Сердечно-сосудистые Хиты продаж

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Еплеренон 25 мг; Лактози моногідрат 35,70 мг; Целюлоза мікрокристалічна (інтрагранулярна) 6,38 мг; Целюлоза мікрокристалічна (екстрагранулярна) 9,00 мг; Кроскармеллоз натрію 4,25 мг; Гіпромелоза 2,55 мг; Магнію стеарат 0,43 мг; натрію лаурилсульфат 0,85 мг; Тальк 0,85мг; Оболонка: Опадрай жовтий 15В220000 (гіпромелоза 2,44 мг; полісорбат 80 - 0,04 мг; макрогол 0,31 мг; титану діоксид 0,94 мг; барвник заліза оксид жовтий 0,10 мг). Пігулки, покриті плівковою оболонкою 25 мг. По 10 таблеток у блістер із ПВХ/Ал. По три блістери або шість блістерів разом із інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою від світло-жовтого до світло-коричневого кольору, з гравіюванням "E9RN" з одного боку і "25" з іншого боку.Фармакотерапевтична групаДіуретичний калійзберігаючий засіб.ФармакокінетикаАбсорбція Абсолютна біодоступність еплеренону становить 69% після прийому 100 мг еплеренону внутрішньо у вигляді таблеток. Максимальні концентрації у плазмі досягаються приблизно через 2 години. Стах і площа під фармакокінетичною кривою (AUC) лінійно залежать від дози в діапазоні від 10 до 100 мг і нелінійно - у дозі понад 100 мг. Рівноважна концентрація досягається протягом 2 днів. Абсорбція залежить від одночасного прийому препарату з їжею. Розподіл Еплеренон приблизно на 50% зв'язується з білками плазми, переважно з альфа1-кислотною групою глікопротеїнів. Розрахунковий обсяг розподілу у рівноважному стані становить 50 (±7) л. Еплеренон не пов'язується вибірково з еритроцитами. Біотрансформація Біотрансформація еплеренону здійснюється переважно під дією ізоферменту CYP3A4. Активні метаболіти еплеренону в плазмі не ідентифіковані. Виведення Менше 5% від дози еплеренону виводиться у незмінному вигляді із сечею та калом. Після прийому одноразової пероральної дози радіоактивно міченого препарату приблизно 32% від дози виводиться з калом і приблизно 67% виводиться із сечею. Період напіввиведення еплеренону становить близько 3-5 годин. Здається, плазмовий кліренс становить близько 10 л/годину. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Вік, стать і раса: фармакокінетика еплеренону в дозі 100 мг один раз на добу вивчалася у пацієнтів похилого віку (старше 65 років), чоловіків і жінок. Фармакокінетика еплеренону суттєво не відрізнялася у чоловіків та жінок. У рівноважному стані у літніх пацієнтів Сmах та AUC були відповідно на 22% та 45% вище, ніж у молодих пацієнтів (18-45 років). Ниркова недостатність Фармакокінетику еплеренону вивчали у пацієнтів з нирковою недостатністю різного ступеня тяжкості та у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі. У порівнянні з пацієнтами контрольної групи у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю виявили збільшення рівноважних Сmах та AUC на 38% та 24% відповідно, а у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі – їх зниження на 26% та 3%. Кореляції між кліренсом еплеренону із плазми крові та кліренсом креатиніну не виявлено. Еплеренон не видаляється при гемодіалізі. Печінкова недостатність Фармакокінетику еплеренону в дозі 400 мг порівнювали у пацієнтів з помірним порушенням функції печінки (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю) та здорових добровольців. Рівноважні Сmах та AUC еплеренону були збільшені на 3,6% та 42% відповідно. Оскільки дослідження у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю не проводилися, його застосування в цій групі пацієнтів не показано. Серцева недостатність Фармакокінетика еплеренону в дозі 50 мг була досліджена у пацієнтів із серцевою недостатністю (клас II-IV за класифікацією NYHA). Рівноважні показники Сmах та AUC у пацієнтів із серцевою недостатністю були відповідно на 38 та 30% вищими, ніж у здорових добровольців, підібраних за віком, масою тіла та статтю. Кліренс еплеренону у пацієнтів із серцевою недостатністю подібний до здорових літніх людей.ФармакодинамікаЕплеренон має високу селективність щодо мінералокортикоїдних рецепторів у людини, на відміну від глюкокортикоїдних, прогестеронових та андрогенних рецепторів і перешкоджає зв'язуванню мінералокортикоїдних з альдостероном - ключовим гормоном ренін-ангіотензин-альдостеронової інфекції. серцево-судинних захворювань Еплеренон викликає стійке збільшення концентрації реніну у плазмі крові та альдостерону у сироватці крові. Згодом секреція реніну пригнічується альдостероном за механізмом зворотного зв'язку. При цьому підвищення активності реніну або концентрації альдостерону циркулюючого не впливає на ефекти еплеренону. Застосування еплеренону у пацієнтів після інфаркту міокарда із ознаками серцевої недостатності Ефективність еплеренону вивчали у подвійному сліпому плацебоконтрольованому дослідженні у 6632 хворих на гострий інфаркт міокарда (ІМ), дисфункцію лівого шлуночка (ЛШ) (фракція викиду (ФВ)) Загальна смертність у групах еплеренону та плацебо склала відповідно 14,4 та 16,7%, а комбіновану кінцеву точку смертності або госпіталізації з приводу серцево-судинних захворювань відзначали відповідно у 26,7 та 30,0% пацієнтів. Таким чином, за даними дослідження, в результаті терапії еплеренон ризик загальної смертності був знижений на 15% (відносний ризик 0,85; 95% ДІ, 0,75-0,96; р = 0,008) в порівнянні з плацебо, головним чином за рахунок зниження смертності внаслідок серцево-судинних захворювань. Ризик смерті або госпіталізації з приводу серцево-судинних захворювань при застосуванні еплеренону був знижений на 13% (відносний ризик 0,87; 95% ДІ, 0,79-0,95; р = 0,002). Зниження абсолютного ризику для двох кінцевих точок – загальної смертності та смертності/госпіталізації з приводу серцево-судинних захворювань – склало 2,3 та 3,3% відповідно. Клінічна ефективність була продемонстрована головним чином при застосуванні еплеренону у пацієнтів віком до 75 років. Ефективність терапії у пацієнтів віком від 75 років не вивчалася. Зниження або стабілізацію функціонального класу (ФК) хронічної серцевої недостатності (ХСН) у групі еплеренону відзначали значно частіше, ніж у групі плацебо. Частота гіперкаліємії в групах еплеренону та плацебо склала 3,4% та 2,0% (р Електрокардіографія У дослідженнях з вивчення динаміки ЕКГ у здорових добровольців суттєвого впливу еплеренону на частоту серцевих скорочень (ЧСС) тривалість інтервалів QRS, PR або QT не виявлено.Показання до застосуванняІнфаркт міокарда: на додаток до стандартної терапії з метою зниження ризику серцево-судинної смертності та захворюваності у пацієнтів зі стабільною дисфункцією лівого шлуночка (фракція викиду ≤ 40%) та клінічними ознаками серцевої недостатності після інфаркту міокарда. Хронічна серцева недостатність: на додаток до стандартної терапії з метою зниження ризику серцево-судинної смертності та захворюваності у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю II функціонального класу за класифікацією NYHA, при дисфункції лівого шлуночка (фракція викиду ≤ 35%).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до еплеренону чи інших компонентів препарату; концентрація калію у сироватці крові пацієнта на початку лікування, понад 5,0 ммоль/л; клінічно значуща гіперкаліємія; тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну (КК)) тяжка печінкова недостатність (клас С за класифікацією Чайлд-П'ю); одночасний прийом калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію або потужних інгібіторів ізоферменту CYP3A4, наприклад, ітраконазолу. кетоконазолу, ритонавіру, нелфінавіру, кларитроміцину, телитроміцину та нефазодону; лактазна недостатність, непереносимість лактози та синдром мальабсорбції глюкози-галактози; дитячий вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю Цукровий діабет 2 типу та мікроальбумінурія; літній вік; порушення функції нирок (КК одночасне застосування еплеренону та: інгібіторів АПФ або антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ (АРАІІ); потужних індукторів ізоферменту CYP3A4; препаратів, які містять літій; циклоспорину або такролімусу; дигоксину та варфарину в дозах, близьких до максимальних терапевтичних. Не слід застосовувати потрійну комбінацію інгібітору АПФ та антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ з еплереном.Вагітність та лактаціяВідомості про застосування препарату у вагітних пацієнток відсутні. Препарат слід застосовувати з обережністю і лише у випадках, коли очікувана користь для матері значно перевищує можливий ризик для плода. Відомості про виведення еплеренону після прийому внутрішньо з грудним молоком у пацієнток, що годують, відсутні. Однак у доклінічних дослідженнях показано, що еплеренон та/або його метаболіти присутні у грудному молоці щурів. Оскільки небажані ефекти еплеренону у новонароджених, які перебувають на грудному вигодовуванні, не вивчені, рішення про припинення грудного вигодовування або скасування лікарського препарату має бути прийняте залежно від важливості цього препарату для матері. Репродуктивна функція У доклінічних дослідженнях було показано, що у дозах до 300 мг/кг впливу еплеренону на фертильність статевозрілих особин щурів не виявлено. Клінічні дані щодо впливу на репродуктивну функцію у людини відсутні.Побічна діяНижче перераховані небажані явища, які могли бути пов'язані з лікуванням, а також серйозні небажані явища, частота яких можна порівняти з частотою небажаних та серйозних небажаних явищ у групі плацебо. Небажані явища перераховані відповідно до системно-органного класу та абсолютної частоти їх виникнення. Частота визначається так: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 до Інфекційні та паразитарні захворювання: Часто – Інфекції; Нечасто – пієлонефрит, фарингіт. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: Нечасто – еозинофілія. Порушення з боку ендокринної системи: Нечасто – гіпотиреоз. Порушення з боку обміну речовин та харчування: Часто – гіпонатріємія; Нечасто – гіпонатріємія, зневоднення, гіперхолестеринемія, гіпертригліцеридемія. Порушення психіки: Нечасто – Порушення сну. Порушення з боку нервової системи: Часто – запаморочення, непритомність; Нечасто – головний біль, гіпестезія. Порушення з боку серця: Часто – інфаркт міокарда. Нечасто - Лівошлуночкова недостатність, фібриляція передсердь, тахікардія. Порушення з боку судин: Часто – виражене зниження артеріального тиску. Нечасто – артеріальний тромбоз кінцівок, ортостатична гіпотензія. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: Часто – кашель. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: Часто – діарея, нудота, запор; Нечасто – Блювота, метеоризм. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: Часто - Шкірний висип, свербіж шкіри; Нечасто – гіпергідроз; Невідомо – Ангіоневротичний набряк. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: Часто – м'язові спазми, біль; Нечасто – Біль у спині. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: Часто – ниркова недостатність. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: Нечасто – Холецистит. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: Нечасто – Гінекомастія. Ускладнення загального характеру та реакції у місці введення: Нечасто – Астенія, нездужання. Лабораторні та інструментальні дані: Часто – підвищення концентрації сечовини у сироватці крові; Нечасто - підвищення концентрації креатиніну в сироватці крові, зниження концентрації рецептора епідермального фактора росту в сироватці крові, підвищення концентрації глюкози в сироватці крові.Взаємодія з лікарськими засобамиФармакодинамічні взаємодії Калійзберігаючі діуретики та препарати калію: враховуючи підвищений ризик розвитку гіперкаліємії, еплеренон не слід призначати пацієнтам, які отримують калійзберігаючі діуретики та препарати калію, калійзберігаючі діуретики можуть посилити ефекти гіпотензивних засобів та інших діуретиків. Препарати, що містять літій: взаємодія еплеренону з препаратами літію не вивчалась. Однак у пацієнтів, які отримували препарати літію у поєднанні з діуретиками та інгібіторами АПФ, описані випадки підвищення концентрації та інтоксикації літієм. Слід уникати одночасного призначення еплеренону та препаратів літію. Якщо подібна комбінація необхідна, доцільно контролювати концентрації літію у плазмі крові. Циклоспорин, такролімус: циклоспорин та такролімус можуть спричинити порушення функції нирок та підвищити ризик розвитку гіперкаліємії. Слід уникати одночасного застосування еплеренону та циклоспорину або такролімусу. Якщо під час лікування еплереном потрібно призначення циклоспорину або такролімусу, рекомендується ретельно контролювати концентрацію калію в сироватці крові та функцію нирок. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ): лікування нестероїдними протизапальними засобами може призвести до гострої ниркової недостатності за рахунок прямого пригнічення клубочкової фільтрації, особливо у пацієнтів групи ризику (літні пацієнти та/або пацієнти з дегідратацією). При сумісному застосуванні цих засобів до початку та під час лікування необхідно забезпечувати адекватний водний режим та контролювати функцію нирок. Триметоприм: одночасне застосування триметоприму з еплереном підвищує ризик розвитку гіперкаліємії. Рекомендується контролювати концентрацію калію в сироватці крові та функцію нирок, особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю та у людей похилого віку. Інгібітори АПФ та антагоністи рецепторів ангіотензину II: при застосуванні еплеренону з інгібіторами АПФ або антагоністами рецепторів ангіотензину II слід ретельно контролювати рівень калію сироватки крові. Подібна комбінація може призвести до збільшення ризику гіперкаліємії, особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок, у тому числі у людей похилого віку. Альфа1-адреноблокатори (празозин, алфузозин): при одночасному застосуванні альфа1-адреноблокаторів з еплереном може посилитися гіпотензивна дія та/або збільшитися ризик розвитку ортостатичної гіпотензії, у зв'язку з чим рекомендується контролювати АТ при зміні положення тіла. Трициклічні антидепресанти, нейролептики, аміфостин, баклофен: при одночасному застосуванні цих засобів з еплереном може посилитися антигіпертензивний ефект або збільшитися ризик розвитку ортостатичної гіпотензії. Глюкокортикоїди, тетракозактид: одночасне застосування цих засобів з еплереном може призвести до затримки натрію і рідини. Фармакокінетичні взаємодії Дослідження in vitro свідчать про те, що еплеренон не інгібує ізоферменти CYP1A2, CYP2C19, CYP2C9, CYP2D6 та CYP3A4. Еплеренон не є субстратом чи інгібітором глікопротеїну Р. Дигоксин: AUC дигоксину при одночасному застосуванні з еплереном збільшується на 16% (90% ДІ: 4% - 30%). Необхідно бути обережними при застосуванні дигоксину, у дозах близьких до максимальних терапевтичних. Варфарин: клінічно значущої фармакокінетичної взаємодії з варфарином не виявлено. Необхідно бути обережними, якщо варфарин застосовується в дозах, близьких до максимальних терапевтичних. Субстрати ізоферменту CYP3A4: у спеціальних дослідженнях ознак фармакокінетичної взаємодії еплеренону із субстратами ізоферменту CYP3A4, наприклад, мідазоламом та цизапридом, виявлено не було. Інгібітори ізоферменту CYP3A4 потужні інгібітори ізоферменту CYP3A4: при застосуванні еплеренону із засобами, що інгібують ізофермент CYP3A4, можлива значуща фармакокінетична взаємодія. Потужний інгібітор ізоферменту CYP3A4 (кетоконазол 200 мг двічі на добу) спричиняв збільшення AUC еплеренону на 441%. Одночасне застосування еплеренону з потужними інгібіторами ізоферменту CYP3A4, такими як кетоконазол, ітраконазол, ритонавір, нелфінавір, кларитроміцин, телитроміцин та нефазодон, протипоказано; слабкі та помірні інгібітори ізоферменту CYP3A4: одночасне застосування з еритроміцином, саквінавіром, аміодароном, дилтіаземом, верапамілом та флуконазолом супроводжувалося значущою фармакокінетичною взаємодією (ступінь збільшення AUC варіювала від 98%). При одночасному застосуванні цих засобів з еплереном доза останнього не повинна перевищувати 25 мг. Індуктори ізоферменту CYP3A4 Одночасний прийом препаратів, що містять Звіробій продірявлений (St John's Wort, потужний індуктор ізоферменту CYP3A4) з еплеренон викликав зниження AUC останнього на 30%. При застосуванні потужніших індукторів ізоферменту CYP3A4, таких як рифампіцин, можливе більш виражене зниження AUC еплеренону. Враховуючи можливе зниження ефективності еплеренону, одночасне застосування потужних індукторів ізоферменту CYP3A4 (рифампіцину, карбамазепіну, фенітоїну, фенобарбіталу, препаратів, що містять Звіробій продірявлений) не рекомендується. Антациди: на підставі фармакокінетичного клінічного дослідження значної взаємодії антацидів з еплереном при їх одночасному застосуванні не передбачається.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від часу їди. Їда не впливає на всмоктування еплеренону. Для індивідуального підбору дози можна використовувати дозування 25 і 50 мг. До початку терапії препаратом Іплерон® протягом першого тижня і через 1 місяць після початку терапії або при зміні дози препарату слід визначити концентрацію калію в сироватці крові пацієнта. Надалі необхідно періодично контролювати концентрацію калію у сироватці крові. Інфаркт міокарда Лікування слід розпочинати з дози 25 мг один раз на добу та збільшувати її до 50 мг один раз на добу через 4 тижні з урахуванням концентрації калію у сироватці крові (див. табл. 1). Рекомендована доза препарату становить 50 мг один раз на добу. Хронічна серцева недостатність ІІ функціонального класу за класифікацією NYHA Лікування також слід починати з дози 25 мг один раз на добу, далі дозу підбирають індивідуально, збільшуючи її до 50 мг один раз на добу, переважно протягом 4 тижнів, з урахуванням концентрації калію в сироватці крові (див. табл. 1). Лікування еплереномом не слід починати у пацієнтів з концентрацією калію у сироватці крові >5,0 ммоль/л. Таблиця 1. Добір дози після початку терапії. Концентрація калію у сироватці крові, ммоль/л Дія Зміна дози <5,0 Збільшення дози З 25 мг через день до 25 мг 1 раз на добу З 25 мг 1 раз на добу до 50 мг 1 раз на добу 5,0-5,4 Підтримуюча доза Доза залишається незмінною 5,5-5,9 Зниження дози З 50 мг 1 раз на добу до 25 мг 1 раз на добу З 25 мг 1 раз на добу до 25 мг за день З 25 мг через день – тимчасова відміна препарату ≥6,0 Скасування препарату Не застосовується Після тимчасового припинення прийому препарату через підвищення концентрації калію в сироватці крові до або більше 6,0 ммоль/л, терапію препаратом можна відновити в дозі 25 мг через день, коли концентрація калію в сироватці крові складе Прийом препарату в спеціальних групах пацієнтів Літні пацієнти Корекція початкової дози у літніх пацієнтів не потрібна. У зв'язку з віковим зниженням функції нирок у пацієнтів похилого віку підвищується ризик розвитку гіперкаліємії, особливо при наявності супутніх захворювань, що сприяють збільшенню концентрацій еплеренону в сироватці крові, зокрема при порушенні функції печінки від легкого до помірного ступеня тяжкості. Рекомендується періодично визначати концентрацію калію у сироватці крові. Пацієнти з порушенням функції нирок У пацієнтів з легким ступенем порушення функції нирок корекції початкової дози не потрібно. Рекомендується періодично визначати концентрацію калію у сироватці крові та коригувати дозу згідно з Таблице 1. У пацієнтів з помірним ступенем порушення функції нирок (КК 30-60 мл/хв) слід розпочинати терапію з дози 25 мг через день з подальшою корекцією дози залежно від концентрації калію у сироватці крові (Таблиця 1). Пацієнти із серцевою недостатністю Відсутній досвід застосування еплеренону у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю після перенесеного інфаркту міокарда та КК. У пацієнтів із КК Пацієнти з порушенням функції печінки У пацієнтів з легкими та помірними з порушеннями функції печінки корекція початкової дози не потрібна. Враховуючи збільшення концентрації еплеренону у таких пацієнтів, рекомендується регулярно контролювати концентрацію калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів похилого віку. У пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки застосування препарату Іплерон протипоказано. Супутня терапія При одночасному застосуванні препаратів, що мають слабку або помірно виражену інгібуючу дію на ізофермент CYP3A4, наприклад, еритроміцину, саквінавіру, аміодарону, дилтіазему, верапамілу – лікування можна почати з дози 25 мг один раз на добу, при цьому доза останнього не повинна перевищувати раз на день.ПередозуванняВипадків передозування еплеренону у людини не описано. Найімовірнішими проявами передозування можуть бути артеріальна гіпотензія та/або гіперкаліємія. Еплеренон не видаляється при гемодіалізі. Встановлено, що еплеренон активно зв'язується із активованим вугіллям. З появою симптоматичної гіпотензії необхідно призначити підтримуючу терапію. У разі розвитку гіперкаліємії показано стандартну терапію.Запобіжні заходи та особливі вказівкиГіперкаліємія При терапії еплереном може розвинутись гіперкаліємія, яка обумовлена ​​механізмом дії еплеренону. На початку терапії та при зміні дози препарату у всіх пацієнтів слід контролювати концентрації калію у сироватці крові. Надалі періодичний контроль концентрації калію рекомендується проводити пацієнтам з підвищеним ризиком розвитку гіперкаліємії, наприклад, літнім, пацієнтам з нирковою недостатністю та цукровим діабетом. Враховуючи підвищений ризик розвитку гіперкаліємії, призначення препаратів калію після початку терапії еплереномом не рекомендується. Зниження дози еплеренону призводить до зниження концентрації калію у сироватці крові. В одному дослідженні було показано, що додавання гідрохлортіазиду до еплеренону заважало збільшенню концентрації калію в сироватці крові. Ризик розвитку гіперкаліємії може збільшитися, якщо еплеренон застосовується в комбінації з інгібітором ангіотензин-перетворюючого ферменту (АПФ) та/або антагоністом рецепторів ангіотензину (АРА). Порушення функції нирок У пацієнтів із порушенням функції нирок, у тому числі діабетичною мікроальбумінурією, рекомендується регулярно контролювати концентрацію калію у сироватці крові. Ризик розвитку гіперкаліємії збільшується у разі зниження функції нирок. Хоча число пацієнтів цукровим діабетом 2 типу та мікроальбумінурією в дослідженнях було обмеженим, проте у цій невеликій вибірці було відзначено збільшення частоти гіперкаліємії. У зв'язку з цим у таких пацієнтів лікування слід проводити з обережністю. Еплеренон не видаляється при гемодіалізі. Порушення функції печінки У пацієнтів з легким або помірним порушенням функції печінки (клас А та В за класифікацією Чайлд-П'ю) збільшення концентрації калію в сироватці крові більше 5,5 ммоль/л не виявлено. У таких пацієнтів слід контролювати концентрацію електролітів. У пацієнтів із тяжким порушенням функції печінки оцінка застосування еплеренону не проводилася, тому його застосування у таких пацієнтів протипоказане. Індуктори ізоферменту CYP3A4 Одночасне застосування еплеренону із потужними індукторами ізоферменту CYP3A4 не рекомендується. Циклоспорин, такролімус, препарати, що містять літій Під час терапії еплереном слід уникати призначення цих засобів. Лактоза Таблетки препарату Іплерон містять лактозу, тому їх не слід призначати пацієнтам з рідкісними спадковими захворюваннями, такими як непереносимість галактози, лактазна недостатність Лаппа та синдром мальабсорбції глюкози-галактози. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Ефекти еплеренону на здатність керувати транспортними засобами та іншими механізмами – не вивчалися. У рекомендованих дозах 25 мг і 50 мг еплеренон не викликає запаморочення, непритомність і порушення когнітивної функції, але при керуванні автотранспортом або використанні іншої техніки слід брати до уваги, що під час лікування може розвинутись запаморочення.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Еплеренон 50 мг; Лактози моногідрат 71,40 мг; Целюлоза мікрокристалічна (інтрагранулярна) 12,75 мг; Целюлоза мікрокристалічна (екстрагранулярна) 18,00 мг; Кроскармеллоз натрію 8,50 мг; Гіпромелоза 5,10 мг; Магнію стеарат 0,85 мг; лаурилсульфат натрію 1,70 мг; Тальк 1,70 мг; Оболонка: Опадрай жовтий 15В220000 (гіпромелоза 4,88 мг; полісорбат 80 - 0,08 мг, макрогол 0,62 мг; титану діоксид 1,89 мг; барвник заліза оксид жовтий 0,19 мг). Пігулки, покриті плівковою оболонкою 50 мг. По 10 таблеток у блістер із ПВХ/Ал. По три блістери або шість блістерів разом із інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою від світло-жовтого до світло-коричневого кольору, з гравіюванням "E9RN" на одній стороні та "50" на іншій стороні.Фармакотерапевтична групаДіуретичний калійзберігаючий засіб.ФармакокінетикаАбсорбція Абсолютна біодоступність еплеренону становить 69% після прийому 100 мг еплеренону внутрішньо у вигляді таблеток. Максимальні концентрації у плазмі досягаються приблизно через 2 години. Стах і площа під фармакокінетичною кривою (AUC) лінійно залежать від дози в діапазоні від 10 до 100 мг і нелінійно - у дозі понад 100 мг. Рівноважна концентрація досягається протягом 2 днів. Абсорбція залежить від одночасного прийому препарату з їжею. Розподіл Еплеренон приблизно на 50% зв'язується з білками плазми, переважно з альфа1-кислотною групою глікопротеїнів. Розрахунковий обсяг розподілу у рівноважному стані становить 50 (±7) л. Еплеренон не пов'язується вибірково з еритроцитами. Біотрансформація Біотрансформація еплеренону здійснюється переважно під дією ізоферменту CYP3A4. Активні метаболіти еплеренону в плазмі не ідентифіковані. Виведення Менше 5% від дози еплеренону виводиться у незмінному вигляді із сечею та калом. Після прийому одноразової пероральної дози радіоактивно міченого препарату приблизно 32% від дози виводиться з калом і приблизно 67% виводиться із сечею. Період напіввиведення еплеренону становить близько 3-5 годин. Здається, плазмовий кліренс становить близько 10 л/годину. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Вік, стать і раса: фармакокінетика еплеренону в дозі 100 мг один раз на добу вивчалася у пацієнтів похилого віку (старше 65 років), чоловіків і жінок. Фармакокінетика еплеренону суттєво не відрізнялася у чоловіків та жінок. У рівноважному стані у літніх пацієнтів Сmах та AUC були відповідно на 22% та 45% вище, ніж у молодих пацієнтів (18-45 років). Ниркова недостатність Фармакокінетику еплеренону вивчали у пацієнтів з нирковою недостатністю різного ступеня тяжкості та у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі. У порівнянні з пацієнтами контрольної групи у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю виявили збільшення рівноважних Сmах та AUC на 38% та 24% відповідно, а у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі – їх зниження на 26% та 3%. Кореляції між кліренсом еплеренону із плазми крові та кліренсом креатиніну не виявлено. Еплеренон не видаляється при гемодіалізі. Печінкова недостатність Фармакокінетику еплеренону в дозі 400 мг порівнювали у пацієнтів з помірним порушенням функції печінки (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю) та здорових добровольців. Рівноважні Сmах та AUC еплеренону були збільшені на 3,6% та 42% відповідно. Оскільки дослідження у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю не проводилися, його застосування в цій групі пацієнтів не показано. Серцева недостатність Фармакокінетика еплеренону в дозі 50 мг була досліджена у пацієнтів із серцевою недостатністю (клас II-IV за класифікацією NYHA). Рівноважні показники Сmах та AUC у пацієнтів із серцевою недостатністю були відповідно на 38 та 30% вищими, ніж у здорових добровольців, підібраних за віком, масою тіла та статтю. Кліренс еплеренону у пацієнтів із серцевою недостатністю подібний до здорових літніх людей.ФармакодинамікаЕплеренон має високу селективність щодо мінералокортикоїдних рецепторів у людини, на відміну від глюкокортикоїдних, прогестеронових та андрогенних рецепторів і перешкоджає зв'язуванню мінералокортикоїдних з альдостероном - ключовим гормоном ренін-ангіотензин-альдостеронової інфекції. серцево-судинних захворювань Еплеренон викликає стійке збільшення концентрації реніну у плазмі крові та альдостерону у сироватці крові. Згодом секреція реніну пригнічується альдостероном за механізмом зворотного зв'язку. При цьому підвищення активності реніну або концентрації альдостерону циркулюючого не впливає на ефекти еплеренону. Застосування еплеренону у пацієнтів після інфаркту міокарда із ознаками серцевої недостатності Ефективність еплеренону вивчали у подвійному сліпому плацебоконтрольованому дослідженні у 6632 хворих на гострий інфаркт міокарда (ІМ), дисфункцію лівого шлуночка (ЛШ) (фракція викиду (ФВ)) Загальна смертність у групах еплеренону та плацебо склала відповідно 14,4 та 16,7%, а комбіновану кінцеву точку смертності або госпіталізації з приводу серцево-судинних захворювань відзначали відповідно у 26,7 та 30,0% пацієнтів. Таким чином, за даними дослідження, в результаті терапії еплеренон ризик загальної смертності був знижений на 15% (відносний ризик 0,85; 95% ДІ, 0,75-0,96; р = 0,008) в порівнянні з плацебо, головним чином за рахунок зниження смертності внаслідок серцево-судинних захворювань. Ризик смерті або госпіталізації з приводу серцево-судинних захворювань при застосуванні еплеренону був знижений на 13% (відносний ризик 0,87; 95% ДІ, 0,79-0,95; р = 0,002). Зниження абсолютного ризику для двох кінцевих точок – загальної смертності та смертності/госпіталізації з приводу серцево-судинних захворювань – склало 2,3 та 3,3% відповідно. Клінічна ефективність була продемонстрована головним чином при застосуванні еплеренону у пацієнтів віком до 75 років. Ефективність терапії у пацієнтів віком від 75 років не вивчалася. Зниження або стабілізацію функціонального класу (ФК) хронічної серцевої недостатності (ХСН) у групі еплеренону відзначали значно частіше, ніж у групі плацебо. Частота гіперкаліємії в групах еплеренону та плацебо склала 3,4% та 2,0% (р Електрокардіографія У дослідженнях з вивчення динаміки ЕКГ у здорових добровольців суттєвого впливу еплеренону на частоту серцевих скорочень (ЧСС) тривалість інтервалів QRS, PR або QT не виявлено.Показання до застосуванняІнфаркт міокарда: на додаток до стандартної терапії з метою зниження ризику серцево-судинної смертності та захворюваності у пацієнтів зі стабільною дисфункцією лівого шлуночка (фракція викиду ≤ 40%) та клінічними ознаками серцевої недостатності після інфаркту міокарда. Хронічна серцева недостатність: на додаток до стандартної терапії з метою зниження ризику серцево-судинної смертності та захворюваності у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю II функціонального класу за класифікацією NYHA, при дисфункції лівого шлуночка (фракція викиду ≤ 35%).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до еплеренону чи інших компонентів препарату; концентрація калію у сироватці крові пацієнта на початку лікування, понад 5,0 ммоль/л; клінічно значуща гіперкаліємія; тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну (КК)) З обережністю: цукровий діабет 2 типу та мікроальбумінурія; літній вік; порушення функції нирок (КК інгібіторів АПФ або антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ (АРАІІ); потужних індукторів ізоферменту CYP3A4; препаратів, які містять літій; циклоспорину або такролімусу; дигоксину та варфарину в дозах, близьких до максимальних терапевтичних. Не слід застосовувати потрійну комбінацію інгібітору АПФ та антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ з еплереном.Вагітність та лактаціяВідомості про застосування препарату у вагітних пацієнток відсутні. Препарат слід застосовувати з обережністю і лише у випадках, коли очікувана користь для матері значно перевищує можливий ризик для плода. Відомості про виведення еплеренону після прийому внутрішньо з грудним молоком у пацієнток, що годують, відсутні. Однак у доклінічних дослідженнях показано, що еплеренон та/або його метаболіти присутні у грудному молоці щурів. Оскільки небажані ефекти еплеренону у новонароджених, які перебувають на грудному вигодовуванні, не вивчені, рішення про припинення грудного вигодовування або скасування лікарського препарату має бути прийняте залежно від важливості цього препарату для матері. Репродуктивна функція У доклінічних дослідженнях було показано, що у дозах до 300 мг/кг впливу еплеренону на фертильність статевозрілих особин щурів не виявлено. Клінічні дані щодо впливу на репродуктивну функцію у людини відсутні.Побічна діяНижче перераховані небажані явища, які могли бути пов'язані з лікуванням, а також серйозні небажані явища, частота яких можна порівняти з частотою небажаних та серйозних небажаних явищ у групі плацебо. Небажані явища перераховані відповідно до системно-органного класу та абсолютної частоти їх виникнення. Частота визначається так: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 до Системно-органний клас Частота Небажані ефекти Інфекційні та паразитарні захворювання Часто Інфекції Не часто Пієлонефрит, фарингіт Порушення з боку крові та лімфатичної системи Не часто Еозинофілія Порушення з боку ендокринної системи Не часто Гіпотиреоз Порушення з боку обміну речовин та харчування Часто Гіпонатріємія (див. розділи 4.3 та 4.4) Не часто Гіпонатріємія, зневоднення, гіперхолестеринемія, гіпертригліцеридемія Порушення психіки Не часто Порушення сну Порушення з боку нервової системи Часто Запаморочення, непритомність Не часто Головний біль, гіпестезія Порушення з боку серця Часто Інфаркт міокарда. Не часто Лівошлуночкова недостатність, фібриляція передсердь, тахікардія Порушення з боку судин Часто Виражене зниження артеріального тиску Не часто Артеріальний тромбоз кінцівок, ортостатична гіпотензія Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Часто Кашель Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Часто Діарея, нудота, запор Не часто Блювота, метеоризм Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Часто Шкірний висип, свербіж шкіри Не часто Гіпергідроз Невідомо Ангіоневротичний набряк Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини Часто М'язові спазми, біль Не часто Біль у спині Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Часто Ниркова недостатність (див. розділи 4.3 та 4.4) Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Не часто Холецистит Порушення з боку статевих органів та молочної залози Не часто Гінекомастія Ускладнення загального характеру та реакції у місці введення Не часто Астенія, нездужання Лабораторні та інструментальні дані Часто Підвищення концентрації сечовини у сироватці крові Не часто Підвищення концентрації креатиніну у сироватці крові, зниження концентрації рецептора епідермального фактора росту у сироватці крові, підвищення концентрації глюкози у сироватці крові Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від часу їди. Їда не впливає на всмоктування еплеренону. Для індивідуального підбору дози можна використовувати дозування 25 і 50 мг. До початку терапії препаратом Іплерон® протягом першого тижня і через 1 місяць після початку терапії або при зміні дози препарату слід визначити концентрацію калію в сироватці крові пацієнта. Надалі необхідно періодично контролювати концентрацію калію у сироватці крові. Інфаркт міокарда Лікування слід розпочинати з дози 25 мг один раз на добу та збільшувати її до 50 мг один раз на добу через 4 тижні з урахуванням концентрації калію у сироватці крові (див. табл. 1). Рекомендована доза препарату становить 50 мг один раз на добу. Хронічна серцева недостатність ІІ функціонального класу за класифікацією NYHA Лікування також слід починати з дози 25 мг один раз на добу, далі дозу підбирають індивідуально, збільшуючи її до 50 мг один раз на добу, переважно протягом 4 тижнів, з урахуванням концентрації калію в сироватці крові (див. табл. 1). Лікування еплереномом не слід починати у пацієнтів з концентрацією калію у сироватці крові >5,0 ммоль/л. Таблиця 1. Добір дози після початку терапії. Концентрація калію у сироватці крові, ммоль/л Дія Зміна дози <5,0 Збільшення дози З 25 мг через день до 25 мг 1 раз на добу З 25 мг 1 раз на добу до 50 мг 1 раз на добу 5,0-5,4 Підтримуюча доза Доза залишається незмінною 5,5-5,9 Зниження дози З 50 мг 1 раз на добу до 25 мг 1 раз на добу З 25 мг 1 раз на добу до 25 мг за день З 25 мг через день – тимчасова відміна препарату ≥6,0 Скасування препарату Не застосовується Після тимчасового припинення прийому препарату через підвищення концентрації калію в сироватці крові до або більше 6,0 ммоль/л, терапію препаратом можна відновити в дозі 25 мг через день, коли концентрація калію в сироватці крові складе Прийом препарату в спеціальних групах пацієнтів Літні пацієнти Корекція початкової дози у літніх пацієнтів не потрібна. У зв'язку з віковим зниженням функції нирок у пацієнтів похилого віку підвищується ризик розвитку гіперкаліємії, особливо при наявності супутніх захворювань, що сприяють збільшенню концентрацій еплеренону в сироватці крові, зокрема при порушенні функції печінки від легкого до помірного ступеня тяжкості. Рекомендується періодично визначати концентрацію калію у сироватці крові. Пацієнти з порушенням функції нирок У пацієнтів з легким ступенем порушення функції нирок корекції початкової дози не потрібно. Рекомендується періодично визначати концентрацію калію у сироватці крові та коригувати дозу згідно з Таблице 1. У пацієнтів з помірним ступенем порушення функції нирок (КК 30-60 мл/хв) слід розпочинати терапію з дози 25 мг через день з подальшою корекцією дози залежно від концентрації калію у сироватці крові (Таблиця 1). Пацієнти із серцевою недостатністю Відсутній досвід застосування еплеренону у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю після перенесеного інфаркту міокарда та КК. У пацієнтів із КК Пацієнти з порушенням функції печінки У пацієнтів з легкими та помірними з порушеннями функції печінки корекція початкової дози не потрібна. Враховуючи збільшення концентрації еплеренону у таких пацієнтів, рекомендується регулярно контролювати концентрацію калію в сироватці крові, особливо у пацієнтів похилого віку (див. розділ "Особливі вказівки"). У пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки застосування препарату Іплерон протипоказано. Супутня терапія При одночасному застосуванні препаратів, що мають слабку або помірно виражену інгібуючу дію на ізофермент CYP3A4, наприклад, еритроміцину, саквінавіру, аміодарону, дилтіазему, верапамілу – лікування можна почати з дози 25 мг один раз на добу, при цьому доза останнього не повинна перевищувати раз на день.ПередозуванняВипадків передозування еплеренону у людини не описано. Найімовірнішими проявами передозування можуть бути артеріальна гіпотензія та/або гіперкаліємія. Еплеренон не видаляється при гемодіалізі. Встановлено, що еплеренон активно зв'язується із активованим вугіллям. З появою симптоматичної гіпотензії необхідно призначити підтримуючу терапію. У разі розвитку гіперкаліємії показано стандартну терапію.Запобіжні заходи та особливі вказівкиГіперкаліємія При терапії еплереном може розвинутись гіперкаліємія, яка обумовлена ​​механізмом дії еплеренону. На початку терапії та при зміні дози препарату у всіх пацієнтів слід контролювати концентрації калію у сироватці крові. Надалі періодичний контроль концентрації калію рекомендується проводити пацієнтам з підвищеним ризиком розвитку гіперкаліємії, наприклад, літнім, пацієнтам з нирковою недостатністю та цукровим діабетом. Враховуючи підвищений ризик розвитку гіперкаліємії, призначення препаратів калію після початку терапії еплереномом не рекомендується. Зниження дози еплеренону призводить до зниження концентрації калію у сироватці крові. В одному дослідженні було показано, що додавання гідрохлортіазиду до еплеренону заважало збільшенню концентрації калію в сироватці крові. Ризик розвитку гіперкаліємії може збільшитися, якщо еплеренон застосовується в комбінації з інгібітором ангіотензин-перетворюючого ферменту (АПФ) та/або антагоністом рецепторів ангіотензину (АРА). Порушення функції нирок У пацієнтів із порушенням функції нирок, у тому числі діабетичною мікроальбумінурією, рекомендується регулярно контролювати концентрацію калію у сироватці крові. Ризик розвитку гіперкаліємії збільшується у разі зниження функції нирок. Хоча число пацієнтів цукровим діабетом 2 типу та мікроальбумінурією в дослідженнях було обмеженим, проте у цій невеликій вибірці було відзначено збільшення частоти гіперкаліємії. У зв'язку з цим у таких пацієнтів лікування слід проводити з обережністю. Еплеренон не видаляється при гемодіалізі. Порушення функції печінки У пацієнтів з легким або помірним порушенням функції печінки (клас А та В за класифікацією Чайлд-П'ю) збільшення концентрації калію в сироватці крові більше 5,5 ммоль/л не виявлено. У таких пацієнтів слід контролювати концентрацію електролітів. У пацієнтів із тяжким порушенням функції печінки оцінка застосування еплеренону не проводилася, тому його застосування у таких пацієнтів протипоказане. Індуктори ізоферменту CYP3A4 Одночасне застосування еплеренону із потужними індукторами ізоферменту CYP3A4 не рекомендується. Циклоспорин, такролімус, препарати, що містять літій Під час терапії еплереном слід уникати призначення цих засобів. Лактоза Таблетки препарату Іплерон містять лактозу, тому їх не слід призначати пацієнтам з рідкісними спадковими захворюваннями, такими як непереносимість галактози, лактазна недостатність Лаппа та синдром мальабсорбції глюкози-галактози. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Ефекти еплеренону на здатність керувати транспортними засобами та іншими механізмами – не вивчалися. У рекомендованих дозах 25 мг і 50 мг еплеренон не викликає запаморочення, непритомність і порушення когнітивної функції, але при керуванні автотранспортом або використанні іншої техніки слід брати до уваги, що під час лікування може розвинутись запаморочення.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: івабрадину гідрохлорид – 5.39 мг, що відповідає вмісту івабрадину – 5 мг; допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний прежелатинізований 24.0 мг, кремнію діоксид колоїдний 1.0 мг, безводна лактоза 77.010 мг, мальтодекстрин 12.0 мг, магнію стеарат 0.60 мг; Склад плівкової оболонки: Опадрай оранжевий 4 мг; в т.ч. гіпромелоза - 1.35 мг, гіпролоза 1.35 мг, тальк - 0.8 мг, титану діоксид - 0.4472, барвник заліза оксид жовтий - 0.044 мг, барвник заліза оксид червоний -0.0088 мг. 7, 10 чи 14 шт. - Упаковки осередкові контурні (2, 3, 4) - Пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою оранжевого кольору, серцеподібної форми, з ризиками з обох боків; на поперечному розрізі майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаСелективний інгібітор If-каналів синусового вузла, що регулює частоту серцевих скорочень.ФармакокінетикаФармакокінетика івабрадину в дозі від 0,5 до 24 мг є лінійною. Після прийому внутрішньо івабрадин швидко і практично повністю абсорбується із ШКТ. Cmax у плазмі крові досягається приблизно через 1 годину після прийому внутрішньо натще. Біодоступність становить приблизно 40%, що з ефектом "першого проходження" через печінку. Прийом їжі збільшує час абсорбції приблизно на 1 годину та підвищує концентрацію в плазмі крові на 20-30%. Зв'язування з білками плазми – близько 70%.Vd становить близько 100 л. Cssmax у плазмі крові після тривалого застосування у рекомендованій дозі по 5 мг 2 рази на добу становить приблизно 20 нг/мл (CV=29%). Середня Css у плазмі становить 10 нг/мл (CV=38%). Івабрадин значною мірою метаболізується в печінці та кишечнику шляхом окислення у присутності ізоферменту CYP3А4. Основним активним метаболітом є N-десметилована похідна (S18982), його частина становить 40% дози вихідної сполуки. Метаболізм активного метаболіту івабрадину також відбувається у присутності ізоферменту CYP3A4. T1/2 івабрадину становить 2 год (70-75% AUC) та ефективний T1/2 становить 11 год. Загальний кліренс становить приблизно 400 мл/хв, нирковий – близько 70 мл/хв. Екскреція метаболітів відбувається з однаковою швидкістю із сечею та калом. Близько 4% прийнятої внутрішньо дози виводиться із сечею у постійному вигляді. У пацієнтів з нирковою недостатністю (КК 15-60 мл/хв) зміни фармакокінетичних показників мінімальні через низьку участь ниркового кліренсу (близько 20%) у загальному виведенні івабрадину та його основного метаболіту S18982. У пацієнтів з легким ступенем печінкової недостатності (до 7 балів за шкалою Чайлд-П'ю) AUC івабрадину та його активного метаболіту на 20% більше, ніж за нормальної функції печінки.ФармакодинамікаАнтиангінальний засіб. Механізм дії полягає в селективному та специфічному інгібуванні If каналів синусового вузла, що контролюють спонтанну діастолічну деполяризацію в синусовому вузлі та регулюють ЧСС. Івабрадин надає селективну дію на синусовий вузол, не впливаючи на час проведення імпульсів по внутрішньопередсердних, передсердно-шлуночкових та внутрішньошлуночкових провідних шляхах, а також скоротливу здатність міокарда та реполяризацію шлуночків. Основною фармакодинамічною властивістю івабрадину є специфічне, дозозалежне зменшення ЧСС. Аналіз залежності величини зменшення ЧСС при дозі більше 20 мг 2 рази на добу виявив тенденцію до досягнення ефекту плато, що знижує ризик розвитку тяжкої, погано переносимої брадикардії (ЧСС менше 40 уд/хв). При застосуванні в дозах, що рекомендуються, зменшення ЧСС становить приблизно 10-15 уд./хв у спокої і при фізичному навантаженні. В результаті знижується робота серця та зменшується потреба міокарда в кисні. Івабрадин також здатний взаємодіяти з Ih каналами сітківки ока, подібними до If каналів серця. Ih канал бере участь у виникненні тимчасової зміни роздільної здатності зорової системи, т.к. скорочує реакцію сітківки на яскраві світлові стимули. За провокаційних обставин (наприклад, швидка зміна яскравості) івабрадин частково пригнічує електричний імпульс Ih, що іноді у деяких пацієнтів призводить до виникнення світлових відчуттів (фосфенів), які описуються як короткочасне відчуття підвищеної яскравості в обмеженій частині поля зору. На фоні застосування івабрадину у пацієнтів з ХСН II-IV функціонального класу за класифікацією NYHA з ФВЛШ менше 35% показано клінічно та статистично значуще зниження відносного ризику настання ускладнень (частоти летальних наслідків від серцево-судинних захворювань та зниження частоти госпіталізацій у зв'язку з посиленням симптомів перебігу ХСП) на 18%. Абсолютне зниження ризику становило 4.2%. Виражений терапевтичний ефект спостерігався через 3 місяці від початку терапії.Показання до застосуванняЛікування стабільної стенокардії у пацієнтів із нормальним синусовим ритмом: при непереносимості або протипоказаннях до застосування бета-адреноблокаторів; у комбінації з бета-адреноблокаторами при неадекватному контролі стабільної стенокардії на тлі оптимальної дози бета-адреноблокатора. Хронічна серцева недостатність: для зниження частоти розвитку серцево-судинних ускладнень у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю, із синусовим ритмом та ЧСС не менше 70 уд/хв.Протипоказання до застосуванняБрадикардія (ЧСС у спокої нижче 60 уд/хв до початку лікування); кардіогенний шок; гострий інфаркт міокарда; тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск нижче 90 мм рт.ст. і діастолічний артеріальний тиск нижче 50 мм рт.ст.); тяжка печінкова недостатність (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю); СССУ; синоатріальна блокада; хронічна серцева недостатність III та IV функціонального класу за класифікацією NYHA; наявність штучного водія ритму, що працює у режимі постійної стимуляції; нестабільна стенокардія; AV-блокада ІІІ ступеня; вагітність; період лактації (грудного вигодовування); дитячий та підлітковий вік до 18 років; одночасне застосування з сильними інгібіторами ізоферменту CYP3А4, такими як протигрибкові засоби групи азолів (кетоконазол, ітраконазол), антибіотиками групи макролідів (кларитроміцин,еритроміцин для прийому внутрішньо, джозаміцин, телітроміцин), інгібіторами ВІЛ-протеази (нелфінавір, ритонавір) та нефазодон; підвищена чутливість до івабрадину.Вагітність та лактаціяПротипоказане застосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). Не рекомендується застосовувати у дітей та підлітків віком до 18 років.Побічна діяЗ боку органів чуття: дуже часто – зміни світлосприйняття (фотопсія); часто - нечіткість зору; нечасто – вертиго; Неуточнена частота - диплопія, порушення зору. З боку серцево-судинної системи: часто – брадикардія, AV-блокада І ступеня, шлуночкова екстрасистолія, короткочасне підвищення артеріального тиску; нечасто – відчуття серцебиття, надшлуночкова екстрасистолія; дуже рідко – фібриляція передсердь, AV-блокада II та III ступеня, СССУ; Неуточнена частота - виражене зниження АТ, можливо, пов'язане з брадикардією. З боку травної системи: нечасто – нудота, запор, діарея. З боку ЦНС: часто – головний біль (особливо у перший місяць терапії); запаморочення, можливо пов'язане з брадикардією; Неуточнена частота - непритомність, можливо пов'язана з брадикардією. З боку дихальної системи: нечасто – задишка.Взаємодія з лікарськими засобамиПри сумісному застосуванні з івабрадином лікарських засобів, що збільшують інтервал QT (хінідин, дизопірамід, бепридил, соталол, ібутилід, аміодарон, пімозід, зіпрасідон, сертиндол, мефлохін, галофантрин, пентамідин, цизаприд, еритроміцин подовження інтервалу QT. За необхідності одночасної терапії слід ретельно контролювати показники ЕКГ (такі комбінації не рекомендуються). Івабрадин метаболізується в печінці за участю ізоферменту CYP3A4 і є дуже слабким інгібітором цього ізоферменту. Івабрадин не має істотного впливу на метаболізм та концентрацію в плазмі інших субстратів (сильних, помірних та слабких інгібіторів) цитохрому CYP3A4. У той же час, інгібітори та індуктори ізоферменту CYP3A4 можуть вступати у взаємодію з івабрадином та надавати клінічно значний вплив на його метаболізм та фармакокінетичні властивості. Інгібітори ізоферменту CYP3A4 підвищують, а індуктори ізоферменту CYP3A4 зменшують плазмові концентрації івабрадину. Підвищення концентрації івабрадину в плазмі може збільшувати ризик розвитку вираженої брадикардії. Протипоказано одночасне застосування з сильними інгібіторами ізоферменту CYP3A4, такими як протигрибкові засоби групи азолів (кетоконазол, ітраконазол), антибіотики макроліди (кларитроміцин, еритроміцин пероральний, джозаміцин, телитроміцин), інгібіон івабрадину в плазмі крові та ризику розвитку надмірної брадикардії. Одночасне застосування івабрадину та помірних інгібіторів ізоферменту CYP3A4 дилтіазему або верапамілу (засобів, що урізають серцевий ритм) у здорових добровольців та пацієнтів супроводжувалося збільшенням AUC івабрадину в 2-3 рази та додатковим урізанням ЧСС на 5 уд./хв. Ці комбінації не рекомендуються. Індуктори ізоферменту CYP3A4, такі як рифампіцин, барбітурати, фенітоїн та рослинні препарати, що містять звіробій продірявлений (Hypericum perforatum), при спільному застосуванні з івабрадином можуть призвести до зниження концентрації в крові та активності івабрадину (може потребувати більш високої). При сумісному застосуванні івабрадину та препаратів, що містять звіробій продірявлений, було відзначено дворазове зменшення AUC івабрадину. У період застосування івабрадину слід зменшити прийом рослинних препаратів, що містять звіробій продірявлений. Застосування івабрадину в комбінації з іншими помірними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, флуконазолом) можливе за умови, що ЧСС у спокої становить понад 60 уд/хв. Рекомендована початкова доза івабрадину – по 2.5 мг 2 рази на добу. Необхідний контроль ЧСС. Слід з обережністю застосовувати івабрадин з некалійзберігаючими діуретиками (тіазидні та "петлеві" діуретики), т.к. гіпокаліємія може підвищити ризик розвитку аритмії Оскільки івабрадин може викликати брадикардію, поєднання гіпокаліємії та брадикардії є сприятливим фактором для розвитку тяжкої форми аритмії, особливо у пацієнтів із синдромом подовження інтервалу QT, як уродженою, так і спричиненою дією будь-яких речовин. При вживанні грейпфрутового соку на фоні застосування івабрадину відзначалося підвищення концентрації івабрадину в крові у 2 рази. У період терапії івабрадином прийом грейпфрутового соку необхідно скоротити.Спосіб застосування та дозиСередня рекомендована початкова доза івабрадину становить 5 мг 2 рази на добу (10 мг на добу). Залежно від терапевтичного ефекту через 3-4 тижні застосування доза може бути збільшена до 7.5 мг 2 рази на добу (15 мг на добу). Якщо на фоні терапії величина ЧСС знижується до значень менше 50 уд/хв або виникають симптоми, пов'язані з брадикардією (такі як запаморочення, втома або артеріальна гіпотензія), слід підібрати нижчу дозу; при необхідності доза може бути знижена до 2,5 мг 2 рази на добу. Якщо ЧСС залишається менше 50 уд/хв і симптоми брадикардії не проходять, то лікування припиняють. У пацієнтів похилого віку рекомендується розпочинати лікування з початкової дози 2,5 мг 2 рази на добу. Надалі можливе збільшення добової дози, залежно від стану пацієнта.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю слід застосовувати при помірно вираженій печінковій недостатності (менше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю); ниркової недостатності тяжкого ступеня (КК Івабрадин не є ефективним для лікування або профілактики аритмій. Його ефективність падає на тлі розвитку тахіаритмії (наприклад, шлуночкової або надшлуночкової пароксизмальної тахікардії). Не рекомендується застосовувати у пацієнтів з фібриляцією передсердь (миготливою аритмією) або іншими типами аритмій, пов'язаних із функцією синусового вузла. Під час терапії івабрадином рекомендується проводити регулярний контроль стану пацієнта щодо розвитку фібриляції передсердь (пароксизмальної або постійної). При клінічних показаннях (наприклад, погіршення перебігу стенокардії, поява відчуття серцебиття, нерегулярність серцевого ритму) слід регулярно контролювати ЕКГ. Ризик розвитку фібриляції передсердь може бути вищим у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю, які приймають івабрадин. Фібриляція передсердь частіше зустрічалася серед пацієнтів, які одночасно з івабрадином приймали аміодарон або антиаритмічні препарати І класу. Перед вирішенням питання про застосування івабрадину перебіг серцевої недостатності має бути стабільним. Пацієнтам з хронічною серцевою недостатністю та порушеннями внутрішньошлуночкової провідності (блокада лівої або правої ніжки пучка Гіса) та шлуночковою диссинхронією потрібен постійний медичний контроль. Не доведено збільшення ризику розвитку вираженої брадикардії на фоні прийому івабрадину при відновленні синусового ритму під час фармакологічної кардіоверсії. Тим не менш, через відсутність достатньої кількості даних, при можливості відстрочити планову електричну кардіоверсію, прийом івабрадину слід припинити за 24 години до її проведення. Зниження ЧСС внаслідок прийому івабрадину може посилити подовження інтервалу QT, що, у свою чергу, може спровокувати розвиток тяжкої форми аритмії, зокрема, поліморфної шлуночкової тахікардії типу “пірует”. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування пацієнту слід виявляти обережність під час зайняття потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають високої швидкості психомоторних реакцій у ситуаціях, коли можуть відбутися раптові зміни освітленості, особливо у нічний час.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: івабрадину гідрохлорид (у перерахунку на івабрадин) 5,390 мг (5,0 мг) або 8,085 мг (7,5 мг); допоміжні речовини: лактози моногідрат (цукор молочний), крохмаль картопляний, повідон К-30 (полівінілпіролідон), кремнію діоксид колоїдний (аеросил), магнію стеарат; оболонка: OPADRY® II (гіпромелоза (НРМС 2910), лактози моногідрат, титану діоксид, макрогол-3350 (ПЕГ), барвник заліза оксид червоний, барвник заліза оксид жовтий, індигокарміну алюмінієвий лак) (для дозування 5 мг (НРМС 2910), лактози моногідрат, титану діоксид, макрогол-3350 (ПЕГ), барвник червоний [Понсо 4R], барвник хіноліновий жовтий) (для дозування 7,5 мг). Таблетки, покриті плівковою оболонкою, 5 мг та 7,5 мг. По 7, 10 або 14 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 14, 28, 30, 50, 56, 60, 90, 100, 112 або 120 таблеток у полімерні банки. Кожну банку або 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 або 10 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з коробкового картону.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого з рожевим відтінком кольору для дозування 5 мг або рожевого кольору для дозування 7,5 мг. На поперечному розрізі ядро ​​білого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтиангінальний засіб.ФармакокінетикаІвабрадин є S-енантіомером, з відсутністю біоконверсії за даними досліджень in vivo. Основним активним метаболітом препарату є N-десметилована похідна івабрадину. Абсорбція та біодоступність Івабрадин швидко і практично повністю всмоктується у шлунково-кишковому тракті (ШКТ) після прийому внутрішньо. Максимальна концентрація (Сmах) у плазмі досягається приблизно через 1 годину після прийому внутрішньо натще. Біодоступність становить приблизно 40%, що з ефектом "першого проходження" через печінку. Прийом їжі збільшує час абсорбції приблизно на 1:00 і збільшує концентрацію в плазмі крові з 20% до 30%. Для зменшення варіабельності концентрації препарат рекомендується приймати під час їди. Розподіл Зв'язок із білками плазми становить приблизно 70%. Об'єм розподілу (Vd) у рівноважному стані – близько 100 л. Смах у плазмі після тривалого застосування в рекомендованій дозі по 5 мг 2 рази на добу становить приблизно 22 нг/мл (коефіцієнт варіації (CV) дорівнює 29%)). Середня рівноважна концентрація в плазмі становить 10 нг/мл (CV дорівнює 38%). Метаболізм Івабрадин значною мірою метаболізується в печінці та кишечнику шляхом окислення за участю тільки цитохрому Р450 3А4 (ізоферменту CYP3A4). Основним активним метаболітом є N-десметилированное похідне (S 18982), частка якого становить 40% дози концентрації івабрадину. Метаболізм активного метаболіту івабрадину також відбувається у присутності ізоферменту CYP3A4. Івабрадин має низьку спорідненість до ізоферменту CYP3A4, не індукує і не інгібує його. У зв'язку з цим малоймовірно, що івабрадин впливає на метаболізм або концентрацію субстратів ізоферменту CYP3A4 у плазмі крові. З іншого боку, одночасне застосування потужних інгібіторів або індукторів цитохрому Р450 може впливати на концентрацію івабрадину в плазмі крові. Виведення Період напіввиведення (Т1/2) івабрадину становить, в середньому, 2 год (70-75% площі під кривою "концентрація - час" (AUC)), ефективний (Т1/2) - І годин. Загальний кліренс – приблизно 400 мл/хв, нирковий – приблизно 70 мл/хв. Виведення метаболітів та незначних кількостей незміненої речовини відбувається з однаковою швидкістю через нирки та через кишечник. Близько 4% прийнятої дози виводиться через нирки у незміненому вигляді. Лінійність Фармакокінетика івабрадину є лінійною у діапазоні доз від 0,5 до 24 мг. Особливі групи пацієнтів Пацієнти похилого та старечого віку Фармакокінетичні показники (AUC і Сmах) істотно не різняться у групах пацієнтів 65 років і старше, 75 років і старше, а також загальної популяції пацієнтів. Порушення функції нирок Вплив ниркової недостатності (кліренс креатиніну (КК) від 15 до 60 мл/хв) на кінетику івабрадину мінімальний, оскільки лише близько 20% івабрадину та його активного метаболіту S 18982 виводиться через нирки. Порушення функції печінки У пацієнтів з легким ступенем печінкової недостатності (до 7 балів за класифікацією Чайлд-П'ю) AUC вільного івабрадину та його активного метаболіту на 20% більше, ніж у пацієнтів із нормальною функцією печінки. Дані щодо застосування івабрадину у пацієнтів з помірною (7-9 балів за класифікацією Чайлд-П'ю) печінковою недостатністю обмежені та не дозволяють зробити висновок про особливості фармакокінетики препарату у цієї групи пацієнтів. Дані щодо застосування івабрадину у пацієнтів з тяжкою (більше 9 балів за класифікацією Чайлд-П'ю) печінковою недостатністю на даний момент відсутні. Взаємозв'язок між фармакокінетичними та фармакодинамічними властивостями Аналіз взаємозв'язку між фармакокінетичними та фармакодинамічними властивостями дозволив встановити, що урідження ЧСС знаходиться у прямій пропорційній залежності від збільшення концентрації івабрадину та активного метаболіту S 18982 у плазмі крові при прийомі у дозах до 15-20 мг 2 рази на добу. При більш високих дозах препарату уповільнення серцевого ритму не має пропорційної залежності від концентрації івабрадину в плазмі та характеризується тенденцією до досягнення ефекту "плато". Високі концентрації івабрадину, яких можна досягти при комбінації препарату з потужними інгібіторами ізоферменту CYP3A4, можуть призводити до вираженого ушкодження ЧСС, однак цей ризик нижчий при комбінації з помірними інгібіторами ізоферменту CYP3A4.ФармакодинамікаІвабрадин - препарат, що уповільнює ритм серця, механізм дії якого полягає в селективному та специфічному придушенні If каналів синусового вузла, що контролюють спонтанну діастолічну деполяризацію в синусовому вузлі та регулюючу частоту серцевих скорочень (ЧСС). Дія специфічна для синусового вузла і не зачіпає час проведення імпульсів по внутрішньопередсердних, передсердно-шлуночкових та внутрішньошлуночкових провідних шляхах, а також скоротливу здатність міокарда. Процеси реполяризації шлуночків залишаються незмінними. Івабрадин також може взаємодіяти з подібними з If каналами серця, Ih каналами сітківки ока, що беруть участь у виникненні тимчасової зміни системи зорового сприйняття за рахунок зміни реакції сітківки на яскраві світлові стимули. За провокуючих обставин (наприклад, швидка зміна яскравості) часткове інгібування Ih, каналів івабрадином викликає так званий феномен зміни світлосприйняття (фотопсія). Для фотопсії характерна минуща зміна яскравості в обмеженій області зорового поля. Основною фармакологічною особливістю івабрадину є його здатність дозозалежного ушкодження ЧСС. Аналіз залежності величини урідження ЧСС від дози препарату проводився при поступовому збільшенні дози івабрадину до 20 мг двічі на добу та виявив тенденцію до досягнення ефекту "плато" (відсутність наростання терапевтичного ефекту), що знижує ризик розвитку тяжкої, погано переносимої брадикардії (ЧСС менше 40). уд./хв). При призначенні препарату в дозах, що рекомендуються, ступінь урідження ЧСС залежить від її вихідної величини і становить приблизно 10-15 уд./хв у спокої і при фізичному навантаженні. В результаті знижується робота серця та зменшується потреба міокарда в кисні. Івабрадин не впливає на внутрішньосерцеву провідність, скорочувальну здатність міокарда (не викликає негативного інотропного ефекту) або процеси реполяризації шлуночків серця. У клінічних електрофізіологічних дослідженнях івабрадин не впливав на час проведення імпульсів по передсердно-шлуночкових або внутрішньошлуночкових провідних шляхах, а також на скоригований інтервал QT. У дослідженнях за участю пацієнтів із дисфункцією лівого шлуночка (фракція викиду лівого шлуночка (ФВЛШ) 30-45%) було показано, що івабрадин не впливає на скорочувальну функцію міокарда. Встановлено, що івабрадин у дозі 5 мг 2 рази на добу покращував показники проб навантаження вже через 3-4 тижні терапії. Ефективність була підтверджена для дози 7,5 мг 2 рази на добу. Час виконання фізичного навантаження збільшується приблизно на 1 хвилину вже через 1 місяць застосування івабрадину 5 мг 2 рази на добу, при цьому після додаткового 3-місячного прийому івабрадину в дозі 7,5 мг 2 рази на добу відзначено подальший приріст цього показника на 25 секунд. Антиангінальна та антиішемічна ефективність івабрадину підтверджувалася і для пацієнтів віком 65 років та старших. Ефективність івабрадину в дозах 5 мг та 7,5 мг 2 рази на добу відзначалася щодо всіх показників навантажувальних проб (загальна тривалість фізичного навантаження, час до лімітуючого нападу стенокардії, час до початку нападу стенокардії та час до розвитку сегменту ST на 1 мм), а також супроводжувалася зменшенням частоти розвитку нападів стенокардії на 70%. Застосування івабрадину 2 рази на добу забезпечувало постійну терапевтичну ефективність протягом 24 годин. У пацієнтів, які приймали івабрадин, показана додаткова ефективність щодо всіх показників проб навантаження при додаванні до максимальної дози атенололу (50 мг) на спаді терапевтичної активності (через 12 годин після прийому внутрішньо). Не показано поліпшення показників ефективності івабрадину при додаванні до максимальної дози амлодипіну на спаді терапевтичної активності (через 12 годин після прийому внутрішньо), тоді як на максимумі активності (через 3-4 години після прийому внутрішньо) додаткову ефективність івабрадину було доведено. При дослідженні клінічної ефективності ефекти івабрадину повністю зберігалися протягом 3-х та 4-х місячних періодів лікування. Під час лікування ознак розвитку толерантності (зниження ефективності) були відсутні, а після припинення лікування синдрому "скасування" не відзначалося. Антиангінальні та антиішемічні ефекти івабрадину були пов'язані з дозозалежним урізанням ЧСС, а також із значним зменшенням робочого твору (ЧСС*систолічний артеріальний тиск), причому як у спокої, так і при фізичному навантаженні. Вплив на показники артеріального тиску (АТ) та загальний периферичний опір судин (ОПСС) був незначним та клінічно незначущим. Стійке ушкодження ЧСС було відзначено у пацієнтів, які приймають івабрадин як мінімум протягом 1 року. Вплив на вуглеводний обмін та ліпідний профіль при цьому не спостерігалося. У пацієнтів з цукровим діабетом показники ефективності та безпеки івабрадину були подібними до таких у загальній популяції пацієнтів. У дослідженні у пацієнтів з ішемічною хворобою серця (ІХС) без клінічних проявів серцевої недостатності (ФВЛШ більше 40%) на тлі підтримуючої терапії, терапія івабрадином у дозах вище рекомендованих (початкова доза 7,5 мг двічі на день (5 мг двічі на день) день при віці старше 75 років), яка потім титрувалася до 10 мг двічі на день) не мала істотного впливу на первинну комбіновану кінцеву точку (смерть внаслідок серцево-судинних захворювань або розвиток нефатального інфаркту міокарда). Частота розвитку брадикардії у групі пацієнтів, які отримували івабрадин, становила 17,9%. У пацієнтів зі стенокардією функціонального класу II або вище за класифікацією Канадського Кардіологічного товариства було виявлено збільшення кількості випадків настання первинної комбінованої кінцевої точки при застосуванні івабрадину, що не спостерігалося у підгрупі всіх пацієнтів зі стенокардією (функціональний клас I та вище). У дослідженні за участю пацієнтів зі стабільною стенокардією та дисфункцією лівого шлуночка (ФВЛШ менше 40%), 86,9% яких отримували бета-адреноблокатори, не виявлено відмінностей між групами: пацієнтів, які приймали івабрадин на фоні стандартної терапії, та плацебо за сумарною частотою летальних наслідків від серцево-судинних захворювань, госпіталізацій щодо виникнення гострого інфаркту міокарда, госпіталізацій щодо виникнення нових випадків серцевої недостатності або посилення симптомів перебігу хронічної серцевої недостатності (ХСН). У пацієнтів зі стенокардією не було виявлено значних відмінностей щодо частоти виникнення смерті внаслідок серцево-судинної причини або госпіталізації через розвиток нефатального інфаркту міокарда або серцевої недостатності. На фоні застосування івабрадину у пацієнтів з ЧСС не менше 70 уд/хв показано зниження частоти госпіталізацій з приводу фатального та нефатального інфаркту міокарда на 36% та частоти реваскуляризації на 30%. У пацієнтів зі стенокардією напруги на фоні прийому івабрадину відмічено зниження відносного ризику настання ускладнень (частота летальних наслідків від серцево-судинних захворювань, госпіталізацій з приводу гострого інфаркту міокарда, госпіталізацій з приводу виникнення нових випадків серцевої недостатності або посилення симптомів перебігу Х4. Зазначена терапевтична перевага досягається насамперед за рахунок зниження частоти госпіталізацій з приводу гострого інфаркту міокарда на 42%. Зниження частоти госпіталізацій з приводу фатального та нефатального інфаркту міокарда у пацієнтів з ЧСС понад 70 уд/хв ще більш значуще і досягає 73%. Загалом відзначено гарну переносимість та безпеку івабрадину. На фоні застосування івабрадину у пацієнтів з ХСН II-IV функціонального класу за класифікацією NYHA з ФВЛШ менше 35% показано зниження відносного ризику настання ускладнень (частоти летальних наслідків від серцево-судинних захворювань та зниження кількості госпіталізацій у зв'язку з посиленням симптомів перебігу ХСН) на 18 %. Абсолютне зниження ризику становило 4,2%. Виражений терапевтичний ефект спостерігався через 3 місяці з початку терапії. Зниження смертності від серцево-судинних захворювань та зниження кількості госпіталізацій у зв'язку з посиленням симптомів перебігу ХСН спостерігалося незалежно від віку, статі, функціонального класу ХСН, застосування бета-адреноблокаторів, ішемічної або неішемічної етіології ХСН, наявності цукрового діабету або артеріальної гіпертензії. Показано, що застосування івабрадину протягом 1 року може запобігти одному летальному исходу або одній госпіталізації у зв'язку з серцево-судинним захворюванням на кожні 26 пацієнтів, які приймають препарат. На фоні застосування івабрадину показано покращення функціонального класу ХСН за класифікацією NYHA. У пацієнтів з ЧСС 80 уд/хв відмічено зниження ЧСС в середньому на 15 уд/хв.Показання до застосуванняСимптоматична терапія стабільної стенокардії Симптоматична терапія стабільної стенокардії при ІХС у дорослих пацієнтів з нормальним синусовим ритмом та ЧСС не менше 70 уд/хв: при непереносимості чи наявності протипоказань до застосування бета-адреноблокаторів; у комбінації з бета-адреноблокаторами при неадекватному контролі стабільної стенокардії на тлі оптимальної дози бета-адреноблокатора. Терапія хронічної серцевої недостатності Терапія хронічної серцевої недостатності II-IV функціонального класу за класифікацією NYHA з систолічною дисфункцією у пацієнтів з синусовим ритмом та ЧСС не менше 70 уд./хв у комбінації зі стандартною терапією, що включає терапію бета-адреноблокаторами, або при непереносимості або наявності протипоказань застосування бета-адреноблокаторів.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до івабрадину або будь-якої з допоміжних речовин препарату; ЧСС у спокої менше 70 уд./хв (до початку лікування); кардіогенний шок; гострий інфаркт міокарда; тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний АТ менше 90 мм рт.ст. та діастолічний АТ менше 50 мм рт.ст.); тяжка печінкова недостатність (більше 9 балів за класифікацією Чайлд-П'ю); синдром слабкості синусового вузла; синоатріальна блокада; нестабільна чи гостра серцева недостатність; наявність штучного водія ритму, що працює у режимі постійної стимуляції; нестабільна стенокардія; атріовентрикулярна (AV) блокада II та III ступеня; одночасне застосування з потужними інгібіторами ізоферментів системи цитохрому Р450 3А4, такими як протигрибкові засоби групи азолів (кетоконазол, ітраконазол), антибіотиками групи макролідів (кларитроміцин, еритроміцин для внутрішнього прийому, джозаміцин, телітронецин ; одночасне застосування з верапамілом або дилтіаземом, які є помірними інгібіторами CYP3A4, що мають здатність урізати ЧСС; вагітність, період грудного вигодовування та застосування у жінок, які не дотримуються надійних заходів контрацепції; вік до 18 років (ефективність та безпека застосування препарату в цій віковій групі не вивчалася); дефіцит лактази, непереносимість лактози, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції. З обережністю: Помірно виражена печінкова недостатність (менше 9 балів за класифікацією Чайлд-П'ю); тяжка ниркова недостатність (КК менше 15 мл/хв); вроджене подовження інтервалу QT; одночасний прийом лікарських засобів, що подовжують інтервал QT; одночасний прийом грейпфрутового соку; нещодавно перенесений інсульт; пігментна дегенерація сітківки ока (retinitis pigmentosa); артеріальна гіпотензія; ХСН IV функціонального класу за класифікацією NYHA; одночасне застосування з калійнесберігаючі діуретиками.Вагітність та лактаціяВагітність Препарат протипоказаний під час вагітності. Наразі є недостатня кількість даних про застосування івабрадину під час вагітності. У доклінічних дослідженнях івабрадину виявлено ембріотоксичну та тератогенну дію. Період грудного вигодовування Застосування івабрадину у період грудного вигодовування протипоказане. У дослідженнях на тваринах показано, що івабрадин виводиться з грудним молоком. Жінки, які потребують лікування препаратами, що містять івабрадин, повинні припинити грудне вигодовування. Жінки репродуктивного віку Жінки репродуктивного віку повинні дотримуватись надійних заходів контрацепції в період лікування івабрадином.Побічна діяЗастосування препарату вивчалося у дослідженнях за участю майже 45 000 пацієнтів. Найчастіше побічні ефекти івабрадину, зміни світлосприйняття (фосфени) та брадикардія, мали дозозалежний характер і були пов'язані з механізмом дії івабрадину. Порушення з боку нервової системи: часто – головний біль, особливо у перший місяць терапії, запаморочення, можливо пов'язане з брадикардією; нечасто - непритомність, можливо пов'язана з брадикардією. Порушення з боку органу зору: дуже часто - зміни світлосприйняття (фосфени): відзначалися у 14,5% пацієнтів і описувалися як тимчасова зміна яскравості в обмеженій зоні зорового поля. Як правило, подібні явища провокувалися різкою зміною інтенсивності висвітлення. Також можуть виникати фосфени, які можуть мати вид ореолу, розпаду зорової картинки на окремі частини (стробоскопічний та калейдоскопічний ефекти), виявлятися у вигляді яскравих кольорових спалахів або множинних зображень (персистенція сітківки). В основному, фотопсія з'являлася в перші два місяці лікування, але в подальшому могли виникати повторно. Вираженість фотопсії, як правило, була слабкою або помірною. Поява фотопсії припинялося і натомість продовження терапії (у 77,5% випадків) чи після її завершення.Менш ніж у 1% пацієнтів поява фотопсії стала причиною зміни їхнього способу життя або відмови від лікування; часто - нечіткість зору; нечасто – вертиго, диплопія, порушення зору. Порушення з боку серця: часто - брадикардія: у 3,3% пацієнтів, особливо у перші 2-3 місяці терапії, у 0,5% пацієнтів розвивалася виражена брадикардія з ЧСС не більше 40 уд/хв, AV блокада I ступеня (подовження інтервалу PQ на ЕКГ), шлуночкова екстрасистолія, неконтрольована зміна артеріального тиску, фібриляція передсердь. Фібриляція передсердь спостерігалася у 5,5% пацієнтів, які отримували івабрадин, порівняно з 3,8% пацієнтів, які отримували плацебо. Відповідно до аналізу об'єднаних даних клінічних досліджень з періодом спостереження не менше 3 місяців, виникнення фібриляцій передсердь спостерігалося у 4,86% пацієнтів, які приймають івабрадин, порівняно з 4,08% у контрольних групах; нечасто – відчуття серцебиття, надшлуночкова екстрасистолія, виражене зниження артеріального тиску, можливо, пов'язане з брадикардією; дуже рідко - AV блокада II та III ступеня,синдром слабкості синусового вузла Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто – задишка. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: нечасто – нудота, запор, діарея, біль у животі. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто – шкірний висип, еритема; рідко - свербіж шкіри, ангіоневротичний набряк, кропив'янка. Порушення з боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: нечасто – спазми м'язів. Загальні розлади та порушення у місці введення: нечасто – астенія, підвищена стомлюваність (можливо, пов'язані з брадикардією); рідко – нездужання (можливо, пов'язане з брадикардією). Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень: нечасто – гіперурикемія, еозинофілія, підвищення концентрації креатиніну у плазмі крові, подовження інтервалу QT на ЕКГ.Взаємодія з лікарськими засобамиПацієнт повинен повідомити лікаря про всі препарати, що приймаються. Фармакодинамічна взаємодія Небажані поєднання лікарських засобів Лікарські засоби, що подовжують інтервал QT Антиаритмічні засоби, що подовжують інтервал QT (наприклад, хінідин, дизопірамід, беприділ, соталол, ібутилід, аміодарон). Лікарські засоби, що подовжують інтервал QT, що не відносяться до антиаритмічних засобів (наприклад, пімозід, зипразидон, сертиндол, мефлохін, галофантрин, пентамідин, цизаприд, еритроміцин для внутрішньовенного введення). Слід уникати одночасного застосування івабрадину та вказаних лікарських засобів, оскільки ушкодження ЧСС може спричинити додаткове подовження інтервалу QT. За потреби спільного призначення цих препаратів слід ретельно контролювати показники ЕКГ. Супутнє застосування з обережністю Калійнесберігаючі діуретики (діуретики групи тіазидів та "петлеві" діуретики): гіпокаліємія може підвищити ризик розвитку аритмії. Оскільки івабрадин може викликати брадикардію, поєднання гіпокаліємії та брадикардії є сприятливим фактором для розвитку тяжкої форми аритмії, особливо у пацієнтів із синдромом подовження інтервалу QT, як уродженою, так і спричиненою дією будь-яких речовин. Цитохром Р450 3А4 (ізофермент CYP3A4) Івабрадин метаболізується у печінці за участю ізоферментів системи цитохрому Р450 (ізофермент CYP3A4) та є дуже слабким інгібітором даного цитохрому. Івабрадин не має істотного впливу на метаболізм та концентрацію в плазмі інших субстратів (потужних, помірних та слабких інгібіторів) цитохрому CYP3A4. У той же час інгібітори та індуктори ізоферменту CYP3A4 можуть вступати у взаємодію з івабрадином та надавати клінічно значний вплив на його метаболізм та фармакокінетичні властивості. Інгібітори ізоферменту CYP3A4 підвищують, а індуктори ізоферменту CYP3A4 зменшують плазмові концентрації івабрадину. Підвищення концентрації івабрадину в плазмі може збільшувати ризик розвитку вираженої брадикардії. Протипоказані поєднання лікарських засобів Одночасне застосування івабрадину з потужними інгібіторами ізоферменту CYP3A4, такими як протигрибкові засоби групи азолів (кетоконазол, ітраконазол), антибіотики групи макролідів (кларитроміцин, еритроміцин для внутрішнього прийому, джозаміцин, телітроміцино) Потужні інгібітори ізоферменту CYP3A4 – кетоконазол (200 мг 1 раз на добу) або джозаміцин (по 1 г 2 рази на добу) підвищують середні концентрації івабрадину у плазмі у 7-8 разів. Помірні інгібітори ізоферменту CYP3A4 Одночасне застосування івабрадину та дилтіазему або верапамілу (засобів, що уріджують серцевий ритм) у здорових добровольців та пацієнтів супроводжувалося збільшенням AUC івабрадину в 2-3 рази та додатковим ушкодженням ЧСС на 5 уд/хв. Це застосування протипоказане. Небажані поєднання лікарських засобів Грейпфрутовий сік. На фоні прийому грейпфрутового соку зазначалося підвищення концентрації івабрадину в крові у 2 рази. У період терапії препаратом, по можливості, слід уникати вживання грейпфрутового соку. Поєднання лікарських засобів, що потребують обережності Помірні інгібітори ізоферменту CYP3A4. Застосування івабрадину в комбінації з іншими помірними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, флуконазолом) можливе за умови, що ЧСС у спокої становить понад 70 уд/хв. Рекомендована початкова доза івабрадину – по 2,5 мг 2 рази на добу. Необхідний контроль ЧСС. Індуктори ізоферменту CYP3A4, такі як рифампіцин, барбітурати, фенітоїн та рослинні засоби, що містять Звіробій продірявлений, при спільному застосуванні можуть призвести до зниження концентрації в крові та активності івабрадину та зажадати підбору більш високої дози івабрадину. При сумісному застосуванні івабрадину та препаратів, що містять Звіробій продірявлений, було відзначено дворазове зниження AUC івабрадину. У період терапії препаратом слід по можливості уникати застосування препаратів та продуктів, що містять Звіробій продірявлений. Комбіноване застосування з іншими лікарськими засобами Показано відсутність клінічно значущого впливу на фармакодинаміку та фармакокінетику івабрадину при одночасному застосуванні наступних лікарських засобів: інгібіторів протонної помпи (омепразол, лансопразол), інгібіторів фосфодіестерази-5 (наприклад, силденафіл), інгібіторів ГМГ-та дигідропіридинового ряду (наприклад, амлодипін, лацидипін), дигоксину та варфарину. Показано, що івабрадин не впливає на клінічно значущий вплив на фармакокінетику симвастатину, амлодипіну, лацидипіну, фармакокінетику та фармакодинаміку дигоксину, варфарину та на фармакодинаміку ацетилсаліцилової кислоти. Івабрадин застосовувався в комбінації з інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), антагоністами рецепторів ангіотензину II, бета-адреноблокаторами, діуретиками, антагоністами альдостерону, нітратами короткої та пролонгованої дії, інгібіторами ГМГ ацетилсаліциловою кислотою та іншими антиагрегантними засобами. Застосування перерахованих вище лікарських засобів не супроводжувалося зміною профілю безпеки терапії, що проводиться.Спосіб застосування та дозиІвабрадин слід приймати внутрішньо 2 рази на добу, вранці та ввечері під час їди. При необхідності прийому івабрадину у дозі 2,5 мг слід приймати івабрадин у відповідній лікарській формі. Симптоматична терапія стабільної стенокардії Перед початком терапії або при прийнятті рішення про збільшення дози івабрадину має бути виконано визначення ЯСС одним із наступних способів: серійний вимір ЯСС у спокої, ЕКГ у спокої або 24-годинне амбулаторне моніторування ЕКГ. У пацієнтів, молодших 75 років, початкова доза івабрадину не повинна перевищувати 5 мг 2 рази на добу. Якщо симптоми стенокардії зберігаються протягом 3-4 тижнів, початкова доза івабрадину добре переносилася і ЧСС у стані спокою залишається більше 60 уд./хв, у пацієнтів, які отримують івабрадин у дозі 2,5 мг 2 рази на добу або 5 мг 2 рази Добу, дозування препарату може бути збільшено до наступного рівня. Підтримуюча доза івабрадину не повинна перевищувати 7,5 мг 2 рази на добу. Застосування івабрадину слід припинити, якщо симптоми стенокардії не зменшуються, якщо поліпшення незначне або не спостерігається клінічно значущого зниження ЧСС протягом трьох місяців терапії. Якщо на фоні терапії івабрадином ЧСС у спокої стає менше 50 уд/хв, або у пацієнта виникають симптоми, пов'язані з брадикардією (такі як запаморочення, підвищена стомлюваність або виражене зниження АТ), необхідно зменшити дозу препарату івабрадину аж до мінімального дозування 2,5 мг 2 рази на день. Після зниження дози необхідно повторно оцінити ЧСС у спокої. Якщо після зниження дози івабрадину ЧСС у спокої залишається менше 50 уд/хв або зберігаються симптоми брадикардії, то прийом препарату слід припинити. Хронічна серцева недостатність Терапія івабрадином може бути розпочата лише у пацієнта із стабільним перебігом хронічної серцевої недостатності. Рекомендована доза івабрадину становить 5 мг 2 рази на день. Після двох тижнів терапії добова доза івабрадину може бути збільшена до 7,5 мг 2 рази на добу, якщо ЧСС у спокої стабільно залишається більше 60 уд./хв, або зменшена до 2,5 мг 2 рази на добу, якщо ЧСС у спокої стає стабільно нижче 50 уд/хв або з'являються симптоми брадикардії (такі як запаморочення, підвищена стомлюваність або артеріальна гіпотензія). Якщо після двох тижнів терапії частота серцевих скорочень у спокої перебуває в діапазоні від 50 до 60 уд./хв, то рекомендується продовжити застосування івабрадину в підтримуючій дозі 5 мг 2 рази на добу. Якщо в процесі застосування івабрадину ЧСС у спокої стає стабільно менше 50 уд./хв. доза івабрадину має бути знижена до нижчого рівня. Якщо у пацієнтів, які отримують івабрадин у дозі 2,5 мг 2 рази на добу або 5 мг 2 рази на добу, частота серцевих скорочень у спокої стає стабільно вищою за 60 уд/хв, то доза івабрадину може бути збільшена до вищого рівня дозування. Якщо, незважаючи на зниження дози, ЧСС у спокої залишається менше 50 уд/хв або у пацієнта зберігаються симптоми брадикардії, застосування івабрадину слід припинити. Застосування в спеціальних групах пацієнтів Застосування у пацієнтів віком 75 років та старше Для пацієнтів віком 75 років і старше рекомендована початкова доза івабрадину становить 2,5 мг 2 рази на добу. Надалі при необхідності можливе збільшення дози івабрадину. Порушення функції нирок Пацієнтам з порушенням функції нирок та кліренсом креатиніну (КК) більше 15 мл/хв зміна зазначеного вище режиму дозування не потрібна. У зв'язку з недостатністю клінічних даних слід з обережністю застосовувати івабрадин у пацієнтів із КК менше 15 мл/хв. Порушення функції печінки Пацієнтам з легким ступенем печінкової недостатності (менше 7 балів за шкалою Чайлд-П'ю) рекомендується звичайний режим дозування івабрадину. Слід бути обережним при застосуванні івабрадину у пацієнтів з помірною печінковою недостатністю (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю). Івабрадин протипоказаний пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю), оскільки застосування івабрадину у таких пацієнтів не вивчалося (можна очікувати суттєве збільшення концентрації препарату у плазмі крові).ПередозуванняПередозування препарату може призводити до тяжкої та тривалої брадикардії. Лікування важкої брадикардії має бути симптоматичним і проводитись у спеціалізованих відділеннях. У разі розвитку брадикардії у поєднанні з несприятливими змінами показників гемодинаміки показано симптоматичне лікування із внутрішньовенним введенням бета-адреноміметиків, таких як ізопреналін. За потреби слід розглянути можливість тимчасової установки штучного водія ритму.Запобіжні заходи та особливі вказівкиНедостатність позитивного ефекту щодо клінічних результатів у пацієнтів із симптоматичною стабільною стенокардією Івабрадин показаний лише як симптоматична терапія стабільної стенокардії, оскільки івабрадин не має позитивного ефекту на частоту виникнення серцево-судинних ускладнень (наприклад, інфаркту міокарда або смерті від серцево-судинних захворювань) у пацієнтів зі стенокардією. Контроль частоти серцевих скорочень (ЧСС) Враховуючи значну варіабельність ЧСС протягом доби, перед початком терапії івабрадином або перед підвищенням дози івабрадину у пацієнта, який отримує препарат, повинна бути виконана оцінка ЧСС у спокої одним із наступних способів: серійний вимір ЧСС у спокої, ЕКГ у спокої або 24-годинне амбулаторне ЕКГ. Така оцінка також повинна бути проведена у пацієнтів з низькою ЧСС (особливо якщо ЧСС стає менше 50 уд/хв) або після зниження дози івабрадину. Порушення серцевого ритму Івабрадин неефективний для лікування або профілактики порушень серцевого ритму. Ефективність івабрадину знижується на тлі розвитку тахіаритмії (наприклад, шлуночкової або надшлуночкової тахікардії). Івабрадин не рекомендується застосовувати пацієнтам з фібриляцією передсердь (миготливою аритмією) або іншими типами аритмій, пов'язаними з функцією синусового вузла. У пацієнтів, які приймають івабрадин, підвищений ризик розвитку фібриляції передсердь. Фібриляція передсердь частіше зустрічалася серед пацієнтів, які одночасно з івабрадином приймали аміодарон або антиаритмічні препарати І класу. Під час терапії івабрадином слід проводити клінічне спостереження за пацієнтами щодо виявлення фібриляції передсердь (пароксизмальної або постійної). При клінічних показаннях (наприклад, погіршення перебігу стенокардії, поява відчуття серцебиття, нерегулярність серцевого ритму) до поточного контролю слід включати моніторування ЕКГ. Пацієнти повинні бути поінформовані про ознаки та суб'єктивні симптоми фібриляції передсердь та про необхідність звернутися до лікаря у разі появи таких симптомів. Якщо під час терапії івабрадином у пацієнта виникла фібриляція передсердь, слід ретельно переглянути відношення очікуваної користі до можливого ризику подальшого застосування івабрадину. Пацієнти з хронічною серцевою недостатністю та порушеннями внутрішньошлуночкової провідності (блокади лівої та правої ніжки пучка Гіса) та шлуночковою диссинхронією повинні перебувати під пильним лікарським наглядом. Застосування у пацієнтів із брадикардією Івабрадин протипоказаний, якщо до початку терапії ЧСС у спокої становить менше 70 уд/хв. Якщо на фоні терапії ЧСС у спокої стає менше 50 уд/хв, або у пацієнта виникають симптоми, пов'язані з брадикардією (такі як запаморочення, підвищена стомлюваність або артеріальна гіпотензія), необхідно зменшити дозу івабрадину. Якщо після зниження дози препарату ЧСС залишається менше 50 уд/хв або зберігаються симптоми, пов'язані з брадикардією, то прийом івабрадину слід припинити. Комбіноване застосування у складі антиангінальної терапії Протипоказано застосування івабрадину спільно з блокаторами "повільних" кальцієвих каналів (БМКК), що уріжають ЧСС (такими як верапаміл або дилтіазем). При комбінованому застосуванні івабрадину з нітратами та БМКК – похідними дигідропіридинового ряду (такими як амлодипін), погіршення профілю безпеки терапії, що проводилося, відзначено не було. Не підтверджено збільшення ефективності івабрадину при його застосуванні у поєднанні з БМКК – похідними дигідропіридину. Хронічна серцева недостатність Слід розглядати питання про призначення івабрадину лише у пацієнтів із стабільною серцевою недостатністю. Слід з обережністю застосовувати препарат у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю IV функціонального класу за класифікацією NYHA через обмежені щодо застосування івабрадину у даної групи пацієнтів. Інсульт Не рекомендується призначати івабрадин після перенесеного інсульту, т.к. відсутні дані щодо застосування препарату у таких пацієнтів. Функції зорового сприйняття Івабрадін впливає на функцію сітківки ока. Не виявлено токсичної дії івабрадину на сітківку ока, проте вплив препарату на сітківку ока при тривалому застосуванні (понад 1 рік) не встановлено. У разі виникнення несподіваних порушень зорових функцій слід розглянути питання про припинення прийому івабрадину. У пацієнтів з пігментною дегенерацією сітківки (retinitis pigmentosa) івабрадин слід застосовувати з обережністю. Артеріальна гіпотензія Через недостатню кількість клінічних даних івабрадин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з легкою та помірною артеріальною гіпотензією. Івабрадин протипоказаний при тяжкій артеріальній гіпотензії (систолічний АТ менше 90 мм рт.ст. та діастолічний АТ менше 50 мм рт.ст.). Фібриляція передсердь (миготлива аритмія) - серцеві аритмії Не доведено збільшення ризику розвитку вираженої брадикардії на фоні прийому івабрадину при відновленні синусового ритму під час фармакологічної кардіоверсії. Тим не менш, через відсутність достатньої кількості даних, при можливості відстрочити планову електричну кардіоверсію, прийом івабрадину слід припинити за 24 години до її проведення. Застосування у пацієнтів з уродженим синдромом подовженого інтервалу QT або пацієнтів, які приймають препарати, що подовжують інтервал QT Івабрадин не слід застосовувати при вродженому синдромі подовженого інтервалу QT, а також у комбінації з препаратами, що подовжують інтервал QT. Якщо така терапія визнана необхідною, то потрібний ретельний контроль діяльності серця. Зниження ЧСС, у тому числі внаслідок прийому івабрадину, може збільшити подовження інтервалу QT, що, у свою чергу, може спровокувати розвиток тяжких аритмій, зокрема, поліморфної шлуночкової тахікардії типу "пірует". Пацієнти з артеріальною гіпертензією, яким потрібна зміна гіпотензивної терапії У дослідженні SHIFT випадки підвищення АТ зустрічалися частіше у групі пацієнтів, які приймали івабрадин (7,1%), порівняно з групою плацебо (6,1%). Такі випадки траплялися особливо часто після зміни гіпотензивної терапії; вони мали тимчасовий характер і не впливали на ефективність івабрадину. При зміні гіпотензивної терапії у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю, які приймають івабрадин, потрібен моніторинг артеріального тиску через відповідні інтервали часу. Помірна печінкова недостатність При помірно вираженій печінковій недостатності (менше 9 балів за класифікацією Чайлд-П'ю) терапію івабрадином слід проводити з обережністю. Тяжка ниркова недостатність При тяжкій нирковій недостатності (КК менше 15 мл/хв) терапію івабрадином слід проводити з обережністю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Спеціальне дослідження щодо оцінки впливу івабрадину на здатність керувати транспортними засобами було проведено за участю здорових добровольців. За його результатами спроможність керування транспортними засобами не змінювалася. Однак у постреєстраційному періоді траплялися випадки погіршення здатності керувати автотранспортом через симптоми, пов'язані з порушенням зору. Івабрадін може викликати тимчасову зміну світлосприйняття переважно у вигляді фотопсії. Можливе виникнення подібної зміни світлосприйняття має братися до уваги при керуванні автотранспортом або іншими механізмами при різкій зміні інтенсивності світла, особливо у нічний час.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активні речовини: верапамілу гідрохлорид - 240 мг (активна речовина вбудована в гідроколоїдний матрикс альгінату, природного полісахариду; швидкість вивільнення визначається дифузією та поверхневою ерозією; при контакті з рідким вмістом кишечника поверхня таблетки набухає з утворенням гелеподібної дифузи; гелю, і, отже, забезпечують майже постійні характеристики дифузії, поєднання цих двох механізмів дозволяє контролювати вивільнення активної речовини з кінетикою майже нульового порядку близько 7 годин; допоміжні речовини: МКЦ; натрію альгінат; повідон (постійна К = 30); магнію стеарат; вода очищена; гіпромелоза; макрогол 400; макрогол 6000; тальк; титану діоксид; хіноліновий жовтий; індиготин; віск гліколевий гірський. У блістері 10, 15 або 20 прим.; в картонній коробці 1, 2, 3, 5 або 10 блістерів.Опис лікарської формиСвітло-зелені капсулоподібні форми таблетки, покриті плівковою оболонкою. Пігулки з обох боків мають поперечні ризики. На одній стороні вказано два знаки "/\".Фармакотерапевтична групаАнтиангінальний, гіпотензивний, антиаритмічний, вазодилатуючий.ФармакокінетикаВерапаміл, активна речовина препарату Ізоптін СР 240, швидко та майже повністю всмоктується у тонкому кишечнику. Ступінь всмоктування - 90-92%. T1/2 - від 3 до 7 годин після одноразового прийому препарату внутрішньо. При багаторазовому прийомі T1/2 верапамілу може збільшуватись майже вдвічі порівняно з одноразовим прийомом. Верапаміл майже повністю метаболізується. Основним метаболітом є норверапаміл, який має фармакологічну активність, інші метаболіти в основному неактивні. Верапаміл та його метаболіти виводяться в основному через нирки; лише 3–4% — у незміненому вигляді. Протягом 24 годин 50% введеної дози препарату виводиться із сечею, протягом 48 годин – 55-60% та протягом 5 днів – 70%. До 16% виводиться із калом. Нещодавно отримані результати свідчать про те, що немає відмінностей фармакокінетики верапамілу у осіб з нормальною функцією нирок та у хворих на термінальній стадії ниркової недостатності. При ІХС та артеріальній гіпертензії не виявлено кореляції між терапевтичним ефектом та концентрацією препарату в плазмі крові; є лише певна залежність між рівнем препарату у плазмі та впливом на інтервал PR. Після прийому лікарських форм пролонгованої дії крива концентрації верапамілу в плазмі розтягується і стає більш пологою, ніж при введенні лікарських форм з нормальним вивільненням. З білками плазми зв'язується близько 90% препарату. Біодоступність Після перорального прийому верапаміл піддається значному метаболізму першого проходження, який протікає майже виключно в печінці. Середня абсолютна біодоступність у здорових добровольців після одноразового прийому препарату становить 22%. Нещодавні дослідження серед пацієнтів з миготливою аритмією або стенокардією показали, що середні рівні біодоступності становлять 35 та 24% після одноразового прийому дози препарату внутрішньо та внутрішньовенного введення дози відповідно. При багаторазовому прийомі препарату біодоступність збільшується майже вдвічі порівняно з одноразовим прийомом. Цей ефект, ймовірно, обумовлений частковим насиченням систем печінкових ферментів та/або транзиторним збільшенням кровообігу в печінці після одноразового прийому верапамілу. У пацієнтів із печінковою недостатністю порівняно з особами з нормальною функцією печінки біодоступність верапамілу була набагато вищою та спостерігалась затримка виведення ЛЗ. Проникнення через плаценту Верапаміл проникає крізь плацентарний бар'єр; концентрація, що виявляється в плазмі з пупкової вени, становила 20-92% від концентрації в плазмі крові матері. Виведення із грудним молоком Верапаміл виводиться з грудним молоком, але при терапевтичних дозах його концентрація настільки низька, що клінічний ефект у новонароджених малоймовірний.ФармакодинамікаВерапаміл пригнічує трансмембранний струм іонів кальцію в гладком'язові клітини. Антиангінальний ефект пов'язаний з прямою дією на міокард та впливом на периферичну гемодинаміку (знижує тонус периферичних артерій, ОПСС). Блокада надходження іонів кальцію в клітину призводить до зменшення трансформації укладеної в макроергічних зв'язках АТФ енергії в механічну роботу та зниження скоротливості міокарда. Антигіпертензивна ефективність препарату Ізоптін СР 240 обумовлена ​​зниженням опору периферичних судин без збільшення ЧСС як рефлекторна відповідь. АТ починає знижуватися безпосередньо у перший день лікування; цей ефект зберігається при довготривалій терапії. Препарат Ізоптін СР 240 застосовується для лікування всіх типів артеріальної гіпертензії: для монотерапії легкої або помірної артеріальної гіпертензії у поєднанні з іншими антигіпертензивними засобами, особливо з діуретиками та, відповідно до останніх спостережень, інгібіторами АПФ при тяжкій артеріальній гіпертензії. Має вазодилатуючу, гіпотензивну, негативну іно- та хронотропну дію. Препарат Ізоптін СР 240 має виражену антиаритмічну дію, особливо при надшлуночковій аритмії.Він затримує проведення імпульсу AV вузлі. В результаті відновлюється синусовий ритм та/або нормалізується частота скорочень шлуночків, залежно від типу аритмії. Нормальна ЧСС не змінюється або трохи знижується.Показання до застосуванняартеріальна гіпертензія; хронічна стабільна стенокардія (класична стенокардія напруги); стенокардія, обумовлена ​​спазмом судин (стенокардія Принцметала, варіантна); пароксизмальна надшлуночкова тахікардія; мерехтіння/тремтіння передсердь, що супроводжується тахіаритмією (за винятком WPW-синдрому).Протипоказання до застосуванняАбсолютні: кардіогенний шок; ускладнений гострий інфаркт міокарда (брадикардія, виражена гіпотензія, лівошлуночкова недостатність); AV-блокада ІІ-ІІІ ступеня; синдром слабкості синусного вузла (синдром брадикардії-тахікардії); синоатріальна блокада. Відносні: AV-блокада І ступеня; брадикардія ( артеріальна гіпотензія (САД мерехтіння/тремтіння передсердь із синдромом WPW (ризик виникнення шлуночкової тахікардії); серцева недостатність (при необхідності перед початком лікування препаратом Ізоптін СР 240 призначають серцеві глікозиди); дитячий вік (нині відсутні переконливі дані щодо безпеки застосування препарату у дітей віком до 18 років).Вагітність та лактаціяПід час вагітності (особливо у І триместр) та в період грудного вигодовування слід аналізувати потенційну користь від прийому препарату Ізоптін СР 240 щодо можливого ризику для матері та дитини. У період годування груддю препарат необхідно відмінити.Побічна діяІноді при прийомі верапамілу у високих дозах або за наявності будь-яких серцево-судинних порушень можуть спостерігатися: аритмія на фоні брадикардії (синусова брадикардія, синоатріальна блокада, AV блокада I, II або III ступеня або брадіаритмія з фібриляцією передсердь), сер , тахікардія, розвиток або посилення симптомів серцевої недостатності Повідомляється про досить часте виникнення запорів при прийомі препарату внутрішньо; у поодиноких випадках може розвинутись нудота, блювання, непрохідність кишечника, біль або почуття дискомфорту в животі, запаморочення або сонливість, підвищена стомлюваність, підвищена нервозність/тремор, набряк гомілки, еритромелолгія або парестезія. У поодиноких випадках можуть виникати запаморочення, біль голови і припливи. У дуже поодиноких випадках можуть спостерігатися міалгія та артралгія. Рідко повідомляється про алергічні реакції (екзантема, кропив'янка, уртикарія, ангіоневротичний набряк, синдром Стівенса-Джонсона). Також описано оборотне збільшення рівнів печінкових трансаміназ та/або ЛФ, збільшення рівня пролактину. У поодиноких випадках у літніх пацієнтів при тривалій терапії розвивалася гінекомастія, яка завжди була повністю оборотною після відміни препарату. Повідомлялося про випадки галактореї та імпотенції. У надзвичайно поодиноких випадках під час тривалого лікування може розвинутись гіперплазія ясен, яка повністю оборотна після відміни препарату.Взаємодія з лікарськими засобамиДослідження in vitro свідчать про те, що верапамілу гідрохлорид метаболізується під дією ізоферментів CYP3A4, CYP1A2, CYP2C8, CYP2C9 та CYP2C18 цитохрому Р450. Клінічно значуща взаємодія була відзначена при одночасному застосуванні інгібіторів CYP3A4, які викликали підвищення рівнів верапамілу у плазмі, тоді як індуктори CYP3A4 знижували його концентрацію у плазмі. Відповідно, при одночасному застосуванні подібних засобів слід враховувати можливість взаємодії. У таблиці представлений перелік можливої ​​взаємодії ЛЗ та верапамілу внаслідок зміни їх фармакокінетичних параметрів. Можлива лікарська взаємодія при прийомі верапамілу Препарат Можлива дія на верапаміл або верапамілу на інший препарат при одночасному застосуванні Альфа-адреноблокатори Празозін Збільшення C max празозину (~40%); не впливає на період напіввиведення празозину. Теразозін Збільшення AUC теразозину (~24%) та С max (~25%) Антиаритмічні засоби Флекаїнід Мінімальна дія на Cl флекаїніду із плазми (< або ~10%); не впливає на Cl верапамілу із плазми Хінідін Зменшення орального Cl хінідину (~35%) Засоби для лікування астми Теофілін Зменшення орального та системного Cl хінідину (~20%). У курців зменшення ~ на 11% Протисудомні засоби Карбамазепін Збільшення AUC карбамазепіну (~46%) у хворих на стійку парціальну епілепсію Антидепресанти Іміпрамін Збільшення AUC іміпраміну (~15%); не впливає на рівень активного метаболіту дезіпраміну Антидіабетичні засоби Глібурид Збільшується C max глибуриду (~28%), AUC (~26%) Протимікробні засоби Еритроміцин Можливе підвищення рівня верапамілу ріфампіцин Зменшується AUC верапамілу (~97%), C max (~94%), оральної біодоступності (~92%) Телітроміцин Можливе підвищення рівня верапамілу Протипухлинні препарати Доксорубіцин Зменшується T 1/2 доксорубіцину (~27%) та C max (~38%)* Барбітурати Фенобарбітал Збільшується оральний Cl верапамілу ~ у 5 разів Бензодіазепіни та інші транквілізатори Буспірон Збільшується AUC буспірону, C max ~ у 3,4 рази Мідазолам Збільшується AUC мідазоламу (~ у 3 рази) та C max (~ у 2 рази) Бета-адреноблокатори Метопролол Збільшується AUC метопрололу (~32,5%) та C max (~41%) у хворих на стенокардію Пропранолол Збільшується AUC пропранололу (~65%) та C max (~94%) у хворих на стенокардію Серцеві глікозиди Дигітоксин Зменшується загальний Cl (~27%) та екстраренальний Cl (~29%) дигітоксину Дігоксин У здорових добровольців збільшується C max (~45-53%), C SS (~42%) та AUC (~52%) Антагоністи Н2 - рецепторів Ціметідин Збільшується AUC R-(~25%) та S-(~40%) верапамілу з відповідним зменшенням Cl R- та S-верапамілу Імунологічні засоби Циклоспорин Збільшується AUC, C SS , C max (~45%) циклоспорину Сіролімус Можливе підвищення рівня сиролімусу Такролімус Можливе підвищення рівня такролімусу Кошти, що знижують рівень ліпідів Аторвастатин Можливе підвищення рівня аторвастатину Ловастатин Можливе підвищення рівня ловастатину Симвастатин Збільшується AUC (~ у 2,6 рази) та C max (~ у 4,6 рази) симвастатину Антагоністи рецепторів серотоніну Алмотриптан Збільшується AUC (~ на 20%) та C max (~ на 24%) алмотриптану Урикозуричні засоби Сульфінпіразон Збільшення орального Cl верапамілу (~ у 3 рази), зниження біодоступності (~60%) Інші Грейпфрутовий сік Збільшення AUC R- (~49%) та S- (~37%) верапамілу та C max R- (~75%) та S- (~51%) верапамілу. Час напівелімінації та нирковий кліренс не змінювалися Звіробій продірявлений Зменшується AUC R-(~ на 78%) та S-(~80%) верапамілу з відповідним зниженням C max * у пацієнтів з прогресуючими новоутвореннями верапаміл не впливає на рівень або кліренс доксорубіцину; у хворих з дрібноклітинним раком легень верапаміл зменшував T1/2 та Cmax доксорубіцину. Антиаритмічні засоби, бета-блокатори. Можливе взаємне посилення ефектів на серцево-судинну систему (більш виражена AV блокада, більш значне зниження ЧСС, розвиток серцевої недостатності та посилення гіпотензії). Антигіпертензивні засоби, діуретики, вазодилататори. Посилення гіпотензивної дії. Празозин, теразозин. Адитивна гіпотензивна дія. Противірусні та засоби для лікування ВІЛ-інфекції. Ритонавір та противірусні препарати можуть інгібувати метаболізм верапамілу, що призводить до збільшення його концентрації у плазмі. У зв'язку з цим дози верапамілу повинні бути знижені. Хінідін. Гіпотензія. У хворих з гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією може розвинутись набряк легень. Карбамазепін. Підвищення рівнів карбамазепіну в плазмі та посилення нейротоксичності. Можуть спостерігатися властиві карбамазепіну побічні реакції, такі як диплопія, біль голови, атаксія або запаморочення. Літій. Підвищення нейротоксичності літію. ріфампіцин. Може знизити гіпотензивну дію верапамілу. Сульфінпіразон. Може знизити гіпотензивну дію верапамілу. Міорелаксанти. Ефект міорелаксантів може посилитись. Аспірин (ацетилсаліцилова кислота). Збільшення кровоточивості. Етанол (алкоголь). Підвищення рівня етанолу у плазмі. Інгібітори ГМГ-КоА редуктази (статини). Симвастатин/Ловастатин. Одночасне застосування з верапамілом може призвести до збільшення сироваткових рівнів симвастатину або ловастатину. Пацієнтам, які отримують верапаміл, лікування інгібіторами ГМГ-КоА редуктази (тобто симвастатином/ловастатином) слід починати з більш низьких доз, які далі підвищують. Якщо ж необхідно призначити верапаміл пацієнтам, які вже отримують інгібітори ГМГ-КоА редуктази, необхідно переглянути та знизити дози відповідно до концентрації холестерину в сироватці крові. Подібної тактики слід дотримуватися і при одночасному призначенні верапамілу з аторвастатином (хоча і немає клінічних даних, що підтверджують взаємодію верапамілу та аторвастатину), оскільки точно відомі дані фармакокінетичних досліджень, що підтверджують, що верапаміл аналогічним чином впливав і на рівень аторвастатину. Флувастатин, правастатин і розувастатин не метаболізуються під дією ізоферментів CYP3A4, тому їхня взаємодія з верапамілом є найменш ймовірною.Спосіб застосування та дозиВсередину, проковтуючи повністю, запиваючи водою, бажано під час їди або відразу після їжі. Дози верапамілу слід застосовувати залежно від клінічної картини; багаторічний клінічний досвід показав, що середня доза для всіх показань становить 240-360 мг на добу. При тривалому лікуванні слід перевищувати добову дозу 480 мг; можливе тимчасове збільшення дози вище за цей рівень. У пацієнтів з порушеною функцією печінки ефект верапамілу посилюється і стає тривалішим внаслідок уповільненого метаболізму ЛЗ, що залежить від ступеня вираженості порушення функції печінки. У таких випадках дозу слід встановлювати з особливою обережністю та лікування починати з нижчих доз (тобто пацієнтам з цирозом печінки спочатку призначають 1 табл., покриту оболонкою, препарату Ізоптін 40 мг 2-3 рази на добу). Показання до застосування Рекомендована доза для дорослих ІХС: хронічна стабільна стенокардія; стенокардія, обумовлена ​​спазмом судин (стенокардія Принцметала, варіантна) 240-480 мг/сут Ізоптін СР 240 - ½-1 табл., покрита оболонкою, пролонгованої дії, 2 рази на добу з інтервалом 12 год Артеріальна гіпертензія (легка чи помірна) Ізоптін СР 240 - 1 табл., покрита оболонкою, пролонгованої дії, вранці. У випадку, коли пацієнтам особливо показано повільне зниження артеріального тиску, лікування слід починати з ½ табл., вкритої оболонкою, пролонгованої дії, вранці. При необхідності додатково ½–1 табл., покрита оболонкою, пролонгованої дії, увечері з інтервалом між прийомами близько 12 год. При необхідності дозу слід збільшувати кожні 2 тижні лікування. Пароксизмальна надшлуночкова тахікардія; мерехтіння/тремтіння передсердь, що супроводжуються тахіаритмією Ізоптін СР 240 - ½-1 табл., покрита оболонкою, пролонгованої дії, 2 рази на добу з інтервалом 12 год Тривалість застосування не обмежена.ПередозуванняСимптоми отруєння внаслідок передозування препарату Ізоптін залежать від прийнятої кількості препарату, часу проведення заходів щодо детоксикації та від скорочувальної здатності міокарда (залежної від віку). Повідомлялося про фатальні випадки внаслідок передозування. Переважають такі симптоми: падіння артеріального тиску (у деяких випадках до рівнів, які неможливо виміряти); шок, непритомність; AV блокада I і II ступеня, часто з періодами Венкебаха з наявністю або без ритму, що вислизає; повна AV блокада з повною AV дисоціацією, вислизаючий ритм, зупинка серця; синусова брадикардія, зупинка синусного вузла. Лікування. Терапевтичні заходи слід проводити залежно від тривалості та способу прийому препарату Ізоптін та від характеру та тяжкості симптомів отруєння. У разі передозування великою кількістю таблеток, покритих оболонкою, пролонгованої дії (тобто препаратом Ізоптін СР 240) необхідно мати на увазі, що активна речовина вивільняється та всмоктується в кишечнику протягом 48 годин після прийому препарату внутрішньо. Залежно від часу прийому препарату внутрішньо окремі конгломерати залишків набряклих таблеток, що діють як активні депо, ймовірно, будуть розташовуватися протягом усього ШКТ. Загальні події. Якщо відсутня моторика шлунка та кишечника (ознаки перистальтики при аускультації), то доцільно провести промивання шлунка навіть через 12 годин після прийому препарату внутрішньо. Якщо існує підозра на передозування препарату Ізоптін СР 240, то показано проведення відповідних заходів, спрямованих на виведення препарату, наприклад, слід викликати блювання, промити шлунок та кишечник у поєднанні з ендоскопічним обстеженням, прийняти проносні, блювотні засоби. Звичайні невідкладні реанімаційні заходи включають закритий масаж серця, штучне дихання та електричну стимуляцію серця. Спеціальні заходи. Виключення впливів, пов'язаних із пригніченням функції серця, артеріальною гіпотензією та брадикардією. Кальцій є специфічним антидотом: вводять 10-30 мл 10% розчину кальцію глюконату у вигляді внутрішньовенної ін'єкції (2,25-4,5 ммоля), при необхідності вводять повторно або у вигляді повільної краплинної інфузії (наприклад 5 ммоль/год). Може знадобитися проведення наступних заходів. У разі AV-блокади II або III ступеня, синусової брадикардії, зупинки серця: атропін, ізопреналін, орципреналін або стимуляція серця. У разі артеріальної гіпотензії: допамін, добутамін, норепінефрін. У разі стійких ознак недостатності міокарда: допамін, добутамін, додаткові ін'єкції кальцію за потребою.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВплив на здатність до керування автомобілем та роботи з механізмами Лікування артеріальної гіпертензії препаратом Ізоптін СР 240 потребує регулярного медичного спостереження. Залежно від індивідуальної відповіді на лікування, здатність пацієнта до керування автомобілем або роботи з механізмами може бути знижена. Це особливо важливо в початковий період лікування при переведенні з одного ЛЗ на інше та прийом у поєднанні з алкоголем.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПорошок – 1 р.: Активна речовина: кальцію полістиролсульфонат – 1 г. Порошок для приготування суспензії для вживання. По 5,0 г пакет з матеріалу комбінованого на основі алюмінієвої фольги, покритого зсередини шаром поліетилену (ПЕ) і зовні шаром поліетилентерефталату (ПЕТ), закупорений термозварюванням. По 21 пакету разом з інструкцією із застосування у картонній пачці.Опис лікарської формиПорошок для приготування суспензії для внутрішнього прийому кристалічний, від білого з жовтуватим відтінком до світло-жовтого кольору, без запаху; після змішування з водою утворюється гомогенна суспензія жовтувато-білого або світло-жовтого кольору, може спостерігатися випадання осаду; при ручному збовтуванні частинки легко переходять у суспензію.Фармакотерапевтична групаЗасіб лікування гіперкаліємії та гіперфосфатемії.ФармакокінетикаПрепарат не абсорбується та виводиться з калом у вигляді незміненої смоли полістиролсульфонату. Однак є дані, що частинки розміром менше 5 мкм абсорбувалися через слизову оболонку і відкладалися в тканинах ретикулоендотеліальної системи. З цієї причини вміст у препараті частинок діаметром менше 5 мкм підлягає обов'язковому контролю та становить до 0,1% загального обсягу препарату.ФармакодинамікаКалімейт є катіонообмінною смолою полістиролсульфонат кальцію. Після перорального введення у шлунково-кишковому тракті катіон кальцію смоли вивільняється в кров, заміщаючись катіоном калію з крові пацієнта (переважно у товстому кишечнику), чим пояснюється терапевтичний ефект препарату при гіперкаліємії. У сухій речовині містить 7,0-9,0% кальцію, 1 г препарату замінює 53-71 мг (1,36-1,82 мекв/г) калію in vitro (в розчині КС1). При застосуванні загальної добової дози 15-30 г/день пацієнтами, які страждають на ниркову недостатність (дорослі), рівень сироваткового калію знижується приблизно на 1 мЕкв/л. На відміну від натрійсодержащих катіонообмінних смол, Калімейт не призводить до збільшення рівнів сироваткового натрію і фосфату та зменшення рівня сироваткового кальцію у пацієнтів з нирковою недостатністю. Оскільки Калімейт є кальцієвмісною катіонообмінною смолою, препарат можна використовувати навіть у пацієнтів з обмеженим споживанням натрію. Крім того, Калімейт можна застосовувати без ризику появи та посилення виразності артеріальної гіпертензії, серцевої недостатності, набряків, що викликаються введенням натрію.Показання до застосуванняГіперкаліємія, спричинена гострою або хронічною нирковою недостатністю.Протипоказання до застосуванняКишкова непрохідність; Гіперчутливість до полістиролсульфонату в анамнезі; Стани, що супроводжуються гіперкальціємією (наприклад, гіперпаратиреоз, множинна мієлома, саркоїдоз, метастатична карцинома); Рівень калію у плазмі нижче 5 ммоль/л; Калімейт не рекомендується для застосування у дітей віком до 18 років у зв'язку з недостатністю даних щодо ефективності та безпеки; Спільне застосування із сорбітолом. З обережністю: У пацієнтів, схильних до запорів (ризик виникнення непрохідності кишечника або його прориву); У пацієнтів зі стенозом кишечника (можливе виникнення непрохідності кишечника або його прорив); У пацієнтів із шлунково-кишковими виразками (можливе загострення симптомів).Вагітність та лактаціяСпеціальних досліджень безпеки кальцію полістиролсульфонату при вагітності не проводилося. Препарат не застосовується у новонароджених, тому його призначення пацієнткам із гіперкаліємією в період лактації не рекомендується.Побічна діяЧастота розвитку побічних ефектів вказана за класифікацією показників, рекомендованих Всесвітньою Організацією Охорони Здоров'я (ВООЗ): Дуже часто: >1/10; Часто: 1/100; Нечасто: 1/1000; Рідко: 1/10000; Дуже рідко: Порушення з боку обміну речовин та харчування: Часто – гіпокаліємія, анорексія; Нечасто – гіперкальціємія; Рідко – гіпомагніємія. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: Часто – запор, нудота, дискомфорт у шлунку, анорексія; Нечасто – блювання, діарея; Рідко - прорив кишечнику, ішемічний коліт або некроз кишечника, кишкова непрохідність. Повідомлялося про утворення конкрементів (безоарів) у шлунково-кишковому тракті після застосування препарату. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: Рідко повідомлялося про випадки розвитку гострого бронхіту та/або бронхопневмонії, пов'язаної з вдиханням частинок кальцію полістиролсульфонату. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: Рідко – висип. При посиленні зазначених побічних ефектів або появі нових, не описаних в інструкції, пацієнту слід повідомити лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиНе рекомендується спільне застосування препарату з сорбітолом, оскільки повідомлялося про випадки розвитку некрозу кишківника при такому застосуванні. Катіонообмінні препарати можуть знижувати ефективність зв'язування іонів калію препаратом Калімейт. При спільному застосуванні катіонообмінних смол і катіон-содержащих антацидних і проносних препаратів (гідроксиду магнію, гідроксиду алюмінію, карбонату кальцію та ін.) можливий розвиток системного алкалозу та утворення конкрементів гідроксиду алюмінію. При сумісному застосуванні з препаратами наперстянки (наприклад, дигоксином), у разі гіпокаліємії та/або гіперкальціємії можливе посилення токсичного впливу препаратів дигіталісу на серце, особливо виникнення шлуночкових аритмій та пригнічення атріовентрикулярного вузла. При сумісному застосуванні з препаратами літію можливе зниження всмоктування літію. При сумісному застосуванні з тироксином можливе зниження всмоктування тироксину. Кальція полістиролсульфонат може погіршувати всмоктування жиророзчинних вітамінів.Спосіб застосування та дозиДорослі пацієнти Стандартна добова доза становить 15-30 г, яка має бути розділена на 2-3 прийоми. Препарат розводять у невеликій кількості води (30-50 мл) або 3-4 мл солодкої їжі або рідини (крім соків, багатих на калій - апельсинового, ананасового, виноградного, томатного) на 1 г порошку. При необхідності приготовлену суспензію можна ввести за допомогою гастрального зонда завтовшки 2-3 мм. При приготуванні суспензії слід уникати вдихання препарату через ризик розвитку гострого бронхіту (див. розділ «Побічна дія»). Наведена вище доза є середньою і може бути індивідуально скоригована залежно від рівнів електролітів у конкретного пацієнта. Застосування полістиролсульфонату кальцію слід припинити при зниженні рівня калію нижче 5 ммоль/л. Пацієнти похилого віку (старше 65 років) Так як у пацієнтів похилого віку часто відзначається зниження активності фізіологічних процесів, при призначенні полістиролсульфонату кальцію пацієнтам похилого віку рекомендується здійснювати більш пильне медичне спостереження та застосовувати менші дози препарату.ПередозуванняБіохімічні порушення при передозуванні можуть стати причиною клінічної маніфестації симптомів гіпокаліємії (дратівливість, сплутаність свідомості, уповільнення мислення, м'язова слабкість, гіпорефлексія, параліч). При прогресуванні стану може розвинутись зупинка дихання. Електрокардіографічні зміни можуть відповідати таким, характерним для гіпокаліємії або гіперкальціємії, можуть розвиватися аритмії. Слід вжити адекватних заходів корекції рівнів електролітів плазми та видалити препарат із травного тракту за допомогою проносних та клізм.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПовідомлялося про випадки кишкової непрохідності та прободіння кишечника при застосуванні полістиролсульфонатів натрію та кальцію. У разі виникнення таких явищ, як сильна запор, тривалі болі в животі, блювання, необхідно припинити застосування препарату та вжити відповідних терапевтичних заходів. Пацієнтам слід рекомендувати звертатися до лікаря у разі появи болю в животі, здуття живота, блювання та інших симптомів, характерних для кишкової непрохідності/прободіння кишечника. Як і інші катіонообмінні смоли, полістиролсульфонат кальцію не є селективним до катіонів калію. Можливий розвиток гіпомагніємії та/або гіперкальціємії. Відповідно, при терапії препаратом слід відстежувати рівні всіх доступних для визначення електролітів. Рівні кальцію слід оцінювати щотижня для ранньої діагностики можливої ​​гіперкальціємії та корекції дози кальцію полістиролсульфонату до рівнів, що не викликають гіперкальціємії та гіпокаліємії. У разі клінічно значущої запору лікування слід переривати, доки не відновиться нормальна перистальтика кишечника. Не слід використовувати магнійсодержащіе проносні для лікування запорів у таких пацієнтів. Так як у пацієнтів похилого віку часто відзначається зниження активності фізіологічних процесів, при призначенні полістиролсульфонату кальцію пацієнтам похилого віку рекомендується здійснювати більш пильне медичне спостереження та застосовувати менші дози препарату. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами Дослідження впливу препарату на здатність керувати автомобілем та працювати з механізмами не проводилися.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаОдна таблетка містить активну речовину калію оротату 500 мг та допоміжні речовини: лактоза, крохмаль картопляний, желатин медичний, стеаринова кислота. Пігулки по 500 мг.По 10 таблеток у контурне безячейкове пакування з паперу з полімерним покриттям або з матеріалу комбінованого плівкового цефлену. По 10 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 10 таблеток у контурне осередкове впакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої та гнучкої упаковки в рулонах на основі алюмінієвої фольги для лікарських препаратів. По 10 або 20 таблеток у банку полімерну або полімерний флакон. Кожну банку або флакон, або 1, 2 або 3 контурні осередкові упаковки разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону. По 100, 150 контурних безосередкових упаковок або по 100, 150 контурних коміркових упаковок разом з такою ж кількістю інструкцій по застосуванню поміщають у пакети з поліетиленової плівки.Опис лікарської формиКруглі, плоскоциліндричні таблетки білого кольору з фаскою та ризиком.Фармакотерапевтична групаМетаболічний засіб.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо у шлунково-кишковому тракті абсорбується 10% прийнятої внутрішньо дози. У печінці перетворюється на оротидин-5-фосфат. Виводиться із сечею (30 % у вигляді метаболітів).ФармакодинамікаОротова кислота є одним із попередників піримідинових нуклеотидів, що входять до складу нуклеїнових кислот, які беруть участь у синтезі білкових молекул, у зв'язку з чим солі оротової кислоти розглядаються як речовини анаболічної дії та застосовуються при порушеннях білкового обміну, для їх стимуляції. Зазвичай застосовують калієву сіль оротової кислоти (калію оротат). Калію оротат стимулює синтез нуклеїнових кислот, продукцію альбуміну в печінці (особливо в умовах тривалої гіпоксії), підвищує апетит, має діуретичні, регенеруючі властивості.Показання до застосуванняЯк допоміжний засіб при захворюваннях печінки та жовчних шляхів (викликаних гострою та хронічною інтоксикацією, за винятком органічних уражень печінки та жовчовивідних шляхів): у складі комбінованої терапії хронічної серцевої недостатності та порушеннях ритму серця; аліментарної та аліментарно-інфекційної гіпотрофії у дітей; хронічне фізичне перенапруження.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до будь-якого компонента препарату; гостре та хронічне органічне ураження печінки; асцит.Побічна діяЗазвичай Калію оротат добре переноситься. В окремих випадках можуть виникати алергічні реакції шкіри, які зникають після переривання лікування. Калію оротат може також викликати легкі розлади травлення (нудота, блювання). При застосуванні у високих дозах на фоні малобілкової дієти можливий розвиток дистрофії печінки. З появою побічних дій проконсультуйтеся з лікарем.Взаємодія з лікарськими засобамиКалію оротат дещо знижує токсичність серцевих глікозидів; ефект підвищується за його комбінації з препаратами магнію. В'яжучі та обволікаючі засоби можуть дещо знизити всмоктування калію оротату у шлунково-кишковому тракті.Спосіб застосування та дозиСлід приймати внутрішньо за 1 годину до їди або через 4 години після їди. Дорослим по 250-500 мг 2-3 рази на день. Курс лікування триває середньому 20-30 днів. За потреби лікування можна повторити через 1 місяць. У виняткових випадках можна збільшити дозу дорослих до 3 г на добу. Дітям – по 10-20 мг/кг маси тіла на добу, поділені на 3-4 прийоми (наприклад, якщо маса тіла дитини 25 кг, то дозволена доза – від 25 х 10 = 250 мг (1/2 табл.) до 25 х 20 = 500 мг (1 табл. на добу, розділені на 3-4 прийоми) Курс лікування 3-5 тижнів. У разі збереження симптомів хвороби проконсультуйтеся з лікарем.ПередозуванняДані щодо передозування відсутні.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Фасовка: N30 Форма выпуска: таб. Упаковка: блистер Производитель: ВТФ ООО Завод-производитель: ВТФ ООО(Россия). .

Склад, форма випуску та упаковкаМікрокристалічна целюлоза (носій), магнію аспарагінат, калію аспарагінат, полівінілпіролідон (носій), діоксид кремнію аморфний та стеарат кальцію рослинного походження (агенти антистежуючі). Компоненти плівкового покриття (харчові добавки): гідроксипропілметилцелюлоза, Твін 80, поліетиленгліколь, діоксид титану (барвник), тальк.ХарактеристикаМагній B₆ Евалар – комбінований комплекс, що складається з органічної біодоступної солі магнію (аспарагінату магнію) та вітаміну B₆.Властивості компонентівКалій і магній — мікроелементи, необхідні нормального життя всіх клітин організму людини. Вони надзвичайно важливі, тому що беруть участь в обміні речовин клітин серцевого м'яза та насичують їх енергією. Вони регулюють скорочувальну функцію міокарда, що дозволяє назвати ці мікроелементи природним профілактичним засобом проти аритмії та серцевої недостатності. Калій та магній покращують клітинну структуру стінок судин, роблячи їх більш еластичними та очищаючи від атеросклеротичних бляшок, а також розріджують кров, запобігаючи утворенню тромбів.Показання до застосуванняПри вживанні в рекомендованих кількостях засіб забезпечує надходження в організм 72% рекомендованої добової норми магнію у вигляді його органічної солі, а також 5 мг вітаміну B6, що не перевищує адекватної норми споживання.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів. Перед застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Інструкція для пацієнтаДорослим та дітям старше 14 років по 1 таблетці 3 рази на день після їди. Тривалість прийому – 3-4 тижні. При необхідності курс прийому можна повторити.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКалію аспарагінат – 202,56 мг; магнію аспарагінат – 55,8 мг; токоферолу ацетат; вітамін Е 15 мг; Мікрокристалічна целюлоза; тальк; гідроксипропілметилцелюлоза; мальтодекстрин; титану діоксид; пропіленгліколь; діоксид кремнію аморфний; стеарат кальцію; кроскарамеллоза; жирні кислоти.ХарактеристикаКомплексний препарат, що містить калій аспарагінат, магнію аспарагінат, вітамін Е.РекомендуєтьсяРекомендується як біологічно активна добавка до їжі - додаткового джерела вітаміну Е, що містить магній.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність, годування груддю.Спосіб застосування та дозиДорослим, по 2 таблетки 3 десь у день під час їжі. Тривалість прийому – 1-2 місяці.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаДигідрокверцетин, харчова добавка "Сорбіт", кальцію стеарат.ХарактеристикаКапіляр 120/80 розроблений як засіб для поліпшення функціонального стану серцево-судинної системи та підвищення ефективності комплексних програм реабілітації хворих з м'якою та помірною формами гіпертонічної хвороби. Капілар 120/80 містить комплекс натуральних природних речовин, що сприяють зниженню артеріального тиску, нормалізації мікроциркуляції та ліпідних показників крові.Властивості компонентівДигідрокверцетин зміцнює стінки судин, покращує роботу мікроциркуляторного русла. Крім того, цей біофлавоноїд сприяє гальмування процесів перекисного окиснення ліпідів клітинних мембран, знижуючи ризик розвитку атеросклерозу. Екстракт оливи має виражену антиоксидантну дію та спазмолітичний ефект, сприяє зниженню артеріального тиску та рівня холестерину крові. Екстракт сухоцвіту в поєднанні з екстрактом оливи має гіпотензивний ефект, зменшує серцебиття. Всі компоненти у складі таблеток Капілар 120/80 добре збалансовані, доповнюють та посилюють дію один одного. Тому курсовий прийом таблеток Капілар 120/80 на фоні основної гіпотензивної терапії дозволяє не тільки без перевантажень згладити добові коливання артеріального тиску, а й, можливо, знизити ризик ускладнень гіпертонічної хвороби.РекомендуєтьсяЯк біологічно активна добавка до їжі - джерела біофлавоноїдів (дигідрокверцетину), а також для подальшого розфасовки (в упаковці "in bulk").Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів. Містить підсолоджувач, при надмірному вживанні може спричинити послаблюючу дію.Спосіб застосування та дозиДорослим по 1-2 таблетки 2-3 десь у день під час їжі. Тривалість прийому – 3-4 тижні. За потреби прийом можна повторити.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем. Продукт в упаковці "in bulk" призначений для подальшого розфасовки, що не підлягає роздрібному продажу населенню.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаДигідрокверцетин, вітамін С, селексен, коензим Q10, сорбіт, лактоза, кальцію стеарат. У блістері 12 шт.; в картонній пачці 1, 2 або 5 блістерів або в упаковці 12, 24 або 60 шт.ХарактеристикаБіологічно активна добавка до їжі КАРДІО Капілар з коензимом Q10 є комплексом натуральних біологічно активних речовин, що виявляють властивості кардіо- і вазопротекторів. Склад цього продукту включає в себе ефективне співвідношення діючих компонентів - дигідрокверцетину, коензиму Q10, вітаміну С і селену. Біофлавоноїд дигідрокверцетин активізує роботу капілярів – найдрібніших кровоносних судин, покращує мікроциркуляцію крові у всьому організмі. Завдяки цьому покращується кровопостачання серцевого м'яза (міокарда), у тому числі і його схильних до ішемії ділянок. Крім того, дигідрокверцетин має виражений антиоксидантний ефект, захищає мембрани клітин від ушкоджуючої дії вільних радикалів. Це особливо важливо у випадках, коли клітини серцевого м'яза перебувають у умовах хронічного кисневого голодування через атеросклеротичного ураження коронарних артерій. Поєднання аскорбінової кислоти з дигідрокверцетином сприяє зниженню підвищеної в'язкості крові та покращенню стану еритроцитів – червоних клітин крові, які переносять кисень. Важливим компонентом зниження ризику виникнення серцево-судинних захворювань також є і селен. На думку багатьох дослідників, нестача селену в організмі призводить до збільшення ризику розвитку серцево-судинних захворювань та інших патологій. Данські вчені встановили, що селен перешкоджає розвитку хвороб серця та артерій, яке дефіцит збільшує ризик виникнення коронарної хвороби серця на 70%. Результати досліджень показали, що додатковий прийом селену у хворих на ішемічну хворобу серця, гіпертонію та порушення ліпідного обміну сприяє зменшенню інтенсивності окисних процесів, зниженню рівня холестерину та стабілізації артеріального тиску. Коензим Q10 присутній у всіх клітинах людського організму. Його основне призначення – забезпечити клітини енергією, яка потрібна на нормальну роботу. Серцевий м'яз (міокард) особливо чутливий до нестачі коензиму Q10, адже для її роботи потрібна значна кількість енергії, і нестача коензиму Q10 відразу позначається на стані серця. Дослідження показали: якщо рівень коензиму Q10 знижується на 25%, виникає серйозний ризик розвитку серцево-судинних захворювань (ішемічної хвороби серця, гіпертонії, серцевих аритмій). Коензим Q10 частково синтезується в організмі та споживається з деякими продуктами харчування (рибою, м'ясом, бобовими, шпинатом). Його синтез у організмі залежить від віку людини. У здорових людей до 30 років синтезується необхідне для вироблення енергії в клітинах кількість коензиму Q10. З віком (приблизно з 30 років) рівень його синтезу в організмі знижується. Тому для збереження здоров'я серцево-судинної системи нестачу коензиму Q10 треба регулярно поповнювати. КАРДІО Капілар з коензимом Q10 пройшов клінічні дослідження у 6 Центральному військовому клінічному шпиталі Міністерства Оборони - у хворих з ішемічною хворобою серця, які перенесли інфаркт міокарда та/або операцію аортокоронарного шунтування. Показано, що КАРДІО Капілар з коензимом Q10 може застосовуватися як доповнення до основної терапії та сприяє: зменшення проявів дихальної та серцевої недостатності; покращення кровопостачання серцевого м'яза (міокарда); покращення реологічних властивостей крові; підвищенню фізичної працездатності та толерантності до фізичного навантаження; скорочення термінів реабілітації хворих після інфаркту міокарда та реконструктивних операцій на серці. КАРДІО Капілар з коензимом Q10 може використовуватись: у складі комплексної терапії ішемічної хвороби серця та інших серцево-судинних захворювань; у комплексних програмах реабілітації хворих після інфаркту міокарда; у комплексних програмах реабілітації хворих після хірургічного втручання на серце та коронарних судинах.Властивості компонентівКоензим Q10 (убіхінон) бере участь у синтезі АТФ у клітинах, захищає клітини від дії вільних радикалів, сприяє відновленню активності інших антиоксидантів, перешкоджає відкладенню холестерину на стінках судин. Коензим Q10 виробляється та присутній у всіх клітинах організму. Головним чином він представлений у мітохондріях, де бере активну участь у процесах клітинного дихання. Синтез коензиму Q10 в організмі людини починає знижуватися з 25-річного віку. В результаті порушується виробництво енергії та збереження клітинних структур, виникає швидка стомлюваність, знижується активність, порушується робота серця, слабшає імунітет. Дигідрокверцетин захищає мембрани клітин та покращує роботу капілярів, відновлює мікроциркуляцію крові, нормалізує обмін речовин на клітинному рівні, знижує рівень холестерину та тромбоутворення, зменшує в'язкість крові. Чинить протизапальну, протинабрякову дію. Селен - найважливіший елемент антиоксидантного захисту організму, що входить до складу глютатіонпероксидази - ферменту, що знешкоджує вільні радикали.Рекомендуєтьсядля попередження виникнення та розвитку ІХС та гіпертонічної хвороби; застосування у складі комплексної терапії ІХС та серцевої недостатності; застосування у складі комплексної терапії гіпертонічної хвороби; застосування у складі комплексної терапії дисциркуляторної енцефалопатії та церебрального атеросклерозу; реабілітації хворих після інфаркту міокарда; реабілітації хворих після хірургічної реваскуляризації міокардаПротипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів препарату, вагітність, годування груддю.Спосіб застосування та дозиВсередину під час їжі. Дорослим та дітям старше 14 років – по 1 табл. 3 рази на день. Тривалість прийому – не менше 2 міс. Прийом можна повторювати 3-4 рази на рік. Перед застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаДигідрокверцетин, харчова добавка "Сорбіт", кальцію стеарат. У блістері 10 прим.; у пачці картонної 5, 10 або 20 блістерів; або в упаковці 50, 100 чи 200 шт.ХарактеристикаВстановлено та визнано у всьому світі, що механізм старіння організму та різних захворювань пов'язаний із руйнуванням клітин під дією вільних радикалів, що утворюються у процесі життєдіяльності. Молодий здоровий організм бореться з цим згубним процесом самостійно, виробляючи антиоксиданти – речовини, що пригнічують вільні радикали. Але з віком, під впливом стресів, поганого харчування, куріння, забрудненого довкілля їх кількість катастрофічно зменшується. Організму стають життєво необхідні додаткові засоби захисту. Захистити здоров'я капілярів та мембран клітин здатні особливі речовини – флавоноїди, що містяться у рослинах. Найбільш відомі флавоноїди гінкго-білоба (Китай, Японія), пікногенол, що міститься в корі ландської сосни (Франція), та дигідрокверцетин, виділений із сибірської модрини (Росія). На основі унікального флавоноїду дигідрокверцетину російськими вченими був розроблений КАПІЛАР. КАПІЛАР, що містить дигідрокверцетин, має виражений антиоксидантний ефект, захищає мембрани клітин від ушкоджуючої дії вільних радикалів, покращує роботу капілярів, відновлює мікроциркуляцію крові у всьому організмі та нормалізує обмін речовин на клітинному рівні. Це його властивість за силою порівняно з дією вітаміну Е і значно перевищує антиоксидантну активність таких відомих речовин, як рутин і Β-каротин. КАПІЛАР сприяє підвищенню рівня «корисного» холестерину – холестерину високої щільності, зменшенню в'язкості крові. Препарат КАПІЛАР пройшов клінічні дослідження у ФГУ Державному науково-дослідному центрі профілактичної медицини Федерального агентства з охорони здоров'я та соціального розвитку, Інституті мозку людини РАН, Центральному військово-клінічному авіаційному шпиталі, Російському університеті дружби народів. Гель для ніг КАПІЛАР з Флавосомами застосовується як профілактичний засіб при схильності до варикозів, набряків, болів у ногах. Особливо рекомендується тим, хто, за родом професійної діяльності, має постійне навантаження на ноги. покращує мікроциркуляцію, збільшує кількість працюючих капілярів; сприяє зменшенню застійних явищ у венозному руслі; має вазотропний ефект, зміцнює стінки мікросудин (капілярів), знижує їх проникність; знижує в'язкість крові. Крем-бальзам Капіляр підвищує стійкість стінки капілярів до пошкоджень, збільшує просвіт капілярів, нормалізує їхню проникність. Він стимулює капілярний кровотік та збільшує об'єм крові у капілярному руслі. Крем-бальзам сприяє видаленню продуктів метаболізму, покращує харчування тканин. Він зміцнює стінки судин та сприяє поліпшенню їхнього тонусу. Крім того, крем Капілар має знеболюючий та протизапальний ефект.Властивості компонентівДигідрокверцетин має виражений антиоксидантний ефект, захищає мембрани клітин від ушкоджуючої дії вільних радикалів і покращує роботу капілярів, відновлює мікроциркуляцію крові, нормалізує обмін речовин на клітинному рівні, знижує рівень холестерину та тромбоутворення, зменшує в'язкість крові. Чинить протизапальну та протинабрякову дію. Додаткові відомості. Капіляр® пройшов клінічні випробування в Інституті мозку людини РАН, ДПЦ профілактичної медицини та Центральному військово-клінічному авіаційному госпіталі, де була показана його висока ефективність.Рекомендуєтьсяяк засіб для нормалізації периферичного (капілярного) кровообігу (в т.ч. мозкового); як засіб для поліпшення функціонального стану серцево-судинної системи; як доповнення до основної терапії при ІХС та гіпертонічній хворобі.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів БАД.Спосіб застосування та дозиВсередину під час їжі. Дорослим та дітям старше 14 років - по 1-2 табл. 2-3 десь у день. Тривалість прийому - 3-4 тижні. Перед застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаДигідрокверцетин, харчова добавка "Сорбіт", кальцію стеарат. У блістері 10 прим.; у пачці картонної 5, 10 або 20 блістерів; або в упаковці 50, 100 чи 200 шт.ХарактеристикаВстановлено та визнано у всьому світі, що механізм старіння організму та різних захворювань пов'язаний із руйнуванням клітин під дією вільних радикалів, що утворюються у процесі життєдіяльності. Молодий здоровий організм бореться з цим згубним процесом самостійно, виробляючи антиоксиданти – речовини, що пригнічують вільні радикали. Але з віком, під впливом стресів, поганого харчування, куріння, забрудненого довкілля їх кількість катастрофічно зменшується. Організму стають життєво необхідні додаткові засоби захисту. Захистити здоров'я капілярів та мембран клітин здатні особливі речовини – флавоноїди, що містяться у рослинах. Найбільш відомі флавоноїди гінкго-білоба (Китай, Японія), пікногенол, що міститься в корі ландської сосни (Франція), та дигідрокверцетин, виділений із сибірської модрини (Росія). На основі унікального флавоноїду дигідрокверцетину російськими вченими був розроблений КАПІЛАР. КАПІЛАР, що містить дигідрокверцетин, має виражений антиоксидантний ефект, захищає мембрани клітин від ушкоджуючої дії вільних радикалів, покращує роботу капілярів, відновлює мікроциркуляцію крові у всьому організмі та нормалізує обмін речовин на клітинному рівні. Це його властивість за силою порівняно з дією вітаміну Е і значно перевищує антиоксидантну активність таких відомих речовин, як рутин і Β-каротин. КАПІЛАР сприяє підвищенню рівня «корисного» холестерину – холестерину високої щільності, зменшенню в'язкості крові. Препарат КАПІЛАР пройшов клінічні дослідження у ФГУ Державному науково-дослідному центрі профілактичної медицини Федерального агентства з охорони здоров'я та соціального розвитку, Інституті мозку людини РАН, Центральному військово-клінічному авіаційному шпиталі, Російському університеті дружби народів. Гель для ніг КАПІЛАР з Флавосомами застосовується як профілактичний засіб при схильності до варикозів, набряків, болів у ногах. Особливо рекомендується тим, хто, за родом професійної діяльності, має постійне навантаження на ноги. покращує мікроциркуляцію, збільшує кількість працюючих капілярів; сприяє зменшенню застійних явищ у венозному руслі; має вазотропний ефект, зміцнює стінки мікросудин (капілярів), знижує їх проникність; знижує в'язкість крові. Крем-бальзам Капіляр підвищує стійкість стінки капілярів до пошкоджень, збільшує просвіт капілярів, нормалізує їхню проникність. Він стимулює капілярний кровотік та збільшує об'єм крові у капілярному руслі. Крем-бальзам сприяє видаленню продуктів метаболізму, покращує харчування тканин. Він зміцнює стінки судин та сприяє поліпшенню їхнього тонусу. Крім того, крем Капілар має знеболюючий та протизапальний ефект.Властивості компонентівДигідрокверцетин має виражений антиоксидантний ефект, захищає мембрани клітин від ушкоджуючої дії вільних радикалів і покращує роботу капілярів, відновлює мікроциркуляцію крові, нормалізує обмін речовин на клітинному рівні, знижує рівень холестерину та тромбоутворення, зменшує в'язкість крові. Чинить протизапальну та протинабрякову дію. Додаткові відомості. Капіляр® пройшов клінічні випробування в Інституті мозку людини РАН, ДПЦ профілактичної медицини та Центральному військово-клінічному авіаційному госпіталі, де була показана його висока ефективність.Рекомендуєтьсяяк засіб для нормалізації периферичного (капілярного) кровообігу (в т.ч. мозкового); як засіб для поліпшення функціонального стану серцево-судинної системи; як доповнення до основної терапії при ІХС та гіпертонічній хворобі.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів БАД.Спосіб застосування та дозиВсередину під час їжі. Дорослим та дітям старше 14 років - по 1-2 табл. 2-3 десь у день. Тривалість прийому - 3-4 тижні. Перед застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаДигідрокверцетин, харчова добавка "Сорбіт", кальцію стеарат. У блістері 10 прим.; у пачці картонної 5, 10 або 20 блістерів; або в упаковці 50, 100 чи 200 шт.ХарактеристикаВстановлено та визнано у всьому світі, що механізм старіння організму та різних захворювань пов'язаний із руйнуванням клітин під дією вільних радикалів, що утворюються у процесі життєдіяльності. Молодий здоровий організм бореться з цим згубним процесом самостійно, виробляючи антиоксиданти – речовини, що пригнічують вільні радикали. Але з віком, під впливом стресів, поганого харчування, куріння, забрудненого довкілля їх кількість катастрофічно зменшується. Організму стають життєво необхідні додаткові засоби захисту. Захистити здоров'я капілярів та мембран клітин здатні особливі речовини – флавоноїди, що містяться у рослинах. Найбільш відомі флавоноїди гінкго-білоба (Китай, Японія), пікногенол, що міститься в корі ландської сосни (Франція), та дигідрокверцетин, виділений із сибірської модрини (Росія). На основі унікального флавоноїду дигідрокверцетину російськими вченими був розроблений КАПІЛАР. КАПІЛАР, що містить дигідрокверцетин, має виражений антиоксидантний ефект, захищає мембрани клітин від ушкоджуючої дії вільних радикалів, покращує роботу капілярів, відновлює мікроциркуляцію крові у всьому організмі та нормалізує обмін речовин на клітинному рівні. Це його властивість за силою порівняно з дією вітаміну Е і значно перевищує антиоксидантну активність таких відомих речовин, як рутин і Β-каротин. КАПІЛАР сприяє підвищенню рівня «корисного» холестерину – холестерину високої щільності, зменшенню в'язкості крові. Препарат КАПІЛАР пройшов клінічні дослідження у ФГУ Державному науково-дослідному центрі профілактичної медицини Федерального агентства з охорони здоров'я та соціального розвитку, Інституті мозку людини РАН, Центральному військово-клінічному авіаційному шпиталі, Російському університеті дружби народів. Гель для ніг КАПІЛАР з Флавосомами застосовується як профілактичний засіб при схильності до варикозів, набряків, болів у ногах. Особливо рекомендується тим, хто, за родом професійної діяльності, має постійне навантаження на ноги. покращує мікроциркуляцію, збільшує кількість працюючих капілярів; сприяє зменшенню застійних явищ у венозному руслі; має вазотропний ефект, зміцнює стінки мікросудин (капілярів), знижує їх проникність; знижує в'язкість крові. Крем-бальзам Капіляр підвищує стійкість стінки капілярів до пошкоджень, збільшує просвіт капілярів, нормалізує їхню проникність. Він стимулює капілярний кровотік та збільшує об'єм крові у капілярному руслі. Крем-бальзам сприяє видаленню продуктів метаболізму, покращує харчування тканин. Він зміцнює стінки судин та сприяє поліпшенню їхнього тонусу. Крім того, крем Капілар має знеболюючий та протизапальний ефект.Властивості компонентівДигідрокверцетин має виражений антиоксидантний ефект, захищає мембрани клітин від ушкоджуючої дії вільних радикалів і покращує роботу капілярів, відновлює мікроциркуляцію крові, нормалізує обмін речовин на клітинному рівні, знижує рівень холестерину та тромбоутворення, зменшує в'язкість крові. Чинить протизапальну та протинабрякову дію. Додаткові відомості. Капіляр® пройшов клінічні випробування в Інституті мозку людини РАН, ДПЦ профілактичної медицини та Центральному військово-клінічному авіаційному госпіталі, де була показана його висока ефективність.Рекомендуєтьсяяк засіб для нормалізації периферичного (капілярного) кровообігу (в т.ч. мозкового); як засіб для поліпшення функціонального стану серцево-судинної системи; як доповнення до основної терапії при ІХС та гіпертонічній хворобі.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів БАД.Спосіб застосування та дозиВсередину під час їжі. Дорослим та дітям старше 14 років - по 1-2 табл. 2-3 десь у день. Тривалість прийому - 3-4 тижні. Перед застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: каптоприл у перерахунку на 100% речовину – 25 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний, стеаринова кислота, моногідрат лактози. По 10 або 14 таблеток у контурну коміркову упаковку. 4 контурні коміркові упаковки по 10 таблеток або 2 або 4 контурні коміркові упаковки по 14 таблеток разом з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиТаблетки від білого до білого з кремуватим відтінком кольору, з характерним запахом, квадратні з заокругленими краями, двоопуклі, з хрестоподібною насічкою на одному боці. Допускається легка мармуровість.Фармакотерапевтична групаАПФ інгібітор.ФармакокінетикаВсмоктування При прийомі внутрішньо каптоприл швидко всмоктується з шлунково-кишкового тракту. Максимальна концентрація каптоприлу в плазмі (Сmах = 114 нг/мл) досягається через 30-90 хв (в середньому через 1 годину) після прийому внутрішньо. Мінімальна біодоступність становить середньому 70-75%. Одночасний прийом їжі зменшує абсорбцію каптоприлу на 30-40%. При сублінгвальному прийомі каптоприлу в дозах 12,5-25 мг у порівнянні з прийомом внутрішньо відзначається більш швидке досягнення максимальної концентрації в плазмі крові (ТСmах 40-45 хвилин) при порівнянних значеннях Сmах і AUC (площа під фармакокінетичною кривою) . Розподіл Об'єм розподілу у термінальній фазі (2 л/кг) свідчить про значне проникнення каптоприлу у глибокі тканини організму. Зв'язок із білками плазми становить 25-30%. Незначно (менше 1%) проникає через гематоенцефалічний бар'єр та плацентарний бар'єр. Менш 0,002% від прийнятої дози каптоприлу секретується із грудним молоком. Метаболізм Метаболізується в печінці з утворенням дисульфідного димеру каптоприлу та каптоприл-цистеїнсульфіду. Метаболіти фармакологічно неактивні. Виведення Період напіввиведення (Т1/2) каптоприлу становить 2-3 години. Препарат виводиться з організму переважно нирками, до 50% у незміненому вигляді, решта – у вигляді метаболітів. Близько 95% каптоприлу виводиться нирками протягом першої доби, з них 40-50% у незміненому вигляді, решта – у вигляді метаболітів. У добовій сечі визначаються 38% незміненого каптоприлу та 62% - у вигляді метаболітів. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Пацієнти з порушенням функції нирок Каптоприл кумулюється при хронічній нирковій недостатності. Т1/2 каптоприлу при нирковій недостатності становить 3,5-32 години (збільшення Т1/2 корелює зі зниженням кліренсу креатиніну). Для брунькової елімінації Т1/2 становить 156 годин. Пацієнтам із порушенням функції нирок слід зменшити дозу каптоприлу та/або збільшити інтервал між прийомами препарату.ФармакодинамікаКаптоприл - високоспецифічний конкурентний інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) першого покоління, що містить сульфгідрильну групу (SH-групу). Знижує активність ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС). Інгібуючи АПФ, каптоприл зменшує перетворення ангіотензину I на ангіотензин II та усуває вазоконстрикторну дію останньої на артеріальні та венозні судини. Внаслідок зменшення концентрації ангіотензину II відбувається вторинне збільшення активності реніну плазми крові (за рахунок усунення негативного зворотного зв'язку) та зменшення секреції альдостерону корою надниркових залоз. Антигіпертензивний ефект каптоприлу не залежить від активності реніну плазми. Зниження АТ відзначають при нормальній і навіть зниженій активності гормону, що зумовлено впливом на тканинну РААС. Каптоприл зменшує опосередковану АПФ деградацію брадикініну та збільшує його вміст у тканинах організму. В результаті інгібування АПФ збільшується активність циркулюючої та тканинної калікреїн-кінінової системи, що сприяє периферичній вазодилатації за рахунок накопичення брадикініну (пептид, що має виражену вазодилатуючу дію) та збільшення синтезу простагландину Е2. Цей механізм може робити певний внесок в антигіпертензивну дію каптоприлу, а також є причиною виникнення деяких небажаних реакцій (зокрема сухого кашлю). У пацієнтів з артеріальною гіпертензією каптоприл знижує артеріальний тиск (АТ) без компенсаторного збільшення частоти серцевих скорочень (ЧСС), затримки рідини та іонів натрію в організмі. Після одноразового застосування внутрішньо максимальний антигіпертензивний ефект спостерігається через 60-90 хвилин. Ступінь зниження артеріального тиску однакова при положенні пацієнта "стоячи" і "лежачи". Тривалість антигіпертензивного ефекту залежить від дози. Антигіпертензивна дія каптоприлу може посилюватися з часом та досягає оптимальних значень через кілька тижнів терапії. Ортостатична гіпотензія розвивається рідко, переважно у пацієнтів із зниженим обсягом циркулюючої крові. Раптове припинення прийому каптоприлу, як правило, не призводить до розвитку синдрому "скасування". У пацієнтів з артеріальною гіпертензією каптоприл збільшує нирковий кровообіг, при цьому швидкість клубочкової фільтрації зазвичай не змінюється. При тривалому застосуванні зменшує гіпертрофію міокарда лівого шлуночка. При сублінгвальному прийомі каптоприлу у пацієнтів із неускладненим гіпертонічним кризом початок антигіпертензивної дії відзначається через 10-20 хвилин; максимальний антигіпертензивний ефект спостерігається за 45-60 хвилин. У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (ХСН) каптоприл суттєво зменшує загальний периферичний судинний опір (ОПСС) та збільшує венозний об'єм (зменшуючи таким чином перед- та постнавантаження на серце), знижує тиск у правому передсерді та малому колі кровообігу, збільшує хвилинний об'єм серця та покращує толерантність до фізичного навантаження. У плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях у пацієнтів з дисфункцією лівого шлуночка (фракція викиду лівого шлуночка ≤ 40%) після перенесеного інфаркту міокарда каптоприл збільшував виживання, сповільнював розвиток клінічно вираженої серцевої недостатності та знижував частоти госпіталізації з приводу серцевої. У клінічному дослідженні у пацієнтів з цукровим діабетом І типу, діабетичною нефропатією, ретинопатією та протеїнурією ≥ 500 мг/добу каптоприл зменшував протеїнурію та знижував швидкість прогресування діабетичної нефропатії. Ефективність та безпека застосування каптоприлу у дітей не встановлено.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія, у тому числі реноваскулярна (включаючи неускладнений гіпертонічний криз). Хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії). Гострий інфаркт міокарда: протягом перших 24 годин із моменту інфаркту при клінічно стабільному стані. Дисфункція лівого шлуночка (фракція викиду лівого шлуночка ≤ 40%) після перенесеного інфаркту міокарда при клінічно стабільному стані для зниження частоти виникнення клінічно вираженої серцевої недостатності, збільшення виживання та зниження частоти госпіталізацій з приводу хронічної серцевої недостатності. Діабетична нефропатія на тлі цукрового діабету типу 1 (при альбумінурії понад 30 мг на добу).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до каптоприлу, будь-якого іншого компонента препарату або інших інгібіторів АПФ; ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) в анамнезі, пов'язаний з прийомом інгібіторів АПФ та спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк; тяжкі порушення функції печінки та/або нирок; рефрактерна гіперкаліємія; двосторонній стеноз ниркових артерій; стеноз артерії єдиної нирки з прогресуючою азотемією; стан після трансплантації нирки; стеноз гирла аорти та аналогічні зміни, що ускладнюють відтік крові з лівого шлуночка; одночасне застосування з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла); одночасне застосування з антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) у пацієнтів з діабетичною нефропатією; одночасне застосування з інгібіторами нейтральної ендопептидази (наприклад, препаратами, що містять сакубітрил) у зв'язку з високим ризиком розвитку ангіоневротичного набряку; вагітність; період грудного вигодовування; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); непереносимість лактози, дефіцит лактази та синдром глюкозогалактозної мальабсорбції. З обережністю: артеріальна гіпотензія; хронічна серцева недостатність; ішемічна хвороба серця чи цереброваскулярні захворювання; первинний гіперальдостеронізм; порушення функції печінки; системні захворювання сполучної тканини (системний червоний вовчак, склеродермія та ін.), пригнічення кістковомозкового кровотворення, імуносупресивна терапія, одночасне застосування алопуринолу або прокаїнаміду, або комбінація зазначених ускладнюючих факторів (ризик розвитку нейтропенії та агранулоцит); порушення функції нирок; пацієнти, які перебувають на гемодіалізі; гіперкаліємія; цукровий діабет; обтяжений алергологічний анамнез або ангіоневротичний набряк в анамнезі; одночасне проведення десенсибілізації алергеном з отрути перетинчастокрилих; одночасне проведення процедури аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ-аферезу) з використанням декстран сульфату; гемодіаліз із використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69®); стани, що супроводжуються зниженням обсягу циркулюючої крові (у тому числі при терапії діуретиками, дотриманні дієти з обмеженням кухонної солі, діареї або блювоти); застосування під час великих хірургічних втручань або проведення загальної анестезії; одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, калійвмісних замінників харчової солі; одночасне застосування з препаратами літію; застосування у пацієнтів негроїдної раси; застосування у пацієнтів похилого віку (старше 65 років).Вагітність та лактаціяВагітність Застосування препарату Капотен під час вагітності протипоказане. Каптоприл не слід застосовувати у І триместрі вагітності. Відповідних контрольованих досліджень застосування інгібіторів АПФ у вагітних не проводилось. Наявні обмежені дані про вплив препарату в І триместрі вагітності свідчать про те, що застосування інгібіторів АПФ не призводить до вад розвитку плода, пов'язаних з фетотоксичністю. Епідеміологічні дані, що свідчать про ризик тератогенності після впливу інгібіторів АПФ у І триместрі вагітності, не були переконливими, проте деяке збільшення ризику не може бути виключено. Тривале застосування інгібіторів АПФ у II та III триместрах вагітності може призводити до порушень розвитку плода (зниження функції нирок, олігогідрамніон, уповільнення осифікації кісток черепа), смерті плода та розвитку ускладнень у новонародженого (неонатальна ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкалієм). Якщо вагітність настала під час застосування каптоприлу, прийом препарату необхідно припинити якнайшвидше і регулярно проводити моніторинг розвитку плода. Якщо пацієнтка отримувала каптоприл під час ІІ та ІІІ триместру вагітності, рекомендується провести ультразвукове дослідження для оцінки стану кісток черепа та функції нирок плода. Новонароджені, чиї матері приймали каптоприл під час вагітності, повинні бути ретельно обстежені щодо виявлення артеріальної гіпотензії, олігурії та гіперкаліємії. Жінки, які планують вагітність, не повинні застосовувати інгібітори АПФ (включно з каптоприлом). Жінки дітородного віку повинні бути поінформовані про потенційну небезпеку застосування інгібіторів АПФ (включно з каптоприлом) під час вагітності. Якщо застосування інгібітору АПФ вважається за необхідне, пацієнтки, які планують вагітність, повинні бути переведені на альтернативну гіпотензивну терапію, яка має встановлений профіль безпеки для застосування під час вагітності. Грудне годування Приблизно 1% прийнятої дози каптоприлу виявляється у грудному молоці. У зв'язку з ризиком розвитку серйозних побічних реакцій у дитини слід припинити грудне вигодовування або припинити терапію препаратом Капотен у матері на період грудного вигодовування.Побічна діяЧастота небажаних явищ встановлена ​​так: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100, < 1/10); нечасто (≥ 1/1000, < 1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000); дуже рідко (< 1/10000), включаючи окремі повідомлення; частоти неуточненої (частота не може бути підрахована за доступними даними). Порушення з боку системи крові та лімфатичної системи: дуже рідко – нейтропенія, агранулоцитоз, панцитопенія, лімфаденопатія, еозинофілія, тромбоцитопенія, анемія (в т.ч. апластична, гемолітична), аутоімунні захворювання. Порушення з боку обміну речовин та харчування: рідко – анорексія; дуже рідко – гіперкаліємія, гіпоглікемія. Порушення психіки: часто – розлади сну; дуже рідко – сплутаність свідомості, депресія. Порушення з боку серця: нечасто – тахікардія або тахіаритмія, відчуття серцебиття, ортостатична гіпотензія, виражене зниження артеріального тиску, стенокардія; дуже рідко – зупинка серця, кардіогенний шок. Порушення з боку судин: нечасто – синдром Рейно, "припливи" крові до обличчя, блідість, периферичні набряки. Порушення з боку дихальної системи органів грудної клітки та середостіння: часто – кашель (сухий непродуктивний), задишка; дуже рідко – бронхоспазм, риніт, алергічний альвеоліт; еозинофільна пневмонія, еозинофільний пневмоніт, набряк легенів. Порушення з боку нервової системи: часто – запаморочення, сонливість; нечасто – головний біль, парестезія; рідко – атаксія: дуже рідко – порушення мозкового кровообігу, включаючи інсульт та синкопальні стани. Порушення з боку органу зору: дуже рідко – нечіткість зору. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – подразнення слизової оболонки шлунка, порушення смаку, сухість слизової оболонки порожнини рота, диспепсія, нудота, блювання, біль у животі, діарея, запор; рідко – стоматит, афтозний стоматит, ангіоневротичний набряк кишечника; дуже рідко – глосит, виразка шлунка, панкреатит, гіперплазія ясен. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко – порушення функції печінки, холестаз, жовтяниця, гепатит (включаючи рідкі випадки гепатонекрозу), підвищення активності “печінкових” ферментів. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто - свербіж шкіри з висипаннями і без висипань, висипання на шкірі, алопеція; нечасто – ангіоневротичний набряк кінцівок, особи, губ, слизових оболонок, язика, глотки та гортані; дуже рідко – кропив'янка, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема, фоточутливість, еритродермія, ексфоліативний дерматит, пемфігоїдні реакції. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: дуже рідко – міалгія, артралгія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: рідко – порушення функції нирок (включаючи ниркову недостатність), поліурію, олігурію, збільшення частоти сечовипускань; дуже рідко – нефротичний синдром. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: дуже рідко – імпотенція, гінекомастія. Загальні розлади та порушення у місці введення: нечасто – біль у грудях, підвищена стомлюваність, астенія, загальне нездужання; дуже рідко – гіпертермія. Лабораторні та інструментальні дані: дуже рідко – протеїнурія, еозинофілія, гіпонатріємія, підвищення концентрації азоту сечовини в плазмі крові, ацидоз, підвищення концентрації креатиніну та білірубіну в сироватці крові, зниження гемоглобіну та гематокриту, зниження кількості лейкоцитів, тромбоцитів. ШОЕ.Взаємодія з лікарськими засобамиПодвійна блокадаренін-ангіотензин-альдостеронова система (РААС) Подвійна блокада РААС із застосуванням АРА II, інгібіторів АГ1Ф або аліскірену (інгібітор реніну) асоціюється з підвищеним ризиком розвитку артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та порушень функції нирок (у тому числі гострої ниркової недостатності). Необхідний регулярний контроль АТ, функції нирок та вмісту електролітів у крові у пацієнтів, які приймають одночасно каптоприл та інші лікарські засоби, що впливають на РААС. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з лікарськими засобами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів. Калійзберігаючі діуретики, препарати калію. каліймісткі замінники харчової солі та інші лікарські препарати, здатні збільшувати вміст калію в сироватці крові Одночасне застосування каптоприлу з калійзберігаючими діуретиками (такими як спіронолактон, еплеренон, тріамтерен, амілорид), препаратами калію, калійвмісними замінниками харчової солі та іншими лікарськими препаратами, здатними збільшувати вміст калію в сироватці крові (включаючи антагоністи рецепторів, препаратами, що містять ко-тримоксазол [триметоприм + сульфаметоксазол]) може призводити до значного підвищення вмісту калію в плазмі крові. При терапії каптоприлом калійзберігаючі діуретики (наприклад, тріамтерен, спіронолактон, амілорид, еплеренон), препарати калію, калій містять замінники харчової солі (містять значні кількості іонів калію) слід призначати тільки при доведеній гіпокаліємії, так як їх застосування збільшує ризик розвитку гіпер. Калійнесберігаючі (тіазідії та "петлеві") діуретики У пацієнтів, які приймають діуретичні засоби, каптоприл може потенціювати антигіпертензивну дію. Подібну дію мають обмеження прийому кухонної солі (безсольові дієти), гемодіаліз. Зазвичай надмірне зниження артеріального тиску відбувається протягом першої години після прийому першої призначеної дози каптоприлу. Інші гіпотензивні лікарські засоби Адитивний ефект може спостерігатися при одночасному застосуванні каптоприлу та іншої гіпотензивної терапії. Каптоприл можна безпечно застосовувати разом з іншими гіпотензивними препаратами (такими як бета-адреноблокатори або блокатори "повільних" кальцієвих каналів пролонгованої дії). Слід бути обережними при сумісному призначенні каптоприлу (без або з діуретиком) та лікарських препаратів, що впливають на симпатичну нервову систему (наприклад, гангліоблокатори, альфа-адреноблокатори). Вазодилататори Вазодилататори (наприклад, нітрогліцерин) у поєднанні з каптоприлом слід застосовувати у найнижчих ефективних дозах через ризик надмірного зниження артеріального тиску. Трициклічні антидепресанти / нейролептики Можливе посилення антигіпертензивної дії інгібіторів АПФ (подальше зниження артеріального тиску при одночасному застосуванні) та збільшення ризику розвитку ортостатичної гіпотензії. Альфа- та бета-адреноміметики Альфа- та бета-адреноміметики (симпатоміметики), такі як епінефрін (адреналін), ізопротеренол, добутамін, допамін, можуть знижувати антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Препарати літію При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ (особливо у поєднанні з діуретиками) та препаратів літію можливе збільшення вмісту літію у сироватці крові, і, отже, посилення кардіотоксичної та нейротоксичної дії препаратів літію. При необхідності одночасного застосування лікарських засобів, що містять літій та інгібіторів АПФ, слід періодично визначати вміст літію в сироватці крові. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ), включаючи селективні інгібітори цикюоксигенази-2 (ЦОГ-2) та високі дози ацетилсаліцилової кислоти (≥3 г/добу) Нестероїдні протизапальні засоби, у тому числі селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) та ацетилсаліцилова кислота в дозах від 3 г/добу та вище, можуть знижувати антигіпертензивний ефект діуретиків та інших гіпотензивних засобів. При сумісному застосуванні каптоприлу та індометацину (і, можливо, інших нестероїдних протизапальних препаратів, наприклад, ацетилсаліцилової кислоти) може спостерігатися зниження антигіпертензивної дії, особливо при артеріальній гіпертензії, що супроводжується низькою активністю реніну. У пацієнтів з факторами ризику (літній вік, гіповолемія, одночасне застосування діуретиків, порушення функції нирок), одночасне застосування нестероїдних протизапальних препаратів (включаючи інгібітори циклооксигенази-2) та інгібіторів АПФ (включаючи каптоприл), може призводити до погіршення функції. ниркової недостатності. Зазвичай порушення функції нирок у разі бувають оборотними. Слід періодично контролювати функцію нирок у пацієнтів, які приймають каптоприл та нестероїдні протизапальні препарати. Не протипоказано застосування каптоприлу в комбінації з ацетилсаліциловою кислотою як антиагрегантний засіб. Гіпоглікемічні лікарські засоби Інгібітори АПФ, включаючи каптоприл, можуть потенціювати гіпоглікемічний ефект інсуліну та гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо (таких як похідні сульфонілсечовини). У пацієнтів з цукровим діабетом, які приймають гіпоглікемічні лікарські засоби для перорального застосування або інсулін, слід регулярно контролювати концентрацію глюкози крові, особливо протягом першого місяця одночасного застосування з каптоприлом, та у разі потреби коригувати дозу гіпоглікемічного лікарського препарату. Алопуринол, прокаїнамід, цитостатики, імунодепресанти, глюкокортикостероїди (при системному застосуванні) Застосування каптоприлу у пацієнтів, які приймають алопуринол або прокаїнамід, підвищує ризик розвитку нейтропенії/агранулоцитозу та/або синдрому Стівенса-Джонсона. Застосування каптоприлу у пацієнтів, які приймають імунодепресанти (наприклад, циклофосфамід або азатіоприн), збільшує ризик розвитку гематологічних порушень. Препарати золота При одночасному застосуванні препаратів золота для парентерального введення (натрію ауротіомалат) та інгібіторів АПФ, включаючи каптоприл, описаний симптомокомплекс (нітратоподібні реакції), що включає "приплив" крові до шкіри обличчя, нудоту, блювання та гіпотензію. Інгібітори mTOR (mammalian Target of Rapamycin - мета рапаміцину в клітинах ссавців) (наприклад, темсіролімус, сиролімус, еверолімус) У пацієнтів, які приймають одночасно інгібітори АПФ та інгібітори mTOR (темсіролімус, сиролімус, еверолімус), спостерігалося збільшення частоти розвитку ангіоневротичного набряку. Інгібітори дипептидилпептидази IV типу (ДПП-IV) (гліптини), наприклад, ситагліптин, саксагліптин, віллдагліптин, лінагліптин У пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ та інгібітори дипептидилпептидази IV типу (гліптини), спостерігалося збільшення частоти розвитку ангіоневротичного набряку. Естрамустін Збільшення частоти розвитку ангіоневротичного набряку при одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ. Інгібітори нейтральної ендопептидази (НЕП) Повідомлялося про підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та рацекадотрилу (інгібітор енкефалінази). При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з лікарськими препаратами, що містять сакубітрил (інгібітор неприлізину), зростає ризик розвитку ангіоневротичного набряку, через що одночасне застосування зазначених препаратів протипоказане. Інгібітори АПФ слід призначати не раніше ніж через 36 годин після відміни препаратів, що містять сакубітрил. Протипоказано призначення препаратів, що містять сакубітрил, пацієнтам, які отримують інгібітори АПФ. а також протягом 36 годин після відміни інгібіторів АПФ. Тканинні активатори плазміногену В обсерваційних дослідженнях виявлено підвищену частоту розвитку ангіоневротичного набряку у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ після застосування алтеплази для тромболітичної терапії ішемічного інсульту.Спосіб застосування та дозиВсередину за годину до їжі. Режим дозування встановлюється індивідуально. Артеріальна гіпертензія, у тому числі реноваскулярна Каптоприл призначають у початковій дозі 12,5 мг двічі на добу. При необхідності дозу поступово (з інтервалом 2-4 тижні) збільшують до досягнення оптимального ефекту. При м'якому та помірному ступені артеріальної гіпертензії звичайна підтримуюча доза каптоприлу становить 25 мг 2 рази на добу; максимальна доза – 50 мг 2 рази на добу. При тяжкій артеріальній гіпертензії початкова доза становить 12,5 мг 2 рази на добу. Дозу поступово збільшують до максимальної добової дози 150 мг (50 мг 3 рази на добу). Каптоприл можна застосовувати в монотерапії або у поєднанні з іншими гіпотензивними лікарськими засобами (наприклад, з тіазидними діуретиками). Призначати каптоприл пацієнтам, які отримують діуретики, слід особливо обережно під лікарським наглядом. При неускладненому гіпертонічному кризі можливе сублінгвальне призначення препарату Капотен. Початкова доза каптоприлу становить 25 мг (1 таблетка). Таблетку слід помістити під язик і тримати до повного розчинення, не проковтуючи і не запиваючи водою. Після прийому препарату необхідно ретельно контролювати показники артеріального тиску та частоти серцевих скорочень. У разі відсутності зниження показників артеріального тиску протягом 30 хвилин після прийому препарату, можна повторно прийняти 25 мг (1 таблетку) Капотена сублінгвально. Максимальна доза становить 50 мг (2 таблетки). Хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії) У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю терапію каптоприлом необхідно починати під пильним наглядом лікаря. У більшості випадків каптоприл повинен застосовуватися разом з діуретиками та (за наявності показань) серцевими глікозидами. Якщо перед призначенням каптоприлу проводилася діуретична терапія, необхідно виключити наявність вираженого зниження вмісту натрію в крові та/або об'єму циркулюючої крові (ОЦК). Початкова добова доза каптоприлу становить 6,25 мг 3 рази на добу (для пацієнтів з верифікованою або можливою гіпонатріємією та/або гіповолемією) або 12,5 мг 3 рази на добу. Надалі дозу збільшують поступово (з інтервалами не менше 2 тижнів для оцінки досягнутого клінічного ефекту) залежно від індивідуальної переносимості. Середня підтримуюча доза каптоприлу становить 25 мг 2-3 рази на добу. Максимальна доза каптоприлу - 150 мг на добу (2-3 прийоми). Гострий інфаркт міокарда: протягом перших 24 годин з моменту інфаркту при клінічно стабільному стані При гострому інфаркті міокарда лікування препаратом Капотен необхідно розпочати якнайшвидше при клінічно стабільному стані пацієнта. Препарат призначається у тестовій дозі 6,25 мг, через 2 години за відсутності порушень гемодинаміки призначається препарат у дозі 12,5 мг, через 12 годин препарат призначається у дозі 25 мг. Починаючи з наступного дня препарат Капотен призначається у дозі 100 мг на добу за 2 прийоми терміном 4 тижні. Після закінчення 4 тижнів слід знову оцінити стан пацієнта та призначене лікування. Дисфункція лівого шлуночка (фракція викиду лівого шлуночка ≤ 40%) після перенесеного інфаркту міокарда при клінічно стабільному стані У пацієнтів, які перебувають у клінічно стабільному стані, застосування каптоприлу можна розпочинати вже через 3 дні після інфаркту міокарда. Перша доза каптоприлу становить 6,25 мг 1 раз на добу. Потім дозу каптоприлу збільшують до 12,5 мг тричі на добу. Надалі дозу каптоприлу поступово, протягом кількох днів - кількох тижнів (залежно від переносимості), збільшують до 75 мг на добу (2-3 прийоми) аж до максимальної добової дози 150 мг (50 мг 3 рази на добу). Збільшення дозування каптоприлу до 75 мг на добу рекомендується здійснювати в умовах стаціонару під пильним наглядом лікаря. Діабетична нефропатія на тлі цукрового діабету 1 типу (при альбумінурії понад 30 мг/добу) Каптоприл призначають у добовій дозі 75-100 мг, розділеній на 2-3 прийоми. У пацієнтів із цукровим діабетом І типу, нормальним АТ та мікроальбумінурією (екскреція альбуміну 30-300 мг на добу) ефективна доза каптоприлу становить 50 мг 2 рази на добу. У пацієнтів із цукровим діабетом І типу, нормальним АТ та вираженою протеїнурією (екскреція білка із сечею понад 500 мг на добу) ефективна доза каптоприлу становить 25 мг 3 рази на добу. Застосування в спеціальних групах пацієнтів Пацієнти з порушенням функції нирок, не обумовленим діабетичною нефропатією Оскільки каптоприл виводиться переважно нирками, його виведення порушується при нирковій недостатності. Пацієнтам з порушенням функції нирок слід з особливою обережністю збільшувати дозу препарату, застосовуючи менші дози та/або дотримуючись більш тривалих (не менше 1 -2 тижнів) інтервалів між збільшенням дозування. Після досягнення бажаного терапевтичного ефекту слід зменшити підтримуючу дозу каптоприлу та/або збільшити інтервал між прийомами препарату. При необхідності додаткової терапії діуретиками у пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок доцільним є застосування "петлевих" діуретиків (наприклад, фуросеміду), а не діуретиків тіазидного ряду. При порушенні функції нирок легкого та помірного ступеня тяжкості (ШКФ понад 40 мл/хв/1,73 м2) Каптоприл можна призначати у дозі 75-150 мг/добу (корекція дози не потрібна). При тяжкій нирковій недостатності для запобігання кумуляції каптоприлу рекомендується наступний режим дозування: Пацієнти з порушенням функції нирок обумовленим діабетичною нефропатією При порушенні функції нирок легкого та помірного ступеня тяжкості (ШКФ більше 30 мл/хв/1,73 м2) корекція дози каптоприлу не потрібна. Відсутній досвід застосування каптоприлу у пацієнтів з діабетичною нефропатією та тяжкою нирковою недостатністю. Пацієнти похилого віку У пацієнтів похилого віку застосування каптоприлу рекомендується починати з дози 6,25 мг двічі на добу. Надалі дозу каптоприлу поступово підвищують. Рекомендується постійна корекція дози залежно від терапевтичної відповіді та застосування найменших доз каптоприлу, що забезпечують адекватний контроль артеріального тиску. Швидкість клубочкової фільтрації (мл/хв/1,73 м2) Початкова добова доза (мг) Максимальна добова доза (мг) >40 25-50 150 21-40 25 100 10-20 12,5 75 < 10 6,25 37,5 Пацієнти з порушенням функції нирок обумовленим діабетичною нефропатією При порушенні функції нирок легкого та помірного ступеня тяжкості (ШКФ більше 30 мл/хв/1,73 м2) корекція дози каптоприлу не потрібна. Відсутній досвід застосування каптоприлу у пацієнтів з діабетичною нефропатією та тяжкою нирковою недостатністю. Пацієнти похилого віку У пацієнтів похилого віку застосування каптоприлу рекомендується починати з дози 6,25 мг двічі на добу. Надалі дозу каптоприлу поступово підвищують. Рекомендується постійна корекція дози залежно від терапевтичної відповіді та застосування найменших доз каптоприлу, що забезпечують адекватний контроль артеріального тиску.ПередозуванняСимптоми: різке зниження артеріального тиску, шок, ступор, брадикардія, порушення водно-електролітного балансу, ниркова недостатність. Лікування: промивання шлунка, введення адсорбентів та натрію сульфату протягом 30 хвилин після прийому, введення 0,9% розчину натрію хлориду або інших плазмозамінних розчинів (попередньо пацієнта укласти, підняти ноги і потім проводити заходи щодо поповнення ОЦК), гемодіаліз. При брадикардії або виражених вагусних реакціях – введення атропіну. Може розглядатися застосування електрокардіостимулятора. Перитонеальний діаліз є неефективним для виведення каптоприлу з організму.Запобіжні заходи та особливі вказівкиАртеріальна гіпотензія У пацієнтів з артеріальною гіпертензією при застосуванні каптоприлу виражена артеріальна гіпотензія спостерігається лише в окремих випадках. Імовірність розвитку цього стану підвищується при підвищеній втраті рідини та гіпонатріємії (наприклад, після інтенсивного лікування діуретиками, обмеження споживання кухонної солі, у пацієнтів, які перебувають на діалізі, а також у пацієнтів з діареєю або блювотою). З обережністю призначають каптоприл пацієнтам, які перебувають на малосольовій або безсольовій дієті. Об'єм циркулюючої крові та вміст натрію в крові повинні бути скориговані до призначення каптоприлу. Можливість різкого зниження артеріального тиску може бути зведена до мінімуму при попередньому скасуванні (за 4-7 днів) діуретика або збільшенні надходження натрію хлориду (приблизно за тиждень до початку прийому), або шляхом призначення на початку лікування низьких доз каптоприлу (6,25-12) ,5 мг/добу). Слід регулярно контролювати функцію нирок перед початком, а також у процесі лікування каптоприлом. Надмірне зниження артеріального тиску внаслідок прийому гіпотензивних препаратів може збільшити ризик розвитку інфаркту міокарда або інсульту у пацієнтів з ішемічними захворюваннями серця або захворюваннями судин мозку. При розвитку артеріальної гіпотензії пацієнт повинен прийняти горизонтальне положення з піднятими ногами. Може знадобитися внутрішньовенне введення 0,9% розчину натрію хлориду. У пацієнтів з ХСН транзиторне зниження артеріального тиску більш ніж на 20% від вихідного відзначається приблизно у половині випадків. Ступінь зниження АТ максимальний на ранніх етапах лікування (після прийому перших кількох доз каптоприлу) і стабілізується протягом одного - двох тижнів від початку лікування. АТ зазвичай повертається до вихідного рівня без зниження терапевтичної ефективності протягом двох місяців. У пацієнтів з ХСН лікування слід розпочинати з низьких доз каптоприлу (6,25-12,5 мг/добу) під лікарським наглядом. Збільшення дози каптоприлу слід з особливою обережністю. Сама собою транзиторна артеріальна гіпотензія не є підставою для припинення лікування. У тих випадках, коли артеріальна гіпотензія набуває стабільного характеру, слід знизити дозу та/або припинити застосування діуретика та/або каптоприлу. Аортальний або мітральний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія Як і всі лікарські засоби, що мають вазодилатуючу дію, інгібітори АПФ повинні з особливою обережністю застосовуватися у пацієнтів з обструкцією шляхів відтоку крові з лівого шлуночка. У разі гемодинамічно значущої обструкції застосування каптоприлу не рекомендується. Порушення функції нирок У деяких пацієнтів із захворюваннями нирок, особливо з тяжким стенозом ниркової артерії, спостерігається збільшення концентрацій азоту сечовини та креатиніну у сироватці крові після зниження артеріального тиску. Це збільшення зазвичай оборотне при припиненні терапії каптоприлом. У цих випадках може знадобитися зниження дози каптоприлу та/або відміна діуретика. На тлі тривалого застосування каптоприлу приблизно у 20% пацієнтів спостерігається збільшення концентрацій сечовини та креатиніну сироватки крові більш ніж на 20% порівняно з нормою чи вихідним значенням. Менш ніж у 5% пацієнтів, особливо при тяжких нефропатіях, потрібне припинення лікування через зростання концентрації креатиніну. Реноваскулярна гіпертензія У пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності при застосуванні інгібіторів АПФ. Ниркова недостатність спочатку може бути лише невеликими змінами вмісту креатиніну в плазмі крові. Застосування каптоприлу у таких пацієнтів не рекомендується. Трансплантація нирки Досвід застосування каптоприлу у пацієнтів, які недавно перенесли трансплантацію нирки, відсутній. Тому застосування каптоприлу у таких пацієнтів не рекомендується. Протеїнурія При застосуванні каптоприлу у 0,7% пацієнтів відзначалася протеїнурія понад 1000 мг на добу. У 90% випадків протеїнурія виникала у пацієнтів з порушенням функції нирок, а також при застосуванні високих доз каптоприлу (більше 150 мг на добу). Приблизно у 20% пацієнтів із протеїнурією розвивався нефротичний синдром. У більшості випадків протеїнурія при прийомі каптоприлу зникала або ступінь її вираженості зменшувалась протягом 6 місяців незалежно від того, припинявся прийом препарату чи ні. Показники функції нирок (концентрація азоту сечовини та креатиніну в крові) у пацієнтів із протеїнурією майже завжди були в межах норми. У пацієнтів із захворюваннями нирок слід визначати вміст білка в сечі перед початком лікування та періодично протягом курсу терапії. Порушення функції печінки У поодиноких випадках застосування інгібіторів АПФ супроводжувалося розвитком синдрому, що починається появою холестатичної жовтяниці або гепатиту і прогресує до фульмінантного некрозу печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому невідомий. Якщо у пацієнта, який отримує терапію інгібіторами АПФ, розвивається жовтяниця або відзначається значне підвищення активності "печінкових" ферментів, слід припинити лікування каптоприлом та призначити відповідну допоміжну терапію. Пацієнт повинен знаходитись під відповідним наглядом. Нейтропенія/агранулоцитоз/тромбоцитопенія/анемія У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, були відмічені випадки розвитку нейтропенії/агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії. У пацієнтів з нормальною функцією нирок та у відсутності інших порушень нейтропенії зустрічається рідко. При нирковій недостатності одночасний прийом каптоприлу та алопуринолу призводив до нейтропенії. Каптоприл слід з особливою обережністю застосовувати у пацієнтів із системними захворюваннями сполучної тканини (системний червоний вовчак, склеродермія та ін.), які приймають імуносупресори, алопуринол або прокаїнамід, або при комбінації зазначених ускладнюючих факторів, особливо якщо є порушення функції нирок, що раніше виникли. У 13% ​​випадків при нейтропенії відзначався летальний кінець. Практично у всіх випадках летальний результат спостерігався у пацієнтів із захворюваннями сполучної тканини, нирковою або серцевою недостатністю, на фоні прийому імуносупресорів або при поєднанні обох зазначених факторів. У зв'язку з тим, що більшість летальних випадків нейтропенії на тлі інгібіторів АПФ розвивалося у таких пацієнтів, слід контролювати у них кількість лейкоцитів крові перед початком лікування, у перші 3 місяці – кожні 2 тижні, потім – кожні 2 місяці. У всіх пацієнтів слід щомісяця контролювати кількість лейкоцитів у крові у перші 3 місяці після початку терапії каптоприлом, потім – кожні 2 місяці. Якщо кількість лейкоцитів нижче 4000/мкл, показано повторне проведення загального аналізу крові, нижче 1000/мкл – прийом препарату припиняють, продовжуючи спостереження за пацієнтом. Зазвичай відновлення числа нейтрофілів відбувається протягом 2-х тижнів після відміни каптоприлу. У деяких пацієнтів розвинулися серйозні інфекційні захворювання, які часом не відповідали на інтенсивну терапію антибіотиками. При застосуванні каптоприлу у пацієнтів із високим ризиком нейтропенії/агранулоцитозу рекомендується регулярний контроль кількості лейкоцитів у крові. Пацієнтів слід попередити про необхідність негайно звернутися до лікаря у разі появи будь-яких ознак інфекційного захворювання (наприклад, гарячки, біль у горлі). Реакції гіперчутливості / ангіоневротичний набряк При застосуванні інгібіторів АПФ, включаючи каптоприл, спостерігалися рідкісні випадки ангіоневротичного набряку обличчя, кінцівок, губ, язика, голосових складок та/або гортані. Ангіоневротичний набряк може розвинутись у будь-який час у процесі лікування. У разі розвитку ангіоневротичного набряку слід негайно припинити прийом каптоприлу та ретельно спостерігати за станом пацієнта до повного зникнення симптомів. Якщо набряк локалізується на обличчі, спеціального лікування зазвичай не потрібно (для зменшення симптомів можуть бути застосовані антигістамінні препарати). Навіть у тих випадках, коли спостерігається лише набряк мови без розвитку респіраторного дистрес-синдрому, пацієнтам може знадобитися тривале спостереження, оскільки терапія антигістамінними засобами та кортикостероїдами може бути недостатньою. Ангіоневротичний набряк, пов'язаний з набряком гортані та язика, в дуже рідкісних випадках може призвести до смерті. У тому випадку, якщо набряк пошириться на язик, горлянку або гортань і є загроза розвитку обструкції дихальних шляхів, слід негайно ввести підшкірно 0,3-0,5 мл 0,1% розчину епінефрину (адреналіну) та/або забезпечити прохідність дихальних шляхів ( інтубація або трахеостомія). У поодиноких випадках на фоні терапії інгібіторами АПФ розвивався інтестинальний набряк (ангіоневротичний набряк кишечника), який проявлявся болями в животі у поєднанні з нудотою та блюванням або без них, іноді – без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальному рівні С1-естерази. Діагноз встановлюється за допомогою комп'ютерної томографії черевної порожнини, ультразвукового дослідження або хірургічного втручання. Симптоми зникали після припинення інгібіторів АПФ. Можливість розвитку інтестинального набряку необхідно враховувати під час проведення диференціальної діагностики болю у животі у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ. Пацієнти, що мають в анамнезі ангіоневротичний набряк, не пов'язаний з прийомом інгібіторів АПФ, можуть бути схильними до ризику розвитку ангіоневротичного набряку на тлі терапії інгібіторами АПФ. У представників негроїдної раси випадки розвитку ангіоневротичного набряку при застосуванні інгібіторів АПФ відзначалися більшою частотою порівняно з представниками інших рас. Збільшення ризику розвитку ангіоневротичного набряку спостерігалося у пацієнтів, які одночасно приймають інгібітори АПФ та такі лікарські засоби, як інгібітори mTOR (темсиролімус, сиролімус, еверолімус), інгібітори дипептидилпептидази IV типу (ситагліптин, саксагліптин, відаценіда , сакубітрил) та тканинні активатори плазміногену Анафілактоїдні реакції під час проведення десенсибілізації алергеном з отрути перетинчастокрилих У поодиноких випадках на тлі терапії інгібіторами АПФ відзначалися життєзагрозливі анафілактоїдні реакції у пацієнтів, які проходять курс десенсибілізації алергеном з отрути перетинчастокрилих. У таких пацієнтів дані реакції вдалося запобігти тимчасовому припиненню терапії інгібітором АПФ до початку проведення десенсибілізації. Слід уникати застосування каптоприлу у пацієнтів, які отримують імунотерапію бджолиною отрутою. Анафілактоїдні реакції під час проведення аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ-аферезу) У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ під час проведення ЛПНГ-аферезу з використанням декстран сульфату, рідко спостерігалися небезпечні для життя анафілактоїдні реакції. Розвиток цих реакцій можна запобігти, якщо тимчасово скасовувати інгібітор АПФ до початку кожної процедури ЛПНГ-аферезу. Гемодіаліз з використанням високопроточних мембран При проведенні гемодіалізу у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, слід уникати застосування високопроточних поліакрилонітрилових діалізних мембран (наприклад, AN69®), оскільки у таких випадках підвищується ризик розвитку анафілактоїдних реакцій. У таких випадках необхідно використовувати діалізні мембрани іншого типу або застосовувати гіпотензивні засоби інших класів. Цукровий діабет У пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсулін при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ слід регулярно контролювати концентрацію глюкози в крові. Пацієнти, які приймають гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування або інсулін, перед початком застосування інгібіторів АПФ повинні бути поінформовані про необхідність регулярного контролю концентрації глюкози в крові (гіпоглікемії), особливо протягом першого місяця одночасного застосування зазначених лікарських засобів. Кашель При прийомі інгібіторів АПФ часто відзначається характерний кашель. Як правило, кашель має непродуктивний, постійний характер і припиняється після відміни препарату. Кашель, пов'язаний із застосуванням інгібіторів АПФ, слід враховувати при диференціальній діагностиці сухого кашлю. Хірургічні втручання / загальна анестезія Під час великих хірургічних операцій, а також при застосуванні засобів для загальної анестезії, що володіють антигіпертензивним ефектом, у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, може спостерігатися надмірне зниження артеріального тиску (бо каптоприл блокує утворення ангіотензину II, що викликається компенсаторним вивільненням). У подібних випадках для корекції зниженого артеріального тиску застосовуються заходи, спрямовані на збільшення об'єму циркулюючої крові. Гіперкаліємія У деяких випадках на фоні застосування інгібіторів АПФ, у т.ч. каптоприлу, спостерігається підвищення вмісту калію у сироватці крові. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність, літній вік (старше 65 років), цукровий діабет, деякі супутні стани (зниження ОЦК, гостра серцева недостатність у стадії декомпенсації, метаболічний ацидоз), одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків (таких як спіронолактон, амілорид), а також препаратів калію, калійвмісних замінників харчової солі та інших лікарських засобів, що сприяють підвищенню вмісту калію в плазмі крові (таких як гепарин, такролімус, циклоспорин; препарати, що містять ко-тримоксазол [триметоприм + сульфаметоксазол]). Застосування калієвих добавок, калійзберігаючих діуретиків або замінників харчової солі, що містять калій, особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок, може призвести до значного зростання вмісту калію в сироватці крові. Гіперкаліємія може призвести до серйозних порушень ритму серця, іноді зі смертю. Рекомендується уникати одночасного застосування калійзберігаючих діуретиків та препаратів калію. При необхідності одночасного застосування каптоприлу і перерахованих вище калійвмісних або підвищують вміст калію в плазмі крові лікарських засобів, слід бути обережним і регулярно контролювати вміст калію в сироватці крові. Гіпокаліємія При застосуванні інгібіторів АПФ одночасно з тіазидними діуретиками не виключено ризик розвитку гіпокаліємії. Тому в таких випадках слід проводити регулярний моніторинг вмісту калію у крові під час терапії. Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) Не рекомендується одночасне застосування лікарських засобів різних груп, що впливають на РААС (подвійна блокада РААС), оскільки вона асоціювалася з підвищеною частотою розвитку побічних ефектів, таких як гіпотензія, гіперкаліємія, зниження функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Одночасне застосування інгібіторів АПФ з лікарськими засобами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину II протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів. У випадках, коли одночасне призначення двох лікарських засобів, що впливають на РААС, є необхідним, їх застосування має проводитися під контролем лікаря з особливою обережністю та з регулярним контролем функції нирок, показників АТ та вмісту електролітів у плазмі крові. Препарати літію Не рекомендується одночасне застосування каптоприлу та лікарських засобів, що містять літій, через ризик потенціювання токсичності останніх. Етнічні відмінності Інгібітори АПФ менш ефективні у представників негроїдної раси, ніж у пацієнтів європеоїдної раси, що може бути пов'язане з більшою поширеністю низької активності реніну у представників негроїдної раси. Інше При прийомі каптоприлу може спостерігатися неправдивий результат аналізу сечі на ацетон. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування необхідно утримуватися від керування автотранспортом та занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, т.к. можливе запаморочення, особливо після прийому початкової дози.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Ацетилсаліцилова кислота – 75 мг/150 мг, магнію гідроксид – 15,2 мг/30,39 мг; Допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, мікрокристалічна целюлоза (тип 101 або 102), магнію стеарат, крохмаль картопляний; Оболонка: гіпромелоза, макрогол 6000, тальк. По 10 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої. По 1, 2, 3, 4, 5, 6, 12 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону. По 30 або 100 таблеток у банки темного скла для зберігання лікарських засобів у комплекті з кришкою, що натягується з поліетилену, або кришкою, що нагвинчується з поліетилену. 1 банку разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою, білого кольору без гравіювання.Фармакотерапевтична групаАнтиагрегантний засіб.ФармакокінетикаАцетилсаліцилова кислота Ацетилсаліцилова кислота всмоктується із шлунково-кишкового тракту практично повністю. Період напіввиведення ацетилсаліцилової кислоти становить близько 15 хвилин, т.к. за участю ферментів ацетилсаліцилова кислота швидко гідролізується в саліцилову кислоту в кишечнику, печінці та плазмі крові. Період напіввиведення саліцилової кислоти становить близько 3 годин, але може значно збільшуватися при одночасному введенні великих доз ацетилсаліцилової кислоти (більше 3,0 г) в результаті насичення ферментних систем. Біодоступність ацетилсаліцилової кислоти становить 70%, але ця величина значною мірою коливається, оскільки ацетилсаліцилова кислота піддається пресистемному гідролізу (слизова оболонка шлунково-кишкового тракту, печінка) в саліцилову кислоту під дією ферментів. Біодоступність саліцилової кислоти становить 80-100%. Магнію гідроксид Дози магнію гідроксиду, що використовуються, не впливають на біодоступність ацетилсаліцилової кислоти.ФармакодинамікаАцетилсаліцилова кислота Зменшує агрегацію, адгезію тромбоцитів та тромбоутворення за рахунок придушення синтезу тромбоксану А2 у тромбоцитах. Антиагрегантний ефект зберігається протягом 7 діб після одноразового прийому (більше виражений у чоловіків, ніж у жінок). Ацетилсаліцилова кислота (АСК) знижує летальність та ризик розвитку інфаркту міокарда при нестабільній стенокардії, ефективна при первинній профілактиці захворювань серцево-судинної системи, особливо інфаркту міокарда у чоловіків старше 40 років, та при вторинній профілактиці інфаркту. Пригнічує синтез протромбіну в печінці та збільшує протромбіновий час. Підвищує фібринолітичну активність плазми крові та знижує концентрацію вітамін-К-залежних факторів згортання (II, VII, IX, X). Підвищує ризик розвитку геморагічних ускладнень під час проведення хірургічних втручань, збільшує ризик розвитку кровотечі і натомість терапії антикоагулянтами. Ацетилсаліцилова кислота у високих дозах має також протизапальний, знеболюючий, жарознижувальний ефект. У високих дозах ацетилсаліцилова кислота стимулює виведення сечової кислоти (порушує її реабсорбцію у ниркових канальцях). Блокада циклооксигенази-1 у слизовій оболонці шлунка призводить до гальмування гастропротекторних простагландинів, що може зумовити виразку слизової оболонки та подальшу кровотечу. Магнію гідроксид Магнію гідроксид, що входить до складу препарату, захищає слизову оболонку шлунково-кишкового тракту від дії ацетилсаліцилової кислоти.Показання до застосуванняПервинна профілактика серцево-судинних захворювань, таких як тромбоз та гостра серцева недостатність за наявності факторів ризику (наприклад, цукровий діабет, гіперліпідемія, артеріальна гіпертензія, ожиріння, куріння, літній вік). Профілактика повторного інфаркту міокарда та тромбозу кровоносних судин. Профілактика тромбоемболії після хірургічних втручань на судинах (аортокоронарне шунтування, черезшкірна транслюмінальна коронарна ангіопластика). Нестабільна стенокардія.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до АСК, допоміжних речовин препарату та інших нестероїдних протизапальних засобів; крововилив у головний мозок; схильність до кровотечі (недостатність вітаміну К, тромбоцитопенія, геморагічний діатез); бронхіальна астма, індукована прийомом саліцилатів та НПЗЗ; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух з непереносимістю ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів, включаючи інгібітори циклооксигенази-2 (у тому числі в анамнезі); ерозивно-виразкове ураження шлунково-кишкового тракту (у фазі загострення); шлунково-кишкова кровотеча; тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв); вагітність (I та III триместри); період лактації; дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; одночасний прийом з метотрексатом (більше 15 мг на тиждень);тяжка печінкова недостатність (клас В і С за шкалою Чайлд-П'ю); хронічна серцева недостатність III та IV функціонального класу за класифікацією NYHA; дитячий вік до 18 років. З обережністю При подагрі, гіперурикемії, наявності в анамнезі виразкових уражень шлунково-кишкового тракту або шлунково-кишкових кровотеч, ниркової та/або печінкової недостатності, бронхіальній астмі, сінній лихоманці, поліпозі носа, алергічних станах, у II триместрі вагітності; літнього віку. При гаданому хірургічному втручанні (включаючи незначні, наприклад, видалення зуба), т.к. АСК може викликати схильність до кровотеч протягом декількох днів після прийому препарату.Вагітність та лактаціяЗастосування великих доз саліцилатів у перші 3 місяці вагітності асоціюється із підвищеною частотою дефектів розвитку плода. У II триместрі вагітності саліцилати можна призначати лише з урахуванням суворої оцінки ризику та користі. В останньому триместрі вагітності саліцилати у високій дозі (більше 300 мг/добу) викликають гальмування пологової діяльності, передчасне закриття артеріальної протоки у плода, підвищену кровоточивість у матері та плода, а призначення безпосередньо перед пологами може спричинити внутрішньочерепний крововилив, особливо у недоношених. Призначення саліцилатів в останньому триместрі вагітності протипоказане. Доступних клінічних даних недостатньо для встановлення можливості застосування препарату під час грудного вигодовування. Перед призначенням ацетилсаліцилової кислоти у період годування груддю слід оцінити потенційну користь терапії препаратом щодо потенційного ризику для дітей грудного віку.Побічна діяБагато з перелічених небажаних реакцій мають чіткий дозозалежний характер і варіюють від пацієнта до пацієнта. Побічні ефекти, залежно від впливу на органи та системи органів, представлені в наступному порядку: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 до Алергічні реакції: кропив'янка (часто); набряк Квінке (часто). Імунна система: анафілактичні реакції (нечасто). Шлунково-кишковий тракт: нудота (часто), печія (дуже часто), блювання (часто), больові відчуття в області живота (нечасто), виразки слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки (нечасто), у тому числі перфоративні (рідко), шлунково -кишкові кровотечі (нечасто), підвищення активності «печінкових» ферментів (рідко), стоматит (дуже рідко), езофагіт (дуже рідко), ерозивні ураження верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (дуже рідко), стриктури (дуже рідко), коліт ( дуже рідко), коліт (дуже рідко), синдром подразненого кишечника (дуже рідко). Дихальна система: бронхоспазм (часто). Система кровотворення: підвищена кровоточивість (дуже часто), анемія (рідко), гіпопротромбінемія (дуже рідко), тромбоцитопенія (дуже рідко), нейтропенія (дуже рідко), апластична анемія (дуже рідко), еозинофілія (дуже рідко), ). Центральна нервова система: запаморочення (нечасто), біль голови (часто), безсоння (часто), сонливість (нечасто), шум у вухах (рідко), внутрішньомозковий крововилив (рідко).Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні АСК посилює дію наступних лікарських препаратів: метотрексату за рахунок зниження ниркового кліренсу та витіснення його із зв'язку з білками; гепарину та непрямих антикоагулянтів за рахунок порушення функції тромбоцитів та витіснення непрямих антикоагулянтів із зв'язку з білками; тромболітичних та антиагрегантних та антикоагулянтних препаратів (тиклопідину); дигоксину внаслідок зниження його ниркової екскреції; гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо (похідні сульфонілсечовини) та інсуліну за рахунок гіпоглікемічних властивостей самої АСК у високих дозах та витіснення похідних сульфонілсечовини у зв'язку з білками плазми крові; вальпроєвої кислоти за рахунок витіснення її із зв'язку з білками. Одночасне застосування АСК з ібупрофеном призводить до зниження кардіопротективних ефектів АСК. Адитивний ефект спостерігається при одночасному прийомі АСК з етанолом (алкоголем). АСК послаблює дію урикозуричних засобів (бензбромарону) внаслідок конкурентної тубулярної елімінації сечової кислоти. Посилюючи елімінацію саліцилатів, системні глюкокортикостероїди (ГКС) послаблюють їхню дію. Антациди та колестірамін знижують всмоктування препарату.Спосіб застосування та дозиТаблетки проковтують повністю, запиваючи водою. За бажання таблетку можна розламати навпіл, розжувати або розтерти. Первинна профілактика серцево-судинних захворювань, таких як тромбоз та гостра серцева недостатність за наявності факторів ризику (наприклад, цукровий діабет, гіперліпідемія, артеріальна гіпертензія, ожиріння, куріння, літній вік) – 1 таблетка Кардевіт® АС, що містить АСК у дозі 150 мг першу добу, потім по 1 таблетці Кардевіт АС, що містить АСК у дозі 75 мг 1 раз на добу. Профілактика повторного інфаркту міокарда та тромбозу кровоносних судин – 1 таблетка Кардевіт® АС, що містить АСК у дозі 75-150 мг 1 раз на добу. Профілактика тромбоемболії після хірургічних втручань на судинах (аортокоронарне шунтування, черезшкірна транслюмінальна коронарна ангіопластика) – 1 таблетка Кардевіт АС, що містить АСК у дозі 75-150 мг 1 раз на добу. Нестабільна стенокардія – 1 таблетка Кардевіт АС, що містить АСК у дозі 75-150 мг 1 раз на добу.ПередозуванняСимптоми передозування середнього ступеня тяжкості Нудота, блювання, шум у вухах, погіршення слуху, запаморочення, сплутаність свідомості. Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля. Лікування симптоматичне. Симптоми передозування тяжкого ступеня Гарячка, гіпервентиляція, кетоацидоз, респіраторний алкалоз, кома, серцево-судинна та дихальна недостатність, виражена гіпоглікемія. Лікування: негайна госпіталізація до спеціалізованих відділень для проведення екстреної терапії – шлунковий лаваж, визначення кислотно-лужного балансу, лужний та форсований лужний діурез, гемодіаліз, введення розчинів, активоване вугілля, симптоматична терапія. При проведенні лужного діурезу необхідно досягти значень pH між 7,5 та 8. Форсований лужний діурез слід проводити, коли концентрація саліцилатів у плазмі становить понад 500 мг/л (3,6 ммоль/л) у дорослих та 300 мг/л (2, 2 ммоль/л) у дітей.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат слід застосовувати після призначення лікаря. АСК може провокувати бронхоспазм, а також викликати напади бронхіальної астми та інші реакції підвищеної чутливості. Факторами ризику є наявність бронхіальної астми в анамнезі, сінної лихоманки, поліпозу носа, хронічних захворювань дихальної системи, а також алергічних реакцій на інші препарати (наприклад, реакція шкіри, свербіж, кропив'янка). АСК може викликати кровотечі різного ступеня вираженості під час та після хірургічних втручань. За кілька днів до планованого хірургічного втручання слід оцінити ризик розвитку кровотечі порівняно з ризиком розвитку ішемічних ускладнень у пацієнтів, які приймають низькі дози АСК. Якщо ризик розвитку кровотечі значний, прийом АСК має бути тимчасово припинено. Поєднання АСК з антикоагулянтами, тромболітиками та антитромбоцитарними препаратами супроводжується підвищеним ризиком розвитку кровотеч. АСК у низьких дозах може спровокувати розвиток подагри у схильних пацієнтів (що мають знижену екскрецію сечової кислоти). Поєднання АСК із метотрексатом супроводжується підвищеною частотою розвитку побічних ефектів з боку органів кровотворення. Високі дози АСК мають гіпоглікемічний ефект, що необхідно мати на увазі при призначенні її пацієнтам з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо та інсулін. При сумісному застосуванні системних глюкокортикостероїдів (ГКС) та саліцилатів слід пам'ятати, що під час лікування концентрація саліцилатів у крові знижена, а після відміни системних глюкокортикостероїдів (ГКС) можливе передозування саліцилатів. Не рекомендується поєднання АСК з ібупрофеном у пацієнтів з підвищеним ризиком серцево-судинних захворювань: при одночасному застосуванні з ібупрофеном відзначається зменшення антиагрегантної дії АСК у дозах до 300 мг, що призводить до зниження кардіопротекторних ефектів АСК. Перевищення дози АСК понад рекомендовані терапевтичні дози пов'язані з ризиком шлунково-кишкової кровотечі. При тривалому прийомі низьких доз АСК як агрегантної терапії необхідно бути обережними у літніх пацієнтів у зв'язку з ризиком розвитку шлунково-кишкової кровотечі. При одночасному прийомі АСК з алкоголем підвищений ризик пошкодження слизової оболонки шлунково-кишкового тракту та подовження часу кровотечі. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування препаратами АСК необхідно бути обережними при керуванні транспортними засобами та заняттями потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Ацетилсаліцилова кислота – 75 мг/150 мг, магнію гідроксид – 15,2 мг/30,39 мг; Допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, мікрокристалічна целюлоза (тип 101 або 102), магнію стеарат, крохмаль картопляний; Оболонка: гіпромелоза, макрогол 6000, тальк. По 10 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої. По 1, 2, 3, 4, 5, 6, 12 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону. По 30 або 100 таблеток у банки темного скла для зберігання лікарських засобів у комплекті з кришкою, що натягується з поліетилену, або кришкою, що нагвинчується з поліетилену. 1 банку разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою, білого кольору без гравіювання.Фармакотерапевтична групаАнтиагрегантний засіб.ФармакокінетикаАцетилсаліцилова кислота Ацетилсаліцилова кислота всмоктується із шлунково-кишкового тракту практично повністю. Період напіввиведення ацетилсаліцилової кислоти становить близько 15 хвилин, т.к. за участю ферментів ацетилсаліцилова кислота швидко гідролізується в саліцилову кислоту в кишечнику, печінці та плазмі крові. Період напіввиведення саліцилової кислоти становить близько 3 годин, але може значно збільшуватися при одночасному введенні великих доз ацетилсаліцилової кислоти (більше 3,0 г) в результаті насичення ферментних систем. Біодоступність ацетилсаліцилової кислоти становить 70%, але ця величина значною мірою коливається, оскільки ацетилсаліцилова кислота піддається пресистемному гідролізу (слизова оболонка шлунково-кишкового тракту, печінка) в саліцилову кислоту під дією ферментів. Біодоступність саліцилової кислоти становить 80-100%. Магнію гідроксид Дози магнію гідроксиду, що використовуються, не впливають на біодоступність ацетилсаліцилової кислоти.ФармакодинамікаАцетилсаліцилова кислота Зменшує агрегацію, адгезію тромбоцитів та тромбоутворення за рахунок придушення синтезу тромбоксану А2 у тромбоцитах. Антиагрегантний ефект зберігається протягом 7 діб після одноразового прийому (більше виражений у чоловіків, ніж у жінок). Ацетилсаліцилова кислота (АСК) знижує летальність та ризик розвитку інфаркту міокарда при нестабільній стенокардії, ефективна при первинній профілактиці захворювань серцево-судинної системи, особливо інфаркту міокарда у чоловіків старше 40 років, та при вторинній профілактиці інфаркту. Пригнічує синтез протромбіну в печінці та збільшує протромбіновий час. Підвищує фібринолітичну активність плазми крові та знижує концентрацію вітамін-К-залежних факторів згортання (II, VII, IX, X). Підвищує ризик розвитку геморагічних ускладнень під час проведення хірургічних втручань, збільшує ризик розвитку кровотечі і натомість терапії антикоагулянтами. Ацетилсаліцилова кислота у високих дозах має також протизапальний, знеболюючий, жарознижувальний ефект. У високих дозах ацетилсаліцилова кислота стимулює виведення сечової кислоти (порушує її реабсорбцію у ниркових канальцях). Блокада циклооксигенази-1 у слизовій оболонці шлунка призводить до гальмування гастропротекторних простагландинів, що може зумовити виразку слизової оболонки та подальшу кровотечу. Магнію гідроксид Магнію гідроксид, що входить до складу препарату, захищає слизову оболонку шлунково-кишкового тракту від дії ацетилсаліцилової кислоти.Показання до застосуванняПервинна профілактика серцево-судинних захворювань, таких як тромбоз та гостра серцева недостатність за наявності факторів ризику (наприклад, цукровий діабет, гіперліпідемія, артеріальна гіпертензія, ожиріння, куріння, літній вік). Профілактика повторного інфаркту міокарда та тромбозу кровоносних судин. Профілактика тромбоемболії після хірургічних втручань на судинах (аортокоронарне шунтування, черезшкірна транслюмінальна коронарна ангіопластика). Нестабільна стенокардія.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до АСК, допоміжних речовин препарату та інших нестероїдних протизапальних засобів; крововилив у головний мозок; схильність до кровотечі (недостатність вітаміну К, тромбоцитопенія, геморагічний діатез); бронхіальна астма, індукована прийомом саліцилатів та НПЗЗ; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух з непереносимістю ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів, включаючи інгібітори циклооксигенази-2 (у тому числі в анамнезі); ерозивно-виразкове ураження шлунково-кишкового тракту (у фазі загострення); шлунково-кишкова кровотеча; тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв); вагітність (I та III триместри); період лактації; дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; одночасний прийом з метотрексатом (більше 15 мг на тиждень);тяжка печінкова недостатність (клас В і С за шкалою Чайлд-П'ю); хронічна серцева недостатність III та IV функціонального класу за класифікацією NYHA; дитячий вік до 18 років. З обережністю При подагрі, гіперурикемії, наявності в анамнезі виразкових уражень шлунково-кишкового тракту або шлунково-кишкових кровотеч, ниркової та/або печінкової недостатності, бронхіальній астмі, сінній лихоманці, поліпозі носа, алергічних станах, у II триместрі вагітності; літнього віку. При гаданому хірургічному втручанні (включаючи незначні, наприклад, видалення зуба), т.к. АСК може викликати схильність до кровотеч протягом декількох днів після прийому препарату.Вагітність та лактаціяЗастосування великих доз саліцилатів у перші 3 місяці вагітності асоціюється із підвищеною частотою дефектів розвитку плода. У II триместрі вагітності саліцилати можна призначати лише з урахуванням суворої оцінки ризику та користі. В останньому триместрі вагітності саліцилати у високій дозі (більше 300 мг/добу) викликають гальмування пологової діяльності, передчасне закриття артеріальної протоки у плода, підвищену кровоточивість у матері та плода, а призначення безпосередньо перед пологами може спричинити внутрішньочерепний крововилив, особливо у недоношених. Призначення саліцилатів в останньому триместрі вагітності протипоказане. Доступних клінічних даних недостатньо для встановлення можливості застосування препарату під час грудного вигодовування. Перед призначенням ацетилсаліцилової кислоти у період годування груддю слід оцінити потенційну користь терапії препаратом щодо потенційного ризику для дітей грудного віку.Побічна діяБагато з перелічених небажаних реакцій мають чіткий дозозалежний характер і варіюють від пацієнта до пацієнта. Побічні ефекти, залежно від впливу на органи та системи органів, представлені в наступному порядку: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 до Алергічні реакції: кропив'янка (часто); набряк Квінке (часто). Імунна система: анафілактичні реакції (нечасто). Шлунково-кишковий тракт: нудота (часто), печія (дуже часто), блювання (часто), больові відчуття в області живота (нечасто), виразки слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки (нечасто), у тому числі перфоративні (рідко), шлунково -кишкові кровотечі (нечасто), підвищення активності «печінкових» ферментів (рідко), стоматит (дуже рідко), езофагіт (дуже рідко), ерозивні ураження верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (дуже рідко), стриктури (дуже рідко), коліт ( дуже рідко), коліт (дуже рідко), синдром подразненого кишечника (дуже рідко). Дихальна система: бронхоспазм (часто). Система кровотворення: підвищена кровоточивість (дуже часто), анемія (рідко), гіпопротромбінемія (дуже рідко), тромбоцитопенія (дуже рідко), нейтропенія (дуже рідко), апластична анемія (дуже рідко), еозинофілія (дуже рідко), ). Центральна нервова система: запаморочення (нечасто), біль голови (часто), безсоння (часто), сонливість (нечасто), шум у вухах (рідко), внутрішньомозковий крововилив (рідко).Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні АСК посилює дію наступних лікарських препаратів: метотрексату за рахунок зниження ниркового кліренсу та витіснення його із зв'язку з білками; гепарину та непрямих антикоагулянтів за рахунок порушення функції тромбоцитів та витіснення непрямих антикоагулянтів із зв'язку з білками; тромболітичних та антиагрегантних та антикоагулянтних препаратів (тиклопідину); дигоксину внаслідок зниження його ниркової екскреції; гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо (похідні сульфонілсечовини) та інсуліну за рахунок гіпоглікемічних властивостей самої АСК у високих дозах та витіснення похідних сульфонілсечовини у зв'язку з білками плазми крові; вальпроєвої кислоти за рахунок витіснення її із зв'язку з білками. Одночасне застосування АСК з ібупрофеном призводить до зниження кардіопротективних ефектів АСК. Адитивний ефект спостерігається при одночасному прийомі АСК з етанолом (алкоголем). АСК послаблює дію урикозуричних засобів (бензбромарону) внаслідок конкурентної тубулярної елімінації сечової кислоти. Посилюючи елімінацію саліцилатів, системні глюкокортикостероїди (ГКС) послаблюють їхню дію. Антациди та колестірамін знижують всмоктування препарату.Спосіб застосування та дозиТаблетки проковтують повністю, запиваючи водою. За бажання таблетку можна розламати навпіл, розжувати або розтерти. Первинна профілактика серцево-судинних захворювань, таких як тромбоз та гостра серцева недостатність за наявності факторів ризику (наприклад, цукровий діабет, гіперліпідемія, артеріальна гіпертензія, ожиріння, куріння, літній вік) – 1 таблетка Кардевіт® АС, що містить АСК у дозі 150 мг першу добу, потім по 1 таблетці Кардевіт АС, що містить АСК у дозі 75 мг 1 раз на добу. Профілактика повторного інфаркту міокарда та тромбозу кровоносних судин – 1 таблетка Кардевіт® АС, що містить АСК у дозі 75-150 мг 1 раз на добу. Профілактика тромбоемболії після хірургічних втручань на судинах (аортокоронарне шунтування, черезшкірна транслюмінальна коронарна ангіопластика) – 1 таблетка Кардевіт АС, що містить АСК у дозі 75-150 мг 1 раз на добу. Нестабільна стенокардія – 1 таблетка Кардевіт АС, що містить АСК у дозі 75-150 мг 1 раз на добу.ПередозуванняСимптоми передозування середнього ступеня тяжкості Нудота, блювання, шум у вухах, погіршення слуху, запаморочення, сплутаність свідомості. Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля. Лікування симптоматичне. Симптоми передозування тяжкого ступеня Гарячка, гіпервентиляція, кетоацидоз, респіраторний алкалоз, кома, серцево-судинна та дихальна недостатність, виражена гіпоглікемія. Лікування: негайна госпіталізація до спеціалізованих відділень для проведення екстреної терапії – шлунковий лаваж, визначення кислотно-лужного балансу, лужний та форсований лужний діурез, гемодіаліз, введення розчинів, активоване вугілля, симптоматична терапія. При проведенні лужного діурезу необхідно досягти значень pH між 7,5 та 8. Форсований лужний діурез слід проводити, коли концентрація саліцилатів у плазмі становить понад 500 мг/л (3,6 ммоль/л) у дорослих та 300 мг/л (2, 2 ммоль/л) у дітей.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат слід застосовувати після призначення лікаря. АСК може провокувати бронхоспазм, а також викликати напади бронхіальної астми та інші реакції підвищеної чутливості. Факторами ризику є наявність бронхіальної астми в анамнезі, сінної лихоманки, поліпозу носа, хронічних захворювань дихальної системи, а також алергічних реакцій на інші препарати (наприклад, реакція шкіри, свербіж, кропив'янка). АСК може викликати кровотечі різного ступеня вираженості під час та після хірургічних втручань. За кілька днів до планованого хірургічного втручання слід оцінити ризик розвитку кровотечі порівняно з ризиком розвитку ішемічних ускладнень у пацієнтів, які приймають низькі дози АСК. Якщо ризик розвитку кровотечі значний, прийом АСК має бути тимчасово припинено. Поєднання АСК з антикоагулянтами, тромболітиками та антитромбоцитарними препаратами супроводжується підвищеним ризиком розвитку кровотеч. АСК у низьких дозах може спровокувати розвиток подагри у схильних пацієнтів (що мають знижену екскрецію сечової кислоти). Поєднання АСК із метотрексатом супроводжується підвищеною частотою розвитку побічних ефектів з боку органів кровотворення. Високі дози АСК мають гіпоглікемічний ефект, що необхідно мати на увазі при призначенні її пацієнтам з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо та інсулін. При сумісному застосуванні системних глюкокортикостероїдів (ГКС) та саліцилатів слід пам'ятати, що під час лікування концентрація саліцилатів у крові знижена, а після відміни системних глюкокортикостероїдів (ГКС) можливе передозування саліцилатів. Не рекомендується поєднання АСК з ібупрофеном у пацієнтів з підвищеним ризиком серцево-судинних захворювань: при одночасному застосуванні з ібупрофеном відзначається зменшення антиагрегантної дії АСК у дозах до 300 мг, що призводить до зниження кардіопротекторних ефектів АСК. Перевищення дози АСК понад рекомендовані терапевтичні дози пов'язані з ризиком шлунково-кишкової кровотечі. При тривалому прийомі низьких доз АСК як агрегантної терапії необхідно бути обережними у літніх пацієнтів у зв'язку з ризиком розвитку шлунково-кишкової кровотечі. При одночасному прийомі АСК з алкоголем підвищений ризик пошкодження слизової оболонки шлунково-кишкового тракту та подовження часу кровотечі. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування препаратами АСК необхідно бути обережними при керуванні транспортними засобами та заняттями потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Ацетилсаліцилова кислота – 75 мг/150 мг, магнію гідроксид – 15,2 мг/30,39 мг; Допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, мікрокристалічна целюлоза (тип 101 або 102), магнію стеарат, крохмаль картопляний; Оболонка: гіпромелоза, макрогол 6000, тальк. По 10 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої. По 1, 2, 3, 4, 5, 6, 12 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону. По 30 або 100 таблеток у банки темного скла для зберігання лікарських засобів у комплекті з кришкою, що натягується з поліетилену, або кришкою, що нагвинчується з поліетилену. 1 банку разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою, білого кольору, з гравіюванням у вигляді серця на обох сторонах таблетки.Фармакотерапевтична групаАнтиагрегантний засіб.ФармакокінетикаАцетилсаліцилова кислота Ацетилсаліцилова кислота всмоктується із шлунково-кишкового тракту практично повністю. Період напіввиведення ацетилсаліцилової кислоти становить близько 15 хвилин, т.к. за участю ферментів ацетилсаліцилова кислота швидко гідролізується в саліцилову кислоту в кишечнику, печінці та плазмі крові. Період напіввиведення саліцилової кислоти становить близько 3 годин, але може значно збільшуватися при одночасному введенні великих доз ацетилсаліцилової кислоти (більше 3,0 г) в результаті насичення ферментних систем. Біодоступність ацетилсаліцилової кислоти становить 70%, але ця величина значною мірою коливається, оскільки ацетилсаліцилова кислота піддається пресистемному гідролізу (слизова оболонка шлунково-кишкового тракту, печінка) в саліцилову кислоту під дією ферментів. Біодоступність саліцилової кислоти становить 80-100%. Магнію гідроксид Дози магнію гідроксиду, що використовуються, не впливають на біодоступність ацетилсаліцилової кислоти.ФармакодинамікаАцетилсаліцилова кислота Зменшує агрегацію, адгезію тромбоцитів та тромбоутворення за рахунок придушення синтезу тромбоксану А2 у тромбоцитах. Антиагрегантний ефект зберігається протягом 7 діб після одноразового прийому (більше виражений у чоловіків, ніж у жінок). Ацетилсаліцилова кислота (АСК) знижує летальність та ризик розвитку інфаркту міокарда при нестабільній стенокардії, ефективна при первинній профілактиці захворювань серцево-судинної системи, особливо інфаркту міокарда у чоловіків старше 40 років, та при вторинній профілактиці інфаркту. Пригнічує синтез протромбіну в печінці та збільшує протромбіновий час. Підвищує фібринолітичну активність плазми крові та знижує концентрацію вітамін-К-залежних факторів згортання (II, VII, IX, X). Підвищує ризик розвитку геморагічних ускладнень під час проведення хірургічних втручань, збільшує ризик розвитку кровотечі і натомість терапії антикоагулянтами. Ацетилсаліцилова кислота у високих дозах має також протизапальний, знеболюючий, жарознижувальний ефект. У високих дозах ацетилсаліцилова кислота стимулює виведення сечової кислоти (порушує її реабсорбцію у ниркових канальцях). Блокада циклооксигенази-1 у слизовій оболонці шлунка призводить до гальмування гастропротекторних простагландинів, що може зумовити виразку слизової оболонки та подальшу кровотечу. Магнію гідроксид Магнію гідроксид, що входить до складу препарату, захищає слизову оболонку шлунково-кишкового тракту від дії ацетилсаліцилової кислоти.Показання до застосуванняПервинна профілактика серцево-судинних захворювань, таких як тромбоз та гостра серцева недостатність за наявності факторів ризику (наприклад, цукровий діабет, гіперліпідемія, артеріальна гіпертензія, ожиріння, куріння, літній вік). Профілактика повторного інфаркту міокарда та тромбозу кровоносних судин. Профілактика тромбоемболії після хірургічних втручань на судинах (аортокоронарне шунтування, черезшкірна транслюмінальна коронарна ангіопластика). Нестабільна стенокардія.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до АСК, допоміжних речовин препарату та інших нестероїдних протизапальних засобів; крововилив у головний мозок; схильність до кровотечі (недостатність вітаміну К, тромбоцитопенія, геморагічний діатез); бронхіальна астма, індукована прийомом саліцилатів та НПЗЗ; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух з непереносимістю ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів, включаючи інгібітори циклооксигенази-2 (у тому числі в анамнезі); ерозивно-виразкове ураження шлунково-кишкового тракту (у фазі загострення); шлунково-кишкова кровотеча; тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв); вагітність (I та III триместри); період лактації; дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; одночасний прийом з метотрексатом (більше 15 мг на тиждень);тяжка печінкова недостатність (клас В і С за шкалою Чайлд-П'ю); хронічна серцева недостатність III та IV функціонального класу за класифікацією NYHA; дитячий вік до 18 років. З обережністю При подагрі, гіперурикемії, наявності в анамнезі виразкових уражень шлунково-кишкового тракту або шлунково-кишкових кровотеч, ниркової та/або печінкової недостатності, бронхіальній астмі, сінній лихоманці, поліпозі носа, алергічних станах, у II триместрі вагітності; літнього віку. При гаданому хірургічному втручанні (включаючи незначні, наприклад, видалення зуба), т.к. АСК може викликати схильність до кровотеч протягом декількох днів після прийому препарату.Вагітність та лактаціяЗастосування великих доз саліцилатів у перші 3 місяці вагітності асоціюється із підвищеною частотою дефектів розвитку плода. У II триместрі вагітності саліцилати можна призначати лише з урахуванням суворої оцінки ризику та користі. В останньому триместрі вагітності саліцилати у високій дозі (більше 300 мг/добу) викликають гальмування пологової діяльності, передчасне закриття артеріальної протоки у плода, підвищену кровоточивість у матері та плода, а призначення безпосередньо перед пологами може спричинити внутрішньочерепний крововилив, особливо у недоношених. Призначення саліцилатів в останньому триместрі вагітності протипоказане. Доступних клінічних даних недостатньо для встановлення можливості застосування препарату під час грудного вигодовування. Перед призначенням ацетилсаліцилової кислоти у період годування груддю слід оцінити потенційну користь терапії препаратом щодо потенційного ризику для дітей грудного віку.Побічна діяБагато з перелічених небажаних реакцій мають чіткий дозозалежний характер і варіюють від пацієнта до пацієнта. Побічні ефекти, залежно від впливу на органи та системи органів, представлені в наступному порядку: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 до Алергічні реакції: кропив'янка (часто); набряк Квінке (часто). Імунна система: анафілактичні реакції (нечасто). Шлунково-кишковий тракт: нудота (часто), печія (дуже часто), блювання (часто), больові відчуття в області живота (нечасто), виразки слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки (нечасто), у тому числі перфоративні (рідко), шлунково -кишкові кровотечі (нечасто), підвищення активності «печінкових» ферментів (рідко), стоматит (дуже рідко), езофагіт (дуже рідко), ерозивні ураження верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (дуже рідко), стриктури (дуже рідко), коліт ( дуже рідко), коліт (дуже рідко), синдром подразненого кишечника (дуже рідко). Дихальна система: бронхоспазм (часто). Система кровотворення: підвищена кровоточивість (дуже часто), анемія (рідко), гіпопротромбінемія (дуже рідко), тромбоцитопенія (дуже рідко), нейтропенія (дуже рідко), апластична анемія (дуже рідко), еозинофілія (дуже рідко), ). Центральна нервова система: запаморочення (нечасто), біль голови (часто), безсоння (часто), сонливість (нечасто), шум у вухах (рідко), внутрішньомозковий крововилив (рідко).Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні АСК посилює дію наступних лікарських препаратів: метотрексату за рахунок зниження ниркового кліренсу та витіснення його із зв'язку з білками; гепарину та непрямих антикоагулянтів за рахунок порушення функції тромбоцитів та витіснення непрямих антикоагулянтів із зв'язку з білками; тромболітичних та антиагрегантних та антикоагулянтних препаратів (тиклопідину); дигоксину внаслідок зниження його ниркової екскреції; гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо (похідні сульфонілсечовини) та інсуліну за рахунок гіпоглікемічних властивостей самої АСК у високих дозах та витіснення похідних сульфонілсечовини у зв'язку з білками плазми крові; вальпроєвої кислоти за рахунок витіснення її із зв'язку з білками. Одночасне застосування АСК з ібупрофеном призводить до зниження кардіопротективних ефектів АСК. Адитивний ефект спостерігається при одночасному прийомі АСК з етанолом (алкоголем). АСК послаблює дію урикозуричних засобів (бензбромарону) внаслідок конкурентної тубулярної елімінації сечової кислоти. Посилюючи елімінацію саліцилатів, системні глюкокортикостероїди (ГКС) послаблюють їхню дію. Антациди та колестірамін знижують всмоктування препарату.Спосіб застосування та дозиТаблетки проковтують повністю, запиваючи водою. За бажання таблетку можна розламати навпіл, розжувати або розтерти. Первинна профілактика серцево-судинних захворювань, таких як тромбоз та гостра серцева недостатність за наявності факторів ризику (наприклад, цукровий діабет, гіперліпідемія, артеріальна гіпертензія, ожиріння, куріння, літній вік) – 1 таблетка Кардевіт® АС, що містить АСК у дозі 150 мг першу добу, потім по 1 таблетці Кардевіт АС, що містить АСК у дозі 75 мг 1 раз на добу. Профілактика повторного інфаркту міокарда та тромбозу кровоносних судин – 1 таблетка Кардевіт® АС, що містить АСК у дозі 75-150 мг 1 раз на добу. Профілактика тромбоемболії після хірургічних втручань на судинах (аортокоронарне шунтування, черезшкірна транслюмінальна коронарна ангіопластика) – 1 таблетка Кардевіт АС, що містить АСК у дозі 75-150 мг 1 раз на добу. Нестабільна стенокардія – 1 таблетка Кардевіт АС, що містить АСК у дозі 75-150 мг 1 раз на добу.ПередозуванняСимптоми передозування середнього ступеня тяжкості Нудота, блювання, шум у вухах, погіршення слуху, запаморочення, сплутаність свідомості. Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля. Лікування симптоматичне. Симптоми передозування тяжкого ступеня Гарячка, гіпервентиляція, кетоацидоз, респіраторний алкалоз, кома, серцево-судинна та дихальна недостатність, виражена гіпоглікемія. Лікування: негайна госпіталізація до спеціалізованих відділень для проведення екстреної терапії – шлунковий лаваж, визначення кислотно-лужного балансу, лужний та форсований лужний діурез, гемодіаліз, введення розчинів, активоване вугілля, симптоматична терапія. При проведенні лужного діурезу необхідно досягти значень pH між 7,5 та 8. Форсований лужний діурез слід проводити, коли концентрація саліцилатів у плазмі становить понад 500 мг/л (3,6 ммоль/л) у дорослих та 300 мг/л (2, 2 ммоль/л) у дітей.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат слід застосовувати після призначення лікаря. АСК може провокувати бронхоспазм, а також викликати напади бронхіальної астми та інші реакції підвищеної чутливості. Факторами ризику є наявність бронхіальної астми в анамнезі, сінної лихоманки, поліпозу носа, хронічних захворювань дихальної системи, а також алергічних реакцій на інші препарати (наприклад, реакція шкіри, свербіж, кропив'янка). АСК може викликати кровотечі різного ступеня вираженості під час та після хірургічних втручань. За кілька днів до планованого хірургічного втручання слід оцінити ризик розвитку кровотечі порівняно з ризиком розвитку ішемічних ускладнень у пацієнтів, які приймають низькі дози АСК. Якщо ризик розвитку кровотечі значний, прийом АСК має бути тимчасово припинено. Поєднання АСК з антикоагулянтами, тромболітиками та антитромбоцитарними препаратами супроводжується підвищеним ризиком розвитку кровотеч. АСК у низьких дозах може спровокувати розвиток подагри у схильних пацієнтів (що мають знижену екскрецію сечової кислоти). Поєднання АСК із метотрексатом супроводжується підвищеною частотою розвитку побічних ефектів з боку органів кровотворення. Високі дози АСК мають гіпоглікемічний ефект, що необхідно мати на увазі при призначенні її пацієнтам з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо та інсулін. При сумісному застосуванні системних глюкокортикостероїдів (ГКС) та саліцилатів слід пам'ятати, що під час лікування концентрація саліцилатів у крові знижена, а після відміни системних глюкокортикостероїдів (ГКС) можливе передозування саліцилатів. Не рекомендується поєднання АСК з ібупрофеном у пацієнтів з підвищеним ризиком серцево-судинних захворювань: при одночасному застосуванні з ібупрофеном відзначається зменшення антиагрегантної дії АСК у дозах до 300 мг, що призводить до зниження кардіопротекторних ефектів АСК. Перевищення дози АСК понад рекомендовані терапевтичні дози пов'язані з ризиком шлунково-кишкової кровотечі. При тривалому прийомі низьких доз АСК як агрегантної терапії необхідно бути обережними у літніх пацієнтів у зв'язку з ризиком розвитку шлунково-кишкової кровотечі. При одночасному прийомі АСК з алкоголем підвищений ризик пошкодження слизової оболонки шлунково-кишкового тракту та подовження часу кровотечі. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування препаратами АСК необхідно бути обережними при керуванні транспортними засобами та заняттями потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Ацетилсаліцилова кислота – 75 мг/150 мг, магнію гідроксид – 15,2 мг/30,39 мг; Допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, мікрокристалічна целюлоза (тип 101 або 102), магнію стеарат, крохмаль картопляний; Оболонка: гіпромелоза, макрогол 6000, тальк. По 10 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої. По 1, 2, 3, 4, 5, 6, 12 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону. По 30 або 100 таблеток у банки темного скла для зберігання лікарських засобів у комплекті з кришкою, що натягується з поліетилену, або кришкою, що нагвинчується з поліетилену. 1 банку разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою, білого кольору, з гравіюванням у вигляді серця на обох сторонах таблетки.Фармакотерапевтична групаАнтиагрегантний засіб.ФармакокінетикаАцетилсаліцилова кислота Ацетилсаліцилова кислота всмоктується із шлунково-кишкового тракту практично повністю. Період напіввиведення ацетилсаліцилової кислоти становить близько 15 хвилин, т.к. за участю ферментів ацетилсаліцилова кислота швидко гідролізується в саліцилову кислоту в кишечнику, печінці та плазмі крові. Період напіввиведення саліцилової кислоти становить близько 3 годин, але може значно збільшуватися при одночасному введенні великих доз ацетилсаліцилової кислоти (більше 3,0 г) в результаті насичення ферментних систем. Біодоступність ацетилсаліцилової кислоти становить 70%, але ця величина значною мірою коливається, оскільки ацетилсаліцилова кислота піддається пресистемному гідролізу (слизова оболонка шлунково-кишкового тракту, печінка) в саліцилову кислоту під дією ферментів. Біодоступність саліцилової кислоти становить 80-100%. Магнію гідроксид Дози магнію гідроксиду, що використовуються, не впливають на біодоступність ацетилсаліцилової кислоти.ФармакодинамікаАцетилсаліцилова кислота Зменшує агрегацію, адгезію тромбоцитів та тромбоутворення за рахунок придушення синтезу тромбоксану А2 у тромбоцитах. Антиагрегантний ефект зберігається протягом 7 діб після одноразового прийому (більше виражений у чоловіків, ніж у жінок). Ацетилсаліцилова кислота (АСК) знижує летальність та ризик розвитку інфаркту міокарда при нестабільній стенокардії, ефективна при первинній профілактиці захворювань серцево-судинної системи, особливо інфаркту міокарда у чоловіків старше 40 років, та при вторинній профілактиці інфаркту. Пригнічує синтез протромбіну в печінці та збільшує протромбіновий час. Підвищує фібринолітичну активність плазми крові та знижує концентрацію вітамін-К-залежних факторів згортання (II, VII, IX, X). Підвищує ризик розвитку геморагічних ускладнень під час проведення хірургічних втручань, збільшує ризик розвитку кровотечі і натомість терапії антикоагулянтами. Ацетилсаліцилова кислота у високих дозах має також протизапальний, знеболюючий, жарознижувальний ефект. У високих дозах ацетилсаліцилова кислота стимулює виведення сечової кислоти (порушує її реабсорбцію у ниркових канальцях). Блокада циклооксигенази-1 у слизовій оболонці шлунка призводить до гальмування гастропротекторних простагландинів, що може зумовити виразку слизової оболонки та подальшу кровотечу. Магнію гідроксид Магнію гідроксид, що входить до складу препарату, захищає слизову оболонку шлунково-кишкового тракту від дії ацетилсаліцилової кислоти.Показання до застосуванняПервинна профілактика серцево-судинних захворювань, таких як тромбоз та гостра серцева недостатність за наявності факторів ризику (наприклад, цукровий діабет, гіперліпідемія, артеріальна гіпертензія, ожиріння, куріння, літній вік). Профілактика повторного інфаркту міокарда та тромбозу кровоносних судин. Профілактика тромбоемболії після хірургічних втручань на судинах (аортокоронарне шунтування, черезшкірна транслюмінальна коронарна ангіопластика). Нестабільна стенокардія.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до АСК, допоміжних речовин препарату та інших нестероїдних протизапальних засобів; крововилив у головний мозок; схильність до кровотечі (недостатність вітаміну К, тромбоцитопенія, геморагічний діатез); бронхіальна астма, індукована прийомом саліцилатів та НПЗЗ; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух з непереносимістю ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів, включаючи інгібітори циклооксигенази-2 (у тому числі в анамнезі); ерозивно-виразкове ураження шлунково-кишкового тракту (у фазі загострення); шлунково-кишкова кровотеча; тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв); вагітність (I та III триместри); період лактації; дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; одночасний прийом з метотрексатом (більше 15 мг на тиждень);тяжка печінкова недостатність (клас В і С за шкалою Чайлд-П'ю); хронічна серцева недостатність III та IV функціонального класу за класифікацією NYHA; дитячий вік до 18 років. З обережністю При подагрі, гіперурикемії, наявності в анамнезі виразкових уражень шлунково-кишкового тракту або шлунково-кишкових кровотеч, ниркової та/або печінкової недостатності, бронхіальній астмі, сінній лихоманці, поліпозі носа, алергічних станах, у II триместрі вагітності; літнього віку. При гаданому хірургічному втручанні (включаючи незначні, наприклад, видалення зуба), т.к. АСК може викликати схильність до кровотеч протягом декількох днів після прийому препарату.Вагітність та лактаціяЗастосування великих доз саліцилатів у перші 3 місяці вагітності асоціюється із підвищеною частотою дефектів розвитку плода. У II триместрі вагітності саліцилати можна призначати лише з урахуванням суворої оцінки ризику та користі. В останньому триместрі вагітності саліцилати у високій дозі (більше 300 мг/добу) викликають гальмування пологової діяльності, передчасне закриття артеріальної протоки у плода, підвищену кровоточивість у матері та плода, а призначення безпосередньо перед пологами може спричинити внутрішньочерепний крововилив, особливо у недоношених. Призначення саліцилатів в останньому триместрі вагітності протипоказане. Доступних клінічних даних недостатньо для встановлення можливості застосування препарату під час грудного вигодовування. Перед призначенням ацетилсаліцилової кислоти у період годування груддю слід оцінити потенційну користь терапії препаратом щодо потенційного ризику для дітей грудного віку.Побічна діяБагато з перелічених небажаних реакцій мають чіткий дозозалежний характер і варіюють від пацієнта до пацієнта. Побічні ефекти, залежно від впливу на органи та системи органів, представлені в наступному порядку: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 до Алергічні реакції: кропив'янка (часто); набряк Квінке (часто). Імунна система: анафілактичні реакції (нечасто). Шлунково-кишковий тракт: нудота (часто), печія (дуже часто), блювання (часто), больові відчуття в області живота (нечасто), виразки слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки (нечасто), у тому числі перфоративні (рідко), шлунково -кишкові кровотечі (нечасто), підвищення активності «печінкових» ферментів (рідко), стоматит (дуже рідко), езофагіт (дуже рідко), ерозивні ураження верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (дуже рідко), стриктури (дуже рідко), коліт ( дуже рідко), коліт (дуже рідко), синдром подразненого кишечника (дуже рідко). Дихальна система: бронхоспазм (часто). Система кровотворення: підвищена кровоточивість (дуже часто), анемія (рідко), гіпопротромбінемія (дуже рідко), тромбоцитопенія (дуже рідко), нейтропенія (дуже рідко), апластична анемія (дуже рідко), еозинофілія (дуже рідко), ). Центральна нервова система: запаморочення (нечасто), біль голови (часто), безсоння (часто), сонливість (нечасто), шум у вухах (рідко), внутрішньомозковий крововилив (рідко).Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні АСК посилює дію наступних лікарських препаратів: метотрексату за рахунок зниження ниркового кліренсу та витіснення його із зв'язку з білками; гепарину та непрямих антикоагулянтів за рахунок порушення функції тромбоцитів та витіснення непрямих антикоагулянтів із зв'язку з білками; тромболітичних та антиагрегантних та антикоагулянтних препаратів (тиклопідину); дигоксину внаслідок зниження його ниркової екскреції; гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо (похідні сульфонілсечовини) та інсуліну за рахунок гіпоглікемічних властивостей самої АСК у високих дозах та витіснення похідних сульфонілсечовини у зв'язку з білками плазми крові; вальпроєвої кислоти за рахунок витіснення її із зв'язку з білками. Одночасне застосування АСК з ібупрофеном призводить до зниження кардіопротективних ефектів АСК. Адитивний ефект спостерігається при одночасному прийомі АСК з етанолом (алкоголем). АСК послаблює дію урикозуричних засобів (бензбромарону) внаслідок конкурентної тубулярної елімінації сечової кислоти. Посилюючи елімінацію саліцилатів, системні глюкокортикостероїди (ГКС) послаблюють їхню дію. Антациди та колестірамін знижують всмоктування препарату.Спосіб застосування та дозиТаблетки проковтують повністю, запиваючи водою. За бажання таблетку можна розламати навпіл, розжувати або розтерти. Первинна профілактика серцево-судинних захворювань, таких як тромбоз та гостра серцева недостатність за наявності факторів ризику (наприклад, цукровий діабет, гіперліпідемія, артеріальна гіпертензія, ожиріння, куріння, літній вік) – 1 таблетка Кардевіт® АС, що містить АСК у дозі 150 мг першу добу, потім по 1 таблетці Кардевіт АС, що містить АСК у дозі 75 мг 1 раз на добу. Профілактика повторного інфаркту міокарда та тромбозу кровоносних судин – 1 таблетка Кардевіт® АС, що містить АСК у дозі 75-150 мг 1 раз на добу. Профілактика тромбоемболії після хірургічних втручань на судинах (аортокоронарне шунтування, черезшкірна транслюмінальна коронарна ангіопластика) – 1 таблетка Кардевіт АС, що містить АСК у дозі 75-150 мг 1 раз на добу. Нестабільна стенокардія – 1 таблетка Кардевіт АС, що містить АСК у дозі 75-150 мг 1 раз на добу.ПередозуванняСимптоми передозування середнього ступеня тяжкості Нудота, блювання, шум у вухах, погіршення слуху, запаморочення, сплутаність свідомості. Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля. Лікування симптоматичне. Симптоми передозування тяжкого ступеня Гарячка, гіпервентиляція, кетоацидоз, респіраторний алкалоз, кома, серцево-судинна та дихальна недостатність, виражена гіпоглікемія. Лікування: негайна госпіталізація до спеціалізованих відділень для проведення екстреної терапії – шлунковий лаваж, визначення кислотно-лужного балансу, лужний та форсований лужний діурез, гемодіаліз, введення розчинів, активоване вугілля, симптоматична терапія. При проведенні лужного діурезу необхідно досягти значень pH між 7,5 та 8. Форсований лужний діурез слід проводити, коли концентрація саліцилатів у плазмі становить понад 500 мг/л (3,6 ммоль/л) у дорослих та 300 мг/л (2, 2 ммоль/л) у дітей.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат слід застосовувати після призначення лікаря. АСК може провокувати бронхоспазм, а також викликати напади бронхіальної астми та інші реакції підвищеної чутливості. Факторами ризику є наявність бронхіальної астми в анамнезі, сінної лихоманки, поліпозу носа, хронічних захворювань дихальної системи, а також алергічних реакцій на інші препарати (наприклад, реакція шкіри, свербіж, кропив'янка). АСК може викликати кровотечі різного ступеня вираженості під час та після хірургічних втручань. За кілька днів до планованого хірургічного втручання слід оцінити ризик розвитку кровотечі порівняно з ризиком розвитку ішемічних ускладнень у пацієнтів, які приймають низькі дози АСК. Якщо ризик розвитку кровотечі значний, прийом АСК має бути тимчасово припинено. Поєднання АСК з антикоагулянтами, тромболітиками та антитромбоцитарними препаратами супроводжується підвищеним ризиком розвитку кровотеч. АСК у низьких дозах може спровокувати розвиток подагри у схильних пацієнтів (що мають знижену екскрецію сечової кислоти). Поєднання АСК із метотрексатом супроводжується підвищеною частотою розвитку побічних ефектів з боку органів кровотворення. Високі дози АСК мають гіпоглікемічний ефект, що необхідно мати на увазі при призначенні її пацієнтам з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби для прийому внутрішньо та інсулін. При сумісному застосуванні системних глюкокортикостероїдів (ГКС) та саліцилатів слід пам'ятати, що під час лікування концентрація саліцилатів у крові знижена, а після відміни системних глюкокортикостероїдів (ГКС) можливе передозування саліцилатів. Не рекомендується поєднання АСК з ібупрофеном у пацієнтів з підвищеним ризиком серцево-судинних захворювань: при одночасному застосуванні з ібупрофеном відзначається зменшення антиагрегантної дії АСК у дозах до 300 мг, що призводить до зниження кардіопротекторних ефектів АСК. Перевищення дози АСК понад рекомендовані терапевтичні дози пов'язані з ризиком шлунково-кишкової кровотечі. При тривалому прийомі низьких доз АСК як агрегантної терапії необхідно бути обережними у літніх пацієнтів у зв'язку з ризиком розвитку шлунково-кишкової кровотечі. При одночасному прийомі АСК з алкоголем підвищений ризик пошкодження слизової оболонки шлунково-кишкового тракту та подовження часу кровотечі. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування препаратами АСК необхідно бути обережними при керуванні транспортними засобами та заняттями потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Фасування: N10

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: ацетилсаліцилова кислота 100 мг. Допоміжні речовини: стеаринова кислота, крохмаль кукурудзяний, лактози моногідрат (цукор молочний), олія рицинова гідрогенізована, повідон (пласдон К-90 або колідон 90F), полісорбат (твін-80), целюлоза мікрокристалічна. Склад оболонки: сополімер метакрилової кислоти та етакрилату (1:1) (колікут МАЕ 100Р), сополімер макроголу та полівінілового спирту (колікут IR), коповідон (пласдон Ес-630), триетилцитрат, тальк, титану діоксид. 30 шт. - упаковки осередкові контурні (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті кишковорозчинною плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі; допускається легка шорсткість та слабкий запах оцтової кислоти.Фармакотерапевтична групаНПЗП, антиагрегант. В основі механізму антиагрегантної дії ацетилсаліцилової кислоти (АСК) лежить незворотна інактивація ЦОГ-1, внаслідок чого блокується синтез тромбоксану A2 та пригнічується агрегація тромбоцитів. Вважається, що АСК має інші механізми придушення агрегації тромбоцитів, що розширює область її застосування при різних судинних захворюваннях. У високих дозах АСК також має протизапальну, жарознижувальну та аналгетичну дію. Антиагрегантний ефект розвивається навіть після застосування препарату в малих дозах та зберігається протягом 7 діб після одноразового прийому.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо АСК швидко і повністю всмоктується із ШКТ. C max  АСК у плазмі крові досягається через 10-20 хв після прийому внутрішньо, саліцилової кислоти – через 0.3-2 год. Внаслідок того, що таблетки вкриті кислотостійкою оболонкою, АСК вивільняється не в шлунку (оболонка ефективно блокує розчинення препарату в шлунку), а в лужному середовищі дванадцятипалої кишки. Таким чином, абсорбція АСК у формі пігулок, покритих кишковорозчинною оболонкою, уповільнена на 3-6 годин у порівнянні зі звичайними (без такої оболонки) пігулками. Розподіл АСК та саліцилова кислота зв'язуються з білками плазми крові (від 66% до 98% залежно від дози) та швидко розподіляються в організмі. Саліцилова кислота проникає через плацентарний бар'єр та у грудне молоко. На відміну від інших саліцилатів, при багаторазовому застосуванні препарату негідролізована АСК не накопичується у сироватці крові. Метаболізм АСК частково метаболізується під час абсорбції. Під час і після всмоктування АСК перетворюється на головний метаболіт - саліцилову кислоту, яка метаболізується, головним чином, у печінці під впливом ферментів з утворенням таких метаболітів, як фенілсаліцилат, глюкуронід саліцилової кислоти та саліцилурова кислота, що виявляються у багатьох тканинах. Виведення Виведення саліцилової кислоти є дозозалежним, оскільки метаболізм обмежений можливостями ферментативної системи. Т1/2 становить від 2-3 годин (при застосуванні АСК у низьких дозах) до 15 годин (при застосуванні препарату у високих дозах як аналгетичний засіб). Саліцилова кислота та її метаболіти виводяться нирками. У пацієнтів із нормальною функцією нирок 80-100% разової дози препарату виводиться нирками протягом 24-72 годин. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів У жінок процес метаболізму проходить повільніше (менша активність ферментів у сироватці).Клінічна фармакологіяНПЗЗ. Антиагрегант.Показання до застосуванняПервинна профілактика гострого інфаркту міокарда за наявності факторів ризику (в т.ч. цукровий діабет, гіперліпідемія, артеріальна гіпертензія, ожиріння, куріння, літній вік) та повторного інфаркту міокарда; нестабільна стенокардія (включаючи підозру на розвиток гострого інфаркту міокарда); стабільна стенокардія; профілактика ішемічного інсульту (в т.ч. у пацієнтів з тимчасовими порушеннями мозкового кровообігу); профілактика тромбоемболій після операцій та інвазивних втручань на судинах (в т.ч. аортокоронарне шунтування, ендартеректомія сонних артерій, артеріовенозне шунтування, ангіопластика та стентування коронарних артерій, ангіопластика сонних); профілактика тромбозів глибоких вен та тромбоемболії легеневої артерії та її гілок (у т.ч. при тривалій іммобілізації внаслідок великого хірургічного втручання).Протипоказання до застосуванняЕрозивно-виразкові ураження ШКТ (у фазі загострення); шлунково-кишкова кровотеча; бронхіальна астма, індукована прийомом саліцилатів та НПЗЗ; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти та інших нестероїдних протизапальних засобів; геморагічний діатез; поєднане застосування з метотрексатом у дозі 15 мг на тиждень та більше; печінкова недостатність (клас В і вище за шкалою Чайлд-П'ю); ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв); хронічна серцева недостатність (III-IV функціонального класу за класифікацією NYHA); І та ІІІ триместри вагітності; період лактації; дитячий та підлітковий вік до 18 років; дефіцит лактази, непереносимість лактози, синдром мальабсорбції глюкози/галактози; підвищена чутливість до ацетилсаліцилової кислоти та допоміжних компонентів препарату; підвищена чутливість до інших нестероїдних протизапальних засобів. З обережністю: подагра, гіперурикемія, т.к. АСК у низьких дозах знижує екскрецію сечової кислоти (слід мати на увазі, що АСК у низьких дозах може спровокувати розвиток подагри у схильних пацієнтів, які мають знижену екскрецію сечової кислоти); наявність в анамнезі виразкових уражень шлунково-кишкового тракту або шлунково-кишкових кровотеч; порушення функції печінки (нижче за клас В за шкалою Чайлд-П'ю); порушення функції нирок (КК понад 30 мл/хв); бронхіальна астма, хронічні захворювання органів дихання, сінна лихоманка, поліпоз носа, лікарська алергія, у т.ч. до препаратів групи НПЗП (анальгетики, протизапальні, протиревматичні засоби); ІІ триместр вагітності; передбачуване хірургічне втручання (включаючи незначні, наприклад екстракція зуба), т.к. АСК може викликати схильність до кровотеч протягом декількох днів після прийому препарату.Вагітність та лактаціяЗастосування саліцилатів у високих дозах у І триместрі вагітності асоціюється з підвищеною частотою дефектів розвитку плода (розщеплення верхнього піднебіння, вади серця). Призначення саліцилатів у І триместрі вагітності протипоказане. У II триместрі вагітності саліцилати можна призначати тільки після ретельної оцінки ризику для плода та користі для матері, переважно у дозах не вище 150 мг на добу та протягом нетривалого часу. У III триместрі вагітності саліцилати у високій дозі (більше 300 мг на добу) викликають ослаблення пологової діяльності, передчасне закриття артеріальної протоки у плода, підвищену кровоточивість у матері та плода, а призначення безпосередньо перед пологами може спричинити внутрішньочерепні крововиливи, особливо у недоношених дітей. Призначення саліцилатів у III триместрі вагітності протипоказане. Саліцилати та їх метаболіти у невеликих кількостях виділяються із грудним молоком. Випадковий прийом саліцилатів у період лактації не супроводжується розвитком побічних реакцій у дитини та не вимагає припинення грудного вигодовування. Однак при тривалому застосуванні препарату або призначенні його у високій дозі годування груддю слід негайно припинити. Застосування у дітей Протипоказано застосування препарату у дитячому та підлітковому віці до 18 років.Побічна діяЗ боку травної системи: часто – нудота, печія, блювання, біль у животі; рідко – виразки слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки; дуже рідко – перфоративні виразки слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки, шлунково-кишкові кровотечі, минущі порушення функції печінки з підвищенням активності печінкових трансаміназ. З боку системи кровотворення: підвищений ризик кровотеч унаслідок інгібуючої дії АСК на агрегацію тромбоцитів; рідко – анемія. З боку центральної нервової системи: запаморочення, головний біль. З боку органу слуху: зниження слуху, шум у вухах. Алергічні реакції: висипання, свербіж шкіри, кропив'янка, набряк Квінке, риніт, набряк слизової оболонки носа, кардіо-респіраторний дистрес-синдром, а також важкі реакції, включаючи анафілактичний шок.Взаємодія з лікарськими засобамиКардіАСК® при одночасному застосуванні посилює дію метотрексату за рахунок зниження ниркового кліренсу та витіснення його із зв'язку з білками плазми. Поєднання ацетилсаліцилової кислоти з метотрексатом також супроводжується підвищеною частотою розвитку побічних ефектів органів кровотворення. При одночасному застосуванні КардіАСК® посилює дію гепарину та непрямих антикоагулянтів за рахунок порушення функції тромбоцитів та витіснення непрямих антикоагулянтів у зв'язку з білками плазми. КардіАСК® посилює ефекти тромболітичних засобів та антиагрегантів (тиклопідину). При одночасному застосуванні препарат посилює дію дигоксину внаслідок зниження його ниркової екскреції. КардіАСК® посилює дію гіпоглікемічних засобів (інсуліну та похідних сульфонілсечовини) за рахунок гіпоглікемічних властивостей самої ацетилсаліцилової кислоти у високих дозах та витіснення похідних сульфонілсечовини із зв'язку з білками плазми. Препарат посилює дію вальпроєвої кислоти за рахунок витіснення її у зв'язку з білками плазми. Поєднання ацетилсаліцилової кислоти з антикоагулянтами, тромболітиками та антиагрегантами супроводжується підвищеним ризиком розвитку кровотечі. При одночасному застосуванні ацетилсаліцилової кислоти з етанолом спостерігається адитивний ефект, підвищується ризик пошкодження слизової оболонки шлунково-кишкового тракту та подовження часу кровотечі. АСК послаблює дію урикозуричних препаратів (бензбромарону): за рахунок конкурентного придушення ниркової канальцевої екскреції сечової кислоти відбувається зниження урикозуричного ефекту. При одночасному застосуванні препарат послаблює дію інгібіторів АПФ: відзначається дозозалежне зниження СКФ внаслідок інгібування простагландинів, які мають судинорозширювальну дію, відповідно – ослаблення гіпотензивної дії. АСК у високих дозах знижує ефекти діуретиків: відзначається зниження ШКФ внаслідок зниження синтезу простагландинів у нирках. ГКС посилюють виведення саліцилатів та послаблюють їхню дію при одночасному застосуванні.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо, 1 раз на добу, переважно перед їдою. Таблетки слід запивати великою кількістю рідини. КардіАСК призначений для тривалого застосування. Тривалість терапії визначається лікарем. З метою первинної профілактики гострого інфаркту міокарда за наявності факторів ризику призначають по 50-100 мг на добу. З метою профілактики повторного інфаркту міокарда, при стабільній та нестабільній стенокардії – по 50-100 мг на добу. При нестабільній стенокардії (при підозрі на розвиток гострого інфаркту міокарда) призначають по 50-100 мг на добу. З метою профілактики ішемічного інсульту та минущого порушення мозкового кровообігу - по 50-100 мг на добу. Для профілактики тромбоемболії після операцій та інвазивних втручань на судинах – по 50-100 мг на добу. Для профілактики тромбозу глибоких вен та тромбоемболії легеневої артерії та її гілок призначають по 50-100 мг на добу.ПередозуванняСаліцилатна інтоксикація (розвивається при прийомі АСК у дозі більше 100 мг/кг/добу протягом більш ніж 2 діб) може бути результатом тривалого застосування препарату в токсичних дозах в рамках неправильного терапевтичного застосування препарату (хронічна інтоксикація) або одноразового випадкового або навмисного прийому токсичної дози. препарату дорослою або дитиною (гостра інтоксикація). Симптоми хронічної інтоксикації похідними саліцилової кислоти неспецифічні і часто важко діагностуються. Інтоксикація легкого ступеня тяжкості зазвичай розвивається тільки після неодноразового застосування препарату у високих дозах і проявляється запамороченням, шумом у вухах, зниженням слуху, підвищеним потовиділенням, нудотою та блюванням, головним болем та сплутаністю свідомості. Зазначена симптоматика зникає після зменшення дози. Шум у вухах може виникнути при концентрації АСК у плазмі крові від 150 до 300 мкг/мл. Більш тяжкі симптоми виявляються при концентрації АСК у плазмі вище 300 мкг/мл. Основним проявом гострої інтоксикації є тяжке порушення кислотно-основного стану, симптоми якого можуть змінюватись в залежності від віку хворого та ступеня тяжкості інтоксикації. Діти найбільш типовим є розвиток метаболічного ацидозу. Лікування інтоксикації проводиться відповідно до прийнятих стандартів, залежить від ступеня тяжкості інтоксикації та клінічної картини і має бути спрямоване головним чином на прискорення виведення препарату та відновлення водно-електролітного балансу та кислотно-основного стану. Передозування особливо небезпечне у пацієнтів похилого віку. Симптоми передозування від легкого до середнього ступеня тяжкості: запаморочення, шум у вухах, погіршення слуху, підвищене потовиділення, нудота, блювання, біль голови, сплутаність свідомості, профузне потовиділення, тахіпное, гіпервентиляція, респіраторний алкалоз. Лікування: шлунковий лаваж, багаторазовий прийом активованого вугілля, форсований лужний діурез, відновлення водно-електролітного балансу та кислотно-основного стану. Симптоми передозування від середнього до тяжкого ступеня: респіраторний алкалоз із компенсаторним метаболічним ацидозом; гіперпірексія; порушення дихання (гіпервентиляція, некардіогенний набряк легень, пригнічення дихання, асфіксія); порушення з боку серцево-судинної системи (порушення ритму серця, зниження артеріального тиску, пригнічення серцевої діяльності); порушення водно-електролітного балансу (дегідратація); порушення функції нирок від олігурії аж до розвитку ниркової недостатності, що характеризується гіпокаліємією, гіпернатріємією, гіпонатріємією; порушення метаболізму глюкози (гіперглікемія, гіпоглікемія (особливо у дітей), кетоацидоз); шум у вухах, глухота; шлунково-кишкові кровотечі; гематологічні порушення (від інгібування агрегації тромбоцитів до коагулопатії, подовження протромбінового часу, гіпопротромбінемія);неврологічні порушення (токсична енцефалопатія та пригнічення функції ЦНС (сонливість, сплутаність свідомості, кома, судоми)). Лікування: негайна госпіталізація до спеціалізованого відділення для проведення екстреної терапії – шлунковий лаваж, багаторазовий прийом активованого вугілля, форсований лужний діурез, гемодіаліз, відновлення водно-електролітного балансу та кислотно-основного стану, проведення симптоматичної терапії.Запобіжні заходи та особливі вказівкиАСК може провокувати бронхоспазм, а також викликати напади бронхіальної астми та інші реакції підвищеної чутливості. Факторами ризику є наявність бронхіальної астми в анамнезі, сінної лихоманки, поліпозу носа, хронічних захворювань дихальної системи, а також алергічних реакцій на інші препарати (наприклад, реакція шкіри, свербіж, кропив'янка). Інгібуюча дія АСК на агрегацію тромбоцитів зберігається протягом декількох днів після прийому, у зв'язку з чим можливе підвищення ризику кровотеч під час оперативного втручання або післяопераційного періоду. За необхідності абсолютного виключення кровоточивості в ході оперативного втручання слід якомога повністю відмовитися від застосування АСК у передопераційному періоді. АСК у низьких дозах може спровокувати розвиток подагри у схильних осіб (мають знижену екскрецію сечової кислоти). АСК у високих дозах має гіпоглікемічний ефект, що необхідно мати на увазі при призначенні препарату пацієнтам з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні препарати. При сумісному застосуванні глюкокортикостероїдів та саліцилатів слід пам'ятати, що під час лікування концентрація саліцилатів у крові знижена, а після відміни глюкокортикостероїдів можливе передозування саліцилатів. Перевищення дози ацетилсаліцилової кислоти пов'язане із ризиком шлунково-кишкової кровотечі.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему