Сердечно-сосудистые Со скидкой

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетка - 1 таб. діюча речовина: лізиноприлу дигідрат 5,44 мг або 10,88 мг або 21,76 мг у перерахунку на лізиноприл 5,0 мг або 10,0 мг або 20,0 мг; допоміжні речовини: манітол - 15,0 мг або 30,0 мг або 60,0 мг; крохмаль кукурудзяний – 15,0 мг або 30,0 мг або 60,0 мг; тальк – 1,0 мг або 2,0 мг або 4,0 мг; магнію стеарат – 1,0 мг або 2,0 мг або 4,0 мг; кальцію гідрофосфату дигідрат – до отримання таблетки масою 100 мг або 200 мг або 400 мг. Таблетки, 5 мг, 10 мг та 20 мг. 10 таблеток дозуванням 20 мг, 15 таблеток дозуванням 10 мг, 20 таблеток дозуванням 5 мг у контурній комірковій упаковці з полівінілхлоридної плівки та фольги алюмінієвої. По дві або три контурні коміркові упаковки по 10 таблеток разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону; по одній або дві контурні коміркові упаковки по 15 або 20 таблеток разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі таблетки білого або майже білого кольору, плоскоциліндричної форми з фаскою.Фармакотерапевтична групаАПФ інгібітор.ФармакокінетикаАбсорбція Їда не впливає на всмоктування лізиноприлу. Абсорбція – 30%. Час досягнення максимальної концентрації у плазмі крові – 6 годин. У дозі 10 мг/день максимальна концентрація – 32-38 нг/мл. Біодоступність – 29%. Розподіл Майже не зв'язується з білками плазми, зв'язується виключно з АПФ. У незміненому вигляді потрапляє до системного кровообігу. Проникність через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єр низька. Метаболізм та виведення Метаболізм практично не піддається, виводиться нирками в незміненому вигляді. Фракція, пов'язана з АПФ, виводиться повільно. Період напіввиведення – 12,6 годин. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (ХСН) абсорбція та кліренс лізиноприлу знижені. У пацієнтів з нирковою недостатністю спостерігається підвищена концентрація лізиноприлу в плазмі, відзначається збільшення часу досягнення максимальної концентрації та збільшення періоду напіввиведення. У пацієнтів із цирозом печінки біодоступність лізиноприлу знижена на 30%, а кліренс – на 50% порівняно з пацієнтами з нормальною функцією печінки. У пацієнтів похилого віку концентрація лізиноприлу в плазмі вище, ніж у пацієнтів молодого віку.ФармакодинамікаЛізиноприл – інгібітор ангіотензин-перетворюючого ферменту (АПФ), зменшує утворення ангіотензину II з ангіотензину I. Зниження вмісту ангіотензину II веде до прямого зменшення виділення альдостерону. Зменшує деградацію брадикініну та збільшує синтез простагландинів. Знижує загальний периферичний судинний опір, артеріальний тиск (АТ), переднавантаження, тиск у легеневих капілярах, викликає збільшення хвилинного об'єму крові та підвищує толерантність міокарда до навантажень у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю. Розширює артерії більшою мірою, ніж вени. При тривалому застосуванні зменшується гіпертрофія міокарда та стінок артерій резистивного типу. Покращує кровопостачання ішемізованого міокарда. Інгібітори АПФ подовжують тривалість життя у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю,уповільнюють прогресування дисфункції лівого шлуночка у пацієнтів, які перенесли інфаркт міокарда без клінічних проявів серцевої недостатності. Тривалість ефекту залежить також від дози, що приймається. Початок дії – через 1 годину. Максимальний ефект визначається через 6-7 годин. При артеріальній гіпертензії ефект відзначається у перші дні після початку лікування, стабільна дія розвивається через 1-2 місяці. Вираженого синдрому "скасування" не спостерігається. Крім зниження артеріального тиску, лізиноприл зменшує альбумінурію. У пацієнтів із гіперглікемією сприяє нормалізації функції пошкодженого гломерулярного ендотелію.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (у вигляді монотерапії або комбінації з іншими антигіпертензивними засобами). Хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії для лікування пацієнтів, які приймають серцеві глікозиди та/або діуретики). Раннє лікування гострого інфаркту міокарда (у перші 24 години у пацієнтів із стабільними показниками гемодинаміки для підтримки цих показників та профілактики дисфункції лівого шлуночка та серцевої недостатності). Діабетична нефропатія (зниження альбумінурії у пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу при нормальному артеріальному тиску, та у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу з артеріальною гіпертензією).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до лізиноприлу, інших компонентів препарату та інших інгібіторів АПФ; ангіоневротичний набряк в анамнезі, у тому числі на фоні застосування інгібіторів АПФ; спадковий набряк Квінке або ідіопатичний набряк; вагітність, період грудного вигодовування; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); одночасне застосування з аліскіреном та аліскіренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ)) З обережністю: порушення функції нирок; двосторонній стеноз ниркових артерій чи стеноз артерії єдиної нирки; стан після трансплантації нирки; азотемія; гіперкаліємія; аортальний стеноз; мітральний стеноз; гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; первинний гіперальдостеронізм; артеріальна гіпотензія; цереброваскулярні захворювання; ішемічна хвороба серця; гострий інфаркт міокарда; аутоімунні захворювання сполучної тканини; пригнічення кістковомозкового кровотворення; стани, що супроводжуються зниженням обсягу циркулюючої крові; гіповолемічні стани; застосування у пацієнтів, які перебувають на дієті з обмеженням кухонної солі; літній вік (старше 65 років); одночасне застосування інгібіторів АПФ з аліскіренсодержащими препаратами або антагоністами рецепторів ангіотензину II; цукровий діабет; застосування у пацієнтів негроїдної раси;проведення десенсибілізуючої терапії до отрути перетинчастокрилих; гемодіаліз; аферез ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) з використанням декстрансульфату.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату під час вагітності у жінок, які планують вагітність, а також у жінок репродуктивного віку, які не застосовують надійні методи контрацепції, протипоказано. При встановленні вагітності прийом препарату слід припинити якомога раніше. Лізиноприл проникає крізь плаценту. Даних про негативні впливи препарату на плід у разі застосування під час першого триместру вагітності немає. Прийом інгібіторів АПФ у ІІ та ІІІ триместрі вагітності надає несприятливий вплив на плід (можливі виражене зниження артеріального тиску, ниркова недостатність, гіперкаліємія, гіпоплазія кісток черепа, внутрішньоутробна смерть). За новонародженими та грудними дітьми, які зазнали внутрішньоутробного впливу інгібіторів АПФ, рекомендується вести ретельне спостереження для своєчасного виявлення вираженого зниження артеріального тиску, олігурії, гіперкаліємії. Якщо з II триместру вагітності мало місце внутрішньоутробна дія інгібіторів АПФ, рекомендується проведення ультразвукового дослідження функції нирок та кісток черепа. Немає даних про проникнення лізиноприлу у грудне молоко. На період лікування препаратом необхідно припинити грудне вигодовування.Побічна діяЧастота розвитку побічних ефектів класифікована згідно з рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто – не менше 10%; часто – не менше 1%, але менше 10%; нечасто – не менше 0,1%, але менше 1%; рідко – не менше 0,01%, але менше 0,1%; дуже рідко – менше 0,01%. Порушення з боку імунної системи: рідко – ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, надгортанника та/або гортані; кропив'янка, гарячка, еозинофілія; алергічний альвеоліт/еозинофільна пневмонія, аутоімунні захворювання; інтестинальний ангіоневротичний набряк Порушення з боку обміну речовин та харчування: дуже рідко – гіпоглікемія. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: рідко – зниження гемоглобіну, гематокриту, лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, еритропенія, гемолітична анемія, лімфаденопатія. Порушення з боку психіки: частота невідома – депресія. Порушення з боку нервової системи: часто - запаморочення, біль голови, лабільність настрою, парестезія, порушення сну, інсульт, судомні посмикування м'язів кінцівок і губ, сонливість; рідко – сплутаність свідомості, астенічний синдром. Порушення з боку серця: нечасто – гострий інфаркт міокарда, тахікардія, відчуття серцебиття; рідко – брадикардія, посилення симптомів перебігу ХСН, порушення атріовентрикулярної провідності, біль у грудях. Порушення з боку судин: часто – виражене зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія; нечасто – синдром Рейно; рідко – васкуліт. Порушення з боку дихальної системи: органів грудної клітки та середостіння: часто – кашель; нечасто – риніт; дуже рідко – синусит, бронхоспазм, задишка. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – діарея, блювання; нечасто – диспепсія, зміни смаку, біль у животі; рідко – сухість слизової оболонки порожнини рота; дуже рідко – панкреатит, анорексія. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко – жовтяниця (гепатоцелюлярна або холестатична), гепатит, печінкова недостатність. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто - свербіж шкіри, шкірний висип; рідко – алопеція, псоріаз; дуже рідко – підвищене потовиділення, пухирчатка, фотосенсибілізація, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєла), багатоформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, псевдолімфома шкіри. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: рідко – артралгія/артрит, міалгія. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: часто – порушення функції нирок; рідко – уремія, гостра ниркова недостатність, анурія, олігурія, протеїнурія. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: нечасто – імпотенція; рідко – гінекомастія, сексуальна дисфункція. Лабораторні та інструментальні дані: часто – гіперкаліємія, гіпонатріємія; рідко - підвищення концентрації сечовини в крові, гіперкреатинінемія, підвищення активності "печінкових" трансаміназ, гіпербілірубінемія, підвищення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ), хибнопозитивні результати тесту на антинуклеарні антитіла.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні лізиноприл посилює дію етанолу. При одночасному застосуванні лізиноприлу із препаратами літію виведення літію з організму може знижуватися. Тому слід регулярно контролювати концентрацію літію у плазмі крові. Нестероїдні протизапальні препарати (у тому числі селективні інгібітори ЦОГ-2) та ацетилсаліцилова кислота у дозах понад 3 г/добу, естрогени, адреноміметики знижують антигіпертензивний ефект препарату. При одночасному застосуванні лізиноприлу з калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, тріамтерен, амілорид, еплеренон), препаратами калію або замінниками харчової кухонної солі, що містять калій; циклоспорином, підвищується ризик розвитку гіперкаліємії (особливо у пацієнтів із порушеннями функції нирок). Тому ці комбінації призначають з обережністю, під контролем вмісту калію в плазмі та функції нирок. Одночасне застосування лізиноприлу з барбітуратами, вазодилататорами, бета-адреноблокаторами, блокаторами "повільних" кальцієвих каналів, діуретиками та іншими антигіпертензивними лікарськими засобами посилює вираженість антигіпертензивної дії. При одночасному застосуванні лізиноприлу з трициклічними антидепресантами, нейролептиками, засобами загальної анестезії, міорелаксантами спостерігається посилення антигіпертензивної дії препарату. Симпатоміметики можуть знижувати антигіпертензивну ефективність лізиноприлу. Антациди та колестірамін знижують всмоктування лізиноприлу у шлунково-кишковому тракті. При одночасному застосуванні лізиноприлу та препаратів золота внутрішньовенно (натрію ауротіомалат) описаний симптомокомплекс, що включає гіперемію обличчя, нудоту, блювання та зниження артеріального тиску. Одночасний прийом лізиноприлу та інсуліну, а також пероральних гіпоглікемічних засобів може призводити до розвитку гіпоглікемії. Найбільший ризик розвитку спостерігається протягом перших тижнів сумісного застосування, а також у пацієнтів із порушенням функції нирок. Спільне застосування із селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну може призводити до вираженої гіпонатріємії. Спільне застосування з алопуринолом, прокаїнамідом, цитостатиками може призводити до лейкопенії. У пацієнтів з атеросклеротичним захворюванням, серцевою недостатністю або цукровим діабетом з ураженням органів-мішеней, одночасна терапія інгібітором АПФ та антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) пов'язана з вищою частотою розвитку артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії недостатність) порівняно із застосуванням лише одного препарату, що впливає на РААС. Подвійна блокада (наприклад, при поєднанні інгібітору АПФ з АРА II) повинна бути обмежена окремими випадками з ретельним моніторингом функції нирок, вмісту калію та АТ. Естрамустін Одночасне застосування може призвести до підвищення ризику побічних ефектів, таких як ангіоневротичний набряк. Баклофен Посилює антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Слід ретельно контролювати АТ і, у разі потреби, дозу антигіпертензивних препаратів. Гліптини (лінагліптин, саксагліптин, сітагліптин, віллдагліптин) Спільне застосування з інгібіторами АПФ може підвищувати ризик ангіоневротичного набряку внаслідок пригнічення активності дипептидилпептидази IV (ДПП-IV) гліптином. Сульфаметоксазол/триметоприм У літніх пацієнтів і пацієнтів з порушенням функції нирок одночасний прийом інгібіторів АПФ з сульфаметоксазолом/триметопримом супроводжувався тяжкою гіперкаліємією, яка, як вважається, була спричинена триметопримом, тому лізиноприл слід застосовувати з обережністю з препаратами, що містять контролі. Одночасне застосування протипоказане При сумісному застосуванні з аліскіреном у пацієнтів з цукровим діабетом або порушенням функції нирок (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2) зростає ризик гіперкаліємії, погіршення функції нирок та підвищення частоти серцево-судинної захворюваності та смертності.Спосіб застосування та дозиВсередину, 1 раз на добу вранці, незалежно від їди, переважно в один і той же час. Артеріальна гіпертензія: початкова доза препарату – 5 мг на добу. За відсутності терапевтичного ефекту дозу збільшують кожні 2-3 дні на 5 мг на добу до середньої терапевтичної дози 20-40 мг на добу. Звичайна підтримуюча доза – 20 мг 1 раз на добу. Максимальна добова доза – 40 мг. Терапевтичний ефект розвивається через 2-4 тижні від початку лікування, що слід враховувати зі збільшенням дози. При недостатньому терапевтичному ефекті можливе поєднання препарату з іншими антигіпертензивними засобами. Якщо пацієнт попередньо отримував лікування діуретиками, їх прийом повинен бути припинений за 2-3 дні до початку застосування препарату. Якщо це неможливо, то початкова доза не повинна перевищувати 5 мг на добу (після прийому першої дози необхідне спостереження лікаря протягом декількох годин). При стійкій артеріальній гіпертензії показано тривалу підтримуючу терапію препаратом у дозі 10-15 мг на добу. Реноваскулярна гіпертензія або інші стани з підвищеною активністю ренін-ангіотензин-альдостеронової системи: початкова доза - 2,5-5 мг/добу (можливе застосування таблеток іншого виробника з дозуванням 2,5 мг) під контролем артеріального тиску, функції нирок, концентрації калію в плазмі крові. Підтримуючу дозу встановлюють залежно від величини артеріального тиску. При хронічній нирковій недостатності (ХНН) доза визначається залежно від кліренсу креатиніну: при кліренсі креатиніну (КК) 30-80 мл/хв – 5-10 мг/добу, при КК 10-30 мл/хв – 2,5-5 мг /добу (можливе застосування таблеток іншого виробника з дозуванням 2,5 мг), при КК менше 10 мл/хв, у тому числі пацієнти, що перебувають на гемодіалізі - 2,5 мг/добу. Підтримуюча доза визначається залежно від артеріального тиску (під контролем нирок, концентрації калію і натрію в крові). ХСН (одночасно з діуретиками та/або серцевими глікозидами): початкова доза – 2,5 мг/добу (можливе застосування таблеток іншого виробника з дозуванням 2,5 мг), з поступовим підвищенням на 2,5 мг через 3-5 днів до 5 -10 мг/добу. Максимальна добова доза – 20 мг. По можливості, дозу діуретика слід зменшити до початку прийому лізиноприлу. Раннє лікування гострого інфаркту міокарда (у складі комбінованої терапії у перші 24 години зі стабільними показниками гемодинаміки): у перші 24 год - 5 мг, потім 5 мг через 1 добу, 10 мг через дві доби і потім по 10 мг 1 раз на добу. Курс лікування – не менше 6 тижнів. На початку лікування або протягом першої 3-ї доби після гострого інфаркту міокарда у пацієнтів з низьким систолічним АТ (120 мм рт.ст. або нижче) призначають меншу дозу – 2,5 мг (можливе застосування таблеток іншого виробника з дозуванням 2,5). мг). У разі зниження АТ (систолічний артеріальний тиск нижче або дорівнює 100 мм рт.ст.) добову дозу в 5 мг при необхідності тимчасово знижують до 2,5 мг. У разі тривалого вираженого зниження артеріального тиску (систолічний артеріальний тиск нижче 90 мм рт.ст. більше 1 год) лікування препаратом припиняють. Діабетична нефропатія: початкова доза 10 мг на добу, яку при необхідності підвищують до 20 мг на добу з метою досягнення значень діастолічного АТ нижче 75 мм.рт.ст. у положенні "сидячи" у пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу та нижче 90 мм.рт.ст. у положенні "сидячи" у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типи.ПередозуванняСимптоми: виражене зниження АТ, сухість слизової оболонки порожнини рота, сонливість, затримка сечовипускання, запор, порушення водно-електролітного балансу, ниркова недостатність, почастішання дихання, тахікардія, відчуття серцебиття, брадикардія, запаморочення, стан тривоги, каш. Лікування: промивання шлунка, застосування ентеросорбентів та проносних засобів, симптоматична терапія. При розвитку артеріальної гіпотензії слід покласти пацієнта на спину та підняти ноги. Для лікування передозування показано внутрішньовенне введення 0,9% хлориду натрію. Необхідний контроль АТ, показників водно-електролітного балансу. Брадикардія може бути зменшена шляхом прийому атропіну. Слід розглянути можливість встановлення кардіостимулятора у разі розвитку стійкої до лікування брадикардії. Лізиноприл може бути видалений із загального кровотоку за допомогою гемодіалізу. Під час діалізу слід уникати застосування поліакрилнітрилових мембран із високою щільністю потоку.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСимптоматична артеріальна гіпотензія Найчастіше виражене зниження АТ виникає при зниженні об'єму циркулюючої крові (ОЦК), спричиненої терапією діуретиками, зменшенням кухонної солі в їжі, діалізом, діареєю або блюванням. У хворих на хронічну серцеву недостатність з одночасною нирковою недостатністю або без неї, можливе виражене зниження артеріального тиску. Під суворим контролем лікаря слід застосовувати лізиноприл у пацієнтів з ішемічною хворобою серця, цереброваскулярною недостатністю, у яких різке зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або інсульту. Транзиторна гіпотензія не є протипоказанням для прийому наступної дози препарату. При застосуванні препарату Лізиноприл, у деяких пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю, але з нормальним або зниженим артеріальним тиском, може спостерігатися зниження артеріального тиску, що зазвичай не є причиною припинення лікування. До початку лікування препаратом, по можливості, слід нормалізувати вміст натрію та/або заповнити ОЦК, ретельно контролювати дію початкової дози Лізинопрілу на пацієнта. У разі стенозу ниркових артерій (особливо при двосторонньому стенозі або за наявності стенозу артерії єдиної нирки), а також при недостатності кровообігу внаслідок нестачі натрію та/або рідини, застосування препарату Лізіноприл може призвести до порушення функції нирок, гострої ниркової недостатності, яка зазвичай виявляється незворотною навіть після відміни препарату. Порушення функції нирок У пацієнтів з порушенням функції нирок (КК менше 80 мл/хв) початкова доза Лізіноприлу повинна бути змінена відповідно до КК. Регулярний контроль вмісту калію та концентрація креатиніну в плазмі є обов'язковою тактикою лікування таких пацієнтів. У пацієнтів із ХСН артеріальна гіпотензія може призвести до погіршення функції нирок. У таких пацієнтів відзначалися випадки гострої ниркової недостатності, звичайно оборотної. Стеноз ниркової артерії Особливо при двосторонньому стенозі, або при наявності стенозу артерії єдиної нирки, а також при недостатності кровообігу внаслідок нестачі натрію та/або рідини, застосування препарату може призвести до порушення функції нирок, гострої ниркової недостатності, яка зазвичай виявляється незворотною після відміни препарату. Гіперкаліємія Гіперкаліємія може розвинутись під час лікування інгібіторами АПФ, у тому числі і препаратом Лізіноприл. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність, зниження функції нирок, вік старше 70 років, цукровий діабет, деякі супутні стани (дегідратація, гостра серцева недостатність, метаболічний ацидоз), одночасний прийом калійзберігаючих діуретиків (таких як спіронолактон та його похідне еплерен). , харчових добавок/препаратів калію або замінників харчових солей, що містять калій, а також застосування інших препаратів, що сприяють підвищенню вмісту калію в крові (наприклад, гепарин). Застосування харчових добавок/препаратів калію, калійзберігаючих діуретиків, замінників харчових солей, що містять калій, може призвести до значного підвищення вмісту калію в крові, особливо у пацієнтів зі зниженою функцією нирок. Гіперкаліємія може призвести до серйозних, іноді фатальних порушень серцевого ритму. Якщо необхідний одночасний прийом препарату Лізиноприл та зазначених вище препаратів, лікування має проводитися з обережністю на тлі регулярного контролю вмісту калію у плазмі. Мітральний стеноз/аортальний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія Лізиноприл, як і інші інгібітори АПФ, повинен обережно застосовуватися у пацієнтів з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка (аортальний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія), а також у пацієнтів з мітральним стенозом. При гострому інфаркті міокарда показано застосування стандартної терапії (громболітики, ацетилсаліцилова кислота як антиагрегантний засіб, бета-адреноблокатори). Лізиноприл можна застосовувати разом із внутрішньовенним введенням або із застосуванням терапевтичних трансдермальних систем нітрогліцерину. Хірургічне втручання/загальна анестезія Перед хірургічним втручанням (включаючи стоматологічну хірургію) слід інформувати лікаря/анестезіолога про застосування інгібітору АПФ. При великих хірургічних втручаннях, а також при застосуванні інших засобів, що викликають зниження артеріального тиску, лізиноприл, блокуючи утворення ангіотензину II, може викликати виражене непрогнозоване зниження артеріального тиску. У пацієнтів похилого віку застосування стандартних доз призводить до більш високої концентрації лізиноприлу в крові, тому потрібна особлива обережність щодо дози, незважаючи на те, що відмінностей в антигіпертензивній дії препарату Лізиноприл у літніх та молодих пацієнтів не виявлено. Не рекомендується застосування препарату Лізиноприл у пацієнтів, які перенесли гострий інфаркт міокарда, якщо систолічний артеріальний тиск не перевищує 100 мм рт. ст. Нейтропенія/агранулоцитоз/тромбоцитопенія/анемія На фоні прийому інгібіторів АПФ можуть виникати нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопенія та анемія. У пацієнтів з нормальною функцією нирок та за відсутності інших обтяжливих факторів нейтропенія розвивається рідко. З особливою обережністю слід застосовувати препарат Лізіноприл у пацієнтів із системними захворюваннями сполучної тканини, на фоні прийому імунодепресантів, алопуринолу або прокаїнаміду, особливо у пацієнтів з порушеною функцією нирок. У деяких пацієнтів виникали важкі інфекції, у ряді випадків стійкі до інтенсивної антибіотикотерапії. При застосуванні Лізиноприлу у таких пацієнтів рекомендується періодично контролювати вміст лейкоцитів у крові. Пацієнти повинні повідомляти лікаря про будь-які ознаки інфекційних захворювань (наприклад, біль у горлі, гарячка). Алергічні реакції У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ при проведенні десенсибілізації отрутою гіменоптери (перетинчастокрилих), дуже рідко можлива поява загрозливого життя анафілактоїдної реакції. Необхідно тимчасово припинити лікування інгібітором АПФ перед початком курсу десенсибілізації. Можливе виникнення анафілактоїдних реакцій при одночасному проведенні гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (в т.ч. AN69®). Необхідно розглянути можливість застосування іншого типу мембрани для діалізу чи іншого антигіпертензивного засобу. Можливий розвиток анафілактоїдних реакцій при проведенні аферезу ЛПНГ. Ангіоневротичний набряк особи, кінцівок, губ, язика може виникнути у будь-який період лікування, вимагає відміни препарату, застосування антигістамінних препаратів та спостереження за пацієнтом з боку лікаря до повної регресії симптомів. Ангіоневротичний набряк з набряком горла може бути причиною обструкції дихальних шляхів і, як наслідок, летального результату. Необхідно проводити невідкладну терапію (0,3-0,5 мл 1:1000 розчину епінефрину (адреналіну) та забезпечити прохідність дихальних шляхів. Етнічні відмінності Слід враховувати, що у пацієнтів негроїдної раси ризик розвитку ангіоневротичного набряку є вищим. Як і інші інгібітори АПФ, лізиноприл менш ефективний щодо зниження артеріального тиску у пацієнтів негроїдної раси. Даний ефект пов'язаний з вираженим переважанням низькоренінового статусу у пацієнтів негроїдної раси з артеріальною гіпертензією. Порушення функції печінки У поодиноких випадках на фоні прийому інгібіторів АПФ спостерігався синдром розвитку холестатичної жовтяниці з переходом у фульмінантний некроз печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому незрозумілий. При появі жовтяниці або значного підвищення активності "печінкових" ферментів на фоні прийому інгібіторів АПФ слід припинити прийом препарату (див. розділ "Побічна дія"), пацієнт повинен перебувати під відповідним медичним наглядом. Сухий кашель При застосуванні інгібіторів АПФ відзначали сухий кашель. Кашель сухий, тривалий, який зникає після припинення інгібітором АПФ. При диференціальному діагнозі кашлю треба враховувати і кашель, спричинений інгібітором АПФ. Подвійна блокада РААС Повідомлялося про випадки артеріальної гіпотензії, непритомність, інсульт, гіперкаліємію та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) у сприйнятливих пацієнтів, особливо при одночасному застосуванні з лікарськими препаратами, що впливають на цю систему. Тому подвійна блокада РААС внаслідок поєднання інгібітору АПФ з АРА II або аліскіреном не рекомендується. Пацієнти з цукровим діабетом При застосуванні препарату у пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують пероральні гіпоглікемічні засоби або інсулін, протягом першого місяця лікування необхідно регулярно контролювати концентрацію глюкози в крові. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Немає даних про вплив лізиноприлу в терапевтичних дозах на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. Однак необхідно враховувати, що при його застосуванні можливий розвиток артеріальної гіпотензії, запаморочення та сонливості, які можуть впливати на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. Слід бути обережними при керуванні транспортними засобами та роботі з механізмами.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки – 1 таб.:. діюча речовина: лізиноприлу дигідрат (у перерахунку на лізиноприл) 5,445 мг (5 мг), 10,89 мг (10 мг) або 21,78 мг (20 мг); допоміжні речовини: лактози моногідрат (цукор молочний); повідон К-30 (полівінілпіролідон), крохмаль картопляний, кроскармелоза натрію, кальцію стеарат. По 7, 10 або 14 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 20, 30, 50, 60, 90 або 100 таблеток у полімерні банки. Кожну банку або 1, 2, 3, 5 або 10 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з коробкового картону.Опис лікарської формиКруглі, плоскоциліндричні таблетки білого або майже білого кольору, з ризиком з одного боку та фаскою з двох сторін для дозування 5 мг та 20 мг або з фаскою з двох сторін для дозування 10 мг.Фармакотерапевтична групаАПФ інгібітор.ФармакокінетикаАбсорбція. Абсорбція лізиноприлу становить у середньому 25-30% при значній міжіндивідуальній варіабельності (6-60%). Їда не впливає на всмоктування лізиноприлу. Час досягнення максимальної концентрації у плазмі крові (ТСmах) становить приблизно 7 годин; у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда ТСmах становить 8-10 годин. Розподіл. У незмінному вигляді потрапляє до системного кровообігу. Лізиноприл не зв'язується з білками плазми (за винятком циркулюючого ангіотензинперетворюючого ферменту). Проникність через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єр низька. Метаболізм. Лізиноприл не піддається метаболізму. Виведення. Лізиноприл виводиться нирками у незмінному вигляді. Фракція, пов'язана з АПФ, виводиться повільно. Кліренс лізиноприлу у здорових добровольців становить приблизно 50 мл/хв. Після багаторазового прийому ефективний період напіввиведення лізиноприлу становить 126 годин. Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів. Хронічна серцева недостатність (ХСП). У пацієнтів із ХСН абсолютна біодоступність лізиноприлу знижується приблизно на 16%; однак AUC (площа під кривою "концентрація-час") збільшується в середньому на 125% порівняно зі здоровими добровольцями. Порушення функції нирок. У пацієнтів з нирковою недостатністю спостерігається підвищена концентрація лізиноприлу в плазмі, відзначається збільшення часу досягнення максимальної концентрації та збільшення періоду напіввиведення. Порушення функції нирок призводить до збільшення AUC та періоду напіввиведення лізиноприлу, але ці зміни стають клінічно значущими лише тоді, коли швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) знижується нижче 30 мл/хв. При легкій та помірній нирковій недостатності (кліренс креатиніну (КК) від 31 до 80 мл/хв) середнє значення AUC збільшується на 13%, тоді як при тяжкій нирковій недостатності (КК від 5 до 30 мл/хв) спостерігається збільшення середнього значення. AUC у 4,5 рази. Порушення функції печінки. У пацієнтів з цирозом печінки біодоступність лізиноприлу знижена приблизно на 30%, проте експозиція препарату (AUC) збільшується на 50% порівняно зі здоровими добровольцями через зниження кліренсу. Літній вік. У пацієнтів похилого віку (старше 65 років) концентрація лізиноприлу в плазмі крові та AUC у 2 рази вища, ніж у пацієнтів молодого віку.ФармакодинамікаІнгібітор АПФ, що зменшує утворення ангіотензину II з ангіотензину I. Зниження вмісту ангіотензину II веде до прямого зменшення секреції альдестерону, що може призводити до збільшення вмісту калію у плазмі крові. Зменшує деградацію брадикініну та збільшує синтез простогландинів (ПГ). Лізиноприл знижує загальний периферичний опір судин (ОПСС), артеріальний тиск (АТ), переднавантаження, тиск у легеневих капілярах, викликає збільшення хвилинного об'єму крові та підвищення толерантності міокарда до навантажень у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН). Розширює артерії більшою мірою, ніж вени. Деякі ефекти пояснюються впливом на тканинні ренін-ангіотензин-альдестеронові системи (РААС). При тривалому застосуванні призводить до зворотного розвитку гіпертрофії міокарда та патологічного ремоделювання у серцево-судинній системі. Покращує функцію ендотелію та кровопостачання ішемізованого міокарда. Інгібітори АПФ подовжують тривалість життя у пацієнтів у ХСН, уповільнюють прогресування дисфункції лівого шлуночка у пацієнтів, які перенесли інфаркт міокарда без клінічних проявів серцевої недостатності. Після прийому препарату внутрішньо гіпотензивна дія починається приблизно через 1 годину. Максимальний ефект визначається через 6-7 годин і зберігається протягом 24 годин. Тривалість ефекту залежить від величини дози. При артеріальній гіпертензії ефект відзначається у перші дні після початку лікування, стабільна дія розвивається через 1-2 місяці. При різкій відміні препарату вираженого підвищення артеріального тиску не спостерігається. Лізиноприл зменшує рівень альбумінурії. У пацієнтів із гіперглікемією сприяє нормалізації функції пошкодженого гломерулярного ендотелію.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (в монотерапії або комбінації з іншими гіпотензивними препаратами). Хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії для лікування пацієнтів, які приймають серцеві глікозиди та/або діуретики). Раніше лікування гострого інфаркту міокарда (у перші 24 години у пацієнтів зі стабільними показниками гемодинаміки для підтримки цих показників та профілактики дисфункції лівого шлуночка та серцевої недостатності). Діабетична нефропатія (зниження ступеня альбумінурії у пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу та нормальним АТ і цукровим діабетом 2 типу та артеріальною гіпертензією).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до лізиноприлу, будь-якого іншого компонента препарату або інших інгібіторів АПФ; ангіоневротичний набряк в анамнезі, у тому числі на фоні застосування інгібіторів АПФ; спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк; одночасне застосування з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) >60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла); одночасне застосування з антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) у пацієнтів з діабетичною нефропатією; вагітність; період грудного вигодовування; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція. З обережністю:. артеріальна гіпотензія, двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки; реноваскулярна гіпертензія; ниркова недостатність; стан після трансплантації нирки; аортальний чи мітральний стеноз; гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; хронічна серцева недостатність; ішемічна хвороба серця чи цереброваскулярні захворювання; системні захворювання сполучної тканини (системний червоний вовчак, склеродермія та ін.), пригнічення кістковомозкового кровотворення, імуносупресивна терапія, одночасне застосування алопуринолу або прокаїнаміду, або комбінація зазначених ускладнюючих факторів (ризик розвитку нейтропенії та агранулоцит); печінкова недостатність; цукровий діабет; гіперкаліємія; одночасне застосування з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію,калійсодержащими замінниками харчової солі; одночасне застосування з препаратами літію; обтяжений алергологічний анамнез або ангіоневротичний набряк в анамнезі; одночасне проведення десенсибілізації алергеном з отрути перетинчастокрилих; одночасне проведення процедури аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ-афераза) з використанням декстран сульфату; гемодіаліз із використанням високопроточних мембран (таких як AN69®); стани, що супроводжуються зниженням об'єму циркулюючої крові (у тому числі при терапії діуретиками, дотриманні дієти з обмеженням кухонної солі, діалізі, діареї або блюванні); застосування під час великих хірургічних втручань або проведення загальної анестезії; застосування у пацієнтів негроїдної раси; застосування у пацієнтів похилого віку (старше 65 років).одночасне застосування з препаратами літію; обтяжений алергологічний анамнез або ангіоневротичний набряк в анамнезі; одночасне проведення десенсибілізації алергеном з отрути перетинчастокрилих; одночасне проведення процедури аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ-афераза) з використанням декстран сульфату; гемодіаліз із використанням високопроточних мембран (таких як AN69®); стани, що супроводжуються зниженням об'єму циркулюючої крові (у тому числі при терапії діуретиками, дотриманні дієти з обмеженням кухонної солі, діалізі, діареї або блюванні); застосування під час великих хірургічних втручань або проведення загальної анестезії; застосування у пацієнтів негроїдної раси; застосування у пацієнтів похилого віку (старше 65 років).одночасне застосування з препаратами літію; обтяжений алергологічний анамнез або ангіоневротичний набряк в анамнезі; одночасне проведення десенсибілізації алергеном з отрути перетинчастокрилих; одночасне проведення процедури аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ-афераза) з використанням декстран сульфату; гемодіаліз із використанням високопроточних мембран (таких як AN69®); стани, що супроводжуються зниженням об'єму циркулюючої крові (у тому числі при терапії діуретиками, дотриманні дієти з обмеженням кухонної солі, діалізі, діареї або блюванні); застосування під час великих хірургічних втручань або проведення загальної анестезії; застосування у пацієнтів негроїдної раси; застосування у пацієнтів похилого віку (старше 65 років).одночасне проведення десенсибілізації алергеном з отрути перетинчастокрилих; одночасне проведення процедури аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ-афераза) з використанням декстран сульфату; гемодіаліз із використанням високопроточних мембран (таких як AN69®); стани, що супроводжуються зниженням об'єму циркулюючої крові (у тому числі при терапії діуретиками, дотриманні дієти з обмеженням кухонної солі, діалізі, діареї або блюванні); застосування під час великих хірургічних втручань або проведення загальної анестезії; застосування у пацієнтів негроїдної раси; застосування у пацієнтів похилого віку (старше 65 років).одночасне проведення десенсибілізації алергеном з отрути перетинчастокрилих; одночасне проведення процедури аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ-афераза) з використанням декстран сульфату; гемодіаліз із використанням високопроточних мембран (таких як AN69®); стани, що супроводжуються зниженням об'єму циркулюючої крові (у тому числі при терапії діуретиками, дотриманні дієти з обмеженням кухонної солі, діалізі, діареї або блюванні); застосування під час великих хірургічних втручань або проведення загальної анестезії; застосування у пацієнтів негроїдної раси; застосування у пацієнтів похилого віку (старше 65 років).гемодіаліз із використанням високопроточних мембран (таких як AN69®); стани, що супроводжуються зниженням обсягу циркулюючої крові (у тому числі при терапії діуретиками, дотриманні дієти з обмеженням кухонної солі, діалізі, діареї або блювоті); застосування під час великих хірургічних втручань або проведення загальної анестезії; застосування у пацієнтів негроїдної раси; застосування у пацієнтів похилого віку (старше 65 років).гемодіаліз із використанням високопроточних мембран (таких як AN69®); стани, що супроводжуються зниженням обсягу циркулюючої крові (у тому числі при терапії діуретиками, дотриманні дієти з обмеженням кухонної солі, діалізі, діареї або блювоті); застосування під час великих хірургічних втручань або проведення загальної анестезії; застосування у пацієнтів негроїдної раси; застосування у пацієнтів похилого віку (старше 65 років).Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний до застосування під час вагітності, у жінок, які планують вагітність, а також у жінок репродуктивного віку, які не застосовують надійних методів контрацепції. Жінки репродуктивного віку, які приймають препарат, повинні застосовувати надійні методи контрацепції. При встановленні факту вагітності прийом препарату слід припинити якомога раніше. Застосування інгібіторів АПФ у ІІ та ІІІ триместрі вагітності супроводжується збільшенням ризику розвитку аномалій з боку серцево-судинної та нервової систем плода. Також на фоні прийому інгібіторів АПФ під час вагітності описані випадки маловоддя, передчасних пологів, народження дітей з артеріальною гіпотензією, патологією нирок (включаючи гостру ниркову недостатність), гіпоплазією кісток черепа, контрактурами кінцівок, черепно-лицьовими каліцтво, гіпоплазією легень відкритою артеріальною протокою, а також випадки внутрішньоутробної загибелі плода та смерті новонародженого. Часто маловоддя діагностується після того, як плід був необоротно пошкоджений. Даних про негативний вплив лізиноприлу на плід у разі застосування під час першого триместру вагітності немає. За новонародженими та грудними дітьми, які зазнали впливу інгібіторів внутрішньоутробно, рекомендується вести ретельне спостереження для своєчасного виявлення артеріальної гіпотензії, олігурії, гіперкаліємії. При появі олігурії слід підтримувати артеріальний тиск і перфузію нирок. Лізиноприл проникає крізь плаценту. Немає даних про проникнення лізиноприлу у грудне молоко. При необхідності застосування препарату в період лактації грудне вигодовування необхідно припинити.Побічна діяПорушення з боку крові та лімфатичної системи: рідко: пригнічення кістково-мозкового кровотворення, лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, анемія, гемолітична анемія, лімфаденопатія. Порушення з боку імунної системи: рідко: аутоімунні захворювання. Порушення ендокринної системи: рідко: синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону. Порушення з боку обміну речовин та харчування: дуже рідко: гіпоглікемія. Порушення психіки: нечасто: зміна настрою, порушення сну, галюцинації; рідко: психічний розлад, сплутаність свідомості, сонливість; Частота невідома: депресія. Порушення з боку нервової системи: часто: запаморочення, біль голови; нечасто: вертиго, парестезія, дисгевзія, порушення нюху; частота невідома: непритомність. Порушення з боку серця: нечасто: інфаркт міокарда (внаслідок вираженого зниження артеріального тиску у груп пацієнтів підвищеного ризику), тахікардія, прискорене серцебиття, біль у грудях. Порушення з боку судин: часто: виражене зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія; нечасто: гостре порушення мозкового кровообігу (внаслідок вираженого зниження артеріального тиску у груп пацієнтів підвищеного ризику), синдром Рейно. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто: кашель; нечасто: риніт; дуже рідко: бронхоспазм, задишка, алергічний альвеоліт/еозинофільна пневмонія, синусит. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто: діарея, блювання; нечасто: біль у животі, нудота, диспепсія; рідко: сухість слизової оболонки ротової порожнини; дуже рідко: панкреатит, інтестинальний ангіоневротичний набряк, анорексія. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко: печінкова недостатність, гепатит, жовтяниця (гепатоцелюлярна або холестатична). Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто: висипання на шкірі, свербіж шкіри; рідко: кропив'янка, псоріаз, алопеція, ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, надгортанника та/або гортані; дуже рідко: токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема, вульгарна пухирчатка, псевдолімфома шкіри, підвищене потовиділення (гіпергідроз). Повідомлялося про симптомокомплекс, який може включати один або кілька з наступних симптомів: лихоманка, васкуліт, міалгія, артралгія/артрит, позитивна реакція на антинуклеарні антитіла (АНА), збільшення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ), еозинофілія та фото інші зміни з боку шкіри. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: рідко: м'язові судоми, біль у спині, біль у кінцівках. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: часто: порушення функції нирок; рідко: гостра ниркова недостатність, уремія; дуже рідко: анурія, олігурія; протеїнурія. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: нечасто: імпотенція; рідко: гінекомастія, сексуальна дисфункція. Загальні розлади та порушення у місці введення: нечасто: підвищена стомлюваність, астенія. Лабораторні та інструментальні дані: нечасто: гіперкаліємія, підвищення концентрації сечовини в крові, підвищення концентрації креатиніну в крові, підвищення активності "печінкових" трансаміназ; рідко: зниження гемоглобіну, зниження гематокриту, гіпербілірубінемія, гіпонатріємія.Взаємодія з лікарськими засобамиПодвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС). Одночасна терапія інгібітором АПФ та антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) пов'язана з більш високою частотою розвитку артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та погіршення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) порівняно із застосуванням лише одного препарату, що впливає на АС. Подвійна блокада (наприклад, при поєднанні інгібітору АПФ з АРА II) повинна бути обмежена окремими випадками з ретельним моніторингом функції нирок, вміст калію та регулярним контролем АТ. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з лікарськими засобами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів. Калійзберігаючі діуретики, препарати калію, замінники харчової солі та інші лікарські препарати, що здатні збільшувати вміст калію в сироватці крові. При одночасному застосуванні лізиноприлу з калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, тріамтерен, амілорид, еплеренон), препаратами калію або калійвмісними замінниками харчової кухонної солі та іншими лікарськими препаратами, здатними збільшувати вміст калію в сироватці крові (включаючи антагоністи препарати, що містять котримоксазол (триметоприм + сульфаметоксазол), підвищується ризик розвитку гіперкаліємії (особливо у пацієнтів з порушеннями функції нирок). Тому ці комбінації призначають з обережністю, під контролем вмісту калію в плазмі та функції нирок. У літніх пацієнтів і пацієнтів з порушенням функції нирок одночасний прийом інгібіторів АПФ з сульфаметоксазолом/триметопримом супроводжувався тяжкою гіперкаліємією, яка, як вважається, була викликана триметопримом, тому лізиноприл слід застосовувати з обережністю з препаратами, що містять тріметоприм. Інші гіпотензивні лікарські засоби. При одночасному застосуванні з вазодилататорами, бета-адреноблокаторами, блокаторами "повільних" кальцієвих каналів, діуретиками та іншими гіпотензивними лікарськими засобами посилюється вираженість антигіпертензивної дії лізиноприлу. Препарати літію. При одночасному застосуванні лізиноприлу із препаратами літію виведення літію з організму може знижуватися. Тому слід регулярно контролювати концентрацію літію у плазмі крові. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ), включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) та високі дози ацетилсаліцилової кислоти (≥3 г/добу). Нестероїдні протизапальні препарати (у тому числі селективні інгібітори ЦОГ-2) та ацетилсаліцилова кислота у дозах понад 3 г/добу, знижують антигіпертензивний ефект лізиноприлу. У деяких пацієнтів з порушеною функцією нирок (наприклад, у літніх пацієнтів або пацієнтів з зневодненням, у тому числі хворих на діуретики), які отримують терапію НПЗП (у тому числі селективними інгібіторами ЦОГ-2), одночасне застосування інгібіторів АПФ або АРА II може спричинити подальше погіршення здоров'я. функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності, та гіперкаліємію. Ці ефекти зазвичай оборотні. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та нестероїдних протизапальних засобів має проводитися з обережністю (особливо у літніх пацієнтів та у пацієнтів з порушеною функцією нирок). Пацієнти повинні мати адекватну кількість рідини. Рекомендується ретельно контролювати функцію нирок як на початку, так і в процесі лікування. Не протипоказано застосування лізиноприлу в комбінації з ацетилсаліциловою кислотою як антиагрегантний засіб. Гіпоглікемічні лікарські засоби. Одночасний прийом лізиноприлу та інсуліну, а також пероральних гіпоглікемічних засобів може призводити до розвитку гіпоглікемії. Найбільший ризик розвитку спостерігається протягом перших тижнів сумісного застосування, а також у пацієнтів із порушенням функції нирок. Трициклічні антидепресанти/нейролептики/засоби для загальної анестезії/наркотичні засоби. При одночасному застосуванні з трициклічними антидепресантами, нейролептиками, засобами загальної анестезії, барбітуратами міорелаксантами спостерігається посилення антигіпертензивної дії лізиноприлу. Альфа- та бета-адреноміметики. Альфа- та бета-адреноміметики (симпатоміметики), такі як епінефрин (адреналін), ізопротеренол, добутамін, допамін, можуть знижувати антигіпертензивний ефект лізиноприлу. Баклофен. Посилює антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Слід ретельно контролювати артеріальний тиск і, у разі потреби, коригувати дозу гіпотензивних препаратів. Етанол. При одночасному застосуванні етанол посилює антигіпертензивну дію лізиноприлу. Естрогени. Естрогени послаблюють антигіпертензивний ефект лізиноприлу через затримку рідини. Алопуринол, прокаїнамід, цитостатики, імунодепресанти, глюкокортикостероїди (при системному застосуванні). Спільне застосування інгібіторів АПФ з алопуринолом, прокаїнамідом, цитостатиками збільшує ризик розвитку нейтропенії/агранулоцитозу. Препарати золота. При одночасному застосуванні лізиноприлу та препаратів золота внутрішньовенно (натрію ауротіомалат) описаний симптомокомплекс, що включає гіперемію обличчя, нудоту, блювання та зниження артеріального тиску. Інгібітори mTOR (mammalion Target of Rapamycin - мета рапаміцину в клітинах ссавців) (наприклад, темсіролімус, сиролімус, еверолімус). У пацієнтів, які приймають одночасно інгібітори АПФ та інгібітори mTOR (темсіролімус, сиролімус, еверолімус), спостерігалося збільшення частоти розвитку ангіоневротичного набряку. Інгібітори дипептидилпептидази IV типу (ДПП-IV) (гліптини), наприклад, ситагліптин, саксагліптин, віллдагліптин, лінагліптин. У пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ та інгібітори дипептидилпептидази IV типу (гліптини), спостерігалося збільшення частоти розвитку ангіоневротичного набряку. Естрамустін. Збільшення частоти розвитку ангіоневротичного набряку при одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ. Інгібітори нейтральної ендопептидази (НЕП). Повідомлялося про підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та рацекадотрилу (інгібітор енкефалінази). При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з лікарськими препаратами, що містять сакубітрил (інгібітор неприлізину), зростає ризик розвитку ангіоневротичного набряку, через що одночасне застосування зазначених препаратів протипоказане. Інгібітори АПФ слід призначати не раніше, ніж через 36 годин після відміни препаратів, що містять сакубітрил. Протипоказано призначення препаратів, що містять сакубітрил, пацієнтам, які отримують інгібітори АПФ, а також протягом 36 годин після відміни інгібіторів АПФ. Тканинні активатори плазміногену. В обсерваційних дослідженнях виявлено підвищену частоту розвитку ангіоневротичного набряку у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ після застосування алтеплази для тромболітичної терапії ішемічного інсульту. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну. Спільне застосування лізиноприлу із селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну може призводити до вираженої гіпонатріємії. Фармакокінетичні взаємодії. Антациди та колестірамін знижують всмоктування лізиноприлу у шлунково-кишковому тракті.Спосіб застосування та дозиВсередину, I раз на добу вранці, незалежно від часу їди, переважно в один і той же час. Артеріальна гіпертензія. Початкова доза лізиноприлу – 10 мг на добу. За відсутності терапевтичного ефекту дозу збільшують кожні 2-3 дні на 5 мг на добу до середньої терапевтичної дози 20-40 мг на добу. Звичайна підтримуюча доза – 20 мг 1 раз на добу. Максимальна добова доза – 40 мг 1 раз на добу (у клінічних дослідженнях максимальна доза лізиноприлу становила 80 мг на добу, проте збільшення дози понад 40 мг на добу, зазвичай, не веде до подальшого зниження АТ). Терапевтичний ефект розвивається через 2-4 тижні від початку лікування, що слід враховувати зі збільшенням дози. При недостатньому терапевтичному ефекті можна комбінувати лізиноприл з іншими гіпотензивними засобами. Якщо пацієнт попередньо отримував лікування діуретиками, їх прийом повинен бути припинений за 2-3 дні до початку застосування лізиноприлу. Якщо це неможливо, то початкова доза не повинна перевищувати 5 мг на добу. Після прийому першої дози необхідно спостереження лікаря протягом кількох годин, оскільки може виникнути виражене зниження артеріального тиску. Реноваскулярна гіпертензія або інші стани з підвищеною активністю ренін-ангіотензин-альдостеронової системи. Початкова доза лізиноприлу становить 2,5-5 мг на добу під контролем артеріального тиску, функції нирок, концентрації калію у плазмі. Підтримуючу дозу встановлюють залежно від величини артеріального тиску. Порушення функції нирок. Оскільки лізиноприл виводиться нирками, при нирковій недостатності початкова доза визначається залежно від кліренсу креатиніну. При кліренсі креатиніну (КК) 31-80 мл/хв початкова доза лізиноприлу становить 5-10 мг на добу, при КК 10-30 мл/хв - 2,5-5 мг на добу, при КК менше 10 мл/хв у тому числі у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі – 2,5 мг на добу. Підтримуюча доза визначається залежно від артеріального тиску (при регулярному контролі функції нирок, концентрації калію та натрію у крові). Хронічна серцева недостатність (одночасно з діуретиками та/або серцевими глікозидами). При ХСН початкова доза лізиноприлу становить 2,5 мг один раз на добу. Перший прийом лізиноприлу необхідно починати під пильним наглядом для того, щоб оцінити вплив препарату на артеріальний тиск. Надалі дозу лізиноприлу слід поступово збільшувати на 2,5 мг через 3-5 днів до 5-10-20 мг на добу. Не рекомендується перевищувати максимальну добову дозу лізиноприлу 20 мг (у клінічних дослідженнях максимальна доза лізиноприлу у пацієнтів із ХСН становила 35 мг 1 раз на добу). По можливості на початок прийому лізиноприлу слід зменшити дозу діуретика. До початку лікування лізиноприлом і далі в ході лікування слід регулярно контролювати АТ, функцію нирок, вміст калію та натрію в сироватці крові, щоб уникнути розвитку артеріальної гіпотензії та пов'язаного з нею порушення функції нирок. Раніше лікування гострого інфаркту міокарда (у складі комбінованої терапії у перші 24 години зі стабільними показниками гемодинаміки). Стартова терапія (перша 3 доби гострого інфаркту міокарда). У перші 24 години після гострого інфаркту призначають міокарда доза 5 мг лізиноприлу одноразово. Через 24 години (1 добу) призначають 5 мг лізиноприлу одноразово, через 48 годин (дві доби) – 10 мг лізиноприлу одноразово. Не можна починати лікування при систолічному артеріальному тиску менше 100 мм рт.ст. Пацієнтам з низьким систолічним АТ ( Підтримуюча терапія. Підтримуюча доза лізиноприлу становить 10 мг один раз на добу. Курс лікування – не менше 6 тижнів. Надалі слід оцінити доцільність продовження терапії. Пацієнтам із симптомами серцевої недостатності рекомендується продовжувати прийом лізиноприлу. У разі розвитку артеріальної гіпотензії (систолічний артеріальний тиск Діабетична нефропатія (зниження альбумінурії у пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу при нормальному артеріальному тиску, та у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу з артеріальною гіпертензією). Початкова доза лізиноприлу становить 10 мг на добу, яку при необхідності підвищують до 20 мг на добу до досягнення цільових значень діастолічного артеріального тиску (діастолічний артеріальний тиск нижче 75 мм рт.ст. у положенні "сидячи" у пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу і нижче 90 мм рт.ст., у положенні "сидячи" у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу). При порушенні функції нирок (КК менше 80 мл/хв) початкова доза визначається залежно від кліренсу креатиніну (див. вище).ПередозуванняСимптоми: виражене зниження артеріального тиску, сухість слизової оболонки порожнини рота, сонливість, затримка сечовипускання, запор, неспокій, підвищена дратівливість, ниркова недостатність, тахікардія, відчуття серцебиття, брадикардія, сухий кашель, порушення водно-електролітного балансу. Лікування: промивання шлунка, застосування ентеросорбентів та проносних засобів. При вираженому зниженні артеріального тиску необхідно перевести пацієнта в горизонтальне положення з піднятими вгору ногами, внутрішньовенне введення 0,9% розчину натрію хлориду, при необхідності застосування вазопресорних лікарських засобів. У разі розвитку стійкої до лікування брадикардії необхідно застосування штучного водія ритму. Необхідно контролювати функцію серцево-судинної та дихальної систем, АТ, концентрацію сечовини, кліренс креатиніну, водно-електролітний баланс. Гемодіаліз ефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСимптоматична гіпотензія. Найчастіше виражене зниження артеріального тиску виникає при зниженні об'єму циркулюючої крові (ОЦК), викликаної терапією діуретиками, зменшенням кухонної солі в їжі, діалізом, діареєю або блюванням. У хворих на хронічну серцеву недостатність з одночасною нирковою недостатністю або без неї, можливе виражене зниження артеріального тиску. Під суворим контролем лікаря слід застосовувати лізиноприл у пацієнтів з ішемічною хворобою серця, цереброваскулярною недостатністю, у яких різке зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або інсульту. Транзиторна гіпотензія не є протипоказанням для прийому наступної дози препарату. При застосуванні лізиноприлу, у деяких пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю, але з нормальним або зниженим артеріальним тиском, може спостерігатися зниження артеріального тиску, що, як правило, не є причиною припинення лікування. До початку лікування лізиноприлом, по можливості, слід нормалізувати вміст натрію та/або заповнити обсяг циркулюючої крові, ретельно контролювати дію початкової дози лізиноприлу на пацієнта. У разі стенозу ниркових артерій (особливо при двосторонньому стенозі або за наявності стенозу артерії єдиної нирки), а також при недостатності кровообігу внаслідок нестачі натрію та/або рідини, застосування лізиноприлу може призвести до порушення функції нирок, гострої ниркової недостатності, яка зазвичай виявляється. незворотній навіть після відміни препарату. Артеріальна гіпотензія при гострому інфаркті міокарда. При гострому інфаркті міокарда застосування лізиноприлу протипоказано при кардіогенному шоці та вираженій артеріальній гіпотензії (систолічний артеріальний тиск менше 100 мм рт.ст.), т.к. у таких пацієнтів застосування вазодилататора може суттєво погіршити показники гемодинаміки. У пацієнтів з низьким систолі АТ (>100 мм рт.ст. і Мітральний стеноз/аортальний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія. Лізиноприл, як і інші інгібітори АПФ, повинен обережно застосовуватися у пацієнтів з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка (аортальний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія), а також у пацієнтів з мітральним стенозом. Порушення функції нирок. У пацієнтів з порушенням функції нирок (КК менше 80 мл/хв) початкова доза лізиноприлу повинна бути змінена відповідно до КК. Регулярний контроль вмісту калію та концентрація креатиніну в плазмі є обов'язковою тактикою лікування таких пацієнтів. У пацієнтів із ХСН артеріальна гіпотензія може призвести до погіршення функції нирок. У таких пацієнтів відзначалися випадки гострої ниркової недостатності, звичайно оборотної. Реноваскулярна гіпертензія. При двосторонньому стенозі, або за наявності стенозу артерії єдиної нирки, а також при недостатності кровообігу внаслідок нестачі натрію та/або рідини застосування препарату може призвести до порушення функції нирок, гострої ниркової недостатності, яка зазвичай виявляється незворотною після відміни препарату. Трансплантація нирки. Досвід застосування лізиноприлу у пацієнтів, які недавно перенесли трансплантацію нирки, відсутній. Гіперкаліємія. Гіперкаліємія може розвинутись під час лікування інгібіторами АПФ, у тому числі і лізиноприлом. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність, зниження функції нирок, вік старше 70 років, цукровий діабет, деякі супутні стани (дегідратація, гостра серцева недостатність, метаболічний ацидоз), одночасний прийом калійзберігаючих діуретиків (таких як спіронолактон та його похідне еплерен). , харчових добавок/препаратів калію або замінників харчових солей, що містять калій, а також застосування інших препаратів, що сприяють підвищенню вмісту калію в крові (наприклад, гепарин). Застосування харчових добавок/препаратів калію, калійзберігаючих діуретиків, замінників харчових солей, що містять калій, може призвести до значного підвищення вмісту калію в крові, особливо у пацієнтів зі зниженою функцією нирок. Гіперкаліємія може призвести до серйозних, іноді фатальних порушень серцевого ритму. Якщо необхідний одночасний прийом лізиноприлу та зазначених вище препаратів, лікування має проводитися з обережністю на тлі регулярного контролю вмісту калію у плазмі. Порушення функції печінки. У поодиноких випадках на фоні прийому інгібіторів АПФ спостерігався синдром розвитку холестатичної жовтяниці з переходом у фульмінантний некроз печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому незрозумілий. При появі жовтяниці або значного підвищення активності печінкових ферментів на фоні прийому інгібіторів АПФ слід припинити прийом препарату, пацієнт повинен перебувати під відповідним медичним наглядом. Нейтропенія/агранулоцитоз/тромбоцитопенія/анемія. На фоні прийому інгібіторів АПФ можуть виникати нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопенія та анемія. У пацієнтів з нормальною функцією нирок та за відсутності інших обтяжливих факторів нейтропенія розвивається рідко. З особливою обережністю слід застосовувати лізиноприл у пацієнтів із системними захворюваннями сполучної тканини, на фоні прийому імунодепресантів, алопуринолу або прокаїнаміду, особливо у пацієнтів з порушеною функцією нирок. У деяких пацієнтів виникали важкі інфекції, у ряді випадків стійкі до інтенсивної антибіотикотерапії. При застосуванні лізиноприлу у таких пацієнтів рекомендується періодично контролювати вміст лейкоцитів у крові. Пацієнти повинні повідомляти лікаря про будь-які ознаки інфекційних захворювань (наприклад, біль у горлі, гарячка). Реакції гіперчутливості/ангіоневротичний набряк. Ангіоневротичний набряк особи, кінцівок, губ, язика може виникнути у будь-який період лікування, вимагає відміни препарату, застосування антигістамінних препаратів та спостереження за пацієнтом з боку лікаря до повної регресії симптомів. Ангіоневротичний набряк з набряком гортані може бути причиною обструкції дихальних шляхів і, як наслідок, смерті. Необхідно проводити невідкладну терапію (0,3-0,5 мл 1:1000 розчину епінефрину (адреналіну) та забезпечити прохідність дихальних шляхів. У поодиноких випадках на тлі терапії інгібіторами АПФ розвивається інтестинальний набряк (ангіоневротичний набряк кишечника). При цьому у пацієнтів відзначається біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні з нудотою та блюванням, у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальному рівні Cl-естрази. Діагноз встановлюється за допомогою комп'ютерної томографії черевної порожнини, ультразвукового дослідження або хірургічного втручання. Симптоми зникали після припинення інгібіторів АПФ. Можливість розвитку інтестинального набряку необхідно враховувати під час проведення диференціальної діагностики болю у животі у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ. Пацієнти, що мають в анамнезі ангіоневротичний набряк, не пов'язаний з прийомом інгібіторів АПФ, можуть бути схильними до ризику розвитку ангіоневротичного набряку на тлі терапії інгібіторами АПФ. У пацієнтів негроїдної раси, які приймали інгібітори АПФ, ангіоневротичний набряк спостерігався частіше, ніж у інших рас. Збільшення ризику розвитку ангіоневротичного набряку спостерігалося у пацієнтів, які одночасно приймають інгібітори АПФ та такі лікарські засоби, як інгібітори mTOR (темсиролімус, сиролімус, еверолімус), інгібітори дипептидилпептидази IV типу (ситагліптин, саксагліптин, відаценіда , сакубітрил) та тканинні активатори плазміногену Анафілактоїдні реакції під час проведення десенсибілізації алергеном з отрути перетинчастокрилих. У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ при проведенні десенсибілізації отрутою гіменоптери (перетинчастокрилих), вкрай рідко можлива поява загрозливого життя анафілактоїдної реакції. Необхідно тимчасово припинити лікування інгібітором АПФ перед початком курсу десенсибілізації. Анафілактоїдні реакції під час проведення аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ-аферезу). У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, можливий розвиток анафілактоїдних реакцій при проведенні ЛПНЩ-аферезу з використанням декстрану сульфату. Розвиток даних реакцій можна запобігти, якщо тимчасово скасовувати інгібітор АПФ до початку кожної процедури ЛПНГ-аферезу. Гемодіаліз із використанням високопроточних мембран. можливе виникнення анафілактоїдних реакцій при одночасному проведенні гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (в т.ч. AN69®). Необхідно розглянути можливість застосування іншого типу мембрани для діалізу чи іншого гіпотензивного засобу. Цукровий діабет. При застосуванні лізиноприлу у пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують пероральні гіпоглікемічні засоби або інсулін, протягом першого місяця лікування необхідно регулярно контролювати концентрацію глюкози в крові. Кашель. При застосуванні інгібіторів АПФ відзначали сухий кашель. Кашель сухий, тривалий, який зникає після припинення інгібітором АПФ. При диференціальному діагнозі кашлю треба враховувати і кашель, спричинений інгібітором АПФ. Хірургічні втручання/загальна анестезія. Перед хірургічним втручанням (включаючи стоматологічну хірургію) слід інформувати лікаря/анестезіолога про застосування інгібітора АПФ. При великих хірургічних втручаннях, а також при застосуванні інших засобів, що викликають зниження артеріального тиску, лізиноприл, блокуючи утворення ангіотензину II, може викликати виражене непрогнозоване зниження артеріального тиску. У пацієнтів похилого віку застосування стандартних доз призводить до більш високої концентрації лізиноприлу в крові, тому потрібна особлива обережність щодо дози, незважаючи на те, що відмінностей в антигіпертензивній дії лізиноприлу у літніх та молодих пацієнтів не виявлено. Не рекомендується застосування лізиноприлу у пацієнтів, які перенесли гострий інфаркт міокарда, якщо систолічний артеріальний тиск не перевищує 100 мм рт. ст. Гіперкаліємія. Гіперкаліємія може розвинутись на фоні терапії інгібіторами АПФ, включаючи лізиноприл. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність, літній вік (старше 65 років), цукровий діабет, деякі супутні стани (зниження ОЦК, гостра серцева недостатність у стадії декомпенсації, метаболічний ацидоз), одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків (таких як спіронолактон, амілорид), а також препаратів калію, калій, що містять замінників харчової солі та інших лікарських засобів, що сприяють підвищенню вмісту калію в плазмі крові (наприклад, гепарину). При необхідності одночасного застосування лізиноприлу і перерахованих вище калійвмісних або підвищують вміст калію в плазмі крові лікарських засобів слід дотримуватися обережності і регулярно контролювати вміст калію в сироватці крові. Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС). Повідомлялося про випадки артеріальної гіпотензії, непритомність, інсульт, гіперкаліємію та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) у сприйнятливих пацієнтів, особливо при одночасному застосуванні кількох лікарських препаратів, що впливають на РААС. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з лікарськими засобами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину II протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів. У випадках, коли одночасне призначення двох лікарських засобів, що впливають на РААС, є необхідним, їх застосування має проводитися під контролем лікаря з особливою обережністю та з регулярним контролем функції нирок, показників АТ та вмісту електролітів у плазмі крові. Етнічні відмінності. Слід враховувати, що у пацієнтів негроїдної раси ризик розвитку ангіоневротичного набряку є вищим. Як і інші інгібітори АПФ, лізиноприл менш ефективний щодо зниження артеріального тиску у пацієнтів негроїдної раси. Цей ефект пов'язаний з вираженим переважанням низькоренінового статусу у пацієнтів негроїдної раси з артеріальною гіпертензією. Комбінована терапія. При гострому інфаркті міокарда показано застосування стандартної терапії (тромболітики, ацетилсаліцилова кислота як антиагрегантний засіб, бета-адреноблокатори). Лізиноприл можна застосовувати разом із внутрішньовенним введенням або із застосуванням терапевтичних трансдермальних систем нітрогліцерину. Алкоголь. У період лікування рекомендується вживати алкогольні напої, т.к. етанол посилює антигіпертензивну дію інгібіторів АПФ. Пацієнти похилого віку. У пацієнтів похилого віку застосування стандартних доз лізиноприлу призводить до більш високої концентрації лізиноприлу у плазмі. Тому потрібна особлива обережність щодо дози, незважаючи на те, що відмінностей в антигіпертензивній дії лізиноприлу у літніх та молодих пацієнтів не виявлено. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами. У період лікування слід утриматися від керування автотранспортом та заняттями потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, оскільки можливий розвиток слабкості або запаморочення, особливо на початку курсу лікування.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: лізиноприлу дигідрат (у перерахунку на лізиноприл) 5,445 мг (5 мг), 10,89 мг (10 мг) або 21,78 мг (20 мг); допоміжні речовини: лактози моногідрат (цукор молочний); повідон К-30 (полівінілпіролідон), крохмаль картопляний, кроскармелоза натрію, кальцію стеарат. Таблетки, 5 мг, 10 мг та 20 мг. По 7, 10 або 14 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 20, 30, 50, 60, 90 або 100 таблеток у полімерні банки. Кожну банку або 1, 2, 3, 5 або 10 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з коробкового картону.Опис лікарської формиКруглі, плоскоциліндричні таблетки білого або майже білого кольору, з ризиком з одного боку та фаскою з двох сторін для дозування 5 мг та 20 мг або з фаскою з двох сторін для дозування 10 мг.Фармакотерапевтична групаАПФ інгібітор.ФармакокінетикаАбсорбція Абсорбція лізиноприлу становить у середньому 25-30% при значній міжіндивідуальній варіабельності (6-60%). Їда не впливає на всмоктування лізиноприлу. Час досягнення максимальної концентрації у плазмі крові (ТСmах) становить приблизно 7 годин; у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда ТСmах становить 8-10 годин. Розподіл У незмінному вигляді потрапляє до системного кровообігу. Лізиноприл не зв'язується з білками плазми (за винятком циркулюючого ангіотензинперетворюючого ферменту). Проникність через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єр низька. Метаболізм Лізиноприл не піддається метаболізму. Виведення Лізиноприл виводиться нирками у незмінному вигляді. Фракція, пов'язана з АПФ, виводиться повільно. Кліренс лізиноприлу у здорових добровольців становить приблизно 50 мл/хв. Після багаторазового прийому ефективний період напіввиведення лізиноприлу становить 126 годин. Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів Хронічна серцева недостатність (ХСП) У пацієнтів із ХСН абсолютна біодоступність лізиноприлу знижується приблизно на 16%; однак AUC (площа під кривою "концентрація-час") збільшується в середньому на 125% порівняно зі здоровими добровольцями Порушення функції нирок У пацієнтів з нирковою недостатністю спостерігається підвищена концентрація лізиноприлу в плазмі, відзначається збільшення часу досягнення максимальної концентрації та збільшення періоду напіввиведення. Порушення функції нирок призводить до збільшення AUC та періоду напіввиведення лізиноприлу, але ці зміни стають клінічно значущими лише тоді, коли швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) знижується нижче 30 мл/хв. При легкій та помірній нирковій недостатності (кліренс креатиніну (КК) від 31 до 80 мл/хв) середнє значення AUC збільшується на 13%, тоді як при тяжкій нирковій недостатності (КК від 5 до 30 мл/хв) спостерігається збільшення середнього значення. AUC у 4,5 рази. Порушення функції печінки У пацієнтів з цирозом печінки біодоступність лізиноприлу знижена приблизно на 30%, проте експозиція препарату (AUC) збільшується на 50% порівняно зі здоровими добровольцями через зниження кліренсу. Літній вік У пацієнтів похилого віку (старше 65 років) концентрація лізиноприлу в плазмі крові та AUC у 2 рази вища, ніж у пацієнтів молодого віку.ФармакодинамікаІнгібітор АПФ, що зменшує утворення ангіотензину II з ангіотензину I. Зниження вмісту ангіотензину II веде до прямого зменшення секреції альдестерону, що може призводити до збільшення вмісту калію у плазмі крові. Зменшує деградацію брадикініну та збільшує синтез простогландинів (ПГ). Лізиноприл знижує загальний периферичний опір судин (ОПСС), артеріальний тиск (АТ), переднавантаження, тиск у легеневих капілярах, викликає збільшення хвилинного об'єму крові та підвищення толерантності міокарда до навантажень у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН). Розширює артерії більшою мірою, ніж вени. Деякі ефекти пояснюються впливом на тканинні ренін-ангіотензин-альдестеронові системи (РААС). При тривалому застосуванні призводить до зворотного розвитку гіпертрофії міокарда та патологічного ремоделювання у серцево-судинній системі. Покращує функцію ендотелію та кровопостачання ішемізованого міокарда. Інгібітори АПФ подовжують тривалість життя у пацієнтів у ХСН, уповільнюють прогресування дисфункції лівого шлуночка у пацієнтів, які перенесли інфаркт міокарда без клінічних проявів серцевої недостатності. Після прийому препарату внутрішньо гіпотензивна дія починається приблизно через 1 годину. Максимальний ефект визначається через 6-7 годин і зберігається протягом 24 годин. Тривалість ефекту залежить від величини дози. При артеріальній гіпертензії ефект відзначається у перші дні після початку лікування, стабільна дія розвивається через 1-2 місяці. При різкій відміні препарату вираженого підвищення артеріального тиску не спостерігається. Лізиноприл зменшує рівень альбумінурії. У пацієнтів із гіперглікемією сприяє нормалізації функції пошкодженого гломерулярного ендотелію.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (в монотерапії або комбінації з іншими гіпотензивними препаратами); хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії для лікування пацієнтів, які приймають серцеві глікозиди та/або діуретики); раніше лікування гострого інфаркту міокарда (у перші 24 години у пацієнтів із стабільними показниками гемодинаміки для підтримки цих показників та профілактики дисфункції лівого шлуночка та серцевої недостатності); діабетична нефропатія (зниження ступеня альбумінурії у пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу та нормальним АТ і цукровим діабетом 2 типу та артеріальною гіпертензією).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до лізиноприлу, будь-якого іншого компонента препарату або інших інгібіторів АПФ; ангіоневротичний набряк в анамнезі, у тому числі на фоні застосування інгібіторів АПФ; спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк; одночасне застосування з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) >60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла); одночасне застосування з антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) у пацієнтів з діабетичною нефропатією; вагітність; період грудного вигодовування; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція. Обережно: артеріальна гіпотензія, двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки; реноваскулярна гіпертензія; ниркова недостатність; стан після трансплантації нирки; аортальний чи мітральний стеноз; гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; хронічна серцева недостатність; ішемічна хвороба серця чи цереброваскулярні захворювання; системні захворювання сполучної тканини (системний червоний вовчак, склеродермія та ін.), пригнічення кістковомозкового кровотворення, імуносупресивна терапія, одночасне застосування алопуринолу або прокаїнаміду, або комбінація зазначених ускладнюючих факторів (ризик розвитку нейтропенії та агранулоцит); печінкова недостатність; цукровий діабет; гіперкаліємія; одночасне застосування з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію,калійсодержащими замінниками харчової солі; одночасне застосування з препаратами літію; обтяжений алергологічний анамнез або ангіоневротичний набряк в анамнезі; одночасне проведення десенсибілізації алергеном з отрути перетинчастокрилих; одночасне проведення процедури аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ-афераза) з використанням декстран сульфату; гемодіаліз із використанням високопроточних мембран (таких як AN69®); стани, що супроводжуються зниженням обсягу циркулюючої крові (у тому числі при терапії діуретиками, дотриманні дієти з обмеженням кухонної солі, діалізі, діареї або блювоті); застосування під час великих хірургічних втручань або проведення загальної анестезії; застосування у пацієнтів негроїдної раси; застосування у пацієнтів похилого віку (старше 65 років).одночасне застосування з препаратами літію; обтяжений алергологічний анамнез або ангіоневротичний набряк в анамнезі; одночасне проведення десенсибілізації алергеном з отрути перетинчастокрилих; одночасне проведення процедури аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ-афераза) з використанням декстран сульфату; гемодіаліз із використанням високопроточних мембран (таких як AN69®); стани, що супроводжуються зниженням обсягу циркулюючої крові (у тому числі при терапії діуретиками, дотриманні дієти з обмеженням кухонної солі, діалізі, діареї або блювоті); застосування під час великих хірургічних втручань або проведення загальної анестезії; застосування у пацієнтів негроїдної раси; застосування у пацієнтів похилого віку (старше 65 років).одночасне застосування з препаратами літію; обтяжений алергологічний анамнез або ангіоневротичний набряк в анамнезі; одночасне проведення десенсибілізації алергеном з отрути перетинчастокрилих; одночасне проведення процедури аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ-афераза) з використанням декстран сульфату; гемодіаліз із використанням високопроточних мембран (таких як AN69®); стани, що супроводжуються зниженням обсягу циркулюючої крові (у тому числі при терапії діуретиками, дотриманні дієти з обмеженням кухонної солі, діалізі, діареї або блювоті); застосування під час великих хірургічних втручань або проведення загальної анестезії; застосування у пацієнтів негроїдної раси; застосування у пацієнтів похилого віку (старше 65 років).обтяжений алергологічний анамнез або ангіоневротичний набряк в анамнезі; одночасне проведення десенсибілізації алергеном з отрути перетинчастокрилих; одночасне проведення процедури аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ-афераза) з використанням декстран сульфату; гемодіаліз із використанням високопроточних мембран (таких як AN69®); стани, що супроводжуються зниженням обсягу циркулюючої крові (у тому числі при терапії діуретиками, дотриманні дієти з обмеженням кухонної солі, діалізі, діареї або блювоті); застосування під час великих хірургічних втручань або проведення загальної анестезії; застосування у пацієнтів негроїдної раси; застосування у пацієнтів похилого віку (старше 65 років).обтяжений алергологічний анамнез або ангіоневротичний набряк в анамнезі; одночасне проведення десенсибілізації алергеном з отрути перетинчастокрилих; одночасне проведення процедури аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ-афераза) з використанням декстран сульфату; гемодіаліз із використанням високопроточних мембран (таких як AN69®); стани, що супроводжуються зниженням обсягу циркулюючої крові (у тому числі при терапії діуретиками, дотриманні дієти з обмеженням кухонної солі, діалізі, діареї або блювоті); застосування під час великих хірургічних втручань або проведення загальної анестезії; застосування у пацієнтів негроїдної раси; застосування у пацієнтів похилого віку (старше 65 років).одночасне проведення процедури аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ-афераза) з використанням декстран сульфату; гемодіаліз із використанням високопроточних мембран (таких як AN69®); стани, що супроводжуються зниженням обсягу циркулюючої крові (у тому числі при терапії діуретиками, дотриманні дієти з обмеженням кухонної солі, діалізі, діареї або блювоті); застосування під час великих хірургічних втручань або проведення загальної анестезії; застосування у пацієнтів негроїдної раси; застосування у пацієнтів похилого віку (старше 65 років).одночасне проведення процедури аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ-афераза) з використанням декстран сульфату; гемодіаліз із використанням високопроточних мембран (таких як AN69®); стани, що супроводжуються зниженням обсягу циркулюючої крові (у тому числі при терапії діуретиками, дотриманні дієти з обмеженням кухонної солі, діалізі, діареї або блювоті); застосування під час великих хірургічних втручань або проведення загальної анестезії; застосування у пацієнтів негроїдної раси; застосування у пацієнтів похилого віку (старше 65 років).дотримання дієти з обмеженням кухонної солі, діалізі, діареї або блюванні); застосування під час великих хірургічних втручань або проведення загальної анестезії; застосування у пацієнтів негроїдної раси; застосування у пацієнтів похилого віку (старше 65 років).дотримання дієти з обмеженням кухонної солі, діалізі, діареї або блюванні); застосування під час великих хірургічних втручань або проведення загальної анестезії; застосування у пацієнтів негроїдної раси; застосування у пацієнтів похилого віку (старше 65 років).Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний до застосування під час вагітності, у жінок, які планують вагітність, а також у жінок репродуктивного віку, які не застосовують надійних методів контрацепції. Жінки репродуктивного віку, які приймають препарат, повинні застосовувати надійні методи контрацепції. При встановленні факту вагітності прийом препарату слід припинити якомога раніше. Застосування інгібіторів АПФ у ІІ та ІІІ триместрі вагітності супроводжується збільшенням ризику розвитку аномалій з боку серцево-судинної та нервової систем плода. Також на фоні прийому інгібіторів АПФ під час вагітності описані випадки маловоддя, передчасних пологів, народження дітей з артеріальною гіпотензією, патологією нирок (включаючи гостру ниркову недостатність), гіпоплазією кісток черепа, контрактурами кінцівок, черепно-лицьовими каліцтво, гіпоплазією легень відкритою артеріальною протокою, а також випадки внутрішньоутробної загибелі плода та смерті новонародженого. Часто маловоддя діагностується після того, як плід був необоротно пошкоджений. Даних про негативний вплив лізиноприлу на плід у разі застосування під час першого триместру вагітності немає. За новонародженими та грудними дітьми, які зазнали впливу інгібіторів внутрішньоутробно, рекомендується вести ретельне спостереження для своєчасного виявлення артеріальної гіпотензії, олігурії, гіперкаліємії. При появі олігурії слід підтримувати артеріальний тиск і перфузію нирок. Лізиноприл проникає крізь плаценту. Немає даних про проникнення лізиноприлу у грудне молоко. При необхідності застосування препарату в період лактації грудне вигодовування необхідно припинити.Побічна діяПорушення з боку крові та лімфатичної системи: рідко: пригнічення кістково-мозкового кровотворення, лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, анемія, гемолітична анемія, лімфаденопатія. Порушення з боку імунної системи: рідко: аутоімунні захворювання. Порушення ендокринної системи: рідко: синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону. Порушення з боку обміну речовин та харчування: дуже рідко: гіпоглікемія. Порушення психіки: нечасто: зміна настрою, порушення сну, галюцинації; рідко: психічний розлад, сплутаність свідомості, сонливість; Частота невідома: депресія. Порушення з боку нервової системи: часто: запаморочення, біль голови; нечасто: вертиго, парестезія, дисгевзія, порушення нюху; частота невідома: непритомність. Порушення з боку серця: нечасто: інфаркт міокарда (внаслідок вираженого зниження артеріального тиску у груп пацієнтів підвищеного ризику), тахікардія, прискорене серцебиття, біль у грудях. Порушення з боку судин: часто: виражене зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія; нечасто: гостре порушення мозкового кровообігу (внаслідок вираженого зниження артеріального тиску у груп пацієнтів підвищеного ризику), синдром Рейно. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто: кашель; нечасто: риніт; дуже рідко: бронхоспазм, задишка, алергічний альвеоліт/еозинофільна пневмонія, синусит. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто: діарея, блювання; нечасто: біль у животі, нудота, диспепсія; рідко: сухість слизової оболонки ротової порожнини; дуже рідко: панкреатит, інтестинальний ангіоневротичний набряк, анорексія. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко: печінкова недостатність, гепатит, жовтяниця (гепатоцелюлярна або холестатична). Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто: висипання на шкірі, свербіж шкіри; рідко: кропив'янка, псоріаз, алопеція, ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, надгортанника та/або гортані; дуже рідко: токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема, вульгарна пухирчатка, псевдолімфома шкіри, підвищене потовиділення (гіпергідроз). Повідомлялося про симптомокомплекс, який може включати один або кілька з наступних симптомів: лихоманка, васкуліт, міалгія, артралгія/артрит, позитивна реакція на антинуклеарні антитіла (АНА), збільшення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ), еозинофілія та фото інші зміни з боку шкіри. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: рідко: м'язові судоми, біль у спині, біль у кінцівках. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: часто: порушення функції нирок; рідко: гостра ниркова недостатність, уремія; дуже рідко: анурія, олігурія; протеїнурія. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: нечасто: імпотенція; рідко: гінекомастія, сексуальна дисфункція. Загальні розлади та порушення у місці введення: нечасто: підвищена стомлюваність, астенія. Лабораторні та інструментальні дані: нечасто: гіперкаліємія, підвищення концентрації сечовини в крові, підвищення концентрації креатиніну в крові, підвищення активності "печінкових" трансаміназ; рідко: зниження гемоглобіну, зниження гематокриту, гіпербілірубінемія, гіпонатріємія.Взаємодія з лікарськими засобамиПодвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) Одночасна терапія інгібітором АПФ та антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) пов'язана з більш високою частотою розвитку артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та погіршення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) порівняно із застосуванням лише одного препарату, що впливає на АС. Подвійна блокада (наприклад, при поєднанні інгібітору АПФ з АРА II) повинна бути обмежена окремими випадками з ретельним моніторингом функції нирок, вміст калію та регулярним контролем АТ. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з лікарськими засобами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів. Калійзберігаючі діуретики, препарати калію, замінники харчової солі та інші лікарські препарати, що здатні збільшувати вміст калію в сироватці крові. При одночасному застосуванні лізиноприлу з калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, тріамтерен, амілорид, еплеренон), препаратами калію або калійвмісними замінниками харчової кухонної солі та іншими лікарськими препаратами, здатними збільшувати вміст калію в сироватці крові (включаючи антагоністи препарати, що містять котримоксазол (триметоприм + сульфаметоксазол), підвищується ризик розвитку гіперкаліємії (особливо у пацієнтів з порушеннями функції нирок). Тому ці комбінації призначають з обережністю, під контролем вмісту калію в плазмі та функції нирок. У літніх пацієнтів і пацієнтів з порушенням функції нирок одночасний прийом інгібіторів АПФ з сульфаметоксазолом/триметопримом супроводжувався тяжкою гіперкаліємією, яка, як вважається, була викликана триметопримом, тому лізиноприл слід застосовувати з обережністю з препаратами, що містять тріметоприм. Інші гіпотензивні лікарські засоби При одночасному застосуванні з вазодилататорами, бета-адреноблокаторами, блокаторами "повільних" кальцієвих каналів, діуретиками та іншими гіпотензивними лікарськими засобами посилюється вираженість антигіпертензивної дії лізиноприлу. Препарати літію При одночасному застосуванні лізиноприлу із препаратами літію виведення літію з організму може знижуватися. Тому слід регулярно контролювати концентрацію літію у плазмі крові. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ), включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) та високі дози ацетилсаліцилової кислоти (≥3 г/добу) Нестероїдні протизапальні препарати (у тому числі селективні інгібітори ЦОГ-2) та ацетилсаліцилова кислота у дозах понад 3 г/добу, знижують антигіпертензивний ефект лізиноприлу. У деяких пацієнтів з порушеною функцією нирок (наприклад, у літніх пацієнтів або пацієнтів з зневодненням, у тому числі хворих на діуретики), які отримують терапію НПЗП (у тому числі селективними інгібіторами ЦОГ-2), одночасне застосування інгібіторів АПФ або АРА II може спричинити подальше погіршення здоров'я. функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності, та гіперкаліємію. Ці ефекти зазвичай оборотні. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та нестероїдних протизапальних засобів має проводитися з обережністю (особливо у літніх пацієнтів та у пацієнтів з порушеною функцією нирок). Пацієнти повинні мати адекватну кількість рідини. Рекомендується ретельно контролювати функцію нирок як на початку, так і в процесі лікування. Не протипоказано застосування лізиноприлу в комбінації з ацетилсаліциловою кислотою як антиагрегантний засіб. Гіпоглікемічні лікарські засоби Одночасний прийом лізиноприлу та інсуліну, а також пероральних гіпоглікемічних засобів може призводити до розвитку гіпоглікемії. Найбільший ризик розвитку спостерігається протягом перших тижнів сумісного застосування, а також у пацієнтів із порушенням функції нирок. Трициклічні антидепресанти / нейролептики / засоби для загальної анестезії / наркотичні засоби При одночасному застосуванні з трициклічними антидепресантами, нейролептиками, засобами загальної анестезії, барбітуратами міорелаксантами спостерігається посилення антигіпертензивної дії лізиноприлу. Альфа- та бета-адреноміметики Альфа- та бета-адреноміметики (симпатоміметики), такі як епінефрин (адреналін), ізопротеренол, добутамін, допамін, можуть знижувати антигіпертензивний ефект лізиноприлу. Баклофен Посилює антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Слід ретельно контролювати артеріальний тиск і, у разі потреби, коригувати дозу гіпотензивних препаратів. Етанол При одночасному застосуванні етанол посилює антигіпертензивну дію лізиноприлу. Естрогени Естрогени послаблюють антигіпертензивний ефект лізиноприлу через затримку рідини. Алопуринол, прокаїнамід, цитостатики, імунодепресанти, глюкокортикостероїди (при системному застосуванні) Спільне застосування інгібіторів АПФ з алопуринолом, прокаїнамідом, цитостатиками збільшує ризик розвитку нейтропенії/агранулоцитозу. Препарати золота При одночасному застосуванні лізиноприлу та препаратів золота внутрішньовенно (натрію ауротіомалат) описаний симптомокомплекс, що включає гіперемію обличчя, нудоту, блювання та зниження артеріального тиску. Інгібітори mTOR (mammalion Target of Rapamycin - мета рапаміцину в клітинах ссавців) (наприклад, темсіролімус, сиролімус, еверолімус) У пацієнтів, які приймають одночасно інгібітори АПФ та інгібітори mTOR (темсіролімус, сиролімус, еверолімус), спостерігалося збільшення частоти розвитку ангіоневротичного набряку. Інгібітори дипептидилпептидази IV типу (ДПП-IV) (гліптини), наприклад, ситагліптин, саксагліптин, віллдагліптин, лінагліптин У пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ та інгібітори дипептидилпептидази IV типу (гліптини), спостерігалося збільшення частоти розвитку ангіоневротичного набряку. Естрамустін Збільшення частоти розвитку ангіоневротичного набряку при одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ. Інгібітори нейтральної ендопептидази (НЕП) Повідомлялося про підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та рацекадотрилу (інгібітор енкефалінази). При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з лікарськими препаратами, що містять сакубітрил (інгібітор неприлізину), зростає ризик розвитку ангіоневротичного набряку, через що одночасне застосування зазначених препаратів протипоказане. Інгібітори АПФ слід призначати не раніше, ніж через 36 годин після відміни препаратів, що містять сакубітрил. Протипоказано призначення препаратів, що містять сакубітрил, пацієнтам, які отримують інгібітори АПФ, а також протягом 36 годин після відміни інгібіторів АПФ. Тканинні активатори плазміногену В обсерваційних дослідженнях виявлено підвищену частоту розвитку ангіоневротичного набряку у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ після застосування алтеплази для тромболітичної терапії ішемічного інсульту. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну Спільне застосування лізиноприлу із селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну може призводити до вираженої гіпонатріємії. Фармакокінетичні взаємодії Антациди та колестірамін знижують всмоктування лізиноприлу у шлунково-кишковому тракті.Спосіб застосування та дозиВсередину, I раз на добу вранці, незалежно від часу їди, переважно в один і той же час. Артеріальна гіпертензія Початкова доза лізиноприлу – 10 мг на добу. За відсутності терапевтичного ефекту дозу збільшують кожні 2-3 дні на 5 мг на добу до середньої терапевтичної дози 20-40 мг на добу. Звичайна підтримуюча доза – 20 мг 1 раз на добу. Максимальна добова доза – 40 мг 1 раз на добу (у клінічних дослідженнях максимальна доза лізиноприлу становила 80 мг на добу, проте збільшення дози понад 40 мг на добу, зазвичай, не веде до подальшого зниження АТ). Терапевтичний ефект розвивається через 2-4 тижні від початку лікування, що слід враховувати зі збільшенням дози. При недостатньому терапевтичному ефекті можна комбінувати лізиноприл з іншими гіпотензивними засобами. Якщо пацієнт попередньо отримував лікування діуретиками, їх прийом повинен бути припинений за 2-3 дні до початку застосування лізиноприлу. Якщо це неможливо, то початкова доза не повинна перевищувати 5 мг на добу. Після прийому першої дози необхідно спостереження лікаря протягом кількох годин, оскільки може виникнути виражене зниження артеріального тиску. Реноваскулярна гіпертензія або інші стани з підвищеною активністю ренін-ангіотензин-альдостеронової системи Початкова доза лізиноприлу становить 2,5-5 мг на добу під контролем артеріального тиску, функції нирок, концентрації калію у плазмі. Підтримуючу дозу встановлюють залежно від величини артеріального тиску. Порушення функції нирок Оскільки лізиноприл виводиться нирками, при нирковій недостатності початкова доза визначається залежно від кліренсу креатиніну. При кліренсі креатиніну (КК) 31-80 мл/хв початкова доза лізиноприлу становить 5-10 мг на добу, при КК 10-30 мл/хв - 2,5-5 мг на добу, при КК менше 10 мл/хв у тому числі у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі – 2,5 мг на добу. Підтримуюча доза визначається залежно від артеріального тиску (при регулярному контролі функції нирок, концентрації калію та натрію у крові). Хронічна серцева недостатність (одночасно з діуретиками та/або серцевими глікозидами) При ХСН початкова доза лізиноприлу становить 2,5 мг один раз на добу. Перший прийом лізиноприлу необхідно починати під пильним наглядом для того, щоб оцінити вплив препарату на артеріальний тиск. Надалі дозу лізиноприлу слід поступово збільшувати на 2,5 мг через 3-5 днів до 5-10-20 мг на добу. Не рекомендується перевищувати максимальну добову дозу лізиноприлу 20 мг (у клінічних дослідженнях максимальна доза лізиноприлу у пацієнтів із ХСН становила 35 мг 1 раз на добу). По можливості на початок прийому лізиноприлу слід зменшити дозу діуретика. До початку лікування лізиноприлом і далі в ході лікування слід регулярно контролювати АТ, функцію нирок, вміст калію та натрію в сироватці крові, щоб уникнути розвитку артеріальної гіпотензії та пов'язаного з нею порушення функції нирок. Раніше лікування гострого інфаркту міокарда (у складі комбінованої терапії у перші 24 години зі стабільними показниками гемодинаміки) Стартова терапія (перша 3 доби гострого інфаркту міокарда) У перші 24 години після гострого інфаркту призначають міокарда доза 5 мг лізиноприлу одноразово. Через 24 години (1 добу) призначають 5 мг лізиноприлу одноразово, через 48 годин (дві доби) – 10 мг лізиноприлу одноразово. Не можна починати лікування при систолічному артеріальному тиску менше 100 мм рт.ст. Пацієнтам з низьким систолічним АТ ( Підтримуюча терапія Підтримуюча доза лізиноприлу становить 10 мг один раз на добу. Курс лікування – не менше 6 тижнів. Надалі слід оцінити доцільність продовження терапії. Пацієнтам із симптомами серцевої недостатності рекомендується продовжувати прийом лізиноприлу. У разі розвитку артеріальної гіпотензії (систолічний артеріальний тиск Діабетична нефропатія (зниження альбумінурії у пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу при нормальному артеріальному тиску, та у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу з артеріальною гіпертензією) Початкова доза лізиноприлу становить 10 мг на добу, яку при необхідності підвищують до 20 мг на добу до досягнення цільових значень діастолічного артеріального тиску (діастолічний артеріальний тиск нижче 75 мм рт.ст. у положенні "сидячи" у пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу і нижче 90 мм рт.ст., у положенні "сидячи" у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу). При порушенні функції нирок (КК менше 80 мл/хв) початкова доза визначається залежно від кліренсу креатиніну (див. вище).ПередозуванняСимптоми: виражене зниження артеріального тиску, сухість слизової оболонки порожнини рота, сонливість, затримка сечовипускання, запор, неспокій, підвищена дратівливість, ниркова недостатність, тахікардія, відчуття серцебиття, брадикардія, сухий кашель, порушення водно-електролітного балансу. Лікування: промивання шлунка, застосування ентеросорбентів та проносних засобів. При вираженому зниженні артеріального тиску необхідно перевести пацієнта в горизонтальне положення з піднятими вгору ногами, внутрішньовенне введення 0,9% розчину натрію хлориду, при необхідності застосування вазопресорних лікарських засобів. У разі розвитку стійкої до лікування брадикардії необхідно застосування штучного водія ритму. Необхідно контролювати функцію серцево-судинної та дихальної систем, АТ, концентрацію сечовини, кліренс креатиніну, водно-електролітний баланс. Гемодіаліз ефективний.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСимптоматична артеріальна гіпотензія Найчастіше виражене зниження артеріального тиску виникає при зниженні об'єму циркулюючої крові (ОЦК), викликаної терапією діуретиками, зменшенням кухонної солі в їжі, діалізом, діареєю або блюванням. У хворих на хронічну серцеву недостатність з одночасною нирковою недостатністю або без неї, можливе виражене зниження артеріального тиску. Під суворим контролем лікаря слід застосовувати лізиноприл у пацієнтів з ішемічною хворобою серця, цереброваскулярною недостатністю, у яких різке зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або інсульту. Транзиторна гіпотензія не є протипоказанням для прийому наступної дози препарату. При застосуванні лізиноприлу, у деяких пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю, але з нормальним або зниженим артеріальним тиском, може спостерігатися зниження артеріального тиску, що, як правило, не є причиною припинення лікування. До початку лікування лізиноприлом, по можливості, слід нормалізувати вміст натрію та/або заповнити обсяг циркулюючої крові, ретельно контролювати дію початкової дози лізиноприлу на пацієнта. У разі стенозу ниркових артерій (особливо при двосторонньому стенозі або за наявності стенозу артерії єдиної нирки), а також при недостатності кровообігу внаслідок нестачі натрію та/або рідини, застосування лізиноприлу може призвести до порушення функції нирок, гострої ниркової недостатності, яка зазвичай виявляється. незворотній навіть після відміни препарату. Артеріальна гіпотензія при гострому інфаркті міокарда При гострому інфаркті міокарда застосування лізиноприлу протипоказано при кардіогенному шоці та вираженій артеріальній гіпотензії (систолічний артеріальний тиск менше 100 мм рт.ст.), т.к. у таких пацієнтів застосування вазодилататора може суттєво погіршити показники гемодинаміки. У пацієнтів з низьким систолі АТ (>100 мм рт.ст. і Мітральний стеноз/аортальний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія Лізиноприл, як і інші інгібітори АПФ, повинен обережно застосовуватися у пацієнтів з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка (аортальний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія), а також у пацієнтів з мітральним стенозом. Порушення функції нирок У пацієнтів з порушенням функції нирок (КК менше 80 мл/хв) початкова доза лізиноприлу повинна бути змінена відповідно до КК. Регулярний контроль вмісту калію та концентрація креатиніну в плазмі є обов'язковою тактикою лікування таких пацієнтів. У пацієнтів із ХСН артеріальна гіпотензія може призвести до погіршення функції нирок. У таких пацієнтів відзначалися випадки гострої ниркової недостатності, звичайно оборотної. Реноваскулярна гіпертензія При двосторонньому стенозі, або за наявності стенозу артерії єдиної нирки, а також при недостатності кровообігу внаслідок нестачі натрію та/або рідини застосування препарату може призвести до порушення функції нирок, гострої ниркової недостатності, яка зазвичай виявляється незворотною після відміни препарату. Трансплантація нирки Досвід застосування лізиноприлу у пацієнтів, які недавно перенесли трансплантацію нирки, відсутній. Гіперкаліємія Гіперкаліємія може розвинутись під час лікування інгібіторами АПФ, у тому числі і лізиноприлом. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність, зниження функції нирок, вік старше 70 років, цукровий діабет, деякі супутні стани (дегідратація, гостра серцева недостатність, метаболічний ацидоз), одночасний прийом калійзберігаючих діуретиків (таких як спіронолактон та його похідне еплерен). , харчових добавок/препаратів калію або замінників харчових солей, що містять калій, а також застосування інших препаратів, що сприяють підвищенню вмісту калію в крові (наприклад, гепарин). Застосування харчових добавок/препаратів калію, калійзберігаючих діуретиків, замінників харчових солей, що містять калій, може призвести до значного підвищення вмісту калію в крові, особливо у пацієнтів зі зниженою функцією нирок. Гіперкаліємія може призвести до серйозних, іноді фатальних порушень серцевого ритму. Якщо необхідний одночасний прийом лізиноприлу та зазначених вище препаратів, лікування має проводитися з обережністю на тлі регулярного контролю вмісту калію у плазмі. Порушення функції печінки У поодиноких випадках на фоні прийому інгібіторів АПФ спостерігався синдром розвитку холестатичної жовтяниці з переходом у фульмінантний некроз печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому незрозумілий. При появі жовтяниці або значного підвищення активності печінкових ферментів на фоні прийому інгібіторів АПФ слід припинити прийом препарату, пацієнт повинен перебувати під відповідним медичним наглядом. Нейтропенія/агранулоцитоз/тромбоцитопенія/анемія На фоні прийому інгібіторів АПФ можуть виникати нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопенія та анемія. У пацієнтів з нормальною функцією нирок та за відсутності інших обтяжливих факторів нейтропенія розвивається рідко. З особливою обережністю слід застосовувати лізиноприл у пацієнтів із системними захворюваннями сполучної тканини, на фоні прийому імунодепресантів, алопуринолу або прокаїнаміду, особливо у пацієнтів з порушеною функцією нирок. У деяких пацієнтів виникали важкі інфекції, у ряді випадків стійкі до інтенсивної антибіотикотерапії. При застосуванні лізиноприлу у таких пацієнтів рекомендується періодично контролювати вміст лейкоцитів у крові. Пацієнти повинні повідомляти лікаря про будь-які ознаки інфекційних захворювань (наприклад, біль у горлі, гарячка). Реакції гіперчутливості/ангіоневротичний набряк Ангіоневротичний набряк особи, кінцівок, губ, язика може виникнути у будь-який період лікування, вимагає відміни препарату, застосування антигістамінних препаратів та спостереження за пацієнтом з боку лікаря до повної регресії симптомів. Ангіоневротичний набряк з набряком гортані може бути причиною обструкції дихальних шляхів і, як наслідок, смерті. Необхідно проводити невідкладну терапію (0,3-0,5 мл 1:1000 розчину епінефрину (адреналіну) та забезпечити прохідність дихальних шляхів. У поодиноких випадках на тлі терапії інгібіторами АПФ розвивається інтестинальний набряк (ангіоневротичний набряк кишечника). При цьому у пацієнтів відзначається біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні з нудотою та блюванням, у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальному рівні Cl-естрази. Діагноз встановлюється за допомогою комп'ютерної томографії черевної порожнини, ультразвукового дослідження або хірургічного втручання. Симптоми зникали після припинення інгібіторів АПФ. Можливість розвитку інтестинального набряку необхідно враховувати під час проведення диференціальної діагностики болю у животі у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ. Пацієнти, що мають в анамнезі ангіоневротичний набряк, не пов'язаний з прийомом інгібіторів АПФ, можуть бути схильними до ризику розвитку ангіоневротичного набряку на тлі терапії інгібіторами АПФ. У пацієнтів негроїдної раси, які приймали інгібітори АПФ, ангіоневротичний набряк спостерігався частіше, ніж у інших рас. Збільшення ризику розвитку ангіоневротичного набряку спостерігалося у пацієнтів, які одночасно приймають інгібітори АПФ та такі лікарські засоби, як інгібітори mTOR (темсиролімус, сиролімус, еверолімус), інгібітори дипептидилпептидази IV типу (ситагліптин, саксагліптин, відаценіда , сакубітрил) та тканинні активатори плазміногену Анафілактоїдні реакції під час проведення десенсибілізації алергеном з отрути перетинчастокрилих У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ при проведенні десенсибілізації отрутою гіменоптери (перетинчастокрилих), вкрай рідко можлива поява загрозливого життя анафілактоїдної реакції. Необхідно тимчасово припинити лікування інгібітором АПФ перед початком курсу десенсибілізації. Анафілактоїдні реакції під час проведення аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ-аферезу) У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, можливий розвиток анафілактоїдних реакцій при проведенні ЛПНЩ-аферезу з використанням декстрану сульфату. Розвиток даних реакцій можна запобігти, якщо тимчасово скасовувати інгібітор АПФ до початку кожної процедури ЛПНГ-аферезу. Гемодіаліз з використанням високопроточних мембран Можливе виникнення анафілактоїдних реакцій при одночасному проведенні гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (в т.ч. AN69®). Необхідно розглянути можливість застосування іншого типу мембрани для діалізу чи іншого гіпотензивного засобу. Цукровий діабет При застосуванні лізиноприлу у пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують пероральні гіпоглікемічні засоби або інсулін, протягом першого місяця лікування необхідно регулярно контролювати концентрацію глюкози в крові. Кашель При застосуванні інгібіторів АПФ відзначали сухий кашель. Кашель сухий, тривалий, який зникає після припинення інгібітором АПФ. При диференціальному діагнозі кашлю треба враховувати і кашель, спричинений інгібітором АПФ. Хірургічні втручання/загальна анестезія Перед хірургічним втручанням (включаючи стоматологічну хірургію) слід інформувати лікаря/анестезіолога про застосування інгібітора АПФ. При великих хірургічних втручаннях, а також при застосуванні інших засобів, що викликають зниження артеріального тиску, лізиноприл, блокуючи утворення ангіотензину II, може викликати виражене непрогнозоване зниження артеріального тиску. У пацієнтів похилого віку застосування стандартних доз призводить до більш високої концентрації лізиноприлу в крові, тому потрібна особлива обережність щодо дози, незважаючи на те, що відмінностей в антигіпертензивній дії лізиноприлу у літніх та молодих пацієнтів не виявлено. Не рекомендується застосування лізиноприлу у пацієнтів, які перенесли гострий інфаркт міокарда, якщо систолічний артеріальний тиск не перевищує 100 мм рт. ст. Гіперкаліємія Гіперкаліємія може розвинутись на фоні терапії інгібіторами АПФ, включаючи лізиноприл. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність, літній вік (старше 65 років), цукровий діабет, деякі супутні стани (зниження ОЦК, гостра серцева недостатність у стадії декомпенсації, метаболічний ацидоз), одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків (таких як спіронолактон, амілорид), а також препаратів калію, калій, що містять замінників харчової солі та інших лікарських засобів, що сприяють підвищенню вмісту калію в плазмі крові (наприклад, гепарину). При необхідності одночасного застосування лізиноприлу і перерахованих вище калійвмісних або підвищують вміст калію в плазмі крові лікарських засобів слід дотримуватися обережності і регулярно контролювати вміст калію в сироватці крові. Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) Повідомлялося про випадки артеріальної гіпотензії, непритомність, інсульт, гіперкаліємію та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) у сприйнятливих пацієнтів, особливо при одночасному застосуванні кількох лікарських препаратів, що впливають на РААС. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з лікарськими засобами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину II протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів. У випадках, коли одночасне призначення двох лікарських засобів, що впливають на РААС, є необхідним, їх застосування має проводитися під контролем лікаря з особливою обережністю та з регулярним контролем функції нирок, показників АТ та вмісту електролітів у плазмі крові. Етнічні відмінності Слід враховувати, що у пацієнтів негроїдної раси ризик розвитку ангіоневротичного набряку є вищим. Як і інші інгібітори АПФ, лізиноприл менш ефективний щодо зниження артеріального тиску у пацієнтів негроїдної раси. Цей ефект пов'язаний з вираженим переважанням низькоренінового статусу у пацієнтів негроїдної раси з артеріальною гіпертензією. Комбінована терапія При гострому інфаркті міокарда показано застосування стандартної терапії (тромболітики, ацетилсаліцилова кислота як антиагрегантний засіб, бета-адреноблокатори). Лізиноприл можна застосовувати разом із внутрішньовенним введенням або із застосуванням терапевтичних трансдермальних систем нітрогліцерину. Алкоголь У період лікування рекомендується вживати алкогольні напої, т.к. етанол посилює антигіпертензивну дію інгібіторів АПФ. Пацієнти похилого віку У пацієнтів похилого віку застосування стандартних доз лізиноприлу призводить до більш високої концентрації лізиноприлу у плазмі. Тому потрібна особлива обережність щодо дози, незважаючи на те, що відмінностей в антигіпертензивній дії лізиноприлу у літніх та молодих пацієнтів не виявлено. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування слід утриматися від керування автотранспортом та заняттями потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, оскільки можливий розвиток слабкості або запаморочення, особливо на початку курсу лікування.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: лізиноприлу дигідрат (у перерахунку на лізиноприл) – 5,0 мг або 10,0 мг; допоміжні речовини: кальцію гідрофосфату дигідрат – 75,0 мг або 100,0 мг, крохмаль кукурудзяний – 20,0 мг або 25,0 мг, лактози моногідрат (цукор молочний) – 72,4 мг або 74,4 мг. повідон (полівінілпіролідон середньомолекулярний медичний, Пласдон К-25) – 3,6 мг або 5,0 мг, тальк – 2,5 мг або 3,5 мг, кальцію стеарат – 1,5 мг або 2,1 мг. По 10 таблеток у контурній комірковій упаковці з плівки полівінілхлоридної та алюмінієвої фольги. 1, 2, 3, 4, 5 або 6 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією із застосування в пачці з картону.Опис лікарської формиТаблетки білого або майже білого кольору круглі двоопуклої форми.Фармакотерапевтична групаАПФ інгібітор.ФармакокінетикаАбсорбція Абсорбція лізиноприлу становить у середньому 25-30% при значній міжіндивідуальній варіабельності (6-60%). Їда не впливає на всмоктування лізиноприлу. Час досягнення максимальної концентрації у плазмі крові (ТСmах) становить приблизно 7 годин; у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда ТСmах становить 8-10 годин. Розподіл У незміненому вигляді потрапляє до системного кровообігу. Лізиноприл не зв'язується з білками плазми крові (за винятком циркулюючого ангіотензинперетворюючого ферменту). Проникність через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єр низька. Метаболізм Лізиноприл не піддається метаболізму. Виведення Лізиноприл виводиться нирками у незміненому вигляді. Фракція, пов'язана з АПФ, виводиться повільно. Кліренс лізиноприлу у здорових добровольців становить приблизно 50 мл/хв. Після багаторазового прийому ефективний період напіввиведення лізиноприлу становить 126 годин. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Хронічна серцева недостатність (ХСП) У пацієнтів з ХСН абсолютна біодоступність лізиноприлу знижується приблизно на 16%, проте AUC (площа під кривою "концентрація-час") збільшується в середньому на 125% порівняно зі здоровими добровольцями. Порушення функції нирок У пацієнтів з нирковою недостатністю спостерігається підвищена концентрація лізиноприлу в плазмі, відзначається збільшення часу досягнення максимальної концентрації та збільшення періоду напіввиведення. Порушення функції нирок призводить до збільшення AUC та періоду напіввиведення лізиноприлу, але ці зміни стають клінічно значущими лише тоді, коли швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) знижується нижче 30 мл/хв. При легкій та помірній нирковій недостатності (кліренс креатиніну (КК) від 31 до 80 мл/хв) середнє значення AUC збільшується на 13%. у той час як при тяжкій нирковій недостатності (КК від 5 до 30 мл/хв) спостерігається збільшення середнього значення AUC у 4,5 рази. Порушення функції печінки У пацієнтів з цирозом печінки біодоступність лізиноприлу знижена приблизно на 30%, проте експозиція препарату (AUC) збільшується на 50% порівняно зі здоровими добровольцями через зниження кліренсу. Літній вік У пацієнтів похилого віку (старше 65 років) концентрація лізиноприлу в плазмі крові та AUC у 2 рази вища, ніж у пацієнтів молодого віку.ФармакодинамікаЛізиноприл-інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), зменшує утворення ангіотензину II з ангіотензину I. Зниження вмісту ангіотензину II веде до прямого зменшення виділення альдостерону. Зменшує деградацію брадикініну та збільшує синтез простагландинів. Знижує загальний периферичний судинний опір, артеріальний тиск (АТ), переднавантаження, тиск у легеневих капілярах, викликає збільшення хвилинного об'єму крові та підвищує толерантність міокарда до навантажень у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН). Розширює артерії більшою мірою, ніж вени. Початок антигіпертензивної дії – через 1 годину. Максимальний ефект визначається через 6-7 годин і зберігається протягом 24 годин. Тривалість ефекту залежить також від дози, що приймається. При артеріальній гіпертензії ефект відзначається у перші дні після початку лікування, стабільна дія розвивається через 1-2 місяці. При різкому припиненні прийому лізиноприлу вираженого синдрому "скасування" не спостерігається. При тривалому застосуванні зменшується гіпертрофія міокарда та стінок артерій резистивного типу. Покращує кровопостачання ішемізованого міокарда. Інгібітори АПФ подовжують тривалість життя у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю, уповільнюють прогресування дисфункції лівого шлуночка у пацієнтів, які перенесли інфаркт міокарда, без клінічних проявів серцевої недостатності. Крім зниження артеріального тиску, лізиноприл зменшує альбумінурію. У пацієнтів із гіперглікемією сприяє нормалізації функції пошкодженого гломерулярного ендотелію. Лізиноприл не впливає на концентрацію глюкози в крові у пацієнтів із цукровим діабетом і не призводить до почастішання випадків гіпоглікемії.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (у монотерапії або у комбінації з іншими гіпотензивними засобами), хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії для лікування пацієнтів, які приймають серцеві глікозиди та/або діуретики); раннє лікування гострого інфаркту міокарда у складі комбінованої терапії (у перші 24 год зі стабільними показниками гемодинаміки для підтримки цих показників та профілактики дисфункції лівого шлуночка та серцевої недостатності); діабетична нефропатія (зниження альбумінурії у пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу з нормальним АТ та пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу з артеріальною гіпертензією).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до лізиноприлу, будь-якого іншого компонента препарату або інших інгібіторів АПФ; ангіоневротичний набряк в анамнезі, у тому числі на фоні застосування інгібіторів АПФ; спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк; одночасне застосування з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ)). Одночасне застосування з інгібіторами нейтральної ендопептидази (наприклад, з препаратами, що містять сакубітрил) через високий ризик розвитку ангіоневротичного набряку. З обережністю: артеріальна гіпотензія, двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки; реноваскулярна гіпертензія; ниркова недостатність; стан після трансплантації нирки; аортальний чи мітральний стеноз; гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; хронічна серцева недостатність; ішемічна хвороба серця чи цереброваскулярні захворювання; системні захворювання сполучної тканини (системний червоний вовчак, склеродермія та ін.), пригнічення кістковомозкового кровотворення, імуносупресивна терапія, одночасне застосування з алопуринолом або прокаїнамідом, або комбінація зазначених ускладнюючих факторів (ризик розвитку нейтропенії та агранулоцит); печінкова недостатність; цукровий діабет; гіперкаліємія; одночасне застосування з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію,калійсодержащими замінниками харчової солі; одночасне застосування з препаратами літію; обтяжений алергологічний анамнез або ангіоневротичний набряк в анамнезі; одночасне проведення десенсибілізації алергеном з отрути перетинчастокрилих; одночасне проведення процедури аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ-аферезу) з використанням декстран сульфату; гемодіаліз із використанням високопроточних мембран (таких як AN69®); стани, що супроводжуються зниженням обсягу циркулюючої крові (у тому числі при терапії діуретиками, дотриманні дієти з обмеженням кухонної солі, діалізі, діареї або блювоті); застосування під час великих хірургічних втручань або проведення загальної анестезії; застосування у пацієнтів негроїдної раси; застосування у пацієнтів похилого віку (старше 65 років).одночасне застосування з препаратами літію; обтяжений алергологічний анамнез або ангіоневротичний набряк в анамнезі; одночасне проведення десенсибілізації алергеном з отрути перетинчастокрилих; одночасне проведення процедури аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ-аферезу) з використанням декстран сульфату; гемодіаліз із використанням високопроточних мембран (таких як AN69®); стани, що супроводжуються зниженням обсягу циркулюючої крові (у тому числі при терапії діуретиками, дотриманні дієти з обмеженням кухонної солі, діалізі, діареї або блювоті); застосування під час великих хірургічних втручань або проведення загальної анестезії; застосування у пацієнтів негроїдної раси; застосування у пацієнтів похилого віку (старше 65 років).одночасне застосування з препаратами літію; обтяжений алергологічний анамнез або ангіоневротичний набряк в анамнезі; одночасне проведення десенсибілізації алергеном з отрути перетинчастокрилих; одночасне проведення процедури аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ-аферезу) з використанням декстран сульфату; гемодіаліз із використанням високопроточних мембран (таких як AN69®); стани, що супроводжуються зниженням обсягу циркулюючої крові (у тому числі при терапії діуретиками, дотриманні дієти з обмеженням кухонної солі, діалізі, діареї або блювоті); застосування під час великих хірургічних втручань або проведення загальної анестезії; застосування у пацієнтів негроїдної раси; застосування у пацієнтів похилого віку (старше 65 років).одночасне проведення десенсибілізації алергеном з отрути перетинчастокрилих; одночасне проведення процедури аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ-аферезу) з використанням декстран сульфату; гемодіаліз із використанням високопроточних мембран (таких як AN69®); стани, що супроводжуються зниженням обсягу циркулюючої крові (у тому числі при терапії діуретиками, дотриманні дієти з обмеженням кухонної солі, діалізі, діареї або блювоті); застосування під час великих хірургічних втручань або проведення загальної анестезії; застосування у пацієнтів негроїдної раси; застосування у пацієнтів похилого віку (старше 65 років).одночасне проведення десенсибілізації алергеном з отрути перетинчастокрилих; одночасне проведення процедури аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ-аферезу) з використанням декстран сульфату; гемодіаліз із використанням високопроточних мембран (таких як AN69®); стани, що супроводжуються зниженням обсягу циркулюючої крові (у тому числі при терапії діуретиками, дотриманні дієти з обмеженням кухонної солі, діалізі, діареї або блювоті); застосування під час великих хірургічних втручань або проведення загальної анестезії; застосування у пацієнтів негроїдної раси; застосування у пацієнтів похилого віку (старше 65 років).гемодіаліз із використанням високопроточних мембран (таких як AN69®); стани, що супроводжуються зниженням обсягу циркулюючої крові (у тому числі при терапії діуретиками, дотриманні дієти з обмеженням кухонної солі, діалізі, діареї або блювоті); застосування під час великих хірургічних втручань або проведення загальної анестезії; застосування у пацієнтів негроїдної раси; застосування у пацієнтів похилого віку (старше 65 років).гемодіаліз із використанням високопроточних мембран (таких як AN69®); стани, що супроводжуються зниженням обсягу циркулюючої крові (у тому числі при терапії діуретиками, дотриманні дієти з обмеженням кухонної солі, діалізі, діареї або блювоті); застосування під час великих хірургічних втручань або проведення загальної анестезії; застосування у пацієнтів негроїдної раси; застосування у пацієнтів похилого віку (старше 65 років).застосування у пацієнтів похилого віку (старше 65 років).застосування у пацієнтів похилого віку (старше 65 років).Вагітність та лактаціяВагітність Застосування лізиноприлу під час вагітності у жінок, які планують вагітність, а також у жінок репродуктивного віку, які не застосовують надійні методи контрацепції, протипоказано. При встановленні вагітності прийом препарату слід припинити якомога раніше. Лізиноприл проникає крізь плаценту. Даних про негативні впливи лізиноприлу на плід у разі застосування під час першого триместру вагітності немає. Прийом інгібіторів АПФ у ІІ та ІІІ триместрі вагітності надає несприятливий вплив на плід (можливі виражене зниження артеріального тиску, ниркова недостатність, гіперкаліємія, гіпоплазія кісток черепа, внутрішньоутробна смерть). За новонародженими та грудними дітьми, які зазнали внутрішньоутробного впливу інгібіторів АПФ,рекомендується вести ретельне спостереження для своєчасного виявлення вираженого зниження артеріального тиску, олігурії, гіперкаліємії. Якщо з II триместру вагітності мало місце внутрішньоутробна дія інгібіторів АПФ, рекомендується проведення ультразвукового дослідження функції нирок та кісток черепа. Період грудного вигодовування Немає даних про проникнення лізиноприлу у грудне молоко. На період лікування лізиноприлом необхідно припинити грудне вигодовування.Побічна діяЧастота небажаних реакцій класифікована згідно з рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ): дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, Порушення з боку крові та лімфатичної системи – рідко: пригнічення кістковомозкового кровотворення, лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз. тромбоцитопенія, анемія, гемолітична анемія, лімфаденопатія. Порушення з боку імунної системи – рідко: аутоімунні захворювання. Порушення з боку ендокринної системи – рідко: синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону. Порушення з боку обміну речовин та харчування – дуже рідко: гіпоглікемія. Порушення психіки – нечасті: зміна настрою, порушення сну, галюцинації; рідко: психічний розлад, сплутаність свідомості, сонливість; Частота невідома: депресія. Порушення з боку нервової системи – часто: запаморочення, біль голови; нечасто: вертиго, парестезія, дизгевзія, порушення нюху; частота невідома: непритомність. Порушення з боку серця – нечасто: інфаркт міокарда (внаслідок вираженого зниження артеріального тиску у груп пацієнтів підвищеного ризику), тахікардія, прискорене серцебиття, біль у грудях. Порушення з боку судин – часто: виражене зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія; нечасто: гостре порушення мозкового кровообігу (внаслідок вираженого зниження артеріального тиску у груп пацієнтів підвищеного ризику), синдром Рейно. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння – часто: кашель; нечасто: риніт; дуже рідко: бронхоспазм, задишка, алергічний альвеоліт/еозинофільна пневмонія, синусит. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту – часто: діарея, блювання; нечасто: біль у животі, нудота, диспепсія; рідко: сухість слизової оболонки ротової порожнини; дуже рідко: панкреатит, інтестинальний ангіоневротичний набряк, анорексія. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів – дуже рідко: печінкова недостатність, гепатит, жовтяниця (гепатоцелюлярна або холестатична). Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин - нечасто: шкірний висип, свербіж шкіри; рідко: кропив'янка, псоріаз, алопеція, ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, надгортанника та/або гортані; дуже рідко: токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема, вульгарна пухирчатка, псевдолімфома шкіри, підвищене потовиділення (гіпергідроз). Повідомлялося про симптомокомплекс, який може включати один або кілька з наступних симптомів: лихоманка, васкуліт, міалгія, артралгія/артрит, позитивна реакція на антинуклеарні антитіла (AHA), збільшення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ), еозинофілія та фото інші зміни з боку шкіри. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини – рідко: м'язові судоми, біль у спині, біль у кінцівках. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів – часто: порушення функції нирок; рідко: гостра ниркова недостатність, уремія; дуже рідко: анурія, олігурія; протеїнурія. Порушення з боку статевих органів та молочної залози – нечасто: імпотенція; рідко: гінекомастія, сексуальна дисфункція. Загальні розлади та порушення у місці введення – нечасто: підвищена стомлюваність, астенія. Лабораторні та інструментальні дані – нечасто: гіперкаліємія. підвищення концентрації сечовини в крові; підвищення концентрації креатиніну в крові; підвищення активності "печінкових" трансаміназ; рідко: зниження гемоглобіну, зниження гемагокриту, гіпербілірубінемія, гіпонатріємія.Взаємодія з лікарськими засобамиПодвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) Одночасна терапія інгібітором АПФ та антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) пов'язана з більш високою частотою розвитку артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та погіршення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) порівняно із застосуванням лише одного препарату, що впливає на АС. Подвійна блокада (наприклад, при поєднанні інгібітору АПФ з АРА II) повинна бути обмежена окремими випадками з ретельним моніторингом функції нирок, вміст калію та регулярним контролем АТ. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з лікарськими засобами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів. Калійзберігаючі діуретики, препарати катя, каліймісткі замінники харчової солі та інші лікарські препарати, здатні збільшувати вміст катя в сироватці крові При одночасному застосуванні лізиноприлу з калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, тріамтерен, амілорид, еплеренон), препаратами калію або калійвмісними замінниками харчової кухонної солі та іншими лікарськими препаратами, здатними збільшувати вміст калію в сироватці крові (включаючи антагоністи препарати, що містять котримоксазол (триметоприм + сульфаметоксазол), підвищується ризик розвитку гіперкаліємії (особливо у пацієнтів з порушеннями функції нирок). Тому ці комбінації призначають з обережністю, під контролем вмісту калію в плазмі та функції нирок. У літніх пацієнтів і пацієнтів з порушенням функції нирок одночасний прийом інгібіторів АПФ із сульфаметоксазолом/триметопримом супроводжувався тяжкою гіперкаліємією, яка, як вважається, була спричинена триметопримом, тому лізиноприл слід застосовувати з обережністю з препаратами, що містять триметоприм. регулярно контролюючи вміст калію у плазмі крові. Інші гіпотензивні лікарські засоби При одночасному застосуванні з вазодилататорами, бета-адреноблокаторами. блокаторами "повільних" кальцієвих каналів, діуретиками та іншими гіпотензивними лікарськими засобами посилюється вираженість антигіпертензивної дії лізиноприлу. Препарати літію При одночасному застосуванні лізиноприлу із препаратами літію виведення літію з організму може знижуватися. Тому слід регулярно контролювати концентрацію літію у плазмі крові. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) та високі дози ацетилсаліцилової кислоти (≥3 г/добу) Нестероїдні протизапальні препарати (у тому числі селективні інгібітори ЦОГ-2) та ацетилсаліцилова кислота у дозах понад 3 г/добу, знижують антигіпертензивний ефект лізиноприлу. У деяких пацієнтів з порушеною функцією нирок (наприклад, у літніх пацієнтів або пацієнтів з зневодненням, у тому числі хворих на діуретики), які отримують терапію НПЗП (у тому числі селективними інгібіторами ЦОГ-2), одночасне застосування інгібіторів АПФ або АРА II може спричинити подальше погіршення здоров'я. функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності, та гіперкаліємію. Ці ефекти зазвичай оборотні. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та нестероїдних протизапальних засобів має проводитися з обережністю (особливо у літніх пацієнтів та у пацієнтів з порушеною функцією нирок). Пацієнти повинні мати адекватну кількість рідини. Рекомендується ретельно контролювати функцію нирок як на початку, так і в процесі лікування. Не протипоказано застосування лізиноприлу в комбінації з ацетилсаліциловою кислотою як антиагрегантний засіб. Гіпоглікемічні лікарські засоби Одночасний прийом лізиноприлу та інсуліну, а також пероральних гіпоглікемічних засобів може призводити до розвитку гіпоглікемії. Найбільший ризик розвитку спостерігається протягом перших тижнів сумісного застосування, а також у пацієнтів із порушенням функції нирок. Трициклічні антидепресанти/нейролептики/засоби для загальної анестезії/наркотичні засоби При одночасному застосуванні з трициклічними антидепресантами, нейролептиками, засобами загальної анестезії, барбітуратами, міорелаксантами спостерігається посилення антигіпертензивної дії лізиноприлу. Альфа- та бета-адреноміметики Альфа- та бета-адреноміметики (симпатоміметики), такі як епінефрин (адреналін), ізопротеренол, добутамін, допамін, можуть знижувати антигіпертензивний ефект лізиноприлу. Баклофен Посилює антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Слід ретельно контролювати артеріальний тиск і, у разі потреби, коригувати дозу гіпотензивних препаратів. Етанол При одночасному застосуванні етанол посилює антигіпертензивну дію лізиноприлу. Естрогени Естрогени послаблюють антигіпертензивний ефект лізиноприлу через затримку рідини. Алопуринол, прокипу амід, цитостатики, імунодепресанти, глюкокортикостероїди (при системному застосуванні) Спільне застосування інгібіторів АПФ з алопуринолом, прокаїнамідом, цитостатиками збільшує ризик розвитку нейтропенії/агранулоцитозу. Препарати золота При одночасному застосуванні лізиноприлу та препаратів золота внутрішньовенно (натрію ауротіомалат) описаний симптомокомплекс, що включає гіперемію обличчя, нудоту, блювання та зниження артеріального тиску. Інгібітори mTOR (mammalian Target of Rapamycin-мішень рапаміцину в клітинах ссавців) (наприклад, темсіролімус, сиролімус, еверолімус) У пацієнтів, які приймають одночасно інгібітори АПФ та інгібітори mTOR (темсіролімус, сиролімус, еверолімус), спостерігалося збільшення частоти розвитку ангіоневротичного набряку. Інгібітори дипептидилпептидази IV типу (ДПП-IV) (гліптини), наприклад, ситагліптин, саксагліптин, віллдагліптин, лінагліптин У пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ та інгібітори дипептидилпептидази IV типу (гліптини), спостерігалося збільшення частоти розвитку ангіоневротичного набряку. Естрамустін Збільшення частоти розвитку ангіоневротичного набряку при одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ. Інгібітори нейтральної ендопептидази (НЕП) Повідомлялося про підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та рацекадотрилу (інгібітор енкефалінази). При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з лікарськими препаратами, що містять сакубігрил (інгібітор неприлізину), зростає ризик розвитку ангіоневротичного набряку, через що одночасне застосування зазначених препаратів протипоказане. Інгібітори АПФ слід призначати не раніше ніж через 36 годин після відміни препаратів, що містять сакубітрил. Протипоказано призначення препаратів, що містять сакубітрил, пацієнтам, які отримують інгібітори АПФ, а також протягом 36 годин після відміни інгібіторів АПФ. Тканинні активатори плазміногену В обсерваційних дослідженнях виявлено підвищену частоту розвитку ангіоневротичного набряку у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ. після застосування алтеплази для тромболітичної терапії ішемічного інсульту. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну Спільне застосування лізиноприлу із селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну може призводити до вираженої гіпонатріємії. Фармакокінетичні взаємодії Антациди та колестірамін знижують всмоктування лізиноприлу у шлунково-кишковому тракті.Спосіб застосування та дозиВсередину. 1 раз на добу вранці, незалежно від їди, переважно в один і той же час. При артеріальній гіпертензії хворим, які не отримують інших гіпотензивних засобів, застосовують по 5 мг 1 раз на добу. За відсутності ефекту дозу підвищують кожні 2-3 дні на 5 мг до середньої терапевтичної дози 20-40 мг на добу (збільшення дози понад 40 мг на добу зазвичай не веде до подальшого зниження артеріального тиску). Звичайна добова підтримуюча доза – 20 мг. Максимальна добова доза – 40 мг. При недостатньому терапевтичному ефекті можливе поєднання препарату з іншими гіпотензивними засобами. Якщо пацієнт отримував попереднє лікування діуретиками, прийом таких препаратів необхідно припинити за 2-3 дні до початку застосування лізиноприлу. Якщо це неможливо, початкова доза лізиноприлу не повинна перевищувати 5 мг на добу. У цьому випадку після прийому першої дози рекомендується лікарський контроль протягом декількох годин (максимум дії досягається приблизно через 6 годин), оскільки може виникнути виражене зниження артеріального тиску. При реноваскулярній гіпертензії або інших станах з підвищеною активністю ренін-ангіотензин-альдостеронової системи доцільно призначати низьку початкову дозу 5 мг на день під посиленим лікарським контролем (контроль артеріального тиску, функції нирок, вмісту калію в сироватці крові). Підтримуючу дозу, продовжуючи суворий лікарський контроль, слід визначити залежно від динаміки артеріального тиску. При нирковій недостатності через те, що лізиноприл виводиться нирками, початкова доза повинна бути визначена залежно від кліренсу креатиніну (КК). Далі підбір доз слід проводити залежно від індивідуальних реакцій за регулярного контролю функції нирок, вмісту калію, натрію в сироватці крові. Початкова доза при КК 30-70 мл/хв становить 5-10 мг/добу. 10-30 мл/хв-5 мг/добу, менше 10 мл/хв, у тому числі пацієнти, що перебувають на гемодіалізі - 2,5 мг/добу (для забезпечення режиму дозування 2,5 мг/добу слід приймати лізиноприл іншого виробника відповідних лікарських формах). При хронічній серцевій недостатності: початкова доза - 2,5 мг на добу (необхідно використовувати лізиноприл у відповідних лікарських формах) з поступовим підвищенням через 3-5 днів до 5-10 мг на добу. Максимальна добова доза – 20 мг. Раннє лікування гострого інфаркту міокарда (у складі комбінованої терапії): у перші 24 год-5 мг, потім 5 мг через добу, 10 мг через дві доби, а потім по 10 мг 1 раз на добу. Курс лікування – не менше 6 тижнів. На початку лікування або протягом 3-х діб після гострого інфаркту міокарда у хворих з низьким систолічним артеріальним тиском (120 мм рт. ст. або нижче) призначають меншу дозу – 2,5 мг (використовуючи лізиноприл у відповідних лікарських формах). У разі зниження АТ (систолічний артеріальний тиск нижче або дорівнює 100 мм рт. ст.) добову дозу в 5 мг при необхідності знижують до 2,5 мг (використовуючи лізиноприл у відповідних лікарських формах). У разі тривалого вираженого зниження артеріального тиску (систолічний артеріальний тиск менше 90 мм рт. ст. більше 1 год) лікування препаратом слід припинити. При діабетичній нефропатії (зниження альбумінурії у пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу з нормальним артеріальним тиском та у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу з артеріальною гіпертензією): початкова доза – 10 мг на добу, яку при необхідності підвищують до 20 мг на добу для досягнення цільових. значень діастолічного артеріального тискуПередозуванняСимптоми: виражене зниження АТ, сухість слизової оболонки порожнини рота, порушення водно-електролітного балансу, ниркова недостатність, почастішання дихання, тахікардія, відчуття серцебиття, брадикардія, судинний колапс, запаморочення, неспокій, стан тривоги, підвищений подразнення сонливість, затримка сечовипускання, запор. Лікування: симптоматична терапія, внутрішньовенне введення 0,9% розчину натрію хлориду, при необхідності – вазопресорні ЛЗ. Необхідно контролювати АТ, водно-електролітний баланс, концентрацію сечовини, кліренс креатиніну. При вираженому зниженні АТ необхідно перевести пацієнта в горизонтальне положення з піднятими ногами вгору. У разі стійкої брадикардії потрібна постановка тимчасового водія ритму. Гемодіаліз ефективний. Промивання шлунка, застосування ентеросорбентів та проносних засобів.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСимптоматична артеріальна гіпотензія Найчастіше виражене зниження артеріального тиску виникає при зниженні об'єму циркулюючої крові (ОЦК), викликаної терапією діуретиками, зменшенням кухонної солі в їжі, діалізом, діареєю або блюванням. У хворих на хронічну серцеву недостатність з одночасною нирковою недостатністю або без неї, можливе виражене зниження артеріального тиску. Під суворим контролем лікаря слід застосовувати лізиноприл у пацієнтів з ішемічною хворобою серця, цереброваскулярною недостатністю, у яких різке зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або інсульту. Транзиторна гіпотензія не є протипоказанням для прийому наступної дози препарату. При застосуванні лізиноприлу, у деяких пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю, але з нормальним або зниженим артеріальним тиском, може спостерігатися зниження артеріального тиску, що, як правило, не є причиною припинення лікування. До початку лікування лізиноприлом, по можливості, слід нормалізувати вміст натрію та/або заповнити об'єм циркулюючої крові, ретельно контролювати дію початкової дози лізиноприлу на пацієнта. У разі стенозу ниркових артерій (особливо при двосторонньому стенозі або за наявності стенозу артерії єдиної нирки), а також при недостатності кровообігу внаслідок нестачі натрію та/або рідини, застосування лізиноприлу може призвести до порушення функції нирок, гострої ниркової недостатності, яка зазвичай виявляється. незворотній навіть після відміни препарату. Артеріальна гіпотензія при гострому інфаркті міокарда При гострому інфаркті міокарда застосування лізиноприлу протипоказано при кардіогенному шоці та вираженій артеріальній гіпотензії (систолічний артеріальний тиск менше 100 мм рт.ст.). т.к. у таких пацієнтів застосування вазодилататора може суттєво погіршити показники гемодинаміки. У пацієнтів з низьким систолі АТ (> 100 мм рт.ст. і ≤ 120 мм рт.ст.) протягом перших 3-х діб після гострого інфаркту міокарда слід застосовувати низькі дози лізиноприлу (2,5 мг 1 раз на добу). У разі розвитку артеріальної гіпотензії (систолічний АТ ≤ 100 мм рт.ст.) підтримуючу дозу лізиноприлу тимчасово знижують до 5 мг на добу, при необхідності – до 2,5 мг на добу. Для забезпечення режиму дозування 2,5 мг на добу слід приймати лізиноприл іншого виробника у відповідних лікарських формах. У разі тривалого вираженого зниження АТ (систолічний АТ нижче 90 мм рт.ст. протягом більше 1 години) застосування лізиноприлу слід припинити. Мітральний стеноз/аортальний стеноз/гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія Лізиноприл, як і інші інгібітори АПФ, повинен обережно застосовуватися у пацієнтів з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка (аортальний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія), а також у пацієнтів з мітральним стенозом. Порушення функції нирок У пацієнтів з порушенням функції нирок (КК менше 80 мл/хв) початкова доза лізиноприлу повинна бути змінена відповідно до КК. Регулярний контроль вмісту калію та концентрація креатиніну в плазмі є обов'язковою тактикою лікування таких пацієнтів. У пацієнтів із ХСН артеріальна гіпотензія може призвести до погіршення функції нирок. У таких пацієнтів відзначалися випадки гострої ниркової недостатності, звичайно оборотної. Реноваскулярна гіпертензія При двосторонньому стенозі, або за наявності стенозу артерії єдиної нирки, а також при недостатності кровообігу внаслідок нестачі натрію та/або рідини застосування препарату може призвести до порушення функції нирок, гострої ниркової недостатності, яка зазвичай виявляється незворотною після відміни препарату. Трансплантація нирки Досвід застосування лізиноприлу у пацієнтів, які недавно перенесли трансплантацію нирки, відсутній. Гіперкаліємія Гіперкаліємія може розвинутись під час лікування інгібіторами АПФ, у тому числі і лізиноприлом. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність, зниження функції нирок, вік старті 70 років, цукровий діабет, деякі супутні стани (дегідратація, гостра серцева недостатність, метаболічний ацидоз), одночасний прийом калійзберігаючих діуретиків (таких як спіронолактон та його похідне еплерен). , харчових добавок/препаратів калію або замінників харчових солей, що містять калій, а також застосування інших препаратів, що сприяють підвищенню вмісту калію в крові (наприклад, гепарин). Застосування харчових добавок/препаратів калію, калійзберігаючих діуретиків, замінників харчових солей, що містять калій, може призвести до значного підвищення вмісту калію в крові, особливо у пацієнтів зі зниженою функцією нирок. Гіперкаліємія може призвести до серйозних, іноді фатальних порушень серцевого ритму. Якщо необхідний одночасний прийом лізиноприлу та зазначених вище препаратів, лікування має проводитися з обережністю на тлі регулярного контролю вмісту калію плазмою. Порушення функції печінки У поодиноких випадках на фоні прийому інгібіторів АПФ спостерігався синдром розвитку холестатичної жовтяниці з переходом у фульмінантний некроз печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому незрозумілий. При появі жовтяниці або значного підвищення активності печінкових ферментів на фоні прийому інгібіторів АПФ слід припинити прийом препарату, пацієнт повинен перебувати під відповідним медичним наглядом. Нейтропенія/агранулоцитоз/тромбоцитопенія/анемія На фоні прийому інгібіторів АПФ можуть виникати нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопенія та анемія. У пацієнтів з нормальною функцією нирок та за відсутності інших обтяжливих факторів нейтропенія розвивається рідко. З особливою обережністю слід застосовувати лізиноприл у пацієнтів із системними захворюваннями сполучної тканини, на фоні прийому імунодепресантів, алопуринолу або прокаїкаміду, особливо у пацієнтів з порушеною функцією нирок. У деяких пацієнтів виникали важкі інфекції, у ряді випадків стійкі до інтенсивної антибіотикотерапії. При застосуванні лізиноприлу у таких пацієнтів рекомендується періодично контролювати вміст лейкоцитів у крові. Пацієнти повинні повідомляти лікаря про будь-які ознаки інфекційних захворювань (наприклад, біль у горлі, гарячка). Реакції гіперчутливості/ангіоневротичний набряк Ангіоневротичний набряк особи, кінцівок, губ, язика може виникнути у будь-який період лікування, вимагає відміни препарату, застосування антигістамінних препаратів та спостереження за пацієнтом з боку лікаря до повної регресії симптомів. Ангіоневротичний набряк з набряком горла може бути причиною обструкції дихальних шляхів і, як наслідок, летального результату. Необхідно проводити невідкладну терапію (0,3-0,5 мл 1:1000 розчину епінефрину (адреналіну)) та забезпечити прохідність дихальних шляхів. У поодиноких випадках на тлі терапії інгібіторами АПФ розвивається інтестинальний набряк (ангіоневротичний набряк кишечника). При цьому у пацієнтів відзначається біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні з нудотою та блюванням, у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальному рівні С1-естерази. Діагноз встановлюється за допомогою комп'ютерної томографії черевної порожнини, ультразвукового дослідження або хірургічного втручання. Симптоми зникали після припинення інгібіторів АПФ. Можливість розвитку інтестинального набряку необхідно враховувати під час проведення диференціальної діагностики болю у животі у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ. Пацієнти, що мають в анамнезі ангіоневротичний набряк, не пов'язаний з прийомом інгібіторів АПФ, можуть бути схильними до ризику розвитку ангіоневротичного набряку на тлі терапії інгібіторами АПФ. У пацієнтів негроїдної раси, які приймали інгібітори АПФ, ангіоневротичний набряк спостерігався частіше, ніж у інших рас. Збільшення ризику розвитку ангіоневротичного набряку спостерігалося у пацієнтів, які одночасно приймають інгібітори АПФ та такі лікарські засоби, як інгібітори mTOR (темсиролімус, сиролімус, еверолімус), інгібітори дипептидилпептидази IV типу (ситагліптин, саксагліптин, відаценіда , сакубітрил) та тканинні активатори плазміногену Анафілактоїдні реакції під час проведення десенсибілізації алергеном з отрути перетинчастокрилих У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ при проведенні десенсибілізації отрутою гіменоптери (перетинчастокрилих), вкрай рідко можлива поява загрозливого життя анафілактоїдної реакції. Необхідно тимчасово припинити лікування інгібітором АПФ перед початком курсу десенсибілізації. Анафілактоїдні реакції під час проведення аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ-аферезу) У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, можливий розвиток анафілактоїдних реакцій при проведенні ЛПНЩ-аферезу з використанням декстрану сульфату. Розвиток цих реакцій можна запобігти, якщо тимчасово скасовувати інгібітор АПФ до початку кожної процедури ЛПНГ-аферезу. Гемодіаліз з використанням високопроточних мембран Можливе виникнення анафілактоїдних реакцій при одночасному проведенні гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (в т.ч. AN69®). Необхідно розглянути можливість застосування іншого типу мембрани для діалізу чи іншого гіпотензивного засобу. Цукровий діабет При застосуванні лізиноприлу у пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують пероральні гіпоглікемічні засоби або інсулін, протягом першого місяця лікування необхідно регулярно контролювати концентрацію глюкози в крові. Кашель При застосуванні інгібіторів АПФ відзначали сухий кашель. Кашель сухий, тривалий, який зникає після припинення інгібітором АПФ. При диференціальному діагнозі кашлю треба враховувати і кашель, спричинений інгібітором АПФ. Хірургічні втручання/загальна анестезія Перед хірургічним втручанням (включаючи стоматологічну хірургію) слід інформувати лікаря/анестезіолога про застосування інгібітора АПФ. При великих хірургічних втручаннях, а також при застосуванні інших засобів, що викликають зниження артеріального тиску, лізиноприл, блокуючи утворення ангіотензину II, може викликати виражене непрогнозоване зниження артеріального тиску. У пацієнтів похилого віку застосування стандартних доз призводить до більш високої концентрації лізиноприлу в крові, тому потрібна особлива обережність щодо дози, незважаючи на те, що відмінностей в антигіпертензивній дії лізиноприлу у літніх та молодих пацієнтів не виявлено. Не рекомендується застосування лізиноприлу у пацієнтів, які перенесли гострий інфаркт міокарда, якщо систолічний артеріальний тиск не перевищує 100 мм рт. ст. Гіперкаліємія Гіперкаліємія може розвинутись на фоні терапії інгібіторами АПФ, включаючи лізиноприл, Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність, літній вік (старше 65 років), цукровий діабет, деякі супутні стани (зниження ОЦК, гостра серцева недостатність у стадії декомпенсації) застосування калійзберігаючих діуретиків (таких як спіронолактон, еплеренон, тріамтерен або амілорид), а також препаратів калію, калій, що містять замінників харчової солі та інших лікарських засобів, що сприяють підвищенню вмісту калію в плазмі крові (наприклад, гепарину). При необхідності одночасного застосування лізиноприлу і перерахованих вище калійвмісних або підвищують вміст калію в плазмі крові лікарських засобів слід дотримуватися обережності і регулярно контролювати вміст калію в сироватці крові. Подвійна блокада ренії-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) Повідомлялося про випадки артеріальної гіпотензії, непритомність, інсульт, гіперкаліємію та порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) у сприйнятливих пацієнтів, особливо при одночасному застосуванні кількох лікарських препаратів, що впливають на РААС. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з лікарськими засобами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину II протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів. У випадках, коли одночасне призначення двох лікарських засобів, що впливають на РААС, є необхідним, їх застосування має проводитися під контролем лікаря з особливою обережністю та з регулярним контролем функції нирок, показників АТ та вмісту електролітів у плазмі крові. Етнічні відмінності Слід враховувати, що у пацієнтів негроїдної раси ризик розвитку ангіоневротичного набряку є вищим. Як і інші інгібітори АПФ, лізиноприл менш ефективний щодо зниження артеріального тиску у пацієнтів негроїдної раси. Цей ефект пов'язаний з вираженим переважанням низькоренінового статусу у пацієнтів негроїдної раси з артеріальною гіпертензією. Комбінована терапія При гострому інфаркті міокарда показано застосування стандартної терапії (тромболітики, ацетилсаліцилова кислота як антиагрегантний засіб, бета-адреноблокатори). Лізиноприл можна застосовувати разом із внутрішньовенним введенням або із застосуванням терапевтичних трансдермальних систем нітрогліцерину. Алкоголь У період лікування рекомендується вживати алкогольні напої, т.к. етанол посилює антигіпертензивну дію інгібіторів АПФ. Пацієнти похилого віку У пацієнтів похилого віку застосування стандартних доз лізиноприлу призводить до більш високої концентрації лізиноприлу у плазмі. Тому потрібна особлива обережність щодо дози, незважаючи на те, що відмінностей в антигіпертензивній дії лізиноприлу у літніх та молодих пацієнтів не виявлено. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Немає даних про вплив Лізіноприлу Органіка на здатність до керування транспортними засобами та механізмами, застосованого в терапевтичних дозах, проте необхідно враховувати, що можливе виникнення запаморочення, тому слід бути обережним.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: лізиноприлу дигідрату 5,445 мг, 10,89 мг та 21,78 мг (у перерахунку на лізиноприл 5 мг, 10 мг та 20 мг відповідно); допоміжні речовини: маннітол 12,5 мг/13,0 мг/30,0 мг, целюлоза мікрокристалічна 23,255 мг/25,0 мг/27,0 мг, лудіпрес ЛЦЄ (лактози моногідрат 94,7–98,3 %, повідон 3 -4%) - 60,0 мг/61,0 мг/78,02 мг, повідон-К25 - 4,0 мг/4,5 мг/6,4 мг, кремнію діоксид колоїдний 2,5 мг/3,61 мг/6,0 мг, магнію стеарат 1,3 мг/1,5 мг/2,2 мг, кроскармелоза натрію 5,0 мг/5,0 мг/5,0 мг, кальцію гідрофосфат 16,0 мг/25, 5 мг/43,6 мг. Таблетки 5, 10 та 20 мг. По 10 або 30 таблеток у контурній комірковій упаковці з полівінілхлоридної плівки і алюмінієвої фольги. 2 або 3 контурні коміркові упаковки по 10 таблеток або 1 контурне коміркова упаковка по 30 таблеток разом з інструкцією із застосування в пачці з картону.Опис лікарської формиТаблетки від білого до білого з кремуватим відтінком кольору, плоскоциліндричні, з фаскою та ризиком.Фармакотерапевтична групаІнгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ).ФармакокінетикаАбсорбція із шлунково-кишкового тракту становить 30%. Їда не впливає на абсорбцію препарату. Біодоступність у середньому становить 25-30%. Час досягнення максимальної концентрації у плазмі крові (Tmax) – 6-7 годин, у ранньому постінфарктному періоді – 8-10 год. Максимальна концентрація у плазмі крові (Cmax) становить 90 нг/мл. Лізиноприл не ліпофілен та практично не зв'язується з білками плазми (менше 5%). Проникнення через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єр слабке. Лізіноприл не біотрансформується в організмі. Виводиться нирками у незміненому вигляді. Період напіввиведення (Т1/2) становить 12 годин. Кумулятивними властивостями не має. Накопичення в організмі спостерігається лише за вираженої ниркової недостатності (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв). У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю абсорбція та кліренс лізиноприлу знижені. Абсолютна біодоступність становить 16%. У пацієнтів з цирозом печінки знижено біодоступність лізиноприлу (на 30%) та його кліренс (на 50%). У пацієнтів з нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв) концентрація лізиноприлу в кілька разів перевищує концентрацію в плазмі здорових добровольців, збільшено час досягнення максимальної концентрації в плазмі крові та період напіввиведення. У пацієнтів похилого віку концентрація препарату в плазмі крові та площа під кривою «концентрація-час» у 2 рази більша, ніж у пацієнтів молодого віку.ФармакодинамікаІнгібітор АПФ, що зменшує утворення ангіотензину II з ангіотензину I. Зниження вмісту ангіотензину II веде до прямого зменшення виділення альдостерону. Зменшує деградацію брадикініну та збільшує синтез простагландинів. Пригнічує тканинну ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, в т.ч. судинної стінки. Як наслідок – знижується артеріальний тиск (АТ), загальний периферичний опір судин, переднавантаження, тиск у легеневих капілярах; збільшується хвилинний об'єм крові, у хворих із хронічною серцевою недостатністю підвищується толерантність міокарда до навантаження. Лізиноприл розширює артерії більшою мірою, ніж вени. Антигіпертензивний ефект починає розвиватися через 1 годину, досягаючи максимуму через 6-7 годин, та зберігається протягом 24 годин. При артеріальній гіпертензії ефект відзначається у перші дні лікування, стабільний – через 1-2 місяці. При різкій відміні препарату вираженого підвищення артеріального тиску не спостерігається. Лізиноприл зменшує альбумінурію. У хворих із гіперглікемією сприяє нормалізації функції пошкодженого гломерулярного ендотелію. При тривалому застосуванні призводить до зворотного розвитку гіпертрофії міокарда та патологічного ремоделювання у серцево-судинній системі, покращує функцію ендотелію та кровопостачання ішемізованого міокарда. Інгібітори АПФ збільшують тривалість життя у хворих на хронічну серцеву недостатність, уповільнюють прогресування дисфункції лівого шлуночка у хворих, які перенесли інфаркт міокарда без клінічних проявів серцевої недостатності.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (у монотерапії або у комбінації з іншими антигіпертензивними засобами); Хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії для лікування хворих, які приймають серцеві глікозиди та/або діуретики); Гострий інфаркт міокарда (раніше (у перші 24 години) лікування пацієнтів зі стабільними показниками гемодинаміки, для підтримки цих показників та профілактики дисфункції лівого шлуночка та серцевої недостатності); Діабетична нефропатія (для зниження альбумінурії у пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу з нормальним артеріальним тиском і у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу з артеріальною гіпертензією).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до лізиноприлу та/або інших компонентів препарату, підвищена чутливість до інших інгібіторів АПФ, ангіоневротичний набряк в анамнезі, у тому числі пов'язаний із застосуванням інгібіторів АПФ, спадковий ангіоневротичний набряк Квінке або ідіопатичний ангіоневротичний встановлені), вагітність, період лактації, недостатність лактази, галактоземія, глюкозо-галактозний синдром мальабсорбції.Побічна діяПобічні ефекти класифікуються за частотою розвитку: часто (1-10%), не часто (0,1-1%), рідко (0,01-0,1%), дуже рідко (менше 0,01%). З боку серцево-судинної системи: часто – виражене зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія; рідко – відчуття серцебиття, тахікардія, синдром Рейно, інфаркт міокарда, цереброваскулярний інсульт у хворих із підвищеним ризиком захворювання. З боку центральної нервової системи: часто – запаморочення, біль голови; не часто – лабільність настрою, парестезії, сонливість/безсоння; рідко – сплутаність свідомості; частота не відома - депресія, непритомність. З боку органів чуття: не часто – порушення смакових та нюхових відчуттів. З боку дихальної системи: часто сухий кашель; не часто – риніт; дуже рідко – бронхоспазм, синусит, алергічний альвеоліт/еозинофільна пневмонія. З боку травної системи: часто – діарея, блювання; не часто – нудота, біль у животі, диспепсія; рідко – сухість слизової оболонки ротової порожнини; дуже рідко – панкреатит, гепатоцелюлярна або холестатична жовтяниця, гепатит, поодинокі випадки печінкової недостатності. З боку сечовидільної системи: часто - Порушення функції нирок; рідко – уремія, гостра ниркова недостатність; дуже рідко – олігурія, анурія. Репродуктивна система: рідко – зниження потенції, гінекомастія. З боку органів кровотворення: рідко – зниження гемоглобіну та гематокриту; дуже рідко – пригнічення функції кісткового мозку, анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія, лімфаденопатія. З боку шкірних покривів: не часто – свербіж; рідко – висипання, алопеція, псоріаз; дуже рідко - підвищене потовиділення, пухирчатка. Алергічні реакції: рідко – кропив'янка, ангіоневротичний набряк (обличчя, губи, мова, горло або надгортанник, верхні та нижні кінцівки); дуже рідко – токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема, шкірна псевдолімфома; в окремих випадках – інтестинальний ангіоневротичний набряк, синдром, що включає лихоманку, васкуліт, міалгію, артралгію, прискорення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ) та позитивні результати тесту на антинуклеарні антитіла, еозинофілію, лейкоцитоз, фотосенсибілізацію. Лабораторні показники: не часто – підвищення концентрації сечовини та креатиніну, підвищення активності «печінкових» трансаміназ, гіперкаліємія; рідко – гіпербілірубінемія, гіпонатріємія. Інші: не часто – підвищена стомлюваність, астенія; дуже рідко – гіпоглікемія, аутоімунні захворювання; в окремих випадках – неадекватна секреція антидіуретичного гормону.Взаємодія з лікарськими засобамиЛізиноприл можна застосовувати одночасно з бета-адреноблокаторами, ацетилсаліцилової кислотою (не більше 300 мг на добу), тромболітиками, нітратами. При одночасному застосуванні лізиноприлу з калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, тріамтерен, амілорид), препаратами калію, калій, що містять заступники солі, циклоспорином підвищується ризик розвитку гіперкаліємії, особливо при порушеній функції нирок. Спільне застосування допускається лише при регулярному контролі вмісту калію в крові та функції нирок. При застосуванні лізиноприлу з іншими антигіпертензивними засобами, у тому числі діуретиками, бета-адреноблокаторами, блокаторами «повільних» кальцієвих каналів та ін., слід враховувати адитивний антигіпертензивний ефект. Поєднання лізиноприлу з трициклічними антидепресантами/нейролептиками, барбітуратами, вазодилататорами, фенотіазинами може призвести до вираженого зниження артеріального тиску. Лізиноприл уповільнює виведення препаратів літію, тому слід регулярно контролювати концентрацію літію у крові. Антациди та колестірамін знижують всмоктування лізиноприлу у шлунково-кишковому тракті. Спільне застосування лізиноприлу з інсуліном та гіпоглікемічними засобами для внутрішнього застосування підвищує ризик розвитку гіпоглікемії, особливо протягом першого місяця терапії інгібітором АПФ. Нестероїдні протизапальні препарати, у тому числі селективні інгібітори циклооксигенази-2, естрогени та адреноміметики сприяють зниженню антигіпертензивної дії лізиноприлу. При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та препаратів золота для внутрішньовенного введення (натрію ауротіомалат) описаний симптомокомплекс, що включає гіперемію обличчя, нудоту, блювання та зниження артеріального тиску. Спільне застосування лізиноприлу з селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну може призводити до вираженої гіпонатріємії та вираженого зниження артеріального тиску. Спільне застосування з алопуринолом, прокаїнамідом, цитостатиками може призвести до лейкопенії. Етанол посилює дію препарату.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їжі, 1 раз на добу вранці, переважно в один і той же час. Добір дози проводять до досягнення оптимального (цільового рівня) АТ. Підтримуючу дозу визначають залежно від динаміки АТ. Не слід збільшувати дозу препарату раніше ніж через 2 тижні (прискорене титрування дози допускається у хворих з безсимптомною дисфункцією лівого шлуночка, початковою та помірною серцевою недостатністю, артеріальною гіпертонією та госпіталізованими пацієнтами). При артеріальній гіпертензії початкова доза – 10 мг/добу, підтримуюча доза – 20 мг/добу, максимальна добова доза – 40 мг (збільшення дози понад 40 мг/добу зазвичай не веде до подальшого зниження артеріального тиску). Попередню терапію діуретиками необхідно відмінити за 2-3 дні до початку застосування лізиноприлу. При неможливості відміни діуретиків початкова доза лізиноприлу повинна становити не більше 5 мг на добу. У цьому випадку після прийому першої дози рекомендується лікарський контроль протягом кількох годин з урахуванням максимального гіпотензивного ефекту через 6-7 годин. При реноваскулярній гіпертензії або інших станах з підвищеною активністю ренін-ангіотензин-альдостеронової системи початкова доза – 5 мг на добу, під суворим контролем в умовах стаціонару (контроль АТ, функції нирок, вмісту калію в сироватці крові). Підтримуючу дозу, продовжуючи суворий лікарський контроль, слід визначити залежно від динаміки артеріального тиску. При нирковій недостатності через те, що лізиноприл виводиться через нирки, початкова доза визначається залежно від кліренсу креатиніну. Далі відповідно до терапевтичного ефекту та переносимості слід встановити підтримуючу дозу в умовах частого контролю функції нирок, вмісту калію та натрію у сироватці крові. При стійкій артеріальній гіпертензії показано тривалу підтримуючу терапію по 10-15 мг/добу. При хронічній серцевій недостатності (одночасно з діуретиками та/або серцевими глікозидами) – лізиноприл у дозі 5-10 мг використовується для підтримуючої терапії. Початкова доза – 2,5 мг (використовуються таблетки 2,5 мг або 5 мг із ризиком). Максимальна добова доза – 20 мг. За крайньої необхідності - дозу збільшувати до 35 мг/добу, за період щонайменше 2 тижнів, під суворим контролем лікаря за умов стаціонару. По можливості, дозу діуретика слід зменшити за 2-3 дні до початку прийому лізиноприлу. Гострий інфаркт міокарда (у складі комбінованої терапії). У першу добу лізиноприл показаний тільки пацієнтам зі стабільними показниками гемодинаміки - 5 мг внутрішньо, потім 5 мг через 1 добу, 10 мг через дві доби, а потім по 10 мг 1 раз на добу. Пацієнти з низьким систолічним артеріальним тиском (100-120 мм рт. ст.) на початку лікування та протягом перших 3 днів після гострого інфаркту міокарда повинні отримувати дозу препарату не більше 2,5 мг на добу. Курс лікування – не менше 6 тижнів. У разі зниження АТ (систолічний артеріальний тиск нижче або дорівнює 100 мм рт.ст.), добову дозу в 5 мг необхідно тимчасово знизити до 2,5 мг. У разі тривалого вираженого зниження артеріального тиску (систолічний артеріальний тиск нижче 90 мм рт.ст. більше 1 години), лікування лізиноприлом слід припинити. При діабетичній нефропатії застосовують 10 мг лізиноприлу 1 раз на добу. Дозу за необхідності можна збільшити до 20 мг 1 раз на добу з метою досягнення значень діастолічного артеріального тиску нижче 75 мм рт.ст. у положенні "сидячи" для пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та нижче 90 мм рт.ст. у положенні "сидячи" у пацієнтів із цукровим діабетом 1 типу.ПередозуванняСимптоми: виражене зниження артеріального тиску, кашель, сухість слизової оболонки порожнини рота, запаморочення, занепокоєння, підвищена дратівливість, сонливість, судинний колапс, почастішання дихання, відчуття серцебиття, тахікардія, брадикардія, порушення водно-електролітного балансу, потримка. Лікування: промивання шлунка, абсорбуючі засоби, надання хворому на горизонтальне положення з піднятими ногами, внутрішньовенне введення 0.9% розчину натрію хлориду, при необхідності - вазопресорні лікарські засоби, контроль АТ, водно-електролітного балансу, креатиніну. При стійкій брадикардії – застосування штучного водія ритму. Гемодіаліз ефективний.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: лізиноприлу дигідрату 5,445 мг, 10,89 мг та 21,78 мг (у перерахунку на лізиноприл 5 мг, 10 мг та 20 мг відповідно); допоміжні речовини: маннітол 12,5 мг/13,0 мг/30,0 мг, целюлоза мікрокристалічна 23,255 мг/25,0 мг/27,0 мг, лудіпрес ЛЦЄ (лактози моногідрат 94,7–98,3 %, повідон 3 -4%) - 60,0 мг/61,0 мг/78,02 мг, повідон-К25 - 4,0 мг/4,5 мг/6,4 мг, кремнію діоксид колоїдний 2,5 мг/3,61 мг/6,0 мг, магнію стеарат 1,3 мг/1,5 мг/2,2 мг, кроскармелоза натрію 5,0 мг/5,0 мг/5,0 мг, кальцію гідрофосфат 16,0 мг/25, 5 мг/43,6 мг. Таблетки 5, 10 та 20 мг. По 10 або 30 таблеток у контурній комірковій упаковці з полівінілхлоридної плівки і алюмінієвої фольги. 2 або 3 контурні коміркові упаковки по 10 таблеток або 1 контурне коміркова упаковка по 30 таблеток разом з інструкцією із застосування в пачці з картону.Опис лікарської формиТаблетки від білого до білого з кремуватим відтінком кольору, плоскоциліндричні, з фаскою та ризиком.Фармакотерапевтична групаІнгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ).ФармакокінетикаАбсорбція із шлунково-кишкового тракту становить 30%. Їда не впливає на абсорбцію препарату. Біодоступність у середньому становить 25-30%. Час досягнення максимальної концентрації у плазмі крові (Tmax) – 6-7 годин, у ранньому постінфарктному періоді – 8-10 год. Максимальна концентрація у плазмі крові (Cmax) становить 90 нг/мл. Лізиноприл не ліпофілен та практично не зв'язується з білками плазми (менше 5%). Проникнення через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єр слабке. Лізіноприл не біотрансформується в організмі. Виводиться нирками у незміненому вигляді. Період напіввиведення (Т1/2) становить 12 годин. Кумулятивними властивостями не має. Накопичення в організмі спостерігається лише за вираженої ниркової недостатності (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв). У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю абсорбція та кліренс лізиноприлу знижені. Абсолютна біодоступність становить 16%. У пацієнтів з цирозом печінки знижено біодоступність лізиноприлу (на 30%) та його кліренс (на 50%). У пацієнтів з нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв) концентрація лізиноприлу в кілька разів перевищує концентрацію в плазмі здорових добровольців, збільшено час досягнення максимальної концентрації в плазмі крові та період напіввиведення. У пацієнтів похилого віку концентрація препарату в плазмі крові та площа під кривою «концентрація-час» у 2 рази більша, ніж у пацієнтів молодого віку.ФармакодинамікаІнгібітор АПФ, що зменшує утворення ангіотензину II з ангіотензину I. Зниження вмісту ангіотензину II веде до прямого зменшення виділення альдостерону. Зменшує деградацію брадикініну та збільшує синтез простагландинів. Пригнічує тканинну ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, в т.ч. судинної стінки. Як наслідок – знижується артеріальний тиск (АТ), загальний периферичний опір судин, переднавантаження, тиск у легеневих капілярах; збільшується хвилинний об'єм крові, у хворих із хронічною серцевою недостатністю підвищується толерантність міокарда до навантаження. Лізиноприл розширює артерії більшою мірою, ніж вени. Антигіпертензивний ефект починає розвиватися через 1 годину, досягаючи максимуму через 6-7 годин, та зберігається протягом 24 годин. При артеріальній гіпертензії ефект відзначається у перші дні лікування, стабільний – через 1-2 місяці. При різкій відміні препарату вираженого підвищення артеріального тиску не спостерігається. Лізиноприл зменшує альбумінурію. У хворих із гіперглікемією сприяє нормалізації функції пошкодженого гломерулярного ендотелію. При тривалому застосуванні призводить до зворотного розвитку гіпертрофії міокарда та патологічного ремоделювання у серцево-судинній системі, покращує функцію ендотелію та кровопостачання ішемізованого міокарда. Інгібітори АПФ збільшують тривалість життя у хворих на хронічну серцеву недостатність, уповільнюють прогресування дисфункції лівого шлуночка у хворих, які перенесли інфаркт міокарда без клінічних проявів серцевої недостатності.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (у монотерапії або у комбінації з іншими антигіпертензивними засобами); Хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії для лікування хворих, які приймають серцеві глікозиди та/або діуретики); Гострий інфаркт міокарда (раніше (у перші 24 години) лікування пацієнтів зі стабільними показниками гемодинаміки, для підтримки цих показників та профілактики дисфункції лівого шлуночка та серцевої недостатності); Діабетична нефропатія (для зниження альбумінурії у пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу з нормальним артеріальним тиском і у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу з артеріальною гіпертензією).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до лізиноприлу та/або інших компонентів препарату, підвищена чутливість до інших інгібіторів АПФ, ангіоневротичний набряк в анамнезі, у тому числі пов'язаний із застосуванням інгібіторів АПФ, спадковий ангіоневротичний набряк Квінке або ідіопатичний ангіоневротичний встановлені), вагітність, період лактації, недостатність лактази, галактоземія, глюкозо-галактозний синдром мальабсорбції.Побічна діяПобічні ефекти класифікуються за частотою розвитку: часто (1-10%), не часто (0,1-1%), рідко (0,01-0,1%), дуже рідко (менше 0,01%). З боку серцево-судинної системи: часто – виражене зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія; рідко – відчуття серцебиття, тахікардія, синдром Рейно, інфаркт міокарда, цереброваскулярний інсульт у хворих із підвищеним ризиком захворювання. З боку центральної нервової системи: часто – запаморочення, біль голови; не часто – лабільність настрою, парестезії, сонливість/безсоння; рідко – сплутаність свідомості; частота не відома - депресія, непритомність. З боку органів чуття: не часто – порушення смакових та нюхових відчуттів. З боку дихальної системи: часто сухий кашель; не часто – риніт; дуже рідко – бронхоспазм, синусит, алергічний альвеоліт/еозинофільна пневмонія. З боку травної системи: часто – діарея, блювання; не часто – нудота, біль у животі, диспепсія; рідко – сухість слизової оболонки ротової порожнини; дуже рідко – панкреатит, гепатоцелюлярна або холестатична жовтяниця, гепатит, поодинокі випадки печінкової недостатності. З боку сечовидільної системи: часто - Порушення функції нирок; рідко – уремія, гостра ниркова недостатність; дуже рідко – олігурія, анурія. Репродуктивна система: рідко – зниження потенції, гінекомастія. З боку органів кровотворення: рідко – зниження гемоглобіну та гематокриту; дуже рідко – пригнічення функції кісткового мозку, анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія, лімфаденопатія. З боку шкірних покривів: не часто – свербіж; рідко – висипання, алопеція, псоріаз; дуже рідко - підвищене потовиділення, пухирчатка. Алергічні реакції: рідко – кропив'янка, ангіоневротичний набряк (обличчя, губи, мова, горло або надгортанник, верхні та нижні кінцівки); дуже рідко – токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема, шкірна псевдолімфома; в окремих випадках – інтестинальний ангіоневротичний набряк, синдром, що включає лихоманку, васкуліт, міалгію, артралгію, прискорення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ) та позитивні результати тесту на антинуклеарні антитіла, еозинофілію, лейкоцитоз, фотосенсибілізацію. Лабораторні показники: не часто – підвищення концентрації сечовини та креатиніну, підвищення активності «печінкових» трансаміназ, гіперкаліємія; рідко – гіпербілірубінемія, гіпонатріємія. Інші: не часто – підвищена стомлюваність, астенія; дуже рідко – гіпоглікемія, аутоімунні захворювання; в окремих випадках – неадекватна секреція антидіуретичного гормону.Взаємодія з лікарськими засобамиЛізиноприл можна застосовувати одночасно з бета-адреноблокаторами, ацетилсаліцилової кислотою (не більше 300 мг на добу), тромболітиками, нітратами. При одночасному застосуванні лізиноприлу з калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, тріамтерен, амілорид), препаратами калію, калій, що містять заступники солі, циклоспорином підвищується ризик розвитку гіперкаліємії, особливо при порушеній функції нирок. Спільне застосування допускається лише при регулярному контролі вмісту калію в крові та функції нирок. При застосуванні лізиноприлу з іншими антигіпертензивними засобами, у тому числі діуретиками, бета-адреноблокаторами, блокаторами «повільних» кальцієвих каналів та ін., слід враховувати адитивний антигіпертензивний ефект. Поєднання лізиноприлу з трициклічними антидепресантами/нейролептиками, барбітуратами, вазодилататорами, фенотіазинами може призвести до вираженого зниження артеріального тиску. Лізиноприл уповільнює виведення препаратів літію, тому слід регулярно контролювати концентрацію літію у крові. Антациди та колестірамін знижують всмоктування лізиноприлу у шлунково-кишковому тракті. Спільне застосування лізиноприлу з інсуліном та гіпоглікемічними засобами для внутрішнього застосування підвищує ризик розвитку гіпоглікемії, особливо протягом першого місяця терапії інгібітором АПФ. Нестероїдні протизапальні препарати, у тому числі селективні інгібітори циклооксигенази-2, естрогени та адреноміметики сприяють зниженню антигіпертензивної дії лізиноприлу. При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та препаратів золота для внутрішньовенного введення (натрію ауротіомалат) описаний симптомокомплекс, що включає гіперемію обличчя, нудоту, блювання та зниження артеріального тиску. Спільне застосування лізиноприлу з селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну може призводити до вираженої гіпонатріємії та вираженого зниження артеріального тиску. Спільне застосування з алопуринолом, прокаїнамідом, цитостатиками може призвести до лейкопенії. Етанол посилює дію препарату.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їжі, 1 раз на добу вранці, переважно в один і той же час. Добір дози проводять до досягнення оптимального (цільового рівня) АТ. Підтримуючу дозу визначають залежно від динаміки АТ. Не слід збільшувати дозу препарату раніше ніж через 2 тижні (прискорене титрування дози допускається у хворих з безсимптомною дисфункцією лівого шлуночка, початковою та помірною серцевою недостатністю, артеріальною гіпертонією та госпіталізованими пацієнтами). При артеріальній гіпертензії початкова доза – 10 мг/добу, підтримуюча доза – 20 мг/добу, максимальна добова доза – 40 мг (збільшення дози понад 40 мг/добу зазвичай не веде до подальшого зниження артеріального тиску). Попередню терапію діуретиками необхідно відмінити за 2-3 дні до початку застосування лізиноприлу. При неможливості відміни діуретиків початкова доза лізиноприлу повинна становити не більше 5 мг на добу. У цьому випадку після прийому першої дози рекомендується лікарський контроль протягом кількох годин з урахуванням максимального гіпотензивного ефекту через 6-7 годин. При реноваскулярній гіпертензії або інших станах з підвищеною активністю ренін-ангіотензин-альдостеронової системи початкова доза – 5 мг на добу, під суворим контролем в умовах стаціонару (контроль АТ, функції нирок, вмісту калію в сироватці крові). Підтримуючу дозу, продовжуючи суворий лікарський контроль, слід визначити залежно від динаміки артеріального тиску. При нирковій недостатності через те, що лізиноприл виводиться через нирки, початкова доза визначається залежно від кліренсу креатиніну. Далі відповідно до терапевтичного ефекту та переносимості слід встановити підтримуючу дозу в умовах частого контролю функції нирок, вмісту калію та натрію у сироватці крові. При стійкій артеріальній гіпертензії показано тривалу підтримуючу терапію по 10-15 мг/добу. При хронічній серцевій недостатності (одночасно з діуретиками та/або серцевими глікозидами) – лізиноприл у дозі 5-10 мг використовується для підтримуючої терапії. Початкова доза – 2,5 мг (використовуються таблетки 2,5 мг або 5 мг із ризиком). Максимальна добова доза – 20 мг. За крайньої необхідності - дозу збільшувати до 35 мг/добу, за період щонайменше 2 тижнів, під суворим контролем лікаря за умов стаціонару. По можливості, дозу діуретика слід зменшити за 2-3 дні до початку прийому лізиноприлу. Гострий інфаркт міокарда (у складі комбінованої терапії). У першу добу лізиноприл показаний тільки пацієнтам зі стабільними показниками гемодинаміки - 5 мг внутрішньо, потім 5 мг через 1 добу, 10 мг через дві доби, а потім по 10 мг 1 раз на добу. Пацієнти з низьким систолічним артеріальним тиском (100-120 мм рт. ст.) на початку лікування та протягом перших 3 днів після гострого інфаркту міокарда повинні отримувати дозу препарату не більше 2,5 мг на добу. Курс лікування – не менше 6 тижнів. У разі зниження АТ (систолічний артеріальний тиск нижче або дорівнює 100 мм рт.ст.), добову дозу в 5 мг необхідно тимчасово знизити до 2,5 мг. У разі тривалого вираженого зниження артеріального тиску (систолічний артеріальний тиск нижче 90 мм рт.ст. більше 1 години), лікування лізиноприлом слід припинити. При діабетичній нефропатії застосовують 10 мг лізиноприлу 1 раз на добу. Дозу за необхідності можна збільшити до 20 мг 1 раз на добу з метою досягнення значень діастолічного артеріального тиску нижче 75 мм рт.ст. у положенні "сидячи" для пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та нижче 90 мм рт.ст. у положенні "сидячи" у пацієнтів із цукровим діабетом 1 типу.ПередозуванняСимптоми: виражене зниження артеріального тиску, кашель, сухість слизової оболонки порожнини рота, запаморочення, занепокоєння, підвищена дратівливість, сонливість, судинний колапс, почастішання дихання, відчуття серцебиття, тахікардія, брадикардія, порушення водно-електролітного балансу, потримка. Лікування: промивання шлунка, абсорбуючі засоби, надання хворому на горизонтальне положення з піднятими ногами, внутрішньовенне введення 0.9% розчину натрію хлориду, при необхідності - вазопресорні лікарські засоби, контроль АТ, водно-електролітного балансу, креатиніну. При стійкій брадикардії – застосування штучного водія ритму. Гемодіаліз ефективний.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: лізиноприлу дигідрату 5,445 мг, 10,89 мг та 21,78 мг (у перерахунку на лізиноприл 5 мг, 10 мг та 20 мг відповідно); допоміжні речовини: маннітол 12,5 мг/13,0 мг/30,0 мг, целюлоза мікрокристалічна 23,255 мг/25,0 мг/27,0 мг, лудіпрес ЛЦЄ (лактози моногідрат 94,7–98,3 %, повідон 3 -4%) - 60,0 мг/61,0 мг/78,02 мг, повідон-К25 - 4,0 мг/4,5 мг/6,4 мг, кремнію діоксид колоїдний 2,5 мг/3,61 мг/6,0 мг, магнію стеарат 1,3 мг/1,5 мг/2,2 мг, кроскармелоза натрію 5,0 мг/5,0 мг/5,0 мг, кальцію гідрофосфат 16,0 мг/25, 5 мг/43,6 мг. Таблетки 5, 10 та 20 мг. По 10 або 30 таблеток у контурній комірковій упаковці з полівінілхлоридної плівки і алюмінієвої фольги. 2 або 3 контурні коміркові упаковки по 10 таблеток або 1 контурне коміркова упаковка по 30 таблеток разом з інструкцією із застосування в пачці з картону.Опис лікарської формиТаблетки від білого до білого з кремуватим відтінком кольору, плоскоциліндричні, з фаскою та ризиком.Фармакотерапевтична групаІнгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ).ФармакокінетикаАбсорбція із шлунково-кишкового тракту становить 30%. Їда не впливає на абсорбцію препарату. Біодоступність у середньому становить 25-30%. Час досягнення максимальної концентрації у плазмі крові (Tmax) – 6-7 годин, у ранньому постінфарктному періоді – 8-10 год. Максимальна концентрація у плазмі крові (Cmax) становить 90 нг/мл. Лізиноприл не ліпофілен та практично не зв'язується з білками плазми (менше 5%). Проникнення через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єр слабке. Лізіноприл не біотрансформується в організмі. Виводиться нирками у незміненому вигляді. Період напіввиведення (Т1/2) становить 12 годин. Кумулятивними властивостями не має. Накопичення в організмі спостерігається лише за вираженої ниркової недостатності (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв). У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю абсорбція та кліренс лізиноприлу знижені. Абсолютна біодоступність становить 16%. У пацієнтів з цирозом печінки знижено біодоступність лізиноприлу (на 30%) та його кліренс (на 50%). У пацієнтів з нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв) концентрація лізиноприлу в кілька разів перевищує концентрацію в плазмі здорових добровольців, збільшено час досягнення максимальної концентрації в плазмі крові та період напіввиведення. У пацієнтів похилого віку концентрація препарату в плазмі крові та площа під кривою «концентрація-час» у 2 рази більша, ніж у пацієнтів молодого віку.ФармакодинамікаІнгібітор АПФ, що зменшує утворення ангіотензину II з ангіотензину I. Зниження вмісту ангіотензину II веде до прямого зменшення виділення альдостерону. Зменшує деградацію брадикініну та збільшує синтез простагландинів. Пригнічує тканинну ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, в т.ч. судинної стінки. Як наслідок – знижується артеріальний тиск (АТ), загальний периферичний опір судин, переднавантаження, тиск у легеневих капілярах; збільшується хвилинний об'єм крові, у хворих із хронічною серцевою недостатністю підвищується толерантність міокарда до навантаження. Лізиноприл розширює артерії більшою мірою, ніж вени. Антигіпертензивний ефект починає розвиватися через 1 годину, досягаючи максимуму через 6-7 годин, та зберігається протягом 24 годин. При артеріальній гіпертензії ефект відзначається у перші дні лікування, стабільний – через 1-2 місяці. При різкій відміні препарату вираженого підвищення артеріального тиску не спостерігається. Лізиноприл зменшує альбумінурію. У хворих із гіперглікемією сприяє нормалізації функції пошкодженого гломерулярного ендотелію. При тривалому застосуванні призводить до зворотного розвитку гіпертрофії міокарда та патологічного ремоделювання у серцево-судинній системі, покращує функцію ендотелію та кровопостачання ішемізованого міокарда. Інгібітори АПФ збільшують тривалість життя у хворих на хронічну серцеву недостатність, уповільнюють прогресування дисфункції лівого шлуночка у хворих, які перенесли інфаркт міокарда без клінічних проявів серцевої недостатності.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія (у монотерапії або у комбінації з іншими антигіпертензивними засобами); Хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії для лікування хворих, які приймають серцеві глікозиди та/або діуретики); Гострий інфаркт міокарда (раніше (у перші 24 години) лікування пацієнтів зі стабільними показниками гемодинаміки, для підтримки цих показників та профілактики дисфункції лівого шлуночка та серцевої недостатності); Діабетична нефропатія (для зниження альбумінурії у пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу з нормальним артеріальним тиском і у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу з артеріальною гіпертензією).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до лізиноприлу та/або інших компонентів препарату, підвищена чутливість до інших інгібіторів АПФ, ангіоневротичний набряк в анамнезі, у тому числі пов'язаний із застосуванням інгібіторів АПФ, спадковий ангіоневротичний набряк Квінке або ідіопатичний ангіоневротичний встановлені), вагітність, період лактації, недостатність лактази, галактоземія, глюкозо-галактозний синдром мальабсорбції.Побічна діяПобічні ефекти класифікуються за частотою розвитку: часто (1-10%), не часто (0,1-1%), рідко (0,01-0,1%), дуже рідко (менше 0,01%). З боку серцево-судинної системи: часто – виражене зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія; рідко – відчуття серцебиття, тахікардія, синдром Рейно, інфаркт міокарда, цереброваскулярний інсульт у хворих із підвищеним ризиком захворювання. З боку центральної нервової системи: часто – запаморочення, біль голови; не часто – лабільність настрою, парестезії, сонливість/безсоння; рідко – сплутаність свідомості; частота не відома - депресія, непритомність. З боку органів чуття: не часто – порушення смакових та нюхових відчуттів. З боку дихальної системи: часто сухий кашель; не часто – риніт; дуже рідко – бронхоспазм, синусит, алергічний альвеоліт/еозинофільна пневмонія. З боку травної системи: часто – діарея, блювання; не часто – нудота, біль у животі, диспепсія; рідко – сухість слизової оболонки ротової порожнини; дуже рідко – панкреатит, гепатоцелюлярна або холестатична жовтяниця, гепатит, поодинокі випадки печінкової недостатності. З боку сечовидільної системи: часто - Порушення функції нирок; рідко – уремія, гостра ниркова недостатність; дуже рідко – олігурія, анурія. Репродуктивна система: рідко – зниження потенції, гінекомастія. З боку органів кровотворення: рідко – зниження гемоглобіну та гематокриту; дуже рідко – пригнічення функції кісткового мозку, анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія, лімфаденопатія. З боку шкірних покривів: не часто – свербіж; рідко – висипання, алопеція, псоріаз; дуже рідко - підвищене потовиділення, пухирчатка. Алергічні реакції: рідко – кропив'янка, ангіоневротичний набряк (обличчя, губи, мова, горло або надгортанник, верхні та нижні кінцівки); дуже рідко – токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема, шкірна псевдолімфома; в окремих випадках – інтестинальний ангіоневротичний набряк, синдром, що включає лихоманку, васкуліт, міалгію, артралгію, прискорення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ) та позитивні результати тесту на антинуклеарні антитіла, еозинофілію, лейкоцитоз, фотосенсибілізацію. Лабораторні показники: не часто – підвищення концентрації сечовини та креатиніну, підвищення активності «печінкових» трансаміназ, гіперкаліємія; рідко – гіпербілірубінемія, гіпонатріємія. Інші: не часто – підвищена стомлюваність, астенія; дуже рідко – гіпоглікемія, аутоімунні захворювання; в окремих випадках – неадекватна секреція антидіуретичного гормону.Взаємодія з лікарськими засобамиЛізиноприл можна застосовувати одночасно з бета-адреноблокаторами, ацетилсаліцилової кислотою (не більше 300 мг на добу), тромболітиками, нітратами. При одночасному застосуванні лізиноприлу з калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, тріамтерен, амілорид), препаратами калію, калій, що містять заступники солі, циклоспорином підвищується ризик розвитку гіперкаліємії, особливо при порушеній функції нирок. Спільне застосування допускається лише при регулярному контролі вмісту калію в крові та функції нирок. При застосуванні лізиноприлу з іншими антигіпертензивними засобами, у тому числі діуретиками, бета-адреноблокаторами, блокаторами «повільних» кальцієвих каналів та ін., слід враховувати адитивний антигіпертензивний ефект. Поєднання лізиноприлу з трициклічними антидепресантами/нейролептиками, барбітуратами, вазодилататорами, фенотіазинами може призвести до вираженого зниження артеріального тиску. Лізиноприл уповільнює виведення препаратів літію, тому слід регулярно контролювати концентрацію літію у крові. Антациди та колестірамін знижують всмоктування лізиноприлу у шлунково-кишковому тракті. Спільне застосування лізиноприлу з інсуліном та гіпоглікемічними засобами для внутрішнього застосування підвищує ризик розвитку гіпоглікемії, особливо протягом першого місяця терапії інгібітором АПФ. Нестероїдні протизапальні препарати, у тому числі селективні інгібітори циклооксигенази-2, естрогени та адреноміметики сприяють зниженню антигіпертензивної дії лізиноприлу. При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та препаратів золота для внутрішньовенного введення (натрію ауротіомалат) описаний симптомокомплекс, що включає гіперемію обличчя, нудоту, блювання та зниження артеріального тиску. Спільне застосування лізиноприлу з селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну може призводити до вираженої гіпонатріємії та вираженого зниження артеріального тиску. Спільне застосування з алопуринолом, прокаїнамідом, цитостатиками може призвести до лейкопенії. Етанол посилює дію препарату.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їжі, 1 раз на добу вранці, переважно в один і той же час. Добір дози проводять до досягнення оптимального (цільового рівня) АТ. Підтримуючу дозу визначають залежно від динаміки АТ. Не слід збільшувати дозу препарату раніше ніж через 2 тижні (прискорене титрування дози допускається у хворих з безсимптомною дисфункцією лівого шлуночка, початковою та помірною серцевою недостатністю, артеріальною гіпертонією та госпіталізованими пацієнтами). При артеріальній гіпертензії початкова доза – 10 мг/добу, підтримуюча доза – 20 мг/добу, максимальна добова доза – 40 мг (збільшення дози понад 40 мг/добу зазвичай не веде до подальшого зниження артеріального тиску). Попередню терапію діуретиками необхідно відмінити за 2-3 дні до початку застосування лізиноприлу. При неможливості відміни діуретиків початкова доза лізиноприлу повинна становити не більше 5 мг на добу. У цьому випадку після прийому першої дози рекомендується лікарський контроль протягом кількох годин з урахуванням максимального гіпотензивного ефекту через 6-7 годин. При реноваскулярній гіпертензії або інших станах з підвищеною активністю ренін-ангіотензин-альдостеронової системи початкова доза – 5 мг на добу, під суворим контролем в умовах стаціонару (контроль АТ, функції нирок, вмісту калію в сироватці крові). Підтримуючу дозу, продовжуючи суворий лікарський контроль, слід визначити залежно від динаміки артеріального тиску. При нирковій недостатності через те, що лізиноприл виводиться через нирки, початкова доза визначається залежно від кліренсу креатиніну. Далі відповідно до терапевтичного ефекту та переносимості слід встановити підтримуючу дозу в умовах частого контролю функції нирок, вмісту калію та натрію у сироватці крові. При стійкій артеріальній гіпертензії показано тривалу підтримуючу терапію по 10-15 мг/добу. При хронічній серцевій недостатності (одночасно з діуретиками та/або серцевими глікозидами) – лізиноприл у дозі 5-10 мг використовується для підтримуючої терапії. Початкова доза – 2,5 мг (використовуються таблетки 2,5 мг або 5 мг із ризиком). Максимальна добова доза – 20 мг. За крайньої необхідності - дозу збільшувати до 35 мг/добу, за період щонайменше 2 тижнів, під суворим контролем лікаря за умов стаціонару. По можливості, дозу діуретика слід зменшити за 2-3 дні до початку прийому лізиноприлу. Гострий інфаркт міокарда (у складі комбінованої терапії). У першу добу лізиноприл показаний тільки пацієнтам зі стабільними показниками гемодинаміки - 5 мг внутрішньо, потім 5 мг через 1 добу, 10 мг через дві доби, а потім по 10 мг 1 раз на добу. Пацієнти з низьким систолічним артеріальним тиском (100-120 мм рт. ст.) на початку лікування та протягом перших 3 днів після гострого інфаркту міокарда повинні отримувати дозу препарату не більше 2,5 мг на добу. Курс лікування – не менше 6 тижнів. У разі зниження АТ (систолічний артеріальний тиск нижче або дорівнює 100 мм рт.ст.), добову дозу в 5 мг необхідно тимчасово знизити до 2,5 мг. У разі тривалого вираженого зниження артеріального тиску (систолічний артеріальний тиск нижче 90 мм рт.ст. більше 1 години), лікування лізиноприлом слід припинити. При діабетичній нефропатії застосовують 10 мг лізиноприлу 1 раз на добу. Дозу за необхідності можна збільшити до 20 мг 1 раз на добу з метою досягнення значень діастолічного артеріального тиску нижче 75 мм рт.ст. у положенні "сидячи" для пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та нижче 90 мм рт.ст. у положенні "сидячи" у пацієнтів із цукровим діабетом 1 типу.ПередозуванняСимптоми: виражене зниження артеріального тиску, кашель, сухість слизової оболонки порожнини рота, запаморочення, занепокоєння, підвищена дратівливість, сонливість, судинний колапс, почастішання дихання, відчуття серцебиття, тахікардія, брадикардія, порушення водно-електролітного балансу, потримка. Лікування: промивання шлунка, абсорбуючі засоби, надання хворому на горизонтальне положення з піднятими ногами, внутрішньовенне введення 0.9% розчину натрію хлориду, при необхідності - вазопресорні лікарські засоби, контроль АТ, водно-електролітного балансу, креатиніну. При стійкій брадикардії – застосування штучного водія ритму. Гемодіаліз ефективний.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: лізиноприлу дигідрат 10,89 мг, еквівалентно лізиноприлу безводному 10,0 мг; допоміжні речовини: маннітол 28,0 мг, кальцію гідрофосфат дигідрат 87,43 мг, крохмаль кукурудзяний прежелатинізований 5,7 мг, натрію кроскармеллозу 5,6 мг, магнію стеарат 0,98 мг, пігментна суміш РВ-2184 По 10 або 14 таблеток у блістер із ПВХ/алюмінієвої фольги. По 3 блістери по 10 таблеток або по 2 блістери по 14 таблеток разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку з контролем першого розтину.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки світло-рожевого кольору з ризиком, допускається наявність мармуровості.Фармакотерапевтична групаАПФ інгібітор.ФармакокінетикаАбсорбція Абсорбція лізиноприлу становить у середньому 25-30% при значній міжіндивідуальній варіабельності (6-60%). Їда не впливає на всмоктування лізиноприлу. Час досягнення максимальної концентрації у плазмі крові (ТСmах) становить приблизно 7 годин. Розподіл У незміненому вигляді потрапляє до системного кровообігу. Лізиноприл не зв'язується з білками плазми (за винятком циркулюючого ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ)). Проникність через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єр низька. Метаболізм Лізиноприл не піддається метаболізму. Виведення Лізиноприл виводиться нирками у незміненому вигляді. Фракція, пов'язана з АПФ, виводиться повільно. Кліренс лізиноприлу у здорових добровольців становить приблизно 50 мл/хв. Після багаторазового прийому ефективний період напіввиведення лізиноприлу становить 126 годин. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках Хронічна серцева недостатність (ХСП) У пацієнтів із ХСН абсолютна біодоступність лізиноприлу знижується приблизно на 16%; однак AUC (площа під кривою "концентрація-час") збільшується в середньому на 125% порівняно зі здоровими добровольцями. Порушення функції нирок У пацієнтів з нирковою недостатністю спостерігається підвищена концентрація лізиноприлу в плазмі, відзначається збільшення часу досягнення максимальної концентрації та збільшення періоду напіввиведення. Порушення функції нирок призводить до збільшення AUC та періоду напіввиведення лізиноприлу, але ці зміни стають клінічно значущими лише тоді, коли швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) знижується нижче 30 мл/хв. При легкій та помірній нирковій недостатності (кліренс креатиніну (КК) від 30 до 80 мл/хв) середнє значення AUC збільшується на 13%, у той час як при тяжкій нирковій недостатності (КК від 5 до Порушення функції печінки У пацієнтів з цирозом печінки біодоступність лізиноприлу знижена приблизно на 30%, проте експозиція препарату (AUC) збільшується на 50% порівняно зі здоровими добровольцями через зниження кліренсу. Літній вік У пацієнтів похилого віку (старше 65 років) концентрація лізиноприлу в плазмі крові та AUC у 2 рази вища, ніж у пацієнтів молодого віку.ФармакодинамікаЛізиноприл – інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), зменшує утворення ангіотензину II з ангіотензину I. Зниження вмісту ангіотензину II веде до прямого зменшення виділення альдостерону. Зменшує деградацію брадикініну та збільшує синтез простагландинів. Знижує загальний периферичний судинний опір, артеріальний тиск (АТ), переднавантаження, тиск у легеневих капілярах, викликає збільшення хвилинного об'єму крові та підвищує толерантність міокарда до навантажень у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю. Розширює артерії більшою мірою, ніж вени. При тривалому застосуванні зменшується гіпертрофія міокарда та стінок артерій резистивного типу. Покращує кровопостачання ішемізованого міокарда. Початок антигіпертензивної дії – через 1 годину. Максимальний ефект спостерігається через 6-7 годин та зберігається протягом 24 годин. Тривалість ефекту залежить від величини дози. При артеріальній гіпертензії ефект відзначається у перші дні після початку лікування, стабільна дія розвивається через 1-2 місяці. При різкій відміні лізиноприлу не спостерігається вираженого підвищення артеріального тиску. Крім зниження артеріального тиску, лізиноприл зменшує альбумінурію. У пацієнтів із гіперглікемією сприяє нормалізації функції пошкодженого гломерулярного ендотелію. Лізиноприл не впливає на концентрацію глюкози в крові у пацієнтів із цукровим діабетом і не призводить до почастішання випадків гіпоглікемії.Показання до застосуванняЕсенціальна та реноваскулярна артеріальна гіпертензія (у вигляді монотерапії або у комбінації з іншими гіпотензивними засобами). Хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії). Раннє лікування гострого інфаркту міокарда у складі комбінованої терапії (у перші 24 години зі стабільними показниками гемодинаміки для підтримки цих показників та профілактики дисфункції лівого шлуночка та серцевої недостатності). Діабетична нефропатія (зниження альбумінурії у пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу з нормальним АТ та у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу з артеріальною гіпертензією).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до лізиноприлу або інших інгібіторів АПФ, а також до інших компонентів препарату. Ангіоневротичний набряк в анамнезі, зокрема на тлі застосування інгібіторів АПФ. Спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк. Дитячий вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). Вагітність та період грудного вигодовування. Одночасне застосування з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла). Одночасне застосування з антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Одночасне застосування з інгібіторами нейтральної ендопептидази (наприклад, препаратами, що містять сакубітрил), у зв'язку з високим ризиком розвитку ангіоневротичного набряку. З обережністю: артеріальна гіпотензія; двосторонній стеноз ниркових артерій чи стеноз артерії єдиної нирки; реноваскулярна гіпертензія; ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв); стан після трансплантації нирки; первинний гіперальдостеронізм; аортальний чи мітральний стеноз; гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; хронічна серцева недостатність; ішемічна хвороба серця чи цереброваскулярні захворювання; системні захворювання сполучної тканини (системний червоний вовчак, склеродермія та ін.); пригнічення кістковомозкового кровотворення, імуносупресивна терапія, одночасне застосування алопуринолу або прокаїнаміду, або комбінація зазначених ускладнюючих факторів (ризик розвитку нейтропенії та агранулоцитозу); цукровий діабет; гіперкаліємія; одночасне застосування з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію, калійвмісними замінниками харчової солі; одночасне застосування з препаратами літію; обтяжений алергологічний анамнез; одночасне проведення десенсибілізації алергеном з отрути перетинчастокрилих; одночасне проведення процедури аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ-аферезу) з використанням декстран сульфату; гемодіаліз із використанням високопроточних мембран (таких як AN69®); подагра, гіперурикемія; гіпонатріємія (підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії у пацієнтів, які перебувають на безсольовій або малосольовій дієті); стани, що супроводжуються зниженням об'єму циркулюючої крові (у тому числі при терапії діуретиками, дотриманні дієти з обмеженням кухонної солі, діалізі, діареї або блюванні); застосування під час великих хірургічних втручань або проведення загальної анестезії; застосування у пацієнтів негроїдної раси; застосування у пацієнтів похилого віку (старше 65 років).Вагітність та лактаціяВагітність Застосування лізиноприлу під час вагітності у жінок, які планують вагітність, а також у жінок репродуктивного віку, які не застосовують надійні методи контрацепції, протипоказано. При встановленні вагітності прийом препарату слід припинити якомога раніше. Лізиноприл проникає крізь плаценту. Даних про негативні впливи лізиноприлу на плід у разі застосування під час першого триместру вагітності немає. Прийом інгібіторів АПФ у ІІ та ІІІ триместрі вагітності надає несприятливий вплив на плід (можливі виражене зниження артеріального тиску, ниркова недостатність, гіперкаліємія, гіпоплазія кісток черепа, внутрішньоутробна смерть). За новонародженими та грудними дітьми, які зазнали внутрішньоутробного впливу інгібіторів АПФ, рекомендується вести ретельне спостереження для своєчасного виявлення вираженого зниження артеріального тиску, олігурії, гіперкаліємії. Період грудного вигодовування Немає даних про проникнення лізиноприлу у грудне молоко. На період лікування лізиноприлом необхідно припинити грудне вигодовування.Побічна діяЧастота виникнення небажаних реакцій наведена згідно з рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, Порушення з боку крові та лімфатичної системи: рідко – зниження гемоглобіну, гематокриту; дуже рідко – пригнічення функції кісткового мозку, анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія, лімфаденопатія. Порушення з боку імунної системи: рідко – ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, гортані; дуже рідко – аутоімунні порушення, інтестинальний ангіоневротичний набряк. Порушення з боку ендокринної системи: рідко – синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону (SIADH). Порушення з боку обміну речовин та харчування: нечасто – гіперкаліємія; рідко – гіпонатріємія; дуже рідко – гіпоглікемія. Порушення психіки: нечасто – лабільність настрою, порушення сну; частота невідома – депресія, порушення концентрації уваги. Порушення з боку нервової системи: часто – запаморочення, головний біль; нечасто – парестезія; рідко – сплутаність свідомості; частота невідома - непритомність. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – вертиго. Порушення з боку серця: нечасто – інфаркт міокарда на фоні артеріальної гіпотензії у пацієнтів із факторами ризику, тахікардія, відчуття серцебиття. Порушення з боку судин: часто – ортостатичні ефекти, включаючи ортостатичну гіпотензію; нечасто – порушення мозкового кровообігу на тлі артеріальної гіпотензії у пацієнтів із факторами ризику, синдром Рейно. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – кашель; нечасто – риніт; дуже рідко – синусит, бронхоспазм, алергічний альвеоліт/еозинофільна пневмонія. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – діарея, блювання; нечасто – нудота, біль у животі, диспепсія; рідко – сухість слизової оболонки порожнини рота; дуже рідко – панкреатит. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко – печінкова недостатність, жовтяниця (гепатоцелюлярна або холестатична), гепатит. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто - свербіж шкіри, шкірний висип; рідко – алопеція, псоріаз; дуже рідко – підвищене потовиділення, пемфігус, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєла), мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, псевдолімфома шкіри. Повідомлялося про симптомокомлекс, який може включати один або кілька симптомів: лихоманка, васкуліт, міалгія, артралгія/артрит, збільшення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ), позитивна реакція на антинуклеарні антитіла (АНА), еозинофілія та лейкоцитоз, Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: часто – порушення функції нирок; рідко – уремія, гостра ниркова недостатність; дуже рідко – анурія, олігурія. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: нечасто – імпотенція; рідко – гінекомастія. Загальні розлади та порушення у місці введення: нечасто – астенія, підвищена стомлюваність. Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень: нечасто – підвищення концентрації сечовини та креатиніну; рідко – збільшення концентрації ферментів печінки та білірубіну.Взаємодія з лікарськими засобамиПодвійна блокадаренін-ангіотензин-альдостеронова система (РААС) У пацієнтів з атеросклеротичним захворюванням, серцевою недостатністю або цукровим діабетом з ураженням органів-мішеней, одночасна терапія інгібітором АПФ та антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) пов'язана з вищою частотою розвитку артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та гіперкаліємії. недостатність) порівняно із застосуванням лише одного препарату, що впливає на РААС. Подвійна блокада (наприклад, при поєднанні інгібітору АПФ з АРА II) повинна бути обмежена окремими випадками з ретельним моніторингом функції нирок, вміст калію та регулярним контролем АТ. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з лікарськими засобами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів. Калійзберігаючі діуретики, препарати калію, замінники харчової солі та інші лікарські препарати, що здатні збільшувати вміст калію в сироватці крові. При одночасному застосуванні лізиноприлу з калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, тріамтерен, амілорид, еплеренон), препаратами калію або калійвмісними замінниками харчової кухонної солі та іншими лікарськими препаратами, здатними збільшувати вміст калію в сироватці крові (включаючи антагоністи препарати, що містять ко-тримоксазол [триметоприм + сульфаметоксазол], підвищується ризик розвитку гіперкаліємії (особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок), тому ці комбінації призначають з обережністю, під контролем вмісту калію в плазмі та функції нирок. У літніх пацієнтів і пацієнтів з порушенням функції нирок одночасний прийом інгібіторів АПФ з сульфаметоксазолом/триметопримом супроводжувався тяжкою гіперкаліємією, яка, як вважається, була викликана триметопримом, тому лізиноприл слід застосовувати з обережністю з препаратами, що містять тріметоприм. Інші гіпотензивні лікарські засоби При одночасному застосуванні з вазодилататорами, бета-адреноблокаторами, блокаторами "повільних" кальцієвих каналів, діуретиками та іншими гіпотензивними лікарськими засобами посилюється вираженість антигіпертензивної дії лізиноприлу. Препарати літію При одночасному застосуванні лізиноприлу з препаратами літію виведення літію з організму сповільнюється (ризик посилення кардіотоксичної та нейротоксичної дії літію). Одночасне застосування лізиноприлу із препаратами літію не рекомендується. У разі необхідності застосування цієї комбінації слід регулярно контролювати концентрацію літію у плазмі крові. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ), включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) та високі дози ацетилсаліцилової кислоти (≥3 г/добу) Нестероїдні протизапальні препарати (у тому числі селективні інгібітори ЦОГ-2) та ацетилсаліцилова кислота у дозах понад 3 г/добу, знижують антигіпертензивний ефект лізиноприлу. У деяких пацієнтів з порушеною функцією нирок (наприклад, у літніх пацієнтів або пацієнтів з зневодненням, у тому числі тих, що приймають діуретики), які отримують терапію НПЗП (у тому числі селективними інгібіторами ЦОГ-2), одночасне застосування інгібіторів АПФ або АРА II може спричинити подальше погіршення. функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності, та гіперкаліємію. Ці ефекти зазвичай оборотні. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та нестероїдних протизапальних засобів має проводитися з обережністю (особливо у літніх пацієнтів та у пацієнтів з порушеною функцією нирок). Пацієнти повинні мати адекватну кількість рідини. Рекомендується ретельно контролювати функцію нирок як на початку, так і в процесі лікування. Не протипоказано застосування лізиноприлу в комбінації з ацетилсаліциловою кислотою як антиагрегантний засіб. Гіпоглікемічні лікарські засоби Одночасний прийом лізиноприлу та інсуліну, а також пероральних гіпоглікемічних засобів може призводити до розвитку гіпоглікемії. Найбільший ризик розвитку спостерігається протягом перших тижнів сумісного застосування, а також у пацієнтів із порушенням функції нирок. Трициклічні антидепресанти / нейролептики / засоби для загальної анестезії / наркотичні засоби При одночасному застосуванні з трициклічними антидепресантами, нейролептиками, засобами загальної анестезії, барбітуратами, міорелаксантами спостерігається посилення антигіпертензивної дії лізиноприлу. Альфа- та бета-адреноміметики Альфа- та бета-адреноміметики (симпатоміметики), такі як епінефрин (адреналін), ізопротеренол, добутамін, допамін, можуть знижувати антигіпертензивний ефект лізиноприлу. Баклофен Посилює антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Слід ретельно контролювати артеріальний тиск і, у разі потреби, коригувати дозу антигіпертензивних препаратів. Етанол При одночасному застосуванні етанол посилює антигіпертензивну дію лізиноприлу. Естрогени Естрогени послаблюють антигіпертензивний ефект лізиноприлу через затримку рідини. Алопуринол, прокаїнамід, цитостатики, імунодепресанти, глюкокортикостероїди (при системному застосуванні) Спільне застосування інгібіторів АПФ з алопуринолом, прокаїнамідом, цитостатиками збільшує ризик розвитку нейтропенії/агранулоцитозу. Препарати золота При одночасному застосуванні лізиноприлу та препаратів золота внутрішньовенно (натрію ауротіомалат) описано симптомокомплекс, що включає гіперемію обличчя, нудоту, блювання та зниження артеріального тиску. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну Спільне застосування лізиноприлу із селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну може призводити до вираженої гіпонатріємії. Інгібітори mTOR (mammalion Target of Rapamycin - мета рапаміцину в клітинах ссавців) (наприклад, темсіролімус, сиролімус, еверолімус) У пацієнтів, які приймають одночасно інгібітори АПФ та інгібітори mTOR (темсіролімус, сиролімус, еверолімус), спостерігалося збільшення частоти розвитку ангіоневротичного набряку. Інгібітори дипептидилпептидази IV типу (ДПП-IV) (гліптини), наприклад, ситагліптин, саксагліптин, віллдагліптин, лінагліптин У пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ та інгібітори дипептидилпептидази IV типу (гліптини), спостерігалося збільшення частоти розвитку ангіоневротичного набряку. Естрамустін Збільшення частоти розвитку ангіоневротичного набряку при одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ. Інгібітори нейтральної ендопептидази (НЕП) Повідомлялося про підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та рацекадотрилу (інгібітор енкефалінази). При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з лікарськими препаратами, що містять сакубітрил (інгібітор неприлізину), зростає ризик розвитку ангіоневротичного набряку, через що одночасне застосування зазначених препаратів протипоказане. Інгібітори АПФ слід призначати не раніше ніж через 36 годин після відміни препаратів, що містять сакубітрил. Протипоказано призначення препаратів, що містять сакубітрил, пацієнтам, які отримують інгібітори АПФ, а також протягом 36 годин після відміни інгібіторів АПФ. Тканинні активатори плазміногену В обсерваційних дослідженнях виявлено підвищену частоту розвитку ангіоневротичного набряку у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ після застосування алтеплази для тромболітичної терапії ішемічного інсульту. Фармакокінетичні взаємодії Антациди та колестірамін знижують всмоктування лізиноприлу у шлунково-кишковому тракті.Спосіб застосування та дозиВсередину, 1 раз на добу вранці, незалежно від часу їди, переважно в один і той же час. Есенційна гіпертензія Початкова доза лізиноприлу, що рекомендується, для пацієнтів, які не приймають гіпотензивних засобів - 10 мг 1 раз на добу. За відсутності терапевтичного ефекту дозу збільшують кожні 2-3 дні на 5 мг на добу до середньої терапевтичної дози 20-40 мг на добу. Звичайна підтримуюча доза становить 20 мг один раз на добу. Максимальна добова доза лізиноприлу - 40 мг 1 раз на добу (у клінічних дослідженнях максимальна доза лізиноприлу становила 80 мг на добу, проте збільшення дози понад 40 мг на добу, зазвичай, не веде до подальшого зниження АТ). Терапевтичний ефект розвивається через 2-4 тижні від початку лікування, що слід враховувати зі збільшенням дози. При недостатньому терапевтичному ефекті можна комбінувати лізиноприл з іншими гіпотензивними засобами. Якщо пацієнт попередньо отримував лікування діуретиками, то їх прийом повинен бути припинений за 2-3 дні до початку застосування лізиноприлу. Якщо це неможливо, то початкова доза не повинна перевищувати 5 мг на добу. Після прийому першої дози необхідно спостереження лікаря протягом кількох годин, оскільки може виникнути виражене зниження артеріального тиску. Реноваскулярна гіпертензія або інші стани з підвищеною активністю ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) Початкова доза лізиноприлу становить 2,5-5 мг на добу під контролем артеріального тиску, функції нирок, концентрації калію у плазмі. Підтримуючу дозу встановлюють залежно від динаміки АТ. Пацієнт повинен бути під медичним наглядом. Особливі групи пацієнтів Порушення функції нирок Оскільки лізиноприл виводиться нирками, при нирковій недостатності початкова доза визначається залежно від кліренсу креатиніну. При кліренсі креатиніну (КК) 31-80 мл/хв початкова доза лізиноприлу становить 5-10 мг на добу, при КК 10-30 мл/хв - 2,5-5 мг на добу, при КК менше 10 мл/хв у тому числі у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі – 2,5 мг на добу. Підтримуюча доза визначається залежно від артеріального тиску (при регулярному контролі функції нирок, концентрації калію та натрію у крові). Порушення функції печінки Рекомендації щодо режиму дозування у пацієнтів з легкою та помірною печінковою недостатністю не розроблені, тому підбір доз таким пацієнтам слід здійснювати з обережністю, і починати слід з мінімально можливої ​​дози. Пацієнти похилого віку (старше 65 років) У пацієнтів похилого віку препарат слід застосовувати обережно, починаючи з мінімально можливої ​​дози. Хронічна серцева недостатність (ХСП) При ХСН початкова доза лізиноприлу становить 2,5 мг один раз на добу. Перший прийом лізиноприлу необхідно починати під пильним наглядом для того, щоб оцінити вплив препарату на артеріальний тиск. Надалі дозу лізиноприлу слід поступово збільшувати на 2,5 мг з інтервалом у 3-5 днів до 5-10-20 мг на добу. Не рекомендується перевищувати максимальну добову дозу лізиноприлу 20 мг (у клінічних дослідженнях максимальна доза лізиноприлу у пацієнтів із ХСН становила 35 мг 1 раз на добу). По можливості на початок прийому лізиноприлу слід зменшити дозу діуретика. До початку лікування лізиноприлом і далі в ході лікування слід регулярно контролювати АТ, функцію нирок, вміст калію та натрію в сироватці крові, щоб уникнути розвитку артеріальної гіпотензії та пов'язаного з нею порушення функції нирок. Раннє лікування гострого інфаркту міокарда Стартова терапія (перша 3 доби гострого інфаркту) У перші 24 години після гострого інфаркту призначають міокарда 5 мг лізиноприлу одноразово. Через 24 години (1 добу) призначають 5 мг лізиноприлу одноразово, через 48 годин (дві доби) – 10 мг лізиноприлу одноразово. Не можна починати лікування при систолічному артеріальному тиску менше 100 мм рт.ст. Пацієнтам з низьким систолічним АТ ( Підтримуюча терапія Підтримуюча доза лізиноприлу становить 10 мг один раз на добу. Курс лікування – не менше 6 тижнів. Надалі слід оцінити доцільність продовження терапії. Пацієнтам із симптомами серцевої недостатності рекомендується продовжувати прийом лізиноприлу. У разі розвитку артеріальної гіпотензії (систолічний артеріальний тиск Діабетична нефропатія Початкова доза лізиноприлу становить 10 мг на добу, яку при необхідності підвищують до 20 мг на добу до досягнення цільових значень діастолічного артеріального тиску (діастолічний артеріальний тиск нижче 75 мм рт.ст. у положенні "сидячи" у пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу і нижче 90 мм рт.ст., у положенні "сидячи" у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу). При порушенні функції нирок (КК менше 80 мл/хв) початкова доза визначається залежно від кліренсу креатиніну (див. вище).ПередозуванняСимптоми Симптоми, пов'язані з передозуванням інгібіторами АПФ, можуть включати артеріальну гіпотензію, циркуляторний колапс, сухість слизової оболонки порожнини рота, сонливість, затримку сечовипускання, запор, порушення водно-електролітного балансу, ниркову недостатність, почастішання дихання. запаморочення, стан тривоги та кашель. Лікування Промивання шлунка, застосування ентеросорбентів (прийом активованого вугілля) та проносних засобів, симптоматична терапія. При розвитку артеріальної гіпотензії слід покласти пацієнта на спину та підняти ноги. Для лікування передозування показано внутрішньовенне введення 0,9% натрію хлориду. Необхідний контроль АТ, показників водно-електролітного балансу. Брадикардія може бути зменшена внутрішньовенним введенням атропіну. У разі розвитку стійкої до лікування брадикардії слід розглянути можливість встановлення електрокардіостимулятора. Лізиноприл може бути видалений із системного кровотоку за допомогою гемодіалізу. Під час діалізу слід уникати застосування високопроточних поліакрилонітрилових мембран (ризик розвитку анафілактоїдних реакцій).Запобіжні заходи та особливі вказівкиАртеріальна гіпотензія Найчастіше виражене зниження артеріального тиску виникає при зниженні об'єму циркулюючої крові (ОЦК), викликаної терапією діуретиками, зменшенням кухонної солі в їжі, діалізом, діареєю або блюванням. У пацієнтів з ХСН та за наявності ниркової недостатності або без неї, можливе виражене зниження артеріального тиску. Під суворим контролем лікаря слід призначати лізиноприл пацієнтам з ішемічною хворобою серця, цереброваскулярною недостатністю, у яких різке зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або інсульту. Транзиторна гіпотензія не є протипоказанням для прийому наступної дози препарату. При застосуванні лізиноприлу, у деяких пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю, але з нормальним або зниженим артеріальним тиском, може спостерігатися зниження артеріального тиску, що зазвичай не є причиною для припинення лікування. До початку лікування лізиноприлом, по можливості, слід нормалізувати вміст натрію в сироватці крові та/або заповнити об'єм циркулюючої крові, проводити ретельний моніторинг стану пацієнтів, які перебувають у групі підвищеного ризику розвитку симптоматичної гіпотензії на початку лікування та при корекції дози. У разі стенозу ниркових артерій (особливо при двосторонньому стенозі або за наявності стенозу артерії єдиної нирки), а також при недостатності кровообігу внаслідок нестачі іонів натрію та/або рідини застосування лізиноприлу може призвести до порушення функції нирок, гострої ниркової недостатності, яка зазвичай виявляється незворотною навіть після відміни препарату. Гострий інфаркт міокарда Застосування препарату Лізінотон у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда не рекомендується, якщо систолічний артеріальний тиск не перевищує 100 мм рт. ст. Лізиноприл можна застосовувати разом із внутрішньовенним введенням або із застосуванням терапевтичних трансдермальних систем нітрогліцерину. Хірургічні втручання / загальна анестезія Перед хірургічним втручанням (включаючи стоматологічну хірургію) слід інформувати лікаря/анестезіолога про застосування інгібітора АПФ. При великих хірургічних втручаннях, а також при застосуванні інших засобів, що викликають зниження артеріального тиску, лізиноприл, блокуючи утворення ангіотензину II, може викликати виражене непрогнозоване зниження артеріального тиску. У разі розвитку артеріальної гіпотензії слід здійснювати її корекцію збільшенням ОЦК. Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) Повідомлялося про випадки артеріальної гіпотензії, непритомність, інсульт, гіперкаліємію та порушення функцій нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) у сприйнятливих пацієнтів, особливо при одночасному застосуванні кількох лікарських препаратів, що впливають на РААС. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з лікарськими засобами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину II протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів. У випадках, коли одночасне призначення двох лікарських засобів, що впливають на РААС, є необхідним, їх застосування має проводитися під контролем лікаря з особливою обережністю та з регулярним контролем функції нирок, показників АТ та вмісту електролітів у плазмі крові. Порушення функції нирок У пацієнтів з порушенням функції нирок (КК менше 80 мл/хв) початкова доза лізиноприлу повинна бути змінена відповідно до КК (див. розділ "Спосіб застосування та дози"). Регулярний контроль вмісту калію та концентрації креатиніну в плазмі є обов'язковою тактикою лікування таких пацієнтів. У пацієнтів із ХСН артеріальна гіпотензія може призвести до погіршення функції нирок. У таких пацієнтів відзначалися випадки гострої ниркової недостатності, звичайно оборотної. Гемодіаліз з використанням високопроточних мембран Можливе виникнення анафілактоїдних реакцій при одночасному проведенні гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (в т.ч. AN69®). Необхідно розглянути можливість застосування іншого типу мембрани для діалізу чи іншого антигіпертензивного засобу. Мітральний стеноз / аортальний стеноз / гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія Лізиноприл, як і інші інгібітори АПФ, повинен з обережністю застосовуватися у пацієнтів з обструкцією лівого шлуночка, що виносить (аортальний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія), а також у пацієнтів з мітральним стенозом. Анафілактоїдні реакції при проведенні аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ-аферезу) У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, можливий розвиток анафілактоїдних реакцій при проведенні ЛПНЩ-аферезу з використанням декстрану сульфату. Розвиток даних реакцій можна запобігти, якщо тимчасово скасовувати інгібітор АПФ до початку кожної процедури ЛПНГ-аферезу. Анафілактоїдні реакції під час проведення десенсибілізації алергеном з отрути перетинчастокрилих У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ при проведенні десенсибілізації отрутою гіменоптери (перетинчастокрилих), вкрай рідко можлива поява загрозливого життя анафілактоїдної реакції. Необхідно тимчасово припинити лікування інгібітором АПФ перед початком курсу десенсибілізації. Слід уникати застосування інгібіторів АПФ пацієнтам, які отримують імунотерапію бджолиною отрутою. Реакції гіперчутливості/ангіоневротичний набряк Ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, надгортанника та/або гортані відмічався рідко у пацієнтів, які лікувалися інгібіторами АПФ, включаючи лізиноприл. Ангіоневротичний набряк може виникнути будь-якої миті під час лікування. У таких випадках слід негайно відмінити препарат Лізінотон, призначити відповідне лікування та забезпечити лікування медичним наглядом до повної регресії симптомів. Навіть у випадках набряку язика, що не супроводжується дихальною недостатністю, пацієнтам може знадобитися тривале спостереження, оскільки лікування антигістамінними препаратами та кортикостероїдами може бути недостатньо. Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком гортані, може призвести до смерті. Набряк мови, голосових складок або гортані може призвести до обструкції дихальних шляхів. З появою таких симптомів потрібна невідкладна терапія: введення епінефрину (0,3-0,5 мл розчину епінефрину (адреналіну) 1:1000 підшкірно, введення глюкокортикостероїдів, антигістамінних препаратів) та/або забезпечення вільної прохідності дихальних шляхів. Пацієнт повинен перебувати під медичним наглядом до повного та стійкого зникнення симптомів. У поодиноких випадках на тлі терапії інгібіторами АПФ розвивається інтестинальний набряк (ангіоневротичний набряк кишечника). При цьому у пацієнтів відзначається біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні з нудотою та блюванням, у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальному рівні С1-естерази. Діагноз встановлюється за допомогою комп'ютерної томографії черевної порожнини, ультразвукового дослідження або хірургічного втручання. Симптоми зникали після припинення інгібіторів АПФ. Можливість розвитку інтестинального набряку необхідно враховувати під час проведення диференціальної діагностики болю у животі у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ. Пацієнти, що мають в анамнезі ангіоневротичний набряк, не пов'язаний з прийомом інгібіторів АПФ, можуть бути схильними до ризику розвитку ангіоневротичного набряку на тлі терапії інгібіторами АПФ. У пацієнтів негроїдної раси, які приймали інгібітори АПФ, ангіоневротичний набряк спостерігався частіше, ніж у інших рас. Збільшення ризику розвитку ангіоневротичного набряку спостерігалося у пацієнтів, які одночасно приймають інгібітори АПФ та такі лікарські засоби, як інгібітори mTOR (темсиролімус, сиролімус, еверолімус), інгібітори дипептидилпептидази IV типу (ситагліптин, саксагліптин, відаценіда , сакубітрил) та тканинні активатори плазміногену Кашель При застосуванні інгібіторів АПФ відзначали сухий кашель. Кашель сухий, тривалий, який зникає після припинення інгібітором АПФ. При диференціальному діагнозі кашлю треба враховувати і кашель, спричинений інгібітором АПФ. Нейтропенія / агранулоцитоз / тромбоцитопенія / анемія На фоні прийому інгібіторів АПФ можуть виникати нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопенія та анемія. У пацієнтів з нормальною функцією нирок та за відсутності інших обтяжливих факторів нейтропенія розвивається рідко. Нейтропенія та агранулоцитоз є оборотними та зникають після відміни інгібітору АПФ. Лізиноприл слід застосовувати з особливою обережністю у пацієнтів із системними захворюваннями сполучної тканини, на фоні прийому імунодепресантів, алопуринолу або прокаїнаміду, особливо у пацієнтів з порушеною функцією нирок. У деяких пацієнтів виникали важкі інфекції, а в ряді випадків стійкі до інтенсивної антибіотикотерапії. У разі застосування лізиноприлу у таких пацієнтів рекомендується періодичний контроль вмісту лейкоцитів у крові (аналіз крові з підрахунком лейкоцитарної формули). Пацієнти повинні бути попереджені про необхідність повідомляти лікаря, про будь-які ознаки інфекційних захворювань (наприклад, біль у горлі, гарячка). Етнічні відмінності Слід враховувати, що у пацієнтів негроїдної раси ризик розвитку ангіоневротичного набряку є вищим. Як і інші інгібітори АПФ, лізиноприл менш ефективний щодо зниження артеріального тиску у пацієнтів негроїдної раси. Цей ефект пов'язаний з вираженим переважанням низькоренінового статусу у пацієнтів негроїдної раси з артеріальною гіпертензією. Цукровий діабет При застосуванні лізиноприлу у пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують пероральні гіпоглікемічні засоби або інсулін, протягом першого місяця лікування необхідно регулярно контролювати концентрацію глюкози в крові. Порушення функції печінки У поодиноких випадках на фоні прийому інгібіторів АПФ спостерігався синдром розвитку холестатичної жовтяниці з переходом у фульмінантний некроз печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому незрозумілий. При появі жовтяниці або значного підвищення активності печінкових ферментів на фоні прийому інгібіторів АПФ слід припинити прийом препарату, пацієнт повинен перебувати під відповідним медичним наглядом. Гіперкаліємія Гіперкаліємія може розвиватися на фоні лікування інгібіторами АПФ, включаючи лізиноприл. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність, літній вік (старше 65 років), цукровий діабет, деякі супутні стани (дегідратація, зниження ОЦК, гостра серцева недостатність у стадії декомпенсації, метаболічний ацидоз), одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків, таких як сиронолак триамтерен або амілорид), а також препаратів калію, калій, що містять замінників харчової солі та інших лікарських засобів, що сприяють підвищенню вмісту калію в плазмі крові (наприклад, гепарину). Застосування харчових добавок/препаратів калію, калійзберігаючих діуретиків, замінників харчових солей, що містять калій, може призвести до значного підвищення вмісту калію в крові, особливо у пацієнтів зі значно зниженою функцією нирок. Гіперкаліємія може призвести до серйозних, іноді фатальних порушень серцевого ритму. При необхідності одночасного застосування лізиноприлу і перерахованих вище калійвмісних або підвищують вміст калію в плазмі крові лікарських засобів слід дотримуватися обережності і регулярно контролювати вміст калію в сироватці крові. Літній вік У пацієнтів похилого віку застосування стандартних доз лізиноприлу призводить до більш високої концентрації лізиноприлу у плазмі. Тому потрібна особлива обережність щодо дози, незважаючи на те, що відмінностей в антигіпертензивній дії лізиноприлу у літніх та молодих пацієнтів не виявлено. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Немає даних про вплив препарату Лізінотон у терапевтичних дозах на здатність до керування транспортними засобами та механізмами, проте необхідно враховувати, що зниження артеріального тиску, що викликається препаратом, може супроводжуватися виникненням запаморочення та сонливості, у зв'язку з чим слід дотримуватися обережності.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: лізиноприлу дигідрат 21,78 мг, еквівалентно лізиноприлу безводному 20,0 мг; допоміжні речовини: манітол 56,0 мг, кальцію гідрофосфат дигідрат 174,26 мг, крохмаль кукурудзяний прежелатинізований 10,6 мг, натрію кроскармелозу 11,2 мг, магнію стеарат 1,96 мг, пігментна суміш РВ-248. По 10 або 14 таблеток у блістер із ПВХ/алюмінієвої фольги. По 3 блістери по 10 таблеток або по 2 блістери по 14 таблеток разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку з контролем першого розтину.Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки рожевого кольору з ризиком, допускається наявність мармуровості.Фармакотерапевтична групаАПФ інгібітор.ФармакокінетикаАбсорбція Абсорбція лізиноприлу становить у середньому 25-30% при значній міжіндивідуальній варіабельності (6-60%). Їда не впливає на всмоктування лізиноприлу. Час досягнення максимальної концентрації у плазмі крові (ТСmах) становить приблизно 7 годин. Розподіл У незміненому вигляді потрапляє до системного кровообігу. Лізиноприл не зв'язується з білками плазми (за винятком циркулюючого ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ)). Проникність через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єр низька. Метаболізм Лізиноприл не піддається метаболізму. Виведення Лізиноприл виводиться нирками у незміненому вигляді. Фракція, пов'язана з АПФ, виводиться повільно. Кліренс лізиноприлу у здорових добровольців становить приблизно 50 мл/хв. Після багаторазового прийому ефективний період напіввиведення лізиноприлу становить 126 годин. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках Хронічна серцева недостатність (ХСП) У пацієнтів із ХСН абсолютна біодоступність лізиноприлу знижується приблизно на 16%; однак AUC (площа під кривою "концентрація-час") збільшується в середньому на 125% порівняно зі здоровими добровольцями. Порушення функції нирок У пацієнтів з нирковою недостатністю спостерігається підвищена концентрація лізиноприлу в плазмі, відзначається збільшення часу досягнення максимальної концентрації та збільшення періоду напіввиведення. Порушення функції нирок призводить до збільшення AUC та періоду напіввиведення лізиноприлу, але ці зміни стають клінічно значущими лише тоді, коли швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) знижується нижче 30 мл/хв. При легкій та помірній нирковій недостатності (кліренс креатиніну (КК) від 30 до 80 мл/хв) середнє значення AUC збільшується на 13%, у той час як при тяжкій нирковій недостатності (КК від 5 до Порушення функції печінки У пацієнтів з цирозом печінки біодоступність лізиноприлу знижена приблизно на 30%, проте експозиція препарату (AUC) збільшується на 50% порівняно зі здоровими добровольцями через зниження кліренсу. Літній вік У пацієнтів похилого віку (старше 65 років) концентрація лізиноприлу в плазмі крові та AUC у 2 рази вища, ніж у пацієнтів молодого віку.ФармакодинамікаЛізиноприл – інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), зменшує утворення ангіотензину II з ангіотензину I. Зниження вмісту ангіотензину II веде до прямого зменшення виділення альдостерону. Зменшує деградацію брадикініну та збільшує синтез простагландинів. Знижує загальний периферичний судинний опір, артеріальний тиск (АТ), переднавантаження, тиск у легеневих капілярах, викликає збільшення хвилинного об'єму крові та підвищує толерантність міокарда до навантажень у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю. Розширює артерії більшою мірою, ніж вени. При тривалому застосуванні зменшується гіпертрофія міокарда та стінок артерій резистивного типу. Покращує кровопостачання ішемізованого міокарда. Початок антигіпертензивної дії – через 1 годину. Максимальний ефект спостерігається через 6-7 годин та зберігається протягом 24 годин. Тривалість ефекту залежить від величини дози. При артеріальній гіпертензії ефект відзначається у перші дні після початку лікування, стабільна дія розвивається через 1-2 місяці. При різкій відміні лізиноприлу не спостерігається вираженого підвищення артеріального тиску. Крім зниження артеріального тиску, лізиноприл зменшує альбумінурію. У пацієнтів із гіперглікемією сприяє нормалізації функції пошкодженого гломерулярного ендотелію. Лізиноприл не впливає на концентрацію глюкози в крові у пацієнтів із цукровим діабетом і не призводить до почастішання випадків гіпоглікемії.Показання до застосуванняЕсенціальна та реноваскулярна артеріальна гіпертензія (у вигляді монотерапії або у комбінації з іншими гіпотензивними засобами). Хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії). Раннє лікування гострого інфаркту міокарда у складі комбінованої терапії (у перші 24 години зі стабільними показниками гемодинаміки для підтримки цих показників та профілактики дисфункції лівого шлуночка та серцевої недостатності). Діабетична нефропатія (зниження альбумінурії у пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу з нормальним АТ та у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу з артеріальною гіпертензією).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до лізиноприлу або інших інгібіторів АПФ, а також до інших компонентів препарату. Ангіоневротичний набряк в анамнезі, зокрема на тлі застосування інгібіторів АПФ. Спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк. Дитячий вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). Вагітність та період грудного вигодовування. Одночасне застосування з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла). Одночасне застосування з антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Одночасне застосування з інгібіторами нейтральної ендопептидази (наприклад, препаратами, що містять сакубітрил), у зв'язку з високим ризиком розвитку ангіоневротичного набряку. З обережністю: артеріальна гіпотензія; двосторонній стеноз ниркових артерій чи стеноз артерії єдиної нирки; реноваскулярна гіпертензія; ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв); стан після трансплантації нирки; первинний гіперальдостеронізм; аортальний чи мітральний стеноз; гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; хронічна серцева недостатність; ішемічна хвороба серця чи цереброваскулярні захворювання; системні захворювання сполучної тканини (системний червоний вовчак, склеродермія та ін.); пригнічення кістковомозкового кровотворення, імуносупресивна терапія, одночасне застосування алопуринолу або прокаїнаміду, або комбінація зазначених ускладнюючих факторів (ризик розвитку нейтропенії та агранулоцитозу); цукровий діабет; гіперкаліємія; одночасне застосування з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію, калійвмісними замінниками харчової солі; одночасне застосування з препаратами літію; обтяжений алергологічний анамнез; одночасне проведення десенсибілізації алергеном з отрути перетинчастокрилих; одночасне проведення процедури аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ-аферезу) з використанням декстран сульфату; гемодіаліз із використанням високопроточних мембран (таких як AN69®); подагра, гіперурикемія; гіпонатріємія (підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії у пацієнтів, які перебувають на безсольовій або малосольовій дієті); стани, що супроводжуються зниженням об'єму циркулюючої крові (у тому числі при терапії діуретиками, дотриманні дієти з обмеженням кухонної солі, діалізі, діареї або блюванні); застосування під час великих хірургічних втручань або проведення загальної анестезії; застосування у пацієнтів негроїдної раси; застосування у пацієнтів похилого віку (старше 65 років).Вагітність та лактаціяВагітність Застосування лізиноприлу під час вагітності у жінок, які планують вагітність, а також у жінок репродуктивного віку, які не застосовують надійні методи контрацепції, протипоказано. При встановленні вагітності прийом препарату слід припинити якомога раніше. Лізиноприл проникає крізь плаценту. Даних про негативні впливи лізиноприлу на плід у разі застосування під час першого триместру вагітності немає. Прийом інгібіторів АПФ у ІІ та ІІІ триместрі вагітності надає несприятливий вплив на плід (можливі виражене зниження артеріального тиску, ниркова недостатність, гіперкаліємія, гіпоплазія кісток черепа, внутрішньоутробна смерть). За новонародженими та грудними дітьми, які зазнали внутрішньоутробного впливу інгібіторів АПФ, рекомендується вести ретельне спостереження для своєчасного виявлення вираженого зниження артеріального тиску, олігурії, гіперкаліємії. Період грудного вигодовування Немає даних про проникнення лізиноприлу у грудне молоко. На період лікування лізиноприлом необхідно припинити грудне вигодовування.Побічна діяЧастота виникнення небажаних реакцій наведена згідно з рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, Порушення з боку крові та лімфатичної системи: рідко – зниження гемоглобіну, гематокриту; дуже рідко – пригнічення функції кісткового мозку, анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія, лімфаденопатія. Порушення з боку імунної системи: рідко – ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, гортані; дуже рідко – аутоімунні порушення, інтестинальний ангіоневротичний набряк. Порушення з боку ендокринної системи: рідко – синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону (SIADH). Порушення з боку обміну речовин та харчування: нечасто – гіперкаліємія; рідко – гіпонатріємія; дуже рідко – гіпоглікемія. Порушення психіки: нечасто – лабільність настрою, порушення сну; частота невідома – депресія, порушення концентрації уваги. Порушення з боку нервової системи: часто – запаморочення, головний біль; нечасто – парестезія; рідко – сплутаність свідомості; частота невідома - непритомність. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – вертиго. Порушення з боку серця: нечасто – інфаркт міокарда на фоні артеріальної гіпотензії у пацієнтів із факторами ризику, тахікардія, відчуття серцебиття. Порушення з боку судин: часто – ортостатичні ефекти, включаючи ортостатичну гіпотензію; нечасто – порушення мозкового кровообігу на тлі артеріальної гіпотензії у пацієнтів із факторами ризику, синдром Рейно. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – кашель; нечасто – риніт; дуже рідко – синусит, бронхоспазм, алергічний альвеоліт/еозинофільна пневмонія. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – діарея, блювання; нечасто – нудота, біль у животі, диспепсія; рідко – сухість слизової оболонки порожнини рота; дуже рідко – панкреатит. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко – печінкова недостатність, жовтяниця (гепатоцелюлярна або холестатична), гепатит. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто - свербіж шкіри, шкірний висип; рідко – алопеція, псоріаз; дуже рідко – підвищене потовиділення, пемфігус, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєла), мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, псевдолімфома шкіри. Повідомлялося про симптомокомлекс, який може включати один або кілька симптомів: лихоманка, васкуліт, міалгія, артралгія/артрит, збільшення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ), позитивна реакція на антинуклеарні антитіла (АНА), еозинофілія та лейкоцитоз, Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: часто – порушення функції нирок; рідко – уремія, гостра ниркова недостатність; дуже рідко – анурія, олігурія. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: нечасто – імпотенція; рідко – гінекомастія. Загальні розлади та порушення у місці введення: нечасто – астенія, підвищена стомлюваність. Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень: нечасто – підвищення концентрації сечовини та креатиніну; рідко – збільшення концентрації ферментів печінки та білірубіну.Взаємодія з лікарськими засобамиПодвійна блокадаренін-ангіотензин-альдостеронова система (РААС) У пацієнтів з атеросклеротичним захворюванням, серцевою недостатністю або цукровим діабетом з ураженням органів-мішеней, одночасна терапія інгібітором АПФ та антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) пов'язана з вищою частотою розвитку артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та гіперкаліємії. недостатність) порівняно із застосуванням лише одного препарату, що впливає на РААС. Подвійна блокада (наприклад, при поєднанні інгібітору АПФ з АРА II) повинна бути обмежена окремими випадками з ретельним моніторингом функції нирок, вміст калію та регулярним контролем АТ. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з лікарськими засобами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів. Калійзберігаючі діуретики, препарати калію, замінники харчової солі та інші лікарські препарати, що здатні збільшувати вміст калію в сироватці крові. При одночасному застосуванні лізиноприлу з калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, тріамтерен, амілорид, еплеренон), препаратами калію або калійвмісними замінниками харчової кухонної солі та іншими лікарськими препаратами, здатними збільшувати вміст калію в сироватці крові (включаючи антагоністи препарати, що містять ко-тримоксазол [триметоприм + сульфаметоксазол], підвищується ризик розвитку гіперкаліємії (особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок), тому ці комбінації призначають з обережністю, під контролем вмісту калію в плазмі та функції нирок. У літніх пацієнтів і пацієнтів з порушенням функції нирок одночасний прийом інгібіторів АПФ з сульфаметоксазолом/триметопримом супроводжувався тяжкою гіперкаліємією, яка, як вважається, була викликана триметопримом, тому лізиноприл слід застосовувати з обережністю з препаратами, що містять тріметоприм. Інші гіпотензивні лікарські засоби При одночасному застосуванні з вазодилататорами, бета-адреноблокаторами, блокаторами "повільних" кальцієвих каналів, діуретиками та іншими гіпотензивними лікарськими засобами посилюється вираженість антигіпертензивної дії лізиноприлу. Препарати літію При одночасному застосуванні лізиноприлу з препаратами літію виведення літію з організму сповільнюється (ризик посилення кардіотоксичної та нейротоксичної дії літію). Одночасне застосування лізиноприлу із препаратами літію не рекомендується. У разі необхідності застосування цієї комбінації слід регулярно контролювати концентрацію літію у плазмі крові. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ), включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) та високі дози ацетилсаліцилової кислоти (≥3 г/добу) Нестероїдні протизапальні препарати (у тому числі селективні інгібітори ЦОГ-2) та ацетилсаліцилова кислота у дозах понад 3 г/добу, знижують антигіпертензивний ефект лізиноприлу. У деяких пацієнтів з порушеною функцією нирок (наприклад, у літніх пацієнтів або пацієнтів з зневодненням, у тому числі тих, що приймають діуретики), які отримують терапію НПЗП (у тому числі селективними інгібіторами ЦОГ-2), одночасне застосування інгібіторів АПФ або АРА II може спричинити подальше погіршення. функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності, та гіперкаліємію. Ці ефекти зазвичай оборотні. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та нестероїдних протизапальних засобів має проводитися з обережністю (особливо у літніх пацієнтів та у пацієнтів з порушеною функцією нирок). Пацієнти повинні мати адекватну кількість рідини. Рекомендується ретельно контролювати функцію нирок як на початку, так і в процесі лікування. Не протипоказано застосування лізиноприлу в комбінації з ацетилсаліциловою кислотою як антиагрегантний засіб. Гіпоглікемічні лікарські засоби Одночасний прийом лізиноприлу та інсуліну, а також пероральних гіпоглікемічних засобів може призводити до розвитку гіпоглікемії. Найбільший ризик розвитку спостерігається протягом перших тижнів сумісного застосування, а також у пацієнтів із порушенням функції нирок. Трициклічні антидепресанти / нейролептики / засоби для загальної анестезії / наркотичні засоби При одночасному застосуванні з трициклічними антидепресантами, нейролептиками, засобами загальної анестезії, барбітуратами, міорелаксантами спостерігається посилення антигіпертензивної дії лізиноприлу. Альфа- та бета-адреноміметики Альфа- та бета-адреноміметики (симпатоміметики), такі як епінефрин (адреналін), ізопротеренол, добутамін, допамін, можуть знижувати антигіпертензивний ефект лізиноприлу. Баклофен Посилює антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Слід ретельно контролювати артеріальний тиск і, у разі потреби, коригувати дозу антигіпертензивних препаратів. Етанол При одночасному застосуванні етанол посилює антигіпертензивну дію лізиноприлу. Естрогени Естрогени послаблюють антигіпертензивний ефект лізиноприлу через затримку рідини. Алопуринол, прокаїнамід, цитостатики, імунодепресанти, глюкокортикостероїди (при системному застосуванні) Спільне застосування інгібіторів АПФ з алопуринолом, прокаїнамідом, цитостатиками збільшує ризик розвитку нейтропенії/агранулоцитозу. Препарати золота При одночасному застосуванні лізиноприлу та препаратів золота внутрішньовенно (натрію ауротіомалат) описано симптомокомплекс, що включає гіперемію обличчя, нудоту, блювання та зниження артеріального тиску. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну Спільне застосування лізиноприлу із селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну може призводити до вираженої гіпонатріємії. Інгібітори mTOR (mammalion Target of Rapamycin - мета рапаміцину в клітинах ссавців) (наприклад, темсіролімус, сиролімус, еверолімус) У пацієнтів, які приймають одночасно інгібітори АПФ та інгібітори mTOR (темсіролімус, сиролімус, еверолімус), спостерігалося збільшення частоти розвитку ангіоневротичного набряку. Інгібітори дипептидилпептидази IV типу (ДПП-IV) (гліптини), наприклад, ситагліптин, саксагліптин, віллдагліптин, лінагліптин У пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ та інгібітори дипептидилпептидази IV типу (гліптини), спостерігалося збільшення частоти розвитку ангіоневротичного набряку. Естрамустін Збільшення частоти розвитку ангіоневротичного набряку при одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ. Інгібітори нейтральної ендопептидази (НЕП) Повідомлялося про підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та рацекадотрилу (інгібітор енкефалінази). При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з лікарськими препаратами, що містять сакубітрил (інгібітор неприлізину), зростає ризик розвитку ангіоневротичного набряку, через що одночасне застосування зазначених препаратів протипоказане. Інгібітори АПФ слід призначати не раніше ніж через 36 годин після відміни препаратів, що містять сакубітрил. Протипоказано призначення препаратів, що містять сакубітрил, пацієнтам, які отримують інгібітори АПФ, а також протягом 36 годин після відміни інгібіторів АПФ. Тканинні активатори плазміногену В обсерваційних дослідженнях виявлено підвищену частоту розвитку ангіоневротичного набряку у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ після застосування алтеплази для тромболітичної терапії ішемічного інсульту. Фармакокінетичні взаємодії Антациди та колестірамін знижують всмоктування лізиноприлу у шлунково-кишковому тракті.Спосіб застосування та дозиВсередину, 1 раз на добу вранці, незалежно від часу їди, переважно в один і той же час. Есенційна гіпертензія Початкова доза лізиноприлу, що рекомендується, для пацієнтів, які не приймають гіпотензивних засобів - 10 мг 1 раз на добу. За відсутності терапевтичного ефекту дозу збільшують кожні 2-3 дні на 5 мг на добу до середньої терапевтичної дози 20-40 мг на добу. Звичайна підтримуюча доза становить 20 мг один раз на добу. Максимальна добова доза лізиноприлу - 40 мг 1 раз на добу (у клінічних дослідженнях максимальна доза лізиноприлу становила 80 мг на добу, проте збільшення дози понад 40 мг на добу, зазвичай, не веде до подальшого зниження АТ). Терапевтичний ефект розвивається через 2-4 тижні від початку лікування, що слід враховувати зі збільшенням дози. При недостатньому терапевтичному ефекті можна комбінувати лізиноприл з іншими гіпотензивними засобами. Якщо пацієнт попередньо отримував лікування діуретиками, то їх прийом повинен бути припинений за 2-3 дні до початку застосування лізиноприлу. Якщо це неможливо, то початкова доза не повинна перевищувати 5 мг на добу. Після прийому першої дози необхідно спостереження лікаря протягом кількох годин, оскільки може виникнути виражене зниження артеріального тиску. Реноваскулярна гіпертензія або інші стани з підвищеною активністю ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) Початкова доза лізиноприлу становить 2,5-5 мг на добу під контролем артеріального тиску, функції нирок, концентрації калію у плазмі. Підтримуючу дозу встановлюють залежно від динаміки АТ. Пацієнт повинен бути під медичним наглядом. Особливі групи пацієнтів Порушення функції нирок Оскільки лізиноприл виводиться нирками, при нирковій недостатності початкова доза визначається залежно від кліренсу креатиніну. При кліренсі креатиніну (КК) 31-80 мл/хв початкова доза лізиноприлу становить 5-10 мг на добу, при КК 10-30 мл/хв - 2,5-5 мг на добу, при КК менше 10 мл/хв у тому числі у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі – 2,5 мг на добу. Підтримуюча доза визначається залежно від артеріального тиску (при регулярному контролі функції нирок, концентрації калію та натрію у крові). Порушення функції печінки Рекомендації щодо режиму дозування у пацієнтів з легкою та помірною печінковою недостатністю не розроблені, тому підбір доз таким пацієнтам слід здійснювати з обережністю, і починати слід з мінімально можливої ​​дози. Пацієнти похилого віку (старше 65 років) У пацієнтів похилого віку препарат слід застосовувати обережно, починаючи з мінімально можливої ​​дози. Хронічна серцева недостатність (ХСП) При ХСН початкова доза лізиноприлу становить 2,5 мг один раз на добу. Перший прийом лізиноприлу необхідно починати під пильним наглядом для того, щоб оцінити вплив препарату на артеріальний тиск. Надалі дозу лізиноприлу слід поступово збільшувати на 2,5 мг з інтервалом у 3-5 днів до 5-10-20 мг на добу. Не рекомендується перевищувати максимальну добову дозу лізиноприлу 20 мг (у клінічних дослідженнях максимальна доза лізиноприлу у пацієнтів із ХСН становила 35 мг 1 раз на добу). По можливості на початок прийому лізиноприлу слід зменшити дозу діуретика. До початку лікування лізиноприлом і далі в ході лікування слід регулярно контролювати АТ, функцію нирок, вміст калію та натрію в сироватці крові, щоб уникнути розвитку артеріальної гіпотензії та пов'язаного з нею порушення функції нирок. Раннє лікування гострого інфаркту міокарда Стартова терапія (перша 3 доби гострого інфаркту) У перші 24 години після гострого інфаркту призначають міокарда 5 мг лізиноприлу одноразово. Через 24 години (1 добу) призначають 5 мг лізиноприлу одноразово, через 48 годин (дві доби) – 10 мг лізиноприлу одноразово. Не можна починати лікування при систолічному артеріальному тиску менше 100 мм рт.ст. Пацієнтам з низьким систолічним АТ ( Підтримуюча терапія Підтримуюча доза лізиноприлу становить 10 мг один раз на добу. Курс лікування – не менше 6 тижнів. Надалі слід оцінити доцільність продовження терапії. Пацієнтам із симптомами серцевої недостатності рекомендується продовжувати прийом лізиноприлу. У разі розвитку артеріальної гіпотензії (систолічний артеріальний тиск Діабетична нефропатія Початкова доза лізиноприлу становить 10 мг на добу, яку при необхідності підвищують до 20 мг на добу до досягнення цільових значень діастолічного артеріального тиску (діастолічний артеріальний тиск нижче 75 мм рт.ст. у положенні "сидячи" у пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу і нижче 90 мм рт.ст., у положенні "сидячи" у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу). При порушенні функції нирок (КК менше 80 мл/хв) початкова доза визначається залежно від кліренсу креатиніну (див. вище).ПередозуванняСимптоми Симптоми, пов'язані з передозуванням інгібіторами АПФ, можуть включати артеріальну гіпотензію, циркуляторний колапс, сухість слизової оболонки порожнини рота, сонливість, затримку сечовипускання, запор, порушення водно-електролітного балансу, ниркову недостатність, почастішання дихання. запаморочення, стан тривоги та кашель. Лікування Промивання шлунка, застосування ентеросорбентів (прийом активованого вугілля) та проносних засобів, симптоматична терапія. При розвитку артеріальної гіпотензії слід покласти пацієнта на спину та підняти ноги. Для лікування передозування показано внутрішньовенне введення 0,9% натрію хлориду. Необхідний контроль АТ, показників водно-електролітного балансу. Брадикардія може бути зменшена внутрішньовенним введенням атропіну. У разі розвитку стійкої до лікування брадикардії слід розглянути можливість встановлення електрокардіостимулятора. Лізиноприл може бути видалений із системного кровотоку за допомогою гемодіалізу. Під час діалізу слід уникати застосування високопроточних поліакрилонітрилових мембран (ризик розвитку анафілактоїдних реакцій).Запобіжні заходи та особливі вказівкиАртеріальна гіпотензія Найчастіше виражене зниження артеріального тиску виникає при зниженні об'єму циркулюючої крові (ОЦК), викликаної терапією діуретиками, зменшенням кухонної солі в їжі, діалізом, діареєю або блюванням. У пацієнтів з ХСН та за наявності ниркової недостатності або без неї, можливе виражене зниження артеріального тиску. Під суворим контролем лікаря слід призначати лізиноприл пацієнтам з ішемічною хворобою серця, цереброваскулярною недостатністю, у яких різке зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або інсульту. Транзиторна гіпотензія не є протипоказанням для прийому наступної дози препарату. При застосуванні лізиноприлу, у деяких пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю, але з нормальним або зниженим артеріальним тиском, може спостерігатися зниження артеріального тиску, що зазвичай не є причиною для припинення лікування. До початку лікування лізиноприлом, по можливості, слід нормалізувати вміст натрію в сироватці крові та/або заповнити об'єм циркулюючої крові, проводити ретельний моніторинг стану пацієнтів, які перебувають у групі підвищеного ризику розвитку симптоматичної гіпотензії на початку лікування та при корекції дози. У разі стенозу ниркових артерій (особливо при двосторонньому стенозі або за наявності стенозу артерії єдиної нирки), а також при недостатності кровообігу внаслідок нестачі іонів натрію та/або рідини застосування лізиноприлу може призвести до порушення функції нирок, гострої ниркової недостатності, яка зазвичай виявляється незворотною навіть після відміни препарату. Гострий інфаркт міокарда Застосування препарату Лізінотон у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда не рекомендується, якщо систолічний артеріальний тиск не перевищує 100 мм рт. ст. Лізиноприл можна застосовувати разом із внутрішньовенним введенням або із застосуванням терапевтичних трансдермальних систем нітрогліцерину. Хірургічні втручання / загальна анестезія Перед хірургічним втручанням (включаючи стоматологічну хірургію) слід інформувати лікаря/анестезіолога про застосування інгібітора АПФ. При великих хірургічних втручаннях, а також при застосуванні інших засобів, що викликають зниження артеріального тиску, лізиноприл, блокуючи утворення ангіотензину II, може викликати виражене непрогнозоване зниження артеріального тиску. У разі розвитку артеріальної гіпотензії слід здійснювати її корекцію збільшенням ОЦК. Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) Повідомлялося про випадки артеріальної гіпотензії, непритомність, інсульт, гіперкаліємію та порушення функцій нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) у сприйнятливих пацієнтів, особливо при одночасному застосуванні кількох лікарських препаратів, що впливають на РААС. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з лікарськими засобами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину II протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів. У випадках, коли одночасне призначення двох лікарських засобів, що впливають на РААС, є необхідним, їх застосування має проводитися під контролем лікаря з особливою обережністю та з регулярним контролем функції нирок, показників АТ та вмісту електролітів у плазмі крові. Порушення функції нирок У пацієнтів з порушенням функції нирок (КК менше 80 мл/хв) початкова доза лізиноприлу повинна бути змінена відповідно до КК (див. розділ "Спосіб застосування та дози"). Регулярний контроль вмісту калію та концентрації креатиніну в плазмі є обов'язковою тактикою лікування таких пацієнтів. У пацієнтів із ХСН артеріальна гіпотензія може призвести до погіршення функції нирок. У таких пацієнтів відзначалися випадки гострої ниркової недостатності, звичайно оборотної. Гемодіаліз з використанням високопроточних мембран Можливе виникнення анафілактоїдних реакцій при одночасному проведенні гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (в т.ч. AN69®). Необхідно розглянути можливість застосування іншого типу мембрани для діалізу чи іншого антигіпертензивного засобу. Мітральний стеноз / аортальний стеноз / гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія Лізиноприл, як і інші інгібітори АПФ, повинен з обережністю застосовуватися у пацієнтів з обструкцією лівого шлуночка, що виносить (аортальний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія), а також у пацієнтів з мітральним стенозом. Анафілактоїдні реакції при проведенні аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ-аферезу) У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, можливий розвиток анафілактоїдних реакцій при проведенні ЛПНЩ-аферезу з використанням декстрану сульфату. Розвиток даних реакцій можна запобігти, якщо тимчасово скасовувати інгібітор АПФ до початку кожної процедури ЛПНГ-аферезу. Анафілактоїдні реакції під час проведення десенсибілізації алергеном з отрути перетинчастокрилих У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ при проведенні десенсибілізації отрутою гіменоптери (перетинчастокрилих), вкрай рідко можлива поява загрозливого життя анафілактоїдної реакції. Необхідно тимчасово припинити лікування інгібітором АПФ перед початком курсу десенсибілізації. Слід уникати застосування інгібіторів АПФ пацієнтам, які отримують імунотерапію бджолиною отрутою. Реакції гіперчутливості/ангіоневротичний набряк Ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, надгортанника та/або гортані відмічався рідко у пацієнтів, які лікувалися інгібіторами АПФ, включаючи лізиноприл. Ангіоневротичний набряк може виникнути будь-якої миті під час лікування. У таких випадках слід негайно відмінити препарат Лізінотон, призначити відповідне лікування та забезпечити лікування медичним наглядом до повної регресії симптомів. Навіть у випадках набряку язика, що не супроводжується дихальною недостатністю, пацієнтам може знадобитися тривале спостереження, оскільки лікування антигістамінними препаратами та кортикостероїдами може бути недостатньо. Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком гортані, може призвести до смерті. Набряк мови, голосових складок або гортані може призвести до обструкції дихальних шляхів. З появою таких симптомів потрібна невідкладна терапія: введення епінефрину (0,3-0,5 мл розчину епінефрину (адреналіну) 1:1000 підшкірно, введення глюкокортикостероїдів, антигістамінних препаратів) та/або забезпечення вільної прохідності дихальних шляхів. Пацієнт повинен перебувати під медичним наглядом до повного та стійкого зникнення симптомів. У поодиноких випадках на тлі терапії інгібіторами АПФ розвивається інтестинальний набряк (ангіоневротичний набряк кишечника). При цьому у пацієнтів відзначається біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні з нудотою та блюванням, у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальному рівні С1-естерази. Діагноз встановлюється за допомогою комп'ютерної томографії черевної порожнини, ультразвукового дослідження або хірургічного втручання. Симптоми зникали після припинення інгібіторів АПФ. Можливість розвитку інтестинального набряку необхідно враховувати під час проведення диференціальної діагностики болю у животі у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ. Пацієнти, що мають в анамнезі ангіоневротичний набряк, не пов'язаний з прийомом інгібіторів АПФ, можуть бути схильними до ризику розвитку ангіоневротичного набряку на тлі терапії інгібіторами АПФ. У пацієнтів негроїдної раси, які приймали інгібітори АПФ, ангіоневротичний набряк спостерігався частіше, ніж у інших рас. Збільшення ризику розвитку ангіоневротичного набряку спостерігалося у пацієнтів, які одночасно приймають інгібітори АПФ та такі лікарські засоби, як інгібітори mTOR (темсиролімус, сиролімус, еверолімус), інгібітори дипептидилпептидази IV типу (ситагліптин, саксагліптин, відаценіда , сакубітрил) та тканинні активатори плазміногену Кашель При застосуванні інгібіторів АПФ відзначали сухий кашель. Кашель сухий, тривалий, який зникає після припинення інгібітором АПФ. При диференціальному діагнозі кашлю треба враховувати і кашель, спричинений інгібітором АПФ. Нейтропенія / агранулоцитоз / тромбоцитопенія / анемія На фоні прийому інгібіторів АПФ можуть виникати нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопенія та анемія. У пацієнтів з нормальною функцією нирок та за відсутності інших обтяжливих факторів нейтропенія розвивається рідко. Нейтропенія та агранулоцитоз є оборотними та зникають після відміни інгібітору АПФ. Лізиноприл слід застосовувати з особливою обережністю у пацієнтів із системними захворюваннями сполучної тканини, на фоні прийому імунодепресантів, алопуринолу або прокаїнаміду, особливо у пацієнтів з порушеною функцією нирок. У деяких пацієнтів виникали важкі інфекції, а в ряді випадків стійкі до інтенсивної антибіотикотерапії. У разі застосування лізиноприлу у таких пацієнтів рекомендується періодичний контроль вмісту лейкоцитів у крові (аналіз крові з підрахунком лейкоцитарної формули). Пацієнти повинні бути попереджені про необхідність повідомляти лікаря, про будь-які ознаки інфекційних захворювань (наприклад, біль у горлі, гарячка). Етнічні відмінності Слід враховувати, що у пацієнтів негроїдної раси ризик розвитку ангіоневротичного набряку є вищим. Як і інші інгібітори АПФ, лізиноприл менш ефективний щодо зниження артеріального тиску у пацієнтів негроїдної раси. Цей ефект пов'язаний з вираженим переважанням низькоренінового статусу у пацієнтів негроїдної раси з артеріальною гіпертензією. Цукровий діабет При застосуванні лізиноприлу у пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують пероральні гіпоглікемічні засоби або інсулін, протягом першого місяця лікування необхідно регулярно контролювати концентрацію глюкози в крові. Порушення функції печінки У поодиноких випадках на фоні прийому інгібіторів АПФ спостерігався синдром розвитку холестатичної жовтяниці з переходом у фульмінантний некроз печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому незрозумілий. При появі жовтяниці або значного підвищення активності печінкових ферментів на фоні прийому інгібіторів АПФ слід припинити прийом препарату, пацієнт повинен перебувати під відповідним медичним наглядом. Гіперкаліємія Гіперкаліємія може розвиватися на фоні лікування інгібіторами АПФ, включаючи лізиноприл. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність, літній вік (старше 65 років), цукровий діабет, деякі супутні стани (дегідратація, зниження ОЦК, гостра серцева недостатність у стадії декомпенсації, метаболічний ацидоз), одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків, таких як сиронолак триамтерен або амілорид), а також препаратів калію, калій, що містять замінників харчової солі та інших лікарських засобів, що сприяють підвищенню вмісту калію в плазмі крові (наприклад, гепарину). Застосування харчових добавок/препаратів калію, калійзберігаючих діуретиків, замінників харчових солей, що містять калій, може призвести до значного підвищення вмісту калію в крові, особливо у пацієнтів зі значно зниженою функцією нирок. Гіперкаліємія може призвести до серйозних, іноді фатальних порушень серцевого ритму. При необхідності одночасного застосування лізиноприлу і перерахованих вище калійвмісних або підвищують вміст калію в плазмі крові лікарських засобів слід дотримуватися обережності і регулярно контролювати вміст калію в сироватці крові. Літній вік У пацієнтів похилого віку застосування стандартних доз лізиноприлу призводить до більш високої концентрації лізиноприлу у плазмі. Тому потрібна особлива обережність щодо дози, незважаючи на те, що відмінностей в антигіпертензивній дії лізиноприлу у літніх та молодих пацієнтів не виявлено. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Немає даних про вплив препарату Лізінотон у терапевтичних дозах на здатність до керування транспортними засобами та механізмами, проте необхідно враховувати, що зниження артеріального тиску, що викликається препаратом, може супроводжуватися виникненням запаморочення та сонливості, у зв'язку з чим слід дотримуватися обережності.Умови відпустки з аптекЗа рецептом

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: лізиноприлу дигідрат 5,44 мг, еквівалентно лізиноприлу безводному 5,0 мг; допоміжні речовини: манітол 42,0 мг, кальцію гідрофосфат дигідрат 142,185 мг, крохмаль кукурудзяний прежелатинізований 10,5 мг, натрію кроскармеллозу 8,4 мг, магнію стеарат 1,47 мг. По 10 або 14 таблеток у блістер із ПВХ/алюмінієвої фольги. По 3 блістери по 10 таблеток або по 2 блістери по 14 таблеток разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку з контролем першого розтину.Опис лікарської формиКруглі, плоскі білий колір таблетки з ризиком з обох боків.Фармакотерапевтична групаАПФ інгібітор.ФармакокінетикаАбсорбція Абсорбція лізиноприлу становить у середньому 25-30% при значній міжіндивідуальній варіабельності (6-60%). Їда не впливає на всмоктування лізиноприлу. Час досягнення максимальної концентрації у плазмі крові (ТСmах) становить приблизно 7 годин. Розподіл У незміненому вигляді потрапляє до системного кровообігу. Лізиноприл не зв'язується з білками плазми (за винятком циркулюючого ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ)). Проникність через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єр низька. Метаболізм Лізиноприл не піддається метаболізму. Виведення Лізиноприл виводиться нирками у незміненому вигляді. Фракція, пов'язана з АПФ, виводиться повільно. Кліренс лізиноприлу у здорових добровольців становить приблизно 50 мл/хв. Після багаторазового прийому ефективний період напіввиведення лізиноприлу становить 126 годин. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках Хронічна серцева недостатність (ХСП) У пацієнтів із ХСН абсолютна біодоступність лізиноприлу знижується приблизно на 16%; однак AUC (площа під кривою "концентрація-час") збільшується в середньому на 125% порівняно зі здоровими добровольцями. Порушення функції нирок У пацієнтів з нирковою недостатністю спостерігається підвищена концентрація лізиноприлу в плазмі, відзначається збільшення часу досягнення максимальної концентрації та збільшення періоду напіввиведення. Порушення функції нирок призводить до збільшення AUC та періоду напіввиведення лізиноприлу, але ці зміни стають клінічно значущими лише тоді, коли швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) знижується нижче 30 мл/хв. При легкій та помірній нирковій недостатності (кліренс креатиніну (КК) від 30 до 80 мл/хв) середнє значення AUC збільшується на 13%, у той час як при тяжкій нирковій недостатності (КК від 5 до Порушення функції печінки У пацієнтів з цирозом печінки біодоступність лізиноприлу знижена приблизно на 30%, проте експозиція препарату (AUC) збільшується на 50% порівняно зі здоровими добровольцями через зниження кліренсу. Літній вік У пацієнтів похилого віку (старше 65 років) концентрація лізиноприлу в плазмі крові та AUC у 2 рази вища, ніж у пацієнтів молодого віку.ФармакодинамікаЛізиноприл – інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), зменшує утворення ангіотензину II з ангіотензину I. Зниження вмісту ангіотензину II веде до прямого зменшення виділення альдостерону. Зменшує деградацію брадикініну та збільшує синтез простагландинів. Знижує загальний периферичний судинний опір, артеріальний тиск (АТ), переднавантаження, тиск у легеневих капілярах, викликає збільшення хвилинного об'єму крові та підвищує толерантність міокарда до навантажень у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю. Розширює артерії більшою мірою, ніж вени. При тривалому застосуванні зменшується гіпертрофія міокарда та стінок артерій резистивного типу. Покращує кровопостачання ішемізованого міокарда. Початок антигіпертензивної дії – через 1 годину. Максимальний ефект спостерігається через 6-7 годин та зберігається протягом 24 годин. Тривалість ефекту залежить від величини дози. При артеріальній гіпертензії ефект відзначається у перші дні після початку лікування, стабільна дія розвивається через 1-2 місяці. При різкій відміні лізиноприлу не спостерігається вираженого підвищення артеріального тиску. Крім зниження артеріального тиску, лізиноприл зменшує альбумінурію. У пацієнтів із гіперглікемією сприяє нормалізації функції пошкодженого гломерулярного ендотелію. Лізиноприл не впливає на концентрацію глюкози в крові у пацієнтів із цукровим діабетом і не призводить до почастішання випадків гіпоглікемії.Показання до застосуванняЕсенціальна та реноваскулярна артеріальна гіпертензія (у вигляді монотерапії або у комбінації з іншими гіпотензивними засобами). Хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії). Раннє лікування гострого інфаркту міокарда у складі комбінованої терапії (у перші 24 години зі стабільними показниками гемодинаміки для підтримки цих показників та профілактики дисфункції лівого шлуночка та серцевої недостатності). Діабетична нефропатія (зниження альбумінурії у пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу з нормальним АТ та у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу з артеріальною гіпертензією).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до лізиноприлу або інших інгібіторів АПФ, а також до інших компонентів препарату. Ангіоневротичний набряк в анамнезі, зокрема на тлі застосування інгібіторів АПФ. Спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк. Дитячий вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). Вагітність та період грудного вигодовування. Одночасне застосування з аліскіреном та препаратами, що містять аліскірен, у пацієнтів з цукровим діабетом та/або помірними або тяжкими порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла). Одночасне застосування з антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) у пацієнтів з діабетичною нефропатією. Одночасне застосування з інгібіторами нейтральної ендопептидази (наприклад, препаратами, що містять сакубітрил), у зв'язку з високим ризиком розвитку ангіоневротичного набряку. З обережністю: артеріальна гіпотензія; двосторонній стеноз ниркових артерій чи стеноз артерії єдиної нирки; реноваскулярна гіпертензія; ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв); стан після трансплантації нирки; первинний гіперальдостеронізм; аортальний чи мітральний стеноз; гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; хронічна серцева недостатність; ішемічна хвороба серця чи цереброваскулярні захворювання; системні захворювання сполучної тканини (системний червоний вовчак, склеродермія та ін.); пригнічення кістковомозкового кровотворення, імуносупресивна терапія, одночасне застосування алопуринолу або прокаїнаміду, або комбінація зазначених ускладнюючих факторів (ризик розвитку нейтропенії та агранулоцитозу); цукровий діабет; гіперкаліємія; одночасне застосування з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію, калійвмісними замінниками харчової солі; одночасне застосування з препаратами літію; обтяжений алергологічний анамнез; одночасне проведення десенсибілізації алергеном з отрути перетинчастокрилих; одночасне проведення процедури аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ-аферезу) з використанням декстран сульфату; гемодіаліз із використанням високопроточних мембран (таких як AN69®); подагра, гіперурикемія; гіпонатріємія (підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії у пацієнтів, які перебувають на безсольовій або малосольовій дієті); стани, що супроводжуються зниженням об'єму циркулюючої крові (у тому числі при терапії діуретиками, дотриманні дієти з обмеженням кухонної солі, діалізі, діареї або блюванні); застосування під час великих хірургічних втручань або проведення загальної анестезії; застосування у пацієнтів негроїдної раси; застосування у пацієнтів похилого віку (старше 65 років).Вагітність та лактаціяВагітність Застосування лізиноприлу під час вагітності у жінок, які планують вагітність, а також у жінок репродуктивного віку, які не застосовують надійні методи контрацепції, протипоказано. При встановленні вагітності прийом препарату слід припинити якомога раніше. Лізиноприл проникає крізь плаценту. Даних про негативні впливи лізиноприлу на плід у разі застосування під час першого триместру вагітності немає. Прийом інгібіторів АПФ у ІІ та ІІІ триместрі вагітності надає несприятливий вплив на плід (можливі виражене зниження артеріального тиску, ниркова недостатність, гіперкаліємія, гіпоплазія кісток черепа, внутрішньоутробна смерть). За новонародженими та грудними дітьми, які зазнали внутрішньоутробного впливу інгібіторів АПФ, рекомендується вести ретельне спостереження для своєчасного виявлення вираженого зниження артеріального тиску, олігурії, гіперкаліємії. Період грудного вигодовування Немає даних про проникнення лізиноприлу у грудне молоко. На період лікування лізиноприлом необхідно припинити грудне вигодовування.Побічна діяЧастота виникнення небажаних реакцій наведена згідно з рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, Порушення з боку крові та лімфатичної системи: рідко – зниження гемоглобіну, гематокриту; дуже рідко – пригнічення функції кісткового мозку, анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія, лімфаденопатія. Порушення з боку імунної системи: рідко – ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, гортані; дуже рідко – аутоімунні порушення, інтестинальний ангіоневротичний набряк. Порушення з боку ендокринної системи: рідко – синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону (SIADH). Порушення з боку обміну речовин та харчування: нечасто – гіперкаліємія; рідко – гіпонатріємія; дуже рідко – гіпоглікемія. Порушення психіки: нечасто – лабільність настрою, порушення сну; частота невідома – депресія, порушення концентрації уваги. Порушення з боку нервової системи: часто – запаморочення, головний біль; нечасто – парестезія; рідко – сплутаність свідомості; частота невідома - непритомність. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення: нечасто – вертиго. Порушення з боку серця: нечасто – інфаркт міокарда на фоні артеріальної гіпотензії у пацієнтів із факторами ризику, тахікардія, відчуття серцебиття. Порушення з боку судин: часто – ортостатичні ефекти, включаючи ортостатичну гіпотензію; нечасто – порушення мозкового кровообігу на тлі артеріальної гіпотензії у пацієнтів із факторами ризику, синдром Рейно. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – кашель; нечасто – риніт; дуже рідко – синусит, бронхоспазм, алергічний альвеоліт/еозинофільна пневмонія. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – діарея, блювання; нечасто – нудота, біль у животі, диспепсія; рідко – сухість слизової оболонки порожнини рота; дуже рідко – панкреатит. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко – печінкова недостатність, жовтяниця (гепатоцелюлярна або холестатична), гепатит. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто - свербіж шкіри, шкірний висип; рідко – алопеція, псоріаз; дуже рідко – підвищене потовиділення, пемфігус, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєла), мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, псевдолімфома шкіри. Повідомлялося про симптомокомлекс, який може включати один або кілька симптомів: лихоманка, васкуліт, міалгія, артралгія/артрит, збільшення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ), позитивна реакція на антинуклеарні антитіла (АНА), еозинофілія та лейкоцитоз, Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: часто – порушення функції нирок; рідко – уремія, гостра ниркова недостатність; дуже рідко – анурія, олігурія. Порушення з боку статевих органів та молочної залози: нечасто – імпотенція; рідко – гінекомастія. Загальні розлади та порушення у місці введення: нечасто – астенія, підвищена стомлюваність. Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень: нечасто – підвищення концентрації сечовини та креатиніну; рідко – збільшення концентрації ферментів печінки та білірубіну.Взаємодія з лікарськими засобамиПодвійна блокадаренін-ангіотензин-альдостеронова система (РААС) У пацієнтів з атеросклеротичним захворюванням, серцевою недостатністю або цукровим діабетом з ураженням органів-мішеней, одночасна терапія інгібітором АПФ та антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) пов'язана з вищою частотою розвитку артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та гіперкаліємії. недостатність) порівняно із застосуванням лише одного препарату, що впливає на РААС. Подвійна блокада (наприклад, при поєднанні інгібітору АПФ з АРА II) повинна бути обмежена окремими випадками з ретельним моніторингом функції нирок, вміст калію та регулярним контролем АТ. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з лікарськими засобами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів. Калійзберігаючі діуретики, препарати калію, замінники харчової солі та інші лікарські препарати, що здатні збільшувати вміст калію в сироватці крові. При одночасному застосуванні лізиноприлу з калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, тріамтерен, амілорид, еплеренон), препаратами калію або калійвмісними замінниками харчової кухонної солі та іншими лікарськими препаратами, здатними збільшувати вміст калію в сироватці крові (включаючи антагоністи препарати, що містять ко-тримоксазол [триметоприм + сульфаметоксазол], підвищується ризик розвитку гіперкаліємії (особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок), тому ці комбінації призначають з обережністю, під контролем вмісту калію в плазмі та функції нирок. У літніх пацієнтів і пацієнтів з порушенням функції нирок одночасний прийом інгібіторів АПФ з сульфаметоксазолом/триметопримом супроводжувався тяжкою гіперкаліємією, яка, як вважається, була викликана триметопримом, тому лізиноприл слід застосовувати з обережністю з препаратами, що містять тріметоприм. Інші гіпотензивні лікарські засоби При одночасному застосуванні з вазодилататорами, бета-адреноблокаторами, блокаторами "повільних" кальцієвих каналів, діуретиками та іншими гіпотензивними лікарськими засобами посилюється вираженість антигіпертензивної дії лізиноприлу. Препарати літію При одночасному застосуванні лізиноприлу з препаратами літію виведення літію з організму сповільнюється (ризик посилення кардіотоксичної та нейротоксичної дії літію). Одночасне застосування лізиноприлу із препаратами літію не рекомендується. У разі необхідності застосування цієї комбінації слід регулярно контролювати концентрацію літію у плазмі крові. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ), включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) та високі дози ацетилсаліцилової кислоти (≥3 г/добу) Нестероїдні протизапальні препарати (у тому числі селективні інгібітори ЦОГ-2) та ацетилсаліцилова кислота у дозах понад 3 г/добу, знижують антигіпертензивний ефект лізиноприлу. У деяких пацієнтів з порушеною функцією нирок (наприклад, у літніх пацієнтів або пацієнтів з зневодненням, у тому числі тих, що приймають діуретики), які отримують терапію НПЗП (у тому числі селективними інгібіторами ЦОГ-2), одночасне застосування інгібіторів АПФ або АРА II може спричинити подальше погіршення. функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності, та гіперкаліємію. Ці ефекти зазвичай оборотні. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та нестероїдних протизапальних засобів має проводитися з обережністю (особливо у літніх пацієнтів та у пацієнтів з порушеною функцією нирок). Пацієнти повинні мати адекватну кількість рідини. Рекомендується ретельно контролювати функцію нирок як на початку, так і в процесі лікування. Не протипоказано застосування лізиноприлу в комбінації з ацетилсаліциловою кислотою як антиагрегантний засіб. Гіпоглікемічні лікарські засоби Одночасний прийом лізиноприлу та інсуліну, а також пероральних гіпоглікемічних засобів може призводити до розвитку гіпоглікемії. Найбільший ризик розвитку спостерігається протягом перших тижнів сумісного застосування, а також у пацієнтів із порушенням функції нирок. Трициклічні антидепресанти / нейролептики / засоби для загальної анестезії / наркотичні засоби При одночасному застосуванні з трициклічними антидепресантами, нейролептиками, засобами загальної анестезії, барбітуратами, міорелаксантами спостерігається посилення антигіпертензивної дії лізиноприлу. Альфа- та бета-адреноміметики Альфа- та бета-адреноміметики (симпатоміметики), такі як епінефрин (адреналін), ізопротеренол, добутамін, допамін, можуть знижувати антигіпертензивний ефект лізиноприлу. Баклофен Посилює антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Слід ретельно контролювати артеріальний тиск і, у разі потреби, коригувати дозу антигіпертензивних препаратів. Етанол При одночасному застосуванні етанол посилює антигіпертензивну дію лізиноприлу. Естрогени Естрогени послаблюють антигіпертензивний ефект лізиноприлу через затримку рідини. Алопуринол, прокаїнамід, цитостатики, імунодепресанти, глюкокортикостероїди (при системному застосуванні) Спільне застосування інгібіторів АПФ з алопуринолом, прокаїнамідом, цитостатиками збільшує ризик розвитку нейтропенії/агранулоцитозу. Препарати золота При одночасному застосуванні лізиноприлу та препаратів золота внутрішньовенно (натрію ауротіомалат) описано симптомокомплекс, що включає гіперемію обличчя, нудоту, блювання та зниження артеріального тиску. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну Спільне застосування лізиноприлу із селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну може призводити до вираженої гіпонатріємії. Інгібітори mTOR (mammalion Target of Rapamycin - мета рапаміцину в клітинах ссавців) (наприклад, темсіролімус, сиролімус, еверолімус) У пацієнтів, які приймають одночасно інгібітори АПФ та інгібітори mTOR (темсіролімус, сиролімус, еверолімус), спостерігалося збільшення частоти розвитку ангіоневротичного набряку. Інгібітори дипептидилпептидази IV типу (ДПП-IV) (гліптини), наприклад, ситагліптин, саксагліптин, віллдагліптин, лінагліптин У пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ та інгібітори дипептидилпептидази IV типу (гліптини), спостерігалося збільшення частоти розвитку ангіоневротичного набряку. Естрамустін Збільшення частоти розвитку ангіоневротичного набряку при одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ. Інгібітори нейтральної ендопептидази (НЕП) Повідомлялося про підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та рацекадотрилу (інгібітор енкефалінази). При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з лікарськими препаратами, що містять сакубітрил (інгібітор неприлізину), зростає ризик розвитку ангіоневротичного набряку, через що одночасне застосування зазначених препаратів протипоказане. Інгібітори АПФ слід призначати не раніше ніж через 36 годин після відміни препаратів, що містять сакубітрил. Протипоказано призначення препаратів, що містять сакубітрил, пацієнтам, які отримують інгібітори АПФ, а також протягом 36 годин після відміни інгібіторів АПФ. Тканинні активатори плазміногену В обсерваційних дослідженнях виявлено підвищену частоту розвитку ангіоневротичного набряку у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ після застосування алтеплази для тромболітичної терапії ішемічного інсульту. Фармакокінетичні взаємодії Антациди та колестірамін знижують всмоктування лізиноприлу у шлунково-кишковому тракті.Спосіб застосування та дозиВсередину, 1 раз на добу вранці, незалежно від часу їди, переважно в один і той же час. Есенційна гіпертензія Початкова доза лізиноприлу, що рекомендується, для пацієнтів, які не приймають гіпотензивних засобів - 10 мг 1 раз на добу. За відсутності терапевтичного ефекту дозу збільшують кожні 2-3 дні на 5 мг на добу до середньої терапевтичної дози 20-40 мг на добу. Звичайна підтримуюча доза становить 20 мг один раз на добу. Максимальна добова доза лізиноприлу - 40 мг 1 раз на добу (у клінічних дослідженнях максимальна доза лізиноприлу становила 80 мг на добу, проте збільшення дози понад 40 мг на добу, зазвичай, не веде до подальшого зниження АТ). Терапевтичний ефект розвивається через 2-4 тижні від початку лікування, що слід враховувати зі збільшенням дози. При недостатньому терапевтичному ефекті можна комбінувати лізиноприл з іншими гіпотензивними засобами. Якщо пацієнт попередньо отримував лікування діуретиками, то їх прийом повинен бути припинений за 2-3 дні до початку застосування лізиноприлу. Якщо це неможливо, то початкова доза не повинна перевищувати 5 мг на добу. Після прийому першої дози необхідно спостереження лікаря протягом кількох годин, оскільки може виникнути виражене зниження артеріального тиску. Реноваскулярна гіпертензія або інші стани з підвищеною активністю ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) Початкова доза лізиноприлу становить 2,5-5 мг на добу під контролем артеріального тиску, функції нирок, концентрації калію у плазмі. Підтримуючу дозу встановлюють залежно від динаміки АТ. Пацієнт повинен бути під медичним наглядом. Особливі групи пацієнтів Порушення функції нирок Оскільки лізиноприл виводиться нирками, при нирковій недостатності початкова доза визначається залежно від кліренсу креатиніну. При кліренсі креатиніну (КК) 31-80 мл/хв початкова доза лізиноприлу становить 5-10 мг на добу, при КК 10-30 мл/хв - 2,5-5 мг на добу, при КК менше 10 мл/хв у тому числі у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі – 2,5 мг на добу. Підтримуюча доза визначається залежно від артеріального тиску (при регулярному контролі функції нирок, концентрації калію та натрію у крові). Порушення функції печінки Рекомендації щодо режиму дозування у пацієнтів з легкою та помірною печінковою недостатністю не розроблені, тому підбір доз таким пацієнтам слід здійснювати з обережністю, і починати слід з мінімально можливої ​​дози. Пацієнти похилого віку (старше 65 років) У пацієнтів похилого віку препарат слід застосовувати обережно, починаючи з мінімально можливої ​​дози. Хронічна серцева недостатність (ХСП) При ХСН початкова доза лізиноприлу становить 2,5 мг один раз на добу. Перший прийом лізиноприлу необхідно починати під пильним наглядом для того, щоб оцінити вплив препарату на артеріальний тиск. Надалі дозу лізиноприлу слід поступово збільшувати на 2,5 мг з інтервалом у 3-5 днів до 5-10-20 мг на добу. Не рекомендується перевищувати максимальну добову дозу лізиноприлу 20 мг (у клінічних дослідженнях максимальна доза лізиноприлу у пацієнтів із ХСН становила 35 мг 1 раз на добу). По можливості на початок прийому лізиноприлу слід зменшити дозу діуретика. До початку лікування лізиноприлом і далі в ході лікування слід регулярно контролювати АТ, функцію нирок, вміст калію та натрію в сироватці крові, щоб уникнути розвитку артеріальної гіпотензії та пов'язаного з нею порушення функції нирок. Раннє лікування гострого інфаркту міокарда Стартова терапія (перша 3 доби гострого інфаркту) У перші 24 години після гострого інфаркту призначають міокарда 5 мг лізиноприлу одноразово. Через 24 години (1 добу) призначають 5 мг лізиноприлу одноразово, через 48 годин (дві доби) – 10 мг лізиноприлу одноразово. Не можна починати лікування при систолічному артеріальному тиску менше 100 мм рт.ст. Пацієнтам з низьким систолічним АТ ( Підтримуюча терапія Підтримуюча доза лізиноприлу становить 10 мг один раз на добу. Курс лікування – не менше 6 тижнів. Надалі слід оцінити доцільність продовження терапії. Пацієнтам із симптомами серцевої недостатності рекомендується продовжувати прийом лізиноприлу. У разі розвитку артеріальної гіпотензії (систолічний артеріальний тиск Діабетична нефропатія Початкова доза лізиноприлу становить 10 мг на добу, яку при необхідності підвищують до 20 мг на добу до досягнення цільових значень діастолічного артеріального тиску (діастолічний артеріальний тиск нижче 75 мм рт.ст. у положенні "сидячи" у пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу і нижче 90 мм рт.ст., у положенні "сидячи" у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу). При порушенні функції нирок (КК менше 80 мл/хв) початкова доза визначається залежно від кліренсу креатиніну (див. вище).ПередозуванняСимптоми Симптоми, пов'язані з передозуванням інгібіторами АПФ, можуть включати артеріальну гіпотензію, циркуляторний колапс, сухість слизової оболонки порожнини рота, сонливість, затримку сечовипускання, запор, порушення водно-електролітного балансу, ниркову недостатність, почастішання дихання. запаморочення, стан тривоги та кашель. Лікування Промивання шлунка, застосування ентеросорбентів (прийом активованого вугілля) та проносних засобів, симптоматична терапія. При розвитку артеріальної гіпотензії слід покласти пацієнта на спину та підняти ноги. Для лікування передозування показано внутрішньовенне введення 0,9% натрію хлориду. Необхідний контроль АТ, показників водно-електролітного балансу. Брадикардія може бути зменшена внутрішньовенним введенням атропіну. У разі розвитку стійкої до лікування брадикардії слід розглянути можливість встановлення електрокардіостимулятора. Лізиноприл може бути видалений із системного кровотоку за допомогою гемодіалізу. Під час діалізу слід уникати застосування високопроточних поліакрилонітрилових мембран (ризик розвитку анафілактоїдних реакцій).Запобіжні заходи та особливі вказівкиАртеріальна гіпотензія Найчастіше виражене зниження артеріального тиску виникає при зниженні об'єму циркулюючої крові (ОЦК), викликаної терапією діуретиками, зменшенням кухонної солі в їжі, діалізом, діареєю або блюванням. У пацієнтів з ХСН та за наявності ниркової недостатності або без неї, можливе виражене зниження артеріального тиску. Під суворим контролем лікаря слід призначати лізиноприл пацієнтам з ішемічною хворобою серця, цереброваскулярною недостатністю, у яких різке зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або інсульту. Транзиторна гіпотензія не є протипоказанням для прийому наступної дози препарату. При застосуванні лізиноприлу, у деяких пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю, але з нормальним або зниженим артеріальним тиском, може спостерігатися зниження артеріального тиску, що зазвичай не є причиною для припинення лікування. До початку лікування лізиноприлом, по можливості, слід нормалізувати вміст натрію в сироватці крові та/або заповнити об'єм циркулюючої крові, проводити ретельний моніторинг стану пацієнтів, які перебувають у групі підвищеного ризику розвитку симптоматичної гіпотензії на початку лікування та при корекції дози. У разі стенозу ниркових артерій (особливо при двосторонньому стенозі або за наявності стенозу артерії єдиної нирки), а також при недостатності кровообігу внаслідок нестачі іонів натрію та/або рідини застосування лізиноприлу може призвести до порушення функції нирок, гострої ниркової недостатності, яка зазвичай виявляється незворотною навіть після відміни препарату. Гострий інфаркт міокарда Застосування препарату Лізінотон у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда не рекомендується, якщо систолічний артеріальний тиск не перевищує 100 мм рт. ст. Лізиноприл можна застосовувати разом із внутрішньовенним введенням або із застосуванням терапевтичних трансдермальних систем нітрогліцерину. Хірургічні втручання / загальна анестезія Перед хірургічним втручанням (включаючи стоматологічну хірургію) слід інформувати лікаря/анестезіолога про застосування інгібітора АПФ. При великих хірургічних втручаннях, а також при застосуванні інших засобів, що викликають зниження артеріального тиску, лізиноприл, блокуючи утворення ангіотензину II, може викликати виражене непрогнозоване зниження артеріального тиску. У разі розвитку артеріальної гіпотензії слід здійснювати її корекцію збільшенням ОЦК. Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) Повідомлялося про випадки артеріальної гіпотензії, непритомність, інсульт, гіперкаліємію та порушення функцій нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) у сприйнятливих пацієнтів, особливо при одночасному застосуванні кількох лікарських препаратів, що впливають на РААС. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з лікарськими засобами, що містять аліскірен, протипоказане у пацієнтів з цукровим діабетом та/або з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ менше 60 мл/хв/1,73 м2 площі поверхні тіла) та не рекомендується у інших пацієнтів. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину II протипоказане у пацієнтів з діабетичною нефропатією та не рекомендується в інших пацієнтів. У випадках, коли одночасне призначення двох лікарських засобів, що впливають на РААС, є необхідним, їх застосування має проводитися під контролем лікаря з особливою обережністю та з регулярним контролем функції нирок, показників АТ та вмісту електролітів у плазмі крові. Порушення функції нирок У пацієнтів з порушенням функції нирок (КК менше 80 мл/хв) початкова доза лізиноприлу повинна бути змінена відповідно до КК (див. розділ "Спосіб застосування та дози"). Регулярний контроль вмісту калію та концентрації креатиніну в плазмі є обов'язковою тактикою лікування таких пацієнтів. У пацієнтів із ХСН артеріальна гіпотензія може призвести до погіршення функції нирок. У таких пацієнтів відзначалися випадки гострої ниркової недостатності, звичайно оборотної. Гемодіаліз з використанням високопроточних мембран Можливе виникнення анафілактоїдних реакцій при одночасному проведенні гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (в т.ч. AN69®). Необхідно розглянути можливість застосування іншого типу мембрани для діалізу чи іншого антигіпертензивного засобу. Мітральний стеноз / аортальний стеноз / гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія Лізиноприл, як і інші інгібітори АПФ, повинен з обережністю застосовуватися у пацієнтів з обструкцією лівого шлуночка, що виносить (аортальний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія), а також у пацієнтів з мітральним стенозом. Анафілактоїдні реакції при проведенні аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ-аферезу) У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, можливий розвиток анафілактоїдних реакцій при проведенні ЛПНЩ-аферезу з використанням декстрану сульфату. Розвиток даних реакцій можна запобігти, якщо тимчасово скасовувати інгібітор АПФ до початку кожної процедури ЛПНГ-аферезу. Анафілактоїдні реакції під час проведення десенсибілізації алергеном з отрути перетинчастокрилих У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ при проведенні десенсибілізації отрутою гіменоптери (перетинчастокрилих), вкрай рідко можлива поява загрозливого життя анафілактоїдної реакції. Необхідно тимчасово припинити лікування інгібітором АПФ перед початком курсу десенсибілізації. Слід уникати застосування інгібіторів АПФ пацієнтам, які отримують імунотерапію бджолиною отрутою. Реакції гіперчутливості/ангіоневротичний набряк Ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, надгортанника та/або гортані відмічався рідко у пацієнтів, які лікувалися інгібіторами АПФ, включаючи лізиноприл. Ангіоневротичний набряк може виникнути будь-якої миті під час лікування. У таких випадках слід негайно відмінити препарат Лізінотон, призначити відповідне лікування та забезпечити лікування медичним наглядом до повної регресії симптомів. Навіть у випадках набряку язика, що не супроводжується дихальною недостатністю, пацієнтам може знадобитися тривале спостереження, оскільки лікування антигістамінними препаратами та кортикостероїдами може бути недостатньо. Ангіоневротичний набряк, що супроводжується набряком гортані, може призвести до смерті. Набряк мови, голосових складок або гортані може призвести до обструкції дихальних шляхів. З появою таких симптомів потрібна невідкладна терапія: введення епінефрину (0,3-0,5 мл розчину епінефрину (адреналіну) 1:1000 підшкірно, введення глюкокортикостероїдів, антигістамінних препаратів) та/або забезпечення вільної прохідності дихальних шляхів. Пацієнт повинен перебувати під медичним наглядом до повного та стійкого зникнення симптомів. У поодиноких випадках на тлі терапії інгібіторами АПФ розвивається інтестинальний набряк (ангіоневротичний набряк кишечника). При цьому у пацієнтів відзначається біль у животі як ізольований симптом або у поєднанні з нудотою та блюванням, у деяких випадках без попереднього ангіоневротичного набряку обличчя та при нормальному рівні С1-естерази. Діагноз встановлюється за допомогою комп'ютерної томографії черевної порожнини, ультразвукового дослідження або хірургічного втручання. Симптоми зникали після припинення інгібіторів АПФ. Можливість розвитку інтестинального набряку необхідно враховувати під час проведення диференціальної діагностики болю у животі у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ. Пацієнти, що мають в анамнезі ангіоневротичний набряк, не пов'язаний з прийомом інгібіторів АПФ, можуть бути схильними до ризику розвитку ангіоневротичного набряку на тлі терапії інгібіторами АПФ. У пацієнтів негроїдної раси, які приймали інгібітори АПФ, ангіоневротичний набряк спостерігався частіше, ніж у інших рас. Збільшення ризику розвитку ангіоневротичного набряку спостерігалося у пацієнтів, які одночасно приймають інгібітори АПФ та такі лікарські засоби, як інгібітори mTOR (темсиролімус, сиролімус, еверолімус), інгібітори дипептидилпептидази IV типу (ситагліптин, саксагліптин, відаценіда , сакубітрил) та тканинні активатори плазміногену Кашель При застосуванні інгібіторів АПФ відзначали сухий кашель. Кашель сухий, тривалий, який зникає після припинення інгібітором АПФ. При диференціальному діагнозі кашлю треба враховувати і кашель, спричинений інгібітором АПФ. Нейтропенія / агранулоцитоз / тромбоцитопенія / анемія На фоні прийому інгібіторів АПФ можуть виникати нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопенія та анемія. У пацієнтів з нормальною функцією нирок та за відсутності інших обтяжливих факторів нейтропенія розвивається рідко. Нейтропенія та агранулоцитоз є оборотними та зникають після відміни інгібітору АПФ. Лізиноприл слід застосовувати з особливою обережністю у пацієнтів із системними захворюваннями сполучної тканини, на фоні прийому імунодепресантів, алопуринолу або прокаїнаміду, особливо у пацієнтів з порушеною функцією нирок. У деяких пацієнтів виникали важкі інфекції, а в ряді випадків стійкі до інтенсивної антибіотикотерапії. У разі застосування лізиноприлу у таких пацієнтів рекомендується періодичний контроль вмісту лейкоцитів у крові (аналіз крові з підрахунком лейкоцитарної формули). Пацієнти повинні бути попереджені про необхідність повідомляти лікаря, про будь-які ознаки інфекційних захворювань (наприклад, біль у горлі, гарячка). Етнічні відмінності Слід враховувати, що у пацієнтів негроїдної раси ризик розвитку ангіоневротичного набряку є вищим. Як і інші інгібітори АПФ, лізиноприл менш ефективний щодо зниження артеріального тиску у пацієнтів негроїдної раси. Цей ефект пов'язаний з вираженим переважанням низькоренінового статусу у пацієнтів негроїдної раси з артеріальною гіпертензією. Цукровий діабет При застосуванні лізиноприлу у пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують пероральні гіпоглікемічні засоби або інсулін, протягом першого місяця лікування необхідно регулярно контролювати концентрацію глюкози в крові. Порушення функції печінки У поодиноких випадках на фоні прийому інгібіторів АПФ спостерігався синдром розвитку холестатичної жовтяниці з переходом у фульмінантний некроз печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм розвитку цього синдрому незрозумілий. При появі жовтяниці або значного підвищення активності печінкових ферментів на фоні прийому інгібіторів АПФ слід припинити прийом препарату, пацієнт повинен перебувати під відповідним медичним наглядом. Гіперкаліємія Гіперкаліємія може розвиватися на фоні лікування інгібіторами АПФ, включаючи лізиноприл. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність, літній вік (старше 65 років), цукровий діабет, деякі супутні стани (дегідратація, зниження ОЦК, гостра серцева недостатність у стадії декомпенсації, метаболічний ацидоз), одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків, таких як сиронолак триамтерен або амілорид), а також препаратів калію, калій, що містять замінників харчової солі та інших лікарських засобів, що сприяють підвищенню вмісту калію в плазмі крові (наприклад, гепарину). Застосування харчових добавок/препаратів калію, калійзберігаючих діуретиків, замінників харчових солей, що містять калій, може призвести до значного підвищення вмісту калію в крові, особливо у пацієнтів зі значно зниженою функцією нирок. Гіперкаліємія може призвести до серйозних, іноді фатальних порушень серцевого ритму. При необхідності одночасного застосування лізиноприлу і перерахованих вище калійвмісних або підвищують вміст калію в плазмі крові лікарських засобів слід дотримуватися обережності і регулярно контролювати вміст калію в сироватці крові. Літній вік У пацієнтів похилого віку застосування стандартних доз лізиноприлу призводить до більш високої концентрації лізиноприлу у плазмі. Тому потрібна особлива обережність щодо дози, незважаючи на те, що відмінностей в антигіпертензивній дії лізиноприлу у літніх та молодих пацієнтів не виявлено. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Немає даних про вплив препарату Лізінотон у терапевтичних дозах на здатність до керування транспортними засобами та механізмами, проте необхідно враховувати, що зниження артеріального тиску, що викликається препаратом, може супроводжуватися виникненням запаморочення та сонливості, у зв'язку з чим слід дотримуватися обережності.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаОдна таблетка містить: Активна речовина - лізиноприл (у вигляді лізиноприлу дигідрату) - 5 мг або 10 мг або 20 мг; допоміжні речовини: кальцію гідрофосфат безводний - 40 мг або 50 мг або 100 мг; ,06 мг або 34.91 мг або 69.83 мг, тальк – 2,5 мг або 3 мг або 6 мг. магнію стеарат – 1 мг або 1,2 мг або 2,4 мг.ХарактеристикаЛізіпрекс® слід з обережністю застосовувати пацієнтам, які керують автотранспортом та займаються видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості реакції, у зв'язку з небезпекою розвитку артеріальної гіпотензії та запаморочення.ФармакокінетикаПрийом їжі нс впливає всмоктування лізиноприлу. Абсорбція – 30% (6-60%). Біодоступність – 29%. Слабко зв'язується з білками плазми. У незмінному вигляді потрапляє до системного кровообігу. Час досягнення максимальної концентрації (TCmax) - 6 год. У дозі 10 мг/день максимальна концентрація - 32-38 нг/мл. Майже не піддається метаболізму, виводиться нирками в постійному вигляді. Фракція, пов'язана з АПФ, виводиться повільно. Період напіввиведення (T1/2) -12,6 год. Проникність через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єр низька.ФармакодинамікаІнгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) зменшує утворення ангіотензину II з ангіотензину I. Зниження вмісту ангіотензину II веде до прямого зменшення виділення альдостерону. Зменшує деградацію брадикініну та збільшує синтез простагландинів. Знижує загальний периферичний судинний опір, артеріальний тиск (АТ), переднавантаження, тиск у легеневих капілярах, викликає збільшення хвилинного об'єму крові та підвищення толерантності до навантажень у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю. Розширює артерії більшою мірою, ніж вени. Деякі ефекти пояснюються впливом на тканинні ренін-ангіотензинові системи (РААС). При тривалому застосуванні зменшується вираженість гіпертрофії міокарда та стінок артерій резистивного типу. Покращує кровопостачання ішемізованого міокарда.Інгібітори АПФ подовжують тривалість життя у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН), уповільнюють прогресування дисфункції лівого шлуночка (ЛШ) у пацієнтів, які перенесли інфаркт міокарда без клінічних проявів серцевої недостатності. Початок гіпотензивної дії – через 1 год. Максимальний ефект визначається через 6-7 годин після прийому внутрішньо, тривалість – 24 год. При артеріальній гіпертензії ефект відзначається у перші дні після початку лікування, стабільна дія розвивається через 1-2 місяці терапії. При різкій відміні препарату нс спостерігається виражене підвищення артеріального тиску.ІнструкціяВсередину, 1 раз на добу вранці, незалежно від їди, переважно в один і той же час. При артеріальній гіпертензії пацієнтам, які нс одержують інші антигіпертензивні засоби, призначають по 5 мг 1 раз на добу. За відсутності ефекту дозу підвищують кожні 2-3 дні на 5 мг до середньої терапевтичної дози 20-40 мг на добу (збільшення дози понад 40 мг на добу зазвичай не веде до подальшого зниження артеріального тиску). Звичайна добова підтримуюча доза – 20 мг. Максимальна добова доза – 40 мг. Повний ефект розвивається зазвичай через 2-4 тижні від початку лікування, що слід враховувати зі збільшенням дози. При недостатньому клінічному ефекті можливе одночасне застосування з іншими антигіпертензивними засобами. Якщо пацієнт отримував попереднє лікування діуретиками, прийом таких препаратів необхідно припинити за 2-3 дні до початку застосування препарату Лізіпрекс. Якщо це неможливо, то початкова доза Лізіпрексу не повинна перевищувати 5 мг на добу. У цьому випадку після прийому першої дози рекомендується лікарський контроль протягом декількох годин (максимум дії досягається приблизно через 6 годин), оскільки може виникнути виражене зниження артеріального тиску. При хронічній серцевій недостатності: початкова доза – 2,5 мг на добу (рекомендується застосовувати лізиноприл у таблетках по 2,5 мг), з поступовим підвищенням через 3-5 днів до 5-10 мг на добу. Максимальна добова доза – 20 мг. Гострий інфаркт міокарда (у складі комбінованої терапії): у перші 24 години - 5 мг, потім 5 мг через добу, 10 мг через дві доби і потім але 10 мг 1 раз на добу. Курс лікування – не менше 6 тижнів. При реноваскулярній гіпертензії або інших станах з підвищеною активністю РААС доцільно призначати низьку початкову дозу 5 мг на день, під посиленим лікарським контролем (контроль АТ, функції нирок, вміст іонів калію в сироватці крові). Підтримуючу дозу, продовжуючи суворий лікарський контроль, слід визначити залежно від динаміки артеріального тиску.Показання до застосуванняартеріальна гіпертензія (в монотерапії або в комбінації з іншими антигіпертензивними засобами) Хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії для пацієнтів, які приймають серцеві глікозиди та/або діуретики) Раннє лікування гострого інфаркту міокарда у складі комбінованої терапії (у перші 24 год зі стабільними показниками гемодинаміки для підтримки цих показників та профілактики дисфункції лівого шлуночка та серцевої недостатності) Діабетична нефропатія (зниження альбумінурії у пацієнтів цукровим діабетом 1 типу з нормальним АТ, та у пацієнтів цукровим діабетом 2 типу з артеріальною гіпертензією).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до лізиноприлу та інших компонентів препарату, а також до інших інгібіторів АПФ. Ангіоневротичний набряк в анамнезі, зокрема. на фойє застосування інгібіторів АПФ Спадковий набряк Квінке або ідіопатичний ангіоневротичний набряк Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені) Вагітність (див. розділ "Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування") Період грудного вигодовування (див. розділ "Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування") Одночасне застосування з аліскіреном та аліскіренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ))Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Лізіпрекс під час вагітності протипоказане. При діагностуванні вагітності прийом препарату слід припинити якомога раніше. Прийом інгібіторів АПФ у ІІ та ІІІ триместрах вагітності надає несприятливий вплив на плід (можливі виражене зниження артеріального тиску, ниркова недостатність, гіперкаліємія, гіпоплазія кісток черепа, внутрішньоутробна смерть). Даних щодо негативних впливів препарату лізиноприлу на плід у разі застосування у І триместрі немає. За новонародженими та грудними дітьми, які зазнали внутрішньоутробного впливу інгібіторів АПФ, рекомендується вести спостереження для своєчасного виявлення вираженого зниження АТ, олігурії, гіперкаліємії. Лізиноприл проникає крізь плаценту. Немає даних про виділення лізиноприлу у грудне молоко. Якщо прийом препарату необхідний у період лактації,то грудне вигодовування необхідно відмінити.Побічна діяЧастота виникнення побічних ефектів характеризується часто (? 1%), рідко (< 1%). Найпоширеніші побічні ефекти: запаморочення, біль голови, підвищена стомлюваність, діарея, сухий кашель, нудота. З боку серцево-судинної системи: часто – виражене зниження АТ, ортостатична гіпотензія; рідко – біль у грудях, тахікардія, брадикардія, посилення симптомів хронічної серцевої недостатності, порушення атріовентрикулярної провідності, інфаркт міокарда. З боку центральної нервової системи: часто – парестезія, лабільність настрою, розгубленість, сонливість, судомні посмикування м'язів кінцівок та губ, рідко – астенічний синдром. З боку органів кровотворення: рідко – лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, при тривалому лікуванні – анемія (зниження гемоглобіну, гематокриту, еритропенію). З боку дихальної системи: рідко – задишка, бронхоспазм. З боку травної системи: рідко – сухість слизової оболонки порожнини рота, анорексія, диспепсія, зміни смаку, абдомінальний біль, панкреатит, жовтяниця (генатоцелюлярна або холестатична), гепатит. З боку шкірних покривів: рідко – кропив'янка, свербіж шкіри, підвищене потовиділення, алопеція, фотосенсибілізація. З боку сечостатевої системи: рідко – порушення функції нирок, олігурія, анурія, гостра ниркова недостатність, уремія, протеїнурія, сексуальна дисфункція. Лабораторні показники: часто - гіперкаліємія, гіпонатріємія; рідко - гіпербілірубінемія, підвищення активності "печінкових" ферментів, гіперкреатинінемія, підвищення концентрації сечовини та креатиніну. Алергічні реакції: рідко – ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, надгортанника та/або гортані, шкірні висипання, свербіж шкіри, лихоманка, хибнопозитивні результати тесту на антинуклеарні антитіла, підвищення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ), еозинофіл. У поодиноких випадках - інтестинальний ангіоневротичний набряк. Інші: рідко – артралгія/артрит, васкуліт, міалгія. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні препарату з калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон та його похідне - еплеренон, тріамтерен, амілорид), препаратами калію, замінниками солі, що містять калій, циклоспорином, підвищується ризик розвитку гіперкаліємії, особливо при порушеній функції нирок, тому їх можна спільно застосовувати контролі вмісту калію в сироватці крові та функції нічок. Одночасне застосування з β-адреноблокаторами, блокаторами "повільних" кальцієвих каналів (БМКК), діуретиками, трициклічними антидепресантами/іоюролептиками та іншими антигіпертензивними засобами посилює вираженість антигіпертепзивної дії. Лізиноприл уповільнює виведення препаратів літію. Тому при сумісному застосуванні необхідно регулярно контролювати концентрацію літію у сироватці крові. Антациди та колестірамін знижують всмоктування лізиноприлу у шлунково-кишковому тракті. Гіпоглікемічні засоби (інсулін, гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування) Застосування інгібіторів АПФ може посилювати гіпоглікемічний ефект інсуліну та гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо аж до розвитку гіпоглікемії. Як правило, це спостерігається у перші тижні проведення одночасної терапії та у пацієнтів з порушенням функції нирок. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) (зокрема селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2)), естрогени, адреноміметики знижують антигіпертензивний ефект лізиноприлу. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та НПЗЗ може призводити до погіршення функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності, та збільшення вмісту калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів із зниженою функцією нирок. Слід бути обережними при призначенні даної комбінації, особливо у літніх пацієнтів. Пацієнти повинні отримувати адекватну кількість рідини, і рекомендується ретельно контролювати функцію нирок як на початку, так і в процесі лікування. При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та препаратів золота внутрішньовенно (натрію ауротіомалат) описаний симптомокомплекс, що включає гіперемію обличчя, нудоту, блювання та зниження артеріального тиску. Спільне застосування з селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну може призводити до вираженої гіпонатрисмії. Спільне застосування з алопуриполом, прокаїнамідом, цитостатиками може призводити до лейкопенії. Подвійна блокада РААС У літературі повідомлялося, що у пацієнтів з встановленим атеросклеротичним захворюванням, серцевою недостатністю або цукровим діабетом з ураженням органів-мішеней, одночасна терапія інгібітором АПФ та антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) пов'язана з вищою частотою розвитку артеріальної гіпотензії, функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) порівняно із застосуванням лише одного препарату, що впливає на РААС. Подвійна блокада (наприклад, при поєднанні інгібітору АПФ з АРА II) повинна бути обмежена окремими випадками з ретельним моніторингом функції нирок, вмісту калію та АТ. Одночасне застосування протипоказане (див. розділ "Протипоказання") Аліскірен У пацієнтів з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (ШКФ менше 60 мл/хв) зростає ризик гіперкаліємії, погіршення функції нирок та підвищення частоти серцево-судинної захворюваності та смертності. Естрамустін Одночасне застосування може призвести до підвищення ризику побічних ефектів, таких як ангіоневротичний набряк. Баклофен Посилює антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Слід ретельно контролювати АТ і, у разі потреби, дозування ангігіпертензивних препаратів. Гліптини (лінагліптин, саксагліптин, сітагліптин, вітагліптин) Спільне застосування з інгібіторами АПФ може підвищувати ризик ангіоневротичного набряку внаслідок пригнічення активності дипептидилпентидази IV (ДПП-IV) гліптином. Симпатоміметики Можуть послаблювати антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Трициклічні антидепресанти, антипсихотичні засоби (нейролептики) та засоби для загальної анестезії Одночасне застосування з інгібіторами АПФ може призводити до посилення антигіпертензивної дії (див. розділ "Особливі вказівки").ПередозуванняСимптоми (виникають при прийомі одноразової дози 50 мг): виражене зниження артеріального тиску, сухість слизової оболонки порожнини рота, сонливість, затримка сечовипускання, запор, неспокій, підвищена дратівливість. Лікування: специфічний антидот відсутній. Симптоматична терапія. Промивання шлунка, застосування ентеросорбентів та проносних засобів. Показано внутрішньовенне введення 0,9% розчину хлориду натрію. У разі стійкої до лікування брадикардії необхідно застосування штучного водія ритму. Необхідний контроль АТ, показників водно-електролітного балансу. Гемодіаліз ефективний.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаОдна таблетка містить: Активна речовина - лізиноприл (у вигляді лізиноприлу дигідрату) - 5 мг або 10 мг або 20 мг; допоміжні речовини: кальцію гідрофосфат безводний - 40 мг або 50 мг або 100 мг; ,06 мг або 34.91 мг або 69.83 мг, тальк – 2,5 мг або 3 мг або 6 мг. магнію стеарат – 1 мг або 1,2 мг або 2,4 мг.ХарактеристикаЛізіпрекс® слід з обережністю застосовувати пацієнтам, які керують автотранспортом та займаються видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості реакції, у зв'язку з небезпекою розвитку артеріальної гіпотензії та запаморочення.ФармакокінетикаПрийом їжі нс впливає всмоктування лізиноприлу. Абсорбція – 30% (6-60%). Біодоступність – 29%. Слабко зв'язується з білками плазми. У незмінному вигляді потрапляє до системного кровообігу. Час досягнення максимальної концентрації (TCmax) - 6 год. У дозі 10 мг/день максимальна концентрація - 32-38 нг/мл. Майже не піддається метаболізму, виводиться нирками в постійному вигляді. Фракція, пов'язана з АПФ, виводиться повільно. Період напіввиведення (T1/2) -12,6 год. Проникність через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єр низька.ФармакодинамікаІнгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) зменшує утворення ангіотензину II з ангіотензину I. Зниження вмісту ангіотензину II веде до прямого зменшення виділення альдостерону. Зменшує деградацію брадикініну та збільшує синтез простагландинів. Знижує загальний периферичний судинний опір, артеріальний тиск (АТ), переднавантаження, тиск у легеневих капілярах, викликає збільшення хвилинного об'єму крові та підвищення толерантності до навантажень у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю. Розширює артерії більшою мірою, ніж вени. Деякі ефекти пояснюються впливом на тканинні ренін-ангіотензинові системи (РААС). При тривалому застосуванні зменшується вираженість гіпертрофії міокарда та стінок артерій резистивного типу. Покращує кровопостачання ішемізованого міокарда.Інгібітори АПФ подовжують тривалість життя у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН), уповільнюють прогресування дисфункції лівого шлуночка (ЛШ) у пацієнтів, які перенесли інфаркт міокарда без клінічних проявів серцевої недостатності. Початок гіпотензивної дії – через 1 год. Максимальний ефект визначається через 6-7 годин після прийому внутрішньо, тривалість – 24 год. При артеріальній гіпертензії ефект відзначається у перші дні після початку лікування, стабільна дія розвивається через 1-2 місяці терапії. При різкій відміні препарату нс спостерігається виражене підвищення артеріального тиску.ІнструкціяВсередину, 1 раз на добу вранці, незалежно від їди, переважно в один і той же час. При артеріальній гіпертензії пацієнтам, які нс одержують інші антигіпертензивні засоби, призначають по 5 мг 1 раз на добу. За відсутності ефекту дозу підвищують кожні 2-3 дні на 5 мг до середньої терапевтичної дози 20-40 мг на добу (збільшення дози понад 40 мг на добу зазвичай не веде до подальшого зниження артеріального тиску). Звичайна добова підтримуюча доза – 20 мг. Максимальна добова доза – 40 мг. Повний ефект розвивається зазвичай через 2-4 тижні від початку лікування, що слід враховувати зі збільшенням дози. При недостатньому клінічному ефекті можливе одночасне застосування з іншими антигіпертензивними засобами. Якщо пацієнт отримував попереднє лікування діуретиками, прийом таких препаратів необхідно припинити за 2-3 дні до початку застосування препарату Лізіпрекс. Якщо це неможливо, то початкова доза Лізіпрексу не повинна перевищувати 5 мг на добу. У цьому випадку після прийому першої дози рекомендується лікарський контроль протягом декількох годин (максимум дії досягається приблизно через 6 годин), оскільки може виникнути виражене зниження артеріального тиску. При хронічній серцевій недостатності: початкова доза – 2,5 мг на добу (рекомендується застосовувати лізиноприл у таблетках по 2,5 мг), з поступовим підвищенням через 3-5 днів до 5-10 мг на добу. Максимальна добова доза – 20 мг. Гострий інфаркт міокарда (у складі комбінованої терапії): у перші 24 години - 5 мг, потім 5 мг через добу, 10 мг через дві доби і потім але 10 мг 1 раз на добу. Курс лікування – не менше 6 тижнів. При реноваскулярній гіпертензії або інших станах з підвищеною активністю РААС доцільно призначати низьку початкову дозу 5 мг на день, під посиленим лікарським контролем (контроль АТ, функції нирок, вміст іонів калію в сироватці крові). Підтримуючу дозу, продовжуючи суворий лікарський контроль, слід визначити залежно від динаміки артеріального тиску.Показання до застосуванняартеріальна гіпертензія (в монотерапії або в комбінації з іншими антигіпертензивними засобами) Хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії для пацієнтів, які приймають серцеві глікозиди та/або діуретики) Раннє лікування гострого інфаркту міокарда у складі комбінованої терапії (у перші 24 год зі стабільними показниками гемодинаміки для підтримки цих показників та профілактики дисфункції лівого шлуночка та серцевої недостатності) Діабетична нефропатія (зниження альбумінурії у пацієнтів цукровим діабетом 1 типу з нормальним АТ, та у пацієнтів цукровим діабетом 2 типу з артеріальною гіпертензією).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до лізиноприлу та інших компонентів препарату, а також до інших інгібіторів АПФ. Ангіоневротичний набряк в анамнезі, зокрема. на фойє застосування інгібіторів АПФ Спадковий набряк Квінке або ідіопатичний ангіоневротичний набряк Вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені) Вагітність (див. розділ "Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування") Період грудного вигодовування (див. розділ "Застосування при вагітності та в період грудного вигодовування") Одночасне застосування з аліскіреном та аліскіренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ))Вагітність та лактаціяЗастосування препарату Лізіпрекс під час вагітності протипоказане. При діагностуванні вагітності прийом препарату слід припинити якомога раніше. Прийом інгібіторів АПФ у ІІ та ІІІ триместрах вагітності надає несприятливий вплив на плід (можливі виражене зниження артеріального тиску, ниркова недостатність, гіперкаліємія, гіпоплазія кісток черепа, внутрішньоутробна смерть). Даних щодо негативних впливів препарату лізиноприлу на плід у разі застосування у І триместрі немає. За новонародженими та грудними дітьми, які зазнали внутрішньоутробного впливу інгібіторів АПФ, рекомендується вести спостереження для своєчасного виявлення вираженого зниження АТ, олігурії, гіперкаліємії. Лізиноприл проникає крізь плаценту. Немає даних про виділення лізиноприлу у грудне молоко. Якщо прийом препарату необхідний у період лактації,то грудне вигодовування необхідно відмінити.Побічна діяЧастота виникнення побічних ефектів характеризується часто (? 1%), рідко (< 1%). Найпоширеніші побічні ефекти: запаморочення, біль голови, підвищена стомлюваність, діарея, сухий кашель, нудота. З боку серцево-судинної системи: часто – виражене зниження АТ, ортостатична гіпотензія; рідко – біль у грудях, тахікардія, брадикардія, посилення симптомів хронічної серцевої недостатності, порушення атріовентрикулярної провідності, інфаркт міокарда. З боку центральної нервової системи: часто – парестезія, лабільність настрою, розгубленість, сонливість, судомні посмикування м'язів кінцівок та губ, рідко – астенічний синдром. З боку органів кровотворення: рідко – лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, при тривалому лікуванні – анемія (зниження гемоглобіну, гематокриту, еритропенію). З боку дихальної системи: рідко – задишка, бронхоспазм. З боку травної системи: рідко – сухість слизової оболонки порожнини рота, анорексія, диспепсія, зміни смаку, абдомінальний біль, панкреатит, жовтяниця (генатоцелюлярна або холестатична), гепатит. З боку шкірних покривів: рідко – кропив'янка, свербіж шкіри, підвищене потовиділення, алопеція, фотосенсибілізація. З боку сечостатевої системи: рідко – порушення функції нирок, олігурія, анурія, гостра ниркова недостатність, уремія, протеїнурія, сексуальна дисфункція. Лабораторні показники: часто - гіперкаліємія, гіпонатріємія; рідко - гіпербілірубінемія, підвищення активності "печінкових" ферментів, гіперкреатинінемія, підвищення концентрації сечовини та креатиніну. Алергічні реакції: рідко – ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, надгортанника та/або гортані, шкірні висипання, свербіж шкіри, лихоманка, хибнопозитивні результати тесту на антинуклеарні антитіла, підвищення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ), еозинофіл. У поодиноких випадках - інтестинальний ангіоневротичний набряк. Інші: рідко – артралгія/артрит, васкуліт, міалгія. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні препарату з калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон та його похідне - еплеренон, тріамтерен, амілорид), препаратами калію, замінниками солі, що містять калій, циклоспорином, підвищується ризик розвитку гіперкаліємії, особливо при порушеній функції нирок, тому їх можна спільно застосовувати контролі вмісту калію в сироватці крові та функції нічок. Одночасне застосування з β-адреноблокаторами, блокаторами "повільних" кальцієвих каналів (БМКК), діуретиками, трициклічними антидепресантами/іоюролептиками та іншими антигіпертензивними засобами посилює вираженість антигіпертепзивної дії. Лізиноприл уповільнює виведення препаратів літію. Тому при сумісному застосуванні необхідно регулярно контролювати концентрацію літію у сироватці крові. Антациди та колестірамін знижують всмоктування лізиноприлу у шлунково-кишковому тракті. Гіпоглікемічні засоби (інсулін, гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування) Застосування інгібіторів АПФ може посилювати гіпоглікемічний ефект інсуліну та гіпоглікемічних засобів для прийому внутрішньо аж до розвитку гіпоглікемії. Як правило, це спостерігається у перші тижні проведення одночасної терапії та у пацієнтів з порушенням функції нирок. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) (зокрема селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2)), естрогени, адреноміметики знижують антигіпертензивний ефект лізиноприлу. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та НПЗЗ може призводити до погіршення функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності, та збільшення вмісту калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів із зниженою функцією нирок. Слід бути обережними при призначенні даної комбінації, особливо у літніх пацієнтів. Пацієнти повинні отримувати адекватну кількість рідини, і рекомендується ретельно контролювати функцію нирок як на початку, так і в процесі лікування. При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та препаратів золота внутрішньовенно (натрію ауротіомалат) описаний симптомокомплекс, що включає гіперемію обличчя, нудоту, блювання та зниження артеріального тиску. Спільне застосування з селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну може призводити до вираженої гіпонатрисмії. Спільне застосування з алопуриполом, прокаїнамідом, цитостатиками може призводити до лейкопенії. Подвійна блокада РААС У літературі повідомлялося, що у пацієнтів з встановленим атеросклеротичним захворюванням, серцевою недостатністю або цукровим діабетом з ураженням органів-мішеней, одночасна терапія інгібітором АПФ та антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) пов'язана з вищою частотою розвитку артеріальної гіпотензії, функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) порівняно із застосуванням лише одного препарату, що впливає на РААС. Подвійна блокада (наприклад, при поєднанні інгібітору АПФ з АРА II) повинна бути обмежена окремими випадками з ретельним моніторингом функції нирок, вмісту калію та АТ. Одночасне застосування протипоказане (див. розділ "Протипоказання") Аліскірен У пацієнтів з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (ШКФ менше 60 мл/хв) зростає ризик гіперкаліємії, погіршення функції нирок та підвищення частоти серцево-судинної захворюваності та смертності. Естрамустін Одночасне застосування може призвести до підвищення ризику побічних ефектів, таких як ангіоневротичний набряк. Баклофен Посилює антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Слід ретельно контролювати АТ і, у разі потреби, дозування ангігіпертензивних препаратів. Гліптини (лінагліптин, саксагліптин, сітагліптин, вітагліптин) Спільне застосування з інгібіторами АПФ може підвищувати ризик ангіоневротичного набряку внаслідок пригнічення активності дипептидилпентидази IV (ДПП-IV) гліптином. Симпатоміметики Можуть послаблювати антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Трициклічні антидепресанти, антипсихотичні засоби (нейролептики) та засоби для загальної анестезії Одночасне застосування з інгібіторами АПФ може призводити до посилення антигіпертензивної дії (див. розділ "Особливі вказівки").ПередозуванняСимптоми (виникають при прийомі одноразової дози 50 мг): виражене зниження артеріального тиску, сухість слизової оболонки порожнини рота, сонливість, затримка сечовипускання, запор, неспокій, підвищена дратівливість. Лікування: специфічний антидот відсутній. Симптоматична терапія. Промивання шлунка, застосування ентеросорбентів та проносних засобів. Показано внутрішньовенне введення 0,9% розчину хлориду натрію. У разі стійкої до лікування брадикардії необхідно застосування штучного водія ритму. Необхідний контроль АТ, показників водно-електролітного балансу. Гемодіаліз ефективний.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Форма випуску таб. Виробник: Кобра Інтерфарм Завод-виробник: Irwin Naturals(США). .

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетка - 1 таб. Активні речовини: лізиноприл 10 мг; гідрохлортіазид 12.5 мг; Допоміжні речовини: кальцію гідрофосфат, маніт, крохмаль кукурудзяний, крохмаль прежелатинізований, барвник заліза оксид червоний, барвник заліза оксид жовтий, стеарат магнію, вода очищена. Пігулки по 14 шт. у блістері, 2 блістери у пачці картонної.Опис лікарської формиПігулки бежево-рожевого кольору, круглі, двоопуклі, з роздільною ризиком на одній стороні.Фармакотерапевтична групаАнтигіпертензивне, діуретичне.ФармакодинамікаЛізиноприл – інгібітор АПФ, зменшує утворення ангіотензину ІІ з ангіотензину І. Зниження вмісту ангіотензину ІІ веде до прямого зменшення виділення альдостерону. Зменшує деградацію брадикініну та збільшує синтез простагландину. Знижує ОПСС, АТ, переднавантаження, тиск у легеневих капілярах, викликає збільшення хвилинного об'єму крові та підвищення толерантності до навантажень у хворих із серцевою недостатністю. Розширює артерії більшою мірою, ніж вени. Деякі ефекти пояснюються впливом на тканинні ренін-ангіотензинові системи. При тривалому застосуванні зменшується гіпертрофія міокарда та стінок артерій резистивного типу. Покращує кровопостачання ішемізованого міокарда. Інгібітори АПФ подовжують тривалість життя у хворих на хронічну серцеву недостатність, уповільнюють прогресування дисфункції лівого шлуночка у хворих, які перенесли інфаркт міокарда без клінічних проявів серцевої недостатності. Початок дії через 1 годину, максимальний ефект визначається через 6-7 годин, тривалість - 24 години. При артеріальній гіпертензії ефект відзначається в перші дні після початку лікування, стабільна дія розвивається через 1-2 місяці. Гідрохлортіазид – тіазидний діуретик, діуретичний ефект якого пов'язаний з порушенням реабсорбції іонів натрію, хлору, калію, магнію, води у дистальному відділі нефрону; затримує виведення іонів кальцію, сечової кислоти. Має антигіпертензивні властивості; гіпотензивна дія розвивається за рахунок розширення артеріолу. Практично не впливає на нормальний АТ. Діуретичний ефект настає через 1-2 години, досягає максимуму через 4 години і триває 6-12 годин. Антигіпертензивна дія настає через 3-4 дні, але для досягнення оптимального терапевтичного ефекту може знадобитися 3-4 тижні. Лізиноприл і гідрохлортіазид, якщо застосовуються одночасно, мають адитивний антигіпертензивний ефект.Клінічна фармакологіяГіпотензивний комбінований засіб (АПФ блокатор + діуретик).Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія.Протипоказання до застосуванняАнурія; виражена ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв); ангіоневротичний набряк (в т.ч. в анамнезі від інгібіторів АПФ); гемодіаліз з використанням високопроточних мембран; гіперкальціємія; гіпонатріємія; порфірія; прекома, печінкова кома; цукровий діабет (важкі форми); вагітність; період лактації; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); - підвищена чутливість до компонентів препарату; підвищена чутливість до інших інгібіторів АПФ та похідних сульфаніламідів.Вагітність та лактаціяПротипоказано.Побічна діяУ більшості пацієнтів побічні реакції були легкими та скороминущими. Найчастіше: запаморочення, біль голови. Побічні реакції, які траплялися рідше, перераховані нижче. З боку серцево-судинної системи: виражене зниження артеріального тиску, біль у грудях; рідко – ортостатична гіпотензія, тахікардія, брадикардія, поява симптомів серцевої недостатності, порушення AV-провідності, інфаркт міокарда. З боку травної системи: нудота, блювання, біль у животі, сухість у роті, діарея, диспепсія, анорексія, зміна смаку, панкреатит, гепатит (гепатоцелюлярний та холестатичний), жовтяниця; рідко – підвищення активності печінкових трансаміназ, гіпербілірубінемія. З боку нервової системи: лабільність настрою, порушення концентрації уваги, парестезії, підвищена стомлюваність, сонливість, судомні посмикування м'язів кінцівок та губ; рідко – астенічний синдром, сплутаність свідомості. З боку дихальної системи: диспное, бронхоспазм, апное, сухий кашель. Дерматологічні реакції: кропив'янка, пітливість, випадання волосся, фотосенсибілізація. Алергічні реакції: ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, надгортанника та/або гортані, шкірні висипання, свербіж, лихоманка, васкуліт, позитивні результати на антинуклеарні антитіла, підвищення ШОЕ, еозинофілія. З боку системи кровотворення: лейкопенія, тромбоцитопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, анемія (зниження вмісту гемоглобіну, гематокриту, еритроцитопенію). З боку сечовивідної системи: уремія, олігурія/анурія, порушення функції нирок, гостра ниркова недостатність, підвищення рівня сечовини та креатиніну. Порушення з боку статевої системи: зниження потенції. З боку кістково-м'язової системи: артралгія/артрит, міалгія. З боку обміну речовин: гіперкаліємія та/або гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіпомагніємія, гіпохлоремія, гіперурикемія, гіперглікемія, загострення подагри; рідко – гіперхолестеринемія, гіпертригліцеридемія, зниження толерантності до глюкози. Інші: порушення розвитку нирок плода.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, тріамтерен, амілорид), препаратами калію, замінниками солі, що містять калій, збільшується ризик розвитку гіперкаліємії, особливо у хворих з порушеною функцією нирок. При одночасному застосуванні з вазодилататорами, барбітуратами, фенотіазинами, трициклічними антидепресантами, етанолом посилюється гіпотензивна дія. При одночасному застосуванні з НПЗЗ (індометацин та інші) естрогенами знижується антигіпертензивна дія лізиноприлу. При одночасному застосуванні з препаратами літію відзначається уповільнення виведення літію з організму (посилення кардіотоксичної та нейротоксичної дії літію). При одночасному застосуванні з антацидами та колестраміном знижують всмоктування із ШКТ. Препарат посилює нейротоксичність саліцилатів. Препарат зменшує дію пероральних гіпоглікемічних засобів, норепінефрину, епінефрину та протиподагричних засобів. Препарат посилює ефекти (включаючи побічні) серцевих глікозидів, дію периферичних міорелаксантів. Препарат зменшує виведення хінідину. Зменшує ефективність пероральних контрацептивів.Спосіб застосування та дозиВсередину, 1 раз на добу. При артеріальній гіпертензії призначають 1 таб. (10 мг +12.5 мг) 1 раз на добу. При необхідності дозу можна збільшити до 1 таб. (20 мг +12.5 мг) 1 раз на добу. У пацієнтів з КК понад 30 мл/хв та менше 80 мл/хв препарат можна застосовувати лише після титрування дози окремих компонентів препарату. Рекомендована початкова доза лізиноприлу при неускладненій нирковій недостатності становить 5-10 мг.ПередозуванняВиражене зниження артеріального тиску.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ пацієнтів з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки, які отримували інгібітори АПФ, відзначалося підвищення сечовини та креатиніну в сироватці крові, зазвичай оборотне після припинення лікування. Найчастіше зустрічалося у пацієнтів із нирковою недостатністю. Ангіоневротичний набряк особи, кінцівок, губ, язика, надгортанника та/або гортані (може виникнути у будь-який період лікування) відмічався рідко у хворих, які лікувалися АПФ інгібіторами, включаючи лізиноприл. У такому разі лікування лізиноприлом необхідно якнайшвидше припинити і за хворим встановити спостереження до повної регресії симптомів. У випадках, коли набряк виник лише на обличчі та губах, стан найчастіше проходить без лікування, однак, можливе призначення антигістамінних препаратів. Ангіоневротичний набряк із набряком гортані може бути фатальним. Коли охоплено мову, надгортанник або гортань може відбутися обструкція дихальних шляхів, тому треба негайно проводити відповідну терапію (0.3-0.5 мл розчин епінефрину/адреналіну/1:1000 п/к) та/або заходи щодо забезпечення прохідності дихальних шляхів. У хворих, які в анамнезі вже мали ангіоневротичний набряк, не пов'язаний з попереднім лікуванням інгібіторами АПФ, може бути підвищений ризик його розвитку під час лікування інгібітором АПФ. При застосуванні інгібітору АПФ відзначали кашель. Кашель сухий, тривалий, який зникає після припинення інгібітором АПФ. При диференціальному діагнозі кашлю треба враховувати і кашель, викликаний застосуванням інгібітора АПФ. Анафілактична реакція відзначена і у хворих, які піддані гемодіалізу з використанням діалізних мембран з високою проникністю, які одночасно приймають інгібітори АПФ. У таких випадках слід розглянути можливість застосування іншого типу мембрани для діалізу або іншого антигіпертензивного засобу. При застосуванні засобів, що знижують артеріальний тиск, у пацієнтів при широкому хірургічному втручанні або під час загальної анестезії, лізиноприл може блокувати утворення ангіотензину II. Виражене зниження артеріального тиску, яке вважають наслідком цього механізму, можна усунути збільшенням ОЦК. Перед хірургічним втручанням (включаючи стоматологію) необхідно попередити хірурга/анестезіолога про застосування інгібіторів АПФ. У деяких випадках спостерігалася гіперкаліємія. Фактори ризику для розвитку гіперкаліємії включають ниркову недостатність, цукровий діабет, прийом препаратів калію або препаратів, що спричиняють збільшення концентрації калію в крові (наприклад, гепарин), особливо у хворих з порушенням ниркової функції. У хворих, які мають ризик симптоматичної гіпотензії (що знаходяться на малосольовій або безсольовій дієті) з або без гіпонатріємії, а також у пацієнтів, які отримували високі дози діуретиків, вищеназвані стани перед початком лікування необхідно компенсувати (втрату рідини та солей). Тіазидні діуретики здатні впливати на толерантність до глюкози, тому необхідно коригувати дози протидіабетичних лікарських засобів. Тіазидні діуретики здатні знижувати виведення кальцію із сечею та викликати гіперкальціємію. Виражена гіперкальціємія може бути симптомом прихованого гіперпаратиреозу, рекомендується припинити лікування тіазидними діуретиками до проведення тесту з оцінки функції паращитовидних залоз. У період лікування препаратом Лізоретик необхідний регулярний контроль у плазмі крові калію, глюкози, сечовини, жирів та креатиніну. У період лікування рекомендується вживати алкоголь, т.к. етанол посилює гіпотензивну дію препарату. Слід бути обережними при виконанні фізичних вправ, спекотній погоді (ризик розвитку дегідратації та надмірного зниження АТ через зниження ОЦК). У період лікування пацієнти повинні утримуватися від керування автотранспортом та занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, т.к. можливе запаморочення, особливо на початку курсу лікування.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетка - 1 таб. Активні речовини: лізиноприл 10 мг; гідрохлортіазид 12.5 мг; Допоміжні речовини: кальцію гідрофосфат, маніт, крохмаль кукурудзяний, крохмаль прежелатинізований, барвник заліза оксид червоний, барвник заліза оксид жовтий, стеарат магнію, вода очищена. Пігулки по 14 шт. у блістері, 2 блістери у пачці картонної.Опис лікарської формиПігулки бежево-рожевого кольору, круглі, двоопуклі, з роздільною ризиком на одній стороні.Фармакотерапевтична групаАнтигіпертензивне, діуретичне.ФармакодинамікаЛізиноприл – інгібітор АПФ, зменшує утворення ангіотензину ІІ з ангіотензину І. Зниження вмісту ангіотензину ІІ веде до прямого зменшення виділення альдостерону. Зменшує деградацію брадикініну та збільшує синтез простагландину. Знижує ОПСС, АТ, переднавантаження, тиск у легеневих капілярах, викликає збільшення хвилинного об'єму крові та підвищення толерантності до навантажень у хворих із серцевою недостатністю. Розширює артерії більшою мірою, ніж вени. Деякі ефекти пояснюються впливом на тканинні ренін-ангіотензинові системи. При тривалому застосуванні зменшується гіпертрофія міокарда та стінок артерій резистивного типу. Покращує кровопостачання ішемізованого міокарда. Інгібітори АПФ подовжують тривалість життя у хворих на хронічну серцеву недостатність, уповільнюють прогресування дисфункції лівого шлуночка у хворих, які перенесли інфаркт міокарда без клінічних проявів серцевої недостатності. Початок дії через 1 годину, максимальний ефект визначається через 6-7 годин, тривалість - 24 години. При артеріальній гіпертензії ефект відзначається в перші дні після початку лікування, стабільна дія розвивається через 1-2 місяці. Гідрохлортіазид – тіазидний діуретик, діуретичний ефект якого пов'язаний з порушенням реабсорбції іонів натрію, хлору, калію, магнію, води у дистальному відділі нефрону; затримує виведення іонів кальцію, сечової кислоти. Має антигіпертензивні властивості; гіпотензивна дія розвивається за рахунок розширення артеріолу. Практично не впливає на нормальний АТ. Діуретичний ефект настає через 1-2 години, досягає максимуму через 4 години і триває 6-12 годин. Антигіпертензивна дія настає через 3-4 дні, але для досягнення оптимального терапевтичного ефекту може знадобитися 3-4 тижні. Лізиноприл і гідрохлортіазид, якщо застосовуються одночасно, мають адитивний антигіпертензивний ефект.Клінічна фармакологіяГіпотензивний комбінований засіб (АПФ блокатор + діуретик).Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія.Протипоказання до застосуванняАнурія; виражена ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв); ангіоневротичний набряк (в т.ч. в анамнезі від інгібіторів АПФ); гемодіаліз з використанням високопроточних мембран; гіперкальціємія; гіпонатріємія; порфірія; прекома, печінкова кома; цукровий діабет (важкі форми); вагітність; період лактації; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); - підвищена чутливість до компонентів препарату; підвищена чутливість до інших інгібіторів АПФ та похідних сульфаніламідів.Вагітність та лактаціяПротипоказано.Побічна діяУ більшості пацієнтів побічні реакції були легкими та скороминущими. Найчастіше: запаморочення, біль голови. Побічні реакції, які траплялися рідше, перераховані нижче. З боку серцево-судинної системи: виражене зниження артеріального тиску, біль у грудях; рідко – ортостатична гіпотензія, тахікардія, брадикардія, поява симптомів серцевої недостатності, порушення AV-провідності, інфаркт міокарда. З боку травної системи: нудота, блювання, біль у животі, сухість у роті, діарея, диспепсія, анорексія, зміна смаку, панкреатит, гепатит (гепатоцелюлярний та холестатичний), жовтяниця; рідко – підвищення активності печінкових трансаміназ, гіпербілірубінемія. З боку нервової системи: лабільність настрою, порушення концентрації уваги, парестезії, підвищена стомлюваність, сонливість, судомні посмикування м'язів кінцівок та губ; рідко – астенічний синдром, сплутаність свідомості. З боку дихальної системи: диспное, бронхоспазм, апное, сухий кашель. Дерматологічні реакції: кропив'янка, пітливість, випадання волосся, фотосенсибілізація. Алергічні реакції: ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, надгортанника та/або гортані, шкірні висипання, свербіж, лихоманка, васкуліт, позитивні результати на антинуклеарні антитіла, підвищення ШОЕ, еозинофілія. З боку системи кровотворення: лейкопенія, тромбоцитопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, анемія (зниження вмісту гемоглобіну, гематокриту, еритроцитопенію). З боку сечовивідної системи: уремія, олігурія/анурія, порушення функції нирок, гостра ниркова недостатність, підвищення рівня сечовини та креатиніну. Порушення з боку статевої системи: зниження потенції. З боку кістково-м'язової системи: артралгія/артрит, міалгія. З боку обміну речовин: гіперкаліємія та/або гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіпомагніємія, гіпохлоремія, гіперурикемія, гіперглікемія, загострення подагри; рідко – гіперхолестеринемія, гіпертригліцеридемія, зниження толерантності до глюкози. Інші: порушення розвитку нирок плода.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, тріамтерен, амілорид), препаратами калію, замінниками солі, що містять калій, збільшується ризик розвитку гіперкаліємії, особливо у хворих з порушеною функцією нирок. При одночасному застосуванні з вазодилататорами, барбітуратами, фенотіазинами, трициклічними антидепресантами, етанолом посилюється гіпотензивна дія. При одночасному застосуванні з НПЗЗ (індометацин та інші) естрогенами знижується антигіпертензивна дія лізиноприлу. При одночасному застосуванні з препаратами літію відзначається уповільнення виведення літію з організму (посилення кардіотоксичної та нейротоксичної дії літію). При одночасному застосуванні з антацидами та колестраміном знижують всмоктування із ШКТ. Препарат посилює нейротоксичність саліцилатів. Препарат зменшує дію пероральних гіпоглікемічних засобів, норепінефрину, епінефрину та протиподагричних засобів. Препарат посилює ефекти (включаючи побічні) серцевих глікозидів, дію периферичних міорелаксантів. Препарат зменшує виведення хінідину. Зменшує ефективність пероральних контрацептивів.Спосіб застосування та дозиВсередину, 1 раз на добу. При артеріальній гіпертензії призначають 1 таб. (10 мг +12.5 мг) 1 раз на добу. При необхідності дозу можна збільшити до 1 таб. (20 мг +12.5 мг) 1 раз на добу. У пацієнтів з КК понад 30 мл/хв та менше 80 мл/хв препарат можна застосовувати лише після титрування дози окремих компонентів препарату. Рекомендована початкова доза лізиноприлу при неускладненій нирковій недостатності становить 5-10 мг.ПередозуванняВиражене зниження артеріального тиску.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ пацієнтів з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки, які отримували інгібітори АПФ, відзначалося підвищення сечовини та креатиніну в сироватці крові, зазвичай оборотне після припинення лікування. Найчастіше зустрічалося у пацієнтів із нирковою недостатністю. Ангіоневротичний набряк особи, кінцівок, губ, язика, надгортанника та/або гортані (може виникнути у будь-який період лікування) відмічався рідко у хворих, які лікувалися АПФ інгібіторами, включаючи лізиноприл. У такому разі лікування лізиноприлом необхідно якнайшвидше припинити і за хворим встановити спостереження до повної регресії симптомів. У випадках, коли набряк виник лише на обличчі та губах, стан найчастіше проходить без лікування, однак, можливе призначення антигістамінних препаратів. Ангіоневротичний набряк із набряком гортані може бути фатальним. Коли охоплено мову, надгортанник або гортань може відбутися обструкція дихальних шляхів, тому треба негайно проводити відповідну терапію (0.3-0.5 мл розчин епінефрину/адреналіну/1:1000 п/к) та/або заходи щодо забезпечення прохідності дихальних шляхів. У хворих, які в анамнезі вже мали ангіоневротичний набряк, не пов'язаний з попереднім лікуванням інгібіторами АПФ, може бути підвищений ризик його розвитку під час лікування інгібітором АПФ. При застосуванні інгібітору АПФ відзначали кашель. Кашель сухий, тривалий, який зникає після припинення інгібітором АПФ. При диференціальному діагнозі кашлю треба враховувати і кашель, викликаний застосуванням інгібітора АПФ. Анафілактична реакція відзначена і у хворих, які піддані гемодіалізу з використанням діалізних мембран з високою проникністю, які одночасно приймають інгібітори АПФ. У таких випадках слід розглянути можливість застосування іншого типу мембрани для діалізу або іншого антигіпертензивного засобу. При застосуванні засобів, що знижують артеріальний тиск, у пацієнтів при широкому хірургічному втручанні або під час загальної анестезії, лізиноприл може блокувати утворення ангіотензину II. Виражене зниження артеріального тиску, яке вважають наслідком цього механізму, можна усунути збільшенням ОЦК. Перед хірургічним втручанням (включаючи стоматологію) необхідно попередити хірурга/анестезіолога про застосування інгібіторів АПФ. У деяких випадках спостерігалася гіперкаліємія. Фактори ризику для розвитку гіперкаліємії включають ниркову недостатність, цукровий діабет, прийом препаратів калію або препаратів, що спричиняють збільшення концентрації калію в крові (наприклад, гепарин), особливо у хворих з порушенням ниркової функції. У хворих, які мають ризик симптоматичної гіпотензії (що знаходяться на малосольовій або безсольовій дієті) з або без гіпонатріємії, а також у пацієнтів, які отримували високі дози діуретиків, вищеназвані стани перед початком лікування необхідно компенсувати (втрату рідини та солей). Тіазидні діуретики здатні впливати на толерантність до глюкози, тому необхідно коригувати дози протидіабетичних лікарських засобів. Тіазидні діуретики здатні знижувати виведення кальцію із сечею та викликати гіперкальціємію. Виражена гіперкальціємія може бути симптомом прихованого гіперпаратиреозу, рекомендується припинити лікування тіазидними діуретиками до проведення тесту з оцінки функції паращитовидних залоз. У період лікування препаратом Лізоретик необхідний регулярний контроль у плазмі крові калію, глюкози, сечовини, жирів та креатиніну. У період лікування рекомендується вживати алкоголь, т.к. етанол посилює гіпотензивну дію препарату. Слід бути обережними при виконанні фізичних вправ, спекотній погоді (ризик розвитку дегідратації та надмірного зниження АТ через зниження ОЦК). У період лікування пацієнти повинні утримуватися від керування автотранспортом та занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, т.к. можливе запаморочення, особливо на початку курсу лікування.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: лізиноприлу дигідрат 10,89 мг еквівалентно безводному лізиноприлу 10,00 мг; крохмаль кукурудзяний 52,50 мг, манітол 36,00 мг, кальцію гідрофосфату дигідрат 108,00 мг, магнію стеарат 2,10 мг, барвник заліза оксид червоний 0,210 мг. По 10 або 14 таблеток у блістері з фольги алюмінієвої та ПВХ плівки. По 2 блістери, що містять 14 таблеток, або по 3 блістери, що містять 10 таблеток, в картонній пачці, в комплекті з інструкцією із застосування.Опис лікарської формиВід світло-рожевого до рожевого кольору, круглі, двоопуклі таблетки з гравіюванням "10" на одній стороні і "BL" на іншій.Фармакотерапевтична групаІнгібітор АПФ.ФармакокінетикаБіодоступність препарату становить 25 – 50%, слабко зв'язується з білками плазми. Максимальна концентрація в сироватці досягається через 7 годин. Прийом їжі не впливає на абсорбцію. Лізиноприл не метаболізується та виводиться у незміненому вигляді сечею. Основна частина його виділяється під час початкової фази (ефективний період напіввиведення - 12 годин), за який слідує термінальна віддалена фаза (період напіввиведення близько 30 годин). Проникність через гематоенцефалічний бар'єр та плацентарний – низька.ФармакодинамікаПригнічує утворення ангіотензину ІІ з ангеотензину І. Знижує вміст ангеотензину ІІ веде до прямого зменшення виділення альдосьєрону. Зменшує деградацію брадикініну та збільшує синтез простагландину. Знижує загальний периферичний судинний опір, артеріальний тиск (АТ), переднавантаження, тиск легеневих капілярах, викликає збільшення серцевого викиду та підвищення толерантності міокарда до навантажень у хворих із серцевою недостатністю. Розширює артерії більшою мірою, ніж вени. Деякі ефекти пояснюються впливом на тканинні ретин-ангіотензинові системи. При тривалому застосуванні зменшується гіпертрофія міокарда та стінок артерій резистивного типу. Покращує кровопостачання ішемізованого міокарда. Інгібітори АПФ подовжують тривалість життя у хворих на серцеву недостатність,уповільнюють прогресування дисфункції лівого шлуночка у хворих, які перенесли інфаркт міокарда без клінічних проявів серцевої недостатності. Початок дії – через 1 годину. Максимальний ефект визначається через 6-7 годин, тривалість – 24 години. При артеріальній гіпертензії ефект відзначається у перші дні після початку лікування, стабільна дія розвивається через 1-2 місяці.Показання до застосуванняАртеріальної гіпертензії (у вигляді монотерапії або комбінації з іншими антигіпертензивними засобами). Хронічної серцевої недостатності (у складі комбінованої терапії для лікування хворих, які приймають препарати наперстянки та/або діуретики).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до лізиноприлу та інших інгібіторів АПФ; виражені порушення функції нирок; двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки з прогресуючою азотемією, стан після трансплантації нирки, азотемія; первинний гіперальдостеронізм; аортальний стеноз (і аналогічні проблеми струму крові); спадковий набряк Квінке; вагітність; період лактації; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). З обережністю: артеріальна гіпотензія; пригнічення кістковомозкового кровотворення; гіпонатріємія (підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії у пацієнтів, які перебувають на малосольовій або безсольовій дієті); системні захворювання сполучної тканини; цукровий діабет; подагра; гіперурикемія; ішемічна хвороба серця; цереброваскулярна недостатність; тяжка хронічна серцева недостатність; гіперкаліємія; літній вік.Побічна діяЗ боку серцево-судинної системи: зниження артеріального тиску біль у грудях, рідко - ортостатична гіпотензія, тахікардія, брадикардія, поява симптомів серцевої недостатності, порушення атріовентрикулярної провідності. З боку нервової системи: запаморочення, біль голови, підвищена стомлюваність, сонливість, судомні посмикування м'язів кінцівок і губ, рідко - астенічний синдром, лабільність настрою, сплутаність свідомості. З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, диспепсія, анорексія, зміна смаку, біль у животі, діарея, сухість у роті. З боку органів кровотворення: лейкопенія, тромбоцитопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, анемія (зниження вмісту гемоглобіну, еритроцитопенію). З боку дихальної системи: диспное, бронхоспазм, апное. Алергічні реакції: ангеоневротичний набряк, висипання на шкірі, свербіж. Лабораторні показники: гіперкаліємія, гіперурикемія, рідко – підвищення активності "печінкових" трансаміназ, гіпербілібінемія. Інші: сухий кашель, зниження потенції, рідко – гостра ниркова недостатність, артралгія, міалгія, лихоманка, набряк (мови, губ, кінцівок), порушення розвитку нирок плода.Взаємодія з лікарськими засобамиНе відзначено значної взаємодії Лізіноприлу з пропраналолом, гідрохлортіазидом, дигоксином. Можливе зниження гіпотензивного ефекту Лізиноприлу при одночасному прийомі з нестероїдними протизапальними препаратами, естрогенами, симпатоміметиками. Гідрохлортіазид може потенціювати антигіпертензивний ефект Лізоноприлу. Комбіноване застосування з бета-адреноблокаторами, блокаторами "повільних" кальцієвих каналів та діуретиками підвищує гіпотензивний ефект Лізіноприлу. При одночасному застосуванні з калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, тріатерен, амілорид), калієм, замінниками солі, що містять калій, павшається ризик розвитку гіперкаліємії, особливо у хворих з порушеною функцією нирок. Лізноприл зменшує втрату калію, спричинену діуретиками типу тіазиду.При сумісному призначенні з препаратами Літіноприл може уповільнювати виведення літію з організму. Антациди та колестірамін знижують всмоктування Лізіноприлу у шлунково-кишковому тракті.Спосіб застосування та дозиПриймати внутрішньо до, під час або після їди. Артеріальна гіпертензія Початкова доза препарату Лізоріл - 5 мг 1 раз на день. Доза змінюється відповідно до зміни АТ. Звичайна доза – 10 мг на день при одноразовому прийомі. Якщо адекватної реакції немає, дозу можна збільшити до 20-40 мг на добу. Максимальна добова доза – 80 мг. Пацієнтам, які приймають діуретики, дозу підбирають індивідуально. При порушенні функції нирок дозу встановлюють залежно від значень кліренсу креатиніну (КК). При КК понад 30 мл/хв рекомендована початкова доза Лізорилу становить 5-10 мг на добу. При КК від 30 до 10 мл/хв початкова доза становить 2,5-5 мг на добу. При КК менше 10 мл/хв – 2,5 мг. Хронічна серцева недостатність Рекомендується початкова доза 2,5 мг на добу. Така доза виявляється ефективною для деяких пацієнтів, але найчастіше досягається дозами 5-20 мг на добу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПід час лікування потрібний регулярний лікарський контроль. Для хворих з порушенням функції нирок необхідно зменшити дозу або зменшити частоту прийому Лізорилу. У хворих, які приймали препарат Лізоріл, повідомлялося про розвиток ангіоневротичного набряку обличчя, губ, язика, голосової щілини та/або гортані. У таких випадках необхідно відразу ж припинити прийом препарату Лізоріл. У хворих з хронічною серцевою недостатністю та супутньою нирковою недостатністю після прийому препарату Лізорил® спостерігається різке зниження артеріального тиску. Лікування таких хворих слід розпочинати під ретельним наглядом лікаря з мінімальною дозою 2,5 мг Лізорилу. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами По 10 або 14 таблеток у блістері з фольги алюмінієвої та ПВХ плівки. По 2 блістери, що містять 14 таблеток, або по 3 блістери, що містять 10 таблеток, в картонній пачці, в комплекті з інструкцією із застосування.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: бісопрололу геміфумарат – 2,5 мг; гідрохлортіазид – 6,25 мг; Допоміжні речовини: стеарат магнію - vs 1 мг; кросповідон - 3 мг; крохмаль кукурудзяний, дрібний порошок – 6,75 мг; крохмаль кукурудзяний, прежелатинізований – 6,75 мг; МКЦ – 37,5 мг; кальцію гідрофосфат, безводний, дрібний порошок – 75 мг; Оболонка плівкова: Opadry® жовтий (полісорбат 80 – vs 0,035 мг; барвник заліза оксид жовтий (Е172) – 0,089 мг, макрогол 400 – 0,28 мг, титану діоксид – 0,8910 мг, гіпромеллоза 2 , гіпромелоза 2910/6 - 1,1025 мг) - 3,5 мг. За 10 табл. у блістері з ПВХ/Ал або ПП/Ал; по 3 бл. поміщають у картонну пачку. На блістер та картонну пачку нанесено символ «М» для захисту від фальшування.Опис лікарської формиТаблетки жовтого кольору, круглі, двоопуклі, покриті плівковою оболонкою, з гравіюванням у вигляді серця з одного боку і "2.5" - з іншого.Фармакотерапевтична групаГіпотензивний засіб комбінований (бета1-адреноблокатор селективний + діуретик).ФармакокінетикаБісопролол Всмоктування. Бісопролол майже повністю (більше 90%) всмоктується із ШКТ. Час досягнення Cmax у плазмі крові коливається в діапазоні від 1 до 4 год. Має високу біодоступність (88%) з дуже низьким ефектом першого проходження через печінку. Їда на біодоступність не впливає. Для доз від 5 мг до 40 мг кінетика є лінійною. Розподіл. Зв'язок із білками плазми крові близько 30%, Vd великий (близько 3 л/кг). Метаболізм. 40% бісопрололу метаболізується у печінці. Метаболіти неактивні. Виведення. T1/2 із плазми крові становить 11 год. Нирковий та печінковий кліренс приблизно сопостові. Половина введеної дози виводиться у незмінному вигляді нирками, як і метаболіти. Загальний кліренс становить близько 15 л/год. Гідрохлоротіазид Всмоктування. Після прийому внутрішньо близько 80% гідрохлортіазиду всмоктується із ШКТ. Біодоступність гідрохлортіазиду коливається від 60 до 80%. Час досягнення Cmax у плазмі становить близько 4 год (від 1,5 до 5 год). Розподіл. Зв'язок із білками плазми крові 40%. Виведення. Гідрохлортіазид не піддається метаболізму і майже повністю виводиться у незміненому вигляді за допомогою КФ та активної канальцевої секреції. T1/2 гідрохлортіазиду становить близько 8 год. У разі ниркової та серцевої недостатності нирковий кліренс гідрохлортіазиду знижується та T1/2 збільшується. У пацієнтів похилого віку також можливе збільшення Cmax. Гідрохлортіазид проникає через плаценту та виводиться із грудним молоком.ФармакодинамікаЛодоз є комбінацією селективного блокатора бета1-адренорецепторів - бісопрололу і тіазидного діуретика - гідрохлортіазиду. Бісопролол є високо селективним бета1-адреноблокатором без адреноміметичної та мембраностабілізуючої активності. Механізм дії бісопрололу при артеріальній гіпертензії пов'язаний насамперед зі зниженням вмісту реніну в плазмі крові та ЧСС. Гідрохлортіазид є діуретиком із групи тіазидів з антигіпертензивною активністю. Його діуретичний ефект обумовлений пригніченням активного транспорту іонів натрію з ниркових канальців у кров, що попереджає, тим самим, його реабсорбцію.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія легкого та помірного ступеня тяжкості.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до бісопрололу, гідрохлортіазиду, інших тіазидів, сульфонамідів або інших компонентів препарату; тяжкі форми бронхіальної астми; гостра серцева недостатність або хронічна серцева недостатність (ХСН) на стадії декомпенсації, що вимагає проведення інотропної терапії; кардіогенний шок; синдром слабкості синусного вузла; синоатріальна блокада; атріовентрикулярна (AV) блокада II та III ступеня без штучного водія ритму; симптоматична брадикардія (ЧСС менше 50 уд/хв); артеріальна гіпотензія (сАД менше 100 мм рт. ст.); феохромоцитома (без одночасного застосування альфа-адреноблокаторів); тяжкі форми порушення периферичного кровообігу, у т.ч. синдром Рейно; метаболічний ацидоз; тяжкі порушення функції нирок (Cl креатиніну менше 30 мл/хв); тяжкі порушення функції печінки; рефрактерна гіпокаліємія; одночасне застосування із сультопридом; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). Обережно: хронічна серцева недостатність; цукровий діабет із значними коливаннями концентрації глюкози у крові; сувора дієта; AV-блокада І ступеня; стенокардія Принцметала; порушення периферичного кровообігу; гіповолемія; порушення функції печінки; гіперурикемія, псоріаз, тиреотоксикоз, феохромоцитома (на фоні лікування альфа-адреноблокаторами), водно-електролітні порушення (гіпонатріємія, гіпокаліємія, гіперкальціємія), депресії (в т.ч. в анамнезі), міастенія, літній вік, глаукома, тяжкі форми хронічної обструктивної хвороби легень (ХОЗЛ)Вагітність та лактаціяЗастосовувати цей комбінований препарат під час вагітності не рекомендується, оскільки він містить діуретик із групи тіазидів. Бісопролол Бісопролол має фармакологічну дію, яка може негативно впливати на вагітність та/або плід/новонародженого. Загалом блокатори бета-адренорецепторів зменшують плацентарну перфузію, що пов'язано із затримкою росту, внутрішньоутробною смертю, викиднем або передчасними пологами. Небажані явища (наприклад гіпоглікемія та брадикардія) можуть виникнути у плода та новонародженого. Якщо лікування блокаторами бета-адренорецепторів необхідне, то бета1-адреноблокатори селективні є кращими. Гідрохлоротіазид Є обмежений досвід використання гідрохлортіазиду під час вагітності, особливо протягом першого триместру. Дослідження на тваринах недостатні. Гідрохлортіазид проникає крізь плаценту. На підставі фармакологічного механізму дії гідрохлортіазиду його використання протягом II та III триместру може порушити перфузію в системі «плід-плацента» та спричинити появу небажаних реакцій з боку плода або новонародженого, наприклад жовтяницю, порушення балансу електролітів та тромбоцитопенію. Гідрохлортіазид не слід використовувати для терапії гестаційного набряку, гестаційної гіпертонії або прееклампсії через ризик зменшення об'єму плазми та плацентарної гіпоперфузії, без позитивного ефекту протягом захворювання. Гідрохлортіазид не слід використовувати для лікування гіпертонічної хвороби у вагітних жінок, крім рідкісних ситуацій, коли не можна використовувати інші препарати для лікування. Годування груддю під час лікування препаратом не рекомендовано, оскільки біспоролол та, можливо, гідрохлортіазид виводяться з грудним молоком у незначних кількостях. Гідрохлоротіазид може пригнічувати секрецію грудного молока. Фертильність. Досліджень щодо впливу препарату на фертильність у людей не проводилося. Бісопролол або гідрохлортіазид не впливали на фертильність або загальну репродуктивну функцію у тварин.Побічна діяЧастота побічних реакцій, наведених нижче, визначалася відповідно: дуже часто ≥1/10; часто ≥1/100, менше 1/10; нечасто ≥1/1000, менше 1/100; рідко ≥1/10000, менше 1/1000; дуже рідко менше 1/10000, включаючи окремі повідомлення; частота не встановлена ​​(не може бути підрахована за наявними даними). З боку крові та лімфатичної системи: рідко – лейкопенія, тромбоцитопенія; дуже рідко – агранулоцитоз. З боку обміну речовин та харчування: нечасто – втрата апетиту, гіперглікемія, гіперурикемія, порушення водно-електролітного балансу (зокрема гіпокаліємія та гіпонатріємія, гіпомагніємія та гіпохлоремія, а також гіперкальціємія); дуже рідко – метаболічний алкалоз. Порушення психіки: нечасто – депресія, безсоння; рідко – галюцинації, нічні кошмари. З боку нервової системи: часто - запаморочення, головний біль. З боку органу зору: рідко - зниження продукції слізної рідини (слід враховувати при носінні контактних лінз), порушення зору; дуже рідко – кон'юнктивіт; частота не встановлена ​​- гостра міопія, гостра глаукома. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: рідко – порушення слуху. З боку серця: нечасто брадикардія, порушення AV-провідності, посилення симптомів перебігу ХСН. З боку судин: часто - відчуття похолодання або оніміння в кінцівках; нечасто – ортостатична гіпотензія; рідко - непритомність (синкопе). З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто – бронхоспазм у пацієнтів із бронхіальною астмою або обструкцією дихальних шляхів в анамнезі; рідко – алергічний риніт; частота не встановлена ​​– інтерстиційна легенева хвороба. З боку травної системи: часто – нудота, блювання, діарея, запор; нечасто – біль у животі; дуже рідко – панкреатит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко – гепатит, жовтяниця. З боку шкіри та підшкірних тканин: рідко – реакції підвищеної чутливості, такі як свербіж шкіри, раптові припливи крові до обличчя, шкірний висип, фотодерматит, пурпура (геморагічний висип), кропив'янка; дуже рідко — анафілактичні реакції, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), алопеція, шкірний червоний вовчак. Бета-адреноблокатори можуть сприяти загостренню перебігу псоріазу або викликати псоріазоподібний висип. З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: нечасто – м'язова слабкість, судоми м'язів. З боку статевих органів та молочної залози: рідко – порушення потенції. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – підвищена стомлюваність*; нечасто – астенія; дуже рідко – біль у грудях. Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень: нечасто – підвищення концентрації амілази, оборотне підвищення концентрації креатиніну у сироватці крові та сечовини, підвищення концентрації тригліцеридів та Хс, глюкозурія; рідко – підвищення активності печінкових трансаміназ у крові (ACT, АЛТ). *Особливо часто ці симптоми з'являються на початку курсу лікування. Зазвичай ці явища мають легкий характер і проходять, як правило, протягом 1-2 тижнів після початку лікування. Необхідно інформувати лікаря про всі побічні ефекти.Взаємодія з лікарськими засобамиПротипоказані комбінації Сультоприд: одночасне застосування з бісопрололом може збільшувати ризик розвитку шлуночкової аритмії. Нерекомендовані комбінації Літій: гідрохлортіазид може посилювати кардіотоксичні та нейротоксичні ефекти літію, знижуючи виведення останнього з організму. БКК типу верапамілу та меншою мірою дилтіазему: при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть призводити до зниження скорочувальної здатності міокарда та порушення AV-провідності. Зокрема, внутрішньовенне введення верапамілу пацієнтам, які приймають бета-адреноблокатори, може призвести до вираженої артеріальної гіпотензії та AV-блокади. Гіпотензивні засоби центральної дії (такі як клонідин, метилдопа, моксонідин, рілменідин): при одночасному застосуванні з препаратом Лодоз можуть призвести до пошкодження ЧСС та зниження серцевого викиду, а також до вазодилатації внаслідок зниження центрального симпатичного тонусу. Однак не слід переривати лікування без консультації лікаря. Різке скасування, особливо до відміни бета-адреноблокаторів, може збільшити ризик розвитку рикошетної артеріальної гіпертензії. Комбінації, які слід застосовувати з обережністю БКК, похідні дигідропіридину (наприклад, ніфедипін, амлодипін): при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть збільшувати ризик розвитку артеріальної гіпотензії. У пацієнтів із ХСН не можна виключити ризик подальшого погіршення функції шлуночків серця. Гіпотензивні засоби та інші засоби з можливим антигіпертензивним ефектом (трициклічні антидепресанти, барбітурати, похідні фенотіазину, баклофен): у комбінації з препаратом Лодоз можуть збільшувати ризик розвитку гіпотензії. Інгібітори АПФ (наприклад, каптоприл, еналаприл), АРА II: ризик значного зниження АТ та/або гостра ниркова недостатність на початку лікування інгібіторами АПФ або АРА II у пацієнтів з гіпонатріємією (особливо у пацієнтів зі стенозом ниркової артерії). Якщо попередній прийом діуретиків викликав гіпонатріємію, необхідно або припинити прийом діуретиків за 3 дні до початку лікування інгібіторами АПФ, або починати лікування останніми у малих дозах, з поступовим збільшенням. Антиаритмічні засоби І класу (наприклад хінідин, дизопірамід; лідокаїн, фенітоїн; флекаїнід, пропафенон): при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть знижувати AV-провідність та посилювати негативний інотропний ефект. Антиаритмічні засоби III класу (наприклад, аміодарон): при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть посилювати порушення AV-провідності. Антиаритмічні засоби, які можуть викликати тахікардію на кшталт «пірует» (клас IA, наприклад хінідин, гідрохінідин, дизопірамід та клас III, наприклад аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід): гіпокаліємія може провокувати виникнення шлуночкової аритімії, в т.ч. тахікардії на кшталт «пірует». Інші засоби, які можуть викликати тахікардію на кшталт «пірует» (наприклад астемізол, еритроміцин для внутрішньовенного введення, галофантрин, пентамідин, спарфлоксацин, терфенадин, вінкамін, деякі нейролептики): гіпокаліємія може провокувати виникнення шлуночкової аритімії, в т.ч. тахікардії на кшталт «пірует». м-холіноміметики: при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть посилювати порушення AV-провідності та збільшувати ризик розвитку брадикардії. Бета-адреноблокатори для місцевого застосування (наприклад, очні краплі для лікування глаукоми) можуть посилювати системні ефекти бісопрололу (зниження АТ, ушкодження ЧСС). Інсулін або гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування: гіпоглікемічна дія може посилюватися. Блокада бета-адренорецепторів може маскувати ознаки гіпоглікемії, наприклад, такихардію. Подібні взаємодії можливі при застосуванні неселективних бета-адреноблокаторів. Засоби для загальної анестезії: можуть збільшувати ризик кардіодепресивної дії бісопрололу, призводячи до артеріальної гіпотензії (див. «Особливі вказівки»). Серцеві глікозиди: при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть збільшувати час проведення імпульсу, викликати розвиток брадикардії. При виникненні гіпокаліємії та/або гіпомагніємії під час лікування препаратом Лодоз може виявлятися підвищена чутливість міокарда до серцевих глікозидів, що призводить до посилення ефекту та побічної дії глікозидів. Нестероїдні протизапальні засоби: можуть знижувати антигіпертензивний ефект бісопрололу. У пацієнтів з гіповолемією одночасне застосування нестероїдних протизапальних засобів може ініціювати гостру ниркову недостатність. Бета-адреноміметики (наприклад, ізопреналін, добутамін): одночасне застосування з препаратом Лодоз може призводити до зниження ефекту обох препаратів. Адреноміметики, що діють на бета- та альфа-адренорецептори (наприклад, норепінефрин, епінефрин): у поєднанні з бісопрололом можуть посилюватися вазоконстрикторні ефекти цих засобів, що виникають за участю альфа-адренорецепторів, призводячи до підвищення АТ, та загострювати переміжну. Подібні взаємодії можливі при застосуванні неселективних бета-адреноблокаторів. ЛЗ, що сприяють виведенню калію з організму (наприклад, кортикостероїди, АКТГ, тетракозактид, карбеноксолон, амфотерицин В, фуросемід або проносні засоби): при одночасному застосуванні з гідрохлортіазидом збільшується втрата калію. Метилдоп: в окремих повідомленнях описаний гемоліз внаслідок утворення антитіл до гідрохлортіазиду. ЛЗ, що знижують концентрацію сечової кислоти в плазмі крові: ефект даних ЛЗ може бути ослаблений при їх одночасному застосуванні з гідрохлортіазидом. Колестирамін, колестипол: знижують всмоктування гідрохлортіазиду. Йодмісткі контрастні речовини: у разі дегідратації, викликаної прийомом діуретика, збільшується ризик розвитку гострої печінкової недостатності, особливо при прийомі високих доз йодовмісних контрастних речовин. Солі кальцію: ризик розвитку гіперкальціємії при одночасному застосуванні з гідрохлортіазидом через зниження виведення кальцію нирками. Калійзберігаючі діуретики: ризик розвитку гіпо-або гіперкаліємії при одночасному застосуванні з гідрохлортіазидом. Останній стан найчастіше виникає при цукровому діабеті чи печінковій недостатності. Комбінації, які слід враховувати Мефлохін: при одночасному застосуванні з бісопрололом може збільшувати ризик брадикардії. Інгібітори МАО, за винятком інгібіторів МАО-В: можуть посилювати антигіпертензивний ефект бета-адреноблокаторів. Одночасне застосування може призвести до розвитку гіпертонічного кризу. ГКС: знижують антигіпертензивний ефект препарату (внаслідок викликаної глюкокортикостероїдами затримки води та натрію в організмі).Спосіб застосування та дозиВсередину один раз на добу, вранці до сніданку, під час або після нього. Таблетки слід ковтати повністю, не розжовуючи, запиваючи невеликою кількістю рідини. Дозу препарату слід підбирати індивідуально. Початкова доза відповідає 1 табл., що містить 2,5 мг бісопрололу + 6,25 мг гідрохлортіазиду, 1 раз на добу. При недостатній вираженості терапевтичного ефекту дозу можна збільшити до 1 табл., що містить 5 мг бісопрололу + 6,25 мг гідрохлортіазиду, 1 раз на добу. Якщо терапевтичний ефект недостатньо виражений, можна збільшити дозу Лодозу до 1 табл., що містить 10 мг бісопрололу + 6,25 мг гідрохлортіазиду, 1 раз на добу. Тривалість лікування. Лікування препаратом Лодоз зазвичай є довготривалою терапією. Порушення функції печінки чи нирок. Корекція дози не потрібна у разі порушення функції печінки або нирок (Cl креатиніну більше 30 мл/хв) від легкого до помірного ступеня. Літні пацієнти. Корекція дози зазвичай не потрібна. Діти. Дані щодо застосування препарату у дітей обмежені, тому він не рекомендується для застосування у дітей віком до 18 років.ПередозуванняСимптоми: найчастіші симптоми передозування бета-адреноблокаторів – брадикардія, виражене зниження артеріального тиску, AV-блокада, бронхоспазм, гостра серцева недостатність та гіпоглікемія. Чутливість до одноразового прийому високої дози бісопрололу широко варіює в окремих пацієнтів і, ймовірно, пацієнти з ХСН мають високу чутливість. Клінічні прояви гострого чи хронічного передозування гідрохлортіазидом зумовлені значною втратою рідини чи електролітів. Найчастіші симптоми передозування гідрохлортіазиду – запаморочення, нудота, сонливість, гіповолемія, гіпотензія, гіпокаліємія. Лікування: У разі передозування насамперед необхідно припинити прийом препарату, промити шлунок, призначити адсорбуючі засоби та розпочати підтримуючу симптоматичну терапію. При вираженій брадикардії: внутрішньовенне введення атропіну. Якщо ефект недостатній, з обережністю можна ввести засіб, що має позитивну хронотропну дію. Іноді може бути потрібна тимчасова постановка штучного водія ритму. При вираженій артеріальній гіпотензії: внутрішньовенне введення плазмозамінних розчинів та призначення вазопресорів. При AV-блокаді (II або III ступеня): пацієнти повинні перебувати під постійним наглядом та отримувати лікування бета-адреноміметиками, можливе застосування епінефрину. У разі потреби – постановка штучного водія ритму. При загостренні перебігу ХСН: внутрішньовенне введення діуретиків, препаратів з позитивним інотропним ефектом, а також вазодилататорів. При бронхоспазму: призначення бронходилататорів, бета2-адреноміметиків та/або амінофіліну. При гіпоглікемії: внутрішньовенне введення розчину декстрози (глюкози). Наявні обмежені дані свідчать про те, що бісопролол лише невеликою мірою виводиться при гемодіалізі. Ступінь виведення гідрохлортіазиду за допомогою гемодіалізу не було встановлено.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрипинення терапії Не слід раптово припиняти лікування, особливо у пацієнтів з ІХС. Дозу необхідно поступово знижувати протягом двох тижнів. При необхідності слід одночасно розпочати проведення відповідної терапії, що запобігає нападам стенокардії. Бронхіальна астма та ХОЗЛ. Незважаючи на те, що кардіоселективні бета1-адреноблокатори можуть надавати менший вплив на функцію легень, ніж неселективні бета-адреноблокатори, як і для всіх бета-адреноблокаторів, слід уникати їх застосування у пацієнтів з обструктивними захворюваннями дихальних шляхів, якщо немає переконливих клінічних . Якщо такі показання є, препарат слід застосовувати з обережністю. У пацієнтів з обструктивними захворюваннями дихальних шляхів лікування за допомогою бісопрололу починають із мінімально можливої ​​дози. Слід ретельно стежити за пацієнтами щодо появи у них нових симптомів (наприклад задишка, непереносимість фізичного навантаження, кашель). При симптоматичних проявах бронхіальної астми або ХОЗЛ показано одночасне застосування бронходилатуючих засобів. У пацієнтів з бронхіальною астмою можливе підвищення резистентності дихальних шляхів, що потребує більш високої дози бета2-адреноміметиків. ХСН. Пацієнтам із компенсованою ХСН, яким показано лікування бета-адреноблокаторами, слід розпочинати лікування з мінімальних доз препарату, поступово збільшуючи дозу під контролем лікаря. Брадикардія. При ЧСС менше 50-55 уд/хв у стані спокою і у пацієнтів, у яких відзначаються симптоми, пов'язані з брадикардією, необхідно зниження дози препарату. АV-блокада І ступеня. З огляду на негативну дромотропну дію бета-адреноблокаторів їх слід призначати з обережністю пацієнтам з АV-блокадою І ступеня. Стенокардія Принцметала. Бета-адреноблокатори можуть збільшити частоту та тривалість вазоспастичних епізодів у пацієнтів зі стенокардією Принцметалу. Селективні бета1-адреноблокатори можуть застосовуватися при легких або змішаних проявах стенокардії Принцметалу при одночасному застосуванні судиннорозширювальних засобів. Порушення периферичного кровообігу. У пацієнтів з порушеннями периферичного кровообігу або синдромом Рейно бета-адреноблокатори можуть викликати загострення перебігу захворювання. Феохромоцитома. Пацієнтам з феохромоцитомою не слід призначати Лодоз доти, доки не проведено лікування альфа-адреноблокаторами. Необхідний ретельний контроль артеріального тиску. Літні пацієнти. Лікування необхідно проводити під ретельним контролем стану пацієнта (див. Водно-електролітний баланс). Цукровий діабет. Пацієнти, які приймають Лодоз, повинні бути попереджені про можливість виникнення гіпоглікемії та необхідність регулярного контролю концентрації глюкози в крові на початку лікування. Симптоми вираженого зниження концентрації глюкози (гіпоглікемії), такі як тахікардія, серцебиття або підвищене потовиділення можуть маскуватися. Псоріаз. Терапія бета-адреноблокаторами може загострювати перебіг псоріазу. Бісопролол можна призначати лише у разі потреби. Алергічні реакції. У пацієнтів, які в анамнезі відзначали анафілактичні реакції, незалежно від причини їх виникнення, особливо при застосуванні йодовмісних контрастних речовин або при проведенні десенсибілізуючої терапії, лікування бета-адреноблокаторами може загострювати виникнення цих реакцій та викликати розвиток резистентності до лікування епінефрину. дозах. Загальна анестезія. При проведенні загальної анестезії блокада бета-адренорецепторів знижує ймовірність виникнення аритмії та ішемії міокарда під час вступного наркозу та інтубації, а також у післяопераційному періоді. В даний час рекомендується продовжувати терапію бета-адреноблокаторами інтраопераційно. Лікарю-анестезіологу слід враховувати ризик виникнення блокади бета-адренорецепторів через потенційно можливу взаємодію з іншими ЛЗ, що може спричинити брадіаритмію, придушення рефлекторної тахікардії та зниження рефлекторної здатності компенсувати втрату крові. Якщо необхідно припинити терапію препаратом Лодоз перед хірургічним втручанням, це слід робити поступово та завершувати за 48 годин до проведення загальної анестезії. Тиреотоксикоз. Під час лікування бісопрололом симптоми тиреотоксикозу можуть маскуватися. Сувора дієта. Лодоз слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які дотримуються суворої дієти. Комбінація з верапамілом, дилтіаземом або беприділом. Подібні комбінації вимагають ретельного контролю за станом пацієнта та ЕКГ, особливо у літніх пацієнтів та на початку лікування. Застереження, пов'язані з гідрохлортіазидом У пацієнтів з порушенням функції печінки тіазидні діуретики та їх похідні можуть викликати печінкову енцефалопатію. У цьому випадку необхідно негайно припинити прийом препарату. Водно-електролітний баланс. При тривалому застосуванні препарату Лодоз рекомендується регулярно контролювати вміст електролітів сироватки крові (особливо калію, натрію, кальцію), креатиніну та сечовини, ліпідів сироватки крові (Хс та тригліцеридів), сечової кислоти та глюкози. Тривале застосування тіазидних діуретиків може призводити до порушення водно-електролітного балансу, зокрема гіпокаліємії та гіпонатріємії, а також гіпомагніємії та гіпохлоремії та гіперкальціємії. Вміст натрію у плазмі крові. Перед початком терапії і надалі регулярно необхідний контроль вмісту натрію в крові. Прийом діуретиків може провокувати гіпонатріємію, у деяких випадках із серйозними наслідками. Зниження вмісту натрію на початку лікування може протікати безсимптомно, тому необхідний регулярний контроль, особливої ​​уваги вимагають пацієнти з високим ризиком, наприклад, літні пацієнти, пацієнти з цирозом печінки. Вміст калію у плазмі крові. Найбільшим ризиком, пов'язаним із прийомом тіазидних та тіазидоподібних діуретиків, є втрата калію, що призводить до гіпокаліємії (менше 3,5 ммоль/л). Необхідний більш частий контроль калію в крові у пацієнтів групи високого ризику, наприклад літніх пацієнтів та/або тих, хто погано харчується та/або приймає кілька лікарських препаратів одночасно, а також у пацієнтів із захворюваннями коронарних артерій або з серцевою недостатністю, у яких гіпокаліємія збільшує ризик розвитку аритмій , токсичність серцевих глікозидів Також до групи ризику відносяться пацієнти зі збільшеним інтервалом QT як з вродженим, так і з набутим. Гіпокаліємія (як і брадикардія) потенціює розвиток важкої аритмії, зокрема. тахікардії на кшталт «пірует». Перше визначення вмісту калію в плазмі необхідно провести протягом першого тижня терапії препаратом Лодоз. Вміст кальцію у плазмі крові. Тіазидні діуретики можуть знижувати виведення кальцію нирками, що призводить до незначної та тимчасової гіперкальціємії. Значна гіперкальціємія може бути пов'язана з недіагностованим гіперпаратиреозом. Перед дослідженням функції паращитовидних залоз лікування тіазидами слід припинити. Концентрація глюкози у крові. Необхідний контроль концентрації глюкози в крові у пацієнтів із цукровим діабетом, особливо у разі гіпокаліємії. Сечова кислота. У пацієнтів з гіперурикемією підвищений ризик розвитку нападів: дозу препарату необхідно підбирати індивідуально. Функція бруньок. Тіазидні діуретики ефективні при нормальній або трохи зниженій функції нирок (Cl креатиніну менше 25 мг/мл або 220 мкмоль/л, у дорослих). Cl креатиніну розраховують з урахуванням віку, маси тіла та статі пацієнта, використовуючи рівняння Кокрофту. Наприклад: Cl креатиніну = (140 − вік) × маса тіла/0,814 × креатинін сироватки крові, де: вік (років); маса тіла (кг); креатинін сироватки крові (мкмоль/л). Ця формула розрахунку застосовна для літніх пацієнтів чоловічої статі. Для пацієнтів похилого віку жіночої статі необхідно отриманий результат помножити на 0,85. Гіповолемія на додаток до втрати рідини та натрію, що виникає внаслідок застосування діуретичних засобів на початку терапії, призводить до зниження СКФ, що у свою чергу веде до підвищення вмісту сечовини та креатиніну у сироватці крові у пацієнтів із нормальною функцією нирок. Тимчасове порушення функції нирок протікає без наслідків у пацієнтів із нормальною функцією нирок. У пацієнтів з порушеною функцією нирок можливе збільшення існуючих порушень. Комбінація з іншими гіпотензивними засобами. У разі призначення препарату з іншим гіпотензивним засобом рекомендується зниження дози принаймні на початку лікування. Фоточутливість. Застосування тіазидних діуретиків може спричинити реакції фоточутливості. У разі подібних реакцій рекомендується захищати чутливі ділянки від сонячних променів або штучного УФ-випромінювання. У тяжких випадках може знадобитися припинення лікування. Міопія (близорукість) та закритокутова глаукома. Гідрохлортіазид, як сульфаніламід, може викликати ідіосинкразичні реакції, що виявляються як гостра короткочасна міопія та гостра глаукома. Симптоми включають різке зниження гостроти зору або біль в оці і, як правило, виникають в період від декількох годин до декількох тижнів від початку прийому препарату. Відсутність лікування глаукоми може призвести до необоротної втрати зору. Першим етапом лікування необхідно припинити прийом гідрохлортіазиду якнайшвидше. Якщо ВГД залишається неконтрольованим, може знадобитися оперативне медичне чи хірургічне лікування. Фактором ризику розвитку глаукоми є алергічні реакції на похідні сульфаніламіду або пеніцилін в анамнезі. Застереження, пов'язані з бісопрололом та гідрохлортіазидом Спортсмени. Спортсмени повинні бути поінформовані про те, що дане ЛЗ містить активні речовини, які можуть давати позитивні результати під час проведення допінг-тестів. Вплив на здатність керувати автотранспортом та складними механізмами. Препарат Лодоз не впливає на здатність керувати автотранспортом. Проте внаслідок індивідуальної реакції організму на терапію препаратом Лодоз здатність керувати автотранспортом або працювати з технічно складними механізмами може бути порушена. На це слід звернути особливу увагу на початку лікування, зміні препарату, а також при одночасному вживанні алкоголю.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: бісопрололу геміфумарат – 5 мг; гідрохлортіазид – 6,25 мг; допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний, безводний - 0,5 мг; магнію стеарат – vs 2 мг; крохмаль кукурудзяний, дрібний порошок – 10 мг; МКЦ - 10 мг; кальцію гідрофосфат, безводний, дрібний порошок – 136,25 мг; Оболонка плівкова: Opadry® пастельно-рожевий (полісорбат 80 - vs 0,04500 мг, барвник заліза оксид жовтий (Е172) - 0,0126 мг, барвник заліза оксид червоний Е172 - 0,045 мг, макрогол 400 - 0,36 мг, - 1,3329 мг, гіпромелоза 2910/3 - 1,35225 мг, гіпромелоза 2910/5 - 1,35225 мг) - 4,5 мг. За 10 табл. у блістері з ПВХ/Ал або ПП/Ал; по 3 бл. поміщають у картонну пачку. На блістер та картонну пачку нанесено символ «М» для захисту від фальшування.Опис лікарської формиТаблетки пастельно-рожевого кольору, круглі, двоопуклі, покриті плівковою оболонкою, з гравіюванням у вигляді серця з одного боку і "5" - з іншого.Фармакотерапевтична групаГіпотензивний засіб комбінований (бета1-адреноблокатор селективний + діуретик).ФармакокінетикаБісопролол Всмоктування. Бісопролол майже повністю (більше 90%) всмоктується із ШКТ. Час досягнення Cmax у плазмі крові коливається в діапазоні від 1 до 4 год. Має високу біодоступність (88%) з дуже низьким ефектом першого проходження через печінку. Їда на біодоступність не впливає. Для доз від 5 мг до 40 мг кінетика є лінійною. Розподіл. Зв'язок із білками плазми крові близько 30%, Vd великий (близько 3 л/кг). Метаболізм. 40% бісопрололу метаболізується у печінці. Метаболіти неактивні. Виведення. T1/2 із плазми крові становить 11 год. Нирковий та печінковий кліренс приблизно сопостові. Половина введеної дози виводиться у незмінному вигляді нирками, як і метаболіти. Загальний кліренс становить близько 15 л/год. Гідрохлоротіазид Всмоктування. Після прийому внутрішньо близько 80% гідрохлортіазиду всмоктується із ШКТ. Біодоступність гідрохлортіазиду коливається від 60 до 80%. Час досягнення Cmax у плазмі становить близько 4 год (від 1,5 до 5 год). Розподіл. Зв'язок із білками плазми крові 40%. Виведення. Гідрохлортіазид не піддається метаболізму і майже повністю виводиться у незміненому вигляді за допомогою КФ та активної канальцевої секреції. T1/2 гідрохлортіазиду становить близько 8 год. У разі ниркової та серцевої недостатності нирковий кліренс гідрохлортіазиду знижується та T1/2 збільшується. У пацієнтів похилого віку також можливе збільшення Cmax. Гідрохлортіазид проникає через плаценту та виводиться із грудним молоком.ФармакодинамікаЛодоз є комбінацією селективного блокатора бета1-адренорецепторів - бісопрололу і тіазидного діуретика - гідрохлортіазиду. Бісопролол є високо селективним бета1-адреноблокатором без адреноміметичної та мембраностабілізуючої активності. Механізм дії бісопрололу при артеріальній гіпертензії пов'язаний насамперед зі зниженням вмісту реніну в плазмі крові та ЧСС. Гідрохлортіазид є діуретиком із групи тіазидів з антигіпертензивною активністю. Його діуретичний ефект обумовлений пригніченням активного транспорту іонів натрію з ниркових канальців у кров, що попереджає, тим самим, його реабсорбцію.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія легкого та помірного ступеня тяжкості.Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до бісопрололу, гідрохлортіазиду, інших тіазидів, сульфонамідів або інших компонентів препарату; тяжкі форми бронхіальної астми; гостра серцева недостатність або хронічна серцева недостатність (ХСН) на стадії декомпенсації, що вимагає проведення інотропної терапії; кардіогенний шок; синдром слабкості синусного вузла; синоатріальна блокада; атріовентрикулярна (AV) блокада II та III ступеня без штучного водія ритму; симптоматична брадикардія (ЧСС менше 50 уд/хв); артеріальна гіпотензія (сАД менше 100 мм рт. ст.); феохромоцитома (без одночасного застосування альфа-адреноблокаторів); тяжкі форми порушення периферичного кровообігу, у т.ч. синдром Рейно; метаболічний ацидоз; тяжкі порушення функції нирок (Cl креатиніну менше 30 мл/хв); тяжкі порушення функції печінки; рефрактерна гіпокаліємія; одночасне застосування із сультопридом; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). Обережно: хронічна серцева недостатність; цукровий діабет із значними коливаннями концентрації глюкози у крові; сувора дієта; AV-блокада І ступеня; стенокардія Принцметала; порушення периферичного кровообігу; гіповолемія; порушення функції печінки; гіперурикемія, псоріаз, тиреотоксикоз, феохромоцитома (на фоні лікування альфа-адреноблокаторами), водно-електролітні порушення (гіпонатріємія, гіпокаліємія, гіперкальціємія), депресії (в т.ч. в анамнезі), міастенія, літній вік, глаукома, тяжкі форми хронічної обструктивної хвороби легень (ХОЗЛ)Вагітність та лактаціяЗастосовувати цей комбінований препарат під час вагітності не рекомендується, оскільки він містить діуретик із групи тіазидів. Бісопролол Бісопролол має фармакологічну дію, яка може негативно впливати на вагітність та/або плід/новонародженого. Загалом блокатори бета-адренорецепторів зменшують плацентарну перфузію, що пов'язано із затримкою росту, внутрішньоутробною смертю, викиднем або передчасними пологами. Небажані явища (наприклад гіпоглікемія та брадикардія) можуть виникнути у плода та новонародженого. Якщо лікування блокаторами бета-адренорецепторів необхідне, то бета1-адреноблокатори селективні є кращими. Гідрохлоротіазид Є обмежений досвід використання гідрохлортіазиду під час вагітності, особливо протягом першого триместру. Дослідження на тваринах недостатні. Гідрохлортіазид проникає крізь плаценту. На підставі фармакологічного механізму дії гідрохлортіазиду його використання протягом II та III триместру може порушити перфузію в системі «плід-плацента» та спричинити появу небажаних реакцій з боку плода або новонародженого, наприклад жовтяницю, порушення балансу електролітів та тромбоцитопенію. Гідрохлортіазид не слід використовувати для терапії гестаційного набряку, гестаційної гіпертонії або прееклампсії через ризик зменшення об'єму плазми та плацентарної гіпоперфузії, без позитивного ефекту протягом захворювання. Гідрохлортіазид не слід використовувати для лікування гіпертонічної хвороби у вагітних жінок, крім рідкісних ситуацій, коли не можна використовувати інші препарати для лікування. Годування груддю під час лікування препаратом не рекомендовано, оскільки біспоролол та, можливо, гідрохлортіазид виводяться з грудним молоком у незначних кількостях. Гідрохлоротіазид може пригнічувати секрецію грудного молока. Фертильність. Досліджень щодо впливу препарату на фертильність у людей не проводилося. Бісопролол або гідрохлортіазид не впливали на фертильність або загальну репродуктивну функцію у тварин.Побічна діяЧастота побічних реакцій, наведених нижче, визначалася відповідно: дуже часто ≥1/10; часто ≥1/100, менше 1/10; нечасто ≥1/1000, менше 1/100; рідко ≥1/10000, менше 1/1000; дуже рідко менше 1/10000, включаючи окремі повідомлення; частота не встановлена ​​(не може бути підрахована за наявними даними). З боку крові та лімфатичної системи: рідко – лейкопенія, тромбоцитопенія; дуже рідко – агранулоцитоз. З боку обміну речовин та харчування: нечасто – втрата апетиту, гіперглікемія, гіперурикемія, порушення водно-електролітного балансу (зокрема гіпокаліємія та гіпонатріємія, гіпомагніємія та гіпохлоремія, а також гіперкальціємія); дуже рідко – метаболічний алкалоз. Порушення психіки: нечасто – депресія, безсоння; рідко – галюцинації, нічні кошмари. З боку нервової системи: часто - запаморочення, головний біль. З боку органу зору: рідко - зниження продукції слізної рідини (слід враховувати при носінні контактних лінз), порушення зору; дуже рідко – кон'юнктивіт; частота не встановлена ​​- гостра міопія, гостра глаукома. З боку органу слуху та лабіринтні порушення: рідко – порушення слуху. З боку серця: нечасто брадикардія, порушення AV-провідності, посилення симптомів перебігу ХСН. З боку судин: часто - відчуття похолодання або оніміння в кінцівках; нечасто – ортостатична гіпотензія; рідко - непритомність (синкопе). З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто – бронхоспазм у пацієнтів із бронхіальною астмою або обструкцією дихальних шляхів в анамнезі; рідко – алергічний риніт; частота не встановлена ​​– інтерстиційна легенева хвороба. З боку травної системи: часто – нудота, блювання, діарея, запор; нечасто – біль у животі; дуже рідко – панкреатит. З боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко – гепатит, жовтяниця. З боку шкіри та підшкірних тканин: рідко – реакції підвищеної чутливості, такі як свербіж шкіри, раптові припливи крові до обличчя, шкірний висип, фотодерматит, пурпура (геморагічний висип), кропив'янка; дуже рідко — анафілактичні реакції, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), алопеція, шкірний червоний вовчак. Бета-адреноблокатори можуть сприяти загостренню перебігу псоріазу або викликати псоріазоподібний висип. З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: нечасто – м'язова слабкість, судоми м'язів. З боку статевих органів та молочної залози: рідко – порушення потенції. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – підвищена стомлюваність*; нечасто – астенія; дуже рідко – біль у грудях. Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень: нечасто – підвищення концентрації амілази, оборотне підвищення концентрації креатиніну у сироватці крові та сечовини, підвищення концентрації тригліцеридів та Хс, глюкозурія; рідко – підвищення активності печінкових трансаміназ у крові (ACT, АЛТ). *Особливо часто ці симптоми з'являються на початку курсу лікування. Зазвичай ці явища мають легкий характер і проходять, як правило, протягом 1-2 тижнів після початку лікування. Необхідно інформувати лікаря про всі побічні ефекти.Взаємодія з лікарськими засобамиПротипоказані комбінації Сультоприд: одночасне застосування з бісопрололом може збільшувати ризик розвитку шлуночкової аритмії. Нерекомендовані комбінації Літій: гідрохлортіазид може посилювати кардіотоксичні та нейротоксичні ефекти літію, знижуючи виведення останнього з організму. БКК типу верапамілу та меншою мірою дилтіазему: при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть призводити до зниження скорочувальної здатності міокарда та порушення AV-провідності. Зокрема, внутрішньовенне введення верапамілу пацієнтам, які приймають бета-адреноблокатори, може призвести до вираженої артеріальної гіпотензії та AV-блокади. Гіпотензивні засоби центральної дії (такі як клонідин, метилдопа, моксонідин, рілменідин): при одночасному застосуванні з препаратом Лодоз можуть призвести до пошкодження ЧСС та зниження серцевого викиду, а також до вазодилатації внаслідок зниження центрального симпатичного тонусу. Однак не слід переривати лікування без консультації лікаря. Різке скасування, особливо до відміни бета-адреноблокаторів, може збільшити ризик розвитку рикошетної артеріальної гіпертензії. Комбінації, які слід застосовувати з обережністю БКК, похідні дигідропіридину (наприклад, ніфедипін, амлодипін): при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть збільшувати ризик розвитку артеріальної гіпотензії. У пацієнтів із ХСН не можна виключити ризик подальшого погіршення функції шлуночків серця. Гіпотензивні засоби та інші засоби з можливим антигіпертензивним ефектом (трициклічні антидепресанти, барбітурати, похідні фенотіазину, баклофен): у комбінації з препаратом Лодоз можуть збільшувати ризик розвитку гіпотензії. Інгібітори АПФ (наприклад, каптоприл, еналаприл), АРА II: ризик значного зниження АТ та/або гостра ниркова недостатність на початку лікування інгібіторами АПФ або АРА II у пацієнтів з гіпонатріємією (особливо у пацієнтів зі стенозом ниркової артерії). Якщо попередній прийом діуретиків викликав гіпонатріємію, необхідно або припинити прийом діуретиків за 3 дні до початку лікування інгібіторами АПФ, або починати лікування останніми у малих дозах, з поступовим збільшенням. Антиаритмічні засоби І класу (наприклад хінідин, дизопірамід; лідокаїн, фенітоїн; флекаїнід, пропафенон): при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть знижувати AV-провідність та посилювати негативний інотропний ефект. Антиаритмічні засоби III класу (наприклад, аміодарон): при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть посилювати порушення AV-провідності. Антиаритмічні засоби, які можуть викликати тахікардію на кшталт «пірует» (клас IA, наприклад хінідин, гідрохінідин, дизопірамід та клас III, наприклад аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід): гіпокаліємія може провокувати виникнення шлуночкової аритімії, в т.ч. тахікардії на кшталт «пірует». Інші засоби, які можуть викликати тахікардію на кшталт «пірует» (наприклад астемізол, еритроміцин для внутрішньовенного введення, галофантрин, пентамідин, спарфлоксацин, терфенадин, вінкамін, деякі нейролептики): гіпокаліємія може провокувати виникнення шлуночкової аритімії, в т.ч. тахікардії на кшталт «пірует». м-холіноміметики: при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть посилювати порушення AV-провідності та збільшувати ризик розвитку брадикардії. Бета-адреноблокатори для місцевого застосування (наприклад, очні краплі для лікування глаукоми) можуть посилювати системні ефекти бісопрололу (зниження АТ, ушкодження ЧСС). Інсулін або гіпоглікемічні засоби для внутрішнього застосування: гіпоглікемічна дія може посилюватися. Блокада бета-адренорецепторів може маскувати ознаки гіпоглікемії, наприклад, такихардію. Подібні взаємодії можливі при застосуванні неселективних бета-адреноблокаторів. Засоби для загальної анестезії: можуть збільшувати ризик кардіодепресивної дії бісопрололу, призводячи до артеріальної гіпотензії (див. «Особливі вказівки»). Серцеві глікозиди: при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть збільшувати час проведення імпульсу, викликати розвиток брадикардії. При виникненні гіпокаліємії та/або гіпомагніємії під час лікування препаратом Лодоз може виявлятися підвищена чутливість міокарда до серцевих глікозидів, що призводить до посилення ефекту та побічної дії глікозидів. Нестероїдні протизапальні засоби: можуть знижувати антигіпертензивний ефект бісопрололу. У пацієнтів з гіповолемією одночасне застосування нестероїдних протизапальних засобів може ініціювати гостру ниркову недостатність. Бета-адреноміметики (наприклад, ізопреналін, добутамін): одночасне застосування з препаратом Лодоз може призводити до зниження ефекту обох препаратів. Адреноміметики, що діють на бета- та альфа-адренорецептори (наприклад, норепінефрин, епінефрин): у поєднанні з бісопрололом можуть посилюватися вазоконстрикторні ефекти цих засобів, що виникають за участю альфа-адренорецепторів, призводячи до підвищення АТ, та загострювати переміжну. Подібні взаємодії можливі при застосуванні неселективних бета-адреноблокаторів. ЛЗ, що сприяють виведенню калію з організму (наприклад, кортикостероїди, АКТГ, тетракозактид, карбеноксолон, амфотерицин В, фуросемід або проносні засоби): при одночасному застосуванні з гідрохлортіазидом збільшується втрата калію. Метилдоп: в окремих повідомленнях описаний гемоліз внаслідок утворення антитіл до гідрохлортіазиду. ЛЗ, що знижують концентрацію сечової кислоти в плазмі крові: ефект даних ЛЗ може бути ослаблений при їх одночасному застосуванні з гідрохлортіазидом. Колестирамін, колестипол: знижують всмоктування гідрохлортіазиду. Йодмісткі контрастні речовини: у разі дегідратації, викликаної прийомом діуретика, збільшується ризик розвитку гострої печінкової недостатності, особливо при прийомі високих доз йодовмісних контрастних речовин. Солі кальцію: ризик розвитку гіперкальціємії при одночасному застосуванні з гідрохлортіазидом через зниження виведення кальцію нирками. Калійзберігаючі діуретики: ризик розвитку гіпо-або гіперкаліємії при одночасному застосуванні з гідрохлортіазидом. Останній стан найчастіше виникає при цукровому діабеті чи печінковій недостатності. Комбінації, які слід враховувати Мефлохін: при одночасному застосуванні з бісопрололом може збільшувати ризик брадикардії. Інгібітори МАО, за винятком інгібіторів МАО-В: можуть посилювати антигіпертензивний ефект бета-адреноблокаторів. Одночасне застосування може призвести до розвитку гіпертонічного кризу. ГКС: знижують антигіпертензивний ефект препарату (внаслідок викликаної глюкокортикостероїдами затримки води та натрію в організмі).Спосіб застосування та дозиВсередину один раз на добу, вранці до сніданку, під час або після нього. Таблетки слід ковтати повністю, не розжовуючи, запиваючи невеликою кількістю рідини. Дозу препарату слід підбирати індивідуально. Початкова доза відповідає 1 табл., що містить 2,5 мг бісопрололу + 6,25 мг гідрохлортіазиду, 1 раз на добу. При недостатній вираженості терапевтичного ефекту дозу можна збільшити до 1 табл., що містить 5 мг бісопрололу + 6,25 мг гідрохлортіазиду, 1 раз на добу. Якщо терапевтичний ефект недостатньо виражений, можна збільшити дозу Лодозу до 1 табл., що містить 10 мг бісопрололу + 6,25 мг гідрохлортіазиду, 1 раз на добу. Тривалість лікування. Лікування препаратом Лодоз зазвичай є довготривалою терапією. Порушення функції печінки чи нирок. Корекція дози не потрібна у разі порушення функції печінки або нирок (Cl креатиніну більше 30 мл/хв) від легкого до помірного ступеня. Літні пацієнти. Корекція дози зазвичай не потрібна. Діти. Дані щодо застосування препарату у дітей обмежені, тому він не рекомендується для застосування у дітей віком до 18 років.ПередозуванняСимптоми: найчастіші симптоми передозування бета-адреноблокаторів – брадикардія, виражене зниження артеріального тиску, AV-блокада, бронхоспазм, гостра серцева недостатність та гіпоглікемія. Чутливість до одноразового прийому високої дози бісопрололу широко варіює в окремих пацієнтів і, ймовірно, пацієнти з ХСН мають високу чутливість. Клінічні прояви гострого чи хронічного передозування гідрохлортіазидом зумовлені значною втратою рідини чи електролітів. Найчастіші симптоми передозування гідрохлортіазиду – запаморочення, нудота, сонливість, гіповолемія, гіпотензія, гіпокаліємія. Лікування: У разі передозування насамперед необхідно припинити прийом препарату, промити шлунок, призначити адсорбуючі засоби та розпочати підтримуючу симптоматичну терапію. При вираженій брадикардії: внутрішньовенне введення атропіну. Якщо ефект недостатній, з обережністю можна ввести засіб, що має позитивну хронотропну дію. Іноді може бути потрібна тимчасова постановка штучного водія ритму. При вираженій артеріальній гіпотензії: внутрішньовенне введення плазмозамінних розчинів та призначення вазопресорів. При AV-блокаді (II або III ступеня): пацієнти повинні перебувати під постійним наглядом та отримувати лікування бета-адреноміметиками, можливе застосування епінефрину. У разі потреби – постановка штучного водія ритму. При загостренні перебігу ХСН: внутрішньовенне введення діуретиків, препаратів з позитивним інотропним ефектом, а також вазодилататорів. При бронхоспазму: призначення бронходилататорів, бета2-адреноміметиків та/або амінофіліну. При гіпоглікемії: внутрішньовенне введення розчину декстрози (глюкози). Наявні обмежені дані свідчать про те, що бісопролол лише невеликою мірою виводиться при гемодіалізі. Ступінь виведення гідрохлортіазиду за допомогою гемодіалізу не було встановлено.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрипинення терапії Не слід раптово припиняти лікування, особливо у пацієнтів з ІХС. Дозу необхідно поступово знижувати протягом двох тижнів. При необхідності слід одночасно розпочати проведення відповідної терапії, що запобігає нападам стенокардії. Бронхіальна астма та ХОЗЛ. Незважаючи на те, що кардіоселективні бета1-адреноблокатори можуть надавати менший вплив на функцію легень, ніж неселективні бета-адреноблокатори, як і для всіх бета-адреноблокаторів, слід уникати їх застосування у пацієнтів з обструктивними захворюваннями дихальних шляхів, якщо немає переконливих клінічних . Якщо такі показання є, препарат слід застосовувати з обережністю. У пацієнтів з обструктивними захворюваннями дихальних шляхів лікування за допомогою бісопрололу починають із мінімально можливої ​​дози. Слід ретельно стежити за пацієнтами щодо появи у них нових симптомів (наприклад задишка, непереносимість фізичного навантаження, кашель). При симптоматичних проявах бронхіальної астми або ХОЗЛ показано одночасне застосування бронходилатуючих засобів. У пацієнтів з бронхіальною астмою можливе підвищення резистентності дихальних шляхів, що потребує більш високої дози бета2-адреноміметиків. ХСН. Пацієнтам із компенсованою ХСН, яким показано лікування бета-адреноблокаторами, слід розпочинати лікування з мінімальних доз препарату, поступово збільшуючи дозу під контролем лікаря. Брадикардія. При ЧСС менше 50-55 уд/хв у стані спокою і у пацієнтів, у яких відзначаються симптоми, пов'язані з брадикардією, необхідно зниження дози препарату. АV-блокада І ступеня. З огляду на негативну дромотропну дію бета-адреноблокаторів їх слід призначати з обережністю пацієнтам з АV-блокадою І ступеня. Стенокардія Принцметала. Бета-адреноблокатори можуть збільшити частоту та тривалість вазоспастичних епізодів у пацієнтів зі стенокардією Принцметалу. Селективні бета1-адреноблокатори можуть застосовуватися при легких або змішаних проявах стенокардії Принцметалу при одночасному застосуванні судиннорозширювальних засобів. Порушення периферичного кровообігу. У пацієнтів з порушеннями периферичного кровообігу або синдромом Рейно бета-адреноблокатори можуть викликати загострення перебігу захворювання. Феохромоцитома. Пацієнтам з феохромоцитомою не слід призначати Лодоз доти, доки не проведено лікування альфа-адреноблокаторами. Необхідний ретельний контроль артеріального тиску. Літні пацієнти. Лікування необхідно проводити під ретельним контролем стану пацієнта (див. Водно-електролітний баланс). Цукровий діабет. Пацієнти, які приймають Лодоз, повинні бути попереджені про можливість виникнення гіпоглікемії та необхідність регулярного контролю концентрації глюкози в крові на початку лікування. Симптоми вираженого зниження концентрації глюкози (гіпоглікемії), такі як тахікардія, серцебиття або підвищене потовиділення можуть маскуватися. Псоріаз. Терапія бета-адреноблокаторами може загострювати перебіг псоріазу. Бісопролол можна призначати лише у разі потреби. Алергічні реакції. У пацієнтів, які в анамнезі відзначали анафілактичні реакції, незалежно від причини їх виникнення, особливо при застосуванні йодовмісних контрастних речовин або при проведенні десенсибілізуючої терапії, лікування бета-адреноблокаторами може загострювати виникнення цих реакцій та викликати розвиток резистентності до лікування епінефрину. дозах. Загальна анестезія. При проведенні загальної анестезії блокада бета-адренорецепторів знижує ймовірність виникнення аритмії та ішемії міокарда під час вступного наркозу та інтубації, а також у післяопераційному періоді. В даний час рекомендується продовжувати терапію бета-адреноблокаторами інтраопераційно. Лікарю-анестезіологу слід враховувати ризик виникнення блокади бета-адренорецепторів через потенційно можливу взаємодію з іншими ЛЗ, що може спричинити брадіаритмію, придушення рефлекторної тахікардії та зниження рефлекторної здатності компенсувати втрату крові. Якщо необхідно припинити терапію препаратом Лодоз перед хірургічним втручанням, це слід робити поступово та завершувати за 48 годин до проведення загальної анестезії. Тиреотоксикоз. Під час лікування бісопрололом симптоми тиреотоксикозу можуть маскуватися. Сувора дієта. Лодоз слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які дотримуються суворої дієти. Комбінація з верапамілом, дилтіаземом або беприділом. Подібні комбінації вимагають ретельного контролю стану пацієнта та ЕКГ, особливо у літніх пацієнтів та на початку лікування. Застереження, пов'язані з гідрохлортіазидом У пацієнтів з порушенням функції печінки тіазидні діуретики та їх похідні можуть спричиняти печінкову енцефалопатію. У цьому випадку необхідно негайно припинити прийом препарату. Водно-електролітний баланс. При тривалому застосуванні препарату Лодоз рекомендується регулярно контролювати вміст електролітів сироватки крові (особливо калію, натрію, кальцію), креатиніну та сечовини, ліпідів сироватки крові (Хс та тригліцеридів), сечової кислоти та глюкози. Тривале застосування тіазидних діуретиків може призводити до порушення водно-електролітного балансу, зокрема гіпокаліємії та гіпонатріємії, а також гіпомагніємії та гіпохлоремії та гіперкальціємії. Вміст натрію у плазмі крові. Перед початком терапії і надалі регулярно необхідний контроль вмісту натрію в крові. Прийом діуретиків може провокувати гіпонатріємію, у деяких випадках із серйозними наслідками. Зниження вмісту натрію на початку лікування може протікати безсимптомно, тому необхідний регулярний контроль, особливої ​​уваги вимагають пацієнти з високим ризиком, наприклад, літні пацієнти, пацієнти з цирозом печінки. Вміст калію у плазмі крові. Найбільшим ризиком, пов'язаним із прийомом тіазидних та тіазидоподібних діуретиків, є втрата калію, що призводить до гіпокаліємії (менше 3,5 ммоль/л). Необхідний більш частий контроль калію в крові у пацієнтів групи високого ризику, наприклад літніх пацієнтів та/або тих, хто погано харчується та/або приймає кілька лікарських препаратів одночасно, а також у пацієнтів із захворюваннями коронарних артерій або з серцевою недостатністю, у яких гіпокаліємія збільшує ризик розвитку аритмій , токсичність серцевих глікозидів Також до групи ризику відносяться пацієнти зі збільшеним інтервалом QT як з вродженим, так і з набутим. Гіпокаліємія (як і брадикардія) потенціює розвиток важкої аритмії, зокрема. тахікардії на кшталт «пірует». Перше визначення вмісту калію в плазмі необхідно провести протягом першого тижня терапії препаратом Лодоз. Вміст кальцію у плазмі крові. Тіазидні діуретики можуть знижувати виведення кальцію нирками, що призводить до незначної та тимчасової гіперкальціємії. Значна гіперкальціємія може бути пов'язана з недіагностованим гіперпаратиреозом. Перед дослідженням функції паращитовидних залоз лікування тіазидами слід припинити. Концентрація глюкози у крові. Необхідний контроль концентрації глюкози в крові у пацієнтів із цукровим діабетом, особливо у разі гіпокаліємії. Сечова кислота. У пацієнтів з гіперурикемією підвищений ризик розвитку нападів: дозу препарату необхідно підбирати індивідуально. Функція бруньок. Тіазидні діуретики ефективні при нормальній або трохи зниженій функції нирок (Cl креатиніну менше 25 мг/мл або 220 мкмоль/л, у дорослих). Cl креатиніну розраховують з урахуванням віку, маси тіла та статі пацієнта, використовуючи рівняння Кокрофту. Наприклад: Cl креатиніну = (140 − вік) × маса тіла/0,814 × креатинін сироватки крові, де: вік (років); маса тіла (кг); креатинін сироватки крові (мкмоль/л). Ця формула розрахунку застосовна для літніх пацієнтів чоловічої статі. Для пацієнтів похилого віку жіночої статі необхідно отриманий результат помножити на 0,85. Гіповолемія на додаток до втрати рідини та натрію, що виникає внаслідок застосування діуретичних засобів на початку терапії, призводить до зниження СКФ, що у свою чергу веде до підвищення вмісту сечовини та креатиніну у сироватці крові у пацієнтів із нормальною функцією нирок. Тимчасове порушення функції нирок протікає без наслідків у пацієнтів із нормальною функцією нирок. У пацієнтів з порушеною функцією нирок можливе збільшення існуючих порушень. Комбінація з іншими гіпотензивними засобами. У разі призначення препарату з іншим гіпотензивним засобом рекомендується зниження дози принаймні на початку лікування. Фоточутливість. Застосування тіазидних діуретиків може спричинити реакції фоточутливості. У разі подібних реакцій рекомендується захищати чутливі ділянки від сонячних променів або штучного УФ-випромінювання. У тяжких випадках може знадобитися припинення лікування. Міопія (близорукість) та закритокутова глаукома. Гідрохлортіазид, як сульфаніламід, може викликати ідіосинкразичні реакції, що виявляються як гостра короткочасна міопія та гостра глаукома. Симптоми включають різке зниження гостроти зору або біль в оці і, як правило, виникають в період від декількох годин до декількох тижнів від початку прийому препарату. Відсутність лікування глаукоми може призвести до необоротної втрати зору. Першим етапом лікування необхідно припинити прийом гідрохлортіазиду якнайшвидше. Якщо ВГД залишається неконтрольованим, може знадобитися оперативне медичне чи хірургічне лікування. Фактором ризику розвитку глаукоми є алергічні реакції на похідні сульфаніламіду або пеніцилін в анамнезі. Застереження, пов'язані з бісопрололом та гідрохлортіазидом Спортсмени. Спортсмени повинні бути поінформовані про те, що дане ЛЗ містить активні речовини, які можуть давати позитивні результати під час проведення допінг-тестів. Вплив на здатність керувати автотранспортом та складними механізмами. Препарат Лодоз не впливає на здатність керувати автотранспортом. Проте внаслідок індивідуальної реакції організму на терапію препаратом Лодоз здатність керувати автотранспортом або працювати з технічно складними механізмами може бути порушена. На це слід звернути особливу увагу на початку лікування, зміні препарату, а також при одночасному вживанні алкоголю.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: фелодипін 5 мг, метопрололу сукцинат 47.5 мг, що соотв. вмісту метопрололу тартрату 50 мг. Допоміжні речовини: натрію алюмосилікат, лактоза безводна, гіпромеллоза, гідроксипропілцелюлоза, етилцелюлоза, кремнію діоксид, поліоксил 40 гідрогенізованої касторової олії, целюлоза мікрокристалічна, макрогол 6000, натрію стеарилфуа , Титану діоксид (Е171), вода очищена. 30 шт. - флакони пластикові (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки пролонгованої дії, покриті оболонкою; рожевого кольору з абрикосовим відтінком, круглі, двоопуклі, з гравіюванням "A/FG" на одній стороні.Фармакотерапевтична групаАнтигіпертензивний препарат комбінованого складу. Чинить гіпотензивну, антиангінальну та антиаритмічну дію. Взаємодоповнюючий механізм дії фелодипіну, що знижує ОПСС, та метопрололу, що зменшує серцевий викид, призводить до більш вираженого антигіпертензивного ефекту та кращої переносимості порівняно з монотерапією фелодипіном та метопрололом. При прийомі Логімаксу зниження АТ стабільне та ефективне протягом всього інтервалу між прийомами доз (24 год). Фелодипін Фелодипін – похідне дигідропіридину, є вазоселективним блокатором повільних кальцієвих каналів та призначений для лікування артеріальної гіпертензії та стабільної стенокардії. Фелодипін є рацемічну суміш. Провідність і скоротлива здатність гладкої мускулатури судин пригнічується шляхом на кальцієві канали клітинних мембран. Завдяки високій селективності щодо гладкої мускулатури артеріол, фелодипін у терапевтичних дозах не має негативного інотропного ефекту на скоротливість або провідність серця. Антигіпертензивний ефект фелодипіну обумовлений зменшенням ОПСС. Фелодипін ефективно знижує АТ у пацієнтів з артеріальною гіпертензією як у горизонтальному положенні, так і в положенні сидячи та стоячи, у стані спокою та при фізичному навантаженні. Оскільки фелодипін не впливає на гладку мускулатуру вен або адренергічний вазомоторний контроль, то розвитку ортостатичної гіпотензії не відбувається. На початку лікування, внаслідок зниження артеріального тиску на фоні прийому фелодипіну, може спостерігатися тимчасове рефлекторне збільшення ЧСС та серцевого викиду, яке нівелюється при комбінації з бета-адреноблокаторами. Дія фелодипіну на АТ та ОПСС корелює з плазмовою концентрацією фелодипіну. Після досягнення стабільної рівноважної концентрації у плазмі фелодипіну антигіпертензивний ефект зберігається протягом 24 годин. Лікування фелодипіном призводить до зворотного розвитку гіпертрофії лівого шлуночка. Фелодипін розслаблює гладку мускулатуру дихальних шляхів. Показано, що фелодипін незначно впливає на моторику ШКТ. При тривалому застосуванні фелодипін не має клінічно значущого ефекту на вміст ліпідів у крові. У пацієнтів з цукровим діабетом типу 2 при застосуванні фелодипіну протягом 6 місяців не відзначено клінічно значущого ефекту на метаболічні процеси. Фелодипін можна також призначати пацієнтам зі зниженою функцією лівого шлуночка, які отримують стандартну терапію, та пацієнтам з бронхіальною астмою, цукровим діабетом, подагрою або гіперліпідемією. Фелодипін знижує судинний опір у нирках, має натрійуретичний і діуретичний ефект і не має калійуретичного ефекту (за рахунок зниження канальцевої реабсорбції натрію і води). Фелодипін не впливає на клубочкову фільтрацію та екскрецію альбуміну. Метопролол Метопролол - кардіоселективний антагоніст β1-адренорецепторів, що не впливає в терапевтичних дозах на β2-адренорецептори, локалізовані, головним чином, у периферичних судинах та бронхах. Має незначну мембраностабілізуючу дію і не має внутрішньої симпатоміметичної активності. Бета-адреноблокатори мають негативний інотропний і хронотропний ефект. Метопролол зменшує стимулюючий ефект катехоламінів на міокард та сприяє зниженню ЧСС, серцевого викиду та АТ. У стані стресу при підвищеній секреції адреналіну метопролол не перешкоджає нормальній фізіологічній вазодилатації. У терапевтичних дозах метопролол має менший скорочувальний ефект на мускулатуру бронхів, ніж неселективні бета-адреноблокатори. Метопролол меншою мірою, ніж неселективні бета-адреноблокатори, впливає на секрецію інсуліну та метаболізм вуглеводів, у зв'язку з чим метопролол може призначатися пацієнтам з цукровим діабетом. Метопролол має менший ефект на такі серцево-судинні реакції при гіпоглікемії, як тахікардія. При терапії метопрололом вміст глюкози в крові відновлюється до нормального рівня швидше, ніж при терапії неселективними бета-адреноблокаторами. Метопролол знижує підвищений артеріальний тиск як у положенні стоячи, так і в горизонтальному положенні, а також при фізичному навантаженні. На початку терапії метопролол спричинює посилення ОПСС. Однак при тривалому лікуванні відзначається зниження артеріального тиску внаслідок зниження ОПСС при незміненому серцевому викиді. У хворих на артеріальну гіпертензію метопролол знижує смертність від серцево-судинних ускладнень. На фоні прийому метопрололу не відмічено змін електролітного балансу крові.ФармакокінетикаФелодипін Всмоктування Показник системної біодоступності фелодипіну становить близько 15% і не залежить від їди. Прийом їжі впливає на швидкість абсорбції фелодипіну, що призводить до збільшення C max ; у плазмі крові приблизно на 65%. Cmax ; у плазмі крові досягається через 3-5 годин після прийому препарату. Розподіл Зв'язування з білками плазми становить приблизно 99%. Vd ;у рівноважному стані приблизно 10 л/кг. Чи не кумулює. Css; досягається через 5 днів. Метаболізм Фелодипін метаболізується у печінці, всі метаболіти фармакологічно неактивні. Виведення T1/2; фелодипіну в кінцевій фазі - близько 25 год. Загальний плазмовий кліренс становить в середньому 1.2 л/хв. Близько 70% прийнятої дози виводиться у вигляді метаболітів із сечею, решта – з калом. Менш 0.5% виводиться із сечею у незміненому вигляді. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках У хворих з порушеною функцією печінки та осіб похилого віку концентрація фелодипіну в плазмі крові збільшується. Водночас вікова ознака лише частково пояснює індивідуальні зміни плазмової концентрації фелодипіну. За порушення функції нирок плазмова концентрація фелодипіну не змінюється, але спостерігається кумуляція неактивних метаболітів. Фелодипін не виводиться при гемодіалізі. Метопролол Всмоктування та метаболізм Метопролол повністю всмоктується із шлунково-кишкового тракту після прийому внутрішньо. Піддається метаболізму в печінці з утворенням 3 основних метаболітів, які не мають фармакологічної активності і не мають клінічного значення. Виведення Близько 5% прийнятої дози метопрололу виводиться у незміненому вигляді нирками, решта виводиться у вигляді метаболітів. Фелодипін + Метопролол Прийом Логімаксу не призводить до зміни біодоступності компонентів у порівнянні з окремим одночасним прийомом фелодипіну та метопрололу. Показники абсорбції не залежать від їди.Клінічна фармакологіяАнтигіпертензивний препарат.Показання до застосуванняАртеріальна гіпертензія. Препарат може застосовуватися у випадках, коли лікування бета-адреноблокаторами або блокаторами повільних кальцієвих каналів дигідропіридинового ряду, що застосовуються як монотерапія, не мають клінічно значущого ефекту.Протипоказання до застосуванняAV-блокада II та III ступеня; СССУ; хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації (набряк легень, гіпоперфузія або артеріальна гіпотензія) та безперервна або переривчаста інотропна терапія агоністами β-адренорецепторів; підозра на гостру стадію інфаркту міокарда (ЧСС менше 45 уд/хв, інтервал PQ більше 0.24 сек або систолічний АТ менше 100 мм рт. ст.); кардіогенний шок; нестабільна стенокардія; гострий інфаркт міокарда; симптоматична брадикардія; артеріальна гіпотензія; виражені облітеруючі порушення периферичного кровообігу при загрозі розвитку гангрени; вагітність; вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); підвищена чутливість до фелодипіну або метопрололу або до інших компонентів препарату. З ;обережністю ;(порівняючи користь/ризик) слід призначати препарат при нирковій недостатності тяжкого ступеня (КК < 30 мл/хв), аортальному стенозі, порушеннях функції печінки, інфаркті міокарда, артеріальної гіпотензії, гострому метаболічному ацидозі, хронічній серцевій недостатності . У хворих на бронхіальну астму або хронічну обструктивну хворобу легень необхідно здійснювати супутню терапію бета2-адреноміметиками. У випадку, коли пацієнт починає приймати Логімакс, може знадобитися збільшення дози бета2-адреноміметиків.Вагітність та лактаціяЛогімакс® не слід призначати при вагітності. В даний час немає достатніх даних щодо застосування фелодипіну у вагітних. На основі даних, отриманих на тваринах, фелодипін не повинен призначатися при вагітності. Блокатори повільних кальцієвих каналів можуть інгібувати скорочення матки при передчасних пологах, натомість недостатньо даних, що підтверджують збільшення тривалості фізіологічних пологів. Можливий ризик розвитку гіпоксії плода за наявності у матері артеріальної гіпотензії та зменшення перфузії в матці за рахунок перерозподілу кровотоку та периферичної вазодилатації. Метопролол може застосовуватися при вагітності та в період лактації лише у разі крайньої необхідності. Бета-адреноблокатори можуть викликати брадикардію у плода, новонароджених та у дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні. Це слід враховувати при вирішенні питання призначення препарату в III триместрі вагітності і безпосередньо перед пологами. Фелодипін та метопролол проникають у грудне молоко. При прийомі матір'ю фелодипіну в терапевтичних дозах лише незначна кількість препарату потрапляє з грудним молоком дитині. Недостатній досвід застосування фелодипіну жінками у період лактації не виключає ризик впливу препарату на дитину, тому не рекомендується призначати фелодипін жінкам у період лактації. При необхідності продовження терапії для досягнення клінічного ефекту слід розглянути питання щодо припинення грудного вигодовування. Застосування у дітей Досвід застосування препарату у ;дітей ;обмежений.Побічна діяЧастота виникнення небажаних реакцій класифікувалася так: часто (≥1/100), іноді (≥1/1000, <1/100), рідко (≥1/10 000, <1/1000), дуже рідко (<1/10 000). До найпоширеніших побічних реакцій при прийомі Логімаксу відносяться головний біль (11%), набряк кісточок, почервоніння обличчя, а також головний біль, запаморочення, втома, нудота. Дані побічні реакції можуть спостерігатися на початку лікування або зі збільшенням дози і зазвичай проходять самостійно. Більшість цих ефектів пояснюється вазодилатуючими властивостями фелодипіну. Фелодипін З боку серцево-судинної системи: часто - почервоніння обличчя, що супроводжується відчуттям жару, набряк кісточок; іноді – тахікардія, відчуття серцебиття; рідко - непритомність; дуже рідко – екстрасистолія, зниження артеріального тиску, що супроводжується тахікардією, яка у схильних пацієнтів може викликати загострення стенокардії, лейкоцитопластичний васкуліт. З боку ЦНС: часто - головний біль; іноді – парестезії, запаморочення. З боку статевої системи: іноді - імпотенція, сексуальна дисфункція. З боку травної системи: іноді - нудота, біль у животі; рідко – блювання; дуже рідко – гіперплазія слизової оболонки язика та ясен, гінгівіт, підвищення активності печінкових ферментів у сироватці крові. Дерматологічні реакції: іноді - висип, свербіж; дуже рідко – фотосенсибілізація. З боку кістково-м'язової системи: рідко - артралгія, міалгія. З боку сечовивідної системи: дуже рідко - прискорене сечовипускання. З боку ендокринної системи: дуже рідко - гіперглікемія. Алергічні реакції: рідко - кропив'янка; дуже рідко – ангіоневротичний набряк (губ або язика), реакції підвищеної чутливості. Інші: менше часто - почуття втоми; дуже рідко – лихоманка. Є окремі повідомлення про порушення сну, проте зв'язок із прийомом фелодипіну не встановлено. Повідомлялося про випадки гіперплазії слизової оболонки язика та ясен після прийому фелодипіну у пацієнтів із вираженим гінгівітом/пародонтитом. Цього побічного ефекту можна уникнути або зменшити рівень його прояву за допомогою ретельної гігієни порожнини рота. Гіперглікемія, яка є специфічною для цієї групи препаратів, на фоні прийому фелодипіну відзначалася лише в окремих випадках. Метопролол З боку ЦНС і периферичної нервової системи: часто - запаморочення, головний біль, відчуття втоми; іноді – парестезії, порушення сну; рідко – депресії, зниження здатності до концентрації уваги, кошмарні сновидіння, порушення пам'яті, підвищена нервова збудливість, відчуття тривоги, галюцинації. З боку серцево-судинної системи: часто - брадикардія, відчуття серцебиття, похолодання кінцівок; іноді – оборотне посилення симптомів серцевої недостатності; рідко – аритмії, непритомність, набряки, порушення провідності (збільшення часу проведення). З боку травної системи: часто - нудота, блювання, біль у животі, діарея, запор; рідко – підвищення рівня печінкових трансаміназ, порушення смакових відчуттів. З боку дихальної системи: іноді - задишка, бронхоспазм у пацієнтів з бронхіальною астмою або астматичними захворюваннями. З боку органів чуття: рідко - порушення зору, сухість та/або подразнення очей, дзвін у вухах. Дерматологічні реакції: рідко - гіпергідроз, випадання волосся, загострення псоріазу, фотосенсибілізація. З боку системи кровотворення: рідко - тромбоцитопенія. Інші: іноді - збільшення маси тіла, біль у грудях; рідко – оборотне порушення лібідо, реакції підвищеної чутливості. Повідомлялося про окремі випадки артралгії, гепатиту, м'язового спазму, сухості у роті, кон'юнктивіту, риніту, гангрени у пацієнтів з тяжкими порушеннями периферичного кровообігу.Взаємодія з лікарськими засобамиСпільний прийом з речовинами, що взаємодіють із системою ферментів цитохрому Р450, може вплинути на концентрацію фелодипіну та метопрололу у плазмі крові. Не відзначається взаємодія між фелодипіном та метопрололом, оскільки вони метаболізуються за допомогою різних ізоферментів системи цитохрому Р450. Фелодипін Фелодипін є субстратом CYP3A4. Препарати, що індукують або інгібують CYP3A4, значно впливають на концентрацію фелодипіну в плазмі крові. Препарати, що індукують ізоферменти системи цитохрому P450 (фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал та рифампіцин, а також настоянка звіробою) посилюють метаболізм фелодипіну. Спільне застосування фенітоїну, карбамазепіну, фенобарбіталу та рифампіцину призводить до зниження значень AUC на 93% і Cmax ; фелодипіну на 82%. Слід уникати спільного призначення з індукторами CYP3A4. Протигрибкові препарати азолового ряду (ітраконазол, кетоконазол), макролідні антибіотики (наприклад, еритроміцин) та інгібітори ВІЛ-протеази є інгібіторами ферментної системи CYP3A4. При спільному призначенні ітраконазолу C max ; фелодипіну збільшується у 8 разів, АUС – у 6 разів. При сумісному призначенні еритроміцину C max ;і АUS фелодипіну збільшується приблизно в 2.5 рази. Слід уникати спільного призначення фелідипіну та інгібіторів CYP3A4. Сік грейпфрута пригнічує ферментну систему CYP3A4. Застосування фелодипіну з грейпфрутовим соком збільшує C max і АUС фелодипіну приблизно в 2 рази. Слід уникати сумісного застосування. Фелодипін може спричинити збільшення концентрації такролімусу у плазмі крові. При сумісному застосуванні рекомендується контролювати концентрацію такролімусу в сироватці крові, може знадобитися корекція дози такролімусу. При сумісному призначенні циклоспорину та фелодипіну C max ;фелодипіну збільшується на 150%, АUС збільшується на 60%. Проте, вплив фелодипіну на фармакокінетичні показники циклоспорину є мінімальним. Спільне застосування циметидину та фелодипіну призводить до збільшення C max ;і АUС фелодипіну на 55%. Метопролол Слід уникати сумісного призначення Логімаксу з наступними препаратами. Барбітурати (дослідження проводилося з фенофарбіталом) незначно посилюють метаболізм метопрололу, внаслідок індукції ферментів. При призначенні пропафенону 4 пацієнтам, які отримували лікування метопрололом, відзначалося збільшення плазмової концентрації метопрололу в 2-5 разів, при цьому у 2 пацієнтів відзначалися побічні ефекти, характерні для метопрололу. Ця взаємодія була підтверджена під час дослідження на 8 добровольцях. Ймовірно, взаємодія зумовлена ​​інгібуванням пропафеноном, подібно до хінідину, метаболізму метопрололу за допомогою ізоферменту CYP2D6. Беручи до уваги той факт, що пропафенон має властивості бета-адреноблокатора, спільне призначення Логімаксу та пропафенону не є доцільним. Комбінація бета-адреноблокаторів (атенололу, пропранололу та піндололу) та верапамілу може викликати брадикардію та призводити до зниження АТ. Верапаміл та бета-адреноблокатори мають взаємодоповнюючий інгібуючий ефект на AV-провідність та функцію синусового вузла. Комбінація Логімаксу з наступними препаратами може потребувати корекції дози. Антиаритмічні засоби класу І та бета-адреноблокатори можуть призводити до підсумовування негативного інотропного ефекту, що може призводити до серйозних гемодинамічних побічних ефектів у пацієнтів з порушеною функцією лівого шлуночка. Також слід уникати подібної комбінації у пацієнтів із синдромом слабкості синусового вузла та порушенням АV-провідності. Взаємодія описана на прикладі дизопіраміду. Дифенгідрамін зменшує кліренс метопрололу до -гідроксиметопрололу в 2.5 рази. Одночасно спостерігається посилення дії метопрололу. Гіпертензивні реакції при різкій відміні клонідину можуть посилюватися при сумісному прийомі бета-адреноблокаторів. При сумісному застосуванні, у разі відміни клонідину, припинення прийому бета-адреноблокаторів слід розпочинати за кілька днів до відміни клонідину. Ділтіазем та бета-адреноблокатори взаємно посилюють інгібуючий ефект на АV-провідність та функцію синусового вузла. При комбінації метопрололу з дилтіаземом спостерігалися випадки вираженої брадикардії. НПЗЗ послаблюють антигіпертензивний ефект бета-адреноблокаторів. Ця взаємодія найбільш документована для індометацину. Не зазначено описаної взаємодії для суліндаку. У дослідженнях з диклофенаком описаної реакції не спостерігалося. Фенілпропаноламін (норефедрін) у разовій дозі 50 мг може викликати підвищення діастолічного АТ до патологічних значень у здорових добровольців. Пропранолол переважно перешкоджає підвищенню артеріального тиску, що викликається фенілпропаноламіном. Однак бета-адреноблокатори можуть викликати реакції пародоксальної гіпертензії у пацієнтів, які отримують високі дози фенілпропаноламіну. Повідомлялося про кілька випадків розвитку гіпертонічного кризу на фоні прийому фенілпропаноламіну. Повідомлялося про 10 випадків вираженої артеріальної гіпертензії та брадикардії у пацієнтів, які приймали неселективні бета-адреноблокатори (включаючи піндолол та пропранолол) та отримували епінефрин (адреналін). Взаємодія відзначено й у групі здорових добровольців. Передбачається, що подібні реакції можуть спостерігатися і при застосуванні епінефрину разом із місцевими анестетиками при випадковому попаданні до судинного русла. Передбачається, що цей ризик набагато нижчий при застосуванні кардіоселективних бета-адреноблокаторів. Хінідин інгібує метаболізм метопрололу у особливої ​​групи пацієнтів зі швидким гідроксилюванням (у Швеції приблизно 90% населення), викликаючи, головним чином, значне збільшення плазмової концентрації метопрололу та посилення блокади β-адренорецепторів. Вважають, що така взаємодія характерна і для інших бета-адреноблокаторів, у метаболізмі яких бере участь ізофермент CYP2D6. Спільне застосування аміодарону та метопрололу може призводити до вираженої синусової брадикардії. Зважаючи на дуже тривалий T1/2аміодарону (50 днів), слід враховувати можливу взаємодію через тривалий час після відміни аміодарону. Рифампіцин може посилювати метаболізм метопрололу, зменшуючи концентрацію метопрололу в плазмі. Концентрація метопрололу в плазмі може підвищуватися при сумісному застосуванні з циметидином, гідралазином, селективними інгібіторами серотоніну, такими як пароксетин, флуоксетин і сертралін. Пацієнти, які одночасно приймають метопролол та інші бета-адреноблокатори (очні краплі) або інгібітори МАО, повинні перебувати під ретельним наглядом. На тлі прийому бета-адреноблокаторів інгаляційні анестетики посилюють кардіодепресивну дію. На тлі прийому бета-адреноблокаторів пацієнтам, які отримують пероральні гіпоглікемічні засоби, може знадобитися корекція дози останніх.Спосіб застосування та дозиПрепарат призначають внутрішньо. Таблетки слід приймати вранці, запиваючи водою, не ділити, не дробити і розжовувати. Препарат можна застосовувати натще або з невеликою кількістю їжі з низьким вмістом жирів та вуглеводів. Доза Логімаксу підбирається індивідуально. При виборі початкової дози рекомендується враховувати ефект раніше прийнятих доз бета-адреноблокаторів або блокаторів повільних кальцієвих каналів. Для дорослих і пацієнтів похилого віку початкова доза становить 1 таб. 1 раз на добу. При необхідності дозу можна збільшити (по 1 таб. 2 рази на добу). Порушення функції нирок не впливає на концентрацію препарату в плазмі крові. Немає необхідності коригувати схему лікування у пацієнтів з порушенням функції нирок, проте слід дотримуватися обережності при призначенні препарату; пацієнтам з нирковою недостатністю тяжкого ступеня. Зазвичай немає необхідності коригувати схему лікування у пацієнтів з цирозом печінки, т.к. метопролол зв'язується з білками крові лише незначною мірою (5-10%). За наявності симптомів серйозного порушення функції печінки (наприклад, пацієнти, які перенесли операції із шунтування) не слід перевищувати дозу Логімаксу 5 мг/47.5 мг. Досвід застосування препарату у ;дітей ;обмежений.ПередозуванняТоксичність При застосуванні фелодипіну в дозі 10 мг у 2-річної дитини була відзначена незначна інтоксикація. Фелодипін у дозі 150-200 мг у 17-річного пацієнта та у дозі 250 мг у дорослого викликав інтоксикацію від незначного ступеня до помірної. Ймовірно, фелодипін справляє більш значний вплив на периферичний кровообіг, ніж на серце, порівняно з іншими препаратами цієї терапевтичної групи. Метопролол; у дозі 7.5 г у дорослого викликав інтоксикацію з летальним результатом. У 5-річної дитини, яка прийняла 100 мг метопрололу, після промивання шлунка не відзначалося ознак інтоксикації. Прийом метопрололу в дозі 450 мг 12-річною дитиною спричинив помірну інтоксикацію. Прийом метопрололу в дозі 1.4 г та 2.5 г дорослими викликав помірну та тяжку інтоксикацію відповідно. Прийом метопрололу в дозі 7,5 г дорослим призвів до тяжкої інтоксикації. Симптоми У разі передозування препаратами пролонгованої дії симптоми інтоксикації виявляються через 12-16 годин після прийому, тяжкі симптоми можуть виникати через кілька днів після прийому. При передозуванні; фелодипіну; кома), судоми, задишка, набряк легень (не серцевий) та апное; можливий розвиток респіраторного дистрес-синдрому у дорослих; ацидоз, гіпокаліємія, гіперглікемія, гіпокальціємія, припливи, гіпотермія, нудота та блювання. При передозуванні ;метопрололом ;найсерйознішими є симптоми з боку серцево-судинної системи, проте іноді, особливо у дітей та підлітків, можуть переважати симптоми з боку ЦНС та пригнічення легеневої функції, брадикардія, AV-блокада I-III ступеня, асистолія, виражене зниження АТ, слабка периферична перфузія, серцева недостатність, кардіогенний шок, пригнічення функції легень, апное, а також, підвищена втома, порушення свідомості, втрата свідомості, тремор, судоми, підвищене потовиділення, парестезії, бронхоспазм, нудота, блювота, можливий (особливо у дітей) або гіперглікемія, гіперкаліємія; вплив на нирки; транзиторний міастенічний синдром Супутній прийом алкоголю, антигіпертензивних засобів, хінідину чи барбітуратів може погіршити стан пацієнта.Перші ознаки передозування можуть спостерігатися через 20 хв – 2 години після прийому препарату. Лікування Фелодипін Призначення активованого вугілля, у разі потреби промивання шлунка, часом ефективне навіть у пізньої стадії інтоксикації. Проводять симптоматичну терапію. Атропін (0.25-0.5 мг внутрішньовенно для дорослих, 10-20 мкг/кг для дітей) повинен бути призначений до промивання шлунка (через ризик стимулювання блукаючого нерва). Проводять контроль ЕКГ. При необхідності - підтримка прохідності дихальних шляхів та адекватна вентиляція легень. Показано корекцію кислотно-основного стану та електролітів сироватки. У разі брадикардії та AV-блокади призначають атропін 0.5-1 мг внутрішньовенно дорослим (20-50 мкг/кг дітям), при необхідності повторюють введення, або спочатку вводять ізопреналін у дозі 0.05-0.1 мкг/кг/хв. При гострій інтоксикації на ранній стадії може знадобитися встановлення штучного водія ритму. Артеріальну гіпотензію коригують внутрішньовенно введенням рідини. При необхідності вводять інфузійно адреналін або допамін. При гострій інтоксикації може бути призначений глюкагон.При зупинці серця через передозування можуть знадобитися реанімаційні заходи протягом декількох годин. При судомах призначають діазепам. Проводиться інше симптоматичне лікування. Метопролол Призначення активованого вугілля, у разі потреби, промивання шлунка. Атропін (0.25-0.5 мг внутрішньовенно для дорослих, 10-20 мкг/кг для дітей) повинен бути призначений до промивання шлунка (через ризик стимулювання блукаючого нерва). При необхідності – підтримка прохідності дихальних шляхів (інтубація) та адекватна вентиляція легень. Заповнення ОЦК та інфузії глюкози. Проводять контроль ЕКГ. Призначають атропін у дозі 1-2 мг внутрішньовенно, при необхідності повторюють введення (особливо у разі вагусних симптомів). У разі (пригнічення) депресії міокарда показано інфузійне введення добутаміну або допаміну. Можна також застосовувати глюкагон у дозі 50-50 мкг/кг внутрішньовенно з інтервалом 1 хв. У деяких випадках може бути ефективним додавання до терапії адреналіну. При аритмії та розширеному шлуночковому (QRS) комплексі інфузійно вводять розчини натрію хлориду або натрію бікарбонату. Можливе встановлення штучного водія ритму.При зупинці серця через передозування можуть знадобитися реанімаційні заходи протягом декількох годин. Для усунення бронхоспазму може застосовуватися тербуталін (ін'єкційно або за допомогою інгаляцій). Проводиться симптоматичне лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСлід бути обережними при спільному призначенні з препаратами дигіталісу. Логімакс® може посилювати симптоми порушення периферичного кровообігу. З обережністю слід призначати препарат при нирковій недостатності тяжкого ступеня (КК < 30 мл/хв), аортальному стенозі, порушеннях функції печінки, гострому інфаркті міокарда, гострому інфаркті міокарда, ускладненому серцевій недостатності, артеріальній гіпотензії, яка у схильних пацієнтів. гострий метаболічний ацидоз. Не рекомендується розпочинати лікування Логімаксом у пацієнтів, які раніше не отримували антигіпертензивну терапію. Не рекомендується призначати препарат пацієнтам із прихованою або виявленою серцевою недостатністю без відповідної терапії. Застосування Логімаксу може впливати на вуглеводний обмін або маскувати гіпоглікемію, водночас при застосуванні Логімаксу ризик впливу на вуглеводний обмін менший, ніж при застосуванні неселективних бета-адреноблокаторів. В окремих випадках наявні порушення AV-провідності можуть посилюватися, приводячи до AV-блокади. Пацієнтам, які приймають Логімакс®, не слід вводити внутрішньовенні блокатори повільних кальцієвих каналів типу верапамілу. У пацієнтів зі стенокардією Принцметала частота та тяжкість нападів стенокардії може збільшуватися внаслідок спазму коронарних судин, спричиненої стимуляцією альфа-адренорецепторів. У зв'язку з цим не рекомендується призначати неселективні бета-адреноблокатори даної групи пацієнтів. Слід застосовувати з обережністю бета1-адреноблокатори. На тлі прийому бета-адреноблокаторів анафілактичний шок може набувати більш тяжкої форми. Застосування епінефрину (адреналіну) у звичайному дозуванні не завжди призводить до очікуваного терапевтичного ефекту. Пацієнтам з феохромоцитомою рекомендується одночасно з Логімаксом призначати альфа-адреноблокатори. Спільне застосування препаратів, що індукують ферментну систему CYP3A4, призводить до значного зменшення концентрації фелодипіну в плазмі крові та недостатнього терапевтичного ефекту від прийому препарату. Слід уникати спільного призначення таких препаратів. Спільне застосування препаратів, що інгібують ферментну систему CYP3A4, призводить до значного збільшення концентрації фелодипіну в плазмі. Слід уникати прийому Логімаксу з грейпфрутовим соком через значне збільшення концентрації фелодипіну в плазмі. Необхідно уникати різкої відміни прийому бета-адреноблокаторів, особливо у пацієнтів з високим ризиком, через можливе посилення симптомів хронічної серцевої недостатності та збільшення ризику розвитку інфаркту міокарда та раптової смерті. При необхідності скасування Логімаксу слід проводити поступово шляхом зниження дози протягом 1-2 тижнів. У разі хірургічного втручання слід попередити анестезіолога, що пацієнт приймає Логімакс. Не рекомендується припиняти лікування бета-адреноблокаторами пацієнтам, які мають оперативне втручання. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами При водінні автотранспорту та занятті потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, слід враховувати, що при застосуванні Логімаксу може спостерігатися запаморочення та втома.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, вкриті оболонкою, поділені - 1 табл. бетаксололу гідрохлорид – 20 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат – 100 мг; натрію амілопектину гліколат – 4 мг; МКЦ - 113 мг; кремнію діоксид колоїдний безводний – 1,6 мг; магнію стеарат – 1,4 мг; гіпромелоза - 3,90 мг; макрогол 400 - 0,43 мг; титану діоксид (E171) - 0,67 мг. У блістері 14 прим.; в коробці 2 блістери.Опис лікарської формиБілі двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, з ділильною лінією на одній стороні та гравіюванням «KE20» - на іншій стороні.Фармакотерапевтична групаАнтиангінальний, гіпотензивний.ФармакокінетикаШвидко та повністю (100%) абсорбується із ШКТ після прийому внутрішньо, біодоступність – близько 85%. Cmax у плазмі досягається через 2-4 год. Бетаксолол зв'язується з білками плазми приблизно на 50%. Проникність через гематоенцефалічний бар'єр і плацентарний бар'єр - низька. Секреція з грудним молоком – незначна. Об'єм розподілу – близько 6 л/кг. В організмі бетаксолол переважно перетворюється на неактивні метаболіти. Розчинність у жирах помірна. Виводиться нирками у вигляді метаболітів (більше 80%), 10-15% у незміненому вигляді. Період напіввиведення при порушенні функції печінки подовжується на 33%, але кліренс не змінюється; при порушенні функції нирок період напіввиведення подвоюється (необхідне зниження доз). Не видаляється при гемодіалізі.ФармакодинамікаБетаксолол характеризується трьома фармакологічними властивостями: кардіоселективною бета-адреноблокуючою дією; відсутністю часткової агоністичної активності (тобто не виявляє власної симпатоміметичної дії); слабким мембраностабілізуючим ефектом (подібно до хінідину або місцевим анестетикам) у концентраціях, що перевищують терапевтичні.Показання до застосуванняартеріальна гіпертензія; профілактика нападів стенокардії напругиПротипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до бетаксололу; виражена хронічна серцева недостатність ІІБ-ІІІ ступеня; кардіогенний шок; AV-блокада II та III ступеня (без підключення штучного водія ритму); стенокардія Принцметала; синдром слабкості синусного вузла (включаючи синоатріальну блокаду); виражена брадикардія; артеріальна гіпотензія; комбінована терапія з сультопридом та флоктафеніном; одночасний прийом інгібіторів МАО; кардіомегалія (без ознак серцевої недостатності); вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). У зв'язку з присутністю лактози препарат протипоказаний: при вродженій галактоземії; синдром мальабсорбції глюкози/галактози або дефіциту лактази З обережністю: алергічні реакції в анамнезі; феохромоцитома; метаболічний ацидоз; облітеруючі захворювання периферичних судин (переміжна кульгавість, синдром Рейно); печінкова недостатність; хронічна ниркова недостатність; гемодіаліз; міастенія; депресія (в т.ч. та в анамнезі); літній вік; AV-блокада І ступеня; хронічна обструктивна хвороба легень (бронхіальна астма, емфізема легень); псоріаз; хронічна недостатність кровообігу; тиреотоксикоз; цукровий діабет.Вагітність та лактаціяНе було виявлено тератогенну дію препарату в експериментах на тваринах. До цього часу у людей не відзначено тератогенних ефектів, а контрольовані проспективні дослідження не виявили вроджених каліцтв. Застосування при вагітності можливе лише у випадку, коли користь для матері перевищує потенційний ризик для плода та/або дитини. Бета-адреноблокатори проникають у грудне молоко. Ризик гіпоглікемії чи брадикардії не досліджувався, тому на час лікування слід припинити грудне вигодовування.Побічна діяЗ боку нервової системи: підвищена стомлюваність, слабкість, запаморочення, головний біль, сонливість або безсоння, нічні кошмари, депресія, занепокоєння, сплутаність свідомості або короткочасна втрата пам'яті, галюцинації, астенічний синдром, м'язова слабкість, парестезії в кінцівках кульгавістю, синдромом Рейно), тремор. З боку серцево-судинної системи: синусова брадикардія, серцебиття, ортостатична гіпотензія, порушення провідності міокарда, AV блокада (аж до зупинки серця), аритмії, ослаблення скоротливості міокарда, розвиток (або посилення) симптомів серцевої недостатності (набряклість човнів) , виражене зниження артеріального тиску, прояв ангіоспазму (зниження периферичного кровообігу, похолодання нижніх кінцівок, синдром Рейно), біль у грудях. З боку травної системи: сухість слизових оболонок порожнини рота, нудота, блювання, біль у животі, запор або діарея, порушення функції печінки (темна сеча, жовтушність склер або шкіри, холестаз), зміна смаку. З боку дихальної системи: закладеність носа, утруднення дихання при призначенні великих доз (втрата селективності) та/або у схильних пацієнтів – ларинго- та бронхоспазм. З боку органів чуття: порушення зору, зменшення секреції слізних залоз, сухість та болючість очей, кон'юнктивіт. З боку шкірних покровів: посилення потовиділення, гіперемія шкіри, висип, псоріазоподібні шкірні реакції, загострення перебігу псоріазу. Алергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка. З боку ендокринної системи: гіперглікемія у хворих на інсулінонезалежний цукровий діабет, гіпоглікемія у хворих, які отримують інсулін, гіпотиреоїдний стан. Вплив на плід: внутрішньоутробна затримка росту, гіпоглікемія, брадикардія. Інші: біль у спині, артралгія, ослаблення лібідо, зниження потенції, синдром відміни (посилення нападів стенокардії, підвищення артеріального тиску). Лабораторні дані: у поодиноких випадках спостерігається поява антинуклеарних антитіл, яка лише у виняткових випадках супроводжується клінічними проявами типу системного червоного вовчаку, що проходять при припиненні лікування.Взаємодія з лікарськими засобамиБагато лікарських препаратів можуть викликати брадикардію. До цієї групи належать бета-адреноблокатори, антиаритмічні препарати класу IА (хінідин, дизопірамід), аміодарон і соталол з класу III антиаритмічних засобів, дилтіазем та верапаміл з класу IV, а також глікозиди наперстянки, клонідин, гуанфацин, гуанфацин лікування хвороби Альцгеймера Протипоказані комбінації: Флоктафенін. У разі шоку або артеріальної гіпотензії, зумовленої флоктафеніном, бета-адреноблокатори спричиняють зменшення компенсаторних серцево-судинних реакцій. Сультопід. Виражена брадикардія (адитивний ефект). Комбінації, яких слід уникати: Блокатори «повільних» кальцієвих каналів (беприділ, дилтіазем та верапаміл). Порушення автоматизму (виражена брадикардія, зупинка синусного вузла), порушення AV провідності, серцева недостатність (синергічна дія). Така комбінація може застосовуватися тільки під ретельним клінічним та електрокардіографічним наглядом, особливо літніх хворих або на початку лікування. Аміодарон. Порушення скоротливості, автоматизму та провідності (придушення симпатичних компенсаторних механізмів). Комбінації, які слід застосовувати з обережністю: Інгаляційні галогеновмісні анестетики. Бета-адреноблокатори знижують компенсаторні серцево-судинні реакції (під час операції ефект блокади бета-адренорецепторів може бути усунений бета-адреностимуляторами). Як правило, терапію бета-адреноблокаторами не слід припиняти, а різкої відміни препарату слід уникати у будь-якому випадку. Анестезіолога необхідно повідомити про лікування, що проводиться. Препарати, здатні викликати миготливу аритмію (крім сультоприду). Антиаритмічні препарати класу IА (хінідин, гідрохінідин та дизопірамід) та класу III (аміодарон, дофетилід, ібутилід, соталол), деякі нейролептики з групи фенотіазину (хлорпромазин, ціамемазин, левомепромазин, тіоридазин), бензами дроперидол, галоперидол), інші нейролептики (пімозид) та інші препарати (цизаприд, дифеманіл, внутрішньовенний еритроміцин, галофантрин, мізоластин, моксифлоксацин, пентамідин, внутрішньовенний спіраміцин та вінкамін). Збільшення ризику шлуночкової аритмії, особливо torsades de pointes. Потрібен клінічний та електрокардіографічний контроль. Пропафенон. Порушення скоротливості, автоматизму та провідності (придушення симпатичних компенсаторних механізмів). Потрібен клінічний та електрокардіографічний контроль. Баклофен. Посилення антигіпертензивної дії. Необхідний контроль за рівнем АТ та корекція дози антигіпертензивного засобу у разі потреби. Інсулін та пероральні похідні сульфонілсечовини. Всі бета-адреноблокатори можуть маскувати певні симптоми гіпоглікемії: серцебиття та тахікардію. Пацієнт повинен бути попереджений необхідність посилення самоконтролю за рівнем цукру в крові, особливо на початку лікування. Інгібітори холінестерази (амбеноніум, донепезил, галантамін, неостигмін, піридостигмін, рівастигмін, такрин). Ризик посилення брадикардії (адитивна дія). Потрібний регулярний клінічний контроль. Антигіпертензивні засоби центральної дії (клонідин, альфа-метілдопа, гуанфанцин, моксонідин, рілменідин). Значне підвищення артеріального тиску при різкій відміні антигіпертензивного препарату центральної дії. Необхідно уникати різкого скасування антигіпертензивного засобу та проводити клінічний контроль. Лідокаїн в/в. Збільшення концентрації лідокаїну в плазмі з можливим збільшенням небажаних неврологічних симптомів та ефектів з боку серцево-судинної системи (зниження метаболізму лідокаїну в печінці). Рекомендується клінічне та електрокардіографічне спостереження та, можливо, контроль концентрації лідокаїну в плазмі крові під час лікування бета-адреноблокаторами та після його припинення. При необхідності – корекція дози лідокаїну. Комбінації, які слід брати до уваги: НПЗЗ (системно), в т.ч. селективні інгібітори ЦОГ-2 Зниження гіпотензивного ефекту (пригнічення синтезу ПГ та затримка води та натрію піразолоновими похідними). БКК. Артеріальна гіпотензія, недостатність кровообігу у хворих з латентною або неконтрольованою серцевою недостатністю. Лікування бета-адреноблокаторами може мінімізувати рефлекторні симпатичні механізми. Трициклічні антидепресанти (типу іміпраміну), нейролептики. Посилення гіпотензивного ефекту та ризик ортостатичної гіпотензії (адитивна дія). Мефлохін. Ризик брадикардії (адитивна дія). Дипіридамол (в/в). Посилення антигіпертензивного ефекту. Альфа-адреноблокатори, що застосовуються в урології (альфузозин, доксазозин, празозин, тамсулозин, теразозин). Посилення антигіпертензивного ефекту. Підвищений ризик гіпотензії. Аміфостін. Посилення антигіпертензивного ефекту. Алергени, що використовуються для імунотерапії або екстракти алергенів для шкірних проб, підвищують ризик виникнення тяжких системних алергічних реакцій або анафілаксії у хворих, які отримують бетаксолол. Фенітоїн при внутрішньовенному введенні підвищує вираженість кардіодепресивної дії та ймовірність зниження артеріального тиску. Знижує кліренс ксантинів (крім дифіліну) та підвищує їх концентрацію у плазмі крові, особливо у хворих з початково підвищеним кліренсом теофіліну (наприклад, під впливом куріння). Гіпотензивний ефект послаблюють естрогени (затримка натрію). Серцеві глікозиди, метилдопи, резерпіни та гуанфацини підвищують ризик розвитку або посилення брадикардії, AV блокади, зупинки серця. Ніфедипін може призводити до значного зниження артеріального тиску. Діуретики, клонідин, симпатолітики, гідралазин та інші гіпоензивні ЛЗ можуть призвести до надмірного зниження артеріального тиску. Подовжує дію недеполяризуючих міорелаксантів та антикоагулянтний ефект кумаринів. Етанол, седативні та снодійні ЛЗ посилюють пригнічення ЦНС. Не рекомендується одночасне застосування з інгібіторами МАО внаслідок значного посилення гіпотензивної дії, перерва у лікуванні між прийомом інгібіторів МАО та бетаксололу має становити не менше 14 днів. Негідровані алкалоїди ріжків підвищують ризик розвитку порушень периферичного кровообігу.Спосіб застосування та дозиВсередину, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини. Початкова доза – 1 табл. (20 мг) на добу. Дозування у хворих з нирковою недостатністю Доза препарату повинна бути встановлена ​​відповідно до функції нирок хворого: зміни дози не потрібно при Cl креатиніну >20 мл/хв. Однак на початку лікування рекомендується проводити клінічне спостереження до досягнення рівноважних рівнів препарату в крові (загалом 4 дні). У хворих з вираженою нирковою недостатністю (Cl креатиніну Дозування у хворих із печінковою недостатністю У хворих з печінковою недостатністю зміна дози зазвичай не потрібна. Однак, на початку терапії, рекомендується ретельніше клінічне спостереження за хворим.ПередозуванняСимптоми: виражена брадикардія, запаморочення, AV блокада, виражене зниження артеріального тиску, аритмії, шлуночкова екстрасистолія, непритомний стан, серцева недостатність, утруднення дихання, бронхоспазм, ціаноз нігтів пальців та долонь, судоми. Лікування: промивання шлунка, призначення адсорбуючих засобів; у разі брадикардії або надмірного зниження артеріального тиску слід застосувати такі заходи: атропін 1-2 мг внутрішньовенно; 1 мг глюкагону (можливо повторно); у супроводі, у разі потреби, повільної інфузії 25 мкг ізопреналіну або введенням добутаміну 2,5–10 мкг/кг/хв. У разі серцевої декомпенсації у новонароджених, матері яких у період вагітності приймали бета-адреноблокатори: глюкагон із розрахунку 0,3 мг/кг; госпіталізація у відділення інтенсивної терапії; ізопреналін і добутамін: зазвичай у досить високих дозах і тривалий час, що вимагає спостереження фахівця.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЛікування хворих на стенокардію ніколи не слід переривати різко: раптова відміна може призвести до тяжких порушень серцевого ритму, інфаркту міокарда або раптової смерті. Лактоза У зв'язку з присутністю лактози цей препарат протипоказаний при вродженій галактоземії, синдромі мальабсорбції глюкози/галактози або дефіциту лактази. Необхідно проводити контроль за хворими, які приймають Локрен®, який повинен включати спостереження за ЧСС та АТ (на початку лікування щодня, потім 1 раз на 3-4 місяці), вмістом глюкози у хворих на цукровий діабет (1 раз на 4-5 місяців), необхідний контроль функції нирок у пацієнтів похилого віку (1 раз на 4-5 місяців). Слід навчити хворого методикою підрахунку ЧСС та проінструктувати про необхідність лікарської консультації при ЧСС менше 50 уд/хв. Лікування не слід припиняти різко, особливо у хворих на ішемічну хворобу серця. Дозу слід зменшувати поступово, тобто протягом 1-2 тижнів, і, у разі потреби, можна одночасно розпочинати замісну терапію, щоб уникнути прогресування стенокардії. Приблизно у 20% хворих на стенокардію бета-адреноблокатори неефективні. Основні причини – тяжкий коронарний атеросклероз з низьким порогом ішемії (ЧСС у момент розвитку ангінального нападу менше 100 уд/хв) та підвищений кінцево-діастолічний тиск лівого шлуночка, що порушує субендокардіальний кровотік. При одночасному прийомі клонідину його прийом може бути припинено лише через кілька днів після відміни Локрену. Локрен слід відмінити перед дослідженням вмісту в крові та сечі катехоламінів, норметанефрину та ванілінміндальної кислоти; титрів антинуклеарних антитіл. Бронхіальна астма та хронічна обструктивна хвороба легень Бета-адреноблокатори можуть призначатися лише хворим із помірним ступенем тяжкості захворювання, з вибором селективного бета-адреноблокатора у низькій початковій дозі. Перед початком лікування рекомендується провести оцінку функції дихання. При розвитку нападів під час лікування можуть використовуватися бронходилататори – β2-адреноміметики. Серцева недостатність У хворих із серцевою недостатністю, контрольованою терапевтично, у разі потреби бетаксолол може використовуватись у дуже низьких додатках, що поступово збільшуються, під суворим медичним наглядом. Брадикардія Дозу необхідно зменшити, якщо частота серцевих скорочень у стані спокою нижче 50-55 ударів на хвилину і у хворого є клінічні прояви брадикардії. Атріовентрикулярна блокада І ступеня Враховуючи негативний дромотропний ефект бета-адреноблокаторів, при блокаді І ступеня препарат слід застосовувати з обережністю. Стенокардія Принцметалу Бета-адреноблокатори можуть збільшувати кількість і тривалість нападів у хворих, які страждають на стенокардію Принцметала. Використання кардіоселективних бета1-адреноблокаторів можливе за менш важких та змішаних форм за умови, що лікування проводиться у поєднанні з вазодилататорами. Порушення периферичного кровообігу Бета-адреноблокатори можуть призводити до погіршення стану хворих, які страждають на порушення периферичного кровообігу (хвороба Рейно або синдром Рейно, артеріїт або хронічні облітеруючі захворювання артерій нижніх кінцівок). Феохромоцитома У разі застосування бета-адреноблокаторів при лікуванні артеріальної гіпертензії, спричиненої феохромоцитомою, потрібен ретельний контроль артеріального тиску. Літні пацієнти Лікування літніх хворих слід починати з малої дози та під суворим наглядом. Пацієнти з нирковою недостатністю Дозу слід коригувати залежно від концентрації креатиніну в крові або кліренсу креатиніну. Хворі на цукровий діабет Потрібно попередити хворого про необхідність посилити самоконтроль рівня глюкози в крові на початку лікування. Початкові симптоми гіпоглікемії можуть бути масковані, особливо тахікардія, серцебиття та пітливість. Псоріаз Потребує ретельна оцінка необхідності призначення препарату, оскільки є повідомлення про погіршення стану під час лікування бета-адреноблокаторами. Алергічні реакції У пацієнтів, схильних до тяжких анафілактичних реакцій, особливо пов'язаних із застосуванням флоктафеніну або при проведенні десенсибілізації, терапія бета-адреноблокаторами може призвести до подальшого посилення реакцій та зниження ефективності лікування. Загальна анестезія Бета-адреноблокатори маскують рефлекторну тахікардію та підвищують ризик розвитку артеріальної гіпотензії. Продовження терапії бета-адреноблокаторами знижує ризик розвитку аритмії, ішемії міокарда та гіпертонічних кризів. Лікарю-анестезіологу слід повідомити, що пацієнт отримував лікування бета-адреноблокаторами. Якщо припинення лікування визнано за необхідне, то вважається, що припинення терапії на 48 годин дозволяє відновити чутливість до катехоламінів. Терапія бета-адреноблокаторами не повинна перериватися у таких випадках: у хворих з коронарною недостатністю бажано продовжувати лікування аж до операції, враховуючи ризик, пов'язаний із раптовим скасуванням бета-адреноблокаторів; у разі екстрених операцій або в тих випадках, коли припинення лікування неможливе, хворого слід захистити від наслідків порушення блукаючого нерва шляхом відповідної премедикації атропіном, з повторенням у разі потреби. Для загальної анестезії необхідно застосовувати речовини, що найменше пригнічують міокард. Повинен враховуватись ризик розвитку анафілактичних реакцій. Тиреотоксикоз Симптоми тиреотоксикозу можуть маскуватися при терапії бета-адреноблокаторами. Спортсмени Спортсмени повинні враховувати, що препарат містить активну субстанцію, яка може давати позитивну реакцію під час проведення тестів допінгового контролю. На час лікування виключити вживання етанолу. Хворі, які користуються контактними лінзами, повинні враховувати, що на фоні лікування можливе зменшення слізної рідини. У "курців" ефективність бета-адреноблокаторів нижча. У новонароджених, матері яких лікувалися бета-адреноблокаторами, дія останніх зберігається протягом кількох днів після народження. Хоча цей залишковий ефект може мати клінічних наслідків, проте можливий розвиток пороку серця, потребує інтенсивної терапії новонародженого. У такій ситуації слід уникати введення розчинів, що збільшують об'єм крові (ризик розвитку гострого набряку легень). Також є повідомлення про брадикардію, респіраторний дистрес-синдром та гіпоглікемію. Тому рекомендується ретельне спостереження за новонародженими у спеціалізованих умовах (контроль ЧСС та рівня глюкози у крові протягом перших 3-5 днів життя).Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки, вкриті оболонкою, поділені - 1 табл. бетаксололу гідрохлорид – 20 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат – 100 мг; натрію амілопектину гліколат – 4 мг; МКЦ - 113 мг; кремнію діоксид колоїдний безводний – 1,6 мг; магнію стеарат – 1,4 мг; гіпромелоза - 3,90 мг; макрогол 400 - 0,43 мг; титану діоксид (E171) - 0,67 мг. У блістері 14 прим.; в коробці 2 блістери.Опис лікарської формиБілі двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, з ділильною лінією на одній стороні та гравіюванням «KE20» - на іншій стороні.Фармакотерапевтична групаАнтиангінальний, гіпотензивний.ФармакокінетикаШвидко та повністю (100%) абсорбується із ШКТ після прийому внутрішньо, біодоступність – близько 85%. Cmax у плазмі досягається через 2-4 год. Бетаксолол зв'язується з білками плазми приблизно на 50%. Проникність через гематоенцефалічний бар'єр і плацентарний бар'єр - низька. Секреція з грудним молоком – незначна. Об'єм розподілу – близько 6 л/кг. В організмі бетаксолол переважно перетворюється на неактивні метаболіти. Розчинність у жирах помірна. Виводиться нирками у вигляді метаболітів (більше 80%), 10-15% у незміненому вигляді. Період напіввиведення при порушенні функції печінки подовжується на 33%, але кліренс не змінюється; при порушенні функції нирок період напіввиведення подвоюється (необхідне зниження доз). Не видаляється при гемодіалізі.ФармакодинамікаБетаксолол характеризується трьома фармакологічними властивостями: кардіоселективною бета-адреноблокуючою дією; відсутністю часткової агоністичної активності (тобто не виявляє власної симпатоміметичної дії); слабким мембраностабілізуючим ефектом (подібно до хінідину або місцевим анестетикам) у концентраціях, що перевищують терапевтичні.Показання до застосуванняартеріальна гіпертензія; профілактика нападів стенокардії напругиПротипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до бетаксололу; виражена хронічна серцева недостатність ІІБ-ІІІ ступеня; кардіогенний шок; AV-блокада II та III ступеня (без підключення штучного водія ритму); стенокардія Принцметала; синдром слабкості синусного вузла (включаючи синоатріальну блокаду); виражена брадикардія; артеріальна гіпотензія; комбінована терапія з сультопридом та флоктафеніном; одночасний прийом інгібіторів МАО; кардіомегалія (без ознак серцевої недостатності); вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені). У зв'язку з присутністю лактози препарат протипоказаний: при вродженій галактоземії; синдром мальабсорбції глюкози/галактози або дефіциту лактази З обережністю: алергічні реакції в анамнезі; феохромоцитома; метаболічний ацидоз; облітеруючі захворювання периферичних судин (переміжна кульгавість, синдром Рейно); печінкова недостатність; хронічна ниркова недостатність; гемодіаліз; міастенія; депресія (в т.ч. та в анамнезі); літній вік; AV-блокада І ступеня; хронічна обструктивна хвороба легень (бронхіальна астма, емфізема легень); псоріаз; хронічна недостатність кровообігу; тиреотоксикоз; цукровий діабет.Вагітність та лактаціяНе було виявлено тератогенну дію препарату в експериментах на тваринах. До цього часу у людей не відзначено тератогенних ефектів, а контрольовані проспективні дослідження не виявили вроджених каліцтв. Застосування при вагітності можливе лише у випадку, коли користь для матері перевищує потенційний ризик для плода та/або дитини. Бета-адреноблокатори проникають у грудне молоко. Ризик гіпоглікемії чи брадикардії не досліджувався, тому на час лікування слід припинити грудне вигодовування.Побічна діяЗ боку нервової системи: підвищена стомлюваність, слабкість, запаморочення, головний біль, сонливість або безсоння, нічні кошмари, депресія, занепокоєння, сплутаність свідомості або короткочасна втрата пам'яті, галюцинації, астенічний синдром, м'язова слабкість, парестезії в кінцівках кульгавістю, синдромом Рейно), тремор. З боку серцево-судинної системи: синусова брадикардія, серцебиття, ортостатична гіпотензія, порушення провідності міокарда, AV блокада (аж до зупинки серця), аритмії, ослаблення скоротливості міокарда, розвиток (або посилення) симптомів серцевої недостатності (набряклість човнів) , виражене зниження артеріального тиску, прояв ангіоспазму (зниження периферичного кровообігу, похолодання нижніх кінцівок, синдром Рейно), біль у грудях. З боку травної системи: сухість слизових оболонок порожнини рота, нудота, блювання, біль у животі, запор або діарея, порушення функції печінки (темна сеча, жовтушність склер або шкіри, холестаз), зміна смаку. З боку дихальної системи: закладеність носа, утруднення дихання при призначенні великих доз (втрата селективності) та/або у схильних пацієнтів – ларинго- та бронхоспазм. З боку органів чуття: порушення зору, зменшення секреції слізних залоз, сухість та болючість очей, кон'юнктивіт. З боку шкірних покровів: посилення потовиділення, гіперемія шкіри, висип, псоріазоподібні шкірні реакції, загострення перебігу псоріазу. Алергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка. З боку ендокринної системи: гіперглікемія у хворих на інсулінонезалежний цукровий діабет, гіпоглікемія у хворих, які отримують інсулін, гіпотиреоїдний стан. Вплив на плід: внутрішньоутробна затримка росту, гіпоглікемія, брадикардія. Інші: біль у спині, артралгія, ослаблення лібідо, зниження потенції, синдром відміни (посилення нападів стенокардії, підвищення артеріального тиску). Лабораторні дані: у поодиноких випадках спостерігається поява антинуклеарних антитіл, яка лише у виняткових випадках супроводжується клінічними проявами типу системного червоного вовчаку, що проходять при припиненні лікування.Взаємодія з лікарськими засобамиБагато лікарських препаратів можуть викликати брадикардію. До цієї групи належать бета-адреноблокатори, антиаритмічні препарати класу IА (хінідин, дизопірамід), аміодарон і соталол з класу III антиаритмічних засобів, дилтіазем та верапаміл з класу IV, а також глікозиди наперстянки, клонідин, гуанфацин, гуанфацин лікування хвороби Альцгеймера Протипоказані комбінації: Флоктафенін. У разі шоку або артеріальної гіпотензії, зумовленої флоктафеніном, бета-адреноблокатори спричиняють зменшення компенсаторних серцево-судинних реакцій. Сультопід. Виражена брадикардія (адитивний ефект). Комбінації, яких слід уникати: Блокатори «повільних» кальцієвих каналів (беприділ, дилтіазем та верапаміл). Порушення автоматизму (виражена брадикардія, зупинка синусного вузла), порушення AV провідності, серцева недостатність (синергічна дія). Така комбінація може застосовуватися тільки під ретельним клінічним та електрокардіографічним наглядом, особливо літніх хворих або на початку лікування. Аміодарон. Порушення скоротливості, автоматизму та провідності (придушення симпатичних компенсаторних механізмів). Комбінації, які слід застосовувати з обережністю: Інгаляційні галогеновмісні анестетики. Бета-адреноблокатори знижують компенсаторні серцево-судинні реакції (під час операції ефект блокади бета-адренорецепторів може бути усунений бета-адреностимуляторами). Як правило, терапію бета-адреноблокаторами не слід припиняти, а різкої відміни препарату слід уникати у будь-якому випадку. Анестезіолога необхідно повідомити про лікування, що проводиться. Препарати, здатні викликати миготливу аритмію (крім сультоприду). Антиаритмічні препарати класу IА (хінідин, гідрохінідин та дизопірамід) та класу III (аміодарон, дофетилід, ібутилід, соталол), деякі нейролептики з групи фенотіазину (хлорпромазин, ціамемазин, левомепромазин, тіоридазин), бензами дроперидол, галоперидол), інші нейролептики (пімозид) та інші препарати (цизаприд, дифеманіл, внутрішньовенний еритроміцин, галофантрин, мізоластин, моксифлоксацин, пентамідин, внутрішньовенний спіраміцин та вінкамін). Збільшення ризику шлуночкової аритмії, особливо torsades de pointes. Потрібен клінічний та електрокардіографічний контроль. Пропафенон. Порушення скоротливості, автоматизму та провідності (придушення симпатичних компенсаторних механізмів). Потрібен клінічний та електрокардіографічний контроль. Баклофен. Посилення антигіпертензивної дії. Необхідний контроль за рівнем АТ та корекція дози антигіпертензивного засобу у разі потреби. Інсулін та пероральні похідні сульфонілсечовини. Всі бета-адреноблокатори можуть маскувати певні симптоми гіпоглікемії: серцебиття та тахікардію. Пацієнт повинен бути попереджений необхідність посилення самоконтролю за рівнем цукру в крові, особливо на початку лікування. Інгібітори холінестерази (амбеноніум, донепезил, галантамін, неостигмін, піридостигмін, рівастигмін, такрин). Ризик посилення брадикардії (адитивна дія). Потрібний регулярний клінічний контроль. Антигіпертензивні засоби центральної дії (клонідин, альфа-метілдопа, гуанфанцин, моксонідин, рілменідин). Значне підвищення артеріального тиску при різкій відміні антигіпертензивного препарату центральної дії. Необхідно уникати різкого скасування антигіпертензивного засобу та проводити клінічний контроль. Лідокаїн в/в. Збільшення концентрації лідокаїну в плазмі з можливим збільшенням небажаних неврологічних симптомів та ефектів з боку серцево-судинної системи (зниження метаболізму лідокаїну в печінці). Рекомендується клінічне та електрокардіографічне спостереження та, можливо, контроль концентрації лідокаїну в плазмі крові під час лікування бета-адреноблокаторами та після його припинення. При необхідності – корекція дози лідокаїну. Комбінації, які слід брати до уваги: НПЗЗ (системно), в т.ч. селективні інгібітори ЦОГ-2 Зниження гіпотензивного ефекту (пригнічення синтезу ПГ та затримка води та натрію піразолоновими похідними). БКК. Артеріальна гіпотензія, недостатність кровообігу у хворих з латентною або неконтрольованою серцевою недостатністю. Лікування бета-адреноблокаторами може мінімізувати рефлекторні симпатичні механізми. Трициклічні антидепресанти (типу іміпраміну), нейролептики. Посилення гіпотензивного ефекту та ризик ортостатичної гіпотензії (адитивна дія). Мефлохін. Ризик брадикардії (адитивна дія). Дипіридамол (в/в). Посилення антигіпертензивного ефекту. Альфа-адреноблокатори, що застосовуються в урології (альфузозин, доксазозин, празозин, тамсулозин, теразозин). Посилення антигіпертензивного ефекту. Підвищений ризик гіпотензії. Аміфостін. Посилення антигіпертензивного ефекту. Алергени, що використовуються для імунотерапії або екстракти алергенів для шкірних проб, підвищують ризик виникнення тяжких системних алергічних реакцій або анафілаксії у хворих, які отримують бетаксолол. Фенітоїн при внутрішньовенному введенні підвищує вираженість кардіодепресивної дії та ймовірність зниження артеріального тиску. Знижує кліренс ксантинів (крім дифіліну) та підвищує їх концентрацію у плазмі крові, особливо у хворих з початково підвищеним кліренсом теофіліну (наприклад, під впливом куріння). Гіпотензивний ефект послаблюють естрогени (затримка натрію). Серцеві глікозиди, метилдопи, резерпіни та гуанфацини підвищують ризик розвитку або посилення брадикардії, AV блокади, зупинки серця. Ніфедипін може призводити до значного зниження артеріального тиску. Діуретики, клонідин, симпатолітики, гідралазин та інші гіпоензивні ЛЗ можуть призвести до надмірного зниження артеріального тиску. Подовжує дію недеполяризуючих міорелаксантів та антикоагулянтний ефект кумаринів. Етанол, седативні та снодійні ЛЗ посилюють пригнічення ЦНС. Не рекомендується одночасне застосування з інгібіторами МАО внаслідок значного посилення гіпотензивної дії, перерва у лікуванні між прийомом інгібіторів МАО та бетаксололу має становити не менше 14 днів. Негідровані алкалоїди ріжків підвищують ризик розвитку порушень периферичного кровообігу.Спосіб застосування та дозиВсередину, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини. Початкова доза – 1 табл. (20 мг) на добу. Дозування у хворих з нирковою недостатністю Доза препарату повинна бути встановлена ​​відповідно до функції нирок хворого: зміни дози не потрібно при Cl креатиніну >20 мл/хв. Однак на початку лікування рекомендується проводити клінічне спостереження до досягнення рівноважних рівнів препарату в крові (загалом 4 дні). У хворих з вираженою нирковою недостатністю (Cl креатиніну Дозування у хворих із печінковою недостатністю У хворих з печінковою недостатністю зміна дози зазвичай не потрібна. Однак, на початку терапії, рекомендується ретельніше клінічне спостереження за хворим.ПередозуванняСимптоми: виражена брадикардія, запаморочення, AV блокада, виражене зниження артеріального тиску, аритмії, шлуночкова екстрасистолія, непритомний стан, серцева недостатність, утруднення дихання, бронхоспазм, ціаноз нігтів пальців та долонь, судоми. Лікування: промивання шлунка, призначення адсорбуючих засобів; у разі брадикардії або надмірного зниження артеріального тиску слід застосувати такі заходи: атропін 1-2 мг внутрішньовенно; 1 мг глюкагону (можливо повторно); у супроводі, у разі потреби, повільної інфузії 25 мкг ізопреналіну або введенням добутаміну 2,5–10 мкг/кг/хв. У разі серцевої декомпенсації у новонароджених, матері яких у період вагітності приймали бета-адреноблокатори: глюкагон із розрахунку 0,3 мг/кг; госпіталізація у відділення інтенсивної терапії; ізопреналін і добутамін: зазвичай у досить високих дозах і тривалий час, що вимагає спостереження фахівця.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЛікування хворих на стенокардію ніколи не слід переривати різко: раптова відміна може призвести до тяжких порушень серцевого ритму, інфаркту міокарда або раптової смерті. Лактоза У зв'язку з присутністю лактози цей препарат протипоказаний при вродженій галактоземії, синдромі мальабсорбції глюкози/галактози або дефіциту лактази. Необхідно проводити контроль за хворими, які приймають Локрен®, який повинен включати спостереження за ЧСС та АТ (на початку лікування щодня, потім 1 раз на 3-4 місяці), вмістом глюкози у хворих на цукровий діабет (1 раз на 4-5 місяців), необхідний контроль функції нирок у пацієнтів похилого віку (1 раз на 4-5 місяців). Слід навчити хворого методикою підрахунку ЧСС та проінструктувати про необхідність лікарської консультації при ЧСС менше 50 уд/хв. Лікування не слід припиняти різко, особливо у хворих на ішемічну хворобу серця. Дозу слід зменшувати поступово, тобто протягом 1-2 тижнів, і, у разі потреби, можна одночасно розпочинати замісну терапію, щоб уникнути прогресування стенокардії. Приблизно у 20% хворих на стенокардію бета-адреноблокатори неефективні. Основні причини – тяжкий коронарний атеросклероз з низьким порогом ішемії (ЧСС у момент розвитку ангінального нападу менше 100 уд/хв) та підвищений кінцево-діастолічний тиск лівого шлуночка, що порушує субендокардіальний кровотік. При одночасному прийомі клонідину його прийом може бути припинено лише через кілька днів після відміни Локрену. Локрен слід відмінити перед дослідженням вмісту в крові та сечі катехоламінів, норметанефрину та ванілінміндальної кислоти; титрів антинуклеарних антитіл. Бронхіальна астма та хронічна обструктивна хвороба легень Бета-адреноблокатори можуть призначатися лише хворим із помірним ступенем тяжкості захворювання, з вибором селективного бета-адреноблокатора у низькій початковій дозі. Перед початком лікування рекомендується провести оцінку функції дихання. При розвитку нападів під час лікування можуть використовуватися бронходилататори – β2-адреноміметики. Серцева недостатність У хворих із серцевою недостатністю, контрольованою терапевтично, у разі потреби бетаксолол може використовуватись у дуже низьких додатках, що поступово збільшуються, під суворим медичним наглядом. Брадикардія Дозу необхідно зменшити, якщо частота серцевих скорочень у стані спокою нижче 50-55 ударів на хвилину і у хворого є клінічні прояви брадикардії. Атріовентрикулярна блокада І ступеня Враховуючи негативний дромотропний ефект бета-адреноблокаторів, при блокаді І ступеня препарат слід застосовувати з обережністю. Стенокардія Принцметалу Бета-адреноблокатори можуть збільшувати кількість і тривалість нападів у хворих, які страждають на стенокардію Принцметала. Використання кардіоселективних бета1-адреноблокаторів можливе за менш важких та змішаних форм за умови, що лікування проводиться у поєднанні з вазодилататорами. Порушення периферичного кровообігу Бета-адреноблокатори можуть призводити до погіршення стану хворих, які страждають на порушення периферичного кровообігу (хвороба Рейно або синдром Рейно, артеріїт або хронічні облітеруючі захворювання артерій нижніх кінцівок). Феохромоцитома У разі застосування бета-адреноблокаторів при лікуванні артеріальної гіпертензії, спричиненої феохромоцитомою, потрібен ретельний контроль артеріального тиску. Літні пацієнти Лікування літніх хворих слід починати з малої дози та під суворим наглядом. Пацієнти з нирковою недостатністю Дозу слід коригувати залежно від концентрації креатиніну в крові або кліренсу креатиніну. Хворі на цукровий діабет Потрібно попередити хворого про необхідність посилити самоконтроль рівня глюкози в крові на початку лікування. Початкові симптоми гіпоглікемії можуть бути масковані, особливо тахікардія, серцебиття та пітливість. Псоріаз Потребує ретельна оцінка необхідності призначення препарату, оскільки є повідомлення про погіршення стану під час лікування бета-адреноблокаторами. Алергічні реакції У пацієнтів, схильних до тяжких анафілактичних реакцій, особливо пов'язаних із застосуванням флоктафеніну або при проведенні десенсибілізації, терапія бета-адреноблокаторами може призвести до подальшого посилення реакцій та зниження ефективності лікування. Загальна анестезія Бета-адреноблокатори маскують рефлекторну тахікардію та підвищують ризик розвитку артеріальної гіпотензії. Продовження терапії бета-адреноблокаторами знижує ризик розвитку аритмії, ішемії міокарда та гіпертонічних кризів. Лікарю-анестезіологу слід повідомити, що пацієнт отримував лікування бета-адреноблокаторами. Якщо припинення лікування визнано за необхідне, то вважається, що припинення терапії на 48 годин дозволяє відновити чутливість до катехоламінів. Терапія бета-адреноблокаторами не повинна перериватися у таких випадках: у хворих з коронарною недостатністю бажано продовжувати лікування аж до операції, враховуючи ризик, пов'язаний із раптовим скасуванням бета-адреноблокаторів; у разі екстрених операцій або в тих випадках, коли припинення лікування неможливе, хворого слід захистити від наслідків порушення блукаючого нерва шляхом відповідної премедикації атропіном, з повторенням у разі потреби. Для загальної анестезії необхідно застосовувати речовини, що найменше пригнічують міокард. Повинен враховуватись ризик розвитку анафілактичних реакцій. Тиреотоксикоз Симптоми тиреотоксикозу можуть маскуватися при терапії бета-адреноблокаторами. Спортсмени Спортсмени повинні враховувати, що препарат містить активну субстанцію, яка може давати позитивну реакцію під час проведення тестів допінгового контролю. На час лікування виключити вживання етанолу. Хворі, які користуються контактними лінзами, повинні враховувати, що на фоні лікування можливе зменшення слізної рідини. У "курців" ефективність бета-адреноблокаторів нижча. У новонароджених, матері яких лікувалися бета-адреноблокаторами, дія останніх зберігається протягом кількох днів після народження. Хоча цей залишковий ефект може мати клінічних наслідків, проте можливий розвиток пороку серця, потребує інтенсивної терапії новонародженого. У такій ситуації слід уникати введення розчинів, що збільшують об'єм крові (ризик розвитку гострого набряку легень). Також є повідомлення про брадикардію, респіраторний дистрес-синдром та гіпоглікемію. Тому рекомендується ретельне спостереження за новонародженими у спеціалізованих умовах (контроль ЧСС та рівня глюкози у крові протягом перших 3-5 днів життя).Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: клопідогрел гідросульфат - 97,87 мг, відповідний 75 мг клопідогрелу основи; допоміжні речовини: лактоза - 78,13 мг, целюлоза мікрокристалічна - 68,75 мг, кросповідон (тип А) - 13,75 мг, гліцерил дибегенат - 8,25 мг, тальк - 8,25 мг, Опадрай II 85G346 ,25 мг (спирт полівініловий - 3,63 мг, тальк - 1,65 мг, титану діоксид (Е171) - 1,63 мг, макрогол 3350 -1,02 мг, лецитин (Е322) - 0,29 мг, барвник заліза оксид червоний (Е172) – 0,03 мг). Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 75 мг. По 7 або 10 таблеток у блістер (стрип) алюмінієва фольга/алюмінієва фольга. По 1,2,4,8 (7 таблеток) або 1,2,3,5,6,9, 10 (10 таблеток) блістерів (стрипів) разом з інструкцією із застосування в картонну пачку. По 10,20,40,60 блістерів (стрипів) разом з інструкціями із застосування в картонну коробку (для стаціонарів).Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі, покриті плівковою оболонкою, таблетки рожевого кольору з гравіюванням «|» з одного боку.Фармакотерапевтична групаАнтиагрегантний засібФармакокінетикаВсмоктування Після одноразового прийому та при курсовому прийомі внутрішньо у дозі 75 мг на добу клопідогрел швидко всмоктується. Середні значення максимальної концентрації в плазмі крові (Cmax) незміненого клопідогрелу становлять близько 2,2-2,5 нг/мл і досягаються приблизно через 45 хвилин після прийому. За даними виведення метаболітів клопідогрелу нирками його абсорбція становить щонайменше 50%. Розподіл In vitro клопідогрел та його основний циркулюючий у крові неактивний метаболіт оборотно зв'язуються з білками плазми крові на 98% та 94% відповідно. In vitro цей зв'язок є ненасиченим у широкому діапазоні концентрацій. Метаболізм Клопідогрел інтенсивно метаболізується у печінці. In vitro та in vivo клопідогрел метаболізується двома шляхами: перший - через естерази та подальший гідроліз з утворенням неактивного похідного карбоксильної кислоти (85%) від циркулюючих у системному кровотоку метаболітів, а другий шлях - через систему цитохрому Р450. Спочатку клопідогрел метаболізується до 2-оксоклопідогрелу, що є проміжним метаболітом. Наступний метаболізм 2-оксоклопідогрелу призводить до утворення активного метаболіту клопідогрела-тіольного похідного клопідогрелу. In vitro цей шлях метаболізму відбувається за участю ізоферментів CYP3A4, CYP2C19, CYP1A2 та CYP2B6. Активний тіольний метаболіт клопідогрелу, який був виділений у дослідженнях in vitro, швидко та незворотно зв'язується з рецепторами тромбоцитів, інгібуючи таким чином їх агрегацію.При одноразовому прийомі клопідогрелу в навантажувальній дозі 300 мг Cmax активного метаболіту в 2 рази перевищує Cmax при прийомі клопідогрел у підтримуючій дозі 75 мг протягом 4 днів. Cmax активного метаболіту досягається через 30-60 хв після прийому клопідогрелу. Виведення Протягом 120 годин після прийому внутрішньо людиною 14С-міченого клопідогрелу близько 50% радіоактивності виділяється через нирки та приблизно 46% радіоактивності – через кишечник. Після одноразового прийому внутрішньо дози 75 мг період напіввиведення (T1/2) клопідогрелу становить близько 6 годин. Після одноразового прийому та прийому повторних доз Т основного циркулюючого у крові неактивного метаболіту становить 8 годин. Фармакогенетика За допомогою ізоферменту CYP2C19 утворюються як активний метаболіт, так і проміжний метаболіт - 2-оксоклопідогрел. Фармакокінетика та антиагрегантна дія активного метаболіту клопідогрелу, при дослідженні агрегації тромбоцитів exvivo, варіюють залежно від генотипу ізоферменту CYP2C19. Алель гена CYP2C19*1 відповідає повністю функціональному метаболізму, тоді як алелі генів CYP2C19*2 та CYP2C19*3 є нефункціональними. Алелі генів CYP2C19*2 та CYP2C19*3 є причиною зниження метаболізму у більшості представників європеоїдної (85%) та монголоїдної раси (99%). Інші алелі, з якими пов'язується відсутність або зниження метаболізму, зустрічаються рідше і включають, але не обмежуються алелями генів CYP2C19*4, *5, *6, *7 та *8. Пацієнти, які є слабкими метаболізаторами,повинні мати дві зазначені вище алелі гена з втратою функції. Опубліковані частоти фенотипів слабких метаболізаторів CYP2C19 становлять вулиць європеоїдної раси 2%, вулиць негроїдної раси 4% і у китайців 14%. У перехресному дослідженні, проведеному на 40 добровольцях, по 10 осіб у кожній групі з чотирма підтипами ізоферменту CYP2C19 (ультрабистрі метаболізатори, інтенсивні метаболізатори, проміжні метаболізатори, слабкі метаболізатори до 0 75 мг на добу та при прийомі клопідогрелу в дозі 600 мг з наступним його прийомом по 150 мг на добу протягом 5 днів (досягнення рівноважного стану). Будь-яких суттєвих відмінностей в експозиції активного метаболіту та середніх значеннях інгібування агрегації тромбоцитів (ІАТ) (індукованої АДФ) у ультрашвидких, інтенсивних та проміжних метаболізаторів виявлено не було. У слабких метаболізаторів експозиція активного метаболіту знижувалась на 63-71% порівняно з інтенсивними метаболізаторами.При використанні схеми лікування 300 мг/75 мг у слабких метаболізаторів антитромбоцитарна дія знижувалась із середніми значеннями ІАТ, що становлять 24% (через 24 год) та 37% (на 5 день лікування) порівняно з ІАТ, що становлять 39% (через 24 год) та 58% (на 5 день лікування) у інтенсивних метаболізаторів та 37% (через 24 год) та 60% (на 5 день лікування) у проміжних метаболізаторів. Якщо слабкі метаболізатори отримували схему лікування 600 мг/150 мг, експозиція активного метаболіту була вищою, ніж прийому схеми лікування 300 мг/75 мг. Крім того, ІАТ становило 32% (через 24 год) і 61% (на 5 день лікування), що було більше такого у слабких метаболізаторів, що отримували схему лікування 300 мг/75 мг і було подібно до такого в групах пацієнтів з більш високою інтенсивністю СУР2С19 -метаболізму, які отримували схему лікування 300 мг/75 мгОднак у дослідженнях з урахуванням клінічних результатів режим дозування клопідогрелу для пацієнтів цієї групи наразі не встановлено. Відповідно до результатів даного дослідження, метааналіз шести досліджень, куди увійшли дані 335 добровольців, які отримували клопідогрел і перебували в стані досягнення рівноважної концентрації, показав, що у проміжних метаболізаторів експозиція активного метаболіту знижувалася на 28%, а у слабких метаболізаторів - на 72%. , хоча ІАТ було знижено порівняно з інтенсивними метаболізаторами з відмінностями в ІАТ, що становлять 5,9% та 21/4%, відповідно.отримували клопідогрел і перебували в стані досягнення рівноважної концентрації, показав, що у проміжних метаболізаторів експозиція активного метаболіту знижувалася на 28%, а у слабких метаболізаторів - на 72%, хоча ІАТ було знижено в порівнянні з інтенсивними метаболізаторами з відмінностями в ІАТ, що становлять 5, 9% та 21/4%, відповідно.отримували клопідогрел і перебували в стані досягнення рівноважної концентрації, показав, що у проміжних метаболізаторів експозиція активного метаболіту знижувалася на 28%, а у слабких метаболізаторів - на 72%, хоча ІАТ було знижено в порівнянні з інтенсивними метаболізаторами з відмінностями в ІАТ, що становлять 5, 9% та 21/4%, відповідно. Не проводилося оцінки впливу генотипу CYP2C19 на клінічні результати у пацієнтів, які отримували клопідогрел, у проспективних, рандомізованих, контрольованих дослідженнях. Проте зараз є кілька ретроспективних аналізів. Результати генотипування є в наступних клінічних дослідженнях: CURE (n=2721), CHARISMA (n=2428), CLARITY-T1MI28 (n=227), TRITON-T1MI38 (п=1477) та ACTIVE-A (п=601), а також у кількох опублікованих когортних дослідженнях. У дослідженні TRITON-TIMI38 і 3 когортних дослідженнях (Collet, Sibbing, Giusti) пацієнти комбінованої групи з проміжним або слабким метаболізмом мали вищу частоту серцево-судинних ускладнень (смерть, інфаркт міокарда та інсульт) або тромбозу стенту. . У дослідженні CHARISMA та одному когортному дослідженні (Simon) збільшення частоти серцево-судинних ускладнень спостерігалося тільки у слабких метаболізаторів (при їх порівнянні з інтенсивними метаболізаторами). У дослідженні CURE, CLARITY, ACTIVE-A та одному з когортних досліджень (Trenk) не спостерігалося збільшення частоти серцево-судинних ускладнень залежно від інтенсивності CYP2C19-метаболізму. Проведені до цього часу клінічні дослідження не мали достатнього обсягу вибірки для виявлення відмінностей у клінічному результаті у пацієнтів із низькою активністю ізоферменту CYP2C19. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках Фармакокінетика активного метаболіту клопідогрелу в окремих груп пацієнтів не вивчена. У добровольців похилого віку (старше 75 років) при порівнянні з добровольцями молодого віку не було отримано відмінностей за показниками агрегації тромбоцитів та часу кровотечі. Не потрібна корекція дози препарату у пацієнтів похилого віку. Фармакокінетика клопідогрелу у дітей не вивчена. У пацієнтів з тяжким ураженням нирок (кліренс креатиніну (КК 5-15 мл/хв) після повторних прийомів клопідогрелу в дозі 75 мг/добу ініціювання АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів було нижче (25%) порівняно з таким у здорових добровольців, проте подовження часу кровотечі було подібне до здорових добровольців, які отримували клопідогрел у дозі 75 мг на добу, Клопідогрел добре переносився у всіх пацієнтів. У пацієнтів з тяжким ураженням печінки після щоденного прийому клопідогрелу в дозі 75 мг на добу протягом 10 днів інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів було подібним до такого у здорових добровольців. Середній час кровотечі було також можна порівняти в обох групах. Поширеність алелей генів ізоферменту CYP2C9, які відповідають за проміжний та знижений метаболізм, відмінна у представників різних расових груп. Є дуже невеликі літературні дані серед представників монголоїдної раси, що дозволяє оцінити значення генотипування ізоферменту СУР2С19 у розвиток ішемічних ускладнень.ФармакодинамікаМеханізм дії Клопідогрел є проліками, один з метаболітів якого є активним і інгібує агрегацію тромбоцитів. Активний метаболіт клопідогрелу вибірково інгібує зв'язування аденозиндифосфату (АДФ) з P2Y 12-рецептором тромбоцитів та подальшу АДФ-опосередковану активацію комплексу глікопротеїну llb/llla, що призводить до придушення агрегації тромбоцитів. Завдяки необоротному зв'язуванню, тромбоцити залишаються несприйнятливими до стимуляції АДФ протягом всього терміну свого життя (приблизно 7-10 днів), а відновлення нормальної функції тромбоцитів відбувається зі швидкістю, що відповідає швидкості оновлення тромбоцитів. Агрегація тромбоцитів, що викликається агоністами, відмінними від АДФ, також пригнічується за рахунок блокади посиленої активації тромбоцитів АДФ, що вивільняється.Оскільки утворення активного метаболіту відбувається за допомогою ізоферментів системи Р450, деякі з яких можуть відрізнятися поліморфізмом або можуть інгібуватися іншими препаратами, не у всіх пацієнтів можливе адекватне пригнічення агрегації тромбоцитів. Фармакодинамічні властивості При щоденному прийомі клопідогрелу в дозі 75 мг з першого дня прийому відзначається значне придушення АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів, яке поступово збільшується протягом 3-7 днів і потім виходить на постійний рівень (при досягненні рівноважного стану). У рівноважному стані прийому дози 75 мг/сут агрегація тромбоцитів пригнічується загалом на 40-60%. Після припинення прийому клопідогрелу агрегація тромбоцитів та час кровотечі поступово повертаються до початкового рівня в середньому протягом 5 днів. Клінічна ефективність та безпека Клопідогрел здатний запобігати розвитку атеротромбозу при будь-яких локалізаціях атеросклеротичного ураження судин, зокрема при ураженнях церебральних, коронарних або периферичних артерій. Клінічне дослідження ACTTVE-A показало, що у пацієнтів з фібриляцією передсердь, які мали, як мінімум, один фактор ризику розвитку судинних ускладнень, але були не здатні приймати непрямі антикоагулянти, клопідогрел у поєднанні з ацетилсаліцилової кислотою (порівняно з прийомом тільки однієї ацетилу) ) зменшував частоту разом узятих інсульту, інфаркту міокарда, системної тромбоемболії поза центральною нервовою системою (ЦНС) або судинної смертності, переважно за рахунок зменшення ризику розвитку інсульту. Ефективність прийому клопідогрелу у поєднанні з ацетилсаліцилової кислотою виявлялася рано і зберігалася до 5 років. Зменшення ризику великих судинних ускладнень у групі пацієнтів, які приймали клопідогрел у поєднанні з ацетилсаліцилової кислотою, було переважно за рахунок більшого зменшення частоти інсультів. Ризик розвитку інсульту будь-якої тяжкості при прийомі клопідогрелу в поєднанні з ацетилсаліцилової кислотою знижувався, а також була тенденція до зниження частоти розвитку інфаркту міокарда в групі, що отримувала лікування клопідогрелом у поєднанні з ацетилсаліциловою кислотою, але не спостерігалося відмінностей у частоті. Крім цього, прийом клопідогрелу у поєднанні з ацетилсаліцилової кислотою зменшував загальну кількість днів госпіталізації з серцево-судинних причин.Показання до застосуванняЗапобігання атеротромботичним ускладненням У дорослих пацієнтів з інфарктом міокарда (з давністю від кількох днів до 35 днів), ішемічним інсультом (з давністю від 7 днів до б місяців) або з діагностованою оклюзійною хворобою периферичних артерій. У дорослих пацієнтів із гострим коронарним синдромом: без підйому сегмента ST (нестабільна стенокардія або інфаркт міокарда без зубця Q), включаючи пацієнтів, яким було проведено стентування при черезшкірному коронарному втручанні (у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою); з підйомом сегмента ST (гострий інфаркт міокарда) при медикаментозному лікуванні та можливості проведення тромболізису (у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою). Запобігання атеротром6отичних та тром6оемболічних ускладнень, включаючи інсульт, при фібриляції передсердь (миготливої ​​аритмії). У пацієнтів з фібриляцією передсердь (миготливою аритмією), які мають як мінімум один фактор ризику розвитку судинних ускладнень, не можуть приймати непрямі антикоагулянти та мають низький ризик розвитку кровотеч (у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою).Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до клопідогрелу або будь-якої допоміжної речовини препарату; тяжка печінкова недостатність; гостра кровотеча, наприклад, кровотеча з виразки або внутрішньочерепний крововилив; рідкісна спадкова непереносимість лактози, дефіцит лактази та синдром мальабсорбції глюкози-галактози; вагітність та період годування груддю; дитячий вік до 18 років (безпека та ефективність застосування не встановлені). З ОБЕРЕЖНІСТЮ при помірній печінковій недостатності, за якої можлива схильність до кровотечі (обмежений клінічний досвід застосування); при нирковій недостатності (обмежений клінічний досвід застосування); при травмах, хірургічних втручаннях (ризик посилення кровотечі); при захворюваннях, при яких є схильність до розвитку кровотеч (особливо шлунково-кишкових або внутрішньоочних); при одночасному призначенні інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС); при одночасному прийомі нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП), у тому числі селективних інгібіторів циклооксигенази-2 (ЦОГ-2); при одночасному призначенні варфарину, гепарину, інгібіторів глікопротеїну llb/llla; при вказівках в анамнезі на алергічні та гематологічні реакції на інші тієнопіридини (такі, як тіклопідін, прасугрел) у зв'язку з можливістю перехресних алергічних та гематологічних реакцій; у пацієнтів з генетично обумовленим зниженням функції ізоферменту CYP2C19 (у пацієнтів, які є слабкими СУР2С19-метаболізаторами, при застосуванні клопідогрелу в рекомендованих дозах утворюється менше активного метаболіту клопідогрелу і слабше виражена його антиагрегантна дія; слабкі метаболізи або через шкірне коронарне втручання, можуть мати більш високу частоту серцево-судинних ускладнень, ніж пацієнти з нормальною функцією ізоферменту CYP2C19).Вагітність та лактаціяВагітність Як запобіжний засіб протипоказаний прийом препарату Лопірел при вагітності через відсутність клінічних даних щодо його прийому вагітними жінками, хоча дослідження клопідогрелу на тваринах і не виявили ні прямих, ні непрямих несприятливих ефектів протягом вагітності, ембріональний розвиток, пологи та посгнатальний розвиток. Період годування груддю Грудне вигодовування у разі лікування препаратом Лопірел слід припинити, тому що в дослідженнях на щурах було показано, що клопідогрел та/або його метаболіти виділяються у грудне молоко. Чи проникає клопідогрел у грудне молоко людини невідомо.Побічна діяБезпека клопідогрелу була досліджена більш ніж у 44000 пацієнтів, у тому числі у понад 12000 пацієнтів, які отримували лікування протягом року або триваліший термін. Загальна переносимість клопідогрелу була подібна до переносимості ацетилсаліцилової кислоти, незалежно від віку, статі та расової приналежності пацієнтів. Нижче перераховані клінічно значущі небажані ефекти, що спостерігалися в клінічних дослідженнях: CAPRIE, CURE, CLARITY, СОММГГ та ACTIVE А. Переносність клопідогрелу в дозі 75 мг на добу у випробуванні CAPRIE відповідала переносимості ацетилсаліцилової кислоти у дозі 3. У тому числі повідомлялося про небажані реакції у спонтанних повідомленнях. Найчастіше у клінічних дослідженнях, а також у ході постмаркетингового застосування клопідогрелу повідомлялося про розвиток кровотеч,більшість яких розвивалася у місяць лікування. У клінічному дослідженні CAPRIE загальна частота кровотеч у пацієнтів, які отримували клопідогрел або ацетилсаліцилову кислоту, становила 9,3%. Частота важких кровотеч при застосуванні клопідогрелу була аналогічна до такого значення при застосуванні ацетилсаліцилової кислоти. У клінічному дослідженні CURE не спостерігалося підвищення частоти тяжких кровотеч при застосуванні клопідогрелу з ацетилсаліциловою кислотою протягом семи днів після операції аортокоронарного шунтування у пацієнтів, які припинили терапію за більш ніж 5 днів до оперативного втручання. У пацієнтів, які продовжували терапію протягом п'яти днів до початку операції аортокоронарного шунтування, частота цієї події склала 9,6% для комбінації клопідогрел з ацетилсаліциловою кислотою та 6,3% - для плацебо у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою. У клінічному дослідженні CLARITY спостерігали загальне підвищення частоти кровотеч у групі клопідогрел + ацетилсаліцилова кислота порівняно з групою плацебо + ацетилсаліцилова кислота. Частота великих кровотеч була в обох групах аналогічною та практично не залежала від вихідних характеристик пацієнтів та виду фібринолітичної або гепаринової терапії. У клінічному дослідженні COMMIT загальна частота великих нецеребральних кровотеч або церебральних крововиливів була низькою і достовірно не відрізнялася в обох групах. У клінічному дослідженні ACWE-A частота розвитку великих кровотеч у групі клопідогрел+ацетилсаліцилова кислота була вищою, ніж у групі плацебо+ ацетилсаліцилова кислота (6,7% проти 4,3%). Великі кровотечі були позачерепними в обох групах (5,3% проти 3,5%), головним чином, спостерігалися шлунково-кишкові кровотечі (3,5% проти 1,8%). У групі клопідогрел + ацетилсаліцилова кислота внутрішньочерепних крововиливів було більше порівняно з групою плацебо + ацетилсаліцилова кислота (1,4% проти 0,8%, відповідно). Відсутні статистично значущі відмінності між цими групами лікування у частоті виникнення фатальних кровотеч (1,1% проти 0,7%) та геморагічного інсульту (0.3% проти 0,6%). Далі подано небажані реакції, які спостерігалися у клінічних дослідженнях або надходили у вигляді спонтанних повідомлень. Частота реакцій представлена ​​згідно з наступною класифікацією: дуже часто (> 1/10); часто (>1/100,1/1000,1/10000, З боку лімфатичної та кровоносної системи: нечасто – тромбоцитопенія, лейкопенія, еозинофілія; рідко – нейтропенія, у тому числі важка нейтропенія; дуже рідко – тромботична тромбоцитопенічна пурпура (ГШ), егоїстична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, тяжка тромбоцитопенія, набута гемофілія типу А, гранулоцитопенія, анемія. З боку імунної системи: дуже рідко – сироваткова хвороба, анафілактоїдні реакції; частота невідома - перехресні реакції гіперчутливості з тієнопіридинами (такими як тіклопідін, прасугрел). Порушення психіки: дуже рідко – галюцинації, сплутаність свідомості. З боку нервової системи: нечасто – внутрішньочерепний крововилив (деякі випадки були з летальним результатом), головний біль, парестезія, запаморочення; дуже рідко – порушення смаку. З боку органу зору: нечасто – очні крововиливи (у кон'юнктиву, у тканині ока, сітківку). З боку органу слуху та лабіринтні порушення: рідко – вертиго. З боку судин: часто – гематоми, дуже рідко – тяжкі кровотечі, кровотечі з операційних ран, васкуліт, зниження артеріального тиску. З боку дихальної системи та органів грудної клітки та середостіння: часто – носова кровотеча; дуже рідко – кровотечі з органів дихання (кровохаркання, легенева кровотеча), бронхоспазм, інтестинальний пневмоніт, еозинофільна пневмонія. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – кровотечі шлунково-кишкового тракту, діарея, біль у животі, диспепсія; нечасто – виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, гастрит, блювання, нудота, запор, метеоризм; рідко – ретроперитонеальні кровотечі; дуже рідко – шлунково-кишкові та ретроперитонеальні кровотечі з летальним результатом, панкреатит, коліт (включаючи виразковий або лімфоцитарний), стоматит. З боку печінки жовчовихідних пултеїв: дуже рідко-гостра печінкова недостатність, гепатит, відхилення в лабораторних тестах функціонального стану печінки. З боку шкіри та підшкірних тканин: часто – синці; нечасто - висипання, свербіж шкіри, пурпура (дрібнкоп'янисті капілярні крововиливи в шкіру, під шкіру або в слизові оболонки); дуже рідко - бульозний дерматит (токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, багатоформна еритема), ангіоневротичний набряк, синдром лікарської гіперчутливості, лікарський висип із зозинофілією та системними симптомами (DRESS-синдром), еритематозна плоский лишай. З боку кістково-м'язової та сполучної тканини: дуже рідко – крововиливи у кістково-м'язовій системі (гемартроз), артрит, артралгія, міалгія. З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – гематурія; дуже рідко – гломерулонефрит, підвищення концентрації креатиніну в крові. Загальні розлади та порушення в місці введення: часто - кровотеча з місця пункції; дуже рідко-лихоманка. Лабораторні та інструментальні дані: нечасто – подовження часу кровотечі, зниження кількості нейтрофілів, зниження кількості тромбоцитів.Взаємодія з лікарськими засобамиНепрямі антикоагулянти: одночасний прийом клопідогрелу та непрямих антикоагулянтів не рекомендується у зв'язку з можливим підвищенням інтенсивності кровотечі (див. розділ Особливі вказівки). Хоча прийом клопідогрелу в дозі 75 мг на добу не впливав на фармакокінетику S-варфарину або міжнародне нормалізоване ставлення у пацієнтів, які отримують тривалу терапію варфарином, одночасний прийом клопідогрелу з варфарином збільшує ризик кровотеч через незалежний вплив на гемостаз. Блокатори ІМІа-рецепторів: призначення блокаторів llb/llla-рецепторів спільно з клопідогрелом потребує обережності (див. розділ Особливі вказівки). Ацетилсаліцилова кислота не змінює ефекту клопідогрелу, що інгібує АДФ-індуковану агрегацію тромбоцитів, але клопідогрел потенціює вплив ацетилсаліцилової кислоти на колаген агрегацію тромбоцитів, що індукується. Тим не менш, одночасний з клопідогрелом прийом ацетилсаліцилової кислоти в дозі 500 мг 2 рази на добу протягом 1 дня не викликав суттєвого збільшення часу кровотечі, що викликається прийомом клопідогрелу. Між клопідогрелом та ацетилсаліциловою кислотою можлива фармакодинамічна взаємодія, що призводить до підвищення ризику кровотечі. Тому при їх одночасному застосуванні слід бути обережними (див. розділ Особливі вказівки),хоча в клінічних дослідженнях пацієнти отримували комбіновану терапію клопідогрелом та ацетилсаліцилової кислотою до одного року. Гепарин: за даними клінічного випробування, проведеного за участю здорових осіб, при прийомі клопідогрелу не потрібно зміни дози гепарину і не змінювалася його антикоагулянтна дія. Одночасне застосування гепарину не змінювало антиагрегантного ефекту клопідогрелу. Між клопідогрелом та гепарином можлива фармакодинамічна взаємодія, яка може збільшувати ризик розвитку кровотеч, тому одночасне застосування цих препаратів потребує обережності (див. розділ Особливі вказівки).при прийомі клопідогрелу не потрібно зміни дози гепарину і не змінювалася його антикоагулянтна дія. Одночасне застосування гепарину не змінювало антиагрегантного ефекту клопідогрелу. Між клопідогрелом та гепарином можлива фармакодинамічна взаємодія, яка може збільшувати ризик розвитку кровотеч, тому одночасне застосування цих препаратів потребує обережності (див. розділ Особливі вказівки).при прийомі клопідогрелу не потрібно зміни дози гепарину і не змінювалася його антикоагулянтна дія. Одночасне застосування гепарину не змінювало антиагрегантного ефекту клопідогрелу. Між клопідогрелом та гепарином можлива фармакодинамічна взаємодія, яка може збільшувати ризик розвитку кровотеч, тому одночасне застосування цих препаратів потребує обережності (див. розділ Особливі вказівки). Тромболітики: безпека спільного застосування клопідогрелу, фібринспецифічних або фібриннеспецифічних тромболітичних препаратів та гепарину була досліджена у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда. Частота клінічно значущих кровотеч була аналогічна тій, що спостерігалася у разі спільного застосування тромболітичних засобів та гепарину з ацетилсаліциловою кислотою (див. розділ Побічна дія). НПЗП: у клінічному дослідженні, проведеному за участю здорових добровольців, спільне застосування клопідогрелу та напроксену збільшувало приховані втрати крові через шлунково-кишковий тракт. Однак у зв'язку з відсутністю досліджень щодо взаємодії клопідогрелу з іншими нестероїдними протизапальними засобами, в даний час невідомо, чи є підвищений ризик шлунково-кишкових кровотеч при прийомі клопідогрелу разом з іншими нестероїдними протизапальними засобами. Тому призначення НПЗЗ, у тому числі інгібіторів ЦОГ-2, у поєднанні з клопідогрелом слід проводити з обережністю (див. розділ Особливі вказівки). Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (QK8Q: оскільки СІЗЗС впливають на активацію тромбоцитів і підвищують ризик розвитку кровотеч, одночасний їх прийом з клопідогрелом вимагає обережності. Інша комбінована терапія. Так як клопідогрел інгібуючих цю систему, може призвести до зниження концентрації активного метаболіту клопідогрелу в плазмі крові та зменшення його клінічної ефективності.Клінічна значущість даної взаємодії невідома. До лікарських препаратів, що інгібують ізофермент CYP2C19, відносяться омепразол та езомепразол, флувоксамін, флуоксетин, мокломемід, вориконазол, флуконазол, тіклопідін, ципрофлоксацин, циметидин, карбамазепін, окскарбамазепін. Інгібітори протонної помпи При прийомі омепразолу в дозі 80 мг 1 раз на добу спільно з клопідогрелом або при їхньому спільному прийомі менше 12 годин знижувалася експозиція активного метаболіту на 45% (навантажувальна доза) і на 40% при прийомі підтримуючої дози. Дана зміна значень була пов'язана зі зниженням інгібування агрегації тромбоцитів на 39% при прийомі дози навантаження і на 21% при прийомі підтримуючої дози. Очікується, що езомепразол даватиме аналогічний ефект взаємодії з клопідогрелом. У ході клінічних та спостережних досліджень було отримано низку суперечливих даних щодо клінічної значущості цих фармакодинамічних та фармакокінетичних взаємодій щодо розвитку тяжких серцево-судинних ускладнень. У зв'язку з дотриманням запобіжних заходів рекомендується уникати одночасного прийому омепразолу та езомепразолу (див. розділ Особливі вказівки). Менш виражене зниження експозиції метаболіту спостерігалося при застосуванні пантопразолу або лансопразолу. Концентрація активного метаболіту була знижена на 20% при прийомі дози навантаження і на 14% при прийомі підтримуючої дози під час одночасного прийому пантопразолу в дозі 80 мг 1 раз на добу. Це також супроводжувалося зниженням середнього значення інгібування агрегації тромбоцитів на 15 та 11% відповідно. Ці дані вказують на те, що клопідогрел можна застосовувати одночасно з пантопразолом. Немає даних про те, що інші лікарські препарати, що знижують кислотність шлункового соку, такі як Н2-блокатори (крім циметидину, який є інгібітором ізоферменту CYP2C19) або антациди впливають на антиагрегантні властивості клопідогрелу. Інші лікарські препарати: Було проведено ряд клінічних досліджень з клопідогрелом та іншими препаратами, що одночасно призначаються, з метою вивчення можливих фармакодинамічних та фармакокінетичних взаємодій. Не спостерігалося клінічно значущої фармакодинамічної взаємодії при застосуванні клопідогрелу спільно з атенололом, ніфедипіном або з обома препаратами одночасно. Крім того, на фармакодинамічну активність клопідогрелу незначний вплив справляв одночасний прийом фенобарбіталу або естрогенів. Фармакокінетичні показники дигоксину та теофіліну не змінювалися при їх спільному застосуванні з клопідогрелом. Антацидні засоби не зменшували абсорбцію клопідогрелу. Фенітоїн і толбутамід можна з безпекою застосовувати одночасно з клопідогрелом (дослідження CAPRIE), незважаючи на те, що дані, отримані в ході досліджень з мікросомами печінки людини, свідчать про те, що карбоксильний метаболіт клопідогрелу може інгібувати активність ізоферменту 2С9 сімейства цитохром призводити до підвищення плазмових концентрацій деяких лікарських засобів (фенітоїну, толбутаміду та деяких нестероїдних протизапальних засобів), які метаболізуються за допомогою ізоферменту 2С9 сімейства цитохрому Р450. Інших клінічних досліджень взаємодії клопідогрелу з лікарськими препаратами, що часто застосовувалися у пацієнтів з атеротромботичними ускладненнями, не проводилося. У клінічних дослідженнях не було виявлено клінічно значущих небажаних взаємодій з інгібіторами ангіотен-зинперетворюючого ферменту, діуретиками, бета-адреноблокаторами, блокаторами «повільних» кальцієвих каналів, гіполіпідемічними засобами, коронарними вазодилататорами, гіпоглікемічними препаратами. та блокаторами llb/llla-рецепгорів.Спосіб застосування та дозиПрепарат Лопірел приймають внутрішньо, незалежно від їди. Дорослі та особи похилого віку з нормальною активністю ізоферменту CYP2C19 Інфаркт міокарда, ішемічний інсульт та діагностована оклюзійна хвороба периферичних артерій Препарат приймається по 75 мг один раз на добу. Гострий коронарний синдром без підйому сегмента ST (нестабільна стенокардія, інфаркт міокарда без зубця OJ Лікування клопідогрелом має бути розпочато з одноразового прийому навантажувальної дози, що становить 300 мг, а потім продовжено прийомом дози 75 мг 1 раз на добу (у поєднанні з ацетилсаліцилової кислотою у дозах 75-325 мг на добу). Оскільки застосування більш високих доз ацетилсаліцилової кислоти пов'язане зі збільшенням ризику кровотеч, доза ацетилсаліцилової кислоти, що рекомендується при цьому, не повинна перевищувати 100 мг. Оптимальної тривалості лікування офіційно не визначено. Дані клінічних досліджень підтримують прийом препарату до 12 місяців, а максимальний сприятливий ефект спостерігався до третього місяця лікування. Гострий коронарний синдром із підйомом сегмента ST (гострий інфаркт міокарда з підйомом сегмента ST) Клопідогрел слід приймати одноразово по 75 мг на добу з первісним одноразовим прийомом навантажувальної дози клопідогрелу 300 мг у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою у поєднанні з тромболітиками або без поєднання з тромболітиками. У пацієнтів старше 75 років лікування клопідогрелом має починатися без прийому його дози навантаження. Комбіновану терапію починають якомога раніше після появи симптомів, і продовжують протягом принаймні 4 тижнів. Ефективність застосування комбінації клопідогрелу та ацетилсаліцилової кислоти при цьому показанні понад 4 тижні не вивчалася. Фібриляція передсердь (миготлива аритмія) Клопідогрел слід приймати 1 раз на добу у дозі 75 мг. У комбінації з клопідогрелом треба починати і потім продовжувати прийом ацетилсаліцилової кислоти (75-100 мг на добу). Пропуск прийому чергової дози: Якщо пройшло менше 12 годин після пропуску прийому чергової дози, слід негайно прийняти пропущену дозу препарату, а потім наступні дози приймати у звичайний час. Якщо пройшло більше 12 годин після пропуску прийому чергової дози, пацієнт повинен прийняти наступну дозу у звичайний час (не слід приймати подвійну дозу). Пацієнти з генетично обумовленою зниженою активністю ізоферменту CYP2C19 Низька активність ізоферменту CYP2C19 асоціюється зі зменшенням антиагрегантної дії клопідогрелу. Режим застосування більш високих доз (600 мг – доза навантаження, потім – 150 мг 1 раз на добу щодня) у пацієнтів з низькою активністю ізоферменту CYP2C19 збільшує антиагрегантну дію клопідогрелу (див. розділ Фармакокінетика). Однак зараз у клінічних дослідженнях, що враховують клінічні результати, не встановлено оптимальний режим дозування клопідогрелу для пацієнтів із його зниженим метаболізмом через генетично обумовлену низьку активність ізоферменту CYP2C19. Особливі групи пацієнтів Особи похилого віку У добровольців похилого віку (старше 75 років) у порівнянні з молодими добровольцями не було отримано відмінностей за показниками агрегації тромбоцитів та часу кровотечі. Не потрібна корекція дози для осіб похилого віку. Діти Препарат Лопірел не слід застосовувати у дітей, оскільки його досвід застосування у даної групи пацієнтів відсутній. Пацієнти з порушенням функції нирок Після повторних прийомів клопідогрелу в дозі 75 мг на добу у пацієнтів з тяжким ураженням нирок (КК від 5 до 15 мл/хв) інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів (25%) було нижчим порівняно з таким у здорових добровольців, проте подовження часу кровотечі було подібним до такого у здорових добровольців, які отримували клопідогрел у дозі 75 мг на добу. Крім того, у всіх пацієнтів була хороша переносимість препарату. Пацієнти з порушенням функції печінки Після щоденного протягом 10 днів прийому клопідогрелу в добовій дозі 75 мг у пацієнтів з тяжким ураженням печінки інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів було подібним до такого у здорових добровольців. Середній час кровотечі було також можна порівняти в обох групах. Пацієнти різної етнічної приналежності Поширеність алелей генів ізоферменту CYP2C19, які відповідають за проміжний та знижений метаболізм клопідогрелу до його активного метаболіту, відрізняється у представників різних етнічних груп (див. розділ Фармакогенетика). Є лише обмежені дані для представників монголоїдної раси щодо оцінки впливу генотипу ізоферменту CYP2C19 на клінічні результуючі події. Пацієнти жіночої та чоловічої статі У невеликому дослідженні, що порівнює фармакодинамічні властивості клопідогрелу у чоловіків та жінок, у жінок спостерігалося менше інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів, але відмінностей у подовженні часу кровотечі не було. У великому контрольованому дослідженні CAPRIE (клопідогрел у порівнянні з ацетилсаліцилової кислотою у пацієнтів з ризиком розвитку ішемічних ускладнень), частота клінічних результатів, інших побічних дій та відхилень від норми клініко-лабораторних показників була однаковою як у чоловіків, так і у жінок.ПередозуванняСимптоми: передозування клопідогрелу може призвести до збільшення часу кровотечі з подальшими ускладненнями у вигляді розвитку кровотеч. Лікування: при появі кровотечі потрібне проведення відповідних лікувальних заходів. Якщо необхідна швидка корекція часу кровотечі, що подовжився, рекомендується переливання тромбоцитарної маси. Антидот клопідогрелу не встановлено.Запобіжні заходи та особливі вказівкиКровотечі та гематологічні порушення У зв'язку з ризиком розвитку кровотечі та гематологічних небажаних ефектів у разі появи в ході лікування клінічних симптомів, підозрілих на виникнення кровотечі, слід терміново зробити клінічний аналіз крові, визначити активований частковий тромбопластиновий час (АЧТВ), кількість тромбоцитів, показники функціональної активності та тромцит необхідні дослідження. Клопідогрел також як і інші антитромбоцитарні препарати, слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які мають підвищений ризик розвитку кровотечі, пов'язаний з травмами, хірургічними втручаннями або іншими патологічними станами, а також у пацієнтів, які отримують ацетилсаліцилову кислоту, інші НПЗЗ, у тому числі інгібі 2, гепарин, СІЗЗС або інгібітори глікопротеїну IIb/IIIа. При лікуванні клопідогрелом, особливо протягом перших тижнів лікування та/або після інвазивних кардіологічних процедур/хірургічного втручання, необхідно вести ретельне спостереження за пацієнтами щодо виключення ознак кровотечі, у тому числі прихованої. Спільне застосування клопідогрелу з варфарином може посилити інтенсивність кровотеч, тому, за винятком особливих рідкісних клінічних ситуацій (таких як наявність флотуючого тромбу в лівому шлуночку, стентування у пацієнтів з миготливою аритмією) спільне застосування клопідогрелу та варфарину. Якщо пацієнт має планову хірургічну операцію, і при цьому немає необхідності в антитромбоцитарному ефекті, то за 7 днів до операції прийом клопідогрелу слід припинити. Перед будь-якою майбутньою операцією та перед початком прийому будь-якого нового лікарського препарату пацієнти повинні повідомляти лікаря (включаючи стоматолога) про прийом клопідогрелу. Клопідогрел подовжує час кровотечі і повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів із захворюваннями, що схильні до розвитку кровотеч (особливо шлунково-кишкових та внутрішньоочних). Пацієнти повинні бути попереджені про те, що при прийомі клопідогрелу (одного або в комбінації з ацетилсаліциловою кислотою) для зупинки кровотечі може знадобитися більше часу, а також про те, що у разі виникнення у них незвичайної (по локалізації або тривалості) кровотечі їм слід повідомити про це своєму лікарю. Тромботична тромбоцитопенічна пурпура Дуже рідко після застосування клопідогрелу (іноді навіть нетривалого) відзначалися випадки розвитку ТТП, що характеризується тромбоцитопенією та мікроангіопатичною гемолітичною анемією, що супроводжується неврологічними розладами, порушенням функції нирок та лихоманкою. ТТП є потенційно загрозливим для життя станом, що вимагає негайного лікування, включаючи плазмаферез. Набута гемофілія При застосуванні клопідогрелу повідомлялося про набуту гемофілію. У разі підтвердження подовження АЧТВ з розвитком кровотечі або без слід поставити під сумнів наявність набутої гемофілії. У разі встановлення діагнозу набутої гемофілії слід розпочати відповідне лікування та скасувати прийом клопідогрелу. Нещодавно перенесений ішемічний інсульт Прийом препарату Лопірел не рекомендується при гострому ішемічному інсульті з давністю менше 7 днів (оскільки відсутні дані щодо його застосування при цьому стані). У пацієнтів з нещодавно перенесеним ішемічним інсультом або транзиторною ішемічною атакою та високим ризиком повторних атеротромботичних подій комбінована терапія клопідогрелом та ацетилсаліцилової кислотою не продемонструвала більш високу ефективність у порівнянні з монотерапією клопідогрелом, але може підвищити ризик великих кровотеч. Ізофермент CYP2C19 цитохрому Р450 Фармакогенетика: У пацієнтів із уповільненим метаболізмом ізоферменту CYP2C19 при прийомі клопідогрелу в рекомендованих дозах активний метаболіт клопідогрелу утворюється в менших кількостях і спостерігається слабкіший ефект на агрегацію тромбоцитів. Доступні випробування для визначення генотипу ізоферменту CYP2C19 у пацієнтів. Оскільки клопідогрел метаболізується до активних метаболітів частково за участю ізоферменту CYP2C19 застосування лікарських препаратів, що інгібують активність даного ферменту, призведе до зменшення концентрації активного метаболіту клопідогрелу. Клінічна значимість цієї взаємодії невідома. В якості запобіжних заходів не рекомендується одночасний прийом сильних та помірних інгібіторів ізоферменту CYP2C19. Перехресні реакції з тієнопіридинами Оскільки в ході лікування тіенопіридинами повідомлялося про перехресні реакції гіперчутливості, перед початком лікування необхідно уточнити у пацієнта наявність реакцій гіперчутливості до тіенопіридинів в історії хвороби (клопідогрел, тіклопідін, прасугрел). Тієнопіридин можуть викликати алергічні реакції різного ступеня тяжкості, такі як висип, ангіоневротичний набряк або гематологічні перехресні реакції (тромбоцитопенія та нейтропенія). У пацієнтів, у яких спостерігалися алергічні реакції та/або гематологічні реакції при попередньому лікуванні одним з тієнопіридинів, може бути підвищений ризик розвитку подібних реакцій або інших реакцій при прийомі іншого тієнопіридину. Рекомендується контроль симптомів гіперчутливості у пацієнтів з алергічними реакціями на тієнопіридин в анамнезі. Порушення функції нирок Досвід застосування клопідогрелу у пацієнтів з порушенням функції нирок обмежений, тому слід застосовувати його з обережністю у цієї групи пацієнтів. Порушення функції печінки Досвід застосування у пацієнтів з помірними порушеннями функції печінки, які мають ризик розвитку геморагічного діатезу, обмежений. Препарат Лопірел слід застосовувати з обережністю у цієї групи пацієнтів. Вміст лактози у препараті Препарат Лопірел не слід приймати пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази та синдромом мальабсорбції глюкози-галактози. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Клопідогрел не істотно впливає на здібності, необхідні для керування автомобілем або роботи з механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: клопідогрел гідросульфат - 97,87 мг, відповідний 75 мг клопідогрелу основи; допоміжні речовини: лактоза - 78,13 мг, целюлоза мікрокристалічна - 68,75 мг, кросповідон (тип А) - 13,75 мг, гліцерил дибегенат - 8,25 мг, тальк - 8,25 мг, Опадрай II 85G346 ,25 мг (спирт полівініловий - 3,63 мг, тальк - 1,65 мг, титану діоксид (Е171) - 1,63 мг, макрогол 3350 -1,02 мг, лецитин (Е322) - 0,29 мг, барвник заліза оксид червоний (Е172) – 0,03 мг). Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 75 мг. По 7 або 10 таблеток у блістер (стрип) алюмінієва фольга/алюмінієва фольга. По 1,2,4,8 (7 таблеток) або 1,2,3,5,6,9, 10 (10 таблеток) блістерів (стрипів) разом з інструкцією із застосування в картонну пачку. По 10,20,40,60 блістерів (стрипів) разом з інструкціями із застосування в картонну коробку (для стаціонарів).Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі, покриті плівковою оболонкою, таблетки рожевого кольору з гравіюванням «|» з одного боку.Фармакотерапевтична групаАнтиагрегантний засібФармакокінетикаВсмоктування Після одноразового прийому та при курсовому прийомі внутрішньо у дозі 75 мг на добу клопідогрел швидко всмоктується. Середні значення максимальної концентрації в плазмі крові (Cmax) незміненого клопідогрелу становлять близько 2,2-2,5 нг/мл і досягаються приблизно через 45 хвилин після прийому. За даними виведення метаболітів клопідогрелу нирками його абсорбція становить щонайменше 50%. Розподіл In vitro клопідогрел та його основний циркулюючий у крові неактивний метаболіт оборотно зв'язуються з білками плазми крові на 98% та 94% відповідно. In vitro цей зв'язок є ненасиченим у широкому діапазоні концентрацій. Метаболізм Клопідогрел інтенсивно метаболізується у печінці. In vitro та in vivo клопідогрел метаболізується двома шляхами: перший - через естерази та подальший гідроліз з утворенням неактивного похідного карбоксильної кислоти (85%) від циркулюючих у системному кровотоку метаболітів, а другий шлях - через систему цитохрому Р450. Спочатку клопідогрел метаболізується до 2-оксоклопідогрелу, що є проміжним метаболітом. Наступний метаболізм 2-оксоклопідогрелу призводить до утворення активного метаболіту клопідогрела-тіольного похідного клопідогрелу. In vitro цей шлях метаболізму відбувається за участю ізоферментів CYP3A4, CYP2C19, CYP1A2 та CYP2B6. Активний тіольний метаболіт клопідогрелу, який був виділений у дослідженнях in vitro, швидко та незворотно зв'язується з рецепторами тромбоцитів, інгібуючи таким чином їх агрегацію.При одноразовому прийомі клопідогрелу в навантажувальній дозі 300 мг Cmax активного метаболіту в 2 рази перевищує Cmax при прийомі клопідогрел у підтримуючій дозі 75 мг протягом 4 днів. Cmax активного метаболіту досягається через 30-60 хв після прийому клопідогрелу. Виведення Протягом 120 годин після прийому внутрішньо людиною 14С-міченого клопідогрелу близько 50% радіоактивності виділяється через нирки та приблизно 46% радіоактивності – через кишечник. Після одноразового прийому внутрішньо дози 75 мг період напіввиведення (T1/2) клопідогрелу становить близько 6 годин. Після одноразового прийому та прийому повторних доз Т основного циркулюючого у крові неактивного метаболіту становить 8 годин. Фармакогенетика За допомогою ізоферменту CYP2C19 утворюються як активний метаболіт, так і проміжний метаболіт - 2-оксоклопідогрел. Фармакокінетика та антиагрегантна дія активного метаболіту клопідогрелу, при дослідженні агрегації тромбоцитів exvivo, варіюють залежно від генотипу ізоферменту CYP2C19. Алель гена CYP2C19*1 відповідає повністю функціональному метаболізму, тоді як алелі генів CYP2C19*2 та CYP2C19*3 є нефункціональними. Алелі генів CYP2C19*2 та CYP2C19*3 є причиною зниження метаболізму у більшості представників європеоїдної (85%) та монголоїдної раси (99%). Інші алелі, з якими пов'язується відсутність або зниження метаболізму, зустрічаються рідше і включають, але не обмежуються алелями генів CYP2C19*4, *5, *6, *7 та *8. Пацієнти, які є слабкими метаболізаторами,повинні мати дві зазначені вище алелі гена з втратою функції. Опубліковані частоти фенотипів слабких метаболізаторів CYP2C19 становлять вулиць європеоїдної раси 2%, вулиць негроїдної раси 4% і у китайців 14%. У перехресному дослідженні, проведеному на 40 добровольцях, по 10 осіб у кожній групі з чотирма підтипами ізоферменту CYP2C19 (ультрабистрі метаболізатори, інтенсивні метаболізатори, проміжні метаболізатори, слабкі метаболізатори до 0 75 мг на добу та при прийомі клопідогрелу в дозі 600 мг з наступним його прийомом по 150 мг на добу протягом 5 днів (досягнення рівноважного стану). Будь-яких суттєвих відмінностей в експозиції активного метаболіту та середніх значеннях інгібування агрегації тромбоцитів (ІАТ) (індукованої АДФ) у ультрашвидких, інтенсивних та проміжних метаболізаторів виявлено не було. У слабких метаболізаторів експозиція активного метаболіту знижувалась на 63-71% порівняно з інтенсивними метаболізаторами.При використанні схеми лікування 300 мг/75 мг у слабких метаболізаторів антитромбоцитарна дія знижувалась із середніми значеннями ІАТ, що становлять 24% (через 24 год) та 37% (на 5 день лікування) порівняно з ІАТ, що становлять 39% (через 24 год) та 58% (на 5 день лікування) у інтенсивних метаболізаторів та 37% (через 24 год) та 60% (на 5 день лікування) у проміжних метаболізаторів. Якщо слабкі метаболізатори отримували схему лікування 600 мг/150 мг, експозиція активного метаболіту була вищою, ніж прийому схеми лікування 300 мг/75 мг. Крім того, ІАТ становило 32% (через 24 год) і 61% (на 5 день лікування), що було більше такого у слабких метаболізаторів, що отримували схему лікування 300 мг/75 мг і було подібно до такого в групах пацієнтів з більш високою інтенсивністю СУР2С19 -метаболізму, які отримували схему лікування 300 мг/75 мгОднак у дослідженнях з урахуванням клінічних результатів режим дозування клопідогрелу для пацієнтів цієї групи наразі не встановлено. Відповідно до результатів даного дослідження, метааналіз шести досліджень, куди увійшли дані 335 добровольців, які отримували клопідогрел і перебували в стані досягнення рівноважної концентрації, показав, що у проміжних метаболізаторів експозиція активного метаболіту знижувалася на 28%, а у слабких метаболізаторів - на 72%. , хоча ІАТ було знижено порівняно з інтенсивними метаболізаторами з відмінностями в ІАТ, що становлять 5,9% та 21/4%, відповідно.отримували клопідогрел і перебували в стані досягнення рівноважної концентрації, показав, що у проміжних метаболізаторів експозиція активного метаболіту знижувалася на 28%, а у слабких метаболізаторів - на 72%, хоча ІАТ було знижено в порівнянні з інтенсивними метаболізаторами з відмінностями в ІАТ, що становлять 5, 9% та 21/4%, відповідно.отримували клопідогрел і перебували в стані досягнення рівноважної концентрації, показав, що у проміжних метаболізаторів експозиція активного метаболіту знижувалася на 28%, а у слабких метаболізаторів - на 72%, хоча ІАТ було знижено в порівнянні з інтенсивними метаболізаторами з відмінностями в ІАТ, що становлять 5, 9% та 21/4%, відповідно. Не проводилося оцінки впливу генотипу CYP2C19 на клінічні результати у пацієнтів, які отримували клопідогрел, у проспективних, рандомізованих, контрольованих дослідженнях. Проте зараз є кілька ретроспективних аналізів. Результати генотипування є в наступних клінічних дослідженнях: CURE (n=2721), CHARISMA (n=2428), CLARITY-T1MI28 (n=227), TRITON-T1MI38 (п=1477) та ACTIVE-A (п=601), а також у кількох опублікованих когортних дослідженнях. У дослідженні TRITON-TIMI38 і 3 когортних дослідженнях (Collet, Sibbing, Giusti) пацієнти комбінованої групи з проміжним або слабким метаболізмом мали вищу частоту серцево-судинних ускладнень (смерть, інфаркт міокарда та інсульт) або тромбозу стенту. . У дослідженні CHARISMA та одному когортному дослідженні (Simon) збільшення частоти серцево-судинних ускладнень спостерігалося тільки у слабких метаболізаторів (при їх порівнянні з інтенсивними метаболізаторами). У дослідженні CURE, CLARITY, ACTIVE-A та одному з когортних досліджень (Trenk) не спостерігалося збільшення частоти серцево-судинних ускладнень залежно від інтенсивності CYP2C19-метаболізму. Проведені до цього часу клінічні дослідження не мали достатнього обсягу вибірки для виявлення відмінностей у клінічному результаті у пацієнтів із низькою активністю ізоферменту CYP2C19. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках Фармакокінетика активного метаболіту клопідогрелу в окремих груп пацієнтів не вивчена. У добровольців похилого віку (старше 75 років) при порівнянні з добровольцями молодого віку не було отримано відмінностей за показниками агрегації тромбоцитів та часу кровотечі. Не потрібна корекція дози препарату у пацієнтів похилого віку. Фармакокінетика клопідогрелу у дітей не вивчена. У пацієнтів з тяжким ураженням нирок (кліренс креатиніну (КК 5-15 мл/хв) після повторних прийомів клопідогрелу в дозі 75 мг/добу ініціювання АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів було нижче (25%) порівняно з таким у здорових добровольців, проте подовження часу кровотечі було подібне до здорових добровольців, які отримували клопідогрел у дозі 75 мг на добу, Клопідогрел добре переносився у всіх пацієнтів. У пацієнтів з тяжким ураженням печінки після щоденного прийому клопідогрелу в дозі 75 мг на добу протягом 10 днів інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів було подібним до такого у здорових добровольців. Середній час кровотечі було також можна порівняти в обох групах. Поширеність алелей генів ізоферменту CYP2C9, які відповідають за проміжний та знижений метаболізм, відмінна у представників різних расових груп. Є дуже невеликі літературні дані серед представників монголоїдної раси, що дозволяє оцінити значення генотипування ізоферменту СУР2С19 у розвиток ішемічних ускладнень.ФармакодинамікаМеханізм дії Клопідогрел є проліками, один з метаболітів якого є активним і інгібує агрегацію тромбоцитів. Активний метаболіт клопідогрелу вибірково інгібує зв'язування аденозиндифосфату (АДФ) з P2Y 12-рецептором тромбоцитів та подальшу АДФ-опосередковану активацію комплексу глікопротеїну llb/llla, що призводить до придушення агрегації тромбоцитів. Завдяки необоротному зв'язуванню, тромбоцити залишаються несприйнятливими до стимуляції АДФ протягом всього терміну свого життя (приблизно 7-10 днів), а відновлення нормальної функції тромбоцитів відбувається зі швидкістю, що відповідає швидкості оновлення тромбоцитів. Агрегація тромбоцитів, що викликається агоністами, відмінними від АДФ, також пригнічується за рахунок блокади посиленої активації тромбоцитів АДФ, що вивільняється.Оскільки утворення активного метаболіту відбувається за допомогою ізоферментів системи Р450, деякі з яких можуть відрізнятися поліморфізмом або можуть інгібуватися іншими препаратами, не у всіх пацієнтів можливе адекватне пригнічення агрегації тромбоцитів. Фармакодинамічні властивості При щоденному прийомі клопідогрелу в дозі 75 мг з першого дня прийому відзначається значне придушення АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів, яке поступово збільшується протягом 3-7 днів і потім виходить на постійний рівень (при досягненні рівноважного стану). У рівноважному стані прийому дози 75 мг/сут агрегація тромбоцитів пригнічується загалом на 40-60%. Після припинення прийому клопідогрелу агрегація тромбоцитів та час кровотечі поступово повертаються до початкового рівня в середньому протягом 5 днів. Клінічна ефективність та безпека Клопідогрел здатний запобігати розвитку атеротромбозу при будь-яких локалізаціях атеросклеротичного ураження судин, зокрема при ураженнях церебральних, коронарних або периферичних артерій. Клінічне дослідження ACTTVE-A показало, що у пацієнтів з фібриляцією передсердь, які мали, як мінімум, один фактор ризику розвитку судинних ускладнень, але були не здатні приймати непрямі антикоагулянти, клопідогрел у поєднанні з ацетилсаліцилової кислотою (порівняно з прийомом тільки однієї ацетилу) ) зменшував частоту разом узятих інсульту, інфаркту міокарда, системної тромбоемболії поза центральною нервовою системою (ЦНС) або судинної смертності, переважно за рахунок зменшення ризику розвитку інсульту. Ефективність прийому клопідогрелу у поєднанні з ацетилсаліцилової кислотою виявлялася рано і зберігалася до 5 років. Зменшення ризику великих судинних ускладнень у групі пацієнтів, які приймали клопідогрел у поєднанні з ацетилсаліцилової кислотою, було переважно за рахунок більшого зменшення частоти інсультів. Ризик розвитку інсульту будь-якої тяжкості при прийомі клопідогрелу в поєднанні з ацетилсаліцилової кислотою знижувався, а також була тенденція до зниження частоти розвитку інфаркту міокарда в групі, що отримувала лікування клопідогрелом у поєднанні з ацетилсаліциловою кислотою, але не спостерігалося відмінностей у частоті. Крім цього, прийом клопідогрелу у поєднанні з ацетилсаліцилової кислотою зменшував загальну кількість днів госпіталізації з серцево-судинних причин.Показання до застосуванняЗапобігання атеротромботичним ускладненням У дорослих пацієнтів з інфарктом міокарда (з давністю від кількох днів до 35 днів), ішемічним інсультом (з давністю від 7 днів до б місяців) або з діагностованою оклюзійною хворобою периферичних артерій. У дорослих пацієнтів із гострим коронарним синдромом: без підйому сегмента ST (нестабільна стенокардія або інфаркт міокарда без зубця Q), включаючи пацієнтів, яким було проведено стентування при черезшкірному коронарному втручанні (у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою); з підйомом сегмента ST (гострий інфаркт міокарда) при медикаментозному лікуванні та можливості проведення тромболізису (у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою). Запобігання атеротром6отичних та тром6оемболічних ускладнень, включаючи інсульт, при фібриляції передсердь (миготливої ​​аритмії). У пацієнтів з фібриляцією передсердь (миготливою аритмією), які мають як мінімум один фактор ризику розвитку судинних ускладнень, не можуть приймати непрямі антикоагулянти та мають низький ризик розвитку кровотеч (у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою).Протипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до клопідогрелу або будь-якої допоміжної речовини препарату; тяжка печінкова недостатність; гостра кровотеча, наприклад, кровотеча з виразки або внутрішньочерепний крововилив; рідкісна спадкова непереносимість лактози, дефіцит лактази та синдром мальабсорбції глюкози-галактози; вагітність та період годування груддю; дитячий вік до 18 років (безпека та ефективність застосування не встановлені). З ОБЕРЕЖНІСТЮ при помірній печінковій недостатності, за якої можлива схильність до кровотечі (обмежений клінічний досвід застосування); при нирковій недостатності (обмежений клінічний досвід застосування); при травмах, хірургічних втручаннях (ризик посилення кровотечі); при захворюваннях, при яких є схильність до розвитку кровотеч (особливо шлунково-кишкових або внутрішньоочних); при одночасному призначенні інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС); при одночасному прийомі нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП), у тому числі селективних інгібіторів циклооксигенази-2 (ЦОГ-2); при одночасному призначенні варфарину, гепарину, інгібіторів глікопротеїну llb/llla; при вказівках в анамнезі на алергічні та гематологічні реакції на інші тієнопіридини (такі, як тіклопідін, прасугрел) у зв'язку з можливістю перехресних алергічних та гематологічних реакцій; у пацієнтів з генетично обумовленим зниженням функції ізоферменту CYP2C19 (у пацієнтів, які є слабкими СУР2С19-метаболізаторами, при застосуванні клопідогрелу в рекомендованих дозах утворюється менше активного метаболіту клопідогрелу і слабше виражена його антиагрегантна дія; слабкі метаболізи або через шкірне коронарне втручання, можуть мати більш високу частоту серцево-судинних ускладнень, ніж пацієнти з нормальною функцією ізоферменту CYP2C19).Вагітність та лактаціяВагітність Як запобіжний засіб протипоказаний прийом препарату Лопірел при вагітності через відсутність клінічних даних щодо його прийому вагітними жінками, хоча дослідження клопідогрелу на тваринах і не виявили ні прямих, ні непрямих несприятливих ефектів протягом вагітності, ембріональний розвиток, пологи та посгнатальний розвиток. Період годування груддю Грудне вигодовування у разі лікування препаратом Лопірел слід припинити, тому що в дослідженнях на щурах було показано, що клопідогрел та/або його метаболіти виділяються у грудне молоко. Чи проникає клопідогрел у грудне молоко людини невідомо.Побічна діяБезпека клопідогрелу була досліджена більш ніж у 44000 пацієнтів, у тому числі у понад 12000 пацієнтів, які отримували лікування протягом року або триваліший термін. Загальна переносимість клопідогрелу була подібна до переносимості ацетилсаліцилової кислоти, незалежно від віку, статі та расової приналежності пацієнтів. Нижче перераховані клінічно значущі небажані ефекти, що спостерігалися в клінічних дослідженнях: CAPRIE, CURE, CLARITY, СОММГГ та ACTIVE А. Переносність клопідогрелу в дозі 75 мг на добу у випробуванні CAPRIE відповідала переносимості ацетилсаліцилової кислоти у дозі 3. У тому числі повідомлялося про небажані реакції у спонтанних повідомленнях. Найчастіше у клінічних дослідженнях, а також у ході постмаркетингового застосування клопідогрелу повідомлялося про розвиток кровотеч,більшість яких розвивалася у місяць лікування. У клінічному дослідженні CAPRIE загальна частота кровотеч у пацієнтів, які отримували клопідогрел або ацетилсаліцилову кислоту, становила 9,3%. Частота важких кровотеч при застосуванні клопідогрелу була аналогічна до такого значення при застосуванні ацетилсаліцилової кислоти. У клінічному дослідженні CURE не спостерігалося підвищення частоти тяжких кровотеч при застосуванні клопідогрелу з ацетилсаліциловою кислотою протягом семи днів після операції аортокоронарного шунтування у пацієнтів, які припинили терапію за більш ніж 5 днів до оперативного втручання. У пацієнтів, які продовжували терапію протягом п'яти днів до початку операції аортокоронарного шунтування, частота цієї події склала 9,6% для комбінації клопідогрел з ацетилсаліциловою кислотою та 6,3% - для плацебо у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою. У клінічному дослідженні CLARITY спостерігали загальне підвищення частоти кровотеч у групі клопідогрел + ацетилсаліцилова кислота порівняно з групою плацебо + ацетилсаліцилова кислота. Частота великих кровотеч була в обох групах аналогічною та практично не залежала від вихідних характеристик пацієнтів та виду фібринолітичної або гепаринової терапії. У клінічному дослідженні COMMIT загальна частота великих нецеребральних кровотеч або церебральних крововиливів була низькою і достовірно не відрізнялася в обох групах. У клінічному дослідженні ACWE-A частота розвитку великих кровотеч у групі клопідогрел+ацетилсаліцилова кислота була вищою, ніж у групі плацебо+ ацетилсаліцилова кислота (6,7% проти 4,3%). Великі кровотечі були позачерепними в обох групах (5,3% проти 3,5%), головним чином, спостерігалися шлунково-кишкові кровотечі (3,5% проти 1,8%). У групі клопідогрел + ацетилсаліцилова кислота внутрішньочерепних крововиливів було більше порівняно з групою плацебо + ацетилсаліцилова кислота (1,4% проти 0,8%, відповідно). Відсутні статистично значущі відмінності між цими групами лікування у частоті виникнення фатальних кровотеч (1,1% проти 0,7%) та геморагічного інсульту (0.3% проти 0,6%). Далі подано небажані реакції, які спостерігалися у клінічних дослідженнях або надходили у вигляді спонтанних повідомлень. Частота реакцій представлена ​​згідно з наступною класифікацією: дуже часто (> 1/10); часто (>1/100,1/1000,1/10000, З боку лімфатичної та кровоносної системи: нечасто – тромбоцитопенія, лейкопенія, еозинофілія; рідко – нейтропенія, у тому числі важка нейтропенія; дуже рідко – тромботична тромбоцитопенічна пурпура (ГШ), егоїстична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, тяжка тромбоцитопенія, набута гемофілія типу А, гранулоцитопенія, анемія. З боку імунної системи: дуже рідко – сироваткова хвороба, анафілактоїдні реакції; частота невідома - перехресні реакції гіперчутливості з тієнопіридинами (такими як тіклопідін, прасугрел). Порушення психіки: дуже рідко – галюцинації, сплутаність свідомості. З боку нервової системи: нечасто – внутрішньочерепний крововилив (деякі випадки були з летальним результатом), головний біль, парестезія, запаморочення; дуже рідко – порушення смаку. З боку органу зору: нечасто – очні крововиливи (у кон'юнктиву, у тканині ока, сітківку). З боку органу слуху та лабіринтні порушення: рідко – вертиго. З боку судин: часто – гематоми, дуже рідко – тяжкі кровотечі, кровотечі з операційних ран, васкуліт, зниження артеріального тиску. З боку дихальної системи та органів грудної клітки та середостіння: часто – носова кровотеча; дуже рідко – кровотечі з органів дихання (кровохаркання, легенева кровотеча), бронхоспазм, інтестинальний пневмоніт, еозинофільна пневмонія. З боку шлунково-кишкового тракту: часто – кровотечі шлунково-кишкового тракту, діарея, біль у животі, диспепсія; нечасто – виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, гастрит, блювання, нудота, запор, метеоризм; рідко – ретроперитонеальні кровотечі; дуже рідко – шлунково-кишкові та ретроперитонеальні кровотечі з летальним результатом, панкреатит, коліт (включаючи виразковий або лімфоцитарний), стоматит. З боку печінки жовчовихідних пултеїв: дуже рідко-гостра печінкова недостатність, гепатит, відхилення в лабораторних тестах функціонального стану печінки. З боку шкіри та підшкірних тканин: часто – синці; нечасто - висипання, свербіж шкіри, пурпура (дрібнкоп'янисті капілярні крововиливи в шкіру, під шкіру або в слизові оболонки); дуже рідко - бульозний дерматит (токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, багатоформна еритема), ангіоневротичний набряк, синдром лікарської гіперчутливості, лікарський висип із зозинофілією та системними симптомами (DRESS-синдром), еритематозна плоский лишай. З боку кістково-м'язової та сполучної тканини: дуже рідко – крововиливи у кістково-м'язовій системі (гемартроз), артрит, артралгія, міалгія. З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – гематурія; дуже рідко – гломерулонефрит, підвищення концентрації креатиніну в крові. Загальні розлади та порушення в місці введення: часто - кровотеча з місця пункції; дуже рідко-лихоманка. Лабораторні та інструментальні дані: нечасто – подовження часу кровотечі, зниження кількості нейтрофілів, зниження кількості тромбоцитів.Взаємодія з лікарськими засобамиНепрямі антикоагулянти: одночасний прийом клопідогрелу та непрямих антикоагулянтів не рекомендується у зв'язку з можливим підвищенням інтенсивності кровотечі (див. розділ Особливі вказівки). Хоча прийом клопідогрелу в дозі 75 мг на добу не впливав на фармакокінетику S-варфарину або міжнародне нормалізоване ставлення у пацієнтів, які отримують тривалу терапію варфарином, одночасний прийом клопідогрелу з варфарином збільшує ризик кровотеч через незалежний вплив на гемостаз. Блокатори ІМІа-рецепторів: призначення блокаторів llb/llla-рецепторів спільно з клопідогрелом потребує обережності (див. розділ Особливі вказівки). Ацетилсаліцилова кислота не змінює ефекту клопідогрелу, що інгібує АДФ-індуковану агрегацію тромбоцитів, але клопідогрел потенціює вплив ацетилсаліцилової кислоти на колаген агрегацію тромбоцитів, що індукується. Тим не менш, одночасний з клопідогрелом прийом ацетилсаліцилової кислоти в дозі 500 мг 2 рази на добу протягом 1 дня не викликав суттєвого збільшення часу кровотечі, що викликається прийомом клопідогрелу. Між клопідогрелом та ацетилсаліциловою кислотою можлива фармакодинамічна взаємодія, що призводить до підвищення ризику кровотечі. Тому при їх одночасному застосуванні слід бути обережними (див. розділ Особливі вказівки),хоча в клінічних дослідженнях пацієнти отримували комбіновану терапію клопідогрелом та ацетилсаліцилової кислотою до одного року. Гепарин: за даними клінічного випробування, проведеного за участю здорових осіб, при прийомі клопідогрелу не потрібно зміни дози гепарину і не змінювалася його антикоагулянтна дія. Одночасне застосування гепарину не змінювало антиагрегантного ефекту клопідогрелу. Між клопідогрелом та гепарином можлива фармакодинамічна взаємодія, яка може збільшувати ризик розвитку кровотеч, тому одночасне застосування цих препаратів потребує обережності (див. розділ Особливі вказівки).при прийомі клопідогрелу не потрібно зміни дози гепарину і не змінювалася його антикоагулянтна дія. Одночасне застосування гепарину не змінювало антиагрегантного ефекту клопідогрелу. Між клопідогрелом та гепарином можлива фармакодинамічна взаємодія, яка може збільшувати ризик розвитку кровотеч, тому одночасне застосування цих препаратів потребує обережності (див. розділ Особливі вказівки).при прийомі клопідогрелу не потрібно зміни дози гепарину і не змінювалася його антикоагулянтна дія. Одночасне застосування гепарину не змінювало антиагрегантного ефекту клопідогрелу. Між клопідогрелом та гепарином можлива фармакодинамічна взаємодія, яка може збільшувати ризик розвитку кровотеч, тому одночасне застосування цих препаратів потребує обережності (див. розділ Особливі вказівки). Тромболітики: безпека спільного застосування клопідогрелу, фібринспецифічних або фібриннеспецифічних тромболітичних препаратів та гепарину була досліджена у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда. Частота клінічно значущих кровотеч була аналогічна тій, що спостерігалася у разі спільного застосування тромболітичних засобів та гепарину з ацетилсаліциловою кислотою (див. розділ Побічна дія). НПЗП: у клінічному дослідженні, проведеному за участю здорових добровольців, спільне застосування клопідогрелу та напроксену збільшувало приховані втрати крові через шлунково-кишковий тракт. Однак у зв'язку з відсутністю досліджень щодо взаємодії клопідогрелу з іншими нестероїдними протизапальними засобами, в даний час невідомо, чи є підвищений ризик шлунково-кишкових кровотеч при прийомі клопідогрелу разом з іншими нестероїдними протизапальними засобами. Тому призначення НПЗЗ, у тому числі інгібіторів ЦОГ-2, у поєднанні з клопідогрелом слід проводити з обережністю (див. розділ Особливі вказівки). Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (QK8Q: оскільки СІЗЗС впливають на активацію тромбоцитів і підвищують ризик розвитку кровотеч, одночасний їх прийом з клопідогрелом вимагає обережності. Інша комбінована терапія. Так як клопідогрел інгібуючих цю систему, може призвести до зниження концентрації активного метаболіту клопідогрелу в плазмі крові та зменшення його клінічної ефективності.Клінічна значущість даної взаємодії невідома. До лікарських препаратів, що інгібують ізофермент CYP2C19, відносяться омепразол та езомепразол, флувоксамін, флуоксетин, мокломемід, вориконазол, флуконазол, тіклопідін, ципрофлоксацин, циметидин, карбамазепін, окскарбамазепін. Інгібітори протонної помпи При прийомі омепразолу в дозі 80 мг 1 раз на добу спільно з клопідогрелом або при їхньому спільному прийомі менше 12 годин знижувалася експозиція активного метаболіту на 45% (навантажувальна доза) і на 40% при прийомі підтримуючої дози. Дана зміна значень була пов'язана зі зниженням інгібування агрегації тромбоцитів на 39% при прийомі дози навантаження і на 21% при прийомі підтримуючої дози. Очікується, що езомепразол даватиме аналогічний ефект взаємодії з клопідогрелом. У ході клінічних та спостережних досліджень було отримано низку суперечливих даних щодо клінічної значущості цих фармакодинамічних та фармакокінетичних взаємодій щодо розвитку тяжких серцево-судинних ускладнень. У зв'язку з дотриманням запобіжних заходів рекомендується уникати одночасного прийому омепразолу та езомепразолу (див. розділ Особливі вказівки). Менш виражене зниження експозиції метаболіту спостерігалося при застосуванні пантопразолу або лансопразолу. Концентрація активного метаболіту була знижена на 20% при прийомі дози навантаження і на 14% при прийомі підтримуючої дози під час одночасного прийому пантопразолу в дозі 80 мг 1 раз на добу. Це також супроводжувалося зниженням середнього значення інгібування агрегації тромбоцитів на 15 та 11% відповідно. Ці дані вказують на те, що клопідогрел можна застосовувати одночасно з пантопразолом. Немає даних про те, що інші лікарські препарати, що знижують кислотність шлункового соку, такі як Н2-блокатори (крім циметидину, який є інгібітором ізоферменту CYP2C19) або антациди впливають на антиагрегантні властивості клопідогрелу. Інші лікарські препарати: Було проведено ряд клінічних досліджень з клопідогрелом та іншими препаратами, що одночасно призначаються, з метою вивчення можливих фармакодинамічних та фармакокінетичних взаємодій. Не спостерігалося клінічно значущої фармакодинамічної взаємодії при застосуванні клопідогрелу спільно з атенололом, ніфедипіном або з обома препаратами одночасно. Крім того, на фармакодинамічну активність клопідогрелу незначний вплив справляв одночасний прийом фенобарбіталу або естрогенів. Фармакокінетичні показники дигоксину та теофіліну не змінювалися при їх спільному застосуванні з клопідогрелом. Антацидні засоби не зменшували абсорбцію клопідогрелу. Фенітоїн і толбутамід можна з безпекою застосовувати одночасно з клопідогрелом (дослідження CAPRIE), незважаючи на те, що дані, отримані в ході досліджень з мікросомами печінки людини, свідчать про те, що карбоксильний метаболіт клопідогрелу може інгібувати активність ізоферменту 2С9 сімейства цитохром призводити до підвищення плазмових концентрацій деяких лікарських засобів (фенітоїну, толбутаміду та деяких нестероїдних протизапальних засобів), які метаболізуються за допомогою ізоферменту 2С9 сімейства цитохрому Р450. Інших клінічних досліджень взаємодії клопідогрелу з лікарськими препаратами, що часто застосовувалися у пацієнтів з атеротромботичними ускладненнями, не проводилося. У клінічних дослідженнях не було виявлено клінічно значущих небажаних взаємодій з інгібіторами ангіотен-зинперетворюючого ферменту, діуретиками, бета-адреноблокаторами, блокаторами «повільних» кальцієвих каналів, гіполіпідемічними засобами, коронарними вазодилататорами, гіпоглікемічними препаратами. та блокаторами llb/llla-рецепгорів.Спосіб застосування та дозиПрепарат Лопірел приймають внутрішньо, незалежно від їди. Дорослі та особи похилого віку з нормальною активністю ізоферменту CYP2C19 Інфаркт міокарда, ішемічний інсульт та діагностована оклюзійна хвороба периферичних артерій Препарат приймається по 75 мг один раз на добу. Гострий коронарний синдром без підйому сегмента ST (нестабільна стенокардія, інфаркт міокарда без зубця OJ Лікування клопідогрелом має бути розпочато з одноразового прийому навантажувальної дози, що становить 300 мг, а потім продовжено прийомом дози 75 мг 1 раз на добу (у поєднанні з ацетилсаліцилової кислотою у дозах 75-325 мг на добу). Оскільки застосування більш високих доз ацетилсаліцилової кислоти пов'язане зі збільшенням ризику кровотеч, доза ацетилсаліцилової кислоти, що рекомендується при цьому, не повинна перевищувати 100 мг. Оптимальної тривалості лікування офіційно не визначено. Дані клінічних досліджень підтримують прийом препарату до 12 місяців, а максимальний сприятливий ефект спостерігався до третього місяця лікування. Гострий коронарний синдром із підйомом сегмента ST (гострий інфаркт міокарда з підйомом сегмента ST) Клопідогрел слід приймати одноразово по 75 мг на добу з первісним одноразовим прийомом навантажувальної дози клопідогрелу 300 мг у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою у поєднанні з тромболітиками або без поєднання з тромболітиками. У пацієнтів старше 75 років лікування клопідогрелом має починатися без прийому його дози навантаження. Комбіновану терапію починають якомога раніше після появи симптомів, і продовжують протягом принаймні 4 тижнів. Ефективність застосування комбінації клопідогрелу та ацетилсаліцилової кислоти при цьому показанні понад 4 тижні не вивчалася. Фібриляція передсердь (миготлива аритмія) Клопідогрел слід приймати 1 раз на добу у дозі 75 мг. У комбінації з клопідогрелом треба починати і потім продовжувати прийом ацетилсаліцилової кислоти (75-100 мг на добу). Пропуск прийому чергової дози: Якщо пройшло менше 12 годин після пропуску прийому чергової дози, слід негайно прийняти пропущену дозу препарату, а потім наступні дози приймати у звичайний час. Якщо пройшло більше 12 годин після пропуску прийому чергової дози, пацієнт повинен прийняти наступну дозу у звичайний час (не слід приймати подвійну дозу). Пацієнти з генетично обумовленою зниженою активністю ізоферменту CYP2C19 Низька активність ізоферменту CYP2C19 асоціюється зі зменшенням антиагрегантної дії клопідогрелу. Режим застосування більш високих доз (600 мг – доза навантаження, потім – 150 мг 1 раз на добу щодня) у пацієнтів з низькою активністю ізоферменту CYP2C19 збільшує антиагрегантну дію клопідогрелу (див. розділ Фармакокінетика). Однак зараз у клінічних дослідженнях, що враховують клінічні результати, не встановлено оптимальний режим дозування клопідогрелу для пацієнтів із його зниженим метаболізмом через генетично обумовлену низьку активність ізоферменту CYP2C19. Особливі групи пацієнтів Особи похилого віку У добровольців похилого віку (старше 75 років) у порівнянні з молодими добровольцями не було отримано відмінностей за показниками агрегації тромбоцитів та часу кровотечі. Не потрібна корекція дози для осіб похилого віку. Діти Препарат Лопірел не слід застосовувати у дітей, оскільки його досвід застосування у даної групи пацієнтів відсутній. Пацієнти з порушенням функції нирок Після повторних прийомів клопідогрелу в дозі 75 мг на добу у пацієнтів з тяжким ураженням нирок (КК від 5 до 15 мл/хв) інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів (25%) було нижчим порівняно з таким у здорових добровольців, проте подовження часу кровотечі було подібним до такого у здорових добровольців, які отримували клопідогрел у дозі 75 мг на добу. Крім того, у всіх пацієнтів була хороша переносимість препарату. Пацієнти з порушенням функції печінки Після щоденного протягом 10 днів прийому клопідогрелу в добовій дозі 75 мг у пацієнтів з тяжким ураженням печінки інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів було подібним до такого у здорових добровольців. Середній час кровотечі було також можна порівняти в обох групах. Пацієнти різної етнічної приналежності Поширеність алелей генів ізоферменту CYP2C19, які відповідають за проміжний та знижений метаболізм клопідогрелу до його активного метаболіту, відрізняється у представників різних етнічних груп (див. розділ Фармакогенетика). Є лише обмежені дані для представників монголоїдної раси щодо оцінки впливу генотипу ізоферменту CYP2C19 на клінічні результуючі події. Пацієнти жіночої та чоловічої статі У невеликому дослідженні, що порівнює фармакодинамічні властивості клопідогрелу у чоловіків та жінок, у жінок спостерігалося менше інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів, але відмінностей у подовженні часу кровотечі не було. У великому контрольованому дослідженні CAPRIE (клопідогрел у порівнянні з ацетилсаліцилової кислотою у пацієнтів з ризиком розвитку ішемічних ускладнень), частота клінічних результатів, інших побічних дій та відхилень від норми клініко-лабораторних показників була однаковою як у чоловіків, так і у жінок.ПередозуванняСимптоми: передозування клопідогрелу може призвести до збільшення часу кровотечі з подальшими ускладненнями у вигляді розвитку кровотеч. Лікування: при появі кровотечі потрібне проведення відповідних лікувальних заходів. Якщо необхідна швидка корекція часу кровотечі, що подовжився, рекомендується переливання тромбоцитарної маси. Антидот клопідогрелу не встановлено.Запобіжні заходи та особливі вказівкиКровотечі та гематологічні порушення У зв'язку з ризиком розвитку кровотечі та гематологічних небажаних ефектів у разі появи в ході лікування клінічних симптомів, підозрілих на виникнення кровотечі, слід терміново зробити клінічний аналіз крові, визначити активований частковий тромбопластиновий час (АЧТВ), кількість тромбоцитів, показники функціональної активності та тромцит необхідні дослідження. Клопідогрел також як і інші антитромбоцитарні препарати, слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які мають підвищений ризик розвитку кровотечі, пов'язаний з травмами, хірургічними втручаннями або іншими патологічними станами, а також у пацієнтів, які отримують ацетилсаліцилову кислоту, інші НПЗЗ, у тому числі інгібі 2, гепарин, СІЗЗС або інгібітори глікопротеїну IIb/IIIа. При лікуванні клопідогрелом, особливо протягом перших тижнів лікування та/або після інвазивних кардіологічних процедур/хірургічного втручання, необхідно вести ретельне спостереження за пацієнтами щодо виключення ознак кровотечі, у тому числі прихованої. Спільне застосування клопідогрелу з варфарином може посилити інтенсивність кровотеч, тому, за винятком особливих рідкісних клінічних ситуацій (таких як наявність флотуючого тромбу в лівому шлуночку, стентування у пацієнтів з миготливою аритмією) спільне застосування клопідогрелу та варфарину. Якщо пацієнт має планову хірургічну операцію, і при цьому немає необхідності в антитромбоцитарному ефекті, то за 7 днів до операції прийом клопідогрелу слід припинити. Перед будь-якою майбутньою операцією та перед початком прийому будь-якого нового лікарського препарату пацієнти повинні повідомляти лікаря (включаючи стоматолога) про прийом клопідогрелу. Клопідогрел подовжує час кровотечі і повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів із захворюваннями, що схильні до розвитку кровотеч (особливо шлунково-кишкових та внутрішньоочних). Пацієнти повинні бути попереджені про те, що при прийомі клопідогрелу (одного або в комбінації з ацетилсаліциловою кислотою) для зупинки кровотечі може знадобитися більше часу, а також про те, що у разі виникнення у них незвичайної (по локалізації або тривалості) кровотечі їм слід повідомити про це своєму лікарю. Тромботична тромбоцитопенічна пурпура Дуже рідко після застосування клопідогрелу (іноді навіть нетривалого) відзначалися випадки розвитку ТТП, що характеризується тромбоцитопенією та мікроангіопатичною гемолітичною анемією, що супроводжується неврологічними розладами, порушенням функції нирок та лихоманкою. ТТП є потенційно загрозливим для життя станом, що вимагає негайного лікування, включаючи плазмаферез. Набута гемофілія При застосуванні клопідогрелу повідомлялося про набуту гемофілію. У разі підтвердження подовження АЧТВ з розвитком кровотечі або без слід поставити під сумнів наявність набутої гемофілії. У разі встановлення діагнозу набутої гемофілії слід розпочати відповідне лікування та скасувати прийом клопідогрелу. Нещодавно перенесений ішемічний інсульт Прийом препарату Лопірел не рекомендується при гострому ішемічному інсульті з давністю менше 7 днів (оскільки відсутні дані щодо його застосування при цьому стані). У пацієнтів з нещодавно перенесеним ішемічним інсультом або транзиторною ішемічною атакою та високим ризиком повторних атеротромботичних подій комбінована терапія клопідогрелом та ацетилсаліцилової кислотою не продемонструвала більш високу ефективність у порівнянні з монотерапією клопідогрелом, але може підвищити ризик великих кровотеч. Ізофермент CYP2C19 цитохрому Р450 Фармакогенетика: У пацієнтів із уповільненим метаболізмом ізоферменту CYP2C19 при прийомі клопідогрелу в рекомендованих дозах активний метаболіт клопідогрелу утворюється в менших кількостях і спостерігається слабкіший ефект на агрегацію тромбоцитів. Доступні випробування для визначення генотипу ізоферменту CYP2C19 у пацієнтів. Оскільки клопідогрел метаболізується до активних метаболітів частково за участю ізоферменту CYP2C19 застосування лікарських препаратів, що інгібують активність даного ферменту, призведе до зменшення концентрації активного метаболіту клопідогрелу. Клінічна значимість цієї взаємодії невідома. В якості запобіжних заходів не рекомендується одночасний прийом сильних та помірних інгібіторів ізоферменту CYP2C19. Перехресні реакції з тієнопіридинами Оскільки в ході лікування тіенопіридинами повідомлялося про перехресні реакції гіперчутливості, перед початком лікування необхідно уточнити у пацієнта наявність реакцій гіперчутливості до тіенопіридинів в історії хвороби (клопідогрел, тіклопідін, прасугрел). Тієнопіридин можуть викликати алергічні реакції різного ступеня тяжкості, такі як висип, ангіоневротичний набряк або гематологічні перехресні реакції (тромбоцитопенія та нейтропенія). У пацієнтів, у яких спостерігалися алергічні реакції та/або гематологічні реакції при попередньому лікуванні одним з тієнопіридинів, може бути підвищений ризик розвитку подібних реакцій або інших реакцій при прийомі іншого тієнопіридину. Рекомендується контроль симптомів гіперчутливості у пацієнтів з алергічними реакціями на тієнопіридин в анамнезі. Порушення функції нирок Досвід застосування клопідогрелу у пацієнтів з порушенням функції нирок обмежений, тому слід застосовувати його з обережністю у цієї групи пацієнтів. Порушення функції печінки Досвід застосування у пацієнтів з помірними порушеннями функції печінки, які мають ризик розвитку геморагічного діатезу, обмежений. Препарат Лопірел слід застосовувати з обережністю у цієї групи пацієнтів. Вміст лактози у препараті Препарат Лопірел не слід приймати пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази та синдромом мальабсорбції глюкози-галактози. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Клопідогрел не істотно впливає на здібності, необхідні для керування автомобілем або роботи з механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Дозування: 100 мг Фасовка: N90 Форма выпуска: таб. Упаковка: блистер Производитель: КРКА д. д.