- Главная
- Все товары
Закрыть
Вы выбрали:
Все товары
Сортировать по:
Фильтр
569,00 грн
525,00 грн
Умови зберіганняУ холодильнику +2+8 градусівУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.
1 573,00 грн
1 530,00 грн
Склад, форма випуску та упаковкаЛіофілізат - 1 фл. активна речовина: флударабіну фосфат у перерахунку на 100% речовину 50 мг; допоміжні речовини: маннітол 50 мг, натрію гідроксид – до pH 7,6. Ліофілізат для приготування розчину для внутрішньовенного введення 50 мг. 50 мг активної речовини у флакони безбарвного скла I або II гідролітичного класу, герметично закупорені пробками/гумовими, з обкатуванням ковпачками алюмінієвими або алюмопластиковими. По одному флакону з інструкцією із застосування в пачку з картону. По 3 або 5 флаконів разом з інструкцією із застосування в пачку з перегородками або спеціальними гніздами з картону. По 25, 35 або 50 флаконів з інструкціями із застосування, з розрахунку одна інструкція на десять флаконів, у коробку з картону (для стаціонарів).Опис лікарської формиПориста маса майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаПротипухлинний засіб - антиметаболіт.ФармакокінетикаНе було виявлено чіткої кореляції між фармакокінетикою флударабіну та його лікувальним ефектом у онкологічних хворих, при цьому частота виявлення нейтропенії та зміни гематокриту дозозалежна. Флударабіну фосфат (2-фтор-ара-АМФ) є водорозчинним попередником флударабіну (2-фтор-ара-А), в організмі людини 2-фтор-ара-АМФ швидко і повністю дефосфорилюється до нуклеозиду 2-фтор-ара-А. Зв'язок із білками плазми крові – незначний. Після разової інфузії хворим на ХЛЛ стандартної дози препарату протягом 30 хвилин максимальна концентрація 2-фтор-ара-А в плазмі дорівнює 3,5-3,7 мкМ досягається до закінчення інфузії. Після п'яти введень препарату виявляється помірне підвищення максимальної концентрації до 4,4-4,8 мкМ на момент закінчення інфузії. Кумуляція 2-фтор-ара-А після кількох циклів терапії може бути виключена. Після закінчення інфузії спостерігається трифазне зниження концентрації з періодом напіввиведення початкової фази близько 5 хвилин, проміжної – 1-2 години та термінальної – близько 20 годин. Згідно з результатами фармакокінетичних досліджень середній загальний плазмовий кліренс 2-фтор-ара-А становить 79±40 мл/хв/м2 поверхні тіла (2,2±1,2 мл/хв/кг маси тіла), а середній - обсяг розподілу 83± 55 л/м2 (2,4±1,6 л/кг). Характерна значна індивідуальна варіабельність показників. Концентрація 2-фтор-ара-А у плазмі крові та площа під фармакокінетичною кривою лінійно зростають з підвищенням дози, а період напіввиведення, плазмовий кліренс та обсяг розподілу не залежать від дози. 2-фтор-ара-А виводиться переважно нирками (від 40 до 60% введеної внутрішньовенної дози). У осіб із зниженою функцією нирок спостерігається зменшення загального кліренсу, що свідчить про необхідність зниження дози. 2-фтор-ара-А активно транспортується в лейкемічні клітини, після чого рефосфорилюється до монофосфату та частково до ді- та трифосфату. Трифосфат (2-фтор-ара-АТФ) є основним внутрішньоклітинним метаболітом і єдиним з відомих метаболітів, що мають цитотоксичну активність. Максимальний рівень 2-фтор-ара-АТФ у лейкемічних лімфоцитах пацієнтів з ХЛЛ відзначається в середньому до 4 годин та характеризується значною індивідуальною варіабельністю. Концентрація 2-фтор-ара-АТФ у лейкемічних клітинах значно вища, ніж у плазмі, що вказує на його накопичення у пухлинних клітинах. Період напіввиведення 2-фтор-ара-АТФ із клітин-мішеней становить у середньому від 15 до 23 годин.ФармакодинамікаВіро-флударабін - протипухлинний препарат, що містить флударабіну фосфат, який є водорозчинним фторованим нуклеотидним аналогом противірусного засобу відарабіну, 9-бета-D-арабінофуранозиладеніна (ара-А), щодо стійкого до дії аденозиндезамінази. В людини флударабіну фосфат швидко дефосфорилюється до 2-фтор-ара-А, який, захоплюючись клітинами, потім внутрішньоклітинно фосфорилюється до активного трифосфату (2-фтор-ара-АТФ) дезоксицитидинкіназою. Цей метаболіт інгібує ДНК-полімеразу (альфа, дельта та іпсилон), ДНК-праймазу та ДНК-лігазу, рибонуклеотидредуктазу та вбудовується в ДНК та РНК, що призводить до термінації реплікації ДНК, порушення функції РНК, процесингу та трансляції мРНК. Дослідження in vitro показали, що вплив 2-фтор-ара-А на лімфоцити пацієнтів із хронічним лімфолейкозом (ХЛЛ) активує механізм інтенсивної фрагментації ДНК та апоптозу. Токсичний. Має тератогенну активність.Показання до застосуванняХронічний В-клітинний лімфолейкоз (ХЛЛ); неходжкінські лімфоми низького ступеня злоякісності (НХЛ НЗ)Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до флударабіну або інших компонентів препарату; знижена функція нирок з кліренсом креатиніну декомпенсована гемолітична анемія; вагітність та період годування груддю. З обережністю: Віро-флударабін повинен призначатися з обережністю після ретельної оцінки співвідношення ризик/користь хворим у ослабленому стані, хворим з вираженим зниженням функції кісткового мозку (тромбоцитопенія, анемія та/або гранулоцитопенія), імунодефіцитом або з гострою вірусною, грибковою або бактеріальною інфекцією з печінковою недостатністю (ефективність та безпека флударабіну у дітей, а також у пацієнтів з печінковою недостатністю не вивчена), хворих старше 75 років (у зв'язку з недостатньою кількістю клінічних даних щодо застосування флударабіну у хворих похилого віку).Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). Жінки та чоловіки дітородного віку повинні використовувати надійні методи контрацепції під час та не менше 6 місяців після закінчення терапії.Побічна діяЧастота побічних ефектів наведена нижче відповідно до наступної градації: типові (≥ 1%), рідкісні (≥0,1% та З боку органів кровотворення: нейтропенія, тромбоцитопенія та анемія. Найбільше зниження кількості нейтрофілів у середньому спостерігається на 13 день (від 3 до 25 днів) від початку лікування, тромбоцитів – у середньому на 16 день (від 2 до 32 днів). Мієлосупресія може бути вираженою та мати кумулятивний характер. Зниження числа Т-лімфоцитів, яке спостерігається при тривалому лікуванні флударабіном, може вести до збільшення ризику виникнення опортуністичних інфекцій, включаючи інфекції, що виникають в результаті реактивації латентних вірусних інфекцій, наприклад, прогресуюча мультифокальна лейкоенцефалопатія. Порушення метаболізму: внаслідок лізису пухлини може розвинутись гіперурикемія, гіперфосфатемія, гіпокальціємія, метаболічний ацидоз, гіперкаліємія, гематурія, уратова кристалурія та порушення функції нирок. Першою ознакою синдрому лізису пухлини може бути гострий біль та гематурія. З боку центральної та периферичної нервової системи: периферична нейропатія. Рідко – коматозний або збуджений стан, епілептиформні напади, сплутаність свідомості. З боку органів чуття: порушення зору, рідко - неврит зорового нерва, зорова нейропатія та сліпота. З боку дихальної системи: пневмонія; рідко – легеневі інфільтрати, пневмоніт, фіброз легень, що супроводжуються задишкою та кашлем. З боку системи травлення: нудота, блювання, анорексія, діарея та стоматит; рідко – шлунково-кишкові кровотечі на фоні тромбоцитопенії, збільшення активності ферментів печінки та підшлункової залози. З боку серцево-судинної системи: рідко – розвиток серцевої недостатності та аритмії. З боку сечостатевої системи: рідко – геморагічний цистит. З боку шкіри та шкірних придатків: шкірний висип; рідко – розвиток синдрому Стівенса-Джонсона або токсичного епідермального некролізу (синдром Лайєлла). Аутоімунні реакції: незалежно від наявності або відсутності аутоімунних процесів в анамнезі, а також результатів проби Кумбса, було описано виникнення загрозливих життю, а іноді і смертельних аутоімунних реакцій (аутоімунна гемолітична анемія, аутоімуна тромбоцитопенія, тромбочата або після лікування флударабіном. Інші: лихоманка, озноб, інфекції, нездужання, слабкість та підвищена стомлюваність, периферичні набряки відносяться до типових явищ.Взаємодія з лікарськими засобамиВикористання флударабіну в комбінації з пентостатином (дезоксикоформіцином) для лікування рефрактерного хронічного лімфолейкозу (ХЛЛ) часто призводило до летального результату через високу легеневу токсичність. Тому застосування флударабіну у комбінації з пентостатином не рекомендується. Терапевтична ефективність флударабіну може бути зменшена дипіридамолом або іншими інгібіторами захоплення аденозину. Розчин Віро-флударабіну для внутрішньовенного застосування не можна змішувати з іншими препаратами.Спосіб застосування та дозивнутрішньовенно струминно або краплинно протягом 30 хвилин. Рекомендована доза – 25 мг/м2 поверхні тіла щодня протягом 5 днів кожні 28 днів. Перед введенням вміст флакона розчиняють у 2 мл води для ін'єкцій. Для внутрішньовенного струминного введення необхідну дозу (розраховану виходячи з поверхні тіла хворого) розводять у 10 мл 0,9% розчину натрію хлориду для внутрішньовенного струминного введення та у 100 мл 0,9% розчину натрію хлориду для інфузійного введення. Тривалість лікування залежить від ефекту та переносимості препарату. Хворим на ХЛЛ Віро-флударабін призначається до досягнення максимальної відповіді (повної або часткової ремісії, зазвичай – 6 циклів), після чого лікування має бути припинено. У хворих на НХЛ НЗ лікування Віро-флударабіном рекомендується проводити до досягнення максимальної відповіді (повної або часткової ремісії). Після досягнення найбільшого ефекту слід обговорити необхідність проведення двох циклів консолідації (зазвичай 8 циклів). Діти Ефективність та безпека Віро-флударабіну у дітей не вивчені. Зниження функції нирок При кліренсі креатиніну від 30 до 70 мл/хв. При кліренсі креатинінуПередозуванняВисокі дози флударабіну викликають незворотні зміни в центральній нервовій системі, що включають сліпоту, комусь і смерть. Застосування високих доз пов'язане з розвитком вираженої тромбоцитопенії та нейтропенії внаслідок придушення функції кісткового мозку. Специфічні антидоти при передозуванні флударабіном невідомі. Лікування полягає у припиненні введення препарату та проведенні підтримуючої терапії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЛікування Віро-флударабін слід проводити під наглядом лікаря, який має досвід використання цитотоксичних засобів. Пацієнти, які отримують лікування Віро-флударабіном, повинні ретельно спостерігатися на предмет своєчасного виявлення симптомів гематологічної та негематологічної (насамперед неврологічної) токсичності. Рекомендується періодична оцінка показників периферичної крові для виявлення анемії, нейтропенії та тромбоцитопенії, а також ретельний контроль концентрації креатиніну у сироватці крові та визначення кліренсу креатиніну. У поодиноких випадках у пацієнтів, які отримували флударабін до, після або одночасно з алкілувальними цитотоксичними засобами або радіотерапією, спостерігався мієлодиспластичний синдром (МДС). При монотерапії флударабін МДС не спостерігався. Реакція "трансплантат проти господаря" (реакція трансфузованих імунокомпетентних лімфоцитів проти господаря), що виникає в результаті гемотрансфузій, спостерігалася після переливання неопроміненої крові хворим, які отримували лікування флударабіном. Повідомлялося про високу частоту смертельних наслідків як наслідок цієї хвороби. У зв'язку з цим пацієнтам, які потребують гемотрансфузії і які отримують або отримували лікування Веро-флударабіном, слід переливати лише опромінену кров. Повідомлялося про поодинокі випадки посилення росту наявного раку шкіри під час або після лікування флударабіном. Оскільки флударабін може викликати лізис пухлини вже на першому тижні терапії, повинна бути обережна при лікуванні хворих з ризиком розвитку цього синдрому (особливо при великій пухлинній масі). Хворі, які отримують лікування Віро-Флударабін, повинні ретельно спостерігатися на предмет появи ознак гемолітичної анемії (зниження рівня гемоглобіну та позитивна проба Кумбса). У разі розвитку гемолізу рекомендується припинення терапії Веро-флударабіном. Найбільш поширеними лікувальними заходами при гемолітичній анемії є трансфузії опроміненої крові та терапія глюкокортикостероїдами. Фертильні жінки та чоловіки повинні використовувати протизаплідні засоби під час та не менше 6 місяців після закінчення терапії. Під час та після лікування Віро-Флударабін слід уникати вакцинації живими вакцинами. Вагітним жінкам працювати з Віро-Флударабін заборонено. Слід дотримуватись правил використання та знищення цитостатичних засобів. Рекомендується використовувати латексні рукавички та захисні окуляри. Слід уникати вдихання препарату. У разі потрапляння розчину на шкіру або слизові оболонки ці ділянки слід ретельно промити водою з милом. У разі попадання в очі слід ретельно промити очі великою кількістю води. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Деякі побічні ефекти препаратів, такі як підвищена втома, слабкість, порушення чіткості зору можуть негативно впливати на здатність керувати автомобілем і займатися потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептом
281,00 грн
248,00 грн
Форма випуску: засіб Упакування: фл. Виробник: Верофарм ТОВ Завод-виробник: Верофарм(Росія). .
Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Активні речовини: азитроміцину дигідрат – 262.02 мг, що відповідає вмісту азитроміцину – 250 мг; Допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний – 45.4 мг, лактоза моногідрат (цукор молочний) – 18.2 мг, лактоза безводна (лактопрес) – 102.89 мг, повідон (полівінілпіролідон) – 7.49 мг, натрію лаурілоло4-4, 4-дирло4-4,4-4, 4-40 мг, натрію лаурілло-4, 4-а-4, 4-а-4, 4-а-4, 4, 4, 4, 4, 5, 4, 4, 4, 4, 4, 4, 4, 4, 4, 4, 4, 4, 4, 4, 4, 4, 4, 4, 4, 4, 4, 4; мг, магнію стеарат – 8.7 мг; Склад твердої желатинової капсули: діоксид титану - 2%, желатин - до 100%. 6 чи 10 шт. - упаковки осередкові контурні (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиКапсули тверді желатинові розмір №0, білого кольору; вміст капсул - суміш гранул та порошку білого або білого з жовтуватим відтінком кольору.Фармакотерапевтична групаАнтибактеріальний. При створенні в осередку запалення високих концентрацій має бактерицидну дію.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо азитроміцин добре всмоктується та швидко розподіляється в організмі. Після одноразового прийому дози 500 мг біодоступність становить 37% за рахунок ефекту "першого проходження" через печінку. Cmax у плазмі досягається через 2-3 год і становить 0.4 мг/л. Зв'язування з білками обернено пропорційно концентрації в плазмі крові і становить 7-50%. Здається Vd становить 31.1 л/кг. Проникає через мембрани клітин (ефективний при інфекціях, спричинених внутрішньоклітинними збудниками). Транспортується фагоцитами до місця інфекції, де вивільняється у присутності бактерій. Легко проникає через гістогематичні бар'єри та надходить у тканини. Концентрація у тканинах і клітинах у 10-50 разів вища, ніж у плазмі, а в осередку інфекції – на 24-34% більше, ніж у здорових тканинах. Препарат метаболізується у печінці. Метаболіти не мають протимікробної активності. T1/2 дуже довгий - 35-50 год. T1/2 із тканин значно більше. Терапевтична концентрація азитроміцину зберігається до 5-7 днів після останньої дози. Азитроміцин виводиться в основному в незміненому вигляді – 50% через кишечник, 6% нирками.ФармакодинамікаАнтибіотик групи макролідів є представником азалідів. Має широкий спектр протимікробної дії. Механізм дії азитроміцину пов'язаний із пригніченням синтезу білка мікробної клітини. Зв'язуючись із 50S субодиницею рибосом, пригнічує пептидтранслоказу на стадії трансляції, пригнічує синтез білка, уповільнює ріст та розмноження бактерій. Діє бактеріостатично. У високих концентраціях має бактерицидну дію. Має активність щодо низки грампозитивних, грамнегативних, анаеробних, внутрішньоклітинних та інших мікроорганізмів. До азитроміцину чутливі грампозитивні коки: Streptococcus pneumoniae (пеніцилін-чутливі штами), Streptococcus pyogenes, Staphylococcus aureus (метицилін-чутливі штами); аеробні грамнегативні бактерії: Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Legionella pneumophila, Moraxella catarrhalis, Pasteurella multocida, Neisseria gonorrhoeae; деякі анаеробні мікроорганізми: Clostridium perfringens, Fusobacterium spp., Prevotella spp., Porphyriomonas spp.; а також Chlamydia trachomatis, Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci, Mycoplasma pneumoniae, Mycoplasma hominis, Borrelia burgdorferi. Мікроорганізми з набутою резистентністю до азитроміцину: аеробні грампозитивні мікроорганізми -Streptococcus pneumoniae (пеніцилін-резистентні штами та штами із середньою чутливістю до пеніциліну). Мікроорганізми з природною резистентністю: аеробні грампозитивні мікроорганізми – Enterococcus faecalis, Staphylococcus aureus, Staphylococcus epidermidis (метицилін-резистентні штами), анаеробні мікроорганізми – Bacteroides fragilis. Описані випадки перехресної резистентності між Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes (бета-гемолітичний стрептокок групи A), Enterococcus faecalis і Staphylococcus aureus (метицилін-резистентні штами) до еритромідину, а макромідами Азитроміцин не застосовувався для лікування інфекційних захворювань, спричинених Salmonella typhi.Показання до застосуванняІнфекції верхніх (фарингіт, тонзиліт) та нижніх (бактеріальні та атипові пневмонії, бронхіт) дихальних шляхів, ЛОР-органів (середній отит, синусит), шкіри та м'яких тканин (рожа, імпетиго, вдруге інфіковані дерматози), урогенітальний тракт /або цервіцит), хвороба Лайма (лікування erythema migrans), захворювання шлунка та дванадцятипалої кишки, асоційовані з Helicobacter pylori (у складі комбінованої терапії).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до азитроміцину, еритроміцину, інших макролідів або кетолідів; підвищена чутливість до допоміжних речовин препарату, що використовується; порушення функції печінки тяжкого ступеня; тяжкі порушення функції нирок (КК З обережністю: міастенія; легке та помірне порушення функції печінки; легке та помірне порушення функції нирок (КК > 40 мл/хв); пацієнти з наявністю проаритмогенних факторів (особливо у похилому віці) - з вродженим або набутим подовженням інтервалу QT, пацієнти, які отримують терапію антиаритмічними засобами класів IA (хінідин, прокаїнамід) та III (дофетилід, аміодарон та соталол), цизапридом, пімозид), антидепресантами (циталопрам), фторхінолонами (моксифлоксацин та левофлоксацин), з порушеннями водно-електролітного балансу, особливо при гіпокаліємії або гіпомагніємії, з клінічно значущою брадикардією, аритмією або з тяжкою серцевою недостатністю; одночасне застосування дигоксину, варфарину, циклоспорину.Вагітність та лактаціяАзитроміцин проникає крізь плацентарний бар'єр. Застосування при вагітності можливе лише у випадках, коли ймовірна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. За необхідності застосування азитроміцину в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування. Застосування у дітей можливе згідно з режимом дозування.Побічна діяІнфекційні захворювання: нечасто – кандидоз (в т.ч. слизової оболонки порожнини рота та геніталій), пневмонія, фарингіт, гастроентерит, респіраторні захворювання, риніт; невідома частота – псевдомембранозний коліт. З боку крові та лімфатичної системи: нечасто – лейкопенія, нейтропенія, еозинофілія; дуже рідко – тромбоцитопенія, гемолітична анемія. З боку обміну речовин: нечасто – анорексія. Алергічні реакції: нечасто – ангіоневротичний набряк, реакція гіперчутливості; невідома частота – анафілактична реакція. З боку нервової системи: часто – головний біль; нечасто – запаморочення, порушення смакових відчуттів, парестезія, сонливість, безсоння, нервозність; рідко – ажитація; невідома частота - гіпестезія, тривога, агресія, непритомність, судоми, психомоторна гіперактивність, втрата нюху, збочення нюху, втрата смакових відчуттів, міастенія, марення, галюцинації. З боку органу зору: нечасто – порушення зору. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – розлад слуху, вертиго; невідома частота - порушення слуху аж до глухоти та/або шум у вухах. З боку серцево-судинної системи: нечасто – відчуття серцебиття, припливи крові до обличчя; невідома частота – зниження АТ, збільшення інтервалу QT на ЕКГ, аритмія типу “пірует”, шлуночкова тахікардія. З боку дихальної системи: нечасто – задишка, носова кровотеча. З боку травної системи: дуже часто – діарея; часто – нудота, блювання, біль у животі; нечасто - метеоризм, диспепсія, запор, гастрит, дисфагія, здуття живота, сухість слизової оболонки ротової порожнини, відрижка, виразки слизової оболонки порожнини рота, підвищення секреції слинних залоз; дуже рідко – зміна кольору язика, панкреатит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто – гепатит; рідко – порушення функції печінки, холестатична жовтяниця; невідома частота - печінкова недостатність (у поодиноких випадках з летальним результатом в основному на тлі тяжкого порушення функції печінки), некроз печінки, фульмінантний гепатит. З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – шкірний висип, свербіж, кропив'янка, дерматит, сухість шкіри, пітливість; рідко – реакція фотосенсибілізації; невідома частота – синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, багатоформна еритема. З боку опорно-рухового апарату: нечасто – остеоартрит, міалгія, біль у спині, біль у шиї; невідома частота – артралгія. З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – дизурія, біль у ділянці нирок; невідома частота – інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність. З боку статевих органів та молочної залози: нечасто – метрорагії, порушення функції яєчок. Місцеві реакції: часто - біль та запалення у місці ін'єкції. Інші: нечасто – астенія, нездужання, відчуття втоми, набряк обличчя, біль у грудях, лихоманка, периферичні набряки. Лабораторні дані: часто – зниження кількості лімфоцитів, підвищення кількості еозинофілів, підвищення кількості базофілів, підвищення кількості моноцитів, підвищення кількості нейтрофілів, зниження концентрації бікарбонатів у плазмі; нечасто - підвищення активності АСТ, АЛТ, підвищення концентрації білірубіну в плазмі крові, підвищення концентрації сечовини в плазмі крові, підвищення концентрації креатиніну в плазмі крові, зміна вмісту калію в плазмі крові, підвищення активності ЛФ в плазмі крові, підвищення вмісту хлору в плазмі крові, підвищення концентрації глюкози у крові, збільшення кількості тромбоцитів, підвищення гематокриту, підвищення концентрації бікарбонатів у плазмі крові, зміна вмісту натрію у плазмі крові.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування макролідних антибіотиків, зокрема. азитроміцину, з субстратами Р-глікопротеїну, такими як дигоксин, призводить до підвищення концентрації субстрату Р-глікопротеїну в сироватці крові. При одночасному застосуванні дигоксину або дигітоксину з азитроміцином можливе значне підвищення концентрації серцевих глікозидів у плазмі та ризик розвитку глікозидної інтоксикації. Одночасне застосування азитроміцину (одноразовий прийом 1000 мг і багаторазовий прийом 1200 мг або 600 мг незначно впливає на фармакокінетику, в т.ч. виведення нирками зидовудину або його глюкуронідного метаболіту. Однак застосування азитроміцину Клінічне значення цього факту неясно. При одночасному застосуванні азитроміцину з Варфарин описані випадки посилення ефектів останнього. Азитроміцин слабо взаємодіє із ізоферментами системи цитохрому Р450. Враховуючи теоретичну можливість виникнення ерготизму, одночасне застосування азитроміцину з похідними алкалоїдів ріжків не рекомендується. Одночасне застосування аторвастатину (10 мг щодня) та азитроміцину (500 мг щодня) не викликало зміни концентрацій аторвастатину в плазмі крові (на основі аналізу інгібування ГМК-КоА-редуктази). Однак у післяреєстраційному періоді були отримані окремі повідомлення про випадки рабдоміолізу у пацієнтів, які отримують одночасно азитроміцин та статини. Було встановлено, що одночасне застосування терфенадину та макролідів може спричинити аритмію та подовження інтервалу QT. При одночасному застосуванні з дизопірамідом описано випадок розвитку шлуночкової фібриляції. При одночасному застосуванні з ловастатином описано випадки розвитку рабдоміолізу. При одночасному застосуванні з рифабутином підвищується ризик розвитку нейтропенії та лейкопенії. При одночасному застосуванні порушується метаболізм циклоспорину, що підвищує ризик розвитку побічних та токсичних реакцій, що викликаються циклоспорином.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо 1 раз на добу за 1 годину до або через 2 години після їди, не розжовуючи. Дорослим та дітям старше 12 років та з масою тіла понад 45 кг При інфекціях верхніх та нижніх відділів дихальних шляхів, ЛОР-органів, при інфекціях шкіри та м'яких тканин (за винятком хронічної мігруючої еритеми) – 500 мг на добу за 1 прийом протягом 3 днів (курсова доза – 1.5 г). При звичайних вуграх середнього ступеня тяжкості - по 500 мг 1 раз на добу протягом 3 днів, потім по 500 мг 1 раз на тиждень протягом 9 тижнів; курсова доза – 6 г. Першу щотижневу дозу слід прийняти через 7 днів після прийому першої щоденної дози (8-й день від початку лікування), наступні 8 щотижневих доз – з інтервалом 7 днів. При гострих інфекціях сечостатевих органів (неускладнений уретрит або цервіцит) – 1 г одноразово. При хворобі Лайма (бореліоз) для лікування I стадії (erythema migrans) – 1 г на 1-й день і з 2-го по 5-й день – по 500 мг щодня (курсова доза – 3 г). Для лікування пацієнтів похилого віку старше 65 років використовуються ті ж дози, що й для дорослих. Оскільки у даної категорії пацієнтів можлива наявність проаритмогенних факторів, необхідно звертати особливу увагу на можливість розвитку у них аритмії та шлуночкової тахікардії типу “пірует”. При порушенні функції нирок (КК понад 40 мл/хв) корекція дози не потрібна. При помірному порушенні функції печінки корекція дози не потрібна.ПередозуванняСимптоми: сильна нудота, тимчасова втрата слуху, блювання, діарея.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю слід застосовувати у пацієнтів з легкими та помірними порушеннями функції печінки через можливість розвитку фульмінантного гепатиту та тяжку печінкову недостатність. За наявності симптомів порушення функції печінки, таких як астенія, що швидко наростає, жовтяниця, потемніння сечі, схильність до кровотеч, печінкова енцефалопатія терапію азитроміцином слід припинити і провести дослідження функціонального стану печінки. При легких та помірних порушеннях функції нирок (КК > 40 мл/хв) терапію азитроміцином слід проводити з обережністю під контролем стану функції нирок. При тривалому застосуванні азитроміцину можливий розвиток псевдомембранозного коліту, викликаного Clostridium difficile як у вигляді легкої діареї, так і важкого коліту. При розвитку антибіотик-асоційованої діареї на фоні застосування азитроміцину, а також через 2 місяці після закінчення лікування слід виключити псевдомембранозний коліт, викликаний Clostridium difficile. При лікуванні макролідами, зокрема. азитроміцин, спостерігалося подовження серцевої реполяризації та інтервалу QT, що підвищують ризик розвитку серцевих аритмій, в т.ч. аритмії типу "пірует". Використання у педіатрії Ефективність та безпека застосування у дітей та підлітків віком до 18 років азитроміцину для внутрішньовенних інфузій не встановлено. При застосуванні азитроміцину для прийому внутрішньо у дітей слід суворо дотримуватись відповідності лікарської форми препарату віку пацієнта. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами При розвитку небажаних ефектів з боку нервової системи та органу зору пацієнти повинні бути обережними при виконанні дій, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему