Противовоспалительные Со скидкой

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Ацетилсаліцилова кислота – 250,0 мг, парацетамол – 250,0 мг, кофеїн (кофеїн безводний) – 65,0 мг; Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна (целюлоза мікрокристалічна 101) – 66,01 мг, гіпролоза (гідроксипропілцелюлоза низькозаміщена) – 21,50 мг, тальк – 10,00 мг, гіпролоза (гідроксипропілцелюлоза) – 3,40 мг, стеаринова кислота – 2,50 мг, кальцію стеарат – 1,29 мг; Оболонка: Опадрай 20А28380 WHITE – 13,5 мг [гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза 2910) – 4,556 мг, гіпоролоза (гідроксипропілцелюлоза) – 4,556 мг, тальк – 2,700 мг, титану діоксид. Пігулки, 250 мг + 65 мг + 250 мг. Пігулки, покриті плівковою оболонкою. По 10 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної або ПА/Ал/ПВХ-плівки та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. 1, 2 або 3 контурні коміркові упаковки разом з інструкцією з медичного застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиТаблетки овальної форми, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору. На поперечному розрізі ядро ​​білого чи майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаАналгезуючий засіб комбінований (нестероїдний протизапальний засіб + аналгетичний ненаркотичний засіб + психостимулюючий засіб).ФармакокінетикаAцетилсаліцилова кислота При вживанні абсорбція повна. Під час абсорбції піддається пресистемної елімінації у стінці кишечника та системної – у печінці (деацетилюється). Швидко гідролізується холінестеразами та альбумінестеразою, тому період напіввиведення – не більше 15-20 хв. В організмі циркулює (на 75-90% у зв'язку з альбуміном) та розподіляється у тканинах у вигляді аніону саліцилової кислоти. Час досягнення максимальної концентрації – 2 год. Метаболізується переважно у печінці з утворенням 4 метаболітів, що виявляються у багатьох тканинах та сечі. Виводиться переважно шляхом активної секреції у канальцях нирок у вигляді саліцилату (60%) та його метаболітів. Виведення незміненого саліцилату залежить від pH сечі (при підлужуванні сечі зростає іонізація саліцилатів, погіршується їх реабсорбція та значно збільшується виведення). Швидкість виведення залежить від дози: при прийомі невеликих доз період напіввиведення – 2-3 години, зі збільшенням дози може зростати до 15-30 годин. У новонароджених елімінація саліцилатів здійснюється значно повільніше, ніж у дорослих. Кофеїн При прийомі внутрішньо абсорбція хороша, відбувається протягом кишечника. Всмоктування відбувається переважно за рахунок ліпофільності, а не водорозчинності. Час досягнення максимальної концентрації – 50-75 хв. після вживання, максимальна концентрація 1,6-1,8 мг/л. Швидко розподіляється у всіх органах та тканинах організму; легко проникає через гематоенцефалічний бар'єр та плаценту. Об'єм розподілу у дорослих – 0,4-0,6 л/кг, у новонароджених – 0,78-0,92 л/кг. Зв'язок із білками крові (альбумінами) – 25-36%. Більше 90% піддається метаболізму в печінці, у дітей перших років життя до – 10-15%. У дорослих близько 80% дози кофеїну метаболізується у параксантин, близько 10% – у теобромін та близько 4% – у теофілін. Ці сполуки згодом деметилюються монометилксантини, а потім в метильовані сечові кислоти. Період напіввиведення у дорослих – 3,9-5,3 години (іноді – до 10 годин). Виведення кофеїну та його метаболітів здійснюється нирками (у незмінному вигляді у дорослих виводиться 1-2%). Парацетамол Висока абсорбція, максимальна концентрація досягається через 0,5-2 год; максимальна концентрація – 5-20 мкг/мл. Зв'язок із білками плазми – 15%. Проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр. Менше 1% від прийнятої матір'ю, що годує, дози парацетамолу проникає в грудне молоко. Терапевтична ефективна концентрація парацетамолу у плазмі досягається при його призначенні у дозі 10-15 мг/кг. Метаболізується в печінці (90-95%): 80% вступає в реакції кон'югації з утворенням неактивних глюкуронідів та сульфатів; 17% піддається гідроксилювання з утворенням 8 активних метаболітів, які кон'югують з глутатіоном з утворенням вже неактивних метаболітів. При нестачі глутатіону ці метаболіти можуть блокувати ферментні системи гепатоцитів та викликати їхній некроз. У метаболізмі препарату також беруть участь ізоферменти CYP2E1,CYP1A2 та меншою мірою ізофермент CYP3A4. Період напіввиведення – 1-4 години. Виводиться нирками у вигляді метаболітів, переважно кон'югатів, менше 5% у незмінному вигляді. У літніх пацієнтів знижується кліренс препарату та збільшується період напіввиведення.ФармакодинамікаКомбінований препарат, що містить парацетамол, ацетилсаліцилову кислоту та кофеїн. Ацетилсаліцилова кислота має жарознижувальну та протизапальну дію, послаблює біль, особливо спричинений запальним процесом, а також пригнічує агрегацію тромбоцитів та тромбоутворення, покращує мікроциркуляцію в осередку запалення. Кофеїн підвищує рефлекторну збудливість спинного мозку, збуджує дихальний та судинно-руховий центри, розширює кровоносні судини скелетних м'язів, головного мозку, серця, нирок, знижує агрегацію тромбоцитів; зменшує сонливість, почуття втоми, підвищує розумову та фізичну працездатність. У даній комбінації кофеїн у малій дозі практично не чинить стимулюючої дії на центральну нервову систему, проте підвищує тонус судин головного мозку та сприяє прискоренню кровотоку. Парацетамол має аналгетичну, жарознижувальну та вкрай слабку протизапальну дію, що пов'язано з його впливом на центр терморегуляції в гіпоталамусі та слабовираженою здатністю інгібувати синтез простагландинів (Pg) у периферичних тканинах.Показання до застосуванняБольовий синдром середньої та легкої інтенсивності різного походження у дорослих та дітей віком від 15 років: головний біль; мігрень; зубний біль; невралгія; артралгія; міалгія; альгодисменорея (болі при менструації) Гарячковий синдром у дорослих: при гострих респіраторних захворюваннях, грипі.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до основних або допоміжних компонентів препарату; ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту (ШКТ) (у фазі загострення), шлунково-кишкова кровотеча або перфорація, виразка в анамнезі; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних препаратів (в т.ч. в анамнезі); гемофілія та інші порушення згортання крові; геморагічний діатез, гіпопротромбінемія; дефіцит вітаміну К; портальна гіпертензія; тяжка ниркова або печінкова недостатність; хронічна серцева недостатність III-IV функціонального класу за NYHA; артеріальна гіпертензія ІІІ ступеня; вагітність; період грудного вигодовування; глаукому; дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; підвищена нервова збудливість; порушення сну; хірургічні втручання, що супроводжуються рясною кровотечею; дитячий вік до 15 років як знеболюючий засіб, при гарячковому синдромі – до 18 років; одночасний прийом метотрексату у дозі понад 15 мг/тиж. З обережністю Ниркова або печінкова недостатність легкого та середнього ступеня, літній вік, подагра, алкоголізм, епілепсія та схильність до судомних нападів, хронічна серцева недостатність I-II функціонального класу за NYHA, ішемічна хвороба серця, цереброваскулярні захворювання, захворювання периферичних артерій, куріння, хронічна легень, одночасний прийом метотрексату в дозі менше 15 мг/тиж, супутня терапія антикоагулянтами, літній вік, одночасне застосування з нестероїдними протизапальними препаратами, глюкокортикостероїдами, антикоагулянтами, антиагрегантами, селективними інгібіторами.Вагітність та лактаціяПрийом препарату протипоказаний під час вагітності та у період грудного вигодовування, т.к. безпека даної комбінації у вагітних та тих, хто годує грудьми, не вивчалася. При необхідності застосування препарату в період лактації слід припинити вигодовування груддю.Побічна діяБагато з перелічених небажаних реакцій мають чіткий дозозалежний характер і варіюють від пацієнта до пацієнта. Частота небажаних лікарських реакцій класифікована відповідно до рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров'я: дуже часто (>1/10), часто (від >1/100 до ≤1/10), нечасто (від >1/1000 до ≤1/100), рідко (від >1/10000 до ≤1/1000), дуже рідко (≤1/10000), частота невідома (частоту виникнення неможливо визначити з наявних даних). Інфекції та інвазії: рідко – фарингіт. Порушення метаболізму та харчування: рідко – зниження апетиту. Психічні розлади: часто нервозність; нечасто – безсоння; рідко – тривога, ейфоричний настрій, внутрішня напруга. Порушення з боку нервової системи: часто – запаморочення; нечасто – тремор, парестезії, біль голови; рідко – розлад смаку, розлад уваги, амнезія, порушення координації руху, гіперестезія, біль у ділянці приносових пазух. Порушення органу зору: рідко – порушення зору. Порушення органу слуху: нечасто – шум у вухах. Порушення серцево-судинної системи: нечасто – аритмія. Порушення з боку судин: рідко – гіперемія, порушення периферичного кровообігу. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: рідко – носові кровотечі, гіповентиляція, ринорея. Порушення з боку травної системи: часто – нудота, дискомфорт у животі; нечасто – сухість у роті, діарея, блювання; рідко – відрижка, метеоризм, дисфагія, парестезії у сфері рота, підвищене слиновиділення. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: рідко – гіпергідроз, свербіж, кропив'янка. Порушення з боку опорно-рухового апарату: рідко – м'язово-скелетна скутість, біль у шиї, біль у спині, м'язові спазми. Загальні розлади: нечасто – втома, підвищена збудливість; рідко – астенія, тяжкість у грудях. Інші: нечасто – збільшення частоти серцевих скорочень. Дані післяреєстраційного спостереження З боку імунної системи: Гіперчутливість. Психічні розлади: Занепокоєння. Порушення з боку нервової: Мігрень, сонливість. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: Еритема, висипання, ангіоневротичний набряк, мультиформна еритема. Порушення з боку серцево-судинної системи: Відчуття серцебиття. Порушення судини: Зниження артеріального тиску. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: Задишка, бронхоспазм. Порушення з боку травної системи: Біль в епігастрії, диспепсія, біль у животі, шлунково-кишкова кровотеча (у тому числі з верхніх відділів шлунково-кишкового тракту, кровотеча зі шлунка, виразки шлунка, виразки дванадцятипалої кишки, прямої кишки), ерозивно-виразкове ураження шлунково-кишкового тракту (включаючи виразку шлунка, дванадцятипалої кишки, товстої кишки, виразку пептики). Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: Печінкова недостатність. Загальні порушення: нездужання, почуття дискомфорту. Дані щодо посилення або розширення спектра небажаних явищ окремих компонентів при застосуванні їх у складі комбінації відповідно до інструкції із застосування відсутні. Підвищення ризику кровотеч після прийому ацетилсаліцилової кислоти зберігається протягом 4-8 днів. Дуже рідко можлива сильна кровотеча (наприклад, крововилив у головний мозок), особливо у пацієнтів з нелікованою артеріальною гіпертензією та (або) при одночасному застосуванні антикоагулянтів, що в окремих випадках загрожує життю. Якщо у Вас відзначаються побічні ефекти, зазначені в інструкції, або вони посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, які не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиАцетилсаліцилова кислота Інші нестероїдні протизапальні препарати: Збільшення шкідливої ​​дії на слизову оболонку шлунково-кишкового тракту (ЖКТ), підвищення ризику розвитку шлунково-кишкових кровотеч. При необхідності одночасного застосування рекомендується застосовувати гастропротектори для профілактики НПВГ1-індукованих виразок шлунково-кишкового тракту, тому одночасне застосування не рекомендується. Глюкокортикостероїди: Збільшення шкідливої ​​дії на слизову оболонку шлунково-кишкового тракту, підвищення ризику розвитку шлунково-кишкових кровотеч. При необхідності одночасного застосування рекомендується застосовувати гастропротектори, особливо у осіб віком від 65 років, тому одночасне застосування не рекомендується. Пероральні антикоагулянти (наприклад, похідні кумарину): Ацетилсаліцилова кислота (АСК) може потенціювати дію антикоагулянтів. Необхідний клінічний та лабораторний моніторинг часу кровотечі та протромбінового часу. Одночасне застосування не рекомендується. Тромболітики: Підвищення ризику кровотечі. Застосування АСК у пацієнтів протягом перших 24 годин після гострого інсульту не рекомендується. Одночасне застосування не рекомендується. Гепарин: підвищення ризику кровотечі. Потрібен клінічний та лабораторний контроль часу кровотечі. Одночасне застосування не рекомендується. Інгібітори агрегації тромбоцитів (тіклопідін, парацетамол, клопідогрел, цилостазол): Підвищення ризику кровотечі. Потрібен клінічний та лабораторний контроль часу кровотечі. Одночасне застосування не рекомендується. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС): Одночасне застосування може вплинути на згортання крові або функцію тромбоцитів, що призводить до підвищення ризику кровотечі в цілому, зокрема шлунково-кишкових кровотеч, тому одночасне застосування не рекомендується. Фенітоїн: АСК підвищує плазмову концентрацію фенітоїну, що потребує її моніторингу. Вальпроєва кислота: АСК порушує зв'язок із білками плазми і, отже, може призвести до збільшення його токсичності. Необхідний контроль плазмової концентрації вальпроєвої кислоти. Антагоністи альдостерону (спіронолактон, канреноат): АСК може знизити їхню активність внаслідок порушення екскреції натрію, необхідний належний контроль артеріального тиску. Петлеві діуретики (наприклад, фуросемід): АСК може знизити їхню активність внаслідок порушення клубочкової фільтрації, зумовленого пригніченням синтезу простагландинів у нирках. Одночасне застосування нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗЗ) може призвести до гострої ниркової недостатності, особливо у зневоднених пацієнтів. Якщо сечогінні препарати застосовують одночасно з АСК, необхідно забезпечити достатню регідратацію пацієнта та контролювати функції нирок та артеріальний тиск, особливо на початку лікування сечогінними препаратами. Гіпотензивні засоби (інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину II, блокатори «повільних» кальцієвих каналів): АСК може знизити їхню активність внаслідок інгібування синтезу простагландинів у нирках. Одночасне застосування може призвести до гострої ниркової недостатності у літніх або зневоднених пацієнтів. Якщо сечогінні препарати застосовують одночасно з АСК, необхідно забезпечити адекватну регідратацію пацієнта та контролювати функції нирок та артеріальний тиск. При одночасному застосуванні з верапамілом слід контролювати час кровотечі. Урикозуричні засоби (наприклад, пробенецид, сульфінпіразон): АСК може знижувати їхню активність за рахунок інгібування тубулярної реабсорбції, що призводить до високої плазмової концентрації АСК. Метотрексат ≤15 мг/тиждень: АСК, подібно до всіх нестероїдних протизапальних засобів, знижує тубулярну секрецію метотрексату, підвищуючи його плазмову концентрацію і, таким чином, токсичність. У зв'язку з цим одночасне застосування нестероїдних протизапальних засобів у пацієнтів, які отримують високі дози метотрексату, не рекомендується (див. розділ «Протипоказання»). У пацієнтів, які приймають низькі дози метотрексату, також слід враховувати ризик взаємодії метотрексату та нестероїдних протизапальних засобів, особливо при порушенні функції нирок. При необхідності комбінованої терапії необхідно контролювати загальний аналіз крові, функцію печінки та нирок, особливо в перші дні лікування. Похідні сульфонілсечовини та інсулін: АСК посилює їхній гіпоглікемічний ефект, тому при прийомі високої дози саліцилатів може знадобитися зниження дози гіпоглікемічних лікарських препаратів. Рекомендується частіше контролювати вміст глюкози у крові. Алкоголь: Збільшує ризик шлунково-кишкових кровотеч; одночасного застосування слід уникати. Парацетамол Індуктори мікросомальних ферментів печінки або потенційно гепатотоксичні речовини (наприклад, алкоголь, рифампіцин, ізоніазид, снодійні та протиепілептичні засоби, включаючи фенобарбітал, фенітоїн та карбамазепін): Підвищення токсичності парацетамолу, здатне призвести до ураження печінки. . Одночасне застосування не рекомендується. Хлорамфенікол: Парацетамол може збільшувати ризик підвищеної концентрації хлорамфеніколу. Одночасне застосування не рекомендується. Зідовудін: Парацетамол може збільшувати схильність до розвитку нейтропенії, у зв'язку з чим слід контролювати гематологічні показники. Одночасне застосування можливе лише з дозволу лікаря. Пробенецид: Пробенецид зменшує кліренс парацетамолу, що потребує зниження дози парацетамолу. Одночасне застосування не рекомендується. Непрямі антикоагулянти: Багаторазовий прийом парацетамолу протягом більш ніж одного тижня збільшує антикоагулянтний ефект. Епізодичний прийом парацетамолу не має значного впливу. Пропантелін та інші препарати, що уповільнюють евакуацію зі шлунка: Знижують швидкість всмоктування парацетамолу, що може відтермінувати або зменшити швидке полегшення болю. Метоклопрамід та інші препарати, що прискорюють евакуацію зі шлунка: Збільшує швидкість всмоктування парацетамолу та, відповідно, ефективність та початок знеболювальної дії. Колестирамін: Знижує швидкість всмоктування парацетамолу, тому при необхідності максимальної аналгезії, колістірамін приймають не раніше 1 години після прийому парацетамолу. Кофеїн Одночасне застосування може знизити снодійний ефект або зменшити протисудомний ефект барбітуратів, тому одночасне застосування не рекомендується. При необхідності одночасного застосування комбінацію доцільно приймати вранці. Літій: Скасування кофеїну може збільшити плазмову концентрацію літію, оскільки кофеїн збільшує нирковий кліренс літію, тому при відміні кофеїну може знадобитися зниження дози літію. Одночасне застосування не рекомендується. Дисульфірам: Пацієнтів, які перебувають на лікуванні дисульфірамом, слід попередити про необхідність не допускати застосування кофеїну, щоб уникнути ризику посилення алкогольного абстинентного синдрому у зв'язку зі стимулюючою дією кофеїну на серцево-судинну та центральну нервову системи. Ефедриноподібні речовини: збільшення ризику розвитку лікарської залежності. Одночасне застосування не рекомендується. Симпатоміметики або левотироксин За рахунок взаємного потенціювання можуть посилювати хронотропний ефект. Одночасне застосування не рекомендується. Теофілін: Одночасне застосування знижує екскрецію теофіліну. Антибактеріальні препарати з групи хінолонів, еноксацин та піпемідова кислота, тербінафін, циметидин, флувоксамін та пероральні контрацептиви: Збільшення періоду напіввиведення кофеїну внаслідок інгібування цитохрому Р450 печінки, тому пацієнтам з порушенням функції печінки та порушенням Нікотин, фенітоїн та фенілпропаноламін: Знижують термінальний період напіввиведення кофеїну. Клозапін: Кофеїн збільшує сироваткову концентрацію клозапіну, ймовірно, як за рахунок фармакокінетичних, так і фармакодинамічних механізмів. Необхідний контроль сироваткової концентрації клозапіну. Одночасне застосування не рекомендується. Вплив на лабораторні дослідження Високі дози АСК можуть спотворювати результати низки клініко-біохімічних лабораторних досліджень. Застосування парацетамолу може вплинути на результати визначення сечової кислоти за методом фосфорновольфрамової кислоти та глікемії глюкозооксидазним/пероксидазним методом. Кофеїн може звертати ефекти дипіридамолу на кровотік у міокарді, спотворюючи таким чином результати цього дослідження. Під час проведення дослідження необхідно протягом 8-12 год утриматися від прийому кофеїну.Спосіб застосування та дозиПрепарат застосовують внутрішньо під час або після їди. Для усунення больового синдрому дорослим і дітям старше 15 років: по 1 таблетці через кожні 4-6 год. При перших ознаках мігрені приймають 2 таблетки. При лихоманковому синдромі дорослим: по 2 таблетки кожні 6 год. Середня добова доза становить 3-4 таблетки на день, максимальна добова доза – 6 таблеток на день. Після прийому 2 таблеток полегшення головного та інших видів болю зазвичай настає швидко – через 15 хвилин, при мігрені полегшення настає зазвичай через 30 хв. При больовому синдромі не слід приймати більше 5 днів без консультації з лікарем. Для лікування головного болю та мігрені препарат застосовують не більше 4 днів. При пропасному синдромі препарат не слід приймати більше 3 днів без консультації з лікарем. Літні (старше 65 років). У літніх пацієнтів, особливо при низькій масі тіла, слід бути обережними. Пацієнти з печінковою та нирковою недостатністю. Вплив порушення функції печінки або нирок на фармакокінетику препарату не вивчався. Враховуючи механізм дії ацетилсаліцилової кислоти та парацетамолу, їх застосування може посилити ниркову або печінкову недостатність. У зв'язку з цим препарат протипоказаний у пацієнтів з тяжкою печінковою або нирковою недостатністю, а при печінковій та нирковій недостатності легкого та середнього ступеня його слід застосовувати з обережністю.ПередозуванняАцетилсаліцилова кислота. При легких інтоксикаціях - запаморочення, шум у вухах, глухота, підвищене потовиділення, нудота, блювання, біль голови і сплутаність свідомості. Виникає за плазмової концентрації 150-300 мкг/мл. Лікування – зниження дози чи скасування терапії. При концентраціях вище 300 мкг/мл виникає більш важка інтоксикація, що виявляється гіпервентиляцією, лихоманкою, занепокоєнням, кетоацидозом, респіраторним алкалозом та метаболічним ацидозом. Пригнічення центральної нервової системи може призвести до коми, також можуть виникнути серцево-судинний колапс та дихальна недостатність. Найбільший ризик розвитку хронічної інтоксикації відзначається у дітей та осіб похилого віку при прийомі протягом кількох діб понад 100 мг/кг/добу. Лікування – При підозрі на надходження понад 120 мг/кг саліцилатів протягом останньої години багаторазово вводять активоване вугілля. При прийомі більше 120 мг/кг саліцилатів слід визначати їхню плазмову концентрацію, хоча спрогнозувати її тяжкість лише на підставі цього показника неможливо, необхідно також враховувати клінічні та біохімічні показники. Якщо плазмова концентрація перевищує 500 мкг/мл (350 мкг/мл для дітей віком до 5 років), внутрішньовенне введення натрію гідрокарбонату ефективно видаляє саліцилати з плазми. Якщо плазмова концентрація перевищує 700 мкг/мл (нижчі концентрації у дітей та літніх) або при тяжкому метаболічному ацидозі, терапією вибору є гемодіаліз або гемоперфузія. Передозування парацетамолом. При передозуванні можлива інтоксикація, особливо у пацієнтів похилого віку, дітей, пацієнтів із захворюваннями печінки (викликаних хронічним алкоголізмом), у пацієнтів з порушеннями харчування, а також у пацієнтів, які приймають індуктори мікросомальних ферментів печінки, при якій можуть розвинутися блискавичний гепатит, печінкова недостатність, хол гепатит, цитолітичний гепатит, у зазначених вище випадках – іноді з летальним кінцем. Клінічна картина гострого передозування розвивається протягом 24 годин після прийому парацетамолу. Симптоми: шлунково-кишкові розлади (нудота, блювання, зниження апетиту, відчуття дискомфорту у черевній порожнині та (або) абдомінальний біль), блідість шкірних покривів. При одномоментному введенні 7,5 г і більше або дітям понад 140 мг/кг відбувається цитоліз гепатоцитів з повним та незворотним некрозом печінки, розвитком печінкової недостатності, метаболічного ацидозу та енцефалопатії, які можуть призвести до коми та летального результату. Через 12-48 годин після введення парацетамолу відзначається підвищення активності мікросомальних ферментів печінки, лактатдегідрогенази, концентрації білірубіну та зниження вмісту протромбіну. Клінічні симптоми пошкодження печінки виявляються через 2 доби після передозування препарату та досягають максимуму на 4-6 день.концентрації білірубіну та зниження вмісту протромбіну. Клінічні симптоми пошкодження печінки виявляються через 2 доби після передозування препарату та досягають максимуму на 4-6 день.концентрації білірубіну та зниження вмісту протромбіну. Клінічні симптоми пошкодження печінки виявляються через 2 доби після передозування препарату та досягають максимуму на 4-6 день. Лікування - негайна госпіталізація. Визначення кількісного вмісту парацетамолу в плазмі перед початком лікування в якомога більш ранні терміни після передозування. Введення донаторів SH-груп і попередників синтезу глутатіону – метіоніну та ацетилцистеїну – найефективніше у перші 8 годин. Необхідність у проведенні додаткових терапевтичних заходів (далі введення метіоніну, внутрішньовенне (в/в) введення ацетилцистеїну) визначається залежно від концентрації парацетамолу в крові, а також від часу, що пройшов після його введення. Симптоматичне лікування. Лабораторні дослідження активності мікросомальних ферментів печінки слід проводити на початку лікування і потім – кожні 24 години. У більшості випадків активність мікросомальних ферментів печінки нормалізується протягом 1-2 тижнів.У дуже важких випадках може знадобитися пересадка печінки. Кофеїн. Поширеними симптомами є гастралгія, ажитація, делірій, тривога, нервозність, занепокоєння, безсоння, психічне збудження, м'язові посмикування, сплутаність свідомості, судоми, зневоднення, прискорене сечовипускання, гіпертензія, головний біль, кров'ю), шум у вухах. При вираженому передозуванні може виникати гіперглікемія. Кардіологічні порушення виявляються тахікардією та аритмією. Лікування – зниження дози або скасування кофеїну.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗагальні Цей лікарський препарат не слід приймати одночасно з лікарськими препаратами, що містять АСК або парацетамол. Подібно до інших засобів для лікування мігрені, до початку лікування передбачуваної мігрені у пацієнтів, яким раніше не виставлявся діагноз мігрень, або тим пацієнтам, у яких мігрень проявляється нетиповими симптомами, слід бути обережним, щоб виключити інші потенційно серйозні неврологічні розлади. Якщо у пацієнтів у ході >20% нападів мігрені виникає блювота або >50% нападів їм постільний режим, препарат застосовувати не слід. Якщо мігрень після прийому перших двох таблеток препарату не усувається, необхідно звернутися за медичною допомогою. Препарат не слід застосовувати, якщо протягом щонайменше останніх трьох місяців у пацієнта виникало більше 10 нападів головного болю на місяць. У цьому випадку слід запідозрити головний біль унаслідок надмірного застосування ліків та скасувати лікування. Крім того, пацієнтам слід звернутися за медичною допомогою. Слід бути обережними у пацієнтів з факторами ризику дегідратації, наприклад, з блювотою, діареями або до або після великої операції. Через свої фармакодинамічні властивості препарат може маскувати ознаки та симптоми інфекції. Внаслідок вмісту в препараті ацетилсаліцилової кислоти Препарат слід з обережністю застосовувати у пацієнтів з подагрою, порушенням функції нирок або печінки, дегідратацією, неконтрольованою артеріальною гіпертензією, дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази та цукровим діабетом. З огляду на інгібування АСК агрегації тромбоцитів препарат може призводити до подовження часу кровотечі під час і після хірургічних втручань (зокрема невеликих, наприклад, екстракції зуба). Препарат не слід одночасно застосовувати з антикоагулянтами та іншими лікарськими засобами, які порушують згортання крові, без контролю лікаря (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). За пацієнтами з порушенням зсідання крові слід встановити ретельне спостереження. Слід бути обережними при метро- або менорагії. Якщо у пацієнта на фоні прийому препарату розвивається кровотеча або виразка шлунково-кишкового тракту, необхідно негайно його скасувати. У будь-який момент лікування будь-якими нестероїдними протизапальними засобами можуть виникати потенційно летальні кровотечі, виразки та перфорації ШКТ як з провісниками та важкими шлунково-кишковими ускладненнями в анамнезі, так і без них. Ці ускладнення, як правило, важче виявляються у пацієнтів похилого віку. Алкоголь, глюкокортикостероїди та нестероїдні протизапальні засоби можуть підвищувати ризик шлунково-кишкових кровотеч (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Препарат може сприяти розвитку бронхоспазму та виникненню загострення бронхіальної астми (в т.ч. бронхіальна астма, обумовлена ​​непереносимістю анальгетиків) або інших реакцій гіперчутливості. До факторів ризику відносяться бронхіальна астма, сезонний алергічний риніт.поліпоз носа, хронічна обструктивна хвороба легень, хронічні інфекції дихальних шляхів (особливо асоційовані із симптомами, характерними для алергічного риніту). Такі явища також можуть виникати у пацієнтів з алергічними реакціями (наприклад, шкірними, включаючи свербіж та кропив'янку) на інші речовини. У таких пацієнтів рекомендується дотримуватися особливої ​​обережності. Дітям до 18 років не можна призначати лікарські засоби, що містять ацетилсаліцилову кислоту як жарознижувальну, оскільки у разі вірусної інфекції вони здатні збільшити ризик виникнення синдрому Рейє. Симптомами синдрому Рейє є гіперпірексія, тривала блювота, метаболічний ацидоз, порушення з боку нервової системи та психіки, гепатомегалія та порушення функції печінки, гостра енцефалопатія, порушення дихання, судоми, кома. АСК може спотворювати результати лабораторних аналізів функції щитовидної залози внаслідок хибнопозитивної низької концентрації левотироксину (Т4) та трийодтироніну (Тз). Внаслідок вмісту в препараті парацетамолу Слід виявляти обережність при призначенні препарату пацієнтам з порушенням функції нирок або печінки або алкогольною залежністю. Ризик отруєння парацетамолом підвищується у пацієнтів, які приймають інші потенційно гепатотоксичні лікарські препарати або лікарські препарати, що індукують мікросомальні ферменти печінки (наприклад, рифампіцин, ізоніазид, хлорамфенікол, снодійні та протисудомні засоби, включаючи фенобарбітал, фенітоїн) та. Пацієнти з алкоголізмом в анамнезі входять до особливої ​​групи ризику ураження печінки. При застосуванні препарату можуть розвиватися серйозні шкірні реакції, такі як гострий генералізований екзантематозний пустульоз, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, які можуть призводити до летального результату. Пацієнти повинні бути поінформовані про ознаки серйозних реакцій шкіри. Прийом препарату повинен бути припинений при перших проявах реакцій шкіри або будь-яких інших ознак гіперчутливості. Внаслідок вмісту у препараті кофеїну Препарат слід з обережністю призначати пацієнтам з подагрою, гіпертиреозом та аритмією. При застосуванні препарату слід обмежити споживання продуктів, що містять кофеїн, оскільки надмірне надходження кофеїну може призвести до нервозності, дратівливості, безсоння та, у деяких випадках, почастішання серцебиття. Вплив на здатність керувати транспортними засобами, механізмами Дослідження з вивчення впливу на здатність керувати транспортними засобами та роботу з механізмами не проводилися. При виникненні таких небажаних реакцій, як запаморочення або сонливість, слід утриматися від цих видів діяльності та повідомити про це лікаря.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. речовини, що діють: ібупрофен 100 мг, парацетамол 125 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна 20 мг, крохмаль кукурудзяний 59,04 мг, лактоза 5 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А) 30 мг, барвник червоний (Понсо 4R) (Е124) 0,2 мг, глицерол 2 мг, ароматизатор апельсиновий DC 100 PH* 1,6 мг, ароматизатор ананасовий DC 106 PH** 2,5 мг, м'яти перцевого листя олія 0,66 мг, аспартам 10 мг, магнію стеарат 1 мг, тальк 3 мг. Склад ароматизатора апельсинового DC 100 PH: гуміарабік 81-86%; ароматична добавка 13-18%; бутилгідроксіанізол менше 0,01%. Склад ананасового ароматизатора DC 106 PH: лактоза 52-57%; гуміарабік 31-36%; ароматична добавка, ідентична натуральній 4-9%; пропіленгліколь менше 2%; ароматична добавка штучна менше 2%; ароматична добавка натуральна менше 2%; ароматична добавка менше 0,1%. Таблетки дисперговані [для дітей] 100 мг + 125 мг. По 10 таблеток у блістер із ПВХ/Аl. По 1, 2 або 20 блістерів разом з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі плоскоциліндричні пігулки рожевого кольору з вкрапленнями, з фаскою та ризиком на одній стороні, з характерним запахом.Фармакотерапевтична групаАналгезуючий засіб комбінований (НПЗП + аналгезуючий ненаркотичний засіб).ФармакокінетикаІбупрофен. Абсорбція – висока, швидко та практично повністю всмоктується із шлунково-кишкового тракту (ЖКТ). Час досягнення максимальної концентрації (TCmax) після прийому внутрішньо – близько 1-2 годин. Зв'язок із білками плазми крові – понад 90%. Період напіввиведення (T1/2) – близько 2 год. Повільно проникає у порожнину суглобів, накопичується в синовіальній рідині, створюючи у ній вищі концентрації, ніж у плазмі крові. Після абсорбції близько 60% фармакологічно неактивної R-форми повільно трансформується на активну S-форму. Піддається метаболізму. Більше 90% виводиться нирками (у незмінному вигляді трохи більше 1%) і, меншою мірою, з жовчю як метаболітів та його кон'югатів. Парацетамол. Абсорбція - висока, зв'язок з білками плазми - менше 10% і трохи збільшується при передозуванні. Сульфатний та глюкуронідний метаболіти не зв'язуються з білками плазми навіть у відносно високих концентраціях. Розмір Cmax – 5-20 мкг/мл, TCmax – 0,5-2 години. Досить рівномірно розподіляється у рідких середовищах організму. Проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр. Близько 90-95% парацетамолу метаболізується у печінці з утворенням неактивних кон'югатів з глюкуроновою кислотою (60%), таурином (35%) та цистеїном (3%), а також невеликої кількості гідроксильованих та деацетильованих метаболітів. Невелика частина препарату гідроксилюється мікросомальними ферментами з утворенням високоактивного N-ацетил-n-бензохіноніміну, який зв'язується із сульфгідрильними групами глутатіону. При виснаженні запасів глутатіону в печінці (при передозуванні) ферментні системи гепатоцитів можуть блокуватися, що призводить до розвитку їх некрозу. T1/2 – 2-3 год. Виводиться нирками, переважно у вигляді глюкуронідних та сульфатних кон'югатів (менше 5% – у незміненому вигляді). У грудне молоко проникає менше 1% від прийнятої дози парацетамолу. У дітей здатність до утворення кон'югатів із глюкуроновою кислотою нижча, ніж у дорослих.ФармакодинамікаКомбінований препарат, дія якого обумовлена ​​компонентами, що входять до його складу. Ібупрофен – нестероїдний протизапальний препарат (НПЗП), має аналгетичну, протизапальну, жарознижувальну дію. Пригнічуючи циклооксигеназу (ЦОГ) 1 і 2, порушує метаболізм арахідонової кислоти, зменшує кількість простагландинів (медіаторів болю, запалення та гіпертермічної реакції) як в осередку запалення, так і у здорових тканинах, пригнічує ексудативну та проліферативну фази. Парацетамол невибірково блокує ЦОГ, переважно у центральній нервовій системі, слабко впливає на водно-сольовий обмін та слизову оболонку шлунково-кишкового тракту (ЖКТ). Чинить знеболювальну та жарознижувальну дію. У запалених тканинах пероксидази нейтралізують вплив парацетамолу на ЦОГ 1 та 2, що пояснює низький протизапальний ефект. Ефективність комбінації вища, ніж окремих компонентів.Показання до застосуванняГарячковий синдром. Больовий синдром слабкої чи помірної інтенсивності різної етіології: зубний біль, біль при розтягуванні зв'язок, вивихах, переломах. Як допоміжний лікарський засіб для лікування больового та гарячкового синдрому при синуситі, тонзиліті, гострих інфекційно-запальних захворюваннях верхніх відділів дихальних шляхів (фарингіт, трахеїт, ларингіт).Протипоказання до застосуванняПідвищена індивідуальна чутливість до компонентів препарату (у тому числі до інших НПЗП), виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у фазі загострення, повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліц анамнезі), тяжка ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв), ураження зорового нерва, генетична відсутність глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, захворювання системи крові, період після проведення аортокоронарного шунтування, прогресуючі захворювання нирок, тяжка печінкова недостатність або активне захворювання печінки гіперкаліємія, активна шлунково-кишкова кровотеча, запальні захворювання кишечника, дитячий вік (до 3-х років). Із обережністю Хронічна серцева недостатність, цереброваскулярні захворювання, дисліпідемія / гіперліпідемія, цукровий діабет, захворювання периферичних артерій, паління, КК менше 60 мл/хв, виразкові ураження шлунково-кишкового тракту в анамнезі, наявність інфекції Helicobacter pylori, тривале використання НПВ , одночасний прийом пероральних глюкокортикостероїдів (у тому числі преднізолону), антикоагулянтів (у тому числі варфарину), антиагрегантів (в тому числі ацетилсаліцилової кислоти, клопідогрелу), селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну, у тому числі цитоліна, цит.Вагітність та лактаціяПри необхідності застосування препарату Ібуклін Юніор® при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування) слід ретельно зважити очікувану користь терапії для матері та потенційний ризик для плода чи дитини. При необхідності застосування у І триместрі вагітності слід виключити тривалий прийом препарату Ібуклін Юніор. При необхідності короткочасного застосування препарату Ібуклін Юніор® у період лактації припинення грудного вигодовування зазвичай не потрібне. В експериментальних дослідженнях не встановлено ембріотоксичну, тератогенну та мутагенну дію компонентів препарату Ібуклін Юніор®.Побічна діяУ терапевтичних дозах препарат переноситься зазвичай добре. З боку травної системи: рідко – диспептичні явища, при тривалому застосуванні у високих дозах – гепатотоксична дія. З боку системи кровотворення: рідко – тромбоцитопенія, лейкопенія, панцитопенія, нейтропенія, агранулоцитоз. Алергічні реакції: рідко – шкірний висип, свербіж, кропив'янка. При появі побічних ефектів слід припинити прийом препарату та звернутися до лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиможливий розвиток різних ефектів взаємодії. Тривале комбіноване застосування з парацетамолом підвищує ризик розвитку нефротоксичних ефектів. Поєднання з етанолом, глюкокортикостероїдами, кортикотропіном підвищує ризик ерозивно-виразкового ураження ШКТ. Ібупрофен посилює дію прямих (гепарину) та непрямих (похідні кумарину та індандіону) антикоагулянтів, тромболітичних агентів (алтеплаза, аністреплаза, стрептокіназа, урокіназа), антиагрегантів, колхіцину  підвищується ризик розвитку геморагічних ускладнень. Підсилює гіпоглікемічну дію інсуліну та пероральних гіпоглікемічних лікарських засобів. Послаблює ефекти гіпотензивних лікарських засобів та діуретиків (за рахунок інгібування синтезу ниркових простагландинів). Збільшує концентрацію в крові дигоксину, препаратів літію та метотрексату. Кофеїн посилює аналгетичну дію ібупрофену. Циклоспорин та препарати золота підвищують нефротоксичність. Цефамандол, цефоперазон, цефотетан, вальпроєва кислота, плікаміцин збільшують частоту розвитку гіпопротромбінемії. Антациди та колестірамін знижують абсорбцію препарату. Мієлотоксичні лікарські засоби сприяють прояву гематотоксичності препарату.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймається внутрішньо. Перед вживанням таблетку Ібуклін Юніор слід розчинити в 5 мл (1 чайна ложка) води. Добова доза препарату приймається у 2-3 прийоми. Мінімальний інтервал між прийомом препарату – 4 години. Діти старше 3-х років. Разова доза – 1 таблетка. Добова доза залежить від віку та ваги дитини: 3-6 років (13-20 кг) – 3 таблетки на добу; 6-12 років (20-40 кг) – до 6 таблеток на добу. При порушеннях функції нирок або печінки перерва між прийомами препарату має бути не менше 8 годин. Препарат не слід приймати більше 5 днів як знеболюючий засіб та більше 3 днів як жарознижувальне без спостереження лікаря.ПередозуванняСимптоми: шлунково-кишкові розлади (абдомінальний біль, діарея, нудота, блювота, анорексія, біль в епігастральній ділянці), збільшення протромбінового часу, кровотеча через 12-48 год, загальмованість, сонливість, депресія, головний біль, шум у вухах, порушення , порушення серцевого ритму, зниження артеріального тиску, прояви гепато- та нефротоксичності, судоми, можливий розвиток гепатонекрозу. промивання шлунка протягом перших 4 годин; лужне пиття, форсований діурез; активоване вугілля всередину, введення донаторів SH-груп та попередників синтезу глутатіону - метіоніну через 8-9 год після передозування та N-ацетилцистеїну всередину або внутрішньовенно - через 12 год, антацидні препарати; гемодіаліз; симптоматична терапія. Необхідність у проведенні додаткових терапевтичних заходів (далі введення метіоніну, внутрішньовенне введення N-ацетилцистеїну) визначається залежно від концентрації парацетамолу в крові, а також від часу, що пройшов після його прийому.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДоцільність застосування препарату як жарознижуючого засобу вирішується в кожному випадку, залежно від виразності, характеру та переносимості лихоманкового синдрому. Ібупрофен може маскувати об'єктивні ознаки інфекційних захворювань, тому терапія ібупрофеном у пацієнтів з інфекційними захворюваннями має призначатися обережно. Для зниження ризику розвитку небажаних явищ з боку шлунково-кишкового тракту слід використовувати мінімальну ефективну дозу мінімально можливим коротким курсом. При одночасному застосуванні антикоагулянтів непрямої дії необхідно контролювати показники системи згортання крові. Слід уникати сумісного прийому препарату Ібуклін Юніор з іншими нестероїдними протизапальними засобами. При тривалому (більше 5 днів) прийомі препарату необхідний контроль периферичної крові та функціонального стану печінки. Препарат може спотворювати результати лабораторних досліджень при кількісному визначенні глюкози, сечової кислоти у сироватці крові, 17-кетостероїдів (необхідна відміна препарату за 48 годин до дослідження). Вплив на здатність керувати транспортними засобами, механізмами У період лікування пацієнт повинен утримуватися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діючі речовини: ібупрофен – 200,00 мг, парацетамол – 500,00 мг; допоміжні речовини*: крохмаль кукурудзяний - 108,80 мг, кросповідон (тип А) - 18,60 мг, кремнію діоксид колоїдний безводний - 9,00 мг, повідон До 30 - 40,00 мг, крохмаль прежелатинізований - 41,60 мг, тальк – 8,00 мг, стеаринова кислота – 4,00 мг; склад оболонки таблетки* (Опадрай II білий, 85Е18422): полівініловий спирт – 11,160 мг, тальк – 4,129 мг, макрогол 3350 – 5,636 мг, титану діоксид – 6,975 мг. * Розчинник (вода очищена) випаровується у процесі виробництва та відсутня у готовому препараті. Первинна упаковка По 8 або 10 таблеток ПВХ/ПВДХ блістер, покритий алюмінієвою фольгою. Вторинна упаковка По 1, 2 або 3 блістери разом з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиОвальні двоопуклі таблетки білого або майже білого кольору, покриті плівковою оболонкою.Фармакотерапевтична групаАналгезуючий засіб комбінований (НПЗП + аналгезуючий ненаркотичний засіб).ФармакокінетикаІбупрофен Всмоктування: абсорбція висока, швидко та практично повністю всмоктується із шлунково-кишкового тракту (ЖКТ). Виявляється у плазмі крові через 5 хвилин після прийому препарату натще. Час досягнення максимальної концентрації в плазмі після прийому внутрішньо - близько 1-2 годин. Застосування препарату разом з їжею може збільшувати час досягнення максимальної концентрації на 25 хвилин, проте загальний рівень всмоктування еквівалентний. Розподіл: зв'язок із білками плазми крові – 90 %. Повільно проникає в порожнину суглобів, накопичується в синовіальній рідині, створюючи у ній вищі концентрації, ніж у плазмі. Є дані про те, що ібупрофен виявлявся у грудному молоці у незначних концентраціях. Метаболізм: піддається метаболізму у печінці. Після абсорбції близько 60% фармакологічно неактивної R-форми повільно трансформується на активну S-форму. Виведення: період напіввиведення (Т1/2) – близько 2 годин. Переважно виводиться нирками у вигляді метаболітів (у незміненому вигляді не більше 1%) та меншою мірою з жовчю у вигляді метаболітів та їх кон'югатів. У людей похилого віку не виявлялося значних відмінностей у фармакокінетичному профілі ібупрофену проти більш молодими людьми. Парацетамол Всмоктування: абсорбція висока, швидко всмоктується із ШКТ. Виявляється у плазмі крові через 5 хвилин після прийому препарату натще. Час досягнення максимальної концентрації в плазмі після прийому внутрішньо - 30-40 хвилин. Стах - 5-20 мкг/мл. При прийомі препарату Лекофен Комбо з їжею визначається нижча його концентрація в плазмі, яка досягається на 55 хвилин пізніше, проте загальний ступінь всмоктування еквівалентний. Розподіл: зв'язок з білками плазми крові менше 10% при прийомі в терапевтичних дозах, що незначно збільшується при передозуванні. Досить рівномірно розподіляється у рідких середовищах організму. Проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр. Метаболізм: близько 90-95 % парацетамолу метаболізується в печінці з утворенням неактивних кон'югатів з глюкуроновою кислотою (60 %), таурином (35 %) та цистеїном (3 %), а також невеликої кількості гідроксильованих та деацетильованих метаболітів. Невелика частина препарату гідроксилюється мікросомальними ферментами з утворенням високоактивного N-ацетил-р-бензохіноніміну, який зв'язується із сульфгідрильними групами глутатіону. При виснаженні запасів глутатіону в печінці (при передозуванні) ферментні системи гепатоцитів можуть блокуватись, призводячи до пошкодження тканин. Виведення: виводиться нирками переважно у вигляді глюкуронідів та сульфатованих кон'югатів з утворенням близько 10 % кон'югатів глутатіону (менше 5 % виводиться у незміненому вигляді). Т½ – 3 години. У людей похилого віку не виявлялося значних відмінностей у фармакокінетичному профілі парацетамолу проти більш молодими людьми. Біодоступність та фармакокінетичні показники ібупрофену та парацетамолу, що приймаються у складі даного комбінованого препарату, не змінюються як при одноразовому, так і при багаторазовому застосуванні. Лікарський препарат розроблений з використанням технології, яка дозволяє ібупрофену та парацетамолу вивільнятися одночасно, тому активні інгредієнти забезпечують комбінований ефект.ФармакодинамікаКомбінований препарат, дія якого обумовлена ​​компонентами, що входять до його складу. Має спрямовану дію проти болю (знеболювальну), жарознижувальну та протизапальну дію. Ібупрофен і парацетамол відрізняються за механізмом та місцем дії. В результаті їх взаємопідсилювальної дії досягається більш виражене зниження больової чутливості та посилення жарознижувальної дії, ніж окремо. Ібупрофен - похідне пропіонової кислоти з групи нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП), має протизапальну, у тому числі протинабрякову, аналгетичну та жарознижувальну дію. Механізм дії ібупрофену обумовлений інгібуванням синтезу простагландинів - медіаторів болю, запалення та гіпертермічної реакції, за допомогою невибіркового пригнічення активності циклооксигенази 1 (ЦОГ-1) та циклооксигенази 2 (ЦОГ-2). Знеболюючий ефект ібупрофену забезпечується його інгібуючою дією на периферичному рівні. Антипіретичний ефект ібупрофену пов'язаний із центральним інгібуванням синтезу простагландинів у гіпоталамусі. Ібупрофен інгібує міграцію лейкоцитів у вогнище запалення. Крім того, ібупрофен оборотно пригнічує агрегацію тромбоцитів. Парацетамол - аналгетичний ненаркотичний засіб, має знеболювальну, жарознижувальну та слабку протизапальну дію. Невибірково блокує ЦОГ-2, переважно у центральній нервовій системі. Парацетамол також може стимулювати активність низхідних шляхів серотоніну, що призводить до усунення передачі больового імпульсу в спинному мозку. На периферичному рівні парацетамол має слабку дію на ЦОГ-1 і ЦОГ-2. Препарат Лекофен Комбо має більш швидкий терапевтичний ефект і більш виражену знеболювальну дію (краще зменшує біль), ніж ібупрофен та парацетамол окремо. Після прийому однієї таблетки знеболюючий ефект відзначається в середньому через 15 хвилин після прийому препарату, клінічно значущий знеболюючий ефект досягається через 40 хвилин і зберігається протягом 8 годин. Після прийому двох таблеток знеболюючий ефект відзначається в середньому через 18 хвилин після прийому препарату, клінічно значущий знеболюючий ефект досягається через 45 хвилин та зберігається протягом 9 годин.Показання до застосуванняБіль у спині, біль у суглобах, м'язові та ревматичні болі, невралгія, головний біль, мігрень, зубний біль, менструальні болі, біль у горлі, гарячковий стан, симптоми застуди та грипу. Препарат особливо показаний для симтоматичного лікування болю, що потребує більш вираженого знеболювального ефекту, ніж ібупрофен та парацетамол окремо.Протипоказання до застосуванняПідвищена індивідуальна чутливість до ібупрофену, парацетамолу та інших компонентів препарату. Одночасне застосування з іншими засобами, що містять нестероїдні протизапальні засоби, включаючи парацетамол, селективні інгібітори ЦОГ-2 та дози ацетилсаліцилової кислоти понад 75 мг на добу – підвищується ризик розвитку небажаних реакцій. Повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух, та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів (у тому числі в анамнезі). Ерозивно-виразкові захворювання органів шлунково-кишкового тракту (у тому числі виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, хвороба Крона, виразковий коліт) або виразкова кровотеча/перфорація виразки шлунково-кишкового тракту в активній фазі або в анамнезі, у тому числі спровоковані застосуванням нестероїдних протизапальних захворювань (два і більше хвороби або виразкової кровотечі). Тяжка серцева недостатність (клас IV за NYНА – класифікація Нью-Йоркської Асоціації кардіологів). Тяжка печінкова недостатність або захворювання печінки в активній фазі. Тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв). Підтверджена гіперкаліємія. Декомпенсована серцева недостатність, період після аортокоронарного шунтування. Цереброваскулярна або інша кровотеча. Гемофілія або інші порушення згортання крові (у тому числі гіпокоагуляція), геморагічні діатези. Вагітність (III триместр). Вік до 18 років.Вагітність та лактаціяВагітність Дані щодо застосування препарату під час вагітності відсутні. Інгібування синтезу простагландинів може негативно впливати на вагітність та/або ембріофетальний розвиток. Дані, отримані під час епідеміологічних досліджень, свідчать, що застосування інгібіторів синтезу простагландинів призводить до підвищення ризику мимовільного аборту, вроджених вад серця і дефектів передньої черевної стінки. Застосування препарату в III триместрі вагітності може викликати у плода ознаки токсичної дії на серце та легені (передчасне закриття артеріальної протоки та легенева гіпертензія), порушення функції нирок, яка може прогресувати до розвитку ниркової недостатності, що супроводжується олігогідроамніоном, та, у зв'язку з цим, протипоказано .Слід уникати застосування препарату в I - II триместрах вагітності, так як ібупрофен підвищує ймовірність подовження тривалості кровотечі, чинить антиагрегаційну дію навіть у низьких дозах та може інгібувати скорочення матки, призводячи тим самим до відстрочення або збільшення тривалості пологів. При необхідності прийому препарату на даному терміні вагітності слід проконсультуватися з лікарем. До цього часу не відзначено негативного впливу парацетамолу у рекомендованих дозах на плід. Період грудного вигодовування Є дані про те, що ібупрофен може в незначних кількостях проникати в грудне молоко без будь-яких негативних наслідків для здоров'я немовляти, тому зазвичай при короткочасному прийомі необхідності припинення грудного вигодовування не виникає. Парацетамол виділяється з грудним молоком, проте клінічно значущого ефекту не має. При необхідності тривалого застосування препарату слід звернутися до лікаря для вирішення питання щодо припинення грудного вигодовування на період застосування препарату. Фертильність: Діючі речовини, що входять до складу препарату Лекофен Комбо, пригнічують циклооксигеназу та синтез простагландинів, впливають на овуляцію, і можуть порушувати жіночу репродуктивну функцію (оборотно після відміни лікування).Побічна діяРизик виникнення небажаних реакцій можна звести до мінімуму, якщо застосовувати препарат коротким курсом у мінімальній ефективній дозі, необхідної для усунення симптомів. У людей похилого віку спостерігається підвищена частота небажаних реакцій на фоні застосування нестероїдних протизапальних засобів, особливо шлунково-кишкових кровотеч та перфорацій, у деяких випадках із летальним результатом. Небажані реакції є переважно дозозалежними. Зокрема, ризик розвитку шлунково-кишкової кровотечі залежить від діапазону доз та від тривалості лікування. Нижченаведені небажані реакції відзначалися при короткочасному прийомі ібупрофену в дозах 1200 мг/добу, перецетамолу в дозах 3000 мг/добу (6 таблеток). При лікуванні хронічних станів та при тривалому застосуванні можлива поява інших побічних явищ. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), небажані явища класифіковані відповідно до їх частоти розвитку наступним чином: дуже часто (>1/10), часто (від >1/100 до 1/1000 до 1/10000 до Порушення з боку крові та лімфатичної системи дуже рідко: порушення кровотворення (анемія, лейкопенія, нейтропенія, апластична анемія, гемолітична анемія, тромбоцитопенія, панцитопенія, агранулоцитоз). Першими симптомами таких порушень можуть бути лихоманка, біль у горлі, поверхневі виразки в порожнині рота, грипоподібні симптоми, виражена слабкість, кровотеча з носа та підшкірні крововиливи, кровотечі та синці невідомого походження. Порушення з боку імунної системи нечасто: реакції гіперчутливості – неспецифічні алергічні реакції та анафілактичні реакції, алергічний риніт, еозинофілія; дуже рідко: тяжкі реакції гіперчутливості, включаючи набряк обличчя, язика та гортані, задишку, тахікардію, зниження артеріального тиску (АТ) (анафілаксія, набряк Квінке або тяжкий анафілактичний шок). Порушення з боку нервової системи нечасто: біль голови, запаморочення; дуже рідко: парестезія, неврит зорового нерва, сонливість, асептичний менінгіт (у пацієнтів з аутоімунними порушеннями, такими як системний червоний вовчак, змішане захворювання сполучної тканини, під час лікування ібупрофеном спостерігалися поодинокі випадки появи симптомів нудота, блювання, лихоманка та порушення орієнтації, сплутаність свідомості, депресія, галюцинації). Порушення з боку органу зору дуже рідко: порушення зору. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення дуже рідко: дзвін у вухах та вертиго. Порушення з боку серця дуже рідко: серцева недостатність; при тривалому застосуванні підвищений ризик тромботичних ускладнень (наприклад, інфаркт міокарда). Порушення з боку судин дуже рідко: периферичні набряки, підвищення артеріального тиску. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. дуже рідко: бронхіальна астма, зокрема загострення, бронхоспазм, задишка. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту часто: біль у животі, діарея, диспепсія, нудота, дискомфорт у животі, блювання; нечасто: метеоризм і запор, виразкова хвороба шлунка, перфорація або шлунково-кишкова кровотеча, мелена, блювання кров'ю, в деяких випадках з летальним кінцем, особливо у пацієнтів похилого віку, виразковий стоматит, загострення виразкового коліту та хвороби Крона; нечасто: гастрит, панкреатит. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів дуже рідко: порушення функції печінки (особливо при тривалому застосуванні), підвищення активності «печінкових» трансаміназ, гепатит, жовтяниця. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів дуже рідко: гостра ниркова недостатність (компенсована та декомпенсована), особливо при тривалому застосуванні, у поєднанні з підвищенням концентрації сечовини у плазмі крові та появою набряків, папілярний некроз, гематурія та протеїнурія, нефритичний синдром, нефротичний синдром, інтерстиціальний нефрит, цисти. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин часто: гіпергідроз (підвищена пітливість); нечасто: шкірний висип, гострий генералізований екзантематозний пустульоз; дуже рідко: ексфоліативні та бульозні дерматози, у тому числі токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема. Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень часто: підвищення активності аланінамінотрансферази, гамма-глутамілтранспептидази, підвищення плазмової концентрації креатиніну та сечовини, зміна показників функції печінки (за межами норми); нечасто: підвищення активності аспартатамінотрансферази, лужної фосфатази, креатинфосфокінази, зниження концентрації гемоглобіну, підвищення кількості тромбоцитів. При появі побічних ефектів слід припинити прийом препарату та звернутися до лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиІбупрофен Слід уникати одночасного застосування ібупрофену з наступними лікарськими засобами: Ацетилсаліцилова кислота, за винятком низьких доз ацетилсаліцилової кислоти (не більше 75 мг на добу), призначених лікарем, оскільки спільне застосування може підвищити ризик виникнення побічних ефектів. При одночасному застосуванні ібупрофен знижує протизапальну та антиагрегантну дію ацетилсаліцилової кислоти (можливе підвищення частоти розвитку гострої коронарної недостатності у пацієнтів, які отримують як антиагрегантний засіб малі дози ацетилсаліцилової кислоти, після початку прийому ібупрофену). Інші нестероїдні протизапальні засоби, зокрема селективні інгібітори ЦОГ-2: слід уникати одночасного застосування двох і більше препаратів із групи нестероїдних протизапальних засобів через можливе збільшення ризику виникнення небажаних реакцій. З обережністю застосовувати одночасно з такими лікарськими засобами: Антикоагулянти та тромболітичні препарати: нестероїдні протизапальні засоби можуть посилювати ефект антикоагулянтів, зокрема, варфарину та тромболітичних препаратів (алтеплаза, стрептокіназа, урокіназа). Антигіпертензивні засоби (інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину II та діуретики): нестероїдні протизапальні засоби можуть знижувати ефективність препаратів цих груп у деяких пацієнтів з порушенням функції нирок (наприклад, у пацієнтів з зневодненням або у пацієнтів похилого віку з порушенням ниркової функції). антагоністів рецепторів ангіотензину II та засобів, що інгібують ЦОГ, може призвести до погіршення функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності (зазвичай оборотної). У зв'язку з цим, спільне застосування вищезазначених засобів слід призначати з обережністю, особливо у осіб похилого віку. Необхідно запобігати зневодненню у пацієнтів, а також розглянути можливість моніторингу функції нирок після початку такого комбінованого лікування та періодично – надалі.Діуретики та інгібітори АПФ можуть підвищувати нефротоксичність нестероїдних протизапальних засобів. Глюкокортикостероїди: підвищений ризик ерозивно-виразкового ураження ШКТ та шлунково-кишкової кровотечі. Антиагреганти та селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну: підвищений ризик виникнення шлунково-кишкової кровотечі. Серцеві глікозиди: одночасне призначення НПЗЗ та серцевих глікозидів може призвести до посилення серцевої недостатності, зниження швидкості клубочкової фільтрації та збільшення концентрації серцевих глікозидів у плазмі крові. Препарати літію: існують дані про можливість збільшення концентрації літію в плазмі крові на фоні застосування НПЗЗ. Метотрексат: існують дані про можливість збільшення концентрації метотрексату в плазмі крові на фоні застосування НПЗЗ. Циклоспорин, такролімус: можливе підвищення ризику нефротоксичності при одночасному призначенні з нестероїдними протизапальними засобами. Міфепристон: прийом НПЗЗ слід розпочати не раніше, ніж через 8-12 днів після закінчення прийому міфепристону, оскільки НПЗЗ можуть знижувати ефективність міфепристону. Зідовудін: одночасне застосування НПЗЗ та зидовудину може призвести до підвищення гематотоксичності. Є дані про підвищений ризик виникнення гемартрозу та гематом у ВІЛ-позитивних пацієнтів з гемофілією, які отримували спільне лікування зидовудином та ібупрофеном. Антибіотики хінолонового ряду: у пацієнтів, які отримують спільне лікування НПЗЗ та антибіотиками хінолонового ряду, можливе збільшення ризику виникнення судом. Мієлотоксичні препарати посилюють прояви гематотоксичності препарату. Кофеїн посилює аналгетичну ефект. Парацетамол Протиблювотні засоби: зниження швидкості всмоктування парацетамолу при одночасному застосуванні з метоклопрамідом або домперидоном. Антикоагулянти: тривале застосування препаратів, що містять парацетамол, може посилювати ефект антикоагулянтів, зокрема варфарину, та підвищувати ризик кровотечі. Колестирамін знижує швидкість всмоктування парацетамолу при одночасному застосуванні. Хлорамфенікол: парацетамол підвищує концентрацію хлорамфеніколу у плазмі крові. Парацетамол хибно підвищує показники безперервного контролю рівня цукру в крові (CGM) в порівнянні з показниками глюкометра. Це стосується пацієнтів, які використовують пристрою CGM, які містять або не містять автоматичну інсулінову помпу, тобто з діабетом I типу. Слід бути обережним при одночасному застосуванні парацетамолу та флуклоксациліну, що пов'язано з підвищенням ризику розвитку метаболічного ацидозу з високою аніонною реакцією, особливо у пацієнтів з фактором ризику розвитку дефіциту глутатіону (у тому числі пацієнти з тяжкою нирковою недостатністю, сепсисом, порушенням харчування та хронікою) . Рекомендовано ретельний моніторинг з метою виявлення ознак порушення кислотно-лужного балансу, а саме метаболічного ацидозу з високою аніонною різницею, включаючи визначення 5-оксопроліну в сечі.ПередозуванняІбупрофен У дорослих дозозалежний ефект передозування менш виражений. Період напіввиведення препарату при передозуванні становить 1,5-3 години. Симптоми: нудота, блювання, біль в епігастральній ділянці або, рідше, діарея, шум у вухах, головний біль та шлунково-кишкова кровотеча. У тяжких випадках спостерігаються прояви з боку центральної нервової системи: сонливість, рідко – збудження, судоми, дезорієнтація, кома. У випадках тяжкого отруєння може розвиватися метаболічний ацидоз та збільшення протромбінового часу, ниркова недостатність, пошкодження тканини печінки, зниження артеріального тиску, пригнічення дихання та ціаноз. У пацієнтів із бронхіальною астмою можливе загострення цього захворювання. Лікування: симптоматичне, з обов'язковим забезпеченням прохідності дихальних шляхів, моніторингом ЕКГ та основних показників життєдіяльності аж до нормалізації стану пацієнта. Рекомендується застосування перорального активованого вугілля або промивання шлунка протягом 1 години після прийому потенційно токсичної дози ібупрофену. Якщо ібупрофен вже абсорбувався, може бути призначено лужне пиття з метою виведення похідного кислого ібупрофену нирками, форсований діурез. Часті або тривалі судоми слід усунути внутрішньовенним введенням діазепаму або лоразепаму. У разі погіршення бронхіальної астми рекомендується застосування бронходилататорів. Парацетамол Симптоми передозування парацетамолу протягом перших 24 годин: блідість шкірних покривів, нудота, блювання, анорексія та біль у животі. Пошкодження печінки може виявитися через 12-48 годин після прийому, тому звернутися до лікаря необхідно навіть за відсутності симптомів. Можливе порушення метаболізму глюкози та метаболічний ацидоз. При тяжких отруєннях печінкова недостатність може прогресувати з такими ускладненнями, як енцефалопатія, крововилив, гіпоглікемія, набряк головного мозку та летальний кінець. Гостра ниркова недостатність з гострим тубулярним некрозом (визначається по болю в попереку, гематурії та протеїнурії) може розвинутись навіть за відсутності тяжкого ураження печінки. Є повідомлення про порушення серцевого ритму та панкреатиті. Лікування: потрібне негайне лікування при передозуванні парацетамолом. Незважаючи на недостатність значущих ранніх симптомів, пацієнти мають бути терміново доставлені до лікарні для негайного медичного огляду. Симптоми можуть бути обмежені нудотою або блювотою та не відповідати тяжкості передозування або ризику пошкодження органів. Лікування активованим вугіллям слід розглядати, якщо надмірну дозу було прийнято менше 1 години тому. Концентрація парацетамолу в плазмі повинна бути виміряна через 4 години або більше після прийому (раніше концентрації є ненадійними). Лікування N-ацетилцистеїном може бути проведене до 24 годин після прийому парацетамолу, проте максимальний захисний ефект досягається близько 8 годин після прийому препарату. Ефективність антидоту поступово знижується після цього часу. При необхідності вводять внутрішньовенно N-ацетилцистеїн відповідно до встановленої схеми застосування. Поза лікарнею, якщо немає блювоти, можна застосувати метіонін усередину. Пацієнтів, які звернулися із серйозною печінковою дисфункцією через 24 години після прийому препарату, необхідно направити до фахівця з отруєнь. Додаткова інформація про особливі групи пацієнтів Підвищений ризик пошкодження печінки при передозуванні парацетамолом є найбільш ймовірним у: пацієнтів, які довго одержують лікування фермент-індукувальними засобами (такими як карбамазепін, фенобарбітон, фенітоїн, примідон, рифампіцин та звіробій продірявлений); пацієнтів, які вживають алкоголь у кількостях вище за рекомендовані; пацієнтів із виснаженням глутатіону (наприклад, пацієнти з харчовими розладами, кістозним фіброзом, ВІЛ-інфекцією, кахексією, голодуючими).Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗа наявності станів, зазначених у цьому розділі, перед застосуванням препарату слід звернутися до лікаря. Одночасний прийом інших нестероїдних протизапальних засобів. Наявність в анамнезі одноразового епізоду виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки або виразкової кровотечі ШКТ, наявність інфекції Helicobacter pylori, гастрит, ентерит, коліт, виразковий коліт, хвороба Крона. Бронхіальна астма або алергічні захворювання на стадії загострення або в анамнезі - можливий розвиток бронхоспазму. Системний червоний вовчак або змішане захворювання сполучної тканини (синдром Шарпа) – підвищений ризик асептичного менінгіту. Ниркова недостатність, у тому числі при зневодненні (КК 30-60 мл/хв), нефротичний синдром. Печінкова недостатність, цироз печінки з портальною гіпертензією, алкогольне ураження печінки без цирозу, доброякісна гіпербілірубінемія. Артеріальна гіпертензія та/або застійна серцева недостатність, цереброваскулярні захворювання, захворювання периферичних артерій, ішемічна хвороба серця. Захворювання крові неясної етіології (лейкопенія та анемія). Дисліпідемія/гіперліпідемія. Цукровий діабет. Одночасне застосування з препаратами, які можуть збільшувати ризик виникнення виразок або кровотечі, зокрема з пероральними глюкокортикостероїдами (у тому числі преднізолоном), антикоагулянтами (у тому числі варфарином), антиагрегантами (у тому числі клопідогрелом), селективними інгібіторами. в тому числі циталопрамом, флуоксетином, пароксетином, сертраліном). Літній вік. Вагітність (I-II триместр), період грудного вигодовування. Рекомендується застосовувати препарат максимально можливим коротким курсом та у мінімальній ефективній дозі, необхідної для усунення симптомів. У пацієнтів з бронхіальною астмою або алергічними захворюваннями на стадії загострення, а також у пацієнтів з анамнезом бронхіальної астми/алергічного захворювання препарат може спровокувати бронхоспазм. Застосування препарату у пацієнтів із системним червоним вовчаком або змішаним захворюванням сполучної тканини пов'язане з підвищеним ризиком розвитку асептичного менінгіту. Під час тривалого лікування необхідний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки та нирок. З появою симптомів гастропатії показаний ретельний контроль, що включає проведення эзофагогастродуоденоскопии, загальний аналіз крові (визначення гемоглобіну), аналіз калу на приховану кров. У період лікування не рекомендується прийом етанолу. Пацієнтам із нирковою недостатністю необхідно проконсультуватися з лікарем перед застосуванням препарату, оскільки існує ризик погіршення функціонального стану нирок. Пацієнтам з гіпертонією, у тому числі в анамнезі, та/або з хронічною серцевою недостатністю необхідно проконсультуватися з лікарем перед застосуванням препарату, оскільки препарат може викликати затримку рідини, підвищення артеріального тиску та набряки. Пацієнтам з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю ІІ-ІІІ класу по NYНА, ішемічною хворобою серця, захворюваннями периферійських артерій та/або цереброваскулярними захворюваннями призначати препарат слід тільки після ретельної оцінки співвідношення користь-ризик, при цьому слід уникати застосування високих доз 2400 мг/добу). Застосування нестероїдних протизапальних засобів у пацієнтів з вітряною віспою може бути пов'язане з підвищеним ризиком розвитку важких гнійних ускладнень інфекційно-запальних захворювань шкіри та підшкірно-жирової клітковини (наприклад, некротизуючого фасціїту). У зв'язку з цим рекомендується уникати застосування препарату під час вітряної віспи. Пацієнтам із нирковою недостатністю необхідно проконсультуватися з лікарем перед застосуванням препарату, оскільки існує ризик погіршення функціонального стану нирок. Щоб уникнути можливої ​​шкідливої ​​дії на печінку в період застосування препарату не слід вживати алкоголь. Препарат може спотворювати результати лабораторних досліджень при кількісному визначенні глюкози, сечової кислоти у сироватці крові, 17-кетостероїдів (необхідна відміна препарату за 48 годин до дослідження). Не слід приймати з іншими препаратами, що містять парацетамол. Якщо це сталося, необхідно терміново звернутися за медичною допомогою, навіть за умови задовільного самопочуття, т.к. це може призвести до передозування. При дотриманні рекомендованого режиму дозування та термінів застосування препарат не впливає на здатність керувати транспортними засобами та механізмами, а також на заняття іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Ацетил-саліцилова кислота – 240 мг, парацетамол – 180 мг, кофеїн – 27,3 мг (у перерахунку на кофеїну моногідрат – 30,0 мг); Допоміжні речовини: коригент смаку та запаху натуральний «Екстракт меліси»; лимонна кислота або лимонна кислота моногідрат (у перерахунку на безводну лимонну кислоту); крохмаль картопляний; тальк; стеарат кальцію; повідон К-30; барвник "Тархун"; ароматизатор "М'ята". Таблетки [з ароматом меліси та м'яти], 240 мг+30 мг+180 мг. По 10 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої. По 2 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі плоскоциліндричні пігулки, світло-зеленого кольору з характерним запахом, з ризиком та фаскою. Допускаються світліші і темніші вкраплення.ФармакокінетикаАцетилсаліцилова кислота При вживанні абсорбція повна. Під час абсорбції піддається пресистемної елімінації у стінці кишечника та системної у печінці (деацетилюється). Резорбована частина швидко гідролізується холінестеразами та альбумінестеразою, тому період напіввиведення – не більше 15-20 хв. В організмі циркулює (на 75-90% у зв'язку з альбуміном) та розподіляється у тканинах у вигляді аніону саліцилової кислоти. Час досягнення максимальної концентрації – 2 год. Метаболізується переважно в печінці з утворенням 4 метаболітів, що виявляються у багатьох тканинах та сечі. Виводиться переважно шляхом активної секреції у канальцях нирок у вигляді саліцилату (60%) та його метаболітів. Виведення незміненого саліцилату залежить від pH сечі (при підлужуванні сечі зростає іонізація саліцилатів, погіршується їх реабсорбція та значно збільшується виведення). Швидкість виведення залежить від дози: при прийомі невеликих доз період напіввиведення – 2-3 години, зі збільшенням дози може зростати до 15-30 годин. У новонароджених елімінація саліцилатів здійснюється значно повільніше, ніж у дорослих. Парацетамол Абсорбція - висока, максимальна концентрація досягається через 0,5-2 години; максимальна концентрація – 5-20 мкг/мл. Зв'язок із білками плазми – 15 %. Проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр. Менше 1% від прийнятої матері-годувальниці дози парацетамолу проникає в грудне молоко. Терапевтично ефективна концентрація парацетамолу у плазмі досягається при його призначенні у дозі 10-15 мг/кг. Метаболізується в печінці (90-95%): 80% вступає в реакції кон'югації з глюкуроновою кислотою та сульфатами з утворенням неактивних метаболітів; 17% піддається гідроксилювання з утворенням 8 активних метаболітів, які кон'югують з глутатіоном з утворенням вже неактивних метаболітів. При нестачі глутатіону ці метаболіти можуть блокувати ферментні системи гепатоцитів та викликати їхній некроз. У метаболізмі також беруть участь ізофермент CYP2E1. Період напіввиведення – 1-4 год. Виводиться нирками у вигляді метаболітів, переважно кон'югатів, лише 3 % у незмінному вигляді. У хворих похилого віку знижується кліренс препарату і збільшується період напіввиведення. Кофеїн При прийомі внутрішньо абсорбція – хороша, відбувається протягом кишечника. Всмоктування відбувається в основному за рахунок ліпофільності, а не водорозчинності. Час досягнення максимальної концентрації – 50-75 хв після прийому внутрішньо, максимальна концентрація 1,58-1,76 мг/л. Швидко розподіляється у всіх органах та тканинах організму; легко проникає через гематоенцефалічний бар'єр та плаценту. Об'єм розподілу у дорослих – 0,4-0,6 л/кг, у новонароджених – 0,78-0,92 л/кг. Зв'язок із білками крові (альбумінами) – 25-36 %. Метаболізм у печінці піддається більше 90%, у дітей перших років життя – до 10-15%. У дорослих близько 80% дози кофеїну метаболізується у параксантин, близько 10% – у теобромін та близько 4% – у теофілін. Ці сполуки згодом деметилюються монометилксантини, а потім в метильовані сечові кислоти.Період напіввиведення у дорослих – 3,9-5,3 год (іноді – до 10 год), у новонароджених – 65-130 год, до 4-7 місяців життя знижується до значення як у дорослих. Виведення кофеїну та його метаболітів здійснюється нирками (у незмінному вигляді у дорослих виводиться 1-2%, у новонароджених – до 85%).ФармакодинамікаАцетилсаліцилова кислота має жарознижувальну та протизапальну дію, послаблює біль, особливо викликаний запальним процесом, а також помірно пригнічує агрегацію тромбоцитів та тромбоутворення, покращує мікроциркуляцію в осередку запалення. Парацетамол має аналгетичну, жарознижувальну та вкрай слабку протизапальну дію, що пов'язано з його впливом на центр терморегуляції в гіпоталамусі та слабовираженою здатністю інгібувати синтез простагландинів у периферичних тканинах. Кофеїн підвищує рефлекторну збудливість спинного мозку, збуджує дихальний та судинно-руховий центри, розширює кровоносні судини скелетних м'язів, головного мозку, серця, нирок, знижує агрегацію тромбоцитів; зменшує сонливість, почуття втоми, підвищує розумову та фізичну працездатність. У даній комбінації кофеїн у малій дозі практично не чинить стимулюючої дії на центральну нервову систему, проте сприяє нормалізації тонусу судин мозку та прискоренню кровотоку.Показання до застосуванняБольовий синдром слабкої та помірної виразності (різного генезу): головний біль, мігрень, зубний біль, невралгія, міалгія, артралгія, альгодисменорея. Гарячковий синдром: при гострих респіраторних захворюваннях, у тому числі при грипі.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до основних або допоміжних компонентів препарату; виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки (у фазі загострення); шлунково-кишкова кровотеча або перфорація, виразка в анамнезі; повне та неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносних пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних препаратів (у тому числі в анамнезі); гемофілія та інші порушення згортання крові; геморагічний діатез, гіпопротромбінемія; авітаміноз К; портальна гіпертензія; тяжка ниркова або печінкова недостатність; хронічна серцева недостатність III-IV функціонального класу за NYHA; виражена артеріальна гіпертензія; вагітність та період грудного вигодовування; глаукому; дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази;підвищена нервова збудливість та порушення сну; хірургічні втручання, що супроводжуються рясною кровотечею; дитячий вік (до 15 років – як знеболюючий засіб; до 18 років – при гарячковому синдромі); одночасний прийом метотрексату в дозі більше 15 мг/тиж, органічні захворювання серцево-судинної системи (в т.ч. гострий інфаркт міокарда, атеросклероз); гіпопротеїнемія, тяжкий перебіг ішемічної хвороби серця.тяжкий перебіг ішемічної хвороби серця.тяжкий перебіг ішемічної хвороби серця. З обережністю Ниркова недостатність легкого та середнього ступеня, печінкова недостатність легкого та середнього ступеня з підвищенням рівня трансаміназ, доброякісні гіпербілірубінемії (в т.ч. синдром Жильбера, алкогольне ураження печінки), літній вік, подагра, гіперурикемія, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипер. , поліпоз носа, лікарська алергія, алкоголізм, епілепсія та схильність до судомних нападів, хронічна серцева недостатність I-II функціонального класу по NYHA, ішемічна хвороба серця, артеріальна гіпертензія, цереброваскулярні захворювання, захворювання периферичних артерій, куріння, хронічна обструктив метотрексату в дозі менше 15 мг/тиж, супутня терапія антикоагулянтами, одночасне застосування з нестероїдними протизапальними препаратами,глюкокортикостероїди, антиагреганти, селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну.Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності та в період грудного вигодовування протипоказане.Взаємодія з лікарськими засобамиАцетилсаліцилова кислота Інші нестероїдні протизапальні препарати Збільшення шкідливого впливу на слизову оболонку шлунково-кишкового тракту (ЖКТ), підвищення ризику розвитку шлунково-кишкових кровотеч. При необхідності одночасного застосування рекомендується застосовувати гастропротектори для профілактики нестероїдних протизапальних засобів, індукованих виразок шлунково-кишкового тракту, тому одночасне застосування не рекомендується. Глюкокортикостероїди Збільшення шкідливого впливу на слизову оболонку ШКТ, підвищення ризику розвитку шлунково-кишкових кровотеч. При необхідності одночасного застосування рекомендується застосовувати гастропротектори, особливо в осіб віком від 65 років, тому одночасне застосування не рекомендується. Пероральні антикоагулянти (наприклад, похідні кумарину) Ацетилсаліцилова кислота може потенціювати дію антикоагулянтів. Необхідний клінічний та лабораторний моніторинг часу кровотечі та протромбінового часу. Одночасне застосування не рекомендується. Тромболітики Підвищення ризику кровотечі. Застосування ацетилсаліцилової кислоти у пацієнтів протягом перших 24 годин після гострого інсульту не рекомендується. Одночасне застосування не рекомендується. Гепарин Підвищення ризику кровотечі. Потрібен клінічний та лабораторний контроль часу кровотечі. Одночасне застосування не рекомендується. Інгібітори агрегації тромбоцитів (тіклопідін, парацетамол, клопідогрел, цилостазол) Підвищення ризику кровотечі. Потрібен клінічний та лабораторний контроль часу кровотечі. Одночасне застосування не рекомендується. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) Одночасне застосування може вплинути на згортання крові або функцію тромбоцитів, що призводить до підвищення ризику кровотечі в цілому, зокрема шлунково-кишкових кровотеч, тому одночасне застосування не рекомендується. Фенітоїн Ацетилсаліцилова кислота підвищує плазмову концентрацію фенітоїну, що потребує її моніторингу. Вальпроєва кислота Ацетилсаліцилова кислота порушує зв'язок з білками плазми і, отже, може призвести до збільшення його токсичності. Необхідний контроль плазмової концентрації вальпроєвої кислоти. Антагоністи альдостерону (спіронолактон, канреноат) Ацетилсаліцилова кислота може знизити їхню активність внаслідок порушення екскреції натрію, необхідний належний контроль артеріального тиску. Петлеві діуретики (наприклад, фуросемід) Ацетилсаліцилова кислота може знизити їхню активність внаслідок порушення клубочкової фільтрації, обумовленого інгібуванням синтезу простагландинів у нирках. Одночасне застосування нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗЗ) може призвести до гострої ниркової недостатності, особливо у зневоднених пацієнтів. Якщо сечогінні препарати застосовують одночасно з ацетилсаліциловою кислотою, необхідно забезпечити достатню регідратацію пацієнта та контролювати функції нирок та артеріальний тиск, особливо на початку лікування сечогінними препаратами. Гіпотензивні засоби (інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину II, блокатори повільних кальцієвих каналів) Ацетилсаліцилова кислота може знизити їхню активність внаслідок інгібування синтезу простагландинів у нирках. Одночасне застосування може призвести до гострої ниркової недостатності у літніх або зневоднених пацієнтів. Якщо сечогінні препарати застосовують одночасно з ацетилсаліциловою кислотою, необхідно забезпечити адекватну регідратацію пацієнта та контролювати функції нирок та артеріальний тиск. При одночасному застосуванні з верапамілом слід контролювати час кровотечі. Урикозуричні засоби (наприклад, пробенецид, сульфінпіразон) Ацетилсаліцилова кислота може знижувати їхню активність за рахунок інгібування тубулярної реабсорбції, що призводить до високої плазмової концентрації ацетилсаліцилової кислоти. Метотрексат ≤ 15 мг/тиж. Ацетилсаліцилова кислота, подібно до всіх нестероїдних протизапальних засобів, знижує тубулярну секрецію метотрексату, підвищуючи його плазмову концентрацію і, таким чином, токсичність. У зв'язку з цим одночасне застосування нестероїдних протизапальних засобів у пацієнтів, які отримують високі дози метотрексату, не рекомендується (див. розділ «Протипоказання для застосування»). У пацієнтів, які приймають низькі дози метотрексату, також слід враховувати ризик взаємодії метотрексату та нестероїдних протизапальних засобів, особливо при порушенні функції нирок. При необхідності комбінованої терапії необхідно контролювати загальний аналіз крові, функцію печінки та нирок, особливо в перші дні лікування. Похідні сульфонілсечовини та інсулін Ацетилсаліцилова кислота посилює їхній гіпоглікемічний ефект, тому при прийомі високої дози саліцилатів може знадобитися зниження дози гіпоглікемічних лікарських препаратів. Рекомендується частіше контролювати вміст глюкози у крові. Алкоголь Збільшує ризик шлунково-кишкових кровотеч, одночасного застосування слід уникати. Парацетамол Індуктори мікросомальних ферментів печінки або потенційно гепатотоксичні речовини (наприклад, алкоголь, рифампіцин, ізоніазид, снодійні та протиепілептичні засоби, включаючи фенобарбітал, фенітоїн та карбамазепін) Підвищення токсичності парацетамолу, здатне призвести до ураження печінки навіть за нетоксичних доз парацетамолу, тому слід контролювати функцію печінки. Одночасне застосування не рекомендується. Хлорамфенікол Парацетамол може збільшувати ризик підвищеної концентрації хлорамфеніколу. Одночасне застосування не рекомендується. Зідовудін Парацетамол може збільшувати схильність до розвитку нейтропенії, тому слід контролювати гематологічні показники. Одночасне застосування можливе лише з дозволу лікаря. Пробенецид Пробенецид зменшує кліренс парацетамолу, що потребує зниження дози парацетамолу. Одночасне застосування не рекомендується. Непрямі антикоагулянти Багаторазовий прийом парацетамолу протягом більш як одного тижня збільшує антикоагулянтний ефект. Епізодичний прийом парацетамолу не має значного впливу. Пропантелін та інші препарати, що уповільнюють евакуацію зі шлунка Знижують швидкість всмоктування парацетамолу, що може відстрочити чи зменшити швидке полегшення болю. Метоклопрамід та інші препарати, що прискорюють евакуацію зі шлунка Збільшує швидкість всмоктування парацетамолу і, відповідно, ефективність та початок знеболювальної дії. Колестирамін Знижує швидкість всмоктування парацетамолу, тому при необхідності максимальної аналгезії, колістирамін приймають не раніше 1 години після прийому парацетамолу. Кофеїн Снодійні засоби (наприклад, бензодіазепіни, барбітурати, блокатори Н1 гістамінових рецепторів) Одночасне застосування може зменшити снодійний ефект або зменшити протисудомний ефект барбітуратів, тому одночасне застосування не рекомендується. При необхідності одночасного застосування комбінацію доцільно приймати вранці. Літій Скасування кофеїну може збільшити плазмову концентрацію літію, оскільки кофеїн збільшує нирковий кліренс літію, тому при відміні кофеїну може знадобитися зниження дози літію. Одночасне застосування не рекомендується. Дисульфірам Пацієнтів, які перебувають на лікуванні дисульфірамом, слід попередити про необхідність не допускати застосування кофеїну, щоб уникнути ризику посилення алкогольного абстинентного синдрому у зв'язку зі стимулюючим дією кофеїну на серцево-судинну та центральну нервову системи. Ефедриноподібні речовини Збільшення ризику розвитку лікарської залежності. Одночасне застосування не рекомендується. Симпатоміметики або левотироксин За рахунок взаємного потенціювання можуть посилювати хронотропний ефект. Одночасне застосування не рекомендується. Теофілін Одночасне застосування знижує екскрецію теофіліну. Антибактеріальні препарати з групи хінолонів, еноксацин та піпемідова кислота, тербінафін, циметидин, флувоксамін та пероральні контрацептиви. Збільшення періоду напіввиведення кофеїну внаслідок інгібування цитохрому Р450 печінки, тому пацієнтам з порушенням функції печінки, порушенням ритму серця та латентною епілепсією слід уникати застосування кофеїну. Нікотин, фенітоїн та фенілпропаноламін Знижують термінальний період напіввиведення кофеїну Клозапін Кофеїн збільшує сироваткову концентрацію клозапіну, ймовірно, як за рахунок фармакокінетичних, так і фармакодинамічних механізмів. Необхідний контроль сироваткової концентрації клозапіну. Одночасне застосування не рекомендується.Спосіб застосування та дозиВсередину (під час або після їди, запиваючи достатньою кількістю води при прийомі кожної дози). Дорослим та дітям старше 15 років при головному болі рекомендована доза по 1-2 таблетки, у разі сильного головного болю наступний прийом через 4-6 год. При мігрені рекомендована доза 2 таблетки при появі симптомів, при необхідності повторний прийом через 4-6 годин. Для лікування головного болю та мігрені препарат застосовують не більше 4 днів. При больовому синдромі – 1-2 таблетки; середня добова доза – 3-4 таблетки, максимальна добова доза – 8 таблеток. Препарат не слід приймати більше 5 днів як аналгезуючий лікарський засіб і більше 3 днів – жарознижувального. Інші дози та схеми застосування встановлюються лікарем. Літні (старші 65 років) У літніх пацієнтів, особливо при низькій масі тіла, слід бути обережними. Пацієнти з печінковою та нирковою недостатністю Вплив порушення функції печінки або нирок на фармакокінетику препарату не вивчався. Враховуючи механізм дії ацетилсаліцилової кислоти та парацетамолу, їх застосування може посилити ниркову та печінкову недостатність. У зв'язку з цим препарат протипоказаний у пацієнтів з тяжкою печінковою або нирковою недостатністю (див. розділ «Протипоказання для застосування»), а при нирковій та печінковій недостатності легкого та середнього ступеня його слід застосовувати з обережністю.ПередозуванняАцетилсаліцилова кислота При легких інтоксикаціях - запаморочення, шум у вухах, глухота, підвищене потовиділення, нудота, блювання, біль голови і сплутаність свідомості. Виникає при плазмовій концентрації 150300 мкг/мл. Лікування – зниження дози чи скасування терапії. При концентраціях вище 300 мкг/мл виникає більш важка інтоксикація, що виявляється гіпервентиляцією, лихоманкою, занепокоєнням, кетоацидозом, респіраторним алкалозом та метаболічним ацидозом. Пригнічення центральної нервової системи може призвести до коми, також можуть виникнути серцево-судинний колапс та дихальна недостатність. Найбільший ризик розвитку хронічної інтоксикації відзначається у дітей та осіб похилого віку при прийомі протягом кількох діб понад 100 мг/кг/добу. Лікування При підозрі на надходження понад 120 мг/кг саліцилатів протягом останньої години багаторазово вводять активоване вугілля. При прийомі більше 120 мг/кг саліцилатів слід визначати їхню плазмову концентрацію, хоча спрогнозувати тяжкість передозування лише на підставі цього показника неможливо, необхідно також враховувати клінічні та біохімічні показники. Якщо плазмова концентрація перевищує 500 мкг/мл (350 мкг/мл для дітей віком до 5 років), внутрішньовенне введення натрію гідрокарбонату ефективно видаляє саліцилати з плазми. Якщо плазмова концентрація перевищує 700 мкг/мл (нижчі концентрації у дітей та літніх) або при тяжкому метаболічному ацидозі, терапією вибору є гемодіаліз або гемоперфузія. Парацетамол При передозуванні можлива інтоксикація, особливо у пацієнтів похилого віку, дітей, пацієнтів із захворюваннями печінки (викликаних хронічним алкоголізмом), у пацієнтів з порушеннями харчування, а також у пацієнтів, які приймають індуктори мікросомальних ферментів печінки, при якій можуть розвинутися блискавичний гепатит, печінкова недостатність, хол гепатит, цитолітичний гепатит, у зазначених вище випадках – іноді з летальним кінцем. Клінічна картина гострого передозування розвивається протягом 24 годин після прийому парацетамолу. Симптоми: шлунково-кишкові розлади (нудота, блювання, зниження апетиту, відчуття дискомфорту в черевній порожнині та/або абдомінальний біль), блідість шкірних покривів. При одночасному введенні дорослим 7,5 г або більше або дітям понад 140 мг/кг відбувається цитоліз гепатоцитів з повним та необоротним некрозом печінки, розвитком печінкової недостатності, метаболічного ацидозу та енцефалопатії, які можуть призвести до коми та летального результату. Через 12-48 годин після введення парацетамолу відзначається підвищення активності мікросомальних ферментів печінки, лактатдегідрогенази, концентрації білірубіну та зниження вмісту протромбіну. Клінічні симптоми пошкодження печінки виявляються через 2 доби після передозування препарату та досягають максимуму на 4-6 день. Лікування Негайна госпіталізація. Визначення кількісного вмісту парацетамолу в плазмі перед початком лікування в якомога більш ранні терміни після передозування. Введення донаторів SH-груп і попередників синтезу глутатіону – метіоніну та ацетилцистеїну – найефективніше у перші 8 годин. Необхідність у проведенні додаткових терапевтичних заходів (подальше введення метіоніну, внутрішньовенне введення ацетилцистеїну) визначається залежно від концентрації парацетамолу в крові, а також від часу, що минув після його введення. Симптоматичне лікування. Лабораторні дослідження активності мікросомальних ферментів печінки слід проводити на початку лікування та потім – кожні 24 год. Найчастіше активність микросомальных ферментів печінки нормалізується протягом 1-2 тижнів. У дуже тяжких випадках може знадобитися пересадка печінки. Кофеїн Поширеними симптомами є гастралгія, ажитація, делірій, тривога, нервозність, занепокоєння, безсоння, психічне збудження, м'язові посмикування, сплутаність свідомості, судоми, зневоднення, прискорене сечовипускання, гіпертензія, головний біль, кров'ю), шум у вухах. При вираженому передозуванні може виникати гіперглікемія. Кардіологічні порушення виявляються тахікардією та аритмією. Лікування Зниження дози або скасування кофеїну.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗагальні Даний лікарський препарат не слід приймати одночасно з лікарськими препаратами, що містять ацетилсаліцилову кислоту або парацетамол. Подібно до інших засобів для лікування мігрені, до початку лікування передбачуваної мігрені у пацієнтів, яким раніше не виставлявся діагноз мігрень, або тим пацієнтам, у яких мігрень проявляється нетиповими симптомами, слід бути обережним, щоб виключити інші потенційно серйозні неврологічні розлади. Якщо у пацієнтів у ході >20 % нападів мігрені виникає блювота або >50 % нападів їм постільний режим, препарат застосовувати не слід. Якщо мігрень після прийому перших двох таблеток препарату не усувається, необхідно звернутися за медичною допомогою. Препарат не слід застосовувати, якщо протягом щонайменше останніх трьох місяців у пацієнта виникало більше 10 нападів головного болю на місяць. У цьому випадку слід запідозрити головний біль унаслідок надмірного застосування ліків та скасувати лікування. Крім того, пацієнтам слід звернутися за медичною допомогою. Слід бути обережними у пацієнтів з факторами ризику дегідратації, наприклад, з блювотою, діареями або до або після великої операції. Через свої фармакодинамічні властивості препарат може маскувати ознаки та симптоми інфекції. Внаслідок вмісту в препараті ацетилсаліцилової кислоти Препарат слід з обережністю застосовувати у пацієнтів з подагрою, порушенням функції нирок або печінки, дегідратацією, неконтрольованою артеріальною гіпертензією, дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенози та цукровим діабетом. З огляду на інгібування ацетилсаліцилової кислотою агрегації тромбоцитів препарат може призводити до подовження часу кровотечі під час та після хірургічних втручань (у тому числі невеликих, наприклад, екстракції зуба). Препарат не слід одночасно застосовувати з антикоагулянтами та іншими лікарськими препаратами, що порушують згортання крові, без контролю лікаря. За пацієнтами з порушенням зсідання крові слід встановити ретельне спостереження. Слід бути обережними при метро- або менорагії. Якщо у пацієнта на фоні прийому препарату розвивається кровотеча або виразка шлунково-кишкового тракту, необхідно негайно його скасувати. У будь-який момент лікування будь-якими нестероїдними протизапальними засобами можуть виникати потенційно летальні кровотечі, виразки та перфорації ШКТ як з провісниками та важкими шлунково-кишковими ускладненнями в анамнезі, так і без них. Ці ускладнення, як правило, важче виявляються у пацієнтів похилого віку. Алкоголь, глюкокортикостероїди та нестероїдні протизапальні засоби можуть підвищувати ризик шлунково-кишкових кровотеч. Препарат може сприяти розвитку бронхоспазму та виникненню загострення бронхіальної астми (в т.ч. бронхіальна астма, зумовлена ​​непереносимістю анальгетиків) або інших реакцій гіперчутливості. До факторів ризику відносяться бронхіальна астма, сезонний алергічний риніт, поліпоз носа, хронічна обструктивна хвороба легень, хронічні інфекції дихальних шляхів (особливо асоційовані з симптомами, характерними для алергічного риніту). Такі явища також можуть виникати у пацієнтів з алергічними реакціями (наприклад, шкірними, включаючи свербіж та кропив'янку) на інші речовини. У таких пацієнтів рекомендується дотримуватися особливої ​​обережності. Дітям до 18 років не можна призначати лікарські засоби, що містять ацетилсаліцилову кислоту як жарознижувальну, оскільки у разі вірусної інфекції вони здатні збільшити ризик виникнення синдрому Рейє. Симптомами синдрому Рейє є гіперпірексія, тривала блювота, метаболічний ацидоз, порушення з боку нервової системи та психіки, гепатомегалія та порушення функції печінки, гостра енцефалопатія, порушення дихання, судоми, кома. Ацетилсаліцилова кислота може спотворювати результати лабораторних аналізів функції щитовидної залози внаслідок хибнопозитивної низької концентрації левотироксину (Т4) та трийодтироніну (Т3). Внаслідок вмісту в препараті парацетамолу Слід бути обережними при призначенні препарату пацієнтам з порушенням функції нирок або печінки або алкогольною залежністю. Ризик отруєння парацетамолом підвищується у пацієнтів, які приймають інші потенційно гепатотоксичні лікарські препарати або лікарські препарати, що індукують мікросомальні ферменти печінки (наприклад, рифампіцин, ізоніазид, хлорамфенікол, снодійні та протисудомні засоби, включаючи фенобарбітал, фенітоїн) та. Пацієнти з алкоголізмом в анамнезі входять до особливої ​​групи ризику ураження печінки. При застосуванні препарату можуть розвиватися серйозні шкірні реакції, такі як гострий генералізований екзантематозний пустульоз, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, які можуть призводити до летального результату. Пацієнти повинні бути поінформовані про ознаки серйозних реакцій шкіри. Прийом препарату повинен бути припинений при перших проявах реакцій шкіри або будь-яких інших ознак гіперчутливості. Внаслідок вмісту в препараті кофеїну Препарат слід з обережністю призначати пацієнтам з подагрою, гіпертиреозом та аритмією. При застосуванні препарату слід обмежити споживання продуктів, що містять кофеїн, оскільки надмірне надходження кофеїну може призвести до нервозності, дратівливості, безсоння та, у деяких випадках, почастішання серцебиття. Вплив на лабораторні дослідження Високі дози ацетилсаліцилової кислоти можуть спотворювати результати низки клініко-біохімічних лабораторних досліджень. Застосування парацетамолу може вплинути на результати визначення сечової кислоти за методом фосфорновольфрамової кислоти та глікемії глюкозооксидазним/пероксидазним методом. Кофеїн може звертати ефекти дипіридамолу на кровотік у міокарді, спотворюючи таким чином результати цього дослідження. Під час проведення дослідження необхідно протягом 8-12 год утриматися від прийому кофеїну. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Дослідження з вивчення впливу здатність керувати транспортними засобами, механізмами не проводились. При виникненні таких небажаних реакцій, як запаморочення або сонливість, слід утриматися від цих видів діяльності та повідомити про це лікаря.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Фасовка: N10 Форма выпуска: таб. покрытые пленочной оболочкой Упаковка: блистер Производитель: Фармстандарт ОТС Завод-производитель: Фармстандарт-Лексредства(Россия) Действующее вещество: Ибупрофен + Парацетамол. .

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему.

Фасування: N10 Форма випуску таб. Упакування: упак. Виробник: Атол ТОВ Завод-виробник: Озон(Росія) Діюча речовина: Кофеїн + Парацетамол + Пропіфеназон.

Фасування: N20 Форма випуску таб. покриті плівковою оболонкою Упаковка: блістер Виробник: Др. Реддіс Лабораторіс Лтд.

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: диклофенак натрію 50 мг, парацетамол 500 мг Допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний - 290 мг, целацефат (ацетилфталілцелюлоза) - 15 мг, діетилфталат - 2.5 мг, тальк - 10 мг, магнію стеарат - 10 мг, титану діоксид - 13 мг, 0 18 мг, метилпарабен (метилпарагідроксибензоат) - 17.5 мг, пропілпарабен (пропілпарагідроксибензоат) - 4 мг, таблеткове покриття ТС 1005 (біле) - 28.5 мг (гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза) - 5.5 мг, пропіленгліколь 10, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0, 0,0 – 7.98 мг). 10 шт. - блістери (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, вкриті оболонкою; білого або майже білого кольору, капсулоподібної форми, з ризиком на одній стороні; допускається легка шорсткість.Фармакотерапевтична групаКомбінований аналгезуючий препарат, дія якого обумовлена ​​ефектами компонентів, що входять до його складу. Диклофенак; - похідне фенілоцтової кислоти, має протизапальну, аналгетичну, жарознижувальну, антиагрегантну дію. Пригнічуючи ЦОГ-1 і ЦОГ-2, порушує метаболізм арахідонової кислоти, зменшує кількість простагландинів як у вогнищі запалення, так і у здорових тканинах, пригнічує ексудативну та проліферативну фази запалення. Парацетамол; - похідне аніліну, інгібує ЦОГ переважно в ЦНС, слабко впливає на водно-сольовий обмін та слизову оболонку ШКТ. У запалених тканинах пероксидази нейтралізують вплив парацетамолу на ЦОГ-1 та ЦОГ-2, що пояснює практично повну відсутність протизапального ефекту.ФармакокінетикаДиклофенак Всмоктування Абсорбція швидка та повна, їжа уповільнює швидкість абсорбції. Після прийому внутрішньо 50 мг C max ;в плазмі становить 1.5 мкг/мл, Тmax ;в плазмі - 2-3 год. Концентрація в плазмі знаходиться в лінійній залежності від дози. Біодоступність становить 50%. AUC у 2 рази менше після прийому внутрішньо, ніж після парентерального введення у тій же дозі. Розподіл Зв'язування з білками плазми становить понад 99% (більшість зв'язується з альбумінами). Проникає у грудне молоко, синовіальну рідину; C max ;в синовіальній рідині досягається на 2-4 год пізніше, ніж у плазмі. T1/2; із синовіальної рідини становить 3-6 годин (концентрації диклофенаку в синовіальній рідині через 4-6 годин після його прийому вище, ніж у плазмі, і залишаються вищими ще протягом 12 годин). Зміни фармакокінетики диклофенаку на фоні багаторазового застосування не відзначається. Не кумулює при дотриманні рекомендованого інтервалу між їдою. Метаболізм Близько 50% диклофенаку піддається метаболізму при "першому проходженні" через печінку. Метаболізм відбувається в результаті багаторазового або одноразового гідроксилювання та подальшого кон'югування з глюкуроновою кислотою. У метаболізмі диклофенаку також бере участь ізофермент CYP2C9. Фармакологічна активність метаболітів менша, ніж фармакологічна активність диклофенаку. Виведення Системний кліренс становить 260 мл/хв. T1/2; з плазми - 1-2 год. 60% прийнятої дози виводиться у вигляді метаболітів нирками; менше 1% виводиться у незміненому вигляді, решта дози виводиться у вигляді метаболітів із жовчю. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках У пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (КК < 10 мл/хв) збільшується виведення метаболітів з жовчю, при цьому збільшення їхньої концентрації в крові не спостерігається. У пацієнтів із хронічним гепатитом чи компенсованим цирозом печінки фармакокінетичні параметри не змінюються. Парацетамол Всмоктування та розподіл Абсорбція висока. C max ;у плазмі крові становить 5-20 мкг/мл, Tmax ;- 0.5-2 год. Зв'язування з білками плазми – 15%. Проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Менше 1% від прийнятої матір'ю, що годує, дози парацетамолу проникає в грудне молоко. Метаболізм Метаболізується в печінці за трьома основними шляхами: кон'югація з глюкуронідами, кон'югація з сульфатами, окислення мікросомальними ферментами печінки. В останньому випадку утворюються токсичні проміжні метаболіти, які згодом кон'югують з глутатіоном, а потім із цистеїном та меркаптуровою кислотою. Основними ізоферментами цитохрому Р450 для цього шляху метаболізму є ізофермент CYP2E1 (переважно), CYP1A2 та CYP3A4 (другорядна роль). При дефіциті глутатіону ці метаболіти можуть спричинити ушкодження та некроз гепатоцитів. Додатковими шляхами метаболізму є гідроксилювання до 3-гідроксипарацетамолу та метоксилювання до 3-метоксипарацетамолу, які згодом кон'югують з глюкуронідами або сульфатами. У дорослих переважає глюкуронування, у новонароджених (в т.ч. недоношених) та дітей молодшого віку – сульфатування. Кон'юговані метаболіти парацетамолу (глюкуроніди, сульфати та кон'югати з глутатіоном) мають низьку фармакологічну (в т.ч. токсичну) активність. Виведення T1/2 ; становить 1-4 год. Виводиться нирками як метаболітів, переважно кон'югатів, лише 3% у незміненому вигляді. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках У пацієнтів похилого віку знижується кліренс парацетамолу та збільшується T1/2.Клінічна фармакологіяНПЗЗ у комбінації з аналгетиком-антипіретиком.Показання до застосуванняДля зменшення болю та запалення на момент застосування при запальних захворюваннях опорно-рухового апарату (ревматоїдний артрит, псоріатичний, ювенільний та хронічний артрит, анкілозуючий спондиліт, гострий подагричний артрит); дегенеративні захворювання опорно-рухового апарату (деформуючий остеоартроз, остеохондроз); люмбаго, ішіас, невралгія, міалгія; захворювання навколосуглобових тканин (тендовагініт, бурсит); посттравматичні больові синдроми, що супроводжуються запаленням; зубний біль.Протипоказання до застосуванняПовне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗЗ (в т.ч. в анамнезі); ерозивно-виразкові ураження ШКТ (в т.ч. дванадцятипалої кишки); активна шлунково-кишкова кровотеча; запальні захворювання кишок; тяжка печінкова недостатність; тяжка серцева недостатність; період після проведення аортокоронарного шунтування; ниркова недостатність тяжкого ступеня (КК <30 мл/хв); прогресуючі захворювання нирок; активне захворювання печінки; гіперкаліємія; вагітність; період лактації (грудного вигодовування); дитячий вік; - підвищена чутливість до компонентів препарату; підвищена чутливість до інших похідних фенілоцтової кислоти або аніліну. З ;обережністю: ;виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки (у фазі ремісії або в анамнезі), виразковий коліт, хвороба Крона, захворювання печінки в анамнезі, печінкова порфірія, доброякісні гіпербілірубінемії (в т.ч. синдром алкоголь ураження печінки, хронічна серцева недостатність легкого або середнього ступеня тяжкості, артеріальна гіпертензія, значне зниження ОЦК (в т.ч. після великого хірургічного втручання), бронхіальна астма, ІХС, цереброваскулярні захворювання, гіперліпідемія, цукровий діабет, захворювання периферичних ниркова недостатність (КК 30-60 мл/хв), наявність інфекції Helicobacter pylori, тривале застосування НПЗЗ, алкоголізм, тяжкі соматичні захворювання, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, одночасний прийом кортикостероїдів,антикоагулянтів, антиагрегантів, селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну у пацієнтів похилого віку.Вагітність та лактаціяБезпека застосування препарату при вагітності та в період грудного вигодовування не встановлена, тому призначення Паноксену даної категорії пацієнтів протипоказане. Застосування у дітей Застосування препарату протипоказане у дитячому віці.Побічна діяЗ боку травної системи: епігастральний біль, нудота, блювання, діарея, диспепсія, метеоризм, анорексія, підвищення активності печінкових амінотрансфераз, гастрит, проктит, кровотеча з ШКТ (блювота з кров'ю, мелена, діарея з домішкою крові), (з кровотечею або перфорацією або без них), гепатит, жовтяниця, порушення функції печінки, стоматит, глосит, езофагіт, геморагічний коліт, загострення виразкового коліту або хвороби Крона, запор, панкреатит, блискавичний гепатит. З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, сонливість, порушення чутливості (в т.ч. парестезія), розлади пам'яті, тремор, судоми, тривога, цереброваскулярні порушення, асептичний менінгіт, дезорієнтація, депресія, безсоння, кошмарні сновидіння психічні розлади. З боку органів чуття: ;вертиго, порушення зору (нечіткість зорового сприйняття, диплопія), порушення слуху, шум у вухах, порушення смакових відчуттів. З боку сечовидільної системи: гостра ниркова недостатність, гематурія, протеїнурія, інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, папілярний некроз нирок. З боку системи кровотворення: ;тромбоцитопенія, лейкопенія, анемія, в т.ч. гемолітична чи апластична, агранулоцитоз, метгемоглобінемія. Алергічні реакції: ; кропив'янка, алергічна пурпура, анафілактичні/анафілактоїдні реакції (включаючи виражене зниження артеріального тиску та шок), ангіоневротичний набряк (в т.ч. особи). З боку серцево-судинної системи: відчуття серцебиття, біль у грудях, підвищення артеріального тиску, васкуліт, серцева недостатність, інфаркт міокарда. З боку дихальної системи: бронхіальна астма (включаючи задишку), пневмоніт. З боку шкірних покровів: ; шкірний висип (в т.ч. бульозний), еритема, в т.ч. багатоформна та синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла, ексфоліативний дерматит, свербіж, випадання волосся, фотосенсибілізація, пурпура. Інші: ;набряки.Взаємодія з лікарськими засобамиДиклофенак Підвищує концентрацію у плазмі дигоксину, препаратів літію. Знижує ефект діуретиків, на тлі калійзберігаючих діуретиків посилюється ризик розвитку гіперкаліємії; на фоні антикоагулянтів, антиагрегантів та тромболітиків (алтеплаза, стрептокіназа, урокіназа) підвищується ризик розвитку кровотеч (частіше із ШКТ). Зменшує ефекти антигіпертензивних та снодійних препаратів. Збільшує ймовірність виникнення побічних ефектів інших НПЗЗ та кортикостероїдів (кровотечі із ШКТ), токсичність метотрексату та нефротоксичність циклоспорину (за рахунок підвищення їх концентрації у плазмі). Ацетилсаліцилова кислота знижує концентрацію диклофенаку в крові. Зменшує ефект гіпоглікемічних засобів. Парацетамол збільшує ризик розвитку нефротоксичних ефектів диклофенаку. Цефамандол, цефоперазон, цефотетан, вальпроєва кислота та плікаміцин збільшують частоту розвитку гіпопротромбінемії. Циклоспорин та препарати золота підвищують вплив диклофенаку на синтез простагландинів у нирках, що проявляється підвищенням нефротоксичності. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну підвищують ризик розвитку кровотеч із ШКТ. Одночасне застосування з етанолом, колхіцином, кортикотропіном та препаратами звіробою продірявленого підвищує ризик розвитку кровотеч із ШКТ. Засоби, що викликають фотосенсибілізацію, підвищують сенсибілізуючу дію диклофенаку до УФ-опромінення. Засоби, що блокують канальцеву секрецію, підвищують концентрацію у плазмі диклофенаку, тим самим збільшуючи його ефективність та токсичність. Антибактеріальні засоби із групи хінолону підвищують ризик розвитку судом. Парацетамол Знижує ефективність урикозуричних засобів. Одночасне застосування парацетамолу у високих дозах збільшує ефект антикоагулянтів (зниження синтезу факторів згортання крові в печінці). Індуктори мікросомальних ферментів печінки (фенітоїн, барбітурати, рифампіцин, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти), етанол та гепатотоксичні засоби збільшують продукцію гідроксильованих активних метаболітів, що зумовлює можливість розвитку тяжких інтоксикацій навіть при невеликому передозуванні. Тривале застосування барбітуратів знижує ефективність парацетамолу. При одночасному прийомі етанол сприяє розвитку гострого панкреатиту. Інгібітори мікросомальних ферментів печінки (зокрема циметидин) знижують ризик гепатотоксичної дії. Тривале одночасне застосування парацетамолу та НПЗЗ підвищує ризик розвитку "анальгетичної" нефропатії та папілярного некрозу нирок, настання термінальної ниркової недостатності. Тривале одночасне застосування парацетамолу у високих дозах та саліцилатів підвищує ризик розвитку раку нирки або сечового міхура. Дифлунісал підвищує плазмову концентрацію парацетамолу на 50%, що збільшує ризик розвитку гепатотоксичності. Мієлотоксичні засоби посилюють прояви гематотоксичності парацетамолу.Спосіб застосування та дозиПаноксен приймають внутрішньо, не розжовуючи, під час або після їди, запиваючи невеликою кількістю води. Призначають по 1 таб. 2-3 рази на добу. Максимальна добова доза – 3 таб. (150 мг у перерахунку на диклофенак). Тривалість застосування препарату Паноксен залежить від показання до застосування. При гострих станах, швидко придбаних станах препарат застосовують протягом декількох днів. При хронічних запальних або дегенеративних захворюваннях сполучної тканини можливе тривале застосування препарату Паноксен. При тривалому застосуванні препарату необхідно здійснювати регулярний контроль на предмет можливого виникнення ерозії слизової оболонки шлунково-кишкового тракту з подальшим розвитком шлунково-кишкової кровотечі, а також проводити функціональні проби печінки з метою раннього виявлення можливої ​​гепатотоксичності препарату.ПередозуванняДиклофенак Симптоми: блювання, кровотеча з ШКТ, епігастральний біль, діарея, запаморочення, шум у вухах, летаргія, судоми; рідко – підвищення артеріального тиску, гостра ниркова недостатність, гепатотоксична дія, пригнічення дихання, кома. Лікування: ; промивання шлунка, активоване вугілля, симптоматична терапія, спрямована на усунення підвищення АТ, порушення функції нирок, судом, подразнення шлунково-кишкового тракту, пригнічення дихання. Форсований діурез, гемодіаліз малоефективні (у зв'язку з високим ступенем зв'язування з білками плазми та інтенсивним метаболізмом). Парацетамол Симптоми: протягом перших 24 годин після прийому - блідість шкірних покривів, нудота, блювання, анорексія, абдомінальний біль; порушення метаболізму глюкози; метаболічний ацидоз. Симптоми порушення функції печінки можуть виникнути через 12-48 годин після передозування. При тяжкому передозуванні – печінкова недостатність з прогресуючою енцефалопатією, кома, смерть; гостра ниркова недостатність із тубулярним некрозом (у т.ч. за відсутності тяжкого ураження печінки); аритмія, панкреатит. Гепатотоксичний ефект у дорослих проявляється при прийомі 4 г та більше. Лікування: ;введення донаторів SH-груп і попередника синтезу глутатіону - метіоніну протягом 8-9 год після передозування та ацетилцистеїну - протягом 8 год. Необхідність у проведенні додаткових терапевтичних заходів (подальше введення метіоніну, внутрішньовенне введення від концентрації парацетамолу в крові, а також від часу, який минув після його прийому.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДля зниження ризику розвитку небажаних явищ з боку шлунково-кишкового тракту препарат слід застосовувати у мінімальній ефективній дозі мінімально можливим коротким курсом. Через важливу роль простагландинів у підтримці ниркового кровотоку слід виявляти особливу обережність при призначенні пацієнтам із серцевою або нирковою недостатністю, а також при терапії пацієнтів похилого віку, які отримують діуретики, та пацієнтів, у яких з якоїсь причини спостерігається зниження ОЦК (наприклад, після великого хірургічного втручання). При призначенні Паноксену в таких випадках рекомендується як запобіжний засіб контролювати функцію нирок. З метою швидкого досягнення бажаного терапевтичного ефекту препарат приймають за 30 хв до їди. В інших випадках приймають до, під час або після їди в нерозжованому вигляді, запиваючи достатньою кількістю води. У пацієнтів із печінковою недостатністю (хронічний гепатит, компенсований цироз печінки) кінетика та метаболізм не відрізняються від аналогічних процесів у пацієнтів із нормальною функцією печінки. На тлі застосування препарату спотворюються результати лабораторних досліджень при кількісному визначенні вмісту глюкози та сечової кислоти у плазмі. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Необхідно бути обережними при керуванні транспортними засобами та інших видах діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Ібупрофен - 400,00 мг; Парацетамол – 325, 00 мг; Допоміжні речовини ядра: Целюлоза мікрокристалічна М 102 – 76,00 мг; Крохмаль кукурудзяний – 65,25 мг; Гліцерол (гліцерин) – 3,00 мг; Карбоксиметилкрохмаль натрію (натрію крохмалю гліколят (тип А), примоджель) – 14,25 мг; Кремнію діоксид колоїдний – 38,00 мг; Тальк – 19,00 мг; Магнію стеарат – 9,50 мг; Склад оболонки: Гіпромелоза – 12,90 мг; Макрогол-4000 – 3,20 мг; Титану діоксид – 2,30 мг; Пропіленгліколь - 1,60 мг. По 10, 20 таблеток у банки полімерні з поліетилену або поліпропілену з кришкою нагвинчується або натягується з поліетилену низького тиску та поліетилену високого тиску. За відсутності ущільнювача пробки вільний простір у банку заповнюють ватою медичною гігроскопічною або амортизатором. По 4, 5, 6, 7, 8, 10, 20 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. 1 банку або 1, 2, 4 контурні коміркові упаковки по 5, 10, 20 таблеток або 1 контурне коміркове пакування по 4, 6 таблеток, або 1, 2 контурні коміркові упаковки по 7, 8 таблеток з інструкцією по застосуванню поміщають в пачку з картону .Опис лікарської формиТаблетки овальної форми, двоопуклі, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору. Допускається шорсткість поверхні пігулок. На поперечному розрізі – ядро ​​білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаАналгезуючий засіб, комбінований (НПЗП + аналгезуючий ненаркотичний засіб).ФармакокінетикаІбупрофен Абсорбція - висока, швидко і практично повністю всмоктується із ШКТ. Виявляється у плазмі крові через 5 хвилин після прийому препарату натще, час досягнення максимальної концентрації (ТСmах) після прийому внутрішньо – близько 1-2 год. Зв'язок з білками плазми крові – понад 90%. Період напіввиведення (Т1/2) - близько 2 год. Повільно проникає в порожнину суглобів, накопичується в синовіальній рідині, створюючи в ній вищі концентрації, ніж у плазмі. Після абсорбції близько 60% фармакологічно неактивної R-форми повільно трансформується на активну S-форму. Зазнає метаболізму в печінці. Більше 90% виводиться нирками (у незміненому вигляді не більше 1%) та меншою мірою з жовчю у вигляді метаболітів та їх кон'югатів. Парацетамол Абсорбція - висока, швидко всмоктується із ШКТ. Зв'язок із білками плазми – менше 10% і незначно збільшується при передозуванні. Сульфатний та глюкуронідний метаболіти не зв'язуються з білками плазми навіть у відносно високих концентраціях. Розмір Сmax - 5-20 мкг/мл, Tcmax - 0,5-2 год. Досить рівномірно розподіляється у рідких середовищах організму. Проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр. Виявляється у плазмі крові через 5 хвилин після прийому препарату натще, Сmax у плазмі крові досягається через 30-40 хвилин після прийому. Ступінь абсорбції парацетамолу не залежить від їди. Близько 90-95% парацетамолу метаболізується в печінці з утворенням неактивних кон'югатів з глюкуроновою кислотою (60%), таурином (35%) та цистеїном (3%), а також невеликої кількості гідроксильованих та деацетильованих метаболітів. Невелика частина препарату гідроксилюється мікросомальними ферментами з утворенням високоактивного N-ацетил-n-бензохіноніміну, який зв'язується із сульфгідрильними групами глутатіону. При виснаженні запасів глутатіону в печінці (при передозуванні) ферментні системи гепатоцитів можуть блокуватися, що призводить до розвитку їх некрозу. Період напіввиведення (Т1/2) – 2-3 год. У пацієнтів з цирозом печінки Т1/2 дещо збільшується. У літніх пацієнтів знижується кліренс препарату та збільшується період напіввиведення. Виводиться нирками переважно у вигляді глюкуронідних та сульфатних кон'югатів (менше 5% – у незміненому вигляді). У грудне молоко проникає менше ніж 1% від прийнятої дози парацетамолу. У дітей здатність до утворення кон'югатів із глюкуроновою кислотою нижча, ніж у дорослих.ФармакодинамікаКомбінований препарат, дія якого обумовлена ​​компонентами, що входять до його складу. Має спрямовану дію проти болю (знеболювальну), жарознижувальну та протизапальну дію. Ібупрофен і парацетамол відрізняються за механізмом та місцем дії. В результаті їх взаємопідсилювальної дії досягається більш виражене зниження больової чутливості та посилення жарознижувальної дії, ніж окремо. Ібупрофен – нестероїдний протизапальний препарат (НПЗП), має аналгетичну, протизапальну, жарознижувальну дію. Пригнічуючи циклооксигеназу (ЦОГ) 1 і 2, порушує метаболізм арахідонової кислоти, зменшує кількість простагландинів (медіаторів болю, запалення та гіпертермічної реакції), як в осередку запалення, так і в здорових тканинах, пригнічує ексудативну та проліферативну фази. Ібупрофен інгібує міграцію лейкоцитів у вогнище запалення. Знеболюючий ефект ібупрофену забезпечується його інгібуючою дією на периферичному рівні. Антипіретичний ефект ібупрофену пов'язаний із центральним інгібуванням синтезу простагландинів у гіпоталамусі. Парацетамол - аналгетичний ненаркотичний засіб, має знеболювальну, жарознижувальну та слабку протизапальну дію. Парацетамол невибірково блокує ЦОГ, переважно у центральній нервовій системі, слабко впливає на водно-сольовий обмін та слизову оболонку шлунково-кишкового тракту (ЖКТ). Чинить знеболювальну та жарознижувальну дію. Парацетамол також може стимулювати активність низхідних шляхів серотоніну, що призводить до усунення передачі больового імпульсу в спинному мозку. На периферичному рівні парацетамол має слабку дію на ЦОГ-1 і ЦОГ-2. Послаблює артралгію у спокої та під час руху, зменшує ранкову скутість та припухлість суглобів, сприяє збільшенню обсягу рухів.Показання до застосуваннябіль голови (зокрема мігрень); зубний біль; болі у спині; міалгія; альгодисменорея (болючі менструації); невралгія; суглобові болі, больовий синдром при запальних та дегенеративних захворюваннях суглобів та хребта; болі при забоях, розтягуваннях, вивихах, переломах; посттравматичний та післяопераційний больовий синдром; гарячкові стани (у тому числі при грипі та застудних захворюваннях), що супроводжуються підвищеною температурою, ознобом, головним болем, болем у м'язах та суглобах, болем у горлі. Препарат призначений для симптоматичної терапії, зменшення болю та запалення на момент використання. Препарат не впливає на прогрес захворювання.Протипоказання до застосуванняПідвищена індивідуальна чутливість до компонентів препарату (зокрема інших НПЗП). Ерозивно-виразкові захворювання ШКТ (у тому числі виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, хвороба Крона, виразковий коліт) або виразкова кровотеча в активній фазі або в анамнезі (два або більше підтверджених епізодів виразкової хвороби або виразкової кровотечі). Цереброваскулярна або інша кровотеча. Гемофілія або інші порушення згортання крові (у тому числі гіпокоагуляція), геморагічні діатези, внутрішньочерепні крововиливи. Тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв). Повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух, та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів (у тому числі в анамнезі). Тяжка серцева недостатність (клас IV за класифікацією Нью-Йоркської Асоціації кардіологів NYHA). Декомпенсована серцева недостатність. Поразка зорового нерва. Генетична відсутність глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Захворювання системи крові. Період після аортокоронарного шунтування. Прогресують захворювання нирок. Тяжка печінкова недостатність або активне захворювання печінки. Підтверджена гіперкаліємія. Вагітність у терміні понад 20 тижнів. Дитячий вік віком до 18 років. З обережністю Ішемічна хвороба серця, хронічна серцева недостатність, захворювання периферичних артерій, артеріальна гіпертензія, захворювання крові неясної етіології (лейкопенія та анемія), цереброваскулярні захворювання, дисліпідемія/гіперліпідемія. Наявність в анамнезі одноразового епізоду виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки або виразкової кровотечі ШКТ, наявність інфекції Helicobacter pylori, гастрит, ентерит, коліт, виразковий коліт в анамнезі. Вірусний гепатит, печінкова недостатність середнього та легкого ступеня тяжкості, доброякісні гіпербілірубінемії (синдром Жільбера, Дубіна-Джонсона та Ротора), цироз печінки з портальною гіпертензією. Ниркова недостатність, у тому числі при зневодненні (КК менше 30-60 мл/хв), нефротичний синдром. Бронхіальна астма або алергічні захворювання на стадії загострення або в анамнезі можливий розвиток бронхоспазму. Системний червоний вовчак або змішане захворювання сполучної тканини (синдром Шарпа) – підвищений ризик асептичного менінгіту. Вітряна віспа, тяжкі соматичні захворювання, цукровий діабет. Одночасний прийом інших нестероїдних протизапальних засобів, пероральних глюкокортикостероїдів (у тому числі преднізолону), антикоагулянтів (у тому числі варфарину), антиагрегантів (в тому числі ацетилсаліцилової кислоти, клопідогрелу), селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну . Літній вік, куріння, алкоголізм. Вагітність І-ІІ триместр, період грудного вигодовування.Вагітність та лактаціяУ І та ІІ триместрі вагітності застосування препарату можливе лише за призначенням лікаря у тих випадках, коли потенційна користь перевищує можливий ризик для матері та потенційний ризик для плода. Не слід застосовувати нестероїдні протизапальні засоби жінкам з 20-го тижня вагітності у зв'язку з можливим розвитком маловоддя та/або патології нирок у новонароджених (неонатальна ниркова дисфункція). При необхідності застосування препарату в період грудного вигодовування слід припинити годування груддю. В експериментальних дослідженнях не встановлено ембріотоксичну, тератогенну та мутагенну дію компонентів препарату. Перед застосуванням препарату, якщо Ви вагітні або припускаєте, що Ви могли бути вагітною, або плануєте вагітність, необхідно проконсультуватися з лікарем.Побічна діяДля визначення частоти виникнення побічних ефектів препарату застосовують таку класифікацію: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 та < 1/10), нечасто (≥ 1/1000 та < 1/100), рідко (≥ 1 /10 000 та < 1/1000), дуже рідко (≤ 1/10 000). Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: НПЗП-гастропатія – нудота, блювання, печія, анорексія, дискомфорт або біль в епігастрії, діарея, метеоризм; рідко – ерозивно-виразкові ураження, кровотечі; порушення функції печінки, гепатит, панкреатит: подразнення або сухість у порожнині рота, біль у роті, виразка слизової оболонки ясен, афтозний стоматит; запор. Пептична виразка, мелена, кривава блювота, у деяких випадках з летальним кінцем, особливо у пацієнтів похилого віку, гастрит, загострення коліту та хвороби Крона, підвищення активності «печінкових» трансаміназ, жовтяниця. Порушення з боку нервової системи та органів чуття: головний біль, запаморочення, безсоння, тривожність, нервозність, дратівливість, збудження, сонливість, депресія, сплутаність свідомості, галюцинації; рідко – асептичний менінгіт (частіше у пацієнтів з аутоімунними захворюваннями); зниження слуху, шум у вухах, порушення зору, токсична поразка зорового нерва, неясний зір або двоїння, скотома, амбліопія. Порушення серцево-судинної системи: Серцева недостатність, периферичні набряки, при тривалому застосуванні підвищений ризик тромботичних ускладнень (наприклад, інфаркт міокарда), підвищення артеріального тиску, тахікардія. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: Анемія (у тому числі гемолітична та апластична), тромбоцитопенія, тромбоцитопенічна пурпура, агранулоцитоз, лейкопенія, панцитопенія. Порушення з боку дихальної системи та органів середостіння: Задишка, бронхоспазм, бронхіальна астма. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: Алергічний нефрит, гостра ниркова недостатність, нефротичний синдром, набряки, поліурія, цистит, гематурія, протеїнурія, нефритичний синдром, папілярний некроз, інтерстиціальний нефрит. Алергічні реакції: Шкірний висип, свербіж шкіри, кропив'янка, набряк Квінке, бронхоспазм, диспное, алергічний риніт, сухість і подразнення очей, набряк кон'юнктиви та повік, еозинофілія, лихоманка, анафілактичний шок, багатоформна екссудативна ерсон некроліз (синдром Лайєлла). Лабораторні показники: Зниження концентрації глюкози у сироватці, зменшення гематокриту та гемоглобіну, збільшення часу кровотечі, збільшення сироваткової концентрації креатиніну. Інші: Посилення потовиділення. При тривалому застосуванні у високих дозах: виразка слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, кровотечі (шлунково-кишкова, ясенна, маткова, гемороїдальна), порушення зору (порушення колірного зору, худоби, амбліопія). Якщо у Вас відзначаються побічні ефекти, вказані в інструкції, або вони посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, які не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні лікарського препарату Парацитолгін з лікарськими засобами можливий розвиток різних ефектів взаємодії: протиблювотні засоби: зниження швидкості всмоктування парацетамолу при одночасному застосуванні з метоклопрамідом або домперидоном; антикоагулянти: тривале застосування препаратів, що містять парацетамол, може посилювати ефект антикоагулянтів, зокрема варфарину та підвищувати ризик кровотечі; антациди, колестірамін: зниження швидкості всмоктування парацетамолу; при одночасному застосуванні ібупрофен знижує протизапальну та антиагрегантну дію ацетилсаліцилової кислоти (можливе підвищення частоти розвитку гострої коронарної недостатності у пацієнтів, які отримують як антиагрегантний засіб малі дози ацетилсаліцилової кислоти, після початку прийому ібупрофену); інші нестероїдні протизапальні засоби, зокрема селективні інгібітори ЦОГ-2: слід уникати одночасного застосування двох і більше препаратів із групи нестероїдних протизапальних засобів через можливе збільшення ризику виникнення побічних ефектів; ібупрофен посилює дію прямих (гепарину) та непрямих (похідні кумарину та індандіону) антикоагулянтів, тромболітичних агентів (алтеплаза, аністреплаза, стрептокіназа, урокіназа), антиагрегантів, колхіцину – підвищується ризик розвитку геморагічних ускладнень; інсулін та пероральні гіпоглікемічні лікарські засоби: посилення гіпоглікемічної дії; антигіпертензивні засоби (інгібітори АПФ та антагоністи ангіотензину II) та діуретики: НПЗЗ можуть знижувати ефективність препаратів цих груп. У деяких пацієнтів з порушенням ниркової функції (наприклад, у пацієнтів з зневодненням або у пацієнтів похилого віку з порушенням ниркової функції) одночасне призначення інгібіторів АПФ або антагоністів ангіотензину II та засобів, що інгібують циклооксигеназу, може призвести до погіршення ниркової функції, включаючи (зазвичай оборотний). Ці взаємодії слід враховувати у пацієнтів, які приймають коксиби одночасно з інгібіторами АПФ або антагоністами ангіотензину ІІ. У зв'язку з цим спільне застосування вищезазначених засобів слід призначати з обережністю, особливо у осіб похилого віку. Необхідно запобігати зневодненню у пацієнтів,а також розглянути можливість моніторингу ниркової функції після початку такого комбінованого лікування та періодично – надалі. Діуретики та інгібітори АПФ можуть підвищувати нефротоксичність нестероїдних протизапальних засобів; глюкокортикостероїди: підвищений ризик утворення виразок ШКТ та шлунково-кишкової кровотечі; етанол, кортикотропін: підвищений ризик ерозивно-виразкового ураження ШКТ; антиагреганти та селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну: підвищений ризик виникнення шлунково-кишкової кровотечі; серцеві глікозиди: одночасне призначення НПЗЗ та серцевих глікозидів може призвести до посилення серцевої недостатності, зниження швидкості клубочкової фільтрації та збільшення концентрації серцевих глікозидів у плазмі крові; препарати літію, метотрексат: існують дані про ймовірність збільшення концентрації літію у плазмі крові на фоні застосування НПЗЗ; циклоспорин: збільшення ризику нефротоксичності при одночасному призначенні нестероїдних протизапальних засобів та циклоспорину; препарати золота: збільшення ризику нефротоксичності при одночасному призначенні нестероїдних протизапальних засобів та препаратів золота; міфепристон: прийом НПЗЗ слід почати не раніше ніж через 8-12 днів після прийому міфепристону, оскільки НПЗП можуть знижувати ефективність міфепристону; такролімус: при одночасному призначенні НПЗЗ та такролімусу можливе збільшення ризику нефротоксичності; Зидовудин: одночасне застосування НПЗЗ та зидовудину може призвести до підвищення гематотоксичності. Є дані про підвищений ризик виникнення гемартрозу та гематом у ВІЛ-позитивних пацієнтів з гемофілією, які отримували спільне лікування зидовудином та ібупрофеном; антибіотики хінолонового ряду: у пацієнтів, які отримують спільне лікування НПЗП та антибіотиками хінолонового ряду, можливе збільшення ризику виникнення судом; цефамандол, цефоперазон, цефотетан, вальпроєва кислота, плікаміцин: збільшення частоти розвитку гіпопротромбінемії; мієлотоксичні препарати посилюють прояв гематотоксичності препарату; кофеїн посилює аналгетичну ефект; лікарські засоби, що блокують канальцеву секрецію: зниження виведення та підвищення плазмової концентрації ібупрофену; індуктори мікросомального окиснення (фенітоїн, етанол, барбітурати, рифампіцин, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти): збільшення продукції гідроксильованих активних метаболітів, збільшення ризику розвитку тяжких інтоксикацій; інгібітори мікросомального окиснення: зниження ризику гепатотоксичної дії; урикозуричні препарати: зниження ефективності препаратів Якщо Ви застосовуєте вищезгадані або інші лікарські препарати (у тому числі безрецептурні), перед застосуванням Парацитолгіну проконсультуйтеся з лікарем.Спосіб застосування та дозиВсередину (до їжі або через 2-3 години після прийому їжі), не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю води. По 1 таблетці 3 рази на день. Максимальна добова доза – 3 таблетки. Тривалість лікування не більше 3 днів як жарознижувальний засіб і не більше 5 днів як знеболюючий. Продовження лікування препаратом можливе лише після консультації з лікарем.ПередозуванняСимптоми: шлунково-кишкові розлади (діарея, нудота, блювання, анорексія, біль в епігастральній ділянці), збільшення протромбінового часу, кровотеча через 12-48 год, загальмованість, сонливість, депресія, головний біль, шум у вухах, порушення свідомості, порушення серця ритму, зниження артеріального тиску, прояви гепато- та нефротоксичності, судоми, можливий розвиток гепатонекрозу. При підозрі передозування необхідно негайно звернутися за лікарською допомогою. промивання шлунка протягом перших 4 год; лужне пиття, форсований діурез; активоване вугілля всередину, введення донаторів SH-груп та попередників синтезу глутатіону-метіоніну через 8-9 годин після передозування та N-ацетилцистеїну всередину або внутрішньовенно – через 12 годин антацидні препарати; гемодіаліз; симптоматична терапія. Необхідність у проведенні додаткових терапевтичних заходів (далі введення метіоніну, внутрішньовенне введення N-ацетилцистеїну) визначається залежно від концентрації парацетамолу в крові, а також від часу, що пройшов після його прийому.Запобіжні заходи та особливі вказівкиРекомендується приймати препарат мінімально можливим коротким курсом та мінімальною ефективною дозою, необхідною для усунення симптомів. У пацієнтів з бронхіальною астмою або алергічними захворюваннями на стадії загострення, а також у пацієнтів з анамнезом бронхіальної астми/алергічного захворювання препарат може спровокувати бронхоспазм. Застосування препарату у пацієнтів із системним червоним вовчаком або змішаним захворюванням сполучної тканини пов'язане з підвищеним ризиком розвитку асептичного менінгіту. Пацієнтам з гіпертензією, у тому числі в анамнезі, та/або хронічною серцевою недостатністю необхідно проконсультуватися з лікарем перед застосуванням препарату, оскільки препарат може викликати затримку рідини, підвищення артеріального тиску та набряки. Пацієнтам з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю II-III класу по NYHA, ішемічною хворобою серця, захворюваннями периферичних артерій та/або цереброваскулярними захворюваннями призначати ібупрофен слід тільки після ретельної оцінки співвідношення користь-ризик, при цьому слід уникати застосування 2400 мг/добу). Застосування нестероїдних протизапальних засобів у пацієнтів з вітряною віспою може бути пов'язане з підвищеним ризиком розвитку тяжких гнійних ускладнень інфекційно-запальних захворювань шкіри та підшкірно-жирової клітковини (наприклад, некротизуючого фасціїту). У зв'язку з цим рекомендується уникати застосування препарату під час вітряної віспи. Інформація для жінок, які планують вагітність: препарат пригнічує ЦОГ та синтез простагландинів, впливає на овуляцію, порушуючи жіночу репродуктивну функцію (оборотно після відміни препарату). Слід уникати одночасного застосування препарату з іншими лікарськими засобами, які містять парацетамол та/або нестероїдні протизапальні засоби. При застосуванні препарату більше 5-7 днів за призначенням лікаря слід контролювати показники периферичної крові та функціональний стан печінки. При одночасному застосуванні антикоагулянтів непрямої дії необхідно контролювати показники системи згортання крові. Щоб уникнути можливої ​​шкідливої ​​дії на печінку в період прийому препарату не слід вживати алкоголь. Препарат може спотворювати результати лабораторних досліджень при кількісному визначенні глюкози, сечової кислоти у сироватці крові, 17-кетостероїдів (необхідна відміна препарату за 48 годин до дослідження). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування пацієнт повинен утримуватися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковка1 таб.: Активні речовини: парацетамол 500 мг, кофеїн 65 мг. Допоміжні речовини: крохмаль прежелатинізований - 50 мг, крохмаль кукурудзяний - 41.4 мг, повідон (К22.5-27.0) - 2 мг, калію сорбат - 0.6 мг, тальк - 15 мг, стеаринова кислота - 5 мг, кроскармеллоза гіпромелоза – 5 мг, тріацетин – 1 мг.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою білого кольору, капсулоподібної форми з плоским краєм, з тисненням знака у вигляді трикутника та "+" на одній стороні таблетки.ХарактеристикаАнальгетик-антипіретикФармакокінетикаПарацетамол швидко і практично повністю всмоктується із ШКТ, розподіл у рідинах організму відносно рівномірний. Зв'язування парацетамолу з білками плазми є мінімальним при терапевтичній концентрації. Парацетамол метаболізується в печінці та виводиться із сечею у вигляді глюкуронідних та сульфатних метаболітів – менш ніж 5% виводиться у незміненому вигляді. T1/2 прийому терапевтичної дози становить 2-3 год. Кофеїн швидко всмоктується із ШКТ та розподіляється по всьому організму. Кофеїн майже повністю метаболізується у печінці шляхом окислення та деметилювання у вигляді метаболітів, які виводяться із сечею. T1/2 становить 4-9 год.ФармакодинамікаАналгетик-антипіретик комбінованого складу, містить комбінацію двох активних інгредієнтів: парацетамолу та кофеїну. Чинить жарознижувальну та аналгетичну дію. Парацетамол блокує ЦОГ у ЦНС, впливаючи на центри болю та терморегуляції (у запалених тканинах клітинні пероксидази нейтралізують вплив парацетамолу на ЦОГ), що пояснює практично повну відсутність протизапального ефекту. Відсутність впливу на синтез простагландинів у периферичних тканинах обумовлює відсутність у нього негативного впливу на водно-сольовий обмін (затримка натрію та води) та слизову оболонку ШКТ. Кофеїн стимулює психомоторні центри головного мозку, виявляє аналептичну дію, посилює ефект анальгетиків, усуває сонливість та почуття втоми, підвищує фізичну та розумову працездатність.ІнструкціяТаблетки розчинні Солпадеїн Фаст перед прийомом внутрішньо слід розчинити не менше ніж у 100 мл (півсклянки) води. Дорослим (включаючи літніх) та дітям старше 12 років призначають по 1-2 таб. 3-4 рази на добу, якщо необхідно. Інтервал між прийомами – не менше 4 год. Максимальна разова доза – 2 таб., максимальна добова доза – 8 таб. Препарат не рекомендується застосовувати більше п'яти днів як знеболювальне та більше трьох днів як жарознижувальне без призначення та спостереження лікаря. Збільшення добової дози препарату або тривалість лікування можливе лише під наглядом лікаря.Показання до застосуванняголовний біль; мігрень; зубний біль; біль у попереку; невралгія; м'язовий та ревматичний біль; болючі менструації; біль у горлі; симптоматичне лікування застудних захворювань та грипу (для зниження підвищеної температури тіла).Протипоказання до застосуваннявиражені порушення функції печінки; виражені порушення функції нирок; артеріальна гіпертензія; глаукому; порушення сну; епілепсія; дитячий вік до 12 років; - підвищена чутливість до компонентів препарату. З обережністю слід застосовувати препарат при доброякісних гіпербілірубінеміях (в т.ч. синдром Жильбера), вірусному гепатиті, алкогольному ураженні печінки, дефіциті глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, алкоголізмі.Вагітність та лактаціяПрепарат Солпадеїн Фаст містить кофеїн. При прийомі кофеїну є високий ризик народження дитини з низькою масою тіла, ризик мимовільного аборту. Потрапляючи в грудне молоко, кофеїн може надавати стимулюючу дію на дитину, яка перебуває на грудному вигодовуванні. Солпадеїн Фаст не слід застосовувати препарат при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування).Побічна діяУ рекомендованих дозах препарат добре переноситься. Визначення частоти побічних ефектів: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 та <1/10), нечасто (≥1/1000 та <1/100), рідко (≥1/10 000 та <1 /1000), дуже рідко (≥1/100 000 та <1/10 000). Нижченаведені побічні ефекти виявлені спонтанно в ході післяреєстраційного застосування препарату. Парацетамол Алергічні реакції: дуже рідко – шкірний висип, ангіоневротичний набряк (набряк Квінке), синдром Стівенса-Джонсона, анафілаксія. З боку системи кровотворення: дуже рідко – лейкопенія, тромбоцитопенія, метгемоглобінемія, агранулоцитоз, гемолітична анемія. З боку дихальної системи: дуже рідко – бронхоспазм (у пацієнтів з гіперчутливістю до ацетилсаліцилової кислоти та нестероїдних протизапальних засобів). З боку гепатобіліарної системи: дуже рідко – порушення функції печінки. При тривалому застосуванні у високих дозах підвищується ймовірність гепатотоксичної дії, нефротоксичної дії та панцитопенії. Також у випадках тривалого застосування у високих дозах необхідно контролювати картину крові. Кофеїн Можливі: диспептичні явища (в т.ч. нудота, епігастральний біль), підвищена збудливість, запаморочення, порушення сну, тахікардія. При надмірному вживанні харчових продуктів, що містять кофеїн (в т.ч. чаю, кави) під час прийому препарату можлива поява занепокоєння, тривожності, дратівливості, безсоння, головного болю, порушень з боку травної системи, тахікардії, серцевої аритмії. При виникненні будь-якого з перелічених побічних ефектів слід припинити прийом препарату та негайно звернутися до лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПри регулярному прийомі протягом тривалого часу препарат посилює дію непрямих антикоагулянтів (варфарин та інші кумарини), що збільшує ризик кровотечі. Епізодичний прийом разової дози препарату не впливає на дію непрямих антикоагулянтів. Препарат посилює дію інгібіторів МАО. Барбітурати, карбамазепін, фенітоїн, примідон, етанол, рифампіцин, фенілбутазон, препарати звіробою, трициклічні антидепресанти та інші індуктори мікросомального окиснення збільшують продукцію гідроксильованих активних метаболітів, обумовлюючи можливість розвитку тяжкого ураження печінки. Інгібітори мікросомального окиснення (циметидин) знижують ризик гепатотоксичної дії. Під впливом парацетамолу час виведення хлорамфеніколу збільшується у 5 разів. Кофеїн прискорює всмоктування ерготаміну. Одночасний прийом парацетамолу та алкогольних напоїв підвищує ризик розвитку гепатотоксичних ефектів та гострого панкреатиту. Метоклопрамід і домперидон збільшують, а колестірамін знижує швидкість всмоктування парацетамолу. Препарат може знижувати ефективність урикозуричних препаратів.ПередозуванняСимптоми, зумовлені парацетамолом: протягом 24 год можливі блідість шкірних покривів, нудота, блювання, анорексія, біль у шлунку; через 1-2 доби можуть проявитися ознаки ураження печінки (болючість у печінці, підвищення активності печінкових ферментів). Можливе порушення вуглеводного обміну та ознаки метаболічного ацидозу. У дорослих пацієнтів ураження печінки розвивається після прийому понад 10 г парацетамолу. За наявності факторів, що впливають на токсичність парацетамолу для печінки, ураження печінки можливе після прийому парацетамолу в кількості 5 г і більше. У тяжких випадках передозування може розвинутись енцефалопатія, кровотечі, гіпоглікемія, набряк мозку, аж до летального результату. Можливий розвиток гострої ниркової недостатності з гострим тубулярним некрозом,характерними ознаками якого є біль у ділянці нирок, гематурія, протеїнурія, при цьому важке ураження печінки може бути відсутнім. Є повідомлення про випадки порушень серцевого ритму, панкреатиту. Лікування: при підозрі на передозування, навіть за відсутності виражених перших симптомів, необхідно припинити застосування препарату та негайно звернутися за лікарською допомогою. Протягом 1 години після передозування рекомендується промивання шлунка та прийом ентеросорбентів (активоване вугілля, поліфепан). Слід визначити концентрацію парацетамолу в плазмі крові, але не раніше ніж через 4 години після передозування (раніше результати недостовірні). Введення ацетилцистеїну протягом 24 годин після передозування. Максимальна захисна дія забезпечується протягом перших 8 годин після передозування, згодом ефективність антидоту різко падає. При необхідності вводять ацетилцистеїн внутрішньовенно. За відсутності блювоти до надходження пацієнта до стаціонару можливе застосування метіоніну.Необхідність у проведенні додаткових терапевтичних заходів (подальше введення метіоніну, внутрішньовенне введення ацетилцистеїну) визначається залежно від концентрації парацетамолу в крові, а також від часу, що минув після його прийому. Лікування пацієнтів із серйозним порушенням функції печінки через 24 години після прийому парацетамолу повинно проводитися спільно з фахівцями токсикологічного центру або спеціалізованого відділення захворювань печінки. Симптоми, зумовлені кофеїном: біль в епігастрії, блювання, часте сечовипускання, тахікардія, аритмія, стимуляція ЦНС (безсоння, неспокій, ажитація, тривога, підвищена нервово-рефлекторна збудливість, тремор та судоми). Проте слід враховувати, що поява клінічно значущих симптомів передозування кофеїну при прийомі даного препарату завжди пов'язана з важким ураженням печінки на тлі передозування парацетамолу. Лікування: специфічний антидот відсутній. Лікування включає підтримуючі заходи, наприклад, рясне питво та підтримання життєво важливих показників. Протягом від 1 години до 4 годин після передозування рекомендується прийом активованого вугілля. Для зменшення впливу передозування кофеїном на функції ЦНС рекомендується введення седативних препаратів внутрішньовенно.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПротипоказання: виражені порушення функції печінки. Протипоказання: виражені порушення функції нирок. Протипоказання: дитячий вік до 12 років. Застосування можливе згідно з режимом дозування.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. речовини: Парацетамол - 500,00 мг; Кофеїн – 65,00 мг; Допоміжні речовини: Крохмаль прежелатинізований – 50,00 мг; Крохмаль кукурудзяний – 41,40 мг; Повідон (До 22,5 - 27,0) - 2,00 мг; Калію сорбат - 0,60 мг; Тальк – 15,00 мг; Стеаринова кислота – 5,00 мг; Кроскармеллоза натрію – 10,00 мг; Крохмаль прежелатинізований – 50,00 мг; Крохмаль кукурудзяний – 41,40 мг; Плівкова оболонка: Гіпромелоза – 5,00 мг; Тріацетин – 1,00 мг. По 12 таблеток у блістер ПВХ/алюмінієвий. По 1 або 2 блістери разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиБілі, покриті плівковою оболонкою, таблетки капсулоподібної форми із плоским краєм. На одній стороні таблетки у вигляді тиснення нанесений знак у вигляді трикутника та "+".Фармакотерапевтична групаАналгезуючий засіб комбінований (аналгезуючий ненаркотичний засіб + психостимулюючий засіб).ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл Парацетамол швидко та практично повністю всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Розподіл у рідинах організму відносно рівномірний. При терапевтичних концентраціях зв'язування парацетамолу з білками плазми мінімальне. Кофеїн повністю і швидко всмоктується із шлунково-кишкового тракту та розподіляється по всьому організму. Метаболізм Парацетамол метаболізується в печінці та виводиться нирками у вигляді глюкуронідних та сульфатних метаболітів менше, ніж на 5% виводиться у вигляді незмінного парацетамолу. Кофеїн майже повністю метаболізується у печінці шляхом окислення та деметилювання у вигляді метаболітів, які виводяться нирками. Виведення Середній період напіввиведення парацетамолу прийому терапевтичної дози становить близько 2-3 год. Середній період напіввиведення кофеїну прийому терапевтичної дози становить близько 4-9 год.ФармакодинамікаПарацетамол Парацетамол блокує циклооксигеназу (ЦОГ) у клітинах ЦНС, впливаючи на центри болю та терморегуляції (у запалених тканинах клітинні пероксидази нейтралізують вплив парацетамолу на ЦОГ), що пояснює практично повну відсутність протизапального ефекту. Відсутність впливу на синтез простагландинів у периферичних тканинах обумовлює відсутність у нього негативного впливу на водно-сольовий обмін (затримка натрію та води) та слизову оболонку шлунково-кишкового тракту. Кофеїн Стимулює психомоторні центри головного мозку, виявляє аналептичну дію, посилює ефект анальгетиків, усуває сонливість та почуття втоми, підвищує фізичну та розумову працездатність.Показання до застосуванняПрепарат Солпадеїн Фаст застосовують у дорослих та дітей старше 12 років як знеболюючий засіб (при больовому синдромі слабкої та помірної інтенсивності) при: зубного болю, у тому числі при видаленні зубів та після проведення стоматологічних втручань; головного болю та мігрені; біль у горлі; болі у м'язах та суглобах; біль, зумовлений остеоартритом; болях у попереку; невралгії; хворобливих менструаціях (дисменореї). Як симптоматичне лікування для зниження підвищеної температури тіла при: гострі респіраторні та гострі респіраторні вірусні захворювання, у тому числі грип; після проведення вакцинації.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до парацетамолу, кофеїну чи будь-якого іншого компонента препарату; Порушення функції печінки та нирок тяжкого ступеня; Артеріальна гіпертензія; Глаукома, порушення сну; Дитячий вік віком до 12 років; Вагітність та лактація; Епілепсія; Одночасне застосування з іншими лікарськими засобами, що містять парацетамол. З обережністю: Доброякісні гіпербілірубінемії (зокрема синдром Жильбера). Вірусний гепатит. Алкогольна хвороба печінки. Хронічний алкоголізм. Дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Порушення функції печінки та нирок легкого та середнього ступеня тяжкості. За наявності будь-якого з перелічених захворювань/станів/факторів ризику перед прийомом препарату необхідно проконсультуватися з лікарем.Вагітність та лактаціяВагітність У дослідженнях на тваринах і людях не було виявлено жодного ризику застосування парацетамолу під час вагітності або негативного впливу на внутрішньоутробний розвиток плода, проте застосування кофеїну може збільшувати ризик мимовільного аборту або народження дитини з низькою масою тіла, тому препарат Солпадеїн Фаст не рекомендується застосовувати у час вагітності. Період грудного вигодовування Парацетамол проникає через плацентарний бар'єр та у грудне молоко. У дослідженнях на людях був виявлено будь-якого негативного на організм дитини при грудному вигодовуванні. Кофеїн проникає в грудне молоко і може чинити стимулюючу дію на дитину, яка перебуває на грудному вигодовуванні, тому препарат Солпадеїн Фаст не рекомендується застосовувати в період лактації.Побічна діяУ рекомендованих дозах препарат добре переноситься. Нижченаведені небажані реакції виявлені спонтанно в ході післяреєстраційного застосування препарату. Небажані реакції класифіковані за системами організму та відповідно до частоти розвитку. Частота розвитку небажаних реакцій визначається таким чином: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 та Парацетамол Порушення з боку крові та лімфатичної системи: Дуже рідко: тромбоцитопенія, лейкопенія, панцитопенія, метгемоглобінемія, агранулоцитоз, гемолітична анемія. Порушення з боку імунної системи: Дуже рідко: анафілаксія, шкірні реакції гіперчутливості, включаючи висипи на шкірі, свербіж, кропив'янку, ангіоневротичний набряк (набряк Квінке), синдром Стівенса-Джонсона. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: Дуже рідко: бронхоспазм у пацієнтів з підвищеною чутливістю до ацетилсаліцилової кислоти та непереносимістю інших нестероїдних протизапальних препаратів. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: Дуже рідко: порушення функції печінки. При тривалому застосуванні препарату у високих дозах підвищується ймовірність гепатотоксичної дії, нефротоксичної дії та панцитопенії. У разі тривалого застосування препарату потрібний контроль картини крові. Кофеїн Порушення з боку нервової системи: Частота невідома: підвищена збудливість, порушення сну, безсоння, запаморочення, головний біль. Порушення з боку судин: Частота невідома: тахікардія. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: Частота невідома: диспепсичні розлади (в т.ч. нудота, біль у епігастрії). При застосуванні препарату Солпадеїн Фаст не рекомендується прийом кофеїновмісних продуктів, т.к. це збільшує ризик появи таких небажаних ефектів, як безсоння, дратівливість, тривожність, біль голови, порушення з боку шлунково-кишкового тракту, тахікардія, серцева аритмія. При виникненні будь-якої з перелічених небажаних реакцій припиніть прийом препарату та негайно зверніться до лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиЯкщо пацієнт приймає інші лікарські препарати, до початку прийому Солпадеїну Фаст слід звернутися за консультацією до лікаря. При регулярному прийомі протягом тривалого часу препарат посилює дію непрямих антикоагулянтів (варфарин та інші кумарини), що збільшує ризик кровотечі. Епізодичний прийом разової дози препарату не впливає на дію непрямих антикоагулянтів. Посилює дію інгібіторів МАО. Барбітурати, карбамазепін, фенітоїн, дифенін, примідон та інші протисудомні засоби, етанол, рифампіцин, зидовудин, флумецинол, фенілбутазон, бутадіон, препарати звіробою продірявленого та інші індуктори мікросомального окиснення збільшують продукцію (5 г і більше). Інгібітори мікросомальних ферментів печінки (циметидин) знижують ризик гепатотоксичної дії. Під дією парацетамолу час виведення левоміцетину (хлорамфеніколу) збільшується у 5 разів, внаслідок чого зростає ризик отруєння левоміцетином (хлорамфеніколом). Метоклопрамід і домперидон збільшують, а колестірамін знижує швидкість всмоктування парацетамолу. Препарат може знижувати ефективність урикозуричних препаратів. Тривале спільне застосування парацетамолу та інших нестероїдних протизапальних засобів підвищує ризик розвитку "анальгетичної" нефропатії та ниркового папілярного некрозу, настання термінальної стадії ниркової недостатності. Одночасне тривале призначення парацетамолу у високих дозах та саліцилатів підвищує ризик розвитку раку нирок або сечового міхура. Спільне введення флуклоксациліну з парацетамолом може призвести до метаболічного ацидозу, особливо у пацієнтів з факторами ризику виснаження глутатіону, такими як сепсис, неповноцінне харчування або хронічний алкоголізм. Одночасний прийом препарату парацетамолу та алкогольних напоїв підвищує ризик розвитку ураження печінки та гострого панкреатиту. Кофеїн прискорює всмоктування ерготаміну. Не слід приймати препарат одночасно з кофеїновмісними продуктами.Спосіб застосування та дозиДля прийому всередину. Не перевищуйте вказану дозу! Слід застосовувати найменшу дозу, потрібну для досягнення ефекту! Мінімальний інтервал між прийомами препарату Солпадеїн Фаст повинен становити 4 год. Дорослі (включаючи літніх) та діти віком від 12 років: 1-2 таблетки до 4х разів на добу, при необхідності. Інтервал між прийомами повинен становити не менше 4-х годин. Максимальна разова доза – 2 таблетки, максимальна добова доза – 8 таблеток. Препарат не рекомендується застосовувати більше 5 днів як знеболюючий засіб і більше 3 днів як жарознижувальний засіб без призначення та спостереження лікаря. Збільшення тривалості прийому препарату можливе лише під наглядом лікаря. При перевищенні рекомендованої дози препарату негайно зверніться за медичною допомогою, навіть якщо ви почуваєтеся добре. Передозування парацетамолу може спричинити печінкову недостатність. Особливі групи пацієнтів Пацієнти з порушенням функції нирок: Перед застосуванням Солпадеїну Фаст пацієнтам з порушенням функції нирок необхідно попередньо проконсультуватися з лікарем. Обмеження, пов'язані із застосуванням препаратів, що містять комбінацію кофеїну та парацетамолу, у пацієнтів з порушенням функції нирок переважно пов'язані із вмістом парацетамолу в лікарському препараті. Пацієнти з порушенням функції печінки: Перед застосуванням Солпадеїну Фаст пацієнтам з порушенням функції печінки необхідно попередньо проконсультуватися з лікарем. Обмеження, пов'язані із застосуванням препаратів, що містять комбінацію кофеїну та парацетамолу, у пацієнтів з порушенням функції печінки переважно пов'язані із вмістом парацетамолу в лікарському препараті.ПередозуванняСимптоми (обумовлені парацетамолом) При передозуванні парацетамолу можливий розвиток печінкової недостатності, що може призвести до необхідності трансплантації печінки або смерті. Гепатотоксичний ефект у дорослих проявляється при прийомі парацетамолу у кількості 10 г та більше. За наявності факторів, що впливають на токсичність парацетамолу для печінки (див. розділи "Взаємодія з іншими лікарськими засобами", "Особливі вказівки), ураження печінки може виникати після прийому парацетамолу в кількості 5 г і більше. При тривалому застосуванні препарату з перевищенням рекомендованої дози препарат може мати нефротоксичну дію (ниркова колька, неспецифічна бактеріурія, інтерстиціальний нефрит, папілярний некроз). Протягом перших 24 годин після передозування можуть виявитися такі симптоми: нудота, блювання, біль у шлунку, блідість шкірних покривів, анорексія, метаболічний ацидоз. Через 1-2 доби визначаються ознаки ураження печінки (болючість в області печінки, підвищення активності "печінкових" ферментів), можливий розвиток порушення вуглеводного обміну та метаболічного ацидозу. У тяжких випадках передозування внаслідок печінкової недостатності може розвинутись енцефалопатія (порушення функції мозку), кровотечі, гіпоглікемія, набряк мозку, аж до летального результату, необхідність трансплантації печінки, смерть. Також можливий розвиток гострої ниркової недостатності з гострим тубулярним некрозом, характерними ознаками якого є біль у ділянці нирок, гематурія (домішка крові або еритроцитів у сечі), протеїнурія (підвищений вміст білка в сечі), при цьому важке ураження печінки може бути відсутнім. Відзначалися випадки порушення серцевого ритму, панкреатиту. Лікування У разі підозри на передозування препаратом Солпадеїн Фаст, навіть за відсутності перших симптомів, необхідно припинити застосування препарату і негайно звернутися до лікаря для надання медичної допомоги. Протягом першої години після передозування, але не пізніше 4 годин, рекомендується промивання шлунка та прийом ентеросорбентів (активоване вугілля, поліфепан). Слід визначити концентрацію парацетамолу в плазмі крові, але не раніше ніж через 4 години після передозування (раніше результати недостовірні). Введення ацетилцистеїну протягом 24 годин після передозування. Максимальна захисна дія забезпечується протягом перших 8 годин після передозування, згодом ефективність антидоту різко падає. При необхідності вводять ацетилцистеїн внутрішньовенно. За відсутності блювоти до надходження пацієнта до стаціонару можливе застосування метіоніну. Необхідність проведення додаткових терапевтичних заходів (прийом метіоніну, внутрішньовенне введення ацетилцистеїну) визначається залежно від концентрації парацетамолу в плазмі крові, а також від часу, що пройшов після його прийому. Лікування пацієнтів із серйозними порушеннями функції печінки через 24 години після прийому парацетамолу повинно проводитися спільно з фахівцями токсикологічного центру або спеціалізованого відділення захворювань печінки. Симптоми (обумовлені кофеїном) Біль в епігастрії, блювання, часте сечовипускання, тахікардія, аритмія, стимуляція ЦНС (безсоння, неспокій, ажитація, тривога, підвищена нервово-рефлекторна збудливість, тремор та судоми). Слід враховувати, що виникнення клінічно значущих симптомів передозування кофеїну при прийомі препарату завжди пов'язане з важким ураженням печінки на тлі передозування парацетамолу. Лікування Специфічний антидот відсутній. Лікування включає підтримуючі заходи, наприклад, рясне питво та підтримання життєво важливих показників. Протягом від 1 години до 4 годин після передозування рекомендується прийом активованого вугілля. Для зменшення впливу кофеїну на функції ЦНС рекомендується введення седативних препаратів внутрішньовенно та антагоністів бета-адренорецепторів для зниження кардіотоксичного ефекту.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДані щодо впливу препарату на фертильність відсутні. Якщо при прийомі препарату поліпшення стану не спостерігається або головний біль стає постійним, необхідно звернутися до лікаря. Препарат Солпадеїн Фаст не слід застосовувати з іншими парацетамолсодержащими препаратами, оскільки спільний прийом препаратів може спричинити передозування парацетамолу. При передозуванні парацетамолу можливий розвиток печінкової недостатності, що може призвести до необхідності трансплантації печінки або смерті. Препарат Солпадеїн Фаст не слід приймати з харчовими продуктами, що містять кофеїн (чай, кава і т.д.), т.к. це може призвести до появи занепокоєння, тривожності, дратівливості, безсоння, головного болю, порушень з боку шлунково-кишкового тракту, тахікардії, серцевої аритмії. Пацієнти з дефіцитом глутатіону внаслідок розладу харчової поведінки, дієтичного фіброзу, ВІЛ-інфекції, голодування, виснаження, схильні до передозування, тому необхідно дотримуватися запобіжних заходів і перед прийомом препарату рекомендується проконсультуватися з лікарем. Зареєстровані випадки розвитку печінкової недостатності/порушень функції печінки при невеликому передозуванні парацетамолу (5 г і більше) у пацієнтів з низьким рівнем глутатіону, зокрема у вкрай виснажених пацієнтів, які страждають на анорексію, хронічний алкоголізм або пацієнтів з низьким індексом маси тіла. Застосування препарату Солпадеїн Фаст пацієнтами з низьким рівнем глутатіону, наприклад, при сепсисі, може підвищувати ризик розвитку метаболічного ацидозу, що супроводжується симптомами прискореного дихання (почуття нестачі повітря, задишка), нудотою, блюванням, втратою апетиту. При одночасному прояві цих симптомів слід негайно звернутися до лікаря. ДО УБЕЖЕННЯ ТОКСИЧНОГО УРАЖЕННЯ ДРУКУ ПАРАЦЕТАМОЛ НЕ Слід поєднувати з прийомом алкогольних напоїв, а також приймати особам, складеним до ХРОНІЧНОГО. Супутні захворювання печінки підвищують ризик подальшого пошкодження печінки під час прийому препарату Солпадеїн Фаст. При прийомі препарату пацієнти з неалкогольним цирозом печінки мають високий ризик передозування. У хворих, які страждають на атопічну бронхіальну астму, полінози, є підвищений ризик розвитку алергічних реакцій. При проведенні аналізів на визначення сечової кислоти та вмісту глюкози у крові слід повідомити лікаря про прийом препарату. Препарат може змінити результати аналізу допінг-контролю спортсменів. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Вплив препарату на здатність керувати автомобілем та механізмами малоймовірний.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Кофеїн (безводний) - 65,0 мг; Парацетамол – 500,0 мг; Допоміжні речовини: Натрію гідрокарбонат – 1342,0 мг; Лимонна кислота (безводна) – 925,0 мг; Натрію карбонат (безводний) – 134,2 мг; Сорбітол – 50,0 мг; Натрію сахаринат – 10,0 мг; Повідон (К-25) – 1,0 мг; Диметикон – 1,0 мг; Натрію лаурилсульфат – 0,10 мг. У виробництві використовується очищена вода, яка видаляється в процесі виробництва. Пігулки розчинні, 65 мг +500 мг. Первинна упаковка По 4 таблетки в ламінований стрип (папір/поліетилен/фольга алюмінієва/поліетилен). Вторинна упаковка 6 стрипів по 4 таблетки разом із інструкцією із застосування в картонну пачку. На вторинній упаковці допускається наявність контролю першого розтину.Опис лікарської формиКруглі плоскоциліндричні пігулки білого або майже білого кольору, гладкі, з фаскою та ризиком на одній стороні.Фармакотерапевтична групаЗнеболюючий та жарознижувальний засіб.ФармакокінетикаВсмоктування та розподіл Парацетамол швидко та практично повністю всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Розподіл у рідинах організму відносно рівномірний. При терапевтичних концентраціях зв'язування парацетамолу із білками плазми мінімальне. Не відзначається насичення процесів виведення парацетамолу з подальшими ризиками збільшення періоду напіввиведення та токсичності. Взаємодії активних речовин не наголошувалося. Кофеїн повністю і швидко всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Максимальні концентрації досягаються через 5–120 хв залежно від дози, стану пацієнта та супутніх препаратів. Ознак пресистемного метаболізму зареєстровано був. Кофеїн активно розподіляється по всьому організмі. Середнє зв'язування кофеїну з білками плазми становить близько 35%. Препарат містить гідрокарбонат натрію, що сприяє всмоктуванню препарату. Згідно з даними клінічних досліджень, всмоктування парацетамолу та кофеїну проходить швидше протягом перших 60 хв (зниження Tmax та збільшення AUC0-10год) порівняно з препаратом Солпадеїн Фаст, таблетки, вкриті плівковою оболонкою. Метаболізм Парацетамол метаболізується в печінці та виводиться нирками у вигляді глюкуронідних та сульфатних метаболітів; менше, ніж на 5 % виводиться у вигляді незмінного парацетамолу. Кофеїн майже повністю (~99 %) метаболізується в печінці шляхом окислення та деметилювання до різних ксантинових похідних, що виводяться нирками. Ізофермент печінкового цитохрому Р450 CYP1A2 бере участь у ферментному метаболізмі кофеїну. Виведення У дорослих пацієнтів виведення кофеїну майже повністю відбувається за рахунок печінкового метаболізму. Лише невелика кількість (1-2%) прийнятої дози кофеїну у людей виводиться у незмінній формі нирками. У дорослих відзначається індивідуальна варіабельність швидкості виведення. Середній період напіввиведення крові кофеїну при прийомі терапевтичної дози становить близько 4,9 год, з діапазоном 1,9-12,2 год.ФармакодинамікаПрепарат Солпадеїн Фаст має знеболювальну та жарознижувальну дію. Препарат містить комбінацію двох активних інгредієнтів: парацетамолу та кофеїну. Парацетамол Парацетамол блокує циклооксигеназу (ЦОГ) у центральній нервовій системі, впливаючи на центри болю та терморегуляції (у запалених тканинах клітинні пероксидази нейтралізують вплив парацетамолу на ЦОГ), що пояснює практично повну відсутність протизапального ефекту. Відсутність впливу на синтез простагландинів у периферичних тканинах зумовлює відсутність у нього негативного впливу на водно-сольовий обмін (затримка натрію та води) та слизову оболонку шлунково-кишкового тракту. Дана властивість парацетамолу робить препарат особливо відповідним пацієнтам із захворюваннями шлунково-кишкового тракту в анамнезі (наприклад, пацієнтам із шлунково-кишковими кровотечами в анамнезі або пацієнтам похилого віку) або пацієнтам, які приймають супутнє медикаментозне лікування,при якому інгібування периферичних простагландинів може бути небажаним. Кофеїн Знеболювальна ад'ювантна дія кофеїну обумовлена ​​наступними механізмами: блокадою периферичної проноцицептивної дії аденозину, активацією центральних норадренергічних шляхів, що є ендогенною системою пригнічення болю, та стимуляцією ЦНС з подальшою модуляцією ефективного компонента болю. Кофеїн посилює дію парацетамолу та скорочує час до настання знеболювального ефекту. Клінічні дані показали, що комбінація парацетамолу – кофеїну забезпечує більш ефективне полегшення болю порівняно з просто парацетамолом (р ≤ 0,05). Також кофеїн стимулює психомоторні центри головного мозку, виявляє аналептичну дію, посилює ефект анальгетиків, усуває сонливість та почуття втоми, підвищує фізичну та розумову працездатність. Натрію гідрокарбонат не має знеболювального ефекту.Показання до застосуванняПрепарат Солпадеїн Фаст застосовують у дорослих та дітей старше 12 років. Як знеболювальні засоби (при больовому синдромі слабкої та помірної інтенсивності) при: зубного болю, у тому числі при видаленні зубів та після проведення стоматологічних втручань; головного болю та мігрені; біль у горлі; біль у м'язах і суглобах, включаючи біль у попереку; біль, зумовлений остеоартритом; вушного болю (оталгії); невралгії; хворобливих менструаціях (дисменореї). Як симптоматичне лікування для зниження підвищеної температури тіла при: гострі респіраторні та гострі респіраторні вірусні захворювання, у тому числі грип; після проведення вакцинації.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до парацетамолу, кофеїну чи будь-якого іншого компонента препарату; Порушення функції печінки та нирок тяжкого ступеня; Артеріальна гіпертензія; Глаукома, порушення сну; Дитячий вік віком до 12 років; Вагітність та грудне вигодовування; Епілепсія; Дефіцит сахарази/ізомальтази, непереносимість фруктози, глюкозогалактозна мальабсорбція, т.к. препарат містить сорбітол. Одночасне застосування з іншими лікарськими препаратами, що містять парацетамол, літій, а також з кофеїновмісними напоями. З ОБЕРЕЖНІСТЮ Доброякісні гіпербілірубінемії (зокрема синдром Жильбера). Вірусний гепатит. Алкогольна хвороба печінки. Хронічний алкоголізм. Дефіцит глюкозо-6-фосфату дегідрогенази. Порушення функції печінки та нирок легкого та середнього ступеня тяжкості; Наявність тяжких інфекцій, т.к. Прийом препарату може збільшити ризик метаболічного ацидозу. Застосування у пацієнтів з дефіцитом глутатіону (зокрема, у вкрай виснажених пацієнтів, які страждають на анорексію, або пацієнтів з низьким індексом маси тіла). За наявності будь-якого з перелічених захворювань/станів/факторів ризику перед прийомом препарату необхідно проконсультуватися з лікарем.Вагітність та лактаціяВагітність Застосування препарату під час вагітності не рекомендується! Парацетамол Слід приймати найменшу дозу, необхідну для досягнення ефекту протягом максимально короткого періоду часу. Кофеїн Застосування кофеїну може збільшувати ризик мимовільного аборту, тому його застосування не рекомендується під час вагітності. Період грудного вигодовування Застосування препарату під час грудного вигодовування не рекомендується! Парацетамол Парацетамол виділяється з грудним молоком, але у клінічно не значній кількості при застосуванні у рекомендованих дозах. Кофеїн Кофеїн проникає в грудне молоко і може чинити стимулюючу дію на дитину, яка перебуває на грудному вигодовуванні, проте значуща токсичність не відзначалася.Побічна діяУ рекомендованих дозах препарат добре переноситься. Нижченаведені небажані реакції виявлені спонтанно в ході післяреєстраційного застосування препарату. Небажані реакції класифіковані за системами організму та відповідно до частоти розвитку. Частота розвитку небажаних реакцій визначається таким чином: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 та Парацетамол Порушення з боку крові та лімфатичної системи - Дуже рідко: тромбоцитопенія, лейкопенія, метгемоглобінемія, агранулоцитоз, гемолітична анемія. Порушення з боку імунної системи - Дуже рідко: анафілаксія, шкірні реакції гіперчутливості, включаючи висипи на шкірі, ангіоневротичний набряк (набряк Квінке), синдром Стівенса - Джонсона, токсичний епідермальний некроліз. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння - Дуже рідко: бронхоспазм у пацієнтів з підвищеною чутливістю до ацетилсаліцилової кислоти та непереносимістю інших нестероїдних протизапальних препаратів. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів - Дуже рідко: порушення функції печінки. При тривалому застосуванні препарату у високих дозах підвищується ймовірність гепатотоксичної дії, нефротоксичної дії та панцитопенії. У разі тривалого застосування препарату потрібний контроль картини крові. Кофеїн Порушення з боку центральної нервової системи - Дуже рідко: запаморочення, біль голови. Порушення серця - Дуже рідко: відчуття серцебиття. Порушення з боку психіки - Дуже рідко: безсоння, занепокоєння, тривожність, дратівливість, нервозність. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту - Дуже рідко: шлунково-кишкові розлади. При застосуванні препарату Солпадеїн Фаст не рекомендується прийом кофеїновмісних продуктів, т.к. це збільшує ризик появи таких небажаних реакцій, як безсоння, дратівливість, тривожність, біль голови, порушення з боку шлунково-кишкового тракту, тахікардія, серцева аритмія. При виникненні будь-якої з перелічених небажаних реакцій припиніть прийом препарату і негайно зверніться до лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиЯкщо пацієнт приймає інші лікарські препарати, до початку прийому Солпадеїну Фаст слід звернутися за консультацією до лікаря. При регулярному прийомі протягом тривалого часу препарат посилює дію непрямих антикоагулянтів (варфарин та інші кумарини), що збільшує ризик кровотечі. Епізодичний прийом разової дози препарату не впливає на дію непрямих антикоагулянтів. Посилює дію інгібіторів МАО. Барбітурати, карбамазепін, фенітоїн, примідон та інші протисудомні засоби, етанол, рифампіцин, фенілбутазон, бутадіон, препарати звіробою продірявленого та інші індуктори мікросомального окиснення збільшують продукцію гідроксильованих активних метаболітів, обумовлюючи більш . Інгібітори мікросомальних ферментів печінки (циметидин) знижують ризик гепатотоксичної дії. Під дією парацетамолу час виведення левоміцетину (хлорамфеніколу) збільшується у 5 разів, внаслідок чого зростає ризик отруєння левоміцетином (хлорамфеніколом). Метоклопрамід і домперидон збільшують, а колестірамін знижує швидкість всмоктування парацетамолу. Препарат може знижувати ефективність урикозуричних препаратів. Одночасний прийом препарату парацетамолу та алкогольних напоїв підвищує ризик розвитку ураження печінки та гострого панкреатиту. Кофеїн прискорює всмоктування ерготаміну. Не слід приймати препарат одночасно з кофеїновмісними продуктами. Кофеїн може посилювати виведення літію з організму, тому не рекомендується одночасне застосування препарату з літієвмісними препаратами.Спосіб застосування та дозиДля прийому всередину. Не перевищуйте вказану дозу! Слід застосовувати найменшу дозу, необхідну для досягнення ефекту протягом максимально короткого періоду часу! Мінімальний інтервал між прийомами препарату Солпадеїн Фаст повинен становити щонайменше 4 год. Дорослі (включаючи літніх) та діти віком від 12 років: По 1-2 таблетки, розчинені в половині склянки води, кожні 4-6 годин, при необхідності, але не більше 4 разів на добу. Максимальна добова доза – 8 таблеток. Максимальна тривалість безперервного застосування без консультації лікаря: 5 днів як знеболювальний та 3 дні як жарознижувальний засіб. При перевищенні рекомендованої дози препарату негайно зверніться за медичною допомогою, навіть якщо ви почуваєтеся добре. Передозування парацетамолу може спричинити печінкову недостатність. Особливі групи пацієнтів Пацієнти з порушенням функції нирок: Перед застосуванням Солпадеїну Фаст пацієнтам з порушенням функції нирок необхідно попередньо проконсультуватися з лікарем. Обмеження, пов'язані із застосуванням препаратів, що містять комбінацію кофеїну та парацетамолу, у пацієнтів з порушенням функції нирок переважно пов'язані із вмістом парацетамолу в лікарському препараті. Пацієнти з порушенням функції печінки: Перед застосуванням Солпадеїну Фаст пацієнтам з порушенням функції печінки необхідно попередньо проконсультуватися з лікарем. Обмеження, пов'язані із застосуванням препаратів, що містять комбінацію кофеїну та парацетамолу, у пацієнтів з порушенням функції печінки переважно пов'язані із вмістом парацетамолу в лікарському препараті.ПередозуванняСимптоми (обумовлені парацетамолом) Передозування парацетамолу може спричинити печінкову недостатність, яка може призвести до необхідності пересадки печінки або смерті. Крім того, спостерігається гострий панкреатит, що супроводжується печінковою дисфункцією та гепатотоксичністю. Гепатотоксичний ефект у дорослих проявляється при прийомі парацетамолу у кількості 10 г та більше. За наявності факторів, що впливають на токсичність парацетамолу для печінки, ураження печінки може виникати після прийому парацетамолу в кількості 5 г і більше. Перші ознаки передозування зазвичай виявляються після 24-48 годин і досягають максимального розвитку на 4-6 добу. Протягом перших 24 годин після передозування можуть виявитися такі симптоми: нудота, блювання, біль у шлунку, блідість шкірних покривів, анорексія. Через 1–2 доби визначаються ознаки ураження печінки (болючість у печінці, підвищення активності «печінкових» ферментів), можливий розвиток порушення вуглеводного обміну та метаболічного ацидозу. У тяжких випадках передозування внаслідок печінкової недостатності може розвинутись енцефалопатія (порушення функції мозку), кровотечі, гіпоглікемія, набряк мозку, аж до летального результату, необхідність трансплантації печінки, смерть. Також можливий розвиток гострої ниркової недостатності з гострим тубулярним некрозом, характерними ознаками якого є біль у ділянці нирок, гематурія (домішка крові або еритроцитів у сечі), протеїнурія (підвищений вміст білка в сечі), при цьому важке ураження печінки може бути відсутнім. Відзначалися випадки порушення серцевого ритму, панкреатиту. Лікування У разі підозри на передозування препаратом Солпадеїн Фаст, навіть за відсутності перших симптомів, необхідно припинити застосування препарату і негайно звернутися до лікаря для надання медичної допомоги. Протягом першої години після передозування, але не пізніше 4 годин, рекомендується промивання шлунка та прийом ентеросорбентів (активоване вугілля, поліфепан). Слід визначити концентрацію парацетамолу в плазмі крові, але не раніше ніж через 4 години після передозування (раніше результати недостовірні). Введення ацетилцистеїну протягом 24 годин після передозування. Максимальна захисна дія забезпечується протягом перших 8 годин після передозування, згодом ефективність антидоту різко падає. При необхідності вводять ацетилцистеїн внутрішньовенно. За відсутності блювоти до надходження пацієнта до стаціонару можливе застосування метіоніну. Необхідність проведення додаткових терапевтичних заходів (прийом метіоніну, внутрішньовенне введення ацетилцистеїну) визначається залежно від концентрації парацетамолу в плазмі крові, а також від часу, що пройшов після його прийому. Лікування пацієнтів із серйозними порушеннями функції печінки через 24 години після прийому парацетамолу повинно проводитися спільно з фахівцями токсикологічного центру або спеціалізованого відділення захворювань печінки. Симптоми (обумовлені кофеїном) Біль в епігастрії, блювання, часте сечовипускання, тахікардія, аритмія, стимуляція ЦНС (безсоння, неспокій, ажитація, тривога, підвищена нервово-рефлекторна збудливість, тремор та судоми). Слід враховувати, що виникнення клінічно значущих симптомів передозування кофеїну при прийомі препарату завжди пов'язане з важким ураженням печінки на тлі передозування парацетамолу. Лікування Специфічний антидот відсутній. Лікування включає підтримуючі заходи, наприклад, рясне питво та підтримання життєво важливих показників. Протягом від 1 години до 4 годин після передозування рекомендується прийом активованого вугілля. Для зменшення впливу кофеїну на функції ЦНС рекомендується введення седативних препаратів внутрішньовенно та антагоністів бета-адренорецепторів для зниження кардіотоксичного ефекту. Високі дози гідрокарбонату натрію можуть викликати симптоми з боку шлунково-кишкового тракту, включаючи нудоту і блювання. Крім цього, високі дози гідрокарбонату натрію можуть викликати гіпернатріємію. При підозрі на гіпернатріємію, пацієнт повинен контролювати рівень електролітів і проводити відповідне лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЯкщо при прийомі препарату поліпшення стану не спостерігається або головний біль стає постійним, необхідно звернутися до лікаря. Препарат Солпадеїн Фаст не слід застосовувати з іншими парацетамолсодержащими препаратами, оскільки спільний прийом препаратів може спричинити передозування парацетамолу. При передозуванні парацетамолу можливий розвиток печінкової недостатності, що може призвести до необхідності трансплантації печінки або смерті. Препарат Солпадеїн Фаст не слід приймати з харчовими продуктами, що містять кофеїн (чай, кава і т.д.), т.к. це може призвести до появи занепокоєння, тривожності, дратівливості, безсоння, головного болю, порушень з боку шлунково-кишкового тракту, тахікардії, серцевої аритмії. Пацієнти з дефіцитом глутатіону внаслідок розладу харчової поведінки, цистичного фіброзу, ВІЛ-інфекції, голодування, виснаження, схильні до передозування, тому необхідно дотримуватися запобіжних заходів і перед прийомом препарату рекомендується проконсультуватися з лікарем. Зареєстровані випадки розвитку печінкової недостатності/порушень функції печінки при невеликому передозуванні парацетамолу (5 г і більше) у пацієнтів з низьким рівнем глутатіону, зокрема у вкрай виснажених пацієнтів, які страждають на анорексію, хронічний алкоголізм або пацієнтів з низьким індексом маси тіла. Застосування препарату Солпадеїн Фаст пацієнтами з низьким рівнем глутатіону, наприклад, при сепсисі, може підвищувати ризик розвитку метаболічного ацидозу, що супроводжується симптомами прискореного дихання (почуття нестачі повітря, задишка), нудотою, блюванням, втратою апетиту. При одночасному прояві цих симптомів слід негайно звернутися до лікаря. Щоб уникнути токсичного ураження печінки, парацетамол не слід поєднувати з прийомом алкогольних напоїв, а також приймати особам, схильним до хронічного споживання алкоголю. Супутні захворювання печінки підвищують ризик подальшого пошкодження печінки під час прийому препарату Солпадеїн Фаст. При прийомі препарату пацієнти з неалкогольним цирозом печінки мають високий ризик передозування. У пацієнтів, які страждають на атопічну бронхіальну астму, полінози, є підвищений ризик розвитку алергічних реакцій. При проведенні аналізів на визначення сечової кислоти та вмісту глюкози у крові слід повідомити лікаря про прийом препарату. Препарат може змінити результати аналізів допінг-контролю спортсменів. Пацієнтам, які дотримуються дієти без солі або низької солі, при розрахунку добового споживання солі слід враховувати вміст натрію в таблетці (427 мг). Препарат містить сорбітол. Пацієнтам з непереносимістю фруктози не слід застосовувати цей препарат. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Вплив препарату на здатність керувати автомобілем та механізмами малоймовірний.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діючі речовини: парацетамол 325,0 мг, напроксен 100,0 мг, кофеїн 50,0 мг, дротаверину гідрохлорид 40,0 мг, феніраміну малеат 10,0 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна 118,6 мг, крохмаль кукурудзяний прежелатинізований 30,0 мг, гіпоролоза 20,0 мг, кроскармелоза натрію 60,0 мг, лимонна кислота 10,0 мг, динатрію едетат 0,0 мг мг, тальк 12,0 мг; магнію стеарат 4,0 мг; плівкова оболонка: Опадрай fx зелений 65 F210000 30,0 мг (полівініловий спирт 14,100 мг, тальк 6,588 мг, макрогол 3,990 мг, перламутровий пігмент* 3,000 мг, полісорбат- 800000000000 мг, алюмінієвий лак на основі барвника (хіноліновий жовтий 0,255 мг). *Перламутровий пігмент складається з слюди і містить 69-75% алюмосилікату калію (Е555) та 25-31% титану діоксиду (Е171). Пігулки, покриті плівковою оболонкою. По 10 таблеток у блістер із тришарової ПВХ/ПВДХ/ПВХ плівки або двошарової ПВХ/ПВДХ плівки та алюмінієвої фольги. По 1, 2 або 3 блістери разом з інструкцією із застосування в картонній пачці.Опис лікарської формиДовгі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою, зеленого кольору з ризиком з одного боку.Фармакотерапевтична групаАналгезуючий засіб (аналгезуючий ненаркотичний засіб + нестероїдний протизапальний препарат + психостимулюючий засіб + спазмолітичний засіб + H1-гістамінових рецепторів блокатор).ФармакокінетикаПарацетамол Характеризується високою та швидкою абсорбцією із ШКТ, переважно у тонкому кишечнику. Час досягнення максимальної концентрації у плазмі крові (ТСmах) – 0,5-1,5 години після прийому внутрішньо. Максимальна концентрація в плазмі (Сmах) - 5-20 мкг/мл. Зв'язок із білками плазми незначний - 15%. Парацетамол рівномірно розподіляється і проникає через гематоенцефалічний бар'єр, а також більшість тканин організму. Очікуваний обсяг розподілу становить 0,95 л/кг. Метаболізується в печінці (90-95%): 80% вступає в реакції кон'югації з глюкуроновою кислотою та сульфатами з утворенням неактивних метаболітів; 17% піддається гідроксилювання з утворенням 8 активних метаболітів, які кон'югують з глутатіоном з утворенням вже неактивних метаболітів.При нестачі глутатіону ці метаболіти можуть блокувати ферментні системи гепатоцитів та викликати їхній некроз. У метаболізмі також бере участь ізофермент CYP2E1. Період напіввиведення (Т1/2) – 1,5-2,5 години. Виводиться нирками у вигляді метаболітів, переважно кон'югатів, лише 3% у незміненому вигляді. У пацієнтів похилого віку знижується кліренс препарату і збільшується Т1/2. Напроксен Абсорбція із ШКТ напроксену швидка та повна. Біодоступність – 95%. Їда практично не впливає ні на повноту, ні на швидкість всмоктування. ТСах - 1-2 години. Зв'язування з білками плазми – понад 99%. Рівноважна концентрація досягається прийому 4-5 доз препарату (2-3 дні). Метаболізується у печінці до диметилнапроксену за участю ізоферменту CYP2C9. T1/2 – 12-15 годин. Кліренс – 0,13 мл/хв/кг. Виводиться нирками (98%), 10% з яких – у незміненому вигляді; із жовчю виводиться 0,5-2,5% прийнятої дози. При нирковій недостатності можлива кумуляція метаболітів. Кофеїн Кофеїн, що входить до складу препарату, майже повністю і швидко всмоктується, максимальна концентрація у плазмі досягається через 1 годину. Швидко проходить через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єри, надходить у грудне молоко, виводиться (в т.ч. у вигляді метаболітів) переважно нирками близько 65-80%. Основні метаболіти – 1-метилксантин, 1-метилсечова кислота та ацетильовані похідні урацилу, невелика кількість кофеїну перетворюється на теофілін та теобромін. T1/2 – 3,5 години. Дротаверін При пероральному прийомі абсорбція дротаверину висока та швидка. Біодоступність – 100%. Після пресистемного метаболізму до системного кровотоку надходить 65% прийнятої дози дротаверину. Час досягнення Смах у крові - 45-60 хвилин. Зв'язування з білками плазми – 95-97%, переважно з альбуміном, гамма- та бета-глобулінами, а також ліпопротеїнами високої щільності. Поступово розподіляється в тканинах, проникає у гладком'язові клітини. Чи не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Дротаверин та/або його метаболіти можуть трохи проникати через плацентарний бар'єр. T1/2 – 8-10 годин. Майже повністю метаболізується у печінці шляхом О-дезетилювання. Метаболіти швидко кон'югують із глюкуроновою кислотою. Головний метаболіт – 4'-дезетилдротаверин, інші метаболіти – 6-дезетилдротаверин та 4'-дезетилдротавералдин. T1/2 – 8-10 годин.За 72 години майже повністю виводиться з організму. В основному (більше 50% дротаверину) виводиться нирками, переважно у вигляді метаболітів, меншою мірою (близько 30%) – з жовчю. Незмінений дротаверин у сечі не виявляється. Фенірамін Максимальна концентрація феніраміну в плазмі досягається приблизно через 1-2,5 години. T1/2 – 16-19 годин. 70-83% прийнятої дози виводиться з організму через нирки у вигляді метаболітів або у незміненому вигляді.ФармакодинамікаКомбінований препарат, має аналгетичну, протизапальну, спазмолітичну, жарознижувальну дію. Парацетамол - ненаркотичний аналгетик, має жарознижувальну та знеболювальну дію, обумовлену блокадою циклооксигенази (ЦОГ) у центральній нервовій системі (ЦНС) та впливом на центри болю та терморегуляції. Напроксен - нестероїдний протизапальний препарат (НПЗП), має протизапальну, аналгетичну та жарознижувальну дію, пов'язану з неселективним придушенням активності ЦОГ, що регулює синтез простагландинів. Кофеїн – викликає розширення кровоносних судин скелетних м'язів, серця, нирок; підвищує розумову та фізичну працездатність, сприяє усуненню втоми та сонливості; збільшує проникність гістогематичних бар'єрів та підвищує біодоступність ненаркотичних аналгетиків, сприяючи цим посиленню терапевтичного ефекту. Чинить тонізуючу дію на судини головного мозку. Дротаверин - має міотропну спазмолітичну дію, обумовлену інгібуванням фосфодіестерази IV, діє на гладкі м'язи шлунково-кишкового тракту (ЖКТ), жовчовивідних шляхів, сечостатевої системи, судин. Фенірамін - Н1-гістаміновий рецептор блокатор. Має спазмолітичну та легку седативну дію, зменшує явища ексудації, а також посилює аналгетичну дію парацетамолу та напроксену.Показання до застосуванняБольовий синдром різного генезу, включаючи біль у суглобах, м'язах; при радикуліті, альгодисменореї (менструальних болях), невралгіях, зубному болі, головному болі (у тому числі при головному болі, обумовленому спазмом судин головного мозку); больовий синдром, пов'язаний зі спазмом гладкої мускулатури, у тому числі при хронічному холециститі, жовчнокам'яній хворобі, постхолецистектомічному синдромі, нирковій коліці; посттравматичний та післяопераційний больовий синдром, у тому числі супроводжується запаленням; застудні захворювання, що супроводжуються гарячковим синдромом (як симптоматична терапія).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату; ерозивно-виразкові ураження ШКТ (у фазі загострення); шлунково-кишкова кровотеча; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів (у тому числі в анамнезі); тяжка печінкова недостатність; тяжка ниркова недостатність; пригнічення кістковомозкового кровотворення; стан після проведення аортокоронарного шунтування; тяжкі органічні захворювання серцево-судинної системи (у тому числі гострий інфаркт міокарда); пароксизмальна тахікардія; часта шлуночкова екстрасистолія; тяжка артеріальна гіпертензія; гіперкаліємія; вагітність та період грудного вигодовування; дитячий та підлітковий вік до 18 років. З обережністю слід застосовувати препарат у пацієнтів з цереброваскулярними захворюваннями, цукровим діабетом, захворюваннями периферичних артерій, виразковими ураженнями шлунково-кишкового тракту в анамнезі, при нирковій та печінковій недостатності легкого або середнього ступеня тяжкості, вірусному гепатиті, алкогольному ураженні печінки, доброкачественной. Джонсона і Ротора), епілепсії, при схильності до судомних нападів, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, у пацієнтів похилого віку. За наявності будь-якого з перелічених захворювань/станів пацієнт перед застосуванням препарату повинен звернутися за консультацією до лікаря.Вагітність та лактаціяПротипоказано застосування препарату при вагітності та в період грудного вигодовування.Побічна діяАлергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка, ангіоневротичний набряк. Порушення з боку органів кровотворення: тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз, анемія, метгемоглобінемія. З боку ЦНС: збудження, тривожність, посилення рефлексів, тремор, біль голови, порушення сну, запаморочення, зниження концентрації уваги. Серцево-судинна система: відчуття серцебиття, аритмії, підвищення артеріального тиску (АТ). З боку травної системи: ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту, нудота, блювання, дискомфорт в епігастрії, біль у животі, запор, порушення функції печінки. З боку сечовидільної системи: Порушення функції нирок. З боку органів чуття: зниження слуху, шум у вухах, підвищення внутрішньоочного тиску у пацієнтів із закритокутовою глаукомою. Інші: дерматит, тахіпное (почастішання дихання). Якщо будь-які побічні ефекти посилюються, або пацієнт зазначає будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, він повинен повідомити про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному прийомі препарату СПАЗМАЛГОН® ЕФЕКТ з барбітуратами, трициклічними антидепресантами, рифампіцином, алкогольними напоями збільшується ризик гепатотоксичної дії (даних комбінацій слід уникати). Парацетамол посилює дію антикоагулянтів непрямої дії та знижує ефективність урикозуричних препаратів. Тривале застосування барбітуратів знижує ефективність парацетамолу. При одночасному застосуванні парацетамолу з етанолом (напої та лікарські препарати, що містять алкоголь), підвищується ризик виникнення гострого панкреатиту. Інгібітори мікросомального окиснення (зокрема циметидин) знижують ризик гепатотоксичної дії парацетамолу. Дифлунісал підвищує плазмову концентрацію парацетамолу на 50%, що підвищує ризик розвитку гепатотоксичності. Напроксен здатний викликати зменшення діуретичного ефекту фуросеміду, посилення ефекту непрямих антикоагулянтів, підвищує токсичність сульфаніламідів та метотрексату, знижує виведення літію та підвищує його концентрацію у плазмі крові. При сумісному застосуванні кофеїну та барбітуратів, примідону, протисудомних засобів (похідні гідантоїну, особливо фенітоїн) можливе посилення метаболізму та збільшення кліренсу кофеїну; при одночасному прийомі кофеїну та циметидину, пероральних контрацептивних засобів, дисульфіраму, ципрофлоксацину, норфлоксацину – зниження метаболізму кофеїну в печінці (уповільнення його виведення та збільшення концентрації в крові). Одночасне вживання кофеїновмісних напоїв та інших засобів, що стимулюють ЦНС, може призводити до надмірної стимуляції ЦНС. При одночасному застосуванні дротаверин може послабити протипаркінсонічний ефект леводопи. При одночасному застосуванні феніраміну з транквілізаторами, снодійними засобами, інгібіторами моноаміноксидази, алкоголем можливе посилення гнітючого впливу на ЦНС.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо по 1 таблетці 1-3 рази на день. Максимальна добова доза – 4 таблетки. Тривалість лікування становить не більше 3 днів як жарознижувальний засіб і не більше 5 днів - як знеболюючий. Продовження лікування препаратом можливе лише після консультації з лікарем. Не слід перевищувати вказані дози препарату!ПередозуванняСимптоми: блідість шкірних покровів, анорексія (відсутність апетиту), біль у животі, нудота, блювання, шлунково-кишкова кровотеча, збудження, руховий занепокоєння, сплутаність свідомості, тахікардія, аритмія, гіпертермія (підвищення температури тіла), тремор або м'язові посмикування; епілептичні напади, підвищення активності “печінкових” трансаміназ, гепатонекроз, збільшення протромбінового часу. Симптоми порушення функції печінки можуть виникнути через 12-48 годин після передозування. При тяжкому передозуванні розвивається печінкова недостатність з прогресуючою енцефалопатією, кома, смерть; гостра ниркова недостатність із тубулярним некрозом; аритмія, панкреатит. При підозрі передозування необхідно негайно звернутися за медичною допомогою до лікаря. Лікування: промивання шлунка із наступним прийомом активованого вугілля. Специфічним антидотом при отруєнні парацетамолом є ацетилцистеїн. Введення ацетилцистеїну актуальне протягом 8 годин після прийому парацетамолу. При шлунково-кишковій кровотечі необхідно введення антацидних засобів та промивання шлунка крижаним 0,9% розчином хлориду натрію; підтримання вентиляції легень та оксигенації; при епілептичних нападах – внутрішньовенне введення діазепаму; підтримання балансу рідини та солей в організмі.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСлід уникати одночасного застосування препарату СПАЗМАЛГОН® ЕФЕКТ з іншими засобами, що містять парацетамол та/або інші нестероїдні протизапальні засоби, у тому числі із засобами для полегшення симптомів "застуди", грипу та закладеності носа. При застосуванні препарату СПАЗМАЛГОН® ЕФЕКТ понад 5-7 днів слід контролювати показники периферичної крові та функціональний стан печінки. Парацетамол спотворює результати лабораторних досліджень вмісту глюкози та сечової кислоти у плазмі крові. При необхідності визначення 17-кетостероїдів СПАЗМАЛГОН® ЕФЕКТ слід відмінити за 48 годин до дослідження. Слід враховувати, що напроксен збільшує час кровотечі. Вплив кофеїну на ЦНС залежить від типу нервової системи та може проявлятися як збудженням, так і гальмуванням вищої нервової діяльності. У період лікування пацієнт повинен уникати вживання алкоголю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами В окремих випадках можливе зниження концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, тому в період лікування пацієнт повинен дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діючі речовини: парацетамол 325,0 мг, напроксен 100,0 мг, кофеїн 50,0 мг, дротаверину гідрохлорид 40,0 мг, феніраміну малеат 10,0 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна 118,6 мг, крохмаль кукурудзяний прежелатинізований 30,0 мг, гіпоролоза 20,0 мг, кроскармелоза натрію 60,0 мг, лимонна кислота 10,0 мг, динатрію едетат 0,0 мг мг, тальк 12,0 мг; магнію стеарат 4,0 мг; плівкова оболонка: Опадрай fx зелений 65 F210000 30,0 мг (полівініловий спирт 14,100 мг, тальк 6,588 мг, макрогол 3,990 мг, перламутровий пігмент* 3,000 мг, полісорбат- 800000000000 мг, алюмінієвий лак на основі барвника (хіноліновий жовтий 0,255 мг). *Перламутровий пігмент складається з слюди і містить 69-75% алюмосилікату калію (Е555) та 25-31% титану діоксиду (Е171). Пігулки, покриті плівковою оболонкою. По 10 таблеток у блістер із тришарової ПВХ/ПВДХ/ПВХ плівки або двошарової ПВХ/ПВДХ плівки та алюмінієвої фольги. По 1, 2 або 3 блістери разом з інструкцією із застосування в картонній пачці.Опис лікарської формиДовгі, двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою, зеленого кольору з ризиком з одного боку.Фармакотерапевтична групаАналгезуючий засіб (аналгезуючий ненаркотичний засіб + нестероїдний протизапальний препарат + психостимулюючий засіб + спазмолітичний засіб + H1-гістамінових рецепторів блокатор).ФармакокінетикаПарацетамол Характеризується високою та швидкою абсорбцією із ШКТ, переважно у тонкому кишечнику. Час досягнення максимальної концентрації у плазмі крові (ТСmах) – 0,5-1,5 години після прийому внутрішньо. Максимальна концентрація в плазмі (Сmах) - 5-20 мкг/мл. Зв'язок із білками плазми незначний - 15%. Парацетамол рівномірно розподіляється і проникає через гематоенцефалічний бар'єр, а також більшість тканин організму. Очікуваний обсяг розподілу становить 0,95 л/кг. Метаболізується в печінці (90-95%): 80% вступає в реакції кон'югації з глюкуроновою кислотою та сульфатами з утворенням неактивних метаболітів; 17% піддається гідроксилювання з утворенням 8 активних метаболітів, які кон'югують з глутатіоном з утворенням вже неактивних метаболітів.При нестачі глутатіону ці метаболіти можуть блокувати ферментні системи гепатоцитів та викликати їхній некроз. У метаболізмі також бере участь ізофермент CYP2E1. Період напіввиведення (Т1/2) – 1,5-2,5 години. Виводиться нирками у вигляді метаболітів, переважно кон'югатів, лише 3% у незміненому вигляді. У пацієнтів похилого віку знижується кліренс препарату і збільшується Т1/2. Напроксен Абсорбція із ШКТ напроксену швидка та повна. Біодоступність – 95%. Їда практично не впливає ні на повноту, ні на швидкість всмоктування. ТСах - 1-2 години. Зв'язування з білками плазми – понад 99%. Рівноважна концентрація досягається прийому 4-5 доз препарату (2-3 дні). Метаболізується у печінці до диметилнапроксену за участю ізоферменту CYP2C9. T1/2 – 12-15 годин. Кліренс – 0,13 мл/хв/кг. Виводиться нирками (98%), 10% з яких – у незміненому вигляді; із жовчю виводиться 0,5-2,5% прийнятої дози. При нирковій недостатності можлива кумуляція метаболітів. Кофеїн Кофеїн, що входить до складу препарату, майже повністю і швидко всмоктується, максимальна концентрація у плазмі досягається через 1 годину. Швидко проходить через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єри, надходить у грудне молоко, виводиться (в т.ч. у вигляді метаболітів) переважно нирками близько 65-80%. Основні метаболіти – 1-метилксантин, 1-метилсечова кислота та ацетильовані похідні урацилу, невелика кількість кофеїну перетворюється на теофілін та теобромін. T1/2 – 3,5 години. Дротаверін При пероральному прийомі абсорбція дротаверину висока та швидка. Біодоступність – 100%. Після пресистемного метаболізму до системного кровотоку надходить 65% прийнятої дози дротаверину. Час досягнення Смах у крові - 45-60 хвилин. Зв'язування з білками плазми – 95-97%, переважно з альбуміном, гамма- та бета-глобулінами, а також ліпопротеїнами високої щільності. Поступово розподіляється в тканинах, проникає у гладком'язові клітини. Чи не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Дротаверин та/або його метаболіти можуть трохи проникати через плацентарний бар'єр. T1/2 – 8-10 годин. Майже повністю метаболізується у печінці шляхом О-дезетилювання. Метаболіти швидко кон'югують із глюкуроновою кислотою. Головний метаболіт – 4'-дезетилдротаверин, інші метаболіти – 6-дезетилдротаверин та 4'-дезетилдротавералдин. T1/2 – 8-10 годин.За 72 години майже повністю виводиться з організму. В основному (більше 50% дротаверину) виводиться нирками, переважно у вигляді метаболітів, меншою мірою (близько 30%) – з жовчю. Незмінений дротаверин у сечі не виявляється. Фенірамін Максимальна концентрація феніраміну в плазмі досягається приблизно через 1-2,5 години. T1/2 – 16-19 годин. 70-83% прийнятої дози виводиться з організму через нирки у вигляді метаболітів або у незміненому вигляді.ФармакодинамікаКомбінований препарат, має аналгетичну, протизапальну, спазмолітичну, жарознижувальну дію. Парацетамол - ненаркотичний аналгетик, має жарознижувальну та знеболювальну дію, обумовлену блокадою циклооксигенази (ЦОГ) у центральній нервовій системі (ЦНС) та впливом на центри болю та терморегуляції. Напроксен - нестероїдний протизапальний препарат (НПЗП), має протизапальну, аналгетичну та жарознижувальну дію, пов'язану з неселективним придушенням активності ЦОГ, що регулює синтез простагландинів. Кофеїн – викликає розширення кровоносних судин скелетних м'язів, серця, нирок; підвищує розумову та фізичну працездатність, сприяє усуненню втоми та сонливості; збільшує проникність гістогематичних бар'єрів та підвищує біодоступність ненаркотичних аналгетиків, сприяючи цим посиленню терапевтичного ефекту. Чинить тонізуючу дію на судини головного мозку. Дротаверин - має міотропну спазмолітичну дію, обумовлену інгібуванням фосфодіестерази IV, діє на гладкі м'язи шлунково-кишкового тракту (ЖКТ), жовчовивідних шляхів, сечостатевої системи, судин. Фенірамін - Н1-гістаміновий рецептор блокатор. Має спазмолітичну та легку седативну дію, зменшує явища ексудації, а також посилює аналгетичну дію парацетамолу та напроксену.Показання до застосуванняБольовий синдром різного генезу, включаючи біль у суглобах, м'язах; при радикуліті, альгодисменореї (менструальних болях), невралгіях, зубному болі, головному болі (у тому числі при головному болі, обумовленому спазмом судин головного мозку); больовий синдром, пов'язаний зі спазмом гладкої мускулатури, у тому числі при хронічному холециститі, жовчнокам'яній хворобі, постхолецистектомічному синдромі, нирковій коліці; посттравматичний та післяопераційний больовий синдром, у тому числі супроводжується запаленням; застудні захворювання, що супроводжуються гарячковим синдромом (як симптоматична терапія).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату; ерозивно-виразкові ураження ШКТ (у фазі загострення); шлунково-кишкова кровотеча; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів (у тому числі в анамнезі); тяжка печінкова недостатність; тяжка ниркова недостатність; пригнічення кістковомозкового кровотворення; стан після проведення аортокоронарного шунтування; тяжкі органічні захворювання серцево-судинної системи (у тому числі гострий інфаркт міокарда); пароксизмальна тахікардія; часта шлуночкова екстрасистолія; тяжка артеріальна гіпертензія; гіперкаліємія; вагітність та період грудного вигодовування; дитячий та підлітковий вік до 18 років. З обережністю слід застосовувати препарат у пацієнтів з цереброваскулярними захворюваннями, цукровим діабетом, захворюваннями периферичних артерій, виразковими ураженнями шлунково-кишкового тракту в анамнезі, при нирковій та печінковій недостатності легкого або середнього ступеня тяжкості, вірусному гепатиті, алкогольному ураженні печінки, доброкачественной. Джонсона і Ротора), епілепсії, при схильності до судомних нападів, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, у пацієнтів похилого віку. За наявності будь-якого з перелічених захворювань/станів пацієнт перед застосуванням препарату повинен звернутися за консультацією до лікаря.Вагітність та лактаціяПротипоказано застосування препарату при вагітності та в період грудного вигодовування.Побічна діяАлергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка, ангіоневротичний набряк. Порушення з боку органів кровотворення: тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз, анемія, метгемоглобінемія. З боку ЦНС: збудження, тривожність, посилення рефлексів, тремор, біль голови, порушення сну, запаморочення, зниження концентрації уваги. Серцево-судинна система: відчуття серцебиття, аритмії, підвищення артеріального тиску (АТ). З боку травної системи: ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту, нудота, блювання, дискомфорт в епігастрії, біль у животі, запор, порушення функції печінки. З боку сечовидільної системи: Порушення функції нирок. З боку органів чуття: зниження слуху, шум у вухах, підвищення внутрішньоочного тиску у пацієнтів із закритокутовою глаукомою. Інші: дерматит, тахіпное (почастішання дихання). Якщо будь-які побічні ефекти посилюються, або пацієнт зазначає будь-які інші побічні ефекти, не зазначені в інструкції, він повинен повідомити про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному прийомі препарату СПАЗМАЛГОН® ЕФЕКТ з барбітуратами, трициклічними антидепресантами, рифампіцином, алкогольними напоями збільшується ризик гепатотоксичної дії (даних комбінацій слід уникати). Парацетамол посилює дію антикоагулянтів непрямої дії та знижує ефективність урикозуричних препаратів. Тривале застосування барбітуратів знижує ефективність парацетамолу. При одночасному застосуванні парацетамолу з етанолом (напої та лікарські препарати, що містять алкоголь), підвищується ризик виникнення гострого панкреатиту. Інгібітори мікросомального окиснення (зокрема циметидин) знижують ризик гепатотоксичної дії парацетамолу. Дифлунісал підвищує плазмову концентрацію парацетамолу на 50%, що підвищує ризик розвитку гепатотоксичності. Напроксен здатний викликати зменшення діуретичного ефекту фуросеміду, посилення ефекту непрямих антикоагулянтів, підвищує токсичність сульфаніламідів та метотрексату, знижує виведення літію та підвищує його концентрацію у плазмі крові. При сумісному застосуванні кофеїну та барбітуратів, примідону, протисудомних засобів (похідні гідантоїну, особливо фенітоїн) можливе посилення метаболізму та збільшення кліренсу кофеїну; при одночасному прийомі кофеїну та циметидину, пероральних контрацептивних засобів, дисульфіраму, ципрофлоксацину, норфлоксацину – зниження метаболізму кофеїну в печінці (уповільнення його виведення та збільшення концентрації в крові). Одночасне вживання кофеїновмісних напоїв та інших засобів, що стимулюють ЦНС, може призводити до надмірної стимуляції ЦНС. При одночасному застосуванні дротаверин може послабити протипаркінсонічний ефект леводопи. При одночасному застосуванні феніраміну з транквілізаторами, снодійними засобами, інгібіторами моноаміноксидази, алкоголем можливе посилення гнітючого впливу на ЦНС.Спосіб застосування та дозиПрепарат приймають внутрішньо по 1 таблетці 1-3 рази на день. Максимальна добова доза – 4 таблетки. Тривалість лікування становить не більше 3 днів як жарознижувальний засіб і не більше 5 днів - як знеболюючий. Продовження лікування препаратом можливе лише після консультації з лікарем. Не слід перевищувати вказані дози препарату!ПередозуванняСимптоми: блідість шкірних покровів, анорексія (відсутність апетиту), біль у животі, нудота, блювання, шлунково-кишкова кровотеча, збудження, руховий занепокоєння, сплутаність свідомості, тахікардія, аритмія, гіпертермія (підвищення температури тіла), тремор або м'язові посмикування; епілептичні напади, підвищення активності “печінкових” трансаміназ, гепатонекроз, збільшення протромбінового часу. Симптоми порушення функції печінки можуть виникнути через 12-48 годин після передозування. При тяжкому передозуванні розвивається печінкова недостатність з прогресуючою енцефалопатією, кома, смерть; гостра ниркова недостатність із тубулярним некрозом; аритмія, панкреатит. При підозрі передозування необхідно негайно звернутися за медичною допомогою до лікаря. Лікування: промивання шлунка із наступним прийомом активованого вугілля. Специфічним антидотом при отруєнні парацетамолом є ацетилцистеїн. Введення ацетилцистеїну актуальне протягом 8 годин після прийому парацетамолу. При шлунково-кишковій кровотечі необхідно введення антацидних засобів та промивання шлунка крижаним 0,9% розчином хлориду натрію; підтримання вентиляції легень та оксигенації; при епілептичних нападах – внутрішньовенне введення діазепаму; підтримання балансу рідини та солей в організмі.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСлід уникати одночасного застосування препарату СПАЗМАЛГОН® ЕФЕКТ з іншими засобами, що містять парацетамол та/або інші нестероїдні протизапальні засоби, у тому числі із засобами для полегшення симптомів "застуди", грипу та закладеності носа. При застосуванні препарату СПАЗМАЛГОН® ЕФЕКТ понад 5-7 днів слід контролювати показники периферичної крові та функціональний стан печінки. Парацетамол спотворює результати лабораторних досліджень вмісту глюкози та сечової кислоти у плазмі крові. При необхідності визначення 17-кетостероїдів СПАЗМАЛГОН® ЕФЕКТ слід відмінити за 48 годин до дослідження. Слід враховувати, що напроксен збільшує час кровотечі. Вплив кофеїну на ЦНС залежить від типу нервової системи та може проявлятися як збудженням, так і гальмуванням вищої нервової діяльності. У період лікування пацієнт повинен уникати вживання алкоголю. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами В окремих випадках можливе зниження концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, тому в період лікування пацієнт повинен дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активні речовини: метамізол натрію – 500 мг, пітофенону гідрохлорид – 5,0 мг, фенпіверінія бромід – 0,1 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат 10 мг, пшеничний крохмаль 85,9 мг, тальк (магнію гідросилікат) 6 мг, магнію стеарат 4 мг, желатин 4 мг, натрію гідрокарбонат 5 мг. Пігулки. По 10 таблеток у блістер із тришарової ПВХ/ПВДХ/ПВХ плівки та алюмінієвої фольги. По 1, 2 або 5 блістерів разом із інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиПігулки. Круглі, плоскі таблетки з фаскою та з ризиком з одного боку, білого або майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаЖарознижувальне, аналгетичне, спазмолітичнеФармакокінетикаМетамізол натрію. Добре та швидко всмоктується у шлунково-кишковому тракті (ЖКТ). У стінці кишечника гідролізується з утворенням активного метаболіту, постійний метамізол натрію в крові відсутній (тільки після внутрішньовенного введення незначна його концентрація виявляється у плазмі). Зв'язок активного метаболіту з білками крові – 50-60%. Метаболізується у печінці, виводиться нирками. У терапевтичних дозах проникає у грудне молоко. Пітофенон та фенпіверінія бромід. У доступних літературних даних недостатньо відомостей про фармакокінетику даних діючих речовин. Обидві речовини, що діють, характеризуються неповною резорбцією, при цьому вони повністю іонізуються. Мають слабку ліпорозчинність. Не проходять через гематенцефалічний бар'єр. Метаболізуються в печінці шляхом окисних реакцій, що виводяться в основному нирками.ФармакодинамікаДо складу препарату входять: ненаркотичний аналгетик метамізол натрію, спазмолітичний міотропний засіб пітофенон і м-холіноблокуючий засіб фенпіверінія бромід. Метамізол натрію є похідним піразолону. Має болезаспокійливу, жарознижувальну та протизапальну дію. Пітофенон, подібно до папаверину, має пряму міотропну дію на гладку мускулатуру внутрішніх органів і викликає її розслаблення. Фенпіверінія бромід за рахунок м-холіноблокуючої дії має додатковий розслаблюючий вплив на гладку мускулатуру. Поєднання трьох компонентів препарату призводить до полегшення болю, розслаблення гладких м'язів, зниження підвищеної температури тіла.Показання до застосуванняСлабо або помірно виражений больовий синдром при спазмах гладкої мускулатури внутрішніх органів – ниркова та печінкова коліки, болі спастичного характеру в процесі кишечника, альгодисменорея. Може застосовуватися для короткочасного симптоматичного лікування при болях у суглобах, невралгії, ішіалгії, міалгії. Як допоміжний засіб може застосовуватись для зменшення болю після хірургічних та діагностичних втручань. При необхідності препарат може бути використаний для зниження підвищеної температури тіла при застудних та інфекційно-запальних захворюваннях.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до похідних піразолону (бутадіон, трибузон), до інших компонентів препарату. Пригнічення кістковомозкового кровотворення, стабільна і нестабільна стенокардія, хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації, виражені порушення функції печінки або нирок, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, тахіаритмії, закритокутова форма глаукоми, гіперплазія гранулоцитопенію, вагітність, період лактації, дитячий вік до 6 років. З обережністю та під контролем лікаря слід застосовувати препарат хворим з легким та середнім ступенем тяжкості порушення функції печінки або нирок, при схильності до артеріальної гіпотензії (систолічний тиск нижче 100 мм рт.ст.), бронхоспазму,а також при підвищеній індивідуальній чутливості до нестероїдних протизапальних засобів або ненаркотичних аналгетиків.Вагітність та лактаціяЗастосування під час вагітності та у період лактації протипоказане.Побічна діяЗ боку травної системи: відчуття печіння в епігастральній ділянці, сухість у роті. З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, антихолінергічні ефекти (знижений потовиділення, парез акомодації, утруднене сечовипускання). Серцево-судинна система: зниження артеріального тиску, тахікардія, ціаноз. З боку сечовидільної системи: порушення функції нирок, олігурія, анурія, протеїнурія, інтерстиціальний нефрит, фарбування сечі у червоний колір. З боку органів кровотворення: при тривалому прийомі – тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз. Алергічні реакції: кропив'янка, бронхоспастичний синдром, анафілактичний шок, набряк Квінке, багатоформна ексудативна еритема (зокрема синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла).Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування Спазмалгону з іншими ненаркотичними анальгетиками може призвести до посилення токсичних ефектів. Седативні засоби та транквілізатори посилюють знеболювальну дію метамізолу натрію. Трициклічні антидепресанти, протизаплідні засоби для внутрішнього застосування, алопуринол порушують метаболізм метамізолу натрію в печінці і підвищують його токсичність. Барбітурати, фенілбутазон та інші індуктори мікросомальних ферментів печінки послаблюють дію метамізолу натрію. Рентгеноконтрастні лікарські засоби, колоїдні кровозамінники та пеніцилін не повинні застосовуватися під час лікування препаратами, що містять метамізол натрію. Одночасне застосування з циклоспорином знижує концентрацію останнього у крові. Метамізол натрію, витісняючи із зв'язку з білками плазми, пероральні гіпоглікемічні лікарські засоби, непрямі антикоагулянти, глюкокортикоїди та індометацин, може збільшувати вираженість їх дії. При сумісному застосуванні з блокаторами H1-гістамінових рецепторів, бутирофенонами, фенотіазинами, трициклічними антидепресантами, амантадином та хінідином можливе посилення м-холіноблокуючої дії. Посилює ефекти етанолу. Одночасне застосування з хлорпромазином або ін. похідними фенотіазину може призвести до розвитку вираженої гіпертермії. Тіамазол та цитостатики підвищують ризик розвитку лейкопенії. Ефект посилюють кодеїн, блокатори Н1-гістамінових рецепторів та пропранолол (сповільнює інактивацію метамізолу натрію). При необхідності одночасного застосування зазначених вище та інших лікарських засобів слід проконсультуватися з лікарем.Спосіб застосування та дозиВнутрішньо: краще після їжі, не розжовуючи, запиваючи водою. Рекомендовані добові дози Дорослі та діти віком від 15 років: 1-2 таблетки 2-3 рази на добу. Добова доза не повинна перевищувати 6 таблеток. У дітей препарат застосовують лише за призначенням лікаря. Діти віком від 8 до 11 років – по половині таблетки 2-3 рази на добу. Діти від 12 до 15 років – по одній таблетці 2-3 рази на добу. Тривалість прийому має перевищувати 5 днів. Збільшення добової дози препарату або тривалості лікування можливе лише за рекомендацією та під наглядом лікаря.ПередозуванняПри передозуванні препаратом можуть спостерігатися наступні симптоми: блювання, відчуття сухості у роті, зниження потовиділення, порушення акомодації, зниження артеріального тиску, сонливість, сплутаність свідомості, порушення функції печінки та нирок, судоми. Лікування – промивання шлунка, призначення активованого вугілля, симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри застосуванні препарату необхідний контроль картини периферичної крові (вміст лейкоцитів) та функціонального стану печінки. При підозрі на агранулоцитоз або за наявності тромбоцитопенії необхідно припинити прийом препарату. У період лікування препаратом не можна вживати алкоголь. Під час лікування не рекомендується керувати транспортними засобами та займатися потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують швидкості фізичної та психічної реакції. Застосування препарату у матерів-годувальниць вимагає припинення грудного вигодовування.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: метамізол натрій 500 мг, пітофенону гідрохлорид 5 мг, бромід фенпіверінія 100 мкг. допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, натрію крохмалю гліколат, кремнію діоксид колоїдний, тальк, магнію стеарат. 10 шт. - блістери (10) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки; круглі, плоскі, білого або жовтувато-білого кольору, з розділювальною лінією на одній стороні.Фармакотерапевтична групаКомбінований спазмоанальгетик. Метамізол натрію, похідне піразолону, є аналгетиком-антипіретиком з вираженою аналгетичну, жарознижувальну та слабку протизапальну дію, механізм якого пов'язаний з пригніченням синтезу простагландинів. Пітофенон - міотропний спазмолітик, що має пряму дію на гладку мускулатуру внутрішніх органів і викликає її розслаблення. Фенпіверінія бромід - м-холіноблокатор, має додаткову спазмолітичну дію на гладку мускулатуру.ФармакокінетикаДані щодо фармакокінетики препарату Спазмалін не надано.Клінічна фармакологіяСпазмоанальгетик.Показання до застосуванняБольовий синдром при спазмах гладкої мускулатури внутрішніх органів: ниркова колька; жовчна колька; Альгодисменорея. Короткочасна симптоматична терапія при: артралгії; невралгії; ішіалгії; міалгії. Для зменшення болю після хірургічних та діагностичних втручань (як допоміжний засіб). Спазмалін у формі таблеток застосовують при головному болі та мігрені.Протипоказання до застосуванняГранулоцитопенія, захворювання системи кровотворення; виражені порушення функції печінки; виражені порушення функції нирок; дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; тахіаритмії; гостра перемежується порфірія; закритокутова глаукома; доброякісна гіперплазія передміхурової залози; кишкова непрохідність; мегаколон; колаптоїдні стани; I триместр та останні 6 тижнів вагітності; лактація (грудне вигодовування); дитячий вік до 3 місяців (або маса тіла менше ніж 5 кг); підвищена чутливість до компонентів препарату, до похідних піразолону (наприклад до бутадіону), до НПЗЗ та анальгетиків-антипіретиків. З обережністю і під контролем лікаря слід застосовувати препарат при порушеннях функцією печінки або нирок, при схильності до артеріальної гіпотензії, бронхоспазму. Питання призначення препарату дітям і підліткам до 15 років слід вирішувати індивідуально.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний до застосування у І триместрі та в останні 6 тижнів вагітності. При необхідності призначення препарату в період лактації слід припинити вигодовування груддю. Препарат протипоказаний дітям до 3 місяців (або маса тіла менше 5 кг). Питання призначення препарату дітям і підліткам до 15 років слід вирішувати індивідуально. Дітям; препарат призначають за суворими показаннями; дозу препарату встановлюють залежно від віку: у віці 6-8 років; рекомендована разова доза становить 1/2 таб., 9-12 років; 3/4 таб., 13-15 років; 1 таб. Кратність прийому – 2-3 рази на добу. Дітям ;дози Спазмаліна для внутрішньом'язового або внутрішньовенного введення встановлюють залежно від віку. Вік Рекомендована доза 3-11 міс 0.1 мл 1-4 роки 0.2 мл 5-7 років 0.4 мл 8-11 років 0.5 мл 12-14 років 0.8 мл Побічна діяЗ боку травної системи: в поодиноких випадках - відчуття печіння в епігастральній ділянці, сухість у роті. З боку серцево-судинної системи: можливе - зниження АТ, тахікардія, ціаноз. З боку системи кровотворення: при тривалому прийомі в окремих випадках - тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз. З боку ЦНС: можливе запаморочення; дуже рідко – парез акомодації; у поодиноких випадках – головний біль. З боку сечовидільної системи: рідко (зазвичай при тривалому прийомі або при застосуванні у високих дозах) - порушення функції нирок, олігурія, анурія, протеїнурія, інтерстиціальний нефрит, фарбування сечі в червоний колір; дуже рідко – затримка сечі. Алергічні реакції: іноді - шкірний висип, свербіж; дуже рідко – анафілактичний шок; в окремих випадках – злоякісна ексудативна еритема (синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла); при схильності до бронхоспазму – провокування нападу. Інші: дуже рідко - зниження потовиділення. У терапевтичних дозах препарат добре переноситься.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування Спазмалину з іншими неопіоїдними анальгетиками може призвести до посилення ефектів. При одночасному застосуванні трициклічні антидепресанти, пероральні контрацептиви, алопуринол порушують метаболізм метамізолу натрію в печінці та підвищують його токсичність. При одночасному застосуванні барбітурати, фенілбутазон та інші індуктори мікросомальних ферментів печінки послаблюють дію метамізолу натрію. При одночасному застосуванні Спазмалін знижує концентрацію циклоспорину у плазмі крові. При одночасному застосуванні седативні засоби та транквілізатори посилюють аналгетичну дію Спазмаліна. При одночасному застосуванні з блокаторами гістамінових Н1-рецепторів, бутирофенонами, фенотіазинами, амантадином та хінідином можливе посилення м-холінолітичної дії препаратів. При одночасному застосуванні з етанолом можливе взаємне посилення ефектів.Спосіб застосування та дозиДорослим та підліткам старше 15 років; внутрішньо препарат призначають зазвичай по 1-2 таб. 2-3 рази на добу. Максимальна добова доза – 6 таб. Тривалість прийому трохи більше 5 днів. Збільшення добової дози препарату або тривалість лікування можливе лише під лікарським контролем. Дітям; препарат призначають за суворими показаннями; дозу препарату встановлюють залежно від віку: у віці 6-8 років; рекомендована разова доза становить 1/2 таб., 9-12 років; 3/4 таб., 13-15 років; 1 таб. Кратність прийому – 2-3 рази на добу. Таблетки слід приймати після їди. Парентеральне введення зазвичай використовується в екстрених випадках (ниркова або жовчна колька) і в тих випадках, коли прийом внутрішньо неможливий (або порушено всмоктування із шлунково-кишкового тракту). Для дорослих середня доза для внутрішньовенного введення становить 2 мл. В/м вводять 2-5 мл розчину 2-3 рази на добу; максимальна добова доза – 10 мл. Тривалість лікування трохи більше 5 днів. Дітям ;дози Спазмаліна для внутрішньом'язового або внутрішньовенного введення встановлюють залежно від віку. Вік Рекомендована доза 3-11 міс 0.1 мл 1-4 роки 0.2 мл 5-7 років 0.4 мл 8-11 років 0.5 мл 12-14 років 0.8 мл При необхідності можливе повторне введення препарату у таких же дозах. Потрібна особлива обережність при введенні 2 мл і більше розчину (ризик різкого зниження АТ). В/в ін'єкцію слід робити повільно, в положенні лежачи, під контролем АТ, ЧСС і частоти дихання. Розчин Спазмаліна несумісний в одному шприці з іншими лікарськими засобами.ПередозуванняСимптоми: блювання, зниження АТ, сонливість, сплутаність свідомості, нудота, болі в епігастральній ділянці, порушення функції печінки та нирок, судоми. Лікування: ; промивання шлунка, призначення активованого вугілля; за необхідності проводять симптоматичну терапію.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри підозрі на агранулоцитоз або за наявності тромбоцитопенії необхідно припинити прийом препарату. При тривалому (більше тижня) застосуванні Спазмаліна необхідний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки. У період застосування препарату не можна вживати алкоголь. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період застосування препарату не слід займатись потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної уваги.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: метамізол натрій 500 мг, пітофенону гідрохлорид 5 мг, бромід фенпіверінія 100 мкг. допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, натрію крохмалю гліколат, кремнію діоксид колоїдний, тальк, магнію стеарат. 10 шт. - блістери (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки; круглі, плоскі, білого або жовтувато-білого кольору, з розділювальною лінією на одній стороні.Фармакотерапевтична групаКомбінований спазмоанальгетик. Метамізол натрію, похідне піразолону, є аналгетиком-антипіретиком з вираженою аналгетичну, жарознижувальну та слабку протизапальну дію, механізм якого пов'язаний з пригніченням синтезу простагландинів. Пітофенон - міотропний спазмолітик, що має пряму дію на гладку мускулатуру внутрішніх органів і викликає її розслаблення. Фенпіверінія бромід - м-холіноблокатор, має додаткову спазмолітичну дію на гладку мускулатуру.ФармакокінетикаДані щодо фармакокінетики препарату Спазмалін не надано.Клінічна фармакологіяСпазмоанальгетик.Показання до застосуванняБольовий синдром при спазмах гладкої мускулатури внутрішніх органів: ниркова колька; жовчна колька; Альгодисменорея. Короткочасна симптоматична терапія при: артралгії; невралгії; ішіалгії; міалгії. Для зменшення болю після хірургічних та діагностичних втручань (як допоміжний засіб). Спазмалін у формі таблеток застосовують при головному болі та мігрені.Протипоказання до застосуванняГранулоцитопенія, захворювання системи кровотворення; виражені порушення функції печінки; виражені порушення функції нирок; дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; тахіаритмії; гостра перемежується порфірія; закритокутова глаукома; доброякісна гіперплазія передміхурової залози; кишкова непрохідність; мегаколон; колаптоїдні стани; I триместр та останні 6 тижнів вагітності; лактація (грудне вигодовування); дитячий вік до 3 місяців (або маса тіла менше ніж 5 кг); підвищена чутливість до компонентів препарату, до похідних піразолону (наприклад до бутадіону), до НПЗЗ та анальгетиків-антипіретиків. З обережністю і під контролем лікаря слід застосовувати препарат при порушеннях функцією печінки або нирок, при схильності до артеріальної гіпотензії, бронхоспазму. Питання призначення препарату дітям і підліткам до 15 років слід вирішувати індивідуально.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний до застосування у І триместрі та в останні 6 тижнів вагітності. При необхідності призначення препарату в період лактації слід припинити вигодовування груддю. Препарат протипоказаний дітям до 3 місяців (або маса тіла менше 5 кг). Питання призначення препарату дітям і підліткам до 15 років слід вирішувати індивідуально. Дітям; препарат призначають за суворими показаннями; дозу препарату встановлюють залежно від віку: у віці 6-8 років; рекомендована разова доза становить 1/2 таб., 9-12 років; 3/4 таб., 13-15 років; 1 таб. Кратність прийому – 2-3 рази на добу. Дітям ;дози Спазмаліна для внутрішньом'язового або внутрішньовенного введення встановлюють залежно від віку. Вік Рекомендована доза 3-11 міс 0.1 мл 1-4 роки 0.2 мл 5-7 років 0.4 мл 8-11 років 0.5 мл 12-14 років 0.8 мл Побічна діяЗ боку травної системи: в поодиноких випадках - відчуття печіння в епігастральній ділянці, сухість у роті. З боку серцево-судинної системи: можливе - зниження АТ, тахікардія, ціаноз. З боку системи кровотворення: при тривалому прийомі в окремих випадках - тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз. З боку ЦНС: можливе запаморочення; дуже рідко – парез акомодації; у поодиноких випадках – головний біль. З боку сечовидільної системи: рідко (зазвичай при тривалому прийомі або при застосуванні у високих дозах) - порушення функції нирок, олігурія, анурія, протеїнурія, інтерстиціальний нефрит, фарбування сечі в червоний колір; дуже рідко – затримка сечі. Алергічні реакції: іноді - шкірний висип, свербіж; дуже рідко – анафілактичний шок; в окремих випадках – злоякісна ексудативна еритема (синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла); при схильності до бронхоспазму – провокування нападу. Інші: дуже рідко - зниження потовиділення. У терапевтичних дозах препарат добре переноситься.Взаємодія з лікарськими засобамиОдночасне застосування Спазмалину з іншими неопіоїдними анальгетиками може призвести до посилення ефектів. При одночасному застосуванні трициклічні антидепресанти, пероральні контрацептиви, алопуринол порушують метаболізм метамізолу натрію в печінці та підвищують його токсичність. При одночасному застосуванні барбітурати, фенілбутазон та інші індуктори мікросомальних ферментів печінки послаблюють дію метамізолу натрію. При одночасному застосуванні Спазмалін знижує концентрацію циклоспорину у плазмі крові. При одночасному застосуванні седативні засоби та транквілізатори посилюють аналгетичну дію Спазмаліна. При одночасному застосуванні з блокаторами гістамінових Н1-рецепторів, бутирофенонами, фенотіазинами, амантадином та хінідином можливе посилення м-холінолітичної дії препаратів. При одночасному застосуванні з етанолом можливе взаємне посилення ефектів.Спосіб застосування та дозиДорослим та підліткам старше 15 років; внутрішньо препарат призначають зазвичай по 1-2 таб. 2-3 рази на добу. Максимальна добова доза – 6 таб. Тривалість прийому трохи більше 5 днів. Збільшення добової дози препарату або тривалість лікування можливе лише під лікарським контролем. Дітям; препарат призначають за суворими показаннями; дозу препарату встановлюють залежно від віку: у віці 6-8 років; рекомендована разова доза становить 1/2 таб., 9-12 років; 3/4 таб., 13-15 років; 1 таб. Кратність прийому – 2-3 рази на добу. Таблетки слід приймати після їди. Парентеральне введення зазвичай використовується в екстрених випадках (ниркова або жовчна колька) і в тих випадках, коли прийом внутрішньо неможливий (або порушено всмоктування із шлунково-кишкового тракту). Для дорослих середня доза для внутрішньовенного введення становить 2 мл. В/м вводять 2-5 мл розчину 2-3 рази на добу; максимальна добова доза – 10 мл. Тривалість лікування трохи більше 5 днів. Дітям ;дози Спазмаліна для внутрішньом'язового або внутрішньовенного введення встановлюють залежно від віку. Вік Рекомендована доза 3-11 міс 0.1 мл 1-4 роки 0.2 мл 5-7 років 0.4 мл 8-11 років 0.5 мл 12-14 років 0.8 мл При необхідності можливе повторне введення препарату у таких же дозах. Потрібна особлива обережність при введенні 2 мл і більше розчину (ризик різкого зниження АТ). В/в ін'єкцію слід робити повільно, в положенні лежачи, під контролем АТ, ЧСС і частоти дихання. Розчин Спазмаліна несумісний в одному шприці з іншими лікарськими засобами.ПередозуванняСимптоми: блювання, зниження АТ, сонливість, сплутаність свідомості, нудота, болі в епігастральній ділянці, порушення функції печінки та нирок, судоми. Лікування: ; промивання шлунка, призначення активованого вугілля; за необхідності проводять симптоматичну терапію.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри підозрі на агранулоцитоз або за наявності тромбоцитопенії необхідно припинити прийом препарату. При тривалому (більше тижня) застосуванні Спазмаліна необхідний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки. У період застосування препарату не можна вживати алкоголь. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період застосування препарату не слід займатись потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної уваги.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: метамізол натрію (у формі моногідрату) 500 мг, пітофенону гідрохлорид 5 мг, фенпіверінія бромід 0.1 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат – 50 мг, натрію гідрокарбонат – 12.23 мг, тальк – 22.5 мг, магнію стеарат – 7.5 мг, крохмаль кукурудзяний – 152.67 мг. 20 пігулок.Опис лікарської формиТаблетки білого або білого з жовтуватим кольором, круглі, плоскі, з ризиком і фаскою.Фармакотерапевтична групаКомбінований аналгезуючий та спазмолітичний засіб. Метамізол - похідне піразолону, має аналгетичну, жарознижувальну та протизапальну дію. Пітофенон має пряму міотропну спазмолітичну дію на гладку мускулатуру (папаверіноподібна дія). Фенпіверінія бромід має м-холіноблокуючу дію і надає додаткову міотропну спазмолітичну дію на гладку мускулатуру. Поєднання трьох компонентів препарату має комбіновану болезаспокійливу дію, сприяє зменшенню соматичних та психологічних симптомів, пов'язаних із метеорологічною чутливістю.Клінічна фармакологіяСпазмоанальгетик.ІнструкціяПісля їжі, не розжовуючи, запиваючи водою. Тривалість прийому не повинна перевищувати 5 днів.Показання до застосуванняБольовий синдром (слабко або помірно виражений) при спазмах гладкої мускулатури внутрішніх органів: Ниркова колька; спазм сечоводу та сечового міхура; жовчна колька; кишкова колька; дискінезня жовчовивідних шляхів; постхолецистектомічний синдром; хронічний коліт; альгодисменорея; захворювання органів малого тазу. Для короткочасного лікування: Артралгія; міалгія; невралгія; ішіалгія. Як допоміжний засіб: Больовий синдром після хірургічних втручань та діагностичних процедур.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість (в т.ч. до похідних піразолону); пригнічення кістковомозкового кровотворення; виражена печінкова та/або ниркова недостатність; дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; дефіцит лактази; непереносимість лактози; глюкозо-галактозна мальабсорбція; тахіаритмії; тяжка стенокардія; декомпенсована хронічна серцева недостатність; закритокутова глаукома; гіперплазія передміхурової залози (з клінічними проявами); кишкова непрохідність; мегаколон; тяжка артеріальна гіпотензія. З обережністю: ниркова/печінкова недостатність, бронхіальна астма, схильність до артеріальної гіпотензії, гіперчутливість до інших нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗЗ) або ненаркотичних аналгетиків; кропив'янка або гострий риніт, спровоковані прийомом ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів.Вагітність та лактаціяЗастосування при вагітності протипоказане. Застосування у матерів-годувальниць вимагає припинення грудного вигодовування. Протипоказано діятм до 6 років.Побічна діяАлергічні реакції: кропив'янка (в т.ч. на кон'юнктиві та слизових оболонках носоглотки), ангіоневротичний набряк, злоякісна ексудативна еритема (синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), бронхоспастичний. З боку сечовидільної системи: порушення функції нирок, олігурія, анурія, протеїнурія, інтерстиціальний нефрит, фарбування сечі у червоний колір. Серцево-судинна система: зниження артеріального тиску. З боку органів кровотворення: тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз (може проявлятися такими симптомами: невмотивований підйом температури, озноб, біль у горлі, утруднення ковтання, стоматит, а також розвиток явищ вагініту чи проктиту). Антихолінергічні ефекти: сухість слизової оболонки ротової порожнини, знижене потовиділення, парез акомодації, тахікардія, утруднене сечовипускання.Взаємодія з лікарськими засобамиЗумовлено кожним із компонентів лікарського засобу. Метамізол. При одночасному застосуванні з блокаторами Н1-гістамінових рецепторів, похідними бутирофенону та фенотіазину, трициклічними антидепресантами, амантадином та хінідином можливе посилення м-холіноблокуючої дії. Посилює ефекти етанолу. Одночасне застосування з хлорпромазином або іншими похідними фенотіазину може призвести до розвитку вираженої гіпертермії. Трициклічні антидепресанти, пероральні контрацептиви та алопуринол підвищують токсичність препарату. Фенілбутазон, барбітурати та ін індуктори мікросомальних ферментів печінки при одночасному застосуванні зменшують ефективність метамізолу. Седативні та анксіолітичні лікарські засоби (транквілізатори) посилюють аіальгезуючу дію метамізолу. Рентгеноконтрастні лікарські засоби, колоїдні кровозамінники та пеніцилін не повинні застосовуватися під час лікування препаратами, що містять метамізол. При одночасному застосуванні циклоспорину знижується концентрація останнього у крові. Метамізол, витісняючи із зв'язку з білком пероральні гіпоглікемічні лікарські засоби, непрямі антикоагулянти, глюкокортикостероїди та індометацин, може збільшувати виразність їхньої дії. Тіамазол та цитостатики підвищують ризик розвитку лейкопенії. Ефект посилюють кодеїн, блокатори Н2-гістамінових рецепторів та пропранолол (сповільнює інактивацію метамізолу). Вишневий та смородиновий соки посилюють всмоктування метамізолу у шлунково-кишковому тракті (ШКТ) та сприяють підвищенню концентрації його активних метаболітів у плазмі. Пітофенон. Посилює ефект міотропних спазмолітиків (дротаверину, папаверину, мебеверину, отілону броміду), антисекреторних засобів (ранитидину, фамотидину). фенпіверіній. При сумісному застосуванні посилює гіпотензивний ефект блокаторів каналів кальцію (ніфедипіну, амлодипіну), клонідину та дибазолу.Спосіб застосування та дозиДози, що рекомендуються: Для дорослих та дітей старше 15 років: 1-2 таблетки 2-3 рази на добу. Максимальна добова доза становить 6 таблеток. У дітей препарат застосовують лише за призначенням лікаря. Для дітей: Від 13 до 15 років - по 1 таблетці 2-3 рази на день. Максимальна добова доза – 6 таблеток (1,5 таблетки 4 рази на добу). Від 9 до 12 років – по 1/2 таблетки 2-3 рази на день. Максимальна добова доза – 4 таблетки (по 1 таблетці 4 рази на добу). Від 6 до 8 років – по 1/2 таблетки 2 рази на день. Максимальна добова доза – 2 таблетки (по 1/2 таблетки 4 рази на добу).ПередозуванняСимптоми: блювання, зниження артеріального тиску, сонливість, сплутаність свідомості, нудота, біль в епігастральній ділянці, порушення функції печінки та нирок, судоми. Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля, симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ період лікування препаратом не рекомендується приймати етанол. При підозрі на агранулоцитоз або за наявності тромбоцитопенії необхідно припинити прийом препарату. Неприпустимо застосування для усунення гострих болів у животі (до з'ясування причини). Непереносимість зустрічається дуже рідко, проте загроза розвитку анафілактичного шоку після внутрішньовенного введення препарату відносно вища, ніж після вживання препарату. У хворих на атопічну бронхіальну астму та полінози є підвищений ризик розвитку алергічних реакцій. При лікуванні хворих, які отримують цитостатичні лікарські засоби прийом метамізолу повинен проводитися тільки під наглядом лікаря. Можливе фарбування сечі у червоний колір за рахунок виділення метаболіту (клінічного значення не має). Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами: Під час лікування слід дотримуватися обережності водіям транспортних засобів та особам, які займаються потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують швидкості фізичної та психічної реакції.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковка(на 1 таблетку): Активні компоненти: Spigelia anthelmia (Спігелія антельмія) D3 30 мг, Atropa bella-donna (Атропа белла-донна) D3 30 мг, Bryonia (Бріонія) D3 30 мг, Gelsemium sempervirens (Гельземіум 3 , Melilotus officinalis (Мелілотус оффіциналіс) D3 30 мг; Допоміжні речовини: стеарат магнію 1,5 мг, лактози моногідрат до отримання таблетки масою близько 0,302 г.Опис лікарської формиКруглі таблетки плоскоциліндричної форми з фаскою, від білого до жовтувато-білого кольору, іноді з жовтуватими, коричневими або сіруватими вкрапленнями, без запаху.Фармакотерапевтична групаБагатокомпонентний гомеопатичний препарат, дія якого зумовлена ​​компонентами, що входять до його складу.Показання до застосуванняПрепарат застосовується при головному болі різного генезу (мігрень, біль голови при психоемоційному напрузі).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату; дитячий вік до 3-х років.Вагітність та лактаціяУ період вагітності та годування груддю препарат може застосовуватись лише після попередньої консультації з лікарем.Побічна діяМожливі алергічні реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиПризначення комплексних гомеопатичних препаратів не виключає використання інших лікарських засобів, які застосовуються при цьому захворюванні.Спосіб застосування та дозиРозсмоктувати під язиком по 1 таблетці 3 рази на день за півгодини до їди або через 1 годину після їди. При загостренні приймають по 1 таблетці кожні 15 хвилин протягом не більше двох годин. Курс лікування визначається лікарем. Застосування препарату у дітей від 3-х років можливе за призначенням та під контролем лікаря.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри прийомі гомеопатичних лікарських засобів можуть тимчасово загострюватись наявні симптоми (первинне погіршення). У цьому випадку слід перервати прийом препарату і звернутися до лікаря. При появі побічних ефектів, які не описані в інструкції з медичного застосування, слід повідомити про це лікаря. До складу препарату входить лактоза, у зв'язку з чим його не рекомендується приймати пацієнтам з вродженою галактоземією, синдромом мальабсорбції глюкози або галактози або при вродженій лактозній недостатності. Вказівка ​​для хворих, які страждають на цукровий діабет: 1 таблетка містить 0,025 ХЕ.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активні речовини: безводний кофеїн - 50 мг, метамізолу натрію моногідрат - 300 мг, фенобарбітал - 10 мг; допоміжні речовини: крохмаль картопляний – 36,31 мг, магнію стеарат – 3,69 мг. По 10 пігулок у контурну осередкову упаковку або по 20 пігулок у полімерний флакон з кришкою. 1-2 контурні осередкові упаковки або 1 флакон разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиТаблетки круглої, плоскоциліндричної форми, від білого до білого з жовтуватим або кремуватим відтінком кольору, з ризиком та фаскою.Фармакотерапевтична групаАналгезуючий засіб комбінований (НПЗП+психостимулюючий засіб+барбітурат).ФармакокінетикаМетамізол натрію Після прийому внутрішньо метамізол натрію гідролізується до фармакологічно активного 4N-метиламіноантипірину (МАА). Біодоступність МАА після прийому внутрішньо становить 90%, що дещо вище, ніж при парентеральному введенні. Одночасний прийом їжі не має значного впливу на фармакокінетику метамізолу натрію. Клінічна ефективність визначається переважно МАА, а також меншою мірою метаболітами 4N-аміноантипірину (АА). Величина площі під кривою "концентрація-час" (AUC) АА становить 25% цієї величини для МАА. Метаболіти 4N-ацетиламіноантипірин (AAA) і 4N-форміламіноантипірин (ФАА) не мають фармакологічної активності. Всім метаболітам властива нелінійна фармакокінетика. Клінічна значимість цього явища не відома. При короткостроковому застосуванні кумуляція метаболітів не має великої ролі. Метамізол натрію проникає крізь плаценту. Метаболіти метамізолу проникають у грудне молоко. Зв'язок з білками плазми МАА становить 58%, АА – 48%, ФАА – 18% та ААА – 14%. Після одноразового прийому внутрішньо 85% дози виявляється у сечі у вигляді метаболітів, з них 3±1% – МАА, 6±3% – АА, 26±8% – ААА та 23±4% – ФАА. Нирковий кліренс після одноразового прийому 1 г метамізолу натрію внутрішньо для МАА дорівнює 5±2 мл/хв, АА – 38±13 мл/хв, ААА – 61±8 мл/хв та ФАА – 49±5 мл/хв. Відповідні періоди напіввиведення з плазми для МАА – 2,7±0,5 год, АА – 3,7±1,3 год, ААА – 9,5±1,5 год та ФАА – 11,2±1,5 год. Літні У пацієнтів похилого віку AUC підвищується в 2-3 рази. У пацієнтів з цирозом печінки періоди напіввиведення МАА та ФАА при одноразовому прийомі препарату збільшуються приблизно в 3 рази, тоді як періоди напіввиведення АА та ААА не наслідують ту саму закономірність. У таких пацієнтів слід уникати застосування високих доз. Порушення функції нирок Згідно з наявними даними при нирковій недостатності швидкість виведення деяких метаболітів (ААА та ФАА) знижується. У таких пацієнтів слід уникати застосування високих доз. Біодоступність Згідно з проведеним клінічним дослідженням фармакокінетичні показники 4-МАА при прийомі внутрішньо 1 г метамізолу натрію (таблетки) мають такі значення (наведені середні значення та стандартні відхилення): максимальна плазмова концентрація (Сmax) становить 17,3±7,54 мг/л; час досягнення максимальної плазмової концентрації (Tmax) – 1,42±0,54 год; площа під кривою "концентрація-час" (AUC) - 80,9±34,1 [мг х год/л]. Абсолютна біодоступність 4-МАА AUC при прийомі таблеток становить 93%. Фенобарбітал При вживанні повністю, але відносно повільно всмоктується. Максимальна плазмова концентрація спостерігається через 1-2 години після прийому. Близько 50% зв'язується із білками плазми. Поступово розподіляється у різних органах та тканинах; менші його концентрації виявляються у тканинах головного мозку. Добре проникає у грудне молоко та через плацентарний бар'єр. Метаболізується у печінці, індукує мікросомальні ферменти печінки: CYP3A4, CYP3A5, CYP3A7 (швидкість ферментативних реакцій зростає у 10-12 разів), підвищує дезінтоксикаційну функцію печінки. Кумулює в організмі. Період напіввиведення становить 2-4 доби. Виводиться нирками у вигляді глюкуроніду, 25% – у незміненому вигляді. Кофеїн При прийомі внутрішньо абсорбція хороша, відбувається протягом кишечника. Всмоктування відбувається переважно за рахунок ліпофільності, а не водорозчинності. Час досягнення максимальної концентрації – 50-75 хв після прийому внутрішньо, максимальна концентрація 1,6-1,8 мг/л. Швидко розподіляється у всіх органах та тканинах організму; легко проникає через гематоенцефалічний бар'єр та плаценту. Об'єм розподілу у дорослих – 0,4-0,6 л/кг, у новонароджених – 0,78-0,92 л/кг. Зв'язок із білками крові (альбуміном) – 25-36%. Більше 90% піддається метаболізму в печінці, у дітей перших років життя до – 10-15%. У дорослих близько 80% дози кофеїну метаболізується у параксантин, близько 10% – у теобромін та близько 4% – у теофілін. Ці сполуки згодом демітуються в монометилксантини, а потім у метильовані сечові кислоти. Період напіввиведення у дорослих – 3,9-5,3 год (іноді – до 10 год). Виведення кофеїну та його метаболітів здійснюється нирками (у незміненому вигляді у дорослих виводиться 1-2%).ФармакодинамікаКомбінований препарат. Чинить аналгетичну та жарознижувальну дію. Аналгетичний ефект розвивається через 20-30 хвилин і досягає максимуму через 45 хвилин. Фармакологічні властивості препарату обумовлені дією компонентів, що входять до його складу. Метамізол натрію є похідним піразолону, що має аналгетичну, жарознижувальну та спазмолітичну дію. Механізм дії остаточно не вивчений. Згідно з результатами досліджень метамізол і його активний метаболіт (4N-метиламіноантипірин) мають центральний і периферичний механізм дії. Неселективно інгібує циклооксигеназу та знижує утворення простагландинів з арахідонової кислоти. Фенобарбітал належить до групи барбітуратів. Взаємодіє з барбітуратною ділянкою бензодіазепін-γ-аміномасляна кислота (ГАМК)-рецепторного комплексу, за рахунок чого підвищує чутливість ГАМК-рецепторів до ГАМК, призводить до розкриття хлорних каналів, що збільшує їх надходження в клітину та веде до гіперполяризації. Пригнічує сенсорні зони кори мозку, зменшує моторну активність, пригнічує церебральні функції, зокрема дихальний центр. Не має істотного впливу на серцево-судинну систему. Знижує тонус гладкої мускулатури шлунково-кишкового тракту. У малих дозах виявляє седативну дію. Кофеїн підвищує рефлекторну збудливість спинного мозку, збуджує дихальний та судинно-руховий центри, розширює кровоносні судини скелетних м'язів, головного мозку, серця, нирок, знижує агрегацію тромбоцитів; зменшує сонливість, почуття втоми, підвищує розумову та фізичну працездатність. У даній комбінації кофеїн у малій дозі практично не чинить стимулюючої дії на центральну нервову систему, проте підвищує тонус судин головного мозку та сприяє прискоренню кровотоку.Показання до застосуванняБольовий синдром різного генезу: головний, зубний біль, біль у м'язах та суглобах, невралгія, при хворобливих менструаціях, при радикуліті. Як симптоматичний засіб для зниження підвищеної температури тіла та послаблення симптомів "нездужання" (головний біль, ломота) при "простудних" захворюваннях.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до метамізолу натрію та інших похідних піразолону, а також до піразолідину, наприклад, фенілбутазону (включаючи пацієнтів, які перенесли агранулоцитоз внаслідок застосування цих препаратів), кофеїну, фенобарбіталу або інших компонентів препарату; аналгетична бронхіальна астма або непереносимість аналгетиків (на кшталт кропивица-ангіоневротичний набряк), тобто. пацієнти з бронхоспазмом або іншими формами анафілактоїдних реакцій (наприклад, кропив'янка, риніт, ангіоневротичний набряк) у відповідь на застосування саліцилатів, парацетамолу або нестероїдних протизапальних препаратів, таких як диклофенак, ібупрофен, індометацин або напроксен; порушення кістковомозкового кровотворення (наприклад, після цитостатичної терапії) або захворювання кровотворних органів; спадковий дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (гемоліз); гостра інтермітує печінкова порфірія (ризик розвитку нападів порфірії); тяжкі захворювання печінки та (або) нирок; респіраторні захворювання, що супроводжуються задишкою або обструкцією дихальних шляхів; міастенія; алкогольне сп'яніння, лікарська чи наркотична залежність, зокрема в анамнезі; вагітність та період грудного вигодовування; дитячий вік до 18 років. З обережністю Порушення функції печінки та/або нирок, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у стадії ремісії, глаукоми, підвищена збудливість, літній вік, епілепсія та схильність до судомних нападів.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний для застосування при вагітності. За необхідності застосування препарату в період лактації необхідно вирішити питання про припинення грудного вигодовування.Побічна діяДо цього часу не повідомлялося про побічні ефекти прийому цієї комбінації. Частота виникнення нижченаведених можливих побічних ефектів невідома. При застосуванні препарату відповідно до інструкції виникнення нижчеперелічених побічних ефектів є малоймовірним. З боку імунної системи Ангіоневротичний набряк, анафілактоїдні та анафілактичні реакції. З боку органів кровотворення Агранулоцитоз, лейкопенія, тромбоцитопенія, апластична анемія, панцитопенія. З боку нервової системи Психомоторне збудження, тривога, тремор, занепокоєння, запаморочення, епілептичні напади, посилення рефлексів, безсоння; парадоксальна реакція у літніх (незвичайне збудження), підвищена втома, сонливість, зниження швидкості психомоторних реакцій, лікарська залежність. З боку серцево-судинної системи Відчуття серцебиття, тахікардія, підвищення артеріального тиску, зниження артеріального тиску. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Тахіпное, бронхоспастичний синдром, аналгетична бронхіальна астма. З боку травної системи Нудота, блювання, загострення виразкової хвороби (кофеїн), запор. З боку шкіри та підшкірних тканин Висипання (у тому числі стійка), свербіж, кропив'янка. При появі небажаних реакцій, у тому числі не зазначених в інструкції, слід звернутися до лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиМетамізол натрію Посилює ефекти етанолу. Не рекомендується одночасно застосовувати рентгеноконтрастні лікарські засоби, колоїдні кровозамінники та пеніцилін. При одночасному застосуванні циклоспорину знижується концентрація останнього в крові, тому при їх одночасному застосуванні слід контролювати концентрацію циклоспорину. Метамізол натрію збільшує активність пероральних гіпоглікемічних лікарських засобів, непрямих антикоагулянтів, глюкокортикостероїдів та індометацину. Фенілбутазон, барбітурати та інші індуктори мікросомальних ферментів печінки при одночасному застосуванні зменшують ефективність метамізолу натрію. Одночасне застосування з іншими ненаркотичними аналгетиками, трициклічними антидепресантами, контрацептивними гормональними лікарськими засобами та аллонуринолом може призвести до посилення їхньої токсичності. Медативні та анксіолітичні лікарські засоби (транквілізатори) посилюють аналгетичну дію метамізолу натрію. Тіамазол та цитостатики підвищують ризик розвитку лейкопенії. Ефект посилюють кодеїн, блокатори Н2-гістамінових рецепторів та пропранолол (сповільнює інактивацію). Мієлотоксичні лікарські засоби посилюють прояв гематоксичності препарату. Одночасне застосування метамізолу натрію та метотрексату може посилювати гематотоксичність останнього, особливо у пацієнтів похилого віку. При одночасному застосуванні метамізолу натрію та хлорпромазину можливий розвиток тяжкої гіпотермії. Фенобарбітал Взаємодія з іншими лікарськими засобами зумовлена ​​переважно здатністю фенобарбіталу індукувати цитохром Р450 (переважно ізофермент CYP3A4). Знижує антибактеріальну активність антибіотиків та сульфаніламідів, протигрибкову активність гризеофульвіну (знижує всмоктування). Знижує ефективність непрямих антикоагулянтів, глюкокортикостероїдів, доксицикліну, естрогенів та інших лікарських засобів, що метаболізуються мікросомальними ферментами печінки. Снотворна дія знижується при одночасному прийомі атропіну, екстракту беладони, декстрози, тіаміну, нікотинової кислоти, аналептиків та психостимулюючих засобів. При поєднанні з резерпіном зменшується протисудомна дія, під впливом амітриптиліну, ніаламіду, діазепаму, хлордіазепоксиду – посилюється. Ацетазоламід, вилужуючи сечу, знижує реабсорбцію фенобарбіталу в нирках та послаблює його ефект. Підсилює дію алкоголю, нейролептиків, наркотичних аналгетиків, міорелаксантів, седативних та снодійних засобів. Кофеїн Кофеїн є антагоністом аденозиду (можуть знадобитися великі дози аденозину). При сумісному застосуванні кофеїну та барбітуратів, примідону, протисудомних лікарських засобів (похідне гідантоїну, особливо фенітоїн) можливе посилення метаболізму та збільшення кліренсу кофеїну; циметидину, пероральних контрацептивів, дисульфіраму, ципрофлоксацину, норфлоксацину – зниження метаболізму кофеїну в печінці (уповільнення його виведення та збільшення концентрації у крові). Кофеїновмісні напої та інші лікарські засоби, що стимулюють центральну нервову систему, - можлива надмірна стимуляція центральної нервової системи. Мексилетин – знижує виведення кофеїну на 50%; нікотин – збільшує швидкість виведення кофеїну. Інгібітори моноаміноксидази, фуразолідон, прокарбазин та селегілін – великі дози кофеїну (більше 300 мг на добу) можуть спричиняти розвиток життєзагрозливих аритмій серця або вираженого підвищення артеріального тиску. Кофеїн знижує всмоктування препаратів кальцію у шлунково-кишковому тракті. Знижує ефективність наркотичних та снодійних лікарських засобів. Збільшує виведення препаратів літію із сечею. Прискорює всмоктування та посилює дію серцевих глікозидів, підвищує їхню токсичність. Спільне застосування з бета-адреноблокаторами може призводити до взаємного придушення терапевтичних ефектів; з β-адреноміметиками - до додаткової стимуляції центральної нервової системи та інших адитивних токсичних ефектів. Кофеїн може знижувати кліренс теофіліну та, можливо, інших ксантинів, збільшуючи можливість адитивних фармакодинамічних та токсичних ефектів.Спосіб застосування та дозиВнутрішньо 1 таблетці 1-4 рази на добу. Таблетки слід ковтати повністю, запиваючи достатньою кількістю рідини. Максимальна добова доза – 4 таблетки. Тривалість прийому трохи більше 5 днів. Літнім пацієнтам, пацієнтам з тяжким загальним станом та порушенням кліренсу креатиніну необхідно знизити дозу, оскільки у них може бути знижено виведення метаболітів метамізолу натрію та фенобарбіталу. Оскільки у пацієнтів з порушенням функції нирок або печінки швидкість виведення препарату знижується, слід уникати багаторазового прийому високих доз. При короткостроковому застосуванні зниження дози не потрібне. Досвід тривалого застосування відсутній.ПередозуванняДо цього часу випадків передозування при застосуванні цієї комбінації не зареєстровано. Кофеїн (більше 300 мг на прийом або більше 1 г на добу) Симптоми Поширеними симптомами є тривога, нервозність, занепокоєння, безсоння, психічне збудження, м'язові посмикування, сплутаність свідомості, судоми. При вираженому передозуванні може виникати гіперглікемія. Кардіологічні порушення виявляються тахікардією та аритмією. Лікування Зниження дози або скасування кофеїну. Метамізол натрію (більше 1 г на прийом, більше 3 г на добу) Симптоми Гостра передозування проявляється нудотою, блювотою, болем у животі, порушенням функції нирок/гострої нирковою недостатністю (наприклад, як прояв інтерстиціального нефриту) та, рідко, симптомами з боку центральної нервової системи (запаморочення, сонливістю, комою, судомами) та зниженням артеріального тиску що призводить до тахікардії та шоку. При високому передозуванні екскреція рубазонової кислоти може забарвити сечу червоного кольору. Лікування Специфічний антидот не відомий. При недавньому передозуванні з метою обмеження надходження препарату в організм проводять первинну детоксикацію (наприклад, промивання шлунка) або сорбційну терапію (наприклад, активоване вугілля). Основний метаболіт (4М-метиламіноантипірин) видаляється при гемодіалізі, гемофільтрації, гемоперфузії та плазмафільтрації. Лікування передозування, так само як і профілактика серйозних ускладнень може вимагати загального та спеціального інтенсивного медичного спостереження та лікування. Фенобарбітал При прийомі Тріалгіну передозування фенобарбіталом малоймовірне: одна упаковка препарату (20 таблеток) містить одну максимальну разову дозу фенобарбіталу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат слід приймати більше 5 днів поспіль. Внаслідок вмісту в препараті кофеїну Препарат слід з обережністю призначати пацієнтам з подагрою, гіпертиреозом та аритмією. При застосуванні препарату слід обмежити споживання продуктів, що містять кофеїн, оскільки надмірне надходження кофеїну може призвести до нервозності, дратівливості, безсоння та, у деяких випадках, почастішання серцебиття. Внаслідок вмісту в препараті метамізолу натрію При збереженні підвищеної температури тіла та симптомів "нездужання" при "простудних" захворюваннях на фоні прийому препарату протягом 48 годин слід звернутися до лікаря. При тривалому (більше 5 днів) застосуванні препарату необхідний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки. На тлі тривалого прийому високих доз препарату, у зв'язку із вмістом метамізолу натрію, можливий розвиток агранулоцитозу або тромбоцитопенії, тому при виявленні невмотивованого підйому температури, ознобу, болю в горлі, утрудненні ковтання, стоматиту, а також при розвитку явищ вагініту або проктіну. препарату. При розвитку панцитопенії препарат необхідно негайно відмінити та контролювати загальний аналіз крові до повернення його показників до норми. Всім пацієнтам слід рекомендувати негайно звертатися за медичною допомогою при виникненні під час лікування ознак та симптомів, що нагадують порушення з боку крові (наприклад, загальна слабкість, інфекції, стійка лихоманка, поява гематом, кровотеча, блідість). Припинення терапії слід відкладати до отримання результатів лабораторних досліджень. На фоні застосування високих доз метамізолу натрію були описані тяжкі шкірні реакції, що загрожують життю: синдром Стівенса-Джонсона (ССД) і токсичний епідермальний некроліз (ТЕН). При появі ознак ССД або ТЕН (таких як прогресуючий шкірний висип, що часто супроводжується пухирями або виразкою слизової оболонки) лікування метамізолом слід негайно припинити і ніколи його не відновлювати. У хворих на атопічну бронхіальну астму та полінози є підвищений ризик розвитку алергічних реакцій. Біль в животі Неприпустиме застосування препарату для зняття гострого болю в животі (до з'ясування їх причини). Внаслідок вмісту у препараті фенобарбіталу Слід уникати тривалого застосування препарату у зв'язку з можливістю кумуляції фенобарбіталу в організмі та розвитку звикання чи лікарської залежності. Допоміжні речовини Одна таблетка препарату містить 0,85 ммоль (19,64 мг) натрію, що необхідно враховувати в осіб, які контролюють надходження натрію з їжею (які знаходяться на дієті з низьким вмістом солі/натрію). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат не впливає або слабко впливає на координацію рухів, проте містить речовини (кофеїн, фенобарбітал), які виражено впливають на центральну нервову систему, у зв'язку з чим у період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами, роботі з механізмами та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активні речовини: безводний кофеїн - 50 мг, метамізолу натрію моногідрат - 300 мг, фенобарбітал - 10 мг; допоміжні речовини: крохмаль картопляний – 36,31 мг, магнію стеарат – 3,69 мг. По 10 пігулок у контурну осередкову упаковку або по 20 пігулок у полімерний флакон з кришкою. 1-2 контурні осередкові упаковки або 1 флакон разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиТаблетки круглої, плоскоциліндричної форми, від білого до білого з жовтуватим або кремуватим відтінком кольору, з ризиком та фаскою.Фармакотерапевтична групаАналгезуючий засіб комбінований (НПЗП+психостимулюючий засіб+барбітурат).ФармакокінетикаМетамізол натрію Після прийому внутрішньо метамізол натрію гідролізується до фармакологічно активного 4N-метиламіноантипірину (МАА). Біодоступність МАА після прийому внутрішньо становить 90%, що дещо вище, ніж при парентеральному введенні. Одночасний прийом їжі не має значного впливу на фармакокінетику метамізолу натрію. Клінічна ефективність визначається переважно МАА, а також меншою мірою метаболітами 4N-аміноантипірину (АА). Величина площі під кривою "концентрація-час" (AUC) АА становить 25% цієї величини для МАА. Метаболіти 4N-ацетиламіноантипірин (AAA) і 4N-форміламіноантипірин (ФАА) не мають фармакологічної активності. Всім метаболітам властива нелінійна фармакокінетика. Клінічна значимість цього явища не відома. При короткостроковому застосуванні кумуляція метаболітів не має великої ролі. Метамізол натрію проникає крізь плаценту. Метаболіти метамізолу проникають у грудне молоко. Зв'язок з білками плазми МАА становить 58%, АА – 48%, ФАА – 18% та ААА – 14%. Після одноразового прийому внутрішньо 85% дози виявляється у сечі у вигляді метаболітів, з них 3±1% – МАА, 6±3% – АА, 26±8% – ААА та 23±4% – ФАА. Нирковий кліренс після одноразового прийому 1 г метамізолу натрію внутрішньо для МАА дорівнює 5±2 мл/хв, АА – 38±13 мл/хв, ААА – 61±8 мл/хв та ФАА – 49±5 мл/хв. Відповідні періоди напіввиведення з плазми для МАА – 2,7±0,5 год, АА – 3,7±1,3 год, ААА – 9,5±1,5 год та ФАА – 11,2±1,5 год. Літні У пацієнтів похилого віку AUC підвищується в 2-3 рази. У пацієнтів з цирозом печінки періоди напіввиведення МАА та ФАА при одноразовому прийомі препарату збільшуються приблизно в 3 рази, тоді як періоди напіввиведення АА та ААА не наслідують ту саму закономірність. У таких пацієнтів слід уникати застосування високих доз. Порушення функції нирок Згідно з наявними даними при нирковій недостатності швидкість виведення деяких метаболітів (ААА та ФАА) знижується. У таких пацієнтів слід уникати застосування високих доз. Біодоступність Згідно з проведеним клінічним дослідженням фармакокінетичні показники 4-МАА при прийомі внутрішньо 1 г метамізолу натрію (таблетки) мають такі значення (наведені середні значення та стандартні відхилення): максимальна плазмова концентрація (Сmax) становить 17,3±7,54 мг/л; час досягнення максимальної плазмової концентрації (Tmax) – 1,42±0,54 год; площа під кривою "концентрація-час" (AUC) - 80,9±34,1 [мг х год/л]. Абсолютна біодоступність 4-МАА AUC при прийомі таблеток становить 93%. Фенобарбітал При вживанні повністю, але відносно повільно всмоктується. Максимальна плазмова концентрація спостерігається через 1-2 години після прийому. Близько 50% зв'язується із білками плазми. Поступово розподіляється у різних органах та тканинах; менші його концентрації виявляються у тканинах головного мозку. Добре проникає у грудне молоко та через плацентарний бар'єр. Метаболізується у печінці, індукує мікросомальні ферменти печінки: CYP3A4, CYP3A5, CYP3A7 (швидкість ферментативних реакцій зростає у 10-12 разів), підвищує дезінтоксикаційну функцію печінки. Кумулює в організмі. Період напіввиведення становить 2-4 доби. Виводиться нирками у вигляді глюкуроніду, 25% – у незміненому вигляді. Кофеїн При прийомі внутрішньо абсорбція хороша, відбувається протягом кишечника. Всмоктування відбувається переважно за рахунок ліпофільності, а не водорозчинності. Час досягнення максимальної концентрації – 50-75 хв після прийому внутрішньо, максимальна концентрація 1,6-1,8 мг/л. Швидко розподіляється у всіх органах та тканинах організму; легко проникає через гематоенцефалічний бар'єр та плаценту. Об'єм розподілу у дорослих – 0,4-0,6 л/кг, у новонароджених – 0,78-0,92 л/кг. Зв'язок із білками крові (альбуміном) – 25-36%. Більше 90% піддається метаболізму в печінці, у дітей перших років життя до – 10-15%. У дорослих близько 80% дози кофеїну метаболізується у параксантин, близько 10% – у теобромін та близько 4% – у теофілін. Ці сполуки згодом демітуються в монометилксантини, а потім у метильовані сечові кислоти. Період напіввиведення у дорослих – 3,9-5,3 год (іноді – до 10 год). Виведення кофеїну та його метаболітів здійснюється нирками (у незміненому вигляді у дорослих виводиться 1-2%).ФармакодинамікаКомбінований препарат. Чинить аналгетичну та жарознижувальну дію. Аналгетичний ефект розвивається через 20-30 хвилин і досягає максимуму через 45 хвилин. Фармакологічні властивості препарату обумовлені дією компонентів, що входять до його складу. Метамізол натрію є похідним піразолону, що має аналгетичну, жарознижувальну та спазмолітичну дію. Механізм дії остаточно не вивчений. Згідно з результатами досліджень метамізол і його активний метаболіт (4N-метиламіноантипірин) мають центральний і периферичний механізм дії. Неселективно інгібує циклооксигеназу та знижує утворення простагландинів з арахідонової кислоти. Фенобарбітал належить до групи барбітуратів. Взаємодіє з барбітуратною ділянкою бензодіазепін-γ-аміномасляна кислота (ГАМК)-рецепторного комплексу, за рахунок чого підвищує чутливість ГАМК-рецепторів до ГАМК, призводить до розкриття хлорних каналів, що збільшує їх надходження в клітину та веде до гіперполяризації. Пригнічує сенсорні зони кори мозку, зменшує моторну активність, пригнічує церебральні функції, зокрема дихальний центр. Не має істотного впливу на серцево-судинну систему. Знижує тонус гладкої мускулатури шлунково-кишкового тракту. У малих дозах виявляє седативну дію. Кофеїн підвищує рефлекторну збудливість спинного мозку, збуджує дихальний та судинно-руховий центри, розширює кровоносні судини скелетних м'язів, головного мозку, серця, нирок, знижує агрегацію тромбоцитів; зменшує сонливість, почуття втоми, підвищує розумову та фізичну працездатність. У даній комбінації кофеїн у малій дозі практично не чинить стимулюючої дії на центральну нервову систему, проте підвищує тонус судин головного мозку та сприяє прискоренню кровотоку.Показання до застосуванняБольовий синдром різного генезу: головний, зубний біль, біль у м'язах та суглобах, невралгія, при хворобливих менструаціях, при радикуліті. Як симптоматичний засіб для зниження підвищеної температури тіла та послаблення симптомів "нездужання" (головний біль, ломота) при "простудних" захворюваннях.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до метамізолу натрію та інших похідних піразолону, а також до піразолідину, наприклад, фенілбутазону (включаючи пацієнтів, які перенесли агранулоцитоз внаслідок застосування цих препаратів), кофеїну, фенобарбіталу або інших компонентів препарату; аналгетична бронхіальна астма або непереносимість аналгетиків (на кшталт кропивица-ангіоневротичний набряк), тобто. пацієнти з бронхоспазмом або іншими формами анафілактоїдних реакцій (наприклад, кропив'янка, риніт, ангіоневротичний набряк) у відповідь на застосування саліцилатів, парацетамолу або нестероїдних протизапальних препаратів, таких як диклофенак, ібупрофен, індометацин або напроксен; порушення кістковомозкового кровотворення (наприклад, після цитостатичної терапії) або захворювання кровотворних органів; спадковий дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (гемоліз); гостра інтермітує печінкова порфірія (ризик розвитку нападів порфірії); тяжкі захворювання печінки та (або) нирок; респіраторні захворювання, що супроводжуються задишкою або обструкцією дихальних шляхів; міастенія; алкогольне сп'яніння, лікарська чи наркотична залежність, зокрема в анамнезі; вагітність та період грудного вигодовування; дитячий вік до 18 років. З обережністю Порушення функції печінки та/або нирок, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у стадії ремісії, глаукоми, підвищена збудливість, літній вік, епілепсія та схильність до судомних нападів.Вагітність та лактаціяПрепарат протипоказаний для застосування при вагітності. За необхідності застосування препарату в період лактації необхідно вирішити питання про припинення грудного вигодовування.Побічна діяДо цього часу не повідомлялося про побічні ефекти прийому цієї комбінації. Частота виникнення нижченаведених можливих побічних ефектів невідома. При застосуванні препарату відповідно до інструкції виникнення нижчеперелічених побічних ефектів є малоймовірним. З боку імунної системи Ангіоневротичний набряк, анафілактоїдні та анафілактичні реакції. З боку органів кровотворення Агранулоцитоз, лейкопенія, тромбоцитопенія, апластична анемія, панцитопенія. З боку нервової системи Психомоторне збудження, тривога, тремор, занепокоєння, запаморочення, епілептичні напади, посилення рефлексів, безсоння; парадоксальна реакція у літніх (незвичайне збудження), підвищена втома, сонливість, зниження швидкості психомоторних реакцій, лікарська залежність. З боку серцево-судинної системи Відчуття серцебиття, тахікардія, підвищення артеріального тиску, зниження артеріального тиску. З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Тахіпное, бронхоспастичний синдром, аналгетична бронхіальна астма. З боку травної системи Нудота, блювання, загострення виразкової хвороби (кофеїн), запор. З боку шкіри та підшкірних тканин Висипання (у тому числі стійка), свербіж, кропив'янка. При появі небажаних реакцій, у тому числі не зазначених в інструкції, слід звернутися до лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиМетамізол натрію Посилює ефекти етанолу. Не рекомендується одночасно застосовувати рентгеноконтрастні лікарські засоби, колоїдні кровозамінники та пеніцилін. При одночасному застосуванні циклоспорину знижується концентрація останнього в крові, тому при їх одночасному застосуванні слід контролювати концентрацію циклоспорину. Метамізол натрію збільшує активність пероральних гіпоглікемічних лікарських засобів, непрямих антикоагулянтів, глюкокортикостероїдів та індометацину. Фенілбутазон, барбітурати та інші індуктори мікросомальних ферментів печінки при одночасному застосуванні зменшують ефективність метамізолу натрію. Одночасне застосування з іншими ненаркотичними аналгетиками, трициклічними антидепресантами, контрацептивними гормональними лікарськими засобами та аллонуринолом може призвести до посилення їхньої токсичності. Медативні та анксіолітичні лікарські засоби (транквілізатори) посилюють аналгетичну дію метамізолу натрію. Тіамазол та цитостатики підвищують ризик розвитку лейкопенії. Ефект посилюють кодеїн, блокатори Н2-гістамінових рецепторів та пропранолол (сповільнює інактивацію). Мієлотоксичні лікарські засоби посилюють прояв гематоксичності препарату. Одночасне застосування метамізолу натрію та метотрексату може посилювати гематотоксичність останнього, особливо у пацієнтів похилого віку. При одночасному застосуванні метамізолу натрію та хлорпромазину можливий розвиток тяжкої гіпотермії. Фенобарбітал Взаємодія з іншими лікарськими засобами зумовлена ​​переважно здатністю фенобарбіталу індукувати цитохром Р450 (переважно ізофермент CYP3A4). Знижує антибактеріальну активність антибіотиків та сульфаніламідів, протигрибкову активність гризеофульвіну (знижує всмоктування). Знижує ефективність непрямих антикоагулянтів, глюкокортикостероїдів, доксицикліну, естрогенів та інших лікарських засобів, що метаболізуються мікросомальними ферментами печінки. Снотворна дія знижується при одночасному прийомі атропіну, екстракту беладони, декстрози, тіаміну, нікотинової кислоти, аналептиків та психостимулюючих засобів. При поєднанні з резерпіном зменшується протисудомна дія, під впливом амітриптиліну, ніаламіду, діазепаму, хлордіазепоксиду – посилюється. Ацетазоламід, вилужуючи сечу, знижує реабсорбцію фенобарбіталу в нирках та послаблює його ефект. Підсилює дію алкоголю, нейролептиків, наркотичних аналгетиків, міорелаксантів, седативних та снодійних засобів. Кофеїн Кофеїн є антагоністом аденозиду (можуть знадобитися великі дози аденозину). При сумісному застосуванні кофеїну та барбітуратів, примідону, протисудомних лікарських засобів (похідне гідантоїну, особливо фенітоїн) можливе посилення метаболізму та збільшення кліренсу кофеїну; циметидину, пероральних контрацептивів, дисульфіраму, ципрофлоксацину, норфлоксацину – зниження метаболізму кофеїну в печінці (уповільнення його виведення та збільшення концентрації у крові). Кофеїновмісні напої та інші лікарські засоби, що стимулюють центральну нервову систему, - можлива надмірна стимуляція центральної нервової системи. Мексилетин – знижує виведення кофеїну на 50%; нікотин – збільшує швидкість виведення кофеїну. Інгібітори моноаміноксидази, фуразолідон, прокарбазин та селегілін – великі дози кофеїну (більше 300 мг на добу) можуть спричиняти розвиток життєзагрозливих аритмій серця або вираженого підвищення артеріального тиску. Кофеїн знижує всмоктування препаратів кальцію у шлунково-кишковому тракті. Знижує ефективність наркотичних та снодійних лікарських засобів. Збільшує виведення препаратів літію із сечею. Прискорює всмоктування та посилює дію серцевих глікозидів, підвищує їхню токсичність. Спільне застосування з бета-адреноблокаторами може призводити до взаємного придушення терапевтичних ефектів; з β-адреноміметиками - до додаткової стимуляції центральної нервової системи та інших адитивних токсичних ефектів. Кофеїн може знижувати кліренс теофіліну та, можливо, інших ксантинів, збільшуючи можливість адитивних фармакодинамічних та токсичних ефектів.Спосіб застосування та дозиВнутрішньо 1 таблетці 1-4 рази на добу. Таблетки слід ковтати повністю, запиваючи достатньою кількістю рідини. Максимальна добова доза – 4 таблетки. Тривалість прийому трохи більше 5 днів. Літнім пацієнтам, пацієнтам з тяжким загальним станом та порушенням кліренсу креатиніну необхідно знизити дозу, оскільки у них може бути знижено виведення метаболітів метамізолу натрію та фенобарбіталу. Оскільки у пацієнтів з порушенням функції нирок або печінки швидкість виведення препарату знижується, слід уникати багаторазового прийому високих доз. При короткостроковому застосуванні зниження дози не потрібне. Досвід тривалого застосування відсутній.ПередозуванняДо цього часу випадків передозування при застосуванні цієї комбінації не зареєстровано. Кофеїн (більше 300 мг на прийом або більше 1 г на добу) Симптоми Поширеними симптомами є тривога, нервозність, занепокоєння, безсоння, психічне збудження, м'язові посмикування, сплутаність свідомості, судоми. При вираженому передозуванні може виникати гіперглікемія. Кардіологічні порушення виявляються тахікардією та аритмією. Лікування Зниження дози або скасування кофеїну. Метамізол натрію (більше 1 г на прийом, більше 3 г на добу) Симптоми Гостра передозування проявляється нудотою, блювотою, болем у животі, порушенням функції нирок/гострої нирковою недостатністю (наприклад, як прояв інтерстиціального нефриту) та, рідко, симптомами з боку центральної нервової системи (запаморочення, сонливістю, комою, судомами) та зниженням артеріального тиску що призводить до тахікардії та шоку. При високому передозуванні екскреція рубазонової кислоти може забарвити сечу червоного кольору. Лікування Специфічний антидот не відомий. При недавньому передозуванні з метою обмеження надходження препарату в організм проводять первинну детоксикацію (наприклад, промивання шлунка) або сорбційну терапію (наприклад, активоване вугілля). Основний метаболіт (4М-метиламіноантипірин) видаляється при гемодіалізі, гемофільтрації, гемоперфузії та плазмафільтрації. Лікування передозування, так само як і профілактика серйозних ускладнень може вимагати загального та спеціального інтенсивного медичного спостереження та лікування. Фенобарбітал При прийомі Тріалгіну передозування фенобарбіталом малоймовірне: одна упаковка препарату (20 таблеток) містить одну максимальну разову дозу фенобарбіталу.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат слід приймати більше 5 днів поспіль. Внаслідок вмісту в препараті кофеїну Препарат слід з обережністю призначати пацієнтам з подагрою, гіпертиреозом та аритмією. При застосуванні препарату слід обмежити споживання продуктів, що містять кофеїн, оскільки надмірне надходження кофеїну може призвести до нервозності, дратівливості, безсоння та, у деяких випадках, почастішання серцебиття. Внаслідок вмісту в препараті метамізолу натрію При збереженні підвищеної температури тіла та симптомів "нездужання" при "простудних" захворюваннях на фоні прийому препарату протягом 48 годин слід звернутися до лікаря. При тривалому (більше 5 днів) застосуванні препарату необхідний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки. На тлі тривалого прийому високих доз препарату, у зв'язку із вмістом метамізолу натрію, можливий розвиток агранулоцитозу або тромбоцитопенії, тому при виявленні невмотивованого підйому температури, ознобу, болю в горлі, утрудненні ковтання, стоматиту, а також при розвитку явищ вагініту або проктіну. препарату. При розвитку панцитопенії препарат необхідно негайно відмінити та контролювати загальний аналіз крові до повернення його показників до норми. Всім пацієнтам слід рекомендувати негайно звертатися за медичною допомогою при виникненні під час лікування ознак та симптомів, що нагадують порушення з боку крові (наприклад, загальна слабкість, інфекції, стійка лихоманка, поява гематом, кровотеча, блідість). Припинення терапії слід відкладати до отримання результатів лабораторних досліджень. На фоні застосування високих доз метамізолу натрію були описані тяжкі шкірні реакції, що загрожують життю: синдром Стівенса-Джонсона (ССД) і токсичний епідермальний некроліз (ТЕН). При появі ознак ССД або ТЕН (таких як прогресуючий шкірний висип, що часто супроводжується пухирями або виразкою слизової оболонки) лікування метамізолом слід негайно припинити і ніколи його не відновлювати. У хворих на атопічну бронхіальну астму та полінози є підвищений ризик розвитку алергічних реакцій. Біль в животі Неприпустиме застосування препарату для зняття гострого болю в животі (до з'ясування їх причини). Внаслідок вмісту у препараті фенобарбіталу Слід уникати тривалого застосування препарату у зв'язку з можливістю кумуляції фенобарбіталу в організмі та розвитку звикання чи лікарської залежності. Допоміжні речовини Одна таблетка препарату містить 0,85 ммоль (19,64 мг) натрію, що необхідно враховувати в осіб, які контролюють надходження натрію з їжею (які знаходяться на дієті з низьким вмістом солі/натрію). Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Препарат не впливає або слабко впливає на координацію рухів, проте містить речовини (кофеїн, фенобарбітал), які виражено впливають на центральну нервову систему, у зв'язку з чим у період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами, роботі з механізмами та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки - 1 табл. активні речовини: парацетамол – 500 мг; дицикловерину гідрохлорид – 20 мг; допоміжні речовини: крохмалю натрію гліколят; крохмаль маїсовий; МКЦ; повідон; кремнію діоксид колоїдний (аеросил); стеарат магнію. Пігулки. 10 шт. у ПВХ/алюмінієвому блістері або алюмінієвому стрипі. 1, 2 бл. або 10 стрипів упаковані в пачку з картону.Опис лікарської формиБілого кольору круглі, плоскі гладкі таблетки зі скошеними краями та ризиком на одній стороні.Фармакотерапевтична групаАналгезуючий засіб комбінований (аналгезуючий ненаркотичний засіб + спазмолітичний засіб).ФармакокінетикаПрепарат добре всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Cmax у плазмі досягається через 60-90 хв. Vd складає 3,65 л/кг. Парацетамол метаболізується в печінці з утворенням кількох метаболітів, один з яких – N-ацетил-бензохінонімін – за певних умов (передозування препарату, нестача глутатіону в печінці) може мати ушкоджуючу дію на печінку та нирки. Близько 80% препарату виводиться із сечею та в невеликій кількості – з калом.ФармакодинамікаПарацетамол, що входить до складу препарату, має болезаспокійливу, жарознижувальну і незначну протизапальну дію. Механізм дії пов'язаний з помірним пригніченням ЦОГ-1 і меншою мірою - ЦОГ-2 у периферичних тканинах та ЦНС, наслідком чого є гальмування біосинтезу ПГ - модульаторів больової чутливості, терморегуляції та запалення. Другий компонент — дицикловерину гідрохлорид — третинний амін, який має відносно слабку невибіркову м-холіноблокуючу та пряму міотропну спазмолітичну дію на гладку мускулатуру внутрішніх органів. У терапевтичних дозах викликає ефективне розслаблення гладких м'язів, яке не супроводжується побічними ефектами, характерними для атропіну. Комбінована дія двох компонентів Тригана-Д забезпечує розслаблення спазмованої гладкої мускулатури внутрішніх органів та ослаблення больових відчуттів.Показання до застосуванняспазм гладкої мускулатури внутрішніх органів - кишкова, печінкова та ниркова колька, альгодисменорея; головний, зубний, мігренозний біль, невралгія, міалгія; інфекційно-запальні захворювання, що супроводжуються лихоманкоюПротипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до парацетамолу та дицикловерину; обструктивні захворювання кишечника, жовчних та сечовивідних шляхів; виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки (фаза загострення), рефлюкс-езофагіт; гіповолемічний шок; міастенія gravis; вагітність; період лактації; дитячий вік (до 15 років). З обережністю: виражені порушення функції печінки чи нирок; генетичну відсутність глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; захворювання крові; глаукому; доброякісна гіпербілірубінемія (зокрема синдром Жильбера); вірусний гепатит; алкогольне ураження печінки; алкоголізм; літній вік.Вагітність та лактаціяПротипоказано під час вагітності. Матері, що годують, повинні припинити грудне вигодовування. Протипоказано дітям віком до 6 місяців.Побічна діяЗ боку шлунково-кишкового тракту: сухість у роті, втрата смакових відчуттів, зниження апетиту, біль в епігастрії, запори, підвищення активності печінкових ферментів, як правило, без розвитку жовтяниці, гепатонекроз (дозозалежний ефект). Алергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка, набряк Квінке, мультиформна ексудативна еритема (в т.ч. синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла). З боку ЦНС (зазвичай розвивається при прийомі високих доз): сонливість, запаморочення, психомоторне збудження та порушення орієнтації. З боку ендокринної системи: гіпоглікемія, аж до гіпоглікемічної коми. З боку органів кровотворення: анемія, метгемоглобінемія (ціаноз, задишка, біль у серці), гемолітична анемія (особливо у хворих з дефіцитом глюко-6-фосфатдегідрогенази). Порушення з боку сечостатевої системи: піурія, затримка сечі, інтерстиціальний нефрит, зниження потенції, папілярний некроз. З боку органів зору: мідріаз, нечіткість зорового сприйняття, параліч акомодації, підвищення ВГД.Взаємодія з лікарськими засобамиДія дицикловерину посилюють амантадин, антиаритмічні препарати 1-го класу, антипсихотичні засоби, бензодіазепіни, інгібітори МАО, наркотичні анальгетики, нітрати та нітрити, симпатоміметичні препарати, трициклічні антидепресанти. Дицикловерін збільшує концентрацію дигоксину в крові (внаслідок уповільнення спорожнення шлунка). Стимулятори мікросомального окиснення в печінці (фенітоїн, етанол, барбітурати, рифампіцин, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти) збільшують продукцію гідроксильованих активних метаболітів, що обумовлює можливість розвитку тяжких інтоксикацій при невеликих передозуваннях парацетамолу. Адреностимулятори та інші препарати з антихолінергічною дією збільшують ризик розвитку побічних ефектів. Інгібітори мікросомального окиснення (циметидин) знижують ризик гепатотоксичної дії. Знижує ефективність урикозуричних препаратів. Парацетамол підвищує ефективність непрямих антикоагулянтів.Спосіб застосування та дозиВсередину дорослим та дітям старше 15 років по 1 табл. 2-3 рази на добу. Максимальна разова доза для дорослих становить 2 табл., добова – 4 табл. Тривалість прийому без консультації з лікарем - не більше 5 днів при призначенні як знеболювальний засіб і 3 днів - як жарознижувальний засіб. При тривалому застосуванні препарату потрібний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки. Не слід перевищувати добову дозу; її збільшення чи триваліше лікування можливе лише під наглядом лікаря, т.к. Передозування препарату може спричинити печінкову недостатність. ПередозуванняСимптоми: тахікардія, тахіпное, лихоманка, збудження, судоми, епігастральний біль, зниження апетиту, анемія, тромбоцитопенія, гемолітична анемія, апластична анемія, метгемоглобінемія, панцитопенія, нефротоксичність (папілярний некроз). Лікування: припинити прийом препарату, зробити промивання шлунка, призначити адсорбенти, засоби, що збільшують утворення глутатіону (ацетилцистеїн внутрішньовенно) і посилюють реакції кон'югації (метіонін внутрішньо).Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю та під контролем лікаря слід застосовувати препарат хворим з порушеною функцією печінки або нирок одночасно з іншими протизапальними та знеболюючими засобами, а також з антикоагулянтами та препаратами, що впливають на ЦНС. При прийомі метоклопраміду, домперидону або колестираміну також необхідно проконсультуватися з лікарем. Парацетамол спотворює показники лабораторних досліджень при кількісному визначенні вмісту сечової кислоти та глюкози у плазмі. Щоб уникнути токсичного ураження печінки, парацетамол не слід поєднувати з прийомом алкогольних напоїв, а також приймати особам, схильним до хронічного вживання алкоголю. Ризик розвитку ушкоджень печінки зростає у хворих із алкогольним гепатозом. Під час тривалого лікування необхідний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки. Вплив на здатність керувати транспортом та займатися потенційно небезпечними видами діяльності. При застосуванні препарату слід утриматися від потенційно небезпечних видів діяльності, що потребують підвищеної концентрації та швидкості психомоторних реакцій (включаючи керування транспортними засобами та ін.). Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТаблетки - 1 табл. активні речовини: парацетамол – 500 мг; дицикловерину гідрохлорид – 20 мг; допоміжні речовини: крохмалю натрію гліколят; крохмаль маїсовий; МКЦ; повідон; кремнію діоксид колоїдний (аеросил); стеарат магнію. Пігулки. 10 шт. у ПВХ/алюмінієвому блістері або алюмінієвому стрипі. 1, 2 бл. або 10 стрипів упаковані в пачку з картону.Опис лікарської формиБілого кольору круглі, плоскі гладкі таблетки зі скошеними краями та ризиком на одній стороні.Фармакотерапевтична групаАналгезуючий засіб комбінований (аналгезуючий ненаркотичний засіб + спазмолітичний засіб).ФармакокінетикаПрепарат добре всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Cmax у плазмі досягається через 60-90 хв. Vd складає 3,65 л/кг. Парацетамол метаболізується в печінці з утворенням кількох метаболітів, один з яких – N-ацетил-бензохінонімін – за певних умов (передозування препарату, нестача глутатіону в печінці) може мати ушкоджуючу дію на печінку та нирки. Близько 80% препарату виводиться із сечею та в невеликій кількості – з калом.ФармакодинамікаПарацетамол, що входить до складу препарату, має болезаспокійливу, жарознижувальну і незначну протизапальну дію. Механізм дії пов'язаний з помірним пригніченням ЦОГ-1 і меншою мірою - ЦОГ-2 у периферичних тканинах та ЦНС, наслідком чого є гальмування біосинтезу ПГ - модульаторів больової чутливості, терморегуляції та запалення. Другий компонент — дицикловерину гідрохлорид — третинний амін, який має відносно слабку невибіркову м-холіноблокуючу та пряму міотропну спазмолітичну дію на гладку мускулатуру внутрішніх органів. У терапевтичних дозах викликає ефективне розслаблення гладких м'язів, яке не супроводжується побічними ефектами, характерними для атропіну. Комбінована дія двох компонентів Тригана-Д забезпечує розслаблення спазмованої гладкої мускулатури внутрішніх органів та ослаблення больових відчуттів.Показання до застосуванняспазм гладкої мускулатури внутрішніх органів - кишкова, печінкова та ниркова колька, альгодисменорея; головний, зубний, мігренозний біль, невралгія, міалгія; інфекційно-запальні захворювання, що супроводжуються лихоманкоюПротипоказання до застосуванняпідвищена чутливість до парацетамолу та дицикловерину; обструктивні захворювання кишечника, жовчних та сечовивідних шляхів; виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки (фаза загострення), рефлюкс-езофагіт; гіповолемічний шок; міастенія gravis; вагітність; період лактації; дитячий вік (до 15 років). З обережністю: виражені порушення функції печінки чи нирок; генетичну відсутність глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; захворювання крові; глаукому; доброякісна гіпербілірубінемія (зокрема синдром Жильбера); вірусний гепатит; алкогольне ураження печінки; алкоголізм; літній вік.Вагітність та лактаціяПротипоказано під час вагітності. Матері, що годують, повинні припинити грудне вигодовування. Протипоказано дітям віком до 6 місяців.Побічна діяЗ боку шлунково-кишкового тракту: сухість у роті, втрата смакових відчуттів, зниження апетиту, біль в епігастрії, запори, підвищення активності печінкових ферментів, як правило, без розвитку жовтяниці, гепатонекроз (дозозалежний ефект). Алергічні реакції: висипання на шкірі, свербіж, кропив'янка, набряк Квінке, мультиформна ексудативна еритема (в т.ч. синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла). З боку ЦНС (зазвичай розвивається при прийомі високих доз): сонливість, запаморочення, психомоторне збудження та порушення орієнтації. З боку ендокринної системи: гіпоглікемія, аж до гіпоглікемічної коми. З боку органів кровотворення: анемія, метгемоглобінемія (ціаноз, задишка, біль у серці), гемолітична анемія (особливо у хворих з дефіцитом глюко-6-фосфатдегідрогенази). Порушення з боку сечостатевої системи: піурія, затримка сечі, інтерстиціальний нефрит, зниження потенції, папілярний некроз. З боку органів зору: мідріаз, нечіткість зорового сприйняття, параліч акомодації, підвищення ВГД.Взаємодія з лікарськими засобамиДія дицикловерину посилюють амантадин, антиаритмічні препарати 1-го класу, антипсихотичні засоби, бензодіазепіни, інгібітори МАО, наркотичні анальгетики, нітрати та нітрити, симпатоміметичні препарати, трициклічні антидепресанти. Дицикловерін збільшує концентрацію дигоксину в крові (внаслідок уповільнення спорожнення шлунка). Стимулятори мікросомального окиснення в печінці (фенітоїн, етанол, барбітурати, рифампіцин, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти) збільшують продукцію гідроксильованих активних метаболітів, що обумовлює можливість розвитку тяжких інтоксикацій при невеликих передозуваннях парацетамолу. Адреностимулятори та інші препарати з антихолінергічною дією збільшують ризик розвитку побічних ефектів. Інгібітори мікросомального окиснення (циметидин) знижують ризик гепатотоксичної дії. Знижує ефективність урикозуричних препаратів. Парацетамол підвищує ефективність непрямих антикоагулянтів.Спосіб застосування та дозиВсередину дорослим та дітям старше 15 років по 1 табл. 2-3 рази на добу. Максимальна разова доза для дорослих становить 2 табл., добова – 4 табл. Тривалість прийому без консультації з лікарем - не більше 5 днів при призначенні як знеболювальний засіб і 3 днів - як жарознижувальний засіб. При тривалому застосуванні препарату потрібний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки. Не слід перевищувати добову дозу; її збільшення чи триваліше лікування можливе лише під наглядом лікаря, т.к. Передозування препарату може спричинити печінкову недостатність. ПередозуванняСимптоми: тахікардія, тахіпное, лихоманка, збудження, судоми, епігастральний біль, зниження апетиту, анемія, тромбоцитопенія, гемолітична анемія, апластична анемія, метгемоглобінемія, панцитопенія, нефротоксичність (папілярний некроз). Лікування: припинити прийом препарату, зробити промивання шлунка, призначити адсорбенти, засоби, що збільшують утворення глутатіону (ацетилцистеїн внутрішньовенно) і посилюють реакції кон'югації (метіонін внутрішньо).Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю та під контролем лікаря слід застосовувати препарат хворим з порушеною функцією печінки або нирок одночасно з іншими протизапальними та знеболюючими засобами, а також з антикоагулянтами та препаратами, що впливають на ЦНС. При прийомі метоклопраміду, домперидону або колестираміну також необхідно проконсультуватися з лікарем. Парацетамол спотворює показники лабораторних досліджень при кількісному визначенні вмісту сечової кислоти та глюкози у плазмі. Щоб уникнути токсичного ураження печінки, парацетамол не слід поєднувати з прийомом алкогольних напоїв, а також приймати особам, схильним до хронічного вживання алкоголю. Ризик розвитку ушкоджень печінки зростає у хворих із алкогольним гепатозом. Під час тривалого лікування необхідний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки. Вплив на здатність керувати транспортом та займатися потенційно небезпечними видами діяльності. При застосуванні препарату слід утриматися від потенційно небезпечних видів діяльності, що потребують підвищеної концентрації та швидкості психомоторних реакцій (включаючи керування транспортними засобами та ін.). Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діючі речовини: ацетилсаліцилова кислота 240,00 мг; кофеїну моногідрат (у перерахунку на кофеїн) 30,00 мг (27,45 мг); парацетамол 180,00 мг; допоміжні речовини: какао-бобовий порошок; лимонної кислоти; моногідрат; крохмаль картопляний; тальк; стеарат кальцію; сахароза (цукор) Пігулки. По 7, 10 або 14 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 6 або 10 таблеток у контурне безячейкове пакування з паперу з полімерним покриттям. По 1, 2, 3, 4, 5 або 10 контурних упаковок разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону. Контурні упаковки з рівною кількістю інструкцій із застосування поміщають у групову упаковку.Опис лікарської формиКруглі, плоскоциліндричні таблетки світло-коричневого кольору з вкрапленнями, фаскою і ризиком, з характерним запахом.Фармакотерапевтична групаАналгезуючий засіб комбінований (НПЗП+аналгезуючий ненаркотичний засіб+психостимулюючий засіб).ФармакокінетикаАцетилсаліцилова кислота При вживанні абсорбція повна. Під час абсорбції піддається пресистемної елімінації у стінці кишечника та системної у печінці (деацетилюється). Резорбована частина швидко гідролізується холінестеразами та альбумінестеразою, тому період напіввиведення (Т1/2) – не більше 15-20 хв. В організмі циркулює (на 75-90% у зв'язку з альбуміном) та розподіляється у тканинах у вигляді аніону саліцилової кислоти. Час досягнення максимальної концентрації – 2 год. Метаболізується переважно в печінці з утворенням 4 метаболітів, що виявляються у багатьох тканинах та сечі. Виводиться переважно шляхом активної секреції у канальцях нирок у вигляді саліцилату (60%) та його метаболітів. Виведення незміненого саліцилату залежить від pH сечі (при підлужуванні сечі зростає іонізація саліцилатів, погіршується їх реабсорбція та значно збільшується виведення). Швидкість виведення залежить від дози: прийом невеликих доз Т1/2 становить 2-3 год, зі збільшенням дози може зростати до 15-30 год. У новонароджених елімінація саліцилатів здійснюється значно повільніше, ніж у дорослих. Парацетамол Висока абсорбція, час досягнення максимальної концентрації становить 0,5-2 год; максимальна концентрація – 5-20 мкг/мл. Зв'язок із білками плазми – 15%. Проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр. Менше 1% від прийнятої матір'ю, що годує, дози парацетамолу проникає в грудне молоко. Терапевтично ефективна концентрація парацетамолу у плазмі досягається при його призначенні у дозі 10-15 мг/кг. Метаболізується в печінці (90-95%): 80% вступає в реакції кон'югації з глюкуроновою кислотою та сульфатами з утворенням неактивних метаболітів; 17% піддається гідроксилювання з утворенням 8 активних метаболітів, які кон'югують з глутатіоном з утворенням вже неактивних метаболітів. При нестачі глутатіону ці метаболіти можуть блокувати ферментні системи гепатоцитів та викликати їхній некроз. У метаболізмі також бере участь ізофермент CYP2E1. Т1/2 становить 1-4 год. Виводиться нирками як метаболітів, переважно кон'югатів, лише 3% у незміненому вигляді. У хворих похилого віку знижується кліренс препарату і збільшується Т1/2. Кофеїн При прийомі внутрішньо абсорбція - хороша, відбувається протягом кишечника. Всмоктування відбувається переважно за рахунок ліпофільності, а не водорозчинності. Час досягнення максимальної концентрації – 50-75 хв після прийому внутрішньо, максимальна концентрація – 1,58-1,76 мг/л. Швидко розподіляється у всіх органах та тканинах організму; легко проникає через гематоенцефалічний бар'єр та плаценту. Об'єм розподілу у дорослих – 0,4-0,6 л/кг, у новонароджених – 0,78-0,92 л/кг. Зв'язок із білками крові (альбумінами) – 25-36%. Метаболізму в печінці піддається понад 90%, у дітей перших років життя до – 10-15%. У дорослих близько 80% дози кофеїну метаболізується у параксантин, близько 10% – у теобромін та близько 4% – у теофілін. Ці сполуки згодом деметилюються монометилксантини, а потім в метильовані сечові кислоти. Т1/2 у дорослих - 3,9-5,3 год (іноді - до 10 год), у новонароджених (до 4-7 міс життя) - 65-130 год. Виведення кофеїну та його метаболітів здійснюється нирками (у незміненому вигляді у дорослих виводиться 1-2%, у новонароджених – до 85%).ФармакодинамікаКомбінований препарат, що містить ацетилсаліцилову кислоту, кофеїн, парацетамол. Фармакодинаміка Ацетилсаліцилова кислота має жарознижувальну та протизапальну дію, послаблює біль, особливо викликаний запальним процесом, а також помірно пригнічує агрегацію тромбоцитів та тромбоутворення, покращує мікроциркуляцію в осередку запалення. Кофеїн підвищує рефлекторну збудливість спинного мозку, збуджує дихальний та судинно-руховий центри, розширює кровоносні судини скелетних м'язів, головного мозку, серця, нирок, знижує агрегацію тромбоцитів; зменшує сонливість, почуття втоми, підвищує розумову та фізичну працездатність. У даній комбінації кофеїн у малій дозі практично не надає стимулюючої дії на центральну нервову систему, проте сприяє нормалізації тонусу судин мозку та прискоренню кровотоку. Парацетамол має аналгетичну, жарознижувальну та вкрай слабку протизапальну дію, що пов'язано з його впливом на центр терморегуляції в гіпоталамусі та слабовираженою здатністю інгібувати синтез простагландинів у периферичних тканинах.Показання до застосуванняЦитрамон П Медісорб застосовують при: больовому синдромі слабкої та помірної виразності (різного генезу): головний біль, мігрень, зубний біль, невралгія, міалгія, артралгія, альгодисменорея; пропасному синдромі: при гострих респіраторних захворюваннях, грипі.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до будь-якої з діючих та/або допоміжних речовин; ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту (у фазі загострення), шлунково-кишкова кровотеча або перфорація, виразка в анамнезі; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух та непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП) (в т.ч. в анамнезі); гемофілія чи інші порушення згортання крові; геморагічний діатез, гіпопротромбінемія; авітаміноз К; портальна гіпертензія; тяжка ниркова або печінкова недостатність; хронічна серцева недостатність III-IV функціонального класу за NYHA; артеріальна гіпертензія ІІІ ступеня; органічні захворювання серцево-судинної системи (зокрема гострий інфаркт міокарда, атеросклероз); гіпопротеїнемія; вагітність та період грудного вигодовування; глаукому; дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; підвищена збудливість; порушення сну; хірургічні втручання, що супроводжуються рясною кровотечею; одночасний прийом метотрексату в дозі більше 15 мг/тиж і більше; дитячий вік до 15 років як знеболюючий засіб, при гарячковому синдромі; до 18 років. З обережністю Ниркова або печінкова недостатність легкого та середнього ступеня, доброякісні гіпербілірубінемії, літній вік, подагра, артрит, алкоголізм, епілепсія та схильність до судомних нападів, хронічна серцева недостатність I-II функціонального класу за NYHA, ішемічна хвороба серця, цереброваскулярні захворювання, куріння, хронічна обструктивна хвороба легенів, одночасний прийом метотрексату в дозі менше 15 мг/тиж. захоплення серотоніну.Вагітність та лактаціяБезпека цієї комбінації у вагітних не вивчалася, тому застосування препарату Цитрамон П Медісорб протипоказане у період вагітності (у всіх триместрах). Період грудного вигодовування Безпека даної комбінації у тих, хто годує груддю, не вивчалася, тому застосування препарату Цитрамон П Медісорб протипоказано в період грудного вигодовування. При необхідності застосування препарату в період годування груддю слід вирішувати питання щодо припинення грудного вигодовування.Побічна діяБагато хто з перелічених небажаних реакцій носять чіткі дозозалежний характер і варіюють від пацієнта до пацієнта. Побічні ефекти класифіковані за системно-органними класами (СІК) та частотою. Частота побічних ефектів визначена таким чином: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 та Інфекції та інвазії: рідко – фарингіт. Порушення метаболізму та харчування: рідко – зниження апетиту. Психічні порушення: часто – нервозність; нечасто – безсоння; рідко – тривога, ейфоричний настрій, внутрішня напруга. Порушення з боку нервової системи: часто – запаморочення; нечасто – тремор, парестезії, головний біль; рідко - розлад смаку, розлад уваги, амнезія, порушення координації руху, гіперстезія, біль у ділянці приносових пазух. Порушення органу зору: рідко - порушення зору. Порушення з боку органу слуху та лабіринту: нечасто – шум у вухах. Порушення з боку серця: нечасто – аритмія, збільшення частоти серцевих скорочень. Порушення з боку судин: рідко – гіперемія, порушення периферичного кровообігу. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: рідко – носові кровотечі, гіповентиляція, ринорея. Шлунково-кишкові порушення: часто – нудота, дискомфорт у животі; нечасто – сухість у роті, діарея, блювання; рідко – відрижка, метеоризм, дисфагія, парестезії в області рота, підвищене слиновиділення. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: рідко – гіпергідроз, свербіж, кропив'янка. Порушення з боку м'язової, скелетної та сполучної тканини: рідко – м'язово-скелетна скутість, біль у шиї, біль у спині, м'язові спазми. Загальні порушення та реакції у місці введення: нечасто – втома, підвищена збудливість; рідко – астенія, тяжкість у грудях. Небажані реакції, зареєстровані у післяреєстраційних спостереженнях, відображені нижче. Порушення з боку імунної системи: гіперчутливість. Психічні порушення: занепокоєння. Порушення нервової системи: мігрень, сонливість. Порушення з боку серця: відчуття серцебиття. Порушення судини: зниження артеріального тиску. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Шлунково-кишкові порушення: біль в епігастрії, диспепсія, біль у животі, шлунково-кишкова кровотеча (у тому числі з верхніх відділів шлунково-кишкового тракту, кровотеча зі шлунка, виразки шлунка, виразки дванадцятипалої кишки, прямої кишки), ерозивно -виразкове ураження шлунково-кишкового тракту (включаючи виразку шлунка, дванадцятипалої кишки, товстої кишки, виразку пептики). Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: печінкова недостатність. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: еритема, висипання, ангіоневротичний набряк, мультиформна еритема. Порушення з боку м'язової, скелетної та сполучної тканини: задишка, бронхоспазм. Загальні порушення та реакції у місці введення: нездужання, почуття дискомфорту. Підвищення ризику кровотеч після прийому ацетилсаліцилової кислоти зберігається протягом 4-8 днів. Дуже рідко можлива сильна кровотеча (наприклад, крововилив у головний мозок), особливо у пацієнтів з нелікованою артеріальною гіпертензією та (або) при одночасному застосуванні антикоагулянтів, що в окремих випадках загрожує життю. Важливо повідомляти про підозрювані небажані реакції з метою забезпечення безперервного моніторингу відношення користі та ризику лікарського препарату. Якщо у Вас виникли якісь небажані реакції, зверніться до лікаря, працівника аптеки або виробника. Медичним працівникам рекомендується повідомляти про будь-які підозрювані небажані реакції лікарського препарату через національні системи повідомлення про небажані реакції.Взаємодія з лікарськими засобамиАцетилсаліцилова кислота Інші нестероїдні протизапальні препарати: збільшення шкідливої ​​дії на слизову оболонку шлунково-кишкового тракту, підвищення ризику розвитку шлунково-кишкових кровотеч. При необхідності одночасного застосування рекомендується застосовувати гастропротектори для профілактики нестероїдних протизапальних засобів, індукованих виразок шлунково-кишкового тракту, тому одночасне застосування не рекомендується. Глюкокортикостероїди: збільшення шкідливого впливу на слизову оболонку шлунково-кишкового тракту, підвищення ризику розвитку шлунково-кишкових кровотеч. При необхідності одночасного застосування рекомендується застосовувати гастропротектори, особливо у осіб віком від 65 років, тому одночасне застосування не рекомендується. Пероральні антикоагулянти (наприклад, похідні кумарину): ацетилсаліцилова кислота може потенціювати дію антикоагулянтів. Необхідний клінічний контроль та лабораторний моніторинг часу кровотечі та протромбінового часу. Одночасне застосування не рекомендується. Тромболітики: підвищення ризику кровотечі. Застосування ацетилсаліцилової кислоти у пацієнтів протягом перших 24 годин після гострого інсульту не рекомендується. Одночасне застосування не рекомендується. Гепарин: підвищення ризику кровотечі. Потрібен клінічний та лабораторний контроль часу кровотечі. Одночасне застосування не рекомендується. Інгібітори агрегації тромбоцитів (тіклопідін, парацетамол, клопідогрел, цилостазол): підвищення ризику кровотечі. Потрібен клінічний та лабораторний контроль часу кровотечі. Одночасне застосування не рекомендується. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС): одночасне застосування може вплинути на згортання крові або функцію тромбоцитів, що призводить до підвищення ризику кровотечі в цілому, і зокрема шлунково-кишкових кровотеч, тому одночасне застосування не рекомендується. Фенітоїн: ацетилсаліцилова кислота підвищує плазмову концентрацію фенітоїну, що потребує її моніторингу. Вальпроєва кислота: ацетилсаліцилова кислота порушує зв'язок із білками плазми і, отже, може призвести до збільшення його токсичності. Необхідний контроль плазмової концентрації вальпроєвої кислоти. Антагоністи альдостерону (спіронолактон, канреноат): ацетилсаліцилова кислота може знизити їхню активність внаслідок порушення екскреції натрію, необхідний контроль артеріального тиску. Петлеві діуретики (наприклад, фуросемід): ацетилсаліцилова кислота може знизити їхню активність внаслідок порушення клубочкової фільтрації, обумовленого пригніченням синтезу простагландинів у нирках. Одночасне застосування нестероїдних протизапальних засобів може призвести до гострої ниркової недостатності, особливо у зневоднених пацієнтів. Якщо сечогінні препарати застосовують одночасно з ацетилсаліциловою кислотою, необхідно забезпечити достатню регідратацію пацієнта та контролювати функції нирок та артеріальний тиск, особливо на початку лікування сечогінними препаратами. Гіпотензивні засоби (інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину II, блокатори "повільних" кальцієвих каналів): ацетилсаліцилова кислота може знизити їхню активність внаслідок інгібування синтезу простагландинів у нирках. Одночасне застосування може призвести до гострої ниркової недостатності у літніх або зневоднених пацієнтів. Якщо сечогінні препарати застосовують одночасно з ацетилсаліциловою кислотою, необхідно забезпечити достатню регідратацію пацієнта та контролювати функції нирок та артеріальний тиск. При одночасному застосуванні з верапамілом слід контролювати час кровотечі. Урикозуричні засоби (наприклад, пробенецид, сульфінпіразон): ацетилсаліцилова кислота може знижувати їхню активність за рахунок інгібування тубулярної реабсорбції, що призводить до високої плазмової концентрації ацетилсаліцилової кислоти. Метотрексат ≤ 15 мг/тиж.: ацетилсаліцилова кислота, подібно до всіх нестероїдних протизапальних засобів, знижує тубулярну секрецію метотрексату, підвищуючи його плазмову концентрацію і, таким чином, токсичність. У зв'язку з цим одночасне застосування нестероїдних протизапальних засобів у пацієнтів, які отримують високі дози метотрексату, не рекомендується. У пацієнтів, які приймають низькі дози метотрексату, також слід враховувати ризик взаємодії метотрексату, також слід враховувати ризик взаємодії метотрексату та нестероїдних протизапальних засобів, особливо при порушенні функції нирок. При необхідності комбінованої терапії необхідно контролювати загальний аналіз крові, функцію печінки та нирок, особливо в перші дні лікування. Похідні сульфонілсечовини та інсулін: ацетилсаліцилова кислота посилює їхній гіпоглікемічний ефект, тому при прийомі високої дози саліцилатів може знадобитися зниження дози гіпоглікемічних лікарських препаратів. Рекомендується частіше контролювати вміст глюкози у крові. Алкоголь: збільшує ризик шлунково-кишкових кровотеч, одночасного застосування слід уникати. Парацетамол Індуктори мікросомальних ферментів печінки або потенційно гепатотоксичні речовини (наприклад, алкоголь, рифампіцин, ізоніазид, снодійні та протиепілептичні засоби, включаючи фенобарбітал, фенітоїн та карбамазепін): підвищення токсичності парацетамолу, здатне призвести до ураження печінки. . Одночасне застосування не рекомендується. Хлорамфенікол: парацетамол може збільшувати ризик підвищеної концентрації хлорамфеніколу. Одночасне застосування не рекомендується. Зідовудін: парацетамол може збільшувати схильність до розвитку нейтропенії, у зв'язку з чим слід контролювати гематологічні показники. Одночасне застосування можливе лише з дозволу лікаря. Пробенецид: пробенецид зменшує кліренс парацетамолу, що потребує зниження дози парацетамолу. Одночасне застосування не рекомендується. Непрямі антикоагулянти: багаторазовий прийом парацетамолу протягом більш ніж одного тижня збільшує антикоагулянтний ефект. Епізодичний прийом парацетамолу не має значного впливу. Пропантелін та інші препарати, що уповільнюють евакуацію зі шлунка: знижують швидкість всмоктування парацетамолу, що може відтермінувати або зменшити швидке полегшення болю. Метоклопрамід та інші препарати, що прискорюють евакуацію зі шлунка: збільшує швидкість всмоктування парацетамолу та, відповідно ефективність, та початок знеболювальної дії. Колестирамін: знижує всмоктування парацетамолу, тому при необхідності максимальної аналгезії, колістирамін приймають не раніше 1 години після прийому парацетамолу. Кофеїн Снодійні засоби (наприклад, бензодіазепіни, барбітурати, блокатори Н1-гістамінових рецепторів): одночасне застосування може знизити снодійний ефект або зменшити протисудомний ефект барбітуратів, тому одночасне застосування не рекомендується. При необхідності одночасного застосування комбінацію доцільно приймати вранці. Літій: відміна кофеїну може збільшувати плазмову концентрацію літію, оскільки кофеїн збільшує нирковий кліренс літію, тому при відміні кофеїну може знадобитися зниження дози літію. Одночасне застосування не рекомендується. Дисульфірам: пацієнтів, які перебувають на лікуванні дисульфірамом, слід попередити про необхідність не допускати застосування кофеїну, щоб уникнути ризику посилення алкогольного абстинентного синдрому, у зв'язку зі стимулюючою дією кофеїну на серцево-судинну та центральну нервову системи. Ефедриноподібні речовини: збільшення ризику розвитку лікарської залежності. Одночасний прийом не рекомендується. Симпатоміметики або левотироксин: за рахунок взаємного потенціювання можуть посилювати хронотропний ефект. Одночасне застосування не рекомендується. Теофілін: одночасне застосування знижує екскрецію теофіліну. Антибактеріальні препарати з групи хінолонів (ципрофлоксацин, еноксацЬн і піпемідова кислота), тербінафін, циметидин, флувоксамін або пероральні контрацептиви: збільшення періоду напіввиведення кофеїну внаслідок інгібування цитохрому Р450 печінки, тому пацієнтам з порушенням . Нікотин, фенітоїн та фенілпронаноламін: знижують термінальний період напіввиведення кофеїну. Клозапін: кофеїн збільшує сироваткову концентрацію клозапіну, ймовірно, як за рахунок фармакокінетичних, так і фармакодинамічних механізмів. Необхідний контроль сироваткової концентрації клозапіну. Одночасне застосування не рекомендується. Вплив на лабораторні дослідження: Високі дози ацетилсаліцилової кислоти можуть спотворювати результати низки клінікобіохімічних лабораторних досліджень. Застосування парацетамолу може вплинути на результати визначення сечової кислоти за методом фосфорновольфрамової кислоти та глікемії глюкозооксидазним/пероксидазним методом. Кофеїн може звертати ефекти дипіридамолу на кровотік у міокарді, спотворюючи таким чином результати цього дослідження. При проведенні дослідження необхідно протягом 8-12 годин утриматися від кофеїну.Спосіб застосування та дозиЦитрамон П Медісорб приймають внутрішньо під час або після їди, запиваючи достатньою кількістю води при прийомі кожної дози. При головному болю рекомендована доза 1-2 таблетки, у разі сильного головного болю наступний прийом через 4-6 годин. При мігрені рекомендована доза 2 таблетки з появою симптомів, при необхідності повторний прийом через 4-6 годин. Для лікування головного болю та мігрені препарат застосовують не більше 4 днів. При больовому синдромі – 1-2 таблетки; середня добова доза – 3-4 таблетки, максимальна добова доза – 8 таблеток. Препарат не слід приймати більше 5 днів як аналгезуючий і більше 3 днів - як жарознижувальний. Літні (старші 65 років) У літніх пацієнтів, особливо при низькій масі тіла, слід бути обережними. Пацієнти з печінковою та нирковою недостатністю Вплив порушення функції печінки або нирок на фармакокінетику препарату не вивчався. Враховуючи механізм дії ацетилсаліцилової кислоти та парацетамолу, їх застосування може посилити ниркову або печінкову недостатність. У зв'язку з цим препарат протипоказаний у пацієнтів з тяжкою печінковою або нирковою недостатністю, а при печінковій та нирковій недостатності легкого та середнього ступеня його слід застосовувати з обережністю.ПередозуванняАцетилсаліцилова кислота: Симптоми: при легких інтоксикаціях - запаморочення, шум у вухах, глухота, підвищене потовиділення, нудота, блювання, біль голови і сплутаність свідомості. Симптоми виникають при концентрації плазми 150-300 мкг/мл. Лікування – зниження дози або скасування терапії. При концентраціях вище 300 мкг/мл виникає більш важка інтоксикація, що виявляється гіпервентиляцією, лихоманкою, занепокоєнням, кетоацидозом, респіраторним алкалозом та метаболічним ацидозом. Пригнічення центральної нервової системи може призвести до коми, також можуть виникнути серцево-судинний колапс та дихальна недостатність. Найбільший ризик розвитку хронічної інтоксикації відзначається у дітей та осіб похилого віку при прийомі протягом кількох діб понад 100 мг/кг/добу. Лікування: при підозрі на надходження понад 120 мг/кг саліцилатів протягом останньої години багаторазово вводять активоване вугілля. При прийомі більше 120 мг/кг саліцилатів слід визначати їхню плазмову концентрацію, хоча спрогнозувати її тяжкість лише на підставі цього показника неможливо, необхідно також враховувати клінічні та біохімічні показники. Якщо плазмова концентрація перевищує 500 мкг/мл (350 мкг/мл для дітей віком до 5 років), внутрішньовенне введення натрію гідрокарбонату ефективно видаляє саліцилати з плазми. Якщо плазмова концентрація перевищує 700 мкг/мл (нижчі концентрації у дітей та літніх) або при тяжкому метаболічному ацидозі, терапією вибору є гемодіаліз або гемоперфузія. Парацетамол Пошкодження печінки у дорослих можливе при прийомі 10 г або більше парацетамолу, прийом внутрішньо 5 г або більше парацетамолу може призвести до пошкодження печінки при наявності факторів ризику (тривале лікування карбамазепіном, фенобарбіталом, фенітоїном, примідоном, рифомпіцин індукторами мікросомальних ферментів печінки, зловживання етанолом, дефіцит глутатіону, порушення травлення, муковісцидоз, ВІЛ-інфекція, голодування, кахексія). Симптоми: Клінічна картина гострого передозування розвивається протягом 24 годин після прийому парацетамолу. З'являються шлунково-кишкові розлади (нудота, блювання, зниження апетиту, відчуття дискомфорту у черевній порожнині та (або) абдомінальний біль), блідість шкірних покривів. При одночасному застосуванні дорослими 7,5 г і більше або дітьми більше 140 мг/кг відбувається цитоліз гепатоцитів з повним та незворотним некрозом печінки, розвитком печінкової недостатності, метаболічного ацидозу та енцефалопатії, які можуть призвести до коми та летального результату. Через 12-48 годин після застосування парацетамолу відзначається підвищення активності мікросомальних ферментів печінки, лактатдегідрогенази, концентрації білірубіну та зниження вмісту протромбіну. Клінічні симптоми пошкодження печінки виявляються через 2 доби після передозування препарату та досягають максимуму на 4-6 день. При передозуванні можлива інтоксикація, особливо у літніх пацієнтів, дітей, пацієнтів із захворюваннями печінки (викликаних хронічним алкоголізмом), у пацієнтів з порушеннями харчування, а також у пацієнтів, які приймають індуктори мікросомальних ферментів печінки, при цьому може розвинутись блискавичний гепатит, печінкова недостатність, хол гепатит, іноді з летальним кінцем. Можливий розвиток гострої ниркової недостатності з гострим тубулярним некрозом, характерними ознаками якого є біль у ділянці нирок, гематурія (домішка крові або еритроцитів у сечі), протеїнурія (підвищений вміст білка в сечі), при цьому важке ураження печінки може бути відсутнім. Відзначалися випадки порушення серцевого ритму, панкреатиту. Лікування: негайна госпіталізація. Визначення кількісного вмісту парацетамолу в плазмі крові перед початком лікування якомога більш ранні терміни після передозування. Введення донаторів SH-груп і попередників синтезу глутатіону – метіоніну та ацетилцистеїну – найбільш ефективно у перші 8 годин. Необхідність у проведенні додаткових терапевтичних заходів (далі введення метіоніну, внутрішньовенне введення ацетилцистеїну) визначається залежно від концентрації парацетамолу в крові, а також від часу, що минув після його застосування. Симптоматичне лікування. Лабораторні дослідження активності мікросомальних ферментів печінки слід проводити на початку лікування та потім кожні 24 години. Найчастіше активність микросомальных ферментів печінки нормалізується протягом 1-2 тижнів. У дуже важких випадках може знадобитися пересадка печінки. Кофеїн Симптоми: найбільш поширеними симптомами є гастралгія, ажитація, делірій, тривога, нервозність, занепокоєння, безсоння, психічне збудження, м'язові посмикування, сплутаність свідомості, судоми, зневоднення, прискорене сечовипускання, гіпертонія (Іноді з кров'ю), шум у вухах. При вираженому передозуванні може виникати гіперглікемія. Кардіологічні порушення виявляються тахікардією та аритмією. Лікування: зниження дози або відміна кофеїну.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗагальні Цитрамон П Медісорб не слід приймати одночасно з лікарськими препаратами, що містять ацетилсаліцилову кислоту або парацетамол. Подібно до інших засобів для лікування мігрені, до початку лікування передбачуваної мігрені у пацієнтів, яким раніше не виставлявся діагноз мігрень, або тим пацієнтам, у яких мігрень проявляється нетиповими симптомами, слід бути обережним, щоб виключити інші потенційно серйозні неврологічні розлади. Якщо у пацієнтів у ході >20% нападів мігрені виникає блювота або >50% нападів їм постільний режим, препарат застосовувати не слід. Якщо мігрень після прийому перших двох таблеток препарату не усувається, необхідно звернутися за медичною допомогою. Препарат не слід застосовувати, якщо протягом щонайменше останніх трьох місяців у пацієнта виникало більше 10 нападів головного болю на місяць. У цьому випадку слід запідозрити головний біль унаслідок надмірного застосування ліків та скасувати лікування. Крім того, пацієнтам слід звернутися за медичною допомогою. Слід бути обережними у пацієнтів з факторами ризику дегідратації, наприклад, з блювотою, діареями або до або після великої операції. Через свої фармакодинамічні властивості препарат може маскувати ознаки та симптоми інфекції. В 1 таблетці міститься 68 мг вуглеводів (крохмалю та цукру), що відповідає 0,0057 хлібної одиниці (ХЕ). Максимальна добова доза (8 таблеток) відповідає 0,0456 ХЕ. Це слід враховувати хворим на цукровий діабет. Внаслідок вмісту в препараті ацетилсаліцилової кислоти Препарат слід з обережністю застосовувати у пацієнтів з подагрою, порушенням функції нирок або печінки, дегідратацією, неконтрольованою артеріальною гіпертензією, дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази та цукровим діабетом. З огляду на інгібування ацетилсаліцилової кислотою агрегації тромбоцитів препарат може призводити до подовження часу кровотечі під час та після хірургічних втручань (у тому числі невеликих, наприклад, екстракція зуба). Препарат не слід одночасно застосовувати з антикоагулянтами та іншими лікарськими засобами, що порушують згортання крові, без контролю лікаря (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами"). За пацієнтами з порушенням зсідання крові слід встановити ретельне спостереження. Слід бути обережними при метро- або менорагії. Якщо у пацієнта на фоні прийому препарат розвивається кровотеча або виразка шлунково-кишкового тракту, необхідно негайно скасувати його. У будь-який момент лікування будь-якими НПЗЗ можуть виникати потенційно летальні кровотечі, виразки та перфорації шлунково-кишкового тракту як з провісниками та тяжкими шлунково-кишковими ускладненнями в анамнезі, так і без них. Ці ускладнення, як правило, важче виявляються у літніх пацієнтів. Алкоголь, глюкокортикостероїди та нестероїдні протизапальні засоби можуть підвищувати ризик шлунково-кишкових кровотеч. Препарат може сприяти розвитку бронхоспазму та виникненню загострення бронхіальної астми (в т.ч. бронхіальна астма, зумовлена ​​непереносимістю анальгетиків) або інших реакцій гіперчутливості. До факторів ризику відносяться бронхіальна астма, сезонний алергічний риніт, поліпоз носа, хронічна обструктивна хвороба легень, хронічні інфекції дихальних шляхів (особливо асоційовані з симптомами, характерними для алергічного риніту). Такі явища також можуть виникати у пацієнтів з алергічними реакціями (наприклад, шкірними, включаючи свербіж та кропив'янку) на інші речовини. У таких пацієнтів рекомендується дотримуватися особливої ​​обережності. Дітям до 18 років не можна призначати лікарські засоби, що містять ацетилсаліцилову кислоту як жарознижувальну, оскільки у разі вірусної інфекції вони здатні збільшити ризик виникнення синдрому Рейє. Симптомами синдрому Рейє є гіперпірексія, тривала блювота, метаболічний ацидоз, порушення з боку нервової системи та психіки, гепатомегалія та порушення функції печінки, гостра енцефалопатія, порушення дихання, судоми, кома. Ацетилсаліцилова кислота може спотворювати результати лабораторних аналізів функції щитовидної залози внаслідок хибнопозитивної низької концентрації левотироксину (Т4) та трийодтироніну (Т3). Внаслідок вмісту в препараті парацетамолу Слід бути обережними при призначенні препарату пацієнтам з порушенням функції нирок або печінки або алкогольною залежністю. Ризик отруєння парацетамолом підвищується у пацієнтів, які приймають інші потенційно гепатотоксичні лікарські препарати або лікарські препарати, що індукують мікросомальні ферменти печінки (наприклад, рифампіцин, ізоніазид, хлорамфенікол, снодійні та протисудомні засоби, включаючи фенобарбітал, фенітоїн) та. Пацієнти з алкоголізмом в анамнезі входять до особливої ​​групи ризику ураження печінки. При застосуванні препарату можуть розвиватися серйозні шкірні реакції, такі як гострий генералізований екзантематозний пустульоз, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, які можуть призводити до летального результату. Прийом препарату повинен бути припинений при перших проявах реакцій шкіри або будь-яких інших ознак гіперчутливості. Внаслідок вмісту в препараті кофеїну Препарат слід з обережністю призначати пацієнтам з подагрою, гіпертиреозом та аритмією. При застосуванні препарату слід обмежити споживання продуктів, що містять кофеїн, оскільки надмірне надходження кофеїну може призвести до нервозності, дратівливості, безсоння та, у деяких випадках, почастішання серцебиття. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Дослідження щодо вивчення впливу препарату на здатність керувати транспортними засобами та роботу з механізмами не проводилися. При виникненні таких небажаних реакцій, як запаморочення або сонливість, слід утриматися від цих видів діяльності та повідомити лікаря.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активні речовини: ацетилсаліцилова кислота 240 мг, парацетамол 180 мг, кофеїн 30 мг. Допоміжні речовини: какао – 14 мг, лимонна кислота – 5 мг, крохмаль картопляний – 63 мг, повідон низькомолекулярний (полівінілпіролідон низькомолекулярний медичний) – 4 мг, тальк – 9 мг, кальцію стеарат – 5 мг. 20 шт. - Упаковки осередкові контурні, пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки; світло-коричневого кольору з вкрапленнями, плоскоциліндричні, з фаскою та ризиком, із запахом какао.Фармакотерапевтична групаКомбінований лікарський засіб. Ацетилсаліцилова кислота; володіє жарознижувальною та протизапальною дією, послаблює біль, особливо спричинений запальним процесом, а також помірно пригнічує агрегацію тромбоцитів та тромбоутворення, покращує мікроциркуляцію в осередку запалення. Кофеїн; підвищує рефлекторну збудливість спинного мозку, збуджує дихальний та судинно-руховий центри, розширює кровоносні судини скелетних м'язів, головного мозку, серця, нирок, знижує агрегацію тромбоцитів; зменшує сонливість, почуття втоми, підвищує розумову та фізичну працездатність. У даній комбінації кофеїн у малій дозі практично не чинить стимулюючої дії на ЦНС, проте сприяє нормалізації тонусу судин мозку та прискоренню кровотоку. Парацетамол має аналгетичну, жарознижувальну і вкрай слабку протизапальну дію, що пов'язано з його впливом на центр терморегуляції в гіпоталамусі і слабовираженою здатністю інгібувати синтез простагландинів у периферичних тканинах.Клінічна фармакологіяАналгетик-антипіретик комбінованого складу.Показання до застосуванняБольовий синдром слабкої та помірної виразності (різного генезу): головний біль; мігрень; зубний біль; невралгія; міалгія; артралгія; Альгодисменорея. Гарячковий синдром: при ГРЗ; при грипіПротипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату; ерозивно-виразкові ураження ШКТ (у фазі загострення); шлунково-кишкова кровотеча; "аспіринова" астма; гемофілія; геморагічний діатез; гіпопротромбінемія; портальна гіпертензія; авітаміноз K; ниркова недостатність; І та ІІІ триместри вагітності; період лактації (грудне вигодовування); дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; виражена артеріальна гіпертензія; тяжкий перебіг ІХС; глаукому; підвищена збудливість; порушення сну; хірургічні втручання, що супроводжуються кровотечею; дитячий вік (до 15 років – ризик розвитку синдрому Рейє у дітей з гіпертермією на фоні вірусних захворювань). З обережністю: ;подагра, захворювання печінки.Вагітність та лактаціяПротипоказано застосування в І та ІІІ триместрах вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). Ацетилсаліцилова кислота має тератогенну дію; при застосуванні в І триместрі вагітності призводить до пороку розвитку – розщеплення верхнього піднебіння; у III триместрі – до гальмування родової діяльності (інгібування синтезу простагландинів), до закриття артеріальної протоки у плода, що спричиняє гіперплазію легеневих судин та гіпертензію у судинах малого кола кровообігу. Виділяється із грудним молоком, що підвищує ризик виникнення кровотеч у дитини внаслідок порушення функції тромбоцитів. Застосування у дітей Дітям до 15 років не можна призначати лікарські засоби, що містять ацетилсаліцилову кислоту, оскільки у разі вірусної інфекції вони здатні збільшити ризик виникнення синдрому Рейє. Симптомами синдрому Рейє є тривале блювання, гостра енцефалопатія, збільшення печінки.Побічна діяЗ боку травної системи: ; гастралгія, нудота, блювання, гепатотоксичність, ерозивно-виразкові ураження ШКТ. З боку сечовидільної системи: ;нефротоксичність, Алергічні реакції: шкірні прояви, синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла, бронхоспазм. З боку серцево-судинної системи:; тахікардія, підвищення АТ, При тривалому застосуванні: запаморочення, головний біль, порушення зору, шум у вухах, зниження агрегації тромбоцитів, гіпокоагуляція, геморагічний синдром (в т.ч. носова кровотеча, кровоточивість ясен, пурпуру), ураження нирок з папілярним некрозом; глухота; синдром Рейє у дітей (гіперпірексія, метаболічний ацидоз, порушення нервової системи та психіки, блювання, порушення функції печінки).Взаємодія з лікарськими засобамиПідсилює дію; гепарину, непрямих антикоагулянтів, резерпіну, стероїдних гормонів та гіпоглікемічних лікарських засобів. Одночасне призначення з іншими НПЗЗ, метотрексатом збільшує ризик розвитку побічних ефектів. Зменшує ефективність спіронолактону, фуросеміду, гіпотензивних лікарських засобів, а також протиподагричних лікарських засобів, що сприяють виведенню сечової кислоти. Барбітурати, рифампіцин, саліциламід, протиепілептичні лікарські засоби та інші стимулятори мікросомального окислення сприяють утворенню токсичних метаболітів парацетамолу, що впливають на функцію печінки. Метоклопрамід ;прискорює всмоктування парацетамолу. Під впливом парацетамолу T1/2; хлорамфенікола; збільшується в 5 разів. При повторному прийомі парацетамол може посилити дію антикоагулянтів (похідних дикумарину). Одночасний прийом парацетамолу і; етанолу; підвищує ризик розвитку гепатотоксичних ефектів. Кофеїн прискорює всмоктування; ерготаміну.Спосіб застосування та дозиВсередину (під час або після їди) приймають кожні 4 год. У середньому приймають 3-4 рази на добу. Максимальна частота прийому – 8 разів на добу. Курс лікування – не більше 7-10 днів. При порушенні функції нирок або печінки; перерва між прийомами - не менше 6 годин. Препарат не слід приймати більш ніж 5 днів при призначенні як знеболювальний засіб і більше 3 днів як жарознижувальний. Інші дози та схеми застосування встановлює лікар.Запобіжні заходи та особливі вказівкиДітям не можна призначати лікарські засоби, що містять ацетилсаліцилову кислоту, оскільки у разі вірусної інфекції вони здатні збільшити ризик виникнення синдрому Рейє. Симптомами синдрому Рейє є тривале блювання, гостра енцефалопатія, збільшення печінки. При тривалому застосуванні препарату потрібний контроль периферичної крові та функціонального стану печінки. Оскільки ацетилсаліцилова кислота уповільнює згортання крові, то пацієнт, якщо він має хірургічне втручання, повинен заздалегідь попередити лікаря про прийом препарату. Пацієнтам з підвищеною чутливістю або з астматичними реакціями на саліцилати або їх похідні ацетилсаліцилову кислоту можна призначати лише з дотриманням спеціальних запобіжних заходів (в умовах служби невідкладної допомоги). Ацетилсаліцилова кислота у низьких дозах зменшує виведення сечової кислоти. У пацієнтів з відповідною схильністю це може часом спровокувати напад подагри. Під час лікування слід відмовитись від вживання етанолу (підвищення ризику шлунково-кишкової кровотечі).Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковка(на 1 супозиторій): Активні компоненти: Chamomilla recutita (Хамомілла рекутиту) D1 1,1 мг, Atropa bella-donna (Атропа белла-донна) D2 1,1 мг, Solanum dulcamara (Солянум дулькамара) D4 1,1 мг, Planta major (Плантаго майор) D3 1,1 мг; Pulsatilla pratensis (Пульсатилла пратенсіс) D2 2,2 мг; Допоміжна речовина: твердий жир* 1089,0 мг. Маса супозиторію 1,1 г. * суміш тригліцеридів, дигліцеридів та моногліцеридів рослинного походження.Опис лікарської формиСупозиторії від білого до жовтувато-білого кольору торпедоподібної форми зі слабким характерним запахом (без прогорклого запаху); на поздовжньому зрізі допускається наявність повітряного стрижня або лійкоподібного заглиблення.Фармакотерапевтична групаБагатокомпонентний гомеопатичний препарат, дія якого зумовлена ​​компонентами, що входять до його складу.Показання до застосуванняУ складі комплексної терапії (як жарознижувальний та протизапальний засіб) при лікуванні респіраторних захворювань у дітей, а також для зняття клінічних проявів при прорізуванні молочних зубів.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату.Побічна діяМожливі алергічні реакції. У дуже поодиноких випадках (менше 1 випадку на 10000 застосувань) можливий розвиток помірної діареї. У разі виникнення побічних ефектів слід звернутися до лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиПризначення комплексних гомеопатичних препаратів не виключає використання інших лікарських засобів, які застосовуються при цьому захворюванні.Спосіб застосування та дозиРектально. При гострих респіраторних вірусних інфекціях та болючих симптомах прорізування молочних зубів дітям до 6-ти місяців по 1 супозиторію 2 рази на добу; дітям від 6 місяців при температурі тіла понад 37,5 ° С по 1 супозиторію 4 рази на добу; при температурі тіла понад 38 ° С по 1 супозиторію до 6 разів на добу. При нормалізації температури тіла по 1 супозиторію 1-2 десь у добу ще 3-4 дня.ПередозуванняВипадки передозування дотепер не були зареєстровані. Випадки передозування дотепер не були зареєстровані.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри прийомі гомеопатичних лікарських засобів можуть тимчасово загострюватись наявні симптоми. У цьому випадку слід припинити застосування препарату і звернутися до лікаря. Берегти від перегріву та прямого сонячного світла.Умови відпустки з аптекБез рецептаВідео на цю тему