якому періоді терапії може спостерігатися розвиток ангіоневротичного набряку обличчя, верхніх і нижніх кінцівок, губ, слизових оболонок, язика, голосових складок та/або гортані (див. розділ "Побічна дія"). При появі симптомів прийом препарату має бути негайно припинено, а пацієнт повинен спостерігатися доти, доки ознаки набряку не зникнуть повністю. Якщо набряк зачіпає лише обличчя та губи, то його прояви зазвичай проходять самостійно, хоча для лікування симптомів можуть застосовуватись антигістамінні засоби. Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком гортані, може призвести до смерті. Набряк мови, голосових складок або гортані може призвести до обструкції дихальних шляхів. При появі таких симптомів потрібна невідкладна терапія, у тому числі підшкірне введення епінефрину (адреналіну) та/або забезпечення прохідності дихальних шляхів. Пацієнт повинен перебувати під медичним наглядом до повного та стійкого зникнення симптомів. У пацієнтів з ангіоневротичним набряком в анамнезі, не пов'язаним із прийомом інгібіторів АЛФ, може бути підвищений ризик розвитку при прийомі препаратів цієї групи. У поодиноких випадках на тлі терапії інгібіторами АЛФ розвивався ангіоневротичний набряк кишечника. При цьому у пацієнтів відзначався біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні з нудотою та блюванням, у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальному рівні С1-естерази. Діагноз встановлювався за допомогою комп'ютерної томографії черевної порожнини, ультразвукового дослідження або за хірургічного втручання. Симптоми зникали після припинення інгібіторів АПФ. Тому у пацієнтів з болем у животі, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні диференціальної діагностики необхідно враховувати можливість розвитку ангіоневротичного набряку кишечника. Анафілактоїдні реакції при проведенні аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні процедури аферезу ЛПНЩ з використанням декстран сульфату можуть розвиватися анафілактоїдні реакції, що загрожують життю. Для запобігання анафілактоїдної реакції слід тимчасово припинити терапію інгібітором АПФ перед кожною процедурою аферезу. Анафілактоїдні реакції при проведенні десенсибілізації Є окремі повідомлення про розвиток анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ під час десенсибілізуючої терапії, наприклад, отрутою перетинчастокрилих комах. У цих пацієнтів подібні реакції вдавалося запобігти шляхом тимчасової відміни інгібіторів АПФ, але при випадковому чи неакуратному відновленні лікування реакції могли розвинутися знову. Порушення функції печінки У поодиноких випадках на фоні прийому інгібіторів АПФ спостерігався синдром розвитку холестатичної жовтяниці з переходом у фульмінантний некроз печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому незрозумілий. При появі жовтяниці або значному підвищенні активності печінкових ферментів на фоні прийому інгібіторів АПФ слід припинити прийом препарату, пацієнт повинен перебувати під відповідним медичним наглядом. Нейтропенія/агранулоцитоз/тромбоцитопенія/анемія На фоні прийому інгібіторів АПФ можуть виникати нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопенія та анемія. У пацієнтів з нормальною функцією нирок та за відсутності інших обтяжливих факторів нейтропенія розвивається рідко. З особливою обережністю слід застосовувати Престаріум® А у пацієнтів із системними захворюваннями сполучної тканини, на фоні прийому імунодепресантів, алопуринолу або прокаїнаміду, або при поєднанні цих факторів ризику, особливо за наявності вихідного порушення функції нирок. У деяких пацієнтів виникали важкі інфекції, у ряді випадків стійкі до інтенсивної антибіотикотерапії. При призначенні препарату Престаріум А таким пацієнтам рекомендується періодично контролювати вміст лейкоцитів у крові. Пацієнти повинні повідомляти лікаря про будь-які ознаки інфекційних захворювань (наприклад, біль у горлі, гарячка). Етнічні відмінності Слід враховувати, що у пацієнтів негроїдної раси ризик розвитку ангіоневротичного набряку є вищим. Як і інші інгібітори АПФ, Престаріум А менш ефективний щодо зниження АТ у пацієнтів негроїдної раси. Даний ефект пов'язаний з вираженим переважанням низькоренінового статусу у пацієнтів негроїдної раси з артеріальною гіпертензією. Кашель На тлі терапії інгібітором АПФ може виникати завзятий сухий кашель, який припиняється після відміни препарату. Це слід враховувати під час проведення диференціальної діагностики кашлю. Хірургічне втручання/загальна анестезія У пацієнтів, яким планується проведення великих операцій або застосування засобів для анестезії, що викликають гіпотензію, застосування периндоприлу може блокувати утворення ангіотензину II на тлі компенсаторного вивільнення реніну. Лікування слід припинити протягом доби до операції. При розвитку артеріальної гіпотензії за вказаним механізмом слід підтримувати артеріальний тиск шляхом заповнення ОЦК. Гіперкаліємія Гіперкаліємія може розвиватися під час лікування інгібіторами АПФ, у тому числі периндоприлом. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність, зниження функції нирок, вік старше 70 років, цукровий діабет, деякі супутні стани (дегідратація, гостра серцева недостатність, метаболічний ацидоз), одночасний прийом калійзберігаючих діуретиків (таких як спіронолактон та його похідне еплерен). , харчових добавок/препаратів калію або замінників харчових солей, що містять калій, а також застосування інших препаратів, що сприяють підвищенню вмісту калію в крові (наприклад, гепарин). Застосування харчових добавок/препаратів калію, калійзберігаючих діуретиків, замінників харчових солей, що містять калій, може призвести до значного підвищення вмісту калію в крові, особливо у пацієнтів зі зниженою функцією нирок. Гіперкаліємія може призвести до серйозних, іноді фатальних порушень серцевого ритму. Якщо необхідний одночасний прийом Престаріуму А і зазначених вище препаратів, лікування має проводитися з обережністю на тлі регулярного контролю вмісту калію в сироватці крові. Пацієнти з цукровим діабетом При призначенні препарату пацієнтам з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсулін, протягом першого місяця терапії необхідно регулярно контролювати концентрацію глюкози в крові. Препарати літію Одночасне застосування Престаріуму А і препаратів літію не рекомендується. Калійзберігаючі діуретики, препарати калію, замінники харчової солі та харчові добавки. Не рекомендується одночасне призначення препарату Престаріум ® А та калійзберігаючих діуретиків, а також препаратів калію, замінників харчових солей, що містять калій та харчових добавок. Подвійна блокада РААС Є дані, що свідчать про те, що спільне застосування інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину II або аліскірену підвищує ризик гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Таким чином, подвійна блокада РААС шляхом спільного застосування інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину II або аліскірену не рекомендована. Якщо терапія за допомогою подвійної блокади визнана абсолютно необхідною, її слід проводити лише під строгим медичним контролем та при регулярному контролі функції нирок, вмісту електролітів у крові та артеріального тиску. Не слід застосовувати інгібітори АПФ у поєднанні з антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Престаріум®А слід з обережністю застосовувати пацієнтам, які керують автотранспортом та займаються видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкої реакції у зв'язку з небезпекою розвитку артеріальної гіпотензії та запаморочення.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
470,00 грн
439,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: периндоприл аргініну 10 мг, що відповідає 6,790 мг периндоприлу; Допоміжні речовини: лактози моногідрат 145,16 мг, стеарат магнію 0,90 мг, мальтодекстрин 18,00 мг, кремнію діоксид колоїдний гідрофобний 0,54 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію 5,40 мг; оболонка: премікс для плівкової оболонки зеленого кольору Sepifilm NT 3407 [гліцерол (Е 422а) 4,5%, гіпромелоза (Е 464) 74,8%, макрогол 6000 1,8%, магнію стеарат 4,5%, титану діоксид ( 171) 14,11%, мідний хлорофілін (Е 141(H)) 0,29%] 4,828 мг, макрогол 6000 0,172 мг. По 14 і 30 таблеток у флакон з поліпропілену, з дозатором і пробкою, що містить гель поглинання. По 1 флакону з інструкцією з медичного застосування в картонну пачку з контролем першого розтину. По 29 або 30 таблеток у флакон з поліпропілену, з дозатором і пробкою, що містить гель поглинання. По 1 флакону з інструкцією з медичного застосування в картонну пачку з контролем першого розтину.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, зеленого кольору, з гравіюванням у вигляді серця на одному боці та логотипу фірми - на іншій.Фармакотерапевтична групаАПФ інгібітор.ФармакокінетикаВсмоктування При прийомі периндоприл швидко всмоктується в шлунково-кишковому тракті, максимальна концентрація (Сmах) у плазмі крові досягається через 1 год. Період напіввиведення (Т1/2) периндоприлу з плазми крові становить 1 год. Периндоприл не має фармакологічної активності. Приблизно 27% загальної кількості абсорбованого периндоприлу потрапляє в кровотік у вигляді активного метаболіту периндоприлату. Крім периндоприлату, утворюються ще 5 метаболітів, які не мають фармакологічної активності. Схах периндоприлату в плазмі крові досягається через 3-4 години після прийому внутрішньо. Прийом їжі уповільнює перетворення периндоприлу на периндоприлат, таким чином, впливаючи на біодоступність. Тому препарат слід приймати внутрішньо 1 раз на добу, вранці, перед їдою. Було показано, що залежність між дозою периндоприлу та концентрацією його у плазмі має лінійний характер. Розподіл Об'єм розподілу вільного периндоприлату становить приблизно 0,2 л/кг. Зв'язок периндоприлату з білками плазми крові, головним чином з АПФ, становить 20%, і має дозозалежний характер. Виведення Периндоприлат виводиться з організму нирками і кінцевий період напіввиведення вільної фракції становить приблизно 17 годин, в результаті рівноважний стан досягається протягом 4 діб.ФармакодинамікаМеханізм дії Периндоприл - інгібітор ферменту, що перетворює ангіотензин I на ангіотензин II. АПФ, або кініназа II, є екзопептидазою, яка здійснює як перетворення ангіотензину I на судинозвужувальну речовину ангіотензин II, так і руйнування брадикініну, що має судинорозширювальну дію, до неактивного гептапептиду. Інгібування АПФ призводить до зниження концентрації ангіотензину II у плазмі крові, що спричиняє збільшення активності реніну плазми крові (за механізмом "негативного зворотного зв'язку") та зменшення секреції альдостерону. Оскільки ангіотензинперетворюючий фермент інактивує брадикінін, пригнічення АПФ супроводжується підвищенням активності як циркулюючої, так і тканинної калікреїн-кінінової системи, при цьому також активується система простагландинів. Можливо, що цей ефект є частиною механізму антигіпертензивної дії інгібіторів АПФ, а також механізм розвитку деяких побічних ефектів препаратів даного класу (наприклад, кашлю). Периндоприл має терапевтичну дію завдяки активному метаболіту периндоприлату. Інші метаболіти не мають інгібуючої дії щодо АПФ in vitro. Клінічна ефективність та безпека Артеріальна гіпертензія Периндоприл ефективний у терапії артеріальної гіпертензії будь-якого ступеня тяжкості. На фоні застосування препарату відзначається зниження як систолічного, так і діастолічного артеріального тиску (АТ) у положенні пацієнта "лежачи" та "стоячи". Периндоприл зменшує загальний периферичний судинний опір (ОПСС), що призводить до зниження артеріального тиску, при цьому периферичний кровотік прискорюється без зміни частоти серцевих скорочень (ЧСС). Як правило, периндоприл призводить до збільшення ниркового кровотоку, швидкість клубочкової фільтрації при цьому не змінюється. Антигіпертензивна дія препарату досягає максимуму через 4-6 годин після одноразового прийому внутрішньо та зберігається протягом 24 годин. Через 24 години після прийому внутрішньо спостерігається виражене (порядку 87-100%) залишкове інгібування АПФ. Зниження АТ досягається досить швидко. У пацієнтів із позитивною відповіддю на лікування нормалізація АТ настає протягом місяця та зберігається без розвитку тахіфілаксії. Припинення лікування не супроводжується розвитком ефекту "рикошету". Периндоприл має судинорозширювальну дію, сприяє відновленню еластичності великих артерій та структури судинної стінки дрібних артерій, а також зменшує гіпертрофію лівого шлуночка. Одночасне призначення тіазидних діуретиків посилює вираженість антигіпертензивного ефекту. Крім цього, комбінування інгібітору АПФ та тіазидного діуретика також призводить до зниження ризику розвитку гіпокаліємії на фоні прийому діуретиків. Цереброваскулярні захворювання Результати дослідження ПРОГРЕС, де оцінювався вплив активної терапії периндоприлом (монотерапія або у комбінації з індапамідом) протягом 4 років на ризик розвитку повторного інсульту у пацієнтів, які мають цереброваскулярні захворювання в анамнезі. Після вступного періоду застосування периндоприлу третбутиламіну по 2 мг (еквівалентно периндоприлу аргініну 2,5 мг) один раз на день протягом двох тижнів і потім по 4 мг (еквівалентно периндоприлу аргініну 5 мг) один раз на день протягом наступних двох тижнів, 6105 пацієнтів були рандомізовані на дві групи: плацебо (n=3054) та периндоприл третбутиламін по 4 мг (відповідає 5 мг периндоприлу аргініну) (монотерапія) або у комбінації з індапамідом (n=3051). Індапамід додатково призначався пацієнтам, які не мали прямих показань або протипоказань для застосування діуретиків. Ця терапія призначалася додатково до стандартної терапії інсульту та/або артеріальної гіпертензії або інших патологічних станів. Усі рандомізовані пацієнти мали в анамнезі цереброваскулярні захворювання (інсульт або транзиторну ішемічну атаку) протягом останніх 5 років. Величина АТ не була критерієм включення: 2916 пацієнтів мали артеріальну гіпертензію та 3189 – нормальний АТ. Після 3,9 років терапії величина АТ (систолічний/діастолічний) знизилася в середньому на 9,0/4,0 мм рт.ст. Також було показано значне зниження ризику виникнення повторного інсульту (як ішемічного, так і геморагічного) близько 28% порівняно з плацебо (10,1% та 13,8%). Додатково було показано значне зниження ризику: фатальних чи призводять до інвалідизації інсультів; основних серцево-судинних ускладнень, включаючи інфаркт міокарда, у т.ч. з летальним кінцем; деменції, пов'язаної з інсультом; серйозні погіршення когнітивних функцій. Це було відзначено як у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, так і при нормальному артеріальному тиску, незалежно від віку, статі, наявності або відсутності цукрового діабету та типу інсульту. Стабільна ішемічна хвороба серця (ІХС) Ефективність – застосування периндоприлу у пацієнтів (12218 пацієнтів віком від 18 років) зі стабільною ІХС без клінічних симптомів хронічної серцевої недостатності вивчалась у ході 4-річного дослідження. 90% учасників дослідження раніше перенесли гострий інфаркт міокарда та/або процедуру реваскуляризації. Більшість пацієнтів отримали крім досліджуваного препарату стандартну терапію, включаючи антиагреганти, гіполіпідемічні засоби та бета-адреноблокатори. Як основний критерій ефективності була обрана комбінована кінцева точка, що включає серцево-судинну смертність, нефатальний інфаркт міокарда та/або зупинку серця з успішною реанімацією. Терапія периндоприлу ербуміном у дозі 8 мг/добу (еквівалентно 10 мг периндоприлу аргініну) призводила до істотного зниження абсолютного ризику настання комбінованої кінцевої точки на 1,9% (зниження відносного ризику – 20%). У пацієнтів, які раніше перенесли інфаркт міокарда або процедуру реваскуляризації, зниження абсолютного ризику склало 2,2% (зниження відносного ризику – 22,4%) порівняно з групою плацебо. Пацієнти дитячого віку (до 18 років): Ефективність та безпека застосування периндоприлу у дітей та підлітків віком до 18 років не встановлена. Є дані клінічних досліджень за участю 62 пацієнтів з артеріальною гіпертензією у віці від 2 до 15 років зі швидкістю клубочкової фільтрації > 30 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла, які отримували периндоприл у дозі 0,07 мг/кг у середньому. Доза підбиралася індивідуально, залежно від загального стану пацієнта та показників його артеріального тиску у відповідь на терапію, при цьому максимальна доза становила 0,135 мг/кг/добу. 59 пацієнтів брали участь у дослідженні протягом 3-х місяців та 36 пацієнтів завершили продовжений період дослідження, який становив не менше 24 місяців (середня тривалість участі у дослідженні становила 44 місяці). Показники систолічного та діастолічного артеріального тиску залишалися стабільними протягом усього періоду дослідження (від моменту включення до дослідження до заключної оцінки) у пацієнтів, які раніше отримували інші гіпотензивні засоби, та знизилися у пацієнтів, які раніше не отримували гіпотензивну терапію. Більше 75% дітей при останньому визначенні мали систолічний та діастолічний АТ менше 95-го перцентилю. Дані безпеки, отримані в цьому дослідженні, узгоджуються з вже наявною інформацією щодо безпеки застосування периндоприлу. Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) Є дані клінічних досліджень комбінованої терапії із застосуванням інгібітору АПФ та антагоніста рецептора ангіотензину II (АРА II). Проводилося клінічне дослідження за участю пацієнтів, які мають в анамнезі кардіоваскулярне або цереброваскулярне захворювання, або цукровий діабет 2 типу, що супроводжується підтвердженим ураженням органу-мішені, а також дослідження за участю пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу та діабетичною нефропатією. Дані досліджень не виявили значного позитивного впливу комбінованої терапії на виникнення ниркових та/або кардиваскулярних подій та на показники смертності, тоді як ризик розвитку гіперкаліємії, гострої ниркової недостатності та/або артеріальної гіпотензії збільшувався порівняно з монотерапією. Зважаючи на подібні внутрішньогрупові фармакодинамічні властивості інгібіторів АПФ та АРА II, ці результати можна очікувати для взаємодії будь-яких інших препаратів, представників класів інгібіторів АПФ та АРА II. Тому інгібітори АПФ та АРА II не слід застосовувати одночасно у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Є дані клінічного дослідження з вивчення позитивного впливу від додавання аліскірену до стандартної терапії інгібітором АПФ або АРА II у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та хронічним захворюванням нирок або кардіоваскулярним захворюванням або мають поєднання цих захворювань. Дослідження було припинено достроково у зв'язку з зростанням ризику виникнення несприятливих результатів. Кардіоваскулярна смерть та інсульт відзначалися частіше у групі пацієнтів, які отримують аліскірен, порівняно з групою плацебо; також небажані явища та серйозні небажані явища особливого інтересу (гіперкаліємія, артеріальна гіпотензія та порушення функції нирок) реєструвалися частіше у групі аліскірену, ніж у групі плацебо.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія; хронічна серцева недостатність; профілактика повторного інсульту (комбінована терапія з індапамідом) у пацієнтів, які перенесли інсульт або транзиторне порушення мозкового кровообігу за ішемічним типом; стабільна ІХС: зниження ризику серцево-судинних ускладнень у пацієнтів із стабільною ІХС.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до діючої речовини, інших інгібіторів АПФ та допоміжних речовин, що входять до складу препарату; ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) в анамнезі, пов'язаний з прийомом інгібітору АПФ; спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк; вагітність; період грудного вигодовування; одночасне застосування з аліскіренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ)) дефіцит лактази, непереносимість лактози, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю: двосторонній стеноз ниркових артерій або наявність тільки однієї функціонуючої нирки, ниркова недостатність, системні захворювання сполучної тканини (системний червоний вовчак, склеродермія та ін.), терапія імуносупресорами, алопуринолом, прокаїнамідом (ризик розвитку нейтропенії, (прийом діуретиків, безсольова дієта, блювота, діарея), стенокардія, цереброваскулярні захворювання, реноваскулярна гіпертензія, цукровий діабет, хронічна серцева недостатність IV функціонального класу за класифікацією NYHA, одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, калій, що містять хірургічне втручання/загальна анестезія, гемодіаліз з використанням високопроточних мембран, десенсибілізуюча терапія,аферез ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНГ), стан після трансплантації нирки, аортальний стеноз/мітральний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, застосування у пацієнтів негроїдної раси.Вагітність та лактаціяВагітність Престаріум А протипоказаний до застосування при вагітності. На даний момент немає незаперечних епідеміологічних даних про тератогенний ризик при прийомі інгібіторів АПФ у першому триместрі вагітності. Проте не можна виключити невелике збільшення ризику порушення розвитку плода. При плануванні вагітності або при її настанні під час застосування Престаріуму А слід негайно припинити прийом препарату і, при необхідності, призначити іншу гіпотензивну терапію з доведеним профілем безпеки застосування при вагітності. Відомо, що вплив інгібіторів АПФ на плід у ІІ та ІІІ триместрах вагітності може призводити до порушення його розвитку (зниження функції нирок, олігогідрамніон, уповільнення осифікації кісток черепа) та розвитку ускладнень у новонародженого (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія). Якщо пацієнтка отримувала інгібітори АПФ під час ІІ або ІІІ триместру вагітності, рекомендується провести ультразвукове обстеження для оцінки стану кісток черепа та функції нирок. Новонароджені, матері яких отримували інгібітори АПФ під час вагітності, повинні перебувати у спостереженні через ризик розвитку артеріальної гіпотензії. Період грудного вигодовування На даний момент не встановлено, чи виділяється периндоприл у грудне молоко. Внаслідок відсутності інформації щодо застосування периндоприлу у період грудного вигодовування його прийом не рекомендується. Переважно застосовувати інші препарати з більш вивченим профілем безпеки в період грудного вигодовування, особливо при вигодовуванні новонароджених або недоношених дітей. Фертильність У доклінічних дослідженнях було показано відсутність впливу периндоприлу на репродуктивну функцію у щурів обох статей.Побічна діяПрофіль безпеки периндоприлу узгоджується із профілем безпеки інгібіторів АПФ. Найчастішими небажаними явищами, про які повідомлялося в клінічних дослідженнях і які спостерігалися при застосуванні периндоприлу, є: запаморочення, біль голови, парестезія, вертиго, порушення зору, шум у вухах, надмірне зниження АТ, кашель, задишка, біль у животі, запор, діарея, порушення смаку, диспепсія, нудота, блювання, свербіж шкіри, висипання на шкірі, спазми м'язів і астенія. Частота побічних реакцій, зазначених у ході клінічних досліджень та/або післяреєстраційного застосування периндоприлу, наведена у вигляді наступної градації: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, З боку крові та лімфатичної системи - Нечасто*: еозинофілія; Дуже рідко: зниження гемоглобіну та гематокриту, тромбоцитопенія, лейкопенія/нейтропенія, агранулоцитоз, панцитопенія, гемолітична анемія у пацієнтів із вродженим дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Метаболічні порушення - Нечасто*: гіпоглікемія, гіперкаліємія, оборотна після відміни препарату, гіпонатріємія. З боку центральної нервової системи: - Часто: парестезія, головний біль, запаморочення, вертиго; Нечасто: порушення сну, лабільність настрою, сонливість*, непритомність*; Дуже рідко: сплутаність свідомості. З боку органу зору: - Часто: порушення зору. З боку органу слуху: - Часто: шум у вухах. З боку серцево-судинної системи: - часто: надмірне зниження АТ і пов'язані з цим симптоми; Нечасто: васкуліт, тахікардія, відчуття серцебиття; Дуже рідко: порушення серцевого ритму, стенокардія, інфаркт міокарда та інсульт, можливо, внаслідок надмірного зниження артеріального тиску у пацієнтів із групи високого ризику. З боку дихальної системи: - Часто: кашель, задишка; Нечасто: бронхоспазм; Дуже рідко: еозинофільна пневмонія, риніт. З боку травної системи: - Часто: запор, нудота, блювання, біль у животі, порушення смаку, диспепсія, діарея; Нечасто: сухість слизової оболонки ротової порожнини; Дуже рідко панкреатит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів - дуже рідко: гепатит (холестатичний або цитолітичний). З боку шкірних покривів та підшкірно-жирової клітковини - Часто: свербіж шкіри, висип. Нечасто: ангіоневротичний набряк обличчя, губ, верхніх та нижніх кінцівок, слизових оболонок, язика, голосових складок та/або гортані; кропив'янка; Дуже рідко: мультиформна еритема; Нечасто: фотосенсибілізація, пухирчатка, підвищене потовиділення. З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини – часто: спазми м'язів; Нечасто: артралгія, міалгія. З боку нирок та сечовивідних шляхів: - Нечасто: ниркова недостатність; Дуже рідко: гостра ниркова недостатність. З боку репродуктивної системи – Нечасто: еректильна дисфункція. Загальні розлади та симптоми: - Часто: астенія; Нечасто: біль у грудній клітці, периферичні набряки, слабкість, лихоманка, падіння. Лабораторні показники - рідко: підвищення активності "печінкових" трансаміназ та білірубіну в сироватці крові; Нечасто: підвищення концентрації сечовини та креатиніну в плазмі крові. *Оцінку частоти небажаних реакцій, виявлених за спонтанними повідомленнями, проведено на підставі даних результатів клінічних досліджень. Небажані явища, зазначені у клінічних дослідженнях У дослідженні EUROPA проводилася реєстрація лише серйозних небажаних явищ. Серйозні небажані явища були відзначені у 16 (0,3%) пацієнтів у групі периндоприлу та у 12 (0,2%) пацієнтів у групі плацебо. У групі периндоприлу у 6 пацієнтів було відзначено виражене зниження артеріального тиску, у 3 пацієнтів – ангіоневротичний набряк, у 1 пацієнта – раптова зупинка серця. Частота відміни препарату через кашль, виражене зниження АТ або інших випадків непереносимості була вищою в групі периндоприлу порівняно з групою плацебо.Взаємодія з лікарськими засобамиДані клінічних досліджень показують, що подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) в результаті одночасного прийому інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену призводить до збільшення частоти виникнення таких небажаних явищ, як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія та порушення функції нирок недостатність), порівняно з ситуаціями, коли застосовується лише один препарат, що впливає на РААС. Лікарські засоби, що викликають гіперкаліємію Деякі лікарські препарати або препарати інших фармакологічних класів можуть підвищувати ризик розвитку гіперкаліємії: аліскірен та аліскіренвмісні препарати, солі калію, калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину II (АРА II), нестероїдні протизапальні препарати. циклоспорин або такролімус, тріметоприм. Поєднання цих лікарських препаратів підвищує ризик гіперкаліємії. Одночасне застосування протипоказане Аліскірен У пацієнтів з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок зростає ризик гіперкаліємії, погіршення функції нирок та підвищення частоти серцево-судинної захворюваності та смертності. Одночасне застосування не рекомендується Аліскірен У пацієнтів, які не мають цукрового діабету або порушення функції нирок, можливе підвищення ризику гіперкаліємії, погіршення функції нирок та підвищення частоти серцево-судинної захворюваності та смертності. Спільна терапія інгібіторами АПФ та антагоністами рецепторів ангіотензину У літературі повідомлялося, що у пацієнтів із встановленим атеросклеротичним захворюванням, серцевою недостатністю або цукровим діабетом з ураженням органів-мішеней, одночасна терапія інгібітором АПФ та АРА II пов'язана з вищою частотою розвитку артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та погіршення функції нирок. недостатність) порівняно із застосуванням лише одного препарату, що впливає на РААС. Подвійна блокада (наприклад, при поєднанні інгібітору АПФ з АРА II) повинна бути обмежена окремими випадками з ретельним моніторингом функції нирок, вмісту калію та АТ. Естрамустін Одночасне застосування може призвести до підвищення ризику побічних ефектів, таких як ангіоневротичний набряк. Калійзберігаючі діуретики (такі як тріамтерен, амілорид), солі калію Гіперкаліємія (з можливим летальним кінцем), особливо при порушенні функції нирок (додаткові ефекти, пов'язані з гіперкаліємією). Поєднання периндоприлу з вищезазначеними лікарськими засобами не рекомендується. Якщо, однак, одночасне застосування показано, їх слід застосовувати, дотримуючись запобіжних заходів і регулярно контролюючи вміст калію в сироватці крові. Особливості застосування спіронолактон при серцевій недостатності описані далі за текстом. Препарати літію При одночасному застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ може спостерігатися оборотне збільшення концентрації літію у сироватці крові та пов'язані з цим токсичні ефекти. Одночасне застосування периндоприлу та препаратів літію не рекомендується. За необхідності проведення такої терапії слід проводити регулярний контроль концентрації літію у плазмі. Одночасне застосування, яке потребує особливої обережності Гіпоглікемічні засоби (інсулін, гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо) Застосування інгібіторів АПФ може посилювати гіпоглікемічний ефект інсуліну та гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо аж до розвитку гіпоглікемії. Як правило, це спостерігається у перші тижні проведення одночасної терапії та у пацієнтів з порушенням функції нирок. Баклофен Посилює антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Слід ретельно контролювати рівень артеріального тиску і, у разі потреби, дозування гіпотензивних препаратів. Калійнесберігаючі діуретики У пацієнтів, які отримують діуретики, що особливо виводять рідину та/або солі, на початку терапії периндоприлом може спостерігатися надмірне зниження АТ, ризик розвитку якого можна зменшити шляхом відміни діуретичного засобу, заповненням втрати рідини або солей перед початком терапії периндоприлом, а також призначенням периндоприлу в низькій дозі з подальшим поступовим збільшенням. При артеріальній гіпертензії у пацієнтів, які отримують діуретики, особливо виводять рідину та/або солі, діуретики повинні бути або скасовані до початку застосування інгібітору АПФ (при цьому калійнесберігаючий діуретик може бути пізніше знову призначений), або інгібітор АПФ повинен бути призначений у низькій дозі з подальшим поступовим її збільшенням. При застосуванні діуретиків у разі хронічної серцевої недостатності інгібітор АПФ повинен бути призначений у низькій дозі, можливо після зменшення дози застосовуваного одночасно калійнесберігаючого діуретика. У всіх випадках функція нирок (концентрація креатиніну) повинна контролюватись у перші тижні застосування інгібіторів АПФ. Калійзберігаючі діуретики (еплеренон, спіронолактон) Застосування еплеренону або спіронолактону у дозах від 12,5 мг до 50 мг на добу та низьких доз інгібіторів АПФ: При терапії серцевої недостатності ІІ-ІV функціонального класу за класифікацією NYHA з фракцією викиду лівого шлуночка Перед застосуванням даної комбінації лікарських препаратів необхідно переконатися у відсутності гіперкаліємії та порушень функції нирок. Рекомендується регулярно контролювати концентрацію креатиніну та калію в крові: щотижня у перший місяць лікування та щомісяця у подальшому. НПЗЗ, включаючи високі дози ацетилсаліцилової кислоти (≥3 г/добу) Одночасне застосування інгібіторів АПФ з НПЗП (ацетилсаліцилова кислота в дозі, що чинить протизапальну дію, інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) та неселективні НПЗЗ), може призвести до зниження антигіпертензивної дії інгібіторів АПФ. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та НПЗЗ може призводити до погіршення функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності, та збільшення вмісту калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів із зниженою функцією нирок. Слід бути обережними при призначенні даної комбінації, особливо у літніх пацієнтів. Пацієнти повинні отримувати адекватну кількість рідини, і рекомендується ретельно контролювати функцію нирок як на початку, так і в процесі лікування. Одночасне застосування, яке потребує певної обережності Гіпотензивні препарати та вазодилататори Антигіпертензивний ефект периндоприлу може посилюватися при одночасному застосуванні з іншими гіпотензивними, судиннорозширювальними засобами, включаючи нітрати короткої та пролонгованої дії. Гліптини (лінагліптин, саксагліптин, сітагліптин, віллдагліптин) Спільне застосування з інгібіторами АПФ може підвищувати ризик ангіоневротичного набряку внаслідок пригнічення активності дипептидилпептидази IV (ДПП-IV) гліптином. Трициклічні антидепресанти, антипсихотичні засоби (нейролептики) та засоби для загальної анестезії Одночасне застосування з інгібіторами АПФ може призводити до посилення антигіпертензивної дії. Симпатоміметики Можуть послаблювати антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Препарати золота При застосуванні інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу, пацієнтами, які отримують внутрішньовенно препарат золота (натрію ауротіомалат), були описані нітритоїдні реакції симптомокомплекс, що включає гіперемію шкіри обличчя, нудоту, блювання, артеріальну гіпотензію.Спосіб застосування та дозиВсередину по 1 таблетці 1 раз на добу, переважно вранці, перед їдою. При виборі дози слід враховувати особливості клінічної ситуації та ступінь зниження АТ на фоні терапії, що проводиться. Артеріальна гіпертензія Престаріум® А можна застосовувати як у монотерапії, так і у складі комбінованої терапії. Початкова доза, що рекомендується, становить 5 мг 1 раз на добу. У пацієнтів з вираженою активністю системи ренін-ангіотензин-альдостерон (особливо при реноваскулярній гіпертензії, гіповолемії та/або зниженні вмісту електролітів плазми крові, декомпенсації хронічної серцевої недостатності або тяжкого ступеня артеріальної гіпертензії) після прийому першої дози препарату може розвинутись виражене зниження артеріального тиску. На початку терапії такі пацієнти повинні перебувати під ретельним медичним наглядом. Початкова доза для таких пацієнтів становить 2,5 мг 1 раз на добу. У разі потреби через місяць після початку лікування можна збільшити дозу препарату до 10 мг 1 раз на добу. На початку терапії препаратом Престаріум А може виникати симптоматична артеріальна гіпотензія. У пацієнтів, які одночасно отримують діуретики, ризик розвитку артеріальної гіпотензії вищий у зв'язку з можливою гіповолемією та зниженням вмісту електролітів плазми крові. Слід бути обережними при застосуванні препарату Престаріум А у даної групи пацієнтів. Рекомендується припинити прийом діуретиків за 2-3 дні до передбачуваного початку терапії препаратом Престаріум® А. При неможливості відмінити діуретики, початкова доза Престаріуму А повинна становити 2,5 мг. При цьому необхідно контролювати функцію нирок та вміст калію у сироватці крові. Надалі, у разі потреби, доза препарату може бути збільшена. При необхідності прийом діуретиків можна відновити. У пацієнтів похилого віку лікування слід розпочинати з дози 2,5 мг на добу. При необхідності через місяць після початку терапії дозу можна збільшити до 5 мг на добу, а потім до максимальної дози – 10 мг на добу з урахуванням стану нирок. Максимальна добова доза становить 10 мг. Серцева недостатність Лікування пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю препаратом Престаріум® А у комбінації з калінейзберігаючими діуретиками та/або дигоксином та/або бета-адреноблокаторами, рекомендується починати під ретельним медичним наглядом, призначаючи препарат у початковій дозі 2,5 мг один раз на день, ут. Через два тижні лікування доза препарату може бути підвищена до 5 мг один раз на день за умови хорошої переносимості дози 2,5 мг та задовільної відповіді на терапію. У пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю, а також у пацієнтів із групи високого ризику (пацієнти з порушеною функцією нирок та тенденцією до порушення водноелектролітного балансу, пацієнти, які одночасно отримують діуретики та/або судиннорозширювально лікарські препарати), лікування має бути розпочато під ретельним медичним наглядом. У пацієнтів з високим ризиком розвитку симптоматичної артеріальної гіпотензії, наприклад, зі зниженим вмістом електролітів за наявності або без гіпонатріємії, з гіповолемією або з інтенсивною терапією діуретиками, перед початком прийому Престаріуму А, по можливості, перелічені стани повинні бути скориговані. Такі показники як величина АТ, функція нирок і вміст калію в плазмі повинні контролюватись як перед початком, так і в процесі терапії. Профілактика повторного інсульту (комбінована терапія з індапамідом) У пацієнтів з цереброваскулярними захворюваннями, в анамнезі, терапію препаратом Престаріум А слід починати з дози 2,5 мг протягом перших двох тижнів, потім, підвищуючи дозу до 5 мг протягом наступних двох тижнів до застосування індапаміду. Терапію слід розпочинати у будь-який (від двох тижнів до кількох років) час після перенесеного інсульту. ІХС: зниження ризику серцево-судинних ускладнень у пацієнтів, які раніше перенесли інфаркт міокарда та/або коронарну реваскуляризацію У пацієнтів із стабільним перебігом ІХС терапію препаратом Престаріум А слід починати з дози 5 мг 1 раз на добу. Через 2 тижні, при добрій переносимості препарату та з урахуванням стану функції нирок, доза може бути збільшена до 10 мг 1 раз на добу. Літнім пацієнтам слід розпочинати терапію з дози 2,5 мг 1 раз на добу протягом одного тижня, потім по 5 мг 1 раз на добу протягом наступного тижня. Потім з урахуванням стану функції нирок дозу можна збільшити до 10 мг 1 раз на добу. Збільшувати дозу препарату можна лише при його добрій переносимості у раніше рекомендованій дозі. Особливі групи пацієнтів Ниркова недостатність У пацієнтів із нирковою недостатністю дозу препарату слід підбирати з урахуванням кліренсу креатиніну (КК). Дозування препарату Престаріум® А при нирковій недостатності: КК більший або дорівнює 60 мл/хв. - рекомендована доза 5 мг на добу; КК понад 30 та менше 60 мл/хв. - рекомендована доза 2,5 мг на добу; КК більше 15 та менше 30 мл/хв. - рекомендована доза 2,5 мг за день; Пацієнти на гемодіалізі менше 15 мл/хв. - рекомендована доза 2,5 мг на день діалізу. * діалізний кліренс периндоприлату - 70 мл/хв. Препарат слід приймати після процедури діалізу. Печінкова недостатність Пацієнтам з порушенням функції печінки корекція дози не потрібна. Вік до 18 років Престаріум® А не слід призначати дітям та підліткам до 18 років через відсутність даних щодо ефективності та безпеки застосування препарату у пацієнтів цієї вікової групи. В даний час немає достатніх даних щодо безпеки та ефективності застосування периндоприлу у дітей та підлітків у віці до 18 років. Наявні дані, описані в розділі "Фармакодинаміка" не дозволяють робити рекомендації щодо способу застосування та дозування препарату у пацієнтів цієї вікової групи.ПередозуванняДані щодо передозування препарату обмежені. Симптоми: виражене зниження артеріального тиску, шок, порушення водно-електролітного балансу, ниркова недостатність, гіпервентиляція, тахікардія, відчуття серцебиття, брадикардія, запаморочення, неспокій, кашель. Лікування При вираженому зниженні артеріального тиску слід перевести пацієнта в положення "лежачи" на спині з піднятими ногами. За необхідності слід внутрішньовенно ввести 0,9% розчин хлориду натрію. При необхідності можна ввести внутрішньовенно розчин катехоламінів. Перин доприлат, активний метаболіт периндоприлу, можна видалити з організму шляхом діалізу. При розвитку стійкої до терапії брадикардії може знадобитися встановлення штучного водія ритму. Необхідно постійно контролювати показники основних життєвих функцій організму, концентрацію креатиніну та електролітів у сироватці крові.Запобіжні заходи та особливі вказівкиІХС: зниження ризику серцево-судинних ускладнень у пацієнтів, які раніше перенесли інфаркт міокарда та/або коронарну реваскуляризацію При розвитку нестабільної стенокардії протягом першого місяця терапії препаратом Престаріум А слід оцінити переваги та ризик до продовження терапії. Артеріальна гіпотензія Інгібітори АПФ можуть викликати різке зниження артеріального тиску. Симптоматична гіпотензія рідко розвивається у пацієнтів з неускладненим перебігом артеріальної гіпертензії. Ризик надмірного зниження АТ підвищений у пацієнтів зі зниженим ОЦК, що може відзначатися на фоні терапії діуретиками, при дотриманні суворої дієти без солі, гемодіалізі, діареї та блюванні, а також у пацієнтів з тяжким ступенем артеріальної гіпертензії з високою активністю реніну. Симптоматична артеріальна гіпотензія може спостерігатися у пацієнтів із клінічними проявами серцевої недостатності як з наявністю, так і без ниркової недостатності. Цей ризик більш ймовірний у пацієнтів із серцевою недостатністю тяжкого ступеня, як реакція на прийом "петлевих" діуретиків у високих дозах, гіпонатріємію або функціональну ниркову недостатність. У пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку симптоматичної артеріальної гіпотензії необхідно ретельно контролювати АТ, функцію нирок та вміст калію у сироватці крові під час терапії препаратом Престаріум® А. Подібний підхід застосовується і у пацієнтів з ІХС та цереброваскулярними захворюваннями, у яких виражена артеріальна гіпотензія може призвести до інфаркту міокарда або порушення мозкового кровообігу. У разі розвитку артеріальної гіпотензії пацієнт повинен бути переведений у положення "лежачи" на спині з піднятими ногами. При необхідності слід заповнити об'єм циркулюючої крові за допомогою внутрішньовенного введення 0,9% розчину хлориду натрію. Минуща артеріальна гіпотензія не є перешкодою для подальшого прийому препарату. Після відновлення ОЦК та АТ лікування може бути продовжено. У деяких пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН) та нормальним або зниженим АТ Престаріум® А може спричиняти додаткове зниження АТ. Цей ефект передбачуваний і не вимагає припинення терапії. При появі симптомів вираженого зниження артеріального тиску слід зменшити дозу препарату або припинити його прийом. Мітральний стеноз / аортальний стеноз / гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія Престаріум А, як і інші інгібітори АПФ, повинен з обережністю призначатися пацієнтам з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка (аортальний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія), а також пацієнтам з мітральним стенозом. Порушення функції нирок Пацієнтам з нирковою недостатністю (КК менше 60 мл/хв) початкову дозу препарату Престаріум А вибирають залежно від значення КК і потім залежно від терапевтичного ефекту. Для таких пацієнтів необхідний регулярний контроль концентрації креатиніну та калію у сироватці крові. Артеріальна гіпотензія, яка іноді розвивається на початку прийому інгібіторів АПФ у пацієнтів із симптоматичною ХСН, може призвести до погіршення функції нирок. Можливий розвиток гострої ниркової недостатності, як правило, оборотний. У пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки (особливо за наявності ниркової недостатності) на фоні терапії інгібіторами АПФ можливе підвищення концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові, що зазвичай відбувається при відміні терапії. Додаткова наявність реноваскулярної гіпертензії обумовлює підвищений ризик розвинута тяжкої артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності у таких пацієнтів. Лікування таких пацієнтів починають під ретельним медичним наглядом із застосуванням низьких доз препарату та подальшим адекватним підбором доз. Слід тимчасово припинити лікування діуретиками та проводити регулярний контроль вмісту калію та креатиніну в плазмі протягом перших кількох тижнів терапії. У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією без вказівки на наявність попереднього захворювання судин нирок може підвищуватись концентрація сечовини та креатиніну у сироватці крові, особливо при одночасному застосуванні діуретичних засобів. Дані зміни зазвичай виражені незначно і мають оборотний характер. Ймовірність розвитку цих порушень вища у пацієнтів з нирковою недостатністю в анамнезі. У таких випадках може знадобитися відміна або зменшення дози Престаріуму А та/або діуретика. Гемодіаліз У пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі з використанням високопроточних мембран, були виявлені випадки розвитку анафілактичних реакцій на фоні терапії інгібіторами АПФ. Слід уникати призначення інгібіторів АПФ при використанні такого типу мембран. У таких ситуаціях слід розглянути можливість призначення гіпотензивного препарату іншого класу або використання діалізної мембрани іншого типу. Трансплантація нирки Дані про застосування Престаріуму А у пацієнтів після трансплантації нирки відсутні. Підвищена чутливість/ ангіоневротичний набряк При прийомі інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу, в окремих випадках і в будь-якому періоді терапії може спостерігатися розвиток ангіоневротичного набряку обличчя, верхніх і нижніх кінцівок, губ, слизових оболонок, язика, голосових складок та/або гортані (див. розділ "Побічна дія"). При появі симптомів прийом препарату має бути негайно припинено, а пацієнт повинен спостерігатися доти, доки ознаки набряку не зникнуть повністю. Якщо набряк зачіпає лише обличчя та губи, то його прояви зазвичай проходять самостійно, хоча для лікування симптомів можуть застосовуватись антигістамінні засоби. Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком гортані, може призвести до смерті. Набряк мови, голосових складок або гортані може призвести до обструкції дихальних шляхів. При появі таких симптомів потрібна невідкладна терапія, у тому числі підшкірне введення епінефрину (адреналіну) та/або забезпечення прохідності дихальних шляхів. Пацієнт повинен перебувати під медичним наглядом до повного та стійкого зникнення симптомів. У пацієнтів з ангіоневротичним набряком в анамнезі, не пов'язаним із прийомом інгібіторів АЛФ, може бути підвищений ризик розвитку при прийомі препаратів цієї групи. У поодиноких випадках на тлі терапії інгібіторами АЛФ розвивався ангіоневротичний набряк кишечника. При цьому у пацієнтів відзначався біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні з нудотою та блюванням, у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальному рівні С1-естерази. Діагноз встановлювався за допомогою комп'ютерної томографії черевної порожнини, ультразвукового дослідження або за хірургічного втручання. Симптоми зникали після припинення інгібіторів АПФ. Тому у пацієнтів з болем у животі, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні диференціальної діагностики необхідно враховувати можливість розвитку ангіоневротичного набряку кишечника. Анафілактоїдні реакції при проведенні аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні процедури аферезу ЛПНЩ з використанням декстран сульфату можуть розвиватися анафілактоїдні реакції, що загрожують життю. Для запобігання анафілактоїдної реакції слід тимчасово припинити терапію інгібітором АПФ перед кожною процедурою аферезу. Анафілактоїдні реакції при проведенні десенсибілізації Є окремі повідомлення про розвиток анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ під час десенсибілізуючої терапії, наприклад, отрутою перетинчастокрилих комах. У цих пацієнтів подібні реакції вдавалося запобігти шляхом тимчасової відміни інгібіторів АПФ, але при випадковому чи неакуратному відновленні лікування реакції могли розвинутися знову. Порушення функції печінки У поодиноких випадках на фоні прийому інгібіторів АПФ спостерігався синдром розвитку холестатичної жовтяниці з переходом у фульмінантний некроз печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому незрозумілий. При появі жовтяниці або значному підвищенні активності печінкових ферментів на фоні прийому інгібіторів АПФ слід припинити прийом препарату, пацієнт повинен перебувати під відповідним медичним наглядом. Нейтропенія/агранулоцитоз/тромбоцитопенія/анемія На фоні прийому інгібіторів АПФ можуть виникати нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопенія та анемія. У пацієнтів з нормальною функцією нирок та за відсутності інших обтяжливих факторів нейтропенія розвивається рідко. З особливою обережністю слід застосовувати Престаріум® А у пацієнтів із системними захворюваннями сполучної тканини, на фоні прийому імунодепресантів, алопуринолу або прокаїнаміду, або при поєднанні цих факторів ризику, особливо за наявності вихідного порушення функції нирок. У деяких пацієнтів виникали важкі інфекції, у ряді випадків стійкі до інтенсивної антибіотикотерапії. При призначенні препарату Престаріум А таким пацієнтам рекомендується періодично контролювати вміст лейкоцитів у крові. Пацієнти повинні повідомляти лікаря про будь-які ознаки інфекційних захворювань (наприклад, біль у горлі, гарячка). Етнічні відмінності Слід враховувати, що у пацієнтів негроїдної раси ризик розвитку ангіоневротичного набряку є вищим. Як і інші інгібітори АПФ, Престаріум А менш ефективний щодо зниження АТ у пацієнтів негроїдної раси. Даний ефект пов'язаний з вираженим переважанням низькоренінового статусу у пацієнтів негроїдної раси з артеріальною гіпертензією. Кашель На тлі терапії інгібітором АПФ може виникати завзятий сухий кашель, який припиняється після відміни препарату. Це слід враховувати під час проведення диференціальної діагностики кашлю. Хірургічне втручання/загальна анестезія У пацієнтів, яким планується проведення великих операцій або застосування засобів для анестезії, що викликають гіпотензію, застосування периндоприлу може блокувати утворення ангіотензину II на тлі компенсаторного вивільнення реніну. Лікування слід припинити протягом доби до операції. При розвитку артеріальної гіпотензії за вказаним механізмом слід підтримувати артеріальний тиск шляхом заповнення ОЦК. Гіперкаліємія Гіперкаліємія може розвиватися під час лікування інгібіторами АПФ, у тому числі периндоприлом. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність, зниження функції нирок, вік старше 70 років, цукровий діабет, деякі супутні стани (дегідратація, гостра серцева недостатність, метаболічний ацидоз), одночасний прийом калійзберігаючих діуретиків (таких як спіронолактон та його похідне еплерен). , харчових добавок/препаратів калію або замінників харчових солей, що містять калій, а також застосування інших препаратів, що сприяють підвищенню вмісту калію в крові (наприклад, гепарин). Застосування харчових добавок/препаратів калію, калійзберігаючих діуретиків, замінників харчових солей, що містять калій, може призвести до значного підвищення вмісту калію в крові, особливо у пацієнтів зі зниженою функцією нирок. Гіперкаліємія може призвести до серйозних, іноді фатальних порушень серцевого ритму. Якщо необхідний одночасний прийом Престаріуму А і зазначених вище препаратів, лікування має проводитися з обережністю на тлі регулярного контролю вмісту калію в сироватці крові. Пацієнти з цукровим діабетом При призначенні препарату пацієнтам з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсулін, протягом першого місяця терапії необхідно регулярно контролювати концентрацію глюкози в крові. Препарати літію Одночасне застосування Престаріуму А і препаратів літію не рекомендується. Калійзберігаючі діуретики, препарати калію, замінники харчової солі та харчові добавки. Не рекомендується одночасне призначення препарату Престаріум ® А та калійзберігаючих діуретиків, а також препаратів калію, замінників харчових солей, що містять калій та харчових добавок. Подвійна блокада РААС Є дані, що свідчать про те, що спільне застосування інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину II або аліскірену підвищує ризик гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Таким чином, подвійна блокада РААС шляхом спільного застосування інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину II або аліскірену не рекомендована. Якщо терапія за допомогою подвійної блокади визнана абсолютно необхідною, її слід проводити лише під строгим медичним контролем та при регулярному контролі функції нирок, вмісту електролітів у крові та артеріального тиску. Не слід застосовувати інгібітори АПФ у поєднанні з антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Престаріум®А слід з обережністю застосовувати пацієнтам, які керують автотранспортом та займаються видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкої реакції у зв'язку з небезпекою розвитку артеріальної гіпотензії та запаморочення.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
293,00 грн
252,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Речовина, що діє: периндоприлу аргініну 5 мг (3,395 мг у перерахунку на периндоприл); Допоміжні речовини: ацесульфам калію 0,2 мг, аспартам 0,2 мг, магнію стеарат 0,4 мг, кремнію діоксид колоїдний безводний 0,4 мг, суха суміш лактози та крохмалю (лактози моногідрату 85%, крохмалю кукурудзяного 15%) 7 8мг. По 30 таблеток у флакон з поліпропілену, з дозатором і пробкою, що містить гель поглинання. По 1 флакону по 30 таблеток з інструкцією з медичного застосування в картонну пачку з контролем першого розтину. По 29 або 30 таблеток у флакон з поліпропілену, з дозатором і пробкою, що містить гель поглинання. По 1 флакону по 29 або 30 таблеток з інструкцією з медичного застосування в картонну пачку з контролем першого розтину.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки білого кольору.Фармакотерапевтична групаАПФ інгібітор.ФармакокінетикаВсмоктування При прийомі периндоприл швидко всмоктується в шлунково-кишковому тракті, максимальна концентрація (Сmах) у плазмі крові досягається через 1 год. Період напіввиведення (Т1/2) периндоприлу з плазми крові становить 1 год. Периндоприл не має фармакологічної активності. Приблизно 27% загальної кількості абсорбованого периндоприлу потрапляє в кровотік у вигляді активного метаболіту периндоприлату. Крім периндоприлату, утворюються ще 5 метаболітів, які не мають фармакологічної активності. Схах периндоприлату в плазмі крові досягається через 3-4 години після прийому внутрішньо. Прийом їжі уповільнює перетворення периндоприлу на периндоприлат, таким чином, впливаючи на біодоступність. Тому препарат слід приймати внутрішньо 1 раз на добу, вранці, перед їдою. Було показано, що залежність між дозою периндоприлу та концентрацією його у плазмі має лінійний характер. Розподіл Об'єм розподілу вільного периндоприлату становить приблизно 0,2 л/кг. Зв'язок периндоприлату з білками плазми крові, головним чином з АПФ, становить 20%, і має дозозалежний характер. Виведення Периндоприлат виводиться з організму нирками і кінцевий період напіввиведення вільної фракції становить приблизно 17 годин, в результаті рівноважний стан досягається протягом 4 діб.ФармакодинамікаМеханізм дії Периндоприл - інгібітор ферменту, що перетворює ангіотензин I на ангіотензин II. АПФ, або кініназа II, є екзопептидазою, яка здійснює як перетворення ангіотензину I на судинозвужувальну речовину ангіотензин II, так і руйнування брадикініну, що має судинорозширювальну дію, до неактивного гептапептиду. Інгібування АПФ призводить до зниження концентрації ангіотензину II у плазмі крові, що спричиняє збільшення активності реніну плазми крові (за механізмом "негативного зворотного зв'язку") та зменшення секреції альдостерону. Оскільки ангіотензинперетворюючий фермент інактивує брадикінін, пригнічення АПФ супроводжується підвищенням активності як циркулюючої, так і тканинної калікреїн-кінінової системи, при цьому також активується система простагландинів. Можливо, що цей ефект є частиною механізму антигіпертензивної дії інгібіторів АПФ, а також механізм розвитку деяких побічних ефектів препаратів даного класу (наприклад, кашлю). Периндоприл має терапевтичну дію завдяки активному метаболіту периндоприлату. Інші метаболіти не мають інгібуючої дії щодо АПФ in vitro. Клінічна ефективність та безпека Артеріальна гіпертензія Периндоприл ефективний у терапії артеріальної гіпертензії будь-якого ступеня тяжкості. На фоні застосування препарату відзначається зниження як систолічного, так і діастолічного артеріального тиску (АТ) у положенні пацієнта "лежачи" та "стоячи". Периндоприл зменшує загальний периферичний судинний опір (ОПСС), що призводить до зниження артеріального тиску, при цьому периферичний кровотік прискорюється без зміни частоти серцевих скорочень (ЧСС). Як правило, периндоприл призводить до збільшення ниркового кровотоку, швидкість клубочкової фільтрації при цьому не змінюється. Антигіпертензивна дія препарату досягає максимуму через 4-6 годин після одноразового прийому внутрішньо та зберігається протягом 24 годин. Через 24 години після прийому внутрішньо спостерігається виражене (порядку 87-100%) залишкове інгібування АПФ. Зниження АТ досягається досить швидко. У пацієнтів із позитивною відповіддю на лікування нормалізація АТ настає протягом місяця та зберігається без розвитку тахіфілаксії. Припинення лікування не супроводжується розвитком ефекту "рикошету". Периндоприл має судинорозширювальну дію, сприяє відновленню еластичності великих артерій та структури судинної стінки дрібних артерій, а також зменшує гіпертрофію лівого шлуночка. Одночасне призначення тіазидних діуретиків посилює вираженість антигіпертензивного ефекту. Крім цього, комбінування інгібітору АПФ та тіазидного діуретика також призводить до зниження ризику розвитку гіпокаліємії на фоні прийому діуретиків. Цереброваскулярні захворювання Результати дослідження ПРОГРЕС, де оцінювався вплив активної терапії периндоприлом (монотерапія або у комбінації з індапамідом) протягом 4 років на ризик розвитку повторного інсульту у пацієнтів, які мають цереброваскулярні захворювання в анамнезі. Після вступного періоду застосування периндоприлу третбутиламіну по 2 мг (еквівалентно периндоприлу аргініну 2,5 мг) один раз на день протягом двох тижнів і потім по 4 мг (еквівалентно периндоприлу аргініну 5 мг) один раз на день протягом наступних двох тижнів, 6105 пацієнтів були рандомізовані на дві групи: плацебо (n=3054) та периндоприл третбутиламін по 4 мг (відповідає 5 мг периндоприлу аргініну) (монотерапія) або у комбінації з індапамідом (n=3051). Індапамід додатково призначався пацієнтам, які не мали прямих показань або протипоказань для застосування діуретиків. Ця терапія призначалася додатково до стандартної терапії інсульту та/або артеріальної гіпертензії або інших патологічних станів. Усі рандомізовані пацієнти мали в анамнезі цереброваскулярні захворювання (інсульт або транзиторну ішемічну атаку) протягом останніх 5 років. Величина АТ не була критерієм включення: 2916 пацієнтів мали артеріальну гіпертензію та 3189 – нормальний АТ. Після 3,9 років терапії величина АТ (систолічний/діастолічний) знизилася в середньому на 9,0/4,0 мм рт.ст. Також було показано значне зниження ризику виникнення повторного інсульту (як ішемічного, так і геморагічного) близько 28% порівняно з плацебо (10,1% та 13,8%). Додатково було показано значне зниження ризику: фатальних чи призводять до інвалідизації інсультів; основних серцево-судинних ускладнень, включаючи інфаркт міокарда, у т.ч. з летальним кінцем; деменції, пов'язаної з інсультом; серйозні погіршення когнітивних функцій. Це було відзначено як у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, так і при нормальному артеріальному тиску, незалежно від віку, статі, наявності або відсутності цукрового діабету та типу інсульту. Стабільна ішемічна хвороба серця (ІХС) Ефективність – застосування периндоприлу у пацієнтів (12218 пацієнтів віком від 18 років) зі стабільною ІХС без клінічних симптомів хронічної серцевої недостатності вивчалась у ході 4-річного дослідження. 90% учасників дослідження раніше перенесли гострий інфаркт міокарда та/або процедуру реваскуляризації. Більшість пацієнтів отримали крім досліджуваного препарату стандартну терапію, включаючи антиагреганти, гіполіпідемічні засоби та бета-адреноблокатори. Як основний критерій ефективності була обрана комбінована кінцева точка, що включає серцево-судинну смертність, нефатальний інфаркт міокарда та/або зупинку серця з успішною реанімацією. Терапія периндоприлу ербуміном у дозі 8 мг/добу (еквівалентно 10 мг периндоприлу аргініну) призводила до істотного зниження абсолютного ризику настання комбінованої кінцевої точки на 1,9% (зниження відносного ризику – 20%). У пацієнтів, які раніше перенесли інфаркт міокарда або процедуру реваскуляризації, зниження абсолютного ризику склало 2,2% (зниження відносного ризику – 22,4%) порівняно з групою плацебо. Пацієнти дитячого віку (до 18 років): Ефективність та безпека застосування периндоприлу у дітей та підлітків віком до 18 років не встановлена. Є дані клінічних досліджень за участю 62 пацієнтів з артеріальною гіпертензією у віці від 2 до 15 років зі швидкістю клубочкової фільтрації > 30 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла, які отримували периндоприл у дозі 0,07 мг/кг у середньому. Доза підбиралася індивідуально, залежно від загального стану пацієнта та показників його артеріального тиску у відповідь на терапію, при цьому максимальна доза становила 0,135 мг/кг/добу. 59 пацієнтів брали участь у дослідженні протягом 3-х місяців та 36 пацієнтів завершили продовжений період дослідження, який становив не менше 24 місяців (середня тривалість участі у дослідженні становила 44 місяці). Показники систолічного та діастолічного артеріального тиску залишалися стабільними протягом усього періоду дослідження (від моменту включення до дослідження до заключної оцінки) у пацієнтів, які раніше отримували інші гіпотензивні засоби, та знизилися у пацієнтів, які раніше не отримували гіпотензивну терапію. Більше 75% дітей при останньому визначенні мали систолічний та діастолічний АТ менше 95-го перцентилю. Дані безпеки, отримані в цьому дослідженні, узгоджуються з вже наявною інформацією щодо безпеки застосування периндоприлу. Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) Є дані клінічних досліджень комбінованої терапії із застосуванням інгібітору АПФ та антагоніста рецептора ангіотензину II (АРА II). Проводилося клінічне дослідження за участю пацієнтів, які мають в анамнезі кардіоваскулярне або цереброваскулярне захворювання, або цукровий діабет 2 типу, що супроводжується підтвердженим ураженням органу-мішені, а також дослідження за участю пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу та діабетичною нефропатією. Дані досліджень не виявили значного позитивного впливу комбінованої терапії на виникнення ниркових та/або кардиваскулярних подій та на показники смертності, тоді як ризик розвитку гіперкаліємії, гострої ниркової недостатності та/або артеріальної гіпотензії збільшувався порівняно з монотерапією. Зважаючи на подібні внутрішньогрупові фармакодинамічні властивості інгібіторів АПФ та АРА II, ці результати можна очікувати для взаємодії будь-яких інших препаратів, представників класів інгібіторів АПФ та АРА II. Тому інгібітори АПФ та АРА II не слід застосовувати одночасно у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Є дані клінічного дослідження з вивчення позитивного впливу від додавання аліскірену до стандартної терапії інгібітором АПФ або АРА II у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та хронічним захворюванням нирок або кардіоваскулярним захворюванням або мають поєднання цих захворювань. Дослідження було припинено достроково у зв'язку з зростанням ризику виникнення несприятливих результатів. Кардіоваскулярна смерть та інсульт відзначалися частіше у групі пацієнтів, які отримують аліскірен, порівняно з групою плацебо; також небажані явища та серйозні небажані явища особливого інтересу (гіперкаліємія, артеріальна гіпотензія та порушення функції нирок) реєструвалися частіше у групі аліскірену, ніж у групі плацебо.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія; хронічна серцева недостатність; профілактика повторного інсульту (комбінована терапія з індапамідом) у пацієнтів, які перенесли інсульт або транзиторне порушення мозкового кровообігу за ішемічним типом; стабільна ІХС: зниження ризику серцево-судинних ускладнень у пацієнтів із стабільною ІХС.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до діючої речовини, інших інгібіторів АПФ та допоміжних речовин, що входять до складу препарату; ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) в анамнезі, пов'язаний з прийомом інгібітору АПФ; спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк; вагітність; період грудного вигодовування; одночасне застосування з аліскіренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ)) дефіцит лактази, непереносимість лактози, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю: двосторонній стеноз ниркових артерій або наявність тільки однієї функціонуючої нирки, ниркова недостатність, системні захворювання сполучної тканини (системний червоний вовчак, склеродермія та ін.), терапія імуносупресорами, алопуринолом, прокаїнамідом (ризик розвитку нейтропенії, (прийом діуретиків, безсольова дієта, блювота, діарея), стенокардія, цереброваскулярні захворювання, реноваскулярна гіпертензія, цукровий діабет, хронічна серцева недостатність IV функціонального класу за класифікацією NYHA, одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, калій, що містять хірургічне втручання/загальна анестезія, гемодіаліз з використанням високопроточних мембран, десенсибілізуюча терапія,аферез ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНГ), стан після трансплантації нирки, аортальний стеноз/мітральний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, застосування у пацієнтів негроїдної раси.Вагітність та лактаціяВагітність Престаріум А протипоказаний до застосування при вагітності. На даний момент немає незаперечних епідеміологічних даних про тератогенний ризик при прийомі інгібіторів АПФ у першому триместрі вагітності. Проте не можна виключити невелике збільшення ризику порушення розвитку плода. При плануванні вагітності або при її настанні під час застосування Престаріуму А слід негайно припинити прийом препарату і, при необхідності, призначити іншу гіпотензивну терапію з доведеним профілем безпеки застосування при вагітності. Відомо, що вплив інгібіторів АПФ на плід у ІІ та ІІІ триместрах вагітності може призводити до порушення його розвитку (зниження функції нирок, олігогідрамніон, уповільнення осифікації кісток черепа) та розвитку ускладнень у новонародженого (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія). Якщо пацієнтка отримувала інгібітори АПФ під час ІІ або ІІІ триместру вагітності, рекомендується провести ультразвукове обстеження для оцінки стану кісток черепа та функції нирок. Новонароджені, матері яких отримували інгібітори АПФ під час вагітності, повинні перебувати у спостереженні через ризик розвитку артеріальної гіпотензії. Період грудного вигодовування На даний момент не встановлено, чи виділяється периндоприл у грудне молоко. Внаслідок відсутності інформації щодо застосування периндоприлу у період грудного вигодовування його прийом не рекомендується. Переважно застосовувати інші препарати з більш вивченим профілем безпеки в період грудного вигодовування, особливо при вигодовуванні новонароджених або недоношених дітей. Фертильність У доклінічних дослідженнях було показано відсутність впливу периндоприлу на репродуктивну функцію у щурів обох статей.Побічна діяПрофіль безпеки периндоприлу узгоджується із профілем безпеки інгібіторів АПФ. Найчастішими небажаними явищами, про які повідомлялося в клінічних дослідженнях і які спостерігалися при застосуванні периндоприлу, є: запаморочення, головний біль, парестезія, вертиго, порушення зору, шум у вухах, надмірне зниження артеріального тиску, кашель, задишка, біль у животі, запор, діарея, порушення смаку, диспепсія, нудота, блювання, свербіж шкіри, висипання на шкірі, спазми м'язів і астенія. Частота побічних реакцій, зазначених у ході клінічних досліджень та/або післяреєстраційного застосування периндоприлу, наведена у вигляді наступної градації: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, З боку крові та лімфатичної системи - Нечасто*: еозинофілія; Дуже рідко: зниження гемоглобіну та гематокриту, тромбоцитопенія, лейкопенія/нейтропенія, агранулоцитоз, панцитопенія, гемолітична анемія у пацієнтів із вродженим дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Метаболічні порушення - Нечасто*: гіпоглікемія, гіперкаліємія, оборотна після відміни препарату, гіпонатріємія. З боку центральної нервової системи: - Часто: парестезія, головний біль, запаморочення, вертиго; Нечасто: порушення сну, лабільність настрою, сонливість*, непритомність*; Дуже рідко: сплутаність свідомості. З боку органу зору: - Часто: порушення зору. З боку органу слуху: - Часто: шум у вухах. З боку серцево-судинної системи: - часто: надмірне зниження АТ і пов'язані з цим симптоми; Нечасто: васкуліт, тахікардія, відчуття серцебиття; Дуже рідко: порушення серцевого ритму, стенокардія, інфаркт міокарда та інсульт, можливо, внаслідок надмірного зниження артеріального тиску у пацієнтів із групи високого ризику. З боку дихальної системи: - Часто: кашель, задишка; Нечасто: бронхоспазм; Дуже рідко: еозинофільна пневмонія, риніт. З боку травної системи: - Часто: запор, нудота, блювання, біль у животі, порушення смаку, диспепсія, діарея; Нечасто: сухість слизової оболонки ротової порожнини; Дуже рідко панкреатит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів - дуже рідко: гепатит (холестатичний або цитолітичний). З боку шкірних покривів та підшкірно-жирової клітковини - Часто: свербіж шкіри, висип. Нечасто: ангіоневротичний набряк обличчя, губ, верхніх та нижніх кінцівок, слизових оболонок, язика, голосових складок та/або гортані; кропив'янка; Дуже рідко: мультиформна еритема; Нечасто: фотосенсибілізація, пухирчатка, підвищене потовиділення. З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини – часто: спазми м'язів; Нечасто: артралгія, міалгія. З боку нирок та сечовивідних шляхів: - Нечасто: ниркова недостатність; Дуже рідко: гостра ниркова недостатність. З боку репродуктивної системи – Нечасто: еректильна дисфункція. Загальні розлади та симптоми: - Часто: астенія; Нечасто: біль у грудній клітці, периферичні набряки, слабкість, лихоманка, падіння. Лабораторні показники - рідко: підвищення активності "печінкових" трансаміназ та білірубіну в сироватці крові; Нечасто: підвищення концентрації сечовини та креатиніну в плазмі крові. *Оцінку частоти небажаних реакцій, виявлених за спонтанними повідомленнями, проведено на підставі даних результатів клінічних досліджень. Небажані явища, зазначені у клінічних дослідженнях У дослідженні EUROPA проводилася реєстрація лише серйозних небажаних явищ. Серйозні небажані явища були відзначені у 16 (0,3%) пацієнтів у групі периндоприлу та у 12 (0,2%) пацієнтів у групі плацебо. У групі периндоприлу у 6 пацієнтів було відзначено виражене зниження артеріального тиску, у 3 пацієнтів – ангіоневротичний набряк, у 1 пацієнта – раптова зупинка серця. Частота відміни препарату через кашль, виражене зниження АТ або інших випадків непереносимості була вищою в групі периндоприлу порівняно з групою плацебо.Взаємодія з лікарськими засобамиДані клінічних досліджень показують, що подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) в результаті одночасного прийому інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену призводить до збільшення частоти виникнення таких небажаних явищ, як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія та порушення функції нирок недостатність), порівняно з ситуаціями, коли застосовується лише один препарат, що впливає на РААС. Лікарські засоби, що викликають гіперкаліємію Деякі лікарські препарати або препарати інших фармакологічних класів можуть підвищувати ризик розвитку гіперкаліємії: аліскірен та аліскіренвмісні препарати, солі калію, калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину II (АРА II), нестероїдні протизапальні препарати. циклоспорин або такролімус, тріметоприм. Поєднання цих лікарських препаратів підвищує ризик гіперкаліємії. Одночасне застосування протипоказане Аліскірен У пацієнтів з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок зростає ризик гіперкаліємії, погіршення функції нирок та підвищення частоти серцево-судинної захворюваності та смертності. Одночасне застосування не рекомендується Аліскірен У пацієнтів, які не мають цукрового діабету або порушення функції нирок, можливе підвищення ризику гіперкаліємії, погіршення функції нирок та підвищення частоти серцево-судинної захворюваності та смертності. Спільна терапія інгібіторами АПФ та антагоністами рецепторів ангіотензину У літературі повідомлялося, що у пацієнтів із встановленим атеросклеротичним захворюванням, серцевою недостатністю або цукровим діабетом з ураженням органів-мішеней, одночасна терапія інгібітором АПФ та АРА II пов'язана з вищою частотою розвитку артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та погіршення функції нирок. недостатність) порівняно із застосуванням лише одного препарату, що впливає на РААС. Подвійна блокада (наприклад, при поєднанні інгібітору АПФ з АРА II) повинна бути обмежена окремими випадками з ретельним моніторингом функції нирок, вмісту калію та АТ. Естрамустін Одночасне застосування може призвести до підвищення ризику побічних ефектів, таких як ангіоневротичний набряк. Калійзберігаючі діуретики (такі як тріамтерен, амілорид), солі калію Гіперкаліємія (з можливим летальним кінцем), особливо при порушенні функції нирок (додаткові ефекти, пов'язані з гіперкаліємією). Поєднання периндоприлу з вищезазначеними лікарськими засобами не рекомендується. Якщо, однак, одночасне застосування показано, їх слід застосовувати, дотримуючись запобіжних заходів і регулярно контролюючи вміст калію в сироватці крові. Особливості застосування спіронолактон при серцевій недостатності описані далі за текстом. Препарати літію При одночасному застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ може спостерігатися оборотне збільшення концентрації літію у сироватці крові та пов'язані з цим токсичні ефекти. Одночасне застосування периндоприлу та препаратів літію не рекомендується. За необхідності проведення такої терапії слід проводити регулярний контроль концентрації літію у плазмі. Одночасне застосування, яке потребує особливої обережності Гіпоглікемічні засоби (інсулін, гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо) Застосування інгібіторів АПФ може посилювати гіпоглікемічний ефект інсуліну та гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо аж до розвитку гіпоглікемії. Як правило, це спостерігається у перші тижні проведення одночасної терапії та у пацієнтів з порушенням функції нирок. Баклофен Посилює антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Слід ретельно контролювати рівень артеріального тиску і, у разі потреби, дозування гіпотензивних препаратів. Калійнесберігаючі діуретики У пацієнтів, які отримують діуретики, що особливо виводять рідину та/або солі, на початку терапії периндоприлом може спостерігатися надмірне зниження АТ, ризик розвитку якого можна зменшити шляхом відміни діуретичного засобу, заповненням втрати рідини або солей перед початком терапії периндоприлом, а також призначенням периндоприлу в низькій дозі з подальшим поступовим збільшенням. При артеріальній гіпертензії у пацієнтів, які отримують діуретики, особливо виводять рідину та/або солі, діуретики повинні бути або скасовані до початку застосування інгібітору АПФ (при цьому калійнесберігаючий діуретик може бути пізніше знову призначений), або інгібітор АПФ повинен бути призначений у низькій дозі з подальшим поступовим її збільшенням. При застосуванні діуретиків у разі хронічної серцевої недостатності інгібітор АПФ повинен бути призначений у низькій дозі, можливо після зменшення дози застосовуваного одночасно калійнесберігаючого діуретика. У всіх випадках функція нирок (концентрація креатиніну) повинна контролюватись у перші тижні застосування інгібіторів АПФ. Калійзберігаючі діуретики (еплеренон, спіронолактон) Застосування еплеренону або спіронолактону у дозах від 12,5 мг до 50 мг на добу та низьких доз інгібіторів АПФ: При терапії серцевої недостатності ІІ-ІV функціонального класу за класифікацією NYHA з фракцією викиду лівого шлуночка Перед застосуванням даної комбінації лікарських препаратів необхідно переконатися у відсутності гіперкаліємії та порушень функції нирок. Рекомендується регулярно контролювати концентрацію креатиніну та калію в крові: щотижня у перший місяць лікування та щомісяця у подальшому. НПЗЗ, включаючи високі дози ацетилсаліцилової кислоти (≥3 г/добу) Одночасне застосування інгібіторів АПФ з НПЗП (ацетилсаліцилова кислота в дозі, що чинить протизапальну дію, інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) та неселективні НПЗЗ), може призвести до зниження антигіпертензивної дії інгібіторів АПФ. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та НПЗЗ може призводити до погіршення функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності, та збільшення вмісту калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів із зниженою функцією нирок. Слід бути обережними при призначенні даної комбінації, особливо у літніх пацієнтів. Пацієнти повинні отримувати адекватну кількість рідини, і рекомендується ретельно контролювати функцію нирок як на початку, так і в процесі лікування. Одночасне застосування, яке потребує певної обережності Гіпотензивні препарати та вазодилататори Антигіпертензивний ефект периндоприлу може посилюватися при одночасному застосуванні з іншими гіпотензивними, судиннорозширювальними засобами, включаючи нітрати короткої та пролонгованої дії. Гліптини (лінагліптин, саксагліптин, сітагліптин, віллдагліптин) Спільне застосування з інгібіторами АПФ може підвищувати ризик ангіоневротичного набряку внаслідок пригнічення активності дипептидилпептидази IV (ДПП-IV) гліптином. Трициклічні антидепресанти, антипсихотичні засоби (нейролептики) та засоби для загальної анестезії Одночасне застосування з інгібіторами АПФ може призводити до посилення антигіпертензивної дії. Симпатоміметики Можуть послаблювати антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Препарати золота При застосуванні інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу, пацієнтами, які отримують внутрішньовенно препарат золота (натрію ауротіомалат), були описані нітритоїдні реакції симптомокомплекс, що включає гіперемію шкіри обличчя, нудоту, блювання, артеріальну гіпотензію.Спосіб застосування та дозиВсередину по 1 таблетці 1 раз на добу, переважно вранці, перед їдою. При виборі дози слід враховувати особливості клінічної ситуації та ступінь зниження АТ на фоні терапії, що проводиться. Артеріальна гіпертензія Престаріум® А можна застосовувати як у монотерапії, так і у складі комбінованої терапії. Початкова доза, що рекомендується, становить 5 мг 1 раз на добу. У пацієнтів з вираженою активністю системи ренін-ангіотензин-альдостерон (особливо при реноваскулярній гіпертензії, гіповолемії та/або зниженні вмісту електролітів плазми крові, декомпенсації хронічної серцевої недостатності або тяжкого ступеня артеріальної гіпертензії) після прийому першої дози препарату може розвинутись виражене зниження артеріального тиску. На початку терапії такі пацієнти повинні перебувати під ретельним медичним наглядом. Початкова доза для таких пацієнтів становить 2,5 мг 1 раз на добу. У разі потреби через місяць після початку лікування можна збільшити дозу препарату до 10 мг 1 раз на добу. На початку терапії препаратом Престаріум А може виникати симптоматична артеріальна гіпотензія. У пацієнтів, які одночасно отримують діуретики, ризик розвитку артеріальної гіпотензії вищий у зв'язку з можливою гіповолемією та зниженням вмісту електролітів плазми крові. Слід бути обережними при застосуванні препарату Престаріум А у даної групи пацієнтів. Рекомендується припинити прийом діуретиків за 2-3 дні до передбачуваного початку терапії препаратом Престаріум® А. При неможливості відмінити діуретики, початкова доза Престаріуму А повинна становити 2,5 мг. При цьому необхідно контролювати функцію нирок та вміст калію у сироватці крові. Надалі, у разі потреби, доза препарату може бути збільшена. При необхідності прийом діуретиків можна відновити. У пацієнтів похилого віку лікування слід розпочинати з дози 2,5 мг на добу. При необхідності через місяць після початку терапії дозу можна збільшити до 5 мг на добу, а потім до максимальної дози – 10 мг на добу з урахуванням стану нирок. Максимальна добова доза становить 10 мг. Серцева недостатність Лікування пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю препаратом Престаріум® А у комбінації з калінейзберігаючими діуретиками та/або дигоксином та/або бета-адреноблокаторами, рекомендується починати під ретельним медичним наглядом, призначаючи препарат у початковій дозі 2,5 мг один раз на день, ут. Через два тижні лікування доза препарату може бути підвищена до 5 мг один раз на день за умови хорошої переносимості дози 2,5 мг та задовільної відповіді на терапію. У пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю, а також у пацієнтів із групи високого ризику (пацієнти з порушеною функцією нирок та тенденцією до порушення водноелектролітного балансу, пацієнти, які одночасно отримують діуретики та/або судиннорозширювально лікарські препарати), лікування має бути розпочато під ретельним медичним наглядом. У пацієнтів з високим ризиком розвитку симптоматичної артеріальної гіпотензії, наприклад, зі зниженим вмістом електролітів за наявності або без гіпонатріємії, з гіповолемією або з інтенсивною терапією діуретиками, перед початком прийому Престаріуму А, по можливості, перелічені стани повинні бути скориговані. Такі показники як величина АТ, функція нирок і вміст калію в плазмі повинні контролюватись як перед початком, так і в процесі терапії. Профілактика повторного інсульту (комбінована терапія з індапамідом) У пацієнтів з цереброваскулярними захворюваннями, в анамнезі, терапію препаратом Престаріум А слід починати з дози 2,5 мг протягом перших двох тижнів, потім, підвищуючи дозу до 5 мг протягом наступних двох тижнів до застосування індапаміду. Терапію слід розпочинати у будь-який (від двох тижнів до кількох років) час після перенесеного інсульту. ІХС: зниження ризику серцево-судинних ускладнень у пацієнтів, які раніше перенесли інфаркт міокарда та/або коронарну реваскуляризацію У пацієнтів із стабільним перебігом ІХС терапію препаратом Престаріум А слід починати з дози 5 мг 1 раз на добу. Через 2 тижні, при добрій переносимості препарату та з урахуванням стану функції нирок, доза може бути збільшена до 10 мг 1 раз на добу. Літнім пацієнтам слід розпочинати терапію з дози 2,5 мг 1 раз на добу протягом одного тижня, потім по 5 мг 1 раз на добу протягом наступного тижня. Потім з урахуванням стану функції нирок дозу можна збільшити до 10 мг 1 раз на добу. Збільшувати дозу препарату можна лише при його добрій переносимості у раніше рекомендованій дозі. Особливі групи пацієнтів Ниркова недостатність У пацієнтів із нирковою недостатністю дозу препарату слід підбирати з урахуванням кліренсу креатиніну (КК). Дозування препарату Престаріум® А при нирковій недостатності: КК більший або дорівнює 60 мл/хв. - рекомендована доза 5 мг на добу; КК понад 30 та менше 60 мл/хв. - рекомендована доза 2,5 мг на добу; КК більше 15 та менше 30 мл/хв. - рекомендована доза 2,5 мг за день; Пацієнти на гемодіалізі менше 15 мл/хв. - рекомендована доза 2,5 мг на день діалізу. * діалізний кліренс периндоприлату - 70 мл/хв. Препарат слід приймати після процедури діалізу. Печінкова недостатність Пацієнтам з порушенням функції печінки корекція дози не потрібна. Вік до 18 років Престаріум® А не слід призначати дітям та підліткам до 18 років через відсутність даних щодо ефективності та безпеки застосування препарату у пацієнтів цієї вікової групи. В даний час немає достатніх даних щодо безпеки та ефективності застосування периндоприлу у дітей та підлітків у віці до 18 років. Наявні дані, описані в розділі "Фармакодинаміка" не дозволяють робити рекомендації щодо способу застосування та дозування препарату у пацієнтів цієї вікової групи.ПередозуванняДані щодо передозування препарату обмежені. Симптоми: виражене зниження артеріального тиску, шок, порушення водно-електролітного балансу, ниркова недостатність, гіпервентиляція, тахікардія, відчуття серцебиття, брадикардія, запаморочення, неспокій, кашель. Лікування При вираженому зниженні артеріального тиску слід перевести пацієнта в положення "лежачи" на спині з піднятими ногами. За необхідності слід внутрішньовенно ввести 0,9% розчин хлориду натрію. При необхідності можна ввести внутрішньовенно розчин катехоламінів. Перин доприлат, активний метаболіт периндоприлу, можна видалити з організму шляхом діалізу. При розвитку стійкої до терапії брадикардії може знадобитися встановлення штучного водія ритму. Необхідно постійно контролювати показники основних життєвих функцій організму, концентрацію креатиніну та електролітів у сироватці крові.Запобіжні заходи та особливі вказівкиІХС: зниження ризику серцево-судинних ускладнень у пацієнтів, які раніше перенесли інфаркт міокарда та/або коронарну реваскуляризацію При розвитку нестабільної стенокардії протягом першого місяця терапії препаратом Престаріум А слід оцінити переваги та ризик до продовження терапії. Артеріальна гіпотензія Інгібітори АПФ можуть викликати різке зниження артеріального тиску. Симптоматична гіпотензія рідко розвивається у пацієнтів з неускладненим перебігом артеріальної гіпертензії. Ризик надмірного зниження АТ підвищений у пацієнтів зі зниженим ОЦК, що може відзначатися на фоні терапії діуретиками, при дотриманні суворої дієти без солі, гемодіалізі, діареї та блюванні, а також у пацієнтів з тяжким ступенем артеріальної гіпертензії з високою активністю реніну. Симптоматична артеріальна гіпотензія може спостерігатися у пацієнтів із клінічними проявами серцевої недостатності як з наявністю, так і без ниркової недостатності. Цей ризик більш ймовірний у пацієнтів із серцевою недостатністю тяжкого ступеня, як реакція на прийом "петлевих" діуретиків у високих дозах, гіпонатріємію або функціональну ниркову недостатність. У пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку симптоматичної артеріальної гіпотензії необхідно ретельно контролювати АТ, функцію нирок та вміст калію у сироватці крові під час терапії препаратом Престаріум® А. Подібний підхід застосовується і у пацієнтів з ІХС та цереброваскулярними захворюваннями, у яких виражена артеріальна гіпотензія може призвести до інфаркту міокарда або порушення мозкового кровообігу. У разі розвитку артеріальної гіпотензії пацієнт повинен бути переведений у положення "лежачи" на спині з піднятими ногами. При необхідності слід заповнити об'єм циркулюючої крові за допомогою внутрішньовенного введення 0,9% розчину хлориду натрію. Минуща артеріальна гіпотензія не є перешкодою для подальшого прийому препарату. Після відновлення ОЦК та АТ лікування може бути продовжено. У деяких пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН) та нормальним або зниженим АТ Престаріум® А може спричиняти додаткове зниження АТ. Цей ефект передбачуваний і не вимагає припинення терапії. При появі симптомів вираженого зниження артеріального тиску слід зменшити дозу препарату або припинити його прийом. Мітральний стеноз / аортальний стеноз / гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія Престаріум А, як і інші інгібітори АПФ, повинен з обережністю призначатися пацієнтам з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка (аортальний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія), а також пацієнтам з мітральним стенозом. Порушення функції нирок Пацієнтам з нирковою недостатністю (КК менше 60 мл/хв) початкову дозу препарату Престаріум А вибирають залежно від значення КК і потім залежно від терапевтичного ефекту. Для таких пацієнтів необхідний регулярний контроль концентрації креатиніну та калію у сироватці крові. Артеріальна гіпотензія, яка іноді розвивається на початку прийому інгібіторів АПФ у пацієнтів із симптоматичною ХСН, може призвести до погіршення функції нирок. Можливий розвиток гострої ниркової недостатності, як правило, оборотний. У пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки (особливо за наявності ниркової недостатності) на фоні терапії інгібіторами АПФ можливе підвищення концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові, що зазвичай відбувається при відміні терапії. Додаткова наявність реноваскулярної гіпертензії обумовлює підвищений ризик розвинута тяжкої артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності у таких пацієнтів. Лікування таких пацієнтів починають під ретельним медичним наглядом із застосуванням низьких доз препарату та подальшим адекватним підбором доз. Слід тимчасово припинити лікування діуретиками та проводити регулярний контроль вмісту калію та креатиніну в плазмі протягом перших кількох тижнів терапії. У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією без вказівки на наявність попереднього захворювання судин нирок може підвищуватись концентрація сечовини та креатиніну у сироватці крові, особливо при одночасному застосуванні діуретичних засобів. Дані зміни зазвичай виражені незначно і мають оборотний характер. Ймовірність розвитку цих порушень вища у пацієнтів з нирковою недостатністю в анамнезі. У таких випадках може знадобитися відміна або зменшення дози Престаріуму А та/або діуретика. Гемодіаліз У пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі з використанням високопроточних мембран, були виявлені випадки розвитку анафілактичних реакцій на фоні терапії інгібіторами АПФ. Слід уникати призначення інгібіторів АПФ при використанні такого типу мембран. У таких ситуаціях слід розглянути можливість призначення гіпотензивного препарату іншого класу або використання діалізної мембрани іншого типу. Трансплантація нирки Дані про застосування Престаріуму А у пацієнтів після трансплантації нирки відсутні. Підвищена чутливість/ ангіоневротичний набряк При прийомі інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу, в окремих випадках і в будь-якому періоді терапії може спостерігатися розвиток ангіоневротичного набряку обличчя, верхніх і нижніх кінцівок, губ, слизових оболонок, язика, голосових складок та/або гортані (див. розділ "Побічна дія"). При появі симптомів прийом препарату має бути негайно припинено, а пацієнт повинен спостерігатися доти, доки ознаки набряку не зникнуть повністю. Якщо набряк зачіпає лише обличчя та губи, то його прояви зазвичай проходять самостійно, хоча для лікування симптомів можуть застосовуватись антигістамінні засоби. Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком гортані, може призвести до смерті. Набряк мови, голосових складок або гортані може призвести до обструкції дихальних шляхів. При появі таких симптомів потрібна невідкладна терапія, у тому числі підшкірне введення епінефрину (адреналіну) та/або забезпечення прохідності дихальних шляхів. Пацієнт повинен перебувати під медичним наглядом до повного та стійкого зникнення симптомів. У пацієнтів з ангіоневротичним набряком в анамнезі, не пов'язаним із прийомом інгібіторів АЛФ, може бути підвищений ризик розвитку при прийомі препаратів цієї групи. У поодиноких випадках на тлі терапії інгібіторами АЛФ розвивався ангіоневротичний набряк кишечника. При цьому у пацієнтів відзначався біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні з нудотою та блюванням, у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальному рівні С1-естерази. Діагноз встановлювався за допомогою комп'ютерної томографії черевної порожнини, ультразвукового дослідження або за хірургічного втручання. Симптоми зникали після припинення інгібіторів АПФ. Тому у пацієнтів з болем у животі, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні диференціальної діагностики необхідно враховувати можливість розвитку ангіоневротичного набряку кишечника. Анафілактоїдні реакції при проведенні аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні процедури аферезу ЛПНЩ з використанням декстран сульфату можуть розвиватися анафілактоїдні реакції, що загрожують життю. Для запобігання анафілактоїдної реакції слід тимчасово припинити терапію інгібітором АПФ перед кожною процедурою аферезу. Анафілактоїдні реакції при проведенні десенсибілізації Є окремі повідомлення про розвиток анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ під час десенсибілізуючої терапії, наприклад, отрутою перетинчастокрилих комах. У цих пацієнтів подібні реакції вдавалося запобігти шляхом тимчасової відміни інгібіторів АПФ, але при випадковому чи неакуратному відновленні лікування реакції могли розвинутися знову. Порушення функції печінки У поодиноких випадках на фоні прийому інгібіторів АПФ спостерігався синдром розвитку холестатичної жовтяниці з переходом у фульмінантний некроз печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому незрозумілий. При появі жовтяниці або значному підвищенні активності печінкових ферментів на фоні прийому інгібіторів АПФ слід припинити прийом препарату, пацієнт повинен перебувати під відповідним медичним наглядом. Нейтропенія/агранулоцитоз/тромбоцитопенія/анемія На фоні прийому інгібіторів АПФ можуть виникати нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопенія та анемія. У пацієнтів з нормальною функцією нирок та за відсутності інших обтяжливих факторів нейтропенія розвивається рідко. З особливою обережністю слід застосовувати Престаріум® А у пацієнтів із системними захворюваннями сполучної тканини, на фоні прийому імунодепресантів, алопуринолу або прокаїнаміду, або при поєднанні цих факторів ризику, особливо за наявності вихідного порушення функції нирок. У деяких пацієнтів виникали важкі інфекції, у ряді випадків стійкі до інтенсивної антибіотикотерапії. При призначенні препарату Престаріум А таким пацієнтам рекомендується періодично контролювати вміст лейкоцитів у крові. Пацієнти повинні повідомляти лікаря про будь-які ознаки інфекційних захворювань (наприклад, біль у горлі, гарячка). Етнічні відмінності Слід враховувати, що у пацієнтів негроїдної раси ризик розвитку ангіоневротичного набряку є вищим. Як і інші інгібітори АПФ, Престаріум А менш ефективний щодо зниження АТ у пацієнтів негроїдної раси. Даний ефект пов'язаний з вираженим переважанням низькоренінового статусу у пацієнтів негроїдної раси з артеріальною гіпертензією. Кашель На тлі терапії інгібітором АПФ може виникати завзятий сухий кашель, який припиняється після відміни препарату. Це слід враховувати під час проведення диференціальної діагностики кашлю. Хірургічне втручання/загальна анестезія У пацієнтів, яким планується проведення великих операцій або застосування засобів для анестезії, що викликають гіпотензію, застосування периндоприлу може блокувати утворення ангіотензину II на тлі компенсаторного вивільнення реніну. Лікування слід припинити протягом доби до операції. При розвитку артеріальної гіпотензії за вказаним механізмом слід підтримувати артеріальний тиск шляхом заповнення ОЦК. Гіперкаліємія Гіперкаліємія може розвиватися під час лікування інгібіторами АПФ, у тому числі периндоприлом. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність, зниження функції нирок, вік старше 70 років, цукровий діабет, деякі супутні стани (дегідратація, гостра серцева недостатність, метаболічний ацидоз), одночасний прийом калійзберігаючих діуретиків (таких як спіронолактон та його похідне еплерен). , харчових добавок/препаратів калію або замінників харчових солей, що містять калій, а також застосування інших препаратів, що сприяють підвищенню вмісту калію в крові (наприклад, гепарин). Застосування харчових добавок/препаратів калію, калійзберігаючих діуретиків, замінників харчових солей, що містять калій, може призвести до значного підвищення вмісту калію в крові, особливо у пацієнтів зі зниженою функцією нирок. Гіперкаліємія може призвести до серйозних, іноді фатальних порушень серцевого ритму. Якщо необхідний одночасний прийом Престаріуму А і зазначених вище препаратів, лікування має проводитися з обережністю на тлі регулярного контролю вмісту калію в сироватці крові. Пацієнти з цукровим діабетом При призначенні препарату пацієнтам з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсулін, протягом першого місяця терапії необхідно регулярно контролювати концентрацію глюкози в крові. Препарати літію Одночасне застосування Престаріуму А і препаратів літію не рекомендується. Калійзберігаючі діуретики, препарати калію, замінники харчової солі та харчові добавки. Не рекомендується одночасне призначення препарату Престаріум ® А та калійзберігаючих діуретиків, а також препаратів калію, замінників харчових солей, що містять калій та харчових добавок. Подвійна блокада РААС Є дані, що свідчать про те, що спільне застосування інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину II або аліскірену підвищує ризик гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Таким чином, подвійна блокада РААС шляхом спільного застосування інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину II або аліскірену не рекомендована. Якщо терапія за допомогою подвійної блокади визнана абсолютно необхідною, її слід проводити лише під строгим медичним контролем та при регулярному контролі функції нирок, вмісту електролітів у крові та артеріального тиску. Не слід застосовувати інгібітори АПФ у поєднанні з антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Престаріум®А слід з обережністю застосовувати пацієнтам, які керують автотранспортом та займаються видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкої реакції у зв'язку з небезпекою розвитку артеріальної гіпотензії та запаморочення.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
271,00 грн
222,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: периндоприл аргініну 5 мг, що відповідає 3,395 мг периндоприлу; Допоміжні речовини: лактози моногідрат 72,58 мг, стеарат магнію 0,45 мг, мальтодекстрин 9,00 мг, кремнію діоксид колоїдний гідрофобний 0,27 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію 2,70 мг; оболонка: премікс для плівкової оболонки світло-зеленого кольору Sepifilm 4193 [гліцерол (Е 422а) 4,5%, гіпромелоза (Е 464) 74,8%, макрогол 6000 1,8%, магнію стеарат 4,5%, титану діоксид Е171) 14,328%, мідний хлорофілін (Е 141 (ii)) 0,072%] 1,931 м, макрогол 6000 0,069 мг. По 30 таблеток у флакон з поліпропілену, з дозатором і пробкою, що містить гель поглинання. По 1 флакону з інструкцією з медичного застосування в картонну пачку з контролем першого розтину. По 14, 29 або 30 таблеток у флакон з поліпропілену, з дозатором і пробкою, що містить вологопоглинаючий гель. По 1 флакону з інструкцією з медичного застосування в картонну пачку з контролем першого розтину.Опис лікарської формиДовгасті пігулки, покритці плівковою оболонкою, закруглені з двох сторін, світло-зеленого кольору, з насічками з двох боків і гравіюванням у вигляді логотипу фірми на одній з лицьових сторін.Фармакотерапевтична групаАПФ інгібітор.ФармакокінетикаВсмоктування При прийомі периндоприл швидко всмоктується в шлунково-кишковому тракті, максимальна концентрація (Сmах) у плазмі крові досягається через 1 год. Період напіввиведення (Т1/2) периндоприлу з плазми крові становить 1 год. Периндоприл не має фармакологічної активності. Приблизно 27% загальної кількості абсорбованого периндоприлу потрапляє в кровотік у вигляді активного метаболіту периндоприлату. Крім периндоприлату, утворюються ще 5 метаболітів, які не мають фармакологічної активності. Схах периндоприлату в плазмі крові досягається через 3-4 години після прийому внутрішньо. Прийом їжі уповільнює перетворення периндоприлу на периндоприлат, таким чином, впливаючи на біодоступність. Тому препарат слід приймати внутрішньо 1 раз на добу, вранці, перед їдою. Було показано, що залежність між дозою периндоприлу та концентрацією його у плазмі має лінійний характер. Розподіл Об'єм розподілу вільного периндоприлату становить приблизно 0,2 л/кг. Зв'язок периндоприлату з білками плазми крові, головним чином з АПФ, становить 20%, і має дозозалежний характер. Виведення Периндоприлат виводиться з організму нирками і кінцевий період напіввиведення вільної фракції становить приблизно 17 годин, в результаті рівноважний стан досягається протягом 4 діб.ФармакодинамікаМеханізм дії Периндоприл - інгібітор ферменту, що перетворює ангіотензин I на ангіотензин II. АПФ, або кініназа II, є екзопептидазою, яка здійснює як перетворення ангіотензину I на судинозвужувальну речовину ангіотензин II, так і руйнування брадикініну, що має судинорозширювальну дію, до неактивного гептапептиду. Інгібування АПФ призводить до зниження концентрації ангіотензину II у плазмі крові, що спричиняє збільшення активності реніну плазми крові (за механізмом "негативного зворотного зв'язку") та зменшення секреції альдостерону. Оскільки ангіотензинперетворюючий фермент інактивує брадикінін, пригнічення АПФ супроводжується підвищенням активності як циркулюючої, так і тканинної калікреїн-кінінової системи, при цьому також активується система простагландинів. Можливо, що цей ефект є частиною механізму антигіпертензивної дії інгібіторів АПФ, а також механізм розвитку деяких побічних ефектів препаратів даного класу (наприклад, кашлю). Периндоприл має терапевтичну дію завдяки активному метаболіту периндоприлату. Інші метаболіти не мають інгібуючої дії щодо АПФ in vitro. Клінічна ефективність та безпека Артеріальна гіпертензія Периндоприл ефективний у терапії артеріальної гіпертензії будь-якого ступеня тяжкості. На фоні застосування препарату відзначається зниження як систолічного, так і діастолічного артеріального тиску (АТ) у положенні пацієнта "лежачи" та "стоячи". Периндоприл зменшує загальний периферичний судинний опір (ОПСС), що призводить до зниження артеріального тиску, при цьому периферичний кровотік прискорюється без зміни частоти серцевих скорочень (ЧСС). Як правило, периндоприл призводить до збільшення ниркового кровотоку, швидкість клубочкової фільтрації при цьому не змінюється. Антигіпертензивна дія препарату досягає максимуму через 4-6 годин після одноразового прийому внутрішньо та зберігається протягом 24 годин. Через 24 години після прийому внутрішньо спостерігається виражене (порядку 87-100%) залишкове інгібування АПФ. Зниження АТ досягається досить швидко. У пацієнтів із позитивною відповіддю на лікування нормалізація АТ настає протягом місяця та зберігається без розвитку тахіфілаксії. Припинення лікування не супроводжується розвитком ефекту "рикошету". Периндоприл має судинорозширювальну дію, сприяє відновленню еластичності великих артерій та структури судинної стінки дрібних артерій, а також зменшує гіпертрофію лівого шлуночка. Одночасне призначення тіазидних діуретиків посилює вираженість антигіпертензивного ефекту. Крім цього, комбінування інгібітору АПФ та тіазидного діуретика також призводить до зниження ризику розвитку гіпокаліємії на фоні прийому діуретиків. Цереброваскулярні захворювання Результати дослідження ПРОГРЕС, де оцінювався вплив активної терапії периндоприлом (монотерапія або у комбінації з індапамідом) протягом 4 років на ризик розвитку повторного інсульту у пацієнтів, які мають цереброваскулярні захворювання в анамнезі. Після вступного періоду застосування периндоприлу третбутиламіну по 2 мг (еквівалентно периндоприлу аргініну 2,5 мг) один раз на день протягом двох тижнів і потім по 4 мг (еквівалентно периндоприлу аргініну 5 мг) один раз на день протягом наступних двох тижнів, 6105 пацієнтів були рандомізовані на дві групи: плацебо (n=3054) та периндоприл третбутиламін по 4 мг (відповідає 5 мг периндоприлу аргініну) (монотерапія) або у комбінації з індапамідом (n=3051). Індапамід додатково призначався пацієнтам, які не мали прямих показань або протипоказань для застосування діуретиків. Ця терапія призначалася додатково до стандартної терапії інсульту та/або артеріальної гіпертензії або інших патологічних станів. Усі рандомізовані пацієнти мали в анамнезі цереброваскулярні захворювання (інсульт або транзиторну ішемічну атаку) протягом останніх 5 років. Величина АТ не була критерієм включення: 2916 пацієнтів мали артеріальну гіпертензію та 3189 – нормальний АТ. Після 3,9 років терапії величина АТ (систолічний/діастолічний) знизилася в середньому на 9,0/4,0 мм рт.ст. Також було показано значне зниження ризику виникнення повторного інсульту (як ішемічного, так і геморагічного) близько 28% порівняно з плацебо (10,1% та 13,8%). Додатково було показано значне зниження ризику: фатальних чи призводять до інвалідизації інсультів; основних серцево-судинних ускладнень, включаючи інфаркт міокарда, у т.ч. з летальним кінцем; деменції, пов'язаної з інсультом; серйозні погіршення когнітивних функцій. Це було відзначено як у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, так і при нормальному артеріальному тиску, незалежно від віку, статі, наявності або відсутності цукрового діабету та типу інсульту. Стабільна ішемічна хвороба серця (ІХС) Ефективність – застосування периндоприлу у пацієнтів (12218 пацієнтів віком від 18 років) зі стабільною ІХС без клінічних симптомів хронічної серцевої недостатності вивчалась у ході 4-річного дослідження. 90% учасників дослідження раніше перенесли гострий інфаркт міокарда та/або процедуру реваскуляризації. Більшість пацієнтів отримали крім досліджуваного препарату стандартну терапію, включаючи антиагреганти, гіполіпідемічні засоби та бета-адреноблокатори. Як основний критерій ефективності була обрана комбінована кінцева точка, що включає серцево-судинну смертність, нефатальний інфаркт міокарда та/або зупинку серця з успішною реанімацією. Терапія периндоприлу ербуміном у дозі 8 мг/добу (еквівалентно 10 мг периндоприлу аргініну) призводила до істотного зниження абсолютного ризику настання комбінованої кінцевої точки на 1,9% (зниження відносного ризику – 20%). У пацієнтів, які раніше перенесли інфаркт міокарда або процедуру реваскуляризації, зниження абсолютного ризику склало 2,2% (зниження відносного ризику – 22,4%) порівняно з групою плацебо. Пацієнти дитячого віку (до 18 років): Ефективність та безпека застосування периндоприлу у дітей та підлітків віком до 18 років не встановлена. Є дані клінічних досліджень за участю 62 пацієнтів з артеріальною гіпертензією у віці від 2 до 15 років зі швидкістю клубочкової фільтрації > 30 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла, які отримували периндоприл у дозі 0,07 мг/кг у середньому. Доза підбиралася індивідуально, залежно від загального стану пацієнта та показників його артеріального тиску у відповідь на терапію, при цьому максимальна доза становила 0,135 мг/кг/добу. 59 пацієнтів брали участь у дослідженні протягом 3-х місяців та 36 пацієнтів завершили продовжений період дослідження, який становив не менше 24 місяців (середня тривалість участі у дослідженні становила 44 місяці). Показники систолічного та діастолічного артеріального тиску залишалися стабільними протягом усього періоду дослідження (від моменту включення до дослідження до заключної оцінки) у пацієнтів, які раніше отримували інші гіпотензивні засоби, та знизилися у пацієнтів, які раніше не отримували гіпотензивну терапію. Більше 75% дітей при останньому визначенні мали систолічний та діастолічний АТ менше 95-го перцентилю. Дані безпеки, отримані в цьому дослідженні, узгоджуються з вже наявною інформацією щодо безпеки застосування периндоприлу. Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) Є дані клінічних досліджень комбінованої терапії із застосуванням інгібітору АПФ та антагоніста рецептора ангіотензину II (АРА II). Проводилося клінічне дослідження за участю пацієнтів, які мають в анамнезі кардіоваскулярне або цереброваскулярне захворювання, або цукровий діабет 2 типу, що супроводжується підтвердженим ураженням органу-мішені, а також дослідження за участю пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу та діабетичною нефропатією. Дані досліджень не виявили значного позитивного впливу комбінованої терапії на виникнення ниркових та/або кардиваскулярних подій та на показники смертності, тоді як ризик розвитку гіперкаліємії, гострої ниркової недостатності та/або артеріальної гіпотензії збільшувався порівняно з монотерапією. Зважаючи на подібні внутрішньогрупові фармакодинамічні властивості інгібіторів АПФ та АРА II, ці результати можна очікувати для взаємодії будь-яких інших препаратів, представників класів інгібіторів АПФ та АРА II. Тому інгібітори АПФ та АРА II не слід застосовувати одночасно у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Є дані клінічного дослідження з вивчення позитивного впливу від додавання аліскірену до стандартної терапії інгібітором АПФ або АРА II у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та хронічним захворюванням нирок або кардіоваскулярним захворюванням або мають поєднання цих захворювань. Дослідження було припинено достроково у зв'язку з зростанням ризику виникнення несприятливих результатів. Кардіоваскулярна смерть та інсульт відзначалися частіше у групі пацієнтів, які отримують аліскірен, порівняно з групою плацебо; також небажані явища та серйозні небажані явища особливого інтересу (гіперкаліємія, артеріальна гіпотензія та порушення функції нирок) реєструвалися частіше у групі аліскірену, ніж у групі плацебо.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія; хронічна серцева недостатність; профілактика повторного інсульту (комбінована терапія з індапамідом) у пацієнтів, які перенесли інсульт або транзиторне порушення мозкового кровообігу за ішемічним типом; стабільна ІХС: зниження ризику серцево-судинних ускладнень у пацієнтів із стабільною ІХС.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до діючої речовини, інших інгібіторів АПФ та допоміжних речовин, що входять до складу препарату; ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) в анамнезі, пов'язаний з прийомом інгібітору АПФ; спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк; вагітність; період грудного вигодовування; одночасне застосування з аліскіренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ)) дефіцит лактази, непереносимість лактози, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю: двосторонній стеноз ниркових артерій або наявність тільки однієї функціонуючої нирки, ниркова недостатність, системні захворювання сполучної тканини (системний червоний вовчак, склеродермія та ін.), терапія імуносупресорами, алопуринолом, прокаїнамідом (ризик розвитку нейтропенії, (прийом діуретиків, безсольова дієта, блювота, діарея), стенокардія, цереброваскулярні захворювання, реноваскулярна гіпертензія, цукровий діабет, хронічна серцева недостатність IV функціонального класу за класифікацією NYHA, одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, калій, що містять хірургічне втручання/загальна анестезія, гемодіаліз з використанням високопроточних мембран, десенсибілізуюча терапія,аферез ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНГ), стан після трансплантації нирки, аортальний стеноз/мітральний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, застосування у пацієнтів негроїдної раси.Вагітність та лактаціяВагітність Престаріум А протипоказаний до застосування при вагітності. На даний момент немає незаперечних епідеміологічних даних про тератогенний ризик при прийомі інгібіторів АПФ у першому триместрі вагітності. Проте не можна виключити невелике збільшення ризику порушення розвитку плода. При плануванні вагітності або при її настанні під час застосування Престаріуму А слід негайно припинити прийом препарату і, при необхідності, призначити іншу гіпотензивну терапію з доведеним профілем безпеки застосування при вагітності. Відомо, що вплив інгібіторів АПФ на плід у ІІ та ІІІ триместрах вагітності може призводити до порушення його розвитку (зниження функції нирок, олігогідрамніон, уповільнення осифікації кісток черепа) та розвитку ускладнень у новонародженого (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія). Якщо пацієнтка отримувала інгібітори АПФ під час ІІ або ІІІ триместру вагітності, рекомендується провести ультразвукове обстеження для оцінки стану кісток черепа та функції нирок. Новонароджені, матері яких отримували інгібітори АПФ під час вагітності, повинні перебувати у спостереженні через ризик розвитку артеріальної гіпотензії. Період грудного вигодовування На даний момент не встановлено, чи виділяється периндоприл у грудне молоко. Внаслідок відсутності інформації щодо застосування периндоприлу у період грудного вигодовування його прийом не рекомендується. Переважно застосовувати інші препарати з більш вивченим профілем безпеки в період грудного вигодовування, особливо при вигодовуванні новонароджених або недоношених дітей. Фертильність У доклінічних дослідженнях було показано відсутність впливу периндоприлу на репродуктивну функцію у щурів обох статей.Побічна діяПрофіль безпеки периндоприлу узгоджується із профілем безпеки інгібіторів АПФ. Найчастішими небажаними явищами, про які повідомлялося в клінічних дослідженнях і які спостерігалися при застосуванні периндоприлу, є: запаморочення, головний біль, парестезія, вертиго, порушення зору, шум у вухах, надмірне зниження артеріального тиску, кашель, задишка, біль у животі, запор, діарея, порушення смаку, диспепсія, нудота, блювання, свербіж шкіри, висипання на шкірі, спазми м'язів і астенія. Частота побічних реакцій, зазначених у ході клінічних досліджень та/або післяреєстраційного застосування периндоприлу, наведена у вигляді наступної градації: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, З боку крові та лімфатичної системи - Нечасто*: еозинофілія; Дуже рідко: зниження гемоглобіну та гематокриту, тромбоцитопенія, лейкопенія/нейтропенія, агранулоцитоз, панцитопенія, гемолітична анемія у пацієнтів із вродженим дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Метаболічні порушення - Нечасто*: гіпоглікемія, гіперкаліємія, оборотна після відміни препарату, гіпонатріємія. З боку центральної нервової системи: - Часто: парестезія, головний біль, запаморочення, вертиго; Нечасто: порушення сну, лабільність настрою, сонливість*, непритомність*; Дуже рідко: сплутаність свідомості. З боку органу зору: - Часто: порушення зору. З боку органу слуху: - Часто: шум у вухах. З боку серцево-судинної системи: - часто: надмірне зниження АТ і пов'язані з цим симптоми; Нечасто: васкуліт, тахікардія, відчуття серцебиття; Дуже рідко: порушення серцевого ритму, стенокардія, інфаркт міокарда та інсульт, можливо, внаслідок надмірного зниження артеріального тиску у пацієнтів із групи високого ризику. З боку дихальної системи: - Часто: кашель, задишка; Нечасто: бронхоспазм; Дуже рідко: еозинофільна пневмонія, риніт. З боку травної системи: - Часто: запор, нудота, блювання, біль у животі, порушення смаку, диспепсія, діарея; Нечасто: сухість слизової оболонки ротової порожнини; Дуже рідко панкреатит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів - дуже рідко: гепатит (холестатичний або цитолітичний). З боку шкірних покривів та підшкірно-жирової клітковини - Часто: свербіж шкіри, висип. Нечасто: ангіоневротичний набряк обличчя, губ, верхніх та нижніх кінцівок, слизових оболонок, язика, голосових складок та/або гортані; кропив'янка; Дуже рідко: мультиформна еритема; Нечасто: фотосенсибілізація, пухирчатка, підвищене потовиділення. З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини – часто: спазми м'язів; Нечасто: артралгія, міалгія. З боку нирок та сечовивідних шляхів: - Нечасто: ниркова недостатність; Дуже рідко: гостра ниркова недостатність. З боку репродуктивної системи – Нечасто: еректильна дисфункція. Загальні розлади та симптоми: - Часто: астенія; Нечасто: біль у грудній клітці, периферичні набряки, слабкість, лихоманка, падіння. Лабораторні показники - рідко: підвищення активності "печінкових" трансаміназ та білірубіну в сироватці крові; Нечасто: підвищення концентрації сечовини та креатиніну в плазмі крові. *Оцінку частоти небажаних реакцій, виявлених за спонтанними повідомленнями, проведено на підставі даних результатів клінічних досліджень. Небажані явища, зазначені у клінічних дослідженнях У дослідженні EUROPA проводилася реєстрація лише серйозних небажаних явищ. Серйозні небажані явища були відзначені у 16 (0,3%) пацієнтів у групі периндоприлу та у 12 (0,2%) пацієнтів у групі плацебо. У групі периндоприлу у 6 пацієнтів було відзначено виражене зниження артеріального тиску, у 3 пацієнтів – ангіоневротичний набряк, у 1 пацієнта – раптова зупинка серця. Частота відміни препарату через кашль, виражене зниження АТ або інших випадків непереносимості була вищою в групі периндоприлу порівняно з групою плацебо.Взаємодія з лікарськими засобамиДані клінічних досліджень показують, що подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) в результаті одночасного прийому інгібіторів АПФ, АРА II або аліскірену призводить до збільшення частоти виникнення таких небажаних явищ, як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія та порушення функції нирок недостатність), порівняно з ситуаціями, коли застосовується лише один препарат, що впливає на РААС. Лікарські засоби, що викликають гіперкаліємію Деякі лікарські препарати або препарати інших фармакологічних класів можуть підвищувати ризик розвитку гіперкаліємії: аліскірен та аліскіренвмісні препарати, солі калію, калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину II (АРА II), нестероїдні протизапальні препарати. циклоспорин або такролімус, тріметоприм. Поєднання цих лікарських препаратів підвищує ризик гіперкаліємії. Одночасне застосування протипоказане Аліскірен У пацієнтів з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок зростає ризик гіперкаліємії, погіршення функції нирок та підвищення частоти серцево-судинної захворюваності та смертності. Одночасне застосування не рекомендується Аліскірен У пацієнтів, які не мають цукрового діабету або порушення функції нирок, можливе підвищення ризику гіперкаліємії, погіршення функції нирок та підвищення частоти серцево-судинної захворюваності та смертності. Спільна терапія інгібіторами АПФ та антагоністами рецепторів ангіотензину У літературі повідомлялося, що у пацієнтів із встановленим атеросклеротичним захворюванням, серцевою недостатністю або цукровим діабетом з ураженням органів-мішеней, одночасна терапія інгібітором АПФ та АРА II пов'язана з вищою частотою розвитку артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та погіршення функції нирок. недостатність) порівняно із застосуванням лише одного препарату, що впливає на РААС. Подвійна блокада (наприклад, при поєднанні інгібітору АПФ з АРА II) повинна бути обмежена окремими випадками з ретельним моніторингом функції нирок, вмісту калію та АТ. Естрамустін Одночасне застосування може призвести до підвищення ризику побічних ефектів, таких як ангіоневротичний набряк. Калійзберігаючі діуретики (такі як тріамтерен, амілорид), солі калію Гіперкаліємія (з можливим летальним кінцем), особливо при порушенні функції нирок (додаткові ефекти, пов'язані з гіперкаліємією). Поєднання периндоприлу з вищезазначеними лікарськими засобами не рекомендується. Якщо, однак, одночасне застосування показано, їх слід застосовувати, дотримуючись запобіжних заходів і регулярно контролюючи вміст калію в сироватці крові. Особливості застосування спіронолактон при серцевій недостатності описані далі за текстом. Препарати літію При одночасному застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ може спостерігатися оборотне збільшення концентрації літію у сироватці крові та пов'язані з цим токсичні ефекти. Одночасне застосування периндоприлу та препаратів літію не рекомендується. За необхідності проведення такої терапії слід проводити регулярний контроль концентрації літію у плазмі. Одночасне застосування, яке потребує особливої обережності Гіпоглікемічні засоби (інсулін, гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо) Застосування інгібіторів АПФ може посилювати гіпоглікемічний ефект інсуліну та гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо аж до розвитку гіпоглікемії. Як правило, це спостерігається у перші тижні проведення одночасної терапії та у пацієнтів з порушенням функції нирок. Баклофен Посилює антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Слід ретельно контролювати рівень артеріального тиску і, у разі потреби, дозування гіпотензивних препаратів. Калійнесберігаючі діуретики У пацієнтів, які отримують діуретики, що особливо виводять рідину та/або солі, на початку терапії периндоприлом може спостерігатися надмірне зниження АТ, ризик розвитку якого можна зменшити шляхом відміни діуретичного засобу, заповненням втрати рідини або солей перед початком терапії периндоприлом, а також призначенням периндоприлу в низькій дозі з подальшим поступовим збільшенням. При артеріальній гіпертензії у пацієнтів, які отримують діуретики, особливо виводять рідину та/або солі, діуретики повинні бути або скасовані до початку застосування інгібітору АПФ (при цьому калійнесберігаючий діуретик може бути пізніше знову призначений), або інгібітор АПФ повинен бути призначений у низькій дозі з подальшим поступовим її збільшенням. При застосуванні діуретиків у разі хронічної серцевої недостатності інгібітор АПФ повинен бути призначений у низькій дозі, можливо після зменшення дози застосовуваного одночасно калійнесберігаючого діуретика. У всіх випадках функція нирок (концентрація креатиніну) повинна контролюватись у перші тижні застосування інгібіторів АПФ. Калійзберігаючі діуретики (еплеренон, спіронолактон) Застосування еплеренону або спіронолактону у дозах від 12,5 мг до 50 мг на добу та низьких доз інгібіторів АПФ: При терапії серцевої недостатності ІІ-ІV функціонального класу за класифікацією NYHA з фракцією викиду лівого шлуночка Перед застосуванням даної комбінації лікарських препаратів необхідно переконатися у відсутності гіперкаліємії та порушень функції нирок. Рекомендується регулярно контролювати концентрацію креатиніну та калію в крові: щотижня у перший місяць лікування та щомісяця у подальшому. НПЗЗ, включаючи високі дози ацетилсаліцилової кислоти (≥3 г/добу) Одночасне застосування інгібіторів АПФ з НПЗП (ацетилсаліцилова кислота в дозі, що чинить протизапальну дію, інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) та неселективні НПЗЗ), може призвести до зниження антигіпертензивної дії інгібіторів АПФ. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та НПЗЗ може призводити до погіршення функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності, та збільшення вмісту калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів із зниженою функцією нирок. Слід бути обережними при призначенні даної комбінації, особливо у літніх пацієнтів. Пацієнти повинні отримувати адекватну кількість рідини, і рекомендується ретельно контролювати функцію нирок як на початку, так і в процесі лікування. Одночасне застосування, яке потребує певної обережності Гіпотензивні препарати та вазодилататори Антигіпертензивний ефект периндоприлу може посилюватися при одночасному застосуванні з іншими гіпотензивними, судиннорозширювальними засобами, включаючи нітрати короткої та пролонгованої дії. Гліптини (лінагліптин, саксагліптин, сітагліптин, віллдагліптин) Спільне застосування з інгібіторами АПФ може підвищувати ризик ангіоневротичного набряку внаслідок пригнічення активності дипептидилпептидази IV (ДПП-IV) гліптином. Трициклічні антидепресанти, антипсихотичні засоби (нейролептики) та засоби для загальної анестезії Одночасне застосування з інгібіторами АПФ може призводити до посилення антигіпертензивної дії. Симпатоміметики Можуть послаблювати антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Препарати золота При застосуванні інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу, пацієнтами, які отримують внутрішньовенно препарат золота (натрію ауротіомалат), були описані нітритоїдні реакції симптомокомплекс, що включає гіперемію шкіри обличчя, нудоту, блювання, артеріальну гіпотензію.Спосіб застосування та дозиВсередину по 1 таблетці 1 раз на добу, переважно вранці, перед їдою. При виборі дози слід враховувати особливості клінічної ситуації та ступінь зниження АТ на фоні терапії, що проводиться. Артеріальна гіпертензія Престаріум® А можна застосовувати як у монотерапії, так і у складі комбінованої терапії. Початкова доза, що рекомендується, становить 5 мг 1 раз на добу. У пацієнтів з вираженою активністю системи ренін-ангіотензин-альдостерон (особливо при реноваскулярній гіпертензії, гіповолемії та/або зниженні вмісту електролітів плазми крові, декомпенсації хронічної серцевої недостатності або тяжкого ступеня артеріальної гіпертензії) після прийому першої дози препарату може розвинутись виражене зниження артеріального тиску. На початку терапії такі пацієнти повинні перебувати під ретельним медичним наглядом. Початкова доза для таких пацієнтів становить 2,5 мг 1 раз на добу. У разі потреби через місяць після початку лікування можна збільшити дозу препарату до 10 мг 1 раз на добу. На початку терапії препаратом Престаріум А може виникати симптоматична артеріальна гіпотензія. У пацієнтів, які одночасно отримують діуретики, ризик розвитку артеріальної гіпотензії вищий у зв'язку з можливою гіповолемією та зниженням вмісту електролітів плазми крові. Слід бути обережними при застосуванні препарату Престаріум А у даної групи пацієнтів. Рекомендується припинити прийом діуретиків за 2-3 дні до передбачуваного початку терапії препаратом Престаріум® А. При неможливості відмінити діуретики, початкова доза Престаріуму А повинна становити 2,5 мг. При цьому необхідно контролювати функцію нирок та вміст калію у сироватці крові. Надалі, у разі потреби, доза препарату може бути збільшена. При необхідності прийом діуретиків можна відновити. У пацієнтів похилого віку лікування слід розпочинати з дози 2,5 мг на добу. При необхідності через місяць після початку терапії дозу можна збільшити до 5 мг на добу, а потім до максимальної дози – 10 мг на добу з урахуванням стану нирок. Максимальна добова доза становить 10 мг. Серцева недостатність Лікування пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю препаратом Престаріум® А у комбінації з калінейзберігаючими діуретиками та/або дигоксином та/або бета-адреноблокаторами, рекомендується починати під ретельним медичним наглядом, призначаючи препарат у початковій дозі 2,5 мг один раз на день, ут. Через два тижні лікування доза препарату може бути підвищена до 5 мг один раз на день за умови хорошої переносимості дози 2,5 мг та задовільної відповіді на терапію. У пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю, а також у пацієнтів із групи високого ризику (пацієнти з порушеною функцією нирок та тенденцією до порушення водноелектролітного балансу, пацієнти, які одночасно отримують діуретики та/або судиннорозширювально лікарські препарати), лікування має бути розпочато під ретельним медичним наглядом. У пацієнтів з високим ризиком розвитку симптоматичної артеріальної гіпотензії, наприклад, зі зниженим вмістом електролітів за наявності або без гіпонатріємії, з гіповолемією або з інтенсивною терапією діуретиками, перед початком прийому Престаріуму А, по можливості, перелічені стани повинні бути скориговані. Такі показники як величина АТ, функція нирок і вміст калію в плазмі повинні контролюватись як перед початком, так і в процесі терапії. Профілактика повторного інсульту (комбінована терапія з індапамідом) У пацієнтів з цереброваскулярними захворюваннями, в анамнезі, терапію препаратом Престаріум А слід починати з дози 2,5 мг протягом перших двох тижнів, потім, підвищуючи дозу до 5 мг протягом наступних двох тижнів до застосування індапаміду. Терапію слід розпочинати у будь-який (від двох тижнів до кількох років) час після перенесеного інсульту. ІХС: зниження ризику серцево-судинних ускладнень у пацієнтів, які раніше перенесли інфаркт міокарда та/або коронарну реваскуляризацію У пацієнтів із стабільним перебігом ІХС терапію препаратом Престаріум А слід починати з дози 5 мг 1 раз на добу. Через 2 тижні, при добрій переносимості препарату та з урахуванням стану функції нирок, доза може бути збільшена до 10 мг 1 раз на добу. Літнім пацієнтам слід розпочинати терапію з дози 2,5 мг 1 раз на добу протягом одного тижня, потім по 5 мг 1 раз на добу протягом наступного тижня. Потім з урахуванням стану функції нирок дозу можна збільшити до 10 мг 1 раз на добу. Збільшувати дозу препарату можна лише при його добрій переносимості у раніше рекомендованій дозі. Особливі групи пацієнтів Ниркова недостатність У пацієнтів із нирковою недостатністю дозу препарату слід підбирати з урахуванням кліренсу креатиніну (КК). Дозування препарату Престаріум® А при нирковій недостатності: КК більший або дорівнює 60 мл/хв. - рекомендована доза 5 мг на добу; КК понад 30 та менше 60 мл/хв. - рекомендована доза 2,5 мг на добу; КК більше 15 та менше 30 мл/хв. - рекомендована доза 2,5 мг за день; Пацієнти на гемодіалізі менше 15 мл/хв. - рекомендована доза 2,5 мг на день діалізу. * діалізний кліренс периндоприлату - 70 мл/хв. Препарат слід приймати після процедури діалізу. Печінкова недостатність Пацієнтам з порушенням функції печінки корекція дози не потрібна. Вік до 18 років Престаріум® А не слід призначати дітям та підліткам до 18 років через відсутність даних щодо ефективності та безпеки застосування препарату у пацієнтів цієї вікової групи. В даний час немає достатніх даних щодо безпеки та ефективності застосування периндоприлу у дітей та підлітків у віці до 18 років. Наявні дані, описані в розділі "Фармакодинаміка" не дозволяють робити рекомендації щодо способу застосування та дозування препарату у пацієнтів цієї вікової групи.ПередозуванняДані щодо передозування препарату обмежені. Симптоми: виражене зниження артеріального тиску, шок, порушення водно-електролітного балансу, ниркова недостатність, гіпервентиляція, тахікардія, відчуття серцебиття, брадикардія, запаморочення, неспокій, кашель. Лікування При вираженому зниженні артеріального тиску слід перевести пацієнта в положення "лежачи" на спині з піднятими ногами. За необхідності слід внутрішньовенно ввести 0,9% розчин хлориду натрію. При необхідності можна ввести внутрішньовенно розчин катехоламінів. Перин доприлат, активний метаболіт периндоприлу, можна видалити з організму шляхом діалізу. При розвитку стійкої до терапії брадикардії може знадобитися встановлення штучного водія ритму. Необхідно постійно контролювати показники основних життєвих функцій організму, концентрацію креатиніну та електролітів у сироватці крові.Запобіжні заходи та особливі вказівкиІХС: зниження ризику серцево-судинних ускладнень у пацієнтів, які раніше перенесли інфаркт міокарда та/або коронарну реваскуляризацію При розвитку нестабільної стенокардії протягом першого місяця терапії препаратом Престаріум А слід оцінити переваги та ризик до продовження терапії. Артеріальна гіпотензія Інгібітори АПФ можуть викликати різке зниження артеріального тиску. Симптоматична гіпотензія рідко розвивається у пацієнтів з неускладненим перебігом артеріальної гіпертензії. Ризик надмірного зниження АТ підвищений у пацієнтів зі зниженим ОЦК, що може відзначатися на фоні терапії діуретиками, при дотриманні суворої дієти без солі, гемодіалізі, діареї та блюванні, а також у пацієнтів з тяжким ступенем артеріальної гіпертензії з високою активністю реніну. Симптоматична артеріальна гіпотензія може спостерігатися у пацієнтів із клінічними проявами серцевої недостатності як з наявністю, так і без ниркової недостатності. Цей ризик більш ймовірний у пацієнтів із серцевою недостатністю тяжкого ступеня, як реакція на прийом "петлевих" діуретиків у високих дозах, гіпонатріємію або функціональну ниркову недостатність. У пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку симптоматичної артеріальної гіпотензії необхідно ретельно контролювати АТ, функцію нирок та вміст калію у сироватці крові під час терапії препаратом Престаріум® А. Подібний підхід застосовується і у пацієнтів з ІХС та цереброваскулярними захворюваннями, у яких виражена артеріальна гіпотензія може призвести до інфаркту міокарда або порушення мозкового кровообігу. У разі розвитку артеріальної гіпотензії пацієнт повинен бути переведений у положення "лежачи" на спині з піднятими ногами. При необхідності слід заповнити об'єм циркулюючої крові за допомогою внутрішньовенного введення 0,9% розчину хлориду натрію. Минуща артеріальна гіпотензія не є перешкодою для подальшого прийому препарату. Після відновлення ОЦК та АТ лікування може бути продовжено. У деяких пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН) та нормальним або зниженим АТ Престаріум® А може спричиняти додаткове зниження АТ. Цей ефект передбачуваний і не вимагає припинення терапії. При появі симптомів вираженого зниження артеріального тиску слід зменшити дозу препарату або припинити його прийом. Мітральний стеноз / аортальний стеноз / гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія Престаріум А, як і інші інгібітори АПФ, повинен з обережністю призначатися пацієнтам з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка (аортальний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія), а також пацієнтам з мітральним стенозом. Порушення функції нирок Пацієнтам з нирковою недостатністю (КК менше 60 мл/хв) початкову дозу препарату Престаріум А вибирають залежно від значення КК і потім залежно від терапевтичного ефекту. Для таких пацієнтів необхідний регулярний контроль концентрації креатиніну та калію у сироватці крові. Артеріальна гіпотензія, яка іноді розвивається на початку прийому інгібіторів АПФ у пацієнтів із симптоматичною ХСН, може призвести до погіршення функції нирок. Можливий розвиток гострої ниркової недостатності, як правило, оборотний. У пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки (особливо за наявності ниркової недостатності) на фоні терапії інгібіторами АПФ можливе підвищення концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові, що зазвичай відбувається при відміні терапії. Додаткова наявність реноваскулярної гіпертензії обумовлює підвищений ризик розвинута тяжкої артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності у таких пацієнтів. Лікування таких пацієнтів починають під ретельним медичним наглядом із застосуванням низьких доз препарату та подальшим адекватним підбором доз. Слід тимчасово припинити лікування діуретиками та проводити регулярний контроль вмісту калію та креатиніну в плазмі протягом перших кількох тижнів терапії. У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією без вказівки на наявність попереднього захворювання судин нирок може підвищуватись концентрація сечовини та креатиніну у сироватці крові, особливо при одночасному застосуванні діуретичних засобів. Дані зміни зазвичай виражені незначно і мають оборотний характер. Ймовірність розвитку цих порушень вища у пацієнтів з нирковою недостатністю в анамнезі. У таких випадках може знадобитися відміна або зменшення дози Престаріуму А та/або діуретика. Гемодіаліз У пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі з використанням високопроточних мембран, були виявлені випадки розвитку анафілактичних реакцій на фоні терапії інгібіторами АПФ. Слід уникати призначення інгібіторів АПФ при використанні такого типу мембран. У таких ситуаціях слід розглянути можливість призначення гіпотензивного препарату іншого класу або використання діалізної мембрани іншого типу. Трансплантація нирки Дані про застосування Престаріуму А у пацієнтів після трансплантації нирки відсутні. Підвищена чутливість/ ангіоневротичний набряк При прийомі інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу, в окремих випадках і в будь-якому періоді терапії може спостерігатися розвиток ангіоневротичного набряку обличчя, верхніх і нижніх кінцівок, губ, слизових оболонок, язика, голосових складок та/або гортані (див. розділ "Побічна дія"). При появі симптомів прийом препарату має бути негайно припинено, а пацієнт повинен спостерігатися доти, доки ознаки набряку не зникнуть повністю. Якщо набряк зачіпає лише обличчя та губи, то його прояви зазвичай проходять самостійно, хоча для лікування симптомів можуть застосовуватись антигістамінні засоби. Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком гортані, може призвести до смерті. Набряк мови, голосових складок або гортані може призвести до обструкції дихальних шляхів. При появі таких симптомів потрібна невідкладна терапія, у тому числі підшкірне введення епінефрину (адреналіну) та/або забезпечення прохідності дихальних шляхів. Пацієнт повинен перебувати під медичним наглядом до повного та стійкого зникнення симптомів. У пацієнтів з ангіоневротичним набряком в анамнезі, не пов'язаним із прийомом інгібіторів АЛФ, може бути підвищений ризик розвитку при прийомі препаратів цієї групи. У поодиноких випадках на тлі терапії інгібіторами АЛФ розвивався ангіоневротичний набряк кишечника. При цьому у пацієнтів відзначався біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні з нудотою та блюванням, у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальному рівні С1-естерази. Діагноз встановлювався за допомогою комп'ютерної томографії черевної порожнини, ультразвукового дослідження або за хірургічного втручання. Симптоми зникали після припинення інгібіторів АПФ. Тому у пацієнтів з болем у животі, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні диференціальної діагностики необхідно враховувати можливість розвитку ангіоневротичного набряку кишечника. Анафілактоїдні реакції при проведенні аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні процедури аферезу ЛПНЩ з використанням декстран сульфату можуть розвиватися анафілактоїдні реакції, що загрожують життю. Для запобігання анафілактоїдної реакції слід тимчасово припинити терапію інгібітором АПФ перед кожною процедурою аферезу. Анафілактоїдні реакції при проведенні десенсибілізації Є окремі повідомлення про розвиток анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ під час десенсибілізуючої терапії, наприклад, отрутою перетинчастокрилих комах. У цих пацієнтів подібні реакції вдавалося запобігти шляхом тимчасової відміни інгібіторів АПФ, але при випадковому чи неакуратному відновленні лікування реакції могли розвинутися знову. Порушення функції печінки У поодиноких випадках на фоні прийому інгібіторів АПФ спостерігався синдром розвитку холестатичної жовтяниці з переходом у фульмінантний некроз печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому незрозумілий. При появі жовтяниці або значному підвищенні активності печінкових ферментів на фоні прийому інгібіторів АПФ слід припинити прийом препарату, пацієнт повинен перебувати під відповідним медичним наглядом. Нейтропенія/агранулоцитоз/тромбоцитопенія/анемія На фоні прийому інгібіторів АПФ можуть виникати нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопенія та анемія. У пацієнтів з нормальною функцією нирок та за відсутності інших обтяжливих факторів нейтропенія розвивається рідко. З особливою обережністю слід застосовувати Престаріум® А у пацієнтів із системними захворюваннями сполучної тканини, на фоні прийому імунодепресантів, алопуринолу або прокаїнаміду, або при поєднанні цих факторів ризику, особливо за наявності вихідного порушення функції нирок. У деяких пацієнтів виникали важкі інфекції, у ряді випадків стійкі до інтенсивної антибіотикотерапії. При призначенні препарату Престаріум А таким пацієнтам рекомендується періодично контролювати вміст лейкоцитів у крові. Пацієнти повинні повідомляти лікаря про будь-які ознаки інфекційних захворювань (наприклад, біль у горлі, гарячка). Етнічні відмінності Слід враховувати, що у пацієнтів негроїдної раси ризик розвитку ангіоневротичного набряку є вищим. Як і інші інгібітори АПФ, Престаріум А менш ефективний щодо зниження АТ у пацієнтів негроїдної раси. Даний ефект пов'язаний з вираженим переважанням низькоренінового статусу у пацієнтів негроїдної раси з артеріальною гіпертензією. Кашель На тлі терапії інгібітором АПФ може виникати завзятий сухий кашель, який припиняється після відміни препарату. Це слід враховувати під час проведення диференціальної діагностики кашлю. Хірургічне втручання/загальна анестезія У пацієнтів, яким планується проведення великих операцій або застосування засобів для анестезії, що викликають гіпотензію, застосування периндоприлу може блокувати утворення ангіотензину II на тлі компенсаторного вивільнення реніну. Лікування слід припинити протягом доби до операції. При розвитку артеріальної гіпотензії за вказаним механізмом слід підтримувати артеріальний тиск шляхом заповнення ОЦК. Гіперкаліємія Гіперкаліємія може розвиватися під час лікування інгібіторами АПФ, у тому числі периндоприлом. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність, зниження функції нирок, вік старше 70 років, цукровий діабет, деякі супутні стани (дегідратація, гостра серцева недостатність, метаболічний ацидоз), одночасний прийом калійзберігаючих діуретиків (таких як спіронолактон та його похідне еплерен). , харчових добавок/препаратів калію або замінників харчових солей, що містять калій, а також застосування інших препаратів, що сприяють підвищенню вмісту калію в крові (наприклад, гепарин). Застосування харчових добавок/препаратів калію, калійзберігаючих діуретиків, замінників харчових солей, що містять калій, може призвести до значного підвищення вмісту калію в крові, особливо у пацієнтів зі зниженою функцією нирок. Гіперкаліємія може призвести до серйозних, іноді фатальних порушень серцевого ритму. Якщо необхідний одночасний прийом Престаріуму А і зазначених вище препаратів, лікування має проводитися з обережністю на тлі регулярного контролю вмісту калію в сироватці крові. Пацієнти з цукровим діабетом При призначенні препарату пацієнтам з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсулін, протягом першого місяця терапії необхідно регулярно контролювати концентрацію глюкози в крові. Препарати літію Одночасне застосування Престаріуму А і препаратів літію не рекомендується. Калійзберігаючі діуретики, препарати калію, замінники харчової солі та харчові добавки. Не рекомендується одночасне призначення препарату Престаріум ® А та калійзберігаючих діуретиків, а також препаратів калію, замінників харчових солей, що містять калій та харчових добавок. Подвійна блокада РААС Є дані, що свідчать про те, що спільне застосування інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину II або аліскірену підвищує ризик гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Таким чином, подвійна блокада РААС шляхом спільного застосування інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину II або аліскірену не рекомендована. Якщо терапія за допомогою подвійної блокади визнана абсолютно необхідною, її слід проводити лише під строгим медичним контролем та при регулярному контролі функції нирок, вмісту електролітів у крові та артеріального тиску. Не слід застосовувати інгібітори АПФ у поєднанні з антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Престаріум®А слід з обережністю застосовувати пацієнтам, які керують автотранспортом та займаються видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкої реакції у зв'язку з небезпекою розвитку артеріальної гіпотензії та запаморочення.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
504,00 грн
474,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: бісопрололу фумарат 10 мг, що відповідає вмісту бісопрололу 8.49 мг, периндоприлу аргінін 10 мг, що відповідає вмісту периндоприлу 6.79 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна - 80 мг, кальцію карбонат - 82.476 мг, крохмаль прежелатинізований - 47.564 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію - 3.6 мг, натрію кроскармеллозу - 3.6 мг, магній 0,9 мг; Склад плівкової оболонки: гліцерол - 0.36288 мг, гіпромеллоза - 6.031872 мг, макрогол 6000 - 0.385152 мг, магнію стеарат - 0.36288 мг, титану діоксид - 0.999492 мг, 0 фарб. 30 шт. - флакони поліпропіленові з дозатором (1) - пачки картонні з контролем першого розтину.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою оранжево-рожевого кольору, довгасті, двоопуклі, з роздільною ризиком, з гравіюванням "5/10" на одному боці та гравіюванням на іншій стороні.Фармакотерапевтична групаБісопролол. Бісопролол являє собою високоселективний блокатор β1-адренорецепторів, що не володіє стимулюючою та відповідною мембраностабілізуючою дією. Він виявляє лише незначну спорідненість до β2-адренорецепторів гладких м'язів бронхів та судин, а також до β2-адренорецепторів, що беруть участь у метаболічній регуляції. Таким чином, бісопролол загалом не впливає на опір дихальних шляхів та метаболічні процеси, у яких беруть участь β2-адренорецептори. Виборча дія бісопрололу на β1-адренорецептори зберігається за межами діапазону терапевтичних доз. Периндопріл. Периндоприл - інгібітор ферменту, що перетворює ангіотензин I на ангіотензин II (інгібітор АПФ). АПФ, або кіназа II, є екзопептидазою, яка здійснює як перетворення ангіотензину I на судинозвужувальну речовину ангіотензин II, так і розпад брадикініну, що має судинорозширювальну дію, до неактивного гептапептиду. Інгібування АПФ призводить до зниження концентрації ангіотензину II у плазмі крові, що спричиняє збільшення активності реніну плазми крові (за механізмом "негативного зворотного зв'язку") та зменшення секреції альдостерону. Оскільки АПФ інактивує брадикінін, пригнічення АПФ супроводжується підвищенням активності як циркулюючої, так і тканинної калікреїн-кінінової системи, при цьому також активується система простагландинів. Можливо, що цей ефект є частиною механізму антигіпертензивної дії інгібіторів АПФ та механізму розвитку деяких побічних ефектів (наприклад, кашлю). Периндоприл має терапевтичну дію завдяки активному метаболіту периндоприлату. Інші метаболіти не мають інгібуючої дії на АПФ in vitro.ФармакокінетикаШвидкість та ступінь всмоктування бісопрололу та периндоприлу у складі препарату Престилол не має істотних відмінностей від фармакокінетики бісопрололу та периндоприлу при їх прийомі окремо у вигляді монотерапії. Бісопролол. Всмоктування. Бісопролол майже повністю (більше 90%) всмоктується із ШКТ. Зважаючи на незначний метаболізм при "першому проходженні" через печінку (приблизно 10%), його біодоступність після прийому внутрішньо становить приблизно 90%. Розподіл. Vd дорівнює 3.5 л/кг. Зв'язування бісопрололу з білками плазми становить приблизно 30%. Метаболізм та виведення. Бісопролол виводиться із організму двома шляхами. 50% піддається метаболізму в печінці з утворенням неактивних метаболітів, які потім виводяться нирками. 50%, що залишилися, виводяться нирками в незміненій формі. Загальний кліренс становить приблизно 15 л/годину. T1/2 із плазми становить 10-12 годин, що забезпечує збереження ефекту протягом 24 годин після прийому 1 раз на добу. Спеціальні групи пацієнтів. Фармакокінетика бісопрололу має лінійний характер і не залежить від віку. Оскільки виведення відбувається через нирки та печінку рівною мірою, корекція дози для пацієнтів з порушеннями функції печінки або нирковою недостатністю не потрібна. Фармакокінетика у пацієнтів з ХСН та порушеннями функції печінки або нирок не вивчалась. У пацієнтів з ХСН III ФК за класифікацією NYHA концентрація бісопрололу в плазмі крові вища, і T1/2 має більшу тривалість порівняно з аналогічними показниками у здорових добровольців. Cmax у плазмі у рівноважному стані становить 64±21 нг/мл при прийомі добової дози 10 мг, а T1/2 становить 17±5 год. Периндопріл. Всмоктування. При прийомі периндоприл швидко всмоктується, Cmax у плазмі крові досягається протягом 1 години. T1/2 із плазми крові становить 1 год. Лінійність. Було показано, що залежність між дозою периндоприлу та концентрацією його у плазмі крові має лінійний характер. Розподіл. Vd вільного периндоприлату становить приблизно 0,2 л/кг. Зв'язок периндоприлату з білками плазми крові, головним чином, з АПФ, становить 20% і має дозозалежний характер. Метаболізм. Периндоприл є проліками. 27% від загальної кількості прийнятого внутрішньо периндоприлу надходить у кровотік у вигляді активного метаболіту периндоприлату. Крім активного периндоприлату периндоприл утворює п'ять неактивних метаболітів. Концентрація периндоприлату в плазмі досягає максимуму протягом 3-4 год. Прийом їжі знижує швидкість перетворення периндоприлу на периндоприлат і, отже, його біодоступність, тому периндоприлу аргінін слід приймати внутрішньо 1 раз на добу вранці до їди. Виведення. Периндоприлат виводиться з організму нирками, і кінцевий T1/2 вільної фракції становить приблизно 17 год, в результаті стан рівноваги досягається протягом 4 діб. Спеціальні групи пацієнтів. Виведення периндоприлату сповільнене у пацієнтів похилого віку, а також у пацієнтів із серцевою або нирковою недостатністю. При нирковій недостатності бажано коригувати дозу залежно від ступеня порушення ниркової функції (КК). Діалізний кліренс периндоприлату становить 70 мл/хв. Фармакокінетика периндоприлу у пацієнтів з цирозом печінки має змінений характер: печінковий кліренс вихідної молекули знижений у 2 рази. Тим не менш, кількість периндоприлату, що утворюється, не зменшується, і, отже, корекції дози не потрібно.Показання до застосуванняЛікування артеріальної гіпертензії та/або стабільної ІХС та/або стабільної хронічної серцевої недостатності зі зниженою систолічною функцією лівого шлуночка у дорослих пацієнтів, яким показана терапія бісопрололом та периндоприлом у відповідних дозах.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до бісопрололу, периндоприлу, інших інгібіторів АПФ або допоміжних речовин, що входять до складу препарату; гостра серцева недостатність або епізоди декомпенсації серцевої недостатності, коли потрібне внутрішньовенне введення інотропних препаратів; кардіогенний шок; аV-блокада II або III ступеня (без електрокардіостимулятора); з РСУ; синоатріальна блокада; виражена брадикардія (ЧСС менше 60 уд/хв); тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 100 мм рт.ст.); тяжка бронхіальна астма або тяжка ХОЗЛ; виражені порушення периферичного артеріального кровообігу або тяжкі форми синдрому Рейно; нелікована феохромоцитома; метаболічний ацидоз; ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) на фоні прийому інших інгібіторів АПФ в анамнезі; спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк; колапс; одночасний прийом із препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом або порушенням функцій нирок (СКФВагітність та лактаціяЗастосування Престилолу протипоказане в період виношування та грудного вигодовування. При плануванні вагітності необхідно перейти на застосування альтернативного гіпотензивного засобу із встановленим профілем безпеки. У зв'язку з відсутністю відомостей про безпеку та ефективність застосування препарату для лікування дітей та підлітків протипоказано призначення Престилолу пацієнтам віком до 18 років.Побічна діяНебажані реакції, встановлені на тлі монотерапії бісопрололом у ході клінічних досліджень та/або у післяреєстраційний період: Інфекції та інвазії: рідко – риніт; психічні порушення: нечасто – порушення сну, депресія; рідко – страшні сновидіння, галюцинації; з боку нервової системи: часто – головний біль, запаморочення; рідко - непритомність; з боку органу зору: рідко – знижене сльозовиділення; дуже рідко – кон'юнктивіт; з боку органу слуху: рідко – порушення слуху; з боку серця: дуже часто – брадикардія; часто – погіршення перебігу серцевої недостатності; нечасто – порушення AV-провідності; з боку судин: часто - зниження артеріального тиску (включаючи супроводжуючі ефекти), відчуття оніміння або похолодання кінцівок; нечасто – ортостатична гіпотензія; з боку шлунково-кишкового тракту: часто – біль у животі, нудота, блювання, запор, діарея; з боку гепатобіліарної системи: рідко – цитолітичний або холестатичний гепатит; з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто – бронхоспазм; дерматологічні реакції: рідко – реакції гіперчутливості у вигляді свербежу, почервоніння, висипки; дуже рідко - алопеція, розвиток псоріазу або посилення його течії, поява псоріазоподібного висипу; з боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: нечасто – спазми м'язів, слабкість м'язів; з боку репродуктивної системи та молочних залоз: рідко – порушення потенції; загальні порушення: часто – підвищена стомлюваність, астенія; лабораторні показники: рідко – збільшення активності печінкових трансаміназ, підвищення рівня тригліцеридів. Небажані реакції, встановлені на тлі монотерапії периндоприлом у ході клінічних досліджень та/або у післяреєстраційний період: інфекції та інвазії: дуже рідко – риніт. З боку крові та лімфатичної системи: нечасто – еозинофілія; дуже рідко – агранулоцитоз, лейкопенія, панцитопенія, тромбоцитопенія, нейтропенія, при вродженій недостатності глюкозо-6-фосфатдегідрогенази – гемолітична анемія; з боку обміну речовин та харчування: нечасто – гіпоглікемія, минуща гіперкаліємія, гіпонатріємія; психічні порушення: нечасто – порушення сну, порушення настрою; дуже рідко – сплутаність свідомості; з боку нервової системи: часто – головний біль, парестезія, запаморочення, дисгевзія, вертиго; нечасто - сонливість, непритомність; з боку органу зору: часто – порушення зору; з боку органу слуху: часто – шум у вухах; з боку серця: нечасто – відчуття серцебиття, тахікардія; дуже рідко – аритмія, стенокардія, інфаркт міокарда; з боку судин: часто - зниження артеріального тиску (включаючи супроводжуючі ефекти); нечасто – васкуліт; дуже рідко – інсульт (частіше у пацієнтів із групи високого ризику, можливо, внаслідок значного зниження артеріального тиску); з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – кашель, задишка; нечасто – бронхоспазм; дуже рідко – еозинофільна пневмонія; з боку шлунково-кишкового тракту: часто – біль у животі, нудота, блювання, диспепсія, запор, діарея; нечасто – сухість слизової оболонки рота; дуже рідко – панкреатит; з боку гепатобіліарної системи: дуже рідко – цитолітичний або холестатичний гепатит; дерматологічні реакції: часто - свербіж шкіри, висип; нечасто - ангіоневротичний набряк (обличчя, губи, слизові оболонки, язик, голосова щілина та/або гортань, кінцівки), кропив'янка, пемфігоїд, реакції фоточутливості, гіпергідроз; рідко – посилення перебігу псоріазу; дуже рідко – багатоформна еритема; з боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: часто – спазми м'язів; нечасто – артралгія, міалгія; з боку сечовивідної системи: нечасто – порушення функції нирок; дуже рідко – гостра ниркова недостатність; з боку репродуктивної системи та молочних залоз: нечасто – еректильна дисфункція; загальні порушення: часто – астенія; нечасто – нездужання, біль у грудях, периферичні набряки, гіпертермія; лабораторні показники: нечасто – підвищення рівня концентрації сечовини у крові, збільшення вмісту креатиніну у крові; рідко – зростання активності печінкових трансаміназ, підвищення рівня білірубіну у крові; дуже рідко - зниження гемоглобіну та гематокриту; інші: нечасто - падінняВзаємодія з лікарськими засобамиВзаємодія між бісопрололом та периндоприлом не спостерігалась у дослідженнях за участю здорових добровольців. Нижче наведено інформацію про взаємодію з іншими препаратами. Лікарські препарати, що спричиняють гіперкаліємію. Деякі лікарські препарати та класи препаратів можуть підвищувати ризик розвитку гіперкаліємії: аліскірен, солі калію, калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, блокатори рецепторів ангіотензину II, нестероїдні протизапальні засоби, гепарини, імунодепресанти, такі як циклоспорин або такролімус, триметоприм. Комбінації цих препаратів збільшують ризик розвитку гіперкаліємії. Одночасний прийом протипоказаний. Аліскірен: одночасний прийом препарату Престилол та аліскірена протипоказаний пацієнтам з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок, оскільки існує ризик розвитку гіперкаліємії, погіршення функції нирок та підвищення частоти серцево-судинної захворюваності та смертності. Одночасний прийом не рекомендований. У зв'язку з бісопрололом. Гіпотензивні засоби центральної дії, такі як клонідин та інші (наприклад, метилдопа, моксонідин, рилменідин): одночасне застосування гіпотензивних засобів центральної дії може призвести до погіршення перебігу серцевої недостатності за рахунок зниження центрального симпатичного тонусу (зниження ЧСС та серцевого викиду, розширення судин). Різке припинення терапії, особливо до попереднього зниження дози бета-адреноблокатора, може збільшити ризик розвитку рикошетної гіпертензії. Антиаритмічні засоби І класу (наприклад, хінідин, дизопірамід, лідокаїн, фенітоїн, флекаїнід, пропафенон): спільне застосування може впливати на AV-провідність, а також посилювати негативний інотропний ефект. Блокатори повільних кальцієвих каналів (верапаміл і, меншою мірою, дилтіазем): негативний вплив на скорочувальну здатність та AV-провідність. В/в введення верапамілу пацієнтам, які отримують бета-адреноблокатори, може призвести до вираженої артеріальної гіпотензії та AV-блокади. У зв'язку із периндоприлом. Аліскірен: у пацієнтів, які не мають цукрового діабету або порушення функції нирок, також зростає ризик виникнення гіперкаліємії, погіршення функції нирок, підвищення частоти розвитку небажаних явищ із боку серцево-судинної системи та смертності від серцево-судинних захворювань. Одночасне лікування інгібіторами АПФ та блокаторами рецепторів ангіотензину: дані клінічних досліджень показали, що подвійна блокада РААС шляхом комбінованого застосування інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину II або аліскірену пов'язана з більш високою частотою розвитку таких небажаних явищ, як артеріальна гіпертензія. включаючи гостру ниркову недостатність), порівняно із застосуванням лише одного препарату, що впливає на РААС. У літературі були описані випадки, коли у пацієнтів з підтвердженим атеросклерозом, серцевою недостатністю або цукровим діабетом з ураженням органів-мішеней, одночасне застосування інгібітору АПФ та блокатора рецепторів ангіотензину було пов'язане з вищою частотою розвитку артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та у включаючи гостру ниркову недостатність), порівняно із застосуванням лише одного препарату, що впливає на РААС. Подвійна блокада (наприклад, за допомогою комбінації інгібітору АПФ та антагоніста рецепторів ангіотензину II) має бути обмежена поодинокими випадками з ретельним моніторингом функції нирок, рівня калію та АТ. Естрамустин: є ризик збільшення частоти розвитку таких небажаних явищ, як ангіоневротичний набряк. Калійзберігаючі діуретики (наприклад, тріамтерен, амілорид), солі калію: може розвинутись гіперкаліємія (з можливим летальним результатом), особливо при поєднанні з нирковою недостатністю (додаткові ефекти, пов'язані з гіперкаліємією). Одночасне застосування периндоприлу та зазначених вище лікарських препаратів не рекомендується. У разі, якщо одночасне застосування необхідне, їх слід застосовувати з дотриманням запобіжних заходів та регулярним контролем вмісту калію в сироватці крові. Інформація щодо застосування спіронолактону при серцевій недостатності описана далі за текстом. Препарати літію: при одночасному застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ було описано оборотне підвищення концентрації літію в крові та пов'язані з цим токсичні ефекти. Застосування периндоприлу одночасно з препаратами літію не рекомендовано, але якщо застосування такої комбінації визнано необхідним, потрібний ретельний моніторинг концентрації літію у сироватці крові. Одночасний прийом потребує особливої обережності. У зв'язку з бісопрололом та периндоприлом. Гіпоглікемічні засоби (інсуліни, гіпоглікемічні засоби для перорального застосування): на підставі епідеміологічних досліджень можна припустити, що застосування інгібіторів АПФ одночасно з гіпоглікемічними засобами (інсуліни, гіпоглікемічні засоби для перорального застосування) може посилювати гіпоглікемічний ефект із ризиком розвитку гіпоглікемії. Розвиток цього феномену, мабуть, більш ймовірний у перші тижні комбінованої терапії, а також у пацієнтів з порушенням функції нирок. Одночасний прийом бісопрололу з інсуліном та пероральними гіпоглікемічними засобами може спричинити посилення гіпоглікемічного ефекту. Блокада β-адренорецепторів може маскувати симптоми гіпоглікемії. НПЗП (включаючи ацетилсаліцилову кислоту в дозах більше 3 г/добу): прийом препарату Престилол одночасно з НПЗП (тобто ацетилсаліциловою кислотою в дозах, що мають протизапальну дію, інгібіторів ЦОГ-2 та неселективних НПЗП). периндоприлу. Крім того, одночасний прийом інгібіторів АПФ та нестероїдних протизапальних засобів може призвести до підвищення ризику погіршення функції нирок, включаючи можливість розвитку гострої ниркової недостатності, а також збільшення вмісту калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів із початково зниженою функцією нирок. Таку комбінацію слід призначати з обережністю, особливо пацієнтам похилого віку. Пацієнти повинні отримувати адекватну кількість рідини, рекомендується контролювати функцію нирок як на початку комбінованої терапії, так і періодично у процесі лікування. Гіпотензивні та судинно-розширювальні засоби: одночасний прийом гіпотензивних та судинно-розширювальних засобів (таких як нітрогліцерин, інші нітрати або інші судинно-розширювальні засоби) або інших лікарських препаратів, які мають здатність знижувати АТ (наприклад, трициклічні антидепресанти, барбітурати, фенотіазини). бісопрололу. Трициклічні антидепресанти/антипсихотичні засоби/засоби для загальної анестезії: одночасний прийом інгібіторів АПФ з деякими анестетиками, трициклічними антидепресантами та антипсихотичними засобами може призвести до додаткового зниження артеріального тиску. Одночасний прийом бісопрололу та анестетиків може призвести до зменшення рефлекторної тахікардії та збільшення ризику артеріальної гіпотензії. Симпатоміметики: одночасний прийом бісопрололу та бета-симпатоміметиків (таких як ізопреналін, добутамін) може призвести до зниження ефекту обох препаратів. Симпатоміметики, які активують як β-, так і α-адренорецептори (наприклад, норадреналін, адреналін): комбінація з бісопрололом може виявити опосередковані α-адренорецепторами судинозвужувальні ефекти цих препаратів, що може призвести до підвищення АТ та посилення переміжної хром. Такі взаємодії є більш характерними для неселективних бета-адреноблокаторів. Симпатоміметики можуть зменшувати антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. У зв'язку з бісопрололом. Блокатори повільних кальцієвих каналів дигідропіридинового ряду, такі як фелодипін та амлодипін: одночасний прийом може збільшувати ризик гіпотензії, а також не виключено подальшого погіршення насосної функції шлуночків серця у пацієнтів із серцевою недостатністю. Антиаритмічні засоби III класу (наприклад, аміодарон): можливе посилення впливу на AV-провідність. Парасимпатоміметики: одночасний прийом може знижувати AV-провідність та підвищувати ризик розвитку брадикардії. Бета-адреноблокатори місцевої дії (наприклад, краплі очей, що призначаються для лікування глаукоми): при одночасному застосуванні можливе посилення системних ефектів бісопрололу. Препарати наперстянки: зниження частоти серцевих скорочень, уповільнення AV-провідності. У зв'язку із периндоприлом. Баклофен: посилення антигіпертензивного ефекту. Слід ретельно контролювати рівень артеріального тиску та за необхідності скоригувати дозу гіпотензивного препарату. Калійнесберігаючі діуретики: у пацієнтів, які отримують діуретики, і особливо у осіб зі зниженим ОЦК та/або солей, може спостерігатися надмірне зниження артеріального тиску на початку терапії інгібітором АПФ. Ймовірність виникнення гіпотензивних ефектів може бути знижена шляхом припинення терапії діуретиками, заповнення ОЦК або збільшення споживання солей до початку терапії периндоприлом, а також призначення периндоприлу в низькій дозі з поступовим її збільшенням. При артеріальній гіпертензії, коли попередня терапія діуретиками могла викликати зниження ОЦК/солей, необхідно або скасувати діуретик перед початком лікування інгібітором АПФ (у цьому випадку калійнесберігаючий діуретик пізніше може бути призначений знову), або почати терапію інгібітором АПФ . У пацієнтів з ХСН, які отримують лікування діуретиками, починати лікування інгібітором АПФ слід з дуже низьких доз і, по можливості, після зниження дози застосовуваного одночасно калійнезберігаючого діуретика. В усіх випадках протягом перших тижнів терапії інгібітором АПФ потрібен контроль функції нирок (рівня креатиніну). Калійзберігаючі діуретики (еплеренон, спіронолактон): при прийомі еплеренону або спіронолактону в дозах від 12.5 мг до 50 мг на добу та інгібіторів АПФ у низьких дозах - при лікуванні пацієнтів із серцевою недостатністю II-IV ФК за класифікацією NYHA з .Спосіб застосування та дозиЯкщо показаний прийом 2,5 мг бісопрололу та 2,5 мг периндоприлу, слід приймати 1/2 таблетки Престилол 5 мг + 5 мг 1 раз на день. При призначенні препарату в дозі 2,5 мг бісопрололу та 5 мг периндоприлу слід приймати 1/2 таблетки з дозуванням 5 мг + 10 мг 1 раз на день. При порушенні функції нирок разова доза Престилолу призначається з урахуванням індивідуального КК у крові та може становити таку кількість активних компонентів (бісопролол + периндоприл): КК 60 мл/хв і вище: початкова доза – 2,5 мг + 5 мг. За відсутності бажаного терапевтичного ефекту та хорошої переносимості дозу бісопрололу можна підвищити та застосовувати таблетки Престилолу 5 мг + 5 мг або 10 мг + 5 мг; КК 30-60 мл/хв: 2,5 мг + 2,5 мг (1/2 таблетки у дозі 5 мг + 5 мг); КК менше 30 мл/хв: препарат не слід приймати. Рекомендується використовувати добір доз кожного компонента окремо. Для лікування пацієнтів похилого віку слід призначати дози відповідно до рекомендацій для хворих з порушенням функції нирок, титрувати дози необхідно під пильним наглядом лікаря. Всередину, перед їдою.ПередозуванняДані щодо передозування препарату Престилол у людини відсутні. Бісопролол. Симптоми: найчастішими ознаками, на розвиток яких можна очікувати при передозуванні бета-адреноблокаторів, є брадикардія, артеріальна гіпотензія, бронхоспазм, гостра серцева недостатність та гіпоглікемія. До цього часу було описано лише кілька випадків передозування бісопрололу (максимальна доза 2000 мг), які мали місце у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та/або ІХС, з розвитком брадикардії та/або артеріальної гіпотензії. У всіх описаних пацієнтів настало одужання. Ступінь індивідуальної чутливості до бісопрололу при одноразовому прийомі високої дози варіює в широких межах, і, ймовірно, пацієнти із серцевою недостатністю є більш чутливими. Лікування: у разі передозування лікування слід припинити та проводити підтримуючу симптоматичну терапію. Є обмежені дані, що свідчать, що бісопролол погано виводиться при діалізі. На підставі очікуваних фармакологічних ефектів та рекомендацій для інших бета-адреноблокаторів слід розглянути можливість вживання наступних заходів: Брадикардія - внутрішньовенне введення атропіну. Якщо ефект недостатній, з обережністю можна ввести ізопреналін або інший засіб, що має позитивну хронотропну дію. Іноді може знадобитися трансвенозна установка штучного водія ритму. Виражена артеріальна гіпотензія - слід провести внутрішньовенне введення рідин та судинозвужувальних препаратів. Може бути ефективним внутрішньовенне введення глюкагону. АV-блокада (II або III ступеня) - потрібний ретельний моніторинг стану пацієнта та інфузія ізопреналіну або трансвенозне встановлення штучного водія ритму. Гостре погіршення перебігу серцевої недостатності - внутрішньовенне введення діуретиків, інотропних засобів, судинорозширювальних засобів. Бронхоспазм - введення бронхолітиків, таких як ізопреналін, бета2-симпатоміметики та/або амінофілін. Гіпоглікемія - внутрішньовенне введення глюкози. Периндопріл. Симптоми: дані про передозування у людини обмежені. Симптоми, пов'язані з передозуванням інгібіторів АПФ, можуть включати артеріальну гіпотензію, циркуляторний шок, порушення водно-електролітного балансу, ниркову недостатність, гіпервентиляцію, тахікардію, відчуття серцебиття, брадикардію, запаморочення, занепокоєння та кашель. Лікування: для лікування передозування рекомендується внутрішньовенна інфузія розчину хлориду натрію в концентрації 9 мг/мл (0.9%). При вираженій гіпотензії пацієнта слід укласти в положення лежачи на спині з піднятими ногами. При необхідності може бути внутрішньовенно введений ангіотензин II та/або розчин катехоламінів. Периндоприл може бути виведений із системного кровотоку за допомогою гемодіалізу. При розвитку стійкої до терапії брадикардії може знадобитися встановлення штучного водія ритму. Необхідно постійно контролювати показники основних життєвих функцій організму, концентрацію електролітів та креатиніну у сироватці крові.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДо препарату Престилол застосовні всі особливі вказівки та запобіжні заходи, що відносяться до кожного компонента. Виражена артеріальна гіпотензія. Інгібітори АПФ можуть викликати різке зниження артеріального тиску. Виражена гіпотензія рідко розвивається у пацієнтів з неускладненим перебігом артеріальної гіпертензії. Ризик надмірного зниження АТ підвищений у пацієнтів зі зниженим ОЦК, наприклад, на фоні терапії діуретиками, при дотриманні суворої дієти без солі, при гемодіалізі, діареї або блюванні, а також у пацієнтів з тяжким ступенем артеріальної гіпертензії з високою активністю реніну. Виражена гіпотензія може спостерігатися у пацієнтів з клінічними проявами серцевої недостатності як з наявністю, так і без ниркової недостатності. Цей ризик більш вірогідний у пацієнтів із серцевою недостатністю тяжкого ступеня, як реакція на прийом "петлевих" діуретиків, гіпонатріємію або функціональну ниркову недостатність.Пацієнти з підвищеним ризиком розвитку симптоматичної артеріальної гіпотензії під час початку терапії та корекції дози повинні перебувати під ретельним медичним наглядом. Подібний підхід застосовується і до пацієнтів з ІХС або цереброваскулярним захворюванням, у яких надмірне зниження артеріального тиску може призвести до розвитку інфаркту міокарда або гострого порушення мозкового кровообігу. При розвитку артеріальної гіпотензії пацієнта слід укласти в положення "лежачи" і за необхідності провести внутрішньовенне вливання 9 мг/мл (0.9%) розчину натрію хлориду. Минуща артеріальна гіпотензія не є протипоказанням для подальшого прийому препарату. Як правило, прийом препарату може бути продовжений після заповнення ОЦК та підвищення артеріального тиску. У деяких пацієнтів з ХСН, які мають нормальний або знижений артеріальний тиск, може статися додаткове зниження артеріального тиску в результаті дії периндоприлу. Цей ефект передбачуваний і не вимагає припинення терапії. При розвитку симптомів артеріальної гіпотензії може знадобитися зниження дози або поступове відміна препарату, або застосування його окремих компонентів у вигляді монотерапії. Гіперчутливість/ангіоневротичний набряк. Повідомлялося про поодинокі випадки ангіоневротичного набряку обличчя, кінцівок, губ, слизових оболонок, язика, голосової щілини та/або гортані у пацієнтів, які лікувалися інгібіторами АПФ, включаючи периндоприл. Зазначені явища можуть розвинутись у будь-який момент лікування. У таких випадках слід негайно припинити лікування Престилолом. Терапія бета-адреноблокаторами має бути продовжена. Пацієнт повинен спостерігатися, поки ознаки набряку не зникнуть повністю. У тих випадках, коли набряк зачіпає лише обличчя та губи, стан зазвичай дозволяється без лікування, хоча для полегшення симптомів можуть застосовуватися антигістамінні засоби. Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком гортані, може призвести до смерті. Набряк мови, голосових складок або гортані може призвести до обструкції дихальних шляхів. З появою таких симптомів потрібна невідкладна терапія, зокрема. п/к введення епінефрину (адреналіну) та/або забезпечення прохідності дихальних шляхів. Пацієнт повинен перебувати під медичним наглядом до повного та стійкого зникнення симптомів. Якщо у пацієнта в анамнезі є вказівка на ангіоневротичний набряк, не пов'язаний із лікуванням інгібітором АПФ, ризик розвитку ангіоневротичного набряку на фоні прийому інгібітора АПФ може бути підвищеним. У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримували лікування інгібіторами АПФ, було описано розвиток ангіоневротичного набряку кишечнику. При цьому у пацієнтів відзначався біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні зі нудотою та блюванням, у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальному рівні С-1 естерази. Діагноз встановлюється за допомогою комп'ютерної томографії черевної порожнини, ультразвукового дослідження або хірургічного втручання. Симптоми зникали після припинення інгібіторів АПФ. Тому у пацієнтів з болем у животі, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні диференціальної діагностики необхідно враховувати можливість розвитку ангіоневротичного набряку кишечника. Інгібітори mTOR (наприклад, сиролімус, еверолімус, термолімус). У пацієнтів, які одночасно отримують терапію інгібіторами mTOR (наприклад, сиролімус, еверолімус, темсиролімус), може підвищуватися ризик розвитку ангіоневротичного набряку (в т.ч. набряку дихальних шляхів або язика з/без порушення функції дихання). Печінкова недостатність. У поодиноких випадках на фоні прийому інгібіторів АПФ спостерігається синдром розвитку холестатичної жовтяниці з переходом у фульмінантний некроз печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому незрозумілий. Пацієнтам, які приймають інгібітори АПФ, у яких розвинулась жовтяниця або значне підвищення активності ферментів печінки, потрібне припинення прийому інгібітора АПФ та відповідне медичне спостереження. Етнічні відмінності. У пацієнтів негроїдної раси інгібітори АПФ викликають ангіоневротичний набряк частіше, ніж у пацієнтів, які є представниками інших рас. Як і інші інгібітори АПФ, у представників негроїдної раси периндоприл може бути менш ефективним у зниженні артеріального тиску, ніж у представників інших рас, що може бути пов'язане з більш високою поширеністю низькоренінових станів у пацієнтів негроїдної раси з артеріальною гіпертензією. Кашель. При застосуванні інгібіторів АПФ може виникнути кашель. Характерно, що кашель є сухим, завзятим і дозволяється після припинення терапії. Це слід враховувати під час проведення диференціальної діагностики кашлю. Гіперкаліємія. У деяких пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, включаючи периндоприл, спостерігалося підвищення концентрації калію у сироватці крові. Фактори ризику розвитку гіперкаліємії включають ниркову недостатність, погіршення функції печінки, вік старше 70 років, цукровий діабет, деякі супутні стани (дегідратація, гостра декомпенсація серцевої діяльності, метаболічний ацидоз) та супутнє застосування калійзберігаючих діуретиків (наприклад, таких як спіронолактон, амілорид), препаратів калію або замінників харчових солей/харчових добавок. Ризику також піддаються пацієнти, які приймають інші препарати, що сприяють підвищенню рівня калію у сироватці крові (наприклад, гепарин). Застосування препаратів калію, калійзберігаючих діуретиків або замінників солі/харчових добавок, що містять калій,особливо у пацієнтів з порушеннями функції нирок може призвести до значного підвищення концентрації калію в сироватці крові. Гіперкаліємія може призвести до серйозних, іноді фатальних порушень серцевого ритму. Якщо одночасний прийом вищезазначених засобів необхідний, їх слід застосовувати з обережністю на тлі регулярного контролю вмісту калію у сироватці крові. Препарати літію. Одночасне застосування периндоприлу та препаратів літію не рекомендується. Калійзберігаючі діуретики, препарати калію, замінники харчової солі та харчові добавки. Не рекомендується одночасне застосування периндоприлу і калійзберігаючих діуретиків, а також препаратів калію, замінників харчових солей і харчових добавок. Подвійна блокада РААС. Є дані, що свідчать про те, що спільне застосування інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину II або аліскірену підвищує ризик гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Таким чином, подвійна блокада РААС шляхом спільного застосування інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину II або аліскірену не рекомендована. Якщо терапія за допомогою подвійної блокади визнана абсолютно необхідною, її слід проводити лише під строгим медичним контролем та при регулярному контролі функції нирок, вмісту електролітів у крові та АТ. Не слід застосовувати інгібітори АПФ у поєднанні з блокаторами рецепторів ангіотензину ІІ у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Блокатори повільних кальцієвих каналів, антиаритмічні засоби І класу та гіпотензивні засоби центральної дії. Одночасне застосування бісопрололу та блокаторів кальцієвих каналів, таких як верапаміл або дилтіазем, антиаритмічних засобів І класу та гіпотензивних засобів центральної дії не рекомендовано. Скасування препарату. Слід уникати різкого припинення лікування бета-адреноблокаторами, особливо у пацієнтів з ІХС, оскільки це може призвести до тимчасового погіршення серцевої діяльності. Дозу слід знижувати поступово, використовуючи окремі компоненти, переважно протягом 2 тижнів і паралельно з початком заміщення лікування (при необхідності). Брадикардія. Якщо під час лікування ЧСС у стані спокою уріджується до 50-55 уд/хв і менше і у пацієнта з'являються симптоми, пов'язані з брадикардією, слід почати зниження дози Престилолу, використовуючи окремі компоненти з прийнятною дозою бісопрололу. АV-блокада І ступеня. Враховуючи негативний дромотропний ефект, призначати бета-адреноблокатори пацієнтам з AV-блокадою І ступеня слід з обережністю. Мітральний стеноз/аортальний стеноз/гіпертрофічна кардіоміопатія. Як і у випадку з іншими інгібіторами АПФ, периндоприл слід обережно призначати пацієнтам зі стенозом мітрального клапана та обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка, наприклад, при стенозі аортального клапана або при гіпертрофічній кардіоміопатії. Стенокардія Принцметала. Бета-адреноблокатори можуть збільшувати частоту та тривалість епізодів стенокардії у пацієнтів зі стенокардією Принцметалу. Застосування селективних бета1-адреноблокаторів можливе за легкого ступеня захворювання і лише у поєднанні з судиннорозширювальними засобами. Ниркова недостатність. У разі ниркової недостатності щоденна доза Престилолу підбирається залежно від КК. Для цих пацієнтів частиною звичайної терапевтичної практики є стандартний контроль концентрації калію та креатиніну у крові. У пацієнтів із клінічно вираженими симптомами серцевої недостатності артеріальна гіпотензія внаслідок початку лікування інгібіторами АПФ може призвести до подальшого погіршення функції нирок. Повідомлялося про гостру ниркову недостатність, яка зазвичай мала оборотний характер. У деяких пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки, які отримували терапію інгібіторами АПФ, спостерігалося підвищення рівня сечовини та креатиніну у сироватці крові, що зазвичай відбувається при відміні терапії. Цей ефект частіше спостерігався у пацієнтів із нирковою недостатністю. Додаткова наявність реноваскулярної гіпертензії зумовлює підвищений ризик розвитку тяжкої гіпотензії та ниркової недостатності у таких пацієнтів. Лікування у таких пацієнтів слід починати з низьких доз під пильним наглядом лікаря та з обережним титруванням дози. Оскільки лікування діуретиками може робити свій внесок у розвиток описаних вище явищ, діуретики слід тимчасово скасувати та проводити моніторинг ниркової функції протягом перших тижнів терапії.У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією без ознак ураження судин нирок відзначалося підвищення концентрації сечовини та креатиніну в сироватці крові, зазвичай незначне та минуще, особливо при одночасному призначенні периндоприлу та діуретика. Найімовірніше розвиток таких явищ у пацієнтів з порушенням функції нирок в анамнезі. Може знадобитися зниження дози та/або відміна діуретика та/або периндоприлу. Трансплантація нирки. Досвід лікування периндоприлом аргініном пацієнтів із раніше пересадженою ниркою відсутній. Пацієнти, які перебувають на гемодіалізі. У пацієнтів, які проходять гемодіаліз із застосуванням високопроточних мембран, які отримували інгібітор АПФ, були відмічені випадки розвитку анафілактоїдних реакцій. Таким пацієнтам слід призначати гіпотензивний препарат іншого класу або використати діалізну мембрану іншого типу. Анафілактоїдні реакції при проведенні аферезу ЛПНГ. У пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні процедури аферезу ЛПНГ із застосуванням декстран сульфату рідко спостерігався розвиток загрозливих для життя анафілактоїдних реакцій. Ці реакції вдалося запобігти шляхом тимчасової відміни терапії інгібітором АПФ перед кожною процедурою аферезу. Анафілактоїдні реакції під час десенсибілізації. У пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ під час десенсибілізуючої терапії (наприклад, отрутою перетинчастокрилих комах), спостерігалися анафілактоїдні реакції. Такі реакції вдавалося запобігти шляхом тимчасової відміни інгібітору АПФ, але при випадковому відновленні лікування реакції могли розвинутися знову. Як і у випадку з іншими бета-адреноблокаторами, бісопролол може підвищувати як чутливість до алергенів, так і тяжкість анафілактичних реакцій. Лікування епінефрином (адреналіном) який завжди дає очікуваний терапевтичний ефект. Нейтропенія/агранулоцитоз/тромбоцитопенія/анемія. У пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, були описані випадки нейтропенії/агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії. У пацієнтів з нормальною функцією нирок та за відсутності інших обтяжливих факторів нейтропенія розвивається рідко. Периндоприл слід особливо обережно застосовувати у пацієнтів із системними захворюваннями сполучної тканини, які отримують імунодепресанти, алопуринол або прокаїнамід, або при поєднанні цих факторів ризику, особливо за наявності порушення функції нирок в анамнезі. У деяких таких пацієнтів розвивалися важкі інфекції, що в ряді випадків не піддаються інтенсивній терапії антибіотиками. При призначенні периндоприлу таким пацієнтам рекомендується проводити періодичний контроль вмісту лейкоцитів у крові та проінструктувати пацієнтів про необхідність повідомляти лікаря про будь-які ознаки інфекційних захворювань (наприклад,біль у горлі, лихоманка). Бронхоспазм (бронхіальна астма, обструктивне захворювання дихальних шляхів). При бронхіальній астмі та інших хронічних обструктивних хворобах легень слід проводити супутнє лікування бронходилататорами. Іноді при застосуванні бета-адреноблокаторів у пацієнтів з бронхіальною астмою може підвищуватись опір дихальних шляхів, таким чином, може знадобитися підвищення дози бета2-адреноміметиків. Пацієнти із цукровим діабетом. Рекомендується з обережністю призначати Престилол пацієнтам з цукровим діабетом, у яких мають місце значні коливання рівня глюкози в крові. Симптоми гіпоглікемії можуть маскуватися ефектами бета-адреноблокаторів. Сувора дієта. Рекомендується дотримуватися обережності при терапії пацієнтів, які дотримуються суворої дієти/пост. Оклюзійні захворювання периферичних артерій. При прийомі бета-адреноблокаторів може спостерігатися погіршення симптомів, особливо на початкових етапах лікування. Анестезія. У пацієнтів, яким виконується загальна анестезія, бета-адреноблокатори знижують частоту аритмій та ішемії міокарда під час вступної фази наркозу та інтубації, а також у післяопераційному періоді. В даний час рекомендується продовжувати терапію бета-адреноблокаторами в періодопераційному періоді. Анестезіолог повинен бути поінформований про застосування бета-адреноблокаторів пацієнтом через можливі лікарські взаємодії, що призводять до брадіаритмії, ослаблення рефлекторної тахікардії та зниження рефлекторної здатності компенсувати ефекти, пов'язані з крововтратою. Якщо перед операцією необхідно відмінити терапію бета-адреноблокатором, це слід робити поступово і завершити скасування приблизно за 48 годин до анестезії. У пацієнтів, яким планується проведення великих операцій або застосування засобів для анестезії, що викликають гіпотензію, застосування периндоприлу може блокувати утворення ангіотензину II на тлі компенсаторного вивільнення реніну. Лікування слід припинити протягом доби до операції. При розвитку артеріальної гіпотензії за вказаним механізмом слід підтримувати артеріальний тиск шляхом заповнення ОЦК. Псоріаз. Пацієнтам з псоріазом або псоріазом в анамнезі бета-адреноблокатори можна призначати тільки після ретельної оцінки співвідношення користі і ризиків. Феохромоцитома. Пацієнтам з підтвердженою або підозрюваною феохромоцитомою бісопролол завжди слід призначати тільки в комбінації з блокатором α-адренорецепторів. Гіпертиреоз. Симптоми гіпертиреозу можуть маскуватися на фоні лікування бісопрололом. Вагітність. Плануючим вагітність слід призначити альтернативний гіпотензивний засіб із встановленим профілем безпеки для застосування під час вагітності, за винятком випадків, коли терапія інгібіторами АПФ визнається необхідною. При виявленні вагітності лікування інгібіторами АПФ слід негайно припинити та, якщо необхідно, призначити альтернативну гіпотензивну терапію. Серцева недостатність. Досвід застосування бісопрололу для лікування серцевої недостатності у пацієнтів з наступними захворюваннями та станами відсутні:. Цукровий діабет 1 типу; тяжкі порушення функції нирок; тяжкі порушення функції печінки; рестриктивна кардіоміопатія; Вроджені вади серця; Гемодинамічно значущі органічні ураження клапанів серця; Інфаркт міокарда, перенесений останні 3 місяці. Депресія. Рекомендується припинити терапію препаратом Престилол у разі розвитку депресії. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та іншими механізмами. Препарат Престилол не має прямого впливу на здатність до керування транспортним засобом та роботи з механізмами, але у деяких пацієнтів можуть розвинутись індивідуальні реакції, пов'язані з низьким АТ, особливо на початку лікування або при заміні препарату, а також при прийомі з алкоголем. Внаслідок цього здатність до керування транспортним засобом та роботи з механізмами може бути порушена.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
374,00 грн
329,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: бісопрололу фумарат 5 мг, що відповідає вмісту бісопрололу 4.24 мг, периндоприлу аргінін 10 мг, що відповідає вмісту периндоприлу 6.79 мг; Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна - 60 мг, кальцію карбонат - 61.857 мг, крохмаль прежелатинізований - 35.673 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію - 1.8 мг, натрію кроскармеллозу - 3.6 мг, кремній колоїдний 3; оболонка: гліцерол - 0.27216 мг, гіпромеллоза - 4.523904 мг, макрогол 6000 - 0.288864 мг, магнію стеарат - 0.27216 мг, титану діоксид - 0.749619 мг, фарба заліза 00 0000000000000000000000000000003 30 шт. - флакони поліпропіленові з дозатором (1) - пачки картонні з контролем першого розтину.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою оранжево-рожевого кольору, довгасті, двоопуклі, з роздільною ризиком, з гравіюванням "5/10" на одному боці та гравіюванням на іншій стороні.Фармакотерапевтична групаБісопролол. Бісопролол являє собою високоселективний блокатор β1-адренорецепторів, що не володіє стимулюючою та відповідною мембраностабілізуючою дією. Він виявляє лише незначну спорідненість до β2-адренорецепторів гладких м'язів бронхів та судин, а також до β2-адренорецепторів, що беруть участь у метаболічній регуляції. Таким чином, бісопролол загалом не впливає на опір дихальних шляхів та метаболічні процеси, у яких беруть участь β2-адренорецептори. Виборча дія бісопрололу на β1-адренорецептори зберігається за межами діапазону терапевтичних доз. Периндопріл. Периндоприл - інгібітор ферменту, що перетворює ангіотензин I на ангіотензин II (інгібітор АПФ). АПФ, або кіназа II, є екзопептидазою, яка здійснює як перетворення ангіотензину I на судинозвужувальну речовину ангіотензин II, так і розпад брадикініну, що має судинорозширювальну дію, до неактивного гептапептиду. Інгібування АПФ призводить до зниження концентрації ангіотензину II у плазмі крові, що спричиняє збільшення активності реніну плазми крові (за механізмом "негативного зворотного зв'язку") та зменшення секреції альдостерону. Оскільки АПФ інактивує брадикінін, пригнічення АПФ супроводжується підвищенням активності як циркулюючої, так і тканинної калікреїн-кінінової системи, при цьому також активується система простагландинів. Можливо, що цей ефект є частиною механізму антигіпертензивної дії інгібіторів АПФ та механізму розвитку деяких побічних ефектів (наприклад, кашлю). Периндоприл має терапевтичну дію завдяки активному метаболіту периндоприлату. Інші метаболіти не мають інгібуючої дії на АПФ in vitro.ФармакокінетикаШвидкість та ступінь всмоктування бісопрололу та периндоприлу у складі препарату Престилол не має істотних відмінностей від фармакокінетики бісопрололу та периндоприлу при їх прийомі окремо у вигляді монотерапії. Бісопролол. Всмоктування. Бісопролол майже повністю (більше 90%) всмоктується із ШКТ. Зважаючи на незначний метаболізм при "першому проходженні" через печінку (приблизно 10%), його біодоступність після прийому внутрішньо становить приблизно 90%. Розподіл. Vd дорівнює 3.5 л/кг. Зв'язування бісопрололу з білками плазми становить приблизно 30%. Метаболізм та виведення. Бісопролол виводиться із організму двома шляхами. 50% піддається метаболізму в печінці з утворенням неактивних метаболітів, які потім виводяться нирками. 50%, що залишилися, виводяться нирками в незміненій формі. Загальний кліренс становить приблизно 15 л/годину. T1/2 із плазми становить 10-12 годин, що забезпечує збереження ефекту протягом 24 годин після прийому 1 раз на добу. Спеціальні групи пацієнтів. Фармакокінетика бісопрололу має лінійний характер і не залежить від віку. Оскільки виведення відбувається через нирки та печінку рівною мірою, корекція дози для пацієнтів з порушеннями функції печінки або нирковою недостатністю не потрібна. Фармакокінетика у пацієнтів з ХСН та порушеннями функції печінки або нирок не вивчалась. У пацієнтів з ХСН III ФК за класифікацією NYHA концентрація бісопрололу в плазмі крові вища, і T1/2 має більшу тривалість порівняно з аналогічними показниками у здорових добровольців. Cmax у плазмі у рівноважному стані становить 64±21 нг/мл при прийомі добової дози 10 мг, а T1/2 становить 17±5 год. Периндопріл. Всмоктування. При прийомі периндоприл швидко всмоктується, Cmax у плазмі крові досягається протягом 1 години. T1/2 із плазми крові становить 1 год. Лінійність. Було показано, що залежність між дозою периндоприлу та концентрацією його у плазмі крові має лінійний характер. Розподіл. Vd вільного периндоприлату становить приблизно 0,2 л/кг. Зв'язок периндоприлату з білками плазми крові, головним чином, з АПФ, становить 20% і має дозозалежний характер. Метаболізм. Периндоприл є проліками. 27% від загальної кількості прийнятого внутрішньо периндоприлу надходить у кровотік у вигляді активного метаболіту периндоприлату. Крім активного периндоприлату периндоприл утворює п'ять неактивних метаболітів. Концентрація периндоприлату в плазмі досягає максимуму протягом 3-4 год. Прийом їжі знижує швидкість перетворення периндоприлу на периндоприлат і, отже, його біодоступність, тому периндоприлу аргінін слід приймати внутрішньо 1 раз на добу вранці до їди. Виведення. Периндоприлат виводиться з організму нирками, і кінцевий T1/2 вільної фракції становить приблизно 17 год, в результаті стан рівноваги досягається протягом 4 діб. Спеціальні групи пацієнтів. Виведення периндоприлату сповільнене у пацієнтів похилого віку, а також у пацієнтів із серцевою або нирковою недостатністю. При нирковій недостатності бажано коригувати дозу залежно від ступеня порушення ниркової функції (КК). Діалізний кліренс периндоприлату становить 70 мл/хв. Фармакокінетика периндоприлу у пацієнтів з цирозом печінки має змінений характер: печінковий кліренс вихідної молекули знижений у 2 рази. Тим не менш, кількість периндоприлату, що утворюється, не зменшується, і, отже, корекції дози не потрібно.Показання до застосуванняЛікування артеріальної гіпертензії та/або стабільної ІХС та/або стабільної хронічної серцевої недостатності зі зниженою систолічною функцією лівого шлуночка у дорослих пацієнтів, яким показана терапія бісопрололом та периндоприлом у відповідних дозах.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до бісопрололу, периндоприлу, інших інгібіторів АПФ або допоміжних речовин, що входять до складу препарату; гостра серцева недостатність або епізоди декомпенсації серцевої недостатності, коли потрібне внутрішньовенне введення інотропних препаратів; кардіогенний шок; аV-блокада II або III ступеня (без електрокардіостимулятора); з РСУ; синоатріальна блокада; виражена брадикардія (ЧСС менше 60 уд/хв); тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 100 мм рт.ст.); тяжка бронхіальна астма або тяжка ХОЗЛ; виражені порушення периферичного артеріального кровообігу або тяжкі форми синдрому Рейно; нелікована феохромоцитома; метаболічний ацидоз; ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) на фоні прийому інших інгібіторів АПФ в анамнезі; спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк; колапс; одночасний прийом із препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом або порушенням функцій нирок (СКФВагітність та лактаціяЗастосування Престилолу протипоказане в період виношування та грудного вигодовування. При плануванні вагітності необхідно перейти на застосування альтернативного гіпотензивного засобу із встановленим профілем безпеки. У зв'язку з відсутністю відомостей про безпеку та ефективність застосування препарату для лікування дітей та підлітків протипоказано призначення Престилолу пацієнтам віком до 18 років.Побічна діяНебажані реакції, встановлені на тлі монотерапії бісопрололом у ході клінічних досліджень та/або у післяреєстраційний період: Інфекції та інвазії: рідко – риніт; психічні порушення: нечасто – порушення сну, депресія; рідко – страшні сновидіння, галюцинації; з боку нервової системи: часто – головний біль, запаморочення; рідко - непритомність; з боку органу зору: рідко – знижене сльозовиділення; дуже рідко – кон'юнктивіт; з боку органу слуху: рідко – порушення слуху; з боку серця: дуже часто – брадикардія; часто – погіршення перебігу серцевої недостатності; нечасто – порушення AV-провідності; з боку судин: часто - зниження артеріального тиску (включаючи супроводжуючі ефекти), відчуття оніміння або похолодання кінцівок; нечасто – ортостатична гіпотензія; з боку шлунково-кишкового тракту: часто – біль у животі, нудота, блювання, запор, діарея; з боку гепатобіліарної системи: рідко – цитолітичний або холестатичний гепатит; з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто – бронхоспазм; дерматологічні реакції: рідко – реакції гіперчутливості у вигляді свербежу, почервоніння, висипки; дуже рідко - алопеція, розвиток псоріазу або посилення його течії, поява псоріазоподібного висипу; з боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: нечасто – спазми м'язів, слабкість м'язів; з боку репродуктивної системи та молочних залоз: рідко – порушення потенції; загальні порушення: часто – підвищена стомлюваність, астенія; лабораторні показники: рідко – збільшення активності печінкових трансаміназ, підвищення рівня тригліцеридів. Небажані реакції, встановлені на тлі монотерапії периндоприлом у ході клінічних досліджень та/або у післяреєстраційний період: інфекції та інвазії: дуже рідко – риніт. З боку крові та лімфатичної системи: нечасто – еозинофілія; дуже рідко – агранулоцитоз, лейкопенія, панцитопенія, тромбоцитопенія, нейтропенія, при вродженій недостатності глюкозо-6-фосфатдегідрогенази – гемолітична анемія; з боку обміну речовин та харчування: нечасто – гіпоглікемія, минуща гіперкаліємія, гіпонатріємія; психічні порушення: нечасто – порушення сну, порушення настрою; дуже рідко – сплутаність свідомості; з боку нервової системи: часто – головний біль, парестезія, запаморочення, дисгевзія, вертиго; нечасто - сонливість, непритомність; з боку органу зору: часто – порушення зору; з боку органу слуху: часто – шум у вухах; з боку серця: нечасто – відчуття серцебиття, тахікардія; дуже рідко – аритмія, стенокардія, інфаркт міокарда; з боку судин: часто - зниження артеріального тиску (включаючи супроводжуючі ефекти); нечасто – васкуліт; дуже рідко – інсульт (частіше у пацієнтів із групи високого ризику, можливо, внаслідок значного зниження артеріального тиску); з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – кашель, задишка; нечасто – бронхоспазм; дуже рідко – еозинофільна пневмонія; з боку шлунково-кишкового тракту: часто – біль у животі, нудота, блювання, диспепсія, запор, діарея; нечасто – сухість слизової оболонки рота; дуже рідко – панкреатит; з боку гепатобіліарної системи: дуже рідко – цитолітичний або холестатичний гепатит; дерматологічні реакції: часто - свербіж шкіри, висип; нечасто - ангіоневротичний набряк (обличчя, губи, слизові оболонки, язик, голосова щілина та/або гортань, кінцівки), кропив'янка, пемфігоїд, реакції фоточутливості, гіпергідроз; рідко – посилення перебігу псоріазу; дуже рідко – багатоформна еритема; з боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: часто – спазми м'язів; нечасто – артралгія, міалгія; з боку сечовивідної системи: нечасто – порушення функції нирок; дуже рідко – гостра ниркова недостатність; з боку репродуктивної системи та молочних залоз: нечасто – еректильна дисфункція; загальні порушення: часто – астенія; нечасто – нездужання, біль у грудях, периферичні набряки, гіпертермія; лабораторні показники: нечасто – підвищення рівня концентрації сечовини у крові, збільшення вмісту креатиніну у крові; рідко – зростання активності печінкових трансаміназ, підвищення рівня білірубіну у крові; дуже рідко - зниження гемоглобіну та гематокриту; інші: нечасто - падінняВзаємодія з лікарськими засобамиВзаємодія між бісопрололом та периндоприлом не спостерігалась у дослідженнях за участю здорових добровольців. Нижче наведено інформацію про взаємодію з іншими препаратами. Лікарські препарати, що спричиняють гіперкаліємію. Деякі лікарські препарати та класи препаратів можуть підвищувати ризик розвитку гіперкаліємії: аліскірен, солі калію, калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, блокатори рецепторів ангіотензину II, нестероїдні протизапальні засоби, гепарини, імунодепресанти, такі як циклоспорин або такролімус, триметоприм. Комбінації цих препаратів збільшують ризик розвитку гіперкаліємії. Одночасний прийом протипоказаний. Аліскірен: одночасний прийом препарату Престилол та аліскірена протипоказаний пацієнтам з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок, оскільки існує ризик розвитку гіперкаліємії, погіршення функції нирок та підвищення частоти серцево-судинної захворюваності та смертності. Одночасний прийом не рекомендований. У зв'язку з бісопрололом. Гіпотензивні засоби центральної дії, такі як клонідин та інші (наприклад, метилдопа, моксонідин, рилменідин): одночасне застосування гіпотензивних засобів центральної дії може призвести до погіршення перебігу серцевої недостатності за рахунок зниження центрального симпатичного тонусу (зниження ЧСС та серцевого викиду, розширення судин). Різке припинення терапії, особливо до попереднього зниження дози бета-адреноблокатора, може збільшити ризик розвитку рикошетної гіпертензії. Антиаритмічні засоби І класу (наприклад, хінідин, дизопірамід, лідокаїн, фенітоїн, флекаїнід, пропафенон): спільне застосування може впливати на AV-провідність, а також посилювати негативний інотропний ефект. Блокатори повільних кальцієвих каналів (верапаміл і, меншою мірою, дилтіазем): негативний вплив на скорочувальну здатність та AV-провідність. В/в введення верапамілу пацієнтам, які отримують бета-адреноблокатори, може призвести до вираженої артеріальної гіпотензії та AV-блокади. У зв'язку із периндоприлом. Аліскірен: у пацієнтів, які не мають цукрового діабету або порушення функції нирок, також зростає ризик виникнення гіперкаліємії, погіршення функції нирок, підвищення частоти розвитку небажаних явищ із боку серцево-судинної системи та смертності від серцево-судинних захворювань. Одночасне лікування інгібіторами АПФ та блокаторами рецепторів ангіотензину: дані клінічних досліджень показали, що подвійна блокада РААС шляхом комбінованого застосування інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину II або аліскірену пов'язана з більш високою частотою розвитку таких небажаних явищ, як артеріальна гіпертензія. включаючи гостру ниркову недостатність), порівняно із застосуванням лише одного препарату, що впливає на РААС. У літературі були описані випадки, коли у пацієнтів з підтвердженим атеросклерозом, серцевою недостатністю або цукровим діабетом з ураженням органів-мішеней, одночасне застосування інгібітору АПФ та блокатора рецепторів ангіотензину було пов'язане з вищою частотою розвитку артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та у включаючи гостру ниркову недостатність), порівняно із застосуванням лише одного препарату, що впливає на РААС. Подвійна блокада (наприклад, за допомогою комбінації інгібітору АПФ та антагоніста рецепторів ангіотензину II) має бути обмежена поодинокими випадками з ретельним моніторингом функції нирок, рівня калію та АТ. Естрамустин: є ризик збільшення частоти розвитку таких небажаних явищ, як ангіоневротичний набряк. Калійзберігаючі діуретики (наприклад, тріамтерен, амілорид), солі калію: може розвинутись гіперкаліємія (з можливим летальним результатом), особливо при поєднанні з нирковою недостатністю (додаткові ефекти, пов'язані з гіперкаліємією). Одночасне застосування периндоприлу та зазначених вище лікарських препаратів не рекомендується. У разі, якщо одночасне застосування необхідне, їх слід застосовувати з дотриманням запобіжних заходів та регулярним контролем вмісту калію в сироватці крові. Інформація щодо застосування спіронолактону при серцевій недостатності описана далі за текстом. Препарати літію: при одночасному застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ було описано оборотне підвищення концентрації літію в крові та пов'язані з цим токсичні ефекти. Застосування периндоприлу одночасно з препаратами літію не рекомендовано, але якщо застосування такої комбінації визнано необхідним, потрібний ретельний моніторинг концентрації літію у сироватці крові. Одночасний прийом потребує особливої обережності. У зв'язку з бісопрололом та периндоприлом. Гіпоглікемічні засоби (інсуліни, гіпоглікемічні засоби для перорального застосування): на підставі епідеміологічних досліджень можна припустити, що застосування інгібіторів АПФ одночасно з гіпоглікемічними засобами (інсуліни, гіпоглікемічні засоби для перорального застосування) може посилювати гіпоглікемічний ефект із ризиком розвитку гіпоглікемії. Розвиток цього феномену, мабуть, більш ймовірний у перші тижні комбінованої терапії, а також у пацієнтів з порушенням функції нирок. Одночасний прийом бісопрололу з інсуліном та пероральними гіпоглікемічними засобами може спричинити посилення гіпоглікемічного ефекту. Блокада β-адренорецепторів може маскувати симптоми гіпоглікемії. НПЗП (включаючи ацетилсаліцилову кислоту в дозах більше 3 г/добу): прийом препарату Престилол одночасно з НПЗП (тобто ацетилсаліциловою кислотою в дозах, що мають протизапальну дію, інгібіторів ЦОГ-2 та неселективних НПЗП). периндоприлу. Крім того, одночасний прийом інгібіторів АПФ та нестероїдних протизапальних засобів може призвести до підвищення ризику погіршення функції нирок, включаючи можливість розвитку гострої ниркової недостатності, а також збільшення вмісту калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів із початково зниженою функцією нирок. Таку комбінацію слід призначати з обережністю, особливо пацієнтам похилого віку. Пацієнти повинні отримувати адекватну кількість рідини, рекомендується контролювати функцію нирок як на початку комбінованої терапії, так і періодично у процесі лікування. Гіпотензивні та судинно-розширювальні засоби: одночасний прийом гіпотензивних та судинно-розширювальних засобів (таких як нітрогліцерин, інші нітрати або інші судинно-розширювальні засоби) або інших лікарських препаратів, які мають здатність знижувати АТ (наприклад, трициклічні антидепресанти, барбітурати, фенотіазини). бісопрололу. Трициклічні антидепресанти/антипсихотичні засоби/засоби для загальної анестезії: одночасний прийом інгібіторів АПФ з деякими анестетиками, трициклічними антидепресантами та антипсихотичними засобами може призвести до додаткового зниження артеріального тиску. Одночасний прийом бісопрололу та анестетиків може призвести до зменшення рефлекторної тахікардії та збільшення ризику артеріальної гіпотензії. Симпатоміметики: одночасний прийом бісопрололу та бета-симпатоміметиків (таких як ізопреналін, добутамін) може призвести до зниження ефекту обох препаратів. Симпатоміметики, які активують як β-, так і α-адренорецептори (наприклад, норадреналін, адреналін): комбінація з бісопрололом може виявити опосередковані α-адренорецепторами судинозвужувальні ефекти цих препаратів, що може призвести до підвищення АТ та посилення переміжної хром. Такі взаємодії є більш характерними для неселективних бета-адреноблокаторів. Симпатоміметики можуть зменшувати антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. У зв'язку з бісопрололом. Блокатори повільних кальцієвих каналів дигідропіридинового ряду, такі як фелодипін та амлодипін: одночасний прийом може збільшувати ризик гіпотензії, а також не виключено подальшого погіршення насосної функції шлуночків серця у пацієнтів із серцевою недостатністю. Антиаритмічні засоби III класу (наприклад, аміодарон): можливе посилення впливу на AV-провідність. Парасимпатоміметики: одночасний прийом може знижувати AV-провідність та підвищувати ризик розвитку брадикардії. Бета-адреноблокатори місцевої дії (наприклад, краплі очей, що призначаються для лікування глаукоми): при одночасному застосуванні можливе посилення системних ефектів бісопрололу. Препарати наперстянки: зниження частоти серцевих скорочень, уповільнення AV-провідності. У зв'язку із периндоприлом. Баклофен: посилення антигіпертензивного ефекту. Слід ретельно контролювати рівень артеріального тиску та за необхідності скоригувати дозу гіпотензивного препарату. Калійнесберігаючі діуретики: у пацієнтів, які отримують діуретики, і особливо у осіб зі зниженим ОЦК та/або солей, може спостерігатися надмірне зниження артеріального тиску на початку терапії інгібітором АПФ. Ймовірність виникнення гіпотензивних ефектів може бути знижена шляхом припинення терапії діуретиками, заповнення ОЦК або збільшення споживання солей до початку терапії периндоприлом, а також призначення периндоприлу в низькій дозі з поступовим її збільшенням. При артеріальній гіпертензії, коли попередня терапія діуретиками могла викликати зниження ОЦК/солей, необхідно або скасувати діуретик перед початком лікування інгібітором АПФ (у цьому випадку калійнесберігаючий діуретик пізніше може бути призначений знову), або почати терапію інгібітором АПФ . У пацієнтів з ХСН, які отримують лікування діуретиками, починати лікування інгібітором АПФ слід з дуже низьких доз і, по можливості, після зниження дози застосовуваного одночасно калійнезберігаючого діуретика. В усіх випадках протягом перших тижнів терапії інгібітором АПФ потрібен контроль функції нирок (рівня креатиніну). Калійзберігаючі діуретики (еплеренон, спіронолактон): при прийомі еплеренону або спіронолактону в дозах від 12.5 мг до 50 мг на добу та інгібіторів АПФ у низьких дозах - при лікуванні пацієнтів із серцевою недостатністю II-IV ФК за класифікацією NYHA з .Спосіб застосування та дозиЯкщо показаний прийом 2,5 мг бісопрололу та 2,5 мг периндоприлу, слід приймати 1/2 таблетки Престилол 5 мг + 5 мг 1 раз на день. При призначенні препарату в дозі 2,5 мг бісопрололу та 5 мг периндоприлу слід приймати 1/2 таблетки з дозуванням 5 мг + 10 мг 1 раз на день. При порушенні функції нирок разова доза Престилолу призначається з урахуванням індивідуального КК у крові та може становити таку кількість активних компонентів (бісопролол + периндоприл): КК 60 мл/хв і вище: початкова доза – 2,5 мг + 5 мг. За відсутності бажаного терапевтичного ефекту та хорошої переносимості дозу бісопрололу можна підвищити та застосовувати таблетки Престилолу 5 мг + 5 мг або 10 мг + 5 мг; КК 30-60 мл/хв: 2,5 мг + 2,5 мг (1/2 таблетки у дозі 5 мг + 5 мг); КК менше 30 мл/хв: препарат не слід приймати. Рекомендується використовувати добір доз кожного компонента окремо. Для лікування пацієнтів похилого віку слід призначати дози відповідно до рекомендацій для хворих з порушенням функції нирок, титрувати дози необхідно під пильним наглядом лікаря. Всередину, перед їдою.ПередозуванняДані щодо передозування препарату Престилол у людини відсутні. Бісопролол. Симптоми: найчастішими ознаками, на розвиток яких можна очікувати при передозуванні бета-адреноблокаторів, є брадикардія, артеріальна гіпотензія, бронхоспазм, гостра серцева недостатність та гіпоглікемія. До цього часу було описано лише кілька випадків передозування бісопрололу (максимальна доза 2000 мг), які мали місце у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та/або ІХС, з розвитком брадикардії та/або артеріальної гіпотензії. У всіх описаних пацієнтів настало одужання. Ступінь індивідуальної чутливості до бісопрололу при одноразовому прийомі високої дози варіює в широких межах, і, ймовірно, пацієнти із серцевою недостатністю є більш чутливими. Лікування: у разі передозування лікування слід припинити та проводити підтримуючу симптоматичну терапію. Є обмежені дані, що свідчать, що бісопролол погано виводиться при діалізі. На підставі очікуваних фармакологічних ефектів та рекомендацій для інших бета-адреноблокаторів слід розглянути можливість вживання наступних заходів: Брадикардія - внутрішньовенне введення атропіну. Якщо ефект недостатній, з обережністю можна ввести ізопреналін або інший засіб, що має позитивну хронотропну дію. Іноді може знадобитися трансвенозна установка штучного водія ритму. Виражена артеріальна гіпотензія - слід провести внутрішньовенне введення рідин та судинозвужувальних препаратів. Може бути ефективним внутрішньовенне введення глюкагону. АV-блокада (II або III ступеня) - потрібний ретельний моніторинг стану пацієнта та інфузія ізопреналіну або трансвенозне встановлення штучного водія ритму. Гостре погіршення перебігу серцевої недостатності - внутрішньовенне введення діуретиків, інотропних засобів, судинорозширювальних засобів. Бронхоспазм - введення бронхолітиків, таких як ізопреналін, бета2-симпатоміметики та/або амінофілін. Гіпоглікемія - внутрішньовенне введення глюкози. Периндопріл. Симптоми: дані про передозування у людини обмежені. Симптоми, пов'язані з передозуванням інгібіторів АПФ, можуть включати артеріальну гіпотензію, циркуляторний шок, порушення водно-електролітного балансу, ниркову недостатність, гіпервентиляцію, тахікардію, відчуття серцебиття, брадикардію, запаморочення, занепокоєння та кашель. Лікування: для лікування передозування рекомендується внутрішньовенна інфузія розчину хлориду натрію в концентрації 9 мг/мл (0.9%). При вираженій гіпотензії пацієнта слід укласти в положення лежачи на спині з піднятими ногами. При необхідності може бути внутрішньовенно введений ангіотензин II та/або розчин катехоламінів. Периндоприл може бути виведений із системного кровотоку за допомогою гемодіалізу. При розвитку стійкої до терапії брадикардії може знадобитися встановлення штучного водія ритму. Необхідно постійно контролювати показники основних життєвих функцій організму, концентрацію електролітів та креатиніну у сироватці крові.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДо препарату Престилол застосовні всі особливі вказівки та запобіжні заходи, що відносяться до кожного компонента. Виражена артеріальна гіпотензія. Інгібітори АПФ можуть викликати різке зниження артеріального тиску. Виражена гіпотензія рідко розвивається у пацієнтів з неускладненим перебігом артеріальної гіпертензії. Ризик надмірного зниження АТ підвищений у пацієнтів зі зниженим ОЦК, наприклад, на фоні терапії діуретиками, при дотриманні суворої дієти без солі, при гемодіалізі, діареї або блюванні, а також у пацієнтів з тяжким ступенем артеріальної гіпертензії з високою активністю реніну. Виражена гіпотензія може спостерігатися у пацієнтів з клінічними проявами серцевої недостатності як з наявністю, так і без ниркової недостатності. Цей ризик більш вірогідний у пацієнтів із серцевою недостатністю тяжкого ступеня, як реакція на прийом "петлевих" діуретиків, гіпонатріємію або функціональну ниркову недостатність.Пацієнти з підвищеним ризиком розвитку симптоматичної артеріальної гіпотензії під час початку терапії та корекції дози повинні перебувати під ретельним медичним наглядом. Подібний підхід застосовується і до пацієнтів з ІХС або цереброваскулярним захворюванням, у яких надмірне зниження артеріального тиску може призвести до розвитку інфаркту міокарда або гострого порушення мозкового кровообігу. При розвитку артеріальної гіпотензії пацієнта слід укласти в положення "лежачи" і за необхідності провести внутрішньовенне вливання 9 мг/мл (0.9%) розчину натрію хлориду. Минуща артеріальна гіпотензія не є протипоказанням для подальшого прийому препарату. Як правило, прийом препарату може бути продовжений після заповнення ОЦК та підвищення артеріального тиску. У деяких пацієнтів з ХСН, які мають нормальний або знижений артеріальний тиск, може статися додаткове зниження артеріального тиску в результаті дії периндоприлу. Цей ефект передбачуваний і не вимагає припинення терапії. При розвитку симптомів артеріальної гіпотензії може знадобитися зниження дози або поступове відміна препарату, або застосування його окремих компонентів у вигляді монотерапії. Гіперчутливість/ангіоневротичний набряк. Повідомлялося про поодинокі випадки ангіоневротичного набряку обличчя, кінцівок, губ, слизових оболонок, язика, голосової щілини та/або гортані у пацієнтів, які лікувалися інгібіторами АПФ, включаючи периндоприл. Зазначені явища можуть розвинутись у будь-який момент лікування. У таких випадках слід негайно припинити лікування Престилолом. Терапія бета-адреноблокаторами має бути продовжена. Пацієнт повинен спостерігатися, поки ознаки набряку не зникнуть повністю. У тих випадках, коли набряк зачіпає лише обличчя та губи, стан зазвичай дозволяється без лікування, хоча для полегшення симптомів можуть застосовуватися антигістамінні засоби. Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком гортані, може призвести до смерті. Набряк мови, голосових складок або гортані може призвести до обструкції дихальних шляхів. З появою таких симптомів потрібна невідкладна терапія, зокрема. п/к введення епінефрину (адреналіну) та/або забезпечення прохідності дихальних шляхів. Пацієнт повинен перебувати під медичним наглядом до повного та стійкого зникнення симптомів. Якщо у пацієнта в анамнезі є вказівка на ангіоневротичний набряк, не пов'язаний із лікуванням інгібітором АПФ, ризик розвитку ангіоневротичного набряку на фоні прийому інгібітора АПФ може бути підвищеним. У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримували лікування інгібіторами АПФ, було описано розвиток ангіоневротичного набряку кишечнику. При цьому у пацієнтів відзначався біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні зі нудотою та блюванням, у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальному рівні С-1 естерази. Діагноз встановлюється за допомогою комп'ютерної томографії черевної порожнини, ультразвукового дослідження або хірургічного втручання. Симптоми зникали після припинення інгібіторів АПФ. Тому у пацієнтів з болем у животі, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні диференціальної діагностики необхідно враховувати можливість розвитку ангіоневротичного набряку кишечника. Інгібітори mTOR (наприклад, сиролімус, еверолімус, термолімус). У пацієнтів, які одночасно отримують терапію інгібіторами mTOR (наприклад, сиролімус, еверолімус, темсиролімус), може підвищуватися ризик розвитку ангіоневротичного набряку (в т.ч. набряку дихальних шляхів або язика з/без порушення функції дихання). Печінкова недостатність. У поодиноких випадках на фоні прийому інгібіторів АПФ спостерігається синдром розвитку холестатичної жовтяниці з переходом у фульмінантний некроз печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому незрозумілий. Пацієнтам, які приймають інгібітори АПФ, у яких розвинулась жовтяниця або значне підвищення активності ферментів печінки, потрібне припинення прийому інгібітора АПФ та відповідне медичне спостереження. Етнічні відмінності. У пацієнтів негроїдної раси інгібітори АПФ викликають ангіоневротичний набряк частіше, ніж у пацієнтів, які є представниками інших рас. Як і інші інгібітори АПФ, у представників негроїдної раси периндоприл може бути менш ефективним у зниженні артеріального тиску, ніж у представників інших рас, що може бути пов'язане з більш високою поширеністю низькоренінових станів у пацієнтів негроїдної раси з артеріальною гіпертензією. Кашель. При застосуванні інгібіторів АПФ може виникнути кашель. Характерно, що кашель є сухим, завзятим і дозволяється після припинення терапії. Це слід враховувати під час проведення диференціальної діагностики кашлю. Гіперкаліємія. У деяких пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, включаючи периндоприл, спостерігалося підвищення концентрації калію у сироватці крові. Фактори ризику розвитку гіперкаліємії включають ниркову недостатність, погіршення функції печінки, вік старше 70 років, цукровий діабет, деякі супутні стани (дегідратація, гостра декомпенсація серцевої діяльності, метаболічний ацидоз) та супутнє застосування калійзберігаючих діуретиків (наприклад, таких як спіронолактон, амілорид), препаратів калію або замінників харчових солей/харчових добавок. Ризику також піддаються пацієнти, які приймають інші препарати, що сприяють підвищенню рівня калію у сироватці крові (наприклад, гепарин). Застосування препаратів калію, калійзберігаючих діуретиків або замінників солі/харчових добавок, що містять калій,особливо у пацієнтів з порушеннями функції нирок може призвести до значного підвищення концентрації калію в сироватці крові. Гіперкаліємія може призвести до серйозних, іноді фатальних порушень серцевого ритму. Якщо одночасний прийом вищезазначених засобів необхідний, їх слід застосовувати з обережністю на тлі регулярного контролю вмісту калію у сироватці крові. Препарати літію. Одночасне застосування периндоприлу та препаратів літію не рекомендується. Калійзберігаючі діуретики, препарати калію, замінники харчової солі та харчові добавки. Не рекомендується одночасне застосування периндоприлу і калійзберігаючих діуретиків, а також препаратів калію, замінників харчових солей і харчових добавок. Подвійна блокада РААС. Є дані, що свідчать про те, що спільне застосування інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину II або аліскірену підвищує ризик гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Таким чином, подвійна блокада РААС шляхом спільного застосування інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину II або аліскірену не рекомендована. Якщо терапія за допомогою подвійної блокади визнана абсолютно необхідною, її слід проводити лише під строгим медичним контролем та при регулярному контролі функції нирок, вмісту електролітів у крові та АТ. Не слід застосовувати інгібітори АПФ у поєднанні з блокаторами рецепторів ангіотензину ІІ у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Блокатори повільних кальцієвих каналів, антиаритмічні засоби І класу та гіпотензивні засоби центральної дії. Одночасне застосування бісопрололу та блокаторів кальцієвих каналів, таких як верапаміл або дилтіазем, антиаритмічних засобів І класу та гіпотензивних засобів центральної дії не рекомендовано. Скасування препарату. Слід уникати різкого припинення лікування бета-адреноблокаторами, особливо у пацієнтів з ІХС, оскільки це може призвести до тимчасового погіршення серцевої діяльності. Дозу слід знижувати поступово, використовуючи окремі компоненти, переважно протягом 2 тижнів і паралельно з початком заміщення лікування (при необхідності). Брадикардія. Якщо під час лікування ЧСС у стані спокою уріджується до 50-55 уд/хв і менше і у пацієнта з'являються симптоми, пов'язані з брадикардією, слід почати зниження дози Престилолу, використовуючи окремі компоненти з прийнятною дозою бісопрололу. АV-блокада І ступеня. Враховуючи негативний дромотропний ефект, призначати бета-адреноблокатори пацієнтам з AV-блокадою І ступеня слід з обережністю. Мітральний стеноз/аортальний стеноз/гіпертрофічна кардіоміопатія. Як і у випадку з іншими інгібіторами АПФ, периндоприл слід обережно призначати пацієнтам зі стенозом мітрального клапана та обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка, наприклад, при стенозі аортального клапана або при гіпертрофічній кардіоміопатії. Стенокардія Принцметала. Бета-адреноблокатори можуть збільшувати частоту та тривалість епізодів стенокардії у пацієнтів зі стенокардією Принцметалу. Застосування селективних бета1-адреноблокаторів можливе за легкого ступеня захворювання і лише у поєднанні з судиннорозширювальними засобами. Ниркова недостатність. У разі ниркової недостатності щоденна доза Престилолу підбирається залежно від КК. Для цих пацієнтів частиною звичайної терапевтичної практики є стандартний контроль концентрації калію та креатиніну у крові. У пацієнтів із клінічно вираженими симптомами серцевої недостатності артеріальна гіпотензія внаслідок початку лікування інгібіторами АПФ може призвести до подальшого погіршення функції нирок. Повідомлялося про гостру ниркову недостатність, яка зазвичай мала оборотний характер. У деяких пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки, які отримували терапію інгібіторами АПФ, спостерігалося підвищення рівня сечовини та креатиніну у сироватці крові, що зазвичай відбувається при відміні терапії. Цей ефект частіше спостерігався у пацієнтів із нирковою недостатністю. Додаткова наявність реноваскулярної гіпертензії зумовлює підвищений ризик розвитку тяжкої гіпотензії та ниркової недостатності у таких пацієнтів. Лікування у таких пацієнтів слід починати з низьких доз під пильним наглядом лікаря та з обережним титруванням дози. Оскільки лікування діуретиками може робити свій внесок у розвиток описаних вище явищ, діуретики слід тимчасово скасувати та проводити моніторинг ниркової функції протягом перших тижнів терапії.У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією без ознак ураження судин нирок відзначалося підвищення концентрації сечовини та креатиніну в сироватці крові, зазвичай незначне та минуще, особливо при одночасному призначенні периндоприлу та діуретика. Найімовірніше розвиток таких явищ у пацієнтів з порушенням функції нирок в анамнезі. Може знадобитися зниження дози та/або відміна діуретика та/або периндоприлу. Трансплантація нирки. Досвід лікування периндоприлом аргініном пацієнтів із раніше пересадженою ниркою відсутній. Пацієнти, які перебувають на гемодіалізі. У пацієнтів, які проходять гемодіаліз із застосуванням високопроточних мембран, які отримували інгібітор АПФ, були відмічені випадки розвитку анафілактоїдних реакцій. Таким пацієнтам слід призначати гіпотензивний препарат іншого класу або використати діалізну мембрану іншого типу. Анафілактоїдні реакції при проведенні аферезу ЛПНГ. У пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні процедури аферезу ЛПНГ із застосуванням декстран сульфату рідко спостерігався розвиток загрозливих для життя анафілактоїдних реакцій. Ці реакції вдалося запобігти шляхом тимчасової відміни терапії інгібітором АПФ перед кожною процедурою аферезу. Анафілактоїдні реакції під час десенсибілізації. У пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ під час десенсибілізуючої терапії (наприклад, отрутою перетинчастокрилих комах), спостерігалися анафілактоїдні реакції. Такі реакції вдавалося запобігти шляхом тимчасової відміни інгібітору АПФ, але при випадковому відновленні лікування реакції могли розвинутися знову. Як і у випадку з іншими бета-адреноблокаторами, бісопролол може підвищувати як чутливість до алергенів, так і тяжкість анафілактичних реакцій. Лікування епінефрином (адреналіном) який завжди дає очікуваний терапевтичний ефект. Нейтропенія/агранулоцитоз/тромбоцитопенія/анемія. У пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, були описані випадки нейтропенії/агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії. У пацієнтів з нормальною функцією нирок та за відсутності інших обтяжливих факторів нейтропенія розвивається рідко. Периндоприл слід особливо обережно застосовувати у пацієнтів із системними захворюваннями сполучної тканини, які отримують імунодепресанти, алопуринол або прокаїнамід, або при поєднанні цих факторів ризику, особливо за наявності порушення функції нирок в анамнезі. У деяких таких пацієнтів розвивалися важкі інфекції, що в ряді випадків не піддаються інтенсивній терапії антибіотиками. При призначенні периндоприлу таким пацієнтам рекомендується проводити періодичний контроль вмісту лейкоцитів у крові та проінструктувати пацієнтів про необхідність повідомляти лікаря про будь-які ознаки інфекційних захворювань (наприклад,біль у горлі, лихоманка). Бронхоспазм (бронхіальна астма, обструктивне захворювання дихальних шляхів). При бронхіальній астмі та інших хронічних обструктивних хворобах легень слід проводити супутнє лікування бронходилататорами. Іноді при застосуванні бета-адреноблокаторів у пацієнтів з бронхіальною астмою може підвищуватись опір дихальних шляхів, таким чином, може знадобитися підвищення дози бета2-адреноміметиків. Пацієнти із цукровим діабетом. Рекомендується з обережністю призначати Престилол пацієнтам з цукровим діабетом, у яких мають місце значні коливання рівня глюкози в крові. Симптоми гіпоглікемії можуть маскуватися ефектами бета-адреноблокаторів. Сувора дієта. Рекомендується дотримуватися обережності при терапії пацієнтів, які дотримуються суворої дієти/пост. Оклюзійні захворювання периферичних артерій. При прийомі бета-адреноблокаторів може спостерігатися погіршення симптомів, особливо на початкових етапах лікування. Анестезія. У пацієнтів, яким виконується загальна анестезія, бета-адреноблокатори знижують частоту аритмій та ішемії міокарда під час вступної фази наркозу та інтубації, а також у післяопераційному періоді. В даний час рекомендується продовжувати терапію бета-адреноблокаторами в періодопераційному періоді. Анестезіолог повинен бути поінформований про застосування бета-адреноблокаторів пацієнтом через можливі лікарські взаємодії, що призводять до брадіаритмії, ослаблення рефлекторної тахікардії та зниження рефлекторної здатності компенсувати ефекти, пов'язані з крововтратою. Якщо перед операцією необхідно відмінити терапію бета-адреноблокатором, це слід робити поступово і завершити скасування приблизно за 48 годин до анестезії. У пацієнтів, яким планується проведення великих операцій або застосування засобів для анестезії, що викликають гіпотензію, застосування периндоприлу може блокувати утворення ангіотензину II на тлі компенсаторного вивільнення реніну. Лікування слід припинити протягом доби до операції. При розвитку артеріальної гіпотензії за вказаним механізмом слід підтримувати артеріальний тиск шляхом заповнення ОЦК. Псоріаз. Пацієнтам з псоріазом або псоріазом в анамнезі бета-адреноблокатори можна призначати тільки після ретельної оцінки співвідношення користі і ризиків. Феохромоцитома. Пацієнтам з підтвердженою або підозрюваною феохромоцитомою бісопролол завжди слід призначати тільки в комбінації з блокатором α-адренорецепторів. Гіпертиреоз. Симптоми гіпертиреозу можуть маскуватися на фоні лікування бісопрололом. Вагітність. Плануючим вагітність слід призначити альтернативний гіпотензивний засіб із встановленим профілем безпеки для застосування під час вагітності, за винятком випадків, коли терапія інгібіторами АПФ визнається необхідною. При виявленні вагітності лікування інгібіторами АПФ слід негайно припинити та, якщо необхідно, призначити альтернативну гіпотензивну терапію. Серцева недостатність. Досвід застосування бісопрололу для лікування серцевої недостатності у пацієнтів з наступними захворюваннями та станами відсутні:. Цукровий діабет 1 типу; тяжкі порушення функції нирок; тяжкі порушення функції печінки; рестриктивна кардіоміопатія; Вроджені вади серця; Гемодинамічно значущі органічні ураження клапанів серця; Інфаркт міокарда, перенесений останні 3 місяці. Депресія. Рекомендується припинити терапію препаратом Престилол у разі розвитку депресії. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та іншими механізмами. Препарат Престилол не має прямого впливу на здатність до керування транспортним засобом та роботи з механізмами, але у деяких пацієнтів можуть розвинутись індивідуальні реакції, пов'язані з низьким АТ, особливо на початку лікування або при заміні препарату, а також при прийомі з алкоголем. Внаслідок цього здатність до керування транспортним засобом та роботи з механізмами може бути порушена.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
380,00 грн
347,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: бісопрололу фумарат 5 мг, що відповідає вмісту бісопрололу 4.24 мг, периндоприлу аргінін 5 мг, що відповідає вмісту периндоприлу 3.39 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна - 40 мг, кальцію карбонат - 41.238 мг, крохмаль прежелатинізований - 23.782 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію - 1.8 мг, натрію кроскармеллозу - 1.8 мг, кремний колоїдний без8; оболонка: лицерол - 0.18144 мг, гіпромелоза - 3.015936 мг, макрогол 6000 - 0.192576 мг, магнію стеарат - 0.18144 мг, титану діоксид - 0.499746 мг, фарбник заліза 0000000000 30 шт. - флакони поліпропіленові з дозатором (1) - пачки картонні з контролем першого розтину.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою оранжево-рожевого кольору, довгасті, двоопуклі, з роздільною ризиком, з гравіюванням "5/5" на одному боці та з гравіюванням на іншій стороні.Фармакотерапевтична групаБісопролол. Бісопролол являє собою високоселективний блокатор β1-адренорецепторів, що не володіє стимулюючою та відповідною мембраностабілізуючою дією. Він виявляє лише незначну спорідненість до β2-адренорецепторів гладких м'язів бронхів та судин, а також до β2-адренорецепторів, що беруть участь у метаболічній регуляції. Таким чином, бісопролол загалом не впливає на опір дихальних шляхів та метаболічні процеси, у яких беруть участь β2-адренорецептори. Виборча дія бісопрололу на β1-адренорецептори зберігається за межами діапазону терапевтичних доз. Периндопріл. Периндоприл - інгібітор ферменту, що перетворює ангіотензин I на ангіотензин II (інгібітор АПФ). АПФ, або кіназа II, є екзопептидазою, яка здійснює як перетворення ангіотензину I на судинозвужувальну речовину ангіотензин II, так і розпад брадикініну, що має судинорозширювальну дію, до неактивного гептапептиду. Інгібування АПФ призводить до зниження концентрації ангіотензину II у плазмі крові, що спричиняє збільшення активності реніну плазми крові (за механізмом "негативного зворотного зв'язку") та зменшення секреції альдостерону. Оскільки АПФ інактивує брадикінін, пригнічення АПФ супроводжується підвищенням активності як циркулюючої, так і тканинної калікреїн-кінінової системи, при цьому також активується система простагландинів. Можливо, що цей ефект є частиною механізму антигіпертензивної дії інгібіторів АПФ та механізму розвитку деяких побічних ефектів (наприклад, кашлю). Периндоприл має терапевтичну дію завдяки активному метаболіту периндоприлату. Інші метаболіти не мають інгібуючої дії на АПФ in vitro.ФармакокінетикаШвидкість та ступінь всмоктування бісопрололу та периндоприлу у складі препарату Престилол не має істотних відмінностей від фармакокінетики бісопрололу та периндоприлу при їх прийомі окремо у вигляді монотерапії. Бісопролол. Всмоктування. Бісопролол майже повністю (більше 90%) всмоктується із ШКТ. Зважаючи на незначний метаболізм при "першому проходженні" через печінку (приблизно 10%), його біодоступність після прийому внутрішньо становить приблизно 90%. Розподіл. Vd дорівнює 3.5 л/кг. Зв'язування бісопрололу з білками плазми становить приблизно 30%. Метаболізм та виведення. Бісопролол виводиться із організму двома шляхами. 50% піддається метаболізму в печінці з утворенням неактивних метаболітів, які потім виводяться нирками. 50%, що залишилися, виводяться нирками в незміненій формі. Загальний кліренс становить приблизно 15 л/годину. T1/2 із плазми становить 10-12 годин, що забезпечує збереження ефекту протягом 24 годин після прийому 1 раз на добу. Спеціальні групи пацієнтів. Фармакокінетика бісопрололу має лінійний характер і не залежить від віку. Оскільки виведення відбувається через нирки та печінку рівною мірою, корекція дози для пацієнтів з порушеннями функції печінки або нирковою недостатністю не потрібна. Фармакокінетика у пацієнтів з ХСН та порушеннями функції печінки або нирок не вивчалась. У пацієнтів з ХСН III ФК за класифікацією NYHA концентрація бісопрололу в плазмі крові вища, і T1/2 має більшу тривалість порівняно з аналогічними показниками у здорових добровольців. Cmax у плазмі у рівноважному стані становить 64±21 нг/мл при прийомі добової дози 10 мг, а T1/2 становить 17±5 год. Периндопріл. Всмоктування. При прийомі периндоприл швидко всмоктується, Cmax у плазмі крові досягається протягом 1 години. T1/2 із плазми крові становить 1 год. Лінійність. Було показано, що залежність між дозою периндоприлу та концентрацією його у плазмі крові має лінійний характер. Розподіл. Vd вільного периндоприлату становить приблизно 0,2 л/кг. Зв'язок периндоприлату з білками плазми крові, головним чином, з АПФ, становить 20% і має дозозалежний характер. Метаболізм. Периндоприл є проліками. 27% від загальної кількості прийнятого внутрішньо периндоприлу надходить у кровотік у вигляді активного метаболіту периндоприлату. Крім активного периндоприлату периндоприл утворює п'ять неактивних метаболітів. Концентрація периндоприлату в плазмі досягає максимуму протягом 3-4 год. Прийом їжі знижує швидкість перетворення периндоприлу на периндоприлат і, отже, його біодоступність, тому периндоприлу аргінін слід приймати внутрішньо 1 раз на добу вранці до їди. Виведення. Периндоприлат виводиться з організму нирками, і кінцевий T1/2 вільної фракції становить приблизно 17 год, в результаті стан рівноваги досягається протягом 4 діб. Спеціальні групи пацієнтів. Виведення периндоприлату сповільнене у пацієнтів похилого віку, а також у пацієнтів із серцевою або нирковою недостатністю. При нирковій недостатності бажано коригувати дозу залежно від ступеня порушення ниркової функції (КК). Діалізний кліренс периндоприлату становить 70 мл/хв. Фармакокінетика периндоприлу у пацієнтів з цирозом печінки має змінений характер: печінковий кліренс вихідної молекули знижений у 2 рази. Тим не менш, кількість периндоприлату, що утворюється, не зменшується, і, отже, корекції дози не потрібно.Показання до застосуванняЛікування артеріальної гіпертензії та/або стабільної ІХС та/або стабільної хронічної серцевої недостатності зі зниженою систолічною функцією лівого шлуночка у дорослих пацієнтів, яким показана терапія бісопрололом та периндоприлом у відповідних дозах.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до бісопрололу, периндоприлу, інших інгібіторів АПФ або допоміжних речовин, що входять до складу препарату; гостра серцева недостатність або епізоди декомпенсації серцевої недостатності, коли потрібне внутрішньовенне введення інотропних препаратів; кардіогенний шок; аV-блокада II або III ступеня (без електрокардіостимулятора); з РСУ; синоатріальна блокада; виражена брадикардія (ЧСС менше 60 уд/хв); тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 100 мм рт.ст.); тяжка бронхіальна астма або тяжка ХОЗЛ; виражені порушення периферичного артеріального кровообігу або тяжкі форми синдрому Рейно; нелікована феохромоцитома; метаболічний ацидоз; ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) на фоні прийому інших інгібіторів АПФ в анамнезі; спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк; колапс; одночасний прийом із препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом або порушенням функцій нирок (СКФВагітність та лактаціяЗастосування Престилолу протипоказане в період виношування та грудного вигодовування. При плануванні вагітності необхідно перейти на застосування альтернативного гіпотензивного засобу із встановленим профілем безпеки. У зв'язку з відсутністю відомостей про безпеку та ефективність застосування препарату для лікування дітей та підлітків протипоказано призначення Престилолу пацієнтам віком до 18 років.Побічна діяНебажані реакції, встановлені на тлі монотерапії бісопрололом у ході клінічних досліджень та/або у післяреєстраційний період: Інфекції та інвазії: рідко – риніт; психічні порушення: нечасто – порушення сну, депресія; рідко – страшні сновидіння, галюцинації; з боку нервової системи: часто – головний біль, запаморочення; рідко - непритомність; з боку органу зору: рідко – знижене сльозовиділення; дуже рідко – кон'юнктивіт; з боку органу слуху: рідко – порушення слуху; з боку серця: дуже часто – брадикардія; часто – погіршення перебігу серцевої недостатності; нечасто – порушення AV-провідності; з боку судин: часто - зниження артеріального тиску (включаючи супроводжуючі ефекти), відчуття оніміння або похолодання кінцівок; нечасто – ортостатична гіпотензія; з боку шлунково-кишкового тракту: часто – біль у животі, нудота, блювання, запор, діарея; з боку гепатобіліарної системи: рідко – цитолітичний або холестатичний гепатит; з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто – бронхоспазм; дерматологічні реакції: рідко – реакції гіперчутливості у вигляді свербежу, почервоніння, висипки; дуже рідко - алопеція, розвиток псоріазу або посилення його течії, поява псоріазоподібного висипу; з боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: нечасто – спазми м'язів, слабкість м'язів; з боку репродуктивної системи та молочних залоз: рідко – порушення потенції; загальні порушення: часто – підвищена стомлюваність, астенія; лабораторні показники: рідко – збільшення активності печінкових трансаміназ, підвищення рівня тригліцеридів. Небажані реакції, встановлені на тлі монотерапії периндоприлом у ході клінічних досліджень та/або у післяреєстраційний період: інфекції та інвазії: дуже рідко – риніт. З боку крові та лімфатичної системи: нечасто – еозинофілія; дуже рідко – агранулоцитоз, лейкопенія, панцитопенія, тромбоцитопенія, нейтропенія, при вродженій недостатності глюкозо-6-фосфатдегідрогенази – гемолітична анемія; з боку обміну речовин та харчування: нечасто – гіпоглікемія, минуща гіперкаліємія, гіпонатріємія; психічні порушення: нечасто – порушення сну, порушення настрою; дуже рідко – сплутаність свідомості; з боку нервової системи: часто – головний біль, парестезія, запаморочення, дисгевзія, вертиго; нечасто - сонливість, непритомність; з боку органу зору: часто – порушення зору; з боку органу слуху: часто – шум у вухах; з боку серця: нечасто – відчуття серцебиття, тахікардія; дуже рідко – аритмія, стенокардія, інфаркт міокарда; з боку судин: часто - зниження артеріального тиску (включаючи супроводжуючі ефекти); нечасто – васкуліт; дуже рідко – інсульт (частіше у пацієнтів із групи високого ризику, можливо, внаслідок значного зниження артеріального тиску); з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – кашель, задишка; нечасто – бронхоспазм; дуже рідко – еозинофільна пневмонія; з боку шлунково-кишкового тракту: часто – біль у животі, нудота, блювання, диспепсія, запор, діарея; нечасто – сухість слизової оболонки рота; дуже рідко – панкреатит; з боку гепатобіліарної системи: дуже рідко – цитолітичний або холестатичний гепатит; дерматологічні реакції: часто - свербіж шкіри, висип; нечасто - ангіоневротичний набряк (обличчя, губи, слизові оболонки, язик, голосова щілина та/або гортань, кінцівки), кропив'янка, пемфігоїд, реакції фоточутливості, гіпергідроз; рідко – посилення перебігу псоріазу; дуже рідко – багатоформна еритема; з боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: часто – спазми м'язів; нечасто – артралгія, міалгія; з боку сечовивідної системи: нечасто – порушення функції нирок; дуже рідко – гостра ниркова недостатність; з боку репродуктивної системи та молочних залоз: нечасто – еректильна дисфункція; загальні порушення: часто – астенія; нечасто – нездужання, біль у грудях, периферичні набряки, гіпертермія; лабораторні показники: нечасто – підвищення рівня концентрації сечовини у крові, збільшення вмісту креатиніну у крові; рідко – зростання активності печінкових трансаміназ, підвищення рівня білірубіну у крові; дуже рідко - зниження гемоглобіну та гематокриту; інші: нечасто - падінняВзаємодія з лікарськими засобамиВзаємодія між бісопрололом та периндоприлом не спостерігалась у дослідженнях за участю здорових добровольців. Нижче наведено інформацію про взаємодію з іншими препаратами. Лікарські препарати, що спричиняють гіперкаліємію. Деякі лікарські препарати та класи препаратів можуть підвищувати ризик розвитку гіперкаліємії: аліскірен, солі калію, калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, блокатори рецепторів ангіотензину II, нестероїдні протизапальні засоби, гепарини, імунодепресанти, такі як циклоспорин або такролімус, триметоприм. Комбінації цих препаратів збільшують ризик розвитку гіперкаліємії. Одночасний прийом протипоказаний. Аліскірен: одночасний прийом препарату Престилол та аліскірена протипоказаний пацієнтам з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок, оскільки існує ризик розвитку гіперкаліємії, погіршення функції нирок та підвищення частоти серцево-судинної захворюваності та смертності. Одночасний прийом не рекомендований. У зв'язку з бісопрололом. Гіпотензивні засоби центральної дії, такі як клонідин та інші (наприклад, метилдопа, моксонідин, рилменідин): одночасне застосування гіпотензивних засобів центральної дії може призвести до погіршення перебігу серцевої недостатності за рахунок зниження центрального симпатичного тонусу (зниження ЧСС та серцевого викиду, розширення судин). Різке припинення терапії, особливо до попереднього зниження дози бета-адреноблокатора, може збільшити ризик розвитку рикошетної гіпертензії. Антиаритмічні засоби І класу (наприклад, хінідин, дизопірамід, лідокаїн, фенітоїн, флекаїнід, пропафенон): спільне застосування може впливати на AV-провідність, а також посилювати негативний інотропний ефект. Блокатори повільних кальцієвих каналів (верапаміл і, меншою мірою, дилтіазем): негативний вплив на скорочувальну здатність та AV-провідність. В/в введення верапамілу пацієнтам, які отримують бета-адреноблокатори, може призвести до вираженої артеріальної гіпотензії та AV-блокади. У зв'язку із периндоприлом. Аліскірен: у пацієнтів, які не мають цукрового діабету або порушення функції нирок, також зростає ризик виникнення гіперкаліємії, погіршення функції нирок, підвищення частоти розвитку небажаних явищ із боку серцево-судинної системи та смертності від серцево-судинних захворювань. Одночасне лікування інгібіторами АПФ та блокаторами рецепторів ангіотензину: дані клінічних досліджень показали, що подвійна блокада РААС шляхом комбінованого застосування інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину II або аліскірену пов'язана з більш високою частотою розвитку таких небажаних явищ, як артеріальна гіпертензія. включаючи гостру ниркову недостатність), порівняно із застосуванням лише одного препарату, що впливає на РААС. У літературі були описані випадки, коли у пацієнтів з підтвердженим атеросклерозом, серцевою недостатністю або цукровим діабетом з ураженням органів-мішеней, одночасне застосування інгібітору АПФ та блокатора рецепторів ангіотензину було пов'язане з вищою частотою розвитку артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та у включаючи гостру ниркову недостатність), порівняно із застосуванням лише одного препарату, що впливає на РААС. Подвійна блокада (наприклад, за допомогою комбінації інгібітору АПФ та антагоніста рецепторів ангіотензину II) має бути обмежена поодинокими випадками з ретельним моніторингом функції нирок, рівня калію та АТ. Естрамустин: є ризик збільшення частоти розвитку таких небажаних явищ, як ангіоневротичний набряк. Калійзберігаючі діуретики (наприклад, тріамтерен, амілорид), солі калію: може розвинутись гіперкаліємія (з можливим летальним результатом), особливо при поєднанні з нирковою недостатністю (додаткові ефекти, пов'язані з гіперкаліємією). Одночасне застосування периндоприлу та зазначених вище лікарських препаратів не рекомендується. У разі, якщо одночасне застосування необхідне, їх слід застосовувати з дотриманням запобіжних заходів та регулярним контролем вмісту калію в сироватці крові. Інформація щодо застосування спіронолактону при серцевій недостатності описана далі за текстом. Препарати літію: при одночасному застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ було описано оборотне підвищення концентрації літію в крові та пов'язані з цим токсичні ефекти. Застосування периндоприлу одночасно з препаратами літію не рекомендовано, але якщо застосування такої комбінації визнано необхідним, потрібний ретельний моніторинг концентрації літію у сироватці крові. Одночасний прийом потребує особливої обережності. У зв'язку з бісопрололом та периндоприлом. Гіпоглікемічні засоби (інсуліни, гіпоглікемічні засоби для перорального застосування): на підставі епідеміологічних досліджень можна припустити, що застосування інгібіторів АПФ одночасно з гіпоглікемічними засобами (інсуліни, гіпоглікемічні засоби для перорального застосування) може посилювати гіпоглікемічний ефект із ризиком розвитку гіпоглікемії. Розвиток цього феномену, мабуть, більш ймовірний у перші тижні комбінованої терапії, а також у пацієнтів з порушенням функції нирок. Одночасний прийом бісопрололу з інсуліном та пероральними гіпоглікемічними засобами може спричинити посилення гіпоглікемічного ефекту. Блокада β-адренорецепторів може маскувати симптоми гіпоглікемії. НПЗП (включаючи ацетилсаліцилову кислоту в дозах більше 3 г/добу): прийом препарату Престилол одночасно з НПЗП (тобто ацетилсаліциловою кислотою в дозах, що мають протизапальну дію, інгібіторів ЦОГ-2 та неселективних НПЗП). периндоприлу. Крім того, одночасний прийом інгібіторів АПФ та нестероїдних протизапальних засобів може призвести до підвищення ризику погіршення функції нирок, включаючи можливість розвитку гострої ниркової недостатності, а також збільшення вмісту калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів із початково зниженою функцією нирок. Таку комбінацію слід призначати з обережністю, особливо пацієнтам похилого віку. Пацієнти повинні отримувати адекватну кількість рідини, рекомендується контролювати функцію нирок як на початку комбінованої терапії, так і періодично у процесі лікування. Гіпотензивні та судинно-розширювальні засоби: одночасний прийом гіпотензивних та судинно-розширювальних засобів (таких як нітрогліцерин, інші нітрати або інші судинно-розширювальні засоби) або інших лікарських препаратів, які мають здатність знижувати АТ (наприклад, трициклічні антидепресанти, барбітурати, фенотіазини). бісопрололу. Трициклічні антидепресанти/антипсихотичні засоби/засоби для загальної анестезії: одночасний прийом інгібіторів АПФ з деякими анестетиками, трициклічними антидепресантами та антипсихотичними засобами може призвести до додаткового зниження артеріального тиску. Одночасний прийом бісопрололу та анестетиків може призвести до зменшення рефлекторної тахікардії та збільшення ризику артеріальної гіпотензії. Симпатоміметики: одночасний прийом бісопрололу та бета-симпатоміметиків (таких як ізопреналін, добутамін) може призвести до зниження ефекту обох препаратів. Симпатоміметики, які активують як β-, так і α-адренорецептори (наприклад, норадреналін, адреналін): комбінація з бісопрололом може виявити опосередковані α-адренорецепторами судинозвужувальні ефекти цих препаратів, що може призвести до підвищення АТ та посилення переміжної хром. Такі взаємодії є більш характерними для неселективних бета-адреноблокаторів. Симпатоміметики можуть зменшувати антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. У зв'язку з бісопрололом. Блокатори повільних кальцієвих каналів дигідропіридинового ряду, такі як фелодипін та амлодипін: одночасний прийом може збільшувати ризик гіпотензії, а також не виключено подальшого погіршення насосної функції шлуночків серця у пацієнтів із серцевою недостатністю. Антиаритмічні засоби III класу (наприклад, аміодарон): можливе посилення впливу на AV-провідність. Парасимпатоміметики: одночасний прийом може знижувати AV-провідність та підвищувати ризик розвитку брадикардії. Бета-адреноблокатори місцевої дії (наприклад, краплі очей, що призначаються для лікування глаукоми): при одночасному застосуванні можливе посилення системних ефектів бісопрололу. Препарати наперстянки: зниження частоти серцевих скорочень, уповільнення AV-провідності. У зв'язку із периндоприлом. Баклофен: посилення антигіпертензивного ефекту. Слід ретельно контролювати рівень артеріального тиску та за необхідності скоригувати дозу гіпотензивного препарату. Калійнесберігаючі діуретики: у пацієнтів, які отримують діуретики, і особливо у осіб зі зниженим ОЦК та/або солей, може спостерігатися надмірне зниження артеріального тиску на початку терапії інгібітором АПФ. Ймовірність виникнення гіпотензивних ефектів може бути знижена шляхом припинення терапії діуретиками, заповнення ОЦК або збільшення споживання солей до початку терапії периндоприлом, а також призначення периндоприлу в низькій дозі з поступовим її збільшенням. При артеріальній гіпертензії, коли попередня терапія діуретиками могла викликати зниження ОЦК/солей, необхідно або скасувати діуретик перед початком лікування інгібітором АПФ (у цьому випадку калійнесберігаючий діуретик пізніше може бути призначений знову), або почати терапію інгібітором АПФ . У пацієнтів з ХСН, які отримують лікування діуретиками, починати лікування інгібітором АПФ слід з дуже низьких доз і, по можливості, після зниження дози застосовуваного одночасно калійнезберігаючого діуретика. В усіх випадках протягом перших тижнів терапії інгібітором АПФ потрібен контроль функції нирок (рівня креатиніну). Калійзберігаючі діуретики (еплеренон, спіронолактон): при прийомі еплеренону або спіронолактону в дозах від 12.5 мг до 50 мг на добу та інгібіторів АПФ у низьких дозах - при лікуванні пацієнтів із серцевою недостатністю II-IV ФК за класифікацією NYHA з .Спосіб застосування та дозиЯкщо показаний прийом 2,5 мг бісопрололу та 2,5 мг периндоприлу, слід приймати 1/2 таблетки Престилол 5 мг + 5 мг 1 раз на день. При призначенні препарату в дозі 2,5 мг бісопрололу та 5 мг периндоприлу слід приймати 1/2 таблетки з дозуванням 5 мг + 10 мг 1 раз на день. При порушенні функції нирок разова доза Престилолу призначається з урахуванням індивідуального КК у крові та може становити таку кількість активних компонентів (бісопролол + периндоприл): КК 60 мл/хв і вище: початкова доза – 2,5 мг + 5 мг. За відсутності бажаного терапевтичного ефекту та хорошої переносимості дозу бісопрололу можна підвищити та застосовувати таблетки Престилолу 5 мг + 5 мг або 10 мг + 5 мг; КК 30-60 мл/хв: 2,5 мг + 2,5 мг (1/2 таблетки у дозі 5 мг + 5 мг); КК менше 30 мл/хв: препарат не слід приймати. Рекомендується використовувати добір доз кожного компонента окремо. Для лікування пацієнтів похилого віку слід призначати дози відповідно до рекомендацій для хворих з порушенням функції нирок, титрувати дози необхідно під пильним наглядом лікаря. Всередину, перед їдою.ПередозуванняДані щодо передозування препарату Престилол у людини відсутні. Бісопролол. Симптоми: найчастішими ознаками, на розвиток яких можна очікувати при передозуванні бета-адреноблокаторів, є брадикардія, артеріальна гіпотензія, бронхоспазм, гостра серцева недостатність та гіпоглікемія. До цього часу було описано лише кілька випадків передозування бісопрололу (максимальна доза 2000 мг), які мали місце у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та/або ІХС, з розвитком брадикардії та/або артеріальної гіпотензії. У всіх описаних пацієнтів настало одужання. Ступінь індивідуальної чутливості до бісопрололу при одноразовому прийомі високої дози варіює в широких межах, і, ймовірно, пацієнти із серцевою недостатністю є більш чутливими. Лікування: у разі передозування лікування слід припинити та проводити підтримуючу симптоматичну терапію. Є обмежені дані, що свідчать, що бісопролол погано виводиться при діалізі. На підставі очікуваних фармакологічних ефектів та рекомендацій для інших бета-адреноблокаторів слід розглянути можливість вживання наступних заходів: Брадикардія - внутрішньовенне введення атропіну. Якщо ефект недостатній, з обережністю можна ввести ізопреналін або інший засіб, що має позитивну хронотропну дію. Іноді може знадобитися трансвенозна установка штучного водія ритму. Виражена артеріальна гіпотензія - слід провести внутрішньовенне введення рідин та судинозвужувальних препаратів. Може бути ефективним внутрішньовенне введення глюкагону. АV-блокада (II або III ступеня) - потрібний ретельний моніторинг стану пацієнта та інфузія ізопреналіну або трансвенозне встановлення штучного водія ритму. Гостре погіршення перебігу серцевої недостатності - внутрішньовенне введення діуретиків, інотропних засобів, судинорозширювальних засобів. Бронхоспазм - введення бронхолітиків, таких як ізопреналін, бета2-симпатоміметики та/або амінофілін. Гіпоглікемія - внутрішньовенне введення глюкози. Периндопріл. Симптоми: дані про передозування у людини обмежені. Симптоми, пов'язані з передозуванням інгібіторів АПФ, можуть включати артеріальну гіпотензію, циркуляторний шок, порушення водно-електролітного балансу, ниркову недостатність, гіпервентиляцію, тахікардію, відчуття серцебиття, брадикардію, запаморочення, занепокоєння та кашель. Лікування: для лікування передозування рекомендується внутрішньовенна інфузія розчину хлориду натрію в концентрації 9 мг/мл (0.9%). При вираженій гіпотензії пацієнта слід укласти в положення лежачи на спині з піднятими ногами. При необхідності може бути внутрішньовенно введений ангіотензин II та/або розчин катехоламінів. Периндоприл може бути виведений із системного кровотоку за допомогою гемодіалізу. При розвитку стійкої до терапії брадикардії може знадобитися встановлення штучного водія ритму. Необхідно постійно контролювати показники основних життєвих функцій організму, концентрацію електролітів та креатиніну у сироватці крові.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДо препарату Престилол застосовні всі особливі вказівки та запобіжні заходи, що відносяться до кожного компонента. Виражена артеріальна гіпотензія. Інгібітори АПФ можуть викликати різке зниження артеріального тиску. Виражена гіпотензія рідко розвивається у пацієнтів з неускладненим перебігом артеріальної гіпертензії. Ризик надмірного зниження АТ підвищений у пацієнтів зі зниженим ОЦК, наприклад, на фоні терапії діуретиками, при дотриманні суворої дієти без солі, при гемодіалізі, діареї або блюванні, а також у пацієнтів з тяжким ступенем артеріальної гіпертензії з високою активністю реніну. Виражена гіпотензія може спостерігатися у пацієнтів з клінічними проявами серцевої недостатності як з наявністю, так і без ниркової недостатності. Цей ризик більш вірогідний у пацієнтів із серцевою недостатністю тяжкого ступеня, як реакція на прийом "петлевих" діуретиків, гіпонатріємію або функціональну ниркову недостатність.Пацієнти з підвищеним ризиком розвитку симптоматичної артеріальної гіпотензії під час початку терапії та корекції дози повинні перебувати під ретельним медичним наглядом. Подібний підхід застосовується і до пацієнтів з ІХС або цереброваскулярним захворюванням, у яких надмірне зниження артеріального тиску може призвести до розвитку інфаркту міокарда або гострого порушення мозкового кровообігу. При розвитку артеріальної гіпотензії пацієнта слід укласти в положення "лежачи" і за необхідності провести внутрішньовенне вливання 9 мг/мл (0.9%) розчину натрію хлориду. Минуща артеріальна гіпотензія не є протипоказанням для подальшого прийому препарату. Як правило, прийом препарату може бути продовжений після заповнення ОЦК та підвищення артеріального тиску. У деяких пацієнтів з ХСН, які мають нормальний або знижений артеріальний тиск, може статися додаткове зниження артеріального тиску в результаті дії периндоприлу. Цей ефект передбачуваний і не вимагає припинення терапії. При розвитку симптомів артеріальної гіпотензії може знадобитися зниження дози або поступове відміна препарату, або застосування його окремих компонентів у вигляді монотерапії. Гіперчутливість/ангіоневротичний набряк. Повідомлялося про поодинокі випадки ангіоневротичного набряку обличчя, кінцівок, губ, слизових оболонок, язика, голосової щілини та/або гортані у пацієнтів, які лікувалися інгібіторами АПФ, включаючи периндоприл. Зазначені явища можуть розвинутись у будь-який момент лікування. У таких випадках слід негайно припинити лікування Престилолом. Терапія бета-адреноблокаторами має бути продовжена. Пацієнт повинен спостерігатися, поки ознаки набряку не зникнуть повністю. У тих випадках, коли набряк зачіпає лише обличчя та губи, стан зазвичай дозволяється без лікування, хоча для полегшення симптомів можуть застосовуватися антигістамінні засоби. Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком гортані, може призвести до смерті. Набряк мови, голосових складок або гортані може призвести до обструкції дихальних шляхів. З появою таких симптомів потрібна невідкладна терапія, зокрема. п/к введення епінефрину (адреналіну) та/або забезпечення прохідності дихальних шляхів. Пацієнт повинен перебувати під медичним наглядом до повного та стійкого зникнення симптомів. Якщо у пацієнта в анамнезі є вказівка на ангіоневротичний набряк, не пов'язаний із лікуванням інгібітором АПФ, ризик розвитку ангіоневротичного набряку на фоні прийому інгібітора АПФ може бути підвищеним. У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримували лікування інгібіторами АПФ, було описано розвиток ангіоневротичного набряку кишечнику. При цьому у пацієнтів відзначався біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні зі нудотою та блюванням, у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальному рівні С-1 естерази. Діагноз встановлюється за допомогою комп'ютерної томографії черевної порожнини, ультразвукового дослідження або хірургічного втручання. Симптоми зникали після припинення інгібіторів АПФ. Тому у пацієнтів з болем у животі, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні диференціальної діагностики необхідно враховувати можливість розвитку ангіоневротичного набряку кишечника. Інгібітори mTOR (наприклад, сиролімус, еверолімус, термолімус). У пацієнтів, які одночасно отримують терапію інгібіторами mTOR (наприклад, сиролімус, еверолімус, темсиролімус), може підвищуватися ризик розвитку ангіоневротичного набряку (в т.ч. набряку дихальних шляхів або язика з/без порушення функції дихання). Печінкова недостатність. У поодиноких випадках на фоні прийому інгібіторів АПФ спостерігається синдром розвитку холестатичної жовтяниці з переходом у фульмінантний некроз печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому незрозумілий. Пацієнтам, які приймають інгібітори АПФ, у яких розвинулась жовтяниця або значне підвищення активності ферментів печінки, потрібне припинення прийому інгібітора АПФ та відповідне медичне спостереження. Етнічні відмінності. У пацієнтів негроїдної раси інгібітори АПФ викликають ангіоневротичний набряк частіше, ніж у пацієнтів, які є представниками інших рас. Як і інші інгібітори АПФ, у представників негроїдної раси периндоприл може бути менш ефективним у зниженні артеріального тиску, ніж у представників інших рас, що може бути пов'язане з більш високою поширеністю низькоренінових станів у пацієнтів негроїдної раси з артеріальною гіпертензією. Кашель. При застосуванні інгібіторів АПФ може виникнути кашель. Характерно, що кашель є сухим, завзятим і дозволяється після припинення терапії. Це слід враховувати під час проведення диференціальної діагностики кашлю. Гіперкаліємія. У деяких пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, включаючи периндоприл, спостерігалося підвищення концентрації калію у сироватці крові. Фактори ризику розвитку гіперкаліємії включають ниркову недостатність, погіршення функції печінки, вік старше 70 років, цукровий діабет, деякі супутні стани (дегідратація, гостра декомпенсація серцевої діяльності, метаболічний ацидоз) та супутнє застосування калійзберігаючих діуретиків (наприклад, таких як спіронолактон, амілорид), препаратів калію або замінників харчових солей/харчових добавок. Ризику також піддаються пацієнти, які приймають інші препарати, що сприяють підвищенню рівня калію у сироватці крові (наприклад, гепарин). Застосування препаратів калію, калійзберігаючих діуретиків або замінників солі/харчових добавок, що містять калій,особливо у пацієнтів з порушеннями функції нирок може призвести до значного підвищення концентрації калію в сироватці крові. Гіперкаліємія може призвести до серйозних, іноді фатальних порушень серцевого ритму. Якщо одночасний прийом вищезазначених засобів необхідний, їх слід застосовувати з обережністю на тлі регулярного контролю вмісту калію у сироватці крові. Препарати літію. Одночасне застосування периндоприлу та препаратів літію не рекомендується. Калійзберігаючі діуретики, препарати калію, замінники харчової солі та харчові добавки. Не рекомендується одночасне застосування периндоприлу і калійзберігаючих діуретиків, а також препаратів калію, замінників харчових солей і харчових добавок. Подвійна блокада РААС. Є дані, що свідчать про те, що спільне застосування інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину II або аліскірену підвищує ризик гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Таким чином, подвійна блокада РААС шляхом спільного застосування інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину II або аліскірену не рекомендована. Якщо терапія за допомогою подвійної блокади визнана абсолютно необхідною, її слід проводити лише під строгим медичним контролем та при регулярному контролі функції нирок, вмісту електролітів у крові та АТ. Не слід застосовувати інгібітори АПФ у поєднанні з блокаторами рецепторів ангіотензину ІІ у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Блокатори повільних кальцієвих каналів, антиаритмічні засоби І класу та гіпотензивні засоби центральної дії. Одночасне застосування бісопрололу та блокаторів кальцієвих каналів, таких як верапаміл або дилтіазем, антиаритмічних засобів І класу та гіпотензивних засобів центральної дії не рекомендовано. Скасування препарату. Слід уникати різкого припинення лікування бета-адреноблокаторами, особливо у пацієнтів з ІХС, оскільки це може призвести до тимчасового погіршення серцевої діяльності. Дозу слід знижувати поступово, використовуючи окремі компоненти, переважно протягом 2 тижнів і паралельно з початком заміщення лікування (при необхідності). Брадикардія. Якщо під час лікування ЧСС у стані спокою уріджується до 50-55 уд/хв і менше і у пацієнта з'являються симптоми, пов'язані з брадикардією, слід почати зниження дози Престилолу, використовуючи окремі компоненти з прийнятною дозою бісопрололу. АV-блокада І ступеня. Враховуючи негативний дромотропний ефект, призначати бета-адреноблокатори пацієнтам з AV-блокадою І ступеня слід з обережністю. Мітральний стеноз/аортальний стеноз/гіпертрофічна кардіоміопатія. Як і у випадку з іншими інгібіторами АПФ, периндоприл слід обережно призначати пацієнтам зі стенозом мітрального клапана та обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка, наприклад, при стенозі аортального клапана або при гіпертрофічній кардіоміопатії. Стенокардія Принцметала. Бета-адреноблокатори можуть збільшувати частоту та тривалість епізодів стенокардії у пацієнтів зі стенокардією Принцметалу. Застосування селективних бета1-адреноблокаторів можливе за легкого ступеня захворювання і лише у поєднанні з судиннорозширювальними засобами. Ниркова недостатність. У разі ниркової недостатності щоденна доза Престилолу підбирається залежно від КК. Для цих пацієнтів частиною звичайної терапевтичної практики є стандартний контроль концентрації калію та креатиніну у крові. У пацієнтів із клінічно вираженими симптомами серцевої недостатності артеріальна гіпотензія внаслідок початку лікування інгібіторами АПФ може призвести до подальшого погіршення функції нирок. Повідомлялося про гостру ниркову недостатність, яка зазвичай мала оборотний характер. У деяких пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки, які отримували терапію інгібіторами АПФ, спостерігалося підвищення рівня сечовини та креатиніну у сироватці крові, що зазвичай відбувається при відміні терапії. Цей ефект частіше спостерігався у пацієнтів із нирковою недостатністю. Додаткова наявність реноваскулярної гіпертензії зумовлює підвищений ризик розвитку тяжкої гіпотензії та ниркової недостатності у таких пацієнтів. Лікування у таких пацієнтів слід починати з низьких доз під пильним наглядом лікаря та з обережним титруванням дози. Оскільки лікування діуретиками може робити свій внесок у розвиток описаних вище явищ, діуретики слід тимчасово скасувати та проводити моніторинг ниркової функції протягом перших тижнів терапії.У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією без ознак ураження судин нирок відзначалося підвищення концентрації сечовини та креатиніну в сироватці крові, зазвичай незначне та минуще, особливо при одночасному призначенні периндоприлу та діуретика. Найімовірніше розвиток таких явищ у пацієнтів з порушенням функції нирок в анамнезі. Може знадобитися зниження дози та/або відміна діуретика та/або периндоприлу. Трансплантація нирки. Досвід лікування периндоприлом аргініном пацієнтів із раніше пересадженою ниркою відсутній. Пацієнти, які перебувають на гемодіалізі. У пацієнтів, які проходять гемодіаліз із застосуванням високопроточних мембран, які отримували інгібітор АПФ, були відмічені випадки розвитку анафілактоїдних реакцій. Таким пацієнтам слід призначати гіпотензивний препарат іншого класу або використати діалізну мембрану іншого типу. Анафілактоїдні реакції при проведенні аферезу ЛПНГ. У пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні процедури аферезу ЛПНГ із застосуванням декстран сульфату рідко спостерігався розвиток загрозливих для життя анафілактоїдних реакцій. Ці реакції вдалося запобігти шляхом тимчасової відміни терапії інгібітором АПФ перед кожною процедурою аферезу. Анафілактоїдні реакції під час десенсибілізації. У пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ під час десенсибілізуючої терапії (наприклад, отрутою перетинчастокрилих комах), спостерігалися анафілактоїдні реакції. Такі реакції вдавалося запобігти шляхом тимчасової відміни інгібітору АПФ, але при випадковому відновленні лікування реакції могли розвинутися знову. Як і у випадку з іншими бета-адреноблокаторами, бісопролол може підвищувати як чутливість до алергенів, так і тяжкість анафілактичних реакцій. Лікування епінефрином (адреналіном) який завжди дає очікуваний терапевтичний ефект. Нейтропенія/агранулоцитоз/тромбоцитопенія/анемія. У пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, були описані випадки нейтропенії/агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії. У пацієнтів з нормальною функцією нирок та за відсутності інших обтяжливих факторів нейтропенія розвивається рідко. Периндоприл слід особливо обережно застосовувати у пацієнтів із системними захворюваннями сполучної тканини, які отримують імунодепресанти, алопуринол або прокаїнамід, або при поєднанні цих факторів ризику, особливо за наявності порушення функції нирок в анамнезі. У деяких таких пацієнтів розвивалися важкі інфекції, що в ряді випадків не піддаються інтенсивній терапії антибіотиками. При призначенні периндоприлу таким пацієнтам рекомендується проводити періодичний контроль вмісту лейкоцитів у крові та проінструктувати пацієнтів про необхідність повідомляти лікаря про будь-які ознаки інфекційних захворювань (наприклад,біль у горлі, лихоманка). Бронхоспазм (бронхіальна астма, обструктивне захворювання дихальних шляхів). При бронхіальній астмі та інших хронічних обструктивних хворобах легень слід проводити супутнє лікування бронходилататорами. Іноді при застосуванні бета-адреноблокаторів у пацієнтів з бронхіальною астмою може підвищуватись опір дихальних шляхів, таким чином, може знадобитися підвищення дози бета2-адреноміметиків. Пацієнти із цукровим діабетом. Рекомендується з обережністю призначати Престилол пацієнтам з цукровим діабетом, у яких мають місце значні коливання рівня глюкози в крові. Симптоми гіпоглікемії можуть маскуватися ефектами бета-адреноблокаторів. Сувора дієта. Рекомендується дотримуватися обережності при терапії пацієнтів, які дотримуються суворої дієти/пост. Оклюзійні захворювання периферичних артерій. При прийомі бета-адреноблокаторів може спостерігатися погіршення симптомів, особливо на початкових етапах лікування. Анестезія. У пацієнтів, яким виконується загальна анестезія, бета-адреноблокатори знижують частоту аритмій та ішемії міокарда під час вступної фази наркозу та інтубації, а також у післяопераційному періоді. В даний час рекомендується продовжувати терапію бета-адреноблокаторами в періодопераційному періоді. Анестезіолог повинен бути поінформований про застосування бета-адреноблокаторів пацієнтом через можливі лікарські взаємодії, що призводять до брадіаритмії, ослаблення рефлекторної тахікардії та зниження рефлекторної здатності компенсувати ефекти, пов'язані з крововтратою. Якщо перед операцією необхідно відмінити терапію бета-адреноблокатором, це слід робити поступово і завершити скасування приблизно за 48 годин до анестезії. У пацієнтів, яким планується проведення великих операцій або застосування засобів для анестезії, що викликають гіпотензію, застосування периндоприлу може блокувати утворення ангіотензину II на тлі компенсаторного вивільнення реніну. Лікування слід припинити протягом доби до операції. При розвитку артеріальної гіпотензії за вказаним механізмом слід підтримувати артеріальний тиск шляхом заповнення ОЦК. Псоріаз. Пацієнтам з псоріазом або псоріазом в анамнезі бета-адреноблокатори можна призначати тільки після ретельної оцінки співвідношення користі і ризиків. Феохромоцитома. Пацієнтам з підтвердженою або підозрюваною феохромоцитомою бісопролол завжди слід призначати тільки в комбінації з блокатором α-адренорецепторів. Гіпертиреоз. Симптоми гіпертиреозу можуть маскуватися на фоні лікування бісопрололом. Вагітність. Плануючим вагітність слід призначити альтернативний гіпотензивний засіб із встановленим профілем безпеки для застосування під час вагітності, за винятком випадків, коли терапія інгібіторами АПФ визнається необхідною. При виявленні вагітності лікування інгібіторами АПФ слід негайно припинити та, якщо необхідно, призначити альтернативну гіпотензивну терапію. Серцева недостатність. Досвід застосування бісопрололу для лікування серцевої недостатності у пацієнтів з наступними захворюваннями та станами відсутні:. Цукровий діабет 1 типу; тяжкі порушення функції нирок; тяжкі порушення функції печінки; рестриктивна кардіоміопатія; Вроджені вади серця; Гемодинамічно значущі органічні ураження клапанів серця; Інфаркт міокарда, перенесений останні 3 місяці. Депресія. Рекомендується припинити терапію препаратом Престилол у разі розвитку депресії. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та іншими механізмами. Препарат Престилол не має прямого впливу на здатність до керування транспортним засобом та роботи з механізмами, але у деяких пацієнтів можуть розвинутись індивідуальні реакції, пов'язані з низьким АТ, особливо на початку лікування або при заміні препарату, а також при прийомі з алкоголем. Внаслідок цього здатність до керування транспортним засобом та роботи з механізмами може бути порушена.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Фасування: N1 Форма випуску: гель Пакування: туб. Виробник: Річ Груп РУ Завод-виробник: DAN PHARM Ltd. (Ізраїль).
Фасовка: N10 Форма выпуска: салфетки влажные Упаковка: упак. Производитель: Рич Груп РУ Завод-производитель: DAN PHARM Ltd. (Израиль).
Фасовка: N40 Форма выпуска: салфетки влажные Упаковка: упак. Производитель: Рич Груп РУ Завод-производитель: DAN PHARM Ltd. (Израиль).
1 018,00 грн
972,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаСуспензія для внутрішньом'язової - 1 доза (0.5 мл): Активні речовини: пневмококові кон'югати (полісахарид-CRM197) - полісахарид серотипу 1 2.2 мкг; полісахарид серотипу 3 2.2 мкг; полісахарид серотипу 4 2.2 мкг; полісахарид серотипу 5 2.2 мкг; полісахарид серотипу 6A 2.2 мкг; полісахарид серотипу 6B 4.4 мкг; полісахарид серотипу 7F 2.2 мкг; полісахарид серотипу 9V 2.2 мкг; полісахарид серотипу 14 2.2 мкг; олігосахарид серотипу 18C 2.2 мкг; полісахарид серотипу 19A 2.2 мкг; полісахарид серотипу 19F 2.2 мкг; полісахарид серотипу 23F 2.2 мкг; білок-носій CRM197 ~32 мкг. Допоміжні речовини: алюмінію фосфат – 0.5 мг (у перерахунку на алюміній – 0.125 мг), натрію хлорид – 4.25 мг, бурштинова кислота – 0.295 мг, полісорбат 80 – 0.1 мг, вода д/і – до 0.5 мл. 0.5 мл - шприци місткістю 1 мл із прозорого безбарвного скла (1) - упаковки пластикові (1) у комплекті зі стерильною голкою - пачки картонні.Опис лікарської формиСуспензія для внутрішньом'язового введення білого кольору, гомогенна.Фармакотерапевтична групаВакцина для профілактики пневмококових інфекцій. Вакцина Превенар13 являє собою капсулярні полісахариди 13 серотипів пневмокока: 1, 3, 4, 5, 6A, 6B, 7F, 9V, 14, 18C, 19A, 19F і 23F, індивідуально кон'юговані з дифтерієм Імунологічні властивості Введення вакцини Превенар 13 викликає вироблення антитіл до капсулярних полісахаридів Streptococcus pneumoniae, забезпечуючи тим самим специфічний захист від інфекцій, що викликаються включеними до вакцини 1, 3, 4, 5, 6A, 6B, 7F, 9V, 14, 1F серотипами пневмокока. Згідно з рекомендаціями ВООЗ для нових кон'югованих пневмококових вакцин визначено еквівалентність імунної відповіді вакцини Превенар 13 за трьома критеріями: відсоток пацієнтів, які досягли концентрації специфічних антитіл IgG ≥0.35 мкг/мл; середні геометричні концентрації (СГК) імуноглобулінів та опсонофагоцитарна активність (ОФА) бактерицидних антитіл (ОФА титр ≥1:8 та середні геометричні титри (СГТ)). Для дорослих осіб не визначено захисний рівень протипневмококових антитіл та використовується серотип-специфічна ОФА (СГТ). Вакцина Превенар 13 включає до 90% серотипів, що є причиною інвазивних пневмококових інфекцій (ІПД), у т.ч. стійкі до лікування антибіотиками. Імунна відповідь при використанні трьох або двох доз серії первинної вакцинації Після введення трьох доз вакцини Превенар 13 при первинній вакцинації дітей віком до 6 місяців відмічено значне підвищення рівня антитіл до всіх серотипів вакцини. Після введення двох доз при первинній вакцинації препаратом Превенар 13 у рамках масової імунізації дітей тієї ж вікової групи також відзначається значний підйом титрів антитіл до всіх компонентів вакцини, для серотипів 6В та 23F рівень IgG ≥0.35 мкг/мл визначався у меншого відсотка дітей. Водночас відзначено виражену бустерну відповідь на ревакцинацію для всіх серотипів. Формування імунної пам'яті показано обох зазначених вище схем вакцинації. Вторинна імунна відповідь на ревакцинуючу дозу у дітей другого року життя при використанні трьох або двох доз у серії первинної вакцинації можна порівняти для всіх 13 серотипів. При вакцинації недоношених дітей (народжених при терміні гестації більше 37 тижнів), включаючи глибоко недоношених дітей (народжених при терміні гестації більше 28 тижнів), починаючи з віку 2 місяців, зазначено, що рівень захисних специфічних протипневмококових антитіл та їх ОФА після закінченого курсу значень вище захисних у 87-100% щеплених до всіх 13 включених до вакцини серотипів. Імуногенність у дітей та підлітків віком від 5 до 17 років Діти віком від 5 до більше 10 років, які до цього отримали як мінімум 1 дозу пневмококової 7-валентної кон'югованої вакцини, а також раніше не вакциновані діти та підлітки віком від 10 до 17 років, отримавши по 1 дозі вакцини Превенар 13, продемонстрували імунна відповідь на всі 13 серотипів, еквівалентна такому у дітей 12-15 місяців, вакцинованих 4 дозами препарату Превенар 13. Одноразове введення вакцини Превенар 13 дітям віком 5-17 років здатне забезпечити необхідну імунну відповідь на всі серотипи збудника, що входять до складу вакцини. Ефективність вакцини Превенар 13 Інвазивна пневмококова інфекція (ІПІ) Після впровадження вакцини Превенар у схемі 2+1 (2 дози на першому році життя та ревакцинація одноразово на другому році життя) через чотири роки при 94% охопленні вакцинацією відзначено 98% (95% ДІ: 95; 99) зниження частоти ІПД, спричинених вакцин -Специфічними серотипами. Після переходу на препарат Превенар 13 відмічено подальше зниження частоти ІПІ, спричинених вакцин-специфічними додатковими серотипами, від 76% у дітей віком до 2 років до 91% у дітей віком 5–14 років. Серотип-специфічна ефективність щодо ІПІ за додатковими серотипами вакцин Превенар 13 у дітей віком ≤5 років, коливалася від 68% до 100% (серотип 3 і 6А, відповідно) і склала 91% для серотипів 1, 7F та 19А), при цьому не спостерігалося випадків ІПІ, викликаних серотипом 5. Після включення вакцини Превенар 13 до національних програм імунізації частота реєстрації ІПІ, викликаних серотипом 3, знизилася на 68% (95% ДІ 6-89%) у дітей до 5 років. У дослідженні випадок-контроль, виконаному в даній віковій групі, показано зниження захворюваності на ІПІ, викликаних серотипом 3, на 79.5% (95% ДІ 30.3-94.8). Середній отит (ЗІ) Після впровадження вакцинації Превенар з подальшим переходом на препарат Превенар 13 за схемою 2+1 виявлено зниження на 95% частоти виникнення СО, викликаних серотипами 4, 6В, 9V, 14, 18С, 19F, 23F та серотипу 6А, а також на 8 частоти СО, викликаних серотипами 1, 3, 5, 7F та 19A. Пневмонія При переході з препарату Превенар на Превенар 13 відмічено 16% зниження частоти всіх випадків позалікарняної пневмонії (ВБП) у дітей віком від 1 місяця до 15 років. Випадки ВБП з плевральним випотом зменшилися на 53% (р понад 0.001), пневмококові ВБП знизилися на 63% (р понад 0.001). У другий рік після впровадження вакцини Превенар 13 відзначено 74% зниження частоти ВБП, викликаних 6 додатковими серотипами вакцини Превенар 13. У дітей віком до 5 років після впровадження вакцинації препаратом Превенар 13 за схемою 2+1 відзначено 68% (95 61) зниження кількості амбулаторних візитів та 32% (95% ДІ: 39; 22) зменшення кількості госпіталізацій з приводу альвеолярного ВБП будь-якої етіології. Носіння та популяційний ефект Продемонстрована ефективність препарату Превенар 13 щодо зниження носійства в носоглотці вакцин-специфічних серотипів, як загальних з вакциною Превенар (4, 6В, 9V, 14, 18С, 19F, 23F), так і 6 додаткових (1, 3, 5, 7А, 19А) та спорідненого серотипу 6С. Популяційний ефект (серотип-специфічне зниження захворюваності на невакциновані особи) відзначений у країнах, де Превенар 13 використовується в рамках масової імунізації протягом більше 3 років з високим охопленням вакцинацією та дотриманням схеми імунізації. У невакцинованих препаратом Превенар 13 осіб 65 років і старше продемонстровано зменшення ІПІ на 25%, при цьому ІПІ, спричинені серотипами 4, 6В, 9V, 14, 18С, 19F, 23F, знизилися на 89% та на 64% зменшилися ІПІ, додатковими серотипами (1, 3, 5, 6А, 7А, 19А). Частота інфекцій, спричинених серотипом 3, знизилася на 44%, серотипом 6А – на 95%, серотипом 19А – на 65%. Імуногенність вакцини Превенар 13 у дорослих Клінічні дослідження вакцини Превенар 13 надають дані щодо імуногенності у дорослих віком 18 років і старше, включаючи осіб віком від 65 років і тих, хто раніше отримав вакцинацію 1 або більше дозами полісахаридної пневмококової 23-валентної вакциною (ППВ23) за 5 років у дослідження. У кожному дослідженні були здорові дорослі та імунокомпетентні пацієнти з хронічними захворюваннями в стадії компенсації, включаючи супутню патологію, що формує підвищену сприйнятливість до пневмококової інфекції (хронічні серцево-судинні захворювання, хронічні захворювання легень, включаючи астму; захворювання нирок та цукровий діабет, включаючи алкогольні ураження), та дорослих із соціальними факторами ризику – курінням та зловживанням алкоголем.Імуногенність та безпека вакцини Превенар 13 продемонстровано для дорослих віком 18 років та старших, включаючи пацієнтів, раніше вакцинованих ППВ23. Імунологічна еквівалентність встановлена для 12 загальних з ППВ23 серотипів. Крім того, для 8 загальних з ППВ23 серотипів і серотипу 6A, унікального для вакцини Превенар 13, продемонстровано статистично значуще більш високу імунну відповідь на препарат Превенар 13. У дорослих у віці 18-59 років СГТ опсонофагоцитарної активності (ОФА серотипам вакцини Превенар 13 були не нижчими за такі у дорослих у віці 60-64 років. Більше того, особи віком 50-59 років дали статистично більш високу імунну відповідь на 9 із 13 серотипів у порівнянні з людьми у віці 60-64 років.Імунологічна еквівалентність встановлена для 12 загальних з ППВ23 серотипів. Крім того, для 8 загальних з ППВ23 серотипів і серотипу 6A, унікального для вакцини Превенар 13, продемонстровано статистично значуще більш високу імунну відповідь на препарат Превенар 13. У дорослих у віці 18-59 років СГТ опсонофагоцитарної активності (ОФА серотипам вакцини Превенар 13 були не нижчими за такі у дорослих у віці 60-64 років. Більше того, особи віком 50-59 років дали статистично більш високу імунну відповідь на 9 із 13 серотипів у порівнянні з людьми у віці 60-64 років.Імунологічна еквівалентність встановлена для 12 загальних з ППВ23 серотипів. Крім того, для 8 загальних з ППВ23 серотипів і серотипу 6A, унікального для вакцини Превенар 13, продемонстровано статистично значуще більш високу імунну відповідь на препарат Превенар 13. У дорослих у віці 18-59 років СГТ опсонофагоцитарної активності (ОФА серотипам вакцини Превенар 13 були не нижчими за такі у дорослих у віці 60-64 років. Більше того, особи віком 50-59 років дали статистично більш високу імунну відповідь на 9 із 13 серотипів у порівнянні з людьми у віці 60-64 років.У дорослих у віці 18-59 років СГТ опсонофагоцитарної активності (ОФА СГТ) до всіх 13 серотипів вакцини Превенар 13 були не нижчими за такі у дорослих у віці 60-64 років. Більше того, особи віком 50-59 років дали статистично більш високу імунну відповідь на 9 із 13 серотипів у порівнянні з людьми у віці 60-64 років.У дорослих у віці 18-59 років СГТ опсонофагоцитарної активності (ОФА СГТ) до всіх 13 серотипів вакцини Превенар 13 були не нижчими за такі у дорослих у віці 60-64 років. Більше того, особи віком 50-59 років дали статистично більш високу імунну відповідь на 9 із 13 серотипів у порівнянні з людьми у віці 60-64 років. Продемонстрована клінічна ефективність вакцини Превенар 13 у рандомізованому подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні CAPITA (більше 84 000 пацієнтів) щодо позалікарняної пневмококової пневмонії (ВПП) у дорослих у віці 65 років і старше: 45% препаратом Превенар 13 (інвазивний та неінвазивний); 75% щодо інвазивних інфекцій, спричинених серотипами, що перекриваються вакциною Превенар 13. Імунна відповідь у дорослих, раніше вакцинованих ППВ23 У дорослих у віці 70 років і старших, одноразово вакцинованих ППВ23 ≥5 років тому, введення препарату Превенар 13 продемонструвало імунологічну еквівалентність для 12 загальних серотипів у порівнянні з відповіддю на ППВ23, при цьому на 10 загальних серотипів та серотип 6А був статистично значуще вище проти відповіддю на ППВ23. Превенар 13 дає більш виражену імунну відповідь порівняно з ревакцинацією ППВ23. Імунна відповідь у спеціальних групах пацієнтів Пацієнти з описаними нижче захворюваннями схильні до підвищеного ризику пневмококової інфекції. Серповидно-клітинна анемія У відкритому незрівнянному дослідженні за участю 158 дітей та підлітків у віці ≥6 та ВІЛ інфекція ВІЛ-інфіковані діти та дорослі з кількістю CD4 ≥200 клітин/мкл (в середньому 717.0 клітин/мкл), вірусним навантаженням понад 50 000 копій/мл (у середньому 2090.0 копій/мл), з відсутністю активних СНІД-асоційованих захворювань та раніше не отримували вакцинації пневмококовою вакциною, отримували 3 дози вакцини Превенар 13. Показники IgG СГК та ОФА були достовірно вищими після першої вакцинації препаратом Превенар 13 порівняно з довакцинальним рівнем. На другу та третю дози (через 6 та 12 місяців) розвивалася більш висока імунна відповідь, ніж після одноразової вакцинації препаратом Превенар 13. Трансплантація гемопоетичних стовбурових клітин Діти та дорослі, яким була виконана алогенна трансплантація гемопоетичних стовбурових клітин (ТГСК), у віці ≥2 років з повною гематологічною ремісією основного захворювання або із задовільною частковою ремісією у разі лімфоми та мієломи, отримували три дози вакцини. Превенар 1 між дозами. Першу дозу вводили через 3-6 місяців після ТГСК. Четверту (бустерну) дозу вакцини Превенар 13 вводили через 6 місяців після третьої дози. Відповідно до загальних рекомендацій, разову дозу ППВ23 вводили через 1 місяць після четвертої дози Превенару 13. Титри функціонально активних антитіл (ОФА СГТ) у цьому дослідженні не визначалися. Введення вакцини Превенар 13 викликало підвищення СГК серотип-специфічних антитіл після кожної дози.Імунна відповідь на бустерну дозу вакцини Превенар 13 був значно вищим для всіх серотипів у порівнянні з відповіддю на первинну серію імунізації.Показання до застосуванняПрофілактика пневмококових інфекцій, включаючи інвазивні (в т.ч. менінгіт, бактеріємію, сепсис, важкі пневмонії) та неінвазивні (позалікарняні пневмонії та середні отити) форми захворювань, що викликаються Streptococcus pneumoniae серотипів 1, 6, 6 , 9V, 14, 18C, 19A, 19F та 23F з 2 місяців життя і далі без обмеження за віком: у рамках національного календаря профілактичних щеплень; в осіб груп підвищеного ризику розвитку пневмококової інфекції. Вакцинація проводиться в рамках національного календаря профілактичних щеплень згідно з затвердженими термінами, а також особам груп ризику розвитку пневмококової інфекції: з імунодефіцитними станами, в т.ч. ВІЛ-інфекцією, онкологічними захворюваннями, які отримують імуносупресивну терапію; з анатомічною/функціональною аспленією; із встановленим кохлеарним імплантом або заплановані на цю операцію; пацієнтам із підтіканням спинномозкової рідини; з хронічними захворюваннями легень, серцево-судинної системи, печінки, нирок та цукровим діабетом; хворим на бронхіальну астму; недоношеним дітям; особам, які перебувають у організованих колективах (дитячі будинки, інтернати, армійські колективи); реконвалесцентам гострого середнього отиту, менінгіту, пневмонії; довго і часто хворіють дітям; пацієнтам, інфікованим мікобактерією туберкульозу;всім особам старше 50 років; тютюнопалителям.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до попереднього введення препарату Превенар 13 або Превенар (в т.ч. анафілактичний шок, тяжкі генералізовані алергічні реакції); підвищена чутливість до дифтерійного анатоксину та/або допоміжних речовин; гострі інфекційні чи неінфекційні захворювання, загострення хронічних захворювань. Вакцинацію проводять після одужання або у період ремісії.Вагітність та лактаціяБезпека застосування вакцини під час вагітності та грудного вигодовування не встановлена. Дані щодо застосування вакцини Превенар 13 під час вагітності відсутні. Відсутні дані щодо виділення антигенів вакцини або поствакцинальних антитіл із грудним молоком при лактації.Побічна діяБезпека вакцини Превенар 13 вивчена у здорових дітей (4429 дітей/14 267 доз вакцини) у віці від 6 тижнів до 11-16 місяців та 100 дітях, що народилися недоношеними (у строку менше 37 тижнів гестації). У всіх дослідженнях Превенар 13 застосовувався одночасно з іншими вакцинами, рекомендованими для цього віку. Крім того, безпека вакцини Превенар 13 оцінена у 354 дітей віком 7 міс-5 років, раніше не вакцинованих жодної з пневмококових кон'югованих вакцин. Найчастішими небажаними реакціями були реакції у місці ін'єкції, підвищення температури, дратівливість, зниження апетиту та порушення режиму сну. У дітей старшого віку при первинній вакцинації препаратом Превенар 13 спостерігалася вища частота місцевих реакцій, ніж у дітей першого року життя. При вакцинації препаратом Превенар 13 недоношених дітей (народжених у терміні гестації ≤37 тижнів), включаючи глибоко недоношених дітей, що народилися при терміні вагітності менше 28 тижнів та дітей з екстремально низькою масою тіла (≤500 г) характер, частота та вираженість поствакцинних реакцій не відрізнялися від таких у доношених дітей. У осіб віком від 18 років відзначалося менше побічних ефектів незалежно від попередніх вакцинацій. Однак частота розвитку реакцій була така ж, як і у щеплених молодшого віку. Загалом частота побічних ефектів була однакова у пацієнтів вікових груп 18–49 років та у пацієнтів віком від 50 років, за винятком блювоти. Даний побічний ефект у пацієнтів віком 18-49 років зустрічався частіше, ніж у пацієнтів старше 50 років. У дорослих пацієнтів з ВІЛ-інфекцією відзначалася така ж частота побічних реакцій, як і у пацієнтів віком 50 років і старше, за винятком гарячки та блювання, які спостерігалися дуже часто та нудоти, яка спостерігалась часто. У пацієнтів після трансплантації гемопоетичних стовбурових клітин частота розвитку побічних реакцій була така ж, як і у здорових дорослих пацієнтів, за винятком лихоманки та блювання, які у пацієнтів після трансплантації зустрічалися дуже часто. У дітей та підлітків з серповидно-клітинною анемією, ВІЛ-інфекцією або після трансплантації гемопоетичних стовбурових клітин відзначалася така сама частота побічних реакцій, як і у здорових пацієнтів віком 2-17 років, за винятком головного болю, блювання, діареї, лихоманки, втоми , артралгії та міалгії, які у таких пацієнтів зустрічалися як "дуже часті" Небажані реакції, наведені нижче, класифіковані відповідно до частоти їх прояву у всіх вікових групах наступним чином: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, але менше 1/10), нечасто (≥1/1000, але менше 1/100), рідко (≥1/10 000, але менше 1/1000) та дуже рідко (≤1/10 000). Небажані реакції, виявлені у клінічних дослідженнях вакцини Превенар 13 Дуже часто: гіпертермія; дратівливість; почервоніння шкіри, болючі відчуття, ущільнення або набряк розміром 2.5-7 см у місці ін'єкції (після ревакцинації та/або у дітей віком 2-5 років); блювання (у пацієнтів віком 18–49 років), сонливість, погіршення сну, погіршення апетиту, головний біль, генералізовані нові або загострення наявних болів у суглобах та м'язових болів, озноб, стомлюваність. Часто: гіпертермія вище за 39°C; болючість у місці ін'єкції, що призводить до короткочасного обмеження обсягу рухів кінцівки; гіперемія, ущільнення або набряк розмірами 2.5-7 см у місці введення вакцини (після серії первинної вакцинації у дітей віком до 6 місяців), блювання, діарея, висипання. Нечасто: почервоніння шкіри, ущільнення або набряк розміром понад 7 см у місці ін'єкції; плаксивість, судоми (включаючи фебрильні судоми), реакції гіперчутливості у місці ін'єкції (кропив'янка, дерматит, свербіж)**, нудота. Рідко: випадки гіпотонічного колапсу*, припливи крові до обличчя**, реакція гіперчутливості, включаючи задишку, бронхоспазм, набряк Квінке різної локалізації, включаючи набряк обличчя**, анафілактична/анафілактоїдна реакція, включаючи шок**, лімфаденопатія в ділянці. Дуже рідко: регіонарна лімфаденопатія, багатоформна еритема. * спостерігалися лише у клінічних дослідженнях вакцини Превенар, проте можливі і для вакцини Превенар 13. ** відзначалися при постмаркетингових спостереженнях вакцини Превенар; їх можна розглядати як цілком можливі для вакцини Превенар 13. Небажані явища, що спостерігалися в інших вікових групах, можуть проявлятися у дітей і підлітків у віці 5-17 років. Однак у клінічних дослідженнях їх не відзначали через невелику кількість учасників. Значних відмінностей у частоті розвитку побічних ефектів у дорослих, раніше вакцинованих та невакцинованих ППВ23, не відзначено.Взаємодія з лікарськими засобамиДані про взаємозамінність вакцини Превенар 13 інші пневмококові кон'юговані вакцини відсутні. При одночасної імунізації препаратом Превенар 13 та іншими вакцинами ін'єкції робляться у різні ділянки тіла. Діти віком 2 міс-5 років Превенар 13 поєднується з будь-якими іншими вакцинами, що входять до календаря імунізації дітей перших років життя, за винятком БЦЖ. Одночасне введення вакцини Превенар 13 з будь-якими такими антигенами, що входять до складу як моновалентних, так і комбінованих вакцин: дифтерійним, правцевим, безклітинним або цільноклітинним коклюшним, Haemophilus influenzae тип b, поліомієлітним, гепатиту, вітряної віспи та ротавірусної інфекції – не впливає на імуногенність даних вакцин. У зв'язку з вищим ризиком розвитку фебрильних реакцій дітям із судомними розладами, зокрема. з фебрильними судомами в анамнезі, а також одержуючим вакцину Превенар 13 одночасно з цільноклітинними коклюшними вакцинами, рекомендується симптоматичне призначення жарознижувальних засобів.При сумісному застосуванні вакцин Превенар 13 та Інфанрікс-гексу частота фебрильних реакцій співпала з такою для спільного застосування вакцин Превенар (ПКВ7) та Інфанрікс-гексу. Підвищення частоти репортування судом (з і без підвищення температури тіла) та гіпотонічно-гіпореспонсивних епізодів (ГГЕ) спостерігалося при сумісному застосуванні вакцин Превенар 13 та Інфанрікс-гексу. Застосування жарознижувальних препаратів слід починати відповідно до місцевих рекомендацій щодо лікування дітей із судомними розладами або дітей з наявністю в анамнезі фебрильних судом, та у всіх дітей, яким вводили препарат Превенар 13 одночасно з вакцинами, що містять цільноклітинний кашлюковий компонент.Підвищення частоти репортування судом (з і без підвищення температури тіла) та гіпотонічно-гіпореспонсивних епізодів (ГГЕ) спостерігалося при сумісному застосуванні вакцин Превенар 13 та Інфанрікс-гексу. Застосування жарознижувальних препаратів слід починати відповідно до місцевих рекомендацій щодо лікування дітей із судомними розладами або дітей з наявністю в анамнезі фебрильних судом, та у всіх дітей, яким вводили препарат Превенар 13 одночасно з вакцинами, що містять цільноклітинний кашлюковий компонент.Підвищення частоти репортування судом (з і без підвищення температури тіла) та гіпотонічно-гіпореспонсивних епізодів (ГГЕ) спостерігалося при сумісному застосуванні вакцин Превенар 13 та Інфанрікс-гексу. Застосування жарознижувальних препаратів слід починати відповідно до місцевих рекомендацій щодо лікування дітей із судомними розладами або дітей з наявністю в анамнезі фебрильних судом, та у всіх дітей, яким вводили препарат Превенар 13 одночасно з вакцинами, що містять цільноклітинний кашлюковий компонент.Застосування жарознижувальних препаратів слід починати відповідно до місцевих рекомендацій щодо лікування дітей із судомними розладами або дітей з наявністю в анамнезі фебрильних судом, та у всіх дітей, яким вводили препарат Превенар 13 одночасно з вакцинами, що містять цільноклітинний кашлюковий компонент.Застосування жарознижувальних препаратів слід починати відповідно до місцевих рекомендацій щодо лікування дітей із судомними розладами або дітей з наявністю в анамнезі фебрильних судом, та у всіх дітей, яким вводили препарат Превенар 13 одночасно з вакцинами, що містять цільноклітинний кашлюковий компонент. Згідно з даними постмаркетингового дослідження профілактичного застосування жарознижувальних засобів на імунну відповідь на введення вакцини Превенар 13, передбачається, що профілактичне призначення ацетомінофену (парацетамолу) може знижувати імунну відповідь на серію первинної вакцинації препаратом Превенар 13. застосування парацетамолу не змінюється. Клінічне значення цих даних невідоме. Діти та підлітки у віці 6-17 років Дані про застосування препарату Превенар 13 одночасно з вакциною проти папіломавірусної інфекції людини, кон'югованої менінгококовою вакциною, вакциною проти правця, дифтерії та кашлюку, кліщового енцефаліту відсутні. Особи віком 18-49 років Дані щодо одночасного застосування препарату Превенар 13 з іншими вакцинами відсутні. Особи віком 50 років і старші Вакцина Превенар 13 може використовуватись спільно з тривалентною інактивованою вакциною проти сезонного грипу (ТГВ). При комбінованому застосуванні вакцин Превенар 13 та ТГВ імунні відповіді на вакцину ТГВ співпадали з відповідями, отриманими при застосуванні однієї вакцини ТГВ, імунні відповіді на вакцину Превенар 13 були нижчими, ніж при застосуванні тільки препарату Превенар 13. Клінічна значимість даного факту. Частота розвитку місцевих реакцій не збільшувалася при одночасному введенні препарату Превенар 13 з інактивованою грипозною вакциною, тоді як частота загальних реакцій (головний біль, озноб, висипання, зниження апетиту, біль у суглобах та м'язах) при одночасної імунізації підвищувалася. Одночасне застосування коїться з іншими вакцинами не досліджувалося.Спосіб застосування та дозиВакцину вводять у разовій дозі 0,5 мл внутрішньом'язово. Дітям перших років життя вакцину вводять у верхньо-зовнішню поверхню середньої третини стегна, особам старше 2 років – у дельтоподібний м'яз плеча. Перед застосуванням шприц із вакциною Превенар 13 необхідно добре струсити до отримання гомогенної суспензії. Не використовувати, якщо при огляді вмісту шприца виявляються сторонні частинки, або вміст виглядає інакше, ніж у розділі "Лікарська форма, склад та упаковка". Не можна вводити Превенар 13 внутрішньосудинно та внутрішньом'язово в сідничну область! Якщо розпочато вакцинацію препаратом Превенар 13, рекомендується завершити її також вакциною Превенар 13. При вимушеному збільшенні інтервалу між ін'єкціями будь-якого з наведених вище курсів вакцинації, введення додаткових доз вакцини Превенар 13 не вимагається. Вік початку вакцинації Схема вакцинації Інтервали та дозування 2-6 міс 3+1 або 2+1 Індивідуальна імунізація: 3 дози з інтервалом не менше 4 тижнів між введеннями. Першу дозу можна вводити з 2 місяців. Ревакцинація одноразово на 11-15 міс. Масова імунізація дітей: 2 дози з інтервалом не менше 8 тижнів між введеннями. Ревакцинація одноразово на 11-15 міс. 7-11 міс 2+1 2 дози з інтервалом не менше 4 тижнів між введеннями. Ревакцинація одноразово на другому році життя 12-23 міс 1+1 2 дози з інтервалом не менше 8 тижнів між введеннями 2 роки і старше 1 Одноразово Діти, раніше вакциновані препаратом Превенар Вакцинація проти пневмококової інфекції, розпочата 7-валентною вакциною Превенар, може бути продовжена вакциною Превенар 13 на будь-якому етапі схеми імунізації. Особи віком 18 років і старші Превенар 13 вводиться одноразово. Необхідність ревакцинації Превенаром 13 не встановлена. Рішення про інтервал між введенням вакцин Превенар 13 та ППВ23 слід приймати відповідно до офіційних методичних рекомендацій. Особливі групи пацієнтів У пацієнтів після трансплантації гемопоетичних стовбурових клітин рекомендується серія імунізації, що складається з 4 доз Превенару 13 по 0.5 мл. Перша серія імунізації складається із введення 3 доз препарату: перша доза вводиться з 3-го по 6-й місяць після трансплантації. Інтервал між вступами має становити 1 місяць. Ревакцинуючу дозу рекомендується вводити через 6 місяців після введення третьої дози. Недоношеним дітям рекомендується чотириразова вакцинація. Перша серія імунізації складається із 3 доз. Першу дозу слід вводити у віці 2 місяців, незалежно від маси тіла дитини з інтервалом 1 місяць між дозами. Введення четвертої (бустерної) дози рекомендується у віці 12-15 місяців. Імуногенність та безпека вакцини Превенар 13 був підтверджений для пацієнтів похилого віку.ПередозуванняПередозування вакцини Превенар 13 малоймовірне, т.к. вакцину випускають у шприці, що містить лише одну дозу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ урахуванням рідкісних випадків анафілактичних реакцій, наявних при застосуванні будь-яких вакцин, вакцинований пацієнт повинен перебувати під медичним наглядом як мінімум 30 хв після імунізації. Місця проведення імунізації мають бути забезпечені засобами протишокової терапії. Вакцинацію недоношених (як і доношених) дітей слід розпочинати з другого місяця життя (паспортний вік). При прийнятті рішення про вакцинацію недоношену дитину (народжену в терміні Як і інші внутрішньом'язові ін'єкції, пацієнтам з тромбоцитопенією та/або іншими порушеннями системи згортання крові та/або у разі лікування антикоагулянтами, вакцинацію препаратом Превенар 13 слід проводити з обережністю, за умови стабілізації стану пацієнта та досягнення контролю гемостазу. Можливе підшкірне введення вакцини Превенар 13 даній групі пацієнтів. Превенар 13 не може забезпечити профілактику захворювань, викликаних пневмококами інших серотипів, антигени яких не входять до цієї вакцини. Дітям із груп високого ризику віком до 2 років слід проводити первинну вакцинацію препаратом Превенар 13 відповідно до віку. У пацієнтів з порушенням імунореактивності вакцинація може супроводжуватись зниженим рівнем антитілоутворення. Застосування Превенар 13 та ППВ23 Для формування імунної пам'яті імунізацію проти пневмококової інфекції переважно починати з вакцини. Превенар 13. Необхідність ревакцинації не визначена. Особам з груп високого ризику для розширення охоплення серотипів надалі може бути рекомендовано введення ППВ23. Є дані клінічних досліджень вакцинації ППВ23 через 1 рік, а також через 3.5-4 роки після вакцини Превенар 13. При інтервалі між вакцинаціями 3.5-4 роки імунна відповідь на ППВ23 була вищою без змін реактогенності. Дітям, щепленим вакциною Превенар 13 і які входять до групи високого ризику (наприклад, з серповидно-клітинною анемією, аспленією, ВІЛ-інфекцією, хронічним захворюванням або імунною дисфункцією), ППВ23 вводиться з інтервалом не менше 8 тижнів. У свою чергу пацієнти, які входять до групи високого ризику пневмококової інфекції (пацієнти з серповидно-клітинною анемією або ВІЛ-інфекцією), включаючи пацієнтів, раніше вакцинованих однією або декількома дозами ППВ23, можуть отримати як мінімум одну дозу вакцини Превенар 13. Рішення про інтервал між введеннями ППВ23 та вакцини Превенар 13 має прийматися відповідно до офіційних рекомендацій. У ряді країн (США) інтервал, що рекомендується, становить не менше 8 тижнів (до 12 місяців). Якщо пацієнт раніше був щеплений ППВ23, Превенар 13 слід вводити не раніше ніж через 1 рік. У РФ вакцинація ПКВ13 рекомендована всім дорослим особам, які досягли віку 50 років, та пацієнтам груп ризику, причому вакцина ПКВ13 вводиться першою з можливою подальшою ревакцинацією ППВ23 з інтервалом не менше 8 тижнів. Превенар містить 13 менше 1 ммоль натрію (23 мг) на дозу, тобто практично не містить натрію. У межах зазначеного терміну придатності Превенар 13 зберігає стабільність протягом 4 днів при температурі до 25°C. Після закінчення цього періоду препарат слід або негайно використовувати, або повернути до холодильника. Ці дані не є вказівками щодо умов зберігання та транспортування, але можуть бути підставою для вирішення використання вакцини у разі тимчасових коливань температури при зберіганні та транспортуванні. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Превенар 13 не має або незначно впливає на здатність керувати автомобілем і користуватися технікою. Однак деякі реакції, зазначені в розділі "Побічна дія", можуть тимчасово впливати на здатність керувати транспортним засобом та потенційно небезпечними механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему