Все товары
336,00 грн
286,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: левофлоксацин (у формі гемігідрату) 500 мг. Допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, целюлоза мікрокристалічна, повідон К30, метилпарагідроксибензоат, пропілпарагідроксибензоат, тальк очищений, магнію стеарат, карбоксиметилкрохмаль натрію. Склад плівкової оболонки: ;гіпромелоза, тальк очищений, макрогол 6000, титану діоксид, барвник сонячний захід жовтий. 5 штук. - блістери (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою; від світло-оранжевого до оранжевого кольору, овальні, двоопуклі, з ризиком на одній стороні; на зламі – ядро від білого з жовтим відтінком до жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаЛевофлоксацин – синтетичний фторхінолон широкого спектра дії. Інгібує ДНК-гіразу (топоізомеразу II) та топоізомеразу IV, порушує суперспіралізацію та зшивку розривів ДНК, пригнічує синтез ДНК, викликає глибокі морфологічні зміни у цитоплазмі, клітинній стінці та мембранах чутливих мікроорганізмів. Левофлоксацин ;активний щодо аеробних грампозитивних мікроорганізмів: ;Corynebacterium diphtheriae, Enterococcus spp. (в т.ч. Enterococcus faecalis), Listeria monocytogenes, Staphylococcus spp. (лейкотоксинсодержащіе і коагулаза-негативні метицилін-чутливі/помірно чутливі штами, в т.ч. метицилін-чутливі штами Staphylococcus aureus, Staphylococcus epidermidis, Streptococcus spp. (в т.ч. , пеніцилін-чутливі/помірно чутливі/резистентні штами Streptococcus pneumoniae, пеніцилін-чутливі/резистентні штами Streptococcus групи viridans), ;аеробних грамнегативних мікроорганізмів: ;Acinetobacter spp.Eikenella corrodens, Enterobacter spp. (в т.ч. Enterobacter aerogenes, Enterobacter agglomerans, Enterobacter cloacae), Escherichia coli, Gardnerella vaginalis, Haemophilus spp. (в т.ч. Haemophilus ducreyi, Haemophilus parainfluenzae, ампіцилін-чутливі/резистентні штами Haemophilus influenzae), Helicobacter pylori, Klebsiella spp. (в т.ч. Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae), Moraxela catarrhalis (що продукують та не продукують β-лактамазу штами), Morganella morganii, Neisseria spp. (в т.ч. Neisseria meningitidis, що продукують та не продукують пеніциліназ штами Neisseria gonorroeae), Pasteurella spp. (в т.ч. Pasteurella conis, Pasteurella dagmatis, Pasteurella multocida), Proteus spp. (У т.ч. Proteus mirabilis, Proteus vulgaris), Providencia spp. (в т.ч. Providencia rettgeri, Providencia stuartii), Pseudomonas spp. (в т.ч.Pseudomonas aeruginosa), Serratia spp. (У т.ч. Serratia marcescens), Salmonella spp.; ;анаеробних мікроорганізмів: ;Вacteroides fragilis, Bifidobacterium spp., Clostridium perfringens, Fusobacterium spp., Peptostreptococcus spp., Propionibacterum spp., Veilonella spp.; ;інших мікроорганізмів: ;Bartonella spp., Chlamydia spp. (в т.ч. Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, Chlamydia trachomatis), Legionella pneumophila, Mycobacterium spp. (В т.ч. Mycobacterium leprae, Mycobacterium tuberculosis), Mycoplasma spp. (в т.ч. Mycoplasma hominis, Mycoplasma pneumoniae), Rickettsia spp., Ureaplasma urealyticum.Propionibacterum spp., Veilonella spp.; ;інших мікроорганізмів: ;Bartonella spp., Chlamydia spp. (в т.ч. Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, Chlamydia trachomatis), Legionella pneumophila, Mycobacterium spp. (В т.ч. Mycobacterium leprae, Mycobacterium tuberculosis), Mycoplasma spp. (в т.ч. Mycoplasma hominis, Mycoplasma pneumoniae), Rickettsia spp., Ureaplasma urealyticum.Propionibacterum spp., Veilonella spp.; ;інших мікроорганізмів: ;Bartonella spp., Chlamydia spp. (в т.ч. Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, Chlamydia trachomatis), Legionella pneumophila, Mycobacterium spp. (В т.ч. Mycobacterium leprae, Mycobacterium tuberculosis), Mycoplasma spp. (в т.ч. Mycoplasma hominis, Mycoplasma pneumoniae), Rickettsia spp., Ureaplasma urealyticum. До препарату стійкі аеробні грампозитивні мікроорганізми: Corynebacterium jeikeium, Staphylococcus spp. (коагулаза-негативні метицилін-резистентні штами, в т.ч. метицилін-резистентні штами Staphylococcus aureus); аеробні грамнегативні мікроорганізми: ; Alcaligenes xylosoxidans; ;інші мікроорганізми: ;Мycobacterium avium.ФармакокінетикаВсмоктування Після перорального прийому левофлоксацин швидко та практично повністю всмоктується із ШКТ. Прийом їжі мало впливає швидкість і повноту абсорбції. Біодоступність – 99%. C max ;в плазмі досягається через 1-2 год і для левофлоксацину в дозах 250 мг, 500 і 750 мг становить 2.8 мкг/мл, 5.2 мкг/мл та 8 мкг/мл відповідно. Розподіл Після прийому разової або багаторазової дози кількість препарату, що всмоктався, прямо пропорційно прийнятій дозі. Css; у плазмі досягається через 48 год. Середній Vd; левофлоксацину варіює від 74 до 112 л. Зв'язування із білками плазми 30-40%. Добре проникає в органи та тканини: легені, слизову оболонку бронхів, мокротиння, альвеолярні макрофаги (концентрація у тканинах легень у 2-5 разів перевищує концентрацію у плазмі), органи сечостатевої системи, поліморфноядерні лейкоцити. Метаболізм Левофлоксацин піддається обмеженому метаболізму в печінці (окислення та/або дезацетилювання). Виведення Виводиться з організму переважно нирками шляхом клубочкової фільтрації та канальцевої секреції. T1/2; левофлоксацину – 6-8 год. Менше 5% прийнятої дози виводиться у вигляді десметил- та N-оксид-метаболітів. У незміненому вигляді нирками виводиться 70% прийнятої внутрішньо дози протягом 24 годин та 87% – за 48 год. 4% прийнятої внутрішньо дози виводиться кишечником протягом 72 годин.Клінічна фармакологіяАнтибактеріальний препарат групи фторхінолонів.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання легкого та середнього ступеня тяжкості, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами: інфекції нижніх дихальних шляхів (пневмонія, загострення хронічного бронхіту); гострий бактеріальний синусит; інфекції сечовивідних шляхів та нирок (включаючи гострий пієлонефрит); інфекції шкіри та м'яких тканин (нагноєні атероми, абсцес, фурункули); хронічний бактеріальний простатит; інтраабдомінальна інфекція (у комбінації з антибактеріальними препаратами, що діють на анаеробну мікрофлору); туберкульоз (у складі комплексної терапії лікарських форм).Протипоказання до застосуванняЕпілепсія; ураження сухожилля, пов'язане з прийомом хінолонів в анамнезі; дитячий та підлітковий вік до 18 років; вагітність; період лактації; підвищена чутливість до левофоксацину, інших фторхінолонів або інших компонентів препарату в анамнезі. З обережністю слід призначати препарат пацієнтам похилого віку (висока ймовірність наявності супутнього зниження функції нирок), при дефіциті глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний при вагітності та в період лактації. Застосування у дітей Протипоказаний у дитячому та підлітковому віці до 18 років.Побічна діяЗ боку нервової системи: головний біль, запаморочення, слабкість, сонливість, безсоння, тремор, занепокоєння, парестезії, страх, галюцинації, сплутаність свідомості, депресія, рухові розлади, судоми. З боку органів чуття: порушення зору, слуху, нюху, смакової і тактильної чутливості. З боку серцево-судинної системи: зниження АТ, судинний колапс, тахікардія, подовження інтервалу QT, миготлива аритмія. З боку травної системи: нудота, блювання, діарея (в т.ч. з кров'ю), порушення травлення, зниження апетиту, біль у животі, псевдомембранозний коліт; підвищення активності печінкових трансаміназ, гіпербілірубінемії, гепатиту, дисбактеріозу. З боку обміну речовин: гіпоглікемія (підвищення апетиту, підвищене потовиділення, тремтіння, нервозність). З боку кістково-м'язової системи: артралгія, м'язова слабкість, міалгія, рабдоміоліз, розрив сухожиль, тендиніт. З боку сечовидільної системи: гіперкреатинінемія, інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність. З боку органів кровотворення: еозинофілія, гемолітична анемія, лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, панцитопенія, геморагії. Алергічні реакції: ; Інші: ;фотосенсибілізація, астенія, загострення порфірії, стійка лихоманка, розвиток суперінфекції.Взаємодія з лікарськими засобамиЛевофлоксацин збільшує T1/2; циклоспорину. Ефект левофлоксацину знижують лікарські засоби, що пригнічують моторику кишечника, сукральфат, алюміній-або магній містять антацидні лікарські засоби та препарати заліза. НПЗЗ та теофілін при одночасному застосуванні з левофлоксацином підвищують ризик розвитку судом у схильних пацієнтів, а кортикостероїд підвищують ризик розриву сухожиль. При одночасному прийомі левофлоксацину з гіпоглікемічними препаратами можливі зміни рівня глюкози в крові, включаючи гіперглікемію та гіпоглікемію. Левофлоксацин посилює ефект варфарину. Циметидин та лікарські засоби, що блокують канальцеву секрецію, уповільнюють виведення левофлоксацину.Спосіб застосування та дозиВсередину, до їжі або в перерві між їдою, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю води. Дорослим пацієнтам з нормальною функцією нирок (КК > 50 мл/хв); застосовувати відповідно до представлених у таблиці схемах: Інфекція Доза (мг) Кратність прийому на добу Тривалість лікування (дні) Госпітальна пневмонія 750 1 7-14 Позалікарняна пневмонія 500 1-2 7-14 750 1 5* Гостро бактеріальне загострення хронічного бронхіту 500 1 7 Гострий бактеріальний синусит 500 1 10-14 750 1 5 Неускладнені інфекції сечовивідних шляхів 250 1 3 Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів, зокрема. гострий пієлонефрит 250 1 10** 750 1 5*** Неускладнені інфекції шкіри та підшкірних тканин 500 1 7-10 Ускладнені інфекції шкіри та підшкірних тканин 750 1 7-14 Хронічний бактеріальний простатит 500 1 28 Інтраабдомінальна інфекція (у комбінації з антибактеріальними препаратами, що діють на анаеробну мікрофлору) 500 1 7-14 Туберкульоз (у складі комплексної терапії лікарсько-стійких форм) 500 1-2 До 3 місяців * Цей режим показаний для лікування позалікарняної пневмонії, викликаної Streptococcus pneumoniae, Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Mycoplasma pneumoniae, Chlamydia pneumoniae. ** Цей режим показаний для лікування інфекцій сечовивідних шляхів, викликаних Enterococcus faecalis, Enterococcus cloacae, Klebsiella pneumoniae, Proteus mirabilis, Pseudomonas aeruginosa та гострого пієлонефриту, викликаного Escherichia coli. *** Даний режим показаний для лікування інфекцій сечовивідних шляхів, спричинених Escherichia coli, Klebsiella pneumoniae, Proteus mirabilis та гострого пієлонефриту, спричиненого Escherichia coli, включаючи випадки із супутньою бактеріємією. Коригування дози левофлоксацину у дорослих пацієнтів з порушеннями функції нирок (КК < 50 мл/хв). Доза при нормальній функції нирок кожні 24 год. КК 20-49 мл/хв КК 10-19 мл/хв КК <10 мл/хв, зокрема. при гемодіалізі або хронічному амбулаторному перитонеальному діалізі 750 мг 750 мг кожні 48 год Початкова доза 750 мг, потім – 500 мг кожні 48 год. Початкова доза 750 мг, потім – 500 мг кожні 48 год. 500 мг Початкова доза 500 мг, потім – 250 мг кожні 24 год. Початкова доза 500 мг, потім – 250 мг кожні 48 год. Початкова доза 500 мг, потім – 250 мг кожні 48 год. 250 мг Коригування дози не потрібно 250 мг кожні 48 год.; При неускладнених інфекціях сечовивідних шляхів коригування дози не потрібне Інформація про коригування дози відсутня При ;порушенні функції печінки ;коригування дози не потрібно, т.к. обсяг метаболізму левофлоксацину у печінці обмежений.ПередозуванняСимптоми: нудота, ерозивні ураження слизових оболонок ШКТ, подовження інтервалу QT, сплутаність свідомості, запаморочення, судоми. Лікування: ; промивання шлунка, при необхідності - симптоматична терапія. Специфічного антидоту немає, діаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПісля нормалізації температури тіла рекомендується продовжувати лікування щонайменше 48-72 год. Левофлоксацин приймають не менше ніж за 2 години до або через 2 години після прийому антацидів магнію/алюмінію, або сукральфату, або інших препаратів, що містять кальцій, залізо або цинк. Внаслідок можливої фотосенсибілізації в період лікування та протягом 5 днів після закінчення лікування левофлоксацином необхідно уникати сонячного та штучного ультрафіолетового опромінення. При розвитку фототоксичності лікування препаратом слід припинити. З появою ознак тендиніту та псевдомембранозного коліту левофлоксацин негайно скасовують. Слід мати на увазі, що у хворих з ураженням головного мозку в анамнезі (інсульт, тяжка травма) можливий розвиток судом. При недостатності глюкозо-6-фосфатдегідрогенази можливий ризик гемолітичних реакцій. У хворих на цукровий діабет під час лікування левофлоксацином слід ретельно стежити за рівнем глюкози у крові. При одночасному застосуванні левофлоксацину та варфарину показаний моніторинг протромбінового часу, МНО або інших показників коагуляції, а також моніторинг ознак кровотечі. Дані щодо використання препарату Хайлефлокс (750 мг) при операції радикальної або щадної синусотомії у хворих з хронічними одонтогенними перфоративними верхньощелепними синуситами свідчать про високу клінічну ефективність. Мікробіологічний контроль застосування препарату показав, що застосування препарату по 750 мг 1 раз на добу протягом 10 днів пригнічує низку агресивних бактерій, здатних викликати інфекційні ускладнення. Отримані результати дозволяють рекомендувати препарат Хайлефлокс (750 мг) з метою профілактики запальних ускладнень операції щадної синусотомії із пластикою ороантрального повідомлення. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами На тлі прийому левофлоксацину може порушуватися здатність пацієнта до концентрації уваги та швидкість психомоторних реакцій. У зв'язку з цим необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
441,00 грн
405,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: левофлоксацин (у формі гемігідрату) 750 мг. Допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, целюлоза мікрокристалічна, повідон К30, метилпарагідроксибензоат, пропілпарагідроксибензоат, тальк очищений, магнію стеарат, карбоксиметилкрохмаль натрію. Склад плівкової оболонки: ;гіпромелоза, тальк очищений, макрогол 6000, титану діоксид, барвник сонячний захід жовтий. 5 штук. - блістери (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою; від світло-оранжевого до оранжевого кольору, овальні, двоопуклі, з ризиком на одній стороні; на зламі – ядро від білого з жовтим відтінком до жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаЛевофлоксацин – синтетичний фторхінолон широкого спектра дії. Інгібує ДНК-гіразу (топоізомеразу II) та топоізомеразу IV, порушує суперспіралізацію та зшивку розривів ДНК, пригнічує синтез ДНК, викликає глибокі морфологічні зміни у цитоплазмі, клітинній стінці та мембранах чутливих мікроорганізмів. Левофлоксацин ;активний щодо аеробних грампозитивних мікроорганізмів: ;Corynebacterium diphtheriae, Enterococcus spp. (в т.ч. Enterococcus faecalis), Listeria monocytogenes, Staphylococcus spp. (лейкотоксинсодержащіе і коагулаза-негативні метицилін-чутливі/помірно чутливі штами, в т.ч. метицилін-чутливі штами Staphylococcus aureus, Staphylococcus epidermidis, Streptococcus spp. (в т.ч. , пеніцилін-чутливі/помірно чутливі/резистентні штами Streptococcus pneumoniae, пеніцилін-чутливі/резистентні штами Streptococcus групи viridans), ;аеробних грамнегативних мікроорганізмів: ;Acinetobacter spp.Eikenella corrodens, Enterobacter spp. (в т.ч. Enterobacter aerogenes, Enterobacter agglomerans, Enterobacter cloacae), Escherichia coli, Gardnerella vaginalis, Haemophilus spp. (в т.ч. Haemophilus ducreyi, Haemophilus parainfluenzae, ампіцилін-чутливі/резистентні штами Haemophilus influenzae), Helicobacter pylori, Klebsiella spp. (в т.ч. Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae), Moraxela catarrhalis (що продукують та не продукують β-лактамазу штами), Morganella morganii, Neisseria spp. (в т.ч. Neisseria meningitidis, що продукують та не продукують пеніциліназ штами Neisseria gonorroeae), Pasteurella spp. (в т.ч. Pasteurella conis, Pasteurella dagmatis, Pasteurella multocida), Proteus spp. (У т.ч. Proteus mirabilis, Proteus vulgaris), Providencia spp. (в т.ч. Providencia rettgeri, Providencia stuartii), Pseudomonas spp. (в т.ч.Pseudomonas aeruginosa), Serratia spp. (У т.ч. Serratia marcescens), Salmonella spp.; ;анаеробних мікроорганізмів: ;Вacteroides fragilis, Bifidobacterium spp., Clostridium perfringens, Fusobacterium spp., Peptostreptococcus spp., Propionibacterum spp., Veilonella spp.; ;інших мікроорганізмів: ;Bartonella spp., Chlamydia spp. (в т.ч. Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, Chlamydia trachomatis), Legionella pneumophila, Mycobacterium spp. (В т.ч. Mycobacterium leprae, Mycobacterium tuberculosis), Mycoplasma spp. (в т.ч. Mycoplasma hominis, Mycoplasma pneumoniae), Rickettsia spp., Ureaplasma urealyticum.Propionibacterum spp., Veilonella spp.; ;інших мікроорганізмів: ;Bartonella spp., Chlamydia spp. (в т.ч. Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, Chlamydia trachomatis), Legionella pneumophila, Mycobacterium spp. (В т.ч. Mycobacterium leprae, Mycobacterium tuberculosis), Mycoplasma spp. (в т.ч. Mycoplasma hominis, Mycoplasma pneumoniae), Rickettsia spp., Ureaplasma urealyticum.Propionibacterum spp., Veilonella spp.; ;інших мікроорганізмів: ;Bartonella spp., Chlamydia spp. (в т.ч. Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, Chlamydia trachomatis), Legionella pneumophila, Mycobacterium spp. (В т.ч. Mycobacterium leprae, Mycobacterium tuberculosis), Mycoplasma spp. (в т.ч. Mycoplasma hominis, Mycoplasma pneumoniae), Rickettsia spp., Ureaplasma urealyticum. До препарату стійкі аеробні грампозитивні мікроорганізми: Corynebacterium jeikeium, Staphylococcus spp. (коагулаза-негативні метицилін-резистентні штами, в т.ч. метицилін-резистентні штами Staphylococcus aureus); аеробні грамнегативні мікроорганізми: ; Alcaligenes xylosoxidans; ;інші мікроорганізми: ;Мycobacterium avium.ФармакокінетикаВсмоктування Після перорального прийому левофлоксацин швидко та практично повністю всмоктується із ШКТ. Прийом їжі мало впливає швидкість і повноту абсорбції. Біодоступність – 99%. C max ;в плазмі досягається через 1-2 год і для левофлоксацину в дозах 250 мг, 500 і 750 мг становить 2.8 мкг/мл, 5.2 мкг/мл та 8 мкг/мл відповідно. Розподіл Після прийому разової або багаторазової дози кількість препарату, що всмоктався, прямо пропорційно прийнятій дозі. Css; у плазмі досягається через 48 год. Середній Vd; левофлоксацину варіює від 74 до 112 л. Зв'язування із білками плазми 30-40%. Добре проникає в органи та тканини: легені, слизову оболонку бронхів, мокротиння, альвеолярні макрофаги (концентрація у тканинах легень у 2-5 разів перевищує концентрацію у плазмі), органи сечостатевої системи, поліморфноядерні лейкоцити. Метаболізм Левофлоксацин піддається обмеженому метаболізму в печінці (окислення та/або дезацетилювання). Виведення Виводиться з організму переважно нирками шляхом клубочкової фільтрації та канальцевої секреції. T1/2; левофлоксацину – 6-8 год. Менше 5% прийнятої дози виводиться у вигляді десметил- та N-оксид-метаболітів. У незміненому вигляді нирками виводиться 70% прийнятої внутрішньо дози протягом 24 годин та 87% – за 48 год. 4% прийнятої внутрішньо дози виводиться кишечником протягом 72 годин.Клінічна фармакологіяАнтибактеріальний препарат групи фторхінолонів.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання легкого та середнього ступеня тяжкості, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами: інфекції нижніх дихальних шляхів (пневмонія, загострення хронічного бронхіту); гострий бактеріальний синусит; інфекції сечовивідних шляхів та нирок (включаючи гострий пієлонефрит); інфекції шкіри та м'яких тканин (нагноєні атероми, абсцес, фурункули); хронічний бактеріальний простатит; інтраабдомінальна інфекція (у комбінації з антибактеріальними препаратами, що діють на анаеробну мікрофлору); туберкульоз (у складі комплексної терапії лікарських форм).Протипоказання до застосуванняЕпілепсія; ураження сухожилля, пов'язане з прийомом хінолонів в анамнезі; дитячий та підлітковий вік до 18 років; вагітність; період лактації; підвищена чутливість до левофоксацину, інших фторхінолонів або інших компонентів препарату в анамнезі. З обережністю слід призначати препарат пацієнтам похилого віку (висока ймовірність наявності супутнього зниження функції нирок), при дефіциті глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний при вагітності та в період лактації. Застосування у дітей Протипоказаний у дитячому та підлітковому віці до 18 років.Побічна діяЗ боку нервової системи: головний біль, запаморочення, слабкість, сонливість, безсоння, тремор, занепокоєння, парестезії, страх, галюцинації, сплутаність свідомості, депресія, рухові розлади, судоми. З боку органів чуття: порушення зору, слуху, нюху, смакової і тактильної чутливості. З боку серцево-судинної системи: зниження АТ, судинний колапс, тахікардія, подовження інтервалу QT, миготлива аритмія. З боку травної системи: нудота, блювання, діарея (в т.ч. з кров'ю), порушення травлення, зниження апетиту, біль у животі, псевдомембранозний коліт; підвищення активності печінкових трансаміназ, гіпербілірубінемії, гепатиту, дисбактеріозу. З боку обміну речовин: гіпоглікемія (підвищення апетиту, підвищене потовиділення, тремтіння, нервозність). З боку кістково-м'язової системи: артралгія, м'язова слабкість, міалгія, рабдоміоліз, розрив сухожиль, тендиніт. З боку сечовидільної системи: гіперкреатинінемія, інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність. З боку органів кровотворення: еозинофілія, гемолітична анемія, лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, панцитопенія, геморагії. Алергічні реакції: ; Інші: ;фотосенсибілізація, астенія, загострення порфірії, стійка лихоманка, розвиток суперінфекції.Взаємодія з лікарськими засобамиЛевофлоксацин збільшує T1/2; циклоспорину. Ефект левофлоксацину знижують лікарські засоби, що пригнічують моторику кишечника, сукральфат, алюміній-або магній містять антацидні лікарські засоби та препарати заліза. НПЗЗ та теофілін при одночасному застосуванні з левофлоксацином підвищують ризик розвитку судом у схильних пацієнтів, а кортикостероїд підвищують ризик розриву сухожиль. При одночасному прийомі левофлоксацину з гіпоглікемічними препаратами можливі зміни рівня глюкози в крові, включаючи гіперглікемію та гіпоглікемію. Левофлоксацин посилює ефект варфарину. Циметидин та лікарські засоби, що блокують канальцеву секрецію, уповільнюють виведення левофлоксацину.Спосіб застосування та дозиВсередину, до їжі або в перерві між їдою, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю води. Дорослим пацієнтам з нормальною функцією нирок (КК > 50 мл/хв); застосовувати відповідно до представлених у таблиці схемах: Інфекція Доза (мг) Кратність прийому на добу Тривалість лікування (дні) Госпітальна пневмонія 750 1 7-14 Позалікарняна пневмонія 500 1-2 7-14 750 1 5* Гостро бактеріальне загострення хронічного бронхіту 500 1 7 Гострий бактеріальний синусит 500 1 10-14 750 1 5 Неускладнені інфекції сечовивідних шляхів 250 1 3 Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів, зокрема. гострий пієлонефрит 250 1 10** 750 1 5*** Неускладнені інфекції шкіри та підшкірних тканин 500 1 7-10 Ускладнені інфекції шкіри та підшкірних тканин 750 1 7-14 Хронічний бактеріальний простатит 500 1 28 Інтраабдомінальна інфекція (у комбінації з антибактеріальними препаратами, що діють на анаеробну мікрофлору) 500 1 7-14 Туберкульоз (у складі комплексної терапії лікарсько-стійких форм) 500 1-2 До 3 місяців * Цей режим показаний для лікування позалікарняної пневмонії, викликаної Streptococcus pneumoniae, Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Mycoplasma pneumoniae, Chlamydia pneumoniae. ** Цей режим показаний для лікування інфекцій сечовивідних шляхів, викликаних Enterococcus faecalis, Enterococcus cloacae, Klebsiella pneumoniae, Proteus mirabilis, Pseudomonas aeruginosa та гострого пієлонефриту, викликаного Escherichia coli. *** Даний режим показаний для лікування інфекцій сечовивідних шляхів, спричинених Escherichia coli, Klebsiella pneumoniae, Proteus mirabilis та гострого пієлонефриту, спричиненого Escherichia coli, включаючи випадки із супутньою бактеріємією. Коригування дози левофлоксацину у дорослих пацієнтів з порушеннями функції нирок (КК < 50 мл/хв). Доза при нормальній функції нирок кожні 24 год. КК 20-49 мл/хв КК 10-19 мл/хв КК <10 мл/хв, зокрема. при гемодіалізі або хронічному амбулаторному перитонеальному діалізі 750 мг 750 мг кожні 48 год Початкова доза 750 мг, потім – 500 мг кожні 48 год. Початкова доза 750 мг, потім – 500 мг кожні 48 год. 500 мг Початкова доза 500 мг, потім – 250 мг кожні 24 год. Початкова доза 500 мг, потім – 250 мг кожні 48 год. Початкова доза 500 мг, потім – 250 мг кожні 48 год. 250 мг Коригування дози не потрібно 250 мг кожні 48 год.; При неускладнених інфекціях сечовивідних шляхів коригування дози не потрібне Інформація про коригування дози відсутня При ;порушенні функції печінки ;коригування дози не потрібно, т.к. обсяг метаболізму левофлоксацину у печінці обмежений.ПередозуванняСимптоми: нудота, ерозивні ураження слизових оболонок ШКТ, подовження інтервалу QT, сплутаність свідомості, запаморочення, судоми. Лікування: ; промивання шлунка, при необхідності - симптоматична терапія. Специфічного антидоту немає, діаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПісля нормалізації температури тіла рекомендується продовжувати лікування щонайменше 48-72 год. Левофлоксацин приймають не менше ніж за 2 години до або через 2 години після прийому антацидів магнію/алюмінію, або сукральфату, або інших препаратів, що містять кальцій, залізо або цинк. Внаслідок можливої фотосенсибілізації в період лікування та протягом 5 днів після закінчення лікування левофлоксацином необхідно уникати сонячного та штучного ультрафіолетового опромінення. При розвитку фототоксичності лікування препаратом слід припинити. З появою ознак тендиніту та псевдомембранозного коліту левофлоксацин негайно скасовують. Слід мати на увазі, що у хворих з ураженням головного мозку в анамнезі (інсульт, тяжка травма) можливий розвиток судом. При недостатності глюкозо-6-фосфатдегідрогенази можливий ризик гемолітичних реакцій. У хворих на цукровий діабет під час лікування левофлоксацином слід ретельно стежити за рівнем глюкози у крові. При одночасному застосуванні левофлоксацину та варфарину показаний моніторинг протромбінового часу, МНО або інших показників коагуляції, а також моніторинг ознак кровотечі. Дані щодо використання препарату Хайлефлокс (750 мг) при операції радикальної або щадної синусотомії у хворих з хронічними одонтогенними перфоративними верхньощелепними синуситами свідчать про високу клінічну ефективність. Мікробіологічний контроль застосування препарату показав, що застосування препарату по 750 мг 1 раз на добу протягом 10 днів пригнічує низку агресивних бактерій, здатних викликати інфекційні ускладнення. Отримані результати дозволяють рекомендувати препарат Хайлефлокс (750 мг) з метою профілактики запальних ускладнень операції щадної синусотомії із пластикою ороантрального повідомлення. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами На тлі прийому левофлоксацину може порушуватися здатність пацієнта до концентрації уваги та швидкість психомоторних реакцій. У зв'язку з цим необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин високомолекулярної гіалуронової кислоти для внутрішньосуглобового введення - гідрогель в'язко-еластичний гідрогель на основі гіалуронової кислоти Основний компонент медичного виробу Хаймовіса 24 мг / 3 мл попередньо заповненого шприца – гексадециламід гіалуронату натрію (HYADD®4) Список вихідних матеріалів: - HYADD®4 (гексадециламід гіалуронату натрію) – 24 мг; - натрію хлорид –25,5 мг; - натрію гідрофосфат додекагідрат (Na2HP04 х 12H20) – 1,35 мг; - натрію дигідрофосфату дигідрат (Na2HP04 х 2Н20) – 0,33 мг; – вода для ін'єкцій до 3 мл (qs).ХарактеристикаПрепарат Хаймовіс® являє собою гідрогель, який виробляється відповідно до вимог Належної виробничої практики (Good Manufacturing Practice, GMP) та містить HYADD®4, нову молекулу, запатентовану компанією Fidia, у концентрації 8 мг/мл. HYADD®4 являє собою нове похідне гіалуронової кислоти: частковий гексадециламід гіалуронової кислоти (частковий у зв'язку з дуже низьким рівнем модифікації гіалуронової кислоти приблизно в 3% молярної концентрації для збереження біологічної сумісності). Така структура надає препарату Хаймовіс® спеціальні властивості, у тому числі тривалий час затримки, а також в'язко-еластичні властивості на додаток до чудових змащувальних властивостей препарату. Відновлення еластичності. На відміну від гіалуронової кислоти з поперечними зв'язками, у препарату Хаймовіс відзначається повне відновлення його еластичності після багаторазових механічних впливів, що трансформується у більш виражену здатність до поглинання ударів, спричинених механічним навантаженням, для кращого захисту суглоба. Чудові біотрибологічні властивості. Біотрибологічні властивості пов'язані зі здатністю речовини змащувати поверхні хрящів при взаємному контакті і, таким чином, захищати їх від тертя та механічного впливу, що виникає під час руху.Гідрогелі можуть мати однакові коефіцієнти в'язкості-еластичності, але це не означає, що у них є однакові змащувальні ефекти всередині суглоба. Препарат Хімовіс показує найкращі змащувальні властивості серед натуральних полімерів та полімерів із поперечними зв'язками, як в умовах імітації здорового хряща, так і хряща з деградацією. Фізико-хімічні та біологічні властивості, описані для препарату Хаймовіс, є основою клінічної ефективності, яка була виявлена у цього препарату при лікуванні остеоартриту, та робить його препаратом вибору при лікуванні гострої та травматичної хондропатії у спортсменів-професіоналів та любителів. Відновлення в'язкості синовіальної рідини препаратом Хаймовіс® ефективно знижує біль, відновлює та зберігає функцію суглоба у пацієнтів з остеоартритом плечового суглоба.РекомендуєтьсяДля внутрішньосуглобового введення при травмах та у спортивній медицині.Протипоказання до застосуванняНе призначати пацієнтам із встановленою індивідуальною гіперчутливістю до компонентів продукту або у разі інфекції або шкірних захворювань у місці ін'єкції.Побічна діяЛокальні болі, набряки, жар і почервоніння в поодиноких випадках можуть з'явитися в місці ін'єкції, такі симптоми, як правило, легкого ступеня вираженості та проходять. При недотриманні загальних запобіжних заходів та недостатній асептичній обробці місця введення, в окремих випадках може виникнути септичний артрит, як і для будь-якого внутрішньосуглобового лікування.Спосіб застосування та дозиХаймовіс вводять, використовуючи стерильну голку (18 або 20 калібру), у уражений суглоб один раз на тиждень, курс лікування не перевищує 3 тижнів. За потреби можуть бути проведені повторні курси.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
8 587,00 грн
172,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаРозчин високомолекулярної гіалуронової кислоти для внутрішньосуглобового введення - гідрогель в'язко-еластичний гідрогель на основі гіалуронової кислоти Основний компонент медичного виробу Хаймовіса 24 мг / 3 мл попередньо заповненого шприца – гексадециламід гіалуронату натрію (HYADD®4) Список вихідних матеріалів: - HYADD®4 (гексадециламід гіалуронату натрію) – 24 мг; - натрію хлорид –25,5 мг; - натрію гідрофосфат додекагідрат (Na2HP04 х 12H20) – 1,35 мг; - натрію дигідрофосфату дигідрат (Na2HP04 х 2Н20) – 0,33 мг; – вода для ін'єкцій до 3 мл (qs).ХарактеристикаПрепарат Хаймовіс® являє собою гідрогель, який виробляється відповідно до вимог Належної виробничої практики (Good Manufacturing Practice, GMP) та містить HYADD®4, нову молекулу, запатентовану компанією Fidia, у концентрації 8 мг/мл. HYADD®4 являє собою нове похідне гіалуронової кислоти: частковий гексадециламід гіалуронової кислоти (частковий у зв'язку з дуже низьким рівнем модифікації гіалуронової кислоти приблизно в 3% молярної концентрації для збереження біологічної сумісності). Така структура надає препарату Хаймовіс® спеціальні властивості, у тому числі тривалий час затримки, а також в'язко-еластичні властивості на додаток до чудових змащувальних властивостей препарату. Відновлення еластичності. На відміну від гіалуронової кислоти з поперечними зв'язками, у препарату Хаймовіс відзначається повне відновлення його еластичності після багаторазових механічних впливів, що трансформується у більш виражену здатність до поглинання ударів, спричинених механічним навантаженням, для кращого захисту суглоба. Чудові біотрибологічні властивості. Біотрибологічні властивості пов'язані зі здатністю речовини змащувати поверхні хрящів при взаємному контакті і, таким чином, захищати їх від тертя та механічного впливу, що виникає під час руху.Гідрогелі можуть мати однакові коефіцієнти в'язкості-еластичності, але це не означає, що у них є однакові змащувальні ефекти всередині суглоба. Препарат Хімовіс показує найкращі змащувальні властивості серед натуральних полімерів та полімерів із поперечними зв'язками, як в умовах імітації здорового хряща, так і хряща з деградацією. Фізико-хімічні та біологічні властивості, описані для препарату Хаймовіс, є основою клінічної ефективності, яка була виявлена у цього препарату при лікуванні остеоартриту, та робить його препаратом вибору при лікуванні гострої та травматичної хондропатії у спортсменів-професіоналів та любителів. Відновлення в'язкості синовіальної рідини препаратом Хаймовіс® ефективно знижує біль, відновлює та зберігає функцію суглоба у пацієнтів з остеоартритом плечового суглоба.РекомендуєтьсяДля внутрішньосуглобового введення при травмах та у спортивній медицині.Протипоказання до застосуванняНе призначати пацієнтам із встановленою індивідуальною гіперчутливістю до компонентів продукту або у разі інфекції або шкірних захворювань у місці ін'єкції.Побічна діяЛокальні болі, набряки, жар і почервоніння в поодиноких випадках можуть з'явитися в місці ін'єкції, такі симптоми, як правило, легкого ступеня вираженості та проходять. При недотриманні загальних запобіжних заходів та недостатній асептичній обробці місця введення, в окремих випадках може виникнути септичний артрит, як і для будь-якого внутрішньосуглобового лікування.Спосіб застосування та дозиХаймовіс вводять, використовуючи стерильну голку (18 або 20 калібру), у уражений суглоб один раз на тиждень, курс лікування не перевищує 3 тижнів. За потреби можуть бути проведені повторні курси.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
289,00 грн
141,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: моксифлоксацину гідрохлорид 436.3 мг, що відповідає вмісту моксифлоксацину 400 мг. Допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний - 52 мг, лактози моногідрат - 68 мг, натрію лаурилсульфат - 7.5 мг, тальк очищений - 15 мг, магнію стеарат - 6.5 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію - 20 мг, кремнію діоксид колло. 6.5 мг, целюлоза мікрокристалічна – 130.7 мг. Склад оболонки: ;Opadry білий 85G58997 Makc-Colorcon (полівініловий спирт,титану діоксид, тальк, макрогол 3000, лецитин (соєвий)) - 17.32 мг, заліза оксид червоний - 0.68 мг. 5 штук. - блістери (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою; рожево-червоного кольору, овальні, двоопуклі, з ризиком; на зламі - маса від білого до світло-жовтого із зеленуватим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаПротимікробний засіб із групи фторхінолонів, діє бактерицидно. Виявляє активність щодо широкого спектру грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів, анаеробних, кислотостійких та атипових бактерій: Mycoplasma spp., Chlamydia spp., Legionella spp. Ефективний щодо бактеріальних штамів, резистентних до бета-лактамів та макролідів. Активний щодо більшості штамів мікроорганізмів: грампозитивні - Staphylococcus aureus (включаючи штами, нечутливі до метициліну), Streptococcus pneumoniae (включаючи штами, стійкі до пеніциліну та макролідів), Streptococcus pyogenes (група грамнегативні - Haemophilus influenzae (включаючи як продукуючі, так і не продукуючі бета-лактамазу штами), Haemophilus parainfluenzae, Klebsiella pneumoniae, Moraxella catarrhalis (включаючи як продукуючі,так і не продукують бета-лактамазу (штами), Escherichia coli, Enterobacter cloacae; атипові – Chlamydia pneumoniae, Mycoplasma pneumoniae. За даними досліджень in vitro, хоча наведені нижче мікроорганізми чутливими до моксифлоксацину, проте безпеку та ефективність його при лікуванні інфекцій не було встановлено. Грампозитивні мікроорганізми: Streptococcus milleri, Streptococcus mitior, Streptococcus agalactiae, Streptococcus dysgalactiae, Staphylococcus cohnii, Staphylococcus epidermidis (включаючи штами, чутливі до метілокоціцилу), Staphylococcus epidermidis. Грамнегативні мікроорганізми: Bordetella pertussis, Klebsiella oxytoca, Enterobacter aerogenes, Enterobacter agglomerans, Enterobacter Intermedius,Enterobacter sakazaki, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Morganella morganii, Providencia rettgeri, Providencia stuartii. Анаэробные микроорганизмы: Bacteroides distasonis, Bacteroides eggerthii, Bacteroides fragilis, Bacteroides ovatus, Bacteroides thetaiotaornicron, Bacteroides uniformis, Fusobacterium spp., Porphyromonas spp., Porphyromonas anaerobius, Porphyromonas asaccharolyticus, Porphyromonas magnus, Prevotella spp., Propionibacterium spp., Clostridium perfringens, Clostridium ramosum. Атипові мікроорганізми: Legionella pneumophila, Caxiella Burnettii.Bacteroides uniformis, Fusobacterium spp., Porphyromonas spp., Porphyromonas anaerobius, Porphyromonas asaccharolyticus, Porphyromonas magnus, Prevotella spp., Propionibacterium spp., Clostridium perfringens, Clostridium ramosum. Атипові мікроорганізми: Legionella pneumophila, Caxiella Burnettii.Bacteroides uniformis, Fusobacterium spp., Porphyromonas spp., Porphyromonas anaerobius, Porphyromonas asaccharolyticus, Porphyromonas magnus, Prevotella spp., Propionibacterium spp., Clostridium perfringens, Clostridium ramosum. Атипові мікроорганізми: Legionella pneumophila, Caxiella Burnettii. Блокує топоізомеразами II та IV, ферменти, що контролюють топологічні властивості ДНК, та беруть участь у реплікації, репарації та транскрипції ДНК. Дія моксифлоксацину залежить від його концентрації у крові та тканинах. Мінімальні бактерицидні концентрації майже не відрізняються від мінімальних гнітючих концентрацій. Механізми розвитку резистентності, що інактивують пеніциліни, цефалоспорини, аміноглікозиди, макроліди та тетрацикліни, не впливають на антибактеріальну активність моксифлоксацину. Перехресна резистентність між моксифлоксацином та цими препаратами відсутня. Плазмідно-опосередкований механізм розвитку резистентності не спостерігався. Загальна частота розвитку резистентності – низька. Дослідження in vitro показали, що резистентність до моксифлоксацину повільно розвивається в результаті ряду послідовних мутацій. При багаторазовому впливі на мікроорганізми моксифлоксацином у субмінімальних пригнічуючих концентраціях лише трохи підвищуються показники МПК. Між препаратами групи фторхінолонів спостерігається перехресна резистентність. Однак деякі грампозитивні та анаеробні мікроорганізми, стійкі до інших фторхінолонів,чутливі до моксифлоксацинуФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо моксифлоксацин абсорбується швидко та майже повністю. Після одноразового прийому моксифлоксацину в дозі 400 мг C max ;в крові досягається протягом 0.5-4 год і становить 3.1 мг/л. Після одноразової інфузії в дозі 400 мг протягом 1 години C max ; досягається в кінці інфузії і становить 4.1 мг/л, що відповідає її збільшенню приблизно на 26% порівняно з величиною цього показника при прийомі внутрішньо. При багаторазових внутрішньовенних інфузіях у дозі 400 мг тривалістю 1 год C max ;варіює в межах від 4.1 мг/л до 5.9 мг/л. Середні Css, рівні 4.4 мг/л, досягаються наприкінці інфузії. Абсолютна біодоступність становить близько 91%. Фармакокінетика моксифлоксацину при прийомі в одноразових дозах від 50 мг до 1200 мг, а також дозі 600 мг на добу протягом 10 днів є лінійною. Рівноважний стан досягається протягом 3 днів. Зв'язування з білками крові (переважно з альбумінами) становить близько 45%. Моксифлоксацин швидко розподіляється в органах та тканинах. Vd становить приблизно 2 л/кг. Високі концентрації моксифлоксацину, що перевищують такі в плазмі, створюються в легеневій тканині (в т.ч. в альвеолярних макрофагах), у слизовій оболонці бронхів, у носових пазухах, у м'яких тканинах, шкірі та підшкірних структурах, вогнищах запалення. В інтерстиціальній рідині та слині препарат визначається у вільному, не пов'язаному з білками вигляді, у концентрації вище, ніж у плазмі. Крім того, високі концентрації активної речовини визначаються в органах черевної порожнини та перитонеальної рідини, а також у тканинах жіночих статевих органів. Біотрансформується до неактивних сульфосполук та глюкуронідів. Моксифлоксацин не зазнає біотрансформації мікросомальними ферментами печінки системи цитохрому Р450. Після проходження другої фази біотрансформації моксифлоксацин виводиться з організму нирками та через кишечник як у незміненому вигляді, так і у вигляді неактивних сульфосполук та глюкуронідів. Виводиться із сечею, а також з калом, як у незміненому вигляді, так і у вигляді неактивних метаболітів. При одноразовій дозі 400 мг близько 19% виводиться у незміненому вигляді із сечею, близько 25% – з калом. T1/2 становить приблизно 12 год. Середній загальний кліренс після прийому в дозі 400 мг становить від 179 мл/хв до 246 мл/хв.Клінічна фармакологіяАнтибактеріальний препарат групи фторхінолонів.Показання до застосуванняІнфекції верхніх та нижніх відділів дихальних шляхів: гострий синусит, загострення хронічного бронхіту, позалікарняна пневмонія; інфекції шкіри та м'яких тканин.Протипоказання до застосуванняДитячий та підлітковий вік до 18 років, вагітність, лактація (період грудного вигодовування), підвищена чутливість до моксифлоксацину.Вагітність та лактаціяМоксифлоксацин протипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). Застосування у дітей Протипоказаний у дитячому та підлітковому віці до 18 років.Побічна діяЗ боку травної системи: абдомінальні болі, нудота, діарея, блювання, диспепсія, метеоризм, запор, підвищення активності печінкових трансаміназ, спотворення смаку. З боку ЦНС і периферичної нервової системи: запаморочення, безсоння, нервозність, почуття тривоги, астенія, головний біль, тремор, парестезія, біль у ногах, судоми, сплутаність свідомості, депресія. З боку серцево-судинної системи: тахікардія, периферичні набряки, підвищення артеріального тиску, серцебиття, біль у грудях. З боку лабораторних показників: зниження рівня протромбіну, підвищення активності амілази. З боку системи кровотворення: лейкопенія, еозинофілія, тромбоцитоз, тромбоцитопенія, анемія. З боку кістково-м'язової системи: біль у спині, артралгія, міалгія. З боку статевої системи: вагінальний кандидоз, вагініт. Алергічні реакції: висип, свербіж, кропив'янка.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні антациди, мінеральні речовини, полівітаміни погіршують абсорбцію (внаслідок утворення хелатних комплексів з полівалентними катіонами) та знижують концентрацію моксифлоксацину в плазмі (одночасний прийом можливий з інтервалом у 4 години до або 2 години після прийому моксифлоксу). При прийомі моксифлоксацину на фоні застосування інших фторхінолонів можливий розвиток фототоксичних реакцій. Ранітідин знижує всмоктування моксифлоксацину.Спосіб застосування та дозиВсередину, 400 мг 1 раз на добу. Курс лікування при загостренні хронічного бронхіту – 5 днів, позалікарняної пневмонії – 10 днів, гострому синуситі, інфекціях шкіри та м'яких тканин – 7 днів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю призначають моксифлоксацин при епілептичному синдромі (в т.ч. в анамнезі), епілепсії, печінковій недостатності, синдромі подовження інтервалу QT. Під час терапії фторхінолонами можуть розвиватися запалення та розрив сухожилля, особливо у літніх хворих та у пацієнтів, що паралельно отримують ГКС. При перших ознаках болю або запалення сухожилля хворі повинні припинити лікування та звільнити від навантаження уражену кінцівку.Умови відпустки з аптекЗа рецептом
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, вкриті оболонкою, розчинною в кишечнику - 1 табл. активна речовина: рабепразол натрію – 10 мг; допоміжні речовини: магнію оксид – 50 мг; манітол - 17,5 мг; крохмаль кукурудзяний – 2,5 мг; повідон К30 - 1,5 мг; низькозаміщена гіпоролоза - 16 мг; натрію стеарилфумарат – 2 мг; оболонка, розчинна в кишечнику: целацефат – 11,25 мг; титану діоксид – 1 мг; барвник заліза оксид червоний – 0,1 мг. Для аптек: 10, 14, 15 табл. в Ал/Ал блістері або Ал/Ал стрипі. 1 або 10 стрипів/блістерів по 10 табл., 1 або 2 стрипи/блістери по 14 табл. 1, 2 або 10 стрипів/блістерів по 15 табл. поміщені в картонну пачку. 1 стрип/блістер по 14 або 15 табл. поміщений у пачку картонну з клапаном та перфорацією, захищеною плівкою ПВХ із внутрішньої сторони пачки (7 перфорацій у вигляді кола). Для стаціонарів: 100, 500, 1000 табл. у пакеті з ПЕ. 1 пак. поміщений у банку з ПЕВП. На банку наклеюють етикетку.Опис лікарської формиТаблетки круглі, двоопуклі, покриті оболонкою від світло-рожевого до червонувато-рожевого кольору. На поперечному розрізі — ядро білого чи білого із жовтуватим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаПротивиразкове.ФармакокінетикаАбсорбція – відбувається у тонкому кишечнику (через наявність кислотостійкої кишковорозчинної оболонки) – висока, Tmax – 3,5 год. Значення Cmax та AUC носять лінійний характер у діапазоні доз від 10 до 40 мг. Метаболізується у печінці за участю ізоферментів цитохрому Р450 CYP2C19 та CYP3A4. Біодоступність – 52%, не збільшується при багаторазовому прийомі. T1/2 - 0,7-1,5 год, кліренс - (283±98) мл/хв. У пацієнтів з хронічною печінковою недостатністю слабкого або середнього ступеня після одноразового прийому AUC збільшується у 2 рази, T1/2 – у 2-3 рази. Після прийому 20 мг рабепразолу протягом 7 днів AUC збільшується у 1,5 рази, T1/2 – у 1,2 рази. У пацієнтів із стабільною термінальною стадією ниркової недостатності, які потребують гемодіалізу (Cl креатиніну менше 5 мл/хв/1,73 м2), розподіл рабепразолу натрію близький до такого у здорових осіб. У літніх пацієнтів після прийому рабепразолу протягом 7 днів AUC вдвічі більше, Cmax – на 60% більше, ніж у молодих. Зв'язок із білками плазми - 97%. Виводиться нирками - 90% у вигляді двох метаболітів: кон'югату меркаптурової кислоти (М5) та карбонової кислоти (М6); кишечником – 10%. У пацієнтів із уповільненим метаболізмом CYP2C19 після 7 днів прийому рабепразолу в дозі 20 мг/добу AUC збільшується в 1,9 раза, а T1/2 – у 1,6 рази порівняно з тими самими параметрами у швидких метаболізаторів, тоді як Cmax збільшується на 40%.ФармакодинамікаПротивиразковий засіб із групи інгібіторів протонного насоса (Н+-К+-АТФази), метаболізується в парієтальних клітинах шлунка до активних сульфонамідних похідних, які інактивують сульфгідрильні групи Н+-К+-АТФази. Блокує заключну стадію секреції хлористоводневої кислоти, знижуючи базальну та стимульовану секрецію, незалежно від природи подразника. Має високу ліпофільність, легко проникає в парієтальні клітини шлунка і концентрується в них, надаючи цитопротекторну дію. Антисекреторний ефект після перорального прийому 20 мг настає протягом 1 години і досягає максимуму через 2-4 години; пригнічення базальної та стимульованої їжею секреції кислоти через 23 години після прийому першої дози становить 62 і 82%, відповідно; тривалість дії - 48 годин. Після закінчення прийому секреторна активність нормалізується протягом 2-3 днів. У перші 2-8 тижнів терапії концентрація гастрину в сироватці крові збільшується і повертається до вихідних рівнів протягом 1-2 тижнів після відміни препарату. Не впливає на ЦНС, ССС та дихальну систему.Показання до застосуваннявиразкова хвороба шлунка в стадії загострення та виразка анастомозу; виразкова хвороба дванадцятипалої кишки у стадії загострення; ерозивна та виразкова гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ) або рефлюкс-езофагіт; підтримуюча терапія гастроезофагеальної рефлюксної хвороби; неерозивна гастроезофагеальна рефлюксна хвороба; синдром Золлінгера-Еллісона та інші стани, що характеризуються патологічною гіперсекрецією; у комбінації з відповідною антибактеріальною терапією для ерадикації Helicobacter pylori у пацієнтів із виразковою хворобою.Протипоказання до застосуваннягіперчутливість до рабепразолу, заміщених бензімідазолів або інших допоміжних компонентів препарату; вагітність; період лактації; дитячий вік (до 12 років). З обережністю: тяжка печінкова недостатність; тяжка ниркова недостатність.Вагітність та лактаціяРабепразол не слід призначати вагітним жінкам (даних щодо безпеки застосування рабепразолу під час вагітності немає). На час лікування слід припинити грудне вигодовування. Невідомо, чи виділяється рабепразол із грудним молоком. Відповідні дослідження у жінок, що годують, не проводилися.Побічна діяЗ досвіду клінічних випробувань, можна дійти невтішного висновку, що рабепразол зазвичай добре переноситься пацієнтами. Побічні ефекти — загалом слабо виражені чи помірні і мають минущий характер. При прийомі рабепразолу під час клінічних досліджень відзначалися такі побічні дії: головний біль, біль у животі, діарея, метеоризм, запор, сухість у роті, запаморочення, висипання, периферичний набряк. У ході постреєстраційного застосування рабепразолу повідомлялося про такі побічні ефекти: підвищення рівня печінкових ферментів, рідко – гепатит та жовтяниця. У пацієнтів із цирозом печінки рідко повідомлялося про розвиток печінкової енцефалопатії. Також у поодиноких випадках відзначалися тромбоцитопенія, нейтропенія, лейкопенія, бульозні висипання, кропив'янка, гострі системні алергічні реакції, міалгія, артралгія, гіпомагніємія. Дуже рідко повідомлялося про розвиток інтерстиціального нефриту, гінекомастії, мультиформної еритеми, токсичного епідермального некролізу, синдрому Стівенса-Джонсона. За даними постмаркетингового спостереження, прийому інгібіторів протонної помпи можливе збільшення ризику виникнення переломів.Взаємодія з лікарськими засобамиРабепразол уповільнює виведення деяких ЛЗ, що метаболізуються в печінці шляхом мікросомального окиснення (діазепам, фенітоїн, непрямі антикоагулянти). Знижує концентрацію кетоконазолу на 33%, дигоксину – на 22%. Чи не взаємодіє з рідкими антацидами. Сумісний із препаратами, що метаболізуються системою CYP450 (варфарин, фенітоїн, теофілін, діазепам).Спосіб застосування та дозиВсередину. Таблетки слід ковтати повністю, не розжовуючи і не подрібнюючи. Встановлено, що час доби, ні прийом їжі не впливають на активність рабепразолу. При виразковій хворобі шлунка на стадії загострення та виразці анастомозу: по 10 або 20 мг 1 раз на день. Зазвичай лікування наступає після 6 тижнів терапії, проте в деяких випадках тривалість лікування може бути збільшена ще на 6 тижнів. При виразковій хворобі дванадцятипалої кишки на стадії загострення: по 20 мг 1 раз на день. У деяких випадках лікувальний ефект настає при прийомі 10 мг один раз на день. Тривалість лікування становить від 2 до 4 тижнів. У разі потреби тривалість лікування може бути збільшена ще на 4 тижні. При лікуванні ерозивної ГЕРХ або рефлюкс-езофагіту по 10 або 20 мг 1 раз на день. Тривалість лікування становить від 4 до 8 тижнів. У разі потреби тривалість лікування може бути збільшена ще на 8 тижнів. При підтримуючій терапії ГЕРХ по 10 або 20 мг 1 раз на день. Тривалість лікування залежить стану пацієнта. При неерозивній ГЕРХ (НЕРЛ) без езофагіту по 10 або 20 мг 1 раз на день. Якщо після 4 тижнів лікування симптоми не зникають, слід провести додаткове дослідження пацієнта. Після усунення симптомів для попередження їх подальшого виникнення слід приймати препарат внутрішньо в дозі 10 мг 1 раз на день на вимогу. Для лікування синдрому Золлінгера-Елісона та інших станів, що характеризуються патологічною гіперсекрецією, дозу підбирають індивідуально. Початкова доза – 60 мг на день, потім дозу підвищують та призначають препарат у дозі до 100 мг на день при одноразовому прийомі або по 60 мг 2 рази на день. Для деяких пацієнтів дрібне дозування препарату є кращим. Лікування має продовжуватися у міру клінічної необхідності. У деяких хворих із синдромом Золлінгера-Елісона тривалість лікування рабепразолом становить до одного року. Для лікування виразкової хвороби дванадцятипалої кишки або хронічного гастриту, пов'язаного з інфікуванням H. pylori, рекомендується курс лікування тривалістю 7 днів однією з наступних комбінацій препаратів: Хайрабезол по 20 мг 2 рази на день + кларитроміцин по 500 мг 2 рази на день та амоксицилін по 1 г 2 рази на день. Хайрабезол по 20 мг 2 рази на день + кларитроміцин по 500 мг 2 рази на день та метронідазол по 400 мг 2 рази на день. Пацієнти з нирковою та печінковою недостатністю. Корекція дози пацієнтам з нирковою недостатністю не потрібна. У пацієнтів з легким та помірним ступенем печінкової недостатності концентрація рабепразолу в крові зазвичай вища, ніж у здорових пацієнтів. При призначенні препарату Хайрабезол пацієнтам з тяжким ступенем печінкової недостатності слід бути обережним. Літні пацієнти. Корекція дози не потрібна. Діти. Безпека та ефективність рабепразолу 20 мг для короткострокового (до 8 тижнів) лікування ГЕРХ у дітей віком 12 років та більше підтверджена екстраполяцією результатів адекватних та добре контрольованих досліджень, що підкріплюють ефективність рабепразолу для дорослих дослідженнями безпеки та фармакокінетики для пацієнтів дитячого віку. Рекомендована доза для дітей віком від 12 років і більше становить 20 мг 1 раз на день тривалістю до 8 тижнів. Безпека та ефективність рабепразолу для лікування ГЕРХ у дітей віком до 12 років не встановлена. Безпека та ефективність рабепразолу для застосування за іншими показаннями не встановлена для пацієнтів дитячого віку.ПередозуванняСимптоми: дані про навмисне або випадкове передозування мінімальні. Випадків сильного передозування рабепразол не було відзначено. Лікування: специфічний антидот для рабепразолу невідомий. Рабепразол добре зв'язується з білками плазми, тому слабко виводиться при діалізі. При передозуванні необхідно проводити симптоматичне та підтримуюче лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВідповідь пацієнта на терапію рабепразолом не виключає наявність злоякісних новоутворень у шлунку. Пігулки препарату Хайрабезол не можна розжовувати або подрібнювати. Таблетки слід ковтати повністю. Встановлено, що час доби, ні прийом їжі не впливають на активність рабепразолу. У спеціальному дослідженні у пацієнтів з легкими або помірними порушеннями функції печінки не було виявлено значної відмінності частоти побічних ефектів рабепразолу від такої у підібраних за статтю та віком здорових осіб, але незважаючи на це рекомендується бути обережним при першому призначенні рабепразолу пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки. У пацієнтів з порушеннями функції нирок або печінки коригування дози препарату Хайрабезол не потрібне. AUC рабепразолу у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки приблизно вдвічі вище, ніж у здорових пацієнтів. Гіпомагніємія. При лікуванні інгібіторами протонної помпи протягом принаймні 3 місяців у поодиноких випадках були відмічені випадки симптоматичної або асимптоматичної гіпомагніємії. Найчастіше ці повідомлення надходили через рік після проведення терапії. Серйозними побічними явищами були тетанія, аритмія та судоми. Більшості пацієнтів потрібно лікування гіпомагніємії, що включає заміщення магнію і скасування терапії інгібіторами протонної помпи. У пацієнтів, які отримуватимуть тривале лікування або приймають інгібітори протонної помпи з препаратами, такими як дигоксин, або препаратами, які можуть спричинити гіпомагніємію (наприклад, діуретики), медичні працівники повинні контролювати рівень магнію до початку лікування інгібіторами протонної помпи та в період лікування. Переломи. За даними спостережних досліджень, можна припустити, що терапія інгібіторами протонної помпи може призвести до зростання ризику, пов'язаного з остеопорозом переломів стегна, зап'ястя, хребта. Ризик переломів був збільшений у пацієнтів, які приймали високі дози інгібіторів протонної помпи протягом року та більше.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
388,00 грн
246,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, вкриті оболонкою, розчинною в кишечнику - 1 табл. активна речовина: рабепразол натрію – 10 мг; допоміжні речовини: магнію оксид – 50 мг; манітол - 17,5 мг; крохмаль кукурудзяний – 2,5 мг; повідон К30 - 1,5 мг; низькозаміщена гіпоролоза - 16 мг; натрію стеарилфумарат – 2 мг; оболонка, розчинна в кишечнику: целацефат – 11,25 мг; титану діоксид – 1 мг; барвник заліза оксид червоний – 0,1 мг. Для аптек: 10, 14, 15 табл. в Ал/Ал блістері або Ал/Ал стрипі. 1 або 10 стрипів/блістерів по 10 табл., 1 або 2 стрипи/блістери по 14 табл. 1, 2 або 10 стрипів/блістерів по 15 табл. поміщені в картонну пачку. 1 стрип/блістер по 14 або 15 табл. поміщений у пачку картонну з клапаном та перфорацією, захищеною плівкою ПВХ із внутрішньої сторони пачки (7 перфорацій у вигляді кола). Для стаціонарів: 100, 500, 1000 табл. у пакеті з ПЕ. 1 пак. поміщений у банку з ПЕВП. На банку наклеюють етикетку.Опис лікарської формиТаблетки круглі, двоопуклі, покриті оболонкою від світло-рожевого до червонувато-рожевого кольору. На поперечному розрізі — ядро білого чи білого із жовтуватим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаПротивиразкове.ФармакокінетикаАбсорбція – відбувається у тонкому кишечнику (через наявність кислотостійкої кишковорозчинної оболонки) – висока, Tmax – 3,5 год. Значення Cmax та AUC носять лінійний характер у діапазоні доз від 10 до 40 мг. Метаболізується у печінці за участю ізоферментів цитохрому Р450 CYP2C19 та CYP3A4. Біодоступність – 52%, не збільшується при багаторазовому прийомі. T1/2 - 0,7-1,5 год, кліренс - (283±98) мл/хв. У пацієнтів з хронічною печінковою недостатністю слабкого або середнього ступеня після одноразового прийому AUC збільшується у 2 рази, T1/2 – у 2-3 рази. Після прийому 20 мг рабепразолу протягом 7 днів AUC збільшується у 1,5 рази, T1/2 – у 1,2 рази. У пацієнтів із стабільною термінальною стадією ниркової недостатності, які потребують гемодіалізу (Cl креатиніну менше 5 мл/хв/1,73 м2), розподіл рабепразолу натрію близький до такого у здорових осіб. У літніх пацієнтів після прийому рабепразолу протягом 7 днів AUC вдвічі більше, Cmax – на 60% більше, ніж у молодих. Зв'язок із білками плазми - 97%. Виводиться нирками - 90% у вигляді двох метаболітів: кон'югату меркаптурової кислоти (М5) та карбонової кислоти (М6); кишечником – 10%. У пацієнтів із уповільненим метаболізмом CYP2C19 після 7 днів прийому рабепразолу в дозі 20 мг/добу AUC збільшується в 1,9 раза, а T1/2 – у 1,6 рази порівняно з тими самими параметрами у швидких метаболізаторів, тоді як Cmax збільшується на 40%.ФармакодинамікаПротивиразковий засіб із групи інгібіторів протонного насоса (Н+-К+-АТФази), метаболізується в парієтальних клітинах шлунка до активних сульфонамідних похідних, які інактивують сульфгідрильні групи Н+-К+-АТФази. Блокує заключну стадію секреції хлористоводневої кислоти, знижуючи базальну та стимульовану секрецію, незалежно від природи подразника. Має високу ліпофільність, легко проникає в парієтальні клітини шлунка і концентрується в них, надаючи цитопротекторну дію. Антисекреторний ефект після перорального прийому 20 мг настає протягом 1 години і досягає максимуму через 2-4 години; пригнічення базальної та стимульованої їжею секреції кислоти через 23 години після прийому першої дози становить 62 і 82%, відповідно; тривалість дії - 48 годин. Після закінчення прийому секреторна активність нормалізується протягом 2-3 днів. У перші 2-8 тижнів терапії концентрація гастрину в сироватці крові збільшується і повертається до вихідних рівнів протягом 1-2 тижнів після відміни препарату. Не впливає на ЦНС, ССС та дихальну систему.Показання до застосуваннявиразкова хвороба шлунка в стадії загострення та виразка анастомозу; виразкова хвороба дванадцятипалої кишки у стадії загострення; ерозивна та виразкова гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ) або рефлюкс-езофагіт; підтримуюча терапія гастроезофагеальної рефлюксної хвороби; неерозивна гастроезофагеальна рефлюксна хвороба; синдром Золлінгера-Еллісона та інші стани, що характеризуються патологічною гіперсекрецією; у комбінації з відповідною антибактеріальною терапією для ерадикації Helicobacter pylori у пацієнтів із виразковою хворобою.Протипоказання до застосуваннягіперчутливість до рабепразолу, заміщених бензімідазолів або інших допоміжних компонентів препарату; вагітність; період лактації; дитячий вік (до 12 років). З обережністю: тяжка печінкова недостатність; тяжка ниркова недостатність.Вагітність та лактаціяРабепразол не слід призначати вагітним жінкам (даних щодо безпеки застосування рабепразолу під час вагітності немає). На час лікування слід припинити грудне вигодовування. Невідомо, чи виділяється рабепразол із грудним молоком. Відповідні дослідження у жінок, що годують, не проводилися.Побічна діяЗ досвіду клінічних випробувань, можна дійти невтішного висновку, що рабепразол зазвичай добре переноситься пацієнтами. Побічні ефекти — загалом слабо виражені чи помірні і мають минущий характер. При прийомі рабепразолу під час клінічних досліджень відзначалися такі побічні дії: головний біль, біль у животі, діарея, метеоризм, запор, сухість у роті, запаморочення, висипання, периферичний набряк. У ході постреєстраційного застосування рабепразолу повідомлялося про такі побічні ефекти: підвищення рівня печінкових ферментів, рідко – гепатит та жовтяниця. У пацієнтів із цирозом печінки рідко повідомлялося про розвиток печінкової енцефалопатії. Також у поодиноких випадках відзначалися тромбоцитопенія, нейтропенія, лейкопенія, бульозні висипання, кропив'янка, гострі системні алергічні реакції, міалгія, артралгія, гіпомагніємія. Дуже рідко повідомлялося про розвиток інтерстиціального нефриту, гінекомастії, мультиформної еритеми, токсичного епідермального некролізу, синдрому Стівенса-Джонсона. За даними постмаркетингового спостереження, прийому інгібіторів протонної помпи можливе збільшення ризику виникнення переломів.Взаємодія з лікарськими засобамиРабепразол уповільнює виведення деяких ЛЗ, що метаболізуються в печінці шляхом мікросомального окиснення (діазепам, фенітоїн, непрямі антикоагулянти). Знижує концентрацію кетоконазолу на 33%, дигоксину – на 22%. Чи не взаємодіє з рідкими антацидами. Сумісний із препаратами, що метаболізуються системою CYP450 (варфарин, фенітоїн, теофілін, діазепам).Спосіб застосування та дозиВсередину. Таблетки слід ковтати повністю, не розжовуючи і не подрібнюючи. Встановлено, що час доби, ні прийом їжі не впливають на активність рабепразолу. При виразковій хворобі шлунка на стадії загострення та виразці анастомозу: по 10 або 20 мг 1 раз на день. Зазвичай лікування наступає після 6 тижнів терапії, проте в деяких випадках тривалість лікування може бути збільшена ще на 6 тижнів. При виразковій хворобі дванадцятипалої кишки на стадії загострення: по 20 мг 1 раз на день. У деяких випадках лікувальний ефект настає при прийомі 10 мг один раз на день. Тривалість лікування становить від 2 до 4 тижнів. У разі потреби тривалість лікування може бути збільшена ще на 4 тижні. При лікуванні ерозивної ГЕРХ або рефлюкс-езофагіту по 10 або 20 мг 1 раз на день. Тривалість лікування становить від 4 до 8 тижнів. У разі потреби тривалість лікування може бути збільшена ще на 8 тижнів. При підтримуючій терапії ГЕРХ по 10 або 20 мг 1 раз на день. Тривалість лікування залежить стану пацієнта. При неерозивній ГЕРХ (НЕРЛ) без езофагіту по 10 або 20 мг 1 раз на день. Якщо після 4 тижнів лікування симптоми не зникають, слід провести додаткове дослідження пацієнта. Після усунення симптомів для попередження їх подальшого виникнення слід приймати препарат внутрішньо в дозі 10 мг 1 раз на день на вимогу. Для лікування синдрому Золлінгера-Елісона та інших станів, що характеризуються патологічною гіперсекрецією, дозу підбирають індивідуально. Початкова доза – 60 мг на день, потім дозу підвищують та призначають препарат у дозі до 100 мг на день при одноразовому прийомі або по 60 мг 2 рази на день. Для деяких пацієнтів дрібне дозування препарату є кращим. Лікування має продовжуватися у міру клінічної необхідності. У деяких хворих із синдромом Золлінгера-Елісона тривалість лікування рабепразолом становить до одного року. Для лікування виразкової хвороби дванадцятипалої кишки або хронічного гастриту, пов'язаного з інфікуванням H. pylori, рекомендується курс лікування тривалістю 7 днів однією з наступних комбінацій препаратів: Хайрабезол по 20 мг 2 рази на день + кларитроміцин по 500 мг 2 рази на день та амоксицилін по 1 г 2 рази на день. Хайрабезол по 20 мг 2 рази на день + кларитроміцин по 500 мг 2 рази на день та метронідазол по 400 мг 2 рази на день. Пацієнти з нирковою та печінковою недостатністю. Корекція дози пацієнтам з нирковою недостатністю не потрібна. У пацієнтів з легким та помірним ступенем печінкової недостатності концентрація рабепразолу в крові зазвичай вища, ніж у здорових пацієнтів. При призначенні препарату Хайрабезол пацієнтам з тяжким ступенем печінкової недостатності слід бути обережним. Літні пацієнти. Корекція дози не потрібна. Діти. Безпека та ефективність рабепразолу 20 мг для короткострокового (до 8 тижнів) лікування ГЕРХ у дітей віком 12 років та більше підтверджена екстраполяцією результатів адекватних та добре контрольованих досліджень, що підкріплюють ефективність рабепразолу для дорослих дослідженнями безпеки та фармакокінетики для пацієнтів дитячого віку. Рекомендована доза для дітей віком від 12 років і більше становить 20 мг 1 раз на день тривалістю до 8 тижнів. Безпека та ефективність рабепразолу для лікування ГЕРХ у дітей віком до 12 років не встановлена. Безпека та ефективність рабепразолу для застосування за іншими показаннями не встановлена для пацієнтів дитячого віку.ПередозуванняСимптоми: дані про навмисне або випадкове передозування мінімальні. Випадків сильного передозування рабепразол не було відзначено. Лікування: специфічний антидот для рабепразолу невідомий. Рабепразол добре зв'язується з білками плазми, тому слабко виводиться при діалізі. При передозуванні необхідно проводити симптоматичне та підтримуюче лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВідповідь пацієнта на терапію рабепразолом не виключає наявність злоякісних новоутворень у шлунку. Пігулки препарату Хайрабезол не можна розжовувати або подрібнювати. Таблетки слід ковтати повністю. Встановлено, що час доби, ні прийом їжі не впливають на активність рабепразолу. У спеціальному дослідженні у пацієнтів з легкими або помірними порушеннями функції печінки не було виявлено значної відмінності частоти побічних ефектів рабепразолу від такої у підібраних за статтю та віком здорових осіб, але незважаючи на це рекомендується бути обережним при першому призначенні рабепразолу пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки. У пацієнтів з порушеннями функції нирок або печінки коригування дози препарату Хайрабезол не потрібне. AUC рабепразолу у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки приблизно вдвічі вище, ніж у здорових пацієнтів. Гіпомагніємія. При лікуванні інгібіторами протонної помпи протягом принаймні 3 місяців у поодиноких випадках були відмічені випадки симптоматичної або асимптоматичної гіпомагніємії. Найчастіше ці повідомлення надходили через рік після проведення терапії. Серйозними побічними явищами були тетанія, аритмія та судоми. Більшості пацієнтів потрібно лікування гіпомагніємії, що включає заміщення магнію і скасування терапії інгібіторами протонної помпи. У пацієнтів, які отримуватимуть тривале лікування або приймають інгібітори протонної помпи з препаратами, такими як дигоксин, або препаратами, які можуть спричинити гіпомагніємію (наприклад, діуретики), медичні працівники повинні контролювати рівень магнію до початку лікування інгібіторами протонної помпи та в період лікування. Переломи. За даними спостережних досліджень, можна припустити, що терапія інгібіторами протонної помпи може призвести до зростання ризику, пов'язаного з остеопорозом переломів стегна, зап'ястя, хребта. Ризик переломів був збільшений у пацієнтів, які приймали високі дози інгібіторів протонної помпи протягом року та більше.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, вкриті оболонкою, розчинною в кишечнику - 1 табл. активна речовина: рабепразол натрію – 20 мг; допоміжні речовини: магнію оксид – 69 мг; манітол - 40 мг; крохмаль кукурудзяний – 2,5 мг; повідон К30 - 1,5 мг; низькозаміщена гіпоролоза - 24 мг; натрію стеарилфумарат – 2 мг; оболонка, розчинна в кишечнику: целацефат – 18 мг; титану діоксид – 1,6 мг; барвник заліза оксид жовтий – 0,16 мг. Для аптек: 10, 14, 15 табл. в Ал/Ал блістері або Ал/Ал стрипі. 1 або 10 стрипів/блістерів по 10 табл., 1 або 2 стрипи/блістери по 14 табл. 1, 2 або 10 стрипів/блістерів по 15 табл. поміщені в картонну пачку. 1 стрип/блістер по 14 або 15 табл. поміщений у пачку картонну з клапаном та перфорацією, захищеною плівкою ПВХ із внутрішньої сторони пачки (7 перфорацій у вигляді кола). Для стаціонарів: 100, 500, 1000 табл. у пакеті з ПЕ. 1 пак. поміщений у банку з ПЕВП. На банку наклеюють етикетку.Опис лікарської формиТаблетки круглі, двоопуклі, покриті оболонкою від світло-жовтого до жовтого кольору. На поперечному розрізі — ядро білого чи білого із жовтуватим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаПротивиразкове.ФармакокінетикаАбсорбція – відбувається у тонкому кишечнику (через наявність кислотостійкої кишковорозчинної оболонки) – висока, Tmax – 3,5 год. Значення Cmax та AUC носять лінійний характер у діапазоні доз від 10 до 40 мг. Метаболізується у печінці за участю ізоферментів цитохрому Р450 CYP2C19 та CYP3A4. Біодоступність – 52%, не збільшується при багаторазовому прийомі. T1/2 - 0,7-1,5 год, кліренс - (283±98) мл/хв. У пацієнтів з хронічною печінковою недостатністю слабкого або середнього ступеня після одноразового прийому AUC збільшується у 2 рази, T1/2 – у 2-3 рази. Після прийому 20 мг рабепразолу протягом 7 днів AUC збільшується у 1,5 рази, T1/2 – у 1,2 рази. У пацієнтів із стабільною термінальною стадією ниркової недостатності, які потребують гемодіалізу (Cl креатиніну менше 5 мл/хв/1,73 м2), розподіл рабепразолу натрію близький до такого у здорових осіб. У літніх пацієнтів після прийому рабепразолу протягом 7 днів AUC вдвічі більше, Cmax – на 60% більше, ніж у молодих. Зв'язок із білками плазми - 97%. Виводиться нирками - 90% у вигляді двох метаболітів: кон'югату меркаптурової кислоти (М5) та карбонової кислоти (М6); кишечником – 10%. У пацієнтів із уповільненим метаболізмом CYP2C19 після 7 днів прийому рабепразолу в дозі 20 мг/добу AUC збільшується в 1,9 раза, а T1/2 – у 1,6 рази порівняно з тими самими параметрами у швидких метаболізаторів, тоді як Cmax збільшується на 40%.ФармакодинамікаПротивиразковий засіб із групи інгібіторів протонного насоса (Н+-К+-АТФази), метаболізується в парієтальних клітинах шлунка до активних сульфонамідних похідних, які інактивують сульфгідрильні групи Н+-К+-АТФази. Блокує заключну стадію секреції хлористоводневої кислоти, знижуючи базальну та стимульовану секрецію, незалежно від природи подразника. Має високу ліпофільність, легко проникає в парієтальні клітини шлунка і концентрується в них, надаючи цитопротекторну дію. Антисекреторний ефект після перорального прийому 20 мг настає протягом 1 години і досягає максимуму через 2-4 години; пригнічення базальної та стимульованої їжею секреції кислоти через 23 години після прийому першої дози становить 62 і 82%, відповідно; тривалість дії - 48 годин. Після закінчення прийому секреторна активність нормалізується протягом 2-3 днів. У перші 2-8 тижнів терапії концентрація гастрину в сироватці крові збільшується і повертається до вихідних рівнів протягом 1-2 тижнів після відміни препарату. Не впливає на ЦНС, ССС та дихальну систему.Показання до застосуваннявиразкова хвороба шлунка в стадії загострення та виразка анастомозу; виразкова хвороба дванадцятипалої кишки у стадії загострення; ерозивна та виразкова гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ) або рефлюкс-езофагіт; підтримуюча терапія гастроезофагеальної рефлюксної хвороби; неерозивна гастроезофагеальна рефлюксна хвороба; синдром Золлінгера-Еллісона та інші стани, що характеризуються патологічною гіперсекрецією; у комбінації з відповідною антибактеріальною терапією для ерадикації Helicobacter pylori у пацієнтів із виразковою хворобою.Протипоказання до застосуваннягіперчутливість до рабепразолу, заміщених бензімідазолів або інших допоміжних компонентів препарату; вагітність; період лактації; дитячий вік (до 12 років). З обережністю: тяжка печінкова недостатність; тяжка ниркова недостатність.Вагітність та лактаціяРабепразол не слід призначати вагітним жінкам (даних щодо безпеки застосування рабепразолу під час вагітності немає). На час лікування слід припинити грудне вигодовування. Невідомо, чи виділяється рабепразол із грудним молоком. Відповідні дослідження у жінок, що годують, не проводилися.Побічна діяЗ досвіду клінічних випробувань, можна дійти невтішного висновку, що рабепразол зазвичай добре переноситься пацієнтами. Побічні ефекти — загалом слабо виражені чи помірні і мають минущий характер. При прийомі рабепразолу під час клінічних досліджень відзначалися такі побічні дії: головний біль, біль у животі, діарея, метеоризм, запор, сухість у роті, запаморочення, висипання, периферичний набряк. У ході постреєстраційного застосування рабепразолу повідомлялося про такі побічні ефекти: підвищення рівня печінкових ферментів, рідко – гепатит та жовтяниця. У пацієнтів із цирозом печінки рідко повідомлялося про розвиток печінкової енцефалопатії. Також у поодиноких випадках відзначалися тромбоцитопенія, нейтропенія, лейкопенія, бульозні висипання, кропив'янка, гострі системні алергічні реакції, міалгія, артралгія, гіпомагніємія. Дуже рідко повідомлялося про розвиток інтерстиціального нефриту, гінекомастії, мультиформної еритеми, токсичного епідермального некролізу, синдрому Стівенса-Джонсона. За даними постмаркетингового спостереження, прийому інгібіторів протонної помпи можливе збільшення ризику виникнення переломів.Взаємодія з лікарськими засобамиРабепразол уповільнює виведення деяких ЛЗ, що метаболізуються в печінці шляхом мікросомального окиснення (діазепам, фенітоїн, непрямі антикоагулянти). Знижує концентрацію кетоконазолу на 33%, дигоксину – на 22%. Чи не взаємодіє з рідкими антацидами. Сумісний із препаратами, що метаболізуються системою CYP450 (варфарин, фенітоїн, теофілін, діазепам).Спосіб застосування та дозиВсередину. Таблетки слід ковтати повністю, не розжовуючи і не подрібнюючи. Встановлено, що час доби, ні прийом їжі не впливають на активність рабепразолу. При виразковій хворобі шлунка на стадії загострення та виразці анастомозу: по 10 або 20 мг 1 раз на день. Зазвичай лікування наступає після 6 тижнів терапії, проте в деяких випадках тривалість лікування може бути збільшена ще на 6 тижнів. При виразковій хворобі дванадцятипалої кишки на стадії загострення: по 20 мг 1 раз на день. У деяких випадках лікувальний ефект настає при прийомі 10 мг один раз на день. Тривалість лікування становить від 2 до 4 тижнів. У разі потреби тривалість лікування може бути збільшена ще на 4 тижні. При лікуванні ерозивної ГЕРХ або рефлюкс-езофагіту по 10 або 20 мг 1 раз на день. Тривалість лікування становить від 4 до 8 тижнів. У разі потреби тривалість лікування може бути збільшена ще на 8 тижнів. При підтримуючій терапії ГЕРХ по 10 або 20 мг 1 раз на день. Тривалість лікування залежить стану пацієнта. При неерозивній ГЕРХ (НЕРЛ) без езофагіту по 10 або 20 мг 1 раз на день. Якщо після 4 тижнів лікування симптоми не зникають, слід провести додаткове дослідження пацієнта. Після усунення симптомів для попередження їх подальшого виникнення слід приймати препарат внутрішньо в дозі 10 мг 1 раз на день на вимогу. Для лікування синдрому Золлінгера-Елісона та інших станів, що характеризуються патологічною гіперсекрецією, дозу підбирають індивідуально. Початкова доза – 60 мг на день, потім дозу підвищують та призначають препарат у дозі до 100 мг на день при одноразовому прийомі або по 60 мг 2 рази на день. Для деяких пацієнтів дрібне дозування препарату є кращим. Лікування має продовжуватися у міру клінічної необхідності. У деяких хворих із синдромом Золлінгера-Елісона тривалість лікування рабепразолом становить до одного року. Для лікування виразкової хвороби дванадцятипалої кишки або хронічного гастриту, пов'язаного з інфікуванням H. pylori, рекомендується курс лікування тривалістю 7 днів однією з наступних комбінацій препаратів: Хайрабезол по 20 мг 2 рази на день + кларитроміцин по 500 мг 2 рази на день та амоксицилін по 1 г 2 рази на день. Хайрабезол по 20 мг 2 рази на день + кларитроміцин по 500 мг 2 рази на день та метронідазол по 400 мг 2 рази на день. Пацієнти з нирковою та печінковою недостатністю. Корекція дози пацієнтам з нирковою недостатністю не потрібна. У пацієнтів з легким та помірним ступенем печінкової недостатності концентрація рабепразолу в крові зазвичай вища, ніж у здорових пацієнтів. При призначенні препарату Хайрабезол пацієнтам з тяжким ступенем печінкової недостатності слід бути обережним. Літні пацієнти. Корекція дози не потрібна. Діти. Безпека та ефективність рабепразолу 20 мг для короткострокового (до 8 тижнів) лікування ГЕРХ у дітей віком 12 років та більше підтверджена екстраполяцією результатів адекватних та добре контрольованих досліджень, що підкріплюють ефективність рабепразолу для дорослих дослідженнями безпеки та фармакокінетики для пацієнтів дитячого віку. Рекомендована доза для дітей віком від 12 років і більше становить 20 мг 1 раз на день тривалістю до 8 тижнів. Безпека та ефективність рабепразолу для лікування ГЕРХ у дітей віком до 12 років не встановлена. Безпека та ефективність рабепразолу для застосування за іншими показаннями не встановлена для пацієнтів дитячого віку.ПередозуванняСимптоми: дані про навмисне або випадкове передозування мінімальні. Випадків сильного передозування рабепразол не було відзначено. Лікування: специфічний антидот для рабепразолу невідомий. Рабепразол добре зв'язується з білками плазми, тому слабко виводиться при діалізі. При передозуванні необхідно проводити симптоматичне та підтримуюче лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВідповідь пацієнта на терапію рабепразолом не виключає наявність злоякісних новоутворень у шлунку. Пігулки препарату Хайрабезол не можна розжовувати або подрібнювати. Таблетки слід ковтати повністю. Встановлено, що час доби, ні прийом їжі не впливають на активність рабепразолу. У спеціальному дослідженні у пацієнтів з легкими або помірними порушеннями функції печінки не було виявлено значної відмінності частоти побічних ефектів рабепразолу від такої у підібраних за статтю та віком здорових осіб, але незважаючи на це рекомендується бути обережним при першому призначенні рабепразолу пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки. У пацієнтів з порушеннями функції нирок або печінки коригування дози препарату Хайрабезол не потрібне. AUC рабепразолу у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки приблизно вдвічі вище, ніж у здорових пацієнтів. Гіпомагніємія. При лікуванні інгібіторами протонної помпи протягом принаймні 3 місяців у поодиноких випадках були відмічені випадки симптоматичної або асимптоматичної гіпомагніємії. Найчастіше ці повідомлення надходили через рік після проведення терапії. Серйозними побічними явищами були тетанія, аритмія та судоми. Більшості пацієнтів потрібно лікування гіпомагніємії, що включає заміщення магнію і скасування терапії інгібіторами протонної помпи. У пацієнтів, які отримуватимуть тривале лікування або приймають інгібітори протонної помпи з препаратами, такими як дигоксин, або препаратами, які можуть спричинити гіпомагніємію (наприклад, діуретики), медичні працівники повинні контролювати рівень магнію до початку лікування інгібіторами протонної помпи та в період лікування. Переломи. За даними спостережних досліджень, можна припустити, що терапія інгібіторами протонної помпи може призвести до зростання ризику, пов'язаного з остеопорозом переломів стегна, зап'ястя, хребта. Ризик переломів був збільшений у пацієнтів, які приймали високі дози інгібіторів протонної помпи протягом року та більше.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, вкриті оболонкою, розчинною в кишечнику - 1 табл. активна речовина: рабепразол натрію – 20 мг; допоміжні речовини: магнію оксид – 69 мг; манітол - 40 мг; крохмаль кукурудзяний – 2,5 мг; повідон К30 - 1,5 мг; низькозаміщена гіпоролоза - 24 мг; натрію стеарилфумарат – 2 мг; оболонка, розчинна в кишечнику: целацефат – 18 мг; титану діоксид – 1,6 мг; барвник заліза оксид жовтий – 0,16 мг. Для аптек: 10, 14, 15 табл. в Ал/Ал блістері або Ал/Ал стрипі. 1 або 10 стрипів/блістерів по 10 табл., 1 або 2 стрипи/блістери по 14 табл. 1, 2 або 10 стрипів/блістерів по 15 табл. поміщені в картонну пачку. 1 стрип/блістер по 14 або 15 табл. поміщений у пачку картонну з клапаном та перфорацією, захищеною плівкою ПВХ із внутрішньої сторони пачки (7 перфорацій у вигляді кола). Для стаціонарів: 100, 500, 1000 табл. у пакеті з ПЕ. 1 пак. поміщений у банку з ПЕВП. На банку наклеюють етикетку.Опис лікарської формиТаблетки круглі, двоопуклі, покриті оболонкою від світло-жовтого до жовтого кольору. На поперечному розрізі — ядро білого чи білого із жовтуватим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаПротивиразкове.ФармакокінетикаАбсорбція – відбувається у тонкому кишечнику (через наявність кислотостійкої кишковорозчинної оболонки) – висока, Tmax – 3,5 год. Значення Cmax та AUC носять лінійний характер у діапазоні доз від 10 до 40 мг. Метаболізується у печінці за участю ізоферментів цитохрому Р450 CYP2C19 та CYP3A4. Біодоступність – 52%, не збільшується при багаторазовому прийомі. T1/2 - 0,7-1,5 год, кліренс - (283±98) мл/хв. У пацієнтів з хронічною печінковою недостатністю слабкого або середнього ступеня після одноразового прийому AUC збільшується у 2 рази, T1/2 – у 2-3 рази. Після прийому 20 мг рабепразолу протягом 7 днів AUC збільшується у 1,5 рази, T1/2 – у 1,2 рази. У пацієнтів із стабільною термінальною стадією ниркової недостатності, які потребують гемодіалізу (Cl креатиніну менше 5 мл/хв/1,73 м2), розподіл рабепразолу натрію близький до такого у здорових осіб. У літніх пацієнтів після прийому рабепразолу протягом 7 днів AUC вдвічі більше, Cmax – на 60% більше, ніж у молодих. Зв'язок із білками плазми - 97%. Виводиться нирками - 90% у вигляді двох метаболітів: кон'югату меркаптурової кислоти (М5) та карбонової кислоти (М6); кишечником – 10%. У пацієнтів із уповільненим метаболізмом CYP2C19 після 7 днів прийому рабепразолу в дозі 20 мг/добу AUC збільшується в 1,9 раза, а T1/2 – у 1,6 рази порівняно з тими самими параметрами у швидких метаболізаторів, тоді як Cmax збільшується на 40%.ФармакодинамікаПротивиразковий засіб із групи інгібіторів протонного насоса (Н+-К+-АТФази), метаболізується в парієтальних клітинах шлунка до активних сульфонамідних похідних, які інактивують сульфгідрильні групи Н+-К+-АТФази. Блокує заключну стадію секреції хлористоводневої кислоти, знижуючи базальну та стимульовану секрецію, незалежно від природи подразника. Має високу ліпофільність, легко проникає в парієтальні клітини шлунка і концентрується в них, надаючи цитопротекторну дію. Антисекреторний ефект після перорального прийому 20 мг настає протягом 1 години і досягає максимуму через 2-4 години; пригнічення базальної та стимульованої їжею секреції кислоти через 23 години після прийому першої дози становить 62 і 82%, відповідно; тривалість дії - 48 годин. Після закінчення прийому секреторна активність нормалізується протягом 2-3 днів. У перші 2-8 тижнів терапії концентрація гастрину в сироватці крові збільшується і повертається до вихідних рівнів протягом 1-2 тижнів після відміни препарату. Не впливає на ЦНС, ССС та дихальну систему.Показання до застосуваннявиразкова хвороба шлунка в стадії загострення та виразка анастомозу; виразкова хвороба дванадцятипалої кишки у стадії загострення; ерозивна та виразкова гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ) або рефлюкс-езофагіт; підтримуюча терапія гастроезофагеальної рефлюксної хвороби; неерозивна гастроезофагеальна рефлюксна хвороба; синдром Золлінгера-Еллісона та інші стани, що характеризуються патологічною гіперсекрецією; у комбінації з відповідною антибактеріальною терапією для ерадикації Helicobacter pylori у пацієнтів із виразковою хворобою.Протипоказання до застосуваннягіперчутливість до рабепразолу, заміщених бензімідазолів або інших допоміжних компонентів препарату; вагітність; період лактації; дитячий вік (до 12 років). З обережністю: тяжка печінкова недостатність; тяжка ниркова недостатність.Вагітність та лактаціяРабепразол не слід призначати вагітним жінкам (даних щодо безпеки застосування рабепразолу під час вагітності немає). На час лікування слід припинити грудне вигодовування. Невідомо, чи виділяється рабепразол із грудним молоком. Відповідні дослідження у жінок, що годують, не проводилися.Побічна діяЗ досвіду клінічних випробувань, можна дійти невтішного висновку, що рабепразол зазвичай добре переноситься пацієнтами. Побічні ефекти — загалом слабо виражені чи помірні і мають минущий характер. При прийомі рабепразолу під час клінічних досліджень відзначалися такі побічні дії: головний біль, біль у животі, діарея, метеоризм, запор, сухість у роті, запаморочення, висипання, периферичний набряк. У ході постреєстраційного застосування рабепразолу повідомлялося про такі побічні ефекти: підвищення рівня печінкових ферментів, рідко – гепатит та жовтяниця. У пацієнтів із цирозом печінки рідко повідомлялося про розвиток печінкової енцефалопатії. Також у поодиноких випадках відзначалися тромбоцитопенія, нейтропенія, лейкопенія, бульозні висипання, кропив'янка, гострі системні алергічні реакції, міалгія, артралгія, гіпомагніємія. Дуже рідко повідомлялося про розвиток інтерстиціального нефриту, гінекомастії, мультиформної еритеми, токсичного епідермального некролізу, синдрому Стівенса-Джонсона. За даними постмаркетингового спостереження, прийому інгібіторів протонної помпи можливе збільшення ризику виникнення переломів.Взаємодія з лікарськими засобамиРабепразол уповільнює виведення деяких ЛЗ, що метаболізуються в печінці шляхом мікросомального окиснення (діазепам, фенітоїн, непрямі антикоагулянти). Знижує концентрацію кетоконазолу на 33%, дигоксину – на 22%. Чи не взаємодіє з рідкими антацидами. Сумісний із препаратами, що метаболізуються системою CYP450 (варфарин, фенітоїн, теофілін, діазепам).Спосіб застосування та дозиВсередину. Таблетки слід ковтати повністю, не розжовуючи і не подрібнюючи. Встановлено, що час доби, ні прийом їжі не впливають на активність рабепразолу. При виразковій хворобі шлунка на стадії загострення та виразці анастомозу: по 10 або 20 мг 1 раз на день. Зазвичай лікування наступає після 6 тижнів терапії, проте в деяких випадках тривалість лікування може бути збільшена ще на 6 тижнів. При виразковій хворобі дванадцятипалої кишки на стадії загострення: по 20 мг 1 раз на день. У деяких випадках лікувальний ефект настає при прийомі 10 мг один раз на день. Тривалість лікування становить від 2 до 4 тижнів. У разі потреби тривалість лікування може бути збільшена ще на 4 тижні. При лікуванні ерозивної ГЕРХ або рефлюкс-езофагіту по 10 або 20 мг 1 раз на день. Тривалість лікування становить від 4 до 8 тижнів. У разі потреби тривалість лікування може бути збільшена ще на 8 тижнів. При підтримуючій терапії ГЕРХ по 10 або 20 мг 1 раз на день. Тривалість лікування залежить стану пацієнта. При неерозивній ГЕРХ (НЕРЛ) без езофагіту по 10 або 20 мг 1 раз на день. Якщо після 4 тижнів лікування симптоми не зникають, слід провести додаткове дослідження пацієнта. Після усунення симптомів для попередження їх подальшого виникнення слід приймати препарат внутрішньо в дозі 10 мг 1 раз на день на вимогу. Для лікування синдрому Золлінгера-Елісона та інших станів, що характеризуються патологічною гіперсекрецією, дозу підбирають індивідуально. Початкова доза – 60 мг на день, потім дозу підвищують та призначають препарат у дозі до 100 мг на день при одноразовому прийомі або по 60 мг 2 рази на день. Для деяких пацієнтів дрібне дозування препарату є кращим. Лікування має продовжуватися у міру клінічної необхідності. У деяких хворих із синдромом Золлінгера-Елісона тривалість лікування рабепразолом становить до одного року. Для лікування виразкової хвороби дванадцятипалої кишки або хронічного гастриту, пов'язаного з інфікуванням H. pylori, рекомендується курс лікування тривалістю 7 днів однією з наступних комбінацій препаратів: Хайрабезол по 20 мг 2 рази на день + кларитроміцин по 500 мг 2 рази на день та амоксицилін по 1 г 2 рази на день. Хайрабезол по 20 мг 2 рази на день + кларитроміцин по 500 мг 2 рази на день та метронідазол по 400 мг 2 рази на день. Пацієнти з нирковою та печінковою недостатністю. Корекція дози пацієнтам з нирковою недостатністю не потрібна. У пацієнтів з легким та помірним ступенем печінкової недостатності концентрація рабепразолу в крові зазвичай вища, ніж у здорових пацієнтів. При призначенні препарату Хайрабезол пацієнтам з тяжким ступенем печінкової недостатності слід бути обережним. Літні пацієнти. Корекція дози не потрібна. Діти. Безпека та ефективність рабепразолу 20 мг для короткострокового (до 8 тижнів) лікування ГЕРХ у дітей віком 12 років та більше підтверджена екстраполяцією результатів адекватних та добре контрольованих досліджень, що підкріплюють ефективність рабепразолу для дорослих дослідженнями безпеки та фармакокінетики для пацієнтів дитячого віку. Рекомендована доза для дітей віком від 12 років і більше становить 20 мг 1 раз на день тривалістю до 8 тижнів. Безпека та ефективність рабепразолу для лікування ГЕРХ у дітей віком до 12 років не встановлена. Безпека та ефективність рабепразолу для застосування за іншими показаннями не встановлена для пацієнтів дитячого віку.ПередозуванняСимптоми: дані про навмисне або випадкове передозування мінімальні. Випадків сильного передозування рабепразол не було відзначено. Лікування: специфічний антидот для рабепразолу невідомий. Рабепразол добре зв'язується з білками плазми, тому слабко виводиться при діалізі. При передозуванні необхідно проводити симптоматичне та підтримуюче лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВідповідь пацієнта на терапію рабепразолом не виключає наявність злоякісних новоутворень у шлунку. Пігулки препарату Хайрабезол не можна розжовувати або подрібнювати. Таблетки слід ковтати повністю. Встановлено, що час доби, ні прийом їжі не впливають на активність рабепразолу. У спеціальному дослідженні у пацієнтів з легкими або помірними порушеннями функції печінки не було виявлено значної відмінності частоти побічних ефектів рабепразолу від такої у підібраних за статтю та віком здорових осіб, але незважаючи на це рекомендується бути обережним при першому призначенні рабепразолу пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки. У пацієнтів з порушеннями функції нирок або печінки коригування дози препарату Хайрабезол не потрібне. AUC рабепразолу у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки приблизно вдвічі вище, ніж у здорових пацієнтів. Гіпомагніємія. При лікуванні інгібіторами протонної помпи протягом принаймні 3 місяців у поодиноких випадках були відмічені випадки симптоматичної або асимптоматичної гіпомагніємії. Найчастіше ці повідомлення надходили через рік після проведення терапії. Серйозними побічними явищами були тетанія, аритмія та судоми. Більшості пацієнтів потрібно лікування гіпомагніємії, що включає заміщення магнію і скасування терапії інгібіторами протонної помпи. У пацієнтів, які отримуватимуть тривале лікування або приймають інгібітори протонної помпи з препаратами, такими як дигоксин, або препаратами, які можуть спричинити гіпомагніємію (наприклад, діуретики), медичні працівники повинні контролювати рівень магнію до початку лікування інгібіторами протонної помпи та в період лікування. Переломи. За даними спостережних досліджень, можна припустити, що терапія інгібіторами протонної помпи може призвести до зростання ризику, пов'язаного з остеопорозом переломів стегна, зап'ястя, хребта. Ризик переломів був збільшений у пацієнтів, які приймали високі дози інгібіторів протонної помпи протягом року та більше.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.
Форма випуску: мус Упакування: фл. Виробник: Thornton & Ross Limited Завод-виробник: Thornton & Ross Limited(Велика Британія). .
Форма випуску: гель Упакування: фл. Виробник: Thornton & Ross Limited Завод-виробник: Thornton & Ross Limited(Велика Британія). .
Форма випуску: спрей-гель Упакування: фл. Виробник: Thornton & Ross Limited Завод-виробник: Thornton & Ross Limited(Велика Британія). .
437,00 грн
158,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 туб. Діюча речовина: вісмуту трикалію дицитрат – 300,0 мг, у перерахунку на вісмуту оксид – 120,0 мг; Допоміжні речовини: повідон К-17 – 17,7 мг, макрогол – 6,0 мг, магнію стеарат – 2,0 мг, кросповідон – 1,5 мг, крохмаль кукурудзяний – до отримання таблетки без оболонки масою 430,0 мг; Допоміжні речовини плівкової оболонки: суміш для приготування плівкового покриття "VIVACOAT®" (гіпромелоза - 35,0 %, метакрилова кислота - етилакрилату сополімер (1:1) - 30,0 %, тальк - 18,0 %, титану діоксид - 10, 0%, триацетин – 7,0%). По 8, 10 або 14 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної/полівініліденхлоридної або фольги алюмінієвої багатошарової та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 4, 7, 10 або 14 контурних осередкових упаковок по 8 таблеток або по 4, 6, 8, 10 або 12 контурних осередкових упаковок по 10 таблеток або по 4 або 8 контурних осередкових упаковок по 14 таблеток разом з інструкцією по застосуванню із картону для споживчої тари.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору. На поперечному розрізі ядро від білого майже до білого з коричневим відтінком кольору. Допускаються вкраплення від сірого до коричневого кольору. Допускається мармуровість та шорстка поверхня таблетки.Фармакотерапевтична групаПротивиразковий засіб, антисептичний кишковий та в'яжучий засіб.ФармакокінетикаПрактично не всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Виводиться з калом. Незначна кількість вісмуту, що надійшла до плазми, виводиться з організму нирками.ФармакодинамікаГастропротекторний та противиразковий засіб з бактерицидною активністю щодо Helicobacter pylori. Має також протизапальну та в'яжучу дію. У кислому середовищі шлунка осаджуються нерозчинні вісмуту оксихлорид та цитрат, утворюються хелатні сполуки з білковим субстратом у вигляді захисної плівки на поверхні виразок та ерозій. Таким чином, препарат формує захисний шар, який протягом тривалого періоду часу захищає уражені ділянки слизової оболонки від впливу агресивних факторів. Збільшуючи синтез простагландину Е, утворення слизу та секрецію гідрокарбонату, стимулює активність цитопротекторних механізмів, підвищує стійкість слизової оболонки шлунково-кишкового тракту до дії пепсину, соляної кислоти, ферментів та солей жовчних кислот. Приводить до накопичення епідермального фактора зростання у зоні дефекту. Знижує активність пепсину та пепсиногену.Показання до застосуванняФункціональна диспепсія, яка не пов'язана з органічними захворюваннями шлунково-кишкового тракту; хронічний гастрит та гастродуоденіт у фазі загострення, у тому числі асоційований з Helicobacter pylori; виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у фазі загострення, у тому числі асоційована з Helicobacter pylori; синдром подразненого кишечника, що протікає переважно із симптомами діареї.Протипоказання до застосування- Підвищена індивідуальна чутливість до компонентів препарату; вагітність; період грудного вигодовування; прийом препаратів, що містять вісмут; хронічна ниркова недостатність; виражене порушення функції нирок (тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв) та хронічна ниркова недостатність); дитячий вік до 4 років.Вагітність та лактаціяХелі-Стоп протипоказаний для застосування у вагітних жінок. При необхідності застосування препарату в період лактації слід припинити вигодовування груддю.Побічна діяНаведені нижче небажані явища, зазначені при застосуванні вісмуту трикалію дицитрату, розподілені за частотою виникнення відповідно до наступної градації: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100, < 1/10); нечасто (≥ 1/1000, < 1/100); рідко (≥ 1/10 000, З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – фарбування калу в чорний колір; нечасто – нудота, блювання, діарея чи запори. Алергічні реакції: нечасто – шкірний висип, свербіж; дуже рідко – анафілактичні реакції. З боку нервової системи: дуже рідко – при тривалому застосуванні у високих дозах – енцефалопатія, пов'язана з накопиченням вісмуту у ЦНС. Побічні ефекти є оборотними та швидко проходять після відміни препарату. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПротягом півгодини до та півгодини після прийому препарату не рекомендується застосування внутрішньо інших лікарських засобів, а також прийом їжі та рідини, зокрема антацидів, молока, фруктів та фруктових соків. Це пов'язано з тим, що при одночасному прийомі внутрішньо можуть впливати на ефективність вісмуту трикалію дицитрату. Препарат зменшує всмоктування тетрациклінів. Препарат не застосовують одночасно з іншими лікарськими препаратами, що містять вісмут, оскільки одночасне застосування кількох препаратів вісмуту підвищує ризик розвитку побічних ефектів, зокрема ризик розвитку енцефалопатії.Спосіб застосування та дозиВсередину. Тривалість курсу лікування та дози препарату визначає лікар індивідуально для кожного пацієнта, залежно від характеру захворювання. Дорослим та дітям старше 12 років препарат призначають по 1 таблетці 4 рази на добу за 30 хв до їди (сніданок, обід, вечерю) та на ніч, або по 2 таблетки 2 рази на добу за 30 хв до їди (сніданок, вечеря) ). Дітям віком від 8 до 12 років призначають по 1 таблетці 2 рази на добу за 30 хв до їди (сніданок, вечеря). Дітям віком від 4 до 8 років призначають у дозі 8 мг/кг/добу; залежно від маси тіла дитини призначають по 1-2 таблетки на добу (відповідно, 1-2 прийоми на добу). При цьому добова доза повинна бути найближчою до розрахункової дози (8 мг/кг/добу). Таблетки приймають за 30 хв до їди, запиваючи невеликою кількістю води. Таблетку рекомендується ковтати повністю, не розжовуючи і не подрібнюючи, запиваючи достатньою кількістю води. Не рекомендується запивати пігулки молоком. Тривалість курсу лікування становить від 4 до 8 тижнів. Після закінчення прийому препарату не рекомендується приймати лікарські засоби, що містять вісмут (наприклад, Вікалін, Вікаїр) протягом 2 місяців. Для ерадикації Helicobacter pylori доцільно застосування вісмуту трикалію дицитрату в комбінації з антибактеріальними препаратами, які мають антихелікобактерну активність. Якщо протягом лікування поліпшення не настало, слід звернутися до лікаря. Застосовуйте препарат тільки відповідно до того способу застосування та в дозах, які вказані в інструкції. У разі потреби, будь ласка, проконсультуйтеся з лікарем перед застосуванням лікарського засобу.ПередозуванняПри застосуванні препарату в дозах, що в десятки разів перевищують рекомендовані, або при тривалому застосуванні завищених доз препарату, можливий розвиток отруєння вісмутом. Симптоми: диспепсія, висипання, запалення слизової оболонки порожнини рота, характерне потемніння у вигляді блакитних ліній на яснах; при тривалому застосуванні доз, що перевищують рекомендовані, можливе порушення функції нирок. Ці симптоми повністю оборотні при відміні препарату. Лікування: специфічного антидоту немає. При передозуванні препарату показано промивання шлунка, прийом ентеросорбентів та симптоматична терапія, спрямована на підтримання функції нічок. У разі передозування також показано призначення сольових проносних. Надалі лікування має бути симптоматичним. У разі порушення функції нирок, що супроводжується високим рівнем вісмуту в плазмі крові, можна ввести комплексоутворювачі – димеркаптоянтарну та димеркапгопропансульфонову кислоти. При розвитку тяжкого порушення функції нирок показано проведення гемодіалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат не слід застосовувати понад 8 тижнів. Не рекомендується під час лікування перевищувати встановлені добові дози для дорослих та дітей. У період лікування препаратом не слід застосовувати інші препарати, що містять вісмут (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами"). Після закінчення курсового лікування препаратом у рекомендованих дозах концентрація активної діючої речовини в плазмі не перевищує 3-58 мкг/л, а інтоксикація спостерігається лише при концентрації вище 100 мкг/л. При застосуванні Хелі-Стоп можливе фарбування калу в темний колір унаслідок утворення сульфіду вісмуту. Іноді відзначається незначне потемніння мови. Під час терапії не рекомендується вживання алкоголю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Дані щодо впливу препарату вісмуту трикалію дицитрат на здатність керувати транспортними засобами та механізмами відсутні.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецепта
355,00 грн
228,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 туб. Діюча речовина: вісмуту трикалію дицитрат – 300,0 мг, у перерахунку на вісмуту оксид – 120,0 мг; Допоміжні речовини: повідон К-17 – 17,7 мг, макрогол – 6,0 мг, магнію стеарат – 2,0 мг, кросповідон – 1,5 мг, крохмаль кукурудзяний – до отримання таблетки без оболонки масою 430,0 мг; Допоміжні речовини плівкової оболонки: суміш для приготування плівкового покриття "VIVACOAT®" (гіпромелоза - 35,0 %, метакрилова кислота - етилакрилату сополімер (1:1) - 30,0 %, тальк - 18,0 %, титану діоксид - 10, 0%, триацетин – 7,0%). По 8, 10 або 14 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної/полівініліденхлоридної або фольги алюмінієвої багатошарової та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 4, 7, 10 або 14 контурних осередкових упаковок по 8 таблеток або по 4, 6, 8, 10 або 12 контурних осередкових упаковок по 10 таблеток або по 4 або 8 контурних осередкових упаковок по 14 таблеток разом з інструкцією по застосуванню із картону для споживчої тари.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору. На поперечному розрізі ядро від білого майже до білого з коричневим відтінком кольору. Допускаються вкраплення від сірого до коричневого кольору. Допускається мармуровість та шорстка поверхня таблетки.Фармакотерапевтична групаПротивиразковий засіб, антисептичний кишковий та в'яжучий засіб.ФармакокінетикаПрактично не всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Виводиться з калом. Незначна кількість вісмуту, що надійшла до плазми, виводиться з організму нирками.ФармакодинамікаГастропротекторний та противиразковий засіб з бактерицидною активністю щодо Helicobacter pylori. Має також протизапальну та в'яжучу дію. У кислому середовищі шлунка осаджуються нерозчинні вісмуту оксихлорид та цитрат, утворюються хелатні сполуки з білковим субстратом у вигляді захисної плівки на поверхні виразок та ерозій. Таким чином, препарат формує захисний шар, який протягом тривалого періоду часу захищає уражені ділянки слизової оболонки від впливу агресивних факторів. Збільшуючи синтез простагландину Е, утворення слизу та секрецію гідрокарбонату, стимулює активність цитопротекторних механізмів, підвищує стійкість слизової оболонки шлунково-кишкового тракту до дії пепсину, соляної кислоти, ферментів та солей жовчних кислот. Приводить до накопичення епідермального фактора зростання у зоні дефекту. Знижує активність пепсину та пепсиногену.Показання до застосуванняФункціональна диспепсія, яка не пов'язана з органічними захворюваннями шлунково-кишкового тракту; хронічний гастрит та гастродуоденіт у фазі загострення, у тому числі асоційований з Helicobacter pylori; виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у фазі загострення, у тому числі асоційована з Helicobacter pylori; синдром подразненого кишечника, що протікає переважно із симптомами діареї.Протипоказання до застосування- Підвищена індивідуальна чутливість до компонентів препарату; вагітність; період грудного вигодовування; прийом препаратів, що містять вісмут; хронічна ниркова недостатність; виражене порушення функції нирок (тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв) та хронічна ниркова недостатність); дитячий вік до 4 років.Вагітність та лактаціяХелі-Стоп протипоказаний для застосування у вагітних жінок. При необхідності застосування препарату в період лактації слід припинити вигодовування груддю.Побічна діяНаведені нижче небажані явища, зазначені при застосуванні вісмуту трикалію дицитрату, розподілені за частотою виникнення відповідно до наступної градації: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100, < 1/10); нечасто (≥ 1/1000, < 1/100); рідко (≥ 1/10 000, З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – фарбування калу в чорний колір; нечасто – нудота, блювання, діарея чи запори. Алергічні реакції: нечасто – шкірний висип, свербіж; дуже рідко – анафілактичні реакції. З боку нервової системи: дуже рідко – при тривалому застосуванні у високих дозах – енцефалопатія, пов'язана з накопиченням вісмуту у ЦНС. Побічні ефекти є оборотними та швидко проходять після відміни препарату. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПротягом півгодини до та півгодини після прийому препарату не рекомендується застосування внутрішньо інших лікарських засобів, а також прийом їжі та рідини, зокрема антацидів, молока, фруктів та фруктових соків. Це пов'язано з тим, що при одночасному прийомі внутрішньо можуть впливати на ефективність вісмуту трикалію дицитрату. Препарат зменшує всмоктування тетрациклінів. Препарат не застосовують одночасно з іншими лікарськими препаратами, що містять вісмут, оскільки одночасне застосування кількох препаратів вісмуту підвищує ризик розвитку побічних ефектів, зокрема ризик розвитку енцефалопатії.Спосіб застосування та дозиВсередину. Тривалість курсу лікування та дози препарату визначає лікар індивідуально для кожного пацієнта, залежно від характеру захворювання. Дорослим та дітям старше 12 років препарат призначають по 1 таблетці 4 рази на добу за 30 хв до їди (сніданок, обід, вечерю) та на ніч, або по 2 таблетки 2 рази на добу за 30 хв до їди (сніданок, вечеря) ). Дітям віком від 8 до 12 років призначають по 1 таблетці 2 рази на добу за 30 хв до їди (сніданок, вечеря). Дітям віком від 4 до 8 років призначають у дозі 8 мг/кг/добу; залежно від маси тіла дитини призначають по 1-2 таблетки на добу (відповідно, 1-2 прийоми на добу). При цьому добова доза повинна бути найближчою до розрахункової дози (8 мг/кг/добу). Таблетки приймають за 30 хв до їди, запиваючи невеликою кількістю води. Таблетку рекомендується ковтати повністю, не розжовуючи і не подрібнюючи, запиваючи достатньою кількістю води. Не рекомендується запивати пігулки молоком. Тривалість курсу лікування становить від 4 до 8 тижнів. Після закінчення прийому препарату не рекомендується приймати лікарські засоби, що містять вісмут (наприклад, Вікалін, Вікаїр) протягом 2 місяців. Для ерадикації Helicobacter pylori доцільно застосування вісмуту трикалію дицитрату в комбінації з антибактеріальними препаратами, які мають антихелікобактерну активність. Якщо протягом лікування поліпшення не настало, слід звернутися до лікаря. Застосовуйте препарат тільки відповідно до того способу застосування та в дозах, які вказані в інструкції. У разі потреби, будь ласка, проконсультуйтеся з лікарем перед застосуванням лікарського засобу.ПередозуванняПри застосуванні препарату в дозах, що в десятки разів перевищують рекомендовані, або при тривалому застосуванні завищених доз препарату, можливий розвиток отруєння вісмутом. Симптоми: диспепсія, висипання, запалення слизової оболонки порожнини рота, характерне потемніння у вигляді блакитних ліній на яснах; при тривалому застосуванні доз, що перевищують рекомендовані, можливе порушення функції нирок. Ці симптоми повністю оборотні при відміні препарату. Лікування: специфічного антидоту немає. При передозуванні препарату показано промивання шлунка, прийом ентеросорбентів та симптоматична терапія, спрямована на підтримання функції нічок. У разі передозування також показано призначення сольових проносних. Надалі лікування має бути симптоматичним. У разі порушення функції нирок, що супроводжується високим рівнем вісмуту в плазмі крові, можна ввести комплексоутворювачі – димеркаптоянтарну та димеркапгопропансульфонову кислоти. При розвитку тяжкого порушення функції нирок показано проведення гемодіалізу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат не слід застосовувати понад 8 тижнів. Не рекомендується під час лікування перевищувати встановлені добові дози для дорослих та дітей. У період лікування препаратом не слід застосовувати інші препарати, що містять вісмут (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами"). Після закінчення курсового лікування препаратом у рекомендованих дозах концентрація активної діючої речовини в плазмі не перевищує 3-58 мкг/л, а інтоксикація спостерігається лише при концентрації вище 100 мкг/л. При застосуванні Хелі-Стоп можливе фарбування калу в темний колір унаслідок утворення сульфіду вісмуту. Іноді відзначається незначне потемніння мови. Під час терапії не рекомендується вживання алкоголю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Дані щодо впливу препарату вісмуту трикалію дицитрат на здатність керувати транспортними засобами та механізмами відсутні.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
437,00 грн
160,00 грн
Склад, форма випуску та упаковка(на 100 г препарату): Активні компоненти: Chelidonium majus (Хелідоніум маюс) D10 0,6 г, Chelidonium majus (Хелідоніум маюс) D30 0,6 г, Chelidonium majus (Хелідоніум маюс) D200 0,6 (Атропа белла-донна) D10 0,3 г, Atropa bella-donna (Атропа белла-донна) D30 0,3 г, Atropa bella-donna (Атропа белла-донна) D200 0,3 г, Atropa bella-donna (Атропа белла-донна) D1000 0,3 г; Допоміжні речовини: етанол (спирт етиловий) 96% (об.), вода очищена. Вміст етанолу у препараті близько 35% (за обсягом).Опис лікарської формиПрозора безбарвна або трохи жовтуватого кольору рідина з характерним запахом етанолу.Фармакотерапевтична групаБагатокомпонентний гомеопатичний препарат, дія якого зумовлена компонентами, що входять до його складу.Показання до застосуванняЯк жовчогінний засіб у комплексній терапії хронічного холециститу, хронічних гепатитів з холестатичним компонентом.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату, дитячий вік, вік до 18 років (у зв'язку із недостатністю клінічних даних).Вагітність та лактаціяУ період вагітності та годування груддю препарат може застосовуватись лише після попередньої консультації з лікарем.Побічна діяМожливі алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиПризначення комплексних гомеопатичних препаратів не виключає використання інших лікарських засобів, які застосовуються при цьому захворюванні.Спосіб застосування та дозиПрепарат призначають внутрішньо по 10 крапель (розчинених у 30 мл води) 3 рази на день за 30 хвилин до або через 1 годину після їди. При гострих симптомах приймати через кожні 15 хвилин по 10 крапель протягом 2-х годин. Тривалість терапії визначається лікарем.ПередозуванняВипадки передозування досі не були зареєстровані.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри прийомі гомеопатичних лікарських засобів можуть тимчасово загострюватись наявні симптоми (первинне погіршення). У цьому випадку слід перервати прийом препарату і звернутися до лікаря. При відсутності терапевтичного ефекту, а також появі побічних ефектів, які не описані в інструкції з медичного застосування, слід повідомити про це лікаря. Тривале застосування препарату (протягом кількох місяців і більше) має проводитись під наглядом лікаря. Препарат містить етиловий спирт близько 35% (об'ємних).Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.
Форма випуску: капс. Упаковка: блістер Виробник: Штада Завод-виробник: Крафт ТОВ(Росія). .
Форма выпуска: капс. Упаковка: блистер Производитель: Штада Завод-производитель: Крафт ООО(Россия). .
222,00 грн
183,00 грн
Склад, форма випуску та упаковка5 мл готової суспензії містить: активної речовини азитроміцину (у формі азитроміцину дигідрату 104,809 мг) 100 мг, допоміжні речовини – камедь ксантанова – 20,846 мг, натрію сахаринат – 4,134 мг, кальцію карбонат – 162,503 мг, 0,00 – 2145,682 мг, ароматизатор яблучний – 3,303 мг, ароматизатор суничний – 8,159 мг, ароматизатор вишневий – 12,096 мг. Порошок для приготування суспензії для внутрішнього прийому 100 мг/5 мл. 11,43 г порошку у флакон темного скла місткістю 60 мл, закупорений нагвинчується, з контролем першого розкриття пластиковою або металевою кришкою. На верхню сторону пластикової кришки нанесено схему відкривання флакона. Флакон разом із мірною ложкою (об'ємом 5 мл, з ризиком для об'єму 2,5 мл) та інструкцією із застосування вкладають у картонну пачку.Опис лікарської формипорошок для приготування суспензії для прийому внутрішньоХарактеристикаПорошок білого або майже білого кольору із фруктовим запахом. Опис готової суспензії: суспензія майже білого кольору із фруктовим запахом.ФармакокінетикаАзитроміцин швидко всмоктується із шлунково-кишкового тракту, що обумовлено його стійкістю в кислому середовищі та ліпофільністю. Після прийому внутрішньо 500 мг максимальна концентрація азитроміцину в плазмі досягається через 2,5 - 2,96 год і становить 0,4 мг/л. Біодоступність становить 37%. Азитроміцин добре проникає у дихальні шляхи, органи та тканини урогенітального тракту (зокрема у передміхурову залозу), у шкіру та м'які тканини. Висока концентрація в тканинах (у 10-50 разів вища, ніж у плазмі крові) та тривалий період напіввиведення зумовлені низьким зв'язуванням азитроміцину з білками плазми крові, а також його здатністю проникати в еукаріотичні клітини та концентруватися у середовищі з низьким рН, що оточує лізосоми. Це, у свою чергу, визначає великий обсяг розподілу (31,1 л/кг) і високий плазмовий кліренс.Здатність азитроміцину накопичуватись переважно у лізосомах особливо важлива для елімінації внутрішньоклітинних збудників. Доведено, що фагоцити доставляють азитроміцин у місця локалізації інфекції, де він вивільняється у процесі фагоцитозу. Концентрація азитроміцину в осередках інфекції достовірно вища, ніж у здорових тканинах (в середньому на 24-34%) та корелює зі ступенем запального набряку. Незважаючи на високу концентрацію у фагоцитах, азитроміцин не істотно впливає на їх функцію. Азитроміцин зберігається у бактерицидних концентраціях протягом 5-7 днів після прийому останньої дози, що дозволило розробити короткі (3-денні та 5-денні) курси лікування.де він вивільняється у процесі фагоцитозу. Концентрація азитроміцину в осередках інфекції достовірно вища, ніж у здорових тканинах (в середньому на 24-34%) та корелює зі ступенем запального набряку. Незважаючи на високу концентрацію у фагоцитах, азитроміцин не істотно впливає на їх функцію. Азитроміцин зберігається у бактерицидних концентраціях протягом 5-7 днів після прийому останньої дози, що дозволило розробити короткі (3-денні та 5-денні) курси лікування.де він вивільняється у процесі фагоцитозу. Концентрація азитроміцину в осередках інфекції достовірно вища, ніж у здорових тканинах (в середньому на 24-34%) та корелює зі ступенем запального набряку. Незважаючи на високу концентрацію у фагоцитах, азитроміцин не істотно впливає на їх функцію. Азитроміцин зберігається у бактерицидних концентраціях протягом 5-7 днів після прийому останньої дози, що дозволило розробити короткі (3-денні та 5-денні) курси лікування.Азитроміцин зберігається у бактерицидних концентраціях протягом 5-7 днів після прийому останньої дози, що дозволило розробити короткі (3-денні та 5-денні) курси лікування.Азитроміцин зберігається у бактерицидних концентраціях протягом 5-7 днів після прийому останньої дози, що дозволило розробити короткі (3-денні та 5-денні) курси лікування. У печінці деметилюється, метаболіти, що утворюються, не активні. У азитроміцину дуже тривалий період напіввиведення – 35-50 год. Період напіввиведення із тканин значно більший. Азитроміцин виводиться, переважно, у незміненому вигляді – 50% кишечником, 6% нирками.ФармакодинамікаАзитроміцин – бактеріостатичний антибіотик широкого спектра дії групи макролідів-азалідів. Має широкий спектр антимікробної дії. Механізм дії азитроміцину пов'язаний із пригніченням синтезу білка мікробної клітини. Зв'язуючись з 50S-субодиницею рибосоми, пригнічує пептидтранслоказу на стадії трансляції та пригнічує синтез білка, уповільнюючи ріст та розмноження бактерій. У високих концентраціях має бактерицидну дію. Має активність щодо низки грампозитивних, грамнегативних, анаеробних, внутрішньоклітинних та інших мікроорганізмів. Мікроорганізми можуть спочатку бути стійкими до дії антибіотика або можуть набувати стійкості до нього. Шкала чутливості мікроорганізмів до азитроміцину: Мікроорганізми МІК*, мг/л | Чутливі | Стійкі Staphylococcus | ≤1 | більше 2 Streptococcus A, B, C, G | ≤0,25 | більше 0,5 Streptococcus pneumoniae | ≤0,25 | більше 0,5 Haemophilus influenzae | ≤0,12 | більше 4 Moraxella catarrhalis | ≤0,5 | більше 0,5 Neisseria gonorrhoeae | ≤0,25 | більше 0,5 *Мінімальна інгібуюча концентрація в більшості випадків до азитроміцину чутливі: аеробні грампозитивні мікроорганізми: Staphylococcus aureus (метицилінчутливий), Streptococcus pneumoniae (пеніцилін-чутливий), Streptococcus pyogenes, Streptococcus agalactiae, стрептококи груп C, G; аеробні грамнегативні мікроорганізми: Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Legionella pneumophila, Moraxella catarrhalis, Pasteurella multocida, Neisseria gonorrhoeae; анаеробні мікроорганізми: Clostridium perfringens, Fusobacterium spp., Prevotella spp., Porphyriomonas spp., Peptostreptococcus spp.; інші мікроорганізми: Chlamydia trachomatis, Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, Mycoplasma pneumoniae, Mycoplasma hominis, Borrelia burgdorferi. Мікроорганізми з резистентністю до азитроміцину: Streptococcus pneumoniae (пеніцилін-стійкий). Мікроорганізми, спочатку стійкі: аеробні грампозитивні мікроорганізми: Enterococcus faecalis, Staphylococcus spp. (метицилін-стійкі стафілококи з дуже високою частотою мають набуту стійкість до макролідів); грампозитивні бактерії, стійкі до еритроміцину; анаероби: Bacteroides fragilis.Клінічна фармакологіяАнтибіотик – азалідПоказання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до азитроміцину мікроорганізмами: - інфекції верхніх дихальних шляхів та ЛОР-органів (синусит, тонзиліт, фарингіт, середній отит); - інфекції нижніх дихальних шляхів (бактеріальні та атипові пневмонії, гострий бронхіт, загострення хронічного бронхіту); - інфекції шкіри та м'яких тканин (акне вульгаріс середнього ступеня тяжкості, бешихи, імпетиго, вдруге інфіковані дерматози); - інфекції урогенітального тракту (уретрит та/або цервіцит), спричинені Chlamydia trachomatis; - хвороба Лайма (бореліоз), для лікування початкової стадії (erythema migrans).Протипоказання до застосування- підвищена чутливість до азитроміцину або інших компонентів препарату; - підвищена чутливість до еритроміцину, інших макролідів, кетолідів; - одночасний прийом з ерготаміном, дигідроерготаміном; - Порушення функції печінки важкого ступеня; - порушення функції нирок тяжкого ступеня (кліренс креатиніну менше 40 мл/хв); - період грудного вигодовування (на час лікування зупиняють); - Дитячий вік до 6 місяців.Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності можливе лише у випадках, коли передбачувана користь матері перевищує потенційний ризик для плода. За необхідності застосування в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування.Побічна діяЧастота побічних ефектів класифікована відповідно до рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто – не менше 10%, часто – не менше 1%, але менше 10%, нечасто – не менше 0,1%, але менше 1%, рідко – не менше 0,01%, але менше – 0,1%; дуже рідко – менше 0,01%; невідома частота – може бути оцінена, виходячи з наявних даних. Інфекційні захворювання: нечасто – кандидоз, у тому числі слизової оболонки порожнини рота та геніталій, пневмонія, фарингіт, гастроентерит, респіраторні захворювання, риніт; невідома частота – псевдомембранозний коліт. З боку крові та лімфатичної системи: нечасто – лейкопенія, нейтропенія, еозинофілія; дуже рідко – тромбоцитопенія, гемолітична анемія. З боку обміну речовин та харчування: нечасто – анорексія. Алергічні реакції: нечасто ангоневротичний набряк, реакція гіперчутливості; невідома частота – анафілактична реакція. З боку нервової системи: часто головний біль; нечасто – запаморочення, порушення смакових відчуттів, парестезії, сонливість, безсоння, нервозність; рідко – ажитація; невідома частота - гіпестезія, тривога, агресія, непритомність, судоми, психомоторна гіперактивність, втрата нюху, збочений нюх, втрата смакових відчуттів, маячня галюцинації. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – розлад слуху, вертиго; невідома частота – порушення слуху, у тому числі глухота та/або шум у вухах. З боку серцево-судинної системи: нечасто – відчуття серцебиття, «припливи» крові до обличчя; невідома частота – зниження артеріального тиску, збільшення інтервалу QT на електрокардіограмі, аритмія типу «пірует», шлуночкова тахікардія. З боку дихальної системи: нечасто – задишка, носова кровотеча. З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – діарея; часто – нудота, блювання, біль у животі; нечасто – метеоризм, диспепсія, запор, гастрит, дисфагія, здуття живота, сухість слизової оболонки ротової порожнини, підвищення секреції слинних залоз; дуже рідко – зміна кольору язика, панкреатит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто – гепатит; рідко – порушення функції печінки, холестатична жовтяниця; некроз печінки; фульмінантний гепатит. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – шкірна сити, свербіж, кропив'янка, дерматит, сухість шкіри, пітливість; рідко – реакція фотосенсибілізації; невідома частота – синдром Стівена-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, мультиформна еритема. З боку опорно-рухового апарату: нечасто – остеортрит, міалгія, біль у спині, біль у шиї; невідома частота – артралгія. З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – дизурія, біль у ділянці нирок; невідома частота – інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність. З боку статевих органів та молочної залози: нечасто – метрорагії, порушення функції яєчок. Інші: нечасто – астенія, нездужання, відчуття втоми, набряк обличчя, біль у грудях, лихоманка, периферичні набряки. Лабораторні дані: часто зниження кількості лімфоцитів, підвищення кількості еозинофілів, підвищення кількості базофілів, підвищення кількості моноцитів, підвищення кількості нейтрофілів, зниження концентрації бікарбонатів у плазмі крові; нечасто - підвищення активності аспартатамінотрансферази, аланінамінотрансферази, підвищення концентрації білірубіну в плазмі крові, підвищення концентрації сечовини в плазмі крові, підвищення концентрації креатиніну в плазмі крові, зміна вмісту калію в плазмі крові, підвищення активності лужної фосфатази в плазмі крові, підвищення вмісту , підвищення вмісту глюкози у крові, збільшення кількості тромбоцитів, підвищення гематокриту, підвищення концентрації бікарбонатів у плазмі крові, зміна вмісту натрію у плазмі крові.Взаємодія з лікарськими засобамиАнтацидні засоби (алюміній та магніймісткі) не впливають на біодоступність азитроміцину, але зменшують його максимальну концентрацію в крові приблизно на 25%, тому препарат слід приймати принаймні за одну годину до або через дві години після прийому зазначених препаратів. Їжа уповільнює та знижує абсорбцію. При сумісному застосуванні з антикоагулянтами непрямої дії кумаринового ряду (варфарин) можливе посилення антикоагуляційного ефекту; Пацієнтам необхідний ретельний контроль протромбінового часу. Дигоксин: можливе підвищення концентрації дигоксину; необхідно контролювати концентрацію дигоксину у крові. Ерготамін та дигідроерготамін: посилення токсичної дії (вазоспазм, дизестезія); спільне застосування не рекомендується. Одночасне застосування терфенадину та антибіотиків класу макролідів викликає аритмію та подовження QT інтервалу. Необхідно враховувати ці дані при одночасному застосуванні терфенадину та азитроміцину. При одночасному застосуванні флуконазол зменшує максимальну концентрацію азитроміцину у крові на 18%, що не має клінічного значення. Були отримані окремі повідомлення про випадки рабдоміолізу у пацієнтів, які одночасно приймають азитроміцин та статини. При одночасному застосуванні азитроміцину та рифабутину іноді спостерігалась нейтропенія. Незважаючи на те, що нейтропенія асоціювалася із застосуванням рифабутину, причиннонаслідковий зв'язок між застосуванням комбінації азитроміцину та рифабутину та нейтропенією не встановлено. При одночасному застосуванні азитроміцину та циклоспорину необхідно контролювати концентрацію циклоспорину в плазмі крові та відповідно коригувати дозу. При одночасному застосуванні з зидовудіном азитроміцин незначно впливає на фармакокінетику, у тому числі виведення нирками, задовудину та його глюкоронідного метаболіту, проте збільшується концентрація активного метаболіту – фосфорильованого зидовудину в моноядерних клітинах периферичної крові (клінічне значення даного факту не є). Одночасне застосування азитроміцину (1200 мг) та нелфінавіру (по 750 мг 3 рази на день) спричиняє підвищення рівноважної концентрації азитроміцину в плазмі крові. Клінічно значущих побічних ефектів не спостерігалося і корекції дози азитроміцину при одночасному застосуванні з нелфінавіром не потрібно. Азитроміцин слабо взаємодіє із ізоферментами цитохрому P450. Не виявлено, що азитроміцин бере участь у фармакокінетичних взаємодіях аналогічних еритроміцину та іншим макролідам, азитроміцин не є індуктором та інгібітором ізоферментів цитохрому P450. У фармакокінетичних дослідженнях впливу разової дози циметидину на фармакокінетику азитроміцину не виявлено змін фармакокінетики азитроміцину за умови застосування циметидину за 2 години до азитроміцину. Азитроміцин не впливає на концентрацію в плазмі крові карбамазепіну, ефавірензу, диданозину, флуконазолу, індинавіру, цетиризину, мідазолу, теофіліну, триазоламу, нелфінавіру, триметоприму/сульфаметоксазолу, силденафілу, метил.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо 1 раз на добу. за 1 годину до їди або через 2 години після їди. У флакон поступово додають води (дистильованої або прокип'яченої та охолодженої) до мітки. Вміст флакона ретельно збовтують до отримання однорідної суспензії. Якщо рівень приготовленої суспензії знаходиться нижче мітки на етикетці флакона, повторно додають воду до мітки і збовтують. Приготовлена суспензія стабільна за кімнатної температури протягом 5 днів. При інфекції верхніх та нижніх дихальних шляхів, шкіри та м'яких тканин (за винятком хронічної мігруючої еритеми) Дітям: із розрахунку 10 мг/кг маси тіла 1 раз на день протягом 3 днів (курсова доза 30 мг/кг). Залежно від маси тіла дитини рекомендується наступний режим дозування: Маса тіла хворого Добова доза (суспензія 100 мг/5 мл) більше ніж 8 кг | 2,5 мл (50 мг) – ½ ложечки 8-14 кг 5 мл (100 мг) – 1 ложка 15-24 кг 10 мл (200 мг) – 2 ложечки 25-34 кг | 12,5 мл (250 мг) – 2,5 ложечки 35-45 кг 17,5 мл (350 мг) – 3½ ложечки понад 45 кг призначають дози для дорослих Дорослим: 500 мг (25 мл суспензії 100 мг/5 мл) 1 раз на день протягом 3 днів (курсова доза 1,5 г). При акне вульгаріс середнього ступеня тяжкості (дорослим): В 1, 2 та 3 день лікування приймають по 500 мг (25 мл суспензії 100 мг/5 мл) 1 раз на день, потім роблять перерву з четвертого по сьомий день лікування, з восьмого дня лікування приймають по 500 мг (25 мл) раз на тиждень (з інтервалом 7 днів) протягом 9 тижнів. Курсова доза – 6 г. При неускладненому уретриті та/або цервіциті, викликаному Chlamydia trachomatis – препарат призначають дорослим: 1 г (50 мл) одноразово. При хворобі Лайма (бореліоз) для лікування початкової стадії (erythema migrans) – 1 раз на добу протягом 5 днів: 1-ий день у дозі 20 мг/кг маси тіла, а потім з 2-го до 5-го дня – 10 мг/кг маси тіла. Рекомендується наступний режим дозування суспензії препарату ХЕМОМІЦИН у дітей із erythema migrans: 1-й день Маса тіла Добова доза (суспензія 100 мг/5 мл) 8 кг | 5 мл (100 мг) – 1 ложка 8-14 кг 10 мл (200 мг) – 2 ложечки 15-24 кг 20 мл (400 мг) – 4 ложечки 25-34 кг | 25 мл (500 мг) – 5 ложечок 35-45 кг 35 мл (700 мг) – 7 ложечок З 2-го до 5-го дня Маса тіла Добова доза (суспензія 100 мг/5 мл) 8 кг | 2,5 мл (50 мг) – ½ ложечки 8-14 кг 5 мл (100 мг) – 1 ложка 15-24 кг 10 мл (200 мг) – 2 ложечки 25-34 кг | 12,5 мл (250 мг) – 2,5 ложечки 35-45 кг 17,5 мл (350 мг) – 3½ ложечки Перед вживанням суспензію слід збовтувати. Безпосередньо після прийому суспензії дитині слід дати випити кілька ковтків рідини (вода, чай) для того, щоб змити і проковтнути суспензію, що залишилася в порожнині рота. Якщо доза препарату була пропущена, її необхідно, по можливості, відразу прийняти, а потім наступні дози приймати з інтервалом у 24 години. Пацієнти з порушенням функції нирок При застосуванні у пацієнтів з порушеннями функції нирок легкого та середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну більше 40 мл/хв) корекція дози не потрібна. Пацієнти з порушенням функції печінки При застосуванні у пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості корекції дози не потрібне. Літні пацієнти У пацієнтів похилого віку корекція дози не потрібна.ПередозуванняСимптоми: сильна нудота, тимчасова втрата слуху, блювання, діарея. Лікування: симптоматичне; промивання шлунка.Запобіжні заходи та особливі вказівкиМіастенія, порушення функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості, порушення функції нирок легкого та середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну більше 40 мл/хв), у пацієнтів з наявністю проаритмогенних факторів (особливо у пацієнтів похилого віку): з вродженим або набутим подовженням інтервалу QT, у пацієнтів, які отримують терапію антиаритмічними препаратами класів IA (хінідин, прокаїнамід) та III (дофетилід, аміодарон і соталол), цизапридом, терфенадином, антипсихотичними препаратами (циталопрам), фторхінолонами (моксифлоксацин та левофлокса у разі гіпокаліємії або гіпомагніємії, з клінічно значущою брадикардією, аритмією серця або тяжкою серцевою недостатністю; одночасне застосування дигоксину, варфарину, циклоспорину; вагітність.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
231,00 грн
190,00 грн
Склад, форма випуску та упаковка5 мл готової суспензії містить: азитроміцину (у формі азитроміцину дигідрату 209,6 мг) – 200 мг. Допоміжні речовини – камедь ксантанова – 20 мг, натрію сахаринат – 4 мг, кальцію карбонат – 150 мг, кремнію діоксид колоїдний – 25 мг, натрію фосфат безводний – 17,26 мг, сорбітол – 2054,74 мг, ароматизатор яблучний ароматизатор суничний – 10 мг, ароматизатор вишневий – 15 мг. Порошок для приготування суспензії для внутрішнього прийому 200 мг/5 мл. 10 г порошку у флакон темного скла місткістю 60 мл, закупорений нагвинчується, з контролем першого розкриття пластиковою або металевою кришкою. На верхню сторону пластикової кришки нанесено схему відкривання флакона. Флакон разом із мірною ложкою (об'ємом 5 мл, з ризиком для об'єму 2,5 мл) та інструкцією із застосування вкладають у картонну пачку.Опис лікарської формиПорошок для приготування суспензії для вживання.ХарактеристикаПорошок білого або майже білого кольору із фруктовим запахом. Опис готової суспензії: суспензія майже білого кольору із фруктовим запахом.ФармакокінетикаАзитроміцин швидко всмоктується із шлунково-кишкового тракту, що обумовлено його стійкістю в кислому середовищі та ліпофільністю. Після прийому внутрішньо 500 мг максимальна концентрація азитроміцину в плазмі досягається через 2,5 - 2,96 год і становить 0,4 мг/л. Біодоступність становить 37%. Азитроміцин добре проникає у дихальні шляхи, органи та тканини урогенітального тракту (зокрема у передміхурову залозу), у шкіру та м'які тканини. Висока концентрація в тканинах (у 10-50 разів вища, ніж у плазмі крові) та тривалий період напіввиведення зумовлені низьким зв'язуванням азитроміцину з білками плазми крові, а також його здатністю проникати в еукаріотичні клітини та концентруватися у середовищі з низьким рН, що оточує лізосоми. Це, у свою чергу, визначає великий обсяг розподілу (31,1 л/кг) і високий плазмовий кліренс. Здатність азитроміцину накопичуватись переважно у лізосомах особливо важлива для елімінації внутрішньоклітинних збудників. Доведено, що фагоцити доставляють азитроміцин у місця локалізації інфекції, де він вивільняється у процесі фагоцитозу.Концентрація азитроміцину в осередках інфекції достовірно вища, ніж у здорових тканинах (в середньому на 24-34%) та корелює зі ступенем запального набряку. Незважаючи на високу концентрацію у фагоцитах, азитроміцин не істотно впливає на їх функцію. Азитроміцин зберігається у бактерицидних концентраціях протягом 5-7 днів після прийому останньої дози, що дозволило розробити короткі (3-денні та 5-денні) курси лікування. У печінці деметилюється, метаболіти, що утворюються, не активні. У азитроміцину дуже тривалий період напіввиведення – 35-50 год. Період напіввиведення із тканин значно більший. Азитроміцин виводиться, переважно, у незміненому вигляді – 50% кишечником, 6% нирками.ФармакодинамікаАзитроміцин – бактеріостатичний антибіотик широкого спектра дії групи макролідів-азалідів. Має широкий спектр антимікробної дії. Механізм дії азитроміцину пов'язаний із пригніченням синтезу білка мікробної клітини. Зв'язуючись з 50S-субодиницею рибосоми, пригнічує пептидтранслоказу на стадії трансляції та пригнічує синтез білка, уповільнюючи ріст та розмноження бактерій. У високих концентраціях має бактерицидну дію. Має активність щодо низки грампозитивних, грамнегативних, анаеробних, внутрішньоклітинних та інших мікроорганізмів. Мікроорганізми можуть спочатку бути стійкими до дії антибіотика або можуть набувати стійкості до нього. Шкала чутливості мікроорганізмів до азитроміцину: Мікроорганізми МІК*, мг/л | Чутливі | Стійкі Staphylococcus | ≤1 | більше 2 Streptococcus A, B, C, G | ≤0,25 | більше 0,5 Streptococcus pneumoniae | ≤0,25 | більше 0,5 Haemophilus influenzae | ≤0,12 | більше 4 Moraxella catarrhalis | ≤0,5 | більше 0,5 Neisseria gonorrhoeae | ≤0,25 | більше 0,5 *Мінімальна інгібуюча концентрація в більшості випадків до азитроміцину чутливі: аеробні грампозитивні мікроорганізми: Staphylococcus aureus (метицилінчутливий), Streptococcus pneumoniae (пеніцилін-чутливий), Streptococcus pyogenes, Streptococcus agalactiae, стрептококи груп C, G; аеробні грамнегативні мікроорганізми: Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Legionella pneumophila, Moraxella catarrhalis, Pasteurella multocida, Neisseria gonorrhoeae; анаеробні мікроорганізми: Clostridium perfringens, Fusobacterium spp., Prevotella spp., Porphyriomonas spp., Peptostreptococcus spp.; інші мікроорганізми: Chlamydia trachomatis, Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, Mycoplasma pneumoniae, Mycoplasma hominis, Borrelia burgdorferi. Мікроорганізми з резистентністю до азитроміцину: Streptococcus pneumoniae (пеніцилін-стійкий). Мікроорганізми, спочатку стійкі: аеробні грампозитивні мікроорганізми: Enterococcus faecalis, Staphylococcus spp. (метицилін-стійкі стафілококи з дуже високою частотою мають набуту стійкість до макролідів); грампозитивні бактерії, стійкі до еритроміцину; анаероби: Bacteroides fragilis.Клінічна фармакологіяАнтибіотик – азалідПоказання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до азитроміцину мікроорганізмами: - інфекції верхніх дихальних шляхів та ЛОР-органів (синусит, тонзиліт, фарингіт, середній отит); - інфекції нижніх дихальних шляхів (бактеріальні та атипові пневмонії, гострий бронхіт, загострення хронічного бронхіту); - інфекції шкіри та м'яких тканин (акне вульгаріс середнього ступеня тяжкості, бешихи, імпетиго, вдруге інфіковані дерматози); - хвороба Лайма (бореліоз), для лікування початкової стадії (erythema migrans); - інфекції урогенітального тракту (уретрит та/або цервіцит), спричинені Chlamydia trachomatis.Протипоказання до застосування- підвищена чутливість до азитроміцину або інших компонентів препарату; - підвищена чутливість до еритроміцину, інших макролідів, кетолідів; - одночасний прийом з ерготаміном, дигідроерготаміном; - Порушення функції печінки важкого ступеня; - порушення функції нирок тяжкого ступеня (кліренс креатиніну менше 40 мл/хв); - період грудного вигодовування; - Дитячий вік до 12 місяців.Вагітність та лактаціяПри вагітності може застосовуватися, коли користь від застосування значно перевищує ризик, що існує завжди при використанні будь-якого препарату протягом вагітності. При необхідності застосування препарату в період лактації грудне вигодовування зупиняють.Побічна діяЧастота побічних ефектів класифікована відповідно до рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто – не менше 10%, часто – не менше 1%, але менше 10%, нечасто – не менше 0,1%, але менше 1%, рідко – не менше 0,01%, але менше 0,1%, дуже рідко – менше 0,01%; невідома частота - може бути оцінена, виходячи з наявних даних. Інфекційні захворювання: нечасто – кандидоз, у тому числі слизової оболонки порожнини рота та геніталій, пневмонія, фарингіт, гастроентерит, респіраторні захворювання, риніт; невідома частота – псевдомембранозний коліт. З боку крові та лімфатичної системи: нечасто – лейкопенія, нейтропенія, еозинофілія; дуже рідко – тромбоцитопенія, гемолітична анемія. З боку обміну речовин та харчування: нечасто – анорексія. Алергічні реакції: нечасто – ангіоневротичний набряк, реакція гіперчутливості; невідома частота – анафілактична реакція. З боку нервової системи: часто – головний біль; нечасто – запаморочення, порушення смакових відчуттів, парестезії, сонливість, безсоння, нервозність; рідко – ажитація; невідома частота - гіпестезія, тривога, агресія, непритомність, судоми, психомоторна гіперактивність, втрата нюху, збочення нюху, втрата смакових відчуттів, міастенія, марення, галюцинації. З боку органу зору: нечасто – порушення зору. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – розлад слуху, вертиго; невідома частота - порушення слуху, у тому числі глухота та/або шум у вухах. З боку серцево-судинної системи: нечасто – відчуття серцебиття, «припливи» крові до обличчя; невідома частота – зниження артеріального тиску, збільшення інтервалу QT на електрокардіограмі, аритмія типу «пірует», шлуночкова тахікардія. З боку дихальної системи: нечасто – задишка, носова кровотеча. З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – діарея; часто – нудота, блювання, біль у животі; нечасто - метеоризм, диспепсія, запор, гастрит, дисфагія, здуття живота, сухість слизової оболонки ротової порожнини, відрижка, виразки слизової оболонки порожнини рота, підвищення секреції слинних залоз; дуже рідко – зміна кольору язика, панкреатит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто – гепатит; рідко – порушення функції печінки, холестатична жовтяниця; невідома частота - печінкова недостатність (у поодиноких випадках з летальним результатом в основному на тлі тяжкого порушення функції печінки); некроз печінки; фульмінантний гепатит. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – шкірний висип, свербіж, кропив'янка, дерматит, сухість шкіри, пітливість; рідко – реакція фотосенсибілізації; невідома частота – синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, мультиформна еритема. З боку опорно-рухового апарату: нечасто – остеоартрит, міалгія, біль у спині, біль у шиї; невідома частота – артралгія. З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – дизурія, біль у ділянці нирок; невідома частота – інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність. З боку статевих органів та молочної залози: нечасто – метрорагії, порушення функції яєчок. Інші: нечасто – астенія, нездужання, відчуття втоми, набряк обличчя, біль у грудях, лихоманка, периферичні набряки. Лабораторні дані: часто зниження кількості лімфоцитів, підвищення кількості еозинофілів, підвищення кількості базофілів, підвищення кількості моноцитів, підвищення кількості нейтрофілів, зниження концентрації бікарбонатів у плазмі крові; нечасто - підвищення активності аспартатамінотрансферази, аланінамінотрансферази, підвищення концентрації білірубіну в плазмі крові, підвищення концентрації сечовини в плазмі крові, підвищення концентрації креатиніну в плазмі крові, зміна вмісту калію в плазмі крові, підвищення активності лужної фосфатази в плазмі крові, підвищення вмісту , підвищення концентрації глюкози в крові, збільшення кількості тромбоцитів, підвищення гематокриту, підвищення концентрації бікарбонатів у плазмі крові, зміна вмісту натрію у плазмі кровіВзаємодія з лікарськими засобамиАнтацидні засоби (алюміній та магніймісткі) не впливають на біодоступність азитроміцину, але зменшують його максимальну концентрацію в крові приблизно на 25%, тому препарат слід приймати принаймні за одну годину до або через дві години після прийому зазначених препаратів. Їжа уповільнює та знижує абсорбцію. При сумісному застосуванні з антикоагулянтами непрямої дії кумаринового ряду (варфарин) можливе посилення антикоагуляційного ефекту; Пацієнтам необхідний ретельний контроль протромбінового часу. Дигоксин: можливе підвищення концентрації дигоксину; необхідно контролювати концентрацію дигоксину у крові. Ерготамін та дигідроерготамін: посилення токсичної дії (вазоспазм, дизестезія); спільне застосування не рекомендується. Одночасне застосування терфенадину та антибіотиків класу макролідів викликає аритмію та подовження QT інтервалу. Необхідно враховувати ці дані при одночасному застосуванні терфенадину та азитроміцину. При одночасному застосуванні флуконазол зменшує максимальну концентрацію азитроміцину у крові на 18%, що не має клінічного значення. Були отримані окремі повідомлення про випадки рабдоміолізу у пацієнтів, які одночасно приймають азитроміцин та статини. При одночасному застосуванні азитроміцину та рифабутину іноді спостерігалась нейтропенія. Незважаючи на те, що нейтропенія асоціювалася із застосуванням рифабутину, причинно-наслідковий зв'язок між застосуванням комбінації азитроміцину та рифабутину та нейтропенією не встановлено. При одночасному застосуванні азитроміцину та циклоспорину необхідно контролювати концентрацію циклоспорину в плазмі крові та відповідно коригувати дозу. При одночасному застосуванні з зидовудіном азитроміцин незначно впливає на фармакокінетику, у тому числі виведення нирками, задовудину та його глюкоронідного метаболіту, проте збільшується концентрація активного метаболіту – фосфорильованого зидовудину в моноядерних клітинах периферичної крові (клінічне значення даного факту не є). Одночасне застосування азитроміцину (1200 мг) та нелфінавіру (по 750 мг 3 рази на день) спричиняє підвищення рівноважної концентрації азитроміцину в плазмі крові. Клінічно значущих побічних ефектів не спостерігалося і корекції дози азитроміцину при одночасному застосуванні з нелфінавіром не потрібно. Азитроміцин слабо взаємодіє із ізоферментами цитохрому P450. Не виявлено, що азитроміцин бере участь у фармакокінетичних взаємодіях аналогічних еритроміцину та іншим макролідам, азитроміцин не є індуктором та інгібітором ізоферментів цитохрому P450. У фармакокінетичних дослідженнях впливу разової дози циметидину на фармакокінетику азитроміцину не виявлено змін фармакокінетики азитроміцину за умови застосування циметидину за 2 години до азитроміцину. Азитроміцин не впливає на концентрацію в плазмі крові карбамазепіну, ефавірензу, диданозину, флуконазолу, індинавіру, цетиризину, мідазолу, теофіліну, триазоламу, нелфінавіру, триметоприму/сульфаметоксазолу, силденафілу, метил.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо 1 раз на добу за 1 годину до їди або через 2 години після їди. У флакон додають води (дистильованої або прокип'яченої та охолодженої) до мітки. Вміст флакона ретельно збовтують до отримання однорідної суспензії. Якщо рівень приготовленої суспензії знаходиться нижче мітки на етикетці флакона, повторно додають воду до мітки і збовтують. Приготовлена суспензія стабільна за кімнатної температури протягом 5 днів. При інфекції верхніх та нижніх дихальних шляхів, шкіри та м'яких тканин (за винятком хронічної мігруючої еритеми) препарат призначається дітям у дозі 10 мг/кг маси тіла одноразово на добу протягом 3 днів. Суспензія даного дозування рекомендується для застосування у дітей старше 12 місяців. Залежно від маси тіла дитини рекомендується наступний режим дозування: Маса тіла хворого Добова доза (суспензія 200 мг/5 мл) 10-14 кг 2,5 мл (100 мг) – ½ ложечки 15-25 кг 5 мл (200 мг) – 1 ложка 26-35 кг | 7,5 мл (300 мг) – 1½ ложечки 36-45 кг | 10 мл (400 мг) – 2 ложечки понад 45 кг призначають дози для дорослих При хворобі Лайма (бореліоз) для лікування початкової стадії (erythema migrans) – 1 раз на добу протягом 5 днів: 1-ий день у дозі 20 мг/кг маси тіла, а потім з 2-го до 5-го дня – 10 мг/кг маси тіла. Рекомендується наступний режим дозування суспензії препарату ХЕМОМІЦИН у дітей із erythema migrans: 1-й день Маса тіла Добова доза (суспензія 200 мг/5 мл) 8-14 кг 5 мл (200 мг) – 1 ложечка 15-24 кг 10 мл (400 мг) – 2 ложечки 25-44 кг | 12,5 мл (500 мг) – 2½ ложечки З 2-го до 5-го дня Маса тіла Добова доза (суспензія 100 мг/5 мл) 8-14 кг 5 мл (100 мг) – ½ ложечки 15-24 кг 10 мл (200 мг) – 1 ложка 25-44 кг | 12,5 мл (250 мг) – 1¼ ложечки Перед вживанням збовтати! Безпосередньо після прийому суспензії дитині слід дати випити кілька ковтків рідини (вода, чай) для того, щоб змити і проковтнути суспензію, що залишилася в порожнині рота. При інфекціях верхніх та нижніх дихальних шляхів дорослим та дітям старше 12 років з масою тіла понад 45 кг призначається 500 мг (12,5 мл) 1 раз на день протягом 3-х днів (курсова доза 1,5 г); при інфекціях шкіри та м'яких тканин призначають по 500 мг (12,5 мл) 1 раз на день протягом 3 днів (курсова доза – 1,5 г); при хворобі Лайма (бореліоз) для лікування початкової стадії (erythema migrans) – 1 г (25 мл суспензії 200 мг/5 мл) на добу першого дня за 1 прийом, далі по 0,5 г (12,5 мл суспензії) добу щоденно з 2 по 5 день (курсова доза – 3 г); при акті вульгаріс середнього ступеня тяжкості: в 1, 2 та 3 день лікування приймають по 500 мг (12,5 мл суспензії 200 мг/5 мл) 1 раз на день, потім роблять перерву з четвертого по сьомий день лікування, з восьмого дня лікування приймають по 500 мг (12,5 мл суспензії) 1 раз на тиждень (з інтервалом 7 днів) протягом 9 тижнів. Курсова доза – 6 г. При неускладненому уретриті та/або цервіциті, викликаному Chlamydia trachomatis – препарат призначають дорослим: 1 г (25 мл суспензії 200 мг/5 мл) одноразово. Якщо доза препарату була пропущена, її необхідно, по можливості, відразу прийняти, а потім наступні дози приймати з інтервалом у 24 години. Пацієнти з порушенням функції нирок При застосуванні у пацієнтів з порушеннями функції нирок легкого та середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну більше 40 мл/хв) корекція дози не потрібна. Пацієнти з порушенням функції печінки При застосуванні у пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості корекції дози не потрібне. Літні пацієнти У пацієнтів похилого віку корекція дози не потрібна.ПередозуванняСимптоми: сильна нудота, тимчасова втрата слуху, блювання, діарея. Лікування: симптоматичне; промивання шлунка.Запобіжні заходи та особливі вказівкиМіастенія, порушення функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості, порушення функції нирок легкого та середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну більше 40 мл/хв), у пацієнтів з наявністю проаритмогенних факторів (особливо у пацієнтів похилого віку): з вродженим або набутим подовженням інтервалу QT, у пацієнтів, які отримують терапію антиаритмічними препаратами класів IA (хінідин, прокаїнамід) та III (дофетилід, аміодарон і соталол), цизапридом, терфенадином, антипсихотичними препаратами (циталопрам), фторхінолонами (моксифлоксацин та левофлокса у разі гіпокаліємії або гіпомагніємії, з клінічно значущою брадикардією, аритмією серця або тяжкою серцевою недостатністю; одночасне застосування дигоксину, варфарину, циклоспорину; вагітність.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковка1 капсула містить активну речовину – азитроміцин (у формі азитроміцину дигідрату – 262,03 мг) – 250 мг. Допоміжні речовини: лактоза безводна – 163,60 мг* (151,57 мг), крохмаль кукурудзяний – 47,00 мг, натрію лаурилсульфат – 0,94 мг, магнію стеарат – 8,46 мг, склад оболонки капсули: титану діоксид E – 1,44 мг, барвник патентований синій VE 131 – 0,0164 мг, желатин – до 96 мг. * кількість лактози безводної залежить від активності діючої речовини. Капсули 250 мг. По 6 капсул у блістер із ПВХ/АЛ. 1 блістер з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиКапсулиХарактеристикаТверда желатинова капсула світло-синього кольору №0. Вміст капсул: порошок білого кольоруФармакотерапевтична групаАзитроміцин – бактеріостатичний антибіотик широкого спектра дії групи макролідів-азалідів. Має широкий спектр антимікробної дії. Механізм дії азитроміцину пов'язаний із пригніченням синтезу білка мікробної клітини. Зв'язуючись з 50S-субодиницею рибосоми, пригнічує пептидтранслоказу на стадії трансляції та пригнічує синтез білка, уповільнюючи ріст та розмноження бактерій. У високих концентраціях має бактерицидну дію. Має активність щодо низки грампозитивних, грамнегативних, анаеробних, внутрішньоклітинних та інших мікроорганізмів. Мікроорганізми можуть спочатку бути стійкими до дії антибіотика або можуть набувати стійкості до нього. Шкала чутливості мікроорганізмів до азитроміцину: Мікроорганізми Чутливі (МІК *, мг / л) Стійкі (МІК *, мг / л) Staphylococcus ≤1 >2 Streptococcus A, B, C, G ≤0,25 >0,5 Streptococcus pneumoniae ≤0,25 >0,5 Haemophilus influenzae ≤0,12 >4 Moraxella catarrhalis ≤0,5 >0,5 Neisseria gonorrhoeae ≤0,25 >0,5 *Мінімальна інгібуюча концентрація Найчастіше до азитроміцину чутливі: аеробні грампозитивні мікроорганізми: Staphylococcus aureus (метицилін-чутливий), Streptococcus pneumoniae (пеніцилін-чутливий+P179ний), Streptococcus pyogenes, Streptococcus agalactiae, стрептококи груп C, G; аеробні грамнегативні мікроорганізми: Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Legionella pneumophila, Moraxella catarrhalis, Pasteurella multocida, Neisseria gonorrhoeae; анаеробні мікроорганізми: Clostridium perfringens, Fusobacterium spp., Prevotella spp., Porphyriomonas spp., Peptostreptococcus spp.; інші мікроорганізми: Chlamydia trachomatis, Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, Mycoplasma pneumoniae, Mycoplasma hominis, Borrelia burgdorferi. Мікроорганізми з резистентністю до азитроміцину: Streptococcus pneumoniae (пеніцилін-стійкий). Мікроорганізми, спочатку стійкі: аеробні грампозитивні мікроорганізми: Enterococcus faecalis, Staphylococcus spp. (метицилін-стійкі стафілококи з дуже високою частотою мають набуту стійкість до макролідів); грампозитивні бактерії, стійкі до еритроміцину; анаероби: Bacteroides fragilis.ФармакокінетикаАзитроміцин швидко всмоктується із шлунково-кишкового тракту, що зумовлено його стійкістю у кислому середовищі та ліпофільністю. Після прийому внутрішньо 500 мг максимальна концентрація азитроміцину в плазмі досягається через 2,5 - 2,96 год і становить 0,4 мг/л. Біодоступність становить 37%. Азитроміцин добре проникає у дихальні шляхи, органи та тканини урогенітального тракту (зокрема у передміхурову залозу), у шкіру та м'які тканини. Висока концентрація в тканинах (у 10-50 разів вища, ніж у плазмі крові) та тривалий період напіввиведення зумовлені низьким зв'язуванням азитроміцину з білками плазми крові, а також його здатністю проникати в еукаріотичні клітини та концентруватися у середовищі з низьким рН, що оточує лізосоми. Це, у свою чергу, визначає великий обсяг розподілу (31,1 л/кг) і високий плазмовий кліренс. Здатність азитроміцину накопичуватись переважно у лізосомах особливо важлива для елімінації внутрішньоклітинних збудників. Доведено, що фагоцити доставляють азитроміцин у місця локалізації інфекції, де він вивільняється у процесі фагоцитозу.Концентрація азитроміцину в осередках інфекції достовірно вища, ніж у здорових тканинах (в середньому на 24-34%) і корелює зі ступенем запального набряку. Незважаючи на високу концентрацію у фагоцитах, азитроміцин не істотно впливає на їх функцію. Азитроміцин зберігається у бактерицидних концентраціях протягом 5-7 днів після прийому останньої дози, що дозволило розробити короткі (3-денні та 5-денні) курси лікування. У печінці деметилюється, метаболіти, що утворюються, не активні. Виведення азитроміцину з плазми крові проходить у 2 етапи: період напіввиведення становить 14-20 годин в інтервалі від 8 до 24 годин після прийому препарату та 41 годин – в інтервалі від 24 до 72 годин, що дозволяє застосовувати препарат 1 раз на добу. Виводиться препарат переважно з жовчю у незмінному вигляді, невелика частина – нирками.ФармакодинамікаАзитроміцин – бактеріостатичний антибіотик широкого спектра дії групи макролідів-азалідів. Має широкий спектр антимікробної дії. Механізм дії азитроміцину пов'язаний із пригніченням синтезу білка мікробної клітини. Зв'язуючись з 50S-субодиницею рибосоми, пригнічує пептидтранслоказу на стадії трансляції та пригнічує синтез білка, уповільнюючи ріст та розмноження бактерій. У високих концентраціях має бактерицидну дію. Має активність щодо низки грампозитивних, грамнегативних, анаеробних, внутрішньоклітинних та інших мікроорганізмів. Мікроорганізми можуть спочатку бути стійкими до дії антибіотика або можуть набувати стійкості до нього. Шкала чутливості мікроорганізмів до азитроміцину: Мікроорганізми МІК*, мг/л | Чутливі | Стійкі Staphylococcus | ≤1 | більше 2 Streptococcus A, B, C, G | ≤0,25 | більше 0,5 Streptococcus pneumoniae | ≤0,25 | більше 0,5 Haemophilus influenzae | ≤0,12 | більше 4 Moraxella catarrhalis | ≤0,5 | більше 0,5 Neisseria gonorrhoeae | ≤0,25 | більше 0,5 *Мінімальна інгібуюча концентрація в більшості випадків до азитроміцину чутливі: аеробні грампозитивні мікроорганізми: Staphylococcus aureus (метицилінчутливий), Streptococcus pneumoniae (пеніцилін-чутливий), Streptococcus pyogenes, Streptococcus agalactiae, стрептококи груп C, G; аеробні грамнегативні мікроорганізми: Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Legionella pneumophila, Moraxella catarrhalis, Pasteurella multocida, Neisseria gonorrhoeae; анаеробні мікроорганізми: Clostridium perfringens, Fusobacterium spp., Prevotella spp., Porphyriomonas spp., Peptostreptococcus spp.; інші мікроорганізми: Chlamydia trachomatis, Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, Mycoplasma pneumoniae, Mycoplasma hominis, Borrelia burgdorferi. Мікроорганізми з резистентністю до азитроміцину: Streptococcus pneumoniae (пеніцилін-стійкий). Мікроорганізми, спочатку стійкі: аеробні грампозитивні мікроорганізми: Enterococcus faecalis, Staphylococcus spp. (метицилін-стійкі стафілококи з дуже високою частотою мають набуту стійкість до макролідів); грампозитивні бактерії, стійкі до еритроміцину; анаероби: Bacteroides fragilis.Клінічна фармакологіяАнтибіотик – азалідПоказання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами: інфекції верхніх відділів дихальних шляхів та ЛОР-органів (ангіна, синусит, тонзиліт, середній отит); скарлатина; інфекції нижніх відділів дихальних шляхів (бактеріальні, зокрема викликані атиповими збудниками, пневмонії, бронхіт); інфекції шкіри та м'яких тканин (бешиха, імпетиго, вдруге інфіковані дерматози); інфекції урогенітального тракту (неускладнений уретрит та/або цервіцит); Хвороба Лайма (бореліоз); для лікування початкової стадії (erythema migrans); захворювання шлунка та дванадцятипалої кишки, асоційовані з Helicobacter pylori (у складі комбінованої терапії).Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до азитроміцину або до інших компонентів препарату; підвищена чутливість до еритроміцину, інших макролідів, кетолідів; порушення функції печінки тяжкого ступеня; порушення функції нирок тяжкого ступеня (кліренс креатиніну менше 40 мл/хв); одночасний прийом з ерготаміном, дигідроерготаміном; період грудного вигодовування; дитячий вік до 12 років із масою тіла до 45 кг; дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозогалактозна мальабсорбція (препарат містить лактозу).Вагітність та лактаціяПри вагітності може застосовуватися, коли користь від застосування значно перевищує ризик, що існує завжди при використанні будь-якого препарату протягом вагітності. При необхідності застосування препарату в період лактації грудне вигодовування зупиняють.Побічна діяЧастота побічних ефектів класифікована відповідно до рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто – не менше 10%, часто – не менше 1%, але менше 10%, нечасто – не менше 0,1%, але менше 1%, рідко – не менше 0,01%, але менше 0,1%, дуже рідко – менше 0,01%; невідома частота - може бути оцінена, виходячи з наявних даних. Інфекційні захворювання: нечасто – кандидоз, у тому числі слизової оболонки порожнини рота та геніталій, пневмонія, фарингіт, гастроентерит, респіраторні захворювання, риніт; невідома частота – псевдомембранозний коліт. З боку крові та лімфатичної системи: нечасто – лейкопенія, нейтропенія, еозинофілія; дуже рідко – тромбоцитопенія, гемолітична анемія. З боку обміну речовин та харчування: нечасто – анорексія. Алергічні реакції: нечасто – ангіоневротичний набряк, реакція гіперчутливості; невідома частота – анафілактична реакція. З боку нервової системи: часто – головний біль; нечасто – запаморочення, порушення смакових відчуттів, парестезії, сонливість, безсоння, нервозність; рідко – ажитація; невідома частота - гіпестезія, тривога, агресія, непритомність, судоми, психомоторна гіперактивність, втрата нюху, збочення нюху, втрата смакових відчуттів, міастенія, марення, галюцинації. З боку органу зору: нечасто – порушення зору. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – розлад слуху, вертиго; невідома частота - порушення слуху, у тому числі глухота та/або шум у вухах. З боку серцево-судинної системи: нечасто – відчуття серцебиття, «припливи» крові до обличчя; невідома частота – зниження артеріального тиску, збільшення інтервалу QT на електрокардіограмі, аритмія типу «пірует», шлуночкова тахікардія. З боку дихальної системи: нечасто – задишка, носова кровотеча. З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – діарея; часто – нудота, блювання, біль у животі; нечасто - метеоризм, диспепсія, запор, гастрит, дисфагія, здуття живота, сухість слизової оболонки ротової порожнини, відрижка, виразки слизової оболонки порожнини рота, підвищення секреції слинних залоз; дуже рідко – зміна кольору язика, панкреатит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто – гепатит; рідко – порушення функції печінки, холестатична жовтяниця; невідома частота - печінкова недостатність (у поодиноких випадках з летальним результатом в основному на тлі тяжкого порушення функції печінки); некроз печінки; фульмінантний гепатит. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – шкірний висип, свербіж, кропив'янка, дерматит, сухість шкіри, пітливість; рідко – реакція фотосенсибілізації; невідома частота – синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, мультиформна еритема. З боку опорно-рухового апарату: нечасто – остеоартрит, міалгія, біль у спині, біль у шиї; невідома частота – артралгія. З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – дизурія, біль у ділянці нирок; невідома частота – інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність. З боку статевих органів та молочної залози: нечасто – метрорагії, порушення функції яєчок. Інші: нечасто – астенія, нездужання, відчуття втоми, набряк обличчя, біль у грудях, лихоманка, периферичні набряки. Лабораторні дані: часто зниження кількості лімфоцитів, підвищення кількості еозинофілів, підвищення кількості базофілів, підвищення кількості моноцитів, підвищення кількості нейтрофілів, зниження концентрації бікарбонатів у плазмі крові; нечасто - підвищення активності аспартатамінотрансферази, аланінамінотрансферази, підвищення концентрації білірубіну в плазмі крові, підвищення концентрації сечовини в плазмі крові, підвищення концентрації креатиніну в плазмі крові, зміна вмісту калію в плазмі крові, підвищення активності лужної фосфатази в плазмі крові, підвищення вмісту , підвищення концентрації глюкози в крові, збільшення кількості тромбоцитів, підвищення гематокриту, підвищення концентрації бікарбонатів у плазмі крові, зміна вмісту натрію у плазмі кровіВзаємодія з лікарськими засобамиАнтацидні засоби (алюміній та магніймісткі) не впливають на біодоступність азитроміцину, але зменшують його максимальну концентрацію в крові приблизно на 25 %, тому препарат слід приймати принаймні за одну годину до або через дві години після прийому зазначених препаратів. Їжа уповільнює та знижує абсорбцію. При сумісному застосуванні з антикоагулянтами непрямої дії кумаринового ряду (варфарин) можливе посилення антикоагуляційного ефекту; Пацієнтам необхідний ретельний контроль протромбінового часу. Дигоксин: можливе підвищення концентрації дигоксину; необхідно контролювати концентрацію дигоксину у крові. Ерготамін та дигідроерготамін: посилення токсичної дії (вазоспазм, дизестезія); спільне застосування не рекомендується. Одночасне застосування терфенадину та антибіотиків класу макролідів викликає аритмію та подовження QT інтервалу. Необхідно враховувати ці дані при спільному застосуванні терфенадину та азитроміцину. При одночасному застосуванні флуконазол зменшує максимальну концентрацію азитроміцину у крові на 18%, що не має клінічного значення. Були отримані окремі повідомлення про випадки рабдоміолізу у пацієнтів, які одночасно приймають азитроміцин та статини. При одночасному застосуванні азитроміцину та рифабутину іноді спостерігалась нейтропенія. Незважаючи на те, що нейтропенія асоціювалася із застосуванням рифабутину, причинно-наслідковий зв'язок між застосуванням комбінації азитроміцину та рифабутину та нейтропенією не встановлено. При одночасному застосуванні азитроміцину та циклоспорину необхідно контролювати концентрацію циклоспорину в плазмі крові та відповідно коригувати дозу. При одночасному застосуванні з зидовудіном азитроміцин незначно впливає на фармакокінетику, у тому числі виведення нирками, зидовудину та його глюкуронідного метаболіту, проте збільшується концентрація активного метаболіту – фосфорильованого зидовудину в моноядерних клітинах периферичної крові (клінічне значення даного факту). Одночасне застосування азитроміцину (1200 мг) та нелфінавіру (по 750 мг 3 рази на день) спричиняє підвищення рівноважної концентрації азитроміцину в плазмі крові. Клінічно значущих побічних ефектів не спостерігалося і корекції дози азитроміцину при одночасному застосуванні з нелфінавіром не потрібно. Азитроміцин слабо взаємодіє із ізоферментами цитохрому P450. Не виявлено, що азитроміцин бере участь у фармакокінетичних взаємодіях аналогічних еритроміцину та інших макролідів, азитроміцин не є індуктором та інгібітором ізоферментів цитохрому P450. У фармакокінетичних дослідженнях впливу разової дози циметидину на фармакокінетику азитроміцину не виявлено змін фармакокінетики азитроміцину за умови застосування циметидину за 2 години до азитроміцину. Азитроміцин не впливає на концентрацію в плазмі крові карбамазепіну, ефавірензу, диданозину, флуконазолу, індинавіру, цетиризину, мідазоламу, теофіліну, тріазоламу, нелфінавіру, триметоприму/сульфаметоксазолу, силденафілу, силиденафілу.Спосіб застосування та дозиАзитроміцин слід обов'язково приймати за 1 годину до їди або через 2 години після їди. Препарат приймають 1 раз на добу. Дорослим та дітям старше 12 років з масою тіла понад 45 кг: при інфекції верхніх та нижніх дихальних шляхів, ЛОР-органів призначають по 500 мг/добу (2 капсули) 1 раз на день протягом 3 днів (курсова доза – 1,5 г ). При інфекціях шкіри та м'яких тканин призначають по 500 мг (2 капсули) 1 раз на день протягом 3 днів (курсова доза – 1,5 г). При акне вульгаріс середнього ступеня тяжкості: в 1, 2 та 3 день лікування приймають по 500 мг (2 капс. по 250 мг) 1 раз на день, потім роблять перерву з четвертого по сьомий день, з восьмого дня лікування приймають по 500 мг. разів на тиждень (з інтервалом 7 днів) протягом 9 тижнів. Курсова доза – 6 р. При неускладненому уретриті та/або цервіциті, спричинених Chlamydia trachomatis, призначають одноразово 1 г (4 капс. по 250 мг). При хворобі Лайма (бореліоз) для лікування початкової стадії (erythema migrans) призначають по 1 г (4 капс. по 250 мг) в 1-ий день і по 500 мг щодня з 2-го по 5-й день (курсова доза - 3 г). У разі пропуску прийому 1 дози препарату пропущену дозу слід прийняти якомога раніше, а наступні - з перервою в 24 год. Пацієнти з порушенням функції нирок При застосуванні у пацієнтів з порушеннями функції нирок легкого та середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну більше 40 мл/хв) корекція дози не потрібна. Пацієнти з порушенням функції печінки При застосуванні у пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості корекція дози не потрібна. Літні пацієнти У пацієнтів похилого віку корекція дози не потрібна.ПередозуванняСимптоми: сильна нудота, тимчасова втрата слуху, блювання, діарея. Лікування: промивання шлунка, лікування симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиМіастенія, порушення функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості, порушення функції нирок легкого та середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну більше 40 мл/хв), у пацієнтів з наявністю проаритмогенних факторів (особливо у пацієнтів похилого віку): з вродженим або набутим подовженням інтервалу QT, у пацієнтів, які отримують терапію антиаритмічними препаратами класів ІА (хінідин, прокаїнамід) та ІІІ (дофетилід, аміодарон і соталол), цизапридом, терфенадином, антипсихотичними препаратами (пімозид), антидепресантами (циталопрам) та фторхінолонами електролітного балансу, особливо у разі гіпокаліємії або гіпомагніємії, з клінічно значущою брадикардією, аритмією серця або тяжкою серцевою недостатністю; одночасне застосування дигоксину, варфарину, циклоспорину; вагітність.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковкаМагнію цитрат, мікрокристалічна целюлоза (наповнювач), сухий екстракт соєвих бобів стандартизований, сухий екстракт трави меліси лікарської, вітамін С (L-аскорбінова кислота), картопляний крохмаль (наповнювач), магнію стеарат Е470 (агент антистежуючий), діоксид кремнію ), вітамін В6 (піридоксину гідрохлорид), вітамін В1 (тіаміну гідрохлорид). Показник Надходження за добу (2 таблетки) Рівні добового споживання, мг % від адекватного рівня споживання на добу Ізофлавони 40,0 мг 50,0** мг 80,0 Флавоноїди (у перерахунку на лютеолін) 4,2 мг 10,0** мг 42,0 Вітамін C 80,0 мг 60,0* мг 133,3*** Вітамін В1 1,1 мг 1,4* мг 78,57 Вітамін В6 1,4 мг 2,0* мг 70,0 Магній 59,6 мг 400,0* мг 15,0 * рекомендовані рівні згідно з ТР ТС 022/2012, додаток 2; ** адекватні рівні добового споживання згідно з «Єдиними санітарно-епідеміологічними та гігієнічними вимогами до товарів, що підлягають санітарно-епідеміологічному нагляду (контролю)» Глава II, розділ 1, додаток № 5; *** не перевищує верхній допустимий рівень споживання ХарактеристикаПровісником менопаузи (припинення менструацій) у жінки є період менопаузального переходу. Період менопаузального переходу починається у жінок у 40-45 років і характеризується збоями циклів на фоні дефіциту естрогену (гормон, який відповідає за можливість зачаття та народження дитини). Поступове зниження вироблення жіночих статевих гормонів призводить до розбудови роботи всього організму. З моменту стійкого припинення менструації (менопауза), обумовленої «вимкненням» гормональної та репродуктивної функції яєчників, настає постменопауза. Найбільш частими симптомами, що супроводжують клімактеричний період (пременопаузу, менопаузу, постменопаузу) є «припливи жару», пітливість, перепади настрою, дратівливість і занепокоєння, порушення концентрації уваги, запаморочення та головні болі, порушення сну, зменшення молочних залоз, їх ін. Лібідо, підвищений ризик інфекцій сечового міхура. Крім того, естрогени впливають на зовнішній вигляд, тому при їх дефіциті погіршується стан шкіри та волосся, з'являються зморшки. Для заповнення нестачі власних естрогенів у жіночому організмі успішно застосовуються фітоестрогени або фітогормони – ізофлавони. Це речовини рослинного походження, які схожі за будовою на естрогени і тому можуть виконувати деякі функції естрогену. Так ізофлавони покращують стан жіночої репродуктивної системи, допомагають уникнути припливів, уповільнюють вікові зміни зовнішності та знижують ризик остеопорозу. Але так фітоестрогени не є гормонами, їх прийом не викликає побічних ефектів, пов'язаних із гормональною замісною терапією.Властивості компонентівХепіклім застосовується для підтримки здоров'я жінки у клімактеричному періоді внаслідок появи дефіциту естрогенів у жіночому організмі. Ізофлавони сої, що входять до складу Хепікліму: Нормалізують та регулюють гормональний баланс у жіночому організмі. Зменшують частоту та тяжкість вегетосудинних проявів (припливи, прискорене серцебиття, пітливість). Сприяють усуненню ознак вагінальної сухості та сухості шкіри. Підвищують якість життя жінки у клімактеричний період. Зміцнюють кісткову тканину. Флавоноїди – потенціюють естрогенну активність ізофлавонів сої. Мають антиоксидантні та протизапальні властивості. Магній та вітаміни групи B сприяють усуненню психоемоційних розладів: плаксивості, дратівливості, тривожності, підвищують життєвий тонус та емоційне тло. Ізофлавони та вітамін С знижують ризик урогенітальних інфекцій. Екстракт меліси лікарської нормалізує психоемоційний стан та відновлює сон.Показання до застосуванняХепіклім рекомендований як джерело ізофлавонів, флавоноїдів та додаткового джерела вітамінів С, В6, В1 та магнію.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів. Перед застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Спосіб застосування та дозиЖінкам у клімактеричний період та в період менопаузи 2 таблетки на день незалежно від їди. Тривалість прийому – 1 місяць. За потреби прийом можна повторити.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему
Склад, форма випуску та упаковка1 таблетка містить: Активні речовини: Cimicifugaracemosa (циміцифуга рацемозу) D3 - 20 мг; Cocculus indicus (Кокккулюс індикус) D4 – 20 мг; Cypripedium pubescens (Циприпедіум пубесценс) D4 – 10 мг; Ignatia amara (Ігнація амара) D6 – 40 мг; Lilium tigrinum (Ліліум тигрінум) D6 -20 мг; Passiflora incarnata (Пасифлора інкарнату) D3 – 40 мг; Platinum metallicum (Платинум металікум) D8 – 20 мг; Valeriana officinalis (Валеріана оффіциналіс) D2 – 20 мг; Zinсum valerianiсum (Цинкум валеріанікум) D3 -20 мг. Допоміжні речовини: лактози моногідрат – 40 мг, крохмаль кукурудзяний – 7.5 мг, магнію стеарат – 1 мг. Пігулки для розсмоктування гомеопатичні. По 10 таблеток у блістер із плівки ПВХ та алюмінієвої фольги. По 4 блістери разом з інструкцією із застосування у картонній пачці.Фармакотерапевтична групаФармакологічна дія препарату обумовлена активними компонентами, що входять до його складу.Показання до застосуванняЯк симптоматичний засіб при невротичних розладах, що супроводжуються дратівливістю, підвищеною збудливістю, тривогою, страхом, безсонням, зниженням працездатності при розумовому та фізичному перенапрузі.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату, у тому числі рослин сімейства орхідні; спадкова непереносимість галактози, непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція; дитячий вік до 6 років (ефективність та безпека застосування не встановлена).Вагітність та лактаціяЗастосування препарату можливе, якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода та дитини. Потрібна консультація лікаря.Побічна діяМожливі алергічні реакції. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПрийом гомеопатичних препаратів не виключає лікування іншими лікарськими засобами.Спосіб застосування та дозиПокласти пігулку під язик і тримати до повного розчинення. Приймати препарат слід за 20-30 хвилин до або після їди. Дорослі та діти старше 12 років: По 2 таблетки 3 десь у день, при гострому стані - по 2 таблетки кожні 30 хвилин - 1 годину, але з більше 12 таблеток щодня. Діти віком від 6 до 12 років: По 1 таблетці 3 десь у день, при гострому стані - по 1 таблетці кожні 30 хвилин - 1 годину, але з більше 6 таблеток щодня. Курс лікування – до 4 тижнів. Тривалість курсу лікування за призначенням лікаря.ПередозуванняВипадки передозування до теперішнього часу не були зареєстровані.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри прийомі можуть тимчасово загострюватись наявні симптоми захворювання (первинне погіршення). У цьому випадку слід припинити прийом препарату та проконсультуватися з лікарем. У разі відсутності поліпшення при гострому перебігу захворювання через 3 дні препарат слід відмінити і звернутися до лікаря. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. Застосування препарату не впливає на здатність до керування транспортними засобами та заняття іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему