Акционные товары

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: рослинний комплекс ЗІФ 400 мг; Секурінега віроза - коріння (Securinega virosa), Гетероморфа деревоподібна (Hctcromorpha arborescens), Карієса їстівна (Carissa edulis), Тріумфетта велвіча (Triumfella welwilschii), Геєрія сітчаста (Ozor) Допоміжні речовини: лактоза 145 мг, стеарат кальцію 5 мг.Опис лікарської формиПігулки коричневого кольору, плоскоциліндричні, з ризиком.ХарактеристикаВука Вука - це біологічно активна добавка для комплексного вирішення чоловічих проблем. Вука можна приймати як безпосередньо перед статевим актом для стимулювання ерекції, так і на регулярній основі з метою профілактики сексуального здоров'я. Вука Вука® безпечна та не викликає звикання. Ефективність Вука Вука доведена клінічними випробуваннями. Доведено, що Вука успішно застосовується при хронічному простатиті з будь-якими клінічними проявами. Поліпшуючи циркуляцію крові в органах малого тазу, включаючи передміхурову залозу, Вука Вука запобігає застійним явищам у ній — один з головних факторів розвитку простатиту.РекомендуєтьсяЗастосовується як біологічно активна добавка до їжі для чоловіків, джерела флавоноїдів, дубильних речовин, що містить сапоніни.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність окремих компонентів БАД.Спосіб застосування та дозиДорослим чоловікам по 2 таб. на день із прийомом їжі. Тривалість прийому 4 тижні. Перед початком прийому рекомендується консультація лікаря. При добовому прийомі до організму надходить: дубильних речовин – 60 мг (30% від адекватного рівня споживання); флавоноїдів -14 мг (46,6% від адекватного рівня споживання).Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням проконсультуйтеся зі спеціалістом.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: мебендазол 100 мг; Допоміжні компоненти: кальцію гідрофосфат 132,0 мг, крохмаль кукурудзяний 50,0 мг, желатин 5,0 мг, тальк очищений 6,0 мг, стеарат магнію 3,0 мг, натрію лаурилсульфат 1,5 мг, ванілін 0,582 мг, захід сонця жовтий (FCF) 0.08 мг, ароматизатор апельсиновий (DC116) 0,582 мг. По 2 таблетки у ПВХ/алюмінієвий блістер. 1 або 3 блістери упаковані в пачку з картону з інструкцією із застосування. По 3 таблетки у ПВХ/алюмінієвий блістер. 1 або 2 блістери упаковані в пачку з картону з інструкцією із застосування. По 6 таблеток у ПВХ/алюмінієвий блістер. 1 або 4 блістери упаковані в пачку з картону з інструкцією із застосування.Опис лікарської формиКруглі, плоскі, світло-оранжевого кольору таблетки зі скошеними краями та запахом ваніліну.Фармакотерапевтична групаАнтигельмінтний засіб.ФармакокінетикаМайже не всмоктується в кишечнику. Після прийому препарату в дозі 100 мг двічі на день протягом трьох днів поспіль, концентрація у плазмі крові мебендазолу та його метаболіту (2-амінопохідного), не перевищує 0,03 мкг/мл та 0,09 мкг/мл, відповідно. Зв'язок із білками плазми – 90%. Нерівномірно розподіляється по органах, накопичується в жировій тканині, печінці, личинках гельмінтів. У печінці метаболізується до 2-амінопохідного, що не має антигельмінтної активності. Період напіввиведення становить від 3 до 6 годин. Більше 90% дози виділяється кишківником у незміненому вигляді. Близько 10% виводиться нирками.ФармакодинамікаАнтигельмінтний препарат широкого спектра; найбільш ефективний щодо Enterobius vermicularis, Trichuris trichiura, Ascaris lumbricoides, Ancylostoma duodenale, Necator americanus, Strongyloides stercoralis, Taenia solium, Echinococcus granulosus, Echinococcus multilocularis, Trichinella spiralis, Trichinella. Викликаючи необоротне порушення утилізації глюкози, виснажує запаси глікогену в тканинах гельмінтів, перешкоджає синтезу клітинного тубуліна, а також гальмує синтез АТФ.Показання до застосуванняЕнтеробіоз, аскаридоз, анкілостомідоз, стронгілоїдоз, трихоцефальоз, теніоз, як при моноінвазії, так і при змішаних гельмінтозах; ехінококоз (при неможливості оперативного лікування), трихінельоз.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до мебендазолу, інших компонентів препарату, виразковий коліт, хвороба Крона, печінкова недостатність, дитячий вік (до 3 років), одночасний прийом з метронідазолом, фенітоїном, карбамазепіном, ритонавіром.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату при вагітності та в період лактації протипоказане.Побічна діяАлергічні реакції: висипання на шкірі, кропив'янка, ангіоневротичний набряк, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, висип, анафілактичні та анафілактоїдні реакції. З боку органів кровотворення: лейкопенія, нейтропенія, еозинофілія, анемія. З боку органів травлення: блювання, діарея, нудота, біль у животі; підвищення активності "печінкових" трансаміназ, лужної фосфатази, гепатит (при застосуванні у високих дозах протягом тривалого часу). З боку центральної нервової системи: запаморочення, біль голови, сонливість, судоми. Порушення з боку сечовидільної системи: гіперкреатинінемія, гематурія, циліндрурія, гломерулонефрит (при застосуванні у високих дозах протягом тривалого часу). Інші: випадання волосся. Може негативно вплинути на розвиток плода.Взаємодія з лікарськими засобамиЗнижує потребу в інсуліні у хворих на цукровий діабет. Слід уникати спільного призначення з ліпофільними речовинами. Циметидин може підвищувати концентрацію мебендазолу в плазмі, карбамазепін та інші індуктори метаболізму – знижують.Спосіб застосування та дозиВсередину з невеликою кількістю води. При необхідності таблетку можна розжувати, подрібнити та змішати з їжею. Дорослим та дітям старше 3 років: при ентеробіозі – одноразово, по 100 мг. У разі високої ймовірності повторної інвазії приймають повторно через 2-4 тижні у тій же дозі. Рекомендується проводити одночасне лікування всіх членів сім'ї. При аскаридозі, трихоцефалізі, анкілостомідозі, теніозі, стронгілоїдозі та змішаних гельмінтозах – вранці та ввечері по 100 мг протягом 3 днів. Якщо симптоми захворювання зберігаються, рекомендується через 3 тижні повторити курс лікування. Дорослим та дітям старше 14 років: при ехінококозі у перші 3 дні – по 500 мг 2 рази на день, у наступні 3 дні дозу збільшують до 500 мг 3 рази на день; надалі дозу підвищують до 1000-1500 мг 3 десь у день. Середня тривалість лікування ехінококозу, спричиненого Echinococcus granulosus 4-6 тижнів, спричиненого Echinococcus multilocularis – до двох років. При трихінельозі в 1-й день 3 рази на день по 200-300 мг, у 2-й день 4 рази на день по 200-300 мг, а з 3 по 14 день - 3 рази на день по 500 мг.ПередозуванняСимптоми: абдомінальний біль, нудота, блювання, діарея. При застосуванні високих доз протягом тривалого часу: оборотні порушення функції печінки, гепатит, нейтропенія. Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля, симптоматична терапія. Специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри тривалому прийомі необхідно контролювати картину периферичної крові, функцію печінки та нирок. При призначенні одночасно з циметидином необхідно здійснювати контроль за концентрацією мебендазолу в плазмі та коригувати дозу препарату Вормін (особливо при тривалому застосуванні). У пацієнтів із цукровим діабетом необхідно контролювати рівень глюкози у плазмі крові. Протягом доби після прийому забороняється вживання етанолу, жирної їжі, що не призначають проносне. У разі пропуску прийому дози, пропущену дозу слід прийняти якомога раніше, а наступні – з рекомендованим інтервалом. Обов'язково періодичне дослідження мазків анальної області та калу після закінчення лікування: терапія вважається ефективною за відсутності гельмінтів або їх яєць протягом 7 наступних днів. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Пацієнтам, які приймають Вормін, слід утримуватися від керування транспортними засобами та занять іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: мебендазол 100 мг; Допоміжні компоненти: кальцію гідрофосфат 132,0 мг, крохмаль кукурудзяний 50,0 мг, желатин 5,0 мг, тальк очищений 6,0 мг, стеарат магнію 3,0 мг, натрію лаурилсульфат 1,5 мг, ванілін 0,582 мг, захід сонця жовтий (FCF) 0.08 мг, ароматизатор апельсиновий (DC116) 0,582 мг. По 2 таблетки у ПВХ/алюмінієвий блістер. 1 або 3 блістери упаковані в пачку з картону з інструкцією із застосування. По 3 таблетки у ПВХ/алюмінієвий блістер. 1 або 2 блістери упаковані в пачку з картону з інструкцією із застосування. По 6 таблеток у ПВХ/алюмінієвий блістер. 1 або 4 блістери упаковані в пачку з картону з інструкцією із застосування.Опис лікарської формиКруглі, плоскі, світло-оранжевого кольору таблетки зі скошеними краями та запахом ваніліну.Фармакотерапевтична групаАнтигельмінтний засіб.ФармакокінетикаМайже не всмоктується в кишечнику. Після прийому препарату в дозі 100 мг двічі на день протягом трьох днів поспіль, концентрація у плазмі крові мебендазолу та його метаболіту (2-амінопохідного), не перевищує 0,03 мкг/мл та 0,09 мкг/мл, відповідно. Зв'язок із білками плазми – 90%. Нерівномірно розподіляється по органах, накопичується в жировій тканині, печінці, личинках гельмінтів. У печінці метаболізується до 2-амінопохідного, що не має антигельмінтної активності. Період напіввиведення становить від 3 до 6 годин. Більше 90% дози виділяється кишківником у незміненому вигляді. Близько 10% виводиться нирками.ФармакодинамікаАнтигельмінтний препарат широкого спектра; найбільш ефективний щодо Enterobius vermicularis, Trichuris trichiura, Ascaris lumbricoides, Ancylostoma duodenale, Necator americanus, Strongyloides stercoralis, Taenia solium, Echinococcus granulosus, Echinococcus multilocularis, Trichinella spiralis, Trichinella. Викликаючи необоротне порушення утилізації глюкози, виснажує запаси глікогену в тканинах гельмінтів, перешкоджає синтезу клітинного тубуліна, а також гальмує синтез АТФ.Показання до застосуванняЕнтеробіоз, аскаридоз, анкілостомідоз, стронгілоїдоз, трихоцефальоз, теніоз, як при моноінвазії, так і при змішаних гельмінтозах; ехінококоз (при неможливості оперативного лікування), трихінельоз.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до мебендазолу, інших компонентів препарату, виразковий коліт, хвороба Крона, печінкова недостатність, дитячий вік (до 3 років), одночасний прийом з метронідазолом, фенітоїном, карбамазепіном, ритонавіром.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату при вагітності та в період лактації протипоказане.Побічна діяАлергічні реакції: висипання на шкірі, кропив'янка, ангіоневротичний набряк, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, висип, анафілактичні та анафілактоїдні реакції. З боку органів кровотворення: лейкопенія, нейтропенія, еозинофілія, анемія. З боку органів травлення: блювання, діарея, нудота, біль у животі; підвищення активності "печінкових" трансаміназ, лужної фосфатази, гепатит (при застосуванні у високих дозах протягом тривалого часу). З боку центральної нервової системи: запаморочення, біль голови, сонливість, судоми. Порушення з боку сечовидільної системи: гіперкреатинінемія, гематурія, циліндрурія, гломерулонефрит (при застосуванні у високих дозах протягом тривалого часу). Інші: випадання волосся. Може негативно вплинути на розвиток плода.Взаємодія з лікарськими засобамиЗнижує потребу в інсуліні у хворих на цукровий діабет. Слід уникати спільного призначення з ліпофільними речовинами. Циметидин може підвищувати концентрацію мебендазолу в плазмі, карбамазепін та інші індуктори метаболізму – знижують.Спосіб застосування та дозиВсередину з невеликою кількістю води. При необхідності таблетку можна розжувати, подрібнити та змішати з їжею. Дорослим та дітям старше 3 років: при ентеробіозі – одноразово, по 100 мг. У разі високої ймовірності повторної інвазії приймають повторно через 2-4 тижні у тій же дозі. Рекомендується проводити одночасне лікування всіх членів сім'ї. При аскаридозі, трихоцефалізі, анкілостомідозі, теніозі, стронгілоїдозі та змішаних гельмінтозах – вранці та ввечері по 100 мг протягом 3 днів. Якщо симптоми захворювання зберігаються, рекомендується через 3 тижні повторити курс лікування. Дорослим та дітям старше 14 років: при ехінококозі у перші 3 дні – по 500 мг 2 рази на день, у наступні 3 дні дозу збільшують до 500 мг 3 рази на день; надалі дозу підвищують до 1000-1500 мг 3 десь у день. Середня тривалість лікування ехінококозу, спричиненого Echinococcus granulosus 4-6 тижнів, спричиненого Echinococcus multilocularis – до двох років. При трихінельозі в 1-й день 3 рази на день по 200-300 мг, у 2-й день 4 рази на день по 200-300 мг, а з 3 по 14 день - 3 рази на день по 500 мг.ПередозуванняСимптоми: абдомінальний біль, нудота, блювання, діарея. При застосуванні високих доз протягом тривалого часу: оборотні порушення функції печінки, гепатит, нейтропенія. Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля, симптоматична терапія. Специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри тривалому прийомі необхідно контролювати картину периферичної крові, функцію печінки та нирок. При призначенні одночасно з циметидином необхідно здійснювати контроль за концентрацією мебендазолу в плазмі та коригувати дозу препарату Вормін (особливо при тривалому застосуванні). У пацієнтів із цукровим діабетом необхідно контролювати рівень глюкози у плазмі крові. Протягом доби після прийому забороняється вживання етанолу, жирної їжі, що не призначають проносне. У разі пропуску прийому дози, пропущену дозу слід прийняти якомога раніше, а наступні – з рекомендованим інтервалом. Обов'язково періодичне дослідження мазків анальної області та калу після закінчення лікування: терапія вважається ефективною за відсутності гельмінтів або їх яєць протягом 7 наступних днів. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Пацієнтам, які приймають Вормін, слід утримуватися від керування транспортними засобами та занять іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

ХарактеристикаМає жовчогінну, антисептичну, ранозагоювальну, жарознижувальну, протизапальну, тонізуючу дію. Підсилює виділення секретів підшлункової залози та печінки. Сприяє зниженню холестерину в крові, регенерації клітин шкіри, запобігає розвитку пухлини молочної залози, що захищає печінку від різних отрут, зміцнює імунітет та зменшує проникність капілярів.ІнструкціяПриймати дорослим по 1/4 склянки (50 мл) настою 4 рази на день або по 1/2 склянки (100 мл) настою 2 рази на день, або по 1 склянці (200 мл) настою 1 раз на день під час їжі. Тривалість прийому – 1 місяць. За потреби прийом можна повторити. Можливі повторні прийоми протягом року. Готовий настій зберігати у холодильнику.Показання до застосуванняЗастосовується при лікуванні захворювань печінки, жовчного міхура, жовчовивідних шляхів (у т. ч. гепатитів, холециститів, ангіохолітів, цирозу печінки, каменях у жовчному міхурі та протоках, дискінезії жовчовивідних шляхів) та підшлункової; при запорах, зниженій кислотності шлунка, дисбактеріозі, ентерит, ентероколіт; при астмі, пневмонії, грипі (як противірусне) лихоманці, лихоманних інфекційних захворюваннях, ревматоїдному артриті, в стані передменструального синдрому; для зменшення крововиливів та запалень при очних операціях, а також лікування захворювань, що супроводжуються порушенням проникності судин; при розумовій та фізичній перевтомі, неврозах, нервових хворобах, запамороченнях, головних болях, судомах, епілепсії; при авітамінозах, атеросклерозі, жіночих, серцево-судинних та аутоімунних захворюваннях,отруєннях (алкогольних, лікарських, харчових, вуглеводнями), променевої хвороби.Спосіб застосування та дози1/2 столової ложки (2,0 г) продукту залити 1 склянкою (200 мл) окропу, настояти 15 хвилин.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

ХарактеристикаМає жовчогінну, антисептичну, ранозагоювальну, жарознижувальну, протизапальну, тонізуючу дію. Підсилює виділення секретів підшлункової залози та печінки. Сприяє зниженню холестерину в крові, регенерації клітин шкіри, запобігає розвитку пухлини молочної залози, що захищає печінку від різних отрут, зміцнює імунітет та зменшує проникність капілярів.ІнструкціяПриймати дорослим по 1/4 склянки (50 мл) настою 4 рази на день або по 1/2 склянки (100 мл) настою 2 рази на день, або по 1 склянці (200 мл) настою 1 раз на день під час їжі. Тривалість прийому – 1 місяць. За потреби прийом можна повторити. Можливі повторні прийоми протягом року. Готовий настій зберігати у холодильнику.Показання до застосуванняЗастосовується при лікуванні захворювань печінки, жовчного міхура, жовчовивідних шляхів (у т. ч. гепатитів, холециститів, ангіохолітів, цирозу печінки, каменях у жовчному міхурі та протоках, дискінезії жовчовивідних шляхів) та підшлункової; при запорах, зниженій кислотності шлунка, дисбактеріозі, ентерит, ентероколіт; при астмі, пневмонії, грипі (як противірусне) лихоманці, лихоманних інфекційних захворюваннях, ревматоїдному артриті, в стані передменструального синдрому; для зменшення крововиливів та запалень при очних операціях, а також лікування захворювань, що супроводжуються порушенням проникності судин; при розумовій та фізичній перевтомі, неврозах, нервових хворобах, запамороченнях, головних болях, судомах, епілепсії; при авітамінозах, атеросклерозі, жіночих, серцево-судинних та аутоімунних захворюваннях,отруєннях (алкогольних, лікарських, харчових, вуглеводнями), променевої хвороби.Спосіб застосування та дози1/2 столової ложки (2,0 г) продукту залити 1 склянкою (200 мл) окропу, настояти 15 хвилин.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини Панкреатин 345 прот. Евр.

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини Панкреатин 345 прот. Евр.

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини Панкреатин 345 прот. Евр.

Склад, форма випуску та упаковкаКраплі очні - 1 мл: активна речовина: пластохінонілдецилтрифенілфосфонія бромід – 0,155 мкг; допоміжні речовини: бензалконію хлорид – 0,1 мг; гіпромелоза - 2 мг; натрію хлорид – 9 мг; натрію дигідрофосфату дигідрат - 0,81 мг; натрію гідрофосфату додекагідрат - 1,16 мг; натрію гідроксид 1М розчин - до рН 63-73; вода для ін'єкцій – до 1 мл. Краплі очні, 0,155 мкг/мл. По 5 мл у ПЕ флаконі з пробкою-крапельницею і ковпачком, що нагвинчується; по 1 фл. у пачці картонної.Опис лікарської формиПрозора або злегка опалесцентна безбарвна або злегка забарвлена ​​рідина.Фармакотерапевтична групаКератопротективний.ФармакокінетикаДослідження фармакокінетики у людини не проводили. У доклінічних дослідженнях на тваринах розподіл ПДТФ в органах та тканинах відбувався протягом 48 годин після внутрішньовенного та внутрішньошлункового введення. Було виявлено, що ПДТФ присутній у найбільших концентраціях у тканинах нирок, печінки та серця протягом 1 години після введення. ПДТФ відносно швидко піддається ферментативному розщепленню та ковалентному зв'язуванню з білками.ФармакодинамікаПластохінонілдецилтрифенілфосфонія бромід (ПДТФ) є похідним пластохінону, який через лінкерний ланцюг (С10) пов'язаний із залишком трифенілфосфіну. ПДТФ у низьких (наномолярних) концентраціях виявляє високу антиоксидантну активність. Також надає стимулюючу дію на процес сльозопродукції, епітелізації, сприяє підвищенню стабільності слізної плівки. Однією з причин розвитку вікової катаракти є шкідлива дія УФ випромінювання, що ініціює процеси фотоокислення, що призводять до денатурації основного структурного компонента кришталика — кристаллінів. Першим захистом тканин ока від УФ-випромінювання є слізна рідина, яка поглинає УФ світло в діапазоні 240-320 нм і нейтралізує його за рахунок компонентів антиокислювальної активності слізної рідини. За даними доклінічного вивчення, протикатарактальна дія препарату Візомітин пов'язана з підвищенням рівня експресії основних білків кришталиків α-кристалінів, відновленням епітелію кришталиків та активізацією енергетичних процесів у ньому. За даними клінічного дослідження, у пацієнтів із віковою катарактою, які застосовували препарат Візомітин®, відмічено підвищення антиоксидантної активності сльози.Показання до застосуваннясиндром сухого ока. Початкова стадія вікової катаракти.Протипоказання до застосуваннягіперчутливість до компонентів препарату; вік до 18 років.Вагітність та лактаціяАдекватні контрольовані дослідження у вагітних і жінок, що годують груддю, не проводилися. Не рекомендується застосовувати препарат під час вагітності. При необхідності призначення у період лактації на період лікування грудне вигодовування слід припинити.Побічна діяАлергічні реакції. З боку органів чуття: можливе короткочасне відчуття печіння та різі в очах після закапування.Взаємодія з лікарськими засобамиПри необхідності можна застосовувати одночасно з іншими краплями очей. При цьому перерва між інстиляціями повинна бути не менше ніж 5 хв.Спосіб застосування та дозиУ кон'юнктивальний мішок. Синдром сухого ока: по 1-2 краплі препарату у кон'юнктивальний мішок 3 рази на добу. Тривалість курсу лікування визначається лікарем залежно від тяжкості захворювання. Початкова стадія вікової катаракти: по 1-2 краплі препарату у кон'юнктивальний мішок 3 рази на добу. Тривалість курсу лікування – 6 міс. У ході терапії препаратом необхідне спостереження офтальмолога з метою оцінки ступеня прогресування захворювання та необхідності продовження консервативної терапії. Розкритий флакон зберігати у захищеному від світла місці за нормальної температури 2–8 °C; використовувати протягом 1 міс.ПередозуванняДані про передозування при місцевому застосуванні відсутні.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. Якщо після застосування препарату виникає короткочасна нечіткість зору, до відновлення не рекомендується керувати транспортними засобами та займатися видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаАктивний компонент: гіалуронат натрію 1 мг/мл Допоміжні речовини: хлорид натрію, хлорид калію, дигідрофосфат натрію, хлорид кальцію, магнію хлорид, цитрат натрію, вода для ін'єкцій. Консерванти: динатрію едетат, полігексанід. багатодозовий флакон-крапельниця об'ємом 15 мл у комплекті з пакувальною коробкою та інструкцієюОпис лікарської формиРозчин офтальмологічний VISMED® light (ВІЗМЕД® лайт) у багатодозовому флаконі-крапельниці об'ємом 15 мл.ХарактеристикаПрозорий безбарвний розчин, вільний від видимих ​​частинок, для зволоження передньої поверхні окаФармакотерапевтична групаГіалуронат натрію – натуральний полімер, який присутній у тканинах ока людини. Ефект VISMED® light (ВІЗМЕД® лайт) пов'язаний із властивістю в'язкоеластичності та здатністю гіалуронату натрію зв'язувати та утримувати воду. VISMED® light (ВІЗМЕД® лайт) характеризується високою в'язкістю без миготливих рухів і низькою в'язкістю в момент миготіння, що забезпечує ефективний його розподіл по поверхні ока, що запобігає «сухості» та подразненню ока. Гіалуронат натрію має спорідненість до мукоглікопротеїну сльози, що сприяє збільшенню стабільності слізної плівки. VISMED® light (ВІЗМЕД® лайт), як і слізна рідина, містить іони кальцію, магнію та калію, необхідні для підтримання нормальної структури та функції рогівки ока. Включення до складу VISMED® light (ВІЗМЕД® лайт) цитрат натрію допомагає підтримувати в'язкоеластичні властивості виробу в присутності інших іонів та уникнути преципітації. Провідним механізмом у розвитку синдрому «сухого ока» є гіперосмолярність сльози та нестабільність слізної плівки. VISMED® light (ВІЗМЕД® лайт) за рахунок своєї гіпотонічності здатний компенсувати гіперосмолярність сльози VISMED® light (ВІЗМЕД® лайт) сприяє регенерації під час поверхневих кератитів за рахунок збільшення клітинної міграції. Завдяки унікальній комбінації компонентів, VISMED® light (ВІЗМЕД® лайт) забезпечує тривалий захист рогівки та полегшення симптомів «сухості» ока за рахунок відновлення нормальних властивостей слізної плівки.Клінічна фармакологіяІМН для усунення сиптоматики синдрому "сухого ока"Показання до застосуванняРозчин офтальмологічний VISMED® light (ВІЗМЕД® лайт) у багатодозовому флаконі-крапельниці об'ємом 15 мл застосовується для усунення відчуття «сухості» та подразнення очей за наявності проявів синдрому «сухого ока» та/або пошкодження передньої поверхні ока при поверхневому кератиті та синдром при первинному синдромі "сухого ока". А також для зволоження поверхні очей при скаргах на відчуття «сухості» очей, почуття «стороннього тіла» в оці, стомлюваність очей, викликаних носінням жорстких або м'яких контактних лінз, тривалою роботою за комп'ютером, перебуванням у кондиціонованому приміщенні, пилом, впливом сухого повітря, вітру чи холоду.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до одного із компонентів розчину.Вагітність та лактаціяДоклінічні та клінічні випробування підтверджують хорошу переносимість VISMED® light (ВІЗМЕД® лайт). Результати токсикологічних досліджень підтверджують відсутність ризику для матері та плода, а також системної абсорбції препарату.Взаємодія з лікарськими засобамиНе рекомендується застосовувати VISMED® light (ВІЗМЕД® лайт) з іншими офтальмологічними засобами, оскільки це може вплинути на їх ефективність.Спосіб застосування та дозиПеред першим використанням поверніть ковпачок флакона, що загортається, проти годинникової стрілки до повного відділення запечатуючого кільця (мал.1). Закиньте голову назад, розташуйте крапельницю контейнера над оком і вказівним пальцем однієї руки відтягніть нижню повіку вниз. Злегка натисніть на контейнер і закапайте 1-2 краплі в кон'юнктивальний мішок ока, якщо інакше не рекомендовано (рис.2). При морганні рідина рівномірно розподілиться на поверхні ока, утворюючи захисне покриття поверхні ока. Консерванти у складі VISMED® light (ВІЗМЕД® лайт) не є токсичними, тому розчин можна закопувати при носінні будь-яких типів контактних лінз (жорстких або м'яких), не знімаючи їх під час закапування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ дуже поодиноких випадках можлива поява подразнення кон'юнктиви, почуття «стороннього тіла» в оці, почервоніння або печіння очей, короткочасного «затуманювання» зору.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаАктивний компонент: гіалуронат натрію 3 мг/мл Допоміжні компоненти: хлорид натрію, хлорид калію, дигідрофосфат натрію, хлорид кальцію, хлорид магнію, цитрат натрію, вода для ін'єкцій. Не містить консервантів. 20 однодозових тюбиків-крапельниць по 0,45 мл у комплекті з пакувальною коробкою та інструкцієюОпис лікарської формиГідрогель офтальмологічний VISMED® gel (ВІЗМЕД® гель) в однодозових тюбиках-крапельницях по 0,45 млХарактеристикаПрозорий безбарвний розчин, вільний від видимих ​​частинок, для тривалого захисту та зволоження передньої поверхні окаФармакотерапевтична групаГіалуронат натрію – натуральний полімер, який присутній у тканинах ока людини. Терапевтичний ефект VISMED® gel (ВІЗМЕД® гель) пов'язаний із властивістю в'язкоеластичності та здатністю гіалуронату натрію зв'язувати та утримувати воду. VISMED® gel (ВІЗМЕД® гель) характеризується високою в'язкістю без миготливих рухів і низькою в'язкістю в момент миготіння, що забезпечує ефективний його розподіл по поверхні ока, що запобігає «сухості» і подразненню ока. Гіалуронат натрію має спорідненість до мукоглікопротеїну сльози, що сприяє збільшенню стабільності слізної плівки. VISMED® gel (ВІЗМЕД® гель), як і слізна рідина, містить іони кальцію, магнію та калію, необхідні для підтримання нормальної структури та функції рогівки ока. Включення до складу VISMED® (ВІЗМЕД®) цитрату натрію допомагає підтримувати в'язкоеластичні властивості виробу в присутності інших іонів та уникнути їхньої преципітації. VISMED® gel (ВІЗМЕД® гель) сприяє регенерації, у т.ч. після кераторефракційних операцій за рахунок збільшення клітинної міграції. Провідним механізмом у розвитку синдрому «сухого ока» є гіперосмолярність сльози та нестабільність слізної плівки. VISMED® gel (ВІЗМЕД® гель) за рахунок своєї гіпотонічності здатний компенсувати гіперосмолярність сльози. Завдяки унікальній комбінації компонентів VISMED® gel (ВІЗМЕД® гель) забезпечує тривалий захист рогівки, полегшення симптомів «сухості» ока за рахунок відновлення нормальних властивостей слізної плівки.Клінічна фармакологіяІМН для усунення сиптоматики синдрому "сухого ока"Показання до застосуванняГідрогель офтальмологічний VISMED® gel (ВІЗМЕД® гель) в однодозових тюбиках-крапельницях по 0,45 мл застосовується для тривалого захисту та зволоження ока за наявності проявів синдрому «сухого ока» та/або пошкодження передньої поверхні ока при поверхневому кератиті та синдромі Шегрена. Для тривалого зволоження поверхні очей при скаргах на відчуття «сухості», печіння, стомлюваність очей, викликаних носінням жорстких або м'яких контактних лінз, тривалою роботою за комп'ютером, знаходженням у кондиціонованому приміщенні, пилом, впливом сухого повітря, вітру або холоду, в результаті офтальмологічних обстежень.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до одного із компонентів гідрогелю.Побічна діяУ дуже поодиноких випадках можлива поява подразнення кон'юнктиви, почуття «стороннього тіла» в оці, почервоніння або печіння очей, короткочасного «затуманювання» зору.Взаємодія з лікарськими засобамиДоклінічні та клінічні випробування підтверджують хорошу переносимість VISMED® (ВІЗМЕД®). Результати токсикологічних досліджень підтверджують відсутність ризику для матері та плода, а також системної абсорбції препарату. Не рекомендується застосовувати VISMED® (ВІЗМЕД®) з іншими офтальмологічними засобами, оскільки це може вплинути на їх ефективність.Спосіб застосування та дозиВідкрийте контейнер шляхом скручування ковпачка, що відламується, за годинниковою стрілкою (мал.1). Закиньте голову назад, розташуйте крапельницю контейнера над оком і вказівним пальцем однієї руки відтягніть нижню повіку вниз. Злегка натисніть на контейнер і закапайте 1-2 краплі в кон'юнктивальний мішок ока, якщо інакше не рекомендовано (рис.2). При морганні рідина рівномірно розподілиться на поверхні ока, утворюючи захисне покриття поверхні ока. VISMED® gel (ВІЗМЕД® гель) можна закопувати при носінні будь-яких типів контактних лінз (жорстких або м'яких), не знімаючи їх під час закапування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ дуже поодиноких випадках можлива поява подразнення кон'юнктиви, почуття «стороннього тіла» в оці, почервоніння або печіння очей, короткочасного «затуманювання» зору.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаАктивна речовина: гіалуронат натрію 1,8 мг/мл Допоміжні речовини: хлорид натрію, хлорид калію, дигідрофосфат натрію, хлорид кальцію, магнію хлорид, цитрат натрію, вода для ін'єкцій. Не містить консервантів. 20 однодозових тюбиків-крапельниць по 0,3 мл у комплекті з пакувальною коробкою та інструкцієюОпис лікарської формиРозчин офтальмологічний VISMED® (ВІЗМЕД®) в однодозових тюбиках-крапельницях по 0,3 млХарактеристикаПрозорий безбарвний розчин, вільний від видимих ​​частинок, для зволоження передньої поверхні окаФармакотерапевтична групаГіалуронат натрію – натуральний полімер, який присутній у тканинах ока людини. Ефект VISMED® (ВІЗМЕД®) пов'язаний із властивістю в'язкоеластичності та здатністю гіалуронату натрію зв'язувати та утримувати воду. VISMED® (ВІЗМЕД®) характеризується високою в'язкістю без миготливих рухів і низькою в'язкістю в момент миготіння, що забезпечує його ефективний розподіл по поверхні ока, що запобігає «сухості» та подразненню ока. Гіалуронат натрію має спорідненість до мукоглікопротеїну сльози, що сприяє збільшенню стабільності слізної плівки. VISMED® (ВІЗМЕД®), як і слізна рідина, містить іони кальцію, магнію та калію, необхідні для підтримання нормальної структури та функції рогівки ока. Включення до складу VISMED® (ВІЗМЕД®) цитрату натрію допомагає підтримувати в'язкоеластичні властивості виробу в присутності інших іонів та уникнути їхньої преципітації. Провідним механізмом у розвитку синдрому «сухого ока» є гіперосмолярність сльози та нестабільність слізної плівки. VISMED® (ВІЗМЕД®) за рахунок своєї гіпотонічності здатний компенсувати гіперосмолярність сльози VISMED® (ВІЗМЕД®) сприяє регенерації при поверхневих кератитах за рахунок збільшення клітинної міграції. Завдяки унікальній комбінації компонентів, VISMED® gel (ВІЗМЕД® гель) забезпечує тривалий захист рогівки та полегшення симптомів «сухості» ока за рахунок відновлення нормальних властивостей слізної плівки.Клінічна фармакологіяІМН для усунення сиптоматики синдрому "сухого ока"Показання до застосуванняРозчин офтальмологічний VISMED® (ВІЗМЕД®) в однодозових тюбиках-крапельницях по 0,3 мл застосовується для усунення відчуття «сухості» та подразнення очей за наявності проявів синдрому «сухого ока» та/або пошкодження передньої поверхні ока при поверхневому кератиті та синдромі Шегрена первинному синдромі «сухого ока» Для зволоження поверхні очей при скаргах на відчуття «сухості» очей, відчуття стороннього тіла в оці, стомлюваність очей, викликаних носінням жорстких або м'яких контактних лінз, тривалою роботою за комп'ютером, перебуванням у кондиціонованому приміщенні, пилом, впливом сухого повітря, вітру чи холоду.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до одного із компонентів офтальмологічного розчину.Вагітність та лактаціяДоклінічні та клінічні випробування підтверджують хорошу переносимість VISMED® (ВІЗМЕД®). Результати токсикологічних досліджень підтверджують відсутність ризику для матері та плода, а також системної абсорбції препарату.Побічна діяУ дуже поодиноких випадках можлива поява подразнення кон'юнктиви, почуття «стороннього тіла» в оці, почервоніння або печіння очей, короткочасного «затуманювання» зору. Уникайте контакту наконечника відкритого контейнера з поверхнею ока чи руками. VISMED® (ВІЗМЕД®) не містить консерванту, тому не слід використовувати розчин, що залишився після закапування (рис.3). В іншому випадку виробником не гарантується стерильність розчину. Не слід застосовувати VISMED® (ВІЗМЕД®) при видимих ​​пошкодженнях контейнера У випадку, якщо після закапування VISMED® (ВІЗМЕД®) скарги на «сухість» та подразнення ока зберігаються, необхідно проконсультуватися з лікарем.Взаємодія з лікарськими засобамиНе рекомендується застосовувати VISMED® (ВІЗМЕД®) з іншими офтальмологічними засобами, оскільки це може вплинути на їх ефективність.Спосіб застосування та дозиВідкрийте контейнер шляхом скручування ковпачка, що відламується, за годинниковою стрілкою. Закиньте голову назад, розташуйте крапельницю контейнера над оком і вказівним пальцем однієї руки відтягніть нижню повіку вниз. Злегка натисніть на контейнер і закапайте 1-2 краплі в кон'юнктивальний мішок ока, якщо інакше не рекомендовано. При морганні рідина рівномірно розподілиться по поверхні ока. VISMED® (ВІЗМЕД®) можна закопувати при носінні будь-яких типів контактних лінз (жорстких або м'яких), не знімаючи їх під час закапування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ дуже поодиноких випадках можлива поява подразнення кон'юнктиви, почуття «стороннього тіла» в оці, почервоніння або печіння очей, короткочасного «затуманювання» зору.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Характеристика«Візлія» – біологічно активна добавка до їжі, до складу якої входить комплекс необхідних каротиноїдів (лютеїн, зеаксантин), троксерутин, вітаміни, мікроелементи та омега-3, незамінні жирні кислоти, корисні для здоров'я очей. Сонячне світло і, перш за все, синя частина сонячного спектру є найнебезпечнішою для сітківки ока. Руйнівна дія сонячного світла, часта взаємодія з комп'ютером, вік можуть призводити до природного процесу дегенерації (руйнування) сітківки. Вільні радикали, які утворюються в процесі метаболізму клітин, також можуть викликати пошкодження здорових клітин ока, що може провокувати погіршення зору. Спочатку непомітні зміни в сітківці можуть мати незворотний характер і з поверненням призводити до серйозних проблем із зором, таким, як, наприклад, вікова макулярна дегенерація. Існують каротиноїди (лютеїн та зеаксантин), які, накопичуючись навколо фоторецепторів, поглинають агресивні хвилі світлового спектру, забезпечуючи додатковий захист фоторецепторів. Ці речовини не виробляються в організмі і можуть надходити лише з їжею. У нормальних фізіологічних умовах утворення вільних радикалів пригнічується захисною системою, у якій важливу роль відіграють антиоксиданти. У людей, які отримують незбалансовану дієту (з недостатнім вмістом фруктів, овочів та риби), може виникати дефіцит антиоксидантів. У цьому випадку заповнити дефіцит можна за допомогою біологічно активних добавок до їжі, які рекомендується приймати при необхідності. Склад БАД до їжі «Візлею» був розроблений офтальмологами, що спеціалізуються на вивченні сітківки ока і спрямований на поповнення дефіциту лютеїну, зеаксантину, троксерутину, антиоксидантів у вигляді вітамінів, мікроелементів, а також корисних для збереження здоров'я очей омега-3. Як «Візлея» допоможе зберегти здоров'я ваших очей? Лютеїн і зеаксантин – це два жовті пігменти, які присутні у високих концентраціях у центральній частині сітківки ока і служать природним захистом сітківки від надто яскравого світла. За даними літературних джерел, тривалий прийом лютеїну та зеаксантину підвищує щільність макулярного пігменту та сприяє підтримці високої гостроти зору. Троксерутін – флавоноїд (похідне рутина), що виділяється із софори японської (Sophora japonica). Має Р-вітамінну активність, бере участь в окисно-відновних процесах, має антиоксидантну активність. Троксерутин, що запобігає окисленню ліпідів, захищає клітини від пошкодження вільними радикалами, допомагає стабілізувати клітинні мембрани, що перешкоджає руйнуванню клітин кровоносних судин, зменшує проникність та ламкість капілярів очного дна. До складу біологічно активної добавки до їжі «Візлея», крім лютеїну, зеаксантину і троксерутину входять вітаміни Е, С, мікроелементи селен, цинк, магній і мідь, які взаємодоповнюють один одного, будучи природними антиоксидантами, допомагають знизити вплив шкідливих факторів додатково сприяють зміцненню кровоносних судин. Вітамін E має антиоксидантні властивості, що сприяють захисту мембран клітин. Перешкоджає підвищеній ламкості та проникності капілярів. Вітамін С бере участь у нейтралізації вільних радикалів, регулює відновлення зорових пігментів. За даними літератури, включення вітамінів С та Е в щоденний раціон харчування знижує ризик розвитку глаукоми. Вітаміни групи B (B1, B2, ніацин, B6, фолієва кислота та B12) необхідні для протікання нормальних метаболічних процесів у тканинах та клітинах ока. Селен – сильний антиоксидант, який захищає клітини від токсичної дії перекисних радикалів. Цинк діє як антиоксидант, сприяє уповільненню вікових змін сітківки. Дефіцит цинку може призводити до зниження сприйняття кольору. Мідь відіграє важливу роль у видаленні вільних радикалів. «Візлія» містить також омега-3 поліненасичені жирні кислоти (зокрема, докозагексаєнову кислоту (ДГК) та ейкозапентаєнову кислоту (ЕПК)) – це незамінні речовини, які не можуть синтезуватися в організмі людини. Вони повинні надходити з їжею або біологічно активними добавками у разі незбалансованої дієти. Омега-3 кислоти – це структурні компоненти мембран клітин: особливо багата омега-3 поліненасиченими жирними кислотами сітківка, головним чином ДГК. Деякі дослідження показують, що Омега-3 жирні кислоти можуть допомогти захистити очі дорослої людини від розвитку вікових дегенеративних змін сітківки.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаКраплі очні 0.05% - 1 мл: Активна речовина: лівокабастину гідрохлорид – 540 мкг, що відповідає вмісту лівокабастину – 500 мкг; Допоміжні речовини: пропіленгліколь - 48.26 мкл, натрію гідрофосфат - 8.66 мг, натрію гідрофосфату моногідрат - 5.38 мг, гіпромелоза (2910 3 мПа.с) - 2.5 мг, полісорбат 80 - 1 мг, 5 0 - 30 мкл), динатрію едетат – 150 мкг, вода для ін'єкцій – до 1 мл. По 4 мл препарату у флакон з поліетилену низької щільності з краплинним пристроєм і кришкою, що нагвинчується, з поліетилену високої щільності з контролем першого розтину. По 1 флакону з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиКраплі очні 0.05% як однорідної суспензії білого кольору.Фармакотерапевтична групаПротиалергічний препарат для місцевого застосування в офтальмології.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл Після закапування у вічі в дозі 15 мкг/крапля абсорбується близько 6 мкг лівокабастину. Cmax у плазмі досягається приблизно через 6 год. Зв'язування лівокабастину з білками плазми становить приблизно 55%. Метаболізм та виведення Основний метаболіт левокабастину, ацилглюкуронід, утворюється при глюкуронуванні, яке є основним шляхом утворення метаболітів. T1/2 левокабастину становить 39-70 год. Левокабастін виводиться переважно нирками у незміненому вигляді (близько 70% від абсорбованої кількості).ФармакодинамікаПротиалергічний препарат, селективний блокатор гістамінових Н1-рецепторів тривалої дії. Місцевий ефект настає протягом 5 хв. Візин Алерджі усуває типові симптоми алергічного кон'юнктивіту (свербіж, почервоніння, набряк кон'юнктиви та повік, сльозотеча). Дія триває до 12 год.Показання до застосуванняАлергічний кон'юнктивіт.Протипоказання до застосуванняносіння контактних лінз; дитячий вік до 12 років; період лактації (грудного вигодовування); - підвищена чутливість до компонентів препарату. Обережно: пацієнти похилого віку, порушення функції нирок.Вагітність та лактаціяВідсутні дані щодо застосування левокабастину у вагітних жінок. Тому не рекомендується застосовувати очні краплі Візин Алерджі при вагітності, за винятком випадків, коли очікувана користь терапії для матері перевищує потенційний ризик для плода. Левокабастін виділяється з грудним молоком, тому при необхідності застосування препарату в період лактації грудне вигодовування слід припинити. У доклінічних дослідженнях на тваринах левокабастин при системному введенні в дозах до 2500 разів (у перерахунку на мг/кг) вище за рекомендовану максимальну дозу для місцевого застосування у людей не викликав ембріотоксичних та тератогенних ефектів. У тварин при системному застосуванні левокабастину в дозах, більш ніж у 5000 разів (у перерахунку на мг/кг), що перевищують максимальну рекомендовану дозу для місцевого застосування у людини, відзначені тератогенні властивості та/або збільшення загибелі ембріонів. Протипоказане застосування у дітей віком до 12 років.Побічна діяНебажані явища, що відзначалися під час клінічних досліджень З боку органу зору: роздратування очей. Постмаркетингові дані Визначення частоти небажаних явищ: дуже часто (>1/10), часто (>1/100,1/1000,1/10 000, З боку органу зору: часто – біль у ділянці ока, затуманювання зору; нечасто - набряк повік; частота невідома – кон'юнктивіт, блефарит, гіперемія ока, відчуття печіння, свербіж, сльозотеча. Системні реакції: частота невідома – ангіоневротичний набряк, алергічні реакції, контактний дерматит, кропив'янка; часто – головний біль.Взаємодія з лікарськими засобамиЛікарська взаємодія препарату Візін Алерджі не вивчена.Спосіб застосування та дозиЗастосовують місцево. Для дорослих та дітей старше 12 років: по 1 краплі в кожне око 2 рази на добу, при необхідності – 3-4 рази на добу. Лікування слід продовжувати до зникнення симптомів. Оскільки очні краплі Візин Алерджі є суспензією, перед кожним застосуванням флакон необхідно струшувати. Зняти кришку з флакона-крапельниці та перевернути флакон. Не торкатися кінчиком флакона будь-яких поверхонь. Після застосування закрутити кришку флакона-крапельниці.ПередозуванняСимптоми: при випадковому прийомі внутрішньо можливе зниження артеріального тиску, тахікардія, виражений седативний ефект. Лікування: форсований діурез.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ період лікування не рекомендується використовувати м'які (гідрофільні) контактні лінзи - можлива взаємодія з хлоридом, що входить до складу препарату бензалконію. Для попередження мікробної контамінації слід уникати торкання піпеткою повік і щільно закривати флакон. Пацієнт повинен бути поінформований про те, що якщо лікарський засіб стало непридатним або закінчився термін придатності, то не слід викидати його в стічні води або на вулицю. Необхідно помістити лікарський засіб у пакет і покласти в контейнер для сміття. Ці заходи допоможуть захистити довкілля. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Очні краплі Візін Алерджі не впливають на швидкість психомоторних реакцій. Препарат можуть застосовувати пацієнти, які займаються керуванням автомобіля або працюють з технікою.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкасилденафіл таблетки, що диспергуються в порожнині рота на одну таблетку, що диспергується в порожнині рота, 50 мг/100 мг: Діюча речовина: силденафіл 50,00 мг/100,00 мг Допоміжні речовини: гіпролоза, манітол, аспартам, неогесперидин дигідрохалкон, ароматизатор м'ятний, ароматизатор м'яти перцевої, кросповідон тип А, кальцію силікат, магнію стеарат *Ароматизатор м'яти перцевої: мальтодекстрин, акації камедь, сорбітол, м'яти польова олія, лівоментол та вода.Опис лікарської формиКруглі, злегка двоопуклі таблетки білого або майже білого кольору з м'ятним запахом. Допускається наявність чорних вкраплень.Фармакотерапевтична групаеректильної дисфункції засіб лікування – фосфодіестерази типу 5 (ФДЕ5)-інгібіторФармакокінетикаФармакокінетика силденафілу в діапазоні доз, що рекомендується, носить лінійний характер. Всмоктування Після прийому внутрішньо силденафіл швидко всмоктується. Абсолютна біодоступність у середньому становить близько 40% (від 25% до 63%). В умовах in vitro силденафіл у концентрації близько 1,7 нг/мл (3,5 нМ) пригнічує активність людини ФДЕ5 на 50 %. Після одноразового прийому силденафілу в дозі 100 мг середня максимальна концентрація (Cmax) вільного силденафілу у плазмі крові чоловіків становить близько 18 нг/мл (38 нМ). Cmax при прийомі силденафілу внутрішньо натще досягається в середньому протягом 60 хв (від 30 хв до 120 хв). При прийомі одночасно з жирною їжею швидкість всмоктування знижується: Cmax зменшується в середньому на 29 %, а час досягнення максимальної концентрації (TCmax) збільшується на 60 хв, проте ступінь абсорбції достовірно не змінюється (площа під фармакокінетичною кривою «концентрація-час» (AUC) знижується на 11%). Розподіл Об'єм розподілу силденафілу у рівноважному стані становить у середньому 105 л. Зв'язок силденафілу та його основного циркулюючого N-деметильного метаболіту з білками плазми становить близько 96 % і не залежить від загальної концентрації силденафілу. Менше 0,0002% дози силденафілу (в середньому 188 нг) виявлено у спермі через 90 хв після прийому препарату. Метаболізм Силденафіл метаболізується головним чином у печінці під дією ізоферменту CYP3A4 (основний шлях) та ізоферменту CYP2C9 (додатковий шлях). Основний циркулюючий активний метаболіт, що утворюється в результаті N-деметилювання силденафілу, піддається подальшому метаболізму. Селективність дії цього метаболіту щодо ФДЕ порівнянна з такою силденафілу, яке активність щодо ФДЭ5 в умовах in vitro становить близько 50 % активності силденафілу. Концентрація метаболіту в плазмі здорових добровольців становила близько 40% від концентрації силденафілу. N-деметильний метаболіт піддається подальшому метаболізму, період його напіввиведення (Т?) становить близько 4 годин. Виведення Загальний кліренс силденафілу становить 41 л/годину, а кінцевий T½ – 3-5 годин. Після прийому внутрішньо, також як після внутрішньовенного введення силденафіл виводиться у вигляді метаболітів, в основному через кишечник (близько 80% прийнятої внутрішньо дози) та меншою мірою нирками (близько 13% прийнятої внутрішньо дози). Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Пацієнти похилого віку У здорових пацієнтів похилого віку (старше 65 років) кліренс силденафілу знижений, а концентрація вільного силденафілу в плазмі крові приблизно на 40% вища, ніж у молодих пацієнтів (18-45 років). Вік не має клінічно значущого впливу на частоту розвитку побічних ефектів. Порушення функції нирок При нирковій недостатності легкого (кліренс креатиніну (КК) 50-80 мл/хв) та середнього (КК 30-49 мл/хв) ступеня тяжкості фармакокінетика силденафілу після одноразового вживання в дозі 50 мг не змінюється. При нирковій недостатності важкого ступеня (КК ≤ 30 мл/хв) кліренс силденафілу знижується, що призводить до приблизно дворазового збільшення значення AUC (100 %) та Cmax (88 %) порівняно з такими показниками у пацієнтів тієї ж вікової групи з нормальною функцією нирок . Порушення функції печінки У пацієнтів з цирозом печінки (клас А та В за класифікацією Чайлд-П'ю) кліренс силденафілу знижується, що призводить до підвищення значення AUC (84 %) та Cmax (47 %) у порівнянні з такими показниками у пацієнтів тієї ж вікової групи з нормальною функцією. печінки. Фармакокінетика силденафілу у пацієнтів з порушеннями функції печінки тяжкого ступеня (клас З класифікації Чайлд-П'ю) не вивчалася.ФармакодинамікаСилденафіл є потужним селективним інгібітором циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ) – специфічної ФДЕ5. Механізм дії Реалізація фізіологічного механізму ерекції пов'язана із вивільненням оксиду азоту (NO) у кавернозному тілі під час сексуальної стимуляції. Це, у свою чергу, призводить до збільшення рівня цГМФ, подальшого розслаблення гладком'язової тканини кавернозного тіла та збільшення припливу крові. Силденафіл не має прямої розслаблюючої дії на ізольоване кавернозне тіло людини, але посилює ефект NO за допомогою інгібування ФДЕ5, яка відповідальна за розпад цГМФ. Силденафіл селективний щодо ФДЕ5 в умовах in vitro, його активність щодо ФДЕ5 перевершує активність щодо інших відомих ізоферментів фосфодіестерази: ФДЕ6 – у 10 разів, ФДЕ1 – більш ніж у 80 разів, ФДЕ2, ФДЕ4, ФДЕ7-ФДЕ1 разів. Силденафіл у 4000 разів більш селективний щодо ФДЕ5 порівняно з ФДЕ3, що має найважливіше значення, оскільки ФДЕ3 є одним із ключових ферментів регуляції скоротливості міокарда. Обов'язковою умовою ефективності силденафіл є сексуальна стимуляція. Клінічні дані Кардіологічні дослідження Застосування силденафілу в дозах до 100 мг не призводило до клінічно значимих змін електрокардіограми (ЕКГ) у здорових добровольців. Максимальне зниження систолічного артеріального тиску (САД) у положенні «лежачи» після прийому силденафілу у дозі 100 мг становило 8,3 мм рт. ст., а діастолічного артеріального тиску (ДАД) – 5,3 мм рт. ст. Більш виражений, але також тимчасовий ефект на артеріальний тиск (АТ) відзначався у пацієнтів, які приймали нітрати (див. розділи «Протипоказання» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). У дослідженні гемодинамічного ефекту силденафілу в одноразовій дозі 100 мг у 14 пацієнтів з тяжкою ішемічною хворобою серця (ІХС) (більш ніж у 70 % пацієнтів був стеноз, принаймні однієї коронарної артерії), САТ і ДАТ у стані спокою зменшувалося на 7 % і 6% відповідно, а легеневий тиск систоли знижувався на 9%. Силденафіл не впливав на серцевий викид і не порушував кровотік у стенозованих коронарних артеріях, а також приводив до збільшення (приблизно на 13%) аденозин-індукованого коронарного потоку як у стенозованих, так і інтактних коронарних артеріях. У подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні 144 пацієнти з еректильною дисфункцією та стабільною стенокардією, які приймають антиангінальні препарати (крім нітратів), виконували фізичні вправи до того моменту, коли вираженість симптомів стенокардії зменшилася. Тривалість виконання вправи була достовірно більшою (19,9 секунд, 0,9-38,9 секунд) у пацієнтів, які приймали силденафіл у одноразовій дозі 100 мг порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо. У рандомізованому подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні вивчали ефект зміною дози силденафілу (до 100 мг) у чоловіків (n = 568) з еректильною дисфункцією та артеріальною гіпертензією, які приймають більше двох гіпотензивних препаратів. Ерекція покращилася у 71% чоловіків у групі силденафілу порівняно з 18% у групі плацебо. Частота несприятливих ефектів була порівнянна з такою в інших групах пацієнтів, як у осіб, які приймають більше трьох гіпотензивних препаратів. Дослідження зорових порушень У деяких пацієнтів через 1 годину після прийому силденафілу в дозі 100 мг за допомогою тесту Фарнсворта-Мунселя 100 виявлено легке та минуще порушення здатності розрізняти відтінки кольору (синього/зеленого). Через 2 години після прийому силденафілу ці зміни були відсутні. Вважається, що порушення колірного зору викликане пригніченням ФДЕ6, яка бере участь у процесі передачі світла в сітківці ока. Силденафіл не впливав на гостроту зору, сприйняття контрастності, електроретинограму, внутрішньоочний тиск або діаметр зіниці. У плацебо-контрольованому перехресному дослідженні пацієнтів з доведеною ранньою макулярною дегенерацією (n = 9) силденафіл в одноразовій дозі 100 мг добре переносився. Не було виявлено жодних клінічно значущих змін зору, що оцінюються за спеціальними візуальними тестами (гострота зору, грати Амслер, колірне сприйняття, моделювання проходження кольору, периметр Хемфрі та фотострес). Ефективність Ефективність та безпеку силденафілу оцінювали у 21 рандомізованому подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні тривалістю до 6 місяців у 3000 пацієнтів віком від 19 до 87 років з еректильною дисфункцією різної етіології (органічної, психогенної чи змішаної). Ефективність оцінювали глобально із застосуванням щоденника ерекцій, міжнародного індексу еректильної функції (валідований опитувальник про стан сексуальної функції) та опитування партнера. Ефективність силденафілу, визначена як здатність досягати та підтримувати ерекцію, достатню для задовільного статевого акту, була продемонстрована у всіх проведених дослідженнях та була підтверджена у довгострокових дослідженнях тривалістю 1 рік. У дослідженнях із застосуванням фіксованої дози співвідношення пацієнтів, які повідомили,що терапія покращила їх ерекцію, становило: 62% (доза силденафілу 25 мг), 74% (доза силденафілу 50 мг) та 82% (доза силденафілу 100 мг) порівняно з 25% у групі плацебо. Аналіз міжнародного індексу еректильної функції показав, що додатково покращення ерекції лікування силденафілом також підвищувало якість оргазму, дозволяло досягти задоволення від статевого акту та загального задоволення. Згідно з узагальненими даними, серед пацієнтів, які повідомили про поліпшення ерекції при лікуванні силденафілом, були 59% пацієнтів з цукровим діабетом, 43% пацієнтів, які перенесли радикальну простатектомію, та 83% пацієнтів з ушкодженнями спинного мозку (проти 16%, 15% та 12% у групі плацебо відповідно).Показання до застосуванняЛікування порушень ерекції, що характеризуються нездатністю до досягнення або збереження ерекції статевого члена, достатньою для задовільного статевого акту. Силденафіл ефективний лише при сексуальній стимуляції.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до силденафілу або будь-якого іншого компонента препарату. Застосування у пацієнтів, які отримують постійно або з перервами донатори оксиду азоту (NO), органічні нітрати або нітрити у будь-яких формах, оскільки силденафіл посилює гіпотензивну дію нітратів (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Одночасне застосування інгібіторів ФДЕ5, включаючи силденафіл, зі стимуляторами гуанілатциклази, такими як ріоцигуат, протипоказано, тому що це може призводити до симптоматичної гіпотензії (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Безпечність та ефективність препарату Візарсин® Ку-таб® при одночасному застосуванні з іншими лікарськими засобами для лікування порушень ерекції не вивчалися, тому застосування подібних комбінацій протипоказано (див. розділ «Особливі вказівки»). Печінкова недостатність тяжкого ступеня (клас З класифікації Чайлд-Пью). Одночасний прийом ритонавіру. Тяжкі серцево-судинні захворювання (важка серцева недостатність, нестабільна стенокардія, перенесені в останні 6 місяців інсульт або інфаркт міокарда, життєзагрозливі аритмії, артеріальна гіпертензія (АТ > 170/100 мм рт. ст.) або артеріальна гіпотензія (АТ <0 рт.ст.)) (див. розділ «Особливі вказівки»). Пацієнти з епізодами розвитку неартеріїтної передньої ішемічної нейропатії зорового нерва (НПІНЗН) із втратою зору в одному оці. Спадковий пігментний ретиніт (див. розділ «Особливі вказівки»). За зареєстрованим показанням препарат Візарсін Кутаб не призначений для застосування у дітей до 18 років. За зареєстрованим показанням препарат Візарсін Ку-таб не призначений для застосування у жінок. Пацієнтам з вродженою непереносимістю фруктози не слід приймати препарат Візарсін Кутаб, тому що до його складу входить сорбітол. Препарат Візарсин Кутаб містить аспартам, який є джерелом фенілаланіну, і може бути небезпечним для пацієнтів з фенілкетонурією. Анатомічна деформація статевого члена (ангуляція, кавернозний фіброз або хвороба Пейроні) (див. розділ «Особливі вказівки»), захворювання, що схильні до розвитку приапізму (серповидно-клітинна анемія, множинна мієлома, лейкоз, тромбоцитемія) ), захворювання, що супроводжуються кровотечею, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у стадії загострення, порушення функції печінки, ниркова недостатність тяжкого ступеня (КК < 30 мл/хв), пацієнти з епізодом розвитку НПІНЗН в анамнезі (див. розділ «Особливі вказівки») , одночасний прийом α-адреноблокаторівВагітність та лактаціяЗа зареєстрованим показанням препарат Візарсін Ку-таб не призначений для застосування у жінок. За зареєстрованим показанням препарат Візарсін Кутаб не призначений для застосування у дітей до 18 років.Побічна діяНайчастішими побічними ефектами були біль голови і «припливи». Зазвичай побічні ефекти силденафілу слабко або помірно виражені і мають тимчасовий характер. У дослідженнях із застосуванням фіксованої дози показано, що частота деяких небажаних явищ підвищується із збільшенням дози. Класифікація частоти розвитку побічних ефектів, рекомендована Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ): дуже часто 1/10 часто від ≥ 1/100 до < 1/10 нечасто від ≥ 1/1000 до < 1/100 рідко від ≥ 1/10000 до < 1/1000 дуже рідко від < 1/10000 частота невідома може бути оцінена з урахуванням наявних даних. Порушення з боку імунної системи: нечасто – реакції підвищеної чутливості (у т. ч. висипання на шкірі), алергічні реакції. Порушення з боку органу зору: часто – затуманений зір, порушення зору, ціанопсія; нечасто – біль в очах, фотофобія, фотопсія, хроматопсія, почервоніння очей/ін'єкції склер, зміна яскравості світлосприйняття, мідріаз, кон'юнктивіт, крововилив у тканині ока, катаракта, порушення роботи слізного апарату; рідко – набряк повік та прилеглих тканин, відчуття сухості в очах, наявність райдужних кіл у полі зору навколо джерела світла, підвищена стомлюваність очей, бачення предметів у жовтому кольорі (ксантопсія), бачення предметів у червоному кольорі (еритропсія), гіперемія кон'юнктиви, подразнення слизу оболонки очей, неприємні відчуття у власних очах; частота невідома – НПІНЗН, оклюзія вен сітківки, дефект полів зору, диплопія*, тимчасова втрата зору або зниження гостроти зору, підвищення внутрішньоочного тиску, набряк сітківки, захворювання судин сітківки, відшарування склоподібного тіла/вітреальна тракція. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто - раптове зниження або втрата слуху, біль у вухах, дзвін у вухах. Порушення з боку серця та судин: часто - "припливи"; нечасто – тахікардія, відчуття серцебиття, зниження артеріального тиску, підвищення артеріального тиску, збільшення частоти серцевих скорочень, нестабільна стенокардія, атріовентрикулярна блокада, ішемія міокарда, тромбоз судин головного мозку, зупинка серця, серцева недостатність, відхилення у показаннях ЕКГ, кардіоміопаті; рідко – фібриляція передсердь, раптова серцева смерть, шлуночкова артімія. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: нечасто – анемія, лейкопенія. Порушення з боку обміну речовин та харчування: нечасто – відчуття спраги, набряки, подагра, некомпенсований цукровий діабет, гіперглікемія, периферичні набряки, гіперурикемія, гіпоглікемія, гіпернатріємія. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – закладеність носа; нечасто – носова кровотеча, риніт, астма, диспное, ларингіт, фарингіт, синусит, бронхіт, збільшення обсягу відокремлюваного мокротиння, посилення кашлю; рідко – відчуття стиснення у горлі, сухість слизової оболонки порожнини носа, набряк слизової оболонки носа. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – нудота, диспепсія; нечасто – гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, блювання, біль у животі, сухість слизової оболонки порожнини рота, глосит, гінгівіт, коліт, дисфагія, гастрит, гастроентерит, езофагіт, стоматит, відхилення «печінкових» функціональних тестів від норм; рідко – гіпестезія слизової оболонки ротової порожнини. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто – біль у спині; нечасто – міалгія, біль у кінцівках, артрит, артроз, розрив сухожилля, теносиновіт, біль у кістках, міастенія, синовіт. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – цистит, ніктурія, нетримання сечі, гематурія. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: нечасто – збільшення молочних залоз, порушення еякуляції, набряк геніталій, аноргазмія, гематоспермія, ушкодження тканин статевого члена; рідко – тривала ерекція та/або пріапізм, кровотеча із статевого члена. Порушення з боку нервової системи та психіки: дуже часто – головний біль; часто – запаморочення; нечасто - сонливість, мігрень, атаксія, м'язовий гіпертонус, невралгія, нейропатія, парестезія, тремор, вертиго, симптоми депресії, безсоння, незвичайні сновидіння, підвищення рефлексів, гіпостезія; рідко – порушення мозкового кровообігу, транзиторна ішемічна атака, судоми*, повторні судоми*, непритомність. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – шкірний висип, кропив'янка, простий герпес, свербіж шкіри, підвищене потовиділення, виразка шкіри, контактний дерматит, ексфоліативний дерматит; частота невідома – синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз. Загальні розлади та порушення у місці введення: нечасто - відчуття жару, набряк обличчя, реакція фоточутливості, шок, астенія, підвищена стомлюваність, біль різної локалізації, озноб, випадкові падіння, біль у ділянці грудної клітки, випадкові травми; рідко – дратівливість. *Побічні ефекти, виявлені під час постреєстраційних досліджень. Серцево-судинні ускладнення У ході постреєстраційного застосування силденафілу для лікування еректильної дисфункції повідомлялося про такі небажані явища, як тяжкі серцево-судинні ускладнення (в т. ч. інфаркт міокарда, нестабільна стенокардія, раптова серцева смерть, шлуночкова аритмія, геморагічний інсульт гіпотензія), які мали тимчасовий зв'язок із застосуванням силденафілу. Більшість цих пацієнтів, але не всі з них мали фактори ризику серцево-судинних ускладнень. Багато з цих небажаних явищ спостерігалися незабаром після сексуальної активності, і деякі з них відзначалися після прийому силденафілу без подальшої сексуальної активності. Неможливо встановити наявність прямого зв'язку між небажаними явищами, що відзначалися, і зазначеними або іншими факторами. Зорові порушення У поодиноких випадках під час постреєстраційного застосування всіх інгібіторів ФДЕ5, у тому числі силденафілу, повідомляли про НПІНЗН – рідкісне захворювання та причину зниження або втрати зору. Більшість із цих пацієнтів мали фактори ризику, зокрема: зниження відношення діаметрів екскавації та диска зорового нерва («застійний диск»), вік старше 50 років, цукровий діабет, артеріальна гіпертензія, ІХС, гіперліпідемія та куріння. В обсерваційному дослідженні оцінювали, чи пов'язане недавнє застосування препаратів інгібіторів ФДЕ5 з гострим початком НПІНЗН. Результати вказують на приблизно двократне підвищення ризику НПІНЗН у межах 5 Т½ після застосування інгібітору ФДЕ5. Згідно з опублікованими літературними даними, річна частота виникнення НПІНЗН становить 2,5-11,8 випадків на 100 000 чоловіків віком ≥ 50 років у загальній популяції.Слід рекомендувати пацієнтам у разі раптової втрати зору припинити терапію силденафілом та негайно проконсультуватися з лікарем. Особи, які вже мали випадок НПІНЗН, мають підвищений ризик рецидиву НПІНЗН. Тому лікарю слід обговорити цей ризик із такими пацієнтами, а також обговорити з ними потенційний ризик несприятливого впливу інгібіторів ФДЕ5. Інгібітори ФДЕ5, у тому числі силденафіл, у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю і лише у ситуаціях, коли очікувана користь перевищує ризик.а також обговорити з ними потенційний ризик несприятливого впливу інгібіторів ФДЕ5. Інгібітори ФДЕ5, у тому числі силденафіл, у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю і лише у ситуаціях, коли очікувана користь перевищує ризик.а також обговорити з ними потенційний ризик несприятливого впливу інгібіторів ФДЕ5. Інгібітори ФДЕ5, у тому числі силденафіл, у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю і лише у ситуаціях, коли очікувана користь перевищує ризик. При застосуванні препарату Візарсин Ку-таб у дозах, що перевищували рекомендовані, небажані явища були подібними до зазначених вище, але зазвичай зустрічалися частіше.Взаємодія з лікарськими засобамиВплив інших лікарських засобів на фармакокінетику силденафілу Метаболізм силденафілу відбувається в основному під дією ізоферментів CYP3A4 (основний шлях) та CYP2C9, тому інгібітори цих ізоферментів можуть зменшити кліренс силденафілу, а індуктори відповідно збільшити кліренс силденафілу. Відзначено зниження кліренсу силденафілу при одночасному застосуванні інгібіторів ізоферменту CYP3A4 (кетоконазол, еритроміцин, циметидин). Циметидин (800 мг), неспецифічний інгібітор ізоферменту CYP3A4, при одночасному прийомі з силденафілом (50 мг) спричиняє підвищення концентрації силденафілу в плазмі на 56 %. Одноразовий прийом 100 мг силденафілу одночасно з еритроміцином (500 мг 2 рази на добу протягом 5 днів), помірним інгібітором ізоферменту CYP3A4, на тлі досягнення постійної концентрації еритроміцину в плазмі призводить до збільшення AUC силденафілу на 182%.При одночасному прийомі силденафілу (одноразово 100 мг) та саквінавіру (1200 мг 3 рази на добу), інгібітору ВІЛ-протеази та ізоферменту CYP3A4, на тлі досягнення постійної концентрації саквінавіру в плазмі крові Cmax силденафілу збільшувалася на 0 . Силденафіл не впливає на фармакокінетику саквінавіру. Більш потужні інгібітори ізоферменту CYP3A4, такі як кетоконазол та ітраконазол, можуть викликати більш виражені зміни фармакокінетики силденафілу.такі як кетоконазол та ітраконазол можуть викликати і більш виражені зміни фармакокінетики силденафілу.такі як кетоконазол та ітраконазол можуть викликати і більш виражені зміни фармакокінетики силденафілу. Одночасне застосування силденафілу (одноразово 100 мг) та ритонавіру (по 500 мг 2 рази на добу), інгібітору ВІЛ-протеази та потужного інгібітору системи цитохрому Р450, на тлі досягнення постійної концентрації ритонавіру в плазмі крові призводить до збільшення Cmax 4 рази), а AUC на 1000% (11 разів). Через 24 години концентрація силденафілу в плазмі становить близько 200 нг/мл (після одноразового застосування одного силденафілу – 5 нг/мл). Це узгоджується з ефектом ритонавір на широкий діапазон субстратів системи цитохрому Р450. Силденафіл не впливає на фармакокінетику ритонавіру. Враховуючи ці дані, одночасний прийом ритонавіру та силденафілу не рекомендується. У будь-якому випадку максимальна доза силденафілу не повинна перевищувати 25 мг протягом 48 годин. Якщо силденафіл приймають у рекомендованих дозах пацієнти, які отримують одночасно потужні інгібітори ізоферменту CYP3A4, Cmax вільного силденафілу не перевищує 200 нМ і препарат добре переноситься. Одноразовий прийом антациду (магнію гідроксиду/алюмінію гідроксиду) не впливає на біодоступність силденафілу. У дослідженнях за участю здорових добровольців при одночасному застосуванні антагоніста ендотелінових рецепторів, бозентана (помірний індуктор ізоферментів CYP3A4, CYP2C9 і, можливо, CYP2C19) у рівноважній концентрації (125 мг 2 рази на добу) та силденафілу ) відзначалося зниження AUC та Cmax силденафілу на 62,6 % та 52,4 % відповідно. Застосування силденафілу збільшувало AUC та Cmax бозентану на 49,8 % та 42 % відповідно. Передбачається, що одночасне застосування силденафілу з потужними індукторами ізоферменту CYP3A4, такими як рифампіцин, може призвести до збільшення концентрації силденафілу в плазмі крові. Інгібітори ізоферменту CYP2C9 (толбутамід, варфарин), ізоферменту CYP2D6 (селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, трициклічні антидепресанти), тіазидні та тіазидоподібні діуретики, інгібітори ангіотензинпреа Азитроміцин (500 мг на добу протягом 3 днів) не впливає на AUC, Cmax, TCmax, константу швидкості виведення та Т½ силденафілу або його основного циркулюючого метаболіту. Вплив силденафілу на інші лікарські засоби Силденафіл є слабким інгібітором ізоферментів CYP1А2, CYP2С9, CYP2С19, CYP2D6, CYP2Е1 та CYP3А4 (ІК50 > 150 мкмоль). При прийомі силденафілу в дозах, що рекомендуються, його Cmax становить близько 1 мкмоль, тому малоймовірно, що силденафіл може вплинути на кліренс субстратів цих ізоферментів. Силденафіл посилює гіпотензивну дію нітратів як при тривалому застосуванні останніх, так і при їх застосуванні за гострими показаннями. У зв'язку з цим застосування силденафілу одночасно з нітратами або донаторами NO протипоказано. Ріоцигуат У доклінічних дослідженнях відмічено адитивний ефект у вигляді зниження системного АТ при застосуванні інгібіторів ФДЕ5 у комбінації з ріоцигуатом. У клінічних дослідженнях було показано, що ріоцигуат посилює гіпотензивні ефекти інгібіторів ФДЕ5. Не було отримано доказів сприятливого клінічного ефекту комбінації у досліджених популяціях. Одночасне застосування ріоцигуату та інгібіторів ФДЕ5, включаючи силденафіл, протипоказано (див. розділ "Протипоказання"). При одночасному прийомі альфа-адреноблокатора доксазозину (4 мг і 8 мг) та силденафілу (25 мг, 50 мг і 100 мг) у пацієнтів з доброякісною гіперплазією передміхурової залози зі стабільною гемодинамікою середнє додаткове зниження САД/ДАД у положенні «лежачи» 7 мм рт. ст., 9/5 мм рт. ст. та 8/4 мм рт. ст. відповідно, а положенні «стоячи» – 6/6 мм рт. ст., 11/4 мм рт. ст. та 4/5 мм рт. ст. відповідно. Повідомляється про рідкісні випадки розвитку у таких пацієнтів симптоматичної ортостатичної гіпотензії, що виявлялася у вигляді запаморочення (без свідомості). В окремих чутливих пацієнтів, які отримують α-адреноблокатори, одночасне застосування силденафілу може призвести до симптоматичної гіпотензії. Ознаки значної взаємодії з толбутамідом (250 мг) або варфарином (40 мг), що метаболізуються ізоферментом CYP2C9, не виявлено. Силденафіл (100 мг) не впливає на фармакокінетику інгібіторів ВІЛ-протеази, саквінавіру та ритонавіру, що є субстратами ізоферменту CYP3A4, при їх постійному рівні концентрацій у плазмі крові. Одночасне застосування силденафілу в рівноважному стані (80 мг 3 рази на добу) призводить до підвищення AUC та Cmax бозентану (125 мг 2 рази на добу) на 49,8 % та 42 % відповідно. Силденафіл (50 мг) не викликає додаткового збільшення часу кровотечі при прийомі ацетилсаліцилової кислоти (150 мг). Силденафіл (50 мг) не посилює гіпотензивну дію алкоголю у здорових добровольців при максимальній концентрації алкоголю в плазмі в середньому 0,08% (80 мг/дл). У пацієнтів з артеріальною гіпертонією ознак взаємодії силденафілу (100 мг) з амлодипіном не виявлено. Середнє додаткове зниження артеріального тиску в положенні «лежачи» становить 8 мм рт. ст. (САД) та 7 мм рт. ст. (ДАД). Застосування силденафілу одночасно з гіпотензивними засобами не призводить до додаткових побічних ефектів.Спосіб застосування та дозиДорослі Препарат Візарсин Кутаб, таблетки, що диспергуються в порожнині рота, може застосовуватися пацієнтами, які зазнають труднощів при проковтуванні таблетки, в якості альтернативи препаратам силденафілу в лікарських формах: таблетки та таблетки, вкриті плівковою оболонкою. Таблетки, що диспергуються в ротовій порожнині, крихкі, тому їх не слід видавлювати через фольгу упаковки, тому що вони можуть зламатися. Не слід брати таблетку мокрими руками, тому що таблетка може почати розчинятися. Витягти таблетку наступним чином: Блістер, що містить 1 таблетку Блістер, що містить 4 таблетки 1. Зігнути блістер по лінії розриву. 2. Розкрити блістер, обережно потягнувши край фольги. 3. Обережно витягти таблетку. 4. Потім таблетку слід негайно покласти на язик і тримати у роті протягом кількох секунд до повного розчинення, потім можна запитати рідиною. Не слід змішувати таблетку у роті з їжею. При прийомі препарату Візарсин Ку-таб з жирною їжею дія препарату може розвинутись пізніше, ніж при його прийомі натще. Рекомендована доза для більшості дорослих пацієнтів становить 50 мг приблизно за 1 годину до сексуальної активності. З урахуванням ефективності та переносимості доза може бути збільшена до 100 мг або знижена до 25 мг. Максимальна рекомендована доза становить 100 мг. Максимальна рекомендована кратність застосування – 1 раз на добу. При необхідності прийому силденафілу в дозі 25 мг рекомендовано застосування силденафілу у лікарській формі таблетки, покриті плівковою оболонкою, 25 мг. Порушення функції нирок При нирковій недостатності легкого та середнього ступеня тяжкості (КК 30-80 мл/хв) корекція дози не потрібна, при нирковій недостатності тяжкого ступеня (КК < 30 мл/хв) дозу силденафілу слід зменшити до 25 мг. Порушення функції печінки Оскільки виведення силденафілу порушується у пацієнтів із пошкодженням печінки (зокрема, при цирозі), дозу силденафілу слід зменшити до 25 мг. Одночасне застосування з іншими лікарськими засобами Одночасне застосування з ритонавіром не рекомендується. У будь-якому випадку максимальна доза силденафілу не повинна перевищувати 25 мг, а кратність застосування – 1 раз на 48 годин (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). При одночасному застосуванні з інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (еритроміцин, саквінавір, кетоконазол, ітраконазол) початкова доза препарату Візарсин Кутаб повинна становити 25 мг (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Щоб звести до мінімуму ризик розвитку ортостатичної гіпотензії у пацієнтів, які приймають альфа-адреноблокатори, прийом препарату Візарсин Кутаб слід розпочинати тільки після досягнення стабільної гемодинаміки у цих пацієнтів. Слід також розглянути доцільність зниження початкової дози силденафілу (див. розділи «Особливі вказівки» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Пацієнти похилого віку Корекція дози препарату Візарсін Кутаб не потрібна.ПередозуванняСимптоми: при одноразовому прийомі силденафілу в дозах до 800 мг небажані реакції аналогічні таким прийому препарату в нижчих дозах, при цьому тяжкість і частота збільшувалися. Прийом силденафілу в дозі 200 мг не спричиняв збільшення ефективності, проте частота небажаних реакцій (головний біль, відчуття «припливів», запаморочення, диспепсія, закладеність носа, порушення зору) збільшувалася. Лікування: симптоматичне. Гемодіаліз неефективний, тому що силденафіл міцно зв'язується з білками плазми і не виводиться нирками.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДля діагностики порушень ерекції, визначення їх можливих причин та вибору адекватного лікування необхідно зібрати повний медичний анамнез та провести ретельне фізикальне обстеження. Засоби лікування еректильної дисфункції повинні застосовуватися з обережністю у пацієнтів з анатомічною деформацією статевого члена (ангуляція, кавернозний фіброз, хвороба Пейроні) або у пацієнтів з факторами ризику розвитку приапізму (серповидноклітинна анемія, множинна мієлома, лейкемі). . Під час постреєстраційних досліджень повідомлялося про випадки розвитку тривалої ерекції та пріапізму. У разі збереження ерекції понад 4 години слід негайно звернутися за медичною допомогою. Якщо терапія приапізму не була проведена негайно, це може призвести до пошкодження тканин статевого члена та необоротної втрати потенції. Препарати, призначені на лікування порушень ерекції, не слід застосовувати чоловікам, котрим сексуальна активність небажана. Сексуальна активність становить певний ризик за наявності захворювань серця, тому перед початком будь-якої терапії щодо порушень ерекції лікаря слід направити пацієнта на обстеження стану серцево-судинної системи. Сексуальна активність небажана у пацієнтів із серцевою недостатністю, нестабільною стенокардією, перенесеним протягом останніх 6 місяців інфарктом міокарда або інсультом, життєзагрозливими аритміями, артеріальною гіпертензією (АТ > 170/100 мм рт. ст.) або артеріальною гіпотензією (АТ < .ст.). Прийом силденафілу у таких пацієнтів протипоказаний (див. розділ "Протипоказання"). У клінічних дослідженнях показано відсутність відмінностей у частоті розвитку інфаркту міокарда (1,1 на 100 осіб на рік) або частоті смертності від серцево-судинних захворювань (0,3 на 100 осіб на рік) у пацієнтів,отримували силденафіл, порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо. Серцево-судинні ускладнення У ході постреєстраційного застосування силденафілу для лікування еректильної дисфункції повідомлялося про такі небажані явища, як тяжкі серцево-судинні ускладнення (в т. ч. інфаркт міокарда, нестабільна стенокардія, раптова серцева смерть, шлуночкова аритмія, геморагічний інсульт ), які мали тимчасовий зв'язок із застосуванням силденафілу. Більшість цих пацієнтів, але не всі з них мали фактори ризику серцево-судинних ускладнень. Багато з цих небажаних явищ спостерігалися незабаром після сексуальної активності, і деякі з них відзначалися після прийому силденафілу без подальшої сексуальної активності. Неможливо встановити наявність прямого зв'язку між небажаними явищами, що відзначалися, і зазначеними або іншими факторами. Артеріальна гіпотензія Силденафіл має системну вазодилатуючу дію, що призводить до скороминучого зниження АТ, що не є клінічно значущим явищем і не призводить до будь-яких наслідків у більшості пацієнтів. Тим не менш, до призначення препарату Візарсин Кутаб лікар повинен ретельно оцінити ризик можливих небажаних проявів вазодилатуючої дії у пацієнтів з відповідними захворюваннями, особливо на тлі сексуальної активності. Підвищена сприйнятливість до вазодилататорів спостерігається у пацієнтів з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка (стеноз аорти, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія), а також з синдромом множинної системної атрофії, що рідко зустрічається, що виявляється важким порушенням регуляції АТ з боку ве. Оскільки одночасне застосування силденафілу та альфа-адреноблокаторів може призвести до симптоматичної артеріальної гіпотензії у окремих чутливих пацієнтів, препарат Візарсин® Ку-таб® слід обережно застосовувати пацієнтам, які приймають альфа-адреноблокатори (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Щоб звести до мінімуму ризик розвитку ортостатичної гіпотензії у пацієнтів, які приймають альфа-адреноблокатори, прийом препарату Візарсин Кутаб слід розпочинати лише після досягнення стабілізації показників гемодинаміки у цих пацієнтів. Слід також розглянути доцільність зниження початкової дози препарату Візарсин Кутаб (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Лікар повинен проінформувати пацієнтів про те, які дії слід зробити у разі появи симптомів ортостатичної гіпотензії. Зорові порушення У поодиноких випадках під час постреєстраційного застосування всіх інгібіторів ФДЕ5, у тому числі силденафілу, повідомляли про НПІНЗН – рідкісне захворювання та причину зниження або втрати зору. У більшості з цих пацієнтів були фактори ризику, зокрема зниження відношення діаметрів екскавації та диска зорового нерва («застійний диск»), вік старше 50 років, цукровий діабет, артеріальна гіпертензія, ІХС, гіперліпідемія та куріння. В обсерваційному дослідженні оцінювали, чи пов'язане недавнє застосування препаратів інгібіторів ФДЕ5 з гострим початком НПІНЗН. Результати вказують на приблизно дворазове підвищення ризику розвитку НПІНЗН у межах 5 Т½ після застосування інгібітору ФДЕ5. Згідно з опублікованими літературними даними, річна частота виникнення НПІНЗН становить 2,5-11,8 випадків на 100 000 чоловіків віком ≥ 50 років у загальній популяції. Слід рекомендувати пацієнтам у разі раптової втрати зору припинити терапію силденафілом та негайно проконсультуватися з лікарем. Особи, які вже мали випадок НПІНЗН, мають підвищений ризик рецидиву НПІНЗН. Тому лікарю слід обговорити цей ризик із такими пацієнтами, а також обговорити з ними потенційний шанс несприятливого впливу інгібіторів ФДЕ5. Інгібітори ФДЕ5, у тому числі силденафіл, у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю і лише у ситуаціях, коли очікувана користь перевищує ризик. У пацієнтів з епізодами розвитку НПІНЗН із втратою зору на одне око прийом силденафілу протипоказаний (див. розділ "Протипоказання").Слід рекомендувати пацієнтам у разі раптової втрати зору припинити терапію силденафілом та негайно проконсультуватися з лікарем. Особи, які вже мали випадок НПІНЗН, мають підвищений ризик рецидиву НПІНЗН. Тому лікарю слід обговорити цей ризик із такими пацієнтами, а також обговорити з ними потенційний шанс несприятливого впливу інгібіторів ФДЕ5. Інгібітори ФДЕ5, у тому числі силденафіл, у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю і лише у ситуаціях, коли очікувана користь перевищує ризик. У пацієнтів з епізодами розвитку НПІНЗН із втратою зору на одне око прийом силденафілу протипоказаний (див. розділ "Протипоказання").Слід рекомендувати пацієнтам у разі раптової втрати зору припинити терапію силденафілом та негайно проконсультуватися з лікарем. Особи, які вже мали випадок НПІНЗН, мають підвищений ризик рецидиву НПІНЗН. Тому лікарю слід обговорити цей ризик із такими пацієнтами, а також обговорити з ними потенційний шанс несприятливого впливу інгібіторів ФДЕ5. Інгібітори ФДЕ5, у тому числі силденафіл, у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю і лише у ситуаціях, коли очікувана користь перевищує ризик. У пацієнтів з епізодами розвитку НПІНЗН із втратою зору на одне око прийом силденафілу протипоказаний (див. розділ "Протипоказання").а також обговорити з ними потенційний шанс несприятливого впливу інгібіторів ФДЕ5. Інгібітори ФДЕ5, у тому числі силденафіл, у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю і лише у ситуаціях, коли очікувана користь перевищує ризик. У пацієнтів з епізодами розвитку НПІНЗН із втратою зору на одне око прийом силденафілу протипоказаний (див. розділ "Протипоказання").а також обговорити з ними потенційний шанс несприятливого впливу інгібіторів ФДЕ5. Інгібітори ФДЕ5, у тому числі силденафіл, у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю і лише у ситуаціях, коли очікувана користь перевищує ризик. У пацієнтів з епізодами розвитку НПІНЗН із втратою зору на одне око прийом силденафілу протипоказаний (див. розділ "Протипоказання"). У невеликої кількості пацієнтів зі спадковим пігментним ретинітом є генетично детерміновані порушення функцій фосфодіестераз сітківки ока. Відомості про безпеку застосування силденафілу у пацієнтів з пігментним ретинітом відсутні, тому у таких пацієнтів не слід застосовувати силденафіл (див. розділ «Протипоказання»). Порушення слуху У деяких післяреєстраційних дослідженнях повідомляється про випадки раптового погіршення або втрати слуху, пов'язані із застосуванням усіх інгібіторів ФДЕ5, включаючи силденафіл. Більшість пацієнтів мали фактори ризику раптового погіршення або втрати слуху. Причинно-наслідкового зв'язку між застосуванням інгібіторів ФДЕ5 та раптовим погіршенням слуху або втратою слуху не встановлено. У разі раптового погіршення слуху або втрати слуху на фоні прийому препарату Візарсин Кутаб слід негайно проконсультуватися з лікарем. Кровотечі Силденафіл посилює антиагрегантний ефект нітропрусиду натрію, донатора NO на тромбоцити людини в умовах in vitro. Дані щодо безпеки застосування силденафілу у пацієнтів зі схильністю до кровоточивості або загостренням виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки відсутні, тому препарат Візарсин Кутаб у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю (див. розділ «З обережністю»). Частота носових кровотеч у пацієнтів з легеневою гіпертензією, пов'язаною з дифузними захворюваннями сполучної тканини, була вищою (силденафіл 12,9%, плацебо 0%), ніж у пацієнтів з первинною легеневою гіпертензією (силденафіл 3,0%, плацебо 2,4%). . У пацієнтів, які отримували силденафіл у поєднанні з антагоністом вітаміну К, частота носових кровотеч була вищою (8,8 %), ніж у пацієнтів, які не приймали антагоніст вітаміну К (1,7 %). Одночасне застосування з іншими засобами для лікування порушень ерекції Безпека та ефективність препарату Візарсин® Ку-таб® одночасно з іншими інгібіторами ФДЕ5 або іншими препаратами для лікування легеневої гіпертензії, що містять силденафіл або іншими засобами лікування порушень ерекції, не вивчалися, тому застосування подібних комбінацій не рекомендується (див. розділ «Протипоказання»). Спеціальна інформація про допоміжні речовини Пацієнтам з вродженою непереносимістю фруктози не слід приймати препарат Візарсин Кутаб, оскільки до його складу входить сорбітол. Препарат Візарсин Кутаб містить аспартам, який є джерелом фенілаланіну, і може бути небезпечним для пацієнтів з фенілкетонурією. Застосування при хронічних захворюваннях: розділ "Особливі вказівки" Вплив на керування транспортними засобами: Оскільки при прийомі силденафілу можливий розвиток запаморочення, зниження АТ, розвиток хроматопсії, затуманеного зору та інших побічних явищ, слід бути обережним при керуванні транспортними засобами, механізмами та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. Також слід уважно ставитися до індивідуальної дії препарату Візарсін Кутаб у зазначених ситуаціях, особливо на початку лікування та при зміні режиму дозування.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкасилденафіл таблетки, що диспергуються в порожнині рота на одну таблетку, що диспергується в порожнині рота, 50 мг/100 мг: Діюча речовина: силденафіл 50,00 мг/100,00 мг Допоміжні речовини: гіпролоза, манітол, аспартам, неогесперидин дигідрохалкон, ароматизатор м'ятний, ароматизатор м'яти перцевої, кросповідон тип А, кальцію силікат, магнію стеарат *Ароматизатор м'яти перцевої: мальтодекстрин, акації камедь, сорбітол, м'яти польова олія, лівоментол та вода.Опис лікарської формиКруглі, злегка двоопуклі таблетки білого або майже білого кольору з м'ятним запахом. Допускається наявність чорних вкраплень.Фармакотерапевтична групаеректильної дисфункції засіб лікування – фосфодіестерази типу 5 (ФДЕ5)-інгібіторФармакокінетикаФармакокінетика силденафілу в діапазоні доз, що рекомендується, носить лінійний характер. Всмоктування Після прийому внутрішньо силденафіл швидко всмоктується. Абсолютна біодоступність у середньому становить близько 40% (від 25% до 63%). В умовах in vitro силденафіл у концентрації близько 1,7 нг/мл (3,5 нМ) пригнічує активність людини ФДЕ5 на 50 %. Після одноразового прийому силденафілу в дозі 100 мг середня максимальна концентрація (Cmax) вільного силденафілу у плазмі крові чоловіків становить близько 18 нг/мл (38 нМ). Cmax при прийомі силденафілу внутрішньо натще досягається в середньому протягом 60 хв (від 30 хв до 120 хв). При прийомі одночасно з жирною їжею швидкість всмоктування знижується: Cmax зменшується в середньому на 29 %, а час досягнення максимальної концентрації (TCmax) збільшується на 60 хв, проте ступінь абсорбції достовірно не змінюється (площа під фармакокінетичною кривою «концентрація-час» (AUC) знижується на 11%). Розподіл Об'єм розподілу силденафілу у рівноважному стані становить у середньому 105 л. Зв'язок силденафілу та його основного циркулюючого N-деметильного метаболіту з білками плазми становить близько 96 % і не залежить від загальної концентрації силденафілу. Менше 0,0002% дози силденафілу (в середньому 188 нг) виявлено у спермі через 90 хв після прийому препарату. Метаболізм Силденафіл метаболізується головним чином у печінці під дією ізоферменту CYP3A4 (основний шлях) та ізоферменту CYP2C9 (додатковий шлях). Основний циркулюючий активний метаболіт, що утворюється в результаті N-деметилювання силденафілу, піддається подальшому метаболізму. Селективність дії цього метаболіту щодо ФДЕ порівнянна з такою силденафілу, яке активність щодо ФДЭ5 в умовах in vitro становить близько 50 % активності силденафілу. Концентрація метаболіту в плазмі здорових добровольців становила близько 40% від концентрації силденафілу. N-деметильний метаболіт піддається подальшому метаболізму, період його напіввиведення (Т?) становить близько 4 годин. Виведення Загальний кліренс силденафілу становить 41 л/годину, а кінцевий T½ – 3-5 годин. Після прийому внутрішньо, також як після внутрішньовенного введення силденафіл виводиться у вигляді метаболітів, в основному через кишечник (близько 80% прийнятої внутрішньо дози) та меншою мірою нирками (близько 13% прийнятої внутрішньо дози). Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Пацієнти похилого віку У здорових пацієнтів похилого віку (старше 65 років) кліренс силденафілу знижений, а концентрація вільного силденафілу в плазмі крові приблизно на 40% вища, ніж у молодих пацієнтів (18-45 років). Вік не має клінічно значущого впливу на частоту розвитку побічних ефектів. Порушення функції нирок При нирковій недостатності легкого (кліренс креатиніну (КК) 50-80 мл/хв) та середнього (КК 30-49 мл/хв) ступеня тяжкості фармакокінетика силденафілу після одноразового вживання в дозі 50 мг не змінюється. При нирковій недостатності важкого ступеня (КК ≤ 30 мл/хв) кліренс силденафілу знижується, що призводить до приблизно дворазового збільшення значення AUC (100 %) та Cmax (88 %) порівняно з такими показниками у пацієнтів тієї ж вікової групи з нормальною функцією нирок . Порушення функції печінки У пацієнтів з цирозом печінки (клас А та В за класифікацією Чайлд-П'ю) кліренс силденафілу знижується, що призводить до підвищення значення AUC (84 %) та Cmax (47 %) у порівнянні з такими показниками у пацієнтів тієї ж вікової групи з нормальною функцією. печінки. Фармакокінетика силденафілу у пацієнтів з порушеннями функції печінки тяжкого ступеня (клас З класифікації Чайлд-П'ю) не вивчалася.ФармакодинамікаСилденафіл є потужним селективним інгібітором циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ) – специфічної ФДЕ5. Механізм дії Реалізація фізіологічного механізму ерекції пов'язана із вивільненням оксиду азоту (NO) у кавернозному тілі під час сексуальної стимуляції. Це, у свою чергу, призводить до збільшення рівня цГМФ, подальшого розслаблення гладком'язової тканини кавернозного тіла та збільшення припливу крові. Силденафіл не має прямої розслаблюючої дії на ізольоване кавернозне тіло людини, але посилює ефект NO за допомогою інгібування ФДЕ5, яка відповідальна за розпад цГМФ. Силденафіл селективний щодо ФДЕ5 в умовах in vitro, його активність щодо ФДЕ5 перевершує активність щодо інших відомих ізоферментів фосфодіестерази: ФДЕ6 – у 10 разів, ФДЕ1 – більш ніж у 80 разів, ФДЕ2, ФДЕ4, ФДЕ7-ФДЕ1 разів. Силденафіл у 4000 разів більш селективний щодо ФДЕ5 порівняно з ФДЕ3, що має найважливіше значення, оскільки ФДЕ3 є одним із ключових ферментів регуляції скоротливості міокарда. Обов'язковою умовою ефективності силденафіл є сексуальна стимуляція. Клінічні дані Кардіологічні дослідження Застосування силденафілу в дозах до 100 мг не призводило до клінічно значимих змін електрокардіограми (ЕКГ) у здорових добровольців. Максимальне зниження систолічного артеріального тиску (САД) у положенні «лежачи» після прийому силденафілу у дозі 100 мг становило 8,3 мм рт. ст., а діастолічного артеріального тиску (ДАД) – 5,3 мм рт. ст. Більш виражений, але також тимчасовий ефект на артеріальний тиск (АТ) відзначався у пацієнтів, які приймали нітрати (див. розділи «Протипоказання» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). У дослідженні гемодинамічного ефекту силденафілу в одноразовій дозі 100 мг у 14 пацієнтів з тяжкою ішемічною хворобою серця (ІХС) (більш ніж у 70 % пацієнтів був стеноз, принаймні однієї коронарної артерії), САТ і ДАТ у стані спокою зменшувалося на 7 % і 6% відповідно, а легеневий тиск систоли знижувався на 9%. Силденафіл не впливав на серцевий викид і не порушував кровотік у стенозованих коронарних артеріях, а також приводив до збільшення (приблизно на 13%) аденозин-індукованого коронарного потоку як у стенозованих, так і інтактних коронарних артеріях. У подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні 144 пацієнти з еректильною дисфункцією та стабільною стенокардією, які приймають антиангінальні препарати (крім нітратів), виконували фізичні вправи до того моменту, коли вираженість симптомів стенокардії зменшилася. Тривалість виконання вправи була достовірно більшою (19,9 секунд, 0,9-38,9 секунд) у пацієнтів, які приймали силденафіл у одноразовій дозі 100 мг порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо. У рандомізованому подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні вивчали ефект зміною дози силденафілу (до 100 мг) у чоловіків (n = 568) з еректильною дисфункцією та артеріальною гіпертензією, які приймають більше двох гіпотензивних препаратів. Ерекція покращилася у 71% чоловіків у групі силденафілу порівняно з 18% у групі плацебо. Частота несприятливих ефектів була порівнянна з такою в інших групах пацієнтів, як у осіб, які приймають більше трьох гіпотензивних препаратів. Дослідження зорових порушень У деяких пацієнтів через 1 годину після прийому силденафілу в дозі 100 мг за допомогою тесту Фарнсворта-Мунселя 100 виявлено легке та минуще порушення здатності розрізняти відтінки кольору (синього/зеленого). Через 2 години після прийому силденафілу ці зміни були відсутні. Вважається, що порушення колірного зору викликане пригніченням ФДЕ6, яка бере участь у процесі передачі світла в сітківці ока. Силденафіл не впливав на гостроту зору, сприйняття контрастності, електроретинограму, внутрішньоочний тиск або діаметр зіниці. У плацебо-контрольованому перехресному дослідженні пацієнтів з доведеною ранньою макулярною дегенерацією (n = 9) силденафіл в одноразовій дозі 100 мг добре переносився. Не було виявлено жодних клінічно значущих змін зору, що оцінюються за спеціальними візуальними тестами (гострота зору, грати Амслер, колірне сприйняття, моделювання проходження кольору, периметр Хемфрі та фотострес). Ефективність Ефективність та безпеку силденафілу оцінювали у 21 рандомізованому подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні тривалістю до 6 місяців у 3000 пацієнтів віком від 19 до 87 років з еректильною дисфункцією різної етіології (органічної, психогенної чи змішаної). Ефективність оцінювали глобально із застосуванням щоденника ерекцій, міжнародного індексу еректильної функції (валідований опитувальник про стан сексуальної функції) та опитування партнера. Ефективність силденафілу, визначена як здатність досягати та підтримувати ерекцію, достатню для задовільного статевого акту, була продемонстрована у всіх проведених дослідженнях та була підтверджена у довгострокових дослідженнях тривалістю 1 рік. У дослідженнях із застосуванням фіксованої дози співвідношення пацієнтів, які повідомили,що терапія покращила їх ерекцію, становило: 62% (доза силденафілу 25 мг), 74% (доза силденафілу 50 мг) та 82% (доза силденафілу 100 мг) порівняно з 25% у групі плацебо. Аналіз міжнародного індексу еректильної функції показав, що додатково покращення ерекції лікування силденафілом також підвищувало якість оргазму, дозволяло досягти задоволення від статевого акту та загального задоволення. Згідно з узагальненими даними, серед пацієнтів, які повідомили про поліпшення ерекції при лікуванні силденафілом, були 59% пацієнтів з цукровим діабетом, 43% пацієнтів, які перенесли радикальну простатектомію, та 83% пацієнтів з ушкодженнями спинного мозку (проти 16%, 15% та 12% у групі плацебо відповідно).Показання до застосуванняЛікування порушень ерекції, що характеризуються нездатністю до досягнення або збереження ерекції статевого члена, достатньою для задовільного статевого акту. Силденафіл ефективний лише при сексуальній стимуляції.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до силденафілу або будь-якого іншого компонента препарату. Застосування у пацієнтів, які отримують постійно або з перервами донатори оксиду азоту (NO), органічні нітрати або нітрити у будь-яких формах, оскільки силденафіл посилює гіпотензивну дію нітратів (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Одночасне застосування інгібіторів ФДЕ5, включаючи силденафіл, зі стимуляторами гуанілатциклази, такими як ріоцигуат, протипоказано, тому що це може призводити до симптоматичної гіпотензії (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Безпечність та ефективність препарату Візарсин® Ку-таб® при одночасному застосуванні з іншими лікарськими засобами для лікування порушень ерекції не вивчалися, тому застосування подібних комбінацій протипоказано (див. розділ «Особливі вказівки»). Печінкова недостатність тяжкого ступеня (клас З класифікації Чайлд-Пью). Одночасний прийом ритонавіру. Тяжкі серцево-судинні захворювання (важка серцева недостатність, нестабільна стенокардія, перенесені в останні 6 місяців інсульт або інфаркт міокарда, життєзагрозливі аритмії, артеріальна гіпертензія (АТ > 170/100 мм рт. ст.) або артеріальна гіпотензія (АТ <0 рт.ст.)) (див. розділ «Особливі вказівки»). Пацієнти з епізодами розвитку неартеріїтної передньої ішемічної нейропатії зорового нерва (НПІНЗН) із втратою зору в одному оці. Спадковий пігментний ретиніт (див. розділ «Особливі вказівки»). За зареєстрованим показанням препарат Візарсін Кутаб не призначений для застосування у дітей до 18 років. За зареєстрованим показанням препарат Візарсін Ку-таб не призначений для застосування у жінок. Пацієнтам з вродженою непереносимістю фруктози не слід приймати препарат Візарсін Кутаб, тому що до його складу входить сорбітол. Препарат Візарсин Кутаб містить аспартам, який є джерелом фенілаланіну, і може бути небезпечним для пацієнтів з фенілкетонурією. Анатомічна деформація статевого члена (ангуляція, кавернозний фіброз або хвороба Пейроні) (див. розділ «Особливі вказівки»), захворювання, що схильні до розвитку приапізму (серповидно-клітинна анемія, множинна мієлома, лейкоз, тромбоцитемія) ), захворювання, що супроводжуються кровотечею, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у стадії загострення, порушення функції печінки, ниркова недостатність тяжкого ступеня (КК < 30 мл/хв), пацієнти з епізодом розвитку НПІНЗН в анамнезі (див. розділ «Особливі вказівки») , одночасний прийом α-адреноблокаторівВагітність та лактаціяЗа зареєстрованим показанням препарат Візарсін Ку-таб не призначений для застосування у жінок. За зареєстрованим показанням препарат Візарсін Кутаб не призначений для застосування у дітей до 18 років.Побічна діяНайчастішими побічними ефектами були біль голови і «припливи». Зазвичай побічні ефекти силденафілу слабко або помірно виражені і мають тимчасовий характер. У дослідженнях із застосуванням фіксованої дози показано, що частота деяких небажаних явищ підвищується із збільшенням дози. Класифікація частоти розвитку побічних ефектів, рекомендована Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ): дуже часто 1/10 часто від ≥ 1/100 до < 1/10 нечасто від ≥ 1/1000 до < 1/100 рідко від ≥ 1/10000 до < 1/1000 дуже рідко від < 1/10000 частота невідома може бути оцінена з урахуванням наявних даних. Порушення з боку імунної системи: нечасто – реакції підвищеної чутливості (у т. ч. висипання на шкірі), алергічні реакції. Порушення з боку органу зору: часто – затуманений зір, порушення зору, ціанопсія; нечасто – біль в очах, фотофобія, фотопсія, хроматопсія, почервоніння очей/ін'єкції склер, зміна яскравості світлосприйняття, мідріаз, кон'юнктивіт, крововилив у тканині ока, катаракта, порушення роботи слізного апарату; рідко – набряк повік та прилеглих тканин, відчуття сухості в очах, наявність райдужних кіл у полі зору навколо джерела світла, підвищена стомлюваність очей, бачення предметів у жовтому кольорі (ксантопсія), бачення предметів у червоному кольорі (еритропсія), гіперемія кон'юнктиви, подразнення слизу оболонки очей, неприємні відчуття у власних очах; частота невідома – НПІНЗН, оклюзія вен сітківки, дефект полів зору, диплопія*, тимчасова втрата зору або зниження гостроти зору, підвищення внутрішньоочного тиску, набряк сітківки, захворювання судин сітківки, відшарування склоподібного тіла/вітреальна тракція. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто - раптове зниження або втрата слуху, біль у вухах, дзвін у вухах. Порушення з боку серця та судин: часто - "припливи"; нечасто – тахікардія, відчуття серцебиття, зниження артеріального тиску, підвищення артеріального тиску, збільшення частоти серцевих скорочень, нестабільна стенокардія, атріовентрикулярна блокада, ішемія міокарда, тромбоз судин головного мозку, зупинка серця, серцева недостатність, відхилення у показаннях ЕКГ, кардіоміопаті; рідко – фібриляція передсердь, раптова серцева смерть, шлуночкова артімія. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: нечасто – анемія, лейкопенія. Порушення з боку обміну речовин та харчування: нечасто – відчуття спраги, набряки, подагра, некомпенсований цукровий діабет, гіперглікемія, периферичні набряки, гіперурикемія, гіпоглікемія, гіпернатріємія. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – закладеність носа; нечасто – носова кровотеча, риніт, астма, диспное, ларингіт, фарингіт, синусит, бронхіт, збільшення обсягу відокремлюваного мокротиння, посилення кашлю; рідко – відчуття стиснення у горлі, сухість слизової оболонки порожнини носа, набряк слизової оболонки носа. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – нудота, диспепсія; нечасто – гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, блювання, біль у животі, сухість слизової оболонки порожнини рота, глосит, гінгівіт, коліт, дисфагія, гастрит, гастроентерит, езофагіт, стоматит, відхилення «печінкових» функціональних тестів від норм; рідко – гіпестезія слизової оболонки ротової порожнини. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто – біль у спині; нечасто – міалгія, біль у кінцівках, артрит, артроз, розрив сухожилля, теносиновіт, біль у кістках, міастенія, синовіт. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – цистит, ніктурія, нетримання сечі, гематурія. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: нечасто – збільшення молочних залоз, порушення еякуляції, набряк геніталій, аноргазмія, гематоспермія, ушкодження тканин статевого члена; рідко – тривала ерекція та/або пріапізм, кровотеча із статевого члена. Порушення з боку нервової системи та психіки: дуже часто – головний біль; часто – запаморочення; нечасто - сонливість, мігрень, атаксія, м'язовий гіпертонус, невралгія, нейропатія, парестезія, тремор, вертиго, симптоми депресії, безсоння, незвичайні сновидіння, підвищення рефлексів, гіпостезія; рідко – порушення мозкового кровообігу, транзиторна ішемічна атака, судоми*, повторні судоми*, непритомність. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – шкірний висип, кропив'янка, простий герпес, свербіж шкіри, підвищене потовиділення, виразка шкіри, контактний дерматит, ексфоліативний дерматит; частота невідома – синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз. Загальні розлади та порушення у місці введення: нечасто - відчуття жару, набряк обличчя, реакція фоточутливості, шок, астенія, підвищена стомлюваність, біль різної локалізації, озноб, випадкові падіння, біль у ділянці грудної клітки, випадкові травми; рідко – дратівливість. *Побічні ефекти, виявлені під час постреєстраційних досліджень. Серцево-судинні ускладнення У ході постреєстраційного застосування силденафілу для лікування еректильної дисфункції повідомлялося про такі небажані явища, як тяжкі серцево-судинні ускладнення (в т. ч. інфаркт міокарда, нестабільна стенокардія, раптова серцева смерть, шлуночкова аритмія, геморагічний інсульт гіпотензія), які мали тимчасовий зв'язок із застосуванням силденафілу. Більшість цих пацієнтів, але не всі з них мали фактори ризику серцево-судинних ускладнень. Багато з цих небажаних явищ спостерігалися незабаром після сексуальної активності, і деякі з них відзначалися після прийому силденафілу без подальшої сексуальної активності. Неможливо встановити наявність прямого зв'язку між небажаними явищами, що відзначалися, і зазначеними або іншими факторами. Зорові порушення У поодиноких випадках під час постреєстраційного застосування всіх інгібіторів ФДЕ5, у тому числі силденафілу, повідомляли про НПІНЗН – рідкісне захворювання та причину зниження або втрати зору. Більшість із цих пацієнтів мали фактори ризику, зокрема: зниження відношення діаметрів екскавації та диска зорового нерва («застійний диск»), вік старше 50 років, цукровий діабет, артеріальна гіпертензія, ІХС, гіперліпідемія та куріння. В обсерваційному дослідженні оцінювали, чи пов'язане недавнє застосування препаратів інгібіторів ФДЕ5 з гострим початком НПІНЗН. Результати вказують на приблизно двократне підвищення ризику НПІНЗН у межах 5 Т½ після застосування інгібітору ФДЕ5. Згідно з опублікованими літературними даними, річна частота виникнення НПІНЗН становить 2,5-11,8 випадків на 100 000 чоловіків віком ≥ 50 років у загальній популяції.Слід рекомендувати пацієнтам у разі раптової втрати зору припинити терапію силденафілом та негайно проконсультуватися з лікарем. Особи, які вже мали випадок НПІНЗН, мають підвищений ризик рецидиву НПІНЗН. Тому лікарю слід обговорити цей ризик із такими пацієнтами, а також обговорити з ними потенційний ризик несприятливого впливу інгібіторів ФДЕ5. Інгібітори ФДЕ5, у тому числі силденафіл, у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю і лише у ситуаціях, коли очікувана користь перевищує ризик.а також обговорити з ними потенційний ризик несприятливого впливу інгібіторів ФДЕ5. Інгібітори ФДЕ5, у тому числі силденафіл, у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю і лише у ситуаціях, коли очікувана користь перевищує ризик.а також обговорити з ними потенційний ризик несприятливого впливу інгібіторів ФДЕ5. Інгібітори ФДЕ5, у тому числі силденафіл, у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю і лише у ситуаціях, коли очікувана користь перевищує ризик. При застосуванні препарату Візарсин Ку-таб у дозах, що перевищували рекомендовані, небажані явища були подібними до зазначених вище, але зазвичай зустрічалися частіше.Взаємодія з лікарськими засобамиВплив інших лікарських засобів на фармакокінетику силденафілу Метаболізм силденафілу відбувається в основному під дією ізоферментів CYP3A4 (основний шлях) та CYP2C9, тому інгібітори цих ізоферментів можуть зменшити кліренс силденафілу, а індуктори відповідно збільшити кліренс силденафілу. Відзначено зниження кліренсу силденафілу при одночасному застосуванні інгібіторів ізоферменту CYP3A4 (кетоконазол, еритроміцин, циметидин). Циметидин (800 мг), неспецифічний інгібітор ізоферменту CYP3A4, при одночасному прийомі з силденафілом (50 мг) спричиняє підвищення концентрації силденафілу в плазмі на 56 %. Одноразовий прийом 100 мг силденафілу одночасно з еритроміцином (500 мг 2 рази на добу протягом 5 днів), помірним інгібітором ізоферменту CYP3A4, на тлі досягнення постійної концентрації еритроміцину в плазмі призводить до збільшення AUC силденафілу на 182%.При одночасному прийомі силденафілу (одноразово 100 мг) та саквінавіру (1200 мг 3 рази на добу), інгібітору ВІЛ-протеази та ізоферменту CYP3A4, на тлі досягнення постійної концентрації саквінавіру в плазмі крові Cmax силденафілу збільшувалася на 0 . Силденафіл не впливає на фармакокінетику саквінавіру. Більш потужні інгібітори ізоферменту CYP3A4, такі як кетоконазол та ітраконазол, можуть викликати більш виражені зміни фармакокінетики силденафілу.такі як кетоконазол та ітраконазол можуть викликати і більш виражені зміни фармакокінетики силденафілу.такі як кетоконазол та ітраконазол можуть викликати і більш виражені зміни фармакокінетики силденафілу. Одночасне застосування силденафілу (одноразово 100 мг) і ритонавіру (по 500 мг 2 рази на добу), інгібітору ВІЛ-протеази та потужного інгібітору системи цитохрому Р450, на тлі досягнення постійної концентрації ритонавіру в плазмі крові призводить до збільшення Cmax 4 рази), а AUC на 1000% (11 разів). Через 24 години концентрація силденафілу в плазмі становить близько 200 нг/мл (після одноразового застосування одного силденафілу – 5 нг/мл). Це узгоджується з ефектом ритонавір на широкий діапазон субстратів системи цитохрому Р450. Силденафіл не впливає на фармакокінетику ритонавіру. Враховуючи ці дані, одночасний прийом ритонавіру та силденафілу не рекомендується. У будь-якому випадку максимальна доза силденафілу не повинна перевищувати 25 мг протягом 48 годин. Якщо силденафіл приймають у рекомендованих дозах пацієнти, які отримують одночасно потужні інгібітори ізоферменту CYP3A4, Cmax вільного силденафілу не перевищує 200 нМ і препарат добре переноситься. Одноразовий прийом антациду (магнію гідроксиду/алюмінію гідроксиду) не впливає на біодоступність силденафілу. У дослідженнях за участю здорових добровольців при одночасному застосуванні антагоніста ендотелінових рецепторів, бозентана (помірний індуктор ізоферментів CYP3A4, CYP2C9 і, можливо, CYP2C19) у рівноважній концентрації (125 мг 2 рази на добу) та силденафілу ) відзначалося зниження AUC та Cmax силденафілу на 62,6 % та 52,4 % відповідно. Застосування силденафілу збільшувало AUC та Cmax бозентану на 49,8 % та 42 % відповідно. Передбачається, що одночасне застосування силденафілу з потужними індукторами ізоферменту CYP3A4, такими як рифампіцин, може призвести до збільшення концентрації силденафілу в плазмі крові. Інгібітори ізоферменту CYP2C9 (толбутамід, варфарин), ізоферменту CYP2D6 (селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, трициклічні антидепресанти), тіазидні та тіазидоподібні діуретики, інгібітори ангіотензинпреа Азитроміцин (500 мг на добу протягом 3 днів) не впливає на AUC, Cmax, TCmax, константу швидкості виведення та Т½ силденафілу або його основного циркулюючого метаболіту. Вплив силденафілу на інші лікарські засоби Силденафіл є слабким інгібітором ізоферментів CYP1А2, CYP2С9, CYP2С19, CYP2D6, CYP2Е1 та CYP3А4 (ІК50 > 150 мкмоль). При прийомі силденафілу в дозах, що рекомендуються, його Cmax становить близько 1 мкмоль, тому малоймовірно, що силденафіл може вплинути на кліренс субстратів цих ізоферментів. Силденафіл посилює гіпотензивну дію нітратів як при тривалому застосуванні останніх, так і при їх застосуванні за гострими показаннями. У зв'язку з цим застосування силденафілу одночасно з нітратами або донаторами NO протипоказано. Ріоцигуат У доклінічних дослідженнях відмічено адитивний ефект у вигляді зниження системного АТ при застосуванні інгібіторів ФДЕ5 у комбінації з ріоцигуатом. У клінічних дослідженнях було показано, що ріоцигуат посилює гіпотензивні ефекти інгібіторів ФДЕ5. Не було отримано доказів сприятливого клінічного ефекту комбінації у досліджених популяціях. Одночасне застосування ріоцигуату та інгібіторів ФДЕ5, включаючи силденафіл, протипоказано (див. розділ "Протипоказання"). При одночасному прийомі альфа-адреноблокатора доксазозину (4 мг і 8 мг) та силденафілу (25 мг, 50 мг і 100 мг) у пацієнтів з доброякісною гіперплазією передміхурової залози зі стабільною гемодинамікою середнє додаткове зниження САД/ДАД у положенні «лежачи» 7 мм рт. ст., 9/5 мм рт. ст. та 8/4 мм рт. ст. відповідно, а положенні «стоячи» – 6/6 мм рт. ст., 11/4 мм рт. ст. та 4/5 мм рт. ст. відповідно. Повідомляється про рідкісні випадки розвитку у таких пацієнтів симптоматичної ортостатичної гіпотензії, що виявлялася у вигляді запаморочення (без свідомості). В окремих чутливих пацієнтів, які отримують α-адреноблокатори, одночасне застосування силденафілу може призвести до симптоматичної гіпотензії. Ознаки значної взаємодії з толбутамідом (250 мг) або варфарином (40 мг), що метаболізуються ізоферментом CYP2C9, не виявлено. Силденафіл (100 мг) не впливає на фармакокінетику інгібіторів ВІЛ-протеази, саквінавіру та ритонавіру, що є субстратами ізоферменту CYP3A4, при їх постійному рівні концентрацій у плазмі крові. Одночасне застосування силденафілу в рівноважному стані (80 мг 3 рази на добу) призводить до підвищення AUC та Cmax бозентану (125 мг 2 рази на добу) на 49,8 % та 42 % відповідно. Силденафіл (50 мг) не викликає додаткового збільшення часу кровотечі при прийомі ацетилсаліцилової кислоти (150 мг). Силденафіл (50 мг) не посилює гіпотензивну дію алкоголю у здорових добровольців при максимальній концентрації алкоголю в плазмі в середньому 0,08% (80 мг/дл). У пацієнтів з артеріальною гіпертонією ознак взаємодії силденафілу (100 мг) з амлодипіном не виявлено. Середнє додаткове зниження артеріального тиску в положенні «лежачи» становить 8 мм рт. ст. (САД) та 7 мм рт. ст. (ДАД). Застосування силденафілу одночасно з гіпотензивними засобами не призводить до додаткових побічних ефектів.Спосіб застосування та дозиДорослі Препарат Візарсин Кутаб, таблетки, що диспергуються в порожнині рота, може застосовуватися пацієнтами, які зазнають труднощів при проковтуванні таблетки, в якості альтернативи препаратам силденафілу в лікарських формах: таблетки та таблетки, вкриті плівковою оболонкою. Таблетки, що диспергуються в ротовій порожнині, крихкі, тому їх не слід видавлювати через фольгу упаковки, тому що вони можуть зламатися. Не слід брати таблетку мокрими руками, тому що таблетка може почати розчинятися. Витягти таблетку наступним чином: Блістер, що містить 1 таблетку Блістер, що містить 4 таблетки 1. Зігнути блістер по лінії розриву. 2. Розкрити блістер, обережно потягнувши край фольги. 3. Обережно витягти таблетку. 4. Потім таблетку слід негайно покласти на язик і тримати у роті протягом кількох секунд до повного розчинення, потім можна запитати рідиною. Не слід змішувати таблетку у роті з їжею. При прийомі препарату Візарсин Ку-таб з жирною їжею дія препарату може розвинутись пізніше, ніж при його прийомі натще. Рекомендована доза для більшості дорослих пацієнтів становить 50 мг приблизно за 1 годину до сексуальної активності. З урахуванням ефективності та переносимості доза може бути збільшена до 100 мг або знижена до 25 мг. Максимальна рекомендована доза становить 100 мг. Максимальна рекомендована кратність застосування – 1 раз на добу. При необхідності прийому силденафілу в дозі 25 мг рекомендовано застосування силденафілу у лікарській формі таблетки, покриті плівковою оболонкою, 25 мг. Порушення функції нирок При нирковій недостатності легкого та середнього ступеня тяжкості (КК 30-80 мл/хв) корекція дози не потрібна, при нирковій недостатності тяжкого ступеня (КК < 30 мл/хв) дозу силденафілу слід зменшити до 25 мг. Порушення функції печінки Оскільки виведення силденафілу порушується у пацієнтів із пошкодженням печінки (зокрема, при цирозі), дозу силденафілу слід зменшити до 25 мг. Одночасне застосування з іншими лікарськими засобами Одночасне застосування з ритонавіром не рекомендується. У будь-якому випадку максимальна доза силденафілу не повинна перевищувати 25 мг, а кратність застосування – 1 раз на 48 годин (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). При одночасному застосуванні з інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (еритроміцин, саквінавір, кетоконазол, ітраконазол) початкова доза препарату Візарсин Кутаб повинна становити 25 мг (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Щоб звести до мінімуму ризик розвитку ортостатичної гіпотензії у пацієнтів, які приймають альфа-адреноблокатори, прийом препарату Візарсин Кутаб слід розпочинати тільки після досягнення стабільної гемодинаміки у цих пацієнтів. Слід також розглянути доцільність зниження початкової дози силденафілу (див. розділи «Особливі вказівки» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Пацієнти похилого віку Корекція дози препарату Візарсін Кутаб не потрібна.ПередозуванняСимптоми: при одноразовому прийомі силденафілу в дозах до 800 мг небажані реакції аналогічні таким прийому препарату в нижчих дозах, при цьому тяжкість і частота збільшувалися. Прийом силденафілу в дозі 200 мг не спричиняв збільшення ефективності, проте частота небажаних реакцій (головний біль, відчуття «припливів», запаморочення, диспепсія, закладеність носа, порушення зору) збільшувалася. Лікування: симптоматичне. Гемодіаліз неефективний, тому що силденафіл міцно зв'язується з білками плазми і не виводиться нирками.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДля діагностики порушень ерекції, визначення їх можливих причин та вибору адекватного лікування необхідно зібрати повний медичний анамнез та провести ретельне фізикальне обстеження. Засоби лікування еректильної дисфункції повинні застосовуватися з обережністю у пацієнтів з анатомічною деформацією статевого члена (ангуляція, кавернозний фіброз, хвороба Пейроні) або у пацієнтів з факторами ризику розвитку приапізму (серповидноклітинна анемія, множинна мієлома, лейкемі). . Під час постреєстраційних досліджень повідомлялося про випадки розвитку тривалої ерекції та пріапізму. У разі збереження ерекції понад 4 години слід негайно звернутися за медичною допомогою. Якщо терапія приапізму не була проведена негайно, це може призвести до пошкодження тканин статевого члена та необоротної втрати потенції. Препарати, призначені на лікування порушень ерекції, не слід застосовувати чоловікам, котрим сексуальна активність небажана. Сексуальна активність становить певний ризик за наявності захворювань серця, тому перед початком будь-якої терапії щодо порушень ерекції лікаря слід направити пацієнта на обстеження стану серцево-судинної системи. Сексуальна активність небажана у пацієнтів із серцевою недостатністю, нестабільною стенокардією, перенесеним протягом останніх 6 місяців інфарктом міокарда або інсультом, життєзагрозливими аритміями, артеріальною гіпертензією (АТ > 170/100 мм рт. ст.) або артеріальною гіпотензією (АТ < .ст.). Прийом силденафілу у таких пацієнтів протипоказаний (див. розділ "Протипоказання"). У клінічних дослідженнях показано відсутність відмінностей у частоті розвитку інфаркту міокарда (1,1 на 100 осіб на рік) або частоті смертності від серцево-судинних захворювань (0,3 на 100 осіб на рік) у пацієнтів,отримували силденафіл, порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо. Серцево-судинні ускладнення У ході постреєстраційного застосування силденафілу для лікування еректильної дисфункції повідомлялося про такі небажані явища, як тяжкі серцево-судинні ускладнення (в т. ч. інфаркт міокарда, нестабільна стенокардія, раптова серцева смерть, шлуночкова аритмія, геморагічний інсульт ), які мали тимчасовий зв'язок із застосуванням силденафілу. Більшість цих пацієнтів, але не всі з них мали фактори ризику серцево-судинних ускладнень. Багато з цих небажаних явищ спостерігалися незабаром після сексуальної активності, і деякі з них відзначалися після прийому силденафілу без подальшої сексуальної активності. Неможливо встановити наявність прямого зв'язку між небажаними явищами, що відзначалися, і зазначеними або іншими факторами. Артеріальна гіпотензія Силденафіл має системну вазодилатуючу дію, що призводить до скороминучого зниження АТ, що не є клінічно значущим явищем і не призводить до будь-яких наслідків у більшості пацієнтів. Тим не менш, до призначення препарату Візарсин Кутаб лікар повинен ретельно оцінити ризик можливих небажаних проявів вазодилатуючої дії у пацієнтів з відповідними захворюваннями, особливо на тлі сексуальної активності. Підвищена сприйнятливість до вазодилататорів спостерігається у пацієнтів з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка (стеноз аорти, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія), а також з синдромом множинної системної атрофії, що рідко зустрічається, що виявляється важким порушенням регуляції АТ з боку ве. Оскільки одночасне застосування силденафілу та альфа-адреноблокаторів може призвести до симптоматичної артеріальної гіпотензії у окремих чутливих пацієнтів, препарат Візарсин® Ку-таб® слід обережно застосовувати пацієнтам, які приймають альфа-адреноблокатори (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Щоб звести до мінімуму ризик розвитку ортостатичної гіпотензії у пацієнтів, які приймають альфа-адреноблокатори, прийом препарату Візарсин Кутаб слід розпочинати лише після досягнення стабілізації показників гемодинаміки у цих пацієнтів. Слід також розглянути доцільність зниження початкової дози препарату Візарсин Кутаб (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Лікар повинен проінформувати пацієнтів про те, які дії слід зробити у разі появи симптомів ортостатичної гіпотензії. Зорові порушення У поодиноких випадках під час постреєстраційного застосування всіх інгібіторів ФДЕ5, у тому числі силденафілу, повідомляли про НПІНЗН – рідкісне захворювання та причину зниження або втрати зору. У більшості з цих пацієнтів були фактори ризику, зокрема зниження відношення діаметрів екскавації та диска зорового нерва («застійний диск»), вік старше 50 років, цукровий діабет, артеріальна гіпертензія, ІХС, гіперліпідемія та куріння. В обсерваційному дослідженні оцінювали, чи пов'язане недавнє застосування препаратів інгібіторів ФДЕ5 з гострим початком НПІНЗН. Результати вказують на приблизно дворазове підвищення ризику розвитку НПІНЗН у межах 5 Т½ після застосування інгібітору ФДЕ5. Згідно з опублікованими літературними даними, річна частота виникнення НПІНЗН становить 2,5-11,8 випадків на 100 000 чоловіків віком ≥ 50 років у загальній популяції. Слід рекомендувати пацієнтам у разі раптової втрати зору припинити терапію силденафілом та негайно проконсультуватися з лікарем. Особи, які вже мали випадок НПІНЗН, мають підвищений ризик рецидиву НПІНЗН. Тому лікарю слід обговорити цей ризик із такими пацієнтами, а також обговорити з ними потенційний шанс несприятливого впливу інгібіторів ФДЕ5. Інгібітори ФДЕ5, у тому числі силденафіл, у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю і лише у ситуаціях, коли очікувана користь перевищує ризик. У пацієнтів з епізодами розвитку НПІНЗН із втратою зору на одне око прийом силденафілу протипоказаний (див. розділ "Протипоказання").Слід рекомендувати пацієнтам у разі раптової втрати зору припинити терапію силденафілом та негайно проконсультуватися з лікарем. Особи, які вже мали випадок НПІНЗН, мають підвищений ризик рецидиву НПІНЗН. Тому лікарю слід обговорити цей ризик із такими пацієнтами, а також обговорити з ними потенційний шанс несприятливого впливу інгібіторів ФДЕ5. Інгібітори ФДЕ5, у тому числі силденафіл, у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю і лише у ситуаціях, коли очікувана користь перевищує ризик. У пацієнтів з епізодами розвитку НПІНЗН із втратою зору на одне око прийом силденафілу протипоказаний (див. розділ "Протипоказання").Слід рекомендувати пацієнтам у разі раптової втрати зору припинити терапію силденафілом та негайно проконсультуватися з лікарем. Особи, які вже мали випадок НПІНЗН, мають підвищений ризик рецидиву НПІНЗН. Тому лікарю слід обговорити цей ризик із такими пацієнтами, а також обговорити з ними потенційний шанс несприятливого впливу інгібіторів ФДЕ5. Інгібітори ФДЕ5, у тому числі силденафіл, у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю і лише у ситуаціях, коли очікувана користь перевищує ризик. У пацієнтів з епізодами розвитку НПІНЗН із втратою зору на одне око прийом силденафілу протипоказаний (див. розділ "Протипоказання").а також обговорити з ними потенційний шанс несприятливого впливу інгібіторів ФДЕ5. Інгібітори ФДЕ5, у тому числі силденафіл, у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю і лише у ситуаціях, коли очікувана користь перевищує ризик. У пацієнтів з епізодами розвитку НПІНЗН із втратою зору на одне око прийом силденафілу протипоказаний (див. розділ "Протипоказання").а також обговорити з ними потенційний шанс несприятливого впливу інгібіторів ФДЕ5. Інгібітори ФДЕ5, у тому числі силденафіл, у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю і лише у ситуаціях, коли очікувана користь перевищує ризик. У пацієнтів з епізодами розвитку НПІНЗН із втратою зору на одне око прийом силденафілу протипоказаний (див. розділ "Протипоказання"). У невеликої кількості пацієнтів зі спадковим пігментним ретинітом є генетично детерміновані порушення функцій фосфодіестераз сітківки ока. Відомості про безпеку застосування силденафілу у пацієнтів з пігментним ретинітом відсутні, тому у таких пацієнтів не слід застосовувати силденафіл (див. розділ «Протипоказання»). Порушення слуху У деяких післяреєстраційних дослідженнях повідомляється про випадки раптового погіршення або втрати слуху, пов'язані із застосуванням усіх інгібіторів ФДЕ5, включаючи силденафіл. Більшість пацієнтів мали фактори ризику раптового погіршення або втрати слуху. Причинно-наслідкового зв'язку між застосуванням інгібіторів ФДЕ5 та раптовим погіршенням слуху або втратою слуху не встановлено. У разі раптового погіршення слуху або втрати слуху на фоні прийому препарату Візарсин Кутаб слід негайно проконсультуватися з лікарем. Кровотечі Силденафіл посилює антиагрегантний ефект нітропрусиду натрію, донатора NO на тромбоцити людини в умовах in vitro. Дані щодо безпеки застосування силденафілу у пацієнтів зі схильністю до кровоточивості або загостренням виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки відсутні, тому препарат Візарсин Кутаб у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю (див. розділ «З обережністю»). Частота носових кровотеч у пацієнтів з легеневою гіпертензією, пов'язаною з дифузними захворюваннями сполучної тканини, була вищою (силденафіл 12,9%, плацебо 0%), ніж у пацієнтів з первинною легеневою гіпертензією (силденафіл 3,0%, плацебо 2,4%). . У пацієнтів, які отримували силденафіл у поєднанні з антагоністом вітаміну К, частота носових кровотеч була вищою (8,8 %), ніж у пацієнтів, які не приймали антагоніст вітаміну К (1,7 %). Одночасне застосування з іншими засобами для лікування порушень ерекції Безпека та ефективність препарату Візарсин® Ку-таб® одночасно з іншими інгібіторами ФДЕ5 або іншими препаратами для лікування легеневої гіпертензії, що містять силденафіл або іншими засобами лікування порушень ерекції, не вивчалися, тому застосування подібних комбінацій не рекомендується (див. розділ «Протипоказання»). Спеціальна інформація про допоміжні речовини Пацієнтам з вродженою непереносимістю фруктози не слід приймати препарат Візарсин Кутаб, оскільки до його складу входить сорбітол. Препарат Візарсин Кутаб містить аспартам, який є джерелом фенілаланіну, і може бути небезпечним для пацієнтів з фенілкетонурією. Застосування при хронічних захворюваннях: розділ "Особливі вказівки" Вплив на керування транспортними засобами: Оскільки при прийомі силденафілу можливий розвиток запаморочення, зниження АТ, розвиток хроматопсії, затуманеного зору та інших побічних явищ, слід бути обережним при керуванні транспортними засобами, механізмами та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. Також слід уважно ставитися до індивідуальної дії препарату Візарсін Кутаб у зазначених ситуаціях, особливо на початку лікування та при зміні режиму дозування.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкасилденафіл таблетки, вкриті плівковою оболонкою На одну таблетку, покриту плівковою оболонкою, 25 мг/50 мг/100 мг: Діюча речовина: силденафілу цитрат 35,12 мг (еквівалентно силденафілу 25,00 мг)/силденафілу цитрат 70,24 мг (еквівалентно силденафілу 50,00 мг)/силденафілу цитрат 140,48 мг (000 мг) допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна (авіцел РН 101), кальцію гідрофосфат, кроскармелоза натрію, гіпромелоза, целюлоза мікрокристалічна (авіцел РН 102), магнію стеарат Оболонка плівкова: Опадрай II 31K58875 білий складається з гіпромелози, лактози моногідрату, титану діоксиду, тріацетину.Опис лікарської формиТаблетки 25 мг: овальні двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, з вигравіруваною на одній стороні цифрою 25. Таблетки 50 мг: овальні двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, з вигравіруваною на одному боці цифрою 50. Таблетки 100 мг: овальні двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, з вигравіруваною на одному боці цифрою 100.Фармакотерапевтична групаеректильної дисфункції засіб лікування – ФДЕ5-інгібіторФармакокінетикаФармакокінетика силденафілу в діапазоні доз, що рекомендується, носить лінійний характер. Всмоктування Після прийому внутрішньо силденафіл швидко всмоктується. Абсолютна біодоступність у середньому становить близько 40% (від 25% до 63%). В умовах in vitro силденафіл у концентрації близько 1,7 нг/мл (3,5 нМ) пригнічує активність людини ФДЕ5 на 50 %. Після одноразового прийому силденафілу в дозі 100 мг середня максимальна концентрація (Cmax) вільного силденафілу у плазмі крові чоловіків становить близько 18 нг/мл (38 нМ). Cmax при прийомі силденафілу внутрішньо натще досягається в середньому протягом 60 хв (від 30 хв до 120 хв). При прийомі одночасно з жирною їжею швидкість всмоктування знижується: Cmax зменшується в середньому на 29 %, а час досягнення максимальної концентрації (TCmax) збільшується на 60 хв, проте ступінь абсорбції достовірно не змінюється (площа під фармакокінетичною кривою «концентрація-час» (AUC) знижується на 11%). Розподіл Об'єм розподілу силденафілу у рівноважному стані становить у середньому 105 л. Зв'язок силденафілу та його основного циркулюючого N-деметильного метаболіту з білками плазми становить близько 96 % і не залежить від загальної концентрації силденафілу. Менше 0,0002% дози силденафілу (в середньому 188 нг) виявлено у спермі через 90 хв після прийому препарату. Метаболізм Силденафіл метаболізується головним чином у печінці під дією ізоферменту CYP3A4 (основний шлях) та ізоферменту CYP2C9 (додатковий шлях). Основний циркулюючий активний метаболіт, що утворюється в результаті N-деметилювання силденафілу, піддається подальшому метаболізму. Селективність дії цього метаболіту щодо ФДЕ порівнянна з такою силденафілу, яке активність щодо ФДЭ5 в умовах in vitro становить близько 50 % активності силденафілу. Концентрація метаболіту в плазмі здорових добровольців становила близько 40% від концентрації силденафілу. N-деметильний метаболіт піддається подальшому метаболізму, період його напіввиведення (Т½) становить близько 4-х годин. Виведення Загальний кліренс силденафілу становить 41 л/годину, а кінцевий T½ – 3-5 годин. Після прийому внутрішньо, також як після внутрішньовенного введення, силденафіл виводиться у вигляді метаболітів, в основному через кишечник (близько 80% прийнятої внутрішньо дози) та меншою мірою нирками (близько 13% прийнятої внутрішньо дози). Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Пацієнти похилого віку У здорових пацієнтів похилого віку (старше 65 років) кліренс силденафілу знижений, а концентрація вільного силденафілу в плазмі крові приблизно на 40% вища, ніж у молодих пацієнтів (18-45 років). Вік не має клінічно значущого впливу на частоту розвитку побічних ефектів. Порушення функції нирок При нирковій недостатності легкої (кліренс креатиніну (КК) 50-80 мл/хв) та середнього ступеня тяжкості (КК 30-49 мл/хв) фармакокінетика силденафілу після одноразового вживання в дозі 50 мг не змінюється. При нирковій недостатності тяжкого ступеня (КК ≤ 30 мл/хв) кліренс силденафілу знижується, що призводить приблизно до дворазового збільшення значення AUC (100 %) та Cmax (88 %) у порівнянні з такими показниками у пацієнтів тієї ж вікової групи з нормальною функцією нирок . Порушення функції печінки У пацієнтів з цирозом печінки (клас А та В за класифікацією Чайлд-П'ю) кліренс силденафілу знижується, що призводить до підвищення значення AUC (84 %) та Cmax (47 %) у порівнянні з такими показниками у пацієнтів тієї ж вікової групи з нормальною функцією. печінки. Фармакокінетика силденафілу у пацієнтів з порушеннями функції печінки тяжкого ступеня (клас З класифікації Чайлд-П'ю) не вивчалася.ФармакодинамікаСилденафіл є потужним селективним інгібітором циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ)-специфічної фосфодіестерази типу 5 (ФДЕ5). Механізм дії Реалізація фізіологічного механізму ерекції пов'язана із вивільненням оксиду азоту (NO) у кавернозному тілі під час сексуальної стимуляції. Це у свою чергу призводить до збільшення рівня цГМФ, подальшого розслаблення гладком'язової тканини кавернозного тіла та збільшення припливу крові. Силденафіл не має прямої розслаблюючої дії на ізольоване кавернозне тіло людини, але посилює ефект NO за допомогою інгібування ФДЕ5, яка відповідальна за розпад цГМФ. Силденафіл селективний щодо ФДЕ5 в умовах in vitro, його активність щодо ФДЕ5 перевершує активність щодо інших відомих ізоферментів фосфодіестерази: ФДЕ6 – у 10 разів, ФДЕ1 – більш ніж у 80 разів, ФДЕ2, ФДЕ4, ФДЕ7-ФДЕ1 разів. Силденафіл у 4000 разів більш селективний щодо ФДЕ5 порівняно з ФДЕ3, що має найважливіше значення, оскільки ФДЕ3 є одним із ключових ферментів регуляції скоротливості міокарда. Обов'язковою умовою ефективності силденафіл є сексуальна стимуляція. Клінічні дані Кардіологічні дослідження Застосування силденафілу в дозах до 100 мг не призводило до клінічно значимих змін електрокардіограми (ЕКГ) у здорових добровольців. Максимальне зниження систолічного артеріального тиску (САД) у положенні «лежачи» після прийому силденафілу у дозі 100 мг становило 8,3 мм рт. ст., а діастолічного артеріального тиску (ДАД) – 5,3 мм рт. ст. Більш виражений, але також тимчасовий ефект на артеріальний тиск (АТ) відзначався у пацієнтів, які приймали нітрати (див. розділи «Протипоказання» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). У дослідженні гемодинамічного ефекту силденафілу в одноразовій дозі 100 мг у 14 пацієнтів з тяжкою ішемічною хворобою серця (ІХС) (більш ніж у 70 % пацієнтів був стеноз, принаймні однієї коронарної артерії), САТ і ДАТ у стані спокою зменшувалося на 7 % і 6% відповідно, а легеневий тиск систоли знижувався на 9%. Силденафіл не впливав на серцевий викид і не порушував кровотік у стенозованих коронарних артеріях, а також приводив до збільшення (приблизно на 13%) аденозин-індукованого коронарного потоку як у стенозованих, так і інтактних коронарних артеріях. У подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні 144 пацієнти з еректильною дисфункцією та стабільною стенокардією, які приймають антиангінальні препарати (крім нітратів), виконували фізичні вправи до того моменту, коли вираженість симптомів стенокардії зменшилася. Тривалість виконання вправи була достовірно більшою (19,9 секунд, 0,9-38,9 секунд) у пацієнтів, які приймали силденафіл у одноразовій дозі 100 мг порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо. У рандомізованому подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні вивчали ефект зміною дози силденафілу (до 100 мг) у чоловіків (n = 568) з еректильною дисфункцією та артеріальною гіпертензією, які приймають більше двох гіпотензивних препаратів. Ерекція покращилася у 71% чоловіків у групі силденафілу порівняно з 18% у групі плацебо. Частота несприятливих ефектів була порівнянна з такою в інших групах пацієнтів, як у осіб, які приймають більше трьох гіпотензивних препаратів. Дослідження зорових порушень У деяких пацієнтів через 1 годину після прийому силденафілу в дозі 100 мг за допомогою тесту Фарнсворта-Манселла 100 виявлено легке та минуще порушення здатності розрізняти відтінки кольору (синього/зеленого). Через 2 години після прийому силденафілу ці зміни були відсутні. Вважається, що порушення колірного зору викликане пригніченням ФДЕ6, яка бере участь у процесі передачі світла в сітківці ока. Силденафіл не впливав на гостроту зору, сприйняття контрастності, електроретинограму, внутрішньоочний тиск або діаметр зіниці. У плацебо-контрольованому перехресному дослідженні пацієнтів з доведеною ранньою макулярною дегенерацією (n = 9) силденафіл в одноразовій дозі 100 мг добре переносився. Не було виявлено жодних клінічно значущих змін зору, що оцінюються за спеціальними візуальними тестами (гострота зору, грати Амслер, колірне сприйняття, моделювання проходження кольору, периметр Хемфрі та фотострес). Ефективність Ефективність та безпеку силденафілу оцінювали у 21 рандомізованому подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні тривалістю до 6 місяців у 3000 пацієнтів віком від 19 до 87 років з еректильною дисфункцією різної етіології (органічної, психогенної чи змішаної). Ефективність оцінювали глобально із застосуванням щоденника ерекцій, міжнародного індексу еректильної функції (валідований опитувальник про стан сексуальної функції) та опитування партнера. Ефективність силденафілу, визначена як здатність досягати та підтримувати ерекцію, достатню для задовільного статевого акту, була продемонстрована у всіх проведених дослідженнях та була підтверджена у довгострокових дослідженнях тривалістю 1 рік. У дослідженнях із застосуванням фіксованої дози співвідношення пацієнтів, які повідомили,що терапія покращила їх ерекцію, становило: 62% (доза силденафілу 25 мг), 74% (доза силденафілу 50 мг) та 82% (доза силденафілу 100 мг) порівняно з 25% у групі плацебо. Аналіз міжнародного індексу еректильної функції показав, що додатково покращення ерекції лікування силденафілом також підвищувало якість оргазму, дозволяло досягти задоволення від статевого акту та загального задоволення. Згідно з узагальненими даними, серед пацієнтів, які повідомили про поліпшення ерекції при лікуванні силденафілом, були 59% пацієнтів з цукровим діабетом, 43% пацієнтів, які перенесли радикальну простатектомію, та 83% пацієнтів з ушкодженнями спинного мозку (проти 16%, 15% та 12% у групі плацебо відповідно).Показання до застосуванняЛікування порушень ерекції, що характеризуються нездатністю до досягнення або збереження ерекції статевого члена, достатньою для задовільного статевого акту. Силденафіл ефективний лише при сексуальній стимуляції.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до силденафілу або будь-якого іншого компонента препарату. Застосування у пацієнтів, які отримують постійно або з перервами донатори оксиду азоту (NO), органічні нітрати або нітрити у будь-яких формах, оскільки силденафіл посилює гіпотензивну дію нітратів (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Одночасне застосування інгібіторів ФДЕ5, включаючи силденафіл, зі стимуляторами гуанілатциклази, такими як ріоцигуат, протипоказано, тому що це може призводити до симптоматичної гіпотензії (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Безпека та ефективність препарату Візарсин при одночасному застосуванні з іншими лікарськими засобами для лікування порушень ерекції не вивчалися, тому застосування подібних комбінацій протипоказано (див. розділ «Особливі вказівки»). Печінкова недостатність тяжкого ступеня (клас З класифікації Чайлд-Пью). Одночасний прийом ритонавіру. Тяжкі серцево-судинні захворювання (важка серцева недостатність, нестабільна стенокардія, перенесені в останні 6 місяців інсульт або інфаркт міокарда, життєзагрозливі аритмії, артеріальна гіпертензія (АТ > 170/100 мм рт. ст.) або артеріальна гіпотензія (АТ <0 рт.ст.)) (див. розділ «Особливі вказівки»). Пацієнти з епізодами розвитку неартеріїтної передньої ішемічної нейропатії зорового нерва (НПІНЗН) із втратою зору одне око. Спадковий пігментний ретиніт (див. розділ «Особливі вказівки»). Непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції. За зареєстрованим показанням препарат Візарсін не призначений для застосування у дітей віком до 18 років. За зареєстрованим показанням препарат Візарсін не призначений для застосування у жінок. З обережністю Анатомічна деформація статевого члена (ангуляція, кавернозний фіброз або хвороба Пейроні) (див. розділ «Особливі вказівки»), захворювання, що схильні до розвитку приапізму (серповидно-клітинна анемія, множинна мієлома, лейкоз, тромбоцитемія) ), захворювання, що супроводжуються кровотечею, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у стадії загострення, порушення функції печінки, ниркова недостатність тяжкого ступеня (КК < 30 мл/хв), пацієнти з епізодом розвитку НПІНЗН в анамнезі (див. розділ «Особливі вказівки») , одночасний прийом альфа-адреноблокаторівВагітність та лактаціяЗа зареєстрованим показанням препарат Візарсін не призначений для застосування у жінок. За зареєстрованим показанням препарат Візарсін не призначений для застосування у дітей віком до 18 років.Побічна діяНайчастішими побічними ефектами були біль голови і «припливи». Зазвичай побічні ефекти силденафілу слабко або помірно виражені і мають тимчасовий характер. У дослідженнях із застосуванням фіксованої дози показано, що частота деяких небажаних явищ підвищується із збільшенням дози. Класифікація частоти розвитку побічних ефектів, рекомендована Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ): дуже часто ≥ 1/10 часто  від ≥ 1/100 до < 1/10 не часто від ≥ 1/1000 до < 1/100 рідко від ≥ 1/10000 до < 1/1000 дуже рідко від < 1/10000 частота невідома не може бути оцінена на основі наявних даних. Порушення з боку імунної системи: нечасто – реакції гіперчутливості (у т. ч. висипання на шкірі), алергічні реакції. Порушення з боку органу зору: часто – затуманений зір, порушення зору, ціанопсія; нечасто – біль в очах, фотофобія, фотопсія, хроматопсія, почервоніння очей/ін'єкції склер, зміна яскравості світлосприйняття, мідріаз, кон'юнктивіт, крововилив у тканині ока, катаракта, порушення роботи слізного апарату; рідко – набряк повік та прилеглих тканин, відчуття сухості в очах, наявність райдужних кіл у полі зору навколо джерела світла, підвищена стомлюваність очей, бачення предметів у жовтому кольорі (ксантопсія), бачення предметів у червоному кольорі (еритропсія), гіперемія кон'юнктиви, подразнення слизу оболонки очей, неприємні відчуття у власних очах; частота невідома – НПІНЗН, оклюзія вен сітківки, дефект полів зору, диплопія*, тимчасова втрата зору або зниження гостроти зору, підвищення внутрішньоочного тиску, набряк сітківки, захворювання судин сітківки, відшарування склоподібного тіла/вітреальна тракція. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто - раптове зниження або втрата слуху, біль у вухах, дзвін у вухах. Порушення з боку серця та судин: часто - "припливи"; нечасто – тахікардія, відчуття серцебиття, зниження артеріального тиску, підвищення артеріального тиску, збільшення частоти серцевих скорочень, нестабільна стенокардія, атріовентрикулярна блокада, ішемія міокарда, тромбоз судин головного мозку, зупинка серця, серцева недостатність, відхилення у показаннях ЕКГ, кардіоміопаті; рідко – фібриляція передсердь, раптова серцева смерть, шлуночкова аритмія. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: нечасто – анемія, лейкопенія. Порушення з боку обміну речовин та харчування: нечасто – відчуття спраги, набряки, подагра, некомпенсований цукровий діабет, гіперглікемія, периферичні набряки, гіперурикемія, гіпоглікемія, гіпернатріємія. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – закладеність носа; нечасто – носова кровотеча, риніт, астма, диспное, ларингіт, фарингіт, синусит, бронхіт, збільшення обсягу відокремлюваного мокротиння, посилення кашлю; рідко – відчуття стиснення у горлі, сухість слизової оболонки порожнини носа, набряк слизової оболонки носа. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – нудота, диспепсія; нечасто – гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, блювання, біль у животі, сухість слизової оболонки порожнини рота, глосит, гінгівіт, коліт, дисфагія, гастрит, гастроентерит, езофагіт, стоматит, відхилення «печінкових» функціональних тестів від норм; рідко – гіпестезія слизової оболонки ротової порожнини. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто – біль у спині; нечасто – міалгія, біль у кінцівках, артрит, артроз, розрив сухожилля, теносиновіт, біль у кістках, міастенія, синовіт. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – цистит, ніктурія, нетримання сечі, гематурія. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: нечасто – збільшення молочних залоз, порушення еякуляції, набряк геніталій, аноргазмія, гематоспермія, ушкодження тканин статевого члена; рідко – тривала ерекція та/або пріапізм, кровотеча із статевого члена. Порушення з боку нервової системи та психіки: дуже часто – головний біль; часто – запаморочення; нечасто - сонливість, мігрень, атаксія, м'язовий гіпертонус, невралгія, нейропатія, парестезія, тремор, вертиго, симптоми депресії, безсоння, незвичайні сновидіння, підвищення рефлексів, гіпостезія; рідко – порушення мозкового кровообігу, транзиторна ішемічна атака, судоми*, повторні судоми*, непритомність. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – шкірний висип, кропив'янка, простий герпес, свербіж шкіри, підвищене потовиділення, виразка шкіри, контактний дерматит, ексфоліативний дерматит; частота невідома – синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз. Загальні розлади та порушення у місці введення: нечасто - відчуття жару, набряк обличчя, реакція фоточутливості, шок, астенія, підвищена стомлюваність, біль різної локалізації, озноб, випадкові падіння, біль у ділянці грудної клітки, випадкові травми; рідко – дратівливість. *Побічні ефекти, виявлені під час постреєстраційних досліджень. Серцево-судинні ускладнення У ході постреєстраційного застосування силденафілу для лікування еректильної дисфункції повідомлялося про такі небажані явища, як тяжкі серцево-судинні ускладнення (в т.ч. інфаркт міокарда, нестабільна стенокардія, раптова серцева смерть, шлуночкова аритмія, геморагічний інсульт гіпотензія), які мали тимчасовий зв'язок із застосуванням силденафілу. Більшість цих пацієнтів, але не всі з них мали фактори ризику серцево-судинних ускладнень. Багато з цих небажаних явищ спостерігалися незабаром після сексуальної активності, і деякі з них відзначалися після прийому силденафілу без подальшої сексуальної активності. Неможливо встановити наявність прямого зв'язку між небажаними явищами, що відзначалися, і зазначеними або іншими факторами. Зорові порушення У поодиноких випадках під час постреєстраційного застосування всіх інгібіторів ФДЕ5, у тому числі силденафілу, повідомляли про НПІНЗН – рідкісне захворювання та причину зниження або втрати зору. Більшість із цих пацієнтів мали фактори ризику, зокрема: зниження відношення діаметрів екскавації та диска зорового нерва («застійний диск»), вік старше 50 років, цукровий діабет, артеріальна гіпертензія, ІХС, гіперліпідемія та куріння. В обсерваційному дослідженні оцінювали, чи пов'язане недавнє застосування препаратів інгібіторів ФДЕ5 з гострим початком НПІНЗН. Результати вказують на приблизно двократне підвищення ризику НПІНЗН у межах 5 Т½ після застосування інгібітору ФДЕ5. Згідно з опублікованими літературними даними, річна частота виникнення НПІНЗН становить 2,5-11,8 випадків на 100 000 чоловіків віком ≥ 50 років у загальній популяції.Слід рекомендувати пацієнтам у разі раптової втрати зору припинити терапію силденафілом та негайно проконсультуватися з лікарем. Особи, які вже мали випадок НПІНЗН, мають підвищений ризик рецидиву НПІНЗН. Тому лікарю слід обговорити цей ризик із такими пацієнтами, а також обговорити з ними потенційний ризик несприятливого впливу інгібіторів ФДЕ5. Інгібітори ФДЕ5, у тому числі силденафіл, у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю і лише у ситуаціях, коли очікувана користь перевищує ризик.а також обговорити з ними потенційний ризик несприятливого впливу інгібіторів ФДЕ5. Інгібітори ФДЕ5, у тому числі силденафіл, у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю і лише у ситуаціях, коли очікувана користь перевищує ризик.а також обговорити з ними потенційний ризик несприятливого впливу інгібіторів ФДЕ5. Інгібітори ФДЕ5, у тому числі силденафіл, у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю і лише у ситуаціях, коли очікувана користь перевищує ризик. При застосуванні препарату Візарсин у дозах, що перевищували рекомендовані, небажані явища були подібними до зазначених вище, але зазвичай зустрічалися частіше.Взаємодія з лікарськими засобамиВплив інших лікарських засобів на фармакокінетику силденафілу Метаболізм силденафілу відбувається в основному під дією ізоферментів CYP3A4 (основний шлях) та CYP2C9, тому інгібітори цих ізоферментів можуть зменшити кліренс силденафілу, а індуктори відповідно збільшити кліренс силденафілу. Відзначено зниження кліренсу силденафілу при одночасному застосуванні інгібіторів ізоферменту CYP3A4 (кетоконазол, еритроміцин, циметидин). Циметидин (800 мг), неспецифічний інгібітор ізоферменту CYP3A4, при одночасному прийомі з силденафілом (50 мг) спричиняє підвищення концентрації силденафілу в плазмі на 56 %. Одноразовий прийом 100 мг силденафілу одночасно з еритроміцином (500 мг 2 рази на добу протягом 5 днів), помірним інгібітором ізоферменту CYP3A4, на тлі досягнення постійної концентрації еритроміцину в плазмі, призводить до збільшення AUC силденафілу на 182%.При одночасному прийомі силденафілу (одноразово 100 мг) та саквінавіру (1200 мг 3 рази на добу), інгібітору вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ)-протеази та ізоферменту CYP3A4, на фоні досягнення постійної концентрації саквінавіру в плазмі крові. AUC збільшувалася на 210%. Силденафіл не впливає на фармакокінетику саквінавіру. Більш потужні інгібітори ізоферменту CYP3A4, такі як кетоконазол та ітраконазол, можуть викликати більш виражені зміни фармакокінетики силденафілу.Силденафіл не впливає на фармакокінетику саквінавіру. Більш потужні інгібітори ізоферменту CYP3A4, такі як кетоконазол та ітраконазол, можуть викликати більш виражені зміни фармакокінетики силденафілу.Силденафіл не впливає на фармакокінетику саквінавіру. Більш потужні інгібітори ізоферменту CYP3A4, такі як кетоконазол та ітраконазол, можуть викликати більш виражені зміни фармакокінетики силденафілу. Одночасне застосування силденафілу (одноразово 100 мг) та ритонавіру (по 500 мг 2 рази на добу), інгібітору ВІЛ-протеази та потужного інгібітору системи цитохрому Р450, на тлі досягнення постійної концентрації ритонавіру в плазмі крові призводить до збільшення Cmax 4 рази), а AUC на 1000% (11 разів). Через 24 години концентрація силденафілу в плазмі становить близько 200 нг/мл (після одноразового застосування одного силденафілу – 5 нг/мл). Це узгоджується з ефектом ритонавір на широкий діапазон субстратів цитохрому Р450. Силденафіл не впливає на фармакокінетику ритонавіру. Враховуючи ці дані, одночасний прийом ритонавіру та силденафілу не рекомендується. У будь-якому випадку максимальна доза силденафілу не повинна перевищувати 25 мг протягом 48 годин. Якщо силденафіл приймають у рекомендованих дозах пацієнти, які отримують одночасно потужні інгібітори ізоферменту CYP3A4, Cmax вільного силденафілу не перевищує 200 нМ і препарат добре переноситься. Одноразовий прийом антациду (магнію гідроксиду/алюмінію гідроксиду) не впливає на біодоступність силденафілу. У дослідженнях за участю здорових добровольців при одночасному застосуванні антагоніста ендотелінових рецепторів, бозентана (помірний індуктор ізоферментів CYP3A4, CYP2C9 і, можливо, CYP2C19) у рівноважній концентрації (125 мг 2 рази на добу) та силденафілу ) відзначалося зниження AUC та Cmax силденафілу на 62,6 % та 52,4 % відповідно. Застосування силденафілу збільшувало AUC та Cmax бозентану на 49,8 % та 42 % відповідно. Передбачається, що одночасне застосування силденафілу з потужними індукторами ізоферменту CYP3A4, такими як рифампіцин, може призвести до збільшення концентрації силденафілу в плазмі крові. Інгібітори ізоферменту CYP2C9 (толбутамід, варфарин), ізоферменту CYP2D6 (селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, трициклічні антидепресанти), тіазидні та тіазидоподібні діуретики, інгібітори ангіотензинпреа Азитроміцин (500 мг на добу протягом 3 днів) не впливає на AUC, Cmax, TCmax, константу швидкості виведення та Т½ силденафілу або його основного циркулюючого метаболіту. Вплив силденафілу на інші лікарські засоби Силденафіл є слабким інгібітором ізоферментів CYP1А2, CYP2С9, CYP2С19, CYP2D6, CYP2Е1 та CYP3А4 (ІК50 > 150 мкмоль). При прийомі силденафілу в дозах, що рекомендуються, його Cmax становить близько 1 мкмоль, тому малоймовірно, що силденафіл може вплинути на кліренс субстратів цих ізоферментів. Силденафіл посилює гіпотензивну дію нітратів як при тривалому застосуванні останніх, так і при їх застосуванні за гострими показаннями. У зв'язку з цим застосування силденафілу одночасно з нітратами або донаторами NO протипоказано. Ріоцигуат У доклінічних дослідженнях відмічено адитивний ефект у вигляді зниження системного АТ при застосуванні інгібіторів ФДЕ5 у комбінації з ріоцигуатом. У клінічних дослідженнях було показано, що ріоцигуат посилює гіпотензивні ефекти інгібіторів ФДЕ5. Не було отримано доказів сприятливого клінічного ефекту комбінації у досліджених популяціях. Одночасне застосування ріоцигуату та інгібіторів ФДЕ5, включаючи силденафіл, протипоказано (див. розділ "Протипоказання"). При одночасному прийомі альфа-адреноблокатора доксазозину (4 мг і 8 мг) та силденафілу (25 мг, 50 мг і 100 мг) у пацієнтів з доброякісною гіперплазією передміхурової залози зі стабільною гемодинамікою середнє додаткове зниження САД/ДАД у положенні «лежачи» 7 мм рт. ст., 9/5 мм рт. ст. та 8/4 мм рт. ст. відповідно, а положенні «стоячи» – 6/6 мм рт. ст., 11/4 мм рт. ст. та 4/5 мм рт. ст. відповідно. Повідомляється про рідкісні випадки розвитку у таких пацієнтів симптоматичної ортостатичної гіпотензії, що виявлялася у вигляді запаморочення (без свідомості). У окремих чутливих пацієнтів, які отримують альфа-адреноблокатори, одночасне застосування силденафілу може призвести до симптоматичної гіпотензії. Ознаки значної взаємодії з толбутамідом (250 мг) або варфарином (40 мг), що метаболізуються ізоферментом CYP2C9, не виявлено. Силденафіл (100 мг) не впливає на фармакокінетику інгібіторів ВІЛ-протеази, саквінавіру та ритонавіру, що є субстратами ізоферменту CYP3A4, при їх постійному рівні концентрацій у плазмі крові. Одночасне застосування силденафілу в рівноважному стані (80 мг 3 рази на добу) призводить до підвищення AUC та Cmax бозентану (125 мг 2 рази на добу) на 49,8 % та 42 % відповідно. Силденафіл (50 мг) не викликає додаткового збільшення часу кровотечі при прийомі ацетилсаліцилової кислоти (150 мг). Силденафіл (50 мг) не посилює гіпотензивну дію алкоголю у здорових добровольців при максимальній концентрації алкоголю в плазмі в середньому 0,08% (80 мг/дл). У пацієнтів з артеріальною гіпертонією ознак взаємодії силденафілу (100 мг) з амлодипіном не виявлено. Середнє додаткове зниження артеріального тиску в положенні «лежачи» становить 8 мм рт. ст. (САД) та 7 мм рт. ст. (ДАД). Застосування силденафілу одночасно з гіпотензивними засобами не призводить до додаткових побічних ефектів.Спосіб застосування та дозиВсередину. Рекомендована доза для більшості дорослих пацієнтів становить 50 мг приблизно за 1 годину до сексуальної активності. З урахуванням ефективності та переносимості доза може бути збільшена до 100 мг або знижена до 25 мг. Максимальна рекомендована доза становить 100 мг. Максимальна рекомендована кратність застосування – 1 раз на добу. Порушення функції нирок При нирковій недостатності легкого та середнього ступеня тяжкості (КК 30-80 мл/хв) корекція дози не потрібна, при нирковій недостатності тяжкого ступеня (КК < 30 мл/хв) дозу силденафілу слід зменшити до 25 мг. Порушення функції печінки Оскільки виведення силденафілу порушується у пацієнтів із пошкодженням печінки (зокрема, при цирозі), дозу препарату Візарсин слід зменшити до 25 мг. Одночасне застосування з іншими лікарськими засобами Одночасне застосування з ритонавіром не рекомендується. У будь-якому випадку максимальна доза препарату Візарсин не повинна перевищувати 25 мг, а кратність застосування – 1 раз на 48 годин (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). При одночасному застосуванні з інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (еритроміцин, саквінавір, кетоконазол, ітраконазол) початкова доза Візарсину повинна становити 25 мг (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Щоб звести до мінімуму ризик розвитку ортостатичної гіпотензії у пацієнтів, які приймають альфа-адреноблокатори, прийом препарату Візарсин слід розпочинати лише після досягнення стабільної гемодинаміки у цих пацієнтів. Слід також розглянути доцільність зниження початкової дози силденафілу (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами» та «Особливі вказівки»). Пацієнти похилого віку Корекція дози препарату Візарсин не потрібна.ПередозуванняСимптоми: при одноразовому прийомі силденафілу в дозах до 800 мг небажані реакції аналогічні таким прийому препарату в нижчих дозах, при цьому тяжкість і частота збільшувалися. Прийом силденафілу в дозі 200 мг не спричиняв збільшення ефективності, проте частота небажаних реакцій (головний біль, відчуття «припливів», запаморочення, диспепсія, закладеність носа, порушення зору) збільшувалася. Лікування: симптоматичне. Гемодіаліз неефективний, тому що силденафіл міцно зв'язується з білками плазми і не виводиться нирками.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДля діагностики порушень ерекції, визначення їх можливих причин та вибору адекватного лікування необхідно зібрати повний медичний анамнез та провести ретельне фізикальне обстеження. Засоби лікування еректильної дисфункції повинні застосовуватися з обережністю у пацієнтів з анатомічною деформацією статевого члена (ангуляція, кавернозний фіброз, хвороба Пейроні) або у пацієнтів з факторами ризику розвитку приапізму (серповидноклітинна анемія, множинна мієлома, лейкемі). . Під час постреєстраційних досліджень повідомлялося про випадки розвитку тривалої ерекції та пріапізму. У разі збереження ерекції понад 4 години слід негайно звернутися за медичною допомогою. Якщо терапія приапізму не була проведена негайно, це може призвести до пошкодження тканин статевого члена та необоротної втрати потенції. Препарати, призначені на лікування порушень ерекції, не слід застосовувати чоловікам, котрим сексуальна активність небажана. Сексуальна активність становить певний ризик за наявності захворювань серця, тому перед початком будь-якої терапії щодо порушень ерекції лікаря слід направити пацієнта на обстеження стану серцево-судинної системи. Сексуальна активність небажана у пацієнтів із серцевою недостатністю, нестабільною стенокардією, перенесеним протягом останніх 6 місяців інфарктом міокарда або інсультом, життєзагрозливими аритміями, артеріальною гіпертензією (АТ > 170/100 мм рт. ст.) або артеріальною гіпотензією (АТ < .ст.). Прийом силденафілу у таких пацієнтів протипоказаний (див. розділ "Протипоказання"). У клінічних дослідженнях показано відсутність відмінностей у частоті розвитку інфаркту міокарда (1,1 на 100 осіб на рік) або частоті смертності від серцево-судинних захворювань (0,3 на 100 осіб на рік) у пацієнтів,отримували силденафіл, порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо. Серцево-судинні ускладнення У ході постреєстраційного застосування силденафілу для лікування еректильної дисфункції повідомлялося про такі небажані явища, як тяжкі серцево-судинні ускладнення (в т. ч. інфаркт міокарда, нестабільна стенокардія, раптова серцева смерть, шлуночкова аритмія, геморагічний інсульт ), які мали тимчасовий зв'язок із застосуванням силденафілу. Більшість цих пацієнтів, але не всі з них мали фактори ризику серцево-судинних ускладнень. Багато з цих небажаних явищ спостерігалися незабаром після сексуальної активності, і деякі з них відзначалися після прийому силденафілу без подальшої сексуальної активності. Неможливо встановити наявність прямого зв'язку між небажаними явищами, що відзначалися, і зазначеними або іншими факторами. Артеріальна гіпотензія Силденафіл має системну вазодилатуючу дію, що призводить до скороминучого зниження АТ, що не є клінічно значущим явищем і не призводить до будь-яких наслідків у більшості пацієнтів. Тим не менш, до призначення препарату Візарсін лікар повинен ретельно оцінити ризик можливих небажаних проявів вазодилатуючої дії у пацієнтів з відповідними захворюваннями, особливо на тлі сексуальної активності. Підвищена сприйнятливість до вазодилататорів спостерігається у пацієнтів з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка (стеноз аорти, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія), а також з синдромом множинної системної атрофії, що рідко зустрічається, що виявляється важким порушенням регуляції АТ з боку ве. Оскільки одночасне застосування силденафілу та альфа-адреноблокаторів може призвести до симптоматичної артеріальної гіпотензії у окремих чутливих пацієнтів, препарат Візарсин слід обережно застосовувати пацієнтам, які приймають альфа-адреноблокатори (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Щоб звести до мінімуму ризик розвитку ортостатичної гіпотензії у пацієнтів, які приймають альфа-адреноблокатори, прийом препарату Візарсин слід розпочинати лише після досягнення стабілізації показників гемодинаміки у цих пацієнтів. Слід також розглянути доцільність зниження початкової дози Візарсіну (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Лікар повинен проінформувати пацієнтів про те, які дії слід зробити у разі появи симптомів ортостатичної гіпотензії. Зорові порушення У поодиноких випадках під час постреєстраційного застосування всіх інгібіторів ФДЕ5, у тому числі силденафілу, повідомляли про НПІНЗН – рідкісне захворювання та причину зниження або втрати зору. У більшості з цих пацієнтів були фактори ризику, зокрема зниження відношення діаметрів екскавації та диска зорового нерва («застійний диск»), вік старше 50 років, цукровий діабет, артеріальна гіпертензія, ІХС, гіперліпідемія та куріння. В обсерваційному дослідженні оцінювали, чи пов'язане недавнє застосування препаратів інгібіторів ФДЕ5 з гострим початком НПІНЗН. Результати вказують на приблизно двократне підвищення ризику НПІНЗН у межах 5 Т½ після застосування інгібітору ФДЕ5. Згідно з опублікованими літературними даними, річна частота виникнення НПІНЗН становить 2,5-11,8 випадків на 100 000 чоловіків віком ≥ 50 років у загальній популяції.Слід рекомендувати пацієнтам у разі раптової втрати зору припинити терапію силденафілом та негайно проконсультуватися з лікарем. Особи, які вже мали випадок НПІНЗН, мають підвищений ризик розвитку рецидиву НПІНЗН. Тому лікарю слід обговорити цей ризик із такими пацієнтами, а також обговорити з ними потенційний шанс несприятливого впливу інгібіторів ФДЕ5. Інгібітори ФДЕ5, у тому числі силденафіл, у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю і лише у ситуаціях, коли очікувана користь перевищує ризик. У пацієнтів з епізодами розвитку НПІНЗН із втратою зору на одне око прийом силденафілу протипоказаний (див. розділ "Протипоказання").мають підвищений ризик розвитку рецидиву НПІНЗН. Тому лікарю слід обговорити цей ризик із такими пацієнтами, а також обговорити з ними потенційний шанс несприятливого впливу інгібіторів ФДЕ5. Інгібітори ФДЕ5, у тому числі силденафіл, у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю і лише у ситуаціях, коли очікувана користь перевищує ризик. У пацієнтів з епізодами розвитку НПІНЗН із втратою зору на одне око прийом силденафілу протипоказаний (див. розділ "Протипоказання").мають підвищений ризик розвитку рецидиву НПІНЗН. Тому лікарю слід обговорити цей ризик із такими пацієнтами, а також обговорити з ними потенційний шанс несприятливого впливу інгібіторів ФДЕ5. Інгібітори ФДЕ5, у тому числі силденафіл, у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю і лише у ситуаціях, коли очікувана користь перевищує ризик. У пацієнтів з епізодами розвитку НПІНЗН із втратою зору на одне око прийом силденафілу протипоказаний (див. розділ "Протипоказання").У пацієнтів з епізодами розвитку НПІНЗН із втратою зору на одне око прийом силденафілу протипоказаний (див. розділ "Протипоказання").У пацієнтів з епізодами розвитку НПІНЗН із втратою зору на одне око прийом силденафілу протипоказаний (див. розділ "Протипоказання"). У невеликої кількості пацієнтів зі спадковим пігментним ретинітом є генетично детерміновані порушення функцій фосфодіестераз сітківки ока. Відомості про безпеку застосування силденафілу у пацієнтів з пігментним ретинітом відсутні, тому у таких пацієнтів не слід застосовувати силденафіл (див. розділ «Протипоказання»). Порушення слуху У деяких післяреєстраційних дослідженнях повідомляється про випадки раптового погіршення або втрати слуху, пов'язані із застосуванням усіх інгібіторів ФДЕ5, включаючи силденафіл. Більшість пацієнтів мали фактори ризику раптового погіршення або втрати слуху. Причинно-наслідкового зв'язку між застосуванням інгібіторів ФДЕ5 та раптовим погіршенням слуху або втратою слуху не встановлено. У разі раптового погіршення слуху або втрати слуху на фоні прийому препарату Візарсин слід негайно проконсультуватися з лікарем. Кровотечі Силденафіл посилює антиагрегантний ефект нітропрусиду натрію (донатора NO) на тромбоцити людини за умов in vitro. Дані щодо безпеки застосування силденафілу у пацієнтів зі схильністю до кровоточивості або загостренням виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки відсутні, тому препарат Візарсин у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю (див. розділ «З обережністю»). Частота носових кровотеч у пацієнтів з легеневою гіпертензією, пов'язаною з дифузними захворюваннями сполучної тканини, була вищою (силденафіл 12,9%, плацебо 0%), ніж у пацієнтів з первинною легеневою гіпертензією (силденафіл 3,0%, плацебо 2,4%). . У пацієнтів, які отримували силденафіл у поєднанні з антагоністом вітаміну К, частота носових кровотеч була вищою (8,8 %), ніж у пацієнтів, які не приймали антагоніст вітаміну К (1,7 %). Одночасне застосування з іншими засобами для лікування порушень ерекції Безпека та ефективність препарату Візарсин одночасно з іншими інгібіторами ФДЕ5 або іншими препаратами для лікування легеневої гіпертензії, що містять силденафіл або іншими засобами лікування порушень ерекції, не вивчалися, тому застосування подібних комбінацій не рекомендується (див. розділ «Протипоказання»). Спеціальна інформація про допоміжні речовини Препарат Візарсин містить лактозу, тому протипоказаний пацієнтам з непереносимістю лактози, дефіцитом лактази, синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції. Застосування при хронічних захворюваннях: Порушення функції нирок При нирковій недостатності легкого та середнього ступеня тяжкості (КК 30-80 мл/хв) корекція дози не потрібна, при нирковій недостатності тяжкого ступеня (КК < 30 мл/хв) дозу силденафілу слід зменшити до 25 мг. Порушення функції печінки Оскільки виведення силденафілу порушується у пацієнтів із пошкодженням печінки (зокрема, при цирозі), дозу препарату Візарсин слід зменшити до 25 мг. Одночасне застосування з іншими лікарськими засобами Одночасне застосування з ритонавіром не рекомендується. У будь-якому випадку максимальна доза препарату Візарсин не повинна перевищувати 25 мг, а кратність застосування – 1 раз на 48 годин (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). При одночасному застосуванні з інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (еритроміцин, саквінавір, кетоконазол, ітраконазол) початкова доза Візарсину повинна становити 25 мг (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Щоб звести до мінімуму ризик розвитку ортостатичної гіпотензії у пацієнтів, які приймають альфа-адреноблокатори, прийом препарату Візарсин слід розпочинати лише після досягнення стабільної гемодинаміки у цих пацієнтів. Слід також розглянути доцільність зниження початкової дози силденафілу (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами» та «Особливі вказівки»). Пацієнти похилого віку Корекція дози препарату Візарсин не потрібна. Вплив на керування транспортними засобами: Оскільки при прийомі силденафілу можливий розвиток запаморочення, зниження АТ, розвиток хроматопсії, затуманеного зору та інших побічних явищ, слід бути обережним при керуванні транспортними засобами, механізмами та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. Також слід уважно ставитися до індивідуальної дії препарату Візарсін у зазначених ситуаціях, особливо на початку лікування та при зміні режиму дозування.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. дієногест мікронізований 2,000 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат 62,800 мг, крохмаль картопляний 36,000 мг, целюлоза мікрокристалічна 18,000 мг, повідон-К25 - 8,100 мг, тальк - 4,050 мг, кросповідон - 2,70. По 14 таблеток у блістері з ПВХ/ПВДХ та алюмінієвої фольги. По 2, 6 або 12 блістерів разом з інструкцією із застосування вкладають у картонну коробку з контролем першого розтину.Опис лікарської формиКруглі, білі або майже білі пігулки з плоскою поверхнею та скошеними краями, гравіюванням "В" на одній стороні.Фармакотерапевтична групаГестаген.ФармакокінетикаАбсорбція Після перорального застосування дієногест швидко та практично повністю всмоктується. Максимальна концентрація в плазмі, що становить 47 нг/мл, досягається приблизно через 1,5 години після разового перорального прийому. Біодоступність становить близько 91%. Фармакокінетика дієногесту у дозовому діапазоні від 1 до 8 мг характеризується дозозалежністю. Розподіл Дієногест зв'язується з альбуміном у плазмі і не зв'язується з глобуліном, що зв'язує статеві гормони (ГСПГ), а також з кортикостероїд-зв'язуючим глобуліном (КСГ). 10% загальної концентрації речовини в плазмі крові знаходиться у вигляді вільного стероїду, тоді як близько 90% неспецифічно пов'язано з альбуміном. Здається обсяг розподілу дієногеста (Vᵈ/F) 40 л. Метаболізм Дієногест майже повністю метаболізується переважно шляхом гідроксилювання з утворенням кількох практично неактивних метаболітів. Виходячи з результатів досліджень in vitro та in vivo, основним ферментом, що бере участь у метаболізмі дієногеста, є CYP3A4. Метаболіти виводяться дуже швидко, так що переважною фракцією в плазмі є незмінений дієногест. Швидкість метаболічного кліренсу (Cl/F) із плазми становить 64 мл/хв. Елімінація Концентрація дієногесту в плазмі знижується двофазно. Період напіввиведення у термінальній фазі становить приблизно 9-10 год. Після прийому внутрішньо в дозі 0,1 мг/кг дієногест виводиться у вигляді метаболітів нирками та через кишечник у співвідношенні приблизно 3:1. Період напіввиведення метаболітів нирками становить 14 годин. Після перорального застосування приблизно 86% отриманої дози виводиться протягом 6 днів, причому основна частина виводиться за перші 24 години, переважно нирками. Рівноважна концентрація Фармакокінетика дієногесту залежить від рівня ГСПГ. Концентрація дієногесту в плазмі після щоденного застосування зростає приблизно в 1,24 рази, досягаючи рівноважної концентрації через 4 дні прийому. Фармакокінетика дієногесту після багаторазового застосування препарату Візанна може бути спрогнозована на основі фармакокінетики після одноразового застосування.ФармакодинамікаДієногест є похідним нортестостерону, характеризуючись антиандрогенною активністю, що становить приблизно одну третину від активності ципротерону ацетату. Дієногест зв'язується з рецепторами прогестерону в матці людини, володіючи лише 10% відносної спорідненості прогестерону. Незважаючи на низьку спорідненість з рецепторами прогестерону, дієногест характеризується потужним прогестагенним ефектом in vivo. Дієногест не має суттєвої андрогенної, мінералокортикоїдної або глюкокортикоїдної активності in vivo. Дієногест впливає на ендометріоз, шляхом придушення трофічних ефектів естрогенів щодо аутопічного та ектопічного ендометрію, внаслідок зниження продукції естрогенів у яєчниках та зменшення їх концентрації у плазмі. При тривалому застосуванні викликає початкову децидуалізацію тканини ендометрію з подальшою атрофією ендометріоїдних вогнищ. Додаткові властивості дієногеста, такі як імунологічний та антиангіогенний ефекти, як видається, сприяють його переважному впливу на проліферацію клітин. Перевага препарату Візанна порівняно з плацебо щодо тазового болю, асоційованого з ендометріозом, була продемонстрована у 102 пацієнток у клінічному дослідженні тривалістю 3 місяці. Тазовий біль, асоційований з ендометріозом, оцінювали за візуальною аналоговою шкалою (ВАШ, 0 – 100 мм). Через 3 місяці лікування препаратом Візанна була показана статистично достовірна різниця в порівнянні з плацебо (∆ = 12,3 мм; 95% ДІ: 6,4-18,1; р Через 3 місяці лікування у 37,3% пацієнток відмічено зменшення інтенсивності тазового болю, що асоціюється з ендометріозом, на 50% і більше без підвищення дози додаткового знеболювального засобу, яке вони приймали (плацебо: 19,8%); у 18,6% пацієнток відмічено зменшення інтенсивності тазового болю, асоційованого з ендометріозом, на 75% і більше без підвищення дози додаткового знеболювального засобу, яке вони приймали (плацебо: 7,3%). У продовженій відкритій фазі даного плацебо-контрольованого дослідження спостерігалося стійке зменшення тазового болю, асоційованого з ендометріозом, при тривалості лікування до 15 місяців (середній показник зменшення інтенсивності болю наприкінці періоду застосування препарату Візанна = 43,2±21,7 мм). Крім того, ефективність препарату Візанна в лікуванні тазового болю, асоційованого з ендометріозом, продемонструвало 6-місячне порівняльне дослідження ефективності препарату Візанна в порівнянні з лейпрореліну ацетатом (ЛА), агоністом гонадотропін-рилізинг гормону (ГнРГ), в якому взяло участь лікування препаратом Візанна. Тазовий біль, асоційований з ендометріозом, оцінювали за візуальною аналоговою шкалою (ВАШ, 0-100 мм). В обох групах спостерігалося клінічно значуще зменшення болю порівняно з вихідними показниками (Візанна: 47,5±28,8 мм; ЛА: 46,0±24,8 мм). Була продемонстрована порівнянна ефективність дієногеста порівняно з ЛА (р У трьох дослідженнях, у яких загалом взяли участь 252 пацієнтки, які отримували добову дозу дієногесту 2 мг, було продемонстровано суттєве зменшення ендометріоїдних вогнищ через 6 місяців лікування. У рандомізованому, подвійному сліпому дослідженні паралельних групах (n=20-23 на дозову групу) вивчалися фармакодинамічні ефекти чотирьох доз дієногесту (0,5 мг, 1,0 мг, 2,0 мг і 3,0 мг/день). Тривалість дослідження не перевищувала 72 дні. Овуляція спостерігалася у 14% та 4% пацієнток із груп прийому 0,5 мг та 1 мг дієногесту відповідно. У пацієнток із груп прийому 2 мг та 3 мг дієногесту овуляції не спостерігалося. У 80% пацієнток із групи прийому 2 мг дієногесту овуляція була підтверджена через 5 тижнів після закінчення застосування препарату. Контрацептивна дія препарату Візанна у великих дослідженнях не вивчалася. Дослідження тривалістю 12 місяців, у якому взяли участь 111 пацієнток підліткового віку (12-18 років, після менархе), продемонструвало ефективність препарату Візанна у лікуванні симптомів ендометріозу (тазовий біль, дисменорея та диспареунія) у цієї категорії пацієнток. Мінеральна щільність кісткової тканини (МПК) оцінювалася у 21 дорослої пацієнтки до початку лікування та через 6 місяців застосування препарату, зниження середнього показника МПК відзначено не було. У дослідженні тривалістю 12 місяців, у якому взяли участь 103 пацієнтки підліткового віку, середня відносна зміна показника МПК поперекового відділу хребта (хребці L2-L4) порівняно з вихідним показником становила -1,2%. Через 6 місяців після закінчення лікування в рамках періоду продовженого спостереження у групи пацієнток, у яких спостерігалося зниження МПК, цей параметр знову було виміряно, і аналіз показав підвищення рівня МПК у бік вихідного показника. Під час застосування препарату Візанна тривалістю до 15 місяців значного впливу препарату на стандартні лабораторні параметри, включаючи гематологію, хімічний склад крові, показники ферментів печінки, ліпідів та гліколізованого гемоглобіну не спостерігалося. Доклінічні дані, отримані в ході стандартних досліджень фармакологічної безпеки, токсичності при багаторазовому введенні доз, генотоксичності, канцерогенного потенціалу та токсичності для репродуктивної системи не вказують на існування специфічного ризику для людини. Проте слід враховувати, що статеві гормони здатні стимулювати зростання ряду гормонозалежних тканин та пухлин.Показання до застосуванняЛікування ендометріозу.Протипоказання до застосуванняЗастосування препарату Візанна протипоказане за наявності будь-якого з наведених нижче станів, частина з яких є загальною для всіх препаратів, що містять тільки гестагенний компонент. Якщо будь-який із цих станів розвинеться на фоні застосування препарату Візанна, лікування препаратом слід негайно припинити: гострий тромбофлебіт, венозні тромбоемболії; захворювання серця та артерій, в основі яких лежать атеросклеротичні ураження судин (у тому числі ішемічна хвороба серця, інфаркт міокарда, інсульт та транзиторна ішемічна атака) в даний час або в анамнезі; цукровий діабет із судинними ураженнями; тяжкі захворювання печінки нині чи анамнезі (за відсутності нормалізації функціональних проб печінки); пухлини печінки (доброякісні або злоякісні) в даний час або в анамнезі; виявлені або підозрювані гормонозалежні злоякісні пухлини, у тому числі рак молочної залози; кровотечі з піхви неясного генезу; холестатична жовтяниця вагітних в анамнезі; підвищена чутливість до активних речовин або до будь-якої з допоміжних речовин; непереносимість галактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція; дитячий вік до 12 років (до настання менархе); вагітність та період грудного вигодовування. З обережністю: депресія в анамнезі, позаматкова вагітність в анамнезі, артеріальна гіпертензія, хронічна серцева недостатність, мігрень з аурою, цукровий діабет без судинних ускладнень, гіперліпідемія, тромбофлебіт глибоких вен в анамнезі, венозні тромбоВагітність та лактаціяВагітність Досвід застосування дієногесту вагітними жінками дуже обмежений. У дослідженнях на тваринах репродуктивної токсичності, генотоксичності та канцерогенності при застосуванні препарату не виявлено. Препарат Візанна не повинен призначатися вагітним жінкам через відсутність необхідності лікування ендометріозу в період вагітності. Період грудного вигодовування Прийом препарату Візанна в період грудного вигодовування не рекомендований, оскільки дослідження на тваринах вказують на виділення дієногесту з грудним молоком. Рішення про припинення грудного вигодовування або відмову від прийому Візанни приймається виходячи з оцінки співвідношення користі грудного вигодовування для дитини та користі лікування для жінки.Побічна діяПобічні ефекти виникають частіше за перші місяці прийому препарату Візанна, і згодом їх кількість зменшується. До найчастіших побічних ефектів відносяться: кровотечі з піхви (включаючи мажучі виділення, метрорагії, менорагії, нерегулярні кровотечі), головний біль, дискомфорт у молочних залозах, зниження настрою та акне. У таблиці 1 наводяться небажані лікарські реакції (НЛР), розподілені за класами системи органів. Побічні ефекти в кожній частотній групі представлені в порядку зменшення частоти. Частота визначається як "часто" (від ≥1/100 до Таблиця 1. Розподілені за категоріями показники відносної частоти жінок із НЛР Системно-органний клас Часто Не часто Порушення з боку крові та лімфатичної системи Анемія Порушення з боку обміну речовин та харчування Збільшення маси тіла Зниження маси тіла Підвищення апетиту Порушення психіки Знижений настрій Порушення сну (включаючи безсоння) Нервозність Втрата лібідо Зміна настрою Тривожність Депресія Перепади настрою Порушення з боку нервової системи Головний біль Мігрень Дисбаланс периферичної нервової системи Порушення уваги Порушення з боку органу зору Відчуття сухості очей Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Дзвін у вухах Порушення з боку серця та судин Неуточнене порушення кровообігу Відчуття серцебиття Артеріальна гіпотензія Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Задишка Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Нудота Болі в ділянці живота (включаючи болі внизу живота та болі в епігастрії) Метеоризм Відчуття розпирання живота Блювота Діарея Запор Дискомфорт у ділянці живота Запальні захворювання шлунково-кишкового тракту Гінгівіт Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Акне Алопеція Сухість шкіри Гіпергідроз Сверблячка Аномалії росту волосся, у тому числі гірсутизм та гіпертрихоз Оніхоклазія Лупа Дерматит Реакції фоточутливості Порушення пігментації Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини Болі у спині Болі у кістках Спазм м'язів Болі у кінцівках Відчуття тяжкості у кінцівках Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Інфекція сечових шляхів (включаючи цистит) Порушення з боку статевих органів та молочної залози Дискомфорт у молочних залозах (включаючи збільшення молочних залоз та болі в молочних залозах) Кіста яєчника (включаючи геморагічний кісту) Припливи жару Маткові кровотечі/ кровотечі з піхви (включаючи мажучі виділення, метрорагії, менорагії, нерегулярні кровотечі) Аменорея Кандидоз піхви Сухість слизової оболонки вульви та піхви Виділення зі статевих органів Болі в тазовій області Атрофічний вульвовагініт Фіброзно-кістозна мастопатія Ущільнення молочних залоз Загальні розлади та порушення у місці введення Астенічний стан (включаючи стомлюваність, астенію та нездужання) Дратівливість Набряк (включаючи набряк особи) Взаємодія з лікарськими засобамиВплив інших лікарських засобів на препарат Візанна Гестагени, у тому числі дієногест, метаболізуються переважно за участю ізоферментів системи цитохрому Р450 3А4 (CYP3A4), розташованої як у слизовій оболонці, так і в печінці. Індуктори або інгібітори CYP3A4 можуть впливати на метаболізм гестагенних препаратів. Підвищений кліренс статевих гормонів, обумовлений індукцією ферментів, може призводити до зниження терапевтичного ефекту препарату Візанна, а також викликати побічні реакції, наприклад, зміну характеру маткових кровотеч. Зниження кліренсу статевих гормонів у зв'язку з пригніченням ферментів може збільшувати експозицію дієногеста і викликати побічні реакції. Речовини, що підвищують кліренс статевих гормонів (зниження ефективності шляхом індукції ферментів) Фенітоїн, барбітурати, примідон, карбамазепін, рифампіцин, а також, можливо, окскарбазепін, топірамат, фелбамат, гризеофульвін та препарати, що містять Звіробій продірявлений. Індукція ферментів зазвичай відзначається через кілька днів після початку терапії, максимальна індукція відзначається протягом декількох тижнів і потім може зберігатися протягом 4 тижнів після припинення терапії. Ефект індуктора CYP3A4 рифампіцину вивчався у здорових жінок у постменопаузі. При одночасному застосуванні рифампіцину з таблетками, що містять естрадіолу валерат/дієногест, відзначалося суттєве зниження рівноважної концентрації та системної експозиції дієногесту. Системна експозиція дієногеста при рівноважній концентрації, яка визначається за величиною AUC (0-24 год), була знижена на 83%. Речовини з варіабельним впливом на кліренс статевих гормонів При сумісному застосуванні зі статевими гормонами багато препаратів для лікування ВІЛ та гепатиту С та ненуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази можуть збільшити або знизити концентрації прогестинів у плазмі крові. У деяких випадках такі зміни можуть бути клінічно значущими. Речовини, що знижують кліренс статевих гормонів (інгібітори ферментів) Дієногест є субстратом цитохрому Р450 (CYP) 3А4. Високоактивні інгібітори та інгібітори CYP3A4 з помірною активністю, наприклад, азольні фунгіциди (ітраконазол, вориконазол, флуконазол), верапаміл, макроліди (кларитроміцин, еритроміцин), дилтіазем та грейпфрутовий сік можуть призвести до збільшення. В одному дослідженні, в процесі якого вивчався ефект інгібіторів CYP3A4 (кетоконазолу, еритроміцину), концентрації естрадіолу валерату та дієногесту у плазмі крові при рівноважній концентрації були підвищені. У разі одночасного застосування з потужним інгібітором кетоконазолом величина AUC (0-24 год) при рівноважній концентрації у дієногесту зросла у 2,86 рази. При одночасному застосуванні з помірним інгібітором CYP3A4 еритроміцином величина AUC (0-24 год) у дієногесту при рівноважній концентрації збільшилася у 1,62 рази. Клінічне значення цих взаємодій не з'ясовано. Вплив дієногесту на інші лікарські препарати Виходячи з даних досліджень інгібування in vitro, клінічно значуща взаємодія препарату Візанна з іншими лікарськими препаратами, що метаболізуються за допомогою ферментів цитохрому Р450, малоймовірно. Взаємодія з харчовими продуктами Їда з високим вмістом жирів не впливала на біодоступність препарату Візанна. Інші види взаємодії Застосування гестагенів може впливати на результати деяких лабораторних досліджень, включаючи біохімічні параметри функції печінки, щитовидної залози, надниркових залоз та нирок, плазмові концентрації білків (носіїв), наприклад, фракції ліпідів/ліпопротеїдів, параметри вуглеводного обміну та параметри згортання.Спосіб застосування та дозиДля прийому всередину. До початку прийому препарату Візана необхідно припинити застосування гормональної контрацепції. Початок прийому препарату Візанна можливий у будь-який день менструального циклу. Препарат приймають по одній таблетці на добу без перерви, переважно в один і той же час щодня, при необхідності запиваючи водою або іншою рідиною. Таблетки необхідно приймати безперервно незалежно від кровотеч із піхви. Після завершення прийому таблеток з однієї упаковки починають прийом з наступної упаковки, не роблячи перерви у прийомі препарату. При пропусканні таблеток та у разі блювоти та/або діареї (якщо це відбувається в межах 3-4 годин після прийому таблетки) ефективність препарату Візанна може знижуватися. У разі пропуску однієї або декількох таблеток жінці слід прийняти одну таблетку, як тільки вона згадає про це, а потім наступного дня продовжити прийом таблеток у звичайний час. Замість таблетки, яка не абсорбувалася внаслідок блювоти чи діареї, також слід прийняти одну таблетку. Зв'язок прийому препарату з їжею відсутній. Ефективність та безпека застосування препарату доведена при тривалості терапії не більше 15 місяців. Додаткова інформація щодо спеціальних груп пацієнток Пацієнтки дитячого віку Препарат Візанна не показаний для застосування у дітей до настання менархе. Ефективність препарату Візанна була продемонстрована при лікуванні ендометріоз-асоційованого тазового болю у підлітків (12-18 років) із загальною сприятливою безпекою та переносимістю. При застосуванні препарату Візана у підлітків протягом періоду лікування тривалістю 12 місяців було відмічено зниження мінеральної щільності кісткової тканини (МПК) поперекового відділу в середньому на 1,2%. Після припинення лікування МПК у цих пацієнток знову збільшилася. Зниження МПК у підлітковому віці та старшому підлітковому віці викликає побоювання, т.к. цей період особливо важливий для зростання кісток. Невідомо, чи зниження МПК на максимальну кісткову масу в даної популяції і підвищення ризику переломів надалі. Таким чином лікар повинен оцінити співвідношення користі препарату до можливого ризику для кожної пацієнтки підліткового віку. Пацієнтки похилого віку Немає відповідних підстав для застосування препарату Візана у пацієнток похилого віку. Пацієнтки з порушенням функції печінки Препарат Візанна протипоказаний при тяжких захворюваннях печінки в даний час або в анамнезі. Пацієнтки з порушенням функції нирок Немає даних, що свідчать про необхідність зміни дози у пацієнток із порушенням функції нирок.ПередозуванняПро серйозні порушення при передозуванні не повідомлялося. Симптоми, які можуть відзначатися при передозуванні: нудота, блювання, кров'янисті виділення, що мажуть, або метрорагія. Специфічного антидоту немає, слід проводити симптоматичне лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком застосування препарату Візан необхідно виключити вагітність. Під час застосування препарату Візанна при необхідності контрацепції пацієнткам рекомендується застосовувати негормональні контрацептивні методи (наприклад, бар'єрний). Фертильність Згідно з наявними даними, під час застосування препарату Візан у більшості пацієнток відбувається придушення овуляції. Проте Візана не є контрацептивом. Контрацептивна ефективність не вивчалася у препарату Візанна, проте, як було показано у дослідженні, у 20 жінок доза дієногесту 2 мг пригнічувала овуляцію через 1 місяць лікування. Згідно з наявними даними, фізіологічний менструальний цикл відновлюється в межах 2 місяців після припинення застосування Візан. Ймовірність настання ектопічної вагітності вища у пацієнток, які приймають з метою контрацепції препарати, що містять лише гестагенний компонент, порівняно з пацієнтками, які приймають комбіновані пероральні контрацептиви. Таким чином, для жінок з позаматковою вагітністю в анамнезі або при непрохідності маткових труб слід оцінювати співвідношення користі та ризику перед застосуванням Візан. Оскільки Візанна є препаратом лише з гестагенним компонентом, можна припустити, що особливі вказівки та запобіжні заходи, встановлені для інших препаратів такого типу, актуальні і щодо препарату Візанна, хоча не всі з цих застережень були підтверджені в процесі клінічних досліджень препарату Візанна. За наявності або посилення будь-якого з перелічених нижче станів або факторів ризику перед початком або продовженням застосування препарату Візанна слід провести індивідуальну оцінку співвідношення користі та ризику. Порушення кровообігу У процесі епідеміологічних досліджень було отримано недостатньо фактів, що підтверджують наявність зв'язку між використанням препаратів лише з гестагенним компонентом та підвищеним ризиком інфаркту міокарда або тромбоемболії судин головного мозку. Ризик серцево-судинних епізодів та порушень мозкового кровообігу пов'язаний швидше зі збільшенням віку, артеріальною гіпертензією та курінням. Ризик розвитку інсульту у жінок з артеріальною гіпертензією може трохи підвищуватись на фоні застосування препаратів лише з гестагенним компонентом. Деякі дослідження вказують на можливість статистично незначного підвищення ризику венозної тромбоемболії (тромбозу глибоких вен, емболії легеневої артерії) у зв'язку із застосуванням препаратів лише з гестагенним компонентом. До загальновизнаних факторів ризику розвитку венозної тромбоемболії (ВТЕ) відносяться відповідний сімейний анамнез (ВТЕ у брата, сестри або одного з батьків у відносно ранньому віці), вік, ожиріння, тривала іммобілізація, широке хірургічне втручання або серйозна травма. У разі тривалої іммобілізації рекомендується припинити застосування Візанну (при плановій операції принаймні за чотири тижні до неї) та відновити застосування препарату лише через два тижні після повного відновлення рухової здатності. Слід враховувати підвищений ризик розвитку тромбоемболії у післяпологовому періоді. У разі розвитку або підозри на розвиток артеріального або венозного тромбозу застосування препарату слід негайно припинити. Пухлини Мета-аналіз 54 епідеміологічних досліджень виявив невелике збільшення відносного ризику (ОР=1,24) розвитку раку молочної залози у жінок, які на момент дослідження використовували пероральні контрацептиви, переважно естроген-прогестагенні препарати. Цей підвищений ризик поступово зникає протягом десяти років після припинення використання комбінованих пероральних контрацептивів (КЗК). Оскільки рак молочної залози рідко зустрічається у жінок віком до 40 років, деяке збільшення кількості подібних діагнозів у жінок, які приймають КОК зараз або використовували КОК раніше, невелике по відношенню до загального показника ризику виникнення раку молочної залози. Ризик виявлення раку молочної залози у жінок, які використовують препарати тільки з прогестагенним компонентом, можливо, схожий за величиною з відповідним ризиком,пов'язаним із застосуванням КОК. Однак дані, що відносяться до препаратів тільки з прогестагенним компонентом, засновані на набагато менших за чисельністю популяціях жінок, що приймають їх, і тому є менш переконливими, ніж дані по КОК. Встановити причинно-наслідковий зв'язок на основі цих досліджень неможливо. Виявлена ​​картина зростання ризику може обумовлюватися більш ранньою діагностикою раку молочної залози у жінок, які приймають пероральні контрацептиви, біологічною дією пероральних контрацептивів або поєднанням обох факторів. У жінок, які застосовували гормональні контрацептиви, діагностуються ранні клінічні стадії раку молочної залози, ніж у жінок, які ніколи їх не застосовували.засновані на набагато менших за чисельністю популяціях жінок, які їх приймають, і тому є менш переконливими, ніж дані по КОК. Встановити причинно-наслідковий зв'язок на основі цих досліджень неможливо. Виявлена ​​картина зростання ризику може обумовлюватися більш ранньою діагностикою раку молочної залози у жінок, які приймають пероральні контрацептиви, біологічною дією пероральних контрацептивів або поєднанням обох факторів. У жінок, які застосовували гормональні контрацептиви, діагностуються ранні клінічні стадії раку молочної залози, ніж у жінок, які ніколи їх не застосовували.засновані на набагато менших за чисельністю популяціях жінок, які їх приймають, і тому є менш переконливими, ніж дані по КОК. Встановити причинно-наслідковий зв'язок на основі цих досліджень неможливо. Виявлена ​​картина зростання ризику може обумовлюватися більш ранньою діагностикою раку молочної залози у жінок, які приймають пероральні контрацептиви, біологічною дією пероральних контрацептивів або поєднанням обох факторів. У жінок, які застосовували гормональні контрацептиви, діагностуються ранні клінічні стадії раку молочної залози, ніж у жінок, які ніколи їх не застосовували.Виявлена ​​картина зростання ризику може обумовлюватися більш ранньою діагностикою раку молочної залози у жінок, які приймають пероральні контрацептиви, біологічною дією пероральних контрацептивів або поєднанням обох факторів. У жінок, які застосовували гормональні контрацептиви, діагностуються ранні клінічні стадії раку молочної залози, ніж у жінок, які ніколи їх не застосовували.Виявлена ​​картина зростання ризику може обумовлюватися більш ранньою діагностикою раку молочної залози у жінок, які приймають пероральні контрацептиви, біологічною дією пероральних контрацептивів або поєднанням обох факторів. У жінок, які застосовували гормональні контрацептиви, діагностуються ранні клінічні стадії раку молочної залози, ніж у жінок, які ніколи їх не застосовували. У рідкісних випадках на тлі використання гормональних речовин, подібних до того, що міститься в препараті Візанна, відзначалися доброякісні, і ще рідше - злоякісні пухлини печінки. В окремих випадках ці пухлини призводили до внутрішньочеревної кровотечі, що становить загрозу для життя. Якщо у жінки, яка приймає препарат Візанна, мають місце сильні болі у верхній частині живота, збільшена печінка, або є ознаки внутрішньочеревної кровотечі, то при диференціальній діагностиці слід врахувати ймовірність наявності пухлини печінки. Зміна характеру кровотеч Більшість жінок застосування препарату Візанна впливає характер менструальних кровотеч. На фоні застосування препарату Візана можуть посилюватися маткові кровотечі, наприклад, у жінок з аденоміозом або лейоміомою матки. Рясні та тривалі за часом кровотечі можуть призводити до анемії (у деяких випадках тяжкої). У таких випадках слід розглянути питання щодо відміни застосування препарату Візанна. Зміни мінеральної щільності кісткової тканини (МПК) При застосуванні препарату Візана у підлітків (12-18 років) протягом 12 місяців лікування було відмічено зниження МПК поперекового відділу в середньому на 1,2%. Після припинення лікування МПК у цих пацієнток знову збільшилася. Зниження МПК викликає особливі побоювання у підлітковому віці та у старшому підлітковому віці, оскільки це особливо важливий період для зростання кісток. Невідомо, чи зниження МПК на максимальну кісткову масу в даної популяції і чи підвищує ризик переломів надалі. Таким чином, лікар повинен розглянути користь препарату щодо можливих ризиків для кожної пацієнтки, також беручи до уваги можливість виникнення факторів ризику розвитку остеопорозу (наприклад, дисметаболічна остеопатія, сімейний анамнез остеопорозу, низький індекс маси тіла або розлади харчової поведінки, тривале застосування ліків, які можуть зменшити кісткову масу, наприклад, протисудомні лікарські засоби або глюкокортикоїди, що передують переломи внаслідок незначної травми, зловживання алкоголем та/або куріння). Жінкам будь-якого віку важливо приймати кальцій та вітамін D, незалежно від дотримання певної дієти або застосування вітамінних добавок. У дорослих пацієнток зниження МПК не було відзначено. Інші стани Пацієнтки з депресією в анамнезі потребують ретельного спостереження. Якщо депресія рецидивує у серйозній формі, препарат слід відмінити. Загалом, препарат Візанна, мабуть, не впливає на артеріальний тиск (АТ) у жінок з нормальним АТ. Однак якщо на фоні застосування препарату Візана виникає стійка клінічно значуща артеріальна гіпертензія, рекомендується відмінити препарат та призначити гіпотензивне лікування. При рецидиві холестатичної жовтяниці та/або холестатичної сверблячки, які вперше виникли на фоні вагітності або попереднього застосування статевих гормонів, препарат Візанна необхідно відмінити. Препарат Візанна може незначно впливати на периферичну інсулінорезистентність та толерантність до глюкози. Жінки, які страждають на цукровий діабет, особливо за наявності цукрового діабету вагітних в анамнезі, під час застосування препарату Візанна потребують ретельного спостереження. У деяких випадках може мати місце хлоазм, особливо у жінок з хлоазмою вагітних в анамнезі. Жінкам, схильним до розвитку хлоазми, в період застосування препарату Візан слід уникати впливу сонця або ультрафіолетового випромінювання. Під час застосування препарату Візанна можуть виникати фолікули в яєчниках (часто звані функціональними кістами яєчників). У більшості випадків наявність таких фолікулів має асимптоматичний характер, хоча деякі можуть супроводжуватися болем в області тазу. Лактоза В одній таблетці препарату Візана міститься 63 мг лактози моногідрату. Пацієнткам з рідкісними спадковими порушеннями, такими як непереносимість галактози, дефіцит лактази Lapp або глюкозо-галактозна мальабсорбція, що знаходяться на безлактозній дієті, слід враховувати об'єм лактози, що міститься в препараті Візана. Медичне обстеження Перед початком або поновленням застосування препарату Візанна слід докладно ознайомитись з історією хвороби пацієнтки та провести фізикальне та гінекологічне обстеження. Частота та характер таких обстежень повинні ґрунтуватися на існуючих нормах медичної практики при необхідному обліку індивідуальних особливостей кожної пацієнтки (але не рідше ніж 1 раз на 3-6 місяців) та повинні включати вимірювання артеріального тиску, оцінку стану молочних залоз, органів черевної порожнини та тазових органів , включаючи цитологію шийки матки Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не зазначено негативного впливу препарату Візанна на здатність до керування транспортними засобами та механізмами, проте пацієнтки, у яких протягом періоду адаптації (перші 3 місяці застосування препарату) відзначаються порушення концентрації уваги, повинні бути обережними.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. дієногест мікронізований 2,000 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат 62,800 мг, крохмаль картопляний 36,000 мг, целюлоза мікрокристалічна 18,000 мг, повідон-К25 - 8,100 мг, тальк - 4,050 мг, кросповідон - 2,70. По 14 таблеток у блістері з ПВХ/ПВДХ та алюмінієвої фольги. По 2, 6 або 12 блістерів разом з інструкцією із застосування вкладають у картонну коробку з контролем першого розтину.Опис лікарської формиКруглі, білі або майже білі пігулки з плоскою поверхнею та скошеними краями, гравіюванням "В" на одній стороні.Фармакотерапевтична групаГестаген.ФармакокінетикаАбсорбція Після перорального застосування дієногест швидко та практично повністю всмоктується. Максимальна концентрація в плазмі, що становить 47 нг/мл, досягається приблизно через 1,5 години після разового перорального прийому. Біодоступність становить близько 91%. Фармакокінетика дієногесту у дозовому діапазоні від 1 до 8 мг характеризується дозозалежністю. Розподіл Дієногест зв'язується з альбуміном у плазмі і не зв'язується з глобуліном, що зв'язує статеві гормони (ГСПГ), а також з кортикостероїд-зв'язуючим глобуліном (КСГ). 10% загальної концентрації речовини в плазмі крові знаходиться у вигляді вільного стероїду, тоді як близько 90% неспецифічно пов'язано з альбуміном. Здається обсяг розподілу дієногеста (Vᵈ/F) 40 л. Метаболізм Дієногест майже повністю метаболізується переважно шляхом гідроксилювання з утворенням кількох практично неактивних метаболітів. Виходячи з результатів досліджень in vitro та in vivo, основним ферментом, що бере участь у метаболізмі дієногеста, є CYP3A4. Метаболіти виводяться дуже швидко, так що переважною фракцією в плазмі є незмінений дієногест. Швидкість метаболічного кліренсу (Cl/F) із плазми становить 64 мл/хв. Елімінація Концентрація дієногесту в плазмі знижується двофазно. Період напіввиведення у термінальній фазі становить приблизно 9-10 год. Після прийому внутрішньо в дозі 0,1 мг/кг дієногест виводиться у вигляді метаболітів нирками та через кишечник у співвідношенні приблизно 3:1. Період напіввиведення метаболітів нирками становить 14 годин. Після перорального застосування приблизно 86% отриманої дози виводиться протягом 6 днів, причому основна частина виводиться за перші 24 години, переважно нирками. Рівноважна концентрація Фармакокінетика дієногесту залежить від рівня ГСПГ. Концентрація дієногесту в плазмі після щоденного застосування зростає приблизно в 1,24 рази, досягаючи рівноважної концентрації через 4 дні прийому. Фармакокінетика дієногесту після багаторазового застосування препарату Візанна може бути спрогнозована на основі фармакокінетики після одноразового застосування.ФармакодинамікаДієногест є похідним нортестостерону, характеризуючись антиандрогенною активністю, що становить приблизно одну третину від активності ципротерону ацетату. Дієногест зв'язується з рецепторами прогестерону в матці людини, володіючи лише 10% відносної спорідненості прогестерону. Незважаючи на низьку спорідненість з рецепторами прогестерону, дієногест характеризується потужним прогестагенним ефектом in vivo. Дієногест не має суттєвої андрогенної, мінералокортикоїдної або глюкокортикоїдної активності in vivo. Дієногест впливає на ендометріоз, шляхом придушення трофічних ефектів естрогенів щодо аутопічного та ектопічного ендометрію, внаслідок зниження продукції естрогенів у яєчниках та зменшення їх концентрації у плазмі. При тривалому застосуванні викликає початкову децидуалізацію тканини ендометрію з подальшою атрофією ендометріоїдних вогнищ. Додаткові властивості дієногеста, такі як імунологічний та антиангіогенний ефекти, як видається, сприяють його переважному впливу на проліферацію клітин. Перевага препарату Візанна порівняно з плацебо щодо тазового болю, асоційованого з ендометріозом, була продемонстрована у 102 пацієнток у клінічному дослідженні тривалістю 3 місяці. Тазовий біль, асоційований з ендометріозом, оцінювали за візуальною аналоговою шкалою (ВАШ, 0 – 100 мм). Через 3 місяці лікування препаратом Візанна була показана статистично достовірна різниця в порівнянні з плацебо (∆ = 12,3 мм; 95% ДІ: 6,4-18,1; р Через 3 місяці лікування у 37,3% пацієнток відмічено зменшення інтенсивності тазового болю, що асоціюється з ендометріозом, на 50% і більше без підвищення дози додаткового знеболювального засобу, яке вони приймали (плацебо: 19,8%); у 18,6% пацієнток відмічено зменшення інтенсивності тазового болю, асоційованого з ендометріозом, на 75% і більше без підвищення дози додаткового знеболювального засобу, яке вони приймали (плацебо: 7,3%). У продовженій відкритій фазі даного плацебо-контрольованого дослідження спостерігалося стійке зменшення тазового болю, асоційованого з ендометріозом, при тривалості лікування до 15 місяців (середній показник зменшення інтенсивності болю наприкінці періоду застосування препарату Візанна = 43,2±21,7 мм). Крім того, ефективність препарату Візанна в лікуванні тазового болю, асоційованого з ендометріозом, продемонструвало 6-місячне порівняльне дослідження ефективності препарату Візанна в порівнянні з лейпрореліну ацетатом (ЛА), агоністом гонадотропін-рилізинг гормону (ГнРГ), в якому взяло участь лікування препаратом Візанна. Тазовий біль, асоційований з ендометріозом, оцінювали за візуальною аналоговою шкалою (ВАШ, 0-100 мм). В обох групах спостерігалося клінічно значуще зменшення болю порівняно з вихідними показниками (Візанна: 47,5±28,8 мм; ЛА: 46,0±24,8 мм). Була продемонстрована порівнянна ефективність дієногеста порівняно з ЛА (р У трьох дослідженнях, у яких загалом взяли участь 252 пацієнтки, які отримували добову дозу дієногесту 2 мг, було продемонстровано суттєве зменшення ендометріоїдних вогнищ через 6 місяців лікування. У рандомізованому, подвійному сліпому дослідженні паралельних групах (n=20-23 на дозову групу) вивчалися фармакодинамічні ефекти чотирьох доз дієногесту (0,5 мг, 1,0 мг, 2,0 мг і 3,0 мг/день). Тривалість дослідження не перевищувала 72 дні. Овуляція спостерігалася у 14% та 4% пацієнток із груп прийому 0,5 мг та 1 мг дієногесту відповідно. У пацієнток із груп прийому 2 мг та 3 мг дієногесту овуляції не спостерігалося. У 80% пацієнток із групи прийому 2 мг дієногесту овуляція була підтверджена через 5 тижнів після закінчення застосування препарату. Контрацептивна дія препарату Візанна у великих дослідженнях не вивчалася. Дослідження тривалістю 12 місяців, у якому взяли участь 111 пацієнток підліткового віку (12-18 років, після менархе), продемонструвало ефективність препарату Візанна у лікуванні симптомів ендометріозу (тазовий біль, дисменорея та диспареунія) у цієї категорії пацієнток. Мінеральна щільність кісткової тканини (МПК) оцінювалася у 21 дорослої пацієнтки до початку лікування та через 6 місяців застосування препарату, зниження середнього показника МПК відзначено не було. У дослідженні тривалістю 12 місяців, у якому взяли участь 103 пацієнтки підліткового віку, середня відносна зміна показника МПК поперекового відділу хребта (хребці L2-L4) порівняно з вихідним показником становила -1,2%. Через 6 місяців після закінчення лікування в рамках періоду продовженого спостереження у групи пацієнток, у яких спостерігалося зниження МПК, цей параметр знову було виміряно, і аналіз показав підвищення рівня МПК у бік вихідного показника. Під час застосування препарату Візанна тривалістю до 15 місяців значного впливу препарату на стандартні лабораторні параметри, включаючи гематологію, хімічний склад крові, показники ферментів печінки, ліпідів та гліколізованого гемоглобіну не спостерігалося. Доклінічні дані, отримані в ході стандартних досліджень фармакологічної безпеки, токсичності при багаторазовому введенні доз, генотоксичності, канцерогенного потенціалу та токсичності для репродуктивної системи не вказують на існування специфічного ризику для людини. Проте слід враховувати, що статеві гормони здатні стимулювати зростання ряду гормонозалежних тканин та пухлин.Показання до застосуванняЛікування ендометріозу.Протипоказання до застосуванняЗастосування препарату Візанна протипоказане за наявності будь-якого з наведених нижче станів, частина з яких є загальною для всіх препаратів, що містять тільки гестагенний компонент. Якщо будь-який із цих станів розвинеться на фоні застосування препарату Візанна, лікування препаратом слід негайно припинити: гострий тромбофлебіт, венозні тромбоемболії; захворювання серця та артерій, в основі яких лежать атеросклеротичні ураження судин (у тому числі ішемічна хвороба серця, інфаркт міокарда, інсульт та транзиторна ішемічна атака) в даний час або в анамнезі; цукровий діабет із судинними ураженнями; тяжкі захворювання печінки нині чи анамнезі (за відсутності нормалізації функціональних проб печінки); пухлини печінки (доброякісні або злоякісні) в даний час або в анамнезі; виявлені або підозрювані гормонозалежні злоякісні пухлини, у тому числі рак молочної залози; кровотечі з піхви неясного генезу; холестатична жовтяниця вагітних в анамнезі; підвищена чутливість до активних речовин або до будь-якої з допоміжних речовин; непереносимість галактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція; дитячий вік до 12 років (до настання менархе); вагітність та період грудного вигодовування. З обережністю: депресія в анамнезі, позаматкова вагітність в анамнезі, артеріальна гіпертензія, хронічна серцева недостатність, мігрень з аурою, цукровий діабет без судинних ускладнень, гіперліпідемія, тромбофлебіт глибоких вен в анамнезі, венозні тромбоВагітність та лактаціяВагітність Досвід застосування дієногесту вагітними жінками дуже обмежений. У дослідженнях на тваринах репродуктивної токсичності, генотоксичності та канцерогенності при застосуванні препарату не виявлено. Препарат Візанна не повинен призначатися вагітним жінкам через відсутність необхідності лікування ендометріозу в період вагітності. Період грудного вигодовування Прийом препарату Візанна в період грудного вигодовування не рекомендований, оскільки дослідження на тваринах вказують на виділення дієногесту з грудним молоком. Рішення про припинення грудного вигодовування або відмову від прийому Візанни приймається виходячи з оцінки співвідношення користі грудного вигодовування для дитини та користі лікування для жінки.Побічна діяПобічні ефекти виникають частіше за перші місяці прийому препарату Візанна, і згодом їх кількість зменшується. До найчастіших побічних ефектів відносяться: кровотечі з піхви (включаючи мажучі виділення, метрорагії, менорагії, нерегулярні кровотечі), головний біль, дискомфорт у молочних залозах, зниження настрою та акне. У таблиці 1 наводяться небажані лікарські реакції (НЛР), розподілені за класами системи органів. Побічні ефекти в кожній частотній групі представлені в порядку зменшення частоти. Частота визначається як "часто" (від ≥1/100 до Таблиця 1. Розподілені за категоріями показники відносної частоти жінок із НЛР Системно-органний клас Часто Не часто Порушення з боку крові та лімфатичної системи Анемія Порушення з боку обміну речовин та харчування Збільшення маси тіла Зниження маси тіла Підвищення апетиту Порушення психіки Знижений настрій Порушення сну (включаючи безсоння) Нервозність Втрата лібідо Зміна настрою Тривожність Депресія Перепади настрою Порушення з боку нервової системи Головний біль Мігрень Дисбаланс периферичної нервової системи Порушення уваги Порушення з боку органу зору Відчуття сухості очей Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Дзвін у вухах Порушення з боку серця та судин Неуточнене порушення кровообігу Відчуття серцебиття Артеріальна гіпотензія Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Задишка Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Нудота Болі в ділянці живота (включаючи болі внизу живота та болі в епігастрії) Метеоризм Відчуття розпирання живота Блювота Діарея Запор Дискомфорт у ділянці живота Запальні захворювання шлунково-кишкового тракту Гінгівіт Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Акне Алопеція Сухість шкіри Гіпергідроз Сверблячка Аномалії росту волосся, у тому числі гірсутизм та гіпертрихоз Оніхоклазія Лупа Дерматит Реакції фоточутливості Порушення пігментації Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини Болі у спині Болі у кістках Спазм м'язів Болі у кінцівках Відчуття тяжкості у кінцівках Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Інфекція сечових шляхів (включаючи цистит) Порушення з боку статевих органів та молочної залози Дискомфорт у молочних залозах (включаючи збільшення молочних залоз та болі в молочних залозах) Кіста яєчника (включаючи геморагічний кісту) Припливи жару Маткові кровотечі/ кровотечі з піхви (включаючи мажучі виділення, метрорагії, менорагії, нерегулярні кровотечі) Аменорея Кандидоз піхви Сухість слизової оболонки вульви та піхви Виділення зі статевих органів Болі в тазовій області Атрофічний вульвовагініт Фіброзно-кістозна мастопатія Ущільнення молочних залоз Загальні розлади та порушення у місці введення Астенічний стан (включаючи стомлюваність, астенію та нездужання) Дратівливість Набряк (включаючи набряк особи) Взаємодія з лікарськими засобамиВплив інших лікарських засобів на препарат Візанна Гестагени, у тому числі дієногест, метаболізуються переважно за участю ізоферментів системи цитохрому Р450 3А4 (CYP3A4), розташованої як у слизовій оболонці, так і в печінці. Індуктори або інгібітори CYP3A4 можуть впливати на метаболізм гестагенних препаратів. Підвищений кліренс статевих гормонів, обумовлений індукцією ферментів, може призводити до зниження терапевтичного ефекту препарату Візанна, а також викликати побічні реакції, наприклад, зміну характеру маткових кровотеч. Зниження кліренсу статевих гормонів у зв'язку з пригніченням ферментів може збільшувати експозицію дієногеста і викликати побічні реакції. Речовини, що підвищують кліренс статевих гормонів (зниження ефективності шляхом індукції ферментів) Фенітоїн, барбітурати, примідон, карбамазепін, рифампіцин, а також, можливо, окскарбазепін, топірамат, фелбамат, гризеофульвін та препарати, що містять Звіробій продірявлений. Індукція ферментів зазвичай відзначається через кілька днів після початку терапії, максимальна індукція відзначається протягом декількох тижнів і потім може зберігатися протягом 4 тижнів після припинення терапії. Ефект індуктора CYP3A4 рифампіцину вивчався у здорових жінок у постменопаузі. При одночасному застосуванні рифампіцину з таблетками, що містять естрадіолу валерат/дієногест, відзначалося суттєве зниження рівноважної концентрації та системної експозиції дієногесту. Системна експозиція дієногеста при рівноважній концентрації, яка визначається за величиною AUC (0-24 год), була знижена на 83%. Речовини з варіабельним впливом на кліренс статевих гормонів При сумісному застосуванні зі статевими гормонами багато препаратів для лікування ВІЛ та гепатиту С та ненуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази можуть збільшити або знизити концентрації прогестинів у плазмі крові. У деяких випадках такі зміни можуть бути клінічно значущими. Речовини, що знижують кліренс статевих гормонів (інгібітори ферментів) Дієногест є субстратом цитохрому Р450 (CYP) 3А4. Високоактивні інгібітори та інгібітори CYP3A4 з помірною активністю, наприклад, азольні фунгіциди (ітраконазол, вориконазол, флуконазол), верапаміл, макроліди (кларитроміцин, еритроміцин), дилтіазем та грейпфрутовий сік можуть призвести до збільшення. В одному дослідженні, в процесі якого вивчався ефект інгібіторів CYP3A4 (кетоконазолу, еритроміцину), концентрації естрадіолу валерату та дієногесту у плазмі крові при рівноважній концентрації були підвищені. У разі одночасного застосування з потужним інгібітором кетоконазолом величина AUC (0-24 год) при рівноважній концентрації у дієногесту зросла у 2,86 рази. При одночасному застосуванні з помірним інгібітором CYP3A4 еритроміцином величина AUC (0-24 год) у дієногесту при рівноважній концентрації збільшилася у 1,62 рази. Клінічне значення цих взаємодій не з'ясовано. Вплив дієногесту на інші лікарські препарати Виходячи з даних досліджень інгібування in vitro, клінічно значуща взаємодія препарату Візанна з іншими лікарськими препаратами, що метаболізуються за допомогою ферментів цитохрому Р450, малоймовірно. Взаємодія з харчовими продуктами Їда з високим вмістом жирів не впливала на біодоступність препарату Візанна. Інші види взаємодії Застосування гестагенів може впливати на результати деяких лабораторних досліджень, включаючи біохімічні параметри функції печінки, щитовидної залози, надниркових залоз та нирок, плазмові концентрації білків (носіїв), наприклад, фракції ліпідів/ліпопротеїдів, параметри вуглеводного обміну та параметри згортання.Спосіб застосування та дозиДля прийому всередину. До початку прийому препарату Візана необхідно припинити застосування гормональної контрацепції. Початок прийому препарату Візанна можливий у будь-який день менструального циклу. Препарат приймають по одній таблетці на добу без перерви, переважно в один і той же час щодня, при необхідності запиваючи водою або іншою рідиною. Таблетки необхідно приймати безперервно незалежно від кровотеч із піхви. Після завершення прийому таблеток з однієї упаковки починають прийом з наступної упаковки, не роблячи перерви у прийомі препарату. При пропусканні таблеток та у разі блювоти та/або діареї (якщо це відбувається в межах 3-4 годин після прийому таблетки) ефективність препарату Візанна може знижуватися. У разі пропуску однієї або декількох таблеток жінці слід прийняти одну таблетку, як тільки вона згадає про це, а потім наступного дня продовжити прийом таблеток у звичайний час. Замість таблетки, яка не абсорбувалася внаслідок блювоти чи діареї, також слід прийняти одну таблетку. Зв'язок прийому препарату з їжею відсутній. Ефективність та безпека застосування препарату доведена при тривалості терапії не більше 15 місяців. Додаткова інформація щодо спеціальних груп пацієнток Пацієнтки дитячого віку Препарат Візанна не показаний для застосування у дітей до настання менархе. Ефективність препарату Візанна була продемонстрована при лікуванні ендометріоз-асоційованого тазового болю у підлітків (12-18 років) із загальною сприятливою безпекою та переносимістю. При застосуванні препарату Візана у підлітків протягом періоду лікування тривалістю 12 місяців було відмічено зниження мінеральної щільності кісткової тканини (МПК) поперекового відділу в середньому на 1,2%. Після припинення лікування МПК у цих пацієнток знову збільшилася. Зниження МПК у підлітковому віці та старшому підлітковому віці викликає побоювання, т.к. цей період особливо важливий для зростання кісток. Невідомо, чи зниження МПК на максимальну кісткову масу в даної популяції і підвищення ризику переломів надалі. Таким чином лікар повинен оцінити співвідношення користі препарату до можливого ризику для кожної пацієнтки підліткового віку. Пацієнтки похилого віку Немає відповідних підстав для застосування препарату Візана у пацієнток похилого віку. Пацієнтки з порушенням функції печінки Препарат Візанна протипоказаний при тяжких захворюваннях печінки в даний час або в анамнезі. Пацієнтки з порушенням функції нирок Немає даних, що свідчать про необхідність зміни дози у пацієнток із порушенням функції нирок.ПередозуванняПро серйозні порушення при передозуванні не повідомлялося. Симптоми, які можуть відзначатися при передозуванні: нудота, блювання, кров'янисті виділення, що мажуть, або метрорагія. Специфічного антидоту немає, слід проводити симптоматичне лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком застосування препарату Візан необхідно виключити вагітність. Під час застосування препарату Візанна при необхідності контрацепції пацієнткам рекомендується застосовувати негормональні контрацептивні методи (наприклад, бар'єрний). Фертильність Згідно з наявними даними, під час застосування препарату Візан у більшості пацієнток відбувається придушення овуляції. Проте Візана не є контрацептивом. Контрацептивна ефективність не вивчалася у препарату Візанна, проте, як було показано у дослідженні, у 20 жінок доза дієногесту 2 мг пригнічувала овуляцію через 1 місяць лікування. Згідно з наявними даними, фізіологічний менструальний цикл відновлюється в межах 2 місяців після припинення застосування Візан. Ймовірність настання ектопічної вагітності вища у пацієнток, які приймають з метою контрацепції препарати, що містять лише гестагенний компонент, порівняно з пацієнтками, які приймають комбіновані пероральні контрацептиви. Таким чином, для жінок з позаматковою вагітністю в анамнезі або при непрохідності маткових труб слід оцінювати співвідношення користі та ризику перед застосуванням Візан. Оскільки Візанна є препаратом лише з гестагенним компонентом, можна припустити, що особливі вказівки та запобіжні заходи, встановлені для інших препаратів такого типу, актуальні і щодо препарату Візанна, хоча не всі з цих застережень були підтверджені в процесі клінічних досліджень препарату Візанна. За наявності або посилення будь-якого з перелічених нижче станів або факторів ризику перед початком або продовженням застосування препарату Візанна слід провести індивідуальну оцінку співвідношення користі та ризику. Порушення кровообігу У процесі епідеміологічних досліджень було отримано недостатньо фактів, що підтверджують наявність зв'язку між використанням препаратів лише з гестагенним компонентом та підвищеним ризиком інфаркту міокарда або тромбоемболії судин головного мозку. Ризик серцево-судинних епізодів та порушень мозкового кровообігу пов'язаний швидше зі збільшенням віку, артеріальною гіпертензією та курінням. Ризик розвитку інсульту у жінок з артеріальною гіпертензією може трохи підвищуватись на фоні застосування препаратів лише з гестагенним компонентом. Деякі дослідження вказують на можливість статистично незначного підвищення ризику венозної тромбоемболії (тромбозу глибоких вен, емболії легеневої артерії) у зв'язку із застосуванням препаратів лише з гестагенним компонентом. До загальновизнаних факторів ризику розвитку венозної тромбоемболії (ВТЕ) відносяться відповідний сімейний анамнез (ВТЕ у брата, сестри або одного з батьків у відносно ранньому віці), вік, ожиріння, тривала іммобілізація, широке хірургічне втручання або серйозна травма. У разі тривалої іммобілізації рекомендується припинити застосування Візанну (при плановій операції принаймні за чотири тижні до неї) та відновити застосування препарату лише через два тижні після повного відновлення рухової здатності. Слід враховувати підвищений ризик розвитку тромбоемболії у післяпологовому періоді. У разі розвитку або підозри на розвиток артеріального або венозного тромбозу застосування препарату слід негайно припинити. Пухлини Мета-аналіз 54 епідеміологічних досліджень виявив невелике збільшення відносного ризику (ОР=1,24) розвитку раку молочної залози у жінок, які на момент дослідження використовували пероральні контрацептиви, переважно естроген-прогестагенні препарати. Цей підвищений ризик поступово зникає протягом десяти років після припинення використання комбінованих пероральних контрацептивів (КЗК). Оскільки рак молочної залози рідко зустрічається у жінок віком до 40 років, деяке збільшення кількості подібних діагнозів у жінок, які приймають КОК зараз або використовували КОК раніше, невелике по відношенню до загального показника ризику виникнення раку молочної залози. Ризик виявлення раку молочної залози у жінок, які використовують препарати тільки з прогестагенним компонентом, можливо, схожий за величиною з відповідним ризиком,пов'язаним із застосуванням КОК. Однак дані, що відносяться до препаратів тільки з прогестагенним компонентом, засновані на набагато менших за чисельністю популяціях жінок, що приймають їх, і тому є менш переконливими, ніж дані по КОК. Встановити причинно-наслідковий зв'язок на основі цих досліджень неможливо. Виявлена ​​картина зростання ризику може обумовлюватися більш ранньою діагностикою раку молочної залози у жінок, які приймають пероральні контрацептиви, біологічною дією пероральних контрацептивів або поєднанням обох факторів. У жінок, які застосовували гормональні контрацептиви, діагностуються ранні клінічні стадії раку молочної залози, ніж у жінок, які ніколи їх не застосовували.засновані на набагато менших за чисельністю популяціях жінок, які їх приймають, і тому є менш переконливими, ніж дані по КОК. Встановити причинно-наслідковий зв'язок на основі цих досліджень неможливо. Виявлена ​​картина зростання ризику може обумовлюватися більш ранньою діагностикою раку молочної залози у жінок, які приймають пероральні контрацептиви, біологічною дією пероральних контрацептивів або поєднанням обох факторів. У жінок, які застосовували гормональні контрацептиви, діагностуються ранні клінічні стадії раку молочної залози, ніж у жінок, які ніколи їх не застосовували.засновані на набагато менших за чисельністю популяціях жінок, які їх приймають, і тому є менш переконливими, ніж дані по КОК. Встановити причинно-наслідковий зв'язок на основі цих досліджень неможливо. Виявлена ​​картина зростання ризику може обумовлюватися більш ранньою діагностикою раку молочної залози у жінок, які приймають пероральні контрацептиви, біологічною дією пероральних контрацептивів або поєднанням обох факторів. У жінок, які застосовували гормональні контрацептиви, діагностуються ранні клінічні стадії раку молочної залози, ніж у жінок, які ніколи їх не застосовували.Виявлена ​​картина зростання ризику може обумовлюватися більш ранньою діагностикою раку молочної залози у жінок, які приймають пероральні контрацептиви, біологічною дією пероральних контрацептивів або поєднанням обох факторів. У жінок, які застосовували гормональні контрацептиви, діагностуються ранні клінічні стадії раку молочної залози, ніж у жінок, які ніколи їх не застосовували.Виявлена ​​картина зростання ризику може обумовлюватися більш ранньою діагностикою раку молочної залози у жінок, які приймають пероральні контрацептиви, біологічною дією пероральних контрацептивів або поєднанням обох факторів. У жінок, які застосовували гормональні контрацептиви, діагностуються ранні клінічні стадії раку молочної залози, ніж у жінок, які ніколи їх не застосовували. У рідкісних випадках на тлі використання гормональних речовин, подібних до того, що міститься в препараті Візанна, відзначалися доброякісні, і ще рідше - злоякісні пухлини печінки. В окремих випадках ці пухлини призводили до внутрішньочеревної кровотечі, що становить загрозу для життя. Якщо у жінки, яка приймає препарат Візанна, мають місце сильні болі у верхній частині живота, збільшена печінка, або є ознаки внутрішньочеревної кровотечі, то при диференціальній діагностиці слід врахувати ймовірність наявності пухлини печінки. Зміна характеру кровотеч Більшість жінок застосування препарату Візанна впливає характер менструальних кровотеч. На фоні застосування препарату Візана можуть посилюватися маткові кровотечі, наприклад, у жінок з аденоміозом або лейоміомою матки. Рясні та тривалі за часом кровотечі можуть призводити до анемії (у деяких випадках тяжкої). У таких випадках слід розглянути питання щодо відміни застосування препарату Візанна. Зміни мінеральної щільності кісткової тканини (МПК) При застосуванні препарату Візана у підлітків (12-18 років) протягом 12 місяців лікування було відмічено зниження МПК поперекового відділу в середньому на 1,2%. Після припинення лікування МПК у цих пацієнток знову збільшилася. Зниження МПК викликає особливі побоювання у підлітковому віці та у старшому підлітковому віці, оскільки це особливо важливий період для зростання кісток. Невідомо, чи зниження МПК на максимальну кісткову масу в даної популяції і чи підвищує ризик переломів надалі. Таким чином, лікар повинен розглянути користь препарату щодо можливих ризиків для кожної пацієнтки, також беручи до уваги можливість виникнення факторів ризику розвитку остеопорозу (наприклад, дисметаболічна остеопатія, сімейний анамнез остеопорозу, низький індекс маси тіла або розлади харчової поведінки, тривале застосування ліків, які можуть зменшити кісткову масу, наприклад, протисудомні лікарські засоби або глюкокортикоїди, що передують переломи внаслідок незначної травми, зловживання алкоголем та/або куріння). Жінкам будь-якого віку важливо приймати кальцій та вітамін D, незалежно від дотримання певної дієти або застосування вітамінних добавок. У дорослих пацієнток зниження МПК не було відзначено. Інші стани Пацієнтки з депресією в анамнезі потребують ретельного спостереження. Якщо депресія рецидивує у серйозній формі, препарат слід відмінити. Загалом, препарат Візанна, мабуть, не впливає на артеріальний тиск (АТ) у жінок з нормальним АТ. Однак якщо на фоні застосування препарату Візана виникає стійка клінічно значуща артеріальна гіпертензія, рекомендується відмінити препарат та призначити гіпотензивне лікування. При рецидиві холестатичної жовтяниці та/або холестатичної сверблячки, які вперше виникли на фоні вагітності або попереднього застосування статевих гормонів, препарат Візанна необхідно відмінити. Препарат Візанна може незначно впливати на периферичну інсулінорезистентність та толерантність до глюкози. Жінки, які страждають на цукровий діабет, особливо за наявності цукрового діабету вагітних в анамнезі, під час застосування препарату Візанна потребують ретельного спостереження. У деяких випадках може мати місце хлоазм, особливо у жінок з хлоазмою вагітних в анамнезі. Жінкам, схильним до розвитку хлоазми, в період застосування препарату Візан слід уникати впливу сонця або ультрафіолетового випромінювання. Під час застосування препарату Візанна можуть виникати фолікули в яєчниках (часто звані функціональними кістами яєчників). У більшості випадків наявність таких фолікулів має асимптоматичний характер, хоча деякі можуть супроводжуватися болем в області тазу. Лактоза В одній таблетці препарату Візана міститься 63 мг лактози моногідрату. Пацієнткам з рідкісними спадковими порушеннями, такими як непереносимість галактози, дефіцит лактази Lapp або глюкозо-галактозна мальабсорбція, що знаходяться на безлактозній дієті, слід враховувати об'єм лактози, що міститься в препараті Візана. Медичне обстеження Перед початком або поновленням застосування препарату Візанна слід докладно ознайомитись з історією хвороби пацієнтки та провести фізикальне та гінекологічне обстеження. Частота та характер таких обстежень повинні ґрунтуватися на існуючих нормах медичної практики при необхідному обліку індивідуальних особливостей кожної пацієнтки (але не рідше ніж 1 раз на 3-6 місяців) та повинні включати вимірювання артеріального тиску, оцінку стану молочних залоз, органів черевної порожнини та тазових органів , включаючи цитологію шийки матки Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не зазначено негативного впливу препарату Візанна на здатність до керування транспортними засобами та механізмами, проте пацієнтки, у яких протягом періоду адаптації (перші 3 місяці застосування препарату) відзначаються порушення концентрації уваги, повинні бути обережними.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКраплі - 1 мл: Активна речовина: олопатадина гідрохлорид 2.22 мг, що відповідає вмісту олопатадину 2 мг. Допоміжні речовини: бензалконію хлорид - 0.1 мг, повідон К29/32 - 18 мг, натрію гідрофосфат безводний - 5 мг, натрію хлорид - 5.5 мг, динатрію едетат - 0.1 мг, хлористоводнева кислота та/або натрію 7. /і - до 1 мл. 2.5 мл - флакони поліетиленові (1) із пробкою-крапельницею - пачки картонні.Опис лікарської формиКраплі очні; у вигляді прозорого розчину від безбарвного до світло-жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаСелективний блокатор гістамінових H1-рецепторів також інгібує вивільнення медіаторів запалення з опасистих клітин. Чинить виражену протиалергічну дію. Не впливає на α-адренорецептори, допамінові рецептори, м1- та м2-холінорецептори, а також на серотонінові рецептори.ФармакокінетикаПри місцевому застосуванні системна абсорбція низька. C max олопатадина в плазмі досягається протягом 2 годин після місцевого застосування і становить від 0.5 нг/мл і менше до 1.3 нг/мл. T1/2 у плазмі становить 3 год. Виводиться переважно нирками, 60-70% виводиться у незміненому вигляді.Клінічна фармакологіяПротиалергічний препарат для місцевого застосування в офтальмології.Показання до застосуванняАлегричний кон'юнктивіт.Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування) можливе у випадку, коли очікуваний терапевтичний ефект перевищує потенційний ризик розвитку побічних ефектів у плода або немовляти. Застосування у дітей Достатнього досвіду застосування у дітей віком до 3 років немає. Можна застосовувати у дітей віком від 3 років і старших у тих же дозах, що й у дорослих.Побічна діяМісцеві реакції: менше 5% - затуманювання зору, печіння і біль в очах, сльозотеча, відчуття стороннього тіла в оці, гіперемія кон'юнктиви, кератит, ірит, припухлість повік. Системні реакції: 0.1-1% - слабкість, головний біль, запаморочення, нудота, фарингіт, риніт, синусит, зміна смаку.Спосіб застосування та дозиЗакопують у кон'юнктивальний мішок 1-2 рази на добу, залежно від застосовуваної лікарської форми.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДостатнього досвіду застосування у дітей віком до 3 років немає. Можна застосовувати у дітей віком від 3 років і старших у тих же дозах, що й у дорослих. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Якщо у пацієнта після застосування олопатадина тимчасово знижується чіткість зору, то до його відновлення не рекомендується керувати автомобілем та займатися іншою діяльністю, яка потребує високої концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: ацикловір 200 мг; Допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, моногідрат лактоза, магнію стеарат, індигокармін (Е 132). По 10 таблеток у алюмінієвому стрипі. 1 стрип у пачці з картону разом із інструкцією.Опис лікарської формиКруглі плоскоциліндричні блакитного кольору таблетки зі скошеними краями з обох боків та ризиком на одній стороні.Фармакотерапевтична групаПротивірусний засіб.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо біологічна доступність становить 15-30%. Ацикловір добре проникає у всі органи та тканини організму, включаючи головний мозок та шкіру. Зв'язування з білками плазми становить 9-33% і залежить від його концентрації у плазмі. Концентрація у спинномозковій рідині становить близько 50% від його концентрації у плазмі. Ацикловір проникає через плацентарний бар'єр і накопичується у грудному молоці. Максимальна концентрація після призначення внутрішньо 200 мг 5 разів на добу - 0,7 мкг/мл, час досягнення максимальної концентрації - 1,5-2 години. Метаболізується у печінці з утворенням фармакологічно неактивної сполуки 9-карбоксиметоксиметилгуаніну. Період напіввиведення у дорослих із нормальною функцією нирок становить 2-3 години. У хворих з тяжкою нирковою недостатністю період напіввиведення – 20 годин, при гемодіалізі – 5,7 годин (при цьому концентрація ацикловіру у плазмі зменшується до 60% від вихідного значення). Близько 84% виділяється нирками у незміненому вигляді та 14% – у формі метаболіту. Нирковий кліренс ацикловіру становить 75-80% загального плазматичного кліренсу. Менш ніж 2% ацикловіру виводиться з організму через кишечник.ФармакодинамікаАцикловір - противірусний препарат, синтетичний аналог ациклічного пуринового нуклеозиду, що має високо вибіркову дію на віруси герпесу. Усередині інфікованих вірусом клітин під дією вірусної тимідинкінази проходить ряд послідовних реакцій трансформації ацикловіру в моно-, ді- та трифосфат ацикловіру. Ацикловір трифосфат вбудовується в ланцюжок вірусної ДНК та блокує його синтез за допомогою конкурентного інгібування вірусної ДНК-полімерази. In vitro ацикловір ефективний проти вірусу простого герпесу – Herpes simplex типу I та II, проти вірусу Varicella zoster; Вищі концентрації потрібні для інгібування вірусу Епштейн-Барра. In vivo ацикловір терапевтично та профілактично ефективний, насамперед, при вірусних інфекціях, спричинених Herpes simplex.Показання до застосуванняЛікування інфекцій шкіри та слизових оболонок, викликаних вірусами Herpes simplex типу I та II, як первинних, так і вторинних, включаючи генітальний герпес. Профілактика загострень рецидивуючих інфекцій, спричинених вірусами Herpes simplex типу I та II, у пацієнтів із нормальним імунним статусом. Профілактика первинних та рецидивуючих інфекцій, спричинених вірусами Herpes simplex типу I та II у хворих з імунодефіцитом. У складі комплексної терапії пацієнтів з вираженим імунодефіцитом: при ВІЛ-інфекції (стадія СНІДу, ранні клінічні прояви та розгорнута клінічна картина) та у пацієнтів, які перенесли трансплантацію кісткового мозку. Лікування первинних та рецидивуючих інфекцій, викликаних вірусом Varicella zoster (вітряна віспа, а також оперізувальний лишай – Herpes zoster).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до ацикловіру, ганцикловіру, фамцикловіру, валацикловіру або будь-якої допоміжної речовини препарату. Препарат протипоказаний у період лактації. Дитячий вік до 3-х років (для цієї лікарської форми) З обережністю: вагітність, особи похилого віку та пацієнти, які отримують великі дози, особливо на фоні дегідратації, порушення функції нирок, неврологічні порушення або неврологічні реакції на прийом цитотоксичних лікарських засобів (в т.ч. в анамнезі).Вагітність та лактаціяЗастосування під час вагітності можливе лише в тому випадку, коли ймовірна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Ацикловір проникає через плацентарний бар'єр і накопичується у грудному молоці. При необхідності прийому ацикловіру в період лактації потрібне переривання грудного вигодовування.Побічна діяЗ боку шлунково-кишкового тракту: у поодиноких випадках – біль у животі, нудота, блювання, діарея. Лабораторні показники: минуще незначне підвищення активності ферментів печінки, рідко – невелике підвищення рівнів сечовини та креатиніну, гіпербілірубінемія, лейкопенія, еритропенія. З боку центральної нервової системи: рідко – головний біль, слабкість; в окремих випадках тремор, запаморочення, підвищена стомлюваність, виснаження, сонливість, безсоння, сплутаність свідомості, галюцинації, зниження концентрації уваги. Алергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж, синдром Лайєлла, кропив'янка, мультиформна ексудативна еритема, в т.ч. синдром Стівенса-Джонсона, гарячка. Інші: рідко – алопеція, периферичні набряки, порушення зору, лімфоаденопатія.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування з пробенецидом призводить до збільшення середнього періоду напіввиведення та зниження кліренсу ацикловіру. При одночасному прийомі з нефротоксичними препаратами збільшується ризик порушення функції нирок.Спосіб застосування та дозиВсередину. Препарат приймається під час або відразу після їди і запивається достатньою кількістю води. Лікування необхідно починати якнайшвидше, відразу після появи перших симптомів хвороби. Режим дозування встановлюється індивідуально, залежно від ступеня тяжкості захворювання. При лікуванні інфекцій шкіри та слизових оболонок, спричинених Herpes simplex типу I та II: Дорослі: препарат призначають по 200 мг 5 разів на добу протягом 5 днів з 4-х годинними інтервалами протягом дня та з 8-ми годинним інтервалом на ніч. У тяжких випадках захворювання курс лікування може бути продовжено за призначенням лікаря до 10 днів. У складі комплексної терапії при вираженому імунодефіциті, у тому числі при розгорнутій клінічній картині ВІЛ-інфекції (включаючи ранні клінічні прояви ВІЛ-інфекції та стадію СНІДу), після імплантації кісткового мозку призначають по 400 мг 5 разів на добу. Для профілактики рецидивів інфекцій, спричинених вірусами Herpes simplex типу I та II, пацієнтам із нормальним імунним статусом та при рецидиві захворювання призначають по 200 мг 4 рази на добу кожні 6 годин, тривалість курсу – від 6 до 12 місяців. Для профілактики інфекцій, спричинених вірусами Herpes simplex типу I та II, дорослим з імунодефіцитом, препарат рекомендується призначати по 200 мг 4 рази на добу кожні 6 годин, максимальна доза – до 400 мг ацикловіру 5 разів на добу залежно від тяжкості інфекції. Діти: для лікування інфекції, викликаної Herpes simplex та профілактики цієї інфекції у пацієнтів з ослабленим імунним захистом, діти старше 3 років отримують ту ж дозу, що й дорослі. При лікуванні інфекцій, спричинених Varicella zoster: Дорослі: по 800 мг 5 разів на добу кожні 4 години вдень та з 8-ми годинним інтервалом на ніч. Тривалість курсу лікування – 7-10 днів. Діти: при вітряній віспі призначають по 20 мг/кг 4 рази на добу протягом 5 днів (максимальна разова доза - 800 мг), дітям від 3 до 6 років: 400 мг 4 рази на добу, старше 6 років: 800 мг 4 рази на день протягом 5 днів. При лікуванні інфекцій, спричинених Herpes zoster, призначають дорослим по 800 мг 4 рази на добу кожні 6 годин протягом 5 днів. У пацієнтів з порушенням функції нирок: При лікуванні та профілактиці інфекцій, спричинених Herpes simplex, у хворих з кліренсом креатиніну менше 10 мл/хв дозування препарату слід зменшити до 200 мг 2 рази на добу з 12-ти годинними інтервалами. При лікуванні інфекцій, викликаних Varicella zoster, у хворих з кліренсом креатиніну менше 10 мл/хв рекомендується знизити дозування препарату до 800 мг 2 рази на добу з 12 годинними інтервалами; при кліренсі креатиніну до 25 мл/хв призначається по 800 мг 3 рази на добу з 8 годинними інтервалами.ПередозуванняПероральний прийом 20 г ацикловіру не спричиняв розвитку специфічних симптомів. Можуть виявитися побічні явища з боку ЦНС – судоми, тремор, летаргія. При передозуванні після прийому внутрішньо необхідно викликати блювоту (найкраще протягом 30 хвилин після прийому препарату) та прийняти абсорбенти. У разі гострої ниркової недостатності та анурії: підтримка життєво важливих функцій, гемодіаліз. Перитонеальний діаліз менш ефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиТривале або повторне лікування ацикловіром хворих зі зниженим імунітетом може призвести до появи штамів вірусів, нечутливих до його дії. Застосовувати строго за призначенням лікаря, щоб уникнути ускладнень. З обережністю призначають пацієнтам з порушеннями функції нирок, хворим на літній вік у зв'язку зі збільшенням періоду напіввиведення ацикловіру. При застосуванні препарату необхідно забезпечити надходження достатньої кількості рідини. При прийомі препарату слід контролювати функцію нирок (рівень сечовини та креатиніну плазми). Ацикловір не попереджає передачу герпесу статевим шляхом, тому в період лікування необхідно утримуватись від статевих контактів, навіть за відсутності клінічних проявів.Умови відпустки з аптекЗа рецептом

Склад, форма випуску та упаковкаПорошок для приготування суспензії для внутрішньом'язового введення пролонгованої дії: Порошок: налтрексон, інкапсульований у сополімер молочної та гліколевої кислоти (полімер: 75:25 DL JN1). У флаконі міститься 430 мг налтрексону (надлишок 12,9%); Розчинник: кармелоза натрію (карбоксиметилцелюлоза натрію), полісорбат 20, натрію хлорид, вода для ін'єкцій. У флаконі міститься 4,0 мл розчинника. Порошок: Кількість порошку, що містить 430 мг налтрексону (надлишок 12,9%) поміщають у скляний флакон місткістю 5 мл, закупорений гумовою пробкою та обкатаний алюмінієвим ковпачком з пластмасовою кришкою, що полегшує розтин. Розчинник: 4 мл розчинника поміщають у скляний флакон місткістю 5 мл, закупорений гумовою пробкою та обкатаний алюмінієвим ковпачком з пластмасовою кришкою, що полегшує розтин. Один флакон з порошком, один флакон з 4 мл розчинника, один 5 мл шприц, одна коротка голка для приготування суспензії, дві голки для ін'єкції із захисним ковпачком, в пачку картонну разом з інструкцією з медичного застосування.Опис лікарської формиСтерильний порошок та стерильний розчинник для приготування суспензії для внутрішньом'язового введення пролонгованої дії. Порошок від білого або майже білого до світло-жовто-коричневого кольору без видимих ​​сторонніх включень; легко суспендується у розчиннику без утворення агломератів. Розчинник: прозора безбарвна рідина. Відновлена ​​суспензія від білого до білого з жовтувато-коричневим відтінком кольору; повинна проходити через голку (яка входить до комплекту) з невеликим опором або без опору. Не повинно бути виходу розчинника без суспензії.Фармакотерапевтична групаЛікарські засоби для лікування алкогольної залежності.ФармакокінетикаВсмоктування Вівітрол є препаратом пролонгованої дії, призначений для внутрішньом'язових ін'єкцій кожні 4 тижні або 1 раз на місяць. Після внутрішньом'язового введення зміна концентрації налтрексону в плазмі крові характеризується початковим піком з максимумом приблизно через 2 години після введення та другим піком через 2-3 дні. Починаючи приблизно з 14-го дня після введення препарату, його концентрація в плазмі поступово знижується, але концентрація, що вимірюється, зберігається більше 1 місяця. Максимальна концентрація (Сmах) і площа під кривою "концентрація-час" налтрексону та його основного метаболіту - 6-бета-налтрексолу - у плазмі крові пропорційні введеній дозі Вівітролу. Загальна експозиція налтрексону після одноразового введення 380 мг Вівітролу в 3-4 рази вище порівняно з його вживанням у кількості 50 мг протягом 28 днів. Після першої ін'єкції рівноважна концентрація досягається до кінця міждозового інтервалу. Після повторного введення Вівітролу спостерігається мінімальна кумуляція (менше 15%) налтрексону або 6-бета налтрексолу. Розподіл Налтрексон слабо зв'язується з білками плазми in vitro (21%). Метаболізм Налтрексон піддається активному метаболізму в організмі. Основний метаболіт – 6-бета-налтрексол – утворюється цитозольним ферментом дигідродіолдегідрогеназою. Ферменти системи цитохрому Р450 беруть участь у метаболізмі налтрексона. Іншими метаболітами є 2-гідрокси-3-метокси-6-бета-налтрексол і 2-гідрокси-3-метокси-налтрексон. Налтрексон та його метаболіти утворюють кон'югати з глюкуроновою кислотою. При внутрішньом'язовому введенні Вівітролу у порівнянні з пероральним утворюється значно менше 6-бета-налтрексолу, що спричинено зниженим пресистемним метаболізмом у печінці. Виведення з організму Налтрексон та його метаболіти виводяться в основному із сечею, причому у незміненому вигляді виводиться мінімальна кількість препарату. Період напіввиведення налтрексону становить 5-10 днів і залежить від рівня деградації полімеру. Період напіввиведення 6-бета-налтрексолу становить 5-10 днів. Фармакокінетика у пацієнтів з нирковою та печінковою недостатністю Печінкова недостатність Фармакокінетика Вівітролу не змінюється у пацієнтів з легким або помірно вираженим порушенням функції печінки (класи А та В по Чайлд-П'ю). Таким хворим на корекцію дози не потрібно. У хворих із тяжким порушенням функції печінки фармакокінетика Вівітролу не вивчалась. Ниркова недостатність Результати фармакокінетичних аналізів вказують, що легка ниркова недостатність (кліренс креатиніну 50-80 мл/хв) майже не впливає на фармакокінетику Вівітролу і необхідність корекції дози препарату відсутня, У хворих з помірно вираженою та важкою нирковою недостатністю фармакокінетика Вплив статі Дослідження, проведене за участю здорових пацієнтів обох статей (18 жінок та 18 чоловіків), показало, що стать пацієнтів не впливає на фармакокінетику Вівітролу. Вплив віку та раси Фармакокінетика Вівітрола не вивчалася у літніх пацієнтів, дітей та представників різних рас.ФармакодинамікаФармакодинамічні властивості Налтрексон є антагоністом опіоїдних рецепторів з найбільшою спорідненістю до опіоїдних мю-рецепторів. Крім блокади опіоїдних рецепторів, препарат не має іншої фармакологічної активності. Застосування препарату з невідомих причин може спричинити звуження зіниці. Застосування Вівітролу не викликає звикання чи лікарської залежності. У пацієнтів з фізичною опіоїдною залежністю введення препарату спричиняє симптоми "скасування". Нейробіологічні механізми, відповідальні зниження споживання алкоголю, які спостерігаються в пацієнтів з алкогольною залежністю, які лікуються налтрексоном, зрозумілі не повною мірою, але передбачається, що механізм дії зачіпає ендогенну опіоїдну систему. Налтрексон блокує дію опіоїдів, конкурентно зв'язуючись із опіоїдними рецепторами. Блокада дії налтрексону може бути усунена запровадженням високих доз опіоїдів, що може призвести до підвищення вивільнення гістаміну з характерною клінічною картиною. Зв'язування з опіоїдними рецепторами може блокувати ефекти опіоїдних ендогенних пептидів. Вівітрол не є засобом аверсивної терапії і не викликає дисульфірамоподібної реакції при прийомі опіатів або алкоголю.Показання до застосуванняПрепарат показаний для лікування алкогольної залежності у пацієнтів, здатних утриматися від алкоголю перед початком лікування. Пацієнти не повинні активно вживати алкоголь на початку лікування Вівітролом. Препарат показаний для запобігання рецидиву опіоїдної залежності після опіоїдної детоксикації. Опіоїдзалежні пацієнти, включаючи пацієнтів, які отримують лікування проти алкогольної залежності, не повинні приймати опіоїди на початку лікування препаратом. Лікування препаратом має бути частиною відповідної програми усунення залежності, що включає психосоціальну підтримку. Діти та літні хворі Дані щодо безпеки та ефективності застосування препарату у дітей відсутні. У клінічні випробування Вівітролу було включено недостатню кількість пацієнтів старше 65 років, щоб порівняти ефект від лікування у літніх пацієнтів та у молодших хворих.Протипоказання до застосуванняВівітрол протипоказаний: хворим, які приймають наркотичні анальгетики; при прийомі опіоїдів на фоні лікування; хворим у стані гострого скасування опіоїдів (опіоїдний абстинентний синдром); хворим, які не пройшли провокаційну пробу налоксоном або мають позитивний результат аналізу на наявність опіоїдів у сечі; хворим з гіперчутливістю до діючої речовини препарату, або до будь-якого з його наповнювачів та компонентів розчинника; при тяжких порушеннях функції печінки (включаючи гострий гепатит та печінкову недостатність); ппри вагітності та лактації; дитячий вік до 18 років. З обережністю: Застосування при печінковій недостатності Пацієнтам з легким або помірно вираженим порушенням функції печінки (класи А та В по Чайлд-П'ю) корекції дози не потрібні. У хворих із тяжким порушенням функції печінки фармакокінетика Вівітролу не вивчалась. Таким пацієнтам Вівітрол, як і всі інші внутрішньом'язові ін'єкції, слід призначати з обережністю через ризик, пов'язаний із внутрішньом'язовою ін'єкцією (наприклад, за наявності тромбоцитопенії та порушення коагуляції). Застосування при нирковій недостатності Пацієнтам з легкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну 50-80 мл/хв) корекція дози не потрібна. У хворих з помірно вираженою та тяжкою нирковою недостатністю фармакокінетика Вівітролу не вивчалася. З огляду на те, що налтрексон та його первинний метаболіт виводяться з організму головним чином із сечею, рекомендується з обережністю призначати Вівітрол пацієнтам з помірною або тяжкою нирковою недостатністю.Вагітність та лактаціяВагітність Дія Вівітролу на вагітних жінок не вивчена. Призначати Вівітрол під час вагітності слід лише в тому випадку, якщо потенційна користь для матері від його застосування перевищує потенційний ризик для плода. Лактація При пероральному прийомі налтрексону було відзначено виділення налтрексону та 6-бета-налтрексолу з грудним молоком. Через потенційну канцерогенність та ймовірність виникнення у грудних дітей серйозних побічних явищ, слід припинити лікування препаратом Вівітрол під час годування груддю або припинити грудне вигодовування під час лікування препаратом, залежно від ступеня важливості терапії для матері.Побічна діяУ клінічних дослідженнях тривалістю до 6 місяців 9% пацієнтів з алкогольною залежністю, яких лікували Вівітролом, припинили лікування через побічні ефекти. У групі пацієнтів, яким вводили плацебо, лікування через побічні явища припинили 7% пацієнтів. Найбільш часті причини відмови від лікування Вівітролом були реакції у місці введення (3%), нудота (2%), вагітність (1%), головний біль (1%) та суїцидальна поведінка (0,3%). У групі хворих, які отримують ін'єкції плацебо, лікування припинило лише 1% пацієнтів через виникнення реакцій у місці введення. У клінічних дослідженнях тривалістю до 6 місяців 2% пацієнтів з опіоїдною залежністю, яких лікували Вівітролом, припинили лікування через побічні ефекти. У групі пацієнтів, яким вводили плацебо, лікування через побічні явища припинили 2% пацієнтів. Нижче перераховані побічні явища, у пацієнтів з алкогольною залежністю, що зустрічаються в ході клінічних досліджень у більш ніж 5% випадків (часті), ступінь виразності цих побічних явищ характеризувалася як легка та помірна. З боку шлунково-кишкового тракту: Нудота, блювання, діарея, часті позиви до дефекації, шлунково-кишковий розлад, частий рідкий випорожнення, біль у животі, дискомфорт у шлунку, сухість у роті, анорексія, зниження апетиту, порушення апетиту. З боку дихальної системи: Інфекції верхніх дихальних шляхів, ларингіт, синусит, фарингіт (у тому числі стрептококовий), назофарингіт. Загальні розлади та реакції у місці введення: Біль, болючість, ущільнення, припухлість, свербіж, крововилив, астенія, летаргія, млявість. З боку опорно-рухової системи: Артрит, біль у суглобах, скутість суглобів, біль у спині, біль у кінцівках, спазм м'язів, посмикування м'язів, скутість м'язів. З боку шкіри та підшкірних тканин: Висипання, папульозні висипання, пітниця. З боку нервової системи: головний біль, мігрень, запаморочення, непритомність, сонливість, тривога, седативний стан. Побічні явища у пацієнтів з опіоїдною залежністю були переважно такими ж, як і у пацієнтів з алкогольною залежністю. Нижче перераховані побічні явища у пацієнтів з опіоїдною залежністю, що зустрічаються в ході клінічних досліджень у понад 2% випадків (часті), ступінь виразності цих побічних явищ характеризувалася як легка та помірна. Лабораторні показники: Збільшення активності аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази та гамма-глутамілтрансферази. З боку дихальної системи: Назофарингіт, грип. З боку нервової системи: Безсоння, біль голови. Серцево-судинна система: Підвищення артеріального тиску. Загальні розлади та реакції у місці введення: Біль. З боку шлунково-кишкового тракту Зубний біль. Побічні явища, виявлені під час передреєстраційних досліджень препарату: З боку шлунково-кишкового тракту: Перекручення смаку, збільшення апетиту, рефлюкс-езофагіт, запор, метеоризм, геморой, коліт, шлунково-кишкова кровотеча, паралітична непрохідність кишечника, параректальний абсцес, гастроентерит, абсцес зуба, диском. Загальні розлади та реакції у місці введення: Підвищення температури, летаргія, біль у грудях, стисненість у грудях, збільшення або зменшення маси тіла, тремтіння, озноб, набряк обличчя. Психічні розлади: Подразливість, порушення сну, синдром "скасування" алкоголю, ажитація, ейфорія, делірій. Порушення уваги, мігрень, зниження розумової діяльності, судоми, ішемічний інсульт, аневризми мозкових артерій, парестезія. З боку органів чуття: нечіткий зір, кон'юнктивіт. З боку опорно-рухової системи: Біль у кінцівках, спазм м'язів, скутість у суглобах, міалгія. З боку шкіри та підшкірних тканин: Посилене потовиділення, у тому числі вночі, свербіж. З боку дихальної системи: Біль у горлі, задишка, закладеність носа, обструктивний бронхіт, бронхіт, пневмонія, ларингіт, синусит, інфекції верхніх дихальних шляхів. З боку обміну речовин: Тепловий удар, зневоднення, гіперхолестеринемія. Серцево-судинна система: "Припливи", тромбоз глибоких вен, легеневий тромбоз, прискорене серцебиття, фібриляція передсердь, інфаркт міокарда, стенокардія, нестабільна стенокардія, хронічна серцева недостатність, атеросклероз коронарних артерій. З боку крові та лімфатичної системи: Лімфаденопатія, у тому числі запалення шийних лімфатичних вузлів, підвищення вмісту лейкоцитів у крові. З боку імунної системи: Сезонна алергія, реакції гіперчутливості, у тому числі ангіоневротичний набряк та кропив'янка, погресування ВІЛ-інфекції у ВІЛ-інфікованих пацієнтів. З боку сечостатевої системи: Мимовільний аборт, зниження лібідо, інфекції сечовивідних шляхів. З боку гепатобіліарної системи: Холелітіаз, збільшення активності аланінамінотрансферази та аспартатамінотрансферази, гострий холецистит.Взаємодія з лікарськими засобамиВзаємодія Вівітролу з іншими препаратами не вивчена. Налтрексон є антагоністом опіод-вмісних лікарських засобів (наприклад, препаратів від кашлю, застуди, антидіарейних препаратів та опіодних анальгетиків). Оскільки налтрексон є субстратом ферментів системи цитохрому, індуктори чи інгібітори цих ферментів навряд чи вплинуть на кліренс Вівітролу. Досліджень для оцінки клінічної значущості впливу інших препаратів на метаболізм Вівітролу проведено не було, тому слід бути обережним і оцінювати можливий ризик і потенційну користь при призначенні Вівітролу спільно з іншими препаратами. Показники безпеки застосування Вівітролу спільно з антидепресантами і без них однакові.Спосіб застосування та дозиВівітрол повинні вводити кваліфіковані медичні працівники тільки з використанням компонентів, що є в упаковці. Не можна замінювати компоненти упаковки. Рекомендована доза Вівітролу становить 380 мг/м один раз на 4 тижні або один раз на місяць. Препарат слід вводити в сідничний м'яз, чергуючи сідниці. Вівітрол не можна вводити внутрішньовенно та підшкірно! Якщо хворий пропустить введення чергової дози, наступна ін'єкція має бути зроблена якнайшвидше. Перед застосуванням Вівітролу не потрібний пероральний прийом налтрексону. Відновлення лікування після перерви Дані щодо відновлення лікування після перерви відсутні. Переведення хворих з алкогольною залежністю з перорального налтрексону на Вівітрол Немає систематичних даних про переведення хворих з перорального налтрексону на Вівітрол. Для приготування суспензії слід використовувати тільки розчинник, що поставляється в комплекті. Вводити препарат слід тільки голкою, що перебуває в комплекті. Усі компоненти упаковки - флакон із порошком, флакон із розчинником, голка для приготування суспензії та голка для ін'єкції із захисним ковпачком - необхідні для введення препарату. У комплекті також є запасна голка для ін'єкції із захисним ковпачком. Не замінюйте компоненти, що знаходяться в комплекті. Щоб забезпечити точне дозування, необхідно чітко дотримуватися вказівок щодо приготування та введення препарату. Дотримуйтесь правил асептики. У набір входять: 1 флакон із порошком; 1 флакон із розчинником; 1 одноразовий шприц; 1 коротка голка для приготування суспензії; 2 голки для ін'єкції із захисним ковпачком. Інструкція із застосування препарату; Перед використанням дістаньте упаковку з препаратом із холодильника та дайте їй нагрітися до кімнатної температури (приблизно 45 хвилин). Для полегшення перемішування постукайте денцем флакона з порошком по твердій поверхні, щоб розпушити порошок. Зніміть алюмінієві кришки з обох флаконів. Не використовуйте препарат, якщо кришка флаконів пошкоджена або відсутня. Протріть шийки флаконів спиртовою серветкою. Надягніть коротку голку для приготування суспензії на шприц і відберіть 3,4 мл розчинника з флакона з розчинником. У флаконі залишиться кілька розчинників. Введіть 3,4 мл розчинника у флакон із порошком. Перемішайте розчинник та порошок, інтенсивно струшуючи флакон протягом приблизно 1 хвилини. Перед тим, як продовжити, переконайтеся, що суспензія однорідна. Правильно перемішана суспензія має бути молочно-білого кольору, без грудок і вільно стікати по стінках флакона. Відразу після приготування відберіть у шприц 4,2 мл суспензії, використовуючи голку для приготування суспензії. Зніміть цю голку та надягніть на шприц голку для ін'єкції. Перед ін'єкцією постукайте по шприцю для вивільнення бульбашок повітря, потім обережно натисніть на поршень, поки в шприці не залишиться 4 мл суспензії. Суспензія готова до негайного введення. Голку шприца вводять глибоко в сідничний м'яз. Після цього підсмоктуючим рухом поршня перевіряють, чи голка не потрапила в судину (якщо потрапила, в шприц закидається кров). З появою крові необхідно повторити процедуру, попередньо замінивши голку на запасну. Препарат вводять плавним рухом глибоко в сідничний м'яз. Суспензію вводять поперемінно у різні сідниці. Вівітрол не можна вводити внутрішньовенно та підшкірно. Після введення препарату закрийте голку захисним ковпачком, притиснувши однією рукою до твердої поверхні і тримаючи в напрямку від себе. Використання ковпачка, що захищає, попереджає розбризкування рідини, яка може залишатися на голці після ін'єкції. Викиньте використані та невикористані компоненти упаковки.Запобіжні заходи та особливі вказівкиГепатотоксичність Прийом надмірних доз налтрексону може призвести до гепатоцелюлярних порушень. Налтрексон протипоказаний при гострих гепатитах та печінковій недостатності. Призначення Вівітролу пацієнтам із гострими захворюваннями печінки має бути ретельно продумане та обґрунтоване, беручи до уваги ризик виникнення порушень функції печінки. Співвідношення між безпечною дозою налтрексону та дозою, що викликає порушення печінки ≤ 5 разів. При застосуванні у рекомендованих дозах Вівітрол не є гепатотоксичним. Пацієнтів слід попередити про ризик виникнення порушень печінки та радити звертатися за медичною допомогою у разі виникнення симптомів гепатиту. У разі виникнення таких симптомів лікування Вівітролом має бути припинено. Еозинофільна пневмонія У ході клінічних досліджень було діагностовано один випадок виникнення та один випадок підозри на еозинофільну пневмонію. В обох випадках хворим була потрібна госпіталізація, лікування проводилося за допомогою антибіотиків та глюкокортикостероїдів. Слід враховувати можливість розвитку еозинофільної пневмонії у хворого, який отримує Вівітрол, та радити пацієнтам при появі таких симптомів, як прогресуюча задишка та гіпоксія, негайно звертатися за медичною допомогою. Лікарям слід зважати на можливість розвитку еозинофільної пневмонії у пацієнтів, резистентних до антибіотиків. Реакції гіперчутливості При прийомі препарату Вівітрол можуть розвиватися такі побічні явища, як кропив'янка, ангіоневротичний набряк, анафілаксія. Пацієнтів слід попередити, що у разі розвитку реакцій гіперчутливості слід негайно звернутися до лікаря та припинити подальше лікування препаратом. Передозування опіоїдів після спроби подолати їхню блокаду Після опіоїдної детоксикації у пацієнтів зазвичай знижено толерантність до опіоїдів. Вівітрол блокує ефекти екзогенних опіоїдів протягом 28 днів, проте відомі випадки смертельного передозування опіоїдами у пацієнтів, які приймали опіоїди перед введенням нової дози Вівітролу або у разі пропуску наступної ін'єкції Вівітролу. Пацієнти, які пройшли лікування Вівітролом, можуть бути чутливі до менших доз опіоїдів, ніж до лікування. Це може спричинити потенційно небезпечну для життя опіоїдну інтоксикацію (дихальну недостатність або зупинку дихання, колапс тощо). Слід попередити пацієнтів про те, що після припинення лікування Вівітролом вони можуть виявитися чутливими до нижчих доз опіоїдів. Важливо пам'ятати про зниження толерантності до опіоїдів наприкінці інтервалу дозування, тобто приблизно через місяць після ін'єкції препарату та у разі пропуску наступної ін'єкції. Пацієнтів та членів їх сімей слід попередити про підвищену чутливість до опіоїдів та ризик передозування опіоїдами. Незважаючи на те, що Вівітрол є сильним антагоністом опіоїдних рецепторів із тривалим фармакологічним ефектом, викликану ним блокаду можна подолати. Пацієнти, які намагаються подолати цю блокаду введенням великих доз екзогенних опіоїдів, ризикують отримати смертельну дозу опіоїдів і надати своє життя небезпеці. Концентрація опіоїдів у плазмі відразу після їх прийому може бути достатньою для подолання конкурентної блокади опіоїдних рецепторів, і як наслідок у пацієнта може миттєво розвинутись опіоїдна інтоксикація, що загрожує життю, що виявляється пригніченням дихання, колапсом. Пацієнти повинні усвідомлювати всю серйозність наслідків спроб подолати блокаду опіоїдних рецепторів. Вплив препарату на тривалість сутичок та пологи Вплив препарату на тривалість переймів та пологи невідомий. Вплив препарату на лабораторні показники крові У пацієнтів, які отримують лікування Вівітролом, було відзначено підвищення вмісту еозинофілів у крові, проте після кількох місяців лікування вміст еозинофілів нормалізувався. У пацієнтів, які отримують високі дози, спостерігалося зниження вмісту тромбоцитів у середньому на 17, 8 х 103 мкл. Однак під час рандомізованих контрольованих досліджень вплив Вівітролу на збільшення кровотеч не доведено. У пацієнтів з опіоїдною залежністю, які отримували лікування препаратом протягом 24 тижнів, спостерігалося зниження вмісту тромбоцитів у середньому на 62,8 х 103 мкл. У пацієнтів у групі плацебо вміст тромбоцитів знижувався в середньому на 39,9 х 103 мкл. Однак під час рандомізованих контрольованих досліджень вплив Вівітролу на збільшення кровотеч не доведено. Підвищення активності аспартатамінотрансферази в крові на фоні лікування Вівітролом було таким самим, як при лікуванні пероральним налтрексоном і становило 1,5% порівняно з 0,9% у групі пацієнтів, які отримують плацебо. У клінічних дослідженнях тривалістю до 6 місяців за участю пацієнтів з опіоїдною залежністю 89% пацієнтів було поставлено діагноз гепатиту С, 41% пацієнтів – ВІЛ-інфекція. У дослідженні часто спостерігалося збільшення активності "печінкових" ферментів (аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази та гамма-глутамілтрансферази). Ці побічні явища частіше спостерігалися у групі пацієнтів, які отримують лікування Вівітролом 380 мг, ніж у групі пацієнтів, які отримують плацебо. Пацієнтів з активністю аланінамінотрансферази або аспартатамінотрансферази, що перевищує верхню межу норми більш ніж утричі, не включали до дослідження. У пацієнтів, які отримували лікування Вівітролом, підвищення активності трансаміназ більш ніж у 3 рази порівняно з верхньою межею норми та потребу негайного лікування спостерігалося частіше, ніж у пацієнтів, які отримують плацебо. Таке збільшення активності ферментів спостерігалося у 20% пацієнтів, які отримували лікування Вівітролом, порівняно з 13% пацієнтів у групі плацебо. Підвищення активності аспартатамінотрансферази більш ніж утричі порівняно з верхньою межею норми також частіше спостерігалося у групі пацієнтів, які отримували лікування Вівітролом (14%), порівняно з пацієнтами у групі плацебо (11%). У пацієнтів з опіоїдною залежністю, які отримували лікування Вівітролом, активність аланінамінотрансферази підвищувалася в середньому на 61 МО/л, у пацієнтів у групі плацебо – в середньому на 48 МО/л. У пацієнтів з опіоїдною залежністю, які отримували лікування Вівітролом, активність аспартатамінотрансферази підвищувалася в середньому на 40 МО/л, у пацієнтів у групі плацебо – в середньому на 31 МО/л. У ході клінічних досліджень у пацієнтів, які отримують Вівітрол, спостерігалося підвищення активності креатинфосфокінази, як правило, у 1-2 рази порівняно з верхньою межею норми. Подібне підвищення активності креатинфосфокінази спостерігається також під час лікування пероральним налтрексоном. Однак відомі випадки 4-кратного і навіть 35-кратного підвищення активності цього ферменту в групі пацієнтів, які отримують пероральний налтрексон та Вівітрол відповідно. У 39% пацієнтів з опіоїдною залежністю, які отримували лікування Вівітролом, спостерігалося підвищення активності креатинфосфокінази вище нормальних значень, у групі пацієнтів, які отримували плацебо, підвищення активності креатинфосфокінази спостерігалося у 32% пацієнтів. У деяких випадках у пацієнтів, які отримували плацебо, активність креатинфосфокінази підвищувалась у 41,8 разів у порівнянні з верхньою межею норми; у групі пацієнтів, які отримували лікування Вівітролом, відомі випадки підвищення активності креатинфосфокінази у 22,1 рази порівняно з верхньою межею норми. При проведенні деяких імуноферментних аналізів сечі можлива поява хибнопозитивних результатів на низку препаратів, особливо на опіоїди. Додаткова інформація наводиться в інструкціях щодо проведення конкретних аналізів. Попередження та запобіжні заходи Усунення блокади Вівітролу В екстреній ситуації у випадку з пацієнтами, які отримують лікування Вівітролом, передбачуваним способом зняття болю є регіонарна аналгезія, седація бензодіазепіном та застосування ненаркотичних аналгетиків або загальної анестезії. У ситуаціях, що вимагають застосування наркотичної аналгезії, необхідна доза опіоїдів може виявитися вищою за звичайну, внаслідок чого пригнічення дихання може бути більш глибоким і тривалим. Переважно застосування швидкодіючого наркотичного аналгетика, що знижує тривалість пригнічення дихання. Кількість анальгетика, що вводиться, слід визначати відповідно до потреб пацієнта. Можуть виникнути неопосередковані рецепторами явища (наприклад, набряк обличчя, свербіж, генералізована еритема або бронхоспазм), ймовірно, через секрецію гістаміну. Незалежно від засобу, вибраного для усунення блокади Вівітролу, пацієнт повинен піддаватися ретельному моніторингу відповідним кваліфікованим медперсоналом у спеціально обладнаному відділенні реанімації. Депресія та суїцидальна поведінка Під час контрольованих клінічних досліджень Вівітролу несприятливі явища суїцидального характеру (суїцидальні думки, спроби самогубства, вчинені самогубства) були нечастими, проте зустрічалися у групі пацієнтів, які отримують лікування Вівітролом частіше, ніж у групі пацієнтів, які отримують плацебо (1% проти 0). У деяких випадках суїцидальні думки та поведінка з'являлися у пацієнта після завершення дослідження, але були наслідком депресії, що розвинулася під час лікування препаратом. Мали місце два скоєні самогубства, в обох випадках пацієнти лікувалися Вівітролом. Припинення прийому препарату, пов'язане з проявом депресії, частіше відбувалося у групі пацієнтів, які приймають Вівітрол (1%), ніж у групі плацебо (0). У 24-тижневому плацебо-контрольованому дослідженні несприятливі явища, пов'язані з депресивними настроями, спостерігалися у 10% пацієнтів, які отримують лікування Вівітролом у дозі 380 мг, а у групі пацієнтів, які отримують ін'єкції плацебо – у 5%. Слід уважно стежити за появою ознак депресії або суїцидальних думок у пацієнтів із алкогольною залежністю, у тому числі пацієнтів, які отримують лікування Вівітролом. Членів сімей та доглядачів за пацієнтами людей слід попередити про необхідність уважно стежити за виникненням симптомів депресії або суїцидальної поведінки та негайно повідомляти про виникнення таких симптомів лікарю. Реакції у місці ін'єкції Ін'єкції Вівітролу можуть супроводжуватися болем, хворобливістю, ущільненням, припухлістю, еритемою та свербінням. Під час клінічних досліджень у одного пацієнта утворилося ущільнення, яке через 4 тижні після ін'єкції продовжувало збільшуватись з подальшим розвитком некрозу, для видалення якого знадобилося хірургічне втручання. У ході постреєстраційних спостережень були відмічені інші випадки реакцій у місці ін'єкції, що включають абсцес, стерильний абсцес, ущільнення та некроз, для усунення деяких з них знадобилося хірургічне втручання. Пацієнтів слід попереджати про необхідність інформувати лікаря про виникнення будь-якої реакції в місці ін'єкції препарату. Скасування алкоголю Застосування Вівітролу не тільки не виключає, а й не знижує прояву симптомів, пов'язаних зі скасуванням прийому алкоголю. Оклюзія сітківки Оклюзія ретинальної артерії після ін'єкції іншого лікарського засобу, що містить кополімер молочної та гліколевої кислоти, у постреєстраційних дослідженнях зустрічалася дуже рідко, і мала місце за наявності аномального артеріовенозного анастомозу. Під час клінічних та післяреєстраційних досліджень Вівітролу не було відзначено жодного випадку непрохідності ретинальної артерії. Вівітрол слід застосовувати у вигляді ін'єкції в сідничний м'яз і уникати випадкового попадання в кровоносну судину. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У ході лікування препаратом Вівітрол може виникати запаморочення. У разі виникнення запаморочення слід утриматися від керування транспортом, а також від роботи з технікою.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему