Все товары
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Активна речовина: прогестерон (мікронізований) 200мг. Допоміжні речовини: олія арахісова - 295 мг, соєвий лецитин - 5 мг.
16 115,00 грн
16 071,00 грн
Умови зберіганняУ холодильнику +2+8 градусівУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
16 100,00 грн
16 071,00 грн
Умови зберіганняУ холодильнику +2+8 градусівУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб. Активна речовина: праміпексол дигідрохлорид моногідрат 0.25 мг; Допоміжні речовини: манітол – 70.37 мг, целюлоза мікрокристалічна – 36 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію – 6 мг, повідон К25 – 3.6 мг, кремнію діоксид колоїдний – 0.6 мг, магнію стеарат – 1.14 мг, 0 4 . 10 шт. - блістери (3) - пачки картонні.Опис лікарської формиПігулки білого або майже білого кольору, круглі, плоскі, з фаскою; з одного боку - гравірування "93", з іншого - ризику і гравірування "P2" зверху і знизу від ризики.Фармакотерапевтична групаПротипаркінсонічний засіб, агоніст допамінових рецепторів. Вважають, що механізм дії пов'язаний із здатністю праміпексолу стимулювати допамінові рецептори у смугастому тілі. Це підтверджується впливом на рівень імпульсації в нейронах смугастого тіла за рахунок активації допамінових рецепторів у смугастому тілі та чорній речовині. Не можна виключити, що праміпексол пригнічує секрецію пролактину у людини.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо праміпексол швидко абсорбується із ШКТ, Cmax у плазмі досягається приблизно через 2 години. Абсолютна біодоступність праміпексолу перевищує 90%. Їжа не впливає на рівень абсорбції праміпексолу, хоча час досягнення Cmax у плазмі збільшується приблизно на 1 годину при прийомі препарату під час їжі. Сss досягається через 2 дні від початку прийому праміпексолу. Широко розподіляється в організмі, Vd становить близько 500 л (коефіцієнт варіації – 20%). Зв'язування з білками плазми – близько 15%. Праміпексол накопичується в еритроцитах, що підтверджується співвідношенням концентрації в еритроцитах до концентрації в плазмі, що дорівнює 2. T1/2 становить 8 годин у молодих здорових добровольців і близько 12 годин у літніх добровольців. Праміпексол виводиться переважно нирками; у сечі визначається 90% введеної дози практично повністю у незміненому вигляді. Позаниркові шляхи виведення можуть відігравати певну роль в елімінації праміпексолу, хоча в плазмі та сечі не було виявлено його метаболітів. Нирковий кліренс праміпексолу становить приблизно 400 мл/хв (коефіцієнт варіації - 25%), що приблизно в 3 рази вище, ніж швидкість клубочкової фільтрації. Праміпексол, таким чином, секретується нирковими канальцями, можливо через систему транспортування органічних катіонів. Кліренс праміпексолу приблизно на 30% нижче у жінок, ніж у чоловіків, але ця відмінність значною мірою може бути обумовлена різницею в масі тіла. Відсутня різниця у значеннях T1/2 у чоловіків та жінок. З віком кліренс праміпексолу знижується, при цьому у літніх осіб (віком 65 років і старше) T1/2 збільшується приблизно на 40% (з 8.5 год до 12 год), а загальний кліренс праміпексолу знижується на 30% порівняно з молодими, здоровими добровольцями (віком менше 40 років). У пацієнтів із хворобою Паркінсона кліренс праміпексолу може знижуватися до 30% порівняно зі здоровими літніми випробуваними. Причиною цієї відмінності, мабуть, є зниження функції нирок у хворих на хворобу Паркінсона. Фармакокінетика праміпексолу у пацієнтів із недостатністю функції печінки не вивчена. Оскільки приблизно 90% дози, що виділяється, виводиться з сечею в незміненому вигляді, можна очікувати, що порушення функції печінки не істотно впливає на виведення праміпексолу. При тяжких порушеннях функції нирок (КК близько 20 мл/хв) кліренс праміпексолу знижується приблизно на 75%, при помірних порушеннях функції нирок (КК приблизно 40 мл/хв) – на 60% порівняно зі здоровими випробуваними. У таких хворих рекомендується застосовувати препарат у нижчій початковій та підтримуючій дозах. Кліренс праміпексолу дуже низький у хворих, які перебувають на гемодіалізі, оскільки при діалізі виводяться незначні кількості праміпексолу.Показання до застосуванняЛікування хвороби Паркінсона (у вигляді монотерапії та в комбінації з леводопою).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до праміпексолу. З обережністю застосовують у пацієнтів із порушеннями функції нирок. У пацієнтів з КК менше 15 мл/хв досвід застосування праміпексолу недостатній. Безпека та ефективність застосування праміпексолу у дітей не встановлена.Вагітність та лактаціяАдекватних та строго контрольованих досліджень безпеки застосування праміпексолу при вагітності не проводилося. Вважається, що застосування можливе у випадках, коли передбачувана користь матері перевищує потенційний ризик для плода. Невідомо, чи виділяється праміпексол із грудним молоком. При необхідності застосування у період лактації слід припинити грудне вигодовування. Безпека та ефективність застосування праміпексолу у дітей не встановлена.Побічна діяЗ боку ЦНС та периферичної нервової системи: сонливість, дискінезії, галюцинації; в окремих випадках – безсоння. При швидкому зниженні дози праміпексолу, а також при різкій відміні можливий розвиток ЗНС. З боку системи травлення: нудота, запор. З боку серцево-судинної системи: в окремих випадках на початку лікування – артеріальна гіпотензія (особливо при поступовому збільшенні дози протягом дуже короткого часу). Інші: в окремих випадках – периферичні набряки.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з лікарськими засобами, що виводяться катіонною транспортною системою нирок, можливе підвищення концентрації праміпексолу у плазмі крові. При одночасному застосуванні з леводопою можливий розвиток дискінезії; з циметидином - зменшення кліренсу праміпексолу та збільшення його концентрації у плазмі крові.Спосіб застосування та дозиДля дорослих прийому внутрішньо початкова доза становить 375 мкг/сут в 3 прийоми. Дозу слід збільшувати кожні 5-7 днів до досягнення максимального терапевтичного ефекту, який спостерігається при прийомі 1.5-4.5 мг на добу. У пацієнтів з порушеннями функції нирок початкова доза становить 125 мкг на добу, частота прийому 1-3 рази на добу в залежності від значень КК. Максимальні дози: разова доза – 1.5 мг; добова доза при КК більше 60 мл/хв - 4.5 мг на 3 прийоми, при КК 35-59 мл/хв - 3 мг на 2 прийоми, при КК 15-34 мл/хв - 1.5 мг на 1 прийом. Припиняти лікування рекомендується протягом 1 тижня.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами. У період лікування слід утримуватися від керування автомобілем та інших потенційно небезпечних видів діяльності.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб. Активна речовина: праміпексол дигідрохлорид моногідрат 1 мг; Допоміжні речовини: манітол - 140.24 мг, целюлоза мікрокристалічна - 72 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію - 12 мг, повідон К25 - 7.2 мг, кремнію діоксид колоїдний - 1.2 мг, магнію стеарат - 2.28 мг, на 0.8. 10 шт. - блістери (3) - пачки картонні.Опис лікарської формиПігулки білого або майже білого кольору, круглі, плоскі; на одній стороні - гравіювання "93", на іншій - ризику та гравіювання "8024" зверху та знизу від ризику.Фармакотерапевтична групаПротипаркінсонічний засіб, агоніст допамінових рецепторів. Вважають, що механізм дії пов'язаний із здатністю праміпексолу стимулювати допамінові рецептори у смугастому тілі. Це підтверджується впливом на рівень імпульсації в нейронах смугастого тіла за рахунок активації допамінових рецепторів у смугастому тілі та чорній речовині. Не можна виключити, що праміпексол пригнічує секрецію пролактину у людини.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо праміпексол швидко абсорбується із ШКТ, Cmax у плазмі досягається приблизно через 2 години. Абсолютна біодоступність праміпексолу перевищує 90%. Їжа не впливає на рівень абсорбції праміпексолу, хоча час досягнення Cmax у плазмі збільшується приблизно на 1 годину при прийомі препарату під час їжі. Сss досягається через 2 дні від початку прийому праміпексолу. Широко розподіляється в організмі, Vd становить близько 500 л (коефіцієнт варіації – 20%). Зв'язування з білками плазми – близько 15%. Праміпексол накопичується в еритроцитах, що підтверджується співвідношенням концентрації в еритроцитах до концентрації в плазмі, що дорівнює 2. T1/2 становить 8 годин у молодих здорових добровольців і близько 12 годин у літніх добровольців. Праміпексол виводиться переважно нирками; у сечі визначається 90% введеної дози практично повністю у незміненому вигляді. Позаниркові шляхи виведення можуть відігравати певну роль в елімінації праміпексолу, хоча в плазмі та сечі не було виявлено його метаболітів. Нирковий кліренс праміпексолу становить приблизно 400 мл/хв (коефіцієнт варіації - 25%), що приблизно в 3 рази вище, ніж швидкість клубочкової фільтрації. Праміпексол, таким чином, секретується нирковими канальцями, можливо через систему транспортування органічних катіонів. Кліренс праміпексолу приблизно на 30% нижче у жінок, ніж у чоловіків, але ця відмінність значною мірою може бути обумовлена різницею в масі тіла. Відсутня різниця у значеннях T1/2 у чоловіків та жінок. З віком кліренс праміпексолу знижується, при цьому у літніх осіб (віком 65 років і старше) T1/2 збільшується приблизно на 40% (з 8.5 год до 12 год), а загальний кліренс праміпексолу знижується на 30% порівняно з молодими, здоровими добровольцями (віком менше 40 років). У пацієнтів із хворобою Паркінсона кліренс праміпексолу може знижуватися до 30% порівняно зі здоровими літніми випробуваними. Причиною цієї відмінності, мабуть, є зниження функції нирок у хворих на хворобу Паркінсона. Фармакокінетика праміпексолу у пацієнтів із недостатністю функції печінки не вивчена. Оскільки приблизно 90% дози, що виділяється, виводиться з сечею в незміненому вигляді, можна очікувати, що порушення функції печінки не істотно впливає на виведення праміпексолу. При тяжких порушеннях функції нирок (КК близько 20 мл/хв) кліренс праміпексолу знижується приблизно на 75%, при помірних порушеннях функції нирок (КК приблизно 40 мл/хв) – на 60% порівняно зі здоровими випробуваними. У таких хворих рекомендується застосовувати препарат у нижчій початковій та підтримуючій дозах. Кліренс праміпексолу дуже низький у хворих, які перебувають на гемодіалізі, оскільки при діалізі виводяться незначні кількості праміпексолу.Показання до застосуванняЛікування хвороби Паркінсона (у вигляді монотерапії та в комбінації з леводопою).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до праміпексолу. З обережністю застосовують у пацієнтів із порушеннями функції нирок. У пацієнтів з КК менше 15 мл/хв досвід застосування праміпексолу недостатній. Безпека та ефективність застосування праміпексолу у дітей не встановлена.Вагітність та лактаціяАдекватних та строго контрольованих досліджень безпеки застосування праміпексолу при вагітності не проводилося. Вважається, що застосування можливе у випадках, коли передбачувана користь матері перевищує потенційний ризик для плода. Невідомо, чи виділяється праміпексол із грудним молоком. При необхідності застосування у період лактації слід припинити грудне вигодовування. Безпека та ефективність застосування праміпексолу у дітей не встановлена.Побічна діяЗ боку ЦНС та периферичної нервової системи: сонливість, дискінезії, галюцинації; в окремих випадках – безсоння. При швидкому зниженні дози праміпексолу, а також при різкій відміні можливий розвиток ЗНС. З боку системи травлення: нудота, запор. З боку серцево-судинної системи: в окремих випадках на початку лікування – артеріальна гіпотензія (особливо при поступовому збільшенні дози протягом дуже короткого часу). Інші: в окремих випадках – периферичні набряки.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з лікарськими засобами, що виводяться катіонною транспортною системою нирок, можливе підвищення концентрації праміпексолу у плазмі крові. При одночасному застосуванні з леводопою можливий розвиток дискінезії; з циметидином - зменшення кліренсу праміпексолу та збільшення його концентрації у плазмі крові.Спосіб застосування та дозиДля дорослих прийому внутрішньо початкова доза становить 375 мкг/сут в 3 прийоми. Дозу слід збільшувати кожні 5-7 днів до досягнення максимального терапевтичного ефекту, який спостерігається при прийомі 1.5-4.5 мг на добу. У пацієнтів з порушеннями функції нирок початкова доза становить 125 мкг на добу, частота прийому 1-3 рази на добу в залежності від значень КК. Максимальні дози: разова доза – 1.5 мг; добова доза при КК більше 60 мл/хв - 4.5 мг на 3 прийоми, при КК 35-59 мл/хв - 3 мг на 2 прийоми, при КК 15-34 мл/хв - 1.5 мг на 1 прийом. Припиняти лікування рекомендується протягом 1 тижня.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами. У період лікування слід утримуватися від керування автомобілем та інших потенційно небезпечних видів діяльності.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: праміпексол дигідрохлорид моногідрат - 0,25 мг; Допоміжні речовини: магнію стеарат – 1 мг, лудіпрес (лактози моногідра – 184,83 мг, повідон К-30 – 6,96 мг, кросповідон – 6,96 мг) – 198,75 мг. У упаковці 30 штук.Опис лікарської формиКруглі плоскоциліндричні пігулки білого або майже білого кольору з фаскою. На одному боці ризику та гравіювання "П1".ФармакокінетикаПраміпексол швидко та повністю всмоктується після перорального прийому. Абсолютна біодоступність перевищує 90%. Схах в плазмі крові досягається в проміжку часу 1-3 год. Швидкість всмоктування знижується при їді, проте на загальний обсяг всмоктування прийом їжі не впливає. Праміпексолу притаманні лінійна кінетика та, незалежно від лікарської форми, відносно незначні коливання рівня у плазмі крові у різних пацієнтів. Зв'язування праміпексолу з білками плазми дуже низьке (менше 20%), а обсяг розподілу - великий (400 л). Праміпексол метаболізується у людей лише у незначній кількості. Виділення нирками незміненого праміпексолу є найважливішим шляхом елімінації. Близько 90% 14С-міченої дози виділяється нирками, тоді як менше 2% виявлено у калі. Загальний кліренс праміпексолу становить приблизно 500 мл/хв.нирковий кліренс – близько 400 мл/хв. Т½ варіює від 8 годин у людей молодого віку, до 12 годин у літнього.ФармакодинамікаПраміпексол є агоністом дофаміну, з високою селективністю та специфічністю пов'язується з підродинами дофамінових рецепторів D2; має переважну спорідненість до рецепторів D3. Праміпексол пом'якшує порушення моторної функції, властиві хворобі Паркінсона, шляхом стимуляції дофамінових рецепторів у смугастому тілі. Точний механізм дії не відомий. Дослідження на тваринах показали, що праміпексол пригнічує синтез, вивільнення та обіг дофаміну. Праміпексол зменшує вираженість симптомів ідіопатичної хвороби Паркінсона. Праміпексол in vitro захищає дофамінові нейрони від дегенерації, що виникає у відповідь на ішемію або метамфетамінову нейротоксичність.Показання до застосуванняСимптоматичне лікування ідіопатичної хвороби Паркінсона у дорослих як монотерапія (без леводопи) або в комбінації з леводопою на пізній стадії захворювання, коли ефект леводопи знижується або стає нестійким і виникає коливання терапевтичного ефекту (феномен включення-вимкнення).Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до праміпексолу або одного з компонентів препарату.Вагітність та лактаціяПротипоказано – дитячий вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені), період грудного вигодовування. При вагітності препарат Праміпексол слід призначати лише в тому випадку, якщо потенційна користь для матері перевершує потенційний ризик для плода.Побічна діяГалюцинації, сонливість або безсоння, запаморочення; гіпокінезія, атаксія, сплутаність свідомості, вегетативна лабільність; гіпотензія, аритмія, тахікардія; задишка, фарингіт, кашель, синусит; нудота, сухість у роті, метеоризм, діарея чи запор, анорексія; гіпертонус м'язів, судоми ніг, артрит, бурсит; периферичні набряки; почастішання сечовипускання; алергічні реакції.Спосіб застосування та дозиДобову дозу ділять на 3 прийоми та починають лікування з мінімальної дози – 0,125 мг тричі на день. Через тиждень її збільшують до 0,75 мг на добу, а ще через тиждень – до 1,5 мг. Таким чином, дозу титрують до досягнення максимального ефекту. Якщо є необхідність, її доводять до 4,5 мг на добу. При дозі 1,5 мг на добу. можлива поява сонливості. Зниження дози проводиться поступово на 0,75 мг щодня. Підтримуюча терапія: При підтримувальній терапії індивідуальна підтримуюча добова доза становить від 0,375 мг до 4,5 мг. Як на ранній, так і на пізній стадії захворювання препарат був ефективним, починаючи з добової дози 1,5 мг. У цьому не виключається, що з окремих пацієнтів дози вище 1,5 мг/сут можуть дати додатковий терапевтичний ефект, особливо у пізньої стадії захворювання, коли показано зниження дози леводопи. Припинення терапії: Праміпексол слід скасовувати поступово протягом декількох днів по 0,75 мг на добу до повної відміни. Пацієнти, які отримують одночасно терапію леводопою. При одночасної терапії з леводопою рекомендується у міру збільшення дози, а також під час підтримуючої терапії препаратом Праміпексол знижувати дозу леводопи. Це необхідно, щоб уникнути надмірної дофамінергічної стимуляції. Пацієнти з нирковою недостатністю. При нирковій недостатності для початкової терапії у пацієнтів з кліренсом креатиніну (КК) понад 50 мл/хв не потрібне зменшення добової дози або частоти прийому. У пацієнтів з КК від 20 до 50 мл/хв початкову добову дозу препарату слід розділити на 2 прийоми та починати з дози по 0,125 мг 2 рази на добу (добова доза – 0,25 мг); не слід перевищувати максимальну добову дозу 2,25 мг. У пацієнтів з КК менше 20 мл/хв показаний одноразовий прийом усієї добової дози, починаючи з дози 0,125 мг/добу; не слід перевищувати максимальну добову дозу 1,5 мг. Якщо і натомість підтримуючої терапії функція нирок знижено, то добову дозу препарату знижують той самий відсоток, який знижується КК, тобто. якщо КК знизився на 30%, то добову дозу слід знизити на 30%. Добову дозу слід розділити на 2 прийоми, якщо КК становить 20-50 мл/хв. Препарат слід приймати 1 раз на добу, якщо КК менше 20 мл/хв. Пацієнти з печінковою недостатністю. У пацієнтів із печінковою недостатністю немає необхідності знижувати дозу препарату. Пігулки приймають внутрішньо, запиваючи водою.ПередозуванняВипадки вираженого передозування не описані. Можливі симптоми, властиві фармакодинамічному профілю агоністів допамінових рецепторів: нудота, блювання, гіперкінезія, галюцинації, збудження та зниження артеріального тиску. Лікування: промивання шлунка, симптоматична терапія, ЕКГ-моніторинг, динамічне спостереження. Специфічного антидоту немає. За наявності ознак порушення ЦНС можливе призначення нейролептиків. Ефективність проведення гемодіалізу не встановлено.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри призначенні препарату Праміпексол пацієнтам із хворобою Паркінсона та нирковою недостатністю рекомендується знижена доза. Галюцинації та сплутаність свідомості – відомі небажані реакції при лікуванні агоністами дофамінових рецепторів та леводопою. При застосуванні препарату Праміпексол у комбінації з леводопою на пізніх стадіях захворювання на галюцинацію спостерігалися частіше, ніж при монотерапії праміпексолом у пацієнтів на ранній стадії захворювання. Пацієнти повинні бути поінформовані про можливість виникнення галюцинацій (переважно зорових), які можуть впливати на здатність до керування автомобілем. При прогресуючій хворобі Паркінсона може виникати дискінезія під час початкового титрування препарату Праміпексол у поєднанні з лікуванням леводопою. Якщо це станеться, дозу леводопи слід зменшити. Пацієнти та особи, які про них дбають, повинні знати про те, що у зв'язку з лікуванням пацієнтів дофамінергічними препаратами можливе виникнення ознак маніакальної поведінки (симптомів імпульсних та компульсивних дій), таких як схильність до переїдання (гіперфагія), нав'язливе бажання робити покупки (патологічний шопінг), гіперсексуальність та патологічна тяга до азартних ігор. У таких випадках має бути прийняте рішення про зниження дози/поступове припинення лікування. Пацієнти та особи, які дбають про них, повинні бути обізнані, що у пацієнтів, які приймають праміпексол може виникнути манія і повинні постійно стежити за її розвитком. У таких випадках слід вирішити питання щодо зниження дози препарату або його відміни. У пацієнтів із психічними розладами призначення агоністів дофамінових рецепторів у поєднанні з праміпексолом можливе лише після попередньої оцінки співвідношення можливого ризику та очікуваної користі терапії. Слід уникати одночасного прийому праміпексолу з антипсихотичними засобами. Рекомендується контролювати зір через певні інтервали часу або відразу після призначення препарату за наявності таких порушень. Необхідно виявляти обережність за наявності у хворого тяжкого серцево-судинного захворювання. У зв'язку з ризиком розвитку ортостатичної гіпотензії під час проведення терапії дофамінергічними препаратами рекомендується контролювати артеріальний тиск, особливо на початку лікування. Пацієнтів слід попереджати про можливий седативний ефект препарату. Повідомлялося, що випадки сонливості та раптового засипання під час повсякденної діяльності (в т.ч. при керуванні автомобілем або керуванні складними механізмами) можуть статися у будь-який час у період лікування, і пацієнти повинні бути про це поінформовані. При застосуванні праміпексолу в одному випадку спостерігався рабдоміоліз, симптоми якого зникли після відміни препарату. При лікуванні хвороби Паркінсона при різкому припиненні терапії спостерігався симптомокомплекс, що нагадує злоякісний нейролептичний синдром.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки -; 1 таб.: Активна речовина: праміпексолу дигідрохлориду моногідрат 1 мг, що відповідає вмісту праміпексолу 0.7 мг. допоміжні речовини: крохмаль прежелатинізований 79.8 мг, манітол 121.99 мг, повідон 2.33 мг, кремнію діоксид колоїдний 2.33 мг, магнію стеарат 3.05 мг. 10 шт. - блістери (3) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки; білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі, з гравіюванням "P9AL 0.7" на одній стороні та ризиком на кожній стороні.Фармакотерапевтична групаПротипаркінсонічний засіб, агоніст допамінових рецепторів. Вважають, що механізм дії пов'язаний із здатністю праміпексолу стимулювати допамінові рецептори у смугастому тілі. Це підтверджується впливом на рівень імпульсації в нейронах смугастого тіла за рахунок активації допамінових рецепторів у смугастому тілі та чорній речовині. Не можна виключити, що праміпексол пригнічує секрецію пролактину у людини.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо праміпексол швидко абсорбується із ШКТ, C max ;в плазмі досягається приблизно через 2 год. Абсолютна біодоступність праміпексолу перевищує 90%. Їжа не впливає на ступінь абсорбції праміпексолу, хоча час досягнення Cmax ; у плазмі збільшується приблизно на 1 годину при прийомі препарату під час їжі. Css; досягається через 2 дні від початку прийому праміпексолу. Широко розподіляється в організмі, Vd; становить близько 500 л (коефіцієнт варіації - 20%). Зв'язування з білками плазми – близько 15%. Праміпексол накопичується в еритроцитах, що підтверджується співвідношенням концентрації в еритроцитах до концентрації в плазмі, що дорівнює 2. T1/2; становить 8 год у молодих здорових добровольців і близько 12 год у літніх добровольців. Праміпексол виводиться переважно нирками; у сечі визначається 90% введеної дози практично повністю у незміненому вигляді. Позаниркові шляхи виведення можуть відігравати певну роль в елімінації праміпексолу, хоча в плазмі та сечі не було виявлено його метаболітів. Нирковий кліренс праміпексолу становить приблизно 400 мл/хв (коефіцієнт варіації - 25%), що приблизно в 3 рази вище, ніж швидкість клубочкової фільтрації. Праміпексол, таким чином, секретується нирковими канальцями, можливо через систему транспортування органічних катіонів. Кліренс праміпексолу приблизно на 30% нижче у жінок, ніж у чоловіків, але ця відмінність значною мірою може бути обумовлена різницею в масі тіла. Відсутня відмінність у значеннях T1/2; у чоловіків і жінок. З віком кліренс праміпексолу знижується, при цьому у літніх осіб (віком 65 років і старше) T1/2 ; здоровими добровольцями (віком менше 40 років). У пацієнтів із хворобою Паркінсона кліренс праміпексолу може знижуватися до 30% порівняно зі здоровими літніми випробуваними. Причиною цієї відмінності, мабуть, є зниження функції нирок у хворих на хворобу Паркінсона. Фармакокінетика праміпексолу у пацієнтів із недостатністю функції печінки не вивчена. Оскільки приблизно 90% дози, що виділяється, виводиться з сечею в незміненому вигляді, можна очікувати, що порушення функції печінки не істотно впливає на виведення праміпексолу. При тяжких порушеннях функції нирок (КК близько 20 мл/хв) кліренс праміпексолу знижується приблизно на 75%, при помірних порушеннях функції нирок (КК приблизно 40 мл/хв) – на 60% порівняно зі здоровими випробуваними. У таких хворих рекомендується застосовувати препарат у нижчій початковій та підтримуючій дозах. Кліренс праміпексолу дуже низький у хворих, які перебувають на гемодіалізі, оскільки при діалізі виводяться незначні кількості праміпексолу. Фармакокінетика праміпексолу у дітей не вивчена.Клінічна фармакологіяПротипаркінсонічний препарат - стимулятор допамінергічної передачі в ЦНС.Показання до застосуванняЛікування хвороби Паркінсона (у вигляді монотерапії та в комбінації з леводопою).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до праміпексолу.Вагітність та лактаціяАдекватних та строго контрольованих досліджень безпеки застосування праміпексолу при вагітності не проводилося. Вважається, що застосування можливе у випадках, коли передбачувана користь матері перевищує потенційний ризик для плода. Невідомо, чи виділяється праміпексол із грудним молоком. При необхідності застосування у період лактації слід припинити грудне вигодовування. Застосування у дітей Безпека та ефективність застосування праміпексолу у дітей не встановлена.Побічна діяЗ боку ЦНС та периферичної нервової системи: ; сонливість, дискінезії, галюцинації; в окремих випадках – безсоння. При швидкому зниженні дози праміпексолу, а також при різкій відміні можливий розвиток ЗНС. З боку травної системи: ; нудота, запор. З боку серцево-судинної системи: в окремих випадках на початку лікування - артеріальна гіпотензія (особливо при поступовому збільшенні дози протягом занадто короткого часу). Інші: в окремих випадках - периферичні набряки.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з лікарськими засобами, що виводяться катіонною транспортною системою нирок, можливе підвищення концентрації праміпексолу у плазмі крові. При одночасному застосуванні з леводопою можливий розвиток дискінезії; з циметидином - зменшення кліренсу праміпексолу та збільшення його концентрації у плазмі крові.Спосіб застосування та дозиДля дорослих прийому внутрішньо початкова доза становить 375 мкг/сут в 3 прийоми. Дозу слід збільшувати кожні 5-7 днів до досягнення максимального терапевтичного ефекту, який спостерігається при прийомі 1.5-4.5 мг на добу. У пацієнтів з порушеннями функції нирок початкова доза становить 125 мкг на добу, частота прийому 1-3 рази на добу в залежності від значень КК. Максимальні дози: ;разова доза - 1.5 мг; добова доза при КК більше 60 мл/хв – 4.5 мг на 3 прийоми, при КК 35-59 мл/хв – 3 мг на 2 прийоми, при КК 15-34 мл/хв – 1.5 мг на 1 прийом. Припиняти лікування рекомендується протягом 1 тижня.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовують у пацієнтів із порушеннями функції нирок. У пацієнтів з КК менше 15 мл/хв досвід застосування праміпексолу недостатній. Безпека та ефективність застосування праміпексолу у дітей не встановлена. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування слід утримуватися від керування автомобілем та інших потенційно небезпечних видів діяльності.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: триметазидину дигідрохлорид 35 мг. Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна – 88.22 мг, гіпромелоза – 36.04 мг, крохмаль прежелатинізований – 88.22 мг, кремнію діоксид колоїдний – 1.26 мг, магнію стеарат – 1.26 мг. Склад оболонки: ;опадрай II 85G24057 - 7.5 мг (полівініловий спирт - 3.3 мг, тальк - 1.5 мг, титану діоксид - 1.46025 мг, макрогол 3350 - 926.25 мкг, лецитин соєвий заліза м5 забарвлення 5 , 7 оксид жовтий – 19.5 мкг, барвник заліза оксид чорний – 3.75 мкг). 10 шт. - блістери із ПВХ/алюмінієвої фольги (6) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки пролонгованої дії, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, круглі, двоопуклі.Фармакотерапевтична групаТриметазидин має антигіпоксичну дію. Безпосередньо впливаючи на кардіоміоцити та нейрони головного мозку, оптимізує їх метаболізм та функцію. Цитопротекторний ефект зумовлений підвищенням енергетичного потенціалу, активацією окисного декарбоксилювання та раціоналізацією споживання кисню (посилення аеробного гліколізу та блокада окиснення жирних кислот). Підтримує скоротливість міокарда, запобігає зниженню внутрішньоклітинного вмісту АТФ та фосфокреатину. В умовах ацидозу нормалізує функціонування мембранних іонних каналів, перешкоджає накопиченню іонів кальцію та натрію в кардіоміоцитах, нормалізує внутрішньоклітинний вміст іонів калію. Зменшує внутрішньоклітинний ацидоз та підвищений вміст фосфатів, зумовлений ішемією міокарда та реперфузією. Запобігає ушкоджуючій дії вільних радикалів, зберігає цілісність клітинних мембран, запобігає активації нейтрофілів у зоні ішемії, збільшує тривалість електричного потенціалу, зменшує вихід КФК із клітин та вираженість ішемічних пошкоджень міокарда. При стенокардії скорочує частоту нападів та необхідність застосування нітрогліцерину, через 2 тижні лікування підвищується толерантність до фізичного навантаження, покращує скорочувальну функцію лівого шлуночка у хворих з ішемічною дисфункцією, знижуються перепади АТ. Зменшує запаморочення та шум у вухах. При судинній патології очей покращує функціональну активність сітківки ока.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо триметазидин швидко і практично повністю абсорбується з шлунково-кишкового тракту, біодоступність - 90%. Час досягнення C max ;в плазмі крові становить приблизно 5 год. Через 24 год концентрація в плазмі крові залишається на рівні, що перевищує 75% концентрації, що визначається через 11 год. Прийом їжі не впливає на фармакокінетичні властивості триметазидину. Розподіл Рівноважний стан досягається через 60 год. Видимий Vd; становить 4.8 л/кг, що пояснює хорошу дифузію в тканинах. Зв'язування з білками плазми низьке - близько 16%. Легко проникає крізь гістогематичні бар'єри. Виведення Триметазидин виводиться з організму переважно нирками (близько 60% - у незміненому вигляді). T1/2; у здорових добровольців становить близько 7 год, у пацієнтів старше 65 років - близько 12 год. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках Нирковий кліренс триметазидину прямо корелює з КК, печінковий кліренс знижується з віком. Збільшення T1/2; триметазидину у пацієнтів похилого віку не має клінічного значення.Клінічна фармакологіяПрепарат, що покращує метаболізм міокарда та нейросенсорних органів в умовах ішемії.Показання до застосуванняІХС: профілактика нападів стенокардії (у комплексній терапії); кохлео-вестибулярні порушення ішемічної природи (запаморочення, шум у вухах, порушення слуху).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будь-якого компонента препарату; ниркова недостатність (КК менше 15 мл/хв); виражені порушення функції печінки; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); вагітність; період лактації.Вагітність та лактаціяДані щодо безпеки застосування препарату при вагітності відсутні, тому слід відмовитись від застосування препарату Предизин®; при вагітності. Дані щодо виведення триметазидину з грудним молоком відсутні. При необхідності застосування препарату у період лактації грудне вигодовування слід припинити.Побічна діяЧастота побічних ефектів, зазначених при прийомі триметазидину, наведена відповідно до класифікації ВООЗ: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 та <1/10), нечасто (≥1/1000 та <1/100) , рідко (≥1/10 000 та <1/1000), дуже рідко (<1/10 000), включаючи окремі повідомлення. З боку травної системи: часто - біль у животі, діарея, диспепсія, нудота, блювання. З боку ЦНС: часто - запаморочення, головний біль; дуже рідко – екстрапірамідні порушення (тремор, ригідність, акінезія), оборотні після відміни прийому препарату. З боку шкірних покривів і підшкірно-жирової клітковини: часто - шкірний висип, свербіж, кропив'янка. З боку серцево-судинної системи: рідко - ортостатична гіпотензія, припливи крові до шкіри обличчя. Загальні реакції: часто - астенія.Взаємодія з лікарськими засобамиНемає даних.Спосіб застосування та дозиПризначають внутрішньо, по 35 мг (1 таб.) 2 рази на добу, вранці та ввечері під час їжі. Тривалість курсу – за рекомендацією лікаря.ПередозуванняЄ обмежена інформація про передозування триметазидину. У разі передозування слід проводити симптоматичну терапію.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе застосовувати препарат Предизин для купірування нападів стенокардії! Препарат не показаний для початкового курсу нестабільної терапії стенокардії або інфаркту міокарда. У разі розвитку нападу стенокардії слід переглянути та адаптувати терапію. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами Застосування препарату Предизин® не впливає на здатність до керування автотранспортом та виконання робіт, що потребують швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 г мазі для зовнішнього застосування 0,5% міститься активна речовина: Преднізолон 5 мг. 15 г – туби алюмінієві (1) – пачки картонні.Фармакотерапевтична групаГКС. Пригнічує функції лейкоцитів та тканинних макрофагів. Обмежує міграцію лейкоцитів у область запалення. Порушує здатність макрофагів до фагоцитозу, а також до утворення інтерлейкіну-1. Сприяє стабілізації лізосомальних мембран, знижуючи цим концентрацію протеолітичних ферментів у сфері запалення. Зменшує проникність капілярів, зумовлену вивільненням гістаміну. Пригнічує активність фібробластів та утворення колагену. Інгібує активність фосфоліпази А2, що призводить до придушення синтезу простагландинів та лейкотрієнів. Пригнічує вивільнення ЦОГ (головним чином ЦОГ-2), що також сприяє зменшенню вироблення простагландинів. Зменшує кількість циркулюючих лімфоцитів (T- та B-клітин), моноцитів, еозинофілів та базофілів внаслідок їх переміщення з судинного русла в лімфоїдну тканину; пригнічує утворення антитіл. Преднізолон пригнічує вивільнення гіпофізом АКТГ та β-ліпотропіну, але не знижує рівень циркулюючого β-ендорфіну. Пригнічує секрецію ТТГ та ФСГ. При безпосередньої аплікації на судини має вазоконстрикторний ефект. Преднізолон має виражену дозозалежну дію на метаболізм вуглеводів, білків і жирів. Стимулює глюконеогенез, сприяє захопленню амінокислот печінкою та нирками та підвищує активність ферментів глюконеогенезу. У печінці преднізолон посилює депонування глікогену, стимулюючи активність глікогенсинтетази та синтез глюкози із продуктів білкового обміну. Підвищення вмісту глюкози у крові активізує виділення інсуліну. Преднізолон пригнічує захоплення глюкози жировими клітинами, що призводить до активації ліполізу. Однак унаслідок збільшення секреції інсуліну відбувається стимуляція ліпогенезу, що сприяє накопиченню жиру. Має катаболічну дію в лімфоїдній та сполучній тканинах, м'язах, жировій тканині, шкірі, кістковій тканині. У меншій мірі ніж гідрокортизон, впливає на процеси водно-електролітного обміну: сприяє виведенню іонів калію та кальцію, затримці в організмі іонів натрію та води. Остеопороз та синдром Іценко-Кушинга є головними факторами, що обмежують тривалу терапію кортикостероїдами. Внаслідок катаболічної дії можливе пригнічення зростання у дітей. У високих дозах преднізолон може підвищувати збудливість тканин мозку та сприяє зниженню порога судомної готовності. Стимулює надмірну продукцію соляної кислоти та пепсину в шлунку, що призводить до розвитку виразки пептики. При системному застосуванні терапевтична активність преднізолону обумовлена протизапальною, протиалергічною, імунодепресивною та антипроліферативною дією. При зовнішньому та місцевому застосуванні терапевтична активність преднізолону обумовлена протизапальною, протиалергічною та антиексудативною (завдяки вазоконстрикторному ефекту) дією. У порівнянні з гідрокортизоном протизапальна активність преднізолону в 4 рази більша, мінералокортикоїдна активність у 0.6 рази менша.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо добре всмоктується із ШКТ. Cmax у плазмі відзначається через 90 хв. У плазмі велика частина преднізолону зв'язується з транскортином (кортизол-зв'язуючим глобуліном). Метаболізується переважно у печінці. T1/2 становить близько 200 хв. Виводиться нирками у незміненому вигляді – 20%.Клінічна фармакологіяГКС для зовнішнього застосування.Показання до застосуванняДля прийому внутрішньо та парентерального застосування: ревматизм; ревматоїдний артрит, дерматоміозит, вузликовий періартеріїт, склеродермія, хвороба Бехтерева, бронхіальна астма, астматичний статус, гострі та хронічні алергічні захворювання, анафілактичний шок, хвороба Аддісона, гостра недостатність кори надниркових залоз; гепатит, печінкова кома, гіпоглікемічні стани, ліпоїдний нефроз; агранулоцитоз, різні форми лейкемії, лімфогранулематоз, тромбоцитопенічна пурпура, гемолітична анемія; мала хорея; Пухирчатка, екзема, свербіж, ексфоліативний дерматит, псоріаз, сверблячка, себорейний дерматит, ВКВ, еритродермія, алопеція. Для внутрішньосуглобового введення: хронічний поліартрит, посттравматичний артрит, остеоартрит великих суглобів, ревматичні ураження окремих суглобів, артрози. Для інфільтраційного введення в тканини: епікондиліт, тендовагініт, бурсит, плечолопатковий періартрит, келоїди, ішіалгії, контрактура Дюпюїтрена, ревматичні та подібні до них ураження суглобів та різних тканин. Для застосування в офтальмології: алергічний, хронічний та нетиповий кон'юнктивіт та блефарит; запалення рогівки при непошкодженій слизовій оболонці; гостре та хронічне запалення переднього відрізка судинної оболонки, склери та епісклери; симпатичне запалення очного яблука; після травм та операцій при тривалому подразненні очних яблук. Для застосування в гінекології: лікування вагінітів (у складі комбінованої терапії з антибіотиками та протигрибковими засобами).Протипоказання до застосуванняДля короткочасного застосування за життєвими показаннями – підвищена чутливість до преднізолону. Для внутрішньосуглобового введення та введення безпосередньо в осередок ураження: попередня артропластика, патологічна кровоточивість (ендогенна або викликана застосуванням антикоагулянтів), внутрішньосуглобовий перелом кістки, інфекційний (септичний) запальний процес у суглобі та періартикулярні інфекції (в т.ч. в анамнез) загальне інфекційне захворювання, виражений навколосуглобовий остеопороз, відсутність ознак запалення в суглобі ("сухий" суглоб, наприклад при остеоартрозі без синовіту), виражена кісткова деструкція та деформація суглоба (різке звуження суглобової щілини, анкілоз), нестабільність суглоба як результат суглоб епіфізів кісток. Для зовнішнього застосування: бактеріальні, вірусні, грибкові шкірні захворювання, туберкульоз шкіри, шкірні прояви сифілісу, пухлини шкіри, поствакцинальний період, порушення цілісності шкірних покровів (виразки, рани), дитячий вік (до 2 років, при свербіння в області ануса – до 12 років), розацеа, вульгарні вугри, періоральний дерматит. Для застосування в офтальмології: бактеріальні, вірусні, грибкові захворювання очей, туберкульозна поразка очей, трахома, порушення цілісності очного епітелію.Вагітність та лактаціяПри вагітності (особливо у І триместрі) застосовують лише за життєвими показаннями. При необхідності застосування під час лактації слід ретельно зважити очікувану користь лікування для матері та ризик для дитини. У дітей у період зростання кортикостероїдів слід застосовувати лише за абсолютними показаннями та під ретельним контролем лікаря. Протипоказання для зовнішнього застосування: дитячий вік (до 2 років, при свербіння в області ануса – до 12 років).Побічна діяЗ боку ендокринної системи: порушення менструального циклу, пригнічення функції надниркових залоз, синдром Іценко-Кушинга, пригнічення функції гіпофізарно-надниркової системи, зниження толерантності до вуглеводів, стероїдний діабет або маніфестація латентного цукрового діабету, уповільнення росту у дітей. З боку травної системи: нудота, блювання, стероїдна виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, панкреатит, езофагіт, кровотечі та перфорація ШКТ, підвищення або зниження апетиту, метеоризм, гикавка. У поодиноких випадках - підвищення активності печінкових трансаміназ та ЛФ. З боку обміну речовин: негативний азотистий баланс через катаболізм білків, підвищений виведення кальцію з організму, гіпокальціємію, підвищення маси тіла, підвищене потовиділення. Серцево-судинна система: втрата калію, гіпокаліємічний алкалоз, аритмія, брадикардія (аж до зупинки серця); стероїдна міопатія, серцева недостатність (розвиток або посилення симптомів), зміни на ЕКГ, характерні для гіпокаліємії, підвищення артеріального тиску, гіперкоагуляція, тромбози. У пацієнтів із гострим інфарктом міокарда – поширення вогнища некрозу, уповільнення формування рубцевої тканини, що може призвести до розриву серцевого м'яза. З боку кістково-м'язової системи: уповільнення росту та процесів окостеніння у дітей (передчасне закриття епіфізарних зон росту), остеопороз (дуже рідко – патологічні переломи, асептичний некроз головки плечової та стегнової кістки), розрив сухожиль м'язів, м'язова слабкість, стероїд м'язової маси (атрофія). З боку нервової системи: головний біль, підвищення внутрішньочерепного тиску, делірій, дезорієнтація, ейфорія, галюцинації, маніакально-депресивний психоз, депресія, нервозність або занепокоєння, безсоння, запаморочення, вертиго, псевдопухлина мозочка, судомні напади. З боку органу зору: задня субкапсулярна катаракта, підвищення внутрішньоочного тиску (з можливим пошкодженням зорового нерва), трофічні зміни рогівки, екзофтальм, схильність до розвитку вторинної інфекції (бактеріальної, грибкової, вірусної). З боку шкіри та підшкірно-жирової клітковини: петехії, екхімози, витончення та крихкість шкіри, гіпер- або гіпопігментація, вугри, стрії, схильність до розвитку піодермії та кандидозів. Реакції зумовлені імунодепресивною дією: уповільнення процесів регенерації, зниження стійкості до інфекцій. При парентеральному введенні: у поодиноких випадках анафілактичні та алергічні реакції, гіпер- або гіпопігментація, атрофія шкіри та підшкірної клітковини, загострення після інтрасиновіального застосування, артропатія типу Шарко, стерильні абсцеси, при введенні у вогнища на голові – сліпота.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні із саліцилатами можливе підвищення ймовірності виникнення кровотеч. При одночасному застосуванні з діуретиками можливе збільшення порушень електролітного обміну. При одночасному застосуванні з гіпоглікемічними препаратами зменшується швидкість зниження рівня глюкози у крові. При одночасному застосуванні із серцевими глікозидами посилюється ризик розвитку глікозидної інтоксикації. При одночасному застосуванні з рифампіцином можливе ослаблення терапевтичної дії рифампіцину. При одночасному застосуванні гіпотензивних засобів можливе зниження їхньої ефективності. При одночасному застосуванні похідних кумарину можливе ослаблення антикоагулянтного ефекту. При одночасному застосуванні рифампіцину, фенітоїну, барбітуратів можливе ослаблення дії преднізолону. При одночасному застосуванні гормональних контрацептивів – посилення дії преднізолону. При одночасному застосуванні ацетилсаліцилової кислоти можливе зниження вмісту саліцилатів у крові. При одночасному застосуванні празиквантелу можливе зменшення його концентрації у крові. Появі гірсутизму та вугрів сприяє одночасне застосування інших кортикостероїдів, андрогенів, естрогенів, пероральних контрацептивів та стероїдних анаболіків. Ризик розвитку катаракти підвищується при застосуванні на тлі кортикостероїдів антипсихотичних засобів, карбутаміду та азатіоприну. Одночасне призначення з м-холіноблокаторами (включаючи антигістамінні препарати, трициклічні антидепресанти), нітратами сприяє розвитку підвищення внутрішньоочного тиску.Спосіб застосування та дозиМісцево в офтальмології застосовують 3 рази на добу, курс лікування – не більше 14 днів; у дерматології – 1-3 рази на добу. Місцево в гінекології – у складі комбінованих препаратів з антибіотиками та протигрибковими засобами відповідно до рекомендованого режиму дозування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовувати при паразитарних та інфекційних захворюваннях вірусної, грибкової або бактеріальної природи (нині або недавно перенесені, включаючи недавній контакт з хворим) - простий герпес, оперізуючий герпес (віремічна фаза), вітряна віспа, кір, амебіаз, стронгіло підозрюваний), системний мікоз; активний та латентний туберкульоз. Застосування при тяжких інфекційних захворюваннях припустимо лише тлі специфічної терапії. З обережністю застосовувати протягом 8 тижнів до та 2 тижнів після вакцинації, при лімфаденіті після щеплення БЦЖ, при імунодефіцитних станах (в т.ч. СНІД або ВІЛ-інфікованість). З обережністю застосовувати при захворюваннях ШКТ: виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки, езофагіті, гастриті, гострій або латентній пептичній виразці, нещодавно створеному анастомозі кишечника, неспецифічному виразковому коліті з загрозою перфорації або абсцедування, дивертикуліті. З обережністю застосовувати при захворюваннях серцево-судинної системи, у т.ч. після нещодавно перенесеного інфаркту міокарда (у хворих з гострим та підгострим інфарктом міокарда можливе поширення вогнища некрозу, уповільнення формування рубцевої тканини і внаслідок цього розрив серцевого м'яза), при декомпенсованій хронічній серцевій недостатності, артеріальній гіпертензії, гіперліпідемії), при ендокринних захворюваннях. у тому числі порушенні толерантності до вуглеводів), тиреотоксикозі, гіпотиреозі, хворобі Іценко-Кушинга, при тяжкій хронічній нирковій та/або печінковій недостатності, нефроуролітіазі, при гіпоальбумінемії та станах, що схиляють до її виникнення, при системному , ожирінні (III-IV ступеня), при поліомієліті (за винятком форми бульбарного енцефаліту),відкрито- та закритокутової глаукоми. При необхідності внутрішньосуглобового введення з обережністю застосовувати у пацієнтів із загальним тяжким станом, неефективності (або короткочасності) дії 2 попередніх введень (з урахуванням індивідуальних властивостей ГКС, що застосовувалися). Під час лікування (особливо тривалого) необхідне спостереження окуліста, контроль артеріального тиску та водно-електролітного балансу, а також картини периферичної крові, глюкози в крові; Для зменшення побічних ефектів можна призначити анаболічні стероїди, антибіотики, а також збільшити надходження калію в організм (дієта, препарати калію). Рекомендується уточнити необхідність запровадження АКТГ після курсу лікування преднізолоном (після проведення шкірної проби!). При хворобі Аддісона слід уникати одночасного застосування з барбітуратами. Після припинення лікування можливе виникнення синдрому відміни, надниркової недостатності, а також загострення захворювання, з приводу якого призначено преднізолон. При інтеркурентних інфекціях, септичних станах та туберкульозі необхідно одночасне проведення антибіотикотерапії. У дітей у період зростання кортикостероїдів слід застосовувати лише за абсолютними показаннями та під ретельним контролем лікаря. Зовнішньо не слід застосовувати більше 14 днів. У разі застосування при звичайних або рожевих вуграх можливе загострення захворювання.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 г мазі для зовнішнього застосування 0,5% міститься активна речовина: Преднізолон 5 мг. 15 г – туби алюмінієві (1) – пачки картонні.Фармакотерапевтична групаГКС. Пригнічує функції лейкоцитів та тканинних макрофагів. Обмежує міграцію лейкоцитів у область запалення. Порушує здатність макрофагів до фагоцитозу, а також до утворення інтерлейкіну-1. Сприяє стабілізації лізосомальних мембран, знижуючи цим концентрацію протеолітичних ферментів у сфері запалення. Зменшує проникність капілярів, зумовлену вивільненням гістаміну. Пригнічує активність фібробластів та утворення колагену. Інгібує активність фосфоліпази А2, що призводить до придушення синтезу простагландинів та лейкотрієнів. Пригнічує вивільнення ЦОГ (головним чином ЦОГ-2), що також сприяє зменшенню вироблення простагландинів. Зменшує кількість циркулюючих лімфоцитів (T- та B-клітин), моноцитів, еозинофілів та базофілів внаслідок їх переміщення з судинного русла в лімфоїдну тканину; пригнічує утворення антитіл. Преднізолон пригнічує вивільнення гіпофізом АКТГ та β-ліпотропіну, але не знижує рівень циркулюючого β-ендорфіну. Пригнічує секрецію ТТГ та ФСГ. При безпосередньої аплікації на судини має вазоконстрикторний ефект. Преднізолон має виражену дозозалежну дію на метаболізм вуглеводів, білків і жирів. Стимулює глюконеогенез, сприяє захопленню амінокислот печінкою та нирками та підвищує активність ферментів глюконеогенезу. У печінці преднізолон посилює депонування глікогену, стимулюючи активність глікогенсинтетази та синтез глюкози із продуктів білкового обміну. Підвищення вмісту глюкози у крові активізує виділення інсуліну. Преднізолон пригнічує захоплення глюкози жировими клітинами, що призводить до активації ліполізу. Однак унаслідок збільшення секреції інсуліну відбувається стимуляція ліпогенезу, що сприяє накопиченню жиру. Має катаболічну дію в лімфоїдній та сполучній тканинах, м'язах, жировій тканині, шкірі, кістковій тканині. У меншій мірі ніж гідрокортизон, впливає на процеси водно-електролітного обміну: сприяє виведенню іонів калію та кальцію, затримці в організмі іонів натрію та води. Остеопороз та синдром Іценко-Кушинга є головними факторами, що обмежують тривалу терапію кортикостероїдами. Внаслідок катаболічної дії можливе пригнічення зростання у дітей. У високих дозах преднізолон може підвищувати збудливість тканин мозку та сприяє зниженню порога судомної готовності. Стимулює надмірну продукцію соляної кислоти та пепсину в шлунку, що призводить до розвитку виразки пептики. При системному застосуванні терапевтична активність преднізолону обумовлена протизапальною, протиалергічною, імунодепресивною та антипроліферативною дією. При зовнішньому та місцевому застосуванні терапевтична активність преднізолону обумовлена протизапальною, протиалергічною та антиексудативною (завдяки вазоконстрикторному ефекту) дією. У порівнянні з гідрокортизоном протизапальна активність преднізолону в 4 рази більша, мінералокортикоїдна активність у 0.6 рази менша.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо добре всмоктується із ШКТ. Cmax у плазмі відзначається через 90 хв. У плазмі велика частина преднізолону зв'язується з транскортином (кортизол-зв'язуючим глобуліном). Метаболізується переважно у печінці. T1/2 становить близько 200 хв. Виводиться нирками у незміненому вигляді – 20%.Клінічна фармакологіяГКС для зовнішнього застосування.Показання до застосуванняДля прийому внутрішньо та парентерального застосування: ревматизм; ревматоїдний артрит, дерматоміозит, вузликовий періартеріїт, склеродермія, хвороба Бехтерева, бронхіальна астма, астматичний статус, гострі та хронічні алергічні захворювання, анафілактичний шок, хвороба Аддісона, гостра недостатність кори надниркових залоз; гепатит, печінкова кома, гіпоглікемічні стани, ліпоїдний нефроз; агранулоцитоз, різні форми лейкемії, лімфогранулематоз, тромбоцитопенічна пурпура, гемолітична анемія; мала хорея; Пухирчатка, екзема, свербіж, ексфоліативний дерматит, псоріаз, сверблячка, себорейний дерматит, ВКВ, еритродермія, алопеція. Для внутрішньосуглобового введення: хронічний поліартрит, посттравматичний артрит, остеоартрит великих суглобів, ревматичні ураження окремих суглобів, артрози. Для інфільтраційного введення в тканини: епікондиліт, тендовагініт, бурсит, плечолопатковий періартрит, келоїди, ішіалгії, контрактура Дюпюїтрена, ревматичні та подібні до них ураження суглобів та різних тканин. Для застосування в офтальмології: алергічний, хронічний та нетиповий кон'юнктивіт та блефарит; запалення рогівки при непошкодженій слизовій оболонці; гостре та хронічне запалення переднього відрізка судинної оболонки, склери та епісклери; симпатичне запалення очного яблука; після травм та операцій при тривалому подразненні очних яблук. Для застосування в гінекології: лікування вагінітів (у складі комбінованої терапії з антибіотиками та протигрибковими засобами).Протипоказання до застосуванняДля короткочасного застосування за життєвими показаннями – підвищена чутливість до преднізолону. Для внутрішньосуглобового введення та введення безпосередньо в осередок ураження: попередня артропластика, патологічна кровоточивість (ендогенна або викликана застосуванням антикоагулянтів), внутрішньосуглобовий перелом кістки, інфекційний (септичний) запальний процес у суглобі та періартикулярні інфекції (в т.ч. в анамнез) загальне інфекційне захворювання, виражений навколосуглобовий остеопороз, відсутність ознак запалення в суглобі ("сухий" суглоб, наприклад при остеоартрозі без синовіту), виражена кісткова деструкція та деформація суглоба (різке звуження суглобової щілини, анкілоз), нестабільність суглоба як результат суглоб епіфізів кісток. Для зовнішнього застосування: бактеріальні, вірусні, грибкові шкірні захворювання, туберкульоз шкіри, шкірні прояви сифілісу, пухлини шкіри, поствакцинальний період, порушення цілісності шкірних покровів (виразки, рани), дитячий вік (до 2 років, при свербіння в області ануса – до 12 років), розацеа, вульгарні вугри, періоральний дерматит. Для застосування в офтальмології: бактеріальні, вірусні, грибкові захворювання очей, туберкульозна поразка очей, трахома, порушення цілісності очного епітелію.Вагітність та лактаціяПри вагітності (особливо у І триместрі) застосовують лише за життєвими показаннями. При необхідності застосування під час лактації слід ретельно зважити очікувану користь лікування для матері та ризик для дитини. У дітей у період зростання кортикостероїдів слід застосовувати лише за абсолютними показаннями та під ретельним контролем лікаря. Протипоказання для зовнішнього застосування: дитячий вік (до 2 років, при свербіння в області ануса – до 12 років).Побічна діяЗ боку ендокринної системи: порушення менструального циклу, пригнічення функції надниркових залоз, синдром Іценко-Кушинга, пригнічення функції гіпофізарно-надниркової системи, зниження толерантності до вуглеводів, стероїдний діабет або маніфестація латентного цукрового діабету, уповільнення росту у дітей. З боку травної системи: нудота, блювання, стероїдна виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, панкреатит, езофагіт, кровотечі та перфорація ШКТ, підвищення або зниження апетиту, метеоризм, гикавка. У поодиноких випадках - підвищення активності печінкових трансаміназ та ЛФ. З боку обміну речовин: негативний азотистий баланс через катаболізм білків, підвищений виведення кальцію з організму, гіпокальціємію, підвищення маси тіла, підвищене потовиділення. Серцево-судинна система: втрата калію, гіпокаліємічний алкалоз, аритмія, брадикардія (аж до зупинки серця); стероїдна міопатія, серцева недостатність (розвиток або посилення симптомів), зміни на ЕКГ, характерні для гіпокаліємії, підвищення артеріального тиску, гіперкоагуляція, тромбози. У пацієнтів із гострим інфарктом міокарда – поширення вогнища некрозу, уповільнення формування рубцевої тканини, що може призвести до розриву серцевого м'яза. З боку кістково-м'язової системи: уповільнення росту та процесів окостеніння у дітей (передчасне закриття епіфізарних зон росту), остеопороз (дуже рідко – патологічні переломи, асептичний некроз головки плечової та стегнової кістки), розрив сухожиль м'язів, м'язова слабкість, стероїд м'язової маси (атрофія). З боку нервової системи: головний біль, підвищення внутрішньочерепного тиску, делірій, дезорієнтація, ейфорія, галюцинації, маніакально-депресивний психоз, депресія, нервозність або занепокоєння, безсоння, запаморочення, вертиго, псевдопухлина мозочка, судомні напади. З боку органу зору: задня субкапсулярна катаракта, підвищення внутрішньоочного тиску (з можливим пошкодженням зорового нерва), трофічні зміни рогівки, екзофтальм, схильність до розвитку вторинної інфекції (бактеріальної, грибкової, вірусної). З боку шкіри та підшкірно-жирової клітковини: петехії, екхімози, витончення та крихкість шкіри, гіпер- або гіпопігментація, вугри, стрії, схильність до розвитку піодермії та кандидозів. Реакції зумовлені імунодепресивною дією: уповільнення процесів регенерації, зниження стійкості до інфекцій. При парентеральному введенні: у поодиноких випадках анафілактичні та алергічні реакції, гіпер- або гіпопігментація, атрофія шкіри та підшкірної клітковини, загострення після інтрасиновіального застосування, артропатія типу Шарко, стерильні абсцеси, при введенні у вогнища на голові – сліпота.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні із саліцилатами можливе підвищення ймовірності виникнення кровотеч. При одночасному застосуванні з діуретиками можливе збільшення порушень електролітного обміну. При одночасному застосуванні з гіпоглікемічними препаратами зменшується швидкість зниження рівня глюкози у крові. При одночасному застосуванні із серцевими глікозидами посилюється ризик розвитку глікозидної інтоксикації. При одночасному застосуванні з рифампіцином можливе ослаблення терапевтичної дії рифампіцину. При одночасному застосуванні гіпотензивних засобів можливе зниження їхньої ефективності. При одночасному застосуванні похідних кумарину можливе ослаблення антикоагулянтного ефекту. При одночасному застосуванні рифампіцину, фенітоїну, барбітуратів можливе ослаблення дії преднізолону. При одночасному застосуванні гормональних контрацептивів – посилення дії преднізолону. При одночасному застосуванні ацетилсаліцилової кислоти можливе зниження вмісту саліцилатів у крові. При одночасному застосуванні празиквантелу можливе зменшення його концентрації у крові. Появі гірсутизму та вугрів сприяє одночасне застосування інших кортикостероїдів, андрогенів, естрогенів, пероральних контрацептивів та стероїдних анаболіків. Ризик розвитку катаракти підвищується при застосуванні на тлі кортикостероїдів антипсихотичних засобів, карбутаміду та азатіоприну. Одночасне призначення з м-холіноблокаторами (включаючи антигістамінні препарати, трициклічні антидепресанти), нітратами сприяє розвитку підвищення внутрішньоочного тиску.Спосіб застосування та дозиМісцево в офтальмології застосовують 3 рази на добу, курс лікування – не більше 14 днів; у дерматології – 1-3 рази на добу. Місцево в гінекології – у складі комбінованих препаратів з антибіотиками та протигрибковими засобами відповідно до рекомендованого режиму дозування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовувати при паразитарних та інфекційних захворюваннях вірусної, грибкової або бактеріальної природи (нині або недавно перенесені, включаючи недавній контакт з хворим) - простий герпес, оперізуючий герпес (віремічна фаза), вітряна віспа, кір, амебіаз, стронгіло підозрюваний), системний мікоз; активний та латентний туберкульоз. Застосування при тяжких інфекційних захворюваннях припустимо лише тлі специфічної терапії. З обережністю застосовувати протягом 8 тижнів до та 2 тижнів після вакцинації, при лімфаденіті після щеплення БЦЖ, при імунодефіцитних станах (в т.ч. СНІД або ВІЛ-інфікованість). З обережністю застосовувати при захворюваннях ШКТ: виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки, езофагіті, гастриті, гострій або латентній пептичній виразці, нещодавно створеному анастомозі кишечника, неспецифічному виразковому коліті з загрозою перфорації або абсцедування, дивертикуліті. З обережністю застосовувати при захворюваннях серцево-судинної системи, у т.ч. після нещодавно перенесеного інфаркту міокарда (у хворих з гострим та підгострим інфарктом міокарда можливе поширення вогнища некрозу, уповільнення формування рубцевої тканини і внаслідок цього розрив серцевого м'яза), при декомпенсованій хронічній серцевій недостатності, артеріальній гіпертензії, гіперліпідемії), при ендокринних захворюваннях. у тому числі порушенні толерантності до вуглеводів), тиреотоксикозі, гіпотиреозі, хворобі Іценко-Кушинга, при тяжкій хронічній нирковій та/або печінковій недостатності, нефроуролітіазі, при гіпоальбумінемії та станах, що схиляють до її виникнення, при системному , ожирінні (III-IV ступеня), при поліомієліті (за винятком форми бульбарного енцефаліту),відкрито- та закритокутової глаукоми. При необхідності внутрішньосуглобового введення з обережністю застосовувати у пацієнтів із загальним тяжким станом, неефективності (або короткочасності) дії 2 попередніх введень (з урахуванням індивідуальних властивостей ГКС, що застосовувалися). Під час лікування (особливо тривалого) необхідне спостереження окуліста, контроль артеріального тиску та водно-електролітного балансу, а також картини периферичної крові, глюкози в крові; Для зменшення побічних ефектів можна призначити анаболічні стероїди, антибіотики, а також збільшити надходження калію в організм (дієта, препарати калію). Рекомендується уточнити необхідність запровадження АКТГ після курсу лікування преднізолоном (після проведення шкірної проби!). При хворобі Аддісона слід уникати одночасного застосування з барбітуратами. Після припинення лікування можливе виникнення синдрому відміни, надниркової недостатності, а також загострення захворювання, з приводу якого призначено преднізолон. При інтеркурентних інфекціях, септичних станах та туберкульозі необхідно одночасне проведення антибіотикотерапії. У дітей у період зростання кортикостероїдів слід застосовувати лише за абсолютними показаннями та під ретельним контролем лікаря. Зовнішньо не слід застосовувати більше 14 днів. У разі застосування при звичайних або рожевих вуграх можливе загострення захворювання.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: 5 мг преднізолону. Допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний – 0.65 мг, крохмаль картопляний – 1 мг, стеаринова кислота – 1.2 мг, магнію стеарат – 1.5 мг, тальк – 4.8 мг, повідон – 10 мг, крохмаль кукурудзяний – 70 мг, 8 л. 100 шт. - флакони поліпропіленові (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки; білого або майже білого кольору, плоскоциліндричні, з фаскою з двох сторін та гравіюванням "Р" на одній стороні.Фармакотерапевтична групаГКС. Преднізолон – синтетичний глюкокортикоїдний препарат, дегідрований аналог гідрокортизону. Чинить протизапальну, протиалергічну, десенсибілізуючу, протишокову, антитоксичну та імунодепресивну дію. Взаємодіє зі специфічними цитоплазматичними рецепторами та утворює комплекс, що проникає у ядро клітини, стимулює синтез матричної рибонуклеїнової кислоти (мРНК); остання індукує утворення білків, зокрема. ліпокортину, що опосередковують клітинні ефекти. Ліпокортин пригнічує фосфоліпазу А2, пригнічує вивільнення арахідонової кислоти та пригнічує синтез ендоперекисів, простагландинів, лейкотрієнів, що сприяють процесам запалення, алергії та ін. Пригнічує вивільнення гіпофізом АКТГ і вдруге – синтез ендогенних глюкокортикоїдів. Пригнічує секрецію ТТГ та ФСГ. Знижує кількість лімфоцитів та еозинофілів, збільшує – еритроцитів (стимулює вироблення еритропоетинів). Білковий обмін: ;зменшує кількість білка в плазмі (за рахунок глобулінів) з підвищенням коефіцієнта альбумін/глобулін, підвищує синтез альбумінів у печінці та нирках; посилює катаболізм білка у м'язовій тканині Ліпідний обмін: ;підвищує синтез вищих жирних кислот і тригліцеридів, перерозподіляє жир (накопичення жиру переважно в області плечового пояса, особи, живота), призводить до розвитку гіперхолестеринемії. Вуглеводний обмін: ;збільшує абсорбцію вуглеводів із ШКТ; підвищує активність глюкозо-6-фосфатази, що призводить до підвищення надходження глюкози з печінки до крові; підвищує активність фосфоенолпіруваткарбоксилази та синтез амінотрансфераз, що призводять до активації глюконеогенезу. Водно-електролітний обмін: затримує натрій і воду в організмі, стимулює виведення калію (мінералокортикоїдна активність), знижує абсорбцію кальцію з ШКТ, "вимиває" кальцій з кісток, підвищує його виведення нирками. Протизапальний ефект; пов'язаний з пригніченням вивільнення еозинофілами та опасистими клітинами медіаторів запалення, індукуванням утворення ліпокортину та зменшення кількості опасистих клітин, що виробляють гіалуронову кислоту; зі зменшенням проникності капілярів, стабілізацією клітинних мембран та мембран органел (особливо лізосомальних). Протиалергічний ефект ;розвивається в результаті придушення синтезу і секреції медіаторів алергії, гальмування вивільнення з сенсибілізованих опасистих клітин і базофілів гістаміну та інших біологічно активних речовин, зменшення кількості циркулюючих базофілів, придушення розвитку лімфоїдної та сполучної тканин, клітин, зниження чутливості ефекторних клітин до медіаторів алергії, пригнічення антитілоутворення, зміни імунної відповіді організму. При обструктивних захворюваннях дихальних шляхів дія ґрунтується, головним чином, на гальмуванні запальних процесів, пригніченні розвитку або попередженні набряку слизових оболонок, гальмуванні еозинофільної інфільтрації підслизового шару епітелію бронхів та відкладенні у слизовій оболонці бронхів. Відбувається гальмування ерозування та десквамації слизової оболонки. Преднізолон підвищує чутливість β-адренорецепторів бронхів дрібного та середнього калібру до ендогенних катехоламінів та екзогенних симпатоміметиків, знижує в'язкість слизу за рахунок пригнічення або скорочення її продукції. Протишокова і антитоксична дія; пов'язана з підвищенням АТ (за рахунок збільшення концентрації циркулюючих катехоламінів та відновлення чутливості до них адренорецепторів, а також вазоконстрикції), зниженням проникності судинної стінки, мембранопротекторними властивостями, активацією ферментів печінки, що беруть участь у метаболізмі. Імунодепресивний ефект; обумовлений пригніченням проліферації лімфоцитів (особливо Т-лімфоцитів), пригніченням міграції В-клітин та взаємодії Т-і В-лімфоцитів, гальмуванням вивільнення цитокінів (інтерлейкіна-1, інтерлейкіна-мфо іфом-ігом-іф іголей інтерлейкіна-2 г; утворення антитіл. Гальмує сполучнотканинні реакції в ході запального процесу і знижує можливість утворення рубцевої тканини.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл Абсорбція - висока, C max ;у крові при пероральному прийомі досягається через 1-1.5 год. У плазмі до 90% преднізолону зв'язується з білками: транскортином (кортизол-зв'язуючим глобуліном) та альбумінами. Метаболізм та виведення Метаболізується у печінці, нирках, тонкій кишці, бронхах. Окислені форми глюкуронізуються чи сульфатуються. Метаболіти неактивні. T1/2; - 2-4 год. Виводиться через кишечник та нирками шляхом клубочкової фільтрації та на 80-90% реабсорбується канальцями. 20% виводиться нирками у незміненому вигляді.Клінічна фармакологіяГКС для перорального застосування.Показання до застосуванняЕндокринні порушення: первинна та вторинна наднирникова недостатність (у т.ч. стан після видалення надниркових залоз); вроджена гіперплазія надниркових залоз; підгострий тиреоїдит; гіпоглікемічні стани. Системні захворювання сполучної тканини: ревматоїдний артрит; системна червона вовчанка; дерматоміозит; склеродермія; вузликовий періартеріїт. Гострий ревматизм, гострий кардит, мала хорея. Гострі та хронічні запальні захворювання суглобів: плечолопатковий періартрит; анкілозуючий спондиліт (хвороба Бехтерєва); подагричний та псоріатичний артрит; остеоартроз (у т.ч. посттравматичний); поліартрит; ювенільний артрит; синдром Стілла у дорослих; бурсит; неспецифічний тендосиновіт; синовіт; епікондиліт. Гострі та хронічні алергічні захворювання: алергічні реакції на лікарські засоби та харчові продукти; лікарська висип; сироваткова хвороба; кропив'янка; поліноз; ангіоневротичний набряк; алергічний риніт. Бронхіальна астма, астматичний статус Захворювання крові та системи кровотворення: аутоімуна гемолітична анемія; гострі лімфо- та мієлоїдні лейкози; лімфогранулематоз, тромбоцитопенічна пурпура; агранулоцитоз; панмієлопатія; вторинна тромбоцитопенія у дорослих; еритробластопенія (еритроцитарна анемія); вроджена (еритроїдна) гіпопластична анемія. Захворювання шкіри: пухирчатка; екзема, псоріаз, ексфоліативний дерматит; атопічний дерматит; дифузний нейродерміт; контактний дерматит (з ураженням великої поверхні шкіри); токсидермія; себорейний дерматит; токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла); бульозний герпетиформний дерматит; злоякісна ексудативна еритема (синдром Стівенса-Джонсона). Алергічні та запальні захворювання очей: алергічні виразки рогівки; алергічні форми кон'юнктивіту; симпатична офтальмія; важкі уповільнені передні та задні увеїти; неврит зорового нерва. Захворювання ШКТ: виразковий коліт, хвороба Крона; гепатит; локальний ентерит. Рак легені (у комбінації із цитостатичними препаратами). Мієломна хвороба. Захворювання легень: гострий альвеоліт; фіброз легень; саркоїдоз II-III стадії. Захворювання нирок аутоімунного генезу (зокрема гострий гломерулонефрит); нефротичний синдром. Туберкульозний менінгіт, туберкульоз легень. Аспіраційна пневмонія (у поєднанні зі специфічною хіміотерапією). Бериліоз, синдром Леффлера (що не піддається іншій терапії). Розсіяний склероз. Набряк мозку (у т.ч. на фоні пухлини мозку або пов'язаний з хірургічним втручанням, променевою терапією або травмою голови) після попереднього парентерального застосування. Профілактика реакції відторгнення трансплантата під час пересадки органів. Гіперкальціємія на фоні онкологічних захворювань. Нудота та блювання при проведенні цитостатичної терапії.Протипоказання до застосуванняЄдиним протипоказанням для короткочасного застосування за життєвими показаннями є підвищена чутливість до преднізолону або до компонентів препарату. У дітей у період зростання кортикостероїдів слід застосовувати тільки за абсолютними показаннями і під особливо ретельним наглядом лікаря. З обережністю Паразитарні та інфекційні захворювання вірусної, грибкової або бактеріальної природи (нині або нещодавно перенесені, включаючи нещодавній контакт з хворим): простий герпес, оперізуючий герпес (віремічна фаза), вітряна віспа, кір; амебіаз, стронгілоїдоз; системний мікоз; активний та латентний туберкульоз. Застосування при тяжких інфекційних захворюваннях припустимо лише тлі специфічної терапії. Пре- та поствакцинальний періоди (період тривалістю 8 тижнів до та 2 тижні після вакцинації), лімфаденіт після щеплення БЦЖ. Імунодефіцитні стани (у тому числі СНІД або ВІЛ-інфікування). Захворювання ШКТ: виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, езофагіт, гастрит, гостра або латентна пептична виразка, нещодавно сформований анастомоз кишечника, виразковий коліт із загрозою перфорації або абсцедування, дивертикуліт. Захворювання серцево-судинної системи, зокрема. нещодавно перенесений інфаркт міокарда (у хворих з гострим та підгострим інфарктом міокарда можливе поширення вогнища некрозу, уповільнення формування рубцевої тканини та, як наслідок цього, розрив серцевого м'яза), декомпенсована хронічна серцева недостатність, артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія. Ендокринні захворювання: цукровий діабет (в т.ч. порушення толерантності до вуглеводів), тиреотоксикоз, гіпотиреоз, хвороба Іценко-Кушинга, ожиріння (III-IV ступеня). Тяжка хронічна ниркова та/або печінкова недостатність, нефроуролітіаз. Гіпоальбумінемія та стани, що призводять до її виникнення. Системний остеопороз, важка міастенія, гострий психоз, поліомієліт (за винятком форми бульбарного енцефаліту), відкрито- та закритокутова глаукома.Вагітність та лактаціяПід час вагітності застосування преднізолону можливе, якщо передбачувана користь матері перевищує потенційний ризик для плода. У І триместрі вагітності преднізолон застосовується лише за життєвими показаннями. При тривалій терапії під час вагітності не виключена можливість порушення зростання плода. У разі застосування у III триместрі вагітності існує небезпека виникнення атрофії кори надниркових залоз у плода, що може вимагати проведення замісної терапії у новонародженого. Оскільки кортикостероїди проникають у грудне молоко, у разі необхідності застосування препарату в період грудного вигодовування годування груддю рекомендується припинити. Застосування у дітей Лікування дітей кортикостероїдами в період зростання можливе виключно за абсолютними показаннями і при ретельному спостереженні лікаря. Дітям із бронхіальною астмою протипоказано застосування преднізолону одночасно з аерозолями симпатоміметиків. Дітям, які отримують терапію Преднізолоном і які перебували в контакті з хворими на кір або вітряною віспою, профілактично призначають специфічні імуноглобуліни.Побічна діяЧастота розвитку та вираженість побічних ефектів залежать від тривалості застосування, величини використовуваної дози та можливості дотримання циркадного ритму призначення преднізолону. З боку ендокринної системи: ;пригнічення функції надниркових залоз, зниження толерантності до глюкози, "стероїдний" цукровий діабет або маніфестація латентного цукрового діабету, синдром Іценко-Кушинга (місяцеподібна особа, ожиріння гіпофізарного типу, гірсутизм, підвищення артеріального тиску, стрии), уповільнення зростання та затримка статевого розвитку у дітей. З боку травної системи: оральний кандидоз, нудота, блювання, панкреатит, "стероїдна" виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, ерозивний езофагіт, кровотечі та перфорація ШКТ, підвищення або зниження апетиту, метеоризм, гикавка. У поодиноких випадках - підвищення активності печінкових трансаміназ та ЛФ. З боку серцево-судинної системи: підвищення АТ, аритмії, брадикардія; розвиток (у схильних пацієнтів) або посилення виразності хронічної серцевої недостатності, ЕКГ-зміни, характерні для гіпокаліємії, гіперкоагуляції, тромбози. У хворих з гострим та підгострим інфарктом міокарда – поширення вогнища некрозу, уповільнення формування рубцевої тканини, що може призвести до розриву серцевого м'яза. З боку нервової системи: ;делірій, дезорієнтація, ейфорія, галюцинації, маніакально-депресивний психоз, депресія, параноя, підвищення внутрішньочерепного тиску, нервозність або занепокоєння, безсоння, запаморочення, вертиго, псевдопухлина мозочка, головний біль, судоми. З боку органів чуття: задня субкапсулярна катаракта, підвищення внутрішньоочного тиску з можливим пошкодженням зорового нерва, схильність до розвитку вторинних бактеріальних, грибкових або вірусних інфекцій очей, трофічні зміни рогівки, екзофтальм. З боку обміну речовин:; гіпокальціємія, підвищення маси тіла, негативний азотистий баланс (підвищений розпад білків), підвищене потовиділення. Побічні реакції, зумовлені мінералокортикоїдною активністю: затримка рідини і натрію (периферичні набряки), гіпернатріємія, гіпокаліємічний синдром (гіпокаліємія, аритмія, міалгія або спазм м'язів, слабкість і стомлюваність). З боку кістково-м'язова система: ; уповільнення росту та процесів окостеніння у дітей (передчасне закриття епіфізарних зон росту), остеопороз (дуже рідко – патологічні переломи кісток, асептичний некроз головки плечової та стегнової кістки), розрив сухожилля м'язів, "стероїдна" зниження м'язової маси (атрофія). З боку шкірних покривів та слизових оболонок: уповільнене загоєння ран, петехії, екхімози, витончення шкіри, гіпер- або гіпопігментація, вугри, стрії, схильність до розвитку піодермії та кандидозів. З боку сечовивідної системи: ;часте нічне сечовипускання, сечокам'яна хвороба внаслідок підвищеної екскреції кальцію та фосфату. З боку імунної системи: ;генералізовані (шкірний висип, свербіж шкіри, анафілактичний шок) та місцеві алергічні реакції. Інші: ;розвиток або загострення інфекцій (появі цього побічного ефекту сприяють спільно застосовувані імунодепресанти та вакцинація), лейкоцитурія.Взаємодія з лікарськими засобамиФенобарбітал, фенітоїн, рифампіцин, ефедрин, аміноглутетімід, амінофеназон (індуктори мікросомальних ферментів печінки); знижують терапевтичну дію глюкокортикоїдних гормонів. Може знадобитися збільшення дози; інсуліну та пероральних гіпоглікемічних препаратів; через ослаблення гіпоглікемічної дії. Можливе як посилення, так і ослаблення антикоагулянтного ефекту при прийомі непрямих антикоагулянтів (потрібна корекція дози). Антикоагулянти та тромболітики; - підвищується ризик розвитку кровотеч із виразок у ШКТ. НПЗП. ; Ацетилсаліцилова кислота; - Преднізолон прискорює її виведення і знижує концентрацію в крові. Після відміни глюкокортикостероїдів можливе підвищення концентрації саліцилатів та розвиток інтоксикації; через ульцерогенну дію саліцилатів зростає ризик розвитку гастроінтестинальної кровотечі та виразок. Індометацин; збільшується ризик побічних ефектів преднізолону (витіснення індометацином преднізолону із зв'язків з альбумінами). Ризик розвитку гіпокаліємії зростає при прийомі амфотерицину В, діуретиків, теофіліну, серцевих глікозидів. Інгібітори карбоангідрази та "петлеві" діуретики; можуть збільшити ризик розвитку остеопорозу. При прийомі; естрогенів та пероральних естрогенвмісних контрацептивів; знижується кліренс глюкокортикоїдів, подовжується T1/2, посилюються терапевтичні та токсичні ефекти преднізолону. Зростає гемотоксичність; метатрексату. Знижує стимулюючий вплив ;соматропіну ;на зростання. Вітамін D; - знижується його вплив на всмоктування кальцію в кишечнику. Празиквантел; - знижується його концентрація. М-холіноблокатори; (включаючи антигістамінні препарати та трициклічні антидепресанти) та; нітрати; - сприяє підвищенню внутрішньоочного тиску. Ізоніазид і мексилетин; - Преднізолон збільшує їх метаболізм (особливо у "повільних" ацетиляторів), що призводить до зниження їх плазмових концентрацій. АКТГ; посилює дію преднізолону. Ергокальциферол і паратгормон; перешкоджають розвитку остеопатії, що викликається преднізолоном. Циклоспорин і кетоконазол, уповільнюючи метаболізм преднізолону, можуть часом збільшувати його токсичність. ГКС; знижують гіпотензивний ефект антигіпертензивних препаратів. Одночасне призначення; андрогенів та стероїдних анаболічних препаратів; з преднізолоном сприяє розвитку периферичних набряків та гірсутизму, появі вугрів. Мітотан та інші інгібітори функції кори надниркових залоз можуть обумовлювати необхідність підвищення дози преднізолону. При одночасному застосуванні з ;живими противірусними вакцинами ;і на тлі інших видів імунізації збільшує ризик активації вірусів та розвитку інфекцій. Імунодепресанти; підвищують ризик розвитку інфекцій та лімфоми або інших лімфопроліферативних порушень, пов'язаних з вірусом Епштейна-Барр. Антипсихотичні засоби (нейролептики) та азатіоприн; підвищують ризик розвитку катаракти при призначенні преднізолону. Одночасне призначення; антацидів; знижує всмоктування преднізолону. При одночасному застосуванні з антитиреоїдними препаратами знижується, а з тиреоїдними гормонами підвищується кліренс преднізолону.Спосіб застосування та дозиДоза та тривалість лікування підбирається лікарем в індивідуальному порядку залежно від показань та тяжкості захворювання. Зазвичай добову дозу приймають одноразово або приймають подвійну дозу через день, вранці, в інтервалі від 6 до 8 год ранку. Високу добову дозу можна розподілити на 2-4 прийоми, при цьому вранці слід приймати більшу дозу. Таблетки слід приймати під час або безпосередньо після їди, запиваючи невеликою кількістю рідини. При гострих станах і в якості замісної терапії дорослим призначають у початковій дозі 20-30 мг на добу, підтримуюча доза становить - 5-10 мг на добу. При деяких захворюваннях (нефротичний синдром, деякі ревматичні захворювання) призначають вищі дози. Лікування припиняють повільно, поступово знижуючи дозу. Якщо в анамнезі є психози, високі дози призначають під суворим контролем лікаря. Дози для дітей: початкова доза - 1-2 мг/кг/сут в 4-6 прийомів, підтримуюча - 0.3-0. 6 мг/кг/добу. При призначенні слід враховувати добовий секреторний ритм глюкокортикоїдів: вранці призначають велику частину дози.ПередозуванняПри передозуванні у разі виникнення побічних реакцій необхідно зменшити дозу преднізолону. Специфічного антидоту немає, лікування симптоматичне. Необхідний контроль вмісту електролітів у крові.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком лікування хворий має бути обстежений щодо виявлення можливих протипоказань. Клінічне обстеження має включати дослідження серцево-судинної системи, рентгенологічне дослідження легень, дослідження шлунка та дванадцятипалої кишки; системи сечовиділення, органу зору. До початку та під час проведення стероїдної терапії необхідно контролювати загальний аналіз крові, концентрацію глюкози у крові та сечі, електролітів у плазмі. У період лікування кортикостероїдами, особливо у високих дозах, не рекомендується проводити вакцинацію через зниження її ефективності. Середні та високі дози кортикостероїдів можуть викликати підвищення АТ. При туберкульозі препарат можна призначати лише разом із протитуберкульозними препаратами. При інтеркурентних інфекціях, септичних станах необхідне одночасне проведення антибіотикотерапії. При тривалому лікуванні кортикостероїдами необхідно призначати калій, щоб уникнути гіпокаліємії. При хворобі Аддісона препарат не слід приймати одночасно з барбітуратами через небезпеку розвитку гострої недостатності надниркових залоз (аддисонічний криз). ГКС можуть викликати уповільнення зростання у дітей та підлітків. Призначення препарату через день зазвичай дозволяє уникнути або мінімізувати ймовірність розвитку такого побічного ефекту. У пацієнтів похилого віку частота побічних реакцій зростає. При раптовій відміні, особливо у разі застосування високих доз, виникає синдром "скасування" глюкокортикоїдів: зниження апетиту, нудота, загальмованість, генералізовані кістково-м'язові болі, астенія. Імовірність надниркової недостатності в результаті прийому препарату та пов'язаних з нею ускладнень можна знизити, проводячи поступове скасування препарату. Після відміни препарату недостатність надниркових залоз може тривати місяцями, тому при будь-якій стресовій ситуації в цьому періоді слід відновити гормональну терапію. При гіпотиреозі та при цирозі печінки дія кортикостероїдів може посилюватися. Слід заздалегідь попереджати хворих про те, що їм та їх близьким слід уникати контактів з хворими на вітряну віспу, кір, герпес. У випадках, коли проводиться системне лікування кортикостероїдів або лікування кортикостероїдів проводилося в найближчі 3 місяці, і при цьому хворий не був вакцинований, слід призначити специфічні імуноглобуліни. Лікування глюкокортикостероїдів вимагає медичного контролю при цукровому діабеті (в т.ч. у сімейному анамнезі), остеопорозі (у період постменопаузи ризик вищий), артеріальній гіпертензії, хронічних психотичних реакціях (ДКР можуть викликати психічні порушення та посилювати емоційну нестабільність), туберкульозі в анамнезі, глаукомі, стероїдної міопатії, виразці шлунка та дванадцятипалої кишки, епілепсії, простому герпесі ока (небезпека перфорації рогівки). Внаслідок слабкого мінералокортикоїдного ефекту для замісної терапії при наднирковій недостатності преднізолон застосовують з мінералокортикоїдами. У хворих на цукровий діабет слід контролювати вміст глюкози крові та при необхідності коригувати терапію. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами Подібний вплив препарату невідомий.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: Преднізолон 5 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (10) - пачки картонні. 100 шт. - банки полімерні (1) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаГКС. Пригнічує функції лейкоцитів та тканинних макрофагів. Обмежує міграцію лейкоцитів у область запалення. Порушує здатність макрофагів до фагоцитозу, а також до утворення інтерлейкіну-1. Сприяє стабілізації лізосомальних мембран, знижуючи цим концентрацію протеолітичних ферментів у сфері запалення. Зменшує проникність капілярів, зумовлену вивільненням гістаміну. Пригнічує активність фібробластів та утворення колагену. Інгібує активність фосфоліпази А2, що призводить до придушення синтезу простагландинів та лейкотрієнів. Пригнічує вивільнення ЦОГ (головним чином ЦОГ-2), що також сприяє зменшенню вироблення простагландинів. Зменшує кількість циркулюючих лімфоцитів (T- та B-клітин), моноцитів, еозинофілів та базофілів внаслідок їх переміщення з судинного русла в лімфоїдну тканину; пригнічує утворення антитіл. Преднізолон пригнічує вивільнення гіпофізом АКТГ та β-ліпотропіну, але не знижує рівень циркулюючого β-ендорфіну. Пригнічує секрецію ТТГ та ФСГ. При безпосередньої аплікації на судини має вазоконстрикторний ефект. Преднізолон має виражену дозозалежну дію на метаболізм вуглеводів, білків і жирів. Стимулює глюконеогенез, сприяє захопленню амінокислот печінкою та нирками та підвищує активність ферментів глюконеогенезу. У печінці преднізолон посилює депонування глікогену, стимулюючи активність глікогенсинтетази та синтез глюкози із продуктів білкового обміну. Підвищення вмісту глюкози у крові активізує виділення інсуліну. Преднізолон пригнічує захоплення глюкози жировими клітинами, що призводить до активації ліполізу. Однак унаслідок збільшення секреції інсуліну відбувається стимуляція ліпогенезу, що сприяє накопиченню жиру. Має катаболічну дію в лімфоїдній та сполучній тканинах, м'язах, жировій тканині, шкірі, кістковій тканині. У меншій мірі ніж гідрокортизон, впливає на процеси водно-електролітного обміну: сприяє виведенню іонів калію та кальцію, затримці в організмі іонів натрію та води. Остеопороз та синдром Іценко-Кушинга є головними факторами, що обмежують тривалу терапію кортикостероїдами. Внаслідок катаболічної дії можливе пригнічення зростання у дітей. У високих дозах преднізолон може підвищувати збудливість тканин мозку та сприяє зниженню порога судомної готовності. Стимулює надмірну продукцію соляної кислоти та пепсину в шлунку, що призводить до розвитку виразки пептики. При системному застосуванні терапевтична активність преднізолону обумовлена протизапальною, протиалергічною, імунодепресивною та антипроліферативною дією. При зовнішньому та місцевому застосуванні терапевтична активність преднізолону обумовлена протизапальною, протиалергічною та антиексудативною (завдяки вазоконстрикторному ефекту) дією. У порівнянні з гідрокортизоном протизапальна активність преднізолону в 4 рази більша, мінералокортикоїдна активність у 0.6 рази менша.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо добре всмоктується із ШКТ. C max у плазмі відзначається через 90 хв. У плазмі велика частина преднізолону зв'язується з транскортином (кортизол-зв'язуючим глобуліном). Метаболізується переважно у печінці. T1/2 становить близько 200 хв. Виводиться нирками у незміненому вигляді – 20%.Клінічна фармакологіяГКС для перорального застосування.Показання до застосуванняДля прийому внутрішньо та парентерального застосування: ревматизм; ревматоїдний артрит, дерматоміозит, вузликовий періартеріїт, склеродермія, хвороба Бехтерева, бронхіальна астма, астматичний статус, гострі та хронічні алергічні захворювання, анафілактичний шок, хвороба Аддісона, гостра недостатність кори надниркових залоз; гепатит, печінкова кома, гіпоглікемічні стани, ліпоїдний нефроз; агранулоцитоз, різні форми лейкемії, лімфогранулематоз, тромбоцитопенічна пурпура, гемолітична анемія; мала хорея; Пухирчатка, екзема, свербіж, ексфоліативний дерматит, псоріаз, сверблячка, себорейний дерматит, ВКВ, еритродермія, алопеція. Для внутрішньосуглобового введення: хронічний поліартрит, посттравматичний артрит, остеоартрит великих суглобів, ревматичні ураження окремих суглобів, артрози. Для інфільтраційного введення в тканини: епікондиліт, тендовагініт, бурсит, плечолопатковий періартрит, келоїди, ішіалгії, контрактура Дюпюїтрена, ревматичні та подібні до них ураження суглобів та різних тканин. Для застосування в офтальмології: алергічний, хронічний та нетиповий кон'юнктивіт та блефарит; запалення рогівки при непошкодженій слизовій оболонці; гостре та хронічне запалення переднього відрізка судинної оболонки, склери та епісклери; симпатичне запалення очного яблука; після травм та операцій при тривалому подразненні очних яблук. Для застосування в гінекології: лікування вагінітів (у складі комбінованої терапії з антибіотиками та протигрибковими засобами).Протипоказання до застосуванняДля короткочасного застосування за життєвими показаннями – підвищена чутливість до преднізолону. Для внутрішньосуглобового введення та введення безпосередньо в осередок ураження: попередня артропластика, патологічна кровоточивість (ендогенна або викликана застосуванням антикоагулянтів), внутрішньосуглобовий перелом кістки, інфекційний (септичний) запальний процес у суглобі та періартикулярні інфекції (в т.ч. в анамнез) загальне інфекційне захворювання, виражений навколосуглобовий остеопороз, відсутність ознак запалення в суглобі ("сухий" суглоб, наприклад при остеоартрозі без синовіту), виражена кісткова деструкція та деформація суглоба (різке звуження суглобової щілини, анкілоз), нестабільність суглоба як результат суглоб епіфізів кісток. Для зовнішнього застосування: ;бактеріальні, вірусні, грибкові шкірні захворювання, туберкульоз шкіри, шкірні прояви сифілісу, пухлини шкіри, поствакцинальний період, порушення цілісності шкірних покровів (виразки, рани), дитячий вік (до 2 років, при свербіння в області ануса - до 12 років), розацеа, вульгарні вугри, періоральний дерматит. Для застосування в офтальмології: ; бактеріальні, вірусні, грибкові захворювання очей, туберкульозне ураження очей, трахома, порушення цілісності очного епітелію.Вагітність та лактаціяПри вагітності (особливо у І триместрі) застосовують лише за життєвими показаннями. При необхідності застосування під час лактації слід ретельно зважити очікувану користь лікування для матері та ризик для дитини. Застосування у дітей У дітей у період зростання кортикостероїдів слід застосовувати лише за абсолютними показаннями та під ретельним контролем лікаря. Протипоказання для зовнішнього застосування: дитячий вік (до 2 років, при свербіння в області ануса – до 12 років).Побічна діяЗ боку ендокринної системи: порушення менструального циклу, пригнічення функції надниркових залоз, синдром Іценко-Кушинга, пригнічення функції гіпофізарно-надниркової системи, зниження толерантності до вуглеводів, стероїдний діабет або маніфестація латентного цукрового діабету. З боку травної системи: нудота, блювання, стероїдна виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, панкреатит, езофагіт, кровотечі та перфорація ШКТ, підвищення або зниження апетиту, метеоризм, гикавка. У поодиноких випадках - підвищення активності печінкових трансаміназ та ЛФ. З боку обміну речовин: негативний азотистий баланс через катаболізм білків, підвищене виведення кальцію з організму, гіпокальціємія, підвищення маси тіла, підвищене потовиділення. З боку серцево-судинної системи: втрата калію, гіпокаліємічний алкалоз, аритмія, брадикардія (аж до зупинки серця); стероїдна міопатія, серцева недостатність (розвиток або посилення симптомів), зміни на ЕКГ, характерні для гіпокаліємії, підвищення артеріального тиску, гіперкоагуляція, тромбози. У пацієнтів із гострим інфарктом міокарда – поширення вогнища некрозу, уповільнення формування рубцевої тканини, що може призвести до розриву серцевого м'яза. З боку кістково-м'язової системи: ; уповільнення росту та процесів окостеніння у дітей (передчасне закриття епіфізарних зон росту), остеопороз (дуже рідко – патологічні переломи, асептичний некроз головки плечової та стегнової кістки), розрив сухожилля м'язів, м'язова слабкість, зменшення м'язової маси (атрофія). З боку нервової системи: головний біль, підвищення внутрішньочерепного тиску, делірій, дезорієнтація, ейфорія, галюцинації, маніакально-депресивний психоз, депресія, нервозність або занепокоєння, безсоння, запаморочення, вертиго, псевдопухлина мозочка, судомні напади. З боку органу зору: задня субкапсулярна катаракта, підвищення внутрішньоочного тиску (з можливим пошкодженням зорового нерва), трофічні зміни рогівки, екзофтальм, схильність до розвитку вторинної інфекції (бактеріальної, грибкової, вірусної). З боку шкіри та підшкірно-жирової клітковини: ;петехії, екхімози, витончення та крихкість шкіри, гіпер- або гіпопігментація, вугри, стрії, схильність до розвитку піодермії та кандидозів. Реакції, зумовлені імунодепресивною дією: ; уповільнення процесів регенерації, зниження стійкості до інфекцій. При парентеральному введенні: у поодиноких випадках анафілактичні та алергічні реакції, гіпер- або гіпопігментація, атрофія шкіри та підшкірної клітковини, загострення після інтрасиновіального застосування, артропатія типу Шарко, стерильні абсцеси, при введенні в осередки на голові – сліп.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні із саліцилатами можливе підвищення ймовірності виникнення кровотеч. При одночасному застосуванні з діуретиками можливе збільшення порушень електролітного обміну. При одночасному застосуванні з гіпоглікемічними препаратами зменшується швидкість зниження рівня глюкози у крові. При одночасному застосуванні із серцевими глікозидами посилюється ризик розвитку глікозидної інтоксикації. При одночасному застосуванні з рифампіцином можливе ослаблення терапевтичної дії рифампіцину. При одночасному застосуванні гіпотензивних засобів можливе зниження їхньої ефективності. При одночасному застосуванні похідних кумарину можливе ослаблення антикоагулянтного ефекту. При одночасному застосуванні рифампіцину, фенітоїну, барбітуратів можливе ослаблення дії преднізолону. При одночасному застосуванні гормональних контрацептивів – посилення дії преднізолону. При одночасному застосуванні ацетилсаліцилової кислоти можливе зниження вмісту саліцилатів у крові. При одночасному застосуванні празиквантелу можливе зменшення його концентрації у крові. Появі гірсутизму та вугрів сприяє одночасне застосування інших кортикостероїдів, андрогенів, естрогенів, пероральних контрацептивів та стероїдних анаболіків. Ризик розвитку катаракти підвищується при застосуванні на тлі кортикостероїдів антипсихотичних засобів, карбутаміду та азатіоприну. Одночасне призначення з м-холіноблокаторами (включаючи антигістамінні препарати, трициклічні антидепресанти), нітратами сприяє розвитку підвищення внутрішньоочного тиску.Спосіб застосування та дозиПри прийомі внутрішньо для замінної терапії у дорослих початкова доза становить 20-30 мг на добу, підтримуюча доза - 5-10 мг на добу. При необхідності початкова доза може становити 15-100 мг на добу, підтримуюча - 5-15 мг на добу. Добову дозу слід поступово зменшувати. Для дітей початкова доза становить 1-2 мг/кг/сут у 4-6 прийомів, підтримуюча – 300-600 мкг/кг/сут. При внутрішньом'язовому або внутрішньовенному введенні доза, кратність і тривалість застосування визначаються індивідуально. При внутрішньосуглобовому введенні у великі суглоби застосовують дозу 25-50 мг, для суглобів середньої величини – 10-25 мг, для дрібних суглобів – 5-10 мг. Для інфільтраційного введення тканини залежно від тяжкості захворювання і величини області ураження застосовують дози від 5 до 50 мг. Місцево в офтальмології застосовують 3 рази на добу, курс лікування – не більше 14 днів; у дерматології – 1-3 рази на добу. Місцево в гінекології – у складі комбінованих препаратів з антибіотиками та протигрибковими засобами відповідно до рекомендованого режиму дозування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовувати при паразитарних та інфекційних захворюваннях вірусної, грибкової або бактеріальної природи (нині або недавно перенесені, включаючи недавній контакт з хворим) - простий герпес, оперізуючий герпес (віремічна фаза), вітряна віспа, кір, амебіаз, стронгіло підозрюваний), системний мікоз; активний та латентний туберкульоз. Застосування при тяжких інфекційних захворюваннях припустимо лише тлі специфічної терапії. З обережністю застосовувати протягом 8 тижнів до та 2 тижнів після вакцинації, при лімфаденіті після щеплення БЦЖ, при імунодефіцитних станах (в т.ч. СНІД або ВІЛ-інфікованість). З обережністю застосовувати при захворюваннях ШКТ: виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки, езофагіті, гастриті, гострій або латентній пептичній виразці, нещодавно створеному анастомозі кишечника, неспецифічному виразковому коліті з загрозою перфорації або абсцедування, дивертикуліті. З обережністю застосовувати при захворюваннях серцево-судинної системи, у т.ч. після нещодавно перенесеного інфаркту міокарда (у хворих з гострим та підгострим інфарктом міокарда можливе поширення вогнища некрозу, уповільнення формування рубцевої тканини і внаслідок цього розрив серцевого м'яза), при декомпенсованій хронічній серцевій недостатності, артеріальній гіпертензії, гіперліпідемії), при ендокринних захворюваннях. у тому числі порушенні толерантності до вуглеводів), тиреотоксикозі, гіпотиреозі, хворобі Іценко-Кушинга, при тяжкій хронічній нирковій та/або печінковій недостатності, нефроуролітіазі, при гіпоальбумінемії та станах, що схиляють до її виникнення, при системному , ожирінні (III-IV ступеня), при поліомієліті (за винятком форми бульбарного енцефаліту),відкрито- та закритокутової глаукоми. При необхідності внутрішньосуглобового введення з обережністю застосовувати у пацієнтів із загальним тяжким станом, неефективності (або короткочасності) дії 2 попередніх введень (з урахуванням індивідуальних властивостей ГКС, що застосовувалися). Під час лікування (особливо тривалого) необхідне спостереження окуліста, контроль артеріального тиску та водно-електролітного балансу, а також картини периферичної крові, глюкози в крові; Для зменшення побічних ефектів можна призначити анаболічні стероїди, антибіотики, а також збільшити надходження калію в організм (дієта, препарати калію). Рекомендується уточнити необхідність запровадження АКТГ після курсу лікування преднізолоном (після проведення шкірної проби!). При хворобі Аддісона слід уникати одночасного застосування з барбітуратами. Після припинення лікування можливе виникнення синдрому відміни, надниркової недостатності, а також загострення захворювання, з приводу якого призначено преднізолон. При інтеркурентних інфекціях, септичних станах та туберкульозі необхідно одночасне проведення антибіотикотерапії. У дітей у період зростання кортикостероїдів слід застосовувати лише за абсолютними показаннями та під ретельним контролем лікаря. Зовнішньо не слід застосовувати більше 14 днів. У разі застосування при звичайних або рожевих вуграх можливе загострення захворювання.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.: Преднізолон 5 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (10) - пачки картонні. 100 шт. - банки полімерні (1) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаГКС. Пригнічує функції лейкоцитів та тканинних макрофагів. Обмежує міграцію лейкоцитів у область запалення. Порушує здатність макрофагів до фагоцитозу, а також до утворення інтерлейкіну-1. Сприяє стабілізації лізосомальних мембран, знижуючи цим концентрацію протеолітичних ферментів у сфері запалення. Зменшує проникність капілярів, зумовлену вивільненням гістаміну. Пригнічує активність фібробластів та утворення колагену. Інгібує активність фосфоліпази А2, що призводить до придушення синтезу простагландинів та лейкотрієнів. Пригнічує вивільнення ЦОГ (головним чином ЦОГ-2), що також сприяє зменшенню вироблення простагландинів. Зменшує кількість циркулюючих лімфоцитів (T- та B-клітин), моноцитів, еозинофілів та базофілів внаслідок їх переміщення з судинного русла в лімфоїдну тканину; пригнічує утворення антитіл. Преднізолон пригнічує вивільнення гіпофізом АКТГ та β-ліпотропіну, але не знижує рівень циркулюючого β-ендорфіну. Пригнічує секрецію ТТГ та ФСГ. При безпосередньої аплікації на судини має вазоконстрикторний ефект. Преднізолон має виражену дозозалежну дію на метаболізм вуглеводів, білків і жирів. Стимулює глюконеогенез, сприяє захопленню амінокислот печінкою та нирками та підвищує активність ферментів глюконеогенезу. У печінці преднізолон посилює депонування глікогену, стимулюючи активність глікогенсинтетази та синтез глюкози із продуктів білкового обміну. Підвищення вмісту глюкози у крові активізує виділення інсуліну. Преднізолон пригнічує захоплення глюкози жировими клітинами, що призводить до активації ліполізу. Однак унаслідок збільшення секреції інсуліну відбувається стимуляція ліпогенезу, що сприяє накопиченню жиру. Має катаболічну дію в лімфоїдній та сполучній тканинах, м'язах, жировій тканині, шкірі, кістковій тканині. У меншій мірі ніж гідрокортизон, впливає на процеси водно-електролітного обміну: сприяє виведенню іонів калію та кальцію, затримці в організмі іонів натрію та води. Остеопороз та синдром Іценко-Кушинга є головними факторами, що обмежують тривалу терапію кортикостероїдами. Внаслідок катаболічної дії можливе пригнічення зростання у дітей. У високих дозах преднізолон може підвищувати збудливість тканин мозку та сприяє зниженню порога судомної готовності. Стимулює надмірну продукцію соляної кислоти та пепсину в шлунку, що призводить до розвитку виразки пептики. При системному застосуванні терапевтична активність преднізолону обумовлена протизапальною, протиалергічною, імунодепресивною та антипроліферативною дією. При зовнішньому та місцевому застосуванні терапевтична активність преднізолону обумовлена протизапальною, протиалергічною та антиексудативною (завдяки вазоконстрикторному ефекту) дією. У порівнянні з гідрокортизоном протизапальна активність преднізолону в 4 рази більша, мінералокортикоїдна активність у 0.6 рази менша.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо добре всмоктується із ШКТ. C max у плазмі відзначається через 90 хв. У плазмі велика частина преднізолону зв'язується з транскортином (кортизол-зв'язуючим глобуліном). Метаболізується переважно у печінці. T1/2 становить близько 200 хв. Виводиться нирками у незміненому вигляді – 20%.Клінічна фармакологіяГКС для перорального застосування.Показання до застосуванняДля прийому внутрішньо та парентерального застосування: ревматизм; ревматоїдний артрит, дерматоміозит, вузликовий періартеріїт, склеродермія, хвороба Бехтерева, бронхіальна астма, астматичний статус, гострі та хронічні алергічні захворювання, анафілактичний шок, хвороба Аддісона, гостра недостатність кори надниркових залоз; гепатит, печінкова кома, гіпоглікемічні стани, ліпоїдний нефроз; агранулоцитоз, різні форми лейкемії, лімфогранулематоз, тромбоцитопенічна пурпура, гемолітична анемія; мала хорея; Пухирчатка, екзема, свербіж, ексфоліативний дерматит, псоріаз, сверблячка, себорейний дерматит, ВКВ, еритродермія, алопеція. Для внутрішньосуглобового введення: хронічний поліартрит, посттравматичний артрит, остеоартрит великих суглобів, ревматичні ураження окремих суглобів, артрози. Для інфільтраційного введення в тканини: епікондиліт, тендовагініт, бурсит, плечолопатковий періартрит, келоїди, ішіалгії, контрактура Дюпюїтрена, ревматичні та подібні до них ураження суглобів та різних тканин. Для застосування в офтальмології: алергічний, хронічний та нетиповий кон'юнктивіт та блефарит; запалення рогівки при непошкодженій слизовій оболонці; гостре та хронічне запалення переднього відрізка судинної оболонки, склери та епісклери; симпатичне запалення очного яблука; після травм та операцій при тривалому подразненні очних яблук. Для застосування в гінекології: лікування вагінітів (у складі комбінованої терапії з антибіотиками та протигрибковими засобами).Протипоказання до застосуванняДля короткочасного застосування за життєвими показаннями – підвищена чутливість до преднізолону. Для внутрішньосуглобового введення та введення безпосередньо в осередок ураження: попередня артропластика, патологічна кровоточивість (ендогенна або викликана застосуванням антикоагулянтів), внутрішньосуглобовий перелом кістки, інфекційний (септичний) запальний процес у суглобі та періартикулярні інфекції (в т.ч. в анамнез) загальне інфекційне захворювання, виражений навколосуглобовий остеопороз, відсутність ознак запалення в суглобі ("сухий" суглоб, наприклад при остеоартрозі без синовіту), виражена кісткова деструкція та деформація суглоба (різке звуження суглобової щілини, анкілоз), нестабільність суглоба як результат суглоб епіфізів кісток. Для зовнішнього застосування: бактеріальні, вірусні, грибкові шкірні захворювання, туберкульоз шкіри, шкірні прояви сифілісу, пухлини шкіри, поствакцинальний період, порушення цілісності шкірних покровів (виразки, рани), дитячий вік (до 2 років, при свербіння в області ануса – до 12 років), розацеа, вульгарні вугри, періоральний дерматит. Для застосування в офтальмології: бактеріальні, вірусні, грибкові захворювання очей, туберкульозна поразка очей, трахома, порушення цілісності очного епітелію.Вагітність та лактаціяПри вагітності (особливо у І триместрі) застосовують лише за життєвими показаннями. При необхідності застосування під час лактації слід ретельно зважити очікувану користь лікування для матері та ризик для дитини. Застосування у дітей У дітей у період зростання кортикостероїдів слід застосовувати лише за абсолютними показаннями та під ретельним контролем лікаря. Протипоказання для зовнішнього застосування: дитячий вік (до 2 років, при свербіння в області ануса – до 12 років).Побічна діяЗ боку ендокринної системи: порушення менструального циклу, пригнічення функції надниркових залоз, синдром Іценко-Кушинга, пригнічення функції гіпофізарно-надниркової системи, зниження толерантності до вуглеводів, стероїдний діабет або маніфестація латентного цукрового діабету, уповільнення росту у дітей. З боку травної системи: нудота, блювання, стероїдна виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, панкреатит, езофагіт, кровотечі та перфорація ШКТ, підвищення або зниження апетиту, метеоризм, гикавка. У поодиноких випадках - підвищення активності печінкових трансаміназ та ЛФ. З боку обміну речовин: негативний азотистий баланс через катаболізм білків, підвищений виведення кальцію з організму, гіпокальціємію, підвищення маси тіла, підвищене потовиділення. Серцево-судинна система: втрата калію, гіпокаліємічний алкалоз, аритмія, брадикардія (аж до зупинки серця); стероїдна міопатія, серцева недостатність (розвиток або посилення симптомів), зміни на ЕКГ, характерні для гіпокаліємії, підвищення артеріального тиску, гіперкоагуляція, тромбози. У пацієнтів із гострим інфарктом міокарда – поширення вогнища некрозу, уповільнення формування рубцевої тканини, що може призвести до розриву серцевого м'яза. З боку кістково-м'язової системи: уповільнення росту та процесів окостеніння у дітей (передчасне закриття епіфізарних зон росту), остеопороз (дуже рідко – патологічні переломи, асептичний некроз головки плечової та стегнової кістки), розрив сухожиль м'язів, м'язова слабкість, стероїд м'язової маси (атрофія). З боку нервової системи: головний біль, підвищення внутрішньочерепного тиску, делірій, дезорієнтація, ейфорія, галюцинації, маніакально-депресивний психоз, депресія, нервозність або занепокоєння, безсоння, запаморочення, вертиго, псевдопухлина мозочка, судомні напади. З боку органу зору: задня субкапсулярна катаракта, підвищення внутрішньоочного тиску (з можливим пошкодженням зорового нерва), трофічні зміни рогівки, екзофтальм, схильність до розвитку вторинної інфекції (бактеріальної, грибкової, вірусної). З боку шкіри та підшкірно-жирової клітковини: петехії, екхімози, витончення та крихкість шкіри, гіпер- або гіпопігментація, вугри, стрії, схильність до розвитку піодермії та кандидозів. Реакції зумовлені імунодепресивною дією: уповільнення процесів регенерації, зниження стійкості до інфекцій. При парентеральному введенні: у поодиноких випадках анафілактичні та алергічні реакції, гіпер- або гіпопігментація, атрофія шкіри та підшкірної клітковини, загострення після інтрасиновіального застосування, артропатія типу Шарко, стерильні абсцеси, при введенні у вогнища на голові – сліпота.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні із саліцилатами можливе підвищення ймовірності виникнення кровотеч. При одночасному застосуванні з діуретиками можливе збільшення порушень електролітного обміну. При одночасному застосуванні з гіпоглікемічними препаратами зменшується швидкість зниження рівня глюкози у крові. При одночасному застосуванні із серцевими глікозидами посилюється ризик розвитку глікозидної інтоксикації. При одночасному застосуванні з рифампіцином можливе ослаблення терапевтичної дії рифампіцину. При одночасному застосуванні гіпотензивних засобів можливе зниження їхньої ефективності. При одночасному застосуванні похідних кумарину можливе ослаблення антикоагулянтного ефекту. При одночасному застосуванні рифампіцину, фенітоїну, барбітуратів можливе ослаблення дії преднізолону. При одночасному застосуванні гормональних контрацептивів – посилення дії преднізолону. При одночасному застосуванні ацетилсаліцилової кислоти можливе зниження вмісту саліцилатів у крові. При одночасному застосуванні празиквантелу можливе зменшення його концентрації у крові. Появі гірсутизму та вугрів сприяє одночасне застосування інших кортикостероїдів, андрогенів, естрогенів, пероральних контрацептивів та стероїдних анаболіків. Ризик розвитку катаракти підвищується при застосуванні на тлі кортикостероїдів антипсихотичних засобів, карбутаміду та азатіоприну. Одночасне призначення з м-холіноблокаторами (включаючи антигістамінні препарати, трициклічні антидепресанти), нітратами сприяє розвитку підвищення внутрішньоочного тиску.Спосіб застосування та дозиПри прийомі внутрішньо для замінної терапії у дорослих початкова доза становить 20-30 мг на добу, підтримуюча доза - 5-10 мг на добу. При необхідності початкова доза може становити 15-100 мг на добу, підтримуюча - 5-15 мг на добу. Добову дозу слід поступово зменшувати. Для дітей початкова доза становить 1-2 мг/кг/сут у 4-6 прийомів, підтримуюча – 300-600 мкг/кг/сут. При внутрішньом'язовому або внутрішньовенному введенні доза, кратність і тривалість застосування визначаються індивідуально. При внутрішньосуглобовому введенні у великі суглоби застосовують дозу 25-50 мг, для суглобів середньої величини – 10-25 мг, для дрібних суглобів – 5-10 мг. Для інфільтраційного введення тканини залежно від тяжкості захворювання і величини області ураження застосовують дози від 5 до 50 мг. Місцево в офтальмології застосовують 3 рази на добу, курс лікування – не більше 14 днів; у дерматології – 1-3 рази на добу. Місцево в гінекології – у складі комбінованих препаратів з антибіотиками та протигрибковими засобами відповідно до рекомендованого режиму дозування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовувати при паразитарних та інфекційних захворюваннях вірусної, грибкової або бактеріальної природи (нині або недавно перенесені, включаючи недавній контакт з хворим) - простий герпес, оперізуючий герпес (віремічна фаза), вітряна віспа, кір, амебіаз, стронгіло підозрюваний), системний мікоз; активний та латентний туберкульоз. Застосування при тяжких інфекційних захворюваннях припустимо лише тлі специфічної терапії. З обережністю застосовувати протягом 8 тижнів до та 2 тижнів після вакцинації, при лімфаденіті після щеплення БЦЖ, при імунодефіцитних станах (в т.ч. СНІД або ВІЛ-інфікованість). З обережністю застосовувати при захворюваннях ШКТ: виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки, езофагіті, гастриті, гострій або латентній пептичній виразці, нещодавно створеному анастомозі кишечника, неспецифічному виразковому коліті з загрозою перфорації або абсцедування, дивертикуліті. З обережністю застосовувати при захворюваннях серцево-судинної системи, у т.ч. після нещодавно перенесеного інфаркту міокарда (у хворих з гострим та підгострим інфарктом міокарда можливе поширення вогнища некрозу, уповільнення формування рубцевої тканини і внаслідок цього розрив серцевого м'яза), при декомпенсованій хронічній серцевій недостатності, артеріальній гіпертензії, гіперліпідемії), при ендокринних захворюваннях. у тому числі порушенні толерантності до вуглеводів), тиреотоксикозі, гіпотиреозі, хворобі Іценко-Кушинга, при тяжкій хронічній нирковій та/або печінковій недостатності, нефроуролітіазі, при гіпоальбумінемії та станах, що схиляють до її виникнення, при системному , ожирінні (III-IV ступеня), при поліомієліті (за винятком форми бульбарного енцефаліту),відкрито- та закритокутової глаукоми. При необхідності внутрішньосуглобового введення з обережністю застосовувати у пацієнтів із загальним тяжким станом, неефективності (або короткочасності) дії 2 попередніх введень (з урахуванням індивідуальних властивостей ГКС, що застосовувалися). Під час лікування (особливо тривалого) необхідне спостереження окуліста, контроль артеріального тиску та водно-електролітного балансу, а також картини периферичної крові, глюкози в крові; Для зменшення побічних ефектів можна призначити анаболічні стероїди, антибіотики, а також збільшити надходження калію в організм (дієта, препарати калію). Рекомендується уточнити необхідність запровадження АКТГ після курсу лікування преднізолоном (після проведення шкірної проби!). При хворобі Аддісона слід уникати одночасного застосування з барбітуратами. Після припинення лікування можливе виникнення синдрому відміни, надниркової недостатності, а також загострення захворювання, з приводу якого призначено преднізолон. При інтеркурентних інфекціях, септичних станах та туберкульозі необхідно одночасне проведення антибіотикотерапії. У дітей у період зростання кортикостероїдів слід застосовувати лише за абсолютними показаннями та під ретельним контролем лікаря. Зовнішньо не слід застосовувати більше 14 днів. У разі застосування при звичайних або рожевих вуграх можливе загострення захворювання.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: Преднізолон – 5 мг; допоміжні речовини: сахароза (цукор-рафінад) – 37,5 мг; лактози моногідрат (цукор молочний) – 105 мг; желатин – 1 мг; кальцію стеарату моногідрат – 2,5 мг; крохмаль картопляний – достатня кількість до отримання таблетки масою 250 мг. Пігулки, 5 мг. По 20, 30, 50, 60 таблеток у банку полімерної. По 10 таблеток у контурній осередковій упаковці з полівінілхлоридної плівки та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. Одна банка або 2, 3, 5, 6 контурних осередкових упаковок з інструкцією із застосування поміщені в картонну пачку.Опис лікарської формиПігулки білого кольору плоскоциліндричної форми з фаскою та ризиком.Фармакотерапевтична групаГлюкокортикостероїд.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо преднізолон добре всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Максимальна концентрація в крові досягається через 1-1,5 години після перорального прийому. До 90% препарату зв'язується з білками плазми: транскортином (кортизолзв'язуючим глобуліном) та альбумінами. Преднізолон метаболізується в печінці, частково в нирках та інших тканинах, переважно шляхом кон'югації з глюкуроновою та сірчаною кислотами. Метаболіти неактивні. Виводиться з жовчю та нирками шляхом клубочкової фільтрації та на 80-90% реабсорбується канальцями. 20% дози виводиться нирками у незміненому вигляді. Період напіввиведення із плазми після перорального прийому становить 2-4 години.ФармакодинамікаПреднізолон – синтетичний глюкокортикостероїдний препарат, дегідрований аналог гідрокортизону. Має протизапальну, протиалергічну, імунодепресивну дію, протишокову дію, підвищує чутливість бета-адренорецепторів до ендогенних катехоламінів. Взаємодіє зі специфічними цитоплазматичними рецепторами (рецептори для глюкокортикостероїдів (ГКС) є у всіх тканинах, особливо їх багато в печінці) з утворенням комплексу, що індукує утворення білків (в т.ч. ферментів, що регулюють у клітинах життєво важливі процеси). Протизапальний ефект пов'язаний з пригніченням вивільнення еозинофілами та опасистими клітинами медіаторів запалення; індукуванням утворення ліпокортину та зменшення кількості опасистих клітин, що виробляють гіалуронову кислоту; із зменшенням проникності капілярів; стабілізацією клітинних мембран (особливо лізосомальних) та мембран органел. Діє на всі етапи запального процесу: пригнічує синтез простагландинів (Pg) на рівні арахідонової кислоти (ліпокортин пригнічує, сприяють процесам. інтерлейкін 1, фактор некрозу пухлини альфа та ін); підвищує стійкість клітинної мембрани до дії різних факторів, що ушкоджують. Білковий обмін: зменшує кількість глобулінів у плазмі, підвищує синтез альбумінів у печінці та нирках (з підвищенням коефіцієнта альбумін/глобулін), знижує синтез та посилює катаболізм білка у м'язовій тканині. Ліпідний обмін: підвищує синтез вищих жирних кислот та тригліцеридів, перерозподіляє жир (накопичення жиру відбувається переважно в області плечового пояса, особи, живота), призводить до розвитку гіперхолестеринемії. Вуглеводний обмін: збільшує абсорбцію вуглеводів із шлунково-кишкового тракту; підвищує активність глюкозо-6-фосфатази (підвищення надходження глюкози з печінки до крові); збільшує активність фосфоенолпіруваткарбоксикінази та синтез амінотрансфераз (активація глюконеогенезу); сприяє розвитку гіперглікемії. Водно-електролітний обмін: затримує іони натрію (Na+) та воду в організмі, стимулює виведення іонів калію (К+) (мінералокортикостероїдна активність), знижує абсорбцію іонів кальцію (Са2+) із шлунково-кишкового тракту, викликає "вимивання" іонів кальцію з кісток та підвищення його ниркової екскреції, знижує мінералізацію кісткової тканини. Імунодепресивний ефект обумовлений викликаною інволюцією лімфоїдної тканини, пригніченням проліферації лімфоцитів (особливо Т-лімфоцитів), придушенням міграції В-клітин і взаємодії Т-і В-лімфоцитів, гальмуванням вивільнення цитокінів (інтерлейкінафо-1, Інтерлікіна-1, та зниженням утворення антитіл. Протиалергічний ефект розвивається в результаті зниження синтезу і секреції медіаторів алергії, гальмування вивільнення з сенсибілізованих опасистих клітин і базофілів гістаміну та ін. клітин, зниження чутливості ефекторних клітин до медіаторів алергії, пригнічення антитілоутворення, зміни імунної відповіді організму. При обструктивних захворюваннях дихальних шляхів дія обумовлена, головним чином, гальмуванням запальних процесів, попередженням або зменшенням виразності набряку слизових оболонок, зниженням еозинофільної інфільтрації підслизового шару епітелію бронхів і відкладення в слизовій оболонці. Підвищує чутливість бета-адренорецепторів бронхів дрібного та середнього калібру до ендогенних катехоламінів та екзогенних симпатоміметиків, знижує в'язкість слизу за рахунок зменшення її продукції. Пригнічує синтез та секрецію АКТГ і вдруге – синтез ендогенних глюкокортикоїдів.Показання до застосуванняСистемні захворювання сполучної тканини (системний червоний вовчак, склеродермія, вузликовий періартеріїт, дерматоміозит, ревматоїдний артрит); гострі та хронічні запальні захворювання суглобів - подагричний та псоріатичний артрит, остеоартрит (у т.ч. посттравматичний), поліартрит, плечолопатковий періартрит, анкілозуючий спондилоартрит (хвороба Бехтерева), ювенільний артрит, синдром Стілла у дорослих, ; ревматична гарячка, гострий ревмокардит; бронхіальна астма; астматичний статус; гострі та хронічні алергічні захворювання – у т.ч. алергічні реакції на лікарські засоби та харчові продукти, сироваткова хвороба, кропив'янка, алергічний риніт, набряк Квінке, лікарська екзантема, поліноз та ін; захворювання шкіри - пухирчатка, псоріаз, екзема, атопічний дерматит (поширений нейродерміт), контактний дерматит (з ураженням великої поверхні шкіри), токсидермія, себорейний дерматит, ексфоліативний дерматит, токсичний епідермальний некроліз (синдром ; набряк мозку (в т.ч. на тлі пухлини мозку або пов'язаний з хірургічним втручанням, променевою терапією або травмою голови) після попереднього парентерального застосування; алергічні захворювання очей: алергічні форми кон'юнктивіту; запальні захворювання очей - симпатична офтальмія, важкі уповільнені передні та задні увеїти, неврит зорового нерва; первинна або вторинна надниркова недостатність (у тому числі стан після видалення надниркових залоз); вроджена гіперплазія надниркових залоз; захворювання нирок аутоімунного генезу (зокрема гострий гломерулонефрит); нефротичний синдром (зокрема і натомість ліпоїдного нефрозу); підгострий тиреоїдит; захворювання крові та системи кровотворення - агранулоцитоз, панмієлопатія, аутоімунна гемолітична анемія, лімфо- та мієлоїдний лейкози, лімфогранулематоз, тромбоцитопенічна пурпура, вторинна тромбоцитопенія у дорослих, еритрообластопія; інтерстиціальні захворювання легень – гострий альвеоліт, фіброз легень, саркоїдоз ІІ-ІІІ стадії; туберкульозний менінгіт, туберкульоз легень, аспіраційна пневмонія (у поєднанні зі специфічною хіміотерапією); бериліоз, синдром Леффлера (що не піддається іншій терапії); рак легені (у комбінації з цитостатиками); розсіяний склероз; шлунково-кишкові захворювання – виразковий коліт, хвороба Крона, локальний ентерит; гепатит; профілактика реакції відторгнення трансплантату при пересадці органів; гіперкальціємія на фоні онкологічних захворювань; мієломна хвороба.Протипоказання до застосуванняДля короткочасного застосування за життєвими показаннями протипоказанням є підвищена чутливість до Преднізолону або компонентів препарату, дефіцит лактази, непереносимість лактози, дефіцит сахарази/ізомальтази, непереносимість фруктози, глюкозо-галактозна мальабсорбція, дитячий вік до 3 років. З обережністю препарат слід застосовувати при наступних захворюваннях та станах: захворювання шлунково-кишкового тракту - виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, езофагіт, гастрит, гостра або латентна пептична виразка, нещодавно створений анастомоз кишечника, неспецифічний виразковий коліт із загрозою перфорації або абсцедування, дивертикуліт; паразитарні та інфекційні захворювання вірусної, грибкової або бактеріальної природи (що протікають в даний час або недавно перенесені, включаючи недавній контакт з хворим) - простий герпес, оперізуючий герпес (віремічна фаза), вітряна віспа, кір; амебіаз, стронгілоїдоз; системний мікоз; активний та латентний туберкульоз. Застосування при тяжких інфекційних захворюваннях допустиме лише на тлі специфічної терапії; пре- та поствакцинальний період (8 тижнів до та 2 тижні після вакцинації), лімфаденіт після щеплення БЦЖ. імунодефіцитні стани (в т.ч. СНІД або ВІЛ інфікування); захворювання серцево-судинної системи, у т.ч. некомпенсована хронічна серцева недостатність, артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія; ендокринні захворювання – цукровий діабет (в т.ч. порушення толерантності до вуглеводів), тиреотоксикоз, гіпотиреоз, хвороба Іценко-Кушинга, ожиріння (III-IV ст); тяжка хронічна ниркова та/або печінкова недостатність, нефроуролітіаз; гіпоальбумінемія та стани, що призводять до її виникнення (цироз печінки, нефротичний синдром); системний остеопороз, міастенія gravis, гострий психоз, поліомієліт (за винятком форми бульбарного енцефаліту), відкрито- та закритокутова глаукома; вагітність. У дітей у період зростання глюкокортикостероїди повинні застосовуватися тільки за абсолютними показаннями та під особливо ретельним наглядом лікаря.Вагітність та лактаціяПри вагітності в І та ІІ триместрі застосовують лише за життєвими показаннями. При тривалій терапії під час вагітності відбувається порушення зростання плода. У III триместрі вагітності є небезпека виникнення атрофії кори надниркових залоз у плода, що може вимагати проведення замісної терапії новонародженого. Оскільки глюкокортикостероїди переходять у грудне молоко, у разі потреби застосування препарату в період грудного вигодовування, годування груддю рекомендується припинити.Побічна діяЧастота розвитку та вираженість побічних ефектів залежить від тривалості застосування, величини використовуваної дози та можливості дотримання циркадного ритму призначення Преднізолону. При застосуванні Преднізолону можуть спостерігатися: З боку ендокринної системи: зниження толерантності до глюкози, "стероїдний" цукровий діабет або маніфестація латентного цукрового діабету, пригнічення функції надниркових залоз; стрии), затримка статевого розвитку у дітей. З боку травної системи: нудота, блювання, панкреатит, "стероїдна" виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, ерозивний езофагіт, шлунково-кишкові кровотечі та перфорація стінки шлунково-кишкового тракту, підвищення або зниження апетиту, порушення травлення, мета печінкових" трансаміназ та лужної фосфатази. З боку серцево-судинної системи: аритмії, брадикардія (аж до зупинки серця); розвиток (у схильних пацієнтів) або посилення виразності серцевої недостатності, ЕКГ-зміни, характерні для гіпокаліємії, підвищення артеріального тиску, гіперкоагуляція, тромбози. У хворих з гострим та підгострим інфарктом міокарда – поширення вогнища некрозу, уповільнення формування рубцевої тканини, що може призвести до розриву серцевого м'яза. З боку нервової системи: делірій, дезорієнтація, ейфорія, галюцинації, маніакально-депресивний психоз, депресія, параноя, підвищення внутрішньочерепного тиску, нервозність або занепокоєння, безсоння, запаморочення, вертиго, псевдопухлина мозочка, головний біль, судоми. З боку органів чуття: задня субкапсулярна катаракта, підвищення внутрішньоочного тиску з можливим пошкодженням зорового нерва, схильність до розвитку вторинних бактеріальних, грибкових або вірусних інфекцій очей, трофічні зміни рогівки, екзофтальм. З боку обміну речовин: підвищене виведення іонів кальцію, гіпокальціємія, підвищення маси тіла, негативний баланс азоту (підвищений розпад білків), підвищена пітливість. Зумовлені мінералокортикостероїдною активністю – затримка рідини та іонів натрію в організмі (периферичні набряки), гіпернатріємія, гіпокаліємічний синдром (гіпокаліємія, аритмія, міалгія або спазм м'язів, незвичайна слабкість та стомлюваність). З боку опорно-рухового апарату: уповільнення росту та процесів окостеніння у дітей (передчасне закриття епіфізарних зон росту), остеопороз (патологічні переломи кісток, асептичний некроз головки плечової та стегнової кістки), розрив сухожиль м'язів, "стероїдна" міопатія, зниження миші атрофія). З боку шкірних покривів та слизових оболонок: уповільнене загоєння ран, петехії, екхімози, витончення шкіри, гіпер- або гіпопігментація, вугри, стрії, схильність до розвитку піодермії та кандидозів. Алергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж, анафілактичний шок. Інші: розвиток або загострення інфекцій (появі цього побічного ефекту сприяють спільно застосовувані імунодепресанти та вакцинація), лейкоцитурія, синдром "скасування", прискорене нічне сечовипускання, сечокам'яна хвороба.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування преднізолону з: індукторами "печінкових" мікросомальних ферментів (фенобарбітал, рифампіцин, фенітоїн, теофілін, ефедрин) призводить до зниження його концентрації; діуретиками (особливо "тіазидними" та інгібіторами карбоангідрази) і амфотерицином може призвести до посилення виведення з організму іонів К+; з натрійсодержащими препаратами - до розвитку набряків та підвищення артеріального тиску; амфотерицином В – збільшується ризик розвитку серцевої недостатності; серцевими глікозидами - погіршується їх переносимість і підвищується ймовірність розвитку шлуночкової екстрасистолії (через викликану гіпокаліємію); непрямими антикоагулянтами - послаблює (рідше посилює) їхню дію (потрібна корекція дози); антикоагулянтами та тромболітиками – підвищується ризик розвитку кровотеч із виразок у шлунково-кишковому тракті; етанолом та нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП) – посилюється ризик виникнення ерозивно-виразкових уражень у шлунково-кишковому тракті та розвитку кровотеч (у комбінації з НПЗП при лікуванні артритів можливе зниження дози глюкокортикостероїдів через сумацію); парацетамолом - зростає ризик розвитку гепатотоксичності (індукція "печінкових" ферментів та утворення токсичного метаболіту парацетамолу); ацетилсаліциловою кислотою – прискорює її виведення та знижує концентрацію в крові (при відміні преднізолону рівень саліцилатів у крові збільшується та зростає ризик розвитку побічних явищ); інсуліном та пероральними гіпоглікемічними препаратами, гіпотензивними засобами – зменшується їх ефективність; вітаміном D – знижується його вплив на всмоктування іонів кальцію (Са 2+) у кишечнику; соматотропним гормоном - знижує ефективність останнього, і з празиквантелом - його концентрацію; М-холіноблокаторами (включаючи антигістамінні препарати та трициклічні антидепресанти з м-холіноблокуючою активністю) та нітратами - сприяє підвищенню внутрішньоочного тиску; ізоніазидом та мексилетином – збільшує їх метаболізм (особливо у "повільних" ацетиляторів), що призводить до зниження їх плазмових концентрацій. Інгібітори карбоангідрази та “петлеві” діуретики можуть збільшувати ризик розвитку остеопорозу. Індометацин, витісняючи преднізолон у зв'язку з альбумінами, збільшує ризик розвитку його побічних ефектів. Адренокортикотропний гормон (АКТГ) посилює дію преднізолону. Ергокальциферол і паратгормон перешкоджають розвитку остеопатії, що викликається преднізолоном. Циклоспорин і кетоконазол, уповільнюючи метаболізм преднізолону, можуть часом збільшувати його токсичність. Одночасне застосування андрогенів та стероїдних анаболічних препаратів із преднізолоном сприяє розвитку периферичних набряків та гірсутизму, появі вугрів. Естрогени та пероральні естрогеновмісні контрацептиви знижують кліренс преднізолону, що може супроводжуватися посиленням виразності його дії. Мітотан та інші інгібітори функції кори надниркових залоз можуть обумовлювати необхідність підвищення дози преднізолону. При одночасному застосуванні з живими противірусними вакцинами та на фоні інших видів імунізацій – збільшує ризик активації вірусів та розвитку інфекцій. Антипсихотичні засоби (нейролептики) та азатіоприн підвищують ризик розвитку катаракти при застосуванні преднізолону. Імунодепресанти підвищують ризик розвитку інфекцій та лімфоми або інших лімфопроліферативних порушень, спричинених вірусом Епштейна-Барр. Одночасне застосування антацидів знижує всмоктування преднізолону. При одночасному застосуванні з антитиреоїдними препаратами знижується, а з тиреоїдними гормонами – підвищується кліренс преднізолону.Спосіб застосування та дозиДоза препарату та тривалість лікування встановлюється лікарем індивідуально залежно від показань та тяжкості захворювання. Усю добову дозу препарату рекомендується приймати одноразово або подвійну добову дозу через день з урахуванням циркадного ритму ендогенної секреції глюкокортикостероїдів в інтервалі від 6 до 8 години ранку. Високу добову дозу можна розподілити на 2-4 прийоми, при цьому вранці слід приймати більшу дозу. Таблетки слід приймати внутрішньо під час або безпосередньо після їди, запиваючи невеликою кількістю рідини. При гострих станах і як замісна терапія дорослим призначають у початковій дозі 20-30 мг на добу, підтримуюча доза становить - 5-10 мг на добу. При необхідності початкова доза може становити 15-100 мг на добу, підтримуюча - 5-15 мг на добу. Для дітей з 3-х років і старше початкова доза становить 1-2 мг/кг маси тіла на добу в 4-6 прийомів, що підтримує – 0,3-0,6 мг/кг/добу. При отриманні терапевтичного ефекту дозу поступово знижують по 5 мг, потім по 2,5 мг з інтервалами в 3-5 днів, скасовуючи спочатку пізніші прийоми. При тривалому прийомі препарату добову дозу слід поступово знижувати. Тривалу терапію не можна припиняти раптово! Скасування підтримуючої дози проводиться тим повільніше, що довше застосовувалася глюкокортикостероїдна терапія. При стресових впливах (інфекція, алергічна реакція, травма, операція, нервовий стрес), щоб уникнути загострення основного захворювання, доза Преднізолону повинна бути тимчасово збільшена (у 1,5-3, а у важких випадках - у 5-10 разів).ПередозуванняМожливе посилення дозозалежних побічних явищ. Необхідно зменшити дозу Преднізолону. Лікування симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком лікування (при неможливості через ургентність стану - у процесі лікування) хворий має бути обстежений щодо виявлення можливих протипоказань. Клінічне обстеження має включати дослідження серцево-судинної системи, рентгенологічне дослідження легень, дослідження шлунка та дванадцятипалої кишки, системи сечовиділення, органів зору; контроль формули крові, вмісту глюкози та електролітів у плазмі крові. Під час лікування Преднізолоном (особливо тривалого) необхідно спостереження окуліста, контроль артеріального тиску, стан водно-електролітного балансу, а також картини периферичної крові та концентрації глюкози крові. З метою зменшення побічних явищ можна застосовувати антациди, а також збільшити надходження іонів калію (К+) до організму (дієта, препарати калію). Їжа має бути багатою білками, вітамінами, з обмеженням вмісту жирів, вуглеводів та кухонної солі. Дія препарату посилюється у хворих з гіпотиреозом та цирозом печінки. Препарат може посилювати існуючі емоційну нестабільність чи психотичні порушення. При вказівці на психози в анамнезі Преднізолон у високих дозах застосовують під суворим контролем лікаря. У стресових ситуаціях під час підтримуючого лікування (наприклад, хірургічні операції, травма або інфекційні захворювання) слід провести корекцію дози препарату через підвищення потреби в глюкокортикостероїдах. Слід ретельно спостерігати за хворими протягом року після закінчення тривалої терапії Преднізолоном у зв'язку з можливим розвитком відносної недостатності кори надниркових залоз у стресових ситуаціях. При раптовій відміні, особливо у разі попереднього застосування високих доз, можливий розвиток синдрому "скасування" (анорексія, нудота, загальмованість, генералізовані м'язово-скелетні болі, загальна слабкість), а також загострення захворювання, з приводу якого було призначено Преднізолон. Під час лікування Преднізолоном не слід проводити вакцинацію через зниження її ефективності (імунної відповіді). Застосовуючи Преднізолон при інтеркурентних інфекціях, септичних станах та туберкульозі, необхідно одночасно проводити лікування антибіотиками бактерицидної дії. У дітей під час тривалого лікування Преднізолоном необхідне ретельне спостереження за динамікою зростання та розвитку. Дітям, які в період лікування перебували в контакті з хворими на кір або вітряною віспою, профілактично застосовують специфічні імуноглобуліни. Внаслідок слабкого мінералокортикостероїдного ефекту для замісної терапії при наднирковій недостатності Преднізолон застосовують у комбінації з мінералокортикостероїдами. У хворих на цукровий діабет слід контролювати вміст глюкози крові та при необхідності коригувати терапію. Показано рентгенологічний контроль за кістково-суглобовою системою (знімки хребта, кисті). Преднізолон у хворих з латентними інфекційними захворюваннями нирок та сечовивідних шляхів здатний викликати лейкоцитурію, що може мати діагностичне значення. Преднізолон підвищує вміст метаболітів 11- та 17-оксикетокортикостероїдів. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період застосування необхідно утриматися від керування автотранспортом та занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
286,00 грн
220,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. наповнювач: мікрокристалічна целюлоза (носій), янтарна кислота, кофеїн, синефрин, нікотинамід (вітамін РР/В3), екстракт Йохімбе (Йохімбін), магнію стеарат (агент антистежуючий), ціанокобаламін (вітамін В12); оболонка: гідроксипропілметилцелюлоза (загусник), поліетиленгліколь (стабілізатор), діоксид титану (барвник), барвник «Кармін».ХарактеристикаПредтреник - це комплексне рішення для підвищення витривалості та оптимізації якісних та кількісних показників під час занять спортом. У поєднанні із щоденними фізичними навантаженнями та збалансованим харчуванням компоненти Предтреник сприяють також процесу схуднення.Властивості компонентівКофеїн Речовина, що міститься в листі та насінні багатьох рослин. Порушує центральну нервову систему, підвищує розумову та фізичну працездатність, вкорочує час реакцій, тимчасово зменшує втому та сонливість. Синефрін Речовина рослинного походження з плодів рослини Помаранець роду Цитрус. Синефрін має деякі структурні подібності з ефедрином, але інший механізм дії і постає як безпечніше з'єднання щодо серцево-судинної системи. Він сприяє реалізації процесу термогенезу (утворення тепла), виробленню енергії за рахунок розщеплення жиру, прискорення метаболізму, зниження апетиту. Жири є найенергоємнішими джерелами енергії, при їх розщепленні виділяється велика кількість енергії, що забезпечує витривалість під час фізичного навантаження та процеси відновлення після тренування. Йохімбін Речовина, що видобувається з кори вічнозеленого африканського дерева Йохімбе сімейства Пальмових. Має виражені жироспалюючі властивості за рахунок блокади альфаадренорецепторів, які стимулюють розщеплення жиру. Бурштинова кислота Бурштинова кислота виробляється в мітохондріях, надає антиоксидантну дію та сприяє виробленню енергії в клітинах. Вживання бурштинової кислоти в процесі схуднення дає організму енергію, підвищує стійкість до стресів і витривалість. Вітамін В12 (ціанокобаламін) Благотворно впливає на жировий обмін у тканинах печінки, сприяє зниженню рівня «шкідливого» холестерину в крові, нормалізації стану нервової системи та обмінних процесів в організмі. Вітамін РР/B3 (нікотинамід) Виконує енергетичну функцію, беручи участь у синтезі енергії з глюкози та жиру. Сприяє розширенню невеликих кровоносних судин головного мозку, покращуючи мікроциркуляцію крові. Підтримує білковий обмін та всі енергетичні процеси у клітинах.РекомендуєтьсяЯк біологічно активну добавку до їжі – джерела синефрину, кофеїну, бурштинової кислоти, додаткового джерела вітамінів: РР, В12, що містить йохімбін. БАД не є лікарським засобом.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність, годування груддю, підвищена нервова збудливість, безсоння, підвищений артеріальний тиск, порушення ритму серцевої діяльності, ішемічна хвороба серця, виражений атеросклероз, тяжкі захворювання печінки та нирок, при лікуванні адреноміметиками, прийом у вечірній час. Перед застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Спосіб застосування та дозиДорослим по 1-2 таблетки у першій половині дня, під час їжі. Тривалість прийому 2-3 тижні. За потреби прийом можна повторити.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням проконсультуйтеся зі спеціалістом.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаМікрокристалічна целюлоза (носій), янтарна кислота, кофеїн, екстракт Йохімбе (Йохімбін), синефрин, нікотинамід (вітамін РР/В3), магнію стеарат (агент антистежуючий), ціанокобаламін (вітамін В12), оболонка таблетки: гідроксипро глазирователь), діоксид титану (барвник), барвник "Кармін".Опис лікарської формиТаблетки круглі, двоопуклої або плоскоциліндричної форми. Колір від світло-бузкового до бузкового. Нейтрального запаху та смаку.ХарактеристикаДо складу даної біологічно активної добавки до їжі входять компоненти, що посилюють витрати енергії, що прискорюють метаболізм, таким чином сприяючи схуднення; і в цілому надають сприятливий вплив на організм.Властивості компонентівСинефрін. Природний алкалоїд рослинного походження - компонент екстракту незрілих і висушених цілих апельсинів з виду помаранців, що забезпечує організму покращення обміну речовин, прискорення метаболізму, приплив сил, підвищення витривалості, зниження апетиту та розщеплення жирів. При вживанні синефрину наше тіло починає активніше виробляти тепло, збільшуючи витрату енергії, прискорюється обмін речовин, і організм не встигає відкладати жири, заповнюючи поживний дефіцит з наявних. Кров від синефрину насичується глюкозою, підвищується витривалість та активність, нейтралізується почуття голоду, а калорій спалюється більше, ніж зазвичай. Синефрін здатний боротися навіть з важким жиром. Кофеїн. Речовина, яка у своєму натуральному вигляді виробляється в листі та насінні багатьох рослин. Порушує центральну нервову систему, підвищує розумову та фізичну працездатність, рухову активність, вкорочує час реакцій, тимчасово зменшує втому та сонливість, полегшує сприйняття, підвищує теплопродукцію та сечовиділення, посилює секрецію шлунка. Кофеїн стимулює судинно-руховий центр і надає безпосередню релаксуючу дію на судинну стінку, призводячи до розширення судин серця, скелетних м'язів та нирок, при цьому тонус церебральних артерій підвищується. Кофеїн легко розподіляється у плазмі, міжклітинній рідині та всередині клітин, циркулює у складі позаклітинної жирової тканини. Бурштинова кислота. Продукт переробки натурального бурштину. Чинить антиоксидантну дію, дозволяючи організму боротися з різними захворюваннями та передчасним старінням. Бурштинова кислота знаходиться в будь-якому організмі, присутня в кожній клітині наших тканин, виробляється в мітохондріях і сприяє виробленню енергії в клітинах. Поліпшення метаболізму від прийому бурштинової кислоти у поєднанні із щоденними фізичними навантаженнями та збалансованим харчуванням дають ефект схуднення. Також прийом янтарної кислоти усуває набряки і перешкоджає їх утворенню, що відбивається як у вазі, і стані шкіри. Вживання бурштинової кислоти в період схуднення дає організму енергію, підвищує стійкість до стресів і витривалість. Вітамін В12 (ціанокобаламін). Благотворно впливає на жировий обмін у тканинах печінки, знижує рівень холестерину в крові, нормалізує стан нервової системи, обмінних процесів в організмі. Вітамін РР (нікотинова кислота). Від нього залежить тонус та бадьорість всього організму. Виконує енергетичну функцію, беручи участь у синтезі енергії з глюкози та жиру. Сприяє розширенню невеликих кровоносних судин головного мозку, покращуючи мікроциркуляцію крові, а також протидіє зайвому згортанню та загусненню крові в судинах. Підтримує білковий обмін та всі енергетичні процеси у клітинах. Сприяє створенню гормонального фону: вироблення естрогенів, прогестерону, тестостерону, інсуліну, кортизону та тироксину. Допомагає жирам перетворюватися на гормоноподібні речовини – ейкозаноїди. Бере участь у виділенні шлункового соку, покращуючи травлення їжі. Зменшує болі в суглобах, збільшує їх рухливість. Нікотинова кислота здатна певною мірою нейтралізувати отрути: токсини та інші шкідливі речовини.Благотворно впливає на стан шкіри, нігтів та волосся. Йохімбін. Речовина видобувається з кори вічнозеленого дерева африканського сімейства пальмових Йохімбе. Має виражені жироспалюючими властивостями. Збільшує активність симпатичної нервової системи, а також може призвести до збільшення кількості адреналіну та норадреналіну у кровотоку. Здатність препарату спалювати жир навіть у «проблемних» місцях, пояснюється його впливом на адренорецептори. Блокада альфа-адренорецепторів, що викликається речовиною, сприяє більш ефективному розщепленню жиру. Завдяки психостимулюючому ефекту, йохімбін дозволяє збільшувати тривалість та інтенсивність тренувань.РекомендуєтьсяЯк біологічно активну добавку до їжі - джерела синефрину, кофеїну, бурштинової кислоти, додаткового джерела вітамінів: РР, В12, що містить йохімбін.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність, годування груддю, підвищена нервова збудливість, безсоння, підвищений артеріальний тиск, порушення ритму серцевої діяльності, ішемічна хвороба серця, виражений атеросклероз, тяжкі захворювання печінки та нирок, при лікуванні адреноміметиками, прийом у вечірній час.Спосіб застосування та дозиДорослим по 1-2 таблетки у першій половині дня, під час їжі. Тривалість прийому 2-3 тижні. За потреби прийом можна повторити.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
468,00 грн
426,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Діюча речовина: триметазидину дигідрохлорид – 80,00 мг; Допоміжні речовини: цукрові сфери (цукроза, кукурудзяний крохмаль) (710-850 мкм), гіпромелоза; плівкова оболонка: етилцелюлоза, трибутилацетилцитрат, тальк; суміш для опудрювання гранул: тальк, магнію стеарат; Корпус капсули: діоксид титану (Е 171), желатин; кришка капсули: титану діоксид (Е 171), заліза оксид червоний (Е 172), желатин; Чорнило: Шелак, Титану діоксид, Симетикон, Пропіленглікол, Амонію гідроксид. По 10 капсул у блістер з фольги холодного формування (ПА/Ал/ПВХ) та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 3 або 6 блістерів з інструкцією з медичного застосування в картонну пачку. По 9 капсул в блістер з фольги холодного формування (ПА/Ал/ПВХ) та фольги алюмінієвої лакованої друкованої. По 3 блістери з інструкцією з медичного застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиТверді желатинові капсули № 2 з білим корпусом та оранжево-червоною кришкою. На кришці надруковано логотип компанії та напис "80" білого кольору. Вміст капсули: гранули сферичної форми білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтиангіяльний засіб.ФармакокінетикаАбсорбція Після прийому внутрішньо капсули Предуктал® ОД триметазидин має лінійний фармакокінетичний профіль і досягає максимальної концентрації в плазмі приблизно через 14 годин після прийому. В інтервалах між прийомами лікарського препарату (тобто протягом 24 годин) концентрація триметазидину в плазмі протягом 15 годин після прийому препарату зберігається на рівні не менше 75% від максимальної концентрації. Рівноважний стан досягається після прийому 3 дози (через 3 доби). Їда не впливає на біодоступність триметазидину при прийомі лікарського препарату Предуктал® ОД 80 мг. Розподіл Об'єм розподілу становить 4,8 л/кг, що свідчить про хороший розподіл триметазидину в тканинах (ступінь зв'язування з білками плазми досить низька, близько 16 % in vitro). Виведення Триметазидин виводиться переважно нирками, головним чином, у незміненому вигляді. Період напіввиведення у молодих здорових добровольців близько 7 год, у пацієнтів старше 65 років – близько 12 год. Нирковий кліренс триметазидину прямо корелює з кліренсом креатиніну (КК), печінковий кліренс знижується з віком пацієнта. Особливі групи Пацієнти похилого віку Спеціальне клінічне дослідження, проведене в популяції літніх пацієнтів із застосуванням дози триметазидину МВ 35 мг по 2 таблетки на добу (2 прийоми), показало підвищення рівня препарату в плазмі за даними популяційного фармакокінетичного аналізу. У пацієнтів похилого віку може спостерігатись підвищена експозиція триметазидину через вікове зниження функції нирок. Спеціальне фармакокінетичне дослідження за участю літніх пацієнтів (75-84 років) або дуже літніх (>85 років) пацієнтів показало, що помірне порушення функції нирок (КК 30-60 мл/хв) підвищувало експозицію триметазидину в 1,0 та 1,3 рази, відповідно, порівняно з молодшими пацієнтами (30-65 років) з помірним порушенням функції нирок. Пацієнти з порушенням функції нирок Експозиція триметазидину в середньому була збільшена у 1,7 разів у пацієнтів з помірним порушенням функції нирок (КК 30-60 мл/хв), та в середньому у 3,1 рази – у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (КК нижче 30 мл/хв. ) Порівняно зі здоровими добровольцями з нормальною функцією нирок. Жодних особливостей щодо безпеки у цієї популяції пацієнтів порівняно із загальною популяцією виявлено не було. Застосування у дітей та підлітків Фармакокінетика триметазидину у дітей та підлітків віком до 18 років не вивчалася.ФармакодинамікаМеханізм дії Триметазидин запобігає зниженню внутрішньоклітинної концентрації аденозинтрифосфату (АТФ) шляхом збереження енергетичного метаболізму клітин у стані гіпоксії. Таким чином, препарат забезпечує нормальне функціонування мембранних іонних каналів, трансмембранне перенесення іонів калію та натрію та збереження клітинного гомеостазу. Триметазидин інгібує окислення жирних кислот за рахунок селективного інгібування ферменту 3-кетоацил-КоА-тіолази (3-КАТ) мітохондріальної довголанцюгової ізоформи жирних кислот, що призводить до посилення окислення глюкози та прискорення гліколізу з окисленням глюкози. Переключення енергетичного метаболізму з окиснення жирних кислот на окиснення глюкози є основою фармакологічних властивостей триметазидину. Фармакодинамічні властивості: підтримує енергетичний метаболізм серця та нейросенсорних тканин під час ішемії; зменшує вираженість внутрішньоклітинного ацидозу та змін трансмембранного іонного потоку, що виникають при ішемії; знижує рівень міграції та інфільтрації полінуклеарних нейтрофілів у ішемізованих та реперфузованих тканинах серця; зменшує розмір ушкодження міокарда; не надає прямого на показники гемодинаміки. У пацієнтів із стенокардією триметазидин: збільшує коронарний резерв, тим самим уповільнюючи настання ішемії, спричиненої фізичним навантаженням, починаючи з 15-го дня терапії; обмежує коливання артеріального тиску, спричинені фізичним навантаженням, без значних змін частоти серцевих скорочень; значно знижує частоту нападів стенокардії та потребу в прийомі нітрогліцерину короткої дії; покращує скорочувальну функцію лівого шлуночка у пацієнтів із ішемічною дисфункцією. Результати проведених клінічних досліджень підтвердили ефективність та безпеку застосування триметазидину у пацієнтів зі стабільною стенокардією як у монотерапії, так і у складі комбінованої терапії при недостатньому ефекті інших антиангінальних препаратів. У дослідженні за участю 426 пацієнтів зі стабільною стенокардією додавання триметазидину (60 мг на добу) до терапії метопрололом 100 мг на добу (50 мг 2 рази на добу) протягом 12 тижнів статистично достовірно покращило результати навантажувальних тестів та клінічні симптоми порівняно з плаце. загальну тривалість навантажувальних тестів, загальний час виконання навантаження, час до розвитку депресії сегмента ST на 1 мм, час до розвитку нападу стенокардії, кількість нападів стенокардії на тиждень та споживання нітратів короткої дії на тиждень без гемодинамічних змін. У дослідженні за участю 223 пацієнтів зі стабільною стенокардією додавання триметазидину в дозі 35 мг (2 рази на добу) до терапії атенололом у дозі 50 мг (1 раз на добу) протягом 8 тижнів призводило до збільшення часу до розвитку ішемічної депресії сегмента ST на 1 мм під час проведення навантажувальних тестів у підгрупі пацієнтів проти плацебо. Істотна різниця була показана для часу розвитку нападів стенокардії. Не виявлено достовірних відмінностей між групами інших вторинних кінцевих точок (загальна тривалість навантажувальних тестів, загальний час навантаження і клінічні кінцеві точки). У дослідженні за участю 1962 пацієнтів зі стабільною стенокардією триметазидин (70 мг/добу та 140 мг/добу) порівняно з плацебо був доданий до терапії атенололом 50 мг/добу. У загальній популяції, включаючи пацієнтів як без симптомів, так і з симптомами стенокардії, триметазидин не продемонстрував переваг по ергометричних та клінічних кінцевих точках. Однак у ретроспективному аналізі у підгрупі пацієнтів із симптомами стенокардії триметазидин (140 мг) значно покращив загальний час навантажувального тесту та час до розвитку нападу стенокардії.Показання до застосуванняТривала терапія ішемічної хвороби серця: профілактика нападів стабільної стенокардії у складі моно-або комбінованої терапії.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до діючої речовини або будь-якої з допоміжних речовин, що входять до складу лікарського засобу. Хвороба Паркінсона, симптоми паркінсонізму, тремор, синдром "неспокійних ніг" та інші пов'язані з ними рухові порушення. Тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну нижче 30 мл/хв). Непереносимість фруктози/цукрози, наявність синдрому глюкозо-галактозної мальабсорбції, сахаразо-ізомальтазної недостатності та інших ферментопатій, пов'язаних з непереносимістю сахарози, що входить до складу лікарського препарату. Через відсутність достатньої кількості клінічних даних пацієнтам до 18 років призначення лікарського препарату не рекомендується. Вагітність та період грудного вигодовування. З обережністю: Пацієнти з печінковою недостатністю тяжкого ступеня тяжкості (від 10 до 15 балів за шкалою Чайлд-П'ю). Пацієнти з помірним порушенням ниркової функції (кліренс креатиніну 30-60 мл/хв). Пацієнти старші 75 років.Вагітність та лактаціяВагітність Дані щодо застосування триметазидину у вагітних відсутні. Дослідження на тваринах не виявили наявність прямого чи непрямого негативного впливу щодо репродуктивної функції. Застосування препарату Предуктал® ОД під час вагітності протипоказане. Період грудного вигодовування Дані щодо виділення триметазидину або його метаболітів у грудне молоко відсутні. Ризик для новонародженої дитини не може бути виключений. За потреби застосування лікарського препарату Предуктал® ОД у період лактації грудне вигодовування необхідно припинити. Фертильність Дослідження репродуктивної токсичності не виявили впливу препарату на самців та самок щурів.Побічна діяНебажані реакції, визначені як небажані явища, що мають принаймні можливе відношення до лікування триметазидином, наведені у вигляді наступної градації: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, MedDRA Класи та системи органів Небажані реакції Частота Порушення з боку нервової системи Запаморочення Часто Головний біль Часто Симптоми паркінсонізму (тремор, акінезія, підвищення тонусу), нестійкість ходи, синдром "неспокійних ніг", інші пов'язані з ними рухові порушення, які зазвичай оборотні після припинення терапії. Неуточненої частоти Порушення сну (безсоння, сонливість) Неуточненої частоти Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Вертіго Неуточненої частоти Порушення з боку серця Відчуття серцебиття Рідко Екстрасистолія Рідко Тахікардія Рідко Порушення з боку судин Артеріальна гіпотензія, ортостатична гіпотензія, яка може супроводжуватися загальним нездужанням, запамороченням або падінням, особливо при одночасному прийомі гіпотензивних препаратів Рідко "Припливи" крові до шкіри обличчя Рідко Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Біль в животі Часто Діарея Часто Диспепсія Часто Нудота Часто Блювота Часто Запор Неуточненої частоти Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Висипання на шкірі Часто Кожний зуд Часто Кропивниця Часто Гострий генералізований екзантематозний пустульоз (ОГЕП) Неуточненої частоти Ангіоневротичний набряк Неуточненої частоти Загальні розлади та порушення у місці введення Астенія Часто Порушення з боку крові та лімфатичної системи Агранулоцитоз Неуточненої частоти Тромбоцитопенія Неуточненої частоти Тромбоцитопенічна пурпура Неуточненої частоти Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Гепатит Неуточненої частоти Взаємодія з лікарськими засобамиНе було виявлено взаємодії з іншими лікарськими засобами.Спосіб застосування та дозиВсередину по 1 капсулі 1 раз на добу, вранці, під час сніданку. Капсули слід приймати повністю, не розжовуючи, запиваючи водою. Оцінка користі лікування може бути проведена після трьох місяців прийому препарату. Прийом лікарського препарату Предуктал® ОД слід припинити, якщо за цей час не настало поліпшення. Тривалість лікування визначається лікарем. Особливі групи Пацієнти з порушенням функції нирок У пацієнтів із помірним порушенням функції нирок (КК 30-60 мл/хв) рекомендується зниження дози, тобто. 1 таблетка, що містить 35 мг триметазидину на день. Пацієнти з порушеннями функції печінки Слід виявляти обережність при лікуванні пацієнтів із печінковою недостатністю тяжкого ступеня тяжкості через те, що наявні дані обмежені і не дозволяють повністю виключити відсутність впливу порушень функції печінки на метаболізм триметазидину. Пацієнти похилого віку У пацієнтів похилого віку може спостерігатись підвищена експозиція триметазидину через вікове зниження функції нирок. У пацієнтів із помірним порушенням функції нирок (КК 30-60 мл/хв) рекомендується зниження дози, тобто. 1 таблетка, що містить 35 мг триметазидину на день. Підбір дози у пацієнтів віком від 75 років повинен відбуватися з обережністю. Пацієнти до 18 років Безпека та ефективність застосування триметазидину у пацієнтів віком до 18 років не встановлені. Дані відсутні.ПередозуванняЄ лише дуже обмежена інформація про передозування триметазидину. У разі передозування слід проводити симптоматичну терапію.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЛікарський препарат Предуктал® ОД не призначений для усунення нападів стенокардії та не показаний для початкового курсу терапії нестабільної стенокардії або інфаркту міокарда на догоспітальному етапі або в перші дні госпіталізації. У разі розвитку нападу стенокардії слід знову оцінити ступінь ураження коронарних артерій та, за необхідності, адаптувати лікування (лікарську терапію або можливе проведення процедури реваскуляризації). Триметазидин може викликати або погіршувати симптоми паркінсонізму (тремор, акінезію, підвищення тонусу), тому слід проводити регулярне спостереження пацієнтів, особливо похилого віку. У сумнівних випадках пацієнти повинні бути спрямовані на невролог для відповідного обстеження. При появі рухових порушень, таких як симптоми паркінсонізму, синдром "неспокійних ніг", тремор, нестійкість ходи, триметазидин слід остаточно скасувати. Такі випадки рідкісні та симптоми зазвичай відбуваються після припинення терапії: у більшості пацієнтів – протягом 4 місяців після відміни триметазидину. Якщо симптоми паркінсонізму зберігаються понад 4 місяці після відміни препарату, слід проконсультуватися у невролога. Можуть спостерігатися випадки падіння, пов'язані з нестійкістю ходи або артеріальною гіпотензією, особливо у пацієнтів, які приймають гіпотензивні препарати. Слід обережно призначати триметазидин пацієнтам, у яких можливе підвищення його експозиції: У разі порушення функції нирок помірного ступеня тяжкості. У пацієнтів похилого віку старше 75 років. До складу препарату входить сахароза, тому препарат не рекомендується пацієнтам з непереносимістю фруктози, синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції та недостатністю сахарази-ізомальтази. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У ході клінічних досліджень не було виявлено впливу триметазидину на показники гемодинаміки, однак у період постреєстраційного застосування спостерігалися випадки запаморочення та сонливості, що може вплинути на здатність до керування автотранспортом та виконання робіт, що потребують підвищеної швидкості фізичної та психічної реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
702,00 грн
655,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Діюча речовина: триметазидину дигідрохлорид – 80,00 мг; Допоміжні речовини: цукрові сфери (цукроза, кукурудзяний крохмаль) (710-850 мкм), гіпромелоза; плівкова оболонка: етилцелюлоза, трибутилацетилцитрат, тальк; суміш для опудрювання гранул: тальк, магнію стеарат; Корпус капсули: діоксид титану (Е 171), желатин; кришка капсули: титану діоксид (Е 171), заліза оксид червоний (Е 172), желатин; Чорнило: Шелак, Титану діоксид, Симетикон, Пропіленглікол, Амонію гідроксид. По 10 капсул у блістер з фольги холодного формування (ПА/Ал/ПВХ) та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 3 або 6 блістерів з інструкцією з медичного застосування в картонну пачку. По 9 капсул в блістер з фольги холодного формування (ПА/Ал/ПВХ) та фольги алюмінієвої лакованої друкованої. По 3 блістери з інструкцією з медичного застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиТверді желатинові капсули № 2 з білим корпусом та оранжево-червоною кришкою. На кришці надруковано логотип компанії та напис "80" білого кольору. Вміст капсули: гранули сферичної форми білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтиангіяльний засіб.ФармакокінетикаАбсорбція Після прийому внутрішньо капсули Предуктал® ОД триметазидин має лінійний фармакокінетичний профіль і досягає максимальної концентрації в плазмі приблизно через 14 годин після прийому. В інтервалах між прийомами лікарського препарату (тобто протягом 24 годин) концентрація триметазидину в плазмі протягом 15 годин після прийому препарату зберігається на рівні не менше 75% від максимальної концентрації. Рівноважний стан досягається після прийому 3 дози (через 3 доби). Їда не впливає на біодоступність триметазидину при прийомі лікарського препарату Предуктал® ОД 80 мг. Розподіл Об'єм розподілу становить 4,8 л/кг, що свідчить про хороший розподіл триметазидину в тканинах (ступінь зв'язування з білками плазми досить низька, близько 16 % in vitro). Виведення Триметазидин виводиться переважно нирками, головним чином, у незміненому вигляді. Період напіввиведення у молодих здорових добровольців близько 7 год, у пацієнтів старше 65 років – близько 12 год. Нирковий кліренс триметазидину прямо корелює з кліренсом креатиніну (КК), печінковий кліренс знижується з віком пацієнта. Особливі групи Пацієнти похилого віку Спеціальне клінічне дослідження, проведене в популяції літніх пацієнтів із застосуванням дози триметазидину МВ 35 мг по 2 таблетки на добу (2 прийоми), показало підвищення рівня препарату в плазмі за даними популяційного фармакокінетичного аналізу. У пацієнтів похилого віку може спостерігатись підвищена експозиція триметазидину через вікове зниження функції нирок. Спеціальне фармакокінетичне дослідження за участю літніх пацієнтів (75-84 років) або дуже літніх (>85 років) пацієнтів показало, що помірне порушення функції нирок (КК 30-60 мл/хв) підвищувало експозицію триметазидину в 1,0 та 1,3 рази, відповідно, порівняно з молодшими пацієнтами (30-65 років) з помірним порушенням функції нирок. Пацієнти з порушенням функції нирок Експозиція триметазидину в середньому була збільшена у 1,7 разів у пацієнтів з помірним порушенням функції нирок (КК 30-60 мл/хв), та в середньому у 3,1 рази – у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (КК нижче 30 мл/хв. ) Порівняно зі здоровими добровольцями з нормальною функцією нирок. Жодних особливостей щодо безпеки у цієї популяції пацієнтів порівняно із загальною популяцією виявлено не було. Застосування у дітей та підлітків Фармакокінетика триметазидину у дітей та підлітків віком до 18 років не вивчалася.ФармакодинамікаМеханізм дії Триметазидин запобігає зниженню внутрішньоклітинної концентрації аденозинтрифосфату (АТФ) шляхом збереження енергетичного метаболізму клітин у стані гіпоксії. Таким чином, препарат забезпечує нормальне функціонування мембранних іонних каналів, трансмембранне перенесення іонів калію та натрію та збереження клітинного гомеостазу. Триметазидин інгібує окислення жирних кислот за рахунок селективного інгібування ферменту 3-кетоацил-КоА-тіолази (3-КАТ) мітохондріальної довголанцюгової ізоформи жирних кислот, що призводить до посилення окислення глюкози та прискорення гліколізу з окисленням глюкози. Переключення енергетичного метаболізму з окиснення жирних кислот на окиснення глюкози є основою фармакологічних властивостей триметазидину. Фармакодинамічні властивості: підтримує енергетичний метаболізм серця та нейросенсорних тканин під час ішемії; зменшує вираженість внутрішньоклітинного ацидозу та змін трансмембранного іонного потоку, що виникають при ішемії; знижує рівень міграції та інфільтрації полінуклеарних нейтрофілів у ішемізованих та реперфузованих тканинах серця; зменшує розмір ушкодження міокарда; не надає прямого на показники гемодинаміки. У пацієнтів із стенокардією триметазидин: збільшує коронарний резерв, тим самим уповільнюючи настання ішемії, спричиненої фізичним навантаженням, починаючи з 15-го дня терапії; обмежує коливання артеріального тиску, спричинені фізичним навантаженням, без значних змін частоти серцевих скорочень; значно знижує частоту нападів стенокардії та потребу в прийомі нітрогліцерину короткої дії; покращує скорочувальну функцію лівого шлуночка у пацієнтів із ішемічною дисфункцією. Результати проведених клінічних досліджень підтвердили ефективність та безпеку застосування триметазидину у пацієнтів зі стабільною стенокардією як у монотерапії, так і у складі комбінованої терапії при недостатньому ефекті інших антиангінальних препаратів. У дослідженні за участю 426 пацієнтів зі стабільною стенокардією додавання триметазидину (60 мг на добу) до терапії метопрололом 100 мг на добу (50 мг 2 рази на добу) протягом 12 тижнів статистично достовірно покращило результати навантажувальних тестів та клінічні симптоми порівняно з плаце. загальну тривалість навантажувальних тестів, загальний час виконання навантаження, час до розвитку депресії сегмента ST на 1 мм, час до розвитку нападу стенокардії, кількість нападів стенокардії на тиждень та споживання нітратів короткої дії на тиждень без гемодинамічних змін. У дослідженні за участю 223 пацієнтів зі стабільною стенокардією додавання триметазидину в дозі 35 мг (2 рази на добу) до терапії атенололом у дозі 50 мг (1 раз на добу) протягом 8 тижнів призводило до збільшення часу до розвитку ішемічної депресії сегмента ST на 1 мм під час проведення навантажувальних тестів у підгрупі пацієнтів проти плацебо. Істотна різниця була показана для часу розвитку нападів стенокардії. Не виявлено достовірних відмінностей між групами інших вторинних кінцевих точок (загальна тривалість навантажувальних тестів, загальний час навантаження і клінічні кінцеві точки). У дослідженні за участю 1962 пацієнтів зі стабільною стенокардією триметазидин (70 мг/добу та 140 мг/добу) порівняно з плацебо був доданий до терапії атенололом 50 мг/добу. У загальній популяції, включаючи пацієнтів як без симптомів, так і з симптомами стенокардії, триметазидин не продемонстрував переваг по ергометричних та клінічних кінцевих точках. Однак у ретроспективному аналізі у підгрупі пацієнтів із симптомами стенокардії триметазидин (140 мг) значно покращив загальний час навантажувального тесту та час до розвитку нападу стенокардії.Показання до застосуванняТривала терапія ішемічної хвороби серця: профілактика нападів стабільної стенокардії у складі моно-або комбінованої терапії.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до діючої речовини або будь-якої з допоміжних речовин, що входять до складу лікарського засобу. Хвороба Паркінсона, симптоми паркінсонізму, тремор, синдром "неспокійних ніг" та інші пов'язані з ними рухові порушення. Тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну нижче 30 мл/хв). Непереносимість фруктози/цукрози, наявність синдрому глюкозо-галактозної мальабсорбції, сахаразо-ізомальтазної недостатності та інших ферментопатій, пов'язаних з непереносимістю сахарози, що входить до складу лікарського препарату. Через відсутність достатньої кількості клінічних даних пацієнтам до 18 років призначення лікарського препарату не рекомендується. Вагітність та період грудного вигодовування. З обережністю: Пацієнти з печінковою недостатністю тяжкого ступеня тяжкості (від 10 до 15 балів за шкалою Чайлд-П'ю). Пацієнти з помірним порушенням ниркової функції (кліренс креатиніну 30-60 мл/хв). Пацієнти старші 75 років.Вагітність та лактаціяВагітність Дані щодо застосування триметазидину у вагітних відсутні. Дослідження на тваринах не виявили наявність прямого чи непрямого негативного впливу щодо репродуктивної функції. Застосування препарату Предуктал® ОД під час вагітності протипоказане. Період грудного вигодовування Дані щодо виділення триметазидину або його метаболітів у грудне молоко відсутні. Ризик для новонародженої дитини не може бути виключений. За потреби застосування лікарського препарату Предуктал® ОД у період лактації грудне вигодовування необхідно припинити. Фертильність Дослідження репродуктивної токсичності не виявили впливу препарату на самців та самок щурів.Побічна діяНебажані реакції, визначені як небажані явища, що мають принаймні можливе відношення до лікування триметазидином, наведені у вигляді наступної градації: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, MedDRA Класи та системи органів Небажані реакції Частота Порушення з боку нервової системи Запаморочення Часто Головний біль Часто Симптоми паркінсонізму (тремор, акінезія, підвищення тонусу), нестійкість ходи, синдром "неспокійних ніг", інші пов'язані з ними рухові порушення, які зазвичай оборотні після припинення терапії. Неуточненої частоти Порушення сну (безсоння, сонливість) Неуточненої частоти Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Вертіго Неуточненої частоти Порушення з боку серця Відчуття серцебиття Рідко Екстрасистолія Рідко Тахікардія Рідко Порушення з боку судин Артеріальна гіпотензія, ортостатична гіпотензія, яка може супроводжуватися загальним нездужанням, запамороченням або падінням, особливо при одночасному прийомі гіпотензивних препаратів Рідко "Припливи" крові до шкіри обличчя Рідко Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Біль в животі Часто Діарея Часто Диспепсія Часто Нудота Часто Блювота Часто Запор Неуточненої частоти Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Висипання на шкірі Часто Кожний зуд Часто Кропивниця Часто Гострий генералізований екзантематозний пустульоз (ОГЕП) Неуточненої частоти Ангіоневротичний набряк Неуточненої частоти Загальні розлади та порушення у місці введення Астенія Часто Порушення з боку крові та лімфатичної системи Агранулоцитоз Неуточненої частоти Тромбоцитопенія Неуточненої частоти Тромбоцитопенічна пурпура Неуточненої частоти Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Гепатит Неуточненої частоти Взаємодія з лікарськими засобамиНе було виявлено взаємодії з іншими лікарськими засобами.Спосіб застосування та дозиВсередину по 1 капсулі 1 раз на добу, вранці, під час сніданку. Капсули слід приймати повністю, не розжовуючи, запиваючи водою. Оцінка користі лікування може бути проведена після трьох місяців прийому препарату. Прийом лікарського препарату Предуктал® ОД слід припинити, якщо за цей час не настало поліпшення. Тривалість лікування визначається лікарем. Особливі групи Пацієнти з порушенням функції нирок У пацієнтів із помірним порушенням функції нирок (КК 30-60 мл/хв) рекомендується зниження дози, тобто. 1 таблетка, що містить 35 мг триметазидину на день. Пацієнти з порушеннями функції печінки Слід виявляти обережність при лікуванні пацієнтів із печінковою недостатністю тяжкого ступеня тяжкості через те, що наявні дані обмежені і не дозволяють повністю виключити відсутність впливу порушень функції печінки на метаболізм триметазидину. Пацієнти похилого віку У пацієнтів похилого віку може спостерігатись підвищена експозиція триметазидину через вікове зниження функції нирок. У пацієнтів із помірним порушенням функції нирок (КК 30-60 мл/хв) рекомендується зниження дози, тобто. 1 таблетка, що містить 35 мг триметазидину на день. Підбір дози у пацієнтів віком від 75 років повинен відбуватися з обережністю. Пацієнти до 18 років Безпека та ефективність застосування триметазидину у пацієнтів віком до 18 років не встановлені. Дані відсутні.ПередозуванняЄ лише дуже обмежена інформація про передозування триметазидину. У разі передозування слід проводити симптоматичну терапію.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЛікарський препарат Предуктал® ОД не призначений для усунення нападів стенокардії та не показаний для початкового курсу терапії нестабільної стенокардії або інфаркту міокарда на догоспітальному етапі або в перші дні госпіталізації. У разі розвитку нападу стенокардії слід знову оцінити ступінь ураження коронарних артерій та, за необхідності, адаптувати лікування (лікарську терапію або можливе проведення процедури реваскуляризації). Триметазидин може викликати або погіршувати симптоми паркінсонізму (тремор, акінезію, підвищення тонусу), тому слід проводити регулярне спостереження пацієнтів, особливо похилого віку. У сумнівних випадках пацієнти повинні бути спрямовані на невролог для відповідного обстеження. При появі рухових порушень, таких як симптоми паркінсонізму, синдром "неспокійних ніг", тремор, нестійкість ходи, триметазидин слід остаточно скасувати. Такі випадки рідкісні та симптоми зазвичай відбуваються після припинення терапії: у більшості пацієнтів – протягом 4 місяців після відміни триметазидину. Якщо симптоми паркінсонізму зберігаються понад 4 місяці після відміни препарату, слід проконсультуватися у невролога. Можуть спостерігатися випадки падіння, пов'язані з нестійкістю ходи або артеріальною гіпотензією, особливо у пацієнтів, які приймають гіпотензивні препарати. Слід обережно призначати триметазидин пацієнтам, у яких можливе підвищення його експозиції: У разі порушення функції нирок помірного ступеня тяжкості. У пацієнтів похилого віку старше 75 років. До складу препарату входить сахароза, тому препарат не рекомендується пацієнтам з непереносимістю фруктози, синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції та недостатністю сахарази-ізомальтази. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У ході клінічних досліджень не було виявлено впливу триметазидину на показники гемодинаміки, однак у період постреєстраційного застосування спостерігалися випадки запаморочення та сонливості, що може вплинути на здатність до керування автотранспортом та виконання робіт, що потребують підвищеної швидкості фізичної та психічної реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Активні речовини: магнію лактату 112,5 мг; стандартизованого екстракту кореня імбиру (5% гінгеролів) 67 мг; піридоксину гідрохлориду (вітамін В6) 1,4 мг; Допоміжні речовини: лактоза (носій) 250,79 мг; тальк (агент антистеження) 13,5 мг; стеарат кальцію (агент антистежуючий) 4,5 мг; Капсула: желатин (носій) 97,85 мг; титану діоксид (барвник) 2 мг; гліцерин (агент вологоутримуючий) 0,15 мг.Опис лікарської формиКапсули білого кольору №10.ХарактеристикаНудота та блювання супроводжує близько 80% жінок на початку вагітності. Як правило, дані симптоми проходять до 12-14 тижнів вагітності. Причини симптомів раннього токсикозу пов'язані з гормональними змінами під час вагітності, підвищенням рівня гормонів у плазмі, зокрема естрогенів. Під впливом естрогенів відбувається вироблення серотоніну. Розвиток нудоти та блювоти може бути обумовлено стимуляцією рецепторів серотоніну, розташованих у ділянці блювотного центру. Імбир пригнічує вироблення серотоніну, усуваючи симптоми нудоти. Також відчуття тяжкості в шлунку, нудота та блювання часто пов'язані з порушенням моторики шлунка. Дія гінгеролів спрямовано поліпшення функції шлунка, поліпшення моторики, зменшення здуття живота.Властивості компонентівГінероли – високоактивні сполуки у складі імбиру мають антиеметичну (протиблювотну), гастропротективну, гепатопротективну, антидіабетичну, протизапальну, м'яку жовчогінну, антибактеріальну властивості. При дисменореї дія гінгеролів обумовлена пригніченням циклооксигенази та лейкотрієнів і, як наслідок, придушенням синтезу простагландинів – медіаторів запалення та основної причини хворобливих відчуттів. Екстракт імбиру достовірно покращує рівень глюкози та чутливість до інсуліну. Антидіабетична активність гінгеролів: стимуляція метаболізму глюкози, прискорення метаболізму ліпідів, пригнічення синтезу холестеролу. Вітамін В6 застосовується для зменшення симптомів нудоти та блювання при токсикозі вагітних. Вітамін В6 сприяє покращенню засвоєння Магнію та його метаболізму в клітині, бере участь у багатьох процесах в організмі та необхідний для нормального функціонування нервової та серцево-судинної систем, головного мозку. Блювота може призводити до порушення магнієвого балансу в організмі, збільшення втрат магнію. Магній є життєво важливим мікроелементом, бере участь у багатьох біологічних процесах організму, необхідний для забезпечення енергетичних процесів, передачі нервового імпульсу. Магній та Вітамін В6 дозволяють компенсувати їх недолік та дисбаланс у результаті блювання.РекомендуєтьсяЯк біологічно активна добавка - додаткового джерела вітаміну B6, містить магній і гінероли.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів. Перед застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Побічна діяРідко (0,2-5% випадків) виражена нудота і часте блювання можуть призводити до дегідратації, порушення електролітного балансу, що вимагають стаціонарного спостереження та корекції. У разі одночасного прийому з іншими препаратами, що містять магній та вітамін В6, корекція дозування не потрібна.Спосіб застосування та дозиДорослим: При нудоті та блювоті 1-2 капсули на день під час їжі. Тривалість прийому 1-2 тижні.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням проконсультуйтеся зі спеціалістом.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Активні компоненти: Бетакаротин (як суміш натуральних каротиноїдів) – 4,2 мг; Вітамін D3 (як Колекальциферол 100 ME) – 2,5 мкг; Вітамін Е (як D-альфа-тоферолу сукцинат 21 мг) – 20 мг; Вітамін В1 (як Тіаміну мононітрат 3,6 мг) - 3 мг; Вітамін В2 (як Рибофлавін) – 2 мг; Вітамін В6 (як Піридоксину гідрохлорид) – 10 мг; Вітамін В12 (як Ціанокобаламін) – 6 мкг; Вітамін К1 (як Фітоменадіон) – 200 мкг; Фолієва кислота - 400 мкг; Ніацин (Нікотінамід/Вітамін В3) – 20 мг; Вітамін С (як Аскорбінова кислота 73 мг) – 70 мг; Залізо (як Заліза фумарат 63,3 мг) – 20 мг; Цинк (як Цинку сульфат Н20 41 мг) – 15 мг; Магній (як Магнію оксид 248 мг) – 150 мг; Йод (як Калію йодид 183 мкг) – 140 мкг; Мідь (як міді сульфат Н20 2,8 мг) - 1 мг; Склад оболонки капсул: желатин (81,0166 мг), вода очищена (13,72 мг), титану діоксид (0,49 мг), червоний оксид заліза (1,7346 мг), чорний оксид заліза (1,0388 мг). 2 блістери по 15 капсул у картонній коробці з вкладеною інструкцією.Опис лікарської формиКоричневі тверді желатинові капсули розміру "0", з логотипами білого кольору "Vitabiotics" зі знаком "Ω" на кришці капсули та "Pregnacare"® на корпусі капсули. Вміст капсул – суміш дрібно-гранульованого порошку жовто-коричневого кольору та гранул різного розміру від білого до світло-коричневого кольору, зі специфічним запахом. Допускається гранул інших відтінків.Фармакотерапевтична групаПолівітамінний засіб+мінерали.ФармакодинамікаФармакологічна дія препарату визначається властивостями компонентів, що входять до його складу. Засіб, що впливає на метаболічні процеси.Показання до застосуванняПопередження та корекція станів вітамінно-мінеральної недостатності у жінок, які планують вагітність, у період вагітності та грудного вигодовування.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату.Побічна діяМожливі алергічні реакції до компонентів препарату.Взаємодія з лікарськими засобамиНе рекомендується приймати одночасно інші полівітамінні комплекси, щоб уникнути передозування.Спосіб застосування та дозиПо одній капсулі на день під час або відразу після їди, запиваючи водою. Чи не розжовувати.ПередозуванняВипадки передозування не відомі.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе перевищувати рекомендоване дозування. Можливе фарбування сечі в інтенсивний жовтий колір, що є абсолютно нешкідливим і обумовлено наявністю рибофлавіну у складі препарату. Можливе фарбування випорожнення в темний колір, що обумовлено наявністю у складі препарату заліза. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Застосування препарату не впливає на здатність до керування транспортним засобом та виконання робіт, що потребують підвищеної швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаСклад капсули: омега-3 риб'ячий жир, желатин, Е422, лимонна олія. Склад таблетки: оксид магнію, аскорбінова кислота, альфа-токоферол, фумарат заліза, сульфат цинку моногідрат, ніацин, пантотенат кальцію, бета-каротин, ціанкобаламін, піридоксину гідрохлорид, тіаміну мононітрат, рибофлавін, сульфат меді, , селенат натрію, біотин, фосфат кальцію двоосновний, МКЦ Е460, Е551, Е470, Е570ХарактеристикаЩе більше турботи про матір та дитину Прегнакеа Плюс включає 2 продукти: таблетки (вітамінно-мінеральний комплекс) та капсули (омега-3 риб'ячий жир високої якості). Прегнакеа Плюс допомагає підтримати організм жінки під час вагітності та годування груддю. Ви можете почати приймати Прегнакеа Плюс у будь-який момент вагітності. Кожна таблетка містить 13 вітамінів та 6 мінералів, необхідних для підтримки здоров'я матері та дитини як під час вагітності, так і в період годування груддю. Включає фолієву кислоту, яка бере активну участь у формуванні плаценти, а також сприяє правильному розвитку нервової системи дитини. Спільно з вітаміном В12 вона забезпечує повноцінне розподіл клітин, що особливо важливо у період формування та зростання ембріона. Прегнакеа Плюс омега-3 капсули Кожна капсула містить 300 мг докозагексаєнової кислоти (ДГК), що відповідає рівню її споживання, що рекомендується експертами Міжнародної організації з вивчення жирних кислот та ліпідів. 300 мг щоденного застосування ДГК під час вагітності сприяє нормальному розвитку зорової системи та мозку дитини. У капсулах Прегнакеа Плюс міститься високоочищений риб'ячий жир, виготовлений у Норвегії. Прегнакеа Плюс таблетки - м'яка турбота про матір та дитину Всі інгредієнти включені до складу таблетки у дозах, безпечних для вагітних та дитини. Спільно з Прегнакеа Плюс можна використовувати препарати та БАД, що містять кальцій, такі як Остеокеа. Таблетки, що повільно розпадаються, безпечні для зубів. Високоочищений риб'ячий жир, виготовлений у Норвегії. Забезпечує організм ДГК у кількості, рекомендованій експертами (300 мг).РекомендуєтьсяРекомендується як біологічно активна добавка до їжі для вагітних і годуючих жінок - додаткового джерела ПНЖК омега-3 (докозагексаєнової кислоти), вітамінів (С, Д, Е, В1, В2, В6, В12, РР, К, фолієвої кислоти, пантотенової кислоти , бета-каротину) та мінеральних речовин (магній, цинк, залізо, йод, мідь, селен), що містить ейкозапентаєнову кислоту.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів.Спосіб застосування та дозиВагітним і жінкам, що годують, приймати по 1 таблетці (зелений блістер) і 1 капсулі (рожевий блістер) на день під час або відразу після основного прийому їжі, не розжовуючи, запиваючи склянкою води або будь-якого іншого холодного напою. Тривалість прийому – 1 місяць. За потреби прийом можна повторити.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем. Особам із захворюваннями щитовидної залози рекомендується проконсультуватися з лікарем-ендокринологом.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Фасування: N30 Форма випуску: капс. м'які желатинові Упакування: упак. Виробник: Аквіон Завод-виробник: Новентіс Лтд (Чеська Республіка).