Акционные товары

Склад, форма випуску та упаковкаРідина: Активна речовина: Полівінокс (вінілін) – 50 г або 100 г, 9 кг або 18 кг. По 50 і 100 г препарату у флакони темного скла, закупорені поліетиленовими пробками і кришками, що нагвинчуються. По 50 і 100 г препарату у флакони або банки полімерні з поліетилену або пластику, закупорені пробками поліетиленовими або пластмасовими, або полімерними та нагвинчувані пластмасовими або поліетиленовими кришками; або закупорені засобами закупорювальними поліетиленовими або полімерними. По 50 і 100 г препарату у флакони з поліетиленгерефталату, закупорені ковпачками полімерними гвинтовими. Кожен флакон банку разом з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону. Допускається повний текст інструкції наносити на пачку. Допускається упаковка без пачки по 40 флаконів, банок по 50 г або по 30 флаконів, банок по 100 г з рівною кількістю інструкцій із застосування в коробку з гофрованого картону (для стаціонарів). По 9, 18 кг в каністри поліетиленові, закупорені поліетиленовими кришками, що нагвинчуються (для стаціонарів). По 9, 18 кг у бутлі скляні з гвинтовою горловиною, закупорені скляними пробками притертими або пластмасовими кришками нагвинчуються з прокладками пластмасовими (для стаціонарів). По 6, 9, 12 і 30 сулій по 9 або 18 кг з рівною кількістю інструкцій із застосування поміщають у ящик з гофрованого картону (для стаціонарів).Опис лікарської формиГуста, в'язка рідина світло-жовтого кольору з характерним запахом. На повітрі не густіє і не висихає.Фармакотерапевтична групаАнтисептичний засіб.ФармакокінетикаНемає відомостей.ФармакодинамікаМає антисептичну дію, сприяє очищенню ран, регенерації тканин та епітелізації. При прийомі внутрішньо діє як обволікаючий, протизапальний та бактеріостатичний засіб.ІнструкціяЗовнішньо: для змочування серветок та безпосереднього нанесення на ранову поверхню у достатній кількості 2-3 рази на день. Курс лікування від 5 до 18 днів, залежно від тяжкості захворювання. Внутрішньо: 1 раз на день через 5-6 годин після останнього прийому їжі (рекомендується легка вечеря о 18 годині та прийом препарату о 23-24 годині). При виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки: 1 чайна ложка у перший день, у наступні дні – по 1 десертній ложці, курс лікування – 16-20 днів. При гастритах із підвищеною секреторною функцією: 1 чайна ложка у перший день, далі – по 1 десертній ложці через день, курс – 10-12 днів.Показання до застосуванняЗовнішньо: фурункули, карбункули, трофічні виразки, гнійні рани, мастит, рани м'яких тканин, опіки, обмороження. Всередину у комплексному лікуванні ерозивно-виразкових захворювань шлунка та дванадцятипалої кишки, загострення хронічних гастритів із підвищеною секреторною функцією шлунка.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до полівіноксу; вагітність, період грудного вигодовування; дитячий вік до 18 років; захворювання печінки, жовчного міхура та нирок.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату протипоказане при вагітності та в період грудного вигодовування.Побічна діяАлергічні реакції. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиЧи не вивчалося.ПередозуванняПро випадки передозування не повідомлялося.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Чи не вивчалося.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаБальзам - 1 фл.: полівінокс (вінілін) 50 г. 50 г – флакони темного скла (1) – пачки картонні. 50 г - туби ламінатні (1) - картонні пачки.Опис лікарської формиБальзам; світло-жовтого кольору, в'язкий, густий, зі специфічним запахом; на повітрі не густіє і не висихає.Фармакотерапевтична групаЗасіб, що покращує регенерацію тканин із протизапальним ефектом. Чинить також протимікробну, місцеву протизапальну та обволікаючу дію. При зовнішньому застосуванні сприяє очищенню ран, епітелізації, регенерації тканин.Клінічна фармакологіяПрепарат з протизапальною, протимікробною та покращує регенерацію тканин дією.Показання до застосуванняДля зовнішнього застосування: фурункули, карбункули, трофічні виразки, гнійні рани, мастити, поранення м'яких тканин, опіки, відмороження, запальні захворювання шкіри. Для прийому внутрішньо: виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, гастрит, коліт.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до полівіноксу.Вагітність та лактаціяПри вагітності та в період лактації (грудного вигодовування) можливе зовнішнє застосування, прийом внутрішньо не рекомендується.Побічна діяМожливо: алергічні реакції.Спосіб застосування та дозиЗастосовують зовнішньо, змочуючи серветки або наносячи безпосередньо на ранову поверхню. При прийомі внутрішньо разова доза – 1.4 г, частота прийому – 3-5 разів на добу.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПолівінокс (вінілін) 50 г або 100 г. По 50 г або 100 г у флакони оранжевого або коричневого скла або в ламінатних тубах. Кожен флакон або тубу разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиГуста, в'язка рідина світло-жовтого кольору із специфічним запахом. На повітрі не густіє і не висихає.Фармакотерапевтична групаАнтисептичний засіб.ФармакодинамікаМає протимікробну дію, сприяє очищенню ран, регенерації тканин та епітелізації. При прийомі внутрішньо діє як обволікаючий, протизапальний та бактеріостатичний засіб.Показання до застосуванняЗовнішньо: фурункули, карбункули, трофічні виразки, гнійні рани, мастит, рани м'яких тканин, опіки та обмороження. Внутрішньо: у комплексному лікуванні ерозивно-виразкових захворювань шлунка та дванадцятипалої кишки, загострення хронічних гастритів із підвищеною секреторною функцією шлунка.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість; захворювання печінки, жовчного міхура та нирок; дитячий вік до 18 років; вагітність; період лактації.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату протипоказане при вагітності та в період грудного вигодовування.Побічна діяМожливі алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиЧи не вивчалося.Спосіб застосування та дозиЗовнішньо: Вікова категорія пацієнтів: дорослі. Per se (у чистому вигляді), так і у вигляді 20% розчину в різних рослинних та мінеральних оліях, а також у вигляді мазі для змочування серветок та безпосереднього нанесення на уражені ділянки 2-3 рази на день. Курс лікування від 5 до 18 днів, залежно від тяжкості захворювання. Особливості дії лікарського засобу при першому прийомі або при його відміні відсутні. Особливості медичного застосування лікарського препарату дорослими, які мають хронічні захворювання, відсутні. Застосування препарату у дитячому віці протипоказане. Всередину: 1 раз на день через 5-6 годин після останнього прийому їжі (рекомендується легка вечеря о 18 годині та прийом препарату о 23-24 годині). При виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки – 1 чайна ложка в перший день, у наступні дні – no 1 десертній ложці; курс – 16-20 днів. При гастритах з підвищеною секреторною функцією – 1 чайна ложка в перший день, далі – по 1 десертній ложці через день, курс – 10-12 днів.ПередозуванняДані щодо передозування препарату відсутні.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНемає відомостей. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Чи не вивчалося.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкарозчин. Активна речовина: вінбластину сульфат 5 мг. 1 флакон 5мг.Опис лікарської формиРозчин від білого до білого із жовтуватим відтінком кольору.ФармакокінетикаПісля внутрішньовенного введення швидко розподіляється у тканинах. Чи не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Зв'язування із білками становить 80%. Метаболізується у печінці. Виводиться з організму в три фази з періодами напіввиведення тривалістю (середні значення) відповідно 5 хвилин, 2 години та 30 годин, переважно з жовчю. Невелика кількість вінбластину у незміненому вигляді та у вигляді метаболітів визначається у сечі.ФармакодинамікаВінбластин є алкалоїдом, виділеним із рослини роду Vinca (барвінок). Блокує мітотичний поділ клітин у метафазі клітинного циклу. Дія надає, зв'язуючись з мікротрубочками, у вигляді гальмування утворення мітотичних веретен. У пухлинних клітинах селективно пригнічує синтез ДНК та РНК за допомогою гальмування ДНК-залежної РНК-полімерази.Інструкціявнутрішньовенно струминно протягом 1-2 хвилин. Інтратекальне застосування заборонено!Показання до застосуванняЛімфогранулематоз; неходжкінські лімфоми; хоріокарцинома (резистентна для застосування інших хіміотерапевтичних препаратів); нейробластома; герміногенні пухлини яєчка та яєчників; пухлини голови та шиї; рак молочної залози; рак легені; рак нирки; рак сечового міхура; хвороба Леттерера-Сіве (гістіоцитоз X); саркома Капоші; грибоподібний мікоз (генералізовані стадії).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до вінбластину; виражене пригнічення функції кісткового мозку.Вагітність та лактаціяПротипоказання вагітність та період годування груддю.Побічна діяЗ боку системи кровотворення: найчастіше лейкопенія, гранулоцитопенія (найнижчий рівень відзначається через 5-10 днів після останнього введення, повне відновлення зазвичай відбувається протягом наступних 7-14 днів); рідше за тромбоцитопенію, анемію. З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, запор, діарея, біль у животі, паралітична непрохідність кишечника, стоматит, фарингіт, геморагічний ентероколіт або кровотеча при наявній виразці. З боку нервової системи: парестезії, зниження або випадання глибоких сухожильних рефлексів, периферичні неврити, депресія, головний біль, судоми, запаморочення, диплопія, слабкість, біль у ділянці щелеп. Алергічні реакції: кропив'янка, бронхоспазм. Місцеві реакції: біль чи почервоніння у місці ін'єкції; при попаданні препарату під шкіру - запалення підшкірно-жирової клітковини, флебіт і, можливо, некроз. Інші: алопеція, гіперурикемія, сечокисла нефропатія, міалгія, біль у кістках, підвищення артеріального тиску, посилення симптоматики при хворобі Рейно, азооспермія, аменорея. При призначенні доз вище рекомендованих відмічено синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону.Взаємодія з лікарськими засобамиЗаборонено вводити спільно: З нейротоксичними препаратами (ізоніазидом, L-аспарагіназою). З обережністю може бути застосований: З мітоміцином С (можуть виникати гостра задишка, бронхоспазм); з фенітоїном (знижується рівень фенітоїну в крові, що може призвести до зниження його протисудомної активності); при сумісному застосуванні вінбластин може посилити токсичність протиподагричних засобів; при застосуванні вінбластину в комбінації з блеоміцином та цисплатином відмічені випадки інфаркту міокарда, порушення мозкового кровообігу; при застосуванні у комбінації з препаратами, що містять платину, збільшується ризик ураження VIII пари ЧМН.Спосіб застосування та дозиДозу необхідно підбирати з урахуванням індивідуальних особливостей пацієнта та застосовуваної схеми хіміотерапії, керуючись даними спеціальної літератури. Звичайна доза становить: Для дорослих: 5-7,5 мг/м поверхні тіла: Діти: від 4 до 5 мг/м2 поверхні тіла. Препарат вводиться 1 раз на тиждень або 2 тижні. Також можуть використовуватися режими поступового збільшення щотижневих доз: Для дорослих: перша доза - 3,7 мг/м2, кожна наступна щотижнева доза, при кількості лейкоцитів не менше 4000/мм3 крові, збільшується на 1,8-1,9 мг/м2 поверхні тіла до досягнення максимальної разової дози 18 5 мг/м2. Для дітей: щотижневе підвищення доз на 1,25 мг/м2 проводять за тим самим принципом, що й у дорослих, починаючи з початкової дози 2,5 мг/м2 поверхні тіла до максимальної дози 12,5 мг/м2. Дози підвищуються до тих пір, поки кількість лейкоцитів не знизиться до 3000/мм3, або не зменшиться розмір пухлини, або не буде досягнуто максимальної разової дози, після чого переходять до підтримуючих доз, які менші від кінцевого значення початкової дози для дорослих на 1,8-1. ,9 мг/м2 та для дітей на 1,25 мг/м2 поверхні тіла, що вводяться 1 раз на 7-14 днів. При рівні білірубіну в сироватці вище 51,3 мкмоль/л рекомендується зниження дози на 50%. Застосовують свіжоприготовлений розчин, для чого вміст флакона безпосередньо перед введенням розчиняють у 5 мл 0,9% розчину натрію хлориду (інші розчини застосовувати не рекомендується).ПередозуванняПри випадковому передозуванні слід очікувати збільшення побічних ефектів. Специфічного антидоту немає. Лікування симптоматичне. Рекомендуються наступні заходи: обмеження споживання рідини та призначення діуретиків при розвитку синдрому неадекватної секреції антидіуретичного гормону; призначення протисудомних засобів; контроль за функцією серцево-судинної системи; ретельний контроль картини крові, за необхідності – переливання крові; застосування клізм та проносних препаратів (профілактика непрохідності кишечника). Гемодіаліз неефективний при передозуванні Вінбластину.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри попередньої або одночасної мієлосупресивної хіміотерапії та променевої терапії, а також у літньому віці, при лейкопенії, тромбоцитопенії та ураженні печінки.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКорінь еврикоми – стимулює лібідо і статевий потяг. Вторинним ефектом також є протизапальна дія, збільшення м'язової маси при бодібілдингу. Корінь женьшеню – компонент, що бере активну участь при пересиланні сигналів у корі головного мозку, що покращує склад крові, покращує обмін речовин і роботу серця, сприяє регенерації тканин в органах. Якорі, що стелиться - компонент, що нівелює статеву дисфункцію і збільшує рівень тестостерону, що сприяє підвищенню сили і витривалості. Крім всього іншого збільшує кількість активних сперматозоїдів і коригує емоційний фон. Водяний горіх – відновлюючий засіб після важких навантажень та захворювань різної етимології, очищає сечостатевий тракт. Знижує рівень спазмів та нервового перезбудження, захищає організм від вірусної активності. Гінко Білоба – стимулює розумову діяльність, очищає судини, покращує кровообіг, сприяє розслабленню гладких м'язів у статевому члені та стримує відтік венозної крові. Китайський лимонник – зміцнює центральну нервову систему, знімає фізичну та розумову втому, стимулює дихання та серцево-судинну систему, регулює кров'яний тиск, рівень глюкози у крові, розширює судини.Характеристикапідвищенню потенції та посиленню лібідо, посиленому припливу крові до пенісу, стабільної ерекції та посилення оргазмічного задоволення, сексуальному підйому та посиленню потягу, контролю за тривалістю статевого акту, профілактики та лікування імпотенції та простатиту, збільшення статевого члена, очищення організму, комплексного очищення всіх ваших органів.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів.Спосіб застосування та дозиСтандартне дозування – 2 капсули на день. Максимальні результати від застосування препарату ВіМакс будуть помітні не відразу і не досягають вищих позначок, як при застосуванні віагри або сіалісу у вечір цього ж дня. Разом з тим препарат повністю натуральний, не має побічних ефектів, а результат лікування стійкий протягом десятиліття. Після перших декількох днів прийому ваша статева сила значно зросте, через кілька тижнів сильно зросте сексуальне бажання і фізичний потяг, через два місяці ви помітите у себе стабільну і тривалу ерекцію. , А також посилення оргазму, через чотири місяці, ви повністю контролюватимете свої сексуальні здібності, час до еякуляції, а також відмітите збільшення статевого члена.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням проконсультуйтеся зі спеціалістом.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: Джозаміцину – 1000 мг (що еквівалентно джозаміцину пропіонату – 1067,66 мг); Допоміжні речовини: Мікрокристалічна целюлоза – 564,53 мг, гіпоролоза – 199,82 мг, натрій докузат – 10,02 мг, аспартам – 10,09 мг, кремній діоксид колоїдний – 2,91 мг, ароматизатор полуничний – 50,0 магнію стеарат – 34,92 мг. По 5 таблеток у блістер, виготовлений із ПВХ/ПВДХ/алюмінієвої фольги. По 2 блістери разом з інструкцією з медичного застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиБілі або білі з жовтуватим відтінком довгастої форми таблетки, солодкі, із запахом полуниці. З написом "IOSA" та ризиком на одній стороні таблетки та написом "1000" - на іншій.Фармакотерапевтична групаАнтибіотик-макролід.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо джозаміцин швидко всмоктується із шлунково-кишкового тракту, прийом їжі не впливає на біодоступність. Максимальна концентрація джозаміцину у плазмі досягається через 1 годину після прийому. При прийомі дози 1 г максимальна концентрація в плазмі становить 2-3 мкг/мл. Близько 15% джозаміцину пов'язують із білками плазми. Джозаміцин добре розподіляється в органах і тканинах (за винятком головного мозку), створюючи концентрації, що перевищують плазмову та зберігаються на терапевтичному рівні тривалий час. Особливо високі концентрації джозаміцину створює у легенях, мигдаликах, слині, поті та слізній рідині. Концентрація у мокроті перевищує концентрацію у плазмі у 8-9 разів. Проходить плацентарний бар'єр, секретується у грудне молоко.Джозаміцин метаболізується в печінці до менш активних метаболітів і екскретується головним чином з жовчю. Період напіввиведення препарату становить 1-2 години, однак може подовжуватися у пацієнтів з порушенням функції печінки. Екскреція препарату нирками не перевищує 10%.ФармакодинамікаАнтибактеріальний препарат із групи макролідів. Механізм дії пов'язаний з порушенням синтезу білка в мікробній клітині внаслідок оборотного зв'язування з 508-субодиницею рибосоми. У терапевтичних концентраціях, як правило, має бактеріостатичну дію, уповільнюючи ріст та розмноження бактерій. При створенні у вогнищі запалення високих концентрацій можливий бактерицидний ефект. Джозаміцин активний щодо грампозитивних бактерій (Staphylococcus spp., у т.ч. метициліночутливі штами Staphylococcus aureus), Streptococcus spp., в т.ч. Streptococcus pyogenes і Streptococcus pneumoniae, Corynebacterium diphtheriae, Listeria monocytogenes, Propionibacterium acnes, Bacillus anthracis, Clostridium spp. Peptococcus spp., Peptostrep-tococcus spp.), грамнегативних бактерій (Neisseria meningitidis, Neisseria gonorrhoeae, Moraxella catarrhalis, Bordetella spp. Brucella spp., Legionella spp., Haemophilus ducreyi, Haemouphis може бути варіабельним), Chlamydia spp., в т.ч. С. trachomatis, Chlamydophila spp., у т.ч. Chlamydophila pneumoniae (раніше називалася Chlamydia pneumoniae), Mycoplasma spp., у т.ч.Mycoplasma pneumoniae, Mycoplasma hominis, Mycoplasma genitalium, Ureaplasma spp. Treponema pallidum, Borrelia burgdorferi. Як правило, не активний щодо ентеробактерій, тому незначно впливає на мікрофлору шлунково-кишкового тракту. У ряді випадків зберігає активність при резистентності до еритроміцину та інших 14- та 15-членних макролідів (стрептококи, стафілококи). Резистентність до джозаміцину зустрічається рідше, ніж до 14-ти та 15-членних макролідів.Показання до застосуванняІнфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами: Інфекції верхніх дихальних шляхів та ЛОП-органів: тонзиліт, фарингіт, паратонзиліт, ларингіт, середній отит, синусит, дифтерія (додатково до лікування дифтерійним анатоксином), скарлатина (у разі гіперчутливості до пеніциліну). Інфекції нижніх дихальних шляхів: гострий бронхіт, загострення хронічного бронхіту, позалікарняна пневмонія, у тому числі спричинена атиповими збудниками, кашлюк, псіттакоз. Інфекції у стоматології: гінгівіт, перикороніт, періодонтит, альвеоліт, альвеолярний абсцес. Інфекції в офтальмології: блефарит, дакріоцистит фекції шкірних покровів та м'яких тканин: фолікуліт, фурункул, фурункульоз, абсцес, сибірка, бешиха, акне, лімфангіт, лімфаденіт, флегмона, панарицій, ранові (у тому числі післяопераційні) та опікові інфекції. Інфекції сечостатевої системи: уретрит, цервіцит, епідидиміт, простатит, спричинені хламідіями та/або мікоплазмами, гонорея, сифіліс (при гіперчутливості до пеніциліну), венерична лімфогранульома. Захворювання шлунково-кишкового тракту, асоційовані з H.pylori Виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, хронічний гастрит та ін.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до джозаміцину та інших компонентів препарату; гіперчутливість до інших макролідів; тяжкі порушення функції печінки; діти із масою тіла менше 10 кг.Вагітність та лактаціяДозволено застосування при вагітності та в період грудного вигодовування після лікарської оцінки користі/ризику. Європейське відділення ВООЗ рекомендує джозаміцин як препарат вибору при лікуванні хламідійної інфекції у вагітних.Побічна діяНебажані реакції перераховані за частотою їх реєстрації відповідно до наступної градації: дуже часто: від >1/10, часто: від >1/100 до < 1/10, нечасто: від >1/1000 до < 1/100, рідко: від >1/10 ТОВ до З боку шлунково-кишкового тракту: Часто – дискомфорт у шлунку, нудота; Нечасто – дискомфорт у животі, блювання, діарея; Рідко – стоматит, запор, зниження апетиту; Дуже рідко – псевдомембранозний коліт. Реакції гіперчутливості: Рідко – кропив'янка, набряк Квінке та анафілактоїдна реакція; Дуже рідко – бульозний дерматит, багатоформна ексудативна еритема, у т.ч. синдром Стівена-Джонсона. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: Дуже рідко – печінкова дисфункція, жовтяниця. З боку органів чуття: В окремих випадках повідомлялося про дозозалежні тимчасові порушення слуху. Інші: дуже рідко – пурпура.Взаємодія з лікарськими засобамиІнші антибіотики Так як бактеріостатичні антибіотики in vitro можуть знижувати антимікробний ефект бактерицидних, слід уникати їхнього спільного призначення. Джозаміцин не слід призначати спільно з лінкозамідами, оскільки можливе взаємне зниження їх ефективності. Ксантини Деякі представники групи макролідів уповільнюють елімінацію ксантинів (теофіліну), що може призвести до появи ознак інтоксикації. Клініко-експериментальні дослідження вказують на те, що джозаміцин має менший вплив на елімінацію теофіліну, ніж інші макроліди. Антигістамінні препарати При сумісному призначенні джозаміцину та антигістамінних препаратів, що містять терфенадин або астемізол, може зростати ризик розвитку загрозливих для життя аритмій. Алкалоїди ріжків Є окремі повідомлення про посилення вазоконстрикції після спільного призначення алкалоїдів ріжків та антибіотиків із групи макролідів, у тому числі одиничне спостереження на фоні прийому джозаміцину. Циклоспорин Спільне призначення джозаміцину та циклоспорину може викликати підвищення рівня циклоспорину в плазмі та підвищувати ризик нефротоксичності. Слід регулярно контролювати концентрацію циклоспорину у плазмі. Дігоксин При сумісному призначенні джозаміцину та дигоксину можливе підвищення рівня останнього у плазмі крові.Спосіб застосування та дозиРекомендоване добове дозування для дорослих та підлітків віком від 14 років становить від 1 до 2 г джозаміцину. Добова доза має бути розділена на 2-3 прийоми. У разі потреби доза може бути збільшена до 3 г на добу. Діти віком 1 року мають середню масу тіла 10 кг. Добова доза для дітей з масою тіла не менше 10 кг, призначається виходячи з розрахунку 40-50 мг/кг ваги тіла щодня, розділена на 2-3 прийоми: для дітей з масою тіла 10-20 кг препарат призначається по 250-500 мг ( 1/4-1/2 таблетки, розчиненої у воді) 2 рази на день, для дітей з масою тіла 20-40 кг препарат призначається по 500 мг-1000 мг (1/2 таблетки -1 таблетка, розчиненої у воді) 2 рази на день, більше 40 кг – по 1000 мг (1 таблетка) 2 рази на день. Зазвичай тривалість лікування визначається лікарем, становлячи від 5 до 21 дня залежно від характеру та тяжкості інфекції. Відповідно до рекомендацій ВООЗ, тривалість лікування стрептококового тонзиліту повинна становити не менше 10 днів. У схемах антихелікобактерної терапії джозаміцин призначається у дозі 1 г 2 рази на день протягом 7-14 днів у комбінації з іншими препаратами у їх стандартних дозуваннях (фамотидин 40 мг/день або ранітидин 150 мг 2 р/день + джозаміцин 1 г 2 р/ день + метронідазол 500 мг 2 р/день; омепразол 20 мг (або лансопразол 30 мг, або пантопразол 40 мг, або езомепразол 20 мг, або рабепразол 20 мг) 2 р/день; омепразол 20 мг (або лансопразол 30 мг, або пантопразол 40 мг, або езомепразол 20 мг, або рабепразол 20 мг) 2 р/день + амоксицилін 1 г 2 р/день + джозаміцин 1 г 2 р/день + вісмуту трикалію дицитрат 240 мг2 р/день: фамотидин 40 мг/день + фуразолідон 100 мг 2 р/день + джозаміцин 1 г 2 р/день + вісмуту трикалію дицитрат 240 мг 2 р/день). За наявності атрофії слизової оболонки шлунка з ахлоргідрії, підтвердженої при рН-метрії: Амоксицилін 1 г 2 р/день + джозаміцин 1 г 2 р/день + вісмуту трикалію дицитрат 240 мг 2 р/день. У разі звичайних і кулястих вугрів рекомендується призначати джозаміцин у дозі 500 мг двічі на день протягом перших 2-4 тижнів, далі - 500 мг джозаміцину один раз на день як підтримуюче лікування протягом 8 тижнів. Таблетки, що диспергуються Вільпрафен® Солютаб® можуть бути прийняті різними способами: таблетку можна проковтнути повністю, запиваючи водою або попередньо, перед прийомом, розчинити у воді. Таблетки слід розчиняти як мінімум у 20 мл води. Перед прийомом слід ретельно перемішати суспензію, що утворилася.ПередозуванняДотепер немає даних про специфічні симптоми передозування. У разі передозування слід припускати виникнення симптомів, описаних у розділі "Побічні ефекти", особливо з боку шлунково-кишкового тракту.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ разі стійкої важкої діареї слід пам'ятати можливість розвитку на тлі джозаміцину небезпечного для життя псевдомембранозного коліту. У хворих із нирковою недостатністю лікування слід проводити з урахуванням результатів відповідних лабораторних тестів (визначення кліренсу ендогенного креатиніну). Слід враховувати можливість перехресної стійкості до різних антибіотиків із групи макролідів (мікроорганізми, стійкі до лікування спорідненими з хімічною структурою антибіотиками, можуть бути резистентні до джозаміцину). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не зазначено впливу препарату на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: силденафілу цитрат 140.48 мг, що відповідає вмісту силденафілу основи 100 мг; Допоміжні речовини: гіпромелоза – 110 мг, лактози моногідрат (цукор молочний) – 82.52 мг, повідон К25 – 14 мг, магнію стеарат – 3 мг. Склад оболонки: опадрай II 85F205024 блакитний - 12 мг, полівініловий спирт - 4.8 мг, макрогол 4000 - 2.424 мг, алюмінієвий лак з барвниками індигокармін і діамантовим блакитним - 0.7476 мг, 0,7 – 2.22 мг. 4 шт. - Упаковки осередкові контурні, пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки з пролонгованим вивільненням, покриті плівковою оболонкою від рожевого до блідо-рожевого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі видно два шари - ядро ​​білого або майже білого кольору та плівкова оболонка.Фармакотерапевтична групаСелективний інгібітор циклогуанозинмонофосфат (цГМФ)-специфічної ФДЕ5. ФДЭ5, відповідальна за розпад цГМФ, міститься у кавернозному тілі статевого члена, а й у судинах легких. Відновлює порушену еректильну функцію та забезпечує природну відповідь на сексуальне збудження. Силденафіл не чинить прямого розслаблюючого впливу на кавернозне тіло, але активно посилює розслаблюючий ефект окису азоту на цю тканину. При сексуальному збудженні локальне вивільнення NO під впливом силденафілу призводить до пригнічення ФДЕ5 та підвищення рівня цГМФ у кавернозному тілі, внаслідок цього відбувається розслаблення гладких м'язів та посилення кровотоку у кавернозному тілі. Як інгібітор ФДЕ5, силденафіл збільшує вміст цГМФ у гладком'язових клітинах легеневих судин і викликає їх розслаблення. У пацієнтів з легеневою гіпертензією прийом силденафілу призводить до розширення судин легень та, меншою мірою, інших судин. Силденафіл селективний щодо ФДЕ5 in vitro. Його активність щодо ФДЕ5 перевершує активність щодо інших відомих ізоферментів ФДЕ: ФДЕ6, що бере участь у передачі світлового сигналу в сітчастій оболонці ока - у 10 разів; ФДЕ1 – у 80 разів; ФДЕ2, ФДЕ4, ФДЕ7-ФДЕ11 - більш ніж у 700 разів. Активність силденафілу щодо ФДЕ5 більш ніж у 4000 разів перевищує його активність щодо ФДЕ3, цАМФ-специфічної ФДЕ, що бере участь у скороченні серця. Силденафіл може спричинити легке та минуще порушення розрізнення кольору (синього/зеленого). Передбачуваним механізмом порушення кольорового зору вважається пригнічення ФДЕ6, яка бере участь у передачі світла в сітківці. Дослідження in vitro показали, що вплив силденафілу на ФДЕ6 у 10 разів поступається його активності щодо ФДЕ5.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо силденафіл швидко всмоктується. Абсолютна біодоступність у середньому становить 40% (25-63%). Після одноразового прийому внутрішньо в дозі 100 мг C max  становить 18 нг/мл і досягається прийому натще протягом 30-120 хв. При прийомі силденафілу разом із жирною їжею швидкість всмоктування знижується; Тmax збільшується на 60 хв, а Cmax  знижується в середньому на 29%. Vdсилденафіла у рівноважному стані становить у середньому 105 л. Силденафіл та його основний циркулюючий N-десметільний метаболіт приблизно на 96% зв'язуються з білками плазми. Зв'язування з білками залежить від загальної концентрації силденафілу. Менш 0.0002% дози (в середньому 188 нг) виявляли у спермі через 90 хв після прийому силденафілу. Силденафіл метаболізується головним чином під дією мікросомальних ізоферментів печінки CYP3A4 (основний шлях) та CYP2C9. Основний циркулюючий метаболіт, який утворюється в результаті N-десметилування силденафілу, піддається подальшому метаболізму. За селективністю дії на ФДЕ метаболіт можна порівняти з силденафілом, а його активність щодо ФДЕ5 in vitro становить приблизно 50% активності самого силденафілу. Концентрація метаболіту в плазмі становить приблизно 40% від такої силденафілу. N-десметилметаболіт піддається подальшому метаболізму; його термінальний T1/2 дорівнює близько 4 год. Загальний кліренс силденафілу з організму дорівнює 41 л/год, а T1/2 у термінальну фазу – 3-5 год. приблизно 13% дози. У пацієнтів похилого віку (65 років і старше) кліренс силденафілу знижений, а концентрація вільної активної речовини у плазмі приблизно на 40% перевищує його концентрацію у молодих (18-45 років) пацієнтів. При нирковій недостатності легкого (КК 50-80 мл/хв) та середнього (КК 30-49 мл/хв) ступеня тяжкості фармакокінетичні параметри силденафілу після прийому внутрішньо одноразово (50 мг) не змінюються. При нирковій недостатності тяжкого ступеня (КК≤30 мл/хв) кліренс силденафілу знижується, що призводить до приблизно дворазового збільшення AUC (100%) та C max  (88%) порівняно з такими показниками при нормальній функції нирок у пацієнтів тієї ж вікової групи. . У пацієнтів з цирозом печінки (клас А та В за шкалою Чайлд-П'ю) кліренс силденафілу знижується, що призводить до підвищення AUC (84%) та C max  (47%) у порівнянні з такими показниками при нормальній функції печінки у пацієнтів тієї ж вікової. групи.Клінічна фармакологіяПрепарат для лікування еректильної дисфункції. Інгібітор ФДЕ5.Показання до застосуванняЛікування порушень ерекції, що характеризуються нездатністю до досягнення або збереження ерекції статевого члена, достатньою для задовільного статевого акту. Легенева гіпертензія.Протипоказання до застосуванняОдночасний прийом донаторів окису азоту або нітратів у будь-яких формах, підвищена чутливість до силденафілу.Вагітність та лактаціяСільденафіл не застосовують у пацієнтів віком до 18 років.Побічна діяЗ боку центральної нервової системи: можливі головний біль, припливи, запаморочення, безсоння. З боку травної системи: можливі диспепсія, астенія, діарея, біль у животі, нудота. З боку кістково-м'язової системи: артралгії, міалгії, підвищення м'язового тонусу. З боку дихальної системи: закладеність носа, фарингіт, риніт, синусит, інфекції дихальних шляхів, порушення дихання. З боку органу зору: зміна зору (легка і минуща; головним чином зміна кольору об'єктів, а також посилене сприйняття світла та порушення чіткості зору), кон'юнктивіт. Інші: можливі грипоподібний синдром, розвиток інфекційних захворювань, симптоми вазодилатації, болі в спині, висипання, інфекції сечовивідних шляхів, порушення функції передміхурової залози; у поодиноких випадках - пріапізм.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні інгібіторів CYP3A4 (еритроміцину, циметидину) знижується кліренс силденафілу, підвищується концентрація силденафілу у плазмі крові. При одночасному застосуванні індинавіру, саквінавіру, ритонавіру підвищується Cmax  у плазмі крові та AUC силденафілу, що обумовлено інгібуванням ізоферменту CYP3A4 під впливом індинавіру, саквінавіру, ритонавіру. Очікується, що сильніші інгібітори ізоферменту CYP3A4, такі як кетоконазол або ітраконазол, будуть підвищувати концентрацію силденафілу в плазмі крові. При одночасному застосуванні з нітратами посилюється гіпотензивна дія нітратів. Описано випадок розвитку симптомів рабдоміолізу після одноразового прийому дози силденафілу у пацієнта, який отримує симвастатин.Спосіб застосування та дозиЛікування порушень ерекції: приймають внутрішньо приблизно за 1 годину до планованої сексуальної активності. Разова доза становить 50 мг. З урахуванням ефективності та переносимості доза може бути збільшена до 100 мг або знижена до 25 мг. Максимальна разова доза становить 100 мг. Максимальна частота застосування – 1 раз на добу. Для пацієнтів похилого віку старше 65 років і при супутніх порушеннях функції нирок або печінки доза становить 25 мг. Легенева гіпертензія: внутрішньо по 20 мг 3 рази на добу з інтервалом близько 6-8 годин незалежно від їди. Максимальна добова доза становить 60 мг. Пацієнтам з порушенням функції нирок корекція дози не потрібна, проте при поганій переносимості дозу знижують до 20 мг 2 рази на добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком прийому силденафілу на лікування порушень ерекції слід провести обстеження серцево-судинної системи. З обережністю слід застосовувати у пацієнтів з анатомічною деформацією статевого члена (наприклад, ангуляція, кавернозний фіброз або хвороба Пейроні) та людей із захворюваннями, які схильні до розвитку приапізму (такими як серповидно-клітинна анемія, множинна мієлома або лейкемі). Не слід застосовувати пацієнтам, для яких сексуальна активність небажана. З обережністю застосовувати у пацієнтів зі схильністю до кровоточивості, при виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки у фазі загострення, при спадковому пігментному ретиніті. Силденафіл не застосовують у пацієнтів віком до 18 років. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Силденафіл не впливає на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: силденафілу цитрат 140.48 мг, що відповідає вмісту силденафілу основи 100 мг; Допоміжні речовини: гіпромелоза – 110 мг, лактози моногідрат (цукор молочний) – 82.52 мг, повідон К25 – 14 мг, магнію стеарат – 3 мг. Склад оболонки: опадрай II 85F205024 блакитний - 12 мг, полівініловий спирт - 4.8 мг, макрогол 4000 - 2.424 мг, алюмінієвий лак з барвниками індигокармін і діамантовим блакитним - 0.7476 мг, 0,7 – 2.22 мг. 30 шт. - Упаковки осередкові контурні, пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки з пролонгованим вивільненням, покриті плівковою оболонкою від рожевого до блідо-рожевого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі видно два шари - ядро ​​білого або майже білого кольору та плівкова оболонка.Фармакотерапевтична групаСелективний інгібітор циклогуанозинмонофосфат (цГМФ)-специфічної ФДЕ5. ФДЭ5, відповідальна за розпад цГМФ, міститься у кавернозному тілі статевого члена, а й у судинах легких. Відновлює порушену еректильну функцію та забезпечує природну відповідь на сексуальне збудження. Силденафіл не чинить прямого розслаблюючого впливу на кавернозне тіло, але активно посилює розслаблюючий ефект окису азоту на цю тканину. При сексуальному збудженні локальне вивільнення NO під впливом силденафілу призводить до пригнічення ФДЕ5 та підвищення рівня цГМФ у кавернозному тілі, внаслідок цього відбувається розслаблення гладких м'язів та посилення кровотоку у кавернозному тілі. Як інгібітор ФДЕ5, силденафіл збільшує вміст цГМФ у гладком'язових клітинах легеневих судин і викликає їх розслаблення. У пацієнтів з легеневою гіпертензією прийом силденафілу призводить до розширення судин легень та, меншою мірою, інших судин. Силденафіл селективний щодо ФДЕ5 in vitro. Його активність щодо ФДЕ5 перевершує активність щодо інших відомих ізоферментів ФДЕ: ФДЕ6, що бере участь у передачі світлового сигналу в сітчастій оболонці ока - у 10 разів; ФДЕ1 – у 80 разів; ФДЕ2, ФДЕ4, ФДЕ7-ФДЕ11 - більш ніж у 700 разів. Активність силденафілу щодо ФДЕ5 більш ніж у 4000 разів перевищує його активність щодо ФДЕ3, цАМФ-специфічної ФДЕ, що бере участь у скороченні серця. Силденафіл може спричинити легке та минуще порушення розрізнення кольору (синього/зеленого). Передбачуваним механізмом порушення кольорового зору вважається пригнічення ФДЕ6, яка бере участь у передачі світла в сітківці. Дослідження in vitro показали, що вплив силденафілу на ФДЕ6 у 10 разів поступається його активності щодо ФДЕ5.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо силденафіл швидко всмоктується. Абсолютна біодоступність у середньому становить 40% (25-63%). Після одноразового прийому внутрішньо в дозі 100 мг C max  становить 18 нг/мл і досягається прийому натще протягом 30-120 хв. При прийомі силденафілу разом із жирною їжею швидкість всмоктування знижується; Тmax збільшується на 60 хв, а Cmax  знижується в середньому на 29%. Vdсилденафіла у рівноважному стані становить у середньому 105 л. Силденафіл та його основний циркулюючий N-десметільний метаболіт приблизно на 96% зв'язуються з білками плазми. Зв'язування з білками залежить від загальної концентрації силденафілу. Менш 0.0002% дози (в середньому 188 нг) виявляли у спермі через 90 хв після прийому силденафілу. Силденафіл метаболізується головним чином під дією мікросомальних ізоферментів печінки CYP3A4 (основний шлях) та CYP2C9. Основний циркулюючий метаболіт, який утворюється в результаті N-десметилування силденафілу, піддається подальшому метаболізму. За селективністю дії на ФДЕ метаболіт можна порівняти з силденафілом, а його активність щодо ФДЕ5 in vitro становить приблизно 50% активності самого силденафілу. Концентрація метаболіту в плазмі становить приблизно 40% від такої силденафілу. N-десметилметаболіт піддається подальшому метаболізму; його термінальний T1/2 дорівнює близько 4 год. Загальний кліренс силденафілу з організму дорівнює 41 л/год, а T1/2 у термінальну фазу – 3-5 год. приблизно 13% дози. У пацієнтів похилого віку (65 років і старше) кліренс силденафілу знижений, а концентрація вільної активної речовини у плазмі приблизно на 40% перевищує його концентрацію у молодих (18-45 років) пацієнтів. При нирковій недостатності легкого (КК 50-80 мл/хв) та середнього (КК 30-49 мл/хв) ступеня тяжкості фармакокінетичні параметри силденафілу після прийому внутрішньо одноразово (50 мг) не змінюються. При нирковій недостатності тяжкого ступеня (КК≤30 мл/хв) кліренс силденафілу знижується, що призводить до приблизно дворазового збільшення AUC (100%) та C max  (88%) порівняно з такими показниками при нормальній функції нирок у пацієнтів тієї ж вікової групи. . У пацієнтів з цирозом печінки (клас А та В за шкалою Чайлд-П'ю) кліренс силденафілу знижується, що призводить до підвищення AUC (84%) та C max  (47%) у порівнянні з такими показниками при нормальній функції печінки у пацієнтів тієї ж вікової. групи.Клінічна фармакологіяПрепарат для лікування еректильної дисфункції. Інгібітор ФДЕ5.Показання до застосуванняЛікування порушень ерекції, що характеризуються нездатністю до досягнення або збереження ерекції статевого члена, достатньою для задовільного статевого акту. Легенева гіпертензія.Протипоказання до застосуванняОдночасний прийом донаторів окису азоту або нітратів у будь-яких формах, підвищена чутливість до силденафілу.Вагітність та лактаціяСільденафіл не застосовують у пацієнтів віком до 18 років.Побічна діяЗ боку центральної нервової системи: можливі головний біль, припливи, запаморочення, безсоння. З боку травної системи: можливі диспепсія, астенія, діарея, біль у животі, нудота. З боку кістково-м'язової системи: артралгії, міалгії, підвищення м'язового тонусу. З боку дихальної системи: закладеність носа, фарингіт, риніт, синусит, інфекції дихальних шляхів, порушення дихання. З боку органу зору: зміна зору (легка і минуща; головним чином зміна кольору об'єктів, а також посилене сприйняття світла та порушення чіткості зору), кон'юнктивіт. Інші: можливі грипоподібний синдром, розвиток інфекційних захворювань, симптоми вазодилатації, болі в спині, висипання, інфекції сечовивідних шляхів, порушення функції передміхурової залози; у поодиноких випадках - пріапізм.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні інгібіторів CYP3A4 (еритроміцину, циметидину) знижується кліренс силденафілу, підвищується концентрація силденафілу у плазмі крові. При одночасному застосуванні індинавіру, саквінавіру, ритонавіру підвищується Cmax  у плазмі крові та AUC силденафілу, що обумовлено інгібуванням ізоферменту CYP3A4 під впливом індинавіру, саквінавіру, ритонавіру. Очікується, що сильніші інгібітори ізоферменту CYP3A4, такі як кетоконазол або ітраконазол, будуть підвищувати концентрацію силденафілу в плазмі крові. При одночасному застосуванні з нітратами посилюється гіпотензивна дія нітратів. Описано випадок розвитку симптомів рабдоміолізу після одноразового прийому дози силденафілу у пацієнта, який отримує симвастатин.Спосіб застосування та дозиЛікування порушень ерекції: приймають внутрішньо приблизно за 1 годину до планованої сексуальної активності. Разова доза становить 50 мг. З урахуванням ефективності та переносимості доза може бути збільшена до 100 мг або знижена до 25 мг. Максимальна разова доза становить 100 мг. Максимальна частота застосування – 1 раз на добу. Для пацієнтів похилого віку старше 65 років і при супутніх порушеннях функції нирок або печінки доза становить 25 мг. Легенева гіпертензія: внутрішньо по 20 мг 3 рази на добу з інтервалом близько 6-8 годин незалежно від їди. Максимальна добова доза становить 60 мг. Пацієнтам з порушенням функції нирок корекція дози не потрібна, проте при поганій переносимості дозу знижують до 20 мг 2 рази на добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком прийому силденафілу на лікування порушень ерекції слід провести обстеження серцево-судинної системи. З обережністю слід застосовувати у пацієнтів з анатомічною деформацією статевого члена (наприклад, ангуляція, кавернозний фіброз або хвороба Пейроні) та людей із захворюваннями, які схильні до розвитку приапізму (такими як серповидно-клітинна анемія, множинна мієлома або лейкемі). Не слід застосовувати пацієнтам, для яких сексуальна активність небажана. З обережністю застосовувати у пацієнтів зі схильністю до кровоточивості, при виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки у фазі загострення, при спадковому пігментному ретиніті. Силденафіл не застосовують у пацієнтів віком до 18 років. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Силденафіл не впливає на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: силденафілу цитрат 140.48 мг, що відповідає вмісту силденафілу основи 100 мг; Допоміжні речовини: гіпромелоза – 110 мг, лактози моногідрат (цукор молочний) – 82.52 мг, повідон К25 – 14 мг, магнію стеарат – 3 мг. Склад оболонки: опадрай II 85F205024 блакитний - 12 мг, полівініловий спирт - 4.8 мг, макрогол 4000 - 2.424 мг, алюмінієвий лак з барвниками індигокармін і діамантовим блакитним - 0.7476 мг, 0,7 – 2.22 мг. 10 шт. - Упаковки осередкові контурні, пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки з пролонгованим вивільненням, покриті плівковою оболонкою від рожевого до блідо-рожевого кольору, круглі, двоопуклі; на поперечному розрізі видно два шари - ядро ​​білого або майже білого кольору та плівкова оболонка.Фармакотерапевтична групаСелективний інгібітор циклогуанозинмонофосфат (цГМФ)-специфічної ФДЕ5. ФДЭ5, відповідальна за розпад цГМФ, міститься у кавернозному тілі статевого члена, а й у судинах легких. Відновлює порушену еректильну функцію та забезпечує природну відповідь на сексуальне збудження. Силденафіл не чинить прямого розслаблюючого впливу на кавернозне тіло, але активно посилює розслаблюючий ефект окису азоту на цю тканину. При сексуальному збудженні локальне вивільнення NO під впливом силденафілу призводить до пригнічення ФДЕ5 та підвищення рівня цГМФ у кавернозному тілі, внаслідок цього відбувається розслаблення гладких м'язів та посилення кровотоку у кавернозному тілі. Як інгібітор ФДЕ5, силденафіл збільшує вміст цГМФ у гладком'язових клітинах легеневих судин і викликає їх розслаблення. У пацієнтів з легеневою гіпертензією прийом силденафілу призводить до розширення судин легень та, меншою мірою, інших судин. Силденафіл селективний щодо ФДЕ5 in vitro. Його активність щодо ФДЕ5 перевершує активність щодо інших відомих ізоферментів ФДЕ: ФДЕ6, що бере участь у передачі світлового сигналу в сітчастій оболонці ока - у 10 разів; ФДЕ1 – у 80 разів; ФДЕ2, ФДЕ4, ФДЕ7-ФДЕ11 - більш ніж у 700 разів. Активність силденафілу щодо ФДЕ5 більш ніж у 4000 разів перевищує його активність щодо ФДЕ3, цАМФ-специфічної ФДЕ, що бере участь у скороченні серця. Силденафіл може спричинити легке та минуще порушення розрізнення кольору (синього/зеленого). Передбачуваним механізмом порушення кольорового зору вважається пригнічення ФДЕ6, яка бере участь у передачі світла в сітківці. Дослідження in vitro показали, що вплив силденафілу на ФДЕ6 у 10 разів поступається його активності щодо ФДЕ5.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо силденафіл швидко всмоктується. Абсолютна біодоступність у середньому становить 40% (25-63%). Після одноразового прийому внутрішньо в дозі 100 мг C max  становить 18 нг/мл і досягається прийому натще протягом 30-120 хв. При прийомі силденафілу разом із жирною їжею швидкість всмоктування знижується; Тmax збільшується на 60 хв, а Cmax  знижується в середньому на 29%. Vdсилденафіла у рівноважному стані становить у середньому 105 л. Силденафіл та його основний циркулюючий N-десметільний метаболіт приблизно на 96% зв'язуються з білками плазми. Зв'язування з білками залежить від загальної концентрації силденафілу. Менш 0.0002% дози (в середньому 188 нг) виявляли у спермі через 90 хв після прийому силденафілу. Силденафіл метаболізується головним чином під дією мікросомальних ізоферментів печінки CYP3A4 (основний шлях) та CYP2C9. Основний циркулюючий метаболіт, який утворюється в результаті N-десметилування силденафілу, піддається подальшому метаболізму. За селективністю дії на ФДЕ метаболіт можна порівняти з силденафілом, а його активність щодо ФДЕ5 in vitro становить приблизно 50% активності самого силденафілу. Концентрація метаболіту в плазмі становить приблизно 40% від такої силденафілу. N-десметилметаболіт піддається подальшому метаболізму; його термінальний T1/2 дорівнює близько 4 год. Загальний кліренс силденафілу з організму дорівнює 41 л/год, а T1/2 у термінальну фазу – 3-5 год. приблизно 13% дози. У пацієнтів похилого віку (65 років і старше) кліренс силденафілу знижений, а концентрація вільної активної речовини у плазмі приблизно на 40% перевищує його концентрацію у молодих (18-45 років) пацієнтів. При нирковій недостатності легкого (КК 50-80 мл/хв) та середнього (КК 30-49 мл/хв) ступеня тяжкості фармакокінетичні параметри силденафілу після прийому внутрішньо одноразово (50 мг) не змінюються. При нирковій недостатності тяжкого ступеня (КК≤30 мл/хв) кліренс силденафілу знижується, що призводить до приблизно дворазового збільшення AUC (100%) та C max  (88%) порівняно з такими показниками при нормальній функції нирок у пацієнтів тієї ж вікової групи. . У пацієнтів з цирозом печінки (клас А та В за шкалою Чайлд-П'ю) кліренс силденафілу знижується, що призводить до підвищення AUC (84%) та C max  (47%) у порівнянні з такими показниками при нормальній функції печінки у пацієнтів тієї ж вікової. групи.Клінічна фармакологіяПрепарат для лікування еректильної дисфункції. Інгібітор ФДЕ5.Показання до застосуванняЛікування порушень ерекції, що характеризуються нездатністю до досягнення або збереження ерекції статевого члена, достатньою для задовільного статевого акту. Легенева гіпертензія.Протипоказання до застосуванняОдночасний прийом донаторів окису азоту або нітратів у будь-яких формах, підвищена чутливість до силденафілу.Вагітність та лактаціяСільденафіл не застосовують у пацієнтів віком до 18 років.Побічна діяЗ боку центральної нервової системи: можливі головний біль, припливи, запаморочення, безсоння. З боку травної системи: можливі диспепсія, астенія, діарея, біль у животі, нудота. З боку кістково-м'язової системи: артралгії, міалгії, підвищення м'язового тонусу. З боку дихальної системи: закладеність носа, фарингіт, риніт, синусит, інфекції дихальних шляхів, порушення дихання. З боку органу зору: зміна зору (легка і минуща; головним чином зміна кольору об'єктів, а також посилене сприйняття світла та порушення чіткості зору), кон'юнктивіт. Інші: можливі грипоподібний синдром, розвиток інфекційних захворювань, симптоми вазодилатації, болі в спині, висипання, інфекції сечовивідних шляхів, порушення функції передміхурової залози; у поодиноких випадках - пріапізм.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні інгібіторів CYP3A4 (еритроміцину, циметидину) знижується кліренс силденафілу, підвищується концентрація силденафілу у плазмі крові. При одночасному застосуванні індинавіру, саквінавіру, ритонавіру підвищується Cmax  у плазмі крові та AUC силденафілу, що обумовлено інгібуванням ізоферменту CYP3A4 під впливом індинавіру, саквінавіру, ритонавіру. Очікується, що сильніші інгібітори ізоферменту CYP3A4, такі як кетоконазол або ітраконазол, будуть підвищувати концентрацію силденафілу в плазмі крові. При одночасному застосуванні з нітратами посилюється гіпотензивна дія нітратів. Описано випадок розвитку симптомів рабдоміолізу після одноразового прийому дози силденафілу у пацієнта, який отримує симвастатин.Спосіб застосування та дозиЛікування порушень ерекції: приймають внутрішньо приблизно за 1 годину до планованої сексуальної активності. Разова доза становить 50 мг. З урахуванням ефективності та переносимості доза може бути збільшена до 100 мг або знижена до 25 мг. Максимальна разова доза становить 100 мг. Максимальна частота застосування – 1 раз на добу. Для пацієнтів похилого віку старше 65 років і при супутніх порушеннях функції нирок або печінки доза становить 25 мг. Легенева гіпертензія: внутрішньо по 20 мг 3 рази на добу з інтервалом близько 6-8 годин незалежно від їди. Максимальна добова доза становить 60 мг. Пацієнтам з порушенням функції нирок корекція дози не потрібна, проте при поганій переносимості дозу знижують до 20 мг 2 рази на добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком прийому силденафілу на лікування порушень ерекції слід провести обстеження серцево-судинної системи. З обережністю слід застосовувати у пацієнтів з анатомічною деформацією статевого члена (наприклад, ангуляція, кавернозний фіброз або хвороба Пейроні) та людей із захворюваннями, які схильні до розвитку приапізму (такими як серповидно-клітинна анемія, множинна мієлома або лейкемі). Не слід застосовувати пацієнтам, для яких сексуальна активність небажана. З обережністю застосовувати у пацієнтів зі схильністю до кровоточивості, при виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки у фазі загострення, при спадковому пігментному ретиніті. Силденафіл не застосовують у пацієнтів віком до 18 років. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Силденафіл не впливає на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: активна речовина: ліраглутид 6 мг (в одній попередньо заповненій шприц-ручці об'ємом 3 мл міститься 18 мг ліраглутиду); допоміжні речовини: натрію гідрофосфату дигідрат 1,42 мг, пропіленгліколь 14,0 мг, фенол 5,5 мг, кислота хлористоводнева/натрію гідроксид qs, вода для ін'єкцій до 1 мл. По 3 мл у картриджі зі скла 1 гідролітичного класу, закупорений диском з бромбутилової гуми/поліізопрену з одного боку та поршнем з бромбутилової гуми з іншого. Картридж запаяний в одноразову пластикову шприц-ручку для багаторазових ін'єкцій. По 1, 2 або 3 пластикові одноразові шприц-ручки для багаторазових ін'єкцій разом з інструкцією із застосування в картонній пачці. Кожна шприц-ручка (3 мл) містить 30 доз по 0,6 мг, 15 доз по 1,2 мг або 10 доз по 1,8 мг ліраглутиду.Опис лікарської формиБезбарвний чи майже безбарвний, прозорий розчин.Фармакотерапевтична групаГіпоглікемічний засіб - глюкагоноподібний поліпептид рецепторів агоніст.ФармакокінетикаАбсорбція Всмоктування ліраглутиду після підшкірного введення відбувається повільно, час досягнення максимальної концентрації у плазмі – 8-12 годин після введення дози препарату. Максимальна концентрація (Сmах) ліраглутиду у плазмі після підшкірної ін'єкції в одноразовій дозі 0,6 мг становить 9,4 нмоль/л. При введенні ліраглутиду в дозі 1,8 мг середній показник рівноважної концентрації в плазмі (AUCt/24) досягає приблизно 34 нмоль/л. Експозиція ліраглутиду посилюється пропорційно до дози. Після введення ліраглутиду в одноразовій дозі внутрішньо-індивідуальний коефіцієнт варіації площі під кривою "концентрація-час" AUC становить 11%. Абсолютна біодоступність ліраглутиду після підшкірного введення становить приблизно 55%. Розподіл Здається обсяг розподілу ліраглутиду в тканинах після підшкірного введення становить 11-17 л. Середній обсяг розподілу ліраглутиду після внутрішньовенного введення становить 0,07 л/кг. Ліраглутид значною мірою пов'язується з білками плазми (> 98%). Метаболізм Протягом 24 годин після введення здоровим добровольцям одноразової дози міченого радіоактивним ізотопом [3Н]-ліраглутиду головним компонентом плазми залишався незмінений ліраглутид. Було виявлено два метаболіти у плазмі (≤ 9% та ≤ 5% від рівня загальної радіоактивності у плазмі крові). Ліраглутид метаболізується ендогенно подібно до великих білків, без залучення будь-якого специфічного органу як шлях виведення. Виведення Після введення дози [3Н]-ліраглутиду незмінений ліраглутид не визначався в сечі або калі. Лише незначна частина введеної радіоактивності у вигляді пов'язаних з ліраглутидом метаболітів (6% та 5% відповідно) виводилася нирками або через кишечник. Радіоактивні речовини нирками або через кишечник виводяться, в основному, протягом перших 6-8 днів після введення дози препарату, і є три метаболіти. Середній кліренс з організму після підшкірного введення ліраглутиду в одноразовій дозі становить приблизно 1,2 л/год із елімінаційним періодом напіввиведення приблизно 13 годин. Особливі групи пацієнтів Літній вік: Дані фармакокінетичних досліджень у групі здорових добровольців та аналіз фармакокінетичних даних, отриманих у популяції пацієнтів (від 18 до 80 років), свідчать про те, що вік не має клінічно значущого впливу на фармакокінетичні властивості ліраглутиду. Стать: Популяційний фармакокінетичний аналіз даних, отриманих при дослідженні дії ліраглутиду у пацієнтів жіночої та чоловічої статі, та дані фармакокінетичних досліджень у групі здорових добровольців свідчать про те, що стать не має клінічно значущого ефекту на фармакокінетичні властивості ліраглутиду. Етнічна приналежність: Популяційний фармакокінетичний аналіз даних, отриманих при дослідженні дії ліраглутиду у суб'єктів білої, чорної, азіатської та латиноамериканської расових груп, свідчить про те, що етнічна приналежність не має клінічно значущого ефекту на фармако. Ожиріння: Популяційний фармакокінетичний аналіз даних свідчить про те, що індекс маси тіла (ІМТ) не має клінічно значущого впливу на фармакокінетичні властивості ліраглутиду. Печінкова недостатність: Фармакокінетичні властивості ліраглутиду досліджувалися в ході клінічного дослідження одноразової дози препарату у суб'єктів з різним ступенем печінкової недостатності. У дослідження були включені пацієнти з печінковою недостатністю легкого ступеня (за класифікацією Child Pugh тяжкість захворювання 5-6 балів) та тяжкою печінковою недостатністю (за класифікацією Child Pugh тяжкість захворювання > 9 балів). Експозиція ліраглутиду у групі пацієнтів з порушеннями функції печінки була не вищою, ніж така у групі здорових суб'єктів, що вказує на те, що печінкова недостатність не має клінічно значущого ефекту на фармакокінетику ліраглутиду. Ниркова недостатність: Фармакокінетика ліраглутиду вивчалася у пацієнтів із різним ступенем ниркової недостатності у дослідженні одноразової дози. До цього дослідження були включені суб'єкти з різним ступенем ниркової недостатності: від легкої (оцінка кліренсу креатиніну 50-80 мл/хв) до важкої (оцінка кліренсу креатиніну Діти: Дослідження Віктозу у дітей не проводилося. Дані доклінічного дослідження безпеки Доклінічні дані, засновані на дослідженнях фармакологічної безпеки, токсичності повторних доз та генотоксичності, не виявили жодної небезпеки для людини. У дворічних дослідженнях канцерогенності були виявлені пухлини С-клітин щитовидної залози у щурів та мишей, які не призводили до летального результату. Нетоксична доза (NOAEL) у щурів не встановлена. Поява подібних пухлин у мавп, які отримували терапію ліраглутидом протягом 20 місяців, не спостерігалося. Результати, отримані в ході досліджень на гризунах, пов'язані з тим, що гризуни виявляють особливу чутливість щодо опосередкованого рецептором ГПП-1 не специфічного генотоксичного механізму. Значимість даних для людини є низькою, проте не може бути повністю виключена. Появи будь-яких інших новоутворень, пов'язаних із терапією, відзначено не було. У дослідженнях тварин не виявлено прямого несприятливого ефекту препарату на фертильність, але відзначено незначне збільшення частоти ранньої ембріональної смерті при лікуванні найвищою дозою препарату. Введення препарату Віктоза® щурам у середині періоду вагітності викликало у них зменшення маси тіла матері та зростання ембріона з не вивченим до кінця ефектом на ребра, а в групі кроликів – відхилення у скелетній структурі. Зростання новонароджених особин у групі щурів під час терапії препаратом Віктоза® знизилося, і це зниження стійко зберігалося в період після закінчення грудного вигодовування у групі моделей, які отримували високі дози ліраглутиду. Невідомо, чи цей ефект зумовлений зниженням споживання калорій внаслідок прямого впливу ГПП-1.ФармакодинамікаМеханізм дії Ліраглутид є аналогом людського глюкагоноподібного пептиду-1 (ГПП-1), вироблений методом біотехнології рекомбінантної ДНК з використанням штаму Saccharomyces cerevisiae, що має 97% гомологічності з людським ГПП-1, який зв'язується і активує рецептори ГПП. Рецептор ГПП-1 служить мішенню для нативного ГПП-1 – ендогенного гормону інкретину, що викликає стимуляцію глюкозозалежної секреції інсуліну в бета-клітинах підшлункової залози. На відміну від нативного ГПП-1, фармакокінетичний та фармакодинамічний профілі ліраглутиду дозволяють вводити його пацієнтам один раз на добу. Профіль тривалої дії ліраглутиду при підшкірній ін'єкції забезпечується трьома механізмами: самоасоціацією, в результаті якої відбувається уповільнене всмоктування препарату, зв'язуванням з альбуміном і вищим рівнем ферментативної стабільності по відношенню до дипептидилпептидази-4 (ДПП-4) і ферменту рахунок чого забезпечується тривалий період напіввиведення препарату із плазми. Дія ліраглутиду здійснюється за рахунок взаємодії зі специфічними рецепторами ГПП-1, внаслідок чого підвищується концентрація циклічного аденозинмонофосфату (цАМФ). Під дією ліраглутиду відбувається глюкозозалежна стимуляція секреції інсуліну та покращення функції бета-клітин підшлункової залози. У той же час під дією ліраглутиду відбувається глюкозозалежне пригнічення зайво високої секреції глюкагону.Таким чином, при підвищенні концентрації глюкози крові відбувається стимуляція секреції інсуліну та пригнічення секреції глюкагону. З іншого боку, під час гіпоглікемії ліраглутид знижує секрецію інсуліну, але не пригнічує секрецію глюкагону. Механізм зниження рівня глікемії включає також невелику затримку випорожнення шлунка. Ліраглутид знижує масу тіла та зменшує жирову масу тіла за допомогою механізмів, що викликають зменшення почуття голоду та зниження витрати енергії. ГПП-1 є фізіологічним регулятором апетиту та споживання калорій, а рецептори ГПП-1 розташовані у кількох областях головного мозку, що беруть участь у процесах регуляції апетиту. У дослідженнях на тваринах периферичне введення ліраглутиду призводило до захоплення препарату в специфічних галузях головного мозку, включаючи гіпоталамус, де ліраглутид за допомогою специфічної активації рецепторів ГПП-1 посилював сигнали насичення та послаблював сигнали голоду, що призводило до зменшення маси тіла. Дослідження на експериментальних тваринних моделях з предіабетом показали, що ліраглутид уповільнює розвиток цукрового діабету. Діагностика in vitro показала, що ліраглутид є потужним фактором специфічної стимуляції проліферації бета-клітин підшлункової залози та попереджає загибель бета-клітин (апоптоз), що індукується цитокінами та вільними жирними кислотами. In vivo ліраглутид підвищує біосинтез інсуліну та збільшує масу бета-клітин у експериментальних тваринних моделей із цукровим діабетом. Коли концентрація глюкози нормалізується, ліраглутид перестає збільшувати масу бета-клітин підшлункової залози. Фармакодинаміка Препарат Віктоза® має тривалу 24-годинну дію та покращує глікемічний контроль шляхом зниження концентрації глюкози крові натще та після їжі у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу. Глюкозозалежна секреція інсуліну При зростанні концентрації глюкози у крові препарат Віктоза® збільшує секрецію інсуліну. При застосуванні поетапної інфузії глюкози секреція інсуліну після введення одноразової дози препарату Віктоза® пацієнтам із цукровим діабетом 2 типу зростає до рівня, який можна порівняти з таким у здорових суб'єктів. Функція бета-клітин підшлункової залози Препарат Віктоза® покращував функцію бета-клітин підшлункової залози, що підтверджується першою та другою фазою інсулінової відповіді та максимальною секреторною активністю бета-клітин. Фармакодинамічні дослідження пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу показали відновлення першої фази секреції інсуліну (внутрішньовенне введення інсуліну), покращення другої фази секреції інсуліну (гіперглікемічний клемп-тест) та максимальну секреторну активність інсуліну (тест стимуляції аргініном). У ході 52-тижневої терапії препаратом Віктоза відбулося поліпшення функції бета-клітин підшлункової залози, що підтверджується оцінкою гомеостатичної моделі функції бета-клітин підшлункової залози (НОМА-індекс) та співвідношенням інсуліну до проінсуліну. Секреція глюкагону Препарат Віктоза®, стимулюючи секрецію інсуліну та пригнічуючи секрецію глюкагону, зменшує концентрацію глюкози у крові. Препарат Віктоза не пригнічує глюкагонову відповідь на низьку концентрацію глюкози. Крім того, на тлі препарату Віктоза® спостерігалося нижче вироблення ендогенної глюкози. Випорожнення шлунка Препарат Віктоза викликає невелику затримку спорожнення шлунка, що призводить до зниження швидкості надходження постпрандиальної глюкози в кров. Маса тіла, склад тіла та витрата енергії У суб'єктів із підвищеною масою тіла, включених у довгострокові клінічні дослідження препарату Віктоза, останній викликав значне зниження маси тіла. Сканування за допомогою методів комп'ютерної томографії (КТ) та двоенергетичної рентгенівської абсорбціометрії (ДЕРА) показало, що втрата маси тіла відбулася насамперед через втрату жирової тканини пацієнтів. Ці результати пояснюються тим, що під час терапії препаратом Віктоза® у пацієнтів знижуються відчуття голоду та витрати енергії. Електрофізіологія серця (ЕФС) Дія препарату Віктоза на процес реполяризації в серці була протестована у дослідженні ЕФС. Застосування Віктозу в рівноважній концентрації в щоденній дозі до 1,8 мг не продукує подовження скоригованого інтервалу QT. Клінічна ефективність 3992 пацієнти з цукровим діабетом 2 типу були рандомізовані у 5 подвійних сліпих клінічних дослідженнях безпеки та ефективності, здійснених з метою оцінки впливу Віктозу на глікемічний контроль. Терапія препаратом Віктоза викликала клінічно та статистично значуще поліпшення показника НbА1С, концентрації глюкози натще та постпрандіальної глюкози порівняно з плацебо. Ці дослідження включали 3978 пацієнтів, що отримали терапію (2501 пацієнт отримував терапію препаратом Віктоза®), 53,7% чоловіків і 46,3% жінок, у 797 пацієнтів (508 отримали терапію препаратом Віктоза®) вік склав ≥ 65 років, у 113 пацієнтів ( 66 дістали терапію препаратом Віктоза®) вік становив ≥ 75 років. Глікемічний контроль Препарат Віктоза у вигляді монотерапії протягом 52 тижнів викликав статистично значуще (р У пацієнтів з НbА1С вище 9,5% у вихідній точці дослідження цей показник знизився на 2,1% на тлі монотерапії препаратом Віктоза®, тоді як у пацієнтів, які беруть участь у клінічних дослідженнях комбінованого застосування препарату Віктоза®, середній показник НbА1С знизився на 1,1-2,5%. Препарат Віктоза протягом 26-тижневої комбінованої терапії з метформіном, препаратами сульфонілсечовини або метформіном та тіазолідиндіоном викликав статистично значуще (р У пацієнтів, які не досягли адекватного глікемічного контролю на терапії препаратом Віктоза® та метформіном, додавання інсуліну детемир забезпечило більшу ефективність порівняно з терапією препаратом Віктоза® та метформіном після 26 тижнів лікування (зниження показника НbА1С на 0,52%). Було доведено, що ефективність препарату Віктоза в дозі 0,6 мг у комбінації з препаратами сульфонілсечовини або метформіном перевищує плацебо, але водночас нижча порівняно з дозами 1,2 мг та 1,8 мг. Співвідношення пацієнтів, які досягли зниження показника НbА1С На тлі монотерапії препаратом Віктоза протягом 52-тижневого дослідження кількість пацієнтів, які досягли показника НbА1С У групах пацієнтів, які не досягли адекватного глікемічного контролю на терапії препаратом Віктоза® та метформіном, відсоткове співвідношення пацієнтів, які досягли цільового показника НbА1С ( У ході 26-тижневого дослідження комбінованого застосування препарату Віктоза вдалося досягти показника НbА1С Застосування у пацієнтів із порушенням функції нирок У подвійному сліпому дослідженні ефективності та безпеки препарату Віктоза® 1,8 мг порівняно з плацебо як доповнення до інсуліну та/або пероральним цукрознижувальним препаратам у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та порушенням функції нирок помірного ступеня препарат Віктоза® був більш ефективним у зниженні. рівня НbА1С через 26 тижнів (-1,05% у порівнянні з -0,38%, р Рівень глікемії натще Концентрація глюкози натще знизилася на 13-43,5 мг% (0,72-2,42 ммоль/л) на фоні застосування препарату Віктоза як у вигляді монотерапії, так і в комбінації з одним або двома пероральними гіпоглікемічними препаратами. Це зниження спостерігалося протягом перших двох тижнів лікування. Постпрандіальний рівень глікемії При застосуванні препарату Віктоза спостерігалося зниження концентрації постпрандіальної глюкози після кожного з трьох щоденних прийомів їжі на 31-49 мг% (1,68-2,71 ммоль/л). Маса тіла 52-тижнева монотерапія препаратом Віктора® асоціювалася зі стійким зниженням маси тіла. Протягом усього періоду клінічного дослідження стійке зниження маси тіла також асоціювалося із застосуванням препарату Віктоза у комбінації з метформіном та у поєднанні з комбінацією метформіну з похідними сульфонілсечовини або комбінацією метформіну з тіазолідиндіоном. Зниження маси тіла у пацієнтів, які отримують препарат Віктоза у комбінації з метформіном, також спостерігалося після додавання інсуліну детемир. Найбільше зниження маси тіла спостерігалося у пацієнтів, які мали у вихідній точці дослідження підвищений індекс маси тіла (ІМТ). Монотерапія препаратом Віктоза протягом 52 тижнів викликала зменшення середнього обсягу талії на 3,0-3,6 см. Зниження маси тіла спостерігалося у всіх пацієнтів, які отримували терапію препаратом Віктоза, незалежно від того, відчували вони чи ні побічну реакцію у вигляді нудоти. Препарат Віктоза у складі комбінованої терапії з метформіном знизив обсяг підшкірно-жирової клітковини на 13 - 17%. Неалкогольний стеатогепатоз Препарат Віктоза зменшує вираженість стеатогепатозу у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу. Імуногенність Враховуючи можливість імуногенного впливу білкових та пептидних лікарських препаратів, застосування Віктозу у пацієнтів може призвести до утворення антитіл до ліраглутиду. Утворення антитіл відзначається у середньому у 8,6% пацієнтів. Утворення антитіл не призводить до зниження ефективності препарату Віктоза. Оцінка впливу на серцево-судинну систему Довгострокові клінічні дослідження показали, що Віктоза® знижує показники систолічного артеріального тиску в середньому на 2,3-6,7 мм рт.ст. у перші два тижні лікування. Препарат Віктоза® знижував частоту розвитку метаболічного синдрому відповідно до визначення III доповіді групи експертів з лікування дорослих (АТРIII). Зниження артеріального тиску систоли відбувалося до зниження маси тіла. У ретроспективному аналізі серйозних небажаних явищ з боку серцево-судинної системи (смерть через серцево-судинну патологію, інфаркт міокарда, інсульт) за даними всіх довгострокових досліджень та досліджень середньої тривалості II та III фази (тривалістю від 26 до 100 тижнів), включають пацієнтів (3651 пацієнт отримував препарат Віктоза®), було продемонстровано відсутність збільшення серцево-судинного ризику (відношення коефіцієнтів захворюваності 0,75 (95% ДІ 0,35; 1,63) щодо комбінованої кінцевої точки при застосуванні препарату Віктоза® порівняно з усіма препаратами порівняння (метформін, глімепірид, росиглітазон, інсулін гларгін, плацебо)).Пацієнти з високим серцево-судинним ризиком були виключені з досліджень і частота серйозних серцево-судинних явищ у дослідженнях була низькою (6,02 на 1000 пацієнтів у пацієнтів, які отримували препарат Віктоза® і 10,45 у пацієнтів, які отримували всі препарати порівняння), що перешкоджає одержанню однозначних висновків. Інші клінічні дані У відкритому дослідженні, в якому проводили порівняння ефективності та безпеки препарату Віктоза® у дозі 1,8 мг та ліксисенатиду у дозі 20 мкг у 404 пацієнтів з незадовільним контролем глікемії на тлі терапії метформіном (середнє значення НbА1С 8,4%). ефективно знижував рівень НbА1С порівняно з ліксісенатидом через 26 тижнів терапії (-1,83% порівняно з -1,21%, р У порівняльному дослідженні ефективності та безпеки препарату Віктоза (у дозах 1,2 мг та 1,8 мг) та інгібітору дипептидилпептидази-4 ситагліптину в дозі 100 мг у пацієнтів, які не досягли адекватного контролю на терапії метформіном, після 26 тижнів лікування доведено найкраще зниження. показника НbА1С при застосуванні препарату Віктоза® в обох дозах порівняно з ситагліптином (- 1,24%, - 1,50% порівняно з - 0,90%, р У порівняльному дослідженні ефективності та безпеки препарату Віктоза® (у дозі 1,8 мг) та ексенатиду (у дозі 10 мкг двічі на день) у пацієнтів, які не досягли адекватного контролю на терапії метформіном та/або похідними сульфонілсечовини, після 26 тижнів застосування препарату Віктоза® відзначено більше зниження показника НbА1С порівняно з ексенатидом (- 1,12% порівняно з - 0,79%, р Терапія препаратом Віктоза протягом 52 тижнів покращила інсуліночутливість порівняно з такою у препаратів сульфонілсечовини, що було виявлено за допомогою гомеостатичної моделі оцінки інсулінорезистентності HOMA-IR.Показання до застосуванняПрепарат Віктоза® показаний для застосування один раз на день у дорослих пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу на тлі дієти та фізичних вправ для досягнення глікемічного контролю як: монотерапії; Комбінованої терапії з одним або декількома пероральними гіпоглікемічними препаратами (з метформіном, похідними сульфонілсечовини або тіазолідиндіонами) у пацієнтів, які не досягли адекватного глікемічного контролю на попередній терапії; Комбінована терапія з базальним інсуліном у пацієнтів, які не досягли адекватного глікемічного контролю на терапії препаратом Віктоза® та метформіном.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до активної речовини або до інших компонентів, що входять до складу препарату; медулярний рак щитовидної залози в анамнезі, у тому числі у сімейному; множинна ендокринна неоплазія 2 типи. Протипоказано застосування препарату Віктоза у наступних груп пацієнтів та при наступних станах/захворюваннях у зв'язку з відсутністю даних щодо ефективності та безпеки: цукровий діабет 1 типу; діабетичний кетоацидоз; вагітність та період грудного вигодовування; тяжкі порушення функції нирок; порушення функції печінки; хронічна серцева недостатність III-IV функціонального класу (відповідно до класифікації NYHA (Нью-Йоркська кардіологічна асоціація)); запальні захворювання кишок; діабетичний гастропарез; дитячий вік до 18 років З обережністю: У зв'язку з обмеженим досвідом застосування рекомендується застосовувати з обережністю у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю І-ІІ функціонального класу (відповідно до класифікації NYHA); у віці 75 років та старше; при захворюваннях щитовидної залозиВагітність та лактаціяВагітність Адекватні дані щодо застосування препарату Віктоза у вагітних жінок відсутні. Дослідження на тваринах продемонстрували репродуктивну токсичність препарату. Потенційний ризик для людей невідомий. Протипоказано застосовувати препарат Віктоза під час вагітності, замість нього рекомендується проводити лікування інсуліном. Якщо пацієнтка готується до вагітності, або вагітність вже настала, терапію препаратом Віктоза необхідно негайно припинити. Період грудного вигодовування Невідомо, чи ліраглутид проникає в грудне молоко жінок. Дослідження на тваринах показали, що проникнення ліраглутиду та метаболітів близького структурного зв'язку у грудне молоко є низьким. Досвід застосування препарату Віктоза® у жінок, що годують, відсутній; застосування препарату у період грудного вигодовування протипоказане.Побічна діяНайчастіше реєстрованими небажаними реакціями під час клінічних досліджень були порушення з боку шлунково-кишкового тракту: нудоту та діарею реєстрували дуже часто, а блювоту, запор, біль у животі та диспепсію – часто. На початку терапії препаратом Віктоза ці небажані явища з боку шлунково-кишкового тракту можуть виникати частіше; ці реакції зазвичай слабшають протягом кількох днів чи тижнів на фоні продовження терапії. Головний біль та інфекції верхніх дихальних шляхів також реєстрували часто. Крім того, гіпоглікемію реєстрували часто і дуже часто при застосуванні препарату Віктоза у комбінації з похідними сульфонілсечовини. Виражену гіпоглікемію переважно відзначали при комбінованій терапії з похідними сульфонілсечовини. У Таблиці 1 представлений перелік небажаних реакцій, зазначених у довгострокових контрольованих дослідженнях III фази та спонтанних (постреєстраційних) повідомленнях. Частота для пов'язаних спонтанних (постреєстраційних) повідомлень була розрахована на підставі їхньої частоти в клінічних дослідженнях II 1а фази. Небажані реакції розподілені за групами відповідно до систем органів MedDRA та частоти. Частота визначена так: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100 до < 1/10); нечасто (≥ 1/1000 до < 1/100); рідко (≥ 1/10000 до < 1/1000); дуже рідко (<1/10 000). Таблиця 1. Побічні реакції, виявлені в ході довгострокових плацебо-контрольованих клінічних досліджень ІІІ фази та спонтанних (постмаркетингових) повідомлень Система органів Дуже часто Часто Не часто Рідко Дуже рідко Інфекції та інвазії Інфекція верхніх дихальних шляхів Порушення імунної системи Анафілактичні реакції Порушення метаболізму та харчування Гіпоглікемія* Анорексія Зниження апетиту Дегідратація# Порушення з боку нервової системи Головний біль Порушення з боку серця Збільшення частоти серцевих скорочень Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Нудота Діарея Блювота Диспепсія Болі у верхній частині живота Запор Гастрит Метеоризм Здуття живота Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба Відрижка Панкреатит (включаючи панкреонекроз) Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Висип Кропивниця Сверблячка Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Порушення функції нирок Гостра ниркова недостатність Загальні розлади та реакції у місці введення Реакції у місці введення нездужання N = 2501 пацієнти, які отримували терапію препаратом Віктоза® *Явлення зустрічається дуже часто при застосуванні у комбінації з інсуліном. Опис окремих побічних реакцій Гіпоглікемія Більшість епізодів підтвердженої гіпоглікемії, зареєстрованих у ході клінічних досліджень, були легкими. Під час клінічних досліджень при застосуванні препарату Віктоза у вигляді монотерапії не відмічено випадків виникнення тяжкої гіпоглікемії. Тяжкі гіпоглікемії можуть виникати нечасто і, головним чином, спостерігаються при застосуванні препарату Віктоза у комбінації з похідними сульфонілсечовини (0,02 випадки/пацієнта на рік). При застосуванні препарату Віктоза у поєднанні з іншими пероральними гіпоглікемічними препаратами (не похідними сульфонілсечовини) спостерігалися окремі випадки гіпоглікемії (0,001 випадків/пацієнта на рік). При терапії препаратом Віктоза у дозі 1,8 мг у поєднанні з інсуліном детемиром та метформіном не було відзначено випадків тяжких гіпоглікемій. Частота випадків легкої гіпоглікемії склала 0,228 випадки/пацієнта на рік. У групах пацієнтів, які отримували терапію ліраглутидом 1,8 мг та метформіном, частота випадків легкої гіпоглікемії склала 0,034 та 0,115 випадку/пацієнта на рік відповідно. Побічні реакції з боку шлунково-кишкового тракту У більшості випадків нудота мала легкий або помірний характер, була скороминущою і рідко призводила до скасування терапії. Відсоток пацієнтів із побічними реакціями у вигляді нудоти (по тижнях) у довгостроковому клінічному дослідженні наведено на Рис.3. 20,7% пацієнтів, які отримували препарат Віктоза у комбінації з метформіном, перенесли мінімум один епізод нудоти, а 12,6% - принаймні один епізод діареї. При застосуванні препарату Віктоза у комбінації з похідними сульфонілсечовини у 9,1% пацієнтів відмічено мінімум один епізод нудоти, і у 7,9% – принаймні, по одному випадку розвитку діареї. У ході довгострокових контрольованих клінічних досліджень (26 тижнів або більше) частота припинення участі пацієнтів у дослідженні через розвиток побічних ефектів склала 7,8% у групі пацієнтів, які отримували препарат Віктоза®, та 3,4% у групі пацієнтів, які отримували препарати порівняння. . Найбільш частими побічними реакціями, які призводили до відміни препарату Віктоза, були нудота (2,8% пацієнтів) та блювання (1,5%). У пацієнтів старше 70 років частота розвитку побічних реакцій з боку шлунково-кишкового тракту при застосуванні препарату Віктоза може бути вищою. При застосуванні препарату Віктоза у пацієнтів з легким та середнім ступенем ниркової недостатності (кліренс креатиніну 60-90 мл/хв і 30-59 мл/хв відповідно) частота побічних реакцій з боку шлунково-кишкового тракту може бути вищою. Реакції у місці введення У ході довгострокових (26 тижнів або більше) контрольованих досліджень приблизно у 2% пацієнтів, які отримували Віктозу, відзначалися реакції в місці введення препарату. Ці реакції мали, зазвичай, легкий характер. Панкреатит Повідомлялося про кілька випадків розвитку гострого панкреатиту. Алергічні реакції У післяреєстраційному періоді повідомлялося про виникнення алергічних реакцій, таких як кропив'янка, висипання та свербіж. У післяреєстраційному періоді при застосуванні препарату Віктоза описано кілька випадків анафілактичних реакцій, що супроводжуються такими симптомами як артеріальна гіпотонія, прискорене серцебиття, задишка, периферичні набряки. Збільшення частоти серцевих скорочень Повідомлялося про випадки збільшення частоти серцевих скорочень при застосуванні Віктозу. У довгострокових клінічних дослідженнях при застосуванні препарату Віктоза середнє збільшення частоти серцевих скорочень від вихідного рівня становило від 2 до 3 ударів на хвилину. Довгострокові клінічні наслідки були встановлені.Взаємодія з лікарськими засобамиОцінка взаємодії лікарських засобів in vitro Препарат Віктоза показав дуже низьку здатність до лікарської фармакокінетичної взаємодії, зумовленої метаболізмом у системі цитохрому Р-450 (СУР), а також зв'язуванням з білками плазми. Оцінка взаємодії лікарських засобів in vivo Невелика затримка спорожнення шлунка при застосуванні Віктозу може впливати на всмоктування супутніх пероральних лікарських препаратів. Дослідження лікарської взаємодії не показали будь-якого клінічно значущого уповільнення всмоктування цих препаратів, тому корекція дози не потрібна. У кількох пацієнтів, які отримували лікування препаратом Віктоза, відзначалося мінімум але одному епізоду гострої діареї. Діарея може впливати на всмоктування пероральних лікарських засобів, що застосовуються одночасно з препаратом Віктоза. Варфарин та інші похідні кумарину Дослідження щодо взаємодії не проводилися. Не може бути виключено клінічно значущу взаємодію з діючими речовинами з низькою розчинністю або вузьким терапевтичним індексом, таким як варфарин. На початку лікування препаратом Віктоза у пацієнтів, які отримують варфарин або інші похідні кумарину, рекомендується частіше проводити моніторинг Міжнародного нормалізованого відношення (МНО). Парацетамол Одноразове застосування парацетамолу в дозі 1000 мг на фоні застосування Віктозу не викликає зміну системної експозиції. Смах парацетамолу в плазмі знизився на 31%, а середній час досягнення максимальної концентрації в плазмі крові tmax збільшився на 15 хвилин. При одночасному прийомі Віктозу і парацетамолу корекції дози останнього не потрібно. Аторвастатин Одноразове застосування аторвастатину в дозі 40 мг на фоні застосування Віктозу не викликає зміну системної експозиції. Таким чином, на фоні прийому Віктозу корекції дози аторвастатину не потрібно. Смах аторвастатину в плазмі знизився на 38%, а середнє значення tmax у плазмі на фоні прийому препарату Віктоза® збільшилося з 1 до 3 годин. Гризеофульвін Одноразове застосування гризеофульвіну в дозі 500 мг на фоні застосування Віктозу не викликає зміну системної експозиції. Смах гризеофульвіну зросла на 37%, тоді як середнє значення tmax у плазмі не змінилося. Корекції дози гризеофульвіну та інших лікарських засобів, що мають низьку розчинність та високу проникність, не потрібні. Дігоксин При одноразовому введенні дигоксину в дозі 1 мг та препарату Віктоза відзначалося зменшення площі під кривою AUC дигоксину на 16%; Сах дигоксину знизилася на 31%. Середнє значення tmax дигоксину у плазмі збільшилося з 1 до 1,5 години. Виходячи з отриманих результатів корекції дози дигоксину не потрібно. Лізіноприл Одноразове застосування лізиноприлу в дозі 20 мг на фоні застосування Віктозу призвело до зменшення площі під кривою AUC лізиноприлу на 15%; Стах лізиноприлу знизилася на 27%. Середнє значення tmax лізиноприлу в плазмі на фоні прийому Віктозу збільшилося з 6 до 8 годин. Виходячи з отриманих результатів корекції дози лізиноприлу не потрібно. Пероральні контрацептиви Схах етинілестрадіолу та левоноргестрелу після їх одноразового застосування на фоні терапії препаратом Віктоза® знизилася на 12% та 13%, відповідно. Застосування обох препаратів разом із Віктозом супроводжувалося збільшенням tmax цих лікарських засобів на 1,5 години. Клінічно значущого ефекту на системну експозицію етинілестрадіолу та левоноргестрелу в організмі ліраглутид не має. Таким чином, очікуваний контрацептивний ефект обох лікарських засобів на тлі терапії препаратом Віктоза не змінюється. Інсулін Не було виявлено фармакокінетичної або фармакодинамічної взаємодії препарату Віктоза® з інсуліном детеміром при одноразовому застосуванні інсуліну детеміру у дозі 0,5 ОД/кг з препаратом Віктоза® у дозі 1,8 мг у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу. Несумісність Речовини, додані до препарату Віктоза, можуть спричинити деградацію ліраглутиду. Препарат Віктозу не можна змішувати з іншими лікарськими засобами, у тому числі з інфузійними розчинами.Спосіб застосування та дозиПрепарат Віктоза® застосовують один раз на добу будь-коли, незалежно від прийому їжі, його можна вводити у вигляді підшкірної ін'єкції в живіт, стегно або плече. Місце та час ін'єкції можуть змінюватись без корекції дози. Однак краще вводити препарат приблизно в той самий час доби, в найбільш зручний для пацієнта час. Подальшу інформацію щодо способу застосування препарату Віктоза® міститься в розділі "Посібник із використання". Препарат Віктоза® не можна вводити внутрішньовенно та внутрішньом'язово. Дози Для поліпшення шлунково-кишкової переносимості початкова доза становить 0,6 мг ліраглутиду на день. Після застосування препарату протягом щонайменше одного тижня дозу слід збільшити до 1,2 мг. Є дані про те, що у деяких пацієнтів ефективність лікування зростає зі збільшенням дози препарату з 1,2 до 1,8 мг. З метою досягнення найкращого глікемічного контролю у хворого та з урахуванням клінічної ефективності дозу препарату Віктоза можна збільшити до 1,8 мг після застосування його у дозі 1,2 мг протягом мінімум одного тижня. Застосування препарату у щоденній дозі вище 1,8 мг не рекомендується. Препарат Віктоза можна застосовувати додатково до існуючої терапії метформіном або комбінованої терапії метформіном з тіазолідиндіоном. Терапію метформіном та тіазолідиндіоном можна продовжити у колишніх дозах. Препарат Віктоза® можна додавати до терапії похідними сульфонілсечовини або до комбінованої терапії метформіном з похідними сульфонілсечовини. При додаванні препарату Віктоза до терапії похідними сульфонілсечовини слід враховувати зниження дози похідних сульфонілсечовини з метою мінімізації ризику виникнення небажаних гіпоглікемій. При додаванні препарату Віктоза до терапії базальним інсуліном слід враховувати зниження дози інсуліну з метою мінімізації ризику виникнення гіпоглікемії. Для корекції дози Віктозу не потрібно проведення самоконтролю глюкози крові. Однак, на початку терапії препаратом Віктоза® у комбінації з похідними сульфонілсечовини або базальним інсуліном, такий самоконтроль глюкози крові може знадобитися для корекції дози похідних сульфонілсечовини або базального інсуліну. Пропущена доза У разі пропуску дози препарат Віктоза слід ввести якнайшвидше в межах 12 годин з моменту запланованого введення дози. Якщо тривалість пропуску становить понад 12 годин, препарат Віктоза слід ввести наступного дня у запланований час. Не слід вводити наступного дня додаткову або збільшену дозу Віктозу для компенсації пропущеної дози. Особливі групи пацієнтів Літній вік (> 65 років): Не потрібна корекція дози залежно від віку. Є обмежений досвід застосування препарату у пацієнтів віком 75 років та старших. Пацієнти з нирковою недостатністю Не потрібна корекція дози у пацієнтів з нирковою недостатністю легкого або середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну 60-90 мл/хв і 30-59 мл/хв відповідно). Досвід застосування препарату у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну нижче 30 мл/хв) відсутній. В даний час застосування Віктозу у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок, у тому числі у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності, протипоказано. Пацієнти з печінковою недостатністю В даний час є обмежений досвід застосування препарату Віктоза у пацієнтів з печінковою недостатністю, тому протипоказано застосовувати його у пацієнтів з печінковою недостатністю легкого, помірного або тяжкого ступеня. Діти та підлітки Застосування препарату Віктоза у дітей та підлітків віком до 18 років протипоказане у зв'язку з відсутністю даних щодо безпеки та ефективності.ПередозуванняЗа даними клінічних досліджень та післяреєстраційного застосування ліраглутиду були зареєстровані випадки передозування зі збільшенням дози до 40 разів, що перевищує рекомендовану дозу (72 мг). Було відмічено один випадок передозування з перевищенням дози в 10 разів (18 мг щодня) протягом 7 місяців. Як правило, пацієнти відзначали важку нудоту, блювоту та діарею, але одужували без залишкових явищ. Ніхто з пацієнтів був відзначено гіпоглікемії важкого ступеня. У разі передозування препарату Віктоза рекомендується проведення відповідної симптоматичної терапії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗастосування препарату Віктоза протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу або для лікування діабетичного кетоацидозу. Препарат Віктоза не замінює інсулін. Досвід застосування Віктозу у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю I-II функціональних класів відповідно до функціональної класифікації хронічної серцевої недостатності NYHA обмежений, тому у цих пацієнтів препарат слід застосовувати з обережністю. Відсутній досвід застосування препарату Віктоза у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю III-IV функціональних класів відповідно до класифікації хронічної серцевої недостатності NYHA. Застосування препарату Віктоза у таких пацієнтів протипоказане. Досвід застосування препарату Віктоза у пацієнтів із запальними захворюваннями кишечника та діабетичним гастропарезом обмежений. Застосування препарату Віктоза у цих групах пацієнтів протипоказане, т.к. асоціюється з розвитком минулих побічних реакцій з боку шлунково-кишкового тракту, таких як нудота, блювання та діарея. Гострий панкреатит Застосування агоністів ГПП-1 асоціювалося із ризиком розвитку гострого панкреатиту. Повідомлялося про розвиток гострого панкреатиту в ході клінічних досліджень та післяреєстраційному періоді. Пацієнти повинні бути поінформовані про характерні симптоми гострого панкреатиту. При підозрі на панкреатит терапія препаратом Віктоза повинна бути негайно припинена; у разі підтвердження гострого панкреатиту терапію препаратом Віктоза відновлювати не слід. Слід бути обережними при застосуванні препарату у пацієнтів з панкреатитом в анамнезі. Захворювання щитовидної залози У ході клінічних досліджень препарату Віктоза у окремих пацієнтів (зокрема, у пацієнтів, які вже мають захворювання щитовидної залози) повідомлялося про побічні явища з боку щитовидної залози, включаючи підвищення концентрації кальцитоніну в сироватці крові, зоб та новоутворення щитовидної залози, у зв'язку з цим препарат Віктоза® у таких пацієнтів слід застосовувати з обережністю (див. розділ "З обережністю"). У постмаркетинговому періоді у пацієнтів, які отримували ліраглутид, було виявлено випадки медулярного раку щитовидної залози. Наявних даних недостатньо для встановлення або виключення причинно-наслідкового зв'язку виникнення медулярного раку щитовидної залози із застосуванням ліраглутиду у людини. Необхідно проінформувати пацієнта про ризик медулярного раку щитовидної залози та про симптоми пухлини щитовидної залози (ущільнення в ділянці шиї, дисфагія, задишка, непрохідна захриплість голосу). Гіпоглікемія Пацієнти, які отримують препарат Віктоза у комбінації з похідними сульфонілсечовини або базальним інсуліном, мають підвищений ризик розвитку гіпоглікемії. Ризик розвитку гіпоглікемії можна знизити, зменшивши дозу похідних сульфонілсечовини або базального інсуліну. Дегідратація У ході проведення клінічних досліджень повідомлялося про появу ознак та симптомів дегідратації та ниркової недостатності у пацієнтів, які приймали препарат Віктоза. Пацієнти, які отримують препарат Віктоза®, повинні бути попереджені про можливий ризик зневоднення у зв'язку з побічними ефектами з боку шлунково-кишкового тракту та необхідність дотримання ними запобіжних заходів, щоб уникнути розвитку гіповолемії. Фертильність За винятком невеликого зменшення кількості живих імплантатів, у дослідженнях на тваринах не було отримано свідчень несприятливого впливу на фертильність. Посібник із використання Шприц-ручка Віктоза призначена тільки для індивідуального використання. Препарат Віктоза® не можна використовувати, якщо він виглядає інакше, ніж прозора та безбарвна або майже безбарвна рідина. Препарат Віктоза® не можна використовувати, якщо він заморозив. Препарат Віктоза можна вводити за допомогою голок довжиною до 8 мм і товщиною до 32G. Шприц-ручка призначена для використання в комбінації з одноразовими ін'єкційними голками НовоФайн або НовоТвіст. Ін'єкційні голки не включені в упаковку. Пацієнт повинен бути проінформований про те, що використану голку слід викидати після кожної ін'єкції, а також про те, що не можна зберігати шприц-ручку із приєднаною голкою. Такий захід дозволить запобігти забрудненню, інфікуванню та витоку препарату зі шприц-ручки та гарантує точність дозування. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Досліджень впливу препарату Віктоза на здатність керувати транспортними засобами та роботу з механізмами не проводилося. Малоймовірно, що препарат Віктоза може впливати на здатність керувати транспортними засобами або роботу з механізмами. Пацієнти повинні бути попереджені про те, що їм слід дотримуватися запобіжних заходів, щоб уникнути розвитку у них гіпоглікемії під час керування транспортними засобами та при роботі з механізмами, особливо при застосуванні препарату Віктоза у комбінації з похідними сульфонілсечовини або базальним інсуліном.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкарозчин. Діючий компонент: гідрохлорид метилетилпіридинолу; додаткові компоненти; дигідрофосфат калію, бензоат натрію, воду для ін'єкцій, натрію гіалуронат (1,80 мг), гідроксипропілбетадекс, розчин фосфорної кислоти, натрію гідрофосфат дигідрат та динатрію едетату дигідрат. Тюбик-крапельниця 5 мл.Фармакотерапевтична групаАктивна речовина є ангіопротектором, завдяки якому: зміцнюються судинні стінки; зменшується в'язкість та згортання крові; уповільнюється агрегація тромбоцитів; знижується проникність капілярів; стабілізується клітинна мембрана. Препарат має антиагрегаційний та антигіпоксичний ефекти.Властивості компонентівГіалуронова кислота сприяє зволоженню рогівки, усунення дискомфорту та покращення переносимості компонентів. Наявність циклодекстрину дозволяє підвищити біодоступність, зняти місцеве подразнення та підвищити ефективність діючої речовини.ФармакокінетикаПроникнення метилетилпіридинолу у тканини відбувається швидко. Його вміст у плазмі крові нижчий, ніж у тканинах ока. Засіб біотрансформується на 5 метаболітів, що виводяться з уриною.ІнструкціяЩоб відкрити тюбик-крапельницю без пошкоджень, поверніть кришку навколо осі. Не рекомендується відрізати її ножицями. Після використання тюбик закривають кришкою до упору.Показання до застосуванняТромбоз центральної вени сітківки та її гілок; ускладнення при короткозорості; опік та запалення рогівки; крововилив у склеру у людей похилого віку; діабетична ретинопатія; крововилив у передню камеру ока.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність складових медикаменту.Вагітність та лактаціяНеобхідно відмовитися жінкам під час виношування дитини та годування груддю, дітям до 18 років.Побічна діяСверблячка. Печіння; короткочасна гіперемія кон'юнктиви; місцева алергічна реакція. Коли симптоми не минають і з'являються інші побічні дії, про які немає інформації в інструкції, необхідно звернутися до лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиЗаборонено використовувати засіб одночасно з іншими лікарськими засобами.Спосіб застосування та дозиЗакопувати в кон'юнктивальний мішок 2-3 десь у добу по 1-2 краплі. Тривалість лікування залежить від ступеня тяжкості захворювання та становить від 3 днів до 1 місяця. У деяких випадках термін терапії збільшують до 6 місяців або повторюють лікувальний курс 2-3 рази на рік.ПередозуванняУ медичній практиці відсутні випадки передозування ліків.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкарозчин. Діючий компонент: гідрохлорид метилетилпіридинолу; додаткові компоненти; дигідрофосфат калію, бензоат натрію, воду для ін'єкцій, натрію гіалуронат (1,80 мг), гідроксипропілбетадекс, розчин фосфорної кислоти, натрію гідрофосфат дигідрат та динатрію едетату дигідрат. Тюбик-крапельниця 10 мл.Фармакотерапевтична групаАктивна речовина є ангіопротектором, завдяки якому: зміцнюються судинні стінки; зменшується в'язкість та згортання крові; уповільнюється агрегація тромбоцитів; знижується проникність капілярів; стабілізується клітинна мембрана. Препарат має антиагрегаційний та антигіпоксичний ефекти.Властивості компонентівГіалуронова кислота сприяє зволоженню рогівки, усунення дискомфорту та покращення переносимості компонентів. Наявність циклодекстрину дозволяє підвищити біодоступність, зняти місцеве подразнення та підвищити ефективність діючої речовини.ФармакокінетикаПроникнення метилетилпіридинолу у тканини відбувається швидко. Його вміст у плазмі крові нижчий, ніж у тканинах ока. Засіб біотрансформується на 5 метаболітів, що виводяться з уриною.ІнструкціяЩоб відкрити тюбик-крапельницю без пошкоджень, поверніть кришку навколо осі. Не рекомендується відрізати її ножицями. Після використання тюбик закривають кришкою до упору.Показання до застосуванняТромбоз центральної вени сітківки та її гілок; ускладнення при короткозорості; опік та запалення рогівки; крововилив у склеру у людей похилого віку; діабетична ретинопатія; крововилив у передню камеру ока.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність складових медикаменту.Вагітність та лактаціяНеобхідно відмовитися жінкам під час виношування дитини та годування груддю, дітям до 18 років.Побічна діяСверблячка. Печіння; короткочасна гіперемія кон'юнктиви; місцева алергічна реакція. Коли симптоми не минають і з'являються інші побічні дії, про які немає інформації в інструкції, необхідно звернутися до лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиЗаборонено використовувати засіб одночасно з іншими лікарськими засобами.Спосіб застосування та дозиЗакопувати в кон'юнктивальний мішок 2-3 десь у добу по 1-2 краплі. Тривалість лікування залежить від ступеня тяжкості захворювання та становить від 3 днів до 1 місяця. У деяких випадках термін терапії збільшують до 6 місяців або повторюють лікувальний курс 2-3 рази на рік.ПередозуванняУ медичній практиці відсутні випадки передозування ліків.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаЛевоментол 2,75 г, камфора 5,00 г, евкаліптова олія 1,50 г, терпентинова олія 5,00 гХарактеристикаБоріться із симптомами застуди! Вікс Актив Бальзам з ментолом та евкаліптом – мазь для зовнішнього застосування. Знижує закладеність носа, полегшує кашель та біль у горлі – 3-в-1 дію проти симптомів застуди та грипу!ІнструкціяЗовнішнє застосування (розтирання). Тільки для дорослих та дітей старше 2 років. Втирати мазь легкими рухами 2-4 десь у день шкіру грудях при нежиті і закладеності носа; у шкіру шиї при кашлі та болі у горлі; у шкіру спини при кашлі. Тривалість лікування загалом до 5 днів. Препарат призначений лише для зовнішнього застосування. Якщо після лікування покращення не настає або з'являються нові симптоми, необхідно проконсультуватися з лікарем. Застосовуйте препарат тільки відповідно до того способу застосування та в дозах, які вказані в інструкції. У разі потреби, будь ласка, проконсультуйтеся з лікарем перед застосуванням лікарського засобу. Ви повинні звернутися до лікаря, якщо симптоми погіршуються або не покращуються після 2-3 днів лікування.Протипоказання до застосуванняПротипоказання Підвищена чутливість до компонентів препарату; захворювання в області передбачуваного нанесення препарату; вагітність; дитячий вік до 2 років.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю Період грудного вигодовування.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. речовини, що діють; вісмуту нітрат основний 350,0 мг; магнію карбонат основний 400,0 мг; натрію гідрокарбонат 200,0 мг; жостеру кора, порошок 25,0 мг; лепехи кореневища, порошок 25,0 мг; келін 5,0 мг; рутин 5,0 мг; Допоміжні речовини; крохмаль картопляний 65,0 мг; тальк 20 мг; Стеаринова кислота 5,0 мг. У упаковці 20 штук.

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин – 1 мл. (40 крапель): Активний компонент: колекальциферол – 0,500 мг (відповідає 20 000 ME вітаміну D3); Допоміжні речовини: тригліцериди середньоланцюгові – 939,500 мг. По 10 мл препарату у флакон коричнево-оранжевого світлозахисного скла (тип III Євр. Фарм.), закупорений пробкою-крапельницею з поліетилену білого кольору і кришкою, що нагвинчується, з поліпропілену білого кольору. По 1 флакон разом з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиПрозорий, трохи жовтуватий, в'язкий розчин.Фармакотерапевтична групаВітамін - кальцієво-фосфорний обмінний регулятор.ФармакокінетикаАбсорбція Вітамін D3 (колекальциферол) при пероральному прийомі практично повністю всмоктується (80%) у тонкій кишці. Максимальна концентрація у тканинах досягається через 4-5 годин, після чого концентрація дещо знижується, зберігаючись тривалий час на постійному рівні. Розподіл Колекальциферол у плазмі крові зв'язується з колекальциферол-зв'язуючим білком і транспортується в печінку, де відбувається мікросомальне гідроксилування з утворенням неактивного метаболіту 25-гідроксиколекальциферолу (кальцифедіол). Концентрація кальцифедіолу, що циркулює в крові, є показником рівня вітаміну D3 в організмі. Метаболізм Потім кальцифедіол надходить у нирки, де піддається повторному гідроксилювання з утворенням активного метаболіту 1,25-дигідроксиколекальциферолу (кальцитріол). Вітамін D3 та його метаболіти можуть накопичуватися у м'язовій та жировій тканинах, де їх концентрація може зберігатися до кількох місяців. Після прийому високих доз вітаміну D3 концентрація кальцифедіолу у сироватці крові може зберігатися підвищеною протягом кількох місяців. Гіперкальціємія через передозування вітаміном D3 може зберігатися протягом декількох тижнів. Виведення Кальцитріол піддається подальшому гідроксилювання перед виведенням із організму. Основним шляхом виведення вітаміну D3, а також його гідроксильованих та сульфатних похідних є жовч (кал), і не менше 2% зазначених речовин виділяється із сечею. Колекальциферол проникає через плацентарний бар'єр та виділяється із грудним молоком.ФармакодинамікаКолекальциферол є протирахітичним засобом, що заповнює дефіцит вітаміну D3. Він бере участь у регуляції кальцій-фосфорного обміну, посилює всмоктування кальцію в кишечнику та реабсорбцію фосфатів у нирках, сприяє мінералізації кісток та є необхідним для нормального функціонування паращитовидних залоз. Дефіцит кальцію та/або вітаміну D3 викликає гіперсекрецію паратгормону. Внаслідок цього вторинного гіперпаратиреозу виникає посилення ремоделювання кісткової тканини, що призводить до крихкості та переломів кісток. Застосування кальцію та вітаміну D3 у рекомендованому діапазоні доз викликає зниження секреції паратгормону.Показання до застосуванняПрофілактика рахіту та остеомаляції у дітей та дорослих; профілактика захворювань, пов'язаних із недостатністю (дефіцитом) вітаміну D3 у здорових дітей та дорослих без порушень всмоктування; підтримуюча терапія остеопорозу у дорослих; профілактика рахіту у доношених та недоношених новонароджених; профілактика захворювань, пов'язаних з недостатністю (дефіцитом) вітаміну D3, у дітей та дорослих при синдромі мальабсорбції (хронічні захворювання тонкого кишечника, біліарний цироз печінки, стани після резекції шлунка та/або тонкої кишки); лікування рахіту та остеомаляції у новонароджених, дітей та дорослих (на фоні порушень мінерального обміну у пацієнтів старше 45 років, тривалої іммобілізації у разі травм, дотримання дієт з відмовою від прийому молока та молочних продуктів); лікування гіпопаратиреозу у дорослихПротипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату, гіперкальціємія, гіперкальціурія. кальцієвий нефроуролітіаз (в т.ч. в анамнезі), псевдогіпопаратиреоз. З обережністю слід призначати препарат при саркоїдозі, при прийомі додаткових кількостей вітаміну D3 та кальцію (наприклад, у складі інших препаратів), при порушеній екскреції кальцію та фосфатів із сечею, при лікуванні похідними бензотіадіазину та у іммобілізованих пацієнтів (ризик розвитку гіперкальціємії). У процесі тривалого лікування вітаміном D3 у щоденній дозі, що перевищує 1000 ME, рівень кальцію у сироватці крові має контролюватись.Вагітність та лактаціяПід час вагітності та період грудного вигодовування потрібне адекватне споживання вітаміну D3. Під час вагітності слід уникати перевищення дози рекомендованих вітаміну D3, т.к. гіперкальціємія може призвести до затримки розумового та фізичного розвитку плода, особливих форм аортального стенозу та ретинопатії у дітей. Добові дози до 500 МО/добу В даний час ризик застосування препарату у вказаному діапазоні доз невідомий. Добові дози, що перевищують 500 МО/добу Препарат слід застосовувати у період вагітності лише у разі явної необхідності та лише у точних дозах, які потрібні для поповнення дефіциту вітаміну D3. Вітамін D3 та його метаболіти проникають у грудне молоко. Передозування у новонароджених у період грудного вигодовування не відзначалося.Побічна діяЧастота небажаних реакцій не визначена, оскільки дослідження, що дозволяють оцінити частоту небажаних реакцій, не проводили. Порушення обміну речовин та харчування: Гіперкальціємія та гіперкальціурія. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: Скарги з боку шлунково-кишкового тракту, такі як запор, метеоризм, нудота, біль у животі або діарея. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: Реакції гіперчутливості, такі як свербіж, висипання та кропив'янка.Взаємодія з лікарськими засобамиФенітоїн, примідон та препарати групи барбітуратів підвищують потребу у вітаміні D3 через збільшення швидкості біотрансформації колекальциферолу в неактивні метаболіти, у зв'язку зі зниженням рівня кальцифедіолу у плазмі крові. Супутня терапія глюкокортикостероїдами може знижувати ефективність вітаміну D3. Супутня терапія серцевими глікозидами (наперстянкою) може збільшувати їхній токсичний потенціал внаслідок розвитку гіперкальціємії (ризик серцевої аритмії). У таких пацієнтів необхідно контролювати показники ЕКГ та рівня кальцію в плазмі крові та сечі, та коригувати дози серцевих глікозидів. А також необхідно контролювати рівні дигоксину та дигітоксину в плазмі крові за наявності показань. Вітамін D3 може комбінуватися з метаболітами або аналогами вітаміну D3 тільки у виняткових випадках та під контролем рівня кальцію у сироватці крові. Тіазидні діуретики можуть знижувати виведення кальцію із сечею та, відповідно, підвищувати ризик розвитку гіперкальціємії. У таких пацієнтів необхідно проводити постійний моніторинг рівня кальцію в крові та сечі при тривалому застосуванні препарату. Рифампіцин та ізоніазид можуть знижувати ефективність препарату через збільшення швидкості біотрансформації вітаміну D3. Чи не взаємодіє з їжею.Спосіб застосування та дозиПрепарат Вігантол приймають внутрішньо, розводячи його в чайній ложці молока або іншої рідини. Профілактика рахіту: дорослі та діти приймають по 1 краплі (відповідає 500 ME вітаміну D3) на день. У новонароджених дозування препарату має визначатися індивідуально лікарем, препарат призначають із 2-го тижня життя. Доношеним здоровим дітям Вігантол рекомендується приймати по 1 краплі (відповідає 500 ME вітаміну D3) на день, недоношеним дітям – по 2 краплі (відповідає 1000 ME вітаміну D3) на день. Препарат призначають протягом першого та другого року життя, особливо протягом зимових місяців. Краплі препарату розводять у чайній ложці води, молока чи дитячого харчування. Якщо краплі додаються в пляшечку або ложку з поживною сумішшю, необхідно переконатися в повному прийомі їжі, т.к. інакше не можна гарантувати прийом усієї дози препарату.Краплі препарату слід додавати лише у приготовлену та належним чином охолоджену живильну суміш. Профілактика ризику виникнення захворювань, пов'язаних із недостатністю вітаміну D3 у здорових осіб без порушень всмоктування: 1 крапля препарату Вігантол® (відповідає 500 ME вітаміну D3) на день. Профілактика ризику виникнення захворювань, пов'язаних із недостатністю вітаміну D3 при синдромі мальабсорбції: дозування препарату має визначатися індивідуально лікарем, рекомендується приймати по 6-10 крапель препарату Вігантол® (відповідає 3000-5000 МО вітаміну D3) на день. Підтримуюча терапія остеопорозу: по 2 краплі препарату Вігантол (відповідає 1000 ME вітаміну D3) на день. Лікування захворювань, пов'язаних з недостатністю вітаміну D3 (рахіту та остеомаляції), у новонароджених, дітей та дорослих: дозування препарату має визначатися індивідуально лікарем. Рекомендується приймати по 2-10 крапель препарату Вігантол (відповідає 1000-5000 ME вітаміну D3) на день. Лікування слід продовжувати протягом 1 року. Лікування гіпопаратиреозу: дозування препарату повинна призначають 20-40 крапель препарату Вігантол® (відповідає 10000 - 20000 ME вітаміну D3) на день. Концентрацію кальцію в крові слід визначати протягом 4-6 тижнів, потім кожні 3-6 місяців і коригувати дозу відповідно до вмісту кальцію в крові. При тривалому лікуванні препаратом Вігантол слід регулярно визначати рівень кальцію в сироватці крові та сечі, а також проводити оцінку функції нирок шляхом вимірювання сироваткового рівня креатиніну. При необхідності доза повинна бути скоригована відповідно до рівня кальцію в сироватці крові.ПередозуванняСимптоми передозування вітаміном D3 Гостре та хронічне передозування вітаміном D3 може призвести до гіперкальціємії, яка може мати персистуючий характер та потенційно загрожувати життю. Симптоми носять загальний характер і можуть включати серцеві аритмії, спрагу, нудоту, блювання, запор, полідипсію, поліурію, дегідратацію, гіперкальціурію з формуванням ниркового каміння, нефрокальциноз, м'язову слабкість, адинамію та сплутаність свідомості. Більше того, хронічне передозування може призвести до відкладення кальцію в судинах та тканинах. Добові дози до 500 МО/добу Тривале передозування вітаміном D3 може призвести до гіперкальціємії та гіперкальціурії. Істотне надмірне застосування протягом тривалого часу може призвести до кальцифікації паренхіматозних органів. Добові дози, що перевищують 500 МО/добу Ергокальциферол (вітамін D2) та колекальциферол (вітамін D3) мають відносно низький терапевтичний індекс. Поріг інтоксикації для вітаміну D3 варіює між 40 000 та 100 000 ME на добу протягом 1-2 місяців у дорослих з нормальною функцією паращитовидних залоз. У новонароджених та маленьких дітей може відзначатися чутливість до значно нижчих концентрацій. Тому пацієнтів слід попередити, що вітамін D3 не слід приймати без медичного спостереження. Передозування призводить до збільшення рівнів фосфору в сироватці крові та сечі, а також до гіперкальціємічного синдрому та подальшого відкладення кальцію в тканинах, насамперед у нирках (сечокам'яна хвороба, нефрокальциноз) та судинах. Симптоми інтоксикації мають загальний характер і виявляються у вигляді нудоти, блювання, також спочатку у вигляді діареї, пізніше - у вигляді запору, втрати апетиту, слабкості, головного болю, болю в м'язах, болю в суглобах, м'язової слабкості, постійної сонливості, азотемії, полідипсії і поліурії та, на завершальній стадії, у вигляді зневоднення організму. Типові біохімічні дані включають гіперкальціємію, гіперкальціурію. а також підвищення в сироватці крові концентрації 25-гідроксиколекальциферолу. Лікування передозування Добові дози до 500 МО/добу За наявності симптомів хронічного передозування вітаміном D3 може виникнути потреба у застосуванні форсованого діурезу, а також призначення глюкокортикоїдів та кальцитоніну. Добові дози, що перевищують 500 МО/добу При передозуванні потрібно вжити заходів для корекції гіперкальціємії, яка часто має персистуючий характер і, за певних обставин, може загрожувати життю. Насамперед, необхідно припинити прийом вітаміну D3. Для усунення гіперкальціємії, спричиненої інтоксикацією вітаміном D3, потрібно кілька тижнів. Залежно від ступеня гіперкальціємії, як заходи лікування призначають дієту з низьким вмістом кальцію або повністю без кальцію, споживання великої кількості рідини, форсований діурез із застосуванням фуросеміду, а також глюкокортикоїди та кальцитонін. При належному функціонуванні нирок рівень кальцію може бути значно знижений шляхом інфузії ізотонічного розчину хлориду натрію (3-6 літрів протягом 24 годин) з додаванням фуросеміду і, в деяких випадках, також натрію едетату в дозі 15 мг/кг/год, при одночасному постійному моніторинг рівня кальцію та даних ЕКГ. При олігоанурії, навпаки, необхідно провести гемодіаліз (діалізат без кальцію). Специфічного антидоту не існує. Рекомендується звертати увагу пацієнтів на симптоми можливого передозування при тривалому споживанні високих доз вітаміну D3 (нудота, блювання, також спочатку діарея, пізніше – запор, анорексія, слабкість, головний біль, біль у м'язах, біль у суглобах, м'язова слабкість, сонливість, азотемія, полідипсія та поліурія).Запобіжні заходи та особливі вказівкиЯкщо одночасно призначені інші препарати, що містять вітамін D3, слід враховувати дозу вітаміну D3, що міститься у препараті Вігантол. Додаткове застосування вітаміну D3 або кальцію слід проводити лише під наглядом лікаря. У цьому випадку необхідно контролювати рівень кальцію в сироватці крові та сечі. У пацієнтів з нирковою недостатністю, які отримують лікування препаратом Вігантол, слід контролювати вплив на метаболізм кальцію та фосфатів. Препарат не слід застосовувати у пацієнтів із схильністю до кальцієвого нефроуролітіазу. Препарат слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з порушеною екскрецією кальцію та фосфатів із сечею, при лікуванні похідними бензотіадіазину та у іммобілізованих пацієнтів (ризик розвитку гіперкальціємії та гіперкальціурії). У таких пацієнтів слід контролювати рівень кальцію у плазмі крові та сечі. Рекомендується бути обережним при застосуванні препарату Вігантол у пацієнтів з саркоїдозом у зв'язку з ризиком швидкого перетворення вітаміну на його активний метаболіт. У таких пацієнтів слід контролювати рівень кальцію у плазмі крові та сечі. Препарат не слід приймати при псевдогіпопаратиреозі, оскільки у фазі нормальної чутливості до вітаміну D3 потреба у вітаміні D3 може зменшуватися, що призводить до ризику відстроченого передозування. У таких випадках краще використовувати активні метаболіти вітаміну D3, що дозволяють точніше регулювати дозування. При тривалому лікуванні препаратом Вігантол у добовій дозі, що перевищує 500 МО/добу, слід контролювати рівень кальцію у сироватці крові та сечі, а також проводити оцінку функції нирок шляхом вимірювання сироваткового рівня креатиніну. Це особливо важливо для пацієнтів похилого віку та при супутньому лікуванні серцевими глікозидами або діуретиками. У разі гіперкальціємії або наявності ознак порушення функції нирок дозу препарату слід зменшити або призупинити лікування. Якщо рівень кальцію в сечі перевищує 7,5 ммоль/24 години (300 мг/24 години), рекомендується знизити дозу препарату або призупинити лікування. При тривалому лікуванні препаратом Вігантол у добовій дозі, що перевищує 1000 МО вітаміну D3, слід контролювати рівень кальцію в сироватці крові. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Дослідження щодо впливу на здатність керувати транспортним засобом та роботу з механізмами не проводилися.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаВіферон Мазь для зовнішнього та місцевого застосування – 1 г інтерферон людський рекомбінантний альфа-2 – 40000 МО токоферолу ацетат – 0,002 г допоміжні речовини: ланолін безводний; вазелін медичний; олія персикова; вода очищена в алюмінієвих тубах по 12 г; в картонній коробці 1 туба. Опис лікарської формиМазь - жовтого або жовтувато-білого кольору, в'язка, гомогенна, зі специфічним запахом ланоліну. Клінічна фармакологіяІнтерферон людський рекомбінантний альфа-2 має виражені противірусні, імуномодулюючі та антипроліферативні властивості.

Склад, форма випуску та упаковкаСупозиторії для ректального застосування – 1 супп. інтерферон людський рекомбінантний альфа-2 - 150000 МО - 500000 МО - 1000000 МО - 3000000 МО допоміжні речовини: аскорбінова кислота - 0,015 г (150000 МО), 0,0 0 0,0 00 токоферолу ацетат - 0,055 г; основа - масло какао або твердий жир у контурній комірковій упаковці ПВХ/ПВХ по 10 шт. ; у пачці картонної 1 упаковка.

Склад, форма випуску та упаковкаСупозиторії для ректального застосування – 1 супп. інтерферон людський рекомбінантний альфа-2 - 150000 МО - 500000 МО - 1000000 МО - 3000000 МО допоміжні речовини: аскорбінова кислота - 0,015 г (150000 МО), 0,0 0 0,0 00 токоферолу ацетат - 0,055 г; основа - масло какао або твердий жир у контурній комірковій упаковці ПВХ/ПВХ по 10 шт. ; у пачці картонної 1 упаковка.

Склад, форма випуску та упаковкаСупозиторії для ректального застосування – 1 супп. інтерферон людський рекомбінантний альфа-2 - 150000 МО - 500000 МО - 1000000 МО - 3000000 МО допоміжні речовини: аскорбінова кислота - 0,015 г (150000 МО), 0,0 0 0,0 00 токоферолу ацетат - 0,055 г; основа - масло какао або твердий жир у контурній комірковій упаковці ПВХ/ПВХ по 10 шт. ; у пачці картонної 1 упаковка.

Склад, форма випуску та упаковкаГель - 1 г: Активна речовина: карбомер 2 мг. Допоміжні речовини: цетрімід – 0.1 мг, сорбітол – 40 мг, натрію гідроксид – 0.84 мг, вода д/і – 957.06 мг. 10 г - туби із багатошарового ламінату (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиГель очний; прозорий, безбарвний, в'язкий.Фармакотерапевтична групаОсновним компонентом препарату Видисик є карбомер, високомолекулярна сполука на основі поліакрилової кислоти, що створює в'язку гідрофільну плівку на поверхні ока, яка зв'язує воду та стабілізує слізну плівку.ФармакокінетикаЧерез великі розміри молекули карбомер не проникає в тканини очного яблука, не піддається системній абсорбції зі слізних проток і не потрапляє в ентерогепатичну систему, відповідно в калі та сечі не визначається.Клінічна фармакологіяПрепарат для зволоження та захисту рогівки.Показання до застосуванняСимптоматичне лікування сухого кератокон'юнктивіту (синдрому сухого ока).Протипоказання до застосуванняІндивідуальна підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату. З обережністю: ;при вагітності та в період грудного вигодовування (клінічні дані відсутні).Вагітність та лактаціяВиходячи з природи діючої речовини препарату Відісік, його складу та властивостей, важко припустити будь-які обмеження щодо застосування препарату у вагітних або жінок, які годують груддю. Однак під час вагітності та/або в період грудного вигодовування препарат слід застосовувати лише після консультації з лікарем.Побічна діяМожливо: минуще "затуманювання" зору; в окремих випадках – реакція гіперчутливості до компонентів препарату.Взаємодія з лікарськими засобамиДані щодо взаємодії з іншими лікарськими препаратами відсутні. У тих випадках, коли проводиться додаткова місцева терапія, інтервал між введенням препарату Відісік та іншими офтальмологічними препаратами повинен становити не менше 5 хв при застосуванні очних крапель, не менше 15 хв – при застосуванні очних мазей. В силу своїх фізичних властивостей гель Відісік може продовжити час знаходження інших офтальмологічних препаратів на поверхні слизової оболонки ока і тим самим посилити їх дію. Тому Видисик слід застосовувати останнім.Спосіб застосування та дозиЗалежно від тяжкості та вираженості симптомів (скарг з боку пацієнта) закапують по 1 краплі в нижній кон'юнктивальний мішок 3-5 разів на добу або частіше, а також за 30 хв до сну. Для визначення тривалості застосування препарату Відісик потрібна консультація офтальмолога.ПередозуванняДані про передозування препарату відсутні.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням препарату Видисик слід вийняти контактні лінзи. Після введення препарату їх можна знову встановити не раніше як через 15 хв. Консервант цетрімід, що входить до складу препарату, при тривалому або дуже частому застосуванні може викликати місцеве подразнення очей, алергічні реакції (печіння, почервоніння, відчуття стороннього тіла в оці) та пошкодження епітелію рогівки. Тому при тривалому лікуванні слід уникати застосування офтальмологічних препаратів, які містять консерванти. Якщо покращення стану не відзначається або з'являються ознаки подразнення очей, пацієнту слід припинити застосування препарату та звернутися за консультацією до лікаря. Не слід торкатися кінчиком піпетки туби до ока. Тубу слід закривати після кожного використання. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Після закапування препарату на рогівці утворюється тонка плівка, яка може викликати короткочасне затуманювання зору, знижуючи тим самим швидкість реакції. Тому управління транспортними засобами і механізмами слід приступати, коли чіткість зору відновиться.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаМазь – 1 гр.: Ретинолу пальмітат (вітамін А) (у перерахунку на 100% ретинолу пальмітат) - 5,0 мг; (склад на 1,0 г субстанції: ретинолу пальмітат - 1,7 млн ​​ME, бутилгідроксіанізол - 9 мг, бутилгідрокситолуол - 9 мг або ретинолу пальмітат - 1,7 млн ​​ME, бутилгідрокситолуол - 17 мг, соняшникова олія до 1,0 г) ; Допоміжні речовини: бутилгідрокситолуол - 0,5 мг, бутилгідроксіанізол - 0,25 мг, віск емульсійний - 80,0 мг, олія вазелінова - 80,0 мг, гліцерол (гліцерин) - 100,0 мг, етанол (спирт етиловий) 95 - 100 мг, вода очищена до 1,0 г. Алюмінієві туби по 10, 15, 20 та 35 г. Кожну тубу разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиОднорідна мазь від білого до світло-жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаВітаміни.ФармакокінетикаВідестим легко проникає в шкіру, максимальна концентрація в крові досягається через 3-4 години після нанесення і зберігається протягом 12 годин. Період напіввиведення – 5,5 годин.ФармакодинамікаВідестим® стимулює регенерацію шкіри, посилює розмноження епітеліальних клітин шкіри, гальмує процеси кератинізації, перешкоджає розвитку гіперкератозу. Місцева дія обумовлена ​​наявністю на поверхні клітин епітелію специфічних ретинолзв'язувальних рецепторів.Показання до застосуванняЗапальні захворювання та стани шкіри, що супроводжуються сухістю та уповільненим загоєнням: дерматити, екземи, атопічний дерматит поза загостренням, хейліт, тріщини (у тому числі сосків молочних залоз) та садна, вікові зміни шкіри, а також захворювання, пов'язані з порушенням процесів зроговіння. Застосовується для активації репаративних процесів за різних дерматозів після припинення лікування глюкокортикостероїдними препаратами.Протипоказання до застосуванняПідвищена індивідуальна чутливість до компонентів препарату, гіпервітаміноз А, гострі запальні захворювання шкіри.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату можливе у випадках, коли передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода чи дитини.Побічна діяВ окремих випадках можливе посилення сверблячки та почервоніння шкіри в місцях нанесення препарату, що вимагає його тимчасової відміни до зниження гостроти процесу. Можливі алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиНе застосовують у поєднанні з іншими препаратами, що містять вітамін А та ретиноїди, щоб уникнути гіпервітамінозу А. Несумісний із антибіотиками тетрациклінового ряду.Спосіб застосування та дозиЗовнішньо. Мазь наносять тонким шаром на уражені ділянки шкіри 2 рази на день: рано-вранці і пізно ввечері. При сильному лущенні шкіри можна використовувати оклюзійну пов'язку. Перед нанесенням тріщини мазі і садна обробляють антисептиками. На тріщини сосків у матерів-годувальниць мазь наносять 2 рази на добу, вранці і ввечері після годівлі, з перервою 12 годин. Молочну залозу необхідно вимити теплою водою з милом перед наступним годуванням після застосування мазі Відестім®. Тривалість лікування залежить від характеру захворювання та може становити 4-12 тижнів.ПередозуванняЧи не виявлено.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат не впливає на здатність керувати автомобілем та виконувати роботи, що потребують підвищеної концентрації уваги.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаМазь – 1 гр.: Ретинолу пальмітат (вітамін А) (у перерахунку на 100% ретинолу пальмітат) - 5,0 мг; (склад на 1,0 г субстанції: ретинолу пальмітат - 1,7 млн ​​ME, бутилгідроксіанізол - 9 мг, бутилгідрокситолуол - 9 мг або ретинолу пальмітат - 1,7 млн ​​ME, бутилгідрокситолуол - 17 мг, соняшникова олія до 1,0 г) ; Допоміжні речовини: бутилгідрокситолуол - 0,5 мг, бутилгідроксіанізол - 0,25 мг, віск емульсійний - 80,0 мг, олія вазелінова - 80,0 мг, гліцерол (гліцерин) - 100,0 мг, етанол (спирт етиловий) 95 - 100 мг, вода очищена до 1,0 г. Алюмінієві туби по 10, 15, 20 та 35 г. Кожну тубу разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиОднорідна мазь від білого до світло-жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаВітаміни.ФармакокінетикаВідестим легко проникає в шкіру, максимальна концентрація в крові досягається через 3-4 години після нанесення і зберігається протягом 12 годин. Період напіввиведення – 5,5 годин.ФармакодинамікаВідестим® стимулює регенерацію шкіри, посилює розмноження епітеліальних клітин шкіри, гальмує процеси кератинізації, перешкоджає розвитку гіперкератозу. Місцева дія обумовлена ​​наявністю на поверхні клітин епітелію специфічних ретинолзв'язувальних рецепторів.Показання до застосуванняЗапальні захворювання та стани шкіри, що супроводжуються сухістю та уповільненим загоєнням: дерматити, екземи, атопічний дерматит поза загостренням, хейліт, тріщини (у тому числі сосків молочних залоз) та садна, вікові зміни шкіри, а також захворювання, пов'язані з порушенням процесів зроговіння. Застосовується для активації репаративних процесів за різних дерматозів після припинення лікування глюкокортикостероїдними препаратами.Протипоказання до застосуванняПідвищена індивідуальна чутливість до компонентів препарату, гіпервітаміноз А, гострі запальні захворювання шкіри.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату можливе у випадках, коли передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода чи дитини.Побічна діяВ окремих випадках можливе посилення сверблячки та почервоніння шкіри в місцях нанесення препарату, що вимагає його тимчасової відміни до зниження гостроти процесу. Можливі алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиНе застосовують у поєднанні з іншими препаратами, що містять вітамін А та ретиноїди, щоб уникнути гіпервітамінозу А. Несумісний із антибіотиками тетрациклінового ряду.Спосіб застосування та дозиЗовнішньо. Мазь наносять тонким шаром на уражені ділянки шкіри 2 рази на день: рано-вранці і пізно ввечері. При сильному лущенні шкіри можна використовувати оклюзійну пов'язку. Перед нанесенням тріщини мазі і садна обробляють антисептиками. На тріщини сосків у матерів-годувальниць мазь наносять 2 рази на добу, вранці і ввечері після годівлі, з перервою 12 годин. Молочну залозу необхідно вимити теплою водою з милом перед наступним годуванням після застосування мазі Відестім®. Тривалість лікування залежить від характеру захворювання та може становити 4-12 тижнів.ПередозуванняЧи не виявлено.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат не впливає на здатність керувати автомобілем та виконувати роботи, що потребують підвищеної концентрації уваги.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему