Акционные товары

Склад, форма випуску та упаковкасилденафіл таблетки, що диспергуються в порожнині рота на одну таблетку, що диспергується в порожнині рота, 50 мг/100 мг: Діюча речовина: силденафіл 50,00 мг/100,00 мг Допоміжні речовини: гіпролоза, манітол, аспартам, неогесперидин дигідрохалкон, ароматизатор м'ятний, ароматизатор м'яти перцевої, кросповідон тип А, кальцію силікат, магнію стеарат *Ароматизатор м'яти перцевої: мальтодекстрин, акації камедь, сорбітол, м'яти польова олія, лівоментол та вода.Опис лікарської формиКруглі, злегка двоопуклі таблетки білого або майже білого кольору з м'ятним запахом. Допускається наявність чорних вкраплень.Фармакотерапевтична групаеректильної дисфункції засіб лікування – фосфодіестерази типу 5 (ФДЕ5)-інгібіторФармакокінетикаФармакокінетика силденафілу в діапазоні доз, що рекомендується, носить лінійний характер. Всмоктування Після прийому внутрішньо силденафіл швидко всмоктується. Абсолютна біодоступність у середньому становить близько 40% (від 25% до 63%). В умовах in vitro силденафіл у концентрації близько 1,7 нг/мл (3,5 нМ) пригнічує активність людини ФДЕ5 на 50 %. Після одноразового прийому силденафілу в дозі 100 мг середня максимальна концентрація (Cmax) вільного силденафілу у плазмі крові чоловіків становить близько 18 нг/мл (38 нМ). Cmax при прийомі силденафілу внутрішньо натще досягається в середньому протягом 60 хв (від 30 хв до 120 хв). При прийомі одночасно з жирною їжею швидкість всмоктування знижується: Cmax зменшується в середньому на 29 %, а час досягнення максимальної концентрації (TCmax) збільшується на 60 хв, проте ступінь абсорбції достовірно не змінюється (площа під фармакокінетичною кривою «концентрація-час» (AUC) знижується на 11%). Розподіл Об'єм розподілу силденафілу у рівноважному стані становить у середньому 105 л. Зв'язок силденафілу та його основного циркулюючого N-деметильного метаболіту з білками плазми становить близько 96 % і не залежить від загальної концентрації силденафілу. Менше 0,0002% дози силденафілу (в середньому 188 нг) виявлено у спермі через 90 хв після прийому препарату. Метаболізм Силденафіл метаболізується головним чином у печінці під дією ізоферменту CYP3A4 (основний шлях) та ізоферменту CYP2C9 (додатковий шлях). Основний циркулюючий активний метаболіт, що утворюється в результаті N-деметилювання силденафілу, піддається подальшому метаболізму. Селективність дії цього метаболіту щодо ФДЕ порівнянна з такою силденафілу, яке активність щодо ФДЭ5 в умовах in vitro становить близько 50 % активності силденафілу. Концентрація метаболіту в плазмі здорових добровольців становила близько 40% від концентрації силденафілу. N-деметильний метаболіт піддається подальшому метаболізму, період його напіввиведення (Т?) становить близько 4 годин. Виведення Загальний кліренс силденафілу становить 41 л/годину, а кінцевий T½ – 3-5 годин. Після прийому внутрішньо, також як після внутрішньовенного введення силденафіл виводиться у вигляді метаболітів, в основному через кишечник (близько 80% прийнятої внутрішньо дози) та меншою мірою нирками (близько 13% прийнятої внутрішньо дози). Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Пацієнти похилого віку У здорових пацієнтів похилого віку (старше 65 років) кліренс силденафілу знижений, а концентрація вільного силденафілу в плазмі крові приблизно на 40% вища, ніж у молодих пацієнтів (18-45 років). Вік не має клінічно значущого впливу на частоту розвитку побічних ефектів. Порушення функції нирок При нирковій недостатності легкого (кліренс креатиніну (КК) 50-80 мл/хв) та середнього (КК 30-49 мл/хв) ступеня тяжкості фармакокінетика силденафілу після одноразового вживання в дозі 50 мг не змінюється. При нирковій недостатності важкого ступеня (КК ≤ 30 мл/хв) кліренс силденафілу знижується, що призводить до приблизно дворазового збільшення значення AUC (100 %) та Cmax (88 %) порівняно з такими показниками у пацієнтів тієї ж вікової групи з нормальною функцією нирок . Порушення функції печінки У пацієнтів з цирозом печінки (клас А та В за класифікацією Чайлд-П'ю) кліренс силденафілу знижується, що призводить до підвищення значення AUC (84 %) та Cmax (47 %) у порівнянні з такими показниками у пацієнтів тієї ж вікової групи з нормальною функцією. печінки. Фармакокінетика силденафілу у пацієнтів з порушеннями функції печінки тяжкого ступеня (клас З класифікації Чайлд-П'ю) не вивчалася.ФармакодинамікаСилденафіл є потужним селективним інгібітором циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ) – специфічної ФДЕ5. Механізм дії Реалізація фізіологічного механізму ерекції пов'язана із вивільненням оксиду азоту (NO) у кавернозному тілі під час сексуальної стимуляції. Це, у свою чергу, призводить до збільшення рівня цГМФ, подальшого розслаблення гладком'язової тканини кавернозного тіла та збільшення припливу крові. Силденафіл не має прямої розслаблюючої дії на ізольоване кавернозне тіло людини, але посилює ефект NO за допомогою інгібування ФДЕ5, яка відповідальна за розпад цГМФ. Силденафіл селективний щодо ФДЕ5 в умовах in vitro, його активність щодо ФДЕ5 перевершує активність щодо інших відомих ізоферментів фосфодіестерази: ФДЕ6 – у 10 разів, ФДЕ1 – більш ніж у 80 разів, ФДЕ2, ФДЕ4, ФДЕ7-ФДЕ1 разів. Силденафіл у 4000 разів більш селективний щодо ФДЕ5 порівняно з ФДЕ3, що має найважливіше значення, оскільки ФДЕ3 є одним із ключових ферментів регуляції скоротливості міокарда. Обов'язковою умовою ефективності силденафіл є сексуальна стимуляція. Клінічні дані Кардіологічні дослідження Застосування силденафілу в дозах до 100 мг не призводило до клінічно значимих змін електрокардіограми (ЕКГ) у здорових добровольців. Максимальне зниження систолічного артеріального тиску (САД) у положенні «лежачи» після прийому силденафілу у дозі 100 мг становило 8,3 мм рт. ст., а діастолічного артеріального тиску (ДАД) – 5,3 мм рт. ст. Більш виражений, але також тимчасовий ефект на артеріальний тиск (АТ) відзначався у пацієнтів, які приймали нітрати (див. розділи «Протипоказання» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). У дослідженні гемодинамічного ефекту силденафілу в одноразовій дозі 100 мг у 14 пацієнтів з тяжкою ішемічною хворобою серця (ІХС) (більш ніж у 70 % пацієнтів був стеноз, принаймні однієї коронарної артерії), САТ і ДАТ у стані спокою зменшувалося на 7 % і 6% відповідно, а легеневий тиск систоли знижувався на 9%. Силденафіл не впливав на серцевий викид і не порушував кровотік у стенозованих коронарних артеріях, а також приводив до збільшення (приблизно на 13%) аденозин-індукованого коронарного потоку як у стенозованих, так і інтактних коронарних артеріях. У подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні 144 пацієнти з еректильною дисфункцією та стабільною стенокардією, які приймають антиангінальні препарати (крім нітратів), виконували фізичні вправи до того моменту, коли вираженість симптомів стенокардії зменшилася. Тривалість виконання вправи була достовірно більшою (19,9 секунд, 0,9-38,9 секунд) у пацієнтів, які приймали силденафіл у одноразовій дозі 100 мг порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо. У рандомізованому подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні вивчали ефект зміною дози силденафілу (до 100 мг) у чоловіків (n = 568) з еректильною дисфункцією та артеріальною гіпертензією, які приймають більше двох гіпотензивних препаратів. Ерекція покращилася у 71% чоловіків у групі силденафілу порівняно з 18% у групі плацебо. Частота несприятливих ефектів була порівнянна з такою в інших групах пацієнтів, як у осіб, які приймають більше трьох гіпотензивних препаратів. Дослідження зорових порушень У деяких пацієнтів через 1 годину після прийому силденафілу в дозі 100 мг за допомогою тесту Фарнсворта-Мунселя 100 виявлено легке та минуще порушення здатності розрізняти відтінки кольору (синього/зеленого). Через 2 години після прийому силденафілу ці зміни були відсутні. Вважається, що порушення колірного зору викликане пригніченням ФДЕ6, яка бере участь у процесі передачі світла в сітківці ока. Силденафіл не впливав на гостроту зору, сприйняття контрастності, електроретинограму, внутрішньоочний тиск або діаметр зіниці. У плацебо-контрольованому перехресному дослідженні пацієнтів з доведеною ранньою макулярною дегенерацією (n = 9) силденафіл в одноразовій дозі 100 мг добре переносився. Не було виявлено жодних клінічно значущих змін зору, що оцінюються за спеціальними візуальними тестами (гострота зору, грати Амслер, колірне сприйняття, моделювання проходження кольору, периметр Хемфрі та фотострес). Ефективність Ефективність та безпеку силденафілу оцінювали у 21 рандомізованому подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні тривалістю до 6 місяців у 3000 пацієнтів віком від 19 до 87 років з еректильною дисфункцією різної етіології (органічної, психогенної чи змішаної). Ефективність оцінювали глобально із застосуванням щоденника ерекцій, міжнародного індексу еректильної функції (валідований опитувальник про стан сексуальної функції) та опитування партнера. Ефективність силденафілу, визначена як здатність досягати та підтримувати ерекцію, достатню для задовільного статевого акту, була продемонстрована у всіх проведених дослідженнях та була підтверджена у довгострокових дослідженнях тривалістю 1 рік. У дослідженнях із застосуванням фіксованої дози співвідношення пацієнтів, які повідомили,що терапія покращила їх ерекцію, становило: 62% (доза силденафілу 25 мг), 74% (доза силденафілу 50 мг) та 82% (доза силденафілу 100 мг) порівняно з 25% у групі плацебо. Аналіз міжнародного індексу еректильної функції показав, що додатково покращення ерекції лікування силденафілом також підвищувало якість оргазму, дозволяло досягти задоволення від статевого акту та загального задоволення. Згідно з узагальненими даними, серед пацієнтів, які повідомили про поліпшення ерекції при лікуванні силденафілом, були 59% пацієнтів з цукровим діабетом, 43% пацієнтів, які перенесли радикальну простатектомію, та 83% пацієнтів з ушкодженнями спинного мозку (проти 16%, 15% та 12% у групі плацебо відповідно).Показання до застосуванняЛікування порушень ерекції, що характеризуються нездатністю до досягнення або збереження ерекції статевого члена, достатньою для задовільного статевого акту. Силденафіл ефективний лише при сексуальній стимуляції.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до силденафілу або будь-якого іншого компонента препарату. Застосування у пацієнтів, які отримують постійно або з перервами донатори оксиду азоту (NO), органічні нітрати або нітрити у будь-яких формах, оскільки силденафіл посилює гіпотензивну дію нітратів (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Одночасне застосування інгібіторів ФДЕ5, включаючи силденафіл, зі стимуляторами гуанілатциклази, такими як ріоцигуат, протипоказано, тому що це може призводити до симптоматичної гіпотензії (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Безпечність та ефективність препарату Візарсин® Ку-таб® при одночасному застосуванні з іншими лікарськими засобами для лікування порушень ерекції не вивчалися, тому застосування подібних комбінацій протипоказано (див. розділ «Особливі вказівки»). Печінкова недостатність тяжкого ступеня (клас З класифікації Чайлд-Пью). Одночасний прийом ритонавіру. Тяжкі серцево-судинні захворювання (важка серцева недостатність, нестабільна стенокардія, перенесені в останні 6 місяців інсульт або інфаркт міокарда, життєзагрозливі аритмії, артеріальна гіпертензія (АТ > 170/100 мм рт. ст.) або артеріальна гіпотензія (АТ <0 рт.ст.)) (див. розділ «Особливі вказівки»). Пацієнти з епізодами розвитку неартеріїтної передньої ішемічної нейропатії зорового нерва (НПІНЗН) із втратою зору в одному оці. Спадковий пігментний ретиніт (див. розділ «Особливі вказівки»). За зареєстрованим показанням препарат Візарсін Кутаб не призначений для застосування у дітей до 18 років. За зареєстрованим показанням препарат Візарсін Ку-таб не призначений для застосування у жінок. Пацієнтам з вродженою непереносимістю фруктози не слід приймати препарат Візарсін Кутаб, тому що до його складу входить сорбітол. Препарат Візарсин Кутаб містить аспартам, який є джерелом фенілаланіну, і може бути небезпечним для пацієнтів з фенілкетонурією. Анатомічна деформація статевого члена (ангуляція, кавернозний фіброз або хвороба Пейроні) (див. розділ «Особливі вказівки»), захворювання, що схильні до розвитку приапізму (серповидно-клітинна анемія, множинна мієлома, лейкоз, тромбоцитемія) ), захворювання, що супроводжуються кровотечею, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у стадії загострення, порушення функції печінки, ниркова недостатність тяжкого ступеня (КК < 30 мл/хв), пацієнти з епізодом розвитку НПІНЗН в анамнезі (див. розділ «Особливі вказівки») , одночасний прийом α-адреноблокаторівВагітність та лактаціяЗа зареєстрованим показанням препарат Візарсін Ку-таб не призначений для застосування у жінок. За зареєстрованим показанням препарат Візарсін Кутаб не призначений для застосування у дітей до 18 років.Побічна діяНайчастішими побічними ефектами були біль голови і «припливи». Зазвичай побічні ефекти силденафілу слабко або помірно виражені і мають тимчасовий характер. У дослідженнях із застосуванням фіксованої дози показано, що частота деяких небажаних явищ підвищується із збільшенням дози. Класифікація частоти розвитку побічних ефектів, рекомендована Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ): дуже часто 1/10 часто від ≥ 1/100 до < 1/10 нечасто від ≥ 1/1000 до < 1/100 рідко від ≥ 1/10000 до < 1/1000 дуже рідко від < 1/10000 частота невідома може бути оцінена з урахуванням наявних даних. Порушення з боку імунної системи: нечасто – реакції підвищеної чутливості (у т. ч. висипання на шкірі), алергічні реакції. Порушення з боку органу зору: часто – затуманений зір, порушення зору, ціанопсія; нечасто – біль в очах, фотофобія, фотопсія, хроматопсія, почервоніння очей/ін'єкції склер, зміна яскравості світлосприйняття, мідріаз, кон'юнктивіт, крововилив у тканині ока, катаракта, порушення роботи слізного апарату; рідко – набряк повік та прилеглих тканин, відчуття сухості в очах, наявність райдужних кіл у полі зору навколо джерела світла, підвищена стомлюваність очей, бачення предметів у жовтому кольорі (ксантопсія), бачення предметів у червоному кольорі (еритропсія), гіперемія кон'юнктиви, подразнення слизу оболонки очей, неприємні відчуття у власних очах; частота невідома – НПІНЗН, оклюзія вен сітківки, дефект полів зору, диплопія*, тимчасова втрата зору або зниження гостроти зору, підвищення внутрішньоочного тиску, набряк сітківки, захворювання судин сітківки, відшарування склоподібного тіла/вітреальна тракція. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто - раптове зниження або втрата слуху, біль у вухах, дзвін у вухах. Порушення з боку серця та судин: часто - "припливи"; нечасто – тахікардія, відчуття серцебиття, зниження артеріального тиску, підвищення артеріального тиску, збільшення частоти серцевих скорочень, нестабільна стенокардія, атріовентрикулярна блокада, ішемія міокарда, тромбоз судин головного мозку, зупинка серця, серцева недостатність, відхилення у показаннях ЕКГ, кардіоміопаті; рідко – фібриляція передсердь, раптова серцева смерть, шлуночкова артімія. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: нечасто – анемія, лейкопенія. Порушення з боку обміну речовин та харчування: нечасто – відчуття спраги, набряки, подагра, некомпенсований цукровий діабет, гіперглікемія, периферичні набряки, гіперурикемія, гіпоглікемія, гіпернатріємія. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – закладеність носа; нечасто – носова кровотеча, риніт, астма, диспное, ларингіт, фарингіт, синусит, бронхіт, збільшення обсягу відокремлюваного мокротиння, посилення кашлю; рідко – відчуття стиснення у горлі, сухість слизової оболонки порожнини носа, набряк слизової оболонки носа. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – нудота, диспепсія; нечасто – гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, блювання, біль у животі, сухість слизової оболонки порожнини рота, глосит, гінгівіт, коліт, дисфагія, гастрит, гастроентерит, езофагіт, стоматит, відхилення «печінкових» функціональних тестів від норм; рідко – гіпестезія слизової оболонки ротової порожнини. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто – біль у спині; нечасто – міалгія, біль у кінцівках, артрит, артроз, розрив сухожилля, теносиновіт, біль у кістках, міастенія, синовіт. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – цистит, ніктурія, нетримання сечі, гематурія. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: нечасто – збільшення молочних залоз, порушення еякуляції, набряк геніталій, аноргазмія, гематоспермія, ушкодження тканин статевого члена; рідко – тривала ерекція та/або пріапізм, кровотеча із статевого члена. Порушення з боку нервової системи та психіки: дуже часто – головний біль; часто – запаморочення; нечасто - сонливість, мігрень, атаксія, м'язовий гіпертонус, невралгія, нейропатія, парестезія, тремор, вертиго, симптоми депресії, безсоння, незвичайні сновидіння, підвищення рефлексів, гіпостезія; рідко – порушення мозкового кровообігу, транзиторна ішемічна атака, судоми*, повторні судоми*, непритомність. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – шкірний висип, кропив'янка, простий герпес, свербіж шкіри, підвищене потовиділення, виразка шкіри, контактний дерматит, ексфоліативний дерматит; частота невідома – синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз. Загальні розлади та порушення у місці введення: нечасто - відчуття жару, набряк обличчя, реакція фоточутливості, шок, астенія, підвищена стомлюваність, біль різної локалізації, озноб, випадкові падіння, біль у ділянці грудної клітки, випадкові травми; рідко – дратівливість. *Побічні ефекти, виявлені під час постреєстраційних досліджень. Серцево-судинні ускладнення У ході постреєстраційного застосування силденафілу для лікування еректильної дисфункції повідомлялося про такі небажані явища, як тяжкі серцево-судинні ускладнення (в т. ч. інфаркт міокарда, нестабільна стенокардія, раптова серцева смерть, шлуночкова аритмія, геморагічний інсульт гіпотензія), які мали тимчасовий зв'язок із застосуванням силденафілу. Більшість цих пацієнтів, але не всі з них мали фактори ризику серцево-судинних ускладнень. Багато з цих небажаних явищ спостерігалися незабаром після сексуальної активності, і деякі з них відзначалися після прийому силденафілу без подальшої сексуальної активності. Неможливо встановити наявність прямого зв'язку між небажаними явищами, що відзначалися, і зазначеними або іншими факторами. Зорові порушення У поодиноких випадках під час постреєстраційного застосування всіх інгібіторів ФДЕ5, у тому числі силденафілу, повідомляли про НПІНЗН – рідкісне захворювання та причину зниження або втрати зору. Більшість із цих пацієнтів мали фактори ризику, зокрема: зниження відношення діаметрів екскавації та диска зорового нерва («застійний диск»), вік старше 50 років, цукровий діабет, артеріальна гіпертензія, ІХС, гіперліпідемія та куріння. В обсерваційному дослідженні оцінювали, чи пов'язане недавнє застосування препаратів інгібіторів ФДЕ5 з гострим початком НПІНЗН. Результати вказують на приблизно двократне підвищення ризику НПІНЗН у межах 5 Т½ після застосування інгібітору ФДЕ5. Згідно з опублікованими літературними даними, річна частота виникнення НПІНЗН становить 2,5-11,8 випадків на 100 000 чоловіків віком ≥ 50 років у загальній популяції.Слід рекомендувати пацієнтам у разі раптової втрати зору припинити терапію силденафілом та негайно проконсультуватися з лікарем. Особи, які вже мали випадок НПІНЗН, мають підвищений ризик рецидиву НПІНЗН. Тому лікарю слід обговорити цей ризик із такими пацієнтами, а також обговорити з ними потенційний ризик несприятливого впливу інгібіторів ФДЕ5. Інгібітори ФДЕ5, у тому числі силденафіл, у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю і лише у ситуаціях, коли очікувана користь перевищує ризик.а також обговорити з ними потенційний ризик несприятливого впливу інгібіторів ФДЕ5. Інгібітори ФДЕ5, у тому числі силденафіл, у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю і лише у ситуаціях, коли очікувана користь перевищує ризик.а також обговорити з ними потенційний ризик несприятливого впливу інгібіторів ФДЕ5. Інгібітори ФДЕ5, у тому числі силденафіл, у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю і лише у ситуаціях, коли очікувана користь перевищує ризик. При застосуванні препарату Візарсин Ку-таб у дозах, що перевищували рекомендовані, небажані явища були подібними до зазначених вище, але зазвичай зустрічалися частіше.Взаємодія з лікарськими засобамиВплив інших лікарських засобів на фармакокінетику силденафілу Метаболізм силденафілу відбувається в основному під дією ізоферментів CYP3A4 (основний шлях) та CYP2C9, тому інгібітори цих ізоферментів можуть зменшити кліренс силденафілу, а індуктори відповідно збільшити кліренс силденафілу. Відзначено зниження кліренсу силденафілу при одночасному застосуванні інгібіторів ізоферменту CYP3A4 (кетоконазол, еритроміцин, циметидин). Циметидин (800 мг), неспецифічний інгібітор ізоферменту CYP3A4, при одночасному прийомі з силденафілом (50 мг) спричиняє підвищення концентрації силденафілу в плазмі на 56 %. Одноразовий прийом 100 мг силденафілу одночасно з еритроміцином (500 мг 2 рази на добу протягом 5 днів), помірним інгібітором ізоферменту CYP3A4, на тлі досягнення постійної концентрації еритроміцину в плазмі призводить до збільшення AUC силденафілу на 182%.При одночасному прийомі силденафілу (одноразово 100 мг) та саквінавіру (1200 мг 3 рази на добу), інгібітору ВІЛ-протеази та ізоферменту CYP3A4, на тлі досягнення постійної концентрації саквінавіру в плазмі крові Cmax силденафілу збільшувалася на 0 . Силденафіл не впливає на фармакокінетику саквінавіру. Більш потужні інгібітори ізоферменту CYP3A4, такі як кетоконазол та ітраконазол, можуть викликати більш виражені зміни фармакокінетики силденафілу.такі як кетоконазол та ітраконазол можуть викликати і більш виражені зміни фармакокінетики силденафілу.такі як кетоконазол та ітраконазол можуть викликати і більш виражені зміни фармакокінетики силденафілу. Одночасне застосування силденафілу (одноразово 100 мг) і ритонавіру (по 500 мг 2 рази на добу), інгібітору ВІЛ-протеази та потужного інгібітору системи цитохрому Р450, на тлі досягнення постійної концентрації ритонавіру в плазмі крові призводить до збільшення Cmax 4 рази), а AUC на 1000% (11 разів). Через 24 години концентрація силденафілу в плазмі становить близько 200 нг/мл (після одноразового застосування одного силденафілу – 5 нг/мл). Це узгоджується з ефектом ритонавір на широкий діапазон субстратів системи цитохрому Р450. Силденафіл не впливає на фармакокінетику ритонавіру. Враховуючи ці дані, одночасний прийом ритонавіру та силденафілу не рекомендується. У будь-якому випадку максимальна доза силденафілу не повинна перевищувати 25 мг протягом 48 годин. Якщо силденафіл приймають у рекомендованих дозах пацієнти, які отримують одночасно потужні інгібітори ізоферменту CYP3A4, Cmax вільного силденафілу не перевищує 200 нМ і препарат добре переноситься. Одноразовий прийом антациду (магнію гідроксиду/алюмінію гідроксиду) не впливає на біодоступність силденафілу. У дослідженнях за участю здорових добровольців при одночасному застосуванні антагоніста ендотелінових рецепторів, бозентана (помірний індуктор ізоферментів CYP3A4, CYP2C9 і, можливо, CYP2C19) у рівноважній концентрації (125 мг 2 рази на добу) та силденафілу ) відзначалося зниження AUC та Cmax силденафілу на 62,6 % та 52,4 % відповідно. Застосування силденафілу збільшувало AUC та Cmax бозентану на 49,8 % та 42 % відповідно. Передбачається, що одночасне застосування силденафілу з потужними індукторами ізоферменту CYP3A4, такими як рифампіцин, може призвести до збільшення концентрації силденафілу в плазмі крові. Інгібітори ізоферменту CYP2C9 (толбутамід, варфарин), ізоферменту CYP2D6 (селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, трициклічні антидепресанти), тіазидні та тіазидоподібні діуретики, інгібітори ангіотензинпреа Азитроміцин (500 мг на добу протягом 3 днів) не впливає на AUC, Cmax, TCmax, константу швидкості виведення та Т½ силденафілу або його основного циркулюючого метаболіту. Вплив силденафілу на інші лікарські засоби Силденафіл є слабким інгібітором ізоферментів CYP1А2, CYP2С9, CYP2С19, CYP2D6, CYP2Е1 та CYP3А4 (ІК50 > 150 мкмоль). При прийомі силденафілу в дозах, що рекомендуються, його Cmax становить близько 1 мкмоль, тому малоймовірно, що силденафіл може вплинути на кліренс субстратів цих ізоферментів. Силденафіл посилює гіпотензивну дію нітратів як при тривалому застосуванні останніх, так і при їх застосуванні за гострими показаннями. У зв'язку з цим застосування силденафілу одночасно з нітратами або донаторами NO протипоказано. Ріоцигуат У доклінічних дослідженнях відмічено адитивний ефект у вигляді зниження системного АТ при застосуванні інгібіторів ФДЕ5 у комбінації з ріоцигуатом. У клінічних дослідженнях було показано, що ріоцигуат посилює гіпотензивні ефекти інгібіторів ФДЕ5. Не було отримано доказів сприятливого клінічного ефекту комбінації у досліджених популяціях. Одночасне застосування ріоцигуату та інгібіторів ФДЕ5, включаючи силденафіл, протипоказано (див. розділ "Протипоказання"). При одночасному прийомі альфа-адреноблокатора доксазозину (4 мг і 8 мг) та силденафілу (25 мг, 50 мг і 100 мг) у пацієнтів з доброякісною гіперплазією передміхурової залози зі стабільною гемодинамікою середнє додаткове зниження САД/ДАД у положенні «лежачи» 7 мм рт. ст., 9/5 мм рт. ст. та 8/4 мм рт. ст. відповідно, а положенні «стоячи» – 6/6 мм рт. ст., 11/4 мм рт. ст. та 4/5 мм рт. ст. відповідно. Повідомляється про рідкісні випадки розвитку у таких пацієнтів симптоматичної ортостатичної гіпотензії, що виявлялася у вигляді запаморочення (без свідомості). В окремих чутливих пацієнтів, які отримують α-адреноблокатори, одночасне застосування силденафілу може призвести до симптоматичної гіпотензії. Ознаки значної взаємодії з толбутамідом (250 мг) або варфарином (40 мг), що метаболізуються ізоферментом CYP2C9, не виявлено. Силденафіл (100 мг) не впливає на фармакокінетику інгібіторів ВІЛ-протеази, саквінавіру та ритонавіру, що є субстратами ізоферменту CYP3A4, при їх постійному рівні концентрацій у плазмі крові. Одночасне застосування силденафілу в рівноважному стані (80 мг 3 рази на добу) призводить до підвищення AUC та Cmax бозентану (125 мг 2 рази на добу) на 49,8 % та 42 % відповідно. Силденафіл (50 мг) не викликає додаткового збільшення часу кровотечі при прийомі ацетилсаліцилової кислоти (150 мг). Силденафіл (50 мг) не посилює гіпотензивну дію алкоголю у здорових добровольців при максимальній концентрації алкоголю в плазмі в середньому 0,08% (80 мг/дл). У пацієнтів з артеріальною гіпертонією ознак взаємодії силденафілу (100 мг) з амлодипіном не виявлено. Середнє додаткове зниження артеріального тиску в положенні «лежачи» становить 8 мм рт. ст. (САД) та 7 мм рт. ст. (ДАД). Застосування силденафілу одночасно з гіпотензивними засобами не призводить до додаткових побічних ефектів.Спосіб застосування та дозиДорослі Препарат Візарсин Кутаб, таблетки, що диспергуються в порожнині рота, може застосовуватися пацієнтами, які зазнають труднощів при проковтуванні таблетки, в якості альтернативи препаратам силденафілу в лікарських формах: таблетки та таблетки, вкриті плівковою оболонкою. Таблетки, що диспергуються в ротовій порожнині, крихкі, тому їх не слід видавлювати через фольгу упаковки, тому що вони можуть зламатися. Не слід брати таблетку мокрими руками, тому що таблетка може почати розчинятися. Витягти таблетку наступним чином: Блістер, що містить 1 таблетку Блістер, що містить 4 таблетки 1. Зігнути блістер по лінії розриву. 2. Розкрити блістер, обережно потягнувши край фольги. 3. Обережно витягти таблетку. 4. Потім таблетку слід негайно покласти на язик і тримати у роті протягом кількох секунд до повного розчинення, потім можна запитати рідиною. Не слід змішувати таблетку у роті з їжею. При прийомі препарату Візарсин Ку-таб з жирною їжею дія препарату може розвинутись пізніше, ніж при його прийомі натще. Рекомендована доза для більшості дорослих пацієнтів становить 50 мг приблизно за 1 годину до сексуальної активності. З урахуванням ефективності та переносимості доза може бути збільшена до 100 мг або знижена до 25 мг. Максимальна рекомендована доза становить 100 мг. Максимальна рекомендована кратність застосування – 1 раз на добу. При необхідності прийому силденафілу в дозі 25 мг рекомендовано застосування силденафілу у лікарській формі таблетки, покриті плівковою оболонкою, 25 мг. Порушення функції нирок При нирковій недостатності легкого та середнього ступеня тяжкості (КК 30-80 мл/хв) корекція дози не потрібна, при нирковій недостатності тяжкого ступеня (КК < 30 мл/хв) дозу силденафілу слід зменшити до 25 мг. Порушення функції печінки Оскільки виведення силденафілу порушується у пацієнтів із пошкодженням печінки (зокрема, при цирозі), дозу силденафілу слід зменшити до 25 мг. Одночасне застосування з іншими лікарськими засобами Одночасне застосування з ритонавіром не рекомендується. У будь-якому випадку максимальна доза силденафілу не повинна перевищувати 25 мг, а кратність застосування – 1 раз на 48 годин (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). При одночасному застосуванні з інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (еритроміцин, саквінавір, кетоконазол, ітраконазол) початкова доза препарату Візарсин Кутаб повинна становити 25 мг (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Щоб звести до мінімуму ризик розвитку ортостатичної гіпотензії у пацієнтів, які приймають альфа-адреноблокатори, прийом препарату Візарсин Кутаб слід розпочинати тільки після досягнення стабільної гемодинаміки у цих пацієнтів. Слід також розглянути доцільність зниження початкової дози силденафілу (див. розділи «Особливі вказівки» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Пацієнти похилого віку Корекція дози препарату Візарсін Кутаб не потрібна.ПередозуванняСимптоми: при одноразовому прийомі силденафілу в дозах до 800 мг небажані реакції аналогічні таким прийому препарату в нижчих дозах, при цьому тяжкість і частота збільшувалися. Прийом силденафілу в дозі 200 мг не спричиняв збільшення ефективності, проте частота небажаних реакцій (головний біль, відчуття «припливів», запаморочення, диспепсія, закладеність носа, порушення зору) збільшувалася. Лікування: симптоматичне. Гемодіаліз неефективний, тому що силденафіл міцно зв'язується з білками плазми і не виводиться нирками.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДля діагностики порушень ерекції, визначення їх можливих причин та вибору адекватного лікування необхідно зібрати повний медичний анамнез та провести ретельне фізикальне обстеження. Засоби лікування еректильної дисфункції повинні застосовуватися з обережністю у пацієнтів з анатомічною деформацією статевого члена (ангуляція, кавернозний фіброз, хвороба Пейроні) або у пацієнтів з факторами ризику розвитку приапізму (серповидноклітинна анемія, множинна мієлома, лейкемі). . Під час постреєстраційних досліджень повідомлялося про випадки розвитку тривалої ерекції та пріапізму. У разі збереження ерекції понад 4 години слід негайно звернутися за медичною допомогою. Якщо терапія приапізму не була проведена негайно, це може призвести до пошкодження тканин статевого члена та необоротної втрати потенції. Препарати, призначені на лікування порушень ерекції, не слід застосовувати чоловікам, котрим сексуальна активність небажана. Сексуальна активність становить певний ризик за наявності захворювань серця, тому перед початком будь-якої терапії щодо порушень ерекції лікаря слід направити пацієнта на обстеження стану серцево-судинної системи. Сексуальна активність небажана у пацієнтів із серцевою недостатністю, нестабільною стенокардією, перенесеним протягом останніх 6 місяців інфарктом міокарда або інсультом, життєзагрозливими аритміями, артеріальною гіпертензією (АТ > 170/100 мм рт. ст.) або артеріальною гіпотензією (АТ < .ст.). Прийом силденафілу у таких пацієнтів протипоказаний (див. розділ "Протипоказання"). У клінічних дослідженнях показано відсутність відмінностей у частоті розвитку інфаркту міокарда (1,1 на 100 осіб на рік) або частоті смертності від серцево-судинних захворювань (0,3 на 100 осіб на рік) у пацієнтів,отримували силденафіл, порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо. Серцево-судинні ускладнення У ході постреєстраційного застосування силденафілу для лікування еректильної дисфункції повідомлялося про такі небажані явища, як тяжкі серцево-судинні ускладнення (в т. ч. інфаркт міокарда, нестабільна стенокардія, раптова серцева смерть, шлуночкова аритмія, геморагічний інсульт ), які мали тимчасовий зв'язок із застосуванням силденафілу. Більшість цих пацієнтів, але не всі з них мали фактори ризику серцево-судинних ускладнень. Багато з цих небажаних явищ спостерігалися незабаром після сексуальної активності, і деякі з них відзначалися після прийому силденафілу без подальшої сексуальної активності. Неможливо встановити наявність прямого зв'язку між небажаними явищами, що відзначалися, і зазначеними або іншими факторами. Артеріальна гіпотензія Силденафіл має системну вазодилатуючу дію, що призводить до скороминучого зниження АТ, що не є клінічно значущим явищем і не призводить до будь-яких наслідків у більшості пацієнтів. Тим не менш, до призначення препарату Візарсин Кутаб лікар повинен ретельно оцінити ризик можливих небажаних проявів вазодилатуючої дії у пацієнтів з відповідними захворюваннями, особливо на тлі сексуальної активності. Підвищена сприйнятливість до вазодилататорів спостерігається у пацієнтів з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка (стеноз аорти, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія), а також з синдромом множинної системної атрофії, що рідко зустрічається, що виявляється важким порушенням регуляції АТ з боку ве. Оскільки одночасне застосування силденафілу та альфа-адреноблокаторів може призвести до симптоматичної артеріальної гіпотензії у окремих чутливих пацієнтів, препарат Візарсин® Ку-таб® слід обережно застосовувати пацієнтам, які приймають альфа-адреноблокатори (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Щоб звести до мінімуму ризик розвитку ортостатичної гіпотензії у пацієнтів, які приймають альфа-адреноблокатори, прийом препарату Візарсин Кутаб слід розпочинати лише після досягнення стабілізації показників гемодинаміки у цих пацієнтів. Слід також розглянути доцільність зниження початкової дози препарату Візарсин Кутаб (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Лікар повинен проінформувати пацієнтів про те, які дії слід зробити у разі появи симптомів ортостатичної гіпотензії. Зорові порушення У поодиноких випадках під час постреєстраційного застосування всіх інгібіторів ФДЕ5, у тому числі силденафілу, повідомляли про НПІНЗН – рідкісне захворювання та причину зниження або втрати зору. У більшості з цих пацієнтів були фактори ризику, зокрема зниження відношення діаметрів екскавації та диска зорового нерва («застійний диск»), вік старше 50 років, цукровий діабет, артеріальна гіпертензія, ІХС, гіперліпідемія та куріння. В обсерваційному дослідженні оцінювали, чи пов'язане недавнє застосування препаратів інгібіторів ФДЕ5 з гострим початком НПІНЗН. Результати вказують на приблизно дворазове підвищення ризику розвитку НПІНЗН у межах 5 Т½ після застосування інгібітору ФДЕ5. Згідно з опублікованими літературними даними, річна частота виникнення НПІНЗН становить 2,5-11,8 випадків на 100 000 чоловіків віком ≥ 50 років у загальній популяції. Слід рекомендувати пацієнтам у разі раптової втрати зору припинити терапію силденафілом та негайно проконсультуватися з лікарем. Особи, які вже мали випадок НПІНЗН, мають підвищений ризик рецидиву НПІНЗН. Тому лікарю слід обговорити цей ризик із такими пацієнтами, а також обговорити з ними потенційний шанс несприятливого впливу інгібіторів ФДЕ5. Інгібітори ФДЕ5, у тому числі силденафіл, у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю і лише у ситуаціях, коли очікувана користь перевищує ризик. У пацієнтів з епізодами розвитку НПІНЗН із втратою зору на одне око прийом силденафілу протипоказаний (див. розділ "Протипоказання").Слід рекомендувати пацієнтам у разі раптової втрати зору припинити терапію силденафілом та негайно проконсультуватися з лікарем. Особи, які вже мали випадок НПІНЗН, мають підвищений ризик рецидиву НПІНЗН. Тому лікарю слід обговорити цей ризик із такими пацієнтами, а також обговорити з ними потенційний шанс несприятливого впливу інгібіторів ФДЕ5. Інгібітори ФДЕ5, у тому числі силденафіл, у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю і лише у ситуаціях, коли очікувана користь перевищує ризик. У пацієнтів з епізодами розвитку НПІНЗН із втратою зору на одне око прийом силденафілу протипоказаний (див. розділ "Протипоказання").Слід рекомендувати пацієнтам у разі раптової втрати зору припинити терапію силденафілом та негайно проконсультуватися з лікарем. Особи, які вже мали випадок НПІНЗН, мають підвищений ризик рецидиву НПІНЗН. Тому лікарю слід обговорити цей ризик із такими пацієнтами, а також обговорити з ними потенційний шанс несприятливого впливу інгібіторів ФДЕ5. Інгібітори ФДЕ5, у тому числі силденафіл, у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю і лише у ситуаціях, коли очікувана користь перевищує ризик. У пацієнтів з епізодами розвитку НПІНЗН із втратою зору на одне око прийом силденафілу протипоказаний (див. розділ "Протипоказання").а також обговорити з ними потенційний шанс несприятливого впливу інгібіторів ФДЕ5. Інгібітори ФДЕ5, у тому числі силденафіл, у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю і лише у ситуаціях, коли очікувана користь перевищує ризик. У пацієнтів з епізодами розвитку НПІНЗН із втратою зору на одне око прийом силденафілу протипоказаний (див. розділ "Протипоказання").а також обговорити з ними потенційний шанс несприятливого впливу інгібіторів ФДЕ5. Інгібітори ФДЕ5, у тому числі силденафіл, у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю і лише у ситуаціях, коли очікувана користь перевищує ризик. У пацієнтів з епізодами розвитку НПІНЗН із втратою зору на одне око прийом силденафілу протипоказаний (див. розділ "Протипоказання"). У невеликої кількості пацієнтів зі спадковим пігментним ретинітом є генетично детерміновані порушення функцій фосфодіестераз сітківки ока. Відомості про безпеку застосування силденафілу у пацієнтів з пігментним ретинітом відсутні, тому у таких пацієнтів не слід застосовувати силденафіл (див. розділ «Протипоказання»). Порушення слуху У деяких післяреєстраційних дослідженнях повідомляється про випадки раптового погіршення або втрати слуху, пов'язані із застосуванням усіх інгібіторів ФДЕ5, включаючи силденафіл. Більшість пацієнтів мали фактори ризику раптового погіршення або втрати слуху. Причинно-наслідкового зв'язку між застосуванням інгібіторів ФДЕ5 та раптовим погіршенням слуху або втратою слуху не встановлено. У разі раптового погіршення слуху або втрати слуху на фоні прийому препарату Візарсин Кутаб слід негайно проконсультуватися з лікарем. Кровотечі Силденафіл посилює антиагрегантний ефект нітропрусиду натрію, донатора NO на тромбоцити людини в умовах in vitro. Дані щодо безпеки застосування силденафілу у пацієнтів зі схильністю до кровоточивості або загостренням виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки відсутні, тому препарат Візарсин Кутаб у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю (див. розділ «З обережністю»). Частота носових кровотеч у пацієнтів з легеневою гіпертензією, пов'язаною з дифузними захворюваннями сполучної тканини, була вищою (силденафіл 12,9%, плацебо 0%), ніж у пацієнтів з первинною легеневою гіпертензією (силденафіл 3,0%, плацебо 2,4%). . У пацієнтів, які отримували силденафіл у поєднанні з антагоністом вітаміну К, частота носових кровотеч була вищою (8,8 %), ніж у пацієнтів, які не приймали антагоніст вітаміну К (1,7 %). Одночасне застосування з іншими засобами для лікування порушень ерекції Безпека та ефективність препарату Візарсин® Ку-таб® одночасно з іншими інгібіторами ФДЕ5 або іншими препаратами для лікування легеневої гіпертензії, що містять силденафіл або іншими засобами лікування порушень ерекції, не вивчалися, тому застосування подібних комбінацій не рекомендується (див. розділ «Протипоказання»). Спеціальна інформація про допоміжні речовини Пацієнтам з вродженою непереносимістю фруктози не слід приймати препарат Візарсин Кутаб, оскільки до його складу входить сорбітол. Препарат Візарсин Кутаб містить аспартам, який є джерелом фенілаланіну, і може бути небезпечним для пацієнтів з фенілкетонурією. Застосування при хронічних захворюваннях: розділ "Особливі вказівки" Вплив на керування транспортними засобами: Оскільки при прийомі силденафілу можливий розвиток запаморочення, зниження АТ, розвиток хроматопсії, затуманеного зору та інших побічних явищ, слід бути обережним при керуванні транспортними засобами, механізмами та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. Також слід уважно ставитися до індивідуальної дії препарату Візарсін Кутаб у зазначених ситуаціях, особливо на початку лікування та при зміні режиму дозування.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкасилденафіл таблетки, що диспергуються в порожнині рота на одну таблетку, що диспергується в порожнині рота, 50 мг/100 мг: Діюча речовина: силденафіл 50,00 мг/100,00 мг Допоміжні речовини: гіпролоза, манітол, аспартам, неогесперидин дигідрохалкон, ароматизатор м'ятний, ароматизатор м'яти перцевої, кросповідон тип А, кальцію силікат, магнію стеарат *Ароматизатор м'яти перцевої: мальтодекстрин, акації камедь, сорбітол, м'яти польова олія, лівоментол та вода.Опис лікарської формиКруглі, злегка двоопуклі таблетки білого або майже білого кольору з м'ятним запахом. Допускається наявність чорних вкраплень.Фармакотерапевтична групаеректильної дисфункції засіб лікування – фосфодіестерази типу 5 (ФДЕ5)-інгібіторФармакокінетикаФармакокінетика силденафілу в діапазоні доз, що рекомендується, носить лінійний характер. Всмоктування Після прийому внутрішньо силденафіл швидко всмоктується. Абсолютна біодоступність у середньому становить близько 40% (від 25% до 63%). В умовах in vitro силденафіл у концентрації близько 1,7 нг/мл (3,5 нМ) пригнічує активність людини ФДЕ5 на 50 %. Після одноразового прийому силденафілу в дозі 100 мг середня максимальна концентрація (Cmax) вільного силденафілу у плазмі крові чоловіків становить близько 18 нг/мл (38 нМ). Cmax при прийомі силденафілу внутрішньо натще досягається в середньому протягом 60 хв (від 30 хв до 120 хв). При прийомі одночасно з жирною їжею швидкість всмоктування знижується: Cmax зменшується в середньому на 29 %, а час досягнення максимальної концентрації (TCmax) збільшується на 60 хв, проте ступінь абсорбції достовірно не змінюється (площа під фармакокінетичною кривою «концентрація-час» (AUC) знижується на 11%). Розподіл Об'єм розподілу силденафілу у рівноважному стані становить у середньому 105 л. Зв'язок силденафілу та його основного циркулюючого N-деметильного метаболіту з білками плазми становить близько 96 % і не залежить від загальної концентрації силденафілу. Менше 0,0002% дози силденафілу (в середньому 188 нг) виявлено у спермі через 90 хв після прийому препарату. Метаболізм Силденафіл метаболізується головним чином у печінці під дією ізоферменту CYP3A4 (основний шлях) та ізоферменту CYP2C9 (додатковий шлях). Основний циркулюючий активний метаболіт, що утворюється в результаті N-деметилювання силденафілу, піддається подальшому метаболізму. Селективність дії цього метаболіту щодо ФДЕ порівнянна з такою силденафілу, яке активність щодо ФДЭ5 в умовах in vitro становить близько 50 % активності силденафілу. Концентрація метаболіту в плазмі здорових добровольців становила близько 40% від концентрації силденафілу. N-деметильний метаболіт піддається подальшому метаболізму, період його напіввиведення (Т?) становить близько 4 годин. Виведення Загальний кліренс силденафілу становить 41 л/годину, а кінцевий T½ – 3-5 годин. Після прийому внутрішньо, також як після внутрішньовенного введення силденафіл виводиться у вигляді метаболітів, в основному через кишечник (близько 80% прийнятої внутрішньо дози) та меншою мірою нирками (близько 13% прийнятої внутрішньо дози). Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Пацієнти похилого віку У здорових пацієнтів похилого віку (старше 65 років) кліренс силденафілу знижений, а концентрація вільного силденафілу в плазмі крові приблизно на 40% вища, ніж у молодих пацієнтів (18-45 років). Вік не має клінічно значущого впливу на частоту розвитку побічних ефектів. Порушення функції нирок При нирковій недостатності легкого (кліренс креатиніну (КК) 50-80 мл/хв) та середнього (КК 30-49 мл/хв) ступеня тяжкості фармакокінетика силденафілу після одноразового вживання в дозі 50 мг не змінюється. При нирковій недостатності важкого ступеня (КК ≤ 30 мл/хв) кліренс силденафілу знижується, що призводить до приблизно дворазового збільшення значення AUC (100 %) та Cmax (88 %) порівняно з такими показниками у пацієнтів тієї ж вікової групи з нормальною функцією нирок . Порушення функції печінки У пацієнтів з цирозом печінки (клас А та В за класифікацією Чайлд-П'ю) кліренс силденафілу знижується, що призводить до підвищення значення AUC (84 %) та Cmax (47 %) у порівнянні з такими показниками у пацієнтів тієї ж вікової групи з нормальною функцією. печінки. Фармакокінетика силденафілу у пацієнтів з порушеннями функції печінки тяжкого ступеня (клас З класифікації Чайлд-П'ю) не вивчалася.ФармакодинамікаСилденафіл є потужним селективним інгібітором циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ) – специфічної ФДЕ5. Механізм дії Реалізація фізіологічного механізму ерекції пов'язана із вивільненням оксиду азоту (NO) у кавернозному тілі під час сексуальної стимуляції. Це, у свою чергу, призводить до збільшення рівня цГМФ, подальшого розслаблення гладком'язової тканини кавернозного тіла та збільшення припливу крові. Силденафіл не має прямої розслаблюючої дії на ізольоване кавернозне тіло людини, але посилює ефект NO за допомогою інгібування ФДЕ5, яка відповідальна за розпад цГМФ. Силденафіл селективний щодо ФДЕ5 в умовах in vitro, його активність щодо ФДЕ5 перевершує активність щодо інших відомих ізоферментів фосфодіестерази: ФДЕ6 – у 10 разів, ФДЕ1 – більш ніж у 80 разів, ФДЕ2, ФДЕ4, ФДЕ7-ФДЕ1 разів. Силденафіл у 4000 разів більш селективний щодо ФДЕ5 порівняно з ФДЕ3, що має найважливіше значення, оскільки ФДЕ3 є одним із ключових ферментів регуляції скоротливості міокарда. Обов'язковою умовою ефективності силденафіл є сексуальна стимуляція. Клінічні дані Кардіологічні дослідження Застосування силденафілу в дозах до 100 мг не призводило до клінічно значимих змін електрокардіограми (ЕКГ) у здорових добровольців. Максимальне зниження систолічного артеріального тиску (САД) у положенні «лежачи» після прийому силденафілу у дозі 100 мг становило 8,3 мм рт. ст., а діастолічного артеріального тиску (ДАД) – 5,3 мм рт. ст. Більш виражений, але також тимчасовий ефект на артеріальний тиск (АТ) відзначався у пацієнтів, які приймали нітрати (див. розділи «Протипоказання» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). У дослідженні гемодинамічного ефекту силденафілу в одноразовій дозі 100 мг у 14 пацієнтів з тяжкою ішемічною хворобою серця (ІХС) (більш ніж у 70 % пацієнтів був стеноз, принаймні однієї коронарної артерії), САТ і ДАТ у стані спокою зменшувалося на 7 % і 6% відповідно, а легеневий тиск систоли знижувався на 9%. Силденафіл не впливав на серцевий викид і не порушував кровотік у стенозованих коронарних артеріях, а також приводив до збільшення (приблизно на 13%) аденозин-індукованого коронарного потоку як у стенозованих, так і інтактних коронарних артеріях. У подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні 144 пацієнти з еректильною дисфункцією та стабільною стенокардією, які приймають антиангінальні препарати (крім нітратів), виконували фізичні вправи до того моменту, коли вираженість симптомів стенокардії зменшилася. Тривалість виконання вправи була достовірно більшою (19,9 секунд, 0,9-38,9 секунд) у пацієнтів, які приймали силденафіл у одноразовій дозі 100 мг порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо. У рандомізованому подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні вивчали ефект зміною дози силденафілу (до 100 мг) у чоловіків (n = 568) з еректильною дисфункцією та артеріальною гіпертензією, які приймають більше двох гіпотензивних препаратів. Ерекція покращилася у 71% чоловіків у групі силденафілу порівняно з 18% у групі плацебо. Частота несприятливих ефектів була порівнянна з такою в інших групах пацієнтів, як у осіб, які приймають більше трьох гіпотензивних препаратів. Дослідження зорових порушень У деяких пацієнтів через 1 годину після прийому силденафілу в дозі 100 мг за допомогою тесту Фарнсворта-Мунселя 100 виявлено легке та минуще порушення здатності розрізняти відтінки кольору (синього/зеленого). Через 2 години після прийому силденафілу ці зміни були відсутні. Вважається, що порушення колірного зору викликане пригніченням ФДЕ6, яка бере участь у процесі передачі світла в сітківці ока. Силденафіл не впливав на гостроту зору, сприйняття контрастності, електроретинограму, внутрішньоочний тиск або діаметр зіниці. У плацебо-контрольованому перехресному дослідженні пацієнтів з доведеною ранньою макулярною дегенерацією (n = 9) силденафіл в одноразовій дозі 100 мг добре переносився. Не було виявлено жодних клінічно значущих змін зору, що оцінюються за спеціальними візуальними тестами (гострота зору, грати Амслер, колірне сприйняття, моделювання проходження кольору, периметр Хемфрі та фотострес). Ефективність Ефективність та безпеку силденафілу оцінювали у 21 рандомізованому подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні тривалістю до 6 місяців у 3000 пацієнтів віком від 19 до 87 років з еректильною дисфункцією різної етіології (органічної, психогенної чи змішаної). Ефективність оцінювали глобально із застосуванням щоденника ерекцій, міжнародного індексу еректильної функції (валідований опитувальник про стан сексуальної функції) та опитування партнера. Ефективність силденафілу, визначена як здатність досягати та підтримувати ерекцію, достатню для задовільного статевого акту, була продемонстрована у всіх проведених дослідженнях та була підтверджена у довгострокових дослідженнях тривалістю 1 рік. У дослідженнях із застосуванням фіксованої дози співвідношення пацієнтів, які повідомили,що терапія покращила їх ерекцію, становило: 62% (доза силденафілу 25 мг), 74% (доза силденафілу 50 мг) та 82% (доза силденафілу 100 мг) порівняно з 25% у групі плацебо. Аналіз міжнародного індексу еректильної функції показав, що додатково покращення ерекції лікування силденафілом також підвищувало якість оргазму, дозволяло досягти задоволення від статевого акту та загального задоволення. Згідно з узагальненими даними, серед пацієнтів, які повідомили про поліпшення ерекції при лікуванні силденафілом, були 59% пацієнтів з цукровим діабетом, 43% пацієнтів, які перенесли радикальну простатектомію, та 83% пацієнтів з ушкодженнями спинного мозку (проти 16%, 15% та 12% у групі плацебо відповідно).Показання до застосуванняЛікування порушень ерекції, що характеризуються нездатністю до досягнення або збереження ерекції статевого члена, достатньою для задовільного статевого акту. Силденафіл ефективний лише при сексуальній стимуляції.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до силденафілу або будь-якого іншого компонента препарату. Застосування у пацієнтів, які отримують постійно або з перервами донатори оксиду азоту (NO), органічні нітрати або нітрити у будь-яких формах, оскільки силденафіл посилює гіпотензивну дію нітратів (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Одночасне застосування інгібіторів ФДЕ5, включаючи силденафіл, зі стимуляторами гуанілатциклази, такими як ріоцигуат, протипоказано, тому що це може призводити до симптоматичної гіпотензії (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Безпечність та ефективність препарату Візарсин® Ку-таб® при одночасному застосуванні з іншими лікарськими засобами для лікування порушень ерекції не вивчалися, тому застосування подібних комбінацій протипоказано (див. розділ «Особливі вказівки»). Печінкова недостатність тяжкого ступеня (клас З класифікації Чайлд-Пью). Одночасний прийом ритонавіру. Тяжкі серцево-судинні захворювання (важка серцева недостатність, нестабільна стенокардія, перенесені в останні 6 місяців інсульт або інфаркт міокарда, життєзагрозливі аритмії, артеріальна гіпертензія (АТ > 170/100 мм рт. ст.) або артеріальна гіпотензія (АТ <0 рт.ст.)) (див. розділ «Особливі вказівки»). Пацієнти з епізодами розвитку неартеріїтної передньої ішемічної нейропатії зорового нерва (НПІНЗН) із втратою зору в одному оці. Спадковий пігментний ретиніт (див. розділ «Особливі вказівки»). За зареєстрованим показанням препарат Візарсін Кутаб не призначений для застосування у дітей до 18 років. За зареєстрованим показанням препарат Візарсін Ку-таб не призначений для застосування у жінок. Пацієнтам з вродженою непереносимістю фруктози не слід приймати препарат Візарсін Кутаб, тому що до його складу входить сорбітол. Препарат Візарсин Кутаб містить аспартам, який є джерелом фенілаланіну, і може бути небезпечним для пацієнтів з фенілкетонурією. Анатомічна деформація статевого члена (ангуляція, кавернозний фіброз або хвороба Пейроні) (див. розділ «Особливі вказівки»), захворювання, що схильні до розвитку приапізму (серповидно-клітинна анемія, множинна мієлома, лейкоз, тромбоцитемія) ), захворювання, що супроводжуються кровотечею, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у стадії загострення, порушення функції печінки, ниркова недостатність тяжкого ступеня (КК < 30 мл/хв), пацієнти з епізодом розвитку НПІНЗН в анамнезі (див. розділ «Особливі вказівки») , одночасний прийом α-адреноблокаторівВагітність та лактаціяЗа зареєстрованим показанням препарат Візарсін Ку-таб не призначений для застосування у жінок. За зареєстрованим показанням препарат Візарсін Кутаб не призначений для застосування у дітей до 18 років.Побічна діяНайчастішими побічними ефектами були біль голови і «припливи». Зазвичай побічні ефекти силденафілу слабко або помірно виражені і мають тимчасовий характер. У дослідженнях із застосуванням фіксованої дози показано, що частота деяких небажаних явищ підвищується із збільшенням дози. Класифікація частоти розвитку побічних ефектів, рекомендована Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ): дуже часто 1/10 часто від ≥ 1/100 до < 1/10 нечасто від ≥ 1/1000 до < 1/100 рідко від ≥ 1/10000 до < 1/1000 дуже рідко від < 1/10000 частота невідома може бути оцінена з урахуванням наявних даних. Порушення з боку імунної системи: нечасто – реакції підвищеної чутливості (у т. ч. висипання на шкірі), алергічні реакції. Порушення з боку органу зору: часто – затуманений зір, порушення зору, ціанопсія; нечасто – біль в очах, фотофобія, фотопсія, хроматопсія, почервоніння очей/ін'єкції склер, зміна яскравості світлосприйняття, мідріаз, кон'юнктивіт, крововилив у тканині ока, катаракта, порушення роботи слізного апарату; рідко – набряк повік та прилеглих тканин, відчуття сухості в очах, наявність райдужних кіл у полі зору навколо джерела світла, підвищена стомлюваність очей, бачення предметів у жовтому кольорі (ксантопсія), бачення предметів у червоному кольорі (еритропсія), гіперемія кон'юнктиви, подразнення слизу оболонки очей, неприємні відчуття у власних очах; частота невідома – НПІНЗН, оклюзія вен сітківки, дефект полів зору, диплопія*, тимчасова втрата зору або зниження гостроти зору, підвищення внутрішньоочного тиску, набряк сітківки, захворювання судин сітківки, відшарування склоподібного тіла/вітреальна тракція. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто - раптове зниження або втрата слуху, біль у вухах, дзвін у вухах. Порушення з боку серця та судин: часто - "припливи"; нечасто – тахікардія, відчуття серцебиття, зниження артеріального тиску, підвищення артеріального тиску, збільшення частоти серцевих скорочень, нестабільна стенокардія, атріовентрикулярна блокада, ішемія міокарда, тромбоз судин головного мозку, зупинка серця, серцева недостатність, відхилення у показаннях ЕКГ, кардіоміопаті; рідко – фібриляція передсердь, раптова серцева смерть, шлуночкова артімія. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: нечасто – анемія, лейкопенія. Порушення з боку обміну речовин та харчування: нечасто – відчуття спраги, набряки, подагра, некомпенсований цукровий діабет, гіперглікемія, периферичні набряки, гіперурикемія, гіпоглікемія, гіпернатріємія. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – закладеність носа; нечасто – носова кровотеча, риніт, астма, диспное, ларингіт, фарингіт, синусит, бронхіт, збільшення обсягу відокремлюваного мокротиння, посилення кашлю; рідко – відчуття стиснення у горлі, сухість слизової оболонки порожнини носа, набряк слизової оболонки носа. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – нудота, диспепсія; нечасто – гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, блювання, біль у животі, сухість слизової оболонки порожнини рота, глосит, гінгівіт, коліт, дисфагія, гастрит, гастроентерит, езофагіт, стоматит, відхилення «печінкових» функціональних тестів від норм; рідко – гіпестезія слизової оболонки ротової порожнини. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто – біль у спині; нечасто – міалгія, біль у кінцівках, артрит, артроз, розрив сухожилля, теносиновіт, біль у кістках, міастенія, синовіт. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – цистит, ніктурія, нетримання сечі, гематурія. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: нечасто – збільшення молочних залоз, порушення еякуляції, набряк геніталій, аноргазмія, гематоспермія, ушкодження тканин статевого члена; рідко – тривала ерекція та/або пріапізм, кровотеча із статевого члена. Порушення з боку нервової системи та психіки: дуже часто – головний біль; часто – запаморочення; нечасто - сонливість, мігрень, атаксія, м'язовий гіпертонус, невралгія, нейропатія, парестезія, тремор, вертиго, симптоми депресії, безсоння, незвичайні сновидіння, підвищення рефлексів, гіпостезія; рідко – порушення мозкового кровообігу, транзиторна ішемічна атака, судоми*, повторні судоми*, непритомність. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – шкірний висип, кропив'янка, простий герпес, свербіж шкіри, підвищене потовиділення, виразка шкіри, контактний дерматит, ексфоліативний дерматит; частота невідома – синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз. Загальні розлади та порушення у місці введення: нечасто - відчуття жару, набряк обличчя, реакція фоточутливості, шок, астенія, підвищена стомлюваність, біль різної локалізації, озноб, випадкові падіння, біль у ділянці грудної клітки, випадкові травми; рідко – дратівливість. *Побічні ефекти, виявлені під час постреєстраційних досліджень. Серцево-судинні ускладнення У ході постреєстраційного застосування силденафілу для лікування еректильної дисфункції повідомлялося про такі небажані явища, як тяжкі серцево-судинні ускладнення (в т. ч. інфаркт міокарда, нестабільна стенокардія, раптова серцева смерть, шлуночкова аритмія, геморагічний інсульт гіпотензія), які мали тимчасовий зв'язок із застосуванням силденафілу. Більшість цих пацієнтів, але не всі з них мали фактори ризику серцево-судинних ускладнень. Багато з цих небажаних явищ спостерігалися незабаром після сексуальної активності, і деякі з них відзначалися після прийому силденафілу без подальшої сексуальної активності. Неможливо встановити наявність прямого зв'язку між небажаними явищами, що відзначалися, і зазначеними або іншими факторами. Зорові порушення У поодиноких випадках під час постреєстраційного застосування всіх інгібіторів ФДЕ5, у тому числі силденафілу, повідомляли про НПІНЗН – рідкісне захворювання та причину зниження або втрати зору. Більшість із цих пацієнтів мали фактори ризику, зокрема: зниження відношення діаметрів екскавації та диска зорового нерва («застійний диск»), вік старше 50 років, цукровий діабет, артеріальна гіпертензія, ІХС, гіперліпідемія та куріння. В обсерваційному дослідженні оцінювали, чи пов'язане недавнє застосування препаратів інгібіторів ФДЕ5 з гострим початком НПІНЗН. Результати вказують на приблизно двократне підвищення ризику НПІНЗН у межах 5 Т½ після застосування інгібітору ФДЕ5. Згідно з опублікованими літературними даними, річна частота виникнення НПІНЗН становить 2,5-11,8 випадків на 100 000 чоловіків віком ≥ 50 років у загальній популяції.Слід рекомендувати пацієнтам у разі раптової втрати зору припинити терапію силденафілом та негайно проконсультуватися з лікарем. Особи, які вже мали випадок НПІНЗН, мають підвищений ризик рецидиву НПІНЗН. Тому лікарю слід обговорити цей ризик із такими пацієнтами, а також обговорити з ними потенційний ризик несприятливого впливу інгібіторів ФДЕ5. Інгібітори ФДЕ5, у тому числі силденафіл, у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю і лише у ситуаціях, коли очікувана користь перевищує ризик.а також обговорити з ними потенційний ризик несприятливого впливу інгібіторів ФДЕ5. Інгібітори ФДЕ5, у тому числі силденафіл, у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю і лише у ситуаціях, коли очікувана користь перевищує ризик.а також обговорити з ними потенційний ризик несприятливого впливу інгібіторів ФДЕ5. Інгібітори ФДЕ5, у тому числі силденафіл, у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю і лише у ситуаціях, коли очікувана користь перевищує ризик. При застосуванні препарату Візарсин Ку-таб у дозах, що перевищували рекомендовані, небажані явища були подібними до зазначених вище, але зазвичай зустрічалися частіше.Взаємодія з лікарськими засобамиВплив інших лікарських засобів на фармакокінетику силденафілу Метаболізм силденафілу відбувається в основному під дією ізоферментів CYP3A4 (основний шлях) та CYP2C9, тому інгібітори цих ізоферментів можуть зменшити кліренс силденафілу, а індуктори відповідно збільшити кліренс силденафілу. Відзначено зниження кліренсу силденафілу при одночасному застосуванні інгібіторів ізоферменту CYP3A4 (кетоконазол, еритроміцин, циметидин). Циметидин (800 мг), неспецифічний інгібітор ізоферменту CYP3A4, при одночасному прийомі з силденафілом (50 мг) спричиняє підвищення концентрації силденафілу в плазмі на 56 %. Одноразовий прийом 100 мг силденафілу одночасно з еритроміцином (500 мг 2 рази на добу протягом 5 днів), помірним інгібітором ізоферменту CYP3A4, на тлі досягнення постійної концентрації еритроміцину в плазмі призводить до збільшення AUC силденафілу на 182%.При одночасному прийомі силденафілу (одноразово 100 мг) та саквінавіру (1200 мг 3 рази на добу), інгібітору ВІЛ-протеази та ізоферменту CYP3A4, на тлі досягнення постійної концентрації саквінавіру в плазмі крові Cmax силденафілу збільшувалася на 0 . Силденафіл не впливає на фармакокінетику саквінавіру. Більш потужні інгібітори ізоферменту CYP3A4, такі як кетоконазол та ітраконазол, можуть викликати більш виражені зміни фармакокінетики силденафілу.такі як кетоконазол та ітраконазол можуть викликати і більш виражені зміни фармакокінетики силденафілу.такі як кетоконазол та ітраконазол можуть викликати і більш виражені зміни фармакокінетики силденафілу. Одночасне застосування силденафілу (одноразово 100 мг) та ритонавіру (по 500 мг 2 рази на добу), інгібітору ВІЛ-протеази та потужного інгібітору системи цитохрому Р450, на тлі досягнення постійної концентрації ритонавіру в плазмі крові призводить до збільшення Cmax 4 рази), а AUC на 1000% (11 разів). Через 24 години концентрація силденафілу в плазмі становить близько 200 нг/мл (після одноразового застосування одного силденафілу – 5 нг/мл). Це узгоджується з ефектом ритонавір на широкий діапазон субстратів системи цитохрому Р450. Силденафіл не впливає на фармакокінетику ритонавіру. Враховуючи ці дані, одночасний прийом ритонавіру та силденафілу не рекомендується. У будь-якому випадку максимальна доза силденафілу не повинна перевищувати 25 мг протягом 48 годин. Якщо силденафіл приймають у рекомендованих дозах пацієнти, які отримують одночасно потужні інгібітори ізоферменту CYP3A4, Cmax вільного силденафілу не перевищує 200 нМ і препарат добре переноситься. Одноразовий прийом антациду (магнію гідроксиду/алюмінію гідроксиду) не впливає на біодоступність силденафілу. У дослідженнях за участю здорових добровольців при одночасному застосуванні антагоніста ендотелінових рецепторів, бозентана (помірний індуктор ізоферментів CYP3A4, CYP2C9 і, можливо, CYP2C19) у рівноважній концентрації (125 мг 2 рази на добу) та силденафілу ) відзначалося зниження AUC та Cmax силденафілу на 62,6 % та 52,4 % відповідно. Застосування силденафілу збільшувало AUC та Cmax бозентану на 49,8 % та 42 % відповідно. Передбачається, що одночасне застосування силденафілу з потужними індукторами ізоферменту CYP3A4, такими як рифампіцин, може призвести до збільшення концентрації силденафілу в плазмі крові. Інгібітори ізоферменту CYP2C9 (толбутамід, варфарин), ізоферменту CYP2D6 (селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, трициклічні антидепресанти), тіазидні та тіазидоподібні діуретики, інгібітори ангіотензинпреа Азитроміцин (500 мг на добу протягом 3 днів) не впливає на AUC, Cmax, TCmax, константу швидкості виведення та Т½ силденафілу або його основного циркулюючого метаболіту. Вплив силденафілу на інші лікарські засоби Силденафіл є слабким інгібітором ізоферментів CYP1А2, CYP2С9, CYP2С19, CYP2D6, CYP2Е1 та CYP3А4 (ІК50 > 150 мкмоль). При прийомі силденафілу в дозах, що рекомендуються, його Cmax становить близько 1 мкмоль, тому малоймовірно, що силденафіл може вплинути на кліренс субстратів цих ізоферментів. Силденафіл посилює гіпотензивну дію нітратів як при тривалому застосуванні останніх, так і при їх застосуванні за гострими показаннями. У зв'язку з цим застосування силденафілу одночасно з нітратами або донаторами NO протипоказано. Ріоцигуат У доклінічних дослідженнях відмічено адитивний ефект у вигляді зниження системного АТ при застосуванні інгібіторів ФДЕ5 у комбінації з ріоцигуатом. У клінічних дослідженнях було показано, що ріоцигуат посилює гіпотензивні ефекти інгібіторів ФДЕ5. Не було отримано доказів сприятливого клінічного ефекту комбінації у досліджених популяціях. Одночасне застосування ріоцигуату та інгібіторів ФДЕ5, включаючи силденафіл, протипоказано (див. розділ "Протипоказання"). При одночасному прийомі альфа-адреноблокатора доксазозину (4 мг і 8 мг) та силденафілу (25 мг, 50 мг і 100 мг) у пацієнтів з доброякісною гіперплазією передміхурової залози зі стабільною гемодинамікою середнє додаткове зниження САД/ДАД у положенні «лежачи» 7 мм рт. ст., 9/5 мм рт. ст. та 8/4 мм рт. ст. відповідно, а положенні «стоячи» – 6/6 мм рт. ст., 11/4 мм рт. ст. та 4/5 мм рт. ст. відповідно. Повідомляється про рідкісні випадки розвитку у таких пацієнтів симптоматичної ортостатичної гіпотензії, що виявлялася у вигляді запаморочення (без свідомості). В окремих чутливих пацієнтів, які отримують α-адреноблокатори, одночасне застосування силденафілу може призвести до симптоматичної гіпотензії. Ознаки значної взаємодії з толбутамідом (250 мг) або варфарином (40 мг), що метаболізуються ізоферментом CYP2C9, не виявлено. Силденафіл (100 мг) не впливає на фармакокінетику інгібіторів ВІЛ-протеази, саквінавіру та ритонавіру, що є субстратами ізоферменту CYP3A4, при їх постійному рівні концентрацій у плазмі крові. Одночасне застосування силденафілу в рівноважному стані (80 мг 3 рази на добу) призводить до підвищення AUC та Cmax бозентану (125 мг 2 рази на добу) на 49,8 % та 42 % відповідно. Силденафіл (50 мг) не викликає додаткового збільшення часу кровотечі при прийомі ацетилсаліцилової кислоти (150 мг). Силденафіл (50 мг) не посилює гіпотензивну дію алкоголю у здорових добровольців при максимальній концентрації алкоголю в плазмі в середньому 0,08% (80 мг/дл). У пацієнтів з артеріальною гіпертонією ознак взаємодії силденафілу (100 мг) з амлодипіном не виявлено. Середнє додаткове зниження артеріального тиску в положенні «лежачи» становить 8 мм рт. ст. (САД) та 7 мм рт. ст. (ДАД). Застосування силденафілу одночасно з гіпотензивними засобами не призводить до додаткових побічних ефектів.Спосіб застосування та дозиДорослі Препарат Візарсин Кутаб, таблетки, що диспергуються в порожнині рота, може застосовуватися пацієнтами, які зазнають труднощів при проковтуванні таблетки, в якості альтернативи препаратам силденафілу в лікарських формах: таблетки та таблетки, вкриті плівковою оболонкою. Таблетки, що диспергуються в ротовій порожнині, крихкі, тому їх не слід видавлювати через фольгу упаковки, тому що вони можуть зламатися. Не слід брати таблетку мокрими руками, тому що таблетка може почати розчинятися. Витягти таблетку наступним чином: Блістер, що містить 1 таблетку Блістер, що містить 4 таблетки 1. Зігнути блістер по лінії розриву. 2. Розкрити блістер, обережно потягнувши край фольги. 3. Обережно витягти таблетку. 4. Потім таблетку слід негайно покласти на язик і тримати у роті протягом кількох секунд до повного розчинення, потім можна запитати рідиною. Не слід змішувати таблетку у роті з їжею. При прийомі препарату Візарсин Ку-таб з жирною їжею дія препарату може розвинутись пізніше, ніж при його прийомі натще. Рекомендована доза для більшості дорослих пацієнтів становить 50 мг приблизно за 1 годину до сексуальної активності. З урахуванням ефективності та переносимості доза може бути збільшена до 100 мг або знижена до 25 мг. Максимальна рекомендована доза становить 100 мг. Максимальна рекомендована кратність застосування – 1 раз на добу. При необхідності прийому силденафілу в дозі 25 мг рекомендовано застосування силденафілу у лікарській формі таблетки, покриті плівковою оболонкою, 25 мг. Порушення функції нирок При нирковій недостатності легкого та середнього ступеня тяжкості (КК 30-80 мл/хв) корекція дози не потрібна, при нирковій недостатності тяжкого ступеня (КК < 30 мл/хв) дозу силденафілу слід зменшити до 25 мг. Порушення функції печінки Оскільки виведення силденафілу порушується у пацієнтів із пошкодженням печінки (зокрема, при цирозі), дозу силденафілу слід зменшити до 25 мг. Одночасне застосування з іншими лікарськими засобами Одночасне застосування з ритонавіром не рекомендується. У будь-якому випадку максимальна доза силденафілу не повинна перевищувати 25 мг, а кратність застосування – 1 раз на 48 годин (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). При одночасному застосуванні з інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (еритроміцин, саквінавір, кетоконазол, ітраконазол) початкова доза препарату Візарсин Кутаб повинна становити 25 мг (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Щоб звести до мінімуму ризик розвитку ортостатичної гіпотензії у пацієнтів, які приймають альфа-адреноблокатори, прийом препарату Візарсин Кутаб слід розпочинати тільки після досягнення стабільної гемодинаміки у цих пацієнтів. Слід також розглянути доцільність зниження початкової дози силденафілу (див. розділи «Особливі вказівки» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Пацієнти похилого віку Корекція дози препарату Візарсін Кутаб не потрібна.ПередозуванняСимптоми: при одноразовому прийомі силденафілу в дозах до 800 мг небажані реакції аналогічні таким прийому препарату в нижчих дозах, при цьому тяжкість і частота збільшувалися. Прийом силденафілу в дозі 200 мг не спричиняв збільшення ефективності, проте частота небажаних реакцій (головний біль, відчуття «припливів», запаморочення, диспепсія, закладеність носа, порушення зору) збільшувалася. Лікування: симптоматичне. Гемодіаліз неефективний, тому що силденафіл міцно зв'язується з білками плазми і не виводиться нирками.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДля діагностики порушень ерекції, визначення їх можливих причин та вибору адекватного лікування необхідно зібрати повний медичний анамнез та провести ретельне фізикальне обстеження. Засоби лікування еректильної дисфункції повинні застосовуватися з обережністю у пацієнтів з анатомічною деформацією статевого члена (ангуляція, кавернозний фіброз, хвороба Пейроні) або у пацієнтів з факторами ризику розвитку приапізму (серповидноклітинна анемія, множинна мієлома, лейкемі). . Під час постреєстраційних досліджень повідомлялося про випадки розвитку тривалої ерекції та пріапізму. У разі збереження ерекції понад 4 години слід негайно звернутися за медичною допомогою. Якщо терапія приапізму не була проведена негайно, це може призвести до пошкодження тканин статевого члена та необоротної втрати потенції. Препарати, призначені на лікування порушень ерекції, не слід застосовувати чоловікам, котрим сексуальна активність небажана. Сексуальна активність становить певний ризик за наявності захворювань серця, тому перед початком будь-якої терапії щодо порушень ерекції лікаря слід направити пацієнта на обстеження стану серцево-судинної системи. Сексуальна активність небажана у пацієнтів із серцевою недостатністю, нестабільною стенокардією, перенесеним протягом останніх 6 місяців інфарктом міокарда або інсультом, життєзагрозливими аритміями, артеріальною гіпертензією (АТ > 170/100 мм рт. ст.) або артеріальною гіпотензією (АТ < .ст.). Прийом силденафілу у таких пацієнтів протипоказаний (див. розділ "Протипоказання"). У клінічних дослідженнях показано відсутність відмінностей у частоті розвитку інфаркту міокарда (1,1 на 100 осіб на рік) або частоті смертності від серцево-судинних захворювань (0,3 на 100 осіб на рік) у пацієнтів,отримували силденафіл, порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо. Серцево-судинні ускладнення У ході постреєстраційного застосування силденафілу для лікування еректильної дисфункції повідомлялося про такі небажані явища, як тяжкі серцево-судинні ускладнення (в т. ч. інфаркт міокарда, нестабільна стенокардія, раптова серцева смерть, шлуночкова аритмія, геморагічний інсульт ), які мали тимчасовий зв'язок із застосуванням силденафілу. Більшість цих пацієнтів, але не всі з них мали фактори ризику серцево-судинних ускладнень. Багато з цих небажаних явищ спостерігалися незабаром після сексуальної активності, і деякі з них відзначалися після прийому силденафілу без подальшої сексуальної активності. Неможливо встановити наявність прямого зв'язку між небажаними явищами, що відзначалися, і зазначеними або іншими факторами. Артеріальна гіпотензія Силденафіл має системну вазодилатуючу дію, що призводить до скороминучого зниження АТ, що не є клінічно значущим явищем і не призводить до будь-яких наслідків у більшості пацієнтів. Тим не менш, до призначення препарату Візарсин Кутаб лікар повинен ретельно оцінити ризик можливих небажаних проявів вазодилатуючої дії у пацієнтів з відповідними захворюваннями, особливо на тлі сексуальної активності. Підвищена сприйнятливість до вазодилататорів спостерігається у пацієнтів з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка (стеноз аорти, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія), а також з синдромом множинної системної атрофії, що рідко зустрічається, що виявляється важким порушенням регуляції АТ з боку ве. Оскільки одночасне застосування силденафілу та альфа-адреноблокаторів може призвести до симптоматичної артеріальної гіпотензії у окремих чутливих пацієнтів, препарат Візарсин® Ку-таб® слід обережно застосовувати пацієнтам, які приймають альфа-адреноблокатори (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Щоб звести до мінімуму ризик розвитку ортостатичної гіпотензії у пацієнтів, які приймають альфа-адреноблокатори, прийом препарату Візарсин Кутаб слід розпочинати лише після досягнення стабілізації показників гемодинаміки у цих пацієнтів. Слід також розглянути доцільність зниження початкової дози препарату Візарсин Кутаб (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Лікар повинен проінформувати пацієнтів про те, які дії слід зробити у разі появи симптомів ортостатичної гіпотензії. Зорові порушення У поодиноких випадках під час постреєстраційного застосування всіх інгібіторів ФДЕ5, у тому числі силденафілу, повідомляли про НПІНЗН – рідкісне захворювання та причину зниження або втрати зору. У більшості з цих пацієнтів були фактори ризику, зокрема зниження відношення діаметрів екскавації та диска зорового нерва («застійний диск»), вік старше 50 років, цукровий діабет, артеріальна гіпертензія, ІХС, гіперліпідемія та куріння. В обсерваційному дослідженні оцінювали, чи пов'язане недавнє застосування препаратів інгібіторів ФДЕ5 з гострим початком НПІНЗН. Результати вказують на приблизно дворазове підвищення ризику розвитку НПІНЗН у межах 5 Т½ після застосування інгібітору ФДЕ5. Згідно з опублікованими літературними даними, річна частота виникнення НПІНЗН становить 2,5-11,8 випадків на 100 000 чоловіків віком ≥ 50 років у загальній популяції. Слід рекомендувати пацієнтам у разі раптової втрати зору припинити терапію силденафілом та негайно проконсультуватися з лікарем. Особи, які вже мали випадок НПІНЗН, мають підвищений ризик рецидиву НПІНЗН. Тому лікарю слід обговорити цей ризик із такими пацієнтами, а також обговорити з ними потенційний шанс несприятливого впливу інгібіторів ФДЕ5. Інгібітори ФДЕ5, у тому числі силденафіл, у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю і лише у ситуаціях, коли очікувана користь перевищує ризик. У пацієнтів з епізодами розвитку НПІНЗН із втратою зору на одне око прийом силденафілу протипоказаний (див. розділ "Протипоказання").Слід рекомендувати пацієнтам у разі раптової втрати зору припинити терапію силденафілом та негайно проконсультуватися з лікарем. Особи, які вже мали випадок НПІНЗН, мають підвищений ризик рецидиву НПІНЗН. Тому лікарю слід обговорити цей ризик із такими пацієнтами, а також обговорити з ними потенційний шанс несприятливого впливу інгібіторів ФДЕ5. Інгібітори ФДЕ5, у тому числі силденафіл, у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю і лише у ситуаціях, коли очікувана користь перевищує ризик. У пацієнтів з епізодами розвитку НПІНЗН із втратою зору на одне око прийом силденафілу протипоказаний (див. розділ "Протипоказання").Слід рекомендувати пацієнтам у разі раптової втрати зору припинити терапію силденафілом та негайно проконсультуватися з лікарем. Особи, які вже мали випадок НПІНЗН, мають підвищений ризик рецидиву НПІНЗН. Тому лікарю слід обговорити цей ризик із такими пацієнтами, а також обговорити з ними потенційний шанс несприятливого впливу інгібіторів ФДЕ5. Інгібітори ФДЕ5, у тому числі силденафіл, у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю і лише у ситуаціях, коли очікувана користь перевищує ризик. У пацієнтів з епізодами розвитку НПІНЗН із втратою зору на одне око прийом силденафілу протипоказаний (див. розділ "Протипоказання").а також обговорити з ними потенційний шанс несприятливого впливу інгібіторів ФДЕ5. Інгібітори ФДЕ5, у тому числі силденафіл, у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю і лише у ситуаціях, коли очікувана користь перевищує ризик. У пацієнтів з епізодами розвитку НПІНЗН із втратою зору на одне око прийом силденафілу протипоказаний (див. розділ "Протипоказання").а також обговорити з ними потенційний шанс несприятливого впливу інгібіторів ФДЕ5. Інгібітори ФДЕ5, у тому числі силденафіл, у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю і лише у ситуаціях, коли очікувана користь перевищує ризик. У пацієнтів з епізодами розвитку НПІНЗН із втратою зору на одне око прийом силденафілу протипоказаний (див. розділ "Протипоказання"). У невеликої кількості пацієнтів зі спадковим пігментним ретинітом є генетично детерміновані порушення функцій фосфодіестераз сітківки ока. Відомості про безпеку застосування силденафілу у пацієнтів з пігментним ретинітом відсутні, тому у таких пацієнтів не слід застосовувати силденафіл (див. розділ «Протипоказання»). Порушення слуху У деяких післяреєстраційних дослідженнях повідомляється про випадки раптового погіршення або втрати слуху, пов'язані із застосуванням усіх інгібіторів ФДЕ5, включаючи силденафіл. Більшість пацієнтів мали фактори ризику раптового погіршення або втрати слуху. Причинно-наслідкового зв'язку між застосуванням інгібіторів ФДЕ5 та раптовим погіршенням слуху або втратою слуху не встановлено. У разі раптового погіршення слуху або втрати слуху на фоні прийому препарату Візарсин Кутаб слід негайно проконсультуватися з лікарем. Кровотечі Силденафіл посилює антиагрегантний ефект нітропрусиду натрію, донатора NO на тромбоцити людини в умовах in vitro. Дані щодо безпеки застосування силденафілу у пацієнтів зі схильністю до кровоточивості або загостренням виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки відсутні, тому препарат Візарсин Кутаб у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю (див. розділ «З обережністю»). Частота носових кровотеч у пацієнтів з легеневою гіпертензією, пов'язаною з дифузними захворюваннями сполучної тканини, була вищою (силденафіл 12,9%, плацебо 0%), ніж у пацієнтів з первинною легеневою гіпертензією (силденафіл 3,0%, плацебо 2,4%). . У пацієнтів, які отримували силденафіл у поєднанні з антагоністом вітаміну К, частота носових кровотеч була вищою (8,8 %), ніж у пацієнтів, які не приймали антагоніст вітаміну К (1,7 %). Одночасне застосування з іншими засобами для лікування порушень ерекції Безпека та ефективність препарату Візарсин® Ку-таб® одночасно з іншими інгібіторами ФДЕ5 або іншими препаратами для лікування легеневої гіпертензії, що містять силденафіл або іншими засобами лікування порушень ерекції, не вивчалися, тому застосування подібних комбінацій не рекомендується (див. розділ «Протипоказання»). Спеціальна інформація про допоміжні речовини Пацієнтам з вродженою непереносимістю фруктози не слід приймати препарат Візарсин Кутаб, оскільки до його складу входить сорбітол. Препарат Візарсин Кутаб містить аспартам, який є джерелом фенілаланіну, і може бути небезпечним для пацієнтів з фенілкетонурією. Застосування при хронічних захворюваннях: розділ "Особливі вказівки" Вплив на керування транспортними засобами: Оскільки при прийомі силденафілу можливий розвиток запаморочення, зниження АТ, розвиток хроматопсії, затуманеного зору та інших побічних явищ, слід бути обережним при керуванні транспортними засобами, механізмами та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. Також слід уважно ставитися до індивідуальної дії препарату Візарсін Кутаб у зазначених ситуаціях, особливо на початку лікування та при зміні режиму дозування.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКраплі очні 0.05% - 1 мл: Активна речовина: лівокабастину гідрохлорид – 540 мкг, що відповідає вмісту лівокабастину – 500 мкг; Допоміжні речовини: пропіленгліколь - 48.26 мкл, натрію гідрофосфат - 8.66 мг, натрію гідрофосфату моногідрат - 5.38 мг, гіпромелоза (2910 3 мПа.с) - 2.5 мг, полісорбат 80 - 1 мг, 5 0 - 30 мкл), динатрію едетат – 150 мкг, вода для ін'єкцій – до 1 мл. По 4 мл препарату у флакон з поліетилену низької щільності з краплинним пристроєм і кришкою, що нагвинчується, з поліетилену високої щільності з контролем першого розтину. По 1 флакону з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиКраплі очні 0.05% як однорідної суспензії білого кольору.Фармакотерапевтична групаПротиалергічний препарат для місцевого застосування в офтальмології.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл Після закапування у вічі в дозі 15 мкг/крапля абсорбується близько 6 мкг лівокабастину. Cmax у плазмі досягається приблизно через 6 год. Зв'язування лівокабастину з білками плазми становить приблизно 55%. Метаболізм та виведення Основний метаболіт левокабастину, ацилглюкуронід, утворюється при глюкуронуванні, яке є основним шляхом утворення метаболітів. T1/2 левокабастину становить 39-70 год. Левокабастін виводиться переважно нирками у незміненому вигляді (близько 70% від абсорбованої кількості).ФармакодинамікаПротиалергічний препарат, селективний блокатор гістамінових Н1-рецепторів тривалої дії. Місцевий ефект настає протягом 5 хв. Візин Алерджі усуває типові симптоми алергічного кон'юнктивіту (свербіж, почервоніння, набряк кон'юнктиви та повік, сльозотеча). Дія триває до 12 год.Показання до застосуванняАлергічний кон'юнктивіт.Протипоказання до застосуванняносіння контактних лінз; дитячий вік до 12 років; період лактації (грудного вигодовування); - підвищена чутливість до компонентів препарату. Обережно: пацієнти похилого віку, порушення функції нирок.Вагітність та лактаціяВідсутні дані щодо застосування левокабастину у вагітних жінок. Тому не рекомендується застосовувати очні краплі Візин Алерджі при вагітності, за винятком випадків, коли очікувана користь терапії для матері перевищує потенційний ризик для плода. Левокабастін виділяється з грудним молоком, тому при необхідності застосування препарату в період лактації грудне вигодовування слід припинити. У доклінічних дослідженнях на тваринах левокабастин при системному введенні в дозах до 2500 разів (у перерахунку на мг/кг) вище за рекомендовану максимальну дозу для місцевого застосування у людей не викликав ембріотоксичних та тератогенних ефектів. У тварин при системному застосуванні левокабастину в дозах, більш ніж у 5000 разів (у перерахунку на мг/кг), що перевищують максимальну рекомендовану дозу для місцевого застосування у людини, відзначені тератогенні властивості та/або збільшення загибелі ембріонів. Протипоказане застосування у дітей віком до 12 років.Побічна діяНебажані явища, що відзначалися під час клінічних досліджень З боку органу зору: роздратування очей. Постмаркетингові дані Визначення частоти небажаних явищ: дуже часто (>1/10), часто (>1/100,1/1000,1/10 000, З боку органу зору: часто – біль у ділянці ока, затуманювання зору; нечасто - набряк повік; частота невідома – кон'юнктивіт, блефарит, гіперемія ока, відчуття печіння, свербіж, сльозотеча. Системні реакції: частота невідома – ангіоневротичний набряк, алергічні реакції, контактний дерматит, кропив'янка; часто – головний біль.Взаємодія з лікарськими засобамиЛікарська взаємодія препарату Візін Алерджі не вивчена.Спосіб застосування та дозиЗастосовують місцево. Для дорослих та дітей старше 12 років: по 1 краплі в кожне око 2 рази на добу, при необхідності – 3-4 рази на добу. Лікування слід продовжувати до зникнення симптомів. Оскільки очні краплі Візин Алерджі є суспензією, перед кожним застосуванням флакон необхідно струшувати. Зняти кришку з флакона-крапельниці та перевернути флакон. Не торкатися кінчиком флакона будь-яких поверхонь. Після застосування закрутити кришку флакона-крапельниці.ПередозуванняСимптоми: при випадковому прийомі внутрішньо можливе зниження артеріального тиску, тахікардія, виражений седативний ефект. Лікування: форсований діурез.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ період лікування не рекомендується використовувати м'які (гідрофільні) контактні лінзи - можлива взаємодія з хлоридом, що входить до складу препарату бензалконію. Для попередження мікробної контамінації слід уникати торкання піпеткою повік і щільно закривати флакон. Пацієнт повинен бути поінформований про те, що якщо лікарський засіб стало непридатним або закінчився термін придатності, то не слід викидати його в стічні води або на вулицю. Необхідно помістити лікарський засіб у пакет і покласти в контейнер для сміття. Ці заходи допоможуть захистити довкілля. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Очні краплі Візін Алерджі не впливають на швидкість психомоторних реакцій. Препарат можуть застосовувати пацієнти, які займаються керуванням автомобіля або працюють з технікою.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.

Характеристика«Візлія» – біологічно активна добавка до їжі, до складу якої входить комплекс необхідних каротиноїдів (лютеїн, зеаксантин), троксерутин, вітаміни, мікроелементи та омега-3, незамінні жирні кислоти, корисні для здоров'я очей. Сонячне світло і, перш за все, синя частина сонячного спектру є найнебезпечнішою для сітківки ока. Руйнівна дія сонячного світла, часта взаємодія з комп'ютером, вік можуть призводити до природного процесу дегенерації (руйнування) сітківки. Вільні радикали, які утворюються в процесі метаболізму клітин, також можуть викликати пошкодження здорових клітин ока, що може провокувати погіршення зору. Спочатку непомітні зміни в сітківці можуть мати незворотний характер і з поверненням призводити до серйозних проблем із зором, таким, як, наприклад, вікова макулярна дегенерація. Існують каротиноїди (лютеїн та зеаксантин), які, накопичуючись навколо фоторецепторів, поглинають агресивні хвилі світлового спектру, забезпечуючи додатковий захист фоторецепторів. Ці речовини не виробляються в організмі і можуть надходити лише з їжею. У нормальних фізіологічних умовах утворення вільних радикалів пригнічується захисною системою, у якій важливу роль відіграють антиоксиданти. У людей, які отримують незбалансовану дієту (з недостатнім вмістом фруктів, овочів та риби), може виникати дефіцит антиоксидантів. У цьому випадку заповнити дефіцит можна за допомогою біологічно активних добавок до їжі, які рекомендується приймати при необхідності. Склад БАД до їжі «Візлею» був розроблений офтальмологами, що спеціалізуються на вивченні сітківки ока і спрямований на поповнення дефіциту лютеїну, зеаксантину, троксерутину, антиоксидантів у вигляді вітамінів, мікроелементів, а також корисних для збереження здоров'я очей омега-3. Як «Візлея» допоможе зберегти здоров'я ваших очей? Лютеїн і зеаксантин – це два жовті пігменти, які присутні у високих концентраціях у центральній частині сітківки ока і служать природним захистом сітківки від надто яскравого світла. За даними літературних джерел, тривалий прийом лютеїну та зеаксантину підвищує щільність макулярного пігменту та сприяє підтримці високої гостроти зору. Троксерутін – флавоноїд (похідне рутина), що виділяється із софори японської (Sophora japonica). Має Р-вітамінну активність, бере участь в окисно-відновних процесах, має антиоксидантну активність. Троксерутин, що запобігає окисленню ліпідів, захищає клітини від пошкодження вільними радикалами, допомагає стабілізувати клітинні мембрани, що перешкоджає руйнуванню клітин кровоносних судин, зменшує проникність та ламкість капілярів очного дна. До складу біологічно активної добавки до їжі «Візлея», крім лютеїну, зеаксантину і троксерутину входять вітаміни Е, С, мікроелементи селен, цинк, магній і мідь, які взаємодоповнюють один одного, будучи природними антиоксидантами, допомагають знизити вплив шкідливих факторів додатково сприяють зміцненню кровоносних судин. Вітамін E має антиоксидантні властивості, що сприяють захисту мембран клітин. Перешкоджає підвищеній ламкості та проникності капілярів. Вітамін С бере участь у нейтралізації вільних радикалів, регулює відновлення зорових пігментів. За даними літератури, включення вітамінів С та Е в щоденний раціон харчування знижує ризик розвитку глаукоми. Вітаміни групи B (B1, B2, ніацин, B6, фолієва кислота та B12) необхідні для протікання нормальних метаболічних процесів у тканинах та клітинах ока. Селен – сильний антиоксидант, який захищає клітини від токсичної дії перекисних радикалів. Цинк діє як антиоксидант, сприяє уповільненню вікових змін сітківки. Дефіцит цинку може призводити до зниження сприйняття кольору. Мідь відіграє важливу роль у видаленні вільних радикалів. «Візлія» містить також омега-3 поліненасичені жирні кислоти (зокрема, докозагексаєнову кислоту (ДГК) та ейкозапентаєнову кислоту (ЕПК)) – це незамінні речовини, які не можуть синтезуватися в організмі людини. Вони повинні надходити з їжею або біологічно активними добавками у разі незбалансованої дієти. Омега-3 кислоти – це структурні компоненти мембран клітин: особливо багата омега-3 поліненасиченими жирними кислотами сітківка, головним чином ДГК. Деякі дослідження показують, що Омега-3 жирні кислоти можуть допомогти захистити очі дорослої людини від розвитку вікових дегенеративних змін сітківки.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаАктивна речовина: гіалуронат натрію 1,8 мг/мл Допоміжні речовини: хлорид натрію, хлорид калію, дигідрофосфат натрію, хлорид кальцію, магнію хлорид, цитрат натрію, вода для ін'єкцій. Не містить консервантів. 20 однодозових тюбиків-крапельниць по 0,3 мл у комплекті з пакувальною коробкою та інструкцієюОпис лікарської формиРозчин офтальмологічний VISMED® (ВІЗМЕД®) в однодозових тюбиках-крапельницях по 0,3 млХарактеристикаПрозорий безбарвний розчин, вільний від видимих ​​частинок, для зволоження передньої поверхні окаФармакотерапевтична групаГіалуронат натрію – натуральний полімер, який присутній у тканинах ока людини. Ефект VISMED® (ВІЗМЕД®) пов'язаний із властивістю в'язкоеластичності та здатністю гіалуронату натрію зв'язувати та утримувати воду. VISMED® (ВІЗМЕД®) характеризується високою в'язкістю без миготливих рухів і низькою в'язкістю в момент миготіння, що забезпечує його ефективний розподіл по поверхні ока, що запобігає «сухості» та подразненню ока. Гіалуронат натрію має спорідненість до мукоглікопротеїну сльози, що сприяє збільшенню стабільності слізної плівки. VISMED® (ВІЗМЕД®), як і слізна рідина, містить іони кальцію, магнію та калію, необхідні для підтримання нормальної структури та функції рогівки ока. Включення до складу VISMED® (ВІЗМЕД®) цитрату натрію допомагає підтримувати в'язкоеластичні властивості виробу в присутності інших іонів та уникнути їхньої преципітації. Провідним механізмом у розвитку синдрому «сухого ока» є гіперосмолярність сльози та нестабільність слізної плівки. VISMED® (ВІЗМЕД®) за рахунок своєї гіпотонічності здатний компенсувати гіперосмолярність сльози VISMED® (ВІЗМЕД®) сприяє регенерації при поверхневих кератитах за рахунок збільшення клітинної міграції. Завдяки унікальній комбінації компонентів, VISMED® gel (ВІЗМЕД® гель) забезпечує тривалий захист рогівки та полегшення симптомів «сухості» ока за рахунок відновлення нормальних властивостей слізної плівки.Клінічна фармакологіяІМН для усунення сиптоматики синдрому "сухого ока"Показання до застосуванняРозчин офтальмологічний VISMED® (ВІЗМЕД®) в однодозових тюбиках-крапельницях по 0,3 мл застосовується для усунення відчуття «сухості» та подразнення очей за наявності проявів синдрому «сухого ока» та/або пошкодження передньої поверхні ока при поверхневому кератиті та синдромі Шегрена первинному синдромі «сухого ока» Для зволоження поверхні очей при скаргах на відчуття «сухості» очей, відчуття стороннього тіла в оці, стомлюваність очей, викликаних носінням жорстких або м'яких контактних лінз, тривалою роботою за комп'ютером, перебуванням у кондиціонованому приміщенні, пилом, впливом сухого повітря, вітру чи холоду.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до одного із компонентів офтальмологічного розчину.Вагітність та лактаціяДоклінічні та клінічні випробування підтверджують хорошу переносимість VISMED® (ВІЗМЕД®). Результати токсикологічних досліджень підтверджують відсутність ризику для матері та плода, а також системної абсорбції препарату.Побічна діяУ дуже поодиноких випадках можлива поява подразнення кон'юнктиви, почуття «стороннього тіла» в оці, почервоніння або печіння очей, короткочасного «затуманювання» зору. Уникайте контакту наконечника відкритого контейнера з поверхнею ока чи руками. VISMED® (ВІЗМЕД®) не містить консерванту, тому не слід використовувати розчин, що залишився після закапування (рис.3). В іншому випадку виробником не гарантується стерильність розчину. Не слід застосовувати VISMED® (ВІЗМЕД®) при видимих ​​пошкодженнях контейнера У випадку, якщо після закапування VISMED® (ВІЗМЕД®) скарги на «сухість» та подразнення ока зберігаються, необхідно проконсультуватися з лікарем.Взаємодія з лікарськими засобамиНе рекомендується застосовувати VISMED® (ВІЗМЕД®) з іншими офтальмологічними засобами, оскільки це може вплинути на їх ефективність.Спосіб застосування та дозиВідкрийте контейнер шляхом скручування ковпачка, що відламується, за годинниковою стрілкою. Закиньте голову назад, розташуйте крапельницю контейнера над оком і вказівним пальцем однієї руки відтягніть нижню повіку вниз. Злегка натисніть на контейнер і закапайте 1-2 краплі в кон'юнктивальний мішок ока, якщо інакше не рекомендовано. При морганні рідина рівномірно розподілиться по поверхні ока. VISMED® (ВІЗМЕД®) можна закопувати при носінні будь-яких типів контактних лінз (жорстких або м'яких), не знімаючи їх під час закапування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ дуже поодиноких випадках можлива поява подразнення кон'юнктиви, почуття «стороннього тіла» в оці, почервоніння або печіння очей, короткочасного «затуманювання» зору.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаАктивний компонент: гіалуронат натрію 3 мг/мл Допоміжні компоненти: хлорид натрію, хлорид калію, дигідрофосфат натрію, хлорид кальцію, хлорид магнію, цитрат натрію, вода для ін'єкцій. Не містить консервантів. 20 однодозових тюбиків-крапельниць по 0,45 мл у комплекті з пакувальною коробкою та інструкцієюОпис лікарської формиГідрогель офтальмологічний VISMED® gel (ВІЗМЕД® гель) в однодозових тюбиках-крапельницях по 0,45 млХарактеристикаПрозорий безбарвний розчин, вільний від видимих ​​частинок, для тривалого захисту та зволоження передньої поверхні окаФармакотерапевтична групаГіалуронат натрію – натуральний полімер, який присутній у тканинах ока людини. Терапевтичний ефект VISMED® gel (ВІЗМЕД® гель) пов'язаний із властивістю в'язкоеластичності та здатністю гіалуронату натрію зв'язувати та утримувати воду. VISMED® gel (ВІЗМЕД® гель) характеризується високою в'язкістю без миготливих рухів і низькою в'язкістю в момент миготіння, що забезпечує ефективний його розподіл по поверхні ока, що запобігає «сухості» і подразненню ока. Гіалуронат натрію має спорідненість до мукоглікопротеїну сльози, що сприяє збільшенню стабільності слізної плівки. VISMED® gel (ВІЗМЕД® гель), як і слізна рідина, містить іони кальцію, магнію та калію, необхідні для підтримання нормальної структури та функції рогівки ока. Включення до складу VISMED® (ВІЗМЕД®) цитрату натрію допомагає підтримувати в'язкоеластичні властивості виробу в присутності інших іонів та уникнути їхньої преципітації. VISMED® gel (ВІЗМЕД® гель) сприяє регенерації, у т.ч. після кераторефракційних операцій за рахунок збільшення клітинної міграції. Провідним механізмом у розвитку синдрому «сухого ока» є гіперосмолярність сльози та нестабільність слізної плівки. VISMED® gel (ВІЗМЕД® гель) за рахунок своєї гіпотонічності здатний компенсувати гіперосмолярність сльози. Завдяки унікальній комбінації компонентів VISMED® gel (ВІЗМЕД® гель) забезпечує тривалий захист рогівки, полегшення симптомів «сухості» ока за рахунок відновлення нормальних властивостей слізної плівки.Клінічна фармакологіяІМН для усунення сиптоматики синдрому "сухого ока"Показання до застосуванняГідрогель офтальмологічний VISMED® gel (ВІЗМЕД® гель) в однодозових тюбиках-крапельницях по 0,45 мл застосовується для тривалого захисту та зволоження ока за наявності проявів синдрому «сухого ока» та/або пошкодження передньої поверхні ока при поверхневому кератиті та синдромі Шегрена. Для тривалого зволоження поверхні очей при скаргах на відчуття «сухості», печіння, стомлюваність очей, викликаних носінням жорстких або м'яких контактних лінз, тривалою роботою за комп'ютером, знаходженням у кондиціонованому приміщенні, пилом, впливом сухого повітря, вітру або холоду, в результаті офтальмологічних обстежень.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до одного із компонентів гідрогелю.Побічна діяУ дуже поодиноких випадках можлива поява подразнення кон'юнктиви, почуття «стороннього тіла» в оці, почервоніння або печіння очей, короткочасного «затуманювання» зору.Взаємодія з лікарськими засобамиДоклінічні та клінічні випробування підтверджують хорошу переносимість VISMED® (ВІЗМЕД®). Результати токсикологічних досліджень підтверджують відсутність ризику для матері та плода, а також системної абсорбції препарату. Не рекомендується застосовувати VISMED® (ВІЗМЕД®) з іншими офтальмологічними засобами, оскільки це може вплинути на їх ефективність.Спосіб застосування та дозиВідкрийте контейнер шляхом скручування ковпачка, що відламується, за годинниковою стрілкою (мал.1). Закиньте голову назад, розташуйте крапельницю контейнера над оком і вказівним пальцем однієї руки відтягніть нижню повіку вниз. Злегка натисніть на контейнер і закапайте 1-2 краплі в кон'юнктивальний мішок ока, якщо інакше не рекомендовано (рис.2). При морганні рідина рівномірно розподілиться на поверхні ока, утворюючи захисне покриття поверхні ока. VISMED® gel (ВІЗМЕД® гель) можна закопувати при носінні будь-яких типів контактних лінз (жорстких або м'яких), не знімаючи їх під час закапування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ дуже поодиноких випадках можлива поява подразнення кон'юнктиви, почуття «стороннього тіла» в оці, почервоніння або печіння очей, короткочасного «затуманювання» зору.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаАктивний компонент: гіалуронат натрію 1 мг/мл Допоміжні речовини: хлорид натрію, хлорид калію, дигідрофосфат натрію, хлорид кальцію, магнію хлорид, цитрат натрію, вода для ін'єкцій. Консерванти: динатрію едетат, полігексанід. багатодозовий флакон-крапельниця об'ємом 15 мл у комплекті з пакувальною коробкою та інструкцієюОпис лікарської формиРозчин офтальмологічний VISMED® light (ВІЗМЕД® лайт) у багатодозовому флаконі-крапельниці об'ємом 15 мл.ХарактеристикаПрозорий безбарвний розчин, вільний від видимих ​​частинок, для зволоження передньої поверхні окаФармакотерапевтична групаГіалуронат натрію – натуральний полімер, який присутній у тканинах ока людини. Ефект VISMED® light (ВІЗМЕД® лайт) пов'язаний із властивістю в'язкоеластичності та здатністю гіалуронату натрію зв'язувати та утримувати воду. VISMED® light (ВІЗМЕД® лайт) характеризується високою в'язкістю без миготливих рухів і низькою в'язкістю в момент миготіння, що забезпечує ефективний його розподіл по поверхні ока, що запобігає «сухості» та подразненню ока. Гіалуронат натрію має спорідненість до мукоглікопротеїну сльози, що сприяє збільшенню стабільності слізної плівки. VISMED® light (ВІЗМЕД® лайт), як і слізна рідина, містить іони кальцію, магнію та калію, необхідні для підтримання нормальної структури та функції рогівки ока. Включення до складу VISMED® light (ВІЗМЕД® лайт) цитрат натрію допомагає підтримувати в'язкоеластичні властивості виробу в присутності інших іонів та уникнути преципітації. Провідним механізмом у розвитку синдрому «сухого ока» є гіперосмолярність сльози та нестабільність слізної плівки. VISMED® light (ВІЗМЕД® лайт) за рахунок своєї гіпотонічності здатний компенсувати гіперосмолярність сльози VISMED® light (ВІЗМЕД® лайт) сприяє регенерації під час поверхневих кератитів за рахунок збільшення клітинної міграції. Завдяки унікальній комбінації компонентів, VISMED® light (ВІЗМЕД® лайт) забезпечує тривалий захист рогівки та полегшення симптомів «сухості» ока за рахунок відновлення нормальних властивостей слізної плівки.Клінічна фармакологіяІМН для усунення сиптоматики синдрому "сухого ока"Показання до застосуванняРозчин офтальмологічний VISMED® light (ВІЗМЕД® лайт) у багатодозовому флаконі-крапельниці об'ємом 15 мл застосовується для усунення відчуття «сухості» та подразнення очей за наявності проявів синдрому «сухого ока» та/або пошкодження передньої поверхні ока при поверхневому кератиті та синдром при первинному синдромі "сухого ока". А також для зволоження поверхні очей при скаргах на відчуття «сухості» очей, почуття «стороннього тіла» в оці, стомлюваність очей, викликаних носінням жорстких або м'яких контактних лінз, тривалою роботою за комп'ютером, перебуванням у кондиціонованому приміщенні, пилом, впливом сухого повітря, вітру чи холоду.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до одного із компонентів розчину.Вагітність та лактаціяДоклінічні та клінічні випробування підтверджують хорошу переносимість VISMED® light (ВІЗМЕД® лайт). Результати токсикологічних досліджень підтверджують відсутність ризику для матері та плода, а також системної абсорбції препарату.Взаємодія з лікарськими засобамиНе рекомендується застосовувати VISMED® light (ВІЗМЕД® лайт) з іншими офтальмологічними засобами, оскільки це може вплинути на їх ефективність.Спосіб застосування та дозиПеред першим використанням поверніть ковпачок флакона, що загортається, проти годинникової стрілки до повного відділення запечатуючого кільця (мал.1). Закиньте голову назад, розташуйте крапельницю контейнера над оком і вказівним пальцем однієї руки відтягніть нижню повіку вниз. Злегка натисніть на контейнер і закапайте 1-2 краплі в кон'юнктивальний мішок ока, якщо інакше не рекомендовано (рис.2). При морганні рідина рівномірно розподілиться на поверхні ока, утворюючи захисне покриття поверхні ока. Консерванти у складі VISMED® light (ВІЗМЕД® лайт) не є токсичними, тому розчин можна закопувати при носінні будь-яких типів контактних лінз (жорстких або м'яких), не знімаючи їх під час закапування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ дуже поодиноких випадках можлива поява подразнення кон'юнктиви, почуття «стороннього тіла» в оці, почервоніння або печіння очей, короткочасного «затуманювання» зору.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКраплі очні - 1 мл: активна речовина: пластохінонілдецилтрифенілфосфонія бромід – 0,155 мкг; допоміжні речовини: бензалконію хлорид – 0,1 мг; гіпромелоза - 2 мг; натрію хлорид – 9 мг; натрію дигідрофосфату дигідрат - 0,81 мг; натрію гідрофосфату додекагідрат - 1,16 мг; натрію гідроксид 1М розчин - до рН 63-73; вода для ін'єкцій – до 1 мл. Краплі очні, 0,155 мкг/мл. По 5 мл у ПЕ флаконі з пробкою-крапельницею і ковпачком, що нагвинчується; по 1 фл. у пачці картонної.Опис лікарської формиПрозора або злегка опалесцентна безбарвна або злегка забарвлена ​​рідина.Фармакотерапевтична групаКератопротективний.ФармакокінетикаДослідження фармакокінетики у людини не проводили. У доклінічних дослідженнях на тваринах розподіл ПДТФ в органах та тканинах відбувався протягом 48 годин після внутрішньовенного та внутрішньошлункового введення. Було виявлено, що ПДТФ присутній у найбільших концентраціях у тканинах нирок, печінки та серця протягом 1 години після введення. ПДТФ відносно швидко піддається ферментативному розщепленню та ковалентному зв'язуванню з білками.ФармакодинамікаПластохінонілдецилтрифенілфосфонія бромід (ПДТФ) є похідним пластохінону, який через лінкерний ланцюг (С10) пов'язаний із залишком трифенілфосфіну. ПДТФ у низьких (наномолярних) концентраціях виявляє високу антиоксидантну активність. Також надає стимулюючу дію на процес сльозопродукції, епітелізації, сприяє підвищенню стабільності слізної плівки. Однією з причин розвитку вікової катаракти є шкідлива дія УФ випромінювання, що ініціює процеси фотоокислення, що призводять до денатурації основного структурного компонента кришталика — кристаллінів. Першим захистом тканин ока від УФ-випромінювання є слізна рідина, яка поглинає УФ світло в діапазоні 240-320 нм і нейтралізує його за рахунок компонентів антиокислювальної активності слізної рідини. За даними доклінічного вивчення, протикатарактальна дія препарату Візомітин пов'язана з підвищенням рівня експресії основних білків кришталиків α-кристалінів, відновленням епітелію кришталиків та активізацією енергетичних процесів у ньому. За даними клінічного дослідження, у пацієнтів із віковою катарактою, які застосовували препарат Візомітин®, відмічено підвищення антиоксидантної активності сльози.Показання до застосуваннясиндром сухого ока. Початкова стадія вікової катаракти.Протипоказання до застосуваннягіперчутливість до компонентів препарату; вік до 18 років.Вагітність та лактаціяАдекватні контрольовані дослідження у вагітних і жінок, що годують груддю, не проводилися. Не рекомендується застосовувати препарат під час вагітності. При необхідності призначення у період лактації на період лікування грудне вигодовування слід припинити.Побічна діяАлергічні реакції. З боку органів чуття: можливе короткочасне відчуття печіння та різі в очах після закапування.Взаємодія з лікарськими засобамиПри необхідності можна застосовувати одночасно з іншими краплями очей. При цьому перерва між інстиляціями повинна бути не менше ніж 5 хв.Спосіб застосування та дозиУ кон'юнктивальний мішок. Синдром сухого ока: по 1-2 краплі препарату у кон'юнктивальний мішок 3 рази на добу. Тривалість курсу лікування визначається лікарем залежно від тяжкості захворювання. Початкова стадія вікової катаракти: по 1-2 краплі препарату у кон'юнктивальний мішок 3 рази на добу. Тривалість курсу лікування – 6 міс. У ході терапії препаратом необхідне спостереження офтальмолога з метою оцінки ступеня прогресування захворювання та необхідності продовження консервативної терапії. Розкритий флакон зберігати у захищеному від світла місці за нормальної температури 2–8 °C; використовувати протягом 1 міс.ПередозуванняДані про передозування при місцевому застосуванні відсутні.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. Якщо після застосування препарату виникає короткочасна нечіткість зору, до відновлення не рекомендується керувати транспортними засобами та займатися видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини Панкреатин 345 прот. Евр.

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини Панкреатин 345 прот. Евр.

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини Панкреатин 345 прот. Евр.

ХарактеристикаМає жовчогінну, антисептичну, ранозагоювальну, жарознижувальну, протизапальну, тонізуючу дію. Підсилює виділення секретів підшлункової залози та печінки. Сприяє зниженню холестерину в крові, регенерації клітин шкіри, запобігає розвитку пухлини молочної залози, що захищає печінку від різних отрут, зміцнює імунітет та зменшує проникність капілярів.ІнструкціяПриймати дорослим по 1/4 склянки (50 мл) настою 4 рази на день або по 1/2 склянки (100 мл) настою 2 рази на день, або по 1 склянці (200 мл) настою 1 раз на день під час їжі. Тривалість прийому – 1 місяць. За потреби прийом можна повторити. Можливі повторні прийоми протягом року. Готовий настій зберігати у холодильнику.Показання до застосуванняЗастосовується при лікуванні захворювань печінки, жовчного міхура, жовчовивідних шляхів (у т. ч. гепатитів, холециститів, ангіохолітів, цирозу печінки, каменях у жовчному міхурі та протоках, дискінезії жовчовивідних шляхів) та підшлункової; при запорах, зниженій кислотності шлунка, дисбактеріозі, ентерит, ентероколіт; при астмі, пневмонії, грипі (як противірусне) лихоманці, лихоманних інфекційних захворюваннях, ревматоїдному артриті, в стані передменструального синдрому; для зменшення крововиливів та запалень при очних операціях, а також лікування захворювань, що супроводжуються порушенням проникності судин; при розумовій та фізичній перевтомі, неврозах, нервових хворобах, запамороченнях, головних болях, судомах, епілепсії; при авітамінозах, атеросклерозі, жіночих, серцево-судинних та аутоімунних захворюваннях,отруєннях (алкогольних, лікарських, харчових, вуглеводнями), променевої хвороби.Спосіб застосування та дози1/2 столової ложки (2,0 г) продукту залити 1 склянкою (200 мл) окропу, настояти 15 хвилин.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

ХарактеристикаМає жовчогінну, антисептичну, ранозагоювальну, жарознижувальну, протизапальну, тонізуючу дію. Підсилює виділення секретів підшлункової залози та печінки. Сприяє зниженню холестерину в крові, регенерації клітин шкіри, запобігає розвитку пухлини молочної залози, що захищає печінку від різних отрут, зміцнює імунітет та зменшує проникність капілярів.ІнструкціяПриймати дорослим по 1/4 склянки (50 мл) настою 4 рази на день або по 1/2 склянки (100 мл) настою 2 рази на день, або по 1 склянці (200 мл) настою 1 раз на день під час їжі. Тривалість прийому – 1 місяць. За потреби прийом можна повторити. Можливі повторні прийоми протягом року. Готовий настій зберігати у холодильнику.Показання до застосуванняЗастосовується при лікуванні захворювань печінки, жовчного міхура, жовчовивідних шляхів (у т. ч. гепатитів, холециститів, ангіохолітів, цирозу печінки, каменях у жовчному міхурі та протоках, дискінезії жовчовивідних шляхів) та підшлункової; при запорах, зниженій кислотності шлунка, дисбактеріозі, ентерит, ентероколіт; при астмі, пневмонії, грипі (як противірусне) лихоманці, лихоманних інфекційних захворюваннях, ревматоїдному артриті, в стані передменструального синдрому; для зменшення крововиливів та запалень при очних операціях, а також лікування захворювань, що супроводжуються порушенням проникності судин; при розумовій та фізичній перевтомі, неврозах, нервових хворобах, запамороченнях, головних болях, судомах, епілепсії; при авітамінозах, атеросклерозі, жіночих, серцево-судинних та аутоімунних захворюваннях,отруєннях (алкогольних, лікарських, харчових, вуглеводнями), променевої хвороби.Спосіб застосування та дози1/2 столової ложки (2,0 г) продукту залити 1 склянкою (200 мл) окропу, настояти 15 хвилин.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: мебендазол 100 мг; Допоміжні компоненти: кальцію гідрофосфат 132,0 мг, крохмаль кукурудзяний 50,0 мг, желатин 5,0 мг, тальк очищений 6,0 мг, стеарат магнію 3,0 мг, натрію лаурилсульфат 1,5 мг, ванілін 0,582 мг, захід сонця жовтий (FCF) 0.08 мг, ароматизатор апельсиновий (DC116) 0,582 мг. По 2 таблетки у ПВХ/алюмінієвий блістер. 1 або 3 блістери упаковані в пачку з картону з інструкцією із застосування. По 3 таблетки у ПВХ/алюмінієвий блістер. 1 або 2 блістери упаковані в пачку з картону з інструкцією із застосування. По 6 таблеток у ПВХ/алюмінієвий блістер. 1 або 4 блістери упаковані в пачку з картону з інструкцією із застосування.Опис лікарської формиКруглі, плоскі, світло-оранжевого кольору таблетки зі скошеними краями та запахом ваніліну.Фармакотерапевтична групаАнтигельмінтний засіб.ФармакокінетикаМайже не всмоктується в кишечнику. Після прийому препарату в дозі 100 мг двічі на день протягом трьох днів поспіль, концентрація у плазмі крові мебендазолу та його метаболіту (2-амінопохідного), не перевищує 0,03 мкг/мл та 0,09 мкг/мл, відповідно. Зв'язок із білками плазми – 90%. Нерівномірно розподіляється по органах, накопичується в жировій тканині, печінці, личинках гельмінтів. У печінці метаболізується до 2-амінопохідного, що не має антигельмінтної активності. Період напіввиведення становить від 3 до 6 годин. Більше 90% дози виділяється кишківником у незміненому вигляді. Близько 10% виводиться нирками.ФармакодинамікаАнтигельмінтний препарат широкого спектра; найбільш ефективний щодо Enterobius vermicularis, Trichuris trichiura, Ascaris lumbricoides, Ancylostoma duodenale, Necator americanus, Strongyloides stercoralis, Taenia solium, Echinococcus granulosus, Echinococcus multilocularis, Trichinella spiralis, Trichinella. Викликаючи необоротне порушення утилізації глюкози, виснажує запаси глікогену в тканинах гельмінтів, перешкоджає синтезу клітинного тубуліна, а також гальмує синтез АТФ.Показання до застосуванняЕнтеробіоз, аскаридоз, анкілостомідоз, стронгілоїдоз, трихоцефальоз, теніоз, як при моноінвазії, так і при змішаних гельмінтозах; ехінококоз (при неможливості оперативного лікування), трихінельоз.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до мебендазолу, інших компонентів препарату, виразковий коліт, хвороба Крона, печінкова недостатність, дитячий вік (до 3 років), одночасний прийом з метронідазолом, фенітоїном, карбамазепіном, ритонавіром.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату при вагітності та в період лактації протипоказане.Побічна діяАлергічні реакції: висипання на шкірі, кропив'янка, ангіоневротичний набряк, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, висип, анафілактичні та анафілактоїдні реакції. З боку органів кровотворення: лейкопенія, нейтропенія, еозинофілія, анемія. З боку органів травлення: блювання, діарея, нудота, біль у животі; підвищення активності "печінкових" трансаміназ, лужної фосфатази, гепатит (при застосуванні у високих дозах протягом тривалого часу). З боку центральної нервової системи: запаморочення, біль голови, сонливість, судоми. Порушення з боку сечовидільної системи: гіперкреатинінемія, гематурія, циліндрурія, гломерулонефрит (при застосуванні у високих дозах протягом тривалого часу). Інші: випадання волосся. Може негативно вплинути на розвиток плода.Взаємодія з лікарськими засобамиЗнижує потребу в інсуліні у хворих на цукровий діабет. Слід уникати спільного призначення з ліпофільними речовинами. Циметидин може підвищувати концентрацію мебендазолу в плазмі, карбамазепін та інші індуктори метаболізму – знижують.Спосіб застосування та дозиВсередину з невеликою кількістю води. При необхідності таблетку можна розжувати, подрібнити та змішати з їжею. Дорослим та дітям старше 3 років: при ентеробіозі – одноразово, по 100 мг. У разі високої ймовірності повторної інвазії приймають повторно через 2-4 тижні у тій же дозі. Рекомендується проводити одночасне лікування всіх членів сім'ї. При аскаридозі, трихоцефалізі, анкілостомідозі, теніозі, стронгілоїдозі та змішаних гельмінтозах – вранці та ввечері по 100 мг протягом 3 днів. Якщо симптоми захворювання зберігаються, рекомендується через 3 тижні повторити курс лікування. Дорослим та дітям старше 14 років: при ехінококозі у перші 3 дні – по 500 мг 2 рази на день, у наступні 3 дні дозу збільшують до 500 мг 3 рази на день; надалі дозу підвищують до 1000-1500 мг 3 десь у день. Середня тривалість лікування ехінококозу, спричиненого Echinococcus granulosus 4-6 тижнів, спричиненого Echinococcus multilocularis – до двох років. При трихінельозі в 1-й день 3 рази на день по 200-300 мг, у 2-й день 4 рази на день по 200-300 мг, а з 3 по 14 день - 3 рази на день по 500 мг.ПередозуванняСимптоми: абдомінальний біль, нудота, блювання, діарея. При застосуванні високих доз протягом тривалого часу: оборотні порушення функції печінки, гепатит, нейтропенія. Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля, симптоматична терапія. Специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри тривалому прийомі необхідно контролювати картину периферичної крові, функцію печінки та нирок. При призначенні одночасно з циметидином необхідно здійснювати контроль за концентрацією мебендазолу в плазмі та коригувати дозу препарату Вормін (особливо при тривалому застосуванні). У пацієнтів із цукровим діабетом необхідно контролювати рівень глюкози у плазмі крові. Протягом доби після прийому забороняється вживання етанолу, жирної їжі, що не призначають проносне. У разі пропуску прийому дози, пропущену дозу слід прийняти якомога раніше, а наступні – з рекомендованим інтервалом. Обов'язково періодичне дослідження мазків анальної області та калу після закінчення лікування: терапія вважається ефективною за відсутності гельмінтів або їх яєць протягом 7 наступних днів. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Пацієнтам, які приймають Вормін, слід утримуватися від керування транспортними засобами та занять іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: мебендазол 100 мг; Допоміжні компоненти: кальцію гідрофосфат 132,0 мг, крохмаль кукурудзяний 50,0 мг, желатин 5,0 мг, тальк очищений 6,0 мг, стеарат магнію 3,0 мг, натрію лаурилсульфат 1,5 мг, ванілін 0,582 мг, захід сонця жовтий (FCF) 0.08 мг, ароматизатор апельсиновий (DC116) 0,582 мг. По 2 таблетки у ПВХ/алюмінієвий блістер. 1 або 3 блістери упаковані в пачку з картону з інструкцією із застосування. По 3 таблетки у ПВХ/алюмінієвий блістер. 1 або 2 блістери упаковані в пачку з картону з інструкцією із застосування. По 6 таблеток у ПВХ/алюмінієвий блістер. 1 або 4 блістери упаковані в пачку з картону з інструкцією із застосування.Опис лікарської формиКруглі, плоскі, світло-оранжевого кольору таблетки зі скошеними краями та запахом ваніліну.Фармакотерапевтична групаАнтигельмінтний засіб.ФармакокінетикаМайже не всмоктується в кишечнику. Після прийому препарату в дозі 100 мг двічі на день протягом трьох днів поспіль, концентрація у плазмі крові мебендазолу та його метаболіту (2-амінопохідного), не перевищує 0,03 мкг/мл та 0,09 мкг/мл, відповідно. Зв'язок із білками плазми – 90%. Нерівномірно розподіляється по органах, накопичується в жировій тканині, печінці, личинках гельмінтів. У печінці метаболізується до 2-амінопохідного, що не має антигельмінтної активності. Період напіввиведення становить від 3 до 6 годин. Більше 90% дози виділяється кишківником у незміненому вигляді. Близько 10% виводиться нирками.ФармакодинамікаАнтигельмінтний препарат широкого спектра; найбільш ефективний щодо Enterobius vermicularis, Trichuris trichiura, Ascaris lumbricoides, Ancylostoma duodenale, Necator americanus, Strongyloides stercoralis, Taenia solium, Echinococcus granulosus, Echinococcus multilocularis, Trichinella spiralis, Trichinella. Викликаючи необоротне порушення утилізації глюкози, виснажує запаси глікогену в тканинах гельмінтів, перешкоджає синтезу клітинного тубуліна, а також гальмує синтез АТФ.Показання до застосуванняЕнтеробіоз, аскаридоз, анкілостомідоз, стронгілоїдоз, трихоцефальоз, теніоз, як при моноінвазії, так і при змішаних гельмінтозах; ехінококоз (при неможливості оперативного лікування), трихінельоз.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до мебендазолу, інших компонентів препарату, виразковий коліт, хвороба Крона, печінкова недостатність, дитячий вік (до 3 років), одночасний прийом з метронідазолом, фенітоїном, карбамазепіном, ритонавіром.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату при вагітності та в період лактації протипоказане.Побічна діяАлергічні реакції: висипання на шкірі, кропив'янка, ангіоневротичний набряк, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, висип, анафілактичні та анафілактоїдні реакції. З боку органів кровотворення: лейкопенія, нейтропенія, еозинофілія, анемія. З боку органів травлення: блювання, діарея, нудота, біль у животі; підвищення активності "печінкових" трансаміназ, лужної фосфатази, гепатит (при застосуванні у високих дозах протягом тривалого часу). З боку центральної нервової системи: запаморочення, біль голови, сонливість, судоми. Порушення з боку сечовидільної системи: гіперкреатинінемія, гематурія, циліндрурія, гломерулонефрит (при застосуванні у високих дозах протягом тривалого часу). Інші: випадання волосся. Може негативно вплинути на розвиток плода.Взаємодія з лікарськими засобамиЗнижує потребу в інсуліні у хворих на цукровий діабет. Слід уникати спільного призначення з ліпофільними речовинами. Циметидин може підвищувати концентрацію мебендазолу в плазмі, карбамазепін та інші індуктори метаболізму – знижують.Спосіб застосування та дозиВсередину з невеликою кількістю води. При необхідності таблетку можна розжувати, подрібнити та змішати з їжею. Дорослим та дітям старше 3 років: при ентеробіозі – одноразово, по 100 мг. У разі високої ймовірності повторної інвазії приймають повторно через 2-4 тижні у тій же дозі. Рекомендується проводити одночасне лікування всіх членів сім'ї. При аскаридозі, трихоцефалізі, анкілостомідозі, теніозі, стронгілоїдозі та змішаних гельмінтозах – вранці та ввечері по 100 мг протягом 3 днів. Якщо симптоми захворювання зберігаються, рекомендується через 3 тижні повторити курс лікування. Дорослим та дітям старше 14 років: при ехінококозі у перші 3 дні – по 500 мг 2 рази на день, у наступні 3 дні дозу збільшують до 500 мг 3 рази на день; надалі дозу підвищують до 1000-1500 мг 3 десь у день. Середня тривалість лікування ехінококозу, спричиненого Echinococcus granulosus 4-6 тижнів, спричиненого Echinococcus multilocularis – до двох років. При трихінельозі в 1-й день 3 рази на день по 200-300 мг, у 2-й день 4 рази на день по 200-300 мг, а з 3 по 14 день - 3 рази на день по 500 мг.ПередозуванняСимптоми: абдомінальний біль, нудота, блювання, діарея. При застосуванні високих доз протягом тривалого часу: оборотні порушення функції печінки, гепатит, нейтропенія. Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля, симптоматична терапія. Специфічного антидоту немає.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри тривалому прийомі необхідно контролювати картину периферичної крові, функцію печінки та нирок. При призначенні одночасно з циметидином необхідно здійснювати контроль за концентрацією мебендазолу в плазмі та коригувати дозу препарату Вормін (особливо при тривалому застосуванні). У пацієнтів із цукровим діабетом необхідно контролювати рівень глюкози у плазмі крові. Протягом доби після прийому забороняється вживання етанолу, жирної їжі, що не призначають проносне. У разі пропуску прийому дози, пропущену дозу слід прийняти якомога раніше, а наступні – з рекомендованим інтервалом. Обов'язково періодичне дослідження мазків анальної області та калу після закінчення лікування: терапія вважається ефективною за відсутності гельмінтів або їх яєць протягом 7 наступних днів. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Пацієнтам, які приймають Вормін, слід утримуватися від керування транспортними засобами та занять іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: рослинний комплекс ЗІФ 400 мг; Секурінега віроза - коріння (Securinega virosa), Гетероморфа деревоподібна (Hctcromorpha arborescens), Карієса їстівна (Carissa edulis), Тріумфетта велвіча (Triumfella welwilschii), Геєрія сітчаста (Ozor) Допоміжні речовини: лактоза 145 мг, стеарат кальцію 5 мг.Опис лікарської формиПігулки коричневого кольору, плоскоциліндричні, з ризиком.ХарактеристикаВука Вука - це біологічно активна добавка для комплексного вирішення чоловічих проблем. Вука можна приймати як безпосередньо перед статевим актом для стимулювання ерекції, так і на регулярній основі з метою профілактики сексуального здоров'я. Вука Вука® безпечна та не викликає звикання. Ефективність Вука Вука доведена клінічними випробуваннями. Доведено, що Вука успішно застосовується при хронічному простатиті з будь-якими клінічними проявами. Поліпшуючи циркуляцію крові в органах малого тазу, включаючи передміхурову залозу, Вука Вука запобігає застійним явищам у ній — один з головних факторів розвитку простатиту.РекомендуєтьсяЗастосовується як біологічно активна добавка до їжі для чоловіків, джерела флавоноїдів, дубильних речовин, що містить сапоніни.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність окремих компонентів БАД.Спосіб застосування та дозиДорослим чоловікам по 2 таб. на день із прийомом їжі. Тривалість прийому 4 тижні. Перед початком прийому рекомендується консультація лікаря. При добовому прийомі до організму надходить: дубильних речовин – 60 мг (30% від адекватного рівня споживання); флавоноїдів -14 мг (46,6% від адекватного рівня споживання).Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням проконсультуйтеся зі спеціалістом.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: рослинний комплекс ЗІФ 400 мг; Секурінега віроза - коріння (Securinega virosa), Гетероморфа деревоподібна (Hctcromorpha arborescens), Карієса їстівна (Carissa edulis), Тріумфетта велвіча (Triumfella welwilschii), Геєрія сітчаста (Ozor) Допоміжні речовини: лактоза 145 мг, стеарат кальцію 5 мг.Опис лікарської формиПігулки коричневого кольору, плоскоциліндричні, з ризиком.ХарактеристикаВука Вука - це біологічно активна добавка для комплексного вирішення чоловічих проблем. Вука можна приймати як безпосередньо перед статевим актом для стимулювання ерекції, так і на регулярній основі з метою профілактики сексуального здоров'я. Вука Вука® безпечна та не викликає звикання. Ефективність Вука Вука доведена клінічними випробуваннями. Доведено, що Вука успішно застосовується при хронічному простатиті з будь-якими клінічними проявами. Поліпшуючи циркуляцію крові в органах малого тазу, включаючи передміхурову залозу, Вука Вука запобігає застійним явищам у ній — один з головних факторів розвитку простатиту.РекомендуєтьсяЗастосовується як біологічно активна добавка до їжі для чоловіків, джерела флавоноїдів, дубильних речовин, що містить сапоніни.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність окремих компонентів БАД.Спосіб застосування та дозиДорослим чоловікам по 2 таб. на день із прийомом їжі. Тривалість прийому 4 тижні. Перед початком прийому рекомендується консультація лікаря. При добовому прийомі до організму надходить: дубильних речовин – 60 мг (30% від адекватного рівня споживання); флавоноїдів -14 мг (46,6% від адекватного рівня споживання).Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням проконсультуйтеся зі спеціалістом.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаГель-бальзам - 1 мл: Мурашина кислота, бджолина отрута - 0,04; екстракти: Кайєнський перець (Чилі), полин гіркий (Чорнобильник), ведмеже вухо; олії австралійського чайного дерева, евкаліпта, м'яти перцевої, сосни сибірської, селери, камфора, кемабен 2, вазелін фарм., продукт "Союз", парафін їж. Туба 44мл.ХарактеристикаВулкан Дао Гель-бальзам має знеболювальну, протизапальну, антисептичну дію: при травматичних забоях, синцях, набряках, вивихах та почервоніннях; при розтягуванні, зв'язок м'язів та суглобів, викликаних, важкими, фізичними, навантаженнями; при профілактиці, зміцнення та лікування м'язів та суглобів, захворюваннях, опорно-рухової системи, усуває неприємні відчуття пов'язані з погодними умовами; виявляє високу енергетичну дію, що стимулює відновлення основних функцій шкірно-капілярної системи, покращує кровообіг та мікроциркуляцію шкіри; надає ароматерапевтичну дію, тонізує нервову систему, заспокоює.ІнструкціяНанести на шкіру невелику кількість бальзаму, інтенсивно втирати до повного вбирання. Уникати попадання в очі та на слизові ділянки шкіри.РекомендуєтьсяДля розігріву м'язів перед спортивними тренуваннями;  Зняття втоми, викликаної важкими фізичними навантаженнями;  Для усунення неприємних відчуттів, пов'язаних із погодними умовами, при захворюваннях опорно-рухової системи.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів продукту. Дітям до 5 років не застосовувати!Запобіжні заходи та особливі вказівкиТільки для зовнішнього застосування. Уникайте попадання в очі. У разі попадання в очі, негайно промийте їх водою.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаЕфірні олії: камфори, евкаліпта, м'яти; ментол натуральний; мінеральна олія. Упаковка: Олівець-інгалятор у картонній коробціХарактеристикаІнгалятор з ароматерапевтичною дієюІнструкціяВідкрити ковпачок, піднести інгалятор до носа та глибоко вдихнути 2-3 рази. Використовувати при необхідності 2-3 десь у день.Показання до застосуванняНежить, застуда, біль голови, заколисування в транспорті, запаморочення, загальне нездужання, втома, сонливість, перевтома, зниження концентрації в сезони інфекційних, вірусних захворювань, як профілактичний засіб, профілактика вірусних захворювань.Протипоказання до застосуванняіндивідуальна непереносимість компонентів препарату; діти молодші 7 років; вагітність та годування груддю.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаМазь - 1 г: Діюча речовина: матковий луг Поморійського озера 120 мг. Допоміжні речовини: олія рицинова, тилоза С-30, ланолін безводний, вода дистильована. 45 г - туби алюмінієві (1) - картонні коробки.Опис лікарської формиМазь для місцевого та зовнішнього застосування; гомогенна, від блідо-жовтого до жовтого кольору, зі специфічним запахом.Фармакотерапевтична групаПрепарат природного походження для зовнішнього застосування, одержаний за допомогою обробки маткового лугу Поморійського озера. Виявляє протизапальну, протимікробну та покращуючу регенерацію тканин дію. Матковий луг Поморійського озера містить макро- та мікроелементи (магній, калій, кальцій, натрій, хлор, бром, залізо, марганець, мідь, кобальт, йод, молібден, цинк, вісмут, селен), а також колоїди, кислоти, луги та інші речовини органічного походженняФармакокінетикаДані про фармакокінетику препарату Вулнузан не надано.Клінічна фармакологіяПрепарат з протизапальною, протимікробною та покращує регенерацію тканин дією.Показання до застосуванняГнійні рани різного походження: інфіковані, хірургічні, поверхневі гнійні процеси (в т.ч. параректальні та постін'єкційні абсцеси), трофічні виразки, посттравматичні та атеросклеротичні рани; медикаментозна мацерація шкіри; виразки при хворобі Бюргера, варикозні виразки, ерозія шийки матки, тріщини соска молочної залози.Протипоказання до застосуванняВагітність; дитячий вік до 12 років; - підвищена чутливість до компонентів препарату.Вагітність та лактаціяПротипоказаний при вагітності. Призначення препарату під час лактації можливе за показаннями. Застосування препарату не заважає годівлі дитини та не вимагає припинення грудного вигодовування. Застосування у дітей Протипоказання: дитячий вік до 12 років.Побічна діяАлергічні реакції: шкірний висип, кропив'янка, ангіоневротичний набряк. Місцеві реакції: біль при нанесенні на виразки.Взаємодія з лікарськими засобамиЛікарська взаємодія препарату Вулнузан не встановлена.Спосіб застосування та дозиМазь наносять шаром товщиною 2-3 мм на всю ранову поверхню та покривають зверху стерильною пов'язкою. При лікуванні абсцесів з великою порожниною використовують до 10-15 г мазі. На початку курсу лікування пов'язки змінюють щодня, при покращенні стану рани – через день. При лікуванні тріщин соска молочної залози мазь наносять на область тріщини кілька разів на день після годування дитини. При лікуванні; ерозії шийки матки; тампон з нанесеним на нього препаратом вводять у піхву 1 раз на добу ввечері протягом 10-15 днів.ПередозуванняДані про випадки передозування препарату Вулнузан не надано.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат при необхідності можна застосовувати з оклюзійними пов'язками.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: ацетиламінобурштинова кислота 50 мг. 10 шт. в інд/упаковці.ХарактеристикаПокращує енергетичний обмін, активізує імунітет, підвищує працездатність, сприяє виведенню з організму токсичних речовин, усуває токсичну дію на організм радіації, магнітних хвиль. При фізичних та розумових навантаженнях.Фармакотерапевтична групаАнтигіпоксична, метаболічна, антиоксидантна.Властивості компонентівБурштинова кислота (ЯК) є внутрішньоклітинним метаболітом цитратного циклу (циклу Кребса). У клітинах організму виконує універсальну енергосинтезуючу функцію. За участю коензиму FAD (флавінаденіндинуклеотиду) і під впливом сукцинатдегідрогеназою (мітохондріальним ферментом класу оксидоредуктаз) швидко біотрансформується в фумарову кислоту і надалі в інші продукти метаболізму циклу Кребса (кінцевими продуктами метаболізму ЯК є вуглекислий). Стимулює розпад глюкози аеробним шляхом і синтез АТФ, яка відіграє важливу роль в енергетичному обміні речовин в організмі; за рахунок активації електронного транспорту у мітохондріях покращує тканинне дихання. Речовина має сильні антиоксидантні властивості спрямованої мітохондріальної дії, що сприяє омолодженню організму на клітинному рівні.РекомендуєтьсяПідвищена згортання крові; Цукровий діабет; Загострення виразкової хвороби; Фізичні та розумові навантаження;Протипоказання до застосуванняВиразкова хвороба в період її загострення (сукцинати сильно подразнюють слизову оболонку травного тракту); Гастрит із гіперсекрецією; Підвищений кров'яний тиск; Уролітіаз (ЯК стимулює метаболізм, що призводить до більш інтенсивного утворення оксалатних конкрементів); Тяжка форма гестозу вагітних; Глаукома;Вагітність та лактаціяПротипоказано.Побічна діяМожливі алергічні реакції.Спосіб застосування та дозиПриймати по 1-2 таблетки – 3 рази на день. Курс прийому: 4 тижні. Приймати за 30 хвилин до їди.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Дозування: 250 мг Фасування: N10 Форма випуску таб. Упакування: упак. Виробник: Філівське Оптово-Роздрібне підприємство Завод-виробник: Лайф Фарм ТОВ(Росія).