Все товары
30 669,00 грн
498,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
30 672,00 грн
459,00 грн
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
Склад, форма випуску та упаковкаГель-бальзам - 1 мл: Активні речовини: соєва олія, кокосова олія, пальмова олія, вазелін, стеарат ДЕГ, кемабен 2Е, олії: м'яти, евкаліпта, каяпута, гвоздики, камфора, мурашиний спирт, екстракт меду, екстракт прополісу, бджолина отрута. У тюбику 44 мл.Опис лікарської формиБіла напівпрозора маса з ненав'язливим запахом.ХарактеристикаСприяє вгамування болю і зняття запалення при травмах і різних пошкодженнях шкіри, також рекомендується при вивихах, розтягненнях, забитих місцях, порізах, ранах, опіках, пролежнях і укусах комах.Фармакотерапевтична групаЗволожуюча, протизапальна, болезаспокійлива.ІнструкціяНанести на шкіру, плавно втирати до повного вбирання.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУникати влучення в очі. Перед застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПластик, зуби металеві.ХарактеристикаЗастосовується після обробки лосьйоном Педикулен Ультра для позбавлення від загиблих вошей та гнид.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаЛосьйон - 1 мл.: Анісова олія 6%. Допоміжні речовини: спирт ізопропіловий (або етиловий) 78%, функціональні добавки – до 100%. Лосьйон у флаконі 50 мл.ХарактеристикаЗнищення ВШ і ГНІД за одне застосування.Фармакотерапевтична групаПедикулен ультра - педикуліцидний лосьйон для знищення головних та лобкових вошей та гнид за одне застосування. Прозора рідина від безбарвного до світло-жовтого кольору із запахом анісу.ІнструкціяНорма витрати засобу становить від 10 до 60 мл або від 3 до 9 застосувань (розпорошень) залежно від зараженості комахами, довжини та густини волосся. Волосся голови або волосисті частини тіла (при лобковому педикульозі), рясно зволожують засобом, злегка втираючи його в шкіру. Через 30 хвилин після нанесення засобу змити його проточною водою з оброблених частин тіла, потім вимити звичайним способом. Волосся голови прочісувати частим гребенем для видалення загиблих комах.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів засобу, дитячий вік до 5 років, вагітність та годування груддю, захворювання та пошкодження волосистих частин тіла та голови.Вагітність та лактаціяПротипоказано при вагітності та дітям до 5 років.Запобіжні заходи та особливі вказівкиТільки для зовнішнього застосування. Уникайте попадання в очі. У разі попадання в очі, негайно промийте їх водою.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
259,00 грн
167,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаЛосьйон - 1 мл. : Анісова олія 6%. Допоміжні речовини: спирт ізопропіловий (або етиловий) 78%, функціональні добавки – до 100%.
Склад, форма випуску та упаковкаЛосьйон - 1 мл.: Анісова олія 6%. Допоміжні речовини: спирт ізопропіловий (або етиловий) 78%, функціональні добавки – до 100%. Лосьйон у флаконі 50 мл. та шапочка у комплекті.ХарактеристикаСприяє полегшенню розчісування волосся та відновленню шкіри голови після обробки будь-якими педикуліцидними засобами. Олія жожоба, що входить до складу, заспокоює, живить і регенерує шкіру голови, допомагає відновити структуру волосся, повертаючи волоссю еластичність і природний блиск. Із приємним запахом ванілі.Властивості компонентівМасло добре проникає через хітиновий покрив і дихальні шляхи. Спирт у разі прискорює цей процес. Крім цього, масло анісу руйнує клейку речовину гнид, за допомогою якого вони кріпляться до волосся, тому процес вичісування їх полегшується. Олія анісу нетоксична для дитини, до неї не виникає резистентності паразитів.ІнструкціяМожна застосовувати будь-яку зручну форму засобу, але після процедур потрібно обов'язково вичісати ще мокре волосся густим гребенем. Перед його застосуванням волосся добре зволожує. Наносять шампунь так, щоб піна добре накрила всю голову. Після цього на голову надягають поліетиленову шапочку (або пакет). Час експозиції – 3 години. Вичісати вошей та гнид гребенем, змити звичайною водою, за бажанням можна вимити волосся звичайним шампунем. Спрей Педикулен Ультра розпорошують по всій довжині та обов'язково безпосередньо на корені волосся. Необхідно намагатися це робити рівномірно, добре змочуючи волосся. Також надіти шапочку та почекати 30 хвилин. Після цього помити волосся звичайним способом. Лосьйоном рясно змочують волосся кілька хвилин, втирають у шкіру голови і залишають на 30 хвилин на волоссі, після чого миють голову звичайним способом. За потреби можна провести повторну обробку через 7 днів. Процедури знищення вошей можна проводити не частіше 2 разів на місяць.РекомендуєтьсяПедикулен Ультра є протипедикульозним засобом. Воно має нервово-паралітичну дію на паразитів. Викликає загибель дорослих паразитів. Шампунь містить вазелінове масло, яке обволікає паразитів, перекриваючи доступ кисню. При витримуванні часу експозиції дорослі особини та німфи гинуть, а гніди втрачають стійкість. Педикулен Ультра призначений для знищення головних та лобкових вошей, а також їх личинок (гнід).Протипоказання до застосуванняПЕДИКУЛЕН УЛЬТРА протипоказаний при підвищеній чутливості; у віці до 5 років (для спрею та лосьйону); віком до 3 років (для шампуню); при вагітності та лактації.Вагітність та лактаціяПедикулен Ультра протипоказаний при вагітності та лактації у будь-якій формі. Можна застосовувати у дітей із 5 років та дорослих, а шампунь у дітей із 3 років.Побічна діяМожлива поява сверблячки та роздратування на шкірі голови.ПередозуванняВипадки передозування не спостерігались.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЯкщо в процесі обробки Педикулен Ультра виникає запаморочення, потрібно припинити процедуру, змити засіб та забезпечити людині доступ повітря. При використанні контактних лінз їх потрібно зняти перед процедурою обробки. Нижче лінії росту волосся зробити пов'язку з бавовняної тканини, щоб речовина не потрапила у вічі. При попаданні на слизову оболонку рота, носа або очей необхідно промити їх водою. Бажано убезпечити руки гумовими рукавичками. При обробці лобкових вошей потрібно запобігти попаданню кошти в статеві органи та анус. Для цього можна використовувати тампони із вати.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
531,00 грн
151,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаШампунь: вазелінове масло, лаурет сульфат та пропіленгліколь, лаурет-3, сорбітан олеат, масло жасмину ефірне, консервант, антиоксидант; Кондиціонер-спрей: двофазний диметикон, каприлік/каприк тригліцериди, олія жожоба, парфумерна композиція; Гребінець з ручкою із пластику та зубцями зі сталі; Екранна лупа: скло, пластик чорного кольору 1 флакон 50 мл. + 1 флакон 150мл. + лупа + гребіньХарактеристикаПедикулен Ультра є серією засобів, які були розроблені вітчизняними фармацевтами спеціально для боротьби з вошами та гнидами на волосяній частині голови. Засіб ефективний і для лобкових площадок. Головною діючою речовиною всієї серії є анісове масло, яке не переносять більшість комах. Допоміжними речовинами лосьйону та шампуню є вазелінове масло, завдяки якому кожен паразит виявляється, як би в окремій капсулі. Основна речовина паралізує відразу рухи, а потім і дихання, після чого настає смерть. Спрей-кондиціонер допоможе після обробки, його формула полегшить розчісування та нейтралізує згубний вплив діючих речовин на структуру волосся. Густий гребінець допоможе позбутися мертвих комах та гнид. Виріб виконаний із натуральних міцних, гіпоалергенних матеріалів, тому його застосування дозволено навіть новонародженим. Гребінь має густу структуру зубців, крізь які не проникне жоден паразит. Лупа не має жодних особливостей у будові, але з її допомогою огляд волосяних покривів пацієнта буде ретельнішим. Найчастіше застосовується лосьйон Педикулен ультра, його ставлять в одну лінійку із шампунем. Ефективність обох препаратів приблизно однакова, а застосування лосьйону трохи простіше. Препарат є прозорою жовтуватою рідиною, яка при розтині і нанесенні буде сильно пахнути анісовим маслом. Обумовлено це складом препарату: на 6% він складається з олії анісу; 78% займає етиловий спирт; решта відводиться для функціональних добавок.Фармакотерапевтична групаЗнищення вошей та гнид за одну обробку. Розроблено інститутом Дезінфектології Росспоживнагляду. Для дітей від 5-ти років та дорослих. З натуральним рослинним запахом.ІнструкціяНайчастіше для виведення паразитів з волосяної частини голови та інших частин тіла застосовують лосьйон та спрей Педикулен Ультра у тандемі. Ці препарати відмінно доповнюють один одного, але можуть позбавити паразитів і сольно. Лосьйон Педикулен Ультра застосовується для позбавлення як від головних вошей, так і від лобкових площадок, спосіб застосування буде приблизно однаковим з невеликою різницею. Виведення лобкових паразитів виглядає приблизно так: засіб рясно наносять на ватний тампон; щедро змащують всю область ураження, враховуючи шкірні покриви та волосся; очікують 20-30 хвилин; змивають теплою водою із господарським милом. Слідкуйте за тим, щоб засіб не потрапив на слизові. Педикульоз на голові лікують за допомогою лосьйону так: перед початком процедури важливо добре розчісувати волосся; ватний тампон або диск рясно змочити засобом; нанести лосьйон на голову, починаючи з шкірних покривів і далі по всій довжині волосся; одягнути пакет із поліетилену або косинку такої ж якості, щільно зав'язати її; залишити на півгодини; змити нанесений засіб теплою водою; обов'язково провести процедуру вичісування. Засіб прямо впливає на вошей та площиць, їх личинки при цьому залишаються живими. За рахунок впливу на них анісової олії клейкість капсули до волоска значно знижується. Процес вичісування значно полегшується, гниди не так міцно тримаються за волосинки. Спрей-кондиціонер зазвичай наносять після застосування лосьйону або шампуню, для дітей віком до п'яти років його можна застосовувати перед кожним вичісуванням. Засіб значно полегшує процес розчісування волосся після змивання протипедикульозного препарату, масло жожоба відновлює шкірні покриви та структуру волосся після засобів такого типу. Застосовують спрей так: балончик із засобом добре збовтують; розпилення проводять з відривом щонайменше 25 див; обробляють переважно волосся; проводять процедуру вичісування; Після цього рекомендовано змити засіб теплою водою зі звичайним шампунем.Показання до застосуванняШампунь - для знищення головних вошей та їх личинок у дорослих людей та дітей з 3 років. Лосьйон та спрей для знищення головних та лобкових вошей та їх яєць (гнід) у дорослого населення та дітей з 5 років.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість, вагітність, годування груддю, дитячий вік до 3 років.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
472,00 грн
174,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаШампунь: вазелінове масло, лаурет сульфат та пропіленгліколь, лаурет-3, сорбітан олеат, масло жасмину ефірне, консервант, антиоксидант; Кондиціонер-спрей: двофазний диметикон, каприлік/каприк тригліцериди, олія жожоба, парфумерна композиція; Гребінець з ручкою із пластику та зубцями зі сталі; Екранна лупа: скло, пластик чорного кольору.ХарактеристикаШампунь для знищення головних вошей та їх личинок у дорослих людей та дітей з 3 років. Лосьйон та спрей для знищення головних та лобкових вошей та їх яєць (гнід) у дорослого населення та дітей з 5 років.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість, вагітність, годування груддю, дитячий вік до 3 років.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаАнісова олія 6%; спирт ізопропіловий (або етиловий) 78%, функціональні добавки – до 100%. Спрей, гребінь та лупа.Фармакотерапевтична групаПедикулен ультра - дезінсекційний засіб, що знищує вошей та гнид за одне застосування.Властивості компонентівДія анісу відома дуже давно. Численні джерела вказують, що від анісу гинуть комахи: воші, клопи, моль, таргани, членистоногі кліщі. Анісове масло повністю паралізує членистоногих і їх вбиває.ІнструкціяРясно зволожте волосся засобом "Педикулен ультра", злегка втираючи у волосся. Через 30 хвилин після нанесення ретельно змийте засіб водою. Використовуйте кондиціонер для волосся для легшого розчісування. Ретельно вичешіть вологе волосся гребенем, починаючи від коріння до кінчиків. Після кожного вичісування очищайте гребінь рушником. Проводіть процедуру поки волосся і шкіра голови не стануть чистими. Перевірте результат за допомогою лупи "Педикулен Ультра" з 3-кратним збільшенням.РекомендуєтьсяДля застосування населенням у побуті з метою знищення головних та лобкових вошей та яєць (гнід) у дорослого населення та дітей з п'яти років та у практиці медичної дезінсекції фахівцями організацій, які мають право займатися дезінфекційною діяльністю.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів засобу; Дитячий вік віком до 5 років; Захворювання та пошкодження волосистих частин тіла та голови;Вагітність та лактаціяПротипоказаний під час лактації, при вагітності. Не застосовувати дітям віком до 3-х років.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗасіб не становить небезпеки для здоров'я пацієнтів, що обробляються, і медичного персоналу при дотриманні рекомендованих режимів використання. Не приймати внутрішньо. При роботі із засобом необхідно використовувати гумові рукавички та дотримуватися правил особистої гігієни. Щоб уникнути попадання кошти на слизові оболонки очей і носоглотки перед обробкою волосся слід пов'язати навколо голови (нижче за волосся) бавовняну косинку, згорнуту джгутом. При використанні пацієнтом контактних лінз слід зняти їх перед застосуванням засобу. Для запобігання слизових оболонок статевих органів та анального отвору слід використовувати марлеві або ватяні тампони. При появі сверблячки, ознак подразнення або висипки на шкірі засіб слід змити негайно. При необхідності звернутися по лікарську допомогу. При випадковому попаданні кошти на слизові оболонки очей, носа та інших органів слід ретельно промити великою кількістю води. З появою подразнення слизових оболонок очей закапати 20% чи 30% розчин сульфацилу натрію. Приміщення, де проводиться масова обробка уражених педикульозом людей, необхідно періодично провітрювати. При отруєнні через дихальні шляхи слід негайно вивести потерпілого на свіже повітря, прополоскати рота водою або 2% розчином харчової соди. Звернутися до лікаря. При випадковому проковтуванні промити шлунок водою або 2% розчином харчової соди, викликати блювоту, потім дати випити 1-2 склянки води з додаванням адсорбенту.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаШампунь - 1 мл: вазелінове масло, лаурет сульфат та пропіленгліколь, лаурет-3, сорбітанолеат, масло жасмину ефірне, консервант, антиоксидант. Флакон 200мл. ХарактеристикаПедикулен ультра – дезінсекційний засіб. 100% знищення вошей та їх личинок! Вазелінове масло у складі шампуню обволікає вошей та гнид, не пропускаючи до них кисень, внаслідок чого комахи та личинки гинуть.ІнструкціяНанести необхідну кількість засобу на сухе волосся, ретельно втираючи до коріння до повного змочування волосся. Довге та густе волосся слід обробляти по пасмах. Через 3 години прочісати волосся частим гребенем для вичісування загиблих вошей та гнид, після цього вимити волосся теплою водою. За необхідності повторити обробку через 7-8 днів. Переваги: Викликає 100% загибель вошей та їх личинок Знищує, а не присипляє комах. Рекомендований дорослим та дітям з 3-х років Клінічно доведена ефективність Ретельно вичешіть волосся гребенем, починаючи від коріння до кінчиків. Якщо волосся довге, то перед вичісуванням розподіліть волосся на пасмо. Після кожного вичісування очищайте гребінець рушником або ватними дисками. Проводіть процедуру поки волосся і шкіра голови не стануть чистими.РекомендуєтьсяДля застосування населенням у побуті з метою знищення головних вошей та їх личинок у дорослого населення та дітей з трьох років та у практиці медичної дезінсекції фахівцями організацій, які мають право займатися дезінфекційною діяльністю.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів засобу дитячий вік до 3 років, захворювання та пошкодження волосистих частин тіла та голови.Вагітність та лактаціяПротипоказаний під час лактації, при вагітності.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗасіб не становить небезпеки для здоров'я пацієнтів, що обробляються, і медичного персоналу при дотриманні рекомендованих режимів використання. Не приймати внутрішньо. При роботі із засобом необхідно використовувати гумові рукавички та дотримуватися правил особистої гігієни. При використанні пацієнтом контактних лінз слід зняти їх перед застосуванням засобу. При появі сверблячки, ознак подразнення або висипки на шкірі засіб слід змити негайно. При необхідності звернутися по лікарську допомогу. При випадковому попаданні кошти на слизові оболонки очей, носа та інших органів слід ретельно промити великою кількістю води. З появою подразнення слизових оболонок очей закапати 20% чи 30% розчин сульфацилу натрію. Приміщення, де проводиться масова обробка уражених педикульозом людей, необхідно періодично провітрювати. При випадковому проковтуванні промити шлунок водою або 2% розчином харчової соди, викликати блювоту, потім дати випити 1-2 склянки води з додаванням адсорбенту.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаАнісова олія 6%; спирт ізопропіловий (або етиловий) 78%, функціональні добавки – до 100%. Спрей 150мл.Фармакотерапевтична групаПедикулен ультра - дезінсекційний засіб, що знищує вошей та гнид за одне застосування.Властивості компонентівДія анісу відома дуже давно. Численні джерела вказують, що від анісу гинуть комахи: воші, клопи, моль, таргани, членистоногі кліщі. Анісове масло повністю паралізує членистоногих і їх вбиває.ІнструкціяВолосся голови або волосисті частини тіла (при лобковому педикульозі), рясно зволожують засобом, злегка втираючи його в шкіру. Через 30 хвилин після нанесення засобу змити його проточною водою з оброблених частин тіла, потім вимити звичайним способом. Норма витрати засобу становить від 10 до 60 мл залежно від зараженості комахами, довжини та густини волосся.РекомендуєтьсяДля застосування населенням у побуті з метою знищення головних та лобкових вошей та яєць (гнід) у дорослого населення та дітей з п'яти років та у практиці медичної дезінсекції фахівцями організацій, які мають право займатися дезінфекційною діяльністю.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів засобу; Дитячий вік віком до 5 років; Захворювання та пошкодження волосистих частин тіла та голови;Вагітність та лактаціяПротипоказаний під час лактації, при вагітності. Не застосовувати дітям віком до 3-х років.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗасіб не становить небезпеки для здоров'я пацієнтів, що обробляються, і медичного персоналу при дотриманні рекомендованих режимів використання. Не приймати внутрішньо. При роботі із засобом необхідно використовувати гумові рукавички та дотримуватися правил особистої гігієни. Щоб уникнути попадання кошти на слизові оболонки очей і носоглотки перед обробкою волосся слід пов'язати навколо голови (нижче за волосся) бавовняну косинку, згорнуту джгутом. При використанні пацієнтом контактних лінз слід зняти їх перед застосуванням засобу. Для запобігання слизових оболонок статевих органів та анального отвору слід використовувати марлеві або ватяні тампони. При появі сверблячки, ознак подразнення або висипки на шкірі засіб слід змити негайно. При необхідності звернутися по лікарську допомогу. При випадковому попаданні кошти на слизові оболонки очей, носа та інших органів слід ретельно промити великою кількістю води. З появою подразнення слизових оболонок очей закапати 20% чи 30% розчин сульфацилу натрію. Приміщення, де проводиться масова обробка уражених педикульозом людей, необхідно періодично провітрювати. При отруєнні через дихальні шляхи слід негайно вивести потерпілого на свіже повітря, прополоскати рота водою або 2% розчином харчової соди. Звернутися до лікаря. При випадковому проковтуванні промити шлунок водою або 2% розчином харчової соди, викликати блювоту, потім дати випити 1-2 склянки води з додаванням адсорбенту.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаВода, Лаурилглікозид, Кокамідопропілбетаїн, Натрій Лаурет-5 Карбоксилат, Коко-Глюкозид, Гліцерил Олеат, Екстракт Квіток Ромашки Аптечної, Екстракт Квіток Липи серцеподібної, Полікватерніум-67, Молочна Кислота, Феноксиетаноце, Aqua, Lauryl Glicoside, Cocamidopropyl Betaine, Sodium Laureth-5 Carboxylate, Coco-Glucoside, Glyceryl Oleate, Chamomilla Recutita (Matricaria) Limonene.ХарактеристикаКошти від педикульозу необхідно ретельно змивати з волосся. Шампунь для волосся ПЕДІТОКС «Догляд після обробки» спеціально розроблений для миття волосся після застосування спрею ПЕДІТОКС або іншого педикуліцидного засобу. Шампунь для волосся ПЕДІТОКС «Догляд після обробки»: ретельно промиває волосся після обробки; полегшує вичісування загиблих паразитів; запобігає сплутуванню волосся.Властивості компонентівМолочна кислота за рахунок кислого середовища сприяє легкому вичісування гнид з волосся за допомогою гребеня/гребінця. Олія бергамота має кондиціонуючу дію, забезпечує захист від паразитів. Екстракти липи та ромашки надають заспокійливу дію на шкіру голови, живлять волосся.ІнструкціяПеред використанням шампуню необхідно намочити волосся. Нанести необхідну кількість шампуню безпосередньо на вологе волосся. Поступово розподілити і спінити ніжними рухами, що масажують, рясно змити водою. Вичісувати з вологого волосся загиблих паразитів гребенем або гребінцем.Протипоказання до застосуванняМожлива індивідуальна нестерпність окремих компонентів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ разі попадання в очі, промийте великою кількістю води.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПодвійна диметиконовая композиція 90,2%, олія жожоба, олія бергамота, функціональні добавки - до 100%.ХарактеристикаПодвійна диметиконовая композиція та натуральні олії у засобі ПЕДІТОКС працюють фізичним способом: обволікають комаху, проникають у дихальну систему та закупорюють її. В результаті воші, їх личинки та гніди гинуть від ядухи та дегідратації. Олія бергамота згубно діє на дихальну систему паразитів за рахунок терпеноїду гераніолу, що входить до складу терпеноїду. Вважається, що механізм його дії обумовлений конкурентним інгібуванням ферменту ацетилхолінестерази, що призводить до смерті комахи. Масло жожоба знімає роздратування, спричинене укусами комах, свербінням та розчісами та сприяє загоєнню.ІнструкціяПеред використанням спрею ПЕДІТОКС перевірте наявність вошей та гнид у всіх членів сім'ї. Всіх заражених вошами обробіть засобом ПЕДІТОКС в один день, щоб уникнути повторного зараження. На скляний флакон закріпити насадку-розпилювач. У разі використання спрею флакон необхідно тримати вертикально. Ретельно розпиліть ПЕДІТОКС на сухе, попередньо розчесане волосся, починаючи з коріння. Під час використання тримайте флакон на відстані 10 см від ділянки, що обробляється. Розподіліть склад по всій довжині волосся, починаючи з коріння, до повного зволоження. Волосисті частини тіла (при лобковому педикульозі) рясно зволожують засобом, злегка втираючи його в шкіру. Через 30 хвилин після нанесення засобу змити його проточною водою з оброблених частин тіла, потім вимити їх звичайним способом або спеціальним шампунем для волосся «ПЕДІТОКС. Догляд після обробки». Волосся голови ретельно прочешіть спеціальним гребенем у комплекті, починаючи з коріння, для видалення загиблих комах, личинок та гнид. Довге та густе волосся прочісуйте по пасмах. Очищайте гребінь після кожного прочісування за допомогою серветки або ватяних дисків. Через 7-10 днів повторити обробку. Норма витрати засобу становить від 30 до 60 мл залежно від зараженості комахами, довжини та густини волосся.РекомендуєтьсяДля знищення головних та лобкових вошей, їх личинок та гнид у дорослих та дітей з 1 року.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів продукту.Запобіжні заходи та особливі вказівкиТільки для зовнішнього застосування. Уникайте попадання в очі. У разі попадання в очі, негайно промийте їх водою.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
248,00 грн
158,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: пефлоксацин мезилат дигідрат (у перерахунку на пефлоксацин) – 400 мг; допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, крохмаль картопляний, лактоза (цукор молочний), повідон низькомолекулярний, целюлоза мікрокристалічна, тальк, стеарат кальцію; оболонка: гіпромелоза (оксипропілметилцелюлоза), титану діоксид (титану двоокис), пропілен лаколь, макрогол (повнетиленоксид 4000, поліетиленоліколь 4000), тальк. У упаковці 10 штук.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою, круглої форми, двоопуклі білого або білого з жовтуватим відтінком кольору.ФармакокінетикаАбсорбція – висока, через 20 хв після прийому внутрішньо одноразової дози (400 мг) всмоктується 90%. Час досягнення максимальної концентрації (4 мкг/мл) – 90120 хв, терапевтична концентрація утримується протягом 12-15 год. Після багаторазового введення максимальна концентрація (Стах) у крові – 10 мкг/мл; концентрація у слизовій оболонці бронхів - 5 мкг/мл; співвідношення між концентрацією у слизовій оболонці бронхів та крові – 100%. Зв'язок із білками плазми – 25-30%. Добре проникає у тканини та рідини організму, в т.ч. у бронхіальний секрет, легені, передміхурову залозу, спинномозкову рідину та кісткову тканину. Об'єм розподілу – 1.5-1.8 л/кг. Концентрація у спинномозковій рідині після 3-кратного прийому 400 мг – 4.5 мкг/мл, при збільшенні дози до 800 мг –9.8 мкг/мл; концентрація у спинномозковій рідині становить 89% від такої у плазмі. Концентрація в інших органах та тканинах через 12 год після останнього прийому: щитовидна залоза – 11.4 мкг/г, слинні залози – 2.2 мкг/г, шкіра –7.6 мкг/г, слизова оболонка носоглотки – 6 мкг/г, мигдалини – 9 м г, м'язи –5.6 мкг/г. Метаболізується в печінці шляхом метилювання до диметилпефлоксацину (має значну антибактеріальну активність), окислюється до N-оксиду і кон'югує з глюкуроновою кислотою з утворенням пефлоксацин-глюкуроніду. Період напіввиведення – 8-10 год, при повторному введенні – 12-13 год. Виводиться нирками – 60%, з жовчю – 30% у незміненому вигляді; частково як метаболітів. Концентрація незміненого препарату в сечі через 1-2 години після прийому - 25 мкг/мл. через 12-24 год – 15 мкг/мл. Незмінений пефлоксацин та його метаболіти виявляються у сечі протягом 84 годин після завершального введення. Погано піддається діалізу (коефіцієнт екстракції 23%).ФармакодинамікаПротимікробний засіб із групи фторхінолонів. Чинить бактерицидну дію, блокує ДНК-гіразу. Щодо грамнегативних штамів ефективно діє як на клітини, що діляться, так і клітини в стадії спокою; у разі грампозитивних штамів - тільки на клітини, що перебувають у процесі мітотичного розподілу. Має широкий спектр дії. Активний щодо більшості аеробних грамнегативних бактерій: Escherichia coli, Klebsiella spp., індолпозитивні та індолнегативні Proteus spp., в т.ч. Proteus mirabilis, Enterobacter spp., Morganella morganii, Yersinia enterocolitica, Vibrio cholerae, Vibrio parahaemolyticus, Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Haemophilus influenzae, Pseudomonas aeruginosa, Morusap, spp., Shigella spp. Аеробних грампозитивних бактерій: Staphylococcus spp., (в т.ч. продукують і не продукують пеніциліназ і метициліностійкі), Streptococcus spp., в т.ч. Streptococcus pyogenes, Streptococcus agalactiac, Corynebacterium diphtheriae, Listeria monocytogenes; внутрішньоклітинних бактерій: Legionella spp. (в т.ч. Legionella pneumophila), Brucella spp., Chlamydia spp., а також щодо бактерій, що виробляють бета-лактамази. Пригнічує життєдіяльність Mycoplasma spp. та Helicobacter spp. Помірно чутливі мікроорганізми: Streptococcus pneumoniae, Acinetobacter spp., Clostridium perfringens, Pseudomonas spp., Chlamydia trachomatis. Стійкі мікроорганізми: грамнегативні анаероби, Treponema spp., Mycobacterium tuberculosis. При захворюваннях, спричинених помірно чутливими мікроорганізмами, потрібне визначення чутливості in vitro. Пригнічує мікросомальне окиснення у клітинах печінки.ІнструкціяВсередину, натще, дози підбираються індивідуально залежно від локалізації та тяжкості перебігу інфекції, а також чутливості мікроорганізмів.Показання до застосуванняЛікування інфекційно-запальних захворювань, спричинених чутливими до препарату мікроорганізмами: Інфекції нирок та сечовивідних шляхів; інфекції органів малого тазу (в т.ч. аднексит та простатит); інфекції шлунково-кишкового тракту (зокрема сальмонельоз, черевний тиф); інфекції жовчного міхура та жовчовивідних шляхів (холецистит, холангіт, емпієма жовчного міхура); інфекції черевної порожнини (інтраабдомінальні абсцеси); інфекції кісток, суглобів; шкіри та м'яких тканин (у т.ч. викликані стафілококом, стійким до пеніциліну); інфекції нижніх відділів дихальних шляхів; інфекції JlOP-органів (в т.ч. хронічний синусит, тяжкий зовнішній отит); гонорея; хламідіоз, м'який шанкер.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (гемолітична анемія). З обережністю. Атеросклероз судин головного мозку, порушення мозкового кровообігу, органічні ураження центральної нервової системи, епілептичний синдром невстановленої етіології, ниркова та/або печінкова недостатність.Побічна діяЗ боку нервової системи: депресія, головний біль, запаморочення, підвищена стомлюваність, безсоння, підвищення судомної готовності, почуття занепокоєння, збудження, тремор, рідко – судоми. З боку травної системи: нудота, блювання, діарея, біль у животі, зниження апетиту, метеоризм, псевдомембранозний коліт, транзиторне підвищення "печінкових" трансаміназ, холестатична жовтяниця, гепатит, некроз печінки. З боку сечовивідної системи: кристалурія, рідко гломерулонефрит, дизурія. Алергічні реакції: шкірний висип, свербіж шкіри, кропив'янка, гіперемія шкіри, фотосенсибілізація, рідко - ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, артралгії. З боку кровотворної системи, лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, еозинофілія. Інші: тахікардія, міалгія, тендініт, кандидоз.Взаємодія з лікарськими засобамиПефлоксацин знижує метаболізм теофіліну в печінці, що призводить до підвищення концентрації теофіліну в плазмі та центральній нервовій системі (щоб уникнути розвитку інтоксикації дозу теофіліну необхідно зменшити). Значно знижує протромбіновий індекс (у пацієнтів, які приймають непрямі антикоагулянти, потрібен постійний контроль картини крові). Циметидин та ін інгібітори мікросомального окиснення збільшують період напіввиведення, знижують загальний кліренс, але не впливають на обсяг розподілу та нирковий кліренс. Обволікаючі лікарські засоби уповільнюють абсорбцію. Одночасне застосування бета-лактамних антибіотиків дозволяє запобігти розвитку резистентності в період лікування стафілококової інфекції. Аміноглікозиди, піперацилін, азлоцилін, цефтазидим посилюють антибактеріальний ефект (в т.ч. при інфекції, спричиненій синьогнійною паличкою). Лікарські засоби, що блокують канальцеву секрецію, уповільнюють виведення пефлоксацину.Спосіб застосування та дозиПризначають препарат по 1 таблетці (400 мг) 2 рази на добу (кожні 12 год), середня добова доза – 800 мг на 2 прийоми. Максимальна добова доза – 1200 мг. Таблетки ковтають, не розжовуючи та запивають великою кількістю води. При лікуванні деяких інфекцій сечостатевої системи препарат призначають по 1 (400 мг) таблетці на добу. Для лікування гонореї у чоловіків та жінок призначають препарат одноразово у дозі 800 мг. У хворих з порушенням функції печінки потрібна корекція режиму дозування: при незначних порушеннях препарат призначають у дозі 400 мг на добу; при більш виражених порушеннях – кожні 36 год; при тяжкій патології печінки інтервал між введеннями подовжується до 2 діб. Пацієнтам з порушеннями функції нирок (при кліренсі креатиніну нижче 20 мл/хв) разова доза повинна становити 50% від середньої дози – при кратності призначення 2 рази на добу, або повну дозу вводять 1 раз на добу.ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, сплутаність свідомості, психічне збудження; у важких випадках – втрата свідомості, судоми. Лікування: промивання шлунка, активоване вугілля. Необхідно забезпечити медичний контроль за станом пацієнта, достатнє надходження рідини в організм хворого; за необхідності проводять симптоматичну терапію. Гемодіаліз не є ефективним методом видалення похідних хінолону з організму.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри змішаних інфекціях, при інфекціях органів малого тазу комбінують із лікарськими засобами, активними щодо анаеробів (метронідазол, кліндаміцин). У період лікування хворі повинні отримувати велику кількість рідини за дотримання адекватного діурезу (для запобігання кристалурії). Внаслідок можливої появи фотосенсибілізації в період лікування не можна зазнавати впливу УФ-випромінювання. Для хворих з тяжкими захворюваннями печінки та нирок потрібна корекція дози пропорційно до ступеня пошкодження. При виникненні під час або після лікування пефлоксацином важкої та тривалої діареї необхідно виключити розвиток псевдомембранозного коліту (потрібне негайне відміна препарату та призначення відповідного лікування). У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайнятті ін. потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
300,00 грн
230,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл/1 амп. Активна речовина пефлоксацин (у формі мезилату) 80 мг/400 мг. допоміжні речовини: аскорбінова кислота, спирт бензиловий, натрію піросульфіт, динатрієва сіль етилендіамінтетраоцтової кислоти, натрію карбонат, вода д/і. 5 мл – ампули (10) – пачки картонні.Опис лікарської формиРозчин для інфузій прозорий, жовтого або зеленувато-жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаПротимікробний препарат широкого спектра дії групи фторхінолонів. Має бактерицидну дію, блокуючи ДНК-гіразу, порушує реплікацію А-субодиниці ДНК та РНК та синтез білків бактерій. Щодо грамнегативних бактерій діє клітини, що у стадії спокою і розподілу, щодо грампозитивних бактерій - лише з клітини, що у процесі мітотичного поділу. Стійкий до дії β-лактамаз. Має широкий спектр дії. Препарат активний щодо аеробних грамнегативних бактерій: Escherichia coli, Klebsiella spp., індол-позитивні та індол-негативні Proteus spp. (в т.ч. Proteus mirabilis), Enterobacter spp., Helicobacter pylori, Morganella morganii, Yersinia enterocolitica, Vibrio cholerae, Vibrio parahaemolyticus, Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Haemophilusu, , Serratia spp., Citrobacter spp., Salmonella spp., Shigella spp., Haemophilus spp., Neisseria gonorrhoeae; аеробних грампозитивних бактерій: Staphylococcus spp., (у тому числі, що продукують і не продукують пеніциліназ і метицилінрезистентні), Streptococcus spp. (в т.ч. Streptococcus pyogenes, Streptococcus agalactiae), Corynebacterium diphtheriae, Listeria monocytogenes;внутрішньоклітинних бактерій: Legionella spp. (в т.ч. Legionella pneumophila), Brucella spp., Chlamydia spp., Mycoplasma spp. До препарату помірковано чутливі: Pneumococcus spp. (Streptococcus pneumoniae), Acinetobacter spp., Clostridium perfringens, Pseudomonas spp., Chlamydia trachomatis. До препарату стійкі анеробні грамнегативні бактерії - Bacteroides spp. (за винятком B.fragilis), Treponema spp., Mycobacterium tuberculosis.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо пефлоксацин швидко абсорбується із ШКТ. Після одноразового вживання 400 мг пефлоксацину через 20 хв абсорбується 90% дози, при цьому C max досягається через 90-120 хв і становить 4 мкг/мл. Після багаторазового введення Cmax у плазмі крові – 10 мкг/мл, концентрація у слизовій оболонці бронхів – 5 мкг/мл; співвідношення між концентрацією в слизовій оболонці та в крові - 100%. Після внутрішньовенного введення C max досягається протягом 60 хв. Розподіл Зв'язування із білками плазми становить 25-30%. Vd – 1.5-1.8 л/кг. Пефлоксацин добре проникає у тканини та рідини організму (бронхіальний секрет, легені, передміхурову залозу, спинномозкову рідину, перитонеальну рідину, кісткову тканину, серце, мокротиння, сечу, жовч). Концентрація в перерахованих рідинах і тканинах вища за концентрацію в плазмі крові. Концентрація у спинномозковій рідині після триразового прийому у дозі 400 мг – 4.5 мкг/мл, при збільшенні дози до 800 мг – 9.8 мкг/мл; співвідношення між концентрацією в плазмі та рідини - 89%. Концентрація в інших органах та тканинах через 12 годин після останнього прийому: щитовидна залоза – 11.4 мкг/г, слинні залози – 2.2 мкг/г, шкіра – 7.6 мкг/г, мигдалини – 9 мкг/г, м'язи – 5.6 мкг/г. Метаболізм Метаболізується в печінці шляхом метилювання до диметилпефлоксацину (має значну антибактеріальну активність), окислюється до N-оксиду і кон'югує з глюкуроновою кислотою з утворенням пефлоксацину-глюкуроніду. Виведення T1/2 після прийому внутрішньо становить приблизно 8-10 год, при повторному введенні - 12-13 год; T1/2 після внутрішньовенного введення одноразової дози – 7.2-13 год, при повторному введенні – 14-15 год. Виводиться із сечею (60%) та з калом у незміненому вигляді, частково – у вигляді метаболітів. Вміст незміненого пефлоксацину в сечі через 1-2 години після прийому – 25 мкг/мл, через 12-24 год –15 мкг/мл. Незмінений пефлоксацин та його метаболіти виявляються у сечі протягом 84 годин після останнього введення препарату. Коефіцієнт екстракції пефлоксацину при гемодіалізі – 23%.Клінічна фармакологіяАнтибактеріальний препарат групи фторхінолонів.Показання до застосуванняЛікування інфекційно-запальних захворювань, спричинених чутливими до препарату мікроорганізмами: інфекції нирок та сечовивідних шляхів; інфекції ШКТ (в т.ч. сальмонельоз, черевний тиф); інфекції жовчного міхура та жовчовивідних шляхів (в т.ч. холецистит, холангіт, емпієма жовчного міхура); інфекції черевної порожнини (в т.ч. інтраабдомінальні абсцеси, перитоніт); інфекції органів малого тазу (зокрема аднексит, простатит); інфекції кісток та суглобів (в т.ч. остеомієліт); інфекції шкіри та м'яких тканин; інфекції нижніх відділів дихальних шляхів; інфекції ЛОР-органів (в т.ч. середнього вуха, придаткових пазух носа, глотки та гортані); інфекції очей; сепсис, септицемія; бактеріальний ендокардит; менінгоенцефаліт; інфекції шкіри та м'яких тканин; гонорея; хламідіоз; простатит; епідидиміт; м'який шанкер; хірургічні та внутрішньолікарняні інфекції; профілактика інфекційних ускладнень після хірургічних втручань.Протипоказання до застосуванняЕпілепсія; гемолітична анемія; недостатність глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; вагітність; лактація (грудне вигодовування); дитячий та підлітковий вік до 18 років; підвищена чутливість до фторхінолонів. З обережністю призначають препарат при атеросклерозі судин головного мозку, порушенні мозкового кровообігу, органічних ураженнях ЦНС, судомному синдромі невстановленої етіології.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). Застосування у дітей Препарат протипоказаний дітям та підліткам до 18 років.Побічна діяЗ боку ЦНС: депресія, біль голови, запаморочення, безсоння, підвищена стомлюваність, підвищення судомної активності, занепокоєння, збудження, тремор; рідко – судоми. З боку травної системи: нудота, блювання, діарея, біль у животі, анорексія, метеоризм, псевдомембранозний коліт, транзиторне підвищення активності печінкових трансаміназ, холестатична жовтяниця, гепатит, некроз печінки. З боку сечовидільної системи: кристалурія; рідко – гломерулонефрит, дизурія. З боку системи кровотворення: лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія (при дозах 1.6 г на добу), агранулоцитоз, еозинофілія. Алергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж шкіри, кропив'янка, гіперемія шкіри, фотосенсибілізація; рідко – набряк Квінке, бронхоспазм, артралгія. Інші: тахікардія, міалгія, тендиніт, розрив сухожиль, кандидоз. Місцеві реакції: флебіт.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування Пефлоксацину-АКОС та бета-лактамних антибіотиків попереджає розвиток резистентності при лікуванні стафілококової інфекції. При одночасному застосуванні Пефлоксацину-АКОС з аміноглікозидами, піперациліном, азлоциліном, цефтазидимом відзначається синергізм антибактеріальної дії (в т.ч. щодо синьогнійної палички). При одночасному застосуванні Пефлоксацину-АКОС та непрямих антикоагулянтів відзначається зниження протромбінового індексу (тому за необхідності призначення цієї комбінації слід контролювати картину периферичної крові). Фармакокінетична взаємодія Абсорбція пефлоксацину уповільнюється при одночасному прийомі з антацидами, що містять алюмінію гідроксид та магнію гідроксид. Одночасний прийом пефлоксацину та циметидину призводить до зниження загального кліренсу та збільшення періоду напіввиведення пефлоксацину, але не змінює обсягу розподілу та ниркового кліренсу. Пефлоксацин-АКОС уповільнює метаболізм теофіліну в печінці, що призводить до підвищення концентрації теофіліну в плазмі та ЦНС (тому при необхідності призначення даної комбінації слід зменшити дозу теофіліну). Препарати, що блокують канальцеву секрецію, уповільнюють виведення пефлоксацину. Фармацевтична взаємодія Пефлоксацин не можна змішувати з розчинами, що містять іони хлору, щоб уникнути випадання осаду. Несумісний із гепарином.Спосіб застосування та дозиВстановлюють індивідуально, залежно від локалізації та тяжкості перебігу інфекції, а також чутливості мікроорганізмів. При неускладнених інфекціях дорослим призначають внутрішньо по 400 мг 2 рази на добу, середня добова доза – 800 мг. Таблетки слід приймати внутрішньо, натще, не розжовуючи, запиваючи великою кількістю води. При інфекціях тяжкого перебігу препарат призначають внутрішньовенно краплинно (250 мл 5% розчину глюкози протягом 1 год): перша доза - 800 мг, потім по 400 мг кожні 12 год. Середня тривалість курсу лікування - не більше 1-2 тижнів. Для пацієнтів із порушеннями функції печінки потрібна корекція режиму дозування. При незначних порушеннях препарат призначають по 400 мг 2 рази на добу, при більш виражених порушеннях - кожні 36 годин, при тяжких захворюваннях печінки інтервал між введеннями подовжують до 2 діб. Курс лікування – не більше 30 днів. Пацієнтам з порушеннями функції нирок (при КК менше 20 мл/хв) разова доза становить 50% від середньої дози при кратності призначення 2 рази на добу або повну разову дозу вводять 1 раз на добу. Пацієнтам похилого віку дозу препарату зменшують на 1/3.ПередозуванняВ даний час про випадки передозування препарату Пефлоксацин-Акос не повідомлялося. При випадковому передозуванні призначають симптоматичну терапію. При необхідності проводять гемодіаліз та перитонеальний діаліз. Специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри змішаних інфекціях, перфоративних процесах у черевній порожнині, при інфекціях органів малого тазу Пефлоксацин-АКОС комбінують із препаратами, активними щодо анаеробів (метронідазол, кліндаміцин). У період лікування пацієнти повинні отримувати велику кількість рідини для запобігання кристалурії. Внаслідок можливої фотосенсибілізації під час лікування Пефлоксацином-АКОС слід уникати УФ-випромінювання. При тяжких захворюваннях печінки та нирок потрібна корекція режиму дозування. При виникненні під час або після лікування Пефлоксацином-АКОС важкої та тривалої діареї необхідно виключити псевдомембранозний коліт (при цьому потрібна негайна відміна препарату та призначення відповідної терапії). Вплив на здатність до керування автотранспортом та керування механізмами При застосуванні препарату слід утримуватися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
2 879,00 грн
232,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин – 1 шприц-тюбик: діюча речовина: пегінтерферон альфа-2а (40 кДа) – 135 мкг або 180 мкг; допоміжні речовини: натрію хлорид - 4,0 мг, бензиловий спирт - 5,0 мг, натрію ацетату тригідрат - 1,3085 мг, оцтова кислота крижана - 0,0231 мг, полісорбат 80 - 0,025 мг, натрію ацетакс кислота 10% pH 6,0, вода для ін'єкцій до 0,5 мл. 1. Упаковка у шприц-тюбики По 135 мкг/0,5 мл або 180 мкг/0,5 мл препарату в шприц-тюбик, корпус якого виготовлений з нейтрального скла типу 1 (ЕФ), що закривається з одного боку поршнем, виготовленим із пластмаси, на кінці якого є диск з бутил каучуку, ламінованого фторполімером. З іншого боку шприц-тюбик закупорений наконечником з бутилкаучуку, ламінованого фторполімером. 1 шприц-тюбик разом з 1 стерильною голкою для ін'єкцій (голка для ін'єкцій вкладена в пластмасовий контейнер) та інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку. 2. Упаковка в автоінжектор Проклік ™ По 135 мкг/0.5 мл або 180 мкг/0.5 мл препарату в шприц-тюбик з вбудованою захищеною голкою, корпус якого виготовлений з нейтрального скла типу 1 (ЕФ), що закривається з одного боку диском з бутилкаучуку, ламінованого фторполімером, з іншого боку - з не містить латекс ноліізопренового каучуку. Шприц-тюбик із препаратом вбудований у пластиковий автоінжектор ПроКліктм, що складається з корпусу з контрольним віконцем, захисного ковпачка та кнопки активації. Внутрішній пристрій автоінжектора передбачає також циліндр, що захищає голку, і поршень, який через систему механічного пуску з'єднаний з кнопкою активації. 1 автоінжектор ПроКлік™ поміщають у картонну пачку з інструкцією із застосування.Опис лікарської формиПрозорий розчин від безбарвного до жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаІмуностимулятор-інтерферони.ФармакокінетикаВсмоктування Після одноразового підшкірного введення 180 мкг пэгінтерферону альфа-2а здоровим добровольцям препарат визначається у сироватці крові через 3-6 годин. Протягом 24 годин концентрація у сироватці крові досягає близько 80% від максимальної. Всмоктування пегінтерферону альфа-2а тривале, максимальні концентрації у сироватці спостерігаються через 72-96 годин після введення препарату. Абсолютна біодоступність пэгінтерферону альфа-2а становить 84% і аналогічна до інтерферону альфа-2а. Розподіл Пегінтерферон альфа-2а виявляється переважно в крові та позаклітинній рідині. Об'єм розподілу у рівноважному стані (Vss) після внутрішньовенного введення становить 6-14 л. За даними мас-спектрометрії, розподіли по тканинах та ауторадіолюмінографії, отриманих у дослідженнях на щурах, пегінтерферон альфа-2а виявляється у високих концентраціях у крові і також у печінці, нирках та кістковому мозку. Метаболізм Особливості метаболізму пэгінтерферону альфа-2а не повністю вивчені; проте дослідження на щурах свідчать, що радіомаркований препарат виводиться переважно нирками. Виведення Системний кліренс пэгінтерферону альфа-2а у людини у 100 разів нижчий, ніж аналогічний показник для інтерферону альфа-2а. Після внутрішньовенного введення термінальний період напіввиведення у здорових добровольців становить 60-80 годин порівняно з 3-4 годинами для звичайного інтерферону. Після підшкірного введення термінальний період напіввиведення становить близько 160 годин (від 84 до 353 годин). Термінальний період напіввиведення після підшкірного введення може показувати не лише виведення, а й тривалість всмоктування пегінтерферону альфа-2а. При введенні пегінтерферону альфа-2а 1 раз на тиждень спостерігається дозозалежне збільшення системного впливу у здорових добровольців та у пацієнтів з хронічним гепатитом (ХГВ) або С. У пацієнтів з хронічним гепатитом В і С через 6-8 тижнів терапії пегінтерфероном альфа-2а один раз на тиждень досягається рівноважна концентрація, яка у 2-3 рази вища, ніж після одноразового введення. Після 8 тижня лікування при введенні препарату один раз на тиждень подальшої кумуляції не відбувається. Через 48 тижнів терапії співвідношення максимальної та мінімальної концентрації становить 1.5-2.0. Концентрації пэгінтерферону альфа-2а у сироватці підтримуються протягом усього тижня (168 год) після введення (див. рис.1). Рисунок 1. Середні рівноважні концентрації пегінтерферону альфа-2а у пацієнтів з хронічним гепатитом С, які отримували монотерапію препаратом Пегасіс 180 мкг/тиждень або комбінацію Пегасіс®/рибавірин: монотерапія, 48 тижнів; комбінація з рибавірином, 48 тижнів. Вісь X: Час (дні) після введення препарату Пегасіс® 1 раз на тиждень Вісь Y: Середня рівноважна концентрація (нг/мл) Фармакокінетика в особливих популяціях пацієнтів Пацієнти з порушенням функції нирок Застосування препарату Пегасіс® вивчали у пацієнтів з ХГС та помірним (кліренс креатиніну 30-50 мл/хв) або тяжким (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв) ступенем ниркової недостатності, а також у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності, що потребує хронічного глюкози. У пацієнтів з помірним ступенем ниркової недостатності, які отримували препарат Пегасіс у дозі 180 мкг один раз на тиждень, відзначалися подібні експозиції пэгінтерферону альфа-2а у плазмі порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок. У пацієнтів з тяжким ступенем ниркової недостатності, які отримували препарат Пегасіс у дозі 180 мкг один раз на тиждень, відзначалася на 60% вища експозиція пегінтерферону альфа-2а, ніж у пацієнтів з нормальною функцією нирок. Таким чином, у пацієнтів з тяжким ступенем ниркової недостатності рекомендується зниження дози препарату Пегасіс до 135 мкг один раз на тиждень. У пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності, що потребує проведення хронічного гемодіалізу, застосування препарату Пегасіс у дозі 135 мкг один раз на тиждень призводило до зниження експозиції пэгінтерферону альфа-2а на 34% порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок. Незважаючи на нижчу експозицію пэгінтерферону альфа-2а в плазмі, у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності відзначалася максимально висока частота серйозних небажаних явищ порівняно з іншими групами пацієнтів, ймовірно, обумовлена тяжкістю та складністю супутніх захворювань у пацієнтів з термінальною нирковою стадією. Підлога Фармакокінетичні показники препарату Пегасіс у жінок та чоловіків після одноразової підшкірної ін'єкції можна порівняти. Літній вік У пацієнтів старше 62 років всмоктування препарату Пегасіс після одноразової підшкірної ін'єкції 180 мкг було уповільненим (проте стійким) порівняно з молодими здоровими добровольцями (tmax 115 годин проти 82 годин). Площа під кривою "концентрація - час" (AUC) злегка збільшується у пацієнтів старше 62 років (1663 проти 1295 нг х год/мл), але максимальні концентрації у пацієнтів молодше і старше 62 років однакові (9.1 та 10.3 нг/мл, відповідно) . На підставі даних експозиції, фармакодинамічної відповіді та перенесення зниження початкової дози препарату у таких пацієнтів не потрібно. Пацієнти з цирозом та без цирозу Фармакокінетика препарату Пегасіс у здорових добровольців та пацієнтів з гепатитом В або С однакова. У пацієнтів із компенсованим цирозом фармакокінетичні характеристики такі самі, як у пацієнтів без цирозу (клас А за шкалою Чайлд-П'ю). Місце ін'єкції Підшкірне введення препарату Пегасіс® повинно бути обмежене областю передньої черевної стінки та стегон, оскільки ступінь всмоктування, на підставі AUC, був на 20-30% вищим за ін'єкції саме в ці області. Концентрація препарату була нижчою в дослідженнях, у яких Пегасіс® вводили підшкірно в плече.ФармакодинамікаХарактеристика препарату Пегільований інтерферон альфа-2а являє собою кон'югат ПЕГ (біс-монометоксиполіетиленгліколю) з інтерфероном альфа-2а. Інтерферон альфа-2а виробляється біосинтетичним методом за технологією рекомбінантної ДНК і є похідним продуктом клонованого гена людського лейкоцитарного інтерферону, введеного та експресованого у клітинах Е. coli. Фармакодинаміка Структура ПЕГ (біс-монометоксиполіетиленгліколю) безпосередньо впливає на клініко-фармакологічні характеристики препарату Пегасіс®. Зокрема, розмір та ступінь розгалуженості ПЕГ з молекулярною масою 40 кДа визначає показники всмоктування, розподілу та виведення пегінтерферону альфа-2а. Активність препарату Пегасіс не слід порівнювати з іншими пегільованими або непегільованими білками того ж терапевтичного класу. Так само як інтерферон альфа-2а, Пегасіс® має противірусну та антипроліферативну активність in vitro. У пацієнтів з хронічним гепатитом (ХГС) зниження рівня РНК вірусу гепатиту С (ВГС) при відповіді на терапію препаратом Пегасіс у дозі 180 мкг відбувається у 2 фази. Перша фаза відзначається через 24-36 годин після першої ін'єкції препарату, друга фаза настає протягом наступних 4-16 тижнів у пацієнтів із стійкою вірусологічною відповіддю. Рибавірин не має значного впливу на кінетику вірусу протягом перших 4-6 тижнів у тих пацієнтів, які отримують комбіновану терапію рибавірином та пегільованим інтерфероном альфа-2а або інтерфероном альфа.Показання до застосуванняХронічний гепатит С Хронічний гепатит С у дорослих пацієнтів із компенсованим захворюванням печінки (у тому числі з або без цирозу печінки, з клінічно стабільною коінфекцією ВІЛ) у комбінації з іншими лікарськими препаратами для лікування хронічного гепатиту С. Хронічний гепатит В Хронічний гепатит У HBeAg-позитивний або HBeAg-негативний у дорослих пацієнтів з компенсованим ураженням печінки та ознаками вірусної реплікації, підвищеною активністю АЛТ та гістологічно підтвердженим запаленням печінки та/або фіброзом.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до інтерферонів альфа, генно-інженерних препаратів, отриманих за допомогою E.coli, до поліетиленгліколю або будь-якого іншого компонента препарату. Аутоімуний гепатит. Тяжка печінкова недостатність або декомпенсований цироз печінки. Цироз із сумою балів ≥ 6 за шкалою Чайлд-П'ю у пацієнтів з ко-інфекцією ВІЛ-ХГС за умови, якщо підвищення цього показника не пов'язане з непрямою гіпербілірубінемією внаслідок прийому таких препаратів як атазанавір та індинавір. Тяжкі серцево-судинні захворювання у фазі декомпенсації, у тому числі з нестабільним погано контрольованим перебігом у попередні 6 місяців. Одночасний прийом із телбівудином. Дитячий вік до 18 років (для цієї лікарської форми у зазначених дозуваннях). Вагітність. Період годування груддю.Вагітність та лактаціяВплив препарату Пегасіс на фертильність не вивчався. При застосуванні пегінтерферону альфа-2а, як і інших інтерферонів альфа, відмічено подовження менструального циклу зі зниженням та пізнішим настанням максимальних концентрацій 17β-естрадіолу та прогестерону у тварин. Після відміни препарату спостерігалася нормалізація менструального циклу. Вплив пегінтерферону альфа-2а на фертильність чоловіків не вивчався. Однак запровадження інтерферону альфа-2а протягом 5 місяців не впливало на фертильність у тварин. Тератогенні ефекти препарату Пегасіс не вивчалися. Застосування інтерферону альфа-2а призводило до достовірного збільшення спонтанних абортів у макак-резус. У потомства, народженого вчасно, жодних тератогенних ефектів не відзначалося. Однак при лікуванні препаратом Пегасіс, як і іншими інтерферонами альфа, жінкам дітородного віку слід застосовувати ефективні методи контрацепції. Пегасис не слід призначати при вагітності. Невідомо, чи виводиться Пегасіс або компоненти препарату з грудним молоком. Для виключення небажаного впливу препарату Пегасіс або рибавірину на дитину під час годування груддю слід припинити або грудне вигодовування, або терапію з урахуванням потенційних переваг для матері. У рибавірину в дослідженнях на тваринах виявлено виражені тератогенні ефекти та здатність викликати смерть плода. Рибавірин протипоказаний вагітним та чоловікам, партнерки яких вагітні. Терапію рибавірином слід призначати до отримання негативного тесту на вагітність, проведеного безпосередньо перед передбачуваним початком терапії. Жінки, здатні до дітонародження, або чоловіки, партнерки яких здатні до дітонародження, повинні бути поінформовані про тератогенні ефекти рибавірину та необхідність проведення ефективної контрацепції (не менше 2 способів) під час лікування та протягом 6 місяців після закінчення терапії (див. інструкцію з медичного). застосування рибавірину).Побічна діяХронічний гепатит С Частота та ступінь тяжкості найпоширеніших побічних реакцій при лікуванні препаратом Пегасіс® та інтерфероном альфа-2а однакові. Найпоширеніші побічні реакції при лікуванні препаратом Пегасіс у дозі 180 мкг виражені, як правило, легко або помірно і не вимагають корекції дози або відміни препарату. Хронічний гепатит В Протягом курсу терапії (48 тижнів) та під час спостереження без лікування (24 тижні) профіль безпеки препарату Пегасіс® був подібним до такого при ХГС, хоча частота побічних ефектів при ХГВ була значно меншою, за винятком частоти виникнення лихоманки. У 88% пацієнтів, які отримували Пегасіс®, були відмічені небажані явища порівняно з 53% пацієнтів, які отримували ламівудін. Серйозні небажані явища були зареєстровані у 6% та 4% пацієнтів відповідно. У 5% пацієнтів, які отримували Пегасіс®, і менш ніж у 1% пацієнтів, які отримували ламівудін, терапія була скасована через небажані явища. Частота відміни препарату не відрізняється у пацієнтів із цирозом та без цирозу печінки. Хронічний гепатит С – пацієнти, які раніше не відповіли на лікування Загалом профіль безпеки препарату Пегасіс® у комбінації з рибавірином у пацієнтів, які раніше не відповіли на лікування, був подібним до таких у пацієнтів, які раніше не отримували лікування. У клінічному дослідженні, що включало 72 і 48-тижневе лікування пацієнтів, які не відповіли на раніше проведену терапію пегільованим інтерфероном альфа-2b/рибавірином, лабораторні відхилення або небажані явища призводили до відміни препарату Пегасіс у 12% пацієнтів, отримували лікування протягом 72 тижнів. У групі пацієнтів, які отримували лікування протягом 48 тижнів, лабораторні відхилення або небажані явища призводили до відміни препарату Пегасіс® у 6%, а відміни рибавірину – у 7%. Аналогічно у пацієнтів з цирозом частота відміни терапії препаратом Пегасіс® та рибавірином була вищою у групі пацієнтів, які отримували лікування протягом 72 тижнів (13% та 15%), ніж у групі пацієнтів, які отримували лікування протягом 48 тижнів (6% та 6%) ).До дослідження не включалися пацієнти зі скасуванням раніше проведеної терапії (пегільованим інтерфероном альфа-2b/рибавірином) через гематологічну токсичність. В інше 48-тижневе клінічне дослідження були включені пацієнти з вираженим фіброзом або цирозом (від 3 до 6 балів за шкалою Ishak), які раніше не відповіли на терапію та мали початкове число тромбоцитів 50000 клітин/мкл. У перші 20 тижнів дослідження спостерігалися такі лабораторні відхилення з боку гематологічних показників: анемія (Нb менше ніж 10 г/дл у 26 % пацієнтів); нейтропенія (АГН менше 750 клітин/мкл у 30% пацієнтів); тромбоцитопенію (число тромбоцитів менше 50000 клітин/мкл у 13% пацієнтів). Ко-інфекція ВІЛ-ХГС Профіль безпеки препарату Пегасіс® (монотерапія або комбінація з рибавірином) у пацієнтів з ко-інфекцією ВІЛ-ХГС подібний до пацієнтів з ХГС. До інших небажаних явищ, що зустрічалися у ≥1% - ≤2% пацієнтів з ко-інфекцією ВІЛ-ХГС при лікуванні препаратом Пегасіс® /рибавірином, відносяться: гіперлактацидемія/лактатацидоз, грип, пневмонія, емоційна лабільність, апатія, дзвін у горлі та гортані, хейліт, набута ліподистрофія та хроматурія. Терапія препаратом Пегасіс® асоціювалася зі зниженням абсолютної кількості CD4+ лімфоцитів у перші 4 тижні лікування без зміни їхнього відсоткового вмісту. Кількість CD4+ лімфоцитів поверталася до вихідного при зниженні дози або після відміни терапії. Призначення препарату Пегасіс не впливало негативно на показник вірусного навантаження ВІЛ під час терапії та в період спостереження після закінчення терапії. Дані щодо застосування у пацієнтів із кількістю CD4+ лімфоцитів менше 200 клітин/мкл обмежені. Побічні реакції при монотерапії препаратом Пегасіс® хронічного гепатиту В та хронічного гепатиту С, а також при терапії препаратом Пегасіс® у комбінації з рибавірином хронічного гепатиту С у клінічних дослідженнях та при постреєстраційному використанні Для опису частоти побічних реакцій у клінічних дослідженнях використовуються такі категорії: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100); Інфекційні та паразитарні захворювання: часто – інфекції верхніх дихальних шляхів, бронхіт, кандидоз порожнини рота, простий герпес, грибкові, вірусні та бактеріальні інфекції; нечасто – пневмонія, інфекції шкіри; рідко – ендокардит, зовнішній отит; невідомо – сепсис. Доброякісні та злоякісні новоутворення: нечасто – новоутворення печінки. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: часто – тромбоцитопенія, анемія, лімфоаденопатія; рідко – панцитопенія; дуже рідко – апластична анемія; невідомо – парціальна червоноклітинна аплазія кісткового мозку. Порушення з боку імунної системи: нечасто – саркоїдоз, тиреоїдит; рідко – анафілаксія, системний червоний вовчак, ревматоїдний артрит; дуже рідко – ідіопатична або тромботична тромбоцитопенічна пурпура, ангіоневротичний набряк; невідомо - відторгнення печінкових та ниркових трансплантатів, хвороба Фогта-Коянагі-Харада. Порушення з боку ендокринної системи: часто – гіпотиреоз, гіпертиреоз; нечасто – цукровий діабет; рідко – діабетичний кетоацидоз. Порушення з боку обміну речовин та харчування: дуже часто – анорексія; нечасто – дегідратація. Порушення психіки: дуже часто - депресія, занепокоєння, безсоння; часто – емоційні розлади, зміни настрою, агресивність, нервозність, зниження лібідо; нечасто – суїцидальні думки, галюцинації; рідко – суїцид, психічні розлади; невідомо – манія, біполярні розлади, гоміцидальні ідеї. Порушення з боку нервової системи: дуже часто – головний біль, запаморочення, порушення концентрації уваги; часто – порушення пам'яті, непритомність, слабкість, мігрень, гіпестезія, гіперестезія, парестезія, тремор, порушення смакових відчуттів, нічні кошмари, сонливість; нечасто – периферична нейропатія; рідко – кома, судоми, неврит лицевого нерва; невідомо – ішемічний інсульт. Порушення з боку органу зору: часто – затуманений зір, біль у очному яблуці, запальні захворювання очей, ксерофтальмія; нечасто – крововилив у сітківку; рідко – неврит зорового нерва, набряк диска зорового нерва, ураження судин сітківки, ретинопатія, виразка рогівки; дуже рідко – втрата зору; невідомо – відшарування сітківки (серйозні випадки). Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: часто – вертиго, біль у вусі; нечасто – втрата слуху. Порушення з боку серцево-судинної системи: часто – тахікардія, відчуття серцебиття, периферичні набряки, почервоніння; нечасто – артеріальна гіпертензія; рідко – інфаркт міокарда, хронічна серцева недостатність, стенокардія, суправентрикулярна тахікардія, аритмія, фібриляція передсердь, перикардит, кардіоміопатія, крововилив у головний мозок, васкуліт; невідомо – ішемія периферичних судин. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: дуже часто – задишка, кашель; часто - задишка при фізичному навантаженні, носова кровотеча, назофарингіт, набряк пазух, закладеність носа, риніт, біль у горлі; нечасто - свистяче дихання; рідко - інтерстиціальний пневмоніт (включаючи випадки з летальним кінцем), емболія легеневої артерії; невідомо - легенева артеріальна гіпертензія. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – діарея, нудота, біль у животі; часто - блювання, диспепсія, дисфагія, виразка слизової оболонки порожнини рота, кровоточивість ясен, глосит, стоматит, метеоризм, сухість слизової оболонки порожнини рота; нечасто – шлунково-кишкова кровотеча; рідко – пептична виразка, панкреатит; невідомо – ішемічний коліт, пігментація мови. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто – порушення функції печінки; рідко – печінкова недостатність, холангіт, жирова дистрофія печінки. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: дуже часто – алопеція, дерматит, свербіж, сухість шкіри; часто - висипання, підвищене потовиділення, псоріаз, кропив'янка, екзема, ураження шкіри, реакції фотосенсибілізації, нічні поти; дуже рідко – токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: дуже часто – міалгії, артралгії; часто – біль у спині, шиї, кістках, артрит, м'язова слабкість, кістково-м'язовий біль, м'язові спазми; рідко – міозит; невідомо – рабдоміоліз. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: рідко – ниркова недостатність. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: часто – імпотенція. Загальні розлади та порушення в місці введення: дуже часто - гарячка, озноб, біль, астенія, стомлюваність, дратівливість, реакції в місці ін'єкції; часто - біль у грудній клітці, грипоподібний синдром, нездужання, загальмованість, "припливи", спрага, зниження маси тіла. Травми, інтоксикації та ускладнення маніпуляцій: рідко – передозування. *Ці побічні реакції зустрічалися часто (≥1/100; § Характерно для препаратів інтерферонів. нижче підрозділ "Легенева артеріальна гіпертензія". Опис окремих небажаних реакцій Легенева артеріальна гіпертензія При лікуванні препаратами інтерферону альфа були зареєстровані випадки легеневої артеріальної гіпертензії (ЛАГ), особливо у пацієнтів з факторами ризику ЛАГ (такими як портальна гіпертензія, ВІЛ-інфекція, цироз). Повідомлення про ЛАГ були отримані у різні моменти часу, як правило, через кілька місяців після початку терапії інтерферонами альфа. Лабораторні показники Терапія препаратом Пегасіс® супроводжувалася наступними змінами лабораторних показників: підвищенням активності АЛТ, гіпербілірубінемією, електролітними порушеннями (гіпокаліємія, гіпокальціємія, гіпофосфатемія), гіпо- та гіперглікемією, гіпертригліцеридемією. При монотерапії препаратом Пегасіс і при комбінованій терапії з рибавірином у 2% пацієнтів спостерігалося підвищення активності АЛТ, що призводило до зменшення дози або припинення лікування. Терапія препаратом Пегасіс® асоціювалася зі зниженням гематологічних показників (лейкопенією, нейтропенією, лімфопенією, тромбоцитопенією та зниженням Нb), які покращувалися при зміні дози та поверталися до вихідного рівня через 4-8 тижнів після припинення терапії. У 24% пацієнтів, які отримували препарат Пегасіс® у дозі 180 мкг та рибавірин у дозі 1000-1200 мг протягом 48 тижнів, спостерігалася нейтропенія середнього ступеня тяжкості (АГН: 0,749-0,5 х 109/л), а у 5% пацієнтів - важка нейтропенія (АГН: Антитіла до інтерферону: у 1-5% пацієнтів, які отримували Пегасіс, відзначалося утворення нейтралізуючих антитіл до інтерферону. Як і при терапії іншими інтерферонами, антитіла, що нейтралізують, до інтерферону частіше спостерігалися при хронічному гепатиті В. Однак кореляція між появою антитіл і ефективністю лікування не виявлена. Функція щитовидної залози: терапія препаратом Пегасіс® асоціювалася з клінічно значущими змінами лабораторних показників функції щитовидної залози, які вимагали медичного втручання. Частота виникнення (4.9%) цих змін при терапії препаратом Пегасіс та іншими інтерферонами однакова. Лабораторні показники при коінфекції ВІЛ-ХГС Незважаючи на те, що явища гематологічної токсичності (нейтропенія, тромбоцитопенія, анемія) у пацієнтів з коінфекцією ВІЛ-ХГС зустрічаються частіше, більшість з них коригуються зміною дози та використанням факторів росту, і передчасне скасування терапії потрібне рідко. Зниження абсолютної кількості нейтрофілів нижче 500 клітин/мкл спостерігалося у 13% та 11% пацієнтів, які отримували монотерапію препаратом Пегасіс® та терапію препаратом Пегасіс®/рибавірином, відповідно. Зниження тромбоцитів нижче 50000 клітин/мкл спостерігалося при монотерапії препаратом Пегасіс у 10% пацієнтів, а при комбінованій терапії – у 8%. У 7% пацієнтів, які отримували монотерапію препаратом Пегасіс®, та у 14% пацієнтів, які отримували Пегасіс/рибавірин, була зареєстрована анемія (НbВзаємодія з лікарськими засобамиДослідження вивчення взаємодії проводилися лише в дорослих. Терапія препаратом Пегасіс® 180 мкг/тиждень протягом 4-х тижнів не впливала на фармакокінетичний профіль толбутаміду, мефенітоїну, дебризохіну та дапсону у здорових чоловіків-добровольців, що свідчить про те, що Пегасіс® in vivo не впливає на метабол Р450 2С9, 2С19, 2D6 та 3А4. Пегасис є помірним інгібітором активності ізоферменту 1А2 цитохрому Р450, виявлено збільшення площі під кривою "концентрація-час" (AUC) теофіліну приблизно на 25%. У пацієнтів, які одночасно отримують теофілін та Пегасіс®, необхідно контролювати концентрацію теофіліну в сироватці та проводити відповідну корекцію дози теофіліну. Взаємодія між теофіліном та препаратом Пегасіс®, мабуть, досягає максимуму більш ніж через 4 тижні терапії препаратом Пегасіс®. Моноінфекція вірусом гепатиту С та вірусом гепатиту В У фармакокінетичному дослідженні у 24 пацієнтів з ХГС терапія препаратом Пегасіс® 180 мкг/тиждень протягом 4 тижнів супроводжувалася збільшенням середніх рівнів метаболітів метадону (одночасна терапія метадоном у дозі від 30 мг до 150 мг; медіана дози 95 мг). Клінічне значення цієї взаємодії не визначено, рекомендується ретельно контролювати симптоми інтоксикації метадоном. Зокрема, пацієнти, які приймають високі дози метадону, мають ризик подовження інтервалу QTc. Азатіоприн: при застосуванні рибавірину в комбінації з азатіоприном можливе посилення мієлотоксичної дії азатіоприну. Рибавірин інгібує інозинмонофосфат дегідрогеназу - фермент, що бере участь у метаболізмі азатіоприну. У свою чергу пригнічення активності даного ферменту призводить до підвищення рівня 6-метилтіоінозинмонофосфату, що асоційовано з ризиком мієлотоксичності у пацієнтів, які отримують азатіоприн. Можливе призначення рибавірину в комбінації з азатіоприном, якщо очікувана користь терапії перевищує потенційний ризик. У разі необхідно проводити ретельний моніторинг складу крові щодо розвитку мієлотоксичності. У разі виникнення мієлотоксичності комбіновану терапію слід відмінити (див. також "Особливі вказівки"). Не виявлено фармакокінетичної взаємодії між препаратом Пегасіс® та рибавірином у пацієнтів із ХГС та препаратом Пегасіс® та ламівудином у пацієнтів із ХГВ. Комбінація телбівудину в дозі 600 мг/добу та пегільованого інтерферону альфа-2а у дозі 180 мкг 1 раз на тиждень підшкірно для лікування ХГВ асоціюється з підвищеним ризиком розвитку периферичної нейропатії, механізм розвитку якої невідомий. Не можна виключити підвищений ризик розвитку периферичної нейропатії та інших інтерферонів (як стандартних, і пегільованих). Крім того, в даний час не встановлено користь комбінації телбівудину та інтерферонів альфа (пегільованих або стандартних). Таким чином, комбінація препарату Пегасіс та телбівудину протипоказана. Ко-інфекція ВІЛ-ХГС У додатковому 12-тижневому фармакокінетичному дослідженні у 47 пацієнтів з ко-інфекцією ВІЛ-ХГС, метою якого було визначити вплив рибавірину на внутрішньоклітинне фосфорилювання деяких нуклеозидних інгібіторів зворотної транскриптази (НІОТ) (ламівудін і зидовудин або ставудін), очевидних. Однак через істотні коливання значень, довірчі інтервали були досить широкі. Одночасний прийом НДПТ, очевидно, не впливав на експозицію рибавірину у плазмі. Не рекомендується комбінація диданозину та рибавірину. Рибавірин збільшує експозицію диданозину та його активного метаболіту (дидеоксіаденозин 5-трифосфат) in vitro, що може призводити до розвитку фатальної печінкової недостатності, периферичної нейропатії, панкреатиту, симптоматичної гіперлактатемії/лактації дозу. При використанні зидовудину в комплексній терапії ВІЛ повідомлялося про погіршення анемії, пов'язаної з рибавірином. Проте точний механізм цього явища підлягає визначенню. Через підвищений ризик виникнення анемії одночасне застосування рибавірину та зидовудину не рекомендується. Якщо комбінована антиретровірусна терапія вже проводиться, слід розглянути можливість заміни зидовудину, особливо у пацієнтів, які мали в анамнезі анемію, спричинену зидовудіном. Фармацевтична несумісність Забороняється змішувати Пегасіс з іншими лікарськими засобами, оскільки дослідження за сумісністю відсутні.Спосіб застосування та дози(Для пацієнтів старше 18 років) Лікування препаратом Пегасіс® повинно проводитись під наглядом кваліфікованого лікаря, який має досвід проведення терапії у пацієнтів із хронічним гепатитом В та С. У разі використання препарату Пегасіс у комбінації з іншими лікарськими препаратами слід ознайомитися з інструкцією з медичного застосування цих препаратів. Монотерапія препаратом Пегасіс показана лише у разі наявності протипоказань до інших лікарських препаратів для лікування хронічного гепатиту С. Стандартний режим дозування Препарат вводять підшкірно (п/к) в ділянку передньої черевної стінки або стегна 1 раз на тиждень. Перед введенням препарат необхідно оглядати на предмет відсутності сторонніх домішок та зміни кольору. Пацієнтів слід ретельно інструктувати про важливість правильного зберігання та знищення використаних матеріалів та застерігати від повторного використання будь-яких голок та шприців. Хронічний гепатит В При HBeAg-позитивному та HBeAg-негативному хронічному гепатиті В – 1 раз на тиждень протягом 48 тижнів у разовій дозі 180 мкг. Хронічний гепатит С Пацієнти, які раніше не отримували лікування Рекомендована доза препарату Пегасіс становить 180 мкг 1 раз на тиждень у комбінації з рибавірином (перорально) або у вигляді монотерапії. Режим дозування рибавірину, який слід використовувати у комбінації з препаратом Пегасіс®, наведено у таблиці 1. Рибавірин слід приймати під час їди. Тривалість терапії - подвійна терапія (Пегасіс® та рибавірин) При комбінованій з рибавірином терапії тривалість терапії та доза рибавірину залежать від генотипу вірусу (див. таблицю 1). Таблиця 1. Режим дозування препарату Пегасіс і рибавірину у пацієнтів з ХГС. Генотип Доза препарату Пегасіс® Доза рибавірину Тривалість Генотип 1 з низьким вірусним навантаженням та швидкою вірусологічною відповіддю * 180 мкг Вага <75 кг = 1,000 мг Вага ≥75 кг = 1,200 мг 24 або 48 тижнів Генотип 1 з високим вірусним навантаженням та швидкою вірусологічною відповіддю* 180 мкг Вага <75 кг = 1,000 мг Вага ≥75 кг = 1,200 мг 48 тижнів Генотип 4 із швидкою вірусологічною відповіддю* 180 мкг Вага <75 кг = 1,000 мг Вага ≥75 кг = 1,200 мг 24 або 48 тижнів Генотип 1 або 4 без швидкої вірусологічної відповіді 180 мкг Вага <75 кг = 1,000 мг Вага ≥75 кг = 1,200 мг 48 тижнів Генотип 2 або 3 без швидкої вірусологічної відповіді** 180 мкг 800 мг 24 тижні Генотип 2 або 3 з низьким вірусним навантаженням та швидкою вірусологічною відповіддю** 180 мкг 800 мг 16 або 24 тижні Генотип 2 або 3 з високим вірусним навантаженням та швидкою вірусологічною відповіддю** 180 мкг 800 мг 24 тижні *Швидка вірусологічна відповідь (РНК ВГС не визначається) на 4 та 24 тижні лікування ** Швидка вірусологічна відповідь (результат визначення РНК ВГС негативний) до 4 тижня лікування Низьке вірусне навантаження = ≤800,000 МО/мл Високе вірусне навантаження = >800,000 МО/мл Тривалість терапії у пацієнтів з генотипом 1, у яких на 4-му тижні лікування визначається РНК ВГС, повинна становити 48 тижнів, незалежно від вихідного вірусного навантаження. Тривалість терапії протягом 24 тижнів можна розглядати у пацієнтів: з генотипом 1 та вихідно низьким вірусним навантаженням (≤800,000 МО/мл); з генотипом 4, у яких на 4-му тижні результат визначення РНК ВГС негативний і залишається негативним на 24-му тижні. Однак загальна тривалість терапії протягом 24 тижнів може бути асоційована з більшим ризиком рецидиву, ніж 48-тижнева тривалість лікування. При вирішенні питання про тривалість терапії у таких пацієнтів слід враховувати перенесення комбінованої терапії та додаткові прогностичні фактори, такі як ступінь фіброзу. З ще більшою обережністю слід підходити до питання про скорочення тривалості терапії у пацієнтів з генотипом 1 та вихідно високим вірусним навантаженням (>800,000 МО/мл), у яких на 4 тижні результат визначення РНК ВГС негативний і залишається негативним на 24 тижні, оскільки обмежені доступні дані припускають, що скорочення тривалості терапії може дуже негативно вплинути на стійку вірусологічну відповідь. У пацієнтів з генотипом 2 або 3 і РНК ВГС, що визначається, на 4 тижні лікування, незалежно від вихідного вірусного навантаження, тривалість терапії повинна становити 24 тижні. Можливе скорочення терапії до 16 тижнів в окремих групах пацієнтів з генотипом 2 або 3, низьким вірусним навантаженням (вихідно ≤800,000 МО/мл), що не визначається РНК ВГС до 4 тижня і залишається негативним до 16 тижнів. При 16-тижневій тривалості терапії можливе збільшення ризику рецидиву порівняно з 24-тижневою терапією. При вирішенні питання про тривалість терапії у таких пацієнтів слід враховувати переносимість комбінованої терапії та додаткові клінічні та прогностичні фактори, такі як ступінь фіброзу. З ще більшою обережністю слід підходити до питання про скорочення тривалості терапії у пацієнтів з генотипом 2 або 3 та вихідно високим вірусним навантаженням (> 800,000 МО/мл), у яких до 4 тижня результат визначення РНК ВГС негативний, оскільки обмежені дані припускають, що скорочення тривалість терапії може вкрай негативно вплинути на стійкість вірусологічної відповіді. Клінічні дані щодо пацієнтів з генотипом 5 та 6 обмежені, рекомендується комбінована терапія препаратом Пегасіс® та рибавірином (1000/1200 мг) протягом 48 тижнів. Рекомендована тривалість монотерапії препаратом Пегасіс становить 48 тижнів. Пацієнти, які раніше отримували лікування Рекомендована доза препарату Пегасіс у комбінації з рибавірином становить 180 мкг 1 раз на тиждень. Доза рибавірину становить 1000 мг на добу (вага При виявленні вірусу на 12-му тижні лікування терапію слід припинити. Рекомендована загальна тривалість терапії становить 48 тижнів. При вирішенні питання про лікування пацієнтів з генотипом 1, які не відповіли на попереднє лікування пегільованим інтерфероном та рибавірином, загальна тривалість терапії, що рекомендується, повинна становити 72 тижні. Ко-інфекція ВІЛ-ХГС 180 мкг 1 раз на тиждень як монотерапія або в комбінації з рибавірином (800 мг) протягом 48 тижнів, незалежно від генотипу. Безпека та ефективність комбінованої терапії з рибавірином у дозі понад 800 мг та тривалістю менше 48 тижнів вивчена недостатньо. Тривалість терапії при використанні препарату Пегасіс у комбінації з іншими лікарськими препаратами Слід також ознайомитись з інструкціями щодо медичного застосування препаратів, що використовуються у комбінації з препаратом Пегасіс®. Прогнозування ефективності лікування - подвійна терапія (Пегасис та рибавірин) Пацієнти, які раніше не отримували лікування Визначення ранньої вірусологічної відповіді (зниження вірусного навантаження нижче за поріг визначення або не менше ніж на 2 log10) на 12 тижні терапії може прогнозувати досягнення стійкої вірусологічної відповіді (див. таблицю 2). Прогностична цінність відсутності стійкої вірусологічної відповіді (УВО) на 12-му тижні монотерапії препаратом Пегасіс становить 98%. Подібна прогностична цінність відсутності УВО виявлена у пацієнтів з ко-інфекцією ВІЛ-ХГС, які отримували монотерапію препаратом Пегасіс® або комбіновану терапію препаратом Пегасіс® та рибавірином (100% та 98%, відповідно). При ко-інфекції ВІЛ-ХГС прогностична цінність УВО 45% та 70% виявлена відповідно у пацієнтів з генотипами 1 та 2/3, які отримували комбіновану терапію. Таблиця 2. Прогностична цінність вірусологічної відповіді на 12 тижні комбінованої терапії у рекомендованому режимі Генотип Негативний результат Позитивний результат Відсутність відповіді на 12 тижні Відсутність стійкої відповіді Прогностична цінність Відповідь на 12 тижні Стійка відповідь Прогностична цінність Генотип 1 (n=569) 102 97 95% 467 271 58% Генотип 2 та 3 (n=96) 3 3 100% 93 81 87% Пацієнти, які раніше отримували лікування У пацієнтів, які раніше не відповіли на лікування, при повторному лікуванні протягом 48 тижнів (генотип 2 і 3) або 72 тижнів (генотип 1 і 4) було показано, що супресія вірусу на 12 тижні (РНК ВГС нижче 50 МО/мл) є прогностичним критерієм УВО. Імовірність відсутності УВО після 48 або 72 тижнів лікування у разі, якщо придушення вірусу не було відзначено на 12 тижні, склала 96% та 96% відповідно. Імовірність досягнення УВО після 48 або 72 тижнів лікування у випадку, якщо супресія вірусу була відзначена на 12 тижні, склала 35% та 57% відповідно. Припинення лікування Рекомендовано припинення лікування за відсутності зниження рівня РНК ВГС не менше ніж на 2 log10 від вихідного рівня або невизначеного рівня РНК ВГС до 12-го тижня терапії. Крім того, лікування слід припинити, якщо пацієнти не досягли невизначеного рівня РНК ВГС до 24-го тижня. Вказівки щодо корекції дози у зв'язку з побічною дією Загальні Якщо корекція дози потрібна через клінічні або лабораторні реакції середнього та тяжкого ступеня тяжкості, зазвичай достатньо знизити дозу препарату до 135 мкг. Однак у деяких випадках необхідно зменшити дозу до 90 мкг або 45 мкг. Після вирішення побічних реакцій можна розглянути питання збільшення дози препарату, аж до початкової. Гематологічні Зменшення дози рекомендується при зниженні нейтрофілів менше 750 клітин/мкл. У пацієнтів з абсолютним числом нейтрофілів (АЧН) менше 500 клітин/мкл лікування слід перервати доти, доки цей показник не перевищить 1000 клітин/мкл. Застосування препарату Пегасіс® слід відновити у дозі 90 мкг під періодичним контролем кількості нейтрофілів (періодичність контролю визначається лікарем у кожному конкретному випадку індивідуально). Зменшення дози до 90 мкг рекомендується при зниженні тромбоцитів менше 50000 клітин/мкл. У пацієнтів із числом тромбоцитів менше 25000 клітин/мкл препарат слід відмінити. Рекомендації щодо лікування анемії, що виникла під час терапії: 1) Доза рибавірину знижується до 600 мг на добу (200 мг вранці та 400 мг увечері) в одній із наступних ситуацій: Нb знижується менше 10 г/дл, але залишається більше 8,5 г/дл у пацієнтів без супутньої серцево-судинної патології; Нb знижується на 2 г/дл або більше протягом будь-яких 4 тижнів терапії у пацієнтів із стабільним серцево-судинним захворюванням. Не рекомендується збільшувати дозу рибавірину до початкової. 2) Прийом рибавірину повинен бути припинений в одній із таких ситуацій: Нb знижується менше 8,5 г/дл у пацієнтів без супутньої серцево-судинної патології; Hb залишається менше 12 г/дл через 4 тижні, незважаючи на зниження дози, у пацієнтів із стабільним серцево-судинним захворюванням. Після припинення прийому рибавірину та дозволу побічної дії можна відновити його прийом у дозі 600 мг/добу з подальшим підвищенням до 800 мг/добу на розсуд лікаря. Не рекомендується збільшувати дозу рибавірину до початкової (1000 мг або 1200 мг). При непереносимості рибавірину слід продовжити монотерапію препаратом Пегасіс. Таблиця 3. Корекція дози при побічній дії (додаткову інформацію див. вище в тексті Зниження дози рибавірину до 600 мг Призупинення прийому рибавірину Зменшення дози препарату Пегасіс до 135/90/45 мкг. Призупинення прийому препарату Пегасіс® Скасування комбінованого лікування Абсолютна кількість нейтрофілів <750 клітин/мкл <500 клітин/мкл Число тромбоцитів <50 000 клітин/мкл >25 000 клітин/мкл <25 000 клітин/мкл Нb Відсутність серцево-судинного захворювання <10 г/дл та ≥8,5 г/дл <8,5 г/дл Нb Стабільне серцево-судинне захворювання зниження на ≥2 г/дл протягом будь-яких 4 тижнів терапії <12 г/дл, навіть через 4 тижні терапії у зниженій дозі Пов'язані з порушенням функції печінки У пацієнтів із хронічним гепатитом С характерні коливання у відхиленнях від норми результатів печінкових проб. Як і при терапії іншими препаратами інтерферону альфа, при терапії препаратом Пегасіс® спостерігається підвищення активності АЛТ вище за показник до лікування, у тому числі й у пацієнтів з вірусологічною відповіддю. У клінічних дослідженнях у 8 із 451 пацієнта з хронічним гепатитом С, які отримували комбіновану терапію, спостерігалося ізольоване підвищення активності АЛТ (що перевищує верхню межу норми у ≥10 разів; або перевищує вихідний рівень у ≥2 рази для пацієнтів з вихідним рівнем активності АЛТ у 10 разів вище верхньої межі норми), що зникло без зміни дози. При прогресуючому підвищенні активності АЛТ порівняно з показниками до лікування дозу препарату Пегасіс® потрібно спочатку зменшити до 135 мкг. Якщо активність АЛТ, незважаючи на зниження дози, продовжує збільшуватись або супроводжується підвищенням концентрації білірубіну або ознаками декомпенсації печінкового процесу, препарат слід відмінити. У пацієнтів з хронічним гепатитом В можливе скороминуще збільшення активності АЛТ, що іноді перевищує верхню межу норми в 10 разів, що може свідчити про імунний кліренс. Лікування зазвичай не слід розпочинати, якщо активність АЛТ перевищує верхню межу норми більш ніж у 10 разів. Продовження терапії потребує частішого контролю активності АЛТ. При зниженні дози або тимчасовому відміні препарату Пегасіс® терапія може бути відновлена після нормалізації активності АЛТ. Особливі групи пацієнтів Ниркова недостатність Пацієнтам з легким або помірним ступенем ниркової недостатності корекції дози не потрібно. Пацієнтам з тяжким ступенем ниркової недостатності рекомендується зниження дози препарату Пегасіс до 135 мкг один раз на тиждень. Пацієнтам з термінальною стадією ниркової недостатності слід застосовувати препарат Пегасіс у початковій дозі 135 мкг один раз на тиждень. Незалежно від початкової дози та ступеня тяжкості ниркової недостатності таких пацієнтів необхідно ретельно спостерігати та знижувати дозу у разі виникнення побічних реакцій. Дані щодо застосування у дітей із порушенням функції нирок відсутні. Печінкова недостатність У пацієнтів із компенсованим цирозом печінки (клас А по Чайлд-П'ю) Пегасіс® ефективний та безпечний. У пацієнтів з декомпенсованим цирозом (клас В/С з Чайлд-П'ю або кровотеча з варикозно-розширених вен стравоходу) застосування препарату Пегасіс не вивчалося. Літній вік У пацієнтів похилого віку корекція дози (180 мкг, один раз на тиждень) не потрібна. Діти та підлітки Препарат Пегасіс® не зареєстрований для застосування у пацієнтів віком до 18 років. Розчин препарату Пегасіс протипоказаний новонародженим та дітям до 3 років, оскільки містить бензиловий спирт, здатний викликати у пацієнтів даної вікової категорії неврологічні та інші ускладнення, іноді фатальні.ПередозуванняОписано випадки передозування препарату Пегасіс® при введенні препарату протягом двох днів поспіль (без дотримання тижневого інтервалу) та при щоденному введенні протягом одного тижня (сумарна доза 1260 мкг на тиждень). Будь-яких незвичайних, серйозних і впливових на лікування небажаних явищ не відмічено. У клінічних дослідженнях при раку нирки та хронічному мієлолейкозі препарат вводили у дозах до 540 та 630 мкг на тиждень. Ознаками токсичності, що обмежують подальше застосування в цих дозах, були стомлюваність, підвищення активності печінкових ферментів, нейтропенія та тромбоцитопенія, які можуть виникнути при лікуванні звичайними інтерферонами. Специфічний антидот відсутній. Гемодіаліз та перитонеальний діаліз неефективні.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ медичній документації хворого слід зазначати торгове найменування та номер серії препарату (Пегасіс®). Заміна препарату на будь-який інший біологічний лікарський препарат вимагає погодження з лікарем. Інформація, представлена в даній інструкції, стосується лише препарату Пегасіс®. Нейропсихічні розлади У деяких пацієнтів, як під час лікування препаратом Пегасіс®, так і протягом 6 місяців після припинення лікування, спостерігалися тяжкі побічні реакції з боку центральної нервової системи (ЦНС), зокрема депресія, суїцидальна налаштованість та суїцидальні спроби. При терапії інтерферонами альфа спостерігалися інші побічні реакції з боку ЦНС, у тому числі агресивна поведінка, іноді спрямована проти інших людей (наприклад, гоміцидальні ідеї), сплутаність свідомості, порушення психічного статусу. Слід уважно спостерігати за станом пацієнтів (незалежно від віку) виявлення ознак або симптомів психічних розладів. Якщо такі симптоми виникають, то лікар повинен пам'ятати про потенційну серйозність цих небажаних явищ та необхідність відповідного лікування. У випадку, якщо симптоми психічних розладів зберігаються або погіршуються або виявляється суїцидальна налаштованість, рекомендується відмінити терапію препаратом Пегасіс і надати необхідне відповідне лікування. Пацієнти з тяжкими психічними захворюваннями (у тому числі в анамнезі) Якщо прийнято рішення про необхідність лікування препаратом Пегасіс® пацієнтів з тяжкими психічними захворюваннями (у тому числі в анамнезі), терапію слід розпочинати лише після проведення відповідного обстеження та лікування психічного розладу. Пацієнти, що вживають/зловживають психоактивними речовинами: пацієнти, інфіковані ВГС і які мають порушення, пов'язані з вживанням психоактивних речовин (алкоголь, каннабіоїди тощо), знаходяться в групі підвищеного ризику розвитку психічних розладів або загострення вже існуючих при лікуванні інтерферонами. Якщо лікування інтерферонами альфа є необхідним у цих пацієнтів, слід ретельно оцінити наявність супутніх психічних захворювань та потенціал використання інших речовин, а також адекватно контролювати їх до початку терапії. Слід ретельно спостерігати за пацієнтами як під час терапії, і після її припинення. Для оцінки ризиків перед початком лікуванняпід час терапії та при спостереженні після завершення терапії слід використовувати міждисциплінарний підхід із залученням за необхідності психіатра та нарколога. У разі повторного виникнення чи розвитку психічних порушень та вживання психоактивних речовин рекомендується раннє втручання. Лабораторні показники до та під час лікування До початку лікування препаратом Пегасіс® усім пацієнтам рекомендується пройти стандартні загальні клінічні та біохімічні аналізи крові. Ініціація терапії можлива за наступних вихідних показників: число тромбоцитів ≥90000 клітин/мкл, абсолютна кількість нейтрофілів ≥1500 клітин/мкл, компенсована функція щитовидної залози (ТТГ та Т4 у межах нормальних показників), кількість CD4+ лімфоцитів ≥200 клітин/мкл або CD4+ ≥100 - Після початку терапії загальний клінічний аналіз крові необхідно повторити через 2 та 4 тижні, а біохімічний – через 4 тижні; додаткові лабораторні аналізи слід проводити періодично під час терапії (зокрема моніторинг концентрації глюкози у крові). У клінічних дослідженнях при лікуванні препаратом Пегасіс знижувалося як загальна кількість лейкоцитів, так і абсолютна кількість нейтрофілів (АЧН) зазвичай з другого тижня терапії. Прогресуюче зниження АЧН через 8 тижнів терапії траплялося нечасто. Зниження АЧН було оборотним після зменшення дози або відміни препарату, у більшості пацієнтів показник АЧН досягав нормального значення через 8 тижнів і повертався до вихідного значення у всіх пацієнтів приблизно через 16 тижнів. Терапія препаратом Пегасіс пов'язана зі зниженням кількості тромбоцитів, які поверталися до початкового рівня протягом періоду спостереження після лікування. У деяких випадках може бути потрібна зміна дози. У клінічних дослідженнях при комбінованому лікуванні препаратом Пегасіс® та рибавірином виникнення анемії (Нb Потрібно бути обережними при призначенні препарату Пегасіс® у комбінації з іншими мієлотоксичними препаратами. У літературі описані випадки виникнення панцитопенії та супресії кісткового мозку через 3-7 тижнів після початку застосування рибавірину у комбінації з азатіоприном. Мієлотоксичність мала оборотний характер і зникала протягом 4-6 тижнів після відміни противірусної терапії ХГС та азатіоприну. Після відновлення одного з видів лікування (противірусна терапія або азатіоприн) подібний ефект надалі не розвивався (див. також "Взаємодія з іншими лікарськими засобами"). Необхідно зважити потенційний ризик та користь перед початком терапії у пацієнтів з ХГС з невдачею раніше проведеної терапії та перервали терапію у зв'язку з гематологічними небажаними явищами, оскільки використання препарату Пегасіс у таких пацієнтів недостатньо вивчене. Ендокринна система При використанні інтерферонів альфа, у тому числі препарату Пегасіс®, спостерігалися порушення функції щитовидної залози або погіршення захворювань щитовидної залози, що існували раніше. Перед початком терапії препаратом Пегасіс слід досліджувати рівні ТТГ та Т4. Лікування препаратом Пегасис може бути розпочато або продовжено, якщо рівень ТТГ може підтримуватись у межах нормальних значень медикаментозно. У разі виникнення клінічних симптомів можливої дисфункції щитовидної залози необхідно досліджувати ТТГ під час терапії. Як і при терапії іншими інтерферонами, при застосуванні препарату Пегасіс® спостерігалися гіпоглікемія, гіперглікемія та цукровий діабет. Пацієнти з переліченими вище станами, які не піддаються адекватній корекції, не повинні починати монотерапію препаратом Пегасіс® або комбіновану терапію препаратом Пегасіс®/ рибавірином, а у разі розвитку подібних станів під час лікування терапію слід припинити. Серцево-судинна система Артеріальна гіпертензія, суправентрикулярні аритмії, хронічна серцева недостатність, біль у грудній клітці та інфаркт міокарда асоціювалися з терапією інтерферонами альфа, включаючи Пегасіс®. Пацієнтам із серцево-судинною патологією перед початком терапії рекомендується робити електрокардіограму. У разі погіршення серцево-судинного статусу терапію слід перервати або скасувати. У пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями анемія може призвести до необхідності знизити дозу або припинити прийом рибавірину. Порушення функції печінки При розвитку печінкової недостатності Пегасіс слід відмінити. Як і при терапії іншими інтерферонами альфа, збільшення активності АЛТ порівняно з вихідним значенням спостерігалося під час терапії препаратом Пегасіс®, включаючи пацієнтів з вірусологічною відповіддю. При прогресуючому або клінічно значущому збільшенні активності АЛТ, незважаючи на зниження дози, або якщо це збільшення супроводжується підвищенням концентрації прямого білірубіну, терапію слід відмінити. На відміну від ХГС, при ХГВ загострення захворювання печінки нерідко зустрічається і супроводжується минущим і потенційно значущим підвищенням активності АЛТ. У клінічних дослідженнях раптове виражене підвищення активності АЛТ при терапії препаратом Пегасіс у пацієнтів з ХГВ супроводжувалося легкими змінами інших лабораторних показників без ознак декомпенсації функції печінки. У половині випадків раптового підвищення активності АЛТ, що у 10 разів перевищує верхню межу норми, доза препарату Пегасіс® була знижена або терапія була тимчасово відмінена до нормалізації показника, тоді як у другої половини пацієнтів терапію продовжували без змін. Рекомендується частіше контролювати функцію печінки у всіх випадках. Реакції гіперчутливості При терапії інтерфероном альфа рідко спостерігаються серйозні реакції гіперчутливості негайного типу (наприклад, кропив'янка, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, анафілаксія). У разі розвитку подібних реакцій терапію скасовують та негайно призначають відповідну медикаментозну терапію. Минущий висип не вимагає відміни терапії. Аутоімунні захворювання При лікуванні інтерферонами альфа описано виникнення аутоантитіл та аутоімунних захворювань. У групі підвищеного ризику перебувають пацієнти зі схильністю до розвитку аутоімунних захворювань. Пацієнти з ознаками або симптомами, подібними до ознак аутоімунних захворювань, повинні проходити ретельне обстеження та повторну оцінку співвідношення користі та ризику від продовження терапії інтерфероном. Є повідомлення про випадки розвитку синдрому Фогта-Коянагі-Харада (Vogt-Koyanagi-Harada (VKH) syndrome) у пацієнтів з ХГС, які отримували лікування інтерфероном. Цей синдром є гранулематозним запальним захворюванням, що вражає очі, слуховий апарат, мозкові оболонки і шкіру. При підозрі на синдром Фогта-Коянагі-Харада необхідно припинити противірусне лікування та розглянути можливість призначення глюкокортикостероїдної терапії. Гарячка та інфекції Незважаючи на те, що лихоманка може бути пов'язана з грипоподібним синдромом, який часто виникає при терапії інтерфероном, необхідно виключити інші причини персистуючої лихоманки (зокрема, серйозні бактеріальні, вірусні та грибкові інфекції), особливо у пацієнтів з нейтропенією. При прийомі інтерферонів альфа, включаючи Пегасіс®, повідомлялося про серйозні інфекції (бактеріальні, вірусні, грибкові). Слід негайно призначити відповідну специфічну терапію та скасувати Пегасіс®. Офтальмологічні зміни Як і при терапії іншими інтерферонами, при лікуванні препаратом Пегасіс® у поодиноких випадках відзначалася ретинопатія, включаючи крововилив у сітківку, "ватні" ексудати, набряк диска зорового нерва, неврит зорового нерва і тромбоз артерій або вен сітківки. Усім пацієнтам перед призначенням терапії необхідно провести офтальмологічне обстеження виявлення патології очного дна. З появою скарг на погіршення гостроти зору чи звуження полів зору слід негайно провести повне офтальмологічне обстеження. Пацієнтам із супутніми захворюваннями органу зору (наприклад, діабетична або гіпертонічна ретинопатія) необхідно проводити додаткові огляди під час терапії препаратом Пегасіс®. У разі виникнення або погіршення офтальмологічного захворювання терапію слід відмінити. Зміни органів дихання Як і при терапії інтерферонами альфа, при лікуванні препаратом Пегасіс® спостерігалися побічні реакції з боку органів дихання, включаючи задишку, легеневі інфільтрати, пневмонію та пневмоніт. При появі персистуючих (стійких) інфільтратів або інфільтратів неясного генезу або порушення функції дихання терапію слід відмінити. Зміни з боку шкіри Застосування інтерферонів альфа асоціювалося із загостренням або індукуванням псоріазу та саркоїдозу. Пацієнтам з псоріазом Пегасіс слід призначати з обережністю, а при появі або загостренні захворювання розглянути питання про відміну терапії. Пацієнти після трансплантації Безпека та ефективність монотерапії препаратом Пегасіс® або його комбінації з рибавірином у пацієнтів після трансплантації печінки та інших органів та тканин не встановлені. Як при призначенні інших інтерферонів альфа, при застосуванні препарату Пегасіс® як монотерапія або у комбінації з рибавірином виявлено випадки відторгнення печінкових та ниркових трансплантатів. Ко-інфекція ВІЛ-ХГС Перед початком лікування слід уважно ознайомитися з можливими побічними ефектами антиретровірусних препаратів, які пацієнт прийматиме разом із препаратами для терапії ХГС. У пацієнтів, які одночасно отримували ставудин та інтерферон з або без рибавірину, частота виникнення панкреатиту та/або лактацидозу склала 3%. Пацієнти з коінфекцією ВІЛ-ХГС, які отримують високоактивну антиретровірусну терапію (ВААРТ), можуть перебувати в групі ризику щодо розвитку лактацидозу. Тому слід дотримуватися обережності при додаванні препарату Пегасіс® та рибавірину до ВААРТ (див. інструкцію з медичного застосування рибавірину). У пацієнтів з ко-інфекцією та вираженим цирозом, які отримують ВААРТ, при лікуванні інтерферонами альфа, включаючи Пегасіс®, у комбінації з рибавірином або монотерапією, підвищений ризик розвитку фатальної печінкової недостатності. Вихідні показники, які можуть бути пов'язані з печінковою декомпенсацією у пацієнтів з коінфекцією та цирозом, включають: підвищений сироватковий білірубін, знижений Нb, підвищену лужну фосфатазу або знижений рівень тромбоцитів та лікування диданозином (ddl). Одночасне застосування рибавірину та зидовудину не рекомендується через підвищений ризик виникнення анемії. Необхідний ретельний моніторинг щодо виявлення ознак і симптомів печінкової декомпенсації (включаючи асцит, енцефалопатію, кровотечу з варикознорозширених вен, порушення синтетичної функції печінки; показник >7 балів за шкалою Чайлд-П'ю) у пацієнтів з ко-інфекцією. Показник за шкалою Чайлд-П'ю не завжди достовірно відображає наявність печінкової декомпенсації та може змінюватись під впливом таких факторів, як непряма гіпербілірубінемія, гіпоальбумінемія внаслідок медикаментозної терапії. При розвитку печінкової декомпенсації терапію препаратом Пегасіс слід негайно відмінити. Слід виявляти обережність при призначенні препарату Пегасіс® пацієнтам з низьким рівнем CD4+ лімфоцитів через недостатність даних щодо ефективності та безпеки застосування препарату Пегасіс® у пацієнтів з коінфекцією ВІЛ-ХГС із кількістю CD4+ лімфоцитів менше 200 клітин/мкл. Стоматологічні зміни У пацієнтів, які отримують комбіновану терапію препаратом Пегасіс® та рибавірином, спостерігалася патологія зубів та пародонту, яка може призвести до втрати зубів. Крім того, тривалий курс лікування препаратом Пегасіс® та рибавірином може викликати сухість порожнини рота, що руйнує вплив на зуби та слизову оболонку ротової порожнини. Пацієнти повинні ретельно чистити зуби двічі на день та регулярно проходити обстеження у стоматолога. У деяких пацієнтів може виникати блювання, після якого рекомендується ретельно полоскати рот. Використання пегінтерферону як тривалої підтримуючої терапії (використання поза зареєстрованими показаннями) У рандомізованому контрольованому дослідженні (HALT-C) у пацієнтів з ХГС та фіброзом різної стадії, які не відповіли на попередню терапію, при монотерапії препаратом Пегасіс® у дозі 90 мкг на тиждень протягом 3,5 років не відзначалося значного скорочення швидкості прогресування фіброзу або пов'язаних із ним клінічних явищ. Зростання та розвиток (діти) У дітей та підлітків віком від 5 до 17 років, які отримували комбіновану терапію препаратом Пегасіс® та рибавірином протягом 48 тижнів, часто спостерігалася затримка росту та уповільнення приросту маси тіла під час терапії. Через 2 роки після завершення лікування зниження відсотка для маси тіла на 15 і більше відсотків порівняно з вихідними значеннями спостерігалося у 16% дітей, а зниження відсотка для зростання на 15 і більше відсотків - у 11% дітей. Дані тривалого періоду спостереження припускають малоймовірність асоціації терапії препаратом Пегасіс з стійким гальмуванням зростання у дітей. Через 5-6 років після завершення лікування у дітей, що спостерігалося зниженням процентилю для зростання на 15 і більше відсотків порівняно з вихідними значеннями через 2 роки після завершення лікування, показники зростання поверталися до показників, порівнянним з вихідними значеннями, або були виявлені причини затримки зростання, не пов'язані з проведеним лікуванням. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Пегасіс® надає слабкий або невеликий вплив на здатність до керування транспортними засобами та роботу з машинами та механізмами. У разі виникнення запаморочення, сонливості, сплутаності свідомості та стомлюваності, слід відмовитися від водіння транспортного засобу або роботи з машинами та механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
218,00 грн
182,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаізосорбіду мононітрат таблетки пролонгованої дії, покриті плівковою оболонкою (На одну таблетку) Ядро 40 мг 60 мг Діюча речовина: Ізосорбіду мононітрат 40,000 мг 60,000 мг Допоміжні речовини: Гіпромелоза 68,266 мг 102,333 мг Віск карнаубський 34,133 мг 51,167 мг Стеаринова кислота очищена 34,133 мг 51,167 мг Лактози моногідрат 25,446 мг 38,167 мг Кремнію діоксид колоїдний 1,333 мг 2,000 мг Магнію стеарат 1,000 мг 1,500 мг Оболонка плівкова Тальк 1,866 мг 2,800 мг Гіпромелоза 1,440 мг 2,167 мг Титану діоксид 1,400 мг 2,100 мг Магнію стеарат 2,666 мг 4,000 мг Макрогол 4000 0,300 мг 0,450 мг Барвник заліза оксид жовтий (Е172) 0,033 мг 0,050 мг Опис лікарської формиПігулки 40 мг. Круглі, злегка двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого з жовтуватим відтінком кольору, з гравіюванням на одній стороні таблетки "IM 40", з можливими вкрапленнями. Вид таблетки на поперечному розрізі: жовтувато-біла шорстка маса з білими вкрапленнями з білою оболонкою з жовтуватим відтінком кольору. Пігулки 60 мг. Овальні, злегка двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого з жовтуватим відтінком кольору, з ризиком на обох сторонах, з гравіюванням на одній стороні таблетки «60», з можливими вкрапленнями. Вид таблетки на поперечному розрізі: жовтувато-біла шорстка маса з білими вкрапленнями з білою оболонкою з жовтуватим відтінком кольору.Фармакотерапевтична група вазодилатуючий засіб - нітратФармакокінетикаФармакокінетика Після прийому внутрішньо ізосорбід швидко і повністю всмоктується із шлунково-кишкового тракту (ЖКТ). Має абсолютну біодоступність (близько 100 %), тому що немає ефекту «первинного проходження» через печінку. Вивільнення ізосорбіду з таблеток не залежить від їди, перистальтики або pH у просвіті шлунково-кишкового тракту. Ізосорбід має високий обсяг розподілу; менше 4% зв'язується з білками плазми. Терапевтична концентрація (100 нг/мл) досягається через 30 хвилин після вживання. Час досягнення максимальної концентрації (TC(max)) у плазмі крові - 1-1,5 год. Зазнає денітрування з утворенням ізосорбіду або з'єднується з глюкуронідом. Утворений неактивний 2-глюкоронід виводиться через нирки. Нирковий кліренс 115 мл/хв. Період напіввиведення (Т(½)) становить від 4 до 10 год. При печінковій та нирковій недостатності фармакокінетика ізосорбіду суттєво не змінюється.ФармакодинамікаПериферичний вазодилататор із переважним впливом на венозні судини. Стимулює утворення оксиду азоту (ендотеліального релаксуючого фактора) в ендотелії судин, що викликає активацію внутрішньоклітинної гуанілатциклази, наслідком є збільшення циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ) (медіатор вазодилатації). Зменшує потребу міокарда в кисні за рахунок зниження переднавантаження та постнавантаження (зменшує кінцевий діастолічний обсяг лівого шлуночка та знижує систолічну напругу його стінок). Має коронаророзширювальну дію. Знижує приплив крові до правого передсердя, сприяє зниженню тиску в малому колі кровообігу та регресії симптомів при набряку легень. Сприяє перерозподілу коронарного кровотоку в ділянці зі зниженим кровообігом.Підвищує толерантність до фізичного навантаження у хворих на ішемічну хворобу серця (ІХС), стенокардію. Розширює судини головного мозку, твердої мозкової оболонки, що може супроводжуватись головним болем. До ізосорбіду, як і до інших нітратів, розвивається перехресна толерантність. Після відміни терапії (перерви у лікуванні) чутливість щодо нього швидко відновлюється. Антиангінальний ефект настає через 30-40 хвилин після вживання і триває до 8-10 год.Антиангінальний ефект настає через 30-40 хвилин після вживання і триває до 8-10 год.Антиангінальний ефект настає через 30-40 хвилин після вживання і триває до 8-10 год.Показання до застосування- ішемічна хвороба серця: профілактика нападів стабільної стенокардії; - Хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до ізосорбіду мононітрату, інших нітросполук та компонентів препарату; тяжка артеріальна гіпотензія та гіповолемія (систолічний артеріальний тиск нижче 100 мм рт. ст., діастолічний артеріальний тиск нижче 60 мм рт.ст., центральний венозний тиск нижче 4-5 мм рт. ст.); гостра серцева недостатність, шок (включаючи кардіогенний шок), судинний колапс, лівошлуночкова недостатність з низьким кінцевим діастолічним тиском, гострий інфаркт міокарда (з вираженою артеріальною гіпотензією); , констриктивний перикардит, токсичний набряк легень, важка анемія, одночасне застосування з інгібіторами фосфодіестерази-5 (ФДЕ-5) (силденафіл, варденафіл, тадалафіл),період грудного вигодовування, вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені), непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції. пролапс мітрального клапана, аортальний та/або мітральний стеноз, схильність до ортостатичних порушень судинної регуляції, у пацієнтів похилого віку, тиреотоксикоз, закритокутова глаукома, важка ниркова недостатність, печінкова недостатність (ризик розвитку метгемоглобінемії) геморагічний інсульт, черепно-мозкова травма), гіпотиреоз, неповноцінне харчування.Вагітність та лактаціяПрепарат Пектрол не рекомендується при вагітності. Застосування препарату Пектрол можливе лише у випадку, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода та/або дитини. При необхідності застосування препарату Пектрол грудне вигодовування слід припинити. Протипоказаний особам віком до 18 років (ефективність та безпека не встановлені).Побічна діяКласифікація частоти розвитку побічних ефектів Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ): дуже часто >1/10 часто від > 1/100 до < 1/10 нечасто від > 1/1000 до < 1/100 рідко від >1/10000 до <1/1000 дуже рідко від < 1/10 000, включаючи окремі повідомлення. З боку серцево-судинної системи: часто: «нітратний» біль голови, запаморочення, минуща гіперемія шкіри обличчя, відчуття жару, тахікардія, виражене зниження артеріального тиску (АТ); рідко: минуща гіпоксемія, посилення нападів стенокардії (парадоксальна реакція), ортостатичний колапс; З боку травної системи: нечасто: нудота, блювання, можлива поява відчуття легкого печіння язика, сухість слизової оболонки порожнини рота; З боку нервової системи: часто: скутість, сонливість, нечіткість зору, зниження здатності до швидких психічних та рухових реакцій (особливо на початку лікування); -рідко: ішемія головного мозку; Алергічні реакції: нечасто: ангіоневротичний набряк, висипання на шкірі, кропив'янка; дуже рідко: ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона; Інші: нечасто: розвиток толерантності (в т.ч. перехресної до інших нітрат).Взаємодія з лікарськими засобамиПідвищує концентрацію дигідроерготаміну у плазмі крові. Барбітурати прискорюють біотрансформацію та знижують концентрацію ізосорбіду мононітрату у плазмі крові. При одночасному застосуванні з вазодилататорами, антипсихотичними засобами (нейролептики), трициклічними антидепресантами, прокаїнамідом, етанолом, хінідином, бета-адреноблокаторами, блокаторами «повільних» кальцієвих каналів, діуретиками, дигідроерготаміном, інга, інга. тадалафіл) можливе посилення гіпотензивного ефекту. При одночасному застосуванні аміодарону, пропранололу, блокаторів «повільних» кальцієвих каналів (верапаміл, ніфедипін та ін.) та ізосорбіду мононітрату можливе посилення антиангінального ефекту. Під впливом бета-адреноміметиків, альфа-адреноблокаторів (дигідроерготамін та ін.) можливе зниження вираженості антиангінального ефекту (тахікардія, надмірне зниження АТ). При одночасному застосуванні з м-холіноблокаторами (атропін та ін) зростає ймовірність підвищення внутрішньоочного тиску. Адсорбенти, в'яжучі та обволікаючі засоби зменшують всмоктування ізосорбіду мононітрату у шлунково-кишковому тракті. Можливе зменшення терапевтичного ефекту норепінефрину (норадреналіну). При одночасному застосуванні всіх вазодилатирующих засобів, дія яких пов'язана з оксидом азоту, включаючи класичні донатори оксиду азоту (наприклад, нітрогліцерин, ізосорбіду динітрат, ізосорбіду мононітрат, нітропрусид натрію, молсидомін) та ін., з сапроптерином (коферментом синтетази оксид артеріальної гіпотензії.Спосіб застосування та дозиТаблетки слід приймати внутрішньо, повністю запиваючи водою за 1 год до або через 2 год після їди. Початкова доза – 1 таблетка (40 мг) раз на добу, вранці. При необхідності, доза може бути збільшена до 60 мг один раз на добу. У разі нічних нападів стенокардії таблетку слід приймати увечері. Доза препарату та кратність прийому встановлюється індивідуально залежно від тяжкості захворювання. Залежно від вираженості клінічного ефекту з 3 - 5 днів терапії разову дозу можна збільшувати до 60 - 80 мг (в окремих випадках до 80 мг на добу - по 1 таблетці 40 мг 2 рази на добу). Лікування хронічної серцевої недостатності зазвичай починають у стаціонарі, де доза підбирається з урахуванням терапевтичного ефекту та побічної дії. Препарат Пектрол® необхідно приймати по 1 таблетці (40 мг або 60 мг) один раз на добу або по 1 таблетці (40 мг) двічі на добу (1 таблетка вранці та друга приблизно через 7 годин). Інтервал між прийомом останньої дози препарату ввечері та першої дози препарату наступного ранку - не менше 12 год.ПередозуванняСимптоми: виражене зниження артеріального тиску з ортостатичною вазодилатацією, рефлекторна тахікардія та головний біль. Може виникнути слабкість, запаморочення, гіперемія шкіри, нудота, блювання, діарея. У високих дозах (більше 20 мг/кг маси тіла) слід очікувати появи метгемоглобінемії, ціанозу, диспное та тахіпное через утворення нітрит-іонів внаслідок метаболізму ізосорбіду мононітрату. При дуже високих дозах препарату може підвищуватись внутрішньочерепний тиск з церебральними симптомами. При хронічному передозуванні виявляється підвищення метгемоглобіну. Лікування: промивання шлунка; при метгемоглобінемії залежно від ступеня тяжкості застосовується внутрішньовенна аскорбінова кислота у формі натрієвої солі (раніше застосовувався метилтіонія хлорид (метиленовий синій) по 0.1-0.15 мл/кг 1% розчину до 50 мл); оксигенотерапія, гемодіаліз, обмінне переливання крові. Симптоматична терапія при вираженому зниженні артеріального тиску (епінефрин та споріднені з ним сполуки малоефективні).Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат Пектрол не призначений для усунення нападів стенокардії. У період терапії необхідний контроль артеріального тиску та частоти серцевих скорочень (ЧСС). У разі необхідності застосування препарату на тлі артеріальної гіпотензії слід одночасно застосовувати лікарські засоби (ЛЗ), які мають позитивний інотропний ефект. Правильне застосування препарату Пектрол забезпечує наявність періоду з низькою концентрацією ізосорбіду мононітрату, що необхідно для попередження розвитку толерантності до нітратів. Як і для всіх нітратів, важливо суворо дотримуватися режиму дозування і 12 – годинний інтервал між застосуванням препарату Пектрол®. У цьому випадку досягається період з низькою концентрацією (менше 100 нг/л), при цьому зберігається терапевтичний ефект. Необхідно уникати різкої відміни препарату Пектрол і знижувати дозу поступово. Часте застосування та високі дози можуть викликати розвиток толерантності, у цьому випадку рекомендується відміна препарату на 24-48 годин або перерва на 3-5 днів після 3-6 тижнів регулярного прийому, замінюючи на цей час ізосорбід мононітрат іншими антиангінальними ЛЗ. При переведенні пацієнта з терапії ізосорбідом динітратом на препарат Пектрол® загальна добова доза повинна бути розрахована заздалегідь. Відомо, що 10 мг ізосорбіду мононітрату відповідають 20 мг ізосорбіду динітрату. Можливий розвиток транзиторної гіпоксемії за рахунок перерозподілу кровотоку на гіповентильовані альвеолярні сегменти. У період застосування препарату Пектрол необхідно виключити вживання алкоголю. При одночасному застосуванні препарату Пектрол з сапроптерином рекомендується контролювати АТ. Застосування при хронічних захворюваннях: Приймати з обережністю пацієнтам похилого віку, пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю, печінковою недостатністю (ризик розвитку метгемоглобінемії). Вплив на керування транспортними засобами: при застосуванні препарату Пектрол® необхідно бути обережним при керуванні транспортними засобами та роботі зі складними технічними пристроями у зв'язку з можливістю розвитку побічних ефектів.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
233,00 грн
178,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: ізосорбід мононітрат 60 мг. Допоміжні речовини: гіпромелоза – 102.333 мг, віск карнаубський – 51.167 мг, стеаринова кислота очищена – 51.167 мг, лактози моногідрат – 38.167 мг, магнію стеарат – 1.5 мг, кремнію діоксид коллоід. Склад оболонки: тальк – 2.8 мг, гіпромелоза – 2.167 мг, титану діоксид – 2.1 мг, магнію стеарат – 4 мг, макрогол 4000 – 0.45 мг, барвник заліза оксид жовтий (Е172) – 0.05 мг. 10 шт. - блістери (3) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки пролонгованої дії, покриті плівковою оболонкою білого з жовтуватим відтінком кольору, овальні, злегка двоопуклі, з ризиком на обох сторонах, з гравіюванням "60" на одній стороні, з можливими вкрапленнями.Фармакотерапевтична групаПериферичний вазодилататор із переважним впливом на венозні судини, антиангінальний засіб. Викликає зменшення потреби міокарда в кисні за рахунок зменшення переднавантаження (розширення периферичних вен та зменшення припливу крові до правого передсердя) та постнавантаження (зменшення ОПСС), а також надає безпосередню коронаророзширювальну дію. Сприяє перерозподілу коронарного кровотоку в області зі зниженим кровопостачанням. Підвищує толерантність до фізичного навантаження у хворих на ІХС, стенокардію. При серцевій недостатності сприяє розвантаженню міокарда за рахунок зменшення переднавантаження. Знижує тиск у малому колі кровообігу.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо ізосорбід-5-мононітрат швидко і повністю абсорбується із ШКТ. Біодоступність становить 90-100%. Концентрація у плазмі прямо пропорційна дозі. Ізосорбід-5-мононітрат майже повністю біотрансформується у печінці з утворенням неактивних метаболітів. Виводиться нирками переважно у вигляді метаболітів, 2% – у незміненому вигляді. T1/2 становить 4-5 год.Клінічна фармакологіяПериферичний вазодилататор. Антиангінальний препарат.Показання до застосуванняПрофілактика нападів стенокардії. Хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії), деякі форми легеневої гіпертензії та легеневого серця (у складі комбінованої терапії).Протипоказання до застосуванняГострі порушення кровообігу (шок, судинний колапс); кардіогенний шок у випадках, коли не забезпечується високий кінцевий діастолічний тиск у лівому шлуночку шляхом застосування внутрішньоаортальної контрпульсації або за рахунок введення препаратів, які мають позитивну інотропну дію; виражена артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 90 мм рт.ст., діастолічний - менше 60 мм рт.ст.); одночасний прийом силденафілу (інгібітора ФДЕ); підвищена чутливість до нітратів.Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування) можливе у випадках, коли очікувана користь терапії для матері перевищує потенційний ризик для плода чи дитини.Побічна діяЗ боку серцево-судинної системи: на початку лікування – “нітратний” головний біль (зазвичай зникає через кілька днів при продовженні лікування); можливі артеріальна гіпотензія, запаморочення, тахікардія, слабкість; рідко при вираженій артеріальній гіпотензії – посилення симптомів стенокардії (парадоксальний вплив нітратів); в окремих випадках – колапс, брадіаритмія, синкопе. З боку травної системи: рідко – нудота, блювання. Дерматологічні реакції: транзиторне почервоніння шкіри; в окремих випадках – ексфоліативний дерматит. Алергічні реакції: шкірні прояви. Інші: в окремих випадках – зниження швидкості психомоторних реакцій.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з адсорбентами, в'яжучими та обволікаючими засобами зменшується абсорбція ізосорбіду мононітрату. При одночасному застосуванні з антихолінергічними засобами можливі порушення пам'яті та уваги у пацієнтів похилого віку. При одночасному застосуванні вазодилататорів, блокаторів кальцієвих каналів, трициклічних антидепресантів, етанолу можливе посилення гіпотензивного ефекту. При одночасному застосуванні з антигіпертензивними препаратами, бета-адреноблокаторами, нейролептиками, інгібіторами ФДЕ можливе посилення гіпотензивного ефекту. При одночасному застосуванні з дигідроерготаміном можливе збільшення концентрації та посилення дії дигідроерготаміну. При одночасному застосуванні з норадреналіном терапевтична дія норадреналіну зменшується. При одночасному застосуванні із силденафілом виникає ризик розвитку тяжкої артеріальної гіпотензії та інфаркту міокарда.Спосіб застосування та дозиВстановлюють індивідуально. Разова доза 10-100 мг залежно від застосовуваної лікарської форми. Частота прийому та тривалість лікування залежать від показань та ефективності терапії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНе застосовують для усунення нападів стенокардії. З обережністю застосовують при підвищеному внутрішньочерепному тиску. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування не рекомендується водити транспортні засоби та займатися іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують швидких психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діючі речовини: левоментол (L-ментол) – 4,0 мг, евкаліпта кулькового листя олія (евкаліптова олія) – 5 мг; допоміжні речовини: сахароза (цукор білий) – 672,0 мг, целюлоза мікрокристалічна 101 – 50,0 мг, β-циклодекстрин – 40,0 мг, натрієва сіль карбоксиметилцелюлози – 2,3 мг, тальк – 23,2 мг, кальцію - 8,0 мг.Опис лікарської формиКруглі, плоскоциліндричні пігулки білого з кремуватим відтінком кольору, з ризиком, з характерним запахом. На поверхні таблеток допускається мармуровість та вкраплення темного або світлого кольору.ХарактеристикаПектусин – протимікробний засіб рослинного походження. Активними речовинами у складі препарату є левоментол та евкаліптова олія (евкаліпта кулькового листя олія). Препарат застосовують у комплексній терапії запальних захворювань верхніх дихальних шляхів. Пектусин випускається у формі пігулок для розсмоктування (0,5 мг + 4,0 мг). Таблетки слід тримати у роті до повного розсмоктування, не розжовуючи. Дорослим – по 1 таблетці 3-4 десь у день; дітям старше 8 років – по 1-2 таблетки на день. Відпускається без рецепта.Фармакотерапевтична групапротимікробний засіб рослинного походження.ФармакодинамікаМає слабку протимікробну та протизапальну дію.Показання до застосуванняПрепарат застосовують у комплексній терапії запальних захворювань верхніх дихальних шляхів.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату. Дитячий вік віком до 8 років. Дефіцит сахарази/ізомальтази, непереносимість фруктози, глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю: Цукровий діабет.Вагітність та лактаціяУ зв'язку з відсутністю досвіду застосування під час вагітності та період грудного вигодовування призначення препарату даній групі пацієнтів не рекомендовано.Побічна діяМожливі алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиЧи не описано.Спосіб застосування та дозиМісцево. Таблетки слід тримати у роті до повного розсмоктування, не розжовуючи. Дорослим – по 1 таблетці 3-4 десь у день; дітям старше 8 років – по 1-2 таблетки на день. Тривалість лікування – 5 днів.ПередозуванняДо цього часу випадків передозування не спостерігалося.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки - 1 таб.: ментол рацемічний 4 мг, олія евкаліптова 500 мкг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (1) - пачки картонні.Фармакотерапевтична групаКомбінований препарат. Ментол - місцевоподразнюючий засіб, ефект якого в основному обумовлений рефлекторними реакціями, пов'язаними з подразненням чутливих слизових оболонок рецепторів. Має легку місцевоанестезуючу ("відволікаючу") дію, має слабкі антисептичні властивості. Евкаліптова олія має стимулюючу дію на рецептори слизових оболонок і чинить протизапальну та протимікробну дію.Клінічна фармакологіяФітопрепарат з протимікробною та протизапальною дією для місцевого застосування у ЛОР-практиці та стоматології.Показання до застосуванняЗапальні захворювання верхніх відділів дихальних шляхів (тонзиліт, ларингіт, фарингіт, трахеїт); кашель; риніт (гострий та хронічний).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату.Побічна діяМожливі алергічні реакції.Спосіб застосування та дозиТаблетку слід тримати у роті до повного розсмоктування.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки - 1 таб.: ментол 4 мг, олія евкаліптова 500 мкг. 10 шт. - Упаковки коміркові контурні.Фармакотерапевтична групаКомбінований препарат. Ментол - місцевоподразнюючий засіб, ефект якого в основному обумовлений рефлекторними реакціями, пов'язаними з подразненням чутливих слизових оболонок рецепторів. Має легку місцевоанестезуючу ("відволікаючу") дію, має слабкі антисептичні властивості. Евкаліптова олія має стимулюючу дію на рецептори слизових оболонок і чинить протизапальну та протимікробну дію.Клінічна фармакологіяФітопрепарат з протимікробною та протизапальною дією для місцевого застосування у ЛОР-практиці та стоматології.Показання до застосуванняЗапальні захворювання верхніх відділів дихальних шляхів (тонзиліт, ларингіт, фарингіт, трахеїт); кашель; риніт (гострий та хронічний).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату.Побічна діяМожливі алергічні реакції.Спосіб застосування та дозиТаблетку слід тримати у роті до повного розсмоктування.Умови зберіганняУ прохолодному місці +8+15 градусУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Умови зберіганняУ прохолодному місці +8+15 градусУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.
Умови зберіганняУ прохолодному місці +8+15 градусУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.