Нейролептики Хиты продаж

Склад, форма випуску та упаковкаРозчин: Активна речовина: зуклопентиксол деканоат; допоміжні речовини: тригліцериди. По 1 мл в ампулу із безбарвного скла типу 1 (Євр. Фарм.). 1 або 10 ампул з інструкцією із застосування в картонній пачці з перфорованим контролем першого розтину (язичком для розтину) на підкладці з картону, приклеєної до дна пачки. На ампулу нанесена червона точка, що вказує на місце розлому.Опис лікарської формиПрозора, жовта олія, практично вільна від частинок.Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичний (нейролептичний) засіб.ФармакокінетикаФармакокінетичні та клінічні випробування КЛОПІКСОЛУ ДЕПО показали, що ін'єкції КЛОПІКСОЛУ ДЕПО найбільш доцільно проводити з інтервалами 2-4 тижні. Після введення зуклопентиксолу деканоат піддається ферментативному розщепленню на активний компонент зуклопентиксол та деканову кислоту. Максимальна концентрація зуклопентиксолу в сироватці досягається до кінця першого тижня після ін'єкції. Крива концентрації експоненційно знижується з періодом напіввиведення, що дорівнює 19 дням, що відображає швидкість звільнення з депо. Зуклопентиксол трохи проникає через плацентарний бар'єр і в невеликих кількостях виділяється з грудним молоком. Метаболіти не мають нейролептичної активності і виділяються, в основному, з калом і, частково, із сечею. Фармакокінетична доза КЛОПІКСОЛУ ДЕПО 200 мг 1 раз на 2 тижні еквівалентна денній пероральній дозі 25 мг КЛОПІКСОЛУ протягом 2 тижнів.ФармакодинамікаКЛОПІКСОЛ ДЕПО є антипсихотичним засобом (нейролептиком), похідним тіоксантену. КЛОПІКСОЛ ДЕПО має виражену антипсихотичну та специфічну гальмуючу дію. Неспецифічний седативний ефект слабшає після кількох тижнів лікування. Антипсихотичну дію нейролептиків зазвичай пов'язують із блокадою дофамінових рецепторів, що, мабуть, викликає ланцюгову реакцію, до якої залучаються й інші медіаторні системи. Специфічна гальмівна дія КЛОПІКСОЛУ ДЕПО особливо сприятлива при лікуванні психотичних хворих з ажитацією, занепокоєнням, ворожістю чи агресією. Терапевтична дія КЛОПІКСОЛУ ДЕПО значно більш пролонгована порівняно з КЛОПІКСОЛОМ. Це дозволяє впевнено проводити безперервне антипсихотичне лікування КЛОПІКСОЛОМ ДЕПО, що особливо важливо для пацієнтів, які не виконують лікарських призначень. КЛОПІКСОЛ ДЕПО запобігає розвитку частих рецидивів, пов'язаних із довільним перериванням пацієнтами прийому пероральних лікарських засобів.Показання до застосуванняГостра та хронічна шизофренія та інші психотичні розлади, особливо з галюцинаціями, параноїдним маренням та порушеннями мислення, а також стану ажитації, підвищеного занепокоєння, ворожості чи агресивності.Протипоказання до застосуванняГостре отруєння алкоголем, барбітуратами та опіатами; коматозні стани. КЛОПІКСОЛ ДЕПО не рекомендується призначати під час вагітності та годування груддю. З обережністю: КЛОПІКСОЛ ДЕПО повинен з обережністю призначатися пацієнтам із судомним синдромом, хронічним гепатитом та серцево-судинними захворюваннями.Побічна діяЗ боку нервової системи. На початковому етапі лікування можливий розвиток екстрапірамідних симптомів. У більшості випадків вони коригуються зниженням дозувань та/або призначенням антипаркінсонічних препаратів. Проте регулярне профілактичне застосування останніх не рекомендується. При тривалій терапії у деяких пацієнтів дуже рідко виникають пізні дискінезії. Антипаркінсонічні лікарські засоби не усувають її симптомів. Рекомендується зменшення дозування або, якщо можливо, припинення терапії. З боку психічної діяльності. Сонливість на початковій стадії. З боку вегетативної нервової системи та серцево-судинної системи. Сухість у роті, порушення акомодації, затримка сечі, запор, тахікардія, ортостатична гіпотензія та запаморочення. З боку печінки. Рідко відзначаються незначні тимчасові зміни рівня "печінкових" трансаміназ та лужної фосфатази.Взаємодія з лікарськими засобамиКЛОПІКСОЛ ДЕПО може посилити седативну дію алкоголю, барбітуратів та інших інгібіторів центральної нервової системи. КЛОПІКСОЛ ДЕПО не слід призначати разом із гуанетидином та аналогічно діючими засобами, т.к. нейролептики можуть блокувати їхню гіпотензивну дію. КЛОПІКСОЛ ДЕПО може знижувати ефективність леводопи та інших адренергічних засобів, а комбінація з метоклопрамідом та піперазином збільшує ризик розвитку екстрапірамідних симптомів. КЛОПІКСОЛ ДЕПО може змішуватися з КЛОПІКСОЛОМ-АКУФАЗ, що містить таку ж олію Viscoleo®.Спосіб застосування та дозиКЛОПІКСОЛ ДЕПО вводиться глибоко внутрішньом'язово у верхній зовнішній квадрант сідничної області (місцева добре переносимість). Дозування та інтервал між ін'єкціями визначаються індивідуально відповідно до стану пацієнта. КЛОПІКСОЛ ДЕПО 200 мг/мл: При підтримуючому лікуванні діапазон дозування зазвичай становить 200-400 мг (1-2 мл) кожні 2-4 тижні. Деяким пацієнтам можуть бути потрібні більш високі дози або коротші інтервали між ін'єкціями. Якщо обсяг внутрішньом'язового розчину (200 мг/мл), що вводиться, перевищує 2-3 мл, то краще використовувати розчин більшої концентрації (КЛОПІКСОЛ ДЕПО 500 мг/мл). КЛОПІКСОЛ ДЕПО 500 мг/мл: зазвичай вводять 250-750 мг (0,5-1,5 мл) кожні 1-4 тижні. При переході від лікування пероральним КЛОПІКСОЛОМ або КЛОПІКСОЛОМ-АКУФАЗ на підтримуюче лікування КЛОПІКСОЛОМ ДЕПО слід керуватися наступною схемою: Перехід від перорального КЛОПІКСОЛу на КЛОПІКСОЛ ДЕПО внутрішньом'язово: Пероральна добова доза КЛОПІКСОЛУ (мг) х 8 = КЛОПІКСОЛ ДЕПО (мг) внутрішньом'язово через 2 тижні. Пацієнтам слід продовжувати приймати КЛОПІКСОЛ перорально протягом першого тижня після першої ін'єкції, але у зменшеній дозі. Перехід від КЛОПІКСОЛА-АКУФАЗ внутрішньом'язово на КЛОПІКСОЛ ДЕПО внутрішньом'язово: Одночасно з останньою ін'єкцією КЛОПІКСОЛУ-АКУФАЗ слід призначити внутрішньом'язово 200-400 мг (1-2 мл) КЛОПІКСОЛУ ДЕПО. Повторні ін'єкції КЛОПІКСОЛУ ДЕПО проводять 1 раз на 2 тижні. При необхідності можуть бути використані вищі дози або коротші інтервали між ін'єкціями.ПередозуванняСимптоми: Сонливість, гіпо або гіпертермія, гіпотензія, екстрапірамідні симптоми, судоми, шок, кома. Лікування: Симптоматичне та підтримуюче. Повинні бути вжиті заходи, спрямовані на підтримання діяльності дихальної та серцево-судинної системи. Не слід використовувати епінефрину (адреналін), т.к. це може призвести до подальшого зниження артеріального тиску. Судоми можна усунути діазепамом, а екстрапірамідні симптоми біпериденом.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗлоякісний нейролептичний синдром (ЗНС) є рідкісним, але можливим ускладненням із летальним результатом при використанні нейролептиків. Основними симптомами ЗНС є гіпертермія, м'язова ригідність та порушення свідомості у поєднанні з дисфункцією вегетативної нервової системи (лабільний артеріальний тиск, тахікардія, підвищене потовиділення). Крім негайного припинення прийому нейролептиків вкрай потрібне використання загальних підтримуючих заходів та симптоматичного лікування. При тривалій терапії, особливо у великих дозах, необхідно проводити ретельний контроль, періодично оцінюючи стан пацієнтів, щоб ухвалити рішення про зменшення підтримуючого дозування. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Можливий вплив КЛОПІКСОЛА ДЕПО на здатність керувати автомобілем та іншими механізмами. Тому на початку терапії необхідно виявити обережність доти, доки не буде визначено реакцію пацієнта на лікування.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему.

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: луразідон гідрохлорид 40 мг; допоміжні речовини: ядро ​​– манітол, крохмаль прежелатинізований, кроскармелоза натрію, гіпромелоза 2910, магнію стеарат; плівкова оболонка – Опадрай® білий*, карнаубський віск. По 7 таблеток, покритих плівковою оболонкою, поміщають у алюмінієвий блістер. 4 або 8 блістерів разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку. Картонну пачку запечатують двома прозорими стікерами (контроль першого розтину).Опис лікарської формиКруглі таблетки, покриті плівковою оболонкою від білого до майже білого кольору, з гравіюванням L 40 на одній стороні.Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичний засіб (нейролептик).ФармакокінетикаВсмоктування Час досягнення максимальної концентрації (Сmax) у крові становить від 1 до 3 годин. Після прийому луразидону з їжею середня Сmax і площа під кривою «концентрація-час» (AUC) збільшувалися в 2-3 та 1,5-2 рази, відповідно порівняно зі значеннями після прийому луразидону натще. Розподіл Після прийому внутрішньо 40 мг луразидона середній обсяг розподілу, що здається, становив приблизно 6000 л. Луразідон значно (на 99%) пов'язується з білками плазми. Метаболізм Луразидон метаболізується переважно за участю ізоферменту системи цитохрому P450 (CYP3A4). Основними шляхами метаболізму є окисне N-дезалкілювання, гідроксилювання нонборнанового кільця, S-окислення. Луразідон метаболізується з утворенням двох активних метаболітів (ID-14283 та ID-14326) та двох неактивних метаболітів (ID-20219 та ID-20220). На частку луразидону та його метаболітів ID-14283, ID-14326, ID-20219 та ID-20220 при радіометричному аналізі припадає приблизно 11,4%; 4,1%; 0,4%; 24% та 11% відповідно. Активний метаболіт ID-14283 метаболізується в основному за участю ізоферменту CYP3А4. Фармакодинамічний ефект обумовлений дією луразидону та його активного метаболіту ID-14283 на дофамінові та серотонінові рецептори. У дослідженнях in vitro було виявлено, що луразідон не є субстратом ізоферментів CYP1А1, CYP1А2, CYP2А6, CYP4А11, CYP2В6, CYP2С8, CYP2С9, CYP2С19, CYP2D6 та CYP2Е1. У дослідженнях in vitro луразидон не показав прямого або слабкого інгібуючого ефекту (прямого або залежного від часу, IC50>5,9 мкмоль) щодо ізоферментів CYP1A2, CYP2B6, CYP2C8, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D. На підставі цих даних не очікується впливу луразидону на фармакокінетику лікарських засобів, що є субстратами ізоферментів CYP1A2, CYP2B6, CYP2C8, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6 та CYP2E1. При призначенні препаратів з вузьким терапевтичним діапазоном є субстратами ізоферменту CYP3A4. У дослідженнях in vitro було виявлено, що луразідон є субстратом для еффлюксних переносників P-глікопротеїну та білка резистентності раку молочної залози (BCRP). Луразідон не є субстратом для активного транспорту за допомогою транспортних поліпептидів органічних аніонів OATP1B1 та OATP1B3. Також дослідження in vitro показують, що луразідон є інгібітором Р-глікопротеїну, BCRP та транспортерів органічних катіонів першого типу (ОСТ1). Луразидон in vitro не надає клінічно значущого інгібіторного ефекту на OATP1B1, OATP1B3, транспортери органічних катіонів другого типів (OCT2), транспортери органічних аніонів першого (ОАТ1) і третього типів (OAT3), ниркові транспортери MATE1 та MATE2K . Виведення Період напіввиведення становить близько 20-40 годин. Після внутрішнього прийому луразидону, міченого радіоактивним ізотопом, близько 67% препарату виводиться кишечником і близько 19% - нирками. Сеча містить головним чином метаболіти внаслідок мінімальної ниркової екскреції вихідної сполуки. Лінійність/нелінійність Фармакокінетичні параметри луразидону пропорційні дозі в діапазоні загальної добової дози від 20 мг до 160 мг. Рівноважна концентрація луразидону досягається протягом 7 днів з початку терапії. Фармакокінетика у спеціальних груп пацієнтів Пацієнти похилого віку Дані про фармакокінетику луразидону у здорових добровольців похилого віку (≥ 65 років) обмежені. Згідно з отриманими результатами, концентрація луразидону в плазмі літніх здорових добровольців ідентична його концентрації в плазмі молодшого віку (молодше 65 років). Однак очікується підвищення концентрації луразидону в плазмі пацієнтів похилого віку при порушенні функції нирок або печінки. Пацієнти з порушенням функції печінки У пацієнтів з легкою (клас А за класифікацією Чайлд-П'ю), середньою (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю) та тяжкою (клас С за класифікацією Чайлд-П'ю) печінковою недостатністю концентрація луразидону в сироватці збільшується в 1,5, 1,7 та 3 рази, відповідно. Пацієнти з порушенням функції нирок У пацієнтів з легкою, середньою та тяжкою нирковою недостатністю концентрація луразидону у сироватці крові збільшується у 1,5, 1,9 та 2,0 рази, відповідно. Немає клінічних даних про застосування луразидону у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності (кліренс креатиніну Підлогова приналежність Популяційний фармакокінетичний аналіз не виявив клінічно значущого впливу статі хворих на шизофренію на фармакокінетику луразидону. Расова приналежність Популяційний фармакокінетичний аналіз не виявив клінічно значущого впливу расової належності хворих на шизофренію на фармакокінетику луразидону. Зазначалося, що з здорових добровольців монголоїдної раси виведення луразидона подовжувалося в 1,5 разу проти добровольцями європеоїдної раси. Куріння Дослідження in vitro з використанням печінкових ферментів людини показали, що луразидон не є субстратом ізоферменту CYP1A2, тому куріння не повинне впливати на фармакокінетику луразидону. Діти Фармакокінетичні властивості луразидону в педіатричній популяції були оцінені у 47 дітей віком 6-12 років та у 234 підлітків віком 13-17 років. Луразидон призначали у вигляді луразідону гідрохлориду у добовій дозі 20, 40, 80, 120 мг (6-17 років) або 160 мг (тільки пацієнтам 10-17 років) протягом 42 днів. Відсутня чітка кореляція між концентрацією луразидону у сироватці крові та віком або масою тіла. Фармакокінетичні параметри луразидону в дітей віком 6-17 років, загалом, були можна порівняти з такими в дорослих.ФармакодинамікаЛуразідон – це селективний антагоніст дофамінових та моноамінових рецепторів, що володіє високою спорідненістю до D2-дофамінових та 5-НТ2А- та 5-НТ7-серотонінових рецепторів (ступінь спорідненості 0,994, 0,47 та 0,495 нМ, відповідно). Луразідон також блокує α2С- та α2А-адренорецептори (ступінь спорідненості 10,8 і 40,7 нМ, відповідно), має частковий агонізм до 5-НТ1А-серотонінових рецепторів зі ступенем спорідненості 6,38 нМ. Луразидон не зв'язується з гістаміновими та мускариновими рецепторами. Механізм дії другорядного активного метаболіту луразидону ID-14283 такий самий, як і у луразидону. За даними позитронно-емісійної томографії застосування луразідону в діапазоні доз від 9 до 74 мг (від 10 до 80 мг луразидону гідрохлориду) у здорових добровольців призвело до дозозалежного зменшення зв'язування 11С-раклоприду, ліганду D2/D3 рецепторів. стріатумі. В основних клінічних дослідженнях (КІ) ефективності луразідон призначали у дозах від 20 до 160 мг. Клінічні дані Шизофренія Дорослі Ефективність луразидону в лікуванні шизофренії була продемонстрована в ході 5 багатоцентрових плацебо-контрольованих подвійних-сліпих 6-тижневих КІ у пацієнтів, які відповідають критеріям Посібника з діагностики та статистики психічних розладів, IV редакції (DSM-IV). Дози луразидону, різні у п'яти КІ, становили від 40 до 160 мг один раз на день. У ході короткострокових КІ основний показник ефективності визначався як середня зміна суми балів до 6-го тижня терапії щодо вихідного значення за оцінкою за допомогою Шкали позитивних та негативних синдромів (PANSS - валідований опитувальник, що включає 5 факторів для оцінки позитивних симптомів, негативних симптомів, дезорганізованого , неконтрольованої ворожості/збудження та тривоги/депресії).Луразідон продемонстрував велику ефективність порівняно з плацебо під час досліджень 3 фази. Статистично значущі відмінності від плацебо було зареєстровано вже на 4 день терапії. Крім того, луразідон перевершував плацебо за заздалегідь визначеним вторинним показником ефективності – показником Шкали загального клінічного враження про тяжкість захворювання (CGI-S). Ефективність була також підтверджена за результатами вторинного аналізу відповіді на лікування (зниження ≥ 30% щодо вихідного значення суми балів за PANSS). У короткострокових дослідженнях був виявлено стійкої залежності ефекту від дози.луразідон перевершував плацебо за заздалегідь визначеним вторинним показником ефективності – показником Шкали загального клінічного враження про тяжкість захворювання (CGI-S). Ефективність була також підтверджена за результатами вторинного аналізу відповіді на лікування (зниження ≥ 30% щодо вихідного значення суми балів за PANSS). У короткострокових дослідженнях був виявлено стійкої залежності ефекту від дози.луразідон перевершував плацебо за заздалегідь визначеним вторинним показником ефективності – показником Шкали загального клінічного враження про тяжкість захворювання (CGI-S). Ефективність була також підтверджена за результатами вторинного аналізу відповіді на лікування (зниження ≥ 30% щодо вихідного значення суми балів за PANSS). У короткострокових дослідженнях був виявлено стійкої залежності ефекту від дози. Довгострокова ефективність луразидону в дозах від 40 до 160 мг один раз на день продемонстрована у 12-місячному дослідженні не меншої ефективності порівняно з кветіапіном із уповільненим вивільненням (XR) (від 200 до 800 мг щодня). Луразідон був не менш ефективним, ніж кветіапін XR, за показником часу до рецидиву шизофренії. Через 12 місяців застосування луразидону спостерігалося незначне збільшення маси тіла та індексу маси тіла від вихідного значення (середнє (стандартне відхилення): 0,73 (3,36) кг та 0,28 (1,17) кг/м2, відповідно); у групі препарату порівняння (кветіапін XR) збільшення цих параметрів склало 1,23 (4,56) кг та 0,45 (1,63) кг/м2, відповідно. Загалом луразідон незначно впливав на вагу та інші метаболічні параметри, включаючи концентрацію загального холестерину, тригліцеридів та глюкози. У ході довгострокового дослідження безпеки клінічно стабільні пацієнти отримували від 40 до 120 мг луразидону або рисперидон у дозі від 2 до 6 мг. У цьому дослідженні відсоток рецидивів протягом 12 місяців становив 20% при застосуванні луразидону та 16% при застосуванні рисперидону. Ця різниця наблизилася до статистично значущої, але не досягла такої. У ході довгострокових досліджень тривалості ефекту тривалість періоду контролю симптомів та безрецидивного періоду шизофренії була більшою у пацієнтів, які отримували луразидон, порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо. Після усунення гострої симптоматики та стабілізації стану протягом 12 тижнів за допомогою луразидону пацієнтів рандомізували подвійним сліпим методом для продовження прийому луразидону або плацебо до рецидиву симптомів шизофренії. Первинний аналіз тривалості періоду до розвитку рецидиву проводили за допомогою цензурування даних пацієнтів, які завершили дослідження до настання рецидиву. Відзначено достовірно більшу тривалість безрецидивного періоду у пацієнтів, які отримували луразидон, порівняно з пацієнтами у групі плацебо (p=0,039).Оцінка ймовірності рецидиву на 28-му тижні за методом Каплана-Мейєра склала 42,2% у групі луразидону та 51,2% – у групі плацебо. Імовірність припинення терапії з будь-якої причини на 28-му тижні склала 58,2% для пацієнтів групи луразидону та 69,9% для пацієнтів групи плацебо (p=0,072). Підлітки Ефективність луразидону була продемонстрована у 6-тижневому багатоцентровому рандомізованому подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні серед підлітків (від 13 до 17 років) з діагнозом шизофренія відповідно до критеріїв DSM-IV-TR (n=326). Пацієнти були рандомізовані в одну з двох груп, які отримували фіксовану дозу препарату Латуда (40 або 80 мг на день) або плацебо. Як основний показник ефективності використовувалася шкала PANSS. Вторинним показником ефективності була шкала CGI-S. Луразідон продемонстрував велику ефективність за показниками PANSS та CGI-S на 6-му тижні в обох групах. Для оцінки довгострокової безпеки, переносимості та ефективності луразидону серед підлітків в умовах гнучкого підбору добової дози (20, 40, 60 або 80 мг на день) було проведено розширене дослідження тривалістю 104 тижні. До нього включалися підлітки, які завершили 6-тижневий період лікування у трьох попередніх дослідженнях. Таким чином, було включено 271 пацієнт з діагнозом шизофренія. З них 186 підлітків (68,6%) пройшли курс лікування протягом 52 тижнів, а 156 (57,6%) – протягом 104 тижнів. Динаміка середнього значення (95% CI) загального балу PANSS від вихідного рівня за показником LOCF склала на 28-му тижні -26,5 (-28,5, -24,5), на 52-му тижні -28,2 (- 30,2, -26,2), і в кінцевій точці на 104-му тижні за показником LOCF/post-OL -29,5 (-31,8, -27,3), а середня зміна (95% CI) від вихідного рівня за показником LOCF склало -9,2 (-11,1, -7,2) на 28-му тижні, -10,8 (-13,0, -8,7) на 52-му тижні та - 12,2 (-14,5, -9,8) у кінцевій точці на 104-му тижні за показником LOCF/post-OL відповідно. Депресивні епізоди при біполярному розладі І типу (біполярна депресія) Монотерапія Дорослі Ефективність луразидону у вигляді монотерапії вивчали в ході 6-тижневого багатоцентрового рандомізованого подвійного-сліпого плацебо-контрольованого дослідження у дорослих пацієнтів (середній вік 41,5 років, діапазон від 18 до 74 років), які відповідали критеріям великого депресивного епізоду в рамках біляр I типу за критеріями переглянутого DSM-IV, з швидкою циклічності або без неї, а також без ознак психозу (N=485). Пацієнти були рандомізовані для прийому луразидону у двох діапазонах дозування (від 20 до 60 мг на день та від 80 до 120 мг на день) або плацебо. У цьому дослідженні основним інструментом оцінки депресивних симптомів була шкала Монтгомері-Асберг для оцінки депресії (MADRS – клінічно ранжована шкала з 10 пунктів із сумою балів у діапазоні від 0 (ознаки депресії відсутні) до 60 (максимальний бал)). Первинною кінцевою оцінною точкою була зміна від вихідного рівня бала шкали MADRS до 6-го тижня. Інструментом для оцінки вторинної кінцевої точки була CGI-BP-S – клінічно ранжована шкала, яка оцінює поточний стан здоров'я пацієнта із біполярним захворюванням за семибальною шкалою; у своїй, що більше сума балів, тим важче захворювання. Для обох інтервалів доз луразідон перевищував плацебо за ступенем зменшення балів за MADRS та CGI-BP-S до 6-го тижня. Прийом препарату у більш високих дозах (від 80 до 120 мг на день) у середньому не забезпечував додаткової ефективності порівняно з нижчими дозами (від 20 до 60 мг на день). Діти та підлітки Ефективність луразидону була встановлена ​​в 6-тижневому багатоцентровому рандомізованому подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні у педіатричних пацієнтів (від 10 до 17 років), які відповідали критеріям великого депресивного епізоду DSM-V, в рамках міполярного розладу. нього, і навіть без ознак психозу (N=343). Пацієнти були рандомізовані з урахуванням гнучкого дозування луразидону від 20 до 80 мг на добу або плацебо. Наприкінці клінічного дослідження більшість пацієнтів (67%) отримували дозу 20 мг на добу або 40 мг на день. Оцінка ефективності луразидону здійснювалася з допомогою переглянутої шкали оцінки дитячої депресії (CDRS-R). CDRS-R – це шкала, що складається з 17 пунктів із загальною кількістю балів у діапазоні від 17 до 113. Основною кінцевою точкою дослідження була зміна від вихідного рівня в балах CDRS-R до 6-го тижня. Вторинною кінцевою точкою була зміна вихідного рівня в шкалі депресії CGI-BP-S. Луразідон перевершив плацебо у зниженні загального балу CDRS-R та показника депресії CGI-BP-S на 6-му тижні. Для оцінки довгострокової безпеки, переносимості та ефективності луразидону (20, 40, 60 або 80 мг на день) у дітей, які завершили 6-тижневий період лікування у трьох попередніх дослідженнях, було проведено розширене дослідження тривалістю 104 тижні. До нього увійшли 306 пацієнтів із біполярною депресією. З них 195 (63,7%) завершили участь через 12 місяців лікування, а 168 (54,9%) завершили дослідження. Середня (±SD) зміна загального балу CDRS-R склала -29,0 ± 12,13 на 28-му тижні і знизилася до -32,2 ± 11,08 на 52-му тижні та 34,8 ± 11,29 на 104-й тиждень. Середнє значення зниження балів відносного вихідного рівня становило 31,1±13,20. Середня (±SD) зміна загального балу CDRS-R щодо вихідного рівня склала -9,9±13,48 на 28-му тижні, 13,4±13,01 на 52-му тижні, -16,4±13,24. на 104-му тижні та -11,3 ± 15,02 у кінцевій точці. Додаткова терапія з препаратами літію або вальпроєвої кислоти. Ефективність луразидону як додаткової терапії з препаратами літію або вальпроєвої кислоти була встановлена ​​в 6-тижневому багатоцентровому рандомізованому подвійно-сліпому плацебо-контрольованому дослідженні у дорослих пацієнтів (середній вік 41,7 років, діапазон від 18 до 72 років), які відповідали депресивного епізоду в рамках біполярного афективного розладу типу I, переглянутого DSM-IV, з швидкою циклічності або без неї, а також без ознак психозу (N=340). Пацієнти з симптоматикою після лікування препаратами літію або вальпроєвої кислоти були рандомізовані для прийому луразидону в дозах від 20 до 120 мг на день або плацебо. Основним інструментом оцінки депресивних симптомів була шкала MADRS. Первинною кінцевою оцінною точкою була зміна від початкового рівня оцінки за шкалою MADRS до 6-го тижня лікування. Інструментом оцінки вторинної кінцевої точки була шкала CGI-BP-S. Луразідон як додаткова терапія з препаратами літію та вальпроєвої кислоти перевищував плацебо за ступенем зниження балів MADRS та CGI-BP-S до 6-го тижня лікування.Показання до застосуванняЛікування шизофренії у дорослих та підлітків з 13 років та старше. Лікування депресивних епізодів при біполярному розладі І типу (біполярна депресія) у дорослих та дітей з 10 років і старше як монотерапія. Лікування депресивних епізодів при біполярному розладі І типу (біполярна депресія) у дорослих з 18 років і старше як додаткова терапія з препаратами літію або вальпроєвої кислоти.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до активної речовини або до будь-яких інших компонентів препарату, перелічених у розділі «Склад». Одночасне застосування з сильними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, з боцепревіром, кларитроміцином, кобіцистатом, індинавіром, ітраконазолом, кетоконазолом, нефазодоном, нелфінавіром, позаконазолом, ритонавіром, свинавіором, , фенобарбіталом, фенітоїном), рифампіцином, звіробоєм продірявленим. Дитячий вік до 10 років (ефективність та безпека не встановлені).Вагітність та лактаціяЗастосування під час вагітності Дані щодо застосування луразидону у вагітних жінок обмежені (оцінено менше 300 результатів вагітності). Досліджень на тварин недостатньо для оцінки впливу на вагітність, розвиток ембріона та плода, пологи та постнатальний розвиток. Потенційний ризик для людини невідомий. Препарат Латуда не слід застосовувати при вагітності, за винятком випадків явної необхідності. У разі прийому жінкою антипсихотичних препаратів, включаючи луразідон, у третьому триместрі вагітності у новонароджених існує ризик виникнення небажаних реакцій, включаючи екстрапірамідні розлади та/або синдром відміни різного ступеня тяжкості. Відзначалися ажитація, гіпертонія, гіпотонія, тремор, сонливість, респіраторні розлади або порушення процесу годування. Отже, у разі необхідно здійснювати ретельне спостереження за новонародженими. Період грудного вигодовування У дослідженнях тварин виявлено, що луразидон екскретується в молоко щурів. Відомості про здатність луразидону чи його метаболітів проникати у грудне молоко людини відсутні. Годування груддю жінками, які приймають препарат Латуда®, можливе лише у випадках, коли потенційна користь лікування для матері перевищує потенційний ризик ускладнень для дитини. Фертильність Дослідження на тваринах показали вплив препарату на фертильність, в основному пов'язане з підвищенням концентрації пролактину, що не є значущим для репродуктивної функції людини.Побічна діяШизофренія Резюме профілю безпеки Безпеку луразидону оцінювали на фоні застосування його у дозах від 20 до 160 мг під час КІ у пацієнтів з шизофренією протягом 52 тижнів та у постреєстраційному періоді. Найчастішими небажаними лікарськими реакціями (НЛР) (≥ 10%) були акатизія та сонливість, які мали дозозалежний характер при прийомі препарату у дозах до 120 мг на день. НЛР, наведені нижче, класифіковані за класом систем органів та кращою термінологією. Частота НЛР визначена за даними клінічних досліджень. Частота НЛР визначалася згідно з наступною класифікацією: дуже часто (≥ 1/10); часто (від ≥ 1/100 до Небажані лікарські реакції за результатами об'єднаного аналізу у хворих на шизофренію (дорослі) Інфекційні та паразитарні захворювання: нечасто – назофарингіт. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: рідко – еозинофілія; частота невідома – лейкопенія ****, нейтропенія ****, анемія ****. Порушення з боку імунної системи: часто гіперчутливість. Порушення з боку обміну речовин та харчування: часто збільшення маси тіла; нечасто – зниження апетиту, підвищення глюкози у крові, гіпонатріємія. Порушення психіки: часто - безсоння, ажитація, занепокоєння, тривожність; нечасто - жахливі сновидіння, кататонія; частота невідома – суїцидальна поведінка ****, панічна атака ****, порушення сну ****. Порушення з боку нервової системи: дуже часто – акатизія, сонливість*; часто – паркінсонізм**, запаморочення, дистонія***, дискінезія; нечасто – летаргія, дизартрія, пізня дискінезія; рідко – злоякісний нейролептичний синдром; частота невідома – судоми ****. Порушення органами зору: нечасто – нечіткість зору. Порушення з боку органів слуху та лабіринтні порушення: частота невідома – вертиго****. Порушення серця: нечасто – тахікардія; частота невідома – стенокардія ****, атріовентрикулярна (av) блокада 1 ступеня ****, брадикардія ****. Порушення з боку судин: нечасто – гіпертензія, гіпотензія, ортостатична гіпотензія, припливи, підвищений кров'яний тиск. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: часто – нудота, блювання, диспепсія, гіперсалівація, сухість у роті, біль у верхній частині живота, відчуття дискомфорту у шлунку; нечасто – метеоризм; частота невідома – діарея ****, дисфагія ****, гастрит ****. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто – підвищення рівня аланінамінотрансферази (АЛТ). Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто – висипання, свербіж; нечасто – гіпергідроз; рідко – ангіоневротичний набряк; частота невідома – синдром Стівенса-Джонсона. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто – скелетно-м'язова ригідність, підвищення креатинфосфокінази у крові; нечасто – скутість у суглобах, міалгія, біль у шиї, біль у спині; рідко – рабдоміоліз. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: часто – підвищення креатиніну в крові; нечасто – дизурія; частота невідома – ниркова недостатність****. Вагітність, післяпологові та перинатальні стани: частота невідома – синдром відміни у новонароджених. Порушення з боку статевих органів та молочних залоз: нечасто – збільшення пролактину в крові; частота невідома – збільшення молочної залози****, біль у молочній залозі****, галакторея****, еректильна дисфункція****, аменорея****, дисменорея****. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – втома; нечасто – порушення ходи; частота невідома – раптова смерть, пов'язана з існуючим серцево-судинним захворюванням, що спостерігається під час клінічних досліджень ****. * Термін «сонливість» поєднує терміни НЛР: гіперсомнія, гіперсомнолентність, седація та сонливість. ** Термін «паркінсонізм» поєднує терміни НЛР: брадикінезія, ригідність на кшталт «зубчастого колеса», екстрапірамідні розлади, гіпокінезія, м'язова ригідність, паркінсонізм, уповільнення психомоторної активності та тремор. *** Термін «дистонія» поєднує терміни НЛР: дистонія, окулогірний криз, оромандибулярна дистонія, спазм язика, кривошия та тризм. **** НЛР, виявлені в ході контрольованих та неконтрольованих КІ 2 та 3 фаз, але невелика кількість випадків не дозволяє оцінити частоту. Небажані лікарські реакції за результатами об'єднаного аналізу у хворих на шизофренію (підлітки від 13 до 17 років) Інфекційні та паразитарні захворювання: нечасто – назофарингіт, риніт, інфекції верхніх дихальних шляхів. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: нечасто – нейтропенія. Порушення з боку імунної системи: не часто – гіперчутливість. Порушення з боку ендокринної системи: часто – гіперпролактинемія (включаючи підвищення рівня пролактину в крові); нечасто – аутоімунний тиреоїдит, гіперандрогенія, гіпотиреоз. Порушення з боку обміну речовин та харчування: часто – зниження апетиту, підвищений апетит; нечасто – гіперінсулінемія. Порушення психіки: часто – незвичайні сновидіння, ажитація, тривога, депресія, безсоння, психотичний розлад, шизофренія, напруга; нечасто – агресія, апатія, сплутаність свідомості, пригнічений настрій, розщеплення свідомості, слухові галюцинації, зорові галюцинації, гоміцидальні ідеї, імпульсивна поведінка, розлад засипання, зниження лібідо, підвищення лібідо, апатія, зміни психо , непосидючість, розлад сну, суїцидальні думки, термінальна інсомнія (раннє пробудження), порушення мислення. Порушення з боку нервової системи: дуже часто – акатизія, головний біль, сонливість*; часто – порушення уваги, запаморочення, дискінезія, дистонія**, паркінсонізм***; нечасто – постуральне запаморочення, дисгевзія, гіперкінезія, порушення пам'яті, мігрень, парестезії, психомоторна гіперактивність, синдром неспокійних ніг, пізня дискінезія, біль напруги. Порушення органу зору: нечасто – порушення акомодації, нечіткість зору. Порушення з боку органів слуху та лабіринтні порушення: нечасто – гіперакузія. Порушення серця: часто – тахікардія; нечасто – серцебиття, надшлуночкові екстрасистоли. Порушення з боку судин: нечасто – ортостатична гіпотензія, підвищений кров'яний тиск. Порушення з боку органів дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто – біль у ротоглотці, задишка. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – нудота; часто – запори, сухість у роті, гіперсалівація, блювання; нечасто – дискомфорт у животі, біль у верхній частині живота, сухість у роті, діарея, диспепсія, сухість губ, зубний біль. Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: часто – гіпергідроз; нечасто – алопеція, аномальний ріст волосся, висипання, кропив'янка. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: нечасто – м'язова ригідність; часто – артралгія, напруженість м'язів, скелетно-м'язова скутість, міалгія, біль у кінцівках, біль у щелепних суглобах. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто – білірубінурія, дизурія, порушення сечовипускання, поліурія, протеїнурія, порушення функції нирок. Порушення з боку статевих органів та молочних залоз: часто – еректильна дисфункція; нечасто – аменорея, біль у грудях, порушення еякуляції, галакторея, гінекомастія, нерегулярні менструації, олігоменорея, сексуальна дисфункція. Вроджені, спадкові та генетичні порушення: нечасто – синдром Туретта. Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – астенія, втома, дратівливість; нечасто – озноб, порушення ходи, нездужання, біль у грудях некардіологічного генезу, гіпертермія. Лабораторні та інструментальні дані: часто – підвищення креатинфосфокінази крові, підвищення С-реактивного білка, зниження ваги, підвищення ваги; нечасто - підвищення рівня аланінамінотрансферази (АЛТ), позитивний тест на антитиреоїдні антитіла, підвищення рівня аспартатамінотрансферази (АСТ), зниження рівня лужної фосфатази в крові, підвищення рівня лужної фосфокінази в крові, підвищення рівня холестерину крові, підвищення рівня глюкози в крові, у крові, зниження рівня тестостерону в крові, підвищення рівня тиреотропного гормону крові, підвищення тригліцеридів крові, скорочення періоду інтервалу PR на електрокардіограмі, зниження гемоглобіну, зниження ліпопротеїнів високої густини, зниження ліпопротеїнів низької щільності. Травми, інтоксикації та ускладнення маніпуляцій: нечасто – навмисне передозування. * Термін «сонливість» поєднує терміни НЛР у підлітків: гіперсомнія, седація та сонливість. ** Термін «дистонія» поєднує терміни НЛР у підлітків: дистонія, спазм погляду та кривошия. **? Термін «паркінсонізм» поєднує терміни НЛР у підлітків: ригідність зубчастого колеса, екстрапірамідний розлад, гіпокінезію, паркінсонізм та тремор. Біполярна депресія (монотерапія) Дорослі Наведені нижче дані ґрунтуються на короткострокових плацебо-контрольованих реєстраційних дослідженнях біполярної депресії у пацієнтів, які отримували препарат Латуда у дозах від 20 мг до 120 мг на день (n=331). Найбільш часто спостерігаються НЛР (частота виникнення ≥ 5% і, як мінімум, вдвічі частіше, ніж для плацебо) у пацієнтів, які отримували препарат Латуда®, були акатизія, екстрапірамідні симптоми, сонливість, нудота, блювання, діарея та тривожність. Діти (від 10 до 17 років) Наступні результати засновані на 6-тижневому плацебо-контрольованому дослідженні біполярної депресії у дітей віком від 10 до 17 років, у якому препарат Латуда застосовувався у добових дозах від 20 до 80 мг (N=175). Найбільш частими побічними реакціями (частота народження ≥5% і, принаймні, вдвічі вище, ніж у плацебо) у педіатричних пацієнтів (від 10 до 17 років), які отримували препарат Латуда®, були нудота, збільшення ваги та безсоння. Додаткова терапія з препаратами літію або вальпроєвої кислоти. Дорослі Наведені дані ґрунтуються на двох короткострокових плацебо-контрольованих реєстраційних дослідженнях біполярної депресії у пацієнтів, які отримували препарат Латуда як додаткову терапію з препаратами літію та вальпроєвої кислоти в дозах від 20 до 120 мг на день (n=360). Найбільш часто спостерігається НЛР (частота виникнення нових випадків ≥ 5% і, як мінімум, вдвічі частіше, ніж для плацебо) у пацієнтів, які отримували препарат Латуда®, були акатизія та сонливість. Опис окремих побічних реакцій У процесі післяреєстраційного спостереження повідомлялося про клінічно значущі реакції з боку шкіри та інші реакції гіперчутливості, пов'язані з застосуванням луразидону, включаючи кілька повідомлень про розвиток синдрому Стівена-Джонсона. Реакції, що становлять особливий інтерес для даного класу препаратів Екстрапірамідні симптоми (ЕПС) Шизофренія Дорослі За даними короткострокових плацебо-контрольованих досліджень частота зареєстрованих явищ, пов'язаних з екстрапірамідними порушеннями, за винятком акатизії та занепокоєння, склала 13,5% у пацієнтів, які отримували луразидон, та 5,8% – у пацієнтів, які отримували плацебо. Частота випадків акатизії у пацієнтів, які отримували луразідон, склала 12,9%, у пацієнтів, які отримують плацебо, –3,0%. Підлітки (від 13 до 17 років) У короткостроковому плацебо-контрольованому дослідженні у підлітків з шизофренією частота ЕПС, за винятком випадків виникнення акатизії, склала 5,1% у пацієнтів, які отримували луразидон порівняно з 1,8% у пацієнтів, які отримували плацебо. А частота виникнення акатизії у пацієнтів, які отримували препарат Латуда, склала 8,9% порівняно з 1,8% у пацієнтів, які отримували плацебо. Біполярна депресія Монотерапія Дорослі У короткострокових плацебо-контрольованих дослідженнях біполярної депресії у пацієнтів, які отримували препарат Латуда у вигляді монотерапії, частота розвитку НЛР, пов'язаних з ЕПС, крім акатизії та занепокоєння, склала 6,9% порівняно з 2,4% у пацієнтів, які отримували плацебо. Частота розвитку акатизії у пацієнтів, які отримували препарат Латуда, склала 9,4% порівняно з 2,4% у пацієнтів, які отримували плацебо. Діти (від 10 до 17 років) У 6-тижневому плацебо-контрольованому дослідженні у групі дітей віком від 10 до 17 років з депресією при біполярному розладі І типу частота ЕПС, крім акатизії, була порівнянною у пацієнтів, які отримували препарат Латуда від 20 до 80 мг на день (3, 4%) порівняно із плацебо (3,5%). А частота виникнення акатизії склала 2,9% у пацієнтів, які отримували препарат Латуда®, порівняно з 3,5% у пацієнтів, які отримували плацебо. Додаткова терапія з препаратами літію або вальпроєвої кислоти. Дорослі У короткострокових плацебо-контрольованих дослідженнях препарату Латуда® як додаткова терапія біполярної депресії у пацієнтів, які отримували препарати літію та вальпроєвої кислоти, частота НЛР, пов'язаних з ЕПС, крім акатизії та занепокоєння, склала 13,9% порівняно з 8,7% у пацієнтів, які отримували плацебо. Частота розвитку акатизії у пацієнтів, які отримували препарат Латуда, склала 10,8% порівняно з 4,8% у пацієнтів, які отримували плацебо. Дістонія Симптоми дистонії, тривалі патологічні скорочення груп м'язів можуть спостерігатися у схильних пацієнтів протягом перших кількох днів лікування. Симптоми дистонії включають спазм м'язів шиї, іноді розвивається почуття стискання горла, утруднення ковтання, утруднення дихання та/або протрузія язика. Хоча ці симптоми можуть з'являтися при застосуванні препарату у низьких дозах, вони спостерігаються частіше та з більшим ступенем тяжкості при застосуванні антипсихотичних лікарських засобів першого покоління у високих дозах. Підвищено ризик розвитку гострої дистонії у чоловіків та у пацієнтів молодшого віку. Шизофренія Дорослі За даними короткострокового плацебо-контрольованого дослідження у дорослих пацієнтів з шизофренією дистонію спостерігалася у 4,2% пацієнтів, які отримували препарат Латуда® (0,0% - 20 мг, 3,5% - 40 мг, 4,5% - 80 мг, 6,5% - 120 мг та 2,5% - 160 мг), порівняно з 0,8% пацієнтів, які отримували плацебо. Семеро пацієнтів (0,5%, 7/1508) припинили клінічні випробування через виникнення дистонії, четверо отримували препарат Латуда® 80 мг на день, і троє отримували препарат Латуда® 120 мг на день. Підлітки У короткостроковому плацебо-контрольованому дослідженні серед підлітків з шизофренією дистонію спостерігалася у 1% пацієнтів, які отримували препарат Латуда® (1% Латуда® 40 мг та 1% Латуда® 80 мг), порівняно з 0% у пацієнтів, які отримували плацебо. Жоден пацієнт не припинив участь у клінічному дослідженні через виникнення дистонії. Біполярна депресія Монотерапія Дорослі У короткостроковому плацебо-контрольованому дослідженні монотерапії у дорослих пацієнтів з біполярною депресією в умовах гнучкого вибору добової дози дистонію спостерігалася у 0,9% пацієнтів, які отримували препарат Латуда® (0,0% та 1,8% для препарату Латуда® у дозі від 20%). до 60 мг на день та препарату Латуда® у дозі від 80 до 120 мг на день, відповідно), порівняно з 0,0% у пацієнтів, які отримували плацебо. Жоден пацієнт не припинив участь у клінічному дослідженні через виникнення дистонії. Діти (від 10 до 17 років) У 6-тижневому плацебо-контрольованому дослідженні серед дітей та підлітків віком від 10 до 17 років з біполярною депресією дистонію спостерігалася у 0,6% пацієнтів, які отримували препарат Латуда®, порівняно з 1,2% пацієнтів, які отримували плацебо. Жоден пацієнт не припинив клінічне дослідження через виникнення дистонії. Додаткова терапія з препаратами літію або вальпроєвої кислоти. У короткостроковому плацебо-контрольованому дослідженні монотерапії у дорослих пацієнтів з біполярною депресією в умовах гнучкого вибору добової дози дистонію спостерігалась у 1,1% пацієнтів, які отримували препарат Латуда® (від 20 до 120 мг), порівняно з 0,6% у пацієнтів, отримували плацебо. Жоден пацієнт не припинив клінічне дослідження через дистонічні явища. Венозна тромбоемболія При застосуванні антипсихотичних препаратів зареєстровані випадки венозної тромбоемболії, у тому числі тромбоемболії легеневої артерії та тромбозу глибоких вен. Частота розвитку венозних тромбоемболій невідома. Якщо будь-які вказані в інструкції побічні ефекти посилюються, або Ви помітили будь-які інші побічні ефекти, не вказані в інструкції, повідомте про це лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиФармакодинамічна взаємодія Так як Латуда діє переважно на ЦНС, необхідно дотримуватися обережності при застосуванні препарату в комбінації з іншими препаратами центральної дії та з алкоголем. Слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні препарату Латуда з препаратами, що подовжують інтервал QT, такими, як антиаритмічні препарати класу ІА (наприклад, хінідин, дизопірамід) та класу III (наприклад, аміодарон, соталол), деякими антигістамінними препаратами. деякими протималярійними препаратами (наприклад, мефлохіном). Препарат Латуда® слід застосовувати з обережністю при одночасному застосуванні з іншими серотонінергічними засобами, такими як бупренорфін/опіоїди, інгібітори МАО, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІОЗС), інгібітори зворотного захоплення серотоніну та норадреналі серотонінового синдрому, потенційно небезпечного життя стану. Фармакокінетична взаємодія Одночасне застосування луразидону та грейпфрутового соку не вивчалося. Грейпфрутовий сік пригнічує ізофермент CYP3A4 і може збільшувати концентрацію луразидону в крові. Слід уникати вживання грейпфрутового соку під час лікування луразідоном. Здатність інших препаратів впливати на препарат Латуда® Фармакодинамічний ефект луразидону та його активного метаболіту ID 14283 опосередкований взаємодією з дофаміновими та серотоніновими рецепторами. Луразидон та його активний метаболіт ID 14283 метаболізуються головним чином за участю ізоферменту CYP3A4. Інгібітори ізоферменту CYP3A4 Протипоказано застосування луразидону з сильними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, боцепревіром, кларитроміцином, кобіцистатом, індинавіром, ітраконазолом, кетоконазолом, нефазодоном, нелфінавіром, позаконазолом, ритонавіром, ритонавіром, Одночасне застосування луразидону з сильним інгібітором ізоферменту CYP3A4, кетоконазолом, призводить до 9- і 6-кратного збільшення впливу луразидону та його активного метаболіту ID-14283 відповідно. Одночасне застосування луразидону та позаконазолу (сильного інгібітора ізоферменту CYP3A4) призводило до збільшення експозиції луразидону приблизно у 4-5 разів. Стійкий ефект позаконазолу на експозицію луразидону спостерігався протягом 2-3 тижнів після припинення одночасного прийому позаконазолу. Одночасне застосування луразидону з помірними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, дилтіаземом, еритроміцином, флуконазолом, верапамілом) може збільшувати експозицію луразидону. Передбачається, що при одночасному застосуванні помірні інгібітори ізоферменту CYP3А4 призводять до 2-5 кратного збільшення експозиції субстратів ізоферменту CYP3A4. Одночасне застосування луразидону з дилтіаземом (лікарської форми з уповільненим вивільненням), помірним інгібітором ізоферменту CYP3A4, призводить до збільшення експозиції луразидону та ID 14283 у 2,2 та 2,4 рази, відповідно. Призначення дилтіазему у лікарській формі зі швидким вивільненням може призвести до більш вираженого підвищення експозиції луразидону. Індуктори ізоферменту CYP3A4 Протипоказано одночасне застосування луразидону з сильними індукторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, карбамазепіном, фенобарбіталом, фенітоїном, рифампіцином, звіробою продірявленою). Одночасне застосування луразідону з сильним індуктором ізоферменту CYP3A4, рифампіцином, призводить до 6-кратного зниження експозиції луразідону. Застосування луразидону в комбінації зі слабкими (наприклад, армодафінілом, ампренавіром, апрепітантом, преднізолоном, руфінамідом) або помірними (наприклад, бозентаном, ефавірензом, етравірином, модафінілом, нафциліном) індукторами ізоферменту луразидону, під час застосування та протягом двох тижнів після припинення прийому індукторів ізоферменту CYP3A4. При сумісному застосуванні зі слабкими та помірними індукторами ізоферменту CYP3A4 необхідно ретельно контролювати ефективність луразидону та коригувати дозу у разі потреби. Літій При сумісному застосуванні з препаратами літію необхідності корекції дози луразидону немає. Вальпроєва кислота При сумісному застосуванні з препаратами вальпроєвої кислоти необхідності корекції дози луразидону немає. Досліджень, спрямованих на вивчення міжлікових взаємодій вальпроатів та препарату Латуда, не проводилося. На підставі фармакокінетичних даних, отриманих у дослідженнях біполярної депресії, концентрація вальпроєвої кислоти не впливала на концентрацію луразидону та навпаки. Транспортери Луразідон є субстратом P-глікопротеїну та BCRP (білка резистентності раку молочної залози) in vitro, але значущість даної властивості in vivo не встановлена. Одночасне застосування луразидону з інгібіторами P-глікопротеїну та BCRP може збільшувати експозицію луразидону. Здатність луразидону впливати на інші препарати Одночасний прийом луразидону з мідазоламом, чутливим субстратом ізоферменту CYP3A4, призводить до підвищення експозиції мідазоламу менш ніж у 1,5 рази. Рекомендується належне спостереження при сумісному застосуванні луразидону та субстратів ізоферменту CYP3A4 з відомим вузьким терапевтичним діапазоном (наприклад, астемізолу, терфенадину, цизаприду, пімозиду, хінідину, беприділу або алкалоїдів ріжків [ерготаміну, дигидр. Можна застосовувати луразидон у комбінації з дигоксином (субстратом Р-глікопротеїну), так як при одночасному їх застосуванні експозиція дигоксину не збільшувалася, і лише незначно збільшувалася Cmax (в 1,3 рази). Луразидон in vitro є інгібітором еффлюксного транспортера Р-глікопротеїну, тому не можна виключити клінічну значущість інгібування Р-глікопротеїну в кишечнику. Одночасне застосування субстрату Р-глікопротеїну дабігатрану етексилату може призвести до підвищення концентрації дабігатрану в крові. Луразидон in vitro є інгібітором еффлюксного транспортера BCRP, тому не можна виключити клінічну значущість пригнічення BCRP в кишечнику. Одночасне застосування луразидону із субстратами BCRP може призвести до збільшення концентрації цих субстратів у крові. Одночасне застосування луразидону з препаратами літію показало, що літій не має клінічно значущого впливу на фармакокінетику луразидону. Таким чином, не потрібна корекція дози луразидону при застосуванні в комбінації з препаратами літію. Луразідон не впливає на концентрацію літію. Не потрібна корекція дози препаратів вальпроєвої кислоти при спільному застосуванні з луразідоном. За даними досліджень лікарської взаємодії спільне застосування луразидону та комбінованих пероральних контрацептивів, включаючи норгестим та етинілестрадіол, не призвело до клінічно та статистично значущого ефекту луразидону на фармакокінетику контрацептивів або на концентрацію глобуліну, що зв'язує статеві гормони. Отже, луразідон можна застосовувати у комбінації з пероральними контрацептивами.Спосіб застосування та дозиДля прийому всередину. Препарат Латуда у таблетках, покритих плівковою оболонкою, приймають внутрішньо один раз на день під час їжі або відразу після неї (не менше 350 ккал). Очікувана експозиція луразидону при прийомі натще значно нижче порівняно з експозицією при прийомі під час їжі. Таблетки препарату Латуда рекомендується ковтати повністю для маскування гіркого смаку. Таблетки слід приймати щодня в те саме час для дотримання режиму терапії. Шизофренія Дорослі (18 років та старші) Рекомендована початкова доза препарату Латуда становить 40 мг один раз на день. Титрування дози не потрібне. Ефект досягається у діапазоні доз від 40 до 160 мг на добу. Доза луразидону може бути збільшена за рішенням лікаря на підставі клінічної відповіді. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 160 мг. Пацієнти, які отримують препарат Латуда у добовій дозі вище 120 мг, які перервали лікування більш ніж на 3 дні, повинні відновити прийом, починаючи з 120 мг з подальшим підвищенням дози препарату до оптимальної. Пацієнти, які отримують інші дози, можуть відновити прийом, починаючи з попередньої дози без підвищення. Підлітки (від 13 до 17 років) Рекомендована початкова доза препарату Латуда становить 40 мг один раз на день. Титрування дози не потрібне. Було показано, що препарат Латуда ефективний у діапазоні доз від 40 мг на день до 80 мг на день. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 80 мг. У дітей луразідон повинен призначатися фахівцем у галузі дитячої психіатрії. Депресивні епізоди, зумовлені біполярним афективним розладом І типу Дорослі (18 років та старші) Рекомендована початкова доза препарату Латуда становить 20 мг один раз на день як монотерапія або додаткова терапія у поєднанні з препаратами літію та вальпроєвої кислоти. Титрування початкової дози не потрібне. Препарат Латуда® показав ефективність у діапазоні доз від 20 мг до 120 мг на день як монотерапію або додаткову терапію у поєднанні з препаратами літію та вальпроєвої кислоти. Рекомендована максимальна доза препарату Латуда для монотерапії або додаткової терапії у поєднанні з препаратами літію та вальпроєвої кислоти становить 120 мг на день. У дослідженнях монотерапії високий діапазон доз (від 80 до 120 мг на день) не призводив до додаткової ефективності порівняно з нижчими дозами (від 20 до 60 мг на день). Діти (від 10 до 17 років) Рекомендована початкова доза препарату Латуда становить 20 мг один раз на день як монотерапія. Титрування початкової дози не потрібне. Було показано, що препарат Латуда ефективний у діапазоні доз від 20 мг на день до 80 мг на день як монотерапія. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 80 мг. Ефективність препарату Латуда для лікування манії, пов'язаної з біполярним розладом, не встановлена. Особливі групи пацієнтів Пацієнти похилого віку (65 років та старше) Не потрібна корекція дози у пацієнтів похилого віку із збереженою функцією нирок (кліренс креатиніну ≥80 мл/хв). Однак при зниженні функції нирок у пацієнтів похилого віку може бути потрібна корекція дози залежно від ступеня ниркової недостатності. Є обмежені дані щодо лікування пацієнтів похилого віку високими дозами луразидону. Відомості про застосування препарату Латуда у дозі 160 мг для лікування пацієнтів похилого віку відсутні. Необхідно дотримуватися обережності при лікуванні пацієнтів віком 65 років і старших за високі дози препарату Латуда®. Пацієнти з порушенням функції нирок Пацієнтам з нирковою недостатністю легкого ступеня тяжкості корекція дози луразидону не потрібна. У пацієнтів з нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну ≥ 30 та 15 та Пацієнти з порушенням функції печінки Пацієнтам з печінковою недостатністю легкого ступеня тяжкості корекції дози препарату Латуда не потрібно. Пацієнтам із печінковою недостатністю середньою (клас B за класифікацією Чайлд-Пью) та тяжкою (клас С за класифікацією Чайлд-Пью) ступенями тяжкості рекомендується корекція дози. Початкова доза, що рекомендується, становить 20 мг. Максимальна добова доза у пацієнтів із печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості не повинна перевищувати 80 мг, у пацієнтів із печінковою недостатністю тяжкого ступеня тяжкості не повинна перевищувати 40 мг один раз на день. Діти Безпека та ефективність препарату Латуда® для лікування шизофренії у підлітків (від 13 до 17 років) була встановлена ​​у 6-тижневому плацебо-контрольованому клінічному дослідженні за участю 326 підлітків. Безпека та ефективність препарату Латуда® для лікування біполярної депресії у дітей (від 10 до 17 років) була встановлена ​​у 6-тижневому плацебо-контрольованому дослідженні за участю 347 дітей. Корекція дози в залежності від взаємодії При одночасному застосуванні препарату Латуда з помірними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 рекомендована початкова доза становить 20 мг, максимальна добова доза не повинна перевищувати 80 мг. Можлива корекція дози при застосуванні в комбінації зі слабкими та помірними індукторами ізоферменту CYP3A4. Щодо одночасного застосування з сильними інгібіторами та індукторами ізоферменту CYP3A4. Переведення пацієнтів на лікування іншими антипсихотичними препаратами Фармакодинаміка та фармакокінетика різних антипсихотичних препаратів не однакові, тому лікарі повинні уважно стежити за станом пацієнтів під час переведення їх з одного антипсихотичного препарату на інший.ПередозуванняЛікування Специфічного антидоту для луразидону немає, отже, у разі передозування необхідно проводити відповідну симптоматичну терапію. Належне спостереження за станом пацієнта та основними фізіологічними функціями необхідно продовжувати до їх відновлення. Необхідно негайно розпочати моніторування серцево-судинної діяльності, включаючи безперервну реєстрацію ЕКГ з метою виявлення можливих аритмій. При необхідності застосування антиаритмічної терапії слід враховувати, що такі препарати, як дизопірамід, прокаїнамід та хінідин, потенційно можуть збільшувати інтервал QT у пацієнтів із гострим передозуванням луразидону. Альфа-блокуюча дія бретилію може сумуватися з аналогічною дією луразидону і призводити до гіпотензії. Гіпотензію та судинний колапс усувають за допомогою відповідної терапії. Препарати, що стимулюють бета-адренорецептори, можуть посилювати гіпотонію в умовах індукованої луразидоном блокади альфа-адренорецепторів, тому не слід застосовувати адреналін, допамін та інші симпатоміметики, що стимулюють бета-адренорецептори, у разі передозування лу. У разі виникнення тяжких екстрапірамідних симптомів слід вводити антихолінергічні препарати. У певних ситуаціях показано промивання шлунка (після інтубації, якщо пацієнт перебуває у несвідомому стані), запровадження активованого вугілля та проносних засобів. Можливе зниження больової чутливості, судоми або дистонія м'язів голови та шиї внаслідок передозування може створити ризик аспірації при виникненні блювоти.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри лікуванні антипсихотичними препаратами поліпшення клінічного стану пацієнта слід очікувати у термін від кількох днів до кількох тижнів. Необхідний належний контроль стану пацієнта протягом цього періоду. Суїцидальні наміри Схильність до суїцидальних думок та спроб характерна для пацієнтів із психозом. Є повідомлення про подібні випадки на початку терапії або при заміні антипсихотичного препарату. Тому лікарська антипсихотична терапія має проводитися під ретельним медичним наглядом. Хвороба Паркінсона Слід бути обережними при застосуванні антипсихотичних препаратів у пацієнтів з хворобою Паркінсона, тому що у даної групи пацієнтів підвищена чутливість до антипсихотичних препаратів, та підвищений ризик загострення симптомів паркінсонізму. Препарат Латуда® можна застосовувати у пацієнтів із хворобою Паркінсона лише у випадках, коли потенційна користь перевищує можливий ризик для пацієнта. Екстрапірамідні симптоми (ЕПС) Препарати, що мають властивості антагоністів дофамінових рецепторів, можуть викликати небажані екстрапірамідні розлади, включаючи ригідність, тремор, маскоподібну особу, дистонію, слинотечу, порушення постави та ходи. За даними плацебо-контрольованих КІ у дорослих пацієнтів із шизофренією прийом луразидону супроводжувався збільшенням частоти розвитку екстрапірамідних симптомів порівняно з плацебо. Пізня дискінезія Препарати з властивостями антагоністів дофамінових рецепторів можуть викликати пізню дискінезію, що характеризується мимовільними ритмічними рухами, особливо мови та/або особи. При появі симптомів пізньої дискінезії слід ухвалити рішення про доцільність відміни всіх антипсихотичних препаратів, у тому числі луразидону. Серцево-судинні захворювання/подовження інтервалу QT Слід бути обережними при призначенні луразидону пацієнтам з діагностованими серцево-судинними захворюваннями або подовженим інтервалом QT у найближчих родичів, гіпокаліємією, а також при одночасному застосуванні з іншими лікарськими препаратами, що подовжують інтервал QT. Падіння Препарат Латуда може викликати розвиток сонливості, ортостатичної гіпотензії, рухової та сенсорної нестабільності, які можуть призвести до падіння, і, як наслідок, переломів або інших травм. У пацієнтів із захворюваннями, станами або лікарською терапією, які можуть посилити ці НЛР, перед початком антипсихотичної терапії слід провести оцінку ризику падіння, та, повторно, у пацієнтів, які тривалий час отримують нейролептики. Судоми Слід бути обережними при призначенні луразидону пацієнтам із судомами в анамнезі або при інших станах, які потенційно знижують поріг судомної активності. Злоякісний нейролептичний синдром Повідомлялося про випадки розвитку злоякісного нейролептичного синдрому, що характеризується гіпертермією, м'язовою ригідністю, нестабільністю автономних функцій, порушенням свідомості та підвищенням активності креатинфосфокінази у крові при застосуванні антипсихотичних препаратів, у тому числі луразидону. Крім того, можливий розвиток міоглобінурії (рабдоміолізу) та гострої ниркової недостатності. У таких випадках необхідно відмінити всі антипсихотичні препарати, включаючи луразідон. Загострення манії/гіпоманії Лікування антидепресантами може збільшувати ризик розвитку маніакального або гіпоманіакального епізоду, особливо у пацієнтів із біполярним розладом. Потрібно спостерігати за можливим розвитком у пацієнтів таких епізодів. Маніакальний або гіпоманіакальний стан у пацієнтів, які отримували препарат Латуда® у дослідженнях монотерапії та додаткової терапії (з препаратами літію або вальпроєвої кислоти) біполярної депресії, розвинувся менш ніж у 1% учасників групи Латуда® та плацебо. Літні пацієнти з деменцією У літніх пацієнтів із деменцією застосування луразидону не вивчалося. Показник загальної смертності За даними мета-аналізу 17 контрольованих КІ у літніх пацієнтів з деменцією при лікуванні іншими атиповими антипсихотичними препаратами, включаючи рисперидон, арипіпразол, оланзапін та кветіапін, відзначали підвищення показника загальної смертності порівняно з плацебо. Цереброваскулярні порушення За даними рандомізованих плацебо-контрольованих КІ у пацієнтів з деменцією при лікуванні атиповими антипсихотичними препаратами, включаючи рисперидон, арипіпразол та оланзапін, спостерігалося приблизно 3-кратне збільшення ризику цереброваскулярних небажаних реакцій, механізм якого невідомий. Не можна виключити підвищення ризику цереброваскулярних порушень та інших антипсихотичних препаратів чи інших груп пацієнтів. Луразидон слід застосовувати з обережністю у літніх пацієнтів із деменцією, які мають фактори ризику інсульту. Венозна тромбоемболія При застосуванні антипсихотичних препаратів відмічені випадки венозної тромбоемболії. Оскільки пацієнти, які приймають антипсихотичні препарати, часто мають ризик розвитку венозної тромбоемболії, слід виявити всі можливі фактори ризику венозних тромбоемболічних ускладнень до та під час лікування луразидоном та вжити профілактичних заходів. Гіперпролактинемія Луразидон збільшує концентрацію пролактину, оскільки є антагоністом D2-дофамінових рецепторів. Збільшення маси тіла Під час прийому атипових антипсихотичних препаратів спостерігалося збільшення маси тіла. Рекомендується контролювати масу тіла. Гіперглікемія За даними КІ застосування луразидону в окремих випадках супроводжувалося розвитком небажаних реакцій, пов'язаних із зміною концентрації глюкози, наприклад, гіперглікемії. Рекомендується належний клінічний контроль при лікуванні луразідоном пацієнтів із цукровим діабетом та факторами ризику розвитку цукрового діабету. Ортостатична гіпотензія/непритомність Можливий розвиток ортостатичної гіпотензії через наявність у луразидону властивостей антагоніста α1-адренорецепторів. Рекомендується належне спостереження за симптомами ортостатичної гіпотензії у пацієнтів із ризиком зниження артеріального тиску. Ниркова недостатність Рекомендується корекція дози луразидону у пацієнтів із середньою, тяжкою та термінальною нирковою недостатністю. Немає даних щодо застосування луразідону у пацієнтів з термінальною нирковою недостатністю, тому луразидон можна застосовувати лише у випадках, коли потенційна користь перевищує можливий ризик. Лікування луразідоном пацієнтів із термінальною нирковою недостатністю необхідно проводити під належним контролем стану пацієнта. Печінкова недостатність Рекомендується корекція дози луразидону у пацієнтів із печінковою недостатністю середнього та тяжкого ступеня (клас B та C за класифікацією Чайлд-П'ю). Обов'язковим є належний контроль за станом пацієнта при застосуванні луразидону у пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкого ступеня. Взаємодія з грейпфрутовим соком Слід уникати вживання грейпфрутового соку під час лікування луразидоном. Серотоніновий синдром Одночасне застосування препарату Латуда® та інших серотонінергічних засобів, таких як бупренорфін/опіоїди, інгібітори МАО, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІОЗС), інгібітори зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну (СІОЗСН) або трицикл життя станом. Якщо супутнє лікування іншими серотонінергічними препаратами клінічно виправдане, рекомендується ретельне спостереження за пацієнтом, особливо під час початку лікування та збільшення дози. Симптоми серотонінового синдрому можуть включати зміни психічного статусу, вегетативну нестабільність, нервово-м'язові порушення та/або шлунково-кишкові симптоми. При підозрі на серотоніновий синдром слід розглянути питання щодо зниження дози або припинення терапії залежно від тяжкості симптомів. Залишки невикористаного препарату повинні бути утилізовані відповідно до локальних вимог. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Луразідон незначно впливає на здатність керувати транспортом і працювати з механізмами. Пацієнтів необхідно попередити про небезпеку роботи з механізмами та керування транспортними засобами, включаючи велосипед, у випадках, коли немає переконливих доказів відсутності побічних реакцій у кожного конкретного пацієнта.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептом

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептом. . .

Дозування: 25 мг/мл Фасування: N5 Форма випуску: р-р для внутрішньом. Упаковка: амп. Виробник: КРКА д.

Дозировка: 10 мг Фасовка: N50 Форма выпуска: капс. Упаковка: блистер Производитель: Санофи-Авентис Дойчланд ГмбХ Завод-производитель: Aventis Pharma(Испания) Действующее вещество: Перициазин. .

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептом. . .

Дозування: 4% Фасування: N1 Форма випуску: р-р для вживання всередину Упаковка: фл. Производитель: Санофи-Авентис Дойчланд ГмбХ Завод-производитель: А. Наттерманн энд Сие.

Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептом. . .

Склад, форма випуску та упаковкаКапсули - 1 капс. Діюча речовина: каріпразину гідрохлорид 6,54 мг (еквівалентно карипразину 6 мг); допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний прежелатинізований, магнію стеарат, тверда желатинова капсула, розмір № 3 (кришечка: желатин, титану діоксид Е171, барвник діамантовий блакитний Е133, барвник червоний чарівний Е129; 1); Склад чорнила чорного кольору для друку: барвник заліза оксид чорний Е172, шеллак, етанол, вода, пропіленгліколь, ізопропанол, бутанол, водний аміак, калію гідроксид. Капсули 6мг. По 7 капсул 1,5 мг, 3 мг у блістер з ПВХ/ПЕ/ПВДХ та алюмінієвої фольги. По 1 або 4 блістери разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку. По 7 капсул 4,5 мг, 6 мг у блістер з ПВХ/ПЕ/ПВДХ та алюмінієвої фольги. По 4 блістери разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну пачку.Опис лікарської формиТверді желатинові капсули розмір №3. Кришечка капсули – фіолетова, непрозора, корпус капсули – білий непрозорий. На корпус капсули нанесено напис "GR 6" чорним кольором. Вміст капсул – порошок білого або жовтувато-білого кольору.Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичне засіб (нейролептик).ФармакокінетикаКарипразин має два фармакологічно активні метаболіти, дезметилкарипразин (DCAR) і дидезметилкарипразин (DDCAR), що мають подібну до карипразину активність. Загальна експозиція (сума карипразину та метаболітів DCAR та DDCAR) досягає 50% від експозиції у рівноважному стані приблизно через 1 тиждень щоденного застосування, а 90% від експозиції у рівноважному стані досягаються через 3 тижні. У рівноважному стані експозиція дидезметилкаріпразину приблизно в 2-3 рази перевищує експозицію карипразину, а експозиція дезметилкарипразину становить приблизно 30% експозиції карипразину. Всмоктування Абсолютна біодоступність карипразину невідома. При прийомі внутрішньо каріпразин добре всмоктується. При багаторазовому прийомі препарату максимальна концентрація (Сmах) у плазмі крові карипразину та основних активних метаболітів спостерігається приблизно через 3-8 годин. Одноразовий прийом карипразину в дозі 1,5 мг разом з жирною їжею (900-1000 калорій) не надавав значного впливу на значення Сmах або AUC (площа під кривою "концентрація-час") карипразину (AUC0-∞) збільшувалася на 12%, Сmах знижувалася на Карипразин може застосовуватися незалежно від їди. Розподіл На підставі популяційного фармакокінетичного аналізу обсяг розподілу (V/F) карипразину, що здається, склав 916 л, DCAR - 475 л, DDCAR - 1568 л, що вказує на широкий розподіл карипразину і його основних активних метаболітів. Карипразин (CAR) та його основні активні метаболіти високо пов'язуються з білками плазми крові (96-97% для CAR, 94-97% для DCAR, 92-97% DDCAR). Метаболізм Метаболізм карипразину здійснюється шляхом деметилювання (DCAR та DDCAR), гідроксилювання (гідроксикаріпразин, HCAR) та поєднання деметилювання та гідроксилювання (гідроксідезметилкаріпразин, HDCAR, та гідроксидидезметилкаріпразин, HDDCAR). Метаболіти HCAR, HDCAR та HDDCAR згодом трансформуються у відповідні кон'югати з сульфатом та глюкуронідом. Ще один метаболіт, дездихлорофенілпіперазинкаріпразінова кислота (DDCPPCAR), утворюється шляхом деалкілування та подальшого окислення карипразину. Карипразин метаболізується ізоферментом CYP3A4 та, меншою мірою, CYP2D6 до метаболітів DCAR та HCAR. DCAR далі трансформується за допомогою ізоферменту CYP3A4 і, меншою мірою, CYP2D6 DDCAR і HDCAR. DDCAR надалі метаболізується ізоферментом CYP3A4 до HDDCAR. Карипразин та його основні активні метаболіти не є субстратами Р-глікопротеїну (P-gp), транспортних поліпептидів органічних аніонів 1В1 та 1В3 (ОАТР1В1 та ОАТР1В3) та білка резистентності раку молочної залози (BCRP). Це означає, що взаємодія карипразину з інгібіторами P-gp, ОАТР1В1, ОАТР1В3 та BCRP є малоймовірною. Виведення Карипразин та його основні активні метаболіти виводяться переважно за допомогою печінкового метаболізму. У пацієнтів із шизофренією після прийому карипразину в дозі 12,5 мг на добу 20,8% дози виводилося нирками у вигляді карипразину та його метаболітів. У незміненому вигляді 1,2% дози карипразину виводиться нирками, 3,7% – через кишечник. Середній кінцевий період напіввиведення (від 1 до 3 діб для карипразину та дезметилкарипразину та від 13 до 19 діб для дидезметилкарипразину) не визначав час досягнення рівноважного стану або зниження концентрації у плазмі крові після припинення лікування. При лікуванні пацієнтів карипразином ефективний період напіввиведення має більший значення, ніж кінцевий період напіввиведення. Ефективний період напіввиведення становить приблизно 2 доби для карипразину та дезметилкарипразину, 8 діб – для дидезметилкарипразину або приблизно 1 тиждень для загального карипразину. Загальна концентрація карипразину в плазмі поступово знижується після припинення або перерви в прийомі препарату. Концентрація загального карипразину в плазмі знижується на 50% приблизно через 1 тиждень і більш ніж на 90% приблизно через 3 тижні після закінчення прийому. Лінійність При багаторазовому прийомі експозиція карипразину та його двох основних активних метаболітів, дезметилкарипразину та дидезметилкарипразину, у плазмі крові збільшується пропорційно до терапевтичної дози від 1,5 до 6 мг. Особливі групи пацієнтів Порушення функції нирок Було виконано популяційне фармакокінетичне моделювання з використанням даних, отриманих у пацієнтів з шизофренією, які брали участь у програмі клінічних досліджень карипразину, що відрізняють функції нирок, включаючи нормальну функцію нирок (кліренс креатиніну (КК) ≥90 мл/хв), а також 60 до 89 мл/хв) та помірну (КК від 30 до 59 мл/хв) ниркову недостатність. Не було виявлено значущого зв'язку між кліренсом карипразину із плазми крові та кліренсом креатиніну. Застосування каріпразину у пацієнтів із тяжким порушенням функції нирок (КК) Порушення функції печінки Було проведено дослідження, що складалося з 2 частин, (одноразовий прийом каріпразину в дозі 1 мг [частина А] та щоденний прийом каріпразину у дозі 0,5 мг протягом 14 днів [частина В]) за участю пацієнтів з різними порушеннями функції печінки (класи А і В по Чайлд-П'ю). У порівнянні зі здоровими особами, у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого та помірного ступеня було виявлено збільшення експозиції (Сmax та AUC) карипразину приблизно на 25%. Також була виявлена ​​приблизно на 45% нижча експозиція основних активних метаболітів, дезметилкарипразину та дидезметилкарипразину, при застосуванні карипразину у дозі 1 мг або 0,5 мг на добу протягом 14 днів. При багаторазовому прийомі карипразину загальна експозиція активних речовин (CAR+DCAR+DDCAR) (AUC та Сmах) у пацієнтів з легкою та помірною печінковою недостатністю (ПН) знизилася на 21-22% та 13-15% відповідно. При цьому порівняно зі здоровими особами, якщо враховувати концентрації незв'язаних речовин у пацієнтів з ПН легкого та середнього ступеня тяжкості, загальна експозиція знизилася на 12-13% та збільшилася на 20-25% відповідно. Застосування карипразину у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки (клас С по Чайлд-П'ю) не вивчалося. Вік, стать і раса У популяційному фармакокінетичному аналізі клінічно значимих відмінностей фармакокінетичних показників (AUC та Стах суми карипразину та його основних активних метаболітів) залежно від віку, статі та раси не виявлено. В даний аналіз було включено 2844 пацієнтів різних рас, з них 536 пацієнтів віком від 50 до 65 років. З 2844 пацієнтів 933 були жінки. Даних щодо застосування карипразину у пацієнтів віком від 65 років недостатньо. Куріння Карипразин не є субстратом ізоферменту CYP1A2, тому впливу куріння на фармакокінетику карипразину не очікується. Здатність карипразину впливати на інші лікарські засоби Карипразин та його основні активні метаболіти не індукували ізоферменти CYP1А2, CYP2B6 та CYP3A4 та не інгібували ізоферменти CYP1А2, CYP2A6, CYP2B6, CYP2C8, CYP2C9, CYP213, CYP219, CYP213 Карипразин та його основні активні метаболіти не є інгібіторами переносників ОАТР1В1, ОАТР1В3, BCRP, білка-переносника органічних катіонів 2 (ОСТ2) та переносників органічних аніонів 1 та 3 (ОАТ1 та ОАТ3) in vitro. Метаболіти DCAR та DDCAR не є інгібіторами переносника P-gp, тоді як карипразин пригнічує P-gp у кишечнику.ФармакодинамікаМеханізм дії Механізм дії каріпразину невідомий. Тим не менш, передбачається, що терапевтичний ефект карипразину забезпечується комбінацією часткового агонізму по відношенню до D3-, D2-дофамінових рецепторів (величина Ki 0,085-0,3 нмоль/л у порівнянні з 0,49-0,71 нмоль/л відповідно ) та 5-HT1А-серотоніновим рецепторам (величина Ki 1,4-2,6 нмоль/л) та антагонізму по відношенню до 5-HT2В- та 5-HT2А-серотоніновим рецепторам та Н1-гістаміновим рецепторам (значення Ki 0,58- 1,1 нмоль/л, 18,8 нмоль/л та 23,3 нмоль/л, відповідно). Карипразин має низьку афінність до 5-HT2С-серотонінових та альфа1-адренорецепторів (значення Ki 134 нмоль/л і 155 нмоль/л, відповідно). Карипразин не має значної афінності до мускаринових холінергічних рецепторів (ІК50>1000 нмоль/л). Два основних активних метаболіту, дезметилкарипразин і дидезметилкарипразин, мають схожий з карипразином профілем зв'язування з рецепторами і профілем функціональної активності in vitro, як і вихідна лікарська речовина. Фармакодинамічні ефекти Доклінічні дослідження in vivo показали, що карипразин у фармакологічно ефективних дозах пов'язується з D3-рецепторами так само, як і з D2-рецепторами. У пацієнтів з шизофренією спостерігалося дозозалежне зв'язування карипразину з D3 та D2-дофаміновими рецепторами головного мозку (переважно в зонах з переважанням D3-рецепторів) у терапевтичному діапазоні доз протягом 15 діб. Вплив карипразину на інтервал QT вивчався у пацієнтів із шизофренією або шизоафективним розладом. Були отримані дані холтерівського моніторування ЕКГ протягом 12 годин у 129 пацієнтів до призначення препарату та досягнення рівноважного стану. Подовження інтервалу QT при застосуванні карипразину в дозах, що перевищують терапевтичні (9 мг/добу або 18 мг/добу), не спостерігалося. У пацієнтів, які отримували карипразин у рамках дослідження, не було зареєстровано ні подовження інтервалу QTc на ≥60 мс від початкового показника, ні подовження QTc >500 мс під час дослідження. Клінічна ефективність Ефективність при короткостроковому застосуванні Ефективність карипразину при гострій шизофренії вивчалася у трьох 6-тижневих багатоцентрових, міжнародних, рандомізованих, подвійних сліпих, плацебо-контрольованих дослідженнях за участю 1754 пацієнтів віком від 18 до 60 років. Первинною кінцевою точкою у всіх дослідженнях гострої шизофренії була зміна вихідної загальної оцінки за шкалою позитивних та негативних синдромів (PANSS) через 6 тижнів, вторинною кінцевою точкою – зміна вихідної оцінки за шкалою загального клінічного враження про тяжкість захворювання (CGI-S) через 6 тижнів. У міжнародному плацебо-контрольованому дослідженні із застосуванням фіксованих доз карипразину 1,5 мг, 3,0 мг та 4,5 мг та рисперидону 4,0 мг для чутливості аналізу було продемонстровано статистично достовірне поліпшення первинної та вторинної кінцевих точок для всіх доз карипразину та активного контролю порівняно з плацебо. В іншому міжнародному плацебо-контрольованому дослідженні із застосуванням фіксованих доз карипразину 3,0 мг і 6,0 мг та арипіпразолу 10 мг для чутливості аналізу обидві дози карипразину та активний контроль призвели до статистично достовірного поліпшення і первинної, і вторинної кінцевої точки порівняно з . У третьому міжнародному плацебо-контрольованому дослідженні із застосуванням фіксованих/змінюваних доз карипразину 3,0-6,0 мг і 6,0-9,0 мг обидві групи доз карипразину призвели до статистично достовірного поліпшення і первинної, і вторинної кінцевої точки порівняно з плацебо. Результати зміни первинної кінцевої точки узагальнені нижче у Таблиці 1. Результати зміни вторинної кінцевої точки (CGI) та додаткових кінцевих точок підтвердили дані, отримані щодо первинної кінцевої точки. Таблиця 1. Зміни вихідної загальної оцінки за шкалою PANSS через 6 тижнів у дослідженнях загострень шизофренії-вибірка ITT Вихідно Середнє ± СКО Зміна Середнє МІК (ЗІ) Відмінності між препаратами та плацебо (95% ДІ) Величина р Загальна оцінка за шкалою PANSS (модель MMRM) Дослідження RGH-MD-16 (n=711) Плацебо 97,3±9,22 -13,29 (1,82) - - Карипразин 1,5 мг на добу 97,1±9,13 -21,27 (1,77) -7,97 (-12,94,-3,01) 0,0017 Карипразин 3 мг на добу 97,2±8,66 -21,45 (1,74) -8,16 (-13,09,-3,22) 0,0013 Карипразин 4,5 мг на добу 96,7±9,01 -23,77 (1,74) -10,48 (-15,41,-5,55) < 0,0001 Рисперидон 4 мг на добу 98,1±9,50 -29,27 (1,74) -15,98 (-20,91,-11,04) <0,0001* Дослідження RGH-MD-04 (n=604) Плацебо 96,5±9,1 -14,3 (1,5) - - Карипразин 3 мг на добу 96,1±8,7 -20,2 (1,5) -6,0 (-10,1,-1,9) 0,0044 Карипразин 6 мг на добу 95,7±9,4 -23,0 (1,5) -8,8 (-12,9, -4,7) < 0,0001 Арипіпразол 10 мг на добу 95,6±9,0 -21,2 (1,4) -7,0 (-11,0,-2,9) 0,0008* Дослідження RGH-MD-05 (n=439) Плацебо 96,6±9,3 -16,0 (1,6) - - Карипразин від 3 до 6 мг на добу 96,3±9,3 -22,8 (1,6) -6,8 (-11,3,-2,4) 0,0029 Карипразин від 6 до 9 мг на добу 96,3±9,0 -25,9 (1,7) -9,9 (-14,5,-5,3) < 0,0001 ДІ – довірчий інтервал; ITT – вибірка всіх рандомізованих пацієнтів; МНК – метод найменших квадратів; PANSS - шкала позитивних та негативних синдромів; СКО – середньоквадратичне відхилення; СО – стандартна помилка. *порівняно з плацебо Ефективність при тривалому застосуванні Збереження антипсихотичного ефекту карипразину вивчалось у довгостроковому клінічному дослідженні з рандомізованим припиненням застосування препарату. Загалом 751 пацієнт із симптомами загострення шизофренії приймав каріпразин у дозі 3-9 мг на добу протягом 20 тижнів, при цьому 337 ​​пацієнтів отримували карипразин у дозах від 3 до 6 мг на добу. Після стабілізації стану пацієнтів рандомізували на прийом карипразину у фіксованій дозі 3 або 6 мг (n=51) або плацебо (n=51) у подвійному сліпому режимі терміном до 72 тижнів. Первинною кінцевою точкою дослідження був час, що пройшов до розвитку рецидиву. До кінця дослідження симптоми шизофренії відновилися у 49,0% пацієнтів, які приймали плацебо, та у 21,6% пацієнтів, які отримували карипразин. Таким чином, час до розвитку рецидиву (92 дні порівняно з 326 днями,на підставі 25-го перцентилю) у групі карипразину було достовірно довше, ніж у групі плацебо (р=0,009). Ефективність у пацієнтів з шизофренією з переважанням негативної симптоматики Ефективність карипразину в лікуванні шизофренії з переважанням негативної симптоматики вивчалася у 26-тижневому багатоцентровому, подвійному сліпому, плацебо-контрольованому клінічному дослідженні. Каріпразин (діапазон доз 3-6 мг, цільова доза 4,5 мг) оцінювався у порівнянні з рисперидоном (діапазон доз 3-6 мг, цільова доза 4 мг) у пацієнтів із шизофренією зі стійкою негативною симптоматикою (n=461), 86% пацієнтів були молодші 55 років, 54% з них були чоловічої статі. Стійка негативна симптоматика визначалася як симптоматика тривалістю не менше 6 місяців з високим рівнем негативних симптомів та низьким рівнем позитивних симптомів [(оцінка фактора негативних симптомів за шкалою PANSS ≥24, оцінка ≥4 мінімум по 2 з 3 пунктів PANSS (N1: сплощений афект; N4) : абулія;N6: бідність мови) та оцінка фактора позитивних симптомів за шкалою PANSS ≤19]. Пацієнтів з вторинною негативною симптоматикою, наприклад, із симптомами помірної або тяжкої депресії та клінічно вираженим паркінсонізмом (ЕПС), виключали з дослідження. У пацієнтів і групі карипразина, і групі рисперидону відзначалося статистично достовірне поліпшення вихідної величини первинної кінцевої точки ефективності - оцінки чинника негативних симптомів за шкалою PANSS (PANSS-FSNS) (р У пацієнтів і групі карипразина, і групі рисперидону відзначалося статистично достовірне поліпшення вихідної величини вторинної кінцевої точки ефективності - загальної оцінки за шкалою особистісного та соціального функціонування (PSP) (р Відмінності в оцінках за шкалами загального клінічного враження про тяжкість захворювання (р=0,005) та поліпшення (р Таблиця 2 Резюме результатів дослідження RGH-188-005 Показник ефективності Карипразин Середня МНК Рисперидон Середнє МНК Очікувані відмінності між препаратами 95% ДІ Величина р Оцінка PANSS-FSNS вихідно 27,8 27,5 - - - Оцінка PANSS-FSNS на тижні 26 18,5 19,6 - - - CfB оцінки PANSS-FSNS до тижня 26 -8,9 -7,4 -1,5 -2,4; -0,5 0,002 Загальна оцінка PSP 48,8 48,2 - - - Загальна оцінка PSP на тижні 26 64,0 59,7 - - - CfB загальної оцінки PSP до тижня 26 14,3 9,7 4.6 2,7; 6,6 <0,001 CfB (change from baseline) – зміна щодо вихідної оцінкиПоказання до застосуванняЛікування шизофренії у дорослих пацієнтів.Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до діючої речовини або допоміжного компонента препарату. Одночасне застосування потужних або помірних інгібіторів ізоферменту CYP3A4. Одночасний прийом потужних чи помірних індукторів ізоферменту CYP3А4. Особи похилого віку з деменцією. Застосування карипразину у пацієнтів похилого віку із деменцією не вивчалося. Карипразин протипоказаний таким пацієнтам через підвищений ризик загальної смертності. З обережністю: Препарат Реагіла® слід застосовувати з обережністю: у пацієнтів з високим ризиком вчинення суїциду, з акатизією, неусидливістю, підвищеним ризиком пізньої дискінезії, хворобою Паркінсона, нейролептичним злоякісним синдромом в анамнезі, судомами в анамнезі або станами, що знижують у пацієнтів з факторами ризику розвитку інсульту, цукрового діабету, факторами ризику гіперглікемії, ризиком ожиріння; схильністю до артеріальної гіпотензії (наприклад при дегідратації, гіповолемії, при лікуванні гіпотензивними препаратами), серцево-судинними захворюваннями в анамнезі, ризиком венозних тромбоемболічних ускладнень. Жінки дітородного віку повинні застосовувати високоефективні заходи контрацепції під час прийому карипразину і щонайменше 10 тижнів після його відміни. Якщо Ви маєте одне з перелічених захворювань, перед прийомом препарату обов'язково проконсультуйтеся з лікарем.Вагітність та лактаціяЛікар повинен рекомендувати жінкам дітородного віку уникати вагітності під час прийому препарату Реагіла. Пацієнтки із збереженою дітородною функцією повинні застосовувати високоефективні методи контрацепції під час лікування та протягом щонайменше 10 тижнів після припинення прийому препарату Реагіла®. В даний час невідомо, чи має карипразин здатність знижувати ефективність гормональних контрацептивів системної дії, тому пацієнтки, які приймають гормональні контрацептиви системної дії, повинні додатково використовувати бар'єрний метод контрацепції. Вагітність Дані щодо застосування карипразину у вагітних жінок відсутні або недостатньо. У доклінічних дослідженнях на тваринах виявлено репродуктивну токсичність, включаючи вади розвитку у щурів. Застосування препарату Реагіла® під час вагітності та у жінок дітородного віку, які не використовують надійні методи контрацепції, не рекомендується. Після припинення прийому карипразину слід продовжувати контрацепцію протягом щонайменше 10 тижнів у зв'язку з повільним виведенням активних метаболітів. Новонароджені, які піддавалися дії антипсихотичних препаратів (у тому числі карипразину) протягом третього триместру вагітності, мають ризик розвитку небажаних реакцій після пологів, включаючи екстрапірамідні розлади та/або синдром відміни, які можуть змінюватись за ступенем тяжкості та тривалості. У цих новонароджених було відзначено збудження, гіпертонус, гіпотонус, тремор, сонливість, респіраторні порушення та порушення вигодовування. Тяжкість цих ускладнень варіювала. У деяких випадках симптоми припинялися самостійно, тоді як в інших випадках були потрібні лікування в умовах відділення інтенсивної терапії та продовження госпіталізації. Тому такі новонароджені потребують ретельного спостереження. Період грудного вигодовування Невідомо, чи проникають карипразин та його основні активні метаболіти у грудне молоко. Карипразин та його метаболіти проникають у молоко щурів під час лактації. Не можна виключити ризик для новонароджених/немовлят. Жінкам, які приймають препарат Реагіла, слід відмовитися від грудного вигодовування. Фертильність Вплив каріпразину на фертильність людини не вивчався. У доклінічних дослідженнях у самок щурів було відзначено зниження фертильності та здатності до зачаття.Побічна діяРезюме профілю безпеки Найчастішими небажаними лікарськими реакціями (НЛР) при застосуванні карипразину у дозах 1,5 – 6 мг були акатизія (19%) та паркінсонізм (17,5%). Більшість небажаних явищ були легким або середнім ступенем тяжкості. Перелік небажаних реакцій Наведені нижче небажані реакції, засновані на об'єднаних даних досліджень карипразину при шизофренії, розподілені за класами систем органів та термінами переважного вживання. Небажані реакції представлені відповідно до частоти виникнення: дуже часто – 1/10 призначень (≥10%); часто - 1/100 призначень (≥1% та Порушення з боку крові та лімфатичної системи Нечасто: анемія, еозинофілія; Рідко: нейтропенія. Порушення з боку імунної системи Рідко: гіперчутливість. Порушення з боку ендокринної системи Нечасто: зниження концентрації тиреотропного гормону у крові; Рідко: гіпотиреоїдизм. Порушення обміну речовин та харчування Часто: збільшення маси тіла, зниження апетиту, підвищення апетиту, дисліпідемія; Нечасто: порушення вмісту натрію у сироватці крові, підвищення концентрації глюкози у сироватці крові, цукровий діабет. Порушення психіки Часто: порушення сну1, тривога; Нечасто: суїцидальна поведінка, делірій, депресія, зниження лібідо, підвищення лібідо, еректильна дисфункція. Порушення з боку нервової системи Дуже часто: акатізія2, паркінсонізм3; Часто: млявість, запаморочення, дистонія4, інші екстрапірамідні порушення та рухові розлади5; Нечасто: летаргія, дизестезія, дискінезія, пізня дискінезія; Рідко: судомні напади/судоми, амнезія, афазія; Частота невідома: злоякісний нейролептичний синдром. Порушення з боку органу зору Часто: нечіткість зору; Нечасто: подразнення очей, підвищений внутрішньоочний тиск, порушення акомодації, зниження гостроти зору; Рідко: фотофобія, катаракта. Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення Нечасто вертиго. Порушення з боку серця Часто: тахіаритмія; Нечасто: порушення серцевої провідності, брадіаритмія, подовження інтервалу QT на ЕКГ, порушення хвилі Т на ЕКГ. Порушення з боку судин Найчастіше: підвищення артеріального тиску. Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Нечасто: гикавка. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Часто: нудота, запор, блювання; Нечасто: гастроезофагеальна рефлюксна хвороба; Рідко: дисфагія. Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів Часто: підвищення активності печінкових ферментів; Нечасто: підвищення вмісту білірубіну крові; Частота невідома: токсичний гепатит Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин Нечасто: свербіж, висипання. Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини Часто: підвищення активності креатинфосфокінази сироватки; Рідко: рабдоміоліз. Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів Нечасто: дизурія, поллакіурія. Вплив на перебіг вагітності, післяпологові та перинатальні стани Частота невідома: синдром відміни у новонароджених Загальні розлади та порушення у місці введення Часто: стомлюваність; Нечасто: спрага. 1 Порушення сну: безсоння, незвичайні/кошмарні сновидіння, порушення циркадного ритму сну, диссомнія, гіперсомнія, порушення засинання, інтрасомнічне розлад, кошмарні сновидіння, порушення сну, сомнамбулізм, раннє пробудження. 2 Акатізія: акатізія, психомоторна гіперактивність, непосидючість. 3 Паркінсонізм: акінезія, брадикінезія, брадифренія, ригідність на кшталт "зубчастого колеса", екстрапірамідні розлади, порушення ходи, гіпокінезія, скутість суглобів, тремор, маскоподібне обличчя, ригідність м'язів, скутість опорно-рухового апарату. 4 Дистонія: блефароспазм, дистонія, м'язова напруга, оромандибулярна дистонія, кривошия, тризм. 5 Інші екстрапірамідні порушення та рухові розлади: порушення рівноваги, бруксизм, слинотеча, дизартрія, хиткість ходи, порушення глабеллярного рефлексу, зниження рефлексів, рухові розлади, синдром "неспокійних ніг", слинотеча, порушення рухів. 6 Дискінезія: хореоатетоз, дискінезія, кривляння, окулогірний криз, протрузія язика. Опис окремих небажаних реакцій Помутніння кришталика/катаракта У доклінічних дослідженнях карипразину спостерігався розвиток катаракти. Тому в клінічних дослідженнях утворення катаракти ретельно контролювалося шляхом огляду очей за допомогою щілинної лампи, а пацієнти з наявною катарактою виключалися з досліджень. У ході програми клінічної розробки карипразину для лікування шизофренії було зареєстровано кілька випадків катаракти, що характеризувались незначним помутнінням кришталика без порушення зору (13/3192; 0,4%). Деякі з цих пацієнтів мали обтяжливі фактори. Найчастіше реєстрованим небажаним явищем з боку органу зору була нечіткість зору (плацебо: 1/683; 0,1%, каріпразин: 22/2048; 1,1%). Екстрапірамідні симптоми (ЕПС) У короткострокових дослідженнях розвиток ЕПС відзначався у 27%, 11,5%, 30,7% та 15,1% пацієнтів, які отримували карипразин, плацебо, рисперидон та арипіпразол відповідно. Акатізія була зареєстрована у 13,6%; 5,1%; 9,3% та 9,9% пацієнтів, які отримували карипразин, плацебо, рисперидон та арипіпразол відповідно. Паркінсонізм спостерігався у 136%; 5,7%; 22,1% та 5,3% пацієнтів, які отримували карипразин, плацебо, рисперидон та арипіпразол, відповідно. Дистонія відзначалася у 1,8%; 0,2%; 3,6% та 0,7% пацієнтів, які отримували карипразин, плацебо, рисперидон та арипіпразол відповідно. У плацебо-контрольованій фазі довгострокового дослідження збереження терапевтичного ефекту ЕПС спостерігалися у 13,7% пацієнтів у групі карипразину порівняно з 3,0% у групі плацебо. Акатизія була зареєстрована у 3,9% пацієнтів, які отримували карипразин, і у 2,0% пацієнтів, які приймали плацебо. Паркінсонізм відзначався у 7,8% та 1,0% пацієнтів у групах карипразину та плацебо, відповідно. У дослідженні негативної симптоматики ЕПС було виявлено у 14,3% пацієнтів у групі карипразину та у 11,7% пацієнтів у групі рисперидону. Акатизія спостерігалася у 10,0% пацієнтів, які отримували карипразин, та у 5,2% пацієнтів, які приймали рисперидон. Паркінсонізм відзначався у 5,2% та 7,4% пацієнтів у групах карипразину та рисперидону, відповідно. У більшості випадків ЕПС були легким або середнім ступенем тяжкості і усувалися звичайними лікарськими препаратами для лікування ЕПС. Частота відміни лікування внаслідок НЛР, пов'язаних з ЕПС, була низькою. Венозна тромбоемболія (ВТЕ) При застосуванні антипсихотичних препаратів були зареєстровані випадки венозної тромбоемболії, включаючи тромбоемболію легеневої артерії та тромбоз глибоких вен, із невстановленою частотою. Підвищення активності "печінкових" ферментів При застосуванні антипсихотичних препаратів часто спостерігається підвищення активності печінкових трансаміназ (АЛТ, ACT). У клінічних дослідженнях карипразин частота підвищення активності АЛТ, ACT склала 2,2% у пацієнтів, які приймали карипразин, 1,6% - у пацієнтів, які отримували рисперидон, і 0,4% - у пацієнтів, які приймали плацебо. При застосуванні карипразину ураження печінки не спостерігалося. Зміни маси тіла У короткострокових дослідженнях групи карипразина відзначалося трохи більш виражене збільшення маси тіла проти групою плацебо: 1 кг і 0,3 кг, відповідно. У довгостроковому дослідженні збереження терапевтичного ефекту не відзначалося клінічно значимих відмінностей зміни вихідної маси тіла до кінця періоду лікування (1,1 кг у групі карипразину та 0,9 кг у групі плацебо). У відкритій фазі дослідження протягом 20 тижнів прийому карипразину у 9,0% пацієнтів розвинулося потенційно клінічно значуще збільшення маси тіла (тобто збільшення не менше ніж на 7%), тоді як у подвійній сліпій фазі потенційно клінічно значуще збільшення маси тіла спостерігалося у 9 8% пацієнтів, які продовжили прийом карипразину, порівняно з 7,1% пацієнтів, рандомізованих у групу плацебо після 20 тижнів прийому карипразину у відкритому режимі.У дослідженні негативної симптоматики середня зміна маси тіла склала -0,3 кг при прийомі карипразину і +0,6 кг при прийомі рисперидону, а потенційно клінічно значуще збільшення маси тіла спостерігалося у 6% пацієнтів у групі карипразину та у 7,4% у групі рисперидону. Подовження інтервалу QT У клінічному плацебо-контрольованому дослідженні подовження інтервалу QT при застосуванні карипразину подовження інтервалу QT не відзначалося (див. розділ "Фармакокінетика"). В інших клінічних дослідженнях було зареєстровано лише кілька випадків подовження інтервалу QT при прийомі карипразину, які не відповідали критеріям серйозності. У ході довгострокового відкритого періоду лікування у 3 пацієнтів (0,4%) було зареєстровано тривалість інтервалу QT з коригуванням Базетта (QTcB) >500 мс. В одного з цих пацієнтів також відзначалася тривалість інтервалу QT з коригуванням Фрідериція (QTcF) >500 мс. Подовження вихідного інтервалу QTcB більш ніж на 60 мс спостерігалося у 7 пацієнтів (1%), а QTcF – у 2 пацієнтів (0,3%).У відкритій фазі довгострокового дослідження підтримки терапевтичного ефекту подовження вихідного інтервазу QTcB більш ніж на 60 мс спостерігалося у 12 пацієнтів (1,6%), а QTcF – у 4 пацієнтів (0,5%). У ході подвійного сліпого періоду лікування подовження вихідного інтервалу QTcB більш ніж на 60 мс відзначалося у 3 пацієнтів, які приймали карипразин (3,1%), та у 2 пацієнтів, які отримували плацебо (2%). Про виникнення або погіршення перерахованих НЛР, а також реакцій, які не вказані в цій інструкції, слід повідомити лікаря.Взаємодія з лікарськими засобамиЗдатність інших лікарських засобів впливати на карипразин Метаболізм карипразину та його основних активних метаболітів, дезметилкарипразину та дидезметилкарипразину, опосередкований переважно ізоферментом CYP3A4 та меншою мірою ізоферментом CYP2D6. Інгібітори ізоферменту CYP3A4 Кетоконазол, потужний інгібітор ізоферменту CYP3A4, при короткостроковому (4 дні) застосуванні одночасно з карипразином викликав дворазове збільшення загальної експозиції карипразину (суми карипразину та його активних метаболітів) у плазмі крові, незалежно від того, чи враховуються лише непов'язані речовини. . Зважаючи на тривалий період напіввиведення активних метаболітів карипразину, при більш тривалому одночасному застосуванні очікується подальше підвищення загальної експозиції карипразину в плазмі крові. Таким чином, одночасне застосування карипразину з потужними та помірними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, боцепревіру, кларитроміцину, кобіцистату, індинавіру, ітраконазолу, кетоконазолу, нефазодону, нелфінавіра, позаконазолаві, верапамілу) протипоказано. Слід уникати вживання грейпфрутового соку. Індуктори ізоферменту CYP3A4 Одночасне застосування карипразину з потужними та помірними індукторами ізоферменту CYP3A4 може призвести до вираженого зниження загальної експозиції карипразину в плазмі крові, отже, одночасний прийом карипразину з потужними та помірними індукторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, ), бозентана, ефавіренза, етравірину, модафінілу, нафциліну) протипоказаний. Інгібітори ізоферменту CYP2D6 Метаболічний шлях, опосередкований ізоферментом CYP2D6, відіграє другорядну роль біотрансформації карипразину; метаболізм головним чином здійснюється ізоферментом CYP3A4. Отже, малоймовірно, що інгібітори ізоферменту CYP2D6 вплинуть на біотрансформацію карипразину. Здатність карипразину впливати на інші лікарські засоби Субстрати Р-глікопротеїну (P-gp) Карипразин у теоретичній максимальній концентрації в кишечнику пригнічує P-gp in vitro. Клінічне значення даного ефекту повністю не встановлено, проте застосування субстратів P-gp з вузьким терапевтичним діапазоном, таких як дабігатран та дигоксин, може вимагати додаткового спостереження та корекції дози. Гормональні контрацептиви В даний час невідомо, чи має карипразин здатність знижувати ефективність гормональних контрацептивів системної дії, тому жінки, які приймають гормональні контрацептиви системної дії, повинні додатково використовувати бар'єрний метод контрацепції. Фармакодинамічні взаємодії Враховуючи основний вплив карипразину на центральну нервову систему, препарат Реагіла слід з обережністю застосовувати з іншими лікарськими препаратами центральної дії та алкоголем.Спосіб застосування та дозиСпосіб застосування Препарат Реагіла приймається внутрішньо один раз на добу в один і той же час незалежно від їди. Дози Початкова доза, що рекомендується, карипразину становить 1,5 мг один раз на добу. Надалі дозу повільно підвищувати з кроком 1,5 мг на добу до максимальної дози 6 мг на добу. Мінімальну ефективну дозу визначає лікар на підставі клінічної оцінки. У зв'язку з тривалим періодом напіввиведення карипразину та його активних метаболітів, зміни дози мають невеликий вплив на концентрацію препарату в плазмі протягом декількох тижнів. Необхідно спостерігати за небажаними реакціями та відповіддю пацієнтів на терапію протягом декількох тижнів після початку прийому карипразину та після кожної зміни дози. Перехід з інших антипсихотичних препаратів на каріпразин При переході з лікування іншими антипсихотичними препаратами на лікування карипразином слід розглянути можливість поступового перехресного титрування з поступовим зниженням дози попереднього препарату за одночасного початку прийому карипразину. Перехід з карипразину на інші антипсихотичні препарати При переході з лікування карипразином на лікування іншими антипсихотичні препарати поступового перехресного титрування не потрібно, необхідно розпочати прийом нового антипсихотичного препарату в мінімальній дозі після відміни карипразину. Слід враховувати, що концентрація карипразину та його активних метаболітів у плазмі знизиться на 50% приблизно через 1 тиждень. Особливі групи пацієнтів Літній вік Даних про застосування карипразину у пацієнтів віком 65 років і більше недостатньо, щоб виявити відмінності у відповіді на лікування порівняно з молодшими пацієнтами. Вибір дози у пацієнтів похилого віку повинен проводитися з більшою обережністю. Порушення функції нирок У пацієнтів з легким та помірним порушенням функції нирок (кліренс креатиніну (КК) >30 мл/хв та Порушення функції печінки У пацієнтів з легким та помірним порушенням функції печінки (5-9 балів за Чайлд-П'ю) корекція дози препарату не потрібна. Безпека та ефективність карипразину у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки (10-15 балів за Чайлд-П'ю) не оцінювалася. Застосування карипразину у пацієнтів із тяжким порушенням функції печінки не рекомендовано. Застосування у дітей Безпека та ефективність застосування карипразину у дітей та підлітків віком до 18 років не встановлені. Дані відсутні.ПередозуванняВідомий один випадок ненавмисного одноразового передозування препарату (48 мг на добу). У цього пацієнта були відзначені ортостатична гіпотензія та седативний ефект. Того ж дня стан пацієнта повністю відновився. Лікування передозування Лікування передозування включає підтримку адекватної прохідності дихальних шляхів, оксигенації та вентиляції, а також симптоматичну терапію. Потрібно негайно розпочати моніторинг функцій серцево-судинної системи, включаючи безперервний контроль електрокардіограми для виявлення можливих порушень ритму серця. При розвитку тяжких екстрапірамідних симптомів слід призначити антихолінергічні препарати. Через високий рівень зв'язування карипразину з білками плазми гемодіаліз, ймовірно, неефективний. Пацієнт повинен перебувати під ретельним медичним наглядом до повного одужання. Специфічний антидот для каріпразину відсутній.Запобіжні заходи та особливі вказівкиСуїцидальні думки та поведінка Суїцидальність (суїцидальні думки, спроби суїциду та вчинений суїцид) можлива на тлі психозу і зазвичай спостерігається відразу після початку лікування або після переходу з терапії іншими антипсихотичними препаратами. У ході лікування антипсихотичними препаратами пацієнти з високим ризиком суїциду повинні перебувати під ретельним наглядом. Акатізія, непосидючість Акатизія та непосидючість є частими небажаними реакціями при застосуванні антипсихотичних препаратів. Акатізія - це руховий розлад, що характеризується почуттям внутрішнього занепокоєння і потребою перебувати в постійному русі, а також такими діями, як розгойдування корпусу в положенні стоячи або сидячи, піднімання ніг, що імітує ходьбу на місці, і схрещування-розхрещування ніг у положенні сидячи. Оскільки карипразин може спричинити акатизію та непосидючість, його слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, у яких вже спостерігалися симптоми акатизії або є схильність до неї. Акатізія розвивається на початку лікування. Отже, важливо проводити ретельне спостереження за пацієнтами у першій фазі лікування. Профілактика включає поступове збільшення дози; лікувальні заходи включають невелике зниження дози карипразину або застосування препаратів для усунення ЕПС. Доза препарату може бути скоригована залежно від індивідуальної відповіді пацієнта на лікування та переносимість. Пізня дискінезія Пізня дискінезія - синдром, що включає потенційно незворотні, ритмічні, мимовільні рухи, головним чином, мови та/або особи, які можуть виникати у пацієнтів, які отримують антипсихотичні препарати. При появі ознак та симптомів пізньої дискінезії у пацієнта, який приймає каріпразин, слід розглянути доцільність відміни препарату. Хвороба Паркінсона При застосуванні у пацієнтів із хворобою Паркінсона антипсихотичні лікарські препарати можуть викликати загострення фонового захворювання та призводити до посилення симптомів хвороби Паркінсона. Отже, призначаючи каріпразин пацієнтам із хворобою Паркінсона, лікар повинен ретельно зважити користь та ризики. Очні симптоми/катаракта У доклінічних дослідженнях карипразину виявлено помутніння кришталика/катаракта у собак. Однак причинно-наслідковий зв'язок між змінами кришталика/катарактою в дослідженнях у людини та прийомом каріпразину не встановлено. Проте пацієнтів, у яких розвинулися симптоми, потенційно пов'язані з катарактою, необхідно направити на офтальмологічне обстеження та оцінити можливість продовження терапії. Злоякісний нейролептичний синдром (ЗНЗ) При застосуванні антипсихотиків було відзначено розвиток небезпечного життя симптомокомплексу - злоякісного нейролептичного синдрому. До клінічних проявів ЗНС відносяться гіпертермія, ригідність м'язів, збільшення активності креатинфосфокінази в сироватці крові, розлад свідомості та порушення з боку вегетативної нервової системи (нерегулярність пульсу, нестабільність артеріального тиску, тахікардія, підвищене потовиділення та порушення ритму серця). Додаткові прояви можуть включати міоглобінурію (рабдоміоліз) та гостру ниркову недостатність. Якщо у пацієнта відзначаються ознаки та симптоми ЗНС або висока лихоманка неясної етіології без додаткових клінічних проявів ЗНС, каріпразин необхідно негайно відмінити. Судоми та судомні напади Карипразин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із судомами в анамнезі або із захворюваннями, що супроводжуються зниженням порога судомної готовності. Ризик гострого порушення мозкового кровообігу (ОНМК) Приблизно 3-кратне підвищення ризику цереброваскулярних небажаних реакцій відзначалося у рандомізованих плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях у пацієнтів з деменцією при застосуванні деяких антипсихотичних атипових препаратів. Механізм підвищення ризику не встановлено. Не можна виключити підвищення ризику при застосуванні інших антипсихотичних препаратів або інших груп пацієнтів. Карипразин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із факторами ризику інсульту. Порушення з боку серця та судин Зміни артеріального тиску Карипразин може спричинити ортостатичну гіпотензію, а також артеріальну гіпертензію. Карипразин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями, схильними до змін артеріального тиску. Необхідно контролювати артеріальний тиск. Зміни ЕКГ У пацієнтів, які беруть антипсихотичні препарати, може виникнути подовження інтервалу QT. У клінічному дослідженні, спрямованому вивчення подовження інтервалу QT, при застосуванні карипразина проти плацебо подовження інтервалу QT не відзначалося. У клінічних дослідженнях було зареєстровано лише кілька випадків подовження інтервалу QT прийому карипразина, які відповідали критеріям серйозності. Таким чином, карипразин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями та у пацієнтів з подовженням інтервалу QT у сімейному анамнезі, а також у пацієнтів, які приймають лікарські препарати, які можуть викликати подовження інтервалу QT. Венозна тромбоемболія (ВТЕ) При застосуванні антипсихотичних препаратів було зареєстровано випадки венозної тромбоемболії. Оскільки у пацієнтів, які приймають антипсихотичні препарати, часто є придбані фактори ризику ВТЕ, необхідно виявити всі можливі фактори ризику ВТЕ до початку та під час лікування каріпразином та вжити профілактичних заходів. Гіперглікемія та цукровий діабет У пацієнтів з цукровим діабетом або які мають фактори ризику розвитку цукрового діабету (наприклад, ожиріння, діабет у сімейному анамнезі) на початку лікування атиповими антипсихотиками потрібно ретельно контролювати вміст глюкози у сироватці крові. У клінічних дослідженнях карипразину було зареєстровано небажані явища, пов'язані зі змінами концентрації глюкози. Жінки дітородного віку Жінки дітородного віку повинні використовувати високоефективні засоби контрацепції під час прийому каріпразину і щонайменше 10 тижнів після закінчення його прийому. Жінкам, які застосовують гормональні засоби системної дії, слід додатково використовувати другий, бар'єрний метод контрацепції. Зміна маси тіла При прийомі карипразину спостерігалося значне збільшення маси тіла. Пацієнтам слід регулярно контролювати масу тіла. Допоміжні речовини Препарат Реагіла®, капсули, 3 мг, 4,5 мг та 6 мг містять барвник червоний чарівний (Е129), який може викликати алергічні реакції. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Карипразин має слабкий або помірний вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. Пацієнти повинні з обережністю ставитися до управління потенційно небезпечними механізмами, у тому числі транспортними засобами, доки вони не будуть повністю впевнені в тому, що препарат Реагіла не надає несприятливого впливу на їх здібності.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПорошок для приготування суспензії для внутрішньом'язового введення пролонгованої дії - 1 фл. активні речовини: рисперидон (у вигляді мікрогранул пролонгованого вивільнення) - 25/37,5/50 мг (381 мг рисперидону в 1 г мікрогранул); допоміжні речовини: полімер 7525 DLJN (полі-(d,l-лактид-когліколід) - 0,619 г на 1 г мікрогранул; етилацетат; спирт бензиловий; етанол безводний; вода для ін'єкцій (у слідових кількостях); розчинник: полісорбат 20 - 1,0 мг; натрію кармелозу (з в'язкістю 40 мПа · с) - 22,5 мг; натрію гідрофосфату дигідрат - 1,27 мг; лимонна кислота безводна - 1,0 мг; натрію хлорид – 6,0 мг; натрію гідроксид - 0,54 мг; вода для ін'єкцій – до 1 мл. У флаконах по 25, 37,5 та 50 мг; у комплекті триголкова система (1 заповнений у заводських умовах шприц з розчинником об'ємом 2 мл, 2 голки Hypoint™ для приготування суспензії та 1 голка Needle-Pro® із захисним ковпачком для внутрішньом'язової ін'єкції) або система з безигольним пристроєм Alaris™ Smart Site® (1 заповнений у заводських умовах шприц із розчинником об'ємом 2 мл, 1 безигольний пристрій Alaris™ Smart Site® для приготування суспензії та 1 голка Needle-Pro® із захисним пристроєм для внутрішньом'язової ін'єкції); в упаковці контурної коміркової 1 комплект; у пачці картонної.Опис лікарської формиПорошок: білий або майже білий порошок вільний від видимих ​​сторонніх включень. Розчинник: безбарвний прозорий розчин, вільний від видимих ​​механічних включень. Суспензія: препарат повинен легко утворювати суспензію в розчиннику, суспензії не повинно бути грудок або видимих ​​включень. Суспензія повинна проходити через голку плавно, з невеликим опором або без опору.Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичне.ФармакокінетикаРисперидон метаболізується ізоферментом CYP2D6 до 9-гідроксирисперидону, який має таку ж фармакологічну активність, як сам рисперидон. Рисперидон та 9-гідроксирисперидон утворюють активну антипсихотичну фракцію. Іншим шляхом метаболізму рисперидону є N-деалкілування. У швидких метаболізаторів кліренс активної фракції та рисперидону становить 5,0 та 13,7 л/год відповідно, а у слабких метаболізаторів – 3,2 та 3,3 л/год відповідно. Загальні характеристики рисперидону після ін'єкції пацієнтам препарату Рисполепт Конста Після одноразового внутрішньом'язового введення препарату Рисполепт Конста профіль вивільнення рисперидону складається з невеликої початкової фази (<1% дози), за якою слідує інтервал тривалістю 3 тижні. Після внутрішньом'язової ін'єкції основне вивільнення рисперидону починається через 3 тижні, підтримується з 4 по 6 тижні і сходить нанівець до 7 тижнів. У зв'язку з цим пацієнт повинен приймати додатковий антипсихотичний препарат протягом перших 3 тижнів після початку лікування препаратом Рісполепт Конста. Поєднання профілю вивільнення рисперидону та режиму дозування (в/м ін'єкція 1 раз на 2 тижні) забезпечує підтримку в плазмі терапевтичних концентрацій рисперидону. Терапевтичні концентрації зберігають до 4-6 тижнів після останньої ін'єкції препарату Рісполепт Конста. Фаза елімінації завершується приблизно через 7-8 тижнів після останньої ін'єкції. Рисперидон повністю абсорбується із суспензії Рісполепт Конста. Рисперидон швидко розподіляється у тканинах організму. Об'єм розподілу становить 1-2 л/кг. У плазмі рисперидон зв'язується з альбуміном та альфа1-кислим глікопротеїном. Зв'язування з білками плазми становить 90%, а 9-гідроксирисперидону – 77%. Після внутрішньом'язових ін'єкцій препарату Рисполепт Конста в дозах 25 або 50 мг 1 раз на 2 тижні середні значення Cmin та Cmax у плазмі активної фракції складають 9,9-19,2 та 17,9-45,5 нг/мл відповідно. При такому режимі дозування фармакокінетика рисперидону має лінійний характер. У тривалому (12 міс) дослідженні у пацієнтів, яким 1 раз на 2 тижні вводили Рисполепт Конста в дозах 25-50 мг, кумуляція рисперидону не спостерігалася.ФармакодинамікаРисперидон є вибірковим моноамінергічний антагоністом. Він має високий афінітет до серотонінергічних 5-НТ2-рецепторів і дофамінергічних D2-рецепторів. Крім того, рисперидон зв'язується з альфа1-адренергічними рецепторами та меншою мірою з H1-гістамінергічними та альфа2-адренергічними рецепторами. Рисперидон не зв'язується із холінергічними рецепторами. Незважаючи на те, що рисперидон є потужним антагоністом D2-рецепторів, завдяки чому він покращує позитивні симптоми шизофренії, цей препарат у порівнянні з класичними нейролептиками меншою мірою пригнічує рухову активність і рідше викликає каталепсію. Завдяки збалансованому центральному антагонізму щодо серотонінових та дофамінових рецепторів рисперидон рідше викликає екстрапірамідні побічні ефекти та надає терапевтичну дію на негативні та афективні симптоми шизофренії.Показання до застосуванняЛікування та профілактика загострень шизофренії та шизоафективних розладів.Протипоказання до застосуваннягіперчутливість до рисперидону або будь-якого іншого інгредієнта препарату; період лактації; дитячий вік до 18 років. З обережністю: пацієнти з серцево-судинними захворюваннями (наприклад, серцева недостатність, інфаркт міокарда, порушення провідності серцевого м'яза (AV блокада), зневоднення, гіповолемія або цереброваскулярні розлади), т.к. внаслідок альфа-адреноблокуючої активності рисперидону у таких пацієнтів може виникати ортостатична гіпотензія, особливо у початковий період лікування. У таких пацієнтів дозу необхідно збільшувати поступово. При продовженні клінічно значущої гіпотензії необхідно оцінити показник ризик/корисність подальшого лікування препаратом Рісполепт Конста; хвороба Паркінсона (теоретично можливе загострення цієї хвороби); Епілепсія.Вагітність та лактаціяДаних щодо безпеки рисперидону для вагітних жінок немає. В експериментах на тваринах рисперидон не чинив прямої токсичної дії на репродуктивну систему, але викликав деякі непрямі ефекти, опосередковані через пролактин та ЦНС. У жодному з досліджень рисперидон не мав тератогенної дії. Таким чином, Рісполепт Конста можна застосовувати під час вагітності тільки у випадках, коли потенційна користь для жінки переважує можливий ризик для плода.Побічна діяРисполепт Конста у терапевтичних дозах викликає такі небажані явища: Часто (>1/100) - збільшення маси тіла (на 2,7 кг і більше за 1 рік), депресія, підвищена стомлюваність та екстрапірамідні симптоми. На тлі прийому препарату Рісполепт Конста (у дозах до 50 мг), частота екстрапірамідних симптомів подібна до такої у пацієнтів, які отримували плацебо. Рідко (>0,1/100) - збільшення маси тіла, підвищена дратівливість, порушення сну, апатія, зниження концентрації уваги, пізня дискінезія, судомні напади, нейролептичний злоякісний синдром, порушення зору, гіпотензія, тахікардія, непритомність, висипання на шкірі, свербіж, периферичні набряки, реакція у місці ін'єкції. Симптоми гіперпролактинемії, такі як не пов'язана з пологами лактація, аменорея, гінекомастія, порушення менструального циклу, порушення сексуальної функції, порушення еякуляції, зниження лібідо та імпотенція. Гематологічні порушення: збільшення чи зменшення кількості лейкоцитів чи тромбоцитів, підвищення активності печінкових ферментів. Крім того, можливі наступні небажані явища: безсоння, ажитація, тривога, головний біль, запор, біль у животі, риніт, нетримання сечі, пріапізм, сонливість, запаморочення, диспепсія, нудота, блювання, порушення терморегуляції, а також гіперволемія, спричинена полідипсією синдром недостатньої секреції АДГ. Під час лікування препаратом Рісполепт Конста іноді виникають порушення мозкового кровообігу. При лікуванні препаратом Рісполепт Конста дуже рідко спостерігається гіперглікемія або погіршення перебігу цукрового діабету.Взаємодія з лікарськими засобамиРисполепт Конста підвищує виразність гнітючого впливу на ЦНС опіодних анальгетиків, снодійних засобів, анксіолітиків, трициклічних антидепресантів, засобів для загальної анестезії, алкоголю. Рисполепт Конста може послаблювати дію леводопи та інших агоністів дофаміну. Встановлено, що карбамазепін знижує вміст у плазмі активної антипсихотичної фракції рисперидону. Подібні ефекти можуть викликати інші індуктори печінкових ферментів. Після відміни карбамазепіну або інших індукторів печінкових ферментів слід повторно оцінити та, за необхідності, зменшити дозу препарату Рісполепт Конста. Фенотіазини, трициклічні антидепресанти та деякі бета-адреноблокатори можуть знижувати концентрації у плазмі рисперидону. Флуоксетин здатний підвищувати концентрації у плазмі рисперидону та, меншою мірою, – антипсихотичної фракції.Спосіб застосування та дозиВ/м, 1 раз на 2 тижні, глибоко в сідничний м'яз, використовуючи для цього стерильну голку, що додається до шприца. Ін'єкції слід робити поперемінно у праву та ліву сідниці. Препарат не можна вводити внутрішньовенно. У пацієнтів, які раніше не отримували рисперидон, рекомендується визначити переносимість пероральних лікарських форм рисперидону, перш ніж приступати до лікування препаратом Рісполепт Конста. Дорослі. Рекомендована доза становить 25 мг 1 раз на 2 тижні. Деякі пацієнти потребують більш високих доз - 37,5 або 50 мг. У клінічних дослідженнях не спостерігалося підвищення ефективності при застосуванні 75 мг. Максимальна доза не повинна перевищувати 50 мг 1 раз на 2 тижні. У 3-тижневий період після першого введення препарату Рісполепт Конста® пацієнт повинен приймати ефективний антипсихотичний засіб. Дозу препарату можна підвищувати не частіше ніж 1 раз на 4 тижні. Ефект такого підвищення дози слід очікувати не раніше ніж через 3 тижні після першої ін'єкції збільшеної дози. Літні пацієнти. Рекомендована доза становить 25 мг 1 раз на 2 тижні. У 3-тижневий період після першої ін'єкції препарату Рісполепт Конста® пацієнт повинен приймати ефективний антипсихотичний засіб. Пацієнти з порушеннями функцій печінки або нирок. В даний час немає даних про застосування препарату Рісполепт Конста у пацієнтів з порушеннями функції печінки або нирок. При необхідності лікування пацієнтів з порушеннями функції печінки або нирок препаратом Рісполепт Конста® в перший тиждень рекомендується приймати внутрішньо 0,5 мг двічі на добу пероральну лікарську форму рисперидону. Протягом другого тижня пацієнт може приймати 1 мг двічі на добу або 2 мг один раз на добу. Якщо пацієнт добре переносить пероральну дозу не менше 2 мг, то йому можна вводити внутрішньом'язово 25 мг препарату Рісполепт Конста 1 раз на 2 тижні. Застосування препарату Рісполепт Конста вимагає суворого дотримання вказівок щодо приготування суспензії, щоб забезпечити точне введення препарату та уникнути можливих помилок. Для приготування суспензії з мікрогранул Рисполепт Конста®, що знаходяться у флаконі, пролонгованої дії можна використовувати тільки розчинник, що знаходиться в попередньо заповненому шприці. Готову суспензію вводять внутрішньом'язово лише у сідничну область. Не можна замінювати компоненти, що знаходяться в упаковці, будь-якими іншими виробами. Для забезпечення повної дози рисперидону повинен бути введений весь вміст флакона. Введення частини вмісту флакону не може забезпечити отримання пацієнтом необхідної дози препарату. Препарат слід вводити відразу після приготування суспензії. Спочатку необхідно дістати упаковку препарату Рісполепт Конста з холодильника і перед приготуванням суспензії дати їй нагрітися до кімнатної температури протягом 30 хв. Зняти кольорову пластикову кришку із флакона. Не видаляти сіру гумову пробку. Протерти нерозкритий флакон спиртовою серветкою і дати висохнути. Розкрити блістерну упаковку та витягти безвигольний пристрій Alaris™ Smart Site®, утримуючи його між білим люерівським ковпачком та спідницею. У жодному разі не можна торкатися гострого наконечника пристрою. Дуже важливо, щоб безголковий пристрій Smart Site® був правильно встановлений на флакон, інакше розчинник може підтікати під час вступу у флакон. Поставити флакон на тверду поверхню. Притримувати основу флакона. Направити безигольний пристрій Smart Site® на флакон вертикально таким чином, щоб гострий наконечник розташовувався в центрі пробки флакона. Натискаючи зверху вниз, проштовхнути гострий наконечник безгольного пристрою Smart Site® через центр гумової пробки флакона до надійного закріплення пристрою на верхній частині флакона. Перед приєднанням шприца до безгольного пристрою Smart Site®, притримуючи основу флакона, протерти місце кріплення пристрою зі шприцем (блакитне коло) спиртовою серветкою і дати висохнути. Попередньо заповнений шприц має білий наконечник, що складається з двох частин: білого комірця та глянсового білого ковпачка. Щоб розкрити шприц, слід тримати шприц за білий комірець і відламати глянсовий білий ковпачок (білий ковпачок не можна відкручувати або відрізати). Потім зняти білий ковпачок разом з гумовим наконечником, що знаходиться всередині нього. На всіх етапах складання необхідно тримати шприц лише за білий комірець, розташований на наконечнику шприца. Фіксація білого комірця допоможе захистити сам комірець від відділення та гарантує гарне з'єднання зі шприцем. Необхідно бути обережними і не перекручувати компоненти при складанні, т.к. у своїй частини шприца можуть відірватися від цього. Притримуючи шприц за білий комірець, вставити шприц у блакитне коло безигольного пристрою, натиснути і повернути за годинниковою стрілкою, щоб шприц міцно з'єднався з безигольним пристроєм (необхідно уникати перекручування). Для запобігання обертанню безигольного пристрою під час з'єднання зі шприцом слід міцно утримувати спідницю. Шприц та безигольний пристрій повинні знаходитися на одній лінії. Ввести у флакон весь вміст шприца з розчинником. Притримуючи поршень шприца великим пальцем, енергійно струшувати вміст флакона не менше 10 с до утворення однорідної суспензії. Після правильного перемішування суспензія стає однорідною, густою, молочного кольору. Мікрогранули можуть бути помітні в рідині, але не повинно залишатися незмочених розчинником сухих мікрогранул. Не слід зберігати флакон після приготування суспензії, оскільки суспензія може розшаруватися. Перевернути флакон дном вгору і повільно втягнути у шприц весь вміст флакона. Відокремити частину етикетки від флакона по лінії перфорації та приклеїти її до шприца (для ідентифікації). Притримуючи шприц за білий комірець, від'єднайте шприц від безигольного пристрою. Утилізувати флакон і безигольний пристрій відповідно до місцевих правил щодо знищення таких відходів. Розкрити блістерну упаковку голки Needle-Pro®. Не можна торкатися частини голки, що приєднується до шприца. Витягти голку з упаковки, тримаючи її за прозорий футляр. Для запобігання попаданню мікробів не слід торкатися люєрівського наконечника оранжевого захисного пристрою голки Needle-Pro®. Притримуючи шприц за білий комірець, приєднайте люерівську канюлю помаранчевого захисного пристрою голки Needle-Pro® до шприца легким поворотом за годинниковою стрілкою. Продовжуючи притримувати шприц за білий комірець, затиснути прозорий футляр голки та щільно закріпити голку у захисному пристрої Needle-Pro® шляхом натискання та повороту за годинниковою стрілкою. Закріплення голки може гарантувати безпечне з'єднання між голкою та захисним пристроєм голки Needle-Pro® під час проведення наступних етапів. Перед введенням препарат Рісполепт Конста® необхідно ресуспендувати, оскільки після приготування суспензії у флаконі частина мікрогранул може осісти. Для ресуспендування мікрогранул енергійно струсити шприц. Притримуючи шприц за білий комірець, зняти прозорий футляр із голки. Чи не згинати футляр, т.к. при цьому з'єднання люерівського наконечника може бути порушено. Злегка постукати пальцем по шприцю, щоб бульбашки повітря, що знаходяться в ньому, піднялися вгору. Злегка просуваючи поршень нагору, видалити зі шприца та голки бульбашки повітря, тримаючи шприц так, щоб голка була спрямована вертикально нагору. Введіть весь вміст шприца у верхній зовнішній квадрант сідничної області. Після ін'єкції ввести голку в помаранчевий пристрій захисту голки Needle-Pro® однією рукою. Для цього акуратно притисніть помаранчевий пристрій захисту голки Needle-Pro до плоскої поверхні. Як тільки помаранчевий пристрій захисту голки Needle-Pro® притиснутий, голка повинна щільно увійти до пристрою захисту голки Needle-Pro®. Перед тим, як викинути голку, переконайтеся, що голка щільно закріплена в помаранчевому пристрої захисту голки Needle-Pro®. Утилізувати відповідно до місцевих правил щодо знищення такого роду відходів. Суспензію не можна вводити внутрішньовенно! Застереження: щоб уникнути травмування медичного персоналу використаною голкою: не торкатися вільної рукою до пристрою захисту голки Needle-Pro® при притисканні до плоскої поверхні; не розбирати пристрій захисту голки Needle-Pro®; не намагатися випрямити голку та не торкатися пристрою захисту голки Needle-Pro®, якщо голка погнулась або пошкоджена; використовувати пристрій захисту голки Needle-Pro® лише за призначенням, інакше голка може виступати із захисного ковпачка. Не використовувати повторно: цей пристрій призначений лише для одноразового використання. Будь-яка спроба повторного використання може несприятливо вплинути на цілісність самого пристрою або призвести до погіршення його роботи.ПередозуванняПри використанні парентеральних лікарських форм рисперидону передозування менш ймовірне, ніж при застосуванні пероральних форм (пігулки, вкриті оболонкою, та розчин для прийому внутрішньо), і тому тут наведена інформація, що стосується пероральних форм. Симптоми: виражена сонливість, тахікардія та артеріальна гіпотензія, а також екстрапірамідні симптоми; рідко спостерігається подовження інтервалу QT. Лікування: забезпечення та підтримання прохідності дихальних шляхів, адекватної оксигенації та вентиляції. Необхідним є моніторинг функції серцево-судинної системи, який повинен включати постійний контроль ЕКГ для виявлення можливих аритмій. Рисполепт не має специфічного антидоту, тому лікування спрямоване на підтримку функції ЦНС і серцево-судинної системи, а також на проведення дезінтоксикаційної терапії. При тяжких екстрапірамідних симптомах необхідно вводити антихолінергічні препарати. Медичне спостереження та моніторинг слід продовжувати до зникнення ознак передозування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ пацієнтів, які раніше не отримували рисперидон, рекомендується визначити переносимість пероральних лікарських форм рисперидону, перш ніж приступати до лікування препаратом Рісполепт Конста. Застосування у літніх пацієнтів із деменцією Застосування препарату Рисполепт Конста не досліджувалося у літніх пацієнтів з деменцією, т.к. він показаний цієї групи пацієнтів. Препарат Рісполепт Конста не призначений для лікування розладів поведінки, пов'язаних з деменцією. Підвищена смертність у літніх пацієнтів із деменцією У пацієнтів з деменцією при лікуванні атиповими антипсихотичними засобами спостерігалася підвищена смертність у порівнянні з групою плацебо при мета-аналізі 17 контрольованих досліджень атипових антипсихотичних засобів, включаючи пероральний рисперидон. У плацебо-контрольованих дослідженнях пероральних форм рисперидону для даної популяції частота смертельних випадків становила 4% для пацієнтів, які приймають рисперидон, порівняно з 3,1% для групи плацебо. Середній вік померлих пацієнтів становить 86 років (діапазон – 67-100 років). Дані, зібрані в результаті двох великих спостережних досліджень, показують, що літні пацієнти з деменцією, які проходять лікування типовими антипсихотичними препаратами, також мають трохи підвищений ризик смерті порівняно з пацієнтами, які не проходять лікування.На даний момент зібрано недостатньо даних для точної оцінки цього ризику. Невідома причина підвищення даного ризику. Також не визначено ступінь, в якому підвищення смертності може бути застосовним до антипсихотичних препаратів, а не до особливостей цієї групи пацієнтів. Одночасне застосування з фуросемідом У літніх пацієнтів з деменцією спостерігалася підвищена смертність при одночасному прийомі фуросеміду та рисперидону перорально (7,3%, середній вік 89 років, діапазон - 75-97 років) порівняно з групою, яка приймала лише рисперидон (3,1%, середній вік 84) року, діапазон - 70-96 років) та групою, яка приймала тільки фуросемід (4,1%, середній вік 80 років, діапазон - 67-90 років). Підвищення смертності пацієнтів, які приймають рисперидон спільно з фуросемідом, спостерігалося в ході 2 із 4 клінічних досліджень. Спільне застосування рисперидону з іншими діуретиками (переважно з тіазидними діуретиками в малих дозах) не супроводжувалося підвищенням смертності. Не встановлено патофізіологічних механізмів, що пояснюють це спостереження. Тим не менш, слід дотримуватися особливої ​​обережності при призначенні препарату в таких випадках. Перед призначенням необхідно ретельно оцінювати співвідношення ризик/користування. Не виявлено збільшення смертності у пацієнтів, які одночасно приймають інші діуретики разом з рисперидоном. Незалежно від лікування, дегідратація є загальним фактором ризику смертності і має ретельно контролюватись у літніх пацієнтів із деменцією. Побічні ефекти з боку цереброваскулярної системи У плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях у пацієнтів з деменцією, які приймають деякі атипові антипсихотичні препарати, спостерігалося підвищення ризику побічних ефектів цереброваскулярних приблизно в 3 рази. Об'єднані дані 6 плацебо-контрольованих досліджень, що включали в основному літніх пацієнтів з деменцією (вік – понад 65 років) демонструють, що цереброваскулярні побічні ефекти (серйозні та несерйозні) виникали у 3,3% (33/1009) пацієнтів, які приймали рисперидон, та у 1,2% (8/712) пацієнтів, які приймали плацебо. Співвідношення ризиків складало 2,96 (1,34; 7,5 при довірчому інтервалі 95%). Механізм підвищення ризику невідомий. Збільшення ризику не виключається для інших антипсихотичних препаратів, а також для інших популяцій пацієнтів.Рисполепт Конста® повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів із факторами ризику виникнення інсульту. Ортостатична гіпотензія Рисперидон має α-адреноблокуючу активність, і тому може викликати у деяких пацієнтів ортостатичну гіпотензію, особливо на початку терапії. Клінічно значуща гіпотензія спостерігалося у постмаркетинговому періоді при сумісному застосуванні з антигіпертензивними препаратами. Рисперидон необхідно застосовувати з обережністю у пацієнтів з відомими кардіоваскулярними захворюваннями (наприклад, серцева недостатність, інфаркт міокарда, порушення провідності серцевого м'яза, дегідратація, гіповолемія або цереброваскулярне захворювання). Рекомендується ретельно оцінювати співвідношення користь/ризик при оцінці можливості продовження терапії препаратом Рісполепт Конста®. Пізня дискінезія та екстрапірамідні розлади Препарати, що мають властивості антагоністів дофамінових рецепторів, можуть викликати пізню дискінезію, яка характеризується ритмічними мимовільними рухами, переважно язика та/або мімічної мускулатури. Виникнення екстрапірамідних симптомів є фактором ризику пізньої дискінезії. При виникненні у пацієнта об'єктивних або суб'єктивних симптомів, що вказують на пізню дискінезію, слід розглянути доцільність відміни антипсихотичних препаратів. Злоякісний нейролептичний синдром (ЗНЗ) Антипсихотичні препарати, включаючи рисперидон, можуть спричинити ЗНС, що характеризується гіпертермією, ригідністю м'язів, нестабільністю функції вегетативної нервової системи, пригніченням свідомості, а також підвищенням у сироватці концентрацій КФК. У пацієнтів із ЗНС можуть виникати також міоглобінурія (рабдоміоліз) та гостра ниркова недостатність. При виникненні симптомів ЗНС у пацієнта необхідно негайно відмінити всі антипсихотичні препарати, включаючи Рісполепт Конста®. Хвороба Паркінсона та деменція з тільцями Леві Призначення антипсихотичних препаратів, включаючи Рисполепт Конста®, пацієнтам із хворобою Паркінсона або деменцією з тільцями Леві повинно проводитись обережно, т.к. в обох груп пацієнтів підвищений ризик розвитку ЗНС та збільшено чутливість до антипсихотичних препаратів (включаючи притуплення больової чутливості, сплутаність свідомості, постуральну нестабільність із частими падіннями та екстрапірамідні симптоми). При прийомі рисперидону можливе погіршення перебігу хвороби Паркінсону. Гіперглікемія та цукровий діабет При лікуванні препаратом Рісполепт Конста® спостерігалися гіперглікемія, цукровий діабет та загострення вже наявного цукрового діабету. Ймовірно, що попереднє лікування збільшення маси тіла також є сприятливим для цього фактором. Дуже рідко може спостерігатися кетоацидоз і рідко діабетична кома. У всіх пацієнтів необхідно проводити клінічний контроль на наявність симптомів гіперглікемії (таких як полідипсія, поліурія, поліфагія та слабкість). У пацієнтів з цукровим діабетом має проводитися регулярне спостереження щодо погіршення контролю рівня глюкози. Збільшення маси тіла При лікуванні препаратом Рісполепт Конста спостерігалося значне збільшення маси тіла. Необхідно проводити контроль за масою тіла пацієнтів. Гіперпролактинемія На підставі результатів досліджень на культурах тканин зроблено припущення, що ріст пухлинних клітин грудей може стимулюватися пролактином. Незважаючи на те, що в клінічних та епідеміологічних дослідженнях не виявлено чіткого зв'язку гіперпролактинемії з прийомом антипсихотичних препаратів, слід бути обережним при призначенні рисперидону пацієнтам з обтяженим анамнезом. Препарат Рісполепт Конста® повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів з існуючою гіперпролактинемією та у пацієнтів з можливими пролактин-залежними пухлинами. Подовження інтервалу QT Подовження інтервалу QT дуже рідко спостерігалося у постмаркетинговому періоді спостереження. Як і для інших антипсихотичних засобів, слід бути обережним при призначенні препарату Рісполепт Конста® пацієнтам з відомими кардіоваскулярними захворюваннями, подовженням інтервалу QT у сімейному анамнезі, брадикардією, порушеннями електролітного балансу (гіпокаліємія, гіпомагніємія), т.к. це може збільшити ризик аритмогенного ефекту; та при сумісному застосуванні з препаратами, що подовжують інтервал QT. Судоми Рисполепт Конста® повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів із судомами в анамнезі або з іншими медичними станами, за яких може знижуватися судомний поріг. Пріапізм Приапізм може виникати при застосуванні рисперидону через альфа-адреноблокуючі ефекти. Регулювання температури тіла Антипсихотичним препаратам приписується такий небажаний ефект, як порушення здатності організму регулювати температуру. Необхідно бути обережним при призначенні препарату Рісполепт Конста® пацієнтам зі станами, які можуть сприяти підвищенню внутрішньої температури тіла, до яких відносяться інтенсивне фізичне навантаження, зневоднення організму, вплив високих зовнішніх температур або одночасне використання препаратів з антихолінергічною активністю. Венозна тромбоемболія При застосуванні антипсихотичних препаратів відмічені випадки венозної тромбоемболії. Оскільки пацієнти, які приймають антипсихотичні препарати, часто мають ризик розвитку венозної тромбоемболії, всі можливі фактори ризику повинні виявлятися до початку та під час лікування препаратом Рісполепт Конста®, і повинні бути вжиті запобіжні заходи. Інтраопераційний синдром в'ялої райдужної оболонки (ІСДР) ІСДР спостерігався під час проведення оперативного втручання з приводу наявності катаракти у пацієнтів, які отримують терапію препаратами, що мають активність антагоністів α1-адренорецепторів, включаючи препарат Рісполепт Конста®. ІСДР збільшує ризик виникнення ускладнень, пов'язаних з органом зору, під час та після проведення операційного втручання. Лікар, який проводить таку операцію, повинен бути заздалегідь поінформований про те, що пацієнт приймав або приймає препарати, що мають активність антагоністів α1-адренорецепторів. Потенційна користь відміни терапії антагоністами α1-адренорецепторів перед оперативним втручанням не встановлена ​​і повинна оцінюватися з урахуванням ризиків, пов'язаних зі скасуванням терапії антипсихотичними препаратами. Ниркова та печінкова недостатність Незважаючи на те, що препарат Рісполепт Конста® не досліджувався у пацієнтів з нирковою або печінковою недостатністю, необхідно бути обережним при застосуванні препарату у таких груп пацієнтів. Необхідно бути обережними, щоб уникнути випадкового введення препарату Рісполепт Конста® у кровоносну судину. Не можна піддавати препарат впливу температури вище 25 °C. За відсутності холодильника препарат Рісполепт Конста® перед використанням можна зберігати за температури не вище 25 °C не більше 7 днів. Після приготування суспензії: суспензія фізично та хімічно стабільна протягом 24 годин при температурі 25 °C. З мікробіологічної точки зору суспензію бажано використовувати відразу ж після приготування. Якщо суспензію не використовують відразу після приготування, її можна зберігати не більше 6 годин при температурі 25 °C. Несумісні поєднання Рисполепт Конста® не можна змішувати або розводити жодними іншими ліками та рідинами, крім спеціального розчинника, що міститься в упаковці. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Рисперидон може знижувати швидкість психічних та фізичних реакцій, і тому пацієнтам слід рекомендувати утримуватися від керування автомобілем та роботи з механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептом

Склад, форма випуску та упаковкаПорошок для приготування суспензії для внутрішньом'язового введення пролонгованої дії - 1 фл. активні речовини: рисперидон (у вигляді мікрогранул пролонгованого вивільнення) - 25/37,5/50 мг (381 мг рисперидону в 1 г мікрогранул); допоміжні речовини: полімер 7525 DLJN (полі-(d,l-лактид-когліколід) - 0,619 г на 1 г мікрогранул; етилацетат; спирт бензиловий; етанол безводний; вода для ін'єкцій (у слідових кількостях); розчинник: полісорбат 20 - 1,0 мг; натрію кармелозу (з в'язкістю 40 мПа · с) - 22,5 мг; натрію гідрофосфату дигідрат - 1,27 мг; лимонна кислота безводна - 1,0 мг; натрію хлорид – 6,0 мг; натрію гідроксид - 0,54 мг; вода для ін'єкцій – до 1 мл. У флаконах по 25, 37,5 та 50 мг; у комплекті триголкова система (1 заповнений у заводських умовах шприц з розчинником об'ємом 2 мл, 2 голки Hypoint™ для приготування суспензії та 1 голка Needle-Pro® із захисним ковпачком для внутрішньом'язової ін'єкції) або система з безигольним пристроєм Alaris™ Smart Site® (1 заповнений у заводських умовах шприц із розчинником об'ємом 2 мл, 1 безигольний пристрій Alaris™ Smart Site® для приготування суспензії та 1 голка Needle-Pro® із захисним пристроєм для внутрішньом'язової ін'єкції); в упаковці контурної коміркової 1 комплект; у пачці картонної.Опис лікарської формиПорошок: білий або майже білий порошок вільний від видимих ​​сторонніх включень. Розчинник: безбарвний прозорий розчин, вільний від видимих ​​механічних включень. Суспензія: препарат повинен легко утворювати суспензію в розчиннику, суспензії не повинно бути грудок або видимих ​​включень. Суспензія повинна проходити через голку плавно, з невеликим опором або без опору.Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичне.ФармакокінетикаРисперидон метаболізується ізоферментом CYP2D6 до 9-гідроксирисперидону, який має таку ж фармакологічну активність, як сам рисперидон. Рисперидон та 9-гідроксирисперидон утворюють активну антипсихотичну фракцію. Іншим шляхом метаболізму рисперидону є N-деалкілування. У швидких метаболізаторів кліренс активної фракції та рисперидону становить 5,0 та 13,7 л/год відповідно, а у слабких метаболізаторів – 3,2 та 3,3 л/год відповідно. Загальні характеристики рисперидону після ін'єкції пацієнтам препарату Рисполепт Конста Після одноразового внутрішньом'язового введення препарату Рисполепт Конста профіль вивільнення рисперидону складається з невеликої початкової фази (<1% дози), за якою слідує інтервал тривалістю 3 тижні. Після внутрішньом'язової ін'єкції основне вивільнення рисперидону починається через 3 тижні, підтримується з 4 по 6 тижні і сходить нанівець до 7 тижнів. У зв'язку з цим пацієнт повинен приймати додатковий антипсихотичний препарат протягом перших 3 тижнів після початку лікування препаратом Рісполепт Конста. Поєднання профілю вивільнення рисперидону та режиму дозування (в/м ін'єкція 1 раз на 2 тижні) забезпечує підтримку в плазмі терапевтичних концентрацій рисперидону. Терапевтичні концентрації зберігають до 4-6 тижнів після останньої ін'єкції препарату Рісполепт Конста. Фаза елімінації завершується приблизно через 7-8 тижнів після останньої ін'єкції. Рисперидон повністю абсорбується із суспензії Рісполепт Конста. Рисперидон швидко розподіляється у тканинах організму. Об'єм розподілу становить 1-2 л/кг. У плазмі рисперидон зв'язується з альбуміном та альфа1-кислим глікопротеїном. Зв'язування з білками плазми становить 90%, а 9-гідроксирисперидону – 77%. Після внутрішньом'язових ін'єкцій препарату Рисполепт Конста в дозах 25 або 50 мг 1 раз на 2 тижні середні значення Cmin та Cmax у плазмі активної фракції складають 9,9-19,2 та 17,9-45,5 нг/мл відповідно. При такому режимі дозування фармакокінетика рисперидону має лінійний характер. У тривалому (12 міс) дослідженні у пацієнтів, яким 1 раз на 2 тижні вводили Рисполепт Конста в дозах 25-50 мг, кумуляція рисперидону не спостерігалася.ФармакодинамікаРисперидон є вибірковим моноамінергічний антагоністом. Він має високий афінітет до серотонінергічних 5-НТ2-рецепторів і дофамінергічних D2-рецепторів. Крім того, рисперидон зв'язується з альфа1-адренергічними рецепторами та меншою мірою з H1-гістамінергічними та альфа2-адренергічними рецепторами. Рисперидон не зв'язується із холінергічними рецепторами. Незважаючи на те, що рисперидон є потужним антагоністом D2-рецепторів, завдяки чому він покращує позитивні симптоми шизофренії, цей препарат у порівнянні з класичними нейролептиками меншою мірою пригнічує рухову активність і рідше викликає каталепсію. Завдяки збалансованому центральному антагонізму щодо серотонінових та дофамінових рецепторів рисперидон рідше викликає екстрапірамідні побічні ефекти та надає терапевтичну дію на негативні та афективні симптоми шизофренії.Показання до застосуванняЛікування та профілактика загострень шизофренії та шизоафективних розладів.Протипоказання до застосуваннягіперчутливість до рисперидону або будь-якого іншого інгредієнта препарату; період лактації; дитячий вік до 18 років. З обережністю: пацієнти з серцево-судинними захворюваннями (наприклад, серцева недостатність, інфаркт міокарда, порушення провідності серцевого м'яза (AV блокада), зневоднення, гіповолемія або цереброваскулярні розлади), т.к. внаслідок альфа-адреноблокуючої активності рисперидону у таких пацієнтів може виникати ортостатична гіпотензія, особливо у початковий період лікування. У таких пацієнтів дозу необхідно збільшувати поступово. При продовженні клінічно значущої гіпотензії необхідно оцінити показник ризик/корисність подальшого лікування препаратом Рісполепт Конста; хвороба Паркінсона (теоретично можливе загострення цієї хвороби); Епілепсія.Вагітність та лактаціяДаних щодо безпеки рисперидону для вагітних жінок немає. В експериментах на тваринах рисперидон не чинив прямої токсичної дії на репродуктивну систему, але викликав деякі непрямі ефекти, опосередковані через пролактин та ЦНС. У жодному з досліджень рисперидон не мав тератогенної дії. Таким чином, Рісполепт Конста можна застосовувати під час вагітності тільки у випадках, коли потенційна користь для жінки переважує можливий ризик для плода.Побічна діяРисполепт Конста у терапевтичних дозах викликає такі небажані явища: Часто (>1/100) - збільшення маси тіла (на 2,7 кг і більше за 1 рік), депресія, підвищена стомлюваність та екстрапірамідні симптоми. На тлі прийому препарату Рісполепт Конста (у дозах до 50 мг), частота екстрапірамідних симптомів подібна до такої у пацієнтів, які отримували плацебо. Рідко (>0,1/100) - збільшення маси тіла, підвищена дратівливість, порушення сну, апатія, зниження концентрації уваги, пізня дискінезія, судомні напади, нейролептичний злоякісний синдром, порушення зору, гіпотензія, тахікардія, непритомність, висипання на шкірі, свербіж, периферичні набряки, реакція у місці ін'єкції. Симптоми гіперпролактинемії, такі як не пов'язана з пологами лактація, аменорея, гінекомастія, порушення менструального циклу, порушення сексуальної функції, порушення еякуляції, зниження лібідо та імпотенція. Гематологічні порушення: збільшення чи зменшення кількості лейкоцитів чи тромбоцитів, підвищення активності печінкових ферментів. Крім того, можливі наступні небажані явища: безсоння, ажитація, тривога, головний біль, запор, біль у животі, риніт, нетримання сечі, пріапізм, сонливість, запаморочення, диспепсія, нудота, блювання, порушення терморегуляції, а також гіперволемія, спричинена полідипсією синдром недостатньої секреції АДГ. Під час лікування препаратом Рісполепт Конста іноді виникають порушення мозкового кровообігу. При лікуванні препаратом Рісполепт Конста дуже рідко спостерігається гіперглікемія або погіршення перебігу цукрового діабету.Взаємодія з лікарськими засобамиРисполепт Конста підвищує виразність гнітючого впливу на ЦНС опіодних анальгетиків, снодійних засобів, анксіолітиків, трициклічних антидепресантів, засобів для загальної анестезії, алкоголю. Рисполепт Конста може послаблювати дію леводопи та інших агоністів дофаміну. Встановлено, що карбамазепін знижує вміст у плазмі активної антипсихотичної фракції рисперидону. Подібні ефекти можуть викликати інші індуктори печінкових ферментів. Після відміни карбамазепіну або інших індукторів печінкових ферментів слід повторно оцінити та, за необхідності, зменшити дозу препарату Рісполепт Конста. Фенотіазини, трициклічні антидепресанти та деякі бета-адреноблокатори можуть знижувати концентрації у плазмі рисперидону. Флуоксетин здатний підвищувати концентрації у плазмі рисперидону та, меншою мірою, – антипсихотичної фракції.Спосіб застосування та дозиВ/м, 1 раз на 2 тижні, глибоко в сідничний м'яз, використовуючи для цього стерильну голку, що додається до шприца. Ін'єкції слід робити поперемінно у праву та ліву сідниці. Препарат не можна вводити внутрішньовенно. У пацієнтів, які раніше не отримували рисперидон, рекомендується визначити переносимість пероральних лікарських форм рисперидону, перш ніж приступати до лікування препаратом Рісполепт Конста. Дорослі. Рекомендована доза становить 25 мг 1 раз на 2 тижні. Деякі пацієнти потребують більш високих доз - 37,5 або 50 мг. У клінічних дослідженнях не спостерігалося підвищення ефективності при застосуванні 75 мг. Максимальна доза не повинна перевищувати 50 мг 1 раз на 2 тижні. У 3-тижневий період після першого введення препарату Рісполепт Конста® пацієнт повинен приймати ефективний антипсихотичний засіб. Дозу препарату можна підвищувати не частіше ніж 1 раз на 4 тижні. Ефект такого підвищення дози слід очікувати не раніше ніж через 3 тижні після першої ін'єкції збільшеної дози. Літні пацієнти. Рекомендована доза становить 25 мг 1 раз на 2 тижні. У 3-тижневий період після першої ін'єкції препарату Рісполепт Конста® пацієнт повинен приймати ефективний антипсихотичний засіб. Пацієнти з порушеннями функцій печінки або нирок. В даний час немає даних про застосування препарату Рісполепт Конста у пацієнтів з порушеннями функції печінки або нирок. При необхідності лікування пацієнтів з порушеннями функції печінки або нирок препаратом Рісполепт Конста® в перший тиждень рекомендується приймати внутрішньо 0,5 мг двічі на добу пероральну лікарську форму рисперидону. Протягом другого тижня пацієнт може приймати 1 мг двічі на добу або 2 мг один раз на добу. Якщо пацієнт добре переносить пероральну дозу не менше 2 мг, то йому можна вводити внутрішньом'язово 25 мг препарату Рісполепт Конста 1 раз на 2 тижні. Застосування препарату Рісполепт Конста вимагає суворого дотримання вказівок щодо приготування суспензії, щоб забезпечити точне введення препарату та уникнути можливих помилок. Для приготування суспензії з мікрогранул Рисполепт Конста®, що знаходяться у флаконі, пролонгованої дії можна використовувати тільки розчинник, що знаходиться в попередньо заповненому шприці. Готову суспензію вводять внутрішньом'язово лише у сідничну область. Не можна замінювати компоненти, що знаходяться в упаковці, будь-якими іншими виробами. Для забезпечення повної дози рисперидону повинен бути введений весь вміст флакона. Введення частини вмісту флакону не може забезпечити отримання пацієнтом необхідної дози препарату. Препарат слід вводити відразу після приготування суспензії. Спочатку необхідно дістати упаковку препарату Рісполепт Конста з холодильника і перед приготуванням суспензії дати їй нагрітися до кімнатної температури протягом 30 хв. Зняти кольорову пластикову кришку із флакона. Не видаляти сіру гумову пробку. Протерти нерозкритий флакон спиртовою серветкою і дати висохнути. Розкрити блістерну упаковку та витягти безвигольний пристрій Alaris™ Smart Site®, утримуючи його між білим люерівським ковпачком та спідницею. У жодному разі не можна торкатися гострого наконечника пристрою. Дуже важливо, щоб безголковий пристрій Smart Site® був правильно встановлений на флакон, інакше розчинник може підтікати під час вступу у флакон. Поставити флакон на тверду поверхню. Притримувати основу флакона. Направити безигольний пристрій Smart Site® на флакон вертикально таким чином, щоб гострий наконечник розташовувався в центрі пробки флакона. Натискаючи зверху вниз, проштовхнути гострий наконечник безгольного пристрою Smart Site® через центр гумової пробки флакона до надійного закріплення пристрою на верхній частині флакона. Перед приєднанням шприца до безгольного пристрою Smart Site®, притримуючи основу флакона, протерти місце кріплення пристрою зі шприцем (блакитне коло) спиртовою серветкою і дати висохнути. Попередньо заповнений шприц має білий наконечник, що складається з двох частин: білого комірця та глянсового білого ковпачка. Щоб розкрити шприц, слід тримати шприц за білий комірець і відламати глянсовий білий ковпачок (білий ковпачок не можна відкручувати або відрізати). Потім зняти білий ковпачок разом з гумовим наконечником, що знаходиться всередині нього. На всіх етапах складання необхідно тримати шприц лише за білий комірець, розташований на наконечнику шприца. Фіксація білого комірця допоможе захистити сам комірець від відділення та гарантує гарне з'єднання зі шприцем. Необхідно бути обережними і не перекручувати компоненти при складанні, т.к. у своїй частини шприца можуть відірватися від цього. Притримуючи шприц за білий комірець, вставити шприц у блакитне коло безигольного пристрою, натиснути і повернути за годинниковою стрілкою, щоб шприц міцно з'єднався з безигольним пристроєм (необхідно уникати перекручування). Для запобігання обертанню безигольного пристрою під час з'єднання зі шприцом слід міцно утримувати спідницю. Шприц та безигольний пристрій повинні знаходитися на одній лінії. Ввести у флакон весь вміст шприца з розчинником. Притримуючи поршень шприца великим пальцем, енергійно струшувати вміст флакона не менше 10 с до утворення однорідної суспензії. Після правильного перемішування суспензія стає однорідною, густою, молочного кольору. Мікрогранули можуть бути помітні в рідині, але не повинно залишатися незмочених розчинником сухих мікрогранул. Не слід зберігати флакон після приготування суспензії, оскільки суспензія може розшаруватися. Перевернути флакон дном вгору і повільно втягнути у шприц весь вміст флакона. Відокремити частину етикетки від флакона по лінії перфорації та приклеїти її до шприца (для ідентифікації). Притримуючи шприц за білий комірець, від'єднайте шприц від безигольного пристрою. Утилізувати флакон і безигольний пристрій відповідно до місцевих правил щодо знищення таких відходів. Розкрити блістерну упаковку голки Needle-Pro®. Не можна торкатися частини голки, що приєднується до шприца. Витягти голку з упаковки, тримаючи її за прозорий футляр. Для запобігання попаданню мікробів не слід торкатися люєрівського наконечника оранжевого захисного пристрою голки Needle-Pro®. Притримуючи шприц за білий комірець, приєднайте люерівську канюлю помаранчевого захисного пристрою голки Needle-Pro® до шприца легким поворотом за годинниковою стрілкою. Продовжуючи притримувати шприц за білий комірець, затиснути прозорий футляр голки та щільно закріпити голку у захисному пристрої Needle-Pro® шляхом натискання та повороту за годинниковою стрілкою. Закріплення голки може гарантувати безпечне з'єднання між голкою та захисним пристроєм голки Needle-Pro® під час проведення наступних етапів. Перед введенням препарат Рісполепт Конста® необхідно ресуспендувати, оскільки після приготування суспензії у флаконі частина мікрогранул може осісти. Для ресуспендування мікрогранул енергійно струсити шприц. Притримуючи шприц за білий комірець, зняти прозорий футляр із голки. Чи не згинати футляр, т.к. при цьому з'єднання люерівського наконечника може бути порушено. Злегка постукати пальцем по шприцю, щоб бульбашки повітря, що знаходяться в ньому, піднялися вгору. Злегка просуваючи поршень нагору, видалити зі шприца та голки бульбашки повітря, тримаючи шприц так, щоб голка була спрямована вертикально нагору. Введіть весь вміст шприца у верхній зовнішній квадрант сідничної області. Після ін'єкції ввести голку в помаранчевий пристрій захисту голки Needle-Pro® однією рукою. Для цього акуратно притисніть помаранчевий пристрій захисту голки Needle-Pro до плоскої поверхні. Як тільки помаранчевий пристрій захисту голки Needle-Pro® притиснутий, голка повинна щільно увійти до пристрою захисту голки Needle-Pro®. Перед тим, як викинути голку, переконайтеся, що голка щільно закріплена в помаранчевому пристрої захисту голки Needle-Pro®. Утилізувати відповідно до місцевих правил щодо знищення такого роду відходів. Суспензію не можна вводити внутрішньовенно! Застереження: щоб уникнути травмування медичного персоналу використаною голкою: не торкатися вільної рукою до пристрою захисту голки Needle-Pro® при притисканні до плоскої поверхні; не розбирати пристрій захисту голки Needle-Pro®; не намагатися випрямити голку та не торкатися пристрою захисту голки Needle-Pro®, якщо голка погнулась або пошкоджена; використовувати пристрій захисту голки Needle-Pro® лише за призначенням, інакше голка може виступати із захисного ковпачка. Не використовувати повторно: цей пристрій призначений лише для одноразового використання. Будь-яка спроба повторного використання може несприятливо вплинути на цілісність самого пристрою або призвести до погіршення його роботи.ПередозуванняПри використанні парентеральних лікарських форм рисперидону передозування менш ймовірне, ніж при застосуванні пероральних форм (пігулки, вкриті оболонкою, та розчин для прийому внутрішньо), і тому тут наведена інформація, що стосується пероральних форм. Симптоми: виражена сонливість, тахікардія та артеріальна гіпотензія, а також екстрапірамідні симптоми; рідко спостерігається подовження інтервалу QT. Лікування: забезпечення та підтримання прохідності дихальних шляхів, адекватної оксигенації та вентиляції. Необхідним є моніторинг функції серцево-судинної системи, який повинен включати постійний контроль ЕКГ для виявлення можливих аритмій. Рисполепт не має специфічного антидоту, тому лікування спрямоване на підтримку функції ЦНС і серцево-судинної системи, а також на проведення дезінтоксикаційної терапії. При тяжких екстрапірамідних симптомах необхідно вводити антихолінергічні препарати. Медичне спостереження та моніторинг слід продовжувати до зникнення ознак передозування.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ пацієнтів, які раніше не отримували рисперидон, рекомендується визначити переносимість пероральних лікарських форм рисперидону, перш ніж приступати до лікування препаратом Рісполепт Конста. Застосування у літніх пацієнтів із деменцією Застосування препарату Рисполепт Конста не досліджувалося у літніх пацієнтів з деменцією, т.к. він показаний цієї групи пацієнтів. Препарат Рісполепт Конста не призначений для лікування розладів поведінки, пов'язаних з деменцією. Підвищена смертність у літніх пацієнтів із деменцією У пацієнтів з деменцією при лікуванні атиповими антипсихотичними засобами спостерігалася підвищена смертність у порівнянні з групою плацебо при мета-аналізі 17 контрольованих досліджень атипових антипсихотичних засобів, включаючи пероральний рисперидон. У плацебо-контрольованих дослідженнях пероральних форм рисперидону для даної популяції частота смертельних випадків становила 4% для пацієнтів, які приймають рисперидон, порівняно з 3,1% для групи плацебо. Середній вік померлих пацієнтів становить 86 років (діапазон – 67-100 років). Дані, зібрані в результаті двох великих спостережних досліджень, показують, що літні пацієнти з деменцією, які проходять лікування типовими антипсихотичними препаратами, також мають трохи підвищений ризик смерті порівняно з пацієнтами, які не проходять лікування.На даний момент зібрано недостатньо даних для точної оцінки цього ризику. Невідома причина підвищення даного ризику. Також не визначено ступінь, в якому підвищення смертності може бути застосовним до антипсихотичних препаратів, а не до особливостей цієї групи пацієнтів. Одночасне застосування з фуросемідом У літніх пацієнтів з деменцією спостерігалася підвищена смертність при одночасному прийомі фуросеміду та рисперидону перорально (7,3%, середній вік 89 років, діапазон - 75-97 років) порівняно з групою, яка приймала лише рисперидон (3,1%, середній вік 84) року, діапазон - 70-96 років) та групою, яка приймала тільки фуросемід (4,1%, середній вік 80 років, діапазон - 67-90 років). Підвищення смертності пацієнтів, які приймають рисперидон спільно з фуросемідом, спостерігалося в ході 2 із 4 клінічних досліджень. Спільне застосування рисперидону з іншими діуретиками (переважно з тіазидними діуретиками в малих дозах) не супроводжувалося підвищенням смертності. Не встановлено патофізіологічних механізмів, що пояснюють це спостереження. Тим не менш, слід дотримуватися особливої ​​обережності при призначенні препарату в таких випадках. Перед призначенням необхідно ретельно оцінювати співвідношення ризик/користування. Не виявлено збільшення смертності у пацієнтів, які одночасно приймають інші діуретики разом з рисперидоном. Незалежно від лікування, дегідратація є загальним фактором ризику смертності і має ретельно контролюватись у літніх пацієнтів із деменцією. Побічні ефекти з боку цереброваскулярної системи У плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях у пацієнтів з деменцією, які приймають деякі атипові антипсихотичні препарати, спостерігалося підвищення ризику побічних ефектів цереброваскулярних приблизно в 3 рази. Об'єднані дані 6 плацебо-контрольованих досліджень, що включали в основному літніх пацієнтів з деменцією (вік – понад 65 років) демонструють, що цереброваскулярні побічні ефекти (серйозні та несерйозні) виникали у 3,3% (33/1009) пацієнтів, які приймали рисперидон, та у 1,2% (8/712) пацієнтів, які приймали плацебо. Співвідношення ризиків складало 2,96 (1,34; 7,5 при довірчому інтервалі 95%). Механізм підвищення ризику невідомий. Збільшення ризику не виключається для інших антипсихотичних препаратів, а також для інших популяцій пацієнтів.Рисполепт Конста® повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів із факторами ризику виникнення інсульту. Ортостатична гіпотензія Рисперидон має α-адреноблокуючу активність, і тому може викликати у деяких пацієнтів ортостатичну гіпотензію, особливо на початку терапії. Клінічно значуща гіпотензія спостерігалося у постмаркетинговому періоді при сумісному застосуванні з антигіпертензивними препаратами. Рисперидон необхідно застосовувати з обережністю у пацієнтів з відомими кардіоваскулярними захворюваннями (наприклад, серцева недостатність, інфаркт міокарда, порушення провідності серцевого м'яза, дегідратація, гіповолемія або цереброваскулярне захворювання). Рекомендується ретельно оцінювати співвідношення користь/ризик при оцінці можливості продовження терапії препаратом Рісполепт Конста®. Пізня дискінезія та екстрапірамідні розлади Препарати, що мають властивості антагоністів дофамінових рецепторів, можуть викликати пізню дискінезію, яка характеризується ритмічними мимовільними рухами, переважно язика та/або мімічної мускулатури. Виникнення екстрапірамідних симптомів є фактором ризику пізньої дискінезії. При виникненні у пацієнта об'єктивних або суб'єктивних симптомів, що вказують на пізню дискінезію, слід розглянути доцільність відміни антипсихотичних препаратів. Злоякісний нейролептичний синдром (ЗНЗ) Антипсихотичні препарати, включаючи рисперидон, можуть спричинити ЗНС, що характеризується гіпертермією, ригідністю м'язів, нестабільністю функції вегетативної нервової системи, пригніченням свідомості, а також підвищенням у сироватці концентрацій КФК. У пацієнтів із ЗНС можуть виникати також міоглобінурія (рабдоміоліз) та гостра ниркова недостатність. При виникненні симптомів ЗНС у пацієнта необхідно негайно відмінити всі антипсихотичні препарати, включаючи Рісполепт Конста®. Хвороба Паркінсона та деменція з тільцями Леві Призначення антипсихотичних препаратів, включаючи Рисполепт Конста®, пацієнтам із хворобою Паркінсона або деменцією з тільцями Леві повинно проводитись обережно, т.к. в обох груп пацієнтів підвищений ризик розвитку ЗНС та збільшено чутливість до антипсихотичних препаратів (включаючи притуплення больової чутливості, сплутаність свідомості, постуральну нестабільність із частими падіннями та екстрапірамідні симптоми). При прийомі рисперидону можливе погіршення перебігу хвороби Паркінсону. Гіперглікемія та цукровий діабет При лікуванні препаратом Рісполепт Конста® спостерігалися гіперглікемія, цукровий діабет та загострення вже наявного цукрового діабету. Ймовірно, що попереднє лікування збільшення маси тіла також є сприятливим для цього фактором. Дуже рідко може спостерігатися кетоацидоз і рідко діабетична кома. У всіх пацієнтів необхідно проводити клінічний контроль на наявність симптомів гіперглікемії (таких як полідипсія, поліурія, поліфагія та слабкість). У пацієнтів з цукровим діабетом має проводитися регулярне спостереження щодо погіршення контролю рівня глюкози. Збільшення маси тіла При лікуванні препаратом Рісполепт Конста спостерігалося значне збільшення маси тіла. Необхідно проводити контроль за масою тіла пацієнтів. Гіперпролактинемія На підставі результатів досліджень на культурах тканин зроблено припущення, що ріст пухлинних клітин грудей може стимулюватися пролактином. Незважаючи на те, що в клінічних та епідеміологічних дослідженнях не виявлено чіткого зв'язку гіперпролактинемії з прийомом антипсихотичних препаратів, слід бути обережним при призначенні рисперидону пацієнтам з обтяженим анамнезом. Препарат Рісполепт Конста® повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів з існуючою гіперпролактинемією та у пацієнтів з можливими пролактин-залежними пухлинами. Подовження інтервалу QT Подовження інтервалу QT дуже рідко спостерігалося у постмаркетинговому періоді спостереження. Як і для інших антипсихотичних засобів, слід бути обережним при призначенні препарату Рісполепт Конста® пацієнтам з відомими кардіоваскулярними захворюваннями, подовженням інтервалу QT у сімейному анамнезі, брадикардією, порушеннями електролітного балансу (гіпокаліємія, гіпомагніємія), т.к. це може збільшити ризик аритмогенного ефекту; та при сумісному застосуванні з препаратами, що подовжують інтервал QT. Судоми Рисполепт Конста® повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів із судомами в анамнезі або з іншими медичними станами, за яких може знижуватися судомний поріг. Пріапізм Приапізм може виникати при застосуванні рисперидону через альфа-адреноблокуючі ефекти. Регулювання температури тіла Антипсихотичним препаратам приписується такий небажаний ефект, як порушення здатності організму регулювати температуру. Необхідно бути обережним при призначенні препарату Рісполепт Конста® пацієнтам зі станами, які можуть сприяти підвищенню внутрішньої температури тіла, до яких відносяться інтенсивне фізичне навантаження, зневоднення організму, вплив високих зовнішніх температур або одночасне використання препаратів з антихолінергічною активністю. Венозна тромбоемболія При застосуванні антипсихотичних препаратів відмічені випадки венозної тромбоемболії. Оскільки пацієнти, які приймають антипсихотичні препарати, часто мають ризик розвитку венозної тромбоемболії, всі можливі фактори ризику повинні виявлятися до початку та під час лікування препаратом Рісполепт Конста®, і повинні бути вжиті запобіжні заходи. Інтраопераційний синдром в'ялої райдужної оболонки (ІСДР) ІСДР спостерігався під час проведення оперативного втручання з приводу наявності катаракти у пацієнтів, які отримують терапію препаратами, що мають активність антагоністів α1-адренорецепторів, включаючи препарат Рісполепт Конста®. ІСДР збільшує ризик виникнення ускладнень, пов'язаних з органом зору, під час та після проведення операційного втручання. Лікар, який проводить таку операцію, повинен бути заздалегідь поінформований про те, що пацієнт приймав або приймає препарати, що мають активність антагоністів α1-адренорецепторів. Потенційна користь відміни терапії антагоністами α1-адренорецепторів перед оперативним втручанням не встановлена ​​і повинна оцінюватися з урахуванням ризиків, пов'язаних зі скасуванням терапії антипсихотичними препаратами. Ниркова та печінкова недостатність Незважаючи на те, що препарат Рісполепт Конста® не досліджувався у пацієнтів з нирковою або печінковою недостатністю, необхідно бути обережним при застосуванні препарату у таких груп пацієнтів. Необхідно бути обережними, щоб уникнути випадкового введення препарату Рісполепт Конста® у кровоносну судину. Не можна піддавати препарат впливу температури вище 25 °C. За відсутності холодильника препарат Рісполепт Конста® перед використанням можна зберігати за температури не вище 25 °C не більше 7 днів. Після приготування суспензії: суспензія фізично та хімічно стабільна протягом 24 годин при температурі 25 °C. З мікробіологічної точки зору суспензію бажано використовувати відразу ж після приготування. Якщо суспензію не використовують відразу після приготування, її можна зберігати не більше 6 годин при температурі 25 °C. Несумісні поєднання Рисполепт Конста® не можна змішувати або розводити жодними іншими ліками та рідинами, крім спеціального розчинника, що міститься в упаковці. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Рисперидон може знижувати швидкість психічних та фізичних реакцій, і тому пацієнтам слід рекомендувати утримуватися від керування автомобілем та роботи з механізмами.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: літію карбонат-300 мг; допоміжні речовини: крохмаль картопляний -14,62 мг, кроскармелоза натрію (примелоза) - 20,00 мг, повідон (полівінілпіролідон, повідон К-25) - 55,38 мг, тальк - 6,00 мг, кальцію стеарат - 4, мг; оболонка: гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза) 15 сПз - 5,87 мг, повідон (полівінілпіролідон, повідон К-25) - 1,837 мг, полісорбат 80 (твін-80) -0,543 мг, титану діоксид - 2,10 мг 65 мг.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою білого кольору. На поперечному розрізі ядро ​​білого чи майже білого кольору.ХарактеристикаСедаліт® - нормотимічне засіб, нормалізує психічний стан, (не викликаючи загальної загальмованості), має також антидепресивну, седативну та антиманіакальну дію. Препарат застосовується при маніакальних та гіпоманіакальних станах різного генезу, афективних психозах, алкоголізмі (афективні розлади), синдромі Меньєра, сексуальних розладах, лікарської залежності (деякі форми), а також при мігрені. Випускається у формі пігулок, покритих плівковою оболонкою. Препарат слід приймати внутрішньо (за 3 – 4 прийоми, останній раз – перед сном) після їди. Відпускається за рецептом.Фармакотерапевтична групаНормотимічний засібФармакокінетикаВсмоктування швидке та повне протягом 6-8 годин. Із білками крові не зв'язується. Терапевтичний діапазон концентрацій у крові – в межах від 0,6 до 1,2 ммоль/л. Час досягнення максимальної концентрації в крові (Сmax) - 1-3 години. Стабільна концентрація у сироватці крові досягається через 4 дні. Препарат проникає через гематоенцефалічний бар'єр (ГЕБ) (концентрації у спинномозковій рідині складають половину від рівня в плазмі), плацентарний бар'єр, проникає у грудне молоко. Біотрансформація не піддається. Період напіввиведення (Т1/2) у дорослих – 24 години, у підлітків – 18 годин, у людей похилого віку – до 36 годин. Значення Т1/2 залежить від кількості іонів Na+ у плазмі. Виводиться нирками – 95 %, з фекаліями – менше 1 %, з згодом – 4 5 %. Виведення нирками залежить від співвідношень концентрацій іонів Li+,Na+ та K+ у крові.ФармакодинамікаНормотимічний засіб (нормалізує психічний стан, не викликаючи загальної загальмованості), має також антидепресивну, седативну та антиманіакальну дію. Ефект обумовлений іонами літію (Li+), які, будучи антагоністами іонів натрію (Na+), витісняють їх із клітин і, тим самим, знижують біоелектричну активність нейронів мозку. Прискорює розпад біогенних амінів (знижується вміст норепінефрину та серотоніну в тканинах мозку). Підвищує чутливість нейронів гіпокампу та ін областей мозку до дії дофаміну. Взаємодіє з ліпідами, що утворюються під час метаболізму інозиту. У терапевтичних концентраціях блокує активність інозил-1-фосфатази та знижує концентрацію нейронального інозиту, що відіграє роль у регуляції чутливості нейронів. Сприятлива дія препаратів літію при мігрені може бути пов'язана із зміною концентрацій серотоніну; при депресіях - з посиленням серотонінергічної активності та зниженням регуляції функції бета-адренорецепторів.Показання до застосуванняМаніакальні та гіпоманіакальні стани різного генезу, афективні психози (маніакально-депресивний, шизоафективний), алкоголізм (афективні розлади); мігрень, синдром Меньєра, сексуальні розлади, лікарська залежність (деякі форми).Протипоказання до застосуванняГіперчутливість до літію та інших компонентів препарату; тяжкі оперативні втручання; лейкоз; вагітність, період грудного вигодовування; дитячий вік до 12 років (ефективність та безпека застосування не встановлені); захворювання серцево-судинної системи, асоційовані з порушеннями ритму серця; наявність синдрому Бругада/сімейний анамнез; синдрому Бругада; тяжкий ступінь ниркової недостатності; нелікований або не піддається компенсації гіпотиреоз; низький рівень вмісту натрію в організмі, наприклад, у пацієнтів з зневодненням, пацієнтів, які дотримуються дієти без солі або у пацієнтів з хворобою Аддісона. З обережністю: Захворювання серцево-судинної системи (в т.ч. передсердно-шлуночкова та внутрішньошлуночкова блокада), захворювання ЦНС (епілепсія, паркінсонізм), цукровий діабет, тиреотоксикоз, гіперпаратиреоз, інфекції, псоріаз, ниркова недостатність.Вагітність та лактаціяВагітність Препарат Седаліт протипоказаний до застосування під час вагітності, особливо в першому триместрі, за винятком випадків, коли терапія літієм суворо необхідна. Літію карбонат проникає через плацентарний бар'єр. Застосування літію карбонату під час вагітності, особливо в І триместрі, збільшує ризик вроджених вад, головним чином серцево-судинної системи: насамперед аномалії Ебштейна (гіпоплазія правого шлуночка та недостатність тристулкового клапана). Якщо вагітність настає під час застосування препарату, пацієнтку слід попередити про можливі ризики для плода. Як пренатальна діагностика таким пацієнткам необхідно проведення ультразвукового дослідження, а також електрокардіограми новонародженого в постнатальному періоді. У певних випадках, коли відміна літію характеризується серйозним ризиком для пацієнтки, лікування під час вагітності може бути продовжено. У разі, якщо продовження терапії літієм у період вагітності є необхідним, рівень літію у сироватці має ретельно контролюватись шляхом частих його вимірювань. Це пов'язано з поступовою зміною функції нирок протягом вагітності та різкою її зміною під час пологів. Доза має бути скоригована. Прийом літію рекомендується припинити незадовго до пологів і відновити через кілька днів після них. Новонароджені з ознаками інтоксикації літієм потребують проведення інфузійної терапії. Новонароджені з низькою концентрацією літію в крові можуть мати млявий вигляд, що не потребує спеціального лікування. Жінки з дітородним потенціалом Жінки, які отримують карбонат літію, повинні використовувати адекватні методи контрацепції. При плануванні вагітності терапію літієм слід припинити. Період грудного вигодовування Відомо, що літію карбонат проникає в грудне молоко, тому за необхідності застосування препарату в період лактації слід вирішити питання про відміну грудного вигодовування.Побічна діяПобічні дії представлені в залежності від впливу на органи та системи органів. Побічні дії зазвичай залежать від концентрації літію в сироватці крові і рідше зустрічаються у пацієнтів з концентрацією літію нижче 1,0 ммоль/л. Початок терапії може супроводжуватися дрібним тремором рук, поліурією та спрагою. З боку кровоносної та лімфатичної систем: лейкоцитоз. З боку імунної системи: ріст титру антиядерних антитіл. З боку ендокринної системи: порушення функції щитовидної залози, включаючи (еутире одний) зоб, гіпотиреоз та гіпертиреоз, гіперпаратиреоз, аденому паращитовидної залози. З боку обміну речовин та харчування: гіперкальціємія; гіпермагніємія; гіперглікемія; анорексія; збільшення маси тіла. З боку нервової системи: кома; ідіопатична внутрішньочерепна гіпертензія; синдром незворотної літієвої нейротоксичності (SILENT); енцефалопатія; ступор, судоми; злоякісний нейролептичний синдром; міастенія; серотоніновий синдром; паркінсонізм, симптоми екстрапірамідних розладів; Атаксія; запаморочення; розлади пам'яті, легкий когнітивний розлад у разі довготривалого застосування; ністагм; невиразне мовлення; вертиго; пожвавлення глибоких сухожильних рефлексів; загальмованість; дрібний тремор рук. З боку органів зору: худоба та затуманений зір. Серце: зупинка серця; фібриляція шлуночків; шлуночкова тахікардія; шлуночкова аритмія; тахікардія типу "пірует"; подовження інтервалу QT; кардіоміопатія; аритмія; брадикардія; дисфункція синусового вузла; зміни ЕКГ. Порушення з боку судин: недостатність периферичного кровообігу; гіпотензія. З боку шлунково-кишкового тракту: гастрит; нудота; діарея; блювання; сухість в роті; надлишкове слиновиділення. Солі літію можуть викликати спотворення смаку. З боку шкіри та підшкірної клітковини: алергічний висип; загострення псоріазу; вугровидний висип; алопеція; вугри; папульозні висипання; фолікуліт; свербіння; висип. З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: м'язова слабкість. З боку нирок та сечовивідних шляхів: симптоми нецукрового нефрогенного діабету; ниркова недостатність; незворотні зміни у нирках; нефротичний синдром; гістологічні зміни у нирках з інтерстиціальним фіброзом після тривалого прийому; поліурія; полідипсія. З боку репродуктивної системи та молочної залози: статева дисфункція. Загальні розлади та реакції у місці введення препарату: раптова смерть; набряк; астенія; млявість; спрага; втома та нездужання можуть бути наслідком інтоксикації літієм. Деякі побічні дії спостерігаються при підвищенні рівня літію в крові – див. симптоми розділу «Передозування».Взаємодія з лікарськими засобамиВзаємодії можуть виникати в результаті підвищення або зниження концентрації літію або через інші механізми, найважливішим з яких є нейротоксичність, яка може виникати при терапевтичних концентраціях літію в разі спільного прийому з іншими лікарськими препаратами, централізовано впливають на ЦНС. Взаємодії, що призводять до підвищення концентрації літію у сироватці Спільне призначення наступних лікарських препаратів може призвести до підвищення концентрації літію та ризику токсичного впливу: Будь-який лікарський препарат, здатний викликати ниркову недостатність, потенційно може підвищувати концентрацію літію, викликаючи таким чином токсичну дію. У разі, якщо застосування препарату суворо необхідне, потрібний ретельний контроль рівня літію в крові та корекція дози за необхідності. Антибіотики (метронідазол, тетрациклін, котримоксазол, триметоприм). NB Симптоми токсичного впливу можуть виникати при низькій або нормальній концентрації літію при спільному призначенні з ко-тримоксазолом або триметопримом. Токсична дія літію була відзначена в окремих випадках у пацієнтів, які приймають спектиноміцин. Нестероїдні протизапальні препарати (включно із селективними інгібіторами ЦОГ-2); у разі початку або припинення терапії нестероїдними протизапальними препаратами необхідний частіший контроль концентрації літію в сироватці. Лікарські препарати, що впливають на ренін-ангіотензинову систему (інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ). Діуретики (включаючи рослинні препарати). На додаток до вищезазначених видів впливу тіазидні діуретики демонструють парадоксальний антидіуретичний ефект, в результаті якого можлива затримка води та інтоксикація літієм. Петльові діуретики (фуросемід і буметанід, етакринова кислота) рідше викликають затримку літію, проте необхідно дотримуватися обережності. Інші лікарські засоби, що впливають на електролітний баланс, наприклад, стероїди, можуть змінювати швидкість виведення літію, у зв'язку з чим необхідно уникати їхнього спільного застосування. Взаємодії, що призводять до зниження концентрації літію у сироватці: Спільне призначення наступних лікарських препаратів може призвести до зниження концентрації літію та ризику зниження ефективності: Похідні ксантину (наприклад, теофілін, кофеїн); Препарати, що містять велику кількість натрію, наприклад, бікарбонат натрію; Інгібітори карбоангідрази; Сечівина. Взаємодії, які можуть бути не пов'язані з підвищенням або зниженням концентрації літію: Спільне призначення наступних лікарських засобів може прискорити появу симптомів токсичного впливу при концентрації літію, що знаходиться в межах нормальних значень: Антипсихотичні препарати, включаючи атипові антипсихотики: високі дози оланзапіну, клозапіну та галоперидолу; карбамазепін; фенітоїн; метилдопу; клоназепам; трициклічні та тетрациклічні антидепресанти; блокатори кальцієвих каналів; Дані препарати можуть викликати нейротоксичні реакції у терапевтичних дозах; нейром'язові блокатори; Літій може викликати нейротоксичні реакції у терапевтичних дозах. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну: спільний прийом із літієм може загострити серотоніновий синдром. Нестероїдні протизапальні препарати, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2: на початку або при припиненні лікування нестероїдними протизапальними препаратами необхідно здійснювати більш частий моніторинг концентрації літію у сироватці. Триптани: відзначено токсичну дію літію, що нагадує серотоніновий синдром. Нейром'язові блокатори: літій може продовжувати дію нейром'язових блокаторів. Лікарські препарати, що знижують судомний поріг Рекомендується виявляти обережність при сумісному призначенні літію та лікарських препаратів, що знижують судомний поріг, наприклад, антидепресантами, антипсихотиками, анестетиками та теофіліном. Препарати, що подовжують інтервал QT Літій може подовжувати інтервал QT, особливо при його підвищеній концентрації в крові. Таким чином, необхідно уникати спільного призначення препаратів, що мають потенційний ризик подовження інтервалу QT, а також брати до уваги інші потенційні фактори ризику, такі як: літній вік, жіноча стать, вроджений синдром подовженого інтервалу QT, захворювання серця та щитовидної залози та такі порушення метаболізму, як гіпокаліємія, гіпокальціємія та гіпомагніємія. Нижченаведені лікарські препарати можуть викликати подовження інтервалу QT та тахікардію типу «пірует»: Антиаритмічні препарати класу Іа (аймалін, цибензолін, дизопірамід, гідрохінідин, прокаїнамід, хінідин); Антиаритмічні препарати класу III (аміодарон, азимилід, цибензолін, дофетилідем, ібутилід, соталол); Антипсихотичні препарати (амісульприд, галоперидол, дроперидол, мезоридазин, пімозід, сертиндол, тіоридазин та клозарил); Антибіотики (еритроміцин, спарфлоксацин при внутрішньовенному введенні); антагоністи серотонінових рецепторів (кетансерин, доласетрон мезилат); Антигістамінні препарати (астемізол, терфенадін); Антималярійні препарати (похідні артемізиніна, мефлохін, галофантрин); Інші: триоксид миш'яку, цизаприд та ранолазин. Контроль ЕКГ слід здійснювати після початку лікування; при прояві у пацієнта симптоматики або змінах перебігу захворювання або терапії, що асоціюються зі збільшенням ризику взаємодії або аритмії. Нелікарські взаємодії: Дієта з низьким вмістом натрію. Швидке зниження споживання натрію може спричинити підвищення рівня літію. Супутнє захворювання може спричинити літієву токсичність.Спосіб застосування та дозиВсередину (за 3 - 4 прийоми, останній раз – перед сном), після їди, початкова доза – 0,6 – 0,9 г/добу з подальшим збільшенням до 1,2 г/добу, потім дозу щодня збільшують на 0,3 г до досягнення добової дози 15-21 мг; максимальна добова доза – 2,4 г. У період підбору терапії концентрації іонів Li+ у плазмі повинна бути не нижче 0,6 та не вище 1,2 -1,6 ммоль/л. У дозах, що перевищують 2 г на добу, тривалість лікування – 1 – 2 тижні. Після зникнення маніакальної симптоматики добову дозу поступово знижують до профілактичної дози (0,6 – 1,2 г). Якщо після зменшення дози з'являються ознаки манії, дозу збільшують. При гострому маніакальному стані терапевтична концентрація іонів Li+ у крові має бути 0,8 – 1,2 ммоль/л, при підтримуючому лікуванні – 0,4 – 0,8 ммоль/л; якщо концентрація іонів Li+ перевищує 1,2 ммоль/л, слід зменшити добову дозу. Позитивний результат профілактичної монотерапії проявляється за підтримки стабільної концентрації у крові дорослим у межах 0,4 – 0,8 ммоль/л щонайменше 6 місяців, дітям – у дозі, що дозволяє підтримувати терапевтичні концентрації не більше 0,5 – 1 ммоль/л.ПередозуванняЛітію карбонат має вузьке «терапевтичне вікно». Симптоми передозування літієм (літієвої інтоксикації) можуть бути наслідком супутніх захворювань, ятрогенії та отруєння. Будь-яке передозування у пацієнта, який перебуває на тривалій терапії літієм, має розглядатися як потенційно серйозний стан. Гостре передозування Гостро передозування зазвичай несе незначний ризик; у пацієнтів виникають виключно слабкі симптоми, незалежно від концентрації літію в сироватці крові. Однак пізніше, при зниженні швидкості виведення літію у зв'язку з наявністю ниркової недостатності, можуть виникнути тяжкі симптоми. Літальна доза при одноразовому прийомі, ймовірно, перевищує 5 г. Гостре передозування у пацієнтів, які перебувають на тривалій терапії літієм Гостре передозування у пацієнта, який перебуває на тривалій терапії літієм, може призвести до тяжкого токсичного впливу, навіть при помірному передозуванні, оскільки позасудинні тканини вже насичені літієм. У пацієнтів з підвищеною концентрацією літію в крові ризик токсичного впливу вищий за наявності наступних патологічних станів: артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, серцева недостатність, хронічна ниркова недостатність, шизофренія, хвороба Аддісона. Симптоми Поява симптомів може бути відкладено; максимальна їхня виразність може досягати не раніше, ніж через 24 години; особливо у пацієнтів, які отримують терапію літієм довго. Легкі симптоми: нудота; діарея; затуманений зір; поліурія; запаморочення; дрібний тремор спокою; м'язова слабкість та сонливість. Помірні симптоми: прогресуюча сплутаність свідомості; втрата свідомості; фасцікуляції; пожвавлення глибоких сухожильних рефлексів; міоклонічні скорочення м'язів та посмикування; хореоатетоїдні рухи; нетримання сечі чи калу; прогресуюче збудження з наступним ступором; гіпернатріємія. Тяжкі симптоми: кома; судоми; мозочкові симптоми; серцева аритмія, включаючи синоатріальну блокаду; синусова та вузлова брадикардія; блокада серця першого ступеня; артеріальна гіпотензія або, рідко, гіпертензія; судинна недостатність; ниркова недостатність. Тактика Антидот при отруєнні літієм не відомий. У разі накопичення літію необхідно припинити його прийом та проводити оцінку його концентрації у крові кожні шість годин. Особливу увагу слід приділити підтримці балансу рідини та електролітів, а також функції нирок. Форсований діурез та діуретики не слід застосовувати за жодних обставин. Необхідна підтримуюча терапія може включати заходи щодо контролю гіпотензії та судом. Усі пацієнти повинні перебувати під наглядом протягом щонайменше 24 годин. За наявності симптоматики потрібний контроль ЕКГ. Повинні бути вжиті заходи щодо корекції гіпотензії. При прийомі препарату в дозі більше 4 г дорослим або у значній кількості дитиною необхідно промивання шлунка – не пізніше ніж через годину. При хронічному накопиченні деконтамінація кишок не ефективна. Примітка: активоване вугілля не абсорбує літію. При тяжкому отруєнні терапією вибору є гемодіаліз. Його необхідно призначати всім пацієнтам із вираженою неврологічною симптоматикою. Цей метод найбільш ефективний для швидкого зниження рівня літію. Однак після припинення діалізу може спостерігатися зворотне його підвищення. Це може вимагати тривалого чи повторного лікування. Гемодіаліз також може бути призначений при гострому передозуванні, гострому передозуванні на фоні тривалої терапії, передозуванні при тривалій терапії пацієнтам з вираженими симптомами, незалежно від концентрації літію в сироватці. Примітка: поліпшення стану зазвичай займає більше часу, ніж зниження концентрації літію в сироватці, незалежно від методу, що застосовується.Умови відпустки з аптекЗа рецептом

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Активна речовина: 16 мг сертиндолу. Допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, лактози моногідрат, мікрокристалічна целюлоза, гіпоролоза, магнію стеарат, натрію кроскармелозу. Склад оболонки: ;гіпромелоза, макрогол 400, титану діоксид (Е171), заліза оксид жовтий (Е172), заліза оксид червоний (Е172). 14 шт. - блістери (2) - пачки картонні.Опис лікарської формиТаблетки, вкриті оболонкою; блідо-жовто-коричневого кольору, овальні, двоопуклі, з символом "S12" на одній стороні.Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичний засіб, атиповий нейролептик, похідне феніліндолу. Чинить антипсихотичну дію, зумовлену селективною блокадою мезолімбічних допамінергічних нейронів та збалансованою інгібуючою дією на центральні допамінові D2-рецептори та серотонінові 5HT2-рецептори, а також на α1-адренорецептори. Сертиндол не впливає на мускаринові та гістамінові H1-рецептори, що підтверджується відсутністю антихолінергічного та седативного ефектів, пов'язаних із впливом на ці рецептори. Чи не впливає на рівень пролактину.ФармакокінетикаПісля прийому внутрішньо сертиндол добре абсорбується із ШКТ. C max ;у плазмі крові досягається через 10 год після прийому внутрішньо. Зв'язування з білками плазми – 99.5%. Метаболізується у печінці за участю ізоферментів CYP2D6 та CYP3A. Метаболіти не мають нейролептичної активності. T1/2; становить близько 3 діб. Сертиндол та його метаболіти виводяться головним чином з калом та частково – із сечею.Клінічна фармакологіяАнтипсихотичний препарат (Нейролептик).Показання до застосуванняШизофренія (за винятком гострих психотичних розладів), при непереносимості як мінімум одного антипсихотичного засобу.Протипоказання до застосуванняГіпокаліємія, гіпомагніємія; тяжкі серцево-судинні захворювання (в т.ч. в анамнезі), включаючи застійну серцеву недостатність, гіпертрофію міокарда, аритмію або брадикардію (менше 50 уд./хв), уроджений синдром подовженого інтервалу QT або наявність цього синдрому у родичів хворого, набутий подовжений інтервал QT (більше 450 мсек у чоловіків та 470 мсек у жінок); одночасний прийом препаратів, що подовжують інтервал QT (в т.ч. антиаритміків класів IA та III, деяких антипсихотичних засобів, антибіотиків групи макролідів, фторхінолонів, антигістамінних засобів, цизаприду, препаратів літію); одночасний прийом препаратів, що інгібують ізоферменти CYP3A (в т.ч. протигрибкових засобів похідних азолу, антибіотиків групи макролідів, інгібіторів ВІЛ-протеази, циметидину); тяжка печінкова недостатність;пригнічення функції центральної нервової системи різної етіології; вагітність; період лактації; дитячий та підлітковий вік до 18 років; підвищена чутливість до сертиндолу.Вагітність та лактаціяПротипоказаний при вагітності, під час лактації. Застосування у дітей Протипоказаний у дитячому та підлітковому віці до 18 років.Побічна діяЗ боку дихальної системи: часто - риніт, утруднення носового дихання; рідко – задишка. З боку ЦНС та периферичної нервової системи: рідко – запаморочення, парестезії, синкопальні стани, судомні розлади, рухові порушення (включаючи пізню дискінезію), злоякісний нейролептичний синдром. З боку травної системи: рідко - сухість у роті. З боку серцево-судинної системи: рідко - постуральна гіпотензія, збільшення інтервалу QT, пароксизми шлуночкової аритмії (типу "пірует"). З боку сечовидільної системи: рідко - лейкоцитурія, гематурія. З боку обміну речовин: рідко - збільшення маси тіла, гіперглікемія. Інші: ;периферичні набряки, зменшення обсягу еякуляту.Взаємодія з лікарськими засобамиПри одночасному застосуванні з лікарськими засобами, що збільшують інтервал QT, збільшується ризик розвитку цього ефекту. Оскільки сертиндол метаболізується за участю ізоферментів CYP2D6 та CYP3A, при одночасному прийомі з інгібіторами ізоферменту CYP2D6 (в т.ч. з флуоксетином, пароксетином, хінідином) можливе підвищення концентрації сертиндолу у плазмі крові. Сертиндол та його основні метаболіти є слабкими інгібіторами активності ізоферменту CYP2D6, за участю якого метаболізуються бета-адреноблокатори, антиаритміки, деякі гіпотензивні засоби, багато антипсихотичних препаратів та антидепресантів. Інгібітори ізоферментів CYP3A (в т.ч. циметидин, протигрибкові засоби похідні піролу, інгібітори ВІЛ-протеази, антибіотики групи макролідів) здатні значно підвищувати концентрацію сертиндолу у плазмі крові. Під впливом карбамазепіну, фенітоїну можливе значне прискорення метаболізму сертиндолу, що призводить до зниження його концентрації у плазмі крові та зменшення антипсихотичної дії.Спосіб застосування та дозиПриймають внутрішньо 1 раз на добу. Початкова доза – 4 мг на добу. Залежно від індивідуальної реакції, дозу можна поступово підвищувати до 20 мг на добу. У разі перевищення дози 20 мг на добу значно збільшується ризик збільшення тривалості інтервалу QT. У пацієнтів з легкою або помірною печінковою недостатністю, а також у хворих похилого віку сертиндол слід застосовувати у низьких дозах та проводити більш повільне підвищення дози.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗ обережністю застосовують у пацієнтів з епілепсією, хворобою Паркінсона, при печінковій недостатності, у хворих похилого віку. Не рекомендується застосовувати в екстрених випадках для усунення гострих психотичних розладів. При прийомі низки препаратів подовження інтервалу QT пов'язане з розвитком пароксизмів шлуночкової тахікардії (типу "пірует") Через потенційну небезпеку подовження інтервалу QT сертиндол слід застосовувати у випадках, коли вже є непереносимість як мінімум одного антипсихотичного препарату. Моніторинг ЕКГ слід проводити до початку лікування, при досягненні рівноважної концентрації (приблизно через 3 тижні після початку прийому) або при досягненні дози 16 мг на добу. Під час підтримуючої терапії ЕКГ дослідження слід проводити до і після зміни дози сертиндолу або після приєднання/збільшення дози препарату, який може збільшити концентрацію сертиндолу в плазмі крові. При збільшенні інтервалу QT більше 500 мсек сертиндол слід скасувати. Моніторинг АТ необхідний у період титрування дози та на початку періоду підтримуючої терапії. При появі на фоні лікування симптомів, що вказують на наявність аритмії (в т.ч. серцебиття, судоми, непритомність) слід негайно розпочати обстеження хворого, включаючи проведення ЕКГ. Перед початком застосування сертиндолу слід здійснити корекцію гіпокаліємії, гіпомагніємії. При блюванні, діареї, на фоні застосування діуретиків, які можуть спричинити гіпокаліємію, при електролітних порушеннях рекомендується контролювати концентрацію калію в крові. При незначному чи помірному ступені порушення функції печінки необхідне ретельне спостереження за клінічним станом пацієнта. При тривалому застосуванні антипсихотичних препаратів, особливо у високих дозах, збільшується ризик розвитку пізньої дискінезії. При появі симптомів пізньої дискінезії або злоякісного нейролептичного синдрому слід скасувати сертиндол. Безпека та ефективність сертиндолу у дітей та підлітків віком до 18 років не встановлена. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Не рекомендується керування автотранспортом та заняття іншими потенційно небезпечними видами діяльності до визначення індивідуальної реакції пацієнта на лікування.Умови відпустки з аптекЗа рецептом

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: амісульприд – 200 мг; допоміжні речовини: карбоксиметилкрохмаль натрію (натрію амілопектину гліколату) (тип А) 48 мг, лактози моногідрат 139,2 мг, целюлоза мікрокристалічна 72 мг, гіпромелоза 13,6 мг, магнію стеарат 7,2 мг. По 10 таблеток у блістер із ПВХ/Алюмінієвої фольги. По 3 блістери з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиКруглі плоскі пігулки білого або майже білого кольору з ділильною ризиком на одній стороні та гравіюванням "AMI 200" - на іншій.Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичне засіб (нейролептик).ФармакокінетикаУ амісульприду відзначаються два абсорбційні піки: один досягається швидко, через годину, а другий – між 3 та 4 годиною після прийому препарату. Після прийому препарату в дозі 50 мг максимальні концентрації в плазмі (Сmах), що відповідають цим пікам, становлять 39±3 нг/мл та 54±4 нг/мл. Об'єм розподілу дорівнює 5,8 л/кг. У зв'язку з низьким зв'язком з білками плазми (16%) не очікується взаємодії амісульприду з іншими препаратами на рівні зв'язку з білком. Абсолютна біодоступність становить 48%. Амісульприд незначно метаболізується в печінці (близько 4%), ідентифіковані два неактивні метаболіти. При курсовому прийомі кумуляції амісульприду не відбувається і його фармакокінетика не змінюється. При прийомі внутрішньо період напіввиведення (Т1/2) амісульприду становить приблизно 12 годин. Амісульприд виводиться із сечею у незміненому вигляді. Нирковий кліренс становить приблизно 330 мл/хв. Багата вуглеводами їжа достовірно знижує площу під кривою концентрація/час (AUC), час досягнення максимальної концентрації (Ттах) та Сmах амісульприду, в той час як багата на жири їжа змін вищевказаних фармакокінетичних показників не викликає. Однак значення цих спостережень у повсякденній клінічній практиці невідоме. Ниркова недостатність Т 1/2 у пацієнтів з нирковою недостатністю не змінюється, але системний кліренс зменшується з коефіцієнтом від 2,5 до 3. AUC амісульприду при нирковій недостатності легкого ступеня збільшується вдвічі, а при нирковій недостатності середнього ступеня тяжкості майже десятикратно. Досвід застосування препарату при нирковій недостатності є обмеженим, і відсутні дані щодо прийому амісульприду у дозі, що перевищує 50 мг. Амісульприд практично не виводиться за допомогою гемодіалізу. Печінкова недостатність У зв'язку з тим, що амісульприд незначно метаболізується у печінці, при печінковій недостатності накопичення препарату не очікується, і зниження його доз не потрібне. Пацієнти похилого віку При порівнянні фармакокінетичних показників пацієнтів старше 65 років з такими у пацієнтів молодшого віку встановлено, що у них після одноразового прийому внутрішньо амісульприду в дозі 50 мг значення Сmах, Т1/2 та AUC вище на 10-30%. Дані за показниками фармакокінетики у пацієнтів похилого віку при курсовому прийомі амісульприду відсутні.ФармакодинамікаАмісульприд є антипсихотичним препаратом із групи заміщених бензамідів. Фармакодинамічний профіль амісульприду обумовлений селективною та переважною афінністю до підтипів D2 та D3 дофамінових рецепторів лімбічної системи. Амісульприд не має афінності до серотонінових та інших нейрорецепторів, таких як гістамінові, холінергічні та адренергічні рецептори. У дослідженнях на тваринах було показано, що при використанні у високих дозах амісульприд переважно блокує дофамінергічні нейрони мезолімбічної системи, ніж аналогічні нейрони у системі стріатуму. Цією специфічною афінністю пояснюється, мабуть, переважання антипсихотичних ефектів амісульприду над його екстрапірамідними ефектами. При використанні в низьких дозах амісульприд переважно блокує пресинаптичні D2 та D3 дофамінові рецептори, чим може пояснюватись його позитивний вплив на негативні симптоми.Показання до застосуванняЛікування гострої та хронічної шизофренії з продуктивною симптоматикою (маячня, галюцинації, розлади мислення) та/або негативною симптоматикою (сплощення афекту, втрата емоційних та соціальних зв'язків), включаючи пацієнтів з переважанням негативної симптоматики.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до амісульприду або до інших компонентів препарату. Супутні пролактинзалежні пухлини, наприклад, пролактинома гіпофіза та рак молочної залози. Феохромоцитома (діагностована чи підозрювана). Дитячий та підлітковий вік до 18 років (відсутність клінічного досвіду застосування). Період грудного вигодовування. Тяжка ниркова недостатність із кліренсом креатиніну менше 10 мл/хв (відсутність клінічного досвіду). Супутня терапія агоністами дофамінових рецепторів (каберголін, хінаголід) при їх застосуванні для лікування хвороби Паркінсона. Супутня терапія леводопою, амантадином, апоморфіном, бромокриптином, ентакапоном, лісуридом, перголідом, пірибедилом, праміпексолом, ропініролом, селегіліном. Супутня терапія препаратами, здатними подовжувати інтервал QT та викликати розвиток порушень ритму, включаючи потенційно небезпечну для життя шлуночкову тахікардію типу "пірует": антиаритмічні засоби IA класу (хінідин, дизопірамід) та III класу (аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід); інші лікарські засоби (беприділ, цизаприд, метадон, сультоприд, тіоридазин, дифеманілу метилсульфат, що вводиться внутрішньовенно еритроміцин, що вводиться внутрішньовенно спіраміцин, мізоластин, що вводиться внутрішньовенно вінкамін, галофантрин, лумефантрін, спарфлоцит, спарфлоцит, спарфлоцит, спарфлоцит, Вроджена галактоземія, синдром мальабсорбції глюкози чи галактози, або дефіцит лактази. З обережністю: У пацієнтів із сприятливими факторами розвитку тяжких шлуночкових аритмій, включаючи потенційно загрозливу для життя шлуночкову тахікардію типу "пірует" (амісульприд здатний дозозалежно подовжувати інтервал QT і збільшувати ризик розвитку тяжких шлуночкових аритмій, включаючи шлуночкову тахікардію типу " у пацієнтів із вродженим подовженим інтервалом QT; у пацієнтів з придбаним подовженням інтервалу QT (при комбінуванні з препаратами, що збільшують тривалість інтервалу QTc, крім; у пацієнтів з брадикардією менше 55 ударів за хвилину; у пацієнтів з електролітними порушеннями, включаючи гіпокаліємію; у пацієнтів, які отримують супутню терапію препаратами, здатними викликати гіпокаліємію, виражену брадикардію менше 55 ударів на хвилину, уповільнювати внутрішньосерцеву провідність. У пацієнтів з нирковою недостатністю, оскільки є ризик кумуляції препарату, досвід його застосування при нирковій недостатності є обмеженим. У пацієнтів похилого віку, оскільки у них є підвищена схильність до зниження артеріального тиску та розвитку надмірного седативного ефекту. У пацієнтів похилого віку із деменцією. У пацієнтів із факторами ризику розвитку інсульту. У пацієнтів з епілепсією, тому що амісульприд може знижувати поріг судомної готовності. У пацієнтів із факторами ризику розвитку венозних тромбоемболічних ускладнень. У пацієнтів із хворобою Паркінсона, оскільки амісульприд, як і інші блокатори дофамінових рецепторів, може посилювати прояви хвороби Паркінсона. У пацієнтів з цукровим діабетом та пацієнтів з факторами ризику розвитку цукрового діабету (оскільки деякі атипові нейролептики, включаючи амісульприд, можуть викликати підвищення концентрації глюкози в крові). У пацієнтів, які мають в анамнезі (у тому числі сімейному анамнезі) рак молочної залози.Вагітність та лактаціяВагітність Безпека прийому амісульприду під час вагітності не встановлена. Тому застосування препарату при вагітності не рекомендується, за винятком тих випадків, коли очікувана користь матері виправдовує потенційний ризик для плода. Жінкам репродуктивного віку при прийомі амісульприду слід застосовувати контрацепцію. Новонароджені, які піддавалися під час третього триместру вагітності внутрішньоутробному впливу антипсихотичних препаратів, включаючи Соліан®, мають ризик розвитку у них після народження небажаних реакцій, включаючи екстрапірамідні симптоми або синдром "скасування", які можуть варіювати за тяжкістю та тривалістю. Повідомлялося про розвиток збудження, м'язового гіпертонусу, м'язової гіпотонії, тремору, сонливості, дихальних розладів або порушень при вигодовуванні.Тому такі новонароджені мають перебувати під постійним медичним наглядом. Період грудного вигодовування Невідомо, чи амісульприд здатний проникати в грудне молоко, тому годування груддю під час його прийому протипоказане. Дані доклінічних досліджень У дослідженнях, проведених на тваринах, амісульприд не продемонстрував репродуктивну токсичність. Відзначалося зниження фертильності, пов'язане з фармакологічними ефектами амісульприду (ефект опосередкований пролактином).Побічна діяНебажані реакції (HP) представлені відповідно до наступних градацій частоти їх розвитку: дуже часто (> 10 %); часто (>1%, 0,1%, <1%); рідко (>0,01%, Нижче перераховані HP, що спостерігалися у контрольованих клінічних дослідженнях та при постмаркетинговому застосуванні препарату (частота розвитку HP, що спостерігалися при постмаркетинговому застосуванні препарату, вказана як "частота невідома"). Слід зазначити, що у деяких випадках дуже важко віддиференціювати HP від ​​симптомів основного захворювання. Порушення з боку нервової системи: Дуже часто – екстрапірамідні симптоми (тремор, ригідність, гіпокінезія, гіперсалівація, акатизія, дискінезія). Ці симптоми зазвичай бувають помірно вираженими при прийомі в оптимальних дозах та частково оборотними при додаванні антихолінергічних протипаркінсонічних препаратів без припинення лікування амісульпридом. Частота виникнення екстрапірамідних симптомів залежить від дози. Тому у пацієнтів із переважно негативними симптомами, які приймають амісульприд у дозі 50-300 мг, частота виникнення екстрапірамідних розладів є дуже низькою. За даними клінічних досліджень, при застосуванні амісульприду спостерігалася достовірно менша частота виникнення екстрапірамідних симптомів, ніж при застосуванні галоперидолу; Часто - гострі дистонії (спастична кривошия, окулогірні кризи, тризм),оборотні при додаванні антихолінергічних протипаркінсонічних препаратів без припинення лікування амісульпридом. Денна сонливість; Нечасто - Пізні дискінезії, що характеризуються ритмічними, мимовільними рухами переважно язика, та/або мімічних м'язів, що виникають зазвичай після тривалого прийому препарату. Антихолінергічні протипаркінсонічні препарати в цих випадках не є ефективними або можуть посилювати симптоматику. напади судом; Частота невідома – злоякісний нейролептичний синдром, який є потенційно летальним ускладненням. Порушення психіки; Часто – безсоння, почуття тривоги, ажитація, порушення оргазму (оргазмічна дисфункція); Частота невідома - Сплутаність свідомості.Денна сонливість; Нечасто - Пізні дискінезії, що характеризуються ритмічними, мимовільними рухами переважно язика, та/або мімічних м'язів, що виникають зазвичай після тривалого прийому препарату. Антихолінергічні протипаркінсонічні препарати в цих випадках не є ефективними або можуть посилювати симптоматику. напади судом; Частота невідома – злоякісний нейролептичний синдром, який є потенційно летальним ускладненням. Порушення психіки; Часто – безсоння, почуття тривоги, ажитація, порушення оргазму (оргазмічна дисфункція); Частота невідома - Сплутаність свідомості.Денна сонливість; Нечасто - Пізні дискінезії, що характеризуються ритмічними, мимовільними рухами переважно язика, та/або мімічних м'язів, що виникають зазвичай після тривалого прийому препарату. Антихолінергічні протипаркінсонічні препарати в цих випадках не є ефективними або можуть посилювати симптоматику. напади судом; Частота невідома – злоякісний нейролептичний синдром, який є потенційно летальним ускладненням. Порушення психіки; Часто – безсоння, почуття тривоги, ажитація, порушення оргазму (оргазмічна дисфункція); Частота невідома - Сплутаність свідомості.Антихолінергічні протипаркінсонічні препарати в цих випадках не є ефективними або можуть посилювати симптоматику. напади судом; Частота невідома – злоякісний нейролептичний синдром, який є потенційно летальним ускладненням. Порушення психіки; Часто – безсоння, почуття тривоги, ажитація, порушення оргазму (оргазмічна дисфункція); Частота невідома - Сплутаність свідомості.Антихолінергічні протипаркінсонічні препарати в цих випадках не є ефективними або можуть посилювати симптоматику. напади судом; Частота невідома – злоякісний нейролептичний синдром, який є потенційно летальним ускладненням. Порушення психіки; Часто – безсоння, почуття тривоги, ажитація, порушення оргазму (оргазмічна дисфункція); Частота невідома - Сплутаність свідомості. Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: Часто – Запор, нудота, блювання, сухість у роті. Порушення з боку ендокринної системи: Часто – Амісульприд викликає збільшення плазмових концентрацій пролактину, оборотне після відміни препарату. Це може призводити до виникнення галактореї, аменореї, гінекомастії, болю в молочних (грудних) залозах та еректильної дисфункції. Порушення з боку обміну речовин та харчування: Часто – збільшення маси тіла; Нечасто – гіперглікемія; Частота невідома – гіпертригліцеридемія, гіперхолестеринемія. Порушення з боку серцево-судинної системи: Часто – зниження артеріального тиску; Нечасто – Брадикардія; Частота невідома - Подовження інтервалу QT, шлуночкові порушення ритму, такі як поліморфна шлуночкова тахікардія типу "пірует" (torsade des pointes), яка може переходити до фібриляції шлуночків і призводити до зупинки серця та раптової смерті. Венозні тромбоемболічні ускладнення, включаючи тромбоемболію легеневої артерії, іноді з летальним результатом, та тромбоз глибоких вен. Порушення з боку лабораторних показників: Нечасто – збільшення активності "печінкових" ферментів у крові, головним чином, трансаміназ. Порушення з боку імунної системи: Нечасто – алергічні реакції; Частота невідома – Ангіоневротичний набряк, кропив'янка. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: Частота невідома – лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз. Вагітність, післяпологові та перинатальні стани; Частота невідома – Синдром "скасування" у новонароджених.Взаємодія з лікарськими засобамиПротипоказані комбінації З препаратами, здатними подовжувати інтервал QT та викликати пароксизмальні тахікардії, включаючи потенційно летальну поліморфну ​​шлуночкову тахікардію типу "пірует": з антиаритмічними засобами ІА класу (хінідин, дизопірамід) та ІІІ класу (аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід); з бепридилом, цизапридом, метадоном, сультопридом, тіоридазином, дифеманілу метилсулъфатом, еритроміцином (внутрішньовенно), спіраміцином (внутрівенно), мізоластином, вінкаміном (внутрівенно), галофантрином, лумефантріном, лумефантріном, лумефантріном, лумефантріном, із циталопрамом, есциталопрамом. Підвищується ризик розвитку пароксизмальних тахікардій, включаючи потенційно летальну поліморфну ​​шлуночкову тахікардію типу "пірует". З агоністами дофамінових рецепторів (каберголін, хінаголід) при їх застосуванні не для лікування хвороби Паркінсона Взаємний антагонізм ефектів агоністів дофамінових рецепторів та нейролептиків. Агоністи дофамінових рецепторів можуть викликати чи посилювати психотичну симптоматику. З ліводопою Реципрокний антагонізм ефектів леводопи та нейролептиків. Нерекомендовані комбінації З препаратами, що збільшують ризик виникнення потенційно летальної поліморфної шлуночкової тахікардії типу "пірует": з препаратами, що викликають брадикардію (бета-адреноблокатори, верапаміл, дилтіазем, клонідин, гуанфацин, серцеві глікозиди, донепезил, ривастигмін, такрин, амбенонію хлорид, галантамін, піридостигміну бромід, неостигміну); з препаратами, що викликають гіпокаліємію (з діуретиками, що викликають гіпокаліємію; проносними, симулюючими перистальтику кишечника; внутрішньовенно введеним амфотерицином В; глюкокортикостероїдами; тетракозактидами) - при їх застосуванні слід обов'язково відновлювати втрату калію; з деякими нейролептиками (галоперидолом, пімозидом, піпотіазином, сертиндолом, хлорпромазином, левомепромазином, ціамемазином, сультопридом, сульпіридом, тіапридом, вераліпридом, дроперидолом), іміпраміновими антидепресантами, Зростає ризик розвитку шлуночкових аритмій, зокрема шлуночкової тахікардії типу "пірует". З етанолом Амісульприд посилює центральні ефекти етанолу. Етанол посилює седативну дію нейролептиків. З агоністами дофамінових рецепторів (амантадин, апоморфін, бромокриптин, ентакапон, лісурид, перголід, пірибедил, праміпексол, ропінірол, селегілін) Взаємний антагонізм ефектів агоністів дофамінових рецепторів та нейролептиків. Агоністи дофамінових рецепторів можуть викликати чи посилювати психотичну симптоматику. Амісульприд може посилювати симптоми хвороби Паркінсона. Комбінації, які слід брати до уваги З засобами, що пригнічують ЦНС: похідними морфіну (анальгетики, протикашльові препарати); барбітуратів; бензодіазепінами; небензодіазепіновими анксіолітиками; снодійними засобами; антидепресантами з седативним ефектом (амітриптілін, доксепін, міансерин, міртазапін, триміпрамін); блокаторами Н2 гістамінових рецепторів із седативним ефектом; гіпотензивними засобами центральної дії (клонідин); нейролептиками; баклофен; талідомідом, пізотифеном. Виражене посилення гнітючої дії на ЦНС. Додаткове зниження концентрації уваги, що створює велику небезпеку для водіїв транспорту та осіб, які працюють із механізмами. З гіпотензивними засобами, включаючи бета-адреноблокатори (бісопролол, карведилол, метопролол) Ризик розвитку артеріальної гіпотензії, зокрема ортостатичної гіпотензії (адитивний ефект). Щодо бета-адреноблокаторів додатково.Спосіб застосування та дозиПрепарат призначений для вживання. Зазвичай, якщо добова доза не перевищує 400 мг, вона може прийматись один раз на добу. Якщо добова доза перевищує 400 мг, вона повинна ділитися на два прийоми. При переважанні негативної симптоматики Для пацієнтів з переважанням негативної симптоматики рекомендується застосування амісульприду у дозі від 50 до 300 мг на добу (загалом у дозі 100 мг на добу). Підбір дози повинен проводитись індивідуально. При змішаних епізодах з продуктивною та негативною симптоматикою Для пацієнтів зі змішаними (негативними та продуктивними) симптомами дози слід підбирати так, щоб забезпечити оптимальний контроль над продуктивними симптомами, в середньому вони становлять від 400 до 800 мг. Лікування, що підтримує, має встановлюватися індивідуально на рівні мінімальних ефективних доз (залежно від реакції пацієнта). Гострі психотичні епізоди Початок лікування Застосовуються дози від 400 мг до 800 мг. Максимальна доза ніколи не повинна перевищувати 1200 мг на добу. Підтримуюча терапія Згодом підібрана доза зберігається або коригується в залежності від реакції пацієнта. У всіх випадках підтримуючі дози повинні встановлюватись індивідуально на рівні мінімально ефективних доз. У пацієнтів із нирковою недостатністю Клінічний досвід застосування препарату у пацієнтів із порушеннями функції нирок є обмеженим. Виведення амісульприду здійснюється через нирки. При нирковій недостатності дозу для пацієнтів із кліренсом креатиніну 30-60 мл/хв слід знижувати наполовину, а для пацієнтів із кліренсом креатиніну від 10 до 30 мл/хв – утричі. Відсутні дані щодо прийому амісульприду у дозі, що перевищує 50 мг. У зв'язку з відсутністю даних щодо застосування препарату у пацієнтів з кліренсом креатиніну менше 10 мл/хв, застосування амісульприду у цієї групи пацієнтів протипоказане. У пацієнтів із печінковою недостатністю У зв'язку з тим, що препарат слабо метаболізується у печінці, зниження його дози при печінковій недостатності не потрібне. У пацієнтів похилого віку При застосуванні препарату пацієнтам похилого віку слід дотримуватися особливої ​​обережності. У дітей Ефективність та безпека прийому амісульприду у дітей та підлітків до 18 років не встановлені. Застосування амісульприду у пацієнтів віком до 18 років протипоказано. Є обмежені дані щодо застосування амісульприду у підлітків при шизофренії.ПередозуванняСимптоми При передозуванні повідомлялося про значне посилення відомих фармакологічних ефектів препарату, а саме про розвиток сонливості, седації, надмірного зниження артеріального тиску, екстрапірамідних симптомів та коми. Були повідомлення про смертельні наслідки при передозуванні, головним чином при комбінації з іншими психотропними препаратами. Слід мати на увазі, що передозування може бути викликане одночасним прийомом кількох препаратів Лікування Специфічного антидоту для амісульприду немає. У разі передозування слід контролювати та підтримувати основні життєві функції організму аж до повного виходу пацієнта зі стану передозування. При передозуванні проведення ЕКГ-моніторування є обов'язковим, оскільки є ризик подовження інтервалу QT та розвитку небезпечних для життя порушень ритму. У разі появи тяжких екстрапірамідних симптомів слід застосовувати м-холіноблокатори центральної дії, наприклад, тригексифенідил. Оскільки виведення амісульприду за допомогою гемодіалізу незначне, то для його виведення при передозуванні застосування гемодіалізу є недоцільним.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗа даними контрольованого подвійного сліпого дослідження порівняно з амісульпридом і галоперидолом у пацієнтів з гострою шизофренією (191 пацієнт) при застосуванні амісульприду спостерігалося достовірно більше зменшення вторинних негативних симптомів. За даними клінічних досліджень, при застосуванні амісульприду спостерігалася достовірно менша частота виникнення екстрапірамідних симптомів, ніж при застосуванні галоперидолу. Як і при застосуванні інших нейролептиків, при застосуванні амісульприду (особливо високих доз) може розвинутись злоякісний нейролептичний синдром, потенційно летальне ускладнення, що характеризується гіпертермією, ригідністю м'язів, вегетативними розладами, підвищеною концентрацією креатинфосфокінази. При розвитку гіпертермії, особливо на фоні застосування високих доз нейролептиків, всі антипсихотичні препарати,включаючи амісульприд, повинні бути скасовані. Слід бути обережним при застосуванні блокаторів дофамінових рецепторів і зокрема, амісульприду при хворобі Паркінсона, оскільки при його застосуванні можливе погіршення перебігу цього захворювання. У пацієнтів із хворобою Паркінсона амісульприд слід застосовувати лише у випадку, якщо неможливо уникнути його застосування. Якщо пацієнту з хворобою Паркінсона, який приймає агоністи дофамінових рецепторів, необхідно лікування амісульпридом, то агоністи дофамінових рецепторів слід скасовувати поступово (шляхом поступового зниження дози до повної їх відміни), оскільки різка відміна може призвести до розвитку злоякісного нейролептичного синдрому. Для корекції екстрапірамідних симптомів, що виникли на фоні лікування амісульпридом, слід застосовувати м-холіноблокатори центральної дії (а не агоністи дофамінових рецепторів). У зв'язку з тим, що амісульприд викликає дозозалежне збільшення тривалості інтервалу QT, при його прийомі збільшується ризик розвитку пароксизмальних тахікардій, включаючи потенційно небезпечну для життя шлуночкову тахікардію типу "пірует" (torsade des pointes). Тому, якщо дозволяє стан пацієнта, перед застосуванням амісульприду рекомендується зняти ЕКГ та визначити концентрації електролітів у крові, виявити та, по можливості, скоригувати фактори, які можуть сприяти виникненню цих небезпечних порушень ритму (такі як брадикардія менше 55 ударів на хвилину, гіпокаліємія, гіпомагніємія. , вроджене або набуте подовження інтервалу QT,одночасний прийом препаратів, здатних викликати виражену брадикардію (менше 55 ударів на хвилину), гіпокаліємію, уповільнення внутрішньосерцевої провідності, збільшувати тривалість інтервалу QT. Під час лікування амісульпридом не можна приймати етанол та лікарські препарати, що містять етанол. Внаслідок здатності препарату знижувати поріг судомної готовності, при прийомі амісульприду пацієнтами з епілепсією слід проводити ретельне клінічне і, по можливості, електроенцефалографічне спостереження. Деякі атипові нейролептики, включаючи амісульприд, можуть спричинити підвищення концентрації глюкози в крові. У пацієнтів із цукровим діабетом та пацієнтів із факторами ризику розвитку цукрового діабету при застосуванні амісульприду слід регулярно контролювати концентрацію глюкози в крові. У пацієнтів похилого віку амісульприд, як і інші нейролептики, слід застосовувати з особливою обережністю через можливий ризик зниження артеріального тиску або надмірного седативного ефекту. У рандомізованих клінічних дослідженнях, проведених у групи літніх пацієнтів з деменцією, які отримували лікування деякими атиповими антипсихотичними препаратами, спостерігалося триразове збільшення ризику розвитку цереброваскулярних ускладнень (гострих порушень мозкового кровообігу) порівняно з плацебо. Механізм цього збільшення ризику невідомий. Не можна виключити збільшення такого ризику при застосуванні інших антипсихотичних препаратів або інших груп пацієнтів. Амісульприд повинен застосовуватися з обережністю у пацієнтів із факторами ризику розвитку інсульту. У пацієнтів похилого віку з психозами, пов'язаними з деменцією, під час лікування антипсихотичними препаратами спостерігалося підвищення ризику смерті. Аналіз 17-ти плацебо-контрольованих досліджень (середньою тривалістю більше 10 тижнів), проведених, головним чином, у пацієнтів, які отримували атипові антипсихотичні препарати, показав, що у них був у 1,6-1,7 разів більший ризик смерті, ніж у пацієнтів, які отримували плацебо. У ході типового 10-тижневого дослідження частота смерті у пацієнтів, які отримували ці лікарські препарати, становила 4,5% порівняно з такою у групі пацієнтів, які отримували плацебо, та становила 2,6%. Хоча причини смерті в клінічних дослідженнях з атиповими антипсихотичними препаратами варіювали, більшість причин смертей мали серцево-судинну (наприклад, серцева недостатність,раптова смерть) чи інфекційну (наприклад, пневмонія) природу. Спостережні дослідження підтвердили, що подібно до лікування атиповими антипсихотичними препаратами, лікування звичайними антипсихотичними препаратами також може збільшувати смертність. Ступінь, до якої збільшення смертності може бути обумовлене антипсихотичним препаратом, а не деякими особливостями пацієнтів, незрозуміла. При різкому припиненні прийому високих терапевтичних доз нейролептиків було описано випадки розвитку синдрому "скасування". При прийомі амісульприду повідомлялося про виникнення мимовільних рухових розладів, таких як акатізія, порушення м'язового тонусу та дискінезія. Тому при відміні амісульприду рекомендується проводити поступове зниження дози. При застосуванні антипсихотичних препаратів спостерігалися випадки венозних тромбоемболічних ускладнень, іноді летальних. Тому амісульприд слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із факторами ризику розвитку венозних тромбоемболічних ускладнень. Виведення амісульприду здійснюється нирками. При порушенні функції нирок дози препарату мають знижуватись. При застосуванні антипсихотичних препаратів, включаючи Соліан®, спостерігалися лейкопенія, нейтропенія та агранулоцитоз. Які не мають пояснення інфекції або гарячка можуть бути пов'язані з гематологічними порушеннями та вимагають негайного гематологічного обстеження. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Слід інформувати пацієнтів, що особливо є водіями транспортних засобів або працюють з механізмами, а також осіб, які займаються іншими потенційно небезпечними видами діяльності, про можливість появи у них сонливості та зниження психомоторних реакцій під час прийому амісульприду, особливо на початку лікування, оскільки це може бути. небезпечним під час зайняття цими видами діяльності, що вимагають підвищеної уваги та швидкості психомоторних реакцій.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Дозування: 50 мг Фасування: N30 Форма випуску: капс. Упакування: фл. Виробник: Білупо Завод-виробник: Білупо(Хорватія) Действующее вещество: Сульпирид.

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: алімемазину тартрат – 5,0 мг; допоміжні речовини: лактоза – 90,0 мг, кремнію діоксид колоїдний – 0,5 мг, рафінований цукор (цукроза) – 14,0 мг, крохмаль пшеничний – 42,0 мг, тапіока (крохмаль тапіоки) – 2,0 мг, тальк - 2,0 мг, магнію стеарат – 1,5 мг; оболонка: гіпромелоза – 4,0 мг, макрогол 6000 – 0,4 мг, титану діоксид – 0,1 мг, барвник Оспрей R110 рожевий – 0,3 мг, тальк –1,0 мг. По 10 або 25 таблеток у контурне осередкове впакування. По 1,2, 5 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиПігулки, покриті оболонкою темно-рожевого кольору з видавленим символом з одного боку і смужкою з іншого; сторони та краї без пошкоджень.Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичне засіб (нейролептик).ФармакокінетикаШвидко та повністю всмоктується, максимальна концентрація у плазмі спостерігається через 1-2 години після прийому внутрішньо. Зв'язок з білками плазми – 20-30%, період напіввиведення – 3,5-4 год. Виводиться нирками – 70-80% у вигляді метаболіту (сульфоксиду) протягом 48 годин. Початок ефекту – через 15-20 хв, тривалість дії – 6-8 год.ФармакодинамікаАнтипсихотичний засіб (нейролептик), має антигістамінну, спазмолітичну, серотонінблокуючу та помірну альфа-адреноблокуючу дію, а також протиблювоту, снодійну, седативну та протикашльову дію. Антипсихотична дія обумовлена ​​блокадою дофамінових D2-рецепторів мезолімбічної та мезокортикальної системи. Седативна дія обумовлена ​​блокадою адренорецепторів ретикулярної формації стовбура головного мозку; протиблювотна дія - блокадою Б2-рецепторів тригерної зони блювотного центру; гіпотермічна дія – блокадою дофамінових рецепторів гіпоталамуса. Початок ефекту – через 15-20 хв, тривалість дії – 6-8 год. Має низьку антипсихотичну активність, тому при гострих психотичних станах малоефективний. У зв'язку з гарною переносимістю знаходить застосування у дитячій, підлітковій та геронтологічній практиці.Показання до застосуванняНеврози та неврозоподібні стани ендогенного та органічного генезу з переважанням сенестопатичних, іпохондричних, фобічних та психовегетативних розладів; психопатії з астенічними та психоастенічними розладами; тривожно-депресивні стани в рамках прикордонних ендогенних та судинних захворювань; сенестопатичні депресії, соматизовані психічні розлади; стану хвилювання та тривоги при соматичних захворюваннях; порушення сну різного генезу, алергічні реакції (симптоматичне лікування).Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, закритокутова глаукома, гіперплазія передміхурової залози, тяжкі захворювання печінки та нирок, паркінсонізм, міастенія, синдром Рейє, одночасне застосування інгібіторів МАО, вагітність, період лактації; дитячий вік до 7 років. З обережністю: хр. алкоголізм, якщо в анамнезі є вказівки на ускладнення при застосуванні препаратів фенотіазинового ряду; обструкція шийки сечового міхура, схильність до затримки сечі, епілепсія, відкритокутова глаукома, жовтяниця, пригнічення функції кісткового мозку, артеріальна гіпотензія.Побічна діяПрепарат зазвичай добре переноситься. Побічні ефекти дуже рідкісні і виражені незначно. З боку нервової системи: сонливість, млявість, швидка стомлюваність, що виникають головним чином у перші дні прийому та рідко вимагають відміни препарату; парадоксальна реакція (занепокоєння, збудження, "кошмарні" сновидіння, дратівливість); рідко – сплутаність свідомості, екстрапірамідні розлади (гіпокінезія, акатизія, тремор); почастішання нічних апное, підвищення судомної активності (у дітей). З боку органів чуття: нечіткість зорового сприйняття (парез акомодації), шум або дзвін у вухах. З боку ССС: запаморочення, зниження артеріального тиску, тахікардія. З боку травної системи: сухість у роті, атонія шлунково-кишкового тракту, запори, зниження апетиту. З боку дихальної системи: сухість у носі, глотці, підвищення в'язкості бронхіального секрету. З боку сечовивідної системи: атонія сечового міхура, затримка сечі. Інші: алергічні реакції, пригнічення кістковомозкового кровотворення, підвищений потовиділення, м'язова релаксація, фотосенсибілізація.Взаємодія з лікарськими засобамиПосилює ефекти наркотичних аналгетиків, снодійних, анксіолітичних (транквілізаторів) та антипсихотичних ЛЗ (нейролептиків), а також ЛЗ для загальної анестезії, м-холіноблокаторів та гіпотензивних ЛЗ (потрібна корекція доз). Послаблює дію похідних амфетаміну, м-холіностимуляторів, ефедрину, гуанетидину, леводопи, допаміну. Етанол і ЛЗ, що пригнічують ЦНС - пригнічення ЦНС. Протиепілептичні ЛЗ та барбітурати знижують поріг судомної активності (потрібна корекція доз). Бета-адреноблокатори підвищують (взаємно) концентрацію у плазмі (можливі виражене зниження артеріального тиску, аритмії). Послаблює дію бромокриптину та підвищує концентрацію пролактину у сироватці крові. Трициклічні антидепресанти та антихолінергічні ЛЗ посилюють м-холіноблокуючу активність Інгібітори МАО (одночасне призначення не рекомендується) та похідні фенотіазину підвищують ризик виникнення артеріальної гіпотензії та екстрапірамідних розладів. При одночасному призначенні алімемазину з лікарськими засобами, що пригнічують кістковомозкове кровотворення, збільшується ризик мієлосупресії. Гепатотоксичні ЛЗ посилюють прояви гепатотоксичності препарату.Спосіб застосування та дозиВсередину. Добова доза розподіляється на 3-4 прийоми. Дорослим 5-10 мг/добу (снодійна дія); 60-80 мг/добу (анксіолітична дія). При психотичних станах – 0,2-0,4 г/добу. Дітям з 7 років призначають за наступною схемою (залежно від віку та маси тіла): 2,5 -5 мг/добу (снодійна дія) 5-20 мг/добу (як симптоматичне лікування алергічних реакцій) 20-40 мг/добу (анксіолітична дія) При психотичних станах можливе підвищення добової дози до 60 мг на добу.ПередозуванняПосилення побічних реакцій, гноблення свідомості. Лікування – симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри тривалому лікуванні слід систематично проводити загальний аналіз крові, оцінювати функцію печінки. Може маскувати ототоксичну дію (шум у вухах і запаморочення) спільно застосовуваних ЛЗ. Підвищує потребу у рибофлавіні. Для запобігання спотворенню результатів шкірних скарифікаційних проб на алергени необхідно скасувати за 72 години до алергологічного тестування. Під час лікування можливі неправдиві результати тесту на наявність вагітності. У період лікування слід вживати алкоголь. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами На фоні лікування не слід займатися видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. активна речовина: алімемазину тартрат – 5,0 мг; допоміжні речовини: лактоза – 90,0 мг, кремнію діоксид колоїдний – 0,5 мг, рафінований цукор (цукроза) – 14,0 мг, крохмаль пшеничний – 42,0 мг, тапіока (крохмаль тапіоки) – 2,0 мг, тальк - 2,0 мг, магнію стеарат – 1,5 мг; оболонка: гіпромелоза – 4,0 мг, макрогол 6000 – 0,4 мг, титану діоксид – 0,1 мг, барвник Оспрей R110 рожевий – 0,3 мг, тальк –1,0 мг. По 10 або 25 таблеток у контурне осередкове впакування. По 1,2, 5 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиПігулки, покриті оболонкою темно-рожевого кольору з видавленим символом з одного боку і смужкою з іншого; сторони та краї без пошкоджень.Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичне засіб (нейролептик).ФармакокінетикаШвидко та повністю всмоктується, максимальна концентрація у плазмі спостерігається через 1-2 години після прийому внутрішньо. Зв'язок з білками плазми – 20-30%, період напіввиведення – 3,5-4 год. Виводиться нирками – 70-80% у вигляді метаболіту (сульфоксиду) протягом 48 годин. Початок ефекту – через 15-20 хв, тривалість дії – 6-8 год.ФармакодинамікаАнтипсихотичний засіб (нейролептик), має антигістамінну, спазмолітичну, серотонінблокуючу та помірну альфа-адреноблокуючу дію, а також протиблювоту, снодійну, седативну та протикашльову дію. Антипсихотична дія обумовлена ​​блокадою дофамінових D2-рецепторів мезолімбічної та мезокортикальної системи. Седативна дія обумовлена ​​блокадою адренорецепторів ретикулярної формації стовбура головного мозку; протиблювотна дія - блокадою Б2-рецепторів тригерної зони блювотного центру; гіпотермічна дія – блокадою дофамінових рецепторів гіпоталамуса. Початок ефекту – через 15-20 хв, тривалість дії – 6-8 год. Має низьку антипсихотичну активність, тому при гострих психотичних станах малоефективний. У зв'язку з гарною переносимістю знаходить застосування у дитячій, підлітковій та геронтологічній практиці.Показання до застосуванняНеврози та неврозоподібні стани ендогенного та органічного генезу з переважанням сенестопатичних, іпохондричних, фобічних та психовегетативних розладів; психопатії з астенічними та психоастенічними розладами; тривожно-депресивні стани в рамках прикордонних ендогенних та судинних захворювань; сенестопатичні депресії, соматизовані психічні розлади; стану хвилювання та тривоги при соматичних захворюваннях; порушення сну різного генезу, алергічні реакції (симптоматичне лікування).Протипоказання до застосуванняГіперчутливість, закритокутова глаукома, гіперплазія передміхурової залози, тяжкі захворювання печінки та нирок, паркінсонізм, міастенія, синдром Рейє, одночасне застосування інгібіторів МАО, вагітність, період лактації; дитячий вік до 7 років. З обережністю: хр. алкоголізм, якщо в анамнезі є вказівки на ускладнення при застосуванні препаратів фенотіазинового ряду; обструкція шийки сечового міхура, схильність до затримки сечі, епілепсія, відкритокутова глаукома, жовтяниця, пригнічення функції кісткового мозку, артеріальна гіпотензія.Побічна діяПрепарат зазвичай добре переноситься. Побічні ефекти дуже рідкісні і виражені незначно. З боку нервової системи: сонливість, млявість, швидка стомлюваність, що виникають головним чином у перші дні прийому та рідко вимагають відміни препарату; парадоксальна реакція (занепокоєння, збудження, "кошмарні" сновидіння, дратівливість); рідко – сплутаність свідомості, екстрапірамідні розлади (гіпокінезія, акатизія, тремор); почастішання нічних апное, підвищення судомної активності (у дітей). З боку органів чуття: нечіткість зорового сприйняття (парез акомодації), шум або дзвін у вухах. З боку ССС: запаморочення, зниження артеріального тиску, тахікардія. З боку травної системи: сухість у роті, атонія шлунково-кишкового тракту, запори, зниження апетиту. З боку дихальної системи: сухість у носі, глотці, підвищення в'язкості бронхіального секрету. З боку сечовивідної системи: атонія сечового міхура, затримка сечі. Інші: алергічні реакції, пригнічення кістковомозкового кровотворення, підвищений потовиділення, м'язова релаксація, фотосенсибілізація.Взаємодія з лікарськими засобамиПосилює ефекти наркотичних аналгетиків, снодійних, анксіолітичних (транквілізаторів) та антипсихотичних ЛЗ (нейролептиків), а також ЛЗ для загальної анестезії, м-холіноблокаторів та гіпотензивних ЛЗ (потрібна корекція доз). Послаблює дію похідних амфетаміну, м-холіностимуляторів, ефедрину, гуанетидину, леводопи, допаміну. Етанол і ЛЗ, що пригнічують ЦНС - пригнічення ЦНС. Протиепілептичні ЛЗ та барбітурати знижують поріг судомної активності (потрібна корекція доз). Бета-адреноблокатори підвищують (взаємно) концентрацію у плазмі (можливі виражене зниження артеріального тиску, аритмії). Послаблює дію бромокриптину та підвищує концентрацію пролактину у сироватці крові. Трициклічні антидепресанти та антихолінергічні ЛЗ посилюють м-холіноблокуючу активність Інгібітори МАО (одночасне призначення не рекомендується) та похідні фенотіазину підвищують ризик виникнення артеріальної гіпотензії та екстрапірамідних розладів. При одночасному призначенні алімемазину з лікарськими засобами, що пригнічують кістковомозкове кровотворення, збільшується ризик мієлосупресії. Гепатотоксичні ЛЗ посилюють прояви гепатотоксичності препарату.Спосіб застосування та дозиВсередину. Добова доза розподіляється на 3-4 прийоми. Дорослим 5-10 мг/добу (снодійна дія); 60-80 мг/добу (анксіолітична дія). При психотичних станах – 0,2-0,4 г/добу. Дітям з 7 років призначають за наступною схемою (залежно від віку та маси тіла): 2,5 -5 мг/добу (снодійна дія) 5-20 мг/добу (як симптоматичне лікування алергічних реакцій) 20-40 мг/добу (анксіолітична дія) При психотичних станах можливе підвищення добової дози до 60 мг на добу.ПередозуванняПосилення побічних реакцій, гноблення свідомості. Лікування – симптоматичне.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри тривалому лікуванні слід систематично проводити загальний аналіз крові, оцінювати функцію печінки. Може маскувати ототоксичну дію (шум у вухах і запаморочення) спільно застосовуваних ЛЗ. Підвищує потребу у рибофлавіні. Для запобігання спотворенню результатів шкірних скарифікаційних проб на алергени необхідно скасувати за 72 години до алергологічного тестування. Під час лікування можливі неправдиві результати тесту на наявність вагітності. У період лікування слід вживати алкоголь. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами На фоні лікування не слід займатися видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. Алімемазин (алімемазину тартрат) - 20 мг або 40 мг або 60 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна (тип 101), гіпромелоза, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат; Оболонка: Опадрай II 85F230124 (для дозування 20 мг), Опадрай II 85F230060 (для дозування 40 мг), Опадрай II 85F265071 (для дозування 60 мг): полівініловий спирт частково гідролізований, титана3, оксид жовтий Е 172, барвник заліза оксид червоний Е 172 Таблетки з пролонгованим вивільненням, покриті плівковою оболонкою, 20 мг, 40 мг та 60 мг. По 10 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. 3 контурні коміркові упаковки разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку з картону.Опис лікарської формиКруглі двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою світло-коричневого кольору (для дозування 20 мг), коричневого кольору (для дозування 40 мг) та червоно-коричневого кольору (для дозування 60 мг). На поперечному розрізі ядро ​​білого чи майже білого кольору.Фармакотерапевтична групаАнксіолітичний засіб. Седативний засіб.ФармакокінетикаШвидко та повно всмоктується за будь-яких шляхів введення. Дія алімемазину починається через 15-20 хвилин після введення. Максимальна концентрація (Сmax) алімемазину та площа під фармакокінетичною кривою (AUC) для препарату Тераліджен® ретард лінійно залежать від прийнятої дози. Час досягнення максимальної концентрації алімемазину (Тmax) для препарату Тераліджен ретард становить 5-6 годин. Зв'язок алімемазину з білками плазми становить 20-30%. Метаболізується у печінці. Виводиться нирками – 70-80% у вигляді метаболіту (сульфоксиду). Період напіввиведення (Т1/2) алімемазину для препарату Тераліджен ретард становить 15-17 годин.ФармакодинамікаЄ похідним фенотіазину. Алімемазин діє як м'який седативний та протитривожний засіб, надає позитивну дію при сенестопатії, нав'язливості та фобії. Застосовується при психосоматичних проявах, що розвиваються внаслідок нейровегетативних розладів, судинних, травматичних та інфекційних порушеннях функцій центральної нервової системи. Седативний ефект сприяє нормалізації сну у пацієнтів цієї категорії. Має протиблювотну та протикашльову активність. Седативна та анксіолітична дія обумовлена ​​блокадою адренорецепторів ретикулярної формації стовбура головного мозку. Протиблювота та вегетостабілізуюча дія обумовлена ​​блокадою дофамінових D2-рецепторів тригерної зони блювотного центру. У зв'язку з антигістамінною активністю алімемазин застосовують при алергічних захворюваннях, особливо дихальних шляхів, та при шкірному свербіні. Алімемазин більш активний за антигістамінною та седативною дією, ніж дипразин. Протиповітряна дія обумовлена ​​впливом на гістамінові рецептори першого типу.Показання до застосуванняЯк седативний (заспокійливий), анксіолітичний (протитривожний) засіб та засоби, що покращує засипання: деменція (у тому числі деменція у зв'язку з епілепсією), що протікає із проявами психомоторного збудження, афекту тривоги (у складі комбінованої терапії); органічний тривожний розлад (у вигляді монотерапії або у складі комбінованої терапії); розлади настрою (афективні розлади) – у складі комбінованої терапії; генералізоване тривожне розлад (у складі комбінованої терапії); обсесивно-компульсивний розлад (у складі комбінованої терапії); реакція на тяжкий стрес та порушення адаптації (гостра реакція на стрес, посттравматичний стресовий розлад, неуточнена реакція на тяжкий стрес, інші реакції на тяжкий стрес) – у складі комбінованої терапії; дисоціативні (конверсійні) розлади (у складі комбінованої терапії); соматоформні розлади (соматоформні розлади; інші соматоформні розлади; інші соматоформні розлади; інші соматоформні розлади; інші соматоформні розлади неуточнений розлад вегетативної (автономної) нервової системи; інші розлади вегетативної (автономної) нервової системи (у складі комбінованої терапії); нервова анорексія (у складі комбінованої терапії); емоційно нестійкий розлад особистості (імпульсивний та прикордонний типи) – у складі комбінованої терапії; істеричний розлад особистості, тривожний (що ухиляється, що уникає) розлад особистості (у складі комбінованої терапії); стійка зміна особи після переживання катастрофи (у складі комбінованої терапії); гіперкінетичний розлад поведінки (у складі комбінованої терапії); розлад поведінки, обмежений рамками сім'ї (у складі комбінованої терапії при неефективності стандартної терапії); несоціалізоване розлад поведінки (у вигляді монотерапії або у складі комбінованої терапії); занепокоєння, збудження та інші симптоми та ознаки, що належать до емоційного стану (у складі комбінованої терапії); інші невротичні розлади (неврастенія, неуточнений невротичний розлад) - у складі комбінованої терапії; безсоння неорганічної етіології (у складі комбінованої терапії при неефективності стандартної терапії). Як протиалергічний засіб: свербіж незалежно від місця та етіології (свербіж при фотоконтактному дерматиті та сонячній кропивниці, дерматиті, екземі, кропив'янці, укусах або укусування неотруйними комахами або іншими неотруйними членистоногими, вітряною віспі, кору, Хвороби Ходжкіна, цукровий діабет, цукровий діабет, вульви, неуточнений аногенітальний свербіж) у вигляді монотерапії або у складі комбінованої терапії; неуточнена алергія (у вигляді монотерапії або у складі комбінованої терапії).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату; закритокутова глаукома; гіперплазія передміхурової залози; тяжка печінкова та/або ниркова недостатність; паркінсонізм; міастенія; синдром Рейє; одночасне застосування інгібіторів моноаміноксидази (МАО); вагітність; період лактації; дитячий вік до 18 років (для цієї лікарської форми). З обережністю слід застосовувати препарат при алкоголізмі, якщо в анамнезі є вказівки на ускладнення при застосуванні препаратів фенотіазинового ряду; при обструкції шийки сечового міхура; схильність до затримки сечі; при епілепсії; відкритокутової глаукоми; жовтяниці; пригніченні функції кісткового мозку; артеріальної гіпотензії.Вагітність та лактаціяЗастосування алімемазину протипоказане при вагітності та в період грудного вигодовування. Якщо вагітність настає у період лікування, слід відмінити препарат. При необхідності застосування препарату в період лактації слід припинити вигодовування груддю.Побічна діяПобічні ефекти дуже рідкісні і виражені незначно. З боку нервової системи: сонливість, млявість, швидка стомлюваність (виникають, головним чином, у перші дні прийому і рідко вимагають відміни препарату), парадоксальна реакція (занепокоєння, збудження, кошмарні сновидіння, дратівливість), сплутаність свідомості, екстра , тремор). З боку органів чуття: нечіткість зорового сприйняття (парез акомодації), шум або дзвін у вухах. Серцево-судинна система: запаморочення, зниження артеріального тиску (АТ), тахікардія. З боку травної системи: сухість слизової оболонки ротової порожнини, атонія шлунково-кишкового тракту, запори, зниження апетиту. З боку дихальної системи: сухість у носі, глотці, підвищення в'язкості бронхіального секрету. З боку сечовивідної системи: атонія сечового міхура, затримка сечі. Інші: алергічні реакції, пригнічення кістковомозкового кровотворення, підвищений потовиділення, м'язова релаксація, фотосенсибілізація.Взаємодія з лікарськими засобамиАлімемазин посилює ефекти наркотичних аналгетиків, снодійних, анксіолітичних (транквілізаторів) та антипсихотичних (нейролептиків) лікарських засобів (ЛЗ), а також ЛЗ для загальної анестезії, м-холіноблокаторів та гіпотензивних ЛЗ (потрібна корекція доз). Трициклічні антидепресанти та антихолінергічні ЛЗ посилюють м-холіноблокуючу активність алімемазину. При одночасному застосуванні алімемазину з етанолом можливе посилення гноблення центральної нервової системи. Алімемазин послаблює дію похідних фенаміну, м-холіноміметиків, ефедрину, гуанетидину, леводопи, допаміну. При сумісному застосуванні алімемазину з протиепілептичними ЛЗ та барбітуратами знижується поріг судомної активності (потрібна корекція доз). При сумісному застосуванні алімемазину з бета-адреноблокаторами можливе виражене зниження артеріального тиску, аритмії. Алімемазин послаблює дію бромокриптину. При одночасному застосуванні у матерів-годувальниць можливе підвищення концентрації пролактину в сироватці крові. При одночасному застосуванні алімемазину та інгібіторів МАО (одночасне застосування не рекомендується) та алімемазину та похідних фенотіазину підвищується ризик виникнення артеріальної гіпотензії та екстрапірамідних розладів. При одночасному застосуванні алімемазину з ЛЗ, що пригнічують кістковомозкове кровотворення, збільшується ризик мієлосупресії. Спільне використання похідних фенотіазину (до яких відноситься і алімемазин) з гепатотоксичними ЛЗ може посилювати прояви гепатотоксичності останніх.Спосіб застосування та дозиВсередину. Чи не розжовуючи. Дія препарату має дозозалежний характер, дози підбираються залежно від цілей терапії. Препарат призначають у необхідній дозі один раз на день або двічі на день з інтервалом у 12 годин одночасно. З метою визначення переносимості алімемазину можна застосовувати пролонговану форму після прийому препаратів Тераліджена у лікарській формі безпосереднього вивільнення (таблетки, розчин для внутрішньом'язового введення). Для досягнення вегетостабілізуючого ефекту 20-60 мг на добу. Для досягнення анксіолітичного ефекту 20-80 мг на добу. Снотворний та седативний ефекти можуть бути досягнуті при одноразовому прийомі 20-60 мг. Для симптоматичного лікування алергічних реакцій 20-40 мг на добу. Тривалість курсового лікування може становити від 2 до 6 місяців і визначається лікарем. Вища доза для дорослих становить 500 мг на добу, для осіб похилого віку (старше 60 років) – 200 мг на добу.ПередозуванняСимптоми: посилення проявів описаних побічних ефектів, крім алергічних реакцій. Лікування: відміна препарату, симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиАлімемазин може маскувати ототоксичну дію (шум у вухах, запаморочення) спільно застосовуваних ЛЗ. Алімемазин підвищує потребу організму у рибофлавіні. Для запобігання спотворенню результатів шкірних скарифікаційних проб на алергени слід відмінити препарат за 72 години до алергологічного тестування. У період лікування можливі хибнопозитивні результати на наявність вагітності. У період лікування слід вживати алкоголь. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами На фоні лікування препаратом не слід займатися видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій (управління автомобілем та іншими транспортними засобами, робота з механізмами, що рухаються, робота диспетчера і оператора).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: алімемазину тартрат – 5,0 мг або 10,0 мг; допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль прежелатинізований, кремнію діоксид колоїдний (аеросил), кроскармелоза натрію, магнію стеарат; склад оболонки: Опадрай II 85F34655: полівініловий спирт частково гідролізований, макрогол-3350, тальк, титану діоксид Е 171, барвник кармін червоний Е 120, лак алюмінієвий на основі барвника сонячний захід жовтий Е 110, лак а1 Таблетки, покриті плівковою оболонкою, 5 мг та 10 мг. По 25 таблеток у контурне осередкове впакування або в контурне осередкове впакування з перфорацією з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. 1, 2 або 4 контурні упаковки разом з інструкцією із застосування поміщають у пачку.Опис лікарської формиПігулки, покриті плівковою оболонкою темно-рожевого кольору, з видавленим символом з одного боку і смужкою з іншого.Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичне засіб (нейролептик).ФармакокінетикаШвидко та повно всмоктується за будь-яких шляхів введення. Дія алімемазину починається через 15-20 хвилин після введення і продовжується 6-8 годин. Зв'язок із білками плазми становить 20-30%. Метаболізується у печінці. Виводиться нирками – 70-80% у вигляді метаболіту (сульфоксиду).ФармакодинамікаЄ похідним фенотіазину. Алімемазин діє як м'який седативний та протитривожний засіб, надає позитивну дію при сенестопатії, нав'язливості та фобії. Застосовується при психосоматичних проявах, що розвиваються внаслідок нейровегетативних розладів, судинних, травматичних та інфекційних порушеннях функцій центральної нервової системи. Седативний ефект сприяє нормалізації сну у хворих цієї категорії. Має протиблювотну та протикашльову активність. Седативна та анксіолітична дія обумовлена ​​блокадою адренорецепторів ретикулярної формації стовбура головного мозку. Протиблювота та вегето-стабілізуюча дія обумовлена ​​блокадою дофамінових D2-рецепторів тригерної зони блювотного центру. У зв'язку з антигістамінною активністю алімемазин застосовують при алергічних захворюваннях, особливо дихальних шляхів, та при шкірному свербіні. Алімемазин більш активний за антигістамінною та седативною дією, ніж дипразин. Протиповітряна дія обумовлена ​​впливом на гістамінові рецептори першого типу.Показання до застосуванняУ дорослих та дітей з 7 років Як седативний (заспокійливий), анксіолітичний (протитривожний) та засоби, що покращує засипання: деменція (у тому числі деменція у зв'язку з епілепсією), що протікає із проявами психомоторного збудження, афекту тривоги (у складі комбінованої терапії); органічний тривожний розлад (у вигляді монотерапії або у складі комбінованої терапії); шизофренія (при переважанні неврозоподібних розладів, у складі комбінованої терапії); розлади настрою (афективні розлади) – у складі комбінованої терапії; генералізоване тривожне розлад (у складі комбінованої терапії); обсессивно-компульсивное расстройство (в составе комбинированной терапии); реакция на тяжелый стресс и нарушения адаптации (острая реакция на стресс, посттравматическое стрессовое расстройство, неуточненная реакция на тяжелый стресс, другие реакции на тяжелый стресс) - в составе комбинированной терапии; диссоциативные (конверсионные) расстройства (в составе комбинированной терапии); соматоформные расстройства (соматизированное расстройство, недифференцированное соматоформное расстройство, ипохондрическое расстройство, соматоформная дисфункция вегетативной нервной системы, устойчивое соматоформное болевое расстройство, неуточненное соматоформное расстройство, другие соматоформные расстройства) - в составе комбинированной терапии при выраженной тревоге или при неэффективности стандартной терапии; неуточненное расстройство вегетативной (автономной) нервной системы, другие расстройства вегетативной (автономной) нервной системы (в составе комбинированной терапии); нервная анорексия (в составе комбинированной терапии); эмоционально неустойчивое расстройство личности (импульсивный и пограничный типы) - в составе комбинированной терапии; истерическое расстройство личности, тревожное (уклоняющееся, избегающее) расстройство личности (в составе комбинированной терапии); стойкое изменение личности после переживания катастрофы (в составе комбинированной терапии); гиперкинетическое расстройство поведения (в составе комбинированной терапии); расстройство поведения, ограниченное рамками семьи (в составе комбинированной терапии при неэффективности стандартной терапии); несоциализированное расстройство поведения (в виде монотерапии или в составе комбинированной терапии); беспокойство, возбуждение и другие симптомы и признаки, относящиеся к эмоциональному состоянию (в составе комбинированной терапии); другие невротические расстройства (неврастения, неуточненное невротическое расстройство) - в составе комбинированной терапии; бессонница неорганической этиологии (в составе комбинированной терапии при неэффективности стандартной терапии); эмоциональные расстройства, начало которых специфично для детского возраста (фобическое тревожное расстройство в детском возрасте, социальное тревожное расстройство в детском возрасте, расстройство вследствие сиблингового (с родными братьями и сестрами) соперничества, неуточненное эмоциональное расстройство в детском возрасте, другие эмоциональные расстройства в детском возрасте) - в составе комбинированной терапии. В качестве противоаллергического средства: свербіж незалежно від місця та етіології (свербіж заднього проходу, свербіж вульви, неуточнений аногенітальний свербіж, свербіж при фотоконтактному дерматиті та сонячній кропивниці, дерматиті, екземі, кропивниці, укусах або укусуванні неотруйними комахами або іншими неотрутими членами Ходжкіна, цукровому діабеті, що оперізує лишаї) у вигляді монотерапії або у складі комбінованої терапії; астма, поліноз, кашлюк (у складі комплексної терапії як протиалергічний засіб для усунення кашлю, задишки та нападів ядухи); неуточнена алергія (у вигляді монотерапії або у складі комбінованої терапії). Діти з 3 років Як протиалергічний засіб: свербіж незалежно від місця та етіології (свербіж при фотоконтактному дерматиті та сонячній кропивниці, дерматиті, екземі, кропив'янці, укусах або ужалювання неотруйними комахами або іншими неотруйними членистоногими, вітряною віспі, кору, хвороби Ходжкіна, цукровий діабет, цукровий діабет, вульви, неуточнений аногенітальний свербіж) у вигляді монотерапії або у складі комбінованої терапії. Як седативний (заспокійливий) засіб: при медикаментозної підготовки до операції (з метою седації перед хірургічним втручанням).Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до компонентів препарату; непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція; закритокутова глаукома; гіперплазія передміхурової залози; тяжка печінкова та/або ниркова недостатність; паркінсонізм; міастенія; синдром Рейє; одночасне застосування інгібіторів моноаміноксидази (МАО); вагітність; період лактації; дитячий вік до 3 років при застосуванні як протиалергічний засіб та для седації перед хірургічним втручанням, до 7 років за іншими показаннями. З обережністю З обережністю слід застосовувати препарат при алкоголізмі, якщо в анамнезі є вказівки на ускладнення при застосуванні препаратів фенотіазинового ряду; при обструкції шийки сечового міхура; схильність до затримки сечі; при епілепсії; відкритокутової глаукоми; жовтяниці; пригніченні функції кісткового мозку; артеріальної гіпотензії.Вагітність та лактаціяПротипоказаний до застосування при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування). Якщо вагітність настає у період лікування, слід відмінити препарат. При необхідності застосування препарату в період лактації слід припинити вигодовування груддю.Побічна діяПобічні ефекти дуже рідкісні і виражені незначно. З боку нервової системи: сонливість, млявість, швидка стомлюваність (виникають, головним чином, у перші дні прийому та рідко вимагають відміни препарату), парадоксальна реакція (занепокоєння, збудження, кошмарні сновидіння, дратівливість); сплутаність свідомості, екстрапірамідні розлади (гіпокінезія, акатизія, тремор). З боку органів чуття: нечіткість зорового сприйняття (парез акомодації), шум або дзвін у вухах. Серцево-судинна система: запаморочення, зниження артеріального тиску (АТ), тахікардія. З боку травної системи: сухість слизової оболонки ротової порожнини, атонія шлунково-кишкового тракту, запори, зниження апетиту. З боку дихальної системи: сухість у носі, глотці, підвищення в'язкості бронхіального секрету. З боку сечовивідної системи: атонія сечового міхура, затримка сечі. Інші: алергічні реакції, пригнічення кістковомозкового кровотворення, підвищений потовиділення, м'язова релаксація, фотосенсибілізація.Взаємодія з лікарськими засобамиАлімемазин посилює ефекти наркотичних аналгетиків, снодійних, анксіолітичних (транквілізаторів) та антипсихотичних (нейролептиків) лікарських засобів (ЛЗ), а також ЛЗ для загальної анестезії, м-холіноблокаторів та гіпотензивних ЛЗ (потрібна корекція доз). Трициклічні антидепресанти та антихолінергічні ЛЗ посилюють м-холіноблокуючу активність алімемазину. При одночасному застосуванні алімемазину з етанолом можливе посилення гноблення центральної нервової системи. Алімемазин послаблює дію похідних фенаміну, м-холіноміметиків, ефедрину, гуанетидину, леводопи, допаміну. При сумісному застосуванні алімемазину з протиепілептичними ЛЗ та барбітуратами знижується поріг судомної активності (потрібна корекція доз). При сумісному застосуванні алімемазину з бета-адреноблокаторами можливе виражене зниження артеріального тиску, аритмії. Алімемазин послаблює дію бромокриптину. При одночасному застосуванні у матерів-годувальниць можливе підвищення концентрації пролактину в сироватці крові. При одночасному застосуванні алімемазину та інгібіторів МАО (одночасне застосування не рекомендується) та алімемазину та похідних фенотіазину підвищується ризик виникнення артеріальної гіпотензії та екстрапірамідних розладів. При одночасному застосуванні алімемазину з ЛЗ, що пригнічують кістковомозкове кровотворення, збільшується ризик мієлосупресії. Спільне використання похідних фенотіазину (до яких відноситься і алімемазин) з гепатотоксичними лікарськими засобами може посилювати прояви гепатотоксичності останніх.Спосіб застосування та дозиВсередину. Чи не розжовуючи. Дія препарату має дозозалежний характер, дози підбираються залежно від цілей терапії. Дорослим Для досягнення вегетостабілізуючого ефекту 15-60 мг на добу. Для досягнення анксіолітичного ефекту 20-80 мг на добу. Для досягнення седативного та/або снодійного ефекту 5-10 мг одноразово (за 20-30 хв до сну). Для симптоматичного лікування алергічних реакцій 10-40 мг на добу. Курсове лікування необхідно розпочинати з прийому 2,5-5 мг у вечірній час із поступовим збільшенням добової дози до необхідного ефекту. Добова доза може бути розподілена на 3-4 прийоми. Тривалість курсового лікування може становити від 2 до 6 місяців і визначається лікарем. Вища доза для дорослих становить 500 мг на добу, для осіб похилого віку (старше 60 років) – 200 мг на добу. Дітям з 7 років призначають за наступною схемою (залежно від віку та маси тіла). Для досягнення анксіолітичного ефекту 20-40 мг на добу. Курс лікування необхідно розпочинати з прийому 2,5-5 мг із поступовим збільшенням добової дози до необхідного ефекту. Добова доза може бути розподілена на 3-4 прийоми. Для досягнення седативного та/або снодійного ефекту 2,5-5 мг одноразово (за 20-30 хв до сну). Для досягнення седативного ефекту у разі порушення поведінки при психотичних станах можливе підвищення добової дози до 60 мг/добу. Для симптоматичного лікування алергічних реакцій 5-20 мг на добу. Тривалість курсового лікування може становити від 2 до 6 місяців і визначається лікарем. Дітям з 3 років Для симптоматичного лікування алергічних реакцій по 25-5 мг 3-4 рази на добу. Тривалість курсового лікування може становити від 2 до 6 місяців і визначається лікарем. З метою седації перед хірургічним втручанням дітям від 3 до 7 років призначають із розрахунку 2 мг/кг за 1-2 години до операції. Максимальна добова доза становить 2 мг/кг.ПередозуванняСимптоми: посилення проявів описаних побічних ефектів, крім алергічних реакцій. Лікування: відміна препарату, симптоматична терапія.Запобіжні заходи та особливі вказівкиАлімемазин може маскувати ототоксичну дію (шум у вухах, запаморочення) спільно застосовуваних ЛЗ. Алімемазин підвищує потребу організму у рибофлавіні. Для запобігання спотворенню результатів шкірних скарифікаційних проб на алергени слід відмінити препарат за 72 години до алергологічного тестування. У період лікування можливі хибнопозитивні результати на наявність вагітності. У період лікування слід вживати алкоголь. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами На фоні лікування препаратом не слід займатися видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій (управління автомобілем та іншими транспортними засобами, робота з механізмами, що рухаються, робота диспетчера і оператора).Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковка1 таблетка: активна речовина: тіаприду гідрохлорид - 111,1 мг (відповідає тіаприду основи - 100 мг); допоміжні речовини: лактози моногідрат (цукор молочний) – 46,4 мг; крохмаль картопляний - 18 мг; повідон (ПВП низькомолекулярний медичний) - 1,8 мг; магнію стеарат – 2,7 мг. Пігулки, 100 мг. За 10 табл. у контурній комірковій упаковці з плівки ПВХ та фольги алюмінієвої. За 20 табл. у банку світлозахисного скла. 1 банку, 2 або 3 контурні коміркові упаковки поміщають в пачку з картону коробкового.Фармакотерапевтична групаНейролептичний.Спосіб застосування та дозиВсередину, тільки для дорослих та дітей старше 6 років. Необхідно завжди підбирати найменшу ефективну дозу. Якщо дозволяє стан хворого лікування слід починати з низької дози, поступово підвищуючи її. Психомоторне збудження та агресивні стани, особливо при хронічному алкоголізмі або в похилому віці: дорослим - 200-300 мг на добу, курс лікування 1-2 місяці; у літньому віці – 50 мг 2 рази на добу. Дозу можна поступово збільшувати на 50-100 мг кожні 2-3 дні до максимальної добової дози 300 мг. Хорея, синдром Жиля де ла Туретта: дорослим – 300-800 мг на добу. Лікування слід починати з дози 25 мг на добу, потім повільно підвищувати до досягнення мінімальної ефективної дози. У хворих з порушенням функції нирок при Cl креатиніну Інтенсивний хронічний больовий синдром: звичайна доза для дорослих становить 200-400 мг на добу. Розлади поведінки з ажитацією та агресивністю у дітей віком від 6 років: доза становить 100-150 мг на добу.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаПігулки - 1 таб. діюча речовина: тіаприду гідрохлорид – 111,1 мг (у перерахунку на тіаприд – 100 мг); допоміжні речовини: маннітол – 30,0 мг, целюлоза мікрокристалічна – 14,0 мг, повідон – 11,0 мг, кремнію діоксид колоїдний водний – 10,5 мг, магнію стеарат – 3,4 мг. Пігулки 100 мг. По 10 таблеток у блістер із ПВХ та фольги алюмінієвої. По 2 блістери разом з інструкцією із застосування в картонну пачку.Опис лікарської формиБілі або кремувато-білі круглі плоскі таблетки зі скошеними з обох боків краями, з хрестоподібною ризиком на одному боці та гравіюванням "Т 100" на іншій, без запаху або зі слабким запахом.Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичний (нейролептичний) засіб.ФармакокінетикаАбсорбція тіаприду швидка. Після внутрішнього прийому 200 мг тіаприду максимальна концентрація препарату в плазмі досягається за 1 годину і становить 1,3 мкг/мл. Біодоступність становить 75%. При прийомі таблеток безпосередньо перед їдою біодоступність збільшується на 20%, а максимальна концентрація у плазмі – на 40%. Абсорбція у похилому віці сповільнюється. Розподіл в організмі відбувається швидко (менше 1 години). Проникає через гематоенцефалічний бар'єр та через плаценту без накопичення. Об'єм розподілу становить 1,43 л/кг. У тварин відзначали проникнення препарату в грудне молоко, із співвідношенням концентрацій у молоці та крові, що становить 1,2:1. Чи не зв'язується з білками плазми, дуже слабко зв'язується з еритроцитами. Тіаприд метаболізується незначно (до 15%), метаболіти переважно неактивні. Не виявлено кон'югованих метаболітів. 70% введеної дози виявляється у сечі у незмінному вигляді. Період напіввиведення із плазми становить 2,9 години у жінок та 3,6 години у чоловіків. Виведення відбувається переважно нирками шляхом гломерулярної фільтрації та канальцевої секреції, нирковий кліренс становить 330 мл/хвилину. У хворих з порушеною функцією нирок виведення залежить від кліренсу креатиніну, при зниженні якого виведення тіаприду сповільнюється.ФармакодинамікаАнтипсихотичний засіб - атиповий нейролептик, що in vitro селективно блокує підтипи D2 і D3 дофамінових рецепторів без наявності будь-якої значущої афінності до рецепторів основних центральних нейротрансмітерів (включаючи серотонін, норадреналін, гістамін). Дослідження нейрохімічних та поведінкових реакцій, проведені in vivo, підтвердили ці властивості тіаприду, показавши наявність антидофамінергічних ефектів за відсутності значних седацій, каталепсії та зниження когнітивних здібностей. Тіаприд здатний впливати на дофамінові рецептори, попередньо сенсибілізовані до дофаміну при застосуванні будь-яких інших антипсихотичних засобів, і з цим пов'язують його антидискінетичні ефекти. У деяких експериментальних моделях стресу на тваринах, включаючи алкогольну абстиненцію у мишей та приматів, була підтверджена анксіолітична активність тіаприду. Тіаприд не показав формування фізичної чи психологічної залежності. Цим атиповим фармакодинамічним профілем пояснюється клінічна ефективність тіаприду при багатьох розладах, включаючи гіпердофамінергічні стани, такі як дискінезії та психоповедінкові порушення, що спостерігаються у пацієнтів з деменцією або у осіб, які зловживають алкоголем, з меншою кількістю неврологічних побічних ефектів у порівнянні з типом. Тіаприд має виражену аналгетичну (як при інтероцептивному, так і при екстероцептивному болю), протиблювотним за рахунок блокади дофамінових Ег-рецепторів тригерної зони блювотного центру, гіпотермічною дією за рахунок блокади дофамінових рецепторів гіпоталамуса.Показання до застосуванняУ дорослих Купірування психомоторного збудження та агресивних станів, особливо при хронічному алкоголізмі або у пацієнтів похилого віку. У дорослих та дітей старше 6 років Різні типи хореї, синдром Жіль де ла Туретта. Діти старше 6 років: Розлади поведінки з ажитацією та агресивністю.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до тіаприду або до інших компонентів препарату. Діагностовані або підозрювані пролактинзалежні пухлини, наприклад, пролактинома гіпофіза та рак молочної залози. Феохромоцитома, підозра на феохромоцитому. Дитячий вік до 6 років (ризик розвитку ядухи при попаданні таблетки в дихальні шляхи). Період грудного вигодовування. Одночасний прийом леводопи. Одночасний прийом каберголіну, хінаголіду. Не рекомендується застосування препарату при хворобі Паркінсона (крім випадків нагальної необхідності застосування тіаприду). З обережністю: У пацієнтів з сприятливими факторами для розвитку аритмій (з брадикардією менше 55 ударів на хвилину; з електролітними порушеннями, зокрема, з гіпокаліємією, гіпомагніємією; з вродженим подовженням інтервалу QT; з супутньою терапією препаратами, здатними викликати виражену брадикардію (менше 55 ударів) ), електролітні порушення, уповільнювати внутрішньосерцеву провідність або подовжувати інтервал QT), тому що тіаприд може подовжувати інтервал QT і збільшувати ризик розвитку тяжких шлуночкових порушень ритму, включаючи розвиток шлуночкової тахікардії типу "пірует". У пацієнтів з хворобою Паркінсона, які приймають агоністи дофамінових рецепторів (амантадин, апоморфін, бромокриптин, ентакапон, лісурид, перголід, пірибедил, ропінірол, селегілін), якщо є нагальна необхідність застосування тіаприду. У пацієнтів з тяжкими серцево-судинними захворюваннями (через можливість посилення ішемічних розладів при зниженні артеріального тиску). У пацієнтів похилого віку (підвищений ризик розвитку седації, ортостатична гіпотензія). У пацієнтів похилого віку із деменцією. У пацієнтів із факторами ризику розвитку інсульту. У пацієнтів із нирковою недостатністю (потрібна корекція режиму дозування). У пацієнтів з епілепсією (нейролептики можуть знижувати поріг судомної активності, хоча цей ефект у тіаприду не вивчався). У пацієнтів з факторами ризику розвитку тромбоемболій, у пацієнтів, які мають в анамнезі (у тому числі сімейному анамнезі) рак молочної залози. Діти (недостатньо даних про застосування препарату у цієї категорії пацієнтів). У підлітків у період статевого дозрівання (через можливість розвитку небажаних ефектів із боку ендокринної системи). Під час вагітності. При одночасному застосуванні лікарських засобів, що містять етанол.Вагітність та лактаціяВагітність. Дослідження, проведені на тваринах, не виявили прямого чи непрямого негативного впливу на вагітність, ембріональний/фетальний розвиток, пологи або постнатальний розвиток. Є обмежена кількість даних щодо застосування тіаприду при вагітності. Новонароджені, які під час третього триместру вагітності піддавалися внутрішньоутробному впливу антипсихотичних препаратів, включаючи препарат Тіапридал®, мають ризик розвитку у них після народження небажаних реакцій, включаючи екстрапірамідний синдром або синдром "скасування", які можуть варіювати за тяжкістю та тривалістю. Повідомлялося про розвиток психомоторного збудження, м'язового гіпертонусу, м'язової гіпотонії, тремору, сонливості, респіраторного дистрес-синдрому або утруднень під час годування. Тому такі новонароджені мають перебувати під регулярним медичним наглядом. Крім цього, у таких новонароджених теоретично можливий розвиток здуття живота та затримки відходження меконію, тахікардії, гіперзбудливості, особливо при одночасному прийомі матір'ю під час вагітності м-холіноблокуючих протипаркінсонічних препаратів. Період грудного вигодовування Дослідження на тваринах показали, що тіаприд проникає у грудне молоко, проте, чи проникає тіаприд у грудне молоко людини, невідомо. Тому під час прийому препарату Тіапридал грудне вигодовування не рекомендується.Побічна діяЧастота виникнення небажаних реакцій (HP) була представлена ​​відповідно до наступних градацій, рекомендованих Всесвітньою Організацією Охорони Здоров'я: дуже часто (>10 %); часто (>1%, 0,1%, 0,01%, HP, що спостерігалися під час контрольованих клінічних досліджень Слід зазначити, що в деяких випадках були труднощі при диференціюванні HP та симптомів основного захворювання. Порушення з боку центральної та периферичної нервової системи: Часто – Запаморочення/вертиго, головний біль, Паркінсонізм та пов'язані з ним симптоми: тремор, м'язовий гіпертонус, гіпокінезія та гіперсалівація. Ці симптоми зазвичай піддаються зворотному розвитку при одночасному прийомі м-холіноблокуючих протипаркінсонічних засобів; Нечасто – акатизія, м'язова дистонія (спазм, кривошия, окулогірний криз, тризм). Ці симптоми зазвичай піддаються зворотному розвитку при одночасному прийомі протипаркінсонічних засобів; Рідко – гостра дискінезія, що зазвичай піддається зворотному розвитку при одночасному прийомі м-холіноблокуючих протипаркінсонічних засобів. Порушення психіки: Часто - сонливість / дрімотний стан / млявість, безсоння, ажитація, стан апатії (байдужості). Порушення з боку ендокринної системи: Нечасто - Тіаприд спричинює збільшення концентрації пролактину в плазмі крові, яке є оборотним після відміни препарату. Гіперпролактинемія може призводити до розвитку галактореї, аменореї, гінекомастії, збільшення молочних (грудних) залоз, появи болю в молочних (грудних) залозах, оргазмічної дисфункції (порушення оргазму) та імпотенції. Загальні розлади: Часто - Астенія/підвищена стомлюваність; Нечасто – збільшення маси тіла. Постмаркетингові дані На додаток до перерахованих вище HP дуже рідко, і тільки зі спонтанних повідомлень, надходили відомості про наведені нижче HP. Порушення з боку крові та лімфатичної системи: Частота невідома – лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз. Порушення психіки: Частота невідома - Сплутаність свідомості. Порушення з боку центральної та периферичної нервової системи: Частота невідома - Пізня дискінезія, що характеризується стереотипними мимовільними рухами, головним чином, язика та/або мімічних м'язів (як і при застосуванні всіх інших нейролептиків, особливо після їх прийому протягом більше 3-х місяців ). Протипаркінсонічні препарати при даному стані неефективні або можуть призвести до посилення симптомів. Злоякісний нейролептичний синдром, який є потенційно летальним ускладненням, і виникнення якого можливе при застосуванні будь-яких нейролептиків. Порушення з боку серця: Частота невідома - Подовження інтервалу QT, шлуночкові порушення ритму, такі як шлуночкова тахікардія типу "пірует", шлуночкова шлуночкова тахікардія, здатні переходити у фібриляцію шлуночків і призводити до зупинки серця та розвитку раптової смерті. Порушення з боку судин: Частота невідома: - Венозні тромбоемболічні ускладнення, включаючи тромбоемболію легеневої артерії, іноді зі смертельним наслідком, та тромбоз глибоких вен; Зниження артеріального тиску, зазвичай, у формі ортостатичної гіпотонії. Порушення з боку імунної системи: Частота невідома – Шкірні алергічні реакції. Частота невідома - Синдром "скасування" у новонароджених.Взаємодія з лікарськими засобамиПротипоказані комбінації З ліводопою Взаємний антагонізм леводопи та нейролептиків З каберголіном, хінаголідом Взаємний антагонізм між цими дофамінергічними препаратами та нейролептиками. Нерекомендовані комбінації З препаратами, які здатні викликати шлуночкову тахікардію типу "пірует" або подовжувати інтервал QT: викликають брадикардію препарати, такі як бета-адреноблокатори; уріджуючі число серцевих скорочень блокатори "повільних" кальцієвих каналів (верапаміл, дилтіазем); клонідин, гуанфацин; серцеві глікозиди; викликають гіпокаліємію препарати, такі як калій виводять діуретики; проносні, що стимулюють перистальтику кишечника; амфотерицин В при внутрішньовенному застосуванні, глюкокортикостероїди, тетракозактид (перед прийомом тіаприду гіпокаліємія має бути скоригована); антиаритмічні засоби класу IA, такі як хінідин, дизопірамід; антиаритмічні засоби III класу, такі як аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід; інші препарати, такі як пімозід, сул'топід, сульпірид, галоперидол, тіоридазин, метадон, амісульприд, дроперидол, хлорпромазин, левомепромазин, ціамемазин, піпотіазин, сертиндол, вераліприд; антидепресанти, похідні іміпраміну; препарати літію; беприділ; цизаприд, дифеманілу метилсулъфат, що вводиться внутрішньовенно еритроміцин, що вводиться внутрішньовенно спіраміцин, мізоластин, що вводиться внутрішньовенно вінкамін, галофантрин, лумефантрін, пентамідин, спарфлоксацин, моксифлоксацин; селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (циталопрам, есциталопрам) Якщо у пацієнтів не можна уникнути одночасного призначення цих препаратів з тіапридом, слід проводити ретельне клінічне, лабораторне (контроль електролітного складу крові) та електрокардіографічне спостереження. З дофамінергічними протипаркінсонічними препаратами (амантадин, апоморфін, бромокриптин, ентакапон, лісурид, перголід, пірибедил, праміпексол, ропінірол, селегілін) Взаємний антагонізм дофамінергічних протипаркінсонічних препаратів та нейролептиків. Агоністи дофамінових рецепторів можуть спричинити або посилити психотичну симптоматику. З етанолом Етанол посилює седативну дію нейролептиків. Тому під час лікування тіапридом не можна вживати спиртні напої та лікарські препарати, що містять етанол. Комбінації, що вимагають дотримання обережності З інгібіторами холінестерази (донепезилом, ривастигміном, галантаміном, піридостигміну бромідом, неостигміну бромідом) Через здатність цих препаратів викликати брадикардію, підвищується ризик розвитку шлуночкових порушень ритму. Комбінації, які слід брати до уваги З гіпотензивними препаратами (усіми) Адитивна гіпотензивна дія, збільшення ризику ортостатичної гіпотензії. З нітратами Збільшення ризику зниження артеріального тиску та, зокрема, розвитку ортостатичної гіпотензії. З препаратами, що пригнічують функцію ЦНС: похідні морфіну (анальгетики, протикаїльові препарати); барбітурати; бензодіазепіни та інші анксіолітики; снодійні препарати; антидепресанти з седативною дією (амітриптілін, доксепін, міансерин, міртазапін, триміпрамін); блокатори H2-гістамінових рецепторів із седативною дією; гіпотензивні засоби центральної дії (для клонідину та гуанфацину; баклофен; талідомід та пізотифен. Можливе кумулятивне пригнічення центральної нервової системи та зниження реакції.Спосіб застосування та дозиТільки для дорослих та дітей старше 6 років Необхідно завжди підбирати мінімально ефективну дозу. Якщо дозволяє стан пацієнта, лікування слід розпочинати з низьких доз із наступною титрацією (поступовим підвищенням). Добова доза препарату поділяється на 2-3 прийоми. Купірування психомоторного збудження та агресивних станів, особливо при хронічному алкоголізмі або у пацієнтів похилого віку. Тільки у дорослих: не більше 200 – 300 мг на добу протягом 1-2 місяців. У пацієнтів похилого віку доза 200-300 мг на добу має досягатись поступово. Лікування слід починати з дози 50 мг двічі на добу. Потім доза може поступово збільшуватися на 50-100 мг кожні 2-3 дні. Середня доза, що застосовується у пацієнтів похилого віку, становить 200 мг на добу, а максимальна доза – 300 мг на добу. Хорея, синдром Жілла де ла Туретта У дорослих: 300 – 800 мг на добу. Лікування слід розпочинати з дуже низької дози – 25 мг на добу, з її подальшим поступовим збільшенням до досягнення мінімальної ефективної дози. Діти старше 6 років: 3-6 мг/кг на добу. Максимальна доза становить 300 мг на добу. У дорослих та дітей тривалість лікування визначається у кожному конкретному випадку лікарем та залежить від клінічного перебігу захворювання. Розлади поведінки з ажитацією та агресивністю у дітей віком від 6 років. Доза становить 100 – 150 мг на добу. Пацієнти з порушенням функції нирок У пацієнтів з нирковою недостатністю екскреція тіаприду корелює з кліренсом креатиніну. Тому при кліренсі креатиніну 30-60 мл/хв дозу слід знижувати на 25 %, при кліренсі креатиніну 10/30 мл/хв. дозами за нормальної функції нирок. Пацієнти з порушенням функції печінки Препарат метаболізується незначно, тому зниження дози не потрібне.ПередозуванняСимптоми: надмірна седація, сонливість, пригнічення свідомості до коми, артеріальна гіпотензія, екстрапірамідна симптоматика. Лікування: відміна препарату, симптоматична та дезінтоксикаційна терапія, моніторинг життєво важливих функцій організму (особливо серцевої діяльності (ризик подовження інтервалу QT та розвитку шлуночкових порушень ритму) до повного зникнення симптомів інтоксикації. При появі тяжких екстрапірамідних симптомів – захворювання. діалізу, для його видалення з організму не рекомендується застосовувати гемодіаліз.Специфічного антидоту тіаприду немає. Були повідомлення про смертельні наслідки при передозуванні, головним чином, при комбінації тіаприду з іншими психотропними засобами.Запобіжні заходи та особливі вказівкиЗлоякісний нейролептичний синдром Злоякісний нейролептичний синдром характеризується блідістю, гіпертермією, ригідністю м'язів, дисфункцією вегетативної нервової системи, порушенням свідомості. Ознаки дисфункції вегетативної нервової системи, такі як підвищене потовиділення та лабільність артеріального тиску та пульсу, можуть передувати настанню гіпертермії і, отже, бути ранніми, попереджувальними симптомами. У разі незрозумілого підвищення температури тіла лікування тіапридом має бути припинено. Причина розвитку злоякісного нейролептичного синдрому залишається нез'ясованою. Передбачається, що у його механізмі грає роль блокада дофамінових рецепторів у смугастому тілі та гіпоталамусі, не виключається вроджена схильність (ідіосинкразія). Розвитку синдрому можуть сприяти інтеркурентна інфекція,порушення водно-електролітного балансу (зокрема дегідратація, гіпонатріємія), одночасне призначення препарату літію, органічне ураження мозку. Подовження інтервалу ТІаприд може викликати подовження інтервалу QT. Відомо, що цей ефект збільшує ризик розвитку серйозних шлуночкових аритмій, таких як шлуночкова тахікардія типу "пірует". Перед призначенням терапії нейролептиками, якщо дозволяє стан пацієнта, необхідно виключити наявність факторів, що спричиняють розвиток цих тяжких порушень ритму (брадикардії менше 55 ударів на хвилину, гіпокаліємії, гіпомагніємії, уповільнення внутрішньошлуночкової провідності та вродженого подовженого інтервалу QT або удлін. , що подовжують інтервал QT). Пацієнтам з вищепереліченими факторами ризику, що сприяють подовженню інтервалу QT, при необхідності призначення тіаприду, необхідно дотримуватися особливої ​​обережності. Гіпокаліємія та гіпомагніємія повинні бути скориговані до початку застосування препарату, крім того, слід забезпечити медичне спостереження, контроль електролітів крові та ЕКГ. Екстрапірамідний синдром При екстрапірамідному синдромі, викликаному нейролептиками, слід призначати антихолінергічні препарати (а не агоністи дофамінових рецепторів). Інсульт У рандомізованих клінічних дослідженнях порівняно з деякими атиповими нейролептиками з плацебо, проведеними у пацієнтів похилого віку з деменцією, спостерігалося триразове збільшення ризику розвитку цереброваскулярних ускладнень. Механізм цього ризику невідомий. Не можна виключити збільшення такого ризику при прийомі інших нейролептиків або інших популяціях пацієнтів, тому тіаприд слід з обережністю призначати пацієнтам з факторами ризику розвитку інсульту. Пацієнти похилого віку з деменцією У пацієнтів похилого віку з психозами, пов'язаними з деменцією, під час лікування антипсихотичними препаратами спостерігалося підвищення ризику смерті. Аналіз 17-ти плацебо-контрольованих досліджень (середньою тривалістю понад 10 тижнів) показав, що більшість пацієнтів, які отримували атипові антипсихотичні препарати, мали в 1,6-1,7 разів більший ризик смерті, ніж пацієнти, які отримували плацебо. У ході 10-тижневого плацебо-контрольованого дослідження частота смертельних випадків при прийомі атипових нейролептиків такими пацієнтами становила 4,5%, а при прийомі плацебо - 2,6%. Хоча причини смерті в клінічних дослідженнях з атиповими антипсихотичними препаратами варіювали, більшість причин смертей були або серцево-судинними (наприклад, серцева недостатність, раптова смерть), або інфекційними (наприклад, пневмонія) за природою. Спостережні дослідження підтвердили, що, подібно до лікування атиповими антипсихотичними засобами, лікування звичайними антипсихотичними засобами також може збільшувати смертність. Ступінь, до якої збільшення смертності може бути обумовлене антипсихотичним препаратом, а не деякими особливостями пацієнтів, незрозуміла. Венозні тромбоемболічні ослоі При застосуванні антипсихотичних препаратів спостерігалися випадки венозних тромбоемболічних ускладнень (СОТ), іноді з летальним кінцем. Тому тіаприд слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із факторами ризику СОТ. Оскільки у пацієнтів, які приймають нейролептики, часто є придбані фактори ризику СОТ, будь-які потенційні фактори ризику СОТ повинні виявлятися до початку та під час лікування препаратом Тіапридал, а також під час його прийому слід проводити заходи, спрямовані на профілактику тромбоемболічних ускладнень. Рак молочної залози Тіаприд може збільшувати концентрацію пролактії у плазмі крові. Тому при застосуванні тіаприду у пацієнтів, які мають в анамнезі (у тому числі сімейному анамнезі) рак молочної залози, слід дотримуватися обережності. Такі пацієнти повинні бути під ретельним наглядом. Пацієнти з епілепсією У зв'язку з тим, що тіаприд може знижувати поріг судомної активності, при призначенні тіаприду пацієнтам з епілепсією останні повинні бути під строгим медичним наглядом. Пацієнти з хворобою Паркінсона, які приймають агоністи дофамінових рецепторів Крім виняткових випадків, препарат Тіапридал не повинен застосовуватися у пацієнтів із хворобою Паркінсона. Якщо є необхідність лікування нейролептиками пацієнтів з хворобою Паркінсона, які приймають агоністи дофамінових рецепторів, слід провести поступове зниження доз останніх до повної відміни (різка відміна агоністів дофамінових рецепторів може підвищити ризик розвитку у пацієнта злоякісного нейролептичного синдрому). Діти Застосування тіаприду в дітей віком вивчено недостатньо. Тому при призначенні тіаприду дітям слід бути обережними. У зв'язку з відсутністю клінічних даних рекомендується бути обережними при призначенні цього лікарського препарату дітям. Понад те, рекомендується щорічно перевіряти в дітей віком здатність до навчання, оскільки препарат може проводити когнітивні функції. Необхідно регулярно коригувати дозу залежно від клінічного стану дитини. Гематологічні порушення При застосуванні антипсихотичних препаратів, включаючи Тіапридал®, спостерігалися лейкопенія, нейтропенія та агранулоцитоз. Незрозумілі інфекції або пропасниця можуть бути ознаками гематологічних порушень і вимагати негайного гематологічного обстеження. Етанол Під час лікування препаратом Тіапридал не можна приймати спиртні напої та лікарські препарати, що містять етанол. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами Навіть при застосуванні в рекомендованих дозах тіаприд може надавати седативну дію, що призводить до порушення здатності керувати транспортними засобами та займатися потенційно небезпечними видами діяльності. Тому необхідно утриматися від занять цими видами діяльності під час прийому препарату Тіапридал.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему

Склад, форма випуску та упаковкаТалетки - 1 таб. Діюча речовина: тіоридазину гідрохлорид – 10,00 мг; Допоміжні речовини: лактози моногідрат (цукор молочний) – 44,72 мг; целюлоза мікрокристалічна – 15,20 мг; карбоксиметилкрохмаль натрію – 3,04 мг; повідон-К25 – 2,28 мг; магнію стеарат – 0,76 мг; Склад оболонки: гіпромелоза – 1,16 мг; макрогол-4000 – 0,34 мг; титану діоксид – 0,50 мг. Пігулки, покриті плівковою оболонкою 10 мг. По 10, 25, 30 або 50 таблеток у контурне осередкове пакування з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої. По 10, 20, 25, 30, 50, 60 або 100 таблеток у банки з поліетилентерефталату для лікарських засобів або поліпропіленові для лікарських засобів, закупорені кришками з поліетилену високого тиску з контролем першого розтину, або кришками поліпропіленовими з системою " кришками з поліетилену низького тиску з контролем першого розтину. Одну банку або 1, 2, 3, 4, 5, 6 або 10 контурних осередкових упаковок разом з інструкцією із застосування поміщають у картонну упаковку (пачку).Опис лікарської формиКруглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору. На поперечному розрізі: ядро ​​білого або майже білого з жовтуватим відтінком кольору та плівкова оболонка.Фармакотерапевтична групаАнтипсихотичне засіб (нейролептик).ФармакокінетикаТіоридазин швидко всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Максимальні концентрації у плазмі досягаються через 1-4 години після прийому внутрішньо. Відзначено суттєву міжіндивідуальну варіабельність цього показника. Зв'язування із білками високе (більше 90%). Тіоридазин проникає через плаценту та виділяється у грудне молоко. Метаболізується у печінці з утворенням активних метаболітів. Тіоридазин та його основні метаболіти (сульфоридазин та мезоридазин) проникають через гематоенцефалічний бар'єр та виявляються у спинномозковій рідині. Відношення концентрації метаболітів у спинномозковій рідині до їх концентрації в плазмі вище, ніж це відношення для незміненого препарату, що свідчить про суттєву роль метаболітів у реалізації антипсихотичної дії препарату. Мезоридазин фармакологічно активніший, ніж вихідна речовина, має більший період напіввиведення, менше зв'язується з білками плазми, вільна фракція вища, ніж у тіоридазину. Виведення Виведення здійснюється, головним чином, з калом (50%), а також нирками (менше 4% як постійного препарату, близько 30% - як метаболітів). Період напіввиведення із плазми становить приблизно 6-40 годин. Виділяється із грудним молоком.ФармакодинамікаТіоридазин відноситься до групи піперидинових похідних фенотіазину, впливає на центральну та периферичну нервову систему. Має антипсихотичну, транквілізуючу, антидепресивну, протисвербіжну та протиблювотну дію. Механізм антипсихотичної дії обумовлений блокадою дофамінових постсинаптичних рецепторів у мезолімбічних структурах головного мозку. Центральна протиблювота дія обумовлена ​​пригніченням або блокадою дофамінових D2-рецепторів у хеморецепторній тригерній зоні стовбура головного мозку, а периферична блокадою блукаючого нерва у шлунково-кишковому тракті. Також має помірну альфа-адреноблокуючу та м-холіноблокуючу дію. Блокада H1-гістамінових та м-холінорецепторів найбільш виражена серед усіх нейролептиків. У малих дозах має анксіолітичну дію, знижує почуття напруженості та тривоги, у більш високих дозах виявляє антипсихотичну дію. Збільшує виділення гіпофіз пролактину. Препарат дозозалежно подовжує інтервал QT, що може призвести до тяжких життєзагрозливих шлуночкових аритмій, включаючи поліморфну ​​шлуночкову тахікардію типу "пірует".Показання до застосуванняУ дорослих: Шизофренія та інші психози (як препарат другої лінії терапії у пацієнтів, яким протипоказані інші препарати або у разі неефективності інших препаратів). Психотичні розлади, що супроводжуються гіперактивністю та збудженням; тяжкі порушення поведінки, пов'язані з агресивністю, нездатністю до тривалої концентрації уваги; психомоторне збудження різного генезу. Неврози, що супроводжуються страхом, тривогою, психомоторним збудженням, психоемоційним напруженням, порушенням сну, нав'язливими станами, депресивними розладами; абстинентний синдром (токсікоманія, алкоголізм). У дітей: Порушення поведінки із психомоторною активністю.Протипоказання до застосуванняПідвищена індивідуальна чутливість до тіоридазину гідрохлориду, тіоридазину основи або будь-якого іншого компонента препарату. Анамнестичні відомості про реакції підвищеної індивідуальної чутливості, такі як тяжка фотосенсибілізація або підвищена індивідуальна чутливість до інших фенотіазинів. Коматозні стани або стани тяжкого гноблення центральної нервової системи. Анамнестичні відомості про серйозні гематологічні захворювання, зокрема пригнічення кістково-мозкового кровотворення. Виражені депресивні стани. Печінкова недостатність. Одночасний прийом з лікарськими засобами, що подовжують інтервал QT, вроджене подовження інтервалу QT. Аритмії (зокрема в анамнезі). Одночасний прийом інгібіторів або субстратів ізоферменту CYP2D6, низька вроджена активність ізоферменту CYP2D6. Дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція. Вагітність, період грудного вигодовування. Дитячий вік до 4 років. З обережністю: алкоголізм (схильність до гепатотоксичних реакцій), патологічні зміни картини крові (порушення кровотворення), рак молочної залози (в результаті індукованої фенотіазином секреції пролактину зростають потенційний ризик прогресування хвороби та резистентність до лікування ендокрину. передміхурової залози з клінічними проявами, ниркова недостатність, виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки (у період загострення); захворювання, що супроводжуються підвищеним ризиком тромбоемболічних ускладнень; хвороба Паркінсона (підсилюються екстрапірамідні ефекти); епілепсія; мікседема; хронічні захворювання, що супроводжуються порушенням дихання (особливо у дітей);синдром Рейє (підвищення ризику розвитку гепатотоксичності у дітей та підлітків); кахексія, блювання (протиблювота дія фенотіазинів може маскувати блювання, пов'язане з передозуванням іншими лікарськими засобами). Слід враховувати ризик розвитку тяжких токсичних ефектів через подовження інтервалу QТ.Вагітність та лактаціяЗастосування препарату заборонено під час вагітності, т.к. адекватні та добре контрольовані дослідження безпеки препарату при вагітності не проводилися. При необхідності призначення препарату в період лактації грудне вигодовування слід припинити.Побічна діяПобічні ефекти Тіоридазину, як і інших фенотіазинів, залежать від дози та, як правило, обумовлені вираженими фармакологічними ефектами препарату. При застосуванні препарату в рекомендованому інтервалі доз небажані явища в більшості випадків слабко виражені і мають тимчасовий характер. Тяжкі явища спостерігаються при використанні високих доз Тіоридазину. Небажані явища згруповані відповідно до класифікації органів MedDRA, у межах кожної групи перераховані як зменшення значущості. Частота виникнення небажаних реакцій оцінюється так: "дуже часто" (≥1/10), "часто" (≥1/100, З боку центральної нервової системи: часто – седативна дія, сонливість; запаморочення; нечасто – порушення свідомості, психомоторне збудження, галюцинації, підвищена дратівливість, біль голови; рідко – судоми, екстрапірамідні симптоми (тремор, м'язова ригідність, акатизія, дискінезія, дистонія), пізня дискінезія; дуже рідко – депресія, безсоння, злоякісний нейролептичний синдром. З боку вегетативної нервової системи/м-холіноблокуючі ефекти: часто - сухість у роті, нечіткість зору, парез акомодації, закладеність носа; нечасто - нудота, блювання, діарея, запор, втрата апетиту, затримка чи нетримання сечі; рідко – блідість, тремор; дуже рідко – паралітична кишкова непрохідність. З боку серцево-судинної системи: часто – ортостатична гіпотензія; нечасто – зміни ЕКГ (подовження інтервалу QT), тахікардія; рідко – аритмії; дуже рідко - тріпотіння-мерехтіння шлуночків, раптова смерть. З боку ендокринної системи: часто – при тривалому прийомі – гіперпролактинемія, галакторея; нечасто – аменорея, порушення менструального циклу, зміна маси тіла, порушення ерекції та еякуляції; рідко – пріапізм; дуже рідко – нагрубання молочних залоз, гінекомастія, периферичні набряки. З боку периферичної крові: рідко – лейкопенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія; дуже рідко – анемія, лейкоцитоз. З боку печінки: нечасто – відхилення від норми активності печінкових ферментів; рідко – гепатит. З боку шкірних покривів: рідко – дерматит, шкірний висип (в т.ч. алергічний), кропив'янка, підвищена фоточутливість, ангіоневротичний набряк. Інші: рідко – набряк у ділянці привушної залози, гіпертермія, пригнічення дихання.Взаємодія з лікарськими засобамиМетаболізм, який опосередковується ізоферментом CYP2D6: тіоридазин метаболізується ізоферментом CYP2D6, крім того, сам є інгібітором цього ізоферменту. У зв'язку з цим препарати, що інгібують цей ізофермент (наприклад, циметидин, флуоксетин, пароксетин, моклобемід), можуть посилювати та подовжувати ефекти тіоридазину. Трициклічні антидепресанти: одночасне застосування трициклічних антидепресантів та похідних фенотіазину може призводити до підвищення концентрації у плазмі цих лікарських засобів та/або похідного фенотіазину, що може призвести до виникнення аритмій. Протисудомні засоби: тіоридазин, як і інші фенотіазини, може знижувати поріг судомної готовності. При одночасному застосуванні з тіоридазином можливе підвищення або зниження концентрації у сироватці фенітоїну, у зв'язку з чим може знадобитися корекція його дози. При сумісному застосуванні тіоридазину та карбамазепіну концентрації цих препаратів у сироватці не змінюються. Антигіпертензивні засоби та бета-адреноблокатори: внаслідок пригнічення метаболізму спільне застосування цих засобів з тіорідазином може призвести до підвищення концентрацій у плазмі кожного з препаратів, що, ймовірно, може призвести до вираженого зниження артеріального тиску, порушень ритму серця або побічних ефектів з боку центральної нервової системи. . Непрямі антикоагулянти: спільне застосування з тіоридазином може спричинити посилення гіпопротромбінемічної дії, що пов'язано, головним чином, з конкурентною взаємодією на рівні ізоферментів цитохрому Р450. В цьому випадку необхідний ретельний контроль концентрації протромбіну у плазмі. Засоби з пригнічуючим впливом на центральну нервову систему: тіоридазин може посилювати ефекти алкоголю та інших засобів, що мають пригнічуючий вплив на центральну нервову систему, бензодіазепінів, наркотичних анальгетиків, барбітуратів, антидепресантів та засобів для наркозу. Інгібітори моноаміноксидази (МАО): одночасне застосування інгібіторів МАО та тіоридазину може подовжувати та посилювати седативну та м-холіноблокуючу дію кожного з препаратів. Препарати літію: можливе виникнення тяжких нейротоксичних ускладнень, екстрапірамідних порушень та сомнамбулізму у пацієнтів, які отримували одночасно препарат літію та похідне фенотіазину, включаючи тіоридазин. Засоби з м-холіноблокуючою дією: при одночасному застосуванні з тіоридазином можливе посилення м-холіноблокуючих ефектів м-холіноблокаторів (атропіноподібних засобів), антигістамінних препаратів і трициклічних антидепресантів, аж до таких проявів як "атропіновий психоз", виражений запор, пара із можливим тепловим ударом. У цих випадках показано ретельне спостереження за пацієнтом та корекція доз препаратів. Протипаркінсонічні засоби: при одночасному застосуванні тіоридазину та леводопи можливе послаблення ефектів кожного з препаратів. Судинозвужувальні засоби: завдяки своїм α-адреноблокуючим властивостям тіорідазин може послаблювати пресорний ефект судинозвужувальних засобів (епінефрину, допаміну, ефедрину, фенілефрину). Хінідин: при одночасному застосуванні хінідину та тіоридазину можливе посилення гнітючої дії хінідину на міокард. Антиаритмічні засоби / подовження інтервалу QT: враховуючи, що фенотіазини, у тому числі тіоридазин, можуть викликати такі зміни ЕКГ як подовження інтервалу QT, слід бути обережним при їх одночасному застосуванні з препаратами, що мають аналогічну властивість. Тіазидні діуретики: одночасне застосування тіоридазину та тіазидного діуретика може призвести до вираженої артеріальної гіпотензії. Крім того, спричинена діуретиком гіпокаліємія може посилювати кардіотоксичні ефекти тіоридазину. Гіпоглікемічні засоби: тіоридазин впливає на вуглеводний обмін, тому при його застосуванні може порушуватися толерантність пацієнта до глюкози, досягнута на фоні лікування гіпоглікемічними засобами. Антацидні та протидіарейні засоби можуть зменшувати всмоктування із шлунково-кишкового тракту тіоридазину.Спосіб застосування та дозиДозу та час прийому препарату слід підбирати індивідуально залежно від захворювання та тяжкості симптоматики. Починати лікування рекомендується з доз, що знаходяться на нижній межі зазначеного діапазону. Потім у процесі лікування дозу поступово збільшують до досягнення максимальної ефективної дози. При досягненні максимального терапевтичного ефекту дозу поступово знижують до підтримуючої дози. Добову дозу ділять зазвичай на 2-4 прийоми. Шизофренія та інші психози Дорослі: Починають лікування з 50-100 мг 3 рази на добу з поступовим підвищенням до максимальної дози 800 мг на добу. Після досягнення ефекту доза може бути знижена до підтримуючої. Загальна добова доза коливається в межах 200-800 мг на добу на 2-4 прийоми. Дітям призначають з 0,5 мг/кг/добу за кілька прийомів. При необхідності дозу підвищують до максимальної добової дози – 3 мг/кг/добу. Психотичні розлади, що супроводжуються гіперактивністю та збудженням; тяжкі порушення поведінки, пов'язані з агресивністю, нездатністю до тривалої концентрації уваги; психомоторне збудження різного генезу В амбулаторних умовах – 150-400 мг на добу, у стаціонарі – 250-800 мг на добу. Лікування зазвичай починають із низьких доз, 25-75 мг на добу, поступово збільшуючи до оптимальної терапевтичної дози, що досягається протягом 7 днів, антипсихотичний ефект відзначається через 10-14 днів. Курс лікування становить кілька тижнів. Підтримуюча добова доза 75-200 мг одноразово перед сном. У геріатричній практиці При лікуванні осіб похилого віку зазвичай застосовують низькі дози 30-100 мг на добу. У педіатричній практиці У дітей віком 4-7 років по 10-20 мг на добу 2-3 рази на день, 8-14 років по 20-30 мг на добу, кратність прийому – 3 рази на добу, 15-18 років по 30-50 мг на добу 3 десь у день. Інші показання (неврози, абстинентний синдром) При неврозах, з легкими когнітивними та емоційними порушеннями – 30-75 мг на добу, при неефективності дозу підвищують до 50-200 мг на добу. При неврозах із соматическим компонентом – 10-75 мг на добу. Починають лікування з низьких доз, поступово підвищуючи їх до оптимальної терапевтичної. При абстинентному синдромі в залежності від тяжкості стану від 10-75 мг/добу до 150-400 мг/добу. У разі відміни тривалої терапії препаратом його дозу рекомендується знижувати поступово протягом декількох тижнів, оскільки раптова відміна у пацієнтів, які отримували препарат тривало або у високих дозах, може призвести в деяких випадках до таких явищ як нудота, блювання, тремор, запаморочення, неспокій, збудження, безсоння, минущі дискінезії. Ці явища можуть створювати помилкове враження виникнення у пацієнта депресивного чи психотичного стану.ПередозуванняСимптоми З боку серцево-судинної системи: аритмії, зниження артеріального тиску, шок, зміна на ЕКГ, подовження інтервалу QT та PR, специфічні зміни сегмента ST та зубця Т, брадикардія, синусова стенокардія, атріовентрикулярна блокада, шлуночкова тахікардія, фібриляція "пірует", пригнічення функції міокарда. З боку нервової системи: седативна дія, порушення свідомості, судоми, екстрапірамідні симптоми, ажитація, гіпотермія, гіпертермія, арефлексія, кома. З боку вегетативної нервової системи – мідріаз, міоз, сухість шкіри та слизової порожнини рота, закладеність носа, затримка сечі, нечіткість зору. З боку дихальної системи – пригнічення дихання, апное, набряк легенів. З боку травної системи – зниження моторики, запор, кишкова непрохідність. З боку сечовидільної системи – олігурія, уремія. Токсичність починає проявлятися при концентрації тіоридазину в плазмі понад 10 мг/л, при концентраціях 20-80 мг/л настає смерть. Лікування Забезпечити прохідність дихальних шляхів, налагодити адекватну оксигенацію та легеневу вентиляцію. Розпочати тривалий моніторинг серцево-судинної діяльності (ЕКГ). Лікування полягає в корекції електролітних порушень та кислотно-основного балансу, введенні лідокаїну (рекомендується дотримуватися обережності внаслідок підвищеного ризику виникнення судом), фенітоїну, ізопротеренолу, аж до встановлення штучних водіїв ритму та дефібриляції. Через можливе додаткове подовження інтервалу QT слід уникати застосування дизопіраміду, прокаїнаміду, хінідину. Корекція зниженого АТ може вимагати введення інфузійних розчинів та вазопресорів. При стійко низькому артеріальному тиску показано введення фенілефрину, норепінфрину, метарамінолу.Альфа-адреноблокуюча властивість фенотіазину не дозволяє застосовувати неселективні альфа- та бета-адреноміметики (епінефрін, допамін) – ризик пароксимальної вазодилатації. Для видалення неабсорбованої дози препарату рекомендується призначення високих доз активованого вугілля, індукція блювання менш переважна через ризик дистонії та потенційної аспірації блювотних мас. Гострі екстрапірамідні розлади усуваються дефінгідраміном або тригексифенідилом. При судомах слід уникати застосування барбітуратів, оскільки вони можуть посилювати пригнічення дихання, спричинене фенотіазиновим похідним. За рахунок високого обсягу розподілу та сильного зв'язування з білками плазми форсовані діурез, гемоперфузія, гемодіаліз, зміна pH сечі, швидше за все, не впливають на виведення похідних фенотіазину з організму.Запобіжні заходи та особливі вказівкиУ період лікування необхідно контролювати морфологічний склад крові. Пацієнти похилого віку з деменцією У рандомізованих клінічних дослідженнях порівняно з деякими атиповими нейролептиками з плацебо, проведеними у пацієнтів похилого віку з деменцією, спостерігалося триразове збільшення ризику розвитку цереброваскулярних ускладнень. Механізм збільшення ризику розвитку цереброваскулярних ускладнень не відомий. Не можна виключити збільшення цього ризику при прийомі інших нейролептиків або прийому нейролептиків пацієнтами інших груп, тому тіоридазин слід з обережністю застосовувати пацієнтам з факторами ризику розвитку інсульту. У пацієнтів похилого віку з психозами, пов'язаними з деменцією, при лікуванні антипсихотичних препаратів спостерігалося підвищення ризику смерті. У плацебо-контрольованих дослідженнях було показано, що більшість пацієнтів, які отримували атипові антипсихотичні препарати, мали 1,6-1,7 разів більший ризик смерті, ніж пацієнти, які отримували плацебо. У плацебо контрольованому клінічному дослідженні у пацієнтів, які отримували активний препарат (нейролептик), після закінчення 10-тижневого курсу лікування смертність становила 4,5% проти 2,6% у пацієнтів, які отримували плацебо. Хоча причини смерті в клінічних дослідженнях з атиповими антипсихотичними препаратами варіювали, більшість причин смерті були або серцево-судинними (наприклад, серцева недостатність, раптова смерть), або інфекційними (наприклад, пневмонія). Спостережні дослідження підтвердили, що подібно до лікування атиповими антипсихотичними препаратами, лікування типовими нейролептиками також може збільшувати смертність. Ступінь, у якій збільшення смертності може бути пов'язане з прийомом антипсихотичного препарату, а не з деякими особливостями пацієнтів,незрозуміла. Подовження інтервалу QT У літніх пацієнтів, які застосовують фенотіазини, у тому числі тіоридазин, спостерігалися зміни термінального відрізка ЕКГ, що включають подовження інтервалу QT, депресію та інверсію зубця Т, появу U хвиль. На сьогоднішній день поява цих змін пов'язують із зміною реполяризації, яка не пов'язана з пошкодженням міокарда та є оборотною. Тим не менш, значне подовження інтервалу QT може спричинити шлуночкові аритмії, що призводять до раптової смерті. Пізня дискінезія Тривале використання антипсихотичних препаратів може бути пов'язане з розвитком пізньої дискінезії, ступінь виразності якої у пацієнтів значно варіює. Злоякісний нейролептичний синдром При прийомі тіоридазину, як і інших антипсихотичних препаратів були зареєстровані випадки розвитку злоякісного нейролептичного синдрому, клінічними проявами якого є: гіперпірексія, м'язова ригідність, зміна в психічному статусі, вегетативні порушення (нерегулярний пульс та артеріальний тиск, тахікардія, тахікардія) , порушення свідомості до коми. У разі виникнення злоякісного нейролептичного синдрому необхідно негайно припинити прийом тіоридазину та інших препаратів, необхідних для супутньої терапії, призначити симптоматичну терапію та моніторинг життєвоважливих функцій. Якщо пацієнт потребує антипсихотичного лікування після перенесеного злоякісного нейролептичного синдрому, слід ретельно оцінити можливість повторної медикаментозної терапії тіоридазином. За такими пацієнтами необхідно встановити ретельне медичне спостереження. Переломи, травми Тіоридазин може викликати сонливість, постуральну гіпотензію, моторну та сенсорну нестабільність, що може призводити до падінь, і, як наслідок, переломів та інших травм. Пацієнти з епілепсією Внаслідок здатності тіоридазину знижувати поріг судомної активності, при лікуванні пацієнтів з епілепсією слід ретельно спостерігати за їх станом та, по можливості, проводити електроенцефалографію. Пацієнти з хворобою Паркінсона За винятком особливих випадків, тіоридазин не слід застосовувати у пацієнтів із хворобою Паркінсона. Венозні тромбоемболічні ускладнення При застосуванні антипсихотичних препаратів спостерігалися випадки венозних тромбоемболічних ускладнень, іноді – з летальним кінцем. Тому тіоридазин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із факторами ризику розвитку венозних тромбоемболічних ускладнень. Пригнічуюча дія на центральну нервову систему Як і інші фенотіазини, тіоридазин здатний посилювати дію різних депресантів (алкоголь, анестетики, барбітурати, наркотики, інші психоактивні препарати, інсектициди атропіну і фосфору та інші) на центральну нервову систему. Було зареєстровано випадок зупинки дихання при сумісному застосуванні фенотіазину та великої дози барбітуратів. Синдром відміни У зв'язку з можливістю розвитку синдрому скасування три різке припинення. лікування високими дозами тіоридазину, відміну препарату слід проводити поступово. Фотосенсибілізація У зв'язку з можливістю розвитку фотосенсибілізації, пацієнтам, які отримують тіоридазин, слід рекомендувати уникати перебування під прямим сонячним промінням. Етанолмісткі речовини У період лікування тіоридазином забороняється прийом етанолвмісних речовин. Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами У період лікування тіоридазином забороняється керування транспортними засобами, робота з механізмами та інші види діяльності, що потребують швидкості реакції.Умови зберіганняПри кімнатній температуріУмови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему