Сердечно-сосудистые Со скидкой

Склад, форма випуску та упаковкаВербена лікарська (трава) - 2, 5 г, горобина чорноплідна (плоди) - 2, 5 г, конюшина лучна (квіти) - 1, 0 г, чорна смородина (листя) - 1, 0 г, гінкго білоба (листя) - 0, 8 г, готу кола (трава) – 0, 3 г, календула лікарська (квіти) – 0, 3 г, кульбаба лікарська (корінь) – 0, 3 г. Допоміжні компоненти: аспавіт, кислота лимонна, бензоат натрію, вода , етиловий спирт 1,5% У флаконі 50мл. Показання до застосуванняЯк БАД - додаткове джерело флавоноїдів, антоціанів, дубильних речовин.

Склад, форма випуску та упаковкаВербена лікарська, горобина чорноплідна, конюшина лучна, чорна смородина, гінго білоба, готу кола, календула лікарська, кульбаба лікарська, допоміжні компоненти. 30 капсул в упаковці.Опис лікарської формиКапсули білого кольору по 400 мг.Фармакотерапевтична групаДія та ефективність препарату обумовлені властивостями ретельно підібраних рослинних компонентів, що доповнюють та активізують дію один одного. Препарат надає комплексний вплив на кровоносні судини: зміцнює стінки артерій та вен, відновлює пошкоджені капіляри, знижує рівень холестерину, зменшує в'язкість крові, підвищує еластичність судин, нормалізує обмінні процеси.Показання до застосуванняБіологічно активна добавка до їжі. Рекомендується як додаткове джерело флавоноїдів, вітаміну С та антоціанів.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність, годування груддю.Вагітність та лактаціяПротипоказано при вагітності та в період грудного вигодовування.Побічна діяНе мають побічних ефектів. Не викликають звикання при тривалому застосуванні.Спосіб застосування та дозиДорослим по 2 капсули 2 десь у день. Тривалість прийому – 1 місяць. Приймати під час їжі, запиваючи водою.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: спіронолактон 100мг. Допоміжні речовини: магнію стеарат, лактоза (цукор молочний), крохмаль картопляний, кремнію діоксид колоїдний (аеросил), тальк. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (3) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки білого або білого з кремуватим відтінком кольору, круглі, плоскоциліндричні, з ризиком з одного боку та фаскою, майже без запаху або зі слабким специфічним запахом.Фармакотерапевтична групаСпіронолактон є калійзберігаючим діуретиком, специфічним антагоністом альдостерону (мінералокортикостероїдний гормон кори надниркових залоз) пролонгованої дії. У дистальних відділах нефрону спіронолактон перешкоджає затримці альдостероном натрію та води та пригнічує калійвивідний ефект альдостерону, знижує синтез пермеаз в альдостерон-залежній ділянці збірних трубочок та дистальних канальців. Зв'язуючись з рецепторами альдостерону, збільшує екскрецію іонів натрію, хлору та води із сечею, зменшує виведення іонів калію та сечовини, знижує кислотність сечі. Максимальний ефект спостерігається через 7 годин після прийому внутрішньо і триває не менше 24 годин. Гіпотензивна дія препарату обумовлена ​​наявністю сечогінного ефекту, який є непостійним: діуретичний ефект проявляється на 2-5 день лікування.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл При прийомі внутрішньо швидко і повністю всмоктується із ШКТ. Максимальна концентрація Смах канренону в плазмі досягається через 2-4 години після прийому. Зв'язується з білками плазми приблизно на 98% (канренон - 90%). Об'єм розподілу (Vd) – 0.05 л/кг. Після щоденного прийому спіронолактону в дозі 100 мг протягом 15 днів Стах становить 80 нг/мл, час досягнення Стах після чергового ранкового прийому - 2-6 год. Спіронолактон погано проникає в органи та тканини, при цьому сам та його метаболіти проникають через плацентарний бар'єр, а канренон – у грудне молоко. Метаболізм Спіронолактон перетворюється на активні метаболіти: метаболіт, що містить сірку (80%), та частково канренон (20%). Виведення Виводиться нирками: 50% – у вигляді метаболітів, 10% – у незміненому вигляді та частково через кишечник. Період напіввиведення (Т1/2) спіронолактону становить 13-24 год, активних метаболітів – до 15 год. Виведення канренону (головним чином нирками) двофазне, Т1/2 у першій фазі – 2-3 год, у другій – 12-96 год. Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів При цирозі печінки та серцевої недостатності тривалість Т1/2 збільшується без ознак кумуляції, ймовірність якої вища за хронічної ниркової недостатності та гіперкаліємії.Клінічна фармакологіяКалійзберігаючий діуретик.Показання до застосуванняЕсенціальна гіпертензія (у складі комбінованої терапії); набряковий синдром при хронічній серцевій недостатності (може застосовуватися в монотерапії та в комбінації зі стандартною терапією); стани, при яких може виявлятись вторинний гіперальдостеронізм, включаючи цироз печінки, що супроводжується асцитом та/або набряками, нефротичний синдром, а також інші стани, що супроводжуються набряками; гіпокаліємія/гіпомагніємія (як допоміжний засіб для її профілактики під час лікування діуретиками та при неможливості застосування інших способів корекції вмісту калію); первинний гіперальдостеронізм (синдром Конна) – для короткого передопераційного курсу лікування; для встановлення діагнозу первинного гіперальдостеронізму.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до якогось із компонентів препарату; хвороба Аддісона; гіперкаліємія; гіпонатріємія; тяжка ниркова недостатність (КК менше 10 мл/хв); анурія; вагітність; період лактації (грудного вигодовування); дитячий вік до 3 років (для жорсткої лікарської форми); дефіцит лактази, непереносимість лактози, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції (оскільки до складу препарату входить лактози моногідрат). З обережністю: гіперкальціємія, метаболічний ацидоз, AV-блокада (гіперкаліємія сприяє її посиленню); цукровий діабет (при підтвердженій або передбачуваній хронічній нирковій недостатності); діабетична нефропатія; хірургічні втручання, під час проведення анестезії; прийом лікарських засобів, що викликають гінекомастію; місцева та загальна анестезія; літній вік; порушення менструального циклу; збільшення молочних залоз; печінкова недостатність, цироз печінки.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату протипоказане при вагітності та в період годування груддю. Спіронолактон та його метаболіти можуть проникати через плацентарний бар'єр. Метаболіти спіронолактону виявляються у грудному молоці. При необхідності застосування препарату у період лактації грудне вигодовування слід припинити. Застосування у дітей Протипоказання: дитячий вік до 3 років (для жорсткої лікарської форми).Побічна діяЗ боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, діарея, виразки та кровотечі із ШКТ, гастрит, кишкова колька, біль у животі, запор. Порушення функції печінки. З боку нервової системи: атаксія, загальмованість, запаморочення, біль голови, сонливість, летаргія, сплутаність свідомості, м'язовий спазм. З боку крові та лімфатичної системи: агранулоцитоз, тромбоцитопенія, мегалобластоз. З боку лабораторних показників: гіперурикемія, гіперкреатинінемія, підвищення концентрації сечовини, порушення водно-електролітного балансу (гіперкаліємія, гіпонатріємія) та кислотно-основного стану (метаболічний гіперхлоремічний ацидоз або алкалоз). З боку ендокринної системи: огрубіння голосу, у чоловіків - гінекомастія (ймовірність розвитку залежить від дози, тривалості лікування і зазвичай носить оборотний характер, і після відміни препарату зникає, і лише в поодиноких випадках грудна залоза залишається дещо збільшеною), зниження потенції та ерекції; у жінок - порушення менструального циклу, дисменорея, аменорея, метрорагія в клімактеричному періоді, гірсутизм, біль у ділянці молочних залоз, карцинома молочної залози (наявність зв'язку з прийомом препарату не встановлено). Алергічні реакції: кропив'янка, макуло-папульозний та еритематозний висип, лікарська лихоманка, свербіж шкіри, еозинофілія, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз. З боку шкіри та підшкірних тканин: алопеція, гіпертрихоз. З боку нирок та сечовивідних шляхів: гостра ниркова недостатність. З боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: судоми литкових м'язів. З боку дихальної системи: задишка. Якщо будь-які з вищенаведених небажаних реакцій посилюються або виникають інші небажані явища, не зазначені в інструкції, пацієнту необхідно повідомити про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиЗнижує ефект антикоагулянтів, непрямих антикоагулянтів (гепарину, похідних кумарину, індандіону) та токсичність серцевих глікозидів (бо нормалізація вмісту калію в крові перешкоджає розвитку токсичності). Посилює метаболізм феназону (антипірину). Знижує чутливість судин до норепінефрину (потрібна обережність при проведенні анестезії), збільшує T1/2 дигоксину – можлива інтоксикація дигоксином. Посилює токсичну дію літію через зниження кліренсу. Можливо, посилює дію недеполяризуючих міорелаксантів (наприклад, тубокурарину). Прискорює метаболізм та виведення карбеноксолону. Карбеноксолон сприяє затримці натрію спіронолактоном. ГКС та діуретики (тіазиди та тіазидоподібні, фуросемід, етакринова кислота) посилюють та прискорюють діуретичний та натрійуретичний ефекти. Посилює дію діуретичних та гіпотензивних лікарських засобів. НПЗЗ знижують діуретичний та натрійуретичний ефекти, збільшується ризик розвитку гіперкаліємії. Алкоголь (етанол), барбітурати, наркотичні речовини посилюють ортостатичну гіпотензію. ГКС посилюють діуретичний та натрійуретичний ефект при гіпоальбумінемії та/або гіпонатріємії. Зростає ризик розвитку гіперкаліємії при прийомі з препаратами калію, калієвими добавками та калійзберігаючими діуретиками, інгібіторами АПФ (ацидоз), антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ, блокаторами альдостерону, індометацину, циклоспорину. Саліцилати, індометацин знижують діуретичний ефект спіронолактону. Хлорид амонію, колестірамін сприяють розвитку гіперкаліємічного метаболічного ацидозу. Флудрокортизон спричиняє парадоксальне посилення канальцевої секреції калію. Спіронолактон зменшує ефект мітотану. Підсилює ефекти триптореліну, бусереліну, гонадореліну.Спосіб застосування та дозиВсередину. Есенційна гіпертензія Добова доза для дорослих зазвичай становить 50-100 мг одноразово і може бути збільшена до 200 мг, при цьому збільшувати дозу слід поступово, 1 раз на 2 тижні. Щоб досягти адекватної відповіді на терапію, препарат необхідно приймати не менше ніж 2 тижні. За потреби проводять коригування дози. Ідіопатичний гіперальдостеронізм Призначають у дозі 100-400 мг на добу. Виражений гіперальдостеронізм та гіпокаліємія Призначають 300 мг на добу (максимально 400 мг на добу) за 2-3 прийоми, при поліпшенні стану дозу поступово знижують до 25 мг на добу. Гіпокаліємія та/або гіпомагніємія При гіпокаліємії та/або гіпомагніємії, спричинених терапією діуретиками, препарат призначають у дозі 25-100 мг на добу, одноразово або у декілька прийомів. Максимальна добова доза 400 мг, якщо препарати калію для вживання або інші методи заповнення його дефіциту неефективні. Діагностика та лікування первинного гіперальдостеронізму Як діагностичний засіб при короткому діагностичному тесті: протягом 4 днів по 400 мг на добу, розподіливши на кілька прийомів на день. При збільшенні концентрації калію в крові під час прийому препарату та зниженні після відміни його можна припускати наявність первинного гіперальдостеронізму. При тривалому діагностичному тесті: у тій же дозі протягом 3-4 тижнів. При досягненні корекції гіпокаліємії та артеріальної гіпертензії можна припускати наявність первинного гіперальдостеронізму. Короткий курс передопераційної терапії первинного гіперальдостеронізму Після того, як діагноз гіперальдостеронізму встановлений за допомогою точніших діагностичних методів, Верошпілактон слід приймати по 100-400 мг на добу, розділивши на 1-4 прийоми протягом усього періоду підготовки до хірургічної операції. Якщо операція не показана, то препарат Верошпілактон застосовується для тривалої підтримуючої терапії, при цьому використовується найменша ефективна доза, яка підбирається індивідуально для кожного пацієнта. Набряки на тлі нефротичного синдрому Добова доза для дорослих зазвичай становить 100-200 мг на добу. Не виявлено впливу спіронолактону на основний патологічний процес, тому застосування даного препарату рекомендується тільки в тих випадках, коли інші види терапії виявляються неефективними. Набряковий синдром на тлі хронічної серцевої недостатності Щодня, протягом 5 днів, по 100-200 мг на добу в 2-3 прийоми, у комбінації з "петльовим" або тіазидним діуретиком. Залежно від ефекту, добову дозу зменшують до 25 мг. Підтримуюча доза підбирається індивідуально. Максимальна доза 200 мг на добу. Набряки на тлі цирозу печінки Якщо сечі співвідношення іонів натрію і калію (Na+/K+) перевищує 1.0, то добова доза для дорослих зазвичай дорівнює 100 мг. Якщо співвідношення менше 1,0, то добова доза для дорослих зазвичай становить 200-400 мг. Підтримуюча доза підбирається індивідуально. Набряки у дітей Початкова доза у дітей старше 3 років становить 1-3.3 мг/кг маси тіла або 30-90 мг/м2/сут на 1-4 прийоми. Через 5 днів дозу коригують і за необхідності збільшують у 3 рази порівняно з початковою.ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, запаморочення, діарея, висипання на шкірі, гіперкаліємія (парестезії, м'язова слабкість, аритмії), гіпонатріємія (сухість у роті, спрага, сонливість); гіперкальціємія, дегідратація, збільшення концентрації сечовини. Лікування: промивання шлунка, симптоматичне лікування дегідратації та артеріальної гіпотензії. При гіперкаліємії необхідно нормалізувати водно-електролітний баланс за допомогою калій, що виводять діуретиків, швидкого парентерального введення 5-20% розчину декстрози (глюкози) з інсуліном з розрахунку 0.25-0.5 ОД на 1 г декстрози (глюкози); у разі потреби можна ввести повторно. У тяжких випадках проводять гемодіаліз.Запобіжні заходи та особливі вказівкиМожливе тимчасове підвищення вмісту азоту сечовини у сироватці крові, особливо при зниженій функції нирок та гіперкаліємії. Можливий оборотний гіперхлоремічний метаболічний ацидоз. При порушеннях функції нирок та печінки, а також у похилому віці необхідний регулярний контроль електролітів сироватки крові та функції нирок. Препарат ускладнює визначення дигоксину, кортизолу та адреналіну в крові. Незважаючи на відсутність прямого впливу на вуглеводний обмін, наявність цукрового діабету, особливо з діабетичною нефропатією, потребує особливої ​​обережності через можливість розвитку гіперкаліємії. При одночасному лікуванні НПЗЗ слід контролювати функцію нирок та вміст електролітів у крові. Слід уникати вживання їжі, багатої на калій. Під час лікування вживання алкоголю протипоказане. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У початковому періоді лікування забороняється керувати транспортним засобом та займатися видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. Тривалість обмежень встановлюється у індивідуальному порядку.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: спіронолактон 25мг. Допоміжні речовини: магнію стеарат, лактоза (цукор молочний), крохмаль картопляний, кремнію діоксид колоїдний (аеросил), тальк. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (2) - пачки картонні. 20 шт. - упаковки осередкові контурні (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки білого або білого з кремуватим відтінком кольору, круглі, плоскоциліндричні, з ризиком з одного боку та фаскою, майже без запаху або зі слабким специфічним запахом.Фармакотерапевтична групаСпіронолактон є калійзберігаючим діуретиком, специфічним антагоністом альдостерону (мінералокортикостероїдний гормон кори надниркових залоз) пролонгованої дії. У дистальних відділах нефрону спіронолактон перешкоджає затримці альдостероном натрію та води та пригнічує калійвивідний ефект альдостерону, знижує синтез пермеаз в альдостерон-залежній ділянці збірних трубочок та дистальних канальців. Зв'язуючись з рецепторами альдостерону, збільшує екскрецію іонів натрію, хлору та води із сечею, зменшує виведення іонів калію та сечовини, знижує кислотність сечі. Максимальний ефект спостерігається через 7 годин після прийому внутрішньо і триває не менше 24 годин. Гіпотензивна дія препарату обумовлена ​​наявністю сечогінного ефекту, який є непостійним: діуретичний ефект проявляється на 2-5 день лікування.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл При прийомі внутрішньо швидко і повністю всмоктується із ШКТ. Максимальна концентрація Смах канренону в плазмі досягається через 2-4 години після прийому. Зв'язується з білками плазми приблизно на 98% (канренон - 90%). Об'єм розподілу (Vd) – 0.05 л/кг. Після щоденного прийому спіронолактону в дозі 100 мг протягом 15 днів Стах становить 80 нг/мл, час досягнення Стах після чергового ранкового прийому - 2-6 год. Спіронолактон погано проникає в органи та тканини, при цьому сам та його метаболіти проникають через плацентарний бар'єр, а канренон – у грудне молоко. Метаболізм Спіронолактон перетворюється на активні метаболіти: метаболіт, що містить сірку (80%), та частково канренон (20%). Виведення Виводиться нирками: 50% – у вигляді метаболітів, 10% – у незміненому вигляді та частково через кишечник. Період напіввиведення (Т1/2) спіронолактону становить 13-24 год, активних метаболітів – до 15 год. Виведення канренону (головним чином нирками) двофазне, Т1/2 у першій фазі – 2-3 год, у другій – 12-96 год. Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів При цирозі печінки та серцевої недостатності тривалість Т1/2 збільшується без ознак кумуляції, ймовірність якої вища за хронічної ниркової недостатності та гіперкаліємії.Клінічна фармакологіяКалійзберігаючий діуретик.Показання до застосуванняЕсенціальна гіпертензія (у складі комбінованої терапії); набряковий синдром при хронічній серцевій недостатності (може застосовуватися в монотерапії та в комбінації зі стандартною терапією); стани, при яких може виявлятись вторинний гіперальдостеронізм, включаючи цироз печінки, що супроводжується асцитом та/або набряками, нефротичний синдром, а також інші стани, що супроводжуються набряками; гіпокаліємія/гіпомагніємія (як допоміжний засіб для її профілактики під час лікування діуретиками та при неможливості застосування інших способів корекції вмісту калію); первинний гіперальдостеронізм (синдром Конна) – для короткого передопераційного курсу лікування; для встановлення діагнозу первинного гіперальдостеронізму.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до якогось із компонентів препарату; хвороба Аддісона; гіперкаліємія; гіпонатріємія; тяжка ниркова недостатність (КК менше 10 мл/хв); анурія; вагітність; період лактації (грудного вигодовування); дитячий вік до 3 років (для жорсткої лікарської форми); дефіцит лактази, непереносимість лактози, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції (оскільки до складу препарату входить лактози моногідрат). З обережністю: гіперкальціємія, метаболічний ацидоз, AV-блокада (гіперкаліємія сприяє її посиленню); цукровий діабет (при підтвердженій або передбачуваній хронічній нирковій недостатності); діабетична нефропатія; хірургічні втручання, під час проведення анестезії; прийом лікарських засобів, що викликають гінекомастію; місцева та загальна анестезія; літній вік; порушення менструального циклу; збільшення молочних залоз; печінкова недостатність, цироз печінки.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату протипоказане при вагітності та в період годування груддю. Спіронолактон та його метаболіти можуть проникати через плацентарний бар'єр. Метаболіти спіронолактону виявляються у грудному молоці. При необхідності застосування препарату у період лактації грудне вигодовування слід припинити. Застосування у дітей Протипоказання: дитячий вік до 3 років (для жорсткої лікарської форми).Побічна діяЗ боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, діарея, виразки та кровотечі із ШКТ, гастрит, кишкова колька, біль у животі, запор. Порушення функції печінки. З боку нервової системи: атаксія, загальмованість, запаморочення, біль голови, сонливість, летаргія, сплутаність свідомості, м'язовий спазм. З боку крові та лімфатичної системи: агранулоцитоз, тромбоцитопенія, мегалобластоз. З боку лабораторних показників: гіперурикемія, гіперкреатинінемія, підвищення концентрації сечовини, порушення водно-електролітного балансу (гіперкаліємія, гіпонатріємія) та кислотно-основного стану (метаболічний гіперхлоремічний ацидоз або алкалоз). З боку ендокринної системи: огрубіння голосу, у чоловіків - гінекомастія (ймовірність розвитку залежить від дози, тривалості лікування і зазвичай носить оборотний характер, і після відміни препарату зникає, і лише в поодиноких випадках грудна залоза залишається дещо збільшеною), зниження потенції та ерекції; у жінок - порушення менструального циклу, дисменорея, аменорея, метрорагія в клімактеричному періоді, гірсутизм, біль у ділянці молочних залоз, карцинома молочної залози (наявність зв'язку з прийомом препарату не встановлено). Алергічні реакції: кропив'янка, макуло-папульозний та еритематозний висип, лікарська лихоманка, свербіж шкіри, еозинофілія, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз. З боку шкіри та підшкірних тканин: алопеція, гіпертрихоз. З боку нирок та сечовивідних шляхів: гостра ниркова недостатність. З боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: судоми литкових м'язів. З боку дихальної системи: задишка. Якщо будь-які з вищенаведених небажаних реакцій посилюються або виникають інші небажані явища, не зазначені в інструкції, пацієнту необхідно повідомити про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиЗнижує ефект антикоагулянтів, непрямих антикоагулянтів (гепарину, похідних кумарину, індандіону) та токсичність серцевих глікозидів (бо нормалізація вмісту калію в крові перешкоджає розвитку токсичності). Посилює метаболізм феназону (антипірину). Знижує чутливість судин до норепінефрину (потрібна обережність при проведенні анестезії), збільшує T1/2 дигоксину – можлива інтоксикація дигоксином. Посилює токсичну дію літію через зниження кліренсу. Можливо, посилює дію недеполяризуючих міорелаксантів (наприклад, тубокурарину). Прискорює метаболізм та виведення карбеноксолону. Карбеноксолон сприяє затримці натрію спіронолактоном. ГКС та діуретики (тіазиди та тіазидоподібні, фуросемід, етакринова кислота) посилюють та прискорюють діуретичний та натрійуретичний ефекти. Посилює дію діуретичних та гіпотензивних лікарських засобів. НПЗЗ знижують діуретичний та натрійуретичний ефекти, збільшується ризик розвитку гіперкаліємії. Алкоголь (етанол), барбітурати, наркотичні речовини посилюють ортостатичну гіпотензію. ГКС посилюють діуретичний та натрійуретичний ефект при гіпоальбумінемії та/або гіпонатріємії. Зростає ризик розвитку гіперкаліємії при прийомі з препаратами калію, калієвими добавками та калійзберігаючими діуретиками, інгібіторами АПФ (ацидоз), антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ, блокаторами альдостерону, індометацину, циклоспорину. Саліцилати, індометацин знижують діуретичний ефект спіронолактону. Хлорид амонію, колестірамін сприяють розвитку гіперкаліємічного метаболічного ацидозу. Флудрокортизон спричиняє парадоксальне посилення канальцевої секреції калію. Спіронолактон зменшує ефект мітотану. Підсилює ефекти триптореліну, бусереліну, гонадореліну.Спосіб застосування та дозиВсередину. Есенційна гіпертензія Добова доза для дорослих зазвичай становить 50-100 мг одноразово і може бути збільшена до 200 мг, при цьому збільшувати дозу слід поступово, 1 раз на 2 тижні. Щоб досягти адекватної відповіді на терапію, препарат необхідно приймати не менше ніж 2 тижні. За потреби проводять коригування дози. Ідіопатичний гіперальдостеронізм Призначають у дозі 100-400 мг на добу. Виражений гіперальдостеронізм та гіпокаліємія Призначають 300 мг на добу (максимально 400 мг на добу) за 2-3 прийоми, при поліпшенні стану дозу поступово знижують до 25 мг на добу. Гіпокаліємія та/або гіпомагніємія При гіпокаліємії та/або гіпомагніємії, спричинених терапією діуретиками, препарат призначають у дозі 25-100 мг на добу, одноразово або у декілька прийомів. Максимальна добова доза 400 мг, якщо препарати калію для вживання або інші методи заповнення його дефіциту неефективні. Діагностика та лікування первинного гіперальдостеронізму Як діагностичний засіб при короткому діагностичному тесті: протягом 4 днів по 400 мг на добу, розподіливши на кілька прийомів на день. При збільшенні концентрації калію в крові під час прийому препарату та зниженні після відміни його можна припускати наявність первинного гіперальдостеронізму. При тривалому діагностичному тесті: у тій же дозі протягом 3-4 тижнів. При досягненні корекції гіпокаліємії та артеріальної гіпертензії можна припускати наявність первинного гіперальдостеронізму. Короткий курс передопераційної терапії первинного гіперальдостеронізму Після того, як діагноз гіперальдостеронізму встановлений за допомогою точніших діагностичних методів, Верошпілактон слід приймати по 100-400 мг на добу, розділивши на 1-4 прийоми протягом усього періоду підготовки до хірургічної операції. Якщо операція не показана, то препарат Верошпілактон застосовується для тривалої підтримуючої терапії, при цьому використовується найменша ефективна доза, яка підбирається індивідуально для кожного пацієнта. Набряки на тлі нефротичного синдрому Добова доза для дорослих зазвичай становить 100-200 мг на добу. Не виявлено впливу спіронолактону на основний патологічний процес, тому застосування даного препарату рекомендується тільки в тих випадках, коли інші види терапії виявляються неефективними. Набряковий синдром на тлі хронічної серцевої недостатності Щодня, протягом 5 днів, по 100-200 мг на добу в 2-3 прийоми, у комбінації з "петльовим" або тіазидним діуретиком. Залежно від ефекту, добову дозу зменшують до 25 мг. Підтримуюча доза підбирається індивідуально. Максимальна доза 200 мг на добу. Набряки на тлі цирозу печінки Якщо сечі співвідношення іонів натрію і калію (Na+/K+) перевищує 1.0, то добова доза для дорослих зазвичай дорівнює 100 мг. Якщо співвідношення менше 1,0, то добова доза для дорослих зазвичай становить 200-400 мг. Підтримуюча доза підбирається індивідуально. Набряки у дітей Початкова доза у дітей старше 3 років становить 1-3.3 мг/кг маси тіла або 30-90 мг/м2/сут на 1-4 прийоми. Через 5 днів дозу коригують і за необхідності збільшують у 3 рази порівняно з початковою.ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, запаморочення, діарея, висипання на шкірі, гіперкаліємія (парестезії, м'язова слабкість, аритмії), гіпонатріємія (сухість у роті, спрага, сонливість); гіперкальціємія, дегідратація, збільшення концентрації сечовини. Лікування: промивання шлунка, симптоматичне лікування дегідратації та артеріальної гіпотензії. При гіперкаліємії необхідно нормалізувати водно-електролітний баланс за допомогою калій, що виводять діуретиків, швидкого парентерального введення 5-20% розчину декстрози (глюкози) з інсуліном з розрахунку 0.25-0.5 ОД на 1 г декстрози (глюкози); у разі потреби можна ввести повторно. У тяжких випадках проводять гемодіаліз.Запобіжні заходи та особливі вказівкиМожливе тимчасове підвищення вмісту азоту сечовини у сироватці крові, особливо при зниженій функції нирок та гіперкаліємії. Можливий оборотний гіперхлоремічний метаболічний ацидоз. При порушеннях функції нирок та печінки, а також у похилому віці необхідний регулярний контроль електролітів сироватки крові та функції нирок. Препарат ускладнює визначення дигоксину, кортизолу та адреналіну в крові. Незважаючи на відсутність прямого впливу на вуглеводний обмін, наявність цукрового діабету, особливо з діабетичною нефропатією, потребує особливої ​​обережності через можливість розвитку гіперкаліємії. При одночасному лікуванні НПЗЗ слід контролювати функцію нирок та вміст електролітів у крові. Слід уникати вживання їжі, багатої на калій. Під час лікування вживання алкоголю протипоказане. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У початковому періоді лікування забороняється керувати транспортним засобом та займатися видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. Тривалість обмежень встановлюється у індивідуальному порядку.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: спіронолактон 50мг. Допоміжні речовини: магнію стеарат, лактоза (цукор молочний), крохмаль картопляний, кремнію діоксид колоїдний (аеросил), тальк. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (3) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки білого або білого з кремуватим відтінком кольору, круглі, плоскоциліндричні, з ризиком з одного боку та фаскою, майже без запаху або зі слабким специфічним запахом.Фармакотерапевтична групаСпіронолактон є калійзберігаючим діуретиком, специфічним антагоністом альдостерону (мінералокортикостероїдний гормон кори надниркових залоз) пролонгованої дії. У дистальних відділах нефрону спіронолактон перешкоджає затримці альдостероном натрію та води та пригнічує калійвивідний ефект альдостерону, знижує синтез пермеаз в альдостерон-залежній ділянці збірних трубочок та дистальних канальців. Зв'язуючись з рецепторами альдостерону, збільшує екскрецію іонів натрію, хлору та води із сечею, зменшує виведення іонів калію та сечовини, знижує кислотність сечі. Максимальний ефект спостерігається через 7 годин після прийому внутрішньо і триває не менше 24 годин. Гіпотензивна дія препарату обумовлена ​​наявністю сечогінного ефекту, який є непостійним: діуретичний ефект проявляється на 2-5 день лікування.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл При прийомі внутрішньо швидко і повністю всмоктується із ШКТ. Максимальна концентрація Смах канренону в плазмі досягається через 2-4 години після прийому. Зв'язується з білками плазми приблизно на 98% (канренон - 90%). Об'єм розподілу (Vd) – 0.05 л/кг. Після щоденного прийому спіронолактону в дозі 100 мг протягом 15 днів Стах становить 80 нг/мл, час досягнення Стах після чергового ранкового прийому - 2-6 год. Спіронолактон погано проникає в органи та тканини, при цьому сам та його метаболіти проникають через плацентарний бар'єр, а канренон – у грудне молоко. Метаболізм Спіронолактон перетворюється на активні метаболіти: метаболіт, що містить сірку (80%), та частково канренон (20%). Виведення Виводиться нирками: 50% – у вигляді метаболітів, 10% – у незміненому вигляді та частково через кишечник. Період напіввиведення (Т1/2) спіронолактону становить 13-24 год, активних метаболітів – до 15 год. Виведення канренону (головним чином нирками) двофазне, Т1/2 у першій фазі – 2-3 год, у другій – 12-96 год. Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів При цирозі печінки та серцевої недостатності тривалість Т1/2 збільшується без ознак кумуляції, ймовірність якої вища за хронічної ниркової недостатності та гіперкаліємії.Клінічна фармакологіяКалійзберігаючий діуретик.Показання до застосуванняЕсенціальна гіпертензія (у складі комбінованої терапії); набряковий синдром при хронічній серцевій недостатності (може застосовуватися в монотерапії та в комбінації зі стандартною терапією); стани, при яких може виявлятись вторинний гіперальдостеронізм, включаючи цироз печінки, що супроводжується асцитом та/або набряками, нефротичний синдром, а також інші стани, що супроводжуються набряками; гіпокаліємія/гіпомагніємія (як допоміжний засіб для її профілактики під час лікування діуретиками та при неможливості застосування інших способів корекції вмісту калію); первинний гіперальдостеронізм (синдром Конна) – для короткого передопераційного курсу лікування; для встановлення діагнозу первинного гіперальдостеронізму.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до якогось із компонентів препарату; хвороба Аддісона; гіперкаліємія; гіпонатріємія; тяжка ниркова недостатність (КК менше 10 мл/хв); анурія; вагітність; період лактації (грудного вигодовування); дитячий вік до 3 років (для жорсткої лікарської форми); дефіцит лактази, непереносимість лактози, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції (оскільки до складу препарату входить лактози моногідрат). З обережністю: гіперкальціємія, метаболічний ацидоз, AV-блокада (гіперкаліємія сприяє її посиленню); цукровий діабет (при підтвердженій або передбачуваній хронічній нирковій недостатності); діабетична нефропатія; хірургічні втручання, під час проведення анестезії; прийом лікарських засобів, що викликають гінекомастію; місцева та загальна анестезія; літній вік; порушення менструального циклу; збільшення молочних залоз; печінкова недостатність, цироз печінки.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату протипоказане при вагітності та в період годування груддю. Спіронолактон та його метаболіти можуть проникати через плацентарний бар'єр. Метаболіти спіронолактону виявляються у грудному молоці. При необхідності застосування препарату у період лактації грудне вигодовування слід припинити. Застосування у дітей Протипоказання: дитячий вік до 3 років (для жорсткої лікарської форми).Побічна діяЗ боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, діарея, виразки та кровотечі із ШКТ, гастрит, кишкова колька, біль у животі, запор. Порушення функції печінки. З боку нервової системи: атаксія, загальмованість, запаморочення, біль голови, сонливість, летаргія, сплутаність свідомості, м'язовий спазм. З боку крові та лімфатичної системи: агранулоцитоз, тромбоцитопенія, мегалобластоз. З боку лабораторних показників: гіперурикемія, гіперкреатинінемія, підвищення концентрації сечовини, порушення водно-електролітного балансу (гіперкаліємія, гіпонатріємія) та кислотно-основного стану (метаболічний гіперхлоремічний ацидоз або алкалоз). З боку ендокринної системи: огрубіння голосу, у чоловіків - гінекомастія (ймовірність розвитку залежить від дози, тривалості лікування і зазвичай носить оборотний характер, і після відміни препарату зникає, і лише в поодиноких випадках грудна залоза залишається дещо збільшеною), зниження потенції та ерекції; у жінок - порушення менструального циклу, дисменорея, аменорея, метрорагія в клімактеричному періоді, гірсутизм, біль у ділянці молочних залоз, карцинома молочної залози (наявність зв'язку з прийомом препарату не встановлено). Алергічні реакції: кропив'янка, макуло-папульозний та еритематозний висип, лікарська лихоманка, свербіж шкіри, еозинофілія, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз. З боку шкіри та підшкірних тканин: алопеція, гіпертрихоз. З боку нирок та сечовивідних шляхів: гостра ниркова недостатність. З боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: судоми литкових м'язів. З боку дихальної системи: задишка. Якщо будь-які з вищенаведених небажаних реакцій посилюються або виникають інші небажані явища, не зазначені в інструкції, пацієнту необхідно повідомити про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиЗнижує ефект антикоагулянтів, непрямих антикоагулянтів (гепарину, похідних кумарину, індандіону) та токсичність серцевих глікозидів (бо нормалізація вмісту калію в крові перешкоджає розвитку токсичності). Посилює метаболізм феназону (антипірину). Знижує чутливість судин до норепінефрину (потрібна обережність при проведенні анестезії), збільшує T1/2 дигоксину – можлива інтоксикація дигоксином. Посилює токсичну дію літію через зниження кліренсу. Можливо, посилює дію недеполяризуючих міорелаксантів (наприклад, тубокурарину). Прискорює метаболізм та виведення карбеноксолону. Карбеноксолон сприяє затримці натрію спіронолактоном. ГКС та діуретики (тіазиди та тіазидоподібні, фуросемід, етакринова кислота) посилюють та прискорюють діуретичний та натрійуретичний ефекти. Посилює дію діуретичних та гіпотензивних лікарських засобів. НПЗЗ знижують діуретичний та натрійуретичний ефекти, збільшується ризик розвитку гіперкаліємії. Алкоголь (етанол), барбітурати, наркотичні речовини посилюють ортостатичну гіпотензію. ГКС посилюють діуретичний та натрійуретичний ефект при гіпоальбумінемії та/або гіпонатріємії. Зростає ризик розвитку гіперкаліємії при прийомі з препаратами калію, калієвими добавками та калійзберігаючими діуретиками, інгібіторами АПФ (ацидоз), антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ, блокаторами альдостерону, індометацину, циклоспорину. Саліцилати, індометацин знижують діуретичний ефект спіронолактону. Хлорид амонію, колестірамін сприяють розвитку гіперкаліємічного метаболічного ацидозу. Флудрокортизон спричиняє парадоксальне посилення канальцевої секреції калію. Спіронолактон зменшує ефект мітотану. Підсилює ефекти триптореліну, бусереліну, гонадореліну.Спосіб застосування та дозиВсередину. Есенційна гіпертензія Добова доза для дорослих зазвичай становить 50-100 мг одноразово і може бути збільшена до 200 мг, при цьому збільшувати дозу слід поступово, 1 раз на 2 тижні. Щоб досягти адекватної відповіді на терапію, препарат необхідно приймати не менше ніж 2 тижні. За потреби проводять коригування дози. Ідіопатичний гіперальдостеронізм Призначають у дозі 100-400 мг на добу. Виражений гіперальдостеронізм та гіпокаліємія Призначають 300 мг на добу (максимально 400 мг на добу) за 2-3 прийоми, при поліпшенні стану дозу поступово знижують до 25 мг на добу. Гіпокаліємія та/або гіпомагніємія При гіпокаліємії та/або гіпомагніємії, спричинених терапією діуретиками, препарат призначають у дозі 25-100 мг на добу, одноразово або у декілька прийомів. Максимальна добова доза 400 мг, якщо препарати калію для вживання або інші методи заповнення його дефіциту неефективні. Діагностика та лікування первинного гіперальдостеронізму Як діагностичний засіб при короткому діагностичному тесті: протягом 4 днів по 400 мг на добу, розподіливши на кілька прийомів на день. При збільшенні концентрації калію в крові під час прийому препарату та зниженні після відміни його можна припускати наявність первинного гіперальдостеронізму. При тривалому діагностичному тесті: у тій же дозі протягом 3-4 тижнів. При досягненні корекції гіпокаліємії та артеріальної гіпертензії можна припускати наявність первинного гіперальдостеронізму. Короткий курс передопераційної терапії первинного гіперальдостеронізму Після того, як діагноз гіперальдостеронізму встановлений за допомогою точніших діагностичних методів, Верошпілактон слід приймати по 100-400 мг на добу, розділивши на 1-4 прийоми протягом усього періоду підготовки до хірургічної операції. Якщо операція не показана, то препарат Верошпілактон застосовується для тривалої підтримуючої терапії, при цьому використовується найменша ефективна доза, яка підбирається індивідуально для кожного пацієнта. Набряки на тлі нефротичного синдрому Добова доза для дорослих зазвичай становить 100-200 мг на добу. Не виявлено впливу спіронолактону на основний патологічний процес, тому застосування даного препарату рекомендується тільки в тих випадках, коли інші види терапії виявляються неефективними. Набряковий синдром на тлі хронічної серцевої недостатності Щодня, протягом 5 днів, по 100-200 мг на добу в 2-3 прийоми, у комбінації з "петльовим" або тіазидним діуретиком. Залежно від ефекту, добову дозу зменшують до 25 мг. Підтримуюча доза підбирається індивідуально. Максимальна доза 200 мг на добу. Набряки на тлі цирозу печінки Якщо сечі співвідношення іонів натрію і калію (Na+/K+) перевищує 1.0, то добова доза для дорослих зазвичай дорівнює 100 мг. Якщо співвідношення менше 1,0, то добова доза для дорослих зазвичай становить 200-400 мг. Підтримуюча доза підбирається індивідуально. Набряки у дітей Початкова доза у дітей старше 3 років становить 1-3.3 мг/кг маси тіла або 30-90 мг/м2/сут на 1-4 прийоми. Через 5 днів дозу коригують і за необхідності збільшують у 3 рази порівняно з початковою.ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, запаморочення, діарея, висипання на шкірі, гіперкаліємія (парестезії, м'язова слабкість, аритмії), гіпонатріємія (сухість у роті, спрага, сонливість); гіперкальціємія, дегідратація, збільшення концентрації сечовини. Лікування: промивання шлунка, симптоматичне лікування дегідратації та артеріальної гіпотензії. При гіперкаліємії необхідно нормалізувати водно-електролітний баланс за допомогою калій, що виводять діуретиків, швидкого парентерального введення 5-20% розчину декстрози (глюкози) з інсуліном з розрахунку 0.25-0.5 ОД на 1 г декстрози (глюкози); у разі потреби можна ввести повторно. У тяжких випадках проводять гемодіаліз.Запобіжні заходи та особливі вказівкиМожливе тимчасове підвищення вмісту азоту сечовини у сироватці крові, особливо при зниженій функції нирок та гіперкаліємії. Можливий оборотний гіперхлоремічний метаболічний ацидоз. При порушеннях функції нирок та печінки, а також у похилому віці необхідний регулярний контроль електролітів сироватки крові та функції нирок. Препарат ускладнює визначення дигоксину, кортизолу та адреналіну в крові. Незважаючи на відсутність прямого впливу на вуглеводний обмін, наявність цукрового діабету, особливо з діабетичною нефропатією, потребує особливої ​​обережності через можливість розвитку гіперкаліємії. При одночасному лікуванні НПЗЗ слід контролювати функцію нирок та вміст електролітів у крові. Слід уникати вживання їжі, багатої на калій. Під час лікування вживання алкоголю протипоказане. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У початковому періоді лікування забороняється керувати транспортним засобом та займатися видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. Тривалість обмежень встановлюється у індивідуальному порядку.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 таблетці міститься речовина, що діє: спіронолактон 100 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (3) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки; білого або білого з кремуватим відтінком кольору, круглі, плоскоциліндричні, з ризиком з одного боку та фаскою, майже без запаху або зі слабким специфічним запахом.Фармакотерапевтична групаСпіронолактон є калійзберігаючим діуретиком, специфічним антагоністом альдостерону (мінералокортикостероїдний гормон кори надниркових залоз) пролонгованої дії. У дистальних відділах нефрону спіронолактон перешкоджає затримці альдостероном натрію та води та пригнічує калійвивідний ефект альдостерону, знижує синтез пермеаз в альдостерон-залежній ділянці збірних трубочок та дистальних канальців. Зв'язуючись з рецепторами альдостерону, збільшує екскрецію іонів натрію, хлору та води із сечею, зменшує виведення іонів калію та сечовини, знижує кислотність сечі. Максимальний ефект спостерігається через 7 годин після прийому внутрішньо і триває не менше 24 годин. Гіпотензивна дія препарату обумовлена ​​наявністю сечогінного ефекту, який є непостійним: діуретичний ефект проявляється на 2-5 день лікування.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл При прийомі внутрішньо швидко і повністю всмоктується із ШКТ. Максимальна концентрація Сmах; канренону в плазмі крові досягається через 2-4 години після прийому. Зв'язується з білками плазми приблизно на 98% (канренон - 90%). Об'єм розподілу (Vd) – 0.05 л/кг. Після щоденного прийому спіронолактону в дозі 100 мг протягом 15 днів Стах становить 80 нг/мл, час досягнення Стах; після чергового ранкового прийому - 2-6 год. Спіронолактон погано проникає в органи та тканини, при цьому сам та його метаболіти проникають через плацентарний бар'єр, а канренон – у грудне молоко. Метаболізм Спіронолактон перетворюється на активні метаболіти: метаболіт, що містить сірку (80%), та частково канренон (20%). Виведення Виводиться нирками: 50% – у вигляді метаболітів, 10% – у незміненому вигляді та частково через кишечник. Період напіввиведення (Т1/2) спіронолактону становить 13-24 год, активних метаболітів - до 15 год. Виведення канренону (головним чином нирками) двофазне, Т1/2; . Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів При цирозі печінки та серцевої недостатності тривалість Т1/2 збільшується без ознак кумуляції, ймовірність якої вища за хронічної ниркової недостатності та гіперкаліємії.Клінічна фармакологіяКалійзберігаючий діуретик.Показання до застосуванняЕсенціальна гіпертензія (у складі комбінованої терапії); набряковий синдром при хронічній серцевій недостатності (може застосовуватися в монотерапії та в комбінації зі стандартною терапією); стани, при яких може виявлятись вторинний гіперальдостеронізм, включаючи цироз печінки, що супроводжується асцитом та/або набряками, нефротичний синдром, а також інші стани, що супроводжуються набряками; гіпокаліємія/гіпомагніємія (як допоміжний засіб для її профілактики під час лікування діуретиками та при неможливості застосування інших способів корекції вмісту калію); первинний гіперальдостеронізм (синдром Конна) – для короткого передопераційного курсу лікування; для встановлення діагнозу первинного гіперальдостеронізму.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до якогось із компонентів препарату; хвороба Аддісона; гіперкаліємія; гіпонатріємія; тяжка ниркова недостатність (КК менше 10 мл/хв); анурія; вагітність; період лактації (грудного вигодовування); дитячий вік до 3 років (для жорсткої лікарської форми); дефіцит лактази, непереносимість лактози, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції (оскільки до складу препарату входить лактози моногідрат). З обережністю: гіперкальціємія, метаболічний ацидоз, AV-блокада (гіперкаліємія сприяє її посиленню); цукровий діабет (при підтвердженій або передбачуваній хронічній нирковій недостатності); діабетична нефропатія; хірургічні втручання, під час проведення анестезії; прийом лікарських засобів, що викликають гінекомастію; місцева та загальна анестезія; літній вік; порушення менструального циклу; збільшення молочних залоз; печінкова недостатність, цироз печінки.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату протипоказане при вагітності та в період годування груддю. Спіронолактон та його метаболіти можуть проникати через плацентарний бар'єр. Метаболіти спіронолактону виявляються у грудному молоці. При необхідності застосування препарату у період лактації грудне вигодовування слід припинити. Застосування у дітей Протипоказання: дитячий вік до 3 років (для жорсткої лікарської форми).Побічна діяЗ боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, діарея, виразки та кровотечі із ШКТ, гастрит, кишкова колька, біль у животі, запор. З боку печінки: порушення функції печінки. З боку нервової системи: атака, загальмованість, запаморочення, головний біль, сонливість, летаргія, сплутаність свідомості, м'язовий спазм. З боку крові та лімфатичної системи:; агранулоцитоз, тромбоцитопенія, мегалобластоз. З боку лабораторних показників: ; гіперурикемія, гіперкреатинінемія, підвищення концентрації сечовини, порушення водно-електролітного балансу (гіперкаліємія, гіпонатріємія) та кислотно-основного стану (метаболічний гіперхлоремічний ацидоз або алкалоз). З боку ендокринної системи: ; огрубіння голосу, у чоловіків - гінекомастія (ймовірність розвитку залежить від дози, тривалості лікування і зазвичай носить оборотний характер, і після відміни препарату зникає, і лише в окремих випадках грудна залоза залишається дещо збільшеною), зниження потенції та ерекції ; у жінок - порушення менструального циклу, дисменорея, аменорея, метрорагія в клімактеричному періоді, гірсутизм, біль у ділянці молочних залоз, карцинома молочної залози (наявність зв'язку з прийомом препарату не встановлено). Алергічні реакції: кропив'янка, макуло-папульозний та еритематозний висип, лікарська лихоманка, свербіж шкіри, еозинофілія, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз. З боку шкіри та підшкірних тканин: алопеція, гіпертрихоз. З боку нирок та сечовивідних шляхів: гостра ниркова недостатність. З боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: судоми литкових м'язів. З боку дихальної системи: ; задишка. Якщо будь-які з вищенаведених небажаних реакцій посилюються або виникають інші небажані явища, не зазначені в інструкції, пацієнту необхідно повідомити про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиЗнижує ефект антикоагулянтів, непрямих антикоагулянтів (гепарину, похідних кумарину, індандіону) та токсичність серцевих глікозидів (бо нормалізація вмісту калію в крові перешкоджає розвитку токсичності). Посилює метаболізм феназону (антипірину). Знижує чутливість судин до норепінефрину (потрібна обережність при проведенні анестезії), збільшує T1/2; дигоксину - можлива інтоксикація дигоксином. Посилює токсичну дію літію через зниження кліренсу. Можливо, посилює дію недеполяризуючих міорелаксантів (наприклад, тубокурарину). Прискорює метаболізм та виведення карбеноксолону. Карбеноксолон сприяє затримці натрію спіронолактоном. ГКС та діуретики (тіазиди та тіазидоподібні, фуросемід, етакринова кислота) посилюють та прискорюють діуретичний та натрійуретичний ефекти. Посилює дію діуретичних та гіпотензивних лікарських засобів. НПЗЗ знижують діуретичний та натрійуретичний ефекти, збільшується ризик розвитку гіперкаліємії. Алкоголь (етанол), барбітурати, наркотичні речовини посилюють ортостатичну гіпотензію. ГКС посилюють діуретичний та натрійуретичний ефект при гіпоальбумінемії та/або гіпонатріємії. Зростає ризик розвитку гіперкаліємії при прийомі з препаратами калію, калієвими добавками та калійзберігаючими діуретиками, інгібіторами АПФ (ацидоз), антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ, блокаторами альдостерону, індометацину, циклоспорину. Саліцилати, індометацин знижують діуретичний ефект спіронолактону. Хлорид амонію, колестірамін сприяють розвитку гіперкаліємічного метаболічного ацидозу. Флудрокортизон спричиняє парадоксальне посилення канальцевої секреції калію. Спіронолактон зменшує ефект мітотану. Підсилює ефекти триптореліну, бусереліну, гонадореліну.Спосіб застосування та дозиВсередину. Есенційна гіпертензія Добова доза для дорослих зазвичай становить 50-100 мг одноразово і може бути збільшена до 200 мг, при цьому збільшувати дозу слід поступово, 1 раз на 2 тижні. Щоб досягти адекватної відповіді на терапію, препарат необхідно приймати не менше ніж 2 тижні. За потреби проводять коригування дози. Ідіопатичний гіперальдостеронізм Призначають у дозі 100-400 мг на добу. Виражений гіперальдостеронізм та гіпокаліємія Призначають 300 мг на добу (максимально 400 мг на добу) за 2-3 прийоми, при поліпшенні стану дозу поступово знижують до 25 мг на добу. Гіпокаліємія та/або гіпомагніємія При гіпокаліємії та/або гіпомагніємії, спричинених терапією діуретиками, препарат призначають у дозі 25-100 мг на добу, одноразово або у декілька прийомів. Максимальна добова доза 400 мг, якщо препарати калію для вживання або інші методи заповнення його дефіциту неефективні. Діагностика та лікування первинного гіперальдостеронізму Як діагностичний засіб; при короткому діагностичному тесті: протягом 4 днів по 400 мг на добу, розподіливши на кілька прийомів на день. При збільшенні концентрації калію в крові під час прийому препарату та зниженні після відміни його можна припускати наявність первинного гіперальдостеронізму. При тривалому діагностичному тесті: в тій же дозі протягом 3-4 тижнів. При досягненні корекції гіпокаліємії та артеріальної гіпертензії можна припускати наявність первинного гіперальдостеронізму. Короткий курс передопераційної терапії первинного гіперальдостеронізму Після того, як діагноз гіперальдостеронізму встановлений за допомогою точніших діагностичних методів, Верошпілактон слід приймати по 100-400 мг на добу, розділивши на 1-4 прийоми протягом усього періоду підготовки до хірургічної операції. Якщо операція не показана, то препарат Верошпілактон застосовується для тривалої підтримуючої терапії, при цьому використовується найменша ефективна доза, яка підбирається індивідуально для кожного пацієнта. Набряки на тлі нефротичного синдрому Добова доза для дорослих зазвичай становить 100-200 мг на добу. Не виявлено впливу спіронолактону на основний патологічний процес, тому застосування даного препарату рекомендується тільки в тих випадках, коли інші види терапії виявляються неефективними. Набряковий синдром на тлі хронічної серцевої недостатності Щодня, протягом 5 днів, по 100-200 мг на добу в 2-3 прийоми, у комбінації з "петльовим" або тіазидним діуретиком. Залежно від ефекту, добову дозу зменшують до 25 мг. Підтримуюча доза підбирається індивідуально. Максимальна доза 200 мг на добу. Набряки на тлі цирозу печінки Якщо сечі співвідношення іонів натрію і калію (Na+/K+) перевищує 1.0, то добова доза для дорослих зазвичай дорівнює 100 мг. Якщо співвідношення менше 1,0, то добова доза для дорослих зазвичай становить 200-400 мг. Підтримуюча доза підбирається індивідуально. Набряки у дітей Початкова доза у дітей старше 3 років становить 1-3.3 мг/кг маси тіла або 30-90 мг/м2/сут в 1-4 прийоми. Через 5 днів дозу коригують і за необхідності збільшують у 3 рази порівняно з початковою.ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, запаморочення, діарея, висипання на шкірі, гіперкаліємія (парестезії, м'язова слабкість, аритмії), гіпонатріємія (сухість у роті, спрага, сонливість); гіперкальціємія, дегідратація, збільшення концентрації сечовини. Лікування: ; промивання шлунка, симптоматичне лікування дегідратації та артеріальної гіпотензії. При гіперкаліємії необхідно нормалізувати водно-електролітний баланс за допомогою калій, що виводять діуретиків, швидкого парентерального введення 5-20% розчину декстрози (глюкози) з інсуліном з розрахунку 0.25-0.5 ОД на 1 г декстрози (глюкози); у разі потреби можна ввести повторно. У тяжких випадках проводять гемодіаліз.Запобіжні заходи та особливі вказівкиМожливе тимчасове підвищення вмісту азоту сечовини у сироватці крові, особливо при зниженій функції нирок та гіперкаліємії. Можливий оборотний гіперхлоремічний метаболічний ацидоз. При порушеннях функції нирок та печінки, а також у похилому віці необхідний регулярний контроль електролітів сироватки крові та функції нирок. Препарат ускладнює визначення дигоксину, кортизолу та адреналіну в крові. Незважаючи на відсутність прямого впливу на вуглеводний обмін, наявність цукрового діабету, особливо з діабетичною нефропатією, потребує особливої ​​обережності через можливість розвитку гіперкаліємії. При одночасному лікуванні НПЗЗ слід контролювати функцію нирок та вміст електролітів у крові. Слід уникати вживання їжі, багатої на калій. Під час лікування вживання алкоголю протипоказане. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У початковому періоді лікування забороняється керувати транспортним засобом та займатися видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. Тривалість обмежень встановлюється у індивідуальному порядку.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаВ 1 таблетці міститься речовина, що діє: спіронолактон 25 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки; білого або білого з кремуватим відтінком кольору, круглі, плоскоциліндричні, з ризиком з одного боку та фаскою, майже без запаху або зі слабким специфічним запахом.Фармакотерапевтична групаСпіронолактон є калійзберігаючим діуретиком, специфічним антагоністом альдостерону (мінералокортикостероїдний гормон кори надниркових залоз) пролонгованої дії. У дистальних відділах нефрону спіронолактон перешкоджає затримці альдостероном натрію та води та пригнічує калійвивідний ефект альдостерону, знижує синтез пермеаз в альдостерон-залежній ділянці збірних трубочок та дистальних канальців. Зв'язуючись з рецепторами альдостерону, збільшує екскрецію іонів натрію, хлору та води із сечею, зменшує виведення іонів калію та сечовини, знижує кислотність сечі. Максимальний ефект спостерігається через 7 годин після прийому внутрішньо і триває не менше 24 годин. Гіпотензивна дія препарату обумовлена ​​наявністю сечогінного ефекту, який є непостійним: діуретичний ефект проявляється на 2-5 день лікування.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл При прийомі внутрішньо швидко і повністю всмоктується із ШКТ. Максимальна концентрація Сmах; канренону в плазмі крові досягається через 2-4 години після прийому. Зв'язується з білками плазми приблизно на 98% (канренон - 90%). Об'єм розподілу (Vd) – 0.05 л/кг. Після щоденного прийому спіронолактону в дозі 100 мг протягом 15 днів Стах становить 80 нг/мл, час досягнення Стах; після чергового ранкового прийому - 2-6 год. Спіронолактон погано проникає в органи та тканини, при цьому сам та його метаболіти проникають через плацентарний бар'єр, а канренон – у грудне молоко. Метаболізм Спіронолактон перетворюється на активні метаболіти: метаболіт, що містить сірку (80%), та частково канренон (20%). Виведення Виводиться нирками: 50% – у вигляді метаболітів, 10% – у незміненому вигляді та частково через кишечник. Період напіввиведення (Т1/2) спіронолактону становить 13-24 год, активних метаболітів - до 15 год. Виведення канренону (головним чином нирками) двофазне, Т1/2; . Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів При цирозі печінки та серцевої недостатності тривалість Т1/2 збільшується без ознак кумуляції, ймовірність якої вища за хронічної ниркової недостатності та гіперкаліємії.Клінічна фармакологіяКалійзберігаючий діуретик.Показання до застосуванняЕсенціальна гіпертензія (у складі комбінованої терапії); набряковий синдром при хронічній серцевій недостатності (може застосовуватися в монотерапії та в комбінації зі стандартною терапією); стани, при яких може виявлятись вторинний гіперальдостеронізм, включаючи цироз печінки, що супроводжується асцитом та/або набряками, нефротичний синдром, а також інші стани, що супроводжуються набряками; гіпокаліємія/гіпомагніємія (як допоміжний засіб для її профілактики під час лікування діуретиками та при неможливості застосування інших способів корекції вмісту калію); первинний гіперальдостеронізм (синдром Конна) – для короткого передопераційного курсу лікування; для встановлення діагнозу первинного гіперальдостеронізму.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до якогось із компонентів препарату; хвороба Аддісона; гіперкаліємія; гіпонатріємія; тяжка ниркова недостатність (КК менше 10 мл/хв); анурія; вагітність; період лактації (грудного вигодовування); дитячий вік до 3 років (для жорсткої лікарської форми); дефіцит лактази, непереносимість лактози, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції (оскільки до складу препарату входить лактози моногідрат). З обережністю: гіперкальціємія, метаболічний ацидоз, AV-блокада (гіперкаліємія сприяє її посиленню); цукровий діабет (при підтвердженій або передбачуваній хронічній нирковій недостатності); діабетична нефропатія; хірургічні втручання, під час проведення анестезії; прийом лікарських засобів, що викликають гінекомастію; місцева та загальна анестезія; літній вік; порушення менструального циклу; збільшення молочних залоз; печінкова недостатність, цироз печінки.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату протипоказане при вагітності та в період годування груддю. Спіронолактон та його метаболіти можуть проникати через плацентарний бар'єр. Метаболіти спіронолактону виявляються у грудному молоці. При необхідності застосування препарату у період лактації грудне вигодовування слід припинити. Застосування у дітей Протипоказання: дитячий вік до 3 років (для жорсткої лікарської форми).Побічна діяЗ боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, діарея, виразки та кровотечі із ШКТ, гастрит, кишкова колька, біль у животі, запор. З боку печінки: порушення функції печінки. З боку нервової системи: атака, загальмованість, запаморочення, головний біль, сонливість, летаргія, сплутаність свідомості, м'язовий спазм. З боку крові та лімфатичної системи:; агранулоцитоз, тромбоцитопенія, мегалобластоз. З боку лабораторних показників: ; гіперурикемія, гіперкреатинінемія, підвищення концентрації сечовини, порушення водно-електролітного балансу (гіперкаліємія, гіпонатріємія) та кислотно-основного стану (метаболічний гіперхлоремічний ацидоз або алкалоз). З боку ендокринної системи: ; огрубіння голосу, у чоловіків - гінекомастія (ймовірність розвитку залежить від дози, тривалості лікування і зазвичай носить оборотний характер, і після відміни препарату зникає, і лише в окремих випадках грудна залоза залишається дещо збільшеною), зниження потенції та ерекції ; у жінок - порушення менструального циклу, дисменорея, аменорея, метрорагія в клімактеричному періоді, гірсутизм, біль у ділянці молочних залоз, карцинома молочної залози (наявність зв'язку з прийомом препарату не встановлено). Алергічні реакції: кропив'янка, макуло-папульозний та еритематозний висип, лікарська лихоманка, свербіж шкіри, еозинофілія, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз. З боку шкіри та підшкірних тканин: алопеція, гіпертрихоз. З боку нирок та сечовивідних шляхів: гостра ниркова недостатність. З боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: судоми литкових м'язів. З боку дихальної системи: ; задишка. Якщо будь-які з вищенаведених небажаних реакцій посилюються або виникають інші небажані явища, не зазначені в інструкції, пацієнту необхідно повідомити про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиЗнижує ефект антикоагулянтів, непрямих антикоагулянтів (гепарину, похідних кумарину, індандіону) та токсичність серцевих глікозидів (бо нормалізація вмісту калію в крові перешкоджає розвитку токсичності). Посилює метаболізм феназону (антипірину). Знижує чутливість судин до норепінефрину (потрібна обережність при проведенні анестезії), збільшує T1/2; дигоксину - можлива інтоксикація дигоксином. Посилює токсичну дію літію через зниження кліренсу. Можливо, посилює дію недеполяризуючих міорелаксантів (наприклад, тубокурарину). Прискорює метаболізм та виведення карбеноксолону. Карбеноксолон сприяє затримці натрію спіронолактоном. ГКС та діуретики (тіазиди та тіазидоподібні, фуросемід, етакринова кислота) посилюють та прискорюють діуретичний та натрійуретичний ефекти. Посилює дію діуретичних та гіпотензивних лікарських засобів. НПЗЗ знижують діуретичний та натрійуретичний ефекти, збільшується ризик розвитку гіперкаліємії. Алкоголь (етанол), барбітурати, наркотичні речовини посилюють ортостатичну гіпотензію. ГКС посилюють діуретичний та натрійуретичний ефект при гіпоальбумінемії та/або гіпонатріємії. Зростає ризик розвитку гіперкаліємії при прийомі з препаратами калію, калієвими добавками та калійзберігаючими діуретиками, інгібіторами АПФ (ацидоз), антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ, блокаторами альдостерону, індометацину, циклоспорину. Саліцилати, індометацин знижують діуретичний ефект спіронолактону. Хлорид амонію, колестірамін сприяють розвитку гіперкаліємічного метаболічного ацидозу. Флудрокортизон спричиняє парадоксальне посилення канальцевої секреції калію. Спіронолактон зменшує ефект мітотану. Підсилює ефекти триптореліну, бусереліну, гонадореліну.Спосіб застосування та дозиВсередину. Есенційна гіпертензія Добова доза для дорослих зазвичай становить 50-100 мг одноразово і може бути збільшена до 200 мг, при цьому збільшувати дозу слід поступово, 1 раз на 2 тижні. Щоб досягти адекватної відповіді на терапію, препарат необхідно приймати не менше ніж 2 тижні. За потреби проводять коригування дози. Ідіопатичний гіперальдостеронізм Призначають у дозі 100-400 мг на добу. Виражений гіперальдостеронізм та гіпокаліємія Призначають 300 мг на добу (максимально 400 мг на добу) за 2-3 прийоми, при поліпшенні стану дозу поступово знижують до 25 мг на добу. Гіпокаліємія та/або гіпомагніємія При гіпокаліємії та/або гіпомагніємії, спричинених терапією діуретиками, препарат призначають у дозі 25-100 мг на добу, одноразово або у декілька прийомів. Максимальна добова доза 400 мг, якщо препарати калію для вживання або інші методи заповнення його дефіциту неефективні. Діагностика та лікування первинного гіперальдостеронізму Як діагностичний засіб; при короткому діагностичному тесті: протягом 4 днів по 400 мг на добу, розподіливши на кілька прийомів на день. При збільшенні концентрації калію в крові під час прийому препарату та зниженні після відміни його можна припускати наявність первинного гіперальдостеронізму. При тривалому діагностичному тесті: в тій же дозі протягом 3-4 тижнів. При досягненні корекції гіпокаліємії та артеріальної гіпертензії можна припускати наявність первинного гіперальдостеронізму. Короткий курс передопераційної терапії первинного гіперальдостеронізму Після того, як діагноз гіперальдостеронізму встановлений за допомогою точніших діагностичних методів, Верошпілактон слід приймати по 100-400 мг на добу, розділивши на 1-4 прийоми протягом усього періоду підготовки до хірургічної операції. Якщо операція не показана, то препарат Верошпілактон застосовується для тривалої підтримуючої терапії, при цьому використовується найменша ефективна доза, яка підбирається індивідуально для кожного пацієнта. Набряки на тлі нефротичного синдрому Добова доза для дорослих зазвичай становить 100-200 мг на добу. Не виявлено впливу спіронолактону на основний патологічний процес, тому застосування даного препарату рекомендується тільки в тих випадках, коли інші види терапії виявляються неефективними. Набряковий синдром на тлі хронічної серцевої недостатності Щодня, протягом 5 днів, по 100-200 мг на добу в 2-3 прийоми, у комбінації з "петльовим" або тіазидним діуретиком. Залежно від ефекту, добову дозу зменшують до 25 мг. Підтримуюча доза підбирається індивідуально. Максимальна доза 200 мг на добу. Набряки на тлі цирозу печінки Якщо сечі співвідношення іонів натрію і калію (Na+/K+) перевищує 1.0, то добова доза для дорослих зазвичай дорівнює 100 мг. Якщо співвідношення менше 1,0, то добова доза для дорослих зазвичай становить 200-400 мг. Підтримуюча доза підбирається індивідуально. Набряки у дітей Початкова доза у дітей старше 3 років становить 1-3.3 мг/кг маси тіла або 30-90 мг/м2/сут в 1-4 прийоми. Через 5 днів дозу коригують і за необхідності збільшують у 3 рази порівняно з початковою.ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, запаморочення, діарея, висипання на шкірі, гіперкаліємія (парестезії, м'язова слабкість, аритмії), гіпонатріємія (сухість у роті, спрага, сонливість); гіперкальціємія, дегідратація, збільшення концентрації сечовини. Лікування: ; промивання шлунка, симптоматичне лікування дегідратації та артеріальної гіпотензії. При гіперкаліємії необхідно нормалізувати водно-електролітний баланс за допомогою калій, що виводять діуретиків, швидкого парентерального введення 5-20% розчину декстрози (глюкози) з інсуліном з розрахунку 0.25-0.5 ОД на 1 г декстрози (глюкози); у разі потреби можна ввести повторно. У тяжких випадках проводять гемодіаліз.Запобіжні заходи та особливі вказівкиМожливе тимчасове підвищення вмісту азоту сечовини у сироватці крові, особливо при зниженій функції нирок та гіперкаліємії. Можливий оборотний гіперхлоремічний метаболічний ацидоз. При порушеннях функції нирок та печінки, а також у похилому віці необхідний регулярний контроль електролітів сироватки крові та функції нирок. Препарат ускладнює визначення дигоксину, кортизолу та адреналіну в крові. Незважаючи на відсутність прямого впливу на вуглеводний обмін, наявність цукрового діабету, особливо з діабетичною нефропатією, потребує особливої ​​обережності через можливість розвитку гіперкаліємії. При одночасному лікуванні НПЗЗ слід контролювати функцію нирок та вміст електролітів у крові. Слід уникати вживання їжі, багатої на калій. Під час лікування вживання алкоголю протипоказане. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У початковому періоді лікування забороняється керувати транспортним засобом та займатися видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. Тривалість обмежень встановлюється у індивідуальному порядку.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковка1 таблетка містить діючу речовину: спіронолактон 50 мг. 10 шт. - упаковки осередкові контурні (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки; білого або білого з кремуватим відтінком кольору, круглі, плоскоциліндричні, з ризиком з одного боку та фаскою, майже без запаху або зі слабким специфічним запахом.Фармакотерапевтична групаСпіронолактон є калійзберігаючим діуретиком, специфічним антагоністом альдостерону (мінералокортикостероїдний гормон кори надниркових залоз) пролонгованої дії. У дистальних відділах нефрону спіронолактон перешкоджає затримці альдостероном натрію та води та пригнічує калійвивідний ефект альдостерону, знижує синтез пермеаз в альдостерон-залежній ділянці збірних трубочок та дистальних канальців. Зв'язуючись з рецепторами альдостерону, збільшує екскрецію іонів натрію, хлору та води із сечею, зменшує виведення іонів калію та сечовини, знижує кислотність сечі. Максимальний ефект спостерігається через 7 годин після прийому внутрішньо і триває не менше 24 годин. Гіпотензивна дія препарату обумовлена ​​наявністю сечогінного ефекту, який є непостійним: діуретичний ефект проявляється на 2-5 день лікування.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл При прийомі внутрішньо швидко і повністю всмоктується із ШКТ. Максимальна концентрація Сmах; канренону в плазмі крові досягається через 2-4 години після прийому. Зв'язується з білками плазми приблизно на 98% (канренон - 90%). Об'єм розподілу (Vd) – 0.05 л/кг. Після щоденного прийому спіронолактону в дозі 100 мг протягом 15 днів Стах становить 80 нг/мл, час досягнення Стах; після чергового ранкового прийому - 2-6 год. Спіронолактон погано проникає в органи та тканини, при цьому сам та його метаболіти проникають через плацентарний бар'єр, а канренон – у грудне молоко. Метаболізм Спіронолактон перетворюється на активні метаболіти: метаболіт, що містить сірку (80%), та частково канренон (20%). Виведення Виводиться нирками: 50% – у вигляді метаболітів, 10% – у незміненому вигляді та частково через кишечник. Період напіввиведення (Т1/2) спіронолактону становить 13-24 год, активних метаболітів - до 15 год. Виведення канренону (головним чином нирками) двофазне, Т1/2; . Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів При цирозі печінки та серцевої недостатності тривалість Т1/2 збільшується без ознак кумуляції, ймовірність якої вища за хронічної ниркової недостатності та гіперкаліємії.Клінічна фармакологіяКалійзберігаючий діуретик.Показання до застосуванняЕсенціальна гіпертензія (у складі комбінованої терапії); набряковий синдром при хронічній серцевій недостатності (може застосовуватися в монотерапії та в комбінації зі стандартною терапією); стани, при яких може виявлятись вторинний гіперальдостеронізм, включаючи цироз печінки, що супроводжується асцитом та/або набряками, нефротичний синдром, а також інші стани, що супроводжуються набряками; гіпокаліємія/гіпомагніємія (як допоміжний засіб для її профілактики під час лікування діуретиками та при неможливості застосування інших способів корекції вмісту калію); первинний гіперальдостеронізм (синдром Конна) – для короткого передопераційного курсу лікування; для встановлення діагнозу первинного гіперальдостеронізму.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до якогось із компонентів препарату; хвороба Аддісона; гіперкаліємія; гіпонатріємія; тяжка ниркова недостатність (КК менше 10 мл/хв); анурія; вагітність; період лактації (грудного вигодовування); дитячий вік до 3 років (для жорсткої лікарської форми); дефіцит лактази, непереносимість лактози, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції (оскільки до складу препарату входить лактози моногідрат). З обережністю: гіперкальціємія, метаболічний ацидоз, AV-блокада (гіперкаліємія сприяє її посиленню); цукровий діабет (при підтвердженій або передбачуваній хронічній нирковій недостатності); діабетична нефропатія; хірургічні втручання, під час проведення анестезії; прийом лікарських засобів, що викликають гінекомастію; місцева та загальна анестезія; літній вік; порушення менструального циклу; збільшення молочних залоз; печінкова недостатність, цироз печінки.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату протипоказане при вагітності та в період годування груддю. Спіронолактон та його метаболіти можуть проникати через плацентарний бар'єр. Метаболіти спіронолактону виявляються у грудному молоці. При необхідності застосування препарату у період лактації грудне вигодовування слід припинити. Застосування у дітей Протипоказання: дитячий вік до 3 років (для жорсткої лікарської форми).Побічна діяЗ боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, діарея, виразки та кровотечі із ШКТ, гастрит, кишкова колька, біль у животі, запор. З боку печінки: порушення функції печінки. З боку нервової системи: атака, загальмованість, запаморочення, головний біль, сонливість, летаргія, сплутаність свідомості, м'язовий спазм. З боку крові та лімфатичної системи:; агранулоцитоз, тромбоцитопенія, мегалобластоз. З боку лабораторних показників: ; гіперурикемія, гіперкреатинінемія, підвищення концентрації сечовини, порушення водно-електролітного балансу (гіперкаліємія, гіпонатріємія) та кислотно-основного стану (метаболічний гіперхлоремічний ацидоз або алкалоз). З боку ендокринної системи: ; огрубіння голосу, у чоловіків - гінекомастія (ймовірність розвитку залежить від дози, тривалості лікування і зазвичай носить оборотний характер, і після відміни препарату зникає, і лише в окремих випадках грудна залоза залишається дещо збільшеною), зниження потенції та ерекції ; у жінок - порушення менструального циклу, дисменорея, аменорея, метрорагія в клімактеричному періоді, гірсутизм, біль у ділянці молочних залоз, карцинома молочної залози (наявність зв'язку з прийомом препарату не встановлено). Алергічні реакції: кропив'янка, макуло-папульозний та еритематозний висип, лікарська лихоманка, свербіж шкіри, еозинофілія, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз. З боку шкіри та підшкірних тканин: алопеція, гіпертрихоз. З боку нирок та сечовивідних шляхів: гостра ниркова недостатність. З боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: судоми литкових м'язів. З боку дихальної системи: ; задишка. Якщо будь-які з вищенаведених небажаних реакцій посилюються або виникають інші небажані явища, не зазначені в інструкції, пацієнту необхідно повідомити про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиЗнижує ефект антикоагулянтів, непрямих антикоагулянтів (гепарину, похідних кумарину, індандіону) та токсичність серцевих глікозидів (бо нормалізація вмісту калію в крові перешкоджає розвитку токсичності). Посилює метаболізм феназону (антипірину). Знижує чутливість судин до норепінефрину (потрібна обережність при проведенні анестезії), збільшує T1/2; дигоксину - можлива інтоксикація дигоксином. Посилює токсичну дію літію через зниження кліренсу. Можливо, посилює дію недеполяризуючих міорелаксантів (наприклад, тубокурарину). Прискорює метаболізм та виведення карбеноксолону. Карбеноксолон сприяє затримці натрію спіронолактоном. ГКС та діуретики (тіазиди та тіазидоподібні, фуросемід, етакринова кислота) посилюють та прискорюють діуретичний та натрійуретичний ефекти. Посилює дію діуретичних та гіпотензивних лікарських засобів. НПЗЗ знижують діуретичний та натрійуретичний ефекти, збільшується ризик розвитку гіперкаліємії. Алкоголь (етанол), барбітурати, наркотичні речовини посилюють ортостатичну гіпотензію. ГКС посилюють діуретичний та натрійуретичний ефект при гіпоальбумінемії та/або гіпонатріємії. Зростає ризик розвитку гіперкаліємії при прийомі з препаратами калію, калієвими добавками та калійзберігаючими діуретиками, інгібіторами АПФ (ацидоз), антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ, блокаторами альдостерону, індометацину, циклоспорину. Саліцилати, індометацин знижують діуретичний ефект спіронолактону. Хлорид амонію, колестірамін сприяють розвитку гіперкаліємічного метаболічного ацидозу. Флудрокортизон спричиняє парадоксальне посилення канальцевої секреції калію. Спіронолактон зменшує ефект мітотану. Підсилює ефекти триптореліну, бусереліну, гонадореліну.Спосіб застосування та дозиВсередину. Есенційна гіпертензія Добова доза для дорослих зазвичай становить 50-100 мг одноразово і може бути збільшена до 200 мг, при цьому збільшувати дозу слід поступово, 1 раз на 2 тижні. Щоб досягти адекватної відповіді на терапію, препарат необхідно приймати не менше ніж 2 тижні. За потреби проводять коригування дози. Ідіопатичний гіперальдостеронізм Призначають у дозі 100-400 мг на добу. Виражений гіперальдостеронізм та гіпокаліємія Призначають 300 мг на добу (максимально 400 мг на добу) за 2-3 прийоми, при поліпшенні стану дозу поступово знижують до 25 мг на добу. Гіпокаліємія та/або гіпомагніємія При гіпокаліємії та/або гіпомагніємії, спричинених терапією діуретиками, препарат призначають у дозі 25-100 мг на добу, одноразово або у декілька прийомів. Максимальна добова доза 400 мг, якщо препарати калію для вживання або інші методи заповнення його дефіциту неефективні. Діагностика та лікування первинного гіперальдостеронізму Як діагностичний засіб; при короткому діагностичному тесті: протягом 4 днів по 400 мг на добу, розподіливши на кілька прийомів на день. При збільшенні концентрації калію в крові під час прийому препарату та зниженні після відміни його можна припускати наявність первинного гіперальдостеронізму. При тривалому діагностичному тесті: в тій же дозі протягом 3-4 тижнів. При досягненні корекції гіпокаліємії та артеріальної гіпертензії можна припускати наявність первинного гіперальдостеронізму. Короткий курс передопераційної терапії первинного гіперальдостеронізму Після того, як діагноз гіперальдостеронізму встановлений за допомогою точніших діагностичних методів, Верошпілактон слід приймати по 100-400 мг на добу, розділивши на 1-4 прийоми протягом усього періоду підготовки до хірургічної операції. Якщо операція не показана, то препарат Верошпілактон застосовується для тривалої підтримуючої терапії, при цьому використовується найменша ефективна доза, яка підбирається індивідуально для кожного пацієнта. Набряки на тлі нефротичного синдрому Добова доза для дорослих зазвичай становить 100-200 мг на добу. Не виявлено впливу спіронолактону на основний патологічний процес, тому застосування даного препарату рекомендується тільки в тих випадках, коли інші види терапії виявляються неефективними. Набряковий синдром на тлі хронічної серцевої недостатності Щодня, протягом 5 днів, по 100-200 мг на добу в 2-3 прийоми, у комбінації з "петльовим" або тіазидним діуретиком. Залежно від ефекту, добову дозу зменшують до 25 мг. Підтримуюча доза підбирається індивідуально. Максимальна доза 200 мг на добу. Набряки на тлі цирозу печінки Якщо сечі співвідношення іонів натрію і калію (Na+/K+) перевищує 1.0, то добова доза для дорослих зазвичай дорівнює 100 мг. Якщо співвідношення менше 1,0, то добова доза для дорослих зазвичай становить 200-400 мг. Підтримуюча доза підбирається індивідуально. Набряки у дітей Початкова доза у дітей старше 3 років становить 1-3.3 мг/кг маси тіла або 30-90 мг/м2/сут в 1-4 прийоми. Через 5 днів дозу коригують і за необхідності збільшують у 3 рази порівняно з початковою.ПередозуванняСимптоми: нудота, блювання, запаморочення, діарея, висипання на шкірі, гіперкаліємія (парестезії, м'язова слабкість, аритмії), гіпонатріємія (сухість у роті, спрага, сонливість); гіперкальціємія, дегідратація, збільшення концентрації сечовини. Лікування: ; промивання шлунка, симптоматичне лікування дегідратації та артеріальної гіпотензії. При гіперкаліємії необхідно нормалізувати водно-електролітний баланс за допомогою калій, що виводять діуретиків, швидкого парентерального введення 5-20% розчину декстрози (глюкози) з інсуліном з розрахунку 0.25-0.5 ОД на 1 г декстрози (глюкози); у разі потреби можна ввести повторно. У тяжких випадках проводять гемодіаліз.Запобіжні заходи та особливі вказівкиМожливе тимчасове підвищення вмісту азоту сечовини у сироватці крові, особливо при зниженій функції нирок та гіперкаліємії. Можливий оборотний гіперхлоремічний метаболічний ацидоз. При порушеннях функції нирок та печінки, а також у похилому віці необхідний регулярний контроль електролітів сироватки крові та функції нирок. Препарат ускладнює визначення дигоксину, кортизолу та адреналіну в крові. Незважаючи на відсутність прямого впливу на вуглеводний обмін, наявність цукрового діабету, особливо з діабетичною нефропатією, потребує особливої ​​обережності через можливість розвитку гіперкаліємії. При одночасному лікуванні НПЗЗ слід контролювати функцію нирок та вміст електролітів у крові. Слід уникати вживання їжі, багатої на калій. Під час лікування вживання алкоголю протипоказане. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У початковому періоді лікування забороняється керувати транспортним засобом та займатися видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. Тривалість обмежень встановлюється у індивідуальному порядку.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

ХарактеристикаБіологічно активна добавка "Омега-3 90%" містить стандартизовану кількість ейкозапентаєнової (EPA 250 мг) та докозагексаєнової кислот (DHA 100 мг) в 1 капсулі. У виробництві використовують високоякісний ісландський жир LYSI, що пройшов процес додаткової концентрації Омега-3 кислот до 90%. Декілька етапів очищення сировини гарантує відсутність пестицидів та холестерину. Продукт має нейтральний запах і не має присмаку.Властивості компонентівПоліненасичені жирні кислоти Омега-3 є важливим компонентом збалансованого живлення. Для забезпечення хорошого самопочуття важливо підтримувати необхідний рівень споживання жирних кислот, тому що DHA та EPA ефективно накопичуються саме при надходженні в організм із їжею та біологічно активними добавками.Спосіб застосування та дозиДорослим та дітям старше 14 років по 1 капсулі 1-3 рази на день під час їжі. Тривалість прийому – 1 місяць. Можливі повторні прийоми протягом року. Не є ліками.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Фасування: N30 Форма випуску: капс. Упаковка: блістер Виробник: Протек Завод-виробник: Зовнішторг Фарма ТОВ(Росія). .

Склад, форма випуску та упаковкаСоєва олія, коензим Q10 (22,5%), желатин, гідрогенізований соєвий жир, гліцерин, сорбіт, соєвий лецитин, оксидів та гідроксидів заліза. Жири 0,2 г; Вуглеводи Калорійність: 2 ккал.ХарактеристикаКоензим Q10 це універсальний антиоксидант, потреба в якому зростає у людей після 40 років, а також у спортсменів, які зазнають аеробних навантажень. У кожній капсулі VP CoQ10 міститься 100 мг коензиму Q10. Коензим Q10 сприяє зниженню високого артеріального тиску, допомагає роботі серця, перешкоджає розвитку ішемічної хвороби серця та інфаркту міокарда, захищає організм вірусів та мікробів та відновлює імунітет, а також надає позитивний ефект у утилізації жирів. Коензим Q10 є невід'ємним елементом профілактики старіння та підтримання загального тонусу організму після 40 років.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна нестерпність компонентів.Спосіб застосування та дозиПриймати по 1 капсулі щодня під час їжі.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням проконсультуйтеся зі спеціалістом.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: сакубітрилу та валсартану гідратний комплекс натрієвих солей -113,103 мг (у перерахунку на безводну кислотну форму 100 мг, що еквівалентно вмісту 48,6 мг сакубітрилу та 51,4 мг валсартану); допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна - 34,897 мг, гіпоролоза - 25,000 мг, кросповідон - 18,000 мг, магнію стеарат - 6,000 мг, тальк - 2,000 мг, кремнію діоксид колоїдний - 1,00; оболонка: премікс оболонки білий - 7,732 мг (гіпромелоза - 5,521 мг, титану діоксид-1,106 мг, макрогол 4000 - 0,553 мг, тальк - 0,553 мг), премікс оболонки жовтий - 0,256 мг, 00,00 мг, макрогол 4000 -0,018 мг, тальк - 0,018 мг), премікс оболонки червоний - 0,012 мг (гіпромелоза - 0,009 мг, барвник заліза оксид червоний - 0,002 мг, макрогол 4000 - 0,001 мг, 0 - 1 мг). По 14 таблеток у блістер із ПВХ/ПВДХ та алюмінієвої фольги. По 2 або 4 блістери разом з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиОвальні двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою блідо-жовтого кольору з фаскою, без ризику. З одного боку нанесено гравірування «L1», з іншого - «NVR». На поперечному розрізі ядро ​​білого чи майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаДія препарату Юперіо опосередкована новим механізмом, а саме, одночасним пригніченням активності неприлізину (нейтральної ендопептидази (neutral endopeptidase, NEP)) речовиною LBQ657 (активним метаболітом сакубітрилу) і блокадою рецепторів до ангіотензину II 1 II (АРА II). Взаємодоповнюючі сприятливі ефекти сакубітрилу та валсартану на стан серцево-судинної системи та нирок у пацієнтів із серцевою недостатністю обумовлені збільшенням кількості пептидів, що розщеплюються неприлізином (таких як натрійуретичні пептиди (НП)), що опосередковано дією LBQ657, ІІ. НП активують мембранозв'язані рецептори, пов'язані з гуанілілциклазою, що призводить до підвищення концентрації циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ), що викликає симптоми вазодилатації, збільшення натрійурезу та діурезу, збільшення швидкості клубочкової фільтрації та ниркового кровотоку, а також та антифібротична дія. Валсартан, вибірково блокуючи AT1-рецептор, пригнічує негативні ефекти ангіотензину II на серцево-судинну систему та нирки, а також блокує ангіотензин II-залежне вивільнення альдостерону. Це запобігає стійкій активації ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС), яка спричиняє звуження судин, затримку натрію та води нирками, активацію росту та проліферацію клітин, а також подальшу перебудову серцево-судинної системи, що посилює порушення у її функціонуванні.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо комплекс сакубітрилу та валсартану розпадається на сакубітрил, який потім метаболізується з утворенням метаболіту LBQ657 та валсартан; концентрації названих речовин у плазмі крові досягають максимуму через 0,5 год, 2 год та 1,5 год відповідно. Абсолютна біодоступність сакубітрилу та валсартану після прийому внутрішньо становить >60% та 23% відповідно. У разі прийому комплексу сакубітрилу та валсартану двічі на добу рівноважні концентрації сакубітрилу, LBQ657 та валсартану досягаються через 3 дні. Статистично значущого накопичення сакубітрилу та валсартану у рівноважному стані не відзначається; водночас накопичення LBQ657 перевищує концентрацію при одноразовому застосуванні у 1,6 раза. Прийом комплексу сакубітрилу та валсартану одночасно з їдою не надавав клінічно значущого впливу на показники системного впливу сакубітрилу, LBQ657 та валсартану. Зниження експозиції валсартану у разі прийому комплексу сакубітрилу та валсартану одночасно з їдою не супроводжується клінічно значущим зниженням терапевтичного ефекту. Час прийому комплексу сакубітрилу та валсартану не залежить від часу прийому їжі. Розподіл Комплекс сакубітрилу та валсартану значною мірою пов'язаний з білками плазми крові (94% – 97%). Порівняння експозицій у плазмі крові та СМР показує, що LBQ657 невеликою мірою проникає через гематоенцефалічний бар'єр (0,28%). Здається обсяг розподілу комплексу становить від 75 до 103 л. Метаболізм Сакубітрил під дією ферментів швидко перетворюється на метаболіт LBQ657, який далі суттєво не метаболізується. Валсартан метаболізується незначною мірою, у вигляді метаболітів виявляється лише близько 20%) від введеної дози. У плазмі крові в незначних концентраціях ( Виведення Після прийому внутрішньо 52-68% сакубітрилу (головним чином, у вигляді LBQ657) та -13% валсартану та його метаболітів виводяться нирками; 37-48% сакубітрилу (головним чином, у вигляді LBQ657) та 86% валсартану та його метаболітів виводяться через кишечник. Сакубітрил, LBQ657 та валсартан виводяться з плазми крові із середніми періодами напіввиведення (Т1/2), що становлять приблизно 1,43 год, 11,48 год та 9,90 год відповідно. Лінійність/нелінійність У вивченому діапазоні доз комплексу сакубітрилу та валсартану (50-400 мг) фармакокінетичні параметри сакубітрилу, LBQ657 та валсартану змінюються пропорційно дозі. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках Пацієнти старше 65 років Експозиції LBQ657 та валсартану у пацієнтів даної категорії вищі на 42% та 30% відповідно, ніж у пацієнтів молодшого віку. Подібні відмінності не пов'язані з клінічно значущими ефектами, тому корекція дози препарату не потрібна. Пацієнти молодші 18 років Застосування препарату у пацієнтів цієї категорії не вивчено. Пацієнти з порушеннями функції нирок Для LBQ657 спостерігалася кореляція між функцією нирок та площею під кривою «концентрація-час» (AUC), для валсартану такої кореляції не спостерігалося. У пацієнтів з порушеннями функції нирок легкого та помірного ступеня тяжкості (розрахункова швидкість клубочкової фільтрації (рСКФ) >30 мл/хв/1,73 м Пацієнти з порушеннями функції печінки У пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого та помірного ступеня тяжкості експозиція сакубітрилу збільшувалася у 1,5 та 3,4 рази відповідно. Експозиція LBQ657 – у 1,5 та 1,9 рази, валсартану – у 1,2 та 2,1 рази (у порівнянні зі здоровими добровольцями). У пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого ступеня тяжкості (клас А за класифікацією Чайлд-П'ю), включаючи пацієнтів з обструкцією жовчних шляхів, корекція дози препарату не потрібна. У пацієнтів з порушеннями функції печінки помірного ступеня (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю) початкова доза препарату, що рекомендується, становить 50 мг двічі на добу. У зв'язку з відсутністю даних застосування у пацієнтів з порушеннями функції печінки тяжкого ступеня не рекомендовано. Етнічна приналежність Фармакокінетика комплексу сакубітрилу та валсартану у пацієнтів різних расових та етнічних груп істотно не відрізняється. Підлога Фармакокінетика комплексу сакубітрилу та валсартану (сакубітрил, LBQ657 та валсартан) у чоловіків та жінок суттєво не відрізняється.ФармакодинамікаФармакодинамічні ефекти сакубітрилу та валсартану, що входять до складу препарату, оцінювали після його одноразового та багаторазового застосування у здорових добровольців, а також у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю. Ефекти, що відзначаються, відповідали механізму дії комплексу діючих речовин, що полягає в одночасному придушенні неприлізину і блокаді РААС. У семиденному дослідженні у пацієнтів зі зниженою фракцією викиду (ФВ) лівого шлуночка, в якому валсартан застосовували як контроль, застосування сакубітрилу та валсартану призводило до статистично значущого короткочасного збільшення натрійурезу, збільшення концентрації цГМФ у сечі та зниження концентрації передсердного ) та N-кінцевого фрагмента попередника мозкового натріюуретичного пептиду (NT-proBNP) у плазмі крові (порівняно з валсартаном). У 21-денному дослідженні у пацієнтів зі зниженою ФВ лівого шлуночка застосування сакубітрилу та валсартану викликало статистично значуще збільшення концентрації передсердного натріюуретичного пептиду (ANP) та цГМФ у сечі та концентрації цГМФ у плазмі крові, а також зниження плазмових концентрацій. -1 (Порівняно з вихідним станом). Крім того, застосування сакубітрилу та валсартану блокує AT1-рецептор, на що вказує збільшення активності та концентрації реніну у плазмі крові. В іншому дослідженні комплекс сакубітрилу та валсартану викликав більш виражене зниження концентрації NT-proBNP у плазмі крові та більш значне підвищення концентрацій мозкового натрійуретичного пептиду (BNP) та цГМФ у сечі, ніж еналаприл. У той час як BNP є субстратом неприлізину, NT-proBNP таким не є, у зв'язку з чим NT-proBNP, на відміну від BNP, можна використовувати як біомаркер при моніторингу пацієнтів із серцевою недостатністю, які отримують комплекс сакубітрилу та валсартану. У дослідженні з докладним вивченням інтервалу QTc у здорових добровольців чоловічої статі застосування комплексу сакубітрилу та валсартану одноразово в дозах 400 мг та 1200 мг не впливало на реполяризацію міокарда. Неприлізин - один з декількох ферментів, що беруть участь у метаболізмі амілоїда-р (Ар) головного мозку та спинномозкової рідини (СМР). На фоні застосування комплексу сакубітрилу та валсартану у дозі 400 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів у здорових добровольців концентрація Ар 1-38 у СМР збільшувалася; при цьому концентрації bАР 1-40 і 1-42 в СМР не змінювалися. Клінічне значення цього факту невідоме. У клінічному дослідженні застосування комплексу сакубітрилу та валсартану у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю статистично достовірно знижувало ризик летального результату через серцево-судинну патологію або госпіталізацію у зв'язку з гострою серцевою недостатністю (21,8% у групі досліджуваного препарату проти 26,5% у групі. еналаприлу). Абсолютне зниження ризику летального результату через серцево-судинну патологію або госпіталізацію у зв'язку з гострою серцевою недостатністю становило 4,7% (3,1% для ризику летального результату через серцево-судинну патологію і 2,8%) для первинної госпіталізації. у зв'язку з гострою серцевою недостатністю). Відносне зниження ризику проти еналаприлом становило 20%. Ефект відзначений на ранніх етапах застосування препарату та зберігався протягом усього періоду дослідження. Розвитку ефекту сприяли обидва діючі компоненти препарату. Частота випадків раптової смерті, які становили 45% всіх летальних випадків через серцево-судинну патологію, у групі досліджуваного препарату знизилася на 20% порівняно з групою еналаприлу (відношення ризиків (hazard rAT1o, HR) 0,80, р=0,008 ). Частота випадків розвитку недостатності скорочувальної функції міокарда, яка була причиною летального результату в 26% випадків через серцево-судинну патологію, у групі досліджуваного препарату знизилася на 21% порівняно з таким показником у групі еналаприлу (HR 0,79, р=0, 0338).Показання до застосуванняХронічна серцева недостатність (II-IV класи за класифікацією NYHA) у пацієнтів із систолічною дисфункцією з метою зниження ризику серцево-судинної смертності та госпіталізації з приводу серцевої недостатності.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до сакубітрилу або валсартану, а також до інших допоміжних компонентів препарату. Одночасне застосування з інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), а також період 36 годин після відміни інгібіторів АПФ. Наявність ангіоневротичного набряку в анамнезі на тлі попередньої терапії інгібіторами АПФ або АРА ІІ. Одночасне застосування з аліскіреном у пацієнтів з цукровим діабетом або у пацієнтів з помірним або тяжким порушенням функції нирок (РСКФ Порушення функції печінки тяжкого ступеня (клас С за класифікацією Чайлд П'ю), біліарний цироз та холестаз. Препарат Інтресто не рекомендується для застосування у дітей віком до 18 років у зв'язку з відсутністю даних щодо ефективності та безпеки. Вагітність, планування вагітності та період грудного вигодовування. Одночасне застосування коїться з іншими препаратами, які містять АРА II, т.к. до складу препарату входить валсартан. З обережністю Слід бути обережним при застосуванні препарату Юперіо у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (РСКФ). Слід бути обережним при одночасному застосуванні препарату зі статинами, інгібіторами фосфодіестерази 5-го типу. Слід бути обережними при застосуванні препарату у пацієнтів з ангіоневротичним набряком в анамнезі у зв'язку з відсутністю даних щодо застосування препарату у пацієнтів даної категорії. Пацієнти негроїдної раси можуть бути більш схильні до ризику ангіоневротичного набряку.Вагітність та лактаціяСлід інформувати пацієнток із збереженим репродуктивним потенціалом про можливі наслідки застосування препарату під час вагітності, а також необхідність використання надійних методів контрацепції під час лікування препаратом та протягом тижня після його останнього прийому. Як і інші препарати, що безпосередньо діють на РААС, препарат Юперіо не слід застосовувати під час вагітності. Дія препарату Юперіо опосередкована блокадою рецепторів ангіотензину II, тому ризик для плода не можна виключити. При настанні вагітності під час лікування препаратом пацієнтці слід припинити прийом препарату та поінформувати свого лікаря. Оскільки у доклінічних дослідженнях зазначено виділення сакубітрилу та валсартану з молоком лактуючих тварин, не рекомендується застосовувати препарат Юперіо у період грудного вигодовування. Рішення про відмову від грудного вигодовування або про відміну препарату Юперії продовження грудного вигодовування слід приймати з урахуванням важливості його застосування для матері. Даних про вплив препарату Юперіо на фертильність чоловіків та жінок немає. У дослідженнях препарату Юперіо у тварин зниження фертильності не було.Побічна діяВиявлені небажані явища (НЯ) відповідали фармакологічним характеристикам препарату Юперіо та супутнім захворюванням, які є у пацієнтів. Найпоширенішими НЯ були виражене зниження артеріального тиску, гіперкаліємія та порушення функції нирок, спричинені корекцією дози препарату Юперіо або припиненням терапії. Частота НЯ не залежала від статі, віку чи расової приналежності пацієнтів. НЯ перераховані відповідно до системно-органного класу медичного словника для нормативно-правової діяльності MedDRA. У межах кожного системно-органного класу НЯ розподілено за частотою виникнення у порядку зменшення їх важливості. Для оцінки частоти використані такі критерії: дуже часто (>1/10); часто (від >1/100 до1/1,000 до<1/100); рідко (від >1/10000 до <1/1000); дуже рідко ( Порушення з боку обміну речовин та харчування: дуже часто – гіперкаліємія; часто – гіпокаліємія. Порушення з боку нервової системи: часто – запаморочення, головний біль; нечасто – ортостатичне запаморочення. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: часто – вертиго. Порушення з боку судин: дуже часто – виражене зниження артеріального тиску: часто – непритомність, ортостатична гіпотензія. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – кашель. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – діарея, нудота. Порушення з боку колії та підшкірних тканин: нечасто – ангіоневротичний набряк. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: дуже часто – порушення функції нирок; часто – ниркова недостатність (у т.ч. гостра ниркова недостатність). Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – підвищена стомлюваність, астенія. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПротипоказані лікарські взаємодії Інгібітори АПФ Препарат Юперіо протипоказаний до застосування одночасно з інгібіторами АПФ, оскільки пригнічення неприлізину одночасно із застосуванням інгібітора АПФ може збільшувати ризик розвитку ангіоневротичного набряку. Застосування препарату Юперіо можна не раніше ніж через 36 годин після відміни інгібітору АПФ. Застосування інгібітору АПФ можливе не раніше ніж через 36 годин після останнього прийому Юперіо. Аліскірен У пацієнтів з цукровим діабетом та у пацієнтів з порушеннями функції нирок (РСКФ Не рекомендовані лікарські взаємодії Антагоністи рецепторів ангіотензину Оскільки одна з діючих речовин є антагоністом рецепторів ангіотензину II, одночасне застосування з іншим препаратом, що містить АРА II, не рекомендується. Лікарські взаємодії, які необхідно враховувати Інгібітори ГМГ-КоА редуктази (статини) Дані досліджень показують, що сакубітрил пригнічує активність переносників ОАТР1В1 та ОАТР1ВЗ. Препарат Юперіо може збільшувати системну експозицію таких субстратів ОАТР1В1 та ОАТР1ВЗ, як статини. У пацієнтів, які отримували препарат Юперіо одночасно з аторвастатином, максимальна концентрація в плазмі (Сmах) аторвастатину та його метаболітів збільшувалася до 2 разів, а AUC – до 1,3 разів. З цієї причини препарат Юперіо одночасно зі статинами слід застосовувати з обережністю. Сілденафіл У пацієнтів з вираженим підвищенням АТ, які отримують препарат Юперіо (до досягнення рівноважної концентрації), одноразове застосування силденафілу посилювало антигіпертензивну дію порівняно із застосуванням препарату Юперіо в монотерапії. З цієї причини у пацієнтів, які отримують Юперіо, застосовувати силденафіл або інший інгібітор фосфодіестерази 5-го типу слід з обережністю. Передбачувані лікарські взаємодії, які необхідно враховувати Калій Одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків (наприклад, тріамтерена та амілориду), антагоністів мінералокортикоїдів (наприклад, спіронолактону та еплеренону), препаратів калію або замінників калію, що містять вміст кухонної солі, може викликати підвищення вмісту калію та концентрації креатиніну в сироватці крові. У пацієнтів, які отримують препарат Юперіо одночасно з цими препаратами, рекомендується регулярно контролювати вміст калію у сироватці крові. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ), включаючи виборчі інгібітори циклооксигенази-2 (інгібітори ЦОГ-2) Застосування препарату Юперіо одночасно з НПЗЗ у пацієнтів старше 65 років, у пацієнтів з гіповолемією (включаючи пацієнтів, які отримують діуретики) та у пацієнтів з порушеннями функції нирок, може збільшувати ризик погіршення функції нирок. У пацієнтів, які отримують препарат Юперіо одночасно з нестероїдними протизапальними засобами, при призначенні подібної схеми лікування та у разі її зміни рекомендується контролювати функцію нирок. Препарати літію Можливість лікарської взаємодії між препаратом Юперіо та препаратами літію не вивчали. При одночасному застосуванні препаратів літію з інгібіторами АПФ та АРА II відзначалося оборотне підвищення концентрації літію у сироватці крові та посилення у зв'язку з цим токсичних проявів. У пацієнтів, які отримують препарат Юперіо разом із препаратами літію, рекомендується ретельно контролювати вміст літію у сироватці крові. У разі додаткового застосування діуретичного лікарського засобу ризик токсичної дії літію може збільшуватися. Білки-переносники Активний метаболіт сакубітрилу (LBQ657) та валсартан є субстратами білків-переносників 0АТР1В1, 0АТР1ВЗ та ОАТЗ; валсартан також є субстратом білка-переносника MRP2. У пацієнтів, які отримують препарат Юперіо одночасно з інгібіторами ОАТР1В1, ОАТР1ВЗ, ОАТЗ (наприклад, рифампіцином та циклоспорином) або MRР2 (наприклад, ритонавіром) може збільшуватися системна експозиція LBQ657 або валсартану відповідно. На початку та в момент завершення спільного застосування препарату Юперіо та даної групи препаратів потрібно дотримуватися обережності. Відсутність значних лікарських взаємодій У разі застосування препарату Юперіо в комбінації з фуросемідом, дигоксином, варфарином, гідрохлортіазидом, амлодипіном, метформіном, омепразолом, карведилолом, нітрогліцерином внутрішньовенно (в/в) або комбінованим препаратом левоноргестрелу та етинілестрадио. Взаємодія з атенололом, індометацином, глибенкламідом (глибуридом) або циметидином при сумісному застосуванні з препаратом Юперіо не очікується. Взаємодія з ізоферментами системи цитохрому Р450 Наявні дослідження демонструють, що ймовірність лікарських взаємодій, опосередкованих ізоферментами цитохрому CYP450, невелика, оскільки комплекс діючих речовин у незначній мірі метаболізується за участю ізоферментів CYP450. Комплекс речовин препарату Юперіо не є інгібітором або індуктором ізоферментів CYP450.Спосіб застосування та дозиЧас прийому препарату Юперіо не залежить від часу їди. Цільова (максимальна добова) доза препарату Юперіо становить 200 мг (102,8 мг + 97,2 мг) 2 рази на добу. Початкова доза препарату Юперіо, що рекомендується, становить 100 мг (51,4 мг + 48,6 мг) 2 рази на добу. У пацієнтів, які не отримували терапію інгібіторами АПФ або АРА II, або отримували ці препарати в низьких дозах, починати терапію препаратом Юперіо слід у дозі 50 мг (25,7 мг + 24,3 мг) 2 рази на добу з повільним підвищенням дози. подвоювання добової дози 1 раз на 3-4 тижні). Залежно від переносимості, дозу препарату Інтресто слід збільшувати вдвічі кожні 2-4 тижні аж до досягнення цільової (максимальної добової) дози 200 мг (102,8 мг + 97,2 мг) 2 рази на добу. Застосування препарату Юперіо можливе не раніше, ніж через 36 годин після відміни інгібітору АПФ, оскільки у разі одночасного застосування можливий розвиток ангіоневротичного набряку. Оскільки до складу препарату Юперіо входить АРА II валсартан, його слід застосовувати одночасно з іншим препаратом, до складу якого входить АРА II. При розвитку ознак порушення переносимості препарату Юперіо (клінічно виражене зниження артеріального тиску, гіперкаліємія, порушення функції нирок), слід розглянути питання про тимчасове зниження дози або корекцію дози одночасно застосовуваних лікарських препаратів. Пацієнти спеціальних категорій Пацієнти з порушенням функції нирок У пацієнтів з порушеннями функції нирок легкої (РСКФ 60-90 мл/хв/1,73 м2) або помірного ступеня тяжкості (РСКФ 30-60 мл/хв/1,73 м2) корекції дози препарату не потрібно. У пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок (РСКФ Пацієнти з порушенням функції печінки У пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого ступеня (клас А за класифікацією Чайлд-П'ю) корекція дози препарату Юперіо не потрібна. У пацієнтів з порушеннями функції печінки помірного ступеня (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю) початкова доза препарату, що рекомендується, становить 50 мг двічі на добу. Препарат Юперіо не рекомендований для застосування у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки (клас З класифікації Чайлд-П'ю). Застосування у дітей та підлітків віком до 18 років Даних щодо безпеки та ефективності застосування препарату Юперіо у дітей та підлітків немає. Застосування у пацієнтів віком від 65 років. У пацієнтів віком понад 65 років корекція дози не потрібна.ПередозуванняДаних про передозування препаратом Юперіо у людини недостатньо. Одноразове застосування препарату в дозі 1200 мг та багаторазове в дозі 900 мг у здорових добровольців супроводжувалося хорошою переносимістю. Найбільш ймовірним симптомом передозування є виражене зниження артеріального тиску, зумовлене антигіпертензивною дією діючих речовин. У цьому випадку рекомендується симптоматичне лікування. При випадковому передозуванні слід викликати блювоту (якщо препарат було прийнято нещодавно) або провести промивання шлунка. У разі виникнення вираженого зниження АТ як терапії необхідно внутрішньовенне введення 0,9% розчину натрію хлориду, пацієнта слід укласти, піднявши ноги, на необхідний для терапії період часу, вжити активних заходів щодо підтримки діяльності серцево-судинної системи, включаючи регулярний контроль діяльності серця і дихальної системи, об'єму циркулюючої крові (ОЦК) та кількості сечі, що виділяється. Видалення діючих речовин при проведенні гемодіалізу малоймовірне, оскільки значна частина їх зв'язується з білками плазми.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВиражене зниження АТ У пацієнтів, які отримували препарат Юперіо, спостерігалися випадки клінічно вираженої артеріальної гіпотензії. При виникненні вираженого зниження АТ слід розглянути питання про корекцію дози діуретиків, супутніх гіпотензивних засобів, а також усунення причин виникнення вираженого зниження АТ (наприклад, гіповолемії). Якщо, незважаючи на ці заходи, виражене зниження артеріального тиску зберігається, дозу препарату Юперіо слід зменшити або препарат слід на якийсь час відмінити. Остаточна відміна препарату зазвичай не потрібна. Імовірність виникнення вираженого зниження артеріального тиску, як правило, вища у пацієнтів з гіповолемією, яка може бути викликана терапією діуретиками, низькосольовою дієтою, діареєю або блюванням. Перед початком застосування препарату Юперіо слід провести корекцію вмісту натрію в організмі та/або заповнити ОЦК. Порушення функції нирок Як і будь-який інший препарат, що діє на РААС, препарат Юперіо може спричинити погіршення функції нирок. У порівняльному дослідженні безпеки та ефективності 14/17 (у порівнянні з еналаприлом) клінічно значущі порушення функції нирок відзначалися рідко, а препарат Юперіо у зв'язку з подібними порушеннями скасовували рідше (0,65%), ніж еналаприл (1,28%). У разі клінічно значущого погіршення функції нирок слід розглянути питання зменшення дози препарату Юперіо. При застосуванні препарату Юперіо у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок слід бути обережним. Гіперкаліємія Як і будь-який інший препарат, що діє на РААС, препарат Юперіо може збільшувати ризик гіперкаліємії. У порівняльному дослідженні безпеки та ефективності (порівняно з еналаприлом) клінічно значуща гіперкаліємія відзначалася рідко; препарат Юперіо у зв'язку з гіперкаліємією було скасовано у 0,26% пацієнтів, а еналаприл – у 0,35% пацієнтів. Препарати, здатні збільшувати вміст калію в сироватці крові (наприклад, калійзберігаючі діуретики, препарати калію) одночасно з препаратом Юперіо слід застосовувати з обережністю. У разі клінічно значущої гіперкаліємії слід розглянути такі заходи, як зниження споживання калію з їжею або корекція дози супутніх препаратів. Рекомендується регулярно контролювати вміст калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів з такими факторами ризику,як тяжкі порушення функції нирок, цукровий діабет, гіпоальдостеронізм чи дієта з високим вмістом калію. Ангіоневротичний набряк На фоні застосування препарату Юперіо спостерігалися випадки розвитку ангіоневротичного набряку. При виникненні ангіоневротичного набряку препарат Юперіо слід негайно відмінити та призначити належне лікування та спостереження за пацієнтом до повного та стійкого вирішення всіх симптомів. Повторно призначати препарат Юперіо не слід. У випадках підтвердженого ангіоневротичного набряку, при якому набряк поширювався тільки на обличчя та губи, цей стан, як правило, дозволялося без втручання, хоча застосування антигістамінних засобів сприяло полегшенню симптомів. Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком гортані, може призвести до смерті. У тих випадках, коли набряк поширюється на мову, голосові складки або гортань, що може призвести до обструкції дихальних шляхів, необхідно негайно розпочати належне лікування, наприклад, підшкірне введення розчину епінефрину (адреналіну) 1:1000 (0,3-0,5 мл) , та/або вжити належних заходів щодо забезпечення прохідності дихальних шляхів. У пацієнтів, які мають ангіоневротичний набряк, викликаний застосуванням інгібітору АПФ або АРА II, препарат Юперіо застосовувати не слід. Пацієнти негроїдної раси можуть бути більш схильні до ризику англіосвротичного набряку. Пацієнти зі стенозом ниркової артерії Як і інші препарати, що діють на РААС, препарат Юперіо може спричинити підвищення концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові у пацієнтів з одностороннім або двостороннім стенозом ниркових артерій. У пацієнтів зі стенозом ниркової артерії слід застосовувати з обережністю, регулярно контролюючи функцію нирок. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та/або механізмами Відсутні дані щодо впливу препарату на здатність керувати транспортними засобами та/або механізмами. У зв'язку з можливим виникненням запаморочення або підвищеної втоми слід дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом або роботі з механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: сакубітрилу та валсартану гідратний комплекс натрієвих солей -113,103 мг (у перерахунку на безводну кислотну форму 100 мг, що еквівалентно вмісту 48,6 мг сакубітрилу та 51,4 мг валсартану); допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна - 34,897 мг, гіпоролоза - 25,000 мг, кросповідон - 18,000 мг, магнію стеарат - 6,000 мг, тальк - 2,000 мг, кремнію діоксид колоїдний - 1,00; оболонка: премікс оболонки білий - 7,732 мг (гіпромелоза - 5,521 мг, титану діоксид-1,106 мг, макрогол 4000 - 0,553 мг, тальк - 0,553 мг), премікс оболонки жовтий - 0,256 мг, 00,00 мг, макрогол 4000 -0,018 мг, тальк - 0,018 мг), премікс оболонки червоний - 0,012 мг (гіпромелоза - 0,009 мг, барвник заліза оксид червоний - 0,002 мг, макрогол 4000 - 0,001 мг, 0 - 1 мг). По 14 таблеток у блістер із ПВХ/ПВДХ та алюмінієвої фольги. По 2 або 4 блістери разом з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиОвальні двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою блідо-жовтого кольору з фаскою, без ризику. З одного боку нанесено гравірування «L1», з іншого - «NVR». На поперечному розрізі ядро ​​білого чи майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаДія препарату Юперіо опосередкована новим механізмом, а саме, одночасним пригніченням активності неприлізину (нейтральної ендопептидази (neutral endopeptidase, NEP)) речовиною LBQ657 (активним метаболітом сакубітрилу) і блокадою рецепторів до ангіотензину II 1 II (АРА II). Взаємодоповнюючі сприятливі ефекти сакубітрилу та валсартану на стан серцево-судинної системи та нирок у пацієнтів із серцевою недостатністю обумовлені збільшенням кількості пептидів, що розщеплюються неприлізином (таких як натрійуретичні пептиди (НП)), що опосередковано дією LBQ657, ІІ. НП активують мембранозв'язані рецептори, пов'язані з гуанілілциклазою, що призводить до підвищення концентрації циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ), що викликає симптоми вазодилатації, збільшення натрійурезу та діурезу, збільшення швидкості клубочкової фільтрації та ниркового кровотоку, а також та антифібротична дія. Валсартан, вибірково блокуючи AT1-рецептор, пригнічує негативні ефекти ангіотензину II на серцево-судинну систему та нирки, а також блокує ангіотензин II-залежне вивільнення альдостерону. Це запобігає стійкій активації ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС), яка спричиняє звуження судин, затримку натрію та води нирками, активацію росту та проліферацію клітин, а також подальшу перебудову серцево-судинної системи, що посилює порушення у її функціонуванні.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо комплекс сакубітрилу та валсартану розпадається на сакубітрил, який потім метаболізується з утворенням метаболіту LBQ657 та валсартан; концентрації названих речовин у плазмі крові досягають максимуму через 0,5 год, 2 год та 1,5 год відповідно. Абсолютна біодоступність сакубітрилу та валсартану після прийому внутрішньо становить >60% та 23% відповідно. У разі прийому комплексу сакубітрилу та валсартану двічі на добу рівноважні концентрації сакубітрилу, LBQ657 та валсартану досягаються через 3 дні. Статистично значущого накопичення сакубітрилу та валсартану у рівноважному стані не відзначається; водночас накопичення LBQ657 перевищує концентрацію при одноразовому застосуванні у 1,6 раза. Прийом комплексу сакубітрилу та валсартану одночасно з їдою не надавав клінічно значущого впливу на показники системного впливу сакубітрилу, LBQ657 та валсартану. Зниження експозиції валсартану у разі прийому комплексу сакубітрилу та валсартану одночасно з їдою не супроводжується клінічно значущим зниженням терапевтичного ефекту. Час прийому комплексу сакубітрилу та валсартану не залежить від часу прийому їжі. Розподіл Комплекс сакубітрилу та валсартану значною мірою пов'язаний з білками плазми крові (94% – 97%). Порівняння експозицій у плазмі крові та СМР показує, що LBQ657 невеликою мірою проникає через гематоенцефалічний бар'єр (0,28%). Здається обсяг розподілу комплексу становить від 75 до 103 л. Метаболізм Сакубітрил під дією ферментів швидко перетворюється на метаболіт LBQ657, який далі суттєво не метаболізується. Валсартан метаболізується незначною мірою, у вигляді метаболітів виявляється лише близько 20%) від введеної дози. У плазмі крові в незначних концентраціях ( Виведення Після прийому внутрішньо 52-68% сакубітрилу (головним чином, у вигляді LBQ657) та -13% валсартану та його метаболітів виводяться нирками; 37-48% сакубітрилу (головним чином, у вигляді LBQ657) та 86% валсартану та його метаболітів виводяться через кишечник. Сакубітрил, LBQ657 та валсартан виводяться з плазми крові із середніми періодами напіввиведення (Т1/2), що становлять приблизно 1,43 год, 11,48 год та 9,90 год відповідно. Лінійність/нелінійність У вивченому діапазоні доз комплексу сакубітрилу та валсартану (50-400 мг) фармакокінетичні параметри сакубітрилу, LBQ657 та валсартану змінюються пропорційно дозі. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках Пацієнти старше 65 років Експозиції LBQ657 та валсартану у пацієнтів даної категорії вищі на 42% та 30% відповідно, ніж у пацієнтів молодшого віку. Подібні відмінності не пов'язані з клінічно значущими ефектами, тому корекція дози препарату не потрібна. Пацієнти молодші 18 років Застосування препарату у пацієнтів цієї категорії не вивчено. Пацієнти з порушеннями функції нирок Для LBQ657 спостерігалася кореляція між функцією нирок та площею під кривою «концентрація-час» (AUC), для валсартану такої кореляції не спостерігалося. У пацієнтів з порушеннями функції нирок легкого та помірного ступеня тяжкості (розрахункова швидкість клубочкової фільтрації (рСКФ) >30 мл/хв/1,73 м Пацієнти з порушеннями функції печінки У пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого та помірного ступеня тяжкості експозиція сакубітрилу збільшувалася у 1,5 та 3,4 рази відповідно. Експозиція LBQ657 – у 1,5 та 1,9 рази, валсартану – у 1,2 та 2,1 рази (у порівнянні зі здоровими добровольцями). У пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого ступеня тяжкості (клас А за класифікацією Чайлд-П'ю), включаючи пацієнтів з обструкцією жовчних шляхів, корекція дози препарату не потрібна. У пацієнтів з порушеннями функції печінки помірного ступеня (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю) початкова доза препарату, що рекомендується, становить 50 мг двічі на добу. У зв'язку з відсутністю даних застосування у пацієнтів з порушеннями функції печінки тяжкого ступеня не рекомендовано. Етнічна приналежність Фармакокінетика комплексу сакубітрилу та валсартану у пацієнтів різних расових та етнічних груп істотно не відрізняється. Підлога Фармакокінетика комплексу сакубітрилу та валсартану (сакубітрил, LBQ657 та валсартан) у чоловіків та жінок суттєво не відрізняється.ФармакодинамікаФармакодинамічні ефекти сакубітрилу та валсартану, що входять до складу препарату, оцінювали після його одноразового та багаторазового застосування у здорових добровольців, а також у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю. Ефекти, що відзначаються, відповідали механізму дії комплексу діючих речовин, що полягає в одночасному придушенні неприлізину і блокаді РААС. У семиденному дослідженні у пацієнтів зі зниженою фракцією викиду (ФВ) лівого шлуночка, в якому валсартан застосовували як контроль, застосування сакубітрилу та валсартану призводило до статистично значущого короткочасного збільшення натрійурезу, збільшення концентрації цГМФ у сечі та зниження концентрації передсердного ) та N-кінцевого фрагмента попередника мозкового натріюуретичного пептиду (NT-proBNP) у плазмі крові (порівняно з валсартаном). У 21-денному дослідженні у пацієнтів зі зниженою ФВ лівого шлуночка застосування сакубітрилу та валсартану викликало статистично значуще збільшення концентрації передсердного натріюуретичного пептиду (ANP) та цГМФ у сечі та концентрації цГМФ у плазмі крові, а також зниження плазмових концентрацій. -1 (Порівняно з вихідним станом). Крім того, застосування сакубітрилу та валсартану блокує AT1-рецептор, на що вказує збільшення активності та концентрації реніну у плазмі крові. В іншому дослідженні комплекс сакубітрилу та валсартану викликав більш виражене зниження концентрації NT-proBNP у плазмі крові та більш значне підвищення концентрацій мозкового натрійуретичного пептиду (BNP) та цГМФ у сечі, ніж еналаприл. У той час як BNP є субстратом неприлізину, NT-proBNP таким не є, у зв'язку з чим NT-proBNP, на відміну від BNP, можна використовувати як біомаркер при моніторингу пацієнтів із серцевою недостатністю, які отримують комплекс сакубітрилу та валсартану. У дослідженні з докладним вивченням інтервалу QTc у здорових добровольців чоловічої статі застосування комплексу сакубітрилу та валсартану одноразово в дозах 400 мг та 1200 мг не впливало на реполяризацію міокарда. Неприлізин - один з декількох ферментів, що беруть участь у метаболізмі амілоїда-р (Ар) головного мозку та спинномозкової рідини (СМР). На фоні застосування комплексу сакубітрилу та валсартану у дозі 400 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів у здорових добровольців концентрація Ар 1-38 у СМР збільшувалася; при цьому концентрації bАР 1-40 і 1-42 в СМР не змінювалися. Клінічне значення цього факту невідоме. У клінічному дослідженні застосування комплексу сакубітрилу та валсартану у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю статистично достовірно знижувало ризик летального результату через серцево-судинну патологію або госпіталізацію у зв'язку з гострою серцевою недостатністю (21,8% у групі досліджуваного препарату проти 26,5% у групі. еналаприлу). Абсолютне зниження ризику летального результату через серцево-судинну патологію або госпіталізацію у зв'язку з гострою серцевою недостатністю становило 4,7% (3,1% для ризику летального результату через серцево-судинну патологію і 2,8%) для первинної госпіталізації. у зв'язку з гострою серцевою недостатністю). Відносне зниження ризику проти еналаприлом становило 20%. Ефект відзначений на ранніх етапах застосування препарату та зберігався протягом усього періоду дослідження. Розвитку ефекту сприяли обидва діючі компоненти препарату. Частота випадків раптової смерті, які становили 45% всіх летальних випадків через серцево-судинну патологію, у групі досліджуваного препарату знизилася на 20% порівняно з групою еналаприлу (відношення ризиків (hazard rAT1o, HR) 0,80, р=0,008 ). Частота випадків розвитку недостатності скорочувальної функції міокарда, яка була причиною летального результату в 26% випадків через серцево-судинну патологію, у групі досліджуваного препарату знизилася на 21% порівняно з таким показником у групі еналаприлу (HR 0,79, р=0, 0338).Показання до застосуванняХронічна серцева недостатність (II-IV класи за класифікацією NYHA) у пацієнтів із систолічною дисфункцією з метою зниження ризику серцево-судинної смертності та госпіталізації з приводу серцевої недостатності.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до сакубітрилу або валсартану, а також до інших допоміжних компонентів препарату. Одночасне застосування з інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), а також період 36 годин після відміни інгібіторів АПФ. Наявність ангіоневротичного набряку в анамнезі на тлі попередньої терапії інгібіторами АПФ або АРА ІІ. Одночасне застосування з аліскіреном у пацієнтів з цукровим діабетом або у пацієнтів з помірним або тяжким порушенням функції нирок (РСКФ Порушення функції печінки тяжкого ступеня (клас С за класифікацією Чайлд П'ю), біліарний цироз та холестаз. Препарат Інтресто не рекомендується для застосування у дітей віком до 18 років у зв'язку з відсутністю даних щодо ефективності та безпеки. Вагітність, планування вагітності та період грудного вигодовування. Одночасне застосування коїться з іншими препаратами, які містять АРА II, т.к. до складу препарату входить валсартан. З обережністю Слід бути обережним при застосуванні препарату Юперіо у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (РСКФ). Слід бути обережним при одночасному застосуванні препарату зі статинами, інгібіторами фосфодіестерази 5-го типу. Слід бути обережними при застосуванні препарату у пацієнтів з ангіоневротичним набряком в анамнезі у зв'язку з відсутністю даних щодо застосування препарату у пацієнтів даної категорії. Пацієнти негроїдної раси можуть бути більш схильні до ризику ангіоневротичного набряку.Вагітність та лактаціяСлід інформувати пацієнток із збереженим репродуктивним потенціалом про можливі наслідки застосування препарату під час вагітності, а також необхідність використання надійних методів контрацепції під час лікування препаратом та протягом тижня після його останнього прийому. Як і інші препарати, що безпосередньо діють на РААС, препарат Юперіо не слід застосовувати під час вагітності. Дія препарату Юперіо опосередкована блокадою рецепторів ангіотензину II, тому ризик для плода не можна виключити. При настанні вагітності під час лікування препаратом пацієнтці слід припинити прийом препарату та поінформувати свого лікаря. Оскільки у доклінічних дослідженнях зазначено виділення сакубітрилу та валсартану з молоком лактуючих тварин, не рекомендується застосовувати препарат Юперіо у період грудного вигодовування. Рішення про відмову від грудного вигодовування або про відміну препарату Юперії продовження грудного вигодовування слід приймати з урахуванням важливості його застосування для матері. Даних про вплив препарату Юперіо на фертильність чоловіків та жінок немає. У дослідженнях препарату Юперіо у тварин зниження фертильності не було.Побічна діяВиявлені небажані явища (НЯ) відповідали фармакологічним характеристикам препарату Юперіо та супутнім захворюванням, які є у пацієнтів. Найпоширенішими НЯ були виражене зниження артеріального тиску, гіперкаліємія та порушення функції нирок, спричинені корекцією дози препарату Юперіо або припиненням терапії. Частота НЯ не залежала від статі, віку чи расової приналежності пацієнтів. НЯ перераховані відповідно до системно-органного класу медичного словника для нормативно-правової діяльності MedDRA. У межах кожного системно-органного класу НЯ розподілено за частотою виникнення у порядку зменшення їх важливості. Для оцінки частоти використані такі критерії: дуже часто (>1/10); часто (від >1/100 до1/1,000 до<1/100); рідко (від >1/10000 до <1/1000); дуже рідко ( Порушення з боку обміну речовин та харчування: дуже часто – гіперкаліємія; часто – гіпокаліємія. Порушення з боку нервової системи: часто – запаморочення, головний біль; нечасто – ортостатичне запаморочення. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: часто – вертиго. Порушення з боку судин: дуже часто – виражене зниження артеріального тиску: часто – непритомність, ортостатична гіпотензія. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – кашель. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – діарея, нудота. Порушення з боку колії та підшкірних тканин: нечасто – ангіоневротичний набряк. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: дуже часто – порушення функції нирок; часто – ниркова недостатність (у т.ч. гостра ниркова недостатність). Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – підвищена стомлюваність, астенія. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПротипоказані лікарські взаємодії Інгібітори АПФ Препарат Юперіо протипоказаний до застосування одночасно з інгібіторами АПФ, оскільки пригнічення неприлізину одночасно із застосуванням інгібітора АПФ може збільшувати ризик розвитку ангіоневротичного набряку. Застосування препарату Юперіо можна не раніше ніж через 36 годин після відміни інгібітору АПФ. Застосування інгібітору АПФ можливе не раніше ніж через 36 годин після останнього прийому Юперіо. Аліскірен У пацієнтів з цукровим діабетом та у пацієнтів з порушеннями функції нирок (РСКФ Не рекомендовані лікарські взаємодії Антагоністи рецепторів ангіотензину Оскільки одна з діючих речовин є антагоністом рецепторів ангіотензину II, одночасне застосування з іншим препаратом, що містить АРА II, не рекомендується. Лікарські взаємодії, які необхідно враховувати Інгібітори ГМГ-КоА редуктази (статини) Дані досліджень показують, що сакубітрил пригнічує активність переносників ОАТР1В1 та ОАТР1ВЗ. Препарат Юперіо може збільшувати системну експозицію таких субстратів ОАТР1В1 та ОАТР1ВЗ, як статини. У пацієнтів, які отримували препарат Юперіо одночасно з аторвастатином, максимальна концентрація в плазмі (Сmах) аторвастатину та його метаболітів збільшувалася до 2 разів, а AUC – до 1,3 разів. З цієї причини препарат Юперіо одночасно зі статинами слід застосовувати з обережністю. Сілденафіл У пацієнтів з вираженим підвищенням АТ, які отримують препарат Юперіо (до досягнення рівноважної концентрації), одноразове застосування силденафілу посилювало антигіпертензивну дію порівняно із застосуванням препарату Юперіо в монотерапії. З цієї причини у пацієнтів, які отримують Юперіо, застосовувати силденафіл або інший інгібітор фосфодіестерази 5-го типу слід з обережністю. Передбачувані лікарські взаємодії, які необхідно враховувати Калій Одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків (наприклад, тріамтерена та амілориду), антагоністів мінералокортикоїдів (наприклад, спіронолактону та еплеренону), препаратів калію або замінників калію, що містять вміст кухонної солі, може викликати підвищення вмісту калію та концентрації креатиніну в сироватці крові. У пацієнтів, які отримують препарат Юперіо одночасно з цими препаратами, рекомендується регулярно контролювати вміст калію у сироватці крові. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ), включаючи виборчі інгібітори циклооксигенази-2 (інгібітори ЦОГ-2) Застосування препарату Юперіо одночасно з НПЗЗ у пацієнтів старше 65 років, у пацієнтів з гіповолемією (включаючи пацієнтів, які отримують діуретики) та у пацієнтів з порушеннями функції нирок, може збільшувати ризик погіршення функції нирок. У пацієнтів, які отримують препарат Юперіо одночасно з нестероїдними протизапальними засобами, при призначенні подібної схеми лікування та у разі її зміни рекомендується контролювати функцію нирок. Препарати літію Можливість лікарської взаємодії між препаратом Юперіо та препаратами літію не вивчали. При одночасному застосуванні препаратів літію з інгібіторами АПФ та АРА II відзначалося оборотне підвищення концентрації літію у сироватці крові та посилення у зв'язку з цим токсичних проявів. У пацієнтів, які отримують препарат Юперіо разом із препаратами літію, рекомендується ретельно контролювати вміст літію у сироватці крові. У разі додаткового застосування діуретичного лікарського засобу ризик токсичної дії літію може збільшуватися. Білки-переносники Активний метаболіт сакубітрилу (LBQ657) та валсартан є субстратами білків-переносників 0АТР1В1, 0АТР1ВЗ та ОАТЗ; валсартан також є субстратом білка-переносника MRP2. У пацієнтів, які отримують препарат Юперіо одночасно з інгібіторами ОАТР1В1, ОАТР1ВЗ, ОАТЗ (наприклад, рифампіцином та циклоспорином) або MRР2 (наприклад, ритонавіром) може збільшуватися системна експозиція LBQ657 або валсартану відповідно. На початку та в момент завершення спільного застосування препарату Юперіо та даної групи препаратів потрібно дотримуватися обережності. Відсутність значних лікарських взаємодій У разі застосування препарату Юперіо в комбінації з фуросемідом, дигоксином, варфарином, гідрохлортіазидом, амлодипіном, метформіном, омепразолом, карведилолом, нітрогліцерином внутрішньовенно (в/в) або комбінованим препаратом левоноргестрелу та етинілестрадио. Взаємодія з атенололом, індометацином, глибенкламідом (глибуридом) або циметидином при сумісному застосуванні з препаратом Юперіо не очікується. Взаємодія з ізоферментами системи цитохрому Р450 Наявні дослідження демонструють, що ймовірність лікарських взаємодій, опосередкованих ізоферментами цитохрому CYP450, невелика, оскільки комплекс діючих речовин у незначній мірі метаболізується за участю ізоферментів CYP450. Комплекс речовин препарату Юперіо не є інгібітором або індуктором ізоферментів CYP450.Спосіб застосування та дозиЧас прийому препарату Юперіо не залежить від часу їди. Цільова (максимальна добова) доза препарату Юперіо становить 200 мг (102,8 мг + 97,2 мг) 2 рази на добу. Початкова доза препарату Юперіо, що рекомендується, становить 100 мг (51,4 мг + 48,6 мг) 2 рази на добу. У пацієнтів, які не отримували терапію інгібіторами АПФ або АРА II, або отримували ці препарати в низьких дозах, починати терапію препаратом Юперіо слід у дозі 50 мг (25,7 мг + 24,3 мг) 2 рази на добу з повільним підвищенням дози. подвоювання добової дози 1 раз на 3-4 тижні). Залежно від переносимості, дозу препарату Інтресто слід збільшувати вдвічі кожні 2-4 тижні аж до досягнення цільової (максимальної добової) дози 200 мг (102,8 мг + 97,2 мг) 2 рази на добу. Застосування препарату Юперіо можливе не раніше, ніж через 36 годин після відміни інгібітору АПФ, оскільки у разі одночасного застосування можливий розвиток ангіоневротичного набряку. Оскільки до складу препарату Юперіо входить АРА II валсартан, його слід застосовувати одночасно з іншим препаратом, до складу якого входить АРА II. При розвитку ознак порушення переносимості препарату Юперіо (клінічно виражене зниження артеріального тиску, гіперкаліємія, порушення функції нирок), слід розглянути питання про тимчасове зниження дози або корекцію дози одночасно застосовуваних лікарських препаратів. Пацієнти спеціальних категорій Пацієнти з порушенням функції нирок У пацієнтів з порушеннями функції нирок легкої (РСКФ 60-90 мл/хв/1,73 м2) або помірного ступеня тяжкості (РСКФ 30-60 мл/хв/1,73 м2) корекції дози препарату не потрібно. У пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок (РСКФ Пацієнти з порушенням функції печінки У пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого ступеня (клас А за класифікацією Чайлд-П'ю) корекція дози препарату Юперіо не потрібна. У пацієнтів з порушеннями функції печінки помірного ступеня (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю) початкова доза препарату, що рекомендується, становить 50 мг двічі на добу. Препарат Юперіо не рекомендований для застосування у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки (клас З класифікації Чайлд-П'ю). Застосування у дітей та підлітків віком до 18 років Даних щодо безпеки та ефективності застосування препарату Юперіо у дітей та підлітків немає. Застосування у пацієнтів віком від 65 років. У пацієнтів віком понад 65 років корекція дози не потрібна.ПередозуванняДаних про передозування препаратом Юперіо у людини недостатньо. Одноразове застосування препарату в дозі 1200 мг та багаторазове в дозі 900 мг у здорових добровольців супроводжувалося хорошою переносимістю. Найбільш ймовірним симптомом передозування є виражене зниження артеріального тиску, зумовлене антигіпертензивною дією діючих речовин. У цьому випадку рекомендується симптоматичне лікування. При випадковому передозуванні слід викликати блювоту (якщо препарат було прийнято нещодавно) або провести промивання шлунка. У разі виникнення вираженого зниження АТ як терапії необхідно внутрішньовенне введення 0,9% розчину натрію хлориду, пацієнта слід укласти, піднявши ноги, на необхідний для терапії період часу, вжити активних заходів щодо підтримки діяльності серцево-судинної системи, включаючи регулярний контроль діяльності серця і дихальної системи, об'єму циркулюючої крові (ОЦК) та кількості сечі, що виділяється. Видалення діючих речовин при проведенні гемодіалізу малоймовірне, оскільки значна частина їх зв'язується з білками плазми.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВиражене зниження АТ У пацієнтів, які отримували препарат Юперіо, спостерігалися випадки клінічно вираженої артеріальної гіпотензії. При виникненні вираженого зниження АТ слід розглянути питання про корекцію дози діуретиків, супутніх гіпотензивних засобів, а також усунення причин виникнення вираженого зниження АТ (наприклад, гіповолемії). Якщо, незважаючи на ці заходи, виражене зниження артеріального тиску зберігається, дозу препарату Юперіо слід зменшити або препарат слід на якийсь час відмінити. Остаточна відміна препарату зазвичай не потрібна. Імовірність виникнення вираженого зниження артеріального тиску, як правило, вища у пацієнтів з гіповолемією, яка може бути викликана терапією діуретиками, низькосольовою дієтою, діареєю або блюванням. Перед початком застосування препарату Юперіо слід провести корекцію вмісту натрію в організмі та/або заповнити ОЦК. Порушення функції нирок Як і будь-який інший препарат, що діє на РААС, препарат Юперіо може спричинити погіршення функції нирок. У порівняльному дослідженні безпеки та ефективності 14/17 (у порівнянні з еналаприлом) клінічно значущі порушення функції нирок відзначалися рідко, а препарат Юперіо у зв'язку з подібними порушеннями скасовували рідше (0,65%), ніж еналаприл (1,28%). У разі клінічно значущого погіршення функції нирок слід розглянути питання зменшення дози препарату Юперіо. При застосуванні препарату Юперіо у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок слід бути обережним. Гіперкаліємія Як і будь-який інший препарат, що діє на РААС, препарат Юперіо може збільшувати ризик гіперкаліємії. У порівняльному дослідженні безпеки та ефективності (порівняно з еналаприлом) клінічно значуща гіперкаліємія відзначалася рідко; препарат Юперіо у зв'язку з гіперкаліємією було скасовано у 0,26% пацієнтів, а еналаприл – у 0,35% пацієнтів. Препарати, здатні збільшувати вміст калію в сироватці крові (наприклад, калійзберігаючі діуретики, препарати калію) одночасно з препаратом Юперіо слід застосовувати з обережністю. У разі клінічно значущої гіперкаліємії слід розглянути такі заходи, як зниження споживання калію з їжею або корекція дози супутніх препаратів. Рекомендується регулярно контролювати вміст калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів з такими факторами ризику,як тяжкі порушення функції нирок, цукровий діабет, гіпоальдостеронізм чи дієта з високим вмістом калію. Ангіоневротичний набряк На фоні застосування препарату Юперіо спостерігалися випадки розвитку ангіоневротичного набряку. При виникненні ангіоневротичного набряку препарат Юперіо слід негайно відмінити та призначити належне лікування та спостереження за пацієнтом до повного та стійкого вирішення всіх симптомів. Повторно призначати препарат Юперіо не слід. У випадках підтвердженого ангіоневротичного набряку, при якому набряк поширювався тільки на обличчя та губи, цей стан, як правило, дозволялося без втручання, хоча застосування антигістамінних засобів сприяло полегшенню симптомів. Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком гортані, може призвести до смерті. У тих випадках, коли набряк поширюється на мову, голосові складки або гортань, що може призвести до обструкції дихальних шляхів, необхідно негайно розпочати належне лікування, наприклад, підшкірне введення розчину епінефрину (адреналіну) 1:1000 (0,3-0,5 мл) , та/або вжити належних заходів щодо забезпечення прохідності дихальних шляхів. У пацієнтів, які мають ангіоневротичний набряк, викликаний застосуванням інгібітору АПФ або АРА II, препарат Юперіо застосовувати не слід. Пацієнти негроїдної раси можуть бути більш схильні до ризику англіосвротичного набряку. Пацієнти зі стенозом ниркової артерії Як і інші препарати, що діють на РААС, препарат Юперіо може спричинити підвищення концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові у пацієнтів з одностороннім або двостороннім стенозом ниркових артерій. У пацієнтів зі стенозом ниркової артерії слід застосовувати з обережністю, регулярно контролюючи функцію нирок. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та/або механізмами Відсутні дані щодо впливу препарату на здатність керувати транспортними засобами та/або механізмами. У зв'язку з можливим виникненням запаморочення або підвищеної втоми слід дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом або роботі з механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: сакубітрилу та валсартану гідратний комплекс натрієвих солей -226,206 мг (у перерахунку на безводну кислотну форму 200 мг, що еквівалентно вмісту 97,2 сакубітрилу та 102,8 мг валсартану; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна - 69,794 мг, гіпоролоза - 50,000 мг, кросповідон - 36,000 мг, магнію стеарат - 12,000 мг, тальк - 4,000 мг, кремнію діоксид колоїдний - 2,0 оболонка: премікс оболонки білий - 11,796 мг (гіпромеллоза - 8,422 мг, титану діоксид - 1,687 мг, макрогол 4000 - 0,843 мг, тальк - 0,843 мг), премікс оболонки червоний - 0,168 мг, 000 мг, макрогол 4000 -0,012 мг, тальк 0,012 мг), премікс оболонки чорний - 0,036 мг (гіпромелоза - 0,026 мг, барвник заліза оксид чорний 0,005 мг, макрогол 4000 - 0,003 мг, тальк - 0,0) По 14 таблеток у блістер із ПВХ/ПВДХ та алюмінієвої фольги. По 2 або 4 блістери разом з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиОвальні двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою світло-рожевого кольору з фаскою, без ризику. З одного боку нанесено гравіювання «L11», з іншого - «NVR». На поперечному розрізі ядро ​​білого чи майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаДія препарату Юперіо опосередкована новим механізмом, а саме, одночасним пригніченням активності неприлізину (нейтральної ендопептидази (neutral endopeptidase, NEP)) речовиною LBQ657 (активним метаболітом сакубітрилу) і блокадою рецепторів до ангіотензину II 1 II (АРА II). Взаємодоповнюючі сприятливі ефекти сакубітрилу та валсартану на стан серцево-судинної системи та нирок у пацієнтів із серцевою недостатністю обумовлені збільшенням кількості пептидів, що розщеплюються неприлізином (таких як натрійуретичні пептиди (НП)), що опосередковано дією LBQ657, ІІ. НП активують мембранозв'язані рецептори, пов'язані з гуанілілциклазою, що призводить до підвищення концентрації циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ), що викликає симптоми вазодилатації, збільшення натрійурезу та діурезу, збільшення швидкості клубочкової фільтрації та ниркового кровотоку, а також та антифібротична дія. Валсартан, вибірково блокуючи AT1-рецептор, пригнічує негативні ефекти ангіотензину II на серцево-судинну систему та нирки, а також блокує ангіотензин II-залежне вивільнення альдостерону. Це запобігає стійкій активації ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС), яка спричиняє звуження судин, затримку натрію та води нирками, активацію росту та проліферацію клітин, а також подальшу перебудову серцево-судинної системи, що посилює порушення у її функціонуванні.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо комплекс сакубітрилу та валсартану розпадається на сакубітрил, який потім метаболізується з утворенням метаболіту LBQ657 та валсартан; концентрації названих речовин у плазмі крові досягають максимуму через 0,5 год, 2 год та 1,5 год відповідно. Абсолютна біодоступність сакубітрилу та валсартану після прийому внутрішньо становить >60% та 23% відповідно. У разі прийому комплексу сакубітрилу та валсартану двічі на добу рівноважні концентрації сакубітрилу, LBQ657 та валсартану досягаються через 3 дні. Статистично значущого накопичення сакубітрилу та валсартану у рівноважному стані не відзначається; водночас накопичення LBQ657 перевищує концентрацію при одноразовому застосуванні у 1,6 раза. Прийом комплексу сакубітрилу та валсартану одночасно з їдою не надавав клінічно значущого впливу на показники системного впливу сакубітрилу, LBQ657 та валсартану. Зниження експозиції валсартану у разі прийому комплексу сакубітрилу та валсартану одночасно з їдою не супроводжується клінічно значущим зниженням терапевтичного ефекту. Час прийому комплексу сакубітрилу та валсартану не залежить від часу прийому їжі. Розподіл Комплекс сакубітрилу та валсартану значною мірою пов'язаний з білками плазми крові (94% – 97%). Порівняння експозицій у плазмі крові та СМР показує, що LBQ657 невеликою мірою проникає через гематоенцефалічний бар'єр (0,28%). Здається обсяг розподілу комплексу становить від 75 до 103 л. Метаболізм Сакубітрил під дією ферментів швидко перетворюється на метаболіт LBQ657, який далі суттєво не метаболізується. Валсартан метаболізується незначною мірою, у вигляді метаболітів виявляється лише близько 20%) від введеної дози. У плазмі крові в незначних концентраціях ( Виведення Після прийому внутрішньо 52-68% сакубітрилу (головним чином, у вигляді LBQ657) та -13% валсартану та його метаболітів виводяться нирками; 37-48% сакубітрилу (головним чином, у вигляді LBQ657) та 86% валсартану та його метаболітів виводяться через кишечник. Сакубітрил, LBQ657 та валсартан виводяться з плазми крові із середніми періодами напіввиведення (Т1/2), що становлять приблизно 1,43 год, 11,48 год та 9,90 год відповідно. Лінійність/нелінійність У вивченому діапазоні доз комплексу сакубітрилу та валсартану (50-400 мг) фармакокінетичні параметри сакубітрилу, LBQ657 та валсартану змінюються пропорційно дозі. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках Пацієнти старше 65 років Експозиції LBQ657 та валсартану у пацієнтів даної категорії вищі на 42% та 30% відповідно, ніж у пацієнтів молодшого віку. Подібні відмінності не пов'язані з клінічно значущими ефектами, тому корекція дози препарату не потрібна. Пацієнти молодші 18 років Застосування препарату у пацієнтів цієї категорії не вивчено. Пацієнти з порушеннями функції нирок Для LBQ657 спостерігалася кореляція між функцією нирок та площею під кривою «концентрація-час» (AUC), для валсартану такої кореляції не спостерігалося. У пацієнтів з порушеннями функції нирок легкого та помірного ступеня тяжкості (розрахункова швидкість клубочкової фільтрації (рСКФ) >30 мл/хв/1,73 м Пацієнти з порушеннями функції печінки У пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого та помірного ступеня тяжкості експозиція сакубітрилу збільшувалася у 1,5 та 3,4 рази відповідно. Експозиція LBQ657 – у 1,5 та 1,9 рази, валсартану – у 1,2 та 2,1 рази (у порівнянні зі здоровими добровольцями). У пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого ступеня тяжкості (клас А за класифікацією Чайлд-П'ю), включаючи пацієнтів з обструкцією жовчних шляхів, корекція дози препарату не потрібна. У пацієнтів з порушеннями функції печінки помірного ступеня (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю) початкова доза препарату, що рекомендується, становить 50 мг двічі на добу. У зв'язку з відсутністю даних застосування у пацієнтів з порушеннями функції печінки тяжкого ступеня не рекомендовано. Етнічна приналежність Фармакокінетика комплексу сакубітрилу та валсартану у пацієнтів різних расових та етнічних груп істотно не відрізняється. Підлога Фармакокінетика комплексу сакубітрилу та валсартану (сакубітрил, LBQ657 та валсартан) у чоловіків та жінок суттєво не відрізняється.ФармакодинамікаФармакодинамічні ефекти сакубітрилу та валсартану, що входять до складу препарату, оцінювали після його одноразового та багаторазового застосування у здорових добровольців, а також у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю. Ефекти, що відзначаються, відповідали механізму дії комплексу діючих речовин, що полягає в одночасному придушенні неприлізину і блокаді РААС. У семиденному дослідженні у пацієнтів зі зниженою фракцією викиду (ФВ) лівого шлуночка, в якому валсартан застосовували як контроль, застосування сакубітрилу та валсартану призводило до статистично значущого короткочасного збільшення натрійурезу, збільшення концентрації цГМФ у сечі та зниження концентрації передсердного ) та N-кінцевого фрагмента попередника мозкового натріюуретичного пептиду (NT-proBNP) у плазмі крові (порівняно з валсартаном). У 21-денному дослідженні у пацієнтів зі зниженою ФВ лівого шлуночка застосування сакубітрилу та валсартану викликало статистично значуще збільшення концентрації передсердного натріюуретичного пептиду (ANP) та цГМФ у сечі та концентрації цГМФ у плазмі крові, а також зниження плазмових концентрацій. -1 (Порівняно з вихідним станом). Крім того, застосування сакубітрилу та валсартану блокує AT1-рецептор, на що вказує збільшення активності та концентрації реніну у плазмі крові. В іншому дослідженні комплекс сакубітрилу та валсартану викликав більш виражене зниження концентрації NT-proBNP у плазмі крові та більш значне підвищення концентрацій мозкового натрійуретичного пептиду (BNP) та цГМФ у сечі, ніж еналаприл. У той час як BNP є субстратом неприлізину, NT-proBNP таким не є, у зв'язку з чим NT-proBNP, на відміну від BNP, можна використовувати як біомаркер при моніторингу пацієнтів із серцевою недостатністю, які отримують комплекс сакубітрилу та валсартану. У дослідженні з докладним вивченням інтервалу QTc у здорових добровольців чоловічої статі застосування комплексу сакубітрилу та валсартану одноразово в дозах 400 мг та 1200 мг не впливало на реполяризацію міокарда. Неприлізин - один з декількох ферментів, що беруть участь у метаболізмі амілоїда-р (Ар) головного мозку та спинномозкової рідини (СМР). На фоні застосування комплексу сакубітрилу та валсартану у дозі 400 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів у здорових добровольців концентрація Ар 1-38 у СМР збільшувалася; при цьому концентрації bАР 1-40 і 1-42 в СМР не змінювалися. Клінічне значення цього факту невідоме. У клінічному дослідженні застосування комплексу сакубітрилу та валсартану у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю статистично достовірно знижувало ризик летального результату через серцево-судинну патологію або госпіталізацію у зв'язку з гострою серцевою недостатністю (21,8% у групі досліджуваного препарату проти 26,5% у групі. еналаприлу). Абсолютне зниження ризику летального результату через серцево-судинну патологію або госпіталізацію у зв'язку з гострою серцевою недостатністю становило 4,7% (3,1% для ризику летального результату через серцево-судинну патологію і 2,8%) для первинної госпіталізації. у зв'язку з гострою серцевою недостатністю). Відносне зниження ризику проти еналаприлом становило 20%. Ефект відзначений на ранніх етапах застосування препарату та зберігався протягом усього періоду дослідження. Розвитку ефекту сприяли обидва діючі компоненти препарату. Частота випадків раптової смерті, які становили 45% всіх летальних випадків через серцево-судинну патологію, у групі досліджуваного препарату знизилася на 20% порівняно з групою еналаприлу (відношення ризиків (hazard rAT1o, HR) 0,80, р=0,008 ). Частота випадків розвитку недостатності скорочувальної функції міокарда, яка була причиною летального результату в 26% випадків через серцево-судинну патологію, у групі досліджуваного препарату знизилася на 21% порівняно з таким показником у групі еналаприлу (HR 0,79, р=0, 0338).Показання до застосуванняХронічна серцева недостатність (II-IV класи за класифікацією NYHA) у пацієнтів із систолічною дисфункцією з метою зниження ризику серцево-судинної смертності та госпіталізації з приводу серцевої недостатності.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до сакубітрилу або валсартану, а також до інших допоміжних компонентів препарату. Одночасне застосування з інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), а також період 36 годин після відміни інгібіторів АПФ. Наявність ангіоневротичного набряку в анамнезі на тлі попередньої терапії інгібіторами АПФ або АРА ІІ. Одночасне застосування з аліскіреном у пацієнтів з цукровим діабетом або у пацієнтів з помірним або тяжким порушенням функції нирок (РСКФ Порушення функції печінки тяжкого ступеня (клас С за класифікацією Чайлд П'ю), біліарний цироз та холестаз. Препарат Інтресто не рекомендується для застосування у дітей віком до 18 років у зв'язку з відсутністю даних щодо ефективності та безпеки. Вагітність, планування вагітності та період грудного вигодовування. Одночасне застосування коїться з іншими препаратами, які містять АРА II, т.к. до складу препарату входить валсартан. З обережністю Слід бути обережним при застосуванні препарату Юперіо у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (РСКФ). Слід бути обережним при одночасному застосуванні препарату зі статинами, інгібіторами фосфодіестерази 5-го типу. Слід бути обережними при застосуванні препарату у пацієнтів з ангіоневротичним набряком в анамнезі у зв'язку з відсутністю даних щодо застосування препарату у пацієнтів даної категорії. Пацієнти негроїдної раси можуть бути більш схильні до ризику ангіоневротичного набряку.Вагітність та лактаціяСлід інформувати пацієнток із збереженим репродуктивним потенціалом про можливі наслідки застосування препарату під час вагітності, а також необхідність використання надійних методів контрацепції під час лікування препаратом та протягом тижня після його останнього прийому. Як і інші препарати, що безпосередньо діють на РААС, препарат Юперіо не слід застосовувати під час вагітності. Дія препарату Юперіо опосередкована блокадою рецепторів ангіотензину II, тому ризик для плода не можна виключити. При настанні вагітності під час лікування препаратом пацієнтці слід припинити прийом препарату та поінформувати свого лікаря. Оскільки у доклінічних дослідженнях зазначено виділення сакубітрилу та валсартану з молоком лактуючих тварин, не рекомендується застосовувати препарат Юперіо у період грудного вигодовування. Рішення про відмову від грудного вигодовування або про відміну препарату Юперії продовження грудного вигодовування слід приймати з урахуванням важливості його застосування для матері. Даних про вплив препарату Юперіо на фертильність чоловіків та жінок немає. У дослідженнях препарату Юперіо у тварин зниження фертильності не було.Побічна діяВиявлені небажані явища (НЯ) відповідали фармакологічним характеристикам препарату Юперіо та супутнім захворюванням, які є у пацієнтів. Найпоширенішими НЯ були виражене зниження артеріального тиску, гіперкаліємія та порушення функції нирок, спричинені корекцією дози препарату Юперіо або припиненням терапії. Частота НЯ не залежала від статі, віку чи расової приналежності пацієнтів. НЯ перераховані відповідно до системно-органного класу медичного словника для нормативно-правової діяльності MedDRA. У межах кожного системно-органного класу НЯ розподілено за частотою виникнення у порядку зменшення їх важливості. Для оцінки частоти використані такі критерії: дуже часто (>1/10); часто (від >1/100 до1/1,000 до<1/100); рідко (від >1/10000 до <1/1000); дуже рідко ( Порушення з боку обміну речовин та харчування: дуже часто – гіперкаліємія; часто – гіпокаліємія. Порушення з боку нервової системи: часто – запаморочення, головний біль; нечасто – ортостатичне запаморочення. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: часто – вертиго. Порушення з боку судин: дуже часто – виражене зниження артеріального тиску: часто – непритомність, ортостатична гіпотензія. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – кашель. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – діарея, нудота. Порушення з боку колії та підшкірних тканин: нечасто – ангіоневротичний набряк. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: дуже часто – порушення функції нирок; часто – ниркова недостатність (у т.ч. гостра ниркова недостатність). Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – підвищена стомлюваність, астенія. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПротипоказані лікарські взаємодії Інгібітори АПФ Препарат Юперіо протипоказаний до застосування одночасно з інгібіторами АПФ, оскільки пригнічення неприлізину одночасно із застосуванням інгібітора АПФ може збільшувати ризик розвитку ангіоневротичного набряку. Застосування препарату Юперіо можна не раніше ніж через 36 годин після відміни інгібітору АПФ. Застосування інгібітору АПФ можливе не раніше ніж через 36 годин після останнього прийому Юперіо. Аліскірен У пацієнтів з цукровим діабетом та у пацієнтів з порушеннями функції нирок (РСКФ Не рекомендовані лікарські взаємодії Антагоністи рецепторів ангіотензину Оскільки одна з діючих речовин є антагоністом рецепторів ангіотензину II, одночасне застосування з іншим препаратом, що містить АРА II, не рекомендується. Лікарські взаємодії, які необхідно враховувати Інгібітори ГМГ-КоА редуктази (статини) Дані досліджень показують, що сакубітрил пригнічує активність переносників ОАТР1В1 та ОАТР1ВЗ. Препарат Юперіо може збільшувати системну експозицію таких субстратів ОАТР1В1 та ОАТР1ВЗ, як статини. У пацієнтів, які отримували препарат Юперіо одночасно з аторвастатином, максимальна концентрація в плазмі (Сmах) аторвастатину та його метаболітів збільшувалася до 2 разів, а AUC – до 1,3 разів. З цієї причини препарат Юперіо одночасно зі статинами слід застосовувати з обережністю. Сілденафіл У пацієнтів з вираженим підвищенням АТ, які отримують препарат Юперіо (до досягнення рівноважної концентрації), одноразове застосування силденафілу посилювало антигіпертензивну дію порівняно із застосуванням препарату Юперіо в монотерапії. З цієї причини у пацієнтів, які отримують Юперіо, застосовувати силденафіл або інший інгібітор фосфодіестерази 5-го типу слід з обережністю. Передбачувані лікарські взаємодії, які необхідно враховувати Калій Одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків (наприклад, тріамтерена та амілориду), антагоністів мінералокортикоїдів (наприклад, спіронолактону та еплеренону), препаратів калію або замінників калію, що містять вміст кухонної солі, може викликати підвищення вмісту калію та концентрації креатиніну в сироватці крові. У пацієнтів, які отримують препарат Юперіо одночасно з цими препаратами, рекомендується регулярно контролювати вміст калію у сироватці крові. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ), включаючи виборчі інгібітори циклооксигенази-2 (інгібітори ЦОГ-2) Застосування препарату Юперіо одночасно з НПЗЗ у пацієнтів старше 65 років, у пацієнтів з гіповолемією (включаючи пацієнтів, які отримують діуретики) та у пацієнтів з порушеннями функції нирок, може збільшувати ризик погіршення функції нирок. У пацієнтів, які отримують препарат Юперіо одночасно з нестероїдними протизапальними засобами, при призначенні подібної схеми лікування та у разі її зміни рекомендується контролювати функцію нирок. Препарати літію Можливість лікарської взаємодії між препаратом Юперіо та препаратами літію не вивчали. При одночасному застосуванні препаратів літію з інгібіторами АПФ та АРА II відзначалося оборотне підвищення концентрації літію у сироватці крові та посилення у зв'язку з цим токсичних проявів. У пацієнтів, які отримують препарат Юперіо разом із препаратами літію, рекомендується ретельно контролювати вміст літію у сироватці крові. У разі додаткового застосування діуретичного лікарського засобу ризик токсичної дії літію може збільшуватися. Білки-переносники Активний метаболіт сакубітрилу (LBQ657) та валсартан є субстратами білків-переносників 0АТР1В1, 0АТР1ВЗ та ОАТЗ; валсартан також є субстратом білка-переносника MRP2. У пацієнтів, які отримують препарат Юперіо одночасно з інгібіторами ОАТР1В1, ОАТР1ВЗ, ОАТЗ (наприклад, рифампіцином та циклоспорином) або MRР2 (наприклад, ритонавіром) може збільшуватися системна експозиція LBQ657 або валсартану відповідно. На початку та в момент завершення спільного застосування препарату Юперіо та даної групи препаратів потрібно дотримуватися обережності. Відсутність значних лікарських взаємодій У разі застосування препарату Юперіо в комбінації з фуросемідом, дигоксином, варфарином, гідрохлортіазидом, амлодипіном, метформіном, омепразолом, карведилолом, нітрогліцерином внутрішньовенно (в/в) або комбінованим препаратом левоноргестрелу та етинілестрадио. Взаємодія з атенололом, індометацином, глибенкламідом (глибуридом) або циметидином при сумісному застосуванні з препаратом Юперіо не очікується. Взаємодія з ізоферментами системи цитохрому Р450 Наявні дослідження демонструють, що ймовірність лікарських взаємодій, опосередкованих ізоферментами цитохрому CYP450, невелика, оскільки комплекс діючих речовин у незначній мірі метаболізується за участю ізоферментів CYP450. Комплекс речовин препарату Юперіо не є інгібітором або індуктором ізоферментів CYP450.Спосіб застосування та дозиЧас прийому препарату Юперіо не залежить від часу їди. Цільова (максимальна добова) доза препарату Юперіо становить 200 мг (102,8 мг + 97,2 мг) 2 рази на добу. Початкова доза препарату Юперіо, що рекомендується, становить 100 мг (51,4 мг + 48,6 мг) 2 рази на добу. У пацієнтів, які не отримували терапію інгібіторами АПФ або АРА II, або отримували ці препарати в низьких дозах, починати терапію препаратом Юперіо слід у дозі 50 мг (25,7 мг + 24,3 мг) 2 рази на добу з повільним підвищенням дози. подвоювання добової дози 1 раз на 3-4 тижні). Залежно від переносимості, дозу препарату Інтресто слід збільшувати вдвічі кожні 2-4 тижні аж до досягнення цільової (максимальної добової) дози 200 мг (102,8 мг + 97,2 мг) 2 рази на добу. Застосування препарату Юперіо можливе не раніше, ніж через 36 годин після відміни інгібітору АПФ, оскільки у разі одночасного застосування можливий розвиток ангіоневротичного набряку. Оскільки до складу препарату Юперіо входить АРА II валсартан, його слід застосовувати одночасно з іншим препаратом, до складу якого входить АРА II. При розвитку ознак порушення переносимості препарату Юперіо (клінічно виражене зниження артеріального тиску, гіперкаліємія, порушення функції нирок), слід розглянути питання про тимчасове зниження дози або корекцію дози одночасно застосовуваних лікарських препаратів. Пацієнти спеціальних категорій Пацієнти з порушенням функції нирок У пацієнтів з порушеннями функції нирок легкої (РСКФ 60-90 мл/хв/1,73 м2) або помірного ступеня тяжкості (РСКФ 30-60 мл/хв/1,73 м2) корекції дози препарату не потрібно. У пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок (РСКФ Пацієнти з порушенням функції печінки У пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого ступеня (клас А за класифікацією Чайлд-П'ю) корекція дози препарату Юперіо не потрібна. У пацієнтів з порушеннями функції печінки помірного ступеня (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю) початкова доза препарату, що рекомендується, становить 50 мг двічі на добу. Препарат Юперіо не рекомендований для застосування у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки (клас З класифікації Чайлд-П'ю). Застосування у дітей та підлітків віком до 18 років Даних щодо безпеки та ефективності застосування препарату Юперіо у дітей та підлітків немає. Застосування у пацієнтів віком від 65 років. У пацієнтів віком понад 65 років корекція дози не потрібна.ПередозуванняДаних про передозування препаратом Юперіо у людини недостатньо. Одноразове застосування препарату в дозі 1200 мг та багаторазове в дозі 900 мг у здорових добровольців супроводжувалося хорошою переносимістю. Найбільш ймовірним симптомом передозування є виражене зниження артеріального тиску, зумовлене антигіпертензивною дією діючих речовин. У цьому випадку рекомендується симптоматичне лікування. При випадковому передозуванні слід викликати блювоту (якщо препарат було прийнято нещодавно) або провести промивання шлунка. У разі виникнення вираженого зниження АТ як терапії необхідно внутрішньовенне введення 0,9% розчину натрію хлориду, пацієнта слід укласти, піднявши ноги, на необхідний для терапії період часу, вжити активних заходів щодо підтримки діяльності серцево-судинної системи, включаючи регулярний контроль діяльності серця і дихальної системи, об'єму циркулюючої крові (ОЦК) та кількості сечі, що виділяється. Видалення діючих речовин при проведенні гемодіалізу малоймовірне, оскільки значна частина їх зв'язується з білками плазми.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВиражене зниження АТ У пацієнтів, які отримували препарат Юперіо, спостерігалися випадки клінічно вираженої артеріальної гіпотензії. При виникненні вираженого зниження АТ слід розглянути питання про корекцію дози діуретиків, супутніх гіпотензивних засобів, а також усунення причин виникнення вираженого зниження АТ (наприклад, гіповолемії). Якщо, незважаючи на ці заходи, виражене зниження артеріального тиску зберігається, дозу препарату Юперіо слід зменшити або препарат слід на якийсь час відмінити. Остаточна відміна препарату зазвичай не потрібна. Імовірність виникнення вираженого зниження артеріального тиску, як правило, вища у пацієнтів з гіповолемією, яка може бути викликана терапією діуретиками, низькосольовою дієтою, діареєю або блюванням. Перед початком застосування препарату Юперіо слід провести корекцію вмісту натрію в організмі та/або заповнити ОЦК. Порушення функції нирок Як і будь-який інший препарат, що діє на РААС, препарат Юперіо може спричинити погіршення функції нирок. У порівняльному дослідженні безпеки та ефективності 14/17 (у порівнянні з еналаприлом) клінічно значущі порушення функції нирок відзначалися рідко, а препарат Юперіо у зв'язку з подібними порушеннями скасовували рідше (0,65%), ніж еналаприл (1,28%). У разі клінічно значущого погіршення функції нирок слід розглянути питання зменшення дози препарату Юперіо. При застосуванні препарату Юперіо у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок слід бути обережним. Гіперкаліємія Як і будь-який інший препарат, що діє на РААС, препарат Юперіо може збільшувати ризик гіперкаліємії. У порівняльному дослідженні безпеки та ефективності (порівняно з еналаприлом) клінічно значуща гіперкаліємія відзначалася рідко; препарат Юперіо у зв'язку з гіперкаліємією було скасовано у 0,26% пацієнтів, а еналаприл – у 0,35% пацієнтів. Препарати, здатні збільшувати вміст калію в сироватці крові (наприклад, калійзберігаючі діуретики, препарати калію) одночасно з препаратом Юперіо слід застосовувати з обережністю. У разі клінічно значущої гіперкаліємії слід розглянути такі заходи, як зниження споживання калію з їжею або корекція дози супутніх препаратів. Рекомендується регулярно контролювати вміст калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів з такими факторами ризику,як тяжкі порушення функції нирок, цукровий діабет, гіпоальдостеронізм чи дієта з високим вмістом калію. Ангіоневротичний набряк На фоні застосування препарату Юперіо спостерігалися випадки розвитку ангіоневротичного набряку. При виникненні ангіоневротичного набряку препарат Юперіо слід негайно відмінити та призначити належне лікування та спостереження за пацієнтом до повного та стійкого вирішення всіх симптомів. Повторно призначати препарат Юперіо не слід. У випадках підтвердженого ангіоневротичного набряку, при якому набряк поширювався тільки на обличчя та губи, цей стан, як правило, дозволялося без втручання, хоча застосування антигістамінних засобів сприяло полегшенню симптомів. Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком гортані, може призвести до смерті. У тих випадках, коли набряк поширюється на мову, голосові складки або гортань, що може призвести до обструкції дихальних шляхів, необхідно негайно розпочати належне лікування, наприклад, підшкірне введення розчину епінефрину (адреналіну) 1:1000 (0,3-0,5 мл) , та/або вжити належних заходів щодо забезпечення прохідності дихальних шляхів. У пацієнтів, які мають ангіоневротичний набряк, викликаний застосуванням інгібітору АПФ або АРА II, препарат Юперіо застосовувати не слід. Пацієнти негроїдної раси можуть бути більш схильні до ризику англіосвротичного набряку. Пацієнти зі стенозом ниркової артерії Як і інші препарати, що діють на РААС, препарат Юперіо може спричинити підвищення концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові у пацієнтів з одностороннім або двостороннім стенозом ниркових артерій. У пацієнтів зі стенозом ниркової артерії слід застосовувати з обережністю, регулярно контролюючи функцію нирок. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та/або механізмами Відсутні дані щодо впливу препарату на здатність керувати транспортними засобами та/або механізмами. У зв'язку з можливим виникненням запаморочення або підвищеної втоми слід дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом або роботі з механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: сакубітрилу та валсартану гідратний комплекс натрієвих солей -226,206 мг (у перерахунку на безводну кислотну форму 200 мг, що еквівалентно вмісту 97,2 сакубітрилу та 102,8 мг валсартану; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна - 69,794 мг, гіпоролоза - 50,000 мг, кросповідон - 36,000 мг, магнію стеарат - 12,000 мг, тальк - 4,000 мг, кремнію діоксид колоїдний - 2,0 оболонка: премікс оболонки білий - 11,796 мг (гіпромеллоза - 8,422 мг, титану діоксид - 1,687 мг, макрогол 4000 - 0,843 мг, тальк - 0,843 мг), премікс оболонки червоний - 0,168 мг, 000 мг, макрогол 4000 -0,012 мг, тальк 0,012 мг), премікс оболонки чорний - 0,036 мг (гіпромелоза - 0,026 мг, барвник заліза оксид чорний 0,005 мг, макрогол 4000 - 0,003 мг, тальк - 0,0) По 14 таблеток у блістер із ПВХ/ПВДХ та алюмінієвої фольги. По 2 або 4 блістери разом з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиОвальні двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою світло-рожевого кольору з фаскою, без ризику. З одного боку нанесено гравіювання «L11», з іншого - «NVR». На поперечному розрізі ядро ​​білого чи майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаДія препарату Юперіо опосередкована новим механізмом, а саме, одночасним пригніченням активності неприлізину (нейтральної ендопептидази (neutral endopeptidase, NEP)) речовиною LBQ657 (активним метаболітом сакубітрилу) і блокадою рецепторів до ангіотензину II 1 II (АРА II). Взаємодоповнюючі сприятливі ефекти сакубітрилу та валсартану на стан серцево-судинної системи та нирок у пацієнтів із серцевою недостатністю обумовлені збільшенням кількості пептидів, що розщеплюються неприлізином (таких як натрійуретичні пептиди (НП)), що опосередковано дією LBQ657, ІІ. НП активують мембранозв'язані рецептори, пов'язані з гуанілілциклазою, що призводить до підвищення концентрації циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ), що викликає симптоми вазодилатації, збільшення натрійурезу та діурезу, збільшення швидкості клубочкової фільтрації та ниркового кровотоку, а також та антифібротична дія. Валсартан, вибірково блокуючи AT1-рецептор, пригнічує негативні ефекти ангіотензину II на серцево-судинну систему та нирки, а також блокує ангіотензин II-залежне вивільнення альдостерону. Це запобігає стійкій активації ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС), яка спричиняє звуження судин, затримку натрію та води нирками, активацію росту та проліферацію клітин, а також подальшу перебудову серцево-судинної системи, що посилює порушення у її функціонуванні.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо комплекс сакубітрилу та валсартану розпадається на сакубітрил, який потім метаболізується з утворенням метаболіту LBQ657 та валсартан; концентрації названих речовин у плазмі крові досягають максимуму через 0,5 год, 2 год та 1,5 год відповідно. Абсолютна біодоступність сакубітрилу та валсартану після прийому внутрішньо становить >60% та 23% відповідно. У разі прийому комплексу сакубітрилу та валсартану двічі на добу рівноважні концентрації сакубітрилу, LBQ657 та валсартану досягаються через 3 дні. Статистично значущого накопичення сакубітрилу та валсартану у рівноважному стані не відзначається; водночас накопичення LBQ657 перевищує концентрацію при одноразовому застосуванні у 1,6 раза. Прийом комплексу сакубітрилу та валсартану одночасно з їдою не надавав клінічно значущого впливу на показники системного впливу сакубітрилу, LBQ657 та валсартану. Зниження експозиції валсартану у разі прийому комплексу сакубітрилу та валсартану одночасно з їдою не супроводжується клінічно значущим зниженням терапевтичного ефекту. Час прийому комплексу сакубітрилу та валсартану не залежить від часу прийому їжі. Розподіл Комплекс сакубітрилу та валсартану значною мірою пов'язаний з білками плазми крові (94% – 97%). Порівняння експозицій у плазмі крові та СМР показує, що LBQ657 невеликою мірою проникає через гематоенцефалічний бар'єр (0,28%). Здається обсяг розподілу комплексу становить від 75 до 103 л. Метаболізм Сакубітрил під дією ферментів швидко перетворюється на метаболіт LBQ657, який далі суттєво не метаболізується. Валсартан метаболізується незначною мірою, у вигляді метаболітів виявляється лише близько 20%) від введеної дози. У плазмі крові в незначних концентраціях ( Виведення Після прийому внутрішньо 52-68% сакубітрилу (головним чином, у вигляді LBQ657) та -13% валсартану та його метаболітів виводяться нирками; 37-48% сакубітрилу (головним чином, у вигляді LBQ657) та 86% валсартану та його метаболітів виводяться через кишечник. Сакубітрил, LBQ657 та валсартан виводяться з плазми крові із середніми періодами напіввиведення (Т1/2), що становлять приблизно 1,43 год, 11,48 год та 9,90 год відповідно. Лінійність/нелінійність У вивченому діапазоні доз комплексу сакубітрилу та валсартану (50-400 мг) фармакокінетичні параметри сакубітрилу, LBQ657 та валсартану змінюються пропорційно дозі. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках Пацієнти старше 65 років Експозиції LBQ657 та валсартану у пацієнтів даної категорії вищі на 42% та 30% відповідно, ніж у пацієнтів молодшого віку. Подібні відмінності не пов'язані з клінічно значущими ефектами, тому корекція дози препарату не потрібна. Пацієнти молодші 18 років Застосування препарату у пацієнтів цієї категорії не вивчено. Пацієнти з порушеннями функції нирок Для LBQ657 спостерігалася кореляція між функцією нирок та площею під кривою «концентрація-час» (AUC), для валсартану такої кореляції не спостерігалося. У пацієнтів з порушеннями функції нирок легкого та помірного ступеня тяжкості (розрахункова швидкість клубочкової фільтрації (рСКФ) >30 мл/хв/1,73 м Пацієнти з порушеннями функції печінки У пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого та помірного ступеня тяжкості експозиція сакубітрилу збільшувалася у 1,5 та 3,4 рази відповідно. Експозиція LBQ657 – у 1,5 та 1,9 рази, валсартану – у 1,2 та 2,1 рази (у порівнянні зі здоровими добровольцями). У пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого ступеня тяжкості (клас А за класифікацією Чайлд-П'ю), включаючи пацієнтів з обструкцією жовчних шляхів, корекція дози препарату не потрібна. У пацієнтів з порушеннями функції печінки помірного ступеня (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю) початкова доза препарату, що рекомендується, становить 50 мг двічі на добу. У зв'язку з відсутністю даних застосування у пацієнтів з порушеннями функції печінки тяжкого ступеня не рекомендовано. Етнічна приналежність Фармакокінетика комплексу сакубітрилу та валсартану у пацієнтів різних расових та етнічних груп істотно не відрізняється. Підлога Фармакокінетика комплексу сакубітрилу та валсартану (сакубітрил, LBQ657 та валсартан) у чоловіків та жінок суттєво не відрізняється.ФармакодинамікаФармакодинамічні ефекти сакубітрилу та валсартану, що входять до складу препарату, оцінювали після його одноразового та багаторазового застосування у здорових добровольців, а також у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю. Ефекти, що відзначаються, відповідали механізму дії комплексу діючих речовин, що полягає в одночасному придушенні неприлізину і блокаді РААС. У семиденному дослідженні у пацієнтів зі зниженою фракцією викиду (ФВ) лівого шлуночка, в якому валсартан застосовували як контроль, застосування сакубітрилу та валсартану призводило до статистично значущого короткочасного збільшення натрійурезу, збільшення концентрації цГМФ у сечі та зниження концентрації передсердного ) та N-кінцевого фрагмента попередника мозкового натріюуретичного пептиду (NT-proBNP) у плазмі крові (порівняно з валсартаном). У 21-денному дослідженні у пацієнтів зі зниженою ФВ лівого шлуночка застосування сакубітрилу та валсартану викликало статистично значуще збільшення концентрації передсердного натріюуретичного пептиду (ANP) та цГМФ у сечі та концентрації цГМФ у плазмі крові, а також зниження плазмових концентрацій. -1 (Порівняно з вихідним станом). Крім того, застосування сакубітрилу та валсартану блокує AT1-рецептор, на що вказує збільшення активності та концентрації реніну у плазмі крові. В іншому дослідженні комплекс сакубітрилу та валсартану викликав більш виражене зниження концентрації NT-proBNP у плазмі крові та більш значне підвищення концентрацій мозкового натрійуретичного пептиду (BNP) та цГМФ у сечі, ніж еналаприл. У той час як BNP є субстратом неприлізину, NT-proBNP таким не є, у зв'язку з чим NT-proBNP, на відміну від BNP, можна використовувати як біомаркер при моніторингу пацієнтів із серцевою недостатністю, які отримують комплекс сакубітрилу та валсартану. У дослідженні з докладним вивченням інтервалу QTc у здорових добровольців чоловічої статі застосування комплексу сакубітрилу та валсартану одноразово в дозах 400 мг та 1200 мг не впливало на реполяризацію міокарда. Неприлізин - один з декількох ферментів, що беруть участь у метаболізмі амілоїда-р (Ар) головного мозку та спинномозкової рідини (СМР). На фоні застосування комплексу сакубітрилу та валсартану у дозі 400 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів у здорових добровольців концентрація Ар 1-38 у СМР збільшувалася; при цьому концентрації bАР 1-40 і 1-42 в СМР не змінювалися. Клінічне значення цього факту невідоме. У клінічному дослідженні застосування комплексу сакубітрилу та валсартану у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю статистично достовірно знижувало ризик летального результату через серцево-судинну патологію або госпіталізацію у зв'язку з гострою серцевою недостатністю (21,8% у групі досліджуваного препарату проти 26,5% у групі. еналаприлу). Абсолютне зниження ризику летального результату через серцево-судинну патологію або госпіталізацію у зв'язку з гострою серцевою недостатністю становило 4,7% (3,1% для ризику летального результату через серцево-судинну патологію і 2,8%) для первинної госпіталізації. у зв'язку з гострою серцевою недостатністю). Відносне зниження ризику проти еналаприлом становило 20%. Ефект відзначений на ранніх етапах застосування препарату та зберігався протягом усього періоду дослідження. Розвитку ефекту сприяли обидва діючі компоненти препарату. Частота випадків раптової смерті, які становили 45% всіх летальних випадків через серцево-судинну патологію, у групі досліджуваного препарату знизилася на 20% порівняно з групою еналаприлу (відношення ризиків (hazard rAT1o, HR) 0,80, р=0,008 ). Частота випадків розвитку недостатності скорочувальної функції міокарда, яка була причиною летального результату в 26% випадків через серцево-судинну патологію, у групі досліджуваного препарату знизилася на 21% порівняно з таким показником у групі еналаприлу (HR 0,79, р=0, 0338).Показання до застосуванняХронічна серцева недостатність (II-IV класи за класифікацією NYHA) у пацієнтів із систолічною дисфункцією з метою зниження ризику серцево-судинної смертності та госпіталізації з приводу серцевої недостатності.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до сакубітрилу або валсартану, а також до інших допоміжних компонентів препарату. Одночасне застосування з інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), а також період 36 годин після відміни інгібіторів АПФ. Наявність ангіоневротичного набряку в анамнезі на тлі попередньої терапії інгібіторами АПФ або АРА ІІ. Одночасне застосування з аліскіреном у пацієнтів з цукровим діабетом або у пацієнтів з помірним або тяжким порушенням функції нирок (РСКФ Порушення функції печінки тяжкого ступеня (клас С за класифікацією Чайлд П'ю), біліарний цироз та холестаз. Препарат Інтресто не рекомендується для застосування у дітей віком до 18 років у зв'язку з відсутністю даних щодо ефективності та безпеки. Вагітність, планування вагітності та період грудного вигодовування. Одночасне застосування коїться з іншими препаратами, які містять АРА II, т.к. до складу препарату входить валсартан. З обережністю Слід бути обережним при застосуванні препарату Юперіо у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (РСКФ). Слід бути обережним при одночасному застосуванні препарату зі статинами, інгібіторами фосфодіестерази 5-го типу. Слід бути обережними при застосуванні препарату у пацієнтів з ангіоневротичним набряком в анамнезі у зв'язку з відсутністю даних щодо застосування препарату у пацієнтів даної категорії. Пацієнти негроїдної раси можуть бути більш схильні до ризику ангіоневротичного набряку.Вагітність та лактаціяСлід інформувати пацієнток із збереженим репродуктивним потенціалом про можливі наслідки застосування препарату під час вагітності, а також необхідність використання надійних методів контрацепції під час лікування препаратом та протягом тижня після його останнього прийому. Як і інші препарати, що безпосередньо діють на РААС, препарат Юперіо не слід застосовувати під час вагітності. Дія препарату Юперіо опосередкована блокадою рецепторів ангіотензину II, тому ризик для плода не можна виключити. При настанні вагітності під час лікування препаратом пацієнтці слід припинити прийом препарату та поінформувати свого лікаря. Оскільки у доклінічних дослідженнях зазначено виділення сакубітрилу та валсартану з молоком лактуючих тварин, не рекомендується застосовувати препарат Юперіо у період грудного вигодовування. Рішення про відмову від грудного вигодовування або про відміну препарату Юперії продовження грудного вигодовування слід приймати з урахуванням важливості його застосування для матері. Даних про вплив препарату Юперіо на фертильність чоловіків та жінок немає. У дослідженнях препарату Юперіо у тварин зниження фертильності не було.Побічна діяВиявлені небажані явища (НЯ) відповідали фармакологічним характеристикам препарату Юперіо та супутнім захворюванням, які є у пацієнтів. Найпоширенішими НЯ були виражене зниження артеріального тиску, гіперкаліємія та порушення функції нирок, спричинені корекцією дози препарату Юперіо або припиненням терапії. Частота НЯ не залежала від статі, віку чи расової приналежності пацієнтів. НЯ перераховані відповідно до системно-органного класу медичного словника для нормативно-правової діяльності MedDRA. У межах кожного системно-органного класу НЯ розподілено за частотою виникнення у порядку зменшення їх важливості. Для оцінки частоти використані такі критерії: дуже часто (>1/10); часто (від >1/100 до1/1,000 до<1/100); рідко (від >1/10000 до <1/1000); дуже рідко ( Порушення з боку обміну речовин та харчування: дуже часто – гіперкаліємія; часто – гіпокаліємія. Порушення з боку нервової системи: часто – запаморочення, головний біль; нечасто – ортостатичне запаморочення. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: часто – вертиго. Порушення з боку судин: дуже часто – виражене зниження артеріального тиску: часто – непритомність, ортостатична гіпотензія. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – кашель. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – діарея, нудота. Порушення з боку колії та підшкірних тканин: нечасто – ангіоневротичний набряк. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: дуже часто – порушення функції нирок; часто – ниркова недостатність (у т.ч. гостра ниркова недостатність). Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – підвищена стомлюваність, астенія. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПротипоказані лікарські взаємодії Інгібітори АПФ Препарат Юперіо протипоказаний до застосування одночасно з інгібіторами АПФ, оскільки пригнічення неприлізину одночасно із застосуванням інгібітора АПФ може збільшувати ризик розвитку ангіоневротичного набряку. Застосування препарату Юперіо можна не раніше ніж через 36 годин після відміни інгібітору АПФ. Застосування інгібітору АПФ можливе не раніше ніж через 36 годин після останнього прийому Юперіо. Аліскірен У пацієнтів з цукровим діабетом та у пацієнтів з порушеннями функції нирок (РСКФ Не рекомендовані лікарські взаємодії Антагоністи рецепторів ангіотензину Оскільки одна з діючих речовин є антагоністом рецепторів ангіотензину II, одночасне застосування з іншим препаратом, що містить АРА II, не рекомендується. Лікарські взаємодії, які необхідно враховувати Інгібітори ГМГ-КоА редуктази (статини) Дані досліджень показують, що сакубітрил пригнічує активність переносників ОАТР1В1 та ОАТР1ВЗ. Препарат Юперіо може збільшувати системну експозицію таких субстратів ОАТР1В1 та ОАТР1ВЗ, як статини. У пацієнтів, які отримували препарат Юперіо одночасно з аторвастатином, максимальна концентрація в плазмі (Сmах) аторвастатину та його метаболітів збільшувалася до 2 разів, а AUC – до 1,3 разів. З цієї причини препарат Юперіо одночасно зі статинами слід застосовувати з обережністю. Сілденафіл У пацієнтів з вираженим підвищенням АТ, які отримують препарат Юперіо (до досягнення рівноважної концентрації), одноразове застосування силденафілу посилювало антигіпертензивну дію порівняно із застосуванням препарату Юперіо в монотерапії. З цієї причини у пацієнтів, які отримують Юперіо, застосовувати силденафіл або інший інгібітор фосфодіестерази 5-го типу слід з обережністю. Передбачувані лікарські взаємодії, які необхідно враховувати Калій Одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків (наприклад, тріамтерена та амілориду), антагоністів мінералокортикоїдів (наприклад, спіронолактону та еплеренону), препаратів калію або замінників калію, що містять вміст кухонної солі, може викликати підвищення вмісту калію та концентрації креатиніну в сироватці крові. У пацієнтів, які отримують препарат Юперіо одночасно з цими препаратами, рекомендується регулярно контролювати вміст калію у сироватці крові. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ), включаючи виборчі інгібітори циклооксигенази-2 (інгібітори ЦОГ-2) Застосування препарату Юперіо одночасно з НПЗЗ у пацієнтів старше 65 років, у пацієнтів з гіповолемією (включаючи пацієнтів, які отримують діуретики) та у пацієнтів з порушеннями функції нирок, може збільшувати ризик погіршення функції нирок. У пацієнтів, які отримують препарат Юперіо одночасно з нестероїдними протизапальними засобами, при призначенні подібної схеми лікування та у разі її зміни рекомендується контролювати функцію нирок. Препарати літію Можливість лікарської взаємодії між препаратом Юперіо та препаратами літію не вивчали. При одночасному застосуванні препаратів літію з інгібіторами АПФ та АРА II відзначалося оборотне підвищення концентрації літію у сироватці крові та посилення у зв'язку з цим токсичних проявів. У пацієнтів, які отримують препарат Юперіо разом із препаратами літію, рекомендується ретельно контролювати вміст літію у сироватці крові. У разі додаткового застосування діуретичного лікарського засобу ризик токсичної дії літію може збільшуватися. Білки-переносники Активний метаболіт сакубітрилу (LBQ657) та валсартан є субстратами білків-переносників 0АТР1В1, 0АТР1ВЗ та ОАТЗ; валсартан також є субстратом білка-переносника MRP2. У пацієнтів, які отримують препарат Юперіо одночасно з інгібіторами ОАТР1В1, ОАТР1ВЗ, ОАТЗ (наприклад, рифампіцином та циклоспорином) або MRР2 (наприклад, ритонавіром) може збільшуватися системна експозиція LBQ657 або валсартану відповідно. На початку та в момент завершення спільного застосування препарату Юперіо та даної групи препаратів потрібно дотримуватися обережності. Відсутність значних лікарських взаємодій У разі застосування препарату Юперіо в комбінації з фуросемідом, дигоксином, варфарином, гідрохлортіазидом, амлодипіном, метформіном, омепразолом, карведилолом, нітрогліцерином внутрішньовенно (в/в) або комбінованим препаратом левоноргестрелу та етинілестрадио. Взаємодія з атенололом, індометацином, глибенкламідом (глибуридом) або циметидином при сумісному застосуванні з препаратом Юперіо не очікується. Взаємодія з ізоферментами системи цитохрому Р450 Наявні дослідження демонструють, що ймовірність лікарських взаємодій, опосередкованих ізоферментами цитохрому CYP450, невелика, оскільки комплекс діючих речовин у незначній мірі метаболізується за участю ізоферментів CYP450. Комплекс речовин препарату Юперіо не є інгібітором або індуктором ізоферментів CYP450.Спосіб застосування та дозиЧас прийому препарату Юперіо не залежить від часу їди. Цільова (максимальна добова) доза препарату Юперіо становить 200 мг (102,8 мг + 97,2 мг) 2 рази на добу. Початкова доза препарату Юперіо, що рекомендується, становить 100 мг (51,4 мг + 48,6 мг) 2 рази на добу. У пацієнтів, які не отримували терапію інгібіторами АПФ або АРА II, або отримували ці препарати в низьких дозах, починати терапію препаратом Юперіо слід у дозі 50 мг (25,7 мг + 24,3 мг) 2 рази на добу з повільним підвищенням дози. подвоювання добової дози 1 раз на 3-4 тижні). Залежно від переносимості, дозу препарату Інтресто слід збільшувати вдвічі кожні 2-4 тижні аж до досягнення цільової (максимальної добової) дози 200 мг (102,8 мг + 97,2 мг) 2 рази на добу. Застосування препарату Юперіо можливе не раніше, ніж через 36 годин після відміни інгібітору АПФ, оскільки у разі одночасного застосування можливий розвиток ангіоневротичного набряку. Оскільки до складу препарату Юперіо входить АРА II валсартан, його слід застосовувати одночасно з іншим препаратом, до складу якого входить АРА II. При розвитку ознак порушення переносимості препарату Юперіо (клінічно виражене зниження артеріального тиску, гіперкаліємія, порушення функції нирок), слід розглянути питання про тимчасове зниження дози або корекцію дози одночасно застосовуваних лікарських препаратів. Пацієнти спеціальних категорій Пацієнти з порушенням функції нирок У пацієнтів з порушеннями функції нирок легкої (РСКФ 60-90 мл/хв/1,73 м2) або помірного ступеня тяжкості (РСКФ 30-60 мл/хв/1,73 м2) корекції дози препарату не потрібно. У пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок (РСКФ Пацієнти з порушенням функції печінки У пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого ступеня (клас А за класифікацією Чайлд-П'ю) корекція дози препарату Юперіо не потрібна. У пацієнтів з порушеннями функції печінки помірного ступеня (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю) початкова доза препарату, що рекомендується, становить 50 мг двічі на добу. Препарат Юперіо не рекомендований для застосування у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки (клас З класифікації Чайлд-П'ю). Застосування у дітей та підлітків віком до 18 років Даних щодо безпеки та ефективності застосування препарату Юперіо у дітей та підлітків немає. Застосування у пацієнтів віком від 65 років. У пацієнтів віком понад 65 років корекція дози не потрібна.ПередозуванняДаних про передозування препаратом Юперіо у людини недостатньо. Одноразове застосування препарату в дозі 1200 мг та багаторазове в дозі 900 мг у здорових добровольців супроводжувалося хорошою переносимістю. Найбільш ймовірним симптомом передозування є виражене зниження артеріального тиску, зумовлене антигіпертензивною дією діючих речовин. У цьому випадку рекомендується симптоматичне лікування. При випадковому передозуванні слід викликати блювоту (якщо препарат було прийнято нещодавно) або провести промивання шлунка. У разі виникнення вираженого зниження АТ як терапії необхідно внутрішньовенне введення 0,9% розчину натрію хлориду, пацієнта слід укласти, піднявши ноги, на необхідний для терапії період часу, вжити активних заходів щодо підтримки діяльності серцево-судинної системи, включаючи регулярний контроль діяльності серця і дихальної системи, об'єму циркулюючої крові (ОЦК) та кількості сечі, що виділяється. Видалення діючих речовин при проведенні гемодіалізу малоймовірне, оскільки значна частина їх зв'язується з білками плазми.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВиражене зниження АТ У пацієнтів, які отримували препарат Юперіо, спостерігалися випадки клінічно вираженої артеріальної гіпотензії. При виникненні вираженого зниження АТ слід розглянути питання про корекцію дози діуретиків, супутніх гіпотензивних засобів, а також усунення причин виникнення вираженого зниження АТ (наприклад, гіповолемії). Якщо, незважаючи на ці заходи, виражене зниження артеріального тиску зберігається, дозу препарату Юперіо слід зменшити або препарат слід на якийсь час відмінити. Остаточна відміна препарату зазвичай не потрібна. Імовірність виникнення вираженого зниження артеріального тиску, як правило, вища у пацієнтів з гіповолемією, яка може бути викликана терапією діуретиками, низькосольовою дієтою, діареєю або блюванням. Перед початком застосування препарату Юперіо слід провести корекцію вмісту натрію в організмі та/або заповнити ОЦК. Порушення функції нирок Як і будь-який інший препарат, що діє на РААС, препарат Юперіо може спричинити погіршення функції нирок. У порівняльному дослідженні безпеки та ефективності 14/17 (у порівнянні з еналаприлом) клінічно значущі порушення функції нирок відзначалися рідко, а препарат Юперіо у зв'язку з подібними порушеннями скасовували рідше (0,65%), ніж еналаприл (1,28%). У разі клінічно значущого погіршення функції нирок слід розглянути питання зменшення дози препарату Юперіо. При застосуванні препарату Юперіо у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок слід бути обережним. Гіперкаліємія Як і будь-який інший препарат, що діє на РААС, препарат Юперіо може збільшувати ризик гіперкаліємії. У порівняльному дослідженні безпеки та ефективності (порівняно з еналаприлом) клінічно значуща гіперкаліємія відзначалася рідко; препарат Юперіо у зв'язку з гіперкаліємією було скасовано у 0,26% пацієнтів, а еналаприл – у 0,35% пацієнтів. Препарати, здатні збільшувати вміст калію в сироватці крові (наприклад, калійзберігаючі діуретики, препарати калію) одночасно з препаратом Юперіо слід застосовувати з обережністю. У разі клінічно значущої гіперкаліємії слід розглянути такі заходи, як зниження споживання калію з їжею або корекція дози супутніх препаратів. Рекомендується регулярно контролювати вміст калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів з такими факторами ризику,як тяжкі порушення функції нирок, цукровий діабет, гіпоальдостеронізм чи дієта з високим вмістом калію. Ангіоневротичний набряк На фоні застосування препарату Юперіо спостерігалися випадки розвитку ангіоневротичного набряку. При виникненні ангіоневротичного набряку препарат Юперіо слід негайно відмінити та призначити належне лікування та спостереження за пацієнтом до повного та стійкого вирішення всіх симптомів. Повторно призначати препарат Юперіо не слід. У випадках підтвердженого ангіоневротичного набряку, при якому набряк поширювався тільки на обличчя та губи, цей стан, як правило, дозволялося без втручання, хоча застосування антигістамінних засобів сприяло полегшенню симптомів. Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком гортані, може призвести до смерті. У тих випадках, коли набряк поширюється на мову, голосові складки або гортань, що може призвести до обструкції дихальних шляхів, необхідно негайно розпочати належне лікування, наприклад, підшкірне введення розчину епінефрину (адреналіну) 1:1000 (0,3-0,5 мл) , та/або вжити належних заходів щодо забезпечення прохідності дихальних шляхів. У пацієнтів, які мають ангіоневротичний набряк, викликаний застосуванням інгібітору АПФ або АРА II, препарат Юперіо застосовувати не слід. Пацієнти негроїдної раси можуть бути більш схильні до ризику англіосвротичного набряку. Пацієнти зі стенозом ниркової артерії Як і інші препарати, що діють на РААС, препарат Юперіо може спричинити підвищення концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові у пацієнтів з одностороннім або двостороннім стенозом ниркових артерій. У пацієнтів зі стенозом ниркової артерії слід застосовувати з обережністю, регулярно контролюючи функцію нирок. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та/або механізмами Відсутні дані щодо впливу препарату на здатність керувати транспортними засобами та/або механізмами. У зв'язку з можливим виникненням запаморочення або підвищеної втоми слід дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом або роботі з механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: сакубітрилу та валсартану гідратний комплекс натрієвих солей -56,551 мг (у перерахунку на кислотну форму безводну 50 мг, що еквівалентно вмісту 24,3 мг сакубітрилу та 25,7 мг валсартану); допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна - 91,449 мг, гіпоролоза - 25,000 мг, кросповідон - 18,000 мг, магнію стеарат - 6,000 мг, тальк - 2,000 мг, кремнію діоксид колоїдний - 1,00; оболонка: премікс оболонки білий - 7,957 мг (гіпромелоза - 5,681 мг, титану діоксид - 1,138 мг, макрогол 4000 - 0,569 мг, тальк - 0,569 мг), премікс оболонки червоний - 0,019 мг (0,00 мг, макрогол 4000 –0,001 мг, тальк – 0,001 мг), премікс оболонки чорний – 0,024 мг (гіпромелоза – 0,017 мг, барвник заліза оксид чорний – 0,003 мг, макрогол 4000 – 0,002 мг, 0 – 0) По 14 таблеток у блістер із ПВХ/ПВДХ та алюмінієвої фольги. По 2 блістери разом із інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиОвальні двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого з фіолетовим відтінком кольору з фаскою, без ризику. З одного боку нанесено гравірування «LZ», з іншого - «NVR». На поперечному розрізі ядро ​​білого чи майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаДія препарату Юперіо опосередкована новим механізмом, а саме, одночасним пригніченням активності неприлізину (нейтральної ендопептидази (neutral endopeptidase, NEP)) речовиною LBQ657 (активним метаболітом сакубітрилу) і блокадою рецепторів до ангіотензину II 1 II (АРА II). Взаємодоповнюючі сприятливі ефекти сакубітрилу та валсартану на стан серцево-судинної системи та нирок у пацієнтів із серцевою недостатністю обумовлені збільшенням кількості пептидів, що розщеплюються неприлізином (таких як натрійуретичні пептиди (НП)), що опосередковано дією LBQ657, ІІ. НП активують мембранозв'язані рецептори, пов'язані з гуанілілциклазою, що призводить до підвищення концентрації циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ), що викликає симптоми вазодилатації, збільшення натрійурезу та діурезу, збільшення швидкості клубочкової фільтрації та ниркового кровотоку, а також та антифібротична дія. Валсартан, вибірково блокуючи AT1-рецептор, пригнічує негативні ефекти ангіотензину II на серцево-судинну систему та нирки, а також блокує ангіотензин II-залежне вивільнення альдостерону. Це запобігає стійкій активації ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС), яка спричиняє звуження судин, затримку натрію та води нирками, активацію росту та проліферацію клітин, а також подальшу перебудову серцево-судинної системи, що посилює порушення у її функціонуванні.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо комплекс сакубітрилу та валсартану розпадається на сакубітрил, який потім метаболізується з утворенням метаболіту LBQ657 та валсартан; концентрації названих речовин у плазмі крові досягають максимуму через 0,5 год, 2 год та 1,5 год відповідно. Абсолютна біодоступність сакубітрилу та валсартану після прийому внутрішньо становить >60% та 23% відповідно. У разі прийому комплексу сакубітрилу та валсартану двічі на добу рівноважні концентрації сакубітрилу, LBQ657 та валсартану досягаються через 3 дні. Статистично значущого накопичення сакубітрилу та валсартану у рівноважному стані не відзначається; водночас накопичення LBQ657 перевищує концентрацію при одноразовому застосуванні у 1,6 раза. Прийом комплексу сакубітрилу та валсартану одночасно з їдою не надавав клінічно значущого впливу на показники системного впливу сакубітрилу, LBQ657 та валсартану. Зниження експозиції валсартану у разі прийому комплексу сакубітрилу та валсартану одночасно з їдою не супроводжується клінічно значущим зниженням терапевтичного ефекту. Час прийому комплексу сакубітрилу та валсартану не залежить від часу прийому їжі. Розподіл Комплекс сакубітрилу та валсартану значною мірою пов'язаний з білками плазми крові (94% – 97%). Порівняння експозицій у плазмі крові та СМР показує, що LBQ657 невеликою мірою проникає через гематоенцефалічний бар'єр (0,28%). Здається обсяг розподілу комплексу становить від 75 до 103 л. Метаболізм Сакубітрил під дією ферментів швидко перетворюється на метаболіт LBQ657, який далі суттєво не метаболізується. Валсартан метаболізується незначною мірою, у вигляді метаболітів виявляється лише близько 20%) від введеної дози. У плазмі крові в незначних концентраціях ( Виведення Після прийому внутрішньо 52-68% сакубітрилу (головним чином, у вигляді LBQ657) та -13% валсартану та його метаболітів виводяться нирками; 37-48% сакубітрилу (головним чином, у вигляді LBQ657) та 86% валсартану та його метаболітів виводяться через кишечник. Сакубітрил, LBQ657 та валсартан виводяться з плазми крові із середніми періодами напіввиведення (Т1/2), що становлять приблизно 1,43 год, 11,48 год та 9,90 год відповідно. Лінійність/нелінійність У вивченому діапазоні доз комплексу сакубітрилу та валсартану (50-400 мг) фармакокінетичні параметри сакубітрилу, LBQ657 та валсартану змінюються пропорційно дозі. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках Пацієнти старше 65 років Експозиції LBQ657 та валсартану у пацієнтів даної категорії вищі на 42% та 30% відповідно, ніж у пацієнтів молодшого віку. Подібні відмінності не пов'язані з клінічно значущими ефектами, тому корекція дози препарату не потрібна. Пацієнти молодші 18 років Застосування препарату у пацієнтів цієї категорії не вивчено. Пацієнти з порушеннями функції нирок Для LBQ657 спостерігалася кореляція між функцією нирок та площею під кривою «концентрація-час» (AUC), для валсартану такої кореляції не спостерігалося. У пацієнтів з порушеннями функції нирок легкого та помірного ступеня тяжкості (розрахункова швидкість клубочкової фільтрації (рСКФ) >30 мл/хв/1,73 м Пацієнти з порушеннями функції печінки У пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого та помірного ступеня тяжкості експозиція сакубітрилу збільшувалася у 1,5 та 3,4 рази відповідно. Експозиція LBQ657 – у 1,5 та 1,9 рази, валсартану – у 1,2 та 2,1 рази (у порівнянні зі здоровими добровольцями). У пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого ступеня тяжкості (клас А за класифікацією Чайлд-П'ю), включаючи пацієнтів з обструкцією жовчних шляхів, корекція дози препарату не потрібна. У пацієнтів з порушеннями функції печінки помірного ступеня (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю) початкова доза препарату, що рекомендується, становить 50 мг двічі на добу. У зв'язку з відсутністю даних застосування у пацієнтів з порушеннями функції печінки тяжкого ступеня не рекомендовано. Етнічна приналежність Фармакокінетика комплексу сакубітрилу та валсартану у пацієнтів різних расових та етнічних груп істотно не відрізняється. Підлога Фармакокінетика комплексу сакубітрилу та валсартану (сакубітрил, LBQ657 та валсартан) у чоловіків та жінок суттєво не відрізняється.ФармакодинамікаФармакодинамічні ефекти сакубітрилу та валсартану, що входять до складу препарату, оцінювали після його одноразового та багаторазового застосування у здорових добровольців, а також у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю. Ефекти, що відзначаються, відповідали механізму дії комплексу діючих речовин, що полягає в одночасному придушенні неприлізину і блокаді РААС. У семиденному дослідженні у пацієнтів зі зниженою фракцією викиду (ФВ) лівого шлуночка, в якому валсартан застосовували як контроль, застосування сакубітрилу та валсартану призводило до статистично значущого короткочасного збільшення натрійурезу, збільшення концентрації цГМФ у сечі та зниження концентрації передсердного ) та N-кінцевого фрагмента попередника мозкового натріюуретичного пептиду (NT-proBNP) у плазмі крові (порівняно з валсартаном). У 21-денному дослідженні у пацієнтів зі зниженою ФВ лівого шлуночка застосування сакубітрилу та валсартану викликало статистично значуще збільшення концентрації передсердного натріюуретичного пептиду (ANP) та цГМФ у сечі та концентрації цГМФ у плазмі крові, а також зниження плазмових концентрацій. -1 (Порівняно з вихідним станом). Крім того, застосування сакубітрилу та валсартану блокує AT1-рецептор, на що вказує збільшення активності та концентрації реніну у плазмі крові. В іншому дослідженні комплекс сакубітрилу та валсартану викликав більш виражене зниження концентрації NT-proBNP у плазмі крові та більш значне підвищення концентрацій мозкового натрійуретичного пептиду (BNP) та цГМФ у сечі, ніж еналаприл. У той час як BNP є субстратом неприлізину, NT-proBNP таким не є, у зв'язку з чим NT-proBNP, на відміну від BNP, можна використовувати як біомаркер при моніторингу пацієнтів із серцевою недостатністю, які отримують комплекс сакубітрилу та валсартану. У дослідженні з докладним вивченням інтервалу QTc у здорових добровольців чоловічої статі застосування комплексу сакубітрилу та валсартану одноразово в дозах 400 мг та 1200 мг не впливало на реполяризацію міокарда. Неприлізин - один з декількох ферментів, що беруть участь у метаболізмі амілоїда-р (Ар) головного мозку та спинномозкової рідини (СМР). На фоні застосування комплексу сакубітрилу та валсартану у дозі 400 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів у здорових добровольців концентрація Ар 1-38 у СМР збільшувалася; при цьому концентрації bАР 1-40 і 1-42 в СМР не змінювалися. Клінічне значення цього факту невідоме. У клінічному дослідженні застосування комплексу сакубітрилу та валсартану у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю статистично достовірно знижувало ризик летального результату через серцево-судинну патологію або госпіталізацію у зв'язку з гострою серцевою недостатністю (21,8% у групі досліджуваного препарату проти 26,5% у групі. еналаприлу). Абсолютне зниження ризику летального результату через серцево-судинну патологію або госпіталізацію у зв'язку з гострою серцевою недостатністю становило 4,7% (3,1% для ризику летального результату через серцево-судинну патологію і 2,8%) для первинної госпіталізації. у зв'язку з гострою серцевою недостатністю). Відносне зниження ризику проти еналаприлом становило 20%. Ефект відзначений на ранніх етапах застосування препарату та зберігався протягом усього періоду дослідження. Розвитку ефекту сприяли обидва діючі компоненти препарату. Частота випадків раптової смерті, які становили 45% всіх летальних випадків через серцево-судинну патологію, у групі досліджуваного препарату знизилася на 20% порівняно з групою еналаприлу (відношення ризиків (hazard rAT1o, HR) 0,80, р=0,008 ). Частота випадків розвитку недостатності скорочувальної функції міокарда, яка була причиною летального результату в 26% випадків через серцево-судинну патологію, у групі досліджуваного препарату знизилася на 21% порівняно з таким показником у групі еналаприлу (HR 0,79, р=0, 0338).Показання до застосуванняХронічна серцева недостатність (II-IV класи за класифікацією NYHA) у пацієнтів із систолічною дисфункцією з метою зниження ризику серцево-судинної смертності та госпіталізації з приводу серцевої недостатності.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до сакубітрилу або валсартану, а також до інших допоміжних компонентів препарату. Одночасне застосування з інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), а також період 36 годин після відміни інгібіторів АПФ. Наявність ангіоневротичного набряку в анамнезі на тлі попередньої терапії інгібіторами АПФ або АРА ІІ. Одночасне застосування з аліскіреном у пацієнтів з цукровим діабетом або у пацієнтів з помірним або тяжким порушенням функції нирок (РСКФ Порушення функції печінки тяжкого ступеня (клас С за класифікацією Чайлд П'ю), біліарний цироз та холестаз. Препарат Інтресто не рекомендується для застосування у дітей віком до 18 років у зв'язку з відсутністю даних щодо ефективності та безпеки. Вагітність, планування вагітності та період грудного вигодовування. Одночасне застосування коїться з іншими препаратами, які містять АРА II, т.к. до складу препарату входить валсартан. З обережністю Слід бути обережним при застосуванні препарату Юперіо у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (РСКФ). Слід бути обережним при одночасному застосуванні препарату зі статинами, інгібіторами фосфодіестерази 5-го типу. Слід бути обережними при застосуванні препарату у пацієнтів з ангіоневротичним набряком в анамнезі у зв'язку з відсутністю даних щодо застосування препарату у пацієнтів даної категорії. Пацієнти негроїдної раси можуть бути більш схильні до ризику ангіоневротичного набряку.Вагітність та лактаціяСлід інформувати пацієнток із збереженим репродуктивним потенціалом про можливі наслідки застосування препарату під час вагітності, а також необхідність використання надійних методів контрацепції під час лікування препаратом та протягом тижня після його останнього прийому. Як і інші препарати, що безпосередньо діють на РААС, препарат Юперіо не слід застосовувати під час вагітності. Дія препарату Юперіо опосередкована блокадою рецепторів ангіотензину II, тому ризик для плода не можна виключити. При настанні вагітності під час лікування препаратом пацієнтці слід припинити прийом препарату та поінформувати свого лікаря. Оскільки у доклінічних дослідженнях зазначено виділення сакубітрилу та валсартану з молоком лактуючих тварин, не рекомендується застосовувати препарат Юперіо у період грудного вигодовування. Рішення про відмову від грудного вигодовування або про відміну препарату Юперії продовження грудного вигодовування слід приймати з урахуванням важливості його застосування для матері. Даних про вплив препарату Юперіо на фертильність чоловіків та жінок немає. У дослідженнях препарату Юперіо у тварин зниження фертильності не було.Побічна діяВиявлені небажані явища (НЯ) відповідали фармакологічним характеристикам препарату Юперіо та супутнім захворюванням, які є у пацієнтів. Найпоширенішими НЯ були виражене зниження артеріального тиску, гіперкаліємія та порушення функції нирок, спричинені корекцією дози препарату Юперіо або припиненням терапії. Частота НЯ не залежала від статі, віку чи расової приналежності пацієнтів. НЯ перераховані відповідно до системно-органного класу медичного словника для нормативно-правової діяльності MedDRA. У межах кожного системно-органного класу НЯ розподілено за частотою виникнення у порядку зменшення їх важливості. Для оцінки частоти використані такі критерії: дуже часто (>1/10); часто (від >1/100 до1/1,000 до<1/100); рідко (від >1/10000 до <1/1000); дуже рідко ( Порушення з боку обміну речовин та харчування: дуже часто – гіперкаліємія; часто – гіпокаліємія. Порушення з боку нервової системи: часто – запаморочення, головний біль; нечасто – ортостатичне запаморочення. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: часто – вертиго. Порушення з боку судин: дуже часто – виражене зниження артеріального тиску: часто – непритомність, ортостатична гіпотензія. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – кашель. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – діарея, нудота. Порушення з боку колії та підшкірних тканин: нечасто – ангіоневротичний набряк. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: дуже часто – порушення функції нирок; часто – ниркова недостатність (у т.ч. гостра ниркова недостатність). Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – підвищена стомлюваність, астенія. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПротипоказані лікарські взаємодії Інгібітори АПФ Препарат Юперіо протипоказаний до застосування одночасно з інгібіторами АПФ, оскільки пригнічення неприлізину одночасно із застосуванням інгібітора АПФ може збільшувати ризик розвитку ангіоневротичного набряку. Застосування препарату Юперіо можна не раніше ніж через 36 годин після відміни інгібітору АПФ. Застосування інгібітору АПФ можливе не раніше ніж через 36 годин після останнього прийому Юперіо. Аліскірен У пацієнтів з цукровим діабетом та у пацієнтів з порушеннями функції нирок (РСКФ Не рекомендовані лікарські взаємодії Антагоністи рецепторів ангіотензину Оскільки одна з діючих речовин є антагоністом рецепторів ангіотензину II, одночасне застосування з іншим препаратом, що містить АРА II, не рекомендується. Лікарські взаємодії, які необхідно враховувати Інгібітори ГМГ-КоА редуктази (статини) Дані досліджень показують, що сакубітрил пригнічує активність переносників ОАТР1В1 та ОАТР1ВЗ. Препарат Юперіо може збільшувати системну експозицію таких субстратів ОАТР1В1 та ОАТР1ВЗ, як статини. У пацієнтів, які отримували препарат Юперіо одночасно з аторвастатином, максимальна концентрація в плазмі (Сmах) аторвастатину та його метаболітів збільшувалася до 2 разів, а AUC – до 1,3 разів. З цієї причини препарат Юперіо одночасно зі статинами слід застосовувати з обережністю. Сілденафіл У пацієнтів з вираженим підвищенням АТ, які отримують препарат Юперіо (до досягнення рівноважної концентрації), одноразове застосування силденафілу посилювало антигіпертензивну дію порівняно із застосуванням препарату Юперіо в монотерапії. З цієї причини у пацієнтів, які отримують Юперіо, застосовувати силденафіл або інший інгібітор фосфодіестерази 5-го типу слід з обережністю. Передбачувані лікарські взаємодії, які необхідно враховувати Калій Одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків (наприклад, тріамтерена та амілориду), антагоністів мінералокортикоїдів (наприклад, спіронолактону та еплеренону), препаратів калію або замінників калію, що містять вміст кухонної солі, може викликати підвищення вмісту калію та концентрації креатиніну в сироватці крові. У пацієнтів, які отримують препарат Юперіо одночасно з цими препаратами, рекомендується регулярно контролювати вміст калію у сироватці крові. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ), включаючи виборчі інгібітори циклооксигенази-2 (інгібітори ЦОГ-2) Застосування препарату Юперіо одночасно з НПЗЗ у пацієнтів старше 65 років, у пацієнтів з гіповолемією (включаючи пацієнтів, які отримують діуретики) та у пацієнтів з порушеннями функції нирок, може збільшувати ризик погіршення функції нирок. У пацієнтів, які отримують препарат Юперіо одночасно з нестероїдними протизапальними засобами, при призначенні подібної схеми лікування та у разі її зміни рекомендується контролювати функцію нирок. Препарати літію Можливість лікарської взаємодії між препаратом Юперіо та препаратами літію не вивчали. При одночасному застосуванні препаратів літію з інгібіторами АПФ та АРА II відзначалося оборотне підвищення концентрації літію у сироватці крові та посилення у зв'язку з цим токсичних проявів. У пацієнтів, які отримують препарат Юперіо разом із препаратами літію, рекомендується ретельно контролювати вміст літію у сироватці крові. У разі додаткового застосування діуретичного лікарського засобу ризик токсичної дії літію може збільшуватися. Білки-переносники Активний метаболіт сакубітрилу (LBQ657) та валсартан є субстратами білків-переносників 0АТР1В1, 0АТР1ВЗ та ОАТЗ; валсартан також є субстратом білка-переносника MRP2. У пацієнтів, які отримують препарат Юперіо одночасно з інгібіторами ОАТР1В1, ОАТР1ВЗ, ОАТЗ (наприклад, рифампіцином та циклоспорином) або MRР2 (наприклад, ритонавіром) може збільшуватися системна експозиція LBQ657 або валсартану відповідно. На початку та в момент завершення спільного застосування препарату Юперіо та даної групи препаратів потрібно дотримуватися обережності. Відсутність значних лікарських взаємодій У разі застосування препарату Юперіо в комбінації з фуросемідом, дигоксином, варфарином, гідрохлортіазидом, амлодипіном, метформіном, омепразолом, карведилолом, нітрогліцерином внутрішньовенно (в/в) або комбінованим препаратом левоноргестрелу та етинілестрадио. Взаємодія з атенололом, індометацином, глибенкламідом (глибуридом) або циметидином при сумісному застосуванні з препаратом Юперіо не очікується. Взаємодія з ізоферментами системи цитохрому Р450 Наявні дослідження демонструють, що ймовірність лікарських взаємодій, опосередкованих ізоферментами цитохрому CYP450, невелика, оскільки комплекс діючих речовин у незначній мірі метаболізується за участю ізоферментів CYP450. Комплекс речовин препарату Юперіо не є інгібітором або індуктором ізоферментів CYP450.Спосіб застосування та дозиЧас прийому препарату Юперіо не залежить від часу їди. Цільова (максимальна добова) доза препарату Юперіо становить 200 мг (102,8 мг + 97,2 мг) 2 рази на добу. Початкова доза препарату Юперіо, що рекомендується, становить 100 мг (51,4 мг + 48,6 мг) 2 рази на добу. У пацієнтів, які не отримували терапію інгібіторами АПФ або АРА II, або отримували ці препарати в низьких дозах, починати терапію препаратом Юперіо слід у дозі 50 мг (25,7 мг + 24,3 мг) 2 рази на добу з повільним підвищенням дози. подвоювання добової дози 1 раз на 3-4 тижні). Залежно від переносимості, дозу препарату Інтресто слід збільшувати вдвічі кожні 2-4 тижні аж до досягнення цільової (максимальної добової) дози 200 мг (102,8 мг + 97,2 мг) 2 рази на добу. Застосування препарату Юперіо можливе не раніше, ніж через 36 годин після відміни інгібітору АПФ, оскільки у разі одночасного застосування можливий розвиток ангіоневротичного набряку. Оскільки до складу препарату Юперіо входить АРА II валсартан, його слід застосовувати одночасно з іншим препаратом, до складу якого входить АРА II. При розвитку ознак порушення переносимості препарату Юперіо (клінічно виражене зниження артеріального тиску, гіперкаліємія, порушення функції нирок), слід розглянути питання про тимчасове зниження дози або корекцію дози одночасно застосовуваних лікарських препаратів. Пацієнти спеціальних категорій Пацієнти з порушенням функції нирок У пацієнтів з порушеннями функції нирок легкої (РСКФ 60-90 мл/хв/1,73 м2) або помірного ступеня тяжкості (РСКФ 30-60 мл/хв/1,73 м2) корекції дози препарату не потрібно. У пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок (РСКФ Пацієнти з порушенням функції печінки У пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого ступеня (клас А за класифікацією Чайлд-П'ю) корекція дози препарату Юперіо не потрібна. У пацієнтів з порушеннями функції печінки помірного ступеня (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю) початкова доза препарату, що рекомендується, становить 50 мг двічі на добу. Препарат Юперіо не рекомендований для застосування у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки (клас З класифікації Чайлд-П'ю). Застосування у дітей та підлітків віком до 18 років Даних щодо безпеки та ефективності застосування препарату Юперіо у дітей та підлітків немає. Застосування у пацієнтів віком від 65 років. У пацієнтів віком понад 65 років корекція дози не потрібна.ПередозуванняДаних про передозування препаратом Юперіо у людини недостатньо. Одноразове застосування препарату в дозі 1200 мг та багаторазове в дозі 900 мг у здорових добровольців супроводжувалося хорошою переносимістю. Найбільш ймовірним симптомом передозування є виражене зниження артеріального тиску, зумовлене антигіпертензивною дією діючих речовин. У цьому випадку рекомендується симптоматичне лікування. При випадковому передозуванні слід викликати блювоту (якщо препарат було прийнято нещодавно) або провести промивання шлунка. У разі виникнення вираженого зниження АТ як терапії необхідно внутрішньовенне введення 0,9% розчину натрію хлориду, пацієнта слід укласти, піднявши ноги, на необхідний для терапії період часу, вжити активних заходів щодо підтримки діяльності серцево-судинної системи, включаючи регулярний контроль діяльності серця і дихальної системи, об'єму циркулюючої крові (ОЦК) та кількості сечі, що виділяється. Видалення діючих речовин при проведенні гемодіалізу малоймовірне, оскільки значна частина їх зв'язується з білками плазми.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВиражене зниження АТ У пацієнтів, які отримували препарат Юперіо, спостерігалися випадки клінічно вираженої артеріальної гіпотензії. При виникненні вираженого зниження АТ слід розглянути питання про корекцію дози діуретиків, супутніх гіпотензивних засобів, а також усунення причин виникнення вираженого зниження АТ (наприклад, гіповолемії). Якщо, незважаючи на ці заходи, виражене зниження артеріального тиску зберігається, дозу препарату Юперіо слід зменшити або препарат слід на якийсь час відмінити. Остаточна відміна препарату зазвичай не потрібна. Імовірність виникнення вираженого зниження артеріального тиску, як правило, вища у пацієнтів з гіповолемією, яка може бути викликана терапією діуретиками, низькосольовою дієтою, діареєю або блюванням. Перед початком застосування препарату Юперіо слід провести корекцію вмісту натрію в організмі та/або заповнити ОЦК. Порушення функції нирок Як і будь-який інший препарат, що діє на РААС, препарат Юперіо може спричинити погіршення функції нирок. У порівняльному дослідженні безпеки та ефективності 14/17 (у порівнянні з еналаприлом) клінічно значущі порушення функції нирок відзначалися рідко, а препарат Юперіо у зв'язку з подібними порушеннями скасовували рідше (0,65%), ніж еналаприл (1,28%). У разі клінічно значущого погіршення функції нирок слід розглянути питання щодо зменшення дози препарату Юперіо. При застосуванні препарату Юперіо у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок слід бути обережним. Гіперкаліємія Як і будь-який інший препарат, що діє на РААС, препарат Юперіо може збільшувати ризик гіперкаліємії. У порівняльному дослідженні безпеки та ефективності (порівняно з еналаприлом) клінічно значуща гіперкаліємія відзначалася рідко; препарат Юперіо у зв'язку з гіперкаліємією було скасовано у 0,26% пацієнтів, а еналаприл – у 0,35% пацієнтів. Препарати, здатні збільшувати вміст калію в сироватці крові (наприклад, калійзберігаючі діуретики, препарати калію) одночасно з препаратом Юперіо слід застосовувати з обережністю. У разі клінічно значущої гіперкаліємії слід розглянути такі заходи, як зниження споживання калію з їжею або корекція дози супутніх препаратів. Рекомендується регулярно контролювати вміст калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів з такими факторами ризику,як тяжкі порушення функції нирок, цукровий діабет, гіпоальдостеронізм чи дієта з високим вмістом калію. Ангіоневротичний набряк На фоні застосування препарату Юперіо спостерігалися випадки розвитку ангіоневротичного набряку. При виникненні ангіоневротичного набряку препарат Юперіо слід негайно відмінити та призначити належне лікування та спостереження за пацієнтом до повного та стійкого вирішення всіх симптомів. Повторно призначати препарат Юперіо не слід. У випадках підтвердженого ангіоневротичного набряку, при якому набряк поширювався тільки на обличчя та губи, цей стан, як правило, дозволялося без втручання, хоча застосування антигістамінних засобів сприяло полегшенню симптомів. Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком гортані, може призвести до смерті. У тих випадках, коли набряк поширюється на мову, голосові складки або гортань, що може призвести до обструкції дихальних шляхів, необхідно негайно розпочати належне лікування, наприклад, підшкірне введення розчину епінефрину (адреналіну) 1:1000 (0,3-0,5 мл) , та/або вжити належних заходів щодо забезпечення прохідності дихальних шляхів. У пацієнтів, які мають ангіоневротичний набряк, викликаний застосуванням інгібітору АПФ або АРА II, препарат Юперіо застосовувати не слід. Пацієнти негроїдної раси можуть бути більш схильні до ризику англіосвротичного набряку. Пацієнти зі стенозом ниркової артерії Як і інші препарати, що діють на РААС, препарат Юперіо може спричинити підвищення концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові у пацієнтів з одностороннім або двостороннім стенозом ниркових артерій. У пацієнтів зі стенозом ниркової артерії слід застосовувати з обережністю, регулярно контролюючи функцію нирок. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та/або механізмами Відсутні дані щодо впливу препарату на здатність керувати транспортними засобами та/або механізмами. У зв'язку з можливим виникненням запаморочення або підвищеної втоми слід дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом або роботі з механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: сакубітрилу та валсартану гідратний комплекс натрієвих солей -56,551 мг (у перерахунку на кислотну форму безводну 50 мг, що еквівалентно вмісту 24,3 мг сакубітрилу та 25,7 мг валсартану); допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна - 91,449 мг, гіпоролоза - 25,000 мг, кросповідон - 18,000 мг, магнію стеарат - 6,000 мг, тальк - 2,000 мг, кремнію діоксид колоїдний - 1,00; оболонка: премікс оболонки білий - 7,957 мг (гіпромелоза - 5,681 мг, титану діоксид - 1,138 мг, макрогол 4000 - 0,569 мг, тальк - 0,569 мг), премікс оболонки червоний - 0,019 мг (0,00 мг, макрогол 4000 –0,001 мг, тальк – 0,001 мг), премікс оболонки чорний – 0,024 мг (гіпромелоза – 0,017 мг, барвник заліза оксид чорний – 0,003 мг, макрогол 4000 – 0,002 мг, 0 – 0) По 14 таблеток у блістер із ПВХ/ПВДХ та алюмінієвої фольги. По 2 блістери разом із інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиОвальні двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою білого з фіолетовим відтінком кольору з фаскою, без ризику. З одного боку нанесено гравірування «LZ», з іншого - «NVR». На поперечному розрізі ядро ​​білого чи майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаДія препарату Юперіо опосередкована новим механізмом, а саме, одночасним пригніченням активності неприлізину (нейтральної ендопептидази (neutral endopeptidase, NEP)) речовиною LBQ657 (активним метаболітом сакубітрилу) і блокадою рецепторів до ангіотензину II 1 II (АРА II). Взаємодоповнюючі сприятливі ефекти сакубітрилу та валсартану на стан серцево-судинної системи та нирок у пацієнтів із серцевою недостатністю обумовлені збільшенням кількості пептидів, що розщеплюються неприлізином (таких як натрійуретичні пептиди (НП)), що опосередковано дією LBQ657, ІІ. НП активують мембранозв'язані рецептори, пов'язані з гуанілілциклазою, що призводить до підвищення концентрації циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ), що викликає симптоми вазодилатації, збільшення натрійурезу та діурезу, збільшення швидкості клубочкової фільтрації та ниркового кровотоку, а також та антифібротична дія. Валсартан, вибірково блокуючи AT1-рецептор, пригнічує негативні ефекти ангіотензину II на серцево-судинну систему та нирки, а також блокує ангіотензин II-залежне вивільнення альдостерону. Це запобігає стійкій активації ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС), яка спричиняє звуження судин, затримку натрію та води нирками, активацію росту та проліферацію клітин, а також подальшу перебудову серцево-судинної системи, що посилює порушення у її функціонуванні.ФармакокінетикаВсмоктування Після прийому внутрішньо комплекс сакубітрилу та валсартану розпадається на сакубітрил, який потім метаболізується з утворенням метаболіту LBQ657 та валсартан; концентрації названих речовин у плазмі крові досягають максимуму через 0,5 год, 2 год та 1,5 год відповідно. Абсолютна біодоступність сакубітрилу та валсартану після прийому внутрішньо становить >60% та 23% відповідно. У разі прийому комплексу сакубітрилу та валсартану двічі на добу рівноважні концентрації сакубітрилу, LBQ657 та валсартану досягаються через 3 дні. Статистично значущого накопичення сакубітрилу та валсартану у рівноважному стані не відзначається; водночас накопичення LBQ657 перевищує концентрацію при одноразовому застосуванні у 1,6 раза. Прийом комплексу сакубітрилу та валсартану одночасно з їдою не надавав клінічно значущого впливу на показники системного впливу сакубітрилу, LBQ657 та валсартану. Зниження експозиції валсартану у разі прийому комплексу сакубітрилу та валсартану одночасно з їдою не супроводжується клінічно значущим зниженням терапевтичного ефекту. Час прийому комплексу сакубітрилу та валсартану не залежить від часу прийому їжі. Розподіл Комплекс сакубітрилу та валсартану значною мірою пов'язаний з білками плазми крові (94% – 97%). Порівняння експозицій у плазмі крові та СМР показує, що LBQ657 невеликою мірою проникає через гематоенцефалічний бар'єр (0,28%). Здається обсяг розподілу комплексу становить від 75 до 103 л. Метаболізм Сакубітрил під дією ферментів швидко перетворюється на метаболіт LBQ657, який далі суттєво не метаболізується. Валсартан метаболізується незначною мірою, у вигляді метаболітів виявляється лише близько 20%) від введеної дози. У плазмі крові в незначних концентраціях ( Виведення Після прийому внутрішньо 52-68% сакубітрилу (головним чином, у вигляді LBQ657) та -13% валсартану та його метаболітів виводяться нирками; 37-48% сакубітрилу (головним чином, у вигляді LBQ657) та 86% валсартану та його метаболітів виводяться через кишечник. Сакубітрил, LBQ657 та валсартан виводяться з плазми крові із середніми періодами напіввиведення (Т1/2), що становлять приблизно 1,43 год, 11,48 год та 9,90 год відповідно. Лінійність/нелінійність У вивченому діапазоні доз комплексу сакубітрилу та валсартану (50-400 мг) фармакокінетичні параметри сакубітрилу, LBQ657 та валсартану змінюються пропорційно дозі. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках Пацієнти старше 65 років Експозиції LBQ657 та валсартану у пацієнтів даної категорії вищі на 42% та 30% відповідно, ніж у пацієнтів молодшого віку. Подібні відмінності не пов'язані з клінічно значущими ефектами, тому корекція дози препарату не потрібна. Пацієнти молодші 18 років Застосування препарату у пацієнтів цієї категорії не вивчено. Пацієнти з порушеннями функції нирок Для LBQ657 спостерігалася кореляція між функцією нирок та площею під кривою «концентрація-час» (AUC), для валсартану такої кореляції не спостерігалося. У пацієнтів з порушеннями функції нирок легкого та помірного ступеня тяжкості (розрахункова швидкість клубочкової фільтрації (рСКФ) >30 мл/хв/1,73 м Пацієнти з порушеннями функції печінки У пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого та помірного ступеня тяжкості експозиція сакубітрилу збільшувалася у 1,5 та 3,4 рази відповідно. Експозиція LBQ657 – у 1,5 та 1,9 рази, валсартану – у 1,2 та 2,1 рази (у порівнянні зі здоровими добровольцями). У пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого ступеня тяжкості (клас А за класифікацією Чайлд-П'ю), включаючи пацієнтів з обструкцією жовчних шляхів, корекція дози препарату не потрібна. У пацієнтів з порушеннями функції печінки помірного ступеня (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю) початкова доза препарату, що рекомендується, становить 50 мг двічі на добу. У зв'язку з відсутністю даних застосування у пацієнтів з порушеннями функції печінки тяжкого ступеня не рекомендовано. Етнічна приналежність Фармакокінетика комплексу сакубітрилу та валсартану у пацієнтів різних расових та етнічних груп істотно не відрізняється. Підлога Фармакокінетика комплексу сакубітрилу та валсартану (сакубітрил, LBQ657 та валсартан) у чоловіків та жінок суттєво не відрізняється.ФармакодинамікаФармакодинамічні ефекти сакубітрилу та валсартану, що входять до складу препарату, оцінювали після його одноразового та багаторазового застосування у здорових добровольців, а також у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю. Ефекти, що відзначаються, відповідали механізму дії комплексу діючих речовин, що полягає в одночасному придушенні неприлізину і блокаді РААС. У семиденному дослідженні у пацієнтів зі зниженою фракцією викиду (ФВ) лівого шлуночка, в якому валсартан застосовували як контроль, застосування сакубітрилу та валсартану призводило до статистично значущого короткочасного збільшення натрійурезу, збільшення концентрації цГМФ у сечі та зниження концентрації передсердного ) та N-кінцевого фрагмента попередника мозкового натріюуретичного пептиду (NT-proBNP) у плазмі крові (порівняно з валсартаном). У 21-денному дослідженні у пацієнтів зі зниженою ФВ лівого шлуночка застосування сакубітрилу та валсартану викликало статистично значуще збільшення концентрації передсердного натріюуретичного пептиду (ANP) та цГМФ у сечі та концентрації цГМФ у плазмі крові, а також зниження плазмових концентрацій. -1 (Порівняно з вихідним станом). Крім того, застосування сакубітрилу та валсартану блокує AT1-рецептор, на що вказує збільшення активності та концентрації реніну у плазмі крові. В іншому дослідженні комплекс сакубітрилу та валсартану викликав більш виражене зниження концентрації NT-proBNP у плазмі крові та більш значне підвищення концентрацій мозкового натрійуретичного пептиду (BNP) та цГМФ у сечі, ніж еналаприл. У той час як BNP є субстратом неприлізину, NT-proBNP таким не є, у зв'язку з чим NT-proBNP, на відміну від BNP, можна використовувати як біомаркер при моніторингу пацієнтів із серцевою недостатністю, які отримують комплекс сакубітрилу та валсартану. У дослідженні з докладним вивченням інтервалу QTc у здорових добровольців чоловічої статі застосування комплексу сакубітрилу та валсартану одноразово в дозах 400 мг та 1200 мг не впливало на реполяризацію міокарда. Неприлізин - один з декількох ферментів, що беруть участь у метаболізмі амілоїда-р (Ар) головного мозку та спинномозкової рідини (СМР). На фоні застосування комплексу сакубітрилу та валсартану у дозі 400 мг 1 раз на добу протягом 2 тижнів у здорових добровольців концентрація Ар 1-38 у СМР збільшувалася; при цьому концентрації bАР 1-40 і 1-42 в СМР не змінювалися. Клінічне значення цього факту невідоме. У клінічному дослідженні застосування комплексу сакубітрилу та валсартану у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю статистично достовірно знижувало ризик летального результату через серцево-судинну патологію або госпіталізацію у зв'язку з гострою серцевою недостатністю (21,8% у групі досліджуваного препарату проти 26,5% у групі. еналаприлу). Абсолютне зниження ризику летального результату через серцево-судинну патологію або госпіталізацію у зв'язку з гострою серцевою недостатністю становило 4,7% (3,1% для ризику летального результату через серцево-судинну патологію і 2,8%) для первинної госпіталізації. у зв'язку з гострою серцевою недостатністю). Відносне зниження ризику проти еналаприлом становило 20%. Ефект відзначений на ранніх етапах застосування препарату та зберігався протягом усього періоду дослідження. Розвитку ефекту сприяли обидва діючі компоненти препарату. Частота випадків раптової смерті, які становили 45% всіх летальних випадків через серцево-судинну патологію, у групі досліджуваного препарату знизилася на 20% порівняно з групою еналаприлу (відношення ризиків (hazard rAT1o, HR) 0,80, р=0,008 ). Частота випадків розвитку недостатності скорочувальної функції міокарда, яка була причиною летального результату в 26% випадків через серцево-судинну патологію, у групі досліджуваного препарату знизилася на 21% порівняно з таким показником у групі еналаприлу (HR 0,79, р=0, 0338).Показання до застосуванняХронічна серцева недостатність (II-IV класи за класифікацією NYHA) у пацієнтів із систолічною дисфункцією з метою зниження ризику серцево-судинної смертності та госпіталізації з приводу серцевої недостатності.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до сакубітрилу або валсартану, а також до інших допоміжних компонентів препарату. Одночасне застосування з інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), а також період 36 годин після відміни інгібіторів АПФ. Наявність ангіоневротичного набряку в анамнезі на тлі попередньої терапії інгібіторами АПФ або АРА ІІ. Одночасне застосування з аліскіреном у пацієнтів з цукровим діабетом або у пацієнтів з помірним або тяжким порушенням функції нирок (РСКФ Порушення функції печінки тяжкого ступеня (клас С за класифікацією Чайлд П'ю), біліарний цироз та холестаз. Препарат Інтресто не рекомендується для застосування у дітей віком до 18 років у зв'язку з відсутністю даних щодо ефективності та безпеки. Вагітність, планування вагітності та період грудного вигодовування. Одночасне застосування коїться з іншими препаратами, які містять АРА II, т.к. до складу препарату входить валсартан. З обережністю Слід бути обережним при застосуванні препарату Юперіо у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (РСКФ). Слід бути обережним при одночасному застосуванні препарату зі статинами, інгібіторами фосфодіестерази 5-го типу. Слід бути обережними при застосуванні препарату у пацієнтів з ангіоневротичним набряком в анамнезі у зв'язку з відсутністю даних щодо застосування препарату у пацієнтів даної категорії. Пацієнти негроїдної раси можуть бути більш схильні до ризику ангіоневротичного набряку.Вагітність та лактаціяСлід інформувати пацієнток із збереженим репродуктивним потенціалом про можливі наслідки застосування препарату під час вагітності, а також необхідність використання надійних методів контрацепції під час лікування препаратом та протягом тижня після його останнього прийому. Як і інші препарати, що безпосередньо діють на РААС, препарат Юперіо не слід застосовувати під час вагітності. Дія препарату Юперіо опосередкована блокадою рецепторів ангіотензину II, тому ризик для плода не можна виключити. При настанні вагітності під час лікування препаратом пацієнтці слід припинити прийом препарату та поінформувати свого лікаря. Оскільки у доклінічних дослідженнях зазначено виділення сакубітрилу та валсартану з молоком лактуючих тварин, не рекомендується застосовувати препарат Юперіо у період грудного вигодовування. Рішення про відмову від грудного вигодовування або про відміну препарату Юперії продовження грудного вигодовування слід приймати з урахуванням важливості його застосування для матері. Даних про вплив препарату Юперіо на фертильність чоловіків та жінок немає. У дослідженнях препарату Юперіо у тварин зниження фертильності не було.Побічна діяВиявлені небажані явища (НЯ) відповідали фармакологічним характеристикам препарату Юперіо та супутнім захворюванням, які є у пацієнтів. Найпоширенішими НЯ були виражене зниження артеріального тиску, гіперкаліємія та порушення функції нирок, спричинені корекцією дози препарату Юперіо або припиненням терапії. Частота НЯ не залежала від статі, віку чи расової приналежності пацієнтів. НЯ перераховані відповідно до системно-органного класу медичного словника для нормативно-правової діяльності MedDRA. У межах кожного системно-органного класу НЯ розподілено за частотою виникнення у порядку зменшення їх важливості. Для оцінки частоти використані такі критерії: дуже часто (>1/10); часто (від >1/100 до1/1,000 до<1/100); рідко (від >1/10000 до <1/1000); дуже рідко ( Порушення з боку обміну речовин та харчування: дуже часто – гіперкаліємія; часто – гіпокаліємія. Порушення з боку нервової системи: часто – запаморочення, головний біль; нечасто – ортостатичне запаморочення. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: часто – вертиго. Порушення з боку судин: дуже часто – виражене зниження артеріального тиску: часто – непритомність, ортостатична гіпотензія. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – кашель. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – діарея, нудота. Порушення з боку колії та підшкірних тканин: нечасто – ангіоневротичний набряк. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: дуже часто – порушення функції нирок; часто – ниркова недостатність (у т.ч. гостра ниркова недостатність). Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – підвищена стомлюваність, астенія. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПротипоказані лікарські взаємодії Інгібітори АПФ Препарат Юперіо протипоказаний до застосування одночасно з інгібіторами АПФ, оскільки пригнічення неприлізину одночасно із застосуванням інгібітора АПФ може збільшувати ризик розвитку ангіоневротичного набряку. Застосування препарату Юперіо можна не раніше ніж через 36 годин після відміни інгібітору АПФ. Застосування інгібітору АПФ можливе не раніше ніж через 36 годин після останнього прийому Юперіо. Аліскірен У пацієнтів з цукровим діабетом та у пацієнтів з порушеннями функції нирок (РСКФ Не рекомендовані лікарські взаємодії Антагоністи рецепторів ангіотензину Оскільки одна з діючих речовин є антагоністом рецепторів ангіотензину II, одночасне застосування з іншим препаратом, що містить АРА II, не рекомендується. Лікарські взаємодії, які необхідно враховувати Інгібітори ГМГ-КоА редуктази (статини) Дані досліджень показують, що сакубітрил пригнічує активність переносників ОАТР1В1 та ОАТР1ВЗ. Препарат Юперіо може збільшувати системну експозицію таких субстратів ОАТР1В1 та ОАТР1ВЗ, як статини. У пацієнтів, які отримували препарат Юперіо одночасно з аторвастатином, максимальна концентрація в плазмі (Сmах) аторвастатину та його метаболітів збільшувалася до 2 разів, а AUC – до 1,3 разів. З цієї причини препарат Юперіо одночасно зі статинами слід застосовувати з обережністю. Сілденафіл У пацієнтів з вираженим підвищенням АТ, які отримують препарат Юперіо (до досягнення рівноважної концентрації), одноразове застосування силденафілу посилювало антигіпертензивну дію порівняно із застосуванням препарату Юперіо в монотерапії. З цієї причини у пацієнтів, які отримують Юперіо, застосовувати силденафіл або інший інгібітор фосфодіестерази 5-го типу слід з обережністю. Передбачувані лікарські взаємодії, які необхідно враховувати Калій Одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків (наприклад, тріамтерена та амілориду), антагоністів мінералокортикоїдів (наприклад, спіронолактону та еплеренону), препаратів калію або замінників калію, що містять вміст кухонної солі, може викликати підвищення вмісту калію та концентрації креатиніну в сироватці крові. У пацієнтів, які отримують препарат Юперіо одночасно з цими препаратами, рекомендується регулярно контролювати вміст калію у сироватці крові. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ), включаючи виборчі інгібітори циклооксигенази-2 (інгібітори ЦОГ-2) Застосування препарату Юперіо одночасно з НПЗЗ у пацієнтів старше 65 років, у пацієнтів з гіповолемією (включаючи пацієнтів, які отримують діуретики) та у пацієнтів з порушеннями функції нирок, може збільшувати ризик погіршення функції нирок. У пацієнтів, які отримують препарат Юперіо одночасно з нестероїдними протизапальними засобами, при призначенні подібної схеми лікування та у разі її зміни рекомендується контролювати функцію нирок. Препарати літію Можливість лікарської взаємодії між препаратом Юперіо та препаратами літію не вивчали. При одночасному застосуванні препаратів літію з інгібіторами АПФ та АРА II відзначалося оборотне підвищення концентрації літію у сироватці крові та посилення у зв'язку з цим токсичних проявів. У пацієнтів, які отримують препарат Юперіо разом із препаратами літію, рекомендується ретельно контролювати вміст літію у сироватці крові. У разі додаткового застосування діуретичного лікарського засобу ризик токсичної дії літію може збільшуватися. Білки-переносники Активний метаболіт сакубітрилу (LBQ657) та валсартан є субстратами білків-переносників 0АТР1В1, 0АТР1ВЗ та ОАТЗ; валсартан також є субстратом білка-переносника MRP2. У пацієнтів, які отримують препарат Юперіо одночасно з інгібіторами ОАТР1В1, ОАТР1ВЗ, ОАТЗ (наприклад, рифампіцином та циклоспорином) або MRР2 (наприклад, ритонавіром) може збільшуватися системна експозиція LBQ657 або валсартану відповідно. На початку та в момент завершення спільного застосування препарату Юперіо та даної групи препаратів потрібно дотримуватися обережності. Відсутність значних лікарських взаємодій У разі застосування препарату Юперіо в комбінації з фуросемідом, дигоксином, варфарином, гідрохлортіазидом, амлодипіном, метформіном, омепразолом, карведилолом, нітрогліцерином внутрішньовенно (в/в) або комбінованим препаратом левоноргестрелу та етинілестрадио. Взаємодія з атенололом, індометацином, глибенкламідом (глибуридом) або циметидином при сумісному застосуванні з препаратом Юперіо не очікується. Взаємодія з ізоферментами системи цитохрому Р450 Наявні дослідження демонструють, що ймовірність лікарських взаємодій, опосередкованих ізоферментами цитохрому CYP450, невелика, оскільки комплекс діючих речовин у незначній мірі метаболізується за участю ізоферментів CYP450. Комплекс речовин препарату Юперіо не є інгібітором або індуктором ізоферментів CYP450.Спосіб застосування та дозиЧас прийому препарату Юперіо не залежить від часу їди. Цільова (максимальна добова) доза препарату Юперіо становить 200 мг (102,8 мг + 97,2 мг) 2 рази на добу. Початкова доза препарату Юперіо, що рекомендується, становить 100 мг (51,4 мг + 48,6 мг) 2 рази на добу. У пацієнтів, які не отримували терапію інгібіторами АПФ або АРА II, або отримували ці препарати в низьких дозах, починати терапію препаратом Юперіо слід у дозі 50 мг (25,7 мг + 24,3 мг) 2 рази на добу з повільним підвищенням дози. подвоювання добової дози 1 раз на 3-4 тижні). Залежно від переносимості, дозу препарату Інтресто слід збільшувати вдвічі кожні 2-4 тижні аж до досягнення цільової (максимальної добової) дози 200 мг (102,8 мг + 97,2 мг) 2 рази на добу. Застосування препарату Юперіо можливе не раніше, ніж через 36 годин після відміни інгібітору АПФ, оскільки у разі одночасного застосування можливий розвиток ангіоневротичного набряку. Оскільки до складу препарату Юперіо входить АРА II валсартан, його слід застосовувати одночасно з іншим препаратом, до складу якого входить АРА II. При розвитку ознак порушення переносимості препарату Юперіо (клінічно виражене зниження артеріального тиску, гіперкаліємія, порушення функції нирок), слід розглянути питання про тимчасове зниження дози або корекцію дози одночасно застосовуваних лікарських препаратів. Пацієнти спеціальних категорій Пацієнти з порушенням функції нирок У пацієнтів з порушеннями функції нирок легкої (РСКФ 60-90 мл/хв/1,73 м2) або помірного ступеня тяжкості (РСКФ 30-60 мл/хв/1,73 м2) корекції дози препарату не потрібно. У пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок (РСКФ Пацієнти з порушенням функції печінки У пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого ступеня (клас А за класифікацією Чайлд-П'ю) корекція дози препарату Юперіо не потрібна. У пацієнтів з порушеннями функції печінки помірного ступеня (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю) початкова доза препарату, що рекомендується, становить 50 мг двічі на добу. Препарат Юперіо не рекомендований для застосування у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки (клас З класифікації Чайлд-П'ю). Застосування у дітей та підлітків віком до 18 років Даних щодо безпеки та ефективності застосування препарату Юперіо у дітей та підлітків немає. Застосування у пацієнтів віком від 65 років. У пацієнтів віком понад 65 років корекція дози не потрібна.ПередозуванняДаних про передозування препаратом Юперіо у людини недостатньо. Одноразове застосування препарату в дозі 1200 мг та багаторазове в дозі 900 мг у здорових добровольців супроводжувалося хорошою переносимістю. Найбільш ймовірним симптомом передозування є виражене зниження артеріального тиску, зумовлене антигіпертензивною дією діючих речовин. У цьому випадку рекомендується симптоматичне лікування. При випадковому передозуванні слід викликати блювоту (якщо препарат було прийнято нещодавно) або провести промивання шлунка. У разі виникнення вираженого зниження АТ як терапії необхідно внутрішньовенне введення 0,9% розчину натрію хлориду, пацієнта слід укласти, піднявши ноги, на необхідний для терапії період часу, вжити активних заходів щодо підтримки діяльності серцево-судинної системи, включаючи регулярний контроль діяльності серця і дихальної системи, об'єму циркулюючої крові (ОЦК) та кількості сечі, що виділяється. Видалення діючих речовин при проведенні гемодіалізу малоймовірне, оскільки значна частина їх зв'язується з білками плазми.Запобіжні заходи та особливі вказівкиВиражене зниження АТ У пацієнтів, які отримували препарат Юперіо, спостерігалися випадки клінічно вираженої артеріальної гіпотензії. При виникненні вираженого зниження АТ слід розглянути питання про корекцію дози діуретиків, супутніх гіпотензивних засобів, а також усунення причин виникнення вираженого зниження АТ (наприклад, гіповолемії). Якщо, незважаючи на ці заходи, виражене зниження артеріального тиску зберігається, дозу препарату Юперіо слід зменшити або препарат слід на якийсь час відмінити. Остаточна відміна препарату зазвичай не потрібна. Імовірність виникнення вираженого зниження артеріального тиску, як правило, вища у пацієнтів з гіповолемією, яка може бути викликана терапією діуретиками, низькосольовою дієтою, діареєю або блюванням. Перед початком застосування препарату Юперіо слід провести корекцію вмісту натрію в організмі та/або заповнити ОЦК. Порушення функції нирок Як і будь-який інший препарат, що діє на РААС, препарат Юперіо може спричинити погіршення функції нирок. У порівняльному дослідженні безпеки та ефективності 14/17 (у порівнянні з еналаприлом) клінічно значущі порушення функції нирок відзначалися рідко, а препарат Юперіо у зв'язку з подібними порушеннями скасовували рідше (0,65%), ніж еналаприл (1,28%). У разі клінічно значущого погіршення функції нирок слід розглянути питання зменшення дози препарату Юперіо. При застосуванні препарату Юперіо у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок слід бути обережним. Гіперкаліємія Як і будь-який інший препарат, що діє на РААС, препарат Юперіо може збільшувати ризик гіперкаліємії. У порівняльному дослідженні безпеки та ефективності (порівняно з еналаприлом) клінічно значуща гіперкаліємія відзначалася рідко; препарат Юперіо у зв'язку з гіперкаліємією було скасовано у 0,26% пацієнтів, а еналаприл – у 0,35% пацієнтів. Препарати, здатні збільшувати вміст калію в сироватці крові (наприклад, калійзберігаючі діуретики, препарати калію) одночасно з препаратом Юперіо слід застосовувати з обережністю. У разі клінічно значущої гіперкаліємії слід розглянути такі заходи, як зниження споживання калію з їжею або корекція дози супутніх препаратів. Рекомендується регулярно контролювати вміст калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів з такими факторами ризику,як тяжкі порушення функції нирок, цукровий діабет, гіпоальдостеронізм чи дієта з високим вмістом калію. Ангіоневротичний набряк На фоні застосування препарату Юперіо спостерігалися випадки розвитку ангіоневротичного набряку. При виникненні ангіоневротичного набряку препарат Юперіо слід негайно відмінити та призначити належне лікування та спостереження за пацієнтом до повного та стійкого вирішення всіх симптомів. Повторно призначати препарат Юперіо не слід. У випадках підтвердженого ангіоневротичного набряку, при якому набряк поширювався тільки на обличчя та губи, цей стан, як правило, дозволялося без втручання, хоча застосування антигістамінних засобів сприяло полегшенню симптомів. Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком гортані, може призвести до смерті. У тих випадках, коли набряк поширюється на мову, голосові складки або гортань, що може призвести до обструкції дихальних шляхів, необхідно негайно розпочати належне лікування, наприклад, підшкірне введення розчину епінефрину (адреналіну) 1:1000 (0,3-0,5 мл) , та/або вжити належних заходів щодо забезпечення прохідності дихальних шляхів. У пацієнтів, які мають ангіоневротичний набряк, викликаний застосуванням інгібітору АПФ або АРА II, препарат Юперіо застосовувати не слід. Пацієнти негроїдної раси можуть бути більш схильні до ризику англіосвротичного набряку. Пацієнти зі стенозом ниркової артерії Як і інші препарати, що діють на РААС, препарат Юперіо може спричинити підвищення концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові у пацієнтів з одностороннім або двостороннім стенозом ниркових артерій. У пацієнтів зі стенозом ниркової артерії слід застосовувати з обережністю, регулярно контролюючи функцію нирок. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та/або механізмами Відсутні дані щодо впливу препарату на здатність керувати транспортними засобами та/або механізмами. У зв'язку з можливим виникненням запаморочення або підвищеної втоми слід дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом або роботі з механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Дозування: 10 мг Фасування: N28 Форма випуску таб. Упакування: упак. Производитель: Русфик Завод-производитель: Recordati Industria Chimica & Farmaceutica(Италия) Действующее вещество: Лерканидипин.

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: лерканідіпіну гідрохлорид 10 мг. Допоміжні речовини: лактози моногідрат – 30 мг, целюлоза мікрокристалічна – 39 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію – 15.5 мг, повідон К30 – 4.5 мг, магнію стеарат – 1 мг. Склад оболонки: ;опадрай жовтий (OY-SR-6497) - 3 мг (гіпромелоза, тальк, титану діоксид (E171), макрогол 6000, барвник заліза оксид жовтий (E172)). 28 шт. - блістери (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою; світло-жовтого кольору, круглі, двоопуклі, з ризиком на одному боці; на зламі – світло-жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаБлокатор повільних кальцієвих каналів, похідне дигідропіридинового ряду. Інгібує трансмембранний струм кальцію в кардіоміоцити та клітини гладкої мускулатури. Механізм гіпотензивного ефекту обумовлений прямою релаксуючою дією на гладкі м'язи судин, внаслідок цього знижується ОПСС. Має пролонговану антигіпертензивну дію. Завдяки високій селективності негативна інотропна дія відсутня. Тривалість терапевтичної дії становить 24 год.ФармакокінетикаПісля вживання в дозі 10-20 мг повністю всмоктується. C max у плазмі крові виявляється через 1.5-3 год і становить 3.3 нг/мл та 7.66 нг/мл відповідно. Розподіл із плазми крові у тканини та органи відбувається швидко. Зв'язування з білками плазми перевищує 98%. Кумуляції при повторному прийомі немає. Піддається метаболізму. Середній T1/2 становить 8-10 год.Клінічна фармакологіяБлокатори кальцієвих каналів. Антигіпертензивний препарат.Показання до застосуванняМ'яка та помірна есенціальна артеріальна гіпертензія.Протипоказання до застосуванняХронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації; нестабільна стенокардія; аортальний стеноз; протягом 1 місяця після перенесеного інфаркту міокарда; виражені порушення функції печінки; порушення функції нирок (КК менше 10 мл/хв); непереносимість лактози; галактоземія; синдром порушеного всмоктування глюкози/галактози; вагітність; період лактації (грудного вигодовування); жінки дітородного віку, які не користуються надійною контрацепцією; дитячий та підлітковий вік до 18 років; - підвищена чутливість до компонентів препарату; підвищена чутливість до інших похідних дигідропіридинового ряду.Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування) протипоказане. Застосування у дітей Протипоказаний у дитячому та підлітковому віці до 18 років;Побічна діяЗ боку серцево-судинної системи: рідко відзначалися ефекти, пов'язані з судиннорозширювальною дією - периферичні набряки, відчуття "припливів" крові до обличчя, серцебиття, тахікардія, біль у грудях, зниження артеріального тиску, стенокардія, інфаркт міокарда, астенія, стомлюваність, , запаморочення. З боку травної системи: дуже рідко - диспепсія, нудота, блювання, біль в епігастрії, діарея, оборотне підвищення активності печінкових ферментів, гіперплазія ясен. Інші: дуже рідко - поліурія, шкірний висип, сонливість, міалгія.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з інгібіторами CYPЗА4 (в т.ч. з кетоконазолом, інтраконазолом, еритроміцином) можливі прояви лікарської взаємодії (комбінації з обережністю). При застосуванні спільно з індукторами CYP3A4 (в т.ч. з антидепресантами, рифампіцином) можливе зменшення антигіпертензивної дії лерканідипіну. Можливе посилення гіпотензивного ефекту лерканідипіну при вживанні соку грейпфруту. Етанол може потенціювати дію лерканідипіну. При одночасному застосуванні з метопрололом біодоступність лерканідипіну зменшується на 50%. Цей ефект може зустрічатися і при одночасному застосуванні з іншими бета-адреноблокаторами, тому може бути потрібна корекція дози лерканідипіну для досягнення терапевтичного ефекту при даній комбінації. Лерканідипін метаболізується за участю ізоферменту CYP3A4, тому інгібітори та індуктори цього ізоферменту, при одночасному застосуванні, можуть впливати на метаболізм та виведення лерканідипіну. Не рекомендується одночасне застосування лерканідипіну з інгібіторами CYP3A4 (кетоконазол, ітраконазол, ритонавір, еритроміцин, тролеандоміцин). Не рекомендується одночасне застосування циклоспорину та лерканідипіну, т.к. спостерігається збільшення концентрації обох речовин у плазмі крові. Слід виявляти обережність при одночасному застосуванні лерканідипіну з іншими субстратами CYP3A4 (терфенадин, астемізол, антиаритмічні препарати III класу, наприклад, аміодарон, хінідин). При одночасному застосуванні лерканідипіну в дозі 20 мг з мідазоламом біодоступність лерканідипіну у пацієнтів похилого віку може збільшуватись приблизно на 40%. Лерканідипін слід призначати з обережністю одночасно з індукторами CYP3A4, наприклад, протисудомні засоби (фенітоїн, карбамазепін) та рифампіцин, оскільки можливе зниження антигіпертензивної дії препарату. Необхідний регулярний контроль артеріального тиску. При одночасному застосуванні лерканідипіну в дозі 20 мг у пацієнтів, які постійно приймають бета-метилдигоксин, не було відзначено фармакокінетичної взаємодії, у той час як у здорових добровольців, яких лікували дигоксином, відзначалося збільшення значення Cmax для дигоксину в середньому на 33% після прийому 2 мг лерканідипіну натще, при цьому AUC та нирковий кліренс змінювалися незначно. Необхідно контролювати наявність ознак інтоксикації дигоксином у пацієнтів, які приймають одночасно дигоксин та лерканідипін. Одночасне застосування лерканідипіну з циметидином (до 800 мг) не спричиняє значних змін концентрації лерканідипіну у плазмі крові. При високих дозах циметидину можуть збільшуватися біодоступність та антигіпертензивна дія лерканідипіну. При одночасному застосуванні лерканідипіну (20 мг) і симвастатину (40 мг), значення AUC для симвастатину збільшувалося на 56%, а це значення для його активного метаболіту - β-гідроксикислоти - на 28%. ;При прийомі препаратів у різний час доби (лерканідипін – вранці, симвастатин – увечері) можна уникнути небажаної взаємодії. Можливе посилення антигіпертензивної дії при одночасному прийомі соку грейпфруту та лерканідипіну. Етанол може потенціювати антигіпертензивну дію лерканідипіну.Спосіб застосування та дозиВсередину по 10 мг 1 раз на добу не менше ніж за 15 хвилин до їди, переважно вранці. Залежно від досягнутого терапевтичного ефекту, доза може бути збільшена до 20 мг. Терапевтичну дозу підбирають поступово, при необхідності збільшення дози до 20 мг здійснюється через 2 тижні після початку лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовувати при нирковій та/або печінковій недостатності легкого та помірного ступеня, у пацієнтів похилого віку, при СССУ (без кардіостимулятора), ІХС, дисфункції лівого шлуночка.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Дозировка: 20 мг Фасовка: N28 Форма выпуска: таб. Упаковка: упак. Производитель: Русфик Завод-производитель: Recordati Industria Chimica & Farmaceutica(Италия) Действующее вещество: Лерканидипин.

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: лерканідіпіну гідрохлорид 20 мг. Допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, карбоксиметилкрохмаль натрію, повідон К30, магнію стеарат. Склад оболонки: ;опадрай жовтий (OY-SR-6497) (гіпромелоза, тальк, титану діоксид (E171), макрогол 6000, барвник заліза оксид жовтий (E172)). 28 шт. - блістери (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою; світло-жовтого кольору, круглі, двоопуклі, з ризиком на одному боці; на зламі – світло-жовтого кольору.Фармакотерапевтична групаБлокатор повільних кальцієвих каналів, похідне дигідропіридинового ряду. Інгібує трансмембранний струм кальцію в кардіоміоцити та клітини гладкої мускулатури. Механізм гіпотензивного ефекту обумовлений прямою релаксуючою дією на гладкі м'язи судин, внаслідок цього знижується ОПСС. Має пролонговану антигіпертензивну дію. Завдяки високій селективності негативна інотропна дія відсутня. Тривалість терапевтичної дії становить 24 год.ФармакокінетикаПісля вживання в дозі 10-20 мг повністю всмоктується. C max у плазмі крові виявляється через 1.5-3 год і становить 3.3 нг/мл та 7.66 нг/мл відповідно. Розподіл із плазми крові у тканини та органи відбувається швидко. Зв'язування з білками плазми перевищує 98%. Кумуляції при повторному прийомі немає. Піддається метаболізму. Середній T1/2 становить 8-10 год.Клінічна фармакологіяБлокатори кальцієвих каналів. Антигіпертензивний препарат.Показання до застосуванняМ'яка та помірна есенціальна артеріальна гіпертензія.Протипоказання до застосуванняХронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації; нестабільна стенокардія; аортальний стеноз; протягом 1 місяця після перенесеного інфаркту міокарда; виражені порушення функції печінки; порушення функції нирок (КК менше 10 мл/хв); непереносимість лактози; галактоземія; синдром порушеного всмоктування глюкози/галактози; вагітність; період лактації (грудного вигодовування); жінки дітородного віку, які не користуються надійною контрацепцією; дитячий та підлітковий вік до 18 років; - підвищена чутливість до компонентів препарату; підвищена чутливість до інших похідних дигідропіридинового ряду.Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування) протипоказане. Застосування у дітей Протипоказаний у дитячому та підлітковому віці до 18 років;Побічна діяЗ боку серцево-судинної системи: рідко відзначалися ефекти, пов'язані з судиннорозширювальною дією - периферичні набряки, відчуття "припливів" крові до обличчя, серцебиття, тахікардія, біль у грудях, зниження артеріального тиску, стенокардія, інфаркт міокарда, астенія, стомлюваність, , запаморочення. З боку травної системи: дуже рідко - диспепсія, нудота, блювання, біль в епігастрії, діарея, оборотне підвищення активності печінкових ферментів, гіперплазія ясен. Інші: дуже рідко - поліурія, шкірний висип, сонливість, міалгія.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з інгібіторами CYPЗА4 (в т.ч. з кетоконазолом, інтраконазолом, еритроміцином) можливі прояви лікарської взаємодії (комбінації з обережністю). При застосуванні спільно з індукторами CYP3A4 (в т.ч. з антидепресантами, рифампіцином) можливе зменшення антигіпертензивної дії лерканідипіну. Можливе посилення гіпотензивного ефекту лерканідипіну при вживанні соку грейпфруту. Етанол може потенціювати дію лерканідипіну. При одночасному застосуванні з метопрололом біодоступність лерканідипіну зменшується на 50%. Цей ефект може зустрічатися і при одночасному застосуванні з іншими бета-адреноблокаторами, тому може бути потрібна корекція дози лерканідипіну для досягнення терапевтичного ефекту при даній комбінації. Лерканідипін метаболізується за участю ізоферменту CYP3A4, тому інгібітори та індуктори цього ізоферменту, при одночасному застосуванні, можуть впливати на метаболізм та виведення лерканідипіну. Не рекомендується одночасне застосування лерканідипіну з інгібіторами CYP3A4 (кетоконазол, ітраконазол, ритонавір, еритроміцин, тролеандоміцин). Не рекомендується одночасне застосування циклоспорину та лерканідипіну, т.к. спостерігається збільшення концентрації обох речовин у плазмі крові. Слід виявляти обережність при одночасному застосуванні лерканідипіну з іншими субстратами CYP3A4 (терфенадин, астемізол, антиаритмічні препарати III класу, наприклад, аміодарон, хінідин). При одночасному застосуванні лерканідипіну в дозі 20 мг з мідазоламом біодоступність лерканідипіну у пацієнтів похилого віку може збільшуватись приблизно на 40%. Лерканідипін слід призначати з обережністю одночасно з індукторами CYP3A4, наприклад, протисудомні засоби (фенітоїн, карбамазепін) та рифампіцин, оскільки можливе зниження антигіпертензивної дії препарату. Необхідний регулярний контроль артеріального тиску. При одночасному застосуванні лерканідипіну в дозі 20 мг у пацієнтів, які постійно приймають бета-метилдигоксин, не було відзначено фармакокінетичної взаємодії, у той час як у здорових добровольців, яких лікували дигоксином, відзначалося збільшення значення Cmax для дигоксину в середньому на 33% після прийому 2 мг лерканідипіну натще, при цьому AUC та нирковий кліренс змінювалися незначно. Необхідно контролювати наявність ознак інтоксикації дигоксином у пацієнтів, які приймають одночасно дигоксин та лерканідипін. Одночасне застосування лерканідипіну з циметидином (до 800 мг) не спричиняє значних змін концентрації лерканідипіну у плазмі крові. При високих дозах циметидину можуть збільшуватися біодоступність та антигіпертензивна дія лерканідипіну. При одночасному застосуванні лерканідипіну (20 мг) і симвастатину (40 мг), значення AUC для симвастатину збільшувалося на 56%, а це значення для його активного метаболіту - β-гідроксикислоти - на 28%. ;При прийомі препаратів у різний час доби (лерканідипін – вранці, симвастатин – увечері) можна уникнути небажаної взаємодії. Можливе посилення антигіпертензивної дії при одночасному прийомі соку грейпфруту та лерканідипіну. Етанол може потенціювати антигіпертензивну дію лерканідипіну.Спосіб застосування та дозиВсередину по 10 мг 1 раз на добу не менше ніж за 15 хвилин до їди, переважно вранці. Залежно від досягнутого терапевтичного ефекту, доза може бути збільшена до 20 мг. Терапевтичну дозу підбирають поступово, при необхідності збільшення дози до 20 мг здійснюється через 2 тижні після початку лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовувати при нирковій та/або печінковій недостатності легкого та помірного ступеня, у пацієнтів похилого віку, при СССУ (без кардіостимулятора), ІХС, дисфункції лівого шлуночка.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКалію аспарагінат; носій: мікрокристалічна целюлоза Е460(i); магнію аспарагінат; антислежуючий агент: тальк Е553(iii); плівкоутворювач: гідроксипропілметилцелюлоза Е464; носій: мальтодекстрин; барвник: діоксид титану Е171; вологоутримуючий агент: пропіленгліколь Е1520; антислежуючий агент: діоксид кремнію аморфний Е551; антислежуючий агент: стеарат магнію Е470; носій: кроскарамеллоза натрію Е468; антислежуючий агент: стеаринова кислота Е570.ХарактеристикаБіологічно активна добавка до їжі «Калій Магній» Переваги комплексу "Калій Магній": Серце одночасно отримує дві найважливіші для його роботи речовини – калій та магній; Нормалізується вміст обох цих мінералів, оскільки усунути дефіцит калію не можна, якщо в організмі недостатньо магнію. Калій і магній легко проникають у позаклітинний простір, оскільки містяться у формі аспарагінату, яка є найбільш біодоступною. Аспарагінат – органічна сіль аспарагінової кислоти. Надходячи в клітини, аспарагінат включається в обмін речовин, посилюючи вироблення енергії у формі АФТ. Це особливо важливо для серця, яке відноситься до найенергоємніших органів і чия повноцінна робота залежить від забезпеченості енергією.РекомендуєтьсяРекомендується як біологічно активна добавка до їжі - додаткового джерела калію і магнію.Протипоказання до застосуванняІндивідуальна непереносимість компонентів, вагітність, годування груддю, діти віком до 14 років.Спосіб застосування та дозиДорослим, по 1 таблетці 3-4 десь у день під час їжі. Тривалість прийому – 1 місяць.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням рекомендується проконсультуватися з лікарем.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Фасування: N30 Форма випуску таб. Упаковка: банку Виробник: Кадила Фармасьютікалс Завод-виробник: Кадила Фармасютікалз Лтд. (Індія/Росія).

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: клопідогрел гідросульфат 97,875 мг, у перерахунку на клопідогрел 75,000 мг; допоміжні речовини: лактоза, безводна 108,125 мг, целюлоза мікрокристалічна 30,00 мг, крохмаль прежелатинізований 12,00 мг, макрогол 6000 8,00 мг, рицинова олія, гідрогенізована 4,00 мг; оболонка: гіпромелоза 6ср 5,60 мг, титану діоксид (Е171) 1,46 мг, тальк 0,50 мг, барвник заліза оксид червоний (Е 172) 0,04 мг, пропіленгліколь 0,40 мг. По 7 або 10 таблеток у контурну коміркову упаковку (блістер) із комбінованого матеріалу. OPA/AL/PVC (поліамід/ фольга алюмінієва /полівінілхлорид) та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 2, 4, 8 або 12 контурних упаковок (блістерів) по 7 таблеток разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону. По 3 або 9 контурних упаковок (блістерів) по 10 таблеток разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі, злегка двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору. *Вигляд на поперечному розрізі: біла або майже біла шорстка маса з плівковою оболонкою рожевого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтиагрегантний засіб.ФармакокінетикаВсмоктування Після одноразового та повторного прийому внутрішньо у дозі 75 мг на добу клопідогрел швидко всмоктується. Середні значення максимальної концентрації (Сmах) незміненого клопідогрелу в плазмі крові (2,2-2,5 нг/мл після прийому внутрішньо разової дози 75 мг) досягаються приблизно через 45 хвилин. За даними вивчення екскреції нирками метаболітів клопідогрелу ступінь всмоктування становить приблизно 50%. Розподіл Клопідогрел і його основний циркулюючий у плазмі неактивний метаболіт оборотно зв'язуються з білками плазми крові людини в умовах in vitro (98% і 94% відповідно). Цей зв'язок ненасичений у широкому діапазоні концентрацій. Метаболізм Клопідогрел активно метаболізується у печінці. В умовах in vitro та in vivo клопідогрел метаболізується двома шляхами: перший – опосередковується естеразами та призводить до гідролізу з утворенням неактивного метаболіту – похідного карбоксильної кислоти (85% від циркулюючих метаболітів), а інший – каталізується різними ізоферментами цитохрому Р45. Спочатку клопідогрел перетворюється до проміжного метаболіту - 2-оксо-клопідогрелу. Подальший метаболізм 2-оксо-клопідогрелу призводить до утворення активного метаболіту клопідогрелу – тіолового похідного клопідогрелу. В умовах in vitro цей шлях опосередковується ізоферментами CYP3A4, CYP2C19, CYP1A2 та CYP2B6. Активний тіоловий метаболіт клопідогрелу, виділений в умовах in vitro, швидко та незворотно взаємодіє з рецепторами тромбоцитів, блокуючи їх агрегацію. Стах активного метаболіту в плазмі крові після прийому навантажувальної дози (300 мг) клопідогрелу вдвічі перевищує Смах після 4-х денного застосування клопідогрелу в підтримуючій дозі (75 мг на добу). Стах у плазмі крові досягається приблизно через 30-60 хвилин після прийому препарату. Виведення Після прийому внутрішньо 14С-міченого клопідогрелу приблизно 50% загальної радіоактивності виводиться нирками і приблизно 46% - кишечником протягом 120 годин після дозування. Після одноразового прийому внутрішньо клопідогрелу в дозі 75 мг період напіввиведення (Т1/2) становить приблизно 6 год. Т1/2 основного циркулюючого в плазмі крові неактивного метаболіту після одноразового та повторного застосування становить 8 год. Фармакогенетика Ізофермент CYP2C19 бере участь в освіті як активного метаболіту, так і проміжного метаболіту - 2-оксо-клопідогрелу. Фармакокінетика та антиагрегантна дія активного метаболіту клопідогрелу, а також результати оцінки агрегації тромбоцитів в умовах ex vivo відрізняються залежно від генотипу ізоферменту CYP2C19. Алель гена ізоферменту CYP2C19*1 відповідає повністю функціональному метаболізму, тоді як алелі генів ізоферментів CYP2C19*2 та CYP2C19*3 є нефункціональними. Алелі генів ізоферментів CYP2C19*2 та CYP2C19*3 є причиною зниження метаболізму у більшості представників європеоїдної (85%) та монголоїдної (99%) рас. Інші алелі, пов'язані з відсутністю або зниженням метаболізму, зустрічаються рідше і включають, але не обмежуються алелями генів ізоферментів CYP2C19*4, *5, *6, *7 та *8. Пацієнти з низькою активністю ізоферменту CYP2C19 повинні мати дві зазначені вище алелі гена з втратою функції. За даними опублікованих досліджень частота генотипів з низькою активністю ізоферменту CYP2C19, що супроводжуються зниженням метаболізму, становить приблизно 2% у представників європеоїдної раси, 4% - у осіб негроїдної раси та 14% - у осіб монголоїдної раси. Існують випробування, що дозволяють визначити генотип ізоферменту CYP2C19. За даними дослідження та мета-аналізу, в які включали людей з дуже високою, високою, проміжною та низькою активністю ізоферменту CYP2C19, достовірна різниця експозиції активного метаболіту та середнього ступеня інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів у добровольців з дуже високою, високою та проміжною активністю. CYP2C19 була відсутня.У добровольців із низькою активністю цього ізоферменту експозиція активного метаболіту знизилася порівняно з такою у добровольців із високою активністю ізоферменту CYP2C19. При застосуванні клопідогрелу в дозах 600 мг навантажувальна доза/150 мг підтримуюча доза (600 мг/150 мг) у пацієнтів з низьким метаболізмом експозиція активного метаболіту була вищою, ніж при застосуванні схеми лікування 300 мг/75 мг. Крім того, ступінь інгібування агрегації тромбоцитів була подібною до такої в групах пацієнтів з високою активністю ізоферменту CYP2C19, які отримували клопідогрел за схемою 300 мг/75 мг. Однак схема дозування клопідогрелу у групі пацієнтів з низькою активністю ізоферменту CYP2C19 не визначена у дослідженнях, що передбачали вивчення клінічних результатів. Проведені досі клінічні дослідження мали недостатній обсяг вибірки для виявлення відмінностей у клінічному результаті у пацієнтів з низькою активністю ізоферменту CYP2C19. Фармакокінетика спеціальних груп пацієнтів Фармакокінетика активного метаболіту клопідогрелу в спеціальних групах пацієнтів (пацієнти похилого віку, діти, пацієнти з порушенням функції нирок та печінки) не вивчена. Пацієнти похилого віку У добровольців похилого віку (старше 75 років) порівняно з молодими добровольцями відмінностей за показниками агрегації тромбоцитів та часу кровотечі не виявили. Корекції дози у пацієнтів похилого віку не потрібні. Порушення функції нирок Після повторного застосування клопідогрелу в дозі 75 мг на добу у пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок (КК 5-15 мл/хв) рівень інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів нижчий на 25%, ніж у здорових добровольців. Однак ступінь подовження часу кровотечі була подібною до здорових добровольців, які отримували клопідогрел у дозі 75 мг на добу. Порушення функції печінки Після застосування клопідогрелу в дозі 75 мг на добу протягом 10 днів у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки ступінь інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів та середній показник подовження часу кровотечі були порівняні зі здоровими добровольцями. Етнічні особливості Поширеність алелей генів ізоферменту CYP2C19, що асоціюються з проміжним або зниженим метаболізмом, відрізняється у представників різних расових/етнічних груп. Є обмежені літературні дані, що дозволяють оцінити значення генотипування ізоферменту CYP2C19 на клінічні наслідки для пацієнтів монголоїдної раси.ФармакодинамікаКлопідогрел – це проліки, один з активних метаболітів якого є інгібітором агрегації тромбоцитів. Активний метаболіт клопідогрелу селективно інгібує зв'язування аденозин дифосфату (АДФ) з P2YI2 рецепторами тромбоцитів та подальшу АДФ-опосередковану активацію глікопротеїнового GPIIb/IIIа комплексу, що призводить до інгібування агрегації тромбоцитів. Пригнічення агрегації тромбоцитів є необоротним і продовжується протягом усього життєвого циклу клітин (приблизно 7-10 днів), тому швидкість відновлення нормальної функції тромбоцитів відповідає швидкості їхнього оновлення. Агрегація тромбоцитів, індукована іншими агоністами, крім АДФ, також пригнічується внаслідок блокади посиленої активації тромбоцитів під дією АДФ. Активний метаболіт утворюється під дією ізоферментів CYP450, деякі з яких можуть відрізнятися поліморфізмом або можуть інгібуватися під дією інших лікарських засобів, тому адекватне пригнічення агрегації тромбоцитів відзначається не у всіх пацієнтів. При лікуванні клопідогрелом у дозі 75 мг на добу з першого дня терапії відзначається значне пригнічення АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів, яке поступово збільшується протягом 3-7 днів і потім виходить на постійний рівень (при досягненні рівноважного стану). У рівноважному стані ступінь пригнічення агрегації тромбоцитів при застосуванні клопідогрелу в дозі 75 мг на добу, в середньому, становила від 40% до 60%. Після припинення прийому клопідогрелу агрегація тромбоцитів та час кровотечі поступово поверталися до вихідних значень, у середньому, протягом 5 днів. Клопідогрел дозволяє запобігти розвитку атеротромботичних ускладнень у пацієнтів з атеросклеротичним ураженням судин будь-якої локалізації, особливо з ураженням церебральних, коронарних або периферичних артерій.Показання до застосуванняПрофілактика атеротромботичних ускладнень: у дорослих пацієнтів з інфарктом міокарда (давністю від декількох днів до 35 днів), з ішемічним інсультом (давністю від 7 днів до 6 місяців) або з діагностованою оклюзійною хворобою периферичних артерій; у дорослих пацієнтів з гострим коронарним синдромом: без підйому сегмента ST (нестабільна стенокардія або інфаркт міокарда без зубця Q), включаючи пацієнтів, яким проведено стентування при черезшкірному коронарному втручанні, у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою; з підйомом сегмента ST (гострий інфаркт міокарда) при медикаментозному лікуванні та можливості проведення тромболітичної терапії, у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою. Профілактика атеротромботичних та тромбоемболічних ускладнень, включаючи інсульт, при фібриляції передсердь (миготливої ​​аритмії) Дорослі пацієнти з фібриляцією передсердь (миготливою аритмією), які мають, як мінімум, один фактор ризику судинних ускладнень, не можуть приймати непрямі антикоагулянти та мають низький ризик розвитку кровотеч (у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до клопідогрелу або будь-яких допоміжних речовин, що входять до складу препарату; тяжке порушення функції печінки; гостра кровотеча, наприклад кровотеча з виразки або внутрішньочерепний крововилив; дефіцит лактази, непереносимість лактози, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції; вагітність та період грудного вигодовування; діти до 18 років (безпека та ефективність не встановлені). З обережністю: Помірні порушення функції печінки зі схильністю до кровотечі (обмежений досвід застосування); порушення функції нирок (обмежений досвід застосування); патологічні стани, що підвищують ризик розвитку кровотечі (зокрема травма, хірургічні втручання); захворювання, при яких є схильність до розвитку кровотеч (особливо шлунково-кишкових та внутрішньоочних); одночасне застосування з нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП), включаючи інгібітори циклооксигенази – 2 (ЦОГ-2); одночасне застосування варфарину, гепарину або інгібіторів глікопротеїну IIb/IIIa; пацієнти з низькою активністю ізоферменту CYP2C19 (при застосуванні клопідогрелу в рекомендованих дозах утворюється менше активного метаболіту клопідогрелу і слабше виражена його антиагрегантна дія; тому при застосуванні клопідогрелу в рекомендованих дозах при гострому коронарному синдромі , ніж у пацієнтів із нормальною активністю ізоферменту CYP2C19); гіперчутливість до інших тієнопіридінів (наприклад, тиклопідин, прасугрель).Вагітність та лактаціяОскільки клінічних даних про застосування клопідогрелу під час вагітності відсутні, препарат не рекомендується застосовувати при вагітності. Дослідження на тваринах не виявили прямого або непрямого несприятливого впливу на вагітність, розвиток ембріона/плода, перебіг пологів або постнатальний розвиток. У дослідженнях на тваринах було доведено, що клопідогрел та/або його метаболіти екскретуються у грудне молоко. Тому, при необхідності терапії клопідогрелом рекомендується припинити грудне вигодовування.Побічна діяБезпека клопідогрелу була досліджена у пацієнтів, які отримували терапію клопідогрелом протягом 1 року або більше. Безпека застосування клопідогрелу в дозі 75 мг на добу була порівнянна з такою при застосуванні ацетилсаліцилової кислоти в дозі 325 мг на добу незалежно від віку, статі та расової приналежності. Нижче наведено небажані реакції, що спостерігалися в клінічних дослідженнях. Крім того, вказані спонтанні повідомлення про небажані реакції. У клінічних дослідженнях та постмаркетинговому спостереженні клопідогрелу найчастіше повідомлялося про розвиток кровотеч, головним чином, протягом першого місяця терапії. Класифікація частоти розвитку побічних ефектів Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто ≥1/10; часто від ≥1/100 до 1/10000 до Порушення з боку крові та лімфатичної системи: нечасто: тромбоцитопенія, лейкопенія, еозинофілія; рідко: нейтропенія, включаючи випадки тяжкої нейтропенії; дуже рідко: тромботична тромбоцитопенічна пурпура, апластична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, тяжка тромбоцитопенія, гранулоцитопенія, анемія. Порушення з боку імунної системи: дуже рідко: сироваткова хвороба, анафілактоїдні реакції; частота невідома: перехресно-реактивна гіперчутливість на тієнопіридини (наприклад, тиклопідин, прасугрел). Порушення психіки: дуже рідко: сплутаність свідомості, галюцинації. Порушення з боку нервової системи: нечасто: внутрішньочерепний крововилив (було повідомлено про декілька випадків з летальним результатом), головний біль, запаморочення та парестезія; дуже рідко: порушення смакового сприйняття. Порушення з боку органу зору: нечасто: крововилив в очне яблуко (у кон'юнктиву, тканини та сітківку ока). Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: рідко: вертиго. Порушення з боку судин часто: гематома; дуже рідко: серйозна кровотеча з операційної рани, васкуліт, зниження артеріального тиску. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто: носова кровотеча; дуже рідко: кровотеча з дихальних шляхів (кровохаркання, легенева кровотеча), бронхоспазм, інтерстиціальний пневмоніт. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто: шлунково-кишкова кровотеча, діарея, біль у животі, диспепсія; нечасто: виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, гастрит, блювання, нудота, запор, здуття живота; рідко: заочеревинний крововилив; дуже рідко: шлунково-кишковий та заочеревинний крововилив з летальним результатом, панкреатит, коліт (у тому числі виразковий коліт або лімфоцитарний коліт), стоматит. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко: гепатит, гостра печінкова недостатність, відхилення від норми показників функції печінки. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто: підшкірні синці; нечасто: шкірний висип, свербіж шкіри, пурпура (підшкірні крововиливи); дуже рідко: бульозний дерматит (токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема), ангіоневротичний набряк, еритематозний висип, кропив'янка, екзема та плоский лишай; частота невідома: лікарсько-індукований синдром гіперчутливості, лікарський висип з еозинофілією та системними симптомами (DRESS-синдром). Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: дуже рідко: крововилив у м'язи та суглоби (гемартроз), артралгія, артрит, міалгія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто: гематурія; дуже рідко: гломерулонефрит, збільшення концентрації креатиніну у сироватці крові. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто: кровотеча з місця пунктування судин; дуже рідко: пропасниця. Лабораторні та інструментальні дані: часто: подовження часу кровотечі, зменшення кількості нейтрофілів, зменшення кількості тромбоцитів.Взаємодія з лікарськими засобамиАнтикоагулянти для прийому внутрішньо: одночасний прийом клопідогрелу та антикоагулянтів для прийому внутрішньо може збільшити інтенсивність кровотеч, у зв'язку з чим застосування цієї комбінації не рекомендується. Застосування клопідогрелу в дозі 75 мг на добу не змінює фармакокінетику варфарину (субстрату ізоферменту CYP2C9) або міжнародне нормалізоване відношення (МНО) у пацієнтів, які тривалий час отримують лікування варфарином. Однак одночасне застосування з варфарином збільшує ризик розвитку кровотечі у зв'язку з його незалежним додатковим впливом на згортання крові. Тому слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні варфарину та клопідогрелу. Інгібітори глікопротеїну IIb/IIIа: одночасне застосування клопідогрелу та інгібіторів глікопротеїну IIb/IIIа потребує обережності у пацієнтів з підвищеним ризиком кровотеч (при травмах, хірургічних втручаннях або інших патологічних станах) (див. розділ "Особливі вказівки"). Ацетилсаліцилова кислота: ацетилсаліцилова кислота не впливає на спричинене клопідогрелом інгібування агрегації тромбоцитів, індуковане АДФ, але клопідогрел потенціює дію ацетилсаліцилової кислоти на колаген-індуковану агрегацію. Тим не менш, одночасний прийом 500 мг ацетилсаліцилової кислоти двічі на добу протягом одного дня суттєво не подовжує часу кровотечі, що викликається прийомом клопідогрелу. Фармакодинамічна взаємодія між клопідогрелом та ацетилсаліциловою кислотою, можливо, і призводить до підвищення ризику кровотеч. Враховуючи це, слід дотримуватися обережності при одночасному прийомі цих препаратів, хоча у клінічних дослідженнях пацієнти приймали комбіновану терапію клопідогрелом та ацетилсаліцилової кислотою протягом одного року. Гепарин: за даними клінічного дослідження у здорових осіб при прийомі клопідогрелу не потрібно зміни дози гепарину, а також не змінювалася антикоагулянтна дія гепарину. Одночасне застосування гепарину не впливало на пригнічення агрегації тромбоцитів клопідогрелом. Можлива фармакодинамічна взаємодія між клопідогрелом та гепарином, що призводить до збільшення ризику розвитку кровотечі. Тому одночасне застосування цих препаратів потребує обережності. Тромболітики: безпека одночасного застосування клопідогрелу, фібринспецифічних або фібриннеспецифічних тромболітиків та гепарину оцінювалася у пацієнтів із гострим інфарктом міокарда. Частота розвитку клінічно значущих кровотеч виявилася порівнянна з такою частотою при одночасному застосуванні тромболитиков, гепарину з ацетилсаліциловою кислотою. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП): за даними клінічного дослідження за участю здорових добровольців одночасне застосування клопідогрелу та напроксену збільшувало приховані шлунково-кишкові кровотечі. Тим не менш, через відсутність досліджень щодо взаємодії з іншими нестероїдними протизапальними засобами в даний час, не відомо чи підвищується ризик розвитку шлунково-кишкових кровотеч при застосуванні разом з іншими нестероїдними протизапальними засобами. Тому одночасну терапію НПЗЗ, включаючи інгібітори ЦОГ-2, та клопідогрелу слід проводити з обережністю (див. розділ "Особливі вказівки"). Інгібітори ізоферменту CYP2C19: клопідогрел метаболізується до утворення свого активного метаболіту частково під дією ізоферменту CYP2C19. Тому препарати, що інгібують цей ізофермент, можуть спричинити зниження концентрації активного метаболіту клопідогрелу. Клінічне значення цієї взаємодії невідоме. Слід уникати одночасного застосування із потужними або помірними інгібіторами ізоферменту CYP2C19. До інгібіторів ізоферменту CYP2C19 відносяться: омепразол та езомепразол, флувоксамін, флуоксетин, моклобемід, вориконазол, флуконазол, тиклопідин, ципрофлоксацин, циметидин, карбамазепін, окскарбазепін та хлорамфен. Інгібітори протонної помпи: застосування омепразолу в дозі 80 мг один раз на добу одночасно з клопідогрелом або з 12-годинною перервою між прийомом двох препаратів зменшило значення системної експозиції (AUC) активного метаболіту клопідогрелу на 45% (після прийому навантажувальної дози клопі0) (Після прийому підтримуючої дози клопідогрелу). Зменшення AUC активного метаболіту клопідогрелу пов'язане зі зниженням ступеня інгібування агрегації тромбоцитів (39% – після прийому навантажувальної дози клопідогрелу та 21% – після прийому підтримуючої дози клопідогрелу). Передбачається аналогічна взаємодія клопідогрелу з езомепразолом.У спостережних та клінічних дослідженнях зареєстровані суперечливі дані про клінічні прояви з боку серцево-судинної системи щодо даної фармакокінетичної/фармакодинамічної взаємодії. Слід уникати одночасного застосування з омепразолом або езомепразолом. До інгібіторів протонної помпи з мінімальною інгібуючою дією на ізофермент CYP2C19 відносяться: пантопразол та лансопразол. При одночасному застосуванні пантопразолу в дозі 80 мг один раз на добу спостерігалося зниження концентрації активного метаболіту клопідогрелу в плазмі крові на 20% (після прийому навантажувальної дози клопідогрелу) та на 14% (після прийому підтримуючої дози клопідогрелу). Це супроводжувалося зменшенням ступеня інгібування агрегації тромбоцитів у середньому на 15% та 11% відповідно. Тому одночасне застосування клопідогрелу з пантопразолом можливе. Інші лікарські препарати При вивченні фармакодинамічної та фармакокінетичної взаємодії клопідогрелу та інших лікарських препаратів виявлено наступне: при одночасному застосуванні клопідогрелу з атенололом та/або ніфедипіном, клінічно значущої фармакодинамічної взаємодії не виявлено; фармакодинамічна активність клопідогрелу суттєво не змінювалася при одночасному застосуванні з фенобарбіталом, циметидином або естрогенами; фармакокінетика дигоксину або теофіліну не змінювалася; антацидні засоби не впливають на рівень всмоктування клопідогрелу; фенітоїн та толбутамід можуть безпечно застосовуватися одночасно з клопідогрелом. Малоймовірно, що клопідогрел може впливати на метаболізм інших лікарських препаратів, таких як фенітоїн і толбутамід, а також нестероїдні протизапальні засоби, які метаболізуються під дією ізоферменту CYP2C9; діуретики, бета-адреноблокатори, інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), блокатори "повільних" кальцієвих каналів, гіполіпідемічні засоби, коронарні вазодилататори, гіпоглікемічні засоби (в т. ч. інсулін), протиепілептичні засоби, значних небажаних взаємодій.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди, один раз на добу. Дорослі та пацієнти похилого віку з нормальною активністю ізоферменту CYP2C19 Інфаркт міокарда, ішемічний інсульт або діагностована оклюзійна хвороба периферичних артерій. Препарат Зілт приймається в дозі 75 мг (1 таблетка) один раз на добу. Гострий коронарний синдром без підйому сегмента ST (нестабільна стенокардія чи інфаркт міокарда без зубця Q) Лікування препаратом Зілт® має бути розпочато з одноразового прийому навантажувальної дози (300 мг), а потім продовжено прийомом дози 75 мг один раз на добу (у поєднанні з ацетилсаліциловою кислотою у дозах 75-325 мг на добу). Оскільки застосування більш високих доз ацетилсаліцилової кислоти пов'язане з великим ризиком кровотеч, доза ацетилсаліцилової кислоти, що рекомендується, не повинна перевищувати 100 мг. Максимальний сприятливий ефект спостерігається до 3 місяця лікування. Оптимальної тривалості лікування при цьому показанні офіційно не визначено. Результати клінічних досліджень підтверджують доцільність прийому клопідогрелу до 12 місяців після розвитку гострого коронарного синдрому без підйому сегмента ST. Гострий коронарний синдром з підйомом сегмента ST (гострий інфаркт міокарда) при медикаментозному лікуванні та можливості проведення тромболітичної терапії у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою. Препарат Зілт® слід приймати у дозі 75 мг (1 таблетка) один раз на добу, починаючи з навантажувальної дози, у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою у поєднанні або без тромболітиків. Для пацієнтів віком понад 75 років лікування препаратом Зілт® повинно здійснюватися без використання навантажувальної дози. Комбіновану терапію починають якомога раніше після появи симптомів і продовжують протягом принаймні 4-х тижнів. Ефективність комбінованої терапії клопідогрелом та ацетилсаліцилової кислоти тривалістю понад 4 тижні у таких пацієнтів не вивчалася. Фібриляція передсердь (миготлива аритмія) Препарат Зілт призначають у дозі 75 мг один раз на добу. У комбінації з клопідогрелом слід розпочати терапію і потім продовжити прийом ацетилсаліцилової кислоти в дозі 75-100 мг на добу. Якщо пацієнт пропустив прийом чергової дози: якщо пройшло менше 12 годин після пропуску прийому чергової дози, слід негайно прийняти пропущену дозу препарату Зілт®, а потім наступну дозу приймати у звичайний час; якщо пройшло більше 12 годин після пропуску прийому чергової дози, слід прийняти наступну дозу у звичайний час; при цьому не слід подвоювати дозу. Дорослі та пацієнти похилого віку з генетично обумовленою зниженою активністю ізоферменту CYP2C19 Низька активність ізоферменту CYP2C19 асоціюється із зменшенням антиагрегантної дії клопідогрелу. Застосування препарату Зілт у більш високих дозах (навантажувальна доза 600 мг, потім 150 мг один раз на добу) у пацієнтів з низькою активністю ізоферменту CYP2C19 призводить до посилення антиагрегантної дії клопідогрелу. Однак у клінічних дослідженнях з вивчення клінічних результатів не встановлено оптимального режиму дозування клопідогрелу у пацієнтів зі зниженим метаболізмом унаслідок генетично обумовленої низької активності ізоферменту CYP2C19. Особливі групи пацієнтів Пацієнти похилого віку У добровольців похилого віку (старше 75 років) порівняно з молодими добровольцями відмінностей за показниками агрегації тромбоцитів та часу кровотечі не виявили. Корекції дози у пацієнтів похилого віку не потрібні. Порушення функції нирок Після повторного застосування клопідогрелу в дозі 75 мг на добу у пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок (КК 5-15 мл/хв) рівень інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів нижчий на 25%, ніж у здорових добровольців. Однак ступінь подовження часу кровотечі була подібною до здорових добровольців, які отримували клопідогрел у дозі 75 мг на добу. Переносимість препарату у всіх пацієнтів була хорошою. Порушення функції печінки Після застосування клопідогрелу в дозі 75 мг на добу протягом 10 днів у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки ступінь інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів та середній показник подовження часу кровотечі були порівняні зі здоровими добровольцями. Етнічні особливості Поширеність алелей генів ізоферменту CYP2C19, що асоціюються з проміжним або зниженим метаболізмом, відрізняється у представників різних расових/етнічних груп. Є обмежені літературні дані, що дозволяють оцінити значення генотипування ізоферменту CYP2C19 на клінічні наслідки для пацієнтів монголоїдної раси. Гендерні ефекти При порівнянні фармакодинамічних властивостей клопідогрелу у чоловіків та жінок, у жінок спостерігалося менше інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів, але відмінностей у подовженні часу кровотечі не було. При порівнянні клопідогрелу з ацетилсаліцилової кислотою у пацієнтів з ризиком розвитку ішемічних ускладнень частота клінічних результатів, інших побічних дій та відхилень від норми клініко-лабораторних показників була однаковою як у чоловіків, так і у жінок.ПередозуванняСимптоми: передозування клопідогрелу може призвести до подовження часу кровотечі та розвитку геморагічних ускладнень. За наявності кровотеч потрібна адекватна терапія. Лікування: при появі кровотечі потрібне проведення відповідних лікувальних заходів. Якщо потрібна швидка корекція подовженого часу кровотечі, рекомендується проведення переливання тромбоцитарної маси. Антидот клопідогрелу не встановлено.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПід час лікування клопідогрелом, особливо в перші тижні та/або після інвазивних кардіологічних процедур/хірургічних втручань, необхідно вести ретельне спостереження за пацієнтами, щоб унеможливити ознаки кровотечі (у тому числі прихованої). Враховуючи ризик розвитку кровотеч та гематологічних небажаних явищ (див. розділ "Побічна дія"), при появі клінічних симптомів можливої ​​кровотечі під час лікування необхідно негайно виконати клінічний аналіз крові з визначенням активованого часткового тромбопластинового часу (АЧТВ), показників функції тромбоцитів, кількості тромбоцитів та провести інші необхідні дослідження. Клопідогрел подовжує час кровотечі, тому його необхідно застосовувати з обережністю у пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку кровотеч, пов'язаних з травмою, хірургічним втручанням та іншими патологічними станами або захворюваннями, при яких є схильність до розвитку кровотеч (особливо шлунково-кишкових або внутрішньоочних). , що отримують ацетилсаліцилову кислоту, НПЗП, включаючи інгібітори ЦОГ-2, гепарин та інгібітори глікопротеїну IIb/IIIа Одночасне застосування клопідогрелу з варфарином може збільшити ризик кровотечі (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами"). Тому слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні варфарину та клопідогрелу. Якщо пацієнту проводиться планове хірургічне втручання, а антитромбоцитарний ефект небажаний, то клопідогрел слід відмінити за 5-7 днів до операції. Пацієнта слід інформувати про те, що при прийомі клопідогрелу (у вигляді монотерапії або в комбінації з ацетилсаліциловою кислотою) для зупинки кровотечі може знадобитися більше часу. Пацієнти повинні повідомити лікаря про кожен випадок незвичного (по локалізації або тривалості) кровотечі. Необхідно також інформувати лікаря про прийом клопідогрелу, якщо пацієнт має оперативне втручання (включаючи стоматологічне) або перед початком прийому нового лікарського препарату. Дуже рідко на тлі застосування клопідогрелу (іноді навіть нетривалого) відзначалися випадки розвитку тромботичної тромбоцитопенічної пурпури. Стан характеризується тромбоцитопенією та мікроангіопатичною гемолітичною анемією, асоційованою з неврологічними порушеннями, порушенням функції нирок та лихоманкою. Тромботична тромбоцитопенічна пурпура - потенційно загрозливий для життя стан, що вимагає негайного лікування, включаючи плазмаферез. Під час лікування необхідно контролювати функцію печінки. При тяжкому порушенні функції печінки слід пам'ятати про ризик розвитку геморагічного діатезу. Прийом клопідогрелу не рекомендується пацієнтам з гострим ішемічним інсультом давністю менше 7 днів (відсутні дані щодо застосування у такому стані). Перехресно-реактивна гіперчутливість Пацієнти повинні бути обстежені на виявлення гіперчутливості до інших тіенопіридинів (наприклад, тиклопідин, прасугрел), оскільки відомо про перехресно-реактивну гіперчутливість між тіенопіридинами (див. розділ "Побічна дія"). Пацієнти з гіперчутливістю до інших тіенопіридинів в анамнезі повинні знаходитися під ретельним наглядом з метою виявлення ознак гіперчутливості до клопідогрелу під час терапії. Спеціальна інформація щодо допоміжних речовин Препарат Зілт не слід приймати пацієнтам з дефіцитом лактази, непереносимістю лактози, синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції, т.к. містить лактозу. Препарат Зілт містить касторову олію гідрогенізовану, яка може викликати у пацієнтів розлад шлунка та діарею. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат Зілт не впливає на здатність керувати автотранспортом або заняття іншими потенційно небезпечними видами діяльності.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему