Сердечно-сосудистые Хиты продаж

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: активна речовина: нікетамід 250,00 мг; Допоміжна речовина: вода для ін'єкцій до 1,0 мл. По 2 мл ампули скляні. По 5 ампул в контурне коміркове впакування (блістер). По дві контурні коміркові упаковки з ножем для розтину ампул та з інструкцією з медичного застосування в картонну пачку. По 10 ампул з ножем для розтину ампул та з інструкцією з медичного застосування в коробку з гофрованим вкладишем. При використанні ампул з кольоровим кільцем зламу або з кольоровою точкою зламу ножі для розтину ампул виключаються.Опис лікарської формиПрозора, безбарвна або трохи пофарбована рідина зі своєрідним запахом.Фармакотерапевтична групаАналептичний засіб.ФармакокінетикаАбсорбція висока і залежить від шляху введення. Зазнає швидкого метаболізму в печінці з утворенням неактивних метаболітів. Виведення в основному нирками.ФармакодинамікаАналептичний засіб змішаного типу дії (стимуляція ЦНС, пряме та рефлекторне збудження дихального та судинно-рухового центрів). Механізм дії складається з двох компонентів: центрального та периферичного. Центральний механізм пов'язаний з безпосереднім впливом на судинно-руховий центр довгастого мозку, що призводить до його збудження та опосередкованого підвищення системного артеріального тиску (особливо при первісному пригніченні даного центру). Периферичний компонент механізму дії пов'язаний із збудженням хеморецепторів каротидного синусу, що призводить до збільшення частоти та глибини дихальних рухів. Не має прямого впливу на серцево-судинну систему.Показання до застосуванняКолапс, асфіксія (у тому числі новонароджених), шок при хірургічних операціях та післяопераційному періоді, пригнічення дихання та кровообігу при інфекційних захворюваннях.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, зниження порога судомної готовності, судоми в анамнезі, гіпертермія у дітей, вагітність, період грудного вигодовування.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний під час вагітності. За необхідності застосування нікетаміду в період грудного вигодовування слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування.Побічна діяЗ боку центральної та периферичної нервової системи: занепокоєння, підвищена дратівливість, тривожність. З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання. Серцево-судинна система: аритмії, артеріальна гіпертензія, тахікардія. З боку опорно-рухового апарату: м'язові посмикування, що починаються з кругових м'язів рота, тремор, ригідність м'язів. З боку шкіри та підшкірної клітковини: почервоніння, пастозність обличчя, свербіж шкіри, лущення шкіри. Порушення з боку організму загалом: гіпертермія, підвищена пітливість. Алергічні реакції: реакції гіперчутливості, у т. ч. кропив'янка, ангіоневротичний набряк, генералізовані папульозні висипання. Реакції у місці введення: інфільтрація, болючість, гіперемія, свербіж, відчуття печіння шкіри у місці введення.Взаємодія з лікарськими засобамиПосилює ефекти психостимуляторів, антидепресантів. Знижує дію наркотичних аналгетиків, снодійних, нейролептиків, анксіолітиків, протиепілептичних лікарських засобів. Ефект нікетаміду знижують аміносаліцилову кислоту, опініазид, похідні фенотіазину та лікарські засоби для загальної анестезії. Пресорний ефект нікетаміду підвищується під дією інгібіторів моноамінооксидази. Нікетамід сприяє розвитку непереносимості фтивазіду. Судорожна дія нікетаміду посилює резерпін, аміназин.Спосіб застосування та дозиРазова та добова дози, частота введення встановлюються індивідуально лікарем залежно від показань та віку пацієнта. Препарат вводять підшкірно, внутрішньом'язово та внутрішньовенно. Дорослим та дітям з 14 років призначати по 1-2 мл 1-3 рази на добу. Для внутрішньовенного введення разову дозу препарату розводять у 10мл 0,9% розчину натрію хлориду; вводити за 1-3 хвилини. Вищі дози для дорослих при підшкірному введенні: разова – 2 мл, добова – 6 мл. Вища разова доза підшкірно та внутрішньовенно для дорослих – 5 мл. Дітям призначають підшкірно, залежно від віку, такі разові дози: до 1 року – 0,1 мл; 1-4 роки – 0,15-0,25 мл; 5-6 років – 0,3 мл; 7-9 років – 0,5 мл; 10-14 років – 0,75 мл. Вводити 1-3 рази на день.ПередозуванняСимптоми: посилення дозозалежної побічної дії; у великих дозах може викликати генералізовані тонікоклонічні судоми, порушення свідомості та дихання, апное під час судом, не виключається летальний кінець. Лікування: застосування протисудомних засобів, форсований діурез. При необхідності - дихання, що керується.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно утриматися від керування транспортними засобами та роботи з механізмами через можливий розвиток небажаних реакцій, які можуть вплинути на дані види діяльності.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКраплі - 1 мл: Діюча речовина: нікетамід (діетиламід нікотинової кислоти) – 250,0 мг; допоміжна речовина: вода очищена до 1 мл. По 15, 25, 30 або 50 мл у скляний флакон-крапельницю, закупорений пробкою-крапельницею поліетиленової та кришкою нагвинчується. Кожен флакон-крапельницю разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиПрозора, безбарвна або трохи жовтуватого, або зеленуватого кольору рідина з характерним запахом.Фармакотерапевтична групаАналептичний засіб.ФармакокінетикаДобре всмоктується за будь-якого шляху введення. Зазнає швидкої біотрансформації в печінці з утворенням неактивних метаболітів, що екскретуються в основному нирками.ФармакодинамікаМає аналептичну дію. Стимулює центральну нервову систему: надає збуджуючу дію на судинно-руховий центр довгастого мозку (особливо при пригніченні цього центру), що призводить до опосередкованого підвищення системного артеріального тиску. Порушує дихальний центр за рахунок стимулюючого впливу на хеморецептори синокаротидної рефлексогенної зони, що призводить до збільшення частоти та глибини дихальних рухів. Препарат не має прямої стимулюючої дії на серці і прямого стимулюючого судинозвужувального ефекту.Показання до застосуванняКолапс, стани, що супроводжуються зниженням артеріального тиску, зниження судинного тонусу та ослаблення дихання при інфекційних хворобах та в період одужання.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до препарату, епілепсія, судоми в анамнезі та схильність до судом, гіпертермія у дітей, вагітність, період грудного вигодовування. З обережністю: дітям слід застосовувати препарат лише під контролем лікаря.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний у період вагітності та грудного вигодовування. При необхідності застосування кордіаміну в період лактації грудне вигодовування слід припинити.Побічна діяЗ боку шлунково-кишкового тракту: блювання. Серцево-судинна система: порушення серцевого ритму. З боку нервової системи: занепокоєння, тривога, м'язові посмикування (починаються з кругових м'язів рота), тоніко-клонічні судоми, гіперемія обличчя. Алергічні реакції: свербіж шкірних покривів.Взаємодія з лікарськими засобамиСудорожна дія кордіаміну посилює резерпін; збуджуючий ефект щодо дихального центру усувається засобами загальної анестезії; дію препарату послаблюють аміносаліцилова кислота та опініазид; до ослаблення аналептичного ефекту та судомного впливу призводять хлорпромазин та інші похідні фенотіазину. Посилює ефекти психостимуляторів та антидепресантів. Знижує дію наркотичних аналгетиків, снодійних, нейролептиків, транквілізаторів, протисудомних засобів.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди. Дорослі: по 15-40 крапель приймання 2-3 десь у день. Найвища разова доза для дорослих 60 крапель, добова – 180 крапель. Діти віком від 10 років: по 10 крапель 2-3 рази на день. Діти до 10 років: 2-3 рази на день, кількість крапель на 1 прийом має дорівнювати числу повних років пацієнта. Для визначення доцільності курсового застосування препарату слід проконсультуватися з лікарем.ПередозуванняСимптоми: тоніко-клонічні судоми, посилення побічних ефектів. Лікування: симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування препаратом слід утриматися від виконання потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій (управління транспортними засобами, робота з механізмами, що рухаються, робота диспетчера, оператора).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: Активна речовина: корглікону – 0,60 мг; Допоміжні речовини: хлоробутанолгідрат, вода для ін'єкцій. По 1 мл у ампулах. По 10 ампул разом з інструкцією по застосуванню і ампульним скарифікатором або керамічним диском ріжучим в пачці з картону з картонним роздільником. За наявності на ампулі кільця зламу або точки і насічки ампуний скарифікатор або диск ріжучий керамічний в пачку не вкладають.Опис лікарської формиПрозора рідина трохи жовтуватого кольору.ФармакокінетикаРозподіл: зв'язування з білками плазми незначне. Виведення: практично не піддається біотрансформації в печінці та у незміненому вигляді виводиться із сечею.ФармакодинамікаОчищений препарат з листя конвалії травневого та його різновидів. Серцевий глікозид, має позитивну інотропну дію. Це обумовлено прямою інгібуючою дією натрій-калієвої АТФ-ази на мембрани кардіоміоцитів, що призводить до збільшення внутрішньоклітинного вмісту іонів натрію і, відповідно, зниження іонів калію. Підвищений вміст іонів натрію викликає активацію натрій/кальцієвого обміну, підвищення вмісту іонів кальцію, внаслідок чого підвищується сила скорочення міокарда. В результаті збільшення контрактильності міокарда збільшується ударний об'єм крові, знижується кінцевий систолічний та кінцевий діастолічний об'єми серця, що поряд з підвищенням тонусу міокарда; призводить до скорочення його розмірів і, таким чином, зниження потреби міокарда в кисні. Чинить хронотропну дію, зменшує надмірну симпатичну активність шляхом підвищення чутливості кардіопульмональних барорецепторів. Завдяки збільшенню активності блукаючого нерва має антиаритмічну дію, обумовлену зменшенням швидкості проведення імпульсів через атріовентрикулярний вузол та подовженням афективного рефрактерного періоду. Цей ефект посилюється прямою дією на атріовентрикулярний вузол та симпатолітичною дією. Негативний дромотропний ефект проявляється у підвищенні рефрактерності атріовентрикулярного вузла. При миготливій тахіаритмії серцеві глікозиди сприяють уповільненню шлуночкових скорочень, подовжують діастолу, покращують внутрішньосерцеву та системну гемодинаміку. Позитивна батмотропна дія проявляється у субтоксичних та токсичних дозах. Має пряму вазоконстрикторну дію, яка найбільш чітко проявляється за відсутності застійних периферичних набряків. У той же час непрямий вазодилатуючий ефект (у відповідь на підвищення хвилинного об'єму крові та зниження зайвої симпатичної стимуляції судинного тонусу), як правило, переважає пряму вазоконстрикторну дію, внаслідок чого знижується загальний периферичний судинний опір. При внутрішньовенному введенні дія починається через 3-5 хв і досягає максимуму через 25-30 хв.Показання до застосуванняУ складі комплексної терапії хронічної серцевої недостатності II функціонального класу (за наявності клінічних проявів) та III - IV функціонального класу за класифікацією NYHA, тахісистолічна форма мерехтіння та тріпотіння передсердь пароксизмального та хронічного перебігу (особливо у поєднанні з хронічною серцевою недостатністю).Протипоказання до застосуванняГлікозидна інтоксикація, підвищена чутливість до препарату, атріовентрикулярна блокада ІІ ступеня, синдром Вольфа-Паркінсона-Уайта, що перемежує повну блокаду, вагітність та період лактації.Побічна діяПобічні ефекти Корглікарда пов'язані з підвищеною чутливістю пацієнта до серцевих глікозидів або передозування. Серцево-судинна система: аритмія, атріовентрикулярна блокада. З боку центральної нервової системи та органів чуття: сонливість, сплутаність свідомості, порушення сну, головний біль, запаморочення, деліріозний психоз, зниження гостроти зору. З боку органів кровотворення: тромбоцитопенія, тромбоцитопенічна пурпура, носові кровотечі. Порушення з боку травної системи: анорексія. Інші: алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиАдреноміметичні засоби: Спільне застосування ефедрину гідрохлориду, адреналіну гідрохлориду або норадреналіну гідротартрату, а також селективних бета-адреноміметичних засобів з серцевими глікозидами може сприяти виникненню аритмії серця. Аміназин та інші фенотіазинові похідні: Дія серцевих глікозидів зменшується. Антихолінестеразні препарати: При одночасному застосуванні антихолінестеразних препаратів із серцевими глікозидами брадикардія посилюється. При необхідності її можна усунути або послабити запровадженням атропіну сульфату. Глюкокортикостероїди: При виникненні гіпокаліємії внаслідок тривалого лікування глюкокортикостероїдами можливе збільшення небажаних ефектів серцевих глікозидів. Діуретичні засоби: При поєднанні діуретичних засобів (викликають гіпокаліємію та гіпомагніємію, але збільшують концентрацію іонів кальцію в крові) із серцевими глікозидами дія останніх посилюється. При одночасному їх застосуванні слід дотримуватися оптимального дозування. Можна періодично призначати калійзберігаючі діуретики (спіронолактон, тріамтерен), які усувають гіпокаліємію. Однак при цьому може розвинутись гіпонатріємія. Препарати калію: Під впливом препаратів калію/небажані ефекти серцевих/глікозидів зменшуються. Препарати кальцію: При лікуванні серцевими глікозидами парентеральне застосування препаратів кальцію небезпечне, оскільки кардіотоксичні ефекти (аритмії серця та ін.) посилюються. Кислоти етилендіамінтетраоцтової, динатрієва сіль: Спостерігається зниження, ефективності та токсичності серцевих глікозидів. Препарати кортикотропіну: Дія серцевих глікозидів під впливом кортикотропіну може посилюватись. Похідні ксантину: Препарати кофеїну або теофіліну іноді сприяють виникненню аритмії серця. Натрію аденозинотрифосфат: Не слід призначати аденозинотрифосфат натрію одночасно з серцевими глікозидами. Ергокальциферол: При гіпервітамінозі, спричиненому ергокальциферолом, можливе посилення дії серцевих глікозидів, зумовлене розвитком гіперкальціємії. Наркотичні анальгетики: Комбінація фентанілу та серцевих глікозидів може спричинити гіпотензію. Напроксен: У здорових людей спільне застосування серцевих глікозидів із напроксеном не впливає на результати психологічного тестування. Парацетамол: Клінічне значення цієї взаємодії вивчено недостатньо, але є дані щодо зменшення виділення нирками серцевих глікозидів під впливом парацетамолу.Спосіб застосування та дозиВводять внутрішньовенно повільно протягом 5-6 хвилин (10-20 мл 20% або 40% розчину декстрози) 1-2 рази на день. Дорослим вводять у разовій дозі 0,5-1 мл, дітям віком від 2 до 5 років – по 0,2-0,5 мл, від 6 до 12 років – по 0,5-0,75 мл. При введенні 2 рази на день інтервал між ін'єкціями дорівнює 8-10 годинам. Вищі дози для дорослих у вену: разова – 1,0 мл, добова – 2,0 мл.ПередозуванняЗ боку серцево-судинної системи: шлуночкова пароксизмальна тахікардія, шлуночкова екстрасистолія (часто бігемінія, політопна шлуночкова екстрасистолія), вузлова тахікардія, мерехтіння та тріпотіння передсердь, атріовентрикулярна блокада. З боку травного тракту: анорексія, блювання, діарея, біль у животі, некроз кишечника. З боку нервової системи та органів чуття: неврит, маніакально-депресивний синдром, фарбування видимих ​​предметів у жовто-зелений колір, миготіння "мушок" перед очима, зниження гостроти зору, сприйняття предметів у зменшеному чи збільшеному вигляді. Лікування: відміна серцевих глікозидів, введення антидотів (унітіол, етилендіамінтетраоцтова кислота), симптоматична терапія. Як антиаритмічні засоби - препарати I класу (лідокаїн, фенітоїн). При гіпокаліємії - внутрішньовенне введення калію хлориду (6-8 г/добу з розрахунку 1 - 1,5 г на 0,5 л ізотонічного розчину декстрози та 6-8 ОД інсуліну; вводять краплинно протягом 3 год). При вираженій брадикардії, атріовентрикулярній блокаді – М-холіноблокатори. Бета-адреностимулятори вводити небезпечно, зважаючи на можливе потенціювання аритмогенної дії серцевих глікозидів. При повній поперечній блокаді з нападами Морганьї-Адамса-Стокса - тимчасова електрокардіостимуляція.Запобіжні заходи та особливі вказівкиІмовірність виникнення інтоксикації підвищується при гіпокаліємії гіпомагніємії, гіперкальціємії, гіпернатріємії, гіпотиреозі, вираженій дилатації порожнин серця, легеневому серці, міокардиті, ожирінні, похилому віці. При вираженому мітральному стенозі та нормо- або брадикардії серцева недостатність розвивається внаслідок зниження діастолічного наповнення лівого шлуночка. Строфантин, збільшуючи скоротливість міокарда правого шлуночка, спричиняє подальше підвищення тиску в системі легеневої артерії, що може спровокувати набряк легень або посилити лівошлуночкову недостатність. Хворим із мітральним стенозом серцеві глікозиди призначають при приєднанні правошлуночкової недостатності, або за наявності миготливої ​​тахіаритмії. Корглікон при синдромі. Вольфа-Паркінсона-Уайта, знижуючи атріовентрикулярну провідність,сприяє проведенню імпульсів через додаткові шляхи - в обхід атріовентрикулярного вузла, провокуючи розвиток пароксизмальної тахікардії. Як один з методів контролю за рівнем дигіталізації при призначенні серцевих глікозидів, використовують моніторинг їх плазмової концентрації.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептом

Склад, форма випуску та упаковкаСупозиторії – 1 супп.: Активні речовини: кокарбоксилази гідрохлорид (кокарбоксилаза) – 12,5 мг, рибофлавін – 1 мг, ліпоєва кислота (тіоктова кислота) – 6 мг; Допоміжні речовини: жир твердий (жирних кислот гліцериди) – 930,5 мг. У контурній комірковій упаковці із плівки ПВХ 5 шт.; в пачці картонної 2 упаковки.Опис лікарської формиСупозиторії жовтого кольору, торпедоподібної форми з можливими вкрапленнями оранжево-жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаМетаболічний.ФармакодинамікаКомбінований препарат, дія якого визначається ефектами вітамінів і коферментів, що входять до його складу, а також їх синергічною дією. Кокарбоксилаза (кофермент) каталізує карбоксилювання та декарбоксилювання α-кетокислот, бере участь у процесах вуглеводного обміну. Через участь у пентозному циклі опосередковано сприяє синтезу нуклеїнових кислот, білків, ліпідів. Сприяє корекції метаболічного ацидозу та клітинної гіпоксії, а також інших порушень обміну речовин (недостатність функції печінки, нирок, ССЗ, хронічні інтоксикації). Рибофлавін (вітамін В2) як кофермент флавінпротеїнів бере участь у регулюванні окисно-відновних реакцій (процесах вуглеводного, білкового та жирового обміну). Відіграє важливу роль у синтезі гемоглобіну, підтримці нормальної зорової функції ока та стану слизових оболонок та шкіри. Тіоктова кислота бере участь в окисному декарбоксилюванні піровиноградної кислоти та α-кетокислот, у регулюванні ліпідного та вуглеводного обміну, відіграє важливу роль у процесі утворення енергії в організмі. Тіоктова кислота має гепатопротекторну дію, покращує дезінтоксикаційну функцію печінки, захищає від впливу екзо- та ендотоксинів. Кориліп-Нео покращує тканинний обмін при різних фізіологічних та патологічних станах, що потребують корекції кофакторами та субстратами.Показання до застосуванняЗ профілактичною та лікувальною метою у комплексній терапії при різних патологічних станах у дітей, таких як: Хронічна тканинна гіпоксія; зниження імунітету; бактеріальні та вірусні інфекції, в т.ч. гострі кишкові інфекції; хронічні соматичні захворювання; хронічні інтоксикації; порушення харчування (гіпотрофія) у дітей.Протипоказання до застосуванняРеакція гіперчутливості до компонентів, що входять до складу препарату; запалення або кровотеча у прямій кишці (протипоказання, пов'язане з введенням).Побічна діяМожливі алергічні реакції – кропив'янка, свербіж, бронхоспазм, диспептичні явища. При появі побічних реакцій припинити прийом препарату та звернутися до лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиНегативна взаємодія не наголошувалося. Препарат можна використовувати при комплексній терапії.Спосіб застосування та дозиСупозиторії призначають дітям до 1 року по 1 супп. Тривалість курсу лікування – 10 днів. Загальна тривалість лікування – 3-4 курси з проміжком у 20 днів (3-4 міс). Ректально. Звільнивши від упаковки, ввести супозиторій у прохід після попереднього спорожнення кишечника.ПередозуванняВипадки передозування не описані.Запобіжні заходи та особливі вказівкиКритеріями тривалості лікування поряд з клінічним станом є цитохімічні показники активності ферментів лейкоцитів периферичної крові (сукцинатдегідрогеназу та гліцерофосфатдегідрогіназу).Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаСупозиторії – 1 супп.: Активні речовини: кокарбоксилази гідрохлорид 25 мг, рибофлавін 2 мг, тіоктова (α-ліпоєва) кислота 12 мг. Допоміжні речовини: олія какао або твердий жир. 5 штук. - упаковки осередкові контурні (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиСупозиторії ректальні; жовтого кольору з можливими вкрапленнями оранжево-жовтого кольору, торпедоподібної форми.Фармакотерапевтична групаПрепарат із загальнозміцнюючою дією. Комбінований препарат, дія якого визначається ефектами, що входять до його складу вітамінів та коферментів, а також синергізмом дії. Кокарбоксилази гідрохлорид (кофермент) каталізує карбоксилювання та декарбоксилювання α-кетокислот, бере участь у процесах вуглеводного обміну, через участь у пентозному циклі опосередковано сприяє синтезу нуклеїнових кислот, білків, ліпідів. Активує тканинний обмін. Препарат використовується для корекції при метаболічному ацидозі, клітинній гіпоксії, інших порушеннях обміну речовин, недостатності функції печінки, нирок, серцево-судинної системи, хронічних інтоксикаціях. Рибофлавін (вітамін В2) як кофермент флавінпротеїнів бере участь у регулюванні окисно-відновних реакцій, а також у процесах вуглеводного, білкового та жирового обміну; відіграє важливу роль у синтезі гемоглобіну та підтримці нормальної зорової функції ока, стану слизових оболонок та шкіри. Кислота ліпоєва бере участь у окисному декарбоксилюванні піровиноградної кислоти та α-кетокислот, у регулюванні ліпідного та вуглеводного обміну, відіграє важливу роль у процесі утворення енергії в організмі. Ліпоєва кислота має гепатопротекторну дію, покращує дезінтоксикаційну функцію печінки, захищає від впливу екзо- та ендотоксинів. Кориліп покращує тканинний обмін при різних фізіологічних та патологічних станах, що потребують корекції кофакторами та субстратами.ФармакокінетикаДані про фармакокінетику препарату Корилип не надано.Клінічна фармакологіяПрепарат із загальнозміцнюючою дією.Показання до застосуванняЯк монотерапія або як доповнення до базисної терапії при різних патологічних станах у дітей, в т.ч.: хронічна тканинна гіпоксія; зниження імунітету; бактеріальні та вірусні інфекції; хронічні соматичні захворювання; хронічні інтоксикації; стани після перенесених тяжких захворювань; порушення харчування (гіпотрофія). Періоди інтенсивного зростання та становлення нових функцій у дитини, при інтенсивному фізичному та розумовому навантаженні, при стресових ситуаціях. Як загальнозміцнюючий засіб для профілактики в період епідемії інфекційних захворювань.Протипоказання до застосуванняПроктит; ректальна кровотеча; - підвищена чутливість до компонентів препарату.Вагітність та лактаціяПрепарат призначений для застосування у дітей.Побічна діяАлергічні реакції: рідко - кропив'янка, свербіж, бронхоспазм, диспепсія. При появі побічних реакцій пацієнт повинен припинити прийом препарату та звернутися до лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиНегативної взаємодії не наголошувалося. Препарат можна використовувати при комплексній терапії.Спосіб застосування та дозиПрепарат застосовують ректально. Звільнивши від упаковки, слід ввести супозиторій у задній прохід (після попереднього випорожнення кишечника). Новонародженим та дітям грудного віку; призначають 1/2 супозиторію/добу; ;дітям віком від 1 року до 6 років) ;- по 1 супозиторію/добу; ;дітям віком від 6 до 14 років ;- 1-2 супозиторію/добу. Тривалість курсу лікування – 10 днів. Загальна тривалість лікування – 3-4 курси з інтервалом 20 днів (3-4 міс).ПередозуванняДані про передозування препарату Корилип не надано.Запобіжні заходи та особливі вказівкиКритеріями тривалості лікування поряд з клінічним станом є цитохімічні показники активності ферментів лейкоцитів периферичної крові (сукцинатдегідрогеназу та гліцерофосфатдегідрогеназу).Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковка(на 100 г): Активні компоненти: Crataegus Ø 70 г, Spigelia anthelmia D2 1 г, Kalium carbonicum D3 1 г. Допоміжні речовини: етиловий спирт (етанол) 96 % (об.), вода очищена. Вміст етанолу у препараті близько 45% (за обсягом).Опис лікарської формиПрозора рідина темно-коричневого кольору з ароматним запахом; допускається випадання незначного осаду.Фармакотерапевтична групаБагатокомпонентний гомеопатичний препарат, дія якого зумовлена ​​компонентами, що входять до його складу.Показання до застосуванняІшемічна хвороба серця: профілактика нападів стабільної стенокардії. Вказівка: При болях у ділянці грудей, що віддають в руку, епігастральну ділянку або в шию, при задусі, а також у тому випадку, якщо скарги супроводжуються станами тривоги, блювотою або нападами потовиділення, та покращення не настає протягом півгодини, необхідно викликати невідкладну допомогу .Протипоказання до застосуванняОскільки не існує достатньо підтверджених даних щодо застосування у педіатрії, не слід застосовувати для дітей віком до 12 років. Застосування лікарського засобу при серцевій недостатності можливе лише після консультації з лікарем. З обережністю: захворювання печінки, алкоголізм, черепно-мозкова травма та захворювання головного мозку.Вагітність та лактаціяУ зв'язку з відсутністю клінічних даних застосування при вагітності та в період лактації не рекомендується.Побічна діяМожливі алергічні реакції. В окремих випадках можуть спостерігатися тимчасове почервоніння шкіри обличчя, тахікардія та збільшення частоти пульсу, набряк, а також запаморочення та легкі болючі відчуття в області шлунка.Взаємодія з лікарськими засобамиПризначення комплексних гомеопатичних препаратів не виключає використання інших лікарських засобів, які застосовуються при цьому захворюванні.Спосіб застосування та дозиПо 10-20 крапель, розчинивши в 100 мл води, 3 десь у день. Корекцію дози проводить лікар. Курс лікування 2-3 тижні. При недостатній ефективності препарату слід звернутися до лікаря. Гомеопатичні препарати не повинні застосовуватись протягом тривалого часу без консультації з лікарем.ПередозуванняВипадки передозування досі не були зареєстровані.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри прийомі гомеопатичних лікарських засобів окремих випадках можуть тимчасово загострюватися наявні симптоми (первинне погіршення). У цьому випадку слід перервати прийом препарату і звернутися до лікаря. За відсутності терапевтичного ефекту протягом 2-3 тижнів, а також появі побічних ефектів слід звернутися до лікаря. Максимальна разова доза препарату (20 крапель) містить близько 0,24 г абсолютного етилового спирту (етанолу). Максимальна добова доза препарату (60 крапель) містить близько 0,72 г абсолютного етилового спирту (етанолу). Флакон слід закривати відразу після прийому препарату.Умови відпустки з аптекБез рецепта

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаХарчові та біологічно активні речовини, вміст 1 мл розчину: убихинон - 60±6,0 мг; вітамін Е – 6,8±0,68 мг. убихинон (коензим Q10), вітамін Е (альфа-токоферолу ацетат 98%), макрогол гліцерил гідроксистеарат, Е211, Е330, Е304i, вода очищена. РекомендуєтьсяЯк біологічно активну добавку до їжі - джерела коензиму Q10 (убихинона), додаткового джерела вітаміну Е.

Склад, форма випуску та упаковкаКраплі - 1 мл: Активна речовина: убідекаренон – 30 мг; Допоміжні речовини: альфа-токоферолу ацетат 4,5 мг, аскорбіл пальмітат 1,0 мг, макрогол гліцерилгідроксистеарат (Кремофор RH-40) 105,0 мг, натрію бензоат 2,0 мг, лимонна кислота (харчова) 1,6 мг очищена до 1 мл. Краплі прийому внутрішньо 3%. По 15, 20, 25, 50, 60, 100 мл у флакони світлозахисного (помаранчевого) скла, забезпеченими поліетиленовими пробками-крапельницями і кришками, що нагвинчуються. Кожен флакон разом з інструкцією із застосування поміщають у пачки з картону.Опис лікарської формиПрозора рідина жовтувато-жовтогарячого кольору з легкою опалесценцією.Фармакотерапевтична групаКардіотонічне засіб неглікозидної структури.ФармакодинамікаУбідекаренон (коензим Q10, убихинон) - природна речовина, що є вітаміноподібним коферментом. Убідекаренон є ендогенним субстратом, бере участь у переносі електронів у транспортному ланцюжку окиснювально-відновлювальних процесів, у процесі обміну енергії, у реакції окисного фосфорилювання в дихальному ланцюзі мітохондрій клітин. Бере участь у процесах клітинного дихання, збільшуючи синтез аденозинтрифосфорної кислоти (АТФ). Чинить клінічно значущу антиоксидантну дію. Захищає ліпіди клітинних мембран від перекисного окиснення. Зменшує зону пошкодження міокарда в умовах ішемії та реперфузії. Убідекаренон перешкоджає подовженню QT інтервалу, покращує переносимість фізичного навантаження.За рахунок ендогенного синтезу 100% задоволення потреб організму в коензимі Q10 відбувається лише до 20-річного віку. Концентрація коензиму Q10 знижується у пацієнтів похилого віку, а також за різних захворювань як у дорослих, так і у дітей.Показання до застосуванняУ складі комплексної терапії: У дорослих: хронічна серцева недостатність, дилатаційна кардіоміопатія, ішемічна хвороба серця, у тому числі інфаркт міокарда (під час відновної терапії), аритмії, артеріальна гіпертензія. У дітей з 1 року: хронічна серцева недостатність, дилатаційна кардіоміопатія, аритмії, хронічний гастродуоденіт, хронічний пієлонефрит, метаболічна нефропатія, мігрень, нейро-циркуляторна дистонія, спадкові нейродегенеративні захворювання (мітохондріальний синдром, міопатії, м'язові дистрофії, захворювання, пов'язані з порушенням обмінних процесів (астенічний синдром, відновлювальний період після тяжких захворювань та хірургічних втручань). Період підготовки до проведення операцій на серці (аорто-коронарне шунтування, вроджені та набуті вади) у дорослих та дітей з 1 року за рекомендацією лікаря. Для покращення адаптації до підвищених фізичних навантажень у дорослих та дітей з 1 року. Для профілактики та поповнення недостатності коензиму Q10 у дорослих та дітей з 1 року.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату. Дитячий вік до 1 року. З обережністю: При артеріальній гіпотензії.Вагітність та лактаціяПрепарат не рекомендується призначати вагітним і жінкам, що годують, у зв'язку з відсутністю достатнього досвіду клінічного застосування.Побічна діяМожливі алергічні реакції. Дуже рідко: нудота, діарея.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування гіполіпідемічних засобів (статини, фібрати), бета-адреноблокаторів (атенолол, метопролол, пропранолол), трициклічних антидепресантів може призводити до зниження концентрації убідекаренону в плазмі крові. Убідекаренон може знижувати дію варфарину. Убідекаренон може потенціювати дію дилтіазему, метопрололу, еналаприлу та нітратів.Спосіб застосування та дозиПрепарат Кудесан® слід приймати внутрішньо 1 раз на добу під час їди в першій половині дня, попередньо розчинивши в невеликій кількості кип'яченої води або іншому напої кімнатної температури. З метою профілактики та поповнення недостатності коензиму Q10 приймати: Діти 1-3 роки – по 2-4 краплі на день (3-6 мг). Діти 3-7 років – по 4-8 крапель на день (6-12 мг). Діти 7-12 років – по 8-12 крапель на день (12-18 мг). Діти старше 12 років та дорослі – по 12-24 крапель на день (18-30 мг). У комплексній терапії різних захворювань Кудесан® приймати в залежності від віку за всіма заявленими показаннями: Діти 1-3 роки – по 4-10 крапель на день (6-15 мг). Діти 3-7 років – по 10-16 крапель на день (15-24 мг). Діти 7-12 років – по 16-20 крапель на день (24-30 мг). Діти старше 12 років та дорослі – по 20-60 крапель на день (30-90 мг). Тривалість курсу застосування препарату Кудесан становить 2-3 місяці. Повторні курси – за рекомендацією лікаря.ПередозуванняНемає даних.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Немає даних.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: дипіридамол – 25,00 мг; крохмаль кукурудзяний, лактози моногідрат, карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А), желатин, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат; Плівкова оболонка: гіпромелоза, тальк, макрогол 6000, діоксид титану, Е 171, барвник хіноліновий жовтий, Е 104, симетикона емульсія. Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 25 мг. По 120 таблеток, покритих плівковою оболонкою у флакони безбарвного скла з номінальною ємністю 30 мл, що закриваються поліетиленовою штепсельною пробкою-амортизатором. По 1 флакону разом з інструкцією із застосування препарату у картонній пачці.Інформація від виробникаТермін придатності до 3 років. Не застосовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.Опис лікарської формиКруглі таблетки плоскоциліндричної форми, покриті плівковою оболонкою жовтого кольору з майже плоскопаралельними поверхнями.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо дипіридамол швидко всмоктується із шлунково-кишкового тракту (в основному – у шлунку та частково – у тонкому кишечнику). Після прийому внутрішньо максимальна концентрація дипіридамолу (Сmax) у плазмі досягається через 1 год. Дипіридамол майже повністю зв'язується з білками плазми крові та накопичується в серці та еритроцитах. Дипіридамол метаболізується у печінці шляхом зв'язування з глюкуроновою кислотою. Період напіввиведення становить 20-30 хвилин. Дипіридамол виводиться із жовчю у вигляді моноглюкуроніду.ФармакодинамікаДипіридамол пригнічує агрегацію тромбоцитів, покращує мікроциркуляцію, має м'який судинорозширювальний ефект. Механізм, за допомогою якого дипіридамол надає інгібуючу дію на агрегацію тромбоцитів, може бути пов'язаний з пригніченням поглинання аденозину (інгібітора реактивності тромбоцитів), інгібуванням фосфодіестераз тромбоцитів або стимуляцією вивільнення простацикліну (PGI2). Дипіридамол гальмує поглинання аденозину ендотеліальними клітинами, еритроцитами та тромбоцитами. При застосуванні дипіридамолу відзначається підвищення концентрації аденозину у плазмі крові, знижується агрегація тромбоцитів та тромбоутворення. Крім того, відзначається судинорозширювальну дію, що викликається аденозином. Фосфодіестераза руйнує переважний агрегацію циклічний аденозинмонофосфат (ц-АМФ) у тромбоцитах.Дипіридамол пригнічує фосфодіестеразу тромбоцитів, призводячи до накопичення в них ц-АМФ.Показання до застосуваннявторинна профілактика ішемічного інсульту та тимчасових порушень мозкового кровообігу за ішемічним типом (у вигляді монотерапії або у поєднанні з ацетилсаліциловою кислотою). профілактика тромбоемболії після операції із заміни серцевого клапана (на додаток до пероральних антикоагулянтів).Протипоказання до застосування- підвищена чутливість до компонентів препарату; спадкова непереносимість галактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція; гострий інфаркт міокарда; нестабільна стенокардія; поширений стенозуючий атеросклероз коронарних артерій; субаортальний стеноз; декомпенсована серцева недостатність; виражена артеріальна гіпотензія; колапс; тяжка артеріальна гіпертензія; тяжкі порушення серцевого ритму; геморагічні діатези; захворювання зі схильністю до кровотеч (виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки та ін.); дитячий вік (немає даних).Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Курантил N 25 під час вагітності та в період грудного вигодовування можливе лише після ретельної оцінки лікарем співвідношення передбачуваної користі та можливого ризику.Побічна діяПри застосуванні препарату в терапевтичних дозах побічні ефекти зазвичай не виражені і мають тимчасовий характер. Можливі побічні ефекти при застосуванні препарату Курантил N 25 наведені нижче за низхідною частотою виникнення: часто (≥1/100, < 1/10), нечасто (≥ 1/1000, < 1/100), рідко (≥1/10000, <1/1000), дуже рідко (<1/10000), частота невідома (неможливо оцінити частоту, виходячи з наявних даних). Порушення з боку крові та лімфатичної системи Частота невідома: тромбоцитопенія. Порушення з боку серця Нечасто: тахікардія; зниження артеріального тиску (особливо при одночасному застосуванні з іншими вазодилататорами); Частота невідома: посилення проявів ішемічну хворобу серця, стенокардію, інфаркт міокарда. Порушення з боку судин Нечасто: відчуття жару (особливо у пацієнтів, які приймають інші судинно-розширювальні засоби), головний біль, у тому числі головний біль судинного походження (симптоми зазвичай зникають при більш тривалому застосуванні препарату Курантіл N 25); Частота невідома: підвищення схильності до кровотечі під час або після хірургічних втручань. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Нечасто: блювання, діарея, нудота (симптоми зазвичай зникають при більш тривалому застосуванні препарату Курантіл N 25) Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Частота невідома: дипіридамол може входити до складу каменів жовчного міхура. Порушення з боку імунної системи: Рідко: алергічні реакції, такі як минущий шкірний висип, кропив'янка; Частота невідома: бронхоспазму. Порушення з боку нервової системи: Нечасто: запаморочення (симптоми зазвичай зникають при більш тривалому застосуванні препарату Курантіл N 25). Порушення з боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини Нечасто: біль у м'язах (симптоми зазвичай зникають при більш тривалому застосуванні препарату Курантил N 25). Для спостереження за співвідношенням користі та ризику при застосуванні лікарського препарату необхідно повідомляти про побічні ефекти. Якщо спостерігалися побічні ефекти, описані вище, або вони спостерігаються більш вираженою мірою, або якщо ви відзначили будь-які інші побічні ефекти, то, будь ласка, негайно повідомте про це вашого лікаря. Працівники охорони здоров'я повинні повідомляти про випадки побічних ефектів через національну систему фармаконагляду.Взаємодія з лікарськими засобамиКсантинові похідні (кава, чай, препарати кофеїну) можуть послаблювати судинорозширювальну дію дипіридамолу. Необхідно враховувати, що при одночасному застосуванні антитромботична дія дипіридамолу, антикоагулянтів та інших антиагрегантних препаратів, у тому числі ацетилсаліцилової кислоти та клопідогрелю може потенціюватися. Якщо дипіридамол застосовується в комбінації з ацетилсаліциловою кислотою, клопідогрелем або антикоагулянтами, необхідно враховувати інформацію про ризик та можливий розвиток несумісності цих лікарських засобів. Дипіридамол може посилювати дію гіпотензивних препаратів. Дипіридамол може послаблювати властивості інгібіторів холінестерази. Застосування антацидів може знижувати ефективність дипіридамолу. Дипіридамол підвищує рівень аденозину в плазмі та посилює його вплив на серцево-судинну систему. Якщо застосування аденозину одночасно з дипіридамолом необхідне, слід розглянути можливість корекції дози аденозину. Дипіридамол також може пригнічувати всмоктування флударабіну та знижувати його ефективність. Дипіридамол може спричинити незначне підвищення всмоктування дигоксину.Спосіб застосування та дозиТаблетки приймають внутрішньо, натще, запиваючи невеликою кількістю води, не розламуючи і не розкушуючи. Доза препарату підбирається залежно від показань, тяжкості захворювання та реакції пацієнта на лікування. Тривалий курс лікування визначається лікарем. Для вторинної профілактики ішемічного інсульту та тимчасових порушень мозкового кровообігу за ішемічним типом (у вигляді монотерапії або у поєднанні з ацетилсаліциловою кислотою) доза препарату Курантіл N 25 визначається лікарем залежно від клінічної картини. Оптимальна добова доза становить 300-600 мг на добу, поділена на нексолько прийомів (по 4 таблетки препарату Курантіл N 25 3-6 разів на добу). Для профілактики тромбоемболії після операції із заміни серцевого клапана (на додаток до пероральних антикоагулянтів) доза препарату Курантіл N 25 визначається лікарем залежно від клінічної картини. Оптимальна добова доза становить 300-600 мг на добу, розділена на кілька прийомів (по 4 таблетки препарату Курантіл N 25 3-6 разів на добу). Препарат Курантіл N 25 підходить для проведення тривалого курсу лікування.ПередозуванняСимптоми: генералізоване розширення судин, що супроводжується зниженням артеріального тиску, скарги, характерні для нападу стенокардії, тахікардія, відчуття жару, відчуття "припливів", слабкість, занепокоєння та запаморочення. Лікування: симптоматична терапія, що застосовується при пероральному отруєнні: викликання блювання, промивання шлунка, заходи зменшення всмоктування. Небажану вазодилатуючу дію препарату можна усунути повільним (50-100 мг/хв) внутрішньовенним введенням амінофіліну. Якщо скарги, характерні для стенокардії, зберігаються, можливе застосування нітрогліцерину сублінгвально.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами При застосуванні препарату Курантил N 25 зниження артеріального тиску може призводити до зміни психомоторної реакції та порушення здатності до керування транспортними засобами та обслуговування механізмів. Умови зберігання: Зберігати при температурі не вище 25 °С.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: дипіридамол – 75,00 мг; крохмаль кукурудзяний, лактози моногідрат, карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А), желатин, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат; Плівкова оболонка: гіпромелоза, тальк, макрогол 6000, діоксид титану, Е 171, барвник хіноліновий жовтий, Е 104, симетикона емульсія. Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 75 мг. По 20 таблеток у контурній комірковій упаковці (блістер) [непрозора ПВХ-плівка/фольга алюмінієва]. По 2 блістери разом з інструкцією із застосування препарату у картонній пачці.Інформація від виробникаТермін придатності до 3 років. Не застосовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.Опис лікарської формиКруглі таблетки плоскоциліндричної форми, покриті плівковою оболонкою жовтого кольору з майже плоскопаралельними поверхнями. Вид на поперечному резрезі: нерівна, однорідна поверхня жовтогоФармакокінетикаПри прийомі дипіридамолу внутрішньо біодоступність варіює залежно від індивідуальних особливостей організму, на всмоктування впливає стан шлунково-кишкового тракту. При дворазовому прийомі дипіридамолу внутрішньо у разовій дозі 75 мг середня концентрація у плазмі становить 2,66 мкг/л. До 99% дипіридамолу зв'язується з білками плазми та глюкуроновою кислотою в печінці. Дипіридамол виводиться переважно із жовчю. Близько 20% моноглюкуроніду схильне до ентерогепатичної циркуляції.ФармакодинамікаДипіридамол пригнічує агрегацію тромбоцитів, покращує мікроциркуляцію, має м'який судинорозширювальний ефект. Механізм, за допомогою якого дипіридамол надає інгібуючу дію на агрегацію тромбоцитів, може бути пов'язаний з придушенням захоплення аденозину (інгібітора реактивності тромбоцитів), інгібуванням фосфодіестераз тромбоцитів або стимуляцією вивільнення простацикліну (PGI2). Дипіридамол гальмує поглинання аденозину ендотеліальними клітинами, еритроцитами та тромбоцитами. При застосуванні дипіридамолу відзначається підвищення концентрації аденозину у плазмі крові, знижується агрегація тромбоцитів та тромбоутворення. Крім того, відзначається судинорозширювальну дію, що викликається аденозином. Фосфодіестераза руйнує переважний агрегацію циклічний аденозинмонофосфат (ц-АМФ) у тромбоцитах.Дипіридамол пригнічує фосфодіестеразу тромбоцитів, призводячи до накопичення в них ц-АМФ.Показання до застосуваннявторинна профілактика ішемічного інсульту та тимчасових порушень мозкового кровообігу за ішемічним типом (у вигляді монотерапії або у поєднанні з ацетилсаліциловою кислотою). профілактика тромбоемболії після операції із заміни серцевого клапана (на додаток до пероральних антикоагулянтів).Протипоказання до застосування- підвищена чутливість до компонентів препарату; вроджена непереносимість галактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція; гострий інфаркт міокарда; нестабільна стенокардія; поширений стенозуючий атероскліроз коронарних артерій; субаортальний стеноз; декомпенсована серцева недостатність; виражена артеріальна гіпотензія; колапс; тяжка артеріальна гіпертензія; тяжкі порушення серцевого ритму; геморагічні діатези; захворювання зі схильністю до кровотеч (виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки та ін.); дитячий вік (немає даних).Побічна діяПри застосуванні препарату в терапевтичних дозах побічні ефекти зазвичай не виражені і мають тимчасовий характер. Можливі побічні ефекти при застосуванні препарату Курантил N 75 наведені нижче за низхідною частотою виникнення: часто (≥1/100, < 1/10), нечасто (≥ 1/1000, < 1/100), рідко (≥1/10000, <1/1000), дуже рідко (<1/10000), частота невідома (неможливо оцінити частоту, виходячи з наявних даних). Порушення з боку крові та лімфатичної системи Частота невідома: тромбоцитопенія. Порушення з боку серця Нечасто: тахікардія; зниження артеріального тиску (особливо при одночасному застосуванні з іншими вазодилататорами); Частота невідома: посилення проявів ішемічну хворобу серця, стенокардію, інфаркт міокарда. Порушення з боку судин Нечасто: відчуття жару (особливо у пацієнтів, які приймають інші судинно-розширювальні засоби), головний біль, у тому числі головний біль судинного походження (симптоми зазвичай зникають при більш тривалому застосуванні препарату Курантіл N 75); Частота невідома: підвищення схильності до кровотечі під час або після хірургічних втручань. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Нечасто: блювання, діарея, нудота (симптоми зазвичай зникають при більш тривалому застосуванні препарату Курантіл N 75). Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Частота невідома: дипіридамол може входити до складу каменів жовчного міхура. Порушення з боку імунної системи Рідко: алергічні реакції, такі як минущий шкірний висип, кропив'янка; Частота невідома: бронхоспазму. Порушення з боку нервової системи Нечасто: запаморочення (симптоми зазвичай зникають при більш тривалому застосуванні препарату Курантіл N 75). Порушення з боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини Нечасто: біль у м'язах (симптоми зазвичай зникають при більш тривалому застосуванні препарату Курантил N 75). Для спостереження за співвідношенням користі та ризику при застосуванні лікарського препарату необхідно повідомляти про побічні ефекти. Якщо спостерігалися побічні ефекти, описані вище, або вони спостерігаються більш вираженою мірою, або якщо ви відзначили будь-які інші побічні ефекти, то, будь ласка, негайно повідомте про це вашого лікаря. Працівники охорони здоров'я повинні повідомляти про випадки побічних ефектів через національну систему фармаконагляду.Взаємодія з лікарськими засобамиКсантинові похідні (кава, чай, препарати кофеїну) можуть послаблювати судинорозширювальну дію дипіридамолу. Необхідно враховувати, що при одночасному застосуванні антитромботична дія дипіридамолу, антикоагулянтів та інших антиагрегантних препаратів, у тому числі ацетилсаліцилової кислоти та клопідогрелю може потенціюватися. Якщо препарат Курантіл N 75 застосовується в комбінації з ацетилсаліциловою кислотою, клопідогрелем або антикоагулянтами, необхідно враховувати інформацію про ризик та можливий розвиток несумісності даних лікарських засобів. Дипіридамол може посилювати дію гіпотензивних препаратів. Дипіридамол може послаблювати властивості інгібіторів холінестерази. Застосування антацидів може знижувати ефективність дипіридамолу. Дипіридамол підвищує рівень аденозину в плазмі та посилює його вплив на серцево-судинну систему. Якщо застосування аденозину одночасно з дипіридамолом необхідне, слід розглянути можливість корекції дози аденозину. Дипіридамол також може пригнічувати всмоктування флударабіну та знижувати його ефективність. Дипіридамол може спричинити незначне підвищення всмоктування дигоксину.Спосіб застосування та дозиТаблетки приймають внутрішньо, натще, запиваючи невеликою кількістю води, не розламуючи і не розкушуючи. Доза препарату підбирається залежно від показань, тяжкості захворювання та реакції пацієнта на лікування. Тривалий курс лікування визначається лікарем. Для вторинної профілактики ішемічного інсульту та тимчасових порушень мозкового кровообігу за ішемічним типом (у вигляді монотерапії або у поєднанні з ацетилсаліциловою кислотою) доза препарату Курантіл N 75 визначається лікарем залежно від клінічної картини. Оптимальна добова доза становить 300-600 мг на добу, розділена на кілька прийомів (1 таблетка препарату Курантіл N 75 4-8 разів на добу). Для профілактики тромбоемболії після операції із заміни серцевого клапана (на додаток до пероральних антикоагулянтів) доза препарату Курантіл N 75 визначається лікарем залежно від клінічної картини. Оптимальна добова доза становить 300-600 мг на добу, розділена на кілька прийомів (1 таблетка препарату Курантіл N 75 4-8 разів на добу). Препарат Курантіл N 75 підходить для проведення тривалого курсу лікування.ПередозуванняСимптоми: генералізоване розширення судин, що супроводжується зниженням артеріального тиску, скарги, характерні для нападу стенокардії, тахікардія, відчуття жару, відчуття "припливів", слабкість, занепокоєння та запаморочення. Лікування: симптоматична терапія, що застосовується при пероральному отруєнні; викликання блювання, промивання шлунка, заходи щодо зниження всмоктування. Небажану вазодилатуючу дію препарату можна усунути повільним (50-100 мг/хв) внутрішньовенним введенням амінофіліну. Якщо скарги, характерні для стенокардії, зберігаються, можливе застосування нітрогліцерину сублінгвально.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами При застосуванні препарату Курантил N 75 зниження артеріального тиску може призводити до зміни психомоторної реакції та порушення здатності до керування транспортними засобами та обслуговування механізмів. Умови зберігання: Зберігати при температурі не вище 25 °С.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКамера А: мальтодекстрин, сорбіт, E 420 (підсолоджувач), біфідобактерії Bifidobacterium longum BB536 (ATCC BAA-999), діоксид кремнію, E 551 (антистежуючий агент). Камера B: сорбіт, E 420 (підсолоджувач), червоний ферментований рис, лимонна кислота, E 330 (регулятор кислотності), ароматизатор червоних фруктів (мальтодекстрин, гуміарабік, Е 414 (носій), ароматична субстанція), коензим Q10, вітамін PP ( ), діоксид кремнію, E 551(антистежуючий агент), сукралоза, E 955 (підсолоджувач), гуарова камедь, E 412 (носій). Містить підсолоджувач сахароспирт (сорбіт), при надмірному вживанні може мати проносну дію.ХарактеристикаКомплексна формула підтримки рівня холестерину гаразд. Lactoflorene ХОЛЕСТЕРОЛ – комплексна формула на базі біфідобактерій, червоного ферментованого рису, коензиму Q10 та вітаміну PP, яка допомагає підтримувати рівень холестерину в нормі та сприяє зниженню ризику розвитку серцево-судинних захворювань. Lactoflorene ХОЛЕСТЕРОЛ випускається в інноваційному впакуванні – двокамерних пакетиках DUOCAM. Кожен пакетик розділений на дві частини (камери) A і B, в камері А знаходяться біфідобактерії, в камері B - червоний ферментований рис, коензим Q10 і вітамін PP, це дозволяє компонентам, що містяться всередині, не взаємодіяти один з одним до використання продукту і забезпечує оптимальне збереження їх властивостей.Властивості компонентівЧервоний ферментований рис допомагає знизити синтез і посилити розпад холестерину, тим самим зменшує концентрацію в крові ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНГ), так званого "поганого холестерину", і підвищує концентрацію ліпопротеїнів високої щільності (ЛПВЩ) - "хорошого холестерину" . Вітамін PP (нікотинамід) є частиною вітамінів групи B (вітамін B3), забезпечує здоровий енергетичний обмін, допомагає знизити ризик розвитку серцево-судинних захворювань та цукрового діабету, сприяє запобіганню пошкодження підшлункової залози, має м'яку заспокійливу дію на нервову систему. Коензим Q10 - вітаміноподібна сполука, яка виконує важливу роль в утворенні енергії, нормалізує ліпідний склад крові, гальмує процеси старіння та сприяє зниженню побічних ефектів від прийому статинів. Найбільше коензиму Q10 потребує серце і вся серцево-судинна система, проте з віком кількість коензиму Q10 в організмі знижується. Біфідобактерії Bifidobacterium longum BB536 - найбільш вивчені та одні з найвідоміших бактерій. Крім того, що вони сприяють відновленню нормального функціонування мікрофлори кишечника, ці пробіотики обмежують всмоктування похідних холестерину, що секретуються через жовч.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням проконсультуйтеся зі спеціалістом.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: Лаппаконітіна гідробромід (у перерахунку на 100% речовину) – 25,0 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат 63,5 мг, крохмаль картопляний 10,0 мг, стеарат кальцію 1,0 мг, кремнію діоксид колоїдний 0,5 мг. Пігулки, 25 мг. По 10 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої. По 1, 2, 3, 4 або 5 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону. По 50 або 100 таблеток у банки полімерні поліпропіленові із закупорочними засобами або в банки полімерні поліпропіленові з контролем першого розтину та амортизатором. 1 банку разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі, плоскоциліндричні таблетки білого або білого з жовтуватим кольором, з фаскою.Фармакотерапевтична групаАнтиаритмічний засіб.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо лаппаконітіна гідробромід швидко всмоктується у шлунково-кишковому тракті; максимальна концентрація в плазмі досягається в середньому через 80 хв, після чого швидко зменшується. Проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр. Період напіввиведення (Т1/2) становить 1,17-2,4 год. Нирками за добу виводиться лише близько 10% лаппаконітину гідроброміду. Біодоступність лаппаконітину гідроброміду становить від 40 до 56%, що пов'язано з ефектом первинного проходження через печінку. Об'єм розподілу 690 л. Серед метаболітів, що утворюються, основним фармакологічно активним метаболітом є дезацетиллаппаконигин. При хронічній серцевій недостатності IIb-III функціонального класу за класифікацією NYHA всмоктування лаппаконітину гідроброміду сповільнене (максимальна концентрація в плазмі крові досягається через 2 години), і підвищується роль ниркової екскреції (нирками за добу виводиться до 28% лаппаконітину гідроброміду).ФармакодинамікаЛапоритмін® являє собою бромистоводневу сіль алкалоїду лаппаконітіна з супутніми алкалоїдами, що отримується з трави борця білоусого - Aconitum leucostomum Worosch і кореневищ з корінням борця північного (борця високого) -Aconitum septentrece. Антиаритмічний препарат класу IC. Блокує швидкі натрієві канали мембран кардіоміоцитів. Викликає уповільнення атріовентрикулярної (AV) та внутрішньошлуночкової провідності, вкорочує ефективний та функціональний рефрактерні періоди передсердь, AV вузла, пучка Гіса та волокон Пуркіньє, не впливає на тривалість інтервалу QT, провідність по AV вузлу в антероград. міокарда (при вихідній відсутності явищ серцевої недостатності). Не пригнічує автоматизм синусового вузла, нс надає негативної інотропної дії, не має антигіпертензивної та М-холінолітичної дії. Має помірну спазмолітичну, коронаророзширювальну, місцевоанестезуючу та седативну дію. При вживанні ефект розвивається через 40-60 хв, досягає максимуму через 4-5 год і зберігається 8 год і більше.Показання до застосуванняНадшлуночкова та шлуночкова екстрасистолія, пароксизмальна форма фібриляції та тріпотіння передсердь, пароксизмальна надшлуночкова тахікардія, у тому числі і при синдромі Вольфа-Паркінсона-Уайта (WPW), пароксизмальна шлуночкова тахікардія (за відсутністю).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до лаппаконітину гідроброміду або до будь-якого іншого компонента препарату, синоатріальна блокада, атріовентрикулярна блокада II і III ступеня (без електрокардіостимулятора), кардіогенний шок, блокада правої ніжки пучка Гіса, що поєднується з блокадою однієї з гілок тиск менше 90 мм рт.ст.), помірна та тяжка хронічна серцева недостатність III-IV функціонального класу за класифікацією NYHA, виражена гіпертрофія міокарда лівого шлуночка (≥ 1,4 см), постінфарктний кардіосклероз, тяжкі порушення функції печінки та/або нирок, вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені), дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція (препарат містить лактозу), синдром Бругада. З обережністю З обережністю застосовувати при атріовентрикулярній блокаді I ступеня, порушенні внутрішньошлуночкової провідності, синдромі слабкості синусового вузла (СССУ), брадикардії, виражених порушеннях периферичного кровообігу, закритокутовій глаукомі, доброякісної гіпертрофії передміхурової залози, порушенні провідності з волок, водно-електролітного обміну (гіпокаліємія, гіперкаліємія, гіпомагніємія), одночасному прийомі інших антиаритмічних засобів.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату при вагітності не рекомендується через відсутність контрольованих досліджень. Дослідження на тваринах показали, що лаппаконітіна гідробромід у дозах 1-5 мг/кг не має тератогенної та ембріотоксичної дії. Вплив на фертильність не вивчений. Можливе застосування препарату лише за життєвими показаннями, якщо передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик розвитку побічних ефектів у плода/дитини. Дані виділення лаппаконитина гидробромида в грудне молоко відсутні. Застосування препарату не рекомендується у період грудного вигодовування. Якщо застосування препарату Лапоритмін у період лактації необхідне, грудне вигодовування слід припинити.Побічна діяЗа даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, небажані ефекти класифіковані відповідно до їх частоти розвитку наступним чином: дуже часто (≥10% призначень); часто (≥1% та Порушення з боку нервової системи Дуже часто: запаморочення, біль голови, відчуття тяжкості в голові, атаксія. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Часто: алергічні реакції (гіперемія шкірних покривів, свербіж шкіри). Порушення з боку органу зору Дуже часто: диплопія. Порушення з боку серця Дуже часто: порушення внутрішньошлуночкової та AV провідності. Часто: синусова тахікардія (при тривалому застосуванні), підвищення артеріального тиску (АТ). Нечасто: аритмогенна дія. Лабораторні та інструментальні дані Найчастіше: зміни на ЕКГ: подовження інтервалу PQ, розширення комплексу QRS. Якщо у Вас відзначаються побічні ефекти, вказані в інструкції або вони посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, які не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиІндуктори мікросомальних ферментів печінки не впливають на ефективність лаппаконітину гідроброміду. При одночасному застосуванні лаппаконітину гідроброміду з іншими антиаритмічними засобами підвищується ризик розвитку аритмогенної дії. Лаппаконітіна гідробромід посилює ефект недеполяризуючих міорелаксантів. При одночасному застосуванні лаппаконітину гідроброміду з іншими антиаритмічними засобами підвищується ризик розвитку побічних ефектів, пов'язаних із впливом на функцію синусового вузла та передсердно-шлуночкову провідність. Потрібний індивідуальний підбір доз кожного з цих препаратів. У клінічному дослідженні при застосуванні лаппаконітину гідроброміду на тлі стандартної гіпотензивної терапії інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту, антагоністами рецепторів до ангіотензину II, блокаторами "повільних" кальцієвих каналів похідних дигідропіридину, бета-адреноблокаторів не спостерігалося. Немає даних про несприятливий вплив лаппаконітіна гідроброміду на ефективність та безпеку непрямих антикоагулянтів.Спосіб застосування та дозиВсередину, після їди, запиваючи достатньою кількістю води, не подрібнювати. Приймати по 1 таблетці (25 мг) кожні 8 годин, за відсутності терапевтичного ефекту – через кожні 6 годин. Можливе збільшення разової дози до 2 таблеток (50 мг) кожні 6-8 годин. Максимальна добова доза становить 300 мг (12 таблеток). Тривалість лікування та корекція режиму дозування (збільшення дози) визначається лікарем.ПередозуванняПрепарат має малу терапевтичну широту, тому може виникнути важка інтоксикація (особливо при одночасному застосуванні інших антиаритмічних засобів). Симптоми: подовження інтервалів PR і QT, розширення комплексу QRS, збільшення амплітуди зубців Т, брадикардії, синоатріальна та AV блокади, асистолія, пароксизми поліморфної шлуночкової тахікардії, зниження скоротливості міокарда, виражене зниження артеріального тиску, запаморочення, кишкові розлади. Лікування: симптоматичне; промивання шлунка, дефібриляція, введення добутаміну, діазепаму; при необхідності - штучна вентиляція легень та непрямий масаж серця; для лікування шлуночкової тахікардії не застосовувати антиаритмічні засоби ІА та ІС класу; натрію гідрокарбонат (внутрішньовенно краплинно) здатний усунути розширення комплексу QRS, брадикардію та артеріальну гіпотензію.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат застосовують за призначенням лікаря. Перед початком застосування препарату Лапоритмін необхідно усунути порушення водно-електролітного обміну, у період терапії необхідний контроль водноелектролітного балансу крові. Кожен пацієнт, який приймає препарат Лапоритмін®, повинен проходити електрокардіографічне та клінічне обстеження до початку терапії та в період її проведення для раннього виявлення побічної дії, оцінки ефективності препарату та необхідності продовження терапії. У пацієнтів із встановленим електрокардіостимулятором може підвищуватись поріг його стимуляції. Електрокардіостимулятори необхідно перевіряти та при необхідності перепрограмувати. При розвитку головного болю, запаморочення, диплопії слід зменшити дозу препарату. При появі синусової тахікардії на фоні тривалого застосування препарату показано застосування бета-адреноблокаторів (в індивідуально підібраних дозах). При застосуванні антиаритмічних засобів IC класу у пацієнтів з тяжкими органічними змінами міокарда можуть бути серйозні небажані реакції. Застосування препарату Лапоритмін у таких пацієнтів можливе лише після ретельної оцінки очікуваної користі та можливого ризику для пацієнтів, і має здійснюватися під наглядом лікаря-кардіолога, який має досвід лікування відповідних порушень серцевого ритму. З особливою обережністю слід застосовувати препарат Лапоритмін у пацієнтів з ішемічною хворобою серця та стабільною стенокардією напруги, оскільки одним із факторів проаритмогенної дії антиаритмічних препаратів IC класу є минуща ішемія міокарда і висока ЧСС. Препарат Лапоритмін® слід з обережністю застосовувати спільно з іншими антиаритмічними препаратами через підвищений ризик проаритмогенної дії. Встановлено несприятливий вплив інших антиаритмічних препаратів ІС класу на електрофізіологічні показники та клінічні прояви при синдромі Бругада. Досвід застосування лаппаконітину гідроброміду при синдромі Бругада відсутній, у зв'язку з чим застосування препарату Лапоритмін у пацієнтів із синдромом Бругада протипоказане. Препарат Лапоритмін призначений для тривалої профілактичної антиаритмічної терапії. Наявний обмежений клінічний досвід не дозволяє рекомендувати застосування препарату Лапоритмін внутрішньо для усунення пароксизмів надшлуночкової та шлуночкової тахікардії. Одна таблетка препарату Лапоритмін містить близько 0,007 ХЕ (хлібних одиниць). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами При застосуванні препарату необхідно дотримуватись обережності при керуванні транспортними засобами та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій у зв'язку з ризиком розвитку запаморочення.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: лерканідипіну гідрохлорид – 10,0 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна (тип РН-101), карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А), повідон - К 30, стеарат магнію; Плівкова оболонка: Опадрай OY-SR-6497, що складається з: гіпромелози, тальку, титану діоксиду, макроголу 6000, барвника заліза оксиду жовтого. Пігулки покриті плівковою оболонкою, 10 мг. По 7, 14 або 15 таблеток у блістер [непрозора ПВХ-плівка/фольга алюмінієва]. По 1 (по 7 або 14 пігулок), 2 (по 14 пігулок), 4 (по 15 пігулок), 6 (по 15 пігулок) блістерів з інструкцією із застосування препарату в картонній пачці.Інформація від виробникаТермін придатності до 3 років. Не застосовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою, від блідо-жовтого до світло-жовтого кольору з ризиком на одному боці. Вид на зламі: світло-жовтого кольору.ФармакокінетикаВсмоктування Лерканідипін повністю всмоктується після прийому внутрішньо. Максимальна концентрація в плазмі крові (Сmax) досягається через 1,5-3 год і становить 3,3±2,09 нг/мл та 7,66±5,90 нг/мл після прийому 10 та 20 мг лерканідипіну, відповідно. Обидва енантіомери лерканідипіну демонструють подібний фармакокінетичний профіль: мають однаковий час досягнення максимальної концентрації (TСmax), однаковий період напіввиведення (T1/2); значення Сmax і площі під кривою - "концентрація - час" (AUC) в 1,2 рази вище (-)-S енантіомера. Взаємоперетворення енантіомерів в умовах in vivo не спостерігалося. У зв'язку із значним метаболізмом при «первинному проходженні» через печінку, абсолютна біодоступність лерканідипіну у пацієнтів при прийомі внутрішньо після їди становить приблизно 10%; в той же час при прийомі лерканідипіну здоровими добровольцями натще біодоступність зменшується на 1/3. При прийомі лерканідипіну не пізніше 2 год. після прийому жирної їжі його біодоступність збільшується в 4 рази. У зв'язку з цим препарат Леркамен® 10 слід приймати до їди. Розподіл Розподіл із плазми крові в тканини та органи відбувається швидко та широко. Зв'язок із білками плазми крові перевищує 98%. У пацієнтів з тяжкою нирковою та/або печінковою недостатністю через зниження концентрації білка у плазмі крові вільна фракція лерканідипіну може збільшуватися. Метаболізм Лерканідипін інтенсивно метаболізується за участю ізоферменту CYP3A4; незмінена діюча речовина не виявляється ні в сечі, ні калі. Препарат переважно перетворюється на неактивні метаболіти. Дослідження «in vitro» з мікросомами печінки людини показали, що лерканідипін певною мірою інгібує ферменти CYP3A4 та CYP2D6 у концентраціях, що у 160 та 40 разів відповідно перевищують максимальні плазмові концентрації після прийому дози 20 мг. Більше того, дослідження лікарських взаємодій у людей показали, що лерканідипін не змінює плазмові концентрації мідазоламу, типового субстрату CYP3A4 або метопрололу, типового субстрату CYP2D6. Тому інгібування біотрансформації лікарських засобів, що метаболізуються за участю CYP3A4 та CYP2D6 при застосуванні лерканідипіну в терапевтичних дозах, не очікується. Виведення Елімінація відбувається переважно шляхом біотрансформації. Близько 50% прийнятої дози виводиться нирками. Середнє значення T1/2 становить 8-10 год. Тривалість терапевтичної дії (24 год) обумовлена ​​зв'язуванням лерканідипіну з ліпідними мембранами. Кумуляції лерканідипіну при повторному вживання не спостерігається. Лінійність/нелінійність фармакокінетики Фармакокінетика лерканідипіну в діапазоні терапевтичних доз має нелінійний характер. При прийомі лерканідипіну в дозах 10 мг, 20 мг і 40 мг Сmax у плазмі крові визначалася у співвідношенні 1:3:8 відповідно, і AUC – у співвідношенні 1:4:18, що передбачає прогресуюче насичення при «первинному проходженні» через печінку. Таким чином, біодоступність лерканідипіну збільшується зі збільшенням прийнятої дози. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Літні пацієнти Було показано, що фармакокінетика лерканідипіну у літніх пацієнтів схожа на фармакокінетику, яка спостерігається в загальній популяції пацієнтів. Порушення функції нирок Було показано, що фармакокінетика лерканідипіну у пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну (КК) більше 30 мл/хв) схожа на фармакокінетику, яка спостерігається у загальній популяції пацієнтів. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (КК менше 12 мл/хв) та у пацієнтів, які проходять гемодіаліз, концентрація лерканідипіну в плазмі збільшується приблизно на 70%. Порушення функції печінки Було показано, що фармакокінетика лерканідипіну у пацієнтів з печінковою недостатністю легкого ступеня тяжкості (клас А за класифікацією Чайлд-П'ю) схожа на фармакокінетику, що спостерігається у загальній популяції пацієнтів. Дослідження у пацієнтів із печінковою недостатністю середнього та тяжкого ступеня тяжкості не проводилися. Ймовірно, що системна біодоступність лерканідипіну при печінковій недостатності середнього та тяжкого ступеня збільшується, оскільки лерканідипін метаболізується головним чином у печінці.ФармакодинамікаЛерканідипін є селективним блокатором «повільних» кальцієвих каналів, похідним дигідропіридину, інгібує трансмембранний струм іонів кальцію в кардіоміоцити та клітини гладкої мускулатури судин. Механізм антигіпертензивної дії лерканідипіну обумовлений прямою релаксуючою дією на гладком'язові клітини судин, внаслідок чого знижується загальний периферичний опір. Незважаючи на відносно короткий період напіввиведення з плазми крові, лерканідипін має пролонговану антигіпертензивну дію внаслідок високого коефіцієнта мембранного розподілу. Завдяки високій судинній селективності не чинить негативної інотропної дії.Гостра артеріальна гіпотензія з рефлекторною тахікардією у пацієнтів з артеріальною гіпертензією виникає рідко завдяки поступовому розвитку вазодилатації при прийомі лерканідипіну. Лерканідипін являє собою рацемічну суміш (+)R- та (-)S-енантіомерів. Антигіпертензивний ефект лерканідипіну, як і інших асиметричних похідних 1,4-дигідропіридину, насамперед, обумовлений S-енантіомером. Ефективність і безпека лерканідипіну в дозі 10-20 мг на добу оцінювалася у пацієнтів з артеріальною гіпертензією у подвійних сліпих, плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях (лерканідипін отримували 1200 пацієнтів, плацебо 603 пацієнти), а також у дослідженнях з контролем у 3676 пацієнтів із артеріальною гіпертензією. Більшість клінічних досліджень проведено у пацієнтів з м'якою та помірною артеріальною гіпертензією (включаючи літніх пацієнтів та пацієнтів з цукровим діабетом), лерканідипін призначався в монотерапії або в комбінації з інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), діуретиками або бета-адр. У невеликому рандомізованому,неконтрольованому дослідженні у 25 пацієнтів з тяжкою артеріальною гіпертензією (середній діастолічний артеріальний тиск (АТ) 114,5±3,7 мм рт. ст.) артеріальний тиск нормалізувався у 40% пацієнтів, які отримували лерканідипін у дозі 20 мг 1 раз на добу та у 56% пацієнтів, які отримували лерканідипін у дозі 10 мг двічі на добу. У подвійному сліпому, рандомізованому, плацебо контрольованому дослідженні у пацієнтів із ізольованою систолічною артеріальною гіпертензією на фоні прийому лерканідипіну систолічний артеріальний тиск ефективно знизився із середніх вихідних значень 172,6±5,6 мм рт. ст. до 140,2±8,7 мм рт. ст.отримували лерканідипін у дозі 10 мг двічі на добу. У подвійному сліпому, рандомізованому, плацебо контрольованому дослідженні у пацієнтів із ізольованою систолічною артеріальною гіпертензією на фоні прийому лерканідипіну систолічний артеріальний тиск ефективно знизився із середніх вихідних значень 172,6±5,6 мм рт. ст. до 140,2±8,7 мм рт. ст.отримували лерканідипін у дозі 10 мг двічі на добу. У подвійному сліпому, рандомізованому, плацебо контрольованому дослідженні у пацієнтів із ізольованою систолічною артеріальною гіпертензією на фоні прийому лерканідипіну систолічний артеріальний тиск ефективно знизився із середніх вихідних значень 172,6±5,6 мм рт. ст. до 140,2±8,7 мм рт. ст. Клінічних досліджень у педіатричній популяції не проводилося.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія І-ІІ ступеня у дорослих пацієнтів.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до лерканідипіну, інших похідних дигідропіридинового ряду або до будь-якого компонента препарату; хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації; нестабільна стенокардія; обструкція тракту, що виносить лівого шлуночка; гострий інфаркт міокарда та протягом 1 місяця після перенесеного інфаркту міокарда; тяжка печінкова недостатність; тяжка ниркова недостатність (СКФ непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції; вагітність та період грудного вигодовування; застосування у жінок дітородного віку, які не користуються надійними методами контрацепції; вік до 18 років (ефективність та безпека не вивчені); одночасне застосування з потужними інгібіторами CYP3A4 (кетоконазол, ітраконазол, еритроміцин, ритонавір, тролеандоміцин); із циклоспорином; одночасне застосування з грейпфрутом та грейпфрутовим соком. З обережністю синдром слабкості синусового вузла (без електрокардіостимулятора); дисфункція лівого шлуночка серця; ішемічна хвороба серця; порушення функції печінки середнього ступеня тяжкості; порушення функції нирок легкого та середнього ступеня тяжкості; перитонеальний діаліз; одночасне застосування з індукторами/субстратами ізоферменту CYP3A4, мідазоламом, метопрололом, дигоксином; хронічна серцева недостатність; літній вік.Вагітність та лактаціяВагітність Дані щодо застосування лерканідипіну у вагітних жінок відсутні. Дослідження у тварин не виявили тератогенних ефектів, але вони спостерігалися при застосуванні інших похідних дигідропіридинів. Застосування лерканідипіну протипоказане під час вагітності та у жінок дітородного віку без застосування контрацепції. Період грудного вигодовування Дані про екскрецію лерканідипіну/його метаболітів у материнське молоко у людини відсутні. Ризик для немовлят/немовлят не може бути виключений. Лерканідипін протипоказаний у період грудного вигодовування. Фертильність Клінічні дані щодо впливу лерканідипіну на репродуктивну функцію відсутні. На фоні застосування блокаторів «повільних» кальцієвих каналів у поодиноких пацієнтів було зареєстровано оборотні біохімічні зміни в головці сперматозоїдів, які можуть порушувати запліднення. У випадках, коли повторне екстракорпоральне запліднення безуспішне і коли неможливо знайти інше пояснення, як можлива причина слід розглянути застосування блокаторів «повільних» кальцієвих каналів.Побічна діяОгляд профілю безпеки Безпека лерканідипіну 10-20 мг один раз на добу оцінювалася у подвійних сліпих плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях (груп лерканідипіну - 1200 пацієнтів, група плацебо - 603 пацієнти), а також у контрольованих та неконтрольованих тривалих клінічних дослідженнях з артеріальною гіпертензією. Найчастішими небажаними реакціями у клінічних дослідженнях та при узагальненні даних постмаркетингового досвіду застосування є наступні: периферичні набряки, головний біль, припливи, тахікардія та серцебиття. Табличне резюме небажаних реакцій У наведеній нижче таблиці небажані реакції, зареєстровані у клінічних дослідженнях та при узагальненні даних постмаркетингового досвіду застосування, для яких існує обґрунтований причинно-наслідковий зв'язок, перераховані відповідно до класифікації органів та систем органів MedDRA (Медичний словник термінології регуляторної діяльності) та частоти їх виникнення: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 -< 1/10), нечасто (≥1/1000 -< 1/100), рідко (≥1/10000 -< 1/1000), дуже рідко (< 1/10000) та частота не встановлена ​​(за наявними даними неможлива оцінка частоти виникнення). У кожній частотній групі небажані реакції представлені в порядку зменшення серйозності. Системно-органний клас MedDRA: Порушення імунної системи Рідко: Гіперчутливість Системно-органний клас MedDRA: Порушення з боку нервової системи Часто: Головний біль Нечасто: Запаморочення Рідко: Сонливість, Синкопальний стан Системно-органний клас MedDRA: Порушення з боку серця Часто: Тахікардія, Серцебиття Рідко: Стенокардія Частота невідома: інфаркт міокарда; Збільшення частоти, тривалості та тяжкості нападів у пацієнтів зі стенокардією Системно-органний клас MedDRA: Порушення з боку судин Часто: Припливи Нечасто: Артеріальна гіпотензія Системно-органний клас MedDRA: Шлунково-кишкові порушення Нечасто: Диспепсія, Нудота, Біль у верхній частині живота Рідко: Блювота, Діарея Частота невідома: Гіперплазія десен1, Мутний перитонеальний ексудат1 Системно-органний клас MedDRA: Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Частота невідома: Збільшення активності «печінкових» трансаміназ у сироватці крові1 Системно-органний клас MedDRA: Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Нечасто: Шкірний висип, Свербіж шкіри Рідко: Кропивниця Частота невідома: Ангіоневротичний набряк1 Системно-органний клас MedDRA: Порушення з боку м'язової, скелетної та сполучної тканини Нечасто: Міалгія Системно-органний клас MedDRA: Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Нечасто: Поліурія Рідко: Участене сечовипускання Системно-органний клас MedDRA: Загальні порушення та реакції у місці введення Часто: Перифірні набряки Нечасто: Астенія, Підвищена стомлюваність Рідко: Біль у грудях 1небажані реакції зі спонтанних повідомлень у світовому постмаркетинговому досвіді Опис окремих небажаних реакцій У плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях частота периферичних набряків склала 0,9% при прийомі лерканідипіну в дозі 10-20 мг та 0,83% при прийомі плацебо. Ця частота досягла 2% у загальній популяції пацієнтів, включених у клінічні дослідження, у т. ч. у довгострокові. Лерканідипін не впливає на концентрацію глюкози та ліпідів у плазмі крові.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування протипоказане Інгібітори СYP3A4 Відомо, що лерканідипін метаболізується за участю ізоферменту CYP3A4. Тому інгібітори цього ізоферменту при одночасному застосуванні можуть впливати на метаболізм та виведення лерканідипіну. Було показано, що одночасне застосування з інгібітором CYP3A4 кетоконазолом підвищує концентрацію лерканідипіну в плазмі крові (15-кратне збільшення AUC і 8-кратне збільшення Сmax для S-енантіомеру лерканідипіну). Протипоказано одночасне застосування лерканідипіну з інгібіторами CYP3A4 (наприклад, такими як кетоконазол, ітраконазол, ритонавір, еритроміцин, тролеандоміцин, кларитроміцин) (див. розділ "Протипоказання"). Циклоспорин Після одночасного застосування спостерігалися підвищені концентрації у плазмі крові як лерканідипіну, так і циклоспорину. Дослідження у молодих здорових добровольців показало, що при прийомі циклоспорину через 3 години після прийому лерканідипіну плазмові рівні лерканідипіну не змінювалися, тоді як AUC циклоспорину збільшилася на 27%. Однак одночасний прийом лерканідипіну з циклоспорином викликав 3-кратне збільшення концентрації лерканідипіну в плазмі крові та підвищення AUC циклоспорину на 21%. Циклоспорин та лерканідипін не слід застосовувати одночасно (див. розділ «Протипоказання»). Грейпфрут або грейпфрутовий сік Лерканідипін не слід приймати одночасно з грейпфрутом або грейпфрутовим соком, тому що одночасний прийом може призвести до збільшення системної біодоступності препарату та посилення антигіпертензивної дії (див. розділ «Протипоказання»). Одночасне застосування не рекомендується Індуктори CYP3A4 Лерканідипін слід з обережністю призначати одночасно з індукторами CYP3A4, такими як протисудомні засоби (фенітоїн, фенобарбітал, карбамазепін) та рифампіцин, оскільки можливе зниження антигіпертензивної дії препарату. У разі необхідності спільного застосування необхідний частіший, ніж зазвичай, контроль АТ (див. розділ «З обережністю»). Етанол (алкоголь) Етанол може потенціювати антигіпертензивну дію лерканідипіну. При прийомі судиннорозширювальних гіпотензивних препаратів слід уникати вживання алкоголю, оскільки він може посилювати їхню дію (див. розділ "З обережністю"). Одночасне застосування вимагає обережності (включаючи коригування дози) Субстрати CYP3A4 Слід бути обережними при одночасному застосуванні лерканідипіну з іншими субстратами CYP3A4, такими як терфенадин, астемізол, хінідин, антиаритмічні препарати класу III (аміодарон, соталол) (див. розділ «З обережністю»). Мідазолам При одночасному прийомі внутрішньо лерканідипіну в дозі 20 мг з мідазоламом (субстрат CYP3A4) у здорових добровольців похилого віку збільшується абсорбція лерканідипіну (приблизно на 40%) та уповільнюється швидкість абсорбції (збільшення TCmax з 1,75 год). Концентрація мідазоламу у крові у своїй не змінювалася. Метопролол При одночасному застосуванні лерканідипіну з метопрололом (бета-адреноблокатор, який в основному метаболізується в печінці [субстрат CYP2D6]), біодоступність метопрололу не змінювалася, тоді як біодоступність лерканідипіну зменшується на 50%. Цей ефект може бути пов'язаний із зменшенням печінкового кровотоку, спричиненим бета-адреноблокаторами, та може зустрічатися при одночасному застосуванні лерканідипіну з іншими препаратами цього класу. Тому лерканідипін можна безпечно застосовувати одночасно з бета-адреноблокаторами, проте при даній комбінації може знадобитися корекція дози лерканідипіну для досягнення терапевтичного ефекту. Дігоксин При одночасному застосуванні лерканідипіну в дозі 20 мг у пацієнтів, які постійно приймають бета-метилдигоксин, не було відзначено фармакокінетичної взаємодії, у той час як у здорових добровольців, яких лікували дигоксином, відзначалося збільшення Сmax (максимальна концентрація в плазмі крові) для дигоксину в середньому 33% після прийому 20 мг лерканідипіну натще, при цьому AUC та почений кліренс змінювалися незначно. Пацієнти, які одночасно приймають дигоксин і лерканідипін, повинні перебувати під наглядом на предмет ознак дигіталісної інтоксикації. Інші лікарські взаємодії Флуоксетин У дослідженні одночасне застосування лерканідипіну з флуоксетином (інгібітор CYP2D6 та CYP3A4) у добровольців похилого віку (середній вік 65±7 років) не призводило до клінічно значущих змін фармакокінетики лерканідипіну. Ціметідин Одночасне застосування лерканідипіну з циметидином (у дозі 800 мг на добу) не викликало значних змін концентрації лерканідипіну в плазмі (збільшення Сmax та AUC в середньому на 11%). Але при більш високих дозах циметидину необхідно бути обережними, оскільки можуть збільшуватися біодоступність і антигіпертензивна дія лерканідипіну. Симвастатин При повторному одночасному прийомі лерканідипіну в дозі 20 мг та симвастатину в дозі 40 мг AUC лерканідипіну істотно не змінювалася, тоді як AUC для симвастатину збільшувалася на 56%, а величина AUC для його активного метаболіту (β-гідроксикислоти) – на 28%. . Малоймовірно, що такі зміни мають клінічне значення. При прийомі препарату в різний час доби (Лерканідипін - вранці, симвастатин-ввечері) небажана взаємодія не очікується. Варфарін При одночасному застосуванні 20 мг лерканідипіну та варфарину у здорових добровольців змін фармакокінетики варфарину не спостерігалося. Діуретики та інгібітори АПФ Лерканідипін може застосовуватися одночасно з діуретиками та інгібіторами АПФ. Інші лікарські препарати, що впливають на артеріальний тиск Посилення антигіпертензивного ефекту може спостерігатись при одночасному прийомі лерканідипіну з альфа-адреноблокаторами, трициклічними антидепресантами, нейролептиками. Навпаки, зниження антигіпертензивного ефекту може спостерігатись при одночасному застосуванні з глюкокортикостероїдами.Спосіб застосування та дозиВсередину по 10 мг (1 таблетка Леркамену 10) 1 раз на добу не менше ніж за 15 хвилин до їди, переважно вранці, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю води. Залежно від індивідуальної переносимості препарату пацієнтом доза може бути збільшена до 20 мг (2 таблетки Леркамену 10 або 1 таблетка Леркамену 20). Терапевтична доза підбирається поступово, оскільки максимальна антигіпертензивна дія розвивається приблизно через 2 тижні від початку прийому препарату. Оскільки дозозалежна крива має форму плато при призначенні від 20 до 30 мг лерканідипіну, малоймовірно, що ефективність препарату зростатиме з підвищенням дози, водночас збільшується ризик виникнення небажаних реакцій. Препарат Леркамен® 10 не слід приймати одночасно з грейпфрутом чи грейпфрутовим соком. При недостатній ефективності монотерапії препарат Леркамен® 10 можна приймати у комбінації з іншими гіпотензивними засобами, такими як бета-адреноблокатори (атенолол), діуретики (гідрохлортіазид) або інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (каптоприл, еналаприл). Застосування у пацієнтів похилого віку Фармакокінетичний профіль та дані клінічних досліджень показують, що у літніх пацієнтів корекція дози препарату Леркамен® 10 не потрібна. Однак слід бути обережним на початковому етапі лікування препаратом Леркамен® 10 у літніх пацієнтів. Застосування у дітей Безпека та ефективність препарату Леркамен® 10 у дітей віком до 18 років не встановлена. Дані відсутні (див. розділ "Протипоказання"). Застосування у пацієнтів з порушеннями функції нирок або печінки При застосуванні препарату Леркамен® 10 у пацієнтів з нирковою та печінковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості слід дотримуватися обережності. Хоча зазвичай рекомендована доза 10 мг на добу добре переноситься в цих підгрупах, збільшення дози до 20 мг на добу слід проводити з обережністю. Антигіпертензивний ефект може посилюватися у пацієнтів з порушенням функції печінки та може знадобитися корекція (зниження) дози. При печінковій недостатності тяжкого ступеня тяжкості та ниркової недостатності тяжкого ступеня (СКФПередозуванняУ постмаркетинговому досвіді застосування лерканідипіну повідомлялося про випадки передозування в діапазоні від 30-40 до 800 мг, включаючи повідомлення про спробу самогубства. Симптоми Як і у випадку з іншими дигідропіридиновими блокаторами «повільних» кальцієвих каналів, передозування лерканідипіну призводить до надмірного розширення периферичних судин з вираженою артеріальною гіпотензією та рефлекторною тахікардією. Проте за дуже високих доз периферична селективність може бути втрачена, що супроводжується розвитком брадикардії та негативного інотропного ефекту. Найбільш поширеними небажаними реакціями, пов'язаними з випадками передозування лерканідипіну, були артеріальна гіпотензія, запаморочення, біль голови та серцебиття. Лікування Клінічно значуща артеріальна гіпотензія потребує активної підтримки серцево-судинної системи: моніторинг серцевої та дихальної функції, підйом нижніх кінцівок, контроль об'єму циркулюючої крові та діурезу. З огляду на тривалий фармакологічний ефект лерканідипіну важливо, щоб функції серцево-судинної системи пацієнта з артеріальною гіпотензією контролювалися як мінімум протягом 24 годин. Оскільки лерканідипін має високий ступінь зв'язування з білками, діаліз не є ефективним. Пацієнти з помірним або тяжким передозуванням повинні спостерігатися в умовах відділення інтенсивної терапії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСиндром слабкості синусового вузла З особливою обережністю слід застосовувати лерканідипін у пацієнтів із синдромом слабкості синусового вузла (без електорокардіостимулятора). Дисфункція лівого шлуночка Незважаючи на те, що контрольовані дослідження гемодинаміки не виявили порушень з боку функції лівого шлуночка, застосування БМКК у пацієнтів з ознаками дисфункції лівого шлуночка має здійснюватись з особливою обережністю. Ішемічна хвороба серця Існує думка, що пацієнти з ішемічною хворобою серця, які отримують короткодіючі БМКК – похідні дигідропіридину, є групою високого ризику розвитку ускладнень з боку серцево-судинної системи. Хоча лерканідипін є препаратом пролонгованої дії, при його застосуванні у пацієнтів з ішемічною хворобою серця слід бути обережним. У поодиноких випадках деякі дигідропіридини можуть викликати прекардіальний біль або стенокардію. У поодиноких випадках у пацієнтів зі стенокардією при застосуванні блокаторів «повільних» кальцієвих каналів відзначалося збільшення частоти, тривалості та/або тяжкості нападів стенокардії, а також – у поодиноких випадках – розвиток інфаркту міокарда. Аортальний стеноз/мітральний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія Як і інші лікарські засоби, що мають вазодилатуючу дію, лерканідипін слід особливо обережно застосовувати у пацієнтів з аортальним стенозом, мітральним стенозом або гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією. У пацієнтів з гемодинамічно значущою обструкцією лівого шлуночка, що виносить (наприклад, при тяжкому аортальному стенозі) застосування лерканідипіну протипоказане. Хронічна серцева недостатність У пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю лерканідипін слід застосовувати з особливою обережністю. До початку застосування препарату необхідно досягти компенсації хронічної серцевої недостатності. Нестабільна стенокардія/інфаркт міокарда Досвід клінічного застосування лерканідипіну при гострому інфаркті міокарда та нестабільної стенокардії відсутній, у зв'язку з чим застосування препарату при зазначених захворюваннях протипоказане. Порушення функції нирок або печінки Слід дотримуватись особливої ​​обережності при початку лікування у пацієнтів з порушенням функції нирок легкого або середнього ступеня тяжкості. Хоча звичайна доза, що рекомендується, 10 мг на добу, як правило, добре переноситься пацієнтами, до збільшення добової дози лерканідіину до 20 мг слід підходити з обережністю. У пацієнтів з печінковою недостатністю середнього ступеня можливе посилення антигіпертензивної дії, у зв'язку з чим слід бути обережним і розглянути необхідність корекції дозування лерканідипіну. Лерканідипін протипоказаний пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю або тяжкою нирковою недостатністю. Перитонеальний діаліз У пацієнтів, які проходять перитонеальний діаліз, може спостерігатися помутніння перитонеального ексудату, що зумовлено підвищеною концентрацією в ексудаті тригліцеридів. Хоча механізм невідомий, помутніння ексудату має тенденцію вирішуватися невдовзі після відміни лерканідипіну. Це важливо пам'ятати, тому що каламутний перитонеальний ексудат може бути помилково розцінений як один із симптомів інфекційного перитоніту з подальшою невиправданою госпіталізацією та емпіричним призначенням антибіотиків. Індуктори CYP3A4 Індуктори CYP3A4, такі як протисудомні препарати (наприклад, фенітоїн, карбамазепін) та рифампіцин, можуть знижувати концентрацію лерканідипіну у плазмі крові; отже, ефективність лерканідипіну може бути знижена. Алкоголь Слід уникати вживання алкоголю, оскільки він може посилювати дію судиннорозширювальних гіпотензивних препаратів. Допоміжні речовини Препарат містить лактози моногідрат, тому його застосування у пацієнтів з рідкісною спадковою непереносимістю лактози, дефіцитом лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції протипоказано. Умови зберігання За температури не вище 30°С. Зберігати у недоступному для дітей місці! Вплив на здатність до керування транспортними засобами та іншими механізмами Лерканідипін незначно впливає на здатність до керування транспортними засобами та іншими механізмами. Оскільки в період лікування препаратом можливі такі побічні ефекти як запаморочення, астенія, втома і, в окремих випадках, сонливість, слід бути обережним при керуванні транспортними засобами, іншими механізмами та заняттями потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. Умови зберігання: Зберігати при температурі не вище 30 °С.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діючі речовини: лерканідипіну гідрохлорид 10 мг; еналаприлу малеат 20 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат 102 мг/92 мг, целюлоза мікрокристалічна (101) 40 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А) 20 мг, повідон-К30 8 мг, натрію гідрокарбонат 8 мг, магнію стеарат 2 мг; склад оболонки: готові плівкові покриття 6 мг [гіпромелоза-5сР 3,825 мг, титану діоксид (Е171) 1,139 мг, тальк 0,3 мг, макрогол-6000 0,6 мг, барвник хіноліновий жовтий (Е104) 0,121 мг (E172) 0,015 мг]. По 7, 10, 14, 28, 30, 35, 42, 50 або 56 таблеток у блістері з непрозорої тришарової ПА/Ал/ПВХ плівки та алюмінієвої фольги. По 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 або 10 блістерів разом з інструкцією із застосування в картонній пачці.Інформація від виробникаТермін придатності 2 роки. Не застосовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою жовтого кольору; на поперечному розрізі ядро ​​світло-жовтого кольору.ФармакокінетикаНе спостерігається жодних фармакокінетичних взаємодій при одночасному застосуванні лерканідипіну та еналаприлу. Лерканідіпін Всмоктування: лерканідипін всмоктується повністю (в шлунково-кишковому тракті (ЖКТ)) після прийому внутрішньо. При «первинному проходженні» через печінку, внаслідок високого метаболізму, абсолютна біодоступність при прийомі внутрішньо після їди становить приблизно 10%, при прийомі натще біодоступність зменшується на 1/3. Біодоступність після застосування лерканідипіну збільшується в 4 рази, якщо препарат приймається пізніше 2 годин після прийому жирної їжі. Тому препарат слід приймати не раніше як за 15 хвилин до їди. Максимальна концентрація лерканідипіну в плазмі (Сmах) спостерігається через 1,5-3 години. Не кумулює при повторному застосуванні. Терапевтична дія лерканідипіну зберігається протягом 24 годин. Концентрація лерканідипіну в плазмі при прийомі внутрішньо знаходиться в не прямо пропорційній залежності від дозування (нелінійна залежність). При прийомі 10 мг, 20 мг або 40 мг максимальна концентрація лерканідипіну в плазмі крові визначалася у співвідношенні 1:3:8 відповідно, і площа під кривою «концентрація-час» (AUC) - у співвідношенні 1:4:18, що передбачає прогресуючу сатурацію при "первинному проходженні" через печінку. Відповідно, біодоступність зростає зі збільшенням дози. розподіл: розподіл лерканідипіну з плазми крові в тканини та органи відбувається швидко та інтенсивно. Зв'язування лерканідипіну з білками плазми перевищує 98%. У пацієнтів з нирковою та печінковою недостатністю вміст білків плазми зменшено, тому вільна фракція лерканідипіну може бути збільшена. метаболізм: лерканідипін метаболізується за допомогою ізоферменту печінки СYРЗА4 з утворенням неактивних метаболітів. в Виведення: препарат у незмінному вигляді практично не виявляється в сечі та калових масах. Близько 50% прийнятої дози лерканідипіну виводиться нирками, середнє значення періоду напіввиведення (Т1/2) лерканідипіну становить 8-10 год. ів . У пацієнтів похилого віку та пацієнтів з легким або середнім ступенем тяжкості ниркової недостатністю або з легким або середнім ступенем вираженості печінкової недостатністю фармакокінетичні параметри лерканідипіну такі ж, як у загальної групи пацієнтів. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю або у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, була відзначена більш висока концентрація лікарського препарату (приблизно на 70%) у сироватці крові порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок. У пацієнтів із печінковою недостатністю (від середньої до тяжкої) системна біодоступність лерканідипіну збільшена, оскільки препарат метаболізується переважно у печі. ні . Еналап рі л всмоктування: відсоток всмоктування еналаприлу після внутрішнього прийому становить близько 60%. Стах еналаприлу в плазмі крові спостерігається через 1 годину. Прийом їжі не впливає на всмоктування еналапрі ла . розподіл і метаболізм: при прийомі внутрішньо еналаприл швидко гідролізується до еналаприлату, який має інгібуючу дію на АПФ. Максимальна концентрація еналаприлату в сироватці спостерігається приблизно через 4 години після прийому препарату. Період напіввиведення (ефективний напівперіод) еналаприлату після багаторазового перорального прийому еналаприлу становить 11 годин. Зв'язування еналаприлу з білками плазми не перевищує 60 % . Виведення: Виведення еналаприлату здійснюється переважно через нирки. Компонентами виведення є еналаприлат, що становить приблизно 40% від прийнятої дози, та еналаприл у незміненому вигляді (приблизно 20%). %) . У пацієнтів з нирковою недостатністю тривалість дії еналаприлу та еналаприлату збільшує ся. У пацієнтів з легким або середнім ступенем тяжкості ниркової недостатністю (кліренс креатиніну 40-60 мл/хв) при прийомі 5 мг еналаприлу один раз на добу, стадія плато площі під кривою «концентрація-час» (AUC) еналаприлату подвоєна порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну Еналаприлат може бути видалений із загального кровотоку за допомогою гемодіалізу. Діалізний кліренс становить 62 мл/хв.ФармакодинамікаПрепарат являє собою комбінацію інгібітору ангіотензин перетворюючого ферменту (АПФ) (еналаприл) та блокатора «повільних» кальцієвих каналів (БMКК) (лерканідипін), двох антигіпертензивних компонентів з комплементарним механізмом дії, спрямованим на контроль артеріального тиску у хворих з первинною артерією. Лерканідіпін Лерканідипін - похідне дигідропіридину, що інгібує трансмембранний потік кальцію в серцеві клітини та клітини гладкої мускулатури судин. Механізм антигіпертензивної дії обумовлений прямою розслаблюючою дією на гладкі м'язи судин, внаслідок чого знижується загальний периферичний судинний опір. Незважаючи на короткий період напіввиведення з плазми крові, лерканідипін має тривалу антигіпертензивну активність, обумовлену високим коефіцієнтом розподілу в мембрані, і позбавлений негативного інотропного ефекту у зв'язку з його високою судинною селективністю. У зв'язку з тим, що спричинена лерканідипіном вазодилатація виникає поступово, гостра гіпотензія з рефлекторною тахікардією у пацієнтів з артеріальною гіпертензією виникала нечасто. Як і у випадку з іншими асиметричними молекулами 1,4-дигідропіридинів, антигіпертензивна активність лерканідипіну властива переважно його S-енантіомеру (оптичному ізомеру). Еналаприл Еналаприл – інгібітор АПФ, пригнічує утворення ангіотензину II та усуває його судинозвужувальну дію. Еналаприл знижує артеріальний тиск, у положенні лежачи та стоячи, не викликаючи збільшення частоти серцевих скорочень. У зв'язку з тим, що АПФ ідентичний кініназі II, еналаприл також може пригнічувати деградацію брадикініну, пептиду з вираженою вазодилатуючою дією. Однак роль даного механізму в терапевтичному ефекті еналаприлу залишається неясною. Незважаючи на те, що механізм, відповідно до якого еналаприл знижує артеріальний тиск, в основному обумовлений пригніченням ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС), еналаприл виявляє свої антигіпертензивні властивості навіть у хворих з низьким вмістом реніну. Еналаприл знижує загальний периферичний судинний опір, зменшує постнавантаження та переднавантаження на серце. Еналаприл знижує тиск заклинювання легеневих капілярів. Після прийому еналаприлу, незважаючи на посилення кровообігу в нирках, швидкість клубочкової фільтрації залишалася незмінною. Симптоматична ортостатична гіпотензія нечасто. У деяких хворих може знадобитися кілька тижнів лікування для поступового зниження артеріального тиску до оптимальних показників.Швидкого підвищення артеріального тиску після різкого припинення прийому еналаприлу не було відзначено. У популяції хворих із захворюваннями нирок за наявності або відсутності цукрового діабету після прийому еналаприлу спостерігається зниження альбумінурії, виведення імуноглобуліну класу G (IgG) із сечею та зниження вмісту загальної кількості білка у сечі. Ефективне пригнічення активності АПФ зазвичай відбувається протягом 2-4 годин після одноразового перорального прийому еналаприлу. Поява антигіпертензивного ефекту спостерігається зазвичай через одну годину з максимальним зниженням артеріального тиску через 4-6 годин після прийому лікарського препарату. Тривалість дії залежить від дози, але в рекомендованому діапазоні доз гемодинамічний ефект зберігається щонайменше 24 години.У популяції хворих із захворюваннями нирок за наявності або відсутності цукрового діабету після прийому еналаприлу спостерігається зниження альбумінурії, виведення імуноглобуліну класу G (IgG) із сечею та зниження вмісту загальної кількості білка у сечі. Ефективне пригнічення активності АПФ зазвичай відбувається протягом 2-4 годин після одноразового перорального прийому еналаприлу. Поява антигіпертензивного ефекту спостерігається зазвичай через одну годину з максимальним зниженням артеріального тиску через 4-6 годин після прийому лікарського препарату. Тривалість дії залежить від дози, але в рекомендованому діапазоні доз гемодинамічний ефект зберігається щонайменше 24 години.У популяції хворих із захворюваннями нирок за наявності або відсутності цукрового діабету після прийому еналаприлу спостерігається зниження альбумінурії, виведення імуноглобуліну класу G (IgG) із сечею та зниження вмісту загальної кількості білка у сечі. Ефективне пригнічення активності АПФ зазвичай відбувається протягом 2-4 годин після одноразового перорального прийому еналаприлу. Поява антигіпертензивного ефекту спостерігається зазвичай через одну годину з максимальним зниженням артеріального тиску через 4-6 годин після прийому лікарського препарату. Тривалість дії залежить від дози, але в рекомендованому діапазоні доз гемодинамічний ефект зберігається щонайменше 24 години.виведення імуноглобуліну класу G (IgG) із сечею та зниження вмісту загальної кількості білка в сечі. Ефективне пригнічення активності АПФ зазвичай відбувається протягом 2-4 годин після одноразового перорального прийому еналаприлу. Поява антигіпертензивного ефекту спостерігається зазвичай через одну годину з максимальним зниженням артеріального тиску через 4-6 годин після прийому лікарського препарату. Тривалість дії залежить від дози, але в рекомендованому діапазоні доз гемодинамічний ефект зберігається щонайменше 24 години.виведення імуноглобуліну класу G (IgG) із сечею та зниження вмісту загальної кількості білка в сечі. Ефективне пригнічення активності АПФ зазвичай відбувається протягом 2-4 годин після одноразового перорального прийому еналаприлу. Поява антигіпертензивного ефекту спостерігається зазвичай через одну годину з максимальним зниженням артеріального тиску через 4-6 годин після прийому лікарського препарату. Тривалість дії залежить від дози, але в рекомендованому діапазоні доз гемодинамічний ефект зберігається щонайменше 24 години.за одну годину з максимальним зниженням артеріального тиску через 4-6 годин після прийому лікарського препарату. Тривалість дії залежить від дози, але в рекомендованому діапазоні доз гемодинамічний ефект зберігається щонайменше 24 години.за одну годину з максимальним зниженням артеріального тиску через 4-6 годин після прийому лікарського препарату. Тривалість дії залежить від дози, але в рекомендованому діапазоні доз гемодинамічний ефект зберігається щонайменше 24 години.Показання до застосуванняДозування 10 мг+10 мг: есенціальна гіпертензія (при неефективності монотерапії лерканідипіном 10 мг). Дозування 10 мг + 20 мг: есенціальна гіпертензія (при неефективності монотерапії еналаприлом 20 мг).Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до лерканідипіну, еналаприлу або до іншого інгібітора АПФ та інших БМКК, похідних дигідропіридину, а також до будь-якого іншого компонента препарату; обструкція виносить тракту лівого шлуночка, включаючи стеноз аортального клапана; хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації; спадковий та/або ідіопатичний ангіоневротичний набряк, у тому числі – в анамнезі; у пацієнтів з цукровим діабетом або з порушенням функції нирок (при швидкості клубочкової фільтрації нестабільна стенокардія; протягом першого місяця після перенесеного інфаркту міокарда; тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв), включаючи пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі; тяжка печінкова недостатність; одночасне застосування з сильними інгібіторами ізоферменту СYРЗА4 (кетоконазол, ітраконазол, еритроміцин, ритонавір, тролеандоміцин), а також циклоспорином та грейпфрутовим соком; ангіоневротичний набряк на фоні застосування інгібіторів АПФ (в анамнезі); дефіцит лактази, непереносимість лактози та синдром глюкозо галактозної мальабсорбції; дитячий вік (до 18 років); вагітність, грудне вигодовування; жінки, здатні до народження дітей і не користуються надійними засобами контрацепції. З обережністю синдром слабкості синусового вузла (без одночасного застосування штучного водія ритму серця); лівошлуночкова недостатність, ішемічна хвороба серця; ниркова недостатність (кліренс креатиніну понад 30 мл/хв); реноваскулярна гіпертензія; цереброваскулярні захворювання; стан після нещодавно виконаної трансплантації нирки (досвід застосування відсутній); печінкова недостатність; пригнічення кістковомозкового кровотворення (нейтропенія/агранулоцитоз); важкі аутоімунні захворювання сполучної тканини (у тому числі склеродермія, системний червоний вовчак); одночасне застосування з імунодепресантами, алопуринолом, прокаїнамідом; одночасне застосування з індукторами CYP3A4 (наприклад, фенітоїн, карбамазепін, рифампіцин); цукровий діабет; хірургічні втручання та загальна анестезія; пацієнти, які дотримуються дієти з обмеженням споживання кухонної солі; гіперкаліємія; одночасне застосування з препаратами літію; одночасне застосування з антагоністами рецепторів ангіотензину II або препаратами, що містять аліскірен; анафілактоїдні реакції при десенсибілізації до отрути перетинчастокрилих; анафілактоїдні реакції під час аферезу ліпопротеїнів низької щільності; пацієнти негроїдної раси; стани, що супроводжуються зниженням обсягу циркулюючої крові (ОЦК), у тому числі діарея, блювання, а також на фоні застосування діуретиків; первинний гіперальдостеронізмВагітність та лактаціяВагітність Застосування препарату Леркамен Дуо протипоказане під час вагітності, а також жінкам здатним до дітородіння і не користуються надійними засобами контрацепції. Еналаприл Еналаприл проникає через плаценту. Інгібітори АПФ можуть викликати захворювання або загибель плода або новонародженого при призначенні у ІІ та ІІІ триместрах вагітності. Відомо, що застосування інгібіторів АПФ супроводжувалося негативним впливом на плід та новонародженого, включаючи розвиток артеріальної гіпотензії, ниркової недостатності, гіперкаліємії та/або гіпоплазії кісток черепа у новонародженого. Можливий розвиток олігогідрамніону, мабуть, внаслідок зниження функції нирок плода. Це ускладнення може призводити до розвитку контрактури кінцівок, деформації кісток черепа, включаючи його лицьову частину, гіпоплазії легень. Тератогенний ефект при застосуванні інгібіторів АПФ (еналаприл) у першому триместрі не доведений, проте не варто виключати цю можливість. Новонароджені, чиї матері приймали препарат,повинні ретельно спостерігатися щодо виявлення артеріальної гіпотензії. Пацієнтки, які перебувають на терапії інгібіторами АПФ при плануванні вагітності, повинні перейти на альтернативні схеми гіпотензивного лікування. При встановленні факту вагітності прийом інгібіторів АПФ має бути негайно припинено. За необхідності слід призначити альтернативну терапію. Лерканідіпін Тератогенний ефект лерканідипіну у тварин відсутній, однак він спостерігався при застосуванні інших препаратів із групи дигідропіридинів. Клінічні дані щодо застосування лерканідипіну при вагітності відсутні. Протипоказано застосування препарату у жінок дітородного віку, які не застосовують надійних засобів контрацепції. Лактація Протипоказано застосування Леркамену Дуо в період грудного вигодовування, оскільки еналаприл та його основний метаболіт – еналаприлат проникають у грудне молоко. Відомості про екскрецію лерканідипіну у грудне молоко відсутні.Побічна діяОгляд даних із профілю безпеки Безпека препарату Леркамен Дуо оцінювалася у п'яти подвійних сліпих контрольованих клінічних дослідженнях та у двох довгострокових відкритих дослідженнях тривалого лікування. Загалом препарат Леркамен Дуо в дозах 10 мг/10 мг, 20 мг/10 мг і 20 мг/20 мг отримував 1141 пацієнт. Побічні ефекти, що спостерігалися при комбінованій терапії, були схожі на побічні ефекти, вже зареєстровані при застосуванні окремих компонентів. Найчастіші небажані реакції під час терапії препаратом Леркамен® Дуо включали кашель (4,03%), запаморочення (1,67%) і головний біль (1,67%). Зведена таблиця небажаних реакцій У наведеній нижче таблиці представлені небажані реакції, зареєстровані в клінічних дослідженнях препарату Леркамен Дуо, що застосовувався в дозах 10 мг/10 мг, 20 мг/10 мг і 20 мг/20 мг, для яких з достатніми підставами можна припускати наявність причинно-наслідкового зв'язку ; ці явища представлені за класами систем органів MedDRA та частотою з використанням наступних категорій: дуже часто ( 1/10), часто ( ≥1/100 -< 1/10), нечасто ( ≥1/1000 -< 1/100), рідко (≥1/10 000 -< 1/1000), дуже рідко (< 1/10 000) і невідомо (неможливо оцінити на основі наявних даних). Порушення з боку системи крові та лімфатичної системи Нечасто: Тромбоцитопенія Рідко: Зниження концентрації гемоглобіну Порушення з боку імунної системи Рідко: Гіперчутливість Порушення з боку метаболізму та харчування Нечасто: Гіперкаліємія Психічні порушення Нечасто: Тривожність Порушення з боку нервової системи Часто: Запаморочення, головний біль Нечасто: Постуральне запаморочення Порушення з боку органів слуху та лабіринту Нечасто: Вертіго Рідко: Тінітус Порушення з боку серця Нечасто: Тахікардія, відчуття серцебиття Порушення з боку судин Нечасто: Гіперемія, артеріальна гіпотензія Рідко: Колапс Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Часто: Кашель Рідко: Сухість у глотці, біль у ротоглотці Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Нечасто: Біль у животі, запор, нудота Рідко: Диспепсія, набряк губ, порушення з боку язика, діарея, сухість у роті, гінгівіт Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Нечасто: Підвищення активності АЛТ, підвищення активності АСТ Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини Нечасто: Ерітема Рідко: Ангіоневротичний набряк, набряклість обличчя, дерматит, висипання, кропив'янка Порушення з боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини Нечасто: Артралгія Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Нечасто: Поллакіурія Рідко: Ніктурія, поліурія Порушення з боку статевої системи та молочних залоз Рідко: Еректильна дисфункція Загальні порушення та порушення в галузі введення препарату Нечасто: Астенія, втома, спека, периферичні набряки Побічні ефекти, що спостерігалися лише у одного пацієнта, вказані у категорії рідко. Додаткова інформація щодо окремих компонентів Небажані реакції, зареєстровані при застосуванні одного з окремих компонентів (еналаприлу або лерканідипіну), також можуть бути потенційним побічним ефектом препарату Леркамен Дуо, навіть якщо вони не спостерігалися в клінічних дослідженнях або під час постмаркетингового спостереження. Монотерапія еналаприлом При застосуванні еналаприлу зареєстровані такі небажані лікарські реакції: Порушення з боку системи крові та лімфатичної системи: Нечасто: анемія (включаючи апластичну та гемолітичну) Рідко: нейтропенія, зниження концентрації гемоглобіну, зниження гематокриту, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, пригнічення кісткового мозку, панцитопенія, лімфаденопатія, аутоімунні захворювання Порушення з боку ендокринної системи: Невідомо: синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону Порушення з боку метаболізму та харчування: Нечасто: гіпоглікемія Порушення з боку нервової системи та психічні розлади: Часто: головний біль, депресія Нечасто: сплутаність свідомості, сонливість, інсомнія, нервозність, парестезія, вертиго Рідко: патологічні сновидіння, порушення сну Порушення з боку органу зору: Дуже часто: розфокусованість зору Порушення з боку серця та судин: Дуже часто: запаморочення Часто: артеріальна гіпотензія (включаючи ортостатичну гіпотензію), синкопальний стан, біль у грудній клітці, порушення ритму, стенокардія, тахікардія Нечасто: ортостатична гіпотензія, відчуття сильного серцебиття, інфаркт міокарда або гостре порушення мозкового кровообігу*, можливо зумовлене надмірною гіпотензією у пацієнтів із групи високого ризику Рідко: синдром Рейно * Частота явищ була схожа з частотою в групах плацебо та активного контролю у клінічних дослідженнях. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: Дуже часто: кашель Часто: задишка Нечасто: ринорея, біль у глотці та захриплість голосу, бронхоспазм/астма Рідко: легеневі інфільтрати, риніт, алергічний альвеоліт/еозинофільна пневмонія Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: Дуже часто: нудота Часто: діарея, біль у животі, порушення смаку Нечасто: кишкова непрохідність, панкреатит, блювота, диспепсія, запор, анорексія, подразнення стінок шлунка, сухість у роті, виразка шкіри Рідко: стоматит / афтозні виразки, глосит Дуже рідко: кишковий ангіоневротичний набряк Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: Рідко: печінкова недостатність, гепатит – гепатоцелюлярний або холестатичний, гепатит, включаючи некроз печінки, холестаз (включаючи жовтяницю) Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини: Часто: висип, гіперчутливість / ангіоневротичний набряк: реєструвався ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, голосової щілини та/або гортані Нечасто: діафорез, свербіж, кропив'янка, алопеція Рідко: мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, ексфоліативний дерматит, токсичний епідермальний некроліз, пухирчатка, еритродермія Повідомлялося про випадки реєстрації симптомокомплексу, який може включати деякі або всі перелічені нижче явища: лихоманка, серозит, васкуліт, міалгія/міозит, артралгія/артрит, позитивний результат аналізу на антинуклеарні антитіла, підвищення ШОЕ, еозинофілія та лейкоцитоз. Можлива висипка, фотосенсибілізація або інші дерматологічні прояви. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: Нечасто: порушення функції нирок, ниркова недостатність, протеїнурія Рідко: олігурія Порушення з боку статевої системи та молочних залоз: Нечасто: імпотенція Рідко: гінекомастія Загальні порушення та порушення у сфері введення препарату: Дуже часто: астенія Часто: втома Нечасто: спазми м'язів, припливи, тинітум, нездужання, лихоманка Результати обстежень: Часто: гіперкаліємія, підвищення концентрації креатиніну в сироватці Нечасто: підвищення концентрації сечовини у крові, гіпонатріємія. Рідко: підвищення активності ферментів печінки, підвищення концентрації білірубіну у сироватці. Монотерапія лерканідипіном Небажані лікарські реакції, що найчастіше спостерігалися в контрольованих клінічних дослідженнях, включали головний біль, запаморочення, периферичні набряки, тахікардію, відчуття сильного серцебиття та гіперемію (кожне явище спостерігалося менш ніж у 1% пацієнтів). Порушення з боку імунної системи Дуже рідко: гіперчутливість Психічні порушення Рідко: сонливість Порушення з боку нервової системи Нечасто: головний біль, запаморочення Порушення з боку серця Нечасто: тахікардія, відчуття сильного серцебиття Рідко: стенокардія Порушення з боку судин Нечасто: гіперемія Дуже рідко: синкопальний стан Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Рідко: нудота, диспепсія, діарея, біль у животі, блювання Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини Рідко: висип Порушення з боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини Рідко: міалгія Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Рідко: поліурія Загальні порушення та порушення в галузі введення препарату Нечасто: периферичні набряки Рідко: астенія, втома На підставі спонтанних повідомлень, отриманих у ході постмаркетингового спостереження, були ідентифіковані такі рідкісні (< 1/10 000) небажані реакції: гіпертрофія ясен, оборотне підвищення активності трансаміназ у сироватці, артеріальна гіпотензія, прискорене сечовипускання та біль у грудній клітині. При застосуванні деяких дигідропіридинів у поодиноких випадках можливий розвиток болю в грудній клітці з прекордіальною локалізацією або стенокардією. У дуже рідкісних випадках у пацієнтів із раніше існуючою стенокардією можливе збільшення частоти, тривалості або тяжкості цих нападів. Можливі ізольовані випадки інфаркту міокарда. Лерканідипін, мабуть, не має жодних несприятливих ефектів щодо рівнів глюкози в крові або ліпідів сироватки.Взаємодія з лікарськими засобамиАнтигіпертензивний ефект препарату може потенціюватися при одночасному застосуванні з іншими препаратами з аналогічним ефектом, такими як діуретики, бета-адреноблокатори, альфаадреноблокатори та інші. Крім того, при спільному застосуванні можливі наступні ефекти, що спостерігалися з кожною з діючих речовин Лерканідіпін: Інгібітори CYP3A4/циклоспорин/грейпфрутовий сік Препарат не можна приймати у поєднанні з інгібіторами СYРЗА4, такими як кетоконазол, інтраконазол, ритонавір, еритроміцин, тролеандоміцин та іншими, з циклоспорином та грейпфрутовим соком (збільшують концентрацію препарату в крові та призводять до потенціювання антигіпер). Субстрати CYP3A4 Необхідно бути обережними при одночасному прийомі з такими препаратами як терфенадин, астемізол та III класом антиаритмічних препаратів (наприклад, аміодарон) та антиаритмічним препаратом І класу хінідин. Індуктори CYP3A4 Одночасний прийом з протисудомними препаратами (наприклад, фенітоїн, карбамазеnін) та рифаміцином може призвести до зниження антигіпертензивного ефекту лерканідипіну. У зв'язку з цим необхідно частіше, ніж зазвичай контролювати артеріальний тиск. Дігоксин Прийом дигоксину повинен бути під ретельним контролем для виявлення клінічних симптомів токсичності дигоксину. Мідазолам У здорових добровольців супутній прийом мідазоламу в дозі 20 мг внутрішньо посилював всмоктування лерканідипіну (приблизно на 40%), при цьому уповільнюючи швидкість всмоктування (tmax збільшувалося з 1,75 до 3 годин). Змін концентрацій мідазоламу при цьому не відбувається Метопролол Метопролол зменшує біодоступність лерканідипіну на 50%, у той час як біодоступність метопрололу залишається незмінною. менше, лерканідипін можна безпечно застосовувати одночасно з блокаторами β-адренергічних рецепторів. Ціметідин Циметидин у дозі 800 мг на день не призводить до значних змін вмісту та концентрації лерканідипіну в сироватці крові, проте при подібному поєднанні потрібна особлива обережність, тому що при більш високих дозах циметидину біодоступність лерканідипіну, а, отже, і його антигіпертензивний ефект. Флуоксетин Флуоксетин не впливає на фармакокінетику лерканідипіну. Симвастатин У разі прийому препарату з симвастатином препарат слід приймати вранці, а симвастатин – увечері. Варфарін Прийом лерканідипіну одночасно з варфарином у дозі 20 мг натще не впливає на фармакокінетику останнього. Алкоголь Слід уникати вживання алкоголю, оскільки він може посилювати ефект антигіпертензивних препаратів, які є вазодилататорами. Еналапріл: Подвійна блокада РААС Дані клінічних досліджень говорять про те, що подвійна блокада РААС при поєднаному застосуванні інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину II або аліскірену супроводжується вищою частотою таких небажаних явищ як гіпотензія, гіперкаліємія та погіршення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність), як або одним препаратом, що діє щодо РААС. Препарати та речовини, що впливають на вміст калію у сироватці крові Інгібітори АПФ зменшують втрату калію, індуковану діуретиками. Одночасний прийом препарату з солями калію, з калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, триамтерен, еплеренон, амілорид), інгібіторамі такролімусом та триметопримом, збільшує ризик розвитку гіперкаліємії. Препарати літію Не рекомендується застосовувати одночасно з солями літію, оскільки при супутньому застосуванні препаратів літію та інгібіторів АПФ відзначалися оборотні збільшення концентрацій літію в сироватці та прояви токсичності. .Якщо прийом такої комбінації необхідний, то проводять ретельний контроль вмісту літію в сироватці крові. Антидіабетичні препарати Одночасний прийом з антидіабетичними препаратами (як пероральними, так і інсулінами), особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок, може спричинити розвиток гіпоглікемії на першому тижні лікування. Діуретики (тіазидні або петлеві діуретики) Діуретики (петльові та тіазидні) при попередньому застосуванні можуть викликати зменшення ОЦК і таким чином підвищити ризик вираженого зниження АТ при лікуванні препаратом. на початку терапії. Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ), включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) Тривале застосування нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП), включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2), може знизити антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Як нестероїдні протизапальні препарати можуть призвести до підвищення Функції нирок. Як правило, ці ефекти носять оборотний характер. Таким чином, слід бути обережним при застосуванні подібної комбінації у пацієнтів з порушенням функції нирок.Слід забезпечити адекватне поповнення втрати рідини та розглянути необхідність моніторингу функції нирок як одразу після початку подібної супутньої терапії, так і періодично після цього. БаклофенБаклофен посилює антигіпертензивний ефект. ЦиклоспоринЦиклоспорин збільшує ризик гіперкаліємії. АПФ може призвести до додаткового зниження АТ. Кортикостероїди Кортикостероїди (крім гідрокортизону як замісна терапія при хворобі Аддісона) знижують антигіпертензивний ефект (затримка рідини з подальшим збільшенням ОЦК).Інші антигіпертензивні препарати: Спільне застосування з іншими гіпотензивними засобами може посилити антигіпертензивний ефект еналаприлу. можуть призвести до підвищеного ризику виникнення лейкопенії. Антациди Антациди сприяють зниженню біодоступності інгібіторів АПФ.тромболітиками та β-блокаторами.Препарати золотаПри одночасному застосуванні з препаратом золота (натрію ауротіомалат) внутрішньовенно можливий розвиток побічної дії (включаючи гіперемію шкіри обличчя, нудоту, блювання та гіпотензію).Спосіб застосування та дозиПриймати препарат слід по одній таблетці один раз на добу. Приймати бажано вранці, не раніше ніж за 15 хвилин до їди, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю води. Не можна запивати грейпфрутовим соком. Препарат Леркамен Дуо не призначений для стартового лікування гіпертензії. Терапію препаратом слід розпочинати після попереднього титрування доз монопрепаратів лерканідипіну та еналаприлу. Дозування 10 мг + 10 мг: при неефективності монотерапії лерканідипіном 10 мг слід розпочати прийом препарату Леркамен Дуо в дозі 10 мг + 10 мг. Дозування 10 мг+20 мг: при неефективності монотерапії еналаприлом 20 мг слід розпочати прийом препарату Леркамен® Дуо в дозі 10 мг+20 мг. Дозу препарату вибирає лікар.ПередозуванняУ результаті постмаркетингового застосування зареєстровано низку випадків навмисної передозування, у яких знадобилася госпіталізація; пацієнти приймали еналаприл/лерканідипін у дозах від 100 до 1000 мг (кожний препарат). Симптоми, про які повідомлялося (зниження систолічного артеріального тиску, брадикардія, неспокій, сонливість та біль у боці), також могли бути обумовлені супутнім застосуванням високих доз інших препаратів (наприклад, β-блокаторів). Передозування може спричинити стан, зумовлений передозуванням будь-якої з діючих речовин. Лерканідіпін: Симптоми: периферична вазодилатація з вираженим зниженням артеріального тиску та рефлекторною тахікардією, блювання. Лікування: симптоматичне лікування. У разі розвитку гіпотензії пацієнтів слід помістити в позу лежачи на спині, на плоскій поверхні, з ногами, піднятими на 25-30 см. Вибір методу лікування залежить від ступеня передозування та від спостережуваних симптомів. Застосовують такі методи надання медичної допомоги: промивання шлунка, прийом високих доз катехоламінів, фуросеміду, серцевих глікозидів та плазмозамінників, активованого вугілля, проносних засобів та внутрішньовенне введення допаміну. Також для запобігання розвитку брадикардії можливе внутрішньовенне введення атропіну. Враховуючи тривалу фармакологічну дію лерканідипіну, за серцево-судинним статусом пацієнтів із передозуванням необхідно спостерігати протягом принаймні 24 годин. В даний час немає відомостей про значення діалізу.Оскільки цей препарат характеризується високою ліпофільністю, його рівні у плазмі з високою ймовірністю не вказуватимуть на тривалість фази ризику. Діаліз може бути неефективним. Еналапріл: Симптоми: основна ознака передозування - виражене зниження артеріального тиску, що починається приблизно через 6 годин після прийому таблеток, що супроводжується блокадою РААС та каталепсією. Також може розвинутись колапс, електролітний дисбаланс, ниркова недостатність, гіпервентиляція, тахікардія, відчуття серцебиття, брадикардія, запаморочення, тривога та кашель. Лікування: симптоматичне лікування. У разі розвитку гіпотензії пацієнтів слід помістити в позу лежачи на спині, на плоскій поверхні, з ногами, піднятими на 25-30 см. У тяжких випадках рекомендується внутрішньовенне введення 0,9% розчину натрію хлориду і, якщо це можливо, внутрішньовенне введення катехоламінів. Якщо симптоми передозування розвинулися одразу після прийому препарату, необхідно викликати блювання, провести промивання шлунка та прийняти препарати із групи адсорбуючих засобів або натрію сульфат. Еналаприлат може бути виведений із кровоносного русла за допомогою гемодіалізу. При резистентній терапії брадикардії показано застосування штучного водія ритму. Необхідний тривалий моніторинг показників життєво важливих функцій, електролітів сироватки та креатиніну.Запобіжні заходи та особливі вказівкиОсобливої ​​уваги при лікуванні гіпертонії вимагають пацієнти: з тяжкою артеріальною гіпотензією (систолічний артеріальний тиск менше 90 мм рт. ст.); із декомпенсованою серцевою недостатністю. Симптоматична гіпотензія У пацієнтів з неускладненим перебігом артеріальної гіпертензії симптоматична гіпотензія трапляється рідко. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією, які отримують еналаприл, ймовірність розвитку симптоматичної гіпотензії найбільш висока при зниженні обсягу циркулюючої рідини, наприклад, на фоні терапії діуретиками, а також при обмеженні споживання солі, діалізі, діареї або блюванні. Відзначалися випадки симптоматичної гіпотензії у пацієнтів із серцевою недостатністю, як за наявності ниркової недостатності, так і без неї. Найбільш висока ймовірність її розвитку на більш важких стадіях серцевої недостатності, при яких потрібне застосування високих доз петлевих діуретиків, а також є гіпонатріємія та функціональне порушення функції нирок. У цих пацієнтів терапію слід розпочинати під медичним наглядом; Крім того,потрібне ретельне спостереження щоразу при корекції дози еналаприлу та/або діуретика. Аналогічний підхід потенційно доцільний і щодо пацієнтів з ішемічною хворобою серця або цереброваскулярною хворобою, оскільки надмірне зниження артеріального тиску у них може призвести до розвитку інфаркту міокарда або гострого порушення мозкового кровообігу. При розвитку гіпотензії пацієнта слід помістити у становище лежачи і, за необхідності, внутрішньовенно ввести фізіологічний розчин. Транзиторна гіпотензія не є протипоказанням до подальшого застосування препарату; як правило, після підвищення артеріального тиску у зв'язку з поповненням обсягу циркулюючої рідини прийом препарату можна продовжити. У деяких пацієнтів із серцевою недостатністю при нормальному або зниженому артеріальному тиску прийом еналаприлу може супроводжуватись додатковим зниженням системного артеріального тиску. Цей ефект є очікуваним і, як правило, не є приводом для скасування терапії. Якщо гіпотензія супроводжується симптоматикою, може знадобитися зниження дози та/або відміна діуретика та/або еналаприлу. Дисфункція лівого шлуночка та ішемічна хвороба серця Хоча в дослідженнях з гемодинамічним контролем не було виявлено порушення функції лівого шлуночка, слід бути обережним при застосуванні антагоністів кальцію у пацієнтів з дисфункцією лівого шлуночка. Було висловлено припущення про можливе збільшення серцево-судинного ризику при застосуванні деяких короткодіючих антагоністів кальцію дигідропіридинового ряду у пацієнтів з ішемічною хворобою серця. Хоча лерканідипін є препаратом тривалої дії, слід бути обережним у подібних пацієнтів. У деяких випадках деякі антагоністи кальцію дигідропіридинового ряду можуть викликати біль у прекордіальній ділянці або призводити до появи стенокардії. У дуже рідкісних випадках пацієнти, у яких є стенокардія, можуть відзначити збільшення частоти, тривалості або тяжкості нападів. Можуть також спостерігатися окремі випадки інфаркту міокарда. Порушення функції нирок Особливої ​​обережності необхідно дотримуватися на початкових стадіях лікування пацієнтів з легким та помірним ступенем ниркової недостатності (кліренс креатиніну більше 30 мл/хв). В рамках стандартної медичної допомоги у подібних пацієнтів необхідно контролювати вміст калію та креатиніну у сироватці. При прийомі еналаприлу, особливо у пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю або при захворюваннях нирок, включаючи стеноз ниркової артерії, спостерігався розвиток ниркової недостатності. У разі швидкого виявлення та початку адекватного лікування ниркова недостатність, що розвивається на терапії еналаприлом, як правило, є оборотною. У деяких пацієнтів з гіпотензією без існуючих захворювань нирок відзначалися випадки підвищення концентрацій сечовини та креатиніну в крові при одночасному застосуванні еналаприлу та діуретика. Може знадобитися зниження дози еналаприлу та/або його скасування. У такій ситуації слід виключити наявність стенозу ниркової артерії. Реноваскулярна гіпертензія Пацієнти з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки особливо схильні до ризику розвитку гіпотензії або ниркової недостатності внаслідок прийому інгібіторів АПФ. Для цієї групи пацієнтів лікування має проходити під суворим контролем лікаря, з ретельним підбором дози та призначенням низьких доз препарату. Перед початком та у процесі лікування необхідно проводити контроль функції нирок. Печінкова недостатність Особливої ​​обережності слід дотримуватися на початкових стадіях лікування пацієнтів з легким та середнім ступенем вираженості недостатності функції печінки. У пацієнтів з порушенням функції печінки можливе посилення антигіпертензивних ефектів лерканідипіну. При виникненні жовтяниці та значному підвищенні активності печінкових ферментів необхідно терміново припинити прийом інгібіторів АПФ та звернутися до лікаря. Анафілактоїдні реакції під час аферезу ліпопротеїнів низької щільності та при десенсибілізації до отрути перетинчастокрилих. Внаслідок підвищеного ризику анафілактоїдних реакцій не слід призначати препарат пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі з використанням високоміцних поліакрилонітрилових мембран (AN69®), що піддаються аферезу ліпопротеїнів низької щільності з декстрану сульфатом або безпосередньо перед проведенням процедури десенсибілізації до осені. Етнічні відмінності Як і інші інгібітори АПФ, еналаприл має менш виражену антигіпертензивну дію у пацієнтів негроїдної раси порівняно з іншими расами. Нейтропенія/агранулоцитоз У пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, відзначалася нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопенія та анемія. У пацієнтів з нормальною функцією нирок і за відсутності інших факторів нейтропенії розвивається лише в окремих випадках. Слід дотримуватися особливої ​​обережності при застосуванні еналаприлу у пацієнтів з аутоімунними васкулітами в рамках системних захворювань сполучної тканини, на фоні терапії імунодепресантами, алопуринолом, прокаїнамідом або при сумісному наявності цих факторів, особливо, якщо початково є порушення функції нирок. У деяких подібних пацієнтів розвивалися важкі інфекції, і в деяких випадках інтенсивна антибіотикотерапія виявлялася неефективною. При застосуванні еналаприлу у подібних пацієнтів рекомендується регулярно контролювати рівень лейкоцитів,а пацієнтів необхідно попередити про необхідність повідомляти про будь-які ознаки інфекції. Синдром слабкого синусового вузла Рекомендується дотримуватись особливої ​​обережності при застосуванні лерканідипіну у пацієнтів із синдромом слабкого синусового вузла (без встановленого електрокардіостимулятора). Гіперчутливість / ангіоневротичний набряк Внаслідок застосування еналаприлу може розвинутись ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, язика, горлянки або гортані. У такому разі слід негайно припинити прийом препарату. Ангіоневротичний набряк гортані може бути летальним. Ангіоневротичний набряк язика, глотки або гортані може призвести до обструкції дихальних шляхів, необхідно негайно ввести епінефрин (0,3-0,5 мл розчину епінефрину (адреналіну) підшкірно у співвідношенні 1:1000) і підтримувати прохідність дихальних шляхів (ін. Серед пацієнтів негроїдної раси, які отримують терапію інгібітором АПФ, частота виникнення ангіоневротичного набряку є вищою, ніж серед пацієнтів іншої расової приналежності. Пацієнти з ангіоневротичним набряком в анамнезі, не пов'язаним із застосуванням інгібіторів АПФ, мають підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку при застосуванні будь-якого інгібітору АПФ. Оперативні втручання/анестезія Перед хірургічним втручанням (включаючи стоматологічні) необхідно попередити хірурга/анестезіолога про застосування інгібіторів АПФ. Під час хірургічних втручань та/або при проведенні загальної анестезії із застосуванням засобів, що викликають гіпотензію, інгібітори АПФ можуть блокувати утворення ангіотензину II у відповідь на компенсаторне вивільнення реніну. Якщо при цьому розвивається виражене зниження артеріального тиску, яке пояснюється подібним механізмом, його можна коригувати збільшенням ОЦК. Гіперкаліємія Гіперкаліємія може розвиватися і натомість терапії інгібіторами АПФ, зокрема і еналаприлом. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність, літній вік, цукровий діабет, деякі супутні стани (зниження ОЦК, гостра серцева недостатність у стадії декомпенсації, метаболічний ацидоз, первинний гіперальдостеронізм), одночасний прийом калійзберігаючих діуретиків, таких як спіронолак. а також препаратів калію або замінників калію кухонної солі та застосування інших препаратів, що сприяють підвищенню вмісту калію в плазмі крові (наприклад, гепарин). Гіперкаліємія може призвести до серйозних порушень ритму серця, іноді зі смертю. Комбіноване застосування перелічених вище препаратів необхідно проводити з обережністю. Подвійна блокада РААС Наявні об'єктивні дані говорять про збільшення ризику гіпотензії, гіперкаліємії та зниження функції нирок (у тому числі розвитку гострої ниркової недостатності) при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину II або аліскірену. Якщо ж подвійна блокада вважається абсолютно необхідною, подібну терапію слід проводити лише під наглядом фахівця, а також за умов ретельного та частого контролю функції нирок, концентрації електролітів та артеріального тиску. У пацієнтів з діабетичною нефропатією слід уникати супутнього застосування інгібіторів АПФ та блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ. Гіпоглікемія При початку прийому інгібітору АПФ пацієнтами з цукровим діабетом, які отримують пероральні антидіабетичні препарати або інсулін, слід проводити ретельний моніторинг щодо можливого розвитку гіпоглікемії, особливо протягом першого місяця подібного поєднаного прийому. Літій Як правило, супутнє застосування літію та еналаприлу не рекомендується. Індуктори CYP3A4 Одночасний прийом із протисудомними препаратами (наприклад, фенітоїн, карбамазеnін) та рифаміцином може призвести до зниження антигіпертензивного ефекту лерканідипіну. У зв'язку з цим, необхідно частіше контролювати артеріальний тиск. Кашель Описано випадки кашлю при застосуванні інгібіторів АПФ. Кашель при цьому є непродуктивним, носить стійкий характер і дозволяється після скасування терапії. При кашлі, що викликається інгібіторами АПФ, слід проводити диференціальну діагностику з метою унеможливити інші можливі причини кашлю. Алкоголь Слід уникати вживання алкоголю під час терапії препаратом Леркамен Дуо. Фертильність Є відомості про оборотні біохімічні зміни в головках сперматозоїдів при застосуванні блокаторів кальцієвих каналів, які можуть порушувати їхню здатність до запліднення. Вплив лікарського засобу для медичного застосування на здатність керувати транспортними засобами, механізмами. Слід мати на увазі можливість появи слабкості, запаморочення та сонливості, тому необхідно дотримуватися обережності при виконанні робіт, що вимагають підвищеної уваги, особливо на початку лікування, при підвищенні дози препарату та при керуванні транспортними засобами. Умови зберігання: Зберігати при температурі не вище 25 °С.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетка - 1 таб. Активна речовина: лерканідипіну гідрохлорид – 20,0 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна - 74 мг, лактози моногідрат - 70 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію (натрію крохмалю гликолат, тип А) - 20 мг, повідон К-30 - 9 мг, полоксамер - 5 мг, магнію стеарат - плівкова оболонка: [гіпромелоза - 3 мг, гіпоролоза (гідроксипропілцелюлоза) - 1.164 мг, тальк - 1.1556 мг, титану діоксид - 0.6522 мг, заліза оксид жовтий (заліза оксид) - 0.0282 мг] або суш 5 %, гіпролозу (гідроксипропілцелюлозу) 19.4%, тальк 19.26%, титану діоксид 10.87%, заліза оксид жовтий (заліза оксид) 0.47%] - 6 мг. 30 шт. в упаковці.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою жовтого кольору. На поперечному розрізі ядро ​​світло-жовтого кольору.ФармакокінетикаЛерканідипін повністю всмоктується після прийому внутрішньо. Максимальна концентрація (Сmах) у плазмі крові досягається через 1,5-3 години і становить 3,3±2,09 нг/мл та 7,66±5,90 нг/мл після прийому 10 мг та 20 мг лерканідипіну відповідно. (+) R- та (-) S-енантіомери лерканідипіну демонструють подібний фармакокінетичний профіль: мають однаковий час досягнення максимальної концентрації, однаковий Т1/2. Cmax у плазмі крові та площа під кривою "концентрація-час" (AUC) (-) S-енантіомера лерканідипіну, в середньому, в 1,2 рази вище, ніж (+) R-енантіомеру. Взаємоперетворення енантіомерів у дослідах in vivo не спостерігали. При "первинному проходженні" через печінку абсолютна біодоступність лерканідипіну при прийомі внутрішньо після їди становить близько 10%.При прийомі внутрішньо натще біодоступність становить 1/3 від показника біодоступності після їди. При прийомі лерканідипіну внутрішньо не пізніше 2 годин після їди з високим вмістом жирів його біодоступність збільшується в 4 рази, тому лерканідипін не слід приймати після їди. Фармакокінетика лерканідипіну в діапазоні терапевтичних доз має нелінійний характер. При прийомі лерканідипіну в дозах 10 мг, 20 мг і 40 мг Сmах у плазмі крові визначалася у співвідношенні 1:3:8 відповідно, і AUC - у співвідношенні 1:4:18, що передбачає прогресуючу сатурацію при "первинному проходженні" через печінку. Таким чином, біодоступність збільшується із збільшенням прийнятої дози.При прийомі лерканідипіну внутрішньо не пізніше 2 годин після їди з високим вмістом жирів його біодоступність збільшується в 4 рази, тому лерканідипін не слід приймати після їди. Фармакокінетика лерканідипіну в діапазоні терапевтичних доз має нелінійний характер. При прийомі лерканідипіну в дозах 10 мг, 20 мг і 40 мг Сmах у плазмі крові визначалася у співвідношенні 1:3:8 відповідно, і AUC - у співвідношенні 1:4:18, що передбачає прогресуючу сатурацію при "первинному проходженні" через печінку. Таким чином, біодоступність збільшується із збільшенням прийнятої дози.При прийомі лерканідипіну внутрішньо не пізніше 2 годин після їди з високим вмістом жирів його біодоступність збільшується в 4 рази, тому лерканідипін не слід приймати після їди. Фармакокінетика лерканідипіну в діапазоні терапевтичних доз має нелінійний характер. При прийомі лерканідипіну в дозах 10 мг, 20 мг і 40 мг Сmах у плазмі крові визначалася у співвідношенні 1:3:8 відповідно, і AUC - у співвідношенні 1:4:18, що передбачає прогресуючу сатурацію при "первинному проходженні" через печінку. Таким чином, біодоступність збільшується із збільшенням прийнятої дози.20 мг і 40 мг Сmах у плазмі крові визначалася у співвідношенні 1:3:8 відповідно, і AUC - у співвідношенні 1:4:18, що передбачає прогресуючу сатурацію при "первинному проходженні" через печінку. Таким чином, біодоступність збільшується із збільшенням прийнятої дози.20 мг і 40 мг Сmах у плазмі крові визначалася у співвідношенні 1:3:8 відповідно, і AUC - у співвідношенні 1:4:18, що передбачає прогресуючу сатурацію при "первинному проходженні" через печінку. Таким чином, біодоступність збільшується із збільшенням прийнятої дози. Розподіл лерканідипіну з плазми крові у тканини та органи відбувається швидко. Ступінь зв'язування з білками плазми перевищує 98%. У пацієнтів з порушеннями функції нирок та печінки тяжкого ступеня через зниження концентрації білків у плазмі крові вільна фракція лерканідипіну може збільшуватися. Лерканідипін метаболізується за участю ізоферменту CYP3A4 з утворенням неактивних метаболітів. Виведення лерканідипіну відбувається переважно шляхом біотрансформації. Близько 50% прийнятої дози виводиться нирками, близько 50% через кишечник. Середнє значення Т1/2 становить 8-10 годин. Кумуляції лерканідипіну при повторному вживання не спостерігається.ФармакодинамікаЛерканідипін є селективним блокатором "повільних" кальцієвих каналів, похідним 1,4-дигідропіридину, інгібує трансмембранний струм іонів кальцію в клітини гладкої мускулатури судин. Механізм антигіпертензивної дії лерканідипіну обумовлений прямою релаксуючою дією на гладком'язові клітини судин, внаслідок чого знижується загальний периферичний опір судин. Незважаючи на відносно короткий період напіввиведення (Т1/2) із плазми крові, лерканідипін має тривалу антигіпертензивну дію внаслідок високого коефіцієнта мембранного розподілу. Терапевтичний ефект досягається через 5-7 годин після прийому препарату внутрішньо, і тривалість його зберігається протягом доби (24 години). Завдяки високій селективності до гладком'язових клітин судин,лерканідипін не має негативного інотропного ефекту. Виражене зниження артеріального тиску (АТ) з рефлекторною тахікардією виникає рідко завдяки поступовому розвитку вазодилатації при прийомі лерканідипіну. Лерканідипін являє собою рацемічну суміш (+) R- та (-) S-енантіомерів. Антигіпертензивна дія лерканідипіну, як і інших асиметричних похідних 1,4-дигідропіридину, в основному визначається S-енантіомером.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія 1-2 ступені.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до лерканідипіну, інших похідних дигідропіридинового ряду або до будь-якого компонента препарату; нелікована серцева недостатність; нестабільна стенокардія; обструкція тракту, що виносить лівого шлуночка; період протягом місяця після перенесеного інфаркту міокарда; тяжка печінкова недостатність; тяжка ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв); вагітність та період грудного вигодовування; застосування у жінок дітородного віку, які не користуються надійною контрацепцією; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції; одночасний прийом з інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (кетоконазол, ітраконазол, еритроміцин, ритонавір, тролеандоміцин).Вагітність та лактаціяЗастосування препарату при вагітності не рекомендується через недостатність даних щодо ефективності та безпеки. Під час застосування препарату грудне вигодовування слід відмінити. Протипоказане застосування препарату дітям віком до 18 років.Побічна діяКласифікація частоти розвитку побічних ефектів згідно з рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто &le 1/10; часто від &le 1/100 до< 1/10; нечасто від &le 1/1000 до< 1/100; рідко від &le 1/10000 до< 1/1000; дуже рідко 1/10000, включаючи окремі повідомлення; частота невідома - за наявними даними встановити частоту виникнення неможливо. З боку центральної нервової системи: нечасто – головний біль, запаморочення; рідко – сонливість. З боку серцево-судинної системи: нечасто – відчуття серцебиття, тахікардія, “припливи” крові до шкіри обличчя; рідко – стенокардія, біль за грудиною; дуже рідко - непритомність, виражене зниження артеріального тиску, інфаркт міокарда, у пацієнтів зі стенокардією можливе збільшення частоти, тривалості та тяжкості нападів. З боку травної системи: рідко – нудота, диспепсія, діарея, біль у животі, блювання. З боку шкірних покривів: рідко – шкірний висип. З боку опорно-рухового апарату: рідко – міалгія. З боку сечовидільної системи: рідко – поліурія; дуже рідко – поллакіурія (збільшення частоти сечовипускання). Алергічні реакції: дуже рідко – реакції гіперчутливості. Лабораторні показники: дуже рідко – оборотне підвищення активності "печінкових" трансаміназ. Інші: нечасто – периферичні набряки; рідко – астенія, підвищена стомлюваність; дуже рідко – гіперплазія ясен.Спосіб застосування та дозиПрепарат Лерканорм приймають по 10 мг 1 раз на добу вранці. Залежно від терапевтичного ефекту та індивідуальної переносимості препарату пацієнтом доза може бути збільшена до 20 мг. Терапевтична доза підбирається поступово, оскільки максимальна антигіпертензивна дія розвивається приблизно через 2 тижні від початку прийому препарату. Малоймовірно, що ефективність препарату зростатиме зі збільшенням дози більше 20 мг на добу, водночас збільшується ризик виникнення побічних ефектів. Застосування у пацієнтів похилого віку При застосуванні препарату Лерканорм у пацієнтів похилого віку корекція дози не потрібна, проте при прийомі препарату слід бути обережним, особливо на початковому етапі лікування. Застосування у пацієнтів із порушеннями функції нирок або печінки.При застосуванні препарату Лерканорм у пацієнтів з нирковою недостатністю (КК понад 30 мл/хв) або печінковою недостатністю легкого або середнього ступеня слід бути обережним. Початкова доза становить 10 мг на добу. Збільшення дози до 20 мг на добу слід проводити з обережністю. Якщо антигіпертензивний ефект буде занадто сильно виражений, слід зменшити дозу. При нирковій недостатності (КК менше 30 мл/хв) та печінковій недостатності тяжкого ступеня застосування препарату Лерканорм протипоказано.слід зменшити дозу. При нирковій недостатності (КК менше 30 мл/хв) та печінковій недостатності тяжкого ступеня застосування препарату Лерканорм протипоказано.слід зменшити дозу. При нирковій недостатності (КК менше 30 мл/хв) та печінковій недостатності тяжкого ступеня застосування препарату Лерканорм протипоказано. Всередину, 1 раз на добу вранці, не менше ніж за 15 хвилин до їди, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю води.ПередозуванняСимптоми: імовірно, у разі передозування лерканідипіну будуть спостерігатися симптоми, подібні до таких при передозуванні інших похідних дигідропіридину (периферична вазодилатація з вираженим зниженням АТ та рефлекторною тахікардією), нудота. Лікування Симптоматичне. У разі вираженого зниження АТ, втрати свідомості показано серцево-судинну терапію, при брадикардії – внутрішньовенне введення атропіну. Інформація про ефективність гемодіалізу відсутня. Враховуючи високий рівень зв'язку з білками плазми, діаліз може бути неефективним. Є дані про три випадки передозування прийому лерканідипіну в дозах 150 мг, 280 мг і 800 мг. У всіх випадках передозування пацієнти залишилися живими. У разі одночасного прийому 150 мг лерканідипіну з етанолом (невстановлена ​​кількість) спостерігалася сонливість. Лікування: промивання шлунка, прийом внутрішньо активованого вугілля. У разі одночасного прийому 280 мг лерканідипіну з 5,6 мг моксонідину спостерігалися такі симптоми: кардіогенний шок, виражена ішемія міокарда, ниркова недостатність легкого ступеня. Лікування: серцеві глікозиди, діуретики (фуросемід), високі дози катехоламінів, плазмозамінники. У разі прийому 800 мг лерканідипіну спостерігалися: нудота, виражене зниження артеріального тиску. Лікування: прийом внутрішньо активованого вугілля та проносних засобів, внутрішньовенно – допамін.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСлід бути обережним при застосуванні препарату у пацієнтів з порушенням функції нирок, ішемічною хворобою серця (існує ризик почастішання нападів стенокардії). Щодо хронічної серцевої недостатності: необхідно компенсувати перед початком застосування препарату. З особливою обережністю слід застосовувати препарат у пацієнтів із синдромом слабкості синусового вузла (без кардіостимулятора). Незважаючи на те, що контрольовані дослідження гемодинаміки не виявили порушень з боку функції лівого шлуночка, лікування блокаторами кальцієвих каналів пацієнтів з ознаками дисфункції лівого шлуночка має здійснюватись з особливою обережністю. Існує також думка про те, що пацієнти з ішемічною хворобою серця, які отримують короткодіючі дигідропіридин,являють собою групу високого ризику щодо захворювань кардіоваскулярної системи. Особливої ​​обережності слід дотримуватись на початкових стадіях лікування пацієнтів з печінковою недостатністю легкого або середнього ступеня внаслідок можливого посилення антигіпертензивної дії.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин - 1 мл: Активна речовина: левокарнітин – 300 мг; Допоміжні речовини: лимонної кислоти моногідрат – 1,2 мг, метилпарагідроксибензоат – 0,5 мг, пропілпарагідроксибензоат – 0,2 мг, вода очищена – до 1 мл. Розчин для вживання.Фармакотерапевтична групаМетаболічний засіб.ІнструкціяПрепарат застосовується у складі комплексної терапії. Внутрішньо за 30 хв до їди, додатково розбавляючи рідиною. Для зручності дозування можна використовувати піпетку або медичний шприц.Показання до застосуванняПрепарат застосовується у складі комплексної терапії. Інтенсивні фізичні навантаження та психоемоційні навантаження: для підвищення працездатності, витривалості, зниження стомлюваності, у тому числі у літніх осіб; у період реабілітації після перенесених захворювань та хірургічних втручань, травм, у тому числі, для прискорення регенерації тканин; комплексна терапія хронічного гастриту та хронічного панкреатиту зі зниженою секреторною функцією; комплексна терапія шкірних захворювань (псоріаз, себорейна екзема, осередкова склеродермія та дискоїдний червоний вовчак); гіпертиреоз легкого ступеня; неврологічні прояви при судинних, токсичних та травматичних ураженнях головного мозку; синдром нервової анорексії; захворювання, що супроводжуються нестачею карнітину або його підвищеною втратою (міопатії, кардіоміопатії, мітохондріальні захворювання, спадкові захворювання з супутньою мітохондріальною недостатністю) – для заповнення його дефіциту у складі комплексної терапії; у педіатричній практиці (лікування дітей до 3-х років під наглядом лікаря): - при виходженні недоношених немовлят, новонароджених, які перенесли пологову травму або асфіксію; дітям з млявим смоктальним рефлексом і низьким збільшенням маси тіла; зниженим м'язовим тонусом, при недостатньому розвитку рухових та психічних функцій, а також з метою профілактики цих порушень у дітей “групи ризику”; при затримці зростання та нестачі маси тіла у дітей та підлітків до 16 років; у дорослих у спортивній медицині та при інтенсивних тренуваннях (у період тренувального процесу при відпрацюванні аеробної продуктивності): для поліпшення швидкісно-силових показників та координації рухів, для збільшення м'язової маси та редукції жирової маси тіла, для профілактики посттренувального синдрому (прискорення відновлення навантажень) при травматичних пошкодженнях з метою прискорення регенерації м'язів.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність.Вагітність та лактаціяЛікування дітей віком до 3-х років здійснювати під наглядом лікаря.Побічна діяМожливі алергічні реакції, гастралгія, диспепсія, міастенія (у пацієнтів із уремією).Взаємодія з лікарськими засобамиГлюкокортикостероїди сприяють накопиченню препарату у тканинах (крім печінки), інші анаболіки посилюють ефект.Спосіб застосування та дозиПри тривалих фізичних та психоемоційних навантаженнях: від 0,75 г (2,5 мл) 3 рази на день до 2,25 г (7,5 мл) 2-3 рази на день. При нервовій анорексії, а також у період реабілітації після перенесених захворювань та хірургічних втручань та травм: по 1,5 г (5 мл) 2 рази на день. Курс лікування – протягом 1-2 міс. У комплексній терапії хронічного гастриту та хронічного панкреатиту зі зниженою секреторною функцією: по 0,375 г (1,25 мл) 2 рази на день. Курс лікування – протягом 1-1,5 міс. Для лікування шкірних захворювань: 0,75 г (2,5 мл). Курс лікування – протягом 2-4 тижнів. При гіпертиреозі легкого ступеня: по 0,25 г (13 крапель) 2-3 десь у день. Курс лікування – 20 днів. Курс лікування повторюють після 1-2 місячної перерви або призначають протягом 3 місяців без перерви. При судинних, токсичних та травматичних ураженнях головного мозку: по 0,75 г (2,5 мл) на добу. Курс лікування – протягом 3-5 днів. За потреби через 12-14 днів призначають повторний курс. При захворюваннях, що супроводжуються нестачею карнітину (первинна та вторинна карнітинова недостатність): до 50-100 мг/кг (2-5 крапель/кг) маси тіла з кратністю прийому 2-3 рази на день. Курс лікування – протягом 3-4 міс. Дітям призначають як добавки до солодких страв (кисіль, компот, соки). Дітям до 3-х років доза визначається лікарем. Від 3 до 6 років – у разовій дозі 0,1 г (5 крапель) 2-3 рази на день, у добовій дозі 0,2-0,3 г (11-16 крапель). Курс лікування – 1 міс. Дітям від 6 до 12 років призначають у разовій дозі 0,2-0,3 г (11-16 крапель) 2-3 рази на день, у добовій дозі 0,4-0,9 г (22-48 крапель). Курс лікування – не менше 1 міс. При затримці зростання: по 0,25 г (13 крапель) 2-3 десь у день. Курс лікування – 20 днів. Курс лікування повторюють після 1-2 місячної перерви або призначають протягом 3 місяців без перерви. У спортивній медицині та при інтенсивних тренуваннях: по 2,5 г (8,33 мл) 1-3 рази на день (добова доза 2,5-7,5 г); у разі використання з лікувальною метою – 70-100 мг/кг/добу (5-7,5 г/добу). Курси прийому: 3-4 тижні в передзмагальний період. У період тренувального процесу – до 6-8 тижнів.ПередозуванняСимптоми: диспепсичні розлади, міастенічні розлади (у пацієнтів із уремією). Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля.Умови відпустки з аптекБез рецепта

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: пітавастатин кальцію 2.09 мг, що відповідає вмісту пітавастатину 2 мг. Допоміжні речовини: лактози моногідрат – 126.17 мг, гіпоролоза низькозаміщена – 25.08 мг, гіпромелоза – 2.66 мг, магнію алюмінометасилікат – 3.2 мг, магнію стеарат – 0.8 мг. Склад плівкової оболонки: ; Опадрай білий – 5 мг, у т. ч. гіпромелоза – 3.3065 мг, титану діоксид – 1.338 мг, триетилацетат – 0.3305 мг, кремнію діоксид колоїдний – 0.025 мг. 14 шт. - блістери (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою; білого кольору, круглі, двоопуклі, на поперечному зрізі ядро ​​білого кольору; з одного боку таблетки - гравірування " KC " , з іншого - гравірування " 2 " .Фармакотерапевтична групаПитавастатин – конкурентний інгібітор ГМГ-КоА (3-гідрокси-3-метилглютарилкоензим А) редуктази. ферменту, що каталізує початкову стадію синтезу холестерину – утворення мевалонової кислоти з ГМГ-КоА. Оскільки перетворення ГМГ-КоА на мевалонову кислоту є початковою стадією синтезу холестерину, то застосування питавастатину не викликає накопичення в організмі потенційно токсичних стеролів. ГМГ-КоА легко метаболізується до ацетил-КоА. який бере участь у багатьох процесах синтезу в організмі. Клінічні дослідження показали ефективність препарату Лівазо щодо зниження концентрації загального холестерину (OXC) у плазмі крові, холестерину ліпопротеїнів низької щільності (ХС ЛПНЩ). холестерину ліпопротеїнів дуже низької щільності (ХС ЛПДНЩ). тригліцеридів (ТГ) та аполіпопротеїну В (Аро-В).а також підвищення концентрації холестерину ліпопротеїнів високої щільності (ХС ЛПВЩ) та аполіпопротеїну А1 (Аро-А1) (див. Таблицю 1). Таблиця 1. Реакції на дозу у пацієнтів з первинною гіперхолестеринемією (відкориговане середнє значення відсоткової зміни порівняно з вихідним рівнем) Доза N ХС ЛПНЩ ОХС* ХС ЛПВЩ ТГ Аро-В Аро-А1 Плацебо 51 -4.0 -1.3 2.5 -2.1 0.3 3.2 1 мг 52 -33.3 -22.8 9.4 -14.8 -24.1 8.5 2 мг 49 -38.2 -26.1 9.0 -17.4 -30.4 5.6 4 мг 50 -46.5 -32.5 8.3 -21.2 -36.1 4.7 * невідкориговане У контрольованих клінічних дослідженнях за участю 1687 пацієнтів з первинною гіперхолестеринемією та комбінованою (змішаною) дисліпідемією, включаючи 1239 пацієнтів, які отримували терапевтичні дози (середня вихідна концентрація ХС ЛПНЩ близько 4.8 ммоль/л), питавастатин достовірно знижував концентрацію. не-ХС ЛПВЩ, ТГ та Аро-В та підвищував концентрацію ХС ЛПВЩ та Apo-A1. Зменшувалися співвідношення ОХС/ХС ЛПВЩ та Apo-B/Apo-A1. Концентрація ХС ЛПНГ знижувалася на 18-39% при застосуванні Лівазо у дозі 2 мг та на 44-45% – у дозі – 4 мг. Більшість пацієнток, які отримували дозу 2 мг. досягли цільового показника лікування ХС ЛПНЩ за рекомендаціями Європейського товариства атеросклерозу (EAS) (<3 ммоль/л).ФармакокінетикаВсмоктування Питавастатин швидко всмоктується у верхніх відділах ШКТ, Сmax; у; плазмі; крові досягається протягом 1 години після прийому препарату. Їда не впливає на абсорбцію. Сmax ;пітастатину в плазмі крові знижується на 43% при спільному прийомі з жирною їжею, але AUC залишається незмінною. Постійний препарат піддається ентерогепатичної циркуляції і добре абсорбується з худої та клубової кишки. Абсолютна біодоступність питавастатину 51%. Розподіл Більше 99% пітавастатину зв'язується з білками плазми крові, в основному з альбуміном і альфа-1 кислим глікопротеїном. Середній Vd; 133 л. Пітавастатин активно проникає в гепатоцити за допомогою транспортних білків OATP1B1 та OATP1B3. AUC варіює в межах 4-кратного збільшення від мінімального до максимального значення. Пітавастатин не є субстратом для Р-глікопротеїну. Метаболізм У плазмі міститься переважно незмінений питавастатин. Основним метаболітом є неактивний лактон, який утворюється з кон'югату пітавастатин глюкуроніду ефірного типу за участю УДФ-глюкуронозілтрансфераз (UGT1A3 та 2В7). Цнтохром Р450 впливає на метаболізм питавастатину мінімально. Ізофермент CYP2C9 (і меншою мірою ізофермент CYP2C8) беруть участь у метаболізмі питавастатину до другорядних метаболітів. Виведення Пітавастатин у незміненому вигляді швидко виводиться з печінки з жовчю, але піддається кишково-печінковій рециркуляції, що забезпечує його тривалий ефект. Менш 5% пітавастатину виводиться нирками. T1/2 ;з плазми варіює від 5.7 год (одноразовий прийом) до 8.9 год (у рівноважному стані), середнє значення кліренсу - 43.4 л/год після одноразового прийому внутрішньо. Фармакокінетика різних груп пацієнтів Літні пацієнти: у клінічних дослідженнях фармакокінетики питавастатна було показано, що у літніх пацієнтів старше 65 років AUC питавастатину була в 1.3 рази вищою. Це не вплинуло на ефективність чи безпеку. Печінкова недостатність: у пацієнтів з легкими порушеннями функції печінки (клас А за класифікацією Чайлд-Піо) ) AUC була у 3.9 разів вище. При вираженому порушенні функції печінки застосування пітавастатину протипоказане. Ниркова недостатність: у пацієнтів з помірною нирковою недостатністю і які знаходяться на гемодіалізі, відзначалося збільшення AUC і 1.8 разів та 1.7 разів відповідно. Статеві відмінності: ;помічено збільшення AUC у жінок у порівнянні з чоловіками в 1.6 разів у дослідженні здорових добровольців, що ніяк не позначалося на ефективності та безпеці препарату Лівазо. Расова приналежність: ;за результатами фармакокінетичного аналізу .даних, отриманих у здорових добровольців різної расової приналежності, такі фактори, як стать і вік не впливали на фармакокінетику питавастатину.Клінічна фармакологіяГіполіпідемічний препарат.Показання до застосуванняПервинна гіперхолестеринемія, включаючи гетерозиготну сімейну гіперхолестеринемію (гіперліпідемія IIа типу за класифікацією Фредріксона) або змішана гіперхолестеринемія (гіперліпідемія IIb типу за класифікацією Фредріксона), гіпертригліцеридемія (гіперліпідемія IV типу та класифікація наприклад, фізичні вправи, зниження маси тіла) виявляються недостатніми.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до пітавастатину, допоміжних компонентів препарату та інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази (статин); тяжка печінкова недостатність (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) або клас С за класифікацією Чайлд-П'ю, захворювання печінки та активної фази, включаючи стійке підвищення активності "печінкових" трансаміназ у сироватці крові (більш ніж у 3 рази порівняно з верхнім кордоном) норми (ВДН)); непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція; міопатія; одночасний прийом; циклоспорину; вагітність, період грудного вигодовування; відсутність адекватних методів контрацепції у жінок дітородного віку; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю При наявності ризику розвитку міопатії/рабдоміолізу - ниркова недостатність, гіпотиреоз, особистий або сімейний анамнез спадкових м'язових захворювань та попередній анамнез м'язової токсичності при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів, надмірне вживання алкоголю, вік .Вагітність та лактаціяВагітність Застосування Лівазо при вагітності протипоказане. Жінкам дітородного віку під час лікування Лівазо слід використовувати надійні методи контрацепції. Т.к. холестерин та інші продукти біосинтезу холестерину необхідні для розвитку плода, потенційний ризик інгібування ГМГ-КоА редуктази перевищує користь лікування препаратом під час вагітності. Дослідження на тваринах показали, що питавастатин має репродуктивну токсичність, але без тератогенного потенціалу. Якщо пацієнтка планує вагітність, слід припинити лікування щонайменше за місяць до зачаття. Під час настання вагітності під час застосування Лівазо. лікування слід негайно припинити. Період грудного вигодовування Застосування препарату Лівазо у період грудного вигодовування протипоказане. Пітавастатин виводиться з молоком щурів. Дані щодо виділення питавастатину з грудним молоком відсутні. При необхідності застосування препарату Лівазо у період лактації грудне вигодовування слід припинити. Застосування у дитячому віці Заборонено застосування препарату пацієнтам віком до 18 років (оскільки ефективність та безпека не встановлені).Побічна діяУ контрольованих клінічних дослідженнях прийому рекомендованих доз менше 4% пацієнтів, які отримували лікування препаратом Лнвазо. було виключено із дослідження у зв'язку з розвитком небажаних реакцій. Найбільш поширеною була міапгія. Залежно від частоти виникнення виділяють такі небажані реакції відповідно до класифікації ВООЗ: дуже часто: ≥10, часто: від ≥1/100 до <1/10, нечасто: від ≥1/1000 до <1/100, рідко: від ≥1/10000 до <1/10000, дуже рідко: <1/10000 н частота невідома (наявні дані неможливо визначити частоту). З боку органів кровотворення: нечасто - анемія. З боку обміну речовин: нечасто - анорексія. Порушення психіки: часто - безсоння. З боку нервової системи: часто - головний біль; нечасто – запаморочення, порушення смаку, сонливість. З боку органів чуття: ; нечасто - дзвін у вухах; рідко – зниження гостроти зору. З боку шкірних покровів: ; нечасто - свербіж шкіри, суп; рідко – кропив'янка, еритема. З боку опорно-рухового апарату: часто - міалгія, артралгія; нечасто – м'язові спазми. З боку сечовидільної системи: ;нечасто - поллакіюрія. З боку травної системи: часто - запор, діарея, диспепсія, нудота; нечасто – біль у животі, сухість слизової оболонки порожнини рота, блювання; рідко – глосодинію, гострий панкреатит, холестатична жовтяниця. Лабораторні показники: ; нечасто - понишення активності "печінкових" трансаміназ ACT, АЛТ, підвищення активності креатинфосфокінази (КФК). У клінічних дослідженнях після прийому Лівазо спостерігалося підвищення активності КФК у 3 рази вище за ВГН у 49 пацієнтів з 2800 (1.8%). Рівні перевищення ВГН у 10 разів і більше з супутніми м'язовими симптомами відзначалися рідко, і спостерігалися лише у одного пацієнта з 2406 пацієнтів, які отримували 4 мг Лівазо (0.04%) у програмі клінічних досліджень. Інші: нечасто - астенії, нездужання, підвищена стомлюваність, периферичні набряки. Досвід постмаркетингового застосування Дворічний проспективне дослідження постреєстраційного спостереження було проведено приблизно у 20000 пацієнтів у Японії. Переважна більшість цих пацієнтів отримували пітавастатин у дозі 1 або 2 мг, а не 4 мг. У 10.4% пацієнтів були зареєстровані небажані реакції, у яких не можна виключити причинний зв'язок з пітавастатином, та 7.4% пацієнтів припинили лікування у зв'язку з розвитком небажаних реакцій. Частота виникнення міалгії становила 1.08%. Більшість небажаних реакцій були легкими. Протягом 2-х років частота небажаних реакцій була вищою у пацієнтів, які мали в анамнезі лікарську алергію (20.4%) або захворювання печінки або нирок (13.5%). Небажані реакції та частота їх виникнення, що спостерігалися у проспективному дослідженні післяреєстраційного спостереження, але не в міжнародних контрольованих клінічних дослідженнях при застосуванні препарату та рекомендованих дозах наведені нижче. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко - порушення функції печінки. З боку опорно-рухового апарату: рідко - міопатія, рабдоміоліз. У дослідженні постреєстраційного спостереження були два повідомлення про рабдоміоліз, у якому пацієнти потребували госпіталізації (0.01% пацієнтів). Крім того, є спонтанні повідомлення про ефекти з боку опорно-рухового апарату, що включають міалгію та міопатію у пацієнтів, які лікувалися Лівазо у всіх рекомендованих дозах. Були також отримані повідомлення про рабдоміоліз з гострою нирковою недостатністю і без неї, в т.ч. про рабдоміоліз з летальним результатом. Були також отримані спонтанні повідомлення про наступні небажані реакції (частота заснована на випадках, що спостерігаються в постреєстраційних дослідженнях). З боку нервової системи: нечасто - гіпестезія. З боку травної системи: рідко - абдоміальний дискомфорт. Небажані явища при застосуванні інших статинів: порушення сну, включаючи кошмарні сновидіння; амнезія; сексуальна дисфункція; депресія; інтеретиційне захворювання легень; цукровий діабет: частота виникнення залежить від наявності або відсутності факторів ризику (концентрація; глюкози; у крові натще ≥5 ммоль/л, ІМТ>30 кг/м2, підвищена концентрація ТГ, артеріальна гіпертензія в анамнезі); підвищення глікозильованого гемоглобіну.Взаємодія з лікарськими засобамиПітавастатин активно транспортується в гепатоцит людини численними печінковими транспортерами (включаючи транспортний поліпептид органічних аніонів (OATP)), які можуть бути включені в деякі з наступних взаємодій. Циклоспорин: одночасний прийом одноразової дози циклоспорину з пітавастатином у рівноважному стані призводить до 4.6-кратного збільшення AUC пітавастатину невідомо. Препарат Лівазо протипоказаний пацієнтам, які отримують лікування циклоспорином. Еритроміцин: одночасний прийом еритроміцину з пітавастатином призводить до 2.8-кратного збільшення AUC пітавастатину. Рекомендовано тимчасове припинення прийому пітавастатину під час лікування еритроміцином або іншими антибіотиками групи макролідів. Гемфіброзол та інші фібрати; в окремих випадках монотерапію фібратами пов'язували з розвитком міопатії. Одночасне застосування фібратів зі статинами пов'язували зі збільшенням частоти виникнення міопатії та рабдоміолізу. Слід бути обережним при одночасному застосуванні пітавастатину з фібратами. У дослідженнях фармакокінетики одночасне застосування пітавастатину з гемфіброзилом призводило до 1.4-кратного збільшення AUC пітавастатину та збільшення AUC фенофібрату в 1.2 рази. Нікотинова кислота ;(в ліпідзнижуючих дозах): ;дослідження взаємодії при лікуванні питавастатином та нікотинової кислоти в ліпідзнижуючих дозах (більше 1 г/добу) не проводилося. Застосування нікотинової кислоти в монотерапії пов'язували з розвитком міопатії та рабдоміолізу. Тому при одночасному застосуванні з нікотиновою кислотою в ліпід-знижувальних дозах (більше 1 г/добу) препарат Лівазо слід призначати з обережністю. Фузидова кислота: ;були зареєстровані важкі м'язові порушення, такі як рабдоміоліз, які приписували взаємодії між фузидовою кислотою та статинами. Під час лікування фузидовою кислотою рекомендовано тимчасово припинити застосування Лівазо. Рифампіцин: ;одночасне призначення з пітавастатином призвело до 1.3-кратного збільшення AUC пітавастатину. Езетиміб; і його глюкуронідний метаболіт; інгібує всмоктування харчового та біліарного холестерину. Одночасне застосування пітавастатину не впливало на плазмові концентрації пітавастатину. Інгібітори ізоферменту CYP3A4: дослідження взаємодії з ітраконазолом і грейпфрутовим соком, відомими інгібіторами ізоферменту CYP3A4, не виявили клінічно значущої взаємодії на плазмові концентрації питавастатину. Дігоксин, відомий субстрат Р-глікопротеїну (Pgp), не взаємодіє з питавастатином. При сумісному застосуванні не відмічено суттєвих змін концентрацій питавастатину або дигоксину у плазмі крові. Варфарин: рівноважний стан фармакокінетики та фармакодинаміки (МНО та протромбіновий час (ПВ)) варфарину у здорових добровольців не змінювався при сумісному застосуванні варфарину з питавастатином у дозі 4 мг щодня. Проте, як і при застосуванні інших статинів, у пацієнтів, які отримують варфарин, при додаванні до лікування питавастатину слід контролювати ПВ та МНО.Спосіб застосування та дозиВсередину таблетки необхідно ковтати повністю. Переважний прийом таблетки в той самий час доби, краще ввечері, відповідно до циркадного ритму ліпідного обміну. До початку лікування та в процесі пацієнти повинні дотримуватися гіпохолестеринемічної дієти. Початкова доза препарату 1 мг на добу одноразово. При необхідності дозу препарату збільшують з інтервалами не менше 4 тижнів до 2 мг на добу. Дозу слід підбирати індивідуально відповідно до концентрацій ХС ЛПНЩ, метою лікування та відповіддю пацієнта на лікування. Більшість пацієнтів потребує дози 2 мг. Максимальна добова доза – 1 мг. Пацієнти з легкими та помірними порушеннями функції печінки: рекомендована максимальна добова доза 2 мг. Пацієнти з порушенням функції нирок: ;при порушенні функції нирок легкого ступеня тяжкості (бажано об'єктивно оцінити цей ступінь з відображенням КК або швидкості клубочкової фільтрації), препарат Лівазо слід застосовувати з обережністю. Дані щодо застосування максимальної добової дози препарату 4 мг при порушеннях функції нирок будь-якого ступеня тяжкості обмежені, тому призначати максимальну добову дозу 4 мг необхідно лише за ретельного контролю функції нирок після поступового підвищення дози. Не рекомендується пацієнтам з тяжкими порушеннями функції нирок призначати максимальну добову дозу 4 мг; рекомендується розглянути обмеження максимальної добової дози до 2 мг при тяжкій нирковій недостатності. Пацієнти похилого віку: корекція дози не потрібна.ПередозуванняСпецифічного лікування при передозуванні немає. Необхідно провести симптоматичну терапію, контролювати активність КФК та ​​функцію печінки. Гемодіаліз неефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на м'язову тканину Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА редуктази (статинів). існує ймовірність розвитку міалгії, міопатії і, в окремих випадках, рабдоміолізу. Слід попередити пацієнтів про необхідність повідомляти про будь-які м'язові симптоми. Активність КФК слід визначати у будь-якого пацієнта, що повідомляє про м'язовий біль, болючість м'язів при пальпації або слабкості, особливо якщо це супроводжуються нездужанням або лихоманкою. Активність КФК не слід визначати після фізичних навантажень або за наявності будь-яких інших можливих причин підвищення КФК, які можуть спотворити результат. При підвищенні активності КФК (в 5 разів вище ВГН) протягом 5-7 днів слід виконати контрольний аналіз. До лікування Як і всі статини Лівазо слід з обережністю призначати пацієнтам, які мають сприятливі фактори розвитку рабдоміолізу. Слід визначити активність КФК для встановлення контрольного вихідного значення у таких випадках: ниркова недостатність; гіпотиреоз; особистий чи сімейний анамнез спадкових м'язових захворювань; попередній анамнез м'язової токсичності під час лікування фібратами або іншими статинами; наявність в анамнезі захворювань печінки чи зловживання алкоголем; пацієнтам похилого віку (старті 70 років) з іншими факторами ризику розвитку рабдоміолізу. У таких випадках рекомендовано клінічний моніторинг і ризик лікування слід розглядати залежно від можливої ​​користі. Лікування Лівазо не можна починати, якщо показники КФК у 5 разів перевищують ВДН. Під час течії Слід рекомендувати пацієнтові негайно повідомляти лікаря про м'язовий біль, слабкість або судоми. Слід визначити активність КФК, та лікування припинити, якщо активність КФК підвищена (у 5 разів вища за ВГН). Слід розглянути питання про припинення лікування при виникненні важких м'язових симптомів, навіть якщо активність КФК не перевищує ВГН у 5 разів. При вирішенні симптомів та поверненні активності КФК до норми, може бути розглянуто питання про повторне призначення Лівазо у дозі 1 мг за дотримання ретельного контролю. Вплив на печінку Як і всі статини, Лівазо слід з обережністю призначати пацієнтам, які мають в анамнезі захворювання печінки, або пацієнтам, які регулярно вживають надмірну кількість алкоголю. Перед початком лікування Лівазо та потім періодично під час лікування слід проводити функціональні печінкові проби. Пацієнтам із стійким підвищенням активності "печінкових" трансаміназ (AЛT та ACT), що перевищують ВГН у 3 рази, слід припинити лікування Лівазо. Вплив на нирки Лівазо слід з обережністю призначати пацієнтам з нирковою недостатністю помірного або тяжкого ступеня. Підвищувати дозу слід лише за ретельного контролю. Доза 4 мг не рекомендована пацієнтам із тяжкою нирковою недостатністю. Цукровий діабет Деякі дані свідчать про це. що статини, як клас, викликають підвищення концентрації глюкози в крові, а в деяких пацієнтів з високим ризиком розвитку цукрового діабету можуть призвести до рівня гілерглікемії, при якому потрібне відповідне лікування цукрового діабету. Тим не менш, ця небезпека компенсується зниженням судинного ризику при лікуванні статинами, і тому не повинна бути причиною припинення лікування статинами. Пацієнтів, які мають ризик розвитку гіперглікемії (концентрація глюкози натще від 5.6 до 6.9 ммопь/л, ІМТ>30 кг/м2, підвищену концентрацію ТГ, артеріальну гіпертензію), слід піддавати клінічному та біохімічному контролю відповідно до національних рекомендацій. Інтерстиціальне захворювання легень Рідкісні випадки інтерстиціального захворювання легень реєстрували при застосуванні деяких станнів, особливо при тривалій терапії. Клінічні ознаки, що спостерігаються, включають задишку, непродуктивний кашель і погіршення загального стану здоров'я (підвищена стомлюваність, втрата маси тіла і лихоманка). При підозрі на розвиток інтерстиціального захворювання легень терапію статинами слід припинити. Вплив на здатність до керування транспортними засобами та обслуговування рухомих механізмів Необхідно бути обережними при керуванні транспортними засобами або виконанні іншої роботи, що потребує підвищеної уваги, оскільки можливий розвиток таких небажаних реакцій як запаморочення та сонливість.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: клопідогрел гідросульфат - 97,87 мг, відповідний 75 мг клопідогрелу основи; допоміжні речовини: лактоза - 78,13 мг, целюлоза мікрокристалічна - 68,75 мг, кросповідон (тип А) - 13,75 мг, гліцерил дибегенат - 8,25 мг, тальк - 8,25 мг, Опадрай II 85G346 ,25 мг (спирт полівініловий - 3,63 мг, тальк - 1,65 мг, титану діоксид (Е171) - 1,63 мг, макрогол 3350 -1,02 мг, лецитин (Е322) - 0,29 мг, барвник заліза оксид червоний (Е172) – 0,03 мг). Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 75 мг. По 7 або 10 таблеток у блістер (стрип) алюмінієва фольга/алюмінієва фольга. По 1,2,4,8 (7 таблеток) або 1,2,3,5,6,9, 10 (10 таблеток) блістерів (стрипів) разом з інструкцією із застосування в картонну пачку. По 10,20,40,60 блістерів (стрипів) разом з інструкціями із застосування в картонну коробку (для стаціонарів).Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі, покриті плівковою оболонкою, таблетки рожевого кольору з гравіюванням «|» з одного боку.Фармакотерапевтична групаАнтиагрегантний засібФармакокінетикаВсмоктування Після одноразового прийому та при курсовому прийомі внутрішньо у дозі 75 мг на добу клопідогрел швидко всмоктується. Середні значення максимальної концентрації в плазмі крові (Cmax) незміненого клопідогрелу становлять близько 2,2-2,5 нг/мл і досягаються приблизно через 45 хвилин після прийому. За даними виведення метаболітів клопідогрелу нирками його абсорбція становить щонайменше 50%. Розподіл In vitro клопідогрел та його основний циркулюючий у крові неактивний метаболіт оборотно зв'язуються з білками плазми крові на 98% та 94% відповідно. In vitro цей зв'язок є ненасиченим у широкому діапазоні концентрацій. Метаболізм Клопідогрел інтенсивно метаболізується у печінці. In vitro та in vivo клопідогрел метаболізується двома шляхами: перший - через естерази та подальший гідроліз з утворенням неактивного похідного карбоксильної кислоти (85%) від циркулюючих у системному кровотоку метаболітів, а другий шлях - через систему цитохрому Р450. Спочатку клопідогрел метаболізується до 2-оксоклопідогрелу, що є проміжним метаболітом. Наступний метаболізм 2-оксоклопідогрелу призводить до утворення активного метаболіту клопідогрела-тіольного похідного клопідогрелу. In vitro цей шлях метаболізму відбувається за участю ізоферментів CYP3A4, CYP2C19, CYP1A2 та CYP2B6. Активний тіольний метаболіт клопідогрелу, який був виділений у дослідженнях in vitro, швидко та незворотно зв'язується з рецепторами тромбоцитів, інгібуючи таким чином їх агрегацію.При одноразовому прийомі клопідогрелу в навантажувальній дозі 300 мг Cmax активного метаболіту в 2 рази перевищує Cmax при прийомі клопідогрел у підтримуючій дозі 75 мг протягом 4 днів. Cmax активного метаболіту досягається через 30-60 хв після прийому клопідогрелу. Виведення Протягом 120 годин після прийому внутрішньо людиною 14С-міченого клопідогрелу близько 50% радіоактивності виділяється через нирки та приблизно 46% радіоактивності – через кишечник. Після одноразового прийому внутрішньо дози 75 мг період напіввиведення (T1/2) клопідогрелу становить близько 6 годин. Після одноразового прийому та прийому повторних доз Т основного циркулюючого у крові неактивного метаболіту становить 8 годин. Фармакогенетика За допомогою ізоферменту CYP2C19 утворюються як активний метаболіт, так і проміжний метаболіт - 2-оксоклопідогрел. Фармакокінетика та антиагрегантна дія активного метаболіту клопідогрелу, при дослідженні агрегації тромбоцитів exvivo, варіюють залежно від генотипу ізоферменту CYP2C19. Алель гена CYP2C19*1 відповідає повністю функціональному метаболізму, тоді як алелі генів CYP2C19*2 та CYP2C19*3 є нефункціональними. Алелі генів CYP2C19*2 та CYP2C19*3 є причиною зниження метаболізму у більшості представників європеоїдної (85%) та монголоїдної раси (99%). Інші алелі, з якими пов'язується відсутність або зниження метаболізму, зустрічаються рідше і включають, але не обмежуються алелями генів CYP2C19*4, *5, *6, *7 та *8. Пацієнти, які є слабкими метаболізаторами,повинні мати дві зазначені вище алелі гена з втратою функції. Опубліковані частоти фенотипів слабких метаболізаторів CYP2C19 становлять вулиць європеоїдної раси 2%, вулиць негроїдної раси 4% і у китайців 14%. У перехресному дослідженні, проведеному на 40 добровольцях, по 10 осіб у кожній групі з чотирма підтипами ізоферменту CYP2C19 (ультрабистрі метаболізатори, інтенсивні метаболізатори, проміжні метаболізатори, слабкі метаболізатори до 0 75 мг на добу та при прийомі клопідогрелу в дозі 600 мг з наступним його прийомом по 150 мг на добу протягом 5 днів (досягнення рівноважного стану). Будь-яких суттєвих відмінностей в експозиції активного метаболіту та середніх значеннях інгібування агрегації тромбоцитів (ІАТ) (індукованої АДФ) у ультрашвидких, інтенсивних та проміжних метаболізаторів виявлено не було. У слабких метаболізаторів експозиція активного метаболіту знижувалась на 63-71% порівняно з інтенсивними метаболізаторами.При використанні схеми лікування 300 мг/75 мг у слабких метаболізаторів антитромбоцитарна дія знижувалась із середніми значеннями ІАТ, що становлять 24% (через 24 год) та 37% (на 5 день лікування) порівняно з ІАТ, що становлять 39% (через 24 год) та 58% (на 5 день лікування) у інтенсивних метаболізаторів та 37% (через 24 год) та 60% (на 5 день лікування) у проміжних метаболізаторів. Якщо слабкі метаболізатори отримували схему лікування 600 мг/150 мг, експозиція активного метаболіту була вищою, ніж прийому схеми лікування 300 мг/75 мг. Крім того, ІАТ становило 32% (через 24 год) і 61% (на 5 день лікування), що було більше такого у слабких метаболізаторів, що отримували схему лікування 300 мг/75 мг і було подібно до такого в групах пацієнтів з більш високою інтенсивністю СУР2С19 -метаболізму, які отримували схему лікування 300 мг/75 мгОднак у дослідженнях з урахуванням клінічних результатів режим дозування клопідогрелу для пацієнтів цієї групи наразі не встановлено. Відповідно до результатів даного дослідження, метааналіз шести досліджень, куди увійшли дані 335 добровольців, які отримували клопідогрел і перебували в стані досягнення рівноважної концентрації, показав, що у проміжних метаболізаторів експозиція активного метаболіту знижувалася на 28%, а у слабких метаболізаторів - на 72%. , хоча ІАТ було знижено порівняно з інтенсивними метаболізаторами з відмінностями в ІАТ, що становлять 5,9% та 21/4%, відповідно.отримували клопідогрел і перебували в стані досягнення рівноважної концентрації, показав, що у проміжних метаболізаторів експозиція активного метаболіту знижувалася на 28%, а у слабких метаболізаторів - на 72%, хоча ІАТ було знижено в порівнянні з інтенсивними метаболізаторами з відмінностями в ІАТ, що становлять 5, 9% та 21/4%, відповідно.отримували клопідогрел і перебували в стані досягнення рівноважної концентрації, показав, що у проміжних метаболізаторів експозиція активного метаболіту знижувалася на 28%, а у слабких метаболізаторів - на 72%, хоча ІАТ було знижено в порівнянні з інтенсивними метаболізаторами з відмінностями в ІАТ, що становлять 5, 9% та 21/4%, відповідно. Не проводилося оцінки впливу генотипу CYP2C19 на клінічні результати у пацієнтів, які отримували клопідогрел, у проспективних, рандомізованих, контрольованих дослідженнях. Проте зараз є кілька ретроспективних аналізів. Результати генотипування є в наступних клінічних дослідженнях: CURE (n=2721), CHARISMA (n=2428), CLARITY-T1MI28 (n=227), TRITON-T1MI38 (п=1477) та ACTIVE-A (п=601), а також у кількох опублікованих когортних дослідженнях. У дослідженні TRITON-TIMI38 і 3 когортних дослідженнях (Collet, Sibbing, Giusti) пацієнти комбінованої групи з проміжним або слабким метаболізмом мали вищу частоту серцево-судинних ускладнень (смерть, інфаркт міокарда та інсульт) або тромбозу стенту. . У дослідженні CHARISMA та одному когортному дослідженні (Simon) збільшення частоти серцево-судинних ускладнень спостерігалося тільки у слабких метаболізаторів (при їх порівнянні з інтенсивними метаболізаторами). У дослідженні CURE, CLARITY, ACTIVE-A та одному з когортних досліджень (Trenk) не спостерігалося збільшення частоти серцево-судинних ускладнень залежно від інтенсивності CYP2C19-метаболізму. Проведені до цього часу клінічні дослідження не мали достатнього обсягу вибірки для виявлення відмінностей у клінічному результаті у пацієнтів із низькою активністю ізоферменту CYP2C19. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках Фармакокінетика активного метаболіту клопідогрелу в окремих груп пацієнтів не вивчена. У добровольців похилого віку (старше 75 років) при порівнянні з добровольцями молодого віку не було отримано відмінностей за показниками агрегації тромбоцитів та часу кровотечі. Не потрібна корекція дози препарату у пацієнтів похилого віку. Фармакокінетика клопідогрелу у дітей не вивчена. У пацієнтів з тяжким ураженням нирок (кліренс креатиніну (КК 5-15 мл/хв) після повторних прийомів клопідогрелу в дозі 75 мг/добу ініціювання АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів було нижче (25%) порівняно з таким у здорових добровольців, проте подовження часу кровотечі було подібне до здорових добровольців, які отримували клопідогрел у дозі 75 мг на добу, Клопідогрел добре переносився у всіх пацієнтів. У пацієнтів з тяжким ураженням печінки після щоденного прийому клопідогрелу в дозі 75 мг на добу протягом 10 днів інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів було подібним до такого у здорових добровольців. Середній час кровотечі було також можна порівняти в обох групах. Поширеність алелей генів ізоферменту CYP2C9, які відповідають за проміжний та знижений метаболізм, відмінна у представників різних расових груп. Є дуже невеликі літературні дані серед представників монголоїдної раси, що дозволяє оцінити значення генотипування ізоферменту СУР2С19 у розвиток ішемічних ускладнень.ФармакодинамікаМеханізм дії Клопідогрел є проліками, один з метаболітів якого є активним і інгібує агрегацію тромбоцитів. Активний метаболіт клопідогрелу вибірково інгібує зв'язування аденозиндифосфату (АДФ) з P2Y 12-рецептором тромбоцитів та подальшу АДФ-опосередковану активацію комплексу глікопротеїну llb/llla, що призводить до придушення агрегації тромбоцитів. Завдяки необоротному зв'язуванню, тромбоцити залишаються несприйнятливими до стимуляції АДФ протягом всього терміну свого життя (приблизно 7-10 днів), а відновлення нормальної функції тромбоцитів відбувається зі швидкістю, що відповідає швидкості оновлення тромбоцитів. Агрегація тромбоцитів, що викликається агоністами, відмінними від АДФ, також пригнічується за рахунок блокади посиленої активації тромбоцитів АДФ, що вивільняється.Оскільки утворення активного метаболіту відбувається за допомогою ізоферментів системи Р450, деякі з яких можуть відрізнятися поліморфізмом або можуть інгібуватися іншими препаратами, не у всіх пацієнтів можливе адекватне пригнічення агрегації тромбоцитів. Фармакодинамічні властивості При щоденному прийомі клопідогрелу в дозі 75 мг з першого дня прийому відзначається значне придушення АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів, яке поступово збільшується протягом 3-7 днів і потім виходить на постійний рівень (при досягненні рівноважного стану). У рівноважному стані прийому дози 75 мг/сут агрегація тромбоцитів пригнічується загалом на 40-60%. Після припинення прийому клопідогрелу агрегація тромбоцитів та час кровотечі поступово повертаються до початкового рівня в середньому протягом 5 днів. Клінічна ефективність та безпека Клопідогрел здатний запобігати розвитку атеротромбозу при будь-яких локалізаціях атеросклеротичного ураження судин, зокрема при ураженнях церебральних, коронарних або периферичних артерій. Клінічне дослідження ACTTVE-A показало, що у пацієнтів з фібриляцією передсердь, які мали, як мінімум, один фактор ризику розвитку судинних ускладнень, але були не здатні приймати непрямі антикоагулянти, клопідогрел у поєднанні з ацетилсаліцилової кислотою (порівняно з прийомом тільки однієї ацетилу) ) зменшував частоту разом узятих інсульту, інфаркту міокарда, системної тромбоемболії поза центральною нервовою системою (ЦНС) або судинної смертності, переважно за рахунок зменшення ризику розвитку інсульту. Ефективність прийому клопідогрелу у поєднанні з ацетилсаліцилової кислотою виявлялася рано і зберігалася до 5 років. Зменшення ризику великих судинних ускладнень у групі пацієнтів, які приймали клопідогрел у поєднанні з ацетилсаліцилової кислотою, було переважно за рахунок більшого зменшення частоти інсультів. Ризик розвитку інсульту будь-якої тяжкості при прийомі клопідогрелу в поєднанні з ацетилсаліцилової кислотою знижувався, а також була тенденція до зниження частоти розвитку інфаркту міокарда в групі, що отримувала лікування клопідогрелом у поєднанні з ацетилсаліциловою кислотою, але не спостерігалося відмінностей у частоті. Крім цього, прийом клопідогрелу у поєднанні з ацетилсаліцилової кислотою зменшував загальну кількість днів госпіталізації з серцево-судинних причин.Показання до застосуванняЗапобігання атеротромботичним ускладненням У дорослих пацієнтів з інфарктом міокарда (з давністю від кількох днів до 35 днів), ішемічним інсультом (з давністю від 7 днів до б місяців) або з діагностованою оклюзійною хворобою периферичних артерій. У дорослих пацієнтів із гострим коронарним синдромом: без підйому сегмента ST (нестабільна стенокардія або інфаркт міокарда без зубця Q), включаючи пацієнтів, яким було проведено стентування при черезшкірному коронарному втручанні (у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою); з підйомом сегмента ST (гострий інфаркт міокарда) при медикаментозному лікуванні та можливості проведення тромболізису (у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою). Запобігання атеротром6отичних та тром6оемболічних ускладнень, включаючи інсульт, при фібриляції передсердь (миготливої ​​аритмії). У пацієнтів з фібриляцією передсердь (миготливою аритмією), які мають як мінімум один фактор ризику розвитку судинних ускладнень, не можуть приймати непрямі антикоагулянти та мають низький ризик розвитку кровотеч (у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою).Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до клопідогрелу або будь-якої допоміжної речовини препарату; тяжка печінкова недостатність; гостра кровотеча, наприклад, кровотеча з виразки або внутрішньочерепний крововилив; рідкісна спадкова непереносимість лактози, дефіцит лактази та синдром мальабсорбції глюкози-галактози; вагітність та період годування груддю; дитячий вік до 18 років (безпека та ефективність застосування не встановлені). З ОБЕРЕЖНІСТЮ при помірній печінковій недостатності, за якої можлива схильність до кровотечі (обмежений клінічний досвід застосування); при нирковій недостатності (обмежений клінічний досвід застосування); при травмах, хірургічних втручаннях (ризик посилення кровотечі); при захворюваннях, при яких є схильність до розвитку кровотеч (особливо шлунково-кишкових або внутрішньоочних); при одночасному призначенні інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС); при одночасному прийомі нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП), у тому числі селективних інгібіторів циклооксигенази-2 (ЦОГ-2); при одночасному призначенні варфарину, гепарину, інгібіторів глікопротеїну llb/llla; при вказівках в анамнезі на алергічні та гематологічні реакції на інші тієнопіридини (такі, як тіклопідін, прасугрел) у зв'язку з можливістю перехресних алергічних та гематологічних реакцій; у пацієнтів з генетично обумовленим зниженням функції ізоферменту CYP2C19 (у пацієнтів, які є слабкими СУР2С19-метаболізаторами, при застосуванні клопідогрелу в рекомендованих дозах утворюється менше активного метаболіту клопідогрелу і слабше виражена його антиагрегантна дія; слабкі метаболізи або через шкірне коронарне втручання, можуть мати більш високу частоту серцево-судинних ускладнень, ніж пацієнти з нормальною функцією ізоферменту CYP2C19).Вагітність та лактаціяВагітність Як запобіжний засіб протипоказаний прийом препарату Лопірел при вагітності через відсутність клінічних даних щодо його прийому вагітними жінками, хоча дослідження клопідогрелу на тваринах і не виявили ні прямих, ні непрямих несприятливих ефектів протягом вагітності, ембріональний розвиток, пологи та посгнатальний розвиток. Період годування груддю Грудне вигодовування у разі лікування препаратом Лопірел слід припинити, тому що в дослідженнях на щурах було показано, що клопідогрел та/або його метаболіти виділяються у грудне молоко. Чи проникає клопідогрел у грудне молоко людини невідомо.Побічна діяБезпека клопідогрелу була досліджена більш ніж у 44000 пацієнтів, у тому числі у понад 12000 пацієнтів, які отримували лікування протягом року або триваліший термін. Загальна переносимість клопідогрелу була подібна до переносимості ацетилсаліцилової кислоти, незалежно від віку, статі та расової приналежності пацієнтів. Нижче перераховані клінічно значущі небажані ефекти, що спостерігалися в клінічних дослідженнях: CAPRIE, CURE, CLARITY, СОММГГ та ACTIVE А. Переносність клопідогрелу в дозі 75 мг на добу у випробуванні CAPRIE відповідала переносимості ацетилсаліцилової кислоти у дозі 3. У тому числі повідомлялося про небажані реакції у спонтанних повідомленнях. Найчастіше у клінічних дослідженнях, а також у ході постмаркетингового застосування клопідогрелу повідомлялося про розвиток кровотеч,більшість яких розвивалася у місяць лікування. У клінічному дослідженні CAPRIE загальна частота кровотеч у пацієнтів, які отримували клопідогрел або ацетилсаліцилову кислоту, становила 9,3%. Частота важких кровотеч при застосуванні клопідогрелу була аналогічна до такого значення при застосуванні ацетилсаліцилової кислоти. У клінічному дослідженні CURE не спостерігалося підвищення частоти тяжких кровотеч при застосуванні клопідогрелу з ацетилсаліциловою кислотою протягом семи днів після операції аортокоронарного шунтування у пацієнтів, які припинили терапію за більш ніж 5 днів до оперативного втручання. У пацієнтів, які продовжували терапію протягом п'яти днів до початку операції аортокоронарного шунтування, частота цієї події склала 9,6% для комбінації клопідогрел з ацетилсаліциловою кислотою та 6,3% - для плацебо у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою. У клінічному дослідженні CLARITY спостерігали загальне підвищення частоти кровотеч у групі клопідогрел + ацетилсаліцилова кислота порівняно з групою плацебо + ацетилсаліцилова кислота. Частота великих кровотеч була в обох групах аналогічною та практично не залежала від вихідних характеристик пацієнтів та виду фібринолітичної або гепаринової терапії. У клінічному дослідженні COMMIT загальна частота великих нецеребральних кровотеч або церебральних крововиливів була низькою і достовірно не відрізнялася в обох групах. У клінічному дослідженні ACWE-A частота розвитку великих кровотеч у групі клопідогрел+ацетилсаліцилова кислота була вищою, ніж у групі плацебо+ ацетилсаліцилова кислота (6,7% проти 4,3%). Великі кровотечі були позачерепними в обох групах (5,3% проти 3,5%), головним чином, спостерігалися шлунково-кишкові кровотечі (3,5% проти 1,8%). У групі клопідогрел + ацетилсаліцилова кислота внутрішньочерепних крововиливів було більше порівняно з групою плацебо + ацетилсаліцилова кислота (1,4% проти 0,8%, відповідно). Відсутні статистично значущі відмінності між цими групами лікування у частоті виникнення фатальних кровотеч (1,1% проти 0,7%) та геморагічного інсульту (0.3% проти 0,6%). Далі подано небажані реакції, які спостерігалися у клінічних дослідженнях або надходили у вигляді спонтанних повідомлень. Частота реакцій представлена ​​згідно з наступною класифікацією: дуже часто (> 1/10); часто (>1/100,1/1000,1/10000, З боку лімфатичної та кровоносної системи: нечасто – тромбоцитопенія, лейкопенія, еозинофілія; рідко – нейтропенія, у тому числі важка нейтропенія; дуже рідко – тромботична тромбоцитопенічна пурпура (ГШ), егоїстична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, тяжка тромбоцитопенія, набута гемофілія типу А, гранулоцитопенія, анемія. З боку імунної системи: дуже рідко – сироваткова хвороба, анафілактоїдні реакції; частота невідома - перехресні реакції гіперчутливості з тієнопіридинами (такими як тіклопідін, прасугрел). Порушення психіки: дуже рідко – галюцинації, сплутаність свідомості. З боку нервової системи: нечасто – внутрішньочерепний крововилив (деякі випадки були з летальним результатом), головний біль, парестезія, запаморочення; дуже рідко – порушення смаку. З боку органу зору: нечасто – очні крововиливи (у кон'юнктиву, у тканині ока, сітківку). З боку органу слуху та лабіринтні порушення: рідко – вертиго. З боку судин: часто – гематоми, дуже рідко – тяжкі кровотечі, кровотечі з операційних ран, васкуліт, зниження артеріального тиску. З боку дихальної системи та органів грудної клітки та середостіння: часто – носова кровотеча; дуже рідко – кровотечі з органів дихання (кровохаркання, легенева кровотеча), бронхоспазм, інтестинальний пневмоніт, еозинофільна пневмонія. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – кровотечі шлунково-кишкового тракту, діарея, біль у животі, диспепсія; нечасто – виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, гастрит, блювання, нудота, запор, метеоризм; рідко – ретроперитонеальні кровотечі; дуже рідко – шлунково-кишкові та ретроперитонеальні кровотечі з летальним результатом, панкреатит, коліт (включаючи виразковий або лімфоцитарний), стоматит. З боку печінки жовчовихідних пултеїв: дуже рідко-гостра печінкова недостатність, гепатит, відхилення в лабораторних тестах функціонального стану печінки. З боку шкіри та підшкірних тканин: часто – синці; нечасто - висипання, свербіж шкіри, пурпура (дрібнкоп'янисті капілярні крововиливи в шкіру, під шкіру або в слизові оболонки); дуже рідко - бульозний дерматит (токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, багатоформна еритема), ангіоневротичний набряк, синдром лікарської гіперчутливості, лікарський висип із зозинофілією та системними симптомами (DRESS-синдром), еритематозна плоский лишай. З боку кістково-м'язової та сполучної тканини: дуже рідко – крововиливи у кістково-м'язовій системі (гемартроз), артрит, артралгія, міалгія. З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – гематурія; дуже рідко – гломерулонефрит, підвищення концентрації креатиніну в крові. Загальні розлади та порушення в місці введення: часто - кровотеча з місця пункції; дуже рідко-лихоманка. Лабораторні та інструментальні дані: нечасто – подовження часу кровотечі, зниження кількості нейтрофілів, зниження кількості тромбоцитів.Взаємодія з лікарськими засобамиНепрямі антикоагулянти: одночасний прийом клопідогрелу та непрямих антикоагулянтів не рекомендується у зв'язку з можливим підвищенням інтенсивності кровотечі (див. розділ Особливі вказівки). Хоча прийом клопідогрелу в дозі 75 мг на добу не впливав на фармакокінетику S-варфарину або міжнародне нормалізоване ставлення у пацієнтів, які отримують тривалу терапію варфарином, одночасний прийом клопідогрелу з варфарином збільшує ризик кровотеч через незалежний вплив на гемостаз. Блокатори ІМІа-рецепторів: призначення блокаторів llb/llla-рецепторів спільно з клопідогрелом потребує обережності (див. розділ Особливі вказівки). Ацетилсаліцилова кислота не змінює ефекту клопідогрелу, що інгібує АДФ-індуковану агрегацію тромбоцитів, але клопідогрел потенціює вплив ацетилсаліцилової кислоти на колаген агрегацію тромбоцитів, що індукується. Тим не менш, одночасний з клопідогрелом прийом ацетилсаліцилової кислоти в дозі 500 мг 2 рази на добу протягом 1 дня не викликав суттєвого збільшення часу кровотечі, що викликається прийомом клопідогрелу. Між клопідогрелом та ацетилсаліциловою кислотою можлива фармакодинамічна взаємодія, що призводить до підвищення ризику кровотечі. Тому при їх одночасному застосуванні слід бути обережними (див. розділ Особливі вказівки),хоча в клінічних дослідженнях пацієнти отримували комбіновану терапію клопідогрелом та ацетилсаліцилової кислотою до одного року. Гепарин: за даними клінічного випробування, проведеного за участю здорових осіб, при прийомі клопідогрелу не потрібно зміни дози гепарину і не змінювалася його антикоагулянтна дія. Одночасне застосування гепарину не змінювало антиагрегантного ефекту клопідогрелу. Між клопідогрелом та гепарином можлива фармакодинамічна взаємодія, яка може збільшувати ризик розвитку кровотеч, тому одночасне застосування цих препаратів потребує обережності (див. розділ Особливі вказівки).при прийомі клопідогрелу не потрібно зміни дози гепарину і не змінювалася його антикоагулянтна дія. Одночасне застосування гепарину не змінювало антиагрегантного ефекту клопідогрелу. Між клопідогрелом та гепарином можлива фармакодинамічна взаємодія, яка може збільшувати ризик розвитку кровотеч, тому одночасне застосування цих препаратів потребує обережності (див. розділ Особливі вказівки).при прийомі клопідогрелу не потрібно зміни дози гепарину і не змінювалася його антикоагулянтна дія. Одночасне застосування гепарину не змінювало антиагрегантного ефекту клопідогрелу. Між клопідогрелом та гепарином можлива фармакодинамічна взаємодія, яка може збільшувати ризик розвитку кровотеч, тому одночасне застосування цих препаратів потребує обережності (див. розділ Особливі вказівки). Тромболітики: безпека спільного застосування клопідогрелу, фібринспецифічних або фібриннеспецифічних тромболітичних препаратів та гепарину була досліджена у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда. Частота клінічно значущих кровотеч була аналогічна тій, що спостерігалася у разі спільного застосування тромболітичних засобів та гепарину з ацетилсаліциловою кислотою (див. розділ Побічна дія). НПЗП: у клінічному дослідженні, проведеному за участю здорових добровольців, спільне застосування клопідогрелу та напроксену збільшувало приховані втрати крові через шлунково-кишковий тракт. Однак у зв'язку з відсутністю досліджень щодо взаємодії клопідогрелу з іншими нестероїдними протизапальними засобами, в даний час невідомо, чи є підвищений ризик шлунково-кишкових кровотеч при прийомі клопідогрелу разом з іншими нестероїдними протизапальними засобами. Тому призначення НПЗЗ, у тому числі інгібіторів ЦОГ-2, у поєднанні з клопідогрелом слід проводити з обережністю (див. розділ Особливі вказівки). Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (QK8Q: оскільки СІЗЗС впливають на активацію тромбоцитів і підвищують ризик розвитку кровотеч, одночасний їх прийом з клопідогрелом вимагає обережності. Інша комбінована терапія. Так як клопідогрел інгібуючих цю систему, може призвести до зниження концентрації активного метаболіту клопідогрелу в плазмі крові та зменшення його клінічної ефективності.Клінічна значущість даної взаємодії невідома. До лікарських препаратів, що інгібують ізофермент CYP2C19, відносяться омепразол та езомепразол, флувоксамін, флуоксетин, мокломемід, вориконазол, флуконазол, тіклопідін, ципрофлоксацин, циметидин, карбамазепін, окскарбамазепін. Інгібітори протонної помпи При прийомі омепразолу в дозі 80 мг 1 раз на добу спільно з клопідогрелом або при їхньому спільному прийомі менше 12 годин знижувалася експозиція активного метаболіту на 45% (навантажувальна доза) і на 40% при прийомі підтримуючої дози. Дана зміна значень була пов'язана зі зниженням інгібування агрегації тромбоцитів на 39% при прийомі дози навантаження і на 21% при прийомі підтримуючої дози. Очікується, що езомепразол даватиме аналогічний ефект взаємодії з клопідогрелом. У ході клінічних та спостережних досліджень було отримано низку суперечливих даних щодо клінічної значущості цих фармакодинамічних та фармакокінетичних взаємодій щодо розвитку тяжких серцево-судинних ускладнень. У зв'язку з дотриманням запобіжних заходів рекомендується уникати одночасного прийому омепразолу та езомепразолу (див. розділ Особливі вказівки). Менш виражене зниження експозиції метаболіту спостерігалося при застосуванні пантопразолу або лансопразолу. Концентрація активного метаболіту була знижена на 20% при прийомі дози навантаження і на 14% при прийомі підтримуючої дози під час одночасного прийому пантопразолу в дозі 80 мг 1 раз на добу. Це також супроводжувалося зниженням середнього значення інгібування агрегації тромбоцитів на 15 та 11% відповідно. Ці дані вказують на те, що клопідогрел можна застосовувати одночасно з пантопразолом. Немає даних про те, що інші лікарські препарати, що знижують кислотність шлункового соку, такі як Н2-блокатори (крім циметидину, який є інгібітором ізоферменту CYP2C19) або антациди впливають на антиагрегантні властивості клопідогрелу. Інші лікарські препарати: Було проведено ряд клінічних досліджень з клопідогрелом та іншими препаратами, що одночасно призначаються, з метою вивчення можливих фармакодинамічних та фармакокінетичних взаємодій. Не спостерігалося клінічно значущої фармакодинамічної взаємодії при застосуванні клопідогрелу спільно з атенололом, ніфедипіном або з обома препаратами одночасно. Крім того, на фармакодинамічну активність клопідогрелу незначний вплив справляв одночасний прийом фенобарбіталу або естрогенів. Фармакокінетичні показники дигоксину та теофіліну не змінювалися при їх спільному застосуванні з клопідогрелом. Антацидні засоби не зменшували абсорбцію клопідогрелу. Фенітоїн і толбутамід можна з безпекою застосовувати одночасно з клопідогрелом (дослідження CAPRIE), незважаючи на те, що дані, отримані в ході досліджень з мікросомами печінки людини, свідчать про те, що карбоксильний метаболіт клопідогрелу може інгібувати активність ізоферменту 2С9 сімейства цитохром призводити до підвищення плазмових концентрацій деяких лікарських засобів (фенітоїну, толбутаміду та деяких нестероїдних протизапальних засобів), які метаболізуються за допомогою ізоферменту 2С9 сімейства цитохрому Р450. Інших клінічних досліджень взаємодії клопідогрелу з лікарськими препаратами, що часто застосовувалися у пацієнтів з атеротромботичними ускладненнями, не проводилося. У клінічних дослідженнях не було виявлено клінічно значущих небажаних взаємодій з інгібіторами ангіотен-зинперетворюючого ферменту, діуретиками, бета-адреноблокаторами, блокаторами «повільних» кальцієвих каналів, гіполіпідемічними засобами, коронарними вазодилататорами, гіпоглікемічними препаратами. та блокаторами llb/llla-рецепгорів.Спосіб застосування та дозиПрепарат Лопірел приймають внутрішньо, незалежно від їди. Дорослі та особи похилого віку з нормальною активністю ізоферменту CYP2C19 Інфаркт міокарда, ішемічний інсульт та діагностована оклюзійна хвороба периферичних артерій Препарат приймається по 75 мг один раз на добу. Гострий коронарний синдром без підйому сегмента ST (нестабільна стенокардія, інфаркт міокарда без зубця OJ Лікування клопідогрелом має бути розпочато з одноразового прийому навантажувальної дози, що становить 300 мг, а потім продовжено прийомом дози 75 мг 1 раз на добу (у поєднанні з ацетилсаліцилової кислотою у дозах 75-325 мг на добу). Оскільки застосування більш високих доз ацетилсаліцилової кислоти пов'язане зі збільшенням ризику кровотеч, доза ацетилсаліцилової кислоти, що рекомендується при цьому, не повинна перевищувати 100 мг. Оптимальної тривалості лікування офіційно не визначено. Дані клінічних досліджень підтримують прийом препарату до 12 місяців, а максимальний сприятливий ефект спостерігався до третього місяця лікування. Гострий коронарний синдром із підйомом сегмента ST (гострий інфаркт міокарда з підйомом сегмента ST) Клопідогрел слід приймати одноразово по 75 мг на добу з первісним одноразовим прийомом навантажувальної дози клопідогрелу 300 мг у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою у поєднанні з тромболітиками або без поєднання з тромболітиками. У пацієнтів старше 75 років лікування клопідогрелом має починатися без прийому його дози навантаження. Комбіновану терапію починають якомога раніше після появи симптомів, і продовжують протягом принаймні 4 тижнів. Ефективність застосування комбінації клопідогрелу та ацетилсаліцилової кислоти при цьому показанні понад 4 тижні не вивчалася. Фібриляція передсердь (миготлива аритмія) Клопідогрел слід приймати 1 раз на добу у дозі 75 мг. У комбінації з клопідогрелом треба починати і потім продовжувати прийом ацетилсаліцилової кислоти (75-100 мг на добу). Пропуск прийому чергової дози: Якщо пройшло менше 12 годин після пропуску прийому чергової дози, слід негайно прийняти пропущену дозу препарату, а потім наступні дози приймати у звичайний час. Якщо пройшло більше 12 годин після пропуску прийому чергової дози, пацієнт повинен прийняти наступну дозу у звичайний час (не слід приймати подвійну дозу). Пацієнти з генетично обумовленою зниженою активністю ізоферменту CYP2C19 Низька активність ізоферменту CYP2C19 асоціюється зі зменшенням антиагрегантної дії клопідогрелу. Режим застосування більш високих доз (600 мг – доза навантаження, потім – 150 мг 1 раз на добу щодня) у пацієнтів з низькою активністю ізоферменту CYP2C19 збільшує антиагрегантну дію клопідогрелу (див. розділ Фармакокінетика). Однак зараз у клінічних дослідженнях, що враховують клінічні результати, не встановлено оптимальний режим дозування клопідогрелу для пацієнтів із його зниженим метаболізмом через генетично обумовлену низьку активність ізоферменту CYP2C19. Особливі групи пацієнтів Особи похилого віку У добровольців похилого віку (старше 75 років) у порівнянні з молодими добровольцями не було отримано відмінностей за показниками агрегації тромбоцитів та часу кровотечі. Не потрібна корекція дози для осіб похилого віку. Діти Препарат Лопірел не слід застосовувати у дітей, оскільки його досвід застосування у даної групи пацієнтів відсутній. Пацієнти з порушенням функції нирок Після повторних прийомів клопідогрелу в дозі 75 мг на добу у пацієнтів з тяжким ураженням нирок (КК від 5 до 15 мл/хв) інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів (25%) було нижчим порівняно з таким у здорових добровольців, проте подовження часу кровотечі було подібним до такого у здорових добровольців, які отримували клопідогрел у дозі 75 мг на добу. Крім того, у всіх пацієнтів була хороша переносимість препарату. Пацієнти з порушенням функції печінки Після щоденного протягом 10 днів прийому клопідогрелу в добовій дозі 75 мг у пацієнтів з тяжким ураженням печінки інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів було подібним до такого у здорових добровольців. Середній час кровотечі було також можна порівняти в обох групах. Пацієнти різної етнічної приналежності Поширеність алелей генів ізоферменту CYP2C19, які відповідають за проміжний та знижений метаболізм клопідогрелу до його активного метаболіту, відрізняється у представників різних етнічних груп (див. розділ Фармакогенетика). Є лише обмежені дані для представників монголоїдної раси щодо оцінки впливу генотипу ізоферменту CYP2C19 на клінічні результуючі події. Пацієнти жіночої та чоловічої статі У невеликому дослідженні, що порівнює фармакодинамічні властивості клопідогрелу у чоловіків та жінок, у жінок спостерігалося менше інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів, але відмінностей у подовженні часу кровотечі не було. У великому контрольованому дослідженні CAPRIE (клопідогрел у порівнянні з ацетилсаліцилової кислотою у пацієнтів з ризиком розвитку ішемічних ускладнень), частота клінічних результатів, інших побічних дій та відхилень від норми клініко-лабораторних показників була однаковою як у чоловіків, так і у жінок.ПередозуванняСимптоми: передозування клопідогрелу може призвести до збільшення часу кровотечі з подальшими ускладненнями у вигляді розвитку кровотеч. Лікування: при появі кровотечі потрібне проведення відповідних лікувальних заходів. Якщо необхідна швидка корекція часу кровотечі, що подовжився, рекомендується переливання тромбоцитарної маси. Антидот клопідогрелу не встановлено.Запобіжні заходи та особливі вказівкиКровотечі та гематологічні порушення У зв'язку з ризиком розвитку кровотечі та гематологічних небажаних ефектів у разі появи в ході лікування клінічних симптомів, підозрілих на виникнення кровотечі, слід терміново зробити клінічний аналіз крові, визначити активований частковий тромбопластиновий час (АЧТВ), кількість тромбоцитів, показники функціональної активності та тромцит необхідні дослідження. Клопідогрел також як і інші антитромбоцитарні препарати, слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які мають підвищений ризик розвитку кровотечі, пов'язаний з травмами, хірургічними втручаннями або іншими патологічними станами, а також у пацієнтів, які отримують ацетилсаліцилову кислоту, інші НПЗЗ, у тому числі інгібі 2, гепарин, СІЗЗС або інгібітори глікопротеїну IIb/IIIа. При лікуванні клопідогрелом, особливо протягом перших тижнів лікування та/або після інвазивних кардіологічних процедур/хірургічного втручання, необхідно вести ретельне спостереження за пацієнтами щодо виключення ознак кровотечі, у тому числі прихованої. Спільне застосування клопідогрелу з варфарином може посилити інтенсивність кровотеч, тому, за винятком особливих рідкісних клінічних ситуацій (таких як наявність флотуючого тромбу в лівому шлуночку, стентування у пацієнтів з миготливою аритмією) спільне застосування клопідогрелу та варфарину. Якщо пацієнт має планову хірургічну операцію, і при цьому немає необхідності в антитромбоцитарному ефекті, то за 7 днів до операції прийом клопідогрелу слід припинити. Перед будь-якою майбутньою операцією та перед початком прийому будь-якого нового лікарського препарату пацієнти повинні повідомляти лікаря (включаючи стоматолога) про прийом клопідогрелу. Клопідогрел подовжує час кровотечі і повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів із захворюваннями, що схильні до розвитку кровотеч (особливо шлунково-кишкових та внутрішньоочних). Пацієнти повинні бути попереджені про те, що при прийомі клопідогрелу (одного або в комбінації з ацетилсаліциловою кислотою) для зупинки кровотечі може знадобитися більше часу, а також про те, що у разі виникнення у них незвичайної (по локалізації або тривалості) кровотечі їм слід повідомити про це своєму лікарю. Тромботична тромбоцитопенічна пурпура Дуже рідко після застосування клопідогрелу (іноді навіть нетривалого) відзначалися випадки розвитку ТТП, що характеризується тромбоцитопенією та мікроангіопатичною гемолітичною анемією, що супроводжується неврологічними розладами, порушенням функції нирок та лихоманкою. ТТП є потенційно загрозливим для життя станом, що вимагає негайного лікування, включаючи плазмаферез. Набута гемофілія При застосуванні клопідогрелу повідомлялося про набуту гемофілію. У разі підтвердження подовження АЧТВ з розвитком кровотечі або без слід поставити під сумнів наявність набутої гемофілії. У разі встановлення діагнозу набутої гемофілії слід розпочати відповідне лікування та скасувати прийом клопідогрелу. Нещодавно перенесений ішемічний інсульт Прийом препарату Лопірел не рекомендується при гострому ішемічному інсульті з давністю менше 7 днів (оскільки відсутні дані щодо його застосування при цьому стані). У пацієнтів з нещодавно перенесеним ішемічним інсультом або транзиторною ішемічною атакою та високим ризиком повторних атеротромботичних подій комбінована терапія клопідогрелом та ацетилсаліцилової кислотою не продемонструвала більш високу ефективність у порівнянні з монотерапією клопідогрелом, але може підвищити ризик великих кровотеч. Ізофермент CYP2C19 цитохрому Р450 Фармакогенетика: У пацієнтів із уповільненим метаболізмом ізоферменту CYP2C19 при прийомі клопідогрелу в рекомендованих дозах активний метаболіт клопідогрелу утворюється в менших кількостях і спостерігається слабкіший ефект на агрегацію тромбоцитів. Доступні випробування для визначення генотипу ізоферменту CYP2C19 у пацієнтів. Оскільки клопідогрел метаболізується до активних метаболітів частково за участю ізоферменту CYP2C19 застосування лікарських препаратів, що інгібують активність даного ферменту, призведе до зменшення концентрації активного метаболіту клопідогрелу. Клінічна значимість цієї взаємодії невідома. В якості запобіжних заходів не рекомендується одночасний прийом сильних та помірних інгібіторів ізоферменту CYP2C19. Перехресні реакції з тієнопіридинами Оскільки в ході лікування тіенопіридинами повідомлялося про перехресні реакції гіперчутливості, перед початком лікування необхідно уточнити у пацієнта наявність реакцій гіперчутливості до тіенопіридинів в історії хвороби (клопідогрел, тіклопідін, прасугрел). Тієнопіридин можуть викликати алергічні реакції різного ступеня тяжкості, такі як висип, ангіоневротичний набряк або гематологічні перехресні реакції (тромбоцитопенія та нейтропенія). У пацієнтів, у яких спостерігалися алергічні реакції та/або гематологічні реакції при попередньому лікуванні одним з тієнопіридинів, може бути підвищений ризик розвитку подібних реакцій або інших реакцій при прийомі іншого тієнопіридину. Рекомендується контроль симптомів гіперчутливості у пацієнтів з алергічними реакціями на тієнопіридин в анамнезі. Порушення функції нирок Досвід застосування клопідогрелу у пацієнтів з порушенням функції нирок обмежений, тому слід застосовувати його з обережністю у цієї групи пацієнтів. Порушення функції печінки Досвід застосування у пацієнтів з помірними порушеннями функції печінки, які мають ризик розвитку геморагічного діатезу, обмежений. Препарат Лопірел слід застосовувати з обережністю у цієї групи пацієнтів. Вміст лактози у препараті Препарат Лопірел не слід приймати пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази та синдромом мальабсорбції глюкози-галактози. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Клопідогрел не істотно впливає на здібності, необхідні для керування автомобілем або роботи з механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Дозування: 50 мг Фасування: N60 Форма випуску таб. Упаковка: блістер Виробник: КРКА д. д.

Фасування: N30 Форма випуску таб. покриті плівковою оболонкою Упакування: упак. Виробник: КРКА д.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.