Все товары
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Активна речовина: піроксикам 10 мг або 20 мг; Допоміжні речовини (капсула 10 мг/20 мг): мікрокристалічна целюлоза (0,0100 г/0,0200 г), крохмаль пшеничний, (0,0140 г/0,0290 г) гліцин (0,0075 г/0,0150 г ), кремнію, діоксид колоїдний (0,0010 г/0,0015 г), тальк (0,0015 г/0,0025 г), магнію стеарат (0,0010 г/0,0020 г); Склад оболонки капсули: желатин, титану діоксид, індиго кармін Fd&C Blue 2 (капсули 10 мг), оксид заліза жовтий (капсули 20 мг), sunset жовтий (капсули 20мг). 10 капсул у блістер із ПВХ/алюмінієвої фольги. 2 блістери разом з інструкцією застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиТверді желатинові капсули № 3 з білим корпусом та синьою кришечкою (дозування 10 мг) або кремовим корпусом та помаранчевою кришкою (дозування 20 мг). Вміст капсули - порошок від білого до кремувато-білого кольору, можливе утворення циліндричної форми, що легко розпадається при дотику.Фармакотерапевтична групаНестероїдний протизапальний препарат.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо препарат добре всмоктується зі шлунково-кишкового тракту, концентрація в плазмі пропорційна дозі, максимальна концентрація в плазмі досягається через 3-5 годин після прийому внутрішньо. Після одноразового прийому 20 мг препарату Смах – 1.5-2 мкг/мл, після регулярного прийому 20 мг на добу – 3-8 мкг/мл. Їжа уповільнює швидкість всмоктування, але впливає обсяг абсорбції. Біодоступність – майже 100%. Час досягнення рівноважної концентрації – 7-12 днів. Проникає у синовіальну рідину (40-50%), виділяється з грудним молоком – 1-3%. Легко зв'язується із білками плазми крові (майже 98%). Період напіввиведення становить 24-50 годин, при захворюваннях печінки може подовжуватися. Препарат метаболізується в печінці за допомогою гідроксилювання піридинового кільця бічного ланцюга, з подальшою кон'югацією з глюкуроновою кислотою та утворенням неактивних метаболітів. Виводиться у вигляді кон'югатів нирками та меншою мірою – через кишечник. У незміненому вигляді виводиться близько 5%.ФармакодинамікаНестероїдний протизапальний препарат (НПЗП), має протизапальну, аналгетичну та жарознижувальну дію. Неселективно пригнічує активність циклооксигенази 1 і циклооксигенази 2 (ЦОГ1 і ЦОГ2), пригнічує синтез простагландинів у вогнищі запалення та в центральній нервовій системі, пригнічує ексудативну та проліферативну фазу запалення. Гальмує агрегацію нейтрофілів та утворення в них супероксидних аніонів, міграцію поліморфноядерних клітин та моноцитів у вогнище запалення. Знижує вивільнення лізосомальних ферментів із стимульованих лейкоцитів. Зменшує пірогенний вплив простагландинів на центр терморегуляції. Знижує вираженість больового синдрому середньої інтенсивності, збільшуючи поріг чутливості до біологічних амінів. Аналгетичний ефект проявляється через 30 хв після перорального прийому.Після одноразового прийому дія зберігається протягом 24 год. При суглобовому синдромі послаблює або купує запалення та біль у спокої та при русі, зменшує ранкову скутість та припухлість суглобів, сприяє збільшенню обсягу рухів. При первинній дисменореї (як інгібітор синтезу простагландинів в ендометрії) послаблює скорочення матки, запобігаючи її ішемії і купуючи больовий синдром.Показання до застосуванняЗахворювання опорно-рухового апарату: ревматоїдний артрит, остеоартроз, спондиліти, ішіас, подагра, тендовагініти, бурсити, хвороба Бехтерєва (спондилоартрит анкілозуючий), болі в хребті, невралгія, міалгія, постра; первинна дисменорея. Препарат призначений для симптоматичної терапії, зменшує біль та запалення на момент використання, на прогресування захворювання не впливає.Протипоказання до застосуванняУ період після проведення аортокоронарного шунтування; III триместр вагітності, період грудного вигодовування; некомпенсована серцева недостатність; гіперчутливість до активної речовини або допоміжних компонентів; анамнестичні дані про напад бронхообструкції, риніту, кропив'янки після прийому ацетилсаліцилової кислоти або іншого НПЗП (повний або неповний синдром непереносимості ацетилсаліцилової кислоти – риносинусит, кропив'янка, поліпи слизової оболонки носа, бронхіальна астма); ерозивно-виразкові зміни слизової оболонки шлунка або 12-палої кишки, активна шлунково-кишкова кровотеча; запальні захворювання кишок; цереброваскулярна кровотеча або інші кровотечі; виражена печінкова недостатність або активне захворювання печінки; виражена ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв), прогресуючі захворювання нирок; дитячий вік до 18 років. З обережністю: Ішемічна хвороба серця, цереброваскулярні захворювання, застійна серцева недостатність, дисліпідемія/гіперліпідемія, цукровий діабет, захворювання периферичних артерій, куріння, кліренс креатиніну менше 60 мл/хв. Анамнестичні дані про розвиток виразкового ураження ШКТ, наявність інфекції Helicobacter pylori, літній вік, тривале використання нестероїдних протизапальних засобів, часте вживання алкоголю, тяжкі соматичні захворювання, супутня терапія наступними препаратами: антикоагулянти (наприклад, варфарин); антиагреганти (наприклад, ацетилсаліцилова кислота, клопідогрель); пероральні глюкокортикостероїди (наприклад, преднізолон); селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (наприклад, циталопрам, флуоксетин, пароксетин, сертралін).Побічна діяНайчастіше виявляються з боку органів травлення: болі в епігастральній ділянці, відрижка, нудота, зниження апетиту, блювання, запори або діарея, метеоризм, ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту, кровотечі органів шлунково-кишкового тракту, які у виняткових випадках можуть бути анемію та перфорація органів шлунково-кишкового тракту; сухість у роті, стоматит, порушення функції печінки, підвищення активності "печінкових" трансаміназ, підвищення концентрації азоту у плазмі. Сечовидільна система: порушення функції нирок, інтерстиціальний нефрит, папілярний некроз, нефротичний синдром, еритроцитурія, протеїнурія, гіперкаліємія, гломерулонефрит, нефроз, підвищення концентрації сечовини та креатиніну у плазмі. Центральна нервова система: запаморочення, біль голови, шум у вухах, сонливість, рідше - депресія, безсоння, дратівливість, галюцинації, парестезії, загальмованість, зміна настрою. Системи кровотворення та гемостазу: анемія, у тому числі апластична та гемолітична, лейкопенія, еозинофілія, зниження рівня гематокриту; рідко – тромбоцитопенія, крововиливи, тромбоцитопенічна пурпура (хвороба Шенлейн-Геноха). Серцево-судинна система: підвищення або зниження артеріального тиску, ознаки серцевої недостатності, рідко – серцебиття, задишка. Алергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж, дерматит зі слущуванням, багатоформна еритема, синдром Лайєлла, бронхоспазм, злоякісна ексудативна еритема (синдром Стівенса-Джонсона), анафілактичний шок, фотосенсибілізація, васкужен, мороз. Інші: порушення зору, гіпер- та гіпоглікемія, набряки гомілок та стоп, підвищене потовиділення, підвищення або зниження маси тіла. Частота наведених вище порушень зростає із підвищенням добової дози препарату.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні Піроксикаму та: глюкокортикостероїдів та/або нестероїдних протизапальних засобів - підвищується ризик виникнення побічних ефектів з боку шлунково-кишкового тракту, у тому числі кровотеч; фенобарбіталу - знижується рівень концентрації піроксикаму у сироватці крові; циметидину, пробенециду та сульфінпіразону – може підвищитися рівень концентрації піроксикаму у сироватці крові, що веде до посилення побічної дії піроксикаму; фенітоїну та/або літію, а також калійзберігаючих діуретиків та донаторів К+ - може підвищитися рівень концентрації у плазмі фенітоїну, літію та калію; діуретиків та гіпотензивних засобів – послаблюється дія останніх; антикоагулянтів – необхідно проводити контроль згортання крові; ацетилсаліцилової кислоти – знижується рівень концентрації піроксикаму у сироватці крові, підвищується ризик розвитку ерозивно-виразкових уражень ШКТ; селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (циталопрам, флуоксетин, пароксетин, сертралін) підвищує ризик розвитку ерозивно-виразкових уражень ШКТ; метотрексату - може призвести до підвищення концентрації метотрексату та посилення його токсичної дії.Спосіб застосування та дозиТривалість лікування та застосовувану дозу призначає лікар. Препарат приймають внутрішньо під час їди. При захворюваннях кістково-м'язової системи або захворюваннях суглобів (ревматоїдний артрит, остеоартроз, спондиліт) приймається 10-20 мг на добу за 1 або 2 прийоми. При необхідності можна тимчасово збільшити дозу до 30 мг на добу, одноразово або в ділених дозах або знизити до 10 мг на добу. При гострих захворюваннях кістково-м'язової системи перші два дні приймають по 40 мг на добу одноразово або кілька прийомів, а потім протягом 1-2 тижнів 20 мг на добу. При гострому нападі подагри приймають по 40 мг протягом 3-5 діб. Не можна перевищувати рекомендовані добові дози, оскільки це збільшує небезпеку побічних дій. При дисменореї лікування необхідно починати з появою перших симптомів у початковій дозі 40 мг на добу на 1 або кілька прийомів протягом 2 днів. У наступні 1-3 дні - по 20 мг на 1 прийом. При посттравматичних болях початкова доза становить 20 мг один раз на добу. У деяких випадках можна збільшити дозу в перші 2 дні - по 40 мг одноразово або в ділених дозах. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 40 мг.ПередозуванняСимптоми: біль у животі, нудота, блювання, сонливість, порушення зору, прийому дуже великих доз - втрата свідомості, кома. Промивання шлунка з використанням активованого вугілля, для уповільнення всмоктування застосовуються антациди. При тяжкому отруєнні хворого слід госпіталізувати. Специфічного антидоту немає. Лікування симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДля запобігання небажаним ефектам препарат необхідно застосовувати лише за призначенням лікаря у мінімальній ефективній дозі, мінімально можливим коротким курсом. Тривале застосування препарату в дозах більше 30 мг на день підвищує ризик виникнення побічних явищ (насамперед із боку шлунково-кишкового тракту). Одночасне використання кількох нестероїдних протизапальних препаратів збільшує небезпеку виникнення побічних ефектів, при цьому лікувальна дія не покращується. Пацієнтам з порушеннями функції шлунково-кишкового тракту, після великих хірургічних втручань, у літньому віці, хворим на бронхіальну астму та хронічні бронхообструктивні захворювання в анамнезі, необхідно контролювати клітинний склад крові, функцію нирок та печінки. При виникненні виразки або кровотеч із шлунково-кишкового тракту лікування слід припинити, якщо застосування препарату є абсолютно необхідним, то лікування проводять під наглядом лікаря. У разі виникнення порушень зору необхідна консультація спеціаліста. У жінок можливе зниження контрацептивного ефекту внутрішньоматкової спіралі через вплив піроксикаму на тонус міометрію. Рекомендації щодо застосування в дітей віком нині не розроблені. Під час лікування слід виключити вживання етанолу. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно утримуватися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПивні дріжджі, окис цинку, нікотинова кислота (вітамін PP), вітамін В1, В2, В6, фолієва кислота, мкц, кальцію стеарат.ХарактеристикаЦинк в органічній формі надає підтримку імунній системі, протистоїть інфекціям, сприяє врівноваженню цукру в крові, прискорює загоєння ран, у тому числі важко загоюються при діабеті. Допомагає краще засвоювати та запам'ятовувати інформацію. Сприяє нормальному функціонуванню передміхурової залози, становить основу репродуктивного здоров'я обох статей. При нестачі цинку люди стають слабкими, малорухливими і можуть набувати зайвої ваги, незважаючи на апетит, що знизився.РекомендуєтьсяРекомендовані як біологічно активна добавка до їжі - додаткове джерело цинку та вітамінів В1, В2, В6, ніацину (вітаміну PP), фолієвої кислоти.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів.Спосіб застосування та дозиДорослим по 1 таблетці 2 десь у день під час їжі. Тривалість прийому – 4-6 тижнів. Можливі повторні прийоми протягом року.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВагітним і жінкам, що годують, перед застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаП'явки медичні (мішки бязеві по 10-100, 150-300, 350-500 п'явок медичних).Опис лікарської формиЖиві особи п'явок виду Hirudo medicinalis (п'явка медична) масою 0,6 - 2,0 г, що голодували не менше 3 місяців.Фармакотерапевтична групаЛікувальна дія п'явок визначається властивостями секрету слинних залоз, який потрапляє в організм людини після прокушування п'явкою шкіри, і продовжує надходити протягом усього періоду кровосмоктання. Секрет є інгібітором тромбоцитарно-судинної ланки гемостазу. Він блокує загальну адгезію та первинне прикріплення тромбоцитів до поверхні колагену, що експонується при пошкодженні судинної стінки. Секрет блокує агрегацію тромбоцитів. Секрет п'явок пригнічує початкові стадії каскаду активації білків системи згортання крові шляхом блокування калікреїну плазми крові та фактора Хагемана. Ці властивості секрету визначають захисну протитромботичну дію гірудотерапії. Дестабілізувала і п'явочні «простаноїди», що містяться в секреті, зумовлюють тромболітичний ефект при застосуванні медичних п'явок. Дестабілізаза гідролізує ізопептидні зв'язки. Дія дестабілізази визначає невідомі раніше механізми фібринолізу – ізопептидолізу. Виявлені в секреті сполуки простаноїдної природи, які, подібно до стабільних аналогів простацикліну, пригнічують агрегацію тромбоцитів і стимулюють секрецію тканинного активатора плазміногену з судинної стінки. Систематично проведена гірудотерапія знижує вираженість атеросклерозу. Встановлено властивість секрету слинних залоз медичних п'явок знижувати проліферативну здатність гладком'язових клітин інтими великих судин людини, уражених атеросклерозом, та викликати гідроліз гліцерин-тріолату та холестерин-олеату. Протизапальна дія п'явочного секрету обумовлена його здатністю блокувати амідолітичну та кініногеназну активності калікреїну плазми людини. При цьому блокується утворення кінінів, які є медіаторами запалення. Крім цього, кінінази, виявлені в секреті, знижують активність брадикініну, що стимулює біль, забезпечуючи цим знеболюючий ефект. Фермент апіразу, що відщеплює залишок фосфорної кислоти від АТФ, має протизапальну дію при розвитку запалень, що стимулюються АТФ. Істотним протизапальним ефектом володіють еглін, інгібітори еластази та катепсину G гранулоцитів людини. Секрет слинних залоз п'явок медичних виявляє виражену бактерицидну та бактеріостатичну дію, які визначаються бактерією-симбіонтом, яка мешкає в кишковому каналі п'явки. Гіалуронідаза, що міститься в секреті п'явок, змінює проникність тканин, ступінь їх гідратації, прискорює транспорт води та іонів, полегшує проникнення біологічно активних речовин секрету в організм при гірудотерапії. Збільшення проникності тканин та стінок капілярів досягається шляхом деполімеризації та розщеплення гіалуронової кислоти, одного з компонентів основної речовини сполучної тканини. Біологічно активні сполуки п'явного секрету забезпечують успішне використання гірудотерапії для нормалізації мікроциркуляції та «приживлення» аутотрансплантатів при реконструктивній хірургії. Коллагеназа, що міститься в секреті, забезпечує розсмоктування рубцевої тканини. Секрет медичних п'явок надає загальний неспецифічний вплив на організм людини, доказом чого є підвищення фагоцитарної активності нейтрофілів крові внаслідок впливу компонентів секрету на систему комплементу.Клінічна фармакологіяАнтикоагулянт прямий.Показання до застосуванняГострий неврит слухових нервів, гострий зовнішній отит, гострий неперфоративний отит та адгезивний середній отит, захворювання приносових пазух; запальні процеси судинного тракту, глаукоми; ішемічна хвороба серця (у стадії загострення як допоміжний засіб), гострий коронарний синдром (після закінчення гепаринотерапії), гострий тромбофлебіт гемороїдальних вен, гострий та хронічний тромбофлебіт вен нижніх кінцівок, варикозне розширення вен; застійні явища у печінці.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість, анемія, гемофілія, виражена артеріальна гіпотензія, вагітність.Побічна діяПочервоніння або набряклість шкіри, а також свербіж шкіри в місці присмоктування п'явок, які проходять самостійно. У місцях укусу п'явок іноді спостерігається гіперпігментація шкіри.Спосіб застосування та дозиГострий неврит слухових нервів; - гірудотерапію слід починати з третьої та четвертої доби лікування, після проведення дезінтоксикаційної терапії з постановкою п'явок у проекції обох соскоподібних відростків, відступаючи 1 см від вушних раковин, по 2-3 п'явки на кожний бік, день. Тривалість крововиливу не обмежена. Гострий зовнішній отит; - місце постановки п'явок залежить від локалізації запального процесу. Якщо запалення локалізовано на вході в слуховий прохід, то п'явок ставлять на козелок і безпосередньо на область запалення. При дифузному ураженні всього слухового проходу п'явок розташовують у завушній області, відступаючи 1 см від місця прикріплення вушної раковини та паралельно їй. Кількість п'явок на 1 сеанс 1-3 штуки. Тривалість сеансу – 5-7 хвилин. Курс – 2-4 сеанси. Гострий неперфоративний отит і адгезивний середній отит; - Постановка п'явок проводиться на козелок, а також на завушну область. Кількість п'явок – 2-5 штук. Тривалість сеансу складає 3-5 хвилин. (У потрібний момент до передньої частини п'явки підносять вату, змочену йодом або спиртом, і п'явка відпадає). Кількість сеансів при неперфоративному середньому отиті – 2-4 сеанси, при адгезивному середньому отиті до 7 сеансів. Захворювання приносових пазух ;– при гнійному запаленні приносових пазух п'явок прикладають до місць виходу n.supraorbitalis та/або n.intraorbitalis залежно від локалізації болю. Курс лікування включає 2-4 сеанси тривалістю 3-5 хвилин. Гірудотерапія проводиться разом із загальною та місцевою антибактеріальною терапією. Офтальмологічні захворювання; - п'явки ставляться на шкіру у скроні і соскоподібного відростка з боку хворого ока, зазвичай у кількості двох штук. У кардіології: ;Місця постановки п'явок - соскоподібні відростки і скронева область, з боків шийних хребців, куприк, область серця в межах больових зон. Методика гірудотерапії – по 4-8 п'явок (в середньому 5 штук на сеанс), 2-4 сеанси через 2-3 дні. Терапія п'явками при гострому тромбофлебіті нижніх кінцівок: п'явки ставляться на 1 годину в кількості 12-14 штук по ходу хворобливої вени в шаховому порядку на відстані не менше 1 см від вени. На курс призначають від 15 до 60 шт.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаП'явки медичні (мішки бязеві по 10-100, 150-300, 350-500 п'явок медичних).Опис лікарської формиЖиві особи п'явок виду Hirudo medicinalis (п'явка медична) масою 0,5 - 3,0 г, що голодували не менше 3 місяців.Фармакотерапевтична групаЛікувальна дія п'явок визначається властивостями секрету слинних залоз, який потрапляє в організм людини після прокушування п'явкою шкіри, і продовжує надходити протягом усього періоду кровосмоктання. Секрет є інгібітором тромбоцитарно-судинної ланки гемостазу. Він блокує загальну адгезію та первинне прикріплення тромбоцитів до поверхні колагену, що експонується при пошкодженні судинної стінки. Секрет блокує агрегацію тромбоцитів. Секрет п'явок пригнічує початкові стадії каскаду активації білків системи згортання крові шляхом блокування калікреїну плазми крові та фактора Хагемана. Ці властивості секрету визначають захисну протитромботичну дію гірудотерапії. Дестабілізувала і п'явочні «простаноїди», що містяться в секреті, зумовлюють тромболітичний ефект при застосуванні медичних п'явок. Дестабілізаза гідролізує ізопептидні зв'язки. Дія дестабілізази визначає невідомі раніше механізми фібринолізу – ізопептидолізу. Виявлені в секреті сполуки простаноїдної природи, які, подібно до стабільних аналогів простацикліну, пригнічують агрегацію тромбоцитів і стимулюють секрецію тканинного активатора плазміногену з судинної стінки. Систематично проведена гірудотерапія знижує вираженість атеросклерозу. Встановлено властивість секрету слинних залоз медичних п'явок знижувати проліферативну здатність гладком'язових клітин інтими великих судин людини, уражених атеросклерозом, та викликати гідроліз гліцерин-тріолату та холестерин-олеату. Протизапальна дія п'явочного секрету обумовлена його здатністю блокувати амідолітичну та кініногеназну активності калікреїну плазми людини. При цьому блокується утворення кінінів, які є медіаторами запалення. Крім цього, кінінази, виявлені в секреті, знижують активність брадикініну, що стимулює біль, забезпечуючи цим знеболюючий ефект. Фермент апіразу, що відщеплює залишок фосфорної кислоти від АТФ, має протизапальну дію при розвитку запалень, що стимулюються АТФ. Істотним протизапальним ефектом володіють еглін, інгібітори еластази та катепсину G гранулоцитів людини. Секрет слинних залоз п'явок медичних виявляє виражену бактерицидну та бактеріостатичну дію, які визначаються бактерією-симбіонтом, яка мешкає в кишковому каналі п'явки. Гіалуронідаза, що міститься в секреті п'явок, змінює проникність тканин, ступінь їх гідратації, прискорює транспорт води та іонів, полегшує проникнення біологічно активних речовин секрету в організм при гірудотерапії. Збільшення проникності тканин та стінок капілярів досягається шляхом деполімеризації та розщеплення гіалуронової кислоти, одного з компонентів основної речовини сполучної тканини. Біологічно активні сполуки п'явного секрету забезпечують успішне використання гірудотерапії для нормалізації мікроциркуляції та «приживлення» аутотрансплантатів при реконструктивній хірургії. Коллагеназа, що міститься в секреті, забезпечує розсмоктування рубцевої тканини. Секрет медичних п'явок надає загальний неспецифічний вплив на організм людини, доказом чого є підвищення фагоцитарної активності нейтрофілів крові внаслідок впливу компонентів секрету на систему комплементу.Клінічна фармакологіяАнтикоагулянт прямий.Показання до застосуванняГострий неврит слухових нервів, гострий зовнішній отит, гострий неперфоративний отит та адгезивний середній отит, захворювання приносових пазух; запальні процеси судинного тракту, глаукоми; ішемічна хвороба серця (у стадії загострення як допоміжний засіб), гострий коронарний синдром (після закінчення гепаринотерапії), гострий тромбофлебіт гемороїдальних вен, гострий та хронічний тромбофлебіт вен нижніх кінцівок, варикозне розширення вен; застійні явища у печінці.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість, анемія, гемофілія, виражена артеріальна гіпотензія, вагітність.Побічна діяПочервоніння або набряклість шкіри, а також свербіж шкіри в місці присмоктування п'явок, які проходять самостійно. У місцях укусу п'явок іноді спостерігається гіперпігментація шкіри.Спосіб застосування та дозиГострий неврит слухових нервів; - гірудотерапію слід починати з третьої та четвертої доби лікування, після проведення дезінтоксикаційної терапії з постановкою п'явок у проекції обох соскоподібних відростків, відступаючи 1 см від вушних раковин, по 2-3 п'явки на кожний бік, день. Тривалість крововиливу не обмежена. Гострий зовнішній отит; - місце постановки п'явок залежить від локалізації запального процесу. Якщо запалення локалізовано на вході в слуховий прохід, то п'явок ставлять на козелок і безпосередньо на область запалення. При дифузному ураженні всього слухового проходу п'явок розташовують у завушній області, відступаючи 1 см від місця прикріплення вушної раковини та паралельно їй. Кількість п'явок на 1 сеанс 1-3 штуки. Тривалість сеансу – 5-7 хвилин. Курс – 2-4 сеанси. Гострий неперфоративний отит і адгезивний середній отит; - Постановка п'явок проводиться на козелок, а також на завушну область. Кількість п'явок – 2-5 штук. Тривалість сеансу складає 3-5 хвилин. (У потрібний момент до передньої частини п'явки підносять вату, змочену йодом або спиртом, і п'явка відпадає). Кількість сеансів при неперфоративному середньому отиті – 2-4 сеанси, при адгезивному середньому отиті до 7 сеансів. Захворювання приносових пазух ;– при гнійному запаленні приносових пазух п'явок прикладають до місць виходу n.supraorbitalis та/або n.intraorbitalis залежно від локалізації болю. Курс лікування включає 2-4 сеанси тривалістю 3-5 хвилин. Гірудотерапія проводиться разом із загальною та місцевою антибактеріальною терапією. Офтальмологічні захворювання; - п'явки ставляться на шкіру у скроні і соскоподібного відростка з боку хворого ока, зазвичай у кількості двох штук. У кардіології: ;Місця постановки п'явок - соскоподібні відростки і скронева область, з боків шийних хребців, куприк, область серця в межах больових зон. Методика гірудотерапії – по 4-8 п'явок (в середньому 5 штук на сеанс), 2-4 сеанси через 2-3 дні. Терапія п'явками при гострому тромбофлебіті нижніх кінцівок: п'явки ставляться на 1 годину в кількості 12-14 штук по ходу хворобливої вени в шаховому порядку на відстані не менше 1 см від вени. На курс призначають від 15 до 60 шт.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
364,00 грн
141,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: натрію пантопразол сесквігідрат 45,10 мг (екв. пантопразолу 40 мг); допоміжні речовини: натрію карбонат 10,00 мг, манітол 42,70 мг, кросповідон 50,00 мг, повідон К-90 4,00 мг, кальцію стеарат 3,20 мг; оболонка: опадрай жовтий [гіпромелоза 79,96%, повідон К-25 1,52%, титану діоксид 1,40%, барвник заліза оксид жовтий 0,12%, пропіленгліколь 17,00%] 20,00 мг; кишковорозчинна оболонка: метакрилової кислоти та етилакрилату сополімер [1:1] (Еудрагіт L-30 D-55) 14,20 мг, триетилцитрат 1,48 мг. Таблетки, покриті кишковорозчинною плівковою оболонкою, 40 мг. По 14, 28 таблеток в поліетиленовий флакон з кришкою, що загвинчується, що забезпечує контроль розкриття і містить силікагель. На флакон наклеюють етикетку. 1 флакон поміщають у картонну пачку разом із інструкцією із застосування.Опис лікарської формиОвальні, двоопуклі таблетки світло-жовтого або жовтого кольору, на зламі - білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаЗалізо шлунка секрецію знижувальний засіб - протонний насос інгібітор.ФармакокінетикаШвидко абсорбується із шлунково-кишкового тракту, максимальна концентрація (Сmах) 2-3 мг/л у плазмі досягається через 2,5 години. Це значення залишається незмінним при багаторазовому прийомі. Біодоступність становить 65-77%. Прийом антацидів або їжі не впливає на Сmах і біодоступність. Зв'язування із білками плазми становить 98%. Об'єм розподілу становить 11,0-23,6 л, розподіляється головним чином позаклітинної рідини. Метаболізується у печінці за участю ферментної системи CYP2C19. Основний метаболіт - десметилпантопразол, який потім піддається сульфатування. Кліренс – 0,1 л/год/кг. Виводиться переважно нирками (80%) у вигляді метаболітів, у невеликій кількості – кишечником. Період напіввиведення (Т1/2) пантопразолу – 1 година, метаболіту – 1,5 години. При застосуванні пантопразолу у пацієнтів з обмеженим функціонуванням нирок (включаючи пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі) зниження дози не потрібне. Як і у здорових пацієнтів, період напіввиведення пантопразолу є коротким. Діалізується лише дуже невелика частина препарату. Чи не кумулюється. При печінковій недостатності (класу А та В за класифікацією Чайлд-Пьюга) Т1/2 при прийомі 40 мг збільшується до 7-9 годин; площа під кривою "концентрація - час" (AUC) зростає у 5-7 разів, а максимальна концентрація (Сmах) у 1,5 раза. Невелике збільшення AUC та підвищення Сmах у пацієнтів похилого віку порівняно з відповідними даними у пацієнтів молодшого віку не є клінічно значущими.ФармакодинамікаІнгібітор протонного насоса (Н+/К+-АТФ-ази). Блокує заключну стадію секреції соляної кислоти, знижуючи вміст базальної та стимульованої секреції, незалежно від природи подразника. Максимальний ефект виявляє тільки в сильно кислому середовищі (pH Не впливає на моторику шлунково-кишкового тракту. Секреторна активність нормалізується через 3-4 дні після закінчення прийому.Показання до застосуванняВиразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки (у фазі загострення), ерозивний гастрит, ерозивно-виразкові ураження шлунка та дванадцятипалої кишки, у тому числі пов'язані з прийомом нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗЗ); рефлюкс-езофагіт; синдром Золлінгера-Еллісона; ерадикація Helicobacter pylori у комбінації з антибактеріальними засобами.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату, а також до заміщених бензімідазолів; вагітність та період грудного вигодовування; диспепсія невротичного генезу; злоякісні захворювання шлунково-кишкового тракту; дитячий вік до 18 років. З обережністю: Печінкова недостатність, літній вік.Вагітність та лактаціяЗа необхідності застосування препарату при вагітності необхідно оцінити ймовірну користь для матері та потенційний ризик для плода. В експериментальних дослідженнях встановлено, що пантопразол виділяється із грудним молоком. У разі необхідності застосування в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування.Побічна діяЧастота розвитку побічних ефектів класифікована згідно з рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто – понад 1/10; часто – понад 1/100, але менше 1/10; нечасто – понад 1/1000, але менше 1/100; рідко – понад 1/10000, але менше 1/1000; дуже рідко – менше 1/10000. З боку кровотворної та лімфатичної системи: дуже рідко – лейкопенія, тромбоцитопенія. З боку імунної системи: дуже рідко – анафілактичні реакції, включаючи анафілактичний шок. З боку нервової системи: часто – головний біль; нечасто – запаморочення; дуже рідко – депресія, галюцинації, дезорієнтація, помутніння свідомості, особливо у схильних пацієнтів, обтяження цих симптомів, у разі їхньої присутності раніше; частота невідома – парестезія. З боку органів чуття: нечасто – порушення зору. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – біль у верхній частині живота, діарея, запор, метеоризм; нечасто - нудота/блювота; рідко – сухість у роті. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко – тяжке пошкодження паренхіми печінки, що призводить до жовтяниці з печінковою недостатністю або без неї. З боку шкіри та підшкірно-жирової клітковини: нечасто - свербіж, висипання на шкірі, дерматит; дуже рідко – кропив'янка, ангіоневротичний набряк, важкі шкірні реакції, такі як синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема, синдром Лайєлла, фотосенсибілізація. З боку опорно-рухового апарату: рідко – артралгія; нечасто – переломи стегнової кістки, кісток зап'ястя, хребта; частота невідома – спазм м'язів; менше 1/10000 – міалгія. З боку сечовидільної системи: дуже рідко – інтерстиціальний нефрит (з можливим прогресуванням до ниркової недостатності). З боку обміну речовин та харчування: частота невідома – гіпомагніємія, гіпокальціємія, гіпокаліємія. З боку організму загалом: дуже рідко – периферичні набряки, підвищення температури тіла. З боку лабораторних показників: дуже рідко – підвищення активності "печінкових" ферментів (трансаміназ, гамма-глутамілтрансферази), підвищення концентрації тригліцеридів.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування пантопразолу може зменшити всмоктування лікарських засобів, біодоступність яких залежить від pH середовища шлунка (в т.ч. кетоконазол). Пантопразол, як і інші інгібітори протонного насоса, може зменшувати або збільшувати всмоктування лікарських засобів, біодоступність яких залежить від pH середовища шлунка (кетоконазол, ітраконазол, атазанавір). Не було виявлено значних взаємодій між пантопразолом та іншими лікарськими засобами, такими як діазепам, диклофенак, дигоксин, глібенкламід, ніфедипін, карбамазепін, кофеїн, фенітоїн, напроксен, піроксикам, теофілін, метопролол, етанол, пероральні. Тим не менш, оскільки пантопразол метаболізується за участю ферментної системи цитохрому Р450, не можна повністю виключити можливість взаємодії з іншими лікарськими засобами, що метаболізуються за участю цих ферментів. Відсутня взаємодія пантопразолу з одночасно застосовуваними антацидними засобами. При одночасному застосуванні з варфарином може підвищуватись міжнародне нормалізоване відношення (МНО) та необхідний контроль даного показника. Є повідомлення про підвищення рівня метотрексату в крові при сумісному застосуванні у високих дозах з інгібіторами протонного насоса. Такі інгібітори активності ізоферменту CYP2C19, як флувоксамін, можуть підвищувати системну експозицію пантопразолу. Такі індуктори активності ізоферментів CYP2C19 та CYP3A4, як рифампіцин та звіробій продірявлений, можуть знижувати концентрацію інгібіторів протонного насоса, що метаболізуються за допомогою цих ферментних систем.Спосіб застосування та дозиНе розжовуючи, запиваючи рідиною. Препарат рекомендується приймати за годину до сніданку. При застосуванні препарату 2 рази на день другу дозу рекомендується застосовувати за 1 годину до вечері. Виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, ерозивний гастрит. По 40-80 мг на добу. Курс лікування – 2 тижні при загостренні виразкової хвороби дванадцятипалої кишки та 4-8 тижнів при загостренні виразкової хвороби шлунка. При необхідності курс прийому при виразковій хворобі дванадцятипалої кишки може бути продовжений ще на два тижні. Ерадикація Helicobacter pylori Як потрійна терапія застосовують наступні комбінації: Пантопразол по 40 мг 2 рази на добу в комбінації з амоксициліном по 1000 мг 2 рази на добу та кларитроміцином по 500 мг 2 рази на добу протягом 7-14 днів. Пантопразол по 40 мг 2 рази на добу в комбінації з метронідазолом по 500 мг 2 рази на добу та кларитроміцином по 500 мг двічі на день протягом 7-14 днів. Ерозивно-виразкові ураження шлунка та дванадцятипалої кишки, пов'язані з прийомом НПЗЗ По 40-80 мг на добу протягом 4-8 тижнів. Рефлюкс-езофагіт По 40 мг на добу протягом 4-8 тижнів. Синдром Золлінгера-Еллісона Для тривалого лікування синдрому Золлінгера-Еллісона та інших патологічних гіперсекреторних станів лікування слід розпочинати з добової дози 80 мг. Потім дозу можна збільшувати або зменшувати в залежності від показників кислотності шлункового вмісту. Добові дози вище 80 мг слід розділяти на два прийоми. Можливе тимчасове підвищення дози пантопразолу вище 160 мг. Тривалість лікування не обмежена, терміни терапії повинні визначатися клінічною необхідністю. У пацієнтів із вираженими порушеннями функції печінки дозу слід зменшити до 40 мг 1 раз на 2 дні. І тут необхідно контролювати біохімічні показники крові. При збільшенні вмісту печінкових ферментів слід припинити застосування препарату. Літнім пацієнтам слід перевищувати добову дозу 40 мг. Винятком є застосування в комбінованій терапії при ерадикації Helicobacter pylori, коли і літні пацієнти повинні застосовувати 40 мг 2 рази на добу. Препарат не слід застосовувати у складі комбінованої антимікробної терапії щодо Helicobacter pylori у пацієнтів з порушенням функції нирок, а також у пацієнтів із середнім та тяжким ступенем печінкової недостатності.ПередозуванняІнформація про симптоми передозування пантопразолу відсутня. Дози, що перевищують 240 мг внутрішньовенно, вводилися протягом 2 хвилин та добре переносилися. Лікування: симптоматична терапія. Гемодіаліз не є ефективним.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСлід регулярно контролювати активність ферментів печінки в плазмі при призначенні пантопразолу пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю, особливо при тривалому застосуванні. При підвищенні активності "печінкових" трансаміназ у крові лікування препаратом слід припинити. У пацієнтів, які мають підвищений ризик розвитку ускладнень з боку шлунково-кишкового тракту та тривало одержують нестероїдні протизапальні засоби, пантопразол у дозі 20 мг для профілактики виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки, слід приймати з обережністю. Необхідно з обережністю застосовувати пантопразол у пацієнтів похилого віку (старше 65 років), які мають в анамнезі виразкову хворобу шлунка або дванадцятипалої кишки, а також кровотечі з верхніх відділів шлунково-кишкового тракту. До і після лікування обов'язковий ендоскопічний контроль для виключення можливості злоякісних захворювань шлунка або стравоходу, т.к. лікування може маскувати симптоматику та утруднити правильну діагностику. Зниження кислотності шлункового соку засобами, що знижують секрецію залоз шлунка, у тому числі інгібіторами протонного насоса, може сприяти розмноженню природної мікрофлори шлунково-кишкового тракту, що може незначною мірою підвищити ризик розвитку інфекційних захворювань шлунково-кишкового тракту, викликаних Salmonella і Campylobacter. Пантопразол, як і всі лікарські засоби, що блокують вироблення соляної кислоти в залозах шлунка, може знижувати всмоктування вітаміну В12 внаслідок гіпо- та ахлоргідрії. Це слід враховувати при тривалій терапії у пацієнтів із низькою масою тіла або з підвищеним ризиком зниження всмоктування вітаміну В12. Пацієнти, у яких зберігаються симптоми захворювання після 4 тижнів лікування, або, які тривало приймають пантопразол (більше 1 року), потребують додаткового обстеження. Пантопразол не рекомендується застосовувати разом з інгібіторами протеаз ВІЛ, всмоктування яких залежить від pH середовища шлунка (наприклад, атазановір) через суттєве зниження їхньої біодоступності. У разі, якщо спільне застосування інгібіторів протеаз ВІЛ та інгібіторів протонного насоса необхідне, рекомендується проводити ретельний клінічний контроль (наприклад, визначення вірусного навантаження). Доза пантопразолу не повинна перевищувати 20 мг на добу (у зв'язку з відсутністю дозування слід застосовувати пантопразол іншого виробника). Також може знадобитися коригування дози інгібітору протеаз ВІЛ. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Прийом препарату в окремих випадках може вплинути на здатність до концентрації уваги та швидкість психомоторних реакцій, що може вплинути на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. Тому його вживання безпосередньо перед керуванням та роботою з механізмами не рекомендується.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПіжми квіти. У упаковці 50г. ІнструкціяРекомендації з приготування та застосування: 1 столову ложку подрібнених суцвіть залити склянкою окропу.
Склад, форма випуску та упаковкаПіжми квіти. У упаковці 50г. ІнструкціяРекомендації з приготування та застосування: 1 столову ложку подрібнених суцвіть залити склянкою окропу.
Склад, форма випуску та упаковкаПіжми квіти. У упаковці 50г. ІнструкціяРекомендації з приготування та застосування: 1 столову ложку подрібнених суцвіть залити склянкою окропу.
Інструкція3 фільтр-пакети (4,5 г) поміщають у скляний або емальований посуд, заливають 100 мл (1/2 склянки) окропу, накривають і настоюють протягом 15 хвилин, періодично натискаючи на пакетики ложкою, потім віджимають. Об'єм отриманого настою доводять кип'яченою водою до 100 мл. Приймають внутрішньо по 1-2 столові ложки 2-3 десь у день 15 хвилин до їжі.
Інструкція3 фільтр-пакети (4,5 г) поміщають у скляний або емальований посуд, заливають 100 мл (1/2 склянки) окропу, накривають і настоюють протягом 15 хвилин, періодично натискаючи на пакетики ложкою, потім віджимають. Об'єм отриманого настою доводять кип'яченою водою до 100 мл. Приймають внутрішньо по 1-2 столові ложки 2-3 десь у день 15 хвилин до їжі.
Склад, форма випуску та упаковкаПіжми квіти. У упаковці 50г. ІнструкціяРекомендації з приготування та застосування: 1 столову ложку подрібнених суцвіть залити склянкою окропу.
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: амантадину сульфат – 100 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат – 108,4 мг; целюлоза мікрокристалічна – 70 мг; крохмаль картопляний – 19 мг; желатин – 10 мг; повідон - 9 мг; кроскармелоза натрію – 6,6 мг тальк – 6 мг; кремнію діоксид колоїдний – 0,5 мг магнію стеарат – 0,5 мг; Оболонка: тальк – 3,115 мг бутилметакрилату сополімер – 2,121 мг титану діоксид – 1,192 мг магнію стеарат – 1,055 мг барвник сонячний захід жовтий (Е 110) – 0,917 мг. По 10 таблеток у блістер із ПВХ/фольги алюмінієвої; по 3 блістери поміщають у картонну пачку разом із інструкцією із застосування.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки, покриті оранжевою плівковою оболонкою без запаху, з насічкою на одному боці.Фармакотерапевтична групаПротипаркінсонічний засіб.ФармакокінетикаСередня плазмова концентрація амантадину сульфату після його інфузії у кількості 200 мг протягом 3 годин становить 0,54 мкл. При дозі 200 мг на день середня плазмова концентрація до кінця введення 6-го дня лікування становить 0,76 мкл. Загальний кліренс становить 36 л/год; період напіввиведення – від 10 до 30 годин, у середньому близько 10 годин. Амантадин приблизно на 67% зв'язується з білками плазми. Проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр. Виділяється нирками майже в постійному вигляді (90% разової дози); невелика його кількість виділяється із фекаліями. Діаліз малоефективний (близько 5% одну процедуру).ФармакодинамікаАмантадин надає непряму агоністичну дію на стріарні допамінові рецептори. Підвищує позаклітинну концентрацію допаміну, за допомогою інтенсифікації його вироблення, так і блокади зворотного захоплення допаміну пресинаптичними нейронами. У терапевтичних концентраціях амантадин уповільнює вироблення ацетилхоліну і, тим самим, має антихолінергічну дію.Показання до застосуванняхвороба Паркінсона (ригідність, тремор, гіпокінезія); паркінсонізм (інтенсивне первинне лікування у важких та небезпечних для життя випадках, у т.ч. при акінетичних кризах); екстрапірамідні розлади, спричинені прийомом нейролептиків або іншими препаратами; невралгії при оперізуючому лишаї.Протипоказання до застосуваннягіперчутливість; глаукому; аденома передміхурової залози; тиреотоксикоз; епілепсія; психомоторне збудження; стан межарію або делірію; психози в анамнезі; гострі та хронічні захворювання печінки та нирок; вагітність (I триместр); грудне годування.Вагітність та лактаціяПротипоказано у І триместрі вагітності. На час лікування слід припинити грудне вигодовування.Побічна діяЗ боку нервової системи та органів чуття: психічні розлади, що супроводжуються зоровими галюцинаціями, рухове або психічне збудження, запаморочення, розлади сну, зниження гостроти зору (дуже рідко). З боку серцево-судинної системи та крові (кровотворення, гемостаз): серцева недостатність, аритмія, тахікардія. З боку органів шлунково-кишкового тракту: сухість у роті, нудота. З боку сечостатевої системи: затримка сечі (у хворих з аденомою передміхурової залози). Інші: дуже рідко – поява блакитнуватого забарвлення шкіри верхніх та нижніх кінцівок.Взаємодія з лікарськими засобамиПосилює ефекти (в т.ч. побічні) інших протипаркінсонічних засобів; при одночасної терапії амантадином та леводопою можливе зменшення дози леводопи. Одночасний прийом із сечогінними засобами, що містять тріамтерен/гідрохлортіазид, може призвести до зміни концентрації амантадину у плазмі.Спосіб застосування та дозиВсередину, після їжі. Дозування підбирається індивідуально, зазвичай - 100 мг на добу протягом 3 днів, потім до 200 мг на добу з подальшим підвищенням на 100 мг на тиждень (останній денний прийом перед вечерею). Максимальна доза – 600 мг на добу. В/в по 500 мл 1-2 рази на добу протягом 3 годин зі швидкістю 55 крапель на хвилину. При зниженій функції нирок пропонується наступна схема дозування: У тяжких випадках доза може бути збільшена з урахуванням оцінки ризику. Швидкість гломерулярної фільтрації, мл/хв. Дозування, мг Інтервал між дозами, ч 80–60 100 12 60–50 200 та 100 по черзі Кожен другий день 50–40 100 24 30–20 200 2 рази на тиждень 20-10 100 3 рази на тиждень <10 200 та 100 Щотижня та кожного другого тижня ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, тремор, атаксія, зниження гостроти зору, летаргійний стан, дизартрія, депресія, епілептичні напади, серцева аритмія. Лікування симптоматичне (застосування седативних, антиконвульсійних та антиаритмічних препаратів).Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ період терапії пацієнтам, які страждають на серцеву недостатність або порушення кровообігу, потрібен постійний лікарський контроль. Для пацієнтів похилого віку (в т.ч. перебувають у стані збудження, межірію або делірію та ін.) рекомендується зменшувати дозу. Відміняти препарат необхідно поступово, щоб уникнути різкого загострення захворювання. Не можна вживати алкоголь під час лікування. Хворих слід попередити, що ПК-Мерц знижує концентрацію уваги та швидкість психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
770,00 грн
171,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 фл. Активна речовина: Амантадіну сульфат 200 мг; допоміжні речовини: натрію хлорид 4500 мг; вода для ін'єкцій до 500мл. По 500 мл у флакон з поліетилену низької щільності, з спеціальним пристосуванням для кріплення. Флакон герметично закупорений кришкою з поліетилену високої щільності. На верхній частині кришки нанесено алюмінієву фольгу. По 2 флакони поміщають у картонну коробку з інструкцією із застосування.Опис лікарської формиПрозорий розчин, від безбарвного до коричнево-жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаПротипаркінсонічний засіб.ФармакокінетикаСередня плазмова концентрація амантадину сульфату після його інфузії у кількості 200 мг протягом 3 годин становить 0,54 мкл. При дозі 200 мг на день середня плазмова концентрація до кінця введення 6-го дня лікування становить 0,76 мкл. Загальний кліренс становить 36 л/год; період напіввиведення – від 10 до 30 годин, у середньому близько 10 годин. Амантадин приблизно на 67% зв'язується з білками плазми. Проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр. Виділяється нирками майже в постійному вигляді (90% разової дози); невелика його кількість виділяється із фекаліями. Діаліз малоефективний (близько 5% одну процедуру).ФармакодинамікаАмантадин надає непряму агоністичну дію на стріарні допамінові рецептори. Підвищує позаклітинну концентрацію допаміну, за допомогою інтенсифікації його вироблення, так і блокади зворотного захоплення допаміну пресинаптичними нейронами. У терапевтичних концентраціях амантадин уповільнює вироблення ацетилхоліну і, тим самим, має антихолінергічну дію.Показання до застосуванняхвороба Паркінсона (ригідність, тремор, гіпокінезія); паркінсонізм (інтенсивне первинне лікування у важких та небезпечних для життя випадках, у т.ч. при акінетичних кризах); екстрапірамідні розлади, спричинені прийомом нейролептиків або іншими препаратами; невралгії при оперізуючому лишаї.Протипоказання до застосуваннягіперчутливість; глаукому; аденома передміхурової залози; тиреотоксикоз; епілепсія; психомоторне збудження; стан межарію або делірію; психози в анамнезі; гострі та хронічні захворювання печінки та нирок; вагітність (I триместр); грудне годування.Вагітність та лактаціяПротипоказано у І триместрі вагітності. На час лікування слід припинити грудне вигодовування.Побічна діяЗ боку нервової системи та органів чуття: психічні розлади, що супроводжуються зоровими галюцинаціями, рухове або психічне збудження, запаморочення, розлади сну, зниження гостроти зору (дуже рідко). З боку серцево-судинної системи та крові (кровотворення, гемостаз): серцева недостатність, аритмія, тахікардія. З боку органів шлунково-кишкового тракту: сухість у роті, нудота. З боку сечостатевої системи: затримка сечі (у хворих з аденомою передміхурової залози). Інші: дуже рідко – поява блакитнуватого забарвлення шкіри верхніх та нижніх кінцівок.Взаємодія з лікарськими засобамиПосилює ефекти (в т.ч. побічні) інших протипаркінсонічних засобів; при одночасної терапії амантадином та леводопою можливе зменшення дози леводопи. Одночасний прийом із сечогінними засобами, що містять тріамтерен/гідрохлортіазид, може призвести до зміни концентрації амантадину у плазмі.Спосіб застосування та дозиВсередину, після їжі. Дозування підбирається індивідуально, зазвичай - 100 мг на добу протягом 3 днів, потім до 200 мг на добу з подальшим підвищенням на 100 мг на тиждень (останній денний прийом перед вечерею). Максимальна доза – 600 мг на добу. В/в по 500 мл 1-2 рази на добу протягом 3 годин зі швидкістю 55 крапель на хвилину. При зниженій функції нирок пропонується наступна схема дозування: У тяжких випадках доза може бути збільшена з урахуванням оцінки ризику. Швидкість гломерулярної фільтрації, мл/хв. Дозування, мг Інтервал між дозами, ч 80–60 100 12 60–50 200 та 100 по черзі Кожен другий день 50–40 100 24 30–20 200 2 рази на тиждень 20-10 100 3 рази на тиждень <10 200 та 100 Щотижня та кожного другого тижня ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, тремор, атаксія, зниження гостроти зору, летаргійний стан, дизартрія, депресія, епілептичні напади, серцева аритмія. Лікування симптоматичне (застосування седативних, антиконвульсійних та антиаритмічних препаратів).Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ період терапії пацієнтам, які страждають на серцеву недостатність або порушення кровообігу, потрібен постійний лікарський контроль. Для пацієнтів похилого віку (в т.ч. перебувають у стані збудження, межірію або делірію та ін.) рекомендується зменшувати дозу. Відміняти препарат необхідно поступово, щоб уникнути різкого загострення захворювання. Не можна вживати алкоголь під час лікування. Хворих слід попередити, що ПК-Мерц знижує концентрацію уваги та швидкість психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: клопідогрелу гідросульфат (форма-I) 97,875 мг, еквівалентно 75 мг клопідогрелу; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна (Avicel PH 112) 211,125 мг, манітол 58,0 мг, кроскармелоза натрію 12,0 мг, кремнію діоксид колоїдний 2,0 мг, магнію стеарат 4,0 мг; плівкова оболонка: опадрай рожевий 03В54202 (гіпромелоза 62,50%, титану діоксид 30,60%, макрогол 400 6,25%, барвник заліза оксид червоний 0,65%) 13,475 мг. Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 75 мг. По 10 таблеток у ПВХ/ПВДХ/алюмінієвому блістері. По 3, 10 блістерів разом з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору, з тисненням "C 127" на одній стороні.Фармакотерапевтична групаIn vitro клопідогрел і його основний циркулюючий в крові неактивний метаболіт оборотно зв'язуються з білками плазми (на 98% і 94% відповідно), і цей зв'язок є ненасиченим до концентрації 100 мг/мл. Метаболізм Клопідогрел інтенсивно метаболізується у печінці. In vitro та in vivo клопідогрел метаболізується двома шляхами: перший, що здійснюється за допомогою естераз, призводить до гідролізу клопідогрелу з утворенням неактивного похідного карбоксильної кислоти. (85% від циркулюючих метаболітів), а другий шлях здійснюється за допомогою ізоферментів цитохрому Р450. Спочатку клопідогрел метаболізується до 2-оксо-клопідогрелу, що є проміжним метаболітом. Наступний метаболізм 2-оксо-клопідогрелу призводить до утворення активного метаболіту клопідогрелу – тіольного похідного клопідогрелу. In vitro цей активний метаболіт утворюється головним чином за допомогою ізоферменту CYP2C19, але в його освіті також беруть участь інші ізоферменти, включаючи CYP1A2, CYP2B6 і CYP3А4. Активний тіольний метаболіт клопідогрелу, який був виділений у дослідженнях in vitro, швидко і незворотно зв'язується з рецепторами тромбоцитів, блокуючи таким чином їх агрегацію. Максимальна концентрація (Сmах) активного метаболіту клопідогрелу, після одноразового прийому його навантажувальної дози 300 мг, у 2 рази перевищує таку після 4-х днів прийому підтримуючої дози клопідогрелу 75 мг. Сmax досягається протягом приблизно 30-60 хвилин. Виведення Протягом 120 годин після прийому внутрішньо людиною 14С-міченого клопідогрелу близько 50% радіоактивності виділяється через нирки із сечею і приблизно 46% радіоактивності виводиться через кишечник з каловими масами. Після одноразового прийому внутрішньо дози в 75 мг період напіввиведення (T1/2) клопідогрелу становить приблизно 6 годин. Фармакогенетика За допомогою ізоферменту CYP2C19 утворюються як активний метаболіт, так і проміжний метаболіт – 2-оксо-клопідогрел. Фармакокінетика та антиагрегантна дія активного метаболіту клопідогрелу, при дослідженні агрегації тромбоцитів ex vivo, варіюють залежно від генотипу ізоферменту CYP2C19. Алель гена CYP2C19*1 відповідає повністю функціональному метаболізму, тоді як алелі генів CYP2C19*2 та CYP2C19*3 є нефункціональними. Алелі генів CYP2C19*2 та CYP2C19*3 є причиною зниження метаболізму у більшості представників європеоїдної (85%) та монголоїдної раси (99%). Інші алелі, з якими пов'язується відсутність або зниження метаболізму, зустрічаються рідше і включають, але не обмежуються алелями генів CYP2C19*4, *5, *6, *7 та *8.Пацієнти з низькою активністю ізоферменту CYP2C19 повинні мати дві зазначені вище алелі гена з втратою функції. Опубліковані частоти народження фенотипів осіб з низькою активністю ізоферменту CYP2C19 складають у осіб європеоїдної раси 2%, у осіб негроїдної раси 4% і у китайців 14%. Існують спеціальні тести для визначення наявного у пацієнта генотипу ізоферменту CYP2C19. За даними перехресного дослідження (40 добровольців), до якого увійшли особи з дуже високою, високою, проміжною та низькою активністю ізоферменту CYP2C19, будь-яких суттєвих відмінностей в експозиції активного метаболіту та в середніх значеннях інгібування агрегації тромбоцитів (ІАТ), індукованої АД добровольців з дуже високою, високою та проміжною активністю ізоферменту CYP2C19 не виявлено. У добровольців із низькою активністю ізоферменту CYP2C19 експозиція активного метаболіту знижувалася на 63-71% порівняно з особами з високою активністю ізоферменту CYP2C19. При використанні схеми лікування 300 мг навантажувальна доза / 75 мг підтримуюча доза (300 мг/75 мг) у добровольців з низькою активністю ізоферменту CYP2C19 антитромбоцитарна дія знижувалась із середніми значеннями ІАТ, що становлять 24 % (через 24 год) та 37 % лікування), порівняно з ІАТ, що становлять 39% (через 24 год) та 58% (на 5 день лікування) у добровольців з високою активністю ізоферменту CYP2C19 та 37% (через 24 год) та 60% (на 5 день лікування) у добровольців із проміжною активністю ізоферменту CYP2C19. Коли добровольці з низькою активністю ізоферменту CYP2C19 отримували схему лікування 600 мг навантажувальна доза/150 мг підтримуюча доза (600 мг/150 мг), експозиція активного метаболіту була вищою, ніж при прийомі схеми лікування 300 мг/75 мг. Крім цього, ІАТ становило 32% (через 24 год) і 61% (на 5 день лікування), що було більше такого у осіб з низькою активністю ізоферменту CYP2C19, які отримували схему лікування 300 мг/75 мг, і було подібно до такого в групах пацієнтів з більш високою інтенсивністю CYP2C19-метаболізму, які отримували схему лікування 300 мг/75 мг. Однак у дослідженнях з урахуванням клінічних результатів режим дозування клопідогрелу для пацієнтів цієї групи (пацієнтів з низькою активністю ізоферменту CYP2C19) поки не встановлено. Аналогічно результатам даного дослідження мета-аналіз шести досліджень, куди увійшли дані 335 добровольців, які отримували клопідогрел і перебували в стані досягнення рівноважної концентрації, показав, що в порівнянні з добровольцями з високою активністю ізоферменту CYP2C19, у добровольців з проміжною активністю ізоферменту CYP2C знижувалася на 28%, а у добровольців з низькою активністю ізоферменту CYP2C19 – на 72%, тоді як ІАТ було знижено з відмінностями в ІАТ, що становлять 5,9 та 21,4% відповідно. Не проводилося оцінки впливу генотипу CYP2C19 на клінічні результати у пацієнтів, які отримували клопідогрел, у проспективних, рандомізованих, контрольованих дослідженнях. Проте зараз є кілька ретроспективних аналізів. Результати генотипування є у наступних клінічних дослідженнях: CURE, CHARISMA, CLARITY-TIMI 28, TRITON-TIMI 38 та ACTIVE-A, а також у кількох опублікованих когортних дослідженнях. У дослідженні TRITON-TIMI 38 та 3-х когортних дослідженнях (Collet, Sibbing, Giusti) пацієнти комбінованої групи з проміжною або низькою активністю ізоферменту CYP2C19 мали більш високу частоту серцево-судинних ускладнень (смерть, інфаркт міокарда та інсульт). порівняно з пацієнтами із високою активністю ізоферменту CYP2C19. У дослідженні CHARISMA та одному когортному дослідженні (Simon) збільшення частоти серцево-судинних ускладнень спостерігалося лише у пацієнтів із низькою активністю ізоферменту CYP2C19 (при їх порівнянні з пацієнтами з високою активністю ізоферменту CYP2C19). У дослідженнях CURE, CLARITY, ACTIVE-A та одному з когортних досліджень (Trenk) не спостерігалося збільшення частоти серцево-судинних ускладнень залежно від інтенсивності CYP2C19-метаболізму. Окремі групи пацієнтів Фармакокінетика активного метаболіту клопідогрелу у цих групах не вивчалась. Пацієнти похилого віку У добровольців похилого віку (старше 75 років) при порівнянні з молодими добровольцями не виявлено відмінностей за показниками агрегації тромбоцитів та часу кровотечі. Корекція дози в осіб похилого віку не потрібна. Діти Дані відсутні. Пацієнти з порушенням функції нирок Після повторних прийомів клопідогрелу в дозі 75 мг на добу у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну від 5 мл/хв до 15 мл/хв) інгібування. АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів було нижче (на 25%) порівняно з таким У здорових добровольців, проте подовження часу кровотечі було подібним до такого. У здорових добровольців, які отримували клопідогрел у дозі 75 мг на добу. Пацієнти з порушенням функції печінки Після десятиденного прийому клопідогрелу щодня в добовій дозі 75 мг у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів було подібним до здорових добровольців. Середній час кровотечі було також можна порівняти в обох групах. Расова приналежність Поширеність алелей генів ізоферменту CYP2C19, що зумовлюють проміжну та низьку активність цього ізоферменту, відрізняється у представників різних расових груп. Є обмежені літературні дані про їх поширеність у представників монголоїдної раси, що не дозволяє оцінити значення генотипування ізоферменту CYP2C19 для розвитку ішемічних ускладнень.ФармакокінетикаВсмоктування При одноразовому та повторному прийомі внутрішньо у дозі 75 мг на добу клопідогрел швидко всмоктується. Середні значення максимальної концентрації (Сmах) незміненого клопідогрелу в плазмі крові (приблизно 2,2-2,5 нг/мл після прийому внутрішньо разової дози 75 мг) досягаються приблизно через 45 хвилин після прийому препарату. За даними екскреції метаболітів клопідогрелу в сечу його абсорбція становить приблизно 50%. РозподілФармакодинамікаКлопідогрел є проліком, один з активних метаболітів якого є інгібітором агрегації тромбоцитів. Активний метаболіт клопідогрелу селективно інгібує зв'язування аденозиндифосфату (АДФ) з P2Y12 рецептором тромбоцитів та подальшу АДФ-опосередковану активацію комплексу GPIIb/IIIa, що призводить до придушення агрегації тромбоцитів. Завдяки необоротному зв'язуванню, тромбоцити залишаються несприйнятливими до стимуляції АДФ протягом всього терміну свого життя (приблизно 7-10 днів), а відновлення нормальної функції тромбоцитів відбувається зі швидкістю, що відповідає швидкості оновлення тромбоцитів. Агрегація тромбоцитів, викликана агоністами, відмінними від АДФ, також пригнічується за рахунок блокади посиленої активації тромбоцитів АДФ, що вивільняється. Оскільки утворення активного метаболіту відбувається за допомогою ізоферментів системи Р450, деякі з яких можуть відрізнятися поліморфізмом або можуть інгібуватися іншими препаратами, не у всіх пацієнтів можливе адекватне пригнічення агрегації тромбоцитів. При щоденному прийомі клопідогрелу в дозі 75 мг з першого дня прийому відзначається значне придушення АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів, яке поступово збільшується протягом 3-7 днів і потім виходить на постійний рівень (при досягненні рівноважного стану). У рівноважному стані агрегація тромбоцитів пригнічується загалом на 40-60 %. Після припинення прийому клопідогрелу агрегація тромбоцитів та час кровотечі поступово повертаються до початкового рівня, в середньому, протягом 5 днів. Клопідогрел здатний запобігати розвитку атеротромбозу при будь-яких локалізаціях атеросклеротичного ураження судин, зокрема при ураженнях церебральних, коронарних або периферичних артерій. Клінічне дослідження ACTIVE-A показало, що у пацієнтів з фібриляцією передсердь, які мали, як мінімум, один фактор ризику розвитку судинних ускладнень, але були нездатні приймати непрямі антикоагулянти, клопідогрел у поєднанні з ацетилсаліциловою кислотою (порівняно з прийомом тільки однієї ацетисал) зменшував частоту разом узятих інсульту, інфаркту міокарда, системної тромбоемболії поза центральною нервовою системою (ЦНС) або судинної смерті, переважно за рахунок зменшення ризику розвитку інсульту. Ефективність прийому клопідогрелу у поєднанні з ацетилсаліцилової кислотою виявлялася рано і зберігалася до 5 років. Зменшення ризику великих судинних ускладнень у групі пацієнтів, які приймали клопідогрел у поєднанні з ацетилсаліциловою кислотою, в основному відбувалося за рахунок більшого зниження частоти інсультів.Ризик розвитку інсульту будь-якої тяжкості при прийомі клопідогрелу в поєднанні з ацетилсаліцилової кислотою знижувався, а також була тенденція до зниження частоти розвитку інфаркту міокарда в групі, що отримувала лікування клопідогрелом у поєднанні з ацетилсаліциловою кислотою, але не спостерігалося відмінностей у частоті. Крім цього, прийом клопідогрелу у поєднанні з ацетилсаліцилової кислотою знижував загальну кількість днів госпіталізації з серцево-судинних причин.Крім цього, прийом клопідогрелу у поєднанні з ацетилсаліцилової кислотою знижував загальну кількість днів госпіталізації з серцево-судинних причин.Крім цього, прийом клопідогрелу у поєднанні з ацетилсаліцилової кислотою знижував загальну кількість днів госпіталізації з серцево-судинних причин.Показання до застосуванняВторинна профілактика атеротромботичних ускладнень У дорослих пацієнтів з інфарктом міокарда (з давністю від кількох днів до 35 днів), ішемічним інсультом (з давністю від 7 днів до 6 місяців) або з діагностованою оклюзійною хворобою периферичних артерій. У дорослих пацієнтів із гострим коронарним синдромом: без підйому сегмента ST (нестабільна стенокардія або інфаркт міокарда без зубця Q), включаючи пацієнтів, яким було проведено стентування при черезшкірному коронарному втручанні (у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою); з підйомом сегмента ST (гострий інфаркт міокарда) при медикаментозному лікуванні та можливості проведення тромболізису (у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою). Запобігання атеротромботичним і тромбоемболічним ускладненням, включаючи інсульт, при фібриляції передсердь (миготливої аритмії). У пацієнтів з фібриляцією передсердь (миготливою аритмією), які мають як мінімум один фактор ризику судинних ускладнень, не можуть приймати непрямі антикоагулянти та мають низький ризик розвитку кровотечі (у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до клопідогрелу або будь-якої з допоміжних речовин препарату. Тяжка печінкова недостатність. Гостра кровотеча, наприклад, кровотеча з виразки або внутрішньочерепний крововилив. Рідкісна спадкова непереносимість галактози, дефіцит лактази та глюкозо-галактозна мальабсорбція. Вагітність та період грудного вигодовування. Дитячий вік до 18 років (безпека та ефективність застосування не встановлені). З обережністю При помірній печінковій недостатності, при якій можлива схильність до кровотечі (обмежений клінічний досвід застосування). При нирковій недостатності (обмежений клінічний досвід застосування). При захворюваннях, при яких є схильність до розвитку кровотеч (зокрема шлунково-кишкових або внутрішньоочних), і особливо при одночасному застосуванні лікарських засобів, які можуть спричинити пошкодження слизової оболонки шлунково-кишкового тракту (таких як ацетилсаліцилова кислота [АСК] та нестероїдні протизапальні) [НПЗП]). У пацієнтів, які мають підвищений ризик розвитку кровотечі: через травму, хірургічне втручання або інші патологічні стани, а також у пацієнтів, які отримують лікування АСК, гепарином, варфарином, інгібіторами глікопротеїну IIb/IIIа, НПЗЗ, у тому числі селективними інгібіторами. -2 (ЦОГ-2), а також іншими лікарськими засобами, застосування яких асоціюється з ризиком розвитку кровотеч, селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС). При одночасному застосуванні з лікарськими засобами, що є субстратами ізоферменту CYP2C8 (репаглінід, паклітаксел). У пацієнтів із низькою активністю ізоферменту CYP2C19. При вказівках в анамнезі на алергічні та гематологічні реакції на інші тієнопіридини (такі як тіклопідін, прасугрел) (можливість перехресних алергічних та гематологічних реакцій). При нещодавно перенесеному минущому порушенні мозкового кровообігу або ішемічному інсульті (при поєднанні з АСК).Вагітність та лактаціяВагітність Дослідження на тваринах не виявили ні прямих, ні непрямих несприятливих ефектів протягом вагітності, ембріональний розвиток, пологи та постнатальний розвиток. Так як не завжди за результатами досліджень на тваринах можна передбачити реакцію у людини, і внаслідок відсутності даних контрольованих клінічних досліджень щодо прийому клопідогрелу вагітними жінками, як запобіжний засіб не рекомендується прийом клопідогрелу під час вагітності, за винятком тих випадків, коли, на думку лікаря , Його застосування настійно необхідне. Період грудного вигодовування У дослідженнях на щурах було показано, що клопідогрел та/або його метаболіти екскретуються у грудне молоко. Чи проникає клопідогрел у грудне молоко людини – невідомо. Оскільки багато лікарських засобів можуть екскретуватися в грудне молоко і надавати несприятливий вплив на немовля, то лікар, виходячи з важливості прийому препарату Плагріл® для матері, повинен рекомендувати їй або припинити прийом препарату, або приймати препарат, але відмовитися від грудного вигодовування.Побічна діяДані, отримані у клінічних дослідженнях Безпека клопідогрелу вивчена більш ніж у 44 000 пацієнтів, у тому числі більш ніж у 12 000 пацієнтів, які отримували лікування протягом року або більше. В цілому, переносимість клопідогрелу в дозі 75 мг/добу у дослідженні CAPRIE відповідала переносимості АСК у дозі 325 мг/добу, незалежно від віку, статі та расової належності пацієнтів. Нижче наведено клінічно значущі небажані ефекти, що спостерігалися у п'яти великих клінічних дослідженнях: CAPRIE, CURE, CLARITY, COMMIT та ACTIVE-A. Кровотечі та крововиливу Порівняння монотерапії клопідогрелом та АСК У клінічному дослідженні CAPRIE загальна частота всіх кровотеч у пацієнтів, які приймали клопідогрел, та у пацієнтів, які приймали АСК, становила 9,3%. Частота важких кровотеч при застосуванні клопідогрелу та АСК була порівнянною: 1,4 % та 1,6 % відповідно. В цілому, частота розвитку шлунково-кишкових кровотеч у пацієнтів, які приймали клопідогрел, та у пацієнтів, які приймали АСК, становила 2,0 % та 2,7 %, відповідно, у тому числі частота шлунково-кишкових кровотеч, які вимагали госпіталізації, становила 0, 7% та 1,1%, відповідно. Загальна частота кровотеч іншої локалізації при прийомі клопідогрелу порівняно з прийомом АСК була вищою (7,3% проти 6,5%, відповідно). Однак частота важких кровотеч при застосуванні клопідогрелу та АСК була порівнянною (0,6% або 0,4% відповідно). Найчастіше повідомлялося про розвиток наступних кровотеч: пурпура / синці, носова кровотеча. Рідше повідомлялося про розвиток гематом, гематурії та очних крововиливів (головним чином, кон'юнктивальних). Частота внутрішньочерепних крововиливів при застосуванні клопідогрелу та АСК була порівнянною (0,4 % або 0,5 % відповідно). Порівняння комбінованої терапії клопідогрел + АСК та плацебо + АСК У клінічному дослідженні CURE у пацієнтів, які приймали клопідогрел + АСК, порівняно з пацієнтами, які приймали плацебо + АСК, спостерігалося збільшення частоти розвитку великих кровотеч (3,7 % проти 2,7 %) та малих кровотеч (5,1 % проти 24%). В основному джерелами великих кровотеч були шлунково-кишковий тракт і місця пункції артерій. Частота розвитку загрозливих для життя кровотеч у пацієнтів, які приймали клопідогрел + АСК, порівняно з пацієнтами, які приймали плацебо + АСК, достовірно не відрізнялася (2,2 % та 1,8 %, відповідно), частота розвитку фатальних кровотеч була однаковою. (0,2% при обох видах терапії). Частота виникнення не загрожують життю великих кровотеч була достовірно вищою у пацієнтів, які приймали клопідогрел + АСК, порівняно з пацієнтами, які приймали плацебо + АСК (1,6 % і 1 % відповідно), але частота розвитку внутрішньочерепних крововиливів була однаковою (0,1 % при обох видах терапії). Частота розвитку великих кровотеч групи клопідогрел + АСК залежала від дози АСК (200 мг: 4,9 %), як і частота розвитку великих кровотеч групи плацебо + АСК (200 мг: 4,0 %). У пацієнтів, які припинили антитромбоцитарну терапію більш ніж за 5 днів до аортокоронарного шунтування, не відзначалося почастішання випадків розвитку великих кровотеч протягом 7 днів після втручання (4,4 % у групі клопідогрел + АСК та 5,3 % у групі плацебо + АСК). У пацієнтів, які продовжували антитромбоцитарну терапію протягом останніх п'яти днів перед аортокоронарним шунтуванням, частота цих подій після втручання становила 9,6 % (клопідогрел + АСК) та 6,3 % (плацебо + АСК). У клінічному дослідженні CLARITY частота великих кровотеч (визначуваних як внутрішньочерепні кровотечі або кровотечі зі зниженням гемоглобіну>5 г/дл) в обох групах (клопідогрел + АСК і плацебо + АСК) була порівнянною в обох групах лікування (1,3% проти 1,1% у групі клопідогрел + АСК та групі плацебо + АСК, відповідно). Вона була однаковою у підгрупах пацієнтів, розділених за вихідними характеристиками та за видами фібринолітичної терапії або гепаринотерапії. Частота виникнення фатальних кровотеч (0,8% проти 0,6%) та внутрішньочерепних крововиливів (0,5% проти 0,7%) при лікуванні клопідогрел + АСК та плацебо + АСК, відповідно, була низькою та порівнянною в обох групах лікування. У клінічному дослідженні COMMIT загальна частота нецеребральних великих кровотеч або церебральних кровотеч була низькою та однаковою (0,6 % у групі клопідогрел + АСК та 0,5 % у групі плацебо + АСК). У клінічному дослідженні ACTIVE-A частота розвитку великих кровотеч у групі клопідогрел + АСК була вищою, ніж у групі плацебо + АСК (6,7 % проти 4,3 % відповідно). Великі кровотечі переважно були позачерепними в обох групах (5,3% проти 3,5%), головним чином, із шлунково-кишкового тракту (3,5% проти 1,8%). У групі клопідогрел + АСК внутрішньочерепних крововиливів було більше порівняно з групою плацебо + АСК (1,4% проти 0,8%, відповідно). Відсутні статистично значущі відмінності між цими групами лікування у частоті виникнення фатальних кровотеч (1,1% проти 0,7%) та геморагічного інсульту (0,8% проти 0,6%). Порушення з боку крові У дослідженні CAPRIE тяжка нейтропенія ( (0,04%), які приймали клопідогрел, та у 2 пацієнтів (0,02%), які приймали АСК. У двох із 9599 пацієнтів, які приймали клопідогрел, спостерігалася повна відсутність нейтрофілів у периферичній крові, якого не спостерігалося в жодного з 9586 пацієнтів, які приймали АСК. Незважаючи на те, що ризик розвитку мієлотоксичної дії при прийомі клопідогрелу є досить низьким, якщо у пацієнта, який приймає клопідогрел, спостерігається підвищення температури або з'являються інші ознаки інфекції, слід обстежити пацієнта на предмет можливої нейтропенії. При лікуванні клопідогрелом в одному випадку спостерігався розвиток апластичної анемії. Частота виникнення тяжкої тромбоцитопенії ( У дослідженнях CURE та CLARITY спостерігалася порівнянна кількість пацієнтів із тромбоцитопенією або нейтропенією в обох групах лікування. Інші клінічно значущі небажані реакції, що спостерігалися під час проведення клінічних досліджень CAPRIE, CURE, CLARITY COMMIT та ACTIVE-A Частота небажаних реакцій, які спостерігалися під час проведення вищезгаданих клінічних досліджень, представлена відповідно до класифікації ВООЗ: дуже часто (≥ 10 %); часто (≥ 1% та < 10%); нечасто (≥ 0,1 % та Порушення з боку нервової системи Нечасто: біль голови, запаморочення, парестезія. Рідко: вертиго. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Часто: диспепсія, біль у животі, діарея. Нечасто: нудота, гастрит, здуття живота, запор, блювання, виразка шлунка, виразка дванадцятипалої кишки. Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини Нечасто: висипання, свербіж. Порушення з боку крові та лімфатичної системи Нечасто: збільшення часу кровотечі, зниження кількості тромбоцитів у периферичній крові; лейкопенія, зниження кількості нейтрофілів у периферичній крові, еозинофілія. Постмаркетинговий досвід застосування препарату Порушення з боку крові та лімфатичної системи Частота невідома: випадки серйозних кровотеч, переважно підшкірних, скелетно-м'язових, очних крововиливів (кон'юнктивальних, у тканині та сітківку ока), кровотеч з дихальних шляхів (кровохаркання, легеневе кровотеча), носових кровотеч, гематурії та кровотечі летальним кінцем (особливо внутрішньочерепних крововиливів, шлунково-кишкових кровотеч та заочеревинних крововиливів), агранулоцитозу, гранулоцитопенії, апластичної анемії/панцитопенії, тромботичної тромбоцитопенічної пурпури (ТТП), набутої гемофілії. Порушення з боку серця Частота невідома: синдром Коунісу (вазоспастична алергічна стенокардія/алергічний інфаркт міокарда), зумовлений реакцією гіперчутливості на клопідогрел. Порушення з боку імунної системи Частота невідома: анафілактоїдні реакції, сироваткова хвороба; перехресні алергічні та гематологічні реакції з іншими тієнопіридинами (такими як тіклопідін, прасугрел). Порушення психіки Частота невідома: сплутаність свідомості, галюцинації. Порушення з боку нервової системи Частота невідома: порушення смакового сприйняття. Порушення з боку судин Частота невідома: васкуліт, зниження артеріального тиску. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Частота невідома: бронхоспазм, інтерстиціальна пневмонія, еозинофільна пневмонія. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Частота невідома: коліт (зокрема виразковий коліт чи лімфоцитарний коліт), панкреатит, стоматит. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Частота невідома: гепатит (неінфекційний), гостра печінкова недостатність. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Частота невідома: макульозно-папульозний еритематозний або ексфоліативний висип, кропив'янка, свербіж, ангіоневротичний набряк, бульозний дерматит (багатоформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз), гострий генерозний (DRESS-синдром), екзема, плоский лишай. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини Частота невідома: артралгія (біль у суглобах), артрит, міалгія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Частота невідома: гломерулонефрит. Порушення з боку статевих органів та молочної залози Частота невідома: гінекомастія. Загальні розлади та порушення у місці введення Частота невідома: гарячка. Лабораторні та інструментальні дані Частота невідома: відхилення від норми лабораторних показників функціонального стану печінки, підвищення концентрації креатиніну у крові.Взаємодія з лікарськими засобамиЗ лікарськими засобами, застосування яких асоціюється із ризиком розвитку кровотечі Є підвищений ризик розвитку кровотечі внаслідок їхнього потенційного адитивного ефекту з клопідогрелом. Одночасне з клопідогрелом застосування лікарських препаратів, застосування яких асоціюється з ризиком кровотечі, слід проводити з обережністю. З варфарином Хоча прийом клопідогрелу 75 мг/добу не змінював фармакокінетику варфарину (субстрату ізоферменту CYP2C9) або МНО (міжнародне нормалізоване відношення) у пацієнтів, які тривалий час отримують лікування варфарином, одночасний прийом клопідогрелу збільшує ризик кровотечі у зв'язку з його незалежною додатком. Тому слід дотримуватися обережності при одночасному прийомі варфарину та клопідогрелу. З блокаторами IIb/IIIa-рецепторів У зв'язку з можливістю фармакодинамічної взаємодії між клопідогрелом та блокаторами IIb/IIIa-рецепторів, їх спільне застосування потребує обережності, особливо у пацієнтів, які мають підвищений ризик розвитку кровотечі (при травмах та хірургічних втручаннях або інших патологічних станах). З АСК АСК не змінює інгібуючого АДФ-індуковану агрегацію тромбоцитів ефекту клопідогрелу, але клопідогрел потенціює вплив АСК на колаген-індуковану агрегацію тромбоцитів. Тим не менш, одночасний з клопідогрелом прийом АСК по 500 мг 2 рази на день протягом однієї доби не викликав суттєвого збільшення часу кровотечі, що викликається прийомом клопідогрелу. Оскільки між клопідогрелом і АСК можлива фармакодинамічна взаємодія, що призводить до підвищення ризику кровотечі, тому при їх одночасному застосуванні слід бути обережним. Тим не менш, у клінічних дослідженнях пацієнти отримували комбіновану терапію клопідогрелом та АСК (75-325 мг один раз на добу) до одного року. З гепарином За даними клінічного дослідження, проведеного за участю здорових осіб, при прийомі клопідогрелу не потрібно зміни дози гепарину і не змінювалася його антикоагулянтна дія. Одночасне застосування гепарину не змінювало антиагрегантного ефекту клопідогрелу. Між клопідогрелом та гепарином можлива фармакодинамічна взаємодія, яка може збільшувати ризик розвитку кровотеч, тому одночасне застосування клопідогрелу та гепарину потребує обережності. З тромболітиками Безпека спільного застосування клопідогрелу, фібрин-специфічних або фібрин-неспецифічних тромболітичних засобів та гепарину була вивчена у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда. Частота клінічно значущих кровотеч була аналогічна такої, що спостерігалася у разі спільного застосування тромболітичних засобів та гепарину з АСК. З НПЗП У клінічному дослідженні, проведеному за участю здорових добровольців, спільне застосування клопідогрелу та напроксену збільшувало приховані втрати крові через ШКТ. Однак, у зв'язку з відсутністю досліджень щодо взаємодії клопідогрелу з іншими НПЗП, нині не відомо, чи є підвищений ризик шлунково-кишкових кровотеч при прийомі клопідогрелу разом з іншими НПЗЗ. Тому застосування нестероїдних протизапальних засобів, у тому числі інгібіторів ЦОГ-2 у поєднанні з клопідогрелом, слід проводити з обережністю. З СІОЗС Оскільки СІЗЗЗ порушують активацію тромбоцитів та збільшують ризик розвитку кровотечі, одночасне застосування СІЗЗЗ з клопідогрелом має проводитися з обережністю. З іншого терапією, що одночасно проводиться З сильними та помірними інгібіторами ізоферменту CYP2C9 Оскільки клопідогрел метаболізується до утворення свого активного метаболіту частково за допомогою ізоферменту CYP2C19, застосування лікарських засобів, що інгібують цей ізофермент, може призвести до зменшення утворення активного метаболіту клопідогрелу. Клінічне значення цієї взаємодії встановлено. Як запобіжний засіб слід уникати одночасного застосування клопідогрелу та сильних або помірних інгібіторів ізоферменту CYP2C9. Сильними та помірними інгібіторами ізоферменту CYP2C9 є омепразол, езомепразол, флувоксамін, флуоксетин, моклобемід, вориконазол, флуконазол, тіклопідін, ципрофлоксацин, циметидин, карбамазепін, окскарбазепін, окскарбазепін. Слід уникати одночасного застосування з клопідогрелом інгібіторів протонної помпи, які є сильними або помірними інгібіторами ізоферменту CYP2C19 (наприклад, омепразолу, езомепразолу). Якщо інгібітори протонної помпи повинні прийматися одночасно з клопідогрелом, слід приймати інгібітор протонної помпи з найменшим інгібуванням ізоферменту CYP2C19, такий як пантопразол або лансопразол. Було проведено низку клінічних досліджень з клопідогрелом та іншими одночасно застосовуваними лікарськими засобами, з метою вивчення можливих фармакодинамічних та фармакокінетичних взаємодій, які показали, що: при застосуванні клопідогрелу спільно з атенололом, ніфедипіном або з обома цими лікарськими засобами, що приймаються одночасно, клінічно значущої фармакодинамічної взаємодії не спостерігалося; одночасне застосування фенобарбіталу, циметидину та естрогенів не мало істотного впливу на фармакодинаміку клопідогрелу; фармакокінетичні показники дигоксину та теофіліну не змінювалися при їх спільному застосуванні з клопідогрелом; антацидні засоби не зменшували абсорбції клопідогрелу; фенітоїн та толбутамід можна застосовувати одночасно з клопідогрелом (дослідження CARPIE). Малоймовірно, що клопідогрел може впливати на метаболізм інших лікарських засобів, таких як фенітоїн та толбутамід, а також нестероїдні протизапальні засоби, які метаболізуються за допомогою ізоферменту CYP2C9 сімейства цитохрому Р450; інгібітори АПФ, сечогінні, бета-адреноблокатори, блокатори «повільних» кальцієвих каналів, гіполіпідемічні засоби, коронарні вазодилататори, гіпоглікемічні засоби (в тому числі інсулін), протиепілептичні засоби, гормонозамісна терапія та блокатори GPIIb/a клінічно значимих небажаних взаємодій. З лікарськими засобами, що є субстратами ізоферменту CYP2C8 Було показано, що клопідогрел збільшував системну експозицію репаглініду у здорових добровольців. Дослідження in vitro показали, що збільшення системної експозиції репаглініду є наслідком пригнічення ізоферменту CYP2C8 глюкуронідним метаболітом клопідогрелу. Слід бути обережними при одночасному застосуванні клопідогрелу та лікарських препаратів, що переважно виводяться з організму шляхом метаболізму за допомогою ізоферменту CYP2C8 (наприклад, репаглініду, паклітакселу) у зв'язку з ризиком збільшення їх плазмових концентрацій.Спосіб застосування та дозиКлопідогрел слід приймати внутрішньо, незалежно від їди. Вторинна профілактика атеротромботичних ускладнень у дорослих пацієнтів з інфарктом міокарда (з давністю від кількох днів до 35 днів), ішемічним інсультом (з давністю від 7 днів до 6 місяців) або з діагностованою оклюзійною хворобою периферичних артерій Препарат слід приймати по 75 мг один раз на день. Вторинна профілактика атеротромботичних ускладнень у дорослих пацієнтів з гострим коронарним синдромом без підйому сегмента ST (нестабільна стенокардія або інфаркт міокарда без зубця Q), включаючи пацієнтів, яким було проведено стентування при черезшкірному коронарному втручанні (у комбінації з ацетилом) Лікування клопідогрелом має бути розпочато з одноразового прийому навантажувальної дози, що становить 300 мг, а потім продовжено прийомом підтримуючої дози 75 мг один раз на добу (у поєднанні з АСК у дозах 75-325 мг на добу). Оскільки застосування більш високих доз АСК пов'язане зі збільшенням ризику кровотеч, доза АСК, що рекомендується при цьому, не повинна перевищувати 100 мг. Оптимальної тривалості лікування офіційно не визначено. Дані клінічних досліджень підтримують прийом препарату до 12 місяців, а максимальний сприятливий ефект спостерігався до третього місяця лікування. Вторинна профілактика атеротромботичних ускладнень у дорослих пацієнтів із гострим коронарним синдромом із підйомом сегмента ST (гострий інфаркт міокарда) при медикаментозному лікуванні та можливості проведення тромболізису (у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою) Клопідогрел слід приймати одноразово на добу в дозі 75 мг з первісним одноразовим прийомом навантажувальної дози клопідогрелу 300 мг у комбінації з АСК у поєднанні з тромболітиками або без поєднання з тромболітиками. У пацієнтів старше 75 років лікування клопідогрелом має починатися без прийому його дози навантаження. Комбіновану терапію починають якомога раніше після появи симптомів і продовжують протягом принаймні чотирьох тижнів. Ефективність застосування комбінації клопідогрелу та АСК при цьому показанні понад 4 тижні не вивчалася. Запобігання атеротромботичних і тромбоемболічних ускладнень, включаючи інсульт, при фібриляції передсердь (миготливої аритмії) у пацієнтів з фібриляцією передсердь (миготливою аритмією), які мають як мінімум один фактор ризику розвитку судинних ускладнень, не можуть приймати ризик. комбінації з ацетилсаліциловою кислотою) Клопідогрел слід приймати один раз на добу у дозі 75 мг. У комбінації з клопідогрелом треба починати і потім продовжувати прийом АСК (75-100 мг/добу). Пропуск прийому чергової дози - Якщо минуло менше 12 годин після пропуску прийому чергової дози, слід негайно прийняти пропущену дозу препарату, а потім наступні дози приймати у звичайний час. Якщо пройшло більше 12 годин після пропуску прийому чергової дози, пацієнт повинен прийняти наступну дозу у звичайний час (не слід приймати подвійну дозу). Особливі групи пацієнтів Пацієнти з генетично обумовленою зниженою активністю ізоферменту CYP2C19 Низька активність ізоферменту CYP2C19 асоціюється із зменшенням антиагрегантної дії клопідогрелу. Режим застосування більш високих доз (600 мг – навантажувальна доза, потім 150 мг щодня) у пацієнтів з низькою активністю ізоферменту CYP2C19 збільшує антиагрегантну дію клопідогрелу. Однак, зараз у клінічних дослідженнях, які враховують клінічні результати, не встановлено оптимальний режим дозування клопідогрелу для пацієнтів із його зниженим метаболізмом через генетично обумовлену низьку активність ізоферменту CYP2C19. Особи похилого віку У добровольців похилого віку (старше 75 років), порівняно з молодими добровольцями, не відзначено відмінностей за показниками агрегації тромбоцитів та часу кровотечі. Корекція дози для осіб похилого віку не потрібна. Діти Відсутній досвід застосування препарату у дітей. Пацієнти з порушенням функції нирок Після повторних прийомів клопідогрелу в дозі 75 мг/добу у пацієнтів з тяжким ураженням нирок (кліренс креатиніну від 5 до 15 мл/хв) інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів (25 %) було нижчим порівняно з таким у здорових добровольців, однак, удлін часу кровотечі було подібним до такого у здорових добровольців, які отримували клопідогрел у дозі 75 мг на добу. Крім того, у всіх пацієнтів була хороша переносимість препарату. Пацієнти з порушенням функції печінки Після щоденного протягом 10 днів прийому клопідогрелу в добовій дозі 75 мг у пацієнтів з тяжким ураженням печінки інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів було подібним до такого у здорових добровольців. Середній час кровотечі було також можна порівняти в обох групах. Пацієнти різної етнічної приналежності Поширеність алелей генів ізоферменту CYP2C19, які відповідають за проміжний та знижений метаболізм клопідогрелу до його активного метаболіту, відрізняється у представників різних етнічних груп. Є лише обмежені дані для представників монголоїдної раси щодо оцінки впливу генотипу ізоферменту CYP2C19 на клінічні результуючі події. Пацієнти жіночої та чоловічої статі У невеликому дослідженні, що порівнює фармакодинамічні властивості клопідогрелу у чоловіків та жінок, у жінок спостерігалося менше інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів, але відмінностей у подовженні часу кровотечі не було. У великому контрольованому дослідженні CAPRIE (клопідогрел у порівнянні з ацетилсаліцилової кислотою у пацієнтів з ризиком розвитку ішемічних ускладнень) частота клінічних результатів, інших побічних дій та відхилень від норми клініко-лабораторних показників була однаковою як у чоловіків, так і у жінок.ПередозуванняСимптоми передозування Передозування клопідогрелу може призвести до збільшення часу кровотечі з подальшими ускладненнями у вигляді розвитку кровотеч. Заходи щодо надання допомоги при передозуванні З появою кровотечі потрібне проведення відповідних лікувальних заходів. Антидот клопідогрелу не встановлено. Якщо необхідна швидка корекція часу кровотечі, що подовжився, то рекомендується проведення переливання тромбоцитарної маси.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри лікуванні клопідогрелом, особливо протягом перших тижнів лікування та/або після інвазивних кардіологічних процедур/хірургічного втручання, необхідно вести ретельне спостереження за пацієнтами щодо виключення ознак кровотечі, у тому числі і прихованої. У зв'язку з ризиком розвитку кровотечі та небажаних ефектів з боку крові у разі появи в ході лікування клінічних симптомів, підозрілих на виникнення кровотечі, слід терміново зробити загальний клінічний аналіз крові, визначити активований частковий тромбопластиновий час (АЧТВ), кількість тромбоцитів, показники функціональної активності тромбо та провести інші необхідні дослідження. Клопідогрел, як і інші антитромбоцитарні засоби, слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які мають підвищений ризик розвитку кровотечі, пов'язаний з травмами, хірургічними втручаннями або іншими патологічними станами, а також у пацієнтів, які приймають АСК, НПЗЗ, у тому числі інгібітори ЦОГ- 2, гепарин або інгібітори глікопротеїну IIb/IIIа. Спільне застосування клопідогрелу з варфарином може посилити ризик кровотечі, тому слід бути обережним при спільному застосуванні клопідогрелу і варфарину. Якщо пацієнт має планову хірургічну операцію і при цьому немає необхідності в антитромбоцитарному ефекті, то за 5-7 днів до операції прийом клопідогрелу слід припинити. Клопідогрел подовжує час кровотечі і повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів із захворюваннями, що схильні до розвитку кровотеч (особливо шлунково-кишкових та внутрішньоочних). Препарати, які можуть спричинити пошкодження слизової оболонки шлунково-кишкового тракту (такі як АСК, нестероїдні протизапальні засоби) у пацієнтів, які приймають клопідогрел, слід застосовувати з обережністю. Пацієнти повинні бути попереджені про те, що при прийомі клопідогрелу (одного або в комбінації з АСК) для зупинки кровотечі може знадобитися більше часу, а також про те, що у разі виникнення у них незвичайної (по локалізації або тривалості) кровотечі слід повідомити про цьому своєму лікарю. Перед будь-якою майбутньою операцією та перед початком прийому будь-якого нового лікарського препарату пацієнти повинні повідомляти лікаря (включаючи стоматолога) про прийом клопідогрелу. Дуже рідко після застосування клопідогрелу (іноді навіть нетривалого) відзначалися випадки розвитку ТТП, що характеризується тромбоцитопенією та мікроангіопатичною гемолітичною анемією, що супроводжуються неврологічними розладами, порушенням функції нирок та лихоманкою. ТТП є потенційно загрозливим для життя станом, що вимагає негайного лікування, включаючи плазмаферез. Було показано, що у пацієнтів з нещодавно перенесеним минущим порушенням мозкового кровообігу або інсультом, що мають високий ризик розвитку повторних ішемічних ускладнень, комбінація АСК та клопідогрелу підвищує ризик розвитку великих кровотеч. Тому така комбінована терапія повинна проводитися з обережністю і лише у разі клінічної доведеності переваги від її застосування. Повідомлялося про випадки розвитку набутої гемофілії прийому клопідогрелу. При підтвердженому ізольованому збільшенні АЧТВ, що супроводжується або не супроводжується розвитком кровотечі, слід розглянути питання можливості розвитку набутої гемофілії. Пацієнти з підтвердженим діагнозом набутої гемофілії повинні спостерігатися та лікуватися фахівцями з цього захворювання та припинити прийом клопідогрелу. У пацієнтів з низькою активністю ізоферменту CYP2C19 при застосуванні клопідогрелу в рекомендованих дозах утворюється менше активного метаболіту клопідогрелу і слабше виражена його антиагрегантна дія, у зв'язку з чим при прийомі звичайно рекомендованих доз клопідогрелу при гострому коронарному синдромі. судинних ускладнень, ніж у пацієнтів із нормальною активністю ізоферменту CYP2C19. Є тести визначення генотипу CYP2C19. Ці тести можуть бути використані для допомоги у виборі терапевтичної стратегії. Розглядається питання застосування більш високих доз клопідогрелу у пацієнтів з низькою активністю CYP2C19. У пацієнтів слід збирати анамнез на предмет алергічних та/або гематологічних реакцій, що були раніше, на інші тієнопіридини (такі як тіклопідин, прасугрел), оскільки повідомлялося про наявність перехресних алергічних та/або гематологічних реакцій між тіенопіридинами. Тієнопіридини можуть викликати помірні та тяжкі алергічні реакції (такі як висип, ангіоневротичний набряк) або гематологічні реакції (такі як тромбоцитопенія та нейтропенія). Пацієнти, у яких раніше спостерігалися алергічні та/або гематологічні реакції на один із препаратів групи тієнопіридинів, можуть мати підвищений ризик розвитку подібних реакцій на інший препарат групи тієнопіридинів. Рекомендується моніторинг перехресних алергічних та/або гематологічних реакцій. У період лікування необхідно контролювати функціональний стан печінки. При тяжких ураженнях печінки слід пам'ятати про ризик розвитку геморагічного діатезу. Прийом клопідогрелу не рекомендується при гострому інсульті з давністю менше 7 днів (оскільки відсутні дані щодо його застосування при цьому стані). Вплив на здатність керувати транспортними засобами, механізмами Препарат Плагрил® не має істотного впливу на здібності, необхідні для керування автомобілем або заняття іншими потенційно небезпечними видами діяльності.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
472,00 грн
264,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Діючі речовини: клопідогрелу гідросульфат (форма-I) 97,857 мг (у перерахунку на клопідогрел 75 мг) [у складі таблетки, покритої плівковою оболонкою, 312 мг*], ацетилсаліцилова кислота 75 мг [у складі таблетки, покритої кишковорозчин *]; Склад капсули желатинової твердої № 0: желатин 82,31%, вода 14,50%, натрію лаурилсульфат 0,08%, метилпарагідроксибензоат 0,80%, пропілпарагідроксибензоат 0,20%; Склад чорних чорнил для нанесення напису на кришечці та корпусі капсули: етанол 30-34%, ізопропанол 3-6%, бутанол 3-5%, шелак 20-24%, пропіленгліколь 0,5-2,0%, барвник заліза оксид чорний (Е172) 20-24%, вода очищена qs Таблетка клопідогрелу, покрита плівковою оболонкою - 1 таб. діюча речовина: клопідогрел гідросульфат (форма-I) 97,857 мг (у перерахунку на клопідогрел 75 мг); допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна 140,643 мг, манітол 45 мг, кроскармелоза натрію 12 мг, рицинова олія гідрогенізована 4,5 мг; плівкова оболонка: опадрай рожевий [гіпромелоза 6 cP 62,50%, титану діоксид (Е171) 30,60%, макрогол 400 6,25%, барвник заліза оксид червоний (Е172) 0,65%] 12 мг. Таблетка ацетилсаліцилової кислоти, покрита кишковорозчинною оболонкою - 1 таб. діюча речовина: ацетилсаліцилова кислота 75 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат 25,9 мг, крохмаль прежелатинізований 7,5 мг, лимонна безводна кислота 0,1 мг, кремнію діоксид колоїдний 0,5 мг, стеаринова кислота 1 мг; допоміжні речовини (плівкове покриття): гіпромелоза 6 cps 2,2 мг, пропіленгліколь 0,22 мг, тальк 0,22 мг, титану діоксид 0,11 мг; допоміжні речовини (кишковорозчинна оболонка): метакрилової кислоти та етилакрилату сополімер [1:1] (метакрилової кислоти сополімер (тип С)) 7,5 мг, макрогол 4000 0,6 мг, тальк 1,15 мг. Капсули із модифікованим вивільненням, 75 мг + 75 мг. По 10 капсул у блістері з (ПВХ/АЛ/ПА) фольги/алюмінієвої фольги. По 3, 6, 10, 20 блістерів разом з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиТверді желатинові капсули №0 білого кольору з маркуванням чорного кольору «DR. REDDY'S» на кришечці капсули та «Plagril A» на корпусі капсули. Вміст капсули: капсулоподібна, двоопукла таблетка з фаскою, покрита плівковою оболонкою від рожевого до світло-рожевого кольору; допускається наявність вкраплень; кругла, двоопукла таблетка, покрита плівковою оболонкою білого або майже білого кольору.ХарактеристикаФармакогенетика Декілька поліморфних ізоферментів системи цитохрому Р450 беруть участь у активації клопідогрелу. Ізофермент CYP2C19 залучений до утворення як активного метаболіту, так і проміжного метаболіту – 2-оксо-клопідогрелу. Фармакокінетика та антитромбоцитарні ефекти активного метаболіту клопідогрелу, досліджені за допомогою агрегації тромбоцитів in vivo, відрізняються залежно від генотипу ізоферменту CYP2C19. Алель гена CYP2C19*1 відповідає за нормально функціонуючий метаболізм, тоді як алелі гена ізоферменту CYP2C19*2 та ізоферменту CYP2C19*3 відповідальні за знижений метаболізм. Ці алелі відповідальні зниження метаболізму приблизно в 85% представників європеоїдної раси і в 99% представників монголоїдної раси. Інші алелі, що обумовлюють знижений метаболізм, представлені ізоферментами CYP2C19*4, *5, *6, *7 та *8,але вони рідко зустрічаються у загальній популяції. Фармакогенетичне тестування дозволяє визначити генотип із варіабельністю активності ізоферменту CYP2C19. Можливі також генетичні варіанти інших ферментів системи Р450 із впливом на утворення активних метаболітів клопідогрелу. Окремі групи пацієнтів Пацієнти похилого віку. У добровольців похилого віку (старше 75 років) у порівнянні з молодими добровольцями не було отримано відмінностей за показниками агрегації тромбоцитів та часу кровотечі. Не потрібна корекція дози для пацієнтів похилого віку. Діти та підлітки. Дані відсутні. Порушення функції нирок. Після повторних прийомів клопідогрелу в дозі 75 мг на добу у пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок (кліренс креатиніну (КК) від 5 до 15 мл/хв) інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів було нижчим (25%) порівняно з таким у здорових добровольців. , проте подовження часу кровотечі було подібним до такого у здорових добровольців, які отримували клопідогрел у дозі 75 мг/добу. Порушення функції печінки. Після щоденного протягом 10 днів прийому клопідогрелу в добовій дозі 75 мг у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки (класи А і В менше 9 балів за шкалою Чайлд-Пью) інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів подібно до такого у здорових добро. Середній час кровотечі можна порівняти в обох групах. Етнічна приналежність. Поширеність алелей генів ізоферменту CYP2C19, які відповідають за проміжний та знижений метаболізм, відмінна у представників різних етнічних груп. Є обмежені літературні дані щодо їх поширеності серед представників монголоїдної раси для оцінки клінічного значення впливу генотипів ізоферменту CYP2C19 на клінічні результати. Особливості фармакокінетики та метаболізму обох активних речовин препарату Плагріл® А виключають клінічно значущі фармакокінетичні взаємодії.Фармакотерапевтична групаАнтиагрегантний засіб.ФармакокінетикаВсмоктування Клопідогрів При одноразовому та курсовому прийомі внутрішньо у дозі 75 мг на добу клопідогрел швидко всмоктується у кишечнику. Середні максимальні концентрації незміненого клопідогрелу в плазмі (близько 2,2-2,5 нг/мл після прийому внутрішньо разової дози). 75 мг) досягаються приблизно через 45 хвилин після його одноразового прийому. За даними екскреції метаболітів клопідогрелу нирками його абсорбція становить приблизно 50%. Ацетилсаліцилова кислота Після всмоктування АСК піддається гідролізу з утворенням саліцилової кислоти, максимальні концентрації якої в плазмі досягаються через годину після прийому АСК всередину. Завдяки швидкому гідролізу через 1,5-3 години після прийому АСК в плазмі крові практично не визначається. Розподіл Клопідогрів In vitro клопідогрел і його основний циркулюючий у крові неактивний метаболіт оборотно зв'язуються з білками плазми крові (на 98% і 94% відповідно) і цей зв'язок in vitro є ненасиченим аж до концентрації 100 мг/л. Ацетилсаліцилова кислота АСК слабко зв'язується з білками у плазмі крові та має невеликий об'єм розподілу (10 л). Її метаболіт, саліцилова кислота, добре зв'язується з білками плазми, але її зв'язок з білками плазми залежить від її концентрації в плазмі (нелінійний зв'язок). При низьких концентраціях ( Метаболізм Клопідогрів Клопідогрел швидко метаболізується у печінці. In vitro і in vivo клопідогрел метаболізується по двох метаболічних шляхах: перший шлях метаболізму здійснюється за допомогою естераз, що призводить до гідролізу з утворенням неактивного метаболіту - похідного карбоксильної кислоти (становить 85% від метаболітів, що циркулюють у системному кровотоку); Другий шлях здійснюється за допомогою декількох ізоферментів системи цитохрому P450. При цьому спочатку клопідогрел метаболізується до 2-оксо-клопідогрелу, що є проміжним метаболітом. Наступний метаболізм 2-оксо-клопідогрелу призводить до утворення активного метаболіту клопідогрелу – тіольного похідного клопідогрелу. In vitro цей шлях метаболізму відбувається за допомогою ізоферментів CYP2C19, CYP1A2, CYP3A4 та CYP2В6. Активний тіольний метаболіт клопідогрелу,який був виділений у дослідженнях in vitro, швидко та незворотно зв'язується з рецепторами тромбоцитів, інгібуючи агрегацію тромбоцитів. Після прийому навантажувальної дози клопідогрелу 300 мг максимальна концентрація (Cmax) активного метаболіту в 2 рази перевищує таку після прийому протягом 4 днів підтримуючої дози клопідогрелу 75 мг, при цьому його Cmax досягається приблизно через 30-60 хвилин після прийому клопідогрелу. Ацетилсаліцилова кислота АСК при прийомі у поєднанні з клопідогрелом швидко піддається гідролізу в плазмі крові до саліцилової кислоти з періодом напіввиведення, що становить 0,3 – 0,4 годин для доз АСК 75-100 мг. Саліцилова кислота головним чином піддається кон'югації у печінці з утворенням саліцилурової кислоти, фенольного глюкуроніду та ацильного глюкуроніду, а також великої кількості другорядних метаболітів. Виведення Клопідогрів Протягом 120 годин після прийому внутрішньо людиною 14С-міченого клопідогрелу близько 50% радіоактивності виділяється нирками та приблизно 46% радіоактивності – через кишечник. Після одноразового прийому внутрішньо дози 75 мг період напіввиведення клопідогрелу становить приблизно 6 годин. Після одноразового та курсового прийому клопідогрелу період напіввиведення основного неактивного метаболіту, що циркулює в крові, становить 8 годин. Ацетилсаліцилова кислота Період напіввиведення саліцилової кислоти із плазми крові близько 2 годин. Метаболізм саліцилату є насиченим, і загальний кліренс знижується при більш високих сироваткових концентраціях внаслідок обмеженої здатності печінки до утворення саліцилурової кислоти та фенольного глюкуроніду. Після прийому токсичних доз АСК (10-20 г) плазмовий період напіввиведення може збільшуватися до 20 годин. При високих дозах АСК елімінація саліцилової кислоти відповідає кінетиці нульового порядку (тобто швидкість елімінації залежить від концентрації в плазмі) з періодом напіввиведення, що становить 6 годин або більше. Ниркова екскреція незміненої активної речовини залежить від рН сечі. При підвищенні рН більше 6,5 кліренс вільного саліцилату збільшується. з80%. Після прийому терапевтичних доз сечі виявляється приблизно 10% прийнятої дози у вигляді саліцилової кислоти, 75% прийнятої дози - у вигляді саліцилурової кислоти, 10% прийнятої дози - у вигляді фенольних глюкуронідів і 5% прийнятої дози - у вигляді ацильних глюкуронідів.ФармакодинамікаКлопідогрів Клопідогрел (точніше, його активний метаболіт) необоротно зв'язується з тромбоцитарними АДФ-рецепторами і селективно інгібує зв'язування АДФ з АДФ-рецепторами тромбоцитів і подальшу активацію комплексу GPIIb/IIIa під дією АДФ, завдяки чому пригнічується АДФ- Клопідогрел також пригнічує агрегацію тромбоцитів, спричинену іншими агоністами, шляхом блокади підвищення активності тромбоцитів звільненим аденозиндифосфатом. Через незворотність зв'язку клопідогрелу з АДФ-рецепторами тромбоцитів тромбоцити залишаються несприйнятливими до стимуляції АДФ протягом всього терміну свого життя, а відновлення нормальної функції тромбоцитів відбувається зі швидкістю, що відповідає швидкості оновлення тромбоцитів. При щоденному прийомі клопідогрелу в дозі 75 мг з першого дня прийому відзначається значне придушення АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів, яке поступово збільшується протягом 3-7 днів і потім виходить на постійний рівень (при досягненні рівноважного стану). У рівноважному стані агрегація тромбоцитів пригнічується загалом на 40–60%. Після припинення прийому клопідогрелу агрегація тромбоцитів та час кровотечі поступово повертаються до вихідного рівня. у середньому протягом 5 днів. Ацетилсаліцилова кислота (АСК) АСК пригнічує агрегацію тромбоцитів за рахунок незворотного інгібування циклооксигенази-1 (ЦОГ-1), внаслідок цього зменшується утворення тромбоксану А2, що є індуктором агрегації тромбоцитів та вазоконстрикції. Цей ефект зберігається протягом усього терміну життя тромбоцитів. АСК не змінює інгібуючого ефекту клопідогрелу на АДФ-індуковану агрегацію тромбоцитів, тоді як клопідогрел посилює вплив ацетилсаліцилової кислоти на колаген-індуковану агрегацію тромбоцитів. Обидві активні речовини здатні запобігати розвитку атеротромбозу при будь-яких локалізаціях атеросклеротичного ураження судин, зокрема при ураженнях церебральних, коронарних або периферичних артерій.Показання до застосуванняКомбінований препарат Плагрил А показаний для застосування у пацієнтів, які вже отримують одночасно клопідогрел та ацетилсаліцилову кислоту. Запобігання атеротромботичних ускладнень. У дорослих пацієнтів із гострим коронарним синдромом: без підйому сегмента ST (нестабільна стенокардія або інфаркт міокарда без зубця Q), включаючи пацієнтів, яким було проведено стентування при черезшкірному коронарному втручанні; з підйомом сегмента ST (гострий інфаркт міокарда) при медикаментозному лікуванні та можливості проведення тромболізису. Запобігання атеротромботичним і тромбоемболічним ускладненням, включаючи інсульт, при фібриляції передсердь (миготливої аритмії). У дорослих пацієнтів з фібриляцією передсердь (миготливою аритмією), які мають, як мінімум, один фактор ризику розвитку судинних ускладнень, не можуть приймати непрямі антикоагулянти та мають низький ризик розвитку кровотечі.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будь-якої діючої або допоміжної речовини препарату. Тяжка печінкова недостатність (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю). Тяжка ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв) через вміст у складі препарату ацетилсаліцилової кислоти. Гостра кровотеча, наприклад, кровотеча з виразки або внутрішньочерепний крововилив. Бронхіальна астма, що індукується прийомом саліцилатів та інших нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗЗ); поєднання бронхіальної астми, риніту та рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух через вміст у складі препарату ацетилсаліцилової кислоти. Мастоцитоз, при якому застосування АСК може викликати тяжкі реакції підвищеної чутливості, включаючи розвиток шоку, з гіперемією шкірних покривів, зниженням артеріального тиску, тахікардією та блюванням (через вміст у складі препарату ацетилсаліцилової кислоти). Рідкісні спадкові стани: непереносимість галактози, дефіцит лактази або синдром мальабсорбції глюкози-галактози через вміст препарату лактози. Вагітність та період грудного вигодовування. Дитячий вік до 18 років (безпека та ефективність застосування не встановлені). З обережністю При помірній печінковій недостатності (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю), за якої можлива схильність до кровотеч (обмежений клінічний досвід застосування). При нирковій недостатності легкого та середнього ступеня тяжкості (КК 60-30 мл/хв) (обмежений клінічний досвід застосування). У разі травм, хірургічних втручань, включаючи інвазивні кардіологічні процедури або хірургічні втручання. При захворюваннях, при яких є схильність до розвитку кровотеч, особливо шлунково-кишкових (при виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки або шлунково-кишкової кровотечі в анамнезі, при симптомах порушень з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту) або внутрішньоочних. При нещодавно перенесеному минущому порушенні мозкового кровообігу або ішемічному інсульті. При одночасному застосуванні нестероїдних протизапальних засобів, у тому числі селективних інгібіторів циклооксигенази-2 (ЦОГ-2). При одночасному застосуванні варфарину, гепарину, інгібіторів глікопротеїну IIb/IIIa, селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) та тромболітичних препаратів. При бронхіальній астмі та алергії в анамнезі (підвищений ризик розвитку алергічних реакцій на АСК). При подагрі, гіперурикемії (АСК, у тому числі і низьких дозах, підвищує концентрацію сечової кислоти в крові). У пацієнтів з генетично обумовленим зниженням активності ізоферменту CYP2C19 (у таких пацієнтів при застосуванні клопідогрелу в рекомендованих дозах утворюється менша кількість його активного метаболіту і у них спостерігається менш виражена антиагрегантна дія препарату, крім цього, у разі розвитку гострого коронарного синдрому або черезшкірного коронарного синдрому. може спостерігатись більша частота серцево-судинних ускладнень після інфаркту міокарда порівняно з пацієнтами з нормальною активністю ізоферменту CYP2C19). У пацієнтів з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (через ризик розвитку гемолізу). При одночасному застосуванні метотрексату у дозі менше 20 мг на тиждень. При вказівках в анамнезі на алергічні реакції на тієнопіридин (наприклад, на тіклопідін, празугрел) можливість перехресної алергії.Вагітність та лактаціяВагітність Як запобіжний засіб препарат Плагріл® А не слід застосовувати протягом перших двох триместрів вагітності, за винятком випадків, коли клінічний стан жінки потребує лікування клопідогрелом у комбінації з АСК. У зв'язку з наявністю у складі АСК препарат протипоказаний у третьому триместрі вагітності. Дослідження на тваринах не виявили у клопідогрелу ні прямих, ні непрямих несприятливих ефектів протягом вагітності, ембріональний розвиток, пологи та постнатальний розвиток. Однак достатніх за обсягом та контрольованих клінічних досліджень у вагітних не проводилося. У АСК було встановлено наявність тератогенної дії, хоча у клінічних дослідженнях було встановлено, що дози АСК до 100 мг на добу, що обмежено застосовуються в акушерстві та потребують спеціалізованого моніторингу, показали себе безпечними. Період грудного вигодовування Грудне вигодовування у разі лікування препаратом Плагрил® А слід припинити, оскільки встановлено, що ацетилсаліцилова кислота проникає у грудне молоко, а дослідження на щурах показали, що клопідогрел та/або його метаболіти також екскретуються в молоко щурів, що лакують. Проникає чи ні клопідогрел у грудне молоко невідомо.Побічна діяБезпека клопідогрелу у клінічних дослідженнях була вивчена більш ніж у 44000 пацієнтів, у тому числі більш ніж у 12000 пацієнтів, які приймали його протягом року або більше, та у 30000 пацієнтів, які приймали одночасно клопідогрел та ацетилсаліцилову кислоту; у клінічному дослідженні CURE безпеку клопідогрелу у поєднанні з ацетилсаліцилової кислотою було оцінено у понад 6200 пацієнтів, які приймали їх протягом 1 року і більше. Нижче перераховані клінічно значущі небажані ефекти (НЕ), що спостерігалися в п'яти великих клінічних дослідженнях: CAPRIE, CURE, CLARITY, COMMIT та ACTIVE A і при постмаркетинговому застосуванні комбінації клопідогрел + ацетилсаліцилова кислота, клопідогрелу в монотерапії та ацеті. Частота виникнення побічних ефектів визначалася відповідно до класифікації ВООЗ: дуже часто >10%; часто >1% та <10%; нечасто >0,1 % та < 1 %; рідко >0,01 % та Геморагічні небажані явища (пурпура / синці; носові кровотечі; гематурія; крововиливи в тканині шкіри, в кістки та м'язи; гематоми; крововиливи в порожнину суглобів [гемартрози], у кон'юнктиву, у внутрішні середовища та сітчасту оболонку ока; кровотечі з кровотечі кровотечі з операційної рани; внутрішньочерепні крововиливи (геморагічні інсульти); кровотечі зі шлунково-кишкового тракту, заочеревинні крововиливи та ін. Кровотечі та крововиливи були найбільш часто спостерігалися небажаними явищами у клінічних дослідженнях та при постмаркетинговому застосуванні препарату, головним чином вони виникали протягом першого місяця лікування. Часто: великі кровотечі [загрозливі для життя кровотечі, що вимагають переливання 4-х і більше одиниць крові; інші великі кровотечі, що вимагають переливання 2-3 одиниць крові; не загрожують життю великі кровотечі (за даними дослідження COMMIT частота розвитку великих нецеребральних кровотеч та внутрішньочерепних крововиливів була «нечасто»)]1; малі кровотечі (за даними дослідження ACTIVE-A частота розвитку малих кровотеч була «дуже часто»), кровотечі у місці пункції судин; синці2; гематоми. Частота великих кровотеч при застосуванні комбінації клопідогрел + ацетилсаліцилова кислота залежала від дози ацетилсаліцилової кислоти (< 100 мг – 2,6 %; 100-200 мг – 3,5 %, >200 мг – 4,9 %), так само їх частота при застосуванні однієї АСК (< 100 мг – 2,0 %, 100-200 мг – 2,3 %, >200 мг – 4,0 %). У пацієнтів,тих, хто припинив лікування більше, ніж за 5 днів до аортокоронарного шунтування, не відзначалося почастішання випадків великих кровотеч протягом 7 днів після цього втручання (4,4% при прийомі клопідогрелу + ацетилсаліцилової кислоти проти 5,3% при прийомі однієї ацетилсаліцилової кислоти). У пацієнтів, які залишалися на антиагрегантній терапії протягом останніх п'яти днів перед аортокоронарним шунтуванням, частота цих кровотеч після втручання становила 9,6% (клопідогрел + ацетилсаліцилова кислота) та 6,3% (одна ацетилсаліцилова кислота).що залишалися на антиагрегантній терапії протягом останніх п'яти днів перед аортокоронарним шунтуванням, частота цих кровотеч після втручання становила 9,6% (клопідогрел + ацетилсаліцилова кислота) та 6,3% (одна ацетилсаліцилова кислота).що залишалися на антиагрегантній терапії протягом останніх п'яти днів перед аортокоронарним шунтуванням, частота цих кровотеч після втручання становила 9,6% (клопідогрел + ацетилсаліцилова кислота) та 6,3% (одна ацетилсаліцилова кислота). Нечасто: кровотечі з летальним кінцем; загрозливі для життя кровотечі [кровотечі зі зниженням гемоглобіну крові більш ніж на 5 г/дл (за даними клінічного дослідження CLARITY частота їх розвитку була «часто»); кровотечі, які потребують хірургічного втручання; внутрішньочерепні крововиливи (геморагічні інсульти) (за даними клінічного дослідження CLARITY, частота їх розвитку була «часто»); кровотечі, які потребують введення інотропних препаратів]; важкі кровотечі (найчастіше спостерігалися пурпура, носові кровотечі; рідше зустрічалися гематурія та внутрішньоочні крововиливи, головним чином, кон'юнктивальні). Рідко: внутрішньоочні крововиливи із значним погіршенням зору, заочеревинні крововиливи. Частота невідома (постмаркетинговий досвід застосування): серйозні випадки кровотеч, головним чином, крововиливів у тканині шкіри, у кістки, м'язи та порожнину суглобів (гемартроз), у очні тканини (кон'юнктивальні, у внутрішні середовища та сітчасту оболонку ока), кровотечі з дихальних шляхів , кровохаркання, носові кровотечі, гематурія, кровотечі з операційної рани; внутрішньочерепні крововиливи, включаючи випадки зі смертельним наслідком, особливо у пацієнтів похилого віку; інші випадки кровотеч зі смертельним наслідком (зокрема, кровотечі із шлунково-кишкового тракту та заочеревинні крововиливи). Порушення з боку крові та лімфатичної системи Нечасто: зменшення кількості тромбоцитів у периферичній крові, тяжка тромбоцитопенія з кількістю тромбоцитів у периферичній крові ≤ 80х109/л, але >30х109/л; лейкопенія; зменшення кількості нейтрофілів у периферичній крові, еозинофілія, подовження часу кровотечі. Рідко: нейтропенія, включаючи важку нейтропенію ( Дуже рідко: апластична анемія, тяжка тромбоцитопенія з кількістю тромбоцитів у периферичній крові ≤ 0х09/л. Частота невідома (постмаркетинговий досвід застосування): тромбоцитопенія, гемолітична анемія у пацієнтів з недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, агранулоцитоз; апластична анемія,/панцитопенія; біцитопенія, порушення кістковомозкового кровотворення, нейтропенія, лейкопенія, гранулоцитопенія, анемія, набута гемофілія А, тромботична тромбоцитопенічна пурпура (ТТП). Порушення з боку центральної та периферичної нервової системи Нечасто: головний біль, запаморочення та парестезії. Рідко: вертиго. Частота невідома (постмаркетинговий досвід застосування): зміни смакових відчуттів. Порушення з боку травної системи Часто: шлунково-кишкові кровотечі, диспепсія, біль у животі, діарея. Нечасто: нудота, гастрит, метеоризм, запор, блювання, виразка шлунка та виразка дванадцятипалої кишки. Частота невідома (постмаркетинговий досвід застосування): коліт, (включаючи виразковий або лімфоцитарний коліт), панкреатит, стоматит, езофагіт, ульцерація/перфорація стравоходу, ерозивний гастрит, ерозивний дуоденіт, виразка або виразкова перфорація шлунка та/або шлунково-кишкового тракту, такі як гастралгія, виразки тонкого кишечника (худа і клубова кишка) і товстого кишечника (ободова та пряма кишка), перфорація кишечника (ці реакції можуть супроводжуватися або не супроводжуватися кровотечею і можуть виникати при застосуванні будь-якої дози ацетилсаліц також у пацієнтів, які мають застережливі симптоми та анамнез серйозних шлунково-кишкових ускладнень, так і їх не мають); гострий панкреатит, зумовлений реакцією гіперчутливості на ацетилсаліцилову кислоту. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Частота невідома (постмаркетинговий досвід застосування): гепатит (неінфекційна природа), гостра печінкова недостатність, підвищення активності «печінкових» ферментів, ураження печінки, головним чином гепатоцелюлярне, хронічний гепатит. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Нечасто: шкірний висип, свербіж. Частота невідома (постмаркетинговий досвід застосування): макульозно-папульозна, еритематозна або ексфоліативна шкірна висипка, кропив'янка, свербіж, ангіоневротичний набряк, бульозний дерматит (багатоформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний лікарський висип з еозинофілією та системними проявами (DRESS-синдром), екзема, плоский лишай, фіксований шкірний висип (поодинокі або множинні зміни шкіри, зазвичай у вигляді еритематозних бляшок округлої або овальної форми), що з'являються в одному і тому ж місці при черговому прийомі . Порушення з боку імунної системи Частота невідома (постмаркетинговий досвід застосування): анафілактоїдні реакції, сироваткова хвороба, перехресні реакції гіперчутливості з іншими тієнопіридинами (такими як тіклопідін, празугрел), анафілактичний шок, посилення симптомів харчової алергії. Порушення психіки Частота невідома (постмаркетинговий досвід застосування): сплутаність свідомості, галюцинації. Порушення з боку судин Частота невідома (постмаркетинговий досвід застосування): - Васкуліт; включаючи пурпуру Шенлейн-Геноха, зниження артеріального тиску. Порушення з боку серця Частота невідома (постмаркетинговий досвід застосування): синдром Коунісу (алергічний коронарний синдром), зумовлений реакцією гіперчутливості на ацетилсаліцилову кислоту. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Частота невідома (постмаркетинговий досвід застосування): бронхоспазм, інтерстиціальний пневмоніт, еозинофільна пневмонія, некардіогенний набряк легень при хронічному прийомі препарату, пов'язаний із реакцією гіперчутливості. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини Частота невідома (постмаркетинговий досвід застосування): артралгія, артрит, міалгія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Частота невідома (постмаркетинговий досвід застосування): гломерулопатія, включаючи гломерулонефрит, ниркова недостатність, гостре порушення функції нирок (особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю, що існувала раніше, декомпенсацією хронічної серцевої недостатності, нефритичним синдромом або у пацієнтів, які одночасно приймають діуретики). Порушення з боку статевих органів та молочної залози Частота невідома (постмаркетинговий досвід застосування): гінекомастія. Загальні розлади Частота невідома (постмаркетинговий досвід застосування): гарячка. Лабораторні та інструментальні дані Частота невідома (постмаркетинговий досвід застосування): відхилення від норми біохімічних показників функціонального стану печінки, збільшення концентрації креатиніну у крові. Порушення з боку обміну речовин та харчування Частота невідома (постмаркетинговий досвід застосування): гіпоглікемія, подагра. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Частота невідома (постмаркетинговий досвід застосування): втрата слуху, шум у вухах.Взаємодія з лікарськими засобамиТромболітичні засоби Безпека спільного застосування клопідогрелу, фібринспецифічних або нефібринспецифічних тромболітичних засобів та гепарину була проаналізована у пацієнтів із гострим інфарктом міокарда. Частота клінічно значущих кровотеч була аналогічна тій, що спостерігалася у разі спільного застосування тромболітичних препаратів та гепарину з АСК. У зв'язку з недостатністю клінічних даних щодо спільного застосування препарату Плагрил® А та тромболітичних препаратів слід дотримуватися обережності при їх одночасному призначенні. Інгібітори глікопротеїну IIb/IIIa Між інгібіторами глікопротеїну IIb/IIIa та препаратом Плагрил® А можлива фармакодинамічна взаємодія, що потребує обережності при їх одночасному застосуванні у пацієнтів, які мають підвищений ризик розвитку кровотечі (при травмах та хірургічних втручаннях або інших патологічних станах). Гепарин За даними клінічного дослідження, проведеного за участю здорових добровольців, при прийомі клопідогрелу не потрібно зміни дози гепарину і не змінювалася його антикоагулянтна дія. Одночасне застосування гепарину не змінювало інгібуючої дії клопідогрелу на агрегацію тромбоцитів. Між препаратом Плагрил® А та гепарином можлива фармакодинамічна взаємодія, що може збільшувати ризик розвитку кровотеч та потребує обережності при їх спільному застосуванні. Непрямі антикоагулянти Одночасний прийом клопідогрелу та пероральних антикоагулянтів може збільшити інтенсивність кровотеч, у зв'язку з чим застосування цієї комбінації не рекомендується. Клопідогрел у дозі 75 мг не впливає на фармакокінетику варфарину та не змінює значення Міжнародного нормалізованого відношення (МНО) у пацієнтів, які тривало приймають варфарин. Тим не менш, одночасний прийом варфарину з клопідогрелом може збільшити ризик кровотеч через незалежний вплив цих препаратів на гемостаз. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ) У клінічному дослідженні, проведеному за участю здорових добровольців, спільне застосування клопідогрелу та напроксену збільшувало приховані втрати крові через ШКТ. Тому застосування нестероїдних протизапальних засобів, у тому числі інгібіторів ЦОГ-2, у поєднанні з препаратом Плагріл® А не рекомендується. Експериментальні дані свідчать на користь того, що ібупрофен (при одноразовому прийомі в дозі 400 мг у період часу між 8 годинами до 30 хв після безпосереднього прийому АСК у дозі 81 мг у формі негайного вивільнення) може пригнічувати ефект низьких доз АСК на агрегацію тромбоцитів. Однак при нерегулярному прийомі ібупрофен не має жодних клінічно значущих ефектів на антиагрегантну дію АСК. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) Оскільки СІЗЗЗ порушують активацію тромбоцитів та збільшують ризик розвитку кровотечі, одночасне застосування СІЗЗЗ з клопідогрелом має проводитися з обережністю. Інша комбінована терапія з клопідогрелом Сильні та помірні інгібітори ізоферменту CYP2С9 Оскільки клопідогрел метаболізується до свого активного метаболіту частково за допомогою ізоферменту CYP2C19 очікується, що застосування лікарських засобів, які пригнічують активність цього ізоферменту, може призводити до зменшення концентрації активного метаболіту клопідогрелу. Клінічне значення цієї взаємодії невідоме. Як запобіжний засіб слід уникати одночасного застосування клопідогрелу та сильних або помірних інгібіторів ізоферменту CYP2С9. Сильними та помірними інгібіторами ізофемерменту CYP2С9 є омепразол, езомепразол, флувоксамін, флуоксетин, моклобемід, вариконазол, флуконазол, тіклопідін, ципрофлоксацин, циметидин, карбамазепін, окскарзеі. Одночасне застосування з клопідогрелом інгібіторів протонної помпи,є сильними або помірними інгібіторами ізоферменту CYP2С19 (наприклад, омепразолу, езомепразолу), не рекомендується. Якщо пацієнту все-таки необхідно застосування інгібіторів протонної помпи одночасно з прийомом препарату Плагрил® А, слід застосовувати інгібітор протонної помпи з незначним впливом на активність ізоферменту CYP2C19, такі як пантопразол або лансопразол. Було проведено низку клінічних досліджень з клопідогрелом та іншими одночасно застосовуваними лікарськими засобами з метою вивчення можливих фармакодинамічних та фармакокінетичних взаємодій, які показали, що: при застосуванні клопідогрелу спільно з атенололом, ніфедипіном або з обома цими лікарськими засобами, що приймаються одночасно, клінічно значущої фармакодинамічної взаємодії не спостерігалося; одночасне застосування фенобарбіталу, циметидину та естрогенів не мало істотного впливу на фармакодинаміку клопідогрелу; фармакокінетичні показники дигоксину та теофіліну не змінювалися при їх спільному застосуванні з клопідогрелом; антацидні лікарські засоби не зменшували абсорбції клопідогрелу; фенітоїн і толбутамід можна з безпекою застосовувати одночасно з клопідогрелом (дослідження CAPRIE), незважаючи на те, що дані, отримані в ході досліджень з мікросомами печінки людини, свідчать про те, що карбоксильний метаболіт клопідогрелу може інгібувати активність ізоферменту CYP2C9 концентрацій у плазмі крові деяких лікарських препаратів, наприклад, фенітоїну, толбутаміду та деяких нестероїдних протизапальних засобів, які метаболізуються за допомогою ізоферменту CYP2C9. Інша комбінована терапія з АСК Повідомлялося про взаємодію АСК із такими лікарськими препаратами: Урикозуричні лікарські препарати (препарати, що сприяють виведенню сечової кислоти: бензбромарон, пробенецид, сульфінпіразон); АСК може пригнічувати їхній урикозуричний ефект через конкуренцію з сечовою кислотою на рівні виведення. Метотрексат Метотрексат, який приймається в дозах більше 20 мг/тиждень, слід застосовувати з обережністю у поєднанні з препаратом Плагріл® А, оскільки АСК у складі препарату може зменшувати нирковий кліренс метотрексату, що, у свою чергу, може збільшити його мієлотоксичну дію. Метамізол Метамізол при одночасному застосуванні АСК може зменшити вплив АСК на агрегацію тромбоцитів. Тому цю комбінацію слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які приймають низькі дози АСК для кардіопротективної дії. Ацетазоламід Рекомендується дотримуватися обережності при одночасному застосуванні саліцилатів та ацетазоламіду через підвищення ризику розвитку метаболічного ацидозу. Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), ацетазоламід, протисудомні препарати (фенітоїн та вальпроєва кислота), β-адреноблокатори, діуретики та гіпоглікемічні препарати для прийому внутрішньо Можливі взаємодії цих препаратів з АСК, що застосовується у високих (протизапальних) дозах. Етанол При одночасному застосуванні АСК збільшується ризик розвитку кровотеч при хронічному вживанні великих кількостей етанолу (алкоголю). Інші взаємодії з клопідогрелом та АСК: інгібітори АПФ, діуретики, β-адреноблокатори, блокатори «повільних» кальцієвих каналів, гіполіпідемічні препарати, вазодилататори, гіпоглікемічні препарати (в тому числі інсулін), протиепілептичні препарати, гормонозамінна У клінічних дослідженнях із застосування клопідогрелу в комбінації з АСК у підтримуючих дозах ≤ 325 мг, проведених за участю більш ніж 30000 пацієнтів, не було виявлено клінічно значимих небажаних взаємодій.Спосіб застосування та дозиСпосіб застосування Препарат Плагрил А слід приймати 1 раз на добу незалежно від прийому їжі. Дози Дорослі та пацієнти похилого віку з нормальною активністю ізоферменту CYP2C19. Гострий коронарний синдром (ОКС) Лікування починають якомога раніше після появи симптомів. Прийом препарату Плагрил® А починають після прийому одноразової навантажувальної дози клопідогрелу у комбінації з АСК у вигляді окремих препаратів, а саме клопідогрел у дозі 300 мг та АСК у дозах 75-325 мг на добу, а при гострому інфаркті міокарда з підйомом сегмента поєднанні з тромболітиками або без них. Оскільки застосування більш високих доз АСК пов'язане зі збільшенням ризику кровотеч, доза АСК, що рекомендується при цьому, не повинна перевищувати 100 мг. При гострому інфаркті міокарда з підйомом сегмента ST у пацієнтів старше 75 років лікування клопідогрелом має починатися без прийому його дози навантаження. У пацієнтів з ГКС без підйому сегмента ST (нестабільна стенокардія або інфаркт міокарда без зубця Q) максимальний сприятливий ефект спостерігається до 3 місяців лікування. Оптимальної тривалості лікування офіційно не визначено. Дані клінічних досліджень підтримують прийом препарату до 12 місяців. У пацієнтів з гострим інфарктом міокарда з підйомом сегмента ST лікування слід продовжувати не менше 4-х тижнів. Фібриляція передсердь Препарат Плагрил А слід приймати один раз на добу після початку лікування клопідогрелом 75 мг та АСК 100 мг у вигляді окремих препаратів. Пацієнти з генетично обумовленою зниженою активністю ізоферменту CYP2C19 Низька активність ізоферменту CYP2C19 асоціюється із зменшенням антиагрегантної дії клопідогрелу. Режим застосування більш високих доз клопідогрелу (600 мг – доза навантаження, потім 150 мг один раз на добу щодня) у пацієнтів з низькою активністю ізоферменту CYP2C19 збільшує антиагрегантну дію клопідогрелу. Однак зараз у клінічних дослідженнях, які враховують клінічні результати, не встановлено оптимальний режим дозування клопідогрелу для пацієнтів із його зниженим метаболізмом через генетично обумовлену низьку активність ізоферменту СYP2C19. Особливі групи пацієнтів Діти Безпека та ефективність у дітей досі не встановлена. Пацієнти похилого віку У пацієнтів похилого віку не потрібно коригувати режим дозування. Пацієнти з печінковою недостатністю Терапевтичний досвід застосування препарату обмежений застосуванням у пацієнтів з помірно вираженими захворюваннями печінки, які можуть мати схильність до розвитку геморагічного діатезу. Тому при застосуванні препарату Плагрил® А у таких пацієнтів слід бути обережним. Пацієнти з нирковою недостатністю Є обмежений терапевтичний досвід застосування препарату у пацієнтів з легким та помірним ступенем ниркової недостатності. Тому при застосуванні препарату Плагрил® А у таких пацієнтів слід бути обережним.ПередозуванняСимптоми та лікування передозування клопідогрелу Передозування клопідогрелу може призвести до збільшення часу кровотечі з подальшими ускладненнями у вигляді розвитку кровотеч. З появою кровотечі потрібне проведення відповідного лікування. Антидот клопідогрелу не встановлено. Якщо необхідна швидка корекція часу кровотечі, що подовжився, то рекомендується проведення переливання тромбоцитарної маси. Симптоми та лікування передозування ацетилсаліцилової кислоти Помірний ступінь передозування: запаморочення, дзвін у вухах, головний біль, сплутаність свідомості та симптоми з боку шлунково-кишкового тракту (нудота, блювання та біль у ділянці шлунка). При виявленні симптомів тяжкої інтоксикації виникають тяжкі порушення кислотно-основного стану. Спочатку гіпервентиляція, що виникає, призводить до розвитку дихального алкалозу. Потім розвивається дихальний ацидоз як наслідок інгібуючого впливу дихального алкалозу на дихальний центр. Також унаслідок присутності саліцилатів у крові розвивається метаболічний ацидоз. Крім цього з'являються такі симптоми: гіпертермія та рясна потовиділення, що призводить до дегідратації, руховий занепокоєння, судоми, галюцинації та розвиток гіпоглікемії. Пригнічення нервової системи може призвести до розвитку коми, колапсу та зупинки дихання. Літальна доза ацетилсаліцилової кислоти 25-30 г. Плазмова концентрація саліцилату понад 300 мг/л (1,67 ммоль/л) підтверджує наявність інтоксикації.При гострому та хронічному передозуванні АСК може розвинутися некардіогенний набряк легень. При виявленні симптомів тяжкого передозування потрібна госпіталізація. При помірній інтоксикації можна спробувати штучно спричинити блювання, у разі невдачі рекомендується промивання шлунка. Після цього слід прийняти внутрішньо (якщо пацієнт може ковтати) або в іншому випадку ввести в шлунок через зонд активоване вугілля (адсорбент) та сольове проносне. З метою форсованого злущення сечі для прискорення виведення саліцилатів показано внутрішньовенно-крапельне введення 250 ммоль натрію бікарбонату протягом 3-х годин під контролем рН сечі та кислотно-основного стану. Переважним лікуванням тяжкого передозування є гемодіаліз або перитонеальний діаліз. При необхідності проводиться симптоматичне лікування інших проявів інтоксикації.Запобіжні заходи та особливі вказівкиКровотечі та порушення з боку крові У зв'язку з ризиком розвитку кровотечі та порушень з боку крові у разі появи в ході лікування клінічних симптомів, підозрілих на виникнення кровотечі, слід терміново зробити загальний клінічний аналіз крові, визначити активований частковий тромбопластиновий час (АЧТВ), кількість тромбоцитів, показники функціональної активності тромбоцитів та провести інші необхідні дослідження. У зв'язку з наявністю у складі препарату Плагрил® А двох антиагрегантних засобів його слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, схильних до підвищеного ризику кровотечі, зумовленого травмами, хірургічними втручаннями або іншими патологічними станами, а також у пацієнтів, які отримують НПЗП (у тому числі інгібітори ЦОГ- 2), гепарин, інгібітори глікопротеїну IIb/IIIa, СІОЗС та тромболітичні засоби. Необхідно вести ретельне спостереження за пацієнтами щодо виключення ознак кровотечі, у тому числі прихованого, особливо протягом перших тижнів лікування та/або після інвазивних кардіологічних процедур/хірургічного втручання. Одночасне застосування препарату Плагрил А з непрямими антикоагулянтами не рекомендується, оскільки це може посилити інтенсивність кровотеч,тому за винятком особливих рідкісних клінічних ситуацій (таких як наявність тромбу в лівому шлуночку, стентування у пацієнтів з миготливою аритмією або іншими показаннями до призначення антикоагулянтів непрямої дії) спільне застосування препарату Плагріл® А і варфарину не рекомендується. Якщо пацієнт має планове хірургічне втручання і при цьому немає необхідності в досягненні антитромботичного ефекту, то за 7 днів до операції Плагріл® А слід відмінити. Плагрил® А збільшує час кровотечі і повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів із захворюваннями та станами, що схильні до розвитку кровотеч, особливо кровотеч із шлунково-кишкового тракту та внутрішньоочних крововиливів. Пацієнти повинні бути попереджені про те, що при прийомі препарату Плагрил® А для зупинки кровотечі може знадобитися більше часу, ніж зазвичай, і що у разі розвитку у них будь-яких незвичних по локалізації та тривалості кровотеч слід повідомити про це свого лікаря. Перед будь-яким хірургічним втручанням і перед тим, як приступити до прийому будь-якого нового лікарського препарату,пацієнти повинні інформувати лікаря (зокрема стоматолога) про лікування препаратом Плагріл ® А. Тромботична тромбоцитопенічна пурпура Дуже рідко після застосування клопідогрелу відзначалися випадки розвитку тромботичної тромбоцитопенічної пурпури (ТТП), яка характеризується тромбоцитопенією та мікроангіопатичною гемолітичною анемією, що супроводжуються неврологічними розладами, порушенням функції нирок та лихоманкою. ТТП є потенційно загрозливим для життя станом, що вимагає негайного лікування, включаючи плазмаферез. Набута гемофілія Повідомлялося про випадки розвитку набутої гемофілії прийому клопідогрелу. При підтвердженому ізольованому збільшенні активованого часткового тромбопластинового часу (АЧТВ), що супроводжується або не супроводжується кровотечею, слід розглянути питання розвитку набутої гемофілії. Пацієнти з підтвердженим діагнозом набутої гемофілії повинні спостерігатися та лікуватися спеціалістом із цього захворювання та припинити прийом клопідогрелу. Перехресні алергічні та/або гематологічні реакції між тієнопіридинами У пацієнтів слід збирати анамнез на предмет алергічних та/або гематологічних реакцій, що були раніше, на інші тієнопіридини (такі як тіклопідин, празугрел), оскільки повідомлялося про наявність перехресних алергічних та/або гематологічних реакцій між тіенопіридинами. Тієнопіридини можуть викликати помірні та тяжкі алергічні реакції (такі як висип, ангіоневротичний набряк) або гематологічні реакції (такі як тромбоцитопенія та нейтропенія). Пацієнти, у яких раніше спостерігалися алергічні та/або гематологічні реакції на один із препаратів групи тієнопіридинів, можуть мати підвищений ризик розвитку подібних реакцій на інший препарат групи тієнопіридинів. Рекомендується моніторинг перехресних алергічних та/або гематологічних реакцій. Нещодавно перенесений ішемічний інсульт Було показано, що у пацієнтів з нещодавно перенесеним ішемічним минущим порушенням мозкового кровообігу або інсультом, що мають підвищений ризик розвитку ішемічного ускладнення, комбінація ацетилсаліцилової кислоти та клопідогрелу збільшує можливість розвитку великих кровотеч. Тому застосування препарату Плагрил А у таких пацієнтів має проводитися з обережністю і тільки у разі доведеної клінічної користі від його застосування. Вплив на шлунково-кишковий тракт Плагрил® А слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з виразковою хворобою шлунка та дванадцятипалої кишки або шлунково-кишковими кровотечами в анамнезі або у пацієнтів з навіть незначними симптомами з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту, які можуть бути проявами виразкових уражень шлунка. шлунковій кровотечі. При лікуванні препаратом Плагріл А в будь-який момент можуть виникнути симптоми з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту, такі як гастралгія, печія, нудота, блювання та шлунково-кишкова кровотеча. Незважаючи на те, що при лікуванні препаратом Плагріл А незначні побічні ефекти з боку шлунково-кишкового тракту, такі як диспепсичні розлади, зустрічаються часто, лікар завжди в цих випадках повинен виключати виразки слизової оболонки шлунково-кишкового тракту та кровотечі, навіть при відсутності в анамнезі патології з боку шлунково-кишкового тракту. Функціональна активність ізоферменту CYP2C19 У пацієнтів з низькою метаболічною активністю ізоферменту CYP2C19 при застосуванні клопідогрелу у рекомендованих дозах утворюється менше активного метаболіту клопідогрелу, зменшується його ефект на функцію тромбоцитів. Тому такі пацієнти з гострим коронарним синдромом або через черезшкірне коронарне втручання та приймаючі клопідогрел можуть мати більшу частоту серцево-судинних подій, ніж пацієнти з нормальною активністю ізоферменту CYP2C19. Інше Можлива наявність взаємозв'язку між ацетилсаліциловою кислотою та виникненням небезпечного для життя синдрому Рея (енцефалопатія та гостра жирова дистрофія печінки зі швидким розвитком печінкової недостатності), який зазвичай спостерігався у продромальному періоді інфекцій у дітей. У зв'язку з наявністю у складі препарату ацетилсаліцилової кислоти препарат Плагрил® А слід призначати пацієнтам з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази під ретельним медичним наглядом (через ризик розвитку гемолізу). Препарат містить рицинова олія гідрогенізована, що може викликати шлунковий розлад або діарею. У зв'язку з наявністю у складі препарату АСК під час прийому препарату Плагріл А пацієнти повинні бути попереджені про збільшення ризику розвитку кровотечі при хронічному вживанні великих кількостей алкоголю. Препарат Плагрил А не рекомендується приймати пацієнтам з рідкісними спадковими порушеннями переносимості галактози, з дефіцитом лактази або з синдромом мальабсорбції глюкози-галактози. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій Плагрил® А не має істотного впливу на здатність керувати транспортними засобами та займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. Однак у разі виникнення у пацієнта несприятливих побічних реакцій з боку нервової системи та психіки можливе зниження концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, що може перешкоджати зайняттю такими видами діяльності. У разі питання про можливість виконання потенційно небезпечних видів діяльності має вирішувати лікар.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
10 105,00 грн
153,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаЛіофілізат - 1 фл. Активна речовина: оксаліплатин 100мг. Допоміжні речовини: лактози моногідрат – 900 мг. Флакони скляні (1) - картонні пачки.Опис лікарської формиЛіофілізат для приготування розчину для інфузій; білого або майже білого кольору спресована або пориста маса, або шматочки.Фармакотерапевтична групаПротипухлинний препарат, що відноситься до групи алкілуючих засобів, є похідним платини, в якому атом платини утворює комплекс з оксалатом та 1,2-діаміноциклогeксаном. Плаксат має широкий спектр цитотоксичної дії. Виявляє активність in vitro та in vivo на різних моделях пухлин, стійких до цисплатину. У комбінації з 5-фторурацилом спостерігається синергізм цитотоксичної дії. Вивчення механізму дії оксаліплатину підтверджує гіпотезу про те, що похідні оксаліплатину, взаємодіючи з ДНК шляхом утворення між- та внутрішньотяжових містків пригнічують синтез ДНК, що призводить до цитотоксичності та визначає протипухлинний ефект.ФармакокінетикаРозподіл та метаболізм In vivo оксаліплатин піддається активній біотрансформації і не визначається в плазмі вже до кінця 2-годинного введення препарату в дозі 85 мг/м2, при цьому 5% введеної платини знаходиться в крові, а решта 85% швидко розподіляється по тканинах або виводиться із сечею. Платина зв'язується з альбуміном плазми та виводиться із сечею протягом перших 48 год. Виведення До 5 дня близько 54% усієї дози виявляється в сечі і менше 3% - у калі. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках При нирковій недостатності спостерігається значне зниження кліренсу оксаліплатину з 17,6±2,18 л/год до 9,95±1,91 л/год. Вплив тяжкої ниркової недостатності на кліренс платини не вивчений.Клінічна фармакологіяПротипухлинний препарат.Показання до застосуванняДисемінований колоректальний рак (як монотерапія або у складі комбінованої терапії у поєднанні з фторпіримідинами).Протипоказання до застосуванняМієлосупресія (число нейтрофілів <2000/мкл та/або тромбоцитів <100 000/мкл) до початку першого курсу лікування; периферична сенсорна невропатія з функціональними порушеннями на початок першого курсу лікування; виражене порушення функції нирок (КК менше 30 мл/хв); вагітність; період лактації (грудне вигодовування); - підвищена чутливість до компонентів препарату.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). Жінки та чоловіки дітородного віку на фоні застосування препарату мають використовувати надійні методи контрацепції.Побічна діяЧастота побічних реакцій представлена відповідно до наступної градації: дуже часто (>10%), часто (>1%, ≤ 10%); іноді (>0.1%, ≤ 1%); рідко (>0.01%, ≤ 0.1%); дуже рідко (≤ 0.01%), включаючи окремі повідомлення. З боку системи кровотворення: дуже часто - анемія, лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, лімфопенія; часто – фебрильна нейтропенія (включаючи 3-4 ступінь), сепсис на фоні нейтропенії; рідко – гемолітична анемія, імунна тромбоцитопенія. З боку травної системи: дуже часто - нудота, блювання, діарея, стоматит, мукозит, болі в області шлунка, запор, втрата апетиту; часто - диспепсія, гастроезофагеальний рефлюкс, гикавка; іноді – кишкова непрохідність; рідко – коліт, включаючи випадки псевдомембранозного коліту. З боку ЦНС і периферичної нервової системи: дуже часто - периферична нейросенсорна невропатія, порушення чутливості, головний біль, астенія; часто – запаморочення, менінгізм, депресія, безсоння; іноді – підвищена нервозність; рідко – дизартрія. Нейротоксичність є побічним ефектом, що обмежує дозу. Часто симптоми сенсорної невропатії провокуються холодом. Тривалість цих симптомів, які зазвичай купіруються у проміжку між курсами, збільшується залежно від сумарної дози оксаліплатину. Функціональні порушення, які виражаються складністю виконання точних рухів, є можливими наслідками сенсорного ушкодження. Ризик функціональних порушень для сумарної дози близько 850 мг/м2; (10 циклів) становить близько 10%, досягаючи 20% у разі сумарної дози 1020 мг/м2; (12 циклів). У більшості випадків неврологічні симптоми покращуються або зовсім минають після припинення лікування. Однак у 3% хворих через 3 роки після закінчення лікування спостерігалися або стійкі локалізовані парестезії помірної інтенсивності (2.3%) або парестезії,що впливають функціональну активність (0.5%). На фоні лікування оксаліплатином відмічені гострі нейросенсорні прояви, які зазвичай виникали протягом кількох годин після введення препарату та найчастіше провокувалися холодом. Вони характеризувались минущою парестезією, дизестезією або гіпестезією, рідко (1-2%) гострим синдромом гортанно-глоточної дизестезії. Останній виявлявся суб'єктивним почуттям дисфагії та задишки без об'єктивних ознак респіраторного дистрес-синдрому (ціаноза чи гіпоксії), або ж спазмом гортані чи бронхоспазмом (без стридору чи свистячого дихання). Також спостерігалися такі явища, як спазм щелепи, дизестезія язика, дизартрія та відчуття тиску у грудній клітці. Зазвичай ці симптоми швидко купувалися як без застосування медикаментозної терапії, так і при введенні антигістамінних та бронхорозширювальних засобів.Збільшення часу інфузії при наступних циклах терапії оксаліплатином дозволяють зменшити частоту цього синдрому. З боку кістково-м'язової. системи: дуже часто - болі в спині; часто – артралгія, біль у кістках. З боку дихальної системи: дуже часто - кашель, задишка; часто – риніт, інфекції верхніх дихальних шляхів; рідко – фіброз легень. З боку серцево-судинної системи: часто - болі за грудиною, тромбофлебіт глибоких вен, тромбоемболія легеневих артерій. З боку сечовидільної системи: часто - гематурія, дизурія. Дерматологічні реакції: дуже часто - алопеція, шкірні висипання; часто – лущення шкіри долонь та стоп, еритематозні висипання, підвищена пітливість, порушення з боку нігтів. З боку органів чуття: часто - кон'юнктивіт, порушення зору; рідко – транзиторне зниження гостроти зору, випадання полів зору, зниження слуху, неврит слухового нерва. Алергічні реакції:; часто; -; висип (особливо кропив'янка), кон'юнктивіт або риніт; рідко (при застосуванні як монотерапія) або часто (у комбінації з 5-фторурацилом +/- кальцію фолінат) – бронхоспазм, ангіоневротичний набряк, артеріальна гіпотензія та анафілактичний шок. Місцеві реакції: ;при екстравазації препарату - біль та запальні реакції у місці введення. З боку лабораторних показників: дуже часто - підвищення рівня ЛФ, підвищення активності печінкових ферментів, вмісту білірубіну, ЛДГ, гіпокаліємія, порушення вмісту натрію і глюкози в сироватці крові; Часто – підвищення рівня креатиніну. Інші: дуже часто - підвищення температури тіла, підвищена втома, підвищення маси тіла, порушення смаку.Взаємодія з лікарськими засобамиСуттєвої зміни зв'язування оксаліплатину з білками плазми при одночасному застосуванні з еритроміцином, саліцилатами, гранісетроном, паклітакселом, натрію вальпроатом не спостерігалося. Фармацевтична взаємодія Препарат несумісний з 0.9% розчином хлориду натрію та іншими сольовими (лужними) розчинами або розчинами, що містять хлориди. При взаємодії з алюмінієм можливе утворення осаду та зниження активності оксаліплатину.Спосіб застосування та дозиПлаксат застосовуються тільки у дорослих. Препарат вводять внутрішньовенно краплинно у вигляді 2-6 інфузій тривалістю 1 год. Гіпергідратації при застосуванні Плаксату не потрібно. Якщо препарат застосовують у комбінації з 5-фторурацилом, то вливання Плаксату має передувати введенню 5-фторурацилу. Рекомендована доза Плаксату становить 85 мг/м2; 1 раз на 2 тижні як монотерапія або в комбінації з 5-фторурацилом. Повторне введення Плаксату проводять тільки при кількості нейтрофілів > 1500/мкл та тромбоцитів > 50 000/мкл. Рекомендації щодо корекції дози режиму введення Плаксата У разі гематологічних порушень (кількість нейтрофілів < 1500/мкл та/або тромбоцитів < 50 000/мкл) призначення наступного курсу відкладають до відновлення лабораторних показників. При розвитку діареї 4 ступеня токсичності (за шкалою ВООЗ), нейтропенії 3-4 ступеня (кількість нейтрофілів <1000/мкл), тромбоцитопенії 3-4 ступеня (кількість тромбоцитів < 50 000/мкл) дозу Плаксату при наступних введеннях 5 мг /м2 ;до 65 мг/м2 ;на додаток до звичайного зниження дози 5-фторурацилу у разі комбінованої терапії. Пацієнтам, у яких протягом інфузії або протягом декількох годин після 2-годинної інфузії розвивається гостра гортанно-глоточна парестезія, наступну інфузію Плаксата слід проводити протягом 6 год. Рекомендації щодо корекції дози Плаксату при розвитку нейротоксичності: при симптомах нейротоксичності, що супроводжуються болем тривалістю більш ніж 7 днів, або при парестезії без функціональних порушень, що зберігається до наступного циклу, подальшу дозу Плаксату слід зменшити на 25%; при парестезії з функціональними порушеннями, що зберігається до наступного циклу, Плаксат слід відмінити; при зменшенні симптомів нейротоксичності після відміни Плаксату можна розглянути питання про відновлення лікування. При розвитку стоматиту та/або мукозитів 2 і більше ступенів токсичності лікування Плаксатом слід призупинити до їх усунення або зниження проявів токсичності до 1 ступеня. Даних щодо застосування препарату у пацієнтів з важкими порушеннями функції нирок немає. У зв'язку з обмеженістю даних щодо безпеки та переносимості препарату у пацієнтів з помірними порушеннями функції нирок перед застосуванням Плаксату слід визначити співвідношення користь/ризик для пацієнта. Терапія цієї категорії хворих може бути розпочата з рекомендованої дози під ретельним контролем функції нирок. При легкому ступені порушення функції нирок корекція дози Плаксату не потрібна. У пацієнтів зі слабким або помірним ступенем печінкової недостатності корекції дози не потрібно. Даних щодо застосування Плаксату у хворих на важкі порушення функції печінки немає. Профіль безпеки Плаксата як засоби монотерапії або при комбінації з 5-фторурацилом у пацієнтів похилого віку (старше 65 років) аналогічний тому, що спостерігається у пацієнтів до 65 років. Правила приготування інфузійного розчину Під час приготування та введення Плаксату не можна використовувати голки та інше обладнання, що містять алюміній. Не розчиняти і не розбавляти препарат 0.9% розчином хлориду натрію і не змішувати з іншими сольовими (лужними) розчинами або розчинами, що містять хлориди. Для розчинення ліофілізату слід використовувати воду для ін'єкцій або 5% розчин декстрози. При цьому флакон, що містить 50 мг препарату Плаксат додають 10 мл розчинника, а у флакон, що містить 100 мг - 20 мл для отримання розчину в концентрації 5 мг/мл. Безпосередньо після розчинення ліофілізату слід розпочати приготування розчину для інфузій. Для приготування інфузійного розчину розчинений препарат Плаксат розбавляють 250-500 мл 5% розчину декстрози для отримання концентрації не менше 0.2 мг/мл. Інфузійний розчин для інфузій рекомендується використовувати одразу після приготування; його стабільність зберігається протягом 24 год при температурі від 2° до 8°C; Розчин із ознаками випадання осаду підлягає знищенню. Використовувати можна лише прозорий розчин. Розчин оксаліплатину не слід змішувати в одній і тій же інфузійній системі з іншими препаратами, особливо з 5-фторурацилом та кальцієм фолінатом. Препарат не можна вводити нерозбавленим.ПередозуванняСимптоми: очікується більш вираженого прояви побічних ефектів. Лікування: рекомендується ретельне спостереження за гематологічними показниками, проведення симптоматичної терапії. Специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПлаксат слід застосовувати лише у спеціалізованих відділеннях онкології та під наглядом кваліфікованого лікаря-онколога. Постійний контроль токсичних ефектів при лікуванні Плаксатом є обов'язковим. Регулярно (1 раз/тиж.), а також перед кожним введенням Плаксату слід проводити аналіз формених елементів периферичної крові та контроль показників функції нирок та печінки. Перед початком кожного циклу лікування препаратом Плаксат слід проводити неврологічне обстеження з метою виявлення ознак нейротоксичності. Хворих слід проінформувати про можливість стійких симптомів периферичної сенсорної нейропатії після закінчення курсу лікування. Локалізовані помірні парестезії з функціональними порушеннями можуть тривати до 3 років після закінчення лікування за схемою ад'ювантної терапії. При появі респіраторних симптомів (сухий кашель, диспное, хрипи або виявлення легеневих інфільтратів при рентгенологічному дослідженні) лікування Плаксатом слід призупинити до виключення інтерстиціального пневмоніту. Такі симптоми як дегідратація, паралітичний ілеус, непрохідність кишечника, гіпокаліємія, метаболічний ацидоз та ниркова недостатність можуть бути обумовлені вираженою діареєю або блюванням, особливо при застосуванні Плаксату у комбінації з 5-фторурацилом. Хворих з алергічними реакціями на інші сполуки платини в анамнезі слід контролювати наявність алергічних симптомів. У разі реакції на Плаксат, подібної до анафілактичної, інфузію слід негайно перервати та призначити відповідне симптоматичне лікування. Подальше застосування Плаксату у разі розвитку алергічних реакцій протипоказане. У разі екстравазації інфузію слід негайно припинити та розпочати місцеве симптоматичне лікування. Дозу препарату, що залишилася, слід ввести в іншу вену. При використанні Плаксату слід дотримуватися запобіжних заходів, прийнятих для застосування цитотоксичних препаратів. При попаданні ліофілізату або розчину препарату Плаксат на шкіру або слизові оболонки їх слід негайно і ретельно промити водою.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
10 113,00 грн
153,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаЛіофілізат - 1 фл. речовина, що діє: оксаліплатин 50,0 мг; лактози моногідрат 450,00 мг. Ліофілізат для приготування розчину для інфузій, 50 мг та 100 мг. По 50 мг і 100 мг скляний флакон, герметично закупорений бромбутилової гумовою пробкою з силікатним наповнювачем і обкатаний алюмінієвим ковпачком з поліпропіленовим диском. Флакони можуть бути покриті прозорим захисним шаром з термозбіжної плівки. По 1 флакону разом з інструкцією по застосуванню картонну пачку, на яку додатково можуть бути нанесені захисні наклейки.Опис лікарської формиБіла або майже біла, спресована чи пориста маса чи шматочки.Фармакотерапевтична групаПротипухлинний засіб - алкілююча сполука.ФармакокінетикаВсмоктування Фармакокінетика окремих активних похідних не визначена. Нижче наведені фармакокінетичні показники для ультрафільтрованої платини, що є сумішшю всіх незв'язаних, активних і неактивних сполук платини після двогодинної інфузії оксаліплатину в дозі 130 мг/м поверхні тіла кожні 3 тижні протягом 1-5 циклів або в дозі 85 мг/м2 поверхні тіла 2 тижні протягом 1-3 циклів. Узагальнені результати фармакокінетичних параметрів платини в ультрафільтраті після кількох введень оксаліплатину у дозі 85 мг/м2 поверхні тіла кожні два тижні або у дозі 130 мг/м2 поверхні тіла кожні три тижні. Доза Максимальна концентрація у плазмі (Сmax), мкг/мл Площа під фармакокінетичною кривою "концентрація-час" (AUC0-48), мкг * год / мл AUC, мкг*год/мл α-період напіввиведення (t1/2α), год β-період напіввиведення (t1/2β), год γ-період напіввиведення (t1/2γ), год Об'єм розподілу (Vss), л Кліренс (CL), л/год 85 мг/м2 Середні показники 0,814 4,190 4,68 0,43 16,80 391 440 17,40 Стандартне відхилення 0,1936 0,647 1,40 0,35 5,74 406 199 6,35 130 мг/м2 Середні показники 1,210 8,200 11,90 0,28 16,30 273 582 10,10 Стандартне відхилення 0,100 2,400 4,60 0,06 2,90 19 261 3,07 Середні значення AUC0-48 та Cmax були визначені на 3-му циклі (85 мг/м2) або на 5-му циклі (130 мг/м2). Середні значення AUC, Vss, CL були визначені на 1-му циклі. Визначення показників кінцевої концентрації Сmах, AUC, AUC0-48, Vss та CL виконано некомпартментним аналізом. Визначення показників t1/2α, t1/2β, t1/2γ виконано компартментним аналізом (комбінація циклів 1-3). Розподіл Наприкінці 2-годинного введення оксаліплатину 15% платини перебувають у системному кровотоку, інші 85% швидко розподіляються по тканинам чи виводяться через нирки. Внаслідок необоротного зв'язування з еритроцитами та альбуміном плазми крові періоди напіввиведення платини у цих сполуках близькі до часу природного оновлення еритроцитів та альбуміну плазми крові. При введенні оксаліплатину кожні 2 тижні у дозі 85 мг/м2 поверхні тіла та кожні 3 тижні у дозі 130 мг/м2 поверхні тіла кумуляції платини в ультрафільтраті плазми крові (УФП) не спостерігається, а рівноважний стан досягається вже після першого курсу терапії. Індивідуальна та міжіндивідуальна варіабельність фармакокінетичних показників зазвичай невелика. Метаболізм Біотрансформація in vitro є результатом безферментної деградації. Не виявлено ознак цитохрому Р450-опосередкованого метаболізму ДАЦГ кільця. В організмі людини оксаліплатин інтенсивно біотрансформується, і після закінчення 2-годинної інфузії препарату постійний оксаліплатин не визначається в УФП. У системному кровообігу було ідентифіковано кілька цитотоксичних продуктів біотрансформації оксаліплатину, зокрема монохлор-, дихлор- і диакво-ДАЦГ сполуки платини. Виведення Похідні платини виводяться переважно через нирки, переважно протягом перших 48 годин після введення препарату. До 5-го дня близько 54% всієї дози виявляється у сечі та Особливі групи пацієнтів Ниркова недостатність Вплив порушення функції нирок на розподіл оксаліплатину був вивчений у пацієнтів з різними ступенями ниркової недостатності. Оксаліплатин вводили у дозі 85 мг/м2 у контрольній групі пацієнтам з нормальною функцією нирок (CLcr (кліренс креатиніну) > 80 мл/хв, n=12) та пацієнтам з легкою (CLcr = від 50 до 80 мл/хв, n=13 ) та середньої (CLcr = від 30 до 49 мл/хв, n=l 1) ступенями порушення функції нирок, а також у дозі 65 мг/м2 у пацієнтів з тяжким ступенем порушення функції нирок (CLcr Було відзначено збільшення AUC платини, AUC/доза в УФП та зниження загального та ниркового CL та Vss зі збільшенням ступеня вираженості порушення функції нирок, особливо у невеликій групі пацієнтів з тяжким ступенем порушення функції нирок: точкова оцінка (90% ДІ (довірчий інтервал) ) оцінених середніх відносин залежно від стану функції нирок порівняно з нормальною функцією нирок для AUC/доза склала: 1,36 (1,08; 1,71), 2,34 (1,82; 3,01) та 4, 81 (3,49; 6,64) для пацієнтів з легким, помірним і тяжким ступенем порушення функції нирок, відповідно. Виведення оксаліплатину значно корелювало з кліренсом креатиніну. Загальний кліренс платини в УФП склав 0,74 (0,59; 0,92), 0,43 (0,33; 0,55) та 0,21 (0,15; 0,29), a Vss 0,52 (0,41; 0,65), 0,73 (0,59; 0,91) та 0,27 (0,20; 0,36) для пацієнтів з легким, середнім і тяжким ступенями ниркової недостатності, відповідно. Загальний кліренс платини в УФП був, таким чином, знижений на 26% у разі легкої, на 57% у разі помірної та на 79% у разі тяжкого ступеня порушення функції нирок порівняно з пацієнтами з нормальною функцією відповідно. Нирковий кліренс платини в УФП був знижений у пацієнтів з нирковою недостатністю на 30% у разі легкої, на 65% у разі середньої та на 84% у разі тяжкого ступеня порушення функції нирок порівняно з пацієнтами з нормальною функцією. Спостерігалося збільшення t1/2β, платини в УФП при наростанні ступеня порушення функції нирок, переважно у групі тяжкого ступеня ниркової недостатності. Незважаючи на невелику кількість пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю, ці дані цікаві, їх необхідно враховувати при призначенні оксаліплатину даній групі пацієнтів.ФармакодинамікаОксаліплатин є протипухлинним препаратом, що відноситься до нового класу похідних платини, в якому атом платини утворює комплекс з оксалатом та 1,2-діаміноциклогексаном (ДАЦГ). Оксаліплатин представлений єдиним енантіомером - цис-[оксалато(транс-1-1,2-ДАЦГ)платина].Оксаліплатин виявляє широкий спектр як цитотоксичної дії in vitro, так і протипухлинної активності in vivo на різних моделях пухлин, включаючи модель колоректального раку людини. Він також виявляє активність in vitro та in vivo на різних стійких до цисплатину культурах клітин. У комбінації з фторурацилом спостерігається синергічна цитотоксична дія in vitro та in vivo. Механізм дії Вивчення механізму дії оксаліплатину підтверджує гіпотезу про те, що біотрансформовані водні похідні оксаліплатину, взаємодіючи з дезоксирибонуклеїновою кислотою (ДНК) шляхом утворення між- та внутрішньотяжових містків, пригнічують синтез ДНК, що обумовлює цитотоксичність та протипухлинний ефект.Показання до застосуванняАд'ювантна терапія раку ободової кишки III стадії (стадія С за класифікацією Дюка) після радикальної резекції первинної пухлини у комбінації з фторурацилом/кальцію фолінатом; метастатичний колоректальний рак (у комбінації з фторурацилом/кальцію фолінатом); метастатичний колоректальний рак (як терапія першої лінії в комбінації з фторурацилом/кальцію фолінатом і бевацизумабом); рак яєчників (як терапія 2-ї лінії).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до оксаліплатину або інших компонентів препарату, а також до інших похідних платини; мієлосупресія (число нейтрофілів периферична сенсорна нейропатія з функціональними порушеннями на початок першого курсу лікування; вагітність та період грудного вигодовування; дитячий вік до 18 років. З обережністю: У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (кліренс креатинінуВагітність та лактаціяВагітність На даний момент немає доступної інформації щодо безпеки застосування оксаліплатину у вагітних жінок. У дослідженнях на тваринах спостерігали репродуктивну токсичність. Застосування препарату Плаксат протипоказане у жінок під час вагітності. Необхідно застосовувати надійні заходи контрацепції під час лікування та після його припинення протягом 4 місяців для жінок та протягом 6 місяців для чоловіків. Період грудного вигодовування Виділення у грудне молоко жінок не було вивчене. Під час лікування препаратом Плаксат годування груддю протипоказане. Фертильність Препарат Плаксат має властивість пригнічувати фертильність.Побічна діяЧастота розвитку побічних ефектів, перерахованих нижче, визначалася відповідно до наступної градації: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, Комбінована терапія оксаліплатином та фторурацилом/кальцію фолінатом Лабораторні та інструментальні дані Дуже часто - підвищення активності "печінкових" трансаміназ, лужної фосфатази, гіпербілірубінемії, підвищення активності лактатдегідрогенази, підвищення маси тіла. Часто – гіперкреатинінемія, зниження маси тіла. Інфекційні та паразитарні захворювання Дуже часто – інфекції; Часто – інфекції верхніх дихальних шляхів, нейтропенічний сепсис (включаючи летальні наслідки). Нечасто – Сепсис (включаючи летальні наслідки). Порушення з боку крові та лімфатичної системи Дуже часто – анемія, нейтропенія, тромбоцитопенія, лейкопенія, лімфопенія. Частота виникнення цих побічних ефектів збільшується при лікуванні оксаліплатином (85 мг/м2 кожні 2 тижні) у комбінації з фторурацил +/- кальцію фолінат у порівнянні з монотерапією оксаліплатином у дозі 130 мг/м2 кожні 3 тижні, наприклад, частота анемії (80 порівняно з 60%), частота нейтропенії (70% порівняно з 15%), частота тромбоцитопенії (80% порівняно з 40%). Тяжка анемія (гемоглобін Тяжка нейтропенія (кількість нейтрофілів < 1000/мкл) виникала з більшою частотою при застосуванні оксаліплатину в комбінації з фторурацилом порівняно з монотерапією оксаліплатином (40% порівняно з Часто - фебрильна нейтропенія (включаючи 3-4 ступінь). Рідко – імуно-алергічні тромбоцитопенії та гемолітична анемія; Дисеміноване внутрішньосудинне згортання крові, включаючи летальні наслідки. Порушення з боку травної системи Дуже часто – Нудота, діарея, блювання, запор; Стоматит або мукозит (запалення слизових оболонок); Болі в животі; Часто – диспепсія; Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба; Шлунково-кишкова кровотеча; Кровотеча із прямої кишки; Рідко Коліт, включаючи псевдомембранозний коліт, що викликається Clostridium difficile; панкреатит. З важкими діареєю та/або блюванням може бути пов'язаний розвиток дегідратації, гіпокаліємії, метаболічного ацидозу, паралітичної кишкової непрохідності, обструкції тонкого кишечника, порушень функції нирок, особливо при застосуванні комбінації оксаліплатину та фторурацилу. Порушення з боку печінки жовчовивідних шляхів Дуже рідко - Синдром печінкової синусоїдальної обструкції, також відомий як венооклюзійна хвороба печінки або патологічні прояви, пов'язані з цим захворюванням печінки, включаючи пеліозний гепатит, вузлову регенеративну гіперплазію, перисинусоїдальний фіброз, клінічні прояви. трансаміназ у сироватці крові. Порушення з боку нервової системи Дуже часто – гострі нейросенсорні прояви; Дизестезія або парестезія кінцівок та периферична сенсорна нейропатія; Дисгевзія (порушення смакових відчуттів); Головний біль; Часто – запаморочення; Менінгізм; Рідко – Дизартрія; Зникнення глибоких сухожильних рефлексів; Симптом Лермітта; Синдром задньої оборотної лейкоенцефалопатії. Ці симптоми зазвичай виникають наприкінці 2-годинної інфузії оксаліплатину або протягом декількох годин після введення препарату та самостійно зменшуються протягом кількох наступних годин або днів і часто знову виникають у наступних циклах. Вони можуть виникати або посилюватися при дії низьких температур чи холодних предметів. Зазвичай вони виражаються у появі минущої парестезії, дизестезії та гіпестезії. Гострий синдром гортанно-глоточної дизестезії виникає у 1-2% пацієнтів і характеризується суб'єктивними відчуттями дисфагії або задишки/відчуття задухи без будь-яких об'єктивних дихальних розладів (відсутність ціанозу або гіпоксії), або ларингоспазму або бронхоспазму (без стри. Інші симптоми, що іноді зустрічаються, зокрема, порушення функції черепних нервів, як асоціюються з вищепереліченими небажаними явищами, так і зустрічаються ізольовано: птоз; диплопія (двоєння в очах); афонія, дисфонія, захриплість голосу, що іноді описуються як параліч голосових зв'язок; порушення чутливості мови або дизартрію, що іноді описується як афазія; невралгія трійчастого нерва, лицьові болі, біль в очах, зниження гостроти зору, звуження полів зору. Крім цього, спостерігалися такі симптоми: спазм жувальних м'язів, м'язові спазми, мимовільні м'язові скорочення, м'язові посмикування, міоклонус; порушення координації, порушення ходи, атаксія, порушення рівноваги; відчуття здавлення/відчуття тиску/дискомфорт/біль у глотці або грудній клітці. Лімітує токсичністю оксаліплатину є неврологічна токсичність. Вона проявляється у вигляді периферичної сенсорної нейропатії, що характеризується периферичною дизестезією та/або парестезією з розвитком або без розвитку судомних м'язових скорочень, які часто провокуються холодом (85%-95% пацієнтів). Тривалість цих симптомів (вираженість яких зазвичай зменшується між циклами лікування) зростає із збільшенням кількості проведених циклів терапії. Виникнення болю або функціональних порушень, а також їх тривалість є показаннями для корекції дозування або навіть відміни лікування. Ці функціональні порушення, включаючи труднощі під час виконання точних рухів, є наслідками сенсорних порушень. Ризик виникнення функціональних порушень для кумулятивної дози становить приблизно 800 мг/м2 (наприклад, 10 циклів) ≤ 15%. У більшості випадків неврологічні прояви та симптоми зменшуються після припинення лікування. Порушення психіки Часто – депресія; Безсоння; Нечасто – Нервозність. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини Дуже часто – біль у спині; Часто – Артралгія; Біль у кістках. У разі появи такої небажаної реакції слід обстежити пацієнта для виключення гемолізу, оскільки були рідкісні повідомлення щодо його розвитку. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Дуже часто – Задишка; Кашель; Часто – Ікота; Легенева емболія; Рідко - гостре інтерстиціальне ураження легень, іноді з летальним результатом; легеневий фіброз. Порушення з боку судин Дуже часто - Носова кровотеча; Часто – "Припливи"; Тромбоз глибоких вен; Тромбоемболія; Підвищення артеріального тиску. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Часто – Гематурія; Дизурія; Дуже рідко – гострий канальцевий некроз, гострий інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Дуже часто – ураження шкіри; Часто – алопеція (менше ніж у 5% пацієнтів при монотерапії); Еритематозний висип; Долонно-підошовна еритродизестезія; Підвищена пітливість; Зміни нігтів. Порушення з боку органу зору Рідко - минуще зниження гостроти зору; звуження полів зору, неврит зорового нерва; Минуща втрата зору, оборотна після припинення лікування. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Нечасто – ототоксичність; Рідко – Глухота. Порушення з боку імунної системи Дуже часто - Алергічні реакції, такі як шкірні висипи (зокрема, кропив'янка), кон'юнктивіт, риніт; Часто – анафілактичні реакції, включаючи бронхоспазм, ангіоневротичний набряк, зниження артеріального тиску, відчуття болю у грудній клітині та анафілактичний шок. Загальні розлади та порушення у місці введення Дуже часто - підвищена стомлюваність; Лихоманка, озноб (тремтіння) або через розвиток інфекції (з фебрильною нейтропенією або без неї), або, можливо, внаслідок імунологічних механізмів; Астенія; Реакції у місці введення. Повідомлялося про розвиток реакцій у місці введення, включаючи біль, гіпертермію, набряк та тромбоз. Екстравазація (попадання інфузійного розчину з препаратом у навколишні вену тканини) може також призводити до виникнення локальних болів та запалення, які можуть бути різко вираженими та призводити до ускладнень, включаючи некроз, особливо коли оксаліплатин вводиться через периферичну вену. Порушення з боку обміну речовин та харчування Дуже часто – анорексія, гіперглікемія, гіпернатріємія. Постмаркетинговий досвід Інфекційні та паразитарні захворювання Частота невідома - септичний шок (включаючи летальні наслідки). Порушення з боку крові та лімфатичної системи Частота невідома – Гемолітико-уремічний синдром. Порушення з боку нервової системи Частота невідома – Судоми. Порушення з боку серця Частота невідома - Подовження інтервалу QT, яке може призвести до розвитку тяжких шлуночкових аритмій, включаючи шлуночкову тахікардію типу "пірует", можливе з летальним кінцем. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Частота невідома – Ларингоспазм. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Частота невідома - ішемія кишечника (включаючи летальні наслідки); Виразка дванадцятипалої кишки та її потенційні ускладнення, такі як виразкова кровотеча та перфорація виразки (включаючи летальні наслідки). Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини Частота невідома - Рабдоміоліз (включаючи летальні наслідки). Комбінована терапія оксаліплатину з фторурацилом/кальцію фолінатом (FOLFOX) та бевацизумабом Безпека застосування комбінації оксаліплатину з фторурацилом/кальцію фолінатом (FOLFOX) та бевацизумабом як терапія першої лінії була оцінена у 71 пацієнта з метастатичним колоректальним раком (дослідження TREE). На додаток до небажаних реакцій, очікуваних внаслідок застосування режиму FOLFOX, небажані реакції при комбінації FOLFOX з бевацизумабом включали кровотечі, протеїнурію, погіршення загоєння ран, шлунково-кишкові перфорації, артеріальну гіпертензію. Для більш докладної інформації щодо безпеки застосування бевацизумабу.Взаємодія з лікарськими засобамиУ пацієнтів, які отримували одноразово дозу 85 мг/м2 оксаліплатину безпосередньо до застосування фторурацилу, не було виявлено змін експозиції фторурацилу. In vitro не спостерігалося значного витіснення оксаліплатину через білки плазми при одночасному застосуванні з еритроміцином, саліцилатами, гранісетроном, паклітакселом і вальпроатом натрію. Фармацевтична несумісність Не слід змішувати розчин препарату з іншими лікарськими засобами в одній ємності, крапельниці чи інфузійній системі. Не змішувати розчин препарату з лужними препаратами або розчинами, зокрема фторурацилом, препаратами кальцію фолінату, що містять трометамол як допоміжну речовину, та іншими активними речовинами у вигляді солей трометамолу. Лужні препарати та розчини негативно впливають на стабільність оксаліплатину. Не розводити оксаліплатин 0,9 % розчином натрію хлориду або іншими розчинами, що містять хлорид-іон (у тому числі хлориди кальцію, калію та натрію). Не використовувати ін'єкційне обладнання, що містить алюміній.Спосіб застосування та дозиПрепарат Плаксат застосовується лише у дорослих. Режим дозування Ад'ювантна терапія раку ободової кишки III стадії (стадія С за класифікацією Дюка) після радикальної резекції первинної пухлини у комбінації з фторурацилом/кальцію фолінатом: внутрішньовенно по 85 мг/м2 1 раз на 2 тижні у комбінації з фторурацилом та кальцію фо2 6 місяців). Лікування метастатичного колоректального раку (у комбінації з фторурацилом/кальцію фолінатом): внутрішньовенно по 85 мг/м2 1 раз на 2 тижні у комбінації з фторурацилом та кальцію фолінатом (до прогресування захворювання або розвитку явищ неприйнятної токсичності). Лікування метастатичного колоректального раку (в якості терапії першої лінії в комбінації з фторурацилом/кальцію фолінатом і бевацизумабом): внутрішньовенно по 85 мг/м2 1 раз на 2 тижні в комбінації з фторурацилом/кальцію фолінатом і бевацизумабом (до прогресування захворювання або розвитку ). Режими дозування фторурацилу, кальцію фолінату та бевацизумабу при їх комбінації з оксаліплатином див. в інструкціях із застосування цих препаратів. При застосуванні цієї комбінації інфузія оксаліплатину завжди повинна проводитися після введення бевацизумабу, але передувати введенню фторурацилу. Лікування раку яєчників (як терапія 2-ї лінії): внутрішньовенно по 85 мг/м2 1 раз на 2 тижні в монотерапії або в комбінації з іншими хіміотерапевтичними препаратами. Режими дозування інших препаратів при їх комбінації з оксаліплатином див. в інструкціях із застосування цих препаратів. Спосіб застосування Інфузія оксаліплатину завжди повинна передувати введенню фторурацилу. Внутрішньовенна інфузія препарату Плаксат проводиться через інфузійну систему в периферичні вени або через центральний венозний катетер одночасно з внутрішньовенною інфузією кальцію фолінату в 5% розчині декстрози протягом 2-6 годин за допомогою Y-подібної системи для внутрішньовенного введення, підключеної безпосередньо перед місцем. Ці два препарати не можна змішувати в одній інфузійній ємності. Кальція фолінат не повинен містити у своєму складі трометамол як допоміжну речовину і повинен розводитися тільки 5% розчином декстрози і ніколи не повинен розлучатися лужними розчинами або розчинами натрію хлориду і розчинами хлориду. Розчин оксаліплатину не слід змішувати в одній і тій же інфузійній ємності з іншими препаратами. У разі екстравазації (попадання інфузійного розчину з препаратом у навколишні вену тканини) введення його має бути негайно припинено та розпочато звичайне місцеве симптоматичне лікування. При застосуванні оксаліплатину не потрібна гіпергідратація. Повторне введення оксаліплатину проводять лише при кількості нейтрофілів ≥ 1500/мкл та тромбоцитів ≥ 75000/мкл. Рекомендації щодо корекції режиму введення оксаліплатину Доза, що вводиться, повинна коригуватися залежно від переносимості. У разі гематологічних порушень (кількість нейтрофілів 75000/мкл). До початку лікування та перед кожним наступним циклом повинен проводитися загальний аналіз крові з визначенням кількості лейкоцитів, лейкоцитарної формули та тромбоцитів. При розвитку тяжкого/загрозливого життя діареї, тяжкої нейтропенії (кількість нейтрофілів 38,3 °С або стійким підвищенням температури тіла > 38 °С протягом більш ніж 1 години), тяжкої тромбоцитопенії (кількість тромбоцитів При виникненні неврологічних симптомів (парестезії, дизестезії – проявів периферичної сенсорної нейропатії) рекомендуються наступні зміни режиму дозування, виходячи з їхньої тривалості виразності: при неврологічних симптомах, що спостерігаються у пацієнта протягом більш ніж 7 днів або за збереження до наступного циклу лікування парестезії без функціональних порушень, подальша доза оксаліплатину повинна бути знижена на 25%; при парестезії з функціональними порушеннями, що зберігається до наступного циклу, введення оксаліплатину має бути припинено; при зменшенні виразності неврологічних симптомів після відміни оксаліплатину можна розглянути питання щодо відновлення лікування. Пацієнти з нирковою недостатністю У пацієнтів з нормальною функцією нирок або з порушенням функції нирок легким та середнім ступенем тяжкості рекомендована доза препарату Плаксат становить 85 мг/м2. У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок потрібне зниження початкової дози оксаліплатину до 65 мг/м2. Пацієнти з порушенням функції печінки Зміни дози у пацієнтів з легкими та помірними порушеннями функції печінки не потрібні. Даних щодо застосування оксаліплатину у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки немає. Пацієнти похилого віку Профіль безпеки оксаліплатину при комбінації з фторурацилом у пацієнтів віком від 65 років аналогічний тому, що спостерігається у пацієнтів до 65 років. Корекції режиму дозування у пацієнтів похилого віку не потрібні. Інструкція з приготування розчину При приготуванні та введенні препарату Плаксат не можна використовувати голки та інше обладнання, що містять алюміній. Для розведення препарату слід використовувати лише рекомендовані розчинники. Не розводити 0,9% розчином натрію хлориду і не змішувати з іншими лужними розчинами або розчинами натрію хлориду і хлоридсодержащими розчинами. Відновлений розчин Для відновлення розчину використовують виключно воду для ін'єкцій або 5% розчин декстрози: Дозування оксаліплатину – 50 мг. Кількість розчинника – 10 мл. Концентрація отриманого розчину – 5 мг/мл. Відновлений розчин повинен бути одразу розведений 5% розчином декстрози. Готовий розчин для інфузій Необхідну кількість відновленого розчину розводять у 250-500 мл 5% розчину декстрози для отримання концентрації оксаліплатину не менше ніж 0,2 мг/мл. Плаксат у вигляді розчину для інфузій рекомендується ввести відразу після приготування. Якщо розчин не був введений відразу після приготування, його можна зберігати протягом 24 годин при температурі від +2 °С до +8 °С. Розчин із ознаками випадання осаду підлягає знищенню. Вводити пацієнту можна лише прозорий розчин. Не можна вводити відновлений розчин без подальшого розведення.ПередозуванняСимптоми При передозуванні посилюються дозозалежні побічні ефекти. Алергічні реакції, описані в розділі Побічна дія, не залежать від дози Плаксату. Лікування Антидот до оксаліплатину невідомий. Рекомендується ретельне спостереження за пацієнтом та суворий контроль гематологічних показників. Лікування симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиОксаліплатин слід застосовувати лише у спеціалізованих онкологічних відділеннях, введення препарату Плаксат слід здійснювати під контролем лікаря, який має досвід застосування цитотоксичних препаратів. Препарат Плаксат не можна вводити внутрішньочеревно, тому що при такому введенні може розвинутись кровотеча в черевну порожнину. При застосуванні оксаліплатину повідомлялося про випадки розвитку ішемії кишечника, включаючи летальні наслідки, сепсису, нейтропенічного сепсису, септичного шоку, дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові, виразки дванадцятипалої кишки та її потенційних ускладнень (виразкова кровотеча, перфорація). У цьому випадку слід припинити застосування препарату Плаксат та провести відповідні лікувальні заходи. Гемолітико-уремічний синдром Гемолітико-уремічний синдром є життєзагрозною побічною дією. Застосування препарату Плаксат має бути припинено з появою перших симптомів мікроангіопатичної гемолітичної анемії (швидке зниження гемоглобіну з супутньою тромбоцитопенією, підвищення концентрації білірубіну, креатиніну, азоту, сечовини, активності лактатдегідрогенази у сироватці). Ниркова недостатність, що при цьому розвивається, може бути незворотною після припинення терапії і може вимагати застосування діалізу. Подовження інтервалу QT При застосуванні оксаліплатину можливий розвиток подовження інтервалу QT, який може призвести до виникнення тяжких шлуночкових аритмій, включаючи шлуночкову тахікардію типу "пірует", можливо з летальним кінцем. У пацієнтів, в анамнезі яких відзначалося подовження інтервалу QT або пацієнтів з факторами, що спричиняють подовження інтервалу QT (наприклад, при одночасному застосуванні з препаратами, що подовжують інтервал QT, при електролітних порушеннях, таких як гіпокаліємія, гіпокальціємія, гіпомагніємія) препарат Плакс . При розвитку подовження інтервалу QT лікування препаратом Плаксат слід припинити. Рабдоміоліз При застосуванні оксаліплатину відзначався розвиток рабдоміолізу, включаючи летальні наслідки. У разі появи болю в м'язах та набряку в поєднанні зі слабкістю, лихоманкою або потемнінням сечі лікування препаратом має бути припинено. Якщо діагноз рабдоміоліз підтвердився, повинні бути проведені відповідні лікувальні заходи. При цьому, рекомендується бути обережними при одночасному призначенні з препаратом Плаксат лікарських препаратів, які можуть викликати розвиток рабдоміолізу. Порушення функції нирок У пацієнтів з порушенням функції нирок необхідно проводити ретельний контроль на предмет виникнення небажаних реакцій та коригувати дозу відповідно до токсичності та ступеня порушення (див. розділ Спосіб застосування та дози). Реакції підвищеної чутливості У разі розвитку реакції анафілактичного типу на оксаліплатин, інфузію слід негайно припинити та розпочати відповідну симптоматичну терапію. Повторне запровадження оксаліплатину для таких пацієнтів протипоказане. Повідомлення про перехресні реакції, іноді смертельні, надходили при застосуванні всіх сполук платини. При екстравазації оксаліплатину введення має бути негайно припинено та призначено стандартне місцеве симптоматичне лікування. Неврологічна токсичність Неврологічна токсичність оксаліплатину повинна ретельно відстежуватися, особливо якщо він вводиться з іншими препаратами, що мають специфічну неврологічну токсичність. Неврологічне обстеження слід проводити перед кожним введенням та через певні проміжки часу надалі. Ларингофарингеальна дизестезія Якщо у пацієнта виникла гостра ларингофарингеальна дизестезія під час 2-годинної або протягом декількох годин після неї, тривалість наступної інфузії оксаліплатину повинна становити 6 годин. Неврологічні симптоми (парестезія, дизестезія) У разі прояву неврологічних симптомів (парестезія, дизестезія) залежно від тривалості та тяжкості цих симптомів рекомендується наступна корекція дози: Якщо симптоми тривають більше 7 днів і завдають занепокоєння, наступна доза оксаліплатину повинна бути знижена з 85 мг до 65 мг/м2 (при лікуванні метастатичного раку) або до 75 мг/м2 (при застосуванні у вигляді ад'ювантної терапії). Якщо парестезія без функціональних порушень зберігається до наступного циклу, подальша доза оксаліплатину повинна бути знижена з 85 мг до 65 мг/м2 (при лікуванні метастатичного раку) або до 75 мг/м2 (при застосуванні у вигляді ад'ювантної терапії). Якщо парестезія з функціональними порушеннями зберігається до наступного циклу, оксаліплатин слід скасувати. Якщо ці симптоми нормалізуються після припинення лікування оксапіплатином, може бути розглянуто поновлення лікування. Пацієнти повинні бути поінформовані про можливість розвитку стійких симптомів периферичної сенсорної нейропатії після закінчення лікування. Помірні локалізовані парестезії або парестезії, що ускладнюють функціональну активність, можуть зберігатися до 3 років після припинення ад'ювантного лікування. Синдром задньої оборотної лейкоенцефапопатії (СЗОЛ) Були описані випадки виникнення синдрому задньої оборотної лейкоенцефалопатії (СЗОЛ, також відомий як синдром задньої оборотної енцефалопатії (СЗОЕ)) у пацієнтів, які отримують оксаліплатин під час проведення комбінованої хіміотерапії. СЗОЛ є рідкісним, оборотним, швидко розвивається неврологічним станом, який може включати судоми, підвищення артеріального тиску, головний біль, сплутаність свідомості, сліпоту та інші зорові та неврологічні порушення. Діагноз СЗОЛ заснований на візуалізаційних дослідженнях головного мозку, переважно МРТ (магнітно-резонансна томографія). Нудота, блювання, діарея, зневоднення, гематологічні зміни Шлунково-кишкова непрохідність, що виявляється у вигляді нудоти та блювання, потребує профілактичної та/або протиблювотної терапії з метою лікування небажаних явищ. Дегідратація, кишкова непрохідність, у тому числі паралітична, гіпокаліємія, метаболічний ацидоз та ниркова недостатність можуть бути обумовлені вираженою діареєю або блюванням, особливо при застосуванні оксаліплатину у комбінації з фторурацилом. При виникненні гематологічної токсичності (число нейтрофілів Пацієнти повинні бути детально проінформовані про ризик виникнення діареї та/або блювоти, мукозиту та/або стоматиту та нейтропенії після застосування оксаліплатину та фторурацилу, таким чином, вони можуть негайно зв'язатися з лікарем для початку відповідного лікування. При появі мукозиту та/або стоматиту з нейтропенією або без неї, наступний курс лікування необхідно відкласти до відновлення мукозиту та/або стоматиту до 1 стадії або менше та/або до досягнення числа нейтрофілів > 1,5 х 109/л. При комбінації оксаліплатину з фторурацилом (і кальцію фолінат або без нього) необхідно використовувати звичайні схеми корекції дози для токсичності, асоційованої із застосуванням фторурацилу. При діареї 4 ступеня, нейтропенії 3-4 ступеня (число нейтрофілів Порушення з боку дихальної системи При появі респіраторних симптомів невідомої етіології, таких як непродуктивний кашель, диспное, хрипи або видимі на рентгенограмі легеневі інфільтрати, слід припинити лікування оксаліплатином до виключення інтерстиціального пневмоніту. Гепатит У разі змінених результатів функціональних проб печінки або портальної гіпертензії, не пов'язаної очевидно з печінковими метастазами, слід враховувати ймовірність дуже рідкісних випадків судинних розладів печінки, викликаних оксаліплатином. Вплив на фертильність У доклінічних дослідженнях оксаліплатину спостерігалися генотоксичні ефекти. Тому пацієнтам чоловічої статі, які отримували оксаліплатин, рекомендується застосовувати надійні методи контрацепції під час і не менше 6 місяців після лікування, а також рекомендовано отримати консультацію з консервації сперми до початку лікування, оскільки оксаліплатин може мати пригнічуючий, іноді необоротний вплив на гонади. Жінки репродуктивного віку мають застосовувати надійні методи контрацепції під час лікування. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Вплив на здатність керувати транспортними засобами та займатися іншими видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, не вивчалася. Однак застосування оксаліплатину збільшує ризик виникнення запаморочення, нудоти і блювання, а також інших неврологічних симптомів, що впливають на ходу та рівновагу, що впливає на здатність керувати автомобілем або механізмами, що рухаються. Зорові порушення, зокрема, короткочасна втрата зору (зворотна після припинення лікування) можуть вплинути на здатність пацієнта керувати автомобілем і використовувати механізми. Тому пацієнти повинні бути попереджені про потенційний вплив цих ускладнень на здатність керувати автомобілем або механізмами, що рухаються.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептом
437,00 грн
397,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, покриті плівковою оболонкою - 1 табл. активна речовина: гідроксихлорохіна сульфат – 200 мг; допоміжні речовини: лактози; моногідрат; повідон (К25); крохмаль кукурудзяний; магнію стеарат; Opadry OY-L-28900 (гіпромелоза, макрогол 4000, титану діоксид (Е171), лактози моногідрат). Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 200 мг. За 10 табл. у блістері з ПВХ та фольги алюмінієвої. По 6 блістерів поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою білого кольору, з гравіюванням «HCQ» на одній стороні та «200» - на іншій.Фармакотерапевтична групаПротизапальне, імунодепресивне, протималярійне, протипротозойне.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо гідроксихлорохін швидко та майже повністю всмоктується. У здорових добровольців після одноразової дози 400 мг Cmax гідроксихлорохіну в плазмі досягалася через 1,83 год і коливалася від 53 до 208 нг/мл. Зв'язування з білками плазми – 45%. Середнє значення T1/2 з плазми варіює в залежності від часу, що пройшов після прийому препарату наступним чином: 5,9 год (від досягнення Cmax до 10 год); 26,1 год (від 10 до 48 год) та 299 год (від 48 до 504 год). У печінці він частково перетворюється на активні етильовані метаболіти. Незмінений препарат та його метаболіти добре розподіляються в організмі. Об'єм розподілу становить 5-10 л/кг. Препарат накопичується у тканинах з високим рівнем обміну (у печінці, нирках, легенях, селезінці – у цих органах концентрація перевищує плазмову у 200–700 разів; ЦНС, еритроцитах, лейкоцитах),а також у сітківці ока та тканинах, багатих меланіном. Гідроксихлорохін та його метаболіти виводяться в основному із сечею та меншою мірою – з жовчю. Виділення препарату повільне, термінальний T1/2 становить близько 50 днів (з цільної крові) та 32 дні (з плазми). За 24 год із сечею виводиться 3% від введеної дози препарату. Гідроксихлорохін проникає через плацентарний бар'єр і у незначних кількостях виявляється у грудному молоці.ФармакодинамікаПлаквеніл має протималярійні властивості і також має протизапальну та імунодепресивну дію при хронічному дискоїдному або системному червоному вовчаку (ВКВ) та гострому та хронічному ревматоїдному артриті (РА). Механізм його дії при малярії, ВКВ та РА до кінця не відомий. Гідроксихлорохін має властивості помірного імуносупресора, пригнічуючи синтез ревматоїдного фактора та компонентів реакції гострої фази. Він також накопичується в лейкоцитах, стабілізуючи лізосомальні мембрани, і пригнічує активність багатьох ферментів, зокрема. колагенази та протеаз, які викликають розпад хряща. Ефективність при ВКВ та РА пов'язується з наступними протизапальними та імуномодулюючими ефектами гідроксихлорохіну: підвищення внутрішньоклітинного рН призводить до уповільнення антигенної відповіді та зменшує зв'язування пептидів рецепторів головного комплексу гістосумісності (ГКГ). Найменша кількість рецепторів антиген-ГКГ досягає поверхні клітини, що призводить до зниження аутоімунної відповіді; зниження активності фосфоліпази А2 при високих концентраціях, лізосомальних ферментів; зниження концентрацій цитокінів ІЛ-1 та ІЛ-6, що веде до зменшення клінічних та лабораторних показників аутоімунної відповіді. Оскільки відсутнє порушення синтезу інтерферону гама, ці ефекти можуть бути пов'язані з селективним впливом на цитокіни; інгібування пре- та/або посттранскрипції ДНК та РНК. Препарат активно пригнічує безстатеві еритроцитарні форми, а також гамети Plasmodium vivax та Plasmodium malariae, які зникають з крові майже одночасно з безстатевими формами. Плаквеніл не діє на гамети Plasmodium falciparum. Плаквеніл неефективний щодо резистентних до хлорохину штамів Plasmodium falciparum, а також неактивний щодо позаеритроцитарних форм Plasmodium vivax, Plasmodium malariae і Plasmodium ovale і тому не може попередити зараження цими мікроорганізмами при його призначенні в профіл цими збудниками.Показання до застосуванняревматоїдний артрит; ювенільний ревматоїдний артрит; червоний вовчак (системний та дискоїдний); малярія (за винятком спричиненої хлорохінрезистентними штамами Plasmodium falciparum): для профілактики та лікування гострих нападів малярії, спричиненої Plasmodium vivax, Plasmodium ovale та Plasmodium malariae, а також чутливими штамами Plasmodium falciparum; для радикального лікування малярії, спричиненої чутливими штамами Plasmodium falciparum.Протипоказання до застосуваннягіперчутливість до похідних 4-амінохіноліну; ретинопатія; вагітність; спадкова непереносимість лактози, недостатність лактази, галактоземія або синдром мальабсорбції глюкози/галактози (через присутність у складі препарату лактози); дитячий вік за необхідності тривалої терапії (у дітей є підвищений ризик розвитку токсичних ефектів); дитячий вік до 6 років (пігулки по 200 мг не призначені для дітей з «ідеальною» масою тіла менше 31 кг). З обережністю: зорові розлади (зниження гостроти зору, порушення колірного зору, звуження полів зору); одночасний прийом препаратів, здатних викликати несприятливі офтальмологічні реакції (небезпека прогресування ретинопатії та зорових розладів); гематологічні захворювання (в т.ч. та в анамнезі); тяжкі неврологічні захворювання, психози (в т.ч. та в анамнезі); пізня шкірна порфірія (ризик загострення), псоріаз (ризик посилення шкірних проявів захворювання), одночасний прийом препаратів, здатних викликати шкірні реакції; ниркова недостатність та/або печінкова недостатність, гепатит, одночасний прийом препаратів, здатних несприятливо впливати на функцію печінки та/або нирок (при тяжких порушеннях функції нирок або печінки доза повинна підбиратися під контролем плазмових концентрацій гідроксихлорохіну); дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; тяжкі шлунково-кишкові захворювання; гіперчутливість до хініну (можливість перехресних алергічних реакцій).Вагітність та лактаціяГідроксихлорохін проникає крізь плаценту. Щодо його застосування під час вагітності дані обмежені. Слід зазначити, що 4-амінохіноліни в терапевтичних дозах можуть спричинити внутрішньоутробні ушкодження ЦНС, у т.ч. слухового нерва (порушення з боку слуху та вестибулярного апарату, вроджена глухота), крововиливу в сітківку ока та аномальну пігментацію сітківки. Тому слід уникати застосування гідроксихлорохіну при вагітності, за винятком випадків, коли потенційна користь для матері перевищує ризик для плода. Слід ретельно зважувати на необхідність застосування препарату під час годування груддю, т.к. показано, що він у невеликих кількостях виділяється у материнське молоко, а маленькі діти особливо чутливі до токсичних ефектів 4-амінохінолінів.Побічна діяЗ боку органу зору: може розвиватися, хоч і рідко, ретинопатія із змінами пігментації та дефектами в полях зору. У ранній формі ці явища зазвичай оборотні після припинення прийому гідроксихлорохіну. Якщо стан залишається недіагностованим і ураження сітківки продовжують розвиватися далі, може виникнути ризик їх прогресування навіть після відміни препарату. Зміни сітківки спочатку можуть бути безсимптомними, або проявлятися скотом парацентрального або перицентрального типів, минущими скотом і порушеннями колірного зору. Можливі зміни рогівки, включаючи набряк та помутніння. Вони можуть бути безсимптомними або викликати такі порушення зору, як поява ореолів, нечіткість зору або фотофобія. При припиненні лікування ці зміни можуть зазнати зворотного розвитку. Також можуть виникати порушення зору, пов'язані з порушеннями акомодації, які є дозозалежними та оборотними. З боку шкірних покривів: іноді трапляються шкірні висипання; описані також свербіж, зміни пігментації шкіри та слизових оболонок, знебарвлення волосся та алопеція. Ці зміни зазвичай швидко відбуваються після припинення лікування. Повідомлялося про розвиток бульозного висипу, включаючи дуже рідкісні випадки мультиформної еритеми та синдрому Стівенса-Джонсона, фоточутливості та окремих випадків ексфоліативного дерматиту. Дуже рідкісні випадки гострого генералізованого екзантематозного пустульозу (ОГЭП) необхідно відрізняти від псоріазу, хоча гідроксихлорохін може провокувати загострення псоріазу. ОГЭП може супроводжуватися підвищенням температури та гіперлейкоцитозом. Після відміни препарату результат зазвичай сприятливий. З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, діарея, анорексія, біль у животі та рідко блювання. Ці симптоми зазвичай проходять відразу після зниження дози або відміни препарату. З боку гепатобіліарної системи: при тривалому застосуванні у великих дозах можливий розвиток гепатотоксичної дії. Є повідомлення про поодинокі випадки порушень функції печінки і кілька випадків раптово розвиненої печінкової недостатності. З боку ЦНС: нечасто — запаморочення, шум у вухах, втрата слуху, біль голови, дратівливість, емоційна нестійкість, психози, судоми, м'язова слабкість, атаксія. З боку периферичної нервової системи та м'язів: відмічені випадки міопатії скелетних м'язів або нейроміопатії, що ведуть до прогресуючої слабкості та атрофії проксимальних м'язових груп. Міопатія може бути оборотною після відміни препарату, але для повного відновлення може знадобитися кілька місяців. Одночасно можуть спостерігатися слабкі сенсорні зміни, придушення сухожильних рефлексів та зниження нервової провідності. Серцево-судинна система: є рідкісні повідомлення про розвиток кардіоміопатії. Хронічна кардіальна токсичність може бути запідозрена при виявленні порушень провідності (блокада ніжок пучка Гіса/порушення AV провідності) або гіпертрофії обох шлуночків. При відміні препарату можливий зворотний розвиток цих змін. З боку органів кровотворення: рідко спостерігалися випадки пригнічення кістковомозкового кровотворення. Повідомлялося про поодинокі випадки анемії, в т.ч. апластичної, агранулоцитозу, лейкопенії та тромбоцитопенії. Гідроксихлорохін може провокувати або спричинити загострення порфірії. З боку імунної системи: кропив'янка, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм.Взаємодія з лікарськими засобамиДігоксин. Повідомлялося, що гідроксихлорохін здатний збільшувати плазмові концентрації дигоксину, тому, щоб уникнути розвитку глікозидної інтоксикації при одночасному прийомі цих препаратів, необхідно знижувати дозу дигоксину під контролем його плазмових концентрацій. Препарати, що використовуються для лікування цукрового діабету. Оскільки гідроксихлорохін може посилювати ефекти інсуліну та пероральних гіпоглікемічних засобів, може знадобитися зменшення доз цих гіпоглікемічних препаратів на початку прийому гідроксихлорохіну. Антациди. Можуть зменшувати абсорбцію гідроксихлорохіну. Тому при одночасному застосуванні антацидів та гідроксихлорохіну інтервал між їх прийомом повинен становити не менше 4 год. У гідроксихлорохіну також не можна виключити перерахованих нижче взаємодій з іншими ЛЗ, які були описані для хлорохіну, але поки що не спостерігалися при прийомі гідроксихлорохіну. Аміноглікозиди. Потенціювання їх прямого блокуючого впливу на нервово-м'язову передачу. Циметидин. Пригнічує метаболізм антималярійних препаратів, що може призвести до підвищення їх плазмових концентрацій та збільшити ризик розвитку їх побічних ефектів, особливо токсичних. Неостигмін та піридостигмін. Антагонізм дії. Будь-яка інтрадермальна людська диплоїдно-клітинна вакцина проти сказу. Зменшення утворення антитіл у відповідь на первинну імунізацію інтрадермальною людською диплоїдно-клітинною вакциною проти сказу.Спосіб застосування та дозиПримітка: всі дози наведені для сульфату гідроксихлорохіну, і не еквівалентні дозам для основи. Всередину під час їжі або запиваючи склянкою молока. Лікування РА. Гідроксихлорохін має кумулятивну активність. Для прояву його терапевтичної дії необхідно кілька тижнів прийому препарату, тоді як побічні ефекти можуть виявлятися відносно рано. Необхідний терапевтичний ефект розвивається після кількох місяців прийому препарату. У разі відсутності об'єктивного поліпшення у стані хворого протягом 6 місяців прийому гідроксихлорохіну, застосування препарату слід припинити. Дорослим (включаючи осіб похилого віку) слід приймати найменші ефективні дози. Вони не повинні перевищувати 6,5 мг/кг/добу (розраховується за «ідеальною» масою тіла, а не реальною масою тіла) і можуть становити або 200, або 400 мг/добу. У пацієнтів, здатних приймати 400 мг щоденно Спочатку - по 400 мг щодня, у кілька прийомів. Досягши очевидного поліпшення стану доза може бути знижена до 200 мг. При зменшенні ефекту підтримуюча доза може бути збільшена до 400 мг. Дітям. Слід використовувати найменшу ефективну дозу. Доза повинна перевищувати 6,5 мг/кг (виходячи з «ідеальної» маси тіла). Тому таблетки 200 мг не підходять для дітей з ідеальною масою тіла менше 31 кг. Використання препарату Плаквеніл для комбінованої терапії РА. Плаквеніл може безпечно використовуватися в комбінації з кортикостероїдами, саліцилатами, нестероїдними протизапальними засобами, метотрексатом та іншими терапевтичними засобами другого ряду. Після декількох тижнів застосування препарату Плаквеніл дози кортикостероїдів та саліцилатів можуть бути зменшені або може бути припинено прийом цих препаратів. Дози кортикостероїдів повинні знижуватися поступово кожні 4-5 днів: доза кортизону - не більше ніж на 5-15 мг, доза гідрокортизону - не більше ніж на 5-10 мг, доза преднізолону та преднізону - не більше ніж на 1-2,5 мг. , доза метилпреднізолону та тріамцинолону – не більше ніж на 1–2 мг та дексаметазону – не більше ніж на 0,25–0,5 мг. Лікування ВКВ. Початкова середня доза дорослих становить 400 мг 1 або 2 рази на добу. Він повинен призначатися протягом декількох тижнів або місяців, залежно від реакції пацієнта. Для тривалої підтримуючої терапії достатньо застосування препарату в меншій дозі від 200 до 400 мг. Лікування малярії Профілактика гострих нападів малярії, викликаних P. malariae, та чутливими штамами Plasmodium falciparum Дорослим - 400 мг щотижня в той самий день тижня. Дітям щотижнева доза становить 6,5 мг/кг (до розрахунку береться «ідеальна» маса тіла), проте незалежно від маси тіла вона має перевищувати дозу для дорослих. Якщо умови дозволяють, то профілактичну терапію слід починати за 2 тижні до в'їзду до ендемічної зони. Якщо це неможливо, то можна призначити початкову подвійну (навантажувальну) дозу: дорослим – 800 мг, дітям – 12,9 мг/кг «ідеальної» маси тіла (але не більше 800 мг), розділену на два прийоми з 6-годинним інтервалом. Профілактичне лікування слід продовжувати протягом 8 тижнів після виїзду з ендемічної зони. Лікування гострих нападів малярії Для дорослих за початковою дозою 800 мг слід доза 400 мг через 6 або 8 год, а потім - по 400 мг на 2 наступні дні (загалом - 2 г гідроксихлорохіна сульфату). Альтернативний спосіб лікування: також була доведена ефективність одноразового прийому 800 мг. Дози для дорослих можуть бути розраховані за «ідеальною» масою тіла, аналогічно розрахунку доз у дітей (див. нижче). Для дітей сумарна доза 32 мг/кг "ідеальної" маси тіла (але не вище 2 г) призначається протягом 3 днів наступним чином: перша доза – 12,9 мг/кг (одноразовий прийом не більше 800 мг); друга доза - 6,5 мг/кг (не більше 400 мг) через 6 годин після першої; третя доза – 6,5 мг/кг (не більше 400 мг) через 18 годин після другої дози; четверта доза – 6,5 мг/кг (не більше 400 мг) через 24 години після третьої дози. Радикальне лікування малярії, спричиненої Plasmodium malariae та Plasmodium vivax Для радикального лікування малярії, спричиненої Plasmodium malariae та Plasmodium vivax, необхідний одночасний прийом похідних 8-амінохінолону.ПередозуванняПередозування 4-амінохінолінів особливо небезпечне у дітей, навіть 1-2 г препарату можуть призвести до смерті. Симптоми: головний біль, порушення зору, колапс, судоми, гіпокаліємія, порушення ритму та провідності, за якими слідує зупинка серця та дихання. Лікування: т.к. ці ефекти можуть розвинутись дуже швидко після вживання великої дози препарату, у цих випадках слід негайно розпочинати проведення відповідних заходів. Повинна бути негайно проведена індукція блювоти чи промивання шлунка через зонд. Для уповільнення абсорбції - призначення активованого вугілля в дозі, що мінімум у 5 разів перевищує прийняту дозу препарату. Доцільним є парентеральне введення діазепаму (описано зменшення кардіотоксичності хлорохину на його фоні). При необхідності слід проводити штучну вентиляцію легень та протишокову терапію. Після усунення симптомів передозування потрібно продовження постійного медичного спостереження протягом не менше 6 год.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗагальні Токсична дія на сітківку є значною мірою дозозалежним. Частота виникнення ретинопатії при застосуванні доз до 6,5 мг/кг ідеальної маси тіла є невеликою. Перевищення рекомендованої добової дози різко збільшує ризик розвитку ретинопатії та прискорює її появу. Перед початком тривалого курсу лікування препаратом слід провести ретельне обстеження обох очей. Обстеження має включати визначення гостроти зору, огляд очного дна, оцінку колірного зору та полів зору. Під час терапії таке обстеження має проводитися не рідше 1 разу на 6 міс. Обстеження має бути більш частим у таких ситуаціях: при добовій дозі, що перевищує 6,5 мг/кг «ідеальної» маси тіла (у опасистих хворих використання абсолютної маси тіла для розрахунку дози може призвести до передозування); при нирковій недостатності; при сумарній дозі понад 200 г; в осіб похилого віку; при зниженій гостроті зору. У разі будь-яких зорових розладів (зниження гостроти зору, зміна колірного зору) препарат слід негайно скасувати і вести ретельне спостереження за станом зору пацієнта, т.к. зміни сітківки (і зорові розлади) можуть прогресувати навіть після відміни препарату. Рекомендується бути обережним при призначенні гідроксихлорохіну хворим із захворюваннями печінки та нирок, у яких може знадобитися зниження доз препарату, а також у зв'язку з можливістю впливу препарату на функцію цих органів (при тяжких порушеннях функції нирок або печінки доза повинна підбиратися під контролем плазмових концентрацій гідроксихлорохіну). . У хворих, які отримують тривале лікування, періодично слід проводити повний аналіз крові, у разі виникнення гематологічних порушень гідроксихлорохін повинен бути скасований. Діти особливо чутливі до токсичних ефектів 4-амінохінолінів, тому слід ретельно стежити за тим, щоб гідроксихлорохін зберігався у місцях, недоступних для дітей. Всі хворі, які довго одержують препарат, повинні періодично обстежуватися у невролога щодо функцій скелетних м'язів та виразності сухожильних рефлексів. При виникненні слабкості у м'язах препарат слід відмінити. При малярії Плаквеніл неефективний щодо резистентних до хлорохину штамів Plasmodium falciparum, а також неактивний щодо позаеритроцитарних форм Plasmodium vivax, Plasmodium malariae і Plasmodium ovale і тому не може попередити зараження цими мікроорганізмами при його призначенні. захворювання, спричиненого цими збудниками. Вплив на здатність керувати автомобілем та виконувати роботи, пов'язані з підвищеною небезпекою. Хворі повинні бути обережними при керуванні транспортом або виконанні робіт, що вимагають підвищеної уваги, т.к. гідроксихлорохін може порушувати акомодацію та чіткість бачення. Якщо цей стан не проходить сам собою, доза може бути тимчасово знижена.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
216,00 грн
157,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаГранули – 1 уп.: активний компонент: Плантаглюциду® екстракт сухий (подорожника великого листя екстракт) із вмістом суми відновлювальних цукрів у перерахунку на глюкозу та абсолютно суху речовину 9,0% - 0,5 г або 1,0 г; допоміжні речовини: цукру (цукрозу) – 0,5 г або 1,0 г. Маса гранул в упаковці: 1,0 г або 2,0 г. По 1,0 або 2,0 препарату в пакетах з цефлену або з пакувального паперу з поліетиленовим покриттям. 25 пакетів разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиГранули темно-сірого кольору.Фармакотерапевтична групаСпазмолітичний засіб рослинного походження.ФармакодинамікаПрепарат рослинного походження. Знижує тонус гладких м'язів шлунка та кишечника, має помірну спазмолітичну, протизапальну дію, зменшує набряклість складок слизової оболонки шлунка. Регулює секрецію шлункового соку, підвищуючи його кислотність, головним чином, у хворих із гіпоацидністю.Показання до застосуванняГіпоацидний гастрит, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки при нормальній чи зниженій кислотності.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, гіперацидний гастрит, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки при підвищеній кислотності.Побічна діяПечія, алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиЧи не описано.Спосіб застосування та дозиВсередину, 2-3 рази на день за 30 хв до їди. Дорослим – по 1/2-1 чайній ложці (1/2-1 г), дітям – по 1/2 чайної ложки (1/2 г). Перед прийомом вказану кількість препарату розводять в 1/4 склянки теплої води. Курс лікування у період загострення – 3-4 тижні. Для профілактики рецидивів – по 1 чайній ложці (1 г) 1-2 рази на добу протягом 1-2 місяців.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
229,00 грн
206,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаГранули – 1 уп.: активний компонент: Плантаглюциду® екстракт сухий (подорожника великого листя екстракт) із вмістом суми відновлювальних цукрів у перерахунку на глюкозу та абсолютно суху речовину 9,0% - 0,5 г або 1,0 г; допоміжні речовини: цукру (цукрозу) – 0,5 г або 1,0 г. Маса гранул в упаковці: 1,0 г або 2,0 г. По 1,0 або 2,0 препарату в пакетах з цефлену або з пакувального паперу з поліетиленовим покриттям. 25 пакетів разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиГранули темно-сірого кольору.Фармакотерапевтична групаСпазмолітичний засіб рослинного походження.ФармакодинамікаПрепарат рослинного походження. Знижує тонус гладких м'язів шлунка та кишечника, має помірну спазмолітичну, протизапальну дію, зменшує набряклість складок слизової оболонки шлунка. Регулює секрецію шлункового соку, підвищуючи його кислотність, головним чином, у хворих із гіпоацидністю.Показання до застосуванняГіпоацидний гастрит, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки при нормальній чи зниженій кислотності.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, гіперацидний гастрит, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки при підвищеній кислотності.Побічна діяПечія, алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиЧи не описано.Спосіб застосування та дозиВсередину, 2-3 рази на день за 30 хв до їди. Дорослим – по 1/2-1 чайній ложці (1/2-1 г), дітям – по 1/2 чайної ложки (1/2 г). Перед прийомом вказану кількість препарату розводять в 1/4 склянки теплої води. Курс лікування у період загострення – 3-4 тижні. Для профілактики рецидивів – по 1 чайній ложці (1 г) 1-2 рази на добу протягом 1-2 місяців.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаЕкстракт зеленого чаю, що містить комплекс поліфенольних сполук (катехіни та ін.), цинку амінокислоти хелат, порошок томатів, селен гороху, екстракт шкірки винограду, що містить суму флавоноїдів, аскорбінова кислота (вітамін С), марганцю амінокислоти хелат ), екстракт календули, що містить каротиноїди лютеїн та зеаксантин, біофлавоноїди цитрусових, екстракт лікопіну, хлорофілу мідний комплекс, ретинолу ацетат (вітамін А), порошок ягід чорниці з проантоціанідинами, кальцію D-пантотенат(вітамін В5 тіаміну мононітрат (вітамін В1), екстракт кори Середземноморської сосни "Пікногенол", що містить проціанідини, кверцетин, ресвератрол та інші поліфеноли, а також допоміжні компоненти в оптимальному співвідношенні. Банку: 120 таблетокХарактеристикаПлантіокс рекомендується для запобігання розвитку серцево-судинних, бронхо-легеневих, офтальмологічних захворювань, інфекційно-запальних процесів. Має здатність покращувати самопочуття, знімати втому, стрес, нормалізувати артеріальний тиск, уповільнює старіння клітин, сприяє омолодженню організму.Фармакотерапевтична групастабілізують мембрани клітин та перешкоджають утворенню агресивних вільних радикалів (антиоксидантний захист) є активною пасткою радикалів, що вивільнилися. знижують вивільнення з клітин-мішеней медіаторів запалення та алергії (протизапальні, антиалергічні властивості) покращують еластичність і структуру судин, відновлюють мікроциркуляцію крові в уражених органах, мають капіляроукріплюючу, венотонізуючу дію виявляють антиагрегаційні властивості, перешкоджають тромбоутворенню, зменшують в'язкість крові посилюють виведення з організму холестерину низької щільності та знижують його рівень у крові, перешкоджають розвитку атеросклерозу стимулюють роботу серцево-судинної системи, перешкоджають розвитку інфаркту, інсульту, нормалізують артеріальний тиск підвищують захисні сили організму щодо інфекцій, активізують функції імунної та ендокринної систем організму. покращують метаболічні процеси у тканинах організму, пригнічують запальні та алергічні реакції різної локалізації. захищають сітківку ока від дегенерації жовтої плями та розвитку катаракти, сприяють усуненню сутінкової сліпоти та покращенню гостроти зору. перешкоджають формуванню та розвитку новоутворень, мастопатії, знижують інтоксикацію організму уповільнюють старіння клітин та сприяють омолодження організмуРекомендуєтьсяДля попередження розвитку та в комплексній терапії серцево-судинних, бронхо-легеневих, офтальмологічних захворюваньПротипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів.Спосіб застосування та дозиПлантіокс приймають внутрішньо. Дорослим приймати по 2 таблетки на день. Тривалість прийому 1-2 місяці.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням проконсультуйтеся зі спеціалістом.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаСенні листя, мучниці листя, гібіскуса квітки, коріандру плоди, м'яти перцевої листя, солодки коріння. Упаковка: 20 фільтр-пакетиків.Характеристика"Очищаючий" трав'яний збір сприяє комплексній детоксикації організму. Листя сенни і коріння солодки у складі надають виражену проносну дію. Мусуни листя виводять зайву рідину і борються з бактеріями. Коріандра плоди та квіти гібіскусу є натуральним жовчогінним засобом. М'яти перцевого листя мають спазмолітичну дію. Інгредієнти чаю вирощені на екологічно чистих територіях методом органічного землеробства (без використання синтетичних добрив, хімікатів та інсектицидів). Відповідність міжнародним стандартам підтверджує 100% натуральність складу.Інструкція2 фільтр-пакети (4 г) залити 1 склянкою (200 мл) окропу, накрити кришкою, настояти протягом 15 хвилин, фільтр-пакети віджати, довести об'єм кип'яченою водою до 200 мл. Приймати дорослим по 1/3 склянки настою 3 десь у день під час їжі. Тривалість прийому – 2-3 тижні. Повторний прийом за 10-15 днів.Показання до застосуванняЯк біологічно активну добавку до їжі – джерела флавоноїдів, антоціанів, антрахінонів, арбутину, гліциризинової кислоти, що містить ефірну олію.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаСкладаються з водорозчинних екстрактів лікарських трав (звіробою, шавлії, деревію), вітамінів (С, групи В), мінеральних речовин (калію, натрію, кальцію, магнію, заліза, цинку та ін). Основу пластин складає желатин.ХарактеристикаВбивають анаеробні мікроорганізми (замість антибіотиків). Відновлює мікроорганізми умовної нормофлори у ротоносоглотці (замість пробіотиків). Швидко та високоефективно (протягом 5-7 днів регулярного застосування) знімає ознаки запалення – кровоточивість, набряклість, почервоніння, біль та ін. (замість протизапальних засобів). Виражено підвищує місцевий імунітет (секреторний імуноглобулін А, лізоцим, систему комплементу) замість імуностимуляторів. Зміцнює судини (замість судинозміцнюючих засобів). Відновлює кровообіг у яснах, особливо у перші 20 хвилин застосування; усувають застійні явища та знижують тромбоутворення; (замість засобів, що покращують мікроциркуляцію). Відновлюють обмін речовин та ферментів у ротовій порожнині (замість засобів, що відновлюють обмінні ферментативні процеси). Мають виражені антиоксидантні властивості (замість антиоксидантів). Відновлюють сполучнотканинні структури ясен і зміцнюють зуби (замість препаратів, що відновлюють сполучнотканину структуру ясен).ІнструкціяПластину накладають на зовнішню поверхню ясен, через губу фіксують руками до повного прилипання (5-10 секунд). Мовою відокремлюють пластину від губи. Перед застосуванням видалити слину! Краще прополоскати Тонзиналом чи водою! Пластина розсмоктується 2-3 години, залишки можна видалити.Показання до застосуванняПри гінгівіті, пародонтиті, пародонтозі та при всіх запальних захворюваннях та проявах у яснах, після зняття зубного каміння та відвідування стоматолога для усунення неминучих мікротравм ясен.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаСкладаються з водорозчинних екстрактів лікарських трав (звіробою, шавлії, деревію), вітамінів (С, групи В), мінеральних речовин (калію, натрію, кальцію, магнію, заліза, цинку та ін). Основу пластин складає желатин.ХарактеристикаВбивають анаеробні мікроорганізми (замість антибіотиків). Відновлює мікроорганізми умовної нормофлори у ротоносоглотці (замість пробіотиків). Швидко та високоефективно (протягом 5-7 днів регулярного застосування) знімає ознаки запалення – кровоточивість, набряклість, почервоніння, біль та ін. (замість протизапальних засобів). Виражено підвищує місцевий імунітет (секреторний імуноглобулін А, лізоцим, систему комплементу) замість імуностимуляторів. Зміцнює судини (замість судинозміцнюючих засобів). Відновлює кровообіг у яснах, особливо у перші 20 хвилин застосування; усувають застійні явища та знижують тромбоутворення; (замість засобів, що покращують мікроциркуляцію). Відновлюють обмін речовин та ферментів у ротовій порожнині (замість засобів, що відновлюють обмінні ферментативні процеси). Мають виражені антиоксидантні властивості (замість антиоксидантів). Відновлюють сполучнотканинні структури ясен і зміцнюють зуби (замість препаратів, що відновлюють сполучнотканину структуру ясен).ІнструкціяПластини ЦМ-2 з кальцієм рекомендується накладати на ясна і частково (2-5 мм) на зуби, т.к. Кальцій всмоктується через емаль зуба. Одна пластина довго надає активне лікування безпосередньо в осередку запалення понад 6 годин!Показання до застосуванняЗастосовують при карієсі (особливо на початку захворювання, коли емаль ціла, але порушений мінеральний обмін), гіперестезії (гіперчутливості зубів), при порушенні емалі та кісткових тканин.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему