Половые гормоны Со скидкой

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: медроксіпрогестерону ацетат 500 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна 222,0 мг, крохмаль кукурудзяний 90,0 мг, желатин гідролізований (Біко С) 47,5 мг, крохмалю натрію гліколят (тип А) 46,3 мг, поліетиленгліколь (макроголь 40 натрію докузат (85%) з бензоатом натрію (15%) 4,63 мг, магнію стеарат 4,63 мг. Таблетки 500 мг у блістерах із ПВХ/алюм. фольги по 10 пігулок; по 3 блістери разом з інструкцією із застосування у картонній пачці.Опис лікарської формиБілі довгасті двоопуклі таблетки з кодом продукту "Upjohn 717" на одній стороні (без насічки).Фармакотерапевтична групаПрогестаген.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо МПА швидко всмоктується зі шлунково-кишкового тракту, максимальна концентрація у плазмі спостерігається приблизно через 2-4 години. Період напіввиведення МПА становить від 12 до 17 години. При одночасному прийомі їжі біодоступність препарату збільшується, період напіввиведення не змінюється. Більше 90% МПА перебуває у крові у пов'язаному з білками стані (переважно з альбуміном). МПА не пов'язується зі специфічним глобуліном, який зв'язує статеві гормони. Незв'язаний МПА також має фармакологічну активність. МПА значною мірою метаболізується за участю цитохрому Р450 ЗА4 у мікросомах печінки шляхом гідроксилювання з подальшою кон'югацією. В даний час відомо не менше 16 метаболітів МПА Більшість метаболітів виводиться з сечею у вигляді глюкуронідів і лише невелика частина - у вигляді сульфатів. МПА проникає через гематоенцефалічний бар'єр та у грудне молоко.ФармакодинамікаМедроксипрогестерону ацетат (МПА), синтетичне похідне прогестерону, відноситься до гестагенів (прогестинів), що не мають естрогенної активності, і має наступну фармакологічну дію на ендокринну систему: інгібує секрецію гіпофізарних гонадотропінів (лкггеінізуючого гормону (ЛГ) та фолікулостимулюючого (ФСГ)); знижує концентрації адренокортикотропного гормону (АКТГ) та гідрокортизону в плазмі крові; пригнічує функцію клітин Лейдіга у чоловіків та зменшує концентрацію тестостерону у плазмі крові; знижує концентрації естрогенів у плазмі крові (за рахунок інгібування секреції ФСГ, а також ферментативної індукції печінкової редуктази, що призводить до збільшення кліренсу тестостерону та подальшого зменшення перетворення андрогенів на естрогени). Протипухлинна дія препарату в терапевтичних дозах при лікуванні гормонально-залежних злоякісних новоутворень може бути пов'язана з його впливом на гіпоталамо-гіпофізарно-гонадну систему, рецептори прогестинів та естрогенів та метаболізм стероїдів на клітинному рівні. МПА, як і прогестерон, має пірогенну дію. При дуже високих дозах, що використовуються для терапії деяких видів раку (500 мг на добу та вище), можливий розвиток синдрому Іценко-Кушинга.Показання до застосуванняДодаткове та паліативне лікування: рак нирки (рецидивний та метастатичний), рак молочної залози (гормонозалежний, рецидивуючий, у постменопаузному періоді), рак ендометрію (у тому числі метастазуючий), рак передміхурової залози, ракова кахексія при запущених пухлинах різної ло.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до МПА або до будь-якого іншого компонента препарату. Вагінальна кровотеча. Виражені порушення функції печінки. Вагітність та період грудного вигодовування. Тромбофлебіт. Тромбоемболічні порушення. Крововиливи в мозок. Початкові стадії раку молочної залози. Дитячий вік віком до 18 років. З обережністю: печінкова недостатність, гіперкальціємія, епілепсія, мігрень, бронхіальна астма, серцева або ниркова недостатність, цукровий діабет, депресивні стани. Слід бути обережними при лікуванні пацієнтів, на стан яких може несприятливо вплинути затримка рідини в організмі.Вагітність та лактаціяМПА протипоказана при вагітності. Є повідомлення про те, що за певних умов відзначається зв'язок між внутрішньоутробною експозицією прогестагенів під час першого триместру вагітності та порушеннями розвитку геніталій у плода. Новонароджені, у разі незапланованої вагітності, що настала протягом 1-2 місяців після ін'єкції МПА, мають більший ризик розвитку гіпотрофії, що, у свою чергу, підвищує ризик інтранатальної та неонатальної смертності. Ризик розвитку таких ускладнень щодо низький, оскільки вагітності на фоні застосування МПА розвиваються рідко. Якщо на фоні застосування МПА розвинулася вагітність, пацієнтку слід попередити про можливий ризик для плода. МПА виводиться із грудним молоком. Відсутні дані про те, що це може завдати якоїсь шкоди новонародженому, що перебуває на грудному вигодовуванні. Однак застосування МПА у перші шість тижнів післяпологового періоду не рекомендується.Побічна діяЗ боку системи кровотворення: збільшення кількості лейкоцитів та тромбоцитів у плазмі крові. З боку ендокринної системи: синдром Іценко-Куншнга (ожиріння, луноподібне обличчя, остеопороз, порушення менструального циклу, стрії різного забарвлення, гірсутизм, набряки на нижніх кінцівках, зниження статевої функції, гіперпігментація шкірних покровів у місцях тертя, гіпокаліємія) глюкозурія. галакторея, зниження толерантності до глюкози, зміна маси тіла. З боку сечостатевої системи: зміна лібідо, дисфункціональні маткові кровотечі (нерегулярні, рясні, убогі), аменорея, зміна виділень з піхви, ерозії шийки матки, тривала ановуляція, мастодинія. болючість молочних або грудних залоз, біль унизу живота, вагініт, підвищена чутливість сосків молочних або грудних залоз, еректильна дисфункція. З боку нервової системи: сплутаність свідомості, ейфорія, безсоння, сонливість, депресія, запаморочення, головний біль, зниження здатності до концентрації уваги, підвищена нервова збудливість, підвищена стомлюваність, реакції, подібні до адренергічних (такі, як тремор рук, пітливість, судоми ікронож але ночами), тонічні чи клінічні судоми. Серцево-судинна система: інсульт, інфаркт міокарда, хронічна серцева недостатність, напади серцебиття. тахікардія, тромбоемболія легеневої артерії, тромбоемболічні порушення, тромбофлебіт, підвищення артеріального тиску, відчуття “припливів”. Порушення з боку органу зору: діабетична катаракта, зорові порушення, тромбоз судин сітківки. З боку системи травлення: запор, діарея, сухість слизової оболонки порожнини рота, нудота, блювання, порушення функції печінки, жовтяниця, зміни апетиту, біль та дискомфорт у животі, метеоризм. З боку шкіри та шкірних придатків: акне, алопеція, гірсутизм, свербіж, висипання, кропив'янка. З боку імунної системи: реакції гіперчутливості (анафілаксія та анафілактоїдні реакції, ангіоневротичний набряк). Інші: реакції на місці ін'єкції (ущільнення на місці ін'єкції, зміна забарвлення шкіри на місці ін'єкції, стерильний абсцес), набряки/затримка рідини в організмі, нездужання, гіпертермія, гіперкальціємія. біль у спині та суглобах. При застосуванні препарату після його реєстрації зареєстровані рідкісні випадки розвитку остеопорозу, включаючи остеопоретичні переломи кісток.Взаємодія з лікарськими засобамиПри сумісному застосуванні аміноглутетимід може значно знизити біодоступність препарату Провера ® і цим знизити його ефективність. МПА in vitro метаболізуються переважно шляхом гідроксилювання за допомогою ізоферменту CYP3A4. Спеціальних досліджень впливу інгібіторів або індукторів ізоферменту CYP3A4 на фармакокінетику МПА не проводилося. У зв'язку з високою ймовірністю такої взаємодії теоретично можна припустити вплив на ефективність МПА. Проте клінічні ефекти одночасного застосування інгібіторів або індукторів ізоферменту CYP3A4 та МПА невідомі.Спосіб застосування та дозиВсередину. Таблетки слід приймати, не розжовуючи, запиваючи водою. Рак молочної залози: по 400-1500 мг на добу. Рак ендометрію та рак нирки: по 100-600 мг/добу. Метастатичний рак простати: 100-500 мг/добу. Синдром анорексії та кахексії: 1000 мг/добу. Лікування продовжують доти, поки є позитивна відповідь на терапію.ПередозуванняЗастосування дуже високих доз препарату може спричинити низку симптомів, у тому числі збільшення маси тіла (з деякою затримкою рідини), підвищену стомлюваність, а також у деяких випадках ефекти, властиві кортикостероїдам. У разі передозування слід припинити застосування препарату. Специфічного лікування не потрібне. Пероральні дози до 3 г на добу відрізнялися хорошою переносимістю. Лікування передозування включає симптоматичні та підтримуючі заходи.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат застосовується строго за призначенням та під наглядом лікаря. При виникненні дисфункціональних маткових кровотеч слід обстежити пацієнтку з метою з'ясування етіології. При лікуванні пацієнтів, стан яких може несприятливо вплинути затримка рідини в організмі, необхідно виявляти обережність. У період терапії препаратом Провера® слід ретельно спостерігати за станом пацієнтів, які раніше лікувалися від депресії. При лікуванні хворих на цукровий діабет слід враховувати здатність МПА знижувати толерантність до глюкози. При необхідності цитологічного або гістологічного дослідження ендометрію або шийки матки слід попередити патоморфолога про терапію препаратом Провера®. При проведенні лабораторних досліджень слід враховувати, що застосування МПА може змінювати концентрації наступних ендокринних біомаркерів: стероїдів у плазмі крові та в сечі (кортизолу, естрогенів, прегнандіолу, прогестерону, тестостерону); гонадотропінів у плазмі крові та в сечі (ЛГ та ФСГ); специфічного глобуліну, який зв'язує статеві гормони. У деяких пацієнтів, які приймають МПА, виявлено пригнічення функції кори надниркових залоз (зниження концентрації АКТГ та гідрокортизону у плазмі крові). При проведенні метапіронового тесту необхідно враховувати, що високі дози МПА, що застосовуються в онкології, можуть викликати часткову недостатність надниркових залоз (зниження відповіді гіпофізарно-наднирникової системи), тому перед введенням метапірону необхідно перевірити здатність кори надниркових залоз відповідати на АК ГГ. Слід перервати застосування препарату та провести обстеження при раптовій частковій або повній втраті зору, або при розвитку екзофтальму, двоїнні в очах, нападах мігрені. При виявленні пошкодження судин сітківки або набряку диска зорового нерва лікування препаратом Провера слід припинити. Незважаючи на те, що причинної залежності між застосуванням МПА та розвитком тромбоемболічних ускладнень не виявлено, у пацієнтів з даними ускладненнями в анамнезі або при їх виникненні на фоні лікування не рекомендується застосування препарату Провера®. Вплив застосування препарату у високих дозах на щільність кісткової тканини (ПКТ) не вивчався. Зниження концентрації естрогенів у плазмі крові, спричинене застосуванням препарату, призводить до зниження ПКТ у жінок перед настанням менопаузи та може збільшити ризик розвитку остеопорозу у наступні роки життя. Усім пацієнтам, які застосовують препарат Провера®, рекомендується приймати препарати кальцію та вітаміну D (за відсутності протипоказань), а при тривалому застосуванні – періодично вимірювати ПКТ. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Вплив препарату на здатність керувати транспортними засобами та механізмами не вивчався, проте необхідно враховувати, що Провера® може викликати запаморочення та порушення зору, у зв'язку з чим, на тлі прийому препарату слід бути обережним при виконанні перерахованих дій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин для внутрішньом'язового та підшкірного введення прозорий, безбарвний. - 1 фл. Активні речовини: фолітропін бета (рекомбінантний) * - 600 МО; Допоміжні речовини: сахароза - 39 мг, натрію цитрату дигідрат - 11.

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин – 1 мл: гексестрол 20 мг. 1 мл – ампули (10) – пачки картонні.Опис лікарської формиРозчин для ін'єкцій олійний 2%.Фармакотерапевтична групаСинтетичний естроген. Сприяє нормалізації менструального циклу у жінок дітородного віку. Полегшує та усуває прояви клімактеричного синдрому. Запобігає розвитку остеопорозу.Клінічна фармакологіяЕстрогенний препаратПоказання до застосуванняЯк складова частина замісної гормонотерапії при гіпоестрогенних станах (первинна і вторинна аменорея, клімактеричні та посткастраційні розлади).Протипоказання до застосуванняПорушення функції печінки та/або нирок, пухлини молочної залози, матки, яєчників, гострий тромбофлебіт та тромбоемболічна хвороба, маткові кровотечі неясного генезу, цукровий діабет, вагітність, лактація.Вагітність та лактаціяПротипоказаний при вагітності та в період лактації.Побічна діяМожливі: нудота, блювання, запаморочення, порушення функції печінки, підвищення ризику тромбоемболії.Спосіб застосування та дозиВсередину – по 2 мг 1-2 рази на добу. Максимальна разова доза 2 мг, добова – 4 мг.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред застосуванням необхідно провести лабораторні та інструментальні дослідження з урахуванням вищезазначених протипоказань.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: ацетат ципротерону 50 мг. Допоміжні речовини: крохмаль картопляний, лактози моногідрат, кросповідон, лаурилсульфат натрію, гідроксипропілцелюлоза, тальк, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний. 10 шт. - блістери (5) - пачки картонні.Опис лікарської формиПігулки білого кольору, круглі, з ризиком на одному боці та написом "CYPROT 50" - на іншій.Фармакотерапевтична групаЦипротерон ацетат є синтетичним антиандрогенним препаратом. Механізм дії ґрунтується на конкурентному зв'язуванні з андрогеновими рецепторами в андроген-залежних органах, що призводить до зниження їх функціональної активності. На додаток до антиандрогенної дії, ципротерон ацетат має також сильні антигонадотропні властивості та гестагенну активність.ФармакокінетикаПрепарат повністю всмоктується після прийому внутрішньо, піддаючись біотрансформації у печінці. C max препарату досягається в середньому через 3 год. Період напіввиведення становить 43.9±12.8 год. Препарат виводиться в основному у вигляді метаболітів з жовчю та сечею, частина препарату виводиться у незмінному вигляді. Співвідношення препарату в сечі та жовчі становить 3:7. Зв'язування з білками сироватки становить близько 96 %.Клінічна фармакологіяАнтиандрогенний препарат.Показання до застосуванняУ чоловіків: метастазуючий або неоперабельний рак передміхурової залози (без і після орхіектомії, а також у поєднанні з агоністами лютеїнізуючого гормону – рилізинг гормону); корекція патологічних відхилень у сфері статевої поведінки (за необхідності зниження сексуальної активності). У жінок: виражені явища андрогенізації, у тому числі різні форми гірсутизму та акне; андрогенна алопеція.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливістю до ципротерону або до інших складових частин препарату; вагітність та період годування груддю; виражені порушення функції печінки; синдром Дубіна-Джонсона та синдром Ротора; пухлини печінки, у тому числі в анамнезі (за винятком метастатичного ураження печінки при раку передміхурової залози); важкий цукровий діабет із судинними ускладненнями; кахексія (за винятком хворих на рак передміхурової залози); серповидно-клітинна анемія; тромбоемболічні процеси (у тому числі в анамнезі); тяжкі хронічні депресивні стани; ідеопатична жовтяниця, герпес або свербіння під час попередніх вагітностей; підлітковий вік до завершення періоду статевого дозріванняВагітність та лактаціяПротипоказано застосовувати препарат при вагітності та в період лактації. Застосування у дітей Протипоказаний у підлітковому віці до завершення періоду статевого дозрівання.Побічна діяНа початку лікування можуть спостерігатися біль у животі, нудота, підвищена стомлюваність, м'язова слабкість, сухість шкіри, загальна апатія, депресивні стани або стан занепокоєння. Може збільшуватися чи зменшуватись маса тіла. В індивідуальних випадках при застосуванні високих доз спостерігалися задишка та порушення функції печінки. У чоловіків можлива поява гінекомастії та пригнічення сперматогенезу, у жінок – болю, напруги або збільшення молочних залоз, зниження лібідо, порушення менструального циклу, у жінок у постменопаузі можуть спостерігатися циклічні кровотечі.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні ципротерону з пероральними контрацептивами збільшується ризик розвитку тромбоемболії. Алкоголь знижує дію ципротерону.Спосіб застосування та дозиДля лікування раку передміхурової залози Ципротерон-Тева призначається в дозі 200-300 мг на добу розділеної на 2-3 прийоми, тривалий час до появи ознак прогресування захворювання. Для зниження сексуальної активності: 100-200 мг на добу (по 1-2 таблетки двічі на день) зазвичай протягом кількох тижнів до досягнення терапевтичного ефекту. Далі переходять на дози, що підтримують, - 50 мг (по половині таблетки 2 рази на день). При припиненні лікування слід скасовувати поступово (на 25 мг на тиждень). У жінок дітородного віку Ципротерон-Тева застосовується в дозі 100 мг 1 раз на день, починаючи з першого дня менструального циклу протягом 10 днів з одночасним прийомом пероральних контрацептивів. Наступний 10-денний курс лікування починають через 4 тижні. При настанні терапевтичного ефекту доза препарату може бути знижена до 25-50 мг на добу. У жінок у постменопаузі Ципроперон-Тева застосовується у дозі 25-50 мг на день протягом 21 дня з наступною тижневою перервою, пацієнткам з віддаленою маткою препарат можна призначати у тих же дозах без перерви. Таблетки Ципротерон-Тева слід приймати після їди, запиваючи великою кількістю води (до 100 мл).ПередозуванняПри передозуванні, якщо хворий у свідомості та без спонтанного блювання, слід викликати блювання. Необхідно застосовувати симптоматичну терапію при постійному спостереженні за хворим та життєво важливими функціями.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЛікування Ципротероном-Тева слід проводити під контролем функції печінки, кори надниркових залоз та картини периферичної крові, рівня глюкози в крові. За наявності ознак гепатотоксичності прийом препарату слід відмінити. У осіб, які страждають на алкоголізм, застосування ципротерону зазвичай неефективне. Хворі з органічними порушеннями головного мозку та психічними хворобами, що страждають на сексуальні порушення, зазвичай резистентні до лікування Ципротероном-Тева. Якщо хворий має порушення фертильності, рекомендується перед початком лікування здійснити аналіз сперматограми. Перед початком лікування жінкам необхідно провести ендокринологічні тести та отримати консультацію гінеколога. У хворих, які страждають на легкі форми цукрового діабету, моніторинг рівня цукру повинен проводитися частіше, ніж зазвичай (наприклад, кожні 8 тижнів). При епілепсії, множинному склерозі, порфірії, отосклерозі, правці, артеріальній гіпертонії ризик розвитку побічних реакцій підвищується. При початку лікування Ципротероном-Тева вагітність має бути повністю виключена. Жінкам дітородного віку поряд із пероральними контрацептивами рекомендується використовувати бар'єрні протизаплідні засоби. Якщо в процесі лікування припиняються менструації, препарат слід відмінити до остаточного виключення вагітності. Негативного впливу Ципротерону-Тева на фертильність після припинення лікування не відмічено. У період лікування необхідно утримуватись від видів діяльності, що вимагають підвищеної уваги.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Діюча речовина: прогестерон мікронізований – 100 мг; Допоміжні речовини: олія 149 мг, лецитин соєвий 1 мг; капсула – желатин 76.88 мг, гліцерин 31.45 мг, титану діоксид 1.67 мг. По 14 капсул у блістері з ПВХ/алюмінієвої фольги або ПВХ/ПВДХ/алюмінієвої фольги. 2 блістери з інструкцією із застосування в картонній пачці (28 капсул у споживчій упаковці).Опис лікарської формиКапсули круглі м'які блискучі желатинові капсули жовтуватого кольору, що містять масляну білу гомогенну суспензію (без видимого поділу фаз).Фармакотерапевтична групаГестаген.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо Всмоктування Мікронізований прогестерон добре всмоктується у шлунково-кишковому тракті (ШКТ). Концентрація прогестерону в плазмі поступово підвищується протягом першої години, максимальна концентрація в плазмі крові (Сmax) відзначається через 1-3 години після прийому. Концентрація прогестерону в плазмі крові збільшується від 0,13 нг/мл до 4,25 нг/мл через 1 год, до 11,75 нг/мл через 2 год і становить 8,37 нг/мл через 3 год, 2 нг/мл через 6 годин і 1,64 нг/мл через 8 годин після прийому. Метаболізм Основними метаболітами, які визначаються в плазмі крові, є 20-альфа-гідрокси-дельта-4-альфа-прегнанолон і 5-альфа-дигідропрогестерон. Виведення Виводиться нирками у вигляді метаболітів, 95% з них складають глюкуронкон'юговані метаболіти, в основному 3-альфа, 5-бета-прегнандіол (прегнандіон). Зазначені метаболіти, які визначаються в плазмі крові та сечі, аналогічні речовинам, що утворюються при фізіологічній секреції жовтого тіла. При вагінальному введенні Всмоктування та розподіл Абсорбція відбувається швидко, висока концентрація прогестерону в плазмі спостерігається через 1 годину після введення. Стах прогестерону в плазмі крові досягається через 2-6 год після введення. При введенні 100 мг 2 рази на добу середня концентрація у плазмі крові зберігається на рівні 9,7 нг/мл протягом 24 годин. Зв'язок із білками плазми – 90%. Прогестерон накопичується у матці. Метаболізм Метаболізується з утворенням переважно 3-альфа, 5-бета-прегнандіолу. Концентрація 5-бета-прегнанолону в плазмі не збільшується. Виведення Виводиться нирками у вигляді метаболітів, основну частину становить 3-альфа, 5-бета-прегнандіол (прегнандіон). Це підтверджується постійним підвищенням концентрації (Сmах 142 нг/мл через 6 год).ФармакодинамікаДіючою речовиною препарату Утрожестан є прогестерон, ідентичний природному гормону жовтого тіла яєчника. Зв'язуючись із рецепторами на поверхні клітин органів-мішеней, проникає в ядро, де, активуючи ДНК, стимулює синтез РНК. Сприяє переходу слизової оболонки матки з фази проліферації, що викликається фолікулярним гормоном естрадіолом, в секреторну фазу, а після запліднення – у стан, необхідний для розвитку заплідненої яйцеклітини. Зменшує збудливість та скоротливість мускулатури матки та маткових труб. Сприяє утворенню нормального ендометрію. Стимулює розвиток кінцевих елементів молочної залози та індукує лактацію. Стимулюючи протеїнліпазу, збільшує запаси жиру; підвищує утилізацію глюкози; збільшуючи концентрацію базального та стимульованого інсуліну, сприяє накопиченню в печінці глікогену; підвищує вироблення гонадотропних гормонів гіпофіза; зменшує азотемію, збільшує виведення азоту нирками.Показання до застосуванняПрогестерондефіцитні стани у жінок: Для прийому всередину: загрожує аборт або попередження звичного аборту внаслідок недостатності прогестерону; безпліддя внаслідок лютеїнової недостатності; передменструальний синдром; порушення менструального циклу внаслідок порушення овуляції чи ановуляції; фіброзно-кістозна мастопатія; період менопаузального переходу; менопаузальна (замісна) гормональна терапія (МГТ) у пери- та постменопаузі (у поєднанні з естрогеновмісними препаратами). Для інтравагінального застосування: МГТ у разі дефіциту прогестерону при нефункціонуючих (відсутніх) яєчниках (донорство яйцеклітин); попередження (профілактика) передчасних пологів у жінок із групи ризику (з укороченням шийки матки та/або наявністю анамнестичних даних передчасних пологів та/або передчасного розриву плодових оболонок); підтримка лютеїнової фази під час підготовки до екстракорпорального запліднення; підтримка лютеїнової фази у спонтанному або індукованому менструальному циклі; передчасна менопауза; МГТ (у поєднанні з препаратами, що містять естроген); безпліддя внаслідок лютеїнової недостатності; загрожує аборт або попередження звичного аборту внаслідок недостатності прогестерону.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до прогестерону чи будь-якої з допоміжних речовин препарату; тромбоз глибоких вен, тромбофлебіт; тромбоемболічні порушення (тромбоемболія легеневої артерії, інфаркт міокарда, інсульт), внутрішньочерепний крововилив або наявність даних станів/захворювань в анамнезі; кровотечі з піхви неясного генезу; неповний аборт; порфірія; встановлені або підозрювані злоякісні новоутворення молочної залози та статевих органів; тяжкі захворювання печінки (у тому числі холестатична жовтяниця, гепатит, синдроми Дубіна-Джонсона, Ротора, злоякісні пухлини печінки) у цей час або в анамнезі; дитячий вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); період грудного вигодовування. З обережністю: Захворювання серцево-судинної системи, артеріальна гіпертензія, хронічна ниркова недостатність, цукровий діабет, бронхіальна астма, епілепсія, мігрень, депресія, гіперліпопротеїнемія, порушення функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості; фоточутливість. Препарат слід застосовувати з обережністю у ІІ та ІІІ триместрах вагітності.Вагітність та лактаціяПрепарат слід застосовувати з обережністю у ІІ та ІІІ триместрах вагітності через ризик розвитку холестазу. Прогестерон проникає у грудне молоко, тому застосування препарату протипоказане у період грудного вигодовування.Побічна діяНаведені нижче небажані явища, зазначені при пероральному способі застосування препарату, розподілені за частотою виникнення відповідно до наступної градації: часто: > 1/100, < 1/10; нечасто: > 1/1000, < 1/100; рідко: >1/10000, <1/1000; дуже рідко: <1/10000. Система Небажані явища органів часто не часто рідко дуже рідко Порушення з боку статевих органів та молочної залози порушення менструального циклу; Аменорея; Ациклічні кровотечі Мастодінія Порушення з боку психіки Депресія Порушення з боку нервової системи Головний біль Сонливість; Минуще запаморочення Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Здуття живота Блювота; Діарея; Запор Нудота Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Холестатична жовтяниця Порушення з боку імунної системи Кропивниця Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Сверблячка; Акне Хлоазма Сонливість, минуще запаморочення можливі, як правило, через 1-3 години після перорального прийому препарату. Ці небажані реакції можуть бути зменшені шляхом зниження дози, застосуванням препарату перед сном або переходом на вагінальний шлях введення. Ці небажані реакції зазвичай є першими ознаками передозування. Сонливість та/або минуще запаморочення спостерігаються, зокрема, у разі супутньої гіпоестрогенії. Зменшення дози або відновлення вищої естрогенізації негайно усуває ці явища, не знижуючи терапевтичного ефекту прогестерону. Якщо курс лікування починається дуже рано (у першій половині менструального циклу, особливо до 15-го дня), можливі скорочення менструального циклу або ациклічні кровотечі. Зміни менструального циклу, аменорея або ациклічні кровотечі, що реєструються, характерні для всіх гестагенів. Застосування у клінічній практиці При застосуванні у клінічній практиці відмічені такі небажані явища при пероральному застосуванні прогестерону: безсоння; передменструальний синдром; напруженість у молочних залозах; виділення із піхви; біль у суглобах; гіпертермія; підвищене потовиділення вночі; затримка рідини; зміна маси тіла; гострий панкреатит; алопеція, гірсутизм; зміни лібідо; тромбоз і тромбоемболічні ускладнення (при проведенні МГТ у поєднанні з препаратами, що містять естроген); підвищення артеріального тиску До складу препарату входить соєвий лецитин, який може спричинити реакції гіперчутливості (кропив'янку та анафілактичний шок). При вагінальному способі застосування Повідомлялося про окремі випадки розвитку реакцій місцевої непереносимості компонентів препарату (зокрема, лецитину сої) у вигляді гіперемії слизової оболонки піхви, печіння, сверблячки, маслянистих виділень. Системні побічні ефекти при інтравагінальному застосуванні препарату в рекомендованих дозах, зокрема, сонливість або запаморочення (що спостерігаються при пероральному застосуванні препарату), не відзначалися.Взаємодія з лікарськими засобамиПри пероральному застосуванні Прогестерон посилює дію діуретиків, гіпотензивних лікарських засобів, імунодепресантів, антикоагулянтів. Зменшує лактогенний ефект окситоцину. Одночасне застосування з препаратами-індукторами мікросомальних ферментів печінки CYP3A4, такими як барбітурати, протиепілептичні препарати (фенітоїн, карбамазепін), рифампіцин, фенілбутазон, спіронолактон, гризеофульвін, супроводжується прискоренням метаболізму прогестерону в печінці. Одночасний прийом прогестерону з деякими антибіотиками (пеніцилінами, тетрациклінами) може призвести до зниження його ефективності через порушення кишково-печінкової рециркуляції статевих гормонів внаслідок зміни кишкової мікрофлори. Ступінь вираженості зазначених взаємодій може варіювати у різних пацієнток, тому прогноз клінічних ефектів перелічених взаємодій утруднений. Кетоконазол може збільшити біодоступність прогестерону. Прогестерон може підвищувати концентрацію кетоконазолу та циклоспорину. Прогестерон може зменшити ефективність бромокриптину. Прогестерон може спричинити зниження толерантності до глюкози, внаслідок чого – збільшити потребу в інсуліні або інших гіпоглікемічних препаратах у пацієнток із цукровим діабетом. Біодоступність прогестерону може бути знижена у пацієнток, що палять, і при надмірному вживанні алкоголю. При інтравагінальному застосуванні Взаємодія прогестерону з іншими лікарськими засобами при інтравагінальному застосуванні не оцінювалася. Слід уникати одночасного застосування інших лікарських засобів, що застосовуються інтравагінально, щоб уникнути порушення вивільнення та абсорбції прогестерону.Спосіб застосування та дозиПерорально Препарат приймають внутрішньо увечері перед сном, запиваючи водою. У більшості випадків при недостатності прогестерону добова доза препарату Утрожестан становить 200-300 мг, розділених на 2 прийоми (200 мг увечері перед сном і 100 мг вранці, при необхідності). При загрозливому аборті або для попередження звичного аборту внаслідок недостатності прогестерону: 200-600 мг на добу щоденно у І та ІІ триместрах вагітності. Подальше застосування препарату Утрожестан можливе за призначенням лікаря на підставі оцінки клінічних даних вагітної жінки. При недостатності лютеїнової фази (передменструальний синдром, фіброзно-кістозна мастопатія, дисменорея, період менопаузального переходу) добова доза становить 200 або 400 мг, які приймаються протягом 10 днів (зазвичай з 17-го по 26-й день циклу). При МГТ у перименопаузі на фоні прийому естрогенів препарат Утрожестан застосовується по 200 мг на добу протягом 12 днів. При МГТ у постменопаузі в безперервному режимі препарат Утрожестан® застосовується в дозі 100-200 мг з першого дня прийому препаратів, що містять естроген. Добір дози здійснюється індивідуально. Інтравагінально Капсули вводять глибоко у піхву. Попередження (профілактика) передчасних пологів у жінок з групи ризику (з укороченням шийки матки та/або наявністю анамнестичних даних передчасних пологів та/або передчасного розриву плодових оболонок): звичайна доза становить 200 мг перед сном, з 22-го до 34-го тижня вагітності. Повна відсутність прогестерону у жінок з нефункціонуючими (відсутніми) яєчниками (донорство яйцеклітин): на фоні терапії естрогенами по 100 мг на добу на 13 та 14-й дні циклу, потім по 100 мг 2 рази на добу з 15-го по 25-й день циклу, з 26-го дня, та у разі визначення вагітності доза зростає на 100 мг на добу щотижня, досягаючи максимуму 600 мг на добу, розділених на 3 прийоми. Зазначена доза може застосовуватись протягом 60 днів. Підтримка лютеїнової фази під час проведення циклу екстракорпорального запліднення: рекомендується застосовувати від 200 до 600 мг на добу, починаючи з дня ін'єкції хоріонічного гонадотропіну протягом І та ІІ триместру вагітності. Підтримка лютеїнової фази в спонтанному або індукованому менструальному циклі при безплідді, пов'язаному з порушенням функції жовтого тіла: рекомендується застосовувати 200-300 мг на добу, починаючи з 17-го дня циклу протягом 10 днів, у разі затримки менструації та діагностики вагітності продовжено. У випадках загрозливого аборту або з метою попередження звичного аборту, що виникають на фоні недостатності прогестерону: 200-400 мг на добу на 2 прийоми щодня в І та ІІ триместрах вагітності.ПередозуванняСимптоми: сонливість, минуще запаморочення, ейфорія, скорочення менструального циклу, дисменорея. У деяких пацієнток середня терапевтична доза може виявитися надмірною через наявну або нестабільну ендогенну секрецію прогестерону, особливу чутливість до препарату або надто низьку концентрацію естрадіолу. Лікування: у разі виникнення сонливості або запаморочення необхідно зменшити добову дозу або призначити прийом перед сном протягом 10 днів менструального циклу; у разі скорочення менструального циклу або "мажучих" кров'янистих виділень рекомендується початок лікування перенести на пізніший день циклу (наприклад, на 19-й замість 17-го); у перименопаузі та при МГТ у постменопаузі необхідно переконатися в тому, що концентрація естрадіолу є оптимальною. При передозуванні за необхідності проводять симптоматичне лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат Утрожестан не можна застосовувати з метою контрацепції. Препарат не можна приймати разом з їжею, оскільки прийом їжі збільшує біодоступність прогестерону. Препарат Утрожестан® слід приймати з обережністю у пацієнток із захворюваннями та станами, які можуть посилюватись при затримці рідини (артеріальна гіпертензія, серцево-судинні захворювання, хронічна ниркова недостатність, епілепсія, мігрень, бронхіальна астма); у пацієнток із цукровим діабетом; порушеннями функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості; фоточутливістю. Необхідно спостерігати за пацієнтками з депресією в анамнезі, і у разі розвитку депресії важко відмінити препарат. До складу препарату Утрожестан входить соєвий лецитин, який може викликати реакції гіперчутливості (кропив'янку та анафілактичний шок). Пацієнтки з супутніми серцево-судинними захворюваннями або наявністю в анамнезі повинні також періодично спостерігатися лікарем. Застосування препарату Утрожестан після I триместру вагітності може спричинити розвиток холестазу. При тривалому лікуванні прогестероном необхідно регулярно проводити медичні огляди (включно з дослідженням функції печінки); лікування необхідно відмінити у разі виникнення відхилень від нормальних показників функціональних проб печінки або холестатичної жовтяниці. При застосуванні прогестерону можливе зниження толерантності до глюкози та збільшення потреби в інсуліні та інших гіпоглікемічних препаратах у пацієнток із цукровим діабетом. У разі появи аменореї в процесі лікування необхідно виключити наявність вагітності. Якщо курс лікування починається надто рано на початку менструального циклу, особливо до 15-го дня циклу, можливі скорочення циклу та/або ациклічні кровотечі. У разі ациклічних кровотеч не слід застосовувати препарат до з'ясування причин, включаючи проведення гістологічного дослідження ендометрію. За наявності в анамнезі хлоазми або схильності до її розвитку пацієнткам рекомендується уникати УФ-опромінення. Понад 50% випадків спонтанних абортів на ранніх термінах вагітності обумовлено генетичними порушеннями. Крім того, причиною мимовільних абортів на ранніх термінах вагітності можуть бути інфекційні процеси та механічні ушкодження. Застосування препарату Утрожестан у цих випадках може призвести лише до затримки відторгнення та евакуації нежиттєздатного плодового яйця. Застосування препарату Утрожестан з метою попередження загрозливого аборту виправдане лише у випадках недостатності прогестерону. При проведенні МГТ естрогенами в період перименопаузи рекомендується застосування препарату Утрожестан протягом не менше 12 днів менструального циклу. При безперервному режимі МГТ у постменопаузі рекомендується застосування препарату з першого дня прийому естрогену. Під час проведення МГТ підвищується ризик розвитку венозної тромбоемболії (тромбозу глибоких вен або тромбоемболії легеневої артерії), ризик розвитку ішемічного інсульту, ішемічної хвороби серця. Через ризик розвитку тромбоемболічних ускладнень слід припинити застосування препарату у разі виникнення: зорових порушень, таких як втрата зору, екзофтальм, двоїння в очах, судинні ураження сітківки; мігрені; венозної тромбоемболії або тромботичних ускладнень, незалежно від їхньої локалізації. За наявності тромбофлебіту в анамнезі пацієнтка повинна перебувати під ретельним наглядом. При застосуванні препарату Утрожестан® з препаратами, що містять естроген, необхідно звертатися до інструкцій щодо їх застосування щодо ризиків венозної тромбоемболії. Результати клінічного дослідження Women Health Initiative Study (WHI) свідчать про невелике підвищення ризику раку молочної залози при тривалому, більше 5 років, спільному застосуванні препаратів, що містять естроген з синтетичними гестагенами. Невідомо, чи є підвищення ризику раку молочної залози у жінок у постменопаузі при проведенні МГТ препаратами, що містять естроген у поєднанні з прогестероном. Результати дослідження WHI також виявили підвищення ризику розвитку деменції на початку МГТ віком від 65 років. Перед початком МГТ та регулярно під час її проведення жінка має бути обстежена для виявлення протипоказань до її проведення. За наявності клінічних показань має бути проведено обстеження молочних залоз та гінекологічний огляд. Застосування прогестерону може проводити результати деяких лабораторних аналізів, включаючи показники функції печінки, щитовидної залози; параметри коагуляції; концентрацію прегнандіолу. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами При пероральному застосуванні препарату необхідно дотримуватись обережності при керуванні транспортними засобами та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Діюча речовина: прогестерон мікронізований – 100 мг; Допоміжні речовини: олія 149 мг, лецитин соєвий 1 мг; капсула – желатин 76.88 мг, гліцерин 31.45 мг, титану діоксид 1.67 мг. По 14 капсул у блістері з ПВХ/алюмінієвої фольги або ПВХ/ПВДХ/алюмінієвої фольги. 2 блістери з інструкцією із застосування в картонній пачці (28 капсул у споживчій упаковці).Опис лікарської формиКапсули круглі м'які блискучі желатинові капсули жовтуватого кольору, що містять масляну білу гомогенну суспензію (без видимого поділу фаз).Фармакотерапевтична групаГестаген.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо Всмоктування Мікронізований прогестерон добре всмоктується у шлунково-кишковому тракті (ШКТ). Концентрація прогестерону в плазмі поступово підвищується протягом першої години, максимальна концентрація в плазмі крові (Сmax) відзначається через 1-3 години після прийому. Концентрація прогестерону в плазмі крові збільшується від 0,13 нг/мл до 4,25 нг/мл через 1 год, до 11,75 нг/мл через 2 год і становить 8,37 нг/мл через 3 год, 2 нг/мл через 6 годин і 1,64 нг/мл через 8 годин після прийому. Метаболізм Основними метаболітами, які визначаються в плазмі крові, є 20-альфа-гідрокси-дельта-4-альфа-прегнанолон і 5-альфа-дигідропрогестерон. Виведення Виводиться нирками у вигляді метаболітів, 95% з них складають глюкуронкон'юговані метаболіти, в основному 3-альфа, 5-бета-прегнандіол (прегнандіон). Зазначені метаболіти, які визначаються в плазмі крові та сечі, аналогічні речовинам, що утворюються при фізіологічній секреції жовтого тіла. При вагінальному введенні Всмоктування та розподіл Абсорбція відбувається швидко, висока концентрація прогестерону в плазмі спостерігається через 1 годину після введення. Стах прогестерону в плазмі крові досягається через 2-6 год після введення. При введенні 100 мг 2 рази на добу середня концентрація у плазмі крові зберігається на рівні 9,7 нг/мл протягом 24 годин. Зв'язок із білками плазми – 90%. Прогестерон накопичується у матці. Метаболізм Метаболізується з утворенням переважно 3-альфа, 5-бета-прегнандіолу. Концентрація 5-бета-прегнанолону в плазмі не збільшується. Виведення Виводиться нирками у вигляді метаболітів, основну частину становить 3-альфа, 5-бета-прегнандіол (прегнандіон). Це підтверджується постійним підвищенням концентрації (Сmах 142 нг/мл через 6 год).ФармакодинамікаДіючою речовиною препарату Утрожестан є прогестерон, ідентичний природному гормону жовтого тіла яєчника. Зв'язуючись із рецепторами на поверхні клітин органів-мішеней, проникає в ядро, де, активуючи ДНК, стимулює синтез РНК. Сприяє переходу слизової оболонки матки з фази проліферації, що викликається фолікулярним гормоном естрадіолом, в секреторну фазу, а після запліднення – у стан, необхідний для розвитку заплідненої яйцеклітини. Зменшує збудливість та скоротливість мускулатури матки та маткових труб. Сприяє утворенню нормального ендометрію. Стимулює розвиток кінцевих елементів молочної залози та індукує лактацію. Стимулюючи протеїнліпазу, збільшує запаси жиру; підвищує утилізацію глюкози; збільшуючи концентрацію базального та стимульованого інсуліну, сприяє накопиченню в печінці глікогену; підвищує вироблення гонадотропних гормонів гіпофіза; зменшує азотемію, збільшує виведення азоту нирками.Показання до застосуванняПрогестерондефіцитні стани у жінок: Для прийому всередину: загрожує аборт або попередження звичного аборту внаслідок недостатності прогестерону; безпліддя внаслідок лютеїнової недостатності; передменструальний синдром; порушення менструального циклу внаслідок порушення овуляції чи ановуляції; фіброзно-кістозна мастопатія; період менопаузального переходу; менопаузальна (замісна) гормональна терапія (МГТ) у пери- та постменопаузі (у поєднанні з естрогеновмісними препаратами). Для інтравагінального застосування: МГТ у разі дефіциту прогестерону при нефункціонуючих (відсутніх) яєчниках (донорство яйцеклітин); попередження (профілактика) передчасних пологів у жінок із групи ризику (з укороченням шийки матки та/або наявністю анамнестичних даних передчасних пологів та/або передчасного розриву плодових оболонок); підтримка лютеїнової фази під час підготовки до екстракорпорального запліднення; підтримка лютеїнової фази у спонтанному або індукованому менструальному циклі; передчасна менопауза; МГТ (у поєднанні з препаратами, що містять естроген); безпліддя внаслідок лютеїнової недостатності; загрожує аборт або попередження звичного аборту внаслідок недостатності прогестерону.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до прогестерону чи будь-якої з допоміжних речовин препарату; тромбоз глибоких вен, тромбофлебіт; тромбоемболічні порушення (тромбоемболія легеневої артерії, інфаркт міокарда, інсульт), внутрішньочерепний крововилив або наявність даних станів/захворювань в анамнезі; кровотечі з піхви неясного генезу; неповний аборт; порфірія; встановлені або підозрювані злоякісні новоутворення молочної залози та статевих органів; тяжкі захворювання печінки (у тому числі холестатична жовтяниця, гепатит, синдроми Дубіна-Джонсона, Ротора, злоякісні пухлини печінки) у цей час або в анамнезі; дитячий вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); період грудного вигодовування. З обережністю: Захворювання серцево-судинної системи, артеріальна гіпертензія, хронічна ниркова недостатність, цукровий діабет, бронхіальна астма, епілепсія, мігрень, депресія, гіперліпопротеїнемія, порушення функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості; фоточутливість. Препарат слід застосовувати з обережністю у ІІ та ІІІ триместрах вагітності.Вагітність та лактаціяПрепарат слід застосовувати з обережністю у ІІ та ІІІ триместрах вагітності через ризик розвитку холестазу. Прогестерон проникає у грудне молоко, тому застосування препарату протипоказане у період грудного вигодовування.Побічна діяНаведені нижче небажані явища, зазначені при пероральному способі застосування препарату, розподілені за частотою виникнення відповідно до наступної градації: часто: > 1/100, < 1/10; нечасто: > 1/1000, < 1/100; рідко: >1/10000, <1/1000; дуже рідко: <1/10000. Система Небажані явища органів часто не часто рідко дуже рідко Порушення з боку статевих органів та молочної залози порушення менструального циклу; Аменорея; Ациклічні кровотечі Мастодінія Порушення з боку психіки Депресія Порушення з боку нервової системи Головний біль Сонливість; Минуще запаморочення Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Здуття живота Блювота; Діарея; Запор Нудота Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Холестатична жовтяниця Порушення з боку імунної системи Кропивниця Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Сверблячка; Акне Хлоазма Сонливість, минуще запаморочення можливі, як правило, через 1-3 години після перорального прийому препарату. Ці небажані реакції можуть бути зменшені шляхом зниження дози, застосуванням препарату перед сном або переходом на вагінальний шлях введення. Ці небажані реакції зазвичай є першими ознаками передозування. Сонливість та/або минуще запаморочення спостерігаються, зокрема, у разі супутньої гіпоестрогенії. Зменшення дози або відновлення вищої естрогенізації негайно усуває ці явища, не знижуючи терапевтичного ефекту прогестерону. Якщо курс лікування починається дуже рано (у першій половині менструального циклу, особливо до 15-го дня), можливі скорочення менструального циклу або ациклічні кровотечі. Зміни менструального циклу, аменорея або ациклічні кровотечі, що реєструються, характерні для всіх гестагенів. Застосування у клінічній практиці При застосуванні у клінічній практиці відмічені такі небажані явища при пероральному застосуванні прогестерону: безсоння; передменструальний синдром; напруженість у молочних залозах; виділення із піхви; біль у суглобах; гіпертермія; підвищене потовиділення вночі; затримка рідини; зміна маси тіла; гострий панкреатит; алопеція, гірсутизм; зміни лібідо; тромбоз і тромбоемболічні ускладнення (при проведенні МГТ у поєднанні з препаратами, що містять естроген); підвищення артеріального тиску До складу препарату входить соєвий лецитин, який може спричинити реакції гіперчутливості (кропив'янку та анафілактичний шок). При вагінальному способі застосування Повідомлялося про окремі випадки розвитку реакцій місцевої непереносимості компонентів препарату (зокрема, лецитину сої) у вигляді гіперемії слизової оболонки піхви, печіння, сверблячки, маслянистих виділень. Системні побічні ефекти при інтравагінальному застосуванні препарату в рекомендованих дозах, зокрема, сонливість або запаморочення (що спостерігаються при пероральному застосуванні препарату), не відзначалися.Взаємодія з лікарськими засобамиПри пероральному застосуванні Прогестерон посилює дію діуретиків, гіпотензивних лікарських засобів, імунодепресантів, антикоагулянтів. Зменшує лактогенний ефект окситоцину. Одночасне застосування з препаратами-індукторами мікросомальних ферментів печінки CYP3A4, такими як барбітурати, протиепілептичні препарати (фенітоїн, карбамазепін), рифампіцин, фенілбутазон, спіронолактон, гризеофульвін, супроводжується прискоренням метаболізму прогестерону в печінці. Одночасний прийом прогестерону з деякими антибіотиками (пеніцилінами, тетрациклінами) може призвести до зниження його ефективності через порушення кишково-печінкової рециркуляції статевих гормонів внаслідок зміни кишкової мікрофлори. Ступінь вираженості зазначених взаємодій може варіювати у різних пацієнток, тому прогноз клінічних ефектів перелічених взаємодій утруднений. Кетоконазол може збільшити біодоступність прогестерону. Прогестерон може підвищувати концентрацію кетоконазолу та циклоспорину. Прогестерон може зменшити ефективність бромокриптину. Прогестерон може спричинити зниження толерантності до глюкози, внаслідок чого – збільшити потребу в інсуліні або інших гіпоглікемічних препаратах у пацієнток із цукровим діабетом. Біодоступність прогестерону може бути знижена у пацієнток, що палять, і при надмірному вживанні алкоголю. При інтравагінальному застосуванні Взаємодія прогестерону з іншими лікарськими засобами при інтравагінальному застосуванні не оцінювалася. Слід уникати одночасного застосування інших лікарських засобів, що застосовуються інтравагінально, щоб уникнути порушення вивільнення та абсорбції прогестерону.Спосіб застосування та дозиПерорально Препарат приймають внутрішньо увечері перед сном, запиваючи водою. У більшості випадків при недостатності прогестерону добова доза препарату Утрожестан становить 200-300 мг, розділених на 2 прийоми (200 мг увечері перед сном і 100 мг вранці, при необхідності). При загрозливому аборті або для попередження звичного аборту внаслідок недостатності прогестерону: 200-600 мг на добу щоденно у І та ІІ триместрах вагітності. Подальше застосування препарату Утрожестан можливе за призначенням лікаря на підставі оцінки клінічних даних вагітної жінки. При недостатності лютеїнової фази (передменструальний синдром, фіброзно-кістозна мастопатія, дисменорея, період менопаузального переходу) добова доза становить 200 або 400 мг, які приймаються протягом 10 днів (зазвичай з 17-го по 26-й день циклу). При МГТ у перименопаузі на фоні прийому естрогенів препарат Утрожестан застосовується по 200 мг на добу протягом 12 днів. При МГТ у постменопаузі в безперервному режимі препарат Утрожестан® застосовується в дозі 100-200 мг з першого дня прийому препаратів, що містять естроген. Добір дози здійснюється індивідуально. Інтравагінально Капсули вводять глибоко у піхву. Попередження (профілактика) передчасних пологів у жінок з групи ризику (з укороченням шийки матки та/або наявністю анамнестичних даних передчасних пологів та/або передчасного розриву плодових оболонок): звичайна доза становить 200 мг перед сном, з 22-го до 34-го тижня вагітності. Повна відсутність прогестерону у жінок з нефункціонуючими (відсутніми) яєчниками (донорство яйцеклітин): на фоні терапії естрогенами по 100 мг на добу на 13 та 14-й дні циклу, потім по 100 мг 2 рази на добу з 15-го по 25-й день циклу, з 26-го дня, та у разі визначення вагітності доза зростає на 100 мг на добу щотижня, досягаючи максимуму 600 мг на добу, розділених на 3 прийоми. Зазначена доза може застосовуватись протягом 60 днів. Підтримка лютеїнової фази під час проведення циклу екстракорпорального запліднення: рекомендується застосовувати від 200 до 600 мг на добу, починаючи з дня ін'єкції хоріонічного гонадотропіну протягом І та ІІ триместру вагітності. Підтримка лютеїнової фази в спонтанному або індукованому менструальному циклі при безплідді, пов'язаному з порушенням функції жовтого тіла: рекомендується застосовувати 200-300 мг на добу, починаючи з 17-го дня циклу протягом 10 днів, у разі затримки менструації та діагностики вагітності продовжено. У випадках загрозливого аборту або з метою попередження звичного аборту, що виникають на фоні недостатності прогестерону: 200-400 мг на добу на 2 прийоми щодня в І та ІІ триместрах вагітності.ПередозуванняСимптоми: сонливість, минуще запаморочення, ейфорія, скорочення менструального циклу, дисменорея. У деяких пацієнток середня терапевтична доза може виявитися надмірною через наявну або нестабільну ендогенну секрецію прогестерону, особливу чутливість до препарату або надто низьку концентрацію естрадіолу. Лікування: у разі виникнення сонливості або запаморочення необхідно зменшити добову дозу або призначити прийом перед сном протягом 10 днів менструального циклу; у разі скорочення менструального циклу або "мажучих" кров'янистих виділень рекомендується початок лікування перенести на пізніший день циклу (наприклад, на 19-й замість 17-го); у перименопаузі та при МГТ у постменопаузі необхідно переконатися в тому, що концентрація естрадіолу є оптимальною. При передозуванні за необхідності проводять симптоматичне лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат Утрожестан не можна застосовувати з метою контрацепції. Препарат не можна приймати разом з їжею, оскільки прийом їжі збільшує біодоступність прогестерону. Препарат Утрожестан® слід приймати з обережністю у пацієнток із захворюваннями та станами, які можуть посилюватись при затримці рідини (артеріальна гіпертензія, серцево-судинні захворювання, хронічна ниркова недостатність, епілепсія, мігрень, бронхіальна астма); у пацієнток із цукровим діабетом; порушеннями функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості; фоточутливістю. Необхідно спостерігати за пацієнтками з депресією в анамнезі, і у разі розвитку депресії важко відмінити препарат. До складу препарату Утрожестан входить соєвий лецитин, який може викликати реакції гіперчутливості (кропив'янку та анафілактичний шок). Пацієнтки з супутніми серцево-судинними захворюваннями або наявністю в анамнезі повинні також періодично спостерігатися лікарем. Застосування препарату Утрожестан після I триместру вагітності може спричинити розвиток холестазу. При тривалому лікуванні прогестероном необхідно регулярно проводити медичні огляди (включно з дослідженням функції печінки); лікування необхідно відмінити у разі виникнення відхилень від нормальних показників функціональних проб печінки або холестатичної жовтяниці. При застосуванні прогестерону можливе зниження толерантності до глюкози та збільшення потреби в інсуліні та інших гіпоглікемічних препаратах у пацієнток із цукровим діабетом. У разі появи аменореї в процесі лікування необхідно виключити наявність вагітності. Якщо курс лікування починається надто рано на початку менструального циклу, особливо до 15-го дня циклу, можливі скорочення циклу та/або ациклічні кровотечі. У разі ациклічних кровотеч не слід застосовувати препарат до з'ясування причин, включаючи проведення гістологічного дослідження ендометрію. За наявності в анамнезі хлоазми або схильності до її розвитку пацієнткам рекомендується уникати УФ-опромінення. Понад 50% випадків спонтанних абортів на ранніх термінах вагітності обумовлено генетичними порушеннями. Крім того, причиною мимовільних абортів на ранніх термінах вагітності можуть бути інфекційні процеси та механічні ушкодження. Застосування препарату Утрожестан у цих випадках може призвести лише до затримки відторгнення та евакуації нежиттєздатного плодового яйця. Застосування препарату Утрожестан з метою попередження загрозливого аборту виправдане лише у випадках недостатності прогестерону. При проведенні МГТ естрогенами в період перименопаузи рекомендується застосування препарату Утрожестан протягом не менше 12 днів менструального циклу. При безперервному режимі МГТ у постменопаузі рекомендується застосування препарату з першого дня прийому естрогену. Під час проведення МГТ підвищується ризик розвитку венозної тромбоемболії (тромбозу глибоких вен або тромбоемболії легеневої артерії), ризик розвитку ішемічного інсульту, ішемічної хвороби серця. Через ризик розвитку тромбоемболічних ускладнень слід припинити застосування препарату у разі виникнення: зорових порушень, таких як втрата зору, екзофтальм, двоїння в очах, судинні ураження сітківки; мігрені; венозної тромбоемболії або тромботичних ускладнень, незалежно від їхньої локалізації. За наявності тромбофлебіту в анамнезі пацієнтка повинна перебувати під ретельним наглядом. При застосуванні препарату Утрожестан® з препаратами, що містять естроген, необхідно звертатися до інструкцій щодо їх застосування щодо ризиків венозної тромбоемболії. Результати клінічного дослідження Women Health Initiative Study (WHI) свідчать про невелике підвищення ризику раку молочної залози при тривалому, більше 5 років, спільному застосуванні препаратів, що містять естроген з синтетичними гестагенами. Невідомо, чи є підвищення ризику раку молочної залози у жінок у постменопаузі при проведенні МГТ препаратами, що містять естроген у поєднанні з прогестероном. Результати дослідження WHI також виявили підвищення ризику розвитку деменції на початку МГТ віком від 65 років. Перед початком МГТ та регулярно під час її проведення жінка має бути обстежена для виявлення протипоказань до її проведення. За наявності клінічних показань має бути проведено обстеження молочних залоз та гінекологічний огляд. Застосування прогестерону може проводити результати деяких лабораторних аналізів, включаючи показники функції печінки, щитовидної залози; параметри коагуляції; концентрацію прегнандіолу. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами При пероральному застосуванні препарату необхідно дотримуватись обережності при керуванні транспортними засобами та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Діюча речовина: прогестерон мікронізований 200 мг; Допоміжні речовини: олія 298 мг, лецитин соєвий 2 мг; капсула – желатин 153.76 мг, гліцерин 62.9 мг, титану діоксид 3.34 мг. По 7 капсул у блістері з ПВХ/алюмінієвої фольги або ПВХ/ПВДХ/алюмінієвої фольги. 2 блістери з інструкцією із застосування в картонній пачці (14 капсул у споживчій упаковці).Опис лікарської формиКапсули овальні, м'які блискучі желатинові капсули жовтуватого кольору, що містять масляну білу гомогенну суспензію (без видимого поділу фаз).Фармакотерапевтична групаГестаген.ФармакокінетикаПри прийомі внутрішньо Всмоктування Мікронізований прогестерон добре всмоктується у шлунково-кишковому тракті (ШКТ). Концентрація прогестерону в плазмі поступово підвищується протягом першої години, максимальна концентрація в плазмі крові (Сmax) відзначається через 1-3 години після прийому. Концентрація прогестерону в плазмі крові збільшується від 0,13 нг/мл до 4,25 нг/мл через 1 год, до 11,75 нг/мл через 2 год і становить 8,37 нг/мл через 3 год, 2 нг/мл через 6 годин і 1,64 нг/мл через 8 годин після прийому. Метаболізм Основними метаболітами, які визначаються в плазмі крові, є 20-альфа-гідрокси-дельта-4-альфа-прегнанолон і 5-альфа-дигідропрогестерон. Виведення Виводиться нирками у вигляді метаболітів, 95% з них складають глюкуронкон'юговані метаболіти, в основному 3-альфа, 5-бета-прегнандіол (прегнандіон). Зазначені метаболіти, які визначаються в плазмі крові та сечі, аналогічні речовинам, що утворюються при фізіологічній секреції жовтого тіла. При вагінальному введенні Всмоктування та розподіл Абсорбція відбувається швидко, висока концентрація прогестерону в плазмі спостерігається через 1 годину після введення. Стах прогестерону в плазмі крові досягається через 2-6 год після введення. При введенні 100 мг 2 рази на добу середня концентрація у плазмі крові зберігається на рівні 9,7 нг/мл протягом 24 годин. Зв'язок із білками плазми – 90%. Прогестерон накопичується у матці. Метаболізм Метаболізується з утворенням переважно 3-альфа, 5-бета-прегнандіолу. Концентрація 5-бета-прегнанолону в плазмі не збільшується. Виведення Виводиться нирками у вигляді метаболітів, основну частину становить 3-альфа, 5-бета-прегнандіол (прегнандіон). Це підтверджується постійним підвищенням концентрації (Сmах 142 нг/мл через 6 год).ФармакодинамікаДіючою речовиною препарату Утрожестан є прогестерон, ідентичний природному гормону жовтого тіла яєчника. Зв'язуючись із рецепторами на поверхні клітин органів-мішеней, проникає в ядро, де, активуючи ДНК, стимулює синтез РНК. Сприяє переходу слизової оболонки матки з фази проліферації, що викликається фолікулярним гормоном естрадіолом, в секреторну фазу, а після запліднення – у стан, необхідний для розвитку заплідненої яйцеклітини. Зменшує збудливість та скоротливість мускулатури матки та маткових труб. Сприяє утворенню нормального ендометрію. Стимулює розвиток кінцевих елементів молочної залози та індукує лактацію. Стимулюючи протеїнліпазу, збільшує запаси жиру; підвищує утилізацію глюкози; збільшуючи концентрацію базального та стимульованого інсуліну, сприяє накопиченню в печінці глікогену; підвищує вироблення гонадотропних гормонів гіпофіза; зменшує азотемію, збільшує виведення азоту нирками.Показання до застосуванняПрогестерондефіцитні стани у жінок: Для прийому всередину: загрожує аборт або попередження звичного аборту внаслідок недостатності прогестерону; безпліддя внаслідок лютеїнової недостатності; передменструальний синдром; порушення менструального циклу внаслідок порушення овуляції чи ановуляції; фіброзно-кістозна мастопатія; період менопаузального переходу; менопаузальна (замісна) гормональна терапія (МГТ) у пери- та постменопаузі (у поєднанні з естрогеновмісними препаратами). Для інтравагінального застосування: МГТ у разі дефіциту прогестерону при нефункціонуючих (відсутніх) яєчниках (донорство яйцеклітин); попередження (профілактика) передчасних пологів у жінок із групи ризику (з укороченням шийки матки та/або наявністю анамнестичних даних передчасних пологів та/або передчасного розриву плодових оболонок); підтримка лютеїнової фази під час підготовки до екстракорпорального запліднення; підтримка лютеїнової фази у спонтанному або індукованому менструальному циклі; передчасна менопауза; МГТ (у поєднанні з препаратами, що містять естроген); безпліддя внаслідок лютеїнової недостатності; загрожує аборт або попередження звичного аборту внаслідок недостатності прогестерону.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до прогестерону чи будь-якої з допоміжних речовин препарату; тромбоз глибоких вен, тромбофлебіт; тромбоемболічні порушення (тромбоемболія легеневої артерії, інфаркт міокарда, інсульт), внутрішньочерепний крововилив або наявність даних станів/захворювань в анамнезі; кровотечі з піхви неясного генезу; неповний аборт; порфірія; встановлені або підозрювані злоякісні новоутворення молочної залози та статевих органів; тяжкі захворювання печінки (у тому числі холестатична жовтяниця, гепатит, синдроми Дубіна-Джонсона, Ротора, злоякісні пухлини печінки) у цей час або в анамнезі; дитячий вік до 18 років (ефективність та безпека не встановлені); період грудного вигодовування. З обережністю: Захворювання серцево-судинної системи, артеріальна гіпертензія, хронічна ниркова недостатність, цукровий діабет, бронхіальна астма, епілепсія, мігрень, депресія, гіперліпопротеїнемія, порушення функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості; фоточутливість. Препарат слід застосовувати з обережністю у ІІ та ІІІ триместрах вагітності.Вагітність та лактаціяПрепарат слід застосовувати з обережністю у ІІ та ІІІ триместрах вагітності через ризик розвитку холестазу. Прогестерон проникає у грудне молоко, тому застосування препарату протипоказане у період грудного вигодовування.Побічна діяНаведені нижче небажані явища, зазначені при пероральному способі застосування препарату, розподілені за частотою виникнення відповідно до наступної градації: часто: > 1/100, < 1/10; нечасто: > 1/1000, < 1/100; рідко: >1/10000, <1/1000; дуже рідко: <1/10000. Система Небажані явища органів часто не часто рідко дуже рідко Порушення з боку статевих органів та молочної залози порушення менструального циклу; Аменорея; Ациклічні кровотечі Мастодінія Порушення з боку психіки Депресія Порушення з боку нервової системи Головний біль Сонливість; Минуще запаморочення Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Здуття живота Блювота; Діарея; Запор Нудота Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Холестатична жовтяниця Порушення з боку імунної системи Кропивниця Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Сверблячка; Акне Хлоазма Сонливість, минуще запаморочення можливі, як правило, через 1-3 години після перорального прийому препарату. Ці небажані реакції можуть бути зменшені шляхом зниження дози, застосуванням препарату перед сном або переходом на вагінальний шлях введення. Ці небажані реакції зазвичай є першими ознаками передозування. Сонливість та/або минуще запаморочення спостерігаються, зокрема, у разі супутньої гіпоестрогенії. Зменшення дози або відновлення вищої естрогенізації негайно усуває ці явища, не знижуючи терапевтичного ефекту прогестерону. Якщо курс лікування починається дуже рано (у першій половині менструального циклу, особливо до 15-го дня), можливі скорочення менструального циклу або ациклічні кровотечі. Зміни менструального циклу, аменорея або ациклічні кровотечі, що реєструються, характерні для всіх гестагенів. Застосування у клінічній практиці При застосуванні у клінічній практиці відмічені такі небажані явища при пероральному застосуванні прогестерону: безсоння; передменструальний синдром; напруженість у молочних залозах; виділення із піхви; біль у суглобах; гіпертермія; підвищене потовиділення вночі; затримка рідини; зміна маси тіла; гострий панкреатит; алопеція, гірсутизм; зміни лібідо; тромбоз і тромбоемболічні ускладнення (при проведенні МГТ у поєднанні з препаратами, що містять естроген); підвищення артеріального тиску До складу препарату входить соєвий лецитин, який може спричинити реакції гіперчутливості (кропив'янку та анафілактичний шок). При вагінальному способі застосування Повідомлялося про окремі випадки розвитку реакцій місцевої непереносимості компонентів препарату (зокрема, лецитину сої) у вигляді гіперемії слизової оболонки піхви, печіння, сверблячки, маслянистих виділень. Системні побічні ефекти при інтравагінальному застосуванні препарату в рекомендованих дозах, зокрема, сонливість або запаморочення (що спостерігаються при пероральному застосуванні препарату), не відзначалися.Взаємодія з лікарськими засобамиПри пероральному застосуванні Прогестерон посилює дію діуретиків, гіпотензивних лікарських засобів, імунодепресантів, антикоагулянтів. Зменшує лактогенний ефект окситоцину. Одночасне застосування з препаратами-індукторами мікросомальних ферментів печінки CYP3A4, такими як барбітурати, протиепілептичні препарати (фенітоїн, карбамазепін), рифампіцин, фенілбутазон, спіронолактон, гризеофульвін, супроводжується прискоренням метаболізму прогестерону в печінці. Одночасний прийом прогестерону з деякими антибіотиками (пеніцилінами, тетрациклінами) може призвести до зниження його ефективності через порушення кишково-печінкової рециркуляції статевих гормонів внаслідок зміни кишкової мікрофлори. Ступінь вираженості зазначених взаємодій може варіювати у різних пацієнток, тому прогноз клінічних ефектів перелічених взаємодій утруднений. Кетоконазол може збільшити біодоступність прогестерону. Прогестерон може підвищувати концентрацію кетоконазолу та циклоспорину. Прогестерон може зменшити ефективність бромокриптину. Прогестерон може спричинити зниження толерантності до глюкози, внаслідок чого – збільшити потребу в інсуліні або інших гіпоглікемічних препаратах у пацієнток із цукровим діабетом. Біодоступність прогестерону може бути знижена у пацієнток, що палять, і при надмірному вживанні алкоголю. При інтравагінальному застосуванні Взаємодія прогестерону з іншими лікарськими засобами при інтравагінальному застосуванні не оцінювалася. Слід уникати одночасного застосування інших лікарських засобів, що застосовуються інтравагінально, щоб уникнути порушення вивільнення та абсорбції прогестерону.Спосіб застосування та дозиПерорально Препарат приймають внутрішньо увечері перед сном, запиваючи водою. У більшості випадків при недостатності прогестерону добова доза препарату Утрожестан становить 200-300 мг, розділених на 2 прийоми (200 мг увечері перед сном і 100 мг вранці, при необхідності). При загрозливому аборті або для попередження звичного аборту внаслідок недостатності прогестерону: 200-600 мг на добу щоденно у І та ІІ триместрах вагітності. Подальше застосування препарату Утрожестан можливе за призначенням лікаря на підставі оцінки клінічних даних вагітної жінки. При недостатності лютеїнової фази (передменструальний синдром, фіброзно-кістозна мастопатія, дисменорея, період менопаузального переходу) добова доза становить 200 або 400 мг, які приймаються протягом 10 днів (зазвичай з 17-го по 26-й день циклу). При МГТ у перименопаузі на фоні прийому естрогенів препарат Утрожестан застосовується по 200 мг на добу протягом 12 днів. При МГТ у постменопаузі в безперервному режимі препарат Утрожестан® застосовується в дозі 100-200 мг з першого дня прийому препаратів, що містять естроген. Добір дози здійснюється індивідуально. Інтравагінально Капсули вводять глибоко у піхву. Попередження (профілактика) передчасних пологів у жінок з групи ризику (з укороченням шийки матки та/або наявністю анамнестичних даних передчасних пологів та/або передчасного розриву плодових оболонок): звичайна доза становить 200 мг перед сном, з 22-го до 34-го тижня вагітності. Повна відсутність прогестерону у жінок з нефункціонуючими (відсутніми) яєчниками (донорство яйцеклітин): на фоні терапії естрогенами по 100 мг на добу на 13 та 14-й дні циклу, потім по 100 мг 2 рази на добу з 15-го по 25-й день циклу, з 26-го дня, та у разі визначення вагітності доза зростає на 100 мг на добу щотижня, досягаючи максимуму 600 мг на добу, розділених на 3 прийоми. Зазначена доза може застосовуватись протягом 60 днів. Підтримка лютеїнової фази під час проведення циклу екстракорпорального запліднення: рекомендується застосовувати від 200 до 600 мг на добу, починаючи з дня ін'єкції хоріонічного гонадотропіну протягом І та ІІ триместру вагітності. Підтримка лютеїнової фази в спонтанному або індукованому менструальному циклі при безплідді, пов'язаному з порушенням функції жовтого тіла: рекомендується застосовувати 200-300 мг на добу, починаючи з 17-го дня циклу протягом 10 днів, у разі затримки менструації та діагностики вагітності продовжено. У випадках загрозливого аборту або з метою попередження звичного аборту, що виникають на фоні недостатності прогестерону: 200-400 мг на добу на 2 прийоми щодня в І та ІІ триместрах вагітності.ПередозуванняСимптоми: сонливість, минуще запаморочення, ейфорія, скорочення менструального циклу, дисменорея. У деяких пацієнток середня терапевтична доза може виявитися надмірною через наявну або нестабільну ендогенну секрецію прогестерону, особливу чутливість до препарату або надто низьку концентрацію естрадіолу. Лікування: у разі виникнення сонливості або запаморочення необхідно зменшити добову дозу або призначити прийом перед сном протягом 10 днів менструального циклу; у разі скорочення менструального циклу або "мажучих" кров'янистих виділень рекомендується початок лікування перенести на пізніший день циклу (наприклад, на 19-й замість 17-го); у перименопаузі та при МГТ у постменопаузі необхідно переконатися в тому, що концентрація естрадіолу є оптимальною. При передозуванні за необхідності проводять симптоматичне лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПрепарат Утрожестан не можна застосовувати з метою контрацепції. Препарат не можна приймати разом з їжею, оскільки прийом їжі збільшує біодоступність прогестерону. Препарат Утрожестан® слід приймати з обережністю у пацієнток із захворюваннями та станами, які можуть посилюватись при затримці рідини (артеріальна гіпертензія, серцево-судинні захворювання, хронічна ниркова недостатність, епілепсія, мігрень, бронхіальна астма); у пацієнток із цукровим діабетом; порушеннями функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості; фоточутливістю. Необхідно спостерігати за пацієнтками з депресією в анамнезі, і у разі розвитку депресії важко відмінити препарат. До складу препарату Утрожестан входить соєвий лецитин, який може викликати реакції гіперчутливості (кропив'янку та анафілактичний шок). Пацієнтки з супутніми серцево-судинними захворюваннями або наявністю в анамнезі повинні також періодично спостерігатися лікарем. Застосування препарату Утрожестан після I триместру вагітності може спричинити розвиток холестазу. При тривалому лікуванні прогестероном необхідно регулярно проводити медичні огляди (включно з дослідженням функції печінки); лікування необхідно відмінити у разі виникнення відхилень від нормальних показників функціональних проб печінки або холестатичної жовтяниці. При застосуванні прогестерону можливе зниження толерантності до глюкози та збільшення потреби в інсуліні та інших гіпоглікемічних препаратах у пацієнток із цукровим діабетом. У разі появи аменореї в процесі лікування необхідно виключити наявність вагітності. Якщо курс лікування починається надто рано на початку менструального циклу, особливо до 15-го дня циклу, можливі скорочення циклу та/або ациклічні кровотечі. У разі ациклічних кровотеч не слід застосовувати препарат до з'ясування причин, включаючи проведення гістологічного дослідження ендометрію. За наявності в анамнезі хлоазми або схильності до її розвитку пацієнткам рекомендується уникати УФ-опромінення. Понад 50% випадків спонтанних абортів на ранніх термінах вагітності обумовлено генетичними порушеннями. Крім того, причиною мимовільних абортів на ранніх термінах вагітності можуть бути інфекційні процеси та механічні ушкодження. Застосування препарату Утрожестан у цих випадках може призвести лише до затримки відторгнення та евакуації нежиттєздатного плодового яйця. Застосування препарату Утрожестан з метою попередження загрозливого аборту виправдане лише у випадках недостатності прогестерону. При проведенні МГТ естрогенами в період перименопаузи рекомендується застосування препарату Утрожестан протягом не менше 12 днів менструального циклу. При безперервному режимі МГТ у постменопаузі рекомендується застосування препарату з першого дня прийому естрогену. Під час проведення МГТ підвищується ризик розвитку венозної тромбоемболії (тромбозу глибоких вен або тромбоемболії легеневої артерії), ризик розвитку ішемічного інсульту, ішемічної хвороби серця. Через ризик розвитку тромбоемболічних ускладнень слід припинити застосування препарату у разі виникнення: зорових порушень, таких як втрата зору, екзофтальм, двоїння в очах, судинні ураження сітківки; мігрені; венозної тромбоемболії або тромботичних ускладнень, незалежно від їхньої локалізації. За наявності тромбофлебіту в анамнезі пацієнтка повинна перебувати під ретельним наглядом. При застосуванні препарату Утрожестан® з препаратами, що містять естроген, необхідно звертатися до інструкцій щодо їх застосування щодо ризиків венозної тромбоемболії. Результати клінічного дослідження Women Health Initiative Study (WHI) свідчать про невелике підвищення ризику раку молочної залози при тривалому, більше 5 років, спільному застосуванні препаратів, що містять естроген з синтетичними гестагенами. Невідомо, чи є підвищення ризику раку молочної залози у жінок у постменопаузі при проведенні МГТ препаратами, що містять естроген у поєднанні з прогестероном. Результати дослідження WHI також виявили підвищення ризику розвитку деменції на початку МГТ віком від 65 років. Перед початком МГТ та регулярно під час її проведення жінка має бути обстежена для виявлення протипоказань до її проведення. За наявності клінічних показань має бути проведено обстеження молочних залоз та гінекологічний огляд. Застосування прогестерону може проводити результати деяких лабораторних аналізів, включаючи показники функції печінки, щитовидної залози; параметри коагуляції; концентрацію прегнандіолу. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами При пероральному застосуванні препарату необхідно дотримуватись обережності при керуванні транспортними засобами та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: тіболон – 2,50 мг; Допоміжні речовини; лактози моногідрат – 69,44 мг, целюлоза мікрокристалічна – 17,36 мг, аскорбіл пальмітат – 0,20 мг, крохмаль кукурудзяний – 10,00 мг, магнію стеарат – 0,50 мг. У упаковці 28 штук.Опис лікарської формиТаблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі, на поперечному розрізі ядро ​​таблетки білого або майже білого кольору.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо тиболон швидко та інтенсивно всмоктується. Їда не надає помітного впливу на всмоктування препарату. Внаслідок швидкого метаболізму тиболону його концентрація у плазмі крові дуже низька. Концентрація дельта 4-ізомеру в плазмі також дуже низька, тому ряд фармакокінетичних параметрів неможливо визначити. Максимальні концентрації в плазмі крові метаболітів 3альфа-гідрокситиболону (3α-ОН) та 3бета-гідрокситиболону (3-β-ОН) вищі, але кумуляції не відбувається. Виведення тиболону переважно відбувається у формі кон'югованих метаболітів (в основному сульфатованих). Частина прийнятого тиболону виводиться нирками, більша частина через кишечник. Фармакокінетичні параметри тиболону не залежать від функції нирок.ІнструкціяПрепарат Велледіен приймають внутрішньо по 1 таблетці на добу, не розжовуючи, запиваючи водою, бажано одночасно, безперервно. Першою приймається пігулка з осередку верхнього ряду, відзначеного днем ​​тижня, що відповідає дню початку прийому. Всі інші таблетки приймаються послідовно з осередків у напрямку стрілки на календарній упаковці, доки не будуть прийняті всі таблетки. Початок прийому препарату Велледієн. Для лікування постменопаузальних симптомів препарат Велледієн необхідно застосовувати лише щодо симптомів, що несприятливо впливають на якість життя жінки. Прийом препарату Велледієн починають не раніше ніж через 12 місяців після останньої менструації при настанні природної менопаузи. Пацієнтки з менопаузою, зумовленою оперативним втручанням, можуть розпочинати прийом препарату одразу. У всіх випадках не менше 1 разу на 6 місяців необхідно проводити ретельну оцінку ризику та користі лікування та продовжувати застосування препарату в період часу, коли користь від терапії перевищує ризик. Перехід на прийом препарату Велледієн після іншого препарату для замісної гормональної терапії (ЗГТ). Жінкам з інтактною маткою, при переході на прийом препарату Велледієн після застосування іншого препарату ЗГТ, що містить тільки естрогени, рекомендується спочатку викликати менструальноподібну кровотечу "скасування" шляхом застосування прогестагену для усунення існуючої гіперплазії ендометрію. При переході з препарату для ЗГТ з циклічним режимом прийому, прийом препарату Велледієн слід розпочати наступного дня після завершення застосування прогестагену. Якщо перехід здійснюється з комбінованого препарату ЗГТ з безперервним режимом прийому, прийом препарату Велледієн можна розпочинати у будь-який час. Порушення схеми прийому препарату. Пропущену таблетку, якщо з моменту пропуску пройшло менше 12 год, жінка повинна прийняти якнайшвидше того ж дня. Наступна таблетка приймається у звичайний час доби. Якщо запізнення в прийомі таблетки становить більше 12 годин (інтервал з моменту прийому останньої таблетки більше 36 годин), приймати пропущену таблетку не потрібно, а наступну таблетку необхідно випити у звичайний час.Показання до застосуванняЛікування симптомів естрогенної недостатності у жінок у постменопаузальному періоді (не раніше ніж через 1 рік після останньої менструації при настанні природної менопаузи або одразу після хірургічної менопаузи); профілактики постменопаузального остеопорозу у жінок з високим ризиком переломів при непереносимості або протипоказання до застосування інших лікарських препаратів, призначених для лікування остеопорозу.Протипоказання до застосуванняПротипоказаннями до застосування препарату Велледієн є: діагностований (у тому числі в анамнезі) рак молочної залози або підозра на нього та діагностовані (у тому числі в анамнезі) естрогензалежні злоякісні пухлини (наприклад, рак ендометрію) або підозра на них; кровотеча із піхви неясної етіології; тромбози (венозні та артеріальні) та тромбоемболії в даний час або в анамнезі (у тому числі тромбоз та тромбофлебіт глибоких вен, тромбоемболія легеневої артерії), ішемічна хвороба серця, інфаркт міокарда, ішемічні та геморагічні цереби; стани, що передують тромбозу (у тому числі транзиторні ішемічні атаки, стенокардія в даний час або в анамнезі); виявлена ​​схильність до венозного або артеріального тромбозу, включаючи резистентність до активованого протеїну С, дефіцит протеїну С, дефіцит протеїну S або антитромбіну III, антитіла до фосфоліпідів (антитіла до кардіоліпіну, вовчаковий антикоагулянт); множинні або виражені фактори ризику венозного або артеріального тромбозу, у тому числі ускладнені ураження клапанного апарату серця, фібриляція передсердь, захворювання судин головного мозку або коронарних. артерій; неконтрольована артеріальна гіпертензія; розширене оперативне втручання із тривалою іммобілізацією, велика травма, куріння у віці старше 35 років, ожиріння з індексом маси тіла 30 кг/м2; злоякісні або доброякісні пухлини (у тому числі – аденома печінки); в даний час або в анамнезі; печінкова недостатність, гостре захворювання печінки або захворювання печінки в анамнезі, після якого показники функціональних проб печінки не нормалізувалися; підвищена чутливість до препарату або до будь-якого з його компонентів; порфірія; отосклероз, який виник під час попередньої вагітності або при застосуванні гормональних контрацептивних препаратів в анамнезі; хронічна серцева недостатність (III-IV ФК); цереброваскулярні розлади; період менше 1 року після останньої менструації; нелікована гіперплазія ендометрію; рідкі спадкові захворювання: непереносимість галактози, недостатність лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція; з обережністю: якщо будь-який із наведених нижче станів/захворювань є в даний час, спостерігалося раніше та/або загострювалося під час вагітності або попередньої гормонотерапії, пацієнтка повинна перебувати під ретельним наглядом лікаря. Слід брати до уваги, що ці стани/захворювання можуть рецидивувати або загострюватися під час лікування препаратом Велледієн, зокрема: лейоміома (фіброма матки) або ендометріоз; серцево-судинна недостатність без ознак декомпенсації; наявність факторів ризику естрогензалежних пухлин (наприклад, рак молочної залози у родичів першого ступеня спорідненості); контрольована артеріальна гіпертензія; гіперхолестеринемія; порушення вуглеводного обміну, цукровий діабет, як за наявності, і за відсутності ускладнень; жовчнокам'яна хвороба; мігрень або сильний головний біль; системна червона вовчанка; гіперплазія ендометрію в анамнезі; епілепсія; бронхіальна астма; ниркова недостатність; отосклероз, не пов'язаний із вагітністю або попереднім застосуванням гормональних контрацептивних препаратів.Вагітність та лактаціяПротипоказаний при вагітності та в період годування груддю.Побічна діяДля визначення частоти виникнення побічних ефектів препарату Велледієн застосовують таку класифікацію: Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – біль унизу живота. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто – посилення росту волосся, у тому числі на обличчі; нечасто – акне. Порушення з боку репродуктивної системи та молочних залоз: часто – виділення з піхви, збільшення товщини ендометрію, кров'яні виділення або кровотеча з піхви, біль у молочних залозах, генітальний свербіж, кандидозний вульвовагініт, біль у ділянці тазу, дисплазія шийки матки, вульвовагініт; нечасто – мікоз, нагрубання молочних залоз, болючість сосків. Лабораторні та інструментальні дані: нечасто – збільшення маси тіла; відхилення результатів мазка із шийки матки (відхилення від нормальних значень цитологічних характеристик цервікального епітелію). Більшість побічних ефектів мало слабкий характер. Кількість випадків патології шийки матки (рак шийки матки) не збільшувалася прийому тиболона проти плацебо. Іншими можливими побічними ефектами можуть бути (частота не встановлена): запаморочення, біль голови, мігрень; депресія; шкірні висипання, свербіж шкіри, себорейний дерматит; порушення зору (включаючи нечіткість зору); шлунково-кишкові розлади (діарея, метеоризм); затримка рідини в організмі; периферичні набряки; біль у суглобах та м'язах; порушення функції печінки (включаючи підвищення активності трансаміназ). Ризик розвитку раку молочної залози. У жінок, які отримують терапію комбінованими (естроген/гестаген) препаратами понад 5 років, відзначалося дворазове збільшення частоти діагностування раку молочної залози. Будь-який підвищений ризик у пацієнток, які отримують тільки естроген або тіболон, суттєво нижчий, ніж ризик, який спостерігається у пацієнток, які отримують терапію комбінованими (естроген/гестаген) препаратами. Ризик розвитку раку ендометрію. Ризик розвитку раку ендометрію становить близько 5 випадків на 1000 жінок з невидаленою маткою, які не одержують ЗГТ або тіболон. Найвищий ризик розвитку раку ендометрію спостерігався в рандомізованому плацебо-контрольованому дослідженні, що включало жінок, які на початковому етапі не були обстежені на наявність патології ендометрію, таким чином, дизайн дослідження був наближений до умов клінічної практики (дослідження LIFT, середній вік 68 років). У даному дослідженні не було виявлено випадків раку ендометрію, діагностованого у групі плацебо (n = 1746) після спостереження протягом 2,9 років, порівняно з 4 випадками раку ендометрію у групі, яка отримувала тіболон (n = 1746), що відповідає діагностиці 0 8 додаткового випадку раку ендометрію на 1000 жінок, які отримували тіболон протягом 1 року в даному дослідженні. Ризик розвитку ішемічного інсульту. Відносний ризик розвитку ішемічного інсульту не залежить від віку або тривалості прийому препарату, але абсолютний ризик залежить від віку. Загальний ризик розвитку ішемічного інсульту у жінок, які приймають тіболон, збільшуватиметься з віком. Рандомізоване контрольоване дослідження протягом 2,9 років встановило 2,2-кратне збільшення ризику розвитку інсульту у жінок (середній вік 68 років), які приймали тіболон у дозі 1,25 мг (28/2249) порівняно з плацебо (13/2257) . Більшість (80%) інсультів були ішемічними. Абсолютний ризик розвитку інсульту залежить від віку. Так абсолютний ризик за 5 років становить 3 випадки на 1000 жінок у віці 50-59 років та 11 випадків на 1000 жінок у віці 60-69 років. Для жінок, які приймають тіболон протягом 5 років, очікується близько 4 додаткових випадків на 1000 пацієнток у віці 50-59 років та 13 додаткових випадків на 1000 пацієнток у віці 60-69 років. Були відзначені й інші небажані явища, пов'язані із застосуванням препаратів для ЗГТ, що містять тільки естроген, та ЗГТ комбінованими (естроген/гестаген) препаратами для ЗГТ: Тривале застосування препаратів для ЗГТ, що містять тільки естроген, і комбіновані (естроген/ге стагенні) препарати було пов'язане з незначним підвищенням ризику розвитку раку яєчників. За даними "Дослідження мільйона жінок" ЗГТ протягом 5 років призводила до 1 додаткового випадку раку на 2500 пацієнток. Це дослідження показало, що відносний ризик виникнення раку яєчників при прийомі тиболону аналогічний до ризику при застосуванні інших препаратів для ЗГТ; прийом тиболону пов'язані з збільшенням відносного ризику розвитку венозної тромбоемболії (ВТЕ), тобто. тромбозу глибоких вен та тромбоемболії легеневої артерії, в 1,3-3 рази. Подібне явище найчастіше відбувається під час першого року застосування препарату. Відзначається незначне збільшення ризику розвитку ішемічної хвороби серця (ІХС) у пацієнток віком від 60 років, які отримують ЗГТ комбіновані (естроген/гестаген) препарати. Немає жодних підстав вважати, що ризик розвитку інфаркту міокарда при прийомі тиболону відрізняється від ризику застосування інших видів ЗГТ. Захворювання жовчного міхура (жовчнокам'яна хвороба, холецистит); шкірні захворювання: хлоазму, багатоформна еритема, вузлувата еритема, судинна пурпура; деменція на початку терапії у віці старше 65 років; панкреатит; підвищення артеріального тискуВзаємодія з лікарськими засобамиТиболон посилює фібринолітичну активність крові, що може призвести до посилення протизгортання антикоагулянтів, зокрема варфарину, тому доза варфарину повинна бути відповідним чином відкоригована за МНО (міжнародне нормалізоване відношення). Одночасне застосування тиболону та антикоагулянтів необхідно контролювати, особливо на початку та наприкінці лікування тиболоном. Існує лише обмежена інформація щодо фармакокінетичної взаємодії при лікуванні тиболоном. Дослідження in vivo продемонструвало, що спільне застосування з тиболоном невеликою мірою впливає на фармакокінетику субстрату цитохрому Р450 3А4 мідазоламу. Виходячи з цього, можлива наявність лікарської взаємодії з іншими субстратами CYP3A4. Лікарські препарати-індуктори CYP3A4 (барбітурати, карбамазепін, похідні гідантоїну, рифампіцин) при одночасному застосуванні можуть підвищувати метаболізм тиболону і, отже, вплинути на його терапевтичний ефект. Препарати, що містять продирявлений звіробій (Hypericum perforatum) можуть посилювати метаболізм естрогенів і прогестагенів за допомогою індукції ізоферменту CYP3A4. Підвищений метаболізм естрогенів та прогестагенів може призвести до зниження їх клінічного ефекту та зміни профілю маткових кровотеч.ПередозуванняГостра токсичність тиболону у тварин дуже низька, тому токсичних симптомів можна очікувати, навіть якщо пацієнтка прийняла кілька таблеток одночасно. У випадках гострого передозування можуть розвинутися нудота, блювання та піхвова кровотеча. Антидот невідомий. Рекомендована симптоматична терапія.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. дієногест мікронізований 2,000 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат 62,800 мг, крохмаль картопляний 36,000 мг, целюлоза мікрокристалічна 18,000 мг, повідон-К25 - 8,100 мг, тальк - 4,050 мг, кросповідон - 2,70. По 14 таблеток у блістері з ПВХ/ПВДХ та алюмінієвої фольги. По 2, 6 або 12 блістерів разом з інструкцією із застосування вкладають у картонну коробку з контролем першого розтину.Опис лікарської формиКруглі, білі або майже білі пігулки з плоскою поверхнею та скошеними краями, гравіюванням "В" на одній стороні.Фармакотерапевтична групаГестаген.ФармакокінетикаАбсорбція Після перорального застосування дієногест швидко та практично повністю всмоктується. Максимальна концентрація в плазмі, що становить 47 нг/мл, досягається приблизно через 1,5 години після разового перорального прийому. Біодоступність становить близько 91%. Фармакокінетика дієногесту у дозовому діапазоні від 1 до 8 мг характеризується дозозалежністю. Розподіл Дієногест зв'язується з альбуміном у плазмі і не зв'язується з глобуліном, що зв'язує статеві гормони (ГСПГ), а також з кортикостероїд-зв'язуючим глобуліном (КСГ). 10% загальної концентрації речовини в плазмі крові знаходиться у вигляді вільного стероїду, тоді як близько 90% неспецифічно пов'язано з альбуміном. Здається обсяг розподілу дієногеста (Vᵈ/F) 40 л. Метаболізм Дієногест майже повністю метаболізується переважно шляхом гідроксилювання з утворенням кількох практично неактивних метаболітів. Виходячи з результатів досліджень in vitro та in vivo, основним ферментом, що бере участь у метаболізмі дієногеста, є CYP3A4. Метаболіти виводяться дуже швидко, так що переважною фракцією в плазмі є незмінений дієногест. Швидкість метаболічного кліренсу (Cl/F) із плазми становить 64 мл/хв. Елімінація Концентрація дієногесту в плазмі знижується двофазно. Період напіввиведення у термінальній фазі становить приблизно 9-10 год. Після прийому внутрішньо в дозі 0,1 мг/кг дієногест виводиться у вигляді метаболітів нирками та через кишечник у співвідношенні приблизно 3:1. Період напіввиведення метаболітів нирками становить 14 годин. Після перорального застосування приблизно 86% отриманої дози виводиться протягом 6 днів, причому основна частина виводиться за перші 24 години, переважно нирками. Рівноважна концентрація Фармакокінетика дієногесту залежить від рівня ГСПГ. Концентрація дієногесту в плазмі після щоденного застосування зростає приблизно в 1,24 рази, досягаючи рівноважної концентрації через 4 дні прийому. Фармакокінетика дієногесту після багаторазового застосування препарату Візанна може бути спрогнозована на основі фармакокінетики після одноразового застосування.ФармакодинамікаДієногест є похідним нортестостерону, характеризуючись антиандрогенною активністю, що становить приблизно одну третину від активності ципротерону ацетату. Дієногест зв'язується з рецепторами прогестерону в матці людини, володіючи лише 10% відносної спорідненості прогестерону. Незважаючи на низьку спорідненість з рецепторами прогестерону, дієногест характеризується потужним прогестагенним ефектом in vivo. Дієногест не має суттєвої андрогенної, мінералокортикоїдної або глюкокортикоїдної активності in vivo. Дієногест впливає на ендометріоз, шляхом придушення трофічних ефектів естрогенів щодо аутопічного та ектопічного ендометрію, внаслідок зниження продукції естрогенів у яєчниках та зменшення їх концентрації у плазмі. При тривалому застосуванні викликає початкову децидуалізацію тканини ендометрію з подальшою атрофією ендометріоїдних вогнищ. Додаткові властивості дієногеста, такі як імунологічний та антиангіогенний ефекти, як видається, сприяють його переважному впливу на проліферацію клітин. Перевага препарату Візанна порівняно з плацебо щодо тазового болю, асоційованого з ендометріозом, була продемонстрована у 102 пацієнток у клінічному дослідженні тривалістю 3 місяці. Тазовий біль, асоційований з ендометріозом, оцінювали за візуальною аналоговою шкалою (ВАШ, 0 – 100 мм). Через 3 місяці лікування препаратом Візанна була показана статистично достовірна різниця в порівнянні з плацебо (∆ = 12,3 мм; 95% ДІ: 6,4-18,1; р Через 3 місяці лікування у 37,3% пацієнток відмічено зменшення інтенсивності тазового болю, що асоціюється з ендометріозом, на 50% і більше без підвищення дози додаткового знеболювального засобу, яке вони приймали (плацебо: 19,8%); у 18,6% пацієнток відмічено зменшення інтенсивності тазового болю, асоційованого з ендометріозом, на 75% і більше без підвищення дози додаткового знеболювального засобу, яке вони приймали (плацебо: 7,3%). У продовженій відкритій фазі даного плацебо-контрольованого дослідження спостерігалося стійке зменшення тазового болю, асоційованого з ендометріозом, при тривалості лікування до 15 місяців (середній показник зменшення інтенсивності болю наприкінці періоду застосування препарату Візанна = 43,2±21,7 мм). Крім того, ефективність препарату Візанна в лікуванні тазового болю, асоційованого з ендометріозом, продемонструвало 6-місячне порівняльне дослідження ефективності препарату Візанна в порівнянні з лейпрореліну ацетатом (ЛА), агоністом гонадотропін-рилізинг гормону (ГнРГ), в якому взяло участь лікування препаратом Візанна. Тазовий біль, асоційований з ендометріозом, оцінювали за візуальною аналоговою шкалою (ВАШ, 0-100 мм). В обох групах спостерігалося клінічно значуще зменшення болю порівняно з вихідними показниками (Візанна: 47,5±28,8 мм; ЛА: 46,0±24,8 мм). Була продемонстрована порівнянна ефективність дієногеста порівняно з ЛА (р У трьох дослідженнях, у яких загалом взяли участь 252 пацієнтки, які отримували добову дозу дієногесту 2 мг, було продемонстровано суттєве зменшення ендометріоїдних вогнищ через 6 місяців лікування. У рандомізованому, подвійному сліпому дослідженні паралельних групах (n=20-23 на дозову групу) вивчалися фармакодинамічні ефекти чотирьох доз дієногесту (0,5 мг, 1,0 мг, 2,0 мг і 3,0 мг/день). Тривалість дослідження не перевищувала 72 дні. Овуляція спостерігалася у 14% та 4% пацієнток із груп прийому 0,5 мг та 1 мг дієногесту відповідно. У пацієнток із груп прийому 2 мг та 3 мг дієногесту овуляції не спостерігалося. У 80% пацієнток із групи прийому 2 мг дієногесту овуляція була підтверджена через 5 тижнів після закінчення застосування препарату. Контрацептивна дія препарату Візанна у великих дослідженнях не вивчалася. Дослідження тривалістю 12 місяців, у якому взяли участь 111 пацієнток підліткового віку (12-18 років, після менархе), продемонструвало ефективність препарату Візанна у лікуванні симптомів ендометріозу (тазовий біль, дисменорея та диспареунія) у цієї категорії пацієнток. Мінеральна щільність кісткової тканини (МПК) оцінювалася у 21 дорослої пацієнтки до початку лікування та через 6 місяців застосування препарату, зниження середнього показника МПК відзначено не було. У дослідженні тривалістю 12 місяців, у якому взяли участь 103 пацієнтки підліткового віку, середня відносна зміна показника МПК поперекового відділу хребта (хребці L2-L4) порівняно з вихідним показником становила -1,2%. Через 6 місяців після закінчення лікування в рамках періоду продовженого спостереження у групи пацієнток, у яких спостерігалося зниження МПК, цей параметр знову було виміряно, і аналіз показав підвищення рівня МПК у бік вихідного показника. Під час застосування препарату Візанна тривалістю до 15 місяців значного впливу препарату на стандартні лабораторні параметри, включаючи гематологію, хімічний склад крові, показники ферментів печінки, ліпідів та гліколізованого гемоглобіну не спостерігалося. Доклінічні дані, отримані в ході стандартних досліджень фармакологічної безпеки, токсичності при багаторазовому введенні доз, генотоксичності, канцерогенного потенціалу та токсичності для репродуктивної системи не вказують на існування специфічного ризику для людини. Проте слід враховувати, що статеві гормони здатні стимулювати зростання ряду гормонозалежних тканин та пухлин.Показання до застосуванняЛікування ендометріозу.Протипоказання до застосуванняЗастосування препарату Візанна протипоказане за наявності будь-якого з наведених нижче станів, частина з яких є загальною для всіх препаратів, що містять тільки гестагенний компонент. Якщо будь-який із цих станів розвинеться на фоні застосування препарату Візанна, лікування препаратом слід негайно припинити: гострий тромбофлебіт, венозні тромбоемболії; захворювання серця та артерій, в основі яких лежать атеросклеротичні ураження судин (у тому числі ішемічна хвороба серця, інфаркт міокарда, інсульт та транзиторна ішемічна атака) в даний час або в анамнезі; цукровий діабет із судинними ураженнями; тяжкі захворювання печінки нині чи анамнезі (за відсутності нормалізації функціональних проб печінки); пухлини печінки (доброякісні або злоякісні) в даний час або в анамнезі; виявлені або підозрювані гормонозалежні злоякісні пухлини, у тому числі рак молочної залози; кровотечі з піхви неясного генезу; холестатична жовтяниця вагітних в анамнезі; підвищена чутливість до активних речовин або до будь-якої з допоміжних речовин; непереносимість галактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція; дитячий вік до 12 років (до настання менархе); вагітність та період грудного вигодовування. З обережністю: депресія в анамнезі, позаматкова вагітність в анамнезі, артеріальна гіпертензія, хронічна серцева недостатність, мігрень з аурою, цукровий діабет без судинних ускладнень, гіперліпідемія, тромбофлебіт глибоких вен в анамнезі, венозні тромбоВагітність та лактаціяВагітність Досвід застосування дієногесту вагітними жінками дуже обмежений. У дослідженнях на тваринах репродуктивної токсичності, генотоксичності та канцерогенності при застосуванні препарату не виявлено. Препарат Візанна не повинен призначатися вагітним жінкам через відсутність необхідності лікування ендометріозу в період вагітності. Період грудного вигодовування Прийом препарату Візанна в період грудного вигодовування не рекомендований, оскільки дослідження на тваринах вказують на виділення дієногесту з грудним молоком. Рішення про припинення грудного вигодовування або відмову від прийому Візанни приймається виходячи з оцінки співвідношення користі грудного вигодовування для дитини та користі лікування для жінки.Побічна діяПобічні ефекти виникають частіше за перші місяці прийому препарату Візанна, і згодом їх кількість зменшується. До найчастіших побічних ефектів відносяться: кровотечі з піхви (включаючи мажучі виділення, метрорагії, менорагії, нерегулярні кровотечі), головний біль, дискомфорт у молочних залозах, зниження настрою та акне. У таблиці 1 наводяться небажані лікарські реакції (НЛР), розподілені за класами системи органів. Побічні ефекти в кожній частотній групі представлені в порядку зменшення частоти. Частота визначається як "часто" (від ≥1/100 до Таблиця 1. Розподілені за категоріями показники відносної частоти жінок із НЛР Системно-органний клас Часто Не часто Порушення з боку крові та лімфатичної системи Анемія Порушення з боку обміну речовин та харчування Збільшення маси тіла Зниження маси тіла Підвищення апетиту Порушення психіки Знижений настрій Порушення сну (включаючи безсоння) Нервозність Втрата лібідо Зміна настрою Тривожність Депресія Перепади настрою Порушення з боку нервової системи Головний біль Мігрень Дисбаланс периферичної нервової системи Порушення уваги Порушення з боку органу зору Відчуття сухості очей Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Дзвін у вухах Порушення з боку серця та судин Неуточнене порушення кровообігу Відчуття серцебиття Артеріальна гіпотензія Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Задишка Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Нудота Болі в ділянці живота (включаючи болі внизу живота та болі в епігастрії) Метеоризм Відчуття розпирання живота Блювота Діарея Запор Дискомфорт у ділянці живота Запальні захворювання шлунково-кишкового тракту Гінгівіт Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Акне Алопеція Сухість шкіри Гіпергідроз Сверблячка Аномалії росту волосся, у тому числі гірсутизм та гіпертрихоз Оніхоклазія Лупа Дерматит Реакції фоточутливості Порушення пігментації Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини Болі у спині Болі у кістках Спазм м'язів Болі у кінцівках Відчуття тяжкості у кінцівках Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Інфекція сечових шляхів (включаючи цистит) Порушення з боку статевих органів та молочної залози Дискомфорт у молочних залозах (включаючи збільшення молочних залоз та болі в молочних залозах) Кіста яєчника (включаючи геморагічний кісту) Припливи жару Маткові кровотечі/ кровотечі з піхви (включаючи мажучі виділення, метрорагії, менорагії, нерегулярні кровотечі) Аменорея Кандидоз піхви Сухість слизової оболонки вульви та піхви Виділення зі статевих органів Болі в тазовій області Атрофічний вульвовагініт Фіброзно-кістозна мастопатія Ущільнення молочних залоз Загальні розлади та порушення у місці введення Астенічний стан (включаючи стомлюваність, астенію та нездужання) Дратівливість Набряк (включаючи набряк особи) Взаємодія з лікарськими засобамиВплив інших лікарських засобів на препарат Візанна Гестагени, у тому числі дієногест, метаболізуються переважно за участю ізоферментів системи цитохрому Р450 3А4 (CYP3A4), розташованої як у слизовій оболонці, так і в печінці. Індуктори або інгібітори CYP3A4 можуть впливати на метаболізм гестагенних препаратів. Підвищений кліренс статевих гормонів, обумовлений індукцією ферментів, може призводити до зниження терапевтичного ефекту препарату Візанна, а також викликати побічні реакції, наприклад, зміну характеру маткових кровотеч. Зниження кліренсу статевих гормонів у зв'язку з пригніченням ферментів може збільшувати експозицію дієногеста і викликати побічні реакції. Речовини, що підвищують кліренс статевих гормонів (зниження ефективності шляхом індукції ферментів) Фенітоїн, барбітурати, примідон, карбамазепін, рифампіцин, а також, можливо, окскарбазепін, топірамат, фелбамат, гризеофульвін та препарати, що містять Звіробій продірявлений. Індукція ферментів зазвичай відзначається через кілька днів після початку терапії, максимальна індукція відзначається протягом декількох тижнів і потім може зберігатися протягом 4 тижнів після припинення терапії. Ефект індуктора CYP3A4 рифампіцину вивчався у здорових жінок у постменопаузі. При одночасному застосуванні рифампіцину з таблетками, що містять естрадіолу валерат/дієногест, відзначалося суттєве зниження рівноважної концентрації та системної експозиції дієногесту. Системна експозиція дієногеста при рівноважній концентрації, яка визначається за величиною AUC (0-24 год), була знижена на 83%. Речовини з варіабельним впливом на кліренс статевих гормонів При сумісному застосуванні зі статевими гормонами багато препаратів для лікування ВІЛ та гепатиту С та ненуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази можуть збільшити або знизити концентрації прогестинів у плазмі крові. У деяких випадках такі зміни можуть бути клінічно значущими. Речовини, що знижують кліренс статевих гормонів (інгібітори ферментів) Дієногест є субстратом цитохрому Р450 (CYP) 3А4. Високоактивні інгібітори та інгібітори CYP3A4 з помірною активністю, наприклад, азольні фунгіциди (ітраконазол, вориконазол, флуконазол), верапаміл, макроліди (кларитроміцин, еритроміцин), дилтіазем та грейпфрутовий сік можуть призвести до збільшення. В одному дослідженні, в процесі якого вивчався ефект інгібіторів CYP3A4 (кетоконазолу, еритроміцину), концентрації естрадіолу валерату та дієногесту у плазмі крові при рівноважній концентрації були підвищені. У разі одночасного застосування з потужним інгібітором кетоконазолом величина AUC (0-24 год) при рівноважній концентрації у дієногесту зросла у 2,86 рази. При одночасному застосуванні з помірним інгібітором CYP3A4 еритроміцином величина AUC (0-24 год) у дієногесту при рівноважній концентрації збільшилася у 1,62 рази. Клінічне значення цих взаємодій не з'ясовано. Вплив дієногесту на інші лікарські препарати Виходячи з даних досліджень інгібування in vitro, клінічно значуща взаємодія препарату Візанна з іншими лікарськими препаратами, що метаболізуються за допомогою ферментів цитохрому Р450, малоймовірно. Взаємодія з харчовими продуктами Їда з високим вмістом жирів не впливала на біодоступність препарату Візанна. Інші види взаємодії Застосування гестагенів може впливати на результати деяких лабораторних досліджень, включаючи біохімічні параметри функції печінки, щитовидної залози, надниркових залоз та нирок, плазмові концентрації білків (носіїв), наприклад, фракції ліпідів/ліпопротеїдів, параметри вуглеводного обміну та параметри згортання.Спосіб застосування та дозиДля прийому всередину. До початку прийому препарату Візана необхідно припинити застосування гормональної контрацепції. Початок прийому препарату Візанна можливий у будь-який день менструального циклу. Препарат приймають по одній таблетці на добу без перерви, переважно в один і той же час щодня, при необхідності запиваючи водою або іншою рідиною. Таблетки необхідно приймати безперервно незалежно від кровотеч із піхви. Після завершення прийому таблеток з однієї упаковки починають прийом з наступної упаковки, не роблячи перерви у прийомі препарату. При пропусканні таблеток та у разі блювоти та/або діареї (якщо це відбувається в межах 3-4 годин після прийому таблетки) ефективність препарату Візанна може знижуватися. У разі пропуску однієї або декількох таблеток жінці слід прийняти одну таблетку, як тільки вона згадає про це, а потім наступного дня продовжити прийом таблеток у звичайний час. Замість таблетки, яка не абсорбувалася внаслідок блювоти чи діареї, також слід прийняти одну таблетку. Зв'язок прийому препарату з їжею відсутній. Ефективність та безпека застосування препарату доведена при тривалості терапії не більше 15 місяців. Додаткова інформація щодо спеціальних груп пацієнток Пацієнтки дитячого віку Препарат Візанна не показаний для застосування у дітей до настання менархе. Ефективність препарату Візанна була продемонстрована при лікуванні ендометріоз-асоційованого тазового болю у підлітків (12-18 років) із загальною сприятливою безпекою та переносимістю. При застосуванні препарату Візана у підлітків протягом періоду лікування тривалістю 12 місяців було відмічено зниження мінеральної щільності кісткової тканини (МПК) поперекового відділу в середньому на 1,2%. Після припинення лікування МПК у цих пацієнток знову збільшилася. Зниження МПК у підлітковому віці та старшому підлітковому віці викликає побоювання, т.к. цей період особливо важливий для зростання кісток. Невідомо, чи зниження МПК на максимальну кісткову масу в даної популяції і підвищення ризику переломів надалі. Таким чином лікар повинен оцінити співвідношення користі препарату до можливого ризику для кожної пацієнтки підліткового віку. Пацієнтки похилого віку Немає відповідних підстав для застосування препарату Візана у пацієнток похилого віку. Пацієнтки з порушенням функції печінки Препарат Візанна протипоказаний при тяжких захворюваннях печінки в даний час або в анамнезі. Пацієнтки з порушенням функції нирок Немає даних, що свідчать про необхідність зміни дози у пацієнток із порушенням функції нирок.ПередозуванняПро серйозні порушення при передозуванні не повідомлялося. Симптоми, які можуть відзначатися при передозуванні: нудота, блювання, кров'янисті виділення, що мажуть, або метрорагія. Специфічного антидоту немає, слід проводити симптоматичне лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком застосування препарату Візан необхідно виключити вагітність. Під час застосування препарату Візанна при необхідності контрацепції пацієнткам рекомендується застосовувати негормональні контрацептивні методи (наприклад, бар'єрний). Фертильність Згідно з наявними даними, під час застосування препарату Візан у більшості пацієнток відбувається придушення овуляції. Проте Візана не є контрацептивом. Контрацептивна ефективність не вивчалася у препарату Візанна, проте, як було показано у дослідженні, у 20 жінок доза дієногесту 2 мг пригнічувала овуляцію через 1 місяць лікування. Згідно з наявними даними, фізіологічний менструальний цикл відновлюється в межах 2 місяців після припинення застосування Візан. Ймовірність настання ектопічної вагітності вища у пацієнток, які приймають з метою контрацепції препарати, що містять лише гестагенний компонент, порівняно з пацієнтками, які приймають комбіновані пероральні контрацептиви. Таким чином, для жінок з позаматковою вагітністю в анамнезі або при непрохідності маткових труб слід оцінювати співвідношення користі та ризику перед застосуванням Візан. Оскільки Візанна є препаратом лише з гестагенним компонентом, можна припустити, що особливі вказівки та запобіжні заходи, встановлені для інших препаратів такого типу, актуальні і щодо препарату Візанна, хоча не всі з цих застережень були підтверджені в процесі клінічних досліджень препарату Візанна. За наявності або посилення будь-якого з перелічених нижче станів або факторів ризику перед початком або продовженням застосування препарату Візанна слід провести індивідуальну оцінку співвідношення користі та ризику. Порушення кровообігу У процесі епідеміологічних досліджень було отримано недостатньо фактів, що підтверджують наявність зв'язку між використанням препаратів лише з гестагенним компонентом та підвищеним ризиком інфаркту міокарда або тромбоемболії судин головного мозку. Ризик серцево-судинних епізодів та порушень мозкового кровообігу пов'язаний швидше зі збільшенням віку, артеріальною гіпертензією та курінням. Ризик розвитку інсульту у жінок з артеріальною гіпертензією може трохи підвищуватись на фоні застосування препаратів лише з гестагенним компонентом. Деякі дослідження вказують на можливість статистично незначного підвищення ризику венозної тромбоемболії (тромбозу глибоких вен, емболії легеневої артерії) у зв'язку із застосуванням препаратів лише з гестагенним компонентом. До загальновизнаних факторів ризику розвитку венозної тромбоемболії (ВТЕ) відносяться відповідний сімейний анамнез (ВТЕ у брата, сестри або одного з батьків у відносно ранньому віці), вік, ожиріння, тривала іммобілізація, широке хірургічне втручання або серйозна травма. У разі тривалої іммобілізації рекомендується припинити застосування Візанну (при плановій операції принаймні за чотири тижні до неї) та відновити застосування препарату лише через два тижні після повного відновлення рухової здатності. Слід враховувати підвищений ризик розвитку тромбоемболії у післяпологовому періоді. У разі розвитку або підозри на розвиток артеріального або венозного тромбозу застосування препарату слід негайно припинити. Пухлини Мета-аналіз 54 епідеміологічних досліджень виявив невелике збільшення відносного ризику (ОР=1,24) розвитку раку молочної залози у жінок, які на момент дослідження використовували пероральні контрацептиви, переважно естроген-прогестагенні препарати. Цей підвищений ризик поступово зникає протягом десяти років після припинення використання комбінованих пероральних контрацептивів (КЗК). Оскільки рак молочної залози рідко зустрічається у жінок віком до 40 років, деяке збільшення кількості подібних діагнозів у жінок, які приймають КОК зараз або використовували КОК раніше, невелике по відношенню до загального показника ризику виникнення раку молочної залози. Ризик виявлення раку молочної залози у жінок, які використовують препарати тільки з прогестагенним компонентом, можливо, схожий за величиною з відповідним ризиком,пов'язаним із застосуванням КОК. Однак дані, що відносяться до препаратів тільки з прогестагенним компонентом, засновані на набагато менших за чисельністю популяціях жінок, що приймають їх, і тому є менш переконливими, ніж дані по КОК. Встановити причинно-наслідковий зв'язок на основі цих досліджень неможливо. Виявлена ​​картина зростання ризику може обумовлюватися більш ранньою діагностикою раку молочної залози у жінок, які приймають пероральні контрацептиви, біологічною дією пероральних контрацептивів або поєднанням обох факторів. У жінок, які застосовували гормональні контрацептиви, діагностуються ранні клінічні стадії раку молочної залози, ніж у жінок, які ніколи їх не застосовували.засновані на набагато менших за чисельністю популяціях жінок, які їх приймають, і тому є менш переконливими, ніж дані по КОК. Встановити причинно-наслідковий зв'язок на основі цих досліджень неможливо. Виявлена ​​картина зростання ризику може обумовлюватися більш ранньою діагностикою раку молочної залози у жінок, які приймають пероральні контрацептиви, біологічною дією пероральних контрацептивів або поєднанням обох факторів. У жінок, які застосовували гормональні контрацептиви, діагностуються ранні клінічні стадії раку молочної залози, ніж у жінок, які ніколи їх не застосовували.засновані на набагато менших за чисельністю популяціях жінок, які їх приймають, і тому є менш переконливими, ніж дані по КОК. Встановити причинно-наслідковий зв'язок на основі цих досліджень неможливо. Виявлена ​​картина зростання ризику може обумовлюватися більш ранньою діагностикою раку молочної залози у жінок, які приймають пероральні контрацептиви, біологічною дією пероральних контрацептивів або поєднанням обох факторів. У жінок, які застосовували гормональні контрацептиви, діагностуються ранні клінічні стадії раку молочної залози, ніж у жінок, які ніколи їх не застосовували.Виявлена ​​картина зростання ризику може обумовлюватися більш ранньою діагностикою раку молочної залози у жінок, які приймають пероральні контрацептиви, біологічною дією пероральних контрацептивів або поєднанням обох факторів. У жінок, які застосовували гормональні контрацептиви, діагностуються ранні клінічні стадії раку молочної залози, ніж у жінок, які ніколи їх не застосовували.Виявлена ​​картина зростання ризику може обумовлюватися більш ранньою діагностикою раку молочної залози у жінок, які приймають пероральні контрацептиви, біологічною дією пероральних контрацептивів або поєднанням обох факторів. У жінок, які застосовували гормональні контрацептиви, діагностуються ранні клінічні стадії раку молочної залози, ніж у жінок, які ніколи їх не застосовували. У рідкісних випадках на тлі використання гормональних речовин, подібних до того, що міститься в препараті Візанна, відзначалися доброякісні, і ще рідше - злоякісні пухлини печінки. В окремих випадках ці пухлини призводили до внутрішньочеревної кровотечі, що становить загрозу для життя. Якщо у жінки, яка приймає препарат Візанна, мають місце сильні болі у верхній частині живота, збільшена печінка, або є ознаки внутрішньочеревної кровотечі, то при диференціальній діагностиці слід врахувати ймовірність наявності пухлини печінки. Зміна характеру кровотеч Більшість жінок застосування препарату Візанна впливає характер менструальних кровотеч. На фоні застосування препарату Візана можуть посилюватися маткові кровотечі, наприклад, у жінок з аденоміозом або лейоміомою матки. Рясні та тривалі за часом кровотечі можуть призводити до анемії (у деяких випадках тяжкої). У таких випадках слід розглянути питання щодо відміни застосування препарату Візанна. Зміни мінеральної щільності кісткової тканини (МПК) При застосуванні препарату Візана у підлітків (12-18 років) протягом 12 місяців лікування було відмічено зниження МПК поперекового відділу в середньому на 1,2%. Після припинення лікування МПК у цих пацієнток знову збільшилася. Зниження МПК викликає особливі побоювання у підлітковому віці та у старшому підлітковому віці, оскільки це особливо важливий період для зростання кісток. Невідомо, чи зниження МПК на максимальну кісткову масу в даної популяції і чи підвищує ризик переломів надалі. Таким чином, лікар повинен розглянути користь препарату щодо можливих ризиків для кожної пацієнтки, також беручи до уваги можливість виникнення факторів ризику розвитку остеопорозу (наприклад, дисметаболічна остеопатія, сімейний анамнез остеопорозу, низький індекс маси тіла або розлади харчової поведінки, тривале застосування ліків, які можуть зменшити кісткову масу, наприклад, протисудомні лікарські засоби або глюкокортикоїди, що передують переломи внаслідок незначної травми, зловживання алкоголем та/або куріння). Жінкам будь-якого віку важливо приймати кальцій та вітамін D, незалежно від дотримання певної дієти або застосування вітамінних добавок. У дорослих пацієнток зниження МПК не було відзначено. Інші стани Пацієнтки з депресією в анамнезі потребують ретельного спостереження. Якщо депресія рецидивує у серйозній формі, препарат слід відмінити. Загалом, препарат Візанна, мабуть, не впливає на артеріальний тиск (АТ) у жінок з нормальним АТ. Однак якщо на фоні застосування препарату Візана виникає стійка клінічно значуща артеріальна гіпертензія, рекомендується відмінити препарат та призначити гіпотензивне лікування. При рецидиві холестатичної жовтяниці та/або холестатичної сверблячки, які вперше виникли на фоні вагітності або попереднього застосування статевих гормонів, препарат Візанна необхідно відмінити. Препарат Візанна може незначно впливати на периферичну інсулінорезистентність та толерантність до глюкози. Жінки, які страждають на цукровий діабет, особливо за наявності цукрового діабету вагітних в анамнезі, під час застосування препарату Візанна потребують ретельного спостереження. У деяких випадках може мати місце хлоазм, особливо у жінок з хлоазмою вагітних в анамнезі. Жінкам, схильним до розвитку хлоазми, в період застосування препарату Візан слід уникати впливу сонця або ультрафіолетового випромінювання. Під час застосування препарату Візанна можуть виникати фолікули в яєчниках (часто звані функціональними кістами яєчників). У більшості випадків наявність таких фолікулів має асимптоматичний характер, хоча деякі можуть супроводжуватися болем в області тазу. Лактоза В одній таблетці препарату Візана міститься 63 мг лактози моногідрату. Пацієнткам з рідкісними спадковими порушеннями, такими як непереносимість галактози, дефіцит лактази Lapp або глюкозо-галактозна мальабсорбція, що знаходяться на безлактозній дієті, слід враховувати об'єм лактози, що міститься в препараті Візана. Медичне обстеження Перед початком або поновленням застосування препарату Візанна слід докладно ознайомитись з історією хвороби пацієнтки та провести фізикальне та гінекологічне обстеження. Частота та характер таких обстежень повинні ґрунтуватися на існуючих нормах медичної практики при необхідному обліку індивідуальних особливостей кожної пацієнтки (але не рідше ніж 1 раз на 3-6 місяців) та повинні включати вимірювання артеріального тиску, оцінку стану молочних залоз, органів черевної порожнини та тазових органів , включаючи цитологію шийки матки Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не зазначено негативного впливу препарату Візанна на здатність до керування транспортними засобами та механізмами, проте пацієнтки, у яких протягом періоду адаптації (перші 3 місяці застосування препарату) відзначаються порушення концентрації уваги, повинні бути обережними.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. дієногест мікронізований 2,000 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат 62,800 мг, крохмаль картопляний 36,000 мг, целюлоза мікрокристалічна 18,000 мг, повідон-К25 - 8,100 мг, тальк - 4,050 мг, кросповідон - 2,70. По 14 таблеток у блістері з ПВХ/ПВДХ та алюмінієвої фольги. По 2, 6 або 12 блістерів разом з інструкцією із застосування вкладають у картонну коробку з контролем першого розтину.Опис лікарської формиКруглі, білі або майже білі пігулки з плоскою поверхнею та скошеними краями, гравіюванням "В" на одній стороні.Фармакотерапевтична групаГестаген.ФармакокінетикаАбсорбція Після перорального застосування дієногест швидко та практично повністю всмоктується. Максимальна концентрація в плазмі, що становить 47 нг/мл, досягається приблизно через 1,5 години після разового перорального прийому. Біодоступність становить близько 91%. Фармакокінетика дієногесту у дозовому діапазоні від 1 до 8 мг характеризується дозозалежністю. Розподіл Дієногест зв'язується з альбуміном у плазмі і не зв'язується з глобуліном, що зв'язує статеві гормони (ГСПГ), а також з кортикостероїд-зв'язуючим глобуліном (КСГ). 10% загальної концентрації речовини в плазмі крові знаходиться у вигляді вільного стероїду, тоді як близько 90% неспецифічно пов'язано з альбуміном. Здається обсяг розподілу дієногеста (Vᵈ/F) 40 л. Метаболізм Дієногест майже повністю метаболізується переважно шляхом гідроксилювання з утворенням кількох практично неактивних метаболітів. Виходячи з результатів досліджень in vitro та in vivo, основним ферментом, що бере участь у метаболізмі дієногеста, є CYP3A4. Метаболіти виводяться дуже швидко, так що переважною фракцією в плазмі є незмінений дієногест. Швидкість метаболічного кліренсу (Cl/F) із плазми становить 64 мл/хв. Елімінація Концентрація дієногесту в плазмі знижується двофазно. Період напіввиведення у термінальній фазі становить приблизно 9-10 год. Після прийому внутрішньо в дозі 0,1 мг/кг дієногест виводиться у вигляді метаболітів нирками та через кишечник у співвідношенні приблизно 3:1. Період напіввиведення метаболітів нирками становить 14 годин. Після перорального застосування приблизно 86% отриманої дози виводиться протягом 6 днів, причому основна частина виводиться за перші 24 години, переважно нирками. Рівноважна концентрація Фармакокінетика дієногесту залежить від рівня ГСПГ. Концентрація дієногесту в плазмі після щоденного застосування зростає приблизно в 1,24 рази, досягаючи рівноважної концентрації через 4 дні прийому. Фармакокінетика дієногесту після багаторазового застосування препарату Візанна може бути спрогнозована на основі фармакокінетики після одноразового застосування.ФармакодинамікаДієногест є похідним нортестостерону, характеризуючись антиандрогенною активністю, що становить приблизно одну третину від активності ципротерону ацетату. Дієногест зв'язується з рецепторами прогестерону в матці людини, володіючи лише 10% відносної спорідненості прогестерону. Незважаючи на низьку спорідненість з рецепторами прогестерону, дієногест характеризується потужним прогестагенним ефектом in vivo. Дієногест не має суттєвої андрогенної, мінералокортикоїдної або глюкокортикоїдної активності in vivo. Дієногест впливає на ендометріоз, шляхом придушення трофічних ефектів естрогенів щодо аутопічного та ектопічного ендометрію, внаслідок зниження продукції естрогенів у яєчниках та зменшення їх концентрації у плазмі. При тривалому застосуванні викликає початкову децидуалізацію тканини ендометрію з подальшою атрофією ендометріоїдних вогнищ. Додаткові властивості дієногеста, такі як імунологічний та антиангіогенний ефекти, як видається, сприяють його переважному впливу на проліферацію клітин. Перевага препарату Візанна порівняно з плацебо щодо тазового болю, асоційованого з ендометріозом, була продемонстрована у 102 пацієнток у клінічному дослідженні тривалістю 3 місяці. Тазовий біль, асоційований з ендометріозом, оцінювали за візуальною аналоговою шкалою (ВАШ, 0 – 100 мм). Через 3 місяці лікування препаратом Візанна була показана статистично достовірна різниця в порівнянні з плацебо (∆ = 12,3 мм; 95% ДІ: 6,4-18,1; р Через 3 місяці лікування у 37,3% пацієнток відмічено зменшення інтенсивності тазового болю, що асоціюється з ендометріозом, на 50% і більше без підвищення дози додаткового знеболювального засобу, яке вони приймали (плацебо: 19,8%); у 18,6% пацієнток відмічено зменшення інтенсивності тазового болю, асоційованого з ендометріозом, на 75% і більше без підвищення дози додаткового знеболювального засобу, яке вони приймали (плацебо: 7,3%). У продовженій відкритій фазі даного плацебо-контрольованого дослідження спостерігалося стійке зменшення тазового болю, асоційованого з ендометріозом, при тривалості лікування до 15 місяців (середній показник зменшення інтенсивності болю наприкінці періоду застосування препарату Візанна = 43,2±21,7 мм). Крім того, ефективність препарату Візанна в лікуванні тазового болю, асоційованого з ендометріозом, продемонструвало 6-місячне порівняльне дослідження ефективності препарату Візанна в порівнянні з лейпрореліну ацетатом (ЛА), агоністом гонадотропін-рилізинг гормону (ГнРГ), в якому взяло участь лікування препаратом Візанна. Тазовий біль, асоційований з ендометріозом, оцінювали за візуальною аналоговою шкалою (ВАШ, 0-100 мм). В обох групах спостерігалося клінічно значуще зменшення болю порівняно з вихідними показниками (Візанна: 47,5±28,8 мм; ЛА: 46,0±24,8 мм). Була продемонстрована порівнянна ефективність дієногеста порівняно з ЛА (р У трьох дослідженнях, у яких загалом взяли участь 252 пацієнтки, які отримували добову дозу дієногесту 2 мг, було продемонстровано суттєве зменшення ендометріоїдних вогнищ через 6 місяців лікування. У рандомізованому, подвійному сліпому дослідженні паралельних групах (n=20-23 на дозову групу) вивчалися фармакодинамічні ефекти чотирьох доз дієногесту (0,5 мг, 1,0 мг, 2,0 мг і 3,0 мг/день). Тривалість дослідження не перевищувала 72 дні. Овуляція спостерігалася у 14% та 4% пацієнток із груп прийому 0,5 мг та 1 мг дієногесту відповідно. У пацієнток із груп прийому 2 мг та 3 мг дієногесту овуляції не спостерігалося. У 80% пацієнток із групи прийому 2 мг дієногесту овуляція була підтверджена через 5 тижнів після закінчення застосування препарату. Контрацептивна дія препарату Візанна у великих дослідженнях не вивчалася. Дослідження тривалістю 12 місяців, у якому взяли участь 111 пацієнток підліткового віку (12-18 років, після менархе), продемонструвало ефективність препарату Візанна у лікуванні симптомів ендометріозу (тазовий біль, дисменорея та диспареунія) у цієї категорії пацієнток. Мінеральна щільність кісткової тканини (МПК) оцінювалася у 21 дорослої пацієнтки до початку лікування та через 6 місяців застосування препарату, зниження середнього показника МПК відзначено не було. У дослідженні тривалістю 12 місяців, у якому взяли участь 103 пацієнтки підліткового віку, середня відносна зміна показника МПК поперекового відділу хребта (хребці L2-L4) порівняно з вихідним показником становила -1,2%. Через 6 місяців після закінчення лікування в рамках періоду продовженого спостереження у групи пацієнток, у яких спостерігалося зниження МПК, цей параметр знову було виміряно, і аналіз показав підвищення рівня МПК у бік вихідного показника. Під час застосування препарату Візанна тривалістю до 15 місяців значного впливу препарату на стандартні лабораторні параметри, включаючи гематологію, хімічний склад крові, показники ферментів печінки, ліпідів та гліколізованого гемоглобіну не спостерігалося. Доклінічні дані, отримані в ході стандартних досліджень фармакологічної безпеки, токсичності при багаторазовому введенні доз, генотоксичності, канцерогенного потенціалу та токсичності для репродуктивної системи не вказують на існування специфічного ризику для людини. Проте слід враховувати, що статеві гормони здатні стимулювати зростання ряду гормонозалежних тканин та пухлин.Показання до застосуванняЛікування ендометріозу.Протипоказання до застосуванняЗастосування препарату Візанна протипоказане за наявності будь-якого з наведених нижче станів, частина з яких є загальною для всіх препаратів, що містять тільки гестагенний компонент. Якщо будь-який із цих станів розвинеться на фоні застосування препарату Візанна, лікування препаратом слід негайно припинити: гострий тромбофлебіт, венозні тромбоемболії; захворювання серця та артерій, в основі яких лежать атеросклеротичні ураження судин (у тому числі ішемічна хвороба серця, інфаркт міокарда, інсульт та транзиторна ішемічна атака) в даний час або в анамнезі; цукровий діабет із судинними ураженнями; тяжкі захворювання печінки нині чи анамнезі (за відсутності нормалізації функціональних проб печінки); пухлини печінки (доброякісні або злоякісні) в даний час або в анамнезі; виявлені або підозрювані гормонозалежні злоякісні пухлини, у тому числі рак молочної залози; кровотечі з піхви неясного генезу; холестатична жовтяниця вагітних в анамнезі; підвищена чутливість до активних речовин або до будь-якої з допоміжних речовин; непереносимість галактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція; дитячий вік до 12 років (до настання менархе); вагітність та період грудного вигодовування. З обережністю: депресія в анамнезі, позаматкова вагітність в анамнезі, артеріальна гіпертензія, хронічна серцева недостатність, мігрень з аурою, цукровий діабет без судинних ускладнень, гіперліпідемія, тромбофлебіт глибоких вен в анамнезі, венозні тромбоВагітність та лактаціяВагітність Досвід застосування дієногесту вагітними жінками дуже обмежений. У дослідженнях на тваринах репродуктивної токсичності, генотоксичності та канцерогенності при застосуванні препарату не виявлено. Препарат Візанна не повинен призначатися вагітним жінкам через відсутність необхідності лікування ендометріозу в період вагітності. Період грудного вигодовування Прийом препарату Візанна в період грудного вигодовування не рекомендований, оскільки дослідження на тваринах вказують на виділення дієногесту з грудним молоком. Рішення про припинення грудного вигодовування або відмову від прийому Візанни приймається виходячи з оцінки співвідношення користі грудного вигодовування для дитини та користі лікування для жінки.Побічна діяПобічні ефекти виникають частіше за перші місяці прийому препарату Візанна, і згодом їх кількість зменшується. До найчастіших побічних ефектів відносяться: кровотечі з піхви (включаючи мажучі виділення, метрорагії, менорагії, нерегулярні кровотечі), головний біль, дискомфорт у молочних залозах, зниження настрою та акне. У таблиці 1 наводяться небажані лікарські реакції (НЛР), розподілені за класами системи органів. Побічні ефекти в кожній частотній групі представлені в порядку зменшення частоти. Частота визначається як "часто" (від ≥1/100 до Таблиця 1. Розподілені за категоріями показники відносної частоти жінок із НЛР Системно-органний клас Часто Не часто Порушення з боку крові та лімфатичної системи Анемія Порушення з боку обміну речовин та харчування Збільшення маси тіла Зниження маси тіла Підвищення апетиту Порушення психіки Знижений настрій Порушення сну (включаючи безсоння) Нервозність Втрата лібідо Зміна настрою Тривожність Депресія Перепади настрою Порушення з боку нервової системи Головний біль Мігрень Дисбаланс периферичної нервової системи Порушення уваги Порушення з боку органу зору Відчуття сухості очей Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Дзвін у вухах Порушення з боку серця та судин Неуточнене порушення кровообігу Відчуття серцебиття Артеріальна гіпотензія Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Задишка Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Нудота Болі в ділянці живота (включаючи болі внизу живота та болі в епігастрії) Метеоризм Відчуття розпирання живота Блювота Діарея Запор Дискомфорт у ділянці живота Запальні захворювання шлунково-кишкового тракту Гінгівіт Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Акне Алопеція Сухість шкіри Гіпергідроз Сверблячка Аномалії росту волосся, у тому числі гірсутизм та гіпертрихоз Оніхоклазія Лупа Дерматит Реакції фоточутливості Порушення пігментації Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини Болі у спині Болі у кістках Спазм м'язів Болі у кінцівках Відчуття тяжкості у кінцівках Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Інфекція сечових шляхів (включаючи цистит) Порушення з боку статевих органів та молочної залози Дискомфорт у молочних залозах (включаючи збільшення молочних залоз та болі в молочних залозах) Кіста яєчника (включаючи геморагічний кісту) Припливи жару Маткові кровотечі/ кровотечі з піхви (включаючи мажучі виділення, метрорагії, менорагії, нерегулярні кровотечі) Аменорея Кандидоз піхви Сухість слизової оболонки вульви та піхви Виділення зі статевих органів Болі в тазовій області Атрофічний вульвовагініт Фіброзно-кістозна мастопатія Ущільнення молочних залоз Загальні розлади та порушення у місці введення Астенічний стан (включаючи стомлюваність, астенію та нездужання) Дратівливість Набряк (включаючи набряк особи) Взаємодія з лікарськими засобамиВплив інших лікарських засобів на препарат Візанна Гестагени, у тому числі дієногест, метаболізуються переважно за участю ізоферментів системи цитохрому Р450 3А4 (CYP3A4), розташованої як у слизовій оболонці, так і в печінці. Індуктори або інгібітори CYP3A4 можуть впливати на метаболізм гестагенних препаратів. Підвищений кліренс статевих гормонів, обумовлений індукцією ферментів, може призводити до зниження терапевтичного ефекту препарату Візанна, а також викликати побічні реакції, наприклад, зміну характеру маткових кровотеч. Зниження кліренсу статевих гормонів у зв'язку з пригніченням ферментів може збільшувати експозицію дієногеста і викликати побічні реакції. Речовини, що підвищують кліренс статевих гормонів (зниження ефективності шляхом індукції ферментів) Фенітоїн, барбітурати, примідон, карбамазепін, рифампіцин, а також, можливо, окскарбазепін, топірамат, фелбамат, гризеофульвін та препарати, що містять Звіробій продірявлений. Індукція ферментів зазвичай відзначається через кілька днів після початку терапії, максимальна індукція відзначається протягом декількох тижнів і потім може зберігатися протягом 4 тижнів після припинення терапії. Ефект індуктора CYP3A4 рифампіцину вивчався у здорових жінок у постменопаузі. При одночасному застосуванні рифампіцину з таблетками, що містять естрадіолу валерат/дієногест, відзначалося суттєве зниження рівноважної концентрації та системної експозиції дієногесту. Системна експозиція дієногеста при рівноважній концентрації, яка визначається за величиною AUC (0-24 год), була знижена на 83%. Речовини з варіабельним впливом на кліренс статевих гормонів При сумісному застосуванні зі статевими гормонами багато препаратів для лікування ВІЛ та гепатиту С та ненуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази можуть збільшити або знизити концентрації прогестинів у плазмі крові. У деяких випадках такі зміни можуть бути клінічно значущими. Речовини, що знижують кліренс статевих гормонів (інгібітори ферментів) Дієногест є субстратом цитохрому Р450 (CYP) 3А4. Високоактивні інгібітори та інгібітори CYP3A4 з помірною активністю, наприклад, азольні фунгіциди (ітраконазол, вориконазол, флуконазол), верапаміл, макроліди (кларитроміцин, еритроміцин), дилтіазем та грейпфрутовий сік можуть призвести до збільшення. В одному дослідженні, в процесі якого вивчався ефект інгібіторів CYP3A4 (кетоконазолу, еритроміцину), концентрації естрадіолу валерату та дієногесту у плазмі крові при рівноважній концентрації були підвищені. У разі одночасного застосування з потужним інгібітором кетоконазолом величина AUC (0-24 год) при рівноважній концентрації у дієногесту зросла у 2,86 рази. При одночасному застосуванні з помірним інгібітором CYP3A4 еритроміцином величина AUC (0-24 год) у дієногесту при рівноважній концентрації збільшилася у 1,62 рази. Клінічне значення цих взаємодій не з'ясовано. Вплив дієногесту на інші лікарські препарати Виходячи з даних досліджень інгібування in vitro, клінічно значуща взаємодія препарату Візанна з іншими лікарськими препаратами, що метаболізуються за допомогою ферментів цитохрому Р450, малоймовірно. Взаємодія з харчовими продуктами Їда з високим вмістом жирів не впливала на біодоступність препарату Візанна. Інші види взаємодії Застосування гестагенів може впливати на результати деяких лабораторних досліджень, включаючи біохімічні параметри функції печінки, щитовидної залози, надниркових залоз та нирок, плазмові концентрації білків (носіїв), наприклад, фракції ліпідів/ліпопротеїдів, параметри вуглеводного обміну та параметри згортання.Спосіб застосування та дозиДля прийому всередину. До початку прийому препарату Візана необхідно припинити застосування гормональної контрацепції. Початок прийому препарату Візанна можливий у будь-який день менструального циклу. Препарат приймають по одній таблетці на добу без перерви, переважно в один і той же час щодня, при необхідності запиваючи водою або іншою рідиною. Таблетки необхідно приймати безперервно незалежно від кровотеч із піхви. Після завершення прийому таблеток з однієї упаковки починають прийом з наступної упаковки, не роблячи перерви у прийомі препарату. При пропусканні таблеток та у разі блювоти та/або діареї (якщо це відбувається в межах 3-4 годин після прийому таблетки) ефективність препарату Візанна може знижуватися. У разі пропуску однієї або декількох таблеток жінці слід прийняти одну таблетку, як тільки вона згадає про це, а потім наступного дня продовжити прийом таблеток у звичайний час. Замість таблетки, яка не абсорбувалася внаслідок блювоти чи діареї, також слід прийняти одну таблетку. Зв'язок прийому препарату з їжею відсутній. Ефективність та безпека застосування препарату доведена при тривалості терапії не більше 15 місяців. Додаткова інформація щодо спеціальних груп пацієнток Пацієнтки дитячого віку Препарат Візанна не показаний для застосування у дітей до настання менархе. Ефективність препарату Візанна була продемонстрована при лікуванні ендометріоз-асоційованого тазового болю у підлітків (12-18 років) із загальною сприятливою безпекою та переносимістю. При застосуванні препарату Візана у підлітків протягом періоду лікування тривалістю 12 місяців було відмічено зниження мінеральної щільності кісткової тканини (МПК) поперекового відділу в середньому на 1,2%. Після припинення лікування МПК у цих пацієнток знову збільшилася. Зниження МПК у підлітковому віці та старшому підлітковому віці викликає побоювання, т.к. цей період особливо важливий для зростання кісток. Невідомо, чи зниження МПК на максимальну кісткову масу в даної популяції і підвищення ризику переломів надалі. Таким чином лікар повинен оцінити співвідношення користі препарату до можливого ризику для кожної пацієнтки підліткового віку. Пацієнтки похилого віку Немає відповідних підстав для застосування препарату Візана у пацієнток похилого віку. Пацієнтки з порушенням функції печінки Препарат Візанна протипоказаний при тяжких захворюваннях печінки в даний час або в анамнезі. Пацієнтки з порушенням функції нирок Немає даних, що свідчать про необхідність зміни дози у пацієнток із порушенням функції нирок.ПередозуванняПро серйозні порушення при передозуванні не повідомлялося. Симптоми, які можуть відзначатися при передозуванні: нудота, блювання, кров'янисті виділення, що мажуть, або метрорагія. Специфічного антидоту немає, слід проводити симптоматичне лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком застосування препарату Візан необхідно виключити вагітність. Під час застосування препарату Візанна при необхідності контрацепції пацієнткам рекомендується застосовувати негормональні контрацептивні методи (наприклад, бар'єрний). Фертильність Згідно з наявними даними, під час застосування препарату Візан у більшості пацієнток відбувається придушення овуляції. Проте Візана не є контрацептивом. Контрацептивна ефективність не вивчалася у препарату Візанна, проте, як було показано у дослідженні, у 20 жінок доза дієногесту 2 мг пригнічувала овуляцію через 1 місяць лікування. Згідно з наявними даними, фізіологічний менструальний цикл відновлюється в межах 2 місяців після припинення застосування Візан. Ймовірність настання ектопічної вагітності вища у пацієнток, які приймають з метою контрацепції препарати, що містять лише гестагенний компонент, порівняно з пацієнтками, які приймають комбіновані пероральні контрацептиви. Таким чином, для жінок з позаматковою вагітністю в анамнезі або при непрохідності маткових труб слід оцінювати співвідношення користі та ризику перед застосуванням Візан. Оскільки Візанна є препаратом лише з гестагенним компонентом, можна припустити, що особливі вказівки та запобіжні заходи, встановлені для інших препаратів такого типу, актуальні і щодо препарату Візанна, хоча не всі з цих застережень були підтверджені в процесі клінічних досліджень препарату Візанна. За наявності або посилення будь-якого з перелічених нижче станів або факторів ризику перед початком або продовженням застосування препарату Візанна слід провести індивідуальну оцінку співвідношення користі та ризику. Порушення кровообігу У процесі епідеміологічних досліджень було отримано недостатньо фактів, що підтверджують наявність зв'язку між використанням препаратів лише з гестагенним компонентом та підвищеним ризиком інфаркту міокарда або тромбоемболії судин головного мозку. Ризик серцево-судинних епізодів та порушень мозкового кровообігу пов'язаний швидше зі збільшенням віку, артеріальною гіпертензією та курінням. Ризик розвитку інсульту у жінок з артеріальною гіпертензією може трохи підвищуватись на фоні застосування препаратів лише з гестагенним компонентом. Деякі дослідження вказують на можливість статистично незначного підвищення ризику венозної тромбоемболії (тромбозу глибоких вен, емболії легеневої артерії) у зв'язку із застосуванням препаратів лише з гестагенним компонентом. До загальновизнаних факторів ризику розвитку венозної тромбоемболії (ВТЕ) відносяться відповідний сімейний анамнез (ВТЕ у брата, сестри або одного з батьків у відносно ранньому віці), вік, ожиріння, тривала іммобілізація, широке хірургічне втручання або серйозна травма. У разі тривалої іммобілізації рекомендується припинити застосування Візанну (при плановій операції принаймні за чотири тижні до неї) та відновити застосування препарату лише через два тижні після повного відновлення рухової здатності. Слід враховувати підвищений ризик розвитку тромбоемболії у післяпологовому періоді. У разі розвитку або підозри на розвиток артеріального або венозного тромбозу застосування препарату слід негайно припинити. Пухлини Мета-аналіз 54 епідеміологічних досліджень виявив невелике збільшення відносного ризику (ОР=1,24) розвитку раку молочної залози у жінок, які на момент дослідження використовували пероральні контрацептиви, переважно естроген-прогестагенні препарати. Цей підвищений ризик поступово зникає протягом десяти років після припинення використання комбінованих пероральних контрацептивів (КЗК). Оскільки рак молочної залози рідко зустрічається у жінок віком до 40 років, деяке збільшення кількості подібних діагнозів у жінок, які приймають КОК зараз або використовували КОК раніше, невелике по відношенню до загального показника ризику виникнення раку молочної залози. Ризик виявлення раку молочної залози у жінок, які використовують препарати тільки з прогестагенним компонентом, можливо, схожий за величиною з відповідним ризиком,пов'язаним із застосуванням КОК. Однак дані, що відносяться до препаратів тільки з прогестагенним компонентом, засновані на набагато менших за чисельністю популяціях жінок, що приймають їх, і тому є менш переконливими, ніж дані по КОК. Встановити причинно-наслідковий зв'язок на основі цих досліджень неможливо. Виявлена ​​картина зростання ризику може обумовлюватися більш ранньою діагностикою раку молочної залози у жінок, які приймають пероральні контрацептиви, біологічною дією пероральних контрацептивів або поєднанням обох факторів. У жінок, які застосовували гормональні контрацептиви, діагностуються ранні клінічні стадії раку молочної залози, ніж у жінок, які ніколи їх не застосовували.засновані на набагато менших за чисельністю популяціях жінок, які їх приймають, і тому є менш переконливими, ніж дані по КОК. Встановити причинно-наслідковий зв'язок на основі цих досліджень неможливо. Виявлена ​​картина зростання ризику може обумовлюватися більш ранньою діагностикою раку молочної залози у жінок, які приймають пероральні контрацептиви, біологічною дією пероральних контрацептивів або поєднанням обох факторів. У жінок, які застосовували гормональні контрацептиви, діагностуються ранні клінічні стадії раку молочної залози, ніж у жінок, які ніколи їх не застосовували.засновані на набагато менших за чисельністю популяціях жінок, які їх приймають, і тому є менш переконливими, ніж дані по КОК. Встановити причинно-наслідковий зв'язок на основі цих досліджень неможливо. Виявлена ​​картина зростання ризику може обумовлюватися більш ранньою діагностикою раку молочної залози у жінок, які приймають пероральні контрацептиви, біологічною дією пероральних контрацептивів або поєднанням обох факторів. У жінок, які застосовували гормональні контрацептиви, діагностуються ранні клінічні стадії раку молочної залози, ніж у жінок, які ніколи їх не застосовували.Виявлена ​​картина зростання ризику може обумовлюватися більш ранньою діагностикою раку молочної залози у жінок, які приймають пероральні контрацептиви, біологічною дією пероральних контрацептивів або поєднанням обох факторів. У жінок, які застосовували гормональні контрацептиви, діагностуються ранні клінічні стадії раку молочної залози, ніж у жінок, які ніколи їх не застосовували.Виявлена ​​картина зростання ризику може обумовлюватися більш ранньою діагностикою раку молочної залози у жінок, які приймають пероральні контрацептиви, біологічною дією пероральних контрацептивів або поєднанням обох факторів. У жінок, які застосовували гормональні контрацептиви, діагностуються ранні клінічні стадії раку молочної залози, ніж у жінок, які ніколи їх не застосовували. У рідкісних випадках на тлі використання гормональних речовин, подібних до того, що міститься в препараті Візанна, відзначалися доброякісні, і ще рідше - злоякісні пухлини печінки. В окремих випадках ці пухлини призводили до внутрішньочеревної кровотечі, що становить загрозу для життя. Якщо у жінки, яка приймає препарат Візанна, мають місце сильні болі у верхній частині живота, збільшена печінка, або є ознаки внутрішньочеревної кровотечі, то при диференціальній діагностиці слід врахувати ймовірність наявності пухлини печінки. Зміна характеру кровотеч Більшість жінок застосування препарату Візанна впливає характер менструальних кровотеч. На фоні застосування препарату Візана можуть посилюватися маткові кровотечі, наприклад, у жінок з аденоміозом або лейоміомою матки. Рясні та тривалі за часом кровотечі можуть призводити до анемії (у деяких випадках тяжкої). У таких випадках слід розглянути питання щодо відміни застосування препарату Візанна. Зміни мінеральної щільності кісткової тканини (МПК) При застосуванні препарату Візана у підлітків (12-18 років) протягом 12 місяців лікування було відмічено зниження МПК поперекового відділу в середньому на 1,2%. Після припинення лікування МПК у цих пацієнток знову збільшилася. Зниження МПК викликає особливі побоювання у підлітковому віці та у старшому підлітковому віці, оскільки це особливо важливий період для зростання кісток. Невідомо, чи зниження МПК на максимальну кісткову масу в даної популяції і чи підвищує ризик переломів надалі. Таким чином, лікар повинен розглянути користь препарату щодо можливих ризиків для кожної пацієнтки, також беручи до уваги можливість виникнення факторів ризику розвитку остеопорозу (наприклад, дисметаболічна остеопатія, сімейний анамнез остеопорозу, низький індекс маси тіла або розлади харчової поведінки, тривале застосування ліків, які можуть зменшити кісткову масу, наприклад, протисудомні лікарські засоби або глюкокортикоїди, що передують переломи внаслідок незначної травми, зловживання алкоголем та/або куріння). Жінкам будь-якого віку важливо приймати кальцій та вітамін D, незалежно від дотримання певної дієти або застосування вітамінних добавок. У дорослих пацієнток зниження МПК не було відзначено. Інші стани Пацієнтки з депресією в анамнезі потребують ретельного спостереження. Якщо депресія рецидивує у серйозній формі, препарат слід відмінити. Загалом, препарат Візанна, мабуть, не впливає на артеріальний тиск (АТ) у жінок з нормальним АТ. Однак якщо на фоні застосування препарату Візана виникає стійка клінічно значуща артеріальна гіпертензія, рекомендується відмінити препарат та призначити гіпотензивне лікування. При рецидиві холестатичної жовтяниці та/або холестатичної сверблячки, які вперше виникли на фоні вагітності або попереднього застосування статевих гормонів, препарат Візанна необхідно відмінити. Препарат Візанна може незначно впливати на периферичну інсулінорезистентність та толерантність до глюкози. Жінки, які страждають на цукровий діабет, особливо за наявності цукрового діабету вагітних в анамнезі, під час застосування препарату Візанна потребують ретельного спостереження. У деяких випадках може мати місце хлоазм, особливо у жінок з хлоазмою вагітних в анамнезі. Жінкам, схильним до розвитку хлоазми, в період застосування препарату Візан слід уникати впливу сонця або ультрафіолетового випромінювання. Під час застосування препарату Візанна можуть виникати фолікули в яєчниках (часто звані функціональними кістами яєчників). У більшості випадків наявність таких фолікулів має асимптоматичний характер, хоча деякі можуть супроводжуватися болем в області тазу. Лактоза В одній таблетці препарату Візана міститься 63 мг лактози моногідрату. Пацієнткам з рідкісними спадковими порушеннями, такими як непереносимість галактози, дефіцит лактази Lapp або глюкозо-галактозна мальабсорбція, що знаходяться на безлактозній дієті, слід враховувати об'єм лактози, що міститься в препараті Візана. Медичне обстеження Перед початком або поновленням застосування препарату Візанна слід докладно ознайомитись з історією хвороби пацієнтки та провести фізикальне та гінекологічне обстеження. Частота та характер таких обстежень повинні ґрунтуватися на існуючих нормах медичної практики при необхідному обліку індивідуальних особливостей кожної пацієнтки (але не рідше ніж 1 раз на 3-6 місяців) та повинні включати вимірювання артеріального тиску, оцінку стану молочних залоз, органів черевної порожнини та тазових органів , включаючи цитологію шийки матки Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не зазначено негативного впливу препарату Візанна на здатність до керування транспортними засобами та механізмами, проте пацієнтки, у яких протягом періоду адаптації (перші 3 місяці застосування препарату) відзначаються порушення концентрації уваги, повинні бути обережними.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Діюча речовина: дієногест (мікронізований) 2 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль прежелатинізований, мікрокристалічна целюлоза, повідон-К25, кросповідон (тип А), тальк, магнію стеарат. По 14 таблеток у блістері з ПВХ – алюмінієвої фольги. По 2 блістери в картонну пачку разом із інструкцією із застосування.Опис лікарської формиКруглі плоскі таблетки білого або майже білого кольору з фаскою та гравіюванням "G93" на одній стороні та "RG" на іншій стороні.Фармакотерапевтична групаГестаген.ФармакокінетикаВсмоктування Дієногест швидко і практично повністю всмоктується після прийому внутрішньо. Максимальна концентрація в плазмі, що становить 47 нг/мл, досягається приблизно через 1,5 години після разового перорального прийому. Біодоступність становить близько 91%. Фармакокінетика дієногесту у діапазоні доз від 1 до 8 мг характеризується дозозалежністю. Розподіл Дієногест зв'язується з альбуміном у плазмі крові і не зв'язується з глобуліном, що зв'язує статеві гормони (ГСПГ), а також з кортикостероїд-зв'язуючим глобуліном (КСГ). 10% загальної концентрації речовини в плазмі крові знаходиться у вигляді вільного стероїду, тоді як близько 90% неспецифічно пов'язано з альбуміном. Здається обсяг розподілу дієногеста становить 40 л. Метаболізм Дієногест майже повністю метаболізується переважно шляхом гідроксилювання з утворенням кількох практично неактивних метаболітів. Виходячи з результатів досліджень in vitro та in vivo, основним ферментом, що бере участь у метаболізмі дієногеста, є CYP3A4. Метаболіти виводяться дуже швидко, тому переважаючою фракцією в плазмі є незмінений дієногест. Швидкість метаболічного кліренсу із плазми становить 64 мл/хв. Виведення Концентрація дієногесту в плазмі знижується двофазно. Період напіввиведення у термінальній фазі становить приблизно 9-10 год. Після прийому внутрішньо в дозі 0,1 мг/кг дієногест виводиться у вигляді метаболітів нирками та через кишечник у співвідношенні приблизно 3:1. Період напіввиведення метаболітів нирками становить 14 годин. Після перорального прийому приблизно 86% отриманої дози виводиться протягом 6 днів, причому основна частина виводиться за перші 24 години, переважно нирками. Рівноважна концентрація Фармакокінетика дієногесту залежить від рівня ГСПГ. Концентрація дієногесту в плазмі після щоденного застосування зростає приблизно в 1,24 рази, досягаючи рівноважної концентрації через 4 дні прийому. Фармакокінетика дієногесту після багаторазового застосування препарату може бути спрогнозована на основі фармакокінетики після одноразового застосування. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнток Пацієнтки з нирковою недостатністю Досліджень фармакокінетики дієногесту у пацієнток із порушенням функції нирок не проводилось. Пацієнтки з печінковою недостатністю Фармакокінетика дієногесту у пацієнток із печінковою недостатністю не вивчалась.ФармакодинамікаДієногест є похідним нортестостерону, характеризуючись антиандрогенною активністю, що становить приблизно одну третину активності ципротерону ацетату. Дієногест зв'язується з рецепторами прогестерону в матці жінки, володіючи лише 10% відносної спорідненості до рецепторів прогестерону. Незважаючи на низьку спорідненість до рецепторів прогестерону, дієногест має потужний прогестагенний ефект in vivo. Дієногест не має значної андрогенної, мінералокортикоїдної або глюкокортикоїдної активності in vivo. Дієногест впливає на ендометріоз за рахунок пригнічення трофічних ефектів естрадіолу щодо аутопічного та ектопічного ендометрію, внаслідок зниження продукції естрогенів у яєчниках та зменшення їх концентрації у плазмі. При тривалому застосуванні викликає початкову децидуалізацію тканини ендометрію з подальшою атрофією ендометріоїдних вогнищ. Інші фармакологічні властивості дієногесту, такі як імуномодулююча та антиангіогенна, ймовірно, сприяють його переважному впливу на проліферацію клітин. Перевага дієногеста порівняно з плацебо щодо тазового болю, асоційованого з ендометріозом, була продемонстрована у 198 пацієнток у клінічному дослідженні тривалістю 3 місяці. Тазовий біль, асоційований з ендометріозом, оцінювали за візуальною аналоговою шкалою (ВАШ, 0-100 мм). Після 3 місяців лікування дієногестом було показано статистично значущу різницю з плацебо (Δ = 12,3 мм; 95% ДІ: 6,4-18,1; р Через 3 місяці лікування у 37,3% пацієнток відмічено зменшення інтенсивності тазового болю, асоційованого з ендометріозом, на 50% та більше без відповідного збільшення дози додаткового знеболювального засобу, яке вони приймали (у групі плацебо: у 19,8%); у 18,6% пацієнток відзначено зменшення інтенсивності тазового болю, асоційованого з ендометріозом, на 75% і більше без підвищення дози додаткового знеболювального засобу, яке вони приймали (плацебо: 7,3%). У продовженій відкритій фазі даного плацебо-контрольованого дослідження спостерігалося стійке зменшення тазового болю, що асоціюється з ендометріозом, при тривалості лікування до 15 місяців. Результати плацебо-контрольованої частини дослідження підтверджувалися результатами, отриманими в дослідженні з групою активного контролю (прийом агоніста гонадотропін-рилізинг гормону (ГнРГ)) тривалістю 6 місяців у 252 пацієнток з ендометріозом. У трьох дослідженнях, у яких загалом взяли участь 252 пацієнтки, які отримували добову дозу дієногесту 2 мг, було продемонстровано суттєве зменшення ендометріоїдних вогнищ через 6 місяців лікування. У невеликому дослідженні (n = 8 у кожній дозовій групі) показано, що дієногест у добовій дозі 1 мг через 1 місяць викликав розвиток ановуляторного статусу. Вивчення контрацептивної ефективності дієногеста у великих дослідженнях не проводилося. У період терапії дієногест відзначається помірне зниження концентрації ендогенних естрогенів. В даний час відсутні дані довгострокового дослідження мінеральної щільності кісток (МПК) та ризику переломів при прийомі дієногесту. МПК оцінювалася у 21 дорослої пацієнтки до початку лікування та через 6 місяців застосування препарату, зниження середнього показника МПК відзначено не було. Після такого ж періоду лікування лейпрореліну ацетатом (ЛА) у 29 пацієнток відмічено зниження МПК на 4,04% ± 4,84 (Δ між групами = 4,29%; 95% ДІ: 1,93-6,66; Під час застосування дієногесту тривалістю до 15 місяців значного впливу препарату на стандартні лабораторні параметри, включаючи гематологію, хімічний склад крові, показники ферментів печінки, ліпідів та глікованого гемоглобіну не спостерігалося. У дослідженні тривалістю 12 місяців, у якому взяли участь 111 пацієнток підліткового віку, у 103 пацієнток середня відносна зміна показника МПК поперекового відділу хребта (хребці L2-L4) порівняно з вихідним показником становила – 1,2%. Через 6 місяців після закінчення лікування в рамках періоду продовженого спостереження у групи пацієнток, у яких спостерігалося зниження МПК, цей параметр знову було виміряно, і аналіз показав підвищення рівня МПК у бік вихідного показника до рівня – 0,6%. Доклінічні дані, отримані під час стандартних досліджень фармакологічної безпеки, токсичності при багаторазовому введенні доз, генотоксичності, канцерогенного потенціалу та токсичності для репродуктивної системи, не вказують на існування специфічного ризику для людини. Проте слід враховувати, що статеві гормони здатні стимулювати зростання ряду гормонозалежних тканин та пухлин.Показання до застосуванняЛікування ендометріозу.Протипоказання до застосуванняЗастосування препарату Зафрилла® протипоказане за наявності будь-якого з перелічених нижче станів/захворювань/факторів ризику, частина яких є загальною для всіх препаратів, що містять лише гестагенний компонент. Гострий венозний тромбофлебіт, венозні тромбоемболії (ВТЕ). Захворювання серця та артерій, в основі яких лежать атеросклеротичні ураження судин (у тому числі ішемічна хвороба серця, інфаркт міокарда, порушення мозкового кровообігу) нині або в анамнезі. Цукровий діабет з ангіопатією. Тяжкі захворювання печінки в даний час або в анамнезі до нормалізації показників функції печінки. Пухлини печінки (доброякісні чи злоякісні) нині чи анамнезі. Діагностовані гормонозалежні злоякісні захворювання статевих органів або молочної залози, або підозра на них. Кровотечі із піхви неясного генезу. Гіперчутливість до дієногесту або будь-якої з допоміжних речовин. Вагітність та період грудного вигодовування. Спадкова непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція. Вік до 18 років (у зв'язку з відсутністю даних щодо ефективності та безпеки застосування дієногесту у цій віковій групі). Якщо будь-який із даних станів/захворювань/факторів ризику розвинеться на фоні застосування препарату, прийом препарату слід негайно припинити. З обережністю: Депресія в анамнезі, позаматкова вагітність в анамнезі, артеріальна гіпертензія, хронічна серцева недостатність, мігрень з аурою, цукровий діабет без судинних ускладнень, гіперліпідемія, тромбофлебіт глибоких вен в анамнезі, наявність ВТЕ в особистому та сімейному анамнезі.Вагітність та лактаціяВагітність Дані щодо застосування дієногесту у вагітних жінок дуже обмежені. У дослідженнях на тваринах репродуктивної токсичності, генотоксичності та канцерогенності при введенні дієногесту не виявлено. Застосування препарату в період вагітності протипоказане через відсутність необхідності терапії ендометріозу в період вагітності. Період грудного вигодовування Прийом препарату Зафрилла в період грудного вигодовування протипоказаний. Дослідження на тваринах показали, що дієногест проникає в молоко лактуючих тварин. Невідомо, чи проникає дієногест у грудне молоко людини. Слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування або терапії препаратом Зафрілла. Рішення про припинення грудного вигодовування або про відмову від прийому препарату Зафрилла приймається виходячи з оцінки співвідношення користі грудного вигодовування для дитини та переваги терапії дієногестом для жінки.Побічна діяНебажані реакції (HP) найчастіше виникають у перші місяці після початку терапії препаратом Зафрилла® та зменшуються при продовженні лікування. Можливі зміни характеру кровотеч, наприклад, "мажуть" кров'яні виділення, нерегулярні кровотечі або аменорея. Найчастішими HP, що відзначаються при лікуванні дієногестом, є головний біль, дискомфорт у молочних залозах, депресивні настрої та акне. Крім того, у більшості пацієнток, які отримують дієногест, змінюється характер менструальних кровотеч. Протягом перших 90 днів терапії дієногестом спостерігалися такі види порушень менструального циклу: аменорея, нечасті кровотечі, часті кровотечі, нерегулярні кровотечі, тривалі кровотечі. Нижче наведено HP, зазначені при застосуванні дієногесту. HP, можливі при застосуванні дієногесту, розподілені за системно-органними класами відповідно до MedDRA, із зазначенням частоти їх виникнення згідно з рекомендаціями ВООЗ. Частота визначається як "часто" (≥1/100 до Клас систем органів (MedDRA) Часто Не часто Порушення з боку крові та лімфатичної системи Анемія Порушення з боку обміну речовин та харчування Збільшення маси тіла зниження маси тіла; Підвищення апетиту Порушення психіки Депресивний настрій; Порушення сну (включаючи безсоння); Нервовість; Втрата лібідо; Зміна настрою Тривожність; Депресія; Різкі перепади настрою Порушення з боку нервової системи Головний біль; Мігрень Дисбаланс вегетативної нервової системи; Порушення концентрації уваги Порушення з боку органу зору Відчуття сухості очей Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Дзвін у вухах Порушення з боку серця "Відчуття серцебиття" Порушення з боку судин Неуточнене порушення кровообігу; Зниження артеріального тиску Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Задишка Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Нудота; Біль в животі; метеоризм; Відчуття розпирання живота; Блювота Діарея; Запор; Дискомфорт у животі; Запальні захворювання шлунково-кишкового тракту; Гінгівіт Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Акне; Алопеція Сухість шкіри; Гіпергідроз; Сверблячка; Гірсутизм; Оніхоклазія; Лупа; Дерматит; Аномальне зростання волосся; реакції фоточутливості; Порушення пігментації Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини Біль у спині Біль у кістках; Спазм м'язів; Біль у кінцівках; Відчуття тяжкості у кінцівках Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Інфекція сечових шляхів (включаючи цистит) Порушення з боку статевих органів та молочної залози Дискомфорт у молочних залозах; Кіста яєчника; "Припливи"; Кровотечі зі статевих шляхів, у тому числі кров'янисті виділення, що "мажуть" Кандидоз піхви; Сухість вульви та піхви; Виділення із статевих органів; Біль у тазовій ділянці; Атрофічний вульвовагініт; Фіброзно-кістозна мастопатія; Ущільнення тканини молочної залози Загальні розлади та порушення у місці введення Астенічний стан; Дратівливість Набряк Взаємодія з лікарськими засобамиВплив інших лікарських засобів на дієногест Гестагени, у тому числі дієногест, метаболізуються переважно за участю ізоферментів системи цитохрому Р450 ЗА4 (CYP3A4) у слизовій оболонці кишечника та печінки. Індуктори або інгібітори CYP3A4 можуть впливати на метаболізм гестагенів. Підвищений кліренс статевих гормонів, зумовлений індукцією ферментів, може призводити до зниження терапевтичного ефекту дієногеста, а також викликати HP, наприклад, зміну характеру маткових кровотеч. Зниження кліренсу статевих гормонів у зв'язку з пригніченням ферментів може збільшувати експозицію дієногеста і викликати HP. Речовини, що підвищують кліренс статевих гормонів (зниження ефективності шляхом індукції ферментів) Фенітоїн, барбітурати, примідон, карбамазепін, рифампіцин, а також, можливо, окскарбазепін, топірамат, фелбамат, гризеофульвін та рослинні лікарські препарати, що містять звіробій продірявлений (Hypericum perforatum). Індукція ферментів зазвичай відзначається через кілька днів після початку терапії, максимальна індукція відзначається протягом декількох тижнів і потім може зберігатися протягом 4 тижнів після припинення терапії. Ефект індуктора CYP3A4 рифампіцину вивчався у здорових жінок у постменопаузі. При одночасному застосуванні рифампіцину з комбінацією естрадіолу валерат + дієногест відзначалося суттєве зниження рівноважної концентрації та системної експозиції дієногесту. Системна експозиція дієногеста при рівноважній концентрації, яка визначається за величиною AUC(0-24 год), була знижена на 83%. Лікарські засоби з варіабельним впливом на кліренс статевих гормонів При одночасному застосуванні зі статевими гормонами багато комбінацій інгібіторів протеаз та ненуклеозидних інгібіторів зворотної транскриптази для лікування ВІЛ-інфекції та вірусного гепатиту С можуть збільшувати або зменшувати концентрації прогестагену в плазмі крові. Сумарні ефекти цих змін у деяких випадках можуть бути клінічно значущими. Лікарські засоби, що знижують кліренс статевих гормонів (інгібітори ферментів) Дієногест є субстратом ізоферменту CYP3A4 системи цитохрому Р450. Одночасне застосування високоактивних інгібіторів CYP3A4 може підвищувати концентрацію дієногесту в плазмі. Одночасне застосування з сильним інгібітором ферментів CYP3A4 кетоконазолом призводило до збільшення величини AUС(0-24 год) дієногесту у рівноважній концентрації у 2,9 разів. Одночасне застосування помірного інгібітору еритроміцину підвищувало AUС(0-24 год) дієногесту у рівноважній концентрації в 1,6 разів. Вплив дієногесту на інші лікарські засоби Виходячи з даних досліджень інгібування in vitro, клінічно значуща взаємодія дієногеста з іншими лікарськими препаратами, що метаболізуються за допомогою ізоферментів системи цитохрому Р450, є малоймовірним. Примітка: для уточнення можливих взаємодій, будь ласка, див. інструкції щодо застосування супутніх лікарських препаратів. Взаємодія з харчовими продуктами Прийом їжі з високим вмістом жирів не впливав на біодоступність дієногесту. Інші види взаємодії Застосування гестагенів може впливати на результати деяких лабораторних досліджень, включаючи біохімічні параметри функції печінки, щитовидної залози, надниркових залоз та нирок, плазмові концентрації білків-переносників, наприклад, фракції ліпідів/ліпопротеїдів, параметри вуглеводного обміну, показники згортання крові. Зазвичай ці взаємодії не виходять за межі нормальних лабораторних показників.Спосіб застосування та дозиВсередину, незалежно від їди. До початку прийому препарату Зафрилла необхідно припинити застосування будь-якої гормональної контрацепції. При необхідності контрацепції використовують негормональні методи (наприклад, бар'єрний). Початок прийому Зафрилла ® можливий у будь-який день менструального циклу. Препарат приймають по 1 таблетці на добу безперервно, переважно в один і той же час, при необхідності запиваючи невеликою кількістю рідини. Слід приймати таблетки регулярно, незалежно від вагінальної кровотечі. Після завершення прийому таблеток з однієї упаковки починають прийом препарату Зафрилла з наступної упаковки, не роблячи перерви в прийомі препарату. У разі пропуску прийому таблеток, блювоти та/або діареї (якщо це відбувається протягом 3-4 годин після прийому таблетки) ефективність препарату Зафрилла може знижуватися. У разі пропуску прийому однієї або декількох таблеток жінка повинна прийняти тільки одну таблетку відразу, як тільки вона згадає про це, потім наступного дня продовжувати прийом таблеток у звичайний час. Якщо всмоктування препарату порушено через блювоту або діарею, також слід прийняти одну таблетку. Тривалість прийому препарату – 6 місяців. Рішення про подальшу терапію дієногестом приймається лікарем залежно від клінічної картини. Особливі групи пацієнток Дівчатка-підлітки віком до 18 років Застосування препарату у дівчаток-підлітків віком до 18 років протипоказане у зв'язку з відсутністю даних щодо ефективності та безпеки дієногесту у цій віковій категорії. Пацієнтки похилого віку (старше 65 років) Обґрунтованих показань до застосування препарату Зафрилла® у пацієнтів похилого віку відсутні. Пацієнтки з печінковою недостатністю Препарат Зафрилла® протипоказаний пацієнткам із захворюванням печінки тяжкого ступеня – поточним або в анамнезі. Пацієнтки з нирковою недостатністю Відсутні дані, що свідчать про корекцію доз у пацієнток з порушенням функції нирок.ПередозуванняПро серйозні порушення при передозуванні не повідомлялося. Симптоми, які можуть спостерігатися при передозуванні: нудота, блювання, "мажуть" кров'яні виділення або метрорагія. Лікування: специфічного антидоту немає, слід проводити симптоматичне лікування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПеред початком застосування препарату слід виключити вагітність. Під час застосування препарату за необхідності контрацепції пацієнткам рекомендується застосовувати негормональні контрацептивні методи (наприклад, бар'єрний). Фертильність На підставі наявних даних, під час застосування препарату більшість пацієнток відбувається придушення овуляції. Однак дієногест у дозі 2 мг не є контрацептивним препаратом. За наявними даними, фізіологічний менструальний цикл повертається до норми протягом 2 місяців після припинення лікування дієногестом. Вірогідність настання ектопічної вагітності вища у пацієнток, які приймають з метою контрацепції препарати, що містять лише гестагенний компонент, порівняно з пацієнтками, які приймають комбіновані пероральні контрацептиви. Таким чином, для жінок з позаматковою вагітністю в анамнезі або при непрохідності маткових труб слід оцінювати співвідношення користі та ризику перед застосуванням дієногесту. Зміна характеру кровотеч Більшість жінок застосування дієногесту впливає характер менструальних кровотеч. При застосуванні дієногесту можливе посилення маткової кровотечі, наприклад, у жінок з аденоміозом матки та лейоміомами матки. При тяжкій і тривалій кровотечі можливий розвиток анемії (іноді тяжкої). У разі анемії слід розглянути питання про відміну препарату. Порушення кровообігу У процесі епідеміологічних досліджень показано недостатньо переконливий взаємозв'язок між застосуванням монопрепаратів прогестагену та підвищенням ризику інфаркту міокарда або тромбоемболії судин головного мозку. Більшою мірою ризик серцево-судинних та церебральних захворювань пов'язаний з віком, наявністю артеріальної гіпертензії та курінням. У жінок із гіпертензією ризик розвитку інсульту при прийомі монопрепаратів прогестагену може незначно збільшуватись. В окремих дослідженнях показано невелике та статистично незначне збільшення ризику венозної тромбоемболії (тромбозу глибоких вен, тромбоемболії легеневої артерії) при використанні монопрепаратів прогестагену. Загальновизнаними факторами ризику ВТЕ є наявність ВТЕ в анамнезі у пацієнтів або у сімейному анамнезі (ВТЕ у брата/сестри чи батька у віці менше 50 років), вік,ожиріння, тривала іммобілізація, серйозне оперативне втручання чи велику травму. У таких випадках слід припинити прийом дієногесту (не менше ніж за чотири тижні до планової операції) та відновлювати прийом не раніше ніж через два тижні після повного відновлення рухової активності. Слід враховувати підвищений ризик розвитку тромбоемболії у післяпологовому періоді. У разі розвитку або підозри на розвиток артеріального або венозного тромбозу застосування препарату слід негайно припинити. Пухлини Мета-аналіз 54 епідеміологічних досліджень виявив незначне збільшення відносного ризику (ОР = 1,24) розвитку раку молочної залози (РМЗ) у жінок, які на момент дослідження приймають пероральні контрацептиви, переважно комбіновані (естроген + гестаген). Цей підвищений ризик поступово знижується протягом 10 років після припинення прийому комбінованих пероральних контрацептивів (КЗК). Оскільки РМЗ рідко зустрічається у жінок віком до 40 років, деяке збільшення кількості подібних діагнозів у жінок, які приймають або недавно приймали КОК, невелике порівняно із загальним ризиком РМЗ. Ризик діагностування РМЗ у жінок, які застосовують монопрепарати прогестагену, приблизно відповідає такому прийому КОК. Однак дані про монопрепарати прогестагену отримані в значно менших популяціях пацієнток і є менш переконливими, ніж дані КОК. Встановити причинно-наслідковий зв'язок на основі цих досліджень неможливо. Виявлена ​​картина зростання ризику може обумовлюватися більш ранньою діагностикою РМЗ у жінок, які приймають пероральні контрацептиви, їх біологічною дією або поєднанням цих факторів. У жінок, які приймають пероральні контрацептиви,виявляються більш ранні клінічні стадії РМЗ у порівнянні з жінками, які ніколи їх не приймали. У поодиноких випадках повідомлялося про доброякісні, і ще рідше злоякісні пухлини печінки у пацієнток, які приймають дієногест. В окремих випадках ці пухлини призводили до небезпечних для життя внутрішньочеревних кровотеч. Якщо у жінки, яка приймає препарат, мають місце сильні болі у верхній частині живота, збільшена печінка або є ознаки внутрішньочеревної кровотечі, то при диференціальній діагностиці слід врахувати ймовірність наявності пухлини печінки. Зміни мінеральної щільності кісткової тканини (МПК) На фоні прийому дієногесту було відмічено зниження МПК, тому необхідно оцінювати очікувану користь його застосування по відношенню до можливого ризику для кожної пацієнтки, зважаючи на можливість виникнення факторів ризику розвитку остеопорозу, особливо у пацієнток з підвищеним ризиком остеопорозу, оскільки під час лікування дієногестом відбувається помірне зниження концентрації ендогенних естрогенів Жінкам будь-якого віку важливо приймати препарат кальцію та вітамін D, незалежно від дотримання певної дієти або застосування вітамінних добавок. Інші стани Необхідне ретельне спостереження за пацієнтками з наявністю в анамнезі депресії. Якщо депресія рецидивує у серйозній формі, препарат слід відмінити. Загалом показано, що препарат не впливає на артеріальний тиск (АТ) у жінок із нормальним АТ. Тим не менш, якщо на фоні застосування дієногесту виникає хронічна, клінічно значуща артеріальна гіпертензія, рекомендується відмінити препарат та розпочати гіпотензивне лікування. При рецидиві холестатичної жовтяниці та/або холестатичної сверблячки, які вперше з'явилися під час вагітності або попереднього прийому статевих гормонів, препарат необхідно відмінити. Дієногест може незначно впливати на периферичну інсулінорезистентність і толерантність до глюкози. Пацієнтки з цукровим діабетом, особливо за наявності гестаційного цукрового діабету в анамнезі, у період терапії дієногестом потребують ретельного спостереження. У деяких випадках можливий розвиток хлоазми, особливо у жінок з хлоазмою вагітних в анамнезі. Жінкам зі схильністю до хлоазми необхідно уникати впливу сонячних променів або ультрафіолетового опромінення під час застосування препарату. У період терапії препаратом можуть виникати фолікули, що персистують, в яєчниках (часто звані функціональними кістами яєчників). Більшість таких фолікулів не мають клінічних проявів, хоча деякі можуть супроводжуватися болем у ділянці тазу. Лактоза В одній таблетці препарату Зафрилла міститься 62,8 мг лактози моногідрату. Пацієнткам з рідкісними спадковими порушеннями, такими як непереносимість галактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція, які застосовують на безлактозній дієті, застосування препарату протипоказане. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не зазначено негативного впливу препарату Зафрилла® на здатність до керування транспортними засобами та механізмами, проте пацієнтки, у яких протягом періоду адаптації (перші 3 місяці застосування препарату) відзначаються порушення концентрації уваги, повинні бути обережними.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему