Склад, форма випуску та упаковкаПорошок - 1 фл: цефоперазон (у формі натрієвої солі) 0,25 г, сульбактам (у формі натрієвої солі) 0,25 г. Флакони (1) - пачки картонні.Опис лікарської формиПорошок для приготування розчину для внутрішньовенного та внутрішньовенного введення.Фармакотерапевтична групаКомбінований препарат, антибіотик широкого спектра дії. Цефоперазон; - цефалоспориновий антибіотик III покоління, діє бактерицидно, має широкий спектр дії; високоактивний щодо аеробних та анаеробних грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів (в т.ч. Pseudomonas aeruginosa), стійкий до бета-лактамаз грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів. Сульбактам; - необоротний інгібітор бета-лактамаз, що виділяються мікроорганізмами, стійкими до бета-лактамних антибіотиків; попереджає деструкцію пеніцилінів та цефалоспоринів під дією бета-лактамаз стійких мікроорганізмів; зв'язуючись з пеніцилінзв'язуючими білками, виявляє синергізм при одночасному застосуванні з пеніцилінами та цефалоспоринами. Комбінація ;цефоперазон+сульбактам ;активна щодо всіх мікроорганізмів, чутливих до цефоперазону, і виявляє синергізм (знижує до 4 разів МПК комбінації порівняно зі значеннями для кожного компонента окремо) щодо мікроорганізмів: Haemophilus influenzae, Bacteroides spp., Staph. , Acinetobacter calcoaceticus, Enterobacter aerogenes, Escherichia coli, Proteus mirabilis, Klebsiella pneumoniae, Morganella morganii, Citrobacter freundii, Enterobacter cloacae, Citrobacter diversus. Активний in vitro щодо; грампозитивних бактерій; штам групи В), більшість штамів бета-гемолітичних Streptococcus spp., Enterococcus faecalis; ;грамнегативних бактерій ;- Escherichia coli, Klebsiella spp., Enterobacter spp., Citrobacter spp., Haemophilus influenzae, Proteus mirabilis, Morganella morganii, Providencia rettgeri, Providencia spp., Serratia spp. (включаючи Serratia marcescens), Salmonella spp., Shigella spp., Pseudomonas aeruginosa, Acinetobacter calcoaceticus, Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis; Bordetella pertussis, Yersinia enterocolitica; ; анаеробних бактерій;- Bacteroides fragilis, Fusobacterium spp., Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp., Veillonella spp., Clostridium spp., Eubacter spp., Lactobacillus spp.ФармакокінетикаC max ;сульбактаму та цефоперазону після внутрішньовенного введення комбінації у дозі 2 г (1 г сульбактаму та 1 г цефоперазону) протягом 5 хв склали в середньому 130.2 мкг/мл та 236.8 мкг/мл відповідно. Це відбиває вищий Vd ;сульбактама (від 18.0 до 27.6 л) проти цефоперазона (від 10.2 до 11.3 л). Після внутрішньом'язового введення 1.5 г сульбактаму/цефоперазону (500 мг сульбактаму, 1 г цефоперазону) C max ;сульбактаму та цефоперазону в сироватці спостерігалися в період від 15 хв до 2 годин після введення. C max ;у сироватці становили 19.0 та 64.2 мкг/мл сульбактаму та цефоперазону відповідно. Як сульбактам, так і цефоперазон добре розподіляються в різних тканинах та рідинах організму, включаючи жовч, жовчний міхур, шкіру, апендикс, фалопієві труби, яєчники, матку. Даних щодо наявності будь-якої фармакокінетичної взаємодії між сульбактамом та цефоперазоном при введенні у складі комбінованих препаратів немає. При повторному застосуванні значних змін фармакокінетичних параметрів обох компонентів не зазначено. При введенні препарату кожні 8-12 годин кумуляція не спостерігалася. Приблизно 84% дози сульбактаму та 25% дози цефоперазону при введенні комбінації виводяться нирками. Частина цефоперазону, що залишилася, виводиться в основному з жовчю. При введенні комбінації T1/2; сульбактаму становить в середньому близько 1 год, T1/2; цефоперазону – 1.7 год. Концентрація в плазмі пропорційна введеній дозі. Цефоперазон активно виводиться із жовчю. T1/2; цефоперазону зазвичай подовжується, а виведення з сечею збільшується у хворих із захворюваннями печінки та/або обструкцією жовчних шляхів. Навіть при тяжкому порушенні функції печінки в жовчі досягається терапевтична концентрація цефоперазону, а T1/2; збільшується всього в 2-4 рази. У пацієнтів з різним ступенем порушень функції нирок, які отримували цю комбінацію, виявлено високу кореляцію між загальним кліренсом сульбактаму з організму та розрахунковим КК. У хворих з термінальною нирковою недостатністю виявлено значне подовження T1/2; сульбактама (в середньому 6.9 год і 9.7 год в різних дослідженнях). Гемодіаліз викликав значні зміни T1/2, загального кліренсу з організму та Vd;сульбактаму. У літніх людей з нирковою недостатністю та порушеннями функції печінки порівняно зі здоровими добровольцями виявлено збільшення тривалості T1/2, зниження кліренсу та підвищення Vd; як сульбактаму, так і цефоперазону. Фармакокінетика сульбактаму корелювала зі ступенем порушення функції нирок, а фармакокінетика цефоперазону – зі ступенем порушення функції печінки. У дослідженнях у дітей не було виявлено значних змін фармакокінетичних параметрів компонентів комбінації порівняно з дорослими. Середній T1/2;сульбактама у дітей становив від 0.91 до 1.42 год, цефоперазону - від 1.44 до 1.88 год.Клінічна фармакологіяЦефалоспорин ІІІ покоління з інгібітором бета-лактамаз.Показання до застосуванняЛікування інфекційно-запальних захворювань, спричинених мікроорганізмами, чутливими до комбінації цефоперазон+сульбактам: фарингіт, тонзиліт, синусит, бронхіт, пневмонія, бронхопневмонія, емпієма, абсцес легень, пієлонефрит, цистит, простатив, енд; перитоніт, холецистит, холангіт; гострий середній отит, синусит, ангіна; фурункульоз, абсцес, піодермія, лімфаденіт, лімфангіт; остеомієліт, інфекції суглобів, сепсис, менінгіт. Профілактика інфекційних ускладнень після абдомінальних, гінекологічних та ортопедичних операцій у серцево-судинній хірургії.Протипоказання до застосуванняПідвищена чутливість до цефоперазону, сульбактаму, пеніцилінів, інших цефалоспоринів. C ;обережністю: ;ниркова та/або печінкова недостатність, коліт (в т.ч. в анамнезі), недоношені новонароджені, вагітність.Вагітність та лактаціяЦефоперазон та сульбактам проникають через плацентарний бар'єр. Застосування цієї комбінації при вагітності та в період лактації можливе лише в тому випадку, якщо передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода чи дитини. Застосування у дітей C; обережністю:; недоношені новонароджені. За необхідності застосування препарату в дітей віком слід уважно вивчити інструкцію.Побічна діяАлергічні реакції: ; анафілактичний шок. З боку травної системи: діарея, нудота, блювання, псевдомембранозний коліт; минуще підвищення показників функції печінки - АСТ, АЛТ, ЛФ, білірубіну в сироватці крові. Алергічні реакції: ;макуло-папульозний висип, свербіж, кропив'янка, синдром Стівенса-Джонсона (ризик розвитку цих реакцій вище у хворих з алергічними реакціями в анамнезі). З боку системи кровотворення: зниження кількості нейтрофілів, оборотна нейтропенія (при тривалому лікуванні), зниження рівня гемоглобіну і гематокриту, минуща еозинофілія, лейкопенія, тромбоцитопенія, гіпопротромбінемія; в окремих випадках – позитивна проба Кумбса. При використанні розчину Бенедикту або Фелінгу може спостерігатися хибно-позитивна реакція на глюкозу у сечі. З боку сечовивідної системи: гематурія. Місцеві реакції: іноді після внутрішньом'язової ін'єкції спостерігається минущий біль, печіння в місці ін'єкції. При внутрішньовенному введенні за допомогою катетера може розвинутися флебіт у місці інфузії. Інші: головний біль, лихоманка, озноб, васкуліт.Взаємодія з лікарськими засобамиСумісний з водою д/і, 5% розчином декстрози, 0.9% розчином натрію хлориду, 5% розчином декстрози в 0.225% розчині натрію хлориду, 5% розчином декстрози в 0.9% розчині натрію хлориду. Несумісний з розчином Рінгера, 2% розчином лідокаїну гідрохлориду (початкове використання води д/і призводить до утворення сумісної суміші); аміноглікозидами (якщо необхідна комбінована терапія, її проводять шляхом послідовної дробової внутрішньовенної інфузії двох лікарських засобів, використовуючи 2 окремі системи для внутрішньовенного переливання; в інтервалі між введенням доз система повинна бути промита сумісним розчинником). Вживання етанолу (одночасно або протягом наступних 5 днів після закінчення лікування) посилює ризик розвитку дисульфірамоподібної реакції ("припливи", підвищене потовиділення, біль голови, тахікардія).Спосіб застосування та дозиВводять внутрішньом'язово або внутрішньовенно. Співвідношення компонентів комбінації складає 1:1. Для дорослих; добова доза комбінації становить 2-4 г (цефоперазон 1-2 г+сульбактам 1-2 г). Добову дозу слід ділити на рівні частини та вводити кожні 12 год. При тяжких або рефрактерних інфекціях добова доза комбінації може бути збільшена до 8 г (цефоперазон 4 г+сульбактам 4 г). Для ;дітей ;добова доза комбінації становить 40-80 мг/кг/сут (цефоперазон 20-40 мг/кг+сульбактам 20-40 мг/кг). Добову дозу слід ділити на рівні частини та вводити кожні 6-12 год. При ;серйозних або рефрактерних до лікування інфекціях ;добова доза комбінації може бути збільшена до 160 мг/кг. У; новонароджених; протягом першого тижня життя; комбінацію слід вводити кожні 12 год. Максимальна добова доза сульбактаму у дітей не повинна перевищувати 80 мг/кг/сут. У ;пацієнтів з вираженими порушеннями функції нирок ;(КК 15-30 мл/хв)максимальна доза сульбактаму становить 1 г кожні 12 год (максимальна добова доза сульбактаму - 2 г), а у пацієнтів з ;КК менше 15 мл/мінмаксимальна доза сульбактаму становить 500 мг кожні 12 годин (максимальна добова доза сульбактаму – 1 г). При тяжких інфекціях може знадобитися додаткове введення цефоперазону. Оскільки при гемодіалізі фармакокінетика сульбактаму значно змінюється і дещо знижується T1/2цефоперазон з сироватки, введення даної комбінації слід планувати після діалізу. Якщо регулярне моніторування сироваткової концентрації цефоперазону не проводиться, мінімальна добова доза не повинна перевищувати 2 г. При необхідності введення більше 80 мг/кг/добу, розрахованих за активністю цефоперазону, збільшення дози досягається за рахунок додаткового введення цефоперазону. Для внутрішньовенного болюсного введення вміст флакону розчиняють в адекватному обсязі 5% розчину декстрози, 0.9% розчину натрію хлориду, 5% розчину декстрози в 0.225% розчині натрію хлориду, 5% розчином декстрози в 0.9% розчині натрію хлориду , та вводять протягом 3 хв; для внутрішньовенного інфузійного введення розчиняють як було зазначено вище, розводять до 20-100 мл і вводять протягом 15-60 хв; для внутрішньом'язового введення для розчинення використовують стерильну воду д/і. Приготування розчину з використанням лідокаїну: розведення проводять у 2 етапи – стерильною водою, потім 2% розчином лідокаїну до отримання 0.5% розчину лідокаїну. Сумарний об'єм розчинника становить 6,7 мл.Запобіжні заходи та особливі вказівкиПри одночасному використанні аміноглікозидів необхідно контролювати функцію нирок. У пацієнтів із захворюваннями печінки та/або з обструкцією жовчовивідних шляхів T1/2; цефоперазону збільшується, виведення нирками підвищено. При тяжкому порушенні функції печінки концентрація цефоперазону в жовчі є терапевтичною, T1/2; збільшується в 2-4 рази. Зміна дози та контроль концентрації цефоперазону у сироватці крові потрібна при вираженій обструкції жовчних шляхів, тяжкій печінковій недостатності (максимальна добова доза – 2 г). Ризику розвитку дефіциту вітаміну К схильні пацієнти, які дотримуються неповноцінної дієти або мають порушення всмоктування їжі (хворі на муковісцидоз; пацієнти, які перебувають протягом тривалого часу на парентеральному харчуванні). У таких хворих має здійснюватись контроль протромбінового часу; у разі потреби призначають вітамін К. Механізмом розвитку дефіциту вітаміну К є пригнічення мікрофлори кишечника, яка у нормі синтезує цей вітамін. При тривалому лікуванні необхідно контролювати показники функції нирок, печінки та системи кровотворення. У період лікування можуть спостерігатися хибнопозитивні результати визначення глюкози в сечі при використанні розчинів Бенедикта або Фелінга, хибнопозитивна реакція Кумбса. Лікування недоношених новонароджених, вагітних, під час лактації проводиться у разі, якщо можлива користь перевищує потенційний ризик.Умови відпустки з аптекЗа рецептомВідео на цю тему